Театральні митці Кіровоградщини другої половини ХХ століття. Вип.І by Библиотека Чижевского

УДК 792.07(477.65) «19»:[016:929 Т29

Театральні митці Кіровоградщини другої половини ХХ століття. Вип.І: біобібліографічний покажчик /Укладачі: Янчукова Е.М., Іванцова Л.В. – Кропивницький, 2017.- 83 с.

У І випуску покажчика вміщені короткі біографічні довідки та бібліографія про життя і творчість театральних митців Кіровоградського українського музичнодраматичного театру ім. М.Л.Кропивницького періоду 50-х – 90-х рр. ХХ століття: Л.Тімош, І.Казнадія, М.Горохова. Видання буде корисним для тих, хто цікавиться історією та непересічними особистостями краю.

Укладачі: Янчукова Е.М., Іванцова Л.В. Редактор: Козлова В.А. Відповідальна за випуск: Літвінова Є.Г.

ПЕРЕДМОВА Діяльність корифеїв українського театру, якою пишається наше місто і яка достатньо повно досліджується документальними джерелами, залишилась в історії, на перетині 19 – 20 століть. Буремне перше півстоліття 20-го віку в Україні (світова війна і революція, «розстріляне відродження» культури, голодомор, друга світова війна) уповільнили еволюцію театрального розвитку. Лише у другій половині 40-х років театр почав відновлювати творчий потенціал і продовжив мистецький поступ. В кіровоградському театральному русі другої половини 20-го століття можна відзначити і творчі пошуки нового (в драматургії, режисурі, сценографії), і наслідування театральним принципам видатних корифеїв – І.Карпенка-Карого, М.Л.Кропивницького, інших. Шлях розвитку кіровоградського театру ім.М.Кропивницького в цей період вже знайшов певне відображення в літературі (твори Т.Корнієць, В.Савченка, В.Шурапова, В.Яроша), але історія його в персоналіях творчого складу театру недостатня, оскільки багато осіб знайшли втілення в цій літературі лише згадуванням їхніх імен. З метою допомоги сучасним і майбутнім авторам досліджень про творчу діяльність театру в другій половини 20-го століття відділ мистецтв розпочав роботу над створенням серії біобібліографічного покажчика театральних митців 50-х – 90-х рр. Кіровоградського українського музично-драматичного театру ім. М.Л.Кропивницького (нині Кіровоградський академічний обласний український музичнодраматичний театр ім. М.Л.Кропивницького). Світлана Ушакова, завідуюча відділом мистецтв ОУНБ ім.Д.І.Чижевського

Від упорядників Бібліографічний покажчик має на меті більш широко представити творчу діяльність яскравих театральних персон другої половини 20-го століття: Л.П.Тімош, І.В.Казнадія, М.К.Горохова у контексті розвитку Кіровоградського українського музично-драматичного театру ім. М.Л.Кропивницького У виданні представлені короткі біографічні довідки митців, бібліографія публікацій про творчість, бібліографія рецензій на вистави з їх участю, списки улюблених вистав та ролей, інтернет-джерела, галерея фото-світлин. Для укладання покажчика були використані фонди обласної універсальної наукової бібліотеки ім.Д.І.Чижевського, а також з наданих документів із сімейних архівів митців. Бібліографічні записи розташовані в алфавітному порядку, всередині алфавіту - за хронологією, статті - за алфавітом назв та імен. Покажчик включає матеріали за період від 1951 до 2016 років. Це – перший випуск серійного видання, який у подальшому буде продовжено.

ТІМОШ ЛІДІЯ ПЕТРІВНА (творча біографія) -А що дав Вам театр? -Як актрисі - улюблену роботу і радість творчої праці. Як людині – пам’ятаєте, у Горького «Усім, що в мене є кращого, я зобов’язаний…» З інтерв’ю Б.Куманському 25-го березня 1984-го року. «Завидна доля в цієї актриси. Варто з’явитись їй на сцені, як у залі лунають бурхливі оплески. Навіть тоді, коли вона ще не вимовила жодного слова». З публікації П.Сиволапа “Завидна доля” 7-го жовтня 1973-го року в газеті “Кіровоградська правда”. І справді – «завидна доля»…бо Народна артистка України Лідія Петрівна Тімош належить до тих, чиє життя і діяльність хочеться визначити з великої літери - Актор. Або - Актриса...Коли ж все починалось? - О, це так далеко! Мені тоді тільки-но виповнилось чотири. Батько мій, колишній моряк, очолював сільську Раду. Дуже любив мистецтво, турбувався про самодіяльність у селі, сам виступав на сцені. Якось ставили п’єсу, не пам’ятаю яку. Батько грав бандуриста. В одній із сцен його заарештовують і заковують у кандали. Чули б ви, як я кричала. Заспокоїлась тільки тоді, коли мене віднесли на сцену і переконали, що з татом нічого не сталося. Отакою була перша зустріч з театром (з інтерв’ю Б.Куманському 25 березня 1984-го року). Це була зустріч співпереживання – глядацька. А перша акторська, дійова, відбулась у чотирнадцятилітньому віці, коли Тімош, учасницю театрального гуртка, запросили на роль Наталки у «Наталці-Полтавці», премֺ’єрній виставі Одеського професійного пересувного театру (там захворіла актриса). А далі – навчання, театр, безліч ролей. Улюблених і прохідних, головних і епізодичних, великих і маленьких, і, впродовж усього життя, – незгасна любов! До світла рампи, до «теплої» або напруженої тиші в залі, до бурхливих оплесків, до гастрольних вітань і зустрічей, до щирих поздоровлень з прем’єрами і цікавими образами, до квітів театральних прихильників, до… І спогади, спогади, спогади. Як посмішка долі – на початку роботи в кіровоградському театрі корифеїв - знову Наталка в «Наталці-Полтавці», і згодом – визначні образи у незабутніх виставах: Мавра (« У неділю рано зілля копала» О Кобилянської), Варка («Безталанна» І.Карпенка-Карого), Маруся 6

(«Ой, не ходи Грицю та й на вечорниці» М.Старицького), Тереза Фернандес («День народження Терези» Г.Мдівані), Настя («На дні» М.Горького), Маруся («Маруся Богуславка» М.Старицького). Ці роботи стали улюбленими. Взагалі ж ролей було дуже багато, їх і не перерахувати, хоч сама актриса, певно, і могла б це зробити. Л. Тімош працювала з багатьма режисерами – молоді чи досвідчені, новаки чи визнані майстри, вони всі були важливими для неї. - Кожна нова роль – то знахідка для мене. І наскільки успішно я її розгадаю, багато залежить від режисера. Він - співавтор моєї роботи. Я впевнена в тому, що, коли режисер вірить акторові, творчо допомагає йому, то вдається акторська робота, вистава в цілому. (З розповіді В.Литвиненко. «Кіровоградська правда», 1985 рік). Г. Воловик, М.Донець, В.Биковець, І.Казнадій – цих режисерів актриса вважала своїми вчителями, певно, це їх творча допомога і віра в її талант допомагали йому розвиватися і розквітати. Низка її героїнь, літніх і молодих, трагічних і суворих, стражденних і відданих, м’яких і люблячих, таких цікавих і таких різних, неначе уособила, увібрала в себе і відкрила нам всю багатогранність і багатоликість жіночої натури з її повсякденністю, її любов’ю, її мудрістю і її величчю. Не дарма в одній з театральних публікацій автор назвала Л.Тімош «другою Заньковецькою». Кіровоградські театрали досі пам’ятають її у виставах, навіть просто на вулицях міста під час випадкових зустрічей з нею – високу, струнку, з погордим поглядом на виразному обличчі. - Я була іще школяркою, часто відвідувала театр (згадує Л.Іванцова). Для мене, моїх батьків, їхніх друзів, - інтелігентів і театралів, Л.Тімош була зіркою, вони захоплювались її героїнями, не пропускали вистав з її участю. Мені ж особисто запам’ятались дві останні її роботи в нашому театрі – літня жінка у виставі «Вісім люблячих жінок» і Гордилія у«Циганці Азі». Які характери! – дійсно, така глибина і багатогранність під силу лише видатній актрисі. Одну з останніх робіт в кіровоградському театрі (вже згадана вистава «Вісім люблячих жінок» за однойменним твором французького письменника Робера Тома) актриса готувала з режисером М.Гороховим. Він говорить про неї як про людину високих людських якостей – дуже чесну, порядну, вимогливу до себе, категоричну щодо принципів служіння творчості, і водночас – як про талановиту, досвідчену актрису, щиро доброзичливу до молодих (вона працювала з ними у виставі «Вісім люблячих жінок», і вони тепло згадують про роботу з нею). 7

