Наочний довідник основи економіки by ВПУ 11 Хмельницький

Відповідно до програми Міністерства освіти і науки України (лист № 1/11-3580 від 22.08.2001 р.) Рецензент: І. В. Коноваленко, учитель вищої категорії ЗОШ № 156, м. Харків Пропоноване видання продовжує серію наочних посібників зі шкільних дисциплін, які допоможуть учням систематизувати, конкретизувати і поглибити набуті знання. Структура і зміст посібника повною мірою відповідають вимогам навчальних програм «Економіка» (автори Г. О. Ковальчук та ін.), «Основи економіки» (за ред. І. Ф. Радіонової), «Основи економіки» (за ред. Л. П. Крупської), «Основи економіки» (за ред. С. В. Степаненко). Навчальний матеріал згруповано за програмними темами і подано у наочній формі, тобто у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків тощо, які супроводжуються необхідними коментарями. Особлива увага приділяється роботі з термінами і поняттями, що є основними у курсі. Ілюстративний матеріал, який міститься у довіднику, посилює емоційне сприйняття навчальної інформації, активізуючи творче осмислення і більш глибоке засвоєння набутих знань. Висловлюємо надію, що пропонований наочний довідник буде надійним помічником і порадником в опануванні шкільного курсу основ економіки. У довіднику використані такі умовні скорочення: АМК — Антимонопольний комітет БАГІ — Багатостороннє агентство гарантії інвестицій ВВП — валовий внутрішній продукт ВЕЗ — вільна економічна зона ВНП — валовий національний продукт ЕАН — економічно активне населення ЄБРР — Європейський банк реконструкції та розвитку ЄС — Європейський Союз ЄФВС — Європейський фонд валютного співробітництва КВМ — крива виробничих можливостей МАР — Міжнародна асоціація розвитку МБРР — Міжнародний банк реконструкції та розвитку

МВС — міжнародна валютна система МВФ — Міжнародний валютний фонд МОП — Міжнародна організація праці МФК — Міжнародна фінансова корпорація НБУ — Національний банк України НД — національний дохід НДВ — налог на додану вартість НДКР — наукові та дослідно-конструкторські роботи ОД — особистий дохід СОТ — Світова організація торгівли ТНК — транснаціональні корпорації ТПР — територія пріоритетного розвитку ЧНП — чистий національний продукт ФГВФО — Фонд гарантування внесків фізичних осіб

Довгань Г. Д. Д58 Основи економіки. 10 (10—11) клас: Наочний довідник. — К.; Х.: Веста, 2006. — 103 с. Видання містить навчальний матеріал у вигляді таблиць, схем, діаграм, малюнків зі шкільного курсу економіки, що повною мірою відповідає чинним навчальним програмам. Наочний довідник розрахований на учнів, абітурієнтів, студентів неекономічних спеціальностей вищих навчальних закладів і вчителів географії.

Навчальне видання Довгань Галина Дмитрівна

Основи економіки. 10 (10—11) клас Наочний довідник Редактор Н. П. Гур’єва Технічний редактор В. І. Труфен Коректор О. Г. Неро ТОВ «Веста». Свідоцтво ДК № 2540 від 26.06.2006. 61064 Харків, вул. Бакуніна, 8А Адреса редакції: 61145 Харків, вул. Космічна, 21а. Тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67. Для листів: 61045 Харків, а/с 3355. З питань реалізації: (0572) 58-25-61

Зміст Розділ I. Вступ до економічної теорії Тема 1. Предмет та метод економічної науки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 Тема 2. Потреби споживача. Раціональна поведінка споживача на ринку . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8 Структура споживчих благ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 Корисність товарів та послуг. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 Раціональна поведінка споживача. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 Тема 3. Виробництво. Економічні ресурси виробництва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 Тема 4. Обмеженість виробничих ресурсів. Проблема вибору. Альтернативні варіанти виробництва. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 Тема 5. Економічні системи та їхні характеристики. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура Тема 6. Види конкуренції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 Структура ринку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22 Тема 7. Попит. Пропозиція. Ринкова ціна. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 Тема 8. Гроші . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30 Тема 9. Поняття ринку. Види ринків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32 Тема 10. Ринкова інфраструктура. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 Поняття і види бірж. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 Поняття і характеристика товарної біржі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 Поняття і характеристика фондової біржі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 Поняття і характеристика банківської системи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38 Служба зайнятості. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 Тема 11. Доходи в ринковій економіці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 Поняття і характеристика ренти. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44 Дохід на капітал. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44 Підприємницький дохід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 Тема 12. Домашні господарства. Причини нерівності доходів і форми державної підтримки малозабезпеченого населення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46 Зміст

Розділ III. Підприємство і підприємництво Тема 13. Функції підприємства і роль підприємця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48 Тема 14. Підприємство і власність. Організаційні форми підприємств. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53 Тема 15. Підприємницький дохід. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57 Собівартість і дохід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59 Тема 16. Менеджмент у підприємницькій діяльності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61 Бізнес-план . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Маркетинг у підприємницькій діяльності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65 Розділ IV. Національна економіка Тема 17. Макроекономічна рівновага. Сукупний попит та сукупна пропозиція. Економічні цикли. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68 Тема 18. Основні показники економічного розвитку країни. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74 Тема 19. Безробіття та його види. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75 Тема 20. Інфляція та її види . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78 Тема 21. Податково-бюджетна (фіскальна) політика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81 Тема 22. Грошово-кредитна (монетарна) політика держави. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86 Розділ V. Світова економіка Тема 23. Основні риси світового господарства. Світова торгівля. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88 Поняття і характеристика торгового балансу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90 Тема 24. Міжнародна валютна система. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93 Тема 25. Міжнародні валютно-фінансові організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96 Тема 26. Міжнародне економічне співробітництво та інтеграція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97 Європейський Союз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100 Предметний покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101 ЛіТЕРАТУРа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104

Зміст

Розділ I. Вступ до економічної теорії

Тема 1. Предмет та метод економічної науки

Економічна наука складається з цілого ряду самостійних наукових дисциплін — макроекономіки, мікроекономіки, політичної економіки, маркетингу, менеджменту, страхової справи, теорії фінансів та грошей тощо. Методологічним підґрунтям усіх економічних наук є економічна теорія. Економічна теорія — наука про використання людиною обмежених виробничих ресурсів для

виготовлення різноманітних товарів та послуг і подальшого їх розподілу між людьми та різними групами суспільства з метою споживання. Предмет економічної науки — вивчення засобів, за допомогою яких можливе досягнення конкретних економічних цілей як окремої людини, так і суспільства в цілому.

Значення економічної науки

Для суспільства

· Розробка принципів, що стають основою економічної політики · Сприяння економічній поінформованості населення і, отже, демократизації суспільства · Прогнозування розвитку подій у суспільстві

Для людини

· Сприяння раціональній поведінці у сфері споживання, доцільному використанню індивідуальних заощаджень · Формування вмінь орієнтуватися у сфері бізнесу · Сприяння прийняттю правильних рішень при виборі сфери діяльності

Основні функції економічної теорії

Пізнавальна Вивчення процесів економічного життя суспільства, пояснення закономірності розвитку

Практична Застосування економічних знань під час вирішення побутових і виробничих проблем

Тема 1. Предмет та метод економічної науки

Психологічна Підготовленість до змін в економічному житті суспільства

Рівні дослідження економічної науки

Макроекономіка — наука, яка вивчає економіку країни в цілому · · · ·

Обсяги національного виробництва Проблеми зайнятості та безробіття Рівень цін та інфляцію Роль держави в економічному житті суспільства та ін.

Мікроекономіка — це наука, яка досліджує відособлені економічні одиниці · Виробництво і ціни конкретного товару · Попит та пропозицію · Доходи та витрати окремих фірм і домашніх господарств · Конкуренцію та ін.

Становлення економічної науки Основні напрямки

Засновники

Зміст

Меркантилізм

А. Монкретьєн, А. Серра, Й. І. Бехер, Т. Манн, О. Ординащокін

Стверджували, що багатство кожного торговця і країни в цілому виміряється кількістю золота та срібла; що країна повинна якнайбільше товарів продавати за кордон і якнайменше їх там купувати

Школа фізіократів

Ф. Кєне, А. Робер, Ж. Тюрго, П. Буагільбер

Вважали джерелом багатства виробництво, насамперед сільськогосподарське. Промисловість називали «марною сферою»

Класичний

А. Сміт, Д. Рікардо, Ж. Б. Сей, Дж. Стюарт Мілль, С. Сісмонді

В основу теорії покладене поняття національної економіки як саморегульованої системи

Неокласичний

Г. Госен, К. Менгер, А. Маршалл, Л. Вальрас, В. Парето, Дж. Кейнс

Продовжили традиції та ідеї класичної школи; запропонували теорію ринкового господарства, основ мікроекономіки

Марксизм

К. Маркс, Ф. Енгельс

Вважали конкурентну ринкову економіку нестабільною і пророкували занепад капіталізму

Історичний

В. Рошер, В. Гільде брант, К. Кніс

Вважали, що господарське життя країни регулюється не механізмами ринку, а історично сформованими соціальними структурами з вирішальною роллю держави

«...Економічна наука не дає готових рекомендацій, які безпосередньо використовуються в господарській політиці. Вона, скоріше, постає як метод, аніж як учення, як

інтелектуальний інструмент, техніка мислення, допомагаючи тому, хто володіє нею, робити правильні висновки...» Дж. Кейнс

Розділ I. Вступ до економічної теорії

Внесок українських учених у розвиток основ економічної науки М. А. Балудянський — послідовник А. Сміта; автор праці «Економічна система», в якій обґрунтував принципи побудови національної економіки на основі вільних ринкових відносин.

М. І. Туган-Барановський — дослідник теорії ринку та економічних криз, розробив концепцію економічної кон’юнктури. Є. Є. Слуцький — першим запропонував використовувати математичні методи в економічній науці.

Спостереження та збирання фактів

Графічний (статистичний)

Єдність історичного та логічного

Абстрагування

Сприйняття економічних процесів у реальному вигляді та збиранні фактів, які насправді відбуваються

Відображення господарських процесів і явищ з використанням креслень, схем, таблиць, діаграм тощо

Вивчення соціальноекономічних процесів в історичній послідовності з логічними узагальненнями

Ігнорування певних властивостей, тобто певне спрощення дійсності

Методи економічних досліджень

Аналіз та синтез Вивчення соціально-економічних явищ частинами (аналіз) і в цілому (синтез)

Біологія — сукуп ність наук про живі організми та їх зв’язки один з одним та з неживою природою

Експеримент (практика) Проведення та вивчення штучного і наукового досвіду

Моделювання

Дедукція

Вивчення соціально-економічних явищ за їх теоретичним зразком (моделлю)

Формулювання гіпотез та їх підтвердження фактами

Соціологія — наука про суспільство як цілісну систему та про окремі групи, відносини суспільства й особистості

Правознавство — наука про сукупність встановлених державою норм і правил, які регулюють відносини людей у суспільстві

Узагальнення (індукція) Узагальнення та висновки на основі фактів і спостережень

Математика — наука, яка вивчає просторові форми та кількісні відношення

Зв’язок економіки з іншими науками

Політологія — наука, яка вивчає політичну систему і політичне життя суспільства, проблеми внутрішньої політики та міжнародних відносин

Психологія — наука про сприйняття людиною оточуючого середовища

Тема 1. Предмет та метод економічної науки

Історія — сукупність наук, які ви вчають минуле людського суспільства

Географія — комплекс наук, що вивчають поверх ню Землі з її природними умовами, розподіл на ній населення та економічних ресурсів

Тема 2. Потреби споживача. Раціональна поведінка споживача на ринку

Не можна не погодитися з твердженням, що людині завжди щось потрібно, чогось бракує. Очевидно, що люди завжди відчували потребу в їжі, одязі, житлі. Коло бажань сучасної людини значно розширилося: здобуття освіти, цікава робота, відпочинок та багато іншого. Необхідність у задоволенні того чи іншого бажання людини називають потребою. Потреби людини є безмежними, крім того, вони мають тенденцію до зростання. Розвиток суспільства та людська фантазія спричиняють появу нових потреб. Закон зростання потреб означає не тільки появу нових потреб, але й зміну їх структури.

Класифікація потреб

За походженням Первинні (базові, фізіологічні) Потреби в їжі, сні тощо

За засобами задоволення

Вторинні (викликані розвитком цивілізації) Потреби в здобутті освіти, розвагах, інформації, транспорті, модному одязі тощо

Матеріальні Потреби в тому, що має мате ріальне втілення

Нематеріальні

Індивідуальні

Задовольняються послугами сфери освіти, культури, мистецтва

Пов’язані з необхідністю відокремленого задоволення (їжа, одяг тощо)

Усе, що здатне задовольняти потреби людей, називають благами. Деякі блага надані людині самою природою (повітря, сонячне тепло). Однак більшість благ людина створює спеціально, із метою

За способом задоволення Колективні Задовольняються спільно (потреба у водопостачанні, громадському порядку)

задоволення своїх потреб. Продуктами людської праці, створеними в процесі виробництва для подальшого обміну та споживання, є економічні (споживчі) блага — товари та послуги.

Розділ I. Вступ до економічної теорії

Структура споживчих благ Товар — продукт праці, який задовольняє певну потребу людини. Він виготовляється для обміну

й реалізується шляхом купівліпродажу.

Групи товарів

За ступенем довговічності · Товари тривалого користування · Товари короткотермінового користування

За призначенням

За співвідношенням

· Товари промислового призначення — не беруть безпосередньої участі у задоволенні потреб (сировина і матеріали, машини, будівлі тощо) · Товари споживчого призначення — задовольняють безпосередньо потреби людей

Послуга — економічне благо, що не має товарної (матеріальної) форми. Вона надається у вигляді

· Товари, що доповнюють один одного,— комплементи · Товари, що заміщують інші товари,— субститути

цілеспрямованої корисної дії або обслуговування.

Послуги за призначенням

Особисті Задовольняють потреби кожного споживача безпосередньо: послуги лікаря, учителя, адвоката тощо

Суспільні Є складовою частиною виробництва: інформаційне забезпечення, банківські послуги, транспорт тощо

Корисність товарів та послуг Потреби людей, що породжуються біологічними, духовними, соціальними та іншими обставинами, безмежні. Неможливо задовольнити всі потреби одночасно. Людина прагне задовольнити в першу чергу ті потреби, які принесуть їй найбільшу вигоду, або, як кажуть економісти, корисність. Корисність блага (utility of good) — здатність економічного блага задовольнити одну або декілька потреб людини.

У мікроекономіці існує два підходи до визначення корисності блага: кількісний (кардиналістська теорія) та порівняльний (ординалістська теорія). Кількісний підхід побудований на безпосередньому вимірі корисності благ в умовних одиницях корисності — ютилях (utility-U). У порівняльному підході конкретні цифрові значення корисності не розглядаються, а порівнюється відношення споживача до різних комбінацій благ.

Тема 2. Потреби споживача. Раціональна поведінка споживача на ринку

Корисність

Загальна — сукупна корисність від споживання всіх наявних одиниць блага TU (total utility)

Загальну корисність визначають шляхом підсумовування показників корисності всіх спожитих одиниць блага

Гранична — додаткова корисність, яку одержує покупець від кожної додаткової одиниці блага MU (marginal utility)

Гранична корисність розраховується як приVT U ріст загальної корисності M U = VQ

Закон спадної граничної корисності: у процесі зростання кількості спожитого товару (або послуги)

його корисність від споживання кожної додаткової одиниці знижується (І закон Госсена).

Раціональна поведінка споживача Споживач купує різні товари, витрачаючи певні суми грошей. Отже, йому треба враховувати не лише корисність, а й ціну товару. При цьому споживач прагне досягти однакового задоволення від кожної суми грошей, витраченої на кожний придбаний товар. При раціональній поведінці споживача на ринку здійснюється умова рівності граничних корисностей на одиницю ціни кожного товару (ІІ закон Госсена). Математичне вираження споживчої рівноваги: M Un, M U1 M U2 = =L = , P1 P2 Pn де MU (marginal utility) — гранична корис ність; P (price) — ціна. Інакше кажучи, споживачеві треба зробити покупки так, щоб кожний придбаний товар приніс йому граничну корисність, пропорційну ціні. * Q (quantity) — кількість блага.

Розділ I. Вступ до економічної теорії

Бюджетна лінія

Бюджетна лінія — геометричне місце точок, які являють собою набори товарів (X і Y), доступних покупцеві при конкретних цінах. Бюджетна лінія відображає потенціал (можливості) споживача в залежності від його доходу. I = Px ⋅ Qx + Py ⋅ Qy, де I — дохід споживача; Px — ціна товару X; Py — ціна товару Y; Qx — кількість одиниць товару X; Qy — кількість одиниць товару Y.

Можливі варіанти зміщення бюджетної лінії

Зростання доходу споживача

Зниження доходу споживача

Ціна на товар X знизилася, дохід залишився незмінним

Ціна на товар X збільшилася при незмінному доході

Крива байдужості і

і і

Крива байдужості — лінія, всі точки якої показують різні комбінації (набори) двох благ (товарів), що мають рівну (однакову) корисність для даного споживача. Крива байдужості відображає аналіз бажань або уподобань споживача. На кривій можна побачити комбінацію, що показує, від якої кількості товару Y слід відмовитись, щоб отримати одну додаткову одиницю товару X при незмінній загальній величині корисності для споживача.

Теорія споживчого вибору має велике значення для виробників товарів. За допомогою соціологічних опитувань та досліджень ситуацій

на ринку виробники можуть установити, у виробництво якого товару слід вкладати гроші в першу чергу.

Тема 2. Потреби споживача. Раціональна поведінка споживача на ринку

Карта кривих байдужості Карта байдужості — сукупність кривих байдужості, кожна з яких характеризує певний рівень корисності. Чим вище розміщена крива байдужості, тим більше задоволення приносять представлені нею комбінації товарів.

Графік споживчого вибору (рівновага споживача) Графік споживчого вибору — взаємодія бюджетної лінії з кривою байдужості. Крива U1 розміщена нижче бюджетної лінії. Це свідчить про неповне використання доходу при придбанні даних товарів. Бюджетна лінія обов’язково має дотикатися до однієї з кривих байдужості. Крива U3 міститься вище бюджетної лінії, тобто комбінації (набори) на U3 мають більшу корисність, але є недосяжними для споживача, бо перевищують можливості його доходу. Оптимальний набір споживчих товарів лежить на бюджетній лінії та розміщується у найвищій із точок, досяжних покупцеві,— Е — точці дотику бюджетної лінії до кривої байдужості U2. Правило максимізації корисності (споживацької поведінки): гроші споживача мають бути розподілені так, щоб остання грошова одиниця, яку було витрачено на придбання кожного виду товарів, приносила б однакову граничну корисність. Математичне вираження раціональної споживацької поведінки: M U1 M U2 = . P1 P2 Слід зазначити, що така модель раціональної споживацької поведінки реально «працює» в умовах насиченості ринку споживчими благами. В економіці, де дефіцит споживчих товарів є звичайним явищем (як це було, наприклад, у СРСР), поведінка споживача змінюється, аж до дії зворотного правила.

Розділ I. Вступ до економічної теорії

Тема 3. Виробництво. Економічні ресурси виробництва Виробництво створює засоби для задоволення потреб людини. Виробництво — процес створення матеріальних та духовних благ, необ хідних для існування та розвитку людського суспільства. У межах будьякого способу виробництва відбувається взаємодія людини з природою.

Так, для організації виробництва людина, зазвичай, використовує природні ресурси, запаси яких у більшості випадків обмежені та невідновні. Крім того, у процесі виробництва люди взаємодіють один з одним (виробничі відносини).

Структурні елементи виробництва

Праця

Предмети праці

Свідоме використання фізичних та розумових здібностей людини та її трудових навичок

Об’єкти цілеспрямованої діяльності людини (земля, сировина, матеріали тощо)

Процес виробництва

Засоби праці Пристрої, за допомогою яких людина впливає на предмет праці (машини, устаткування, виробничі споруди тощо)

Засоби виробництва

Продукт Результат поєднання праці та засобів виробництва в процесі виробництва Структура виробництва

Матеріальне виробництво Безпосередньо пов’язане з виготовленням матеріальних благ (промисловість, сільське господарство, будівництво) і наданням матеріальних послуг (вантажний транспорт, торгівля, комунальне господарство, побутове обслуговування тощо)

Нематеріальне виробництво Складається з підприємства й галузей, що створюють нематеріальні блага (духовні цінності: предмети культури, мистецтва тощо) і надають нематеріальні послуги (освіта, охорона здоров’я, пасажирський транспорт тощо)

Фактори виробництва (виробничі ресурси) — сукупність ресурсів, які використовуються в процесі виробництва. Економічна ефективність виробництва — співвідношення результатів виробництва (кількості створюваних економічних благ) та Тема 3. Виробництво. Економічні ресурси виробництва

витрат ресурсів на їх виробництво за певний проміжок часу. Продуктивність праці — співвідношення результатів виробництва (кількості створюваних економічних благ) та затрат праці на виробництво цієї кількості продукції.

Виробничі ресурси

Матеріальні

Людські

Земля

Капітал

Усі природні ресурси, у тому числі дарові блага природи: земельні, водні, біологічні, мінеральні, кліматичні та ін.

