Володимир Сосюра. Поезії by Евгений Захаревич

~\Ql-~

~ritJ~~ ~~

ВОЛОДИМИР

СОСЮРА

ПОЕ3І1

РаДЛПСЬRиіі письменнии

Киів.

1975

У2

С66

РЕДАКЦІйНА КОЛЕГІЯ: Лі. п. Бажаn, о. є.

3acenl>O,

с. А. h'рuжаnівсы>й,' М. л. Нагnuбіда, л. М. Новuчеnl>О, Б.

О.л,іЙnU/і,

с. І. О.л,іЙnUI>, Б. п. СтеnаnЮI>

J/nорядl>уваnnя, встуnnа стаття і nри.І!іТl>и

Петра Моргавnl>а

Издательство

"РаДЯНСЬКIІЙ письмеННІІЮ>,

19Ї5 г.

ЛьвіВСЬІ,а ЮJюшюва

70403-055

._ с М223(О4)-ї5 40-/"

фабрика «Атлас»

lj""'j""', ..." .."u.jjjj.'I'j ....U.'U.1Uu..a'uj~ ...•.. ··J'J.,. jl"'",w.u..,1Ш.'''""""1U.Н'',,,W,, ••.u """,,""f'f;""'''''',",",",,1'"'П""'1'1'""'"''""'1'm'1'fi"',",mН'''ПППfim1',""1'1""1'",,,

ПОЕЗІЯ ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ

ВолодимиР

Миколайович

НИІ{

чиє

слова,

сторінці

історії

ім'я

Сосюра,

Ііа завжди

видатний

записано

багатонаціональної

худож

на

золотlИ

радянсыоїї

літе

ратури, називав себе солдатом, який бореться за щас тя

трудового

народу.

Початком

цієї

боротьби

були

для нього дні, І{ОЛИ він, юний, з гвинтів!,ою В руках

ішов в атакуючих лавах червоних бійців. Тоді впер ше на повну силу пробудився його поетичний голос, окрилений революційним духом,

революційною дією:

... настали дні! Спливла з очей полуда, і ми побачили, де ворог і де брат. І вибили вогонь відплати паші груди в жадані дні Червоних Свят ... ПЛОllIінкпй

вогонь

любові

ненависті

назавжди

ппселився в його схвильованих рядках, щоб кликаТІІ вперед,

світити

дорогу,

утверджувати

красу

нових

днів і нових людей. В уllраїнсы ій: радянській поезії він стоїть в одно му

ряду

ною,

М.

її

найвидатнішими

РИЛЬСЬКИМ,

М.

творцями

Бажаном,

А.

п.

Тичи

Малишком,

л. Первомайським НІ, свідчення її невичерпного ба

гатства,

самобутності

ріЗНО:'Іанітності,

як

один

принладів самовідданого служіння народові, ян доназ

того, що цій поезії, зв'язаній найсонровеннішими узами з поезією всіх братніх народів, опроміненій животвор ними іденми

номунізму, належить велике майбутнє.

* Біографи у

Володимира

Сосюри

своєму розпорядженні немало:

СЬОГОДНі

мають

дві книги спогадів

сучасників, у тому числі друзів поетовоro дитинства і юності,

мемуарний

роман

«Третя

Ротю>,

на

жаль,

не завершений, опублікований в уривках, анкетні від повіді і відповіді на запитання кореспондентів газет, листи і, зрештою,- саму поетичну творчість, що міс

тить факти і подробиці з поетового життя. Він був людиною складної долі, великого таланту і надзвичайно вразливої душі. Народився Володимир Миколайович Сосюра ня

1898

січ

року на станції Дебальцеве Донецької облас

ті. Рідним же, як відомо, він називав село Третю Роту

(або

Верхнє),

де

минали

його

ДИТИНСТВО

юність.

Батько, Мпкола Володимирович, хоча й постійно КОН фліктував

начальством

церковниками,

доводилося переїздити з місця

боту,-був людиною

лагідної

через

що

на місце, міняти ро

вдачі.

Непогано

малю

вав, складав вірші російською і українською мовами, здебільшого

сатиричні,

спрямовані

проти

«власть

імущих», грав на гітарі і любив співати. Він закін чив міське навчальне училище, вчився в штейгеРСЬІ\ій школі, звіДІШ був ційним

гуртном.

спеціальність

виключений за Жилося

(був

йому

креслярем,

ЗВ'ЯЗI\И з револю

важко,

часто

сільсьним

міняв

учителем,

шахтарем), пив з горя і рано помер.

Поетові назавжди запам'яталася убога громадська ХВnРОСТЯНl\а, Сосюр:

якій

тулилася

багатодітна

родина

«Б сім'ї нас було десять осіб: батько, мати, три хлопчика і п'ять дівчат. Громада дозволила пам жити в одши хворостянці,

яку збудували одинокій старенькій, бабі Цибульчисі, за

її

землю.

Стара

померла,

ми

почали

Жити

хворостянці, збудованій для неї одної, всі десять ДУШ ... Нам було тісно, і батько розламав пічку і ВИКИНУВ перегородки в сіни, так що зимою в час морозу двері відчинялись прямо в хату. У хворостянці було два маленьких віконцн. Діти повибивали шибни, і до по

ловини вікна були занриті цеглою і подушка ми, так що в німнаті був вечірній морою>. З

тісної,

темної

дова дорога в життя

хворостянни

пролягла

його

тру

дорога підлітка-пролетаря. Він

працював на содовому заводі, в бондарному цеху, па тахті. Запах вугіJІЬНОЇ руди назавжди залишився для нього запахом дитинства. У тісній і темній хворостян ці вперше розкрилося йому захоплююче чудо

книж

на. Дуже рано виявив він потяг і здібності до на вчання і на батьнових уронах для старших від нього дітей оволодів грамотою. Однак, зважаючи на умови, в ЯНИХ неребувала родина, його

загальна освіта на

час, ноли почалася революція, зводилася лите до дво

класної початнової шноли і неповного нурсу І\ам'ян сьного сільськогосподарсьного училища, де, як зазна

чає поет, він (шо-справжньому познайомився з нласи наllIИ російсьно ї літератури». Читав Б. Сосюра з ДИТЯЧИХ літ, читав,

що трап

лялося під руну, багато і безсистемно, від Майн Ріда і

Жюля

Берна до Бальмонта і

Сєверянина. На цій

підставі навіть робилися спроби надто широко визна чити ноло його перших літературних вчителів і харан тер

ранніх

літературних

впливів.

Юний

Сосюра

справді був винятново чут.1JИВИЙ до прочитаного. Але вирішальний

вплив

на

його

формування

належить

російській і українській класиці (Пушкін, Лермонтов, Шевченко,

ФраНJЮ),

народній

пісні

револю

ційній.

Писати він почав з чотирнадцяти літ, приблизно тоді ж пробував перенласти Шевченків «КаВІ,аз» ро

сійською

мовою,

все

ще,

nраженням від поїздки

мабуть,

перебуваючи

Азербайджан,

доти країну гір і моря, що

мала місце

під

небачену

в дитинстві

і через багато років досить детально описана у віршо ваному романі

«Червоногвардієць»

Перший його друкований вірш

дину»

та

«Третій

Роті».

«Молитва за ро

з'явився на сторінках баХМУТСЬJ\ОЇ «Народной

газетЬІ»

в березні 1917-го. Далі він систематично ви

ступає в лисичанській газеті «Голос рабочего»

(вірш

«Товарищу» та ін.). Це був не простий період в жит

ті В. Сосюри. З піднесенням зустрівши повалення само державства в Лютневій революції, він, проте, дуже не виразно уявляв соціальний зміст подій, що розвивали

ся, розстаНОВІ\У і боротьбу класово протилежних сил, захоплювався загальнодемократичними лозунгаМІІ.

Звичайно, було б все ж несправедливо ототожню вати його

настрої і політичні симпатії

з настроями

і симпатіями есеро-меншовицьких редакторів «Голоса

рабочего». У творчій біографії ноета є факт (та й чи один?), що красномовно засвідчує:

його ідейні інте

реси не обмежувалися шпальтами лисичанського часо пису. В

1917

році він читав більшовицьку газету «До

неЦJ\ИЙ пролетарий»

(видавалася в ХаРІюві)

і відчув

такий глибокий вплив цієї газети, що навіть збірка «Щастя сім'ї трудової» творилася через багато десяти літь під враженням від віршів, там наДРУІ\ованих.

І все ж тоді він ще не завжди виразно бачив, «де ворог, а де брат», не завжди вмів відрізнити сувору

правду від прикритої дзвінкою фразою фальші. Тому й опинився, було, в класово чужому йому таборі. Згодом

він щиро, вражаюче розповість про цю свою траге дію в епопеї (,Залізницю>

та в нарисі (,З минулого».

Спостерігаючи петлюрівщину зсередини, В. Сосюра до І,інця усвіДОIІІИВ антинародність І,ривавої політики

буржуазного націоналізму. Але над кожним, хто по

чинав

прозрівати,

нависала

загроза

фізичного

зни

щення. В одному з циркулярів значилося: (,Всяка агі тація

проти

Диреиторії

самостійності

вважається

зрадою і карається смертю».

«Не віддав я кату ліру у дні страшної боротьбю>, писав поет. Але як тільки він прийшов у табір чер воних бійців, спів його під вітром свободи зазвучав ШИРОИО, розиуто,

заилеиотав

спопеляючим гнівом до

[·нобителів: Лаиеї зла і тьми! Уже }\ОIllУНИ дзвони погребний реквієм для вас гудуть, гудуть, і падають, яи дощ, двірці, иорони, трони ... Двом містам

Одесі і Хариову

випало особливе

місце в творчій біографії поета. В Одесі, в він створив

знамениту

(,Відплату»,

1920

вперше

вану в газеті ,«Одесьиий иомуніст», а потім

році,

паДРУІ\О

в диві

аійній газеті «}\расная звездю> в час боїв з білополя ками. В Одосі він познайомився і зблизився з поетом Едуардом Багрицьким, яиий щиро підтримав його.

У Харкові, в

мійсьиий

1921

році, В. Сосюра

політпрацівнии,

Радянсьиу владу

Іюмуніст, ар

аитивний учасник

боїв

за

створив хрестоматійну, І\ласичну

«Червону зиму». Щасливий випадок звів його з Іва НОI\I КУЛlшом та Василем Е.ТІЛаном-БлаІ\ИТНИМ, які од разу ж, не

приховуючи

захоплення, визнали

його

та

лант і взяли найбезпосереднішу участь у ЇІого май

бутній

долі.

УІ\раїНСЬІ\ій

раДЯНСЬІ\ЇЙ

літературі

поета Сосюру уже ЧЄl>ад,u.

(,Червона зимю> (автор назвав 11 поемою, хоч деЯІ,і

літературознавці вважають таие жанрове ВИішачення

умовним)

річ воістину феноменальна. За обсягом

сто дванадцять РНДІ,ів усього!

---

вона майже не nід

різняється від багатьох віршів Сосюри, а перед таЮI МИ,

як

«Сою>,

«Дніпрельстаю>,

навіть

поступається.

ТИМ часом, прочитавши «Червону ЗИМУ», ви зовсім не помічаєте її невеЛИКОГ9 розміру. НавнаЮІ, залишаєть сн

вражешІН

чогось

всеосяжного,

монумептального.

Може, походить воно насамперед від того, що лірич ний герой поеми,

могутній єдністю

з революційним

народом, постає як уособленнн сподівань і прагнень цього народу. Усе тут спресоване в напруженому e~IO

ційному зарнді, а динаміка РОЗВИТІ,У дії

то злет на

вершини людського духу і справедливості. Зміст «Чер воної зими»

не

вичерпати загальними міРl\уванншш

і характеристиками; тут своє співвідношення чаСТИІІ і цілого, своє поєднання інтимних мотивів з патетич

НИМИ, особистого і загального. «Червона зима»

твір гігантських внутрішніх мас

штабів, він немов і не заІ,інчується, а тільки віДI\РИ ває перед нами небачену панораму з сяй ЛИВ им зоря

НИМ мостом у Майбутність ... Творча історія поеми незвичайна. «Червона зима»

з'явилася враз, «виникла з ліричної повені, що зали ла душу»

автора. Володимир Сосюра згадував: «Туга

і радість ЗЛИЛІІСН в мені в золотий спомин душі, що вилився в пісню і став

«Червоною зимою»

...

Я не писав, а складав поему. І І,ОЛИ я с!,інчив, то підчув таку щасливу спусто

шеність,

якої

більше

ніколи

не

відчував

ні

до,

ні

після «Червоної зимю). Все: і композиційна будова, і ліро-епічний сюжет з наростанням ліричного струму,

його І,ульмінацією і спадом, меЛОДІІІ{а в будові сло весних сполучень, образи,- все це народилося

житого

любові,

передуманого,

НІ{

дитина

першої

в сонячному русі почуття, вагітного думкою ..•

пере

Слова, як памисто на нитку, НаІтизувалися па мо

тив і зливаШІСЯ з ним, щоб стати піснею моєї, нашої революційної юності».

ЛІ, баЧIIII!О, уніlшльпа поема-пісня визрівала в ду ші роками, нарбувалася вона протягом усієї громадян

СЬІЮЇ віііни, щоб незабутнього ного з хаРІ,івеЬІ\ИХ готелів

органічній

бувають

тані

єдності

вірші,

як

вечора в

номері од

засяяти золотим ЗЛИТІЮМ.

«Червоною

«Відплата»,

горпо», «До пас», «О, не даремно!»

зимою»

пере

«Роздули

ми

не тільки тому,

що витримані в одній образно-ритмічній тональності, а й тому, головне, що їх пронизує спільний мотив

мотив переможної боротьби за новиіі евіт, спільне по чуттн. До речі, два останні з названпх віршів співа лися в народі як революційні пісні.

пережитсго і передуманого народжувалися нові

й нові вірші та поеми. Творчість Сосюрп одразу ж

здобуває загальне визнання. Ії вводять до вузіВСЬІШХ

програм. Автор, тоді туті

народної

- студент робітфаку при Інсти

освіти,

писав

не

без

гордості,

хоч

і з відтіююм іронії: па підготовчім я, а вже на основному студенти вчать мене

...

Видатні успіхи молодого поета дехто пробував по ЯСНlІТИ перевагами

«стихійного таланту», ЛІШЙ, мов

ляв, не знає правил, а тому й не рахується з ними.

Щось подібне сьогодні можна ПОЧУТИ і серед вчених. Тю\, лауреат Нобелівсьної нремії в галузі фізики Чен Hiнr

Нїaнr

крпттів,

твердить:

папевне,

«Для

необхідна

здіїІснення

ЛІШСЬ

велиних

частка

від

наївності,

а тана наївність можлива лише в молодому віці. 3а

найціннішу властивість ся

здатністю

сприймати

досвід людина розплачуєть свіжість

нскравість

світу,

необхідною для потрясіння наУІЮВИХ основ».

дли

ПРИРОДНIІЧlJХ наУI,

переl\ОlIJlИВО,

особливо

це

НІ,ЩО

впrлядає

не

надто

згадаТlІ, що

немало

геніаЛЬНІІХ відщшттів здійснено і здїйснюєтьсл у зрі

лому і навіть похило~{у віці. Длл мистецтва ж апе ляція до молоде'ІОЇ наївності і недосвідченості непри пустима. Чи думав В. Сосюра про фОР1llУ, про засоби ВllражеlIНН,

І\ОШІ

СЮІадав

«Червону

3IШУ»?

На

це

питання він відповідає з цілковитою ясністю: «Звичай

но, думав». Вого новаторство З'НЮIJIОСЯ не на порож HЬO~IY lI1ісці, віп засвоював I\лаСllчпі традиції, ПІІЛЬНО

ВЧИТУЮ'ПlСЬ

Лермонтового

«ДеJIIОНЮ)

ФраНІ\ОВІІХ

«l\аменярів», в сотні ІШIIЖОR, що ЇХ він простудію вав

са1ll0ТУn:ШИ,

чок, щО ного

жадібно

ДОСJIухаючись

до

супере

ТО'ШЛІІСН на зібранннх одеського літератур

гуртка,

до

порад

армійсьних

редюпорів,

серед

ЛЮІХ нерід!іО трашшлисл високоосвічені люди. Тема громадпнсЬІЮЇ війНІІ стала постійною в твор

чості

В.

Сосюри.

повнювалася

дійсністю

Відходнчи

HOВlIMII

20-х

темами,

ронів.

За

сногади,

підказаНІІМИ

харантером

вона

до

складною

світобачення

Сосюра був переконаним оптимісто!\!. Він стверджував

нове,

народжене

романтину.

Жовтнем,

Поета

умів

приваблював

НРОНІшати новий

герой,

його енту

зіаст і мрійШIІі з біографією бійця. РИСІІ такого героя знаходимо і в образі безіJllенної факівню), і

брала

нна

«була

HO.'lIICb

Пере!\Оп»,

а тепер

«ЗОJІОТОВОJIОСОЇ роб

поліТРУJ{ОМ

еснадрону

старанно відвідує JІеКЦIl

з географії і природознавства і готує себе до нових справ

(поема «Робфar,іВІШ»), в іншпх образах.

Проте

в ііого

иісні

ВІ\радалнся

фаЛЬШІІві

НОТИ,

щО звучали різюш ДІІсонансом. І1е мас рації той, хто вважає, ніби В. йняв»

Сосюра

(ше

непу. Не забуваймо,

зрозумів»

чи

що свої !\ращі

(ше

спри

твори на

честь перемігшого народу він наннсав уже післп того,

як була проголошена нова економічна ПО:JіТІІІШ. ':f тих

творах не знаіі:ТIІ і ТIJ!І СУ~lПіву 'ІІІ непевності. Важ но УЯВІІТИ ТaJШШ, щоб іНСТРУІ,ТОР преСІ! нри агітпро пі ЦК НП (б) У

- ІІа цій посаді, НІ( відо}lО, В. Сосюра 1911- J922 ронах - залишився необізна

перебував у ниМ

суттю

перехідних

заходів,

здійснюваних пар

тією, з їх необхідністю.

Але труднощі БУЛIІ неіімовірні. «Що б то не ста

.'10,

хоч би fші тяжкі були МУІШ перехідного часу,

писав

В.

І.

Ленін

статті

«До

четвертих

РОІ\ОВИІІ

Жовтневої революцїї»,- бідування, голод, розруха, ми ДУХОМ не занепадемо і свою ~праву доведемо до пере

можного l\:інцю). На жаль, В. Сосюра, СТlшаючись з місьюши І(ар тинами непу, на шшіі:сь час занепав духом, в Оl(ре

мих його віршах прорвавсп стихіїший «бунт»

проти

непмаНСЬІ\ої публіlШ, ШШ, незважаючи па біДУВaJІІІП і розруху, розкошувала: Л не знаю, хто І(ОГО морочить,

але я б нагана знову взяв і стріляв би в І,ожні жирні очі, в ножну шляпну і манто стріляв ...

( «Місто}») Подібні настрої не були длп Сосюри стіііюши. Він переборював на

переборов

позиціях

їх.

Міцно

соціалістичного

утверджуваТІІСfI

реа.'lізму

допомагали

йому, ЯJ{ і іншим, заходи партії в гt1лузі літератури.

Творча

ДYМl(a

ШУІ(ашІНХ,

він

В.

формаЛЬНО-СТІІльові lIое;\ІаМИ. В СЬЮІМ

величчю

1922

слухав

Сосюрн

охоче

перебувала

СJ,спсримеНТУG,

засоби,

активних

урізноманітнює

нрацюючи,

ЗОІ(рема,

його

ВИСТУПІ!.

l\fаШ\ОВСЬІШЙ

(<по сцені ходив, і у нроці наче НрОІі

нів гримів»).

над

році він унерше зустрівся з l\fалков

«ОпроміненнН»

СI\ОРПВ

MiJJio-

l\IашшвсымM відБУЛОСfI,

слідн його ПО~Іітні на багатьох творах В. Сосюри, для

ПРИlшаду

вказав

би

па

два

на

ШИРОl\Овідомий

вірш

«Так

ТРОНlЩIІ».

піхто

не

l\Охав»

менш

ГіперболіЗ:VI, особливо іІ\

BiДO~li

«Чорні

І\осмічно ДСІюро

ваШІЙ, пе був для Сосюрп ЧІІМСЬ принципово НОВИМ. А тим чаСШI пристрасний монолог про l\Охання, СХОЖО ні

на ЧИЄ

((через тисячі

не

літ лиш приходпть

подібне»), витршrанпй в дусі любовних освідчень пое зії маяковсы го,' І\ОЛИ почуттн рішуче не визпає стандартпих

меж

повсякденності.

«Чорні

трояндю)

наводять на роздум про вплив МаЯКОВСЬІ\ОГО найпер

ше своєю строфіною; ВІ\аЗУЮЧН на це, ми далеl{і від наміру спрощувати Сlшадну проблему, ЗВОДИТИ її до зовнішніх зіставлень чи ВllпаДIЮВИХ аналогій. Чітка ідейна спрямованість нраЩIІХ віршів і поем

В. Сосюри виявила себе в багатьох аспектах. Виступ з

віршем

«НеОI{лаСИНЮI»,

спрямованим

ПРОТІІ

нечис

ленного літературного угруповашlЯ, НІ,е так іменува

JІОСЯ,

був

виступом

протн

аполітизму,

відчуженості

від живого життя, за' пайтісніший зв'язон худorюппш з народом. І даремно деl\ОМУ здається, що непрнйнят

тя

позиції

«неОІшасИ!{іВ»

було

неПРИЙПЯТТШІ

Ю13.

сичних літературпих форм, скажімо, сонета. Тогочас

ний вірш В. Сосюри «Люблю тебе, доба переходова», написаний на гострополітичпу тему,- сонет! До речі, НІ{ видно з твору, поет остаточно вивільнив-

ся від похмурого настрою і з радістю нро це заявлнє:

Люблю тебе, доба переходопа, аа смутний ВИД, за зломи, за огні, за рух юрби і за огненне слово, :за владне «т3.ю) і неПОІ{ірне (<ІІі» ... Але і І,рай Прийдешнього чудовий, де б я не був, все видиться мепі ... Про це веду н з зорями розмови,

ноли все спить в вечірній далині. Життя моє! Тобі мій дар любові ... Помітним явищем стала і ноема В. Сосюри «Від повідь», разом з «БУР'ЯIIО~I»

А. ГОЛОВІ{а і «Голубими

ешеJJOllаШI»

11.

Панча

від:ша'leна

премією

пагоди

деСЯТIlХ РОІіОВlIІІ ЖОВТІІН. llсзпоссреднім ПРИВОДОМ до

створеюш г.оеми стало (шослюшш) одного З зарубіж них буршуа(!но-націоналіСТИЧНIІХ

бор(!описців, адресо

ване Уl,раїнсьюш радннсьюш постам. Прагнучи зату

манити ідейні орієнтири нашого МІІстецтва, ослабити його ЗВ'ЯЗЮІ з номуністичним будівництвом, націона JІісти постійпо вдавалися до ОДНОГО із своїх основних засобів

фальсифіl,ації мпнулого

і сучасного. Поема

стала не тільки особистою відповіддю Сосюри, до яно

го

тяглися

брудні і

жорстоІії

руки

ворогів,- у

ній

висловлені дуМІШ і ПОЧУТТЯ всієї УІ,раїнської радян ської інтелігенції, всього народу. Переповнений гнівом і ненавистю

до фашиствую

чих ЛЮ,СЇВ з е~Ііграційного сміТІІнка, використовуючи

і засоби иамфлета, і ораторсьно-иубліцистичні форми, поет на фактах минулого і сучасного послідовно ви кривав

політИІ,У

ПрЮіТИКУ

націоналі(!му,

показує

його історичну приреченість.

Сила ідейної ОСIlОВIІ поеми і в ствердженні друж

би народів, пролетарського інтернаціоналізму, в пал ко висловленій любові до Раднпської України: Комуністичну Уl\раїну я тю, люблю! .. Вона - мон ... Мепі другої уже пе треба на віІШ.

Пафос

«Відповіді»

віДГУІШУВСН у

багатьох творах

іПШIІХ авторів. Обра(! червопої '~,тJіраїнп, УнраїНIІ НО~lуністичної- один з

найвеличніших і

В. Сосюри. Він виростав

наїlНснравіших

у спадщині

незлаlllНОЇ віри поета в со

нячне майбутнє, у всеперемагаlOчі сили народу, нер 0ван ого

ленінцями,

«Край НОЛІІ

він

в сили раДННСЬІЮГО

Прийдешнього створював

свій

чудовий»

ладу.

видився

«Дніпрельстаю)

поетові, своєрідну

оду майбутньому. Адже твір написано в НОЮІ

Дпінрогес

Не дивно, ЩО,

існував

лише

1!J26 році,

сміливому

задумі.

KpiJ>I назви, вірш мав ще й підзаголо

вок: «Майбутнє». У пізніших виданнях він зник, його зншra сама дійспість: майбутнє CTllJlO реальністю.

«Дніпрельсташ)

вражає

розмахом,

динамі[юю,

1\0-

ЛОРПТОМ. Є В ньому щось від революційного ПJШ[\ата,

(;

і від тодішнього І,іпєшатографа

пливі і зміні «І\адрів»

в стріМІ\ОМУ на

(<<вагони рвуть повітря грудю),

«бушують юрбаМІІ маііданш), (<прожеI\ТОР небо розсі кає, і золоті аероаграї в його промінні мерехтять ... ».

1 все це зливається в радісну багатоголосу цілість, пронизану мудрою МПСЛЮ зодчих:

Шумить Дніпро ... f\ерують людн, двигтіння сил глухе, сліпе. МаШИlІ1! д~[yТ[, !,[()ГУТlІі груди ... сгср да;ш це чудо

безсмертна ВОШІ ВКП. ІНТИllIна хоч

ліРШ\а

належить

В.

вона

Сосюри

пе за~ІІ\Нена сфера,

безроздільно

ДВОМ

3aJ\Оханим

серцям. У ній досить простору для почуттів громадян

СЬІШХ. Любов до рідної зе~l.ТІі, до ної нероздільна і виростає реня.

Через

віки

справжнє однак,

прийшла

Чисте

знає і ревнощі, і

до

лірпчио['о

по[юліНШІМИ свобода. Через

прийшло дО ІІЬОГО, кохання.

ВіТЧІІ3ПИ, до коха

єдиного соціальnого ко

боротьби

героя справжня, омріяна

тисячі літ

вільного і своїх

страждання,

Зовнішній образ 1\0ханої

щасливого,

помислах, і

воно,

Р03ЛУI\У.

Оl\реслений СI\УПО:

золо

тисте волосся, голубі очі. Нерідко вона виступає мета ФОРИЧНІІlII щастя йшла

уособлеНIІЮ!

весни,

ЦВІТІНІШ,

жаданого

((Яка гроза в душі моїй гриміла! .. А ти при і серце розцвіло»).

Оспівуючи жіночу "расу, lІоет славить нетлінність людської духовності. Проте жіноче серце в інтимній

ліриці

Сосюри

таlЮ

«діалеІ\ТПЧllO»

СlшаДІІС,

як

і в Jlіри!\ї Фраlша, шшіі писав: Ти О1\саll: маниш і потопляєш, ТІІ рай - добутий за ціпу ОІ,ов. Ти літо: грієш враз і громом ЧН

убпваєш ...

(,']li;иоче серце! ТН Jlia студений'»

Володимир Соеюра був палюш заХIlСШШОМ ліршш і

ніколи

пе погоджувався

на особливості часу

ТШШ, хто,

(мовляв, ЖИВС~ІО

посилаючись

в споху вели

ІШХ робіт, ІШЛИ потрібні «залізні люди»), заперечував її

право

на

існування.

Жпття,

духовний

розвиток

суспільства підтвердИJІИ його правоту. оо

Напередодні

патріотичному, ві

Вlини

вірші

сповненому

(<1l:раю

щирої

мій! » -

вірші

синівсьної

любо

поет називає свій спів «беЗТРІІВОЖНJІМ». І-Іеспра

ведливо було б робити з цього ВИСНОВОК, ніби поетова муза

на

той

час

втратила

них і трагічних колізій, і

цілим

світом.

чутливість

які вже

Воєнно-політичні

до

стрясали (ЩИІШОИИ»

драматич

Європою не

оми

нали поетового серця. Він славив героїзм бійців ін тернаціональних бригад республінанської Іспанії, пря мим застереженням зю{їнчується ііого вірш «Червона

армію)

(1937): «фашизму звір... мріє із ночі нину

тись на нас». 3а lIIаіібутнє,- каже поет у згадуваному I1ше вірші «Нраю мій!»,- «бій лунає снрізь», і марно було б не

бачити

зв'язку

між

цими

його

словами

і тогочасними реальними подіями в світі.

Однак при всіх иеобхідних застережениях мусимо визнати: ОСНОВНИЙ настрій переДВОЄНIІИХ збірОІ{ В. Со

сюри,

ЗОІ\рема

прилетіли»

збір@ «Люблю* ('193\)) і «Журавлі (1940), є справді настрііі бсзтривожності.

Читаєш вірші про н:охання, про синій сніг у сріб ному

місті,

про

те,

як

гостро

пахнуть

Ішіти

після

БJlагодатного дощу, і здаєтьсн, вічно над тобою сннти ме lІІирне, соннчне небо .

... Гроза

приЇІшла.

Сп'янілий

від

пролитої

нрові

і успіхів, фашизму звір НИIIУВСЯ і на нашу І{раїну. Спів Володимира Сосюри одразу зазвучав тривожно і грізно. «Війна, що прийшла з нривавими грозами на

сонячні

лани

любої

Вітчизни,- писав

поет,- ви

({линала в :мені бурю любові і гніву: любові до наших

l'еРОЇЧІІИХ воїнів і гніву до фашистів». Любов і гnів

визначальні, взаЄlІІопов'нзані і вза

ємообумовлені мотиви поезії В. Сосюри часів віііНIІ, fШ зрештою і всієї радянсьної поезії тих РОІ\ів.

НОВОЮ

СИJІОЮ впнвив себе Їюго публіцистичниіі і ліричнпй талант.

Придався

учаСНИІ,а

співця

досвід

роботи,

громадянсьної

веЛИІШЙ

війни

на

носвід

Унраїні,

нолишнього політпрацівнина Червоної арlllії.

Пісня, вірш-занлин, вірш-послаНJIН, гостросаТИРИ'І не винриття, JІірична сповідь

ми ю{тивно ВИІ\Ористовує поет,

ці та інші дійові фор поставивши своє

СnОВО

на захист Жовтневих завоювань. В. Сосюра не тіЛЬІШ ІІРУІ\У6

свої

вірші

газетах,

ВlIступає

ШІШІ

перед бійцями, яні йдуть на передову, перед поране ними в госпіталнх

це познаЧІІЛОСН на виборах жан

ру, на прийомах і ленсичних засобах. Рвіііна ритиіІ;а, ударна

інтонацін,

гарнче

диханнн

РНДІШ,

де

І\ОіЮІе

слово безпосередньо звернене до СJІухача і Вlшовля6ТЬСН В натхненно-агітаційному запалі. Поет

свідомИІЇ

того,

НІ,а

велина

мистецтву і митцю в боротьбі проти

РОЛЬ

належпть

(<Потвор ТЬІІІІІ»,

«недолюднів нривавих». Він хоче бачити свою пісню

озброєним, МУЖlIі~l солдаТО~l: Сталева насна, очі ]шрі, таною, пісне, будь МОН!

Радянсьні письменнини

завжди

перебуваnи

в од

ному строю. У війну цей стрій став ще ?ІОполіТ!lіШIІЙ,

але індивідуальні особливості І\UШНОІ'О митця не тіль ІШ збереглисл, а ЇІ впступили новими гранями. Обста ВI1НIІ впмагали від ~lJIтців, ЩJім ясного усвідомлення своїх

завдань

ВПСОІЩЇ

майстерності,

ще

опера

тивності. Не )lОшна було відставати від подій, відри ватиен твір

від

мав

суворої

давати

нравди

негаііний

фронтів. ефе.кт,

І{ожний

ЛІ{

НОВI1Ї1

солдат-піхоти

нець, що з маршу вступає в бій. lliрші В. Сосюри беззастерешно ВІІмогам.

них

немало

відповідали

трагедійного

(ворог

ЦІШ

уперто

наступав, mlJlасн НСІІІІІllIа нров!), але ЦЛ трагедійність

переБОРЮ6ТЬСН

мужністю,

«Огнеппа мова»

поета Dl1ПОВНЮЄ

нссиоримістю ііого

патріотів.

«Лист до зем

ЛЛІ,ів», на ш,уповану Донеччину, з заИЛІП\О~1 нещадно

бити ворога. Тут стільки любові до побратимів, не поборних (щітей праці і сонцю), і стілм.:и спопеJІJ'IЮ чої

ненависті

до

загарБНИІ,ів!

Найбільшою

радістю

длл автора було знати, що «шахтарі ЧlIтаJIИ цей JІИСТ в своїх партизапсь.ких загонах». Лірш\а в

В.

перемогу.

Сосюри

часів

Сам поет

війпи

з цього

перейннта

приводу

писав:

вірою «1\а

жуть, що мої поеми пройннті оптимізмом, хоч л зма льовую сцени з знищеної уираїнсы її З6млі і говорю до мертвпх друзів. Тан, н

мого

народу,

ЛІШЙ

ніІ\ОЛИ

оптиміст. Я вірю в сплу

не

забуде

гітлеріВСЬІШМ

грабіжнинам за те, що вони загнали його синів і до 'ІОН В неволю». «Лист до земля.ків» містить не ті,ІЬЮІ

картини руїни, а іі картини ~lИрних повоєнних днів, що неминуче

настануть.

Ще гучніше

луна6

патріотичний і гуманістичний

пафос цієї ліри.ки. Поет славить зброю ни нараючиіі lI1еч, підннтий руною справедливості. Поет славить бій ян ант

ПОll1СТИ

за

вчинену

ирпвду,

ни

ант

визволення.

Ден.киЙ час В. Сосюра жив в Уфі, де перебували то ді Спілка ПИСЬ~lеННИl\ів УJ\раїПll, її ДРУI,овані органи

В. Сосюра

І видавництво, потім

у l\ІОСІші, працюючи в Унраїн

СЬІ{ШIУ штабі партизапського руху. Був і ВН\СЬІЮВІШ lюреспопдентом фроптової газети (,За чесп, БаТЬІ,ів щиню) ,

що

видавалася

ДВОМа

російсьною

MOHaMI1 -

і українсЬІ\ОЮ.

На

фронті

він

прагнув

l~oгo не СХВИЛЮЕ ТаІШЙ рерві

між

ІІОВУ,

щойно

бо:н.ш,

П.

буТІ!

епізод:

Сосюра

иаписану

БJІШІ,че

читав

ПОС~ІУ.

до

бійця.

на передовііі, у пе TaIlHiCTa~1

('вою

3атамуваВШІІ

по;щх,

слухають воїни. А тоді ВIlГО:ТОШУЮТЬ юштву:

ЗНІІЩІІ

тн ворога! звілыlтІІ рідну землю!

ТіЛЬІШ з безпосеРО/\IІЬ{)['О 3ШlIIНЯ і відчуття фрон ту ~Iiг народитися чудовніі, еКСПjiёСПВlшіі, аж нае.,еІ,

ТРl130ВRІІпіі вірш «Перед БI1ТВОЮ').

Саме в час персБУНllННН на фронті у поета з'явили СН

важливі

ШИРОI\О,

заДУЩf.

в YCЬO~IY

Зводи.lIlСЯ

обспзі,

BOНlI

до

прагнення

віДТВОРIlТІІ геРОЇlіо-патріо

тичний харю;тер ЛЮДИШІ ІІа війні і в паРТІІзанському підпіллі. Деякі

ннх

були

реалізовані

ЗОІ,реМll

поемах

(,МіїІ СИЮ), героєм Нlюї став Iшпітап-аРТПJIерпст, стар IlIпіі

син

поета

Олег,

(,Безсмертні,),

де

оспівано

невмирущий подвиг І;раСНО;:І;ОІІців.

* (,Нн блищать на сонці сурми переМОГІІ ... » Це па писав В. Сосюра десятого грудня

1941

ропу,

пристрасно мріючи про день, ІіОЛИ фашистського на падшша буде попержено в прах.

МИР настав. Дорогою ціною було відвоііоване жит тя планети.

На

всіх матерю;ах лунала слава радян

cыIo~Iyy f/аРОДУ-ВИЗВОЛПТС,'ІЮ.

Мир

увііішов

СОІШЧIlПЙ,

поезію

П.

торжествуючий день.

Сосюри

ЛІ,

Здаєтьсл,

прозорий, ще

rocrpi-

lllIШ став зір поета, ще враЗЛllвішпми стали СТРУНИ

душі. ЗачароваНИll І;расою, ВДІІВ:rя:ється: віп В сріБНlІll, зиМОВИЙ

І.\иїв,

НОВПЙ

БУДНПОІ;,

щО

вслухається В МИРІІІІіі ШУ~І маШІІН

внріс

руїн,

і не може СТРИ

мати захвату перед могутністю народу і ПіТЧIІЗІШ: О ВіТ'ІИ3110! l\[ОГУТТЮ своєю, ЩО чудеспії ТIJОjШТl, світп, засвіТІІ моє серцо зорею, сонцем думи мої засвіти. Голубим і СВНТІІМ, пеповторшш, що у серці TBOЄ~/y сін, засвіТІІ ТІІ вогпом ІЮШОТІІОРUИМ МОЮ думу, ЩО вічпо твоя:.

І тоді ж ВІІЛПЛІІСЯ: піднесено-афористичні РЯД/Ш на честь народу:

о мій народе, Про~/ет('я: ти маєш душу ~IOCIOДY.

у народного ПРО~ІСтеїз~/у, у могуття: рідної ВіТЧИ;J ни брав поет вогонь д:ш своїх дум, на ВСЮ СИЛУ душі

оспівуючи трудові звершешш і нелсГ1;У боротьбу за

збережспнн МИРУ. ЙОГО поезіп пнльна до всього, що відбуваєтьсп в світі. Нс ВІшаДІ\оВО д:ш одної 3 своїх збірОІ; він обрав па~ву «Поезін не СIIlIТЬ». І.\раса пат ріотичної

ні РlІості

lІuііпереlіОШllIвіше

ВІІЯ:ВЛЯ:G

себе

в нрасі БУДУIJШIIШ, ТIJОРСІІІШ. ВаЖЛlІва і;(еuно-естетичпа фОР~Іу.lа без любові, JlC~Ia тобові бе;! труда»

«труда не)Іає

піДІІОjJПДl\Ована

ширшій НОНЦОlIції, ВІІС.'ІОБJІенііі поеТО~І у вірші «Тьму світ:ю пере~IОil;С»:

Де ТВОР'lОсті He~IaЄ, ТЮІ і ашттн нема. НІ; ВlІсона творчісТІ" СЮрIl радпIІсы\e чості

іДl'Ї

постає із ві ршів і H()e~1 В. Со

ашттп.

Jlellil!a,

IJU,Ш

:\[ОГУТJlїЙ і~IПУЛЬС іроаУЛІ

тії. До образу 13u.lОДШlJIра ІД.1і'lа :jеllіпа

цієї твор

У\()'.;уніСТIІЧІІОЇ пар

13.

Сосюра

авертався

(1921),

постійно.

де

Вперше

є пам'ятна, не

раз

поемі

«Навколо»

цнтована, побудована

на аадушевнііі: інтонації, строфа: БОНЖУIJ, 'ІІІ то Па!{, здрастуіі, Ленін, про ЩО думають твої хитрі очі? ..

П приніс тобі привіт од СеНІІ, тіЛЬІШ па тебе надії робочі. Далі

поемі

«Сьогодні»

озаголовлеНlIХ імснем

ніфестацїіі», прихід

ніану.

ві НИ підготуваJIЮ),

ливості

що

цi;IO~[Y

своєрідну

Леніна,

в усьому, де

Образ Леніна

«Ленін,

бсз

рнді 'ІІІ

віршів,

[іРОК

ліну»,

Леніп!

Це

~la

«його ім'я

«Ноли цвітуть огні анамен чер

снладають

Присутність

((Чи спів,

«Хай рОІШ проходять

нк щастн БJJакить», воні»),

вождя

ііого

сосIo\шпсы у мудрості

вирішуєтьсн

ДОЛН

Лені прозор

мільЙоніlJ.

внутрішня lIIоральпа опора длн носта.

Кріаь цей образ,

в його ЖПВШІу світлі, все чітніше

впстунають обриси ІШ)lупістичпого майбуттн нн вті лення геніаЛЬНІІХ заповітів. Ленін і партія 6дині: Безсмертя J1епіна злилося з безсмертям иартії навік.

Від

ИОВО6І11IОЇ

поеаії

В.

СОСЮРll

віє

впевненістю

в нашій непереможності.

Відбувалася і внутрішня еВОJJюція деНIiИХ

YCTaJIe-

пих тем і мотивів. На схилі віку ноет ще раз звер тається до свого дитинства і юності. Бачимо в цьому

прагнеНJІН (а може, й щемливу необхідність) уважно (шеречитатю)

юшгу В,ІаСНОГО

іЮ[ТТН,

З висоти набу

того досвіду поглянути на нього як на lIIинуле, сучас

не і майбутнє, тобто здійснити історичний нідхід. Нового

тембру набувають

і мотиви

нохання.

По

чуття не згасли, a.тJe час невб.тJаганниЙ, ножний він :l-ІаЄ свої

осоБJJивості. Тож

все

частіше

з'являються

гійні роздуми про життя, його невідворотні

еде

заІіОНИ.

НаймолодШОЮ

гінець IЮIТТіІ. іНТИМНОЇ

героїнею

стає

ОПУІШ

Поглиблюється

ліршш

В. Сосюри.

золений

фі.10софсыеe Не

слабпе

па

піДГРУJlТіІ

її

оптимізм,

бо ж аргументи на його І\ОРИСТЬ, ЛН і раніше, зали шаються невпчерпними.

Поет

любить

мініатюру,

зневажливого погляду. Не

рішуче

обстоює

ЇЇ

від

з ііого ліричпих міні

O;:jHa

атюр стала PO~IaHCOM, власне, ВОНІ! часто й творнтьсн

нк романси. ПОl\ладено

Понад сто п'нтдеснт теl\стів

на

МУ3ІШУ,

чимаJIО

НІІХ

В. Сосюри

мають

щасливу

долю, стаJІИ наРОДIIИ~1ІІ пісншlИ, як, нанрин:лад, «Коли потяг у даль заГУРI;Qче», про ВИIIИІшення ян:ої автор розповів тат;:

«Я приніс до редющії журналу

«Всесвіт» сухень

кий вірш про lІШТТЯ за I\ОРДОIIШІ. Peдal\ТOp прочитав

і сназав написати вірш про те, що добре

знаю, що

пережив. І я написав цей вірш, у ЛІ;О~ІУ багато де

чого пов'ивано з Moї~1II особпстими переживашшми ... Вперше

мелодію

співав цей романс я,

давнього

романсу

модернізувавши

«СЛI.lшеп

звоп

трохи

бубепцов

издалека». В народі цю мелодію ще більше віДIlшіфу вали, і та1\ вона піпша у ЛЮДЮ).