- Я приїхав до театру молодим студентом після четвертого курсу Київського театрального інституту для підготовки дипломної роботи, розповідає М.Горохов, - і це була моя перша вистава, а Л.Тімош вже давно була визнаною актрисою із званням Народної. З актрис, зайнятих у виставі (а серед них були і студійки), необхідно було створити ансамбль. Високий професіоналізм і доброзичливість Л.Тімош в оцінках чужої творчості дуже допомогли мені в цьому. До того ж, з нею було цікаво працювати і над образом, і над виставою. - Вона творчо сприймала кожне режисерське рішення, дуже точно втілювала і розвивала його, тонко відчуваючи жанр п’єси, це створювало необхідну атмосферу на сцені і тим самим допомагало всім, хто працював поруч з нею. Акторська велич Л. Тімош – в глибині сприйняття і втілення образу. Їй був дуже цікавим сам процес творення образу, вона отримувала задоволення від нього – і це актриса, за плечима якої вже був великий сценічний досвід і всі відзнаки його: любов глядачів, відомість в театральних колах (і не тільки в Кіровограді), державні відзнаки. Це думка режисера. А от думка драматурга – «…автор п’єси «Шлях на Україну» О.Левада переглядав свою виставу в нашому театрі. Зізнавався, що саме такою уявляв свою Ярину, коли працював над цим твором. А, написавши Марію, О.Левада надіслав Л.Тімош примірник п’єси з побажанням відтворити образ голови колгоспу на сцені. (Шурапов В. Марко Кропивницький та його театр.) Спогади…Їх заповнюють думки про вистави, режисерів, акторів, глядачів…Пригадується середина 50-х років. У Кіровограді діють дві трупи: кропивничан і театру російської драми (згодом переведений у інше місто). Щовечора на спектаклі однієї й другої дістати квитки складало проблеми. (З розмови з Б.Куманським). «Щоб відбувся діалог» - так назвав свою розмову Б.Куманський в далекому 1984-му році. Діалог з театром, з містом, з плинним часом. Він відбувся тоді і продовжується сьогодні, бо енергія, яку випромінювала зі сцени Л.Тімош, злита з енергією партнерів, музики, сценографії, режисури, народжувала і стверджувала загальну і неповторну енергію театру, яка і сьогодні дозволяє говорити про Кіровоград (нині Кропивницький) як про театральне місто. Ім’я ж актриси старі театрали і досі вимовляють із захватом і шаною, воно неначе оповите любов’ю і поклонінням, а вистави, які запам’ятались виблискуванням акторських талантів в них (К.Параконьєв, 8

Г.Рябовол, Л.Тімош, Н. Байкова, М.Білецький), і досі є гордістю і театру корифеїв, і міста, бо залишились в пам’яті людей, на сторінках безлічі газет, журналів, книг. Бібліографія 1. Віхи історії українського професійного театру на Кіровоградщині: Бібліографічний покажчик // Кіровоград, 1983. – 26с. – С. 21. 2. Владимирова З. Два впечатления // Театр. - 1967. – № 1. - С.114-115. «В заснеженной хате танцует женщина, повинуясь властной мелодии чардаша, внезапно зазвучавшей в ее сердце… Серые космы, одежда старческая, а в танце вся ее непрожитая молодость, неистраченные силы душевные, несостоявшаяся любовь…». «Глухо, пусто, зимний лес кругом, свет очага едва освещает хижину, а ей словно видится иной мир – мир, в котором она могла быть счастлива». 3. Діміна Е. Талант - людям: Портрет митця/ Е. Діміна // Кіровоградська правда // 1979. - 25 листопада. - С.3. 4. Історія міст і сіл УРСР: В 26-ти т.: Т. У: Кіровоградська область. – К.: Гол. ред. укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1972. – 816с. – С.120. 5. Кіровоградщина - у дзеркалі часу: театральне мистецтво: фотоальбом / Авт.-упор. В.Шурапов, С.Ушакова. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. - 74с., іл. – Текст укр., рос. та англ. мовами. – С.22: Фото. 6. Куманський Б. Щоб відбувся діалог/ Б. Куманський // Кіровоградська правда .-1984. -№ 71. -25 березня. -С 2. 7. Литвиненко В. Секрет молодості/ В. Литвиненко // Кіровоградська правда -1985. – 17 лютого. – С.3. 8. Монастирська В. Життя на сцені/В. Монастирська // Кіровоградська правда. – 1960. – 12 листопада. – С.3. 9. Мы – кропивничане. – Кировоград: Облполитграфиздат, 1984. - 24с. – С.18-19: Фото. 10. Окунькова К. Традиції і сучасність: (Сторінки творчої біографії Кіровоградського обласного музично-драматичного театру ім. М.Л.Кропивницького): (До сторіччя заснування театру корифеїв)/ К.Окунькова // Кіровоград: Облуправління по пресі, 1992. - 43с. – С.21. 11. Сиволап П. Завидна доля/ П.Сиволап // Кіровоградська правда. – 1960. – 9

7 жовтня. – С.4. 12. Соколовська К. Театральне життя Єлисаветградщини / К.Соколовська. Кіровоград, 2001. - 109с. – С. 69, 74. 13. Сто тридцять років Театру Марка Кропивницького / Укл. В.Шурапов. – Кіровоград: Лисенко В.Ф., 2012 – 72с. – С. 7, 13, 16, 37: Фото. 14. Театр Марка Кропивницького. Минуле і сучасне: Альбом / Авт.-упоряд. В.Шурапов; Ред. В.Бондар; Худ.- оформл. І.Смичек. - Кіровоград: ПВЦ Мавік, 2001. – 210 с. - С.8, 90, 107, 109, 111. 15. Театру Марка Кропивницького – 120: 1882 – 2002. - Кіровоград: КОД. – 40 с. – С. 12-13, 26. – Фото. 16. Театральний Кіровоград. – 1956. - № 1. – Листопад – грудень. - С.5 - 10: Фото. 17. Тімош Лідія Петрівна // Босько В. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. – Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2007. – 241с. – С.188. 18. Тімош Лідія Петрівна // Босько В. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти. – Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2012. – 254с. – С.225: Фото. 19. Тимош Лідія Петрівна // Босько В. Визначні постаті Степової Еллади: Ч. 1. – Кіровоград: Інформ. мережа, 2004. – 376с. – С.296: Фото. 20. Тимош Лідія Петрівна // Кузик Б. Білошапка В. Кіровоградщина: історія та сучасність центру України. Т.1. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. – 495с. – С.418. 21. Тимош Лідія Петрівна // Мистецтво України: Біограф. довідник. – К.: Укр. енциклопедія, 1997. – 697с. – С.581. 22. Тимош Лідія Петрівна // Митці України: Енциклопед. довідник. – К.: Укр. енциклопедія. – 1992. – 847с. – С.575. 23. Тимош Лидия Петровна // Украинский советский энциклопедический словарь. – К.: Укр. энциклопедия, 1989. – 772с. – С. 369. 24. Український драматичний театр: Нариси історії в 2-х т.: Т.2: Рад. період. – К.: Вид-во АН УРСР, 1959. – 643с. – С.575, 576. «У виставі «Для домашнього вогнища» слід відзначити гру артистки Л.Тимош, яка в ролі Амелі майстерно відтворила моральну спустошеність героїні, одночасно розкривши і її позитивні риси (любов до дітей, до чоловіка)». 25. Федченко Л. Кропивничани – в столиці (Виступи в Москві, в філіалі Малого театру)/ Л.Федченко // Український театр. – 1982. - № 6. - С. 22 26. Черняк М. Артистка могутнього таланту/ М.Черняк // Народне слово. – 2014. – 27 лютого. 27. Шурапов В. Відверта розмова (Мистецькі кон’юнктиви)/ В. Шурапов. Кіровоград: Видавець Лисенко В.Ф., 2012. – 203 с. – С. 30.

