Перед двором сусіда впав кусок снаряда без бойової головки, сусід почув удар в мета леві ворота осколків асфальта і стрибнув в гараж, його жінка лягла на підлогу у коридорі будинку. Коли прилітае снаряд раздумувати хто його випустив немає сєнсу бо пуля не має мо рального вибору, цінність життя у ці моменти стає дуже відчутним. Навіть якщо цей сна ряд захищав від обстрілу російських літаків міста Харкова він легко забере життя мирної людини і нажаль це наслідки будь якої війни. Справа фото як виглядав цей боеприпас перед вистрілом. Фото зроблено на наступний день після происшествия.
A piece of shell without a warhead fell in front of the neighbor’s yard, the neighbor heard the impact of the asphalt fragments on the metal gate and jumped into the garage, his wife fell on the floor in the hallway of the house. When a projectile arrives, it makes no sense to think about who fired it, because the bullet has no moral choice, the value of life at these moments becomes very tangible. Even if this projectile protected the city of Kharkiv from the shelling of Russian planes, it will easily take the life of a peaceful person and, unfortunately, this is the consequence of any war. On the right is a photo of what this ammunition looked like before it was fired. The photo was taken the day after the incident.
List of things and necessary medicines
First aid kit in a child’s box
photo Sergey Naumovich
З дружком Джоулем на третій вантажній полці, всім у вагоні пропонував її як зручну так як на ній можна поспати у відмінності від сидячих міст у низу. Другі полки для жінок та їх дітей. Дорога була дуже важкою, але вона тривала сутки, але якщо порівняти з автомобільними пробками по всіх напрямках з Харкова, Києва та іньших міст на західну Україну це було дуже швидко, о 12.00 ми виїхали з Харькова при тому що в поїзд людей садили з 10.00 ранку і під час поїздки провідники казали різні пункти сліду вания. Было почуття важкості перед невідомі стю. Вентиляція і кондиціонери не працювали зимою при нормальних обставинах, а тут ева куація і війна. В ночі світло заборонено вмикати тільки якщо йдеш по дуже вузкій тропинці із ніг та речей. Моя собака налякалась гучному звуку і стрибнула в невідомість, як ми в цій вагон. При черговій остановці або ударі колеса про рельсу і Джоуль полетів у низ та розбудив ударом по го лові чоловіка. Не зробив жодного звука пес не зрозумів що відбулось. Добре, що обішлось без травм у пса і чоловіка, після падіння почались возгласи, «чий пес упав?» тут же хтось засміяв ся і цей сміх трохи розрядив весь жах і невдоб ство цієї ситуації. На ранок поїздки вирішив помалювати людей мене оточуючих. І прийти в самопочуття від доріги і подій фокусуючись на людях і що вони відчувають в таких обставинах.
With his friend Joule on the third cargo shelf, he of fered it to everyone in the car as comfortable because you can sleep on it in contrast to the seats below. Sec ond shelves for women and their children. The road was very difficult, but it lasted a day, but if you com pare it with traffic jams in all directions from Kharkov, Kyiv and other cities to western Ukraine, it was very fast, at 12:00 we left Kharkov, despite the fact that people were put on the train from 10:00 in the morn ing and during the trip the guides said different points of follow-up. There was a feeling of heaviness before the unknown. Ventilation and air conditioners did not work in winter under normal circumstances, but here evacuation and war. At night, it is forbidden to turn on the light only if you are walking along a very narrow
path made of feet and things. My dog was frightened by a loud sound and jumped into the unknown, like us in this carriage. At the next stop or impact of the wheel on the rail, Joule flew down and woke up the man with a blow to the head. The dog did not make a sound and did not understand what had happened. It’s good that the dog and the man were uninjured, after the fall they started shouting, “Whose dog fell?” immediately someone laughed and this laughter slightly relieved all the horror and discomfort of this situation.
On the morning of the trip, I decided to draw the people around me. And to recover from the road and events by focusing on people and what they feel in such circumstances.
Старша донька в сім’ї з Харкова пережи ває евакуацію ховаючи лице від баготої кількості людей у потязі. The eldest daughter in a family from Kharkiv survives the evacuation by hiding her face from the large number of people on the train. 05.03.2022
A man under the age of 40 is very worried about his decision to evacuate. Thinking about whether it was the right decision to leave Kharkiv in uncertainty, he feels a strong loss and even says his terrible thoughts out loud: «maybe let Russia seize Ukrainian lands so that there is no war.» At these words, his relatives began to silence the man, because all the people who left the war already hated Russia.