ВОЛОДИМИР Сосюра пейзажу, у нього

блискучий майстер ліричного

загострений

зір живописця, якому

природа охоче відкриває свою чарівну мінливу «ІШ3КУ», у нього надзвичайне

«ліг па верби

відчуттн

огонь интарю),

І\QЛЬОРОВОЇ

«глннув

гами:

на море

засиніли чарю), «30РН У сріБНО~ІУ інеї», «крилом орда пад

бором

хмара»,

«день палає

сонця

пожежі»

...

Яке бунннн барв, нка опреД~lечена І\артинність!

його відтворена в стереофонічна, сплітаютьсн

CJIOBi

природа щедро озвучена,

виповнена хоровим

заводсьиі

гудии,

дзвін

співом,

машин,

якому розкати

весннного грому, шепіт ЛИС тн, солов'Їні трелі. Кажуть, що

художній

пейзаж

це

стан

душі

його

творця.

дШІ В. Сосюри, l1ля його враз.rJПВОЇ l1уші Пl1іІхарю( теРllішніі стан

органічна

а:штнісТl.

ІІl1I1РОДОIO,

її

ЩJасоlO:

а Ішпра~1ІІ небо обшr:lОСЯ, і небо у l1уші моїй ...

Чи

те

іБ

сrшс,

ВIІС.'lОВ.1СП()

іншого

разу

дещо

інаl>:ше:

.. .і

п'Е; МОЄ серце ТРПВОіПне

осінніх ~Ie';lOдiii І'расу.

Віп РІ іє пе ті:IІ.I;ІІ бачпТІІ і слухати природу, а іі РОЗУ~lітп її багаТОГО.'10СУ мову. Te~la прнродн в твор чості

И.

СОСЮРІ!,

3P03Y~li:lO,

ПО

3ВОДПТl,СЛ

до

ca~lOГO

пrіізашу. Вопа ПОЧПllaЄТr.сл з ІІ1.0ГО. Але іі пеііааа,сві тут майже заВі!;Д!! на.'ІеJІ;ИТr. ю;тпвпа рош,. У віршах

і поем ах про грошщпIIсы уy віїшу

віп нї"олп не DП

ступає лпше фОПО~І до Uата.ТJ:ЬІІПХ картпп. ЛJ;ТПВІІУ дію пеіізаа,у, ііого рух, що віі1ДзеРІШЛЮЄ перебіг БОРОТІ.Сп

трагіЧIІІШП поворота~ш, з r;УЛJ,~ІіІІаціщІП і спадамп,

JlIоаша

простешптп

па

багатьох

творах

ЗОЩJС)Ш на ііого ОСТl1ппііі ПОС~lі

В.

СОСЮРІ!.

«3а В.1аду Рад!»,

;;:)

має)1О ще Оі1ilУ спроl'jу розгорнутп ШПРОКУ .'!іро-спічну паПОрЮIУ паРОДlIОJJИ3ВШІЬПОЇ Г<'jJОЇІШ. ТЮІ чаСО:1І і тут, і

іншпх

впmщках

оuраЗllо-структурпніі

тафора,

що

фі1SРП, іподі

пейзашспі

спеюр.

наб;шшаєтьсл

вm,спшніі

Іноді

ДО

ц()

багатпіі

)'J\РУШlсна

М()

ШlаІШТlІО-СШlВо:rічної

зачин д:rл оповіді, маЛЮНОІ(, що ство

рює настрій, іноді ПРОМОВІІста ліричпа деталь. Від

пароднопоетпчпого

ІШРПСТУЮЧІІСЬ

псіізаа;НЮIІІ

прпііому

ЇІД()

парале,1ЮIП

В. в

Сосюра, пісеПНIІХ

і в балаДНІІХ сюа;етах. І\:Оilша тarщ паралель Д.1Л

не ПРОСТО ще одна ІІІІТІ;а барвистого узору, а

рідппіі

ВJlутрішпш

імпульс

ПУМЮІ.

У ВПННТІ,ОВО

багатіїІ

па

ДІІ художній шанпні віршів

РОЗВIІТІшві

асоціатпвні

пое~І

Сосюри

111.0CBOG-

головної

перехо пеUЗuіli

не

тіЛJ,]Ш

ві.~IЬПО

дпхає~,

її

леГІ\О

(<ВЮlJOЧЮ;ТЬСЯ»

в харНІ(ТІ'Р Г!о'РОЯ, с.тас момеllТОМ оціШіИ. Це особшlВО по"уєтьсн ЧlIслеННIІХ віршів про Іюхання, де природа і СЮlводізує, і І\ЛlIче, і свіДЧIІТЬ, і застерігає, і допо магає ВІІСЛОВІІТИ наііСОl\]ювеннішо.

ОI'РЩIО хочетьсн видіЛИТIІ пейзаж індустріальшrіr, І,раЄВIІДИ Донбасу старого, дореволюційного, і оновле НОГО, раДНIІСЬІ;ОГО. Без перебі:Іьшешш можна СІ\азати, що поет

()

створив свою

«ЖІІВОПИСНУ

Донеччину»,

ЛІ,а

CBiДO~liCTЬ багатьох увійшла саме та1>:ОЮ, ЯІ\ОЮ оспі

вав її В. Сосюра. тьою

Ротою,

<І

Лисичим,

заводсы юІ

Білою Горою і Тре

ДIIMO~1

над

защ)іЯI!lВІ

ДiHЦ(~}I .

.тJіршш В. Сосюри пе існує ноза Ішлендарем

вона

чутлива ДО зміп у щшроді. В межах більшого оглнду мо;{ша БУ.'10 б нростежити, НІ{ ГРУПУЮТЬСЯ цілі ЦШ,JІІ1 в МОТІІВЮШ, щО вї;\повідають порам РОІ,У: весна, літо, осінь, зима. ЦIІІ,лі'шість наростає і повторюється, те ма

Р03ВІІваєтьсн,

них

~ІОТИВІІ

збагачуються.

з-по мі іН:

мотнв взаещш ШОДИШІ іі прироДи.

3бережешш і охорона природного сереДОВІІща, ЧІШ наПО.'1егливо

Уlіа

займається

тана

еІюлогія,- проБЛЮla

Вона ВJlаlЩО ВХОДИТЬ в тєвіших

аспеl\тів

аl;туальна сьогодні JШ

соціальна,

JliTepaTYPY

.ТJюдинознавства,

естетична.

нк одпн з найсут хоча

lюжен

ПII

сьмеНПИІ\ освоює її в аалеЖlІості віД власних УН8леlll,

і МОJl(JIIlвостеіі. Вжо наБУJlа поширеІІНН сюn,етна схе ма, в ЛІ,ій боротьба за ЧІІСТОТУ води і повітря неод

мінно поєднується з боротьбою за чистоту ЛЮДСЬІ\ІІХ взаєшш.

природа

виступає

віршах

В.

Сосюри

останнього

одухотвореною,

періОf\У

надіJJеною

майже

люцсы\мии ЯКОСТН:nИ. Втрати в такій природі завда

ють

ЛЮДІІні ГJlиБОІ\ОГО

болю,

амушують

ЇЇ

серйозно

BaДY~IYBaTIICH, зважувати кожен свій вчин()к. Все це СJІУЖllТЬ З~lіцненню етичних норм читача.

Натхпення

стійно

В.

СОСЮРІ!

перебуваючи

ВОЇСТІІНУ

творчій

невичерпне;

напрузі,

він

по

писав

багато і лешо, іподі, як засвідчує авторське датуван ня, по кілька віршів протягом доби. Основна чаСТІІна

збіРКіІ «Щастя сім'ї трудової» і вересні мелодії»

творилася

серпні

року, переважна частина збірки «Осінні

1961

в серпні і вересні РOl;У наступного. Має}lО

змогу УЯВИТіІ

той ЧИ

ТОЇІ

давно

миНУЛИЇl

день ІЮ(!

тів, віДНОВПТІI ЇІого духовппіі стан за написаним. Перше вересня

РOl,У.

1962

Поезії:

«Нехай сивів

в мене во

ЛОС», «Іду я рідною землею», «У труді, у спеку й хо

ЛОД».

Друге

вересня:

«В

пісні

линуть,

ЛІ{

колись»,

«Подібна юність до веСНІІ», «Далекий рідпий мій Дон

бас»

...

Сімпадцпте вересня:

ВЧОРЮ),

«Пташкам, що раділи ще

«Зелений гомін ЛИСТЯ у дібрОВі»,

«Блищить

асфальт у ШУllIі ШИШ, «У пісні і в труді я

частка

Батьківщини». Двадцпте вересня: «Тихий вітру голос»,

«Не

треба сліз, моє

вмирав»,

«Сяє

сонце

ТИ сонце мені

крізь

серце»,

«Мій брат

повіки».

Немовби й немає тут того, щО МП звичаїlно нази ваємо впзріваНПЯIlI заДУllIУ, нема попередніх заготовок

у БЛОJшотах, болючих мук творчості, безкінечних ВІІ правлень і ВДОСІюналень. Та це лпше означав, що єдині для всіх зю;опомірпості творчого процесу в кожно:иу внпаДІ{У

ПРОЯБ.'ІЛЮТЬСЯ

ПО-СВОЄllIУ,

інанше,

залеж

ності від індивідуальних осоБШІВостей талапту. Сосюра шем

дихає

поезією.

Мислити

поетичне

СПРИЙНЯТТЯ дійспості СІюрочувало

між задумом і його реалізацією. провізує хашш

римованим

вір

для нього природнпй стан. Постійне загострене

«<А образи пісні

моє»).

написані

До

ТОГО

протягом

ш,

дня,

крилаті пливуть, прочитавши

бачиш:

відстань

Він артистично

кожен

мов

підряд з

ннх

i~! ко

вірші, ісиує

rжремо і в той же час вони тіспо пов'язані між со бою

як частини цілого. Зв'язані і те}ІаТIІЧНО, і внут·

рішньо.

Здається,

витримана

твориться

о;(на

лірична

поема,

OДHO~IY настрої. (,НехаІЇ сивіє в мене во

ІJOС ... » РОІШ ~lИнають, молодість не вертається. У пое

та ж немає підстав для розпачу: любов його не гасне, голос продовжує дзвеніти. Для вираження

свого стану

він знаходить переКОНЛJIВІІЙ, хоч і спроектований на

TpaДllцiїrHY основу, образ: Так у гаю, де вітер віє, доріЖНII жовті простяг.1ИСЬ ... І лиш па дубі зеленіє з могутнім віттям ЗЛИТIIЙ :JИст.

Мотив цей продовжується у вірші

вемлею», нове

але

душевна

освітлення,

бадьорість

виступає

«Іду я рідною

поета

HOBO~IY

дістає

ранурсі,

тут доля

оновленого заводу поетової юності ПРОХОДІІТЬ паралел

,Ію до й на

долі

холод» честь

поета. то

Третій

вірш

СJIнтезуючип

(,чудесного

(,у

аІЮРД,

світу»,

ТРУ;.Іі,

У спену

прнстраспе

переможного

слово

походу

до

КО~lуніЗ~IУ.

Та наївно було б під БУДЬ-ЛІШlll ПРІШОДО~І (<!Іе по мічатю) слабностей у творчості поета, зокрема ЇІ ос таннього

періоду.

ла,- справедливо з своїх статей,-

співування Така

(,І\ритика

небезнідетавно

зауважував 1\[.

... на

ВІ,азува

Рнльг.ЬКIIІЇ

О;1пій

одноманітність ПРJIЇ!О~lів і пере

самого себе в

окремих

творах

СОСЮРІ!».

одноманітність і саlllоповторення, ЛІ; це

не

па

радоксально, булп виявом творчої щедрості: поет ча сто-густо давав кілыа 1II0ЖЛlIНИХ варіантів впрішеПIIЯ

теми, не завжди, на жаль, відбираючи основний. Тоді

звужувалася і ленсична основа, збіднювався словнпк Не може, однак, не вражати, що і з об~lежепого С.l0весного матеріалу Сосюра y~liB

ян ніхто

видобувати

нові й нові образи. Він

охоче

перенладав

поетів

віТЧИЗНЯНІІХ

за

рубіжних, де~!ОНСТРУЮЧІІ шпроту інтересів і ТВОРЧИХ

8В'Я3J;ів, пасю!П('ред з росіїІсьr{ою юrзсПІЮЮ. ПуппФr, НеЩJaСОВ,

JfepMOllTOB, ДО

ЇХIIJ,ОЇ

пuетн-д(н;аБРНСТIІ.

СІШДЩИНІІ,

В.

СОСЮРІ:І

не

3веРТl:lIО'І1ІСт.

УJlIшав

завдан&

наЙСІ;ладнішпх, дав ЧУДОВНІ! переЮІаД (,ДеМОНа», мав НЮІір

переЮІаСП!

«IJориса

ГоДуНова»,

аде

не

ВСТИГ

здійснп'Ш ііого в ПОВIIО}ІУ обсязі. 3неважаючн холод

не ре~!іСІІІЩТВО БУlшаліста, віп ішов од безпuсередньо ГО

аахоплення.

ІІри

пеРШО~IУ

О. n.10І;а «Двзпздцять»

ЗlIаЙU~lстві

«ВIlПl'ОВОК чеРШ,fe ремш!, І,РУГОМ Rра:ш:ш

поемою

його ГЛllБОI'О вразпшr рпдюr:

ІШДЗВIІ'шіІНОЮ

ОГНІІ, ОГНИ, ОГНІІ ... »

простотою,

силою

ионтрасту,

реЛЬG(IJIIістІО. 3ГОДОМ він пере!шав поему. :ИU~ІУ імпонували маіІстри справжні і різні, у К()Ш НОГО він знаходив щось БЛПЗЬJ\е дш! себе сьrюго і 6сепіпа,

в Машюв

ІС3ІЮJJСЬJ(ОГО і Сурrюва, в ЩИlIil

чова, Прокоф'єва, Ушакова ... Йuго ваБЮІа бfЛОРУСblЩ поезія ньої

чаеів першої зустрічі з нею на зсмлях брат

респуБJrіr-ш,

НОЛИ

він

нанисав

вірші

«8

ЦИНЛУ

«Бі.'IОРУСЬ>). П. Сосюра псреюшдав ЯНJ\У Купалу, ЯКУ ба І\оласа,

11.

ПеребуваЮЧІ!

Бров"у, Н. Глєбl,У, П. Панчеш;а та ін.

Уфі,

він

зБШІ311ВСЯ

баШI\ІІРСblЮЮ

поезією, переrшадав Машпта Гафурі Й Саііфі Н:удаша. Маііже на ІЮШНО~IУ з перm;ладів пізнас~fO не лнше

СТИJІЬОВУ манеру В. Сосюрн, а іі снецнфічно СОСЮРllН СЬІшіі клад

емоціііПIІЙ завжди

значенні

це

відсвіт.

втрачав

вже

арештоlO,

«COJIbIIe»

(<ДУСТ»,

ПОСТПЧНllіі

звучання

творче

пере

пеВНО~ІУ

співіснуваннн

двих

взаt>модіЮЧIlХ голосів.

Відома

майже

рефлеНТlІвна

ВlІнахідшrвість

Сосю

рІІ. Ніш{ не транлялосн перенладача ДЛЯ твору поль

сьиого

поета

ІОJlіуша

СловаЦЬІЮГО

(,Невідомо

що

чи ('романтичність», де в ІЮЖИШ строфі повторюеТLСН: «Чп то пес? Чи то бес?»

Точніше

не 1ІІ0ГЛИ знаііти

українсЬІЮГО відповіднш:а ДіlІІ ЦЬОГО рефрену. l\о.'ш ,fi

заПРОПОl1ували зробити переклад В. Сосюрі, він зна-

ііrnов пі;J;пові!,щПl, О;J;разу )1(, ле ;;аДРІУroчпсь: (,Чп то ХОРТ? Чн ТО чорт?,)

СПРПJl.1JII ЦЬO~IY і ЗЗЛ\'ІЬШ\ };У;lьтура постова, його наЧllтаність, ВИНЯТІ;QВО «чіш,а»

любив

«Енеїду»

і ю,тивна пам'ять. Він

Н'отлнреВСЬRОГО

- ЧІІ пе зпі;J;ТП ПРИ

йшла до нього РЮШ, ЛІ; тілr,J:lІ з'явилася

ній

по

треба: ЛІ; дам ляща тобі я в ПШ:У, То тут тебе лизне і чорт! І очі видеру із лоба Тобі, дипвольсь!;а ХУ;І;оба. Трясешся, мов зшюю хорт!

Худоашій

пеРеІ\Лад

взаGмсr:тРОПИІшеннп і цьому

жанрі

- особлпва

збагачепня.

живила

всю

форма

сднанпп,

Постійна

творчість

робота

Сосюри.

IlО}IУ

належпть ПОlІlїтнпіі: внесОІ; у загаш,новпзпані здобут юr упраїПСЬІ;ОЇ раДППСЬRОЇ ШІШШІ переЮJaДУ, яюl. ви

рос.'1а і зміцніла па основі багатонаціона:IЬНОГО RУЛЬ

турного будівництва в нашій праїні.

Поезія

Володпшrра

Сосюри

проїІшла

нрізу,

мідь

ЙОПИ сердець, папоївши їх радістю і любов'ю, наста ЛИВIIIІІ гнівом і ненаВIІСТЮ. Вона загострює ЧУТЛІІвіtть

до світу, його ЗВУІ.ів і барв, його розмаїтнх просто рів у З~lіні весен, в постійнііі: оновлюваності. ГлиБОІЮ ОПТІшістпчпа за сююю своєю суттю, вона утверджує нрасу JІЮДСЬ?,;ОГО діІПІНИ, спрюювапого

в };О~lуністич

не майбутнє. Слово В. СОСЮРП пронпзане дина~lіпою ЖПТТЯ. В HЬO~IY а:ІЬНО

ПОЛЯРНИХ

драматична напруга боротьбп соці спл,

страждання,

перемоги, грозп і раЙдугп. В НЬОМУ ІШ

ПОЧУТТЯ,

Численні

епохи,

породженого

RНПГП

стріщюї,

В.

горіння

юнацьюш

СОСЮРП

БУРХЛllВОЇ,

щастн

наїІТuнші відтін };ОХЮШЮІ.

поетпчнніі:

сповненої

літопис

Г.'1пБПННІІХ

І>онфліnтів, коли революцШний народ здійснює свов невід'ємне право перебудувати світ па засадах маРI, сизму-леніні:шу. Поет відчуває себе безпосередньо при

четним до всіх діянь народу, усвідомлює свою відпо відальпість

відповідальність

співця

воїна

за

день сьогоднішній і день прпЙдешнiIr.

ВИСОІШЙ,

ніжний,

мужній

дерзновенний...

Так

Сl,азав Павло Тичина про голос В. Сосюри, зазнаЧІІВ ши: ~IOГYTHi liрила дали поетові Жовтень, РаДЯНСЬІ-.а

влада, любов до БатыівщІІни •. lПIlРОliі Ш.'1ЯХИ, віДІіРИ ті У"раїні ЛеніНШІ, стали поеТОВIІМI! шляхами.

Плідні, варті засвоєння УРОliИ В. Сосюри. його не повторно-са~fC.бутня поезія стала ще ЛИВШl свідченням того, що НОЖНИЙ

ОДНИ~І переJ\ОП

TaJJaHT,

а особливо

талант художній, моше на повну широчінь розгорну

тися

виявити

переДОВШІ ідеям

себе

дише

тоді,

віп

1\0.111

часу, перебуваючи

СЛУіІ\ИТЬ

наіітіс"іШО~IУ

3B'H3J\Y з народним іІ\ИТТЯ~I. Засвідчено ще раз і те, що

справжня

художність

простота

невіддільні,

що

діРИJ\а, ВІІХОВУЮЧІІ почуття, може бути і є aJ,ТПВНИМ

засобом

в ідеодогічній

боротьбі.

зією

Сосюри

духовною

В.

ста:ІО

СпіЛJ\ування

потребою

вже

пое

не

одного покоління.

•

Понад півстоліття тому вперше «стали на папері,),

продунали

робітничих

3ІJa~lениті рядки не

втраТІІВШИ

«Червоної

свіжості

студентських зимю).

сиди,

На

аудиторіях

повний голос,

звучать

вони

сьо

годні. Не втратило і не втратить ніl\ОЛИ свого ідейно естетичного зиачення, евоєї привабливості все нраще,

створене ливим

поетом

часом.

вже

Живим

випробуване

джерелом

нашим

"раси

ВИ}lОг

натхненнн

залишається воно для наших наща~\l\ів.

Петро

1І10ргаєltl>О

• "

оо

ПОЕЗІІ

~:b,., j#;...ш.llu ...ш ....... щ.IІІI11I"""""""іі+##ОI"III""IIUUШUШliШl....ш •• wшц

~\,""'t"""""""'"'""""'''mmпп""'''''m''''mm'''"''п.'''''.''

І.

ВІДПЛАТА

ІІ ІІ В сО~І~>чН~іі журбі .~imI на пас роБІ!ЛІІ,.

. 3 кроВ! П ЮСТОІ, СВОІХ снладали вам )\I3lРЦl,3 ГЛУ3ШІВІІ~І реготом ТНГШ[ 3 пас СОЮІ, жшш ВІІ, паралітшш, ,ЮІТТН мерці!

І срібло, ІЇ золото гш[БОІ,О під землею в спрій, холодній млі довбали Ю[ Д,'ІН вас; і що вп нам даШІ з НУJIьтурністю своєю, не lIобажаю я і ВОРОГУ в 3JIJІй час.

НраСУНЯl\I ваШІІМ МП БРІШЬЯНТII здобува.:ш, і сестри ШІШІ! ЇМ убрання на бали, а потім, по ночах, у віюrа заг,'шда.ТІІІ,

де в звунах вальса ВІ! l\РУТШIllСЬ і ШІІІВЛП ... Вас змалку, Ю{ нвітОІ{, І\Охаш[ і рЯДlI.'Ш,

ВП 3ВІШЛІІ від ЖІІТТЯ усе без бою брать. За наші гроші вас панами бутп ВЧПЛІІ найдани 301[оті душі своїй І\увать.

А МИ? .. МИ ВЧІІЛІІСЛ лпш маТЮl\ів Шl шахтах, і ВОДНОЮ свіІі: СУМ в получку заюшать, та долі по світу шукаТІІ,

а сестри

тіло продавать.

І піп з хрестом в руці давав нам піж у РУl\И і за об'ЇДІШ з папсы\гоo стола на брата брата сдав під молитовні ЗВУl\П, :й морями наша нров в сліпій борні тенла ...

А бог па небі спав. :МовчаШІ темпі даді. D безодню падали, ЛІ{ одово, віЮІ ... Мп на хрестах своїх ПРОРОІ{ів розппнаЛIl і в болотлних снах плели п'явнам віюш ... Але пастаЛІІ дні! СПЛІІВJlа з очеіі полуда, і мп побачили, де ворог і де брат, і вибшш вогонь відплати наші груди в жадапі дні Червоних СВЯТ ... Лаl\еї ЗJІа і ТЬМП! Уже 1\омуни дзвони І10гребний реlшіGМ для вас гудуть, гудуть, і падають, ЛІ{ дощ, двірці, l\ОРОНИ, тронн,

ПРОI\JІЯТТЯХ боротьби на сполох ГУЛl\О б'ють ...

Вже небо обннли всесвітнії пожари, і там, де ми проЙде.\І, ЛllШ порох шелестить ...

На голови натів ми СIІПJlемо удари

і МОЗОl{ на стінах, Яl\ холодець, тремтить ...

Ми йдем вам відплатить за сльози, нров, за муки,

що бідннй люд віки тернистим ШЛЯХОМ лив ... За це мп душим вас, ламаєм ноги, руки і ТОПШIО В нрові наш нескінченний гнів ... А в полі - сонце, маіі ... Гудуть червоні дзвони, в нолнх і городах останній бій ІШПИТЬ ... І падають, Яl\ дощ, двірці, корони, ТРОНII ... То !\ІІІ Йде.\10 ... Тремтіть і ждіть! ..

1920-1957

/1,0

ПЛС

ДО Ш1ЩІІХ JIaB, ДО нас, хто ЗЖlIВСЯ З боротьбою, хто сонце покохав, і на верхів'я гір ЮІше дО ІІЬОГО йде, й душею молодою вже баЧIІТЬ крізь вікп ЙОГО ОГНИСТlІЙ зір! Н'ЮІіння ЦОКОТІ1ТЬ під нашою ходою ... В І10ДУДУ ;шпдпів бпй НРСТРПМНО, НОl\lунар! 1\111 іідем, на зміну йдем, МІІ CTaHNIO ДО і)оТ(), Віl .. е гостро-дзвінко б'ють Годшш Дпмнпх І\нр ...

Даремно ворог б'є па сполох ПОЛОХЛIlВО, ЙОГО безсилпй дзвін стихає на горах ... Ми - діти 30РНlIХ снів, МП - гроr.lОбуЙні 3:ШВJI, ва}[ травень ЗОЛОТlIЙ ь:вітnаМlI стеде шлях.

Серп Революції .... Фронт Праці ... 1-е Травня ... Нас тільки вдада Рад до сонця доведе. І рана гоїться ясна, пекуча, давня. Годинник віддзвонив ... і швидко зміна йде.

1921

О, НЕ ДАРЕМНО! .. О, не дape~IНO, ні, в степах гулп гарматн, і ллялась наша кров, і падали браТІІ ... О, не даремно, ні, моя старенька маТІІ зняла 3 своїх дітей дунатики й хреСТІІ! ..

Ло бруну чітнпіі НрОК ... де авто прребої, веседі ватаЖЮІ вітають юнанів ...

в.

Сосюра

Неначе дивний сон в півтемному забої, що бачив я колись під найла спів дзвіНІШЙ ... Рядами струнно йдуть баби, жінни, дівчата, і дітвора біжить з захопленням в очах ... І скиглить, скиглить ніч, промерзла й кострубата, розіпнена давно на сонячних мечах ...

О, не даремно, ні,. в степах ГУЛIl гаР}lаТІІ, і ллялась наша нров, і падали брати ... О, не даремно, ні, моя старенька мати зняла з своїх дітей ДУl\аТИЮІ й хрести! ..

1921

РОЗДУЛИ МИ ГОРІЮ Роздули ми горно, ще нерухоме вчора, й новадла зорний спів до праці дзвіНІЮ зве.

Конав світ старий, де осінь жовтозора на золотих човнах до заходу пливе.

Заводе, тату мій! Мов блудний син, до тебе вернувся знову я з благанням на вустах. Не піде до теплиць під кучерявим небом мандрівнПІ{ молодпй, закоханпй в жита.

Де з чорним ЗОЛОТОl\l і крейдою ваГОНІІ, веселі шахтарі на зміну ШЮІДІ\О йдуть, між ними гомонять татарІ! та чалдони

і стелять по стерні тайги ТРИВОЖНИЙ дух ...

іКене вітрп горно, ще нерухоме вчора, й иовадш\ З0РНИЙ спів до праці дзвіНІ\О зве. Конав світ старий, де осінь жовтозора на золотих човнах до заходу пливе.

19гJ--195i

* * Ластівии на сонці, ластіВІШ на сонці, як твої зіниці в радісних очах ... Зацвіли ромашии десь на горuзонті, ЇІ пахнуть поцілунюr, Ю\ иитаЇrсьиий 'ІаїІ ...

я 'гвою шинелю цілував до болю і твої коліна, любі без иінця, ніжні та рожеві, ЛІ, беріЗЮI голі, що ростуть далеио, на чужих сонцях

...

Бачу за морями молоді дороги, де припав до неба СИНЬООНИЙ степ ... А у тебе, Мllла, щастя і тривога на щонах холодних од очей цвіте ... у вечірнім місті плакали трамваї, пропадали сльози сині на дротах. Я тобі сьогодні назбирав нонваліІЇ,

і СОЛОДІ\О дзвонить У моїх РУІ\ах ... ЛастіВИIl на сонці, ластіВІ\И иа сонці, ян твої зіниці в радісних очах ...

Зацвіли ромашки десь на горизонті, й пахнуть поцілунки, ЛІ\ нитайсыйй чаіі ...

1922

* * * Тнн ніхто не нохнн. Через тисячі JIЇT лиш приходить подібне нохання.

В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання ...

Дише тихо і Ж'і'КО В спняву вона, простягає до зір свої руки ...

В день такий на З'емлі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки ...

В'яне серце моє од щасливих очей, що горять в тумані наді мною ...

Розливається нров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою ...

Гей ви, зорі ясні! .. Тихий місяцю мій! .. Де ви бачили більше кохання? .. Я для неї зірву Оріон золотий, я - поет робітничої рані ... Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне нохання. В день таний розцвітає весна на землі і зеМJІЯ убирається зрання ... Дише тихо і легно в синяву вона, простягає до зір свої руни ... В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки ...

1922

... ... ... І все, куди не ЇІДу, холодні трави сняться, де дерева шумлять і плачуть за Дінцем, де вулиці П'ЯНІІТЬ солодкий дух акацій, востаннє за вікном заплакане шще ... І сняться все мені далекі темні очі,

що в'януть і мовчать в осінній далині ... А щоки, як колись, вітри мені лоскочуть і запах чебрецю несуть вони мені ...

Ну, як тепер живе Горошиха-вдовиця, що Федька - син ЇЇ, застрелений вночі? А ми ж не раз із ним ходили по кислиці,

де шарудів бур'ян і плакали сичі ... Ожина за Дінцем ... О любий Холодрнко, далекий брате мій, зарубаний в бою! Не схилить вже тепер твоя нещасна ненька на зрубане плече голівоньку свою. все, куди не йду, холодні трави сняться, де дерева шумлять і плачуть за Дінцем, де вулиці п'янить солодкий дух акацій, востаннє за вікном заплакане лице ...

1922

'" * * Уже зоря золоторога, де полинами зацвіJІО,

юraде на огненні ПОРОГИ своє сивіюче КРИJІО. На тротуарах не лілеї й не лебединий в небі крш, дзвінка безодня над землею

чолом задуманим горить.

в поля з нахучої J(олоні червінці осінь просіва ...

А десь біжать залізні коні і пахне холодом трава ...

1922

'" * * Сняться мені ешелони і далі, грізні загони ... А сосни шумлять ... То не серце у тривозі б'ється дзигою па палі, червоніє і несеться над безоднями Земля ... Ми замкнули грозу в телефоні, блискавиці несем по світах. Крик у ночі: «На коні! На ноні! На коні! .. » І зоріє над шахтами стяг.

Зашуміли вже крила червоні, і невидний КРИЧИТЬ паротяг ...

Простяглися дроти на всі гони. Гей, за обрівм радіодні ... Ми замкнем, Ю{ грозу в телефони, у раііони СТlІхію стихій.

Сняться мені ешелони і далі, грізні ЗЮ'ОНlІ ..• А СОСНИ шумлять ... То не серце у трпвозі б'вТІ>СЯ дзигоІО на палі, червонів і несеться над безоднями Земля ...

1922

* * * Такии я ніжний, такий тривожний, моя осінняя земля! Навколо· вітер непереможний реве й гуля ...

І хвилі моря, далекі й близькі, мені шумлять ...

Там стелить сонце останнім блиском кривавий шлях ... Нриваві пальці тремтять ... О зоре, постій, не йди! Але шумув далеке море, і мла ... і дим ...

Такпй я ніжннй, ТаІШЇІ тривожний,

моя осінняя земля! Навколо вітер непереможний реве й гуля ...

192.1

* * * Оглядає останні вагони, молотком об колеса дзвенить. А за вікнами темно-безсонно нам розлуку ШУМ,1Іять ясени

. Ти

на лаві, маненька, ІІокірна. Нам лишилось так мало сказать. Гладить вітер солоний загірний мої брови в твоїх сльозах ...

Тільки очі, тривожні і сцні: плач жіночиіі ... озера ... плеСІ{ ... І так чітко на білій хустині темні літери: В. і С. Одлунали на рампі КрОІШ, і востаннє ударив дзвінок.

Але довго платок одинокий маЛ!Інів за холодним вікном.

192.1

4()

* * * Рвав восени я ШІІПШІШУ, нарії очі любив. Вечір упав на ноліна, руки простяг золоті ...

ІІlахтп, цеп'льні, заводн, хлопці на зміну - вночі ... Місяць у полі бродить, в трави лице вмочив.

Пальці тонепьні, ніжні і романтичні дощі ...

Хто це зрадливий ніж мені в руки тоді вложив? Ну, і пішов яланаМІІ, там ешелони, снігп ...

БЛИСЮІ гарматні над нами, в горло

зорі-штики ...

Ну, і пішов я ланами, вітер мотав ШЛИЮІ ...

Там телефонні гами, там ешелони, снігн ...

Там я забув про шипшину, очі твої розлюбив. Вечір упав на HOJIiHa, руни простяг золоті ...

1923

* * о І\учері ясні і очі Беатріче, ви знову в тьмі моїЙ неясні і смутні.

знову, як тоді, ПОІ\ірнеє оБJІИЧЧЯ

вишнево зацвіло під ІІОІ'ЛЯДОМ моїм ...

Чи снишся ти мені ... Твій дотик ніЯІ\ОВИЙ, мов елеІ\ТРИЧНИЙ струм, у жили ji шроні б'є ... І знов печуть слова одчаєм і любов'ю, і шелестить вбрання знаЇюмеє твоє ... Вернусь і гляну знов на І\учеряву осінь, зашел~стить мені чи листя, чи <<прощай», розтане образ твій і пропадуть на розі і кроків дальній звук, і тіні од плаща ... Печаль і дзеркала в холоднів темнііі ЗRлі, і ти біля вінна в'ялиш свою красу ... то твій дівочий сон в вечірній тане далі,

не допоміг тобі твій добрий пан Єзус. о кучері ясні і очі Беатріче, чого ж ви в тьмі МОЇЙ неясні і смутні? .. І знову, ЯІ\ теді, покірнеє обличчя вишнево зацвіло під поглядом моїм ...

1923-1957

НАВНА3 }{авказс дальній мій! Ти знов в моїіі уяві. Так близJ,I\О гори м'ні, і мріс даJІсчінь. А думка все летить, немов на острів ЯНУ, і гостриТf> об граніт свої пісні-мсчі. }\авказе дальній мій! Твої багряні груди таІ, близько зовсім п'ю і чую дзвони ХВШІЬ.

Смуглява дітвора. Поважно ЇІДуть всрБЛЮдl1,

доносить голоси-дзвіночки біля ший.

Там BJТCOI\o сніги, і в огненній синяві задумались орли, а тут цвіте мигдаль ... Руїна давня ось, і голосом ГУГНЯВИМ співає муедзин, мов молиться на даJІЬ.

Задуманий аул, немов гніздо орлине в зеленій витині під золотим серпом, мов хто на схід лицем побожно на поліна упав і нахиливсь аж до землі ЧОЛОМ.

Я знову, знову там, де міста силуети вирізьбились на тлі вечірньої зорі, де холодом блищать солдатськії багнети і розкидає хтось на нсбі янтарі. І в пам'яті вокзал, де люди сонним роєм ХВИJІЮЮТЬСЯ Й шумлять, мов море вдаЛlІні, співає щось сумне татаРl\а під чадрою, й од того вся вона така близька мені. Мов на екрані, там із криги гобеленн, і в тумані встають Мінгрелії данито на вікні мороз, і аромат вербеНJI здається не таким СОЛОДІ\ИМ і міЦНI1М.

НаВl\азр дальніЇІ мій! ТИ ЗНОВ В моїй уяві. Так близько гори м'ні, і мріє далечінь ... А думка все летить, немов на острів Яву, і гострить об граніт свої пісні-мечі.

1923

* * * Може, ми іі не друзі. На твоє (<прощаЙ ... » нахилився в тузі, облітає гай синій, синій, синій ... Тінь ... день ... сум ... Це листи осінні на твою красу.

Де летить широко

в небо димний жах, там біжать дороги, вулиці біжать ...

Вулиці горбаті, на стіні плакат,

а на тім плакаті чорная рука.

Ну, а під рукою літери, як кров, не дають покою,

кличуть знов і знов ...

Одірву Я РУНИ, l'уби одірву, тільки серце СТУШ)М падає в траву

...

Може, ми іі не друзі ... На твоє «прощаїІ ... » нахилився в тузі, облітає гай енній, синій, синій .. .

Тінь ... день ... сум .. . Це листи осінні на твою красу.

1923

* * * Глянув я на море

засиніли чари ...

Мов проміння в хвилі, розгубився я. Може, це не море, не янтарні хмари, не кармінний обрій, а душа моя? .. Може, це не море, а твоє волосся, і такий маненький я на нім лежу? .. А воно круг мене райдужно сплелося. Тишина круг мене, тільки ХВІІлі шум.

Море, моє море, я - в твої обіймп, МОJIОДИМ дельфіном на валів ряди. ВиііМII мою душу, серце моє виймп і над Оріоном рвійно засвітп.

А од них на тебе з ВІІШИНН проміпня нрізь ХОJІОдні груди вічно засія. І в твої незнані, зорнні ГJшбl1lШ на промінні тому опущуся Н. ]Уи

Уночі шелестить мені листя, одбивається чудно в вінні. МіЇІ С\ІНОІ\ СПНЬООІШЇІ в нолпсці усміхається сонно мені.

КЛllче: - Тато! - і РУЧКІІ манеНЬІ\і . простягас до мене воно. '1'" не плач. Ось повернеться нею.ка, в неї збор" с M)rn~Hi в ІНО. ТН НО ПJІаЧ і ~рібними зубаМIІ не гризи тн ЦllгаІН;У мою.

НО ПОІ\ИНУ твоєї Я мами, бо її я так ЮНО шаблю. Вітер листя ганнє у СІ\вері, я СПНОЧІ\а підюшуn: агов! СІ\ОРО будеш і ти піонером і казати, що завжди готов.

Наші дні осеніють ласкаво, наче сонячний БJІИСІ\ на ріллю. Я червінців візьму в Держвидаві і тобі череВИЧІ\И RУПЛЮ.

Мос серце лежить У колисці, це ж моя, ця маленька РУІ,а.

Уночі шелестпть мені JШСТЯ, та СИНОЧlіа воно не зляна.

1924

сон Опівночі б'ють барабани в розстріляне серце МОС, встають над Москвою тумаНІ!,

і Jlенін із гробу встає ... Встає він, гроза напіталу, іде крізь будинки й стовпп, іде він в робочі кварталп, і сніг під ногою рипить ... В обличчя

і синьо, і дзвіНІШ.

Його не зустріне ніхто ... І сонно лягають сніжшпш на темне знайоме пальто ...

Де місяця срібний окраєць на шибки наводить огонь, в підваЛIІ смутні заЗИрilt; примружене оно ЇІОго.

Як заВЖДIl, холодні підвали, як завжди, і злидні, і сум ...

І думи колонами стаЛIl в одну нерозривну грозу.

Тремтять од наТУГІІ HO.тJiHa, а oLli - жарини У млі ... І ЧУG він ... ШІаче ;~итина, нричить: «ПОМОЖII нам, ІллічІ .. »

ВіТРIlна. Під ііого портретом навколіllшах ХЛОПЧIlІ{ стоїть,

простяг нрізь одежу обдерту дО НЬОГО він РУНИ свої.

Заплаче, понличе і слуха, в очах і благання і ПІів ... І взяв його Ленін за РУІ\У, ІНІ ПJІОЩУ Червону повів. І там, де огні Мавзолею, де сумно стоїть вартовий, в манесеньним хлопчином Ленін напроти раптово СПИНИВСЬ.

Він руну простяг, і з туману почав наБЛllжа тися нрон ...

Яна там примара, омана?. Повіяло подихом гров? І. Ідуть ... І червоні знамена над ними понинлп чолом.

О, сніЛЬЮІ вас в бою шаленім за нас, за Комуну .'ІЛГJІОІ .. Багнети, шаблюют, мов сонце, мов зорі, на траурну путь ...

Гримлять батареї, червонці І, За ними будьоннівці ЙДУТЬ ... І

Ч ер в о н Ц і

червоні lio~alill.

:Колони, між них

командири,

ТЮі чітко команда дзвенить! .. А північ задумалась сіро, ї дивляться зорі на них ...

Показує Ленін очима знайому ДJІЯ них тільки путь.

Без JliKY ідуть вони мимо й пошану ЙОМУ віддають. Проходять розстріляні з Лени, а заводів і фабрик ідуть ... Задумався з ХЛОПЧІ'ШОМ Ленін, обличчя в сльозах, мов в цвіту ...

З Парижа ідуть комуцарп, між НИМІІ і діти, Й жіюш ... На лиця, мов відблиси пожару, иладе золоті язш,н ...

І сніг пі;J: ногами червоний, немов РО3ІIJIескалась зоря

...

Проходпть сумні батальйони, й під місяцем рани горять ... Заснув вартовий Мавзолею, прикладом об чобіт не б'є. Стоїть і пригаДУG Ленін огненне минуле своє

...

Пригадує шумні наради, піднілля, робочі гуртки, НІ'; lIЧ!lН він боротись за vладу і ділом і словом дзвіншш,

Він бачить ... нозани, жандарми ганяють жінон і дітеіі: ту ніч, де світив він недаром огнем непонірних ідей.

Він бачить ... нрізь смутні нолони, ян брат он стріляв в царя, ян хиляться, падають трони,

нрізь ночі собори горять ...

Проміння 3 облпччя не СХОДИТЬ, і думи за думами мчать ...

Од півдня, од заходу й сходу: Денінін, Пет.ТІюра, Нолчаli. .. І зором він далі ПО.lІОНИТЬ, і хоче всю землю обнять. А мимо проходять нолони і СУРМІІ погребно гримлять ... Там постріли, хмари і дзеньніт ... Денікін, Петлюра, Нолчак ... А хлопчина пальці синенькі

вчепились в пальто Ілліча.

Проходнть сумні батальйони, між ними Домбровсьний, Варлен ... І каже їм Ленін промову, і слуха хлопчисько мале ...

І каже їм JleHiH промову: «Вперед, за НОМУНУ, вперед! Хай кожен ударами нрові живого за серце бере,

хай І\ожен йому нагадає на варті, в роботі, у сні,

що треба од краю до l\раю І\омуни світити огні!» Хай І\Ожен живе, ЯІ{ в поході, чекає і КJІиче ЇЇ, бо вже і на заході й сході нові наростають бої!

І каже з таною JJюбоп'ю маненьному хлопчику він:

«Холодні ці ночі зимові, спочити вже треба тобі. А завтра тн людям рознажеm, хап швидше вперед ВОНИ йдуть, бо наша, навіки вже наша І\омуни осяяна путь».