Усі виробничі засоби виробництва, призначені для подальшого використання в процесі виробництва

Фізичний

Праця Людська діяльність, що використовується в процесі виробництва

Здатність до підприємницької діяльності Особлива здатність людини координувати чинники виробництва та впливати на його результативність

Фінансовий

Основний — споруди, машини. Зворотний — сировина, допоміжні матеріали, паливо

Гроші, які призначені для організації та розширення виробництва, придбання знарядь виробництва, матеріалів, сировини

Тема 4. Обмеженість виробничих ресурсів. Проблема вибору. Альтернативні варіанти виробництва

Кількість виробничих ресурсів є обмеженою. Це призводить до неможливості одночасного задоволення всіх потреб людини і суспільства. Знання економічних закономірностей допомагає розподілити виробничі ресурси таким чином, щоб результат виявився максимальним, тобто задоволення потреб споживача було б найбільш повним. Проблема вибору: у зв’язку з обмеженою кількістю виробничих ресурсів, порівняно до масштабів потреб людини і суспільства, необхідно постійно робити вибір, на що використати ці ресурси.

Розділ I. Вступ до економічної теорії

Ефективне використання ресурсів передбачає

Повну зайнятість ресурсів, тобто використання у виробництві всіх придатних для цього ресурсів. Придатність ресурсів визначається суспільними і законодавчими нормами

Повний обсяг виробництва, тобто використання ресурсів суспільства в такій комбінації, що дозволяє досягти найкращого результату

Альтернативна вартість — вартість найбільш пріоритетного блага, від якого доводиться відмовлятися, щоб отримати певну кількість обраного блага.

Виробничі можливості — це можливості суспільства виробляти економічні блага за умови повного й ефективного використання наявних ресурсів.

Крива виробничих можливостей (КВМ)

Засоби виробництва

Крива виробничих можливостей — сукупність точок, координати яких означають можливі комбінації випуску продукції (набори) із наявних ресурсів. Це точки повної зайнятості ресурсів та ефективного виробництва.

Предмети споживання

Аналіз КВМ

КВМ має вигнуту форму, тому що зі збільшенням виробництва однієї продукції альтернативні витрати для виробництва додаткової одиниці, виражені в можливостях виробництва іншої продукції, зростають (переміщення точки Б по кривій) (закон збільшення альтернативної вартості)

Усі комбінації випуску продукції, які розміщені на зовнішній від КВМ площині, неможливі через обмеженість ресурсів (наприклад, точка В)

Усі комбінації випуску продукції, які розміщені на внутрішній від КВМ площині, можливі, але небажані, тому що означають неповне використання ресурсів (наприклад, точка А)

Вибір альтернативних варіантів передбачає раціональну поведінку суб’єктів економіки: вони повинні приймати економічні рішення з урахуванням обмеженості ресурсів та необхідності їх раціонального використання Тема 4. Обмеженість виробничих ресурсів. Проблема вибору. Альтернативні варіанти виробництва

Можливі варіанти зміщення КВМ

Зміщення можливе при рівномірному підйомі економіки, який досягається завдяки збільшенню кількості та якості ресурсів, впровадженню прогресивних змін у техніці й технології виробництва

Зміщення свідчить про неповне використання ресурсів і неповний обсяг виробництва. Таке зміщення відбувається в період економічних криз, спадів, техногенних катастроф тощо

Такі зміщення відбуваються, якщо має місце однобічне зростання ефективності технології виробництва одного з двох альтернативних продуктів

Шляхи зростання виробничих можливостей

Екстенсивний — нарощування виробничих можливостей шляхом збільшення кількості виробничих ресурсів · Збільшення площі орних земель · Відкриття й розробка родовищ корисних копалин · Збільшення кількості робітників · Збільшення капіталу

Інтенсивний — нарощування виробничих можливостей при кількісно незмінних виробничих ресурсах · Удосконалення матеріально-технічної бази виробництва · Удосконалення технології виробництва · Удосконалення організації виробництва · Підвищення кваліфікації і рівня освіченості робітників

Основні принципи альтернативного вибору

· Максимізація вигоди при однакових витратах · Мінімізація витрат при однаковій вигоді · Багатофакторний порівняльний аналіз (сітка прийняття рішень)

Тема 5. Економічні системи та їхні характеристики У процесі розвитку суспільства постають економічні проблеми, що потребують вирішення. Вони пов’язані з обмеженістю ресурсів та альтернативними витратами.

Економічна система — спосіб організації господарчого життя суспільства, інакше кажучи, це спосіб прийняття рішень стосовно того, ЩО? ЯК? і ДЛЯ КОГО? виробляти.

Розділ I. Вступ до економічної теорії

Традиційна

Командна

· Традиції, що передаються з покоління в покоління, визначають, які товари та послуги, як і для кого виробляти · Застаріла технологія виробництва · Переважання ручної праці · Багатоукладність економіки · Консерватизм і неприйняття нововведень

· Економічні рішення приймаються здебільшого представниками державної влади · Відсутність у виробників свободи вибору · Відсутність у виробників зацікавленості в підвищенні ефективності виробництва

Ринкова · Вільне вирішення основних економічних питань на основі ринкових механізмів регулювання · Переважання приватної власності · Економічні суб’єкти діють відповідно до особистих економічних інтересів · Вільна конкуренція · Мінімальний вплив держави

Типи економічних систем

Змішана · Поєднання приватного і державного секторів економіки, ринку і державного регулювання, капіталістичних тенденцій і соціалізації життя · Компенсація недоліків ринкової економіки державним регулюванням · Особиста участь держави у наданні соціальних благ

Тема 5. Економічні системи та їх характеристики

Переваги і недоліки економічних систем Тип економічної системи

Переваги

Недоліки

Командна (планова)

· Можливість концентрації зусиль і ресурсів на окремих напрямках економічної діяльності · Забезпечення економічної і соціальної стабільності, так званої «впевненості у завтрашньому дні»: відсутність явного безробіття, злиденності, доступність певного рівня освіти та медичного обслуговування

· Неможливість швидкого розвитку і впровадження досягнень науковотехнічного прогресу й забезпечення раціонального використання ресурсів · Відсутність свободи виробництва та споживання · Низький рівень задоволення потреб · Утворення «чорного ринку», хронічний дефіцит предметів споживання

Ринкова

· Сприяє ефективному розподілу ресурсів, тобто направляє ресурси у виробництво тих товарів та послуг, які потрібні суспільству найбільше («невидима рука ринку») · Свобода вибору діяльності підприємців · Сприяє підвищенню якості товарів та послуг, розширенню їх асортименту · Гнучкість, високий рівень адаптації в умовах змін · Стимулювання науково-технічного прогресу

· Нерівний розподіл доходу; ринок орієнтований на задоволення потреб тих, хто платить гроші · Нестабільність розвитку, що призводить до інфляції, безробіття та соціального розшарування · Недостатнє фінансування наукових досліджень, сфери освіти · Послаблення конкуренції, що відбувається внаслідок злиття невеликих підприємств · Нераціональне відношення до природних ресурсів та оточуючого середовища

Змішана (розвине- · Забезпечення економічного зросна змішана еконотання та економічної стабільності міка) · Гарантія соціальної забезпеченості та соціальної справедливості · Захист і заохочення конкуренції, боротьба з монополіями · Забезпечення політичної стабільності · Стимулювання технологічних та організаційних інновацій · Підтримка освіти, культури, науки

Змішана економіка — тип економічної системи, який поєднує

· Відсутність стандартних схем розвитку · Необхідність розроблення національних моделей з урахуванням національної специфіки

елементи ринкових механізмів та державного регулювання.

Розділ I. Вступ до економічної теорії

Функції держави в змішаній економіці

Перерозподіл доходів за допомогою податкової системи і фондів централізованих коштів

Підтримка підприємств державного сектору економіки

Фінансування сфери освіти, культури, науки, забезпечення громадського порядку

У різних країнах і регіонах світу формуються різні моделі змішаної економіки. Вони відрізняються «національними коефіцієнтами

Вплив на перерозподіл ресурсів між галузями економіки з метою запобігання безробіттю і спадам виробництва

змішування» різних форм власності, ринку та державного регулювання.

Національні моделі економічних систем Американська

· «Модифіко вана ринкова економіка» · Пріоритетна роль приватної власності · Держава здійснює оподатковування, цільові виплати, замовлення на товари та послуги, контроль за грошовою масою й відсотковими ставками

Японська

Німецька

· «Японський стиль · Високий керування»: сисступінь детема довічного ржавного найму, збільшення втручання розміру заробітної в економіку плати в залежності · Участь від стажу роботи держави на цьому підприв наданні ємстві, значна роль соціальних профспілок благ · Провідна роль · Створення держави у сферах сприятливих програмування умов для економічного розприватного витку, структурпідприємної, інвестиційної ництва і зовнішньоеконо· Антицимічної політики клічне регулювання

Шведська

· Широкі повноваження держави з регулювання соціально-економічного життя · Значна частина доходів приватного сектору економіки перерозподіляється в бюджет на соціально-економічні потреби

Південнокорейська

· Взаємодія чіткого дер жавного планування і ринкових механізмів · Держава контролює галузі економіки, що потребує значних первинних капіталовкладень

· Високий рівень життя, сприятливі · Держава ствоумови для набуття рює пільгові освіти і професійумови для інної підготовки вестицій і експорту товарів

Чинники, що впливають на виникнення особливостей національних моделей

· · ·

Рівень і характер матеріально-технічної бази Історичні та геополітичні умови формування суспільного устрою Національні та соціокультурні особливості країни

Тема 5. Економічні системи та їх характеристики

Перехідні (постсоціалістичні) економіки Особливість перехідної економіки України полягає в тому, що в ній поєднуються форми організації економіки, які властиві команд

ній економіці, і форми організації виробництва, які більшою або меншою мірою відповідають ринковій економіці.

Формування приватного сектору економіки; створення умов для вільного підприємництва

Сприяння економічній відокремленості товаровиробників на основі приватної та змішаної форм власності Завдання постсоціалістичних держав із перехідною економікою

Реформування державного сектору, оренда або приватизація дер жавного майна

Формування ринкової інфраструктури, яка має сприяти ефективній організації виробництва

Реформування системи ціноутворення на підставі ринкових механізмів

Приватизація — процес переходу підприємств із державної форми власності в приватну. Приватизаційний сертифікат — цінний папір, який свідчить

про право його власника на володіння частиною державної власності, а також на участь у приватизації цієї власності.

Форми приватизації

Аукціонний продаж майна · Середні та малі підприємства сфери послуг · Великі підприємства на конкурсній основі

Безкоштовна передача кожному громадянинові його частки в державному майні шляхом видачі приватизаційних сертифікатів

1 грудня 2005 р. Україна отримала статус країни з ринковою економікою. Але потрібен певний час,

щоб подолати негативні наслідки командної економіки та створити свою «національну модель».

Розділ I. Вступ до економічної теорії

Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура Тема 6. Види конкуренції

Конкуренція (від латин. concurrere — зі штовхуватися, змагатися) — економічне суперництво між учасниками ринкового господарства за якнайвигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за отримання найбільшого прибутку. Конкуренція є головною ознакою ринкової економіки. Вона виступає як рушійна сила, що змушує підприємця шукати шляхи для ведення свого бізнесу, піклуватися про подальший його розвиток. Конкуренція завжди пов’язана з обмеженням інтересів виробників.

Риси конкуренції

Позитивні

Негативні

· Розподіляє ресурси · Урівноважує попит та пропозицію · Формує ринкові ціни · Стимулює виробництво до зниження витрат і впрова дження нових видів продукції · Забезпечує незалежність споживача, гарантуючи захист від диктату товаровиробників · Сприяє поліпшенню якості й розширенню асортименту продукції

· Сприяє нерівномірному розподілу доходів між різними соціальними групами населення · Доводить до банкрутства велику кількість дрібних, середніх і навіть частину великих товаровиробників, чим спричинює безробіття · Породжує монополію

У зв’язку з розділом праці кожен товаровиробник взаємодіє з іншими підприємцями. Це відповідає Тема 6. Види конкуренції

не тільки інтересам окремих осіб, але й інтересам суспільства загалом.

Внутрішньогалузева — між товаровиробниками однієї галузі за найбільш вигідні умови виробництва і збуту продукції

Міжгалузева — конкурентна боротьба між товаровиробниками різних галузей промисловості за величину прибутку, вигідне розміщення капіталу, ринки збуту

Міжнаціональна — конкурентна боротьба між країнами, що виробляють однотипну продукцію, за вигідні контракти, ринки збуту тощо

Види Конкуренція

Методи Ціновий — здійснюється за допомогою регулювання цін: на свій товар виробник установлює ціни, нижчі за ціни конкурентів, що може призвести до банкрутства останніх

Форми

Неціновий — відбувається між товаровиробниками шляхом надання виробленій продукції неповторних особливостей: якісних, технічних, дизайнерських тощо.

Добросовісна (чесна) — заснована на реальному поліпшенні якостей продукції та одержанні переваг виробником

Недобросовісна (нечесна) — нецивілізована форма боротьби з конкурентами, заснована на одержанні комерційної вигоди шляхом обману споживачів, партнерів, державних органів: дезінформація, економічне шпигунство, підкуп, переманювання фахівців тощо

Структура ринку Конкуренція — рушійна сила розвитку економічної системи, складова її господарського механізму.

Види конкуренції залежать від певних показників стану ринку (структури ринку).

Кількість підприємств, що постачають товари на ринок

Наявність та доступність інформації про стан ринку Показники, що визначають структуру ринку

Свобода входження підприємства у ринок та виходу з нього

Можливість домовленостей між продавцями та покупцями

Диференціація товарів (надання певному виду товару індивідуальних особливостей)

Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура

Основні ринкові структури

Досконала (чиста) конкуренція

Монополістична конкуренція

Передбачає наявність на ринку великої кількості незалежних фірм, які самостійно вирішують, що і в якому обсязі виробляти, та не впливають на ціну товару, який реалізується

Передбачає наявність на ринку значної кількості продавців, що пропонують подібний, але неоднорідний товар

· Олігополія — панування невеликої кількості фірм-товаровиробників · Олігопсонія — перевищення кількості продавців товару над обмеженою кількістю покупців

· Монополія — ринок одного продавця · Монопсонія — ринок одного покупця і великої кількості продавців

Характеристика основних ринкових структур Недосконала конкуренція

Критерії характеристики

Досконала (чиста) конкуренція

Кількість фірм, що виробляють конкретний продукт

Велика кількість незалежних одна від одної фірм

Багато фірм

Кілька фірм

Тип продукту

Однорідний

Неоднорідний (диференційований)

Однорідний, неод- Унікальний, не норідний має аналогів

Умови входження у ринок

Вільні

Відносно легкі

Обмежені

Практично неможливі

Контроль над цінами

Відсутній

Практично відсутній

Значний, за принципом лідерства

Дуже значний, іноді повний

Приклади

Ринок сільськогосподарської продукції

Виробництво одягу, взуття

Виробництво Регіональні підсталі й прокату, приємства комуавтомобілів, побу- нальних послуг тової техніки

Монополістична конкуренція

Олігополія

Монополія

Одна фірма

Монополія

Природна — монополістами є власники рідкісних та невідтворюваних ресурсів і деякі галузі інфраструктури (громадський транспорт тощо)

Тема 6. Види конкуренції

Штучна — об’єднання підприємств з метою одержання монополістичних переваг: · об’єднання великих капіталів; · створення дуже високого рівня технологій; · створення бар’єрів для входження у ринок нових фірм та обмеження їх доступу до джерел сировини

Легальна — створюється на законних підставах шляхом викупу патенту, авторського права, товарного знака 23

Негативні економічні наслідки діяльності монополій полягають у тому, що монополіст виробляє менше, ніж може виробляти (має виробничі можливості), привласнює дохід та посилює нерівність доходів.

Монополізація ринків — одна з актуальних і складних проблем сучасності, для вирішення якої в багатьох країнах приймаються спеціальні антимонопольні закони.

Антимонопольне законодавство України Держава здійснює правовий захист підприємців та споживачів від недобросовісної конкуренції. Регу-

Дата прийняття

18.02.1992 26.11.1993 18.01.1999

лювання конкуренції, контроль за станом ринків відповідає інтересам підприємницького сектора.

Назва документа

Закон України «Про обмеження монополізму та неприпустимість недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» Закон України «Про Антимонопольний комітет України» Постанова Кабінету Міністрів України «Питання Антимонопольного комітету»

Питома вага однієї великої компанії у загальному обсязі всіх продажів певного товару (послуги) на ринку не повинна перевищувати 31 %

Умови обмеження рівня монополізації компаній

Питома вага двох великих компаній не повинна перевищувати 44 %

Питома вага трьох великих компаній не повинна перевищувати 54 %

Питома вага чотирьох великих компаній не повинна перевищувати 64 %

Тема 7. Попит. Пропозиція. Ринкова ціна Попит (D — demand) — кількість товарів та послуг, яку споживачі бажають і можуть придбати на ринку за певну ціну у визначений період часу в конкретному місці. Величина попиту (QD) — кількість товару, яку бажають і можуть придбати покупці в певний час за певною ціною.

Закон попиту: чим вищою є ціна на товар за незмінних інших чинників, тим меншим є попит на нього. Таким чином, зв’язок між ціною товару та попитом на нього обернено пропорційний. Ціна попиту — максимальна ціна, яку готовий заплатити покупець за одиницю товару.

Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура

Крива попиту

Ціна за одиницю товару

— функція попиту

(попит)

нецінові чинники

Крива попиту має від’ємний нахил та відображає закон попиту. Зміна величини попиту на графіку виглядає як рух уздовж лінії попиту, при цьому функція попиту є незмінною (при зміні ціни товару). Залежність величини попиту від чинників, що його визначають, називається функцією попиту. Функція попиту загального вигляду: Qd = f(P, P1, P2, …, I, T, W), де Qd — величина попиту на певний товар; P — ціна на певний товар; P1, P2 — ціни на суміжні товари; I — грошовий дохід споживачів; T — смаки та уподобання споживачів; W — інші чинники.

попиту

Нецінові чинники попиту

Зміна грошових доходів населення · Збільшення грошових доходів населення викликає зростання попиту на нормальні товари

Кількість споживачів · Природний приріст населення · Міграції · Зміни в структурі населення

Зміна споживацьких смаків і уподобань · Відбувається під впливом реклами, моди, достовірної інформації

Зміна цін на взаємопов’язані товари · Якщо ціна на субститут певного товару зростає, то попит на цей товар також зростає · Якщо ціна на комплімент певного товару зростає, то попит на даний товар знижується

Очікування споживачів · Очікування росту цін приводить до збільшення попиту

Зміщення лінії попиту

При збільшенні попиту лінія попиту зміщується праворуч

При зменшенні попиту лінія попиту зміщується ліворуч

Під впливом нецінових чинників установлюється нова залежність між ціною та обсягом попиту, що може привести до зміни попиту при постійній ціні. Тема 7. Попит. Пропозиція. Ринкова ціна

Еластичність — величина, що показує взаємозв’язок між зміною ціни й обсягом проданих товарів. Цінова еластичність попиту (Ed) (коефіцієнт еластичності) характеризує ступінь реакції покупців на зміну ціни. ∆Q % , Ed = ∆P %

де ∆Q =

Q1 − Q0 P − P0 , ∆P = 1 , Qсеред Pсеред

Q 0 — величина попиту до зміни ціни; Q1 — величина попиту після зміни ціни; P0 — первісна ціна товару; P1 — ціна товару після зміни.

Товари та послуги з різною ціновою еластичністю попиту

|Ed| = 1 Нормальні товари (деякі продукти харчування, житло) ∆P = ∆Q

|Ed| > 1 Товари високо еластичного попиту (меблі, парфуми, книги, квіти тощо) ∆P > ∆Q

|Ed| < 1 Товари низько еластичного попиту (основні продукти харчування, громадський транспорт) ∆P < ∆Q

|Ed| = 0 Товари стабільного попиту (життєво необхідні ліки, дитяче харчування) ∆Q = 0

|Ed| = ∞ Товари абсолютно еластичного попиту ∆P = 0

Товари, для яких закон попиту не діє

Зі зростанням цін попит на товар не падає, а навпаки, зростає

· Товари Гіффена, так звані товари для бідних (картопля, хліб, макарони тощо) · Особливо престижні товари: золото, коштовності, твори мистецтва, ексклюзивні автомобілі тощо (ефект Веблена та ефект «снобізму») · Товари ажіотажного попиту: в очікуванні підвищення цін попит на ці товари зростає, незважаючи на підвищення цін

Пропозиція (S — supply) — бажання продавця продати певну кількість товару за певний період за певною ціною. Величина пропозиції (QS) — конкретна кількість товару, що запропонований на ринку за конкретну ціну. 26

Закон пропозиції: із підвищенням ціни величина пропозиції зростає; якщо ціна знижується, то зменшується й величина пропозиції. Таким чином, між ціною та кількістю товару, що пропонується, існує пряма залежність.

Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура

Крива пропозиції функція пропозиції

Крива пропозиції має додатний нахил та відображає закон пропозиції. Зміна величини пропозиції на графіку виглядає як рух уздовж лінії пропозиції, при цьому функція пропозиції є незмінною. Залежність величини пропозиції від чинників, що його визначають, називається функцією пропозиції. Функція пропозиції загального вигляду: QS = f(P, Pa, Pres, …, K, C, Z, B), де QS — величина пропозиції даного товару; P — ціна товару; Pa — ціна на інші товари; Pres — ціна на ресурси; K — характер технології; C — податки та дотації; Z — природно-кліматичні умови; B — інші чинники.