«Це були таланти від Бога: Народні артисти України Лідія Тімош, Георгій Семенов». 28. Шурапов В. Марко Кропивницький та його спадкоємці: Істор. нарис/ В. Шурапов. – Кіровоград: КОД, 2010. – 391 с. – С. 110-112, 116, 119, 123, 130, 133-134, 148, 153-154, 157, 175, 182-183, 204, 216. 29. Ярош В. Театральна Кіровоградщина/ В.Ярош.-Кіровоград, 1989. – 27с. – С. 24. «Носіями кращих традицій кропивничан є Народна артистка УРСР Л.Тімош, Народний артист УРСР Г.Семенов». «Предметом гордості нашого міста є те, що чимало майстрів сцени починали в театрі свою діяльність або ж працювали в ньому». Рецензії на вистави (за участю. Л.Тімош) 30. Барський М. Вісім жінок і режисер [Р.Тома. «Вісім люблячих жінок»] /М.Барський // Кіровоградська правда. – 1980. – 14 грудня. – С.4. «- Я дістала справжню насолоду від своєї ролі, зовсім не схожа вона на мої попередні…» (Л.Тімош). 31. Барський М. Прем’єра відбулася вчора. «Сорочинський ярмарок» на сцені театру ім. М.Л.Кропивницького/ М.Барський // Кіровоградська правда. – 1965. – 24 квітня. – С.4. 32. Борисенко Д. Через два десятиріччя. [ «Соло на флейті» І.Микитенка у Кіровоградському театрі імені М.Кропивницького] /Д.Борисенко // Літ. газета. – 1957. - № 37. – 14 травня. - С.3. 33. Даценко Б. Мостки современности: [І.Микитенко. «Соло на флейті»] / Б. Даценко //Правда Украины. – 1957. – 22 мая. – С.3. 34. Здоровега В. Звертаючи погляд у минуле: [ І.Микитенко. «Соло на флейті» ]/ В.Здоровега / В.Здоровега. Сучасна українська комедія. – К. 1959. - 325 с. – С.44-51. 35. Казаріна О., Барський М. Прикра невдача: [Г.Мдівані. «День народження Терези»]/ О.Казаріна, М.Барський // Кіровоградська правда. – 1963. – 11 січня. – С.3. 36. Клочек Г. Потрібен пошук: [М.Старицький. «Талан»]/ Г.Клочек// Кіровоградська правда. – 1981. – 8 травня. – С.3. 37. Моторний О. «Соло на флейті». (Нова вистава на сцені укр. муз. драм. театру ім. М.Л.Кропивницького)/ О. Моторний // Кіровоградська правда. – 1957. – 17 квітня. 38. Новицький А. Мелодія борні: («Дума про Британку»)/ А.Новицький // Черкаська правда. – 1951. – 12 вересня. 39. Поляруш О. За духовне багатство сучасника: [О.Зарудний. «Пора 11

жовтого листя»]/ О.Поляруш // Кіровоградська правда. – 1973. – 3 листопада. 40. Старинкевич Е. Нищівна сатира. «Соло на флейті» І.Микитенка в кіровоградському театрі/ Е.Старинкевич // Рад. культура. - 1957. - № 43. – 26 травня. – С.3. 41. Федченко Л. До сторіччя театру корифеїв: [ М.Старицький. «Талан»]/ Л.Федченко // Культура і життя. – 1981. – 4 червня. – С.4. Улюблені ролі Л.Тімош Варка – І.Карпенко-Карий. Безталанна. Комісар - В.Вишневський. Оптимістична трагедія. Мавра – О.Кобилянська. У неділю рано зілля копала. Маруся – М.Старицький. Маруся Богуславка. Маруся – М.Старицький. Ой, не ходи Грицю та й на вечорниці. Настя – М.Горький. На дні. Розіна – П.Бомарше. Сивільський цирульник. Тереза Фернандес – Г.Мдівані. День народження Терези. Шура Азарова - М. і Е. Гальперіни. Голубий гусар. З розмови з В.Литвиненко («Кіровоградська правда», 1985 рік, 17 лютого).

ФОТОГАЛЕРЕЯ

Сцена з вистави «Циганка Аза» М. Старицького.1975 р.

Сцена з вистави «Хто сміється останнім».1953 р. 13

Сцена з вистави «Титарівна» М. Кропивницького.1983 р.

Сцена з вистави «Замулені джерела» М. Кропивницького. 1958 р.

Сцена з вистави «Дальня луна» С. Голованівського. Марія - Л.Тимош Ольга Л.Білецька.1959 р.

Репетиція вистави «Дальня луна» С.Голованівського. 1959 р.

Оперета «Чорний дракон». 1967 р.

Невідома вистава

Л.П. Тімош у виставі «Дальня луна» С. Голованівського. 1959 р.

Актори театру ім. М. Кропивницького. 1955 р.

Актори театру ім. М. Кропивницького читають п'єсу «Люська». 1955 р.

КАЗНАДІЙ ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ Вірність театру своєму (творча біографія) Казнадій Іван Васильович (1926.VII-2006.V), театральний режисер, актор, Заслужений діяч мистецтв України. Його ім'я добре відоме театралам міста та далеко за його межами. Свою долю Іван Васильович визначив ще у 13-ти річному віці, коли був учасником республіканської шкільної олімпіади. Він читав вірш Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало», читав так емоційно, неначе сам пережив цю історію хлопчика. Голова журі, Народний артист СРСР Борис Романецький сказав: «Я, серденько, раджу тобі йти на сцену». І вже в 15 років він вперше, у театрі ім. Марії Заньковецької, з’являється у ролі Сашка у виставі О. Корнійчука «Партизани в степах України». З 1951 по 1955 рр. навчається у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.К. КарпенкаКарого. Учень Мар'яна Крушельницького та Бориса Романецького, Іван Казнадій впевнено йшов своїм творчим шляхом, шукаючи театр, у якому зміг би максимально втілити в життя свою концепцію театру. Таким місцем для нього, після успішного дебюту «Фараонами» в Києві став Кіровоградський обласний музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького. Протягом роботи у театрі ім. М. Кропивницікого, «театрі корифеїв», як його називають в Україні, Іван Казнадій поставив багато вистав як суто українських, так і зарубіжних драматургів, таких як «Горлиця» О. Коломійця, «Пам'ять серця» О. Корнійчука, «Трибунал» білоруського драматурга А. Макайонка, «Варшавська мелодія» Л.Зоріна, «Мільйонерка» за п'єсою англійського письменника та драматурга Бернарда Шоу, «Майська ніч» М. Старицького та ін. Івану Казнадію-режисеру подобаються першовідкриття. Він вперше поставив в Україні «Замулені джерела» та «Перед волею» М. Кропивницького, поетичну драму «Марина» Т.Шевченка, а ще здійснював постановки вистав наших земляків – «Вершники» Юрія Яновського, «Хазяїн» Івана Тобілевича, «Лиха доля» Михайла Старицького, «Доки сонце зійде – роса очі виїсть» М.Кропивницького. Театр І. Казнадія – це, насамперед, реалістичне прочитання драматургічного матеріалу, манера гри без награшу, підробки, котурнів. Важливою складовою є постійне практичне навчання у майстрів, максимальна віддача на репетиціях, творчий пошук завжди і в усьому. 19

Час становлення та творчого злету режисера припадає саме на період роботи у театрі корифеїв, де він прагнув відродити українські театральні традиції, що були започатковані фундаторами українського професійного театру. А ще - Іван Казнадій проніс крізь своє творче життя вірність рідному театральному дому та тим, хто допоміг йому реалізувати себе. Традиція для театрального діяча - жива і вічна. Бібліографія

4. 5.