Під місяцем грає дорога, на площі Червоній зима ...

І хлопчин стоїть, і нікого, навколо нікого нема ...

Нікого, нікого немає ... І хилиться хлопчик на сніг, лежить він і сонно БJf.aгає:

Я ХОЧУ до тебе, Ілліч ...

Прийди, поможи м'ні, баю не, щоб я розказати зумів, як хлопчику снилась І\омуна,

як Леніна знов він зустрів! ..

1924-1957

ТРАУРНИЙ МАРШ Сьогодні не з нами наш Вождь, наш ІЛJlіч, і йдем ми самі по дорозі. Але, як і завжди, лунає наш l\ЛПЧ і ворог, як завжди, в тривозі. Далека нам путь, але ми не одні: нам світять його заповіти на полі, в заводі, у шахті на дні ...

Комуни ми зоряні діти! На жовтому Сході народи встають, скидають ярмо капіталу;

на чорному Півдні гарматами б'ють, на чорному Півдні повстали ... Хвилюйся, робочих голів океан, ми Леніна пам'ять лелієм. Лунайте ж, оркестри, грими, барабан, бо крок наш і дух наш міцніє! Ми дня не забудем (нежданий тан:иЙ ... ), товаришу, брате наш милиШ Ридали робочі, гармати, гудки, коли ми Вождя хоронили ...

На наших знаменах був траурний клич: «Ми ленінці завжди й однині!» Лежав в гімнастьорці вже мертвий lJlJIіч, але, як жпвий, в домовині ... Ви чуєте, друзі: клекоче, гуде на Заході, в панському стані ... Туди наші думи. Ми терПI!М і ЖДОМ, коли там робочий повстане.

Обернемо землю в Комуну, в Едем. СвіТІІ ж нам, червопиil: мая.че! Ми в нраil: елеКТрП'lІІIІЙ ненrшшlO і;\еJlf, вперед на століття ми бачим ... Нам зорі на чола поклали печать, і зорі нам світять в дорогу.

А там у пилу на дорозі лежать руїни розбитого БОГf\. Так будьмо ж єдині! Ми - квіти життя. Ми всі од стаНІЩ і од плуга. Сьогодні шануєм ми пам'ять Вождя, Вождя, і товариша, й друга.

1924-1957

.. ,. * Цвіте садок. І дітвора в алеях обручі ганяє. А я один. Сумна пора. Не видно їй ні дна, ні І{раю. Співають птиці в глибині, вона така спокійна, синя! І плакать хочеться мені, немов ображеній дитині.

Душа німа. Немає сліз. Подібне іноді буває, коли увечері в селі

хтось на гармонії заграв.

Вже не піду в колони я слова і рухи жадно ПИТІІ.

Нехай другим шумить життя, кричать авто, дзвенять копита.

Співають птиці в глибині. Моя ж душа уже в ночі вел. Далекі дні, щасливі дні, коли в Артьомівці я вчився. Червонця шапка на мені і траур куртки шкіряної.

Далекі дні, щасливі дні, про вас я думаю з журбою.

О, скільки дум, пісень-огнів! Життя, як море,- по коліна. І там я дівчину зустрів, вона тепер моя дружина.

Ії люблю, немов весну, мов золотий далекий південь.

Продав я иуртну шкіряну, червонця шапку загубив десь.

А небо синє і ясне ... І вже не чуть: «Якого полку?» Дружина кинула мене, :вона уже не комсомолка.

ЯR серце б'є! Чи біль, чп бред ... Чи цл журба ШІШ од утоми ... Нехай відомий л поет, але собі л невідомий. Співають птиці в глибині, вона TaRa спокійно-синл! І плю{ать хочетьсл мені, немов ображеній дитині.

192.5

з ЦИКЛУ «БІЛОРУСЬ»

1 Стою, і марю, і дивлюсл. І рветьсл 3 грудей зорний спів. Я між лісами Білорусі, л між болотлних огнів. Холоне синь. Зорл над гаєм, не одцвіте вона ніЛІС

І дерева в снігу хитає веселий вітер - «Молоднлю>. Стою й нілк не надивлюсл. ~' вітрі лине снігу сміх ... Це ж л в білявій Білорусі 3 ланів повстання голубих.

2 У Мінсьну ми. І рух, і нроюr. Очей і зорі, і мечі. Вгорі годинник ЯСНООЮІЇr, немов у ХаРІ\оnі вночі. Летить авто все швндше іі ШВllдше, од руху СОЛОДІШ В груді. О сніг, о радісні обличчя! МИ - молоді, ми - молоді!

Ще одгора на неБОІ\раї, де промінь дня останній ЗНІІ", а вже з-за мурів виглядас

ЗОЛОТОРОГІІЙ молодше Співаю я у юнім русі під шум осніжених га ЇВ.

Під синім небом Бі:rорусі я рідну дівчину зустрів.

Ранкова даль і днів БУРУfТП.

О І\аре золото ()чсіt~! оо І нроn вином ОГНІШНОРУННТlМ по жилах СОЛОД1\О тече.

До серця тисну з теплим f)OI!PM я пальці радісні твої.

Завод. Окраїна і поле, а вдалині гаї, гаї.

Життя моє на зорі ЛТlпе і повертається з-за хмар.

Прийшов до тебе з УІ,раїни смуглявий ніжний І\омунар.

У полі МП. Ідем у далі. Немов весеЛ1\Н, сніжна путь, і на ЩОІ\ах мосї Налі сніЖИНІ\И тануть і цвітуть.

Над шум.тШВПМ і раидуашпм Сож('м за;нуршшсь Полісся гаї. В небі хмари, як огненні рожі, як розірвані думи мої.

Вже пройшли революції рою!. Я в минуле з любов'ю ДJlВЛЮСЬ. О моя Білоруеь снньоока, о моя ЗОJІОта Білорусь! І себе од ланів, oJ( хатини одірвати не можу ніяк. Я тебе па степах 'України не забуду, І\охана моя. Хаіі були МІІ обідрані, голі, а тепер уже сталось ле те.

Буду згадуватr. вітер у llОлі і волосся твое золоте.

Буду згадувать сосеп заГОНІІ, таємниці боліт і озер. О моя Білорусь яснодзвонна, спньоока моя БРСР!

Білорусі вітер віс. І летить, шумить авто. Підійми, кохана, вії, не побачпть нас ніхто. 3адпюшася Марія в неба синю сонну га ть. ТіЛЬJНІ ЩОЮІ червоніютт> та сніжинr;п мерехтять.

Вже іі село. Сумні ШIРJ,атш. Стіни снігом занесло. Ой село моє кохане, деревлянеє село! Вийшли ми. І сніг, і вечір. Шелестять якісь сдова.

ВіД;J;аються МIIJІі плечі, тане-в'яне голова.

Вітер щоки нам лоскоче, напливає, лине тьма.

Зорі губи

- в зорі, очі - в очі, - в губи, нас нема.

1925

КОJГИСІЮВА Люлі, ой, люлі, дитинко моя! В темнім минулім таким був і я. Слухав, як вітер шумить і трава, маму

мамунею я називав.

Люлі, ой, люлі, маленький синок! Місяць поникшrїІ заглянув в вікно. Місяць кладе на панелі печать ... Тільки сюрчки та сирени крпчать. Зараз весна, о ДИТИННО моя, в місті ж тобі не почуть солов'я, в нім тільни брук і ліхтарний огонь. Я і люблю й ПРОНЛIlнаю його. Може, тому і пече цим OГHe~I, що зацвіли ясени над Дінцем, що не почую, дитинно моя,

що не побачу Їх більше і я. Люлі, ой, люлі, маленьний синок, місяць до тебе всміхнувсь у вінно ... ТИ ще не знаєш ні бур, ні ідей. Місяць на ліжно намисто нладе, місяць кладе на ПОДУШКУ печать ... Сяє над ліжком портрет Ілліча ...

Буде у вас, мої РУЧКJI MaJJi, не ва стіні, а у серці Ілліч. Місяць 8а хмари сховавсн давно ...

Спи ж, мій маленький, слухнннпіі СИНОІ\!

1925

НЕОНЛАСИJ1iАМ Співайте про царів, вино і наВЗИRаї, по затишних КУТІ\ах ховайтесь од життн і пічкурів ловіть ... Вас кожний рух лякас

від ТО1'О, щО пішло в грозі у небуттн. Ми йшлп в крові й сльозах на огненні дороги ...

Там ешелонів дзвін, розстріли, мури, жах ...

Співаєте ж ви так, мов не було нічого і влада не у нас в порепаних руках.

Чужі длн вас гудки, Ішммольці, піонери, й не в силі ви піти життю наперекір ... 3астиг ваш мертвий зір у мармурі Венери, вам сниться меРТВИЇІ Рим залізннїІ той Вампір. ЩО ж ... Марте про Париж і Грецію вивчайте, дивіться на життн І<різь килпм і трюмо

та рибочку ловіть ... Але назавжди знайте, що потнгти назад себе мп не дамо! Співайте в тишині про лебедині зграї, про котиків з верби і про Чумацьку Путь ... До нас мільйони йдуть, вони не те співають і хочуть не про те із наших вуст почуть.

Чудні нам почуття бунтарства і одчаю, ІНІ здатні шпн

::JiTxaTb

і марить у півсні ...

Адо іЮIТТЯ ІН) еоп ... ВОПО не СІШЯІШil чаю. Ви мертві вже давно, ІНі вже давно в труні.

ПогреБНIІЇI JІІІпе дзвін ... пад вами все тумани й вечірньої зорі останнііі: хмnрний брI.'Д ...

О привиди ЖІІТТЯ! .. Доводі вже оманн! Не по дорозі нам, бо ми йдемо вперед! В оБJIIIЧЧЯ дим і гул ... Н:ругом заJJізні реви ... Нема І-\Ордонів пам! .. О серце, ще вогню! Вам не любити ТаІ{ Україну ВІІшневу, НІ, любнм МИ її, що іішли пп смерть за ню.

Вкраїно! .. І\віто мііі! .. Ти JI нас, JШ КРИК, як рана! .. О, сиіш,ют снд іще ТJlОЯ сумна земля! ТИ, ни і мп, Jlперед! .. в Номунн даль пахану! .. Вся R дп мі димарів ::Jамурзнна моя! Ми МОЛО;:J;і, мп п'вм СОДОДІ'У щастя чашу, що вирвали із РУІ\ нерідпих, навісних, що гнали нас на смерТІ, за мертве, за не наше,

що мордували нас під ваш глузливий сміх! Ми МD.'юді, ясні, наш голос новно грав, не наздогнати нас,- ми - родичі вітрам! Лишились вам УДЮТ та мріЇІ осінні зграї ... Не по дорозі нам, не по дорозі нам. Для нас гаї шумлять, з піснями йдуть діJlчата, і трактор золотий у полі ріже путь. Ви ж одспівалп все, нам нічого співати, і н гулі цьому вас не видно і не чуть.

Так. Не зійшлися ми. Життя для вас не стане ОДКl1НУJIО воно ваш непотрібний бред. Несем ми дію Сl\різь, співці труда-титана, не по дорозі нам, бо МП йдемо вперед.

1926-19J7

ДНІПРЕЛЬСТАН Цвіте червона Уираїна. Де хвиля в берег б'є дзвіниа, там, де Дніпро гримить і ШlНе, уже поставила турбіни міцна робочого руиа. Пороги, вежі, мури, бра?ш ... і от над шумами ріии СПОl\ійні велетні-динамо, де золотими двигунами

біжать за Сl\ЛОМ маХОВIlJШ.

НО.'lіс і кроків біганина ... Хто дав розгін? Яниіі титан? Могутнім струмом УБраїну непереможно і невпинно

педе в КОМУНУ Дніпрельстан. І день, і дим, і даль, іримп, бадьорий НРОІ\, бадьорий спів ... Шумлять міста ... А десь пад llllМН у небі арнаМll леГЮІМН цвіте мерt'ilШВО мостів. Оl

Немов пожар на неБОRраї, ОД нього в барвах далина, то безнастанно і без краю Вl\раїна з ;:\ом('н насилає моря огненні чавуна.

Кому фантазія і сни ці

потоці марень і горіш,:! ..

Неначе струни, заліЗНl1ці у блиску райдужному l\риці

біжать у мрійну далечінь. О, багряніііте, хмар овали! В рунах у нас СТIІХії гать. Гудуть дроти над нолем чалим, і там, де банди панували, електрапотяги летять.

Вагони рвуть повітря груди, через мости й ланами мчать.

А за вікном щасливі люди про те, що є, і те, що буде, поміж собою гомонять. у місті синьою юрбою робі ТНИЮІ на працю йдуть. Кричать гудки, мов сурми бою, і трактор владною ходою у полі чорну ріже путь.

Там, де саша привітно лине в село долиною з гори,

звучить із вінон піаніно, і у садку за синім тином

вссеJШЇІ гомін дітвори.

Не марно ЙШЛИ мп до загпну, несли н ПО,ТІЛ пожежі гнін ...

Цвітуть веселкою ХВИЛIlНН, й старий Славута з Україин країну радості зробив.

Сумна l\Оса і зір чудовпй :комусь ПРИСНИЛИСЯ давно

...

Вишневі губи, чорні бровн, пісні дівочі вечорові і шум анації в вікно ...

Прощальний шум ... хіба забуде ... Горить під місяцем мій штик, і патронташ хрестом на груди ...

А за Дінцем в погонах люди, і зброї дзвін, і плач, і :крик ... Не марно ЙШЛИ ми до загину на крик розпачливий «війна!». Немов у лузі та наЛIlна, колись печальна Україна, тепер весела сторона.

Бушують юрбами майдани, ясна для кожного мета.

І певниїI крок ГРИМІІТЬ і тане. Міста, міста! Стрункі тптаНІІ побіди зброя золота!

Готові всі завжди до бою. Лиш гасло здійметься ясне, земля застогне під ходою, і даль грозою світовою непереможно спалахне.

ЯJ.;і ясні навколо лиця! То синьоБJІУЗНlШИ пройшли ...

Іх руки в даль, неначе птиці, вони підвашІНИ із криці

під мур республік підвели. у вишині плакатів КJІИчі. В майбутнє путь! В майбутиє путь! Трамваїв дзвін, гудки, оБJIИЧЧЯ ... А ніччю ЮІуби робітничі роями шумними гудуть.

Ми форт міцний зробили з краю: на мурі мур, на гаті гать ...

Прожектор небо розсікає, і золоті аерозграї в його промінні мерехтять.

Жаданий день не за горою, КОJIИ повстань ударить ТО1\.

Ідуть ПОЛЮІ, і дзвонить зброя, команда з рою і до рою

рядів хита ритмічний НРО1\.

Ідуть полки. Наказ: «На чати!». В майбутнє путь, в майбутнє путь! 3а НИМН таню! і гармати, неначе велетні горбаті, рядами грізними повзуть.

А небо - ТI1ХС і беЗМОllне, на ранон - зоряні гаї. Ідуть ПОJ1IШ, іі поля баНОВІІН за НIlМИ шумом ні;ЮJПl\I, П()і!ШIМ

хатають нучері свої.

1\оманда рве поспулі гони, ритмічно ЦОI\аЮТЬ ШТИІШ.

На сході полум'я червоне ... І на озброєні кордони тривожно зорять вороги.

Ідуть полки, нема Їм краю, од них у даль про слалась тінь.

А Дніпрельстап горить і грає, він рай земний зробив із н:раю ДЛЯ щастя інших ПОІ{олінь.

Шумить Дніпро ... Керують люди, двигтіння сил, глухе, сліпе.

Машини дмуть могутні груди ... СРСР дала це чудо безсмертна воля ВКП.

в росі Тарасова могила, навколо

І{РИЦЯ і чавун ...

Спокійно спи, поете милий, вже простягли над світом І{рила

міцні республіни комун.

в бетони й сталь наш ирай занутий, нам не страшний ворожий стан.

Минуло «Бути чи не бути?». Над синню буйного Славути про це вирує Дніпрельстан.

1926

.. * .. Падають спіжиш-,:н лагідно і млисто на моє оБШ1ЧЧЯ, нп слідп мої. І уже здається, ніби я не в місті, а Нtlю<оло мене все гаї, гаї.

Що це? Може, сниться? Десь дзвенять трамваї ... ІЦо це? Може, СПИТЬСЯ? Десь авто загув ... Ні, це тіЛЬІШ вітер дерева хитає, та сліди ГШlбокі ззаду на снігу. Де ж мій сон, де ДіїІсиість? В чоло чорні віти, поміж НИМІІ сонця на стволах печать ...

... Шум

юрби навколо, паче в лісі вітер,

на паНСJlі КРОКlI радіспо звучать.

я іду до Ішубу. Над столом червоним «ІЦо зробив?» - СПIlтають очі Ілліча. 1 скажу йому я, що ходжу в раііШІИЛУ, що до нього тіЛЬJШ мої ДУМIl мчать.

у сміхнуться очі. Й слухати я стану, що до нас говорпть у листі ЦК І здається, чоло ... моє чоло гладить ніжна і прозора Леніна рука.

1927

І\ОМСОl\ЮЛЕЦЬ Ба.лада

... БіЙ

одлунав ... іl{овто-сині знамена

затріпотіли на станції знов ...

І до юрбп полонених сам нурінний підійшов ... Аж ДО ніс тон пропінає очима ...

Хлопці стоять перед ним, ЯН: мерці ... П'яно хитається смерть перед ними, холодно блима наган у руці ...

є номсомольці між вамп/ .. Я знаюІ ..

І\ОЖІІОГО нулі чеІ~аG псчать/ .. -

... Стиснуто

губи в останнім одчаї,

всі полонені мовчать ...

- Всі ж ви тані, ян і я, чорнобриві/ .. ЖаЛІЩ розстрілювать всіх/ Гляньте навноло ... і сопце, і НІІВИ ... Відповідь - сміх .. . - Ну, ТаІ{ пощади не буде піному/ .. Вас не згадає замучений HpaЇl/ .. Вийшов один ... і сназав І\урінному: -

номсомолець! ... СтріляЙ/ ..

1927

6.7

* ...

Коли потяг у даль загуркоче, пригадаються знову мені

дзвін гітари у місячні ночі, поцілунки й жоржини сумні ...

Шум акацій ... ПосьолOl{ і гони ... Ми на гору йдемо через гать ... А внизу пролітають вагони, і колеса у тьмі цокотять ... Той садок, і закохані зори, і огні з-під опущених вій, од проміння і тіней узори на дорозі й на шалі твоїй ...

Твої губи - розтулена рана .. . Ми хотіли й не знали - чого .. . Од кохання безвольна і п'яна, ти тулилась до серця мого

...

Ой, ви, ночі Донеччини сині, і розлука, і сльози вночі ... Як у небі ключі журавлині, одинокі й печальні :ключі ...

Пам'ятаю: тривожні оселі, темні вежі на фоні заграв ... Там з тобою у сірій шинелі біля верб я востаннє стояв. Я казав, що вернусь безумовно, хоч і ворог - на нашій путі ... Патронташ міїІ патронами повний, тихі очі твої золоті ...

Дні пройшли ... Одлетіла тривога ... Лиш любов, як у серці багнет ... Ти давно вже дружина другого, я ж - відомий вкраїнський поет. Наче сон ... Я прийшов із туману і промінням своїм засіяв ...

Та на тебе, чужу і кохану, я і славу б спою проміllЯН. я б забув і образу, і сльози ... ТіЛЬКlI б знову іти ЧСрl'з гать, тіЛЬЮІ б слухать твій голос - і твої коси сумні цілувать ...

KOcn,

Ночі ті, та гітара й ЖОР,I,ітп, може, сняться тепер і тобі ...

Сині очі в моєї друаШIllI, а у тебе були голубі.

1927-1957

СОНЕТ Люблю тебе, доба переходова, за смутнпй ВИД, за зломи, за огні

за рух юрби і за огненне слово, за владне «TaI~» і непокірне «ні»

...

Але і край Прийдешнього чудовиіі, де б я не був, все видиться мені ...

Про це веду я з зорями розмови, коли все спить в вечірній далині.

6!'1

Жпття моє! Тобі мій дар любові, це ж ТІІ цвітеш у Евітці, D Rомашні ... Н'оли умру, чи доведеТЬСIl знову в твій океан улитися мені?. О даль моя! О горизонтів зови в вечірній час СОЛОДН:ОЇ розмови! ..

1927

'у МІСТІ Тане день на серці пеЛЮСТRами. Шум осінній, дзвоне золотиШ Вже не давить груди мені камінь, я дійшов, долинув до мети. я забув, яка вже синь над гаєм, що цвіте і пахне в тім гаю.

І чим дужче місто ПРОRлппаю, ТІІМ сильніше я ііого люблю.

Журавлів вгорі прощальні зграї, а в лице

авто і трамів дим.

Без мети по вулицях БЛУRаю, без вина п'янію од юрби. Всі шляхи до тебе, юна еро, ян забуть огонь твого лиця?! Ці шляхи - І\оммольці, піонери, ці ш.'JЯХИ - поема без нінця.

«Не ХО,],Н,- І,аЗRла мені мати, прийде день і кари іі каяття» ...

Де ж він, ТОЇІ, щО може одрубати, одірвать поета од життя?

я ходжу щасливий од тривоги.

:Мп - гроза і тронів, і І\ОРОН, МИ - частина РУХУ світового, я - НОМУШІ ЮНИЙ електрон. Ой, НОЛІІСЬ на громп ПереІЮПУ ЇІшли ПОЛlНІ на огненних путях,

а тенер ларкаМІІ ЇІ цероБІЮПОМ МИ нове будуємо життя. Перейдем ІЮРДОНИ, межі ЇІ грані, завоюєм те, що буде там ... О моя поезія повстання, золота поезія Труда!

1927

оо

* *

Білі акації будуть цвісти в місячні ночі жагучі, промінь морями заллє ЗОЛОТИЙ річку, і верби, і кручі ...

ї1

Будем ітп ми з тобою тоді в ніжному вітрі до рання,

вип'ю я очі твої мо;rюді, повні туману кохання ...

Солодко плачуть в садах со.тюв'ї, так, як і завжди, незмінно ...

В тебе і губи, і брови твої, ЯН: у моєї Вкраїни ...

Ось вона йде у вінку, як весна ... Стиснулось серце до крику ... В ньому злилися і ти, і вона в образ єдиний навіки.

1927

* * * Тебе любив, як вітер небо, в огні сумнівів і образ. Нащо ж закохану із себе ти удавапа кожний раз?. Тебе JIIобив, НІ{ вітер рожу, в солодкій тузі, у журбі ... Але нещирості не можу

простити навіть і тобі.

і2

Ти не любила ... Час останній ... Який же біль, який же більІ .. Та за ілюзію кохання ІІавіки вдячний я тобі.

1927

'" * • Пам'ятаю, вишні доспівали, наливались сонцем у саду.

На прощання ти мені ~казала: «Де б не був, а я тебе знайду ... » І у тьмі од муки, од утоми, .це розстріли і любов до дна, часто бачив профіль твій знайомні 11 на фоні жовтого вікна.

Тільки сниться orHeHHe минуле ... І не 8наю, чому я живий ... Чому злився зорудійним гулом голос свіжий і наївний твій?1 І сьогодні вишні доспівають у саду од сонця і тепла.

Як і завжди, я тебе шукаю, та мене ти й досі не зиаЙшла.

1928

іЗ

МАРІЯ Зеленіють жита, і любов одцвіта, і волошки у полі синіють.

Од дихання мого ТИХИЙ мак обліта, ніби ім'я печальне - Марія ... Ми з тобою одні. Мп у полі одні. Ти стоїш перед мсне, як вечір. Я ДИВЛЮСЬ па заПЛаІ{ані очі твої, на покірно наХІІлені плечі ... в небі хмари біжать ...

може, буде гроза?! Зацвілп ·блискавиці над гаєм ... Я не можу сказать, я боюсь роз казать, що тебе я уже покидаю ... ЩО

Я можу ?

...

ска.жи

...

Мої дні, мов хрести, я не мав і нічого ВС маю. Тн стоїш і мовчиш ... тільки вітер тремтить, на плечі твоїм шаль підіймає ...

Зеленіють ЖlІта, і любов одцвіта, і волошки у полі синіють.

Од ДІІхання мого ТІІХИЙ мак обліта, ніби ім'я печальне - Марія.

1928

.. '" .. Скільки днів пролетіло над нами! Серце тугою темною б'є ... Я дививсь у вікно з нозакаМJI в соромливе облпччя твоє.

ЯІ\ любив твоїх пліч я овалп! Пам'ятаєш - ярок ... сіножать ... А НОЛИ мп на фронт ВІІЇЖДЖRЛИ, ти не впіішла мене проводжать.

Ой, гули над сумними ланами невблаганні удари гармат! СкілЬІШ днів пролетіло над нами, нам тепер не вернутись назад.

в твоїм серці нічого немає, тн давно одружилась з другим.

Я ж волосся твоє пам'ятаю, ШУМІІ ЛІІСТЯ пад ганком твоїм.

я пічого уже не бажаю. Тільки СПОМІІнів встануть рої, ян чужі мені очі засяють, так похожі на очі твої. Це ж твоє наді мною усюди нахилялось обличчя ясне ... Я ніІ\ОЛИ тебе не забуду, хоч давно ТІІ забула мене.

1928

...

Небо хмарне, вогке, наче з вати, у дощовій завісі село ...

Як бадьоро мені заспівати, щоб це щиро було? .. Так обридли заплакані рими, гей ви, гони, гаїl Щоб пісні мої стали новими, як налагодить струни мої? ..

Сонні верби ... привітна розмова ... Синій місяць у дзеркалі вод ... Там гудки заливаються знову і лунає завод.

На знайомую стежку до тину я не гляну тепер і на мить ...

Там під вітром печальна шипшиаа про минуле на сонці ШУ?'lИть ...

Хай шумить ... я вже суму ае хочу. Кинув серце я нашій меті. В мене карі, задумааі очі і зіниці у них золоті.

в полі вітер регоче і лине. Більше, пісне моя, не ридай. Україно моя, Україно,

революції зоряниЙ крайl 1928

і6

МИТЬ Одлітай, ОМаІЦI гать. Я живу - для мене мить. Хочу кожного обнять, хочу кожного любить. Ми в порожньому гаю, повні золота стежки.

Окриляє юнь мою дотик !'шлої руки.

Вітер ... трави в тумапі ...

Та мені на них не жаль. Бо в лице, немов у сні, б'є твоя пахуча шаль.

Що таке ... В тумані гаіі. і не видно стало трав ...

Тепло глянула: «Прощай ... » Я ж нічого не сказав. На заплаканій землі я давно до всього звик.

Десь у небі жураВJIів одліта покірний крик.

1928

* * * Шумне місто снажено вирує, я іду повз будинок «Вістей» і в вікні, де редактор працює, вже не бачу блакитних очей. Був Еллан ... А тепер немає, і без нього я думи сную. Як і він, я не все проспіваю

про Номуну незнану мою. Сніг ляга на вечірні панелі ... Перед мене могила чи мур?! Знаю, прийдуть нові менестрелі, тисячі невідомих СОСІОр. Залунають на спів їх.дзвінко довго плеСЮІ закоханих рук

...

І впаду я, самотня сніжиНІШ, на холодний, наїжджепий брук.

Десь годинник прощальна затіньна ... Упаду ... і не жалко, що мла ...

Я хотів би, щоб тая сніжинка п'ятикутна сніжинка була ...

1928

• * • Це було на острові Цеіілоні, де цвітуть веселкою гаї. Цілував вузькі мої долоні ватажOl{ із племені Аї.

Обережно брав меве за груди, заЛІІвався з радості плачем ...

І тремтілп стріли у отруті за ііого паХІІлеНІІМ плечем ... А КОЛІІ па сходп пароплава

я зіїШlЛа ... О море, о любовІ .. Як ііого пе КЛІшала, не звала, ватажок за мною не пішов.

Це було па острові ЦеІЇдоні, де цвітуть весешюю гаї. Не цілує вже мої долоні

ватажок із племені Аї.

1928 ОСІНЬ ЧОРНІІІЇ ворон СІІДІІТЬ на могилі, де ДО міста наїжджена путь. Обтруспли вже яблуні білі і картоплю із поля везуть. Жовте листя, оголені віти, синіІЇ ХОЛОД іде з вишини ...

По капуснпках біГRЮТf, діти і солодкі їдять качани.

Там, де верби, тини і тополі, по ночах замерзає вода,

і так сумно в холодному полі

телефонні гудуть провода. Скоро зійдуться хмари у Сllиі, дощ поллє на поля золоті,

й буде гарно у ночі осінні кукурудзу пекти на плиті.

1928

МАТИ Вже засохла ворожая кров там, де вітер над рейками віє,

відкіля Я до міста прийшов оспівати :Комун індустрію.

Де вагонів багряна змія, край села, із низенької хати вийде мати смуглява моя -

буде сина свого виглядати ... Буде ждать - вся покора й печаль ... Над чавункою хмарами - зграї ... Пролітають вагони у даль, та мене в тих вагонах немає.

Наплива на зіниці туман ... Мамо, мамоІ .. Не плач, не требаІ .. Твій Володька, :Комуни боян, не забув Донеччини неба.

Зацвітуть Україна і Русь після днів світової побіди, і тоді л додому вернусь у крейдянім кар'єрі робити. Буде так, як хотіла ти. Тільки зараз не I\ЛИЧ ... Не можу ... Кида час червоні цвіти в мою душу, на промінь похожу ...

Як далеко до яблунь, озер ... До дівчат, що вміють любити! Друга мати у мене тепер -

революціЯ

...

всього

...

СВІту.

(1927)

САД ШУМИТЬ Знову ти?! О люба, чи не сон це? .. Як І\Олиеь, до тебе я прийшов. 30ЛОТНМИ літерами сонце на панелі пише про любой ... Ми іідемо, і шумною юрбою заливаG серце, наче спів ...

Над тобою, ніжною тобою, наче Крllла білих лебедів ...

Ні, це сон, це сон ... Тебе немає. ТіЛЬІШ біль самотній і тершшiJ: ... Синій вечір тоскно догорає,

заЛІІває нров'ю віТРНЮI ...

За тинами цокають КОПІІта, аавмирають гдухо на мосту.

Сад шумить ...

Вікно моє розкрите ... Пахнуть медом яблуні в цвіту. Десь далеко відБЛИСЮІ червоні, мов огні на тихому льоду.

Взяв лице в холодні я долоні, і дившось, і СJlухаю, і Щ::J:У ...

:Мов КРИЛОМ, майнуло наді мною, і здалось, ПfJlIмарилось мені, наче ти печадьною ходою

десь проіішла у білому вбранні.

Сіє зорі неба СШІЄ сито, тихо ллється споминів вода ...

Сад шумить ... Вікно моє розкрпте ... І в кімнату місяць загляда.

1928

* * * ДаJlеке місто повітове, і карусель, і степ, і СНИ.

ЧИ ти згадаєш чорні бропп і зір його ЯСНИЙ-ЯСНИЙ ...

в даленім місті повітовім? ..

Ти пам'ятаєш, над багнетом СХIIЛIIВIlШ чоло, він стояв?.

його шинель, І,РІІні штиб,чстп, а в небі шум і нрпки гав ...

Тн пам'ятаєш, на;\ багнсто:ч?. ШУl\lНТЬ ТОПОJІЯ білн ГНIIl-іУ. Ніхто ще зга;цш не зборов. Далекі травн, хмарн, РiJшт, його заПІІСІШ, в ШІХ ;,нобов ... Тп пам'ятаєш, біля гаш;у? ..

О, ЯН ДПВІШСЯ яні слова тобі Наївннй час ... його ІШР3IlНJ-\а О, як ДПВІІВСЯ

nін nоетапнє, Ішза!)! сухе прощання, і вокзал. він востаннє!

його слова, ііого пісні, де тьма, розстріШІ іі ошслопп ... і образ твій на;\ ІІ!Ш у спі, як на щоці сльоза солона

в Р03ЛУl\ІІ час ... СJІЬОЗCl по піЙ.

І тоне згаДІ,а, нібп дзпіп ... Зустрілись вп, о час IIсчаJІЬІШЙ. Нащо побаЧIlВ в тебе віп

на шшьці перстень обручальний?1 І тоне згадна, ніби дзвін ... Хіба НОШІ забуду я, ю, ШІанав він, мій чорпобровий, ЛІ, віп на станції СТОЛ в в далеІ\ім місті нолітонім? ..

Хіба ноли забуду Н? ..

Ніхто ще згаДІШ не зборов. Вона, ш{ смерть, нема Їй нраю ... Моя душа - на нрин, на нров, у тузі Дантовііі nонав ... А РОНИ !ідуть ... і все минав ...

Та не мина моя любов.

1928

.. * .. Уже не сню я про бої, про погляди імлисті.

Життя зривав дні мої, неначе вітер листя.

Ходжу і марю. 3БJІід і вщух. а дум осінні зграї! Jlюблю юрби я шум і рух, у нім япотопаю. Все усміхаюсь я огням, вони, ЯН зорі-мрії ... 3давться, Я чужим життям живу і пломенію.

я у небеснім молоці, я в вітрі молодому,

я - снрізь, я в дівчині оцій, я в візникові цьому.

"Утс в осіІІПЬОМУ цвіту В са;\ах траВI\ нплшшr,

і люди з ТСІ\aJ\Ш ідуть все мимо, мимо, мимо

.. о

Іде, плине юрби змія без ліку і без краю ... Між НИХ і дівчина моя, яної я не знаю.

о сонцеІ .. Я в твоїм меду над lIIУНОЮ, над брудом. Нехай і СУМ,- а я іду і усміхаюсь людям.

1928

ЛІГ НА ВЕРЕИ ОГОНЬ ЯНТАРЯ СиніЇІ вітер, посадиа, село. Я чеиаю чогось, я ПРИТПХ ... Наче серце моє розцвіло і промінням під ноги лягло

у хитанні дерев золотих.

Я чекаю чогось, я притах ...

РОЗЛІІвається синяви муть, ліг на верби огонь янтаря. Десь дівчата з роботи і;:rуть, в небі пісня стоїть, ІШ зоря ... РОЗЛIlвається СИНЯВІІ муть. Десь дівчата з роботи ідуть.

І так ТИХО, так СОННО н:ругом. ТіJІМЩ llіош за серцо б('1)0 ... ~Зпов Jrпце Д011О['0 за віюІОМ у 11 РОЩ<іJlЬ1ІОМУ шумі бере:J ... Там СШІе.;шся і ІШ1JШ, і Шt).'lОМ ...

І так СОННО, TaI~ ТІІХО КРУГОМ. я по стежці знаіі:омій іду ... О чеІ,arшя і спомпнів яд ... У вечірнім ЛПІІІІСвім саду л по стежці знаііомііі: i;~y.

Сад ШУllIІ!ТЬ, оїІ ШУl\IIІТЬ мені сад ... Не вернутись ніRОЛИ назад. Дпі ідуть, пролітають літа, стануть СІШІІМП брови мої ...

Одлетять у далеRі краї, наче ІШЗІ,а мол золота,

недоспівані співп мої ...

Одшумлять, ЯR У осінь гаї. Прпгадаю посаДІ\У, село, тумаШІ і між вербамп сміх ... Перші промені співів моїх в час, ш, серце М06 розцвіло ...

У ХІІтанпі дерев ЗОЛОТІ1Х перші промені співів моїх.

Тишина у RiMHaTi моїіі. Я ДИВЛЮСЬ з-иід опущених вій, ю;: цвіте ва віЮIОМ даЛІІна.

у німнаті моїіі ТІІшпна ... І душа - ЯІ\ став он золотиїІ, тіЛЬІШ СПОМІІнів хвилі по ній ...

1928

НРИВОРІШЖП Поле та поле, та вітер, вітер, НІ, плач дітвори ...

Іноді горн 1\парциту і ОДПНО1\і І\ОПРІІ.

Лунамн впбухи дальні РВУТЬСЯ, мов ВПГУІШ злі. ЛИНУТЬ глибоні І\опальні 'в серце залізне землі.

Серце тремтить і зітхав Д3ВОlraми 1\айла і плит,

в НЬОМУ продолт,ні бf'зт,ра ї рве без жалю динаміт .

.n пне У тьмі неозорій праці напружена ПУТЬ,

ЛaJ\ШОЧІ\И Вольфа, ЯК зорі, там під землею цвітуть.

ЧУЄШ, свпстять І<ОПОГОПИ ДТШ:О і радо в ім.чу, IUr Т\.'Ііті. 3 ру:юю вагоют

мчать б(>з 1\інця ПО стволу ... Залпами впбухи дальні, і в неозорій імлі линуть нестрпмні І\опальпі в серце залізне землі.

1928

8і

ЧОРНІ ТРОЯНДИ ОД РОЗП'ЯТИХ на небі долопь вікна

вечірні

в багрянім інеї. :Кидаю на сучасності вогонь чорні троянди

душі моєї.

Серце, свої перебої покинь, туго

не стукай в сироні.

Чорні згортаютьсяпелюстии,

обертаючись на червоні.

Нрізь нестримні полум'я й дим світять літерп в муках ідеї, пеЛЮСТЮІ

Яl" ПОЖОВІ\лі листи,

в них вся повість душі моєї.

Я в огонь цей не марно прийшов, що в обличчя шумить і клеІ\оче. І здається, у мене знов шістнадцятилітні очі.

Сміх мій теПЛИЇІ, дзвінкий, і летять моїх дум лелеки в те село, що за НІІМ вітряии сивіють, як птиці далекі, де дптпнства одн:вітла сіянь,

де немае асфальтів і бруку, де стареНЬІ\а бабуся моя виглядає свого онуиа.

в морі ЗМОРЩОІ\ обличчя ЇЇ, МОН ДОJШ її Т}ШВОіЮІТЬ.

Сто два РОШ! бабусі моїй, і пона вже й ХОДИТЬ не може.

у вінно

вечірня бдаюІТЬ

і двигтіння заводу шашне. А бабуся на діжку дежнть, все чеlШЄ ШІста від мене.

Рідна, дадьня, твоя в мені кров.

Пам'ятаєш той вечір над нами, lЮдИ тн,

ЯК В повстанці я йшов, годувада мене пиріжками і хреСТlша мене,

щоб не згинув в бою, щоб вернувся до тебе крізь ДIJМИ, ідахматую шаш,у

1\1010

ПОШІВада сдьозаМIІ дрібними? Ніч буда від пожеж золота, повна пострілів і ТРПВОГИ, коли зняв Я з шпї хреста, що дала ти мені в дорогу.

Рокп йшли І{різь мороз і вітер, на полях не СТІІхало, гуло

...

Лютували махновці-бандити, коли знов я прпйшов на село.

Тихі сльози, слова, поривання, передать а чп можна їх зміст? Я тобі відповів на питання, що давно вже я комуніст.

І сьогодні, в цей вечір іскристий, не за буть мені слів тих твоїх: «Значить, гарні вони, комуністи, раз пішов мій онучок до них».

Серце б'ється, і

R горлі -

ютеJ,іт,

ryulI НРІІНJШТИН 11 IIJJaЧ і В сміх ...

НІ, н I\1L1JIO бабусі ДflJ1()J;Ш посшraв з гонорарів евоїх.

Туманіє образ бабусі ... J\різь небажані СЛЬОЗIl рясні Я на чорні троmЦIl ДІIDJІЮСН,

ЩО горять У нотужнім вогні.

Хаіі: горять, н палю Їх свідомо, і з ТРОНП;ЩМІІ ЦПl\Ш нехай пропадають сумніви, утома

іі марппх слів пспотріБНІІЇІ ОД<Іай! ІЦоб не знатп ні ЗЛlIднів, ні бруду, щоб запшув МlIІІУЛОГО слід, нам потрібні залізні люди в цю епоху

веЛІШИХ

робіт. Це в повітрі, це з думами бродить. Та пе СІ,ажуть мені, н І\ЛЯ.ВУСІ" що потрібно співать ЛІОН заВО;:J.ІІ і забуть про стареНЬІШХ бабусь. ТПХ бабусь, ЩО ЛІ\ верби ПОХШІі пад ставком

у зажурі німіїІ,

тпх бабусь, ЩО, ІІО серце в могплі, світ вітають повпі!.

РОЗШІПRЛПСЯ вечірні долоні, і! мені в душу у дзвоні пісень замість ЧОРНІІХ трояндп червоні повертає

сьогоднішнііі день.

1931 90

ХАРНШ XalJHiu, ХаРI\іп, де Tllt1r: О():НІ1J1JЛ? П.

Тич'та

ЯІ, гарматп В полі одлупалп і па реЙІ\ах засохла l{РОВ,

я в твої гомін.:mві І\вартаmт почаТІ,івцем С!\І}ТШІВІШ ПРlljUІШОВ .

в перспеІппві ВУЛIlЦЬ безс()ПlШХ ліхтарів ще пе ІшіТПУll інСїт, ЛПШ грпміл!! ностамп ваГОI!lІ,

що з твоїх ВИJiіталп грудей.

Був я БОСІІй і нітнніі, ПБ ЛПЧJJТЬ ТІІМ, щО іішлп па полотна заграв.

І на кОїЮІОМУ І,році оGЛIІЧЧЯ робітнпче твоє відчував.

Я з маХОРЮl БУРИВ «сигщютП», що до нпх ще на фронті ЗRПк. І В ЦІ\ мені впдав штпблетп і мандат на пісні бі.1JЬІТІОllШ,.

ХаРБіЕ, Харнів, па пера багнетп мп З~ІіІІПЛIl В ті сонячні дні,

щоб лупалп па шпальтах газеТIJПХ молоді переможців пісні.

Харків, ХаРІ,ів, і я був солдатом і про тебе пісень ЛНВ огонь, ХОЧ ІЮ міг ще ЯІ' слід псредаТІІ біЛЬШОВІІЦЬІ\ОГО змісту ТВОГО. ()1

У піснях про задимлене небо но одну збllВ Я lIару штпблет.

раз ІІОДІІВПВСЯ па тебо унраїНСЬІШЙ веJПІІ{ПЙ поет.

AJIe

ПОДНВІІВСЯ на тебе дитинно, ТИХИМ зором під нрилами брів.

Над його ГОЛОВОЮ ГОДIШНlШ ЖОВТІІМ оном баїщуже горів.

Цокотіли у тьмі тротуари, люди ІЇШЛІІ, наче тіні, німі ... А поет все стояв і все марив силуетом, РО3Іі:'ЯТІІМ у тьмі. Він стояв, і летів він неначе (ніЖНІІЇІ, ніЖНІІІЇ, ТОІШПЙ сплует ... ). І обличчя твого не побачив унраїнськиїr веЛIIIШЙ поет.

Він крізь ДІІМУ розвіяне клоччя, що летить од заводсьних заграв,

ЛИШ побачив Донеччини очі і очима твоїми назвав. А в тобі не побачив нічого, наче тп провашшся і щез, ХОЧ ДПВIIЛИСЬ уперто на нього

ХТЗ, «(Серп і молот» і ДЕ3.