пропозиція

нецінові чинники

Зміна цін на виробничі ресурси Зниження витрат на ресурси приводить до збільшення пропозиції, і навпаки

Рівень технологій у виробництві Удосконалення технологій сприяє економії ресурсів, зменшенню витрат і збільшенню пропозиції

Ставки податків і розміри дотацій Збільшення ставки податків зменшує пропозицію; пільгове оподатковування сприяє збільшенню пропозиції

Нецінові чинники пропозиції

Ступінь конкуренції на ринку (структура ринку) Велика кількість підприємств на ринку сприяє збільшенню пропозиції, і навпаки

Зміна цін на інші товари та послуги Збільшення ціни на субститути приводить до переорієнтації виробництва на їх випуск і, відповідно, до зменшення пропозиції первісного товару

Війни, природні та техногенні катастрофи

Зміщення лінії пропозиції

При збільшенні пропозиції лінія пропозиції зміщується праворуч S S

При зменшенні пропозиції лінія пропозиції зміщується ліворуч S S

Тема 7. Попит. Пропозиція. Ринкова ціна

Під впливом нецінових чинників пропозиції встановлюється нова залежність між ціною та величиною пропозиції, тобто змінюється функція пропозиції від ціни. 27

Цінова еластичність Q − Q0 пропозиції P − P0 Q + Q0 P + P0 ∆Q = 1ступінь , ∆реакції P= 1 , Qсеред= 1 , Pсеред = 1 , (ES) характеризує 2 2 Q серед Pсеред виробників на зміну ціни. Q0 — величина пропозиції до зміМатематичний вираз: ни ціни; Q1 — величина пропози∆Q % ції після зміни ціни; P0 — первісна Es = , ∆P % ціна товару; P1 — ціна товару після Q1 − Q0 P1 − P0 Q + Q0 P + P0 зміни. , ∆P = , Qсеред= 1 , Pсеред = 1 , де ∆Q = Q серед Pсеред

Періоди зміни еластичності пропозиції Основний фактор, що визначає еластичність пропозиції,— це час.

Тому розглядають зміну пропозиції за три періоди часу.

Миттєвий

Короткотерміновий

Довготерміновий

|Es| = 0

0 < |Es| < 1

|Es| > 1

Абсолютно нееластична пропозиція; товаровиробники не можуть вплинути на обсяг пропозиції

Низькоеластична пропозиція; товаровиробники можуть розширити або згорнути виробництво на існуючих (незмінних) ресурсах

Еластична пропозиція; товаровиробники мають можливість провести зміни всіх факторів виробництва, відреагувавши на зміну ціни, що приведе до збільшення пропозиції

Ціна — грошовий вираз вартості товару. Ринкова ціна (ціна рівноваги — PE) — ціна, за якої величина про-

позиції товарів на ринку дорівнює величині попиту на них.

Графічне зображення ринкової рівноваги

Умова ринкової рівноваги: Qd = Qs. (E — точка рівноваги (еквілібріум); QE — рівноважний об’єм; PE — рівноважна ціна).

Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура

Зміна ціни товару щодо рівноважної ціни

P1 > P e

P1 < P e

Якщо P1 > Pe, то Qs > Qd, виникає надлишок пропозиції

Якщо P1 < Pe, то Qs < Qd, виникає дефіцит пропозиції

надлишок

дефіцит

Вплив зміни попиту та пропозиції на ринкову ціну

Pe ↑

Pe ↓

Збільшення попиту (D → D1) приводить до зростання рівноважної ціни (Pe → P1)

Зменшення попиту (D → D1) приводить до зниження рівноважної ціни (Pe → P1)

Зменшення пропозиції (S → S1) приводить до зростання рівноважної ціни (Pe → P1)

Збільшення пропозиції (S → S1) приводить до зниження рівноважної ціни (Pe → P1)

Діяльність виробників або продавців-монополістів Чинники, що призводять до збою механізму встановлення ринкової ціни

Боротьба профспілок за підвищення заробітної плати, що також є результатом взаємодії попиту на працю та пропозиції праці

Державне втручання в механізм ринку шляхом установлення мінімальних або максимальних цін Тема 7. Попит. Пропозиція. Ринкова ціна

Тема 8. Гроші Гроші — один із найвидатніших винаходів людства. Гроші не годують, не одягають та не надають притулку, доки їх не почнуть витрачати. Історія грошей складалася упродовж тисячоліть. Протягом цього часу гроші неодноразово зазнавали змін, та й сьогодні продовжують еволюціонувати. Гроші

Економічна категорія, що позначає специфічний товар, який у певному суспільстві виступає у ролі загального еквівалента

Певний запас коштів (активів), що забезпечують здійснення різноманітних економічних угод

Товар, що виступає в ролі загального еквівалента, який відображає вартість усіх інших товарів

Функції грошей

Основні Міра вартості — вимір вартості інших товарів

Засіб обігу — безпосереднє обслуговування процесу купівлі-продажу товарів

Засіб нагрома дження — збереження і збільшення багатства шляхом вилучення грошей з обігу на деякий час

Бартер (від англ. barter — обмінювати) — прямий безгрошовий обмін товарами. Ліквідність (від латин. liquidus — рідкий, текучий) — ступінь легкості, з якою певні товари можуть бути перетворені на готівку. Гроші мають абсолютну ліквідність. Масштаб цін — вагова кількість металу (золота або срібла), що законодавчо закріплена в певній країні як грошова одиниця. 30

Засіб платежу — здійснення операцій, за яких рух грошей не супроводжується зустрічним рухом товарів (наприклад, сплата податків, відсотків за кредит тощо)

Світові гроші — обслуговування міжнародного товарообігу шляхом безготівкових платежів, взаємних заліків та інші форми платежів

Девальвація — офіційне зниження вмісту золотого запасу певної грошової одиниці. Наприклад: у 1934 р. в США: 1 $ <=> 1,50463 г золота знизили до 1 $ <=> 0,888671 г золота. Ревальвація — офіційне підвищення вмісту золотого запасу певної грошової одиниці. Емісія грошей — це збільшення грошової маси в обігу.

Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура

Види грошей

Готівкові

Реальні (повноцінні) мають власну внутрішню вартість

· Монети з дорогоцінних металів · Золоті зливки

Безготівкові

Грошові знаки (не мають внутрішньої вартості)

Кредитні (без фізичної передачі грошових знаків) · Чек — письмове розпоря дження власника банківського рахунку перерахувати зазначену суму грошей на користь пред’явника чека · Вексель — письмове грошове зобов’язання боржника щодо сплати зазначеної суми грошей власникові векселя у зазначений час · Кредитна картка — іменний платіжний розрахунковий засіб, який видає банк своїм клієнтам з можливістю одержання кредиту · Дебетна картка — розрахунковий засіб, який видає банк без можливості кредитування

· Банківські білети (банкноти) — гроші, що випускаються в обіг банком і забезпечуються його активами · Казначейські білети — гроші, що випускаються державою від свого імені й забезпечуються державною власністю · Розмінна (білонна) монета

Грошова політика — один із напрямків діяльності держави, який передбачає здійснення контролю над грошовою масою у країні. Грошова маса — обсяг готівкових і безготівкових купівельних та платіжних засобів, що забезпечують обіг товарів і послуг у країні, яким розпоряджаються суб’єкти економічної діяльності. M ⋅ V=P ⋅ Q, де M — кількість грошей в обігу; P — ціна товарів; Q — кількість реалізованих товарів; V — середня швидкість обігу грошей. Кількість грошей в обігу визначається за формулою: M =

Тема 8. Гроші

Депозитні · Банківські рахунки — внески, що передані власником грошей банку й використовуються останнім для кредитування інших суб’єктів економіки · «Електронні» гроші — гроші на банківських рахунках, використання яких є можливим із допомогою електронної техніки

У 1992 р. в грошовий обіг України було введено тимчасову валюту перехідного періоду — український карбованець (купоно-карбованець). Президент України указом від 25 серпня 1996 р. оголосив про проведення грошової реформи та введення національної грошової одиниці — гривні. Грошову реформу було проведено з 2 по 16 вересня 1996 р. за курсом: 1 гривня = 10 000 крб. Реформа мала цивілізований неконфіскаційний характер.

P ⋅Q . V 31

Аверс (від латин. adversus — повернутий обличчям) — лицьовий бік монети (медалі); на європейських монетах, зазвичай, розміщене зображення символу республіки (герба), у монархіях — зображення правителя.

Реверс (від латин. reversus — зворотний) — зворотний бік монети (медалі); позначення номіналу монети.

Тема 9. Поняття ринку. Види ринків Ринок — це

процес обміну, що відбувається за законами товарного виробництва й обороту

будь-яка система, що дає можливість покупцям і продавцям здійснювати вільну купівлю-продаж товарів

Регулююча — забезпечення сталих зв’язків між галузями виробництва, попитом та пропозицією, вирівнювання пропорцій суспільного виробництва і розподілу ресурсів

система товарногрошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем

механізм координації різної діяльності людей за допомогою системи цін

Стимулююча — сприяння винагороді тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва з метою одержання найкращих результатів

Посередницька — надання можливості взаємодії продавців і покупців

Функції ринку

Ціноутворююча — встановлення цін на товари та послуги за умов взаємодії попиту, пропозиції і конкуренції

Оздоровлююча — «очищення» економіки від непотрібної господарської діяльності

Інтегруюча — об’єднання різних сфер і рівнів економічної діяльності в єдину систему

Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура

Види ринків

За економічним призначенням об’єктів купівлі-продажу

За ступенем зрілості ринкових відносин

За адміністративно-територіальною ознакою

· Ринок товарів і по слуг (ринок споживчих товарів, який задовольняє потреби людей, і ринок засобів виробництва, що задовольняє виробничі потреби) · Ринок природних ресурсів (землі, сировинних ресурсів) · Ринок науково-технічних розробок та інформації · Фінансовий ринок (ринок капіталів; ринок грошей, ринок цінних паперів; ринок банківських кредитів) · Ринок праці

· Розвинений — система товарно-грошових відносин, що діє на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб’єктів економічної діяльності · Ринок, що формується,— поєднує елементи ринкових та неринкових відносин (бартер, надмірне державне регулювання) · Ринок із різним ступенем обмеження конкуренції (монопольний, олігопольний)

· Місцевий — ринок, розташований на конкретній території · Національний (внутрішній) — ринок країни, що поєднує всі види ринків · Світовий — сукупність національних ринків

За відповідністю до чинного законодавства · Нелегальний (тіньовий) — заборонений законом · Легальний (офіційний) — функціонує в межах чинного законодавства

Тема 10. Ринкова інфраструктура Інфраструктура (від латин. infra — нижче, під; structura — будова) — комплекс галузей та під-

приємств, які обслуговують сфери суспільного виробництва.

Ринкова інфраструктура

Сукупність підприємств і організацій, що забезпечують безперервний рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили

Сукупність організаційно-правових норм, що регулюють відносини між продавцями і покупцями, поєднуючи їх у єдиний господарський механізм

Фундамент ринку

Тема 10. Ринкова інфраструктура

Сприяння покращенню матеріально-технічного забезпечення й реалізації продукції підприємств

Створення необхідних умов для ділових відносин підприємців Основні функції ринкової інфраструктури

Регулювання руху робочої сили

⇒ Здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування

Забезпечення максимально швидкого руху товарів та послуг від виробників до споживачів

Здійснення правового та економічного консультування підприємців

Забезпечення фінансової підтримки підприємств

Інфраструктура ринку сприяє зростанню ділової активності, створенню додаткових робочих місць, активізації кругообігу капіталу. У розвинених країнах обсяг вкладення в інфраструктуру ринку стано-

вить 65—80 % від загального обсягу капіталовкладень. Ринкова інфраструктура забезпечує функціонування єдиного господарського механізму економіки країни, створюючи величезну кількість організацій.

Елементи ринкової інфраструктури

Організаційно-технічна інфраструктура

Фінансово-кредитна інфраструктура

· Товарні біржі й аукціони · Торгові доми і торговельні палати · Холдингові й брокерські компанії · Інформаційні центри та ярмарки · Державні інспекції та асоціації підприємців і споживачів · Транспортні комунікації

· Банки · Фондові й валютні біржі · Страхові та інвестиційні компанії · Фонди

Інформаційнодослідницька інфраструктура · Науково-дослідні інститути, що вивчають проблеми ринку · Інформаційноконсультативні фірми · Наукові та навчальні заклади · Засоби масової інформації

Законодавча інфраструктура · Законодавчі органи, нормативно-законодавчі документи · Юридичні контори, аудиторські фірми тощо

Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура

Об’єкти ринкової інфраструктури, що обслуговують різні ринки Центри зайнятості Магазини, універсами, торговельні палатки, промтоварні та продуктові ринки

Ринок праці

Валютні біржі

Ринок споживчих товарів

Валютний ринок

Ринок природних ресурсів та засобів Фінансовий Ринок виробництва ринок науково�тех� нічних розробок та інформації

Фондові біржі, банки

Товарні біржі

Організації, що надають інформаційно�комерційні послуги

Поняття і види бірж

Біржа (від латин. bursa — гаманець) — постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, валютою, нерухомістю та оптова торгівля сировинними та продовольчими товарами.

Види бірж ринкової економіки

За масштабами діяльності · Спеціалізовані (здійснюють купівлю чи продаж одного або декількох товарів) · Універсальні (продають різні товари) · Міжнародні (учасниками є країни світу) · Національні (діють у межах однієї країни) · Приватноправові · Публічні

Тема 10. Ринкова інфраструктура

За видами діяльності · · · ·

Товарні Фондові Валютні Біржі праці

Поняття і характеристика товарної біржі Товарна біржа — асоціація юри дичних та фізичних осіб, що здійснює оптові операції на основі стандартів і зразків, у спеціальному місці, в умовах вільної конкуренції. До біржових товарів у сучасних умовах належать: сільськогосподарська сировина, ліс і пиломатеріа-

ли, метали, нафта та нафтопродукти, тобто однорідна стандартизована продукція. Сучасна товарна біржа — це по стійно діючий, високоорганізований оптовий ринок, головною функцією якого є встановлення ринкової ціни на певний товар.

Види угод на товарній біржі

Форвардна угода

Ф’ючерсна угода

Зобов’язання продавця здійснити поставку визначеної кількості товару певної якості в зазначений час; покупець у свою чергу зобов’язується виплатити за товар зазначену в угоді суму у визначений час

Придбання права купівлі або продажу товару в майбутньому за ціною, що визначена товарною біржею

Опціонна угода (опціон — від латин. optiо — вільний вибір) Право купівлі (продажу) товару за наперед визначеною ціною, що відрізняється від ціни ф’ючерсних контрактів

Посередники біржових угод

Брокер (від англ. brocker) — посередник при укладанні угоди, що діє за дорученням клієнта та одержує дохід (брокеридж) від клієнта у вигляді комісійних

Ділер — особа або індивідуальне підприємство, що виступає на біржі від власного імені та здійснює торгові операції за власний рахунок; одержує прибуток від різниці між ціною продажу і ціною покупки

Поняття і характеристика фондової біржі Фондова біржа — спеціалізована фінансова установа, що здійснює торгівлю цінними паперами. Чле-

нами фондової біржі є переважно її засновники.

Основні функції фондової біржі

Залучення інвестицій для підприємств

Забезпечення безперервного руху капіталу та його перерозподіл у найвигідніші сфери діяльності

Мобілізація тимчасово вільних коштів для державних потреб

Реєстрація ділової активності на підставі зміни курсів акцій

Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура

Посередники на фондових біржах

Маклер — штатний працівник біржі, що оформляє угоди купівлі-продажу цінних паперів

Брокер

Ділер (джобер)

Види угод на фондових біржах

Касова угода (за готівку) Операція, що має бути виконана в короткий термін (1—14 днів)

Термінова угода — договір, відповідно до якого угода здійснюється у визначений термін · Ф’ючерсна угода укладається з приводу продажу в майбут ньому паперів за наперед визначеною ціною · Опціонна угода — придбання права купівлі або продажу акцій за визначеною ціною у визначений час

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують взаємовідносини між суб’єктами, які їх випустили, та тими, хто їх придбав.

Емітент — юридична або фізична особа, що випускає в обіг цінні папери та зобов’язується повністю виконувати умови, пов’язані з їх випуском.

Види цінних паперів в Україні

Акція (від латин. actio — дія, дозвіл) Цінний папір, що засвідчує право акціонера на частку в статутному фонді акціонерного товариства й на одержання доходу (дивіденду) як результату діяльності цього товариства

Облігація Цінний папір, що свідчить про внесення коштів його власником і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього паперу у визначений термін із виплатою фіксованого відсотка

Тема 10. Ринкова інфраструктура

Казначейські зобов’язання України Вид цінних паперів, що розповсюджуються на добровільних засадах серед населення, свідчать про внесення їхніми власниками коштів у бюджет і дають право на одержання фіксованого доходу

Ощадний сертифікат Письмове свідоцтво банку про депонування (внесення) грошових коштів, що підтверджує право власника на одержання після закінчення терміну депозиту (внеску) відсотків по ньому

Вексель Цінний папір, який засвідчує про грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити у встановлений термін визначену суму грошей власнику векселя (векселетримача)

Ціна акцій

Номінальна — сума, зазначена на акції

Курс акції =

Ринкова (курсова) — фактична продажна ціна

Дивіденд (прибуток на акцію) ×100 % Норма позичкового відсотка (дохід кредитора за надання позички)

Поточні курси акцій демонструються на біржах на світловому табло, а також публікуються в спеціальних бюлетенях. Індекс Доу-Джонса — середній показник курсів акцій 30 промислових корпорацій, 15 підприємств загального користування,

20 залізничних компаній та загальна середня величина всіх 65 корпорацій на кінець торгового дня НьюЙоркської фондової біржі. Індекс використовується як узагальнений показник рівня ділової активності та ринкової кон’юнктури.

Поняття і характеристика банківської системи Банківська система — сукупність національних банків та кредитних установ, що здійснюють свою діяльність у грошово-кредитній сфері. Основною функцією банків є фінансове посередництво. За допомогою банків гроші передаються від вкладників до позичальників, тобто від тих, хто хоче зберегти та примножити свої грошові вклади

в майбутньому, до тих, хто використовує їх зараз. Перші банки брали гроші та коштовності на зберігання і не мали права розпоряджатися ними; вони брали плату за їх зберігання. Відтоді функції банків значно розширилися, а перелік банківських операцій складається з кількох сотень.

Банк

(від італ. banco — крамниця, контора міняли)

Установа, що акумулює грошові кошти та інші нагромадження, надає кредити, здійснює грошові розрахунки та операції з цінними паперами, валютою і золотом 38

Фінансовокредитна установа, що забезпечує рух грошей і капіталів

Підприєм ство, що купує і продає гроші як засіб платежу

Фінансова установа, що акумулює тимчасово вільні кошти (внески), надає їх у тимчасове користування у формі кредитів (позичок), виступає посередником у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або окремими особами, регулює грошовий обіг у країні

Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура

Банківська система країни

I рівень Центральний (Національний) банк

II рівень Комерційні банки

· Здійснює єдину державну політику у сфері грошового обігу та кредитування · Має монопольне право на випуск (емісію) грошей в обіг · Координує діяльність банківської системи в країні · Установлює курс національної грошової одиниці щодо валют інших країн · Зберігає резервні фонди грошових знаків, коштовні метали й золотовалютні запаси · Надає кредити комерційним банкам · Регулює розміри банківських відсоткових ставок

· Розміщують грошові вклади і кредити · Здійснюють грошові розрахунки за дорученням клієнта · Здійснюють випуск, купівлю, продаж, зберігання платіжних документів і цінних паперів, а також операції з ними · Зберігають цінності клієнтів у сейфах · Здійснюють трастові операції (повне фінансове обслуговування клієнта на його прохання) · Здійснюють кредитування оренди виробничого обладнання (лізинг) · Здійснюють ризиковане фінансування (кредитування наукових проектів і нових видів продукції)

Основні функції

Центральним банком України є Національний банк України (НБУ), який було створено в 1991 р. НБУ підпорядковується лише Верховній Раді України і має право законодавчої ініціативи. Дру-

кування банкнот і цінних паперів, карбування монет здійснюється на спеціалізованому підприємстві НБУ — банкното-монетній фабриці, що розташована у Вінниці.

Основні види банківських операцій

Пасивні — дії банку із залучення фінансових ресурсів

Активні — розміщення фінансових ресурсів: кредитування, купівля цінних паперів, інвестування тощо.

Посередницькі (комісійні) — виконання доручень клієнтів, пов’язаних з обслуговуванням платежів, розміщенням капіталу тощо

Способи нарахування банківського відсотка за вкладами

Простий відсоток Sn = P(1 + n ⋅ i)

Складний відсоток Sn = P(1 + i)n

де Sn — сума через визначений період; Р — сума вкладу; n — період вкладу або договору; i — розмір річної відсоткової ставки Тема 10. Ринкова інфраструктура

Види депозитних вкладів

До запитання

Термінові

Гроші з рахунка можна зняти в будь-який час і в будь-якому обсязі (частково або повністю); депозитний відсоток невисокий

Гроші з рахунка можна зняти в обговорений із банком термін; депозитний відсоток високий

Кредит (від латин. creditum — позика, борг) — надання тимчасово вільних коштів у позику. Позичковий відсоток (плата за кредит) — плата за користування

Комерційний — продаж товарів у борг із відстрочкою платежу

Банківський — надається банками функціонуючим підприємцям

грошима банку. Він розраховується у відсотках до суми кредиту, виходячи з розрахунку користування кредитом протягом року.

