ВОЛОНТЕР Допомогти може кожен!
Я! С Ь Т С А Д О Р П НЕ
№2
ЧОМУ МИ ПЕРЕМОЖЕМО
Пару дней тому назад я беседовал с девушкой-журналистом из Беларуси. Абсолютно проукраински настроенная молодая женщина. В конце беседы она, извинившись, попросила разрешения задать один «неудобный» вопрос: «Вот, в каждом вашем слове, в каждом жесте говорит непоколебимая уверенность в Победе. Вы действительно верите в то, что Украине удастся победить такого сильнейшего врага, как Россия? С её-то армией, с авиацией, с боевым опытом...» Я ответил, примерно, так:
«А, разве дело в мощи армии или в размерах территории? Разве можно было сравнивать феодальный Афганистан и СССР?.. Десять лет кровопролитной войны закончились поражением Советского Союза. Залог Победы — сила духа, а не сила армии!». Почему мы обречены (!) на Победу? Потому, что из части НАСЕЛЕНИЯ уже сформирована НАЦИЯ! И процесс этот продолжается. Мы победили на Майдане не благодаря, а вопреки! И в этой войне мы победим не благодаря, а вопреки! Я прекрасно помню с какой иронией и откровенным пренебрежением встречали на Майдане т.н. «лидеров»! Знаю, и вы помните это! Не сомневаюсь — такие же чувства будут они вызывать у нас и после Победы: жалкие, немощные, не способные на Поступок. Но, слава Богу, с каждым днём все больше людей из НАСЕЛЕНИЯ становятся НАЦИЕЙ! Нацией, воюющей не за Президента, не за Премьера, не за льготы или субсидии. Нацией, воюющей за РОДИНУ! Вспомните «лихие девяностые»: безработица, ин-
фляция, дефицит... Пережили?! И стали сильнее! Мы научились торговать, вести бизнес, инвестировать и интегрироваться, планировать и развиваться. Мы научились зарабатывать, а не «получать». И сейчас мы учимся! Мы учимся воевать. Мы учимся командовать и координировать. Мы учимся любить и ненавидеть. Нам предстоит ещё многому научиться! Тому, чего мы делать ещё не умеем. Нам предстоит научиться не верить политическим шулерам в предвыборном угаре. Нам предстоит научиться карать казнокрадов и предателей. Нам предстоит научиться отстаивать свой выбор и свою свободу выбора. Нам предстоит научиться НЕСТИ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ за свой выбор! НАМ ПРЕДСТОИТ НАУЧИТЬСЯ КОНТРОЛИРОВАТЬ ВЛАСТЬ! И пусть даже для этого придётся попотеть — нам от труда, а кому-то от страха — всё это мы обязательно научимся делать! Те сотни тысяч (а, может быть, и миллионы!) людей, которые формируют НАЦИЮ, уже не удастся загнать в стойло. Разве смирятся с капитуляцией те из вас, кто варит борщи или плетёт сетки, ведёт бус на Восток или разрабатывает современные топографические карты, делает печки или жертвует свои сбережения? Мы все! Разве мы смиримся с капитуляцией?! А наши дети, рисующие ТАКИЕ картинки-подарки?! Вот вам и ответ на вопрос «почему мы победим?»! Делай что можешь, и будь что будет! А будет — ПОБЕДА! Георгій Тука, волонтерське об’єднання «Народний тил».
Хочеш, щоб війна швидше закінчилася?
МІНЯЙ ТЕЛЕВІЗОР НА ТЕПЛОВІЗОР! ПОВЕРНУТИСЯ ТІЛОМ І ДУШЕЮ
Після стресів останніх років психологічної реабілітації — у тій чи іншій мірі — потребує, мабуть, більшість українців. Солдати і їхні родини, біженці, жителі прифронтових районів, люди, які лишилися на окупованих територіях тощо. Але чи не найбільша концентрація жахіть війни лягла саме на плечі солдатів і, ймовірно, саме їм буде найважче повернутися до повноцінного мирного життя. Не всі воєнні травми видимі. Водночас травмована психіка, незаліковані душевні рани можуть заважати людині жити не менше, аніж, скажімо, ампутована кінцівка. Розділ «Духовна артилерія» на стор. 7
ПОБУТОВИЙ АНТИТЕРОР
Для України теракти абсолютно незвичні. Люди до них не готові. Вищий ступінь обережності в час війни, навіть у глибокому тилу, це не параноя, а здоровий глузд. Усе передбачити неможливо, але старатися зменшити ризики треба — байдужість і легковажність зараз може мати надто високу ціну. Розділ «Цивільна оборона» на стор. 11
ВОЛОНТЕР
2 ВІЙНА І МИР
Автори: Андрій Приймаченко і Саша Ком’яхов
ЛІТЕРАТУРНА ЕСКАДРА
Лицарська підмога
ВІЙНА І МИ 3 СТАРА ГВАРДІЯ тина віддав українській армії тисячу доларів, які зібрав на свій похорон. Кошти п.Василя пішли на купівлю позашляховика для військових операцій. *** Якось уранці в «Народний тил» завітав перший відвідувач — Погоріла Амалія Феліксівна, 92 роки. Принесла 20 гривень. Сказала, що з нами Бог. (Олексій Сахарулідзе) * * *
Лицар в образі Юрія Змієборця повернувся для підтримки нашого війська. (У 1916 році, коли Львів стояв перед небезпекою російської окупації, вирізьблений з дерева лицар-оборонець також допомагав залучати пожертви.) Кожен, хто складе пожертву не менше 100 грн, має право зміцнити щит Святого Юрія металевою пластиною із викарбуваним тризубом. Другу таку пластину жертводавець отримує у подарунок на пам’ять про подію. Львівський лицар уже допоміг зібрати для війська близько 700 тис. гривень. На ці кошти придбано декілька реанімаційних автомобілів, чимало тепловізорів, багато іншого спорядження. Адреса: Коперника, 40а, тел.: 067 772 94 42. Укріпити броню дистанційно — PayPal: lvivskyjlycar@gmail.com.
У Гарнізонному храмі святих Петра і Павла у Львові 73-річна жінка з Дрогобича в якості пожертви залишила для військових мішечок часнику. *** 85-річний Василь Матвієнко з Яго-
ЗАБУТА ВАЛЮТА
ЕТИЧНА РАТЬ
Махатма ҐАНДІ: «БЕЗСОРОМНО ВИПРАВДОВУВАТИ СВОЄ БОЯГУЗСТВО ФІЛОСОФІЄЮ НЕНАСИЛЬСТВА» Українські солдати, які зі зброєю в руках захищають Батьківщину, мають набагато більше спільного з ненасильницькою філософією Ґанді, ніж “професійні миротворці”, які розмовами про мир лиш прикривають свої меркантильні інтереси чи боягузство. Кілька актуальних цитат: «Я часто помічав, що слабкі люди прикривалися ...моїм власним вченням, коли з причини свого боягузства не в змозі були захистити власну честь чи були обдурені. Пригадую події, що відбулися поблизу Бетіаху… Житла кількох сільських мешканців просто сплюндрували, і ті втекли, покинувши напризволяще своїх дружин і дітей. Я дорікав їм за боягузство, а вони безсоромно прикривалися
До уваги новобранців Якщо при підготовці до відправлення на передову або на навчання не забезпечили: - відповідним одягом та взуттям (формою, черевиками та білизною);
ненасильством. Я публічно засудив їхню поведінку, і сказав, що моє вчення ненасильства не має нічого спільного з тим, що вони вчинили, не прийнявши мого ненасильства у своє серце, що їм слід було пильнувати честь своїх жінок і малих дітей. Ненасильство не є сховком для боягузів, воно є набутком сміливих. Ненасильство вимагає великої мужності. Боягузство цілком несумісне з ненасильством. Перехід від статусу воїна до виконавця ненасильства можливий і навіть видається легким. Ненасильство однак передбачає наявність здатності наступати, але вимагає усвідомленого і добровільного вміння гамувати бажання помсти. Помста завжди є кращим засобом, ніж пасивне й безпомічне упокорення. Прощення є іще ліпшим.» *«Помста є вираженням слабкості, її породжує
- засобами індивідуального захисту (каскою, бронежилетом); - а також якщо у вас скарги щодо харчування чи інших питань життєзабезпечення, звертайтеся на гарячу лінію Урядового контактного центру: 0800 507 309.
дійсний або уявний страх перед завданим злом. Пес кусає, коли боїться. Людина, яка не знає страху, ніколи не опуститься до стану озлоблення і не мститиме тому, хто намагався причинити їй зло. Сонце не мститиметься малим дітям, які жбурляють у нього піском.» *«Я хочу, щоб і індуси, і мусульмани плекали в собі мужність і були готовими вмерти, не убиваючи. Якщо ж у них немає такої мужності, хай ліпше розвивають мистецтво убивати і бути убитими, ніж мають утікати від небезпеки, мов боягузи. У цьому випадку насильство краще, ніж втеча. Вони утікають, бо не мають мужності бути убитими, вбиваючи.» *«Там, де існує єдиний вибір між боягузством та насильством, я раджу вдатися до насильства.» Могандас Карамчанд Ґанді (Ю.Ґальтунґ, А.Несс. Політична етика Ґанді (переклад з норвезької Наталі Іваничук). — Львів: Місіонер, 2001.)
Безкоштовна юридична допомога * «Правова допомога учасникам АТО», тел.: 044 492 88 48, http://helpato.com.ua/ * «Юридична сотня» і ін., тел.: 0 800 30 00 21 (з 8.00 до 20.00 без вихідних). * ГО «Правова допомога 3222», тел.: 063 336 3222, 099 336 3222, 068 336 3222.
ДОБРОВІЛЬНА МОБІЛІЗАЦІЯ
вдум л иво
Герої лишатимуться живими, ОНТЕР якщо армія буде краще забезпечена. ВОЛ Армія буде краще забезпечена, якщо ми не даватимемо красти в тилу.
бставини всіляко схиляють країну до загальної мобілізації — все доросле і притомне населення має щоденно працювати на перемогу. І хоча з незрозумілих причин її все ще не проведено (мобілізації військовозобов’язаних недостатньо), ніщо не забороняє людям самим мобілізуватися. У даному випадку не варто сильно надіятися на державу, а самим проявляти ініціативу. Хочеш зробити щось добре — зроби це сам. Ніхто достеменно не знає, як правильно діяти за цих складних обставин (не лише в Україні, весь світ заціпенів). Єдине, що ясно точно — наше життя має змінитися. Краще, коли ми прийдемо до цього усвідомлено й самі, аніж, коли будемо поставлені перед фактом артилерійськими залпами. Потрібно перебудувати стиль життя кожного зокрема і країни в цілому відповідно до обставин. Навчитися жити в умовах терористичних загроз і вміти їм протидіяти. Кожен має здобути ще одну — військову — спеціальність. У разі необхідності, бути готовим взяти в руки зброю і знати, що з нею робити. Навчитися надавати медичну допомогу в бойових умовах. Мусимо стати ощаднішими до себе (менше обновок і смаколиків), але щедрішими до інших (більше гостинців для солдатів, сиріт, ветеранів). Місце споживацтва має зайняти доброчинність. Не йдеться про те, щоби всі стали аскетами, та щоразу користуючись вигодами мирного життя, маємо пам’ятати, якою ціною вони даються — коштом здоров’я і життів наших побратимів. Так само, як залишаємо “на чай” офіціантам, пожертва на потреби війська, госпіталів чи біженців має стати щоденною доброю звичкою. Мобілізація означає більше і краще працювати, щоби більше заробляти й мати можливість краще забезпечити армію, поранених, сім’ї загиблих тощо. А також передусім купувати українські товари і відпочивати в Україні. Відповідальність та ефективність мають зайняти місце звичної халатності й необов’язковості. Солідарність і взаємодопомога мають прийти на зміну байдужості і нетерпимості. Це ті резерви, залучивши які, нам не потрібні будуть зовнішні запозичення (або ж їх треба буде менше чи вони коштуватимуть дешевше). Це, зрештою, додасть нам справжньої незалежності, за що ми зараз, по суті, й ведемо війну. Любомир Крупницький
дій
че
!
О
й
!
На основі агіт-плакату батальйону «Свята Марія»
Антуан де Сент-Екзюпері, письменник (автор “Маленького Принца”) і офіцер військово-повітряних сил Вільної Франції. Служив льотчиком у французьких військах у Північній Африці з 1943 р. Пілотував американський важкий винищувач і літак-розвідник Локхід P-38 «Блискавка». На той час Екзюпері було 44 роки, його вік на вісім років перевищував максимально допустимий вік для військового пілота. Однак після безкінечних прохань дозволити йому літати, такий дозвіл надав особисто генерал Дуайт Ейзенгауер, який тоді командував силами союзників у Східній Африці, Сицилії й Італії. За роки польотів Сент-Екзюпері отримав стільки поранень, що був навіть не в змозі без сторонньої допомоги натягти комбінезон, і з великим трудом втискав у кабіну літака своє поламане в численних катастрофах тіло. У липні 1944 року він вирушив у бойовий виліт, з якого вже не повернувся (його літак було знайдено лише 2003 року). Антуан де Сент-Екзюпері посмертно нагороджений Воєнним хрестом Французької Республіки.
Ігорю Ткачуку було 38 років, коли 20 лютого 2014 року він загинув на Майдані. У нього залишилася дружина і троє дітей: двоє синів і донька. Громада села Велика Кам’янка на Прикарпатті, де мешкає родина, звела для них нову хату.
Українці з італійського регіону Кампанія хотіли придбати автомобіль швидкої допомоги та направити його в зону бойових дій. Зібрали 1900 євро, та грошей виявилось недостатньо. Тоді власник автомобіля, італієць із міста Ларі (на Півночі Італії), вирішив подарувати авто українській громаді. Зараз швидка допомагає рятувати життя на передовій, при Вінницькому польовому госпіталі. ***
а
Не кожна руда має честь пройти через горнило, молот і ковадло, через виплавку, ковку і гартування. Не кожна руда дістає шанс стати крицею. Не кожному поколінню життя дарує шанс пройти через настільки суворі випробування, які чекають Україну у найближчі роки. Війна. Трансформація суспільства. Перебудова свідомості. Кожен сам вибирає свою роль в еволюції народу і людства. Роль шлаку чи роль загартованої і відточеної сталі. Максим Музика, офіцер
Іноземний легіон
Якщо у вас є купюри чи монети рідкісних валют, які залишилися з поїздок закордон і не особливо вам потрібні... Вони можуть конвертуватися у медикаменти для наших солдатів на фронті. Активісти «Народного тилу» таким чином уже зібрали 170 тисяч гривень. Приймається будь-яка валюта країн Азії, Африки, Латинської Америки, Європи, Канади, Австралії, Нової Зеландії, інших острівних країн і СНД. А також зношені купюри і колекційні монети. Всі виручені кошти йдуть на закупку медикаментів для фронту (Медрота Народного тилу і Saving Lives in Ukraine). Адреса для відправки Новою поштою: Київ, 5 відділення, Серафимович Ігор, 067 888 30 00 (Мандрівний Народний Тил). Чит
ДОБРОВОЛЬЧА ДРУЖИНА
найкращi лайки – на полi бою!
*Стиснути зуби. Працювати. Молитися за хлопців. Сплачувати податки. Жертвувати волонтерам. Віддавати честь загиблим. Не залишати поранених наодинці. Вшановувати матерів. Бути готовим. Думати, яку країну ми будуватимемо після всього цього. Допомагати тим, хто будує її вже зараз, попри все. Антон Санченко, письменник *** Армія — це не лише стрільці. Це водії, зварювальники, геодезисти, картографи, слюсарі, кухарі, інженери, лікарі, комірники, бухгалтери, перекладачі, дорожні інспектори, військова поліція, механіки, гідравліки, зв’язківці, електронники і т.д. і т.п. І бракує УСІХ. Тому, якщо ви отримуєте повістку — це не значить, що ви неодмінно поїдете в зону АТО. Це значить, що ви можете закрити якусь дірку і допомогти загальній перемозі — може навіть не з автоматом, а зі зварювальним апаратом, лінійкою чи калькулятором в руках. Максим Колесніков, солдат
Уривок промови Вінстона Ви спитаєте, яка наша мета? Я Черчиля у Палаті громад, ПОЛІТ.АРМАДА можу відповісти одним словиголошеної 13 травня вом — перемога; перемога 1940 року, незадовго пісбудь-якою ціною, перемога, незважаючи на весь жах, пеля його обрання прем’єрміністром Сполученого коремога, хай яким довгим чи важким буде до неї шлях; бо ролівства: без перемоги не буде життя. Я не можу нічого запроМусимо усвідомити: [без пепонувати, окрім крові, важкої праці, сліз і поту. ремоги] не виживе БританНас чекають важкі випроська імперія, не виживе все те, що Британська імперія забування. Нас чекають багато довгих місяців боротьби і страждань. Ви вжди відстоювала, не виживе усе, за що віпитаєте, яка наша політика? Відповідаю: ками боролося людство. Але я беруся за вести війну на морі, на землі і в повітрі, всі- цю справу з енергією та надією. Я впевнема силами і з усією міццю, що Бог нам дав; ний, що поразка — не наш уділ. У цей час вести війну проти жахливої тиранії, непе- я відчуваю себе вправі наполягати на заревершеної у своїй чорноті, і з жалюгід- гальній підтримці, і я кажу: «Вперед. Йдемо ною злочинною суттю. Це наша політика. вперед разом, єдиною силою».”
ВОЛОНТЕР
Не треба мати багато, коли є справжнє бажання допомогти.
КРОВ, ПІТ І СЛЬОЗИ
Ти підеш на війну?