Іх не бачпть поету не ЛПЧИТЬ в урядовців нервовій юрбі. Не в ДонеЧЧІІНИ тільни обличчя,

а оБШІЧЧЯ твоє і в тобі.

Весь у юrмі, в елеКТРІШИ зливі робітниче лице тн зберіг. Одступають поля полохливі перед ТНСІШМ кварталів твоїх. Не діЄЗ!І цвітуть, не бемолі, то залізо залізо гризе, то в І\ОЛИШНЬОМУ ДIШОl\IУ полі l\орпусаll1П встає хтз. Над верстатамп бризками :крові ісІ{РП І,риці, елеКТРllI\И спів ... і з копнеіієра сходять готові ТРЮ\ТОРП дЛЯ кодгоспнпх ланів.

В цііІ грозі день о;щн за сторіччя, і, як смерть для даJlеКIlХ антант,

в дивні лаВІІ фортець п'ятирічки скоро стапе турбінний гігант.

На твої робіТНІІчі долоні заДшшвся, ЗаІшхаНIІЙ, я.

Бо ГУДУТЬ і в серцях, і в бетоні ЗОJюті заповіТІІ вождя.

Виііду, Rпііду на ріг я і стану, ПО;(НRЛЮСЬ на розгойдану путь,

як залпті асфальтом майдани ліхтарями янтарно цвітуть, ЯК столиця звитяжно :кдекоче

в зодотому змагання огні.

І ДонеЧЧIІНІІ іі ХаРІшва очі в зір Є.:\l1нпіІ ЗЛllJIllСЯ мені. {ІЗ

ХПРІ;:іп, Х[lрніп! Не нрові то нленіт в жrlJlах со,нцr,о іі ра;\іСIІО о\;, ще ні;\ ГРОМН гарматні далеІ,і

н побаЧ!lВ ОUШІЧЧЯ ТВОЄ.

ССГЦС п ребра ГРllМIІТЬ, Яl( У граТIJ ... }ШUJ!-ТО, ш,бн-то н зміг бі,[ьшовrщыIіі твій зміст І1ереДаІll

Rx,

у ря:щах І;оструиаТlIХ своїх! 1931-1Ю7

МАРН НІ{бп ПОШІОЖПТИ любов усіх людей, ту, що була, що G й що потім бу~е, то бу~е піч. l\Jоя

':lIобон, як ;lСН}"

пе зшнот}, ще ч~'ття ншого :ПО;\ІІ.

НЕбн зібгап! з !/cua нсі зірю! і всі ('ОПН.Н ;) усіх небес ІІа спіті, МОЯ любов горіТНlIlС нркіш за неі СОIIЦН, па Тllсячі століттіп. Ят;бп зірвап> ЮlіТІШ 3 усіх планст, що вітер Їх пі:-t: 30рЮШ НО:Jпше, :моя любов пахтітнме міцнішс на;!; І;піТIІ всі І;різь ронів віЧІІпіі лет. Я"бп зіБР[lТЬ I;p[leYHI> усіх Bir;iB, повз мепе хаіі і;IУТЬ ВОПll urз нраю, l\Jарії н на ННХ не проміllНIО, ІІі ОДНій з ШІХ не ВШlOШІТьсн мій спів.

Хаіі очі їх зіШlІОТЬСЛ: D зіr ОДl1П, і В серце зір I~eii бу;\е хаіі cBiТIlТlI, зачарувать

Ml'lIC но а~:ОII\О він, ТВОЇХ очой ііому ІІС знміШ!ТIl. з яких зіРОІ\ з,']отіла ТІІ сю;\п,

ТаІШ нсна, що спів ІІрО тебе липе? Світи ж мепі, свіТIІ мені заПIIЦІІ над зорі всі, 30РН мол G;~llНa! ..

1931

ЗІ-ЮВ СЕЛО Знов СР;1О. ПО блаюlТНОМУ трапу СХОДІІТЬ сонце шц lIIаревом llIіВ.

Н в пальті і у фетровій шляпі, де НО;'ШСЬ у СВІІТlші хо;щв.

Де HOJIIICb IІl'ПОПТОРНОГО літа ОДНГНУП н, СIIIУГЛR Вllй ЮШШ, КОЛІІ ста;! 111\ зtlво;\і робптп, не СВПТІІНУ, а теп.'шіі піджаІС

РОЮІ ііШЛІl СI'.'ІуетаМIІ CTaHцiїr, що мннал" ІІа фоні заграв, НОШІ я ГОСТРООШІМ повстанцем

па шпнель піджана проміняв.

А НО.'lI! одлунало іі ба гнеПІ МІІ зміНІІЛIІ на пера, тоді я ];Уl1lІП В цероБІ.опі штпблетн,

став ХО;\llТІІ У шляпі іі пальті.

Я жпття вже заповнив аннету, приза першого взяв у бою. І смуглявим, і ніжним поетом перед огнищем рідним стою.

ЯR RОЛИСЬ, В цей провулок, садами, я повз верби пройшов, через гать ... Та не вийдуть мене біля брамп ні сестра, ні Сірко наш стрічать. Вмер мій батько. І брата не стало. Сплять вони під хрестом край села ... Нашу хату давно поламали, ту, що нашою і не була. ЩОЮІ чують, ЯR RОТЯТЬСЯ перла, тихі й теплі ... Вертатись пора. Санітаркою юною вмерла од ПЛЯМІІСТОГО тифу сестра. Друга вмерла недавно від рану. Скільки сліз Я за нею ПРОЛIlВ! А старого й глухого собаку

від жалю Я з нагана забив. Ось і школи знайомої мури, і до мене біжать ШІ\олярі ...

Це - поет наш, Володька Сосюра! Іх усмішки - мов квіти зорі ...

- Чом це ти ОДЯГНУВСЯ буржуєм? Одяг цей не приносить добра ... Мені «Зиму Червону» цитує, І\РИТИІ\УЄ мене дітвора.

Виіішов вчитель ... Згадки-як намети ... Ми говорим про те і про те ... я не знав, що мій учень поетом,

україНСЬІШМ поетом зросте ... -

каже він. Запалив я цигарку, вчитель - теж. СІ{ільни споминів, слів! ЯІ{ ІЮЛИСЬ я від нього потайни цигарни в час перерви нурив

...

Марив буть я тоді інженером, вийти з бруду на сонячний шлях ... Бив з рогатни собан і за пера біля ШІЮЛИ ходив на рунах ... Попрощалися. Дощ уже нрапа ... Марив я ... Як давно це було ... Що вернусь я в пальті і у шляпі з гомінливого міста в село ...

Ах, ви мрії, ви милі, дитячі, ян обличчя за дальнім вікном ... Над селом небо осені ПЛ1l.че. Дим заводу пливе над селом ...

Працювать, працювать, безумовноl Кожній хвилі нема ж вороттн! Ні! Я зовсім іще не заповнив золотої апн:етн життя.

1.932

\17

МАРІЯ Задуманий вітер над городом віє, ідуть перехожі невпинним прибоєм, і я поміж ними йду, повний тобою, горять ліхтарі, мов шепочуть: МарієІ ..

І СОЛОДІ{О серце стискав і млів, мов сон мені дивний, невиданий сниться ... І хочеться в небо злетіти, мов птицп,

де блимають зорі далекі: МарівІ .. І пісня в душі наростав і спів, мов вирватись хоче нестрпмно на волю

...

Весна вже прийшла, та дерева ще голі, й гілля наді мною шепоче: Марів! .. Десь море на півдні шумить і синів, там даль не така, як у нас, на Вкраїні. Стоять кипариси, стрункі і незмінні, і хвилі під ними шепочуть:

МарівІ .. Іду, поспішаю, мов крилами мрів зоря перед мене в простори щасливі ... А губи шепочуть в блаженнім пориві

для меде вдидев ім'я:

МарівІ ..

1993

ЛІ Навколо вітер свище, і в небі хмари злі ... Сидить на пожарищі маленький хлопчик Лі. Японці вбили тата, спалили все село.

Людей від кулі ката багато полягло. ДалеІіО десь од станцій, з зірками на чолі,

живуть в горах повстанці,

й до них зібрався Лі, щоб відплатить за тата, за себе і за всіх, хто ще ярмо прокляте

не скинув з пліч своїх.

І він пішов -полями, де шум холодних трав,

і місяць білі плями йому під ноги слав.

Минав далекі хижі, де стрілянини жах, і од японців хижих ховався у ярках.

Од мороку німого пливли тривоги й сни.

Світили Лі дорогу лиш зорі з вишини.

1)9

й далеІ\О там од стаНJ,ій, де І'ОрИ й вітру спів,

братів своїх, повстанців, малеНЬІ\ИЙ Лі зустрів.

Вони зорю чернону несли усій землі і до свого загопу

взяли малого І

JIi

JIi.

спів ас дзвінно,

і йде, ЯІ\ всі, вперед. ЯПОНСЬІ\а нарабінна і з зіРRОЮ І\аШІ\ет.

ЯІ\ зорі, грають очі, бійцем зростає Лі в своїй сім'ї робочій з шахтьорів і І\улі.

І знають хай бандити, що в золоті й ШОВІ\ах: уже встає над світом червоний праці стяг. І хай запам'ятають ворожі зграї злі:

малеНЬІ\і Лі зростають в велииих, грізних ЛіІ

1934

100

ХЛОПЧИК у полоні білому, в Одесі, я згадав: у ГУРІюті навал по мосту йшов хлопчик літ на дрсять

і свистів «lнтернаціонащ.

Вдалині ХlIталися дерева і синів задумано прибій ... Раптом НрИК повітря полудневс пронизав наказом гострим: «СтіііІ» Грубиі[ l{рИН, і клацання затвора, і JІЯЮІИве лопотіння ніг ...

Але куля ЗJIа і гострозора нрретнула ХЛОПЧІшові біг ...

Перетнула, юшула на намінь, на гарячий на нівденниir брук ... Кров забила чорнимп струмнами іі: розпливлась біля обличчя й ру!> ...

І НОШІ вечірня позолота залила загравами нвартал,

ПОСllнів навік малеНЬЮІЙ роТlП\, ЩО свистів «Інтернаціонаю) ...

1934

101

* * * Ніч міська за вікном. Десь кричать поїзди, протинає той ирин мої мрії.

І на силі, наче відблисн холодний слюди, янтаревий вогонь пломеніс.

у иімнаті один я з приБОЯМІІ дум, п'ю вогні нрізь опущені вії. За вікном літака наближається шум і поволі у тьмі даленіє.

Рветься пісня в вікно, б'ється птицею в скло і нрилами призивно тріпоче, мов нагадує серцю далене село

ГОJІубої донецьної ночі, ту шипшину в ярнах і той дзвін молотка по новадлу, що в кузні над яром, юність, юність мою, всю в руладах гудна, ноли вперше я став номунаром.

в небі з зїр простяглася дорога ясна і горить, і тремтить наді мною. Я для пісні вінно розчинив, щоб вона валила мою душу веспою.

Я ж іще молодий. В жилах нров, як вино. Зорі, зорі, світіть наді мноюl Розчинив я для пісні і серце, й вікно, як зіниці для ночі місьної.

Знов гуркоче літак ... Там безсонний пілот розвиває невидану снорість і В холодному морі бездонних висот

мужній край мій підносить під зорі.

102

Дальній крик поїздіп, ні"" і пісня, й літан. Я не сам. Щастя cTWas в двері. Швидше ж, швидше ввіходь. І, ЯІ{ радісний ман, достпгав мій вірш на папері.

1935

11<

* *

Сонце впало птицею за гори, зоревів сурми дальній спів. Я такпіі же лірин, як і вчора, в золотому шумі вечорів.

Дерева в саду хитав вітер, жовтий лист летить до ніг мепі. Як раніше, осінь соковита ВJlКЛlшав спомини й пісні.

Йду додому стежкою вузькою, вже крізь віти світяться вогні, иарашутна вишна наді мною, і шумить мотор удалині.

n сяйві

зір зі серця пісня лине під хвилин дзвінний духмяний біг, як шумить, цвіте моя нраїна від зусиль дочок, синів своїх. Мп у грозах радісно зростали, щоб у дні ці сонячні прийти, де встають антени над міста?ш

і гримлять мостами поїзди.

103

Лине спів за горн, за uз~ра, у вогні далекuму зірок,

як голівку гладить піонеру тешюю РУКОЮ ватажок.

Сад скінчився. Сповнений любові, я іду по вулиці вузькій. Лине спів. І над БУДIlНКО1l-1 «Слово» пролітають в небі літаки.

1935

* * * Сьогодні я такий щасливий, мов вийшов хлопчиком на шлях, де сонце наливає сливи солодким золотом в садах.

Сьогодні я таІі:ИЙ співучиіі, ТЮ. гордо й радісно мені.

І\рпло зорі РУМ'ЯНИТЬ тучі у голубій далечпні. Сьогодні я таЮJП бадьориіі:, од кроків котиться луна. А наді МНОЮ зорі, зорі, і там, над зорями,- вона.

Сьогодні я такий вссеJШЙ, що молодіти хочу знов.

Біжать ДРОТІІ од міст У села, а в тпх дротах

1935 104

моя любов.

ЗОРІ Швидко грудень повіє КРlшаТIІЇІ, і простелиться сніг, наче дим.

Ще багато пісень непочатих у закоханім серці моїм.

н закоханий в синь онеанну, в свіжий дух, що пливе од ріллі,

а ще дужче - у зорі рум'яні, рідні зорі моєї землі. Ножний вечір огонь їх упертиіі б'є веселкою з тьмою в борні. О, ніколи не може умерти той, хто вигадав зорі земні!

в ножнім зорі, У серці й над нами їх огонь, як пожежі вночі.

Зорі ці ми своїми руками засвітили, в майбутнє йдучи.

Хай же грудень повіє нрилатий, заметелиться снігом, як дим,

ще багато пісень непочатих у зююханім серці моїм.

1935

105

ВІТЧИЗНА

Ти

всі сонця, ти

небо,

у льоті, в боротьбі. Якої пісні треба і слів яких тобі? Велика ти, безкрая, слова ж мої малі, такої ще немає, як ти, на всій землі. Нехай тобі минуло однині двадцятЬ літ,

про тебе слава гулом летить на цілий світ.

Зірвала, осіянна, зірки з небес ярких і в зорі Дніпрельстану ти обернула Їх.

у кожнім серці стала, НІ.. райдуга,- зоря. Ти ріки об'Gднала, народи і моря.

Твої міста і люди, твої поля й сади ... Так хто ж із нас не буде співать тобі завждиl

1937

106

ЗАЦВІЛИ КАШТАНИ ЗацвіШl каштани. Пелюстки проміння на панелі ронить сонячна блакить. Гей, ви, далі, далі безкінечні й сині, як чудесно в світі молодому житы

Зацвіли каштани. Маіі: у серці й слові. Гордо і привітно, пісне, задзвенп! Вулиці веселі, вулиці святкові, як щасливі ріки в щебеті весни.

Славтесь, наша юність, і сади, й діброви, і міста, і села, край орлиний міїІ, славтесь, наші руки, стяги пурпурові, що для них навіки кожний серця бій. Ці полки могутні, танки і гармати, ці ряди, що ними день і даль буя, шум гаїв широкий, в небі флот крилатпіі

це моя Вітчизна, молодість моя! Все у ній сіяє: слава і походи, свист клинків У полі і набоїв спів. Задивився Київ у дніпрові води, відбива Славута море прапорів. Кпєве, мій Київ, рицар України, малинове місто юності й пісень! Зір для тебе квітне, спів про тебе лпне на лани блакитні в цей майовий день, на моря бурхливі, на високі гори в сніжному завої, де вітри й орли, на степів південних сонячні простори,

на міста, що вежі в небо простягли.

107

Rраю героїчний, пісне СОRолина,

мп розбилп бурі вільнимп ГРУДЬМИ, піДНЯЛІІ мп в лузі журну ту налину,

"Уираїну славну звеселилп мп.

Вулиці майові, вулиці святнові в прапорах і нвітах, у ХІІтанні віт. ХJfопці нарооні, ІОННИ чорноброві, І{раі[ орденоноснпіі, непоборний світ.

Небо над землею, ян весна, привітне, НІ, над спнім ставом пісня солов'я. В нажнім серці сяє, в І\ожнім серці нвітне зорями повите партії ім'я.

Зацвіли наштани в пеЛЮСТІШХ проміння, і хитає вітн теПШІі! вітровій. Гей, пи, даJІі, даJІЇ бсзнінечні і{ ('нні, ян ЧУ;:І;есно жу!Ти на землі моїй!

1938-1958

ЧЕКАН1-ІЯ Тихо. В повітрі - ні руху. с.ТУів де для пісні знайду? Падають тепло і rJIYXO яб,1Jуна в нашім саду. В небі печаль журавлпна, в'януть і НИННУТЬ цвіти. Вийду: а обрій - ШППШИННИЙ, гляну: а небо - НІ{ ТИ.

108

ХмаРІ:\а плпне }{учеряпа, тихо, ЛІ\ сон, розтає.

Снні під :місяцем травн, вітер - зітхання твос. Вдаль ПРОСТJlгаю я руки, слухаю, кличу і жду ... Падають тепло і I'ЛУХО яБЛУІ\а в нашім саду.

1938

СЬОГОДНІ

Сьогодні я в морі любові, душа, як у зорях блакить, а сніг, наче І'віти БУЗRові, на вітах Rаштанів лежить. Як сон, одлетіли тривоги, хоч сніг, а кругом солов'ї. І тисну до серця мойого я пальці тоненьні твої.

Сьогодні я в морі любові, у морі любовному я. Чи в небі зорн маЛJJнова, 'ІН ХУСТІ\а весела твоя?

Зоріс з-під вій оксамиту тпШ поглнд, ЗаІ\Оханий твііі. Ян: гарно, ЯН сонячно ЖI!ТІІ ji любllТЬ У Вітчизні моїіі!

1938

109

ПІСНЯ ПАРТИЗАНІВ Над полями гуркіт лине, дим полями тане.

За Радянську Україну б'ються партизани. Утікав крук неситий, пір'я ронить долу, буде сонце нам світити, а панам ніколи.

Посивіла рано в горі, мати стріне сина.

Тихі води, ясні зорі, наша Українаl Блискавиці над горою, грім за гаєм грюка.

Гей, тримайте, хлопці, зброю, добивайте крука!

Над полями гуркіт лине, ДІН{ полями тане.

За Радянську Унраїну бються партиза.ни.

1938

110

СКЕЛІ моря гнівної пустелі, в сяйві, в бризках огняних,

хвилі мчать на грізні CReJIi й розбиваються об НlIХ.

Хай горить, як сонце релі, нам любові гордий стяг, щоб і ми були ЯR СRелі в морі шумному життя.

1938

в ПОЛІ Журавлі прилетіли, журавлі прилетіJІИ, ЩОЮІ вітер цілує, голубий, запашниЇr. Ми за руки взялися. На лице твоє МИJlе ліг ясного проміння поціЛУНОR паЛRИЙ.

І проміння, і вітер. У вогні мої губи, і з проміННЯ!'.1 і вітром я цілую разом

твоє світле обличчя, неповторне і любе. І TaR світло і тихо, TaR привітно кругом.

Журавлина розмова, за рікою діброва, хвнля хвилю цілує. Дай же губи твої! Там далеко-далеко вже зоря злотоброва крила ніжні простерла на примарні гаї.

111

А за тими гаями розляглася столиця і СДllає з огнями дальні неба огні. Ця нраса тільки може n сні ДlIтячім при сниться. У блакитному lIолі ми з тобою одні.

Тільки даль, тільки трави, тіЛЬІШ вітер лаСІ{авий, і в блакиті над нами журавлі, журавлі. Гей, ви, роки крилаті, l'ей, життя нучеряве, в небі зорі чудесні і любов па зеМJlі!

1938 СИНІ ТРАВИ Сині траВІІ. Даль кармінна. Ріки в тумані. В сяйві мрійному дошши і огні, огні.

Там мій дім і та шипшина, що колись я рвав.

Нароока та дівчина, що любив - не взяв.

Там над гаєм, там над краєм неба вдалині ріДНlIХ птиць веселі зграї і зірниць огні. Там за гасм, за ріною

голубе віЮІО. Там стояли під вербою ми І\ОЛПСЬ давно.

112

Плачуть струни на гітарі, срібні, голосні. 11 "міняв па сп ні карі, н забув ті дні. ТіЛЬІШ сниться даль кармінна в синім шумі трав, нароока та дівчина,

що любив

не взяв.

1938

ВІЧНІСТЬ ТЮ.. ТИХО скрізь. 1\1п знов з тобою. В маШ руці твон рущ:\.. І пісня дальня за рікою серця нам солодко СТИСІ<а.

Од слів простих незнана сила в липневу лпне темноту.

Ти на плече мені схилила свою го.тІіВІ<У золоту.

Мов за спиною в мене КРИЛ:1, так легко й радісно мені.

Он зірка в небі пролетіла, погасла зірна в вишині.

І мп погаснемо з тобою, як зірка ця. Але й по нас ітиме вічною ходою, Пh: і тепuр, невтомний час.

І так же пісня за рікою летіти буде в темноту, і другий буде у другої голівку гладить золоту.

Він буде ЧУТIl за плечима неначе крила огняні,

і так же в темноті над НИМІІ погасне зірка в вишині.

Таке ж над ПIlМИ буде небо, що зараз нам із тьми сія. І він ПРО неї і ПРО себе подума те, що думав я.

1938

ГРУДЕНЬ Тепло, затишно в кімнаті, на столі стоїть вино.

Білий грудень волохатий заглядає у вікно.

Закінчив давно вже ГРУ день, погасив огнів мечі.

Мабуть, хоче ВІшить грудень, щоб погрітись уночі.

Буде стукатп дО РЮШУ, щоб його я не забув. Я вікно одкрив і склянку

в ніч і вітер ПРОСТЯГНУВ.

114

А n віІШО - руЮ1 TY~H\ТIHa, очі б.ТIIIСНУЛИ у млі. І пішов хитаТІІСЬ п'яний білий грудень по землі.

1938

ЛЕНІН Хай рОІШ проходять без ліІ{У і пісня прпболми б'є, У І\ОЖНОМУ серці навіЮІ ОРЮІНеє ім'л твоє. Ми грати розбплп похмурі в безсмертних Жовтневих огплх.

Тн вів нас до щастя крізь бурі і вивів на сонячнпй шлях.

Вже рокіп багато без тебе на наших полях ОдГУЛО.

Над нами розквітле є небо, й дО І,ОЖНОГО щастл прийшло.

Садами цвітуть небокраї, пливуть на морях кораблі, і гордо наш прапор сіяє на шостій частині землі.

в любові, У гніві, як треба, злютовані мп, як один.

Гуде на землі і на небі музика чудесних машин.

Ян сонце, що лине над нами й проміння нам шле золоте, земля молодими містами рясніє, шумить і цвіте.

Так линь, моя пісне висока, як нашого щастя блакить І Озброєна юнь orнeoKa на варті кордонів стоїть. А сурма до бою покличе,за І\рай свій ми станем грудьми. Це, Ленін, твій пам'ятник вічний життя, ЩО будуємо ми.

1939

ПРОЛJСОR Розтанув сніг. Гаї привітні шумлять над 1ІІаревом ланів.

І пеЛЮСТІ\И свої блarштні під сонцем проліСОІ\ розкрив.

я 1ІІ0В тону У морі світла, зима в душі моїй пройшла, й вона, як пролісок, РОЗJ{вітла

під сонцем щастя і тепла.

1999

116

УКРАУНА Дзвін шабель, пісні, походи, воля

соколина,

тихі зорі, ясні води

моя Україна. Синь гаїв, поля, світання, пісня солов'їна, ніжний шепіт і зітхання моя Україна. І в очах твоїх, кохана, міниться і лине сонцем щастя осіянна

моя Україна.

1999

ти Крізь огні, у блакитнім тумані, крізь вечірню міську каламуть

ти ідеш, і мов квіти весняні

на снігу за тобою цвітуть. Ти для мене, як вічності небо, що сіяння нам шле з висоти.

Склав пісень я багато про тебе. та найкращая пісня

це ти.

1999 117

* * * Догорає вечір, квітка пурпурова, у дзвінках трамваїв, кроках і піснях, і нечутно лине довга ніч зимова, довга ніч зимова, чорнокрилий птах.

Дзьоб його довбає квітку пурпурову, заливає тьмою пелюсток огні. Тихша дзвін трамваїв, замовна є мова, перехожих кроки, вигуки й пісні.

Завмирає місто. Тишина і спокііі. Тільки сніг синіє, тільки вітру змах, і коло будинків ходять одиноко сторожі, як тіні, в довгих кожухах. Вулиці безкраї. Порожньо і дзвінко. Проки одинокі, ніби серця стук. І в холоднім небі зорі, БК сніЖИНЮІ, шлють байдуже світло на заМОВІ\ЛИЙ брук. Де-не-де у вікнах світло янтаріє, ліхтарі хитливі, тіні без кінця. В серці пісня спіє. Місто, ніч і мрії, що мені навіє довга ніч оця?

Скільки ЇХ минуло, цих ночеіі зимовихl Та навіки в серці тільки ніч одна, ніч моя далека першої любові, ніч моя чудесна, юності весна.

Як тоді шуміли верби над рікою, як світили зорі, як сніги цвілп ... Од твого волосся віяло весною.

В віч ту над рікою ми одні були.

118

Ні човна, ні весел, ні квіток, ні співів, тільки сніг і вітер, і весна, весна в двох серцях жагучих, в двох серцях щасливих,

першої любові сповнених до дна. Місяць над рікою в темному просторі

розливав на гори і на вербп ртуть. ОТ чому для мене тільки сині зорі, ті.пью! сині очі у ЖlIтті цвітуть.

Линь же, моя пісне юності й любові, і весною линьте в серце сніг і мла! Я за те люблю їх, ночі ці зимові, що одна з ночей цих щастя принесла.

1939

ВАСИЛЬКИ Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, ваСПЛЬКІІ з-під вій, і гаї синіють ген на видноколі, і синів щастя у душі моїй.

Одсіяють РOl\И, мов хмарю! над нами, і ось так же в полі будуть двов йти, але нас не буде. Може, ми квітками, може, васильками станем

я і ти.

Так же буде поле, як тепер, синіти, і хмарки летіти в невідомий час, і другий, далекий, сповнений привіту, 3 рідними очима порівняв нас.

1989 ll~

РОЯЛЬ

Синій місяць хиr.1ерною грою опромінив узор на вікні,

і ридає рояль за стіною про даJІекі загублені дні. Од ридань тих заПЛаІ{ати можна. Що ти, серце моє, замовчи! Хтось на клавіші душу тривожну виливає сльозами вночі.

Що згубив ти, чи що ти згубила, що тривожиш так душу мою? Звуків цих зачаровапу силу

я все дужче і дужче люблю. Але раптом ридання змінила пісня щастя, мов сяєво

тінь,

моє серце на огненних крилах

понесла в голубу далечінь.

Гей, ти, доле моя солов'їна, що колись довго гнана булаl Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла.

Грай же, грайl Я всім серцем з тобою, нам життя тільки щастя дає.

І сміється рояль за стіною, наче чує прохання мов.

1939

120

ЧИ ВИНЕН Я?

Чи винен я, що колір сипій твоїх очей в душі моїй й волосся золоте проміння

навік одбилося у ній? Од них не можу я одвикнуть і не співать тобі одній. Чи винен я, що в серці квітнуть твоя хода і голос твій?

І що про тебе пісня щира і синню, й золотом сія, що я люблю тебе без міри, чи винен л, чи впнен я?

1940

ЛЮБЛЮ я люблю тебе, друже, за те, що в очах твоїх море синіє, що в очах твоїх сонце цвіте, мою душу голубить і грів.

За волосся твоє золоте, за чоло молоде і відкрите.

Я люблю тебе, друже, за те, що не можу тебе не JIlобитп.

1940 12і

* * * Любіть і боріться за щастя безкрає, згоріть без остапку за край дорогий. Блажен, хто горить, бо він попіл лишає, а хто тільки тліє

самий тільки гній.

Борня нам одкрила шляхи пурпура ві, садами Вітчизни цвітуть береги. Горіть і боріться! Без сонця любові у серці й природі лит тьма навкруги ... Горіть і боріться, любіть Батьківщину, огні свого серця єднайте в бою. І вам не узнати ніколи загину безсмертний, хто любить Вітчизну СJЮЮ.

1940

я ЖДУ ТЕБЕ

я жду тебе, л ІШИЧУ, літо! Тобі пісень моїх слова. Люблю, коли в вікно розкрите шумлять безжурно дерева. Люблю, І{ОЛИ нічна знемога у ЖИЛИ ллється, мов вино,

і з неба місяць І\РУТОРОГИЙ туманно ДИВИТЬСЯ в ВіІ\НО.

122

Я так люблю той час без краю і землю теплу Й молоду, коли над квітами зітхає

липневий вітер у саду.

Але далеко ще до літа, що одцвіло уже давно. Лиш вітер стукає сердито в моє зачинене вікно.

1940

ПІСНЯ Смутний ранок, віти хорі.

Сном здається все кругом ... Дощ надворі, дощ надворі, мокне пісня під вікном. Під удари вітру злісні, що летить над морем нив,

відчинив вікно я пісні, серце пісні відчинив.

Розпустила пісня крила, мов негода й не була, у вікно вона влетіла і у серці розцвіла.

1940 123

Я-ТВІй Я

твій, КОШІ зоря над гаєм

на землю гляне з висоти.

Я - твій, ян сон на все ЗJlітає. Ати? Я - твій, коли цвітуть прапори і йдуть під музику ряди. Я - твій, НОШІ шумує море. А ти?

твій, ІШЛИ на бій останній

помчать нас нові до мети.

Я - твій, н А ти?

твій, мов ноханняl

1940

• • • І ти прийшла. Я ждав тебе так ДОВГО, мою любов, ян зірну, Я беріг, хоч на душі була, ЯІ( ніч, тривога і на ГОДІІННИН І'ЛЯНУТЬ Я не міг. Минала ніч, вікно уже синіло. Не міг Я знять понинлого чола. Яна гроза в душі моїй гриміла І Я ждав тебе, а ти усе не йшла.

І день настав. Життя шуміло море. Хотів тебе зустріти Я так зло, і на вустах були слова донору ... А ти прийшла - і серце розцвіло.

124

І вже нема n душі моїй тривоги. Зі мною ти. Чого ж мені іще? О аромат волосся молодого і титина задуманих очейl

1940

RРАЮ МІйl Rраю мій, тебе у громі броні, за минуле, сповнене жалю,

я люблю любов'ю міліонів, I\оЖНИМ стуком серця я люблю. За сьогодні

співом безтривожНІШ,

що, як сонце, грав на крилі.

Я люблю тебе диханням кожним, поки буду жити на землі. За майбутнє, світле і чудесне, що за нього бій лунає скрізь, я люблю тебе, моя ти весно, так люблю, що не спинитп сліз. l\віти скрізь ... Ідуть щасливі люди ... Rраю мій, тобою повна грудь. І коли мене уже не буде, про пісні мої ти не забудь.

1940

125

iit1Ji' . . . 'шшшшшш ~ш .........,,..,,..,,,,,,.""IJ, -~ ."""""'""'"'""""'"",.",,,,,,,,,,,",,,,,,,,,,,,,,, I .. I .. II •••

.......

...............................

11.

ПІСНЯ

11 еil, на заході гармати u розорали землю вкраи

...

Проводжає сина мати заХlIщати рідний край.

РУпП зморщені на плечі положила. Скоро в путь ... І в очах її старечих сльози перлами цвітуть. А І{РУГОМ лани l\рилаті, даль блакитна і тонка ... І леЖIlТЬ на автоматі CMYГJIa, виевнена рука.

Проводжає сина мати

і шепоче: «Мужній будьІ» А на заході гармати все гудуть, гудуть, гудуть.

lfj.J1

126

ІДУ Пил і вітер у обличчя ... Десь Донець, сади, Лисиче, то мене Вкраїна кличе на кривавий, смертний бій. Я лечу туди безсонно, а наВI\ОЛО - rони, гони, і в блаl\иті мрійній тоне

край башкирський, степовий. Де ви, верби і тополі, вечори примарні в полі і пісні широкополі у багряній далині?. Незнайомі в небі птиці, наче СОП ПРОRЛЯТlJЇІ СППТЬСЯ, і душа, Яl\ бш[скаВІІЦЯ, потопає в тому сні ...

я не можу уявити, як це коні топчуть жито і дзвенять, гудуть І\опита вражих коней по містах ... По містах безумців СИЛИ, де зростали ми іі любили, в селах братнії могили, і в І\рові до щастя шлях.

Тихі вулиці вузенькі. Серце біль бере в обцены\ •... Я іду на КрИЮІ нены\,' що борониться од змііі ... Кожна хвпля за сторіччя ... Дим і пломінь У обличчя, то мене Вкраїна кличе на останній, смертнпй бій.

1941-1958

{27

'" '" '" Янтаріє віІШО. Ранок, пів когут. На шибках і квіТI\И, і сніжици, мов незнані гаї. Моя пісня не тут. Моя пісня в степах України. Тінню бродить вона між руїн, як КОЛИСЬ, заглядає у вікна розбиті.

Чорні НОСИ її на вітрах розплелись, нарі очі С.1Іьозами за.1Іиті.

в сумі БРОДJlТЬ вона. Серце сповнює лють. І грими ТІ. її ПОНЛИК ОРЛИНИЙ. А над нею набої гудуть і гудуть в партизансьних степах України.

1941

ПОТВОРАМ ТЬМИ Смердючі пси, недолюдки І<риваві, потвори ТЬМИ, і розкладу, і зрад, вам не зламать Вітчизни, що у славі знялась до зір і розцвіла, як сад.

Хай бій гримить,все так же пахнуть Rвіти, і лине деш. над жертвами гармат.

Ніколи пам, як сонця не згасити, не повернуть історії назад.

128

Сталеппх ПТIJЦЬ У гріанііі IВlсот,ості я 'ІУЮ реп ... То Й;\О Hi:~НJ!i1TH 'Іас. В ПОJІНХ Hanili зотліють ваші І\Ості,

не буде навіть пам'нті про вас.

Заснете DП У тЬ!lНІ хо.тrо::\пім морі, і пен в нніп;ах рез пас ;:)ітхпс земля. Л нам nео пш ШО бу;~уТJ, ешІТЬ зорі,

безсмертні зорі рі::\ІІОГО І\ре~шн.

1941-1958

* * *

n есрцнх ni;IHn.ra

СОJ\о::rппа, j гнів, і топ. до хmm,х ЗI'раЙ. Пі;~ гу.ТІ гармат хаіі пісня .'ІІІТІС, нехаіі зпучliТЬ про рі::\Ішіі ІіраН:. в ГОДППП ці, гро:m і сла пп, І>ОЛ/І 'ІІІ вмертп НйМ, 'ІІІ аіПТЬ,

пі;\ грім гармат, під гул J,РІІваВПll на варті пісня хаіі стоїть.

l\! ііі

нраіі ЕЛСЕОЧО у ПО,І,арі ...

Чп іН можу буть баіі;\УіІШl\f н? Сталеnа наСІШ, очі І\Нрі, ТЮ,ОЮ, піснІ', будь МОН!

ПроеJІаВ спій нрай, лотп до неба, де Hy.1JCMeTin огнспад, щоб но СІ,азав ніхт'о про тебе, що спала 'ІІІ під грім гармат.

1941-1958

129

ЛІІСТ ДО ЗЕМЛЯКІВ ~T поеМ).'ІЮ1Х і СІ\різь по гаях, у

ярах

долинах,

у Допеци,ім І,раю, де зроста.ли, де квітнули МИ,

б'ютьсн вдепь і вночі непоборні спни України з

морем

тьми.

Я зверт"юсь до вас, дорогі земляки-побратими, нрізь пожарів злий гун, т;ріаь удари невппнні гармат,

щоб веЛlШУ любов передати ряднами малими 1\0 усіх, що в цей час захищають нат зоряний

сад.

п звертаюсь до вас нрізь

I,pi;::r,

залиті

пожарами

гони,

тумаlШ іі свігн,

в грізній зміні і днів і ночей: Бl1ііте ворога снрізь, хаіі в І,рові своїй чорній потоне ЗJшіі І!f\IІаДШШ під гул,

під розгойданий гул батарей! Він по вугісІЬ ПРИЙШОВ на Донеччину нашу нохану і по нроп, нашу нров, наШІІХ сестер,

ба тьнів, матерів, lІаIlIIlХ любнх ді теіі ... Я звертаюсь до вас крізь тумани: - Б!lііт() ворога СІ,ріЗІ>, щоб і слід його вітер замів! БПlітс ворога СІ.;різь, непоборні підземні герої, у l';РlІвавих снігах, па глухих перехрестях доріг І

130

Гляньте, сонце уже засіяло на радіспЇіі зброї, що на ката зняли ваші руЮІ в громах світових.

Все вперед і вперед у ПОЛІ,ів огняному потоці йдуть мої земляки там, де рейок нестрпмнпіі розбіг, як тоді, як тоді в вісімнадцятім бурянім році ва бурхливих полях, у гаях і містах гомішшх. Хай же з КУЛЯМІІ поРуtl летить мов слово смугляве,

в вім любов лпш до вас, а до ката Хай летить мов слово до вас

ненависть і гніп.

крізь хитливі заграви,

до моїх побратимів, до любих моїх земляків! МИ зростали разом, мп неВlIдане в світі тпорплп,

як шумів і сіяв по садовлений нами наш сад. Хижий ворог зламать захотів наші сонячні крп,;:ш, наші ниви стоптать, СТОЛОЧlIПІ громаМIІ гармат.

І баНДІПів ПОЛlШ, чорні банди, зющвані в броні, з ночі КJlНУВ на нас, ПОЛОНИВ наші села іі міста, РОЗШlВаючи крові ПОТОНН, густі і червuні, щоб назад навернуть, у безодні шпурнути літа. Та на партії клич встала гнівна моя Батьківщина, і разючий наш меч по'юрнів у гадючій І'рові. Наша воля жива, наша пісня і слава ОРЛІша, наше сонце сіяс, і весни і раНІШ - Ж11ві!

131

Дорогі зсмшшп!

намп пісня ~юя нерозлучна,

ш{ і сrрцо моє, що Rрпваві ШIТlШ простягла в серце I,ОїЮІОГО

3 вас,

У любові і дружбі СIlівзвучне, і ,'IeТJITЬ Ні\Д Дінцем, де моє розляглосн CeJIO. І спіпа<; іі леТІІТЬ, заглядає у нажну хаТlIНУ і між ппх У ОДНУ, що на Н'ірова мрів горі ... Т1Н! матуся ман, щО ЧО1\[\<; всО звісТlШ од сина, а ЛОВ3 пінна ідуть шахтарі, шахтарі ...

Все па захід ідуть на ПQjнари, громи, на

гармати,

Шl гар:.raтп іі штпюr, Iцоб ночам по було JJОРОТТЯ;

Слава Їм у nihax! Іменам ЇХ на;::( світом сіяти, ;зс.І.ТІш;ів, що несуть У огонь пспоnторно життя! Світять зорі І\РЮІШІ в їх оршші, Р03Шllреніочі і па зброю спнту; вербп слухають КрОІ\ Їх твердий,

і з--під І\рИГП Донець Їм прпвітп гарячі шопоче, побраТlІмам МОЇll-l, що Ї,lYTb на неВІІДаІшіі бій. O;~,TIYHac. гроза, БЛПСІ,авиці пО!"аснуть І{РІІваві, знов садп зацвітуть, заспівають в садах солов'ї, і повернетесь вн, ш, герої, додому У

CJIaBi,

дорогі аеМJІЯЮТ, побраТI1М!І і друзі моЇ! Там, де попі:І теп('р, де іІ,нліються в небо руїни, J]('тапуть села яспі, заГУРІЮЧУТЬ міста золоті,

буде кращою ще неосююm моя Батьнівщина, і ПО стнне ШJЮ ні'І на її поремошнШ путі.

ДОРOl'і зеМ:ІfШП! Чррсз снігом 3f1nіЯllі горн

хні! ЦС слово .1ІСТllТЬ, З Щ\lIШ ПОр)"І і;1;О У бою,

132

з ваМI! в

JIaHi

.'l{'а,IІТЬ, ЗЮ\JІадає

паТРОIiНlШ патРОНIf,

йде УІІолі иlухім і наш еоп стереже у гаю. СтіЛЬЮІ ХО'lеться вам переj\ать, РО3l.азать,

наШlсатп,

щоб у І\ОЖІІОIliУ слові ні;'ЧУЛI! ВІ! брата шобо!! і щоб слова цього заГЛУШIlТЬ пе зумі,1ІlI гарматп на ПI,раїні моїЙ серед НРОВ'Ю ЗlШПТllХ дібров.

Хаіі ЦЯ піс'пн і;,о з Ba~III В сірій ВlllСЬІ,ОПШ шппслі.

кароона МОЯ, щО ЗРОДІшась В беЗСОIlПІІХ почах, піСIlЯ серцн мого у шахтарсьнїй далю,ііі осе:Іі,

у міста пад Дінцеи, де

ПОRРПТПi'r

РОЗ)IfIJЮШ

шлю;:.

Хай І,РПЛОМ ГОJІубпм ВlІтре с.:rЬОЗІІ матусі мо(;ї і усіх MaTPpilJ, що сшш Їх пішлп па OГIli, щоб шумі.crа веспя. IIa;~

ПОВ/lТОЮ

щастям

зе~I':](:JO

в нашііі ріднііі, як день, як зоря, дорогій стороні.

Друзі шопі мої! Дітп праці і сонця орлині, вас пе марно зростпв у вітрах і у 30ІJПХ Лон{)ае. ПП, НІ, буря, НІ, меч, і в ТlIЛУ і на фронті єдппі, ЯК і серце МО(;, щО ЛІІШ б'ється любов'ю до вас. Крізь грозу, ЩО в полях пролітає І\рпвава й похмура, І,різь тумаНІ! іі вітрн, І\різь неЮІДані в сліті баї ПОСШШІ; прпnіт ваш землян: ПОЛОДІІМПР Сосюра

й тпсне рукп він вам. До побаченнн, рідні мої!

1941 133

* * '" Я знаю: ми ЗПІІЩИМО зміїв,

МИ будомо в рідному «тнм». «На Ииїв, на Ипїв, на Ипїв», колеса дзвенітимуть нам.

Обличчя зорі яспочоле засяє у очі мої, крізь вікна І{ружлятиме поле

і в Дпмці бланитніЇІ гаї ... Вагони у вітрі, у дзвонах, і вербп на вечора тлі, і ЛЮДІІ на шумних перон ах, і щастя вгорі й на землі.