Споживчий — надається у вигляді відстрочення платежів за товари споживчого призначення

Види кредитів

Іпотечний — надається під заставу землі

Державний — позичальником виступає держава

Міжнародний — здійснюється між державами в грошовій або товарній формі

Банківський прибуток — різниця між сумою отриманих відсотків за кредитами та витратами банку на виплати відсотків за депозитниНорма банківського прибутку =

ми вкладами. Прибутковість банку оцінюють за спеціальним показником — нормою банківського прибутку. Сума чистого прибутку банку × 100 % Власний капітал банку

Види кредитних операцій

Факторинг (від англ. factor — маклер, посередник) — посередницька операція банку зі стягнення коштів із боржника свого клієнта

Лізинг (від англ. leasing — оренда) — операція купівлі й передачі в довготермінову оренду устаткування, транспортних засобів та інших видів основних фондів

Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура

Схема факторингової операції Оплата продукції

Купівля платіжних вимог

Постачальник

Оплата вимог

Факторинговий відділ банку

Аналіз платоспроможності (аудит)

Поставка продукції

Покупець (дебітор)

Схема лізингової операції Лізингоотримувач

Плата за лізинг

Лізингодавець

Укладання лізингової угоди Укладання торгової угоди

Постачальник обладнання Поставка об’єкта лізингу

Оплата поставки об’єкта лізингу

Інші фінансово-кредитні посередники

Інвестиційні фонди Акумулюють кошти приватних інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів; залучені кошти вкладають у цінні папери інших підприємств, чим сприяють обігу та перерозподілу грошових капіталів

Довірчі товариства (трасти)

Страхові компанії

Здійснюють управління майном приватних осіб або підприємств (за дорученням); здійснюють операції з цінними паперами з метою одержання прибутку

Надають можливість фізичним та юридичним особам знизити ризик їхньої діяльності шляхом укладання контрактів

Пенсійні фонди Накопичують цільові вклади громадян для збільшення розміру їхніх майбутніх пенсій

Кількість комерційних банків в Україні

Роки Тема 10. Ринкова інфраструктура

Якщо банк «лопнув»

Вкладникам банку, який збанкрутував, необхідно: · написати заяву до ліквідаційної комісії щодо оголошення себе кредитором, додати до заяви копії паспорта, ідентифікаційного коду та договору з банком; · дочекатися публікації від імені Фонду гарантування внесків фізичних осіб (ФГВФО) в газеті «Голос України» про те, з якого числа в якому банку виплачува-

тимуться гарантовані суми (до 3000 грн) за вкладами; · гроші можна отримати протягом трьох місяців з моменту публікації; · якщо ви не отримали гроші у визначений термін, за виплатою слід звертатися до ФГВФО; · питання щодо виплати сум, які перевищують 3000 грн, вирішує ліквідатор банку.

Служба зайнятості Центр зайнятості (біржа праці) — державна установа, діяльність якої спрямована на забезпечення ефективної зайнятості населення,

Аналіз і прогноз попиту та пропозиції на робочу силу

Інформація населення та державних органів управління про стан ринку праці

створення банку інформації щодо вакансій, сприяння професійній перепідготовці та фінансовій підтримці безробітних.

Консультації громадян, власників підприємств про можливість отримання роботи та вимоги до певних професій

Облік вакантних робочих місць і кількості громадян, які звертаються з питань працевлаштування

Функції державної служби зайнятості України

Надання допомоги громадянам у підборі роботи, а організаціям — у підборі кадрів

Організація необхідної професійної підготовки та перепідготовки громадян

Надання послуг щодо працевлаштування й професійної орієнтації громадян

Реєстрація безробітних і надання їм допомоги, у тому числі матеріальної

Тема 11. Доходи в ринковій економіці Доходи — грошові надходження від реалізації виробничих ресурсів та готової продукції. Кожний вид ресурсів створює відповідний вид доходів: плата за трудові ресурси дає заробітну плату, плата за зем42

лю — ренту, дохід на капітал — позичковий відсоток за грошовий капітал та прибуток за використання фізичного капіталу, підприємницькі здібності — підприємницький дохід.

Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура

Заробітна плата — грошова винагорода, що виплачується найманим працівникам за використання їх праці.

Заробітна плата

Заробітна плата на конкурентному ринку праці

Кількість працівників

У ринковій економіці розмір заробітної плати встановлюється, як і ціна на будь-який інший товар, у результаті попиту та пропозиції на ринку праці.

Чинники диференціації заробітної плати

· Держава, що в законодавчому порядку встановлює мінімальний розмір заробітної плати · Рівень продуктивності робочої сили · Рівень кваліфікації працівника · Трудовий стаж працівника

· · · · ·

Складність виконуваної роботи Умови праці Інтенсивність роботи Динаміка цін на споживчі товари та послуги Якість і терміновість виконання роботи

Заробітна плата

Номінальна

Реальна

Сума грошей, яку одержує працівник за свою працю за визначений проміжок часу

Кількість товарів та послуг, які можна придбати за отриману номінальну заробітну плату

Форми оплати праці

Погодинна — оплата праці, за якої заробітна плата визначається тривалістю робочого часу

Відрядна — оплата праці, за якої заробітна плата залежить від кількості виконаних операцій або виготовлених товарів за одиницю часу

Споживчий кошик — набір товарів та послуг, розрахований за нормами споживання та забезпеченості людей першочерговими життєвими благами.

Тема 11. Доходи в ринковій економіці

Виходячи з вартості споживчого кошика, держава встановлює розмір мінімальної заробітної плати.

Динаміка мінімальної заробітної плати в Україні 400

1 січня 2003 р.

1 червня 2003 р.

1 квітня 2005 р.

1 липня 2005 р.

1 вересня 2005 р.

2006 р. Роки

Поняття і характеристика ренти Рента (від латин. rendere — приносити прибуток) — стабільний дохід власника землі або інших

природних ресурсів, кількість яких обмежена.

Встановлення величини ренти Причини встановлення величини ренти на ринку землекористування, як і на інших ринках,— рівноважна ціна, що вирівнює попит та пропозицію. Крива пропозиції землі S являє собою вертикальну лінію, бо пропозиція землі нееластична. D — крива попиту на землю. Точка E — рівень земельної ренти. Кількість землі

Чинники, що впливають на величину ренти

Попит на певну сільськогосподарську продукцію

Попит на землю для «несільськогосподарського» використання

Якість земельних ділянок

Вартість землі, за яку власник отримує рентну плату, визначається за формулою: Рента ×100 % Ціна землі = Величина позичкового відсотка

Дохід на капітал До ресурсних ринків разом із ринками праці та землекористування належить ринок капіталу.

Власники капітальних благ можуть здавати їх в оренду та отримувати дохід на капітал у вигляді орендної плати, лізингової плати, відсотка.

Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура

Прагнення отримати дохід стимулює власника капіталу на пошу-

ки способів його найбільш ефективного використання.

Форма доходу на капітал

Орендна плата — регулярні платежі за тимчасове користування капітальними благами

Лізинг — особливий вид оренди нерухомого майна виробничого призначення (устаткування, машин, споруд) (неполній перевод)

Відсоткова ставка — форма вираження ціни позики у відсотках. Вимірюється відношенням річного доходу, що нараховується на позичковий капітал, до всього позичкового капіталу.

Відсоток — ціна, яку платять за право користування грішми (позикою)

Низька відсоткова ставка приводить до зростання інвестицій та розширення виробництва, висока відсоткова ставка знецінює інвестиції та стримує виробництво.

Фактори диференціації відсоткових ставок

Ризик

Терміновість

Чим більшим є ризик того, що позичальник не зможе повернути борг, тим вищою є відсоткова ставка

Чим довшим є термін наданої позики, тим вищою є відсоткова ставка, і навпаки

Величина позики

Конкуренція на грошовому ринку

На меншу позику ставка відсотка є більшою

За відсутності конкурентів банк може встановлювати які завгодно високі відсоткові ставки

Підприємницький дохід Прибуток — дохід, який отримує підприємець за свою діяльність та підприємницькі здібності.

Функції прибутку в ринковій економіці

Сприяє розвиткові виробництва, тому що частина прибутку витрачається на розширення й відновлення виробництва

Тема 11. Доходи в ринковій економіці

Стимулює виробництво, тому що підприємець у прагненні отримати прибуток постійно шукає нові економічні рішення

Орієнтує підприємців на раціональний розподіл ресурсів

Тема 12. Домашні господарства. Причини нерівності доходів і форми державної підтримки малозабезпеченого населення Домашнє господарство — економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, поєднаних спільним бюджетом та місцем

проживання. Воно здійснює споживання благ та надає ресурси суспільному господарству шляхом продажу.

Взаємодія домашніх господарств з іншими суб’єктами економіки Праця, плата за послуги, податки, заощадження

Праця та інші ресурси

Підприємство

Плата за товари та послуги Товари, послуги

Домашні господарства

Держава Заробітна плата

Плата за використання ресурсів

Субсидії, трансфертні платежі, послуги державних установ

Функції домашніх господарств у ринковій економіці

Продаж економічних ресурсів на ресурсних ринках

Споживання товарів та послуг на ринках кінцевих продуктів

Виробництво товарів та послуг для домашнього споживання і продажу на ринку (сільськогосподарська продукція, дрібна торгівля та ін.)

Бюджет сім’ї — фінансовий план сім’ї, що являє собою облік її до-

ходів та витрат за певний період часу.

Бюджет сім’ї

Доходи

Постійні

· Заробітна плата · Доходи від майна: відсоток, орендна плата, рента, дивіденди · Трансфертні платежі (пенсії, стипендії, субсидії тощо)

Витрати Тимчасові та одноразові · · · ·

Премії Спадщина Подарунки Виграші та ін.

Первинні · Продукти харчування · Товари першої необхідності (одяг, взуття) · Комунальні та побутові послуги · Податки

Вторинні · Комфортабельне житло, автомобілі · Побутова техніка · Предмети розкоші та ін.

Розділ II. Фундаментальні поняття ринкової економіки. Ринкова інфраструктура

Основні чинники, що впливають на рівень доходів сім’ї

Добробут сім’ї, у якій людина народилася (стартові можливості)

Здібності людини та вміння їх реалізовувати

Номінальний дохід — сума грошей, яку отримує громадянин або сім’я за певний період часу. Реальний дохід — кількість товарів та послуг, яку можна придбати на певний номінальний дохід. Реальний дохід =

Освіта

Удача та ін.

Диференціація доходів — відмінності в рівні доходів у розрахунку на одного члена сім’ї. Нерівність доходів є характерною для всіх економічних систем.

Номінальний дохід Індекс споживчих цін

ть іс вн рі а тн ю ол бс А

Частка доходу

Крива Лоренца

по

ні ї

ї лі

и аз

Я у

Частка доходу

Частка сімей

Крива Лоренца («Лук Лоренца») — графік, що демонструє фактичний розподіл доходів у суспільстві. Для визначення ступеня рівномірності розподілу доходів загальну кількість сімей (100 %) ділять на п’ять рівних за чисельністю груп (20 % населення кожна група) та для кожної групи розраховується її частка в загальному доході за певний період (рік). Чим сильніше натягнена тятива «Лука Лоренца», тим більшим є ступінь майнової нерівності сімей. Суспільство може впливати на ступінь нерівності розподілу доходів, зменшуючи його через податкову систему та трансфертні платежі.

Бр

Частка сімей

Тема 12. Домашні господарства

Розділ III. Підприємство і підприємництво

Тема 13. Функції підприємства і роль підприємця Підприємство — це

технологічно відокремлена сукупність засобів виробництва і робочої сили

ланка в національній або міжнародній спеціалізації, що забезпечує виробництво певних товарів та послуг Фірма — узагальнена назва юридично самостійного виробника (господарського суб’єкта), під якою він здійснює свою діяльність та підписує договори. Якщо у складі

економічно відокремлена господарська одиниця

колектив співробітників, організований певним чином

фірми немає інших підприємств, то поняття «фірма» та «підприємство» за своїм економічним змістом збігаються.

Функції підприємства

Виробничотехнічна — виробництво товарів і надання послуг

Економічна — здійснення господарювання в межах одного підприємства (управління, організація, розподіл тощо), що в сукупності з іншими підприємствами утворює господарський комплекс країни

Соціальна — забезпечення працівників різними видами соціальної допомоги, сплата податків у соціальні державні фонди, благодійна діяльність

Підприємець — господарюючий суб’єкт, що має новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку й розвитку нових видів та методів економічної діяльності і сфер використання капіталу. Підприємництво — самостійна, ініціативна, господарська діяльність громадян, що спрямована на 48

Зовнішньоекономічна — участь у міжнародному розподілі праці, спільна виробнича діяльність і науково-технічне співробітництво з іноземними партнерами

отримання прибутку та здійснюється на власний ризик фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності. Підприємливість — здатність до самостійних, неординарних, нетипових дій господарюючих суб’єктів.

Розділ III. Підприємство і підприємництво

Функції підприємницької діяльності

Організаційна

Ресурсна

Безпосередня організація виробництва, збуту, реклами та ін.

Мобілізація фінансових, трудових, матеріальних та інших ресурсів

Стимулююча Формування стимулюючих механізмів для ефективного використання ресурсів

Інноваційна (творча) Генерування і реалізація нових ідей

Види підприємницької діяльності

Виробнича Виробництво товарів та надання послуг з їх реалізації

Комерційноторговельна Здійснення товарногрошових і торговельно-обмінних операцій

Фінансова

Посередницька

Діяльність у сфері грошово-кредитних відносин, купівля-продаж грошей, валюти, цінних паперів

Надання різних посередницьких послуг: інформаційних, консультативних, маркетингових та ін.

Згідно зі ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, що не забороняється законом.

Страхова Формування грошових фондів та їх використання для відшкодування суми збитків застрахованим особам (громадянам і фірмам)

Займатися підприємницькою діяльністю можна з 16-річного віку. Для цього необхідно отримати офіційний статус підприємницької діяльності.

До підприємницької діяльності

допускаються · Громадяни України та інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності · Юридичні особи всіх форм власності, установлених законом України «Про власність»

Тема 13. Функції підприємства і роль підприємця

не допускаються · Засуджені та особи з незнятою судимістю · Військовослужбовці · Посадові особи органів прокуратури і внутрішніх справ, держбезпеки, державного арбітражу і нотаріату · Співробітники органів державної влади і управління, що здійснюють контроль за діяльністю підприємств

Організація власного бізнесу має починатися з вивчення чинного законодавства та ринкової кон’юнктури. Для засвоєння правових основ підприємницької діяльності необхідно опрацювати законодавчі акти, звернувши увагу на

заборонені сфери діяльності та на діяльність, що вимагає спеціального дозволу. Комплексне дослідження ринку може бути проведено як самостійно, так і за допомогою спеціальних консалтингових фірм.

Етапи реєстрації підприємства в Україні

I. Підготувати документи про заснування підприємства: · протокол зборів засновників; · статут; · установчий договір.

II. Подати вказані документи на реєстрацію в обласний, міський або районний виконком.

III. Після отримання свідоцтва про реєстрацію: · виготовити печатку і штампи підприємства; · відкрити розрахунковий рахунок у банку.

IV. Стати на облік у податковій інспекції, облстат управлінні.

Питання, що обговорюються на установчих зборах

Створення підприємства, форма власності та функціонування

Назва фірми та її юридична адреса

Склад засновників

Терміни розробки документів про заснування

Статут підприємства — офіційно зареєстрований документ, що ви значає форму власності підприємства, сферу його діяльності, спосіб управління і контролю, порядок 50

Вибір керівних органів підприємства та інші організаційні питання

утворення майна підприємства та розподілу прибутку, порядок реорганізації підприємства та інші положення, що регламентують діяльність юридичної особи. Розділ III. Підприємство і підприємництво

Основні розділи (статті) Статуту підприємства (фірми)

· · · · · · · ·

Назва та місцезнаходження фірми Загальні положення Предмет, цілі та напрямки діяльності фірми Юридичний статус фірми Зовнішньоекономічна діяльність Майно фірми Фонди фірми Виробничо-господарська діяльність

· · · · ·

Прибуток фірми та його розподіл Відшкодування збитків Органи управління і контролю фірми Організація та оплата праці Компетенція і повноваження органів трудового колективу · Облік та звітність · Реорганізація і ліквідація фірми

Установчий договір — угода (договір) між двома або кількома засновниками щодо створення підприємства (фірми) визначеним шляхом.

Установчий договір є різновидом угоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи.

Основні розділи установчого договору

· · · · · ·

Преамбула (вступ) Предмет договору Назва та місцезнаходження фірми Загальні положення договору Юридичний статус фірми Статутний фонд і вклади учасників (засновників) · Права та обов’язки учасників (засновників) · Майно фірми. Розподіл прибутку

· Порядок виходу зі складу учасників · Форс-мажор (непередбачені, виняткові обставини) · Розв’язання суперечок · Умови призупинення (припинення) дії договору · Умови і термін набуття дії договором чинності · Інші умови

Статутний фонд — сукупність грошових коштів і майна, що необхідні для організації та початку функціонування підприємства. Мінімальний обсяг статутного фонду становить: для акціонерних

товариств — суму, еквівалентну 1250 мінімальним зарплатам (відповідно до ставки на момент заснування); для інших товариств — 100 мінімальним заробітним платам.

Документи для державної реєстрації підприємств

· Рішення власника (власників) майна про створення юридичної особи (крім індивідуального підприємства); протокол зборів засновників · Статут підприємства · Реєстраційна картка встановленого зразка, яка водночас є заявою на державну реєстрацію · Документ, що свідчить про сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду підприємства в розмірі, передбаченому законом · Документ, що свідчить про внесення плати за державну реєстрацію Тема 13. Функції підприємства і роль підприємця

Деякі види підприємницької діяльності потребують спеціального дозволу — ліцензії. Ліцензія — документ, який видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом виконавчої влади, згідно з яким власник ліцензії має право займатися певним видом підприємницької діяльності. Ліцензуванню підлягають види підприємницької діяльності, які

безпосередньо впливають на здо ров’я людей, довкілля і безпеку держави. Наприклад: пошук корисних копалин, виробництво і ремонт зброї, боєприпасів, виготовлення виробів із дорогоцінних металів, виготовлення й реалізація лікарських засобів, медична та ветеринарна практика, організація та утримування тоталізаторів, гральних закладів, страхова діяльність тощо.

Розвиток підприємництва в Україні Проблеми

Шляхи вирішення

· Значна частка державної власності (близько 50 %) · Наявність підприємств-монополістів, які обмежують конкуренцію і підприємництво · Втручання державних інститутів у сферу підприємництва · Нестабільне чинне законодавство

· Проведення масштабної приватизації · Чітке додержання антимонопольного законодавства, розвиток конкуренції · Обмеження державного втручання, розвиток співробітництва держави і підприємництва · Розробка стратегії розвитку підприємництва та суворе дотримання законодавчих норм

Великі громадські об’єднання підприємців України Назва організації

Рік утворення

Спілка кооператорів та підприємців Української РСР

1989

Федерація профспілок працівників кооперації та інших форм підприємництва в Україні

1990

Спілка малих підприємств України

1990

Спілка орендарів і підприємців України

1990

Українська спілка промисловців та підприємців

1992

Асоціація сприяння розвиткові приватного підприємництва в Україні «Єднання»

1994

Спілка підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України

1996

Розділ III. Підприємство і підприємництво

Закінчення таблиці Назва організації

Рік утворення

Міжнародна спілка українських підприємців

1996

Міжрегіональний форум підприємців

1996

Рада об’єднань підприємців України при Урядовому комітеті економічного розвитку

2000

Тема 14. Підприємство і власність. Організаційні форми підприємств Власність — відносини між людьми, що стосуються привласнення засобів виробництва і матеріальних благ. Ст. 2 Закону України «Про власність» визначає

право власності як урегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Основні права власності

· Право володіння — винятковий фізичний контроль над річчю, економічним благом · Право користування — особисте використання блага з метою одержання доходу або задоволення власних потреб · Право управління (розпорядження) — прийняття власником рішення про те, хто і як може використовувати благо · Право на відчуження, споживання, зміну або знищення блага · Право на передачу блага у тимчасове користування або назовсім · Право на безстроковість користування благом · Право заборони використання блага на шкоду · Право відповідальності — можливість відчуження блага в разі потреби сплати боргів · Право на відновлення порушених за будь-яких обставин прав власника · Право на передачу в спадщину · Право на дохід із власності

Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р. офіційно закріпив існування таких форм власності: приватної, колективної та державТема 14. Підприємство і власність. Організаційні форми підприємств

ної. Конституція України 1996 р. гарантує захист різних прав власності з боку держави.

Основні форми власності

Приватна

Колективна

· Індивідуальна (особиста) · Приватна власність у формі капіталу · Інтелектуальна

Державна

· Кооперативна · Корпоративна (акціонерна) · Власність громадських організацій

· Загальнодержавна · Комунальна (муніципальна)

Об’єкти власності

Нерухоме майно · Виробничі та невиробничі приміщення · Дороги · Земля · Транспортні споруди

Рухоме майно

Інтелектуальна власність

· Автомобілі · Устаткування · Меблі тощо

· Винаходи · Рукописи · Комп’ютерні програми тощо

Суб’єкти власності

Фізична особа

Юридична особа

Відповідно до стратегії ринкових реформ, в Україні застосовувалася модель ваучерної приватизації. Ваучери (приватизаційні

Держава

сертифікати) можна було обміняти на акції підприємств та організацій.

Етапи приватизації в Україні Етап

Період

Зміст

Перший

1992—1994 рр.

