Geografiya expres pidgot vid vo quot litera quot 2012

www.e-ranok.com.ua

УДК [91:372.8](075.3) ББК 74.262.8я721 Д58 Укладено відповідно до програмових вимог ЗНО-2012, рекомендованих Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України

Д58 Географія. Комплексне видання: Довідник. Типові тестові завдання. Тренувальні тести / Г. Д. Довгань, Г. І. Константинова, Л. В. Костенко, О. Г. Стадник. — К.: Вид-во «Літера ЛТД», 2012. — 336 с. ISBN 978–966–178–035–3. Посібник містить виклад основних навчальних тем із географії у вигляді схем, таблиць та визначень, передбачених програмою зовнішнього незалежного оцінювання, типові тестові завдання та тренувальні тести за специфікацією 2012 р. Посібник допоможе систематизувати й поглибити знання з навчальних курсів із географії, потренуватися у виконанні завдань на зразок тестів зовнішнього незалежного оцінювання (2012 р.), навчитися безпомилково заповнювати бланки відповідей. Призначено для учнів загальноосвітніх навчальних закладів і вчителів географії. УДК [91:372.8](075.3) ББК 74.262.8я721

Навчальне видання

ДОВГАНЬ Галина Дмитрівна Константинова Ганна Іванівна КОСТЕНКО Лілія Вікторівна СТАДНИК Олександр Григорович ГЕОГРАФІЯ Комплексне видання: Довідник. Типові тестові завдання. Тренувальні тести Редактор О. В. Ковалевський. Комп’ютерна верстка Н. В. Щербашина. Коректор Л. П. Пипенко Код Л0328У. Підписано до друку 03.11.2011. Формат 84х108/16. Папір офсетний. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 35,28. Видавництво «Літера ЛТД» Україна, 03680, м. Київ, вул. Нестерова, 3, оф. 408. Тел для довідок: (044) 456-40-21. Свідоцтво про держреєстрацію: № 923 від 22.05.2002 р. З питань реалізації звертатися за тел.: у Харкові – (057) 712-91-44, 712-90-87; Києві – (044) 599-14-53, 417-20-80; Білій Церкві – (04563) 6-90-92; Вінниці – (0432) 55-61-10; Дніпропетровську – (056) 785-01-74; Донецьку – (062) 261-73-17; Житомирі – (0412) 41-27-95, 41-83-29; Кривому Розі – (056) 401-27-11; Львові – (032) 244-14-36; Миколаєві – (0512) 35-40-39; Рівному – (0362) 3-78-64; Сімферополі – (0652) 54-21-38; Тернополі – (0352) 49-58-36 ; Черкасах – (0472) 64-41-07, 36-72-14; Хмельницькому – (0382) 706-316; Одесі – (048)737-46-59; Чернігові – (0462) 62-27-43. E-mail: commerce@ranok.kharkov.ua. «Книга поштою»: 61045 Харків, а/с 3355. Тел. (057) 717-74-55, (067) 546-53-73. E-mail: pochta@ranok.kharkov.ua www.ranok.com.ua

©  Г. Д. Довгань, Г. І. Константинова, Л. В. Костенко, О. Г. Стадник, 2011 ©  «Літера ЛТД», 2012

ISBN 978–966–178–035–3

www.e-ranok.com.ua 2

МІНІСТЕРСТВОМ ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ГЕОГРАФІЯ комплексне видання

• Шкільний курс у визначеннях, таблицях, схемах • Типові тестові завдання за темами у форматі ЗНО-2012 • Відповіді до ВСІХ тестових завдань із коментарями

Нова специфікація ЗНО-2012 створене спільно з фахівцями курсів підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання www.e-ranok.com.ua

ЧАСТИНА

І

довідник

• Загальна географія • Географія материків і океанів • Географія України • Економічна і соціальна географія світу

www.e-ranok.com.ua 3

—  4  —

ЗМІСТ Довідник Загальна географія Найвизначніші географічні відкриття.   Видатні мандрівники. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 Земля як планета . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 Способи зображення Землі. . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 Географічна карта. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 Орієнтування на місцевості. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 Зображення нерівностей земної поверхні на плані та карті. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 Градусна сітка Землі. Географічні координати точок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 Географічна оболонка та її складові . . . . . . . . . 16 Літосфера та рельєф. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 Внутрішні сили Землі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 Зовнішні сили Землі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 Основні форми рельєфу Землі. . . . . . . . . . . . . . . . . 19 Атмосфера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22 Атмосферний тиск. Основні пояси атмосферного тиску на Землі . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 Вітер. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 Водяна пара і вологість повітря. . . . . . . . . . . . . . . 26 Атмосферні опади. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27 Погода. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 Клімат. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 Гідросфера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30 Світовий океан. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30 Води суходолу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32 Біосфера та ґрунти. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34 Ґрунти та їх основні типи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 Географічна оболонка. Загальні закономірності природи Землі. . . . . . . . . . . . . . . . . 35 Зміни природи під впливом господарської діяльності людини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 Географія материків і океанів Материки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37 Африка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37 Австралія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41 Антарктида . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 Південна Америка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46 Північна Америка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51 Євразія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56 Океани. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61 Тихий океан. Океанія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61 Атлантичний океан. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63 Індійський океан. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64 Північний Льодовитий океан . . . . . . . . . . . . . . . . . 66 Географія україни Україна та її дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67 Географічні дослідження на території України . . 68

комплексне видання з географії

Природ­ні умови і ресурси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70 Рельєф, тектонічні структури України . . . . . . . . . 70 Геологічна будова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73 Мінерально-сировинні ресурси . . . . . . . . . . . . . . . . 75 Геоморфологічна будова. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76 Кліматичні умови та ресурси . . . . . . . . . . . . . . . . . 77 Внутрішні води та водні ресурси . . . . . . . . . . . . . . 78 Ґрунти і земельні ресурси. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81 Рослинний покрив. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83 Тваринний світ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84 Природні комплекси і фізико-географічне   районування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85 Природно-територіальні комплекси . . . . . . . . . . . . 85 Фізико-географічне районування . . . . . . . . . . . . . . 86 Використання природних умов і  ресурсів   та їх охорона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91 Геоекологічна ситуація. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91 Використання й охорона природних умов і природних ресурсів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92 Населення України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93 Трудові ресурси і зайнятість населення. . . . . . . . . 96 Господарство. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97 Загальна характеристика господарства України. . 97 Промисловість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98 Паливна промисловість. Електроенергетика. . . . . 99 Металургійна промисловість . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99 Машинобудування і металообробка . . . . . . . . . . . 100 Хімічна промисловість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101 Лісова й деревообробна промисловість. . . . . . . . . 102 Промисловість будівельних матеріалів. . . . . . . . . 103 Легка промисловість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104 Харчова промисловість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105 Сільське господарство. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106 Соціальна інфраструктура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108 Транспорт. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109 Територіальний поділ України. . . . . . . . . . . . . 111 Економіко-географічні райони України. . . . . . . . 111 Економічна і соціальна географія світу Сучасна політична карта світу . . . . . . . . . . . . . . . 120 Форми організації держави. . . . . . . . . . . . . . . . . . 120 Політична карта світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122 Типології країн світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122 Міжнародні організації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124 Населення світу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125 Географія світових природних ресурсів. . . . . . . . 130 Світове господарство. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132 Науково-технічна революція та її основні риси. 133 Географія промисловості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134 Нафтова та газова промисловість світу . . . . . . . . 134 Вугільна промисловість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 135 Електроенергетика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 135 Металургійна промисловість (металургія). . . . . . 136 Кольорова металургія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136 Машинобудування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137 Хімічна промисловість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137

www.e-ranok.com.ua

комплексне видання з географії

Лісова і деревообробна промисловість . . . . . . . . . 137 Легка промисловість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138 Харчова промисловість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138 Географія сільського господарства . . . . . . . . . . . . 138 Географія світового транспорту. . . . . . . . . . . . . . . 140 Міжнародні економічні зв’язки . . . . . . . . . . . . . . 141 Міжнародний туризм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142 Глобальні проблеми людства. . . . . . . . . . . . . . . . . 142 Регіони та країни світу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143 Загальна характеристика країн Західної Європи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143 Німеччина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145 Велика Британія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147 Франція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149 Італія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151 Країни Центральної та Східної Європи. . . . . . . . 153 Польща. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155 Країни Східної Європи, Північної та Центральної Азії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157 Росія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 158 Білорусь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 161 Загальна характеристика країн Азії . . . . . . . 162 Японія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164 Китай . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166 Індія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169 Країни Америки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171 Сполучені Штати Америки . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171 Канада . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 174 Країни Латинської Америки. . . . . . . . . . . . . . . 176 Загальна характеристика країн Африки . . . 178 Загальна характеристика країн Австралії   та Океанії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181 Австралія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181 Океанія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 183

Типові тестові завдання

—  5  —

Африка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 212 Австралія. Антарктида. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215 Тихий та Індійський океани. . . . . . . . . . . . . . . . . 218 Атлантичний і Північний Льодовитий океани. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221 географія України Географічне положення, формування території України. Загальні відомості про Україну . . . . . . 224 Рельєф, тектонічна, геологічна будова, мінеральні ресурси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226 Кліматичні умови та ресурси . . . . . . . . . . . . . . . . 228 Внутрішні води та водні ресурси . . . . . . . . . . . . . 230 Ґрунти, рослинний покрив, тваринний світ . . . . 232 Природно-територіальні комплекси . . . . . . . . . . . 235 Природні комплекси рівнин . . . . . . . . . . . . . . . . . 237 Гірські природні комплекси . . . . . . . . . . . . . . . . . 239 Природні комплекси морів . . . . . . . . . . . . . . . . . . 241 Геоекологічна ситуація. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 244 Використання й охорона природних умов і ресурсів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 246 Економічна і соціальна географія як наука . . . . 249 Кількість, розміщення, статева й вікова структури населення. . . . . . . . . . . . . . . . 251 Система розселення населення . . . . . . . . . . . . . . . 253 Трудові ресурси та зайнятість населення . . . . . . 255 Взаємодія суспільства й природи. . . . . . . . . . . . . 258 Загальна характеристика господарства . . . . . . . . 260 Економічний потенціал . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 264 Промисловість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 267 Сільське господарство. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 278 Соціальна сфера. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 282 Транспорт і зовнішньоекономічні зв’язки України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 284 Характеристика економічних районів України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 286

Характеристика тесту з географії. . . . . . . . . . . . . 186 Загальна географія Географія як наука, розвиток географічних досліджень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 187 Земля в космічному просторі . . . . . . . . . . . . . . . . 189 Способи зображення Землі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192 Географічна оболонка та її складові. . . . . . . . . . . 195 Гідросфера й води Світового океану та суходолу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199 Біосфера й ґрунти. Географічна оболонка. Загальні закономірності природи Землі. . . . . . . . 202 Географія материків і океанів Євразія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205 Північна Америка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 207 Південна Америка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210

Економічна і соціальна географія світу Сучасна політична карта світу . . . . . . . . . . . . . . . 289 Населення світу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 291 Географія світових природних ресурсів. . . . . . . . 293 Світове господарство. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295 Глобальні проблеми людства. . . . . . . . . . . . . . . . . 300 Економіко-географічна характеристика регіонів і країн світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 302

Тренувальні тести Варіант 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 314 Варіант 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 324 Відповіді. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 334

www.e-ranok.com.ua

Загальна географія

Найвизначніші географічні відкриття.   Видатні мандрівники Стародавня епоха пізнання Землі Мандрівки єгиптян • Досягли Суецької затоки (ХХІХ  ст. до  н.  е.) • Відкрили мережу тимчасових водотоків і родовища будівельного каміння на півострові Сінай (XXVIII  ст. до  н.  е.) • Здійснили перші плавання водами Середземного моря (XXVII  ст. до  н.  е.) • Досліджували верхню течію Нілу (XXVIII—XVIII  ст. до  н.  е.)

Досягнення народів Месопотамії • Склали карти земель уздовж річок Тигр і Євфрат (XXІV— XXIII  ст. до  н.  е.) • Склали описи країн, що розташовувалися між Середземним морем і Перською затокою (XXII  ст. до  н.  е.)

Військові походи ассирійців • Склали опис Армянського нагір’я під час військового походу до берегів Чорного моря (1111  р. до  н.  е.) • Пройшли через Іранське нагір’я (802—788  рр. до  н.  е.), завойовуючи Сирію, Палестину, Фінікію, східну частину півострова Мала Азія. Географічні відомості про ці землі збереглися в так званих «листах до Бога»

Географічні дослідження за давніх часів

Географічні досягнення давніх персів

Мореплавання та подорожі фінікійців та карфагенян

Досягли Середньої Азії та Кавказьких гір, уздовж річки Пяндж дісталися підніжжя гір Паміру, відкрили течію річки Амудар’я протягом 2  тис.  км (IV  ст. до  н.  е.)

• Плавали водами Серед­ земного моря вздовж його берегів (ХІІ—X  ст. до  н.  е.) • Пропливли навкруги Африки (609—595  рр. до  н.  е.) • Перетнули пустелю Сахара, заснували колонії на західному узбережжі Африки (VII—V  ст. до  н.  е.)

У Середньовіччі географічні відомості про українські землі подавалися в літописах, де в 1187  р. вперше була вжита назва Україна. Опис українських земель міститься в «Повісті минулих літ», написаній у Києві на початку ХІІ  ст. Цікаві відомості про природу, життя та побут народів, що населяли південну частину сучасної України, наведені у творах арабських картографів та астрономів Ібн Якуба, Аль-Масуді та ін. Усі географічні відкриття, які здійснювалися на Землі протягом тривалої історії її вивчення,

6

Відкриття давніх індійців • Індійські купці проклали торговельні шляхи через пустелі та гори Центральної Азії, завдяки яким був відкритий Великий шовковий шлях (ІІ  ст. до  н.  е.) • Буддистські монахи мандрували до Сирії, Єгипту, Лівії, Греції (ІІ—І  ст. до  н.  е.) • Відкрили півострів Індокитай та острови в Індійському океані (ХІ—Х  ст. до  н.  е.) • Склали опис Землі у Священних книгах («Рамаяна», ІІІ  ст. до  н.  е.)

можна було б назвати великими. Безумовно, кожне з таких відкриттів  — це героїчний подвиг сміливців, які безстрашно вирушали назустріч небезпечній невідомості. Але епохою Великих географічних відкриттів заведено називати історичний період від кінця XV до середини ХVІІ  ст. Цей період насичений географічними відкриттями, які дуже розширили уявлення європейців про навколишній світ і мали величезне значення для майбутнього всієї Землі.

www.e-ranok.com.ua

—  7  —

комплексне видання з географії

довідник

Географія Середньовіччя Мандрівники та відкриття ІХ—XV  ст.

Вікінги (ІХ—XІ  ст.) • Відкрили та заселили Ісландію • Досягли берегів Ґренландії та Північної Америки • Склали опис Біло­го моря та Скандинавського ­півострова • Склали оповідання про міста та князів Київській Русі

Марко Поло (1254—1324  рр.)

Афанасій Нікітін (?—1475  рр.)

• Провів 17  років, мандруючи країнами Сходу, вивчав Китай, збирав відомості про Індію та Китай • Після повернення до Європи записав свої враження, які ввійшли в  історію як «Книга Марка Поло»

• Був мандрівником, російським купцем, побував у  Персії, Індії, Сомалі, Іра­ні, Османській імперії, Криму; перетнув Каспійське, Аравійське та Чорне моря • Написав книгу «Ходіння за три моря», яка містить цінні літературно-історичні та географічні матеріали

Епоха Великих географічних відкриттів Дата

Подія

Значення

1487  р.

Португалець Бартоломеу Діаш обі­ гнув Африку з півдня

Підтвердилися сподівання, що Індії можна дістатися океаном, прямуючи вздовж східного узбережжя Африки

1492  р.

Ґенуезець Христофор Колумб досяг островів Вест-Індії

Фактично це було відкриття європейцями Америки та початок масштабного освоєння її земель

1492— 1493  рр.

Перше плавання Х. Колумба

Експедиція пройшла вздовж островів Куба й Еспаньйола

1493— 1496  рр.

Друге плавання Х. Колумба

Було відкрито багато островів: Ґваделупа, Монтсеррат, Сан-Крістобаль, Вірґінські, Пуерто-Ріко та ін.

Кінець Походи землепрохідців із метою ХVІ — сере­ освоєння Сибіру та Далекого Сходу дина ХVІІ  ст.

Була досліджена значна частина Сибіру та Далекого Сходу; складені карти

1497  р.

Португалець Васко да Ґама відкрив морський шлях із Європи в Індію

Від того часу і до відкриття Суецького каналу (1869  р.) основна торгівля європейців із країнами Південної та Східної Азії відбувалася цим шляхом

1498— 1500  рр.

Третє плавання Х. Колумба

Колумб висадився на берег Південної Америки

1502— 1504  рр.

Друге плавання Х. Колумба

Протока, яка б відкрила шлях до Індії, так і не була знайдена

1519— 1522  рр.

Перше навколосвітнє плавання іспанської експедиції під керівництвом Фернана Маґеллана

На практиці було доведено, що Земля має форму кулі, а Світовий океан є єдиним цілим

1577— 1580  рр.

Друге навколосвітнє плавання ескадри піратів, що мали заступництво англійської корони, під керівництвом Френсіса Дрейка

Були зроблені важливі уточнення карти світу

1644  р.

Відкриття Австралії голландським мореплавцем Абелем Тасманом

Було остаточно доведено, що Австра­ лія  — самостійний материк

www.e-ranok.com.ua

—  8  —

Довідник

комплексне видання з географії

Географія Нового часу. Сучасні географічні дослідження Дослідники

Час досліджень

Джеймс Кук (1728— 1779  рр.)

Іван Крузенштерн (1770—1846  рр.)

Александр фон Гумбольдт (1769— 1859  рр.)

Девід Лівінґстон (1813—1873  рр.)

Результати досліджень

• Очолив навколосвітню експедицію з метою виявлення Пів­денного материка та приєднання нових земель до Британської імперії • Відкрив острови Нова Зеландія; першим досліджував і наніс на карту східне узбережжя Австралії та Великий Бар’єрний риф 1772— • Продовжив пошуки південного материка 1775  рр. • Досліджував острови Нової Зеландії (Друга • Уперше за історію мореплавання перетнув Південне навколо­світня полярне коло експедиція) • Відкрив ряд островів у Тихому океані • Першим зустрів та описав пласкі айсберги 1776— • Шукав північно-західний прохід із Тихого в Атлантич­ 1780  рр. ний океан уздовж берегів Північної Америки (Третя • Відкрив нові острови в Тихому океані, у тому числі навколо­світня й Гавайські експедиція) • Уперше було нанесено на карту близько 1000  км 1803— 1806  рр. східного, північного й північно-західного берегів ост(Перша росій- рова Сахалін ська навколо­ • Уперше у світі під час експедиції виміряли темпесвітня експе- ратури в товщі води на глибинах понад 400  м • Було зроблено багато найцінніших метеорологічдиція) них, океанологічних, етнографічних спостережень 1799— • Досліджував природу країн Європи, Центральної та 1827  рр. Південної Америки, Урал, Сибір • Засновник загального землезнавства та кліматології • Визначив закономірності поширення рослин, обґрунтував особливості їх розміщення в горах • Здійснював спостереження за атмосферою, астрономічними й магнітними явищами 1849— • Досліджував внутрішні райони Африки, верхів’я річок 1856  рр.; Замбезі та Конґо, відкрив озеро Вікторія та водоспад 1858— Вікторія, позначив на карті обриси озера Ньяса 1872  рр. • Шукав виток Нілу, досліджував озеро Танґаньїку 1768— 1771  рр. (Перша навколо­світня експедиція)

Дослідження полярних широт Дослідження північних широт

Експедиція Віллема Баренца дослі­джувала моря Північного Льодовитого океану   (1596—1597  рр.)

Вітус Беринґ склав карти північного узбережжя Аляски (1728  р.)

Англієць Едвард Паррі (1827  р.) та італієць Умберто Кальї (1900  р.) зробили невдалі спроби дістатися Північного полюса

Американський морський офіцер Роберт Пірі першим дістався Північного полюса 6  квітня 1909  р.

Фрітьоф Нансен спробував дістатися Північного полюса на кораблі «Фрам», але експедиція вимушена була повернутися

www.e-ranok.com.ua

—  9  —

комплексне видання з географії

довідник

Дослідження південних широт

Перша російська антарктична експедиція під керівництвом Тадея Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва відкрила материк Антарктиду (1820  р.)

Норвезький дослідник Руаль Амундсен і його супутники 14  грудня 1911  р. досягли Південного полюса

Експедиція англійця Роберта Скотта 18  січня 1912  р. дісталася Північного полюса, але на зворотному шляху всі учасники експедиції загинули

Земля як планета Ера (від латин. aere — окрема цифра, вихідне число) — проміжок часу геологічної історії

Землі. Історію розвитку природи Землі умовно розділили на п’ять ер.

Архейська (4000—2500  млн років тому)

Протеро­зойська (2500—590  млн років тому)

Палеозойська (590—185  млн років тому)

Мезозойська (185—70  млн років тому)

• Потужні процеси гороутворення • Поява примітивного життя у  формі бактерій

• Формування давніх платформ • Активний вулканізм • Виникнення безскелетних організмів

• Інтенсивні ру­ хи земної кори • Вулканічна діяльність • Поява першої наземної рослинності, розвиток земноводних та плазунів

• Початок нового гороутворення • Перева­жан­ня хвойних рослин, поява листяних • Розвиток та вимирання великих плазунів • Поява перших ссавців

Докембрій (87  % усього часу існування Землі)

Кайнозойська (70  млн років тому — наші часи) • Формуван­ня сучасного рельєфу • Широке розповсюдження квіткових рослин та ссавців • Виникнен­ня та розвиток людини

Рух Землі у космосі Земля як планета Сонячної системи здійснює 11  видів різних рухів, серед яких два основні — навколо своєї осі та навколо Сонця. Доба — одиниця часу, за яку Земля здійснює повний оберт навколо своєї осі. Тривалість доби — 23  год 56  хв 4  с.

Рік — одиниця часу, за яку Земля здійснює повний оберт навколо Сонця. Рік триває 365  діб 5  год 48  хв 46  с. Форма Землі — геоїд (куля, приплюснута на полюсах). Вісь Землі має постійний нахил до площини орбіти під кутом 66°33′.

Основні види руху Землі в космосі

Осьовий (добовий)

Орбітальний (річний)

• Відбувається із заходу на схід навколо своєї осі • Період обертання ≈  24  год (доба)

• Відбувається за еліптичною орбітою із середньою швидкістю 29,5  км/с • Період обертання ≈  365  діб 5  год (один рік)

• Зміна дня і ночі • Добова ритмічність природних явищ та процесів • Сплющення Землі біля полюсів • Виникнення відхиляючих сил (Коріоліса), під дією яких тіла, що рухаються, відхиляються в  північній частині праворуч, а  в  південній — ліворуч

• Зміна пір року • Сезонна ритмічність природних процесів • Зміна полуденної висоти Сонця над горизонтом протягом року • Наявність поя­сів освітленості ­(теплових)

www.e-ranok.com.ua

—  10  —

Довідник

комплексне видання з географії

Часові пояси Час

Місцевий (сонячний)  — час на конкретному меридіані в  даний момент

Поясний — час сере­ динного меридіана в  межах одного поясу

У 1878  р. канадський інженер Сендфорд Флемінг запропонував систему міжнародного рахунку часу. За міжнародною домовленістю поверхню Землі розділено на 24  часові пояси (від 0-го до 23-го). Відлік цих поясів ведеться у східному напрямку від 0-го (Ґрінвіцького) ме-

ридіана. Для зручності межі часових поясів проходять з урахуванням державних кордонів. Лінія зміни дат майже збігається зі 180-м меридіаном. Від цієї лінії зі сходу на захід відраховується нова доба.

Способи зображення Землі Можливі способи зображення місцевості

Рисунок

Фотографія

Аерофото­знімок

План

Карта

Глобус

Дає загальне уявлення про вигляд місцевості, але не має точності

Більш точно передає особливості місцевості, але добре видно тільки ті предмети, що розташовані на передньому плані

• Охоплює значні за розміром території • Ділянки поверхні зображені згори • Не дає інформації про назви географічних об’єктів

• Зменшене зображення невеликої ділянки місцевості • Має велику точність і  містить характеристики географічних об’єктів

• Зменшене зображення різних за розмірами ділянок земної поверхні • Склада­ється з  урахуванням кулястості Землі

Найточні­ше пере­дає зовнішній вигляд нашої планети, але не відображає невеликих об’єктів і  є громізд­ ким

План місцевості (від латин. рlanum — площина) — це креслення, на якому за допомогою умовних знаків зображена невелика ділянка земної поверхні в зменшеному вигляді. На плані можна добре роздивитися різні об’єкти, визначити їхні розміри та взаєморозміщення. План складають для невеликої ділянки земної поверхні, тому кривизна поверхні не враховується. План місцевості можна скласти за допомогою окомірної зйомки, за аерофотознімком, або використовуючи спеціальні прилади. Масштаб — це відношення довжини відрізка на плані або карті до його дійсної довжини на земній поверхні. Масштаб показує, у скільки разів розмір об’єктів на земній поверхні зменшений при їх зображенні на географічній карті. Масштаб на планах та картах зазвичай показують у трьох видах: числовому, іменованому та лінійному.

www.e-ranok.com.ua

—  11  —

комплексне видання з географії

Види масштабів

Числовий

Іменований Лінійний

довідник

Особливості

Приклади

Це дріб, чисельник якого дорівнює одиниці, а знаменник — число, що показує, у скільки разів відстань на плані або карті менша за справжню відстань на місцевості Виражає словами та цифрами, яка відстань на місцевості відповідає 1  см на плані або карті Має вигляд прямої лінії, поділеної на відрізки завдовжки 1  см. Для точності вимірів першу поділку ліворуч від 0  ділять на дрібніші відрізки. Біля кожної поділки над лінією ставлять цифри, що вказують, яка дійсна відстань на земній поверхні відповідає відстані на плані або карті

Масштаб карти 1  : 100  000  означає, що 1  см на карті відповідає 100  000  см (або 1000  м, або 1  км) на місцевості «В 1  см 1000  м» (або «В 1  см 1  км») 20

0

20

40

60 м

Зручність користування лінійним масштабом полягає в тому, що вимірюючи відстань на карті лінійкою або циркулем, переносять її на масштабну лінійку та без додаткових розрахунків ­отримують потрібну відстань

Для переведення числового масштабу в іменований необхідно знаменник перевести із сантиметрів у  метри. Якщо в знаменнику стоїть число з п’ятьма нулями й більше, можна перевести її в кілометри.

Географічна карта Географічна карта (від грец. chartes — аркуш) — зменшене та узагальнене зображення на площині земної поверхні, виконане за допомогою умовних знаків.

Основні відмінності географічної карти від плану місцевості Карта

План

На картах зображують наочно більші за розміром території в більш дрібних, ніж план, масштабах. При складанні карт використовуються різноманітні матеріали та прилади залежно від змісту карти, у тому числі космічні знімки На карті вибираються (тобто генералізуються) найбільш значні об’єкти та їхні властивості залежно від змісту та призначення карти При складанні карт обов’язково враховується кулястість Землі, тому спотворення об’єктів не уникнути. Багато об’єктів, показ яких є необхідним на карті, зображують позамасштабними знаками

На планах зображують невеликі ділянки земної поверхні (пришкільна ділянка, селище тощо). Плани викреслюють у великих масштабах (1  : 5000  і більше). Їх складають безпосередньо на місцевості або за аерофотознімками На план наносять усі об’єкти й деталі місцевості в заданому масштабі

При складанні плану кривизна земної поверхні не враховується (завдяки тому, що ділянки місцевості є малими, припускається, що вони мають плоску форму). Усі предмети показані такими, які вони є, без спотворень, зберігається їхня форма та обриси, тільки розміри зменшуються відповідно з масштабом На картах обов’язково присутня градусна сітка На планах немає градусної сітки На картах напрямок «північ — південь» виНа планах напрямком на північ уважається значають спеціальні лінії — меридіани, а на- напрямок угору (відповідно, південь — унизу, прямок «захід — схід» — паралелі. Ці лінії захід — ліворуч, схід — праворуч). Напрямок можуть бути не тільки прямими, а й дугами на північ додатково вказують стрілкою в ліворізної кривизни му верхньому куті плану

www.e-ranok.com.ua

—  12  —

Довідник

комплексне видання з географії

Особливості картографічного зображення земної поверхні Найбільш точним зображенням Землі є глобус. Але працювати з глобусом (вимірювати відстані, носити із собою та ін.) незручно. Тому без плоскої карти не обійтися. Будь-яка карта — це проекція земної кулі або її ділянки на площину.

Але, зрозуміло, що зобразити поверхню земної кулі на площині без спотворень неможливо. Для зменшення спотворень при створенні карт розроблені спеціальні математичні способи побудови картографічних проекцій.

Види картографічних проекцій за видом допоміжної поверхні

Циліндричні

Конічні

Точки земної поверхні переносять на уявний циліндр

Азимутальні

Точки земної поверхні переносять на уявний конус

Точки земної поверхні переносять на площину

Картографічні спотворення — це порушення геометричних властивостей об’єктів земної поверхні (довжини ліній, кутів, форм і площ при їх зображенні на карті). Види картографічних проекцій за характером спотворень

Рівновеликі (рівноплощинні) Правильно передають співвідношення площ; використовуються для створення карт земельних угідь, лісів

Рівнокутні

Довільні

Не спотворюють кути і форми об’єктів земної поверхні, але спотворюють площу і довжину ліній; використовуються для створення штурманських карт, тому що є зручними: лінія, яка перетинає всі меридіани під одним кутом, зображується прямою

Спотворюють і кути, і  лінії, і площі, і фігури, але значно менше, ніж рівновеликі та рівнокутні проекції; використовується для створення карт світу, материків та їх частин

Класифікація карт за масштабом Назва

Великомасштабні

Масштаб

Від 1  : 10  000 до 1  : 200  000

Характеристика

Передають основні особливості невеликих ділянок земної поверхні, створюються в результаті обробки аерофотознімків і  вимірювань на місцевості. Мають незначні спотворення

Середньомасш­ Від 1  : 200  000  табні до 1  : 1  000  000  включно

Відображують значні за розмірами території. Створюються за великомасштабними картами шляхом їх узагальнення (відбір головного)

Дрібномасш- Дрібніші за табні (обзорні) 1  : 1  000  000

Призначені для вивчення великих територій, мають високий ступінь узагальнення інформації

www.e-ranok.com.ua

—  13  —

комплексне видання з географії

довідник

Орієнтування на місцевості Для орієнтування на місцевості потрібно знати сторони горизонту та вміти їх визначати. Основні сторони горизонту — північ, південь, захід і схід, проміжні — північний схід, південний схід, південний захід та північний захід. Із давніх-давен головними природними об’єктами для орієнтування на місцевості для людей були Сонце, Місяць і зорі. Можна визначити своє положення і за місцевими ознаками, але в  такому разі можливі погрішності, тому для більш точного визначення сторін горизонту слід використовувати кілька ознак. Слід зауважити, що під впливом різних чинників у дійсності трапляється багато відхилень від

Пн Пн-Зх

Пн-Сх

Зх

Сх

Пд-Зх

Пд-Сх Пд

Основні та проміжні сторони горизонту

указаних правил орієнтування за місцевими ознаками, тому при ви­значенні свого положення на місцевості необхідно враховувати не одну, а кілька ознак. Надійним і зручним приладом для орієнтування є компас, північна стрілка якого вказує на північ. Найбільш поширений магнітний компас — намагнічена сталева стрілка на вертикальній голці. Магнітний компас було винайдено в Китаї. У китайських джерелах, вік яких сягає 4  тис. років, є згадка про великий глиняний горщик, який караванники «бережуть більше за всі свої коштовні вантажі». У  Середземномор’ї компас з’явився приблизно у ХІІ  ст.

Послідовність дій для орієнтування за компасом 1. Установити компас на горизонтальну площину 2. Вивільнити за допомогою спеціального важеля намагнічену стрілку 3. Зачекати, доки стрілка заспокоїться 4. Повернути корпус компаса, доки буква Пн. (північ, або N) не збіжиться з напрямком, указаним темним кінцем стрілки

Визначення азимута за планом

Азимут (від араб. as-samt  — напрямок, шлях) — кут між напрямками з певної точки на північ і на який-небудь предмет на місцевості. Азимут завжди

відлічується від північного кінця магнітної стрілки компаса за годинниковою стрілкою. Вимірюється в градусах від 0° до 360°.

Послідовність дій при визначенні азимута за планом 1. Зорієнтувати план за допомогою компаса. Для цього необхідно повернути план таким чином, щоб його напрямок на північ збігся з напрямком, який указує компас 2. Установити компас у тій точці плану, звідки потрібно визначити азимут на той або інший предмет 3. Зорієнтувати компас за сторонами горизонту 4. Визначити азимут за шкалою компаса, повертаючи кільце доти, поки уявна лінія не з’єднає проріз, мушку й зображення об’єкта, на який визначається азимут

www.e-ranok.com.ua

—  14  —

Довідник

комплексне видання з географії

Зображення нерівностей земної поверхні на плані та карті Нерівності земної поверхні називають рельєфом. Їх вимірюють за допомогою спеціальних приладів. Але як же показати нерівності поверхні на площині? Найбільш точним способом зображення рельєфа є спосіб горизонталей. Горизонталі (ізогіпси) —лінії на плані або карті, що з’єднують точки місцевості з однаковою висотою відносно рівня Світового океану. Бергштрихи — короткі риски, які вільним кінцем указують напрямок зниження схилу. Висота місцевості

Відносна

Абсолютна

• Перевищення однієї точки земної поверхні над іншою • За планом визначається як різниця абсолютних висот двох точок

• Висота місцевості над рівнем океану, який береться за 0 • На планах визначається за горизонталями • Абсолютні висоти вершин горбів або гір показуються на планах і картах цифрою з крапкою

Градусна сітка Землі. Географічні координати точок Північний полюс

Градусна сітка — система умовних ліній  — меридіанів і паралелей на географічних картах і глобусах. Географічні полюси — північний і південний  — точки перетину умовної осі обертання Землі із земною поверхнею. Екватор — умовна лінія, яка розташована на однаковій відстані від полюсів і розподіляє земну кулю на дві півсфери — Північну і Південну.

меридіан паралель

R

екватор

R — радіус Землі Південний полюс

Характеристика меридіанів і паралелей План характеристики

Меридіани

Паралелі

Поняття

Умовні лінії на глобусі чи карті, що з’єднують найкоротшою відстанню географічні полюси Землі

Умовні лінії на глобусі чи карті, паралельні екватору

Форма на глобусі

Півколо

Коло

Форма на карті

Вигнуті лінії — дуги

Вигнуті лінії — дуги, екватор — пряма лінія

На який напрямок «Північ — південь» указують

«Захід — схід»

www.e-ranok.com.ua

—  15  —

комплексне видання з географії

довідник

Закінчення таблиці План характеристики

Протяжність — у градусах — у кілометрах — 1° у км

Відлік

Меридіани

Паралелі

180° Близько 20  тис. км 111,1  км

360° Різна, екватор близько 40  тис. км Різна, зменшується від екватора (1° дорівнює близько 111,1  км) у бік полюсів

Від 0° меридіану (Ґринвіцького) на захід або схід

Від екватора до півночі або півдня

Можливі значення Від 0° до 180°

Від 0° до 90°

Географічні координати План характеристики

Географічна широта

Географічна довгота

Поняття

Величина дуги меридіана від екватора до певної точки

Величина дуги паралелі від початкового меридіана до певної точки

Визначення

Для визначення географічної широти точки треба з’ясувати, на якій паралелі вона розташована: на краю кола півкуль є цифри, які вказують відстань від екватора в градусах

Для визначення географічної довготи точки треба з’ясувати, на якому меридіані вона розташована: відстань у градусах від початкового меридіана до меридіана, проведеного через певну точку, указана в місці його перетину з екватором

Відлік

Від екватора на північ (пн. ш.) Від 0° меридіана (Ґринвіцького) на заабо південь (пд. ш.) хід (зх. д.) або схід (сх. д.)

Можливі значення

Від 0° до 90°

Від 0° до 180°

Географічна широта вимірюється порівняно просто і  відома з давніх-давен. Справа в тому, що кут між напрямком виска (вертикалі) у певній точці земної кулі дорівнює кутовій висоті Полярної зорі над горизонтом. Для вимірювання цього кута необхідний лише один кутомірний інструмент (квадрант, секстант або октан). А для приблизного вимірювання достатньо великого транспортира та виска. Вимірювати географічну довготу важче. Давні мандрівники — відкривачі нових земель — не вміли визначати довготу, тому місце розташування багатьох точок на Землі залишалося невідомим. Приблизно встановити географічну довготу точки можна в такий спосіб. Необхідно вбити в землю вертикальний кілок — гномон. У момент істинного полудня (коли тінь від кілка буде найкоротшою) потрібно зафіксувати місцевий час. Знаючи час на Ґринвічі, обчислити різницю в часі. Знаючи, що за 1  год Сонце переміщається на 15°, а за 4  хв — на 1°, скласти пропорцію та обчислити географічну довготу λ: 4  хв — 1° х хв — λ, де х — різниця в часі.

www.e-ranok.com.ua

—  16  —

Довідник

комплексне видання з географії

Географічна оболонка та її складові Літосфера та рельєф Внутрішня будова Землі Земля має складну внутрішню будову. Якщо можна було б розрізати нашу планету, ми б побачили три основні оболонки: земну кору, мантію та ядро. Земна кора (0,5  % усієї нашої планети) — тверда шарувата оболонка Землі потужністю від 5  км під океанами до 70  км під гірськими масивами материків. Мантія (66  % загальної маси планети) — оболонка Землі, що розташована під земною корою та простягається приблизно до глибини 2900  км. Породи переважно у твердому стані при температурі понад 1300  °С, але у верхній частині

мантії розташована астеносфера — в’язкий шар, де температура сягає таких значень, що тверда речовина починає плавитися. Ядро (33,5  % загальної маси планети)  — міститься в центрі Землі. Його склад та особливості ще до кінця не визначені. Припускають, що ядро складається з речовин, що мають властивості металів, а температура цих речовин, імовірно, сягає 5000  °С. Літосфера (від грец. lithos  — камінь і sphaira — куля)  — верх­ня тверда оболонка Землі, що включає земну кору і частину верхньої мантії.

Земна кора. Літосфера Основні типи земної кори

Материкова

Океанічна

• Має потужність 35—70  км • Складається із трьох шарів гірських порід

• Має потужність 5—15  км • Складається із двох шарів гірських порід

Літосферні плити — величезні блоки завтовшки до 100  км, із яких складається земна кора разом із шаром верхньої мантії. Межі між літосферними плитами проходять по глибоких розломах у земній корі. Види рухів літосферних плит

Зіткнення материкових плит

Утворення складчастих гір

Розходження плит

Зіткнення материкової та океанічної плит

Утворення серединно-океа­нічних хребтів (в океанах), розломів і тріщин (на материках)

Утворення глибоководних жолобів та гір

www.e-ranok.com.ua

—  17  —

комплексне видання з географії

довідник

Тектоніка (від грец. tektonike — будівництво) — наука, що вивчає особливості будови земної кори та рухи літосферних плит. Тектонічні структури — різні за будовою і віком ділянки літо­сфери. Основні тектонічні структури

Платформи (від фр. plateforme  — плоска форма) — великі, стійкі, вирівняні ділянки земної кори. Платформи складають основу літо­сферних плит

Пояс складчастості (сейсмічний пояс (від грец. seismos  — землетрус)) — рухомі ділянки земної кори, які розташовані на межі літосферних плит. Це найбільш неспокійні рухомі ділянки планети — у їхніх межах відбуваються процеси активного вулканізму, землетруси

Походження материків і океанів Пангея 200 млн років тому Лавразія і Гондвана 135 млн років тому

65 млн років тому Сучасний стан

У 1912  р. німецький геофізик Альфред Вегенер у книзі «Походження материків і  океа­нів» сформулював гіпотезу дрейфу материків. Сотні мільйонів років тому на Землі існував єдиний велетенський материк — Пангея, який був оточений водами океану Панта­ласса. Пізніше Пангея розкололася на два материки — Лавразію та Гондвану. Із часом і вони розпалися і почали рухатися. Десятки мільйонів років тому утворилися сучасні материки.

Внутрішні сили Землі Завдяки тому, що глибинні шари Землі мають дуже велику температуру та перебувають під величезним тиском шарів, що лежать вище, у  надрах Землі накопичується величезна енергія, яка є джерелом прояву внутрішніх сил.

Явища, які викликані внутрішніми силами, називають внутрішніми процесами. Із ними пов’язані різноманітні тектонічні рухи, землетруси, вулканізм.

Внутрішні процеси, що зумовлюють зміни земної кори

Рухи літосферних плит Повільні горизонтальні

Повільні вертикальні

• Зіткнення материкових плит • Розходження плит • Зіткнення материкової та океанічної плит

Підняття та опускання зі швидкістю кілька сантиметрів на рік

Землетруси

Вулканізм

Швидкі коливання земної кори, що відбуваються внаслідок визволення величезної енергії, яка накопичується в надрах планети

Піднімання з  надр Землі та виверження на її поверхню розпеченої речовини мантії — магми

Землетруси У місцях контакту літосферних плит виникає величезна напруга. Під час переміщення літосферних плит відбувається визволення накопиченої в надрах енергії у вигляді землетрусів, які призводять до розривів і зміщень пластів у глибинах земної кори і навіть у верхніх шарах мантії.

Сейсмологія (від грец. seismos  — земле­ трус)  — наука, яка вивчає землетруси. Гіпоцентр (вогнище землетрусу)  — область у надрах планети, звідки у всіх напрямках поширюються сейсмічні хвилі. Епіцентр — місце на поверхні Землі, розташоване над гіпоцентром.

www.e-ranok.com.ua

—  18  —

Довідник

комплексне видання з географії

Прояви землетрусів

• Цунамі — гігантські хвилі, що виникають на поверхні океану внаслідок сильних підводних землетрусів. Швидкість поширення цунамі досягає 800  км/год, а висота хвилі біля берегів може сягати 30  м

• Щороку на нашій планеті в середньому відбувається 800  тис. землетрусів, із яких близько 100  мають руйнівну силу

Вулканізм і явища, що його супроводжують лава, попіл і гази кратер шари лави шари попелу жерло (або головний жолоб) гази бічний кратер

Магма — розплавлена маса високої температури, що виникає в глибині земної кори. Магматизм  — процеси виплавлення, розвитку, руху та застигання магми. Вулканізм — сукупність процесів і явищ, пов’язаних із рухом застигання вулканічної магми. Вулканізм є виявом зовнішнього магма­тизму. Вулкани — геологічні утворення, що виникають при підніманні з надр Землі та виверженні на її поверхню магми. Вулкани, як і землетруси, як правило, виникають на межах літосферних плит унаслідок рухів земної кори.

магма

Вулкани

Діючі

Згаслі

Ті, що здійснювали виверження протягом історії людства (на Землі понад 600  діючих вулканів, 370  із них розташовані на узбережжі та островах Тихого океану) Гарячі джерела — це підземні (термальні) води, які нагріваються до високих температур від магми.

Ті, про активність яких не збереглося ніяких відомостей

Гейзери — джерела, що періодично викидають фонтани гарячої води й пари.

Зовнішні сили Землі На рельєф земної поверхні крім внутрішніх процесів одночасно впливають і зовнішні, які відбуваються під впливом сонячної радіації, сили ваги, життєдіяльності організмів: вивітрювання — робота вітру, текучих і  підземних вод, морів, льодовиків.

Вивітрювання — процес руйнування і зміни гірських порід на земній поверхні під впливами коливань температури, повітря, води й організмів.

Типи вивітрювання

Фізичне Руйнування та зміна гір­ських порід на земній поверх­ні під впливом коливань температури повітря

Хімічне Руйнування та зміна гір­ ських порід унаслідок їх розчинення та перенесення водою

Органічне Руйнування та зміна гір­ських порід під впливом живих організмів: бактерій, грибів, лишайників, тварин

www.e-ranok.com.ua

—  19  —

комплексне видання з географії

довідник

Робота води та вітру Ерозія

(від латин. erosio — роз’їдання) Водна

Вітрова Руйнування

Процес розмиву або змиву гірських порід і ґрунтів проточними водами

Процес руйнування гірських порід твердими частками, які переносить вітер

Перенесення часток гірських порід Створення нових форм рельєфу • • • •

• Бархани — піщані горби серпоподібної форми заввишки 200—500  м (у пустелях) • Дюни — піщані горби, вали та пасма, нанесені вітром, заввишки 100  м (на піщаних берегах морів, озер, річок) • Скелі та каміння незвичайної форми • Ніші в горах

Річкові долини Водоспади Каньйони, печери Яри, балки та ін.

Основні форми рельєфу Землі Рельєф (від латин. relevo — піднімаю) — сукупність форм земної поверхні, різних за обрисами, розмірами, походженням, історією розвитку. Існують найрізноманітніші форми

рельєфу. Це пояснюється тим, що рельєф формується під впливом дії на земну поверхню як зовнішніх, так і внутрішніх процесів.

Класифікація форм рельєфу земної поверхні

Планетарні МатеОкеанічні рики западини

Материкові рівнини та гори

Основні Океанічні рівнини, серединноокеанічні хребти, глибоководні жолоби

Гори — ділянки земної поверхні, що високо підіймаються над прилеглими рівнинами та мають сильно розчленований рельєф.

Рівнини — відносно рівні ділянки земної поверхні, що мають перепади відносних висот не більше за 200  м.

Дія внутрішніх сил Землі

Дія зовнішніх сил Землі

• Тектонічні рухи • Вулканізм • Магматизм

Дрібні Річкові долини, яри, каньйони, дюни, бархани тощо

• • • • •

Вивітрювання Робота текучих вод (водна ерозія) Робота льодовиків Робота вітру (вітрова ерозія) Робота морського прибою (абразія) та ін.

Виникнення форм рельєфу

Переважно великих: гори, рівнини тощо

Переважно дрібних: яри, річкові долини тощо

www.e-ranok.com.ua

—  20  —

Довідник

комплексне видання з географії

Гори та рівнини суходолу Гірська країна — велика територія з гірськими рельєфами й гост­рими вершинами. Гірський хребет — лінійно витягнута форма рельєфу, обмежена схилами, що розходяться в протилежні боки.

Гребінь — найвища частина гірського хребта. Перевали — знижені місця гірських хребтів, які сполучають долини, що лежать з обох боків від хребта.

Класифікація гір і рівнин суходолу

Гори

Рівнини За висотою над рівнем моря

• Низькі (до 1000  м): Урал, Кримські • Середні (1000—2000  м): Карпати, Скандинавські • Високі (понад 2000  м): Гімалаї, Анди

• Низовини (до 200  м): Причорно­мор­ ська, Амазонська • Височини (200—500  м): Середньо­ російська, Придніп­ров­ська • Плоскогір’я (понад 500  м): Середньосибірське, Декан

За віком і способами утворення • Молоді (процес го­ро­ творення ще не завершений, приблизно молодші за 60  млн років): Альпи, Памір • Старі (вік утворен­ня перевищує 60  млн років): Урал, Скандинавські

• Складчасті: окремі пасма Карпат • Складчасто-брилові: Тянь-Шань, Алтай, Аппалачі • Вулканічні: Ельб­рус, Ключевська Сопка, Фудзіяма

• Первинні (утворення внаслідок тектонічних рухів при піднятті прибережних ділянок морів та океанів): Причорноморська низовина • Вторинні (утворення на місці колишніх гір): Східносибірське плоскогір’я (або внаслідок річкових наносів): Месопотамська, Індо-Ґанґська

За зовнішнім виглядом • Із загостреними вершинами: Гімалаї, Альпи, Кавказ • Із заокруглими вершинами: Карпати • Із плоскими вершинами: Кримські

• Плоскі: Західносибірська • Горбисті: Волинська височина, Придніпровська височина

Закономірності в розміщенні гір і рівнин

Платформи

Східноєвропейська

Сибірська

Рівнини

Східноєвропейська рівнина

Сибірське плоскогір’я

Області складчастості

Альпійська

Герцинська

Гори

Альпи, Гімалаї, Анди та ін.

Урал, Аппалачі та ін.

Висота гір залежить від виду гірських порід, які їх складають, і швидкості піднімання (зростання гір). Гори, складені нестійкими породами (піщаник, вапняк та ін.), швидко руйнуються і, незважаючи та їхній «молодий вік», мають окремі вершини і є відносно невисокими.

Гори, складені твердими породами (наприклад гранітами), можуть підніматися на висоту до 10 000  м. Згідно з розрахунками, для того щоб гори зруйнувалися та на їхньому місці утворилася рівнина, необхідно близько 22  млн років.

www.e-ranok.com.ua

—  21  —

комплексне видання з географії

довідник

Рельєф дна Світового океану Основні частини рельєфу дна Світового океану

Шельф (материкова обмілина) Підводна мілководна рівнина (до 200  м), що оточує береги морів і океанів, завширшки від кількох кілометрів до 1300  км

Материковий схил

Ложе океану

Частина океанічного дна, перехідна від шельфу до ложа океану, що розташовується на глибині від 200  до 3500  м і характеризується значним нахилом (до 40°)

Глибоководні рівнини

Серединно-океанічні хребти

Глибоководні жолоби

Мають горбисту поверх­ ню, середня глибина становить 3000—6000  м

Гірські утворення завширшки декілька сотень кілометрів та висотою 2—3  км. Виникають унаслідок виходу на поверхню глибинної речовини манті

Відносно вузькі западини дна океану з  глибинами до 11  км

Земні надра Мінерали — природні тіла, досить однорідні за хімічним складом і властивостями. Вони утворюються внаслідок різноманітних процесів, які відбуваються в земній корі та на її поверхні. Зараз відомо понад 2  тис. мінералів.

Гірські породи — сполучення в  земній корі кількох мінералів або скупчення одного з них у великій кількості. Корисні копалини — усі мінерали та гірські породи, які використовує людина.

Види гірських порід за походженням

Магматичні

Осадові

Утворюються внаслідок застигання магми на поверхні чи в глибинах земної кори (базальт, граніт, лабрадорит, туф, пемза)

Метаморфічні

Утворюються під дією температури повітря, води, живих організмів та інших процесів на поверхні Землі

Утворюються внаслідок метаморфізму — перетворення гірських порід на великих глибинах під дією високого тиску та температури (гнейс, мармур, графіт)

Уламкові

Хімічні

Органічні

Утворюються внаслідок руйнування інших гірських порід (пісок, глина, галька, гравій, валуни)

Утворюються внаслідок відкладання розчинених речовин на дні океанів, морів, озер (кам’яна і калійна сіль, гіпс)

Утворюються із залишків давніх рослин і тварин (кам’яне вугілля, крейда, вапняк)

Види корисних копалин за використанням у господарській діяльності

Паливні

Рудні

Нерудні

Використовуються як паливо • Кам’яне вугілля • Буре вугілля • Нафта • Газ • Торф

Використовуються для виплавляння металів • Залізні руди • Марганцеві руди • Мідні руди • Ртутні руди • Золото

Сировина для хімічної та будівельної промисловості Хімічна сировина • • • •

Калійна сіль Кам’яна сіль Сірка Фосфорити

Будівельна сировина • • • •

Вапняк Крейда Мармур Пісковик

www.e-ranok.com.ua

—  22  —

Довідник

комплексне видання з географії

Атмосфера Атмосфера (від грец. atmos — пара і sphaira — куля) — оболонка Землі, що складається із суміші газів, водяної пари, пилових часток. Атмосфера утримується силою тяжіння Землі та обертається разом із нею. Суміш газів атмосфери називають повітрям.

Склад атмосфери Компонент

Об’єм, %

Маса, %

Компонент

Об’єм, %

Маса, %

Азот

78

75,58

Оксид вуглецю

0,035

0,053

Кисень

20,95

23,16

Інші інертні гази

0,0024

0,0017

Аргон

0,93

1,28

Водень

0,00005

0,000004

Будова атмосфери Назва шару

Характеристика

Екзосфера («Зем- Сфера розсіяння, із якої гази можуть потрапляти до міжпланетного прона корона»), до стору. Має незначний уміст водяної пари та гелію 1800—2000  км Термосфера (іоно­сфера), до 400  км

Сфера дуже розрідженого іонізованого газу. Завдяки поглинанню сонячної радіації температура з висотою підвіщується до 1000  °С. У термосфері утворюються полярні сяйва. Іоносфера частково поглинає шкідливе рентгенівське випромінювання Сонця

Мезосфера, до 80—85  км

Має дуже розріджене повітря. Його температура зменшується до –100… –110  °С. Мезосфера здатна відбивати радіохвилі, забезпечуючи далекий радіозв’язок на планеті

Стратосфера, до 50—55  км Озоновий шар, 20—25  км

Повітря в стратосфері розріджене та сухе. Із зростанням висоти воно нагрівається до температури приблизно –3  °С. Основний газ у страто­сфері — озон (модифікація кисню). Найбільша концентрація озону на висоті 20— 25  км. Озоновий шар захищає Землю від шкідливого ультра­фіолетового випромінювання Сонця

Тропосфера, 8—18  км

Містить 90  % усього атмосферного повітря. Найщільніший шар атмо­сфери. У тропосфері формується погода. Із підйомом угору температура повітря зменшується на 6  °С на кожний кілометр

Види сонячної радіації

Пряма сонячна радіація — частка випромінювання Сонця у вигляді прямих променів, які надходять до поверхні Землі. Розсіяна сонячна радіація — сонячне ви­ промінювання у вигляді розсіяних променів, які надходять до поверхні Землі. Сумарна сонячна радіація — тепло і світло, які надходять до Землі безпосередньо від Сонця. Поглинута сонячна радіація — частина сонячної радіації, яка поглинається Землею. Відбита сонячна радіація — частина сонячної радіації, відбита Землею у космос.

www.e-ranok.com.ua

—  23  —

комплексне видання з географії

довідник

Чинники, від яких залежить кількість сонячної радіації

Кут падіння сонячних променів

Прозорість атмосфери

Найбільша кількість сонячних променів над екватором, найменша  — за Полярним колом

Хмари, пил, смог, дим зменшують кількість сонячної радіації, що надходить до Землі

Абсолютна висота ­місцевості

Тривалість світового дня

Гірські вершини отримують більше сонячної радіації, ніж рівнинні поверхні

Улітку до районів поблизу полюсів надходить значна кількість сонячної радіації

Характер земної ­поверхні

Відстань від Землі до  Сонця

• Величи­ на альбедо • Рельєф місцевості • Океа­ нічні течії

У січні Земля розташована найближче до Сонця й отримує більшу кількість сонячної енергії

Теплові пояси Теплові пояси — умовні глобальні області Землі, що виділяються за ознакою розподілу середньорічних температур повітря. Виділення теплових поясів обумовлено нерівномірним розподілом сонячного тепла по кулястій поверхні Землі. Межі теплових поясів проходять за умовними лініями — тропіками та полярними колами. Тропіки (від грец. tropikos — коло повороту) — паралелі, що віддалені на 23°27′ на північ

(Північний, або Тропік Рака) і на південь (Південний, або Тропік Козерога) від екватора. Полярні кола — Північне та Південне  — паралелі в Північній і Південній півкулях із широтою 66°33′. У Північній півкулі в день зимового сонцестояння (22  грудня) на північ від полярного кола Сонце не сходить, а  в  день літнього сонцестояння (22  червня) не заходить. Таке саме явище спостерігається на південь від Південного полярного кола.

Характеристика теплових поясів Землі Назва

Розташування

Особливості

Температура

Жаркий

Розташований з обох боків від екватора між Північним і Південним тропіками

Земна поверхня отримує багато сонячного тепла й добре нагрівається завдяки тому, що сонячні промені падають прямо або під великим кутом

Середньорічні температури: +20…+26  °С протягом року

Помірні (Північний і  Південний)

Розташовані між тропіками та полярним колом в обох півкулях

Висота Сонця над горизонтом змінюється залежно від пори року, що зумовлює велику амплітуду коливань температури й зміну пір року

Середньорічні температури: 0°…+25  °С

Холодні (Північний і  Південний)

Розташовані за полярними колами в обох півкулях

Кут падіння сонячних променів мінімальний, частину променів відбивають льодовий і сніговий покрив, тому на території цих поясів дуже холодно

Середньорічні температури: нижче за 0  °С

Атмосферний тиск. Основні пояси атмосферного тиску на Землі Атмосферний тиск залежить

Від висоти над рівнем моря

Від температури повітря

• Із підняттям угору товщина верхніх шарів атмосфери зменшується, як зменшується й  густина повітря, тому тиск знижується • У тропосфері на кожні 100  м підйому тиск знижується на 10,5  мм ртутного стовпа

• При підвищенні температури тиск знижується, і навпаки • Від нагрівання повітря тиск розширюється, піднімається вгору; при охолодженні, навпаки, стискається й опускається вниз

www.e-ranok.com.ua

—  24  —

Довідник

комплексне видання з географії

Атмосферний тиск — сила, із якою повітря тисне на земну поверхню. У поверхні Землі на 1  см2  площі атмосфера тисне із силою, що дорівнює 1033  г, а на 1  м2  — Північний полюс Високий тиск

За нормальний атмосферний тиск уважають тиск ртутного стовпа заввишки 760  мм на широті 45° над рівнем моря, при температурі 0  °С. На Землі існують три пояси з переважанням низького тиску й чотири — із переважанням високого тиску. Їхнє утворення пов’язане з нерівномірним розподілом сонячного тепла на Землі та властивістю повітря змінювати об’єм і вагу залежно від температури. На Землі існують три пояси з переважанням низького тиску й чотири — із переважанням високого тиску. Їхнє утворення пов’язане з нерівномірним розподілом сонячного тепла на Землі та властивістю повітря змінювати об’єм і вагу залежно від температури. Ізобари — лінії на карті, які з’єднують точки з однаковим тиском на земній поверхні.

Низький тиск Високий тиск Низький тиск

0°

Високий тиск Низький тиск

Високий тиск Південний полюс

10  333  кг. Тіло дорослої людини випробовує вагу близько 12—15  тис. кг (12—15  т). Одиниці вимірювання атмосферного тиску  — мм ртутного стовпа (мм рт.  ст.), паскалі (Па).

Вітер Вітер — горизонтальний рух повітря. Утворення вітру спричинено нерівномірним розподілом атмосферного тиску над земною поверхнею: з областей високого тиску повітря переміщується в області з низьким тиском. Флюгер (від нім. Fluger — крило) — прилад для визначення напрямку та сили вітру. Анемометр — прилад для визначення швидкості вітру. Він складається з вертикальної

осі з чотирма півкулевими чашками, що обертаються за будь-якого напрямку вітру. Вісь зв’язана передачею з лічильником. За кількістю обертів визначається швидкість вітру в метрах за секунду. Повітряні маси (ПМ) — значні об’єми повітря тропосфери з однорідними властивостями: температурою, вологістю, тиском, прозорістю.

Класифікація повітряних мас

За температурою • Теплі (ПМ) • Холодні (ПМ)

За вологістю

За районами формування

• Сухі (континентальні) • Вологі (морські)

• • • •

Екваторіальні (ЕПМ) Тропічні (ТПМ) Помірні (ППМ) Арктичні та антарктичні (АрПМ та АнПМ)

Характеристики основних типів повітряних мас

Екваторіальні • Високі температури • Вологі

Тропічні • Високі температури • Переважно сухі

Помірні

Арктичні та антарктичні

• Температури змінюються за сезонами • Переважно вологі

• Низькі температури • Сухі • Прозорі

Рух повітря Циркуляція атмосфери (від латин. circulatio — кругообіг) — система горизонтальних і вертикальних повітряних течій у тропосфері. Безпе-

рервний рух повітря в атмосфері викликаний різницею атмосферного тиску між окремими ділянками поверхні Землі.

www.e-ranok.com.ua

—  25  —

комплексне видання з географії

довідник

Основні види циркуляції атмосфери

Постійні вітри

Сезонні вітри

Місцеві вітри

Великі атмосферні вихорі

• Пасати (від нім. passat) — дмуть від поясів високого тиску в тропічних широтах до поясу низького тиску в районі екватора • Західні вітри  — вітри помірних широт • Північно-східні (у Північній півкулі) та південно-східні (у  Південній півкулі)  — дмуть з областей підвищеного тиску на полюсах

• Мусони (від фр. mousson  — пора року)  — віт­ри, які змінюють напрямок два рази на рік  — узимку дмуть із суходолу на море, а  влітку  — із моря на суходіл

• Бриз (від фр. brize  — легкий вітер)  — вітер прибережної зони, який протягом доби двічі змінює свій напрямок: удень дме з  моря на суходіл, а  вночі  — із суходолу на море • Фен (від латин. favonius  — теплий західний вітер) — теплий і сухий вітер, що дме з  гір у долини • Бора (від грец. boneas  — північний вітер)  — сильний холодний поривчастий вітер, що дме зі схилів гір до теплого моря • Інші

• Циклони (від грец. kyklon — той, що кружляє) — область приземного шару атмосфери з низьким атмо­сферним тиском, де вітри дмуть від периферії до цент­ру • Антициклони  — (від грец. anti  — проти і  kyklon­  — той, що кружляє)  — область підвищеного атмосферного тиску, де повітря розтікається від цент­ру до периферії

Загальна характеристика атмосферних фронтів Атмосферні фронти (від фр. ­front  — лоб) — перехідні зони між повітряними масами з різними фізичними властивостями. Довжина атКритерії характеристики

мосферних фронтів досягає тисяч кілометрів, ширина — десятків кілометрів.

Холодний атмосферний фронт

Теплий атмосферний фронт

Схема ­утворення

Ознаки

• • • • •

Нестійка погода Зниження температури Сильний поривчастий вітер Утворення купчастих хмар Грози, зливи, шквали

• • • •

Нестійка погода Утворення шаруватих хмар Тривалі опади Підвищення температури

Загальна характеристика циклонів і антициклонів Критерії характеристики

Циклон

Антициклон

Схема утворення

www.e-ranok.com.ua

—  26  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці Критерії характеристики

Швидкість руху повітря, км/год

Циклон

Антициклон

30—60

до 40

Напрямок руху повітря у  Північній півкулі

Проти годинникової стрілки

За годинниковою стрілкою

Погодні умови улітку Погодні умови узимку

Прохолодна, дощова або хмарна погода Жарка, ясна погода Підвищення температури, відлига, опади Холодна, ясна погода

Водяна пара і вологість повітря У повітрі тропосфери завжди є  водяна пара. Основна її частина утворюється при випаровуванні з  поверхні Світового океану. Випаровування — процес надходження в атмосферу водяної пари з поверхні води (снігу, льоду, ґрунту, гірських порід, рослинності тощо). Конденсація — процес переходу водяної пари з газоподібного стану в рідкий. Тобто конденсація є процесом, зворотним випаровуванню, і навпаки.

Вологість повітря — кількість водяної пари, яка міститься в повітрі. Її можна виміряти за допомогою спеціального приладу — гігрометра. Гігрометр (від грец. hydros — вологий, metreo — вимірюю) — прилад для вимірювання вологості повітря. Дія гігрометру базується на зміні довжини людського волоса залежно від кількості водяної пари.

Показники кількості водяної пари в повітрі

Абсолютна вологість

Відносна вологість

• Кількість водяної пари в грамах, що міститься в 1  м3  повітря • Чим вища температура повітря, тим більшу кількість водяної пари воно може містити (до момента його повної насиченості)

• Відношення кількості водяної пари, що міститься в повітрі, до його максимально можливої кількості за певної температури • Відносна вологість вимірюється у відсотках і  показує ступінь насиченості повітря водяною парою

Хмари Хмари — скупчення в атмо­сфері продуктів конденсації водяної пари (крапель води або кристалів ­льоду). Назва

Купчасті

Особливості формування

Виникають над добре прогрітими ділянками земної поверхні Шаруваті Утворюються при горизонтальних рухах двох шарів повітря, які мають різну температуру та вологість Перисті Виникають у верхніх шарах атмосфери з  кристаликів льоду

Висота утворення

2—5  км

До 2  км

Понад 6  км

Хмарність — ступінь покриття неба хмарами. Метеорологи оцінюють хмарність за 10-бальною шкалою. Форма

Можливі зміни погоди

Дуже різноманітна, нагадують гори, вежі, тварин та ін. Нагадують горизонтальні смуги або шари сіруватого кольору, які можуть закривати все небо Тонкі та прозорі, нагадують нитки, пір’я, промені

При зниженні температури темнішають, що є ознакою наближення грози Як правило, приносять тривалий дощ або сніг

Не приносять опадів, але можуть віщувати зміну погоди

www.e-ranok.com.ua

—  27  —

комплексне видання з географії

довідник

Атмосферні опади Атмосферні опади — волога, що випадає з  хмар або виділяється з повітря на поверхню Землі у твердому або рідкому станах.

Ізогієти — лінії на географічній карті, які з’єднують точки з однаковою кількістю опадів.

Характеристика основних видів атмосферних опадів Назва

Дощ

Град

Сніг

Роса

Туман

Іній

Визначення

Умови утворення

Особливості

Вода, яка випадає з хмар та досягає земної поверхні у  вигляді крапель Атмосферні опади у вигляді сильних крижаних часток неправильної форми (до 15—20  мм у поперечнику) Атмосферні опади у твердому стані у вигляді крижаних кристалів різноманітної форми

Утворюється при конденсації во- Розрізняють слабкі, помірдяної пари, коли розмір хмарної ні та сильні (зливові) дощі. краплі води перевищує 0,5  мм Під час зливи за 1  хв випадає понад 1  млн опадів Утворюється з купчастоЗазвичай випадає під час дощових хмар при температурі грози зі зливою. нижче ніж 0  °С Найбільші градини зареєКрижинки не встигають розта- стровані 1986  р. в Банґланути та падають із хмар зі зна- деш (до 1,02  кг) чною швидкістю Утворюється зі снігових хмар Крижинки-кристали утворюпри температурі нижче ніж 0  °С ються тоді, коли водяна пара швидко охолоджується та переходить із газоподібного стану у твердий, оминаючи рідкий (сублімація) Крапельки води, що ут­ Утворюється з атмосферного по- Виникає в ясні та тихі дні. ворюються на поверхні вітря внаслідок його охолоджен- Ранкова рясна роса — ґрунту та рослин ня та конденсації водяної пари ознака стійкої погоди Вид атмосферних опаУтворюється безпосередньо Видимість у тумані складає дів у  вигляді скупчен- з атмосферного повітря при менше сотні, а іноді й деня продуктів конденохолодженні повітря від земної сятки метрів, що призвосації водяної пари на поверхні або при випаровуванні дить до аварій на дорогах, поверхні Землі з теплої води в  холодне повітря закриття аеропортів тощо Найчастіше утворюється Тонкий шар крижаних Утворюється при швидкому восени при перших замокристалів, що утворю- охолодженні теплої земної поверхні нижче ніж 0  °С: при яс- розках ється на ґрунті, траві ному небі та слабкому вітрі й наземних предметах

Загальні закономірності розподілу атмосферних опадів на Землі Широти

Атмосферний тиск

Кількість опадів

Екваторіальні

Низький

Велика

Тропічні

Підвищений Мала

Помірні Арктичні

Знижений Високий

Значна Мала

Пояснення

Переважає висхідний рух повітря. При піднятті теплого насиченого водяною парою повітря воно охоло­джується, конденсується, відбувається механізм утворення дощових хмар Переважають спадні рухи. Опускаючись, повітря нагрівається, і його відносна вологість зменшується, хмари не утворюються Висхідні рухи повітря приводять до утворення хмар Холодне повітря важке, зосереджується на поверхні Землі; низькі температури не дають повітрю «зібрати» багато водяної пари

www.e-ranok.com.ua

—  28  —

Довідник

комплексне видання з географії

Погода Погода — це стан нижнього шару атмосфери в даній місцевості в певний момент (або проміжок) часу. Метеорологія (від грец. metera  — небесні явища і logos — слово, учення) — наука про земну атмосферу, явища та процеси, які в ній

відбуваються. Об’єктом вивчення метеорології є метеорологічні елементи. Тип погоди — це загальна характеристика погоди, що включає її основні елементи. Прогноз погоди — інформація про стан погоди в майбутньому.