Як ти підеш на війну? У тебе ж борги і кредити! У тебе дружина і діти! Як ти підеш на війну? Як ти попреш у бій? У тебе ж задишка і нирки! У тебе живіт і печінка! Як ти попреш у бій? Як ти будеш вбивати? Ти ж врізать не вмієш в рожу! Ти муху вбити не можеш! Як ти будеш вбивати? Як ти будеш вмирати? Ти ж силою духа кволий! Ти в бога не вірив ніколи! Як ти будеш вмирати? Так я піду на війну. Бо є в світі інші кредити, Бо в мене жінка і діти. Так я піду на війну. Так я попру у бій. Бо м’язи пора розім’яти, Бо треба живіт зігнати. Так я попру у бій. Так я буду вбивати. Бо бачив я їхні рожі, Це муху я вбити не можу. Так я буду вбивати. А вмирати я не збираюся, Бо в мене борги і кредити, Бо в мене дружина і діти, Бо в мене задишка і нирки, Бо в мене живіт і печінка, Бо врізать не вмію в рожу, Бо муху вбити не можу, А бог – то моя Україна, Тож бережи мене, Боже!.. Артем Полежака
Роби, що повинен, і нехай буде, що буде. (рицарський девіз)
ріш
у
Іноді волонтери і спонсори дарують нам дуже дорогі речі — хороші приціли, тепловізори, якісне спорядження і навіть авто. Ясна річ, далеко не у всіх, хто хоче допомогти фронту, є фінансові або організаційні можливості для придбання таких речей. Тому дуже часто нам прибувають зворушливі, від душі зроблені подарунки. Якось Новою поштою на моє ім’я прибула посилочка. У ній були три маленькі пакунки — для трьох бійців. У кожному — шкарпетки ручної в’язки, снікерс і пакетик горішків. І хай хтось тільки посміє сказати, що це дріб’язок! Із записочника (FB) Олени Білозерської Два часа дня. «Novus» на Дружбы Народов . Крайняя касса. Передо мной на кассе девочка лет 7 покупает пачк у недорогого печенья, расплачиваясь монетками и купюрами по 1-2 грн. Рассчитавшись, она подходит к лотку, стоящему сразу рядо м, где все желающие собирают для солдат кто-что может, и оставляе т в нём печенье и листок А4 с рисунком. На рисунке: ребёнок с шар иками и мужчина, держащий ребёнка за руку, цветочки, домик, солнце — ну как на всех детских картинках. Положила она это и пошла к выхо ду. Дёрнуло меня что-то. Похватал кульки и уже на улице догнал ребё нка. Спрашиваю, чего она одна и где родители? Оказалось, живёт в соседнем доме, вышла гулять. Зашла в магазин купить печенье, пото му что её папа его очень любит. Мама ей даёт деньги, а она их соби рает, и несколько раз в неделю покупает печенье. Без задней мыс ли говорю ей, папа наверное твой военный, ему обязательно передаду т печенье и он будет рад. Цитата: «Папу забрали на войну и его убил и там, а печенье и мой рисунок для других пап, которые еще живы»... Все оборвалось... Проводил ребёнка домой… Девочку зовут Лиля, мам у Яна, папу звали Миша, ему было 27…
Остерігайтеся шахраїв *Найбільший ризик, що ваша пожертва піде “не туди”, коли йдеться про скриньки на вулицях чи у транспорті. Найкраще допомагати потребуючим через волонтерів, яких добре знаєте — особисто чи через їхню публічну активність. (Не ведіться [лише] на документи. У жуліків вони завжди в порядку.) *Інший тип шахраювання — повідомлення по телефону про арешт чи полон ваших рідних з вимогою викупу. Не вірте нікому на слово — тим більше незнайомцям, тим більше по телефону!
Із записочника (FB) Миколи Сербіна
74 пари шкарпеток, які зв’язали грузинські бабусі для українських солдатів. *** До Логістичного центру допомоги бійцям АТО у Тернополі із продовольством завітали щирі прихильники України, хоча і громадяни іншої держави. У них інша мова, інші звичаї, інший колір шкіри, але вони шанують країну та місто в якому навчаються і прагнуть хоч якось допомогти нашим військовим. (Христина Феціца)
За матеріалами 24 каналу, Бі-Бі-Сі, Медіапорталу української діаспори “Відіа”.
*Шахраї плодяться великою мірою через безвідповідальність чи легковажність жертводавців. Не даймо дещиці покидьків зруйнувати довіру українців до волонтерів, благодійництва та один одного. Продовжуймо помагати — але з головою. Як натрапите на шахраїв — відмовляйте ввічливо. Зразу бити не треба.
Безпілотна ескадрилья
Р
!
че
шу
ХІМЗАХИСТ
НАУКА РЯТУЄ
Для тих, хто в танку Після того, як закриються люки, дуже хочеться чути і бути почутим. Чути хоча б один одного. Три танкісти. Екіпаж. Зв’язок. Дуже часто його нема. Багато машин знято з “консервації”. За час довгих років їх зберігання, проводка, конденсатори пересохли і не працюють. Ті, хто в танку, викручуються як можуть. Велика удача, якщо є три рації з навушником і мікрофоном. Інколи зв’язок і життя — це синоніми. А ще хочеться зв’язку з батальйоном, бригадою. Тут простіше — є супутниковий інтернет. Якщо на нього є гроші. Я знову буду просити вашої до-
Друг Тихий. Киянин. 73 роки. Ремонтує гармату «Рапіра», що була пошкоджена на передовій. Звичайний українець. Золота людина. *потрібні вогнетривкі комбінезони для екіпажів бронемашин *артилеристам потрібні важкоатлетичні пояси *для ремонту військової техніки завжди потрібні інструменти та робочі руки
Родзинки – 2 кг Курага – 1 кг Чорнослив – 1 кг Журавлина – 1 кг Соняшника ядро – 2 кг Яблучна сушеня – 0,5 кг Грецькі горіхи – 0,5 кг Арахіс – 2 кг Кунжут – 1 кг (для обкатки) Мед – 1,5-2 л
Енергетичні бомби Всі сухофрукти помити і висушити в духовці, усі горіхи просто висушити або підсмажити. Важливо, щоби все було добре просушене (пройшло термообробку), щоби потім батончики могли довше зберігатися (не “цвіли” та не інфікувалися харчовою міллю). Усі складники перебрати, очистити від сторонніх частинок (шкаралупи, хвостиків тощо). Подрібнити все, крім соняшника та родзи-
КОЛЕСА НАРОДНОГО ТИЛУ (купівля, ремонт, ТО, панцерування авто для потреб війська) Тел.: 067 888 30 00, PayPal: moneyforukraine@gmail.com ПриватКартка: 5168 7420 1479 0848 (Багненко Денис)
Мы воюем за донбасских детей, которие при виде нас кричат: “Слава Украине!”, а родители их оттаскивают с испуганными глазами. Самьіе адекватные люди на Донбассе – дети, это правда. Которьім 5-6 лет, их пропаганда еще не прошила. Я здесь ради детей. Заступник командира другого батальйону 95-ої бригади Анатолій, псевдо “Купол”
мятся ему помочь и победить недуг. Наша страна болеет востоком. При том это болезнь запущенная, страшная, неизвестная медицине и удивительная своей чудовищностью. Этот регион плачет, истекает слезами, бьётся в конвульсиях, но он часть нашего организма. Движемся дальше. Укрепляем армию. Лечим страну. Все вместе. Анна Сандалова
Як козаки змія воювали
Демобілізувався? Залиш спорядження волонтерам.
Атака смаку
Армійський харчовий раціон не особливо різноманітний. Тож, для підтримки тіла і духу українських воїнів, жіноцтво в тилу посилено чаклує над борщами, варениками й печивом. Вражає не сам факт такої підтримки, а її масштаб і системність. Іноді за раз збираються до сотні господинь, а в результаті таких “посиденьок” на фронт відправляються десятки тисяч вареників чи голубців. У багатьох містах і селах “варенична толока” стала щотижневим ритуалом. Пригощають солдатів не лише традиційними стравами, але й новаторськими — це, наприклад, набори “сухих борщів”; винаходяться й удосконалюються рецепти похідного печива, спеціальних супер-енергетичних наїдків.
помоги. Ідеями і розробками для зв’язку в танку, і грішми для супутникового інтернету. Сьогоднішнє затишшя — це не надовго. Не будемо себе обманювати. Потрібен зв’язок. Особливо для тих, хто в танку. Техзавдання: Танк Т-64. Живлення — 24 В. Шоломофон — ТШ-4. Максимальна відстань між екіпажем — не більше 2,5 метри. Завдання: придумати безпровідний зв’язок для екіпажу. Наприклад, використовуючи WiFi-модуль для цих цілей. ПриватКартка: 5168 7423 3030 9661 Сергій Тахмазов
Тепер часто чую нарікання, що бійці, йдучи на дембель, все тягнуть до дому: броніки, каски, рації... Один екземпляр навіть додумався притягнути АТОшну машину... Хочу вас запевнити: не всі! Далеко не всі! Я взагалі проти узагальнень. Не всі менти гади, не всі митники хабарники, не всі бійці пиячать, не всі журналісти продаються і т.д. Ось приклад: нещодавно до мене прийшов боєць: - Добрий день! Ви мені помагали. Я вже йду на дембель. Ось інструменти, які ви мені давали — передайте комусь далі. Із записочника (FB) Георгія Туки
ВітаМІНИ
Народний тил Адреса складу: м. Київ, Жилянська, 68; тел.: 067 888 3000. ПриватКартка: 5168 7420 1372 4186 (Георгій Тука) PayPal: moneyforukraine@gmail.com
Із записочника (FB) Ірини Подоляк
Так выглядит рабочий стол моего ребятёнка. Когда я езжу на восток — он мне очень часто звонит, иногда среди ночи, ему крайне важно понимать — где я нахожусь. У меня есть любимые и нелю-бимые дороги в зоне АТО. Там есть места, в которых лучше не смотреть на навигатор, так как он может тебя завести в противоположную сторону (что-то или кто-то сводит их там с ума). Есть дороги, где категорически нельзя останавливаться. Есть лагеря, в которые можно заехать только в сильный мороз. Есть места, в которые мы не могли прорваться по несколько месяцев к ряду из-за постоянных обстрелов. К чему это я. Когда в организме болеет какой-то один орган — все остальные органы и системы стре-
нок, на комбайні. (Варіант: 1/4 родзинок помолоти, а 3/4 додати цілими). Горіхи та арахіс не перемелювати “на порошок”, а просто подрібнити. У водяній бані розтопити мед. Коли додані всі складові (крім кунжуту), замісити і сформувати кульки. Потім обкотити їх у кунжуті, кульки розкачати на батончики, які потім запакувати в харчову плівку. Обгорнути листом для солдата і обв’язати стрічкою. Вихід: 70 – 100 батончиків; вага 1 батончика: 125 – 150 г. Вартість: загальна — близько 750 грн, 1 батончика — 7,5 грн. Енергетична цінність: 3750 ккал/100 г. Рецепт від Оксани Заваденко.
Фонд «МИР і Ко» Координатор: Мирослав Гай 093 447 63 58, http://mirco.com.ua ПриватКартка: 5168 7553 0309 6883
За кілька днів до початку військового походу всім мешканцям Січі заборонялося вживати будь-які алкогольні напої, робився виняток лише для хворих та поранених козаків. Якщо якийсь із козаків порушував цей закон, його привселюдно карали: прив’язували до стовпа і били дерев’яними палицями, щоб мав повагу до січових законів. Під час самого походу вживати алкоголь заборонялося категорично, проте певний запас горілки отамани брали з собою для лікування поранених. Якщо хтось з козаків порушував цю заборону, його карали на смерть (викидали за борт корабля, якщо це був морський похід). Подібна жорстокість була зумовлена тим, що надто великою була ціна за пияцтво – життя всього січового товариства. Лише один п’яний козак, що заволав чи заспівав під час засідки, чи під час нічних маневрів чайок, що у повній тиші кільцем охоплювали турецький флот для раптової атаки, міг привести до жахливої поразки всього воїнства і загибелі сотень і тисяч запорожців.
АЛКО-АРИФМЕТИКА
500=200+300
500 грамів горілки дорівнює одному «двохсотому» і одному «трьохсотому»
Армія SOS Матеріально-технічне забезпечення армії Київ, вул. Василя Яна, 3/5; armysos.com.ua; armia. sos@gmail.com; тел.: +38-044-223-40-40, +38-068686-5439. Картка Приватбанку: 5168 7420 1174 1463 (отримувач: Олексій Савченко).
Йшов шалений артилерійський обстріл. Ми всі сиділи в бліндажах і голову неможливо було висунути, все навколо вибухало. І тут я чую: Заряджай! І гарматний постріл з нашого боку. І знову: Заряджай! І знову наша гармата. Я не витримав і спробував трохи висунутися з бліндажа, щоб побачити, кому це вдається стріляти під таким шаленим обстрілом. Дивлюся – в полі, у повний зріст, стоїть молодий лейтенантик, 22 років із 93-ї бригади, і біля Д-30-ї повзком пару солдатів. А він, стоячи посеред вибухів: «Заряджай!». Вибухи стали щільніші і я не зміг навіть просто дивитися на це, вимушений був знову залізти в бліндаж. За якийсь час, вибухи трохи вщухли і ми отримали наказ змінити позицію. Коли я виліз, лейтенант уже лежав мертвий. Шкода, що знаю про нього мало. Чув тільки що недавно він отримав СМСку від дружини, що та вагітна, і тоді всі хлопці ходили його вітали. Десь за годину по тому мене поранило. Перший місяць у шпиталі була жахлива депресія, не міг спати, бо щоразу закриваючи очі, бачив того лейтенанта посеред вибухів і чув те його “Заряджай!» /Розповідь бійця батальйону “Донбас” й
вдум л иво
Кожен хабар – це постріл у спину українському солдату! ВОЛОНТЕР !
Рятувати життя буде легше і коштуватиме це дешевше. Більшість поранень на війні пов’язані із крововтратою, тому важливо, щоби бійці на передовій були забезпечені надійними кровоспинними засобами. Закордонні розробки дорогі і часто недоступні. Тож українські науковці розробили хімічний кровоспинний засіб «Кровоспас», який за своїми властивостями не поступається закордонним аналогам і вдвічі дешевший за ціною. У розробці, на базі дослідницького центру «Борей», брали участь фахівці у галузі фізичної та неорганічної хімії, травматології та хірургії, гематології, а також сертифіковані інструктори з польової медицини. Завдяки інноваційним технологіям, кровоспинні засоби «Кровоспас» (розроблено цілий ряд модифікацій: тампони, бинти тощо) мають значні переваги над відомим кровоспинним засобом «Сelox» і, за деякими характеристиками, переважають навіть найкращий польовий бинт «QuikСlot Combat», який знаходиться на озброєнні армії США. Розпочато організацію виробництва «Кровоспасу» на Борщагівському хіміко-фармацевтичному заводі. Контакти розробників – тел.: 063 190 29 53, e-mail: igortsurupa@ukr.net.
Волонтерські ініціативи
Скажу вам, що хлопці, які мають можливість помитися і поголитися після боїв і перевдягнутися в чисте перед поїздкою додому, виглядають, як грецькі боги. Дуже люди. Дуже за нас. Дуже красиві.
Терапія України
!
В ОЛ О Н Т Е рі
Побутові умови на передовій... — скрутні. Щоб дещо виправити ситуацію — забезпечити можливість помитися і попрати одяг — волонтери, спільно з військовими, працюють над розробками мобільних бань-душових, пралень і т.ін. Можливість помитися і перевдягнутися у чистий одяг — суттєво впливає на моральний настрій. !!! Особливої уваги інженерів-умільців та доброчинців потребує також забезпечення солдатів мобільними міні-душовими.
ЗАЛІЗНА КАВАЛЕРІЯ
вдумливо
дій
ВІЙНА ЗА ЧИСТОТУ
Сегодня видела много вышедших из ада. Грязных, голодных, раненых, растерянных и озлобленных, толком без обуви и в драных бушлатах. Но знаете, КОГО десятки солдат вывезли из-под обстрелов? Собак и котов, которые были брошены на произвол судьбы хозяевами и прибились к блокпостам и блиндажам. Они укутывали их в своё тряпьё, надевали ошейники из ремней, тащили в Уралы и Зилы, чудом прорывающиеся сквозь огонь. А потом, на мирной земле, съедали пирожок напополам, хотя многие не ели сутками... Жаль, что я не смогла отважиться на фотографию - для меня она была бы окончательным ответом на вопрос о фашизме и ответственности за своё, родноё… Із записочника (FB) Бетті Арт
Учора — офіцер МВС Російської Федерації, сьогодні — один з командирів 7-го окремого батальйону ДУК Правого Сектора. - Чому саме Правий Сектор? — запитую. - Шукав можливості потрапити на передову, в найгарячішу точку, Донецький аеропорт… Розмова була недовгою: “Що обіцяєте? — Раніше обіцяли поховати за кошт побратимів, зараз і цього не обіцяємо. Але в аеропорт попадете. — Це нам підходить.” - Що змушує тебе бути тут? - У мене нема вибору. У мене четверо синів. Як складеться їхня доля, якщо прикладом для них буде батько, який сидить на дивані, біля телевізора, коли в країні йде війна..? Фрамп
а
Чит а
Аеророзвідка Координатор: Дмитро Лісенбарт, Школа пілотів і техпитання за тел.: 091 924 9948, ПриватКартка: 4149 6258 0153 5038, PayPal: freeuasky@gmail.com. Центр підтримки аеророзвідки (при Києво-Могилянській Академії) (навчання кваліфікованих кадрів безпілотної авіації) тел.: 067 320 29 60, e-mail: intelligence.aero@gmail. com, ПриватКартка: 5168 7423 4729 0334. Центр безпілотної авіації Національного авіаційного університету, тел.: 044 406 7147, e-mail: nvcba@nau. edu.ua, http://uav.nau.edu.ua.
й
ПОБРАТИМИ
Російський патріот України
цюють на передовій. Подаємо координати кількох груп, що успішно працюють з безпілотниками.
!
Коли це все закінчиться? Коли кожен українець працюватиме на перемогу!
БЕЗСТРАШНИЙ ФРОНТ 5
Чит
Безпілотні літальні апарати (БПЛА) – чи не найкращі інструменти розвідки. Без них армія сліпа – ми не знаємо, де і як переміщаються бойовики, де їхні вогневі точки, танки тощо. Застосування БПЛА для розвідки знижує наші втрати, суттєво допомагає в успіху операцій. З огляду на високу вартість закордонних моделей цих апаратів, українські інженери працюють над проектуванням і виготовленням власних зразків. Чимало з них пройшли випробування і пра-
ВОЛОНТЕР
Автор – Андрій Приймаченко
ВОЛОНТЕР
4 НАДІЙНИЙ ТИЛ
Сміливість — це не відсутність страху, а розуміння того, що є дещо важливіше за страх.
дій
Надійна зброя
Пам’ятаю моменти, коли у гулі обстрілів, зовсім втрачалися обрії майбутнього, доводилося повністю зосереджуватись у нагальності небезпеки, Львів і Київ ставали недосяжними. Пам’ятаю обстріли, коли гадалося: можливо, це саме вона – остання мить… Неприродний для таких обставин спокій моїй душі дарувала думка про те, що я таки на своєму місці, поруч із тими, кому покликаний служити… Коли стріляло і гуділо, коли із темряви у нашу позицію летіли міни, коли на моїх очах падали від поранень, коли невідомі дороги вели у невідомих і небезпечних напрямках, коли ворожа артилерія безжалісно розривала землю довкола, а повітря пронизував скажений рев реактивних снарядів, коли бракувало тепла і світла, сну і спокою, я з глибоким переконанням повторював: я на своєму місці, я поруч… І я був щасливий, що міг бути на своєму місці, і що міг бути поруч…. Коли хлопці під час обстрілу бралися за зброю, ставав поруч із ними, озброївшись молитвою за кожного зокрема… о. Андрій Зелінський І-й Український батальйон військових капеланів тел.: 093 406 22 88, 095 908 30 11, ПриватКартка: 5168 7553 6969 5768.