Книги Босько В.М. Історичний календар Кіровоградщини на 2010 рік. Люди. Події. Факти /В.М. Босько. - Кіровоград: Центр. – Укр. вид-во, 2009. – 260 с.; С. 136-137. Босько В.М. Історичний календар Кіровоградщини на 2015 рік. Люди. Події. Факти/ В.М. Босько - Кіровоград: Центр. – Укр. вид-во, 2014. – С. 140. Галицький, М. О. Золота скарбниця Кіровоградщини : слово про корифеїв українського театру / Микола Галицький; Відділ Кіровогр. обл. краєзнавчого музею, Меморіальний музей М. Л. Кропивницького в Кіровограді, Кіровогр. обл. регіональне відділення Спілки підприємців, малих, середніх та приватизованих підприємств України. - Кіровоград: ФО-П Ротар О. С., 2014. – 243 с.; С. 125, 143-155. Історія міст і сіл УРСР: В 26-ти т.: Т. У: Кіровоградська область. – К.:Гол. Ред. укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1972. – 816с. – С.120. Казнадій І. // Кузик Б., Білошапка В. Кіровоградщина: історія та сучасність центру України: В 2-х т.: Т.1. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. – 496с. – С. 382. Казнадій І. // Мистецтво України: Бібл. довід. / Укл. М. Г. Лабінський, В. С. Мурза, Ред. А. В. Кудрицький. - К. : "Укр. енцикл." ім. М. П. Бажана, 1997. - 697 с. С. 281-282. Казнадій І. // Митці України: Енцикл. довід. / Укл. М. Г. Лабінський, В. С. Мурза, Ред. А. В. Кудрицький. - К.: "Укр. енцикл." ім. М. П. Бажана, 1992. - 846 с. – С.283. Кіровоградщина у дзеркалі часу: театральне мистецтво: фотоальбом / авт.-упор.: В.П.Шурапов, С.А. Ушакова. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с.: іл. – Текст укр., рос. та англ. мовами. - С. 3 Окунькова, К. М. Традиції і сучасність (Сторінки творчої біографії Кіровоградського обласного музично-драматичного театру ім. М.Л. Кропивницького): (До 100-річчя заснування театру корифеїв) / 20

К.М.Окунькова; КДПУ ім. В.К.Винниченка. - Кіровоград: Обл. упр. по пресі, 1992. – 43 с.; С. 30-32. 10. Сто тридцять років Театру Марка Кропивницького/ Уклад. В.Шурапов. – Кіровоград: Лисенко В.Ф.,2012. – 72с. - С.7, с. 14:Фото, с.16: Фото 11. Театр Марка Кропивницького: Минуле і сучасне: Альбом / Авт.-упоряд. Володимир Шурапов; Ред. Василь Бондар, Худ. оформл. Ігор Смичек,. Кіровоград: Мавік, 2004. – 224 с: іл.; С. 133-138. 12. Шурапов, Володимир Петрович. Відверта розмова. (Мистецькі кон’юктиви).- Кіровоград: Лисенко В.Ф., 2011. – 104 с. 13. Український драматичний театр: Нариси історії в 2-х т.:Рад. Період / Ред. Колегія: М.Рильський, С.Йосипенко, Ю.Костюк. – К.: Вид-во АН УРСР, 1959. – 647с. – С.574-575. 14. Шурапов, Володимир Петрович. Марко Кропивницький та його спадкоємці: історичний нарис / Володимир Шурапов. - Кіровоград: КОД, 2010. - 391 с.: портр., фото. кол., фото, іл. - Бібліогр.: С. 132-133, 149- 151, 383-390. До 125-річчя Театру корифеїв. 15. Шурапов, Володимир Петрович. Про що мовчить сцена ..: Цикл передач радіожурналу "Криниця" Кіровоградської державної телерадіокомпанії / Володимир Шурапов,.- Кіровоград: [б. и.], 2002. – С. 56-63, 76-83. 16. Ярош В. Театральна Кіровоградщина/ В. Ярош - Кіровоград, 1989. – 27с. – С. 23. Періодичні видання 17. Барський М. Головний режисер. Знайомимо з митцями. ( Про головного режисера театру, заслуженого діяча мистецтва І. В. Казнадія)/ М. Барський // «Кіровоградська правда». – 1974. - 7 квітня. 18. Галицький М. Завідувач меморіального музею Марка Кропивницького Тернистий шлях до Мельпомени: Слово про Івана Казнадія / Микола Галицький // Народне слово. - 2014. - № 54 (11 грудня). - С. 5: фото 19. Галицький М. Театру корифеїв - 134: відроджуючи традиції, відроджуємо духовність / М. Галицький // Наше місто. - 2016. - 13 жовтня. - С. 4 20. Гончаренко В. Іван Казнадій: опустити завісу – це ще не значить опустити руки…/ Обл. драм. театр/ В. Гончаренко // Веч. газ. – 1997. – 19 черв. – с.3. 21. З чистого джерела натхнення. («Ятрані -25»; Казнадій І. «Низький уклін тобі»; М. Ельяш «Поезія народного танцю»). - «Молодий комунар», 1974, 5 грудня. 21

22. Здір, Л. Театр - сенс його життя / Л. Здір // Народне слово. - 2005. - 19 липня. - С. 5. 23. З болем у серці // Народне слово. - 2006. - 30 травня. - С. 3. 24. Казнадій І. Причини і наслідки: (Історія театральної культури Кіровогродщини)/ І. Казнадій //Молодий комунар,- 1988,- 27 серпня. 25. Казнадій І. На берегах Дністра. Нотатки про гастролі театру ім. М. Кропивницького (в Молдавській РСР)/ І. Казнадій //«Кіровоградська правда», - 1972,- 22 вересня. 26. Казнадій І. Ювілейний сезон кропивничан (Відкриття тридцять п’ятого театрального сезону укр. муз.-драм. театру ім. М. Л. Кропивницького)/ І. Казнадій // «Кіровоградська правда», 1972, 1 листопада. 27. Казнадій І. Кропивничани відкривають сезон/ І.Казнадій // Кіровоградська правда. – 1976. – 7 січня. 28. Казнадій І. Творчий звіт кропивничан/ І.Казнадій //Трудова слава. – 1975. – 20 вересня. 29. Казнадій І. Театр відкриває завісу. [Головний режисер Кіровоградського державного українського музичного-драматичного театру ім. М.Л.Кропивницького, про відкриття 37-го осінньо-зимового сезону театру]/ І.Казнадій // Кіровоградська правда. – 1974. – 30 листопада. 30. Казнадій І. Кропивничани – хліборобам/ І.Казнадій // Кіровоградська правда. – 1974. – 17 вересня. 31. Казнадій І. Кропивничани в новому сезоні/ І.Казнадій // Кіровоградська правда. – 1973. – 19 жовтня. 32. Казнадій І. Критерій театру – сучасність. ( Про плани та творчі пошуки колективу театру ім. М.Л.Кропивницького)/ І. Казнадій // Кіровоградська правда. - 1973. – 21 лютого. 33. Казнадій І. На Башкирській землі (Про гастролі Кіровоградського театру ім. Кропивницького в Башкирії)/ І. Казнадій // Кіровоградська правда. – 1968. – 24 вересня. 34. Казнадій І. У нас в гостях Раїса Сергієнко/І. Казнадій // Радянське село. – 1976 - 7 березня. 35. Кизименко О. Шлях до професії проклав... капітан Врунгель / О. Кизименко // Кіровоградська правда. - 2011. - 23 вересня. - С. 9: фото 36. Кизименко О. Епоха Ватченків - і ватників?/О. Кизименко // Наше місто. - 2015. - 17 вересня. - С. 4: фото 37. Кравцов І. «Я люблю класику»/Інтерв’ю з актором Кіровогр. драматичного театру І.В.Кравцовим/ І. Кравцов // Народне слово. – 1994. – 18 лютого. – с.7. 22