Елементи погоди (показники стану погоди)

Температура приземного шару повітря

Атмосферний Вологість Сила й напрямок Атмосферні Хмарність тиск повітря вітру опади Методи передбачення погоди

Синоптичний

За місцевими ознаками

• Постійні наукові спостереження за станом погоди за допомогою різноманітних приладів, у тому числі й космічних • Складання синоптичних карт (від грец. synoptikos — здатний усе оглядати), на яких умовними позначками наносять результати одночасних спостережень за погодою на мережі метеорологічних станцій

Використання народних спостережень за передвісниками змін погоди, народних прикмет

Клімат Клімат (від грец. klimat — нахил)  — багаторічний усталений режим атмосферних явищ (погоди) у межах певної території. Клімат залежить від географічної широти певної території, відстані від морів та океанів, характеру морських течій, висоти над рівнем океану, особливостей рельєфу.

Кліматотвірні чинники — причини, що визначають характер клімату певної території. Останнім часом на клімат Землі значно впливає господарська діяльність людини, тому деякі науковці вважають її одним із кламатотвірних чинників.

Головні кліматотвірні чинники

Кут падіння сонячних променів (географічна широта)

Циркуляція повітряних мас

Чим більший кут падіння сонячних променів, тим більшу кількість сонячного тепла отримує місцевість

Завдяки циркуляції відбувається перенесення тепла й вологи між широтами та між материками та океанами

Характер підстилаючої поверхні • Висота над рівнем моря • Розподіл суходолу та моря • Характер рельєфу • Льодовиковий, сніговий і рослинний покрив • Океанічні течії

Кліматичні пояси Кліматичні пояси — величезні території, у межах яких основні показники клімату майже однакові. В  основу виділення кліматичних поясів учений-кліматолог Борис Алісов поклав назви пануючих типів повітряних мас. Помірний, субтропічний і тропічний кліматичні

пояси поділяються на кліматичні області, що формуються завдяки чергуванню на земній поверхні материків і океанів. Кліматична область — частина кліматичного поясу, над якою панують певні повітряні маси.

www.e-ranok.com.ua

—  29  —

комплексне видання з географії

довідник

Кліматичні пояси

Основні — характеризуються пануванням протягом року одного типу повітряних мас

Перехідні — характеризуються зміною повітряних мас двічі на рік

Екваторіальний, два тропічні, два помірні, арктичний, антарктичний

Два субекваторіальні, два субтропічні, субарк­ тичний, субантарктичний

Характеристика кліматичних поясів Землі Назва кліматичного поясу

Екваторіальний

Особливості повітряних мас

Кліматичні показники та умови

• Панують екваторіальні повітряні маси • Переважають висхідні рухи повітря

• Низький атмосферний тиск • Високі середні температури повітря (+26...+28  °С) протягом року • Велика кількість опадів (2000— 3000  мм на рік)

Субекваторіальний • Улітку панують екваторіальні • Два чітко виражені кліматичні сеповітряні маси, узимку  — тро- зони: вологий (панують екваторіальні пічні повітряні маси) та сухий (переважають тропічні повітряні маси) • Високий атмосферний тиск • Високі середні температури ­повітря (улітку +30  °С, узимку +15...+16  °С) • Мінімальна кількість опадів, які розподіляються нерівномірно

Тропічний

• Панують тропічні повітряні маси • Переважають низхідні рухи ­повітря • Пануючі вітри — пасати

Субтропічний

• Улітку панують тропічні по• Зміна кліматичних сезонів: літо  — сухе вітряні маси, узимку — помірні і жарке, зима — прохолодна й волога

Помірний

• Панують помірні повітряні маси • Переважають західні вітри • Утворюються фронтальні процеси, циклони, антициклони

Субарктичний (субантарктичний)

• Улітку панують помірні пові- • Літо коротке, відносно вологе, прохотряні маси, узимку — арктичні лодне, зима сувора й суха (антарктичні)

Арктичний та антарктичний

• Арктичні (антарктичні) повітряні маси • Переважають північно-східні (південно-східні) вітри

На рівнинах кліматичні пояси розміщуються зонально, що пов’язано з поступовою зміною кута падіння сонячних променів та, відповідно, кліматичних показників від екватора до полюсів. Для гірських масивів характерною є висотна поясність клімату. Якщо підійматися на високу гору в  районі екватора, то кліматичні пояси

• Чітко виражені чотири пори року • Значні амплітуди температур найтеплішого й найхолоднішого місяців року • Кількість опадів залежить від віддаленості території від океану

• Високий атмосферний тиск • Від’ємні середні температури повітря протягом року • Незначна кількість опадів • Сталий сніговий покрив

будуть змінюватися майже так само, як і під час руху від екватора до полюсів. Кліматичні карти — це географічні тематичні карти, на яких за допомогою умовних знаків показано особливості певної території. Ці карти складаються за результатами багаторічних спостережень.

www.e-ranok.com.ua

—  30  —

Довідник

комплексне видання з географії

Гідросфера Гідросфера (від грец. hydо r — вода і sphaira — куля) — водна оболонка Землі. Водами гідросфери вкрито близько 70,8  % земної поверхні, об’єм гідросфери становить 1370,3  млн  км3  (1/800  об’єму планети).

Гідрологія (від грец hydоr — вода, logos — слово, учення) — наука, яка вивчає води Землі, їхні властивості, поширення та процеси, що в них відбуваються.

Складові частини гідросфери

Світовий океан

Води суходолу

Води атмосфери

Океани, моря, затоки, протоки

Річки, озера, болота, льодовики, підземні води, штучні водойми, багаторічна мерзлота

Водяна пара, хмари, опади

Світовий океан

Співвідношення площ океанів

Світовий океан — безперервний водний простір земної кулі поза суходолом. Площа Світового океану  — 361  млн км3  (71  % усієї земної поверхні). У Світовому океані зосереджено 96,5  % усіх вод Землі, тому його вважають найголовнішою частиною гідросфери. Світовий океан умовно поділяють на чотири океани: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий.

Складові частини Світового океану

Океани

Моря

Затоки

Протоки

• Тихий (найбільший і  найглибший) • Атлантичний (найбільш освоєний і найбільш забруднений) • Індійський (найтепліший і найсолоніший) • Північний Льодовитий (найменший, наймілкіший, найхолодніший)

Частини океану, відділені від нього суходолом або підвищенням дна

Частини моря, океану, що глибоко вдаються в суходіл (Мексиканська, Перська)

Порівняно вузькі водні простори, що з’єднують океани, моря та інші водойми та розділяють ділянки суходолу (протока Дрейка, Керченська, Беринґова)

Внутрішні

Окраїнні

Майже повністю оточені суходолом (Середземне, Чорне)

Розташовані по окраїнах материків і відокре­ млені від океану островами, півостровами, нерівностями дна (Баренцове, Японське) Суходіл в океані

Материки

Острови

Півострови

Найбільші частини суходолу, з усіх боків оточені океанами й морями: Євразія, Африка, Північна Африка, Південна Африка, Антарктида, Австралія

Відносно невеликі ділянки суходолу, з усіх боків оточені водою

Ділянки суходолу, із трьох боків оточені водою, а з четвертого з’єднані з масивом суходолу (Аравійський)

www.e-ranok.com.ua

—  31  —

комплексне видання з географії

довідник

Походження островів Материкові

Вулканічні

Коралові

Частини материка, що відділилися внаслідок рухів земної кори (Ґренландія, Мадаґаскар)

Утворилися внаслідок виверження вулканів на дні океану (Курильські острови)

Створені вапняковими скелетами коралових полипів, що живуть у тропічних частинах океа­нів (Великий Бар’єрний риф)

Архіпелаг (від грец. archе — початок, pelagos — море) — група островів, які лежать на порівняно невеликих відстанях один від одного.

Солоність води — загальна кількість солей, уміщених в 1  л (1000  г) води. Солоність води вимірюється у  про­міле  (‰) (від латин. pro mille  — на тисячу).

Рух води у Світовому океані Основні види руху водних мас

Вітрові хвилі (викликані вітром, мають коливальний характер)

Сейсмічні хвилі цунамі (викликані землетрусами на дні океану)

Припливновідпливні хвилі (викликані силою тяжіння Місяця та Сонця)

Океанічні течії • Приповерхневі (викликані впливом потужних постійних вітрів, мають поступальний характер) • Глибинні (глибинна циркуляція) (викликані різницею у щільності води)

Припливи і відпливи — це періо­дичне підняття й  опускання рівня води під дією сили тяжіння Місяця та Сонця. Унаслідок обертання Землі припливні хвилі переміщуються назустріч її руху, тобто у напрямку зі сходу на захід. Там, де проходить гребінь припливної хвилі, виникає приплив, який потім змінюється відпливом. Двічі на добу рівень води під час припливу піднімається та двічі на добу під час відпливу рівень води спадає.

Основні океанські течії Океанічні течії — горизонтальні переміщення водних мас на великі відстані. За властивостями води розрізняють холодні й теплі течії. Назва океану

Теплі та холодні течії істотно впливають не лише на клімат окремих країн або материків, але й на клімат усієї планети. Течія

тепла

холодна

Тихий

Північна Пасатна, Південна Пасатна Міжпасатна протитечія, Куросіо, Північнотихоокеанська

Каліфорнійська, Перуанська, Західних Вітрів

Атлантичний

Північна Пасатна, Південна Пасатна, Ґольфстрім, Північноатлантична, Бразильська

Лабрадорська, Канарська, Бенґельська, Західних Вітрів

Індійський

Південна Пасатна, Мусонна, Мозамбіцька Сомалійська, Західних Вітрів

Північний Льодовитий Норвезька, Шпіцберґенська

Східноґренландська

www.e-ranok.com.ua

—  32  —

Довідник

комплексне видання з географії

Води суходолу Річки, види їх живлення та режим Річка — природний водний потік, що рухається в заглибленні, створеному його рухом. Річкова долина — широке поглиблення рульєфу, на дні якого розташоване русло річки.

Річкова система — головна річка з притоками. Басейн річки — територія, із якої річка збирає поверхневі та підземні води. Басейни сусідніх річок розподілені вододілом.

Витік

Русло

Гирло

Дельта

Місце, де річка бере початок (може бути джерело, болото, льодовик тощо)

Річище річки, яким зазвичай тече водяний потік

Місце, де річка впадає в море, озеро, океан або іншу річку

Рівнина в пониззях річки, яка складена наносами, принесеними річкою, і порізана протоками

Основні частини річки

Перекат

Поріг

Заплава

Водоспад

Мілководна ділянка русла, яка утворюється внаслідок відкладення річкових наносів

Мілководна скеляста ділянка в руслі річки

Нижня частина дна річкової долини, укрита рослинністю, яка періодично затоплюється під час повені

Круте падіння води з прямовисного уступу в русло річки

Витрата води — об’єм вод, що протікає через поперечний переріз потоку за одиницю часу (м3/с). Річковий стік — кількість води, що протікає в руслі за певний період часу — місяць, сезон, рік тощо. Річковий стік дорівнює витраті води в  річці, помноженій на час, за який він визначається.

Падіння річки — перевищення її витоку над гирлом, виражене в  метрах. Для визначення падіння річки необхідно від абсолютної висоти витоку річки відняти абсолютну висоту гирла річки. Похил річки — відношення її падіння (у сантиметрах) до довжини річки (у кілометрах).

Типи річок за характером течії

Рівнинні • • • •

Гірські • Бурхлива швидка течія • Падіння велике (тисячі метрів) • Вузька глибока долина

Спокійна, повільна течія Падіння невелике (сотні метрів) Зручні для судноплавства Широка неглибока долина

Живлення річки — постійне поповнення річки водами. Більшість річок суходолу живляться за змішаним типом із переважанням одного з джерел живлення.

Режим річки — закономірні зміни стану річки в часі, передусім зумовлені кліматичними умовами та переважаючим типом живлення.

Види живлення річок

Снігове

Дощове

Льодовикове

Підземними водами

Характерні особливості режиму рівнинних річок

Повінь

Паводок

Межень

Тривале підвищення рівня води й об’­є­му стоку в річці

Короткочасне підвищення рівня води в річці піс­ля дощів і зимових відлиг

Різке тривале зменшення рівня води й об’є­ му стоку річок. Під час межені основним джерелом живлення річки є підземні води

www.e-ranok.com.ua

—  33  —

комплексне видання з географії

довідник

Озера та їх походження Озеро — природне заглиблення суходолу, яке заповнене водою. Озера належать до во­дойм з уповільненим стоком або безстічних. Від моря озеро відрізняється відсутністю зв’язку з океаном. Види озер

Утворення улоговини

Приклади

Тектонічні

У розломах та опусканнях земної кори

Байкал, Танґаньїка

Вулканічні

У кратерах згаслих вулканів

Озера Камчатки, Ісландії

Льодовикові В улоговинах, які виникли під тиском льодовика

Велике Солоне, Велике Ведмеже, Ладозьке

Залишкові

Як залишки давніх морських басейнів, які відокремились у період підняття узбережжя

Каспійське та Аральське моряозера, Чад

Карстові

У порожнинах, які утворилися після розчинення водою гірських порід

Шацькі озера

Лиманні

На узбережжях морів, у гирлах давніх річок

Маракайбо, Сасик

Загатні

Унаслідок перегородження долин річок зсувами, обвалами

Синевир, Тана

Старичні

Ділянки старого русла річки

У долинах рівнинних річок

Болота Болото — надмірно зволожена ділянка суходолу зі своєрідною рослинністю та шаром торфу не менш ніж 30  см. Площа, яку займають болота, становить близько 2  % від загальної площі поверхні Землі. Болота виникають внаслідок

перезволоження ґрунту та заростання водойм у луках та лісах. Заболочуванню сприяють плоский рельєф, неглибоке розташування підземних вод та їх підйом унаслідок будівництва гребель і надмірного зрошування.

Типи боліт за умовами живлення

Низинні — живляться ґрунтовими водами

Верхові — живляться атмосферними опадами

Перехідні — мають мішане живлення  — як ґрунтовими водами, так і атмосферними опадами

Болота

Зволожують повітря нав­ колишньої території

Є місцем проживання багатьох видів тварин і цінних видів рослин

Є місцем накопичення торфу, який використовують як добриво, паливо та хімічну сировину

Після осушення мають високу родючість

Регулюють стік поверхневих вод

Штучні водойми та водотоки Штучні

Водойми

Водотоки

Водосховища

Ставки

Створюють у руслі річки або в зниженні земної поверхні за допомогою греблі з метою забезпечення великими запасами води, для врегулювання річкового стоку, роботи ГЕС, судноплавства

Створюють у ярах або спеціальних поглибленнях і використовують для зрошення садів, городів, догляду за тваринами, розведення риби, птахів

Судноплавні канали

Зрошувальні канали

З’єднують різні річкові системи, утворюючи водну транспортну мережу

Забезпечують водою посушливі сільськогосподарські райони

www.e-ranok.com.ua

—  34  —

Довідник

комплексне видання з географії

Багаторічна мерзлота та льодовики Багаторічна мерзлота — шари мерзлих гірських порід у надрах Землі, які не розмерзаються протягом року. Льодовики — природні рухомі нагрома­ дження льоду на земній поверхні, які утворюються із твердих атмосферних опадів у  районах

із низькими температурами повітря. Вивченням льодовиків займається наука гляціологія. Снігова лінія — умовна межа, вище якої температура повітря від’ємна та відбувається накопичення снігового покриву.

Види льодовиків за районами утворення

Гірські — у долинах і пониженнях на схилах гірських височин (у Гімалаях, Альпах та інших високих горах)

Покривні (шельфові) — на рівнинах (в Антарктиді, Ґренландії, Канадському Арктичному архіпелазі тощо)

• Загальна площа льодовиків становить 16,1  млн км2 (11  % площі суходолу) • У льодовиках сконцентрована найбільша кількість чистої прісної води на Землі (≈  70  %) • Об’єм води, зосереджений у льодовиках, дорівнює сумі атмосферних опадів Землі за 50  років

Підземні води Підземні води — це води, які залягають у  верхніх шарах земної кори в рідкому, твердому та газоподібному стані. На підземні води припадає близько 23  % всієї прісної води на Землі. Види підземних вод

За умовами залягання

За хімічним складом

• Ґрунтові — залягають у першому від поверхні водотривкому шарі • Міжпластові — залягають між двома водотривкими пластами

• Прісні — містять незначну кількість домішок та розчинених мікроелементів • Мінералізовані — містять багато солей, мікроелементів

За температурним режимом • Холодні — температура води не перевищує 20  °С • Теплі — температура води 20—37  °С • Гарячі (термальні) — температура води вища за 37  °С

Біосфера та Ґрунти

Біосфера (від грец. bios — життя і sphaira  — куля) — оболонка Землі, у якій мешкають живі організми. Біосфера має нижню частину атмосфери, усю гідросферу та верхню частину літосфери. Біосфера справляє великий вплив на інші шари Землі, хоча вона набагато тонша за них. Живі організми взаємодіють із навколишнім середовищем і змінюють його характеристики.

Взаємодія біосфери з іншими оболонками Землі Складові частини біосфери

Рослини

Тварини

Гриби

Мікроорганізми

Люди

www.e-ranok.com.ua

—  35  —

комплексне видання з географії

довідник

Ґрунти та їх основні типи Ґрунт — поверхневий родючий шар земної кори, що утворився внаслідок взаємодії літосфери, атмосфери та біосфери протягом тривалого часу. Назва типу ґрунту зумовлена кольором його верхнього шару, який залежить від умісту гумусу і деяких солей. Гумус (перегній) (від латин. humus — земля, ґрунт) — органічна частина ґрунту, яка утворилася внаслідок процесу розкладу й  окис­нення

решток рослин і тварин. У гумусі містяться основні елементи, необхідні для живлення рослин. Родючість — здатність ґрунту забезпечувати рослини елементами мінерального живлення та водою. Родючість є головною властивістю ґрунтів. Ґрунти поширені на земній поверхні зонально, що залежить від кліматичних умов та типів рослинності.

Характеристика основних типів ґрунтів Землі Назва

Район формування (пояс)

Кліматичні умови

Рослинний покрив

Особливості

Червоно-жовті фералітні

Екваторіальний

Високі температури та висока вологість повітря

Вологі вічно- Низька родючість, зназелені ліси чний уміст заліза та алюмінію

Червоно-бурі та червонясто-бурі

Субекваторіальний

Наявність сухого та вологого сезонів

Савани

Малородючі, знач­н ий уміст заліза та алюмінію

Сірі та бурі пус- Субтропічний тельні Тропічний

Високі температури, Пустельна низька вологість по- рослинність вітря

Неродючі, часто засолені

Каштанові

Помірний

Недостатнє зволоження

Сухі степи

Висока потужність гумусового горизонту, відносно родючі

Чорноземи

Помірний

Слабопосушливі умови

Справжні степи

Потужний гумусовий горизонт, висока родючість

Сірі лісові

Помірний

Помірне зволоження Листяні ліси Відносно родючі

Підзолисті та дер­ Помірний ново-підзолисті

Надмірне зволоження Мішані та хвойні ліси

Відносно родючі

Тундровоглейові

Субарктичний Надмірне зволоження, нестача тепла

Тундрова рослинність

Малородючі

Арктичні

Арктичний

Відсутня

Неродючі

Холодно та сухо

Географічна оболонка. загальні закономірності природи Землі Географічна оболонка — природний планетарний комплекс; оболонка, у межах якої стикаються, взаємопроникають і взаємодіють верхня частина літосфери, нижня частина атмосфери, гідросфера та біосфера. Природні процеси в географічній оболонці відбуваються за рахунок променевої енергії

Сонця та внутрішньої енергії Землі. Для географічної оболонки характерними є загальні закономірності її розвитку. Закономірність — це властивість будь-якого географічного об’єкту, яка пояснюється певними природними процесами.

www.e-ranok.com.ua

—  36  —

Довідник

комплексне видання з географії

Загальні закономірності географічної оболонки

Цілісність

Ритмічність

Зональність

Єдність географіч­ної оболонки, зумов­лена вза­є­ мозв’язком і  взаємозалежністю її складових частин

Закономірна повторюваність у часі природних процесів і  явищ у  географічній оболонці

Закономірна зміна природних компонентів і комплексів, що обумовлена неоднаковою кількістю сонячного тепла

Зміна одного компонента природи спричинює зміну інших

Усе, що в природі вже відбувалося, знову повторюється

Широтна — у  напрямку від екватора до полюсів (на рівнинах)

Висотна — від підніжжя до вершини (у  горах)

Природні комплекси суходолу та океану Природні комплекси Землі

Зональні — формуються під впливом зональних чинників і  змінюються у напрямку від екватора до полюсів (широтна зональність) Географічні пояси — найбільші широтні зональні підрозділи географічної оболонки, що мають подібні природні умови Природні зони — великі частини географічних поясів, що мають подібні кліматичні умови, ґрунти, рослинний та тваринний світ

Азональні — формуються під впливом особливостей будови земної кори та рельєфу поверхні Материки

Океани

Природні країни Рівнинні

Гірські

Висотна поясність у горах

Висотна поясність — закономірна зміна з висотою природних компонентів і комплексів у горах унаслідок зміни кліматичних умов. Першим поясом є той, що розташовується біля підніжжя. Кількість висотних поясів залежить від висоти гір та їх місця розташування. Чим вищими є гори та чим ближче вони розташовані до екватора, тим більший набір поясів вони мають.

Зміни природи під впливом господарської діяльності людини Види господарської діяльності людини

Сільське господарство Рослинництво

Тваринництво

Вирощування рослинних культур: пшениці, рису, кукурудзи, бавовнику, картоплі та ін.

Розведення свійської худоби: корів, кіз, свиней, овець, птиці та ін.

Промисловість Виробницт­во засобів праці: верстатів, машин, обладнання та ін.

Природні багатства — компоненти природи, які людина використовує у своїй господарській діяльності. У людства немає інших джерел існування на Землі, окрім тих, що надає їм природа. Люди здатні використати природні багатства за дуже короткий час, а природа не може їх

Виробництво предметів побуту: одягу, взуття, книг, побутової техніки та ін.

Сфера послуг • Торгівля • Освіта • Туризм • Культура • Спорт • Побутові по­ слуги та ін.

швидко відновити. Отже, перед людством постає проблема збереження, охорони, заощадливого використання природних багатств. Екологія — наука, що вивчає особливості функціонування природи й можливі підходи щодо її збереження.

www.e-ranok.com.ua

географія материків і океанів Материки Африка • Площа: 30,3  млн км2 (ІІ місце у світі). • Населення: понад 850  млн осіб (ІІ місце у  світі).

Африку майже посередині перетинає екватор, у західній частині — нульовий меридіан. Північна частина Африки більш ніж удвічі ширша за південну

• Довжина берегової лінії: 30,5  тис. км (ІІІ  місце у світі). • Середня висота над рівнем моря: 650  м (IV місце у світі).

Африка водночас розташована в Північній, Південній, Східній і Західній півкулях Землі

Більша частина материка лежить між тропіками, тому переважна частина території Африки розташована у жаркому тепловому поясі

Основні риси географічного положення Африки

Крайні точки • Північна — мис Рас-Енґела (37°  пн.  ш., 10°  сх.  д.) • Південна — мис Голковий (35°  пд.  ш., 20°  сх.  д.) • Західна — мис Альмаді (15°  пн.  ш., 17°  зх.  д.) • Східна — мис Рас-Гафун (11°  пн.  ш., 51°  сх.  д.)

• Африка оточена водами двох океанів — Атлантичного та Індійського, із півночі омивається Середземним морем, на північному сході — Червоним • Береги материка порізані слабо, найбільша затока  — Ґвінейська  — омиває західне узбережжя Африки в  районі екватора, найбільший півострів — Сомалі, острів  — Мадаґаскар

Від Європи Африка відділена Середземним морем та Ґібралтарською протокою, від Азії — Червоним морем та Суецьким перешийком

Геологічна будова та рельєф Африки Десятки мільйонів років тому Африка була частиною давнього материка Гондвана. Унаслідок дії внутрішніх процесів 65  млн років тому відбулися великі розломи, й Африка відокремилася від інших частин Гондвани. На місці складчастих споруд утворилася АфриканоАравійська платформа. Рухи земної кори, які супроводжувалися численними землетрусами та вивердженнями вулканів, призвели до виникнення найбільшого на суходолі розлому земної

кори. Він тягнеться з Євразії, через Червоне море, Ефіопське нагір’я, уздовж лінії африканських озер до гирла річки Замбезі. Внутрішня будова Африки обумовлює переважання рівнинних форм рельєфу. Африка  — материк середньовисотних і високих рівнин. За переважаючими висотами материк умовно розподіляють на Низьку Африку (північна і західна частини) й Високу Африку (південна й східна).

Закономірності розміщення корисних копалин Африки Закономірність

Групи корисних копалин Паливні

Зв’язок із гео- • Пов’язані з осадологічною бувими породами у  продовою гинах платформ або з крайовими прогинами

Рудні

Нерудні

• Пов’язані з кристалічним фундаментом платформ або з магматичними породами в зонах розломів

• Мають різне походження й  широке розповсюдження • Особливе значення мають родовища алмазів, пов’язаних із магматичними породами

www.e-ranok.com.ua 37

—  38  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці Групи корисних копалин

Закономірність

Найбільш поширені види корисних копалин

Паливні

• Нафта • Природний газ

Райони поши- • Північна частина рення Африки, узбережжя Ґвінейської затоки

Рудні

• • • • • •

Нерудні

• • • • •

Мідні руди Уранові руди Кобальтові руди Платинові руди Манганові руди Золото

• Східна та Південна Африка, Атлаські гори

Фосфорити Слюда Азбест Графіт Алмази

• Повсюди • Алмази — Західна та Південна Африка

Клімат Африки Африка — найжаркіший материк Землі. Надходження великої кількості сонячної радіації на материк протягом усього року обумовлене географічним положенням Африки. Кількість сонячної радіації поступово зменшується у північному та південному напрямках від тропічних широт. Але й на окраїнах материка середні температури найхолоднішого місяця не опускаються нижче +10—+12  °С. Опади розподіляються нерівномірно, що пов’язано з областями високого та низького тиску. Особливо сухо в північній частині Африки в тропічних широтах, оскільки пасати дмуть із посушливих районів Євразії та приносять сухе повітря. Південна частина материка перебуває під впливом південно-східних пасатів з Індійського океану. На розподіл температур та опадів поблизу узбережжя значно впливають холодні та теплі течії.

Цифрою 1 на картосхемі позначено Тріполі — місцевість, де буває найвища температура на Землі —+ 58  °С.

Чинники, що впливають на формування клімату Африки

Розташування більшої частини материка в  тропічних широтах

Велика площа та вирівняна поверхня материка, її піднятість над океаном

Велика кількість сонячної радіації протягом року

• Утворення природних бар’єрів для проходження океанічних повітряних мас • Вільне проходження континентальних повітряних мас

Холодні та теплі морські течії

• Холодна течія (Бенґальська) збільшує посушливість клімату узбережжя • Теплі течії (Ґвінейська, Мозам­ біцька) сприяють збільшенню кількості опадів на узбережжях

www.e-ranok.com.ua

—  39  —

комплексне видання з географії

довідник

Кліматичні пояси Африки Назва кліматичного поясу

Екваторіальний

Географічне ­положення

Повітряні маси й вітри

Узбережжя Ґвінейської затоки та басейн річки Конґо

Температурний режим

Опади

Тип клімату

Екваторіальні  — теплі, вологі

Середні тем- Понад 2000  мм на Екваторіальператури: рік, рівномірно ний +26...+28  °С протягом року

Субекваторі- На південь і північ альний від екваторіального (до 15°  пн.  ш. на сході та 20°  пд.  ш. на заході)

Улітку  — вологі екваторіальні, узимку  — сухі тропічні

Середні температури: +26...+28  °С протягом року

1000—1500  мм на рік, випадають переважно в  період вологого сезону

Субекваторіальний

Тропічний

Тропічні широти

Тропічні, сухі

Середні температури: +16...+32  °С, велика добова амплітуда

Від 50—100  мм в областях пустельного клімату до 400—600  мм в області вологого клімату

• Тропіч­ний пустельний • Тропіч­ний вологий

Субтропічний

На крайній півночі та крайньому півдні

Улітку — тропічні сухі, узимку — помірні відносно теплі й вологі

Середні температури: улітку +27...+28  °С, узимку +10...+12  °С

Від 600—700  мм в області середземноморського клімату до 900— 1000  мм в області з рівномірним зволоженням

• Середзем­ но­мор­ський • Субтро­піч­ ний із рівномірним зволоженням

Внутрішні води Африки Головна риса річкової мережі Африки — її нерівномірний розподіл стока і густоти. Більшість річок належить до басейну Атлантичного океану. На річках розташована велика кількість порогів та водоспадів, що зумовлює великі запаси гідроенергії. Більшість африканських озер розташовані у Південно-Східній Африці. У тектонічних улоговинах Східноафриканського розлому розмістилися витягнуті за формою та

дуже глибокі озера. Таким є озеро Танґаньїка (завглибшки 1435  м) — найдовше у світі прісноводне озеро. Його протяжність з півночі на південь становить близько 670  км, а ширина — усього 22—72  км. Африка багата на підземні води. Величезні запаси підземних вод зосереджені в артезіанських басейнах Сахари. У пустелях, де підземні води розташовані близько до поверх­ні, утворюються оазиси.

Природні зони Африки Назва

Зона вологих екваторіальних лісів (гілея)

Географічне положення

Територія узбережжя Ґвінейської затоки та басейн річки Конґо

Особливості ­клімату

Ґрунти

Жаркий: середні температури +24...+26  °С протягом року. Вологий: понад 3000  мм опадів на рік, щоденні зливи

Червоножовті фералітні

Представники рослинного світу

тваринного світу

Багатоярусні ліси, близько 25  тис. видів рослин: сейба, пальми, каучуконоси, ліани, фікуси та ін.

Багато видів мавп, слони, носороги, леопарди, багато змій, птахів, комах

www.e-ranok.com.ua

—  40  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці Географічне положення

Назва

Савани та рідколісся

Пустелі й  напів­ пустелі

У формі гігантської підкови огинає зону вологих екваторіальних лісів до 16°—18° на півночі та майже до Південного тропіка на півдні

Особливості ­клімату

Ґрунти

Характерні дві пори року: суха і  волога. Кількість опадів від 250  до 2000  мм на рік. Середні температури повітря: +15...+32  °С

Фералітні, червоні, корич­ невочервоні, червонобурі

Представники рослинного світу

тваринного світу

Злакові трави, акації, деревоподібний молочай, пальми, баобаби (хлібні дерева), долинами річок  — галерейні ліси

Буйволи, антилопи, зебри, жирафи, слони, носороги, бегемоти, крокодили, леви, гепарди, леопарди, шакали, гієни, страуси, марабу та ін. Антилопи, Тропічний пустель- Пустельні Незначна росУ тропічноящірки, змії, тропічні, линність, коний. му і частково багато комах, лючі чагарничасто заВеликі добові ампсубтропічному гієни, шакали, солені ки, верблюжі кліматичних по- літуди температур. колючки, алое, страуси, дрохКількість опадів ясах. Уздовж види молочаю, ви Північного тро- 100—200  мм на  рік. дикі кавуни, піка — Сахара, Середні температури вельвічія, повітря: на Південному в оазисах — тропіку  — Кала- +16...+32  °С, пальми максимальна  — харі та Наміб +58  °С (у тіні)

Екологічні проблеми Африки Екологічні проблеми — проб­леми, що виникають у зв’язку з  втручанням людини в природні процеси, призводять до порушення рівноваги природних комплексів, змінюючи їх або повністю знищуючи. Протягом усієї своєї історії людство поступово посилювало тиск на приНазва

роду, усе більше порушуючи в ній екологічну рівновагу. Природні заповідні території  — ділянки суходолу або моря, на яких зберігається у природному стані весь природний комплекс чи його окремі компоненти.

Причини виникнення

Заходи щодо вирішення

Збільшення території Вирубування лісів, знищення трав’я­ Створення «зеленого поясу»: наса­ пустель ного покриву через випас тварин дження пальм, акацій, евкаліптів Знищення лісів еква- Вирубування цінних порід дерев торіального поясу

Відновлення лісових ділянок

Зменшення кількості диких тварин у саванах

Створення природних заповідних територій

Активне освоєння людиною природних територій, розорювання, розведення свійських тварин

Населення і політична карта Африки • Середня густота: ≈ 25  осіб/км2. • Найбільша густота: ≈ 548  осіб/км2. • Кількість країн, включаючи залежні: 61.

• Найбільша країна за площею: Судан (2,5  млн км2). • Найбільша країна за населенням: Ніґерія (≈ 133,9  млн осіб).

www.e-ranok.com.ua

—  41  —

комплексне видання з географії

довідник

Расовий склад населення Африки

Європеоїди ­ (північ ­Африки) • Араби • Бербери

Негроїди (на південь від  Сахари) • Пігмеї • Бушмени

Монголоїди (на острові ­Мадаґаскар) • Мала­­гасійці

Готтентоти Банту та ін.

Розпад колоніальної системи Африки Рік

Подія

1910

Британські володіння на півдні континенту об’єднуються в Південно-Африканський Союз

1922

Єгипет отримав незалежність

1956

Марокко, Туніс, Судан домагаються суверенітету

1957

Велика Британія надає незалежність Золотому Берегу

1958

Одинадцять французьких територій одержують статус автономії (відносна самостійність)

1960

«Рік Африки». Чотирнадцять країн стають незалежними

Австралія • Площа: 7,7  млн км2 (VI місце у світі). • Населення: 20,1  млн осіб (V місце серед населення материків).

• Довжина берегової лінії: 15,7  тис. км (VI  місце у світі). • Середня висота над рівнем моря: 215  м (VI  місце у світі).

Географічне положення Австралії • Австралія цілком лежить у Південній півкулі • Південний тропік проходить через середину материка

Австралія — найменший за площею материк Землі

Більша частина Австралії розташована в тропічних широтах

Основні риси географічного положення Австралії

Крайні точки • Північна — мис Йорк (11°  пд.  ш., 142°  сх.  д.) • Південна — мис ПівденноСхідний (39°  пд.  ш., 146°  сх.  д.) • Західна — мис Стіп-Пойнт (26°  пд.  ш., 113°  сх.  д.) • Східна — мис Байрон (28°  пд.  ш., 153°  сх.  д.)

• Із заходу Австралія омивається Індійським океаном, зі сходу — Тихим • Уздовж північно-східного узбережжя простягнувся найбільший у світі кораловий риф — Великий Бар’єрний риф, який ­ускладнює судноплавство

• Береги материка розчленовані слабо, тому в Австралії мало заток, сприятливих для будівництва портів • Австралія розташована відносно близько до Південно-Східної Азії

Геологічна будова та рельєф Австралії Австралія, як і Африка, входила до складу давнього материка Гондвана. Її відокремлення відбулося близько 180  млн років тому. В основі материка Австралії лежить давня платформа, на схід від якої простяглися області герцинської

складчастості. На відміну від інших материків, в Австралії відсутні області молодої складчастості, тому такі явища, як вулканізм та землетруси, Австралії не властиві. За особливостями рельєфу Австралія подіб­на до Африки.

www.e-ranok.com.ua

—  42  —

Довідник

комплексне видання з географії

Але на відміну від африканського континенту для Австралії є характерним переважання низовин. Австралія  — найнижчий материк нашої планети. Тільки на східній окраїні материка розташовані невисокі, сильно зруйновані гори —

Великий Вододільний хребет. Найвищою точкою Австралії є  гора Косцюшко  — 2228  м. У період із травня до жовтня у горах випадає велика кількість снігу, але сучасного зледеніння в горах Австралії немає.

Закономірності розміщення корисних копалин Австралії Групи корисних копалин

Закономірність

Зв’язок із геологічною будовою Найбільш поширені види корисних копалин Райони поширення

Паливні

Рудні

Нерудні

• Пов’язані з оса- • Пов’язані з магматичдовим чохлом ними та метаморфічними породами кристалічного фундаменту платформи • Нафта • Залізні руди • Природний газ • Манганові руди • Буре вугілля • Руди кольорових мета• Кам’яне вугілля лів: міді; нікелю; золота • Переважно на • Захід, північ, південь сході та південно- материка, о. Тасманія му сході материка

• Мають різноманітне похо­ дження та пов’язані з різними тектонічними структурами • Найбільше значення мають родовища алмазів та опалів

• Алмази поширені побли­з у м. Кім­берлі в Західній Австралії • Опали у  внут­рішніх районах (Центральна низовина)

Клімат Австралії Австралія — найпосушливіший материк Землі. Це пояснюється її положенням у тропічних широтах. Протягом року на материк надходить велика кількість сонячної радіації. Переважання нисхідних рухів повітря заважає утворенню дощових хмар, тому опадів випадає дуже мало. Південно-східний пасат із Тихого океану втрачає більшу частину вологи, зрошуючи схили Великого Вододільного хребта. У тропічних широтах формуються сухі й жаркі повітряні маси, які визначають кліматичні особливості великих масивів суходолу. Чинники, що впливають на формування клімату Австралії

Розташування більшої частини материка в  тропічних широтах

Розміщення гірських масивів на шляху дії вологих пасатів з океану

Переважно рівнинний характер поверхні материка

• Велика кількість сонячної радіації протягом року

• Більша частина опадів випадає на схід­ ному та південно-східному узбережжі • Відсутність зволоження значних територій, розташованих за схилами гір

• Вільне проходження континентальних тропічних повіт­ряних мас у  будь-яких напрямках

www.e-ranok.com.ua

—  43  —

комплексне видання з географії

довідник

Кліматичні пояси Австралії Назва кліматичного поясу

Географічне положення

Повітряні маси й вітри

Температурний режим

Субекваторі- Територія альний Північної ­Австралії

Улітку  — вологі еквато­ ріальні, узимку  — сухі тропічні

Високі температури повіт­ ря протягом року. Середні температури: ≈  +24...+25  °С

Значна кількість опадів (1000—1500  мм), які випадають переважно в літній період

Субекваторіальний

Тропічний

Між 20° і  30°  пд.  ш., простягнувся широкою смугою вздовж Південного тропіка

Тропічні, у  західних і  центральних районах  — сухі континентальні, на сході  — вологі

Середні температури: улітку +30  °С; узимку +16  °С

У західних і внут­ рішніх областях незначна кількість (200  мм на рік). На сході понад 1000  мм на рік

• Тропіч­ ний сухий • Тропіч­ ний вологий

Субтропічний

Південна частина материка

Улітку  — тро­пічні повіт­ряні маси, узимку — помірні

Середні температури: улітку +20...+25  °С; узимку +10...+15  °С

На південному заході сухе літо і  волога зима (500—1000  мм на рік). На південному сході опади випадають рівномірно (понад 1000  мм на рік). На узбережжі Великої Авст­ралійської затоки кількість опадів незначна (≈  250  мм на рік)

• Середзем­ но­мор­ський • Субтро­ пічний вологий • Субтро­ пічний континентальний

Опади

Тип клімату

Внутрішні води Австралії

Умовні ­позначення   басейни підземних вод

Сухість клімату Австралії обумовлена слабким розвитком поверхневих вод на її території. В Австралії є тільки одна велика річка  — Мюррей (протяжність 2570  км) із притокою Дарлінґ (протяжність 2740  км). І, хоча за довжиною вони майже не поступаються деяким річкам Європи, їх водність є набагато меншою. Величезні райони пустель і напівпустель не мають зовнішнього стоку і перетинаються лише тимчасовими водотоками — кріками, які заповнюються водою тільки під час дощів. В Австралії велика кількість озер, але зазвичай вони солоні і мають дощове живлення. Більшу частину року ці озера вкриті шаром солі. Найбільше озеро на материку — озеро Ейр, розташоване в центральній частині. Австралія багата на запаси підземних вод. У величезному прогині внутрішньої частини материка залягають потужні водоносні шари. Вони мають велике значення для обводнення і зрошення посушливих районів.

www.e-ranok.com.ua

—  44  —

Довідник

комплексне видання з географії

Природні зони Австралії Назва

Зона вологих вічно­ зелених лісів

Представники

Географічне положення

Особливості клімату

Вузька смуга вздовж північносхідного узбережжя Австралії

Теплий, се­ редні темпе­ ратури +24...+25  °C. Вологий: понад 1000  м на рік, протягом усього року Чітко виражені сухий та вологий періоди

Червоножовті фералітні, червоні фералітні

Сухий, із знач­ними добовими амплітудами температур

Пустельні Чагарникові акації тропічні, та евкаліпти, посузасолені, хостійкі ­трави черво­ нясто-бурі, піщані

Савани і  рідколісся

Поширені у  трьох кліматичних зонах, займають північну, східну (крім узбережжя) та південнозахідну частини материка Пустелі На захой  наді в  центрі півпус- й півночі мателі терика (65  % площі)

Ґрунти

рослинного світу

Червоні, коричневі

Австралійський материк тривалий час перебував в умовах ізоляції від інших частин світу, тому його органічний світ є дуже своєрідним. Так, більшість видів австралійських рослин (75  %) та тварин (понад 95  %) водяться тільки на цьому материку. Такі рослини і тварини називають ендеміками (від грец. endemos —місцевий).

Багатий видовий склад: евкаліпти (500  видів), араукарії, сосни, каурі, червоні кедри, пальми, баньяни, папороті, понад 50  видів квітів та ліан Евкаліпти, акації, пляшкові дерева, злакові трави

тваринного світу

Сумчасті ведмеді, коала, багато птахів: райські птахи, папуги, казуари, широкороті коршуни та ін.

Кенгуру (понад 50  видів), страуси, собака динго та ін.

Сумчасті кроти, земляні зайці, великі червоні кенгуру, собака динго, миші, вомбати (землерийні травоїдні, схожі на байбаків)

Крім того, багато видів рослин і  тварин збереглися з давніх геологічних епох. Їх називають реліктами (від латин. reliktum — залишок). Австралія — країна сумчастих тварин (близько 125  видів). Сумчастими їх називають за наявність у більшості тварин сумки (шкірної складки), у якій вони виношують своїх дитинчат.

Населення Австралії Середня густота: ≈ 2,1  осіб/км2 (найнижча у світі). Заселення Австралії вихідцями з ПівденноСхідної Азії почалося близько 40  тис. років тому. Корінне населення Австралії (аборигени) належить до австралоїдної раси. До прибуття європейців вони проживали у східній частині

материка. У 1778  р. на берег морської затоки висадилися близько 200  англійських солдатів, матросів та 850  каторжників. Вони заснували перше каторжне поселення і назвали його Сідней. Масове заселення материка вільними посе­ленцями розгорнулося в ХІХ ст., коли в Авст­ралії були знайдені великі поклади золота.

Сучасне населення Австралії

Потомки переселенців • Великої Британії • Німеччини

• Італії • України та ін.

Корінне населення (аборигени)

www.e-ranok.com.ua

—  45  —

комплексне видання з географії

довідник

Антарктида • Площа: 14  млн км2 (V місце у світі). • Населення: постійного немає. • Довжина берегової лінії: 30  тис. км (ІV  місце у світі).

• Середні висоти над рівнем моря: 2040  м (з  льодовим покривом, І місце у світі), 410  м (без льодового покриву, V місце у світі).

Географічне положення Антарктиди Антарктида має унікальне географічне положення — у районі Південного полюса. Материк був відкритий тільки 16  січня 1820  р. Це було викликане віддаленістю від інших материків та суворими кліматичними умовами. За площею Антарктида майже вдвічі більша за Майже повністю лежить за Північним полярним колом

площу Австралії та в півтора разу — за площу Європи. Своїми обрисами Антарктида нагадує Північний Льодовитий океан і близька йому за площею. Особливості географічного положення Антарктиди визначають унікальність усіх інших її природних компонентів.

Омивається водами трьох океанів — Тихого, Індійського й Атлантичного. (Деякі дослідники виділяють Південний океан, що охоплює приполярні широти Південної півкулі)

Більша частина материка лежить у Східній півкулі

Основні риси географічного положення Антарктиди

Майже в центрі материка розташований Південний полюс. Крім географічного, в Антарктиді є  ще декілька полюсів: Південний магнітний, Полюс «відносної недосяжності», світовий «Полюс холоду» та «Полюс вітрів»

Значно віддалена від інших материків. Від Південної Америки її відділяє протока Дрейка завширшки близько 900  км

Більшу частину берегової лінії утворюють краї льодовика, що являють собою крижані урвища зав­вишки декілька десятків метрів. Виділяються лише півострів Антарктичний та Південні Шетландські острови

Геологічна будова та рельєф Антарктиди Геологічні дослідження материка свідчать, що під льодяним покривом Антарктида являє собою давню платформу. Її геологічна будова майже збігається з будовою платформи інших материків Південної півкулі. Цей факт підтвер­ джує думку вчених, що Антарктична платформа є частиною давнього материка Гондвани. Східна (Велика) Антарктида — більш піднята частина материка. Представлена плоскогір’ями

та плитами з висотами 600—800  м. Західна (Мала) Антарктида — переважно низовинна частина. Під тиском льоду гірські породи прогнулися і майже 70  % Західної Антарктиди лежить нижче рівня моря. Трансантарктичні гори (Антарктичні Ан­ди)  — гігантські гірські ланцюги протяжністю майже 5000  км та зав­ вишки понад 4000  м.

Клімат Антарктиди Антарктида — найхолодніший материк нашої планети. Її справедливо називають «холодильником» Землі. Особливо суворим є  клімат внутрішніх районів материка. Середні добові температури там навіть улітку не піднімаються вище за –30  °С, а взимку сягають  –70  °С. На станції «Восток» зареєстрована найнижча температура —–  89,2 °С. Це місце вважають Полюсом холоду Землі. За теоретичними розрахунками

вчених температури в Антарктиді можуть бути ще нижчими. Уся територія материка, за винятком Антарктичного півострова, розташована в  антарктичному кліматичному поясі. Усю поверхню Антарктиди займає льодова пустеля. Тільки подекуди на узбережжі та прилеглих  островах зустрічаються безсніжні ділянки — антарктичні оазиси.

www.e-ranok.com.ua

—  46  —

Довідник

комплексне видання з географії

Чинники, що впливають на формування клімату Антарктиди

• Висота над рівнем моря • Куполоподібна форма

Географічне положення Малий кут падіння сонячних променів

Висока відбивна здатність льоду

Довга по­лярна ніч

Низькі середньо­ річні температури повітря

• Охолодження поверхні материка • Формування області постійного високого тиску • Морозна та суха погода

Різниця у температурах повіт­ря внутрішніх та прибережних районів Різниця атмосферного тиску у  внут­ рішніх та прибережних районах Утворення стокових вітрів

Загальна характеристика антарктичного кліматичного поясу Назва кліматичного поясу

Антарктичний

Географічне положення

Повітряні маси й вітри

Майже весь Антарктичні повіт­ материк Ан- ряні маси, сухі тарктида й холодні; утворюються стокові вітри

Температурний ­режим

Середні температури повітря: улітку –16...–32  °С, узимку –32...–65  °С

Опади

50— 200  мм на рік

Тип ­клімату

Антарктичний

Південна Америка • Площа: 18,3  млн км2 (IV місце у світі). • Населення: 362  млн осіб (IV місце у світі). • Довжина берегової лінії: 26  тис. км.

• Середня висота над рівнем моря: приблизно 580  м (IV місце у світі).

Географічне положення Південної Америки Південна Америка разом із Північною Америкою утворюють частину світу під загальною назвою Америка. В епоху Великих географічних відкриттів ці землі європейці називали Новим Світом. Своїми обрисами Південна Америка • Південна Америка повністю розташована у  Західній півкулі • Екватор перетинає Південну Америку у  північній частині

схожа на трикутник, а деякі порівнюють її з гроном винограду. Природа Південної Америки надзвичайно багата, що більшою мірою пояснюється особ­ ливостями її географічного положення.

Основна частина материка лежить у жаркому тепловому поясі

• За площею Південна Америка посідає IV місце серед материків світу • За формою нагадує трикутник

Основні риси географічного положення Південної Америки

Крайні точки • Північна — мис Ґаллінас (12°  пн.  ш., 72°  зх.  д.) • Південна — мис Фроуерд (54°  пд.  ш., 72°  зх.  д.) • Західна — мис Паріньяс (4°  пд.  ш., 81°  зх.  д.) • Східна — мис Кабу-Бранку (7°  пд.  ш., 35°  зх.  д.)

Із заходу Південна Америка омивається водами Тихого океану, із сходу — Атлантичного. Північні береги омиває Карибське море

• Береги материка порізані слабо, заток і островів небагато. Найбільший острів Вогняна Земля відділений від материка Маґеллановою протокою • Південна Америка з’єднується з Північною Панамським перешийком, через який прорито Панамський канал • Від Антарктиди Південну Америку відділяє протока Дрейка

www.e-ranok.com.ua

—  47  —

комплексне видання з географії

довідник

Геологічна будова та рельєф Південної Америки В основі Південної Америки лежить давня Південноамериканська платформа, що є  частиною проматерика Гондвана. Під дією внутрішніх сил Землі ця платформа мільйони років рухалася на захід. Унаслідок взаємодії континентальної та океанічної літосферних плит шари земної кори зминалися у складки, утворивши на заході материка гори Анди. Розвиток складчастих структур продовжується і в наш геологічний час та супроводжується інтенсивними процесами вулканізму і землетрусами, що іноді мають катастрофічні наслідки. Вулкани Анд є частиною гігантського Тихоокеанського вулканічного кільця. За особливостями рельєфу

Південну Америку умовно поділяють на Гірський захід та Рівнинний схід. Рельєф рівнинної частини сформувався на Південноамериканській платформі. Із щитами платформи пов’язані плоскогір’я — Бразильське та Ґвіанське. У  прогинах платформи розташовані низовини, вкриті потужним шаром осадових порід  — Амазонська, Орінокська та Ла-Платська. Складчаста область Анд — найдовша у світі (протяжність 9  тис. км). Анди почали формуватися після розколу Гондвани, а процеси підняття та опускання окремих ділянок гір тривають і дотепер. На формування рельєфу Анд значно вплинули зледеніння та водна ерозія гірських водотоків тощо.

Корисні копалини Групи корисних копалин

Закономірність

Паливні

Рудні

Нерудні

Зв’язок із геологічною будовою

• У западинах і прогинах платформи

• Пов’язані з виходами давніх кристалічних порід платформи • Пов’язані з укоріненням магми по лініях розломів у поясі складчастості

• Мають різноманітне походження: вулканічне, магматичне, органічне та ін.

Найбільш поширені види корисних копалин

• Нафта • Природний газ

• • • • • •

• Найбільше значення мають поклади сірки, селіт­ ри, смарагдів

Райони поширення

• На півночі та в  центральній частині материка

• Бразильське та Ґвіанське плоскогір’я • На заході мате• Анди рика

Залізні, марганцеві та нікелеві руди Боксити Мідні, олов’яні, свинцеві, цинкові руди Золото Платина Срібло

Клімат Південної Америки Чинники, що впливають на формування клімату Південної Америки

Розташування материка переважно в екваторіаль­ них, субекваторіальних та тропічних широтах Надходження великої кількості сонячної радіації

Переважання пасатної циркуляції повіт­ряних мас

Високі температури повітря на рівнинних територіях (за виключенням південних)

Значна кількість опадів спричинена формуванням пасатів над Атлантичним океаном

Рельєф

Океанічні течії

• Повітряні маси з Атлантичного океану без перешкод проникають углиб материка рівнинною територією • Анди утворюють бар’єр для повітряних мас, що надходять з Тихого океану та Карибського моря

Теплі течії додатково насичують повітря вологою, а  холодні, навпаки, зменшують його вологість

www.e-ranok.com.ua

—  48  —

Довідник

комплексне видання з географії

Розташування Південної Америки в екваторіальних та тропічних широтах спричинює надходження великої кількості сонячної радіації — від 120  до 160  ккал/ см2. Більша частина території материка перебуває під впливом екваторіальних та тропічних повітряних мас. Лише на півдні клімат формується під впливом помірних повітряних мас. Південна Америка є найвологішим материком Землі. Переважна кількість вологи надходить з Атлантичного океану внаслідок пасатної циркуляції. Теплі Ґвіанська та Бразильська течії сприяють збільшенню кількості опадів, а холодні Перуанська та Фолклендська течії, навпаки, зменшують. Східна рівнинна частина материка підпадає під вплив Атлантичного океану. На заході Анди заступають шлях повітряним масам Тихого океану. В Андах кліматичні умови залежать від висотних поясів. Із підняттям у горах стає холодніше. Верхівки гір часто вкриті снігом та льодом. Біля підніжжя гір кліматичні умови відповідають кліматичним умовам того поясу, у межах якого вони розташовані.

Кліматичні пояси Південної Америки Назва кліматичного поясу

Географічне ­положення

Повітряні маси й вітри

Температурний режим

Опади

Тип клімату

Екваторіальний

У районі екватора на північ і південь від Америки

Екваторіальні

Середні температури: +24...+28  °C протягом року

1500— 2500  мм протягом року

Екваторіальний вологий

Субекваторіальний

Оточує екваторіаль­ ний пояс із  півночі (Ґвіанське плоско­ гір’я, Оринокська низовина), із сходу та півдня (північносхідна частина Амазонської низовини та більша частина Бразильського плоскогір’я)

Улітку вологі екваторіальні, узимку  — сухі тропічні

Середні температури: +24...+25  °C протягом року

1000— 2000  мм, наявність вологого та сухого сезонів

Субеквато­ ріальний

Тропічний

Смуга вздовж південного тропіка та південно-східна узбережна частина Бразильського плоскогір’я

Тропічні вологі (на східній рівнинній частині), тропічні сухі (на західному узбережжі)

Середні температури: улітку +23...+24  °C; узимку +15...+16  °C

• 1000— 2000  мм на  сході • До 100  мм на заході

• Тропічний вологий • Тропічний сухий

www.e-ranok.com.ua

—  49  —

комплексне видання з географії

довідник

Закінчення таблиці Назва кліматичного поясу

Географічне ­положення

Повітряні маси й вітри

Температурний режим

Опади

Тип клімату

Субтропічний

На південь від тропічного, між паралелями 30° і  40°  пд.  ш.

Улітку  — тропічні, узимку  — помірні

Середні температури: улітку +22...+24  °C; узимку +8...+10  °C

• 800— 2000  мм на сході • 200— 400  мм в  центрі • 500— 1000  мм на заході взимку

• Субтропіч­ ний із рівномірним зволоженням • Субтропіч­ ний континентальний • Серед­зем­ номорський

Помірний

На південь від 40°  пд.  ш.

Помірні

Середні температури: улітку +15...+17  °C; узимку +5...+7  °C

• Близько 3000  мм на заході • 2 5 0 — 300  мм на сході

• Помірний морський • Помірний континентальний

Внутрішні води Південної Америки Південна Америка — найбагатший водами материк Землі. На нього припадає 27  % загального об’єму світового стоку води, що спричинено кліматичними особливостями та рельєфом. Живлення більшості річок Південної Амери-

ки — дощове. Окремі річки живляться водами від танення льодовиків та снігу в горах. Особливості геологічної будови материка визначили утворення в річищах річок численних водоспадів.

Природні зони Південної Америки У розміщенні природних зон на рівнинах Південної Америки чітко простежується широтна зональність, а в горах висотна поясність. Стабільно теплий та вологий клімат спричинив панування на більшій частині материка вічнозелених лісів. Берегові пустелі, що простягнулися смугою на 4,5  тис. км уздовж західного узбережжя, — надзвичайні за своїми кліматичними умовами. Основними особливостями є невисокі Назва

Зона вологих екваторіальних лісів (сельва, Амазонія)

Географічне ­положення

Особливості клімату

По обидва боки від екватора на Амазонській низовині

Теплий, вологий протягом року

температури повітря (+20  °С), відсутність опадів та висока вологість. Близькість холодної Перуанської течії сприяє швидкому охолодженню повітря та утворенню хмар шаром до 400  м, який заважає повітрю прогріватися. Але дощ із цих хмар майже ніколи не випадає. Пустеля Атакама — одна з найпосушливіших областей земної кулі.

Грунти

Червоножовті фералітні

Представники рослинного світу

тваринного світу

40  тис. видів рослин, серед яких різні види ліан та орхідей. Цінні породи дерев — каучуконос гевея, хінні, какао, динні, сейба, пальми, бальсна, червоні

Дуже багатий тваринний світ: мавпи, мурахо­їди, змії, багато птахів, особливо папуг, комах

www.e-ranok.com.ua

—  50  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці Представники

Географічне ­положення

Особливості клімату

Савани і  рідколісся (савани Північної півкулі  — льянос, Південної півкулі — кампос)

Ґвіанське, Бразильське плоскогір’я та Орінокська низовина

Чітко простежуються вологий та сухий сезони

Червоні фералітні

Бразильські араукарії, воскові пальми, дерева небрача, кактуси, молочаї, злакові трави; долинами річок — вічнозелені галерейні ліси

Субтропічний степ (пампа)

У нижніх течіях річок Парана та Уругвай

У західній частині дощів менше, у східній  — більше

Черво­ нуваточорні

Злакові трави  — Безгорбі верблюди тонконіг, помпасова, гуанако, олені, памковила, дике просо паські кішки, страуси нанду, багато видів гризунів

Назва

Грунти

рослинного світу

тваринного світу

Низькорослі олені, свині-пекарі, броненосці, тапіри, ягуари, пуми, страуси нанду

Населення і політична карта Південної Америки • Кількість країн, включаючи залежні: 15. • Найбільша густота населення: приблизно 34  особи на 1  км2 (в Еквадорі). • Головна релігія: християнство.

• Основні мови спілкування: іспанська, португальська. • За рівнем розвитку країни материка — країни, що розвиваються.

Населення Південної Америки

Європеоїди • Нащадки іспанців, португальців • Інші переселенці з  країн Європи

Негроїди

Монголоїди

• Нащадки африканців, які були привезені з Африки за часів рабовласництва

Мішані раси

• Індіанці — корін­ні жителі материка

• Метиси • Мулати • Самбо

Господарство країн Південної Америки Провідні галузі господарства

Промисловість • • • • • • •

Гірничовидобувні галузі Металургія Машинобудування Хімічна Лісова і лісопереробна Легка Харчова

Сільське господарство Рослинництво

Тваринництво

• Пшениця, кукурудза, тютюн, цукрова тростина, бавовник, какао-боби, кава, гевея (каучукове дерево)

• Розведення великої рогатої худоби, вівчарство, свинарство, рибальство

www.e-ranok.com.ua

—  51  —

комплексне видання з географії

довідник

Північна Америка • Площа: 24,2  млн км2 (ІІІ місце у світі). • Населення: приблизно 507  млн осіб (ІІІ  місце у світі).

• Довжина берегової лінії: 60  тис. км (ІІ місце у світі). • Середня висота над рівнем моря: 720  м (IV  місце у світі).

Географічне положення Північної Америки • Лежить у Північній і  Західній півкулях • Основна частина материка розташована між Північним тропіком та Північним полярним колом

• Розташована в усіх кліматичних і географічних поясах, крім екваторіального • Більша частина материка  — у помірному та холодному поясах

• За площею Північна Америка посідає ІІІ  місце серед материків світу • За формою нагадує трикутник

Основні риси географічного положення Північної Амерки

Крайні точки • Північна — мис Мерчісон (72°  пн.  ш., 95°  зх.  д.) • Південна — мис Мар’ято (7°  пн.  ш., 81°  зх.  д.) • Західна  — мис Принца Уельського (66°  пн.  ш., 168°  зх.  д.) • Східна — мис СентЧарльз (53°  пн.  ш., 56°  зх.  д.)

Розташована між Тихим (на заході) та Атлантичним (на сході) океанами. На півночі її береги омиває Північний Льодовитий океан, а на південному сході — теплі води Кариб­ ського моря

• Із Південною Америкою її сполучає Панамський перешийок, через який прокладено Панамський канал • Від Євразії Північну Америку відокремлює Беринґова протока

На півночі, північному заході та північному сході береги сильно розчленовані. Затоки: Мексиканська, Ґудзонова, Каліфорнійська. Півострови: Лабрадор, Флорида, Каліфорнія, Аляска; острови: Ґренландія, Ньюфаундленд, Канадський Арктичний архіпелаг, Великі й Малі Антильські та Алеутські острови

Геологічна будова та рельєф Північної Америки Північна Америка є частиною давнього материка Лавразія. Близько 135  млн років тому Північноамериканська літосферна плита почала віддалятися від Євразійської. Унаслідок зіткнення з Тихоокеанською плитою відбулося стиснення західних окраїн материка, що супроводжувалося активним вулканізмом і підняттям території. Найдавнішою тектонічною структурою

у  межах літосферної плити є Північноамериканська платформа. У палеозої відбулося утворення фундаменту молодої платформи на півдні материка. У каледонському та герцинському періодах відбувалися складкоутворюючі процеси на сході материка. Гігантська область складчастості утворилася в мезозої на заході материка та продов­жує формуватися і в наш час.

Розміщення основних форм рельєфу Північної Америки Складні геологічна та тектонічна будови материка обумовлюють його різноманітний рельєф. Платформам відповідають різні за висотою рівнини, областям складчастості — гори. Із сучасними процесами горотворення в  західній частині материка пов’язані руйнівні землетруси та виверження вулканів. Північноамериканські Кордильєри разом із Південноамериканськими Андами утворюють найбільшу гірську систему світу, що простягається більше ніж на 18  000  км. Пересічні

висоти сягають 5—6  тис. м. Тут розташовані великі льодовики, багато вулканів. Підняттю Північноамериканської платформи (канадському щиту) відповідає Лаврентійська височина з абсолютними висотами близько 1500  м. У південному напрямку височини поступово змінюються низовинами. Аппалачі —давні гори, які простягаються на 2100  км. Протягом багатьох років Аппалачі руйнувалися, тому мають згладжені куполоподібні форми.

www.e-ranok.com.ua

—  52  —

Довідник

комплексне видання з географії

Зовнішні процеси, які активно впливали на формування рельєфу материка

Давнє покривне зледеніння

Діяльність поверхневих та підземних вод, вітру

Утворення льодовикових форм рельєфу: льодовикові відкладення, борозди, валуни округлої форми та ін.

• Утворення каньйонів річкових долин • Утворення печер • Утворення дюн, барханів, дрібних еолових форм

Закономірності розміщення корисних копалин Північної Америки Групи корисних копалин

Закономірність Паливні

Рудні

Нерудні

Зв’язок із геологічною будовою

• Пов’язані з осадовим чохлом платформ, материковим шельфом, крайовими прогинами

• Пов’язані з магматичними та метаморфічними породами, породами фундаменту давньої платформи та з виходами магматичних порід у розломах

• Характеризуються різноманітним походженням та широким розповсюдженням. Найбільше значення мають корисні копалини осадового та магматичного походження

Найбільш поширені види корисних копалин

• Кам’яне вугілля • Нафта • Природний газ

• Руди —  залізні —  нікелеві —  мідні —  уранові —  молібденові —  поліметалеві • Золото

• • • • • •

Райони поширення

• Центральні рівнини • Мексиканська затока • Аппалачі • На межі Кордильєр із  платформою

• Лаврентійська височина • Кордильєри, Аппалачі

• Осадовий чохол платформ — Центральні та Великі рівнини, Примексиканська низо­вина • Давній фундамент платформи — півострів Лабрадор

Сірка Кухонна сіль Калійна сіль Слюда Графіт Лабрадорит

Клімат Північної Америки Чинники, що впливають на формування клімату Північної Америки

Значна протяжність материка з півночі на південь

Особливості розміщення форм рельєфу

Різні показники сонячної радіації

• Вільне переміщення арктичних та тропічних повіт­ ряних мас у меридіональному напрямку • Обмежений вплив західних вітрів із Тихого океану

Значні відмінності в температурних показниках південних, центральних та північних частин материка

Океанічні течії • Холодна Каліфорнійська течія збільшує посушливість західного узбереж­жя у тропічних широтах • Теплі течії Ґольфстрім та Аляс­ кінська сприяють надходженню вологих повітряних мас

www.e-ranok.com.ua

—  53  —

комплексне видання з географії

довідник

Кліматичні умови Північної Америки характеризуються надзвичайною різноманітністю. Це обумовлюється, у першу чергу, значною протяжністю материка з півночі на південь. У південні райони протягом року надходить велика кількість сонячної радіації, а в північні — незначна. У результаті нерівномірного прогрівання утворюються активні рухи повітряних мас із півночі на південь та у  зворотному напрямку. Гірські масиви, що розташовані майже меридіонально, створюють ефект «аеродинамічної труби», якою проносяться руйнівні смерчі — торнадо. Географічне положення значної території материка в субарктичних та помірних широтах, обумовлює значний вплив західного переносу повітряних мас. Цей вплив найбільшою мірою відчувається на Тихоокеанському узбережжі та західних схилах Кордильєр. Південно-східна частина материка перебуває під впливом вологих пасатів з Атлантичного океану.

Кліматичні пояси Північної Америки Велика протяжність Північної Америки обумовлює її розташування в усіх кліматичних поясах, крім екваторіального. Більша частина материка лежить у помірному кліматичному поясі. Значні площі на півночі займають холодні пояси — субарктичний та арктичний. Південна

Помірний

Субтропічний

Назва поясу

Географічне положення

Повітряні маси й  вітри

Південна Узимку вологі почастина ма- вітряні маси, уліттерика між ку — сухі тропічні 25°  пн.  ш.  — 40° пн. ш.

Між 40°— 60°  пн.  ш.

Помірні, західний перенос. Вторгнення арктичних та тропічних повіт­ряних мас. Активна цик­ лональна діяльність. Утворення руйнівних торнадо

частина материка розташована у субарктичному, тропічному та субекваторіальному поясах. У помірному, тропічному та субтропічному поясах виділяють кліматичні області, які відрізняються режимом опадів та температур.

Температурний режим

Опади

Прохолодна волога зима, середні температури січня: +6...+8  °С. Жарке сухе літо, середні температури липня: +22...+24  °С Холодна зима, середні температури січня: –  8...–16  °С. Тепле літо, середні температури липня: +16...+24  °С

• 500— 1000  мм на рік на заході • 400—500 мм у центральній частині • понад 1000  мм на сході • 2000— 3000  мм на рік на заході • 400—600  мм у центральній частині • 800—1000  мм на сході

Типи клімату

• Серед­зем­ номор­ський • Субтропіч­ний континентальний • Субтропіч­ний мусонний

• Помірний морський (захід) • Континен­ тальний (у  цент­ раль­ній частині) • Помірно континентальний (на сході)

www.e-ranok.com.ua

—  54  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці

Арктичний

Субарктичний

Назва поясу

Географічне положення

Повітряні маси й  вітри

Температурний режим

Між Північним полярним колом та 60°   пн.  ш.

Узимку арктичні повітряні маси. Улітку помірні повітряні маси

Холодна сувора зима, середні температури січня: –  24...–32  °С. Прохолодне вологе літо, середні температури липня: +8...+12  °С

250—500  мм на рік, улітку у  вигляді дощу, узимку у вигляді снігу

Субарктичний

Північне узбережжя материка, Канадський Арктичний архіпелаг, більша частина острова  Ґрен­ ландія

Арктичні, холодні й сухі

Середні температури: січня –  32...–40  °С; липня 0...+5  °С

100—200  мм

Арктичний

Опади

Типи клімату

Внутрішні води Північної Америки Північна Америка добре забезпечена водними ресурсами. За водністю вона поступається лише Південній Америці та Євразії. На материку протікає одна з найбільших річок світу — Міссісіпі, розміщена гігантська озерна система Великих

озер, територія сучасного зледеніння досягає 2  млн км2. Велика кількість боліт та значні запаси підземних вод. Багаторічна мерзлота займає північні райони материка, острови та півострови.

Природні зони Північної Америки Назва

Географічне ­положення

Особливості клімату

Ґрунти

Представники рослинного світу

тваринного світу

Арктичні пустелі

Займає більшу Суворий, холодчастину остний, незначна рова Ґренлан- кількість опадів дія, острови Канадського Арктичного архіпелагу

Кам’янисті арктичних пустель

Дуже бідний видовий склад: мохи, лишайники, водорості

Лемінги, білі ведмеді, песці, вовки, тюлені, моржі, чайки, гагари

Тундра

Північне узбережжя материка до 54°— 55°  пн.  ш. на сході

Тундровоглеєві, опідзолені

Рослинність бідна: осики, мохи, лишайники, карликові чагарники, болотні трави

Північні олені  — карібу, лемінги, песці, вівцебики, гуси, лебеді, гагари

Довга холодна зима, панують низькі температури повітря, літо коротке, прохолодне

www.e-ranok.com.ua

—  55  —

комплексне видання з географії

довідник

Закінчення таблиці Назва

Географічне ­положення

Особливості клімату

Представники

Ґрунти

рослинного світу

тваринного світу

Хвойні Простягається ліси  широкою сму(тайга) гою на півночі материка від Кордильєр до Атлантичного океану та займає західне узбережжя між 40°— 60°  пн.  ш.