Як радісно дпхають ГРуДИ, вже блпснув Славута, огні ... Так БУ;J;е, так буде, тю.; буде, я вірю, я знаю, не в сні.

Мов вітер весною повіяв нрізь сніг, що в обличчя нам б'є. «На Ииїв, на Ииїв, па Ииїв!» BC~ стукає серце моє.

1941

134

ГНІВ

Ні сміху, ні співів, мій друже, l1е треба, хаіі слово багнетом сія! Палають міста пі,J; у;\араМlІ 3 неба, ГОРІІТЬ УЕраїна моя. Летить М06 серце, де степ і МUl'I!Л/l, де квітнуло щастя !\І06,

де в берег Славута, з журбп ПОСІІві:шіі, кривавою хвилею б'є.

І гнів, як пожежа, шумує у ЖШШХ, як грозами споннешrіі сад ...

Одяг на сестер і братін моїх l\ШJІІІХ ярмо бронірованпй JШТ. Повзуть по Вкра'іпі, щоб волю пожrрТII, розлючені ордп в цей час.

І тільки, за щастя б'ЮЧIІСН уперто, катам не 3;:J;асться Допбас. Все так же по реіілах "[стать СШl':lОшr, а

}}

них юнаюr, ЮІІаІ":lІ,

і сонця проміПIIЯМ JlackaBO-ЧСРВUlIl!lI1 горять їх широ!,і штшш.

Все так же над озеРО~І мрі6 І,аЛ/ша, де юність моя ПРОТСl\ла; і мати моя впгляда свого снна в хатині сумній нрай ссла.

Все слухає грому двнгтіНШІ шалене, все дивиться в далі блаЮІТЬ ... А син у тім 1\раї, де ЛПСТЯ ЗСJlеIlС над снігом під вітром ШУМІІТЬ.

Я чую крізь вітер: «Ой снну, мій СННУ! .. » Де небо в ІІажарах, НІ, мідь, ТУ,J;и, на залиту вогнем Унраїпу, летить МОС серце, леТl!ТЬ.

1941-1958

135

ПЕСIJ АМ ЩЕ 11 Е !{Р Ай Зеленів гай, гай, веснам ще не І,раіІ.

Буде ІшітаМlI ПОШІТС ПО землі ходити літо.

Грай же, сурМ0, граШ Рум'янів день, день, л!ше КРОІ{ів дзень ... А ШШІЮЛО все Іюхапе ...

Захлппавться і тане серце од пісею,.

у ШПРОJШЇІ світ, світ, у сіянні віт, всім, у кого чуле серце,

хто за край ноханпй б'вться, я пошлю привіт.

А із тьмою n грі, грі та іі вішш зорі.

Путь Ішрбують І,РOJ;ОМ роти, пас піІ\О~,fУ не ЗGОРОТИ,мп - богатпрі! Пе зю.;рис тінь, тінь щаСПІ НОІ;оліпь. Десь дnлеІ';О б'ють І:оппта,

а У мепе в серці І.;віТIІ, золото ЇІ червінь ...

Ах, ще БУі\УТЬ дпі, дні рі'IНШ стороні. Гшшь, BJНe сонце пії МРУЖIlТЬ, дай же РУІ;У, лтоGlIіі друже, усміхншь мені!

1941--1958

136

* * * Десь б'ють гарматп без УПИНУ, там піч у пломепі заграв.

І я згадав про УІ\раїIJУ і ТП;Ю;(), іі l'іРІЮ заРllдав.

Заснуть ... Но думаТІІ, не знати ... А сльозп, СШ,ОЗII, НІ, огопь ...

Десь у снігах почальна мати про сп на згадує свого.

я бачу: йде вона у полі, в нривавпх плямах білпїІ сніг, пі.1 грім гармат шумлять тополі і ЇЇІ ВІ\ЛОНЯЮТЬСЯ ДО ніг.

1942

СЛАВА Слава тому, ХТО в бою за Вітчизну твердо тримає ОІ{рплений стяг,

хто відбиває навалу залізну там, на фронтах.

Слава тому, ХТО в ГОДІІНУ ЦЮ грізну в праці невтомпііі поборює МЛУ, слава ТОМУ, хто боронить Вітчизну тут, У ТІШУ.

131

Слапа тому, хто у огненпіїІ зливі в бій нас ве;:\е на шшрав,:!у і млу, хто пас сднає в Сl!ященнім пориві

і на фронтах і в ТІшу! Слава тому, хто у гомоні броні перед бідою еХИЛЯТIIСЬ не звик. в дні МНОГО1рудні і ночі безсонні Партії слава навік І

1941

МИ ПЕРЕМОЖЕМО! Мп переможемо! Про це ШУМИТЬ зима снігами, і віНіТЬ радістю в лице протяглі вітру гами.

Ми переможемо! Вночі про це нам світять зорі, промінням ката l\ленучи, в безмежному просторі.

Про це і сонце світить нам з ясного небозводу, бо перемога тіЛЬКJI там, де правда і свобода.

1942

138

'" * * НІ,ОЇ огненної мови :інайти мені? В пожежі я. В огні фронтів мій нрай чудовий, Вітчизна звихрена моя. Шептать не можу я молитви в розмаху хресному руНИ.

За рядом ряд ідуть на битву в сталевих наснах юнаЮІ.

Ідуть од нраю і до нраю, хай буде ПУТЬ для них леГRа!

Ух волі стяг благословляє простерта Леніна руна.

За рідний Rрай віддать готові вони свою гарячу нров.

О, де знайти ТаІЮЇ мовн, щоб передать до них любов?

1942

'" * '" Дзвонять нопита, жито побито. Спалені села, в руїнах міста. Хиляться віти, темно над світом, тільни на сході смужна встає золота.

139

В рутІ дівчата взяю! aBTO~IaTH,

хлопці одрізи -

В серці

lIIабшотш, ді:щ.

відплата,

ненаВІІСТЬ до Бата,

щоб УІ,раїна більше не зш\Ла біди.

Даль заніміла, :могилп, могилп

...

Впрвем тебе ми у ночі в боях, мамо, ГОJІубко моя СIlЗ0н:рпла,

цві т-Укра їна, безсмертна моя!

1942

* * * Ой долинами тумани, в небі хмарп злі. У діброві партпзани, німці на селі .

.Але сонце знов прогляпе, згпнуть хмарп злі.

Будуть в селах партизани, німці

1942

140

у землі.

* * '" Не шуми, зашурена тополІ', над розгоном огнсннпх доріг,

що зчорніло од розривів поле

і в багряних плямах білий сніг. Не вплітаіі в тоіі шум плачу, ІШШШО, :все частіш зі схо,'.\у І\рпці лет.

НОJfша нма - ІШТУ домовпна, кожна ПJшма - катові багнст. Упа;1УТЬ важкі ЗИМІ! ЗаІЩВП. Простягпіть до сонця вп гілюr, щоб зустріТІІ шумом М1lЛlIІІОВІШ МОЛОДI!Х ВІІзвольшшів ІІОЛІШ!

1942-1958

ПАРТИ3АННА в останній раз їй вітер віє і ронить сльози на ріллю.

РУІ\ОЮ ката їй на шшо уже JНшпнуто петлю.

Біжать вгорі рош еві хмари, мов легкокрилі кораблі, і ;J;ОГОРПЮп, [(еСІ, ПОікпр:r

па нров '10 зрошсній 3СМ';-lі. Н1

І чула даль, і чули віти ЇЇ слова в вечірній час: «Вам міліонів не убити,

вони відплатять вам за нас!»

Зметнулось тіло над чужими ... Вона умерла, як жила.

:й немов за юними плечима зоря безсмертя розцвіла.

1942-1958

* * * Не плач, матусю, не ридай і не губи в снігах надії. ЯК білий цвіт сцп покриє, я повернусь у ріднпй край.

В піснях дзвеніТIlМУТЬ панелі на святі звіJІьнених людей. І сльози на миїіі ШlIнелі розквітнуть од твоїх очей.

До сонця здійметься калина, в ярки збіжить з водою сніг, і брат сестру, і мати сина притиснуть ДО грудей своїх.

1942

142

* * * н знову ПJІачу мимоволі ... Чому? .. Та хто б не плакать міг. Ось ЛЮДIf, вирвані 3 неволі, ідуть по вулицях вузьких ... «Бабуся! .. НІ> вони торзали тебо ... все клацав Їх курок ... » Вона ж як з ночі проказала: «І не питаіі мене, СІШОК ... »

Махнула ЗСОХJІОЮ рукою :й пішла ... а серце

ііОІі та :ЙОІі ...

«Дівчино мила, що з тобою? Де васильковий твій вінок? .. Дівчино, де твоє намисто? Хто розгубив ііого між 1рав? .. » «Моє намисто у фашиста, вінок мій німець розтоптав ... » І очі блиснулп ...

3 MeTa.1JY

ті очі сині, нк мечі ... «Н на городі зя.рубала його сокирою вночі ... »

Пливуть, летять думкп печальні, страшним усе здається сном

...

Біля військової їдальні, як тіні, діти під вікном.

В руках у НІІХ відерця з жерсті ... Н чую сльози на щоці ... ЦР

3 Ba~lII, о мої об;J;('рті,

обідом діляться бійці ...

143

Ще попливуть потоки нрові, все далі БУДЄ1І ми ітп, щоб повне люті і любові до щастя серце донести.

1943 ПЕРЕД БИТВОЮ

ЛеТІІТЬ ГРУ30ВІШ, і мотається місяць у небі ... Ти далеко від мене, між нами - дороги, пQля і хрести ...

Пам'ятаю, звпсало ВОЛОССЯЧl\О пасмом у тебе над печаЛЬНlIМ чолом,

КОШІ йшла ПРОВО;:J,шать мене ТІІ.

Я ЙОГО ціпував, і трє~піШI НОlIвалії !lІІlЛі ... Кільна раз Л ПРIІТIIС твої губп прощальна до

nуст

...

в машині. А ти? На землі чи на небі? О бі.1і,

НРlша білі твої ... Н мов чую Їх шерех і хруст біJJЛ грудеїІ своїх ... Пролітають на схід боибОDО3ІІ і на захід летять ... так ТРПВО/ІШО гуде в ВПШIIllі ... На нашші роса, Ш\ НСll1ШШllшні твої СJІЬО3Н, промаііну,ча у фар золотому, ш{ море, огні ... З автоматами юнь ... Як у меСНlшів грізні їх очі, мов ВИХОIlJlюв з ть:'ш Ііаше світло, що

наМІІ

леТІІТЬ

...

В небі смерть ЧИ ЖІІТТЛ то заТІІхне, то

знову

гуркоче,

наче спітло із фар, що згаса і сінв за МІІТЬ ...

144

G.'lіп~ажі, петсер ... ІЗ буііНІІХ трапах пахучого .ТІіта замаСІ,ОВаІшіі світ,

що в болх став міцніШИЇІ СТОІ'рат ... Тихо ворога жде наша арміл, в земшо зарпта, і зорлть за Дінцем і ШТНЮІ, і НСВlцимі

жеР.ТІа гармат ...

Зірка ... Зірка зіііШ.ТІа ... А за нею он

друга ...

І пожежа снаХНУ.ТІа, і погаСІІYJІа зірка одна. Друга все ще горить ... То Рішетп ... І вогшшів СМіТа

ПО.ТІеті.ТІа у небі, і безмовпа ЇІ ПУІІктирно-лсна~ .. КУ.ТІі то, ЕУ.ТІі то ... По фашистах то б'ють наші I\YJJi, ГО.ТІубі і зелені, іі фіолетові в ІІІІті топкій ... І гармати й розриви нують, мов гігаИТСЬІ,і зозу.lі."

Друга зіРІ\а погаС.ТІа ... Розітнувсл десь внбух страШНllй ... І хитнуло повітрл ... JIетить грузошш ... Я, далрбі,

мов не л ... Я

мов зіРІ\а, іі О;:!; нсї у темінь сія:,

і мотається в ній, ян той міслць да.ТІСЮІЙ у небі, вся жага по тобі, всл любов непогасна мол ... Ти на сході ... Туди ПРОСТЛГЛJlСЬ снодіванпя

А:Іе весь я

з журбою ... на захід сілІО, RрІІЧУ і горю

всім огнем, що в мені, і усім, усім, що G мною,

все на захід, ~C л бачу переМОГIІ жа;J;ану зорю й наJIлснішую в світі ...

Україно, навіЮІ з тобо;о КОЖНПЙ ПОДІІХ і Ішжван Rраплл моєї l,рові! .. МИ З<l. тебе ШТlшаМІІ,

мп за тсбе сеРЦЛМІІ до uою, 1С В. Сосюра

145

бо бl'З тебе

ніщо МІІ, СІ З тобою' мн вічно 1юші. Є JIJобов до сестри, і ;~O матері, і дружшш, 6 багато любовііі, та наіі;\УJНча іі наііншца з усіх, непогасна, як вічність, до тебе - моя }7 нра їно, що ЗРОСТIIJra Ml'He D голубому РОЗІ'оні доріг ... Тн мені розказала усе, щО ТІІ знала,

1'11 співаJIа мені в С!lні ночі люлііінпх пісень,

ТІІ н любистку мене у xaTlJHi поншій І,упала, І\ОЛIl В'перше я ЩНІІШУВ

і гшІНУВ із 1I()'lі на день ...

'Так Любов і

;\0

1'11, тобі

всі, що знаю, любові,

ма те рі іі ;1;руга ...

О;\ірваТІІ пе можу ніJШ усіх, що на світі, любовііі, чорнобрива МОН, моя страДНlще, MYl\O моя ...

fl до тебе JІЮuОВ

~7І,раїJjо, ТІІ

0;1;

МІІ, ТН

і н,

ІЦО в нілотці зеленій мчу

;1;0

СЯllва крізь ніч ...

Долетіть, До.'lетіть бп мені чп на лебеді в небі, 'ІІІ на тім, ІЦО СТНОРJ1В шодськuіі геній, що шумить угорі, ІІа ВІ,раїну, із ночі у дні ... . . f Д олетlТЬ, долепть

...

«ДОJІеТIІМ, долетим!» - все гуркоче грузовик, і леТIlТЬ ... а на ньому - нір'їнною я. І горять за Дінцем, !!ашшаЮЧІІ небо все, очі,

нарі очі ТВОЇ, Унраїно безсмертна мояl

1943

146

ЛЮБІТЬ УКРАІНУ Любіть УЩJaїНУ, НІ, сонце, любіть, що: вітер, і травн, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любіть у ГОДІ!НУ негодн! .. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою УІ{ра'іну, красу П, ві'llIО живу і нову, і мову її СOJІОв'їну. Між братніх народів, мов садом рясню,r, сінс вона над віl\аМИ ... JlюбіТJ, УІ,раїну всім серцем своїм і всіМI[ своїМl1 ділам,,! ..

ДЛЯ HUC вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі ...

Вона у зірнах і у вербах вона, і II ІЮЖIlОМУ серця ударі ...

~! І,вітці, В нтаШI111і, в електровогнях, у пісні у Іюжній, У думі, в дптнчіЇІ усмішці, в діВОЧIlХ очах і В стнгів багряному шумі ...

Як та І\ушша, що ГОрllТЬ - не згора, іІшпе у СТ('іІшах, у дібровах, у зоііlШХ гуднів, і У ХВIfЛНХ Дніпра, і в хмарах отпх ПУрПУрОНIІХ.

В грому канонад, що розвіяли в прах ЧУЖlJJщів в зеJІСНИХ МУНДІІрах,

в баl'нетах, що в тьмі пробивалп вам шлях до веt:еи і світлих, і ЩПРІІХ ...

147

10Il<l'I('!

лаіі БУ,I(' ;t,ш lІеї твііі сміх,

і СЛЬ03І1, і ВС(' lЮ запшу ...

] Іс МШlша JJlобllТll народів ЩJ)ТІІХ, I\OJIIl ТІ! ПС JIlобl!Ш ВI.;раїну! ..

ДіВЧПIlО! НІ'; небо її ГОJIубо, любп її ІО),mlУ ХВІІЛІІПУ. l\оханиіі ,']юБІІТЬ не 3НХО'ІО тебе, І\ОЛІІ ТН ІІС ШОUНШ Внраїну ...

Любіть у І,оханні, в тру::\і, У бою, ЛІ, пісню, що ЛІiIlО зорою ... Bci~I cepT\(,~[ любіть Ут.;раїпу свою,

і вічні МІ! бу;~('~ro з ною!

1!J.J4

q'l~~\. .........."m"''''............,..... ·........ ·"'U..u........ '''.. ,.......... ·..•. ·..... ·.........''' .. ~ ............ UIIIIIII'.' ....... .u..uU,H... ' •.H..uU ..

H.U..... iI..JJ.I.t.' •• UIUII.u.IAIIIIIU.';ll'ilIHu.1I

ІІІ.

* * * ]1 J\ па

ІІІ)QЩНJIІ.І.~Я З тоб~JO Г(ЮМОВІІІ ІІа ПУТІ,

і за ;:(а:JШО ГО,"Іубою граДI! СУРМІ! золоті, я пішоп.

JI:o

траВІ!

ІІі І' ХJI."ІІІ."ІШТ,

БЛНСІ,У НІІТЩШ,

і YCJIi.l М('І! і ;\ПВШІІІСЬ СТІні очі, НІ_ зорн.

3поп зустрінусь я з тобою; і заграють

С."Іаин час

ІНІ:'1 за ;щ.тrшо голубою сурмн щастя і ддн пас.

1945

149

ВЕСНА Весна, весна. Садп мов п'яні, ХlІтає вітер Дерева,

і на СофіїНСЬІ-:ім майдані Богдана бронза ожпна. І, обірваВШIІ нічнпіі СПОІ,ііі, очеіі розт,РННШИ грізну мідь, у небо синє і глиБОІ,е неначе кінь його летить.

І РОЗЮІДає піни клоччя, усе прпскорююч\[ біг ... А навкруги весна клекоче у фарбах теПЛIIХ, зашшпПІХ. Веселі діти іі:дуть ДО ШКОЛlI

Їх голосів дзвеІШТЬ нрибій, і, наче райдуга, навколо

pa;J;ic

I\Ilїв рідннй мій.

МОВ У пісень квітучих ЗЛlIвах, серця З;J;рпгаються до дна

...

Іде ІЮ ВУЛlщих ШУМШІВИХ всепереможпая весна.

1945

1!Ю

'" '" '" І тобі, і мені ці СПJ;П, ці пісні, далі, щебетом IlПIЧІІМ заЛlІті, і, вітаЮЧIІ ;~Hi весняні, заШ\Іпні, свіТІІТЬ сонце прпвітпо 3 БЛaJ\ІІті. І тобі, і мені зір ;t:алеютх огні тчуть узорп свої пурпурові,

і співа в ТШПIlні, НІ, у юності ~Hi, соловеіі свою піспю .'Іюбові.

І відбплп в півсні твої очі ясні дивниіі спіт, що наВl\оЛО тшеm)тlе. Це тобі і МРllі І\і неспп ПРОМРНІ ШJІе ЖIlТТН, відвоповано в ночі.

1946

'" '"

в дпхапні запо;\ів, У І:РТШПХ ГУДІ;іп леТІІ, мій зат,ОХПТНIЇr спіп, лети і ;J;ЗВСШІ про іЮПТН З0ЛОТО,

щО ст;оро ;тля нас зацвіте. Воно уже БШІ3J,І\О. Вітає вже нас в століттях омріяний час.

у Іюжнііі цеГЛlІні, у IIІурах будов його РО3JІІІвасться І;РОН;

151

гршшть В паШIІХ І\РОl\ах,

у пашпх піснях і пахне весною в садах, підноспть і :клпче в ясну далечінь осягнень, дерзань і хотінь ...

Вітчпзпо! l\IIl зробим таJ\ОЮ тебе, ЯlЮIО ще тн не була. А небо n піснях голубе, голубе, а даль у нвіТІ\аХ розцвіла ...

1947

'" *

01<

Ще сріБЮlіі: місяць BO;:J,y п'є з блаюІТНОГО нотона, а вже на;:!; шахтаМІІ встав зоря З0лотоо:ка.

Омптї роса:мп :квіТЮІ розтулюють повію!,

співають півні, і ГУДЮІ з.::ишюОть з ШІlI1JI І\РШШ.

тобою стежкою МlI йдем

у марево неначЕ'

...

О дальпі раНІШ над Дінцем, о сяйво днів гаряче!

1947

152

* * * Все швидше рух. Шумлять машинн. Все швидше рух, все швидше рух. lІіІЮЛП в бурі не загине, хто Прометея ?tJaG дух. Ледь лине гомін од ВОІ{залу, дзвенпть і тане за віІШОМ. Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить І\РУГОМ. Зима летіла над землею, і от - весна і все в цвіту. О мій народе, Прометея ти маєш душу молоду.

1947

ЛЕНІН

1 Ленін, Ленін! Це ім'я -

як щастя блаl\ПТЬ,

як зоря, що встає па;.!; ПОЛЯМП.

В день цей Ленін умер, але в вічності ЖІІТЬ буде він нісля пас, ЯН між на?tПJ.

Ленін, Ленін! Це ім'я у серці звучпть, як за;[уманпй подих світаннн,

наче ратної СУРМИ заДПМJrена мідь, що скликає І,ОГОРТІІ повстання.

l:і.'З

Це ім'н в нас тrше наяву і у слі і ГРИМІІТІJ, начс пісня побі;1;на. Ленін, Л(>нін, це - Нрllла народу ясні, що продовжила партія рідна.

2 Ленін

- це ПОІ,ШШ ;1;0 бою,

правдп ОКРlIлений стяг,

Ленін -

зорі золотої

сяйво, пемеРlше в віІіах.

Ленін

- веСНІІ світової

РОСЯШlіі світлпй прпхі;1;.

Це

- перемога па;1; тьмою,

радості сонячниli світ.

Ленін

- це слава ВіТЧІІ3НИ,

Еращиіі з лю;:~ей між .'1Ю;1;ЬМИ. Похід до сонця заліЗfШЇІ,

Ленін бсзсмертний -

це мпl

1947

'" * '" Зоря у срібному інеї пер.тrIlННО грає. Тrшпша. Зелені cнri душі моєї, весни моєї дашша!

1М

я тонко злився з ВПШI1J!ОЮ, між НСЮ іі мною проміllI.-спів. І все, чим марив я, зі мною, і все зі мною, чим я СНlІВ. Так спів наРОДЖУGТЬСіІ, лине і серцем серце uбпіщt. Jlиш у TpY;J,i іюше ЛЮДІІна, а без труда її нрма.

1947

* * * Як тіні, дні нсе !'.Шмо, МІП\Ю, мимо, хай протпна Їх дум твоїх стилет.

іКпття леТІІТЬ вперед невідборимо, і ТІІ за ним ... не спізнюііся, поет!

Не відставаіі! .. ИРШIO в І,РИЛО і ТІІ З НИМ, і, ЯК воно, ДIlВIІСЯ ШІІП nпере;"(,

щоб не терзап себе тп жалем пізнім, не відставаіr, не СlIізнюііСfJ, ноет! Нехай в слопах звучпть, як дзвін металу, БУРХШІвпіі рух до наших свіТЛIJХ мет, бо не спііімать хвплшш, що промчала. Не відставаіі, не спізнюііся, поет!

1947

{55

* * * 3елеШІіі депь, ст('J1п пюnт\Ові, і даJІЬ, ІЦО ннітаМIІ буя,

і ПТИЧlIіі щебет У діброві ... Це тн, о юносте моя!

Обабіч довгої дорогп і жита шум, і шелест крил.

Мої смугляві босі ноги топтаЛІІ там гарнчпіі ШІЛ.

у морі фарб ТОНУЛИ зорп і сонця сповнені бу,тш, а наш,ругн донецькі гори

у сппім мареві цвіли. Там віТРЯІ,ів даЛеІ,і крпла І\УДИСЬ маППЛII ... Солов'ї ... Одна там юнка червоніла, КОЛІІ стрічав я зір її. А днів летять П('СТРlJмні коні, даль БРШIllТЬ, буя,

rY;J,I,aMII

і вжа мої СІІвіють СІ{роні,

це тн, о зрі.лоста моя! О юнь моя, далека мріє,

ЯІшіі я став тепер, дпвись! І ті.льш[ пісня не ста ріс, ПII,а все юна, як КОЛІІСЬ.

1947

15С!

* *

>І<

Сі<;ться, сіється спіг скрізь на безмежжі доріг, вітер заводить в гаю пісню журливу свою.

Сіється, сіється сніг. Та під спігами зери:о, зійде весною вопо.

Щастя загляне в віЮІО. СПИТЬ під снігамн попа. Сіється, сіється сніг ... ІЦо 11 зробив, що по зміг? В сніжнім тумані б:rаІШТЬ,

що ще я зможу зробпть? в серці, Яl{ в СОІІячнпіі ДОПЬ, сію я зерна пісень,

щоб голубі і рясні в слові зійшли по весні.

Сніжниї[ туман, JlПсота. Знову душа розцвіта тю", нк тоді, ЛІ, давно. Прийде весна золота, щастя заглнно в вікно.

1947

157

'" '" '" МріііНllіІ: І!С'Іір у ТИХС вінно засинів ... Не СХНШІЙ 1l0CMYTHiJle обшtчqя. Прн,rетять журавлі із далеких нраїв, про весну в Вl1шшrі закурличуть.

І РОЗl<віТІ1УТЬ са~п, і ПОЛIlНУТЬ пісні над СХВlIЛЬОlJaІШМ '"ІОНОМ у ~алі.

ГеЇІ вн, СТРУН І! мої 30JlOTi, голосні, вам не знати ніНОЛlI печалі!

Не зів'януть нвіТЮI, не погаснуть огні, ШJIе привіт нам весна солов'їпа, і, ЯІ\ сад повесні, наче зорі ясні,

розцвітає моя УІ:раїна.

1947

* * '" Цілу ніч не давали заснуть солов'ї ... І згадав я мннулії ночі, КОЛlI в мене БУЛIІ юні очі іі не спвіШІ ще скроні мої.

ЯІ< не б'юсь я 8 ГОДlIнами люто, час мене переможе в бою.

О, ЯІ-:бп-то н міг повеРНУТIl не110ВТОРНУЮ юність :моюl

158

Снн НРОСНУВСН. 3ВУ'ІаТ/, ііоl'O /\ІЮІШ. І тю, :lеГІіО, н ~lell\O зітхнув.

Здрастуй, юність МОН ІШрООІ.а, що тебе Н у снні вернувl

1947

* * * Любов МаН, мій день, мій цвіте, чому це тан? Ну чому, чом? Без тебе тьмою все повите, з тобою сяє все нругом. я тан люблю тебе ~o RрПRУ, тебе ШУІ.;ав я між людьмп. Звучить інаюuе та МУЗlша і пісня та, що ЧУЛІ! МП,

КОШІ зустріmfСЬ 1ІШ. Пу чому шумить по-іншому той сад і квіти пахнуть по-новому,

що ЇХ ППЛП l\Ш аромат?

Все, що БУJЮ, тоді шалено спахне, ЯR полум'я пожеж ... Чп не Т01llУ, що ТІІ ДJIН мене у квітці ЇІ музиці живеш?

191.7 159

* * * Срібний КIІЇв, зшювиіі гул моторів, Rрl1lШ

1\1118, rY;J;RiB ...

Вітер смерті давно одвіяв, бурями брук даш/О одгрнмів. Грію вустами твої я руюr. Після довгих RрIlвавих доріг, піСJІЯ ДОВГІІХ го;::щн розлуml

знов я з тобою. Щастя і спіг ...

Вї,,:ер смерті давно одвіяв. Тануть сніжиНlШ па любім чолі. СНІІлась мені тн в огні розрпвів там, на німецькіЇІ землі.

Мчала до тебе нопад металом мрія жагуча моя.

Нуді від мене в бою відганяло рідне твоє ім'я.

Київ нохаНllіі, срібнії брами, БЛІІСІ, над трамваєм, як спній батіг. Вітер хпта ліхтарі над наМІІ, СІІнії очі, щастя і сніг.

1947

ню

ДУБ

Задумався дуб темношаТІІЙ у сяйва холодного грі. І иуля застрягла проилята в Їlого зашиарублій иорі. Він згадує осінь, тумани і ираплі дощу з висоти, :коли привели партизан а

в мундирах зелених иати.

Яи губи, пошеРХJІЇ од муии, шептали: «За волю умру ... » І пестили зв'язані РУИИ його зашиарублу иору. Ударила иуля ... Мов иаміпь і голову, й дуба протяв ... І вітами дуб, мов руиами, юнацьиеє тіло обняв. Пригадує дуб темношатий ... Та СОИИ знялися із дна і ВIlТПСЛИ ИУЛЮ проиляту, і впала, як ЖОJlУДЬ, вона.

Упала вона на дорогу, а в небі иричать журавлі. Нічого із жолудя того не виросте в нашій землі.

І віти у дуба од муии знялися У синю жару,

мов пестять сиривавлені руки

його зашиарублу иору.

1947 1Щ

АСКОЛЬДОВА МОГИЛА УНІІЗУ дніпрові хвилі плачуть на зорі.

На Аскольдовій могилі СПJlЯть богатирі. І пливуть, ПЛlIВУТЬ ГОДІШИ, тпхо тан: н:ругом.

СПЛЯТЬ ВПЗВОЛЬПIIJШ ВнраїНll непробудним сном. ПОЛЯГЛО Їх тут немало. lЦось тумаНІІТЬ зір ... СПЛЯТЬ герої і з Уралу, і з Кавказьннх гір. РосіЯНІІ і грузини в сумі ТИШИНІІ.

НІІМII поруч Унраїни

вірні СПЛЯТЬ сшш.

Це ж BOНlI іШЛI1 на грози враЖIlХ батарей. РОНЯТЬ квіти роси-сльози в траурі алей.

І хмаРПНІІ срібнокрилі тануть угорі.

На Аскольдовій lIIОГШlі сплять богатирі.

1948

162

* * * Уже достпглн полуниці, росу вечірню траВІІ п'ють, і в ароматі медуниці

хрущі шевченківські гудуть.

Нема співця, о ні, він з наr.ш, ЙОГО пісні, ЇlОГО JIlобов!

Його це місяць пад садами у сяЇІві тпхому зійшов.

І все здасться, я клянуся, крізь сяііво місячне, бліде, ДО мене ріднпіі, доБРОВУСIlїІ Тарас Григорович іде ...

1948

* * * Як і в бою, в години дії, КОЛІІ TpY;J;a гримпть прибій, усі пориви, всі надії

тобі, мій краю дорогпй!

Як в дні негод і в час побіДН!lїr, І\ОЛИ ми гроз ПРОЙШЛИ межу,

так і тепер, мій краю рідний,

тобі я піснею СJI)'ЖУ.

163

Служу, аж ДОЮ! дишуть груди,

тобі у радості іі журбі. Ну, а коли мене не буде, пісні заШlша ться тобі.

1948

* * * я про все співаю молодо і дзвінко, піснею я дпшу й піснею живу.

Вже засклпли вікна у новім будинку, заасфальтували вулицю нову.

Люди мої рідні, ваШІІМИ руками, вашими умаМІІ рідна сторона вже зійшла зорею гop~o над віками, вашими діламп сонячно рясна.

Мп злились навінп у сім'ю єдину, всі ми рідні ЇІ рівні, творим день КРУГОМ, і шофер білявиїІ, що жене машину, і поет смуглявиіі за своїм столом.

1948

164

'" '" '" І вітер ласкавий, і довгії трави, і в квітн обарвлений день ... О світе зеленпй, для тебе у мене багато, багато пісень! Дивлюсь я на тебе, на вільнеG небо, на I\ОСII дівочі беріз, на НИВИ мшучі,- і серце співуче тріпоче од радісНІІХ сліз.

За даЛЯМІІ далі, де я без печалі любив, і боровся, і ріс ... І щастя я хочу усім, хто крізь ночі любов до Вітчизни проніс.

1948

'" '" '" Ніяк од щастя не засну н, МОВ гори впаЛІІ з пліч.

А небо зорями гаптує червнева ніч. І тихий місяць у сіянні над яворами вже зійшов.

О, скільки музшш в мовчанні, коли любов!

1948 165

* * * Опадав череМХІІ цвіт. Ііі було сімнадцять літ. Всі ДИВІІЛИСЯ на неї, ш, ПРОХОДlIла вона, як проходила, жадана, синьо ока і рум'яна, в білім платті, як весна.

Ііі співали в небі птиці, усміхалися зірниці, і гострішо пахлп квітн і дшшлпсь їіі услід ...

А КОЛІІ її Я вбачив, весь прозорий став неначе, і з кохання я, мов захід,

н, мов захід той, иоблід ...

Пролетіли довгі роки, з шахт і теМНIІХ, і ГЛl1боких n бурі виіішов я на світ. І вона мене зустріла, паче птиця білокрила, їй тоді було за двадцять, J\же було за двадцять літ. Опадав черемхи цвіт, десь гармат лупав привіт, і вставали над полями грізні віяла заграв.

ВУДllла не гризли коні, ми прощались на пероні, я вузькі твої долоні все до серця притуляв.

Знов зустрілпсь ми з тобою, після бурі, після бою, і догогою о,'"{Ною ми йдемо сімнадцять літ, і немас щастю нраю ... Я тоіі день благословляю, день, НОЛІІ в садах розмаю опадав черемхи цвіт.

1948

166

Я ЛЮБЛЮ

я люблю вічний гомін у місті, що у серці народжує спів, наші села широкі, барвпсті, у вінках а рома тних садів.

я люблю нашу землю розкуту, що такою наснп.rraсь мені,

і відбиті в свічаді Славутп Дніпрельстану ІЮСІ,реслі вогні. За дихання, за І\ОЖНУ хвилину, що 11 труді МОЛОдОМУ сіл, я люБИТIІ тебе не поюшу, БатьніВlЦlШО безсмертна моя!

я нічого не ХОЧУ від тебе, тіЛЬЮІ б нвітла ТІІ в дзвоні доріг. Підняли тебе в вічності небо міліонп твоїх Il0І1ІОВПХ.

у борні за щаСЛJJві сторіччя смерть СПIJнпла Їх зоршшй біг,

та ГОрПТЬ і в маііБУТНGG нличе Їхна нров па знаменах твоїх. І, твою підіїIМі!ЮЧIІ славу, краю мій, в цей омріяний час ми, живі, Їх продовжуєм справу, як продовжать її після нас.

Вище стяги над краєм ноханим підіймай, пепоборная рать! Хай у полі ЖlІта ОІ.еаном, золотим океаном ШУМЛЯТЬ.

167

МіїI народе, ти

небо безкрає,

ти здійнявся чолом вище хмар. Хаіі до щастя тебе наближає КОЖНИЙ молота дужий удар.

Засвітив ти над шахтами зорі, творять все твої руки святі.

І ніякі вітри із-за моря не зупинять тебе на путі.

у сади твої, сонцем заЛIlті, не повернуться ночі страшні.

Я твій атом, в твоїй н орбіті, і другої не треба мені.

1948

* * * я іду повз пам'ятник Богдану, де шумить СофіїВСЬКІІЇI майдан, і асфа.lIЬТ на сонці наче тане, ЯІ{ на луках голубий туман.

Гордий вершник, сяйвом весь повитий, мов кричить пародові: «Живи!» :Юнь летить, і бронзові копита наче рвуть дорогу дО МОСКВИ ... Даль йому ОГНЯМИ салютує, він летить до стягів дальніх мет, і проміння сонячне цілує

булаву, простягнену вперед.

1948 168

'" * '" о весно днів моїх, тебе я в пісні :кличу, і ти до мене йдеш, смуглява іструНІШ, З донецьких берегів ... В зорі твоє облпччя, і на чолі моїм ясна твоя рука ...

Прозора і ясна, я бачу даль крізь неї, пожари, і гармат я чую дальній грім. Де шахти на горі, я димною землею в шпнелі сірій ііду, смуглявпм, МОЛОДІІМ.

На грудях патрон таш, в руках рушниця чорна, й оБМОТЮI на ногах у глині і :крові ... Я йду, і йду, і йду, до мене, наче з горна ...

То МОJІодість моя, то спомини мої ... Ось я прощаюся з навік уже чужою в Бахмуті дальньому ... С:кінчплися бої. Ось я в сльозах іду хитлпвою ходою ... То молодість моя, то СПОМІІНН мої ... І Харків ось шумить ... Я вже поет відомий. Я ще робфанівець, а вже на основнім студентп вчать мене ... О днів даЛеІШХ проміны О дні, коли я був безжурно МОJІОДIIМ! Я з дівчиною йду і у понірні губп її цілую я на вулиці ПрИ всіх,

і ручаї дзвенять так весело і любо, і юппіі сміх звучить, наш безтурботний сміх.

Невже світає вже? Як швидко ніч промчалаl Я в дзеркало дивлюсь ... Уже сивію я. Але за все, за все, що n серці одсіяло, я дякую тобі, о молодість моя!

1948

169

* * * ДІІ ВЛЯТЬСЯ тополі н небо голубе. Земле, моя земле, я люблю тебе, тан люблю, що сльози мШ туманять зір, ти щ тана веЛІша, вища ти од зір.

ТИ щ така пренрасна, нраща всіх нееес і наіібільше чудо із усіх чудес. Я J1l0блю до болю дні твої ясні, од усіх ноханих тн МIIJlіш мені.

І міста, і зорі, п небо голубе ... В радості і n горі я люблю тебе. Я іду 3 тобою дО ЖИТТЯ вершин. О, ЯІ{е це щастя, що і я твій син!

1948

* * * l\РIlЛОМ орла над бором хмара уже встав в зорі пожара,

де янтаріє далина, І\РИЛОМ орла пливе

вона.

в зірниць узорі огняному вже ЧУТІІ пеРЮіаТІІ грому,

і гап тривожно зашумів, рясних ченаючи дощів ...

1їО

Привіт тобі, гроза липнева! Вже наГlшаються дерева під хмарним вітром, як лоза,

і впала першая сльоза, іще, іще, і вже Їх ЗЛІша

ШУМІІТЬ, незборна і бурхлива, а в ВИIJlІІні огнів нраса узорпть темні небеса, і грім розгой"аНИЇІ гурноче, мов спопелпть усе віп хоче огнем і в небі, її на землі ...

Кров на ОРЛИНОМУ }'рплі ... о ні, не нров, зоря то тане ... Уже СТОl\ШШІСЯ титани,

і меРlше у РОЗРlІві хмар зорі погашенпіі пожар. Не шарудить сосно ва глиця, од неба сліз трана сріБЛІІТЬСЯ, вогні Ha;~ СlІІІНЮ дальніх НІШ липневиЇі вечір засвітив.

Замовн блаженниЇІ плач природи. О ясні зорі, тихі води і благовісниіі шум дібров! .. Чи не тана і ти, любов?

1948

і71

* * * Мерехтять пад .тІісом БJIІІскаВllці, вітер вів .тІагіДНIlМ КрIШОМ,

і зійшов у БJІІІСRУ мі;І;і Й "риці вартовиїІ небесппЇІ над се.тІОМ. Ах ти, ніч! .. Душа в ПрОСТОрП .тІlІне, і так свіжо, іі СІІІІЬО ТfШ І,РУГОМ.

Пропшшають зорі У"раїНIІ над моЇМ РОЗЧIllІеНIlМ nіююм. я ДИВ.тІюсь на них крізь да.тІі ночі. Де Їм міра, і чпс.тІО, і І{раіі?. Зорі, зорі, ВП - неначе очі

тих, щО впаШI за коханпіі край!

1948

* * * Да.тІа ТІІ могутні нам J\рпла, щоб свіТЛllіі ТIJОРПЛІІ МІІ час, о земле, що нас ПОРОДIІШl

й ЗРОСТІІ.тІа Д.тІЯ радості нас! П.тІодаМIІ ІІОКРИ.тІа ТІІ nітп, Ш.тІЯХИ прове.тІа ГО.тІубі. ТО НІ, же тебе пе .тІюбllТИ і вірНІIМ не буТІ! тобі?

172

Гне вітер над ставом налпну, шле сонце огні на ріллю.

JIюблю твою кожну стежину і І-\ОЖНУЮ І-\вітку люблю. Люблю я від першого крИl\У ЇІ віддам тобі все без жалю. Вмістилась така ти веЛlша в маленькому слові <<Люблю».

1948

ТРЕТЯ РОТА Павлу Безnощадно.ItУ

Я до тебе прийшов, моя мати, Третя Рота, І\охана моя, щоб ще І\раще про тебе співати, як співав УМІІНУЛОМУ Н.

Про Дінець і заквітчане поле в голубому розгоні доріг, про заво;!; і про шахти навколо, про людей геРОЇЧНIІХ твоїх.

Не забуть нам про молодість хмуру, дзвін каііданів і кров поміж трав ...

І на шахті парторга Сосюру, брюа ріднOl'О, н цілував.

173

Любий Януш! .. Я бачив: сивини, сльози-роси СIІЛllваШІ до них

...

Тн згадав, ЛІ, із ТЬМІІ-ДОМОВІІНІІ

йшли В боях мп до днів золотпх. Шестошшов ... Мп грали у пера, як малень!,і з тобою БУЛІІ, а тепер МI1 -

життя інженери

і до щастя з народом приЙшлп.

Більше ночі не прийдуть прокляті, о міїІ н:раю вугілля і руд! В Безпощадного Паші німнаті я співаю про зоряншUr труд.

J\НЇr поете, мій брате, з тобою мп з шахтарської виіішли сім'ї, щоб співать про гудки і забої, про людей, що твої і мої, про шахтьорів, що в небо крилате піДіЇІмають і місто ji село.

Бо якбп не було їх, мій брате, то з тобою б і пас не було.

Третя Рота ... Діпець і копальні, дш,l заводу над спнню ріки ...

Як салютн, гудуть прпвітальні над вінами Донбасу гуднн.

1948

174

"' *

оо

Сонця сушать промені роси, ходить вітер по стерні

босий.

ХОДІІТЬ вітер і пи та 3 болем: «Де поділо ти лшта, поле?>} Чують далі голубі голос:

«Не хитати вже тобі нолос.

Людям ь:раще щоб було ЖІІТИ,

попід носаМІІ лягло ЖllТО>}.

ОСУШІІЛИ промені рОСИ.

ХОДИТЬ вітер по стерні босий.

1948

175

О. С. ПУШНІНУ Зітхає даль ХОJЮДНИМИ валами, і лине синь тудв, де обрій згас ... Він тут ходив, зацьн:ованип Іштамп, під шум МОРСЬКllіі, в прощання сн:орбний ча

Як заздрив він блаюттній цій стихії, як він любив неСІшрену І,расу цих гордих хвиль,

безсмертний син Росії, і цей пісок всотав його сльозу ...

Сльозу за тим, що краіі: ііого КОХаІШЙ в неволі синів, що сам він був в ярмі, як і народ, подібнпп океану, як і народ, занованпїr у тьмі.