че
Усе в наших руках. Тому їх не можна опускати. (Коко Шанель)
ріш
у
Делікатеси
Сьогодні наш снайпер Таня наварила картоплі в мундирі. А потім наш побратим Лєший запросив на ріпку. Наостанок побратим Кіндрат сказав, що в нього на вечерю буде мандебурка. Мандебурка, у моєму уявленні, мала бути чимось таким смачним — на зразок Прустівської мадленки. Ото я зрадів! Думаю, повечеряю картоплею в мундирі, закушу ріпкою, а на десерт у мене буде мандебурка. Яким же було моє здивування, коли ріпка і мандебурка виявились тією самою картоплею в мундирі. Просто ріпкою її називають у Закарпатті, а мандебуркою в Коломиї. Єдина втіха — розширюються горизонти пізнання української мови та духовний світ. - Піски. - 26.01.2015. - Всі живі. Із записочника (FB) Бориса Гуменюка Волонтерські ініціативи
Підтримай армію України Координатор: Анна Сандалова ПриватКартка: 5584 2422 1113 6669 info@ukrarmy.org Paypal: honourUkraine2014@gmail.com
ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ Усі питання: 066 198 9212 (Аня) Заявки на допомогу: 097 757 1564 (Оля) ПриватКартка: 5168 7553 6940 3403 (Дейнега Віталій) PayPal: savelifeua@gmail.com
6 МЕДБРИГАДА ВІЙСЬКОВІ ГОСПІТАЛІ ТИЛУ
та інші медичні заклади, де лікуються українські вояки
Перед тим як навідатися в госпіталь з допомогою, довідайтеся про актуальні потреби. Київ *Головний військовий госпіталь, вул. Госпітальна, 18; тел.: 044 521 84 13 (довідка), 044 529 45 54 (цілодобово у невідкладних випадках), http://dopomoga-gvkg.kiev.ua *Опіковий центр, вул. Краківська, 13; тел.: 044 296 71 21. *Госпіталь МВС, вул. Вишгородська, 85А, тел.: 044 430 51 93. *Госпіталь прикордонних військ, вул. Ягідна, 58 (тел.: 093 756 36 58, Червоний хрест). *Військовий госпіталь в Ірпені, вул.11-та лінія, 1, тел.: 045 979 33 09. Дніпропетровськ *Військовий госпіталь, вул. Комсомольська, 63; тел.: 056 742 88 53, 056 745 22 56. *Обласна лікарня ім. Мечникова, пл. Соборна (колишня Жовтнева), 14, тел.: 056 377 29 63, 056 373 09 19. Одеса, вул. Пироговська, 2; тел.: 048 798 83 05, 048 722 27 26, 094 949 13 05. Харків, вул. Культури, 5; тел.: 057 702 17 97. Луцьк, вул. Сенаторки Левчанівської, 4; тел.: 033 272 48 76. Львів *вул. Личаківська, 26; тел.: 032 275 95 00, 032 275 57 85. *Центр реабілітації учасників АТО, вул. Кульпарківська, 95, тел.: 093 357 97 87. *Перший мобільний шпиталь ім.Пирогова, Карта Привату: 5168 7556 0151 4777. Запоріжжя, вул. Горького, 2; тел.: 061 764 38 96. Вінниця, вул. Червоноармійська, 23; тел.: 043 267 42 47. Мукачівський ВГ, вул. Я.Мудрого, 81, тел.: 031 312 34 57. Рівненський ВГ, вул.О.Теліги, 2, тел.: 036 226 48 73, 098 370 33 36. Хмельницький ВГ, вул.Чорновола, 122, тел.: 038 264 35 54, 067 988 84 40. Чернівецький ВГ, вул. Героїв Майдану, 41, тел.: 037 252 61 11.
Добро в’їжджає у цей світ на спині наших вчинків. (Макс Шелер)
ВОЛОНТЕР Після того, як лікарні у Дебальцевому, Світлодарську, Вуглегірську і Попасній були обстріляні або зруйновані російськими окупантами, усі поранені на цій ділянці фронту потрапляють в Артемівську лікарню. Лікарня має чотири поверхи. Поранені бійці перебувають на двох останніх. У коридорі стоять солдати з різних батальйонів. У кожного свої травми. На лавці сидить чоловік у формі з повністю перев’язаною головою. Видно лише одне око. Інший у медвізку з перебинтованою ногою. Біля нього на столі корчиться і стогне молодий хлопець із болями в голові та пораненою ногою. Поряд стоїть бабця на одній нозі. Їй щось влучило в ногу, коли розбомбило будинок снарядом за кілька метрів від неї. «Чотирьох людей, які були біля мене, зразу вбило, мені пощастило», — говорить російською пенсіонерка. Медперсонал лікарні, особовий склад медичної роти Національної гвардії України та волонтери працюють 24 години на добу. Один зі “стовпів” екстреної медицини в Артемівському шпиталі — Ігор Ільків, військовий лікар-пенсіонер. Працював у Лівії, Югославії, Іраку, Сирії, Кувейті, Лівані, рятував людей на Майдані. — Артемівська лікарня єдина, що досі діє в цьому секторі. Не боїтеся, що во-
Екіпаж волонтерської швидкої рятує бійця на шляху з Дебальцевого до Артемівська. (Фото: Іван Любиш-Кірдей) на може стати наступною ціллю ворога? — Ми це дуже підозрюємо, — відповідає Ігор Петрович. — Хоча вони сюди нічим не дістануть. Але можуть підіслати своїх і запросто вчинити теракт, тихенько, організовано. Ми в курсі й пильнуємо. — Як лікарня? — запитую. — У нас працюють дуже хороші місцеві лікарі, порядні. Плюс підкріплення нашими лікарями, і ще приїжджають лікаріпрофесори, які надають спеціалізовану та якісну допомогу. Тут хороший мер — порядна людина. — Напевно, графік у вас шалений... — Так, важко, — каже Ігор Ільків та закурює цигарку. — Щодня привозять бага-
Фронтова медицина
Добровольчі медичні підрозділи *Добровольчий мобільний шпиталь ім. Пирогова, www.medbat.org.ua, тел.: 050 362 42 36, 067 488 43 50, 067 407 16 74, 050 444 82 74. *Медичний підрозділ ДУК «Госпітальєри», тел. (відділ забезпечення): 097 637 74 21; ПриватКартка: 5168 7556 0072 2611. *Медичний загін швидкого реагування «Гіппократ», hippokratua@gmail.com; тел.: 068 292 31 48. *Надсилаючи медпрепарати безпосередньо на передову, переконайтеся, що люди, яким, можливо, доведеться ними користуватися, знають, як це правильно робити (найефективніші препарати нічого не варті, якщо їх неправильно застосовувати). *На передовій потрібні спец-рюкзаки для медикаментів (для санітарів) та ноші для транспортування поранених
Волонтерки по команді «Встали и пошли! Борт прибыл! Мыть, брить, готовить к операции» на чергову безсонну добу встали й пішли. Дівчинка над одним бійцем плакала — він дуже зарослий, лезо не бере: «Ну что же ты, братишечка, такой пушистый, ааааа. Ну, как-будто тебя мама не родила, а из шерсти на спицах связала, ааааааа» Подружка підбігла, штовхнула — дівчинка просто очима вже від втоми не бачила, не зняла ковпачок із леза:)))) «Пушистый братишечка» терпів і поглядом жалів, говорити не міг. На ранок, після операції, сміялися обоє. Із записочника (FB) Ольги Герасим’юк
Мешканці Дніпропетровська здають кров для поранених солдатів (Майже кожне поранення солдата пов’язане з втратою крові. Щодня потрібна донорська кров. Як здавати кров і де це можна зробити, дізнайтеся за телефоном Гарячої лінії крові: 044 524 9773 чи в інтернеті: krov.org.ua) Допомога пораненим героям *http://atoheroes.org — інформаційний ресурс про героїв війни (т.зв. АТО) 2014-2015 рр., які отримали важкі поранення і потребують нашої допомоги для відновлення і реабілітації. *pidmoga.info — ресурс інформаційної допомоги солдатам, які постраждали під час бойових дій на території України. Основним напрямком є проблеми протезування. Тел.: 050 97 25 474, 096 79 74 319. Конетерапія Реабілітація воїнів за допомогою іпотерапії. Одеська, Полтавська, Рівненська, Київська області, а також Миколаїв і Львів. Контакти: Олена Весна, тел.: 063 242 69 01, e-mail: vesnaell@ gmail.com. Реабілітація у Трускавецькому санаторії Реабілітація (після пора-
то поранених. Але мої дівчата — молодці. Хоч і з ніг збиваються, але роблять все, як треба. — А як місцеві? — Хто як, але теж допомагають. Приносять їжу, одяг, переодягають бійців, миють. — Знаю, що до вас колись поранені сепаратисти потрапили. — Було діло. Вони були полоненими наших солдатів. Ми надали їм якнайкращу допомогу. Я спілкувався з ними. То був один кадировець, двоє росіян та двоє наших запроданців. Лікували, як своїх. Під кінець деякі дякували... Дмитро Пальчиков, «День». Клініка ім. Мечнікова в Дніпропетровську — це навіть не лікувальний заклад, а саме богоугодний. Тут хворих не просто лікують, їх тут люблять. Простою людською і Божою любов’ю. Прокидаюся серед ночі — біля мене сидить маленький ангел у білому халаті. Тримає мене за руку... Я її питаю: «Ти чого, доця, не відпочиваєш?» А вона мені жартома так: «Та от ви в атаку ходили, должен же Вас кто то прикрывать». Все це жартома. А в очах, бачу, тривога. От такі люди тут працюють. Так що, дорогі мої, я в надійних руках. Друг Сивий, сотенний батальйону ОУН
КОГОРТА ВЕТЕРАНІВ
нень) та відпочинок бійців у санаторії. Трускавець. Безкоштовно. Центр допомоги учасникам АТО, тел.: 096 583 60 84, 063 813 51 22; e-mail: helpcenter.ato@ gmail.com. Реабілітація бійців, які зазнали ампутації Можливість реабілітації, протезування (індивідуальний підхід), супровід лікування, харчування. Безкоштовно. Контакти: Середюк Вікторія (волонтер), тел.: 067 302 87 77. Реабілітація (Луцьк) Волонтерський реабілітаційний центр (м. Луцьк, на базі готелю Профспілок). Є можливість допомогти пораненим бійцям,
яких турбують різного характеру і локалізації болі, спазми, які мають проблеми з пересуванням і наслідками контузії тощо. Контакти: Наталя Цехош, 099 703 55 95, Ольга Авдасьєва, 095 429 18 01. Біотехреабілітація Реконструктивно-відновлювальне лікування з використанням клітинних технологій. Дає можливістю подолати важкі бойові травми кісток кінцівок (плеча, передпліччя, стегна, гомілки та стопи), що не лікуються традиційними методами. У разі позитивного рішення лікарів (необхідності застосування даних технологій), клініка збирає необхідні кошти та проводить
лікування пораненого. Контакти: тел.: 067 371 34 99, e-mail: biotech@ilaya.ua, http://bio-tech. shershnyov.com. Медцентри «Новий зір» Безкоштовна допомога українським військовим і добровольцям з травмами очей. Центри діють у Харкові, Дніпропетровську, Хмельницькому, Черкасах, Сумах, Кривому Розі та Києві (тел.: 044 230 80 80). Працевлаштування ветеранів Допомога в працевлаштуванні і соціальній реабілітації людей, які, внаслідок участі у війні, мають обмежені фізичні можливості. (Робота в офісі, офіційне працевлаштування, медичне страхування, транспортування, навчання, перспективи професійного розвитку.) Центр зайнятості вільних людей тел.: 063 802 61 51, e-mail: jobsoldier.czvl@gmail.com.
Підготовка фахівців з надання домедичної допомоги у бойових умовах
Білі берети Медичний загін спецпризначення Київ, 063 723 9973, Львів, 0637141830, Ніжин, 068 486 9753, Полтава, 097 975 2112 Рівне, 097 487 3257, Тернопіль, 097 942 0734, Ужгород, 066 788 1106
ВОЛОНТЕР
ПОВЕРНУТИСЯ ТІЛОМ І ДУШЕЮ
ПЕРЕДОВА ЛІКАРНЯ
*Військові госпіталі потребують допомоги медсестер і медбратів, санітарів і психологів, інших волонтерів. *Для реабілітації поранених потрібен спортінвентар. *Це не весь перелік закладів, де лікуються поранені.
Медичні підрозділи ЗСУ *Вінницький військовий мобільний госпіталь, тел.: 067 359 14 78; ПриватКартка: 5168 7572 2526 4615. *Львівський мобільний госпіталь, тел.: 067 270 20 75. *Одеський військовий мобільний госпіталь, тел.: 098 981 90 24; ПриватКартка: 5218 5722 1125 6339.
Поки людина не здається, вона сильніша за свою долю. (Ремарк)
Захист патріотів http://patriotdefence.org Забезпечення військових аптечками (передано близько 13 тисяч тактичних аптечок (IFAK)) і навчання по їх застосуванню. Підготовлено 17 тисяч солдатів і курсантів.
Початок на 1-й сторінці Про те, що цією проблемою нехтувати не варто — з власного досвіду — говорять ветерани воєн. Набагато більше товаришів вони втратили не в ході бойових дій, а вже після війни —через депресії, алкоголізм, кримінал тощо. Екстремальні, неприродні для звичайної людини умови війни — коли смерть весь час поряд, коли на твоїх очах гинуть чи травмуються побратими — відчутно впливають на людину. За таких обставин просто неможливо не змінитися (бо якщо не змінишся, то, з великою вірогідністю, загинеш). Тому з війни люди повертаються трохи іншими, вони вже не зовсім ті, якими були перед війною. Загартовані болем, з жахливим досвідом, з іншими рефлексами, з новим світобаченням. Досвід і пережиття війни закарбовуються дуже глибоко і можуть ще довго переслідувати та заважати у мирному житті — як людині, що це пережила, так і оточуючим. По суті — це ті ж таки шрами, лиш не на тілі. У кожного вони різні, та спільним є те, що зцілення не відбувається саме по собі, для цього мало самого лише бажання (хоч і воно є дуже важливим), потрібна тривала і серйозна робота з відновлення. Цілковито позбутися цих душевних рубців вдається одиницям, але навчитися жити так, щоб вони не заважали власне жити — собі самому й іншим — можна і треба. Перший крок до зцілення — це розуміння, що стресові розлади є типовою реакцією людської психіки, вони притаманні переважній більшості учасників війни. Повертатися
до мирного життя бажано так само поступово, як і вступати у війну. Так само, як кожен солдат проходить тренування перед участю у бойових діях (яке має включати в себе й психологічну підготовку!), так має відбуватися і його реабілітація після цього. І так само, як майже неможливо стати добрим солдатом лише за самовчителем, так і подолати душевні проблеми дуже важко самостійно, без супроводу професіонала (або духівника чи товариша, який сам через це пройшов). Звернутися за допомогою — не соромно. Соромно боятися назвати речі своїми іменами чи визнати проблему, і через це руйнувати своє життя. Хіба ж не дивно, що звернутися
за порадою до лікаря чи психолога — це нібито соромно й не солідно для чоловіка, а напитися до білої гарячки — цілком “солідно” і сорому не викликає? Швидшому відновленню військових може сприяти підтримка сім’ї та друзів. Тому надзвичайно важливо, щоб вони також знали про проблеми, які можуть супроводжувати солдатів, і розуміли, як можна допомогти своїм рідним і близьким повернутися до нормального життя. Якоюсь мірою повернення солдата з війни — це його друге народження. Він має вчитися жити заново. А навколишні мають йому в цьому допомагати/не заважати. Panabopropav
P. S. або Дещо з ізраїльського досвіду У тому, щоб повертатися до мирного життя в час, коли війна ще не закінчилася, теж є певний ризик. Ізраїльські психотерапевти стверджують, що якщо, наприклад, за час відпустки повернути солдатів у “мирний світ”, то існує велика імовірність, що після повернення на війну, вони загинуть. Фахівці радять на час війни лишати солдатів у їхньому чорно-білому світі. У таких умовах важливо не дати бійцям геть розслабитися. Намагатися додати барв у чорно-білий світ солдата, спробувати його якось “відігріти” варто лише у тому випадку, якщо на війну він більше не повернеться. Із тих же причин категорично заборонено дзвонити на передову. Не можна зміщувати фокус уваги солдата з навколишньої обстановки на дім. Не можна навантажувати його домашніми клопотами, як би важко вам не було.
БІЛЬШЕ ПРАЦІ – МЕНШЕ НАСЛІДКІВ
М
ало є шансів зовсім уникнути посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Але можна зменшити його вплив, мінімізувати наслідки, його можна вилікувати. Ось кілька порад від психологів і ветеранів, які самі пережили цей важкий травматичний досвід. 1. Вояк, який вирушає на фронт, має розуміти, що таке явище, як ПТСР, існує. Це так само, як пішовши без підготовки в зал-качалку, на наступний день отримуєш крепатуру. Часом більшу, часом меншу, але отримаєш. Болітимуть м’язи. Так само і з психікою. Наражати себе на смерть або бути причиною смерті інших — це не проходить безслідно. Також це повинні розуміти рідні і близькі солдата. 2. Під час бойових дій, як тільки можливо, командирам потрібно постійно проводити ротацію солдатів на передовій. За всіма усередненими мірками, два тижні це максимальний термін перебування солдата в зоні активних бойових дій без передишки. Далі можуть наставати невідворотні процеси як у фізичному плані, так і в психічному. 3. Після виведення з зони активних дій, категорично не рекомендується одразу відсилати солдата додому — в сім’ю. Потрібно принаймні тиждень-два потримати його “на карантині” (“у відстійнику”) — тиловій військовій частині, де він зможе “охолонути” після боїв. Бо його душа все ще рветься до друзів, в окопи. Психіка ще жи-
ве боєм, дух прагне помсти. І віддати його одразу до дому — це як кинути розпечену головешку в копицю сіна. Кілька тижнів у звичній для нього військовій, але принаймні спокійній атмосфері, з режимом дня, помірними фізичними навантаженнями і корисною роботою допоможуть перелаштувати солдата на мирний лад. 4. Після повернення до дому категорично забороняється вживання алкоголю — “щоб забутися” чи “щоб розслабитись”. Алкоголь це дуже сильний подразник і стимулятор. На ґрунті посттравматичного синдрому алкоголь може викликати галюциногенні ефекти. 5. Вдома негайно зайнятися якоюсь роботою. У даній ситуації будь-яка робота краща за бездіяльність. Спокійна робота і помірне фізичне навантаження допомагають стабілізувати психіку. 6. Родина повинна проявити особливе терпіння і витримку в спілкуванні зі своїм захисником. Він часто може виливати на них агресію, злість. Йому здаватиметься, що ніхто, крім його побратимів, його не розуміє. 7. Бойові побратими. Часом це єдине рятувальне коло, що допомагає бійцю ви-
ГО «Українська Асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій» (Психологічна Кризова Служба) тел.: 098 613 63 23, 096 730 01 00 — для попереднього запису та довідок: пр. Перемоги 52/2 оф. 40.