Помірно континентальний клімат із довгою холодною сніжною зимою та відносно теплим літом

Підзолисті, дерновопідзолисті

Чорна та біла ялини, піхти, сосни, бальзамічні ялиці, модрини. На Тихоокеан­ ському узбереж­жі — туї, дугласії

Степи  (прерії)

Відносно теплий помірноконтинен­ тальний клімат із недостатнім зволоженням

Чорноземоподібні, чорноземи, каштанові

Ковили, індіан- Велика кількість ська трава, зла- гризунів — ховки, різнотрав’я рахи, миші; лисиці, степові вовки-койоти; багато степових птахів

У помірному поясі в центрі материка на Великих рівнинах

Олені, лосі, рисі, вовки, куниці, ведмеді, росомахи, білки, зайці

Населення й політична карта Північної Америки • Середня густота населення: ≈  31  особа/км2. • Найбільша густота населення: Барбадос (600  осіб/км2). • Усього країн із залежними: 38.

• Найбільша країна: Канада (≈  9,97  млн км2). • Найбільше місто: Мехіко (≈  20  млн осіб).

Населення Північної Америки

Американці європейського походження Нащадки англійців, ірландців, німців, у т.  ч. українська діаспора — 1,6  млн осіб

Афроамериканці Нащадки рабівафриканців, які були завезені на материк у XVI—XIX ст.

Склад населення Північної Америки продовжує формуватися й  нині за рахунок великої кількості іммігрантів з усього світу. Кількість американців європейського похо­дження останнім часом зросла лише на 7 %, а кількість афроамериканців майже на 14 %. США — одна

Американціаборигени • • • •

Індіанці Алеути Ескімоси Інші

Представники ­мішаних рас • • • • •

Мулати Метиси Креоли Самбо Інші

з трьох країн, до якої виїздить переважна кількість українців. Так, у  2000  р. до США переселилося близько 10  тис. українців. Імміграція — в’їзд громадян однієї держави до іншої держави на постійне або тимчасове проживання.

www.e-ranok.com.ua

Довідник

—  56  —

комплексне видання з географії

Євразія • Площа з островами: 56,2  млн км2 (І місце у світі). • Населення: ≈  4,55  млрд осіб (І місце у світі).

• Довжина берегової лінії: 100  тис. км (І  місце у світі). • Середня висота над рівнем моря: 840  м (ІІ  місце після Антарктиди).

Географічне положення Євразії • Велика площа • Величезна протяжність із півночі на південь та із заходу на  схід • Материкова частина • Розташована на південь від екватора • Південні острови, що належать до Євразії, розташовані по  обидва боки від екватора • Складається з територій двох частин світу — Європи та Азії

• Більша частина материка лежить у Північній та Східній півкулях • Євразія розміщується у  всіх географічних поясах Північної півкулі; значні території розташовані в помірних широтах

Головні особливості географічного положення Євразії

Крайні точки • Північна — м. Челю­ скін (78°  пн.  ш., 104°  сх.  д.) • Південна — м.  Піай­ (1°  пн.  ш., 105°  сх.  д.) • Західна — м. Рока (38°  пн.  ш., 9°  зх.  д.) • Східна — м.  Деж­ ньо­ва (65°  пн.  ш., 170°  зх.  д.)

• Омивається водами чотирьох океанів • Береги розчленовані численними пів­ островами, островами, особливо на заході, де моря Атлантичного океану (Середземне, Чорне, Азовське) глибоко вдаються в суходіл • Численні океанічні течії значно впливають на природу узбереж, (особ­ливо Північноатлантична течія, що визначає природні особливості Північної Європи) • Внутрішні райони Євразії значно віддалені від океанів та ізольовані гірськими масивами

Євразія — найбільший материк Землі, площа якого становить 56,2  млн км2. Вона складає більше третини площі всього суходолу планети. Євразія включає території двох частин світу — Європи та Азії. Умовна межа між ними проходить уздовж східного схилу Уральських гір від Північного Льодовитого океану на Південь, далі

• Від Африки Євразію відокремлює Ґібралтарська протока, Суецький канал (прокладений через Суецький перешийок), Баб-ель-Мандебська протока • Від Північної Америки материк відокремлює Беринґова протока • На південний схід від Євразії розташована Австралія

по річці Урал (або Ембі), північним узбережжям Каспійського моря до Азовського узбережжя, Кумо-Маницькою западиною, по Чорному морю та протоках Босфор та Дарданелли. Площа Європи є значно меншою за площу Азії, ії можна порівняти приблизно як 1  :  4.

Геологічна будова та рельєф Євразії Основу тектонічної будови Євразії складають давні платформи. На відміну від інших материків їх декілька і належать вони до різних літосферних плит. У межах Євразійської літо­ сферної плити сформувалися Східноєвропейська і Сибірська платформи. У межах Китайської літосферної плити — Китайсько-Корейська та Південнокитайська платформи. Пізніше до Євразії приєдналися Аравійська платформа (частина Африкано-Аравійської плити) та Індійська

(частина Індо-Австралійської плити). Рухи літосферних плит наприкінці протерозою — на початку палеозою сприяли утворенню між Східноєвропейською, Сибірською та Китайською платформами поясів складчастості, що єднали їх. У результаті рухів Євразійської та інших літосферних плит у кайнозой утворилися два велетенські пояси складчастості: АльпійськоГімалайський та Тихоокеанський.

www.e-ranok.com.ua

—  57  —

комплексне видання з географії

Вони характеризуються активністю земної кори, що проявляється у  частих землетрусах та вулканічних процесах. Складна геологічна історія розвитку материка обумовила різноманіття форм рельєфу. Платформам зазвичай відповідають рівнини. Найбільші серед них — Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська; плоскогір’я — Середньосибірське, Аравійське, Декан. Гірські системи розташовані в областях

довідник

складчастих поясів різного віку. АльпійськоГімалайському поясу складчастості відповідає Альпійсько-Гімалайський гірський пояс, що складається з гірських систем Піренеїв, Альп, Карпат, Кавказу, Паміру, Гімалаїв. Тихоокеанський гірський пояс представляють гірські системи Камчатки та Тайваню, Філіппінських, Курильських, Японських та Великих Зондських островів. Тут багато діючих вулканів, трапляються землетруси, в  океані виникають цунамі.

Закономірності розміщення корисних копалин Євразії Складна геологічна будова Євра­зії обумовила формування на її території найрізноманітніших родовищ. Так, на материку знайдені всі види корисних копалин, відомих людству. Євразія посідає провідне місце у світі за запасами нафти та газу, руд кольорових металів, а також коштовного каміння. Україні, яка розташована на території Євразії, природа дарувала величезні поклади залізних і марганцевих руд, сірки, титану.

Як і в Північній Америці, у  Євра­зії розташована велика кількість гейзерів та гарячих мінеральних джерел, що мають лікувальні властивості. Особливим мінеральним ресурсом є лікувальні грязі та солоні води Мертвого моря на Аравійському півострові. Аналогом Мертвого моря в Україні вважають затоку Сиваш та лиман Куяльник.

Групи корисних копалин

Закономірність

Паливні

Зв’язок із геологічною будовою

Пов’язані з осадовими породами прогинів платформи; крайовими прогинами; областями шельфу

• Пов’язані з криста- Мають різне походження лічним фундаментом й  значне поши­рення платформ • Пов’язані з виходами магматичних і метаморфічних порід у горах

Найбільш поширені види корисних копалин

• • • • • •

• Залізні руди • Манганові руди • Хроміти • Різноманітні руди ко­льорових металів • Золото

• Найбільше значення мають: —  будівельна сировина (карарський мармур, граніт, скляні піски, глини); —  коштовне та оздоблювальне каміння (алмази, рубіни, сапфіри); —  калійна, кухонна сіль, фосфорити, апатити, сірка

Райони поширення

• Південь Сибіру • Східноєвропейська рівнина • Західносибірська рівнина • Аравійський півострів • Перська затока • Шельф Північного, Каспійського, ПівденноКитайського морів

• Східноєвропейська рівнина, Середньо­ сибірське плоскогір’я • Декан, Казахський дрібносопковик • Скандинавські гори, Урал, Кавказ, Альпи, Східна Азія

• Гори Європи • Північно-східна, східна й  південна частини Євразії

Кам’яне вугілля Нафта Природний газ Торф Горючі сланці Озокерит

Рудні

Нерудні

www.e-ranok.com.ua

Довідник

—  58  —

комплексне видання з географії

Клімат Євразії Величезні розміри Євразії зумовлюють різкі відмінності температурного режиму та кількості опадів у різних її частинах. Приекваторіальні та тропічні області отримують велику кількість сонячної радіації протягом року. Ці показники поступово зменшуються у північному напрямку. Тому території за Полярним колом отримують радіації удвічі менше, ніж екваторіальні райони. Такі відмінності у кількості сонячної енергії визначають й відмінності температур. Над Євразією утворюються всі типи повітряних мас. У помірних широтах панує західне перенесення повітряних мас. Величезні

рівнинні європейські простори не перешко­ джають проникненню вологого повіт­ря з Атлантики далеко на схід. Під час руху повітря стає більш континентальним. У тропічних утворюються пасати. Вони приносять багато опадів у південно-східні райони. Крайні східні та південні території перебувають під впливом мусонів. Для внутрішніх районів Євразії, віддалених від усіх океанів, характерним є різкоконтинентальний клімат із дуже холодною зимою та жарким літом. У горах Євразії простежується висотна кліматична поясність.

Цифрами на картосхемі позначено: 1— Ісландський мінімум, низький тиск 2— Азорський максимум, високий тиск 3— З има. Азіатський максимум, високий тиск 4— Літо. Південноазіатський мінімум, низький тиск

www.e-ranok.com.ua

—  59  —

комплексне видання з географії

довідник

Чинники, що найбільше впливають на формування клімату Євразії

Особливості географічного положення • Значна протяжність із півночі на південь • Відмінності у кількості сонячної радіації, що отримують ділянки на різній географічній широті • Неоднорідний температурний режим • Формування усіх типів повітряних мас

• Значна протяжність із заходу на схід • Межування із чотирма океанами • Вплив різних типів циркуляції • Порушення зонального розподілу температур

Рельєф

Океанічні течії

• Вільне пересування повітряних мас углиб території (особ­ливо в Європі) • Природні бар’єри на шляху повіт­ряних мас з  океану (схід Азії, Гімалаї, Альпи, Карпати) • Утворення висотних кліматичних поясів у горах

• Пом’як­шення кліматичних умов Північної Європи (Північно­атлантична течія) • Збільшення кількості опадів у прибережних районах (Північно­ атлантична, Мусонна течії, Куросіо)

Кліматичні пояси Євразії Євразія розташована в усіх кліматичних поясах Землі. Найбільшим і найширшим у Євразії є помірний кліматичний пояс. Він характеризується значною неоднорідністю кліматичних умов у напрямку із заходу на схід. Тільки в Євразії тропічний кліматичний пояс не утворює су-

цільної смуги. У південно-східній Азії межують субтропічний та суб­екваторіальний пояси. Це пов’язано зі значним впливом мусонів та наявністю природного бар’єру Гімалаїв. У Євразії спостерігається переважання континентальних типів клімату.

Характеристика кліматичних областей помірного поясу Євразії Назва

Географічне ­положення

Тип клімату

Область мор­ ського клімату

Крайній захід Євразії

Морський

Область помірно континентального клімату Область континентального клімату Область мусонного клімату

Нейтральна і  східна частини Європи (у тому числі Україна) Внутрішні райони Євразії

Помірно континентальний

Схід помірного поясу

Континентальний Мусонний

Кліматичні особливості

• Незначна річна амплітуда температур • Прохолодна м’яка зима, прохолодне літо • Велика кількість опадів упродовж року • Значна різниця температур за сезонами • Холодна зима, тепле літо • Кількість опадів помірна, зменшується із просуванням на схід • Велика сезонна амплітуда температур • Дуже холодна зима; тепле, сухе літо • Панування мусонної циркуляції повітря • Холодна, суха зима; прохолодне, вологе літо

Внутрішні води Євразії У Євразії представлені всі види внутрішніх вод. Тільки на цьому материку річки належать до басейнів усіх чотирьох океанів, а басейн внутрішнього стоку є найбільшим у світі. Загальний обсяг річкового стоку в Євразії також є найбільшим у світі й дорівнює понад 16  тис. км3 за годину. Озера Євразії різняться за величиною, походженням, солоністю й розміщені дуже нерів-

номірно. На материку розташовані найбільше (Каспійське море) і найглибше (Байкал) озера світу, а також найсолоніше озеро — Мертве море (400  м нижче рівня Світового океану). Найбільші площі у світі займає в  Євразії багаторічна мерзлота. Вона вкриває майже 1/3  площі Азії. Лише за площею материкового зледеніння Євразія поступається Північній Америці.

www.e-ranok.com.ua

—  60  —

Довідник

комплексне видання з географії

Природні зони Євразії Назва природної зони

Географічне ­положення

Особливості ­клімату

Представники

Ґрунти

рослинного світу

Підзолисті, Ялини, сосни, дерновоялиці, модрипідзолисті, ни, кедри болотні, мерзлотнотайгові

тваринного світу

Тайга

Із заходу на схід широкою суцільною смугою приблизно між 55°—65°  пн. ш

Під час просування вглиб континенту клімат стає більш континентальним. На західному узбереж­ жі  — морський, на східному  — ­мусонний

Білки, соболі, куниці, лосі, олені, птахи (глухарі, тетеруки, рябчики)

Мішані ліси

Поширені на заході материка. Неширока смуга є на півдні західного Сибіру

Переважно помір- Сірі лісові, но континенталь- дерновоний із достатнім підзолисті зволоженням

Ялини, сосни, дуби, клени, липи, осики, берези. Ліси дуже постраждали внаслідок діяльності людини

Ведмеді, вовки, лисиці, рисі, лосі, зайці

Широколисті ліси

На заході й сході материка поблизу океанів

Помірно континентальний із  рисами морського на заході; мусонний  — на сході

Сірі, бурі лісові

Дуби, буки, граби, клени, липи, на сході  — пробкові дуби, бархатні дерева. У Європі значні площі лісів знищені

Вовки, рисі, козулі, кабани, зайці, куріпки, зубри (у заповідниках)

Лісостеп і  Степ

Простягаються смугою у внут­ рішніх районах Євразії, охоплюють південь Східноєвропейської рівнини, південь Західносибірської рівнини, рівнини Східної Азії

Помірно континентальний, континентальний із недостатнім зволоженням

Сірі лісові, різні типи чорноземів, каштанові

Берези, липи, клени, різнотрав’я, ковила, типчаки, злакові

Вовки, лисиці, зайці, багато гризунів, ящірки, змії

Напівпустелі та пустелі

У центральних районах Євразії, південніше степової зони

Різкоконтинентальний, дуже посушливий клімат із великими амплітудами коливання температур протягом доби і  року

Світлокаштанові, сіро-бурі пустельні, солонці

Полини, злаки, солянки, саксаули

Багато гризунів та плазунів, кулани, верблюди

www.e-ranok.com.ua

—  61  —

комплексне видання з географії

довідник

Висотна поясність гір Євразії Висотна поясність у Євразії має значне поширення і відрізняється різноманітністю. Набір та послідовність висотних поясів залежать від природної зони біля підніжжя гір, їх  висоти та віддаленості від океанів. У  Європі найбільш чітко висотна поясність проявляється в Альпах, де п’ять висотних поясів закономірно змінюють

одне одного. Найбільша кількість висотних поясів спостерігається на південних схилах Гімалаїв. На північних схилах гір усього два висотні пояси. Це пояснюється сусідством із нагір’ям Тибет, якому притаманні суворі кліматичні умови.

Населення й політична карта Євразії Освоєння Євразійського континенту розпочалося здавна. На сьогодні тут проживає понад 3/4  населення світу. Європа є батьківщиною народів європеоїдної раси, а Східна Азія — монголоїдної. На території Євразії проживає понад тисячу народів, що розмовляють багатьма мовами. У Євразії виникли три світові релігії: християнство, іслам і  буддизм. Розміщення населення Євразії є дуже нерівномірним. Найбільша густота населення спостерігається у Східній, Південно-Східній та Південній Азії, Західній Європі.

Середня густота населення: ≈ 78  осіб/км2. Найбільша густота населення: понад 15  000  осіб/км2 (Монако). Найменша густота населення: менш як 2  особи/км2 (арктичні, пустельні, гірські райони). Кількість країн із залежними: 99. Кількість країн незалежних: 90. Найбільша країна за площею: Росія (17  млн км2). Найменша країна за площею: Ватикан (0, 44  км2).

Поширення світових релігій у Євразії Християнство

Більшість європейських країн, Росія

Іслам

Буддизм

Південно-Західна Азія, Казах­ Центральна, Східна та стан, Росія Південно-Східна Азія, Росія

Океани Тихий океан. Океанія Площа: 178,7  млн км2 (50  % загальної площі Світового океану, 53  % об’єму вод Світового океану, 1/3  площі земної поверхні).

www.e-ranok.com.ua

Довідник

—  62  —

комплексне видання з географії

Профіль океанічної котловини Тихого океану (у районі 30° пн. ш.)

Характеристика Тихого океану за типовим планом План

Характеристика

Географічне положення

• Майже посередині Тихий океан перетинає екватор • Омиває береги п’яти материків: Євразії, Австралії, Антарктиди, Північної та Південної Америки • Протяжність із заходу на схід ≈  17  000  км, із півночі на південь ≈  16  000  км • На півночі морський кордон проходить Північним Льодовитим океаном, на південному заході  — Індійським океаном, на південному сході — Атлантичним океаном • Берегова лінія на заході дуже розчленова. Найбільші моря: Філіппінське, Коралове, Тасманове, Південнокитайське, Беринґове; найбільші острови: Зондські, Нова Ґвінея, Нова Зеландія, Японські

Геологічна будова та рельєф дна

• Майже повністю розташований у межах однієї літосферної плити — Тихоокеанської • У місцях взаємодії океанічної плити з іншими плитами виникають сейсмічно активні зони, простягаються глибоководні жолоби, серед яких найглибшими є Маріанський (11  022  м) і Тонґа (10  882  м) • Рельєф дна складний: середні глибини ≈  3980  м, шельфові ділянки займають лише 10  % загальної площі, зосереджені в західній частині. Серединно-океанічний хребет складається з двох частин: Східнотихоокеанського та Південнотихоокеанського підняттів

Клімат

• Різноманітний, що зумовлено великою протяжністю океану з півночі на південь • Більша частина океану зосереджена у поясах екваторіального, тропічного і субтропічного кліматів • Північна частина океану є теплішою за південну • Середні температури повітря над океаном: лютий +26...+27  °С на екваторі, –20  °С у  Беринґовій протоці; липень +26...+28  °С біля екватора, +8  °С у Беринґовій протоці • Середня річна кількість опадів: 3000  мм на екваторі, 1000  мм у помірних широтах, 100  мм у високих широтах • У центральній частині океану панують пасати, у західній — мусони (утворюються тайфуни), для помірних широт характерним є західне перенесення повітряних мас

Властивості океанічних вод

• В океані утворюються всі типи водних мас, крім арктичних • Середні річні температури поверхневих вод: +25...+29  °С біля екватора, +19  °С у  тропічних широтах, –1  °С поблизу Антарктиди • Солоність вод: 34  ‰ на екваторі, 35—36  ‰ у тропічних широтах, 33—34  ‰ у помірних широтах, 32  ‰ в антарктичних широтах • Найпотужніші течії: Північна і Південна Пасатні, Куросіо, Східноавстралійська ­(теплі); Західних Вітрів, Перуанська, Каліфорнійська (холодні)

Органічний світ

• Характеризується надзвичайним різноманіттям • Рослинне життя зосереджене переважно у верхньому 200-метровому шарі води • 2000  видів риб, 6000  видів молюсків, понад 35  видів морських ссавців — дельфіни, тюлені, моржі, котики, кити

www.e-ranok.com.ua

комплексне видання з географії

—  63  —

довідник

Закінчення таблиці План

Характеристика

Ресурси, їх використання та збереження

• Біологічні: на Тихий океан припадає половина світового вилову риби, молюсків. У  країнах Східної Азії вирощують водорості та молюски на «океанічних фермах» • Мінеральні: поклади нафти, газу, руд кольорових металів, кухонної солі, залізно-манганових руд • Енергетичні: на узбережжях Тихого океану відбуваються високі припливи, що дає можливість будувати припливні електростанції • Рекреаційні: використовуються для відпочинку й лікування і є невичерпними • Через Тихий океан проходять найважливіші транспортні шляхи

Атлантичний океан Площа: 91,7  млн км2. Кількість морів: 16. Кількість островів: майже 3000.

Профіль океанічної котловини Атлантичного океану (у районі 30° пн. ш.)

Характеристика Атлантичного океану за типовим планом План

Характеристика

Географічне положення

• Простягається в меридіональному напрямку від субарктичних широт до берегів Антарктиди • У центральній частині океан перетинає екватор, а в східній — нульовий меридіан • Омиває береги п’яти материків: Євразії, Африки, Антарктиди, Північної та Південної Америки • Берегова лінія найбільш розчленована в Північній півкулі • Найбільші моря: Сарґасове, Карибське, Середземне, найбільша затока: Мексиканська; найбільші острови: Великі Антильські, Велика Британія, Ньюфаундленд, Ісландія, Ірландія

Геологічна будова та рельєф дна

• Меридіонально через океан простягаються серединно-океанічні хребти: Північноатлантичний та Південноатлантичний • Рифтова зона серединно-океанічних хребтів є межею між літосферними плитами, що віддаляються одна від одної • Із серединно-океанічними хребтами пов’язані зони розломів, центри землетрусів та підводні вулкани • Найбільший глибоководний жолоб: Пуерто-Ріко (8742  м) — поблизу узбережжя Північної Америки • Шельф займає 8,5  % загальної площі океану, середні глибини — 3600  м

www.e-ranok.com.ua

—  64  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці План

Клімат

Властивості океа­ нічних вод

Органічний світ

Ресурси, їх використання та збереження

Характеристика

• Океан простягнувся через усі кліматичні пояси Землі, що зумовило різноманітність клімату • Більша частина океану розташована в тропічних та помірних широтах • Середні температури повітря над океаном: січень +25  °С на екваторі, 0  °С на 60° пн. та  пд.  ш.; липень +27  °С на екваторі, +12  °С на 60° пн. та  пд.  ш. • Середня річна кількість опадів 780  мм • Основними видами циркуляцій атмосфери є пасати та західні вітри • Середні температури поверхневих вод у січні: +26...+27  °С на екваторі, +10  °С на 60° пн. ш., 0  °С на 60°  пд.  ш. • Показники солоності закономірно змінюються від екватора до високих широт, максимальна солоність — 37,5  ‰ у тропічних широтах, мінімальна — 8  ‰ у  Балтій­ському морі • Найпотужніші течії: Ґольфстрім, Бразильська, Північна і Південна Пасатні (теплі), Бенґальська, Лабрадорська, Канарська, Західних Вітрів (холодні) • У високих широтах трапляється велика кількість айсбергів та дрейфуючої криги • Живі організми в океані населяють усю товщу води і розповсюджені зонально. Різноманіття фауни зустрічається поблизу узбережжя материків та в приповерхневих водах • Видовий склад живих організмів океану поступається Тихому океану, але продуктивність на одиницю площі найвища • Біологічні: найбільше промислове значення мають оселедці, тріска, атлантична сардина, морський окунь, краби, кальмари, омари, мідії, устриці. Ресурси органічного світу є дуже виснаженими • Мінеральні: на шельфі видобувають нафту, газ, вугілля, сірку, золото, залізні руди, фосфорити • Енергетичні: в океані спостерігаються найвищі у світі припливи, у затоці Фанді (17 м) (Канада) та в протоці Ла-Манш (Велика Британія) збудовано припливні електростанції • На океан припадає понад 50  % всіх морських перевезень • Проблема забруднення вод океану та шельфової зони потребує негайного вирішення

Індійський океан Площа: 76,17  млн км2. Кількість морів: 11. Кількість островів: 2300. Перші дослідники: Васко да Ґама (­XVI  ст.), Фернан Маґеллан (XVI ст.), Джеймс Кук (­XVIII

ст.), Таддей Беллінсгаузен та Михайло Лазарєв (ХІХ ст.) Походження назви: від назви загадкової країни, до якої мандрували європейці у давнину — Індії.

Профіль океанічної котловини Індійського океану (у районі 5° пд. ш.)

www.e-ranok.com.ua

комплексне видання з географії

—  65  —

довідник

Характеристика Індійського океану за типовим планом План

Географічне положення

Характеристика

• Більша частина океану розташована у Південній півкулі, екватор перетинає його у  північній частині • Омиває береги чотирьох материків: Євразії, Австралії, Антарктиди та Африки • Берегова лінія слабо розчленована. Найбільші моря: Аравійське, Червоне; найбільша затока: Бенґальська; найбільші острови: Мадаґаскар, Шрі-Ланка

Геологіч- • Океан розташований у межах трьох літосферних плит, які розподілені на будова серединно-океанічними хребтами та рельєф • Для хребтів характерними є рифи, розломи, сейсмічність та підводний вулканізм • Рельєф складний, значна кількість великих улоговин та хребтів • Максимальна глибина: 7729  м (Зондський жолоб), середня глибина: 3710  м Клімат

• Клімат переважно теплий, що пояснюється положенням океану в тропічних і субтропічних широтах та впливом материків • Клімат північної частини мусонний, у тропічних широтах панують південносхідні пасати, у помірних широтах — західні вітри, часто виникають урагани • Середні температури повітря над океаном: +25...+27  °С на екваторі, +15...+20  °С на 30° пд. ш., 0...+5  °С на 50°—60°  пд.  ш., 0  °С і нижче поблизу Антарктиди • Середня річна кількість опадів: 2000—3000  мм поблизу екватора, до 100  мм на заході Аравійського моря та в Перській затоці, близько 250  мм у високих широтах

Властивості океанічних вод

• Північна частина океану — найтепліша, середні температури поверхневих вод: +34  °С, у Червоному морі +31  °С. У Південній півкулі температура поверхневих вод знижується з підвищенням широти, на півдні, поблизу Антарктиди ≈  0  °С • Солоність вод: 34  ‰ на екваторі, 37  ‰ у тропічних широтах, 42  ‰ (найвища) у Червоному морі, 34  ‰ у приантарктичних водах • Головною особливістю течій океану є утворення мусонного кругообігу: Південна ­Пасатна, Сомалійська і Мусонна течії змінюють свій напрямок двічі на рік. На півдні — течія Західних Вітрів (холодна) • На півдні велика кількість айсбергів та криги

Органічний світ

• Багатий та різноманітний, зустрічаються рідкісні види: летючі риби, гігантські водорості, черепахи. Велика кількість ендеміків • Багато спільного з органічним світом Тихого океану • Сприятливі умови для розвитку коралів

Ресурси, їх використання та збереження

• Біологічні: вилов риби (сардинели, нототенії, тунця, скумбрії) становить 5  % світового промислу, полювання на черепах, китів; ресурси ще недостатньо вивчені • Мінеральні: нафта, газ (Перська затока), родовища залізних, манганових і мідних руд у рифових зонах • Енергетичні: можливість використання енергії припливів • Рекреаційні: більшість узбереж та островів придатні для відпочинку • Найбільші транспортні потоки зосереджені в районі Перської затоки • Існують проблеми недостатньої вивченості ресурсів океану та забруднення вод у місцях видобутку нафти

www.e-ranok.com.ua

Довідник

—  66  —

комплексне видання з географії

Північний Льодовитий океан Площа: 14,7  млн км2. Кількість морів: 11. Кількість островів: близько  4500. Арктика — північна полярна область Землі, що включає територію Північного Льодовитого

океану, північні окраїни Євразії, Північної Америки та прилеглі острови Атлантичного океану. Іноді умовну межу Арктики проводять за Північним полярним колом.

Характеристика Північного Льодовитого океану за типовим планом План

Характеристика

Географічне положення

• Займає центральну частину Арктики, розташований на крайній півночі Землі • Омиває береги двох материків: Євразії та Північної Америки • Сполучається широкими протоками з Атлантичним океаном та вузькою Беринґовою протокою з Тихим • Берегова лінія сильно розчленована. Найбільші моря: Ґренландське, Норвезьке, Карське, Бофорта; найбільша затока: Ґудзонова; найбільші острови: Ґренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Шпіцберґен, Нова Земля

Геологічна будова та рельєф дна

• Ложе океану складається з декількох улоговин, розподілених підводними хребтами та глибокими розломами • Великі розміри шельфу (майже половина площі дна океану) • Відсутність сейсмічних процесів: вулканізму та землетрусів • Максимальна глибина: 5527  м (у Ґренландському морі), середня глибина: 1220  м

Клімат

• Суворий, холодний, що пояснюється розташуванням океану у двох кліматичних поясах: арктичному та субтропічному • Середні температури повітря над океаном: січень +3...–40  °С; липень 0...+10  °С • Середня річна кількість опадів: 100—200  мм, переважно у вигляді снігу • Панують холодні арктичні повітряні маси

Властивості океанічних вод

• Низька температура поверхневих вод: улітку +3...+5  °С; узимку ≈  1,8  °С • Солоність вод 32—35  ‰ • Узимку кригою вкрито 2/3  поверхні океану, улітку — 1/2. Утворюються тороси, ­зустрічаються айсберги • Завдяки теплій Північноатлантичній течії вільними від криги впродовж року залишаються Норвезьке, частина Ґренландського і Баренцового морів

Органічний світ

• Відносно бідний порівняно з іншими океанами • Основну масу живих організмів становлять водорості • Для приатлантичних районів та шельфу, поблизу гирла річок, характерними є величезні скупчення північноатлантичної риби (тріска, оселедці, пікша, морські окуні, сайда та ін.) • Переважають ссавці: моржі, тюлені, білі ведмеді, гренландські кити

Природні ресурси

• Біологічні: небагаті • Мінеральні: нафта, газ на шельфі • Через океан проходить Північний морський шлях, що з’єднує європейські порти з  тихоокеанськими • Природа та ресурси океану вивчені недостатньо

www.e-ranok.com.ua

географія україни

Україна та її дослідження Фізична географія України  — комплекс наук (геологія, кліматологія, метеорологія, геоморфологія, океанологія тощо), які вивчають природні компоненти і природні комплекси України. Географія розвивається у тісному взаємозв’язку

з біологією, фізикою, хімією, математикою та іншими науками. Географічне положення  — розташування будь-якого географічного об’єкта на земній поверхні від­носно інших географічних об’єктів.

Україна  — європейська держава Загальні відомості

Адміністративно-територіальний устрій

Площа 603,7 тис. км2 (І місце в Європі); населення 45,83 млн осіб (V місце в Європі)

АР Крим; 24 області. Міста Київ і Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України

Державні кордони

Загальна довжина  — 7590  км: суходільні — 5631 км; морські — 1959 км

www.e-ranok.com.ua 67

—  68  —

Довідник

Розташована на заході Євразії

комплексне видання з географії

Розташована у центральносхідній частині Європи

Розміщується у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини

Фізико-географічне положення України

Широкий вихід до Чорного та Азовського морів, через Чорне море  — вихід до Атлантичного океану

Простягається у помірному кліматичному поясі Північної півкулі, Південний берег Криму  — у субтропічному

Розташована у ІІ часовому поясі (95  % території)

Економіко-географічне положення України План

Характеристика

Географічне положення, площа, населення

Розташована у Північній півкулі, на материку Євразія, у централь­носхідній частині Європи. Одна з найбільших за площею (603,7  тис. км2) та населенням (приблизно 45,83 млн осіб) країн Європи

Сухопутні кордони

Має суходільний кордон із сімома країнами світу: Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою. (Загальна довжина  — 5631 км)

Вихід до морів

Має вихід до Чорного та Азовського морів і є країною чорноморського регіону

Наявність міжнарод- Розташована на перехресті транспортних магістралей, які з’єдну­ють них транспортних Центральну та Східну Європу, Європу та Азію магістралей Рельєф та його вплив на розвиток господарства

Переважає рівнинний рельєф

Мінеральні ресурси

Значні запаси природного газу, залізної та марганцевої руд, кам’я­ного вугілля тощо. Достатня забезпеченість водними ресурсами (за виключенням південних районів)

Висновок. Україна має відносно вигідне економіко-географічне положення

Географічні дослідження на території України Географічні дослідження території України у давні часи Дослідник

Геродот (484—425 рр. до н. е.)

Праця

У праці «Скіфія» описав природу й населення півдня України, звернув увагу на темні родючі ґрунти

Гіппократ (460—377 рр. до н. е.) Розширив відомості про Україну в праці «Про повітря, воду та місцевість» Страбон (63/64 р. до н. е.— 23/24 р. н. е.)

Описав територію півдня України у 17-томній «Географії»

Клавдій Птолемей (близько 87—160 рр.)

У праці «Географія» подає відомості про територію між Віс­лою і Доном

www.e-ranok.com.ua

—  69  —

комплексне видання з географії

довідник

Закінчення таблиці Дослідник

Праця

Ібн Баттута (1304—1377 рр.)

У книзі «Подарунок споглядачам про дива міст та чудеса подорожей» описав Крим та Приазов’я

Жільбер де Лянуа (XV ст.)

Описав західні та південно-західні землі України, узбережжя Чорного та Азовського морів

Вивчення природних умов і природних ресурсів України у XVII—ХХ ст. Дата

Подія

Дослідник

Початок XVIII ст.

Розпочалися дослідження родовищ кам’яного вугілля в Донбасі

Г. Капустін

1768—1775 рр.

Експедиція з вивчення ґрунтів, рослинного та тваринного світу півдня України

Академік І. Гюльденштедт

1781—1782 рр.

У долині річки Саксагані розпочалися дослідження родовищ залізних руд

В. Решетняк

1781—1782 рр.

Складання опису природи, населення і господарства Лівобережжя, Криворіжжя, Причорномор’я

Академік В. Зуєв

1780-ті рр.

«Топографічний опис Чернігівського намісництва» А. Шафонський

1798 р.

Книга «Записки про Малоросію, її жителів і виробництво»

Я. Маркевич

Друга половина Фізико-географічні, геологічні, геоморфологічні, ме- Товариство дослідників теорологічні, зоогеографічні дослідження України природи при Київському ХІХ ст. університеті 1964 р.

Заснування Географічного товариства УРСР

Те саме

1964 р.

Створення Сектору географії в Інституті геологічних наук при АН України

П. Погребняк — зав. відділом фізичної географії Сектору географії

1989—1993 рр.

Видання 3-томної «Географічної енциклопедії України»

Академія наук України

1991 р.

Створення на основі Сектору географії Інституту географії Національної академії наук України

П. Шищенко

1994  р.

«Оглядова мапа України», яку можна вважати справжнім надбанням сучасної картографії

Ю. Лоза

1994—2008 рр.

Випуск перших українських морських навігаційних карт, які започаткували національну колекцію і  свідчать таким чином про розвиток морської картографії в державі. Такі доробки окреслюють новий етап сучасного процесу відродження національної картографії. Звичайно, цей процес може бути тривалим, з’являтимуться інші ознаки розвитку, але, безперечно, головною подією стало створення та видання Національного атласу України

Державне наукововиробниче підприємство «Укрморкартографія». Наукова школа А.  С. Харченка

www.e-ranok.com.ua

Довідник

—  70  —

комплексне видання з географії

Природ­ні умови і ресурси Рельєф, тектонічні структури України Рельєф  — це сукупність нерівностей земної поверхні. Його особ­ливості відображають на фізичних (загальногеографічних) картах. Тектоніка  — галузь геології, яка вивчає будову і рухи земної ко­ри, зміни форм геологічних тіл під впливом цих рухів. Тектонічною будовою обумовлюється характер рельєфу (розташування гір та рівнин, їхня висота тощо) та поширення родовищ корисних копалин. Тектонічна структура  — це ділянка земної кори, обмежована глибинними розломами. Платформа  — це найдавніша малорухома ділянка земної кори.

Щит  — це вихід на земну поверх­ню фундаменту платформи.

Плита  — це частина платформи, перекрита потужним (більше за 500  м) чохлом осадових порід (западини, прогини, масиви).

4/5 площі України належить до Євразійської літосферної плити, 1/5  — до Середземноморського рухливого поясу.

Великі форми рельєфу України

www.e-ranok.com.ua

—  71  —

комплексне видання з географії

довідник

Характеристика низовин і височин України Назва форми рельєфу

Південна частина Полі­ ської низовини (до складу входить СловечанськоОвруцький кряж, 316 м)

Географічне положення

Крайня північ території України

Максимальна висота, м

Форми поверхні

Інші особливості

150—200

200

Рельєф рівнин­ ний, трапляються гороподібні підвищення, вали, горби

Заболоченість, за­ торфованість, багато прісних озер, резервуар підземних прісних вод  — найбільший в Україні, ліси з переважанням сосни

50—170

236

Хвилястий характер рельєфу, яружно-балкова система, льодовикові та воднольодовикові форми рельєфу

Поширені мішанолісові, лісостепові та частково степові ландшафти

Південна час50—100 тина України, дугоподібна смуга завширшки 120—150 км

120

Поступово знижується до Чорного моря, часто трапляються яри, балки; вздовж узбереж­ жя  — осипи, обвали, зсуви

Поверхня Північнокримської рівнини поступово знижується до Сиваша (висота над рівнем моря  — 40  м)

369

Плоска, східчас- Розорано майже та, слабонахиле- 50  % площі на до річки Тиса

ПридніпровПівнічна і  ценська низовина тральна частини лівобережжя Дніпра

Причорноморська низовина (до складу входить Північнокрим­ ська рівнина)

Середні висоти, м

Закарпатська Південно-західна 100—200 низовина (час- частина Закарпаття тина Середньодунайської рівнини) Подільська височина

Південно-західна 280—320 частина України

471 (г. Камула)

Поверхня дуже Поширені карсторозчленована; ві форми рельєфу ви­діляються пас­ ма: Кременецькі гори, Гологори, Вороняки, Опілля, Розточчя, Товтри

Волинська височина

Від Захід­ного Бугу до за­хідної межі Житомирської області

220—250

342 (Мізоць­ кий кряж)

Слабохвиляста, розчленована долинами, балками, ярами

Поширені карстові форми рельєфу

Хотинська височина

Межиріччя Дністра та Пруту

350—400

515 (г. Берда)

Поверхня розчленована притоками річок Прут та Дністер

Більша частина височини вкрита буковими та дубовими лісами

www.e-ranok.com.ua

—  72  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці Назва форми рельєфу

Географічне положення

Середні висоти, м

Максимальна висота, м

Форми поверхні

Інші особливості

Розчленована глибокими річковими долинами, ярами, балками

Придніпровська височина

Уздовж правого берега Дніпра

Від 150— 170 на півдні до 220—240 на півночі

323 (Канівські гори)

Плоска, хвиляста, подекуди горбиста, наявний загальний нахил на південний схід

Приазовська височина

Південний схід України

150—300

324 (г. Бель­ мак-Мо­ гила)

На поверхню ви­ Порізана ярами, ходять криста­ балками, долиналічні породи, які ми річок утворюють підвищення  — так звані «могили»

175—300

367 (г. Мо­ гила-Ме­ четна)

Трапляються осипи, обвали, зсуви, карстові форми

Схід Донецька України висо­чина (складаєть­ ся з Донецького кряжа та БахмутТорецької рівнини)

Дуже поширені антропогенні форми  — вугільні терикони, відвали, кар’єри

Взаємозв’язок тектонічних структур з основними формами рельєфу Назва тектонічної структури

Географічне положення в  межах України

Стисла характеристика

Відповідні форми рельєфу

І. Східноєвропейська докембрійська платформа

Охоплює східну, цент­ Фундамент платформи розчлеральну і південну час- нований розломами на великі тини України блоки

Височини і низовини

1. Український щит

Тягнеться з північного заходу на південний схід України, до Азовського моря

2. ВолиноПодільська плита

Західна частина Укра- Розташована на межі Східноєвїни ропейської платформи і  Карпатської складчастої області, укрита потужним шаром осадових порід (2 км)

Волинська і  Подільська височини

3. ДніпровськоДонецька западина

Північно-східна части- Найбільш потужний осадовий на України чохол (до 18 км)

Придніпровська низовина

4. Донецька складчаста область

Східна частина України

Донецький кряж

Довжина понад 1000 км, шиПридніпровська рина 100—250 км. Середня і  Приазов­ська частина трохи підійнята, краї  — височини опущені. Складається з давніх гірських порід

Межує з Дніпровсько-Донець­ кою западиною на південно­му сході; складається з по­туж­них кам’яно-вугільних та соленосних шарів гірських порід

www.e-ranok.com.ua

—  73  —

комплексне видання з географії

довідник

Закінчення таблиці Назва тектонічної структури

Географічне положення в  межах України

Стисла характеристика

Відповідні форми рельєфу

5. Причорноморська западина

Узбережжя морів

Заповнена різноманітними континентальними і мілководноморськими відкладами потужністю до 2 км

Причорноморська низовина

ІІ. Західноєвропейська платформа

Фундамент платформи вкритий Крайній захід Україпластами осадових порід ни між Карпатською складчастою системою та західним краєм Східноєвропейської платформи

Височини Розточчя, Опілля

ІІІ. Скіфська плита

Розташування між Гірським Кримом і Причорноморською западиною

IV. Середземномор­ ський (альпій­­ ський) геосинклі­ нальний пояс

Західна частина Укра- Являє собою молоді тектонічні їни і південь Кримпідняття, де рухи земної кори ського пів­острова відбуваються дотепер

Гори і западини

1. Карпатська складчаста область

Західна частина Укра- Альпійська епоха гороутво­ їни рення. Потужні відклади пісковиків, конгломератів, сланців, вапняків

Передкарпатська западина, Східні Карпати, Закарпатська западина

2. Кримська складчаста область

Південь України

Утворилася в палеозойську еру під Рівнини Кримчас герцинського гороутворення. ського півост­ Фундамент залягає на глибинах рова від 500—1500  м на півдні і до 3000—6000 м на півночі

Кримські гори Мезозойська складчастість та альпійська епоха гороутво­рення. Складчастобрилові спо­руди Гірського Криму та ІндолоКубанської западини. Складаються з глинистих сланців, пісковиків, вапняків, мергелів

Геологічна будова Геологія  — це система наук про Землю, земну кору, її склад, будову, рухи та історію розвитку, а також розміщення корисних копалин. Сучасна геологічна будова території України  — результат дії складних, багатопланових і різних за інтенсивністю процесів, які тривали протягом багатьох геологічних ер та періодів. Геологічні методи дослідження дозволяють визначити абсолютний і відносний вік гірських порід. Абсолютний вік гірських порід  — це вік, який визначається в одиницях астрономічно-

го часу (роки, тисячі, мільйони та мільярди років). Відносний вік гірських порід  — це вік, за яким роблять висновки лише про відносну послідовність геологічних подій. Визначення абсолютного і відносного віку гірських порід дає змогу систематизувати отримані результати в геохронологічній таблиці, або таблиці геологічного літочислення. Палеогеографічні умови  — фізико-географічні умови, що змінювались протягом геологічної історії.

www.e-ranok.com.ua

—  74  —

Довідник

комплексне видання з географії

Геохронологічна таблиця Ера, індекс, тривалість

Період

Гороутво­ рення

Неогеновий (неоген)

Накопичення потужних відкладів крейди у западинах та складчастих областях. Наприкінці періоду більшість території сучасної України стала суходолом

Юрський (юра)

Мезозойське

Крейдовий (крейда)

Герцинське

Пермський

Кам’яно­ вугільний (карбон)

Майже повна відсутність морських басейнів. Процеси вулканізму відбувалися в Криму, районі Чорноморської западини, Донецькій складчастій області Територія України зостається переважно суходолом, в кінці періоду розпочинається тривала кімерійська тектонічна епоха. На півдні та сході суходол опускається (Карпати, Крим), висихають водойми на території Донбасу Утворення покладів вугілля в межах Донецького басейну і Галицько-Волинської западини

Девонський (девон)

Формування Дніпровсько-Донецької западини. Активна тектонічна діяльність у районі Донбасу

Силурійський (силур)

Формування на південному сході морських басейнів. Активне горотворення в межах сучасних Карпат

Ордови­ цький (ордовик) Кембрійський (кембрій)

Герцинське

Палеозойська (палеозой), Pz, 345 млн років

Загальне підняття платформної частини, утворення берегових рифів, часта зміна кліматичних умов (від субтропічних до помірних). Утворення покладів наф­ти, горючих газів, калійних солей тощо Трансгресія (наступання) морів за виключенням Українського щита і західної частини Подільської височини. Активні тектонічні рухи привели до утворення Карпатських і Кримських гір

Тріасовий (тріас) Палеозойська (палеозой), Pz, 345 млн років

Переважав суходіл. Відбувалось помірне коливання земної кори. Декілька періодів материкового зледе­ ніння, серед яких найбільш потужне — Дніпров­ ське (льодовик охоплював північну частину території України, досягаючи сучасного міста Дніпропетровськ). Розвинулись річкові долини, сформувалась сучасна зональність ландшафтів

Палеогеновий (палеоген)

Байкальське

Мезозойська (мезозой), Mz, 170 млн років

Альпійське

Кайнозойська Четвертин(кайнозой), Kz, ний (антро67 млн років поген)

Зміна природних умов на території України

Моря займали територію Волині, Поділля, Карпат, Дніпровсько-Донецької западини

www.e-ranok.com.ua

—  75  —

комплексне видання з географії

довідник

Закінчення таблиці Період

Гороутво­ рення

ПротерозойПізній, ська (проте­ ранній розой), Pt, протерозой близько 2000 млн років Архейська Пізній, (архей), Ar, ранній близько архей 1000 млн років

Байкальське

Ера, індекс, тривалість

Зміна природних умов на території України

Земна кора була рухливою, відбувалися процеси її підняття й опускання. Сформувався Український щит, утворився ярус фундаменту Карпат

Горотворчі процеси, вулканізм, вивітрювання та метаморфізація гірських порід

Мінерально-сировинні ресурси Мінерально-сировинні ресур­си  —  сукупність розвіданих запасів корисних копалин, які ви­ користовуються або можуть використовуватися в господарській діяльності.

На території України поєднуються різні за віком та умовами утворення тектонічні структури, тому в  її межах сформувалися різні гірські породи і відповідно  — корисні копалини.

Корисні копалини України і їх зв’язок із тектонічною будовою Мінеральносировинні ресурси

Рудні (металеві)

Види

Корисні копалини

Тектонічна будова

Руди чорних металів

Залізні

Фундамент Українського щита (Криворізький, Кременчуцький та Білозерський басейни), Індоло-Кубанський прогин (Керченський басейн)

Руди кольорових металів

Марганцеві

Осадовий чохол Українського щита (Нікопольський басейн)

Нікелеві та кобальтові

Кора вивітрювання Українського щита

Титанові

Розсипи чохла Українського щита

Алюмінієві

Фундамент Українського щита

Мідні

Волино-Подільська плита

Вулканічні Карпати, Донецька складчаста область Поліметалеві (свинцево-цинкові)

Паливні

Енергетичні паливні

Ртутні

Донецька складчаста область, Закарпатська западина

Золото

Фундамент Українського щита, вулканічні Карпати

Кам’яне вугілля

Донецька складчаста область, Дніп­ровськоДонецька западина, Львівський прогин

Буре вугілля

Осадовий чохол Українського щита

Торф

Долини річок на півдні та заході Украї­ни

www.e-ranok.com.ua

—  76  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці Мінеральносировинні ресурси

Паливні

Види

Енергетичні паливні

Корисні копалини

Газ Нафта Горючі сланці

Нерудні (неметалеві)

Гірничохімічна сировина

Тектонічна будова

Скіфська плита, шельф Чорного та Азовського морів, Дніпровсько-Донецька западина, Причорноморська западина, Передкарпатський прогин, ІндолоКубанський прогин Осадовий чохол у центральній частині Україн­ ського щита

Самородна сірка Передкарпатський прогин, Дніпров­сько-Донецька западина Кам’яна сіль Калійна сіль Графіт

Будівельна сировина

Каолін Граніт Вапняк Мармур Крейда

Фундамент Українського щита Кора вивітрювання Українського щита Фундамент Українського щита Скіфська плита, Причорноморська западина Український щит Воронізький масив, Волино-Подільська плита

Мета Вапняк лургійна флюсовий сировина Вогнетривка глина

Кримська і Донецька складчасті області, чохол Українського щита

Кольорове та ювелірне каміння

Мармуровий онікс

Фундамент Українського щита

Топаз, берил, кварц

Український щит

Мінеральні води Термальні води Лікувальні грязі

Передкарпатський прогин, Закарпатська западина, кора вивітрювання Українського щита, Скіфська плита

Мінеральні води й мінеральні грязі

Донецька складчаста область

Геоморфологічна будова Геоморфологія  — наука, яка вивчає рельєф земної поверхні та його походження. Абразія  —  процес руйнування бе­регів морськими (озерними) хвилями. Акумуляція  — процес накопичення пухкого мінерального матеріалу та органічних решток на земній поверхні.

Денудація  — комплекс процесів знесення й перенесення (водою, вітром, льодом, прямим впливом сили тяжіння) продуктів руйнування гірських порід із їх подальшим накопиченням на знижених ділянках земної поверхні.

www.e-ranok.com.ua

—  77  —

комплексне видання з географії

довідник

Типи невеликих форм рельєфу України Тип рельєфу

Рельєфоутворюючі процеси

Форма рельєфу

Поширення в Україні

Поліська низовина, Подільська, Придніпровська й  Донецька височини, пасма Кримських гір Повсюдно

Денудаційний

Підняття

Пагорби-«останці», пасма, вали, уступи

Водноерозійний

Ерозія та акумуляція. Робота постійних і тимчасових водотоків Давня льодовикова денудація та акумуляція Розчинення гірських порід під дією води Вітрова ерозія, сипучі гірські породи Сила тяжіння

Рівчаки, вимоїни, яри, балки, річкові долини

Льодовиковий Карстовий Еоловий Гравітаційний

Вулканічний

Давній вулканізм

Техногенний

Господарська діяльність людини

Моренні рівнини, кари, цирки, ози, ками Печери, воронки, колодязі Піщані пагорби й  пасма, улоговини Зсуви, обвали, осипи

Вулканічні хребти, горбистість, грязеві вулкани, лаколіти Криму Кар’єри, тераси, терикони, вали тощо

Поліська низовина Кримські гори, степова зона на півдні України Полісся, долини річок, морські коси Південний берег Криму, Українські Карпати, праві схили Дніпра та інших річок Українські Карпати, Закарпатська низовина, Кримські гори У місцях господарського освоєння

Кліматичні умови та ресурси Клімат  — це багаторічний ре­жим погоди, характерний для будь-якої місцевості. Клімат залежить від географічної широти певної території, відстані від морів та океанів, характеру морських течій, висоти над рівнем

океану, особливостей рельєфу. Клімат більшої частини України є помірно континентальним. На Південному березі Криму проявляються риси субтропічного клімату.

Залежність кліматичних показників від широти місцевості північної й південної частин України Крайні точки України

Показник

Північна

Південна

Географічна широта

52° пн. ш.

44° пн. ш.

Висота Сонця опівдні: 22.12  (день зимового сонцестояння) 22.06  (день літнього сонцестояння)

14° 61°

22° 69°

Тривалість світлої частини доби: 22.12 22.06

7,4  год 16,5  год

8,6  год 15,3  год

Тривалість сонячного сяйва, год/рік

1720

2470

www.e-ranok.com.ua

—  78  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці Крайні точки України

Показник

Північна

Південна

Сумарна сонячна радіація, ккал/см   на рік

95

127

Середні температури, °С: за рік липня січня

+6,0 +18,6 –7,6

+14,0 +23,8 +4,1

2

Повітряні маси, які впливають на клімат України

Тропічні Континентальні (КТП)

Морські (МТП)

Помірні Континен­ тальні (КПП)

Арктичні

Морські (МПП)

Континен­ тальні (КАП)

Морські (МАП)

Типи повітряних мас і особливості погоди в Україні Центр постійного атмосферного тиску

Тип повіт­ряних мас

Особливості погоди

Осінньо-зимовий період Ісландський мінімум Сибірський максимум Середземноморська депресія Азорський максимум Ісландський мінімум Арктичний максимум

МПП, МАП Похмура, помірно м’яка, з опадами КАП Ясна, суха, холодна МПП М’яка, снігопади та відлиги Весняно-літній період МТП, КТП Ясна, суха, жарка МПП Похмура, прохолодна, значна кількість опадів КАП, КПП Ясна, суха, прохолодна

Кліматичні сезони на території України Зима

Температура повітря нижча за 0  °С, тривалість 75—130 днів, помірно м’яка на заході, прохолодна на південному сході й сході

Весна

Температура повітря від 0  °С до +15  °С, тривалість 50— 100  днів, погода нестійка

Літо

Осінь

Температура повітря перевищує +15  °С, тривалість 100—165  днів, тепле, максимум опадів

Температура повіт­ря від +15  °С до 0  °С, тривалість 65—100  днів, нестійка погода, зростання циклічної діяльності

Внутрішні води та водні ресурси Наявність і розміщення внут­рішніх вод по території України залежать від клімату, рельєфу, геологічної будови і господарської діяльності людини. На території України близько 71  тис. річок і струмків, із яких 4  тис. мають довжи-

ну майже 10  км, 120 — понад 100 км і тільки 8  річок завдовжки понад 500 км. До басейнів Чорного й Азовського морів належить 95 % річок, до басейну Балтійського моря  — 5  %.

www.e-ranok.com.ua

—  79  —

комплексне видання з географії

Клімат Повноводність Зміню­ється за сезонами року

довідник

Рельєф

Річки

Режим стоку

Живлення

Повінь  Межень  Паводок • Льодо­став

Змішане (снігове  — 60 %, підземне  — 30 %, дощове  — 10 %)

Напрямок течії Із півночі на південь

Похил і  падін­ ня річки

Швидкість течії • Рівнинні річки • Гірські річки

Класифікація річок України

Східноєвропей­ський тип

Карпатський тип

Кримський тип

Змішане живлення з переважанням снігового

Змішане живлення з переважанням дощового

Змішане живлення з переважанням дощового

Причорноморський тип Живлення переважно снігове

Основні річкові системи України Назва річки

Довжина, км

Характер течії

Притоки

Місце впадіння

Використання в господарстві

Дніпро

2200, 981  — Україна

Рівнинний

Прип’ять, Рось, Чорне море Інгулець, Базавлук, Десна, Трубіж, Ворскла, Самара та ін. (близько 150  приток)

Найбільша судноплавна річка України; водопостачання для господарства та населення, джерело енергоресурсів

Південний Буг

806  км

Верхів’я  — гірський, нижня частина — рівнинний

Інгул, Синюха, Іква, Мертвовід, Дахна, Згар

Чорне море

Судноплавна (у нижній течії); для зрошення полів

Дністер

1362, 105  — Україна

Верхів’я  — гірський, нижня частина — рівнинний

Бистриця, Стрий, Збруч, Смотрич, Серет

Чорне море

Судноплавна (у нижній і середній течії); гідроенергоресурси; водопостачання

Дунай

2960, 175  — Україна

Рівнинний

Тиса, Прут

Чорне море

Судноплавна; великі водні ресурси; «річка дружби»

Сіверський 1053, Донець 672  — Україна

Рівнинний

Оскіл, Айдар, Лу- У річку Дон, Джерело водопосгань, Красна Дон  — в Азов- тачання (канали, ське море водосховища)

Тиса

Верхів’я  — гірський, нижня частина — рівнинний

Чорна Тиса, Теребля

966, 261  — Україна

У річку ДуВодопостачання; най, а Дурибництво, рекренай  — у Чор- ація не море

www.e-ranok.com.ua

—  80  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці Назва річки

Західний Буг

Довжина, км

772, 392  — Україна

Характер течії

Рівнинний

Притоки

Місце впадіння

Білосток, Нарев, Рата, Кам’янка

Використання в господарстві

У Віслу, а Ві- Водопостачання; сла — у Бал- судноплавний тійське море (у нижній течії)

Озера України Озера  — природні водой­ми з  упо­вільненим стоком або ­безстічні. В Україні налічується понад 20  тис. озер, які відрізняються за площею, глибиною, солоністю, походженням улоговин. Тип

Лиман  — затока, яка утворилася при затопленні морем гирла рівнинної річки внаслідок відносного опускання прибережних частин суходолу. Лиман може бути відкритим у море або відокремленим від нього піщаною косою (закритим).

Умови утворення

Місцерозташування, приклади

Заплавні (озера-стариці)

У старицях і притерасових зниженнях

Загатні

Перекриття гірських річок загатами (зсувами, завалами) Опускання суходолу і затоплення морем гирл річок

Лиманні

Залишкові Льодовикові Вулканічні Карстові

Повсюди, найчастіше  — у долинах річок Полісся Українські Карпати (Синевир)

Морські затоки, які відокремились у  період підняття узбережжя У льодовикових заглибленнях (карах) У кратерах згаслих вулканів У заглибинах розчинених водою гірських порід (вапняків, крейди, солей)

Лимани Чорного та Азовського морів (Сасик (Кундук), Кагул, Шагани, Сасик, Катлабух) Перекопські озера, Саки, Донузлав Озера Карпат Озера Закарпаття Донбас (Слов’янські озера), Кримські гори (Караголь), Шацькі озера

Болота України Болото  — надмірно зволожена ділянка земної поверхні зі своєрідною болотною рослинністю і шаром торфу не меншим ніж 30 см.

Загальна площа боліт України становить понад 1 млн га. Найбільша заболоченість припадає на північну частину території.

Типи боліт за умовами живлення

Низинні (живляться підземними водами)

Верхові (живляться атмосферними опадами)

Перехідні (живляться як підземними водами, так і атмосферними опадами)

Чинники заболоченості території

Зниження рельєфу

Високий рівень ґрунтових вод

Перезволоження

Невисока середньорічна температура повітря

Штучні водойми України Канали — водотоки зі штучними руслами. Водосховища — штучні водойми, які утво-

рюються шляхом викопування котлованів або спорудження на річках загат і гребель.

Штучні водойми

Ставки

Канали

Водосховища

Відкриті зрошувальні системи

www.e-ranok.com.ua

—  81  —

комплексне видання з географії

довідник

Підземні води, основні артезіанські басейни України Підземні води  — води, що містяться у верхній (12—16 км) частині земної кори в рідкому, твердому та пароподібному станах. Артезіанський басейн  — це велика западина або депресія з  артезіанськими водами. Глибина залягання артезіан­ських вод в Україні збільшується з півдня (100—150 м) на північ (500—600 м). Водні ресурси  — запаси поверхневих і підземних вод, які використовуються або можуть бути використані у господарстві та для потреб населення. Водні ресурси, які формуються в межах України, надзвичайно обмежені. Їх обсяг становить 52  км 3/рік, у тому числі поверх­н еві — до 39  км3/рік, підземні  — до 13  км3/рік. Водоспоживання в країні досягає майже крайньої

величини і становить 30—36  км3/рік. При цьому у 88  % основних річок екологічний стан басейнів має оцінку «поганий», «дуже поганий» і «катастрофічний». У 61  % основних річок України вода має оцінку «дуже забруднена», і тільки 3  % річок мають воду задовільної чистоти. Найпоширенішими забруднювачами водних джерел є нітрити, феноли і нафтопродукти, сполуки міді, цинку, марганцю. Водний баланс  — кількісне спів­­відношення приходу, витрат і на­копи­чення води для певної те­ри­торії. Сумарні запаси вод України становлять 209 км3. У  розрахунку на 1 жителя країни припадає близько 1000 м3 річкового стоку. Це один із найнижчих показників у Європі.

Ґрунти і земельні ресурси Ґрунтоутворення  — складний і  тривалий процес перетворення верх­нього шару гірської породи на ґрунт під впливом природних чинників. У цьому процесі беруть участь усі компоненти природи. Ґрунт  — поверхневий шар земної кори, сформований унаслідок взаємодії природних компонентів (повітря, води, організмів тощо), якому властива родючість.

Назва типу ґрунту зумовлена кольором його верхнього шару, який залежить від вмісту гумусу (перегною) і деяких солей. Розміщення типів ґрунтів на рівнинній території України підпорядковане закону широтної зональності, а в Українських Карпатах і Кримських горах  — висотної поясності.

Процес ґрунтоутворення Сонячна радіація Вода

Рослини

Ґрунт

Повітря

Тварини

Материнські гірські породи Властивості ґрунтів

Хімічні Забарвлення Хімічний склад

Кислотність Механічний склад

Фізичні Структура

Вологість

Материнська порода

Заходи меліорації

Піски, супіски

Осушення, вап­­нування, бо­ротьба з ерозією

Характеристика ґрунтів України Тип ґрунту

Дерновопідзолисті

Кліматичні особливості

Помірно тепло, Kзв > 1

Природна зона, рослинність

Гумус Уміст, %

Змішані ліси, 0,7—2,0 субори

Потужність, см

18—24

www.e-ranok.com.ua

—  82  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці Тип ґрунту

Світло-, темно-сірі лісові Чорноземи опідзолені

Кліматичні особливості

Природна зона, рослинність

Гумус Уміст, %

Потужність, см

Тепло, Kзв = 1

Лісостеп, дубові ліси

2,5—4,5

20—36

Тепло, Kзв < 1

Лісостеп, лучні степи

3,5—5,5

36—50

6—7

Те саме Чорноземи Тепло, типові Kзв = 0,9—0,6

Материнська порода

Леси і лесоподібні, суглинки Те саме

Вапнування, боротьба з водною ерозією Те саме

до глибини 120— 150 60—80

Те саме

Те саме

Те саме

Зрошування, боротьба з віт­ ровою і водною ерозією Те саме

Чорноземи Дуже тепло, Степ, звичайні Kзв = 0,6—9,5 різнотрав’я

4,5—6,5

Чорноземи Дуже тепло, Степ, південні Kзв = 0,5—0,4 типчако­­воковилова Степ, сухі ТемноСпекотно, каш­танові, Kзв = 0,3—0,4 степи каштанові Широколисті Буроземи Тепло, ліси Kзв > 1

3,5—5,0

до глибини 30—50

Те саме

3—4

40—50

Те саме

2,5—4

30—40

Уміст окису заліза

5—7

25—33

Коричневі

Спекотно, Kзв < 1

Сухі субтропіки, розрі­ джені ліси і  чагарники

Земельні ресурси  — це землі, які використовуються або можуть бути використані людиною у господарстві.

Заходи меліорації

Зрошування, гіпсування

Боротьба з  вод­ ною і вітровою ерозією На продуктах Боротьба з  водвивіт­рювання ною ерозією карбонатних порід

Меліорація  — це система заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунту та боротьбу з  несприятливими водними і повітряними режимами (ерозією, ви­миванням тощо).

Структура земельних ресурсів України

Проблеми використання земельних ресурсів України Види та заходи меліорації

Водна (зрошення Лісова (лісо­на­ та осушення) садження)

Хімічна (вапнування та внесення добрив)

Культурно-технічна (очищення ґрунтів від непотрібних включень)

www.e-ranok.com.ua

—  83  —

комплексне видання з географії

довідник

Рослинний покрив Природна рослинність займає 32  % території України. Сучасний видовий склад рослинності України почав формуватися близько 10  тис. років тому. Нині налічується майже 30 тис. видів рослин, які належать до певних рослинних угруповань.

Рослинне угруповання  — сукупність рослин, по­в’я­заних між собою та з навколишнім середовищем. Розміщення рослинності на рівнинній частині території України підпорядковане закону широтної зональності, а в горах  — висотної поясності.

Поширення рослинного покриву на території України Рівнинна частина України (з  півночі на південь)

Українські Карпати (знизу догори)

• Зона мішаних лісів • Передгірський пояс (бук, • Зона лісостепу ялина, смерека, дуб, граб) • Зона степу • Середньогірський пояс (ялина, смерека) • Субальпійський пояс (чагарники із сосни та вільхи) • Альпійський пояс (луки)

Кримські гори (знизу догори)

• Передгірський Лісостеп (дубовоялицеві ліси і чагарники  — шибляк, дуб пухнастий, ­евкаліпт, самшит) • Середгірський пояс (бук, граб, красна сосна, клен) • Субальпійський пояс (яйли) (типчак, тонконіг, ковила, кримський едельвейс)

Рослинні угруповання України Типи

Види

Ліси  — це найХвойні складніші природні рослинні угруповання із дерев Мішані і чагарників, що Широко­листі утворюють яруси Степи  — це рослинні угруповання із переважанням посухостійкої трав’янистої рослинності

Луки  — рослинні угруповання з переважанням рослин, які потребують достатнього зволоження ґрунту

Географічне положення

Приклади рослинності

Середгір’я Українських Карпат, По- Сосна, ялина, ялиця ліська низовина, піщані тераси річок, скелясті схили Кримських гір Поліська низовина

Сосна, дуб, береза

Лісостеп, передгір’я і нижня частина Українських Карпат і північних схилів Кримських гір

Дуб, бук, граб, липа, клен

Лучні

Рівнинна частина України, Гірський Крим

Ковила, типчак, келерія

Різнотравнотипчаковоковилові

Більша частина степової зони

Ковила, коронарія, молочай

Типчаковоковилові

Більша частина степової зони

Кахрис, ферула

Полиннозлакові

Крайній південь України, північна Типчак, ковила, керчастина Криму мек

Чагарникові

Східна частина України, Донецький кряж

Зарості карагани  — кам’янисто-степового чагарника

Заплавні

На заплавах річок

Тонконіг, конюшина, щавель, деревій

Материкові

Підійняті ділянки вододілу

Тонконіг, кульбаба, волошка

Низинні

Зниження на вододілах, терасах, долинах річок

Костриця червона, ти­ мофіївка лучна, осока, конюшина лучна і біла

www.e-ranok.com.ua

—  84  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці Типи

Види

Болота  — це рослинні угруповання із переважанням вологолюбних рослин

Географічне положення

Приклади рослинності

Гірські

Українські Карпати

Костриця, осока ­вічнозелена

Низинні трав’яні

Западини заплав і біля низьких берегів річок

Очерет, стрілолист, сусак, рогіз

Трав’янисто­ мохові

Латаття, водяний різак, кушир, ряска

Тваринний світ Різноманітність природних умов території України визначила багат­ство її тваринного світу, видовий склад якого налічує понад 40 тис. видів. Зокрема, до складу фауністичних комплексів України входять 180 видів ссавців, 344  — птахів, 270  — риб тощо.

Фауністичний комплекс  — видо­вий склад тварин, які живуть у  пев­н ому рослинному угрупо­ванні. Ендемічні види  — види рослин або тварин, які поширені тільки на певній території. Вони охороняються державою та занесені до Червоної книги України.

Фауністичні комплекси України Види тварин

Полісся

Українські Карпати

Кримські гори

Степи

Кабан дикий, косуля, лось, олень

Карпатський благородний олень, серна, лось

Олень, косуля, муфлон

Сайгак, степовий зубр, бик-тур

гризуни

Білка, соня лісова, миша-полівка

Миша-полівка, білка, бурозубка

Лісові миші, білка-телевутка

Ховрах сірий, тушканчик, полівки, кролик дикий

комахоїдні Борсук, кріт

Борсук

Борсук

Їжак вухатий

хижаки

Рись, кіт лісовий, вовк, лисиця звичайна

Рись, бурий ведмідь Куниця кам’яна

Лисиця-корсак

Птахи

Рябчик, тетерук, глухар, яструб

Чорний шишкар, со­кіл-сапсан, орел, бер­кут, глухар, тетерук

Гриф чорний, сип білоголовий, сой­ка чорноголова

Жайворонок, дрохва, куріпка сіра, журавель степовий

Плазуни

Гадюка звичайна, вуж, веретільниця, мідянка, ящірка прудка

Полоз, гадюка, мідянка

Гекон кримський, ящірки

Полоз жовтобрюхий, гадюка степова

Ссавці

травоїдні

Категорії рослин і  тварин, занесених до Червоної книги України

• • • • • • •

Зниклі (відсутня будь-яка інформація про їх існування) Зникаючі (перебувають під загрозою зникнення) Вразливі (можуть бути в майбутньому віднесені до зникаючих) Рідкісні (у даний час не належать до зникаючих і вразливих) Невизначені (достовірна інформація про них відсутня) Недостатньо відомі Відновлені

www.e-ranok.com.ua

—  85  —

комплексне видання з географії

довідник

Природні комплекси і фізико-географічне районування

Природно-територіальні комплекси Природно-територіальні комплекси (ПТК), або ландшафти,  — це різні за розмірами ділянки з  пев­ною однорідністю фізико-географічних

умов, що характеризуються закономірним поєднанням взає­мопов’язаних і взаємозалежних природних компонентів.