38. Куманський, Б. Прощайте, Іване Васильовичу / Б. Куманський // Народне слово. - 2006. - 3 червня. - С. 1, 2. 39. Левочко, В. Іван Казнадій: Я теж дещо зробив для мистецтва: Заслужений діяч мистецтв поставив понад 130 вистав / В. Левочко // Народне слово. - 2002. - 20 червня. - С. 3. 40. Левочко В. Олена Короленко: Не ми обираємо театр, а театр обирає нас / В. Левочко // Наше місто. - 2016. - 14 квітня. - С. 3: фото 41. Левінська Т. "Відверта розмова" про головне / Т. Левінська // Кіровоградська правда. - 2012. - 27 березня. - С. 7: фото 42. Литвиненко І. У день чергової річниці Жовтня наш театр показав антитиранійну п’єсу. // Інтерв’ю з художнім керівником театру І.Казнадієм / І.Литвиненко // Народне слово. – 1996. – 9 листопада. – с.1. Лункан, О. Іван Казнадій: "Немає більше на світі явища,окрім театру, яке я любив би усіма фібрами своєї душі" / О.Лункан // Вечірня газета. - 2000. - 22 вересня. - С. 8 43. Любарський Р. Вічні інвестиції в майбутнє / Р. Любарський // Народне слово. - 2012. - 26 січня. - С. 11: фото 44. Матівос Ю. Привиди забутих афіш або Що сниться "революціонерам" / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. - 2012. – 14 вересня. - С. 5. 45. Матівос Ю. Привиди забутих афіш або Що сниться "революціонерам" / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. - 2012. - 11 вересня. - С. 5: фото 46. Олійниченко Ж. Золото пройдених доріг / Олійниченко Ж. // Народне слово. - 2004. - 1 січня. - С. 2 47. Орел, С. На крилах одннєї любові: Золоте весілля / С. Орел // Вечірня газета. - 2004. - 1 січня. - С. 4 48. Орел С. Бути послідовником корифеїв / С. Орел // Вечірня газета. - 2011. - 9 вересня. - С. 6 49. Орел С. "Пожвавлення" театрального життя вже сьогодні матиме руйнівні наслідки / С. Орел // Кіровоградська правда. - 2012. - 23 серпня. С. 4: фото 50. Погрібний, В. Жива легенда Іван Казнадій: Відомому режисеру і актору виповнюється 80 літ / В. Погрібний // Кіровоградська правда. - 2005. - 5 липня. - С. 4 51. Хосяінова, Лариса, головний зберігач фондів Кіровоградського міського літературно-меморіального музею І.К.Карпенка-Карого...і всім добратолюбія...": До 90-річчя І.В.Казнадія / Лариса Хосяінова // Народне слово. - 2015. - 2 липня. - С. 4: фото 23

Вистави, здійснені режисером І.Казнадієм на сцені Кіровоградського музично-драматичного театру ім. М.Л.Кропивницького Мазін Г. Люська. Худ. В.Єременко. 1955. Кац М., Ржешевський О. Олеко Дундич. Худ. В.Єременко. Запольська Г. Мораль пані Дульської. Худ. В.Єременко. 1956. Школьник А. Людина шукає щастя. Муз. М.Каневського, худ. В.Єременко, дир. С.Чумаченко. 5. Франко І. Для домашнього вогнища (інсценізація Ю.Бобошка та А.Драка). Худ. М.Сакевич. 6. Бондарєв Є. Кришталеве джерело. Муз. Р.Ломакіна, худ. В.Єременко, танці А.Шустерова, дир. С.Чумаченко. 7. Коженьовський Ю. Карпатські гуцули. Муз. М.Каневського, худ. М.Сакевич, балетмейстер М.Анкудінов, дир. С.Чумаченко. 1. 2. 3. 4.

8. Микитенко І. Соло на флейті. Худ. М.Сакевич. 1957. 9. Карпенко-Карий І. Хазяїн. Худ. В.Єременко. 10. Корнійчук О. Чому посміхалися зорі. Муз. М.Каневського, худ. В.Єременко, дир.С.Чумаченко. 11. Микитенко І Дні юності. Худ.В.Єременко. 1958. 12. Пістоленко В. Про особисте. Худ. В.Єременко. 13. Бойченко О. Кров’ю серця. Муз. В.Рождественського, худ. В.Єременко. 14. Ремарк Еріх-Марія. Остання зупинка. Худ. В.Єременко 15. Мазін Г. Сьогодні й завжди. Худ. В.Єременко. 1959. 16. Козін О. Коли в серці весна. Муз. М.Каневського, худ. В.Єременко, дир. С.Чумаченко, балетмейстер М.Анкудінов. 17. Школьник А. Юність моя. Муз. Р.Ломакіна, худ. В.Єременко. 18. Зорін Л. Варшавська мелодія .Худ.М.Добролежа. 1968. 19. Лядова Л. Під чорною маскою. Худ. В.Єременко. 20. Зарудний М. Марина. Худ. В.Єременко. 1969. 21. Коломієць О. Горлиця. Худ. В.Єременко. 22. Левада О. Камо. Худ. В.Єременко. 23. Корнійчук О. Худ. М.Добролежа. 1970 24

24. Барський М. Вогненний світанок. Худ. В.Єременко. 25. Кропивницький М. Помирились. По ревізії. Несподіване сватання. Худ. В.Єременко. 26. Шток І. Грушенька. Худ. В.Єременко. 27. Макайонок. А. Трибунал. Худ. М.Добролежа. 1971. 28. Мдівані Г. Велика мама. Худ. В.Єременко. 29. Зарудний М. Дороги, які ми вибираємо. Худ. В.Єременко. 1972. 30. Ми – кропивничани. Концерт. Худ. В.Єременко. 31. Коломієць О. Фараони. Худ. І.Олексієнко. 32. Шоу Б. Мільйонерка. Худ. М. Добролежа. 1973. 33. Зарудний М. Пора жовтого листя. Худ. В.Єременко. 34. Старицький М. Майська ніч. Худ. В.Єременко. 1974. 35. Шатров М. Погода на завтра. Худ. Г.Терентьєв. 36. Баранга А. Схаменись, Христофоре! Худ. В.Єременко. 37. Матуковський М. Остання інстанція. Худ. В.Єременко. 1975. 38. Старицький М. Лиха доля. Худ. В.Єременко. 39. Цагарелі М. Витівки Хануми. Худ. М.Левитська. 1976. 40. Крьоц Ф. Гвалт! Рятуйте! Мене… женять. Худ. В.Іванов. 1996. 41. Кропивницький М. Серенада кохання (Перед волею). Худ. В.Іванов. 42. Горін О., Яворський Е. Пригоди байстрюка із Швейцарії в Парижі. Худ. В.Іванов. 1997. 43. Кропивницький М. Доки сонце зійде, роса очі виїсть. Худ. В Іванов. 2001. 44. Коломієць О. Фараони. Худ. В.Іванов. 2002. Як режисер І.Казнадій здійснив 44 постановки, як автор – одну (Дума про незалежність України. Реж. В.Дейнекін, худ. В.Іванов). Інтернет – джерела Вільна енциклопедія «Вікіпедія» https://uk.wikipedia.org/wiki/Казнадій_Іван_Васильович Енциклопедія сучасної України http://esu.com.ua/search_articles.php?id=12238 Сайт електронної енциклопедії «Wikivisually» 25

https://wikivisually.com/lang-uk/wiki/Казнадій_Іван_Васильович Інформаційний портал «Гречка» https://gre4ka.info/anonsy/28472-u-kirovohradi-sviatkuvatymut-den-narodzhenniarezhysera-ivana-kaznadiia Інформаційно-аналітичний тижневик «ZN,UA» https://dt.ua/SOCIETY/buti_poslidovnikom_korifeyiv_duzhe_vazhko,_a_inkoli_y_n ebezpechno.html Літературно-меморіальний музей ім. І.К.Карпенка-Карого http://www.karpenkokarymuseum.kr.ua/pkar15-10.html

ФОТОГАЛЕРЕЯ

І.В. Казнадій. Австрія. 1945 р

. І.В. Казнадій. 1945 р. 27

І.В. Казнадій з другом. 1945 р.

І.В.Казнадій (праворуч). Виборг. 1949р.

І.В. Казнадій (крайній ліворуч). 1947 р.

Родина Казнадіїв. 1970-і рр.

І.В. Казнадій з сином на відпочинку в Євпаторії. 1962р.

І.В. Казнадій веде сина Сергія у перший клас. 1962 р. 30

Світлана Мартинова та Іван Казнадій. Кін. 1950-х рр.

Подружжя Казнадіїв. Кін. 1950-х рр. 31

І.В. Казнадій з сином Сергієм. Кіровоград 1970-і рр.

І.В. Казнадій з онуком 32

І.В. Казнадій у ролі фельдфебеля у виставі «Карпатські гуцули» за п'єсою Ю. Коженьовського. 1956 р.