братися з депресії, навіяної “сірістю” мирного життя. Поговорити з бойовими товаришами, вилити душу, поплакати, поспівати, покричати... Це часто дуже допомагає розслабити нерви і знайти сили для подальшого цивільного життя. 8. Використовувати воєнний досвід на благо у мирному житті. Стати інструктором з військової підготовки або цивільної оборони, медичним інструктором (викладати ці дисципліни у школах чи на полігонах). Усвідомлення того, що робиш потрібне чи важливе, — чи не найліпша психотерапія. Якщо знаєш для чого жити, тоді відповісти на питання “як жити” стає значно легше. 9. Хоббі. Зайнятися тим, що цікавило чоловіка перед війною. Спорт, колекціонування, кіно, риболовля, автомобілі... Все, що може надати сенс і стимули жити. 10. Тварини. Практикою доведено позитивний вплив чотириногих друзів на травмовану людську психіку. Американські ветерани мають гарний досвід реабілітації під час спілкування з кіньми і верхової їзди. Собаки, кішки часто можуть стати єдиними членами сім’ї, що можуть вислухати і зрозуміти солдата. Ройовий Погонич Психологічна допомога
Гаряча лінія психологічної допомоги: 099 093 80 10, 068 699 41 71 і 093 436 67 33. За цими телефонами можна дізнатися контактні номери спеціалістів з Української спілки психотерапевтів, які безкоштовно надають психологічну допомогу в регіонах.
ДУХОВНА АРТИЛЕРІЯ 7 Не знаю, чи варто казати таке... Мені на мобільний давно вже дзвонять наші воїни з передової, і я їм по телефону розказую казки — самі просять. Вмикають голосний зв’язок і весь бліндаж слухає... Ось так. Для мене це краще за Нобелівську і Шевченківську премію разом узяті. Сашко Лірник, казкар Учора ввечері Соні на мобільний подзвонив Солдат. Коли Соня малює малюнки в АТО вона залишає свій телефон і підписує: «Соня Лелюх, 9 років». Так от, вчора їй подзвонили — і вони говорили. Соня розказувала про контрольну з математики, а Солдат про великі зимові зірки у небі під Дебальцевим. Соня про кішку і про мрію ще раз сходити з мамою на ковзанку, Солдат про батальйонну собаку Гільзу і як вона охороняє передову... Вони розмовляли. А я плакала. Із записочника (FB) Наталії Лелюх
Тренінг «Побратими»
П
(Wounded Warrior Ukraine)
ідготовка бійців-інструкторів по роботі з шоком та посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Головна ідея тренінгу — це зцілення з побратимами. Учасниками є самі бійці, ветерани, люди, що пережили тортури на війні, зазнали фізичних чи психологічних травм, проте здатні і мають бажання навчатися та у подальшому допомагати своїм бойовим товаришам. Навчання проводить психотерапевт Дітте Марчер (упродовж 20 років співпрацювала як психолог та спеціаліст з розв’язання конфліктів з миротворчими силами ООН, організацією «Лікарі без кордонів» на Близькому Сході, Балканах і в Африці. Заснувала у Данії реабілітаційну програму для військових, що потерпають від наслідків психотравм, отриманих під час бойових дій у гарячих точках планети). У ході 16-денного тренінгу викладаються концепції бодинаміки (різновид тілесно-орієнтованої психотерапії), тілесні стратегії опанування стресу, навички невідкладної допомоги для емоційної стабілізації, уважність до тілесних відчуттів, теорія емоцій, інстинктів, розуміння важливості понять “безпечне місце”, “безпечні люди”, розпізнавання симптомів ПТСР та розуміння впливу психотравми на життєву історію, техніки опрацювання шоку та ПТСР, усвідомлення нових важливих смислів травматичних подій та їх використання для побудови кращого життя та мирного суспільства. Перша група вже набрана, проте бійці можуть звертатися за індивідуальною допомогою чи записатися на наступні тренінги. Телефон: 098 662 02 28; http://woundedwarriorukraine.org/
Навчання гри на гітарі – один зі способів реабілітації поранених.
Творча криївка Безкоштовну творчу реабілітацію українські воїни можуть пройти у Карпатах. Основні напрямки роботи «Творчої Криївки»: соціалізація та арт-терапія. Програма реабілітації – активне дозвілля, кінні прогулянки, походи у гори, екскурсії, заняття ремеслами та живописом, знайомство з історією та народними звичаями Прикарпаття. Тел.: 097 205 50 55.
Відновлення у монастирі Бійці, особливо ті, які були поранені чи пройшли через пекло полону, можуть віднайти духовну рівновагу чи відновити свій стан, поживши кілька днів у монастирях Української греко-католицької церкви. Монахи пропонують воїнам духовну реабілітацію у тиші і молитві. Духовна віднова – це триденне навчання, молитва, розважання над Святим Писанням. Такі реколекції відбуватимуться у монастирях поблизу Львова, а також у Гошівському монастирі, що на Івано-Франківщині. Преображенський монастир у Гошові, тел.: 050 370 4736, 096 386 6224.
ВОЛОНТЕР
8 ЕСКАДРОНИ ДОБРА
У Бога нема інших рук, крім твоїх.
З ЖИТТЯ СТОЛИЧНИХ БІЖЕНЦІВ
Історії про буття Центру допомоги біженцям (що на вул. Фроловській у Києві), яким опікуються добровольці «Волонтерської сотні».
За час до открытия под воротами уже немаленькая толпа. Особняком стоит женщина с двумя детьми. Младший в коляске. Старшая девочка лет пяти стоит рядом. На лице — медицинская маска. - Болеете? — спрашиваю на чистом автомате, пробегая мимо. - Да. - А у вас что? — пытаюсь вспомнить, как давно пополняли запасы детских лекарств в медпункте. Лейкемия. В обход очереди. Продукты, памперсы, новое постельное, чай, суп. Всё. Больше ничем... *** Средних лет мужчина в очках и седеющей бородкой. - А вы меня зарегистрируете? - Да, а почему нет? - Меня нигде не регистрируют. И пенсию перевести не могу. И выплаты тоже. Я инвалид. По психиатрии. А опекун остался в Луганске, — протягивает документы. - А почему он там, а вы здесь? - Он не хочет ехать. А мне страшно. Я сел и приехал... А продуктов мне дадут? *** Елена Лебедь регистрирует молодую мать-одиночку из Антрацита. - Подпишите там, где написано «копия верна» - Это где? - Вот тут.
Польові кухні Мальтійської служби допомагають переселенцям у Києві та Маріуполі - Покажите. Я читать не умею. Из большой семьи. Некогда было в школу ходить — помогала маме торговать на рынке. Её собственным детям 6 и 7. В школу пока не отдала... *** -Здравствуйте. Нам на вокзале сказали к вам прийти... Маме 24, папе под сорок. Трёхлетняя измотанная девочка. Только с поезда. Родни нет. Знакомых нет. Дебальцево. Приехали куда поезд привёз. Ночевать негде. Готовы куда угодно — в село, на хутор, только бы крыша над головой и работа. Находим вариант, кормим, переодеваем малую в весеннюю куртку. От продуктов отказываются. С собой есть. И вообще — спасибо, у нас денег достаточно — почти 2 000. А там и работу найдём. Только на улице бы не ночевать...
й
вдум л иво
В ОЛ О Н Т Е
Центр гуманітарної допомоги для вимушених переселенців Київ, Поділ, вул. Фролівська, 9/11 ПриватКартка: 5363 5423 0194 1424. PayPal : Lesiaboiko@gmail.com
Новий чи Старий Заповіт?
Треба розуміти, що немає ніяких “вони”. Це все – ми. І ми повинні одні з одними говорити. Мені здається, те, що зараз відбувається в Україні, – це не історія про пасіонарність. Це історія про дорослішання. Я б хотіла повернутися у звільнений Донецьк. Відмовитися від нього – простіше за все. Але ми зараз маємо зрозуміти: ми у Старому заповіті живемо чи в Новому. Якщо живемо у Старому, то давайте назвемо ці землі місцем грішників, Содомом і Гоморрою, і підемо не обертаючись, щоби не стати соляним стовпом. Але в такому випадку ми не християни. Якщо ж ми християни, то треба жити Новим заповітом і повернутися, а якщо ми тільки граємося у віру і духовність, то краще бігти не оглядаючись. Елена Стяжкіна, історик, літератор
Р
дій
че
!
Чит
!
Підставити плече, але не стати милицями!
а
Мальтійська служба допомоги Київ вул. Січневого Повстання, 17а/19; Львів: 032 275 12 00, Ів.-Франківськ: 034 255 26 44. http://www.malteser.ua
ріш
у
Допомога біженцям
*Телефонуйте: 101 якщо плануєте виїзд із небезпечної зони. *Урядова гаряча лінія: 0800 507 309. *Міжвідомчий координаційний штаб при Держслужбі з надзвичайних ситуацій (ДСНС), тел.: 044 247 30 02, 044 247 32 92. *0 800 30 9 110 – гаряча лінія «Донбас-SOS» (за підтримки ЄС і МОМ) *http://migrants.gov.ua — інформація про житло для біженців у різних регіонах України, можливості працевлаштування. (Є змога також додати інформацію про відомі вам вакансії чи доступне житло.) *Громадський координаційний центр допомоги вимушеним переселенцям тел.: 096 09 09 103, e-mail: rada.kiev.ua@gmail.com, www.helpcenter.org.ua. *Call-центр для людей з інвалідністю та членів їх сімей, переміщених із тимчасово окупованих чи прифронтових територій: 044 227 28 36, 050 338 97 12. Працевлаштування: *Центр зайнятості «Вільні люди», 067 507 09 30, e-mail: czsl.staff@gmail. com, http://czvl.org.ua/(запрошуються також роботодавці і волонтери-рекрутери). *Державна служба зайнятості: 730 (безкоштовно з мобільних), 0800 50 50 60 (безкоштовно зі стаціонарних тел.) Юридична допомога: 098 808 81 93, 050 251 70 17.
Звільнення полонених
Гаряча телефонна лінія: +380-97-07-07-014, +380-63-888-40-40, +380-95-628-000-8, e-mail: centrosvobplen@ukr.net. У випадку зникнення родичі повинні подати заяву про зниклу особу в СБУ (саме в СБУ!). Після чого надати фахівцям Центру номер і дату вхідної заяви в СБУ. Важливо також надати якомога детальнішу інформацію про зниклу особу. Більше інформації про роботу Центру та формат запиту — див. на однойменній сторінці у Фейсбуці. Допомогти Центру: 5584 2422 1201 2216 (ПриватБанк). Урядовий міжвідомчий центр при СБУ: 0800-501-482, (044)-255-52-38; polonhelp@ssu.gov.ua.
*** - У вас коляски есть? - Есть. Надо смотреть комплектность. Мужчина вполне приличного вида, на особо нуждающегося не похож. Смотрит, выбирает. - Вот эту можно? Тут подправить, но я сделаю. Можно завтра заберу? - Можно. Но лучше сегодня - Я отсюда в военкомат, не могу... Киевлянин, уходит на днях. Пустил к себе маму с грудничком. Пытается успеть обустроить их до отъезда. *** - Лесь, лимонов вообще нет. Сегодня вместо чая узвар сделаем? Мальтийцы. Эти выкрутятся из любой ситуации, но без чая печально... *** - Ну и из чего мы будем фасовать пайки? Это Вика Василевская. Волонтёр из Луганска, неунывающая многодетная мама и главная по комплектации продуктов. Сахар в нужных количествах пока так и не закупили. Крупы тоже. Пару дней придется как-то выкручиваться. *** - Так мы детскую площадку будем делать? Валерка Горячек дома с температурой 39, но все равно не может успокоиться. Будем. Обязательно к весне обустроим площадку, песочницу, а может и клумбу хоть крошечную — что б помнить, что жизнь продолжается.... Жизнь продолжается... Леся Литвинова
ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНІ ТЕРИТОРІЇ Історії з окупованих територій, жителі яких вірять, що цей стан тимчасовий Возвращение войны Знаете, как светлели лица, как звонко звучали голоса по телефону в новогоднюю ночь, когда слышали от звонящих: «Ты слышала, у нас на квартале салют по-украинскому времени. Понимаешь? По-украинскому! Значит, будет Украина!» Действительно, знаково выглядело то, что жители оккупированного приграничья, живущие помосковскому времени, салютовали новым надеждам вместе с Украиной. Много было рассказов о том, как в новогоднюю ночь из городских окон доносился Гимн Украины или украинские песни. Эти рассказы передавались как надежда на мир, стабильность, перемены. «Не-
В ОЧІКУВАННІ ужели люди очнулись? – спрашивали звонящие себя и собеседников. – Неужели закончится война?» …А сегодня война напомнила о себе. Протяжным трехчасовым гулом заходивших из соседней страны колонн. Новые, ещё пахнущие краской и заводской смазкой машины, УРАЛы, БТР, БРДМ, танки, ГРАДы, бензовозы. Они ехали днём, не скрываясь и не боясь. Никто не кричал: «Освободители!» Никто не махал руками. Горбились спины у прохожих, потухал взгляд, опускались руки, темнели лица. – Лен, привет! Такие дела, знаешь. У нас в Луганске готовят парад пленных, тех, кто с Дебальцевского котла, – с горечью сообщает он.
– Лен, а знаешь, что подчёркивают прибывшие братья-кураторы? Что Луганск уж слишком морально чистый и откровенно украинский! То есть цель парада не столько унизить военных, сколько вызвать чувство ненависти к Луганску, к жителям. Суки….(матерится) психологи. А знаешь, что радует? – Радует? – удивляюсь я. – А что может в этой ситуации радовать? Что нас в очередной раз ждет унижение? Нас, пацанов раненых, Украину? Или то, что Луганск всё же украинский, это?! – Нет! Нет! Послушай! Они говорят, что «когда освободят Луганск, чтобы вас укропы ненавидели и убивали из мести за своих». Пони-
Дипломатія без зброї — це як музика без інструментів. (Фрідріх ІІ, король Прусії)
ВОЛОНТЕР
ДИПКОРПУС 9
Меня часто спрашивают, как местные жители Востока относятся к военным, к волонтёрам. Вспомнилась мне история. Проезжали мы через одно село к передовым позициям наших военных в посадках. Местные детишки нас заметили первыми, выбегали на дорогу и радостно махали. Такая ситуация часто на дорогах в прифронтовой зоне. Но, на обратном пути через это село, дорогу нам перекрыли мужчина с женщиной, с ребёнком на руках... Мы насторожились, т.к. можно было ожидать чего угодно... Они так активно махали руками, что мы вынуждены были остановиться. - Вы волонтёры? – спросил нас мужчина. - (молчаливое удивление...) Да. - У нас к вам просьба. У меня Мама больная… не ходит… Мы покупали ей коляску, чтобы она как-то передвигалась, но сейчас она вообще не встаёт и коляска ей не нужна… Коляска новая, запакованная даже. Не могли бы вы передать её раненым или в больницу какую-нибудь? Для фото на память они позвали соседей и детишек )) Недолгое общение поразило тем, что простые сельские жители, не будучи великими политологами, чётко понимают все «хитросплетения» политики и в пух и прах развенчивают надуманные проблемы. Вот она народная мудрость настоящих представителей Востока. Провожая, они нас благодарили, что мы их не бросаем, что военные защищают их и их землю! Із записочника (FB) Родіона Григоряна («Повернись живим»)
ПЕРЕДОВА дипломатія
Найголовніше — ніколи не варто боятися агресора, оскільки йому саме це і потрібно. Якою б не була держава, її розміри, ми повинні знати, що не повторимо історичну помилку: ми повинні чинити спротив і вистрілити, якщо хтось спробує нас окупувати. Президент Литви, Даля Ґрібаускайте
Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не надто багато простору для компромісу. Ґолда Меїр, 5-й прем’єр-міністр Ізраїля
ТОТальний ОПІР
Про партизанський рух на тимчасово окупованих територіях (ТОТ). Інтерв’ю з командиром загону «Тіні» Олександром Гладким.