· Приватизація на основі індивідуальних проектів · Приватизовано 11 тис. підприємств та установ

Другий

1995—1998 рр.

· Масова приватизація · Приватизовано 40,4 тис. малих і 10 тис. великих та середніх підприємств

Третій

1999—2004 рр.

· Приватизація великих стратегічних об’єктів за індивідуальними проектами

Четвертий

з 2005 р.

· Удосконалення законодавчої бази для приватизації та фінансового оздоровлення підприємств · Зміцнення державної власності

Розділ III. Підприємство і підприємництво

Види підприємств

За формами власності · Індивідуальні — засновані на особистій власності та особистій праці · Сімейні — засновані на власності та праці членів однієї родини · Приватні — засновані на власності однієї особи з правом наймання робочої сили · Колективні — засновані на власності трудового колективу, кооперативу, партнерства, громадської або релігійної організації · Комунальні (муніципальні) — засновані на власності адміністративнотериторіальних одиниць · Державні — засновані на загальнодержавній власності · Сумісні — засновані на об’єднанні підприємств різних форм власності

За формами організації · Одноособові · Партнерства (товариства) — засновані на об’єднанні майна різних власників: 1) повне товариство — всі учасники несуть солідарну відповідальність усім своїм майном; 2) товариство з обмеженою відповідальністю — учасники несуть відповідальність у розмірах свого вкладу в підприємство; 3) товариство з додатковою відповідальністю — учасники несуть відповідальність своїми вкладами до статутного фонду та за необхідності — своїм майном (пропорційно вкладам); 4) командитне товариство — учасники мають різний ступінь відповідальності: деякі несуть відповідальність усім майном, інші — розмірами вкладу · Акціонерні товариства (корпорації) — засновані на об’єднанні коштів багатьох учасників шляхом випуску акцій

За розмірами · Малі — кількість зайнятих від 15 до 200 осіб (залежно від галузі й роду діяльності). Переваги: — легко пристосовуються до змін на ринку; — раціонально використовують трудові ресурси; — мають незначні транспортні витрати · Середні — кількість зайнятих від 200 до 1000 осіб. Переваги: — значні фінансові та виробничі можливості; — високий рівень диференціації трудових обов’язків

За сферами діяльності · Виробничі — безпосереднє виробництво товарів · Фінансові — діяльність у сфері кредитно-грошових відносин · Посередницькі — надання різних посередницьких послуг · Страхові — формування грошових фондів для відшкодування збитків громадянам

· Великі — кількість зайнятих понад 1000 осіб. Переваги: — масштабне виробництво; — високий рівень внутрішньої спеціалізації; — ефективне використання матеріальних ресурсів; — широкі можливості для запровадження наукових розробок

Тема 14. Підприємство і власність. Організаційні форми підприємств

Види сучасних корпорацій в Україні

Холдинг (від англ. holding — утримувати) — компанія, що є власником контрольного пакета акцій кількох підприємств і має можливість контролювати і управляти їх діяльністю

Консорціум (від латин. consortium — співучасть) — тимчасова або постійна угода між банками та промисловими компаніями, укладена з метою досягнення конкретних цілей

Концерн (від англ. concern — об’єднання) — форма об’єднання підприємств різних галузей із метою здійснення спільної діяльності під єдиним фінансовим контролем

Головні світові організаційні форми бізнесу, їх переваги та недоліки Форма підприємництва

Переваги

Індивідуальне · Легко засновувати і реєструвати (одноособове во- · Увесь прибуток належить власнилодіння) кові та обкладається прибутковим податком · Повна свобода дій · Можливість реалізувати свої підприємницькі здібності

Недоліки

· Повна одноособова відповідальність підприємця · Обмеженість капіталу · Незначні обсяги виробництва та неширокий асортимент продукції · Необхідність особистого, управління фірмою

Партнерство (товариство) · повне

· Збільшення фінансових ресурсів фірми · Легко засновувати і реєструвати · Удосконалення процесу управління фірмою

· Необхідність реорганізації та переоформлення документів у разі смерті або уходу одного з партнерів · Імовірність конфліктів між партнерами · Партнери несуть необмежену відповідальність

· із обмеженою відповідальністю

· Партнери ризикують тільки тим капіталом, який вони інвестували у фірму

· Партнери, відповідальність яких обмежена часткою вкладеного капіталу, не беруть участі в управлінні фірмою · Відсутня публічна звітність

· Акумуляція значних капіталів · Обмежена відповідальність акціонерів · Стабільність фірми при зміні власників акцій · Можливість використання праці найманих менеджерів

· Великі витрати і труднощі в процесі організації · Значні обмеження з боку держави · Імовірність зловживань з боку власників контрольного пакета акцій · Подвійне оподатковування (на прибуток фірми та на особисті доходи власників)

Корпорація

Розділ III. Підприємство і підприємництво

Тема 15. Підприємницький дохід доходом (виручкою) та затратами (витратами). Виробничі витрати — затрати виробника (фірми) на придбання та використання всіх необхідних ресурсів для виготовлення кінцевої продукції.

Мета підприємницької діяльності — отримання якомога більшого прибутку. Прибуток є результатом роботи підприємства, показником ефективності його господарської діяльності. Прибуток визначають як різницю між

Види виробничих витрат

Зовнішні (явні, бухгалтерські, грошові) ЕС

Внутрішні (неявні, неоплачувані) IC

Фактичні витрати підприємства, що йдуть на придбання ресурсів, які не належать цій фірмі: — сировина; — паливо; — електроенергія; — устаткування; — заробітна плата найманих робітників тощо

Витрати, пов’язані з використанням власних ресурсів фірми: — заробітна плата, яку міг би отримати підприємець як найманий робітник; — орендна плата, яку міг би отримати підприємець, здаючи капітальні ресурси в оренду; — відсоток на депозит, який міг би отримати підприємець на свій грошовий капітал у банку; — нормальний прибуток — дохід, достатній для того, щоб підприємець залишався в цьому бізнесі

Економічні витрати Витрати фірми на отримання й використання всіх ресурсів

Виробничі витрати (з урахуванням чинника часу)

Постійні FC (fixed cost)

Змінні VC (variable cost)

Витрати фірми, які не залежать від обсягу її виробництва: — відсотки за кредитами; — оренда устаткування; — рентні та страхові платежі; — зарплата управлінцям тощо

Витрати фірми, які залежать від обсягу її виробництва: — на сировину, матеріали, паливо; — оплату праці найманих робітників тощо

Загальні (валові) TC (total cost) TC = FC + VC

Тема 15. Підприємницький дохід

Криві постійних, змінних і загальних (валових) витрат FC — пряма лінія, тому що величина постійних витрат є незмінною. Зі збільшенням обсягу виробництва загальні витрати (ТС) зростають на суму змінних витрат (VC).

Графік середніх витрат Середні витрати — затрати на випуск одиниці продукції.

Види середніх витрат

Середні постійні витрати AFC (average fixed cost) Визначаються діленням постійних витрат на кількість виробленої продукції: AFC =

Середні змінні витрати AVC (average variable cost) Визначаються діленням змінних витрат на кількість виробленої продукції:

FC Q

AVC =

VC Q

Середні загальні витрати ATC (average total cost) Визначаються діленням валових витрат на кількість продукції або як сума середніх постійних і середніх змінних витрат: ATC =

TC = AFC + AVC Q

Графік граничних витрат Граничні (маржинальні) витрати МС (marginal cost) — додаткові витрати фірми на виробництво кожної додаткової одиниці продукції: M C=

∆TC ∆VC = ∆Q ∆Q

Розділ III. Підприємство і підприємництво

Собівартість і дохід Собівартість — сукупність ви трат, виражених у грошовій формі, які йдуть на виробництво та збут

продукції. Зниження собівартості продукції є головним фактором зростання прибутковості підприємства.

Собівартість включає

вартість витрачених у процесі виробництва предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо) Механізація та автоматизація виробництва

амортизацію (зношення) засобів виробництва

Упровадження технологій високого рівня

витрати на оплату праці

Прогресивні зміни в структурі виробництва

податки на реалізацію продукції

Спеціалізація й кооперація виробництва

Шляхи зниження собівартості продукції

Удосконалення системи управління підприємством

Раціональне розміщення виробництва

Загальний дохід (виручка) TR (total revenue) — сума грошей, яку отримало підприємство від реалізації продукції за певний проміжок часу. Загальний дохід обчислюється за формулою: TR = P ⋅ Q, де P (price) — ціна проданого товару; Q (quantity) — кількість проданої продукції. Граничний (маржинальний) дохід MR (marginal revenue) — приріст загальної виручки підприєм ства від збільшення продажу на одну додаткову одиницю продукції.

Зниження цін на засоби виробництва

Граничний дохід обчислюється за формулою: M R=

∆TR , ∆Q

де ∆TR — зміна загального доходу; ∆Q — зміна кількості проданої продукції. Загальний прибуток ТР (total profit) — різниця між отриманим загальним доходом та загальними витратами фірми. Загальний прибуток обчислю ється за формулою: TP = TR – TC, де TR — загальний дохід; TC — загальні витрати.

Види прибутку

Бухгалтерський — різниця між виручкою і явними витратами фірми

Тема 15. Підприємницький дохід

Економічний — різниця між виручкою й усіма (явними і неявними) витратами фірми

Чистий — прибуток, що залишається у підприємця після всіх відрахувань 59

Економічні витрати TC = EC + IC

Економічний прибуток EP = TR – TC Неявні витрати, у тому числі нормальний прибуток (IC) Бухгалтерські витрати (ЕС) (явні витрати)

Загальний дохід (виручка) TR

Співвідношення прибутку, витрат і доходу

Бухгалтерський прибуток AcP = TR – EC

Бухгалтерські витрати (ЕС) (явні витрати)

Умови одержання прибутку

MR (граничний дохід) = MC (граничні витрати) Точка максимізації прибутку, тобто обсяг виробленої продукції буде оптимальним

P > ATC Фірма отримує прибуток, поки ціна вища за середні валові витрати

MR = MC = = P = ATC Фірма отримує нульовий економічний прибуток

ATC > P > > min AVC Фірма має вжити певних заходів, щоб зменшити витрати

P< min AVC Фірма є збитковою і має закритися

«Золоте правило бізнесу» Правило максимізації прибутку, або «золоте правило бізнесу»: фірма має збільшувати випуск продукції, доки витрати на виробництво додаткової одиниці продукції не зрівняються з граничним доходом від реалізації цієї одиниці продукції. MR = MC.

Підприємницький дохід

Нормальний прибуток · Винагорода підприємцеві за його працю з організації ресурсів і управління виробництвом · Визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на її виробництво 60

Економічний прибуток (надприбуток) · Специфічна частина підприємницького доходу, одержання якої пов’язане з ризиком й іноваційно-підприємницькою діяльністю

Розділ III. Підприємство і підприємництво

Головні чинники, що впливають на підприємницький дохід

Зовнішні (не залежать від діяльності підприємця)

Внутрішні (залежать від діяльності підприємця)

· Попит на товари та послуги з боку споживачів · Кон’юнктура ринку (сукупність умов і ознак, що характеризують співвідношення попиту і пропозиції на товари та послуги) · Ставки податків · Величина позичкового відсотка та орендної плати · Інші

· Продуктивність праці на підприємстві · Ефективність використання матеріальних та трудових ресурсів · Використання прогресивних технологій · Поінформованість підприємця · Інші

Тема 16. Менеджмент у підприємницькій діяльності Менеджмент

(від англ. management — управління)

Наука про управління сучасним виробництвом

Особливий вид діяльності, змістом якої є цілеспрямований вплив на працівників, управління і координація операцій фірми в умовах ринку

Процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для визначення та досягнення цілей підприємства

Система стратегій, принципів, методів, функцій і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності та збільшення прибутку

Менеджер (від англ. manager — управляючий, керівник) — професійний керівник у сфері організації та управління, що знається на економіці, бізнесі, соціальній психології, психології, фінансах тощо. Головні рівні діяльності менеджера

Стратегічний · Визначення цілей і завдань організації менеджменту на тривалий період · Планування основних напрямків діяльності

Тема 16. Менеджмент у підприємницькій діяльності

Оперативний · Вирішення питань щодо діяльності структурних підрозділів на конкретний період

Функції менеджменту

Планування

Організація

Система методів, засобів, дій менеджерів, що забезпечують спрямованість колективу на досягнення загальної мети

Процес створення і координації певної внутрішньої структури фірми

Мотивація

Контроль

Процес створення діючих стимулів для себе особисто або інших людей заради досягнення поставленої мети

Процес зіставлення поставленої мети з фактично досягнутим результатом діяльності

Головні національні моделі менеджменту

Американська

Західноєвропейська

Базується на особистому успіху в досягненні результатів підприємницької діяльності; схильна до ризику та практицизму

Базується на вмінні застосувати інституційні основи побудови системи управління, нестандартні рішення, обмежені певними структурними підрозділами

Японська Спирається на успіх, що обумовлений колективними зусиллями і досягненнями та постійними нововведеннями

Етапи прийняття рішень у стратегічному управлінні Етап

Назва

Суть

Перший

Постановка управлінської проблеми

Аналіз усіх зовнішніх чинників, що впливають на прийняття рішень; пошук необхідної інформації

Другий

Визначення головного критерію та обмежень

Визначаються головні цілі управлінського рішення

Третій

Виявлення існуючих альтернативних рішень

Порівняння та аналіз отриманих результатів

Четвертий

Вибір найкращого варіанта

Вибирається найбільш ефективне управлінське рішення

Стилі управління

Командно-адміністративний · · · ·

Сувора ієрархія управлінських структур Вертикальна структура відповідальності Всеохоплюючий контроль Відсутність ініціативної діяльності співробітників

Демократичний · Максимальна самостійність усіх ланок і структур управління · Високий ступінь відповідальності кожної структурної ланки · Можливість творчої ініціативи співробітників Розділ III. Підприємство і підприємництво

Горизонтальна (на малих та середніх підприємствах) — зосередження зусиль усіх менеджерів на вирішенні конкретного завдання для досягнення конкретних цілей фірми, відсутність чіткого розмежування повноважень між керівниками Переваги: · зниження витрат на управління · скорочення виробничого циклу · підвищення швидкості реагування на запити споживачів та ринку Організаційні структури менеджменту

Вертикальна (на великих підприємствах) — система рівнів управління, на кожному з яких керівники мають певні повноваження

Вищий рівень (інституційний) — вирішує питання стратегічного менеджменту — управління фінансами, вибору ринків збуту, розвитку підприємства

Середній рівень (функціональний) — вирішує питання оперативного, поточного управління

Нижній рівень (технічний або операційний) — менеджер вирішує конкретні питання в безпосередньому контакті з виконавцями

Основні школи науки управління

Науковий напрямок (1885—1920 рр.) Ф. Тейлор, Г. Форд, Л. Гілберт, Ф. Гілберт · Сформулювали принцип наукової організації виробництва · Наголошували на важливості підбора персоналу та підвищення його професійного рівня

Класичний (адміністративний) напрямок (1920—1950 рр.) А. Файоль, Д. Муні, Л. Урвік · Визначили головні функції управління · Сформулювали принципи, на яких базується адміністрування

Школа «людських відносин» (1930—1950 рр.) М. Фоллет, Е. Мейо, Д. Мак-Грегорі · Започаткували напрямок, який досліджує міжособистісні відносини на виробництві

Напрямок «системних концепцій» (з 1950-х рр.) · Базується на необхідності досягнення органічного союзу та взаємодії людей і техніки

Напрямок ситуаційного підходу (з 1960-х рр.) · Базується на тому, що менеджер має швидко приймати рішення, виходячи з конкретної ситуації

Бізнес-план Бізнес-план — специфічний плановий документ, що містить опис головних аспектів передбачуваного комерційного проекту.

Тема 16. Менеджмент у підприємницькій діяльності

Бізнес-план має включати аналіз проблем, які можуть постати перед фірмою в майбутньому, та різні варіанти їх вирішення.

Завдання бізнес-плану

Бізнес-план необхідний для: · одержання кредитів у комерційних банках при заснуванні фірми · розробки проектів створення нових форм підприємства (об’єднання, відкриття дочірніх компаній тощо) · залучення іноземних інвестицій · приватизації державних підприємств · чіткої постановки перспективних завдань перед працівниками фірми · успішної роботи маркетологів і фінансових менеджерів I. Резюме

II. Опис бізнесу

Стисле викладення ідеї та особливостей діяльності, якою збирається займатися фірма

Суть передбачуваної діяльності; основні цілі; форми власності; особливості продукції, що пропонується до випуску, її переваги

III. Аналіз ринку і конкурентів Вивчення діяльності конкурентів, бажань і можливостей споживачів, ділового клімату, тенденцій щодо зміни кон’юнктури ринку

VIII. Фінансовий план Розрахунки вартості продукції, обсягів реалізації, загальних витрат, чистого прибутку, собівартості продукції

VII. Організаційний план і менеджмент Складання тимчасового графіка поетапних дій; суть організаційної структури; штатний розклад та обов’язки співробітників

IV. Постачання Необхідні сировина та комплектуючі, їх характеристика та ціни; транспортні витрати; перспективи розвитку

Зміст бізнес-планування

VI. План маркетингу

V. Виробництво

Характеристика цілей маркетингу, поширення та просування товарів на ринку; встановлення та діапазон цін; опис цінового сегмента ринку

Технічні характеристики устаткування, що використовується; план підготовки та введення виробництва в експлуатацію; основні виробничі фонди

Особистісні якості менеджера

· Концептуальність мислення — уміння уявити діяльність підприємства в цілому · Оперативність і гнучкість мислення — уміння швидко орієнтуватися в новій ситуації · Організаторські здібності — уміння організовувати, зацікавлювати людей · Комунікабельність — уміння спілкуватися, знаходити компроміси · Інтелект — високі розумові здібності · Уміння знайти індивідуальний підхід до кожного співробітника · Вимогливість · Здатність до зваженого ризику 64

Розділ III. Підприємство і підприємництво

Маркетинг у підприємницькій діяльності Маркетинг

(від латин. market — ринок)

Управління комерційною діяльністю підприємства на основі інформації щодо потреб споживачів і відповідності цим потребам товарів та послуг з метою забезпечення їх конкурентоспроможності та одержання максимального прибутку

Комплексна система організації виробництва і збуту продукції, яка орієнтована на задоволення потреб конкретних споживачів та одержання прибутку на основі дослідження і прогнозування ринку, аналізу внутрішнього і зовнішнього стану підприємства-експортера, розробки стратегії і тактики поводження на ринку за допомогою маркетингових програм

Схема проведення маркетингових досліджень Визначення проб лем і формулювання цілей

Відбір джерел інформації

Збирання інформації

Аналіз зібраної інформації

Узагальнення отриманих результатів

Функції маркетингу

· · · · · · ·

Комплексне вивчення ринку Виявлення потенційного попиту та незадоволених потреб Планування товарного асортименту та цінової політики Розробка заходів щодо найбільш повного задоволення існуючого попиту Планування та збут продукції Інформування покупця, стимулювання попиту Розробка систем заходів щодо вдосконалення управління та організації виробництва

Концепції маркетингу

Японська — бажання споживачів є вимогами, які обов’язково необхідно задовольняти

Американська — маніпуляція покупцями шляхом умовлянь і переконувань з метою реалізації певних товарів та послуг

Сегментація ринку — метод розподілу ринку на певні частини для виявлення об’єктів, на які спрямо-

вана маркетингова діяльність підприємств.

Цілі сегментації

Максимальне задоволення потреб споживачів

Раціоналізація витрат підприємства-виробника на розробку, випуск і реалізацію товарів та послуг

Тема 16. Менеджмент у підприємницькій діяльності

Чинники, що впливають на сегментацію ринку

Соціографічний

Географічний

· Соціальний стан · Спосіб життя

· · · ·

Поведінка покупця · · · · ·

Країна Регіон Місто Село

Ціна Якість Сервіс Марка Дизайн

Демографічний · · · ·

Психографічний · Власний мотив покупця · Престиж · Громадська думка · Перевага певних видів товарів

Вік Стать Професія Національність

Ринкова ніша — сегмент ринку, що включає групу споживачів, попит яких може суттєво зрости, та яку підприємство може повністю та з найбільшою ефективністю обслужити.

Ринкове вікно — сегмент ринку, не зайнятий конкурентами. Ціновий ринок — поєднання ринкових сегментів, які найбільшою мірою реалізують ринкові можливості та інтереси підприємства.

Процес сегментації ринку Орієнтація на групу споживачів А В С Д

Орієнтація на обслуговування кількох не пов’язаних між собою сегментів

т о в а р и

А В С

т о в а р и

Д М С П Орієнтація на один сегмент: Д — діти; М — молодь; С — люди середнього віку; П — люди похилого віку

Умови для успішної реалізації принципів сегментації

Обраний сегмент ринку має бути сталим та містким, мати перспективи щодо зростання

Підприємство повинне мати можливість здійснювати зв’язок із сегментом

Під час вибору сегмента необхідно реально оцінювати його сумісність із ринком основних конкурентів

Розділ III. Підприємство і підприємництво

♦ Класифікація споживчих товарів за купівельною специфікою

Товари повсякденного попиту Купуються часто: — продукти харчування; — засоби гігієни; — дрібні побутові товари тощо

Товари попереднього вибору

Товари особливого попиту

Покупка здійснюється після порівняння особливостей товарів: — меблі; — одяг; — побутова техніка; — автомобілі тощо

Товари мають унікальні якості, за які споживач готовий платити: — коштовності; — антикваріат; — престижні автомобілі, будинки, одяг тощо

Товари пасивного попиту Товари, про які споживачеві поки що нічого не відомо, або товари, які споживач не збирається купувати: — новітня побутова техніка; — страхові послуги; — нові банківські послуги тощо

Способи просування товару на ринку

Безпосередній продаж

Продаж через оптових та роздрібних посередників

Продаж за посередництвом засобів масової інформації, мережі Інтернет, телефонних ліній зв’язку

Реклама (від латин. reclame — кричати) — цільова інформація щодо споживчих властивостей товарів та послуг з метою їх популяризації та збуту.