Невідома п’єса 33

І.В. Казнадій у ролі Старости у виставі «Замулені джерела» за п'єсою М. Кропивницького. 1957 р.

І.В. Казнадій у ролі сербського генерала у виставі «Олеко Дундич». 1955 р 34

Сцена з вистави «Чому посміхалися зорі» за твором О. Корнійчука. Морж - І.В. Казнадій Оля - Є. Єременко. 1957 р.

Фото без підпису 35

Студент театрального інституту І.В. Казнадій у масовці вистави «Іван Грозний». 1954 р.

Виступ І.В.Казнадія. 1990-і рр.

І.В. Казнадій (крайній ліворуч) та К.Симонов (у центрі). Київ. 1950-і рр. 37

І.В. Казнадій з акторами театру ім. М. Кропивницького. 1970-і рр.

І.В. Казнадій серед студентів та викладачів театрального інституту. Київ.1950-і рр.

І.В. Казнадій та В.П. Шурапов. Кіровоград. 1996 р.

О. Коломієць та І. Казнадій під час роботи над п'єсою «Фараони». Кіровоград. 1957 р.

С.А. Мартинова та І.В. Казнадій під час гастролей у Свердловську. 1964 р.

Л.М. Хосяінова та І.В. Казнадій у музеї І.К. Карпенка-Карого. 2005 р. 40

ГОРОХОВ МИКОЛА КОСТЯНТИНОВИЧ (творча біографія) Режисер Микола Горохов – кіровоградець і за народженням (м. Кіровоград, 20 грудня 1952 року), і за давнім театральним походженням (прапрадід його Петро Зінов’євич – із славетного родинного кола Садовських), і за творчою діяльністю. Він розпочав її у 1980-му році, коли студентомвипускником режисерського курсу видатного Володимира Неллі приїхав на дипломну постановку до рідного міста. Постановка – вистава «Вісім люблячих жінок» за п’єсою французького драматурга Р.Тома – стала гарним початком творчості молодого режисера, гідного свого визнаного вчителя. Вистава викликала схвальний інтерес в художніх колах Кіровограда, і коли по закінченню Київського театрального інституту ім. І.Карпенка-Карого (1981 рік) М.Горохов повернувся до рідного міста, його одразу запросили на роботу до обласного комітету телерадіомовлення. П’ять років режисерської роботи на телебаченні були насиченими і цікавими – документальні фільми (наприклад, фільм про Кіровоградське вище льотне училище цивільної авіації (КВЛУГА), зйомки якого велись не тільки на землі - в учбовому корпусі, на льотному полі, але й в небі, в процесі польотів); - цикли передач для молоді та юнацтва; - телемости з робочими майданчиками; - театральні зустрічі (знайомства з театрами інших міст, що перебували на гастролях в Кіровограді); - багаторічний цикл «Слава солдатська»…і багато інших. З 1987 року – постійна робота в театрі ім. М.Кропивницького. І вже перші дві вистави – «Назар Стодоля» за Т.Шевченком і «Провінціалки» за Я.Стельмахом – творчий успіх. В «Провінціалках» - зустріч із молодим актором С.Козирем, який згодом, у виставі М.Горохова «Гроші» («Сто тисяч» за І.Карпенко-Карим, де Народний артист України І.Кравцов створив незабутній образ Калитки,) зацікавить всіх образом Гершка, який, на думку режисера, у виконанні актора був дещо незвичайним у руслі класичного прочитання п’єси і дуже своєчасним для тих років (90-тих). Ці дві перші постановки і сам режисер відносить до вдалих своїх робіт - як і «Лікар мимоволі» за Ж.Мольєром, «З коханням не жартують» за П.Кальдероном, «Гроші» («Сто тисяч») за І.Карпенко-Карим із згаданим уже неперевершеним І.Кравцовим у головній ролі, як і дві вистави за В.Винниченком –«Гріх» та «Ідея пані Мусташенко» («Закон»). Доволі скромний перелік для 24-х вистав, здійснених М.Гороховим на сцені театру ім. М.Кропивницького. Також слід відзначити, що п’єса нашого 41

видатного земляка В.Винниченка «Ідея пані Мусташенко (Закон)» була вперше поставлена на сцені кіровоградського театру. Професор С.Барабаш з цього приводу міркувала – «В місті сталася новина… Так, перефразовуючи класичну думку, хотілося б розпочати свій відгук-роздум про нову виставу кропивничан. А це - справді новина. Бо вперше наш театр здійснив постановку драми славетного земляка Володимира Винниченка. Бо після довгого забуття він, нарешті, повернувся до нашого міста, хоч по смерті. Бо коли простуєш широким гарним проспектом, що взяв його ім’я, не знаєш, радіти чи журитися, так довго й болюче цей неймовірно талановитий, відомий усьому світові чоловік, йшов до своєї й нашої з вами рідної землі, до Батьківщини. Пронизує думка: а коли б цей талант природно розвивався у природних умовах рідної культури, може, не стояли б сьогодні ті численні проблеми з акцентом тяжко переборюваної меншовартості українського духовного буття? Якби тканину нашої духовності формували такі художники, як Володимир Винниченко, а рівень національно-історичної свідомості такі мислителі, як Михайло Грушевський, то сьогодні ми б давно були знаними й поважними в цивілізованому світі й відпала б потреба доводити свою самоцінність. Такі роздуми з приводу не полишали мене і під час вистави, і після неї.» Далі С.Барабаш зазначає, що М.Горохов «…перед прем’єрою зізнався / їй /: п’єса настільки складна психологічно, що коли б опанувати цю глибину хоч частково, можна розраховувати на успіх. Тепер уже – по прем’єрі – можна констатувати: успіху вистава зажила».(З публікації С.Барабаш «Ідея пані Мусташенко» в газеті «Народне слово» від 10 квітня 1991 року). А художній керівник театру того часу М.Барський з приводу цієї ж вистави зауважив – «Для наших акторів це, безперечно, школа європейського психологізму. Та й для глядача, певно, так само…» ( Там же). Вистава «Назар Стодоля», яку М.Горохов здійснив у 1987 році, має багату сценічну історію і, зокрема, саме в театрі корифеїв. Над нею працювали М.Кропивницький, М.Старицький, М.Садовський, М.Саксаганський, вона, пише Володимир Кобзар, «…з успіхом була показана в Росії, на Закавказзі, в Прибалтиці. На виконання ролі Галі відточувала свою майстерність Марія Заньковецька. У 1886 році в Єлисаветграді І.Карпенко-Карий зіграв Назара Стодолю, а образи п’єси настільки полонили його, що сина він назвав Назаром, а дочку – Галею». І далі – про постановку М.Горохова: «Не відступаючи від першооснови, вистава висуває на перший план ті колізії драми, які дають змогу перенести конфлікт із соціально-побутової площини передусім у моральну. В Хомі Кичатому і його антиподі – Гнаті, Назаровому товаришеві, проступають риси тих наших сучасників, які по різному утверджують себе в житті. За 42