Як кликав він всім генієм крилатим зорю життя, що бачпв він у млі, коли впадуть І,рпваві мурп й грати ЇІ засяє день для рідної землі ...

О Пушнін мій! Твоє сумне обличчя в моїх очах у мареві встає.

Так. Геній твій переживе сторіччя, бо в нім страждання огняне твоє, ЇІ твоя любов до гнаних і свободи, і ненавпдь твоя до ворогів, що нам доніс крізь злі вітри негоди

до наших серць твій неповторний спів.

І я, поет смуглявий Ун:раїни і учень твій іще ііі хлоп'ячих ліТІ

176

твоїіі: :!уші. ut'зсмсртнill: і оршшііі, душсю шлю спій зоряннй прнвіт.

Тп, Яl~, аШВlІlі, стоїш пере::\і мною, у сяііві весь, подібний до меча. І н ціJІУЮ І,раіі твого шшща, що тн зроснn гарячою СJІЬОЗОЮ.

]949

СВОБОДА СпоБО,10, Я гіllПlП сліваю тобі! Тн СІ,різь: у шобові, В тру::\і, в боротьбі, у снііві БJlН::Н,І;НХ і омріЛlІlІХ JlIСТ,У псім, що наш ,'\ух пuрш~аG llIIepc,J;. у 611тпі із Тr.!IІОIO, щО ТИНlрІ!П. путі героям, що б'ються 311. дні зо,[Оті, що рвуть ШllЩlOПІ на ЖІІлаВIІХ РУІШХ,

до сонця собі пробнваЮllИ ШJlЯХ. Тн в творчім порпві, в осягпенннх

- Tif,

ІІаРО;~ЖУGШ тн нсповторні світп

шобові і 3ШІЩУСШ злобу борні,

тн І,Рl1ла да.'1а і усім, і мені.

Мп

Труд, ЩО звільнився і став владарем,

що в бптві з НрПрОДОЮ творить Едем. Едем - це Вітчпзпа моя молода, Свобода - це зоряні нрпла Труда.

19,19 Сосюра

177

ВОJІОДІІМІ1РОБІ МАЮЮВСЬІЮМУ Ти по сцені ХОДНЕ, і у нроці наче НрOl, міJІіоиіl3 гримів. Це БУJIО в двадцнть другому році, НОJIlІ впорше тебол зустрів,

і І10Ч:Уn, і lіОБН'IЕ'; ... l\Iiii Харків, що звї,IЬJl.ШШ в бонх Мl1 o;~ 1ІУТ, вже ПСТС\lзав із розрух [І і ;І,ЩЖО посплав пам ГУJ;ІШМІІ сашот.

Ти ЧІlТав свої вірші, іі !\ІІІ, юні, всі в тобі, ЯК і 1')[ В паг, бу,,!!! ... Ми сіЯJIП, і гроаа~ш СТРУПІІ,

і любов'ю, і гпіпом ГУJIП в наШІІХ душах ... Тю, слона поета нам СДlІаJIО і IIYM!! іі серця, БПJIО ворога ДУіІ\че баІнрта і любов'ю без "раю ЇІ l,іпця

до Вітчизни святої :іІ народу протинаJIО нам нерви, НІ. тОІ,

непоборнніі ... В віюІО з неuозводу заглядаШІ міР'ПДIІ зірон, осяnаю! нам очі, щоб ЕОВЗІ,О но було пам на юній путі, й мов iJіталп тоб(" l\[аіШОВСЬЮІЙ, Їх да.пекі огні ;;о,'1Оті ...

ііЗ

Як люБПЛІІ тебе МП! .. ЯК сурма, голос твШ ІІОРJlllав нас вперед на бої, на неВlІдані штурмп, протпнаючи тьму, fШ СТlIлет

...

Пролетіло багато вже РОІ,ів ... Та у серці моєму, JШ ШТIlК, смерть твоя, мііі гігант иароокпїr, в топ далеЮlіі, трпдцяТliЙ той ріІ'.

Як рпдав я тоді за тобою, що погасло іЮІТТЯ голубе, що ненависті нулею злою

лютий ворог у;~аРlIВ тебо, ЩО пішов ТІІ У морок могили і замовкнув твій ГО:lOС нанін ...

Що злоItаІВ ТІІ ОРJIJшії }\PIJ~Ia в тоіі да,'!ОJшіі:, ТР!lДЦЯТПЙ тоіі ріlС

Тан. Не стало тс()е. Але СТГУІРТ в нашпх lJ;ушах ГРПМJI51ТЬ і тснер ...

То - пісні твої, СІІне І\о~rУПII, то пісні, що У нпх ти не вмер. І, неначе вітри прапорами, в паШIIХ жилах ШУМIlТЬ ТЕОН НРОВ

...

Тн не вмер, ти JЕfIвиіі:, тп між нами, бо не може умеРТIl любов.

1949

17!)

САИФІ НУДАШУ НОШІ В крові паJJаJШ У"раїна і танків грім хптав її путі,

БаШЮlрін, ссстра її ОРШlНа, нас ПРlIііНШJa в обійм!! З0лоті. Попа нам СЛLО3П ВІІтсрла суворі і а І1а/ПШ\І гнів ЗJIlша свііі у борні, Й;1УЧП на бій аа щастн нені аорі, ЩО туманіли в вибухів огні ... Гармоні плач, і І.;ураєва туга, і ШУМ дсров, могутній і сумниЇІ ...

П В гріЗНІ/Й час, l.Iосте Jlюопіі мій, в тобі знаіішов і брата, й друга. ІЗ MOїil душі ласкаві ЇІ панні зір цвітуть твої поповторпмі очі,

коли в спігах ХШІО~~IIJІХ опівночі 3ЛПЛll г.O~HO МП бурю паШIlХ лір.

НІ. ТІІ люБНIІ розтерзялу ІЗІ\раїну,

НІ, н твою Башкирію любпвї ІЗо;що ЗJIlIШІ МП пісню солон'їну, свою любов, надії, сльозп іі: гнів. Сшш Русі, ЩО любllМ їх незмінно, нас ІІОВСЛП,- ЇІ мп зла розбllЛП ТЛЮ. НІ, Н, Саііфі, ТlI любиш }ТІ\раїну,

а Н, НІ, тн, Башкирію ЛІоблю.

1949

180

ДО МОРЯ НІ, ТН ШУМІІШ,

НІ, тн шумиш, осіннс море! .. Про що ШУМПШ, про ЩО говориш ти? .. Яюз тебе, ЯІ,е терзас горе, Чого іще тн хочеш досягти? ..

Чп гір стріМКІІХ, що, як гігантів хори, 3ншш перХІІ в простори голубі, Ч II ;\аш,ніх зір, що Їх мільярдні зорн Свої вогні ві::\бп.:ш у тобі? .. Яюцо це ТаІ\,- не треба, неозоре! О, пе шумн з собою в боротьбі! ..

Захочеш гір,- УТВОРЮGШ тн гори. Захочеш зір,- і зорі у тобі ... л хвплі мчать ... Не паче ВСЯ планета у шумі Їх ... Про ЩО шумлять вош!? .. Чи не ТЕша і ТІІ, ;(уша поета, НІ\ море це в 'шс бурі ЇІ ТІІШШШ?

1949

.. * " Сонячні панелі, ХЛОПЧИЮІ в піску, поміж ними грається ::\івчпш,а в віНІ\У. Дівчина в віночну, голос, як дзвіночон, свіТЛІІU і песелпїr, ніжнпй ГОЛОСОЧІн\.

181

п прох()джу мпмо, Я J\ПВnІОСЬ па ню: j і,ажу маіібутш,ому у lІіСІІЛХ МОЇХ: «Будь ДJІЯ ІІI1Х, иаіІбутш:, І":О:НН:ОМ l"УСТIIl\I, яБЛУІЮМ У СП;1,і СТlJГJlИМ, наJJlI!ШIШ, піснею веселою, що щаСЛl1ВПТЬ путь

в час, НОШІ з роботп З поля ЮНЕП ii~YTЬ, небом будь безхмарним, нвітам:и в гаю, що хвилюють ДУШУ МОЛО;1У МОЮ,

ароматом, І\ОЛЬОРОМ, МУЗПКОІО бу;\ь і твого поета в пісні не забудь».

1950

Вп занрп:ш очі, спні ЇІ І{арі, у смертельнім RЛеІ,,:оті заграв,

два,:t;цять шість баЮПІСЬЮІХ J..:oMЇCapin, що НОЛllСЬ Єсепін оспівав.

ВИ СТОЯЛП непоборні, вічні там, де вітер У піснах шумів, і У ваші зоряні обличчя гаВІ,али рушшщі ворогів.

ОДГУЛИ, одпланалп пожари, і на ВСІ,ОМУ радості печать.

Вічні вп, баКПНСЬRі Rомісарп, смерть ЖИТТЯ не може розстрі.'1ЯТЬ.

1950

182

* * * НІ( радісно Щ.'lІі, ІІ:() ;)н()ну cHil' розтане

й зелено убраIJIІН о,щгпуть ,'(ерева. IIроміннюш J'IРhіш весна напиоло гляне, ІЦоб ти цвіла, земли, любон мол жива!

ІЦоб тн цвіла, 3РМШI, і Шl.хяула ме,'(а!\Ш, ІЦоб слухаюr І~віТІШ ДlJтн'шіі теплий сміх, І спів, народшенr:іі рожевими устами, ІЦоб Лішуп і тремтів в са,'(ах: твоїх густпх. Біжать І';УДІ!СЬ хмаРОІ{ далеиі нараuанп, Н слухаю гy;o~iB ПРПЗlJТшиіі, гордпіі ИЛИЧ. ЯИ радісн() мені, що знов весна настане І СЮІНе hРПГУ знов Дніпро з ШИРОИПХ пліч!

1950

* * * Я знаю дні, ВОШІ НІ{ грози, НОШІ, ЗD.ціПIIВПШ вуста,

в борні важкій на нулі с.ш,озп народ ПОDсталпіі оберта.

А ще я знаю злі страждашш, НОЛІІ, заціппвшп вуста,

сльозу розбптого І\Оханпя поет на пісню оберта.

183

Dопа летить до небозводу, серцнх, мов раіі;\уп\, I\ГlітС' ... І слуашть lIіспя та наро;\у

])

Б борні за щастл золоте.

1950

* * * Пе ЦГlіте чrрrмха, і птаШОІ\ не чуть, НРУТІІ'п,сн У полі сніжна І,аламуть ...

Jlшu ДРОТІ! сні ваюТJ, геп ІІа }{РУЖIJlІі іі дзвопять ІЮ11llтаМJl І,оні вороні ...

Ех, НІІ, І,Оl1і, Іюпі, моло;~ість моя! С!івая дорога в'сться, ш, З!llін, а І(РУГОМ піІ\ОГО, тут і в;(аJIlші ... Снвая дорога, l',оні вороні ...

Хаіі зпма шнліс, сніг I:РУГОМ моте, та в лrще зоріс щастя ЗОJJOте,

ЩО пісень про Ш,ОГО СН.:'Іав 6ез :ІіІ;У я ...

li:x,

БП, І\Оні, юші, l\JOлодість МОН!

1950

* * * Хаіі: дзвонять lIІОЛОТIІ ЗН.'1Ї;ШО і в сяііві ДНЯ, і в IІО'Іеіі: м.'lі, ростн, міцнііі:, МОН DіТЧI13IJО, БО ім'я lIIІІРУ на землі!

Д:ш ворогів нещадна іі грізна, з зорею правд!! на '1ОJlі,

184

РОСТП, міцнШ, моя Вітчпзпо,

]10

ім'н брнп:твu IНt зомді!

з народаМI! ТІ! пе нарізно, БШІСІ, совцн па твоїм НРlfлі. Рости, міцній, мон Вітчизна,

по ім'л щаСТJI на землі!

1951

* * * Вже осені І,РУГОМ передчуттл: ... І паnУТIIJІНН срібно ПРОСТЯГЛОСJI між са;\у піт. УШШlllJl В пеGуттл:, ПОЖОВІшпїr ЛIlСТ ТОРЮlУВ МОС ВО.'lОсrл:,

немов шепнув: «Забудь, забудь про все, fШ JI забув про то, ЩО знем життям МI1. Мене хо.тю;цтпіі пітер понесе і замете печальП!rМI1 сніl'амп,

НІ\ і тебе баіідужпіі впхор літ, і знnть ніхто, і ЗlraТІ, ніхто пе бу;\е, щО ТІІ І;ОЛПСЬ JПобпв, співав цей СР.іт і що тебе за це люб!!лп ЛЮ,l,ІІ». ЯН Т!ІХО СІ'різь. Поволі гасно день. Але, НІ, те, що знову він ПРI1ХОДJlТЬ, ЛlIСТІ{ОМ ПОіІі:ОВІШПМ з дорепа пісень

л: не впаду у пам'яті народу.

1951

185

ДОНЕЧЧИНО l\ЮЯ! ДОIlС'lЧI1НО МОП, твоїх вітрів J(IfХRIІIІЯ я відчуваю знов, ю, в ті даЛСІ,і ;~Hi,

коли J\віТІШ в росі СОJІО~ІШГО сніташш

над голубим Дінцем БсміхаJIиея мені. Немов душею п'ю твого труда весну я у радості степів, у гомоні дібров, і МУЗІШУ ГУДІ,ів твоїх Я знову чую,

ДонеЧЧllНО моя, життя мого JІюбов! Знов шаХТI1 на горі ... Дивлюсь на нпх І.різь вії, і піснею тремтять ЗЮ;ОХЮІі вуста.

НехаЇІ сніги Н:РУГОМ, та в серці маєм віє У стороні МОЇЇІ

і серце розцвіта.

І ЗНОВУ юнпїІ я, і шше в карі очі ПРО~lіНJIЯ звідусіль, і вес!, У ньому Я, мов раіідуга, звучу, і в жилах НРОВ нлеІ\оче,

неначе музина, ,цонеЧ'І1ШО моп!

I,J;Y

ПОЛЯ~Ш я, а в глибнні, під НІІМИ,

У ІІІтренів плеТІ!ві підземний ДПВНПЇІ світ зітхає, і грпмить, і дзвоном ПОВНІІТЬ рпмп,

таюrЇІ БЛIlЗЬКИЙ мені іще з хлоп'ячих літ. І мов летять тудп ДУМЮІ мої прозорі, У мареві згадОІ, СП:Jітаючись У спів,

Ж'ТНТЬ У ГЛІІUИНУ, ,'~e лампочют, ЯН зорі, ХlJтаються

18о

ПЛl!ВУТЬ під J\роюr шахтарів.

ДОНСЧlІИНО моя, героїв світла матІТ, твоїх за во;\ів ~\llM, ян: нрапор, у О'ІаХ.

'І" 3 ніСIIСЮ монс, НОШІ l'УЛИ гармати, ПОСШlJJа, щоб тебе прославив я в піснях. ДОНСЧЧIlІІО моя, моя ти батьківщино, тобі любов моя і всі мої чуття! Я ДО твоїх грудей ПрШПШНУВ, як ДИТІІна, щоб знов набратись сил для пісні і життя.

1952

* * * Не знаю я

TPY,l[\

таного,

яn ТРУ,l підземниіі Iil<lхтаря.

Він пробппа в пластах ДОРОГП, щоб І.віТ.'IlI pa;J;ocTi моря, щоб, ЯІ~ ОГОІП, небес на."! пами, СПJІелись огні в красу земну і поїздп ГУЛІ! мостаМІІ, ДlІмілп труuп в вишину.

Щоб ДОМНlІ заграви, мов крила, З;J;ііімали гордо уночі і Rпростала наша СІІла, весну народам несучи.

Щоб нам, ян прапор перемоги, цніла майбутнього зоря. Не знаю 1I труда таного, ян: труд піДЗСМШІЇІ шахтаря.

()ет, піп стоїть, іЮПТЯ OEpara, на ГО,'Іуб()~!у

1Il'Ua T.'li,

н!риіі '11))';«1 іСІІІІ 1l,olluaca, хнзнїн рідної Зl'М.'Іі. СМУГJ!ГІвпіі пнд, UШРОІ{і плечі, і Bl'CI. він, НП іЮІТТН могуть.

Ному 11 іспі ПТі\ІlIJШ щебечут!, і І\Олосюr ПР!lвіТІІ шлють.

Нрнач() Нllшппіі

металу,

він З0Р"ТТ, в ;щ.тrі оснііпі, і сонце, НІ, віно!;, ПОІ,ШІЛО

йому 11<1 І';НС]';У про~]ені.

1952

ДШІ вас MOJТ піСШІ, хаіі СJТють ці РПМІІ, НІ; :зорі, щО СШОТЬ вгорі.

Длп нас МОЯ піспя, мої побраТIlМІІ, мої земшши, шахтарі! П ро вашу відвагу, що всо ІІо::\олає, про cBiT.тri, 3ВПТШЮІі путі, про ТРУ::\ ваш ВІІсоюrіі, ЯІ';О~ІУ но знаю н рівного в наші~l nіІТтті. Встають пад віІ.;а;шr J,опрів сплуетп,

о серця праВДІІВОГО дзвін! Прrrііміть же нп щпрую піспю поета, герої підзеШІІІХ ГЛІІбllП!

188

Хаіі ЛІ1І1С цП пісня, ЇI~e поруч із ваllШ, Ш, 1111, ;10 НСJlОЇ ІІIСТІІ, ;1е І\раюТІ, ЕомбаііНIJ ста,ТІЬІІІІМІІ зубаМIІ БЛIІСІ\учі вугіJІьпі ПJІастп. Машоюп, заво;(ів з[цумані ДІІМІІ J(ОIlСЦІ,I,Оl'О неба б.::rЮ,lІТЬ.

JIюбов ;{о ВіТЧIlЗIIIІ, шобоп lІовгаСІІма у BaТ!lOMY серці ІОІН!ТЬ.

ДЛЯ ВПС моп пісня, хаіі СНЮТЬ ці рнмп, НІ{ зорі, ЩО Сll1О11, Вl'opi.

Для вас МО}! пісня, мої побраТ1ІМІІ,

JIIОЇ ЗСJII,::rшш, шахтарі!

1952

* * * ДЗВЄ'НIJ, МОЯ lІіснс, і ЮІІ1Ч ДО роботи, НІ, ХОРІ! ЩJI!апвпі ГУ;(I,іп, НІ, ГУJlIІ моторів, ДО юні піЛОТll JlСТПТЬ У МОРНХ ПРОJl1спів.

Т(ЗВСПІІ,

1\10:1

C'i'IICI,11cT/,rH

1Іісн!:), хай ссрце тобою СО.'lО;{І;О ТЮ':,

1Ш В гріЗilУ ГО,:~ШІУ остаШІЬОІО бою в ,'.{ІШУ і IІОlІ,нрах апш.

я хочу, щоб ТlI заl'рпміла, ЛІ, сурма, СJШШ,flЮЧIІ .'(<\ІНІ бійців

У снііві :іIlЮ[СН ;(0 ріШУЧОІО ШТУР"'У, щuб ;І,ОIIJ, наш ЗilВіJ\ДП ІШОl\lСlIіu. 1Щ)

П хочу, щоб тп до вершин ПЕ'ремогп JІстіла з HapOДO~I моїм туди, де встають І\омупізму чертоги

під небом безхмарно-ясним.

Дзвенп, щоб заМОDlШІІ напіl\И гармати за СІІпіМIІ гранями гір,

нро світлу Віт'шзну, про юність І\рuлату, пго вічний і радіснпй мир!

19:52

Як передать, Донбас, твою І\расу, і силу, і подвпгп В Tpy;~i синів ТВОЇХ ЯСПIIХ, щО У бuрні за мир незламні мають крила іі упевненість в ході для сонячних доріг.

Комбаііна гордніі гул і шахтарів обличчя, що BHpТlB росою піт, і НЛll'І твоїх гуднів, і нленіт opJliii ДОМВ, і сталі гомін віЧII!Ііі, що ЛІІне в RІІШИПУ із заВОДСЬІ\ИХ цехів. І реїІОН БЛПСІ;отіш, лі;! лоїці~ вагою, і у вечірній час діПОЧllіі: піжннй спів, де в полі траНТОРlI за.1JіЗlfОЮ ходою

пронла,J;УЮТЬ путі для lIIІШНИХ врожаїв. Мені там рі,:ще все

іі lЦHЦH зелені хвп:rі,

і шепіт нпорів, і ;ЩJІЬПЇЙ ;'J;1піи ЕОШІТ,

і онуга озер, степів ЮIРТШШ мtші,

іі на обрії гаї, що серцю шлють прнвіт.

1JI)

І неба ІШШШН\ у хмар ажурнш ПJJІ!, і l;uітіп аромат lJ баіірю-;ів Тllшппі, і у росі світаш, т;ш хорп солов'Їні нага;\ують мені д,шеІ,:Ї юні дні.

(сЛТО РОЗІІЛете тебе, ман тн l{ОСО руса?» я чую lIіСJ/Ю ;>НОВ, і в'иься ДОВГІІіі ШЛН:" я бачу тап;опі Іюзацькі довгі вуса іі шахтарси.у лаМПОЧІ>У в паТру,l)RеПІJХ РУІ{ах.

До мене він сх[],'пlВ обл][ччя добре, МІІЛС і в серцо )\IІВIlТЬСН І,різь одлстіJШІІ час ...

О тату, тату мій, НІ,бп ТlІ встав з МОГИЛП, ТІІ б не пізнав йOl'О, свій зоршшїr ДО!lбас! Уже не каііла дзвін лунає У забої, і -ІОНОі'Сша снпст не ПРОТІІнає ТJ,~iY

у штрс],ів глпбllпі, що зна,'І!І ми 3 1'06010, l{QЛП жпття було подібне на ТЮРМУ, Нам СИЛУ М J 'Сl\улів машшш за~lіНIІЛП, кругом ШУМИТЬ Жl1ТТЯ, ІІО;Jібне на весну. РО3І{Qваниї! народ РОЗІІраВІІВ дужі І,Рl!ла і свіпІО днн прнніс в l\опалень l'лпбпну. Нам вільниіі труд ;\Clс усе, що серце хо'ю. Яl,:бп тп з lJа~ш БУl1, о, Яlt бп ТІІ радів! І не зеМЛННQI, сум твої з,)'стріЛlI б очі, а в маііві теплім віт - l\оте;Jжі шахтарів. Мов весннна ріl\а, щасливі дні вирують, блищить, ШУМИТЬ шосе в промінннх (опня: грі,

на ньому біг маШI1Н, своїх машпн, l\еруюп, хазяїШІ ЖИТТЯ -

веселі шахтарі. 1\)1

На гop~y рп;з;ість Їх мені ДНПIlТПСЬ любо і СJlухать шум знамеп, що маком розцвіли.

1 псе

густіш ДIlМШlТЬ нових заводів труБІІ, ЛІ\ знак, ЩО віJlьні ми, НІ, ті гірсыIіi ОРШІ.

'Гия сяіі же, сяй, ЖПТТН, нк прапор, нурнуропо, ЯІ\ сонце угорі, що не потоне в МJlі,

щоб передать могло моє ОД серцн СJlОВО всю ВСJllІЧ і І'расу донеЦЬІ{ОЇ зеМJlі! lЮ2

* * * Граіі, шахтарю, грай про донецыіі І\рай і про щастя, карі очі, що Яl, зорі опіВНО'lі, ЯR весна в гаю,

про JIlобов ТВОЮ! І про стелшу, і хптпну, де ТРОЯIIДIІ біJIИ ТІІНУ, іі ДІШІІТЬСЯ lюпа,

повна щппJOЇ ТРІІВОГП, на ШПРОІ,УЮ дорогу,

Юlша чарівна.

в неї коси ЗОJlотії і І,РПJlаті чорні вії, возить ліс BOl::l до знаііомого забою, де стрічаєтьсл з тоБОЮ 1 юна і ЯСlla. Н)2

Дня згасає позолота, шахтарі ідуть з роботи. Грай, юпаче, грай і про стежку, і хатину, про коханую дівчину,

про Донець}{ий }{раіі!

1952

* * Гримить комбайн ... І ЧОРШlіі пласт мов тане і ручаєм агатових вугЛlIН теЧ0 униз, мов силою ТІІта на

керує хтось його невпипний ПЛИН.

Гримить комбайн ... Дорогу порохписту йому квітча топкий проміння лет. Над пим лице уважпе машиніста, і віп повзе упевнено вперед, я}{ той, що В даль пшениці морем лине, де колоски

я}{ золото живе,

і, як зерно, що сиплеться в машини, вугілля у вагончики плцве.

Готовпй В путь гріl\ІЛИВУ, недалену, ТУДП, де кліть папружила канат, елеlаровоз їх повпими до штреку ПОМ:ЧІІТЬ і 3ІІОВ повернеТЬСJ1 назад.

193

І, до крота вподоблений стального, осяяний елен:трики вогнем,

гримить комбайн, як пісня перемоги, і лине вугіль чорнпм ручаєм.

19{j2

* * * Тьму світло переможе, щоб не було негод.

Лиш тоіі творити може, хто любить свій народ.

Хай той навіки знає, хто ненависть сама:

де творчості немає, там і життя нема. Мп молоді, уперті, за нами - майбуття.

Лиш той не знає смерті, хто творить сам життя.

1955

Хто може сонце погасить і землю вибити з орбіти? Так, нас нікому не спинить, ніякій силі в цілім світіІ

194

3ШІЛи серця СІЮЇ ВО;:(НО

ми всі, щоб діяти й творити. Ми - правди світле знамено, ми - ери зоряної діти! І на путі, де нам весна уже всміхаеться квітками,

нас воля Партії една і робить нас богатирями. Вона веде крізь шум колосся нас у новий щасливий віІ\'

Безсмертя Леніна злилосн з безсмертям Партії навік.

19.55

Хто чув повстання дзвін,

хто біг крізь тьму в атаку, кого не міг спинить гармат охриплий крик, хто бачив на снігу крові багряні маки, той брат мені навік.

Бо за Вітчизну він, весь сповнений любові, з такимп, як і він, ішов в тяжкі бої, ішов крізь грім заліз під стягом ПУРПУРОВIIМ, ЯК вірний син її.

Хто з молотом в РУI\аХ або в підземній .1Іаві Вітчизні здобувать безсмертну славу ЗВІШ чи в полі, чи в садах, де вітів цвіт ласкавий, тоїІ брат мені навік.

13*

195

Бо він будує світ майбутнього прекрасний, що зводиться до зір У величі будов. І до Вітчизни в цім любов його незгасна, безсмертная любов. Хто стогне II JНlнцюгах, хто рве Їх в реві бою іі підводиться з l{Олін під залпів лютиіі ЩJl1l\, не ХИJІИТЬ хто чоло перед свавіJІЛЮ злою,-

той брат мені навік. По він іде шляхом, яким колись ішли ми, щоб ЛИНУТИ у даль, в яку тепер ми йдем, щоб не ПЛИВЛИ дО зір пожарів грі;.ші ДПЮІ і не терзали світ бідою і вогнем ...

Брати, мої брати! Хто хоче заl\увати в кайдани цілий світ, хто пануваТll ЗВІШ, хто з ЛЮДСЬІіОЇ l\рові хотів би злото мати, тоіі ворог нам навік. Бо він несе лиш тьму, не любить він народу іі ненавидить його усім єством гнилим,

і нам до верховин і щастя, і свободи не по дорозі з ним.

Товариші МОЇ! Єднаймо руки іі зорі, щоб ПРИВИД злий віііни, ЯІ< сон н:ривавиїІ, ЗНlШ! Хоч розділяють нас МОРЯ, кордони іі горн,МИ всі брати навік!

1955

196

•

І на душі нема печалі, здається: все тн переміг.

Стебельця росяні конвалій тобі ВКЛОНЯІОться до ніг.

PYRa

сльозишш не втпрає,

що ехожі з перлами рОСІІ.

Про це давно, давно я знаю, що можна пЛ<шать од І'раси.

1955

'" '" '" Під ШІСІШВИМ сонцем вітер ніжл() віє, і дощем проміння ЛlIне на ріллю.

Я люблю дивитись, ЯІ{ гаї синіють, ЯІ{ пташки співають,- слухаТIІ люблІО.

Од хмаРОІ{ побіГЛІІ тіні, тіні, тіні дзер:калщ( Слаnутп, мов по l\ришталю. Я J!Iоблю дивитпсь в очі твої снні, голос тиШ, ЛІ{ пісню, слухати люблю

Дальній гул заподів, журавлині зграї, і міста широ:кі, і поля, поля ...

Я:к люuлю тебе я, :краю, мій тн краю, СЯЄШ ТII У серці зорями Кремля.

197

Радісно любити! Хто цього не знає! Бо любов - це світло, не.lІюбов - це тьма. ТіЛЬЮІ той щасливий, хто любов'ю сяє, в світі ж без любові і життя нема.

1955

* * * в ремінних постолах, у білій І<ожушині, немов гірсы<йй орел, дивився з Сl<елі він на свій І<оханий І<раіі. Сіяли очі СЩlі ...

Його вітав СТРУМl<ів веселий передзвін, і щебетання птиць, і І<вітів аромати, і верховинсы<хx гір, і хмар далеЮІХ дим.

До нього шепотів про щастя лпст лапатий, про щастя вільним буть і гордо-молодим. Про те, що все його: і ПОЛОНИНІІ, Й гори, і села, і міста,- що він всьому владар, Яl< весь його народ, що звівся вище хмар, ЯІ< той орел, що рве І<РИЛОМ своїм простори. Були громади гір, мов золотий ТОЙ ЗЛІІТОІ" щО слав у вишину багряні промені, немов осяяв Їх I<ремліВСЬЮІХ зір відБПТОI< з гуцула постаттю в орлиній вишині.

1955

198

* * * Гуцулка співає, і квіти цвітуть і CJIYXaIOTb пісню чудову про тих, ЩО Вітчизни уславили пvть, звільнили гуцульські діброви, і гори, Й долини, і ріІШ швидкі ... ІЦо більше не вернуться ночі.

І слухають, слухають ніжні квіткп про сині, коханії очі.

Про те, НІ, під'їхав юнаІ{ на коні іі сказав: «Дай, дівчпно, напитись мені». Вона ж усміхнулась, води подала і серце з во;щю ііому віддала.

Напився і глянув: «Солодка вода. Як буду іІОrвий я, чекай, молода!» Стояла вона, слала серцем привіт і довго ще слухала цокіт копит.

ІОНаІ, не вернувся. Та пам'ЯТІ, живn про нього в гуцулки навіки.

Над тілом юнацьким шеиоче трава,

де ПЛИНУТЬ Угорщини ріки ... Пад звільненим кра(ш сміється блакить, шумують щасливі долини ... І пісня із серця гуцулки летить

за сині l\арпат веРХОВИНJI.

1955

199

14:

Моя любов, ЯК пісні дужі КРІІла в росі світань над шумами дібров ... ЯІ{ моря даль, що душу полонила, моя любов. Чужа навіІ, ЇЙ сумнівів омана, lШ моря глиб, вона не знає дна. Вона завжди тобою осіпнна, моя кохана, рідна сторона!

1955

* * • На трави перлами росп зоря упала. Поле мріє ... О скіЛЬІШ щастя і І,раси в твоєму імені: Марія ...

По квітах золотом пройшов останній промінь. Легіт віє ... Мої надії і любов в твоєму імені: Марія ...

Дивлюсь в очеіі твоїх блакить, і серце трепетно так млk .. Все, чим живу, ЧІШ бу;:(у ашть,

в твоєму імені: Марія ...

200

Мол любов, як море, що висохнуть не МОїНе, Ш{ морю, Ї Jlюбові моЇЙ немає дна. Мол любов, як небо, весняне іпогоже, як і моїй любові, йому КЇІЩЯ нема. Багато зір у небі, багато хвпль у морі, багато в полі квітів, пемає їм числа. І сяють, і сміються і квіти, й хвплі, іі зорі, але цілунків більше мені любов дала.

1955

* • • Уже давно одрум'яніли солодкі яблука в садах. І жовті осені вітрила вітри напнули в дальній шлнх.

Хрумтить, ЯК СІ\ЛО, під кроком ЗНОІІУ води замерзлої слюда. І у хустині малиновій зоря у вікна загляда. Уже не та блакить над нами, уже Іюротші стали дні. І десь летить зима полями на білогривому коні.

1955

201

.. *

оо

Зима, зима ... Сніги УНрИЛIl траВІІ. Гудуть дроти ... Навноло ніч мутна. В дорозі я, політнурсант смуглявиіі, З товаришами вийшов бить Махна. у полі ми. Не спить тривожне місто Десь за шляхами, сповнене надШ На юнаків, що вніішли бадьористо, Щоб у снігах ирийнять останній біїІ.

Нам, молодим, чужа була утома, За світ новий свою лили МИ кров ... На тлі снігів я ирофіль ВОЄНІ\ома, Суворий, рідний, наче бачу знов. Сльозою місяць впав на сніг іСІ\РИСТИЙ, І ГОСТРИЙ залп розкраяв ніч мечем ... ЛетіЛIl з тьми на нас І\авалеРИСТJJ, І ми змітали Їх з путі вогнем. Останній бій ... Гармати били тупо, А потім ЗМОВКЛІІ. Промінь ранку ліг На синій степ. Махновців чорні ТРУШІ Немов угрузли у І\ривавий сніг. То там, то там поранені стогнали, І умирали І\оні біля них, І з ТОСІ\НИМ СІ{РIlПОМ шиї простягалп До сонця, що вставало з даЛIІНIІ ...

Давно, да.DНО промчали рОЮІ грізні, І тіЛЬІ\И сниться вся В громах ЗIl1\1[\ ••• Але нема віддалення для пісні Од сивини до юності, нема!

1955 202

Хаіі ('ІІВИЙ Я, о снве небо! Та серця струн,- я тому ра;:\, мені настроювать не треба па молодий, бадьорий ла;(.

я мов не жив. Мені здасться, не йшов І\різь років зорецвіть,

все так же юно серце б'сться, і иісня юно тю< дзвенить ...

Тю, дуб у иолі височіє, над ПИМ і в нім - осінні снп ... А лист все так же зеленіє і и'с промінпя ЗВИШИНІІ ... Сивіє ВО;:ІОС мій, снвіє ... Немае юні вороття. Та пісні ШІСТЯ не жовтіс иі;( вітром осені життя ...

195.;

Полонrтлп далі спіВІІ, ДЗВОНІІ сталі, ніжний шум садів ...

Тан, НІ, ти, мій краю, зорями розмаю сеРЦfl) ПОЛОНИВ.

203

ПОШlll111-1 JI;11~il,,,! Граютr,

CpiGHi

рі/,н,

і ЖІ!Т:t ЦBiT~'TЬ, і lIШСПlщі ІіО;'/()(', подас свій ГОЛ()С про ТП()Ю М0ГУТТ,.

о Mirтa ШП[JOІ,і, о МОРН ГЛІІU()!(Ї, "Yr,pn їп()іі Русь, я на вас ;:(IlRШ()СН

в днів ЧУ,J,сrIШХ русі і не на;([IП:'ІIОСТ,!

Синь Тадаапшстану, даль Лзербаїrджану, Грузії [,раса і тайгrr туманн,

скрізь, КУДIl не ГЛЯНУ,

наші небеса. я на пас днвлюrJ1, сосни Бі:'Іорусі, на степів блаютть, сповненпіі піСПfl~III ...

даЛИlI!І садам!! Латвія П1УМПтт,.

l\раю, мііі ТІ! ЩJi\Ю, ХВИЛЯМИ Дупаю

Я лелію зір; бачу Я M().тr;:(()B~', любу і чу;юву, в сяйві СОНЦН ЇІ аїр.

204

3рік.]І. nIШОl'радп,

й ССІJЦС б\;тьсл vадо у подані мрій ...

Путь біжать залізна, СІ{різь МОП J3ітчн:ша,

л УСЮДІІ сніШ

Де пі;.lУ, і\С стану, на свою

не чуа,у

ГШШ У

ріШІІО.

РіДШІЙ 11 УСЮДIJ, люди, мої JПО:\ІІ,

ЯК л пас Jlюбшо!

1953

* * * Тудп, де в С!J нім неба морі ІІОМОВ тремтать Чумацькип ШЛНХ, л понесу тебе над зорі в моїх закохаНllХ піснлх.

Любові повний ;:\0 нестями, мов непогасную свічу, там, за далеЮ1Мl! світами, нову я зірку засвічу.

Нона сіятиме, жадана, привітом дальні~1 І\різь ефір ... То будеш ти, моя нахана, наЙІ\раща із небесних зір!

1955

205

* * * ЯЮІіі мені вітер у серце повіяв, що в нім, як навколо, зелений розмаіі! Про що б не писав я, не думав, не мріяв, та все перед мене Донецький мій край.

І все перед мене задумані гони збігають, мов КИШІМ ясний, до Дінцн, і ріднії села, і рідні простори,

і шахти, й заводи, й стеШІ без кінця ... І ліс. за Дінцем ... ОЙ ян: часто я в ньому БЛУІ\ати любив! Серце, років не ліч з тих днів, ЯІ{ з піснями ми йшли в Борівсы\му,' КОЛИ ми повстали на ПрОІШЯТУ ніч.

Неначе сьuгодні ... Я юний. СМУГJIЯВИЙ ... Мені борівщанка дає молока, і осінню пахнуть зів'нлії трави, і твердо гвинтівку тримає рука.

О рідний Донбасе, мій тату могучий, ти в серці моєму навік заяснів! І спів солов'їний, і вітер, і тучі, і шелест колосся, і гул поїздів ...

Які вечори там! У бриючім льоті там ластівки линуть в провулках глухих, в далекій моїй, в дорогій Третій Роті,

де слухали вишні дитячий мій сміх ... Мов бризнуло сонце промінням під вії й хтось тепло погладив рукою чоло ...

То вітер донеЦЬІ\ИЙ у серце повіяв,

то поле донеЦЬІ\е в душі розцвіло! ..

1955

ДІВЧИНІ День палає у сонця пожежі ... Я таких ще не бачив пожеж. у заБРИ3І{аній вапном одежі ти по вулицях гордо ідеш.

Лине музика з вікон розкритих, еміх ДИТЯЧИЙ у кожнім дворі.

Не фарбуєш ти губ СОI{оВИТИХ, щО подібні до соку зорі. Ти будуєш високі будинки, все горить в твоїх юних руках, і розноситься сміх так твій дзвінко, як лунав у черкаських степах.

Яи весна, що у сонця пожежі по землі розлилася без меж, у забризканій вапном одежі ти по вулиці гордо ідеш.

Скільки сили у стані стрункому, скіЛЬЮІ грації в рухах простих І Я б хотів, щоб в труді золотому моя пісня була, як і ти!

1955

207

... * .. Садом я блукаю тихою ходою, рум'яніє вечір од зорі заграв. Яблука доспіJlі виснуть наді мною, щО ІЮЛИСЬ про них Я в РІІЛЬСЬІЮГО читав. Був я юним-юним; гнівною грозою ми звели ДJШ штурму міліони руН.

Десь там на Поділлі в полі перед бовм я читав поета під гарматний гук.

Бігли ми в атаку, І{РОВ багрила трави, і дощем залізним падала блакить. А в душі сіяло тепло і ласкаво: «Вмів розставатись той, хто вмів любить». Ці слова звучали і в гарматнім хорі, і ІЮЛИ ЇЙ руку Я востанн в тис.

Ці слова поета, мужні і прозорі, я нрізь довгі РОКИ до СИВИil про ніс.

я іду, і в'ються спомИlIИ незримо ... Де ти, моя юність, дальніх днів блаКIIТЬ? ЯБЛУІШ червоні Рильського Максима ВІІСНУТЬ наді мною, l\ЛИЧУТЬ жить і жить!

1953

208

Хаіі весна ПРПНОСl1ТЬ щастя в !ШЖIlУ хату, хаіі життя весною, як сади, буя!

Тнгпетьсл до сонця сонлшник крислатий, нн: до тебе серце, сторона мон! ТНl'Нуться до сонця і квітки, і трави, ніТI! кучеряві, гори голубі, нк серцн до тсбе, краю МіїІ ласкавпй, що длн тебе б'ються і живуть в тобі.

1956

* * * Ні, не марний труд ваш, JIЮДИ нсночолі! Тут ішлн 1vІаШИІПІ ще не так давно, а тепер шепочуть колоски у полі ї1 сонцем налилосн золоте зерно. Ще сніги недавно смутно туманіли, та весняне сяііво розцвіло з висот, дні пройшли, іі колосся рясно землю Вl\РПЛО ...

Це зробили сонце, сонце і народ. І нуди не глянеш в далі неозорі, ХІІплі так і ходять, ходять, як живі .. .

I~[ немає краю в сонячнім просторі .. . С:Іава іН вам навіЮІ, руни трудові!

1956

п.

СОСIl,ра

209

* *

Весна і молодісты Ну, що (; краще в світіІ Такої, як у нас, нема ніде весни! Рожевим цвітом радісно заJІиті, шумлять сади, і сонце п'ють лапи.

:Мов за спиною в нас шумляТІ> могутні НРIlла. Весна і молодість! Що краще (; в житті! Нам воля партії нові путі одкрила, до щастя і добра путі.

За нас життя! Лунають птпць привіти, і ТраІпорами даль ясна гуде ...

Весни і юності не можна зупинити, ян: старості

прекрасне й молоде.

:Ми всі СИНІІ Вітчизни трудової! О, як усе навколо розцвіло! Ще не було у нас весни такої і радості такої не було! Заводів гул, садів вишневі дими ... Як наша дружба, сповнена тепла, встає життя спорудами ПОВПМІІ

...

І це усе пам партія даJІа! Як тоне все у СОНЯЧНИХ ПОТОІШХ, вітають щастя юність і весна! ПО ДНЯХ зими, ХОЛОДНИХ і ЖОРСТОННХ, В землі зерно проюшулось од сна.

Завждп, завжди МІІ, партіє,

тобою,

в майбутнє нас ведеш лиш ти одна.

:Ми всі сини Вітчизни трудової, ми - Комунізму юність і весна!

1956

210

* *' JІюбuть сиііі краіі - цс і~Шl народу ЖИТТІ, боротпсп за юне, за ІЮJ3С. Любить свій І,раіі - це значпть ВСС люБИТІІ, У чім його святе ім'я жнве.

(1957 J

* * .. Тоіі, хто зерно в плодючу землю С'іє, пшеницю I{QСПТЬ, саДІІТЬ дерева,

той на плечі планету підійма ЇІ несе в майбутнє, сповнене надії ...