Цілі реклами

Стимулювання продажів

Створення позитивного іміджу фірми-виробника

Тема 16. Менеджмент у підприємницькій діяльності

Спонукання до придбання товарів та послуг фірми-рекламодавця

Нагадування споживачеві про фірму та її товари 67

Розділ IV. Національна економіка

Тема 17. Макроекономічна рівновага. Сукупний попит та сукупна пропозиція. Економічні цикли Національна економіка — багатогалузева система господарства країни, що забезпечує задоволення громадських потреб.

· · · · ·

Успішність розвитку національної економіки визначається відповідністю між сукупними доходами і сукупними витратами.

Сукупні доходи

Сукупні витрати

Заробітна плата Відсоток Рента Прибуток підприємця Амортизація (від фр. amortir — пом’якшувати, глушити) — процес поступового перенесення вартості засобів виробництва, у міру їх зношування, на виготовлену продукцію, що дає можливість швидше обновити основні фонди

· Споживчі витрати · Інвестиційні витрати підприємств · Державні витрати · Чистий експорт (різниця між експортом та імпортом)

Динаміка загального обсягу грошових доходів населення України у % до 1995 р.

Роки

Сукупні витрати економічних суб’єктів формують сукупний попит. Сукупний попит — обсяг суспільних потреб національного господарства, обумовлений та обмежений грошовими ресурсами покупців.

Сукупний попит визначає сукупну пропозицію. Сукупна пропозиція — обсяг виготовленого національного продукту за певного рівня цін.

Розділ IV. Національна економіка

Крива сукупного попиту Крива сукупного попиту відображає обернену залежність між рівнем цін та обсягом національного виробництва. Зростання рівня цін за інших рівних умов приводить до зниження сукупного попиту на реальний обсяг виробництва, і навпаки. (P — рівень цін; Y — реальний обсяг виробництва; AD (aggregate demand) — сукупний попит).

Вплив нецінових чинників на сукупний попит

· Зниження відсоткових ставок · Збільшення державних витрат на товари та послуги · Зниження ставок податку на прибуток · Сприятливі прогнози щодо зміни реальних доходів населення

Збільшення AD

· Збільшення відсоткових ставок · Зменшення державних витрат на товари та послуги · Збільшення ставок податку на прибуток · Песимістичні (несприятливі) прогнози щодо зміни реальних доходів населення Зменшення AD

Крива сукупної пропозиції (у короткотерміновому періоді) Крива короткотермінової сукупної пропозиції відображає залежність між рівнем цін та реальним обсягом національного виробництва (за інших рівних умов). (P — рівень цін; Y — реальний обсяг виробництва; Y0 — потенційний обсяг виробництва; AS (aggregate supply) — сукупна пропозиція).

Класичний відрізок

Кейнсіанський відрізок

Проміжний відрізок

Тема 17. Макроекономічна рівновага. Сукупний попит та сукупна пропозиція. Економічні цикли

Відрізки кривої короткотермінової сукупної пропозиції

Кейнсіанський

Проміжний

Класичний

· Економіка перебуває у стані спаду й не використовує значну частину виробничих потужностей і робочої сили · Реальний обсяг виробництва менший за потенційний · Розширення обсягів виробництва не приводить до помітного зростання цін

· Розширення обсягів виробництва, повне використання виробничих потужностей · Витрати на одиницю продукції зростають, що приводить до зростання цін

· Вище Y0 будь-яке зростання цін не може помітно вплинути на збільшення реального обсягу виробництва · Повна зайнятість, вичерпаність ресурсів у певний тимчасовий період

Вплив нецінових чинників на сукупну пропозицію

· · · ·

Зниження цін на ресурси Зростання пропозиції внутрішніх (національних) ресурсів Зниження цін на імпортні ресурси Зниження ставки податків на підприємства

· Підвищення цін на ресурси · Зменшення пропозиції внутрішніх (національних) ресурсів · Підвищення цін на імпортні ресурси · Збільшення ставки податків на підприємства · Збільшення розміру заробітної плати

Збільшення AS

Зменшення AS

Взаємодія сукупного попиту та сукупної пропозиці

Умовою ринкової рівноваги є рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції на всіх основних ринках. (AD — сукупний попит; AS — сукупна пропозиція; E — точка макроекономічної рівноваги з рівноважною ціною PE та рівноважним обсягом виробництва YE).

Розділ IV. Національна економіка

Наслідки взаємодії сукупного попиту та сукупної пропозиції

Спад сукупної пропозиції

Зростання сукупного попиту

· Зростання цін · Спад обсягу національного виробництва

· Швидке зростання цін · Незначне збільшення обсягу виробництва · Інфляція

Економічні коливання — періодичні зміни в обсязі виробництва, зайнятості та доходах населення у масштабах країни.

Економічний (діловий) цикл — закономірні коливання обсягів національного виробництва від середніх показників економічного розвитку.

Економічні цикли

Короткотермінові (3—4 роки) — кризи кредитно-грошової системи. Періодично виникають в економіці розвинених країн у зв’язку зі скасуванням усіма країнами вмісту золота в їх валюті

Середньотермінові (7—11 років) — кризи промислового виробництва товарів. Теорія цих криз була запропонована К. Марксом

Великі (40—60 років) — пов’язані з періодично виникаючою необхідністю технологічного відновлення способу виробництва. Автором теорії цих процесів є М. Кондратьєв

Фази економічного (ділового) циклу Пік

озвитку

а лінія р

Загальн

сія

це

Пі

Ре

дй

ом

Пік (бум)

) ад

(сп

я енн

Дно (депресія)

л вав

По

Тема 17. Макроекономічна рівновага. Сукупний попит та сукупна пропозиція. Економічні цикли

Фази економічного (ділового) циклу

Рецесія (спад) · Падіння темпів економічного зростання · Скорочення обсягів випуску продукції · Зростання безробіття · Зростання ставки банківського відсотка

Депресія · Припинення спаду виробництва · Стабілізація цін · Зниження темпів інфляції · Ліквідація збиткових фірм · Зменшення ставки банківського відсотка

Пожвавлення

Підйом (бум)

· Пожвавлення купівельного попиту · Розширення виробництва · Скорочення безробіття · Невелике зростання цін · Зростання ставки банківського відсотка

· Рівень виробництва перевищує докризовий · Скорочення безробіття до природного рівня · Зростання купівельного попиту · Зростання цін · Зростання доходів домашніх господарств та прибутків підприємців

Проблеми економічного зростання в Україні На початку 1990-х рр. економічна криза охопила всі постсоціалістичні країни, в тому числі й Ук-

раїну. У період з 1991 до 1999 р. обсяги виробництва в нашій країні скоротилися більш ніж удвічі.

Причини затяжного характеру економічного спаду в Україні

пов’язані з перебуванням у складі СРСР · Нераціональна структура промисловості (3/4 виробництва — продукція галузей важкої промисловості) · Нераціональна територіальна структура (орієнтація на внутрішні економічні зв’язки в СРСР) · Незавершеність виробничих циклів національної економіки · Катастрофічна екологічна ситуація, у тому числі радіоактивне забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС

Перехідна економіка — особливий стан економіки в перехідний період суспільства від одного історичного етапу до іншого. За роки незалежності Україна досягла значних результатів на шляху формування ринкової еко-

що виникли після проголошення незалежності · Непослідовність проведення економічних реформ · Розвиток «тіньового» сектору в економіці · Зростання корупції, хабарництва · Відсутність державної програми підтримки розвитку малого та середнього бізнесу

номіки, і зараз вона перебуває на стадії завершення перехідного періоду. 1 грудня 2005 року Україна була визнана державою з ринковою економікою.

Розділ IV. Національна економіка

Вирішення проблем економічного спаду й створення умов для стабільного економічного зростання

Створення сприятливого інвестиційного середовища · Зниження податкових та відсоткових ставок · Удосконалення чинного господарського законодавства · Легалізація «тіньового» сектору економіки

Активізація малого та середнього бізнесу

· Упровадження державних програм підтримки розвитку малого та середнього бізнесу · Усунення адміністративних бар’єрів і бюрократії · Формування позитивної суспільної думки щодо підприємців та їхньої діяльності

Удосконалення системи оподаткування

Інтеграція національної економіки у світову господарську систему (вступ до СОТ, ЄС)

Функції держави в ринковій економіці

Законодавча

Стабілізуюча

· Розроблення економічного, соціального та організаційно-господарського законодавства · Розроблення та реалізація антимонопольного законодав ства з метою захисту конкуренції

· Підтримка високого рівня зайнятості населення та цінової рівноваги · Стимулювання економічного зростання шляхом визначення цілей і напрямків економічного розвитку та надання відповідних ресурсів для їх реалізації

Розподільча · Перерозподіл коштів на користь малозабезпечених верств населення шляхом здійснення відповідної фінансової та податкової політики · Установлення розміру мінімальної заробітної плати · Забезпечення суспільними благами, у створенні яких приватні та колективні суб’єкти не зацікавлені

Методи державного впливу на ринкову економіку

Адміністративні (прямі)

Економічні (непрямі)

· Законодавча діяльність · Здійснення державних закупівель, трансфертних платежів (дотацій, субвенцій, субсидій тощо) · Індикативне планування (координація діяльності економічних суб’єктів за допомогою показників рекомендаційно-орієнтованого характеру) · Розробка й реалізація цільових програм · Безпосередній державний контроль над монопольними ринками · Адміністративне регулювання певних процесів ринкової економіки (регулювання цін і тарифів, встановлення стандартів, граничних норм тощо)

· Оподатковування фізичних та юридичних осіб · Здійснення соціальних програм, сприяння розвиткові певних сфер економіки шляхом перерозподілу коштів державного бюджету · Проведення зваженої кредитно-грошової політики (регулювання грошової маси, обсягів кредитів, рівня відсоткових ставок тощо) · Здійснення підтримки розвитку малого та середнього бізнесу через надання пільгових кредитів, послуг із підвищення кваліфікації тощо · Визначення пріоритетних напрямків економічного розвитку та здійснення їхньої фінансової підтримки

Тема 17. Макроекономічна рівновага. Сукупний попит та сукупна пропозиція. Економічні цикли

Тема 18. Основні показники економічного розвитку країни Основні показники економічного розвитку країни

Валовий національний продукт (ВНП)

Валовий внутрішній продукт (ВВП)

Сукупна вартість кінцевих продуктів, вироблених національним капіталом як на території країни, так і за кордоном, протягом року

Сукупна вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених протягом року на території цієї країни

Чистий національний продукт (ЧНП) Сумарна вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених протягом року, за винятком суми амортизації (А) — вартості зношення основних фондів ЧНП = ВВП – А

Національний дохід (НД)

Особистий дохід (ОД)

Сукупність усіх доходів в економіці домашніх господарств і підприємців незалежно від того, де вони використовують ресурси — у своїй країні чи за кордоном НД = ЧНП – Тп, де Тп — непрямі податки

Грошовий прибуток працівника, який складається із заробітної плати та додаткових надхо джень (ренти, відсотка тощо) ОД = НД – – (Т1 + Тк + Тu) + TR, де Т1 — відрахування на соціальне забезпечення; Тк — податки з доходів корпорацій; Тu — нерозподілені прибутки корпорацій; TR — трансфертні платежі

Способи розрахунку ВВП (Y)

За сумою витрат (загальна сума витрат на особисте та виробниче споживання всієї продукції, створеної за певний період)) Y = C + I + G + Xn, де C — споживчі витрати домашніх господарств; I —валові частки інвестиції (валові інвестиції = чисті інвестиції + амортизація); G — державні витрати; Xn — чистий експорт (витрати іноземців = експорт – імпорт)

За вартістю (виробничий метод) Сума доданих вартостей вироблених кінцевих продуктів

Додана вартість — різниця між вартістю вироблених товарів та по

За сумою доходів (загальна сума доходів, отриманих власниками ресурсів при виробництві продукції за певний період) Y = W + π + i + R + А + Tn, де W — заробітна плата найманих робітників; π — прибуток підпри ємців; i — відсоток; R — рентні платежі; А — амортизаційні відрахування; Tn — непрямі податки на бізнес

слуг і вартістю витрат на виробництво й реалізацію продукції.

Розділ IV. Національна економіка

При обчисленні ВВП не враховуються

фінансові операції: державні трансферти (пенсії, допомога малозабезпеченим, стипендії тощо); доходи від купівлі-продажу цінних паперів; приватні трансферти

кошти від продажу раніше використаних речей

вартість товарів та послуг, вироблених підприємцем для власного споживання

ВВП (ВНП)

Номінальний

Реальний

Річний обсяг кінцевих товарів та послуг, виражений у поточних цінах

Річний обсяг кінцевих товарів та послуг, виражений у цінах базового періоду

Дефлятор ВВП — коефіцієнт, що використовується для коригування грошового вираження ВВП з урахуванням динаміки цін: Номінальний ВВП Дефлятор ВВП = × 100 % Реальний ВВП Реальний ВВП =

Номінальний ВВП ×100 % Дефлятор ВВП

Тема 19. Безробіття та його види

Безробіття — соціально-економічне явище в суспільстві, за якого частина активного працездатного населення не може знайти роботу, яку вона здатна виконувати, що обумовлено перевищенням пропозиції праці над попитом на неї. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених чинним законодавством, доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Ставка заробітної плати

Графічне відображення зв’язку між рівнем заробітної плати та безробіттям При більш високій заробітній платі W1 кількість бажаючих працювати становить Qb, що значно перевищує попит на цих працівників — QA. Звідси виникає безробіття (відрізок АВ). E — точка, що відображає кількість тих працівників, які бажають працювати при рівні заробітної плати WE .

Безробітні

Робоча сила

Пік (бум)

Ставка заробітної плати та її негнучкість є однією з причин, що спричиняють безробіття. Економічно активне населення (ЕАН) (від англ. labour force — робо-

ча сила) — сукупність зайнятих та безробітних, що активно шукають роботу.

Причини безробіття

· · · ·

Глибокі структурні зрушення в економіці Спади і кризи в економіці Упровадження нових технологій Нерівномірне розміщення продуктивних сил

· Зміни в демографічній структурі населення · Сезонні коливання рівня виробництва окремих галузей економіки

Види безробіття

Фрикційне Пов’язане з пошуком нового місця роботи з різних причин: · зміна місця проживання · тимчасова втрата сезонної роботи · звільнення · пошук більш вигідної роботи 76

Технологічне (структурне)

Циклічне (сезонне)

Пов’язане зі змінами в технології виробництва з причин: · ліквідація застарілих технологій · поява нових професій, обумовлених технічним прогресом · зміна споживчих смаків

Виникає в періоди економічного спаду та обумовлене зниженням сукупного попиту на робочу силу

Застійне Породжується тривалою відсутністю роботи

Приховане Виража ється в режимі неповного робочого дня (тижня)

Розділ IV. Національна економіка

Рівень безробіття — показник Природній рівень безробіття — відсоткового відношення кількості сума рівнів фрикційного та струкбезробітних до кількості економічтурного безробіття. но активного населення. Фактичний рівень Кількість безробітних = × 100 % безробіття Кількість ЕАН (робоча сила) Рівень = Зайняте населення × 100 % зайнятості Кількість ЕАН (робоча сила)

Наслідки безробіття

Економічні

Соціальні

· Втрата частини ВВП · Скорочення податкових надходжень до державного бюджету · Зростання державних витрат на виплату допомоги з безробіття та фінансування установ, що займаються питаннями праці

· Зниження рівня життя населення · Зниження рівня народжуваності та підвищення рівня смертності · Відїзд інтелектуальної еліти за кордон · Зростання соціальної напруженості

Закон Оукена: перевищення фактичного рівня безробіття над його природним рівнем на 1 % при-

зводить до зменшення потенційного ВВП (при повній зайнятості) на 2,5—3 %.

Регулювання безробіття Державні програми зайнятості

Активні (сприяння зайнятості) · Виділення субсидій на стимулювання зайнятості окремих груп населення (наприклад, молоді) або на збереження робочих місць для працівників, яких мають звільнити · Підтримка підприємств, які створюються безробітними (соціальна, грошова допомога або інші безкоштовні послуги) · Безпосереднє створення робочих місць у державному або комерційному секторі

Тема 19. Безробіття та його види

Пасивні (підтримка доходів) · Надання допомоги у зв’язку з втратою роботи (допомога з безробіття, вихідна допомога та ін.) · Надання пільг безробітним при виплатах у соціальні фонди · Компенсація витрат на професійну підготовку й підвищення кваліфікації · Зниження ставки оподатковування підприємств при створенні нових робочих місць · Створення ефективної системи професійного навчання · Адміністративні стягнення (штрафи) за порушення керівниками підприємств трудового законодавства 77

У 1919 р. було створено Міжнародну організацію праці (МОП). Першу прийняту нею Конвенцію було присвячено обмеженню робочого часу на промислових підприємствах до 8 годин на день. Друга Конвенція містила питання щодо боротьби з безробіттям. Ці доку-

менти започаткували нові відносини між державою, роботодавцями і працівниками. За даними Державного центру зай нятості України, на 1 травня 2004 р. в країні зареєстровано 1,026 млн безробітних, у 2002 р. цей показник становив 1,128 млн осіб.

Особливості безробіття в країнах із перехідною економікою Проблеми

Шляхи вирішення

· Структурна перебудова економіки, що призводить до вивільнення робочої сили · Невисока мобільність робочої сили · Високі ціни на ринку житла · Повільний розвиток недержавного сектору економіки · Недостатньо розвинена система інформування щодо можливості працевлаштування

· Розвиток сфери послуг · Державна підтримка розвитку малого та середнього бізнесу, фермерства · Реорганізація державних підприємств зі збереженням робочих місць · Подальший розвиток та удосконалювання діяльності служб зайнятості · Створення умов для можливого переходу працівників до нових видів діяльності на інших територіях

Тема 20. Інфляція та її види

Інфляція (від латин. inflatio — роздувати) — процес знецінення грошей у результаті перевищення кількості грошових знаків, що перебувають в обігу, над сумою цін товарів та послуг. Дефляція — зворотний процес, що характеризується зниженням середнього рівня цін. Умова стабільності цін полягає у виконанні рівняння обміну (формули Фішера): PQ = MV, де P —рівень цін; Q — обсяг виробництва; M — кількість грошей в обігу; V — швидкість обігу грошей. Показники виміру інфляції використовують при обчисленні дефлятора ВВП, прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати, соціальних виплат (пенсій тощо), усіх видів фіксованих доходів та витрат, де необхідна індексація, тобто приведення до реального рівня вартості благ.

Розділ IV. Національна економіка

M ⋅V Q

Причини зростання цін

Надлишкове зростання кількості грошей в обігу

Збільшення швидкості обігу грошей

Скорочення обсягу виробництва

Види інфляції

Інфляція попиту

Інфляція витрат (шок пропозиції)

Сукупний попит росте швидше, ніж виробничий потенціал економіки за умов: · інфляційних очікувань · підвищення державою соціальних гарантій · різкого збільшення інвестиційних витрат у період економічних підйомів

Збільшення витрат виробництва і зменшення сукупної пропозиції за умов: · підвищення номінальної заробітної плати · підвищення цін на сировину та енергоносії заг

заг

Показники виміру інфляції

Індекс споживчих цін (ІСЦ)

Темп інфляції

Показує зміну вартості фіксованого «спожив чого кошика», який купує типовий споживач ΣP1 ⋅ Q0 × 100 % ІСЦ = ΣP0 ⋅ Q0

Приріст загального рівня цін за певний період часу, виражений у відсотках ІСЦ1 − ІÑÖ 0 Òåìï ³íôëÿö³¿ = × 100 % ІС Ö0

P1 ⋅ Q0 — ринкова вартість фіксованого «споживчого кошика» у поточному році; P0 ⋅ Q0 — ринкова вартість фіксованого «споживчого кошика» у базовому році

ІСЦ1 — індекс споживчих цін у поточному році; ІСЦ0 — індекс споживчих цін у базовому році

Тема 20. Інфляція та її види

Види інфляції за темпами

Помірна

Галопуюча

Гіперінфляція

· Ціни зростають повільно (до 10 % за рік) · Купівельна спроможність грошей практично зберігається

· Ціни зростають стрибкоподібно (на 20—200 % за рік) · Гроші швидко втрачають свою купівельну спроможність · Зменшуються ринки капіталів, скорочуються внутрішні інвестиції

· Надзвичайно високі темпи зростання цін (на 1—2 % щоденно) · Різке знецінювання грошей · Наявність економічного і соціального хаосу, фінансового краху

Повзуча інфляція — вид помірної інфляції, за якої ціни ростуть до 5 % за рік. Характерна для розвинених країн. Стагфляція — стан економіки і соціальної сфери, який характе-

ризується загальним спадом виробництва (стагнацією) в поєднанні зі зростанням цін (інфляцією) та високим рівнем безробіття.