— Ви до війни ким були? — Працював у службі безпеки компаній і корпорацій. До того — оперуповноваженим з особливо важливих справ. — Коли ви самі для себе вирішили, що доведеться брати в руки зброю? — 13 березня 2014 р. Після того, як я побував на мітингу на площі Леніна в Донецьку, і нас усіх мало не спалили в автобусі. — Всі місцеві? — Так, усі з Донбасу. — Ви працюєте по всій Донецькій області? — Від Новоазовська до Донецька. — Зброя у вас звідки? — Трофейна. Перші стволи до-
бували руками. Руками вбивали тих, у кого була ця зброя. — Наскільки я розумію, у вашому загоні воюють дуже різні люди. — Серед нас є офіцери. Але їх небагато. Переважно добровольці, які вчаться працювати на ходу. У мирному житті ці люди навіть не здогадувалися, на що здатні. Що без тренувань вони швидко набудуть таких знань, таких умінь. — На виконання яких завдань ви націлені? — Фізичне усунення противника, диверсії (підриваємо техніку, обробляємо «хімією» танки й «Гради»), а також збір даних і передача їх ЗСУ. Намагаємося працювати на дистанції. Без необхідності в прямий вогневий контакт не входимо. — У вас є план «Б» на той випадок, якщо лінія розмежування (не дай Боже) переміститься досить далеко від того місця, де працюють ваші бійці? — Групи автономні. Вони в змозі забезпечити себе всім необхідним
Авангард української дипломатії
— зброєю, боєприпасами, продовольством. У ворога є все, що нам треба. — А психологічно? — Ми звикли працювати в оточенні ворога. Така робота. Я без гранати тільки в Києві, Дніпропетровську й Запоріжжі. Полон точно не виберу. Перебування в безпосередній близькості від ворога — наша робота. Ворог повинен відчувати силу опору народу на окупованій території. А ми маємо підготувати й інші області — Запорізьку, Дніпропетровську, Харківську та Херсонську — до партизанського руху. — Ви думаєте, що війна зайде так далеко? — Ми мусимо розглядати всі варіанти. Якщо це станеться, то бачу один вихід — розпочати війну на території РФ. Якщо почнеться просування російських військ углиб країни, ми організуємо їм локальні апокаліпсиси на їхній території. — Ви ж не будете заперечува-
ВИЗВОЛЕННЯ маешь?! «Когда освободят Луганск!» Братки (он так называет сепаров) так говорят! Они знают, что нас освободят! – сбивается с дыхания голос. – Когда освободят Луганск! Это говорят братки и русские кураторы между собой, Лен. Понимаешь? Из разговоров. Роздали в посёлке и сёлах привезённую помощь. Лекарства, вещи, продукты, газеты с большой земли. Книги. Оплатили патриотам интернет. Теперь там смотрят и читают украинские новости. Об этом, о новых встречах и новых историях позже. Сейчас основное. Короткие и знаковые разговоры. Из села. Там, где я отдыхаю душой. – Леночка, дочка, ты ото нам
письма привозила з Украины, спасибо. Храним. Може, Бог даст, ещё с людьми и увидимся. Отблагодарим. Шо ж мы – не люди? Таку наливочку загоним! Но ты это, ещё привези. И книжку, и хрестик. Я ще подруге дам. У ней же дочка и онучки. Бо вона, як побачила, так вчепылась, плаче, дай, каже, Христом Богом прошу. Каже, що розговор йде по ихнему селу. Если у кого дома будуть письма треугольником з Украины або хрестики чи книжка украинськая, то того не будут розстрелювать, як освободять. Нас же освободять? Чи, як это называется, зачистять? Ох, ты Боже, дожились до войны. А я казала, не кричите «русские идут», бо будете потом, як у Праге кричать «идить домой, тут
ти, що на Донбасі таких, як ви, меншість? — Але й «орки» не в більшості. Я впевнено можу сказати, що, наприклад, у Новоазовському районі проукраїнськи налаштованих стало більше. Людям є з чим порівнювати. — У перемир’я з противником не вірите? — Та не можна з ними домовлятися! — Тобто треба воювати до кінця? Брати Донецьк і Луганськ? — Взяти Донецьк, Луганськ сам здасться. — Але штурм великих міст передбачає великі втрати. — Це коли мислити лінійно. А ця війна не лінійна. Завжди є рішення. Якщо влада бачить порятунок тільки в капітуляції, то це точно не влада переможців. Воює не влада, а народ. І переможе в цій війні народ, а не влада. За матеріалами «Дзеркала тижня»
Олена Степова – мешканка Луганщини, яка стала відома завдяки своїм яскравим і щирим інтернет-оповідям про життя під російською окупацією. Частина з тих історій знайшли паперове втілення у книжці «Все буде Україна». (Видавництво «Дух і Літера», http://duh-i-litera.com/). водки нет». Мне мой покойный Мыкола, Царство Небесное, росказував, як их выгоняли. *** – Лена, ты у Киеве попросы там, шоб нас гарни хлопци освобождали. Только (лезет в карман, достает бумажку и читает), я переписала з телевизора, або з армии, або з Нацгвардии или Аваков. Я його по телевизору видела, симпатишный мужчина, серьезный такой. Не толстый. Хай буде. Хорошо? Договорысь, добре?! Шоб там ни алкашей, ни бандытив не було. Мы уже от своих
устали. Ты там их проверяй, шоб не пили. Бо мужики – они ж завсегда без баб от рук отбиваются. А баб у армию беруть? Беруть! О, я б пишла, може б зятя дочке хорошого знайшла. А шо! Санитаркой чи готувать. Там непьющие есть? Багато?! Ой, Господи, от нас дурных пугали бандеровцямы, а там он непьющих багато. То може у нас алкашей повбывають, то сюда на работу гарни мужики приедут, а? Короче, Лена, договаривайся! Если зять з военных найдется хороший, я тоби козу подарю з козенятком, ты ж хотела...
Волонтерські ініціативи
Допомога дітям героїв Підтримка дітей, чиї батьки загинули чи постраждали під час Майдану та війни з Росією. Координатор: Вікторія Христенко. Тел.: 050 432 9193, vhrystenko@gmail.com.
Кожна гривня за російський товар повертається кулею проти українського солдата. Кожен українець має ввести особисті санкції проти РФ і не купувати російські товари до завершення війни та повернення окупованих територій Донбасу і Криму.
100 РОКІВ ТОМУ В КРИМУ /Симферополь, весна 1917 року/
Збори місцевої української громади, парад українських військових (чисельністю близько 10 тис) завершилися словом одного з очільників Українського військового клубу Симферополя. Його промова була коротка і проста: — Панотець читав у Євангелії: просіть і дасться вам, шукайте і знайдете, добивайтеся і відчинять вам… Ми шукали і знайшли себе — з’єдналися поміж собою. Просили у Керенського дозволу сформувати український полк, але нам того не дано. Добивалися у двері, та нам ніхто їх не відчиняє… Що маємо робити? — Панове! Маємо силу… так ламаймо ж двері!!! Громове «слава!» перервало промову. І довго розлягалося воно далеко навколо майдану. — Віднині ми не розійдемось… Віднині ми складаємо Перший Симферопольсьский полк імени гетьмана Петра Дорошенка... За кілька хвилин полк марширував до касарень. Касарні були зайняті. Над ними майорів синьо-жовтий прапор. А на дворі стояла варта, озброєна рушницями і кулеметами. В сотнях провадилося навчання і вправи. Москалі заревли від люті. Постановили зліквідувати нас негайно. Але ми також мали зброю і володіли нею не гірше від наших ворогів. До президії клюбу прибув поручник Ібрагимів, голова татарської військової організації. Була то людина енергійна, рішуча. Як татарський патріот, він ненавидів москалів усією душею. Мав університетську освіту. Весь час татари підтримували нас. Тепер пор. Ібрагимів просив у нас поради і підтримки. Ми порадили йому робити те, що ми вже зробили, й обіцяли свою підтримку. Через два дні на мусульманському цвинтарі відбулося татарське свято. Мені довелося бути у складі нашої делегації. Свято закінчилося маршем через місто до помешкань нашого полку, де татарам салютували наші частини. В той же день народився в Симферополі окремий татарський курінь. Москалі остаточно втратили голову. Жиди і поляки оголосили нейтралітет. Москалі, “счітаясь с фактом”, розпочали з нами розмови, “щоби запобігти непорозумінням”. /Юрко Тютюнник. Записки генералхорунжого. — Київ: Книга роду, 2008./ Волонтерські ініціативи
Ответственные граждане допомога нужденним на окупованих територіях. Координатор: Дмитрий Шибалов, тел.: 066 567 00 16. ПУМБ-Картка: 4283 3713 0032 4840. ПриватКартка: 5168 7423 4873 6798.
Товариство ветеранів АТО м. Київ, вул. Предславинська, 12, тел.: 097 519 60 03. Адреса гостелу: м. Київ, вул. Деревообробна 5К http://veteranyato.org
Народна допомога Координатор: Тарас Герман Гаряча лінія: 097 205 50 55. http://dopomoga.prosto.te.ua/ ПриватКартка: 4149 4978 1228 6435.
Сестри перемоги ПриватКартка: 5168 7572 5612 7673 PayPal: victorysisters2014@gmail.com Тел.: + 38 098 908 68 68, victorysisters@gmail.com
Ф.О.Н.Д. Діани Макарової Тел.: 066 291 31 93 5168 7423 3160 0209 гривня 5168 7420 1173 9731 євро 5168 7420 1738 0183 ам.долари PayPal: btf-1@ukr.net
ДОПОМОЖИ ФРОНТУ: 5168 7420 1409 6287, Глотов Сергій - найнагальніші потреби 6762 4683 1016 7170 Масляк Богдан - гуртові закупки, розвідка 4 б. 24-ки
10 ІНФОРМаційний ФРОНТ
ВОЛОНТЕР
ІРМА ВІТОВСЬКА: «ОДНОГО ДНЯ Я ВИПИЛА 200 ГРАМІВ КОНЬЯКУ — І СКЛАЛА ВСІ ПОВНОВАЖЕННЯ ЗІ ЗЙОМОК У РОСІЯН» — Ірмо, кажуть, ви категорично відмовилися зніматись у російських фільмах, хоча там гонорари немаленькі, серйозна промоція в СНД. Це принципова позиція? — Коли почалася війна, в мене були певні гонорари від зйомок у російських серіалах, я багато давала на благодійність. Але потім відмовилася співпрацювати з російськими кіновиробниками. Зрозумійте, мені неприємно бути навіть «у кадрі» на машині з номерами чужої держави! Або тримати в руках «інші» грошові банкноти, а потім вдавати, що я «афігенная русская деревенская баба». Це в той момент, коли серед знайомих є поранені… Це — несумісне. Я — на екрані — «русская баба», а в нього ручки і ножки немає «завдяки» росіянам… …І ось одного дня я випила 200 грамів коньяку — і склала всі повноваження зі зйомок у росіян. У нас мали би бути свої «Друзі», «Няні», «Свати». Це питання нашого бажання. Вибирайте: ви робочі бджоли у вулику — чи просто трутні? — Ваші колеги кажуть, що ви майже весь свій вільний від театру чи зйомок час витрачаєте на волонтерську діяльність, на підтримку наших бійців у зоні АТО… — Так, я їздила в зону АТО. Там із багатьма здружилася. Потім передавала передачі в госпіталь. Далі все потягнулося — пішли концерти, бригади. Перезнайомилася з волонтерами: знаю, хто чим займається. Маю номери бри-
АРТ-боївка гад, дивізій — знаю, що для них потрібно… Також маю зв’язок із декількома надійними волонтерськими організаціями, з якими співпрацюю безпосередньо. Бути волонтером — це непросто. Потрібно «тотально» займатися тільки цією діяльністю. Однак знаю, що більше їм допоможу, не втрачаючи своє акторське ім’я. Звісно, колеги з нашого Молодого театру активно відгукуються. Наприклад, актриса Римма Зюбіна. В Молодому театрі є люди, котрі постійно допомагають армії. Хтось більше, хтось менше, як виходить. За матеріалами «Дзеркала тижня» вдумлив
о
а
че
!
Чит
!
й
дій
ріш
у
Курси української мови: 067 67 222 88, uamova.ua@gmail.com (Київ, Вінниця, Дніпропетровськ, Дружківка, Житомир, Запоріжжя, Кіровоград, Краматорськ, Кривий Ріг, Одеса, Сіверодонецьк, Слов’янськ, Харків, Херсон, Львів).
ІСТОРІЯ ПОВТОРЮЄТЬСЯ
Д
ві з половиною тисячі років тому грецьким містам-державам довелося відстоювати свою незалежність перед наступом персів. Греко-перські війни тривали близько 50 років (500 до н. е. — 449 до н. е., з перервами). Попри свою чисельну перевагу, агресор зазнав поразки. Один з епізодів того протистояння описує в своїй книжці грецький історик Геродот. «Ну що ви? З’їхали з глузду, виступивши війною проти царя? Адже
за все, що ви йому ви не зможете йоВОЄННИЙ АРХІВ зробили і готовий го перемогти і не стати вашим друзможете без кінця чинити йому опір. Ось ви бачили си- гом». Так промовляв Александр***. ...А афіняни дали Александрові талу Ксерксового* війська, бачили і його успіхи, тепер ви довідаєтеся також ку відповідь: «Ми і самі добре знаємо, про військо, яке я маю з собою. На- що сили Мідійця далеко більші за навіть коли б ви одержали верх і пере- ші. І не треба нам закидати це, примогли, а на це вам нема чого споді- наймні, як докір. Але оскільки ми обоватися, якщо ви міркуватимете логіч- жнюємо свободу, ми захищатимемоно, то прийде інше військо, ще більш ся, як тільки зможемо. Та про угоду численне. Отже, не думайте зрівня- з Варваром не намагайся нас перетися з Царем. Ви все одно втратите конати. Ми на це не підемо. А тепер вашу країну і піддасте небезпеці ва- іди і скажи Мардонієві, що відповідь ше життя. Краще замиритися з ним. афінян така: поки сонце на небі йде Тепер ви маєте можливість почес- своїм шляхом, як і тепер, ми не маємо ної згоди з ним, бо Цар має нахил до наміру скласти мир із Ксерксом, але цього, як я вам сказав. Ви залишає- певні того, що нам допоможуть боги тесь вільними, склавши з нами союз і герої, яких він без жодної шани спабез хитрощів і облуди. Оце доручив лив домівки та статуї. Ми виступимо мені Мардоній** сказати вам, афіня- проти нього і відіб’ємо його. //Геродот. Історія. Книга VIII. ни. ...могутність Царя — надлюдська і його рука сягає дуже далеко. ...Отже, /Переклад Андрія Білецького. *Ксеркс — цар Персії. послухайтеся, зважаючи на те, що **Мардоній — перський полководець. Цар саме вам пробачає з усіх еллінів ***Александр — перський посланець.‑‑‑‑
Сергій Притула ПриватКартка: 5168 7420 6353 7207
КІНО-шанці
Документальний бойовик
Прем’єра «Добровольців» під Дебальцевим... Як і обіцяли, ми повезли «Добровольці Божої чоти» до чудового письменника, головного редактора «Історичної правди», мого друга Павла Солодька. Який вже півроку як мобілізований. Спершу Пашуля лаявся і вимагав, щоб ми негайно забиралися геть, бо йде наступ ворога. Бійці, які до того вже бачили «Війну за свій рахунок» вимагали фільму, але Пашуля був незворушним. Та коли я пригрозив, що розповім його Саші, що він ходить без шапки і почав курити, Пашуля посміхнувся і сказав: «Це можеш казати, а от що без броніка, не кажи». І покликав усіх на перегляд. Це такий дивний показ, коли інтершум фільму супроводжує такий самий інтершум вибухів за вікном та шипіння рацій. Сидячі в прокуреному бліндажі хлопці дивилися із захватом і жваво реагували. Хтось з бійців вигукнув у розпачі: «Чого ж нас не вчили ставити і виявляти розтяжки?!» Справді, стільки часу вони провели під Черніговом, то ж чому? Після перегляду я побачив яскраві вогники у їхніх очах. Тепер хлопці не просто не боялися ворога. Вони вже чекали його і жадали вчинити подвиг. Бо прощалися хлопці словами: - А про нас знімеш фільм? Леонід Кантер P. S. «Добровольці Божої чоти» — документальний фільм про захисників Донецького аеропорту. Головні герої фільму — бійці Добровольчого українського корпусу (ДУК). Якщо ви бажаєте, щоб фільм побачили у вашому місті/ селі чи окопі, звертайтеся за тел.: 067 230 62 07. Підтримати українське незалежне кіно можна за такими координатами: 4149 6059 1112 0848 (ПриватКартка).
Посилати людей на війну невишколеними – те саме, що зрадити їх. (Конфуцій)
ПОБУТОВИЙ АНТИТЕРОР Початок на 1-й сторінці Прочитайте, будь ласка, уважно. Навіть, якщо ви все це знаєте, повторити ніколи не завадить. А якщо є хоч один шанс зі ста, що теракту вдасться запобігти, це вже дуже багато. Кілька головних правил: - Теракти відбуваються там, де багато людей. Це метро, автобуси і тролейбуси, вокзали, аеропорти, ринки, торгові центри, кінотеатри, школи, дитячі садки, просто житлові будинки. - Перебуваючи у місці, де одночасно збирається багато людей, будьте дуже уважні. Звертайте увагу на кинуті або нічийні речі (сумки, пакети, парасольки, коробки). Помітивши такий предмет і з’ясувавши, що ніхто навколо не знає власника, негайно повідомте в міліцію або працівникам транспорту. - Не соромтеся. Краще виглядати ідіотом, запідозривши небезпеку в пакеті зі сміттям, ніж посоромитися і стати жертвою вибуху. - Важливо — ніколи не чіпайте такі предмети, не розмовляйте по мобільному і не куріть поряд із ними, не дозволяйте іншим людям їх чіпати. - На вулиці звертайте увагу на все дивне: ділянки свіжої землі, якщо навколо нічого не скопано, свіжа штукатурка чи свіжа фарба, яка раптово з’явилася на стіні будівлі, латочку на асфальті, якої ще вчора там не було. - Ніколи і ні за яких обставин не приймайте від незнайомих людей подарунки, квіти, посилки. Не погоджуйтеся на прохання перевезти невелику посилку або постерегти сумку, поки власник «буквально на хвилинку відійде». - Звертайте увагу на людей, які поводяться дивно, нервують або дивно виглядають, наприклад, занадто тепло одягнені в теплу пору року (під верхнім одягом може бути захований «пояс смертника»). - Біля будинку, де ви живете будьте особливо уважні, особливо якщо раптом у вас з’явився там орендований офіс чи магазинчик, якого раніше не було, і в нього заносять мішки і коробки. Знову ж таки — краще попросити дільничного перевірити і пошитися в дурні, ніж дочекатися, поки будинок вибухне. - Якщо ви перебуваєте в людному місці і трапився вибух, негайно викличте швидку і міліцію, але не поспішайте бігти дивитися, що сталося. Нерідко терористи влаштовують другий вибух незабаром після першого, коли збирається натовп. - Перебуваючи в місцях скупчення людей, не стійте
БІБЛІО-штаб
Пам’ятати про кожного полеглого Ресурс, який завжди давав цивілізації військову перевагу над варварством, — це обов’язкова і беззастережна пам’ять про полеглих воїнів. Невисока популярність нинішньої масової армії пов’язана з тим, що вона, на відміну від армій давнини, не гарантує посмертного перетворення воїна на демона, якому поклонятимуться після смерті. Пам’ять про кожного полеглого — це не просто основа перемоги. Це те, що противник прагне знищити або перехопити, як важливий цифровий ресурс. Ось якщо її не буде — у нас просто кривава суперечка двох варварств. Але вона — є. І це найважливіший блокпост. Олег Покальчук
Цивільна оборона 11 Де здобути військову підготовку
Вибухові пристрої часто маскують під звичайні побутові речі.
близько біля урн, телефонних будок та інших предметів, в яких може бути закладено вибуховий пристрій. - У своєму під’їзді ні в якому разі не чіпайте підозрілі пакети, залишені біля дверей, на сходовій клітці або в ліфті. - Отримуючи пошту, звертайте особливу увагу на листи, посилки або бандеролі, яких ви не чекали, і відправника яких не знаєте, незвично оформлені, з дивним запахом або плямами на упаковці. - Поясніть дітям, що будь-який предмет, знайдений на вулиці або отриманий від сторонніх людей, може бути небезпечний. Терористові нічого не варто замаскувати бомбу під кинуту дитячу іграшку. - Важливо — не шкодуйте часу, щоб роз’яснити родичам і сусідам небезпеку теракту. Добре захищений під’їзд знижує небезпеку теракту. - Те ж саме в школі чи дитячому садку — ініціативний комітет батьків може добитися встановлення нормальної огорожі та пропускного режиму. Паркани та відеокамери у школі коштують дорого, але підвищують безпеку. Якщо вам вдасться домогтися того, щоб у школі була охорона, а всередину могли пройти тільки діти, це підвищує їх безпеку. - Відводячи дітей в школу або дитячий сад, звертайте увагу на підозрілих дорослих, які приходять без дітей, але намагаються чомусь увійти всередину, хоча не працюють в школі або ошиваються навколо. - Поясніть дітям, що вони в жодному разі не повинні погоджуватися на прохання сторонніх дорослих віднести щось у школу (під приводом «Син забув змінне взуття, занеси, будь ласка» і т.д.). Rakugan Lestrange
У
СОЛДАТ І КНИЖКА
Щоб перемагати, потрібні не лише м’язи... Бої не завжди тривають цілодобово, а у вільний час книжка допомагає солдату трохи відволіктися. До того ж, у зоні бойових дій перебуває лише частина українського війська. Багато тисяч вояків зараз проходять тренування чи службу в інших регіонах. Для підтримки морального духу їм також потрібна література. Відповідно до побажань самих солдатів, книги бажано надсилати невеликого формату, щоби поміщалися у кишені (ця заувага не стосується госпітальних бібліотек). Передусім цікавить художня література (українська і світова класика), у тому числі й поезія, а також науково-популярна, зокрема на історичну тематику; як гарячі пиріжки розлітаються детективи і пригодницькі твори. Передати книги солдатам можна через добровольчі організації, які допомагають українському війську.