Ландшафт

Природний (складається з природних компонентів: повітря, вод (поверхневих, ґрунтових, підземних), гірських пород і  форм їх поверхневого залягання (рельєф), ґрунтів, живих організмів)

Антропогенний (зміни, по­ в’язані з господарською діяльністю людини)

Природні компоненти ландшафту

Гірські породи та форми їх залягання (рельєф)

Води (поверхневі, ґрунтові, підземні)

Біота (рослинний та тваринний світ)

Приземний шар повітря (клімат)

Ґрунти

Формування ПТК

Ландшафтотвірні процеси Теплообмін

Вологообмін

Чинники ландшафтотворення

Основні Обмін орҐрунто­ ганічними РадіаційТектонічний утво­ й  мінераль­ними ний (енер- (енергія земрення речовинами гія Сонця) них надр)

Перехідні Циркуляційний (повітряні потоки)

Антро­ по­ген­ ний

Класифікація ландшафтів України Одиниці класифікації

Критерії виділення

Ландшафти рівнинні

Східноєвропейські

гірські

Клас

Належність до тектонічних структур рівнинних або гірських країн; особливості циркуляції атмосфери

Кримські, Карпатські

Підклас

Співвідношення тепла й  во­логи, Низовинні ріввід яких залежать розподіл ґрунтів нини, височині  рослинності, процеси вивіт­рю­ ні рівнини вання, особливості водного режиму

Тип

Належність до висотних ярусів рельєфу, які визначають ґрунтоворослинну поясність

Мішано-лісові, широколистолісові, лісостепові, степові

Лісостепові, широко­листі, мішані, гірськолучні, середземноморські

Підтип

Межі типів ландшафтів і особливості чи відмінності у забезпеченості теп­лом і  вологою

Північностепові, південностепові, сухо­ степові

Карпати: середньогір­ські, хвой­ но­лісові помірно холодного надмірно зволоженого клімату, насадження сосни на підзолистобуроземних ґрунтах

Передгірські, низькогір­ські, міжгірськодолинні

www.e-ranok.com.ua

—  86  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці Одиниці класифікації

Вид

Ландшафти

Критерії виділення

Особливості прояву місцевих ланд­ шаф­тотвірних чинників (характер за­лягання гірських порід і антропогенних відкладів, глибина залягання ґрунтових вод), які пояснюють зміну ґрунтово-рослинного покриву

рівнинні

гірські

Височинні рівнини, розчленовані ярами та балками, які утворюють шари лесоподібних суглинків

Горбисто-грядова інтен­с ивно розчленована височина на глинах і пісковиках із  дерновопідзолистими ґрунтами й дубовограбо­вими лісами

Класифікація ландшафтів України Класи

Рівнинні, 94  % площі

Гірські, 6  % площі Карпатські, 4  % площі

Кримські, 1  % площі

Азональний тектонічний

Лучні

Лісові

Альпійські лучні, субальпійські лучні, мішано-лісові, широколисто-лісові

Лучно-степові, луч­но-лісові, міша­ но-лісові, широ­ко­ листо-лісові

Зональні (радіаційний, циркуля­ ційний)

Типи Підтипи

Східноєвропейські Міша­ нолісові

Широко­ листо­лісові

Південностеповий, середньостеповий, північностеповий

Ландшафтотвірні чинники

Лісо­ Стестепові пові

Фізико-географічне районування Фізико-географічне районування  — це виділення великих і відносно однорідних за при-

родними умовами територій, які відрізняються за ландшафтами.

Система фізико-географічного районування України Одиниця

Визначення

Географічне положення в межах України

Країна

Велика ділянка суходолу, яка сформувалася на Південний захід Східноєвропейоснові великих тектонічних структур і відрізня­ ської рівнини, Українські Карпати, ється певною спільністю рельєфу Кримські гори

Зона

Частина природної країни, що сформувалася внаслідок певного співвідношення тепла й вологи, характеру циркуляції атмосфери

Рівнинна частина України  — лісова, лісостепова, степова зони

Підзона

Частина географічної зони, яка виділяється за комплексом ознак: клімат, рослинність та ґрунти

У межах зони степу: північно-, середньо- та сухостепова підзони

Провінція

Частина зони в рівнинній або гірській країні

У Лісостепу та північному Степу

Область

Складова частина провінції, яка відрізняється особливостями геологічної будови і рельєфу

У межах гірських країн, зон, підзон і  провінцій

Район

Найменша одиниця районування, яка виділяється на основі переважання одного виду ландшафту в  певній місцевості

У межах фізико-географічних областей

www.e-ranok.com.ua

—  87  —

комплексне видання з географії

довідник

Фізико-географічне районування України

Зони мішаних лісів, лісостепу і степу План

Зони мішаних лісів

лісостепу

степу

20 %

34 %

40 %

Розміри (у відсотках до площі України) Географічне положення, межі

Північ України до лінії: ВолодимирВолин­ський  — Луцьк  — Рівне  — Житомир  — Київ  — Ніжин  — Глухів

Центр України. Межа зі Степом по лінії: Котовськ  — Первомайськ  — Кіровоград  — Красно­ град  — Вовчанськ

Південь України до лінії Азово-Чорноморського узбережжя і Кримських гір

Рельєф і  гірські породи­

Переважання низовин (Поліська і північ Придніпровської), Словечан­ сько-Овруцький кряж

Контрастність рельєфу: височини межуються з  низовинами, що розчленовані річками (Волин­ська височина, Подільська височина, Придніпровська височина, Придніпровська низовина, Середньоруська височина). Кристалічні та осадові гірські породи

Розчленованість поверх­ні, яку складають низовини і височини (Придніпровська височина, Приазовська височина, Причорноморська низовина, Донецький кряж, Придніпровська низовина, Середньоруська височина). Переважання осадових порід

96—100 ккал/см2 на рік

100—110 ккал/см2 на рік

110—125 ккал/см2 на рік

середні від +18 до +20  °С температу­ ри липня

від +18 до +21  °С (із заходу на схід)

від +21 до +23  °С

середні від –4,5 до –8  °С температу­ (із заходу на схід) ри січня

від –5 до –8  °С

від –2 до –8  °С (із заходу на схід)

кількість опадів

600—700 мм/р.

550—750  — 450 мм/р. (із заходу на схід)

350—300 мм/р. (із півночі на південь)

коефі­ цієнт зволоження

≈ 2,0

2,0—1,2 (із заходу на південний схід)

0,6—0,3

Клімат

сумарна сонячна радіація

www.e-ranok.com.ua

—  88  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці План

Зони мішаних лісів

лісостепу

степу

Внутрішні води

Густа річкова мережа, тривала повінь, живлення річок снігове і підземне, значна заболоченість

Густота річкової мережі зменшується із заходу на схід. Снігове і дощове живлення мають Дніпро, Сіверський Донець, Південний і Західний Буг, Дністер

Густота річкової мережі незначна, переважають транзитні річки. Місцевий стік формується за рахунок талих снігових вод

Зональні типи ґрунтів, їхня родючість (за 100-бальною шкалою)

Дерново-підзолисті, болотні, 20—40 балів

Сірі лісові, чорноземи опід- Чорноземи звичайні та півзолені й типові, денні, темно-каштанові, 48—100 балів 45—80 балів

Несприятливі Водна і вітрова ероприродні про- зія, заболоченість, цеси карст

Водна ерозія, суфозія, зсуви, посухи

Водна і вітрова ерозія, суфозія, посухи і суховії, засоленість

Сучасні ландшафти

Мішані хвойношироколисті ліси

Лісові межуються з лучностеповими

Степові

Районування

Області: Волинське Полісся, Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся, Новгород-Сіверське Полісся

Провінції: ЗахідноУкраїн­ська, Дністров­ сько-Дніпровська, Лівобережно-Дніпровська і  Середньоруська

Підзони: північно-, середньо- і південно-степова

Природоохоронні території

Заповідники: Поліський і Рівненський; Шацький національний парк

Заповідники: Канівський, Медобори, Розточчя, Михайлівська цілина (філія Українського степового заповідника). Національні парки: Подільські Товтри, Яворівський

Заповідники: Асканія-Но­ ва (біосферний), Єланецький Степ, Україн­ський Степовий, Луганський, Казантип­ський, Чорноморський (біосферний), Дунайський (біосферний) тощо. Націо­нальні парки: АзовоСива­ський, Святі гори

Раціональне використання та охорона природних ресурсів

Проведення гідролісомеліоративних робіт на відносно багатих заболочених лісових землях, які потребують осушення. Роботи із закріплення та залісення пісків, створення захисних насаджень на берегах ставків і водосховищ

Заходи, які забезпечують належний склад наса­джень і своєчасне проведення рубок догляду за лісом. Захист лісів від шкідників та хвороб, забезпечення відновлення головних лісоутворюючих порід, залісення не покритих лісом площ

Збереження байрачних лісів, створення протиерозійних насаджень на крутих схилах та вододілах, розширення зелених зон та рекреаційних об’єктів навколо міст. Залісення яружно-балкових земель і створення мережі полезахисних смуг

www.e-ranok.com.ua

—  89  —

комплексне видання з географії

довідник

Українські Карпати. Кримські гори План

Українські Карпати

Кримські гори

Розміри (у відсотках до площі України)

4 %

1 %

Географічне положення

Південний захід України, довжина  — 280 км, ширина  — 110 км

Південь України, довжина 180 км, ширина  — 50 км

Гороутворення

Альпійське

Кімерійське (відновились в альпійське гороутворення)

Геологічні структури Карпатська складчаста область

Кримська складчаста область

Рельєф

Склад: гірська система (висоти 800—2000 м), міжгірна Закарпатська низовина (до 120 м), передгірна Передкарпатська височина (200—700 м). Вершина — г. Говерла (2061 м)

Склад: Головне пасмо (1000 м), Внутрішне пасмо (500 м), Зовнішнє пасмо (300 м). Вершина  — г. Роман-Кош (1545 м)

Гірські породи

Переважають грубоуламкові осадові, у Закарпатті  — вулканічні осадові, подекуди  — вулканогенні

Переважають осадові, зрідка — вулканогенні

Корисні копалини

Кам’яна і калійна солі, нафта, газ, озокерит, сірка. Знайдено поклади свинцю, цинку, мангану, бокситів тощо

Вапняки і мергелі (цементна і будівельна сировина, флюси), кам’яне вугілля, мармур

Загальна характеристика клімату

М’яка зима і прохолодне літо, на вершинах  — холодно, клімат Закарпаття тепліший, ніж у Передкарпатті; рівномірне випадання опадів протягом року

М’яка зима і тепле літо (на вершинах клімат значно прохолодніший, вологість підвищена), на Південному березі Криму середземноморський клімат, узимку кількість опадів максимальна

Поверхневі води

Густа річкова мережа, живлення переважно дощове, паводковий режим; велика кількість озер

Річкова мережа негуста, живлення переважно дощове, паводковий режим; незначна кількість озер

Несприятливі природні процеси

Землетруси, селі, сходи, зсуви, обвали, повені, шквали

Землетруси, селі, сходи, зсуви, обвали, шквальні вітри

Висотна поясність (узагальнена)

вище 1800 м

Альпійські луки (полонини)

Вище 1000 м

Гірські луки (яйла) і лучні степи

1500—1800 м

Гірські чагарники, на схилах — гірські луки

До 1000 м

Широколистяні ліси із бука і граба

1200—1500 м

Ялицеві ліси

До 600 м

700—1200 м

Букові, буковоеолові, еоловоялицеві ліси

Широколистяні, переважно дубові ліси з домішкою граба, бука, ялини

400—700 м

Дубово-грабові та дубові ліси

www.e-ranok.com.ua

—  90  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці План

Українські Карпати

Кримські гори

Природоохоронні території

Заповідники: Карпатський (біосферний), Горгани. Національні парки: Синевир, Вижницький

Заповідники: Кримський, Ялтин­ ський, Карадазький, Мис Мартьян

Раціональне використання та охорона природних ресурсів

Санаторно-курортні та туристичні комплекси: Моршин, Трускавець, Свалява. Боротьба з водною ерозією, насадження лісів, укріплення схилів, будівництво захисних заплав на гірських річках, охорона реліктових видів рослин і тварин

Санаторно-курортні комплекси: Планерське, Ялта, Євпаторія. Боротьба з вітровою і водною ерозією, скорочення вирубки лісів, залісення, збереження ендемічних видів рослин і тварин

Природні комплекси морів, що омивають Україну Море

План

Чорне

Азовське

420

38

Глибина, м максимальна середня

2245 1197

14 (наймілкіше у світі) 7,4

Довжина берегової лінії (у ме­жах України), м

1560

Майже 2000

Розміри, тис. км

2

Джарилгацька, Каркінітська, Каламітська, Феодосійська

Темрюцька, Бердянська, Арабатська, Сиваш, Таганрозька, Казантипська

півострови

Кримський, Тарханкутський, Керченський

Керченський

лимани

Дністровський, ДніпровськоБузький, Тилігульський

Утлюцький, Молочний

острови

Джарилгач, Зміїний, Леб’яжий

Черепаха, Піщані

Походження улоговин

Тектонічна западина (рифтова структура  — сучасне розширення)

Неотектонічна депресія на межі Східноєвропейської платформи і Середземноморського рухливого поясу

Середня солоність, ‰

17—18, із глибиною збільшується до 22—25

13—14

Кліматичні особ­ливості

Субтропічні риси: літо сухе й спекотне, зима волога й тепла, влітку діють антициклони, взимку  — цик­ лони; температура води влітку +24  °С, взимку +6  °С, Північнозахідна частина інколи замерзає

Континентальні риси: взимку переважає континентальне полярне повітря із північно-східними вітрами, влітку  — із західними і південнозахідними; температура води влітку від +24 до +26  °С, взимку від +3 до –3  °С. Замерзає з грудня по березень

Найбільші

затоки

www.e-ranok.com.ua

—  91  —

комплексне видання з географії

довідник

Закінчення таблиці Море

План

Чорне

Азовське

Поверхневі течії

Проти годинникової стрілки, у напрямку до Мармурового моря через Босфор

Проти годинникової стрілки, у напрямку до Чорного моря через Керченську протоку

Органічний світ

Близько 2000 видів тварин, зокрема 180 видів риб (білуга, осетер, хамса, кефаль, ставрида, скумбрія, тунець), 3 види дельфінів. Налічується 600  видів рослин

Поширені червоні й зелені водорості, квіткові водяні рослини, до 80  ви­дів риб (тюлька, хамса, осетер, камбала тощо)

Природні ресурси

Біологічні (риба, молюски, водорості тощо), мінерально-сировинні (родовища природного газу, нафти тощо), енергетичні (робота припливів та відпливів), рекреаційні, транспортні

Мінеральні (родовища природного газу, нафти, кам’яна й магнієва солі), енергетичні (робота припливів та відпливів), рекреаційні, транс­ портні

Екологічні проб­леми

Підйом сірководневого шару на глибини 50—100  м; надмірне забруднення промисловими та побутовими відходами; зниження біопродуктивності (зменшення кількості чорноморської кефалі, скумбрії, ставриди)

Підвищення солоності морської води (до 14 ‰) внаслідок скорочення річ­кового стоку через будівництво водоймищ і збільшення забору води, скорочення кормової бази, зниження біопродуктивності, забруднення та «цвітіння» води

Використання природних умов і  ресурсів та їх охорона Геоекологічна ситуація Геоекологічна ситуація  — стан забруднення навколишнього природного середовища. Екологічне становище території України оцінюється як кризове. Нераціональне використання всіх видів природних ресурсів

Техногенний вплив на дов­кілля (катастрофа на ЧАЕС)

Недосконалі й  застарілі технології виробництва

Інтенсивні процеси ­урбанізації

Надмірне застосування пестицидів і  гербіцидів у сільському господарстві

Головні причини екологічної кризи в Україні

Велика концентрація надпотужних хімічних, металургійних, нафтоперероб­ них і  воєнно-проми­сло­­вих виробництв на невеликих площах

Проведення вели­ комасштабних ме­ ліоративних робіт без належних наукових обґрунтувань і ефективних технологій

Тривала гос­по­ дарська діяль­ність без урахування екологічних вимог розвитку промисловості

Відсутність ефективно діючого законодавства щодо охорони природи та державного контролю за його виконанням

www.e-ranok.com.ua

Довідник

—  92  —

комплексне видання з географії

Порівняння природних та змінених людиною ландшафтів Ознака для порівняння

Ландшафт антропогенний

природний

Склад

Природні та змінені людиною компоненти природи

Природні взаємодіючі компоненти

Компоненти ландшафту

Сільськогосподарські угіддя, меліоративні системи. Населені пункти, лісонасадження, кар’єри, дороги, ставки та ін.

Гірські породи, повітря, вода, ґрунти, рослинний і тваринний світ

Назви Сільськогосподарські, лісогосподарські, Арктичні, тайгові, мішанолісові, лісоландшафту промислові, рекреаційні, природоохорон- степові, степові, пустельні, субтропічні, селітебні (населені пункти) ні, екваторіальні, гірські, рівнинні

Використання й охорона природних умов і природних ресурсів Закон України про природно-заповідний фонд України (витяг) До природно-заповідного фонду України належать: природні тери­торії та об’єкти  — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, па­м’ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об’єкти  — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки  — пам’ятки садово-паркового мистецтва...

Заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеон­тологічні, карстовоспелеологічні; пам’ятки природи поділяють на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

Характеристика функціонування категорій природно-заповідного фонду ­України Назва

Природні заповідники

Мета створення

Ступінь використання у господарській діяльності

Збереження природних комплексів, провеЗаборона будь-якої господарської та дення наукових досліджень і спостережень іншої діяльності, що суперечить ціза станом навколишнього природного середо­ льовому призначенню заповідника вища, поширення екологічних знань

Біосферні Збереження в природному стані найбільш заповідтипових природних комплексів, біосфери, ники здійснення екологічного моніторингу, вивчення змін у довкіллі, що виникли під дією антропогенних чинників

Диференційований режим охорони, використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням

Національні природні парки

Збереження, відтворення та ефективне вико- Диференційований режим охорони, ристання природних комплексів та об’єктів, відтворення і використання які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, естетичну, освітню цінність

Заказники

Збереження та відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів

Оголошення заказників проводиться без вилучення земельних ділянок, водних чи інших об’єктів у їх власників або користувачів

www.e-ranok.com.ua

—  93  —

комплексне видання з географії

довідник

Закінчення таблиці Назва

Ступінь використання у господарській діяльності

Мета створення

Пам’ятки Оголошуються окремі унікальні природні утво­ природи рення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, із  метою збереження їх у природному стані Моніторинг  — спостереження за станом природного середовища (атмосфери, гідросфери, ґрунтово-рослинного покриву, а також техногенних систем) з метою його контролю, прогнозу й охорони.

Оголошення пам’яток природи проводиться без вилучення земельних ділянок, водних чи інших об’єктів у  їх власників або користувачів

Головні задачі: розробка заходів щодо охорони довкілля; раціональне використання природних ресурсів; упередження критичних си­туацій, небезпечних для людей; прогнозування масштабів можливих змін довкілля від антропогенного впливу.

Види моніторингу

Глобальний (уся географічна оболонка та її частини)

Регіональний (окремі країни та їхні великі частини)

Локальний (окремі природні комплекси на невеликих територіях)

Основні заходи щодо раціонального використання й охорони довкілля

• Будівництво підприємств, які займатимуться переробкою відходів • Раціональне використання природних ресурсів • Удосконалення структур виробничих комплексів шляхом підвищення питомої ваги виробництв з  високим рівнем екологічної безпеки

• Використання передових технологій, що сприятимуть комплексному та пов­ ному використанню природних ресурсів • Удосконалення процесів очищення й  утилізації промислових відходів і  шкідливих викидів в атмосферу

Населення України Середня тривалість життя в різних країнах Європи, років Країна

Чоловіки

Жінки

Середній показник

Швеція

79

83

81,0

Велика Британія

76

81

78,5

Франція

75

84

79,5

Польща

71

80

75,5

Румунія

69

76

72,5

Молдова

65

71

68,0

Білорусь

63

75

69,0

Україна

62

74

68,0

Росія

56

71

63,5

www.e-ranok.com.ua

—  94  —

Довідник

комплексне видання з географії

Середня тривалість життя українських жінок поступово зростала (від 72-х років у 1960-х рр. до 74-х років на початку XXI ст.), середня тривалість життя чоловіків має стійку тенденцію

до зниження. У  країнах Європи середня різниця між тривалістю життя чоловіків і  жінок становить 5—6  років, в Україні — 12.

Кількість, розміщення й густота населення, його вікова і статева структура Демографічна ситуація в Україні

Кількість населення  — 45,83 млн осіб (V місце в Європі, ХХІІІ  — у світі) Середня густота населення  — 76,6 осіб/км2, однак цей показник значно змінюється за регіонами. Найбільша густота населення у Донецькій області, найменша  — у Чернігівській Природний приріст (відтворення) • Перший тип відтворення (звужений) • Тривалість життя: чоловіки  — 62 роки, жінки  — 74 роки «Старіння нації»

Механічний рух населення (міграції) Зовнішній

Внутрішній

• Імміграція  — в’їзд до країни гро­ ма­­дян іншої дер­жави на трива­лий період чи по­стійне прожи­вання • Еміграція  — пе­ре­селення громадян держави до ін­шої країни на три­валий період чи постійне проживання

• Із села у місто • Сезонний • Маятниковий  — регулярне зво­ротно-посту­пальне переміщення населення з  одного населеного пункту в інший на роботу чи навчання

Природний рух населення (на 1000 осіб)

–4,6 (2010  р.) Народжуваність (на 1000 осіб) 10,7 (2010  р.)

Смертність (на 1000 осіб) 15,3 (2010  р.)

Динаміка кількості, природного приросту, статево-вікової структури населення України Показники

1989

Кількість населення, млн  осіб

1996

1998

2002

2004

2005

2008

2010

51,7

51,3

50,5

48,0

47,3

47,1

46,2

45,83

Природний приріст (на 1000 осіб) 2,9

0,6

–6,1

–6,0

–7,1

–7,0

–7,6

–6,9

–4,6

Статевий склад, % чоловіки

47

46,4

46,6

46,5

46,5

46,3

46,2

46,1

45,9

53

53,6

53,4

53,5

53,5

53,7

53,8

53,9

54,1

жінки

51,7

1991

Міграційний рух населення України у 2010 р. У межах України Показник

Число ­прибулих

Зовнішня міграція

Число ­вибулих

Приріст

Число ­прибулих

Число ­вибулих

Приріст

Осіб

303 601

303 601

—

17 771

8 041

9 730

На 1000 осіб

11,4

11,4

—

0,7

0,3

0,4

www.e-ranok.com.ua

—  95  —

комплексне видання з географії

Східна діаспора (українці, які проживають у  країнах СНД)

довідник

Західна діаспора (українці, які проживають в  інших країнах світу)

Українська діаспора

Хвилі еміграції До 1914  р.  — еконо­мічні причини (США, Канада, Бразилія, Росія)

1914—1941  рр.  — економічні та політичні причини (Канада, Аргентина, Бразилія, Франція, Угорщина, Польща, Чехословаччина, Росія)

Після 1945  р.  — політичні та економічні причини, «відплив умів» (Велика Британія, Бельгія, Франція, Австралія, Канада, США, Росія)

Після 1985  р. і  до теперішнього часу  — економічні причини (США, Канада, Ізраїль, країни Західної Європи)

Національний та етнічний склад населення Національний склад населення України

Корінний народ (українці, 77,8 %)

Національні меншини (22,2 %)

Етнографічні групи (культура, побут, історія, умови життя)

Росіяни, євреї, білоруси, молдавани, болгари, поляки, угорці, кримські татари, румуни, греки, гагаузи та ін. — представники близько 110 націй і народностей

• Українські горці (лемки, бойки, гуцули) • Поліщуки, литвини • Слобожани, подоляни, русини

Система розселення населення Система розселення  — це сукупність населених пунктів певної території, неоднакових за кількістю жителів і функціями, об’єдна­них різними видами зв’язків. Міська агломерація  — сукупність міських населених пунктів.

Урбанізація  — зростання ролі міст у житті суспільства, підвищення кількості міського населення. Субурбанізація  — прискорений розвиток приміської зони великих міст.

Система розселення

Міські поселення Поселення міського типу

За функціями

Міста

Сільські поселення Міські агломерації

За людністю • Малі  — до 20 тис. осіб • Середні  — 20—100 тис. осіб • Великі  — 100—500 тис. осіб • Дуже великі (Запоріжжя, Миколаїв, Львів, Кривий Ріг) • Мільйонери (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропет­ровськ, Одеса)

Села

За кількістю жителів

За типом

• Малі  — до 500 осіб (Полісся) • Середні  — 500—1500  осіб • Великі  — 1500—3000 осіб (Лісостеп, Степ)

• Багатовуличної та деревовидної забудови • Гірсько-долинні • Одновуличні витягнуті • Шахові («правильні») багатовуличні

www.e-ranok.com.ua

—  96  —

Довідник

комплексне видання з географії

Міські агломерації

Моноцентрич­ні (Київ­ ська, Харківська, Львівська, Одеська)

Біцентричні (Дніпро­пет­ров­ськоДніпродзержинська, Доне­цькоМакіївська, Гор­лівсько-Єнакіївська)

Поліцентричні (формуються на Донбасі)

Демографічні проблеми сільського населення

Переважання Значне скорочення частки людей по- кількості жителів хилого віку («мертві села»)

Висока смертність

Дуже низький Високі темпи міприродний приріст грації до міст

Трудові ресурси і зайнятість населення Трудові ресурси  — частина насе­лення країни, яка має необхідній для трудової діяльності професійний і освітній рівні та ­відповідні фізичний розвиток і стан здоров’я. Трудоресурсний  потенціал Ук­ра­ї­­ни  — 59,8 % усього населення. Економічно активне населення  — частина населення, яка безпосередньо зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить дохід. Зайнятість населення  — розподіл економічно активного населення за сферами діяльності, ступінь задоволення його потреб у праці й  забез­ печення робочими місцями.

Безробіття  — соціально несприятливе явище, тимчасова незайнятість економічно активного населення через нестачу (відсутність) робочих місць чи недостатню професійну підготовку. Приховане безробіття  — форма неефективної зайнятості людей, які можуть і хочуть працювати на повну силу (неповний робочий тиждень, скорочений робочий день тощо). На обліку в державній службі зайнятості на 1 січня 2007 р. всього перебувало 1417,6 тис. незайнятих громадян. Серед зазначеної категорії громадян 98,5 % мали офіційний статус безробітних.

Трудові ресурси України Проблеми

Шляхи подолання

• Неповна зайнятість трудових ресурсів, особливо в промисловій сфері • Низький попит на робочу силу • Дефіцит робочих місць • Низький попит на «інтелектуальні» професії • Відплив висококваліфікованих спеціа­лістів за кордон

• Створення нових робочих місць • Розробка урядових програм, спрямованих на підйом престижу «інтелектуальних» професій • Реструктуризація підприємств • Конверсія військово-промислових підприємств • Визначення пріоритетних галузей господарства, що потребують першочергових державних капіталовкладень Зайнятість населення

Виробнича сфера 56,9 % працюючих • • • • •

Промисловість  — 20,0 % Сільське господарство  — 23,1 % Будівництво  — 5,5 % Торгівля і громадське харчування  — 1,8  % Транспорт і зв’язок  — 6,5 %

Невиробнича сфера 43,1 % працюючих • • • •

Побутове обслуговування  — 2,4 % Охорона здоров’я та соціальна допомога  — 6,4 % Освіта  — 7,7 % Інші сфери економічної діяльності  — 26,6  %

www.e-ranok.com.ua

—  97  —

комплексне видання з географії

довідник

Господарство України

Загальна характеристика господарства України Економіка (господарство)  — найважливіша сфера суспільного життя, у якій на основі вико­ ристання різноманітних ресурсів здій­снюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності. Галузь господарства  — сукупність підприємств, які виробляють однорідну продукцію і різняться характером виконуваних функцій. Національний господарський комплекс  — це система виробницт­ва, обміну, розподілу і споживання продуктів, яка створена у  різних галузях. Міжгалузевий комплекс  — сукупність галузей, які беруть участь у реалізації народногосподарських програм і виробляють однотипну продукцію. Інфраструктура  — комплекс га­лузей народного господарства (сфе­ри матеріального і нематеріального виробництва), які обслуговують промисловість і сільське господарство.

Національне багатство країни  — це сукупність благ, якими володіє народ (нація). До національного багатства сучасні економісти зараховують його нематеріальні багат­ства. Валовий національний продукт (ВНП)  — сумарна ринкова вартість товарів та послуг, створених громадянами країни як на власній території, так і поза її межами. Валовий внутрішній продукт (ВВП)  — сумарна ринкова вартість товарів та послуг, створених на території країни за рік незалежно від власності. Національний дохід (НД)  — валовий національний продукт без ураху­вання витрачених матеріалів і  спрацювання засобів вироб­ництва. За найважливішими показниками рівня соціально-економічного розвитку (валовим внутрішнім продуктом і національним доходом) Україна належить до країн із  низьким доходом.

Структура господарства України

Галузева Виробнича сфера

Невиробнича сфера

• Промисловість • Сільське господарство • Транспорт • Будівництво • Зв’язок

• Житлове і комунальне господарство • Побутове обслуговування • Охорона здоров’я • Наука • Освіта • Культура • Спорт

Територіальна

Функціональна

• Економічні райони • Промислові райони • Промислові вузли • Промислові центри

Міжгалузеві комплекси: • паливно-енергетичний • металургійний • машинобудівний • соціальний • транспортний • агропромисловий (АПК) тощо

Інфраструктура

Виробнича • Будівництво транспортних шляхів • Усі види транспорту • Зв’язок • Енергопостачання • Санітарно-технічне обслуговування тощо

Соціальна • • • • • • • •

Житлове і комунальне господарство Підприємства побутового обслуговування Водосховища й водопостачання Енергетичне господарство об’єктів соціального призначення Підприємства торгівлі Освіта Охорона здоров’я Курортно-туристичні зони

www.e-ranok.com.ua

—  98  —

Довідник

комплексне видання з географії

Економічний потенціал України Економічний потенціал

=

Природно-ресурсний   +  потенціал

Вигідне економікогеографічне положення

Науково-технічний потенціал

Наявність різнома­ніт­них корисних копалин

+

Значні площі з  ро­ дючими чорноземами

Трудовий потенціал Потужна нау­ кова база

Економічний потенціал України

Сприятливі агроклі­ матичні умови

Потужні міжгалузеві комплекси

Кваліфіковані трудові ресурси

Розвинена транс­портна мережа

Основні недоліки економічного потенціалу України

Низька ефективність виробництва

Технологічна відста­лість, спрацьованість обладнання (до 70  %)

Низька продуктивність праці

Дефіцит енергоресур­сів та інших видів продукції

Промисловість Промисловість — провідна га­лузь, що виготовляє знаряддя праці, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах, задовольняє потреби населення в різноманітних товарах. У цілому галузева структура, що склалася в промисло-

вому виробництві України, є малоефективною, оскільки не працює на динамічний розвиток економіки країни і  не задовольняє її потреб і потреб населення.

Промисловість

Харчова промисловість

Легка промисловість

Лісопромисловий комплекс

Група Б Комплекс будівельних матеріалів

Комплекс конструкційних матеріалів

Машинобудівний комплекс

Металургійний комплекс

Паливноенергетичний комплекс

Група А

Галузева структура промисловості України, у % за кількістю зайнятих машинобудування та метало� обробка харчова промисловість чорна металургія паливна промисловість легка промисловість електроенергетика хімічна та нафтохімічна промисловість кольорова металургія

промисловість будівельних матеріалів скляна і порцеляно�фаянсова промисловість лісова, деревообробна та целюлозно�паперова промисловість борошномельно�круп’яна та комбікормова промисловість інші галузі

www.e-ranok.com.ua

—  99  —

комплексне видання з географії

довідник

Паливна промисловість. Електроенергетика Паливна промисловість  — комп­лекс галузей гірничодобувної промисловості, що займається видобутком і переробкою різних видів паливноенергетичної сировини. Електроенергетика  — базова галузь промисловості, яка виробляє, передає і трансформує електроенергію.

В Україні створена єдина енергосистема, що сполучує лініями електропередачі високої напруги всі великі та частину середніх електростанцій. Головна причина дефіциту елект­роенергії в Україні  — її нераціональне використання в господарстві.

Галузева структура паливної промисловості

Газова ДонецькоПри­дніп­ров­ ський, Прикарпатський, Кримсько-При­ чор­номор­ський басейни

Вугільна БуроКам’яно­вугільна вугільна Дніпров­ ський басейн

Доне­цький, Львів­ськоВолин­ський басейни

Нафтова Нафто­видобувна Нафто­переробна Донецько-Придні­ провський, Прикарпатський, Крим­сько-Причор­ номорський басейни

Торф’яна Полісся

Борислав, Дрогобич, Львів, Одеса, Херсон, Бердянськ, Кременчук, Лисичанськ

Природні ресурси, які використовуються при виробництві електроенергії

Мінеральні  Теплові (ТЕС)  Атомні (АЕС)

Водні

Альтернативні

Гідравлічні (ГЕС, ГАЕС)

Геотермальні (ГТЕС)  Сонячні (СЕУ)  Вітрові (ВЕС)

Виробництво електроенергії в Україні Рік

У тому числі

Усього

ТЕС

ГЕС

АЕС

млрд кВт ⋅ год

млрд кВт ⋅ год

%

млрд кВт ⋅ год

%

млрд кВт ⋅ год

%

1980

236,0

208,4

88,3

13,4

5,7

14,2

6,0

1985

272,0

208,0

76,5

10,7

3,9

53,3

19,6

1990

298,5

211,6

70,9

10,7

3,6

76,2

25,5

2006

192,5

91,7

47,8

8,1

4,2

92,2

48,0

2007

196

93,4

47,6

10,3

5,2

92,5

47,2

2010

174

78,7

45,4

11,9

6,9

82,9

47,7

Металургійна промисловість Металургія — сукупність галузей промисловості, що спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці руд чорних та кольорових металів.

www.e-ranok.com.ua

—  100  —

Довідник

комплексне видання з географії

Структура галузі

Чорна металургія

Кольорова металургія

Видобуток і збагачення залізної руди  Виплавка чавуну й сталі  Виробництво прокату • Виробництво феросплавів, виплавка елект­ росталі та сплавів, порошкова металургія • Виробництво флюсових вапняків, вогне­ тривів, коксу

Алюмінієва промисловість  Виробництво алюмінієвих сплавів • Виробництво цинку, магнію, титану, нікелю  Виробництво ртуті  Переробка брухту кольорових металів

Стисла характеристика металургійної промисловості України План

Чорна металургія

Кольорова металургія

Чинники розміщення

Сировинний

Сировинний, трудоресурсний, екологічний

Забезпеченість сировиною

Достатня сировинна база

Недостатня сировинна база

Географія розміщення

• Донбас (Донецьк, Луганськ, Макіївка, Єнакієве, Краматорськ) • Придніпров’я (Дніпропет­ровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь, Запоріжжя)  Приазов’я (Маріуполь, Керч)

Миколаїв, Запоріжжя, Бровари (Київська обл.), Свердловськ (Луган­ська обл.), Костянтинівка (Донецька обл.), Калуш (Івано-Франківська обл.), Іршанськ (Житомирська обл.), Побужжя (Кіровоградська обл.), Крим

Економічні Застарілі обладнання й технологія ви- Застарілі обладнання і технології проб­леми галузі робництва; висока собівартість продук- виробництва; невисока якість і недоції, низька конкурентоспроможність статній асортимент продукції Екологічні Підприємства є основним стаціо­ проб­леми галузі нарним джерелом забруднення нав­ колишнього середовища Шляхи розв’я­ зання проблем

Більшість підприємств забруднюють довкілля токсичними сполуками

Реконструкція обладнання; використання безвідхідних і маловідхідних технологій; рекультивація земель; вторинна переробка продукції (брухту)

Машинобудування і металообробка Машинобудування  — сукупність галузей промисловості, що ви­готовляють машини й устатку­ вання для всіх галузей і ланок гос­подарства та побутову техніку для населення.

Важке й енергетичне машинобудування

Сільськогосподарське машинобудування

Особливості галузі: наукоємність, трудомісткість, металомісткість, кооперування (виробничі зв’язки між підприємствами з виготовлення готової продукції). Розвиток машинобудування є  по­­казником науково-технічного прогресу країни. Приладобудування

Верстатобудування

Структура галузі

Електротехнічне машинобудування

Радіоелектронне машинобудування

Транспорте машинобу- Авіакосмічне машинодування будування

www.e-ranok.com.ua

—  101  —

комплексне видання з географії

довідник

Стисла характеристика основних галузей машинобудування Назва галузі

Продукція, що виробляється

Чинники розміщення

Важке та енергетичне машинобудування Приладобудування

Шахтне, металургійне, енергетичне, нафтове, будівельне устаткування Контрольно-вимірюваль­ні прилади, системи управ­­ ління, оптичні прилади ВерстатобудуМеталорізальні, деревовання обробні машини, автоматичні лінії Транспортне ма- Легкові та вантажні автошинобудування мобілі, тролейбуси, автобуси, мотоцикли, велосипеди, локомотиви, вагони, судна СільськогоспоТрактори, сівалки, зернодарське машиі бурякозбиральні комбайнобудування ни, ґрунтообробні агрегати

Сировинний, споживчий Трудоресурсний і  науковий, споживчий Сировинний, трудо­ресурсний, споживчий Споживчий, трудо­ресурсний, сировинний

Споживчий

Основні центри

Донецьк, Дніпропет­ровськ, Луганськ, Кривий Ріг, Краматорськ, Маріуполь, Харків Київ, Харків, Львів, Суми, Одеса, Ужгород, Дніпропетровськ Харків, Одеса, Київ, Львів, Бердичів, Запоріжжя, Дніпропетровськ Запоріжжя, Луцьк, Кременчук, Львів, Київ, Дніпро­ петровськ, Харків, Луганськ, Дніпродзержинськ, Миколаїв, Керч, Одеса Харків, Дніпропетровськ, Кіровоград, Тернопіль, Херсон, Олександрія, Одеса, Київ, Вінниця

Електротехнічне машинобудування Радіоелектронне машинобудування

Турбогенератори, електро- Науковий, високо­ Харків, Київ, Запоріжжя, двигуни, кабель, транскваліфіковані тру- Одеса, Полтава, форматори дові ресурси Бердянськ, Донецьк Електронні системи та Науковий, високо­ Харків, Київ, Сімферополь, устаткування, прилади кваліфіковані тру- Миколаїв, Чернігів, Полвиробничого і побутового дові ресурси тава, Львів, Рівне, Рахів, призначення Дніпропет­ровськ Київ, Харків, Дніпропет­ Літаки, космічні апарати Науковий, транАвіакосмічне й ракети, авіадвигуни, сис- спортний, високо­ ровськ, Запоріжжя, Він­ машинобудутеми управління для кос- кваліфіковані тру- ниця, Конотоп, Феодосія, вання мічних станцій і ракет, вуз- дові ресурси Херсон, Севастополь ли та прилади для авіації Висновок. Основні проблеми машинобудування України пов’язані з необхідністю структурної перебудови цієї галузі, переобладання підприємств на основі впровадження науково-технічних досягнень. Потрібно розвивати найновіші галузі, нарощувати темпи виробництва, випускати високоякісну, конкурентоспроможну продукцію. Цьому сприятиме інвестування

Хімічна промисловість Хімічна промисловість  — галузь промисловості, що вироб­ляє різноманітну продукцію шляхом хімічної обробки сировини. Структура галузі

Гірнича хімія

Лакофарбова про- Хімія органічмисловість ного синтезу

Основна хімія

Хіміко-фармацевтична промисловість

www.e-ranok.com.ua

—  102  —

Довідник

комплексне видання з географії

Сировинна база хімічної примисловості Сировина

Родовища корисних копалин

Калійна сіль

Калуш-Голинське (Івано-Франківська обл.), Бориславське, Стебниківське (Львівська обл.)

Магнієва сіль

Передкарпаття та озеро Сиваш

Фосфорити

Поділля

Самородна сірка

Роздільське, Язівське (Передкарпаття)

Графіт

Завальське (Кіровоградська обл.)

Вапняк

Донбас, Крим, Поділля

Стисла характеристика основних галузей хімічної промисловості України Назва галузі План

Гірнича хімія

Основна хімія

Хімія органічного синтезу

Лакофарбова промисловість

ЕнергетичСпоживчий, ний, водний сировинний

Хіміко-фар­ ма­цевтична

Чинники Сировинний розміщення

Споживчий

Сировинна база

Хімічна сировина

Хімічна сировина, Нафта, газ, газ, відходи викокс, целюробництва лоза, смоли

Хімічна сировина, відходи лісової промисловості

Продукція, що випускається

Калійна і  кам’я­на солі, сірка

Сода, кислоти, добрива, побутова хімія

Лаки, фарби, Медичні розчинники, препарати оліфа

Основні центри

Армянськ (Присивашшя), Дрогобич, Калуш (Передкарпаття), Артемівськ, Слов’янськ (Донбас)

Слов’янськ, Гор- Київ, Житолівка, Лисичанськ, мир, ЧерніСуми, Калуш, За- гів, Черкаси поріжжя, Вінниця, Одеса

Смоли, пластмаси, капрон, лавсан, віскоза

Споживчий Рослинна та хімічна сировина

Львів, Одеса, Київ, ХарДонецьк, Ма- ків, Лубни, ріуполь, Хар- Львів ків, Чернігів, Кривий Ріг

Лісова й деревообробна промисловість Лісовиробничий комплекс  — сукупність галузей, що спеціалізуються на заготівлі та переробці де­ревини, виробництві меблів і  на­півфабрикатів, різних видів паперу, картону, штучного волокна, целюлози. Усі ліси України становлять єдиний держав­ ний лісовий фонд загальною площею 10 млн га.

Лісистість території складає 14,3 %, що значно менше, ніж у розвинених країнах. Потреби в деревині за рахунок власних ресурсів Україна задовольняє лише на 20—25 %, решта імпортується. Основні масиви лісів України зосереджені в Поліссі, Карпатських і  Кримських горах.

Структура комплексу

Лісозаготівельне виробництво

Деревообробна промисловість

Целюлозно-паперове виробництво

Лісохімічне виробництво

www.e-ranok.com.ua

—  103  —

комплексне видання з географії

довідник

Стисла характеристика лісовиробничого комплексу України Назва галузі

Чинники розміщення

Лісозаготівельна

Сировинний

Деревообробка лісопиляння

Сировинний

виробництво меблів

Основні райони та центри розміщення

Івано-Франківська і Закарпатська області (Карпати); Волинська, Житомирська, Київська, Чернігівська області (Полісся) Закарпаття (Рахів, Свалява), Івано-Фран­ ківська область (Коломия), Львівська область (Самбар, Стрий), Вінницька, Житомирська, Чернігівська, Рівненська області

Споживчий, сировинний

Львів, Чернігів, Київ, Харків, Донецьк, Одеса

Целюлозно-паперова

Сировинний, водний, спо- Рахів, Ізмаїл, Цюрупинськ, Малін, Херживчий сон, Одеса, Обухів, Понінка

Лісохімічне виробництво

Орієнтація на відходи лісо- Івано-Франківська, Закарпатська, Житопромислового комплексу мирська, Хмельницька та Київська області

Головні проблеми лісовиробничого комплексу Проблеми

Шляхи розв’язання

• Недостатня забезпеченість сировиною • Висока собівартість готової продукції, застарілі технології й устаткування

• Ведення плантаційного лісового господарства; безвідхідний цикл переробки деревини (зараз в Україні  — 40 %) • Технологічна реконструкція підприємств, державні програми щодо підтримки комплексу

• Невисока якість і недостатній асортимент готової продукції • Безконтрольне вирубування лісів • Забруднення дов­кілля

• Конкуренція виробників; удосконалення методів управління, податкової системи; введення імпортної квоти на ввезення меблів до України • Активне відновлення лісів на вирубаних ділянках, раціональне використання лісових ресурсів країни • Ефективна політика держави щодо охорони природи, удосконалення чинного законодавства з екологічних питань

Промисловість будівельних матеріалів Промисловість будівельних матеріалів  — група галузей промисловості, які виробляють матеріали і  вироби, що використовуються при спорудженні та ремонті будинків і  споруд. Цементна й азбестоцементна промисловість

Виробництво залізобетонних і бетонних конструкцій

Виробництво нерудних будівельних матеріалів

Структура галузі

Виробництво стінових матеріалів

Виробництво кераміки

Скляна промисловість

Порцеляно-фаянсова промисловість

www.e-ranok.com.ua

—  104  —

Довідник

комплексне видання з географії

Стисла характеристика промисловості будівельних матеріалів України Назва галузі

Цементна й азбестоцементна

Продукція, що виробляється

Цемент, азбестоцемент

Вапняк, крейда, мергель, глина, опока, азбест Виробництво заліЗбірні залізобе- Цемент, залізобетонних і бетон- тонні та бетон- зобетон, пісок, них конструкцій ні конструкції метал Виробництво неДахові матері- Хімічна сирорудних будівельних али, лінолеум, вина, відходи матеріалів сантехніка інших виробз  пластмаси ництв Виробництво сті­ Стінні блоки, Пісок, глина, нових матеріалів цегла шлаки Виробництво кераБудівельна Пісок, польоміки кераміка: обвий шпат, као­ лицювальна лін плитка, труби, сантехніка Скляна промислоВіконне і тех- Пісок склявість нічне скло ний, польовий шпат ПорцеляноПосуд, сантехфаянсова промисло- ніка, теплоізовість ляційні матеріали

Чинники розміщення

Сировинна база

Глини, піски

Основні райони і  центри

Сировинний, тяжіння до металургійних комбінатів (відходи) Сировинний, споживчий

Амвросіївка, Єнакієве, Кривий Ріг, Краматорськ, Балаклія, Миколаїв (Львівська обл.) Повсюди

Споживчий, хімічні виробництва

Одеса, Виноградів (Закарпаття), Харків

Споживчий

Повсюди

Сировинний, споживчий

Донбас, Полтава, Суми, Кіровоград, Тернопіль, Харків, Львів

Сировинний, споживчий

Артемівськ, Лисичанськ, Костянтинівка, Київ, Запоріжжя, Львів Споживчий, си- Обласні центри Украровинний їни

Залучення інвестицій Рекультивація земель після видобутку сировини

Утилізація відходів

Шляхи розвитку галузі

Технічна реконструкція підприємств

Передача підприємств у  різні форми власності

Легка промисловість Легка промисловість  — сукупність галузей, що спеціалізуються на виробництві товарів народного споживання (тканини, взуття, трикотаж, одяг, галантерея).

Художні промисли  — форма народної творчості, виробництво декоративних виробів, що використовуються для художнього оформлення побуту, інтер’єру, одягу.

Структура галузі

Текстильна промисловість Бавовняна; вовняна; лляна; шовкова

Швейна промисловість

Трикотажна промисловість

Шкіряно-взуттєва промисловість

Художні промисли

www.e-ranok.com.ua

—  105  —

комплексне видання з географії

довідник

Стисла характеристика легкої промисловості України Назва галузі

Текстильна • бавовняна

Чинники розміщення

Сировинний, споживчий

Основні центри

Херсон, Тернопіль, Донецьк, Київ, Львів, Чернівці

• вовняна

Луганськ, Чернігів, Одеса, Дунаївці (Хмельницька обл.), Суми

• лляна

Київ, Черкаси

• шовкова

Рівне, Житомир

Швейна

Трудоресурсний, Повсюди у великих містах споживчий

Трикотажна

Споживчий

Київ, Донецьк, Полтава, Луганськ, Запоріжжя, Львів, Миколаїв, Одеса, Житомир

Шкіряновзуттєва

Споживчий

Харків, Київ, Львів, Луганськ, Дніпропетровськ, Одеса, Миколаїв, Запоріжжя

Основні центри художніх промислів Територія

Стисла характеристика

Західна ­Україна

В Івано-Франківській області розвинені килимарство, ткацтво, кераміка, різьб­ лення по дереву (Косів). Активно розвиваються художні промисли також у Львів­ській (виготовлення виробів із кольорового скла, різьблення по дереву) і  Закарпат­ській областях (виготовлення меблів і дерев’яних прикрас)

Східна ­Україна

Починаючи з першої половини XVII ст. славилася своїми ремеслами. Від другої половини XVII ст. на основі ремесел розвиваються художні промисли: ручне ткацт­во, вишивка, гончарство, теслярське різьблення, вибивання на тканині. Цент­ром є  Харківщина

Центральна Україна

У Вінницькій області  — с. Клембівка (вишивання), у Полтавській  — с. Опішня (різьблення, декоративне скло), с. Решетилівка (ткацтво, виробництво килимів), у  Дніпропетровській  — с. Петриківка (декоративний розпис), у Житомирській  — м.  Коростень (виробництво порцеляно-фаянсових виробів)

Харчова промисловість Харчова промисловість  — сукупність галузей, які виробляють головним чином продовольчі товари.

Галузева структура харчової та борошномельно-круп’яної промисловості, у % за кількістю зайнятих хлібопекарська промисловість цукрова промисловість м’ясна промисловість маслосироробна та молочна промисловість

борошномельно� круп’яна промисловість плодоовочева промисловість олійножирова промисловість рибна промисловість інші галузі

www.e-ranok.com.ua

—  106  —

Довідник

комплексне видання з географії

Стисла характеристика харчової промисловості України Назва галузі

Чинники розміщення

Борошномельно- Сировинний круп’яна

Основні центри і райони

Проблеми

Хлібопекарська

Споживчий

Цукрова

Сировинний

М’ясна

Споживчий

Молочна

Споживчий

Олійножирова

Сировинний, споживчий

Лісостеп і Степ: Харків, Дніпропет­ровськ, Оде- 1. Висока соса, Львів, Запоріжжя бівартість. 2. Незнач­ Повсюди ний асортиХарківська, Черкаська, Вінницька, Полтавська мент. і Тернопільська області 3. Некон­ У великих містах куренто­ спромож­ Практично повсюди ність Південь Лісостепу, Степу (Дніпропетровськ, Хар­ продукції ків, Кіровоград, Одеса, Запоріжжя, Чернівці)

Консервна

Споживчий

Захід Лісостепу, Степ, Крим

Рибна

Споживчий

Узбережжя Чорного та Азовського морів (Одеса, Севастополь, Керч, Генічеськ)

Сільське господарство Сільське господарство  — провід­на галузь матеріального вироб­ництва, яка займається вирощу­ванням рослин і розведенням свійських тварин із метою забезпечення населення продуктами харчування і промисловості  — сировиною. Землеволодіння  — володіння землею на певних правових засадах. Структура сільського господарства

Рослинництво

Тваринництво

Вирощування зернових культур  Вирощування технічних культур  Вирощування кормових культур  Картоплярство  Овочівництво  Баштанництво  Садівництво  Виноградарство  Вирощування ефіроолійних культур

Скотарство  Свинарство  Вівчарство  Птахівництво  Конярство  Кролівництво  Рибальство  Хутрове звірівництво  Бджільництво

Структура сільськогосподарських угідь України, у % Природні комплекси Види земель

природні зони Полісся

Лісостеп

гірські області Степ

Карпати

Кримські гори

Україна в цілому

Сільськогосподарські угіддя

53,0

76,0

78,9

38,6

45,9

70,5

• орні землі

36,0

66,2

64,9

19,4

21,6

56,9

• сади і виноградники

0,8

1,6

2,4

2, 2%

8,7

1,9

• сіножаті

9,3

3,7

0,8

6,9

—

4,0

• пасовища

6,9

4,5

10,8

10,1

15,6

7,7

www.e-ranok.com.ua

—  107  —

комплексне видання з географії

довідник

Проблеми сільського господарства України

Зменшення площі родючих ґрунтів (ерозія, будівництво, промислові відвали тощо)

Слабка матеріальнотехнічна база

Невисока врожайність і  продук­тивність

Висока собівартість сільськогосподарської продукції

Відплив трудових ресурсів

Стисла характеристика рослинництва України Назва галузі

Провідні культури

Вирощування зер- Озима пшениця нових культур Яра пшениця Жито Кукурудза (на зерно)

Ячмінь Овес, просо Горох Гречка Вирощування тех- Цукровий буряк нічних культур Соняшник Льон-довгунець

Райони вирощування

Лісостеп і північні райони Степу Головним чином у степових районах Полісся, Лісостеп, Карпати Лісостеп і Степ (особливо Одеська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська, Чернівецька області) Повсюди, особливо у південних областях Північні й західні області, Лісостеп і  Степ Лісостеп і південна частина Полісся Чернігівська, Житомирська, Київська, Сумська області Лісостеп, північна частина Степу Північна і центральна частини Степу Полісся, передгір’я Карпат

Вирощування Кукурудза на силос, люцерна, кормових культур конюшина

Практично повсюди

Картоплярство

Картопля

Полісся і Лісостеп, у незначній кількості  — повсюди

Овочівництво

Огірки, помідори, баклажани, Повсюди, особливо у приміських госпоперець, капуста, цибуля, морква дарствах

Баштанництво

Кавуни, дині

Зрошувані землі у південній частині Степу

Садівництво

Яблука, груші, вишні, сливи, абрикоси, горіхи тощо

Лісостеп, Степ, Полісся

Виноградарство

Різні сорти винограду

Крим, Одеська, Миколаївська, Херсон­ ська області, Закарпаття

Вирощування ­ефіроолійних культур

М’ята, фенхель, роза, лаванда, кмин

Лісостеп, Степ, Крим

Стисла характеристика тваринництва України Назва галузі

Спеціалізація

Райони поширення

Скотарство м’ясо-молочне

Виробництво м’яса та молока

Полісся, Лісостеп, приміські зони

молочне

Виробництво молока

Приміські зони, Полісся

молочно-м’ясне Виробництво молока та м’яса

Те саме

www.e-ranok.com.ua

—  108  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці Назва галузі

Спеціалізація

Райони поширення

Свинарство

Виробництво м’яса, сала, шкіри, щетини тощо

Лісостеп і Степ (Вінницька, Дніпропет­ ровська, Чернігівська, Донецька, Запорізька, Київська області)

Вівчарство

Виробництво вовни, м’яса, молока, лою

Карпатський регіон, південь України (Крим, Одеська і Херсонська області)

Птахівництво

Виробництво м’яса та яєць

Степ і Лісостеп

Конярство

Розведення й використання коней Карпати, Закарпаття, Полісся, Поділля

Кролівництво

Виробництво м’яса, хутра

Крим, Лісостеп, приміські господарства

Хутрове звірівництво

Виробництво цінного хутра

Львівська, Київська, Вінницька, Чернігівська, Волинська, Полтавська області

Бджільництво

Розведення бджіл для отримання Головним чином Степ та Лісостеп ме­ду, ліщини, прополісу, бджолиної отрути

Рибальство

Вилов річної та морської риби

Лісостеп, Карпати, узбережжя Чорного та Азовського морів

Зональна спеціалізація тваринництва України Скотарство

Свинарство

Птахівництво

Вівчарство

Інші галузі

Молочно-м’ясне (приміські райони), м’ясо-молочне, молочне (приміські райони), м’ясне (Ст*), м’ясо-сальне (МЛ)

М’ясосальне (МЛ, ЛС), сальне (Ст)

Кури, качки, індики, гуси (приміські райони)

Тонко- і напівтонкорунне (Ст), м’ясо-вовняне (МЛ, ЛС, гори), овчинно-шубне (гори)

Ставкове рибництво: короп (ЛС), форель (гори), кролівництво (МЛ, ЛС), бджіль­ ництво (повсюди), шовківництво: тутовий (Ст), дубовий (МЛ), конярство (ЛС)

* Використані скорочення: МЛ — мішані ліси, ЛС — лісостеп, Ст — Степ.

Зональна спеціалізація сільського господарства України Сільськогосподарські зони

Сільськогосподарські райони Карпат і Кримських гір

Поліська

Лісостепова

Степова

Молочно-м’ясне скотарство, свинарство, льонар­ ство, картопляр­ ство, сірі хліби

Цукрові буряки, пшениця, м’ясомолочне скотарство і  свинарство, ставкове рибництво

Пшениця, олійні, ефіроолійні, овочівництво, баштанні, виноградар­ ство, скотарство, свинарство, вівчарство

Вівчарство, скотарство, виноградар­ ство, садівництво

Приміські

Овочівництво, ягідництво, молочне скотарст­ во, свинарство, птахівництво

Соціальна інфраструктура Соціальна інфраструктура (сфе­ра послуг) — сукупність га­лу­зей і ланок господарства, діяльність яких спрямована на задоволення матеріальних і духовних потреб людей.

Рівень розвитку соціальної інфраструктури є важливою умовою зростання добробуту людей. Сьогодні сфера послуг в Україні має суттєві недоліки й потребує вдосконалення.

www.e-ranok.com.ua

—  109  —

комплексне видання з географії

довідник

Сфера послуг

Соціально-побутовий комплекс  Житлово-комунальне і готельне господарство  Побутове обслуговування  Торгівля і громадське харчування  Громадський транспорт і зв’язок

Соціально-культурний комплекс  Освіта  Медицина  Мистецтво  Фізична культура і спорт  Інформаційне обслуговування  Туризм і відпочинок  Інші ланки

Недостатня розвиненість мережі послуг у велиВартість і якість послуг не відповідають ких містах і в інших населених пунктах України доходам громадян Проблеми соціальної інфраструктури

Застарілі умови господарювання

Незабезпеченість громадян України житлом

Недостатня матеріальна база, остаточний принцип фінансування

Транспорт Транспорт  — галузь матеріального виробництва, що забезпечує потреби господарства і населення в  усіх видах перевезень. Транспортний вузол  — населений пункт, де перетинаються шляхи декількох видів транспорту. Вантажообіг  — кількість вантажу, що перевозиться за певний період на певну відстань. Вимірюється у тоннах на кілометр (т/км).

Пасажирообіг  — кількість пасажирів, що були перевезені за певний період на певну відстань. Вимірюється у годинах на кілометр (год/км). Транзит  — перевезення вантажів і пасажирів територією району або країни. Транспортні коридори  — залізничні та автомобільні шляхи високої пропускної здатності, якості та відповідного обслуговування.

Структура транспорту й головні транспортні центри України Види транспорту за середовищем та способом переміщення

Сухопутний

Водний

Повітряний

• залізничний (Харків, Полтава, Лозова, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дебальцеве, Київ, Коростень, Львів) • автомобільний (Київ, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Запоріжжя, Сімферополь, Житомир, Тернопіль, Полтава) • трубопровідний • газопроводи: Дашава  — Стрий  — Дрогобич; Дашава  — Київ, Шебелинка  — Полтава • нафтопроводи: Самара  — Лисичанськ  — Кременчук  — Херсон, «Дружба»

• морський (Іллічівськ, Одеса, Керч, Маріуполь, Севастополь, Фео­досія, Миколаїв, Херсон, Ізмаїл) • річковий (Миколаїв, Херсон, Ізмаїл, Київ, Канів, Кременчук, Дніпропетровськ, Нікополь, Чернігів, Запоріжжя)

• авіаційний (Жуляни, Бориспіль, Одеса, Львів, Донецьк, Бердянськ, Вінниця, Запоріжжя, Луганськ, Харків, Кіровоград, Черкаси, Сімферополь) • електронний (майже повсюди лінії електропередач)

www.e-ranok.com.ua

—  110  —

Довідник

комплексне видання з географії

Стисла характеристика видів транспорту Вид транспорту

Характерні особливості

Залізничний

Один із провідних видів транспорту, посідає перше місце за пасажирообігом і друге  — за вантажообігом. Не залежить від кліматичних умов, має можливість термінового транспортування вантажів і пасажирів і одночасну масовість перевезень. Невисока швидкість та дорогі будівництво й  експлуатація

Автомобільний

2-ге місце за пасажирообігом. Швидкий та маневровий. Висока собівартість перевезень; довжина шляхів більша за залізничні. Залежність від пори року; є найбільшим джерелом забруднення атмосферного повітря

Трубопровідний

Безперервність функціонування; транспортування нафти та газу; можливість прокладання в умовах складного рельєфу та через значні водні території; низька собівартість перевезень; велика потужність перевезень. Може створювати певні екологічні проблеми (розрив труб, викиди нафти та газу)

Морський

Значна вантажопідйомність у порівнянні із залізничним; низька собівартість перевезень; забезпечує зовнішньоекономічні зв’язки. Високі витрати на обслуговування суден, портів; невелика кількість зайнятих

Річковий

Невеликі витрати на облаштування та утримання шляхів; низька собівартість перевезень. Залежність від пори року, низька швидкість, можливість транспортування лише в певному напрямку

Авіаційний (повітряний)

Найбільша швидкість руху та найбільша відстань перевезень; відсутність витрат на облаштування шляхів; охоп­лює всі напрямки й акваторії світу. Великі витрати на утримання

Структура вантажо- та пасажирообігу

Соціальна (перевезення пасажирів)

Виробнича (перевезення вантажів)

Забезпечення виробничих зв’язків між підприємствами і галузями

Функції транспорту в господарстві країни

Здійснення зовнішніх економічних зв’язків (експорт, імпорт, міжнародний туризм)

Забезпечення господарського освоєння й  розвитку території, зайнятості частини населення

www.e-ranok.com.ua

—  111  —

комплексне видання з географії

довідник

Територіальний поділ України Економіко-географічні райони України Територіальний поділ праці  — поділ праці на основі спеціалізації окремих територій країни. Спеціалізація території залежить: 1) від наявності природних умов і ресурсів, які впливають на розвиток господарства; 2)  наявності та кваліфікації трудових ресурсів; 3)  особливостей

економіко-геогра­фічного положення; 4)  історичних передумов розвитку території; 5)  не­ обхідності дотримання державних інтересів. Економічний район  — територія, що виділяється в  еко­н оміці країни виробничою ­спе­ціалізацією.