Наслідки інфляції

· · · · ·

Зниження реальних доходів населення Знецінювання заощаджень і вкладів Зниження рівня поточного споживання Поглиблення майнової нерівності Падіння обсягів виробництва як результат зниження стимулів до праці · Посилення диспропорцій та незбалансованості виробництва, торгівлі, кредитної і грошової систем

· Порушення системи управління економікою · Виникнення необхідності посилення адміністративного регулювання економіки · Загострення соціально-політичної напруженості у суспільстві

Можливі способи подолання інфляції

Нуліфікація Паперові грошові знаки вилучаються державою з обігу й заміняються новими (Німеччина, 1923 р., Угорщина, 1946 р.)

Індексація доходів населення Номінальні доходи громадян змінюються пропорційно змінам цін (однак ніколи не буває 100%-ї індексації доходів)

Політика дезінфляції Для зниження рівня інфляції уряд організує штучний спад в економіці (США, Велика Британія в 1980-ті рр.)

Державне регулювання сукупного попиту · Збільшення оподатковування · Зниження державних витрат

Державний контроль за рівнем заробітної плати

Розділ IV. Національна економіка

Особливості інфляційного процесу в Україні Лібералізація цінового механізму Здійснення переходу від прихованої інфляції до явної Високий рівень монополізації української економіки В умовах відсутності ринкової конкуренції монополії нав’язували високі ціни на свої товари

Перехід на світові ціни

Дефіцит державного бюджету

Перехід до відкритої економіки; приведення внутрішніх цін у відповідність до цін світового ринку

Із 1992 року бюджетний дефіцит покривався додатковою емісією грошей

Проведення антиінфляційної політики (1994—2000 рр.) · Грошова реформа (1996 р.) · Вивільнення Національного банку України від залежності уряду · Здійснення ринкових реформ · Активізація господарської діяльності

Продовження антиінфляційної політики (2001—2005 рр.) Утримання темпу інфляції на рівні 8—9 %

Тема 21. Податково-бюджетна (фіскальна) політика Податково-бюджетна політика — один із основних видів макроекономічної політики, яка використовує державний бюджет, податки та державні витрати для досягнення макроекономічних цілей.

Податково-бюджетна політика держави полягає в маніпулюванні ставками податків та державними витратами для встановлення рівноваги на ринку.

Основні напрямки фінансової діяльності держави

· Формування доходів у бюджет країни · Формування державних грошових фондів

Податкова система — певний порядок стягування податків, у межах якого визначаються: суб’єкти, об’єкти оподаткування, податкові ставки і механізм стягування податків. Податкова система базується на відповідних законодавчих актах, де Тема 21. Податково-бюджетна (фіскальна) політика

Розподіл коштів

Використання коштів (витрати)

закріплені принципи побудови та методи стягування податків. Податки — обов’язкові платежі фізичних осіб (населення) та юридичних осіб (підприємств, організацій), що стягуються державою та є частиною національного доходу.

Основні принципи оподатковування

Обов’язковість

Економічна доцільність

Соціальна справедливість

Об’єднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян

Податкові надходження до бюджету

Крива Лаффера

Податкові ставки

Американський економіст А. Лаффер надав графічний доказ тому, що до певного моменту підвищення податкової ставки збільшує суму доходів бюджету, а потім ці надхо дження починають зменшуватися. На графіку показано, що однакового доходу можна досягти й за достатньо низької (Х1), і за достатньо високої (Х2) податкової ставки. Причина такого явища полягає в тому, що низька податкова ставка збільшує кількість об’єктів оподаткування і, навпаки, зростання ставки податків викликає припинення діяльності частини підприємців внаслідок збитковості їх бізнесу або спонукає підприємців до використання різних схем ухиляння від сплати податків. Реформа оподатковування щодо зниження ставок податків, яка була проведена наприкінці ХХ ст. у США, різко збільшила продуктивність праці та конкурентоспроможність підприємств. Функції податків

Фіскальна (від латин. fiscalis — казенний) — створення державних фондів для забезпечення функціонування держави, її установ та організацій

Регулююча — розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему

Стимулююча — сприяння розвиткові підприємницької діяльності, кадровому забезпеченню окремих галузей господарства, інвестиційному процесу

Елементи податкової системи

Суб’єкти оподаткування Особи, що за законом зобов’язані сплачувати податки

Об’єкти оподаткування Доходи або майно, які обкладаються податком

Ставка оподаткування Відношення вилученої частини доходу до його загальної суми (вартості, якщо йдеться про майно) Розділ IV. Національна економіка

Види податків Податки (за способом установлення ставок)

Пропорційні

Прогресивні

Ставка оподаткування залишається незмінною Ставка податку

Регресивні

Ставка оподаткування зростає в міру збільшення величини доходу, що оподатковується Ставка податку

Дохід

Ставка оподаткування знижується в міру збільшення величини доходу, що оподатковується Ставка податку

Дохід Дохід

Податки (за використанням)

Загальні

Специфічні

Використовуються на фінансування поточних і капітальних витрат державного та місцевих бюджетів без закріплення за конкретним видом витрат

Мають цільове призначення (соціальне страхування)

Податки (за способом стягнення)

Прямі Сукупні податки на доходи · Особистий прибутковий податок · Податок на прибуток юридичних осіб · Податок на майно · Платежі по соціальному страхуванню

Непрямі Установлюються у вигляді надбавок до ціни товару або тарифу на послуги · Акциз · Податок на додану вартість · Мито

Акциз (від латин. accido — відрізаю) — вид непрямого податку на товари масового споживання та окремі види послуг, наприклад сигарети, алкогольні напої, автомобілі, холодильники, квитки на окремі види транспорту тощо. Податок на додану вартість (ПДВ) — основний вид непрямих податків, який включається до Тема 21. Податково-бюджетна (фіскальна) політика

ціни товарів. В Україні ПДВ було запроваджено у 1992 р. замість податку з обороту. Він становив 28 % (з 1995 р.— 20 %). Мито — податок, що сплачується за перевезення товарів через кордон, за користування дорогами, мостами; за надання послуг (нотаріальних, арбітражних, судових). 83

Податки (за об’єктами надходжень)

Загальнодержавні

Місцеві

· Податок на додану вартість · Податок на експорт та імпорт · Податок на прибутки (для підприємств) · Податок на доходи (для фізичних осіб)

· Комунальні податки · Податки з реклами · Збори за паркування автотранспорту, проведення місцевих аукціонів, проведення кіноі телезйомок тощо

Податкові пільги — зменшення загальної суми податкових відрахувань. Податкові пільги надаються з метою стимулювання розвитку

певних видів діяльності або як забезпечення соціального малозабезпечених верств населення.

Види податкових пільг

Неоподатковуваний мінімум рівня доходів Зниження ставки на оподатковувану зарплату для працюючого та осіб, яких він утримує (дітей, людей похилого віку)

Капітальні зниження

Податковий кредит

Соціальні знижки

Стягнення з об’єктів оподаткування частини прибутку, отриманого на устаткуванні, що відповідає найпрогресивнішим технологіям

Зменшення суми оподаткування прибутку на величину інвестицій і витрат (НІДКР), у тому числі з 2005 р. — кредит на навчання

Зменшення суми оподаткування прибутку, спрямованого на соціальні програми

У порядку, передбаченому законодавством України, суб’єктам малого бізнесу надається пільгове оподаткування. Замість деяких податків, які мають сплачувати підприємці, передбачається єдиний податок — спрощена система оподаткування, обліку та підзвітності. На єдиний податок мають право перейти підприємства, на яких кількість працюючих не перевищує 50 осіб. Малі підприємства можуть 84

Прискорена амортизація Більш швидке списання деякого обладнання, що дає можливість зменшити суму оподатковуваного прибутку в перші роки використання обладнання

самостійно обирати ставку єдиного податку — 6 або 10 %. За умови, якщо ставка єдиного податку дорівнює 10 %, інші податки не стягуються. Базою оподаткування суб’єктів малого бізнесу є річна виручка від реалізації продукції або надання послуг, що не мають перевищувати 1 млн грн.

Розділ IV. Національна економіка

Державний бюджет — кошторис щорічних доходів та витрат держави, виражений у грошовій формі. Уряд розробляє проект державного бюджету й звітує щодо його виконання. Затверджує бюджет Верховна Рада України.

Дефіцит бюджету — сума, на яку витрати держави перевищують доходи за поточний рік. Профіцит бюджету — державні доходи перевищують витрати. Державний борг — накопичені за кілька років дефіцити бюджету.

Державний бюджет

Доходи

Витрати

Податкові

Неподаткові

Поточні

· Податок на прибуток · Прибутковий податок · Податок на додану вартість (ПДВ) · Акцизи · Податки на землю і ресурси · Мито

· Доходи від дер жавної власності · Доходи від приватизації · Доходи від централізованого експорту · Позики

· Сприяння розвиткові галузей господарства · Заходи щодо соціального захисту населення (зарплати, пенсії, стипендії тощо) · Сплата державного боргу

«Установити доходи Державного бюджету України на 2005 рік в сумі 106 135 385,4 тис. гривень... Затвердити витрати Державного бюджету України на 2005 рік у сумі 114 080 779,8 тис. гривень... Установити граничний розмір дефіциту Державного бюджету

На розвиток · Фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності · Структурна перебудова господарства

України на 2005 рік у сумі 7 053 336 тис. гривень». (Ст. 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».)

Заходи уряду, спрямовані на скорочення дефіциту бюджету

· Збільшення обсягів виробництва · Скорочення витрат на оборону та управління · Обмеження централізованих інвестицій у виробничу сферу · Регулювання податкових пільг вільних економічних зон (ВЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (ТПР)

Тема 21. Податково-бюджетна (фіскальна) політика

· Процес подальшої приватизації державних підприємств · Реформування митної системи · Удосконалення податкового законодавства · Боротьба з корупцією та незаконною приватизацією державних підприємств

Фіскальна політика (від латин.— fiscalis — казенний) — зміни, фінансові заходи держави з метою стабілізації економіки в розмірах і порядку державних витрат. Зниження ставок подат-

ків і збільшення державних витрат сприяють зростанню сукупного попиту та виходу з економічної кризи. Проте бюджетна політика є малоефективною для боротьби з інфляцією.

Тема 22. Грошово-кредитна (монетарна) політика держави Монетаризм — теорія сучасної економічної науки, яка базується на вирішальній ролі грошової маси, що перебуває в обігу та на здійсненні політики у стабілізації економіки, її функціонуванні та розвитку. Грошово-кредитна (монетарна) політика — вплив держави на грошову масу та відсоткові ставки. Монетарну політику проводить центральний банк країни; в Україні — це Національний банк. Грошова маса — сукупність усіх коштів, що перебувають у суб’єктів

грошового обігу в готівковій та безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу та нагромадження. Контроль над масою грошей є одним із напрямків діяльності держави. Обсяг грошової маси формується з урахуванням попиту на гроші та їх пропозиції. Провідна роль у цьому регулюванні належить центральному (національному) банку країни.

Показники грошової маси (грошові агрегати) Показник грошової маси

Що включає

М1

Готівка (іноді їх називають «грішми поза банками») і депозити до запитання (поточні депозити)

М2

М1 + гроші на ощадних депозитах і дрібні термінові вклади

М3

М2 + великі термінові депозити

М4 (L)

М3 + елементи ринку цінних паперів (ощадні облігації, короткотермінові зобов’язання Міністерства фінансів тощо)

В Україні з 1993 р. діють такі грошові агрегати:

М0

Гроші поза банками

М1

М0 + гроші на депозитах до запитання

М2

М1 + термінові вклади

М3

М2 + гроші клієнтів по трастових операціях банків Розділ IV. Національна економіка

Чинники

Попиту на гроші

Пропозиції грошей

· Рівень економічної активності · Потреба в інвестиціях (зростає в період економічного підйому) · Баланс державного бюджету (зростання бюджетного дефіциту приводить до збільшення попиту на гроші з боку держави)

· Емісійна політика центрального банку · Активність комерційних банків · Купівля-продаж цінних паперів центральним банком (при продажі населенню облігацій державної позики кількість грошей в обігу зменшується)

Способи впливу центрального банку на пропозицію грошей в економіці

Зміна норми резервування (банківських резервів)

Зміна дисконтної ставки (ставки рефінансування)

Збільшення норми резервування приводить до зменшення пропозиції грошей і збільшення відсоткових ставок, і навпаки

Підвищення дисконтної ставки знижує зацікавленість комерційних банків у формуванні додаткових грошових резервів шляхом отримання позичок у центральному банку, і навпаки

Здійснення операцій на ринку цінних паперів Якщо центральний банк купує державні облігації на відкритому ринку, грошові резерви комерційних банків зростають, тобто збільшується пропозиція грошей, і навпаки

Теорії, що визначають зміст грошової політики держави

Кейнсіанська — обґрунтовує політику регулювання за допомогою відсоткової ставки, яка впливає на інвестиції і сприяє подоланню спаду виробництва

Монетарна — обґрунтовує необхідність регулювання державою кількості грошей і за допомогою цього регулювання — можливість впливу на сукупний попит і обсяг національного продукту

Монетарна політика держави

Стримуюча · Збільшення норми банківських резервів · Підвищення дисконтної ставки · Продаж державних цінних паперів

Стимулююча · Зменшення норми банківських резервів · Зниження дисконтної ставки · Купівля державних цінних паперів

Зменшення пропозиції грошей

Збільшення пропозиції грошей

Зниження сукупного попиту, внутрішніх інвестицій і рівня інфляції

Збільшення внутрішніх інвестицій, сукупного попиту і зниження рівня безробіття

Тема 22. Грошово-кредитна (монетарна) політика держави

Розділ V. Світова економіка

Тема 23. Основні риси світового господарства. Світова торгівля Світове господарство — сукупність національних економік, які беруть участь у міжнародному розподілі праці та взаємодіють через систему міжнародних економічних відносин. Міжнародний розподіл праці — спеціалізація країн на виробництві

певних товарів та послуг у залежності від внутрішніх умов і можливостей. Міжнародні економічні відносини — система господарських зв’язків між країнами.

Основні форми міжнародних економічних відносин

Зовнішня торгівля

Вивіз капіталу і виробниче співробітництво

Науково-технічне співробітництво

Глобалізація — процес зростання взаємозалежності країн унаслідок збільшення масштабів та об-

Валютно-фінансові відносини

Міграція робочої сили

сягів міжнародних економічних відносин на основі інформаційних та комунікаційних технологій.

Наслідки глобалізації

Позитивні

Негативні

· Досягнення високих і стабільних темпів економічного зростання · Підвищення загального рівня життя населення · Злиття фінансових капіталів · Можливість використання сучасних технологій

· Посилення залежності країн від впливу міжнародної економічної системи · Втрата характерних рис національних економік · Часткова втрата здатності уряду країн самостійно управляти політикою та економікою

Світовий товарний ринок — система обміну товарами та послугами між країнами.

Розділ V. Світова економіка

Вплив зовнішньої торгівлі на розвиток національної економіки

Доповнення відсутніх, але необхідних елементів виробництва (ресурси, техніка та ін.)

Зміна структури ВНП, пристосовування економіки не лише до внутрішніх, але й до міжнародних потреб

Максимізація національного доходу за рахунок зменшення витрат на основі міжнародного розподілу праці

Створення сприятливих умов для розширення масштабів виробництва (особливо для невеликих країн)

Підвищення рівня конкуренто спроможності національної продукції завдяки міжнародній конкуренції

Чинники, що позитивно впливають на обсяг зовнішньої торгівлі

· Розвиток міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва · Зростання міжнародної інвестиційної діяльності · НТР, що сприяє виникненню й розвиткові нових галузей · Активна діяльність транснаціональних корпорацій

· Лібералізація міжнародної торгівлі · Розвиток процесів економічної інте грації · Поява та розвиток нових індустріальних країн (НІК) з експортною моделлю економіки

Міжнародна спеціалізація — спрямованість економіки країни на випуск певного виду продукції. Міжнародна кооперація — процес формування сталих виробничих зв’язків між підприємствами різних країн, у результаті якого здійснюється сумісна діяльність із випуску елементів готової продукції.

Транснаціональні корпорації (ТНК) — великі компанії, що мають (за класифікацією ООН) щорічний обіг не менше 1000 млн дол. США, філіали не менш ніж у шести країнах світу, частину активів за кордоном — не менше за 25 %.

Приклади міжнародної спеціалізації країн Назва товару

Назва країни

Нафта і нафтопродукти

Саудівська Аравія, Ірак, Іран, Кувейт, Оман, Катар, ОАЕ, Індонезія, Лівія, Алжир, Ніґерія, Ґабон, Венесуела, Еквадор, Мексика, США, Велика Британія, Бельґія, Норвеґія, Канада, Росія

Залізна руда

Бразилія, Китай, Австралія, Індія, Росія, США, Україна, Канада, Південна Африка, Швеція

Легкові автомобілі

Японія, США, Німеччина, Франція, Велика Британія, Південна Корея, Іспанія, Мексика, Канада

Льняні тканини

Росія, Білорусь, Чехія, Литва, Єгипет, Польща, Україна, Франція, Румунія, Бельґія

Цукор

Індія, Бразилія, США, Китай, Таїланд, Австрія, Мексика, Франція, Німеччина, Куба, Південна Африка

Тема 23. Основні риси світового господарства. Світова торгівля

Принципи переваг у міжнародній торгівлі

За теорією абсолютних переваг (Адам Сміт) Абсолютна перевага країни при виробництві певного продукту означає, що ця країна має можливість виробляти більшу кількість одиниць цього продукту з конкретного обсягу ресурсів при наявному рівні технологій порівняно до конкурентів

За теорією порівняльних (абсолютних і відносних) переваг (Девід Рікардо)

За теорією співвідношення факторів виробництва (Елі Хекшер і Бертіль Олін)

Країна має відносні переваги при виробництві певного продукту, якщо вона виробляє цей продукт з більш низькою альтернативною вартістю порівняно до потенційних торговельних партнерів

Завдяки вільній торгівлі, що базується на принципах порівняльних переваг, у світовій економіці забезпечується більш ефективне використання ресурсів та високий рівень добробуту країн. Кожна країна має виробляти таку продукцію,

Кожна країна прагне спеціалізуватися на виробництві тих продуктів, що вимагають більшої кількості наявних у неї чинників (капіталів, робочої сили, землі тощо)

виробництво якої коштуватиме їй дешевше у порівнянні з іншими країнами та обмінювати її на продукцію, виробництво якої є неефективним. Однак це відбувається не завжди, бо існує безліч бар’єрів на шляху до вільної торгівлі.

Поняття і характеристика торгового балансу Торговий баланс — співвідношення між коштами, отриманими

протягом року за експорт товарів, та коштами, витраченими на імпорт.

Показники торгового балансу

Надходження від експорту

Платежі за імпорт

Сальдо

Сальдо торгового балансу

(Різниця між вартістю експорту та імпорту)

Позитивне (активне)

Негативне (дефіцитне)

Вартість експорту більша від вартості імпорту

Вартість імпорту більша від вартості експорту

Розділ V. Світова економіка

Напрямки сучасної торговельної політики держав

Лібералізація (від латин.— lіbеrаlіs — вільний) Полегшення умов зовнішньої торгівлі у вигляді зниження величини мита, по ступового скасування валютних і кількісних обмежень

Вільна торгівля Відмова від державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності

Протекціонізм (від латин. protectia — захист) Захист внутрішнього ринку від зовнішньої конкуренції

Тарифні обмеження

Нетарифні обмеження · Квоти (установлений законом максимальний обсяг товару, який можна імпортувати (експортувати) протягом певного періоду часу) · Ліцензії (ліцензування (нетарифний бар’єр) — видача державними органами письмового дозволу (ліцензії) на ввезення або вивезення визначеної кількості товарів) · «Добровільне» обмеження експорту (зниження обсягів експорту в деякі країни з метою уникнення суворих митних бар’єрів) · Інші

Мито (державний збір на товари, що перетинають митний кордон)

Види тарифних (митних) ставок

Преференційна (привілейована) Застосовується в зонах вільної торгівлі й може знижуватися до нуля

Договірна Мінімальна за величиною

Генеральна Максимальна за величиною

Квоти

Імпортні Обмеження ввозу товарів через кордон із метою захисту національного товаровиробника

Експортні Обмеження вивозу вітчизняних товарів, щоб уникнути їх дефіциту на внутрішньому ринку

Головною тенденцією сучасної торговельної політики України є зниження ступеня протекціонізму у вигляді зниження тарифів на перевезення транзитних вантажів, спрощення процедури митного кон-

Тема 23. Основні риси світового господарства. Світова торгівля

тролю, зниження імпортних квот. Ці заходи сприяють входженню українських ринків до європейських, зростанню зацікавленості іноземних інвесторів.

Наслідки протекціонізму

Позитивні

Негативні

· Захист і стабілізація галузей, що випускають стратегічні товари та матеріали · Збільшення внутрішньої зайнятості · Захист «молодих» галузей національної економіки · Надходження до Державного бюджету додаткових коштів від митних зборів, ліцензій тощо

· Підвищення цін на імпортні товари за рахунок тарифних ставок · Підвищення цін на вітчизняні товари у зв’язку з послабленням конкуренції з боку іноземних товарів · Уповільнення економічного зростання · «Торгові війни» — радикальні заходи урядів країн щодо обмеження доступу товарів на їх внутрішні ринки

Демпінг

(від англ. dumping — скидання)

Продаж товарів за низькими цінами з метою звільнення від надлишкових товарно-матеріальних запасів або завоювання ринків збуту

Продаж товару за кордоном за цінами, нижчими, ніж витрати на його виробництво (собівартість); здійснюється з метою просування на ринки інших країн, витіснення конкурентів

Для державного регулювання міжнародної торгівлі в 1948 р. було створено міжнародну організацію «Генеральна угода про тарифи та торгівлю» (ГАТТ). Вона діяла на основі міжурядових багатосторонніх договорів, побудованих за принципами і правилами міжнародної

торгівлі, однакових для всіх партнерів-учасників. Із 1995 р. ГАТТ було перетворено на Світову організацію торгівлі (СОТ). У її складі нараховується близько 150 держав. Сьогодні обговорюється питання про можливість якнайшвидшого вступу України до СОТ.