задумом режисера-постановника М.Горохова таке сценічне втілення надає сучасній п’єсі у добу крутих змін у нашому суспільстві, гостроти й сучасності». (З публікації В.Кобзаря «Назар Стодоля» у газеті «Червона зірка» 8 травня 1987 року). Знайомишся ближче із театральною творчістю Миколи Горохова і усвідомлюєш, що режисера однаково глибоко хвилюють минуле і сучасне, драматургія класична і автори новітнього часу, комедії і соціальні драми, тому палітра його режисерських уподобань дуже широка – від П.Кальдерона до Р.Тома в зарубіжній драматургії, від Т.Шевченка до М.Барського (кіровоградський автор) в українській, від А.Чехова до Л.Розумовської – в російській. І кожна вистава – це пильне вдивляння в людину, в її біль чи її радість, в її прагнення знайти своє місце в цьому житті і цьому світі. Початок 90-х років приніс М.Горохову перше широке визнання – вистава «Коли розлучаються двоє» за п’єсою М.Барського, ця поетична сторінка відносин М.Заньковецької та М.Садовського стала лауреатом Всеукраїнського театрального форуму (1991). Режисер в той час працює в театрі багато, плідно, цікаво, і не лише на професійній сцені. Йому подобається робота з молоддю (ще з «Восьми люблячих жінок», де поряд з визнаними акторами грали чотири студійки), тому паралельно з роботою в театрі він веде театральну студію в Обласному будинку вчителя. Молодь, очолювана М.Гороховим, підготувала кілька вистав - «Цей дивний світ театру» (одноактівки французьких драматургів), «Зорі на вранішньому небі» за О.Галіним, старовинні водевілі та інші. З 1997 року М.Горохов знову постійно працює на телебаченні, працює невтомно – вже у 1999 році з’являється великий півторагодинний фільм (зроблений разом з П.Босим) «Кіровоград і Англія – міст через віки». Роки цієї роботи можна назвати серйозним багаторічним кінодослідженням культурного життя краю. Героями створених режисером фільмів стають творчі особистості, люди, яких можна назвати гордістю краю. Вже у 2000 - 2001-му роках створені ним фільми «По той бік Лонго» (присвячений життю і творчості О.Жовни – педагога, письменника, кіномитця, заслуженого діяча мистецтв України) та «Двоє під одним дахом» (у співпраці з Л.Лозовою ) - фільм про кіровоградського лікаря-стоматолога Геннадія Журбу та відомого знам’янського фармаколога, які відкривали мережу приватних стоматологічних кабінетів у Кіровограді і аптек у Знам’янці, - отримали призи у номінації «за краще режисерське вирішення» на Всеукраїнському фестивалі журналістської творчості «КАЛИНОВІ ОСТРОВИ» (2000 і 2001рр.). Фільм «З благословення української Терпсихори» став до того ж лауреатом Ялтинського міжнародного 43

кінотелефестивалю 2006 року. Подальші фільми склалися у цикл «Пишаємося тобою, рідний краю», створений авторським колективом (Н.Бондаренко, М.Горохов, О.Попов, В.Бєглєцов), який у 2012 році був відзначений Обласною краєзнавчою премією ім. Володимира Ястребова за 2011 рік як найкраща робота (1 премія). Прем’єра кожного фільму – подія в мистецькому житті Кіровограда: 2005 рік «Одкровення» - фільм про Народного артиста України А. Кривохижу, Почесного громадянина Кіровограда, засновника і керівника впродовж багатьох років Заслуженого ансамблю українського народного танцю «Ятрань», засновника першого в Україні і світі хореографічного музею народносценічного танцю, автора книг про хореографічне мистецтво Кіровограда і України. «З благословення української Терпсихори» - фільм про виникнення, становлення та сьогодення української народно-сценічної хореографії. «В акордах фарб моїх» - фільм про Заслуженого художника України С.Шаповалова. 2007 рік «Любов у спадок» - фільм про Заслуженого працівника культури України, директора Кіровоградської обласної філармонії М.Кравченка. 2008 рік «Коли вже з осінню на «ти» - фільм про поета і поета-пісняра, Заслуженого працівника культури України О.Попова. 2009 рік «Перший і єдиний у світі» - фільм про Музей української народносценічної хореографії на «Хуторі «Надія». «Покарано степом» - фільм про видатного земляка – філософа, поета, мислителя Є.Маланюка. 2010 рік «Маестро Любович: «Мої 8 ½» - фільм про Заслуженого діяча мистецтв України, Почесного громадянина Кіровограда, засновника і диригента Камерного хору міста Ю.Любовича. Впродовж усього творчого життя - в театрі, кіно, на телебаченні – М.Горохов тяжіє до творення справжнього мистецтва, високого і чистого, гідного рідного краю, його славетних корифеїв і митців.

Бібліографія 1. Башкиров В. Вшанування пам’яті / В.Башкиров // Народне слово. – 2012. – 24 травня. – С.: Фото. 2. Кіровоградський обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л.Кропивницького / Упоряд. Шурапов В. - Кіровоград. - 32с. - С. 30-32. 3. Кіровоградщина у дзеркалі часу: театральне мистецтво: фотоальбом / авт.-упор.: В.П.Шурапов, С.А. Ушакова. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с.: іл. – Текст укр., рос. та англ. мовами. - С.56. 4. Лауреати УІ Всеукраїнського фестивалю журналістської творчості «Калинові острови 2001»; автори і режисери програми «Двоє під одним дахом» Кіровоградської ДТРК Л.Лозова та М.Горохов (за краще режисерське втілення) // Говорить і показує Україна. - 2001. – 11 жовтня. - С.2. 5. Макей Л. «Він просто любив театр». Кіровоградці згадують В.Дейнекіна Л.Макей // З перших уст. - 2015. - 5 лютого. – С.2. 6. Мы – кропивничане / Сост. В.Савченко. – Кировоград: Облполитграфиздат, 1984. – 22с. – С.15. 7. Названо лауреатів премії ім. Ястребова // Народне слово. - 2012. - 4 травня. - С.2. 8. Окунькова, К. М. Традиції і сучасність (Сторінки творчої біографії Кіровоградського обласного музично-драматичного театру ім. М.Л. Кропивницького): (До 100-річчя заснування театру корифеїв) / К.М.Окунькова ; КДПУ ім. В.К.Винниченка. - Кіровоград: Обл. упр. по пресі, 1992. – 43 с. – С.35. 9. Сто тридцять років Театру Марка Кропивницького/ Уклад. В.Шурапов. – Кіровоград: Лисенко В.Ф.,2012. – 72с. - С.56, 60-65. 10. Театр Марка Кропивницького: Минуле і сучасне: Альбом / Авт.упоряд. Володимир Шурапов; Ред. Василь Бондар, Худ. оформл. Ігор Смичек,. Кіровоград: Мавік, 2004. – 224 с: іл. - С.156-158, 166-167, 177-178, 215-218. 11. Шурапов, Володимир Петрович. Відверта розмова. ( Мистецькі кон’юктиви).- Кіровоград: Лисенко В.Ф., 2011. – 104 с. – С.157, 158, 211-214. 12. Шурапов, Володимир Петрович. Марко Кропивницький та його спадкоємці: історичний нарис / Володимир Шурапов. - Кіровоград: КОД, 2010. - 391 с.: портр., фото. кол., фото, іл. – С.182-185, 371-377.

Рецензії на вистави, здійснені режисером М.Гороховим в театрі ім. М.Л.Кропивницького 13. Барський М. Вісім жінок і режисер (Тома Р. Вісім люблячих жінок) / М.Барський // Кіровоградська правда. - 1980. - 14 грудня. - С.4. 14. Марко В. Піднімаючись до Винниченка. «Гріх» у театрі ім.М.Л.Кропивницького / В.Марко // Кіровоградська правда. - 1992. - 5 грудня. 15. Юрченко А. На сцені – знову Винниченко /«Гріх»/ А.Юрченко // Народне слово. - 1993. - 9 лютого. 16. Кобзар В. «Назар Стодоля»/ В.Кобзар // Червона зірка. - 1987. - 8 травня. 17. Даниленко Н. Скорпіони на дачі / Стельмах Я. Провінціалки / Н.Даниленко // Молодий комунар. - 1987. - 22 жовтня. 18. Янчукова Е. «Провінціалки» чи провінціали / Е.Янчукова // Кіровоградська правда. - 1987. - 25 жовтня. 19. Левочко В. Погляд зі сторони / Розумовська А. Дорога Олена Сергіївна / В.Левочко // Кіровоградська правда. - 1989. - 19 лютого. 20. Яворський В. А паяц-то…/ Розумовська А. Дорога Олена Сергіївна / В.Яворський // Молодий комунар. - 1989. - 13 травня. 21. Левочко В. Агафія Тихонівна вибирає: (Про прем’єру п’єси «Одруження» /М.Гоголя/ в театрі ім. Кропивницького) / В.Левочко // Молодий комунар. – 1990. – 24 листопада. 22. Барабаш С. «Ідея пані Мусташенко»: Після вистави в обл. муз.-драм. театрі ім. М.Л.Кропивницького / С.Барабаш // Народне слово. – 1991. – 10 квітня. 23. Знову прем’єра: (В Кіровогр. обл. муз.-драм. театрі ім. Кропивницького – прем’єра: вистава за п’єсою В.Винниченка «Ідея пані Мусташенко») // Кіровоградська правда. – 1991. – 2 квітня. 24. Левочко В. Є просто радощі і печалі: (Про виставу «Ідея пані Мусташенко» в обл. муз.-драм. театрі ім. Кропивницького)/ В.Левочко // Кіровоградська правда. – 1991 – 13 квітня. 25. Юрченко А. «Ідея пані Мусташенко». Через рік після прем’єри /А.Юрченко // Народне слово. – 1992. – 7 травня. 26. Левочко В. Хочу невістку – француженку!: ( В обл. театрі прем’єра – вистава «Наречена з Парижу») / В.Левочко // Кіровоградська правда. – 1991. – 30 травня. 27. Любов! Любов? Любов: (Нова вистава кропивничан) //Кіровоградська правда. – 1991. - 19 листопада. 46