Чинники спеціалізації господарства економічних районів

Природні умови та ресурси

Особливості геоположення

Трудові ресурси

Історичний розвиток

Потреби господарського комплексу

Північно-Східний економічний район План

Характеристика

Площа, тис. км2

84,0

Населення

Кількість населення — 5,5 млн осіб. У структурі населення основна частка припадає на міських жителів. Характерна міграція із села до  міста

Склад території

Харківська, Полтавська та Сумська області

Природні умови рельєф клімат

Придніпровська низовина, Середньоруська височина Помірний пояс, атлантико-континентальна область, континентальна область

Корисні копалини

Значні поклади природного газу і нафти, залізних руд, кам’яної солі, будівельних матеріалів, фосфоритів

Галузі спеціалізації промисловості

• Машинобудування (устаткування для енергетики, вугільної та залізорудної промисловості, чорної металургії, транспортних засобів, сільськогосподарських машин, приладів) • Хімічна промисловість: мінеральні добрива, дубильні речовини, пластмаси, хімреактиви, кінофотоматеріали • Промисловість будівельних матеріалів (цемент, залізобетонні конст­ рукції, черепиця, фаянс, кераміка) • Деревообробна і меблева промисловість • Харчова промисловість: цукрова, маслообробна, сироробна • Легка промисловість: бавовняна, конопледжутова, хутрова, взуттєва, вовняна

Основні промислові центри

Харків, Полтава, Суми, Кременчук, Конотоп, Шостка, Дергачі, Чугуїв, Лубни, Тростянець

Сільське господарство рослинництво Пшениця, кукурудза, цукровий буряк, соняшник, картопля, овочі тваринництво М’ясо-молочний і м’ясо-сальний напрямок Транспорт

Залізничний, автомобільний, річковий

www.e-ranok.com.ua

—  112  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці План

Проблеми розвитку

Характеристика

Територіальна нерівномірність розвитку, збереження і підвищення родючості ґрунтів, модернізація застарілого устаткування і  технологій, закріплення кадрів у сільському господарстві, проблема забезпечення водними ресурсами

Висновок. Північно-Східний економічний район має сприятливе ЕГП. Різноманітні природні умови і ресурси сприяють розвитку господарства. Провідною галуззю промисловості району є  машинобудування і  металообробка

Причорноморський економічний район План

Характеристика

Площа, тис. км2

113

Населення

Кількість населення — 7,0 млн осіб. Багатонаціональний склад населення

Склад території

Миколаївська, Херсонська й Одеська області, Автономна Респуб­ліка Крим

Природні умови рельєф клімат

Причорноморська низовина, Степовий Крим, Кримські гори Помірний пояс, континентальна область Субтропічний пояс, середземноморська область

Корисні копалини

Відсутні значні поклади корисних копалин. Є буре вугілля, залізні руди, сировина для виробництва цементу, будівельні та флюсові вапняки, лікувальні грязі та мінеральні джерела

Галузі спеціалізації промисловості

• Машинобудування і металообробка (виробництво морських і річкових суден, сільськогосподарських машин, верстатів, шляхобудівельних машин, обладнання для хімічної, легкої та харчової промисловості, прилади, електромотори та апаратура, гірниче устаткування) • Хімічна промисловість (виробництво мінеральних добрив, сірчаної кислоти, лаків, фарб, добрив) • Легка промисловість (виробництво бавовняних тканин, трикотажу, шкіряних виробів, взуття, шпагату, килимів) • Харчова промисловість: олійна, борошномельно-круп’яна, олійножирова, ефіроолійна, цукрова, тютюнова, ферментаційна, плодоовочева та виноробна • Санаторно-курортне господарство, туристичне господарство

Основні промислові центри

Миколаїв, Херсон, Керч, Одеса, Сімферополь, Джанкой, Нова Каховка, Первомайськ, Красноперекопськ, Севастополь, Феодосія

Сільське господарство рослинництво Озима пшениця, кукурудза, ячмінь, просо, рис, соняшник, цук­ровий буряк, соя, льон-кучерявець, тютюн, гірчиця, арахіс; багато садів, вино­градників, розвинуті городництво та вирощування баштанних культур тваринництво Молочно-м’ясне скотарство, свинарство м’ясного напрямку, птахівницт­во і вівчарство, рибальство Транспорт

Розвинуті всі види транспорту. Головну роль відіграють річковий та морський транспорт

www.e-ranok.com.ua

комплексне видання з географії

—  113  —

довідник

Закінчення таблиці План

Проблеми розвитку

Характеристика

Розвиток рекреаційного господарства, розміщення на території району військово-повітряних і морських баз, водозабезпечення; необхідність подальшого розвитку морського транспорту

Висновок. Причорноморський економічний район має вигідне приморське положення і  розташований на перехресті транспортних шляхів державного і міжнародного значення. Господарство району базується на багатогалузевому машинобудуванні, потужному АПК

Донецький економічний район План

Характеристика

Площа, тис. км2

53,2

Населення

Кількість населення — 6,9 млн осіб. Багатонаціональний склад населення. За кількістю і густотою населення район посідає перше місце в Україні

Склад території

Донецька й Луганська області

Природні умови рельєф клімат

Донецька височина, Приазовська височина, Середньоруська височина Помірний пояс, континентальна область

Корисні копалини

Паливні корисні копалини — кам’яне вугілля (Донецький вугільний басейн); рудні корисні копалини, будівельна сировина

Галузі спеціалізації промисловості

• Вугільна промисловість, на ній базується потужна електроенергетика • Чорна металургія (чавун, сталь, прокат) • Кольорова металургія (цинк, ртуть, мідь, латунь) • Коксохімічна промисловість • Хімічна промисловість (азотні та фосфорні добрива, лаки, сода, смоли, пластмаси, гумово-технічні вироби) • Машинобудування (екскаватори, прокатні стани, транспортне та гірничошахтне обладнання, устаткування для металургійної промисловості, тепловози, трамваї, вагони, цистерни) • Промисловість будівельних матеріалів (цемент, скло, залізобетонні конструкції)

Основні промислові центри

Маріуполь, Донецьк, Костянтинівка, Микитівка, Авдіївка, Горлівка, Алчевськ, Сєверодонецьк, Рубіжне, Лисичанськ, Слов’янськ, Краматорськ, Єнакієве, Луганськ

Сільське господарство тваринництво Молочно-м’ясне та молочне скотарство, свинарство, птахівництво рослинництво Озима та ярова пшениця, кукурудза, ячмінь, соняшник Транспорт

Добре розвинений транспортний комплекс, найгустіша сітка залізничних шляхів, розгалужена мережа автомагістралей

Проблеми розвитку

Нерівномірність розвитку окремих частин району; технічне переозброєння і реконструкція металургії; зниження родючості ґрунтів; екологічне забруднення території; проблеми водозабезпечення

www.e-ranok.com.ua

—  114  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці План

Характеристика

Висновок. Донецький економічний район відзначається найвищим рівнем економічного розвит­ку в Україні. Провідними галузями економіки району є багатогалузева промисловість, потужний АПК та розгалужена транспортна мережа

Придніпровський економічний район План

Характеристика

Площа, тис. км2

59,1

Населення

Кількість населення — 5,2 млн осіб. Переважання українців у національній структурі населення

Склад території

Дніпропетровська і Запорізька області

Природні умови рельєф клімат

Придніпровська височина, Приазовська височина, Причорноморська низовина Помірний пояс, континентальна область

Корисні копалини

Найбільші в Україні родовища залізної руди (Криворізький басейн та Білозерський район), манганової руди (Нікопольський басейн); будівельна сировина: вапняки, глини, каоліни

Галузі спеціалізації промисловості

• Чорна металургія (видобування коксівного вугілля, виробництво коксу, вогнетривів, чавуну, сталі, сплавів, прокату) • Коксохімія • Кольорова металургія (виробництво алюмінію, магнію, титану) • Машинобудування і металообробка (металомістке: металургійне і  гірничошахтне устаткування, електротехнічне, будівельно-шляхове, транспортне машинобудування, виробництво металоконструкцій) • Хімічна промисловість (шини, добрива, фарби, пластмаси) • Будівельна індустрія

Основні промислові центри

Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Новомосковськ, Нікополь, Марганець, Бердянськ, Мелітополь

Сільське господарство рослинництво Озима пшениця, соняшник, цукровий буряк тваринництво Молочно-м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство, рибальство Транспорт

Залізничний, автомобільний, морський, річковий, повітряний

Проблеми розвитку

Технічне і технологічне переоснащення виробництва; охорона природного середовища; раціональне використання земель

Висновок. Придніпровський район є одним із найрозвиненіших в Україні, чому сприяють вигід­не ЕГП та наявність потужної сировинної бази для промисловості, родючі ґрунти та сприятливі агрокліматичні умови для розвитку АПК

www.e-ranok.com.ua

комплексне видання з географії

—  115  —

довідник

Столичний економічний район План

Характеристика

Площа, тис. км2

90,7

Населення

Кількість населення — 6,9 млн осіб. У національному складі населення переважають українці

Склад території

Київська, Чернігівська та Житомирська області

Природні умови рельєф клімат

Придніпровська височина, Поліська низовина Помірний пояс, атлантико-континентальна область, заболоченість

Корисні копалини

Нафта, торф, буре вугілля; розсипні титанові руди; граніт, лабрадорит, габро, доломіт, крейда

Галузі спеціалізації промисловості

• Машинобудування (виробництво будівельно-шляхових транспортних машин, продукції сільськогосподарського і транспортного машинобудування, обладнання для харчової і хімічної промисловості) • Хімічна промисловість (хімічні волокна, пластмаси, гумотехнічні вироби, лаки, фарби, товари побутової хімії) • Лісовиробничий комплекс (виробництво пиломатеріалів, паркету, паперу, меблів) • Промисловість будівельних матеріалів • Скляна, порцеляно-фаянсова промисловість • Харчова промисловість: цукрова, молочна, м’ясо-молочна, борошномельна, круп’яна, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочева, спиртова • Легка промисловість: текстильна, швейна, шкіряно-взуттєва • Народні художні промисли

Основні промислові центри

Київ, Житомир, Біла Церква, Ніжин, Фастів, Коростень, Чернігів, Бровари, Прилуки, Обухів, Малин, Ірпінь, Бердичів, Новгород-Сіверський, Дарниця

Сільське господарство тваринництво М’ясо-молочне скотарство рослинництво Жито, гречка, озима пшениця, кукурудза, цукровий буряк, льон, картопля Транспорт

Добре розвинуті всі види транспорту. Район відрізняється великою густотою шляхів сполучення. Особливе місце належить повіт­ряному транспорту

Проблеми розвитку

Демографічна, екологічна (наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС)

Висновок. Столичний район має особливе ЕГП, що впливає на розвиток його господарства. Провідною галуззю господарства є промисловість. ­Район суттєво постраждав від аварії на Чорнобильській АЕС

Центральний економічний район План

Характеристика

Площа, тис. км2

45,5

Населення

Кількість населення — 2,3 млн осіб. У національному складі населення переважають українці. У структурі населення значна частка міських жителів

www.e-ranok.com.ua

—  116  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці План

Характеристика

Склад території

Черкаська та Кіровоградська області

Природні умови рельєф клімат

Придніпровська височина Помірний пояс, межа атлантико-континентальної і континентальної областей

Корисні копалини

Буре вугілля, торф, будівельне і декоративне каміння

Галузі спеціалізації промисловості

• Машинобудування (виробництво сільськогосподарських машин, обладнання для харчової промисловості, верстатів, локомотивів, електротехнічних приладів) • Хімічна промисловість (азотні добрива, хімічні волокна та реактиви) • Легка промисловість: текстильна, швейна • Харчова промисловість: цукрова, м’ясо-молочна, молочноконсервна, борошномельно-круп’яна

Основні промислові центри

Кіровоград, Черкаси, Корсунь-Шевченківський, Умань, Сміла, Золотоноша, Олександрія

Сільське господарство рослинництво Озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза, цукровий буряк, соняшник тваринництво Скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво, шовківництво, кролівництво, ставкове рибництво Транспорт

Залізничний, автомобільний, водний, повітряний

Проблеми розвитку

Радіаційне забруднення території, ерозія ґрунтів, нераціональне використання трудових ресурсів, нераціональне розміщення підприємств із  переробки сільськогосподарської продукції

Висновок. Центральний економічний район розташований у центрі країни, має досить зручне транспортно-географічне положення, найкращий потенціал земельних та агрокліматичних ресурсів, але рівень промислового розвитку є недостатнім

Подільський економічний район План

Характеристика

Площа, тис. км2

60,9

Населення

Кількість населення — 4,1 млн осіб. Густота населення нижча, ніж у  середньому в Україні. Переважають сільські жителі. У національному складі населення частка українців найвища в Україні

Склад території

Вінницька, Тернопільська і Хмельницька області

Природні умови рельєф клімат

Подільська височина, Придніпровська височина Помірний пояс, атлантико-континентальна область

Корисні копалини

Будівельна сировина: вапняки, мергелі, глини, суглинки, піски, граніти, гнейси, гіпс, каолін

www.e-ranok.com.ua

комплексне видання з географії

—  117  —

довідник

Закінчення таблиці План

Характеристика

Галузі спеціалізації промисловості

• Харчова промисловість: цукрова, спиртова, м’ясна, молочна, маслосироробна, борошномельно-круп’яна, олійножирова, плодоовочева, хлібопекарська • Машинобудування і металообробка (виробництво технологічного устаткування для харчової промисловості, торгівлі та громадського харчування, приладів, інструментів і сільськогосподарських машин) • Хімічна промисловість (виробництво мінеральних добрив, сірчаної кислоти, товарів побутової хімії, миючих засобів, оліфи, штучної шкіри) • Легка промисловість: швейна, текстильна, взуттєва • Народні промисли: ткацтво, килимарство, плетіння, вишивання, гончарний промисел • Промисловість будівельних матеріалів (виробництво цементу, стінових матеріалів, залізобетонних конструкцій)

Основні промислові центри

Шепетівка, Кременець, Тернопіль, Чортків, Гайсин, Вінниця, МогилівПодільський, Козятин, Кам’янець-Подільський, Хмельницький, Славута, Жмеринка

Сільське господарство рослинництво Озима пшениця, кукурудза, зернобобові, картоп­ля, цукровий буряк, соняшник, тютюн тваринництво М’ясо-молочне скотарство, свинарство, птахівництво, вів­чарство, рибальство, бджільництво Транспорт

Досить розгалужена транспортна мережа. Провідну роль відіграють залізничний і автомобільний транспорт

Проблеми розвитку

Проблема зайнятості населення, низький приріст населення, охорона від хімічного забруднення ґрунтів, поліпшення автомобільних шляхів тощо

Висновок. Основою господарського комплексу Подільського економічного району є потужне багатогалузєве сільське господарство, галуззю спеціалізації якого є  харчова промисловість

Північно-Західний економічний район План

Характеристика

Площа, тис. км2

40,3

Населення

Кількість населення — 2,2 млн осіб. Населення національно однорідне. Переважають сільські жителі

Склад території

Волинська та Рівненська області

Природні умови рельєф клімат

Волинська височина Помірний пояс, атлантико-континентальна область

Корисні копалини

Незначні мінеральні ресурси. Родовища кам’яного вугілля, торфу. Знач­ні ресурси базальту, графіту, бурштину

www.e-ranok.com.ua

—  118  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці План

Характеристика

Галузі спеціалізації промисловості

• Харчова промисловість: цукрова, спиртова, м’ясна, борошномельнокруп’яна, хлібопекарська • Хімічна промисловість (азотні та фосфатні добрива, побутова хімія, виробництво пластмас)

Галузі спеціалізації промисловості

• Легка промисловість: текстильна, швейна, панчішно-шкарпеткова • Машинобудування (виробництво сільськогосподарських машин, приладів, устаткування для залізничного транспорту, автомобілів, будівельних інструментів, обладнання для тваринництва і кормовиробництва) • Промисловість будівельних матеріалів (виробництво цементу та шиферу, залізобетонних конструкцій і цегли; обробка граніту і базальту) • Лісова і деревообробна промисловість (виробництво буддеталей, фанери, меблів, тари, деревостружкових плит)

Основні промислові центри

Ковель, Рівне, Луцьк, Костопіль, Квасилів, Рожице, Здолбунів, Сарни

Сільське господарство тваринництво рослинництво

Молочно-м’ясне і м’ясо-молочне скотарство, свинарство, птахівництво Льон-довгунець, картопля, хміль, зерно, цукровий буряк

Транспорт

Залізничний, автомобільний, річковий

Проблеми розвитку

Низький рівень зайнятості населення, екологічне забруднення території внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, недостатнє транспортне забезпечення, недостатнє використання економічних зв’язків із Польщею та Білоруссю

Висновок. Північно-Західний економічний район має прикордонне периферійне положення, невисокий рівень розвитку промисловості, недостат­нє транспортне забезпечення

Карпатський економічний район План

Характеристика

Площа, тис. км2

56,6

Населення

Кількість населення — 6,1 млн осіб. Багатонаціональний склад населення. Переважання сільських жителів. У районі розташована єдина в Україні сільська агломерація

Склад території

Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька області

Природні умови рельєф клімат

Українські Карпати, Волинська височина, Закарпатська низовина Помірний пояс, гірська область

Корисні копалини Нафта, горючі гази, кам’яне і буре вугілля, торф, сланці; поліметалічні та ртутні руди, алюмінієва сировина; кам’яна і калійна солі, самородна сірка Галузі спеціалізації промисловості

• Машинобудування: автомобільна промисловість (виробництво автобусів, автомобільних кранів, автонавантажувачів), приладобудування, конвеєробудування, електротехнічна, радіотехнічна (телевізори) промисловість, інструментальна, виробництво верстатів і сільськогосподарських машин

www.e-ranok.com.ua

комплексне видання з географії

—  119  —

довідник

Закінчення таблиці План

Характеристика

• Хімічна промисловість: гірничо-хімічна (видобуток кам’яної та калійної солі, сірки), основна хімія (виробництво калійних добрив, сірчаної кислоти), нафтопереробна • Паливна промисловість: газова, нафтова, вугільна і торфова галузі • Карпатський лісовиробничий комплекс: лісозаготівельна, деревообробна, целюлозно-паперова та лісохімічна галузі Галузі спеціалізації промисловості

• Промисловість будівельних матеріалів (виробництво цементу, гіпсу, стінових матеріалів) • Харчова промисловість: м’ясна, цукрова, молочна, маслосироробна, борошномельно-круп’яна, хлібопекарська, кондитерська, виноробна, плодоовочева

Основні промислові центри

Львів, Івано-Франківськ, Ужгород, Чернівці, Дрогобич, Коломия, Мукачеве, Калуш, Стебник, Новий Розділ, Свалява, Стрий, Рахів, Жидачів, Берегове

Сільське господарство

• Лісостепова зона: молочно-м’ясне скотарство, свинарство, вирощування цукрових буряків, льону, зерна • Гірські райони: молочно-м’ясне скотарство, вівчарство, картоплярст­во, льонарство • Закарпаття: виноградарство, садівництво, тютюнництво, молочно-м’ясне скотарство, вівчарство

Транспорт

Густа мережа залізничних і автомобільних шляхів

Проблеми розвитку

Складна екологічна ситуація; низький рівень промислового розвитку; недостатній розвиток рекреаційних ресурсів

Висновок. Карпатський економічний район має особливе транспортно-географічне положення, своєрідні природні умови, які визначають його індустріально-аграрну спеціалізацію

www.e-ranok.com.ua

економічна і соціальна географія світу

Сучасна політична карта світу Етапи формування політичної карти світу Періоди формування

Держави. Зміни на політичній карті світу

І. Стародавній (від пер- Стародавній Єгипет, Шумерсько-Аккадська держава, Вавилонія, Асшої половини IV тис. сирія, Стародавня Греція, Персія, Римська імперія, Боспорське цардо  н. е. до V  ст. н. е.) ство, Кримсько-Скіфська держава, Китай, Індія ІІ. Середньовічний (V—ХV ст.)

Візантійська імперія, Арабський халіфат, Монгольська імперія, Священна Римська імперія, Делійський султанат, Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, держава ацтеків та інків

ІІІ. Новий (ХVІ ст.— 1914  р.)

Великі географічні відкриття, колоніальна експансія. Іспанська, португальська, голландська, французька та британська колоніальні імперії, Австро-Угорська монархія, Російська імперія, Османська імперія

ІV. Новітній (1914  р.— наші часи) 1-й етап (1914—1945  рр.)

Розпад Австро-Угорської та Османської імперій, падіння Російської імперії, утворення Радянського Союзу. Поява нових незалежних країн: Польщі, Фінляндії, Чехо-Словаччини, Югославії, Єгипту, Іраку та ін.

2-й етап (1945 — середина 1980-х  рр.)

Формування світової соціалістичної системи, до якої увійшли Албанія, Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина, Чехословаччина, Югославія (1944—1945  рр.), Німецька Демократична Республіка (1949  р.), Демократична Республіка В’єтнам, Китай (1949  р.), Куба (1959  р.), Лаос (1976  р.). Виникнення у 1948  р. держави Ізраїль. Розпад колоніальних імперій. Отримання незалежності більшістю залежних країн

3-й етап (від 1989  р. до наших часів)

Об’єднання Західної та Східної Німеччини, Північного та Південного Ємену (1990  р.). Розпад світової соціалістичної системи (1991— 1993  рр.). На місці СРСР утворилося 15 держав, Югославії — 5, Чехословаччини — 2. Триває процес утворення суверенних держав. Здобули незалежність ряд колишніх тихоокеанських володінь США: Маршалли і Мікронезія — у 1991  р., Палау  — у 1994  р. У 2002  р. отримав незалежність Східний Тімор

Форми організації держави Форма територіального устрою держави — це спосіб її територіальної організації, який проявляється в особливостях її адміністративного устрою та поділу владних повноважень між центральними і місцевими органами влади. Форма правління — це спосіб організації верховної влади, який визначає систему її вищих органів, порядок їх формування й особливості розподілу повноважень між ними. Унітарна держава — форма державного устрою, за якої територія не має у своєму складі

120

утворень, що самостійно управляються. У  ній діють єдина конституція і єдина система органів державної влади (168  держав). Федеративна держава — форма державного устрою, за якої те­риторія має у своєму складі кілька утво­рень, що юридично мають певну самостійність. Федеративні одиниці (республіки, штати, землі, провінції), як правило, мають власні конституції та органи влади (26  держав).

www.e-ranok.com.ua

—  121  —

комплексне видання з географії

Конфедерація — союз незалеж­них держав, тимчасове державно-територіальне утворення. Центральна влада конфедерації координує діяльність держав, які входять до її складу, у сфері зовнішньої політики, оборони, економічної політики тощо (США у 1776—1787  рр.). Імперія — держава, що складається з головної держави — метрополії та колоній, які були нею завойовані. Верховні органи влади є  лише у метрополії. З історії відомі Візантійська, Римська, Російська, Британська та інші імперії. Джамахирія (араб. держава має народовладдя). Ця форма правління представлена однією країною — Лівією. У країні офіційно скасовані держава, уряд, парламент, політичні партії. Замість них є постійно діючі виборні народні збори

довідник

і народні комітети, а верховним органом державної влади проголошено загальний народний конгрес, який обирається один раз на рік. Держави у складі Співдружності. Специфічні ознаки має форма правління країн колишніх домініонів Великої Британії, які пізніше увійшли до Співдружності. Австралія, Антігуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Гренада, Канада, Нова Зеландія, Папуа-Нова Ґвінея, Сент-Вінсент і Ґренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Тувалу, Ямайка. Формально головою держави у  кожній із цих країн є монарх Великої Британії, однак його функції виконує генерал-губернатор, якого призначає британський монарх за поданням уряду країни з її громадян (14 держав).

Республіка Республіка — форма правління, за якої всі вищі органи влади або обираються, або формуються загальнонародним представницьким органом — парламентом. Усього у  світі 149 республіки. Вид

Характеристика

Приклади

Парламентська

Зосередження повноти державної влади в руках парламенту Італія, Німеччина, Всенародне обрання парламенту Швейцарія, Канада, Парламент обирає президента і формує уряд Австралія, Індія

Президентська

Широкі повноваження президента, який є главою і держави, і виконавчої влади Всенародне обрання і парламенту, і президента Президент сам формує уряд і непідзвітний парламенту

Змішана

Франція, Польща, Парламентсько-президентська або президентськопарламентська, у залежності від того, хто має більше влад- Росія, Україна них повноважень: парламент або президент

США, Арґентина, Бразилія, Мексика

Монархія Монархія — форма правління, за якої верховна державна влада формально (повністю або частково) зосереджена в руках одноосібного керівника держави — монарха. Усього у світі 30 монархій. Форма

Характеристика

Приклади

Необмежена (абсолютна)

Зосередження усієї повноти влади в руках монарха

Катар, Оман, Свазі­ ленд, Бруней, ОАЕ

Теократична

Монарх одночасно є головою і церкви, і держави Ватикан, Саудівська Аравія

Обмежена (конституційна) Дуалістична

Частина верховних державно-владних повноважень зосереджена в руках монарха, частина  — представницького органу

Кувейт, Бахрейн, Йорданія, Марокко

Парламентарна

Зосередження усієї повноти влади в руках представницького органу — парламенту; за монархом можуть зберігатися певні владні повноваження, а  можуть і не зберігатися

Велика Британія, Японія, Бельґія, Швеція, Данія, Ісландія

www.e-ranok.com.ua

—  122  —

Довідник

комплексне видання з географії

Політична карта світу Територія — частина поверхні Землі, яка має певні межі та географічне положення. Країна — територія з визначеними кордонами, заселена певним народом, яка в політикогеографічному аспекті може мати державний

суверенітет або бути залежною. Нині на політичній карті світу налічується близько 230 країн і територій зі спеціальним статусом, із  них 194 держави.

Території на політичній карті світу

Держави (194 у 2008  р.) • Держава — універсальна політична форма організації суспільства, яка здійснює свої повноваження на певній території через діяльність спеціально створених органів і  організацій • Державна територія включає суходол, надра, води і повітряний простір, що обмежені державним кордоном

Залежні країни (володіння) (близько 30 у  2008  р.)

Води Світового океану

• Територіальні води  — морські води, прилеглі до • Залежна країна  — це суходолу або внут­рішніх територія, яка перебувод держави, що входять ває під політичним або до складу її території і певійськовим контролем ребувають під її суверенітепевної держави том. За міжнародним пра• Залежні країни мавом їхня ширина має бути ють різний офіційний не більшою, ніж 12  морстатус: «заморський ських миль від узбережжя депар­тамент», «острів- • Морська економічна на територія», «замор- зона — акваторія поза ська територія» межами територіальних • Найбільшу вод, яка перебуває під кіль­кість залежних контролем прибережної країн мають Велика держави Британія (11) і Фран• Води відкритого моря ція (8) (перебувають у загаль­­ному користуванні всіх держав)

Антарктида • Згідно з договором від 1  жовт­ня 1959  р., будь-яка держава позбавлена права встановлювати політичний суверенітет над цим материком • В Антарктиді проводяться систематичні наукові дослідження. Свої наукові станції мають 15  країн, зокрема, від  1996  р. працює українська стан­ція «Академік Вернадський»

Типології країн світу Типологія країн світу — науковий поділ держав світу за певними ознаками на групи з метою їх порівняльного вивчення. Типологію країн світу можна проводити за різними ознаками. Це може бути типологія як за од­нією ознакою, так і за їх сукупністю. Критеріями типології можуть бути географічне положення, розміри території, кількість населення, форма правління, розміри ВВП або ВНП на душу населення, рівень гуманітарного розвитку тощо.

Типологія країн світу за рівнем соціальноекономічного розвитку відображає підсумки їхнього соціально-економічного поступу, який зумовлений різними темпами розвитку суспільства. В українській соціально-економічній географії типології різних авторів дещо відрізняються одна від одної. Але всі вони побудовані на основі аналізу низки показників, серед яких обсяг і структура ВВП, структура зайнятості населення, рівень урбанізації та освіти тощо.

Типологія країн світу (класифікація ООН)

Розвинені країни Країни Західної Європи, США, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка, Ізраїль

Країни, що розвиваються Азіатські, африканські, латиноамериканські держави; постсоціалістичні країни

Залежні території Володіння — як правило, острівні країни у Світовому океані

www.e-ranok.com.ua

—  123  —

комплексне видання з географії

довідник

Типологія країн світу (узагальнена) Тип

Економічно високорозвинені країни

Підтип

Країни

Ознаки

Головні країни («Велика сімка»)

США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада

Високий рівень концентрації економічного, технологічного та наукового потенціалів; найвищі показники рівня соціально-економічного розвитку; частка зайнятих у сфері послуг перевищує 50  %

Малі індустріально розвинені країни

Нідерланди, Бельґія, Люксембурґ, Данія, Швеція, Норвегія, Австрія, Швейцарія

Висока питома вага експортної продукції та імпорту сировини і палива. Значна частка зайнятих припадає на невиробничі галузі, пов’язані з  міжнародною сферою послуг,— банківську справу, міжнародний туризм, торгівлю тощо. Високий ступінь соціального захисту насе­лення

Економічно високорозвинені країни

Країни Австралія, Південна «переселен- Африка, Нова Зеського капі- ландія, Ізраїль талу»

У минулому (за виключенням Ізраїлю) були колоніями Великої Британії. Характеризуються аграрно-сировинною спеціалізацією в  міжнародному поділі праці (крім Ізраїлю). Господарство країн всебічно розвинене, задовольняє внутрішні потреби і має позитивний торговельний баланс

Країни із середнім економічним розвитком

Країни, що досягли середнього розвитку

Ірландія, Ісландія, Іспанія, Португалія, Туреччина, Греція

Рівень індустріалізації дорівнює або трохи перевищує пересічний світовий. Більшість із них має високі темпи розвитку і в найближчій перспективі можуть перейти до групи високорозвинених країн

Країни із Країни, що середнім відстали економіч- в роз­витку ним роз­ витком

Колишні республіки Радянського Союзу, а також постсоціалістичні країни Європи, що стали на шлях розвитку ринкової економіки

Індустріальний тип економіки з пріо­ритетним розвитком промисловості. Упроваджується структурна і якісна перебудова суспільства. Деякі країни (Польща, Словаччина, Чехія, Естонія) досягли значних успіхів

Країни планової економіки (соціалістичні)

Китай, Північна Корея, В’єтнам, Куба

Невисокий рівень соціально-економічного розвитку. ВНП на душу населення становить у середньому 14  % рівня США. Китай і В’єтнам будують ринкову економіку, одночасно намагаючись зберегти соціалістичний устрій

Нові індустріальні: Сінґапур, Республіка Корея, Тайвань, Чилі, Арґентина, Бразилія, Мексика, Венесуела та ін.

Високі темпи зростання ВВП і експорту промислової продукції, розвиток власного науково-технічного потенціалу, запозичення іноземних технологій

Нафтоекспортери: Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Оман, Бахрейн, Катар, Бруней, Лівія та ін.

Видобуток нафти дає основну частину ВВП. Відбувається процес формування базових галузей промисловості

Країни, що розвиваються

Країни з високим прибутком

www.e-ranok.com.ua

—  124  —

Довідник

комплексне видання з географії

Закінчення таблиці Тип

Країни, що розвиваються

Підтип

Країни

Ознаки

Країни з високим прибутком

«Багаті острови»: Антиґуа і Барбуда, Антильські, Багамські, Сейшельські, Реюньйон та ін.

Високий ВВП на душу населення за рахунок іноземного туризму, транзитної торгівлі, видобувної промисловості

Країни із середнім прибутком

Країни Центральної і  Південної Америки: Ґватемала, Коста-Рика, Панама, Колумбія, Еквадор. «Цукрові острови»: Ямайка, Ґренада та ін. Деякі країни Західної та Центральної Азії

Аграрно-індустріальні країни: у промисловості найбільшого розвитку досяг­ли харчова, легка та видобувна галузі. Значні показники безробіття

Країни з низьким прибутком

Індія, Пакистан, Гондурас, Нікараґуа, Марокко, Ліберія та ін.

Сільське господарство має два сектори: споживчий (має натуральний характер) і експортний (має вузьку спеціалізацію). У сільському господарстві зайнята більша частина населення

Найбідніші країни (42 країни)

М’янма, Бутан, Афганістан, Ефіопія, Сомалі, Уґанда, Руанда, Бурунді, Ботсвана, Папуа-Нова Ґвінея, Кірібаті, Гаїті та  ін.

Зберігаються натуральне господарство та примітивні засоби обробітку землі. Промисловість, плантації та експортні галузі економіки майже відсутні

Міжнародні організації Міжнародна організація — неурядове об’єд­нання держав або національних товариств, які діють для досягнення певних спільних цілей (політичних, економічних, науково-технічних тощо). Загально­політичні • • • • • •

Економічні

Організація Об’єднаних Націй (ООН) Міжпарламентський Союз Всесвітня рада миру (ВРМ) Рада Європи Співдружність незалежних держав (СНД) Ліга арабських держав (ЛАД) та ін.

• Всесвітня торгова організація (ВТО) • Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО) • Організація країн — експортерів нафти (ОПЕК) • Європейський Союз (ЄС) та ін.

Розподіл міжнародних організацій за функціональними особливостями

Військово­-політичні

Валютно-фінансові

Інші

• Організація Північноатлантичного договору (НАТО) • Ташкентський пакт • Західноєвропейський Союз (ЗЄС) та ін.

• Міжнародний валютний фонд (МВФ) • Світовий банк • Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) • Азіатський банк розвитку (АБР) та ін.

• Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) • Міжнародний Олімпій­ський Комітет (МОК) • Червоний Хрест та ін.

www.e-ranok.com.ua

—  125  —

комплексне видання з географії

довідник

Розподіл міжнародних організацій за територіальними масштабами

Міжрегіональні • Організація Об’єднаних Націй (ООН) • Міжнародна організація праці (МОП) • Всесвітня рада миру (ВРМ) • Міжнародний валютний фонд (МВФ) та ін.

Регіональні • Організація з безпеки і  спів­ робітництва в  Європі (ОБСЄ) • Організація Північно­атлан­ тич­ного ­договору (НАТО) • Європейський Союз (ЄС) • Спільний ринок Південного конусу (МЕРКОСУР) та ін.

Субрегіональні • Арабський Магрібський Союз (АМС) • Західноєвропейський Союз (ЗЄС) • Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС) та ін.

Населення світу Кількість населення світу. Відтворення населення. Демографічні процеси. Демографічна політика Населення — сукупність людей, які живуть на Землі або у межах певної території (регіону, країни). Демографія — наука про закономірності відтворення населення. Відбувається постійне збільшення населення Землі — приблизно 90  млн осіб на рік. За одну добу населення

планети збільшується на 250 тис. осіб. За одну хвилину у світі народжується 253 дитини. Кількість населення планети у  2010  р. становила 6,6 млрд осіб. За прогнозами вчених наприкінці ХХІ ст. вона повинна стабілізуватися на рівні 11—12 млрд осіб.

Розподіл населення за регіонами Землі Країни з найбільною кількістю населення

Відтворення населення — процес безперервного відновлення поколінь людей унаслідок взаємодії народжуваності і смертності. Природний рух населення — зміна кількості і складу населення внаслідок народжуваності і смертності без урахування механічного переміщення. Демографічна криза — глибоке порушення відтворення населення, що загрожує його існу-

ванню. Історичний процес зміни репродуктивної поведінки в деяких розвинених країнах спричиняє падіння рівня народжуваності і розвиток демографічної кризи. Демографічний вибух — різке збільшення кількості населення. Зниження смертності значно випереджає зниження народжуваності, що призводить до різкого збільшення кількості населення.

www.e-ranok.com.ua

—  126  —

Довідник

комплексне видання з географії

Типи відтворення населення

Сучасний (перший) • Низькі показники народжуваності • Низькі показники смертності • Природний приріст 10—12 осіб на 1000 і менше • Частка молоді у структурі населення є невисокою • Частка людей похилого віку збільшується, «старіння нації»

Перехідний

Традиційний (другий)

• Висока народжуваність • Низька смертність • Високий природний приріст

• Дуже високі показники народжуваності • Високий рівень смертності • Дуже високий природний приріст • У віковій структурі переважає молодь

Розвинуті країни Північної Америки і Європи, Японія, Нова Зеландія

Мексика, Єгипет, Лівія та ін.

Крайній прояв — демографічна криза

Необхідна

Більшість країн, що розвиваються

Крайній прояв — демографічний вибух

Демографічна політика У країнах із сучасним типом відтворення населення демографічна політика спрямована на підвищення народжуваності і природного приросту

У країнах із перехідним і традиційним типами відтворення населення демографічна політика спрямована на зниження народжуваності

Міграції населення Міграція населення — переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на досить тривалий період.

В останні десятиріччя головними регіонами світу, звідки відбуваються міграції населення, є Африка (9  млн осіб), Азія (7 млн осіб), країни колишнього СРСР (2,5 млн осіб).

Розміщення населення Розміщення населення — розподіл населення на поверхні Землі. Густота населення — кількість осіб, які заселяють певну територію (одиниця вимірювання — осіб/км2).

Загальна густота населення Землі складає близько 44 особи/км2. У найбільш заселених районах світу, які займають лише 8  % суходолу, проживає 75  % населення Землі.

Головні ареали з високою густотою населення

Південно-Східна та Східна Азія: півострів Індокитай, острів Ява, східна частина Китаю, Республіка Корея, Японія; густота перевищує 500, подекуди 1000 осіб/км2

Дельта Нілу; густота  — 1000 осіб/км2

Південна Азія: півострів Індостан, долини Ґанґу і Брахмапутри; густота — 800 осіб/ км2

Західна Європа: південь Великої Британії, схід Франції, захід Німеччини, Бельґія, Нідерланди; густота понад 300 осіб/км2

Атлантичне узбережжя США і Канади, район Великих озер; густота понад 250 осіб/км2

Розселення населення Урбанізація — процес збільшення міських поселень і підвищення ролі міст у розвитку суспільства. Субурбанізація — процес зростання і розвитку приміської зони великих міст, унаслідок чого формуються міські агломерації.

Розселення населення — розміщення населення на території і  форми його територіальної організації у вигляді системи поселень із їхніми взаємовідносинами.

www.e-ranok.com.ua

—  127  —

комплексне видання з географії

Дисперсно-групове сільське розселення

довідник

Дисперсне (розсіяне) сільське розселення

Міське розселення

хутори, фермерські однодвірні поселення

міста

села Основні форми розселення населення

Розселення кочових народів

Поселення службового характеру

Промислові поселення

вузькоспеціалізовані: військові, наукові табори, стійбища та ін. та ін.

селища міського типу

Динаміка урбанізації у світі Рік

1800

1900

1950

1970

1990

2000

Частка міського населення,  %

3

14

29

37

45

51

Агломерація міська — єдина група поселень міського типу, що становлять загальну соціальну, економічну й екологічну систему. Урбанізовані території займають лише близько 1  % площі земного суходолу, але на них сконцентровано 45  % усього населення Землі, вироб­

ляється 80  % ВВП, вони дають 80  % шкідливих викидів в атмосферу. Мегаполіс — найбільша форма розселення, утворена об’єднанням декількох сусідніх міст і міських агломерацій.

Віковий та статевий склад населення Вікова структура населення  — співвідношення кількості різних вікових груп населення.

Статева структура населення  — співвідношення кількості чоловіків і жінок у складі населення.

Середня тривалість життя населення за регіонами світу (за  даними ООН на 2001  р.) Регіони

Африка

Америка

Азія (без Росії)

Європа (без Росії)

Океанія

Весь світ

Чоловіки, років

52

70

65

70

72

65

Жінки, років

55

76

68

78

76

69

Населення

Статево-вікова піраміда, характерна для сучасного (першого) типу відтворення населення

Статево-вікова піраміда, характерна для традиційного (другого) типу відтворення населення

www.e-ranok.com.ua

—  128  —

Довідник

комплексне видання з географії

Порівняльна характеристика статево-вікових пірамід різних типів відтворення населення Ознака

Сучасний тип відтворення

Основа піраміди

Традиційний тип відтворення

Неширока, частка дітей складає 20—30  %

Дуже широка, частка дітей перевищує 40  %

Вершина піраміди Достатньо широка, частка людей похилого віку перевищує 10  %

Вузька, частка людей похилого віку складає 3—4  %

Статева структура Жінок дещо більше, ніж чоловіків, що пояснюється більшою тривалістю життя жінок

У багатьох мусульманських країнах чоловіків більше, ніж жінок, що пояснюється поганими умовами життя жінок у  мусульманському суспільстві

Яким країнам притаманна

Країни, що розвиваються

Розвинені країни Європи, США

Расовий, мовний, етнічний, національний склад населення Людські раси — історично сформовані групи людей, пов’язані єдністю походження, що відбивається в загальних спадкових морфологічних і фізіологічних ознаках. Етнос — історично сформована стійка спільність людей — плем’я, народність, нація. Основними умовами виникнення етносу є спільність території і мови. Мова — система  членорозділь­них звуків, яка виникла в людському суспільстві, постійно розвивається, призначена для цілей комунікації

і  здатна відбити всю сукупність знань і уявлень про світ. Нація — населення певної території, яке має спільні звичаї, походження, історію і мову. Національний склад населення  — розподіл населення за ознакою національної приналежності до певного етносу. На Землі існує 310 народів із кількістю понад 1 млн осіб. На ці народи припадає 95,7  % населення планети.

Людські раси

Європеоїдна (євразійська) 42,3  %

Монголоїдна Негроїдна (азіатсько(африканська) американська) 7,4  % 36  %

Австролоїдна (океанійська) 0,3  %

Змішані 14  % давні

молоді

ефіопи; дравіди; мальгаші

метиси; мулати; самбо

Найбільші за чисельністю нації

Китайці (хань)  — 1120 млн осіб

Хіндустанці — 240 млн осіб

Американці США  — 205 млн осіб

Бенгальці — 200 млн осіб

Географія релігій (сакральна географія) Релігія — одна з форм суспільної свідомості, форма духовно-практичного освоєння світу, що базується на вірі в існування Бога, надприродного. Географія релігій — наука, яка вивчає територіальну організацію релігійної життєдіяльності людей та її вплив на територіальну організацію суспільства.

Найдавніша зі світових релігій  — буддизм. Він виник у ІV ст. до н.  е. в  Північній Індії. Християнство зародилося в Палестині. Іслам виник в  арабських племенах Аравії в VІІ ст. Християнство — найпоширеніша світова релігія. Християни вірують у єдиного Бога, творця неба і  землі, який існує в трьох особах: Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий.

www.e-ranok.com.ua

—  129  —

комплексне видання з географії

довідник

Релігії

Примітивні (99 млн осіб) • Фетишизм (Західна Африка) • Тотемізм (корінні народи Америки та Австралії) • Шаманізм (народи Сибіру та Кореї) • Культ предків (народи Східної Азії)

Регіональні (національні) (1,1 млрд осіб) • • • • • • •

Світові

Індуїзм (Індія) Іудаїзм (Ізраїль) Конфуціанство (Китай) Даосизм (Китай) Синтоїзм (Японія) Джайнізм (Індія) Зороастризм (Індія, Іран)

• Християнство (1,85 млрд осіб) • Іслам (понад 1 млрд осіб) • Буддизм (400 млн осіб)

Трудові ресурси і зайнятість населення Трудові ресурси — частина населення країни, яка володіє необхідними фізичними і духовними здібностями та загальноосвітніми і професійними знаннями для роботи в господарстві. Згідно з документами ООН, до трудових ресурсів належать працездатні люди віком від 15 до 64  років. У більшості країн світу встановлена верхня межа працездатного віку 60—65 років. У деяких країнах Азії та Африки вік виходу на пенсію

становить 50 років, а в країнах із високою тривалістю життя — 67 (Данія, Швеція) або 70 (Норвегія) років. Економічно активне населення  — частина населення, що зайнята суспільно корисною діяльністю, яка приносить йому прибуток. Відповідно до рекомендацій ООН в економічно активне населення включаються не лише фактично працюючі, але й безробітні, які шукають оплачувану роботу.

Структура зайнятості населення у країнах із різним рівнем економічного ­розвитку

Безробіття. Ринок праці Безробіття — переважання пропозиції вільної робочої сили над попитом на неї. Показник безробіття є  однією з важливих характеристик соціально-економічного життя населення країни.

Ринок праці — це суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів, спосіб включення робочої сили до економічної системи.

Основні показники безробіття

Рівень безробіття — частка безробітних в економічно активному населенні

Тривалість безробіття — проміжок часу з моменту початку пошуку роботи і до моменту праце­ влаштування

www.e-ranok.com.ua

—  130  —

Довідник

комплексне видання з географії

Географія світових природних ресурсів Світові природні ресурси Географічне середовище — частина географічної оболонки, що освоєна людиною і втягнена в суспільне виробництво; є матеріальною основою існування людського суспільства. Навколишнє середовище — цілісна система взаємопов’язаних природних і антропогенних об’єктів і явищ, у якій відбуваються праця, побут і відпочинок людей. Природні ресурси — природні об’єкти і явища, які на сучасному рівні їх вивченості та розвитку продуктивних сил можуть використовуватись у суспільному виробництві для задоволення тих чи інших потреб людей.

Природокористування — сукупність заходів, які здійснює суспільство з метою вивчення, охорони, освоєння та перетворення навколишнього середовища. Геоекологія — наукова дисципліна, що досліджує просторову взаємодію людини з навколишнім середовищем. Природно-ресурсний потенціал території (ПРП) — сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва і предметів споживання, яка виражається в їхній сукупній споживчій вартості.

Природокористування

Раціональне • • • •

Нераціональне

Оптимальні зв’язки суспільства і природи Екологія виробничої діяльності Збереження цілісності природних систем Використання ресурсозберігаючих технологій

• Вичерпання природних ресурсів • Забруднення навколишнього середовища • Знищення оздоровчих та естетичних цінностей природи

Мінеральні ресурси Мінеральні ресурси — сукупність розвіданих запасів корисних копалин, які використовуються або можуть використовуватися в господарській діяльності. Ресурсозабезпеченість — співвідношення між розмірами запасів природних ресурсів і розмірами їх використання; виражається кількістю ро-

ків, на яку вистачить певного ресурсу, або його запасами із розрахунку на душу населення. За оцінками вчених, тільки 10  % сировини, що видобувають, перетворюється на готову продукцію. Інші 90  % — відходи, що забруднюють навколишнє середовище.

Закономірності поширення основних видів корисних копалин Вид

Закономірності поширення

Паливні

Мають переважно осадове походження; утворюються, як правило, у межах тектонічних западин і передгірних прогинах. 80  % світових запасів вугілля зосереджено в Росії, США та Китаї. У країнах Близького і Середнього Сходу зосереджено понад 50  % світових розвіданих запасів нафти

Рудні

Мають переважно магматичне і метаморфічне походження. Приурочені до фундаментів платформ і складчастих поясів земної кори. Найбільші запаси рудної сировини ­мають США, Канада, Австралія, Китай, Росія. 30  % світових запасів кобальту, близько 90  %  — олова, 75  % — бокситів, 60  % — міді розміщуються в країнах, що розвиваються

Нерудні

Мають різноманітне походження і широке розповсюдження. Велике значення має сировина для виробництва мінеральних добрив. Значні запаси калійних солей мають США, Канада, Німеччина, Росія, Білорусь. Основні родовища фосфатів зосер­е­ джені на півночі Африки, на Аравійському півострові, у США

www.e-ranok.com.ua

—  131  —

комплексне видання з географії

довідник

Країни, які мають найбільші запаси основних видів корисних копалин Вид сировини

Країни

Нафта

Саудівська Аравія, Кувейт, Ірак, Іран, ОАЕ, Венесуела, Росія, Мексика, США, Лівія

Природний газ

Росія, Іран, ОАЕ, Саудівська Аравія, США, Катар, Алжир, Іран, Венесуела, Канада, Туркменістан, Ніґерія, Велика Британія, Нідерланди

Кам’яне вугілля

Китай, США, Росія, Австралія, Німеччина, Велика Британія, Індія, Польща, Україна, Канада, Колумбія

Залізні руди

Бразилія, Росія, Китай, США, Канада, Австралія, Індія, Південна Африка, Казахстан, Україна

Боксити

Ґвінея, Бразилія, Австралія, Ямайка, Суринам, Ґайана

Мідні руди

Чилі, США, ДРК (Заїр), Замбія, Перу, Австралія, Казахстан, Китай, Росія

Манганові руди

Південна Африка, Австралія, Ґабон, Бразилія, Індія, Казахстан, Китай, Україна

Земельні ресурси Земельні ресурси — землі, що використовуються або можуть бути використані в господарській діяльності людини.

Земельні ресурси займають 134  млрд га, що становить 26,2  % загальної площі поверхні Землі.

Структура світового земельного фонду

Лісові ресурси Лісові ресурси — деревні, технічні, харчові, кормові, лікарські та інші ресурси лісу, а  також його корисні природні властивості (захисні, водоохоронні, оздоровчі тощо). Загальна площа Зем­лі, що вкрита лісами, ста­новить 28  % поверхні суходолу.

Запаси деревини у  всіх лісах Землі досягають 359 млрд м3, у  тому числі хвойної — 127, листяної  — 232. Основна частина лісів розташована в зонах помірного поясу і вологих тропічних лісів.

Площа лісів за регіонами світу Площа, млн га

Процент від загальної площі

Африка

649

21,6

Австралія та Океанія

Азія (без Росії)

542

17,1

Європа (з Росією)

1039

45,7

Регіон

Площа, млн га

Процент від загальної площі

201

23,7

Північна Америка

543,3

26,2

Південна Америка

874

49,0

Регіон

www.e-ranok.com.ua

—  132  —

Довідник

комплексне видання з географії

Водні ресурси Водні ресурси — поверхневі і підземні води, які використовуються або можуть використовуватися в  господарській діяльності. Доступні людині для безпосереднього використання прісні води становлять менше ніж 1  % всіх запасів води на Землі. Ресурси гідроенергетичні — запаси енергії річок і водойм, що лежать вище за рівень моря.

Вони становлять майже 10 трлн кВт  •  год. Половина цих запасів припадає на Китай, США, Росію, ДРК (Заїр), Канаду, Бразилію. Ресурси Світового океану — сукупність біологічних, мінеральних і  енергетичних ресурсів, мінеральних солей та прісної води, що містяться у Світовому океані.

Ресурси Світового океану

Мінеральні

Енергетичні

Біологічні

• Запаси нафти і газу • Розсипні родовища алмазів, золота, платини, олов’яних і титанових руд, магнетиту • Залізоманганові конкреції • Фосфоритові конкреції • Нерудна сировина • Запаси питної води на шельфі

• Енергія морських та океанічних течій • Енергія припливів • Хвильова енергія • Енергія вітру в океанах і морях • Термоенергетичний потенціал водних мас

• Морський та океанічний промисел • Аквакультура

Світове господарство Міжнародний географічний поділ та інтеграція праці Світове господарство — система національних господарств усіх країн світу, об’єднаних міжнародним поділом праці та різноманітними економічними взаємозв’язками. Міжнародний поділ праці — спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції та послуг для задоволення потреб світового ринку.

Економічна інтеграція — узгоджений розвиток і взаємна домовленість підприємств, галузей господарства, регіонів і держав в інтересах ефективного використання ресурсів і повнішого задоволення потреб населення; є  найвищою формою міжнародного об’єднання. Експансія — розширення сфери впливу великих держав економічними, політичними і дипломатичними методами.

Структура світового господарства

Соціальноекономічна

Функціональногосподарська

• Дофеодальні устрої • Феодальна система власності на землю • Державно-кооперативна власність • Державно-корпоративна власність, ТНК

• Формування міжгалузевих систем (енергетики, агробізнесу, транспорту та ін.) • Формування міжгалузевих комплексів (військово-промислових, нау­кових, аерокосмічних та ін.) • Формування міжгалузевих утворень

Територіальна

Галузева

• Географія соціальноекономічної та функ­ ціональногосподарської структур

Виробнича сфера • • • • • •

Промисловість Сільське господарство Будівництво Лісове господарство Транспорт Зв’язок Сфера послуг

• Освіта • Культура • Наука та ін.

www.e-ranok.com.ua

—  133  —

комплексне видання з географії

довідник

Типи країн за структурою ВНП

Науково-технічна революція та її основні риси Науково-технічна революція (НТР) — корінний якісний переворот у продуктивних силах людства, спричинений перетворенням науки на безпосередню продуктивну силу суспільства. Науково-технічний прогрес (НТП) — поступальний рух людського суспільства у розвитку науки і техніки. Учені вважають, що сучасна НТР  — це єдина складна система, у якій тісно взаємодіють одне

з одним наука, техніка та технологія, виробництво, керування. Інновація — процес, орієнтова­ний на створення, розвиток і якісне вдосконалення нових видів виробів, технологій, організаційних форм. Технополіс — місто науки і технологій, найбільш ефективний вид поєднання науки і наукоємного виробництва.

Головні риси НТР

Універсальність і  всеосяжність • Охоплення і перетворення всіх галузей, сфер, культури, побуту, психології • Охоплення всіх країн світу, географічних оболонок, космосу

Прискорення науково-технічних перетворень

Підвищення вимог до рівня кваліфікації трудових ресурсів

• Зменшення проміжку часу між науковим відкриттям і  його впровадженням у  виробництво

• Збільшення частки розумової праці • Підвищення попиту на фахівців науковотехнічних спеціальностей

Зародження НТР під час Другої світової війни як військово-технічної революції • Орієнтування НТР на впровадження новітніх досягнень у військовопромисловому комплексі в сучасний період

www.e-ranok.com.ua

—  134  —

Довідник

комплексне видання з географії

Географія промисловості Промисловість — провідна, найбільш технічно досконала галузь виробництва, у якій створюються знаряддя праці та предмети споживання. Вона має вирішальний вплив на рівень економічного розвитку. Промисловість

Видобувна

Обробна

Сукупність галузей і виробництв, які займаються видобуванням різних видів сировини і палива

Сукупність усіх галузей промисловості, які займаються обробкою або переробкою усіх видів сировини та напівфабрикатів

• Вугільна • Нафтова та газова • Видобуток руд чорних металів • Видобуток руд кольорових металів • Видобуток руд рідкоземельних і  коштовних металів • Видобуток хімічної сировини • Видобуток будівельної сировини

• • • • • • • •

Машинобудування і металообробка Чорна і кольорова металургія Нафтопереробна Хімічна Деревообробна та целюлозно-паперова Промисловість будівельних матеріалів Легка Харчова

Нафтова та газова промисловість світу Нафтова промисловість

Нафтодобувна

Нафтопереробна

Об’єднує підприємства з розвідування і  ви- Галузь обробної промисловості, яка виробляє із ­си­рої добутку нафти та супутнього нафтового нафти нафтопродукти, що використовуються як па­ газу, зберігання та транспортування нафти ливо, мастильні та електроізоляційні матеріали

Країни, що мають найбільші запаси нафти Країна

Доведені запаси, млрд т

Процент від світових запасів

Доведені запаси, млрд т

Процент від світових запасів

Саудівська Аравія

35

25

Росія

8

5,5

Ірак

16

11

Ліберія

4,1

2,9

Іран

12,9

9,2

Ніґерія

3,6

2,6

Об’єднані Арабські Емірати

10,9

7,8

Китай

3,6

2,6

Венесуела

8,7

6,2

США

4

2,5

Країна

Видобуток природного газу провідними державами (за даними на 2005  р.) Видобуток, млрд м3

Процент від світового видобутку

Росія

656,0

24,9

США

548,1

Канада

165,8

Держава

Видобуток, млрд м3

Процент від світового видобутку

Велика Британія

105,9

4,01

20,8

Нідерланди

77,7

2,9

6,29

Увесь світ

2637

100

Держава

www.e-ranok.com.ua

—  135  —

комплексне видання з географії

довідник

Вугільна промисловість Вугільна промисловість — сукупність підприємств із видобування, збагачення та брикетування кам’яного та бурого вугілля. В умовах, коли високі ціни на нафту і газ гальмують розвиток світової економіки, відносно дешеве вугілля стає все більш популярним енергоносієм. За нинішнього рівня споживання ву-

гілля вистачить на 270 років. Прогнозні ресурси вугілля на Землі складають понад 14,8  трлн т, а світові промислові  — більше як 1 трлн т. Вугілля буде відігравати особливо важливу роль в електроенергетиці тих регіонів, у яких мало альтернативних видів палива.

Видобуток вугілля провідними державами (за даними на 2005  р.) Видобуток, млн т

Процент від світового видобутку

Китай

2480

46

США

1050

19,5

Індія

430

8,0

Держава

Видобуток, млн т

Процент від світового видобутку

Австралія

390

7,3

Росія

233

4,3

Держава

Електроенергетика Електроенергетика — галузь промисловості, яка включає виробництво різних видів електроенергії, її транспортування, теплові мережі, котельні та інші об’єкти.

Виробництво електроенергії провідними державами (за даними на 2004  р.) Держава

Виробництво електроенергії, млрд кВт/рік

Держава

Виробництво електроенергії, млрд кВт/рік

США

3839

Росія

915

Китай

1910

Канада

548,9

Японія

1044

Індія

547,2

Структура паливно-енергетичного   балансу у світі

Структура виробництва електроенергії у світі

За даними МАГАТЕ, у 33 країнах світу діє 445 ядерних реакторів загальною потужністю 2200 кВт. За прогнозами вчених, частка ядерної енергії у виробництві електроенергії у найближчій перспективі досягне 20  %.

У трьох країнах світу на АЕС виробляють понад половини всієї елект­роенергії: у Литві (78  %), Франції (77  %), Бельґії (57  %). В Україні частка АЕС становить 45  %.

www.e-ranok.com.ua

—  136  —

Довідник

комплексне видання з географії

Норвегія є рекордсменом за ви­робленням електроенергії у  роз­­рахунку на душу населення  — 28  000  кВт  •  рік. Це єдина економічно  розвинена країна, яка 99,5  % своїх потреб в елек­троенергії задовольняє за рахунок ГЕС.

Паливно-енергетичний баланс  — баланс одержання, перетворення і  використання усіх видів енергії.

Металургійна промисловість (металургія) Металургія — галузь господарства, що займається виробництвом металів і сплавів. Особливістю сучасного виробни­цт­ва чорних металів є його роз­та­шу­вання не в районах залягання сировини або палива, а поблизу транспортних вуз-

лів. У зв’язку з  наближен­ням до споживача чорна металургія розвивається в країнах, які майже не мають власної сировинної бази (Японія, Італія, Республіка Корея).

Металургія

Чорна

Кольорова

Виробляє залізо та його сплави: чавун, сталь, прокат, феросплави. Є базою для розвитку машинобудування та інших галузей

Включає виробництво кольорових металів та  їх сплавів

Провідні виробники сталі у світі (2007 р.) Виробництво, млн т

Процент від світового виробництва

Китай

188,2

14

Японія

174,7

США

161,3

Держава

Виробництво, млн т

Процент від світового виробництва

Росія

94,1

7

13

Німеччина

80,6

6

12

Південна Корея

67,2

5

Держава

Кольорова металургія Нині кольорова металургія продукує 70 металів загальним обсягом 58 млн т щорічно. 96  % загального обсягу виробництва припадає на алюміній, мідь, цинк, свинець. Пов­ний набір підгалузей мають США, Канада, Японія, Росія, Німеччина, Франція, Бельґія, Австрія.

Розміщення підприємств кольорової та чорної металургії мало чим відрізняється. Основні виробництва зосереджені в розвинених країнах. У країнах «третього світу» переважає випуск первинного, особливо чорного, металу, який експортується у розвинені країни.

Виробництво алюмінію основними регіонами світу (2007  р.) Виробництво, млн т

Процент від світового виробництва

Африка

1,8

4,8

Північна Америка

5,6

Латинська Америка Азія (без Китаю)

Регіон

Китай

Виробництво, млн т

Процент від світового виробництва

Західна Європа

4,3

11,5

15,0

Центральна та Східна Європа

4,5

12,0

2,6

6,9

Австралія та Нова Зеландія

2,3

6,1

3,7

10,0

Усього (без Китаю)

24,8

66,3

12,61

33,7

Увесь світ

37,41

100

Регіон

www.e-ranok.com.ua

—  137  —

комплексне видання з географії

довідник

Машинобудування Машинобудування — комплексна галузь промисловості, підприємства якої виробляють знаряддя праці, техніку оборонного, виробничого та побутового призначення.

На машинобудування припадає 35—36  % вартості світового промислового виробництва. У галузі зайнято понад 80 млн осіб. До складу машинобудування входить 225 галузей.

Структура машинобудування світу за вартістю продукції ­

Основні машинобудівні регіони світу Процент від загального виробництва

Регіон

Північна Америка

33

Західна Європа

30

Східна і ПівденноСхідна Азія

20

Країни СНД

17

Хімічна промисловість Хімічна промисловість — комплексна галузь, яка використовує сировину органічного і неорганічного походження для створення нових матеріалів із заданими властивостями. Найбільш повно хімічна промисловість представлена у розвинених країнах світу, а також Росії. Країни «Великої сімки» виробляють понад 3/4 хімічної продукції світу.

Найбільшими районами хімічної промисловості є Примексиканський (США), Рурський (Німеччина), Роно-Альпійський (Франція, Італія), Токійський (Японія), Урало-Поволзький (Росія). Хімічна промисловість у краї­нах, що розвиваються, має свою специфіку. Країни, що мають ресурси для розвитку хімічної промисловості, свої можливості не використовують.

Хімічна промисловість

Гірничо-хімічна

Основна хімія

Хімія органічного синтезу

• Добування і переробка кам’яної і калійної солей, фосфоритів, апатитів, нефелину, сірки, селітри, бариту та ін.

• Виробництво мінеральних добрив: азотних, фосфорних, калійних • Сірчанокислотна промисловість (США, Китай, Росія)

• Виробництво пластмас (США, Японія, Німеччина) • Виробництво синтетичних волокон (США, Японія, Тайвань) • Виробництво синтетичного каучуку (США, Японія, Франція)

Лісова і деревообробна промисловість Лісова і деревообробна промисловість — комплекс галузей промисловості, які здійснюють заготівлю, комплексну механічну і хімічну обробку і переробку деревини.

В останні десятиліття географія лісозаготівель зазнала змін. Відомі постачальники деревини  — Фінляндія та Норвегія — почали її імпортувати.

www.e-ranok.com.ua

—  138  —

Довідник

комплексне видання з географії

Географія лісової промисловості світу

Північний лісовий пояс

Південний лісовий пояс

• Росія (перше місце у світі за запасами) • Північна Америка (США — перше місце за заготівлею, Канада — перше місце за заготівлею на душу населення) • Західна Європа (Швеція та Фінляндія)

• Південно-Східна Азія (Малайзія, Філіппіни, Індонезія експортують деревину до Японії) • Тропічна Африка (Кот-д’Івуар, Ґана, Ґабон експортують деревину до Європи) • Бразилія (експортує деревину до США, Європи)

Легка промисловість Легка промисловість — галузь, підприємства якої виробляють голов­ним чином товари народного споживання (тканини, трикотажні та швейні вироби, взуття тощо). Основні експортери

Хімічні тканини

·

• Японія • Тайвань

Бавовняні тканини

··

• Китай • Індія

Республіка Корея

Килими • Бельґія • Велика Британія

Пакистан Єгипет

Загальні тенденції розвитку текстильної промисловості у зв'язку із впливом НТР

Збільшення частки хімічних волокон

Автоматизація виробництва з  використанням електроніки

Упровадження ресурсозберігаючих технологій

Харчова промисловість Харчова промисловість — сукупність галузей, які виробляють харчові продукти. Цукор • Бразилія Куба • Індія Україна

Масло

··

• Індія • Нідерланди

Рибні консерви • Японія • США

Франція Німеччина

Основні виробники харчової продукції

Олія • США • Арґентина • Бразилія

··

Україна Іспанія

Сир • США • Франція • Росія

·· ·

Німеччина Італія Нідерланди

··

Данія Норвегія

Чай • Індія • Китай • Шрі-Ланка

Географія сільського господарства Сільське господарство — сукупність галузей, які займаються вирощуванням сільськогосподарських культур і розведенням сільськогосподарських тварин.

Рослинництво Рослинництво — галузь, яка займається вирощуванням культурних рослин і забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво — кормами, галузі промисловості — сировиною.

www.e-ranok.com.ua

—  139  —

комплексне видання з географії

Зернові культури

довідник

Волокнисті культури

• Пшениця — Росія, Україна, Франція, Німеччина, Італія, США, Канада, Арґентина, Китай, Індія, Туреччина, Пакистан, Австралія • Кукурудза — Китай, Бразилія, Мексика, Арґентина, Франція, Індія, Південна Африка • Рис — Китай, Індія, Банґладеш, країни Південно-Східної Азії

Цукроносні культури

• Бавовник — Індія, Пакистан, Бразилія, Єгипет, Китай, США, Узбекистан, Туркменістан, Туреччина • Льон — Росія, Україна, Білорусь, Китай • Каучуконоси — країни Південно-Східної Азії

• Цукрова тростина  — Бразилія, Індія, Китай, Таїланд, Мексика • Цукровий буряк  — Франція, США, ФРН, Україна, Китай, Туреччина, Польща, Росія

Географія вирощування основних рослинних культур

Олійні культури • Соняшник — Арґентина, Україна, Росія, Франція, Індія, Китай, США • Соя — США, Бразилія, Арґентина, Китай

Коренеплідні культури • Картопля — Росія, Китай, Польща, США, Україна

Тонізуючі культури • Чай — Індія, Китай, Шрі-Ланка, Кенія, Індонезія, Туреччина • Кава — Бразилія, Колумбія, Індонезія, Мексика, Ефіопія • Какао — Кот-д’Івуар, Індонезія, Бразилія, Гана, Ніґерія

Валовий збір зернових у регіонах світу (млн т) Культура

СНГ

Західна Європа

Азія (без Росії)

Африка

Північна Америка

Латинська Америка

Австралія, Океанія

Пшениця

80

120

240

15

100

25

20

Рис

3

10

510

15

10

20

2

Кукурудза

20

70

150

25

245

70

Незначно

Основні експортери кукурудзи Основні імпортери кукурудзи Держава

Експорт, млн т

Держава

Імпорт, млн т

США

51,9

Японія

16,6

Франція

8,3

Республіка Корея

8,1

Арґентина

7,8

Мексика

5,5

Угорщина

1,7

Китай

4,8

Канада

0,9

Єгипет

3,5

Основні експортери рису Основні імпортери рису Держава

Таїланд В’єтнам Китай США Індія

Експорт, млн т

6,8 4,6 2,8 2,6 2,5

Держава

Індонезія Банґладеш Бразилія Іран Філіппіни

Імпорт, млн т

4,7 2,2 0,9 0,8 0,8

www.e-ranok.com.ua

—  140  —

Довідник

комплексне видання з географії

Тваринництво Тваринництво — галузь, яка займається розведенням сільськогосподарських тварин і  за­безпечує населення продуктами харчування та лікарськими засобами, господарство — сировиною, тягловою силою, органічними доб­ривами. Географія провідних галузей тваринництва

Скотарство

Свинарство

Вівчарство

• Молочного і молочном’ясного напрямку  — США, Індія, Росія, ФРН, Польща, Японія, Велика Британія • М’ясного і м’ясомолочного напрямку  — США, Канада, Арґентина, Бразилія, Україна, Уруґвай

• Китай, США, Росія, Україна, країни Західної Європи, Бразилія • У районах переважного проживання мусульманського населення свинарство не розвивається через релігійні традиції

• Тонкорунного напрямку  — Австралія, Нова Зеландія, Велика Британія, Італія, Франція, Португалія • М’ясо-вовно-молочного напрямку  — країни Азії та Північної Африки • Каракулевого напрямку  — країни Центральної Азії • Курдючного напрямку — країни Центральної Азії

Географія світового транспорту Транспорт — одна з найважливіших галузей виробництва, яка забезпечує виробничі й невиробничі потреби господарства і населення в  усіх видах перевезень. Транспорт

Наземний

Водний

Інші

Залізничний

Морський

Трубопровідний

• Є у 140 країнах світу • Загальна протяжність залізниць світу зменшується • Найвища густота залізниць у Європі (понад 100  км/тис.  км2) і Японії (64 км/тис.  км2)

• 80  % міжнародних вантажоперевезень і  70  % товарообігу • Близько 2 тис. морських портів • Найбільші порти — Роттердам, Сінґапур, Новий Орлеан

• 99  % переміщення газу, 95  % нафти • Протяжність перевищує 1,7  млн км • Основна частина світової мережі трубопроводів розташована у Північній Америці, Західній Європі, Південно-Західній Азії, Росії

Автомобільний

Річковий, озерний

Повітряний

• Світовий автомобільний парк налічує понад­ 600  млн машин, більшість зосереджена в США, Західній Європі, Японії • У розвинених країнах автомобілі мають 30—50  % населення, у слаборозвинених  — лише 1  %

• Загальна протяжність світової мережі річкового транспорту складає понад 550  тис. км • Лідери за вантажообігом річкового транспорту — США, Китай, Росія, ФРН, Канада, Нідерланди, Франція, Бельґія

• Світова мережа авіаліній складає понад 8 млн км • Близько 1 тис. аеропортів, найбільші у Чикаґо, Далласі, ЛосАнджелесі, Лондоні, Токіо, НьюЙорку та ін. Електронний • Лінії електромереж • Інтернет

www.e-ranok.com.ua

—  141  —

комплексне видання з географії

довідник

Транспортні системи

Економічно розвинені країни (розвинені всі види транспорту) • Північноамериканський тип (США, Канада, Австралія) • Західноєвропейський тип (краї­ ни Західної і Центральної Європи, Японія)

Країни, що розвиваються (переважання розвитку певного виду транспорту) • Із переважанням залізничного транспорту (Індія, Пакистан, Бразилія, Алжир, Туніс, Марокко та ін.) • Із переважанням автомобільного (Саудівська Аравія, Ефіопія та ін.) або річкового (Судан, Конґо, Параґвай та ін.) транспорту

Структура світової транспортної системи

Найважливіші морські канали

Суецький канал

Панамський канал

Був відкритий 17 листопада 1869  р. Довжина каналу  складає 193  км, ширина — 190—365  м, глибина  — 20  м; не має шлюзів; час проходу  — 15  год. Траса каналу приймає 14  % всіх вантажів світового морського транспорту. У північному напрямку перевозяться 200 млн т вантажів. Серед них: нафта і  нафтопро­дукти  — 54  %, руда та метали — 7  %, вугілля та кокс — 5  %. У  південному напрямку перевозяться 160 млн т вантажів. Серед них: нафта і нафтопродукти  — 15  %, мінеральні добрива — 12  %, металовироби  — 9  %, зерно — 8  %

Почав будуватися у  80‑ті  роки XIX ст., добудований у 1904— 1914  рр. Канал має 6 парних шлюзів. Він скорочує морські шляхи між східним і західним узбережжями Америки, в тому числі США. Майже 70  % вантажів належать американським компаніям. Зона Панамського каналу за угодою 1903  р. належала США. Угода 1977  р. передала канал під юрисдикцію Панами. Передачу було завершено 21 грудня 1999  р.

У стадії розробки канали між Тихим і Атлантичним океанами • Через Теуанте­ пецький перешийок у Мексиці • Через западину Отрето у  Колум­бії • Через озеро Ніка­раґуа у Нікараґуа

Міжнародні економічні зв’язки Міжнародні економічні зв’яз­ки  — система господарських зв’яз­ків між національними економіками різних країн, що здійснюється на основі міжнародного поділу праці. Міжнародні організації, що координують світові економічні відносини

Організація економічного спів- Міжнародний ваМіжнародний банк Всесвітня торгова робітництва та розвитку (ОЕСР) лютний фонд (МВФ) реконструкції та організація (ВТО) розвитку (МБРР)

www.e-ranok.com.ua

—  142  —

Довідник

Науково-технічне співробітництво Міжнародний обмін науковотехнічними знан­ нями, розробками та проектами

комплексне видання з географії

Міграція трудових ресурсів

Міжнародний туризм

Міграція кваліфікованих робітників (зі східноєвропейських країн до західноєвропейських). Міграція некваліфікованих робітників (із країн, що розвиваються, до розвинених країн)

Посідає 3-тє місце після торгівлі нафтою і нафтопродуктами та автомобілями. Прибутки від туризму досить вагомі для розвитку деяких європейських країн та країн, що розвиваються

Основні форми міжнародних економічних зв’язків

Міжнародне виробниче співробітництво Спеціалізація та кооперування між підприємствами різних країн

Міжнародні кредитнофінансові відносини

Міжнародна торгівля

Надання позик, кредитів, інвестицій. Голов­ні експортери капіталу: США, Німеччина, Велика Британія, Японія, Нідерланди, країни ОПЕК

Світовий обіг  — 11  трлн дол. (1998  р.), 70  % припадає на розвинені країни

Міжнародні послуги Надання послуг: транспортних, будівельних, страхових, рекламних, медичних та ін.