Основні принципи діяльності СОТ

· Недискримінація в торгівлі — надання режиму сприяння щодо експортних, імпортних і транзитних операцій · Використання тарифних способів захисту національного ринку · Прогресивне зниження мита · Надання преференційного режиму в торгівлі з країнами, що розвиваються · Вирішення торговельних суперечок шляхом переговорів

Міжнародними організаціями, до компетенції яких також входить регулювання міжнародної торгівлі,

є Міжнародна торговельна палата і Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). Розділ V. Світова економіка

Експорт

Імпорт

· Продукція металургійної промисловості ≈ 40 % · Продукція хімічної та нафтохімічної промисловості ≈ 8,8 % · Машини та устаткування ≈ 9,2 % · Продукція сільського господарства ≈ 5 % · Послуги (транспортні, трубопровідні) ≈ 12 %

· Нафта · Природний газ · Машини та устаткування · Кольорові метали

Зовнішня торгівля України

Тема 24. Міжнародна валютна система Міжнародна валютна система (МВС) — форма організації валютних відносин у межах світового господарства. Головною метою міжнародної валютної системи

є регулювання міжнародних розрахунків і валютних ринків для підтримки рівноваги зовнішньоекономічного обміну, стримування інфляції.

Розвиток міжнародної валютної системи Етап

Період

Назва

Зміст

Перший

Кінець XIX ст.— 30-ті рр. XX ст.

Золотий стандарт (Паризька валютна система)

· Валюти більшості розвинутих країн вільно обмінювалися на золото · Країни встановлювали золотий вміст своєї грошової одиниці, що залишався незмінним · Підтримувалося стабільне співвідношення між запасом золота в країні та внутрішньою пропозицією грошей

Другий

1944— 1975 рр.

Регульовано-фіксовані валютні курси (Бреттон-Вудська валютна система)

· Створення Міжнародного валютного фонду (МВФ) · Кожна країна — член МВФ — установлювала золотий вміст своєї грошової одиниці, що визначало номінальний паритет валют і валютний курс · Кожна країна — член МВФ — була зобов’язана дотримуватися незмінного валютного курсу · Роль валютних резервів відігравали золото і долар США

Третій

1976— 1997 рр.

Регульоване «плавання» валютних курсів (Ямайська валютна система)

· Скасування функції золота як міри вартості та основи відліку валютних курсів · Надання країнам можливості вибору режиму валютного курсу

Тема 24. Міжнародна валютна система

Закінчення таблиці Етап

Період

Назва

Зміст

Третій

1976— 1997 рр.

Регульоване «плавання» валютних курсів (Ямайська валютна система)

· Прикріплення національних валют до валютлідерів (американський долар, німецька марка, японська єна тощо) · Уведення стандарту СДР («спеціальні права запозичення») — міжнародних платіжних, резервних та розрахункових способів на основі безготівкових розрахунків

Четвертий

з 1998 р.

Впровадження нової міжнародної валюти — євро

· Витіснення з обігу національних валют європейських держав · Імовірність витіснення американського долара як домінуючої валюти, що використовується в міжнародних розрахунках · Розвиток «валютного плюралізму» — країни самостійно обирають варіант установлення валютних курсів

Платіжний баланс — співвідношення між усіма надходженнями, які отримала країна, та платежами,

сплаченими іншим країнам за певний період часу в процесі зовнішньоекономічної діяльності.

Платіжний баланс

Активний (позитивне сальдо) Надходження суми платежів перевищує суму витрат

Пасивний (негативне сальдо) Сума витрат перевищує суму надходжень

Офіційний резерв — офіційні запаси в іноземній валюті, призначені для врегулювання загального ра-

хунку платіжного балансу, містяться у центральному банку країни.

Золотовалютні резерви Національного банку України

Роки * Стан на 01.08.2005 р.

Розділ V. Світова економіка

Елементи міжнародної валютної системи

Міжнародна ліквідність Сукупність усіх платіжних інструментів, що можуть бути використані у валютних розрахунках: · золото; · кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки, депозити); · міжнародні гроші (СДР, Європейська валютна одиниця (ЕКЮ), євро)

Валютний курс

Валютні ринки

Кількісне співвідношення обміну однієї національної одиниці на грошові одиниці інших країн

Система механізмів, функціонування яких забезпечує купівлю-продаж національних грошових одиниць та іноземних валют для обслуговування міжнародних платежів

Валюта (від латин. valere — коштую) — грошова одиниця будьякої країни (наприклад, гривня — валюта України, долар — валюта США).

Міжнародні валютно-фінансові організації Забезпечують взаємодію країн під час вирішення міжнародних валютних проблем, сприяють стабілізації валют, створенню системи платежів і розрахунків. Головні організації: Міжнародний валютний фонд, Світовий банк тощо

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн. Конвертованість — вільний обмін національної грошової одиниці на інші валюти за діючим курсом.

Види валют (за ступенем конвертованості)

Вільно конвертовані Валюти, що без обмеження обмінюються на будь-які інші іноземні валюти — грошові одиниці інших країн (американський долар, японська єна, євро тощо)

Частково конвертовані Валюти держав, які вводять на обмінні операції певні обмеження (гривня України, рубль Росії тощо)

Неконвертовані (замкнуті) Валюти країн, у яких уряд забороняє громадянам і фірмам здійснювати валютні операції (раніше — рубль СРСР та валюти інших країн із плановою економікою)

Курс валют

Фіксований

Плаваючий (гнучкий)

Установлюється на основі міждержавних угод або офіційних державних постанов

Формується на валютних ринках під впливом попиту та пропозиції на певні види валют

Тема 24. Міжнародна валютна система

Чинники, що впливають на зміну плаваючого курсу

· Рівень інфляції в країні та за кордоном · Темпи зростання продуктивності праці в країні та за кордоном · Рівень реальних відсоткових ставок у країні та за кордоном

· Зростання доходів населення · Банківські інтервенції (утручання центрального банку в процес формування валютного курсу) · Стан платіжного балансу країни

Девальвація — цілеспрямовані дії відповідних державних структур, спрямовані на зниження обмінного курсу валюти власної країни щодо валюти іншої країни Ревальвація — офіційне підвищення курсу національної валюти.

Валютна інтервенція — форма політики валютного регулювання, пов’язана з купівлею-продажем власної валюти на валютному ринку, яка приводить до певної кореляції (зміни) її обмінного курсу.

Принципи міжнародної валютної політики, закріплені Статутом МВФ

Кожна країна — член МВФ — не повинна допускати маніпуляції валютними курсами, яка дасть їй можливість одержати несправедливі конкурентні переваги перед іншими країнами

Обов’язком кожного члена МВФ є валютне регулювання, спрямоване на попередження негативних наслідків, обумов лених різкими коливаннями обмінних курсів

Україна стала членом МВФ у 1992 р. Того ж року було створено Українську міжбанківську валютну біржу, що здійснює валютні

Під час проведення політики регулювання валютних курсів мають враховуватися інтереси інших членів МВФ

операції. Із 1994 р. валютний курс української грошової одиниці на основі щоденних торгів на валютній біржі почав установлювати НБУ.

Тема 25. Міжнародні валютно-фінансові організації Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна валютнокредитна організація, яка регулює валютні відносини між державами-учасницями і надає їм кредити в іноземній валюті. МВФ було створено у 1944 р. як акціонерну органі96

зацію зі статутним капіталом, що формується внесками країн-учасниць. Одним із найбільших акціонерів є США (квота — 17,78 %). На сьогоднішній день у МВФ входять понад 180 країн-учасниць.

Розділ V. Світова економіка

Цілі МВФ

· Сприяння міжнародному валютному співробітництву шляхом надання консультацій щодо міжнародних валютних проблем · Сприяння ефективному та збалансованому розвиткові міжнародної торгівлі · Створення багатосторонньої системи взаємних платежів · Надання короткотермінових кредитів країнам — учасницям фонду — для покриття дефіциту платіжних балансів · Підтримка стабільності валютних курсів

Основні валютно-фінансові організації та установи

Світовий банк · Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Надання довготермінових кредитів на державні програми · Міжнародна фінансова корпорація (МФК). Фінансування приватного підприємництва · Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Фінансування держав, що розвиваються · Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ). Сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій у країни, що розвиваються

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) Сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи і колишнього СРСР

Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС) Надання кредитів країнам ЄС з метою по криття дефіциту платіжних балансів і підтримки валютних курсів

Європейський інвестиційний банк Надання довготермінових кредитів для прискореного розвитку менш розвинених регіонів, здійснення спільних проектів країн ЄС та країн, асоційованих із ними

Тема 26. Міжнародне економічне співробітництво та інтеграція Діяльність ТНК створює перед умови для виникнення інтеграційних об’єднань. Інтеграційні зв’язки стали рушійною силою економічного зростання і передбачають тісне зближення окремих національних господарств, концентрацію та переплетення капіталів, проведення узгодженої економічної політики.

Тема 26. Міжнародне економічне співробітництво та інтеграція

Міжнародна економічна інтеграція (від латин. integratio — оновлення, поповнення та integer — цілий) — об’єктивний процес зближення та об’єднання національних господарських систем, в основу якого покладено економічний інтерес господарських суб’єктів та міжнародний розподіл праці.

Ознаки економічної інтеграції

Міждержавне регулювання економічних процесів

Поступове формування єдиного регіонального господарського комплексу (замість незалежних національних)

Усунення адміністративних та економічних бар’єрів, що перешкоджають вільному рухові товарів, капіталів та робочої сили

Зближення внутрішніх економічних умов у державах-партнерах

Види інтеграційних об’єднань

Преференційна зона

Зона вільної торгівлі

Забезпечує пільговий торговельний режим: країни знижують тарифи на імпорт товарів

Забезпечує зниження або скасування митних бар’єрів у взаємній торгівлі країн

Митний союз Створюється в межах загальної митної території кількох країн і передбачає скасування мита у внутрішній торгівлі та встановлення єдиного митного тарифу для товарів із третіх країн

Загальний ринок Об’єднання національних господарств кількох країн у єдиний ринок з вільним переміщенням товарів, капіталів та робочої сили

Економічний союз Проведення загальної соціальноекономічної політики в усіх сферах економіки країн-учасниць

Наслідки міжнародної інтеграції

Позитивні · Можливість використання фінансових, трудових і матеріальних ресурсів, новітніх технологій у масштабах усього регіону · Можливість реалізації продукції на великому ринку інтеграційного об’єднання · Здійснення масштабної структурної перебудови економіки · Захист підприємств країн-учасниць від конкуренції з боку підприємств третіх країн · Можливість спільного вирішення нагальних соціальних проблем · Розвиток і зміцнення співробітництва в політичній, військовій, соціальній, культурній та інших сферах 98

Негативні · Можливість відтоку ресурсів на користь більш економічно розвинутих країн-членів союзу · Погіршення умов торгівлі для країн, що не входять до інтеграційних об’єднань · Значні витрати країн-учасниць на утримання спільних органів управління та координаційних центрів · Поступове втрачання країнами-учасницями національних та історикокультурних особливостей

Розділ V. Світова економіка

Головною метою інтеграційних об’єднань є створення єдиного економічного простору, у якому б взаємодіяли національні економіки країн-учасниць. Початковим етапом виникнення таких об’єднань є створення вільних економічних зон.

Вільна економічна зона — частина суверенної території країни, яка має вільний режим залучення іноземного капіталу, для якого в законодавчому порядку створюються пільгові економічні умови.

Вільні торговельні зони

Експортні промислові зони

Імпортні промислові зони

· Пільговий експортноімпортний режим під час перевезення, обробки та збереження вантажів

· Пільговий експортно-імпортний режим · Пільгове фінансування та оподаткування для іноземного і національного капіталу

· Пільговий економічний режим для функціонування підприємств із залученням іноземного капіталу

Основні типи вільних економічних зон

Банківські страхові зони · Пільговий режим у банківській та страховій сферах діяльності

Технологічні зони, технополіси

Комплексні зони

· Реалізація розробок і впровадження сучасних технологій із залученням іноземного досвіду

· Вирішення різних економічних проблем на основі комплексних пільг

На території України, згідно із законом «Про загальні принципи створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» (від 13.10.1992 р.), створено

одинадцять таких зон та функціонують спеціальні регіони інвестиційної діяльності в дев’яти регіонах країни.

Значення створення ВЕЗ для України

· Прискорення процесу інтеграції України у світову економіку · Розширення можливостей для більш повного використання переваг міжнародного розподілу праці · Прискорення процесу переходу до ринкової економіки · Зростання ділової активності в державі · Вирішення проблем зайнятості та підвищення рівня життя населення

Тема 26. Міжнародне економічне співробітництво та інтеграція

Можливі шляхи інтеграції України у світову економіку

· Забезпечення зростання експорту продукції металургійної галузі, високотехнологічних наукоємних галузей машинобудування, агропромислового комплексу та сфери послуг · Розвиток прямого виробничого співробітництва між підприємствами України та інших країн · Залучення в Україну іноземного капіталу у формі прямих інвестицій · Розвиток науково-технічного співробітництва · Проведення радикальних економічних реформ, спрямованих на зміцнення позицій малого та середнього бізнесу, підвищення рівня життя й добробуту населення

Головним напрямком сучасної зовнішньої політики України є її

зближення з країнами — членами Європейського Союзу.

Європейський Союз (ЄС) — найпотужніше інтеграційне утворення в Європі, яке поєднує риси міжна-

родної організації та федеративної країни.

Європейський Союз

Європейське об’єднання вугілля і сталі (1952 р.)

Європейське товариство з атомної енергії (1957 р.)

Європейське економічне товариство (1958 р.)

Європейське товариство (1965 р.)

Європейський Союз (1993 р.)

Основні цілі · Створення умов для гармонійного розвитку економіки країн — членів Союзу · Інтеграція економічної політики · Підвищення рівня життя населення · Більш тісні всесторонні зв’язки між країнами-членами

100

Головні напрямки діяльності · Загальна митна політика · Ведення єдиної документації щодо вантажних перевезень, руху осіб, послуг та капіталу · Ведення спільної господарської та соціальної політики · Забезпечення вільної конкуренції · Уніфікація законодавства · Єдина валютно-фінансова політика

Головні органи · Європейська рада — вищий орган · Рада європейських міністрів · Європейська комісія — виконавчий орган · Європейський парламент — представницький орган · Європейський суд · Європейський центральний банк

Розділ V. Світова економіка

Предметний покажчик

А Акциз 83 Альтернативна вартість 15 Антимонопольне законодавство 24 Б Банк — комерційний 39,41 — поняття 38 — центральний (національний) 39, 87 Банківська система 38, 39 Банківські операції — активні 39 — пасивні 39 — посередницькі 39 Бартер 30 Безробіття — види 76 — наслідки 77 — особливості 78 — поняття 77 — природний рівень 77 — регулювання 77 — рівень 77 Бізнес-планування 63 Біржа — поняття 35 — посередники 36,37 — товарна 36 — угоди 36, 37 — фондова 37 Бюджет сім’ї 46 Бюджетна лінія — зміщення 11 — споживача 11 В Валовий внутрішній продукт — дефлятор 75 — номінальний 74 — реальний 74 Предметний покажчик

Валовий національний продукт — поняття 74 — способи розрахунку 74 Валюта — види 95 — курс 95 — поняття 95 Валютна інтервенція 96 Виробництво — економічна ефективність 13 — матеріальне 13 — нематеріальне 13 — структурні елементи 13 — фактори 13 Виробничі можливості — крива 15 — зростання 6 Витрати — виробничі 57 — граничні 58 — економічні 57 — загальні 58 — постійні 58 — середні 58 — тимчасові 58 Відсоток — депозитний 38 — позичковий 45 Вільна економічна зона — значення 99 — поняття 99 — типи 99 Власність — державна 54 — колективна 54 — поняття 53 — права 54 — приватна 53 Внесок — банківський 39 — депозитний 40

Г Глобалізація 88 Гроші — безготівкові 31 — готівкові 31 — емісія 30 — сутність 30 — функції 30 Грошова маса 31, 86 Грошова політика 31 Грошово-кредитна політика 31 Д Девальвація 30, 96 Демпінг 92 Депозит 39 Державний борг 85 Державний бюджет — витрати 85 — дефіцит 85 — доходи 85 — поняття 85 — профіцит 85 Домашні господарства 46 Дохід — загальний 59 — зміна 59 — національний 47 — номінальний 47 — особистий 74 — підприємницький 60 — поняття 42 — реальний 47 Е Економічна наука — зв’язок з іншими науками 6, 7 — основні напрямки 5 — предмет 5 Економічна система — американська 19 — змішана 17, 18 101

— командна 17,18 — німецька 19 — південнокорейська 19 — ринкова 17, 18 — традиційна 17 — характеристика 16 — шведська 19 — японська 19 Економічна теорія 5 Економічні дослідження — методи 76 Економічні коливання 71 Економічно активне населення 7 З Заробітна плата — відрядна 43 — диференціація 43 — мінімальна 44 — номінальна 43 — погодинна 43 — поняття 43 — реальна 43 І Індекс Доу-Джонса 38 Інфляція — види 79, 80 — наслідки 80 — показники виміру 79 — поняття 78 Інфраструктура — ринкова 33 — структура 34, 35 — функції 34 К Карта байдужості 12 Квоти — експортні 91 — імпортні 91 Конкуренція — внутрішньогалузева 22 — добросовісна 22 — міжгалузева 22 — міжнаціональна 22 — недобросовісна 22 — нецінова 22 — поняття 21 — риси 21 — цінова 22 102

Консорціум 56 Концерн 56 Корисність — блага 9 — гранична 10 — загальна 10 — максимізація 12 Кредит — види 40 — зміст 40 — посередники 40 Крива байдужості 40 Крива Лоренца 47 Л Лібералізація 91 Лізинг 40, 4 30 Ліцензування 52 М Макроекономіка 6 Маркетинг — концепції 65 — поняття 65 — функції 65 Менеджер — особистісні якості 64 — поняття 61 Менеджмент — поняття 61 — функції 62 Мито 83 Міжнародна валютна система — елементи 94, 95 — поняття 93, 94 Міжнародна економічна інтеграція 97 Міжнародна кооперація 89 Міжнародна спеціалізація 89 Міжнародний валютний фонд 96 Міжнародний розподіл праці 88 Міжнародні економічні відносини — поняття 88 — форми співробітництва 88 Мікроекономіка 6 Монетаризм 87

Монополія — легальна 23 — природна 23 — штучна 23 Н Національна економіка 68, 89 О Орендна плата 15 П Підприємництво — поняття 48 — проблеми розвитку 52 Підприємницька діяльність — види Підприємство — види 55 — поняття 48 — реєстрація 50—52 — функції 48 Платіжний баланс 94 Податки — за використанням 83 — за об’єктами надходжень 84 — за способом встановлення ставок 83 — за способом стягнення 83 — на додану вартість 83 — пільги 84 — поняття 81 — функції 81 Податкова система — елементи 82 — поняття 81 Попит — величина 24 — закон 24 — крива 25 — на гроші 87 — нецінові фактори 25 — поняття 24 — сукупний 68, 69 — цінова еластичність 26 Послуга — зміст 9 — класифікація 9 Потреби — класифікація 8 Предметний покажчик

Прибуток — банківський 40 — бухгалтерський 59 — економічний 45, 59 — умови отримання 59 — чистий 59 Приватизація — етапи 20, 54 — поняття 20 Проблема вибору 14 Продуктивність праці 14 Пропозиція — величина 26 — грошей 87 — закон 26 — крива 26, 27 — нецінові фактори 27 — поняття 26 — сукупна 69, 70, 71 — цінова еластичність 28 Протекціонізм — наслідки 92 — поняття 91 Р Ревальвація 30, 96 Реклама — поняття 67 — цілі 67 Рента — величина 44 — поняття 44 Ресурси — виробничі 14

Предметний покажчик

— ефективне використання 14 Ринкова ніша 66 Ринкове вікно 66 Ринок — види 33 — поняття 32 — світовий товарний — сегментація 65,66 — структура 22 — функції 32 — ціновий 66 Рівновага — ринкова 28 — споживча 10 С Світове господарство 87 Служба зайнятості — зміст 42 — функції 42 Собівартість — зниження 59 — поняття 59 Споживчий вибір 12 Споживчий кошик 43 Ставка — відсоткова 45 — тарифна 91 Стагфляція 80 Т Товар — зміст 8 — класифікація 8

— особливого попиту 67 — пасивного попиту 67 — повсякденного попиту 67 — попереднього вибору 67 — способи просування 67 Торговельний баланс — поняття 90 — сальдо 90 Транснаціональні корпорації 89 Ф Факторинг 40, 41 Фірма 48 Фіскальна політика 86 Х Холдинг 56 Ц Цикл — економічний 71, 72 Ціна — масштаб 30 — ринкова 28, 29 — рівноваги 30 Цінні папери — акція 37, 38 — вексель — казначейські зобов’язання 37 — облігація 37 — ощадний сертифікат 37 — поняття 37

103