28. Дубровська Н. «Без тебе я завжди один…». Прем’єра в театрі імені Кропивницького: / Про постановку вистави «Коли розлучаються двоє»/ Н.Дубовська //Молодий комунар. – 1992. – 6 червня. 29. Закриття прем’єрою: / Обл. театр ім. М.Кропивницького закрив сезон прем’єрою вистави «Коли розлучаються двоє») // Вечірня газета. – 1992. – 29 травня. 30. Левочко В. Двоє і увесь світ: /Прем’єра театру ім. М.Кропивницького «Коли розлучаються двоє» / В.Левочко// Кіровоградська правда. – 1992. – 30 травня. 31. Марко В. Піднімаючись до Винниченка. «Гріх» у театрі ім. М.Л.Кропивницького / В.Марко// Кіровоградська правда. – 1992. – 5 грудня. 32. Юрченко А. На сцені – знову Винниченко: /Про постановку п’єси «Гріх» / А.Юрченко// Народне слово. – 1993. - 9 лютого. 33. Левочко В. Отруйний гриб – для кого?: / Про виставу театру ім. М.Л.Кропивницького «Смерть у казанку» /В.Левочко// Кіровоградська правда. – 1993. – 3 квітня. 34. Демчук І. «Сто тисяч» не в ціні / Фотофакт/: / Про виставу театру ім. М.Л.Кропивницького / І.Демчук // Голос України. – 1994. – 25 січня. – С.4. 35. Орел С. Ми заслужили таке життя: / Про прем’єру театру ім. М.Л.Кропивницького «Ми йдемо дивитись «Чапаєва» / С.Орел// Вечірня газета. - 1995. – 2 червня. - С.3. Вистави, здійснені М.Гороховим в театрі ім. М.Л.Кропивницького 1980. Тома Р. Вісім люблячих жінок. Худ. О.Давидов. 1983. Едліс Ю. Солом’яна сторожка. Худ. М.Горохов. 1987. Шевченко Т. Назар Стодоля. Худ. В.Іванов. Стельмах Я. Провінціалки. Худ. О.Манакін. 1988. Дозорцев В. Дачний пейзаж з оголеною натурою. Худ. В.Іванов. 1989. Розумовська Л. Дорога Олено Сергіївно. Худ. В.Іванов. 1990 Кропивницький М. По щучому велінню. Худ. І.Олексієнко. Кампо Ф. Ролучення по-французьки. Худ. О.Давидов. Гоголь М. Одруження. Худ. О.Давидов. Старицький М. Ніч під Івана Купала. Худ. М.Вилкун. 1991. Винниченко В. Ідея пані Мусташенко (Закон). Худ. Г.Морозов. Рацер Б., Константинов В. Наречена з Парижу. Худ. В.Іванов. Чехов А. Любов? Любов! Любов… Худ. В.Іванов. 1992. Барський М. Коли розлучаються двоє. Худ. П.Босий. 47

1993. 1994. 1995.

Винниченко В. Гріх. Худ. П.Босий. Логгем М.Ван. Смерть у казанку. Худ. В.Іванов. Карпенко-Карий І. Гроші (Сто тисяч). Худ. В.Іванов Мольєр Ж. Лікар мимоволі. Худ. П.Босий. Мирний П. Лимерівна. Худ. В.Волохов. Данилов о. Ми йдемо дивитись Чапаєва. Худ. В.Волохов. Кальдерон П. З коханням не жартують. Худ. П.Босий. Голубенко Г., Сущенко Л., Хайт В. Все починається з любові. Худ.

1996. В.Іванов. 1999. Карпенко-Карий І. Сто тисяч. Худ. В.Іванов. 2012. Тома Р. Вісім люблячих жінок. Худ. О.Давидов.

Вистави, здійснені М.Гороховим на інших сценах 1981. Тома Р. Вісім люблячих жінок - на сцені Закарпатського обласного російського театру. 2004. Попов О. Золоте зернятко - казка-мюзикл на сцені Кіровоградської обласної філармонії. 2011. Неймовірні пригоди іграшок у Новорічну ніч - казка-мюзикл на сцені Кіровоградської обласної філармонії.

ФОТОГАЛЕРЕЯ

Фото без підпису

Фото без підпису 49

Фото без підпису

М.Кропивницький. «По щучому велінню» (1990 р.). В.Ліщименко, В.Ольхова, І.Тарнавський.

Т.Шевченко. «Назар Стодоля» (1987р.). А.Косяченко

Фото без підпису 52

Фото без підпису

Фото без підпису 53

Фото без підпису

Фото без підпису 54

Фото без підпису

Т.Шевченко. «Назар Стодоля» (1987р.). Л.Охватенко (Феденкова) 55

Фото без підпису

М.Кропивницький. «По щучому велінню» (1990 р.). М.Іванчук, Л.Охватенко (Феденкова)

Фото без підпису

Ю.Едліс. «Солом’яна сторожка» (1983р.). Л.Хуторян, І.Кас’ян, І.Кравцов.

Т. Шевченко. «Назар Стодоля» (1987р.). С.Лазаренко, А. Косяченко

Т.Шевченко. Назар Стодоля (1987р.). М.Іванчук, М.Обухов

Фото без підпису

Фото без підпису 60

Фото без підпису

М.Кропивницький. «По щучому велінню» (1990 р.). М.Іванчук, Л.Охватенко

М.Кропивницький. «По щучому велінню» (1990 р.).

Т.Шевченко. «Назар Стодоля» (1987р.). М.Обухов

Фото без підпису

Фото без підпису 66

Фото без підпису

«Цей дивний світ театру» (французські одноактівки). Е.Грановський, І.Грабовська

Т. Шевченко. «Назар Стодоля» (1987р.). С.Лазаренко, Є.Шурпо

Т. Шевченко. «Назар Стодоля» (1987р.). С.Лазаренко, А.Косяченко

Фото без підпису

Т. Шевченко. «Назар Стодоля» (1987р.). А.Косяченко

Р. Том. «Вісім люблячих жінок» (1980р.). Л.Тімош

Фото без підпису 74

Фото без підпису

Фото без підпису 76

Ю. Едліс. «Солом’яна сторожка» (1983р.). А.Косяченко, Л.Хуторян

Фото без підпису

Фото без підпису 78

М. Барський. «Коли розлучаються двоє» (1992р.). М.Єніна

Валерій Дейнекін

М.Кропивницький. «По щучому велінню» (1990 р.). О.Нікітін, О.Дорошев

Фото без підпису

М.Кропивницький. «По щучому велінню (1990 р.)». І. Тарнавський, Л.Охватенко (Феденкова)

Зміст Передмова

Від упорядників

ТІМОШ ЛІДІЯ ПЕТРІВНА (творча біографія)

Бібліографія

Рецензії на вистави (за участю. Л.Тімош)

Улюблені ролі Тімош Л.П.

Фотогалерея

КАЗНАДІЙ ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ Вірність театру своєму (творча біографія)

Бібліографія

Книги

Періодичні видання

Вистави, здійснені режисером І.Казнадієм на сцені Кіровоградського музичнодраматичного театру ім. М.Л.Кропивницького 24 Інтернет – джерела

Фотогалерея

ГОРОХОВ МИКОЛА КОСТЯНТИНОВИЧ (творча біографія)

Бібліографія

Рецензії на вистави, здійснені режисером М.Гороховим в театрі ім. М.Л.Кропивницького

Вистави, здійснені М.Гороховим в театрі ім. М.Л.Кропивницького

Вистави, здійснені М.Гороховим на інших сценах Фотогалерея

48 49 83