Міжнародний туризм Пляжний • • • • • • • • • • • • • •

Південь Італії Південь і Схід Іспанії Острів Сардинія (Італія) Балеарські та Канарські острови (Іспанія) Мальта Узбережжя Адріатики Золоті Піски (Болгарія) Багами Гаваї (США) Тихоокеанське узбережжя Мексики Лазурний берег (Рів’єра) Південний берег Криму (Україна) Острів Балі (Індонезія) Куба

Гірськолижний, санний • Альпи (Швейцарія, Італія, Австрія, Франція) • Скандинавські гори (Норвегія, Швеція) • Фінляндія • Високі Татри (Польща, Словаччина) • Карпати (Словаччина, Україна, Румунія) • Піренеї та Сьєрра-Невада (Іспанія) • Гімалаї (Непал) • Саппоро, Нагано (Японія) • Австралійські Альпи

Пізнавальний (історикокультурний) • • • • • • • • • •

Греція Єгипет Ізраїль Італія Ватикан Іспанія Мексика Франція Чехія Угорщина

Туризм

Екологічний («зелений») • • • • •

Гральний

Екваторіальні ліси Латинської Америки • Монте-Карло (Монако) Екваторіальна Африка • Лас-Вегас, Атлантік-Сіті Східна Африка (США) Сибір (Росія) • Сан-Сіті (Південна Африка) Північ Канади

Нові види туризму • Екстремальний (Арктика, Антарктида) • Космічний

Глобальні проблеми людства Глобальними проблемами називають такі, що, по-перше, сто­суються всього людства, усіх країн, народів і соціальних верств; по-друге, призводять до значних економічних і соціальних утрат, а у випадку їх загострення можуть за-

грожувати існуванню людської цивілізації; потретє, вимагають для розв’язання співпраці в загальнопланетарному масштабі, спільних дій урядів та народів.

www.e-ranok.com.ua

—  143  —

комплексне видання з географії

довідник

Регіони та країни світу Загальна характеристика країн Західної Європи Західна Європа

25 країн; загальна площа — 3,7 млн км2 Північна Європа • • • • •

Ісландія Норвегія Фінлян­дія Швеція Данія

Середня Європа • • • • •

Ірландія Велика Британія Франція Бельґія Нідерланди

• • • • •

Південна Європа • • • • •

Люксем­бурґ Німеччина Австрія Швейцарія Ліхтен­штейн

Іспанія Порту­галія Італія Греція Андорра

• • • • •

Сан-Марино Монако Ватикан Ґібрал­тар Мальта

Головні риси ЕГП країн Західної Європи

Приморське положення переважної більшості країн

Відносна компакт­ ність територій

Широкий фронт сухопутних і морських кордонів із країнами Центральної Європи

Природні умови країн Західної Європи

Рельєф • Рівнини: Північно­ германська, Північно­ французька, Лондон­ ська, Мідленд та ін. • Гори: Скандинавські, Альпи, Апенніни, Балкани, Піренеї

Клімат • Субарктичний (Ісландія, північ Норвегії, Швеції, Фінляндії) • Помірний: морський (Велика Британія, Ірландія, Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Бельґія, Нідерланди, захід Франції) та помірно континентальний (Німеччина, схід Франції, Люксембурґ, Австрія, Швейцарія, Ліхтенштейн) • Субтропічний середземноморський (Португалія, Іспанія, Італія, Греція, південь Франції, Мальта, Монако, Сан-Марино, Андорра, Ватикан, Ґібралтар) Мінеральні

• Нафта (Велика Британія, Норвегія) • Природний газ (Норвегія, Нідерланди) • Кам’яне вугілля (Німеччина, Франція, Велика Британія) • Буре вугілля (Німеччина) • Залізна руда (Швеція, Іспанія, Франція, Велика Британія, Люксембурґ)

• Поліметалеві руди (Фінляндія, Норвегія, Іспанія) • Алюмінієві руди (Греція, Франція) • Уранові руди (Франція, Іспанія) • Ртуть (Іспанія, Італія) • Калійна сіль (Німеччина, Франція) • Будівельна сировина (Південна Європа)

Природні ресурси країн Західної Європи

Земельні

Рекреаційні

Лісові

Водні

• Тундрово-глеєві, дерновопідзолисті ґрунти (Північна Європа) • Бурі лісові, сірі лісові, чорноземи (Середня Європа) • Каштанові, коричневі, чер­ воно-бурі (Південна Європа)

• Приморські (Франція, Італія, Іспанія, Мальта) • Приозерні (Швейцарія) • Гірські (Альпи) • Історико-культурні (усюди)

• Займають 20  % території • Найкраще забезпечені краї­ни Північної Європи, Авст­рія, Швейцарія

• Повноводні річки (Дунай, Рейн, Луара) • Річки Північної Європи багаті на гідроресурси • Дефіцит питної води

www.e-ranok.com.ua

—  144  —

Довідник

комплексне видання з географії

Особливості розселення населення

Середня гус- Рівень урбанізатота близько ції в середньому 100 осіб/км2 становить 75  %

Висока концентрація населення у містах; найбільші агломерації — Лондонська (13 млн осіб) і Паризька (9  млн осіб); мегаполіси — Англійський та Прирейнський (по 35 млн осіб) Релігійний склад

Католицтво Країни Середньої і  Південної Європи

Протестантизм

Православ’я

Країни Північної Європи, Вели- Греція ка Британія, північ Німеччини

Іслам Іммігранти у Фран­ції, Німеччині, Італії, Бельґії

Господарство країн Західної Європи Західноєвропейська економіка має виразний постіндустріальний характер. У господарстві регіону важливу роль відіграють ТНК, що об’єднують капітали різних країн. Головною формою співробітництва західноєвропейських Паливно-енергетичний комплекс

країн з  кін­ця 1950-х років є динамічна інтеграція; основні її етапи: утворення «Спільного ринку» (ЄС), розширення його на початку 1970‑х  років і формування ядра регіону з країн, що входять до ЄС. Металургія

• 1/2 енергоносіїв (нафти та природного газу) імпортується з країн Близького Сходу, Африки, Росії • Спостерігається тенденція до  зменшення видобутку вугілля • Більша частина видобутого природного газу припадає на Нідерланди та Велику Британію • Виробляється 1/5 електроенергії світу • Регіон лідирує у світі за розвит­ком атомної енергетики

Хімічна

• Орієнтується на імпортну сировину • Великі металургійні комбінати тяжіють до споживача • Виплавляється 100  млн  т чавуну, 150  млн т сталі • Збільшується частка вторинної сировини у  виробництві кольорових металів

• Посідає провідне місце у  хімічній промисловості світу • Виробляється 1/3 всіх хімікатів світу • Підприємства тяжіють до морських портів, орієнтуються на імпортну сировину • Лідери — Німеччина та Франція • Швейцарія є центром виробництва лікарських засобів

Промисловість країн Західної Європи

Машинобудування • На продукцію галузі припадає 1/3 вартості промислового виробництва регіону • Переважають традиційні галузі, виробництво продукції середньої складності • Лідери — Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія • Відставання від США та Японії у виробництві нау­ коємної продукції

Лісова і деревообробна • Провідні експортери всіх видів лісової продукції  — Фінляндія і  Швеція • Підприємства більшості країн працюють на імпортній деревині з країн Африки та Південної Америки

Легка

Харчова

• Спеціалізуєть­ ся на вироб­ ництві високо­ якісних товарів: одягу, взуття, тканин, виробів із хутра та шкіри, килимів • Лідери — Німеччина та Італія

• Високий рівень розвитку • Спеціалізація країн на виробництві певної продукції: Франція  — вино, олія, сир, масло; Німеччина  — м’ясо-молочна продукція; Італія — цитрусові, фрукти, тютюн, вино

Сільське господарство регіону характеризується високим рівнем розвитку та високою продуктивністю. У регіоні виробляють 12—15  % світового обсягу зернових, 20  %  — м’яса, 30  % — молока. Під впливом інтеграції посилилася спеціалізація сільського господарства країн ­регіону.

www.e-ranok.com.ua

—  145  —

комплексне видання з географії

довідник

Сільське господарство

Із переважанням тваринництва Північноєвропейський тип • Молочне скотарство • Фуражні та кормові культури • Жито, овес, ячмінь • Картопля

Із переважанням рослинництва

Середньоєвропейський тип

Південноєвропейський тип

• Молочно-м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво • Пшениця, ячмінь • Цукрові буряки, льондовгунець, тютюн • Картопля

• Субтропічні культури (цитрусові, оливи, інжир, виноград) • Пшениця, кукурудза • Бавовник • Вівчарство

Транспортна система

Відрізня­ ється найвищою у  світі­ густотою шляхів сполучення

У внутрішніх пасажиро- і  вантажоперевезеннях найбільше значення має автомобільний транспорт

Близько 9/10 зов­нішніх вантажоперевезень країн регіону припадає на морський транспорт

1/10 протяжності залізниць світу; 1/3  — елект­ри­фікована. Роль залізничного транспорту знижується, а трубопровідного та повітряного  — зростає

У регіональних вантажоперевезеннях використовується дешевий річковий транспорт

Німеччина (Федеративна Республіка Німеччина, ФРН) • Площа — 357,0 тис. км2 (61-ше місце серед держав світу) • Населення — 83,0  млн осіб (12-те місце) • ВВП (2007 р.) — 2283 млрд дол. (5-те місце)

• ВВП на душу населення — 27  510 дол. (16-те місце) • Державний лад: парламентська республіка, федеративна держава

Головні особливості ЕГП

Розташована у центрі Європи

Межує з дев’ять­ ма високорозвиненими і середньорозвиненими країнами

Сусіди є партнерами по НАТО або нейтральними державами (Швейцарія, Австрія)

На півночі має вихід до Північного і  Балтій­ ського морів

Мінеральні

Розташована на перехресті транзитних залізничних, авто-, авіа-, трубопровідних шляхів

Рекреаційні

Поклади кам’яного і бурого вугілля, залізної руди, • Історико-культурного напрямку (Берурану, магнію, нафти, природного газу, міді, калін, Дрезден, Мюнхен та ін.) лійної та кам’яної солей — обмежені й виснажені • Гірськолижного напрямку (Альпи) Природні ресурси

Водні

Земельні

Лісові

• Річки: Рейн, Дунай, Ельба, Підзолисті, бурі лісові ґрунти; Займають 29  % плоСередньо­німецький і Кільський канали у передгір’ях — чорноземопо- щі, широколистяні • Дефіцит питної води дібні лісові ґрунти та хвойні

www.e-ranok.com.ua

—  146  —

Довідник

комплексне видання з географії

Природні умови

Рельєф

Клімат

Підвищується з півночі на південь: Північногерманська низовина, Середньогерманські гори, Баварське плоскогір’я, Східні Альпи

• Помірний, перехідний від морського до помірно континентального • Середні температури в Берліні: січня — –1  °С, липня  — +18  °С • Опади 600—900 мм/рік Населення

• • • •

• Тривалість життя: чоловіки — 74,3  року жінки — 80,7  року • Міське населення — 84  %

Густота — 232,5 особи/км (33-тє місце) Народжуваність — 9,4 ‰ Смертність — 10,5  ‰ Природний приріст — –1,1 ‰ 2

Структура зайнятості населення

Господарство Німеччини

Німеччина належить до високорозвинених країн світу і є членом «Великої сімки». За обсягом економічного виробництва вона посідає 3-тє місце у світі, а за обсягом торгівлі — 2-ге. На галузеву і територіальну структуру господарства Німеччини дуже вплинув 40-річний роздільний розвиток її західної і  східної частин, що мали різний соціально-економічний і полі-

тичний устрій. Колишня Німецька демократична республіка зробилася своєрідною «чорною дірою» в економіці об’єднаної Німеччини. Основою німецької економіки є  промис­лове виробництво, де пе­ре­важають невеликі підприєм­ ства. Основними галузями спеціалізації є машинобудування та хімічна промисловість.

Енергетика

Металургія

Хімічна

Машинобудування

• Головне значення мають імпортні нафта та природний газ, частка вугілля  складає 1/3 • ТЕС — 64  % виробництва електроенергії, АЕС  — 32  %, ГЕС  — 4  %

• Чорна посідає 4-те місце у  світі за обсягом виробництва • Головні райони  — Рур, Нижній Рейн • Кольорова  — базується на імпортній сировині та метал­обрухті

• Посідає 1-ше місце у  світі за експортом продукції • Провідне місце посідають виробництва кислот і  мінераль­них­ солей, синтетичного азоту, лаків, фарб • Головний район  — Північний Рейн-Вестфалія

• Посідає 3-тє місце у світі за виробництвом автомобілей (14  % світового виробництва) • Провідними галузями є аеро­космічна, суднобудування, електротехнічна, оптикомеханічна та ін.

Структура промисловості Німеччини

Будівельних матеріалів

Деревообробна

Легка

Харчова

www.e-ranok.com.ua

—  147  —

комплексне видання з географії

довідник

Сільське господарство

• Основою сільськогосподарського виробництва є сільська сімейна ферма • Характеризується високою продуктивністю праці: один сільськогосподарський працівник забезпечує продуктами харчування понад 75 осіб • Сільське господарство повністю задовольняє потреби населення Тваринництво

Рослинництво

• Провідна галузь, 70  % загальної вартості сільськогосподарської продукції • Молочне скотарство • Свинарство (4-те місце у світі за поголів’ям)

• • • • • •

Зернові (пшениця, ячмінь) Технічні (цукровий буряк, хміль) Кормові культури Виноградарство, садівництво Овочівництво Картопля (3-тє місце у світі)

Транспорт

Автомобіль­ ний (1-ше місце у  па­ сажироі  вантажоперевезеннях)

Залізничний (перевезення сировини, великих вантажів)

Річковий (важливе значення у внутрішніх перевезеннях; головна артерія — Рейн; усі великі річки є судноплавними; система каналів об’єднує усі річкові басейни)

Морський (обслуговує зовнішньоторговельні перевезення; торговий флот  — 1146 суден)

Повітряний (забезпечує зовнішні пасажироперевезення)

Велика Британія • Офіційна назва — Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії • Площа — 244,1 тис. км2 (77-ме місце серед держав світу) • Населення — 60,6  млн осіб (20-те місце) • ВВП (2007  р.) — 1585 млрд дол. (7-ме місце) • ВВП на душу населення — 26  150 дол. (17те місце) • Державний лад: конституційна монархія, федеративна держава

В епоху Великих географічних відкриттів Велика Британія захопила величезні заморські території і зробилася метрополією Британської імперії, де у XIX ст. проживало 40  % населення земної кулі. Розпад колоніальної системи у ХХ ст. спричинив нову форму політичного й економічного об’єднання колишніх колоніальних територій — Співдружності Націй, куди нині входять близько 50 країн і  територій, що колись належали Британській імперії.

Мінеральні

Рекреаційні

Кам’яне вугілля, нафта та природний газ (на шельфі Північного моря), залізна руда, каолін, калійна сіль

• Історико-культурного напрямку (Лондон, Віндзор, Стретфорд-он-Ейвон) • Екологічного напрямку (численні національні парки) Природні ресурси

Водні

Земельні

Річки повноводні, найбільПідзолисті, бурі лісові й алю­ві­ ші  — Темза, Трент, Северн, аль­но-лучні ґрунти окультурені Мерсей — з’єднані каналами й дають високі врожаї

Лісові Займають 10  % території; мають переважно рекреаційне значення

www.e-ranok.com.ua

Довідник

—  148  —

комплексне видання з географії

Головні особливості ЕГП

Розташована на Британських островах у ПівнічноЗахідній Європі

На суходолі межує з Ірландією, через протоку Ла-Манш  — із Францією

Розташована на перехресті морських шляхів

Має у своєму складі володіння: 11 територій в Атлантичному й Індійському океанах, Вест-Індії

Населення

• • • •

• • • •

Густота — 271,4  особи/км2 (30-те місце) Народжуваність — 11,8 ‰ Смертність — 10,4 ‰ Природний приріст — 1,4 ‰

Структура зайнятості населення

Тривалість життя: чоловіки — 75 років жінки — 80,5 року Міське населення — 89,5  %

Господарство Великої Британії

Велика Британія належить до високорозвинених постіндустріальних держав світу і  є  членом «Великої сімки». За розміром ВНП (1585 млрд дол. у 2007  р.) вона посідала 6-те місце у світі. Зараз відбуваються зміни галузевої і територіальної структури промисловості Великої

Британії. Вугільна промисловість згортається, нафтова та газова ін­тенсивно розвиваються. Зростає значення високотехнологічних галузей: електротехніки, телекомунікацій, авіа- й аерокосмічної промисловості, окремих галузей хімічної промисловості (біотехнології, фармацевтики).

Енергетика

Металургія

Хімічна

Машинобудування

• Найбільші запаси енергетичного вугілля зосереджені в  Йоркширському басейні (60  %) • За рівнем видобутку природного газу належить до найбільших виробників світу • ТЕС — 76  % виробництва електроенергії, АЕС  — 23  %, ГЕС — 1  %

• Підприємства чорної металургії змістилися до морського узбережжя, орієнтуючись на імпортну руду • Найбільший металургійний район  — Південний Уельс • 90  % сталі і 75  % прокату виробляється компанією «Бритіш стіл» • Кольорова металургія орієнтується на переробку привозних неочищених металів і металобрухту

• Орієнтується на власну (вуглехімія) та імпортну сировину • За виробництвом синтетичного каучуку посідає 7-ме місце у  світі • Головний район —Південний Схід • Найбільша компанія  — «Імперіал Кемікл Індастріз», яка виробляє 22  % синтетичних волокон серед розвинених країн світу та 25  % вибухових речовин промислового значення

• Провідна галузь економіки • Основними галузями є загальне, електротехнічне і транспортне машинобуду­вання • Авіаракето­кос­ мічна промисловість посідає 3-тє місце серед розвинених країн світу після США та Франції • Відбувається спад у  суднобудуванні

www.e-ranok.com.ua

—  149  —

комплексне видання з географії

довідник

Структура промисловості Великої Британії

Харчова

Легка

• 12,5  % обсягу промислової продукції • Провідна галузь — текстильна (виробництво вовняних, • Працює як на власній, так і на ім- бавовняних, синтетичних і лляних тканин, трикотажу) портній сировині • Розвинуті швейна та взуттєва промисловість Сільське господарство

• Характерною є наявність великих землевласників, які здають землю в оренду фермерам • Типова ферма — високомеханізоване товарне господарство, що широко використовує найману площу, досягнення сучасної агротехніки і ветеринарії • Країна наполовину забезпечує себе власними продуктами харчування Тваринництво • • • • • •

Рослинництво

2/3 сільськогосподарської продукції (у  вартісному вимірі) Молочне скотарство Птахівництво Свинарство Вівчарство Рибальство

• • • • • •

Зернові (ячмінь, овес, пшениця) Технічні (цукрові буряки) Кормові культури Садівництво Овочівництво Квітникарство

Транспорт

Морський (18-те місце у світі, 2-ге в Європі, 90  % за вагою та 2/3 за вартістю вантажообігу країни)

Автомобільний (4/5 внутрішнього вантажо- та пасажиро­ обігу)

Залізничний (1/10 Річковий (1,7  % внутрішнього ванзагального вантатажо- та пасажиро- жообігу) обігу; протяжність залізниць скорочується)

Трубопровідний (23  % вантажів  — постачання нафти та природного газу з шельфу Північного моря)

Франція (Французька Республіка) • Площа — 551,6 тис. км2 (48-ме місце серед держав світу) • Населення — 60,9 млн осіб (21-ше місце) • ВВП (2006  р.) — 1732 млрд дол. (7-ме місце)

• ВВП на душу населення — 28  700 дол. (12те місце) • Державний лад: президентська республіка, унітарна держава

Головні особливості ЕГП

Розташована на крайньому заході Європи

Межує­ тільки з  розвиненими країнами

Має широкий вихід до Атлантичного океану та Середземного моря

Територією проходять важливі транзитні автомобільні, залізничні, річкові шляхи сполучення

Має володіння у  Південній Америці, ВестІндії, Індійському та Тихому океанах

Населення

• • • •

Густота — 110,0 особи/км2 (66-те місце) Народжуваність — 12,0 ‰ Смертність — 9,0 ‰ Природний приріст — 3,0 ‰

• Тривалість життя: чоловіки — 74,9  року жінки — 82,9  року • Міське населення — 75  %

www.e-ranok.com.ua

—  150  —

Довідник

комплексне видання з географії

Мінеральні

Рекреаційні • Пляжного напрямку (морські узбережжя) • Історико-культурного напрямку (22 об’єкти у переліку ЮНЕСКО) • Гірськолижного напрямку (Альпи)

Кам’яне вугілля (Лотаринґія), уранові руди (Центральний масив), нафта, природний газ, залізні руди, боксити, калійна та кам’яна солі, будівельна сировина

Природні ресурси

Водні

Земельні

Річки — Сена, Рона, Ґаронна — з’єднані системою судноплавних каналів; енергія припливів; гідроресурси

Лісові

Переважають бурі лісові та підзолисті ґрунти, що потребують меліорації

Структура зайнятості населення

Займають 27  % території, переважно вторинні

Господарство Франції

Франція належить до високорозвинених ­ остіндустріальних країн світу. За останні п 50  років обсяг промислового виробництва зріс майже у шість разів, а сільськогосподарського — більш ніж удвічі. За обсягом промислового виробництва і розміром ВНП (1732 млрд дол.) Франція посідає 7-те місце у світі. Економіка

країни виробляє 4,7  % сукупного ВНП світу. Характерною особливістю промисловості кінця 1990-х років є високі темпи розвитку галузей, що визначають НТП,— аерокосмічної, воєнної, загального машинобудування, автомобілебудування, фармацевтики.

Структура промисловості Франції

Енергетика

Металургія

Машинобудування

Хімічна

• Спирається на використання як власної, так і  імпортної (понад 50  %) сировини • Вугільна промисловість перебуває у кризовому стані • За рівнем розвитку атомної енергетики поступається лише США • АЕС — 3/4 виробництва електроенергії, ГЕС  — 17  %, ТЕС — 5  %

• За виробництвом чорних металів посідає 5-те місце в Європі (після Росії, Німеччини, Італії та України) • Для виробництва чорних металів використовується переважно місцева сировина • За видобутком бокситів входить до двадцятки світових виробників • За виплавкою алюмінію посідає 3-тє місце в  Європі, свинцю — 7-ме місце у  світі, цинку — 9-те

• Є головною галуззю промисловості (6500 підприємств) • За вартістю продукції машинобудування посідає 4-те місце у світі • Провідною галуззю є транспортне машинобудування (понад 3 млн автомобілів) • За виробництвом літаків і швидкісних потягів посідає 1‑ше місце у світі

• Виробництво мінеральних добрив, гуми, пластмас, синтетичного каучуку та волокон, миючих засобів, медикаментів, парфумерії • Галузі базуються переважно на місцевій сировині

www.e-ranok.com.ua

—  151  —

комплексне видання з географії

довідник

Закінчення таблиці Структура промисловості Франції

Легка

Харчова

• Текстильна — на півночі • Трикотажна (Париж, Труа, Рубе) • Швейна (Париж)

• • • •

М’ясна Молочна Борошномельна Консервна

Хлібобулочна Виробництво вин і кон’яків Сироробна Кондитерська

Сільське господарство

• Франція є одним із провідних виробників сільськогосподарської продукції у світі • Посідає 1-ше місце в ЄС за виробництвом зерна, молока, цукрового буряку; 2‑ге  — за виробництвом м’яса та картоплі (після Німеччини), винограду та виноробної продукції (після Італії) • Основними виробниками товарної продукції є фермери, які працюють на невеликих ділянках площею 20—25 га • Структура сільського господарства характеризується великим розмаїттям галузей і приблизно однаковою часткою рослинництва і тваринництва у вартості виробленої продукції Тваринництво (53  % вартості продукції) • Молочно-м’ясне скотарство, орієнтоване на власну кормову базу • Свинарство (3-тє місце у світі за поголів’ям) • Вівчарство • Птахівництво

Рослинництво (47  % вартості продукції) • • • • • •

Зернові (пшениця, кукурудза, ячмінь, овес, жито, рис) Виноградарство (на півдні) Овочівництво Технічні (цукровий буряк) Олійні (соняшник, оливи) Садівництво

Транспорт

Автомобільний (понад 50  % внутрішніх пасажироперевезень і 40  % вантажоперевезень)

Залізничний (8,2  % внутрішніх вантажоперевезень, майже 50  % пасажироперевезень)

Трубопровідний (транспортування нафти й природного газу)

Морський (90  % зовнішніх вантажоперевезень)

Повітряний (забезпечує зовнішні пасажироперевезення; головна компанія — «Ер-Франс»)

Італія (Республіка Італія) • Площа — 301 тис. км2 (70-те місце серед держав світу) • Населення — 58,5 млн осіб (32-ге місце) • ВВП (2007  р.) — 1620 млрд дол. (8-ме місце)

• ВВП на душу населення — 27  700 дол. (20те місце) • Державний лад: парламентська республіка, унітарна держава

Головні особливості ЕГП

Розташована на півдні Європи

Територія складається з трьох частин: материкової, Апеннінського півострова, островів Сицилія, Сардинія та ін.

80  % державного кордону омивається Середземним морем

Розташована на перехресті транзитних шляхів між Європою, Азією, Африкою

На суходолі межує з Францією, Швейца­рією, Авст­рією і  Словенією

На території розташовані два анклави: республіка Сан-Марино і  держава-місто Ватикан

www.e-ranok.com.ua

—  152  —

Довідник

комплексне видання з географії

Мінеральні

Рекреаційні

Кам’яне вугілля (низька якість), природний газ (незначні родовища); поліметалеві, ртутні та манганові руди; будівельні матеріали (мармур, граніт, туфи)

• Пляжно-курортного напрямку (узбережжя) • Історико-культурного напрямку (23 об’єкти у переліку ЮНЕСКО) • Гірськолижного напрямку (Альпи)

Природні умови

Рельєф

Клімат

• Гори — 80  % території: Альпи, Апенніни (сейсмічність, вулканізм, гейзери, карст) • Рівнини — 20  % території: Падуанська рівнина

• На півночі — перехідний від субтропічного до помірного, на півдні і в центрі — субтропічний середземноморський; у горах — висотна поясність • Середні температури у Римі: січня — +7  °С, липня — +26  °С • Опади 508 мм/рік

Населення

• • • •

• Тривалість життя: чоловіки — 75,8  року жінки — 82,4  року • Міське населення — 67  %

Густота — 194,2 особи/км (37-ме місце) Народжуваність — 9,1  ‰ Смертність — 10,0 ‰ Природний приріст — –0,9 ‰ 2

Структура зайнятості населення

Господарство Італії

Італія — високорозвинена постіндустріальна країна світу. Після Другої світової війни Італія швидко перетворилася на одну із наймогутніших держав Європи. Характерною особливістю господарства є диспропорція у рівні розвитку Північної і Південної Італії. Північна

Італія — найбільш розвинена частина країни із високою концентрацією капіталу і виробництва. Ще однією особливістю господарства країни є потужний державний сектор. Нині до 50  % економіки і 70  % банківської системи контро­ лює держава.

Головні особливості промисловості Італії

Провідна роль машинобудування та хімічної промисловості

Широке використання імпортної сировини та енергоносіїв

Відставання у  розвитку складних, наукоємних галузей

Значна роль Велике знагалузей легкої чення малих промисловості та середніх підприємств

Значні територіальні конт­ расти у  рівні індустріалізації

www.e-ranok.com.ua

—  153  —

комплексне видання з географії

довідник

Енергетика

Металургія

Машинобудування

Хімічна

• Працює переважно на імпортній сиро­вині • За виробництвом електроенергії посідає 11-те місце у  світі • ТЕС — 75  % вироб­ництва електроенергії, ГЕС — 22  %, інші — 3  % • Атомна енергетика згорнута • Найпотужніша в ЕС нафтопереробна промисловість

• Чорна металургія використовує імпортну сировину • За виплавкою сталі посідає 8-ме місце у  світі, чавуну  — 11те місце • У кольоровій металургії значна частка місцевої сировини • Виробляються магній, цинк, алюміній, сурма

• 33  % вартості всієї промислової продукції • Провідною галуззю є транспортне машинобудування • Лідер у виробництві автомобілів — концерн «ФІАТ» • Виробництво побутової техніки (холодильників, пральних машин)

• Виробляє хімічні волокна, барвники, засоби захисту рослин, мінеральні добрива • Більшість підприємств тяжіє до морських портів, де розташовані наф­топереробні підприємства

Структура промисловості

Легка

Харчова

Розвинені швейна (2-ге місце у світі), • Посідає 3-тє місце серед галузей обробної промисловості взуттєва (2-ге місце у світі), текстиль- • Провідні галузі: макаронна, цукрова, виноробна, олійна, консервна на, трикотажна, ювелірна галузі Сільське господарство

• Забезпечує населення продовольством на 75—80  % • Головною галуззю є рослинництво (60  %) • Під впливом інтеграції частка рослинницької продукції постійно збільшується Тваринництво

Рослинництво

• Молочне (Північ) і м’ясне (Центр) скотарство • Свинарство • Вівчарство • Розведення кіз, ослів, мулів

• • • • • •

Цитрусові, фрукти Виноградарство Зернові (пшениця, кукурудза, рис) Цукровий буряк Волокнисті (бавовник, льон) Тютюнництво (1-ше місце в Європі) Транспорт

Автомобільний (75  % внутрішніх вантажоперевезень і більша частка пасажироперевезень)

Залізничний (10  % загальних вантажоперевезень)

Морський (90  % зовнішньо­ економічних перевезень)

Повітряний (набуває усе більшого значення у  зовнішніх пасажироперевезеннях)

Трубопровідний (забезпечує зв’язок промислових центрів із портами; є  транзитні трубопроводи)

Країни Центральної та Східної Європи Головні особливості ЕГП регіону

Компактне розташування в  центрі Європи між країнами Західної та Східної Європи

Наявність виходу до морів у  більшості країн регіону; територією п’яти країн тече Дунай

Територією регіону проходять транзитні залізничні й автомобільні магістралі, трубопроводи, ЛЕП

www.e-ranok.com.ua

—  154  —

Довідник

комплексне видання з географії

Мінеральні

Рекреаційні

• Кам’яне вугілля (Польща, Чехія) • Нафта і газ (Румунія, Албанія, Хорватія) • Залізні руди (Хорватія, Боснія і Герцеґовина, Македонія, Словаччина, Угорщина, Румунія) • Кольорові метали • Калійна і кухонна солі • Сірка

• Пляжно-курортного напрямку (Карлові-Вари, Чехія; Золоті Піски, Болгарія; Адріатичне узбережжя Хорватії; Мамайя, Румунія; озеро Балатон, Угорщина) • Гірськолижного напрямку (Високі Татри, Словаччина та Польща; Карпати, Румунія) • Історико-культурного напрямку (архітектурні пам’ятки та музеї Праги, Варшави, Будапешта, Таллінна, Риги та ін.) • Екологічного напрямку (численні національні парки: Біловезький (Польща), Татранський (Словаччина) та ін.) Природні ресурси

Водні

Земельні

Лісові

• Річки Дунай, Вісла, Одер • Значний гідропотенціал • Озеро Балатон (Угорщина)

• Ґрунти підзолисті сірі та бурі лісові • Найбільші масиви орних земель у Польщі та Угорщині

• Найкраще забезпечені Чехія та Румунія (до 35  % території) • В інших країнах ліси мають переважно рекреаційне значення

Сучасний тип відтворенПосилення процесу урбанізації, Переважають однонаціональні ня, «старіння» населення міське населення перевищує країни (за виключенням Союзу (за виключенням Албанії) 50  % (за виключенням Албанії) Сербії і Чорногорії та Боснії і Герцеґовини) Загальна характеристика населення

Нерівномірне розміщення населення

У промисловості зайнято переважно 40—50  % населення, у сільському господарстві — 20—30  %, у невиробничій сфері — 30—40  %

Рівень безробіття  — 5—15  %

Господарство країн Центральної Європи У сучасному світовому господарстві країни регіону в основному належать до держав із середнім рівнем розвитку економіки. Провідні позиції посідають Польща, Словенія, Естонія, Латвія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Литва, Хорватія.

За структурою господарства країни Центральної Європи належать до індустріальних (Чехія) та індустріально-аграрних. До Другої світової війни економіки цих країн мали аграрний характер.

Енергетика

Металургія

Хімічна

Машинобудування

• Орієнтується на власні та імпортні ресурси (газ і  нафта з Росії) • У структурі електроенергетики переважають ТЕС

• Великі райони чорної металургії склалися на півдні Польщі, у Румунії, Чехії • Кольорова металургія є  галуззю спеціалізації більшості країн регіону; виплавляються алюміній, мідь, цинк, свинець

• Виробництво мінеральних добрив, полімерів, хімічних волокон • Фармацев­ тична

• Автомобілебудування (Чехія, Угор­щина, Польща, Румунія, Латвія) • Суднобудування (Польща, Хорватія) • Виробництво вагонів та локомотивів (Польща, Румунія, Чехія, Латвія) • Точне машинобудування (Угор­ щина, Чехія, Польща, країни Балтії)

Промисловість

Легка

Харчова

Бавовняна, трикотажна, взуттєва, шкіряна М’ясна, молочна, борошномельно-круп’яна, конта ін. сервна та ін.

www.e-ranok.com.ua

—  155  —

комплексне видання з географії

довідник

Сільське господарство

Середньоєвропейський тип (Польща, Чехія, Словаччина, Естонія, Латвія, Литва) • Тваринництво м’ясо-молочного напрямку • Вирощування кормових культур, картоплі

Балканський тип (Болгарія, Румунія, Угорщина, Союз Сербії і Чорногорії, Македонія, Хорватія, Словенія, Боснія і Герцеґовина)

Середземноморський тип (узбережжя Адріатич­ного моря)

• Вирощування ци• Переважає рослинництво: зернові трусових, інжиру, та технічні культури, садівництво, маслин овочівництво, виноградарство

Польща (Республіка Польща) • Площа — 312,7 тис. км2 (68-ме місце серед держав світу) • Населення — 38,6 млн осіб (30-те місце) • ВВП (2007  р.) — 497,5 млрд дол. (20-те місце)

• ВВП на душу населення — 12  890 дол. (42‑ге місце) • Державний лад: парламентська республіка, унітарна держава

Головні особливості ЕГП

Розташована на півночі Центральної Європи

Має сухопутний кордон із сімома країнами

Має широкий вихід (528 км) до Балтійського моря

Природні умови

Рельєф

Клімат

• Рівнини — 97  % території (най- • Клімат перехідний від помірно морського до помірно більша Польська) континентального • Гори — 3  % (Карпати та Судети) • Середні температури: січня — –3  °С, липня — +23  °С • Опади: 610 мм/рік Мінеральні Значні запаси кам’яного та бурого вугілля; нафта та природний газ (незнач­ні поклади); мідні та срібні руди, сірка

Рекреаційні • Пляжного напрямку (морське узбережжя) • Історико-культурного напрямку (Варшава, Краків, Ґданськ; 5 об’єктів у переліку ЮНЕСКО) • Гірськолижного напрямку (Татри, Судети) Природні ресурси

Водні

Земельні

Головні річки — Вісла, Одра, судно- Переважають підзолисті та плавні канали, 9300 озер, 90 водобурі лісові ґрунти (82  % тесховищ риторії)

Лісові Лісистість — 28  %, переважають хвойні ліси

Населення

• • • •

Густота — 123,6 особи/км2 (57-ме місце) Народжуваність — 10,1 ‰ Смертність — 9,9 ‰ Природний приріст — 0,2 ‰

• Тривалість життя: чоловіки — 70,3  років, жінки — 78,7  років • Міське населення — 65  % • Поляки — 97,0  % · Католики — 91  %

www.e-ranok.com.ua

—  156  —

Довідник

комплексне видання з географії

Структура зайнятості населення

Господарство

Наприкінці 1991  р. у Польщі була при­йнята програма реорганізації економіки: здійснення приватизації, зміцнення фінансової системи, залучення іноземних інвестицій. Польща першою з країн Центральної Європи по-

борола економічний спад. Від 2004  р. країна у складі Європейського Союзу. Нині в Польщі відбувається економічне зростання у межах 5,6  % ВНП. Останнім часом зростає значення галузей, пов’язаних із технічним прогресом.

Енергетика

Металургія

Машинобудування

Хімічна

• Базується на власному вугіллі, привізних нафті та газі • Переважають ТЕС

• Чорна базується на імпортній руді (із Росії та України), • Основний район — Верхня Силезія • Мідна промисловість базується на власній сировині

• Провідна галуззь (28  %) • Транспортне, важке, електротехнічне, елект­ронне

Основ­на хімія  та хімія органічного синтезу, фармацевтична промисловість

Структура промисловості

Текстильна

Будівельних матеріалів

Харчова

Сільське господарство

Тваринництво • • • •

Молочно-м’ясне скотарство Свинарство Птахівство Вівчарство

Автомобільний (найрозвиненіший  — 400 автострад, будуються нові)

Рослинництво • • • • •

50  % вартості сільськогосподарської продукції Зернові (пшениця, жито, ячмінь, овес) Технічні, цукровий буряк Картоплярство Овочівництво та садівництво

Залізничний (відіграє найважливішу роль у перевезеннях сировини та транзитних пасажироперевезеннях)

Трубопровідний (переважно транзитний)

Транспорт

Річковий (відіграє незна- Морський (працює перечну роль; використовуважно у міжнародному ються Вісла та Одра) сполученні)

Повітряний (має найбільше значення у  міжнародних пасажироперевезеннях, найбільший аеропорт — Варшава)

www.e-ranok.com.ua

—  157  —

комплексне видання з географії

довідник

Країни Східної Європи, Північної та Центральної Азії До країн цього регіону належать колишні республіки СРСР (окрім Естонії, Латвії, Литви), вони проголосили свою незалежність у 1991  р.

Найвигідніше ЕГП серед країн регіону мають ті, які безпосередньо межують із державами Центральної і Північної Європи або мають вихід до світових морських шляхів (Росія, Україна, Грузія).

Країни регіону

Європейські країни • • • •

Країни Закавказзя

Країни Центральної Азії

• Грузія • Вірменія • Азербайджан

Росія Україна Білорусь Молдова

• • • • •

Казахстан Узбекистан Киргизстан Таджикистан Туркменістан

Мінеральні

Рекреаційні

Кам’яне і буре вугілля, нафта, природний газ, горючі сланці, уран (Росія, Казахстан, Україна), кам’яне вугілля (Грузія, Киргизстан), нафта і природний газ (Азербайджан, Туркменістан, Узбекистан); руди чорних металів (Росія, Казахстан, Україна), руди кольорових металів, гірничо-хімічна та будівельна сировина

Різноманітні, але не використовуються пов­ною мірою

Природні ресурси

Водні

Земельні

Лісові

Найкраще забезпечена Росія

Найродючіші ґрунти в Україні, Росії (європейська частина), Казахстані

Значні в Росії та Білорусі

Населення розміщується нерівномірно Загальна характеристика населення

Європейські країни, країни Закавказзя • Сучасний тип відтворення (І) • Переважає міське населення • Близько 40  % зайнято у промисловості

Країни Центральної Азії • Перехідний тип відтворення • Переважає сільське населення • Близько 40  % зайнято у сільському господарстві (за виключенням Казахстану)

Господарство Країни Східної Європи, Північної та Цен­ траль­ної Азії належать до постсоціалістичних країн перехідної економіки. Створення ринко-

вих інститутів у країнах регіону здійснювалося внаслідок поєднання еволюційного і радикального (шокового) варіанту перетворень.

Розвиток країн регіону

Відносно розвинені держави • Росія • Білорусь • Україна

Середній рівень розвитку • • • •

Казахстан країни Закавказзя Молдова Узбекистан

Відносно відсталі країни • Таджикистан • Туркменістан • Киргизстан

www.e-ranok.com.ua

—  158  —

Довідник

комплексне видання з географії

Енергетика

Металургія

Хімічна

Машинобудування

• 20  % світових запасів палива • ТЕС — 70  % виробництва електроенергії, ГЕС — 15  %, АЕС — 10  %

• Чорна: найбільш розвинена в Ро­сії, Україні, Казахстані • Кольорова: має різноманітну сировинну базу і  відносно рівномірне розміщення

За обсягами виробництва виділяються Росія (50  % продукції регіону) та Білорусь (20  %)

Найбільш повно представлено в Росії, Україні, Казахстані, Білорусі

Промисловість

Легка

Харчова

Представлена всіма галузями, основною є текстильна

Представлена різноманітними галузями, але всі країни регіону частково імпортують продукти харчування Сільське господарство

Рослинництво • • • • • • •

Тваринництво

Зернові (пшениця, кукурудза, рис) Цукровий буряк Волокнисті (бавовник, льон, коноплі) Олійні (соняшник, гірчиця, рицина) Овочівництво, садівництво Виноградарство Чай, тютюн, ефіроолійні, цитрусові (країни Закавказзя)

• Скотарство • Свинарство • Птахівництво • Вівчарство • Оленярство (північ Росії) • Шовківництво (Центральна Азія)

Росія (Російська Федерація) • Площа — 17  075 тис. км2 (1-ше місце серед держав світу) • Населення — 142,0 млн осіб (6-те місце) • ВВП (2005  р.) — 1250 млрд дол. (10-те місце)

• ВВП на душу населення — 8800 дол. (55-те місце) • Державний лад: президентська республіка, федеративна держава

Головні особливості ЕГП

Найбільша за площею країна у світі, що займає східну частину Європи та Північну частину Азії

На суходолі межує з 14  краї­ нами; морські кордони з Японією та США. Найбільш протяжними є кордони з постсоціалістичними країнами

Росію омивають 12 морів, що належать до басейнів трьох океанів; 2/3 її кордонів — морські. Після розпаду СРСР Росія втратила важливі порти на Чорному та Балтійському морях

Природні умови

Рельєф • Рівнини (3/4 території): Східноєвропейська, Західносибірська та ін. • Гори: Кавказ, Алтай, Саяни, численні нагір’я • На Камчатці і Курилах є багато вулканів

Клімат Територію Росії перетинають чотири кліматичні пояси: арктичний, субарктичний, помірний і субтропічний, 1/2 площі вкрита снігом понад 6 місяців на рік

www.e-ranok.com.ua

—  159  —

комплексне видання з географії

довідник

Мінеральні

Рекреаційні

• Кам’яне вугілля (Кузнецький, Печорський, Іркутський, Південно­якутський басейни) • Нафта й газ (Волго-Уральська, Західно­ сибірська, Північнокавказька, ТиманоПечорська провінції) • Буре вугілля, торф, горючі сланці, уран • Залізні руди (Урал, Сибір, центр європейської частини, Кольський півострів) • Руди кольорових металів

• Пляжно-курортного напрямку (узбережжя Чорного, Азовського, Каспійського морів) • Гірськолижного напрямку (Кавказ та ін.) • Екологічного напрямку (численні національні парки, тайга) • Історико-культурного напрямку (11  об’єктів у списку ЮНЕСКО — Москва, СанктПетербурґ, «Золоте кільце» та ін.) • Екстремального напрямку (Арктика)

Природні ресурси

Водні

Земельні

Лісові

• 120  000 річок завдовжки понад 10  км, найбільші — Єнісей, Лена, Анґара, Амур, Об, Волґа • 2000 озер, серед них найглибше у  світі озеро Байкал

Різноманітні родючі ґрунти займають відносно невеликі площі у європейській частині

• Займають 2/3 те­риторії • На Росію припадає 1/4  світових запасів деревини (1-ше місце у  світі)

Природні умови

Рельєф

Клімат

• Рівнини (3/4 території): Східноєвропейська, Західносибірська та ін. • Гори: Кавказ, Алтай, Саяни, численні нагір’я • На Камчатці і Курилах є багато вулканів

Територію Росії перетинають чотири кліматичні пояси: арктичний, субарктичний, помірний і субтропічний, 1/2 площі вкрита снігом понад 6 місяців на рік

Структура зайнятості населення

Господарство

Транспорт

Автомобіль­ ний (1-ше місце за обсягом перевезення вантажів; найбільша концентрація автомобільних шляхів у  Європей­ ській Росії)

Залізничний (2-ге місце за обсягом перевезень вантажів; це основний вид магістрального транспорту, який забезпечує міжрайонні перевезення масових видів вантажів). Загальна протяжність залізниць становить 149  тис. км

Трубопровідний (3-тє місце за обсягом вантажоперевезень; забезпечує транспортування нафти та природного газу). За протяжністю трубопроводів Росія поступається лише США

Водний (2  % перевезень вантажів, із них 2/3 річковим транспортом і 1/3 — морським). У країни 11  великих портів

Повітряний (один з  ос­новних у перевезенні пасажирів на значні відстані; на московські аеропорти Биково, Внуково, Домодєдово, Шереметьє­во-1 та Шереметьєво-2 припадає 30  % всіх пасажирських відправлень країни)

www.e-ranok.com.ua

—  160  —

Довідник

Росія — індустріально-аграрна країна, у  якій здійснюється перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки. Внесок Росії до світового ВВП склав у  2007  р. 3,18  %. Росія вважається найзабезпеченішою природними ресурсами країною світу. Вона посідає перше місце у світі за видобутком природного газу (705  млрд м3),

комплексне видання з географії

друге — бурого вугілля (120  млн т), третє — нафти (347  млн т), четвер­те — залізної руди (68  млн т) тощо. Частка видобувних галузей становить 24  % промислової продукції. Суттєва частка мінеральних ресурсів, що видобуваються, імпортуються за кордон.

Енергетика

Металургія

Машинобудування

Хімічна

• Орієнтується на використання власних запасів нафти, газу, вугілля • Загальний видо­буток вугілля  — 270 млн т; наф­ти  — 310—320  млн т • Працюють 28 нафтопереробних заводів • 9/10 видобутку природного газу дають родовища Західного Сибіру • ТЕС — 68,1  % виробництва елек­ троенергії, ГЕС — 20,5  %, АЕС — 11,4  %

• Чорна металургія розвивається на власній сировині, найбільші металургійні бази  — Уральська, Центральна, Сибірська, Північна • За рівнем технологічного розвитку чорної металургії Росія поступається розвиненим країнам • Основні райони кольорової металургії: Урал, північ, європейська Росія, Сибір • Росія щорічно видобуває 130 т золота (5-те місце у світі)

• Провідна галузь промисловості • Важке машинобудування тяжіє до металургійних баз • Виробництво локомотивів, вагонів — Центральна Росія, Урал, Північний Кавказ • Суднобудування  — СанктПетербурґ, Астрахань, Мурманськ, Владивосток, Нижній Новгород, Волгоград • Автомобілебудування  — Поволжя • Наукоємні галузі базуються в районах із розвиненим науковим потенціалом — Центральна Росія, Урал, південь Західного Сибіру

• Спеціалізу­ ється на виробництві продукції основної хімії і полімерних матеріалів • Підприєм­ ства тяжіють до металургійних баз

Структура промисловості

Легка Провідною галуззю є  текстильна, яка майже цілком орієнтується на привізну сировину

Лісова

Харчова

• Представлена всіма стадіями переробки деревини • 1-ше місце у світі за виробництвом пиломатеріалів • Основні райони лісозаготівлі — північ євро­ пейської частини, Урал, Сибір, Далекий Схід

Сільське господарство

• Від 1992  р. у Росії розпочалися реформи у сільському господарстві. Сьогодні в державній власності перебуває близько 10  % сільгоспугідь, решта землі перейшла до недержавних сільгоспвиробників • Понад 50  % валової продукції сільського господарства дає рослинництво • У Росії обробляється 8  % площі країни Тваринництво • • • • • •

Скотарство (40 млн голів, 6-те місце у світі) Свинарство (23 млн голів, 6-те ­місце у світі) Вівчарство (26 млн голів) (4 місце у світі) Оленярство Птахівництво Звірівництво

Рослинництво • Зернові (пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, рис) • Цукровий буряк • Олійні (соняшник, соя) • Волокнисті (льон) • Картоплярство (2-ге місце у світі) • Садівництво і виноградарство

www.e-ranok.com.ua

—  161  —

комплексне видання з географії

довідник

Білорусь (Республіка Білорусь) • Площа — 207,6 тис. км2 (83-тє місце серед держав світу) • Населення — 9,7 млн осіб (79-ше місце) • ВВП (2007  р.) — 105,2 млрд дол. (52-ме місце)

• ВВП на душу населення — 10  900 дол. (68‑те місце) • Державний лад: президентська республіка, унітарна держава

Головні особливості ЕГП

Розташована у Східній Європі

Межує з п’ятьма країнами (постсоціалістичними)

Територією проходять найважливіші транспортні комунікації між Східною та Західною Європою

Внутрішньоконтинентальна держава, однак судноплавні річки (Дніпро, Західна Двіна, Німан) забезпечують вихід до Чорного та Балтійського морів

Природні умови

Рельєф

Клімат

Чергування горбистих височин і  плоских рівнин

• Помірно континентальний • Середні температури: січня — –8  °С, липня — +18  °С • Опади: 500—700 мм/рік

Мінеральні

Рекреаційні

Поклади торфу, кам’яної та калійної солей, скляних пісків, нафти, фосфоритів

• Історико-культурного напрямку (Брестська фортеця, Мінськ та ін.) • Екологічного напрямку (лісоозерні ландшафти, Біловезька Пуща) Природні ресурси

Водні Річки — Дніпро, Західна Двіна, Німан, Західний Буг  — з’єднані каналами

Земельні

Лісові

Переважають дерновоЛісистість становить 70  %, підзолисті та торф’яно-болотні переважають хвойні породи ґрунти Населення

• • • •

• Тривалість життя: чоловіки — 63  роки жінки — 74,6  року • Міське населення — 72  %

Густота — 49,0 осіб/км2 (117-те місце) Народжуваність — 9,0 ‰ Смертність — 13 ‰ Природний приріст — –4,0 ‰

Структура зайнятості населення

Господарство

www.e-ranok.com.ua

—  162  —

Довідник

комплексне видання з географії

Білорусь належить до країн, де здійснюються ринкові перетворення, але економічні реформи проводяться вкрай повільно. Це індус­ тріально-аграрна країна. Концепція соціально-

економічного розвитку Білорусі передбачає подальший розвиток хімічної промисловості та машинобудування.

Структура промисловості

Електро­ енергетика • Базуєть­ся на імпортній сировині • Перева­жа­ ють ТЕС

Машинобудування Представлена виробництвом тракторів, вантажних автомобілів, сільськогосподарських машин, верстатів

Хімічна Базується на місцевих ресурсах солей і  російській нафті

Лісова

Легка

Представлена виробництвом фанери, сірників, будівельних матеріалів, паперу, картону та лісохімічною промисловістю

Найбільш розвиненими є  виробництва льоноволокна та лляних, вовняних, бавовняних тканин

Сільське господарство

Тваринництво • • • •

Рослинництво • Зернові культури (жито, пшениця) повністю забезпечують потреби країни • Кормові культури • Картоплярство

80  % сільськогосподарської продукції Свинарство Скотарство Птахівництво

Транспорт

Залізничний (основ­ не значення для внут­рішніх і зовнішніх перевезень; основні вузли — Мінськ, Барановичі, Орша)

Водний (Дніпро та Прип’ять використо­ вуються для перевезен­ня вантажів, Західна Двіна та Німан  — для лісосплаву)

Трубопровідний (транзитні нафто- і газопроводи)

Автомобільний (має значення у пасажироперевезеннях)

Повітряний (авіалінії сходяться у Мінську; зовніш­ні па­са­жи­ропе­ ревезення)

Загальна характеристика країн Азії • Площа — 44,4  млн км2 (32,8  % території суходолу) • Населення  — 3,4  млрд осіб (61  %) • Склад регіону: 48 держав (без Росії) Основні риси ЕГП

Величезні розміри території

Переважно приморське положення більшості країн регіону

Велика кількість Наявність численних зон контранзитних транспорт- фліктів (Афганістан, Ірак, окуних шляхів паційна зона Ізраїлю та ін.)

www.e-ranok.com.ua

—  163  —

комплексне видання з географії

довідник

Природні умови

Рельєф

Клімат

• Найвища частина світу (середня висота — приблизно 950 м) Представлені всі кліматичні пояси Північної півкулі; різно• Гори: Урало-Монгольського поясу (давні), Альпійськоманітні типи клімату: від хоГімалайського та Тихоокеанського поясів (молоді) лодного арктичного до вологого • Рівнини: Велика Китайська, Західносибірська і Туранекваторіального ська низовини та ін. Мінеральні

Рекреаційні

• Головне мінеральне багатство — нафта (Саудівська Аравія, Кувейт, Росія, Ірак та ін.) • Залізні руди (Китай, Індія, Росія) • Руди кольорових металів (Південно-Східна Азія) • Будівельна та хімічна сировина • Алмази (Росія, Індонезія)

• Пляжного напрямку (Кіпр, Туреч­чина, ОАЕ, Ізраїль, Мальдівські острови) • Історико-культурного напрямку (Індія, Китай, Японія, Ізраїль та ін.) • Гірськолижного напрямку (Непал)

Природні ресурси

Водні

Земельні

• Найбільші річки: Об, Єнісей, Лена, Амур, Янцзи, Ґанґ, Тигр та ін. • Дефіцит води у ПівденноЗахідній та Центральній Азії

• Відрізняються різноманіттям, змінюються відповідно до кліматичних умов • Найбагатші у Китаї, Індії • Дефіцит ґрунтових ресурсів

Лісові Представлені північним (Росія) та південним (М’янма, Малайзія, Індонезія, Камбоджа, Лаос) лісовими поясами

Населення Азії Демографічна ситуація

Розселення

Національна структура

Релігійна структура

• Традиційний тип відтворення, природний приріст у  середньому  — 16  ‰ (в Омані  — 49 ‰) • У Японії — сучасний тип відтворення • Міграції — економічні, релігійні, національні, політичні

• Середня густота  — 77 осіб/км2 (на приморських рівнинах — 600— 10  000 осіб/км2) • Рівень урбанізації — середній; в арабських країнах, Японії, Ізраїлі — високий, в Афганістані, Банґладеш, Бутані  — низький

• Проживають понад 1100 народів • Більшість країн багатонаціональні (однонаціональні  — арабські країни, Японія, Банґладеш, Республіка Корея та Північна Корея) • Основні мовні сім’ї — китайсько-тибетська, індоєвропейська, алтайська, семіто-хамітська та ін.

• Іслам — ПівденноЗахідна, Центральна, Південна, ПівденноСхідна Азія • Християнство  — Філіппіни, Грузія, Кіпр (грецька частина), Росія • Національні релігії: іудаїзм (Ізраїль), індуїзм (Індія, Непал), синтоїзм (Японія), конфуціанство та даосизм (Китай)

Класифікація країн Азії за рівнем економічного розвитку

Розвинені країни • Японія (член «Великої сімки») • Ізраїль (країна «переселенського капіталізму»)

Країни, що розвиваються (46) • • • • • •

Нафтовидобувні (країни Перської затоки, Бруней) Нові індустріальні країни (НІК), (Південна Корея, Сінґапур, Малайзія та ін.) «Середніх» можливостей (Індія, Пакистан та ін.) Перехідної економіки (Монголія, Казахстан, країни Закавказзя та ін.) Планової економіки (Північна Корея, В’єтнам, Китай) Найменш розвинені країни (Афганістан, Непал, Камбоджа та ін.)

www.e-ranok.com.ua

—  164  —

Довідник

Багатоукладність економіки країн (капіталістичний, феодальний, родоплемінний устрої)

комплексне видання з географії

Переважаюче значення у більшості країн сільського господарства, а в ньому рослинництва

Значна роль видобувної промисловості (крім Японії, Китаю, НІК, Ізраїлю)

Наявність у регіоні найбільш відсталих країн світу: Лаосу, Камбоджі, Непалу, Бутану, Афганістану, Ємену, М’янми

Особливості господарства країн Азії

Велика роль Японії, яка є одним з  економічних центрів світу

Високі темпи розвитку НІК

Особлива роль наф­ товидобувних країн Перської затоки

Позитивні зміни в економіці Китаю та Індії, підвищення їхньої ролі в регіоні і світі

Електроенергетика, металургія, багатопрофільне Точне машинобудумашинобудування, хімічна, текстильна (Японія, Ки- вання (Ізраїль, НІК) тай, Індія, В’єтнам, Республіка Корея, Казахстан)

Харчова

Промисловість

Нафтопереробка, виробництво добрив (країни Перської затоки, Ізраїль)

Складання автомобілів і  трак- Кустарно-ремісничі підприторів (Туреччина, Іран, Філіп- ємства (виробництво килимів, піни, Ізраїль) тканин, ювелірних виробів) Сільське господарство

Рослинництво

Тваринництво

• Зернові культури: рис (90  % світового виробництва), пшениця, просо, гаолян, кукурудза та ін. • Чай, джут, бавовник, гевея, цукрова тростина, цукрові буряки, соя, маслини

• • • • •

Вівці Слони Ангорські кози Свині Верблюди Яки Шовківництво Корови Буйволи

Японія • Площа — 372,8 тис. км2 (60-те місце серед держав світу) • Населення — 127,5 млн осіб (9-те місце) • ВВП (2007  р.) — 3748,5 млрд дол. (3-тє місце)

• ВВП на душу населення — 29  400 дол. (8‑ме місце) • Державний лад: конституційна монархія, унітарна держава

Головні особливості ЕГП

Розташована у Східній Азії, на Японських островах і  архіпелазі Рюкю

Лежить у центрі Азіатсько-Тихо­ океанського регіону на перетині морських шляхів між Азією, Австралією, Америкою

Омивається морями Тихого океану, найближчі сусіди: Росія, Республіка Корея, Північна Корея, Китай

Розташована в помірному і  субтропічному кліматичних поясах, в області мусонного клімату

Має терито­ ріальні претензії до Росії щодо Курильських островів і півдня Сахаліну

www.e-ranok.com.ua

—  165  —

комплексне видання з географії

Мінеральні

довідник

Рекреаційні

Низькокалорійне кам’яне вугілля, незначні запаси газу та нафти, сірка, вапняки

• Історико-культурного напрямку (храми, палаци, замки, 8  об’єктів у переліку ЮНЕСКО) • Екологічного напрямку (мальовничі природні ландшафти) • Гірськолижного напрямку (Наґано, Саппоро) Природні ресурси

Водні

Земельні

Лісові

Численні гірські річки, найПереважають слабопідзолисті, більша — Сінано, багато озер, торф’янисті, бурі лісові ґруннайбільше — Товада ти, червоноземи

Ліси займають 2/3 території, але задовольняють лише 1/3  потреб країни

Природні умови

Рельєф

Клімат

• 3/4 території островів займають гори; середня висота гірських масивів становить 1600—1700 м; схили дуже круті • Острови розташовані у зоні землетрусів, мають понад 200 вулканів (40 — діючих)

• Характерна нестабільна пого­да: влітку — мусони, а  взимку  — снігопади • Середні температури у Токіо: січня — +4  °С, липня — +24  °С • Опади: 1000 мм/рік

Населення

• • • •

Густота — 342,0 особи/км2 (16-те місце) Народжуваність — 9,6 ‰ Смертність — 7,4 ‰ Природний приріст — 2,2  ‰

• • •

Тривалість життя: чоловіки — 77,8  року, жінки — 84,6  року Міське населення — 80 % Японці — 99,4  %

Господарство Японії Японія — високорозвинена постіндустріальна держава, яка посідає друге місце у світі за економічною потужністю. ВНП Японії становить понад 14  % світового. На частку Японії припадає майже 12  % світового промислового виробництва. Господарство Японії поєднує високоінтенсивні виробництва (енергота ресурсозберігаючі, що базуються на «високих    технологіях») і  невиробничу сферу, орієнтовану на світові стандарти якості життя. Чинники, що забезпечують високі темпи розвитку економіки Японії

Високі темпи росту продуктивності праці за рахунок високої технологічної забезпеченості сучасним обладнанням

Фінансування і  розвиток власних наукових досліджень; створення наукововиробничих комплексів і зон (технополісів)

Збільшення експорту капіталу, особливо у  перспек­тивні країни Азії (НІК, Китай)

Постійне підвищення кваліфікації робочої сили та оновлення виробничих фондів

Реалізація на світовому ринку високоякісної конкурентоспроможної продукції наукоємних галузей

www.e-ranok.com.ua

—  166  —

Довідник

комплексне видання з географії

Енергетика

Машинобудування

Металургія

Хімічна

• Орієнтується на імпортні нафту (57  %) та природний газ (10  %) • 3-тє місце у світі за виробництвом електроенергії • ТЕС — 68  %, ГЕС  — 9,5  %, АЕС  — 9  %, інші джерела  — 13,5  % • Упровадження енергозберігаючих технологій

• 10  % світового виробництва продукції машинобудування • 1/4 продукції експортується • 1-ше місце у світі за виробництвом суден та автомобілів • Основою галузі є нау­ коємні виробництва • Зосереджене у ме­жах Тихоокеанського промислового поясу

• 2-ге місце у світі за виробництвом сталі • Чорна і кольорова металургія базуються переважно на імпортній сировині • Упроваджуються ресурсозберігаючі технології • Зростає значення виробництв із  переробки вторинної сировини

• 2-ге місце у світі (після США) за обсягами виробництва • 16 наф­тохімічних комплексів • Спеціалізується на нафтохімії, виробництві синтетичного каучуку, хімічних волокон, пластмас, композиційних матеріалів

Структура промисловості

Деревообробна

Легка

Харчова

Сільське господарство

• • • • •

Характерне дрібне землекористування фермерського типу Земель, придатних для землеробства, небагато Сільське господарство країни забезпечує потреби населення у продовольстві на 75  % Провідною галуззю у структурі сільського господарства є рослинництво (70 % від загальної вартості) Японія — найбільший імпортер сільськогосподарської продукції у світі Рослинництво

Тваринництво

• Зернові: рис (головна культура), пшениця, ячмінь, кукурудза • Цукровий буряк, цукрова тростина, чай • Овочівництво • Садівництво • Вирощування водоростей

• • • • •

Значна частина кормів імпортується Свинарство Птахівництво Рибальство (1-ше місце у світі за виловом риби) Вирощування молюсків

Транспорт

Внутрішні перевезення Автомобільний (52  % вантажів, 60  % пасажирів)

Зовнішні перевезення Залізнич- Морський ний каботажний

Морський (2-ге місце у  світі за тоннажем)

Повіт­ряний

Китай (Китайська Народна Республіка) • Площа — 9572,9 тис. км2 (3-тє місце серед держав світу) • Населення — 1322 млн осіб (1-ше місце) • ВВП (2007  р.) — 10  000 млрд дол. (2-ге місце)

• ВВП на душу населення — 7560 дол. (65‑те місце) • Державний лад: соціалістична народна республіка, унітарна держава

www.e-ranok.com.ua

—  167  —

комплексне видання з географії

Розташований у Східній Азії, межує з 13 країнами

Займає 1/4 території Азії

довідник

На сході омивається Близькість до морями Тихого океану Японії

Головні особливості ЕГП

Розташований у помірному, субтропічному і тропічному кліматичних поясах; на сході мусонний тип клімату, на заході — різко континентальний

Має у своєму складі специфічні адміністративні одиниці  — Тайвань, Сянґан (Гонконґ), Аоминь (Макау)

Рельєф ускладнює розвиток відносини із західними та південними сусідами

Природні умови

Рельєф

Клімат

• На сході — прибережні рівнини (Велика Китайська та ін.), невисокі гори • На заході — центральноазіатські плоскогір’я і гори (Тянь-Шань, Куньлунь, Тибет)

• У цілому має континентально-мусонний характер. 3/4 території розташовано у відносно сприятливих кліматичних умовах • Середня температура січня: на півночі — –30  °С, на півдні  — +18  °С; липня: +20  °С і +29  °С відповідно • Опади: на півдні — 2000 мм/рік, на півночі — до 400 мм/рік

Мінеральні

Рекреаційні

• 1-ше місце у світі за запасами вольфраму, олова, сурми, цинку, титану, магнезиту, рідкоземельних елементів • 4-те місце у світі за запасами золота • Значні запаси кам’яного вугілля, нафти, газу, залізних руд • 80 видів неметалічних корисних копалин

• Історико-культурного напрямку (Велика Китайська стіна, численні монастирі; 16  об’єктів у переліку ЮНЕСКО) • Екологічного напрямку (різноманітні ландшафти) • Гірськолижно-альпіністського напрямку (Тибет, Гімалаї, Тянь-Шань та ін.)

Природні ресурси

Водні

Земельні

Лісові

• 4-те місце у світі за запасами поверхневих вод • Великі річки: Янцзи, Хуанхе, Амур та ін. • Багато каналів, у тому числі найбільший у  світі — Великий канал • Велика кількість озер, серед них 12 із площею понад 1 тис. км2 • Значні запаси підземних вод

• Є майже всі види ґрунтів Євразійського континенту • Основні ґрунти землеробних районів — світлі лучні та червоноземи

1/8 території займають ліси: хвойні і листяні помірного поясу, листопадні субтропічного і дощові тропічного поясів

Населення

• • • •

Густота — 138,1 особи/км2 (52-ге місце) Народжуваність — 13,14 ‰ Смертність — 6,94 ‰ Природний проріст — 6,2 ‰

• Тривалість життя: чоловіки — 70,6  року жінки — 74,09  року • Міське населення — 52  %

www.e-ranok.com.ua

—  168  —

Довідник

комплексне видання з географії

Господарство Китаю Від 1978  р. в Китаї розпочалася радикальна економічна реформа — перехід до ринкових відносин при збереженні керівної ролі компартії. Реформа прискорила розвиток прогресивних галузей виробництва, а також виробництва товарів народного споживання. Зараз Китай входить до першої десятки світу за розміром національного доходу і виробництвом промислової та сільськогосподарської продукції, але значно поступається розвиненим країнам за показниками на душу населення. За кількістю промислових підприємств і  пра  цюючих Китай посідає 1-ше місце у світі. 90  % промислових підприємств є дрібними.

Енергетика • Орієнтується на вугільну сировину • ТЕС — 80  %виробни­ цтва електроенер­гії; ГЕС  — 20  % • 3-тє місце у світі за виробництвом електроенергії

Машинобудування

Металургія

• Виробництво машин і устаткування для різних галузей промисловості, автомобілебудування, тракторобудування • 1-ше місце у світі за виробництвом велосипедів • Представлені галузі ВПК

Хімічна

• Власна сировинна база • Низька технічна оснащеність • 50 видів кольорових металів експортується

Виробництво мінеральних добрив, хімічних продуктів для ВПК

Структура промисловості

Будівельних матеріалів

Легка

Харчова

• Найвищі темпи розвитку • 12 тис. підприємств • Найважливіша галузь — текстильна (5  % усіх • 1-ше місце у світі за промислових підприємств, які виробляють 14  % виробництвом цементу товарної продукції) • 1-ше місце у світі за загальним випуском тканин

• Понад 40  підгалузей • Понад 70 тис. підприємств

Сільське господарство

• За різноманітністю сільськогосподарської продукції КНР посідає 1-ше місце у світі • Площа ріллі в Китаї становить 100 млн га • На рослинництво припадає 60  % валової продукції сільського господарства Тваринництво • • • • • • • •

Свинарство (90  % виробництва м’яса) Тяглова рогата худоба Птахівництво Вівчарство Скотарство Рибальство (3-тє місце у світі за виловом риби) Штучне риборозведення Шовківництво

Рослинництво • Зернові: рис (основна продовольча культура), пшениця, кукурудза, просо, гаолян, ячмінь • Олійні: арахіс • Технічні: бавовник, цукрова тростина, цукровий буряк, джут, чай • Садівництво • Овочівництво

www.e-ranok.com.ua

—  169  —

комплексне видання з географії

довідник

Транспорт

Залізничний (48  % вантажоперевезень; 80  % протяжності залізниць — одноколійні лінії)

Автомобільний (28  % вантажоперевезень; 10  % населених пунктів не мають дорожнього сполучення)

Водний (19  % вантажоперевезень, довжина внутрішніх шляхів 110 тис. км; 116 морських портів)

Трубопровідний (5  % вантажоперевезень, транспортує нафту до портів)

Повітряний (переважно зовнішні перевезення; 300  маршрутів, 33 міжнародні авіалінії)

Індія (Республіка Індія) • Площа — 3165,6 тис. км2 (7-ме місце серед держав світу) • Населення — 1103 млрд осіб (2-ге місце) • ВВП (2006  р.) — 4042 млрд дол. (4-те місце) • ВВП на душу населення — 3700 дол. (108‑ме місце) • Державний лад: парламентська федеративна республіка у складі Співдружності

Індія — країна давньої цивілізації. У  III  тис. до н. е. дравіди, які жили у долині  річки Інд, утворили самобутню Харапську цивілізацію. Близько ХV ст. до н. е. у північну Індію прийшли племена аріїв, які витиснули дравідів на південь. Від цих давніх народів походять сучасні індійці.

Головні особливості ЕГП

Розташована в  Південній Азії, майже симетрично до Північного тропіка

Омивається водами Індійського океану; поблизу південних берегів Індії проходять морські шляхи із Середземного моря у Тихий океан

Існує низка нерозв’я­ за­них територіальних питань із Пакистаном та Китаєм, що ускладнює відносини між країнами

Рельєф ускладнює розвиток економічних зв’яз­ків із північними сусідами

Мінеральні

Рекреаційні

Кам’яне вугілля, нафта, залізні і  ман­ганові руди, значні запаси руд кольорових металів, слюда, графіт, берилій, коштовне каміння

• Історико-культурного напрямку (пам’ятки різних епох) • Екологічного напрямку (екзотичні природні ландшафти, національні парки) • Гірськолижно-альпіністського напрямку (Гімалаї) Природні ресурси

Водні

Земельні

Лісові

• Річки Інд, Ґанґ, Брахмапутра — багатоводні Ґрунти різноманітні. Перева- Вологі тропічні • Під час сухого сезону спостерігається дефі- жають алювіальні лучні, алю- вічнозелені ліси, цит води у внутрішніх районах країни віальні оглеєні, червоноземи мусонні ліси Природні умови

Рельєф • Гімалаї — ланцюг хребтів із середньою висотою 3000-4000 м на півночі країни • Індо-Ґанґська рівнина • Плоскогір’я Декан

Клімат • Територія розташована у  тропічному і  субеква­ то­­ріальному поясах із типовим мусонним кліматом • Річна температура — +25 ... +27  °С • Опади: 2000—3000 мм/рік

www.e-ranok.com.ua

—  170  —

Довідник

комплексне видання з географії

Структура зайнятості населення

Господарство Індії

Економіка Індії багатоукладна, економічна відсталість існує поряд із новітніми досягненнями науки і техніки. За роки незалежності Індія пройшла шлях від відсталої аграрної країни до сучасної аграрно-індустріальної держави з розвинутою промисловістю, торгівлею,

державно-грошовими відносинами. Індійська промисловість поєднує найрізноманітніші форми виробництва — від великих заводів, оснащених за останнім словом техніки, до примітивних кустарних промислів.

