Управління освіти Чернівецької міської ради Міський методичний кабінет Чернівецька загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №38
Мотивація учіння як комплекс спонук до учбової діяльності учнів на уроках трудового навчання (Виступ з досвіду роботи на міському семінарі-практикумі вчителів трудового навчання )
Підготував Палій Ю.В., вчитель трудового навчання
Чернівці – 2013
Педагогічна дійсність переконує: у відносинах педагога та учня все ще домінує вчитель. Це призводить до того, що учень не може набути досвіду активного діяча, здатного до самостійних дій та думок, і врешті виховується пасивна до соціальних проблем людина, нездатна до самоорганізації, критичного мислення, вияву самостійності, ініціативи і творчості.Справедливе твердження старої істини про те, що на уроці ніколи не буває «багато дітей», головне, щоб не було забагато вчителя. Тому ціннішим є залучення учнів до навчального діалогу, духовного єднання особистостей, поява у них щирого бажання висловити власну думку, ніж підготовлений красномовний монолог вчителя. Чималу роль при цьому відіграє і стиль спілкування. Вимогливо-діловий чи жартівливо-легкий, але завжди тільки активно-позитивний, зацікавлений, доброзичливий. Ефективність роботи на уроці трудового навчання залежить від того, наскільки вмотивовані діти. Добре продуманий і майстерно проведений етап мотивації заряджає вихованців енергією пошуку, прагненням пізнавати нове, долаючи труднощі. Тоді учні працюватимуть з непідробно-захоплюючим інтересом, усвідомлено і послідовно рухаючись до навчальної мети. Кожний вчитель хоче зробити свій урок цікавим та захоплюючим. Практичний досвід переконує, що найголовніше у вивченні трудового навчання - це мотивація учіння школярів. Мотивація - це так звані психічні явища, що стали спонуканням до виконання тієї або іншої дії, учинку, що визначають активність особистості та її спрямованість на досягнення запланованого результату. Мотив – усвідомлена потреба, яка викликає активність людини й визначає спрямованість цієї активності. Мотивація учіння – це комплекс спонук до учбової діяльності, що складається з багатьох чинників, які постійно змінюються і вступають у нові взаємостосунки. Формування мотивів - це насамперед створення умов для прояву внутрішнього потягу до навчання, усвідомлення їх самим учнем та подальший саморозвиток мотиваційної сфери. Проте реальність включення механізмів дії мотивів у учнів недостатньо опрацьовані практично. Мотив повинен буди присутнім як на початку уроку, так і на кожному окремо взятому його етапі. Для цього 2
вчитель має створити систему пізнавальних мотивів. Виділяють три мотиваційних блоки шкільного уроку: 1. На початку задіюється основний мотив або мотиваційна композиція, з якими логічно пов'язані цілі уроку. 2. Наприкінці уроку будується мотиваційний міст до наступного заняття. Це оперативна й перспективна мотивація. 3. Протягом усього заняття діє блок мотиваційної підтримки. Мотив повинен стати тією точкою опори, на якій будується увесь зміст уроку. Для цього вчитель повинен бути гарним сценаристом, режисером і актором. Структуру мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів складають такі групи мотивів: широкі соціальні мотиви. “Така мотивація процесу навчання пов’язана з досить гострим почуттям громадянського обов’язку перед країною, перед рідними, близькими людьми, пов’язана з думками про навчання, як про дорогу до засвоєння великих цінностей культури, як засіб, що дозволяє нести людям добро і користь, з уявою про навчання, як шлях до здійснення свого призначення в житті ” (П.М.Якобсон); мотиви, орієнтовані на досягнення успіху; мотиви, орієнтовані на запобігання невдач; власне пізнавальні мотиви. На активізацію мотиваційних компонентів особистості впливають такі організаційно-педагогічні умови: зміст освітньої діяльності – її стимулювання забезпечується через новизну матеріалу, опору на наявний та минулий досвід дитини, усвідомлення значення запропонованого навчального матеріалу для майбутнього тощо; організація навчального процесу створення умов, що забезпечують суб’єктну позицію учнів на всіх етапах уроку: мотиваційному, операційно-пізнавальному, оцінно-рефлексивному; форми та методи навчання повинні активізувати діяльність учнів, сприяти їх інтелектуальному розвиткові (проблемне, комунікативне ); 3