І брат його, що творпть все навколо, що варить сталь і вдень і уночі,

тримає Землю на другім плечі, щоб сад ЖJ[ТТЯ не облітав ніІ\ОЛІІ. І славлять ЇХ незмірену могуть мої пісні, ЛІ, чаЙІШ біЛОІ\рилі, і ШЛЯХ, НІ\ИМ вони до щастя йдуть,

з ЯІ\ОГО ЇХ ніхто вже збить не в сплі. І не затоппть ЇХ чудесний дім ворожа тьма, од люті ошалі.ла, бо світить сонце непогасне їм, що партія у Жовтні засвітпла. (195і)

211

МИ ЖИЛИ В ХВОРОСТЯНЦІ МИ ЖИШІ В хворостянці ... Заводу ворота відчинились для мене в одинадцять літ.

ІОнаком я зазнав, що шахтарська робота це найважча з відомих на світі робіт.

Темні штреЮІ, забої і евпст коногона, одчаїІДУШНПЙ і дшшіі ПРОНJlЗЛИВІІЇІ еВІ/СТ ...

Я дивився не раз у заИЛаІшні гонн, і не раз, і не два опадав жовтпй лпст.

Jtращі дні недосяжні були, наче сонце ... Димні труби заводу, копри вдалпні та пісні у ШІВН ііі , ХВОРОСТЯНЮІ віІ{онце,

про загублену долю пісні ... Чорний ирок поліцаїв і лагідні очі вірних друзів моїх, повні зір, повні мрій,

повні дум, яи зміНІІГЬ нашу долю робочу ... Ах ті очі й огонь в НИХ жагучий такпіі! ..

я багато читав і став вірші силадати таи, НИ дід мій і татко, в натхнення огні,

і в юнацькому серці відбились ирилато незабутні Шевченка пісні.

Пушкін, Лермонтов ... Іхні і образи, й думи хвилювали до краю всю душу мою,

і Іюнтрасти життя, де були, ян в аду, МІІ, і усе, що робилось у ріднім краю, і нривава війна, повна бур і страждання, і народного гніву підземний ще грім, і анації віти, і перше кохання,

відбивалось усе в юнім серці моїм,

212

вилпвалось У спів ... Революції зорі засіялп для нас у лютневпх громах.

Голос мій Зilзвучав у пісенному хорі, що мп виіішли з народом на СОНЛЧНІІіі ШШIХ.

А віііна все гуда й па кривавім багнеті горе іі СДЬО3І1 несда під гармат ШОТllй Н{нт ...

Вперше вірша свого в JIIlсичансьн:ій газеті я побачив тоді ж, в той сімнадцятий рік. БільшовІІцы\гоo сдова правдивая СПJIа

відкривала нам очі, сталила наш гнів,

й: Жовтень, Жовтень над нами простер свої нрила,

й па фортеці сваволі нас Ленін повів. Пам цих днів не забути, повних сонця

сла вп,

в ;(ні ці став н поетом, син донецьких ланів.

того часу зі мною моя муза ласкава,

віддаю я Вітчизні своє серце і спів. я знаі10МIlіі: і з кайлом, і з пером, і багнетом, з хворостянни я вийшов назустріч громам. ТіЛЬЮІ той, хто З народом, може бути поетом, може БУТІІ поетом лиш той, хто з життям.

1957

213

•

Ми од копалень і од руд, з степів, де колос кучерявий. І над бетонами споруд для нас сіяє сонце слави. Для нас простори голубі . .. ,.. 1

НІжна шеня солов ша.

Співаю гімни я тобі, моя Радянська Батьківщина. Пробила ти до щастя шлях. Землі чужої нам но треба! На реактивних літаю\х твої сини знялись у небо. Вони простерли І,РИЛ МОІ'УТЬ у неосяжній високості, твій труд і спокій стережуть,

щоб не ПРИЙШJПІ незннні гості. Вони летять ... Чужа журбі сім'я звитяжців соколина. Співаю гімни я тобі, !\ІОЯ РаДЯНСЬІ{а Батьківщина!

1957

214

ТИ РВАЛА ожину

Тремтіли за лугом даЛel{і гаї, мов птичі розкинуті крИJШ ... Ти рвала ожину, і губи твої од СОІ,У її червоніли.

Що лист не жовтів у осінній журбі і трави не никли зів'яло. Привітно усо усміхаJІОСЬ тобі, і сонце тебе ці.чувало. Спадали на листя проміння рої, а серце тю, щастя хотіло! .. Ти рвала ожину, і очі твої, ю{ море, синіли, синіли ... lШ;7

Промчалп дні, Ю\ впхор сніжний, і облетіли в мв.Йві літ, як білий-білий, ніжний-ніжний акації солодкий цвіт.

:Іх марно серце МОС нличе

я не зустріну їх ніде,

як в сяйві місячнім обличчя і чарівниче, й молоде.

215

Був я КОЛИСЬ струшшй і ніжнпіі: і вже таким пе буду ЗНОВ. ПромчаЛIІ дпі, як вихор сніжний, але вперед, моя Jlюбов!

1957

Співаєш ти про щастя світлі fOНlf, що мп до нього вийшли в ніч глуху, а щастя наше молотом стотонним

І,ув залізо в заводськім цеху.

Співаєш ти про щастя над віками, що розцвіJІО, ш{ сонце на І{рилі.

а щастя наше з чорним\[ бровамп йде за сівалкою по зораній землі.

Ні, не одну абстракцію в уяві пам малювать в дні радості й него;!.

Співаючи про хмари J\учернві, не забуваіі, поете, про паро;!!

]937

2Іа

оо

Орася йде.

її долонь

неначе квітів пах. jl\иття майбутнього вогонь горить в її очах.

А день шумить, а день СІЯ, і все цвіте в саду.

Ідо онученька моя то н В майБУТНG йду.

1958

ДПRЛЮСЬ на ці MaJleHbRi РУЧRИ j слухаю цей щебет-спів. Я тан Jlюблю свою ОНУЧІ\У, як наnіть снна не любив. Яка жива любові сила!

Ії до нраю я відчув. Мене бабуся ТаІ{ любила, I\ОЛИ я ще маленьким був. Вітають день птаШЮI з весною, шумпть Дніпро, цвітуть сади. Нохай дзвенять пісень прибої

в любові діда назавжди!

1958 21і

у ЗАБОІ І знов забій. Неначе сон це .. . Знов напливають мрій моря .. . А над чолом маленьке сонце

у молодого шахтаря.

Він зна в труді свою дорогу і в міліонному строю усе вперед коня стадьного

веде, з пластами у бою.

Його дорога порохниста гуде й зітхає од атак ...

І юне серце машиніста з І\омбайна серцем б'ється в тю,т. Тут, иід землею, дні ](вітч:асті відвага творить молода ...

Йому уже знайоме щастя комуністичного труда.

Він не зазнає долі злої. Прогнавши тьму, ваЖІ,У, як ртуть, маленьке сонце у забої йому в майбутнє світить ПУТЬ.

1939

218

• * .. у РОЗІ,рпте він:но сад вечірній шумить, ОДІ"УЛИ трактори за рікою,

і ЗОЗУJІі нування не лине в блаЮІТІ..

там, де пахпе повітря сосною.

Од аІшрдів ясних наче даль розцвіта і всміхається небо безкрає ... І здається, що грає зоря золота, на гармонії вечора грає ...

о весна, я не знаю таRОЇ пори, щоб TaR серце мені хвилювала! .. За ріRОЮ Ірпінь одгули траКТОРІІ, там, де хмар багряніють ОШ1JШ. І тю, свіжо і синьо у небі іі душі, тіЛТ,IШ НIJIШУТЬ нвітнн посмутнілі.

Там, де землю зораЛll стальні лемеші, вже ТУМаІШ ПЛИВУТЬ, наче хвтІі. І з;~аGТЬСЯ: СПИНlшась закохана мить, небо зорями в душу загляне ... у РОЗІ,рите вікно сад вечірній шумить, сходить місяць, ЛІ, серце багряне ...

1959

219

:іо

* *

Вітром пахучпм весна серце ХВИЛЮ6 моє

...

Щастл близька далина в зорлх Комуни встає ... Світлий народе, в блаЮIТЬ ти проклада6Ш путі ...

ЯІ, же мені не любить руки твої золоті!

Морем лазурним цвіте степ колективний без меж ... Як не співати про те, чим ти, безсмертний, живеш!

Ти не здаєшсл вже СНОМ, щастл БлІІзы\a далина! Білим махнула кри.лом за ДІІмарями весна

...

1959

• * * Не стелпсь, тумапе, не шуміть, тополі, не печальте очі вп, берізки голі! Вийду л у поле, там, де синь наВІЮЛО, де ЧОl'ОСЬ шунас переІЩТППОЛС;

де н:огось ШУJ,ас, то біжпть, то станс ...

Не шуміть, тополі, не стслись, туманс! 22и

Вечір чорнобривий, спні небокраї, я у lIолі стану, про весну ;згадаю, про весну, про літо, як зітхало жито,

іШ тремтіJШ в небі ІІТІЩЬ дзвінкі привітн, як торкавсь губами я її волосся і сердець двох пісню слухало колосся.

Хай давно зозуля fI листі однувала. Серце знов чеш'l.С, щоб весна настала, щоб настало літо, щоб ;зітхало іІ\l1ТО ... Сррце, МОС серце, де тебе подіТIІ?

19;79

* *

Знов І\ОІшалії пахнуть n гато, біJІі іі ніжні, НІ_ вітер у полі ... Аромат їх, СО.1ІОДЮlіі до болю, тан нагадує юність мою ...

Знов нонвалії пахнуть в гаю. І так хочеться бути щасливим! Ян в дитинстві, я долі молюсь і на білі дзвіНОЧЮI дивлюсь, солов'я зачарований співом. І тан хочеться бути щаСЛНВІІМ! Повно сонця в зеленім гаю, повно сонця у серці моііому, що в промінні треМТІІТЬ золотому ...

ПосивіJшіі з літаМIJ в бою, я над квітаМІІ щастя стою.

22\

* * * Дивлюсь на рідці, добрі руЮІ і на очей твоїх блакить,

любов, що знала біль рОЗЛУІШ, це зможуть рОЮІ погасить.

І що ДЛЯ неї осінь снна й зима, що з хугою леТІІТЬ! НеJIаче море в час прпплива,

вона все глибшс НОЖНУ МПТЬ. Тому моє тан серце сяє і не холоне в жилах НРОП. В мені горить і не згасає, ЯН питвір вічності, любов.

1959

* * * о дзвін хвилин, і тсмні чорні ночі, і цпгарновнй дим саМОТИНІІ,

НОШІ од дум занрить пе можу 0'1 і, й на нртшах в даль несуть мене ВОШІ.

Несуть мене за ці холодні стінп, туди, за дальній гурніт поїздів, несуть в ПОЛЯ моєї Унраїнп, щоб Я ДОСТИГЛПМ КОЛОСОМ шумів, щоб у віІ\НО НОllfУСЬ спітив яорето, щоб тихий сон Я чпїrсь оберігав, стояв на варті я піснею споєю і світлячном свіТІІВСЯ поміж трав ...

222

Тан, свіТJШЧІЮМ. Ного байдужі РУКИ да не торкнуть! Догаснуть може він. А ніч ПJІИве, і серце стука, стука піт\ дзвін хвилпн, холодний дзвін ХВИJІИН.

* * • Відбилися верби у тихій воді ... А може, це пісні здалося? Зоря розплела свої І\ОСИ руді, в полях розметала волосся

...

Почати не можу я пісні ніяк, хоч крила здіймаю для льота.

Заплутавсь у тому волоссі ліТаІ\, а небо - як очі пілота ... Робота мотора - ян: серця биття, що злих перебоїв не знас ... О юність нрилата на варті життя, тобі я цю пісню СI\Лl1даю!

Вітають піснями тебе трударі, а ти голубим океаном летиш у безсмертя R промінні зорі піJ\ стягом ВіТЧIJЗНИ багряним ...

1959

223

Тl\АЛЯ ПраЦЮG шаля молода, милується станків І'расою.

І тягнуться тканин сувої ЛІ. дар безсмертного труда. Який поет ПРО це розкаже, хто оспіва її ТаІ\У? В0НЦ ш ТО НІІТку перев'яжl', то щось поправить на сташ\у.

Шумлять крізь віІша днів ПРllб()ї, од поїздів гудуть мостп ...

І все пливуть ткаНІІН сувої, щоб потім в барвах розцвістп. І навіть сонце І\вітп-плямп немов ІІОЗПЧПТЬ хоче їм, де ткаля ХОДІІТЬ між стантшмп,

уважно стежачи за всім.

її ході - весни пршшеТJI, усе дається молодій. І разом з піснею поета стаНІНІ співають пісню їй.

1959

224

:ft

::Золоту ТОIll~IlЬІ,У lІіншу В травах промінь пі;фі)I<І,

дu асфа:r:ЬТ(Jпа ;\оріжь:а мі;l\: бері3І,амп двома.

Вітср шаРІJ<l ліJ'!! ріЗІ,О, дес:ь даШ'l;:О СІJШ,

;liupolJ ...

І сумують дві беріЗЮІ, Ч!ІСті іі ніжні, }ш любов.

О, ЛІ\ знаю н lІСЧНШ, ту, те баЛ\аІ!НН - ВДШ/Ь і ВПІІСЬ! Над дорііЮ\ОЮ з асфа:IЬТУ дві беріЗІШ ОUШІЛШ:Ь.

1%0

* .. .. ЛастіІНШ на дроті в сонця І10аа.'[оті. даль та!\а беамеJ-Iша, Н!\ моя люБUlJ ... Ніс Н черсз Н)РІІ серце своє хворе і ,J;u тебе, МІша, з пit:пею прніішов.

Довго

1'11

і\ШІ мене, ЯІ, аора, сінлJ.

і сінтн будсш В безвісті ;(оріl'. ..

у моєму серці IJісною 1'11 стала, що CMЇGTЬCH, llШl'lС і Д3llешJТ:Ь Д,Ш і!сіх:.

СО~lUра

.....

2 ')~

JIІІШ Т()()()lО llОВІІі :(lІі ~IOI І в()чі, 3 30IJНMII НІ,раїIlIІ зі13 твій зшшсн в ІН! х, а І,ОЛJI зю,р"lО JlО[())і ТУГІ! очі,

буде пісня llшшать у рн;щах моїх; ПЛаІ,ать і сміНТI!СЬ, 3 вітром цілуватись,

щебетап. про

Trne

ПТflllШОЮ в гаю

й, де зелені віт)) шлють усім ПРllвіТIІ,

в проводах дзвеніТll про любов мою.

1960

.. * * Тн іішла. Хпталпсь ~Ba вї,J;ерця. Й, Ш' підііімаlOЧ!! чола, ТІІ обернулася і серце броваМIl ЇІ зором ()бпеюlН.. БроваМIl ЧОрШIМIІ, Ні, ночі в моїй донеЦЬІ;ііі стороні, і снні, СlIні, СІші очі у душу ГЛЯНУЛIl мені;

і засіЯЛIІ, іі н~бом сталп мені навіІШ, друже мііі! .. О пліч ПОХПЛРІІІІХ опали і оксамнтні ІіРШ1а вій! Тн вся була, ш, щастн НТІІЦП

країн назнових, з царстпа JliріїІ.

Яна СОЛО,lна таємнпця

ховать любов в душі своїй.

226

Там, ;(0 заво;(у ЛIIНУП, ;(ПМ1І із труб, неначе 0;( пожеж, і тільки розмоп,шть очпма, І\ОЛІr з роботи з ною іідош ...

Той ДИМ із труб і зараз лине, але не той, ю, все кругом ...

Де гaHOI~ той, і ті жоржинп, й гітари

CTOl'iH

під ві[шом?

Лиш бродить вітер у ДОЛІІні

це хто іде там через гать?

Де ті гарячі очі спні, ЩО ТаІ, любив я цілувать?

Де коен ті, де губи милі в сльозах СОJІОНИХ і тернюrх,

коли я там, де верби ЇІ мі.'1і, себе в любові переміг! Той СІ\вер і ЗаІJO:-\СЬІ,а алея, де стільки юнпх, МОЛО;ЩХ! .. І хай ТН зрадила - тебе я дО СИВИНИ в душі зберіг.

1960

227

* * ,. Дерев ;'lюб,'по я ~(ревнШ світ, що Ш,~ІЮтr, ЖIIТТН пам зві;(УСЮ:{11

TpeMTiHHH~I трав, хатанням віт,

бо ;J;epeBa -

зеш'пі ЛЮДН.

Ванн ж бо ,"(!ІХЮОТJ> ГРУ;J;ЬМП Jшст/;іfl і всім на !Іас ТіНі схожі, все чують, БН'ІНТL ТЮ':, НІ': МІІ, і Ш/Ш XO~(IIТЬ BOНlI не МОЖУТЬ. А може, іі ходнть ... ДI1ВННЇІ світ, мене IlрпваБJІЮG віп 3:\</НЛl\У, НІ, сонце шtJIllшtG плі;(

і пеСТІІТЬ променем ФіаЛl,У. А RBiTII, lшітн! .. Солов'я не марно вабllТЬ Шlш//а рожа. В ІВІХ ПОТОllа душа ман, на СОІІнчпе ПЩlіlllШ схожа.

Земля, дерева і блаюІТЬ, од БОСIlХ ніг трава ПРlIм'нта! .. Це все - ЖІІТТН. О щастн - ЖIlТЬ і про ЖllТТН усім співатп!

1960

228

* * * Про ЩО шумлять лпстюr в цей всчір, llOВllllіі а;УРіі:) Неначс ЩJізь туман, нрізт, ;\ОЩ ДІШЛЮСЬ на IІIlХ. l{аЗЮI моїіі ;:(уші тас.\JПО і lJOXMypo шепочуть без І,jнця зс.лепі губп їх.

Іх слухає душа ... Вопп, папсJ3НО, МТ!.'Іі, Їх мова людсы аяя пе може псрсдать,

бо зрозуміти Їх мііі: розум ще не в сплі

ПО~ІіlН ,"\ушею іі нпм ннась неЗРlша гать.

І ДУМI,а lІІарно в ТЬ~fі нрплаМIl помахає і б'f,ТЬСП В ІІІУР ТОНlшіі, але міцний, НІ; сталь. JТ нш іноді Мt'пі віДІ{РШ; даJJЬ беЗІ,раю цей віl\Овічнпіі мур ... А там ... за ;:ЩЛJIIО ;:(аль. То;\і мені яспі нсі голоси ПРПРОДІІ, нн пада.(; JJ1IСТОТ,,- Rе.леНllіі братlП\ мііі,- і ПрОСI1ТЬ ПОМОІ"ТП ..•

ЯН В снііві ночі води жаліютьен гіЛІ,ам па холод світовпіі,

що оберта Їх н ді,1 ...

НІ'; а.ііСТРI! ГУn:'НIТЬ ВРо;\У пі;\ осені ,10щем і ШJlJЧУТЬ теПJJі дні.

ЯІ{ шепчутьсн зірю! па ;:J;альпіllI нсбозводі

промінннм ЗОЛОТІІМ

нсб!'снііі глпбпні.

Тоді рознритпіі н ,1Шf вічпості ;:(l/хапня. Хоч П - 1Іlaлепт,l\піІ світ, але усі світи нбпраю в себе н, ЛІ. усміпшу світашш,

І\ОJJlI зоря nбll ра в пеРЛlIIІП рос цвіти.

22;)

Дощ одшумін, пройшов ... l\Iовчать .тІІІСТlШ НРОМОІші, і сріБJlО нрапе.'lЬОІ{ свій зуппнило біг, неначе дивляться в маЛlOсінь:кі біНОІ,ді на мене очі Їх ... Л/6V

ЛЕНІН НОШІ цвітуть огні знамен червоні, тн з нами н даль маіібутнього ідеш. Тн у цохах, у лап пі,:(земнім дзвоні, з тобою TPY;~ но зна<; нраю іі меж. Ти в золотому шумі нолосновім, в стрімкому ЗJІьuті зоряних будов; твііі образ в сталі нленоті багровj~,f, в цріту садів ... Тво<; ім'я - любов. Любоn до всіх, Ч!lіі: ТРУ,:! JIaMar. ске.'Іі, хто хоче світла, ііде за це на бій. Історія в прострелснШ шпнелі, що йде J!перед,- це образ вічнпй твій. :МаТСРШ\аМ ти ПОІ\азав дорогу, і до меТІІ ТІІ Землю повернув, КУДИ ми ІЇдем мільйонно, без ТРІШОГП, в ту даль, що в jЧ,овтні геній твій ні;~чув ...

Ту дадь, НУДИ нрізь ніч ти вів пароди н борні аа день, за радісне, НОНС'. ТІІ СЯЄШ пам, НІ'; сонце з неБОЗRО;\У,

бо геній твій у партії живе.

230

Де спіп стarшіп усе ,тучпть безсонно ТРОЮЦJl ;~IIiB маіібутніх розцвіли.

Це ТІІ зві.1ЬШIR снергію мільйонін н .:\аЛСКlІіі час, щоб вільні мп БУШІ.

Щоб вірні МI1 БУJIИ меті преl\раснііі

меті усіх паро;:\ін і вінів.

Цс тп вогою, КОМУНI1 непогасний в серцях і .:ІУ"ІаХ наших засвітив. А труд все сіє hBiTIl пурпурові, і в квітах ПІХ їЮIJJС шобов твоя, як в кожнім русі, в 1\ОіІ\пім нашім

CJIOBi

живе твос безсмертнес ім'я.

(1960)

* * а небесних г()лубlУХ повік мов випала СЛЬО3іша

...

То срібнорогиіі м().тrО~(ПК па.l тешшм: бором JIине. п роміюш ;:Ю,1l0те ВИНО

НIII llрОЛlша ОС3 І,раю

і, як в розчинене віІ\НО, у .lушу заглядає

...

І сон, і сосн п ... ТПШlІна. Немов мене не'!аЄ ... О ні

}]Р мігя!!!', то вона

У душу заГJІЯ,ЩЄ.

1960

23.1.

* * * Моя посаія ІН' СJlПТЬ ... Вона - І10Р('IІШВR.Ш) бурупІТ, що впіч, і В,lРПh, і I~ОЖНУ I\П1П, ТОРЮ\ІОТ" ('С'рцп МОГО струни,

j[ ноно та!; СО'!]();{!\О VОЛIlТЬ і псо співа, j пісна лш-;тьсн, ш; НРОВ в СС'РЦН із МОГО серця.

ЧО~ІУ ц(' ТЮ" ЩО співів Лlатш Ji(''1УТЬ серцн ЮО;{СJ,I,і ОП!С'М'!

ТО}ІУ, щО сrрцРМ 11І11 O;~HaI\i, О;(lJlНIІІ

;rIYMaMiI

іІ\іll1С'М.

ІЦо різні МІ! - не lIОВІПШ. АП0 ;{уша у нас о;{на. ПIЖI1НЬТС і1\ ВIІГR,ll\П, ХlIмерп, душі .'IЮ;{СJ,I;о'і іН;l;С'ІІСРIІ, СХ!l.'1ітьсн до ;{a,epO~I НСНПХ,

щоб псгr;\Ю'], себе в ;{ругпх, богаТIlРН:;: нової Ерп! СilіrЩНlI1 про це стшзать я мушу. нурці J[e співать па сміх,

]1(06

ааГШНІЬ, поет, в свою ТІІ ДУШУ

іі но6ачшп душі тн друпrХ,

НІ, г,тТШll'ТП 1'11 З любов'ю спна ... Бо м 1I усі - душа C,lJlHa. (l!)(Ю--ІГ!r.l )

232

В САДУ То день іде ІНІ зміну ночі, то ніЧІ\а ЗОРЯIVI[[ сія ...

На все рОЗКрШІа нарі очі душа Зfшохана моя.

Синіє сц. Нущі - як сни ... Дзвенять пташки на різні тони. Петунії біля стінн, немов маленькі грамофони,

па cOНJ~e ДІІВЮПЬСЯ ... Грпмить мостом весеJJИМ елеНТРИЧІ\а.

Тю\а душі моєї ЗВJIчка усе вбирать в свою блаЮІТЬ і віддавать ... Тан бархатова душа тче обраЗІІ свої, немов у сні. О рідне слово, ти чаріВНИЧIlїІ І\ЛЮЧ ЇЇ! ..

Любпть це слово, о юначе, тобі заповіJДЮ я! А сад ЗН,1умався ... Неначе цей са;\ і

6 l\уша

моя.

(1960-1961)

233

КРАНОВА llа.ч'яті Тетянu БібіllОЇ

Мордовська діВЧflНа. В зеленому краю вона росла, де пахнуть COCНlI іі СМОJIl,а,

щоб у труді Мордовію свою прославила безсмертна комсомолка. 3аnізнпіі І,ран-гігант малпм її рукам І10нірниіі був, IШ матері ДlІтина ... Вона була споріднена хмаРІ{ам, їй видні з ВИШИНJI уся країна і горизонти ті, нуди МІІ всі пдемо,

щоб щастя ОСЯГТП ВСРШJlIШ тю, жа;щні, І,УДИ біжпть, летить, ГРІІМИТЬ життя само, й ми в німяк хвилі ті в бурхливім онеані ... дета.ТШМJI cTpi.1Ja підносилась, ІІІ, стяг, иа;:J; цеГJl(НО, бетоном і металом ...

І цемеНТПllі! З<1ВО;:J; зростав в її очах, щО ТСII\ захоплено і P11.;:~iCHO сіяли.

Т11. раптом бурею Н11.гнуло дерева, і відпустило їх, і туго знов нагнуло, КРlІчали знизу їй, та вітер рвав слова, як листя із дерев, і гуркотом, і гулом .. .

І над будинком кран З11.ГРОЗЛllВО НОВПС .. . Ось-ось впадс ... А там ініНІаІ іі малеlll,ні діти ... J\рпч11.ЛIТ ЗШfЗУ їі!: «;Jлізаіі: СJ\Орішс вниз!,) А дівчині ще щ ТЮ,

234

XOTiJIOCb

ЖІІТИ ...

н вона зроБП,'JfI КрOJ, ДО сонця на вітру. Та раптом шаль :шлив її ТРJ1JЮЖНУ ;\ушу

іі вона рвопуласн у БУДI,У: «Дітвору я врятувать своєю смертю мушу!» в одне (;ан;аНШІ неРВIІ неі ЗJІІІЛИСЬ .. ,

lІехай вона розтане, наче ТУЧI,а,та будуть жпть маленькі, щоб у ВІІСЬ знести ВіТЧIІЗНУ .. , І маленька РУЧЮJ контролер СТlІснула .. , Востаннє ІОНЮl І,РНН 1І0СJIухавея покірно, як дитина,

і о;{ будюшу в морок і туман став о;щовзать поволі, неупинно ...

аіТХНУЛII всі ... Та от спинився кран, і

CTftB

ХІІЛПТПСЯ, і впав з страшенним гулом ...

В своїм падінні роздавив ТІІтан і комсомольське серце, ніжне, чуле ...

Воно спинплось ... Ні! Воно н мені, воно невппнно в пашпх грудях б'ється ... І світить нам простори вдалині, нк серце Данко, це дівоче серце ... Бона пішла в незнані тьми краї, р()здавлепа уламками металу.

О, не забудьте, діти, ви ЇЇ, щО смертю вам життя подарувала!

(1960-1961)

23;'

нали ЩЕ СПЛЯТЬ ВІТРИ В ЛУГ АХ БJІАГОУХАІ-ІНИХ

J\OJШ ще сплять пітрп

лугах БJIагоухаННI\Х,

па ІшіТІІ, на трапу крізь сльозп Я ;(ІШJІЮСЬ

і, паче хмаРІ.;ою n небеСНІІХ ОІ\еанах, між подруг ЗОJІОТПХ на СIlнііі південь мчусь ... Ось пі.:lі мною Нід ... У чорної І\расуні над муттю BO::l ГУСТІІХ між ПУРПУРОВИХ губ, як жемчуг, зуб ря,ЩІІ, іі здіймає перса юні дпха.LIНЯ, ЯІ\ зефір, що І\вітам ніжно шоб. І таііна пірамі::l в мої зоріє очі очима сфіІшса, ЇІ сон на вії шлють піСІШ, де радіСІШЇІ СТРУМОІ, уже не заТУРl\оче, де фараони сплять уже віЮІ, віЮІ ... Та це

еН:ЗОТlша! Синів Я НОНГО бачу, їх з бронзп ВIIJппі озброєні ря;щ ... ВОНИ ЗНЯШІ мечі на тьму І-\атіп звірячу, під небом АфРIІЮI щоб вільно жпть зяпацп.

Лумумбl1 ЧОРШІіі зір ясніє, наче сонце ... Вітаю піснею Я чорного вождя, щО О,J;ЧИНІІВ У світ ворота - не віl\онце евоїм СТРУНЮІМ братам )\ЛЯ пільного ЖІІТТЯ. Не запоііопншш стонть переді мною я бачу в них братів, татшх, НІ, Я, людеіі. ПОНJJ за ріднпif І,рай готові nсі ;ю бою, іі JJYHaE: гордпі1: ІШТlЧ з ВНСОІШХ ЇХ грудеіі ...

236

ПРlIвіт вам, ВОЇПI1! ПП - щастя оборонці, надія рідної ~o сліз зе~1J1і батьків. Немає краю вам. Пи стоїте все в сонці, що сяє квітами на вашому чолі ... Вітають рос![ вас, веселі і зірчасті, й ПОЛllТпіі кров'ю І;раіі, що встав ;:ю хмар ЧОЛО~f

...

І Н, ВІ{раїнп син, бажаю Нонго щастя, такого, НІ, зоря, НІ\ небо над Дпіпром! ..

(1960-1961)

* * * ХаїI МlІнають дні твої і ночі, ІШЛІІМП осінні простяглпсь,

сині очі в'янути не хочуть, сині, СІІні, сині, l1К КОЛІІСЬ.

ЦИМ О'ІаМ піснями я молюся, сам собі я нроменем здаюсь, n небо Їх безхмарнеє дпвлюся і ніяк, ніНІ, не надпвлІОСЬ.

ТН ;J;ЛЯ мене все така ж прекрасна, як в далекі у донеЦЬІ,і дні.

Твої очі сяють непогасно СІІніМІІ сонцями у мені.

1961

237

* *

Са,lІІ ОСIJIН\.ТІПГЯ милі, що чаруваш! ТIШ мене,

ї знов Дніпра чекають ХВllлі, коли Їх щшга о;(ягне.

Б'є вітер

n хмарн колона;(IІ,

що ПрІ!несуть снігів печа:J[) ...

А я стою білн огради

і за Дніпро ДІІВJІЮСЬ У даш•. Стискає серце тихпм болем, простори я очима п'ю, і мов лrчу на;"( чнстпм ПОJI~.vІ

н на ДопеЧЧIІНУ ~lОю. 3анрив там нарі очі нrньюr І;ОСИ холодної розмах ...

І мчу я хлопчиком маленымM

на д~рев'нних ковзанах. Неогородженая хата,

холодні сонця промені ...

І молода смуглява мати мені nсміхається в віlші.

о пісне, н Nрізь РОІ\ів гулп з тобою ЛIIНУ до мети. Тн можеш повернуть МІ1нупе і навіть смерть нере~іОГТИ.

1961

238

=І:.

Дощ пройшов шоВІЮНОЮ ХО;lОЮ і ШІШІІВ на листі краШlі сліз, а вгорі, не знаючп СПОІ,ОЮ, ще гримить небес еЛ('J{тровіз.

ІДІ' грпмить ... Неначе післл бою шаблі о~сіяли вогня.ні, і ДО неба тихою нрасою квіти усміхаються рясні.

Далі іі: ;:халі хмар юрба J\леl':оче, свіжо тю, і pa~iCIIO В саду,і все Шl1рше неба снні очі дивляться на землю МО.'Іоду.

1961

* *

ЧИ ЧУ:І1І вІТ, як В дзвоні МОЛОТІ\а співає сталь, вітаЮ'ІІІ ШОДllНУ? Чп бачшш, як слухає ріка тремтінннм ХІШЛЬ рула,J:У СОЛОn'їну? Ян фарбаМIІ сліва в('СНЯНПЇІ са,]: У :Іеготу вечірньому зіпанні, J\ОЛИ зоря сіяє ІІІ' востаннс

і пісні шлють квіТЮJ свій аромат.

23!)

Ще з ЮНІІХ літ У мрііі і весен цвіті ві;цав н пісні норивп мої.

Вона - мол пора;цшцн на світі, природа іі труд народжують її.

1961

* * * Як дивно! Сніг приніс тепло і сонцл золоті усмішки ... І знову серце розцвіло, вже не БОJIlІТЬ ЇlОму пітріШЮІ, воно З тобою, fШ було. І знов моє співає серце про сніг, і сонце, і тепло.

Воно з тобою, лн: БУJlО, воно длн тебе 'l'іЛЬІШ б't:тьсл, длл тебе тільки розцвіJІО.

Як глнну скрізь - міста, поля ... Це мііі народ, моя земля, що н малим ио ній іПlОR

батьків блакитною земшно ... ГорлТІ, в :lуші моЇЙ зорею

ВіТЧllзна іі тн, мол любовІ

1961

240

п ростя ГНИ долоні, у,міХНIfСІ.> моні!

X~IaP багряні І{опі мчать у ВІІшнні.

ІЗ ;J,a:lb 0.:( ННХ ЛШ\JIНВО

YTil,aL

~ІЛа,

і зоря Їм ГрПВИ hРОВ'Ю обшша ...

л В TBoї~I полоні, як В соло;щі:lі сні ...

ПРОСТЯГНlІ ДО,ТІОні, усміхнщь мені!

1961

* * БУЗІ,овиіі сніг, C:!i,lII птаШОІ" немов мерОЖі!RО на ньому.

Стовпів залізних в полі НРОІ, несе в дротах зорі утому.

Вже де-не-де

огні зірок.

Десь там на обрії тополі нена 'Іе раднться про щось,

і чаіІlШ ПН;J, ДніІІРОМ ІЮГОСЬ ГУІ,ас. Н О;\lШ у llОлі, і се 1)11,0 d l1іt:ІІl'Ю dJШJІUСЬ.

Мов l\аЗІ\R, НпЇв на горі мене мерсжаМll піпІ.(;

і l\личе в казку, і в зорі меч Святослава гостро сяє

шаленим ВОрOl'ом у грі ...

1961

If:

* *

л СТОЮ па мосту, як КОЛИСЬ я стояв під зірками в ніч далекую ту ...

Хоч земля вся укрпта снігаМll, моє серце в цвіту. Моє серце в цвіту .. , Десь летять поїЗДІ! елеКТРllчні. Пісня славить мету. На землі ми до радості звичні, як до горя колпсь

...

Думи линуть увись ...

Думи линуть в зірчасті безодні ... В них злилися минулс, Й сьогодні,

і майбутнього КJІІІЧ. Серце, зір тих не ліч! Всі вони наче мрії народні ... Міст. Дніпро. Зорі. Ніч.

1961

242

* *

:t.

Для мене тн пша ж, ян і була, КОЛІІ прийшов до тебе н з тумапа.

ЯІ{ сік соло;щий з квітки п'є бджола, тю{ щастн п'ю я з губ твоїх, кохана!

тобою знав н радість неозору, з тобою знав РОЗЛУЮІ горе я. В твоїх очах я бачу синє море,

і в нім душа гойдається моя,

Яl\ біла чаііка, чаЙl\а моя біла ...

Вона леТIlТЬ ... Ій перепон нема. Несіть, несіть мене, могутні крпла, нехай, нехаіі: вас бурн не злама!

1961

ЮРІЮ ГАГАРІНУ Тебе, І\Рllлатого, ми слаВИIllО сьогодні і будем славити і завтра, і в віках, /)0 першим ти злетів у зоряні безод~і . і цим собі проклав в безомертн гордий ш:шх. такими нас ніхто й ніде не переможе, твій соколиний: зір відбпв космічну даль,

невиданий гігант, на хлопчика похожпіі,

з душею ніжною й незламною, як

CTaJIb! :И3

Вогні твоїх очей, привітні і ласкаві, сіяють нам усім, елона ЗlJучать, як спів.

Ти, наче пам'ятшш, стоїш в моїіі уяві з КРИJюм, простягненим до зоряних світів.

1961

.. * • Не розлучусь я з юністю моєю, у пісні хоч, і з водами Дінцн! .. Як любо ЙТlI кохапою землею і рідний вітер ПНТІІ без кінця! в садах весни багряну рвати рожу, де тонуть НрОЮІ у траві густій, і плакати від щастя, що я можу

ходитп вільно по з!'млі моїй.

Землі батьнів, що кров'ю їх полита і нашою у грізніЇІ боротьбі за шум садів, за СТПf.1lе в полі жито,

за дим заводів, далі голубі ... На той пісок JIaCKaBO хВllЛЯ ллється, й багряний місяць зводиться з трави ... Співай, співай про молодість, о серце, та струн своїх у пісні не порвмl

1962

244

* *

:ft

Десь далer.;о б'ють І>ОПlIта, вечір Il'G зорі ВlJllО. Серця струнами дзвеніти у житті мені дано.

Йти до радості у дні ці, повні сонця і надій, і ловить нісень жар-птиці, що JlетяТl, н душі моїй.

Щоб співаТІІ про l\омуну, я настроїв всі чуття. І Topl\ar. серця струни вітер радісний життя.

1962

* * * Що СlТлп дає. твоїй пісні, поет, і віру в прпі"цешнє залізну, що слово гострішим стає, ЛІ. багнет? Любов до своєЇ Вітчизни.

Tal\

тяжко стискається серце твоє,

коли ти із нею нарізно ...

Що КрІІла тобі у натхненні дає?

Любов до евосї Вітчизни.

245

Про псс т![ спїпас:ш: про сльозп і ІІРО ИОJІО;:J,ість, бllтваМIІ І"різну ... Та що буде вічне у співах твоїх?

orix, -

Любов до своєї ВігІИ3НП.

1962

* * * НІ\е це щастя - мчати на коні, а у лпце тобі весняннїІ вітер віс!оо А наВКРУГІІ стеШІ, Яl{ вільні мрії, і вітрянТІ у С!lНій дашшіоо.

Нне це щасти

мчаТII на ионі!

Ние це щастя - бутп МОЛОДІІМ і йти n степу з далеЮІХ мандр до;з;о~.IУ, а з-за горн заводу рідний ДІІМ

здіймається, і тн забув про ВТОМУ.

Ние це щастя

БУТlI МОJІОДІІМ!

НехаЇІ в лице Me -Іі осінній вітер віє і сад уже не чує солов'я,та в мене пісня є, і є у мене мрія,

і з НП ми старості не буду знати я.

1962

246

:1:

* *

Подібна юність до веСНIІ.

О, де ти, де, моя ти мріє? Жовтіє лпстя восени, волосся в старості сивіє.

Хай опадає лист в саду на землю в срібному інеї

Я в пісні молодість знайду

і довго, довго буду з нею. Од дум ніян Я не засну, вони біжать, нема Їм нраю ... Блажен, хто осінь на весну в натхненній пісні обертає.

1962

* *

я на Дніпро дивлюсь

і нотить хвилі

переді мною рідний мій Дінець ... Синіють далі, ще з дитинства милі, торнав трави теплий вітерець.

Над рейнами нрейдяних гір громади встають, ян море звихрене, в блаюlТЬ, і над водою, повною принади,

дівочий голос чайною летить.

247

JiOl\IY I"НРМ()1!ія пі;11l0пі:(нr;,

Р!ЩНЮЧІІ 0;( наЛloціu ЮIІНl;а. НріЗh СJІіз туман Чl1іirь Ішрніі зір

('ін!;,

і серце віспн СOJJO;п,() стнсю:!..

Не раз па ЛІ!пі в"рб, остш j І;ленів nечірніі! БЛП(І{ зорі поволі гас, де нц Дінцем 3іцумано-зеленим я плаІ\ав о;{ гар:,юнії не раз.

Летнтт, хмаРІїIl 11[1:( I'Омоном ааводу, що ДI1МНРНМ[[ небо підппра. І у гаю, де І.;г.ітів хоропо;:щ, уже збира опеньtш дітвора. І там уїІ,Р І\ріат. віт!! неба ПрОС!lНЬ холоне іі блі;цн\ і міа.; трав сумних вже заплінн; осіш, жовті коси

і пальцямп перобнрас їх. Там між ;:(ррев,

;(0

росп поспвілі,

упав зорі багрннпй гребінець ... Я на Дніпро дпвлюсь - і котить ХВПJIЇ переді мною рідний мій Дінець.

1962

248

:І:

* *

Снє сонце м('ні крізь повіІШ, ман піспн леТllТЬ до висот. Своє щастя бу,:\ує навіки золотими руками парад.

Наче в ПОВНО~ІУ квітів

ca:J:y

я,

злив з народом я ДО:ІЮ свою.

Крізь грозу, що в уяві ВІІРУЄ, йшов І\ОЛlIСf, Я за НЬОІ'О в бою. в побраТІІмів залізнім ряду п, моро сяііва очима я п'ю, і з народом я щастя бу,:\ую, свою пісню йому ві;ц~аю.

Гей, ВИ, далі, у ДІІМ оповиті, дим заВО,J;ів, о молота СТУІ'! Піднялпся до СОНЦЯ в блаКilті міліОНІІ НClтру,:\жеНІІХ рук.

Щоб рясніло колосся у полі, щоб ШРІілп на сонці садп ... І н(' хочу Я іпшої долі, як наро,:\у C:IYiКlITII ЗClВJl\ДИ.

1962

249

'" '" * Для щастя всіх, о МІша Баты іищиІІо,' все віддають старі і молоді,

і руки нам продовжили машинн, озброїли нам думи у труді.

Встають заводів дпмні силуети, в нові походи клпче сурми мідь.

Мп людства мрію втілили в ракети, щоб таємниці космосу віДІ{РПТЬ. Щоб на світи даЛОІ{і полетіти, що світять нам у віковічніїІ млі,

усе нові і все нові орбіти МІІ пишемо круг нашої землі.

Мільііонів дух все вище іі вище лине, в майбутнє ПРОІшадаючи мости. Ми розкриваєм атомні глпбини, щоб на землі безсмертя осягти.

у се, усе, що сяє в високості, наш КО;тІективний розум обніма.

Щоб пол ет іть до марсіян у гості, нас не ЗУПИНИТЬ безповітря тьма. Приро;::{у ми поставим на l{Оліна,

бо МИ крилаті, дужі, МОJІОді, бо руки нам ПРОДОВЖИЛИ маШИНІІ, озброїли нам думи у труді.

1962

250

* я ДПRЛЮСЬ на партііінніі ІШПТОl<, і в уяві встають давні РОН:Н, ян: в нілотці нурсант н:ароон:ии до Комуни зробив перший крон:. Пам'ятаю я день той ласн:авий, золотої О;:(есп садп, день, коли написав я заяву,

щоб вступить в н:омунарів ряди.

Далі травня сіяли квітчасті, розливали навколо тепло.

І мене ПРПЙНЯЛИ ... Сн:ільки щастя в моїм серці тоді розцвіло! Сонце, сонце па кожному кроці, сонце, сонце у жилах текло

...

Це було у два;:(цятому році, біля Чорного моря було.