Енергетика

Металургія

Машинобудування

• Основний вид палива — вугілля (7,1  % світового видобутку) • Збільшується видобуток нафти (21‑ше місце у світі) і кам’яного вугілля • ТЕС — 83  % виробництва електро­ енергії, ГЕС — 13  %, АЕС — 2,5  % • Значна роль непромислових видів палива (дрова, кізяки)

• 60  % добутих залізних руд експортується • 10-те місце у світі за виплавкою сталі • Найбільші центри чорної металургії  — Бхілаї, Бокаро, Роуркеле, Дурґапурі, Джамшедпурі

• Забезпечує вітчизняними машинами цук­рову, текстильну промисловість, а  також електроенергетику • Розвивається точне машинобудування

Структура промисловості

Легка

Алмазна

• 20  % світового виробництва бавовняних тканин 1-ше місце у світі за загальною вагою ви• Джутова промисловість добутих алмазів, за кількістю огранених • Значна частка кустарних промислів алмазів, за обсягом експорту алмазів Сільське господарство

• Домінуюча галузь індійської економіки, має яскраво виражене рослинницьке спрямування • За обсягом сільськогосподарського виробництва держава посідає 4-те місце у світі і є одним із  найбільших виробників чаю, арахісу, цукрової тростини, зернобобових, джуту, деяких спецій • 2-ге місце у світі (після КНР) за виробництвом рису, 3-тє — за виробництвом тютюну, 4-те — за виробництвом пшениці та бавовни Рослинництво • • • • • •

Зернові (рис, пшениця, просо) Бобові (квасоля, арахіс) Технічні Тютюнництво Прянощі (чорний перець, гвоздика, кордамон) Банани й ананаси (1-ше місце у світі)

Тваринництво • 15  % світового поголів’я великої рогатої худоби (тяглова сила) • Дрібна рогата худоба • Птахівництво • Свинарство • Морське та річкове рибальство

www.e-ranok.com.ua

—  171  —

комплексне видання з географії

довідник

Транспорт

Залізничний (про­ тяжність 62  тис.  км, 5-те місце у світі; багато залізниць  — вузькоколійні; 10,5  тис. км елект­ рифіковано)

Автомобільний (протяжність автострад понад 30  тис.  км; загальна протяжність автогужових доріг  — 1600 тис. км)

Морський (здійснює більшу частину зовнішньоторгових перевезень країни; 90  % морського вантажообігу припадає на вісім головних портів, найбільший серед них — Мумбай)

Повітряний (обслу­ говує міжнародні­ і  внутрішні авіалі­нії; багато транзитних рейсів із Європи до Південно-Східної Азії й Австралії)

Країни Америки • Площа (із Ґренландією) — 44,5 млн км2 • Населення — 870 млн осіб Регіональний поділ

Англо-Америка

Латинська Америка

• США • Канада • Острови в Атлан­тичному океані (Бермудські, Сен-Пьєр, Мікелон)

• • • •

Мексика Країни Центральної Америки Острови Вест-Індії Країни Південної Америки

Сполучені Штати Америки (США) • Площа — 9363,4 тис. км2 (4-те місце серед держав світу) • Населення — 299,4 млн осіб (3-тє місце) • ВВП (2000  р.) — 14 950 млрд дол. (1-ше місце) Територія омивається водами Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів

• ВВП на душу населення — 51 500 дол. (7‑ме місце) • Державний лад: президентська республіка, федеративна держава

Має володіння: вільно приєднана держава Пуерто-Рико, острови у Вест-Індії та Тихому океані

США не відчували руйнівних наслідків Першої та Другої світових війн

Головні особливості ЕГП

48 штатів і федеральний округ Колумбія займають середню частину материка

49-й штат Аляска розташований на північному заході материка. 50-й штат — Гавайські острови — у Тихому океані

Природні умови

Рельєф

Клімат

• Рівнини: Великі, Центральні та ін. • Гори: Аппалачі (старі), Кордильєри, Скелясті (молоді; вулканізм, землетруси)

• Переважно помірний і субтропічний; Гавайські острови — тропічний, штат Аляска — субарктичний • Середні температури липня: на півночі — +16 ... +24  °C, на півдні — +24 ... +32  °С • Опади: від 250—500 до 2000 мм/рік

www.e-ranok.com.ua

—  172  —

Довідник

комплексне видання з географії

Мінеральні

Рекреаційні

Значні поклади кам’яного та бурого вугілля, нафти, газу, залізних руд, руд кольорових металів, фосфоритів, сірки, калійної та кам’яної солей

• Історико-культурного напрямку (пам’ятки культури, унікальні сучасні споруди; 18 об’єктів з переліку ЮНЕСКО) • Екологічного напрямку (національні парки) • Пляжного напрямку (узбережжя океанів, Гаваї) • Гірськолижного напрямку (Кордильєри, Скелясті гори) Природні ресурси

Водні

Земельні

Міссісіпі з притоками та багаті на гідроенергію гірські річки, великі озера, підземні води, льодовики

Лісові

Чорноземи, червоноземи, каштанові ґрунти

25  % території: мішані та хвойні

Населення

• • • •

Густота — 29,4 особи/км (140-е місце) Народжуваність — 14,2 ‰ Смертність — 8,7 ‰ Природний приріст — 5,5 ‰ 2

• Тривалість життя: чоловіки — 74,2  року жінки — 79,9  року • Міське населення — 76,4  %

Структура зайнятості населення

Залізничний (1-ше місце у внутрішніх вантажоперевезеннях; зменшується протяжність залізниць та їхня частка у перевезеннях)

Господарство США

Автомобільний (2-ге місце у внутрішніх вантажоперевезеннях; 30  % легкових і 44  % вантажних автомобілів світового автопарку; 80  % пасажирських перевезень)

Трубопровідний (25  % вантажоперевезень країни; продуктопроводи транспортують вугілля, вапняк, фосфорити)

Транспорт

Внутрішній водний (загальна про- Морський (1-ше місце у  світяжність 50  тис. км; найважливі- ті за обсягом перевезень, ша артерія — річка Міссісіпі) 9‑те — за тоннажністю)

Повітряний (40  % усіх світових перевезень пасажирів; найбільші аеропорти: О’Хара (Чикаґо), Атланта, Даллас

www.e-ranok.com.ua

—  173  —

комплексне видання з географії

США — наймогутніша постіндустріальна країна за економічним, політичним і військовим потенціалом, на неї припадає 23  % світового ВНП, 20  % світової промислової продукції, понад 15  % світового продовольст­ва і більше ніж 15  % міжнародної торгівлі. Промисловість США характеризується повнотою галузевої структури,

довідник

високою забезпеченістю природними ресурсами і кваліфікованою робочою силою, розвиненою науково-дослідною базою, значною концентрацією капіталу і виробництва. Від 80-х рр. ХХ ст. спостерігається зниження питомої ваги сировинних галузей і прискорення темпів розвитку наукоємних галузей і виробництв.

Енергетика

Металургія

Хімічна

Машинобудування

• 11,1  % світового видобутку нафти • Високорозвинена нафтопереробна промисловість • 2-ге місце у світі (після Росії) за видобутком природного газу • 25  % світових запасів кам’яного вугілля; найголов­ніший район  — Аппалацький • 1-ше місце у світі за виробництвом елект­ роенергії • ТЕС  — 68,6  %, ГЕС  — 20,2  %, АЕС  — 11  %, інші джерела — 0,2  %

• Чорна та кольорова металургія базуються на власній та імпортній сировині • Основний металургійний район — Приозерний • 16,4  % світового виробництва алюмінію • 18  % світового виробництва міді

• 1-ше місце у світі за загальним обсягом виробництва хімічної продукції • Виробництва синтетичного каучуку, хімічних волокон, пластмас, синтетичних смол (базуються на нафтохімічній сировині) • Виробництво технічних газів (кисень, водень, азот) • Основна частина виробництв — на півдні США

• Провідна галузь (40  % промислової продукції) • Автомобільна (найбільші монополії «Дженерал моторз» і  «Форд моторз») • Авіаракетокосмічна (найбільшого розвитку досягла на тихоокеанському узбережжі) • Електротехнічна й  елект­ ронна (у великих міських агломераціях Півночі і  Північ­ного Сходу) • Суднобудування, сільськогосподарське машинобудування, виробництво обладнання для інших галузей

Структура промисловості

Кіноіндустрія

Виробництво аудіо- Поліграі відео- касет фічна

Легка

Харчова

Найбільш розвинені текстильна, шкіряно-взуттєва, швейна галузі

Сільське господарство

• США — найбільший у світі виробник сільськогосподарської продукції • Один робітник, зайнятий у сільському господарстві, може прогодувати 98 осіб • Основним підприємством сільськогосподарського виробництва є ферма • Сільське господарство не лише забезпечує внутрішні потреби країни, а й спрямовує значну частину продукції на експорт Тваринництво • Скотарство (4-те місце у світі за поголів’ям великої рогатої худоби) • Свинарство • Птахівництво (бройлери) • Вівчарство • Рибальство • Конярство

Рослинництво • Зернові (пшениця, кукурудза, рис) • Кормові (соя, сорґо) • Технічні (цукрова тростина, цукровий буряк, тютюн, арахіс) • Волокнисті (бавовник) • Овочівництво, картоплярство • Садівництво, виноградарство

www.e-ranok.com.ua

—  174  —

Довідник

комплексне видання з географії

Канада • Площа — 9970,6 тис. км2 (2-ге місце серед держав світу) • Населення — 32,9 млн осіб (34‑те місце) • ВВП (2006  р.) — 1318 млрд дол. (11-те місце)

• ВВП на душу населення: 40  000  дол. (12-те місце) • Державний лад: федеративна парламентська держава у складі Співдружності

Головні особливості ЕГП

Розташована в північній частині Північної Америки; має велику площу; окрім материкової частини до її складу входять численні острови

Омивається водами трьох океанів — Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого

Межує із США (6   тис. км кордону, що не охороняється), полярними секторами межує з Росією

Мінеральні

Більша частина території розташована у холодних поясах  — арктичному і  субарктичному, південь  — у  помірному

Рекреаційні

Нафта, природний газ, кам’яне вугілля; 1/3 світових запасів залізних руд, міді, титану; 2/3 — запасів нікелю та цинку, 2/5 — урану та свинцю

• Історико-культурного напрямку (пам’ятки історії; 12  об’єктів із переліку ЮНЕСКО) • Екологічного напрямку (численні національні парки) • Гірськолижно-альпіністського напрямку (Кордильєри) • Екстремального напрямку (північні острови) Природні ресурси

Лісові

Водні

Земельні

Хвойні та листяні ліси займають 33  % території (19  % світових запасів)

Густа річкова мережа, найбільші річки — Маккензі, Нельсон, Св. Лаврентія; багато озер

Лише 15  % території придатні для землеробства; ґрунти: сірі лісові, чорноземи, каштанові

Природні умови

Рельєф

Клімат

• Рівнини — горбисті, розчленовані (Лаврентійська височина, Центральні рівнини) • Скелясті гори та Кордильєри займають 50  % території (молоді)

• На півночі — холодний арктичний, на півдні — помірний • Середня температура січня: –35  °С (північ), –20  °С (південь); липня: +4 ... +7  °С та +16 ... +18  °С відповідно • Опади: 2500 мм/рік (захід), 400—250 мм/рік (центр), 1250 мм/рік (схід)

Населення

• • • •

Густота — 3,3 особи/км2 (183-те місце) Народжуваність — 11,4 ‰ Смертність — 7,4 ‰ Природний приріст — 4,0 ‰

• •

Тривалість життя: чоловіки — 76,7  років жінки — 83,6  роки Міське населення — 78  %

www.e-ranok.com.ua

—  175  —

комплексне видання з географії

Структура зайнятості населення

довідник

Господарство Канади

Канада — високорозвинена індустріальноаграрна країна з високим економічним потенціалом. Вона належить до держав із найвищим рівнем життя населення. Розвиток її економіки проходить на величезній території при відносно незначній кількості населення. Структуру господарства визначає сировинна спрямованість економіки. У територіальному плані сировинна специфіка визначається географічною близькістю до США і фактичною відкритістю кордонів.

Однією з особливостей економіки є те, що американський капітал фактично контролює сучасні галузі видобувної промисловості та машинобудування. В  економіку Канади спрямовується 30  % американських інвестицій, у першу чергу, у  прикордонні із США території. У промисловості розвинені всі основні галузі з переважанням обробної промисловості. Однак експортне значення має, перш за все, видобувна промисловість.

Гірничовидобувна

Енергетика

Металургія

Машино­будування

Провідне місце у  світі за видобутком і експортом залізної руди, міді, цинку, свинцю, нікелю, молібдену, кобальту, титану, золота, срібла, платини, урану, нафти, газу, вугілля, азбесту, калійних солей і сірки

• 5-те місце у світі за обсягом виробництва електроенергії • Зростання видобутку вугілля (відкритим способом) і  нафти • 3-тє місце у світі за видобутком природного газу • ГЕС — 61  %, ТЕС  — 25  %, АЕС   — 12  %

• Зниження темпів розвит­ ку чорної металургії • Експортне значення кольорової металургії, провідні місця за виробництвом кобальту, міді, цинку, нікелю • Алюмінієва промисловість • Виплавка рідкісних металів

Транспортне (автомобілі, літаки, тепловози, судна, снігоходи) та сільськогосподарське; виробництво устаткування для лісової, паперової, гірничовидобувної промисловості

Структура промисловості

Хімічна

Паперова

Легка

Харчова

• 2-ге місце у світі за виробництвом калійних добрив • Виробництво вибухових речовин, фармацевтичних препаратів, синтетичних і  полімерних матеріалів, органічних хімікатів

• 1-ше місце у світі за виробництвом газетного паперу • 2-ге місце у світі (після США) за обсягом продукції • 4-те місце у світі за виробництвом паперу і картону

Розвивається на привізній сировині

• Борошно­ мельна • М’ясна • Рибо­консервна • Лікерогорілчана

Сільське господарство

• Сільське господарство є високорозвиненою галуззю економіки • Основним виробником сільськогосподарської продукції є високотоварні фермерські господарства, що характеризуються сучасним рівнем механізації й ефективною спеціалізацією • Понад половини продукції сільського господарства надходить на світовий ринок

www.e-ranok.com.ua

—  176  —

Довідник

комплексне видання з географії

Сільське господарство

Тваринництво

Рослинництво

• Головна спеціалізація — молочно-м’ясне тваринництво із високим рівнем використання концентрованих кормів і лучнопасовищного кормовиробництва • Свинарство • Птахівництво • Пушне господарство

• Зернові: пшениця, ячмінь (2-ге місце у  світі за експортом), кукурудза • Технічні: соєві, боби, ріпак, цукрові буряки • Овочівництво • Садівництво

Залізничний (1-ше місце за вантажоперевезеннями; зв’язує райони видобутку сировини з районами її переробки)

Автомобільний (1-ше місце за пасажироперевезеннями; за протяжністю доріг і кількістю автомобілей на одного жителя посідає одне з перших місць у світі)

Трубопровідний (близько 30  % загального товаро­обігу, за протяжністю наф­топроводів посідає 3‑тє місце у світі)

Транспорт

Річковий (особливе знаМорський (25  % вантажо­о бігу Повітряний (широко викорисчення на відрізку річка Св. країни; більшість перевезень здій- товується як для внут­рішніх, Лаврентія — Великі Озера) снюється іноземними суднами) так і для зовнішніх пасажироперевезень)

Країни Латинської Америки Найбільш сприятливе ЕГП мають країни, розташовані у Центральній Америці та на островах Карибського моря. Загальні риси ЕГП регіону

Вихід до Тихого й Атлантичного океанів, якими проходять важливі світові морські шляхи

Усі країни регіону перебувають під економічним і політичним впливом США

Країни східної частини Південної Америки

Країни гірського заходу Південної Америки

• Рівнинні території зі сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами • Значні лісові та водні ресурси • Родовища залізної та манганової руд, бокситів, нафти

• Природні умови змінюються з висотою • Родовища кольорових металів, срібла, сурми, берилію, бокситів, залізної руди • У Чилі — найбільші у світі запаси селітри • Річки багаті на гідроресурси

Природно-ресурсний потенціал

Країни Центральної Америки та островів Карибського моря • • • •

Сприятливі умови для вирощування тропічних культур Значні лісові ресурси Територія в цілому бідна на корисні копалини Значні поклади бокситів на островах

Мексика • Природні умови різноманітні • Багата на нафту, газ, срібло, золото, залізні руди, сірку • Нестача води

www.e-ranok.com.ua

—  177  —

комплексне видання з географії

довідник

Загальні риси населення

Неоднорідний етнічний склад: європеоїди, негроїди та групи зі змішаними расовими ознаками (мулати, метиси, самбо)

Більшість країн перебуває в умовах переходу від традиційного до сучасного типу відтворення населення

Нерівномірність розміщення: більшість населення зосереджена на узбережжі Атлантичного океану. Урбанізація відбувається високими темпами і зараз складає приблизно 66  %

Загальна характеристика господарства країн Латинської Америки Загальні риси господарства

БагатоВузька спеціукладність алізація (крім НІК)

Залежність від іноземного капіталу

Переважання видобувної промисловості і сільського господарства

Швидкі темпи зростання важкої промисловості

Видобувна

Енергетика

Металургія

Хімічна

• 18  % гірничорудної промисловості світу • 33  % світового видобутку мідної руди; 30  %  — залізної руди; 25  %  — мангану; 25  %  — бокситів • 28  % світового експорту залізної руди; 25  %  — мідної руди

• Головні енергоресурси  — нафта та природний газ • 25  % світового потенціалу гідроресурсів (освоєно — 16  %) • Повільний розвиток атомної енергетики (1,5  % виробництва електроенергії) • 25  % у загальному енергоспоживанні припадає на дрова та біомасу • Низькі показники споживання енергії на одного жителя • ТЕС — 1/3 електроенергії, ГЕС — 2/3

• Великі запаси залізної руди й обмежені  — коксівного вугілля • Бразилія, Мексика, Колумбія, Чилі  — чавун, сталь, прокат • 16  % світового виробництва сталі • Високий рівень розвит­ку кольорової металургії; найкращі умови  — у Бразилії, Мексиці, Чилі, Перу, Болівії • ЛідерствоЧилі за виробництвом та експортом міді (2-ге місце у  світі)

• Розвиток усіх підгалузей • 75  % продукції  — Бразилія, Мексика й Арґентина • Переважання основної хімії • Лідерство Бразилії за виробництвом мінеральних добрив (5-те місце у світі)

Структура промисловості

Машинобудування • Велика матеріаломісткість • Відносно складна структура галузі у Бразилії, Мексиці й Арґентині • Розвиток галузі залежить від іноземних технологій і  контролюється іноземними монополіями Залізничний (10  % довжини світових залізниць; відсутність єдиної залізничної мережі, неоднакова ширина колій)

Лісова і  деревообробна

Автомобільний (12  % світової автомобільної мережі; не забезпечує зв’язків між регіонами та окремими країнами)

Легка

Харчова

Трубопровідний (2/3 загальної протяжності припадає на Мексику, Арґентину і Венесуелу)

Транспорт

Річковий (розвинений слабко)

Морський (95  % вантажообігу міжнародних перевезень; за тоннажем флоту перші місця посідають Бразилія, Арґентина, Мексика)

Повітряний (2/3 парку літаків припадає на Бразилію; на внутрішніх авіалініях діють приватні місцеві авіакомпанії, на міжнародних — іноземні)

www.e-ranok.com.ua

—  178  —

Довідник

комплексне видання з географії

Сільське господарство

• Створюється 15,5  % ВВП і зайнято 27,3  % економічно активного населення • Провідні позиції у світовому виробництві кави, бананів, цукру, какао, бавовни • На три країни — Бразилію, Мексику й Арґентину — припадає 2/3 парку сільськогосподарських машин регіону • Сільське господарство розвивається переважно екстенсивним шляхом, що призводить до скорочення площі тропічних лісів • 2/3 вартості валової продукції сільського господарства припадає на рослинництво Рослинництво

Тваринництво

• Споживче (традиційні сільськогосподарські культури для власного споживання — кукурудза, пшениця, квасоля, маніока, кормові банани, картопля) • Плантаційне (орієнтується на світовий ринок і вирощує банани, цитрусові, каву, какао, цукрову тростину, бавовну

• 2/3 продукції виробляється в Бразилії, Мексиці й Арґентині • Переважає екстенсивне тваринництво м’ясного напрямку • Свинарство (10  % світового поголів’я) • Тонкорунне та напівтонкорунне вівчарство • Недостатня власна кормова база

Загальна характеристика країн Африки • Площа — 30,3 млн км2 (22,3  % площі світу) • Населення — 885 млн осіб (14  % населення Землі) • Середній ВВП на душу населення ≈ 720  дол.

• ВВП на душу населення у ПА у  нафто­ видобувних країнах ≈ 8000 — 10  000 дол. • ВВП на душу населення у найменш розвинених країнах (їх кількість становить 32) ≈ 100 — 200 дол.

Країни Африки

53 суверенні держави За формою правління Респуб­ ліки  — 50

За формою адміні­стратив­ но-територіального устрою

Конституційні монар- Унітархії — 3 (Марокко, Ле- ні  — 50 сото, Свазіленд)

Розташування у Північній і Південнaій півкулях майже симетрично до екватора

П’ять залежних територій

Федерації  — 3 (Ніґерія, Ефіопія, ПА)

Вихід до Атлантичного океану на заході, Середземного моря — на півночі, Червоного моря — на північному сході, Індійського океану — на сході

• • • • •

Острів Св. Єлени (Вел. Бр.) Острів Реюньон (Фр.) Острів Майотта (Фр.) Сеута і Мелілья (Ісп.) Західна Сахара (Мар.)

Загальна протяжність берегової лінії понад 30 тис. км, але зручних бухт для будівництва портів небагато

Головні риси ЕГП регіону

Близькість Північної Аф- Наявність Суецького кана- Близькість до політич- 14 країн Африки до потужного еконо- лу — стратегічно важли- но нестабільного регі- рики не мають мічного регіону  — Західної вого транспортного об’єкту ону (Близького Сходу) виходу до моря Європи

www.e-ranok.com.ua

—  179  —

комплексне видання з географії

Поверхня материка слабко розчленована; переважають рівнини, плато, плоскогір’я, нагір’я

Різноманітні кліматичні умови; найжаркіший материк: улітку середні температури складають +25...+30  °С, узимку — +10...+25  °С. Опади нерівномірні: в екваторіальних областях — 1500—4000 мм/рік, у пустельних — 100 мм/рік і менше

довідник

30  % світових запасів корисних копалин. 1-ше місце за запасами золота, бокситів, алмазів, мангану, хрому; 2-ге місце — за запасами міді, урану, берилію, графіту; 3-тє місце  — за запасами нафти, газу, ртуті, залізної руди

Природно-ресурсний потенціал

Значні водні ресурси розміщені нерівномірно; великі запаси підземних вод

Ґрунти різноманітні, але більшість із них має невисоку родючість і швидко деградує

Раси: європеоїдна (Північна Африка), негроїдна (на південь від Сахари), монголоїдна (о. Мадаґаскар)

10  % площі лісових масивів світу; 17  % світових запасів деревини; зосереджені в  екваторіальних широтах

Значний рекреаційний потенціал  — історико-культурні цінності (Єгипет, Лівія та ін.), національні парки (Кенія, Танзанія та ін.), гірські ландшафти (Атлаські гори) — використовується недостатньо через низький рівень розвитку сфери обслуговування

Високі темпи природного приросту; 44  % населення  — діти і підлітки; ЕАН  — 34  %

Нерівномірність розміщення: показник густоти коливається від 0,5 осіб/км2 (Намібія) до 490 (о. Маврикій); у дельті Нілу — до 1300 осіб/км2; середня густота — 23,1 осіб/км2

Загальні риси населення

Середній рівень урбанізації  — 43  %; щорічний приріст міського населення 4—6  %

Основні групи релігійних вірувань — місцеві традиційні релігії, іслам, християнство

Мала середня тривалість життя: чоловіки — 49  років, жінки — 52  роки

Господарство країн Африки Загальні риси господарства

Багатоукладність, переважання нату­ раль­ного господарства і  кустар­н их ремесел Не відповідає вимогам сучасного економічного розвитку

Низький рівень розвит­ ку (2  % сукупного ВВП країн світу)

Вузька спеціалізація (за виключенням ПА, Марокко, Тунісу та ін.)

Переважання екстенсивного сільського господарства і видобувної промисловості

Наслідки колонізації у територіальній структурі (внутрішні райони спеціалізації пов’язані з  портами)

Перешкоджає господарському осво- Найгостріша проблема транспорту єнню нових районів і розробці нопостає перед країнами, які не мавих родовищ корисних копалин ють виходу до моря Загальні проблеми транспорту країн Африки

У регіоні ще є райони, які не мають транспорту взагалі

Через низький економічний розвиток країни Африки не можуть забезпечити будівництво нових шляхів і  модернізацію транспорту

Транспортні шляхи, як правило, ведуть від районів виробництва експортної сировини до морських портів

www.e-ranok.com.ua

—  180  —

Довідник

комплексне видання з географії

Гірничовидобувна

Хімічна

Металургія

Машинобудування

• 25  % ВВП регіону; 55  %  — загального експорту • Експортуються нафта (Ніґерія, Лівія, Алжир, Ґабон), уранові руди (ПА, Ніґер, Ґабон, Намібія), залізні руди (країни Північної Африки), манґанові руди (ПА, Ґабон, Марокко, Заїр), хромові руди (ПА, Зімбабве), мідні руди (Замбія, Заїр), боксити (країни Західної Африки, особливо Ґвінея), золото (ПА, Зімбабве, Танзанія, Заїр), платина (ПА), алмази (Заїр, Ботсвана, ПА), фосфорити (країни Північної Африки)

• Має багатий ресурсний потенціал • Більша частина продукції виробляється в країнах Північної Африки • Найкраще розвинені виробництво мінеральних добрив і промисловість органічного синтезу

• Багаті сировинні ресурси, низький рівень розвитку • Чорна металургія розвинута в ПА та країнах Північної Африки • Кольорова металургія у Заїр та Замбії (мідь), Ґвінеї, Гані та Камеруні (глинозем і алюміній)

• 1  % світового виробництва продукції машинобудування • Представлене переважно складальними заводами з випуску велосипедів, радіо­апаратури, автомобілей, електроприладів • ПА — єдина країна в регіоні, у якій розвиваються майже всі галузі машинобудування

Промисловість

Енергетика

Лісова

Легка

Харчова

• Розвинена слабко; головний енергоресурс  — нафта • У загальному енергоспоживанні 60  % припадає на деревне паливо (у найменш розвинених країнах  — до 90  %); ГЕС — 51,4  %, ТЕС  — 48,6  %

Розвивається в країнах Екваторіальної Африки

• Провідне місце посідає текстиль­на, яка розвивається на власній сировині; найбільш розвинена в  країнах Північної Африки • Багато кустарних і дрібних підприємств

• 20—40  % у структурі валової продукції промисловості країн регіону • Виділяють галузі, пов’язані з переробкою сільськогосподарської продукції на експорт, галузі, які працюють на внутрішній ринок (борошномельна, м’ясо-молочна, консервна)

Сільське господарство

• Зайнято 65  % працюючих (у найменш розвинених країнах — 90  %) • Сільське господарство розвивається переважно екстенсивним шляхом. Більша частина земель обробляється без використання будь-якої техніки Рослинництво

Тваринництво

• Провідне місце у галузевій структурі: 60—80  % питомої ваги в сільському господарстві більшості країн • Споживче (натуральне): маніока, ямс, батат, просо, сорґо, кукурудза, пшениця, рис • Експортне (товарне): цитрусові, маслини, овочі, фініки, боби, какао, арахіс, кава, чай, бавовник, кокоси, банани, цукрова тростина, кориця, ваніль та ін.

• Екстенсивний характер і низька продуктивність • Відсутність сучасної кормової бази • Відгінно-пасовищні, напівкочові, кочові скотарство, вівчарство, верблюдівництво • Незабезпечення потреб населення у м’ясо-молочних продуктах

www.e-ranok.com.ua

—  181  —

комплексне видання з географії

довідник

Загальна характеристика країн Австралії та Океанії Австралія (Австралійський Союз) • Площа — 7682,3 тис. км2 (6-те місце серед держав світу) • Населення — 20,1 млн осіб (50-те місце) • ВВП (2006  р.) — 670 млрд дол. (16-те місце)

• ВВП на душу населення — 33 037 дол. (18те місце) • Державний лад: федеративна парламентська держава у складі Співдружності

Головні особливості ЕГП

Займає територію цілого материка, повністю розташованого у Південній півкулі

Віддалена від інших ре­ гіонів світу: на 3,5  тис.  км від країн Південно-Східної Азії, на 11—15 тис. км від Америки, на 21 тис. км від Європи

Північні і східні береги омивають води Тихого океану, західні і південні — Індійського

Мінеральні

Входить до складу Співдружності: формально главою держави є британська королева, фактичним керівником  — прем’єрміністр

Рекреаційні

Залізні руді, нікель, свинець, • Екологічного напрямку (національні парки, ліси Тас­ма­нії, цинк, срібло, золото, мідь, боксити, унікальна флора і фауна; 11 об’єктів із переліку ЮНЕСКО) кам’яне вугілля, уранові руди • Пляжно-курортного напрямку (східне узбережжя) Природні ресурси

Водні

Земельні

Лісові

60  % території — безстічні райони; найбільша річка — Муррей, значні запаси підземних вод

Ґрунти різноманітні, але загальна площа родючих земель незначна; придатними для користування є 10  % території; найбільш поширені червонобурі, коричневі, сіро-коричневі ґрунти

Ліси займають 4  % території країни; зосереджені переважно на схилах Великого Вододільного хребта

Природні умови

Рельєф

Клімат

Переважно рівнинний; гори займають 5  % території, простягаються вздовж східного узбережжя (Великий Вододільний хребет, Австралійські Альпи), на заході — Західне плато з невисокими горами

• Найпосушливіший континент світу: близько 40  % території — пустелі, у яких опадів менше ніж 250 мм/рік • Середня температура: липня — +12...+28  °С, січня  — +20...+30  °С • На південному сході і південному заході клімат наближений до середземноморського Населення

• • • •

Густота — 3,8 особи/км (186-те місце) Народжуваність — 13,0 ‰ Смертність — 7,0 ‰ Природний приріст — 6,0 ‰ 2

• •

Тривалість життя: чоловіки — 76,9  року жінки — 82,7  року Міське населення — 86  %

www.e-ranok.com.ua

—  182  —

Довідник

комплексне видання з географії

Структура зайнятості населення

Господарство Австралії

вості у ВВП. Це пояснюється тим, що промисловість країни довгий час була орієнтована на внутрішній ринок. Із 70-х рр. ХХ ст. почалася структурна перебудова господарства в бік орієнтації на зовнішній ринок. Ставку було зроблено на галузі, пов’язані з переробкою сировини, що визначалося наявністю дуже багатих природних ресурсів.

Австралія є високорозвиненою індустріальноаграрною країною, яка входить до двадцятки економічно розвинених країн світу. У  структурі господарства провідну роль відіграє обробна промисловість. У світовій торгівлі краї­на має аграрно-сировинну спеціалізацію. Австралія поступається іншим розвиненим країнам за питомою вагою обробної промисло-

Гірничовидобувна

Енергетика

Металургія

Машинобудування

• Видобуток бокситів, залізної та манганової руд, урану, титанових руд, кам’яного вугілля • 33  % світового видобутку коштовного каміння (чорних опалів, сапфірів, топазів), 30  % світового виробництва алмазів • 14  % світового видобутку урану • 13  % світового видобутку золота • Нафтовидобування забезпечує 2/3 власних потреб

• Високий рівень виробництва електроенергії (10  тис. кВт/ год на одного жителя) • ТЕС   — 90  % (на бурому вугіллі), ГЕС  — 10  % (на гірських річках)

• Чорна металургія має необмежені можливості для розвитку • Обсяги виплавки сталі і чавуну становлять 6—7 млн т • Найстарішою галуззю кольорової металургії є виробництво свинцю і цинку • Алюмінієва промисловість (повний цикл) дає 7,2  % світового виробництва (5-те місце) • Виплавляється мідь

• 1-ше місце за вартістю промислової продукції • Автомобіле­буду­ вання (переваж­но японські й  американські корпорації), суднобудування, виробництво сільськогосподарських машин (переважно американські корпорації), залізничних вагонів і локомотивів

Структура промисловості

Хімічна • Провідною галуззю є нафтохімія • Розвинене виробництво сірчаної кислоти, мінеральних добрив, суперфосфату, отрутохімікатів, пластмас і синтетичних смол (на імпортній сировині)

Легка

Харчова

Найбільш розвинена текстильна, представлені швейна, шкіряна, взуттєва

Базується на власній сировині, орієнтується на експорт м’ясо-консервної та цукрової продукції

www.e-ranok.com.ua

—  183  —

комплексне видання з географії

довідник

Сільське господарство

• Сільське господарство не лише повністю забезпечує основні потреби країни, а й спрямовує на зовнішній ринок близько 75  % обсягу своєї продукції • Сільськогосподарські товари забезпечують 40—50  % усіх експортних прибутків країни • Переважають великі землеволодіння Тваринництво

Рослинництво

• Провідна галузь — пасовищне вівчарство м’ясного напрямку (12  % світового поголів’я овець) • Скотарство молочного напрямку • Птахівництво • Верблюдівництво (у пустельних районах)

• Зернові (пшениця, ячмінь, овес, рис) • Технічні (цукрова тростина) • Садівництво (цитрусові, персики, абрикоси, ананаси, манго, банани) • Овочівництво • Виноградарство

Транспорт

Морський (здійснюються всі експортноімпортні зв’язки; використовуються судна іноземних компаній)

Залізничний (використовується для перевезень сировини від місць видобутку до морських портів)

Автомобільний (основні пасажироперевезення; за кількістю автомобілів на 1 тис. жителів (647) займає одне з перших місць у світі)

Повітряний (здійснює внутрішні пасажироперевезення і міжнародне сполучення)

Океанія • Океанія — це макрорегіон, який формують острови південно-західної і центральної частини Тихого океану. Океанія налічує понад 10 тис. островів, більшість із яких згрупована в  архіпелаги

• Площа — 805 тис. км2 • Населення — 12 млн осіб • Держав — 12, залежних територій — 20

Держави Океанії Держава

Площа, тис. км2

Населення, тис. осіб

ВВП на душу населення, дол.

Вануату

11,9

225

2970

Західне Самоа

2,8

189

5400

Кірибаті

0,81

98

890

Маршаллові острови

0,18

71

1780

Науру

0,21

15

5150

Палау

0,49

24

9160

Папуа-Нова Ґвінея

462,8

7,2

2500

Соломонові Острови

28,4

870

2120

Тонґа

0,75

112

2250

Тувалу

0,26

12,7

1200

Федеративні Штати Мікронезії

0,7

141

2010

Фіджі

18,3

890

5700

www.e-ranok.com.ua

—  184  —

Довідник

комплексне видання з географії

Історико-етнографічні частини

Меланезія • • • • • •

Острови Нової Каледонії Архіпелаг Бісмарка Острови Д’Антркасто Архіпелаг Луїзіада Папуа-Нова Ґвінея

· Соломонові острови · Острови Санта-Крус · Нові Гебріди

Мікронезія

Полінезія

• Маріанські і Маршаллові острови • Острови Кірибаті • Каролінські острови

• Гавайські острови • Острови Самоа • Острови Тонґа • Острови Фран­цузької Полінезії • Острови Пасхи

Природно-ресурсний потенціал

Континентальні острови переважно гористі, сильно розчленовані; чимало островів — діючі вулкани

Клімат океанічний; часті тайфуни; річні амплітуди температури незначні

Континентальні острови багаті на цинк, мідь, золото, свинець, срібло, платину; найбагатшою на мінеральні ресурси є Нова Каледонія (одне з найбільших родовищ нікелю у світі)

Ґрунти різноманітні: на коралових островах  — малородючі, на вулканічних  — червоні та червоно-бурі, на континентальних — родючі тропічні ґрунти

Рослинний світ багатий і різноманітний; тваринний світ — збіднений і ендемічний

Загальні риси населення

Традиційний тип відтворення (природний Різноманітний національний склад (папуаси, канаприріст 20—35  ‰) ки, меланезійці, полінезійці та ін.) Загальні риси господарства

Незначна Низький ріроль у світо- вень економічвій економіці ного розвитку

Економічна залеж- Міжнародна спеціалізація — копра, троність від колишпічні фрукти, кава, видобуток окремих ніх метрополій видів корисних копалин, туризм

www.e-ranok.com.ua

ЧАСТИНА

ІІ

ТИПОВІ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ • Загальна географія • Географія материків і океанів • Географія України • Економічна і соціальна географія світу

www.e-ranok.com.ua

Характеристика тесту з географії

Зміст тесту визначається на основі Програми зовнішнього незалежного оцінювання з географії, затвердженої Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України наказом № 946 від 09.08.2011 р. Тест із географії складається із завдань п’яти форм: 1. Завдання з вибором однієї правильної відповіді. До кожного із завдань пропонується чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Завдання вважається виконаним, якщо учасник вибрав та позначив правильну відповідь у бланку відповідей А. 2. Завдання на встановлення відповідності. До кожного завдання у двох колонках подано інформацію, яку позначено цифрами (ліворуч) і буквами (праворуч). Виконуючи завдання, необхідно встановити відповідність інформації, позначеної цифрами і буквами (утворити логічні пари). 3. Завдання на встановлення правильної послідовності. У завданні пропонується розташувати факти, події, об’єкти позначені буквами, у певній послідовності, де перші факт, подія, об’єкт мають відповідати цифрі 1, другі — 2, треті — 3, четверті — 4. 4. Завдання множинного вибору з короткою відповіддю. До кожного із завдань пропонується шість варіантів відповіді, серед яких три правильні. Завдання вважається виконаним, якщо учасник вибрав та за-

писав правильні три цифри (від 1 до 6) у бланку відповідей. 5. Завдання відкритої форми з короткою відповіддю. Числову відповідь необхідно вписати до бланку відповідей. Завдання вважається виконаним, якщо у бланку А записана правильна відповідь. Розв’язання завдань у чернетці не перевіряються і до уваги не беруться. Композиція завдань у тесті ґрунтується на таких засадах: 1. Завдання розташовуються за формами: з вибором однієї правильної відповіді, на встановлення відповідності, на встановлення правильної послідовності, множинного вибору з короткою відповіддю, відкриті завдання з короткою відповіддю. Це пояснюється специфікою роботи з кожною формою та технологічними аспектами їх комп’ютерної обробки. 2. Завдання в межах кожної з форм розташовуються в логічній послідовності за змістовими блоками, що зазначені в Програмі зовнішнього незалежного оцінювання з географії. 3. Кількість завдань з географії України є більшою, ніж із загальної географії та географії материків і океанів, економічної і соціальної географії світу (чинниками є час, відведений на вивчення, та обсяг матеріалу, що вивчається у шкільних курсах).

www.e-ranok.com.ua

Загальна географія

Географія як наука, розвиток географічних досліджень Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Предметом вивчення якої науки є особливості й закономірності просторової (територіальної) організації суспільства? А картографії Б фізичної географії В геоекології Г соціально-економічної географії 2. Укажіть назву науки, що досліджує повітряну оболонку Землі й процеси, що в ній відбуваються. А країнознавство Б кліматологія В метеорологія Г геоморфологія 3. Об’єкт вивчення географії — це: А населення Землі Б географічна оболонка В природа Землі Г господарська діяльність населення Землі

Б

В

Г

1 А Б В Г Д

1 2 3А 2 4

Б

В

Г

А Б Б В В ГГ Д А

1 2 3А 3 4

Б

В

Г

А Б Б В В ГГ Д А

4. Укажіть ім’я мандрівника, який відкрив морський шлях до Індії через Атлантичний та Індійський океани. А Дж. Кук Б Х. Колумб В Васко да Ґама Г Ф. Маґеллан 5. Укажіть ім’я мандрівника, маршрут подорожі якого зображено на картосхемі. А Марко Поло Б Ф. Маґеллан В Ібн Баттута Г Васко да Ґама

А

Венеція

Чжунду Пекін

Стамбул Тебриз

Кашґар Керман Акра Басра Ормуз Маскат

1 2А 4 3 4

Б

В

Г

А Б В Г Д А Б В Г

1 21 32А 3 5 4 4

Б

В

Г

А Б Б В В ГГ Д А

Нанкін

1 2 3 4

Ханчжоу

Калкут Малакка

А Б В Г

1А Б В Г 2 6 3 4 А Б В Г Д 1 2 www.e-ranok.com.ua 3 4

6. Укажіть ім’я мандрівника, який першим досяг Південного полюса. А Р. Скотт Б Р. Пірі В Р. Амундсен Г Ф. Нансен 187

Типові тестові завдання

А

Б

В

Г

—  188  —

Географія. комплексне видання

Завдання на встановлення відповідності А Б В Г Д 7

1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3 4А

Б

В

Г

А Б В Г Д 8

1 2 3 4 А Б В Г

9

1 2А Б В Г 3 4 А Б В Г Д 1 2 3 4 А Б В Г

1А Б В Г 2 3 4 А Б В Г Д 1 2 3 4 А Б В Г 10

1 2 3 4

7. Установіть відповідність між етапами географічного пізнання Землі та їх характерними рисами. 1 Давній етап А великих успіхів у мореплаванні досягли 2 Середні віки вікінги (нормани) 3 Епоха Великих Б було здійснено перше кругосвітнє плагео­графічних відвання криттів В в організації географічних експедицій 4 Новий час велику роль відігравали географічні товариства Г давні фінікійці здійснили подорож до Африки Д для вивчення Землі географи активно використовують можливості космічної техніки 8. Установіть відповідність між іменами землепроходців та їхніми досягненнями. 1 І. Москвітін А відкрив протоку, що відокремлює Євра2 С. Дежньов зію від Америки 3 В. Атласов Б зібрав відомості про вулкани, клімат 4 Є. Хабаров і населення півострова Камчатка В уперше досліджував озеро Байкал, виконав першу зйомку басейну річки Анадир Г дослідив береги річки Амур Д дослідив узбережжя Охотського моря 9. Установіть відповідність між іменами українських учених-географів та їх внеском у розвиток науки. 1 С. Рудницький А очолював наукові геоботанічні експеди2 Д. Воблий ції до Карпат, Молдавії, Південної Аме3 П. Тутковський рики, на Поділля, Кавказ 4 В. Кубійович Б займався питаннями економічного районування, комплексного розвитку економіки України В зробив внесок у вивчення четвертинної геології й геоморфології Г досліджував життя населення та особливості розвитку господарства Карпат Д керував експедиційними роботами в При­ дні­пров’ї й Донбасі, брав участь у створенні першої української енциклопедії Завдання на встановлення послідовності 10. Установіть хронологічну послідовність здійснення географічних відкриттів і досягнень Нового часу. А досягнення Південного полюса Б відкриття Антарктиди В три кругосвітні подорожі Дж. Кука Г відкриття Північно-західного проходу з Атлантичного до Тихого океану через моря й протоки Канадського Арктичного архіпелагу

www.e-ranok.com.ua

А Б В Г Д А Б В Г Д

Географія. комплексне видання

—  189  —

11. Розташуйте імена видатних мореплавців епохи Великих географічних відкриттів у хронологічному порядку здійснених ними плавань. А Васко да Ґама Б Ф. Маґеллан В Ф. Дрейк Г Х. Колумб

1 12 23 Типові 3 4тестові завдання А Б В Г 4

А Б В Г А Б В Г 11 1 А Б В Г Д

12 12 3 23 4 34 4А Б

Завдання множинного вибору з короткою відповіддю 12. Укажіть три досягнення Х. Колумба. 1 відкрив Антарктиду 2 використав під час мандрівки дію пасатів 3 відкрив шлях до Америки 4 довів, що Земля має форму кулі 5 здійснив чотири подорожі через Атлантичний океан 6 першим перетнув Тихий океан

12

13. Укажіть назви трьох традиційних географічних методів досліджень (на відміну від загальнонаукових). 1 картографічний 2 описовий 3 статистичний 4 порівняльно-географічний 5 математичний 6 комп’ютерного моделювання 14. Укажіть три твердження, що правильно характеризують досягнення картографів. 1 Ератосфен використав сітку, що складається з прообразів сучасних меридіанів і паралелей 2 Г. Меркатор створив першу карту 3 Страбон уперше використав масштаб 4 М. Бехайм створив перший відомий нам глобус 5 К. Птолемей у праці «Географія» використав понад 20 карт, у тому числі карту світу 6 Гекатей створив карту Африки

В Г А Б В Г

1 А Б В Г Д 2 13 24 3 4

13

А Б В Г

1 2 3 4 14

Земля в космічному просторі Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Укажіть умовні точки або лінії, через які проходить вісь обертання Землі. А географічні полюси Б магнітні полюси В екватор Г тропіки 2. Укажіть часовий пояс, час якого діє взимку в Україні. А перший Б другий В третій Г четвертий

А

Б

В

Г

1 А Б В Г Д

1 2 3А 2 4

Б

В

Г

А Б Б В В ГГ Д А

1 2 www.e-ranok.com.ua 3 4

Типові тестові завдання

А

Б

В

Г

3 А Б В Г Д

4

5

6

1 2 3 А 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 12 23 34 А 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 12 23 34 4А

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 12 23 34 А 4

Б

В

Г

АА ББ ВВ ГГ Д 7

11 22 33 44 А

8

Б В Г А Б В Г

1 2 А Б В Г Д 3 1 24 3 4 А Б В Г

1 2 3 4

—  190  —

Географія. комплексне видання

3. Як називають територію Землі, яка розташована в напрямку на південь від Південного полярного кола? А тропічний (жаркий) пояс Б південний полярний (холодний) пояс В південний помірний пояс Г північний полярний (холодний) пояс 4. Якою є особливість видимого положення Сонця в Південній півкулі в день зимового сонцестояння в напрямку на південь від полярного кола? А не сходить Б перебуває під прямим кутом В перебуває під кутом 45° Г не заходить 5. Укажіть назву уявної лінії, що позначена на рисунку знаком питання. А екватор Б тропік В Південне полярне коло Г Північне полярне коло

?

6. Укажіть пояс, у якому відбувається зміна чотирьох пор року. А тропічний (жаркий) Б південний полярний (холодний) В північний помірний Г північний полярний (холодний)

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між характеристиками рухів Землі й періодами. 1 Земля робить повний оберт навколо Сонця А 1 год 2 Земля робить повний оберт навколо своєї осі Б 365 діб 6 год 3 Земля робить повний оберт навколо своєї осі на 15° В 4 хв 4 Земля робить повний оберт навколо своєї осі на 1° Г 6 хв Д 24 год

8. Установіть відповідність між назвами планет та їхніми характеристиками. 1 Земля А вісь обертання планети нахилена до площини 2 Венера екліптики під кутом 66°33′ 3 Меркурій Б має велике пласке кільце, яке майже нерозривне з планетою 4 Юпітер В єдина планета Сонячної системи, власне обертання якої є протилежним напрямку її руху навколо Сонця Г навколо планети обертаються два супутники: Фобос (Страх) і Деймос (Жах) Д планета отримує найбільше енергії від Сонця

www.e-ranok.com.ua

А Географія. комплексне видання

—  191  —

Б

В

Г

Типові тестові завдання

9. Установіть відповідність між датами й положенням Сонця над горизонтом. 1 22 грудня, день зимоА Сонце перебуває в зеніті над паравого сонцестояння леллю 23°27′ пн. ш. 2 22 червня, день літБ Сонце перебуває в зеніті над паранього сонцестояння леллю 23°27′ пд. ш. 3 21 березня, день весВ Сонці перебуває в зеніті над паралелняного рівнодення лю 63°27′ пд. ш. Г Сонце перебуває в зеніті над екватором Завдання на встановлення послідовності 10. Розташуйте назви країн у порядку їх віддаленості від нульового часового поясу. А Словаччина Б Японія В Україна Г Індія 11. Установіть послідовність планет у порядку віддаленості їх орбіт від Сонця. А Марс Б Нептун В Сатурн Г Уран

А Б В Г Д

1А Б В Г 2 3 4 А Б В Г Д 1 А Б В Г 2 1А Б В Г А3 Б В Г 42 3 А А Б Б В В ГГ Д 4 А Б В Г Д 10 1 1 2 2 3 3 4 4 9

А Б В Г А Б В Г

11

1 1 2 2А Б 3 3 4 4

Завдання множинного вибору з короткою відповіддю

В

Г

А Б В Г Д

12. Укажіть три правильні характеристики Сонячної системи. 1 до складу Сонячної системи входить Сонце, великі планети разом зі своїми супутниками; безліч малих планет — астероїдів; комети й метеорні тіла 2 орбіти більшості астероїдів розташовані між Юпітером і Сатурном, утворюючи своєрідний «пояс» 3 планети — це значні за розмірами небесні тіла кулеподібної форми, що випромінюють світло 4 усі великі планети обертаються навколо своєї осі та рухаються по орбіті навколо Сонця 5 комети рухаються навколо Сонця по дуже витягнених орбітах 6 метеори — це великі небесні тіла 13. Які три основні дії необхідно виконати для орієнтування за Полярною зорею? 1 відкласти на лінії сім разів відстань, яка дорівнює відстані між двома крайніми зорями Великого Возу 2 провести уявну лінію через дві крайні зорі «ковша» 3 знайти Малий Віз 4 провести уявну лінію через три зорі «ковша» 5 знайти Великий Віз 6 відкласти на лінії п’ять разів відстань, яка дорівнює відстані між двома крайніми зорями Великого Возу Завдання відкритої форми з короткою відповіддю 14. Середній радіус Сонця становить 696 000 км, Землі — 6371 км. Уявімо наше світило у вигляді кулі діаметром 44 см. Чому тоді дорівнюватиме діаметр Землі (результат округліть до цілого числа)?

1 2 3 4

12

А А ББ ВВ Г Г

1 2 А Б В Г Д 3 1 4 2 3 13 4 А Б В Г

1 2 3 4

14

www.e-ranok.com.ua

Типові тестові завдання

—  192  —

Географія. комплексне видання

Способи зображення Землі Завдання з вибором однієї правильної відповіді А

Б

В

Г

1 А Б В Г Д

1 2 3 4А

Б

В

Г

2

А Б В Г

3

1 А Б В Г Д 12 23А Б В Г 34 4 А Б В Г Д А Б В Г

11 22 33А 4 4 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 1 2 2А 3 5 3 4 4 1 21 32 43 4 1 2 3 4

Б

В

Г

А Б В Г Д А Б В Г

А Б В Г

А

Б

В

Г

6 А Б В Г Д

1 2 3 4

1. Укажіть правильне визначення поняття «паралель». А умовні лінії, що з’єднують за найкоротшою відстанню два географічні полюси Землі Б умовна лінія, проведена паралельно екватору В умовна лінія, що позначає межі годинних поясів Г умовна лінія, що з’єднує точки з однаковою абсолютною висотою 2. Укажіть ознаку, за якою карта відрізняється від плану місцевості. 120,7 А передає земну поверхню в масштабі Б використовує умовні знаки (позначення) В ураховує кулястість (кривизну) земної поверхні Г використовується в практичній діяльності 156

3. Укажіть відносну висоту пагорба, зображеного на рисунку. А 52,3 м Б 46,3 м В 56,3 м Г 42,5 м 5

14

4. Який об’єкт позначають наведеним умовним знаком? А яр Б западину В пагорб Г джерело 5. Укажіть правильне твердження, що характеризує взаємне розташування об’єктів, позначених на фрагменті плану місцевості. А джерело Біле розташоване на південь від шосе й на захід від польової дороги Б колодязь розташований на півПн ніч від джерела Біле й на захід Пд від шосе В шосе проходить на південь від позначки висоти 151,8 м і на захід від джерела Біле Г позначка висоти 151,8 м розташована на схід від колодязя й на північ від шосе 6. Укажіть числовий масштаб, який відповідає наведеному лінійному масштабу. А 1 : 20 200 0 200 400 600 800 м Б 1 : 2000 В 1 : 200 000 Г 1 : 20 000

www.e-ranok.com.ua

Географія. комплексне видання

—  193  —

Типові тестові завдання

А

Б

В

Г

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між наведеними умовними знаками й об’єктами, зображеними за їх допомогою.

А Б В Г Д 7

А шосе Б колодязь В школа Г луки Д залізниця

1   2

1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3 4

3   4

А

8. Установіть відповідність між групами умовних знаків та їх характеристиками. А використовуються для пояснення особливос1 контурні тей географічних об’єктів (призначення, окре2 значкові мі характеристики) 3 лінійні Б використовуються для зображення великих 4 пояснюючі за площею об’єктів, які виділяють кольором, штрихуванням або умовними знаками В є зібранням умовних знаків і пояснень до карти Г зображують об’єкти, які не можна показати в масштабі; за формою бувають геометричні, буквені й наочні Д зображують об’єкти лінійної протяжності

9. Установіть відповідність між назвами об’єктів і умовними знаками з легенди географічної карти, за допомогою яких вони відображені. 1 2 3 4

болото місто кордон водосховище

А

Б

В

Г

А Б В Г Д 8

1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3 4 А

Б

В

Г

А Б В Г Д 9

1 2 3 4 А Б В Г

Б В

1 2 3 4

Г Д

www.e-ranok.com.ua

А Б В Г Д

1 2 3 4

—  194  —

Типові тестові завдання

Завдання на встановлення послідовності 10. Розташуйте фрагменти карт залежно від деталізації, із якою вони передають земну поверхню.

А Б В Г 10

1 2 3А 4 А

Б

В

Г

А Б БВВ ГГ Д

1 2 3А Б 14 2 А 3 11 1 4 2 А А ББ 3 14 2 А Б 3 1 4 2 3 12 4

В Г Д

Б В Г

ВВ Г Г

Б

А

Б

В

Г

11. Розташуйте масштаби в порядку зменшення деталізації зображення. А 1 : 150 Б в 1 см 300 м В 1 : 600 000 Г в 1 см 3000 м

В Г Д Завдання множинного вибору з короткою відповіддю

А Б В Г

1 2А 3 4

Географія. комплексне видання

В

Г

12. Які три риси схожості існують між планом місцевості й картою? 1 однакове охоплення території 2 використання ізоліній для відображення рельєфу 3 мають спотворення 4 використовують градусну сітку 5 відображують земну поверхню 6 виконані в масштабі

А Б В Г Д

1 2 3 4

13

А Б В Г

1 2 3 4

13. Укажіть три правильні характеристики градусної сітки. 1 меридіани — це умовні лінії, що за найкоротшою відстанню з’єд­нують два географічні полюси Землі: Північний і Південний 2 на глобусі й карті паралель позначає напрямок «Захід—Схід» 3 меридіани — це умовні лінії, що за найкоротшою відстанню з’єднують два магнітні полюси Землі: Північний і Південний 4 меридіани та паралелі перетинаються, утворюючи градусну сітку 5 на глобусі й карті меридіан позначає напрямок «Північ—Захід» 6 паралелі — це умовні лінії, паралельні нульовому меридіану

Завдання відкритої форми з короткою відповіддю 14

14. Визначте числовий масштаб карти, якщо відомо, що дійсна відстань на місцевості в 1000 км на карті становить 5 см.

www.e-ranok.com.ua

—  195  —

Географія. комплексне видання

Типові тестові завдання

Географічна оболонка та її складові Літосфера і рельєф Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. На яку внутрішню частину Землі припадає найбільша частина її об’єму? А мантію Б земну кору В літосферу Г ядро 2. Укажіть назви материків, які утворилися в результаті розколу Лавразії. А Євразія, Північна Америка й Африка Б Південна Америка, Африка й Австралія В Євразія й Північна Америка Г Південна Америка, Африка, Австралія й Антарктида. 3. У результаті яких процесів утворюються метаморфічні гірські породи? А перетворення гірських порід у глибинних зонах земної кори Б застигання й кристалізації магми В випадіння в осад (відкладення) речовин, розчинених у водах океанів Г нагромадження решток відмерлих організмів 4. Укажіть назву старих гір. А Гімалаї Б Карпати В Анди Г Урал 5. Укажіть назву літосферної плити, яка зображена на фрагменті контурної карти. А Карибська Б Тихоокеанська В Індо-Австралійська Г Кокос 6. Укажіть назву найбільшої рівнини світу. А Індо-Ґанґська Б Амазонська В Східноєвропейська Г Західносибірська

В

А Г

1 2 3 4

океанічний жолоб глибоководна рівнина (улоговина) підводний хребет материковий схил

Б

В

Г

1 А Б В Г Д

1 2А 2 3 4

Б

В

Г

А Б В Г Д 1 А Б В Г 21А Б В Г

32 43 А 4 1 А 21А 2 4 3 43 А 4 1 А 21А 2 5 3 3 4 А 4 1 А 21 32 43А 6 4 3

Б В Г Д Б В Г Б В Г

Б В Г Д Б В Г Б В Г

Б В Г Д Б В Г

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д 1 12 А Б В Г

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між об’єктами, позначеними на схемі буквами, і їх назвами. Б

А

23 34 А Б В Г Д 4 7 1 2А Б В Г 13 24 3 А Б В Г 4 1 2 3 4

www.e-ranok.com.ua

А

Б

В

Г

Типові тестові завдання

А Б В Г Д 8

1 2 3 4 А Б В Г

1А Б В Г 2 3А Б В Г 4 А Б В Г Д 9 1 2 А Б В Г Д 1 3 2 4 А АБ БВ В Г Г 3 А Б В Г 4 1 АА ББ А БВ В ВГ ГГД Д 2 10 1 1 3 2 2 4 33 4 4 А

11 1

2 3 14

А АБ БВ ВГ Г Б В Г

1 2 А Б В Г Д 3 4

2 12 3 4 А Б В Г

1 2 3 4 13

—  196  — 8. Установіть відповідність між назвами географічних об’єктів, та буквами, якими їх позначено на картосхемі. 1 Гімалаї 2 Великий Вододільний хребет 3 Східноафриканське плоско­ гір’я 4 Анди

Географія. комплексне видання

Д

Б Г В

А

9. Установіть відповідність між назвами літосферних плит і рівнинами, які розташовані в їх межах. 1 Африканська А Великі рівнини 2 Індо-Австра­лійська Б плоскогір’я Декан 3 Євразійська В Амазонська низовина 4 Південноамериканська Г Східноафриканське плоскогір’я Д Західносибірська рівнина Завдання на встановлення послідовності 10. Установіть послідовність розташування внутрішніх частин Землі (починаючи від поверхні планети). А зовнішнє ядро Б верхня мантія В внутрішнє ядро Г земна кора 11. Розташуйте назви гір у порядку зменшення висот їх найвищих вершин. А Тянь-Шань Б Кримські гори В Карпати Г Кавказ Завдання множинного вибору з короткою відповіддю 12. Укажіть три правильні характеристики магматизму. 1 розрізняють поверхневий (вулканізм) і внутрішній магматизм 2 причиною магматизму є дія зовнішніх сил Землі 3 вулкани утворюються з лави, що надходить на поверхню й застигає, а також із викинутого уламкового матеріалу 4 магма являє собою розплавлену масу, що утворюється у приповерховій зоні Землі 5 найбільше діючих вулканів розташовано на давніх платформах 6 у багатьох районах вулканізму зустрічаються гарячі джерела й гейзери 13. Укажіть три основні етапи процесу утворення яру. 1 під час повені вода підтоплює велику територію 2 річка формує русло 3 утворюється яр, що може збільшуватися біля вершини 4 струмки води, стікаючи схилом, зливаються й утворюють невелике довгасте поглиблення — борозну 5 струмочки утворюють вимоїну, а потім невелику вибоїну 6 руйнівна дія водного потоку зменшується, схили яру стають більш пологими, заростають рослинністю

www.e-ranok.com.ua

2 3 4 —  197  —

Географія. комплексне видання

Типові тестові завдання

Завдання відкритої форми з короткою відповіддю 14. За даними таблиці визначте, наскільки г. Джомолунгма вища за г. Косцюшко та якою (приблизно) може бути різниця в температурі на їхніх вершинах (під час обчислень використовуйте дані про зміни температури з висотою у тропосфері, результат округліть до цілого числа). Частина світу

Найвища точка

Місце розташування

Висота, м

Євразія Австралія

Джомолунгма Косцюшко

Гімалаї Австралійські Альпи

8848 2228

14

Атмосфера й клімат Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Укажіть назву найближчої до Землі частини атмосфери. А стратосфера Б мезосфера В тропосфера Г термосфера

А

4. Укажіть назву вітру, який улітку дме з моря на суходіл, а взимку — із суходолу на море. А західний Б пасат В мусон Г бриз

6. У якому випадку вітер, більш сильним? А 737 мм рт. ст. — 763 Б 760 мм рт. ст. — 757 В 764 мм рт. ст. — 759 Г 765 мм рт. ст. — 741

м 4000

4 3

2000

2

1000 0

1

що утворюється між двома пунктами, буде мм мм мм мм

рт. рт. рт. рт.

ст. ст. ст. ст.

Г

А Б В Г Д

3. Укажіть назву атмосферних опадів, що випадають із повітря. А дощ Б роса В град Г сніг

3000

В

1

2. Як називається стан нижнього шару атмосфери в даній місцевості в певний момент або протягом якого-небудь часу? А погодою Б повітряною масою В кліматом Г атмосферним фронтом

5. У підніжжя гори температура повітря дорівнює +18 °С. У якій точці на рисунку температура становитиме +9 °С? А 1 Б 2 В 3 Г 4

Б

1 2А 2 3 4

Б

В

Г

А Б В Г Д А Б В Г

1 21 32А Б В Г 3 4 3 4 А Б В Г Д А Б В Г 1 2А Б В Г 4 3 4 А Б В Г Д 1 А Б В Г 21 32А Б В Г 5 4 3 4 А Б В Г Д А Б В Г 1 2 3 4А Б В Г 6

А Б В Г

1 А Б В Г Д 2 13 24 3 www.e-ranok.com.ua 4 А Б В Г

—  198  —

Типові тестові завдання

А

Б

В

Г

Географія. комплексне видання

Завдання на встановлення відповідності А Б В Г Д 7

1 2 3 4

7. Установіть відповідність між зображеннями метеорологічних приладів та їх назвами.