власна активність особистості, що реалізується в самостійній роботі, яка спрямована на вирішення проблемних завдань і питань, виступає визначальним чинником результативності освітнього процесу і важливою умовою формування мотивації навчання. Існує зовнішня та декілька видів внутрішньої мотивації. Зовнішня мотивація, як правило, націлює учнів на досягнення кінцевого результату вивчення. Внутрішня мотивація має сильний стимулюючий вплив на процес вивчення трудового навчання. А для цього необхідно будувати процес навчання таким чином, щоб учні на кожному етапі відчували просування до наміченої цілі. Внутрішня мотивація є близькою і актуальною, адже навчальний процес повинен бути побудований таким чином, щоб учні на кожному уроці відчували радість від задоволення потреб, специфічних для предмету «Трудове навчання». На думку Ю.М.Орлова, пізнавальна мотивація відіграє не таку важливу роль, як це може здатися на перший погляд. Він не заперечує ролі пізнавальних мотивів, проте вважає, що стимулювання учбової діяльності тільки пізнавальними потребами звужує мотиваційну сферу навчання і завдає збитку гармонійному розвитку особистості, оскільки у неї не розвиватимуться інші важливі соціальні потреби. Для успішного здійснення діяльності необхідна наявність обох типів мотивації – як внутрішньої, так і зовнішньої. Особливої уваги вимагає формування внутрішньої (пізнавальної) мотивації. Проблема розвитку внутрішньої мотивації учнів у навчальній діяльності полягає у розкритті змісту та динаміки цього процесу, виявленні особливостей розвитку внутрішньої мотивації та їх зв’язку з особливостями ціннісно-мотиваційної сфери дітей, виявленні чинників розвитку внутрішньої мотивації. Keллер вводить чотири умови успішної вмотивованої діяльності: інтерес (до теми та діяльності), актуальність, очікування (успіху та контролю), задоволення. Висока мотивація є ознакою ефективної діяльності. Яким чином можна сприяти формуванню внутрішньої мотивації в межах навчального процесу? 4
Внутрішня мотивація є важливою умовою успішного навчання. Як бути, якщо вона відсутня, а єдиним привабливим моментом шкільного життя є довгоочікувана перерва або весела прогулянка? Багато хто з учителів вважає, що, сформувавши у дитини «необхідний» мотив, можна домогтися високих результатів і таким чином вирішити багато навчальних проблем. Важлива роль і вплив учителя є беззаперечними. І все ж уявлення про те, що можна ззовні сформувати мотив, є помилковим. «Мотив - складне психологічне утворення, яке має вибудувати сам суб'єкт» (Є.Ільїн). Учитель може лише сприяти цьому процесу. Існує цілий ряд науково розроблених способів підвищення внутрішньої мотивації в навчальному процесі, використовуючи які, можна уникнути багатьох утруднень. Для цього вчителям трудового навчання необхідно дотримуватися таких вимог: 1. За можливості скасувати нагороди і призи за правильно виконані завдання, обмежуючись лише оціюванням та похвалою. 2. Якомога менше використовувати на уроках ситуацію змагання. Краще привчати дитину до аналізу і порівняння своїх особистих результатів та досягнень. Ситуацію змагання можна переключити на ігрові види діяльності. 3. Намагатися не нав'язувати навчальної мети «зверху». Спільна робота з учнем стосовно вироблення мети і завдань може виявитися значно ефективнішою. 4.Покарання за неправильне вирішення навчальних завдань неефективний захід, який завжди викликає негативні емоції й негативно впливає на ставлення учня до навчання. 5.Часові обмеження не лише пригнічують розвиток творчості, а й перешкоджають розвитку внутрішньої мотивації. 6. Навчальні завдання мають відповідати віковим обмеженням, мати рівень оптимальної складності, сприяти виявленню майстерності та компетентності дитини. Регулювати рівень складності завдань, щоразу підвищуючи її. 7. Надавати дитині право вибору навчального завдання, не обмежуючи при цьому її свободи. 5