ВОЛОНТЕР
Київ *Українська резервна армія, 068 949 8731, http://urarmy.org/. *Народний резервіст, 095 389 21 97, 068 897 57 28, 093 146 66 92. *Марусин полігон, (067) 462 00 61 *Київський легіон, 098 784 09 26, 099 187 59 51. *Білий вовк, 067 504 59 39. *Омеґа, 096 436 5178, www.omega-consulting.com.ua. *Київська міська федерація ійськово-патріотичних багатоборств, 067 934 61 20. *Хелпіка, вишкіл для жінок: 068 684 74 61, helpica.ua@gmail.com. Харків 063 111 79 77, pu.kharkiv@gmail.com. Одеса Патріот, вул. Канатна, 35; тел.: 068 836 33 05. Суми Курси загальновійськової підготовки, 050 647 40 97. Чернігів Центр тактичного навчання “С.О.Та”, 068 371 1 371. Черкащина (Звенигородка) Марусин полігон-2, 096 404 31 90.
Юрій Касьянов ПриватКартка: 5457 0822 3202 1415 Оксана Коваленко ПриватКартка: 4149 4378 4271 0152 (Тата Воронова)
Благодійна ініціатива «Героїка» Допомога героям на передовій, ветеранам, вшанування пам’яті загиблих героїв. http://geroika.org.ua, heroic.spirit@gmail.com, povstanets.kiev.ua@ukr.net ПриватКартка: 5211 5374 3232 3314 (Подобєд Павло Костянтинович)
Кам’янець-Подільський Подільські січові стрільці, 067 283 85 30, lawmax@ukr.net. Тернопіль ”Захисти свій дім”, 097 205 50 55. Львів *”Підстаршинська школа УГА”, 068 77 11 670, info@uha.org.ua. *”Курс молодого бійця”, vyshkil@gmail.com. *Центр тактичної підготовки «Бескид», http://beskyd.center Про курси початкової військової підготовки та цивільної оборони у вашій місцевості дізнайтеся у місцевих волонтерів.
Про випадки контрабанди або мародерства на прифронтових територіях повідомляйте СБУ (тел.: 0800 501 482, e-mail: callcenter@ssu.gov.ua) і військову прокуратуру: 048 722 19 29, 048 779 80 62 (військова прокуратура Південного регіону).
Картографічна сотня Приймає заявки на картографічні матеріали в електронному (для планшетів, навігаторів, смартфонів) і друкованому вигляді (на папері, плівці тощо), а також обладнання і спецпрограми для військових цілей. Готуємо інструктажі та заняття з топографічної підготовки. (прохання до волонтерів поширити) Зв’язатися — тел.: 063 179 8458, email: ukropmapa@gmail.com. Підтримати — ПриватКартка: 5168 7556 0256 4078.
ЗБЕРІГАТИ СПОКІЙ — як це?
стосунку до екстремальних ситуацій часто можна почути пораду: “Зберігайте спокій”. Холодний розум дійсно дуже важливий у таких обставинах. Але рідко хто, даючи пораду “зберігати спокій”, каже, як саме “його зберігати” чи то пак — як досягти цього стану. Щоб бути сильним, потрібно тривалий час тренуватися (м’язи не нарощуються в один момент). Так само, і щоби не втратити голову у критичній ситуації, найкраще може допомогти відповідна підготовка, свого роду духовні м’язи. Існують доступні кожному вправи, які можуть помогти втримати душевний баланс у критичній ситуації, якою, безперечно, є і теперішня — де факто — війна. Далі подаємо рекомендації психотерапевта Олега Гуковського. Тут я маю на увазі не стан робота чи дисоційованого самодура, а знаходження балансу та опори всередині себе, із добрим відчуттям реальності, контактом зі своїми емоціями, тілом, розумом та здатністю до осмисленої конструктивної поведінки. Виділіть час для роздумів, сну, відпочинку, впорядковуючої діяльності, напри-
клад, прибирання чи приготування їжі. • Знайдіть заняття, що вам до душі (хоббі), розвивайтесь у ньому. • Допомагайте іншим — активна дія, турбота виводить зі стану тривоги, заціпеніння і надає сенсу нашому існуванню. • Створіть перелік “безпечних місць”, “безпечних людей”, частіше спілкуйтеся з ними. • Опануйте прості та ефективні техніки саморегуляції: спокійне глибоке дихання, “квадратне” дихання (вдих-пауза-видихпауза і т.д. упродовж кількох хвилин, на кожному етапі рахуючи до 4-х). Зосереджуйтесь на “тут і тепер”, роздивіться навколо, помічайте деталі. Або прикрийте очі, прислухайтесь та принюхайтесь.
У хвилюванні зникає ясність. Та якщо дати хвилям заспокоїтися, чіткість бачення відновлюється.
Волонтерські ініціативи
І один у полі воїн
Окремі патріоти роблять для перемоги більше за армію чиновників.
Один солдатик: «Я ніколи не любив театру. Бо я ніколи не був у театрі. Але вистава справила таке враження, що я буду ходити в театр щомісяця. Як закінчиться війна». Марія Матіос (про показ вистави “Нація” на Луганщині) *** з Андрієм Курковим підійшов вечора ого літературн після В грудні до мене один француз і порозпитував за наш бордоський Майдан. Після того він став мабуть одним з найактивніших: фури грузить, на митницю супроводжує. А сьогодні приносить оце все і просить передати куди треба. Питаю — звідки такий інтерес до України, чи є якісь родинні зв’язки? Виявилось — жодних. Просто колись йому до рук потрапив «Пінгвін»* Куркова… Діма Бордо * мається на увазі книжка А.Куркова «Пікнік на льоду», де одним з головних героїв є пінгвін Міша.
Російська окупація почалася Р В ОЛ О Н Т Е не з російських танків на нашій землі, а з російських серіалів на наших екранах.
Грецький гопліт у двобої з перським воїном. Зображення античного келиха, V ст. до н.е. Національний археологічний музей в Афінах.
Повна Незалежність України - це не відмова від російського газу, це відмова від російського мату! (Володимир Цибулько)
• Випийте повільно склянку води — це запускає природний механізм саморегуляції. • Добре помагає “заземлення” та “центрування”: наприклад, сидячи на стільці сконцентруватись на відчутті контакту ступнів із поверхнею, позагрібати пальцями ніг, уявити, як ступні продовжуються в коріння, яке йде вглиб Землі та черпає звідти силу та надійність. Вирівняйтесь, сконцентруйтесь на сідничних горбах, хребті, дозвольте енергії текти вільно вверх-вниз, відновіть центральну лінію тіла та відчуття гідності разом із нею. • Маленькі кроки у правильному напрямку дуже важливі. Нагадуйте собі про невеликі позитивні зміни, помічайте їх. Погані новини змушують нас здаватися. Для того, щоб розвиватися, нам потрібні добрі новини. Ми повинні вчитися помічати хороше. Намагайтеся знайти щонайменше три хороші новини кожного дня. • Частіше обнімайтеся. Коли ми відчуваємо високий рівень стресу, такий контакт допомагає нам не втрачати зв’язок зі своїм власним тілом та іншими людьми. • Травма, шок і посттравматичний синдром «заразні». Тому створюйте свої групи підтримки, команди, встановлюйте зв’язки, підтримуйте і відновлюйте один одного. Волонтерські ініціативи
Гуманітарна місія «Чорний тюльпан» Пошук, ексгумація і вивезення загиблих із зони бойових дій Гаряча лінія: 0 800 210 135, http://naidy.org.ua Всеукраїнська ГО пошуковців «Союз “Народна пам’ять”» Київ, вул. Симона Петлюри, 15, оф. 306. Тел.: +38-044-362-77-61, +38-094-927-47-61, Е-mail: office@unm.org.ua
Крила Фенікса (Юрій Бірюков) ЄДРПОУ: 393 353 66 Печерська філія ПАТ КБ «ПриватБанк» МФО: 300711 р/р ГРН: 2600 2052 7258 08 р/р USD: 2600 2052 7334 36 р/р EUR: 2600 4052 7324 46
Вільні люди тел. 096 188 3793 ПриватКартка: 4149 6059 0189 3156 PayPal: kishka.ivan@gmail.com
ВОЛОНТЕР ЦИНІЧНІ БАНДЕРИ
ЛОКАЛЬНІ ЦЕНТРИ ДОПОМОГИ АРМІЇ
При виборі кольору пломб стоматолог запропонувала Олі рожеву і жовту... Подумала і каже: “А давай синю і жовту, будеш мати патріотичну усмішку”. Оля каже: “Так-так-так!” Тепер, коли Оля усміхається, — москалі трясуться:) Дитячі усмішки врятують світ! Із записочника (FB) Христини Проців
Москва. Телепередача «Что? Где? Когда?» Ведущий: “Внимание, знатоки. Знаете ли вы, что российские войска воюют в Украине?” Знатоки: “Этого не может быть. Путин сказал, что наших войск там нет. Это ополченцы…” Ведущий: “А теперь вопрос. Что в чёрном ящике?!” *** “КіньНАШ!” — кричали жителі Трої. Гомер *** Когда наш гарант говорит о прекращении огня, руки сами тянутся проверить боекомплект… Условный рефлекс уже.. Бувалий вояка *** - Щось мене, відчуваю, паніка хапає. - Ну, так сходи в “Сільпо”, купи солі. *** Якщо не складається із кулею в лоб, мо’ прийшов час на копняка в сраку? Езоп *** - Можна пляшечку майбутнього? - Вам якого? - Темне уже в печінках… Світлого, будь ласка.
Дід Свирид, інтернет-авторитет: - Чи не слід готуватися до масштабної інтервенції Росії? Дід думає, шо до такого сценарію треба всігда готуватися іменно для того, щоб його не було.
Автор - Андрій Приймаченко
Звонок оттуда. - Так, записывайте! В городе военных нет. В комендатуре 5 алконавтов. Оружейные только в ментуре, но там пацаны нормальные. Говорят, если шо, то мы... Ну, вы поняли… И если шо, то мы алконавтов берём на себя. Заходите в город. Десантура — вперёд! И командуйте им, что б сразу на Москву поворачивали! Не надо Донбасс освобождать. На Москву! Із записочника (FB) Олени Степової
Ганс фон Дах, Тотальний опір: ЧИТАНКА ДО КАВИ Інструкція з ведення малої війни для кожного. Частина 1. Л.: Астролябія, 2014, 166 с., Частина 2, 2015. (www.astrolabium.com.ua). Посібник швейцарського воєнного експерта має на меті навчити, як перемагати навіть тоді, коли супротивником є, здавалося б, непереможна і суттєво переважаюча військова потуга. Розкрито моральні засади, стратегічні цілі, тактику і бойові техніки т. зв. малої війни. Вихідним принципом служить переконання, що боротьба за свободу не завершується навіть після нищівної поразки у регулярній війні, навіть після цілковитого розгрому армії. Розкрито принципи організації руху опору, створення формацій малої війни, забезпечення їх зброєю, боєприпасами, харчами, здійснення диверсій, засідок, методи протидії каральним заходам ворога тощо.
Найдешевший набій для АК коштує 20 грн. (Більшість куль не потрапляють у ціль)
Вартість друку одного примірника «Волонтера» — до 1 грн. (Б’є без промаху)
Обирай по-справжньому вагомі аргументи.
Вкладай у високоточну зброю!
Кількість волонтерських набоїв (наклад) залежить від тебе. Переказати кошти на друк альманаху «Волонтер» можна за цими банківськими координатами: 5168 7572 8965 5179 (ПриватКартка).
ВОЛОНТЕР Альманах-довідник Весна MMXV
Розповсюджується безкоштовно. Наклад: 11 000
Над випуском працювали: Олена Бідованець, Світлана Вербова, Віталій Дзюбак, Вікторія Коляда, Мар’яна Кріль, Оксана Лещенко, Світлана Підмогильна, Ольга Пітулей, Ірина Стасишин, Василь Федюк, Олена Чекан, Андрій Чернець. Редактор випуску: Любомир Крупницький.
Відгуки та пропозиції надсилайте за адресою: volonterist@gmail.com Інтернет-представництво: www.facebook.com/volonterist Надруковано завдяки фінансовій підтримці українців Бобринця, Бродів, Львова, Старих Кутів, Тернополя і Торонто. Верстка: Тарас Савчук
Щоб дізнатися про актуальні потреби, зв’язуйтеся безпосередньо з волонтерами центрів. Артемівськ «Пліч-о-пліч», тел.: 050 366 1407. Вінниця вул. Соборна, 101; тел.: 093 117 7020, 043 269 1881. Дніпропетровськ *Центр допомоги військовим та пораненим: вул. Комсомольська, 58, кімната 315; тел.: 063 652 7572, 097 485 4118. *Волонтерський жіночий батальйон, тел.: 066 485 4938, 098 514 2007. Житомир вул. Бородія, 32/98, тел.: 0412 46 5754. Запоріжжя *пр. Металургів, 2, тел. 050 818 4665; *вул. Горького, 31, тел. 067 66 44 196, 095 682 7174. Івано-Франківськ *ОДА, вул. Грушевського, 21, каб. 802; тел.: 050 3738 780, 067 762 9753. *«Промінь-ІФ», Новгородська, 39, оф. 11, тел.: 067 775 9576. *Допомога «Азову», вул. Січових Стрільців, 34, тел. 066 788 3056. Київ *«Кожен Може допомогти»: пр. Броварський, тел.: 050 254 1811; Фролівська, 9/11, тел.: 050 964 4513; 17-та лікарня, пров. Лабораторний, 20, тел.: 068 872 6868; вул. Старокиївська, 10Г, бізнес-центр «Вектор», тел.: 063 923 7076. *«Територія життя»: пр. Ак. Глушкова, 11; 097 528 8199, 067 442 8457. *м. Бориспільська, Харківське шосе, 201-203; тел. 063 887 6162. Кіровоград *Волонтерська платформа, тел.: 050 453 89 41; www.evpk.org.ua *Самооборона, Європейський ринок, №27; тел.: 066 945 0510. Луцьк вул.Червоного хреста, 16, тел.: 066 580 6360, 098 414 4880. Львів «Допомога армії України», вул. Наливайка, 5; тел.: 098 000 60 70. Маріуполь *«Майбутнє Приазов’я», тел.: 098 443 0144, 050 477 8632. *«Маріупольська Дружина», тел.: 099 104 7593; е-mail: mdpc@email.ua Миколаїв *Група «Кікімора»: пр. Жовтневий, 43; тел.: 067 789 0790, 066 153 6427. *«Народний проект»: тел.: 097 752 6977, www.peoplesproject.com/ Одеса вул. Ланжеронівська, 3; тел.: 050 336 1189, 096 959 9111, http://odessa4army.org.ua/ Рівне *«ДАР», вул. Князя Володимира, 108; тел. 067 363 3519, 097 474 8788. *БФ «Руєвит», вул. Соборна, 177а; тел.: 098 821 8558; http://ruevit.org.ua/ Суми *Фонд «Суми», тел.: 066 280 4943, foundation.sumy@gmail.com. *СББ, вул. Перемоги, 9 (школа №3), тел.: 050 302 6427. Тернопіль *Гуртовня «Галант», вул.Збаразька, 1б, тел.: 097 205 5055, 098 487 9152. *Самооборона, вул.Грушевського, 1, тел.: 068 705 8804. Ужгород «Відродження України» (Власта Негря), тел.: 050 665 4525, revivalofukraine@ gmail.com. Харків *ІТ Сектор: пр. Гагаріна, 20, оф. 1317, тел.: 093 732 4588. *«Допоможи Армії», Комсомольське шосе, 77; тел.: 097 630 7376, 066 823 9992. *Допомога Армії (Ultras «Металіст»), 2 під’їзд, оф. 204а, тел.: 098 907 9888. *«Берегиня», тел.: 093 705 2885. Херсон *Координаційний центр допомоги, пл. Свободи, 1, каб. 102; тел.: 0552 22 9692. *Фонд «Захист», вул.Комунарів, 20; тел.: 0552 42 3922, http://zahyst.ks.ua/ Хмельницький Армія SOS і фонд «Добриня», вул. Водопровідна, 20; тел.: 098 320 06 06, 0382 777 806. Черкаси *Центр допомоги армії, вул. Благовісна, 170; тел.: 050 961 1001, 096 074 1554. *Самооборона, бул. Шевченка, 245; тел.: 096 007 1278, 093 504 2634. *«Крила Фенікса»: вул. Одеська, 8; тел.: 050 632 6363, 063 791 9169. Чернівці *«Волонтерський рух Буковини», Міськрада, пл. Центральна, 1, каб. 109; тел.: 099 190 0511. *«Буковина – українському війську», ОДА, вул. Грушевського, 1, каб. 101; тел.: 095 0357 362, 098 387 28 28. Чернігів *Волонтерський центр, вул. Полуботка, 70; тел.: 099 955 3220, 096 872 0347; http://www.evc.cn.ua/ *Самооборона, вул. Горького, 59; тел.: 066 717 3012, 050 465 4384.
Культурно-політичний, суспільно-футурулогічний додаток до альманаху «Волонтер». Наклад: 11 000. E-mail: volonterist@gmail.com
КУДИ ДАЛІ? Задача: Уявімо, що на цьому фото зображено народ і чиновників. Якщо ви звичайний громадянин, де буде ваше місце у цій композиції?