А Б В Г

1 2 3 4

А

Б

В

Г

А Б В Г Д 8

1 2 3 4 А Б В Г

1 2А 3 4 1 2 3А 4 11 22 33 44

Б

В

1 2 3 4

3

8. Установіть відповідність між назвами вітрів та об’єктами, позначеними на картосхемі буквами. 1 південно-східні 30° 2 північно-східні 3 західні (Північної півкулі) 0° 4 пасати

4

60°

90°

А Б В

30°

Г

60°

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

9. Установіть 1 дощ 2 роса 3 іній 4 град

Г Д

відповідність між назвами опадів та їх характеристиками. А рідкі атмосферні опади, що випадають із хмар Б тверді атмосферні опади, що складаються із крижаних кристаликів різної форми й випадають із хмар В тверді атмосферні опади у вигляді частинок льоду неправильної форми, що випадають із хмар Г краплі води, що утворюються при конденсації водяної пари на ґрунті, траві й наземних предметах Д тонкий шар крижаних кристаликів, що утворюється на ґрунті, траві й наземних предметах при охолодженні земної поверхні

Завдання на встановлення послідовності А Б В Г

10

2

В

А Б В Г Д 9

1 А опадомір Б гігрометр В барометр Г анемометр Д флюгер

10. Установіть послідовність кліматичних областей, що змінюють одна одну в межах помірного поясу на території Євразії (починаючи з найсхіднішої). А морська Б континентальна В помірно континентальна Г мусонна

www.e-ranok.com.ua

А Б В Г Д А Б В Г Д

11 22 3 3тестові завдання Типові 44

—  199  —

Географія. комплексне видання

11. Установіть послідовність розташування на території Землі основних кліматичних поясів (починаючи з найпівнічнішого). А антарктичний Б помірний Північної півкулі В екваторіальний Г тропічний Південної півкулі Завдання множинного вибору з короткою відповіддю 12. Укажіть три правильні характеристики хмар. 1 хмари утворюються тільки в тропосфері 2 шаруваті хмари формуються на висоті 2—8 км 3 найпоширеніші з хмар — купчасті й сріблясті 4 перисті хмари просвічуються й не дають тіні, тому їх можна спостерігати й у сонячний день 5 сукупність хмар, що спостерігаються на небі в певний час, називають хмарністю 6 хмари являють собою скупчення зважених в атмосфері крапель води й кристаликів льоду 13. Укажіть три основні етапи утворення граду. 1 утворення кристаликів льоду 2 кристалики льоду можуть кілька разів підніматися й опускатися в тропосфері, перетинаючи позначку в 0 °С 3 утворення крапель води 4 підвищення температури повітря 5 кристалики льоду з’єднуються з краплями води та починають танути 6 градинки вкриваються все новими шарами льоду, досягаючи розміру невеликої горошини Завдання відкритої форми з короткою відповіддю 14. За даними таблиці визначте річну амплітуду коливань середньомісячних температур повітря. Місяці І Темпера–4 тура, °C

ІІ

ІІІ

ІV

V

VI

VII VIII IX

X

XI

XII

–2

0

8

14

17

21

9

1

–2

18

14

А Б В Г А Б В Г 11 А1 Б В Г

1 22 А Б В Г Д 33 4 14 2 3 12 4А Б В Г А Б В Г

1 А Б В Г Д 2 1 3 2 4 3 4 13 А Б В Г

1 2 3 4

14

Гідросфера й води Світового океану та суходолу Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Що не входить до складу гідросфери? А води суходолу Б Світовий океан В води рослин Г води атмосфери

А

Б

В

Г

1 А Б В Г Д

2. Як називається частина океану, що вдається в суходіл і має з ним вільний водообмін? А протокою Б затокою В внутрішнім морем Г окраїнним морем

1 2А 2 3 4

Б

В

Г

А Б В Г Д А Б В Г

1 21 32 www.e-ranok.com.ua 43 4 А Б В Г

Типові тестові завдання

А

Б

В

Г

3 А Б В Г Д

1 А Б В 2 4 3 4 А Б В 1 А Б В 21А Б В 32 5 43 4 А А Б Б В В 11 22А Б В 33 6 44

Г

Г Д Г Г

ГГ Д Г

А А Б Б В В ГГ Д

11 22 33 А 44 1 7 1 2 32 43 4

Б

В

А Б В Г А Б В Г Д

2 3 А Б В Г Д 4 1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3 4

Географія. комплексне видання

3. Укажіть назву протоки, що розділяє Євразію й Африку. А Маґелланова Б Дрейка В Гібралтарська Г Берингова 4. Укажіть основний чинник, що визначає характер живлення й режим річки. А рельєф території Б клімат території В підземні води території Г рослинність території 5. Укажіть назви річок, одна з яких протікає в Північній Америці, друга — в Африці. А Лена, Оріноко Б Міссісіпі, Ніґер В Колорадо, Єнісей Г Ніл, Амазонка 6. Укажіть назву річки, яка зображена на фрагменті контурної карти. А Амур Б Хуанхе В Амазонка Г Дунай

Г

А Б В Г 1А Б В Г

8

—  200  —

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між назвами частин Світового океану й буквами, якими вони позначені на фрагменті контурної карти. 1 океан 2 море 3 затока 4 протока 8. Установіть відповідність між назвами частин річкової системи та буквами, якими вони позначені на фрагменті контурної карти. 1 витік 2 гирло 3 притока 4 головна річка

Д

В

А

Г Б

А

Б

В Г

Д

www.e-ranok.com.ua

А —  201  —

Географія. комплексне видання

Б

В

Г

Типові тестові завдання

9. Установіть відповідність між назвами типів озерних улоговин і причинами їхнього утворення. 1 вулканічні А зсув, що перегородив річкову долину 2 лиманні Б розчинення гірських порід водою 3 загатні В діяльність давнього зледеніння 4 карстові Г відокремлення прибережної ділянки моря Д заповнення водою кратера вулкана Завдання на встановлення послідовності 10. Установіть послідовність у періоді зміни води в різних частинах гідросфери (починаючи з найкоротшого терміну). А річка Б льодовиковий покрив Антарктиди В океан Г озеро 11. Розташуйте назви річок у порядку зменшення їх довжини. А Рейн Б Амазонка В Хуанхе Г Єнісей

А Б В Г Д А Б В Г

9

1 2 3 А Б В Г Д 4 1

2 А Б В Г 31А Б В Г А4 Б В Г 2 3 А А Б Б В В ГГ Д 4 10 1 А Б В Г Д 2 1 23 34 4 А Б В Г 11 А1 А ББ ВВ Г Г

Завдання множинного вибору з короткою відповіддю 12. Укажіть три правильні характеристики океанів. 1 Тихий океан майже удвічі менший, ніж Атлантичний 2 третім за розмірами океаном Землі є Північний Льодовитий 3 найбільшим і найдавнішим океаном є Тихий 4 найхолоднішим океаном є Північний Льодовитий 5 Атлантичний океан омиває береги Євразії, Північної та Південної Америки, Африки та Австралії 6 більша частина Індійського океану розташована в Південній півкулі 13. Укажіть три основні етапи переміщення води під час великого кругообігу. 1 перемішування у Світовому океані 2 випадання на суходіл і переміщення 3 випаровування з поверхні океану 4 стік (вода), сповзання (покривні льодовики) в океан 5 використання в господарстві 6 переміщення в іоносфері

12 23 А Б В Г Д 34 14 2 3А Б В Г 12 4 11 22 33 44

А Б В Г А Б В Г Д

А Б В Г 13 1

2 3 4

Завдання відкритої форми з короткою відповіддю 14. За даними таблиці визначте, у скільки разів найбільше за площею море глибше, ніж найменше (результат округліть до цілого числа). Назва

Площа, тис. км2

Найбільша глибина, м

Коралове Філіппінське Мармурове Азовське

4068 5726 12 39

9174 10265 1273 15

14

www.e-ranok.com.ua

Типові тестові завдання

—  202  —

Географія. комплексне видання

Біосфера й ґрунти. Географічна оболонка. Загальні закономірності природи Землі Завдання з вибором однієї правильної відповіді А

Б

В

Г

1 А Б В Г Д

1 2 3А 2 4

Б

В

Г

А Б Б В В ГГ Д А

3

1 2 3 А 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 12 23А 4 3 4 4

Б

В

Г

А Б В Г Д А Б В Г

1 21 32А Б В Г 5 4 3 4 А Б В Г Д А Б В Г 1 2 3 4

1. Укажіть складові географічної оболонки, які беруть участь у біологічному кругообігу. А частина живих організмів, атмосфера, гідросфера й літосфера Б рослини та тварини біосфери В рослини та бактерії біосфери Г усі живі організми, атмосфера, гідросфера й верхня частина літосфери 2. Укажіть назву сфери взаємопроникнення та взаємодії літосфери, атмосфери, гідросфери й біосфери, що характеризується складною просторовою диференціацією. А астеносфера Б географічний пояс В географічна оболонка Г земна кора 3. Укажіть основне місце перебування бентосу. А дно водойм Б поверхня водойм В верхня частина літосфери Г водна товща 4. Хто виконує функцію відновлення простих речовин у біологічному кругообігу? А тварини Б бактерії й гриби В рослини Г ґрунти 5. Укажіть цифру, якою на фрагменті контурної карти позначений район поширення чорноземних ґрунтів. А 1 Б 2 В 3 Г 4

1 2 3 4

А Б В Г

1А Б В Г 6 2 3 4 А Б В Г Д 1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3

6. Укажіть цифру, якою на рисунку позначений висотний м пояс, відсутній у Гімалаях. 5000 А 1 4000 Б 2 В 3 3000 Г 4 2000

1000

г. Джомолунгма, 8848 м

Гірські луки

4

Савани Листопадні ліси

3 2

Вічнозелені ліси

1

0

www.e-ranok.com.ua

Географія. комплексне видання

—  203  —

Типові тестові завдання

А

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між назвами природних зон і буквами, якими вони позначені на картосхемі. 1 хвойні ліси 2 арктична пустеля 3 широколисті ліси 4 пустелі тропічного поясу

Б

В

Г

А Б В Г Д А В

7

Б Г

1 2 3 4

Д

А Б В Г

8. Установіть відповідність між природними зонами й видами тварин, які характерні для них. 1 арктичні пустелі А верблюд 2 тропічні пустелі Б білий ведмідь 3 савани й рідколісся В ховрашок 4 степ і лісостеп Г олень Д жираф 9. Установіть відповідність між назвами пір року помірного поясу й описами стану живих організмів у цей час. 1 весна А на рослинах дозрівають плоди, потім жовтіє й опа2 літо дає листя. Зменшується активність тварин 3 осінь Б дерева скинули листя, більшість тварин перебувають 4 зима у сплячці В на рослинах зав’язуються плоди, з’яв­ляються пагони. Тварини стають більш рухливими, швидко набирають вагу Г дерева скинули листя. Тварини пробуджуються або починають вести активний спосіб життя Д рослини пробуджуються, набухають бруньки, з’явля­ ються перші квіти й листя. Тварини починають вести активний спосіб життя

8

А Б В Г

9

А Б В Г Б В Г

1 2 3 А Б В Г Д 4 1 2 3А Б В Г 4 10

11. Установіть послідовність розташування ґрунтів (у напрямку з півночі). А чорноземи Б тундрові глеєві В червоно-жовті фералітні Г дерново-підзолисті

1 А Б В Г Д 2 13 24 3 4 А

Завдання на встановлення послідовності 10. Установіть послідовність причинно-наслідкових зв’язків. А зниження рівня ґрунтових вод Б осушення боліт В зміна складу живого світу прибережних ділянок Г обміління річок

1А Б В Г 2 3 4 А Б В Г Д 1 2 3 4А Б В Г

1 12 23 34 4

А Б В Г А Б В Г Д

А Б В Г 11

1 2 3 4

www.e-ranok.com.ua

А

Б В Г А Б В Г

1 2 А Б В Г Д 3 Типові тестові завдання 1 24 3 4 12 А Б В Г

1 2А Б В Г 3 4 А Б В Г Д 1 13 2 3 4 А Б В Г

1 2 3 4

—  204  —

Географія. комплексне видання

Завдання множинного вибору з короткою відповіддю 12. Укажіть три правильні характеристики живих організмів біосфери. 1 основна маса рослин зосереджена у Світовому океані 2 найбільше тварин живе у приполярних широтах 3 маса рослин значно більша, ніж маса тварин 4 виділяють чотири основні царства живих організмів 5 існує широтна зональність у поширенні організмів на земній кулі 6 найбільше значення для підтримання життя на планеті мають тварини 13. Укажіть три основні етапи утворення ґрунту. 1 у результаті виверження вулканів на земну поверхню виливається лава 2 на подрібнених гірських породах нагромаджуються рештки відмерлих рослин 3 у результаті вивітрювання гірські породи руйнуються й нагромаджуються в тріщинах скель, зниженнях рельєфу 4 ґрунт розпадається на різні за формою й розмірами грудки 5 рух літосферних плит приводить до формування гірських систем 6 живі організми розпушують здрібнені гірські породи, перемішуючи їх із рештками рослин і забезпечуючи проникнення води й повітря Завдання відкритої форми з короткою відповіддю

14

14. За даними таблиці визначте, які природні зони мають найбільшу й найменшу річну амплітуду температур повітря. Розрахуйте ці два показники та укажіть різницю між ними. Природна зона

Тундра Тайга Мішані ліси Широколисті ліси Степ

Середня температура січня, °С

липня, °С

–16 –20 –8 –7 –6

+8 +16 +18 +19 +21

www.e-ranok.com.ua

Географія материків і океанів

Євразія Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Укажіть одну з характеристик географічного положення Євразії. А найближчі материки — Африка й Південна Америка Б розташована тільки у Східній і Північній півкулях В перетинається Південним тропіком Г усі крайні точки розташовані в Північній півкулі

А

Б

В

Г

1 А Б В Г Д

1 2А 2 3 4

2. Укажіть ім’я мандрівника, який установив межі Тянь-Шаня. А П. Семенов Б М. Миклухо-Маклай В М. Пржевальський Г А. Гумбольдт

Б

В

Г

А Б В Г Д А Б В Г

1 21А 2 3 3 3 4 4 А А 1 21А 2 4 3 3 4 4 А

3. Укажіть назви гір, які розташовані в Європі. А Тянь-Шань Б Гімалаї В Каракорум Г Скандинавські 4. Укажіть назву найтеплішого моря. А Чорне Б Жовте В Червоне Г Біле

Б

В

Г

Б В Г Д Б В Г Б

В

Г

Б В Г Д А Б В Г

5. Укажіть назву теплої течії, що проходить уздовж північно-західного узбережжя материка. А Куросіо Б Антильська В Північна Пасатна Г Північно-Атлантична 6. Укажіть цифру, якою позначений район із такими кліматичними умовами: літо сухе й жарке (у цей час район розташований у зоні дії тропічних повітряних мас), зима м’яка, тепла й волога (переважають помірні повітряні маси). А 1 Б 2 В 3 Г 4

1 2 3 4

205

1 1 2А Б В Г 2 5 3 3 4 4 А Б В Г Д А Б В Г 1 21 32А Б В Г 3 6 4 4 А Б Б В В ГГ Д А

1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3 www.e-ranok.com.ua 4

Типові тестові завдання

А

Б

В

Г

А Б В Г Д 7

1 2 3 4А

Б

В

Г

А Б В Г 8

1 А Б В Г Д 12 23 34 4 А Б В Г

1 2 3 4 А

Б

В

Г

А Б В Г Д 9

1 2 3 4 А Б В Г

1 2А 3 4

Б

В

Г

А Б В Г Д

1 2 3 4 1 2 3 4

Географія. комплексне видання

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між назвами корисних копалин і країнами, що мають їх великі запаси. 1 вугілля А Саудівська Аравія 2 нафта Б Китай 3 горючі сланці В Естонія 4 залізна руда Г Україна Д Болгарія 8. Установіть відповідність між назвами природних зон помірного поясу та їх характеристиками. 1 хвойні ліси А дуже розріджений рослинний покрив, що (тайга) складається з багаторічних ксерофітних трав, 2 мішані ліси дернинних злаків, кураїв і полину 3 степ Б тут поєднуються степові види тварин, напри4 напівпустелі клад ховрашок, бабак, хом’як, із типово лісовими, наприклад лисиця, білка, козуля В переважають підзолисті й слабопідзолисті мерз­лото-тайгові ґрунти. Серед тварин поширені бурий ведмідь, куниця, соболь, північний олень Г серед дерев переважають сосна, ялина звичайна з домішкою дуба, липи, клена Д у природних умовах були покриті трав’янистою рослинністю з ковили, типчака, тонконога та інших рослин 9. Установіть відповідність між назвами річок та їх характеристиками. 1 Дунай А бере початок у Гімалаях, упадає в Бенгаль2 Об ську затоку, утворюючи разом із річками 3 Хуанхе Мегхна й Брахмапутра спільну дельту Б здавна річка відігравала важливу роль як торго4 Ґанґ вельний шлях, сьогодні нею з українських портів можна потрапити до дев’яти країн Європи В річка «проривається» між відрогами Гімалаїв і Гіндукуша, тече західною частиною ІндоҐанґської рівнини, упадає в Аравійське море Г річка бере початок в Алтаї, після прийняття вод Іртиша вона перетворюється на потужний водний потік Д ця друга за довжиною річка Азії бере початок на Тибетському нагір’ї, упадає в затоку Бохайвань

Завдання на встановлення послідовності А Б В Г

10

—  206  —

10. Установіть послідовність розташування природних зон Азії в напрямку з півночі на південь. А пустелі й напівпустелі Б хвойні ліси (тайга) В арктичні пустелі Г лісотундра

www.e-ranok.com.ua

А Б В Г Д

Географія. комплексне видання

—  207  —

11. Установіть послідовність розташування рівнин у напрямку із заходу на схід. А Середньосибірське плоскогір’я Б Східноєвропейська рівнина В Західносибірська рівнина Г Середньодунайська рівнина

1 2А Б В Г Д 3 1 Типові тестові завдання 24 3 А Б В Г А Б В Г 11 4 1 2А Б В Г А Б В Г Д 13 4 12 23 34 4

Завдання множинного вибору з короткою відповіддю 12. Укажіть назви трьох річок, на яких мусонні дощі викликають повені. 1 Волга 2 Хуанхе 3 Лена 4 Дунай 5 Янцзи 6 Ґанґ 13. Укажіть назви трьох острівних держав. 1 Таїланд 2 Ірландія 3 Японія 4 Велика Британія 5 Малайзія 6 Індонезія

А Б В Г 12 А Б В Г

1 2 А Б В Г Д 13 24 3 4

13

А Б В Г

1 2 3 4

Завдання відкритої форми з короткою відповіддю 14. Середня висота Азії над рівнем моря складає 950 м, найбільша висота (г. Джомолунгма) — 8848 м, найменша висота (рівень Мертвого моря) — 395 м. Визначте, наскільки вершина г. Джомолунгма перевищує середню висоту Азії та її відносну висоту щодо Мертвого моря.

14

Північна Америка Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Укажіть правильну характеристику географічного положення Північної Америки. А найближчі материки — Антарктида й Південна Америка Б повністю розташована в Західній півкулі В перетинається Південним полярним колом Г усі крайні точки розташовані в Східній півкулі 2. Який кліматичний пояс відсутній на території Північної Америки? А екваторіальний Б арктичний В помірний Г тропічний

А

Б

В

Г

1 А Б В Г Д

1 2 3А 2 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

11 22 www.e-ranok.com.ua 33 44

Типові тестові завдання

А

Б

В

Г

3 А Б В Г Д

1 2 3А 4 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 1 2 2А 3 3 5 4 4

Б

В

Г

А А Б Б В В ГГ Д

11 22 33 44

—  208  —

Географія. комплексне видання

3. Укажіть ім’я мандрівника, який першим із європейців перетнув Північну Америку зі сходу на захід північніше Мексики. А Дж. Дейвіс Б Дж. Кабот В А. Маккензі Г Васко Нуньєс Бальбоа 4. Укажіть назву півострова, який розташований на крайньому півдні. А Лабрадор Б Аляска В Каліфорнія Г Юкатан 5. Укажіть цифру, якою на картосхемі позначена природна зона лісостепу. А 1 Б 2 В 3 Г 4

1 3 2 4

А Б В Г

6

1 2 3 4А

Б

В

Г

А Б В Г Д

1 2 3А 4

Б

В

Г

АА ББ ВВ ГГ Д 7

11 22 33 44

А

8

Б В Г А Б В Г

1 2 А Б В Г Д 13 24 3 4 А Б В Г

1 2 3

6. Укажіть правильне твердження, що характеризує Великі озера. А складаються із шести великих озер Б річкою Святого Лаврентія поєднуються з Атлантичним океаном В є найбільшим скупченням солоної води на Землі Г судноплавними каналами поєднуються з річкою Маккензі

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між районами материка та їх середньорічними нормами опадів. 1 тихоокеанське узбережжя Канади й атланА 4000—5000 мм тичне узбережжя Центральної Америки Б 2000—3000 мм 2 міжгірські долини субтропічних і тропічВ 1000—1500 мм них районів Кордильєр Г 400—1000 мм 3 прибережні райони східної частини материка Д 100—200 мм 4 Центральні рівнини 8. Установіть відповідність між назвами природних зон і тваринами, які характерні для них. 1 арктичні пустелі А песець, лемінг, вівцебик 2 тундра й лісотундра Б білий ведмідь 3 хвойні ліси (тайга) В ховрашок, вилорога антилопа, койот 4 лісостеп і степ Г лама, шиншила, страус нанду Д лось, білка, рись, сірий ведмідь грізлі

www.e-ranok.com.ua

А —  209  —

Географія. комплексне видання

Б

В

Г

Типові тестові завдання

9. Установіть відповідність між назвами річок і басейнами стоку, до яких вони належать. 1 Міссісіпі, Міссурі, РіоА басейн внутрішнього стоку Ґранде Б басейн Індійського океану 2 Маккензі, Бак, Анерсон В басейн Тихого океану 3 Колорадо, Колумбія, Г басейн Північного Льодовитого Юкон океану 4 Атабаска, Саскачеван Д басейн Атлантичного океану Завдання на встановлення послідовності 10. Установіть послідовність розташування гір і рівнин у напрямку із заходу на схід. А Кордильєри Б Аппалачі В Великі рівнини Г Центральні рівнини 11. Розташуйте назви рослини залежно від їхнього поширення (у напрямку з півночі). А чорний полин, лобода, кактуси Б карликова береза, карликова вільха, мохи та лишайники В дуб (білий, червоний, чорний), липа, бук, платан, каштан, листопадна магнолія Г сосна, модрина, чорна й біла ялина, бальзамічна туя Завдання множинного вибору з короткою відповіддю 12. Укажіть назви трьох озер, що належать до системи Великих Американських озер. 1 Гурон 2 Вінніпеґ 3 Верхнє 4 Ері 5 Велике Ведмеже 6 Велике Невільниче 13. Укажіть назви трьох країн, основна територія яких розташована на материку. 1 Гватемала 2 Куба 3 Гаїті 4 Канада 5 Домініканська Республіка 6 Мексика

А Б В Г Д А Б В Г 1

9

2 3 А Б В Г Д 4 1 2 А Б В Г 31А Б В Г 42 А3 А Б БВ В ГГ А Б В Г Д 4 10 1 2А Б В Г Д 1 3 24 3 А Б В Г 4 11 1 А

Б

В

Г

2А Б В Г 3 1 А Б В Г Д 24 13 24 3 4А Б В Г

12

А Б В Г

1 А Б В Г Д 2 13 24 3 4 13 А Б В Г

1 2 3 4

Завдання відкритої форми з короткою відповіддю 14. За даними таблиці визначте середню річну температуру повітря у місті Нью-Йорк (результат округліть до десятих долей числа). Місяці Температура, °C

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

VI

VII VIII IX

X

XI

XII

0

1

6

11

17

22

25

14

8

3

24

20

14

www.e-ranok.com.ua

Типові тестові завдання

—  210  —

Географія. комплексне видання

Південна Америка Завдання з вибором однієї правильної відповіді А

Б

В

Г

1 А Б В Г Д

1 2 3А 2 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 1 2 2 3 3А 4 3 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 1 2 2 3 3 4 4А 4

Б

В

Г

А Б В Г

1 А Б В Г Д 12 23 34А Б В Г 5 4 11 22 33 44

А Б Б В В ГГ Д А

1. Укажіть правильну характеристику географічного положення Південної Америки. А найближчі материки — Антарктида й Північна Америка Б повністю розташована у Східній півкулі В перетинається Південним полярним колом Г усі крайні точки розташовані в Південній півкулі 2. Укажіть ім’я мандрівника, який першим із європейців спустився Амазонкою із глибинних районів материка. А Ф. Піссарро Б Д. Альмагро В Ф. Орельяна Г А. Гумбольдт 3. Укажіть назву течії, яка проходить уздовж західного узбережжя Південної Америки з півдня на північ. А Перуанська Б Фолклендська В Бразильська Г Гвіанська 4. Укажіть правильну характеристику Амазонки. А тече в напрямку зі сходу на захід Б найдовша річка світу В упадає в Карибське море Г найповноводніша річка світу 5. Укажіть цифру, якою на картосхемі позначене Гвіанське плоскогір’я. А 1 Б 2 В 3 Г 4

2

1

4 3

А Б В Г

1 2 3А 6 4

Б

В

Г

А Б В Г Д

1 2 3 4

6. Нащадками шлюбів між представниками яких людських рас є самбо? А європейців і монголоїдів (американських індіанців) Б європейців і негроїдів В негроїдів і монголоїдів (американських індіанців) Г австралоїдів і монголоїдів (американських індіанців)

www.e-ranok.com.ua А Б В Г

Географія. комплексне видання

—  211  —

Типові тестові завдання

А

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між висотними поясами Анд в екваторіальних широтах і рослинами, які характерні для них. А банани, дерево какао, каучуконоси, 1 вологі субекватофікуси, пальми ріальні ліси, висоБ посухостійкі (ксероморфні) дернинні та до 1500 м злаки 2 гірські ліси, висоВ мохи, інша рослинність практично відта 1500—2800 м сутня 3 високогірні ліси, Г низькорослі скривлені дерева й чагарвисота 2800— ники 3800 м Д бамбук, деревоподібні папороті, хінне 4 високогірні луки дерево, чагарник кола (парамос), висота 3800—4500 м 8. Установіть відповідність між назвами річок та їх характеристиками. А бере початок у центральній частині материка, 1 Амазонка протікає через Анди та впадає у внутрішнє море 2 Парана Тихого океану 3 Оріноко 4 Парагвай Б бере початок на південному заході Гвіанського плос­ когір’я, протікає територіями Венесуели й Колумбії В бере початок на південній окраїні Бразильського плоскогір’я й перетинає кілька кліматичних поясів, тому для її режиму характерні підняття й обміління протягом року Г оскільки у правих приток цієї річки повінь відбувається в жовтні—березні, а в лівих — у квітні— жовтні, то річка повноводна протягом усього року Д протікає територіями Бразилії й Парагваю, впадає в річку Парана 9. Установіть відповідність між назвами країн і буквами, якими вони позначені на картосхемі. 1 Венесуела 2 Аргентина 3 Чилі 4 Перу

Г

А Б В Г Д 7

1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3А 4

Б

В

Г

А Б В Г Д 8

1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3 4

А

9 А

1 2 3 4

А

В

В

Б

В

Г

А Б В Г Д

Г Б

Б

Б В Г А Б В Г

1 2 А Б В Г Д 13 24 3 4

Д

Завдання на встановлення послідовності 10. Розташуйте річки материка залежно від їхньої довжини (починаючи з найдовшої). А Парнаїба Б Амазонка В Оріноко Г Парана

А Б В Г 10

1 2 3 4

www.e-ranok.com.ua

А Б В Г Д А Б В Г Д

1 12 23 Типові 3 4 тестові завдання 4А Б В Г

А Б В Г А Б В Г 11 1 1 А Б В Г Д

2 12 3 23 4 34 4А Б

В

—  212  —

Географія. комплексне видання

11. Установіть послідовність розташування природних зон материка в напрямку з півдня на північ. А савани й рідколісся Б вологі екваторіальні ліси В мішані ліси Г субтропічні степи (пампа) Завдання множинного вибору з короткою відповіддю

Г

12 А Б В Г

1 А Б В Г Д 2 13 24 3 4

13 А Б В Г

1 2 3 4

12. Укажіть три основні причини утворення пустелі Атакама. 1 наявність гірської системи Анд 2 холодна Фолклендська течія біля берегів Південної Америки 3 холодне, важке повітря над океаном 4 відсутність опадів у прибережних районах суходолу 5 холодна Перуанська течія біля берегів Південної Америки 6 тепле, легке повітря над океаном 13. Укажіть назви трьох тварин, які характерні для природи Південної Америки. 1 жираф 2 альпака 3 верблюд 4 північний олень 5 ягуар 6 анаконда Завдання відкритої форми з короткою відповіддю 14. За даними таблиці визначте річну суму опадів, які випадають у Ріоде-Жанейро.

14

Місяці

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

VI

VII VIII IX

X

XI XII

Опади, мм 114 105 103 137 86

81

56

88

96 169

50

87

Африка Завдання з вибором однієї правильної відповіді А

Б

В

Г

1 А Б В Г Д

1 2А 2 3 4 1 21 32 43 4

Б

В

Г

А Б В Г Д А Б В Г

1. Укажіть правильну характеристику географічного положення Африки. А найближчі частини світу — Європа й Азія Б повністю розташована у Східній півкулі В перетинається Північним полярним колом Г усі крайні точки розташовані в Південній півкулі 2. Укажіть ім’я мандрівника, який першим із європейців досліджував Калахарі й басейн річки Замбезі. А Д. Лівінгстон Б Є. Ковалевський В Г. Стенлі Г Б. Діаш

www.e-ranok.com.ua А Б В Г

Географія. комплексне видання

—  213  —

Типові тестові завдання

3. Для якого озера характерними є великі сезонні зміни рівня води? А Вікторія Б Чад В Танганьїка Г Ньяса 4. Укажіть район, де випадає найбільша кількість опадів. А узбережжя Середземного моря Б Ефіопське нагір’я В узбережжя Гвінейської затоки Г пустеля Наміб 5. Укажіть назву річки, яка належить до басейну Індійського океану. А Ніл Б Ніґер В Конґо Г Замбезі 6. Укажіть цифру, якою на картосхемі позначена система розломів земної кори. А 1 Б 2 3 В 3 Г 4 4

1

2

А

В

Г

3 А Б В Г Д

1 А Б В 2 4 3 4 А Б В 1 А Б В А Б В 21 5 3 2 43 А Б В 14 А Б В А

Б

Г

Г Д Г

Г

Г Д

В

Г

Г

21 6 3 2 43 А Б В Г Д 14 А Б В Г 21 32 43 4 А Б В Г 1 2А 3 4

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між назвами кліматичних поясів і кліматодіаграмами, які відбивають річний хід температур і опадів.

Б

Б

В

Г

А Б В Г Д

7

1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3 4

А Б 1 тропічний вологий 2 екваторіальний 3 субекваторіальний 4 середземноморський

В

Г

www.e-ranok.com.ua

А

Б

В

Г

Типові тестові завдання

А Б В Г Д 8

1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3А 4

Б

В

9

1 2 3 А Б В Г Д 1 4 2 А Б В Г 3А Б В Г 1 А4 Б В Г 2 А Б Б В В ГГ Д 3 А 10 1 4 А Б В Г Д 2 1 2 3 34 Б В Г 4А А Б В Г 11 1 А Б В Г А Б В Г Д 12

12 А Б В Г

1 2 3 4

13

Географія. комплексне видання

8. Установіть відповідність між назвами держав і буквами, якими вони позначені на картосхемі. 1 Південна Африка 2 Єгипет 3 Ніґерія 4 Алжир

Г

Б ВВ Г ГД АА Б

12 3 23 4 34 4

—  214  —

Г

Б В Д

А 9. Установіть відповідність між назвами народів і регіонами їхнього компактного проживання. 1 банту (негроїди) А Східна Африка 2 нілоти (негроїди) Б Північна Африка 3 араби (європеоїди) В Центральна й Південна Африка 4 малагасійці (монголоїди) Г Західна Африка Д острів Мадаґаскар Завдання на встановлення послідовності 10. Установіть послідовність назв кліматичних поясів у напрямку з півночі на південь. А тропічний Б екваторіальний В субекваторіальний Г субтропічний (середземноморський) 11. Установіть послідовність назви природних зон у порядку зменшення їх площ. А вічнозелені твердолисті ліси й чагарники (середземноморська) Б савани й рідколісся В екваторіальні ліси Г пустелі Завдання множинного вибору з короткою відповіддю 12. Укажіть назви трьох річок, які належать до басейну Атлантичного океану. 1 Ніл 2 Замбезі 3 Лімпопо 4 Конго 5 Ніґер 6 Шарі 13. Укажіть назви трьох кліматичних поясів, які є на території Африки. 1 помірний 2 тропічний 3 субарктичний 4 субекваторіальний 5 антарктичний 6 екваторіальний

www.e-ranok.com.ua

2 3 4 —  215  —

Географія. комплексне видання

Типові тестові завдання

Завдання відкритої форми з короткою відповіддю 14. За даними таблиці визначте найсухішу і найвологішу пори року у Кейптауні (Південна півкуля). Розрахуйте суму опадів, яка випадає впродовж кожної з цих пір року, і вкажіть різницю між ними. Місяці

І

Опади, мм 14

ІІ

ІІІ

ІV

V

VI

VII VIII IX

X

16

21

41

68

93

83

3

77

41

14

XI XII 1

17

Австралія. Антарктида Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Укажіть правильну характеристику географічного положення Австралії. А найближчі материки — Африка й Північна Америка Б повністю розташована в Південній півкулі В перетинається Північним полярним колом Г усі крайні точки розташовані в Західній півкулі 2. Укажіть ім’я мандрівника, який першим обігнув Австралію з півдня. А В. Янсон Б А. Тасман В Дж. Кук Г Л. Торесс 3. Укажіть район, де льодовиковий покрив Антарктиди досягає максимальної потужності. А Антарктичний півострів Б західна Антарктида В район полюса Г східна Антарктида 4. Укажіть характерну рису оазисів Антарктиди. А відсутність льоду, наявність багатої рослинності Б виходи на поверхню підземних вод В за відсутності льоду — наявність озер Г різноманіття тваринного світу

4

Б

В

Г

1 А Б В Г Д

1 2А 2 3 4

Б

В

Г

А Б В Г Д А Б В Г

1 1 2А Б В Г 2 3 3 3 4 4 А Б В Г Д А Б В Г 1 1 2 2 3А Б В Г 3 4 4 4 А Б В Г А Б В Г Д

5. Укажіть назву української наукової станції, яка розташована в Антарктиді. А Восток Б Молодіжна В Амундсен-Скотт Г Академік Вернадський 6. Укажіть цифру, якою на картосхемі позначена Велика Піщана пустеля. А 1 Б 2 В 3 Г 4

А

2 1

11 22А 3 5 3 44

Б

В

Г

А Б В Г Д А Б В Г

1 21А Б В Г 2 6 3 43 4 А Б В Г Д 3 А Б В Г 1 1 2 2 3 3 www.e-ranok.com.ua 4 4 А Б В Г

Типові А тестові Б Взавдання Г

А Б В Г Д 7

1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3 4 А

Б

В

Г

А Б В Г Д 8

1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3 4А

Б

В

1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3 4

Географія. комплексне видання

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між іменами дослідників Антарктики та їх досягненнями. 1 Ф. Беллінсгаузен А здійснив дві антарктичні експеди2 Дж. Кук ції (1911—1914 і 1929—1931 рр.), на3 К. Борхгревінк ніс на карту понад 200 географічних 4 Д. Моусон об’єктів (у т. ч. Землю Королеви Мод, Землю Прин­цеси Єлизавети й Землю Мак-Роберт­сона) Б здійснив перший політ літака над Антарктидою (1928 р.) В першим із мореплавців перетнув Південне полярне коло Г його експедиція відкрила острови Петра I, Шишкова, Мордвинова, Землю Олександра I Д здійснив першу зимівлю на материку 8. Установіть відповідність між назвами географічних об’єктів Антарктиди й буквами, якими їх позначено на картосхемі. 1 вулкан Еребус 2 Антарктичний півострів 3 море Уедделла 4 наукова станція «Восток»

Г Б В Д А

Г

А Б В Г Д 9

—  216  —

9. Установіть відповідність між назвами кліматичних поясів Австралії та їх характеристиками. А формуються два типи клімату — воло1 субекваторіальний гий на сході, пустельний у центральній 2 тропічний частині й на заході 3 субтропічний Б утворюються три типи клімату: на 4 помірний півден­ному заході — із сухим літом (серед­земно­морський); на південному сході — вологий; у середній частині — континентальний, із незначною кількістю опадів протягом року В тут жарке, дощове літо (панують екваторіальні повітряні маси), жарка й суха зима (переважають тропічні повітряні маси) Г розташована частина острова Тасманія, для нього характерне нежарке літо й тепла зима Д клімат вологий, із прохолодним літом і дуже холодною зимою

www.e-ranok.com.ua

А Б В Г Д

1 Типові2 тестові завдання 3А Б В Г 4

—  217  —

Географія. комплексне видання

Завдання на встановлення послідовності 10. Установіть послідовність назв материків у порядку віддаленості від Антарктиди (починаючи з найбільш віддаленого). А Південна Америка Б Африка В Євразія Г Австралія 11. Установіть хронологічну послідовність досліджень Австралії. А Е. Ейр здійснив перехід уздовж південного узбережжя від м. Аделаїда в південно-східній частині материка до бухти Кінг-Джордж Б А. Тасман здійснив дві подорожі до Австралії В М. Фліндерс дослідив і наніс на карту південне узбережжя й Великий Бар’єрний риф, провів зйомку затоки Карпентарія Г Дж. Кук обстежив східний берег материка

Завдання множинного вибору з короткою відповіддю

А Б В Г А Б В Г Д 10 А1 Б В Г

1 2 2 3 3А Б В Г Д 4 14 2 А Б В Г 3 11 1 4А2 Б В Г 3А Б В Г 14 А Б В Г Д 2 1 23 34 4

А Б В Г 12 А Б В Г

12. Укажіть назви трьох річок Австралії. 1 Купер-крік 2 Вольта 3 Магдалена 4 Муррей 5 Дарлінг 6 Укаялі

1 2 А Б В Г Д 13 24 3 4

13. Укажіть назви трьох типів клімату, які є на території Австралії. 1 тропічний вологий 2 субтропічний континентальний 3 помірний мусонний 4 субтропічний із рівномірним зволоженням 5 помірний континентальний 6 субтропічний середземноморський

13

А Б В Г

1 2 3 4

Завдання відкритої форми з короткою відповіддю 14. За даними таблиці визначте місяць, у якому в різні роки спостерігалася найбільша різниця між максимальними та мінімальними показниками температур повітря в Сіднеї (Південна півкуля). Укажіть різницю між цими показниками. Місяці

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

VI

VII VIII IX

X

XI

XII

Максималь- 45 ні температури, °C

42

43

35

30

27

29

31

35

39

43

43

Мінімальні температури, °C

10

8

6

4

–1

1

1

4

2

6

10

9

14

www.e-ranok.com.ua

—  218  —

Типові тестові завдання

Географія. комплексне видання

Тихий та Індійський океани Завдання з вибором однієї правильної відповіді А

Б

В

Г

1 А Б В Г Д

2

3

1 2 3 4А

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 12 23 34 4А

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 12 23 34А 4 4

Б

В

Г

А Б Б В В ГГ Д А

5

1 2 3 4А

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 12 23 34А 6 4 1 1 2 2 3 3 4 4

Б

В

А Б В Г А Б В Г Д

А Б В Г

1 2 3

Г

1. Укажіть правильну характеристику географічного положення Тихого та Індійського океанів. А омивають береги материків — Євразії, Австралії та Антарктиди Б повністю розташовані в Західній півкулі В перетинаються Північним полярним колом Г межують із Північним Льодовитим океаном 2. Укажіть географічний об’єкт, із яким Тихий океан з’єднується протокою Дрейка. А Індійський океан Б Середземне море В Атлантичний океан Г Червоне море 3. Де розташований найглибший жолоб — Маріанський (11 022 м)? А у північній частині Індійського океану Б східній частині Тихого океану В західній частині Тихого океану Г центральній частині Індійського океану 4. Укажіть район, де спостерігаються найвищі показники температури поверхневих вод Тихого океану. А прибережні води Антарктики Б тропічні широти Північної півкулі В екваторіальні широти Г моря й затоки північнозахідної частини океану 5. Чим обумовлюються особливості течій у північній частині Індійського океану? А дією пасатів Б мусонів В західних вітрів Г північно-східних вітрів 6. Укажіть букву, якою позначено фрагмент контурної карти з одним із островів, що відокремлює Тихий та Індійський океани, — Нова Гвінея.

А

Б

В

Г

www.e-ranok.com.ua

—  219  —

Географія. комплексне видання

Типові тестові завдання

А

Б

В

Г

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між характерними рисами природи Тихого океану й причинами, які обумовили їх існування. А географічна широта, течії, 1 ланцюг діючих вулканів, який утворює Тихоокеанське «вогняне кільце» властивості вод океану 2 найбільш багатий і різноманітний Б взаємодія Тихоокеанорганічний світ ської літосферної плити 3 середні річні температури повіз іншими плитами тря над океаном знижуються від В формування областей +26...+28 °С біля екватора до +8 °С високого й низького в Беринговій протоці та ще нижтиску че — біля берегів Антарктиди Г океан омиває береги 4 у центральній частині океану п’яти материків панують пасати, для помірних Д сприятливі природні широт характерним є західне умови, тривала геолоперенесення повітряних мас гічна історія 8. Установіть відповідність між назвами географічних об’єктів Тихого океану та буквами, якими позначено фрагменти контурних карт із їх зображеннями.

А Б В Г Д 7

1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3 4

А

Б

В

Г

А Б В Г Д 8

1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3 4

А Б Берингова протока море Росса Японські острови затока Аляска

В

Г

1 2 3 4

Д

А

9. Установіть відповідність між назвами представників тваринного світу океанів та їх зображеннями.

Б

В

Г

А Б В Г Д 9

1 2 3 4 А Б В Г

А

Б

Г 1 2 3 4

В

1 2 3 4

Д

морська черепаха лангуст кит акула

www.e-ranok.com.ua

А Б В Г Д

1 2 3 4А

Типові тестові завдання

Географія. комплексне видання

Завдання на встановлення послідовності Б

В

Г

А Б В Г 10

—  220  —

1 А Б В Г Д 12 3 А2 Б В Г 34

10. Розташуйте назви морів Індійського й Тихого океанів у порядку зменшення їх площ. А Філіппінське Б Японське В Червоне Г Охотське

4 А Б В Г Д А Б В Г

1 11 1 2 2 3 3 4 А4 Б

В Г А Б В Г

1 2 А Б В Г Д 13 24 3 4

12

А

Б В Г А Б В Г

1 2 А Б В Г Д 3 1 24 3 4

13

А Б В Г

1 2 3 4 14

11. Установіть послідовність розташування кліматичних поясів (починаючи з найвищого) у порядку зменшення показника солоності поверхневих вод Тихого океану. А помірний Б тропічний В екваторіальний Г субантарктичний

Завдання множинного вибору з короткою відповіддю 12. Укажіть три правильні характеристики Тихого океану. 1 найтепліший 2 найдавніший 3 найхолодніший 4 найсолоніший 5 найглибший 6 найбільший

13. Укажіть назви трьох течій Індійського океану. 1 Каліфорнійська 2 Аляскінська 3 Західно-Австралійська 4 Мозамбіцька 5 Сомалійська 6 Куросіо

14. Укажіть назви трьох морів Тихого океану. 1 Філіппінське 2 Аравійське 3 Карибське 4 Південно-Китайське 5 Коралове 6 Арафурське

www.e-ranok.com.ua

Географія. комплексне видання

—  221  —

Типові тестові завдання

Атлантичний і Північний Льодовитий океани Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Укажіть правильну характеристику географічного положення Атлантичного й Північного Льодовитого океанів. А омивають береги материків — Євразії, Північної Америки й Африки Б повністю розташовані в Північній півкулі В перетинаються Північним тропіком Г межують із Тихим океаном 2. Укажіть назви океанів, води яких омивають береги острова Ґренландія. А Північний Льодовитий і Тихий Б Атлантичний і Тихий В Північний Льодовитий і Атлантичний Г Атлантичний та Індійський 3. Укажіть найпродуктивніший район рибного промислу в Атлантичному океані. А Північна Атлантика Б Центральна Атлантика В Південна Атлантика Г прибережні води Африки 4. Укажіть район, де спостерігаються найнижчі показники солоності поверхневих вод Північного Льодовитого океану. А окраїнні моря узбережжя Росії Б центральна частина В прибережні води Ґренландії Г райони Берингової протоки 5. Укажіть назву острова Серединно-Атлантичного хребта, що є виходом на поверхню. А Ісландія Б Ірландія В Ґренландія Г Велика Британія 6. Укажіть букву, якою позначено фрагмент контурної карти із зображенням однієї з найбільших заток світу — Мексиканської.

А

Б

В

Г

1 А Б В Г Д

1 2 3 4А

Б

В

Г

2

А Б В Г

3

1 А Б В Г Д 12 23А Б В Г 34 4

А Б В Г Д А Б В Г

1 21 32А 3 4 4 4

Б

В

Г

А Б Б В В ГГ Д А

1 2 3А 5 4

Б

В

Г

А Б Б В В ГГ Д А

1 2 3А 6 4

Б

В

Г

А Б Б В В ГГ Д А

1 2 3 4 А

Б

В

Г

А Б В Г

1 2 3 www.e-ranok.com.ua 4

—  222  —

Типові тестові завдання

А

Б

В

Г

Географія. комплексне видання

Завдання на встановлення відповідності А Б В Г Д 7

1 2 3 4

7. Установіть відповідність між назвами географічних об’єктів Атлантичного океану й буквами, якими позначено фрагменти контурних карт.

А Б В Г

1 2 3 4А

Б

В

Г

А Б В Г Д 8

1 2 3 4 А Б В Г

1 2 3 4 А

Б

В

Г

А Б В Г Д 9

1 2А 3 4 1 1 2 2 3 3 4 4

Б

В

А Б В Г Д А Б В Г

1 2 3 4

А Б протока Ла-Манш Саргассове море острови Зеленого Мису Чорне море

В

Г

Д

8. Установіть відповідність між назвами течій та їх характеристиками. 1 Гольфстрім А тепла, розташована на північ від екватора, спря2 Лабрадорська мована від Африки до Антільських островів 3 Бенгельська Б холодна, спрямована з півночі на південь від 4 Північна Паморя Баффіна до Великої Ньюфаундлендської сатна банки В холодна, розташована біля західних берегів Південної Африки, спрямована з південного сходу на північний захід, є відгалуженням течії Західних Вітрів Г тепла, розташована на південь від екватора, спрямована від Африки до Південної Америки Д тепла, спрямована від берегів Флориди (Північна Америка) на північний схід до Великої Ньюфаундлендської банки, має продовження, спрямоване до берегів Північно-Західної Європи 9. Установіть відповідність між назвами проток і частинами суходолу, які вони розділяють. 1 Дейвіса А Піренейський півострів і північно-західна 2 Гібралтарська частина Африки 3 Керченська Б острови Ґренландія й Баффінова Земля 4 Гудзонова В острови Ґренландія й Ісландія Г півострови Керченський і Таманський Д півострів Лабрадор й острів Баффінова Земля

Завдання на встановлення послідовності А Б В Г

10

Г

1 2 3 4

10. Розташуйте назви морів Атлантичного океану в порядку зменшення показника солоності. А Середземне Б Азовське В Чорне Г Мармурове

www.e-ranok.com.ua

А Б В Г Д

Географія. комплексне видання

1А Б В Г Д 12 23 Типові тестові завдання 34

—  223  —

4

11. Установіть послідовність островів у порядку зменшення їх площ. А Велика Британія Б Ісландія В Ґренландія Г Баффінова Земля

А Б В Г Б В Г 11 А1 А Б В Г

Завдання множинного вибору з короткою відповіддю 12. Укажіть три правильні характеристики Північного Льодовитого океану. 1 наймілкіший 2 найменший 3 найхолодніший 4 найсолоніший 5 найглибший 6 найбільший 13. Укажіть назви трьох течій Атлантичного океану. 1 Гольфстрім 2 Курильська 3 Антильська 4 Мозамбіцька 5 Бенгельська 6 Перуанська 14. Укажіть назви трьох морів Північного Льодовитого океану. 1 Північне 2 Лаптєвих 3 Карське 4 Чорне 5 Біле 6 Росса

12 23 А Б В Г Д 4 3 1 24 3 4 12 А Б В Г А Б В Г

1 2 А Б В Г Д 13 24 3 4

13

А Б В Г

1 2 3 4 14

www.e-ranok.com.ua

географія України

Географічне положення, формування території України. Загальні відомості про Україну А 1

Б

В

Г

А Б В Г Д

1 2 3А 2 4

Б

В

Г

А Б Б В В ГГ Д А

11 22 33 44А 3

Б

В

Г

А Б В Г

1 А Б В Г Д 12 23 34А Б В Г 4 4 А Б Б В В ГГ Д А

11 22 33А 4 5 4

Б

В

Г

А Б Б В В ГГ Д А

11 22 33 44А 6

Б

В

Г

А Б В Г

1 А Б В Г Д 12 23 34 4

Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Укажіть державу Європи, що має найбільшу площу в цій частині світу. А Франція Б Іспанія В Україна Г Росія 2. Укажіть рядок, у якому перелічені тільки сухопутні країни-сусіди України. А Польща, Білорусь, Молдова Б Польща, Румунія, Словаччина В Румунія, Угорщина, Болгарія Г Угорщина, Словаччина, Росія 3. Укажіть населений пункт, який є географічним центром України. А с. Ділове Рахівського району Б смт Добровеличківка Кіровоградської області В м. Чоп Закарпатської області Г с. Грем’яч Чернігівської області 4. Виберіть рядок, у якому перелічені області, що межують тільки з Росією. А Чернігівська, Сумська, Харківська Б Сумська, Харківська, Полтавська В Луганська, Харківська, Сумська Г Луганська, Донецька, Запорізька 5. Укажіть, які міста України мають особливий статус державного підпорядкування. А Київ, Харків Б Київ, Сімферополь В Харків, Севастополь Г Севастополь, Київ 6. Укажіть рік завершення формування території України. А 1939 р. Б 1945 р. В 1954 р. Г 1940 р. 224 www.e-ranok.com.ua

Географія. комплексне видання

—  225  —

Типові тестові А Б завдання В Г

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між прізвищами вчених і напрямками їх діяльності. 1 Г. Капустін А один із засновників ландшафтознавства 2 П. Чубинський Б засновник наукового ґрунтознавства 3 В. Докучаєв В досліджував природні ресурси Украї4 Г. Висоцький ни; відкрив родовища кам’яного вугілля в Донбасі Г займався етнографічними дослідженнями Д вивчав природу Причорномор’я, природу походження сірководневого шару Чорного моря 8. Установіть відповідність між державами та річками, по яких проходить кордон з Україною. 1 Молдова А р. Дніпро 2 Польща Б р. Західний Буг 3 Румунія В р. Сіверський Донець 4 Росія Г р. Дунай Д р. Дністер 9. Установіть відповідність між методами географічних досліджень та їх характеристиками. 1 методи спостереА традиційний метод для характеристики ження й виміру географічних об’єктів, у тому числі засо2 метод опису бами фото- і відеозйомки 3 метод аналізу Б широко застосовується під час експедий порівняння цій або на стаціонарних майданчиках 4 метод моделюванВ застосовується з метою впорядкування геоня графічної інформації й складання таблиць Г дозволяє проводити порівняльні роботи в геології, метеорології Д передбачає створення моделей природних процесів, вивчення їх у розвитку

А Б В Г Д 7

1

2 3 4 А Б В Г

1 2 А 3 4

11. Установіть послідовність розташування областей України в напрямку із заходу на схід. А Полтавська Б Львівська В Черкаська Г Вінницька

В

Г

А Б В Г Д 8

1

2 3 4

А

Б В Г А Б В Г

1 2 А Б В Г Д 9 1 3 24 3 4 Б ВВ Г Г АА Б

1 2 3 А Б В Г Д 41 2 3А Б В Г 4

Завдання на встановлення послідовності 10. Установіть хронологічну послідовність приєднання історико-гео­гра­ фічних областей до України. А Закарпаття Б Крим В Волинь Г Буковина

Б

10

1 12 23 34 4

А Б В Г А Б В Г Д

А Б В Г 11

1 2 3 4

www.e-ranok.com.ua

А

Б В Г А Б В Г

1 2 А Б В Г Д Типові 13 тестові завдання 24 3 А 12 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 12 23 34 4

—  226  —

Географія. комплексне видання

Завдання множинного вибору з короткою відповіддю 12. Укажіть три населені пункти, які виконують функцію крайніх точок України. 1 с. Гремяч 2 смт Добровеличківка 3 с. Мар’янівка 4 м. Чоп 5 с. Ватутіне 6 с. Червона Зірка 13. Укажіть три характеристики фізико-географічного положення України. 1 гори займають 20 % території України 2 низовини займають 70 % території України 3 Україна має вихід до двох морів Атлантичного океану 4 гори високі, впливають на формування клімату 5 Україна розташована в помірному кліматичному поясі 6 р. Дністер з’єднує Україну із сімома європейськими державами

13 А Б В Г

1 2 3 4

Завдання відкритої форми з короткою відповіддю 14. Визначте масштаб глобуса, на якому Україна займає площу 6,7 см2.

14

Рельєф, тектонічна, геологічна будова, мінеральні ресурси Завдання з вибором однієї правильної відповіді А 1

Б

В

Г

А Б В Г Д

1 2А 3 2 4

Б

В

Г

А А Б Б В В ГГ Д

11 22А 3 3 3 44

Б

11 22А 33 4 44

Б

В

Г

А А Б Б В В ГГ Д

11 22 33 44

В

Г

А А Б Б В В ГГ Д

1. Укажіть назву тектонічної структури, частиною якої є Український щит. А Причорноморська западина Б Східно-Європейська платформа В Альпійський складчастий пояс Г Скіфська платформа 2. Укажіть, до якого типу рельєфу належать лійки, печери, провалля. А еоловий Б біогенний В карстовий Г льодовиковий 3. Укажіть, під впливом яких чинників сформувався сучасний рельєф. А вітру й води Б вулканізму та гравітації В льодовиків і води Г ендогенних й екзогенних 4. Укажіть головний чинник утворення ярів на території України. А вулканізм і землетруси Б робота вітру В робота текучих вод Г робота льодовика

www.e-ranok.com.ua

Географія. комплексне видання

—  227  —

Типові тестові завдання

5. Укажіть область, на території якої розміщена найвища точка рівнинної частини України. А Львівська Б Івано-Франківська В Закарпатська Г Чернівецька 6. Укажіть групу умовних знаків, якими позначають рудні корисні копалини. А

А 5

Б

В

Г

А Б В Г Д

1 2 3А 6 4

Б

В

Г

А А Б Б В В ГГ Д

Б

1 2 3А 4

В Г Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між тектонічними структурами й належними до них корисними копалинами. 1 Український щит А природний газ 2 Дніпровсько-Донецька западина Б кам’яна сіль 3 Причорноморська западина В сірка 4 Донецька складчаста споруда Г кам’яне вугілля Д буре вугілля 8. Установіть відповідність між типами й формами рельєфу. А піщані коси 1 техногенний 2 морський акумулятивний Б ками 3 карстовий В лійки 4 льодовиковий Г надзаплавні тераси Д терикони

7

1 21 32 43А 4

11. Установіть послідовність геологічних ер, починаючи з найдавнішої. А палеозойська Б мезозойська В архейська Г кайнозойська

Г

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1

1 2

23 34А 4

Завдання на встановлення послідовності 10. Установіть послідовність утворення тектонічних структур. А Донецька складчаста споруда Б Український щит В Волино-Подільська плита Г Карпатська складчаста система

В

А Б В Г А Б В Г Д

8

9. Установіть відповідність між видами корисних копалин та їх родовищами. 1 кам’яне вугілля А Артемівське 2 нафта Б Кременчуцьке 3 залізна руда В Павлоградське 4 кам’яна сіль Г Стебниківське Д Прилуцьке

Б

Б

В

Г

АА Б ВВ Г Г А Б В Г Д 9

1 1

22 А Б В Г Д 331 442

3АА Б Б ВВ Г Г 14 2 А А Б Б В В ГГ Д 3 10 1 4 2 3 4 А Б В Г 11

1 2 3 4

www.e-ranok.com.ua

А Б В Г А Б В Г Д

1 12 23 Типові тестові завдання 34А Б В Г 4 А Б В Г 12 А Б В Г Д

11 22 33 44

А Б В Г

—  228  —

Географія. комплексне видання

Завдання множинного вибору з короткою відповіддю 12. Укажіть три родовища нерудної сировини. 1 Стебниківське 2 Павлоградське 3 Шебелинківське 4 Солотвинське 5 Артемівське 6 Микитівське 13. Укажіть три карстові форми рельєфу. 1 бархани 2 ками 3 лійки 4 печери 5 зандри 6 колодязі

13 1

2 3 4

Завдання відкритої форми з короткою відповіддю 14. Визначте відносну висоту найвищої точки України (г. Говерла) над найвищою точкою на рівнині (г. Берда).

14

Кліматичні умови та ресурси Завдання з вибором однієї правильної відповіді А 1

Б

В

Г

А Б В Г Д

1 2 3А 2 4

Б

В

Г

А А Б Б В В ГГ Д

1 2 3А 3 4

Б

В

Г

А А Б Б В В ГГ Д

1 2А Б В Г 4 3 4 А Б В Г Д 1 А Б В Г 21 32 43 4 А Б В Г

1. Укажіть правильне твердження щодо особливостей клімату України. А на переважній більшості території країни панує західне перенесення повітряних мас Б більша частина території держави розміщена в субтропічному поясі В річна кількість опадів збільшується із заходу на схід Г найбільше опадів випадає взимку 2. Які повітряні маси найбільшою мірою впливають на формування клімату України? А арктичні Б тропічні В помірні Г субтропічні 3. Який тип клімату характерний для східної частини України? А різко континентальний Б помірно континентальний В морський Г мусонний 4. Укажіть неправильне твердження щодо використання одного з метеорологічних приладів. А термометром вимірюють температуру повітря Б барометром вимірюють випаровуваність В флюгером визначають напрямок і силу вітру Г гігрометром вимірюють вологість повітря

www.e-ranok.com.ua

Географія. комплексне видання

—  229  —

Типові тестові завдання

5. Укажіть назву області з постійно низьким атмосферним тиском — баричним мінімумом, що значною мірою впливає на клімат Західної Європи й України. А азорський Б ісландський В сибірський Г алеутський 6. Укажіть рису, яка характеризує річний хід середньої температури повітря в Україні. А великі зміни з місяця на місяць улітку й узимку та незначні коливання восени й навесні Б відносно невеликі зміни з місяця на місяць улітку й узимку та різкі коливання температури восени й навесні В відносно невеликі зміни з місяця на місяць улітку й узимку, а також восени й навесні Г амплітуда температур відносно постійна протягом року

5

Б

В

Г

А Б В Г Д

1 2 3 4А 6

Б

В

Г

А Б В Г

1 А Б В Г Д 2 1 3 2 4 3 4 А Б В Г А Б В Г

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між особливостями клімату й областями, для яких вони характерні. 1 абсолютний мінімум температур на території А Чернігівська України Б Закарпатська 2 найбільша річна кількість опадів В Луганська 3 найменша річна амплітуда температур повітря Г Херсонська 4 висока ймовірність виникнення суховіїв Д Волинська 8. Установіть відповідність між географічними чинниками й особливостями клімату України. 1 географічна широта А збільшення континентальності 2 віддаленість від Б створює перешкоду на шляху повітряокеану них мас 3 рельєф території В визначає кількість сонячної енергії 4 абсолютна висота Г континентальність клімату зменшується Д із висотою температура знижується 9. Установіть відповідність між населеними ною кількістю опадів на їх території. 1 Львів А 350 2 Запоріжжя Б 450 3 Суми В 550 4 Житомир Г 650 Д 750

А

пунктами та середньорічмм мм мм мм мм

Завдання на встановлення послідовності 10. Розташуйте назви областей України в порядку збільшення середніх температур січня. А Донецька Б Закарпатська В Кіровоградська Г Одеська

1 2 А Б В Г Д 7 3 1 42 3 4А Б В Г А Б В Г

1 А Б В Г Д 2 8 1 3 2 34 4 А

Б В Г А Б В Г

1 2АА Б ВВ Г ГД 9 1 3 24 А Б В Г Д 3 41 2 3А Б В Г 14 2 А Б В Г 3 10 1 4 2 3 4

www.e-ranok.com.ua

А Б В Г Д А 1 Б В Г Д

12 23 Типові тестові завдання 34 А Б В Г 4 А Б В Г А Б В Г 11 1 А Б В Г Д

12 12 3 23 4 34А Б 4

В

—  230  —

Географія. комплексне видання

11. Розташуйте регіонів України в порядку зменшення кількості опадів на їх території. А Лісостеп Б Полісся В Кримські гори Г Присивашшя

Г Завдання множинного вибору з короткою відповіддю

А Б В Г 12 А Б В Г Д

11 22 33 44

А Б В Г

12. Укажіть три прилади, які належать до метеорологічних. 1 барометр 2 ехолот 3 нівелір 4 флюгер 5 гігрометр 6 курвіметр 13. Укажіть три чинники, які впливають на клімат України. 1 гори Карпати розташовані на південному заході 2 крайня північна точка 52° пн. ш., південна — 44° пн. ш. 3 віддаленість від океану 4 наявність теплих течій у Чорному морі 5 панування помірних повітряних мас 6 Карпати й Кримські гори за висотою є середніми

13 1

2 3 4

Завдання відкритої форми з короткою відповіддю 14. Визначте атмосферний тиск на вершині г. Говерла за умови, що на висоті 183 м він у цей час становить 720 мм рт. ст.

14

Внутрішні води та водні ресурси Завдання з вибором однієї правильної відповіді А 1

Б

В

Г

А Б В Г Д

1 2 3А 2 4 11 22 33 44

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1. Басейн якої річки України має площу дещо меншу, ніж площа Франції (544 тис. км2)? А Дністер Б Південний Буг В Дніпро Г Кальміус 2. Яка річка України зображена на фрагменті карти? А Дніпро Б Південний Буг В Сіверський Донець Г Прип’ять

А Б В Г

1 2 3

www.e-ranok.com.ua

Географія. комплексне видання

—  231  —

Типові тестові завдання

3. Яке гідрологічне явище спостерігається навесні на річках Закарпаття й Прикарпаття? А повінь Б межень В паводок Г приплив 4. До басейну якої річки належать притоки Збруч, Стрий, Свіча, Мурафа? А Дніпро Б Дунай В Південний Буг Г Дністер 5. Укажіть правильне визначення поняття «падіння річки». А кількість води, що протікає через поперечний переріз річки за одиницю часу Б різниця між абсолютними висотами витоку й гирла річки В різниця між абсолютними висотами вододілу й гирла річки Г відношення похилу річки до її довжини

А 3

Б

В

Г

А Б В Г Д

4

1 2 3 А 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 12 23 34А 5 4

Б

В

Г

А А Б Б В В ГГ Д

6. Яка з перелічених річок належить до гірничо-рівнинних? А Південний Буг Б Дніпро В Дністер Г Черемош

6

7

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 12 23 А 34 4

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між притоками й річками, у які вони впадають. А Сіверський Донець 1 Інгул Б Дністер 2 Прип’ять В Південний Буг 3 Прут Г Дніпро 4 Оскіл Д Дунай

1 2 3 А 4

Б

В

Г

А Б В Г Д А Б В Г 1

12 23 34А 4

Б

В

Г

А Б В Г

8. Установіть відповідність між назвами озер і типами походження їх улоговин. 1 Ялпуг А карстове 2 Бребенескул Б вулканічне 3 Світязь В заплавне 4 Синевир Г льодовикове Д загатне

1 А Б В Г Д 2 8 1 23 34

9. Установіть відповідність між водосховищами й річками, на яких вони створені. 1 Каховське А Сіверський Донець 2 Дністровське Б Дніпро 3 Печенізьке В Лугань 4 Вуглегірське Г Південний Буг Д Дністер

1 А Б В Г Д 2 9 1 3 2 34

4А

Б

В

Г

А Б В Г

4 А Б В Г

1

www.e-ranok.com.ua 2 3

А Б В Г Д

1 2 Типові тестові завдання 3А Б В Г 4 А

Б В Г А Б В Г А Б В Г Д

10

1 12 А Б 2 1 3 2 34 34 4А А Б 11 1 А Б 2 1 А Б 3 12 4 23 34А Б 4

В Г Д

БВ В ГГ В Г В Г Д

В

Г

12 А Б В Г А Б В Г Д

1 1 2 2 3 3 4 4

А Б В Г

13

—  232  —

Географія. комплексне видання

Завдання на встановлення послідовності 10. Установіть послідовність розташування озер України з півночі на південь. А Донузлав Б Світязь В Синевир Г Китай

11. Установіть послідовність розташування водосховищ на р. Дніпро в напрямку від джерела до гирла. А Канівське Б Київське В Каховське Г Кременчуцьке Завдання множинного вибору з короткою відповіддю 12. Укажіть три наслідки роботи річки. 1 пороги 2 водоспади 3 дельта 4 піщані пляжі 5 каньйони 6 греблі 13. Укажіть три річки, які є правими притоками Дніпра. 1 Ірша 2 Десна 3 Ворскла 4 Рось 5 Псел 6 Тетерів

1 2 3 4

Завдання відкритої форми з короткою відповіддю 14. Визначте похил (см/км) ділянки річки завдовжки 50 км за умови, що атмо­сферний тиск у верхній частині ділянки становить 740 мм рт. ст., а в нижній — 750 мм рт. ст.

14

Ґрунти, рослинний покрив, тваринний світ Завдання з вибором однієї правильної відповіді А 1

Б

В

Г

А Б В Г Д

1 2 3 4

1. Укажіть, які ґрунти є типовими для Полісся. А чорноземи Б сірі лісові В дерново-підзолисті Г бурі лісові

www.e-ranok.com.ua

Географія. комплексне видання

—  233  —

Типові тестові завдання

2. Укажіть групу деревних порід, характерних для зони широколистяних лісів. А дуб, бук, граб, ясен Б сосна, ялина, акація, береза В ялина, граб, сосна, кедр Г ялина, модрина, сосна, кедр 3. Укажіть тип ґрунтів, що сформувалися на сухих степових ділянках в умовах недостатньої зволоженості. А чорноземи Б каштанові В лучні Г коричневі 4. Укажіть неправильне твердження. А ліси покривають приблизно 15 % території України Б сучасна рослинність сформувалася наприкінці неогенового періоду В види рослин, що збереглися з минулих геологічних епох, — це ендеміки Г Червона книга України була видана в 1980 р. 5. Яку з перелічених тварин занесено до Червоної книги України? А заєць Б вовк В лось Г лис-корсак

А 2

Б

В

Г

А Б В Г Д

1 2 3А 3 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 1 2 2 3 3А 4 4 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

1 1 2 2 3 3А 4 5 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

6. Яким терміном називають заходи щодо збереження й підвищення родючості ґрунтів. А рекультивація Б деградація В меліорація Г бонітування

1 1 2 2А 3 3 6 4 4

8. Установіть відповідність між природними регіонами України й найбільш характерними для них представниками тваринного світу. 1 Мішані ліси А лось, тетерук, вуж 2 Лісостеп Б бабак, куріпка, гадюка 3 Степ В козуля європейська, сова, дрохва 4 Карпати Г саламандра, ведмідь бурий, рись Д кобра, верблюд, страус

В

Г

А Б В Г Д А Б В Г

11 22 33 А 44

Завдання на встановлення відповідності 7. Установіть відповідність між природними зонами України й типовими для них ґрунтами. 1 Мішані ліси А дерново-підзолисті 2 Широколистяні ліси Б чорноземи звичайні 3 Лісостеп В сірі лісові 4 Степ Г коричневі Д чорноземи типові й опідзолені

Б

7

1 21 32 43 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

А

Б В Г А Б В Г

1 2 А Б В Г Д 8 1 3 24 3 4 А Б В Г

1

www.e-ranok.com.ua 2 3

А

Б

В

Г

Типові тестові завдання

А Б В Г Д 9

1

2 3 4 А Б В Г

1 А Б В Г 2 3 4 А Б В Г Д 1 2 А Б В Г 3 А Б В Г 4 А А Б Б В В ГГ Д А Б В Г Д 10 1

12 23 34 А Б 4

В

Г

А Б В Г А 11 1 Б В Г А Б В Г Д

12 12 3 23 4 34 4А Б

12

В

Г

А Б В Г

1 А Б В Г Д 12 23 34 4

13 А Б В Г

1 2 3 4

—  234  —

Географія. комплексне видання

9. Установіть відповідність між підтипами чорноземів і їх типовими характеристиками. 1 чорноземи А сформувалися під розрідженими парковими літипові сами на узліссях під різнотрав’ям на вологих 2 чорноземи ділянках, зміст гумусу 4—8 % опідзолені Б поширені на Правобережжі, характерна риса — 3 чорноземи борошниста присипка внаслідок вимивання вилужені карбонатових порід 4 чорноземи В сформувалися на лесових породах, характеризвичайні зуються потужним шаром гумусу, вміст гумусу збільшується як із півночі на південь, так і з заходу на схід Г мають високу родючість, негативними властивостями є наявність легкорозчинних солей і гіпсу Д мають високу родючість, сформувалися в південних регіонах, недостатнє зволоження Завдання на встановлення послідовності 10. Установіть послідовність чергування ґрунтів на території України з півночі на південь. А чорноземи Б дерново-підзолисті В каштанові Г темно-сірі опідзолені 11. Установіть послідовність природного розташування типів лісів України з півночі на південь. А дубові Б соснові В чорновільхові Г дубово-липові Завдання множинного вибору з короткою відповіддю 12. Укажіть три чинники ґрунтоутворення. 1 робота текучих вод 2 робота вітру 3 процес вивітрювання материнських гірських порід 4 особливості клімату певної місцевості 5 робота рослин і тварин 6 робота давніх льодовиків 13. Укажіть три правильні твердження щодо земельних ресурсів України. 1 найвища заболоченість спостерігається на території Українських Карпат 2 ліси на Поліссі займають 60 % площі природної зони 3 розораність земель є однією з найвищих у Європі 4 найбільша площа ріллі — у Лісостеповій зоні 5 проблемою використання земель є підвищення їх продуктивності 6 серед сільськогосподарських угідь переважають орні землі Завдання відкритої форми з короткою відповіддю

14

14. Визначте площу орних земель (у тис. км2) у Степовій зоні, якщо ріллею в цій зоні зайнято 75 %, а площа зони становить 40 % від площі України.

www.e-ranok.com.ua

Географія. комплексне видання

—  235  —

Типові тестові завдання

Природно-територіальні комплекси Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Укажіть назву найбільшої одиниці ландшафтів, що виділяється на основі форми рельєфу. А тип Б клас В вид Г провінція 2. Укажіть правильне визначення природно-територіального комплексу (ПТК). А ПТК — це частина материка з відносно однорідними, однотипними природними умовами Б ПТК — це частина океану з відносно однотипними природними умовами й складними системами взаємодії В ПТК — це частина земної поверхні з відносно однорідними, однотипними природними умовами Г ПТК — це частина земної поверхні з різноманітними природними компонентами, які незначною мірою залежать один від одного

А 1

Б

В

Г

А Б В Г Д

1 2 3 4А 2

Б

В

Г

А Б В Г

1 А Б В Г Д 12 23 34 4 А Б В Г

1 2А Б В Г 3 3 4 А Б В Г Д 1 2 3А Б В Г 4 4

3. Укажіть, що є найбільшим ПТК на земній кулі. А материк Б океан В біосфера Г природна зона 4. Укажіть основні чинники, що формують ПТК. А зональні й азональні Б природні й антропогенні В тектонічні й кліматичні Г технічні й природні

А Б Б В В ГГ Д А

5. Укажіть імена вчених, які першими здійснили фізико-географічне районування України. А Г. Капустін і В. Зуєв Б П. Тутковський і Б. Личков В В. Каразін і П. Чубинський Г В. Докучаєв і М. Андрусов 6. Укажіть головний чинник, що покладений в основу фізикогеографічного районування України. А Україна розташована майже повністю в помірному географічному поясі Б Україна має велику площу, де сформувалися різноманітні ПТК В розмаїття природи України визначається її великою площею Г рельєф України рівнинний, тому що в її основі розташована частина Східно-Європейської платформи

11 22 33А 4 5 4

Б

В

Г

А Б Б В В ГГ Д А

11 22 33 44А 6

Б

В

Г

А Б В Г

1 А Б В Г Д 12 23 34 4

www.e-ranok.com.ua А Б В Г 1

Типові тестові завдання

А

Б

В

Г

—  236  —

Географія. комплексне видання

Завдання на встановлення відповідності А Б В Г Д 7

1

2 3А 4

Б

В

Г

А Б В Г А Б В Г Д

8

1 2 2 3 3А 4 4

1

Б

В

Г

АА Б ВВ Г Г А Б В Г Д 9

1 1

22 А Б В Г Д 331 442

ВГ Г А3ААБ Б Б ВВ Г

14 2А А А БВ В ВГ ГГД Д ББ 10 1 3 1 4 22 33 А Б 44