Жінка дивиться новини та соповіщення у новостних каналах. Інформація про війну наче бруд про якій ти не можеш не дізнава тись але ми всі вимущені і забруднюємось цією інформаціею. А військові події дуже сумні та пригнічують незрозумілістю три валості боєвих дій. Втрата дому і беспеки.
A woman watches news and announcements on news channels. Information about the war is like dirt that you cannot help but learn about, but we are all forced and polluted by this information. And military events are very sad and depressing due to the incomprehensibility of the duration of hostilities. Loss of home and security. 05.03.2022
Дівчина хвилюється і нама гається приховати свої емо ції, ховаючись у капюшоні.
The girl is worried and tries to hide her emotions by hiding in her hood.
Абстракція на переживання подій, у яких я перебував. Водіння олівцем і вищукування форм неочікуванних від фізичних рухів. Дівчинка 7 років назвала це «Калякі, воякі, малякі»
Abstraction of the experience of the events in which I was. Driving with a pencil and picking out shapes unexpected from physical movements. A 7-year-old girl named it «Kalyaki, woyaki, malaki» 05.03.2022
Дівчинка на ім’я Арина сім років. Попроси ла її намалювати коли побачила що я ма лював її старшу сестру. З’ясував що вона займається айкідо і вона мені під час по зування порахувала цю японську лічилку від 1 до 10.
A girl named Aryna is seven years old. I asked her to draw when she saw that I was drawing her older sister. I found out that she practices aikido and she counted this Japanese counter from 1 to 10 to me while posing. 05.03.2022
У коридорі поїзда з другої полиці визир нула дівчина, дивлячись у свій телефон та розмовляючи зі знайомими. На плат формі першими в черзі проходили жінки з дітьми та люди похилого віку, а в останню чергу – хлопці. Деякі молоді пари не нава жувалися розійтися і переживали, що не зможуть поїхати разом, бо місць на всіх не вистачить. In the corridor of the train, a girl looked out from the second shelf, looking at her phone and talking with people she knew. On the platform, women with children and older people were the first to pass in line, and lastly, guys. Some young couples did not dare to separate and worried that they would not be able to go together because there were not enough places for everyone.
Коли мій пес впав, ця добра людина допо могла та доглядала за ним, поки я стояла на 3-й полиці. там було дуже мало місць для сидіння внизу. За його словами, завдяки падінню собаки багатьом запам’ятається не так суворість шляху, як ця смішна подія.
When my dog fell, this kind person helped and looked after him while I was on the 3rd shelf. there was very little seating downstairs. He said that thanks to the fall of the dog, many will not remember the severity of the path as much as this funny event.
Приїхавши до Львова, я очікував, що за мною приї дуть добрі люди, які погоди лися прийняти мене у своїй квартирі. Чекаючи, я розповів журналі сту польських ЗМІ про свій шлях евакуації. Мій собака закутаний у рушник гріється на лавці поруч зі мною. Див но, що журналістам байдуже, як я почуваюся.
Upon arrival in Lvіv, I expected good people who agreed to receive me in their apartment to come for me. While waiting, I told a journalist working for the Polish media about my evacuation route. My dog is wrapped in a towel, warming himself on the bench next to me. It was amazing that the journalists do not care about how I feel.
Чоловік переписує телефонні номери з телефону в блокнот. Я зробив це з рідними перед від’їздом, тому що як тільки трубка вимкнеться, я зможу дзвонити з чужого телефону, а також у них буде телефон друзів, які їх зустрінуть і приймуть. У мене смартфон сів, але стареньку кнопкову NOKIA, повністю заряджену, я взяв ще в Харкові. Я переставив картки і подзво нив друзям, які мене прийняли, мені не довелося шу кати де зарядити телефон, тому що всі розетки були зайняті у всіх таких точках!