У хвіст і в гриву Те, що Україна рухається надто повільно або не туди, пов’язано великою мірою із тим, що у суспільстві переплутались ролі. Народ очікує, що чиновники закомандують і приведуть його у щасливе майбутнє. Та останні два десятиліття яскраво свідчать, що вони (себто чиновники) на це не здатні. Не здатні бачити перспективу, не здатні думати, зрештою не здатні поставити суспільне понад особистим, а людське вище тваринного. Українці загалом добродушно ставляться до скотини. Навіть собаку, який погано сторожить [господарство], не обов’язково виганяють. Але що робити, якщо собака не тільки не помагає — від сусідських псів не захищає, сам господарських курей їсть, а як його посварити — ще й на господаря гарчить і зуби скалить..? Мабуть, перед якимись радикальними заходами, варто спробувати приручити, видресирувати. Не вийшло пряником — спробувати батогом. Тому, як і на цій картинці, справжній український господар/звичайний громадянин має взяти віжки і зайняти належне йому місце — того, хто спрямовує і задає темп — погонича, а не тяглової сили, пана, а не слуги.
Демос критичний Безперечно, це покладає більше зобов’язань і відповідальності на самих громадян. Чи готові українці до цього? Чи зможемо знайти відповіді на ті питання, які нинішньо-вчорашньою владою — по недбалості чи умисно — не вирішуються та ігноруються? Дуже хотілось би відповісти ствердно, тим більше, що для цього є серйозні підстави. Волонтерський рух останніх років засвідчив, що активна частина суспільства дійсно на голову вища за представників держапарату. Але результати виборів показують, що українці, які не лінуються думати і не бояться діяти (тобто саме ті, хто дійсно міг би щось якісно змінити в країні), поки що у меншості. Більшість і далі купується на пусті обіцянки, діє інстинктивно, а не раціонально, вірить в чудеса, але не вірить у себе. Тому, щоби посправжньому наблизитися до демократії — тобто влади народу, мусимо подолати рабський комплекс сподівання на когось і працювати над нарощуванням кількості громадян. Громадян не за паспортом, а за суттю.
Принцип «Жити тут і завтра» Щоби в країні відбулися позитивні зміни, треба їх спочатку придумати, уявити, змоделювати.
Рекомендована література
12 NO PASARAN!
Хочеш миру – готуйся до війни.
Наталя Гуменюк. Майдан Тахрір. Київ: Політична критика, 2015. Книжка про Близький Схід у часи недавніх революційних перетворень (т.зв. Арабської весни). У фокусі уваги – Йорданія, Іран, Єгипет, Туніс, Палестина, Сирія, Ірак, Туреччина. Виявляється, що ці країни близькі Україні не лише географічно. Про боротьбу в умовах значно безнадійніших за українські, про пост-революційні ризики і небезпеки, про опір системи навіть після перемоги революції. Ілкка Тайпале. 100 соціальних інновацій з Фінляндії. Львів: Панорама, 2011. Автор книги вважає, що благополуччя Фінляндії базується передусім на соціальному капіталі краї-
Мати план, а тим більше діяти відповідно з ним, — це дуже нетипово для сучасної України. Коли часто міняються закони, уряди, навіть кордони, дійсно складно щось планувати. За таких обставин витрачатися на щось, що може дати результат лиш за декілька років — це ризик. Але ще більшим ризиком є не ризикувати (себто, у даному випадку, не працювати на майбутнє, не будувати стратегії, не вкладати у щось перспективне). Нинішня війна відбувається у тому числі й через тривалу відсутність в українців стратегічного мислення і відповідних дій. Ми жили одним днем, лиш сьогоденними турботами. Так само й зараз — неможливо перемогти у цій ві-
Напряг Напрям Є чимало видань, які розповідають про українські проблеми, про те, що “не так”. Але дивлячись тільки у лупу чи лише під ноги важко побачити перспективу. Щоби визначити напрям — куди рухатися — треба спершу відірвати погляд від поточної суєти,
Покаранням за громадянську пасивність є влада злодіїв.
Платон
йні, якщо жити самою лише війною і не думати про те, що буде після неї. Якщо хочемо жити у країні-мрії, маємо спершу збудувати образ цієї ідеальної країни. Без цього слова про реформи лишатимуться лише словами. Їх не здійснюють не лише через те, що змін не хочуть (хоч і цей чинник присутній), а й почасти тому, що мало хто знає, якими мають бути результати тих реформ, цілі надто примарні. Якщо ж саме суспільство краще уявлятиме, які конкретно мають бути плоди реформ, його важче буде обманути, а тим, хто при владі, буде набагато складніше схибити. Бо люди знатимуть про що конкретно питати. Їм також буде значно легше розібратися — вартий слуга народу того, щоб далі лишатися на посаді, чи пора його списувати за непридатністю.
ни. Тому, наприклад, за технічними успіхами Фінляндії, зокрема компанії “Нокіа”, стоїть високий рівень освіти, яка в країні безкоштовна для всіх. Книжка містить успішні приклади запобігання корупції, забезпечення житлом, боротьби з бідністю; ідеться про унікальну допомогу породіллям, рівність прав і важливість для цього громадянської активності тощо. Фазіль Іскандер, Кролики і удави. Іскандер у казковій формі детально і в подробицях розглядає філософію диктатури і влади загалом, психологію покори і непротивлення насильству. Йому вдається показати всю ілюзорність чиновницької винятковості і оголити механізми типового владно-державного управління. Ф. Іскандер майстерно розкриває все таємне й приховане, перетворюючи його на кумедне і безглузде.
роззирнутися. Оцінити пройдений шлях, глянути на досвід сусідів, подивитися вдалину. «Напрям» передусім писатиме про українські можливості, про те “як має бути”; спробує стати вікном (чи хоча б шпариною) у майбутнє. Будемо намагатися вирватися із пастки вчора-сьогодні та заглянути у завтра. Спробуємо уявити, передбачити, розгледіти, намацати українську перспективу. Запропонувати варіанти, показати приклади, задати напрям. Наївно було б думати, що в когось, зокрема й авторів видання, є усі відповіді на питання-виклики не лише сьогоднішнього часу, але й завтрашнього дня. Та правда у тому, що їх точно легше шукати, об’єднавши інтелектуальні зусилля суспільства. Відповіді знайдемо разом. А «Напрям» постарається не схибити із постановкою питань. Любомир Крупницький * Редакція проти жорстокого поводження з тваринами!
Україна 2015. Завдання нової країни. Львів: Часопис Ї, 2015. У цьому дайджесті зібрані бачення українських інтелектуалів, експертів і мислителів. Вони демонструють можливість перебудови країни через проведення внутрішніх реформ. Проте самих лише міркувань і пропозицій замало. Навіть найкращі ідеї потребують практичного застосування. Час вимагає й тих, хто візьметься за виконання такого плану змін країни. Монополія олігархів, на думку редакціЇ, має бути змінена на устрій, в якому самодостатні й сумлінні громадяни становитимуть більшість і визначатимуть пріоритети країни.
Освіта ІІІ
ІІ Переселенці
Перші ластівки-“млинці” За сприяння німецького уряду декілька тисяч тимчасових помешкань було зведено у місцях компактного проживання біженців у Харківській, Запорізькій і Дніпропетровській областях. Австрія заявила, що готова профінансувати будівництво тимчасового житла для 500 біженців з Донбасу. Але нові оселі, що обчислюються сотнями і кількома тисячами, не вирішують проблеми, якщо поселити треба кілька мільйонів. Тож є необхідність будувати щось більш капітальне і в значно більших кількостях. Таку можливість уже готовий забезпечити Китай, пропонуючи Україні 15 млрд ам. доларів кредиту на реалізацію програм доступного житла. Безперечно, з Китаєм варто співпрацювати, однак не слід покладатися лише на нього, а шукати й розглядати інші варіанти.
Провінційно Частину біженців можуть прийняти села. Є чимало нерухомості у сільській місцевості, що пустує. Якщо дати людям якісь“підйомні” і якщо вони люблять працювати на землі — це може стати чудовим рішенням. Тим більше, що переселенці самі бачать це одним зі способів розв’язання гуманітарної кризи в країні. Один з пунктів Стратегії розв’язання конфлікту на Донбасі, створеної Коаліцією патріотичних сил Донбасу, що об’єднує 17 громадських організацій з Донецької і Луганської областей (раніше — Комітет патріотичних сил Донбасу) передбачає створення реєстру доступних будинків у селах України для тимчасового поселення вимушених переселенців з Донбасу, які потребують житла. Як результат, не лише люди можуть бути забезпечені житлом, але це також може вдихнути життя у сільські чи просто віддалені від центру регіони.
ЯК
Чи достатньо вибрати одну з цих перспективних професій, щоб зробити правильний вибір? Вибір фаху через його популярність несе певні ризики. Слід розуміти, що конкуренція тут може бути високою, а робочих місць може виявитися суттєво менше, ніж бажаючих їх зайняти. Український приклад останніх десятиріч є яскравим тому свідченням. Тисячі економістів, юристів чи вчителів, не здобувши гідної роботи за спеціальністю, згодом знаходили себе у торгівлі, фермерстві чи ремонті квартир. До того ж, часто школярі обирають напрям навчання, не розуміючи, що ж саме означатиме ця професія на практиці. Перспективна чи просто натхненна назва фаху може виявитися, скажімо, нудним «перекладанням паперів» або ж вимагатиме постійних відряджень. Тому обов’язково варто поспілкуватися з людиною омріяного фаху та попросити її поділитися практичним досвідом щоденної роботи і стилем життя, якого ця робота вимагає. Американський підприємець, інвестор і філантроп Ворен Баффет, якого називають найуспішнішим інвестором ХХ століття й одним із найвпливовішим людей у світі, радить студентам слідувати своїм захопленням і, як і багато інших відомих людей, радить поставити собі запитання: «Яку роботу ви б обрали, якби були багатими та фінансово незалежними?». Саме це заняття, запевняє пан Баффет, вам найкраще вдаватиметься. Втім, школярі не завжди знають відповідь і на це запитання, тому такою важливою є практика, стажування чи волонтерство. Широкі можливості відкривають також дитячі й молодіжні організації, які часто дають можливість молодій особі спробувати себе в роботі. У пригоді також стануть психологічні тести на вибір професії. Та не слід плутати тести, укладені професійними психологами, з їхніми «журнальними» версіями, які мають на меті просто розважити. Варто, зокрема, звернути увагу на тести, розроблені Карлом Юнґом та Ізабелою Бріґс Майєрс. Ще одна можливість відчути смак якоїсь професії – це освітні онлайн-курси. Coursera, edX, iversity та інші ресурси пропонують найрізноманітніші безкоштовні курси, в більшості англійською, а нещодавно з’явився аналогічний український ресурс – Prometheus. Такий курс допоможе краще зрозуміти обрану сферу, з’ясувати – чи справді вона вас цікавить. В українській традиції вступ до вишу відбувається одразу ж по закінченні середньої школи, та чому б не взяти перерву на рік (як це прийнято у багатьох зарубіжних країнах), якщо молода людина ще не визначилася з професією? Врешті-решт варто прислухатися до слів винахідника та підприємця Стіва Джобса: «Єдиний спосіб робити великі справи – це любити те, що ви робите. Якщо ви не знайшли своєї справи, шукайте. Не зупиняйтеся». Ольга Пітулей
ЩО
Для початку, погляньмо, які професії є затребуваними зараз в Україні та світі. За результатами дослідження веб-сайту HeadHunter UA, проведеного у 2014 році, найбільшим попитом в Україні, як і у 2013 році, лишається професія програміста. Проте підприємці, юристи й журналісти, які раніше займали наступні сходинки, тепер поступилися професіям лікаря та військовослужбовця, що є цілком логічним у часі війни. За версією новинного сайту Business Insider, що орієнтується на американський ринок, десятка найперспективніших професій у 2015 році виглядає наступним чином:
Кооперативно
Чому закордон нам допоможе
екологічно безпечний.
психолог
медбрат
хірург
сценарист
лісник
фізик-ядерник розробник 3D-матриці
сапер
майстер пошиття одягу
актор
Громадська організація «Доступне житло Львівщини» представила першу в Україні недержавну програму будівництва квартир для учасників АТО, яка дозволить придбати житло за ціною 110 дол/м.кв. Схема програми подібна до схеми будівництва житлових кооперативів. Вона передбачає, що близько третини квартир у будинку учасники АТО будуватимуть, сплачуючи 30% від вартості квартири. Решту квартир будуватимуть звичайні громадяни за ціною собівартості та за ринковою ціною. Приблизна вартість однокімнатної квартири площею 33 м. кв. для учасників АТО склала б менше $3,7 тис., при ринковій вартості близько $12 тис. Приклади недавнього часу — із будівництвом“стіни”на кордоні з Росією та фортифікаційних споруд у прифронтовій зоні — показують, що й у питанні житлового будівництва на державу сильно покладатися не варто. Її участь мала б бути ключовою та лідируючою, та буде добре, коли її роль зведеться до іншої важливої функції — не заважати. Люди матимуть житло тоді, якщо за це візьмуться найбільш зацікавлені сторони — представники переселенців й інших найбільш потребуючих груп, волонтерське лобі, міжнародні гуманітарні організації, будівельники, архітектори тощо. Автоном Кримський
провокатор хабарів
нарколог викладач мандаринської
Наші союзники чи сусіди готові будуть профінансувати подібний проект передусім тому, що їм це вигідно. Адже, якщо мільйони біженців не знайдуть даху над головою і заняття в Україні, то рано чи пізно вони опиняться у них. І тоді витрачати доведеться значно більше. Так, світ розгублений діями Росії, реагує із запізненням Швидко, дешево, якісно і не завжди адекватно, коли це стосується політичної чи збройної Звісно, що одним махом забезпечити більше мільйона бі- підтримки України. Та з біженцями інша історія. Адже війна, при женців житлом такої ж площі і якості, як їхні покинуті домівки, всій її близькості та реальності, залишається для Європи чимось не вийде. Проте створити їм гідні умови життя — рівня, ска- далеким і незрозумілим. Водночас країни ЄС і Пн.Америки добре жімо, тризіркового готелю чи високого класу гуртожитку — знайомі з усіма ризиками, пов’язаними з нелегальною міграцією, можна і треба. обізнані з тим, наскільки недешево обходиться утримання біженСучасні будівельні матеріали і технології дозволяють зводити ців чи тих, хто може претендувати на такий статус. Мільйони укражитло швидко і доволі дешево. Це не означає, що воно буде не- їнців потрапляли на заробітки чи шукали постійного притулку там якісним чи збудоване абияк. Навпаки і без війни, зараз же ця кількість може зрости в — подібний проект дав б можливість рази. Туди пробираються навіть біженці з Африки закласти якісно нові стандарти у будіві Азії, тож сподівання на те, що вдасться втримаництві. Поняття гуртожитку в нас доти потік бажаючих отримати притулок з європейволі дискредитоване. Проте жити хай ської країни — марний. При тому, слід розуміти, і гуртом, але у пристойних умовах — що скористатися приводом війни на Донбасі та це цілком реально. Деякі західні зразокупацією Криму будуть не тільки реальні біженки гуртожитків нового покоління — за ці, а й чимало люду з інших регіонів, хто, хоча й не втратив домівки, але — з тої чи іншої причини (передусім, очевидно, економічні злидні) — не Застосування бачить свого майбутнього в Україні. технологій 3D-друку у Те, що останнім часом стало суттєво складнібудівництві дозволяє зводити кількаповерхові ше отримати шенгенську візу, є непрямим свідбудинки за лічені дні, а ченням того, що в Європі чудово розуміють рипростіші конструкції зик напливу до них біженців з України і вже став— навіть за години. лять цьому перепони. Трапляються навіть випадПри цьому матеріал, ки анулювання вже виданих віз, чого раніше не що використовується бувало. Але перепони на кордонах чи у візових — недорогий (бетон центрах лише частково можуть спинити наплив на основі цементу та будівельних відходів) та потенційних мігрантів-біженців з України. Значно
Професія / Зростання кількості робочих місць за 2010-2014 рр. 1 Директор із маркетингу +10% 2 Розробник програмного забезпечення +15% 3 Медична сестра / медичний брат +5% 4 Інженер-технолог +9% 5 Адміністратор мереж і комп’ютерних систем +7% 6 Веб-розробник +17% 7 Менеджер медичних послуг +6% 8 Реабілітолог +10% 9 Логопед +5% 10 Фахівець із продажу +8%
оператор 3D-принтера
Проект «Пілон» (Bevk Perović Arhitekti) — приклад соціального житла у Словенії.
Забезпечити мільйони людей дахом над головою — завдання фантастичне, але виконуване. Найсерйознішою перепоною для втілення подібного проекту може стати хіба брак сміливості розпочати та відсутність координації між усіма зацікавленими сторонами. Варті уваги ініціативи по будівництву дешевого житла започатковано на Львівщині.
консультант з енергозбереження військовий капелан
Залишати цю проблему без вирішення — означає приректи багатьох людей на жебрацькі умови існування. Це, у свою чергу, провокуватиме зростання злочинності і соціальний неспокій, загострить непорозуміння між вихідцями з Донбасу, Криму і мешканцями решти України. Масове ж будівництво житла для біженців не лише додасть віри і надії людям, які втратили дім і змушені, фактично, починати життя заново, але й стало би потужним імпульсом для економіки країни. Масштабний будівельний проект такого штибу суттєво пожвавить будівельну та інші, суміжні, галузі економіки, створить тисячі робочих місць/знизить рівень безробіття (принаймні на період будівництва) та суттєво підтримає українського виробника. Успішний приклад зі зведенням житла для біженців допоміг би забезпечити дахом над головою також інші верстви, що гостро його потребують — сім’ї військових, родини загиблих чи поранених бійців тощо. Головне — показати, що це здійснимо, переламати радянський підхід до вирішення проблеми, коли житлове питання вирішувалося десятиліттями, а інколи й життя було мало, щоб отримати квартиру. Процес будівництва такого житла, окрім очевидної користі від результату матеріального (дешевого, швидкозведеного, добротного житла) сам по собі також цінний. Адже це чудовий спосіб [ре]соціалізації, інтеграції людей чи навіть психотерапії (робити добру справу — чи не найліпший спосіб долати стресові розлади). Подібна загальноукраїнська будова об’єднала би українців з різних регіонів навколо однієї — благородної і конструктивної — цілі. І це за своїм значенням не менш важливо, ніж власне саме житло.
Реально/Власноручно Усі необхідні ресурси для втілення подібного проекту або вже є, або ж можуть бути легко здобуті. Умілих рук і мудрих голів для цього у нас більше ніж досить: від інженерів (архітекторів і будівельників) — до звичайних робочих. Із виділенням ділянок під будівництво теж об’єктивних проблем бути не повинно. Україна — не Андорра і не Сінґапур, і попри те, що частина території окупована, місце для будівництва є. Будматеріалами країна може себе забезпечити з лихвою. Пісок і камінь є, глина і цегельні також, цемент і бетонні конструкції виготовляємо, дерево і метал навіть експортуємо. А якщо чогось і бракуватиме (матеріалів чи технологій), то з’явиться хороша нагода, щоб розробити аналоги відповідних зарубіжних продуктів і тим самим зайняти місцевих інженерів. Постає питання коштів. Їх, можливо, нема вже і зараз. Але це той ресурс, на який можуть забезпечити іноземні донори.