8. Бажано підбирати навчальні завдання з елементом новизни та непередбачуваності, що сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час його виконання. Результати досліджень засвідчують: 1. Навчання, яке ґрунтується на внутрішній зацікавленості, буде значно успішнішим, тому що при наявності такої зацікавленості дитина здатна працювати довше без будь-яких зовнішніх підкріплень. Водночас переважання зовнішньої мотивації сприяє зниженню пізнавальної активності. Тому досить часто при зникненні зовнішніх стимулів учень втрачає інтерес до навчання. 2. Школярі, яких приваблює насамперед інтерес до самого процесу навчання, схильні обирати складніші завдання, що позитивно впливає на розвиток їхніх пізнавальних процесів. Учні із зовнішньою мотивацією, як правило, не одержують задоволення від подолання труднощів під час вирішення навчальних завдань. Тому такі діти обирають простіші завдання й виконують лише те, що необхідно для одержання підкріплення. В умовах школи таким підкріпленням найчастіше є оцінка вчителя, вдома - винагорода, подарунок, похвала. 3. Відсутність внутрішнього стимулу сприяє зростанню напруження, зменшенню спонтаності, що справляє пригнічуючу дію на креативність дитини, тоді як наявність внутрішніх мотивацій сприяє виявленню безпосередності, оригінальності, зростання креативності та творчості. Окрім того, перевагою внутрішніх навчальних мотивів є: - позитивний вплив на вирішення творчих завдань, що не мають чіткого алгоритму вирішення (евристичний метод); - емоційне задоволення від виконання завдання, подолання труднощів під час вирішення навчальних завдань, що викликають позитивні емоції і ґрунтуються насамперед на внутрішньому інтересі; - підвищення самоповаги учня, його самооцінки. Отже, ті умови оточення, які наділяють людину свободою вибору, дозволяють їй почуватися самодетермінованою, внаслідок чого формується внутрішня мотивація.Відповідно до теорії компетентності, важливою потребою є прагнення майстерності. Чим більше навчальне 6
завдання дозволяє дитині почуватися компетентною та ефективною, тим вищою в неї буде внутрішня мотивація до трудової діяльності. Важливе місце в цьому питанні належить характеру навчальної діяльності. Вона має бути оптимальною за рівнем складності. Якщо перед дитиною стоїть надто просте завдання, воно не викличе в неї інтересу і внутрішньої мотивації, тому що, якою б компетентною не почувалася дитина, надто просте навчальне завдання не дозволить реалізувати їй свою майстерність і не дасть змоги почуватися ефективною на уроці трудового навчання. Надто складні навчальні завдання, як і надто прості, негативно впливають на формування та зростання внутрішньої мотивації, оскільки не дають учню змоги реалізуватися, виявити ефективність і майстерність у виконуваному, внаслідок чого руйнується почуття компетентності, знижується самооцінка й самоповага. Поняття мотивації трактується по-різному. Так, дослідники визначають мотивацію і як один конкретний мотив, і як єдину систему мотивів, і як особливу сферу, що включає в себе потреби, цілі, мотиви, інтереси в їх складному сплетінні. Структура мотиву як основи дії або вчинку - багатокомпонентна, в ній найчастіше знаходять відображення кілька причин і цілей. Зрозуміло, до того, як людина може зробити щось, вона повинна захотіти це зробити. Це твердження стосується і навчального процесу, тобто перед тим, як учень зможе вивчити матеріал, він повинен захотіти це зробити. Висока позитивна внутрішня мотивація у трудовому навчанні виникає в тому випадку, коли процес оволодіння матеріалом має для тих, хто навчається, особистісну значущість, яка в свою чергу є результатом формування перспективної та процесуальної мотивацій. Гарантією успіху на уроці трудового навчання є здатність учителя зацікавити школярів навчальним матеріалом, надихнути їх на виконання поставлених завдань. Цьому слугує підтримка мотивації пізнавальної діяльності дітей. У своїй практичній діяльності застосовую такі авторські прийоми мотивації учіння школярів, на розробку яких мене спонукали слова В.О.Сухомлинського «Усі наші задуми, усі пошуки й побудови перетворюються на порох, якщо учень не бажає вчитися»: 7