A man is copying phone numbers from a phone into a notebook. I did this with my relatives before leaving, because as soon as the phone goes down, I will be able to call from someone else’s phone, and they will also have the phone of friends who will meet and receive them. My smartphone sat down, but I took an old pushbutton NOKIA that was fully charged back in Kharkiv. I rearranged the cards and called my friends who accepted me, I didn’t have to look for a place to charge my phone, because all the sockets were occupied in all such points!
reflection of a person in evacuation
Дівчина чекає, сидить на сумці з написом UKRAINE і дивиться на свій телефон. На вулиці холодно і не всі можуть поміститися в намети з підігрівом. Чекаю зустріти Романа на лавці з собакою. Ці до брі люди, які прийняли мене у Львові. Волонтери роздають їжу на станції. Я погодував свого соба ку, але він був у шоці від поїздки та випив більше води. The girl is waiting, sitting on a bag with the inscription UKRAINE and looking at her phone. It’s cold outside and not everyone can fit in heated tents. I am waiting to meet Roman on the bench with the dog. These good people who welcomed me in Lviv. Volunteers distribute food at the station. I fed my dog but he was in shock from the trip and drank more water.
05.03.2022
war day
arrival in Lviv
arrival in Lviv
Дарина на кухні слухає мою розповідь про від чуття і переживання боєвих дій у місті як я сімю вивозив до брата у Німетчини, деякі поради і ро зуміння планів на крайній випадок за для збере ження життя дітей та жінок.
Daryna is in the kitchen listening to my story about the feelings and experiences of hostilities in the city, how I took my family to my brother in Germany, some advice and understanding of emergency plans to save the lives of children and women.
06.03.2022
After 4 days, I decided to go to my friends from Kharkiv and get to know Kharkiv artists and ceramists with whom we agreed to meet in the center of Lviv. ELECTRON initially produced televisions and gradually began to produce buses. 09.03.2022
–символ світла, тепла, спілкування.
Lviv residents adhere well to safety rules during an air raid. Together with the dog and the family that received me, I went down to the basement shelter. You can’t take pictures because they’ll think you’re a saboteur. I drew, but I was immediately asked not to draw, because no one knew me, except my host friends. The people of Lviv are very scared and I understand them a little. It is an unfinished opening with crossed wires above the people. The cross is a symbol of light, warmth, communication.
Гілки які організоввані в такі прості стелажі власниками огородів надихають. Праця і любов до своєї землі закарбована в Українцях. Всюду я бачу цінність Української землі! Моєї Країни! Цей малюнок я малював по пам,яті намагаючись відтворити послідовність дій людини яка складала ці гілки. Пригадав притчу Китайську: В Ацая було двадцять синів, кожен з яких був сильний і спритний у боротьбі. Коли Ацай був дуже хворий, він скликав усіх своїх синів і попросив кожного з них дати йому стрілу. Тоді він звернувся до свого молодшого брата, Му Ліянь: «Візьми, будь ласка, одну з цих стріл і зламай її». Му Ліянь легко зламав стрілу. Після цього Ацай сказав: «Будь ласка, візьми ці дев’ятнадцять стріл і зламай їх». Му Ліянь не зміг зламати пучок стріл. Ацай пояснив: «Тепер ти ро зумієш? Одну стрілу дуже легко зламати, тоді як пучок стріл зламати важко. Поки всі ви разом працюєте з одним наміром, наше королівство буде стабільним.
The branches that are organized into such simple racks by garden owners are inspiring. Work and love for one’s land are imprinted in Ukrainians. Everywhere I see the value of the Ukrainian land! My country! I drew this picture from memory, trying to reproduce the sequence of actions of the person who made these branches. I remembered the Chinese parable: Atsai had twenty sons, each of whom was strong and clever in fighting. When Atsai was very ill, he called together all his sons and asked each of them to give him an arrow. Then he turned to his younger brother, Mu Lian, «Please take one of these arrows and break it.» Mu Lian easily broke the arrow. After that Atsai said, «Please take these nineteen arrows and break them.» Mu Lian was unable to break the bundle of arrows. Atsai explained, “Now do you understand? A single arrow is very easy to break, while a bundle of arrows is difficult to break. As long as you all work together with one intention, our kingdom will be stable.
Переписані номери телефонів рідних і друзів, які можуть допомогти у дорозі.За день до виїзду з Харкова - у невизначенність. Phone numbers of relatives and friends who can help on the way have been copied. The day before leaving Kharkiv - in uncertainty. 03.03.2022