надійніший спосіб завадити такому переселенню українців до західних, більш-менш благополучних, країн — це допомогти створити гідні умови для життя в самій Україні. Витрачені для цієї цілі мільярди зекономлять нашим сусідам суму на порядок вищу.
електромоторист
Важливо
зручністю, плануванням, інфраструктурою — можуть дати фору багатьом квартирним будинкам радянської чи пострадянської забудови. Це тимчасове рішення, яке дало би час для вирішення житлової проблеми переселенців на більш ґрунтовному, системному рівні і на тривалий час (постійно). Коли ж переселенці будуть забезпечені постійним житлом (куплять, збудують, орендують тощо), ці споруди можна було б віддати під університетські гуртожитки, готелі чи гостели; здавати в оренду чи продавати за символічні гроші молодим сім’ям тощо.
Американський журнал «Форбс» (Forbes) до переліку найперспективніших професій 2015 року також додає менеджера з розвитку бізнесу, менеджера з управління персоналом, фінансового директора, адміністратора баз даних, менеджера з продукту та фахівця з обробки даних.
За деякими оцінками, 80% працівників не люблять свою роботу. Щоб не потрапити до цієї прикрої, “нелюбої” більшості, окрім іншого, важливо не помилитися з вибором фаху. Як обирати майбутню професію у школі, на жаль, не вчать. Більше того, іноді може здатися, що там якраз заважають зробити правильний вибір. Суспільна ж думка спонукає вступати до вишу, навіть якщо й не знаєш ще який фах обрати, і попри те, що саме поняття “вища освіта” давно вже не відповідає своїй суті (знання/навички, отримані на виході з більшості наших університетів, доволі посередні). Одразу знайти своє покликання у професії вдається радше одиницям, на загал же – справа то непроста і вимагає відповіді на складні посутні питання. Що важливіше: престиж чи суспільна користь? Гроші чи задоволення? Потреби ринку чи власні захоплення? Відповідь на кожне з цих питань може виходити далеко за межі формату статті, однак дещо зорієнтувати випускників шкіл і їхніх батьків (зрештою усіх, хто зараз перебуває у пошуках кращої роботи) таки спробуємо. Щоби вибір — куди піти вчитися — було зробити легше, і щоби він був осмисленішим.
диверсант
За приблизними оцінками, через військову агресію Росії покинути власні домівки в Україні змушені були близько двох мільйонів осіб. Ця кількість найближчим часом навряд чи зменшуватиметься, скоріше навпаки. Два мільйони, за певних обставин, швидко можуть стати чотирма чи шістьма мільйонами. Адже величезна кількість людей ще не покинули (не змогли) свої домівки на Донбасі чи в Криму — не через своє небажання це зробити, а тому, що Велика Україна не дуже дає раду навіть з тими переселенцями, хто вже переїхав. Кількість біженців однозначно додасться із відновленням воєнних дій, а цей сценарій точно не можна виключати. Вирішення житлової проблеми через поселення людей на турбазах, санаторіях і т.п. могло би бути прийнятним варіантом у випадку, якщо би в країні дійсно проходила антитерористична операція, а не війна. Навіть за оптимістичним сценарієм — вирішення конфлікту (вигнання агресора) на Сході затягнеться на роки. Тож без будівництва нового, спеціально спроектованого під теперішні потреби, житла навряд чи можна буде вирішити цю проблему.
КУДИ ПОДАТИСЯ?
Університетська каторга
режисер сировар
Професії
новогочасу
танкіст
Або НАЦІОНАЛЬНА ТОЛОКА – або МІЛЬЙОН[и] БЕЗХАТЬКІВ
Із року в рік доводиться спостерігати сумне явище — принаймні третина студентів-першокурсників на філології (а підозрюю, на інших факультетах теж) не розуміє, навіщо прийшла в університет. Викладати українську мову-літературу в школі вони не хочуть, бути редакторами — можуть, але спеціалізація трохи не та, та й нудне заняття, наукою займатися можуть лише одиниці. Переважна більшість із них взагалі не має бажання і банально нездатна вчитися, прийшли, бо батьки наполягали, бо куди ж без вищої освіти, бо як же: «всі матимуть, а моя дитина хіба гірша?» бо «не знаєш, куди хочеш — нічого, повчися трохи тут, потім зрозумієш...» або «ти ще мала-дурна, а нам видніше, що тобі в житті треба». Із частини цих дівчат вийшли б чудові перукарки-візажистки-косметологи-кулінари, зрештою, вони потім таки йдуть на курси перукарів-візажистів і т.д., коли виявляється, що за сам філологічний диплом не проживеш і бути вчителькою — зовсім не подобається. Я втомилася дивитися на цих нещасних дітей, які часто неспроможні два слова докупи зліпити чи не мають елементарного чуття мови, але їх запхали вчитися на філологію. Я щиро дивуюся людям, які більшість університетських дисциплін вважають зайвими, нецікавими і непотрібними — то навіщо ж було вступати в університет? Шановні батьки, перестаньте знущатися над своїми дітьми, вища освіта — не панацея, перестаньте врешті-решт знущатися над викладачами, які мусять спостерігати за цими митарствами 4-5 років і з почуття милосердя ставити трієчки, щоб дитина хоч якось переходила із семестру в семестр (бо такий горе-студент ридає перед тобою на кожній комісії і як не старається — не може стрибнути вище власних здібностей і можливостей). І таки ставлять ту трієчку, бо інакше сердобольні батьки сприймають “двійку” свого чада як заклик до вирішення питання “по-інакшому”, в обхід. Часи змінилися, диплом тепер часто-густо не гарантує доброї роботи чи забезпеченої позиції в житті. Бо добра перукарка-візажистка-косметолог-кулінар (чи працівниця колцентру) заробляє набагато краще і має в сто раз більше шансів знайти роботу, ніж задовбана і зневірена у власних можливостях випускниця філології. Дайте власній дитині шанс — не пхайте її у ВУЗ, якщо вона не тягне і не хоче вчитися там, куди ви собі намітили, вкладіть гроші, які ви готові платити за цю безумну і затратну ідею, у курси, які дадуть вашій дитині практичні навички того чи іншого фаху, дайте цій дитині можливість почати свою справу, прислухайтеся до її побажань. Повірте, часто наші діти краще знають, чого вони хочуть по житті і до чого лежить душа, мають більше чуття, куди варто рухатися в сучасному світі. Радьте, але не диктуйте свою волю. Бути добрими батьками не означає вирішувати за своїх дітей, як їм прожити їхнє життя, не беріть на себе аж такої відповідальності! Галина Крук, викладач української літератури в ЛНУ ім. Івана Франка
По
кл
ик
анн
я
Прес тиж Гроші
механік фізіотерапевт артилерист розвідник агроном кінолог психотерапевт
«як в сі»
інструктор з цивільної оборони
зварювальник зброяр
фрезерувальник
снайпер травматолог інженер
піротехнік
соціальний працівник
токар
медсестра
ІV Військо
ЯК ТВОРИЛАСЯ АРМІЯ Лі Куан Ю, багаторічний прем’єр-міністр Сінґапуру, про будівництво збройних сил країни
Не числом, а майстерністю Наша військова міць не могла налякати малазійців, але рішучість, з якою ми створювали збройні сили для захисту нашої молодої країни, не могла не справити на них враження. «Безглуздо було б дозволили загіпнотизувати себе нерівністю у чисельності населення між Сінґапуром і його сусідами*. На війні має значення боєздатність армії, а не кількість населення... Упродовж п’яти років після запровадження військового призову, шляхом мобілізації резервістів, ми зможемо виставити армію чисельністю в 150 тис осіб. Використовуючи людей похилого віку й жінок для виконання небойових завдань, ми повинні бути здатні, у кінцевому підсумку, виставити армію, рівну за бойовою міццю армії чисельністю 250 тис озброєних військовослужбовців-чоловіків у віці від 18 до 25 років. У жодному разі не слід недооцінювати військовий потенціал невеликого, але енергійного, освіченого й активного населення». (Кен Сві, міністр оборони Сінґапуру, засновник сінґапурських збройних сил)
Загальна мобілізація
Це був амбітний план, оснований на ізраїльському досвіді мобілізації максимальної кількості людей у найкоротші строки. Для нас було важливо, щоби в Сінґапурі і за його межами знали, що, не дивлячись на наше маленьке населення, ми змогли б у найкоротші строки мобілізувати значну армію.
Серед торгашів воїну не вирости
Люди повинні захоплюватися військовою доблестю. Кен Сві якось з гіркотою сказав: «Спартанський спосіб життя не виникає сам по собі у суспільстві, що живе купівлею-продажем». Нам потрібно було заставити людей змінити їхнє ставлення до армії, покращити фізичну підготовку нашої молоді, привчаючи її займатися спортом і фізкультурою, розвивати жагу до пригод і активних, захопливих, навіть небезпечних видів діяльності.
Подолати ворога в собі
Ми мусили змінити настрої людей, добитися того, щоб вони зрозуміли необхідність армії і подолали традиційну неприязнь до військової
В
Чи врятує Україну ядерна зброя?
ідмова України від статусу країни, яка володіє ядерною зброєю, з самого початку не була однозначно сприйнята. А в моменти, коли Україна не може впевнено обстоювати свої національні інтереси, в українському суспільстві виникає бажання переглянути рішення про відмову від ядерного статусу України й відмову від ядерної зброї. Такий «ядерний синдром» дуже чітко концентрується у формулі: «Якби у нас була ядерна зброя, з нами розмовляли б інакше». І хоча історія не знає умовного способу, гіпотетично уявімо собі ситуацію: якби ми зараз мали ядерну зброю — чи посилило б це нашу зовнішню безпеку? Відповідь, на жаль, однозначно негативна, і пов’язано це, зокрема, з культурою управління державою. По-перше — і, взагалі-то, лише цього вже достатньо, — наслідки того, що ядерна зброя могла опинитися в руках терористів, перекреслюють будь-які військово-політичні переваги від володіння такою зброєю. А весь перебіг подій у 2014 р. показує, що така зброя цілком могла потрапити до терористів, хоч би де вона зберігалася на території України. По-друге, хоча ядерна зброя і є зброєю стримування, однак стримуючим фактором вона стає лише тоді, коли при заздалегідь визначених умовах може і має бути застосована. Навіть якби ми й залишили собі тактичну ядер-
чи батальйону. До щорічного навчання у таборі всі ставляться серйозно, включаючи навіть роботодавців, які щороку впродовж кількох тижнів залишаються без своїх працівників.
Служба в армії — соціалізація та інтеграція
служби. Ми впровадили національні кадетські корпуси і поліцейські кадетські корпуси в усіх середніх школах задля того, щоби батьки могли помітити схильність їхніх синів і доньок до служби в армії і поліції. Ми хотіли, щоби люди цінували наших солдатів як своїх захисників, а не дивилися, як це звиклося, на армійські й поліцейські мундири з острахом й огидою, як на символи колоніального гніту.
Міносвіти — гарант безпеки країни
Одного переконання було недостатньо. Потрібно було створити громадські установи – добре організовані, добре укомплектовані й добре керовані, – щоби підкріпити наші устремління реальними заходами. Головна відповідальність за це лягла на міністерство освіти. Лише змінивши хід думок і ставлення людей, ми могли б зібрати більшу народну армію з громадян, схожу на швейцарську чи ізраїльську.
Тотальна оборона
Найкращим способом стримування будь-яких планів Малайзії по відновленню контролю над Сінґапуром було би знання того, що навіть у випадку, якщо б вони могли перемогти нашу армію, їм довелося би ще довго підкорювати весь народ, який пройшов хорошу військову підготовку. Наші резервісти мали перебувати у постійній бойовій готовності. Щорічно, упродовж кількох тижнів, вони проходять навчання у таборах у складі тих самих підрозділів, щоби підтримувати дух товариськості. Раз на декілька років їх відсилають у Тайвань, Тайланд, Бруней чи Австралію для польових навчань, проведення навчальних стрільб і тренувань у складі бригади
За останні 30 років служба у ЗСС здійснила глибокий вплив на сінґапурське суспільство. Вона стала частиною нашого способу життя, свого роду ритуалом для нашої молоді, допомогла об’єднати наших людей. Вони вчаться жити і працювати один з одним, незалежно від раси, мови чи релігії. В армії дотримуються всіх релігійних обрядів: буддистів, індуїстів, мусульман, сикхів, християн, зороастрійців, поважаються всі табу й заборони у стосунку до їжі в мусульман і індуїстів. Незалежно від того ким є батько військовослужбовця, — міністром, банкіром, службовцем, чорноробочим, таксистом чи продавцем — його становище в армії залежить лише від його особистих результатів.
Інтелектуальні збройні сили
Щоби залучити до ЗСС не лише фізично здорових, але й інтелектуально розвинутих людей, з 1971 ми щорічно відбирали декількох найкращих молодших офіцерів для навчання закордоном, в Оксфорді, Кембриджі й інших англійських університетах, де вони проходили повний академічний курс гуманітарних, інженерних, точних наук чи професійну підготовку. Упродовж всього строку навчання вони отримували повний оклад лейтенанта, додатково до стипендії, яка покривала плату за навчання, проживання, харчування й інші витрати, пов’язані з перебуванням закордоном. Вони повинні були підписати зобов’язання прослужити в армії протягом восьми років після отримання диплому. Без щорічного набору у ЗСС приблизно десяти наших найкращих студентів, ЗСС володіли би лише воєнною технікою, але не інтелектуальною елітою, здатною використовувати її (техніку — ред.) у найкращий спосіб. (Лі Куан Ю. Сінґапурська історія: Із третього світу — в перший) *Населення Сінґапуру — 5 млн жителів, Малайзії — 27 млн, Індонезії — 250 млн.
ЯДЕРНИЙ ТРИЗУБ
ну зброю і змогли підтримувати її в дієздатному стані, її використання проти такого агресора як Росія сприймалося б украй неоднозначно. Крім того, застосування зброї, з урахуванням різниці масштабів військових зусиль і прогнозованих наслідків для країни, вимагає відповідальності еліти, розуміння й готовності суспільства до катастрофічних, якщо навіть не апокаліптичних, наслідків. Тому й спроба відновлення Україною статусу держави, яка володіє ядерною зброєю, не додасть нам зовнішньої безпеки як такої.
Чи готові українці піти шляхом Ірану? А якщо й готові, то чи розуміють вони, що дискусія про відновлення Україною статусу країни, яка володіє ядерною зброєю, зараз об’єктивно працює на інтереси Росії як країни-агресора? По-перше, вихід України з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) однозначно спричинить величезний негативний міжнародний резонанс, призведе до міжнародної ізоляції України, до втрати в цей складний для нас час підтримки з боку наших партнерів, до відпливу інвестицій і кредитів, до запровадження проти нас режиму міжнародних санкцій. По-друге, навіть не беручи до уваги технологічну складність виготовлення ядерної зброї, створення подібного виробництва вимагає значного часу (понад п’ять років, яких у нас немає), а також величезних валютно-фінансових ресурсів (за різними оцінками, від кількох мільярдів до сотні мільярдів доларів США), яких Україна не має, а в умовах міжнародної ізоляції та санкцій — тим паче не матиме. Найкраще ці висновки підтверджує, знову ж таки, приклад Ірану. Адже йому, навіть за повної внутрішньої підтримки своєї ядерної програми, в умовах міжнародних санкцій знадобилося майже десять років (!) для виходу на можливість одержання повноцінного високозбагаченого урану. При цьому подібні можливі кроки з боку Укра-
Сінґапур і армія у цифрах
Населення: 5,5 млн жителів. Площа: 712,4 км² (площа Києва: 835,58 км²). Чисельність збройних сил: 80 тисяч (з них близько 40 тис. – кадрові військові). Резервісти: 1,4 млн офіцерів і солдатів. Придатні до військової служби (від 18 до 49 років): 2,1 млн осіб. Фінансування збройних сил: 3,5% від ВВП.
Міфо
Миротворці ООН Сподівання на те, що миротворча місія ООН може якимсь чином посприяти розв’язанню конфлікту на сході України (читай – у війні з Росією) – це міф, який не має нічого спільного з реальністю. Якщо це ще не ясно після десятків останніх засідань Радбезу ООН, то геноциди в Сребреніці та Руанді в цьому остаточно переконують. У ході Боснійської війни (199295 рр.), очевидна неспроможність міжнародного співтовариства контролювати ситуацію (при тому, що миротворча місія ООН (UNPROFOR) в Хорватії та Боснії і Герцоговині налічувала 39 тисяч солдатів) завершилася різаниною у Сребрениці, де військами боснійських сербів було вбито близько 8 000 боснійських мусульман. А за час, коли Сараєво було під «захистом» ООН як «зона безпеки», там було вбито сербською армією близько 12 000 цивільних осіб. У 1993-1994 роках в Руанді було знищено 800 тисяч (!) людей. І так – у цей час там були миротворці ООН (чисельність місії (UNAMIR) складала від 400 до 270 солдатів (після перших смертей серед миротворчого контингенту деякі країни вивели з Руанди решту своїх солдатів)). Усе це аж ніяк не докір солдатам різних країн, які виконували миротворчу місію – і часто гинули (320 миротворців загинуло на Балканах, 15 – в Руанді) – під прапором ООН, але показує [не]ефективність ООН як інституції, здатної вирішувати проблеми, діяти вчасно і ефективно. Розраховувати можна тільки на себе.
«Завдяки» російським «Іскандерам» у Криму Україна де-факто стає ядерною державою.
Мустафа Джемілєв, екс-голова Меджилісу кримськотатарського народу
їни (наприклад, вихід з ДНЯЗ і спроба створення потужностей для ізотопного збагачення урану) зараз не дають жодних переваг у військовому протистоянні з російським агресором. Такі кроки, навпаки, розв’язують Кремлю руки як у політичному й ідеологічному, так і у військовому та економічному вимірах протистояння з нами. З іншого боку, що ж робити окремій державі в умовах кризи міжнародної системи безпеки? Ми повинні використати всі свої можливості, покладатися на себе, вірити у свої сили і діяти. При цьому мізків в Україні, здатних вирішити будь-які науково-технічні й техніко-технологічні завдання, ще вистачає. Попри все, Україна залишається ядерною державою, а наші атомна наука, промисловість і ядерна енергетика поставлені під гарантії МАГАТЕ. При найгіршому ж розвитку подій Україні знадобиться відносно небагато часу для отримання належних аргументів, щоб довести людям з «іншої реальності» недоцільність агресивної поведінки. Повторюся — необхідні наукові й політичні мізки для цього є. Уривок зі статті Володимира Горбуліна у газеті «Дзеркало тижня».