1) Мотивація-ініціатива. Учитель ініціює школярів до виконання практичного завдання за допомогою установок: «У шкільні роки мені подобалося самостійно щось досліджувати, робити міні-відкриття. А вам?», « Я завжди хотів творчо підійти до виконання завдання, удосконалити виріб, виготовити його по-своєму. А ви прагнете до цього?» 2) Мотивація-стимул до пізнання. Слово вчителя.: « Опанувавши цю технологію, ви маєте шанс довести самому собі, що ви здатні на багато більше, ніж думаєте про себе. Це вірний спосіб заявити про себе, розвивати свої здібності й талант, піднятися в очах інших». 3) Мотивація-діалог. Два підготовлених учні ведуть між собою діалог: «Чи цікавить тебе досліджуваний предмет? Чи прагнеш ти отримати задоволення від цієї роботи? Чи візьмеш ти з цієї теми щось важливе для себе? Чи допоможе тобі цей урок виявити свої здібності?» 4) Аутогенна мотивація (самомотивація). Учитель застосовує цей вид мотивації при вивченні особливо важливої теми та після проведеної самим педагогом мотивації учіння дітей, прагнучи до ще більшої її активізації та підтримання на високому рівні. Він спрямовує внутрішні мотиви учнів за допомогою аутотренінга: « Заплющіть очі. Налаштуйте себе на роботу. Ви прагнете отримати задоволення від цієї праці. Зважте на можливі труднощі. Ці труднощі вас поступово захоплюють. Ви їх обов’язково здолаєте і будете далі працювати з натхненням…» 5) Мотивація-естафета. (Її проводять підготовлені учні) Перший учень: « Усе намагаюсь робити завжди добре – це моя позиція. А ти, Андрію?» Андрій: « Я відчуваю піднесення, коли самотужки впораюсь зі складним завданням. А ти, Сергію?» Сергій: « Мені подобається долати труднощі, працюючи у парі з однокласником. Ми тоді разом радіємо. Правда, Миколо?» І т. д. 6) Мотивація-мова рук. Учитель, мотивуючи навчання учнів, завершує поетично: « На уроці далі говоритемете вже не ви. За вас красномовно скажуть ваші руки. То ж учіться, діти, у Майстра». (Звучить вірш). Золоті руки – не пустеє слово, Золоті руки – дійсно Божий дар. Їх уміння нас дивує знову – 8
Форму чуда набува без чар! Дивна здібність – руки у людини… Досконалість, творчості вінець! Так працюй же, Майстре, щогодини, Образу-подібності творець. (Упорядкував Палій Ю.В.) 7) Мотивація-пантоміма. Учитель готує двох учнів заздалегідь. Хлопці за допомогою жестів, міміки показують мовчки, чого вони хочуть навчитися на уроці та ази якої професії опановуватимуть. Решта дітей відгадують. 8) Мотивація-інтрига. Учитель запитує: «Яке відношення до уроку трудового навчання має ланцюжок слів: залишитися без батьків, стан виснаження, тягарі, зусилля?» (Якщо звернутися до етимології слова "праця", то практично у всіх індоєвропейських мовах слово «працювати», "трудитися" спочатку означає "залишитися без батьків", тобто бути приреченим на важке існування, тягарі, труднощі (наприклад, німецьке "arbei", готське "arbas", французьке "travail", латинське "labor"). В англійській мові слово "labour" означає зусилля, життєві турботи, стан виснаження, тривоги, страждання . У російській мові слова "труд" і "трудно» (важко) є однокорінними, так само як "работа" і "раб" (підневільний працівник). Ми бачимо, що вже вихідні змісти слова "праця" підкреслюють у якості пріоритетних примус, необхідність значних фізичних зусиль для того, щоб добувати засоби до існування.) Переконаний, кожен учитель повинен опановувати мистецтво мотивації, керуючись законом Йеркса-Додсона: «Ефективність діяльності залежить від сили мотивації».
9