Ой ви, юності давньої грози, неповторної радості крок! І нрізь щастя солодкії сльози я дивлюсь на партійний Н:ВНТОІ{.

1962

25\

". * * Дім, цеглина по цеглині, зводпть РУІ\И молоді.

Дівчина в спецівці синій знов чарує зір мені.

І в душі моїй таІ\ ясно. Бачу ж я ЇЇ O~HY, вся вона, СТРУlша й преІ\расна, мов летить У вишину.

я за нею серцем ЛІІНУ, о дівчино, добра БУ;l;Ь! І в нальоті на нершппи мою пісню не заБУ;І;Ь.

1962

11'.

ТраІ\ТОРИ у полі ТУРІ\ОТЯТЬ на волі, транторп у полі, ВОРОНІ! В ріллі,

і хмарЮI у небі, МlІлі, ясночолі, раіідугамп тануть в вітра на І\рилі.

Знов мені обіЙМІІ ;l;аль моя РОЗНРИJ1а, ПОСllлаю в пісні я хмарнам привіт.

Я іду, і стіЛЬІ\И МОЛО,J;ості Й СИЛІІ

знов мені навіяв цей степів політ!

252

Знов я юний, юнпй ... Ах ПП, серця СТРУНП! .. Грайте, грайте, грайте! .. Я мов весь із струп, ЇХ торнає вітер ... Знов 11 ЮНlIЙ, ЮНІ!Й, і трава під ноги лине, ян бурун ...

я ДИВЛЮСЬ на неї - кров ГОрІНЬ і грає в жилах, ПОВНИХ сяйва, й ВСЯ вона, ЯН снів. І до мене з сині леJ\ве долітає, ледве долітав гомін траІ,торів.

1962

оо

Линуть ріни многоводні, журавлі летять в ірій.

І "Учора, і Сьогодні У душі ЖIIВУТЬ моЇЙ. я

із НlIХ, ВОШІ

із мрне

в дні щасливі, в дні бідн.

І ЧУТТЯ моє шалене ними сповнене завж;щ.

в них іIШТТЯ, життя бе3l<рає ... І в душі не тісно їм. Я піСІ/ЯМП їх Є,1наю із Майбутнім ЗОЛОТІІм.

1962 253

.. ..

У небі тю{ ясно і чисто, і тіні дерев

ЯІ{ живі.

РозкидаJlа осінь намисто, мов краплі багряні І\рові.

Іх топчуть вітри голоспстj, ті краплі засохлі, сумні.

Заплутало сонце в намисті холодні свої промені. я в даль голубу, непреложну сивин моїх муку несу, і п'є моє серце тривожне осінніх мелодій красу.

1962

БУДІВНИl\ Виростають стіни в ЗМІНІ. хвиль ШВИ;l;ІШІ -рук його і серця волл незборима. СІ\ОРО тут будинок, білий і стрункий, засіяє вікон ошіми очима. Мчать хмаркп далекі 3

вітром в б()роп,(jі,

шлють трудіННІlJ\ові свій привіт лаСl\аВJlіі.

Він будує щастя людям і с()бі, а під ним шумує l\иїв величаво,

254

Радісно під нош йому промінь ліг, і, неначе птах, він лине над землею.

З друзями своїми в сяйві днів нових він вроста в маіібутнє працею своєю. І синіють далі, і синіють межі, і дзвенять дротами молоді путі. Не вапняні плями на його одежі то ПОRJІаЛО сонце Ішіти золоті.

Так пливуть невтомно дні ііого робочі, дні во ім'я мпру іі щастя всіх людей. І ночами з ЮІИжки п'ють жадібні очі непorасне сяіі:во ленінських ідей. А настане ра пок, десь гудок зап.ів знов він увіЛJIЄТЬСЯ в гомін трудовий. І КВИТОІ{ партійний його серце гріє книжечка завітна, повна сонця й мрііі ...

Знову засіяє день у славі й силі, попливуть хмаринки з вітром в боротьбі. З рук його цеглини - лебедята білі ляжуть, щоб трпмати небо f/a собі. І ростуть високі стіни, як у мрії, як у сні чудеснім ... Скрізь труда печать. Впгнув кран заJIіЗIlПЙ свою довгу шию, наче заглядає: «Щоб нам ще подать?>} Світ о;щрпвсь для мене в цій усмішці ясній, У заводів шумі, в КОJIlшанні ПИв ... І щоб /Нить не марно на землі прекрасній, я будіВН1lкові пісню цю зложив,

255

в ньnго за шrСЧТlма крпла перемоги, і хмаРІ;Н да .• еІ,і IJI.1ЮТЬ ііому привіт.

ЦО Р;JІЯ НЬОГО, друзі, У НОМУНJI світ із будинків білих UРОJІЯГJlU дорога.

1962

* * * Ось так же осінь в відБЛПСЮІ вишневі вбнрала віти і пливла, fШ дим. І ю~іТІІ клали МІІ Наменяреві на JІьвіВСЬІіім цвинтарі сумнім.

Заходив день, і промені останні хрести торн:али, ян: пеЧсlJIЬ [іРІ,а.

СТОЯЛИ ми в урочистім мовчанні,

щоб не СТРПВОЖИТЬ вічннй сон ФраНІШ. Нас ПРОВО,1if,ала цвпнтарева брама, К(J.:'Пl мп ііШЛIl В ночірНІО ТIlШИПУ,

і o-старому :Каменяр за Ha:l-III Донбав беззвучно снелю нам'яну.

1962

Під мостом залізним тіні ... Н Ж ДО них ніЯІ\ не ЗВІШ.

На дніпрові ХВІІлі енні задивився МОЛОДlПі.

::56

Шлю на промені йому я: серця пісню. Щастя в ній.

І НУДИ, НУДП мандрує він, прнмаРІшіі і ТОННИЙ'? Снільни образів з туману виплпвають НОЖНУ мить!

І руна твоя нохана у руці МОЇЇІ тремтить.

1962

* * * На вітрі ЛИСТНИ ясенові летять у примарній нуті.

у вечора чорнії брови, в зорі - золоті. Вишневії ріднії губи і тепле є золото І,іс. Я пісню тобі, моя люба, здаленого нраю приніс.

І ллється солодна розмова про нашого щастя путі ... у вечора чорнії брови, в зорі

золоті.

1962

І!"

Іду я рідною зеМJlею, переді мною знов твій дим, заводе юності мосї

над ЗОЛОТІІМ Дінцем М()ЇМ.

257

Ян ТИ змінився, мій герою! І JІІІШ синіє, як КОЛllСЬ, вікно КОНТОРІПІ прохідної, що з ІНШ згаДЮІ мої злились.

Не упаде сльоза на камінь, хоч сумно так чогось мені.

Тут билп цеглу молотками

мп з І\УТУКОВІІМ В дальні дні. І сяяв ОНОМ СОКОЛJшим дитинства друг, що все умів.

Тут я з Фирсаном Северином носилки з цементом носив.

о давні дні, о юні силп! .. Ми ЙШЛIl додому У зорі. А на долонях багряніли труда криваві пухирі.

Далеко десь усе зосталось, усе ковтнула далина,

де дівчина мені всміхзлась і рум'яніла, як весна.

Вона здавалася зорею в свої шістнадцять ніжних літ.

Я ж ніяково йшов повз неї, брудних соромлячись чобіт. Шумить подвір'я заВОДСЬІ{еє, і спомини пливуть, як спів ...

Іду я рідною землею поміж високих корпусів.

258

Іду, гримлять залізні шати, іще далеко до гудка.

Аж ось душі моєї мати бібліотека заводська. Тут ріс я серцем і думками, і, щоб нужди забуть печаль, я брав маленькими руками кнпжки в Сергія ЛУКІІча.

Разом із серцем виростало душі хлоп'ячої чуття. Книжки усе мені давали, все, в чім відмовило життя.

Тут, над Дінцем, життя рікою я йшов на гострені штики ...

І у життя взяли МИ з бою все, що давали нам книжки.

я йду. о струни серця чулі, я лину в пісні до висот! І, як в дитинства дні минулі, шумить мій содовий завод.

1962

11:

* *

На сивих хвилях сонця ПЛЯМІІ. А день - мов яблуня в цвіту ... І мов хитаюсь між віками я на залізному мосту.

259

ЯІ< хоче серце неба трохи

іі І-ірізь нього

вічність заглянуть!

Ноли міняються еНОХІІ, пе можеш тн пезмішшм буть, Цілують ХВПJІі ЛОЗІІ п'яні, що над Дніпром - як І_РОН од ран. Я - наче крапля в океані, в своїх l'JІПUli ШlХ - океан.

1962

* * * І павутпння срібний сміх, і даль над білою горою ...

Ріка ДIlТЯЧIІХ літ МОЇХ, Діиець, Я знов перед тобою.

Пройшов багато міст Я й НИВ, чув, як ШУМЛЯТЬ чужі діброви, та в мандрах Я не розгубl1В до тебе вірної любові. ДО ЦІІХ осик, до верб ОЦІІХ, до круч багряних і до неба. На нрилах споминів МОЇХ я НОЖНУ мить летів до тебе. Сиджу на берєзі ріки, дивлюсь ВОГЮІМ навноло зором

І рідні труби заводсьні мене вітають димним хором.

260

...

Іх знав л в радості ЇІ біді, в годпни розпачу і слави ...

І відбивається в воді обличчя юне і смугляве. Неначе тут спдів Я вчора і слухав вітер у гаю.

Та розділл BO;:J:a прозора мене і молодість мою.

О, СІ\іЛЬІШ щастя і ТРПВОГП ЩІ знаШІ,

ОЧІ МОЛОДі ...

Повіяв вітер - і ніиого я вже не бачу у воді. І на душі моїіі таи ДІШО, її я сльози серцем п'ю. І листя падаG з осшш на сивину сумну мою.

1962

ІЦс пn.печу я вдаш., Маріє., у пісні, повний щастя й мрііі ... Хаіі голова моя сивіє, але я серцем молодий. я у землі позичу сили і знов до сонця, знов УВИСЬ! .. Душі не нтшпуть горді ирила бланитно-білі, яи ИОЛИСЬ. 2І)!

Не буду сумно л зітхати, бо стільки ще пісень, надіііІ .. Вперед, душа мол крилата! Я молодий, я молодий!

1962

* .. .. Днів зими скінчилася борня із теплом щасливого розмаю.

Знов анацій біле убрання вітер над парнанами хитає.

І проміння щастя серце п'є, наче сонце грає на нашнеті, бо уперше пріЗВІІще своє прочитав під віршем я в газеті.

Лився з круч анацій аромат, на Дінці стояв я біля човна, і вітав життл шумливий сад початнівця радість невимовну.

1962

* .. • я пам'ятаю: вітер чортом ганяв погони по землі і нораблі з одесьним портом проща;JIИСЬ залпами у млі.

262

Життя дивилось неозоре у очі нам ... О щастя спів! Ми рабство викинули в море і з ним

його захисників.

Однині нам сади квітчасті, землі володарі лиш ми! І тіЛЬЮІ рвали ніч на частки важких дредноутів громи ...

1963

• * .. Ось чайна бланитні простори крилами розпачливо б'в, неначе шукав над морем

загублене щастя своє.

Ні хмарки, ні диму нема в, на всьому пустелі печать.

Лиш чайка над морем ридав та хвилі шумлять і шумлять ...

А небо, байдуже, зелене, зорі розгортав кумач ...

І вітер доносить до мене душі одиноної плач ...

1963

263

* *'

СічнеВllЙ сніг ... Зорі ХОJlOдна мідь над «ApCeHaJIOM» танула криваво ... Цвіла хмарками гріЗНIlМИ БЛаІШТЬ, і наступали гаіідамацькі лаВIJ.

Ух зустрічалп І\улі без кінця, рікою кров на сніг лилась ворота ...

Гасила смерть для земляного дожа гарячий зір не одного бійця. День золоті о;щрпв свої уста, і прапор наш замаяв пурпурово ...

Дпвлюсь, дивлюсь крізь огняні JIiTa я на суворпіі профіль Іванова. я перемоги гордніі чую спів, я Іванова чую слово ясне. Н труді для всіх, ЛІ\ фю<е.ТІ, він згорів, лишивши пам'ять у серцях преІ\расну. НІ_ сон, далекі бурі лихоліть ... І все шумлять, шумлять, шумлять квартаJІИ

'гам, де беЗСJlIсртнпіі пам'ятник стоїть біля священнпх мурів «ApCeHaJIY».

1963

264

РозтаНУJIlI снігн, ЯК білиіі сон зимовий ... Над обрієм встав вишнева я зоря, ш. усміх юності, і хмар пливуть моря

над полем весняним за голубі діброви.

н знову над Дінцем. Шепочуть комиші. Вітав погляд мій буруни ПРУДІ{ОВОДУ, а наді мною дим, знайомий ДІІМ заводу ...

1 СПОМПЮІ

цвітуть фіалнами в душі.

МИ йшлп на грізний бій за щастя Батьківщини пі;\ шум, прощальний шум і верб, і ХВИЛh, і трав,

ось тут же над Дінцем, де я I\оЛИСЬ рндав у гуркоті гармат над віршами ТИЧИНІІ.

HYJlb

жаГУ'шіі свист, і ВИГУЮІ «вперед! »,

і музш\у очеіі, що довго снив я ними,

і в місЯ'шім огні Сlіривавлений багнет я знову пригадав, НІ{ сон неПОВТОРИМlIіі.

Над шахтаМIІ ПЛІІве пітаJlhНИЙ ТИХlJЙ І\леніт далеюІХ журавлів ... На північ Їхня путь ... А ХВlIлі все ШУМЛЯТh про дні мої далю{і, що тіЛЬЮІ lIЇСllею н можу повернуть.

1968

265

Иладеш цеглини тн, щоб дім зростав увись, де голубі хмарки і голубині зграї ... Щоб у однім чутті серця в одно злились, Я для людеіі давно на струнах серця граю.

Ростуть, ростуть доми і в літо і в зиму, і линуть у серця мотиви солов 'іні ... І радісно мені, що вікон очі сині сіяють для людеіі не в одному дому. Рівняли ми перо до гострого багнета, коли в атаку йшли на ночі рабства тьму. Ми у однім ряду, і служать одному цеглини муляра й дзвінкі пісні поета.

1963

.. .. Іще не скресда крига на Дніпрі, а вже весни дихання благовісне в снігах Я чую, наче угорі НрО30рИЙ І\РІШ, крик журавлиний висне. Іще нема Іюнвалій у гаю, і гай мовчить у білому спок()ї, та я весни п'янне дихання н'ю 3 його гілля, що мрів наді мною.

266

Ось я іду, один між багатьма, такиїІ, як всі. Чого ж так серце сяє? Іще весни немає, ще нема, але весна в мені уже співає.

1963

.. *

оо

Про щастя, дні, до серця мовте, хай безтурботний лине співІ Хай сніг засипав листя жовте, але любов не погасив. Хай у словах не буде муки, з тобою я, кохана, знов. Так після довгої розлуни в серцях ще дужчав любов. Вона стає тана нрилата, вся у жадань яснім огні, неначе хоче наздогнати

в журбі прогаянії дні.

Тан дай же, дай і губи, й РУНИ, зорею знов мені світиl Мені по днях тяжних розлуни іще дорожча стала ти.

1963

267

3НЯJIа знамена пурпурові моя Вітчизна молода. Немає пісні без любові, немає пісні без тру;(а. Труд оживляє горн іі ВОДІІ, У нім ніщо не пропада. Бо мертва є краса ПРИРОДН

й краса людини без труда. Жпття знамена пурпурові зняла Вітчизна молода. Труда немає без любові,

нема любові без труда.

1963

'" '" '" Ніl\ОЛП Я співати не покину про землю, повну щастя і краси! Де хлопчином малим я рвав ожину, уже встають заво~ів норпусп.

Іх возвели нових вінів атланти, ян пам'ять про червоную зиму ... І їх огні, неначе бриліан'Тп, ночей донецьних осявають тьму.

268

Нуди пе глянь, пового СRрізь ознают ... НіКОJШ, ні, о не забудь, поет, про землю ту, де біглп мп в аТаІШ

з багнета~ш, llростертими ппоред! ..

1963

* *

СІ{іЛЬЮІ РУІ{ У труді, скіЛЬІШ дум у труді, і трудом своїм ІЮЛШИЙ щасливий! Уночі од заподів заграви руді підіймають до зір свої гриви.

Лід землею І\омбаіінп lIIТУРМУЮТЬ пластп, там, де вогнИІШ тьма не зnгорне,

й на поверхню, де сяііво пливе з ВИСОТJJ, йде ПОТОI\аМП золото чорне.

Вічний труд, щоб у полі шуміли жита і світИJІИСЯ вікна у місті,

щоб, ЯR сонце, що ІШЖНУ билину віта, нас вітали гудки голосисті.

У борні за життя нас ніхто не зборов, розмели ми нападюшів зграї. Нам єднає серця до Вітчизни любов, і з любові наш труд виростає.

1963

269

ЛЕСІ УІ\РАІНЦІ Славлю, славлю тебе я у дні ці, світлу й чисту, як неба БЛaJШТЬ! Твоє слово, гостріше від криці, у серцях буде вічно дзвеніть. Буде кликать у сонячні далі слово щире у мужній нрасі,

щоб веселе було і в печалі, як зоря - У вечірній росі.

Твоє слово разюче, НІ, зброя, що боронить свій край і свій дім. І схиляю в шанобі чоло я перед світлим безсмертям твоїм.

Як поету дала мені крила ти у рони далені та злі, ю{ іще юнаком мене вчила,

мужня жінка моєї землї! Твого слова співучого сила кличе нас до щасливих висот.

У піснях свій народ ти любила і тебе не забуде народ.

(1963)

270

>І<

В очах пілотів

неба вишина,

проваЛJІЛ хмар, неходжені дорогп то вгору, а то вниз, ясна невиданих

напруг тривога.

В очах пілотів

зорі без числа,

що промінь свНі на крпла гострі кладн,

в них даль блакитна гордо розцвіла, неначе небо їх душею стало.

Так, небо в них, його вони взяли і принесли з собою із польотів на землю рідну, щоб не знати мли очам пілотів.

1963

'" '" * Як не любити до нестями Вітчизни зоряну красу! Я в даль, заплетену дротами, як всі, судьбу свою несу. Люблю, як сонцем пахнуть віти, коли в цвітінні сад буя ... Любові, що в серцях розлита~ малюсінька частинка я.

271

Частинна та, ЩО знала горр, НОЛІІ мій нрай lІаШ1В од ран ... Але в мені - JlIобові море, неначе в нраlші - онеан.

1963

ВЕСНА Зоря упала на ноліна і РУІШ простягла в блатшть ... І НОіНна гілна і стеблпна передчуттям весни ТРСМТИТf>.

Вітають даль заводів ДИМН, усе повнін серця бій. Щоб бути вічно МОЛОДІІМП, ми сві'г будуєм МОЛОДІІіі.

В труді ми стали ян титаНІІ, немає краю нам і дна. Там, де народ ногою стане,

благоухає далина. Весна - це сонця й вод повстання, НОЛИ усе в цвіту буя ... І в серці, Яl, весни дихання,

безсмертне Леніна ім'я!

1963

272

.. '" * Шахтарські каски, блузи трудівничі, зорею зір у Кожного сія, неначе сонце впало на обличчя ...

Дивись, поете, це

твоя сім'я!

Вона знайома з піснею металу, і КОЖНlІЙ в ній неначе богатир. Сім'я, в якій ти виростав помалу біля крейдяних незабутніх гір.

Вони ідуть, стрункі, немов тополі, і душі Їх з вітрами обнялись. Од сонць МaJІИХ, що В кожного на чолі, огні до мене в серце простнглись ...

1963

* Для мене ти, як орлій клекіт, моя Вкраїно, щастя сад! Про тебе у нраю даленім співав я у грому гармат.

Ти там була, була зі мною, я там забуть тебе не міг. І піснн падала сльозою з очей моїх в баШЮlРСЬНИЇ! сніг ...

273

І не заБУТІ, мені, о мамо, ЯЯ нісля огненних дорі '" од щастя п'яюши губамп ноцілував я твій поріг ...

1963

Ти чуєш молота удар", що JJробl1lШlOТЬ JІЮДЯМ ПУТЬ! Ве залітай, поете, в хмарн, а до народу БЛliжче будь. Він зушшяє ГРОЗОЗЛlIВИ, трудом міняє PYCJIa ріІ';.

Його ДУМІШ, ііого пориви твоїми стануть хай навік! Він є BOJlOAapCM l1JІанетп. Зігрій себе в його теплі і будеш ти тоді, поете, немарно жити на землі.

1963

'" .u!"Iu.l~tllll.I."'&.UiUШ1.U""".uшJ.'''''''''''''Н''J..I.шШ.uJ.jj!.UUАli.Uu.НJl.I.I.iu. "":~1~

~" mn"·~." ....",........................."",.".... "............. "...............", ..

ІУ. ПОЕМll

ЧЕРВОНА ЗИМА

JI иснче над Дінцем ... де висн~ дим заводу, музика у саДІ<У та ПОТЯГ в СІМ годин

...

Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту ... Про вас мої пісні під сивий біг хвилин ... На щебінь часто М1І дО Сущенка ХОДИЛИ, за це платили нам щоденно четвертак.

Та по ночах дівчат в ПОЛОВНІшах любили ... О свіжий дух степів, о поцілунків смак! .. Де шахти на горі щодня малюють зорі, під зойки димарів так просто ми жили, училися писать, звичайно, на заборі ...

та бпли лисичан, щоб до дівчат не йшли. Пу fШ мені забуть далену Білу Гору і теплий блпсн очей (там трави в тумані ... ), що зрадили мене ... де в ніч ЯСНУ, прозору НаСИПСЯ 3 вітром Я снажена на Іюні? .. НІ"

275

І все мені дзюрчать ШВlIдкі холодні хвилі, і все мені завод невпинно цокотить, івороток скрипить про дні МИНУJIі МІші, КОШІ новстаJIИ ми і ЙШШІ Петлюру бпть ...

JІllСllче над Дінцем ... де висне ДIlМ заводу, музика у саДІ\У та потяг в сім годин ... Нас не за буть мені, як рідну Третю Роту ... Про вас мої пісні під сивий біг ХВIIJШН.

2 Зпма. На фронт, на фронт! .. А на пероні .1ІЮДП ... БіJIИ вагонів ми співаєм «ЧУМШ\а» ... І радість лоскотно бентежить наші груди ... Шикують злидні нас, юнан до юнана. Багнетів гострип блисн ... шапни нругом дахматі ...

ноло дзвінна сестра СУМУЮЧИ стоїть ... А мати не прнйшла на бій випроводжати, і серце іноді невільно защемить ...

Стою, неначе в сні. Чекають нас вагони ... І ворог шле з гармат нам з-за Дінця привіт ... Але не боїмось ми банд злотопогонних уже немало їх ПУСТІІЛИ ми під лід ... Зима. На фронт, на фронт! .. А на пероні люди ... Біля вагонів ми співасl\t «Чумана» ... І радість ЛОСІ{ОТНО бентежить наші груди ... Шпnують ЗJlИдні нас, юнак до юнака.

276

3 Нолеса тупо б'ють ... по рейках перебої ... Вже міст через Донець давно прогурнотів ... Стою біля дверей ... і дихає сосною нвнління вітрове про весни юних днів ...

Рубіжне ... знову путь ... Володине ... l\абапНr. ... нарешті Сватове, і І\РИННУВ потяг: «Стій\» Сходили на базар, помилися у бані,я вірші став писать під вечір золотиїI ... Писав чомусь про смерть, неначе знав, що ніччю раптовий стрілів блиск вогну прониже тьму .. .

Й ми знов підем на біїІ за владу робітничу .. . О, не забуть мені Червону ту ЗІ'ІМу\

4 ВІ\раїну з І\раю в І\рай проходили з боями ... Червоно танув сніг в пожежах баринад ... І rpOMOM молодим ІЮТИЛОСЯ над нами, лунало на ланах: «Вперед за владу Рад!» І де ми не пройшли, нас радо зустрічали, і навіть вітер нам доріг не замітав. Дівчата нам стрічки червоні пришивали,

і хлопці радо йшли озброєні до лав.

27ї

Ізнов ДонеЧЧlIна ... і вітер верби ХИЛИТЬ ...

Й не віритьсн, щО 3lЮВ поба'lУ н Сl'JЮ, давно накинуте, тю,о до болю Иl1JНJ ...

Але багата з нас додому не ПРИЙШJlО .. , І м'нко сніг РИПИТЬ ... іду тривожним І{РОНОМ ... Тю{а знайома путь з дитинства ще мені ... Тут рвали восени ми глід червоноокий, тут рвав н нвітн чар Іюханпн восени ... Вжо станцін ... завод ... і реііки заБJІИщаЛIl під безліччю огнів ... ОСІ, робітничий нлуб ... І в небо простнглись і небо запутлНJШ незчислені рнди високодимних труб ... СкіНЧllлась вистава... з воріт ВІІХОДЯТЬ люди ...

О, скільки, скільки тут знаіі:ОМIJХ МІІЛІІХ лицы Чого ж тепер /,[оні так тоскно іі давить грудн,

чого ж холодниіі сум ці хвилі ПРllнесли? ..

6 О, де тн, брате мій? .. Прийди хоч на хвплипу ... Ти ж тю, мене ЧСI\аВ, а я й не знав, що ти мене давно зміняв на темну домовину, зміняв мене давно ІН1. схилені хрести ... Тн ж так мене чекав ... І\азав,

що «з фронту Володьна галіфе длн мене ПРПВ(';Jt~ .. ,і>.

Тепер не підем мп 3 тобою n БіJIУ Гору, тепер уже тобі не треба I'RJlіфе ...

2,8

Сf,оrю

7 l\uлеса туно б'ють ... ІІО реіідах перебої ... 13же міст через Цонець давно ПРОГУРI\Отів ... Стою білн дверей ... і дихає сосною квиліннн віl'рове про весни ЮПИХ днів.

8 Шпроко розлнглось З важким гарчанням місто .. . і вітер з морн шле солоний теплий дух .. . і виснуть ліхтарі, як ЗОJюте намисто,

що заквітчали ніч безсоромну й руду ... Каштани по боках ... каміннн душу дав !ІТЬ ..• на вующнх вузьких прискорено йдемо. Недавно тут були і греки, і зуави, справляв тут капітал свій золотий содом ... І чітко мірний НРОК ряди сотень хитає ... І сам собі здаюсь 'l'аЮІМ міцним, міцним ...

:Здас'l'ЬСН, н і є, і мов мене немає, то «Я»

моє ЗJIJJЛОСЬ з народу

«мІО) святим.

Прпскорено йдемо за ;\нсм ЗОJIОТOJ_РИЛlIМ, туди, де криці дзвін напружено гуде ...

І маком прапорн колонп рнсно вкрили -і квітне MaKO~[ БШ, гарячий бій сердець ...

2ї9

9 Все вище шлях :важкий ... внизу гудуть бетони ... золотобарвним сном душа палахкотить ... Під срібний дзвін криниць, холодних і бездонних, Rидав ранок зір на небосхил гнідий.

Згорнула вже давно холодні сиві рядна тільки для нас зима ... навколо все Б цвіту ... Із зір сяйливий міст

в Майбутність неоглядну години перемог тільки для нас прядуть.

1921

280

РОБФАКІВНА

1 в цей час, НОЛИ я іду і місьні ліхтарі сперечаються з місяцем,

ноли я проходжу великі площі і оглядаюсь,

аби не наїхав авто, і згадую,

як мені на «Сінабарі» трохи не набили фізії,ти в брудній і нетопленій кімнаті читаєш золоті й невідомі утопії: пробігають літери довгими й: радіеними рядками, і здається, що ті літери

я.

в цей час, коли я іду, іпрожектор огненно розсікає груди вечора, і в l<риваве провалля видно, Яl< вітер скажено ганяє перелякані аІ\аЦії, і метушаться розірвані хмари,- я згадую: ЛІ, ти була політруком ескадрону і брала Переl{ОП ...

А тепер ти, золотоволоса робфакіЮ\а, ножного ранку біжиш по задрипаних вулицях

і боїшся запізнитись на ЛеІщію, де РОЗІ<азують

про меридіани й: про життя росшш.

281

2 Невпинно і СОЛОДІ\О б'ються серця і правильно, і з lIорсбоями В цей час,

коли ми йдемо з тобою.

А на заході: прямо в прострелене чоло сонця

летять журавлі ...

І ніколи, ніІ<ОШІ не буде І\раще на землі!

БіЮl проходять пере;з: тобою і оддають тобі пошану, о жінко Революції! скілы\І геніїв вийшло із доісторпчної глибини твого черева! .. Дивлюсь на твої заломлені РУІШ, на ЗМОРШI\И на твоїм чолі

і оддаю тобі своє серце ... На! .. І підставляю вітрам розірвані

fPY,lH,

і женуть вітри по жилах мою I\рОIJ, і ритмічно піднімають легені ...

А на ЗЗХО,lі: БУДИНI\И і людп чітко внрізьбllла далечінь.

282

3 Моя душа, мов залпта асфальтом зеМJНІ, і ножне необережне слово вгрузав в ній,

ЯІ{ закаБJlУІ<И мовї І\Оханої на розпеченім грунті

площі Рози Люнсембург ... І її, Tal,y наївну і ТР1ІВОЖНУ, Я оддаю тобі, бо: прийдуть тисячі таких, як і я, і оддадуть тобі свої серця і душі, і ми їх запалимо, щоб освітить твої ДОРОГІІ,

о жінко Революції! .. А ти крутиш із газети цигарку, і крізь розірвану снідницю

видно брудне І;оліно, а твої стоптані череВИКIІ

нагадують О;\есJ,IШЙ порт у двадцятім році ...

4 Ремонтусмо тіло ЇІ душу, ремонтуєм будпНІШ іі дорогп. Але тоіі, хто тпеячолітні піДIlОРИ зрушив, це не вважав за ремонт.

233

Там, за обрієм, бачу вешшу руїну всього Сущого і великий ремонт

там, за обрієм ... І тремтить золота волосинка на твоїй на рожевій щоці.

Уже кулі на розі тінькають, і все ближче осяяна ціль.

1923

284

ВІДПОВІДЬ

Вступ Вирує в кожному краю ...

Уже ПЛИВУТЬ грозою тучі ... Шановний пане Маланюче, ми ще зустрінемось в бою! .. А ПОЮ) - відповідь свою н вам пишу на КрІШ жагучий, на марний крин, до «серцевини

слабої нації», де MJIa і в порожнечі вітер лине, де вже не здібні ні до зла,

ні до добра ... Там дух Загину упав самотній на коліна,

і нров тече з його чола ... бо серцевина та згнила.

1 Була Вкраїна степова, та дні нечувані настали, гармати й трактори зорали

їй теплі груди ... І в грозі, У мунах голоду й блокади, коли палали барикади, через добу черноних зим, під гул загонів напітала, розстрілів зойк, і плач, і сміх,

«Вперед за Ради!»

написала

вона на прапорах своїх ...

285

А ВИ?. ІД0 ви тоді роБИJШ? .. Ного розп'ять хотіJШ ВИ? В журбі, у шеJІесті трави, чиї неЗJІічені МОГИШІ

ваш гнів останній і безсилий лишпв на огненних шляхах? ..

... печаль

руїн, погромів жах

і плач дітей осиротілих

на І{РОВ'ю зрошених полях ... 13в на одрізи, на пожі хотіШІ знов її ШПУРНУТИ, НОЛИ:

(\ЧІ! бути, ЧІІ не бути?» ... в пожежі встала! .. Нам чужі ви, світом ПРОІшяті, забуті, вп захлинетесь у отруті, що нам готуєте

...

Вже час! 3аліЗЮlіі: RрОИ розчаВІІТЬ вас! в цей час заRоханий піїта, байдужим буть не можу я. Нехай, мов вибух динаміта, на спів нового єзуїта

лунає відповідь моя! І сум, і марн про минуле

не обгортали марно нас ... Був тільии гнів старих образ ... І таи стисиалось серце чуле, що наче зір од болю гасІ ..

Та зналп МИ, :Що в цьому гулі іде Іюмуністичпиіі час ...

286

Ііішли вперед! .. Ми все забули, одна мета спаяла нас.

І стали ми, мов шмат із ста.лі, в борні НСЗl\lіреио тюю~ій ...

Бо

BJlaCHi

щастн й супоній

під ноги ми даюІО втоптаJIlI ...

Ах, "YI~paїHO, "Унраїно! Хіба страшні погрози пізні, НОШІ СІШИ твої залізні ааШRДП готові до загину

в революційному огні за дні твої, за нращі дні.

Вже далі нрпцн залив а і димарі ростуть без І<раю ... Була Внраїна степова, а.ле такої вже немає, і гасло «Мон хата скраю» ковтнула днів минулих тьма.

Вп добре знаєте, щО ТЮ" щО ці слова мої правдпні. Але ви хочете у ЗЛIlві огню і (<fШРИ» на селян

знов юшуть горя ОІ,еан? .. Та дні не ті! Зламався істик ...

Ви не фашист, а лиш фаШИСТПІі! у вас ДУМЮІ і серця стук для :Клемансо і Муссоліні ... Вп тіЛЬЮІ трупи жовто-сині, що впали на холодний брук ... І бельнотіння про ЄВРОПУ в вас недостойне КОНОТОПУ.

287

Ми живемо в І{раїні Рад, ми вошо видеРЛl1 із крові ...

І може тільки психопат з'єднати Маркса з Соловйовим і захлпнатися од пін, що злидарі усіх країн не хочуть буть гарматним м'ясом, але мети свідомим класом, що світить Їм із далини ...

Колись пани у вир війни шпурнули нас, немов в безодні ... А ви, як піп: «Це - гнів ГОСПОДllііі ... » пам кричите іще й сьогодні

з роздертої Галичипи ...

ВИ на абстракцію, на бога, звалить їх хочете вину, щоб знов дурить ... яка ж убога

в вас філософія ... і нам такий вже не підходить крам. Собі дорожче ... брехень гать ми вже розбили ... скиньте маску.

Й за стиль такий простіть, будь ласпа, за ці епітети й слова, бо ми вчимося торгувать.

Я навіть можу з церобкопу прнслать безплатно вам для гробу соснових дощок ... бо ніде й ніхто таЮІХ вам не знаїІДе, ніде, ні в кого і ніяк ...

А втім, пробачте. Що ж це я вам буду слать добро народне ... та ви й в гробу лежать пе годні, і він образпться ... не слід,

288

все

просто тю,.

3б . " ЛlДr .. Уже затіпались коліна і стал!!, наче холодець, Т .~ І1-',0, пане.

uезвольні l\1'язпі) ..

:зRсІІоКоіітесІ.... це Я іІ,артую. Крові мак удаРI1В в голову і в груди .. .

Я нас лш,аТII вже не буду .. . ІЗп - перелшшні і так. Це почуття у вас незмінне ще з ТlІХ часів, з ПІХ днів, І,ОШІ lІам росіяни ІІОМОГJІИ

прогнать Петлюру з України ... Ті, що прогнали і! СмеРДЯІ\Ова огнем гармат, і бомб, і слова, хоч як він, бідпий, не хотів, але не вдержаНСІ. і по плі в В І-І'онстантпнополь ... Добрий час, мп й під водою знайдем васl

2 :Мп живемо, як у поході, готові всі щохвилі в НУТЬ ...

Бо не із 3аходу, а з Сходу вітри історії ГУДУТЬ ... На те в нас КРИЦЯ і залізо, щоб вам під їх смертелr.нпЙ спів не довелося більше різать, в ім'я ХРl!ста, робітшшів ... 2SЗ

Це правда, пане, так і в, що спіт цілий від крові багров ... Та не Христос на фоні заграв, а постать Леніна встає ... Над Римом виснуть, наче тіні, знамена чорних перемог

...

Ми тут наїІМепня «Муссоліні» своїм собю{ам даємо. Тим швидше гнів ланці П03IJОСl1ТЬ,

ЧІІМ дужче тиск його лабет.

йому вже перебили носа, а ми

зламаємо хребет.

У кабінеті кардинал, заЛІІтиїІ З0ЛОТОМ і кров'ю ... із синіх вуст облудне слово поволі ронить ... о, скандалІ Туди, де даль набої рвали, вела рабів його рука ... Убога постать кардинала в нас лиш огиду виклика.

Для вас скарби, любов і ВІІна, рабами - засіб і мета ... О, скіЛЬЮІ спалено невинних ім'ям химерного ХристаІ .. Танцюйте швидше ваш канкан, ЙОГО скіНЧІІТЬ удар багнета! .. Революційному поету чужий ВОРОЖИЙ Ватікан. У ритмі музики шантани і тротуари золоті ...

... А

передмістя в зледі тане,

і ще далеко до меТІІ ...

290

Там діти схудлі, наче Rвітп, щ() вбив мороз увосеНІ! ... ... А n місті жевжики тендітні «Війни! - Rричать.- Іще війни! .. » Щоб у Туреччпнп забрати политі крівцею лаНІІ ...

О, МП покажем вам «війню), ЛЯЛЬЮІ напудрені, ПРОІ\Ляті ... ТаНЦЮЇІте швидше ваш RaHKaH, ЙОГО СRіпчить удар багнета.

Революційному поету чужий вороЖИЇІ Ватікан.

3 «Як в нації ВОЖДЯ нема, тоді вожді її - поети?.» Да ... На ВОЖДЯ претендувать в вас пельки станс

...

та селяни

таЮІХ поетів не схотять.

Не вам бруднпть ім'я Тичпни і називать його рабом ...

Лиш сяііво ЮІДав

RPYfOM

цей світлпй геній і людпна ...

Віп зрозумів, відчув наш

BiR

і не боїться вашпх RРИТИК ... Жалкий, безумнпй сибаритик,

ви

- тіЛЬЮІ ПИЛ од ііого нігl

Гойдав даль заграви рижі, ї хлюпа кров

землі вино ...

Петлюра дні скінчив в Парижі ... Ви ж - не Петлюра й не Махно.

291

Замив їх рухом океаНIІIІМ,

немов піСОІ\, останній БШ ... Не вашій музі, пане мій, спннпти світ, новий, багряниїr ... ГРIlМП, пеан мій огняний, пазустріч паПСЬІ<ОМУ пеану\ О, вам досадно, знаю я, що ваші «кревні» десятпни рука могутня селянина

назавжди видерла в боях ... І вам ніколи пе вернути туди, де вербп З0лоті, в тиші солодкої отрутп

раптовпх зустріч даль різьбить ... ВОПИ проіішлп, Ю\ сон, ЯІ, мпть ... І марно гнів шматує груди і горло вам ... і так болить жорстот,е серце ... Вас ПрІШУТО до мрії марної навіки ... Могrша ... впправпть ... наліІ\У.

4 В залізо знов натхненно ЛІІНУ, забув я рідную ріллю ... Номуністичну Унраїну я тю, люблю! .. Вопа - моя ... Мені другої уже не треба навіни.

292

Над полем грізний траур бою, ідуть, хитаються ПОЛЮІ ...

В диму огонь шумить і тане ... ГОРИ, душе моя, гори! .. 'У'же над Хіною багряно шумлять знамена крізь вітрп ...

В безумі бруду і наруги нехаіІ до хмар летить мій гнів! .. Я тю, люблю в країнах другпх робіТНІшів! Н так люблю в країнах другпх тані ж пориви, як і в нас,

із моря безуму і бруду R номуністпчннй час! О любі, дальні, різномовні, у різнонолірних морях ...

Горять світи у хмар бавовні, і лине жах ...

То - жах того, що звик, щоб люди віки робилп на його,тепер ііому у брови Й груди огонь! І{різь крові чад і нуль ридашш, що пробивають волі путь, вже од всесвітнього повстання пани не утечуть.

Мп пригадаєм наші МУКІІ забоях душних, на полях,

де марннії труд ламав нам руки

Й сушив наш мозон ... Лпнь ше, шах, в обличчя СНТІІМ ненажерам ти биіі огнем в небес озера її на хмари Льоріган-Rоті, на тонні нігті в манінюрі, на дим сигар! ..

293

В моНі груді таlШ жага, такі там бурі! .. Я вже забув слова lIоща;щ ... Палайте ширше, барика~и! .. За залпом - залп! .. Нужда тіка ... Холоне ворога рука ...

На скроні впав зорі інеЙ ... Це - п'НТНЙ ан:т, ОСТаІІПЯ ява ... І мертво ГРУЗJllІ в синь КрІІваву холодні ГУДЗlIЮІ очей ... Так, МП йдемо ... Мп приіідем, пане, у віршах моііого неану! .. «Симфонія мускула тур» 1 вам не такої заспівав ...

:Ми вам «ПОСJІанів» згадавм, коли ви станете під мур ... Ах, перепрошую ... Бонжур ... Я перебнв солодкі мрії про ваш маєтон і ПОЛН ...

Да ... Не повернетьсн «землю>, НІ, ваша юність ...

Даль шаліє, lJCe ШВІцше НРУТIlТЬСН Земля, біжать світи в нраї незнані .. . Де батько ваш і maT \a-пані .. . ГнІПОТЬ, наневно, десь в землі, черва жере їх, і у млі холодні ності їх потрухлп, ченають вас ... і місце там вже уготовано і вам.

І М. PU.tbCbIIUU.

294

"СИНН да;ІечінЬ» і

Надвоє я не розколюся, не обдурив мене ваш бред. Ви лиш пір'їнна в бурнім русі, ноли світи біжать вперед ... Ніноли час так не горів у світлі Місяця і Марса ... Бо очі Леніна і МаРІ{са нам протинають тьму віків, од нпх огню спіральні кола,

неначе пісня Комсомолу: «Наш паротяг, вперед лети, в Комуні будем сноро ... Нам більше нікуди ітп, над нами зорі ... зорі ... Ми діти тих, хто виступав в бій на Центральну раду, хто паротяги залшпав

і йшов на барикадИ». Так Не хвилює ваша мова ТИХ, щО зросли в крові, в огні ...

В вас одного нема

любові,

і рими J{волі та нудні ...

Любов і гнів - двигун прогресу на економіці новій, іІ номупістичні інтереси нас НЛИЧУТЬ, щоб фашистсьне ШІесо повстань розвіяв буревій! Бо тіЛЬЮl ми У громі бронь обернем воду на огонь. Не ВИЇІ, не вий на прах Тараса, пронлятий пан! .. Бо він не твіїІ, його ро~пв народний гнів.

Він є співець нового J{ласу, що йде тепер в останній бій ...

2{)5

І ЖІІВ ЯJ,бп Тарас тепер, він був б][ членом ВНТІ. Пішов бп він на бурю буру тан:, ЯJ, і всі, за юнпіі клас ...

І не 'дного панка із вас він сам поставив би до муру ... Він за народ віддав ясні усі слова, і нерви, й сили ...

Віп пригадав би вам ті дні, НОШІ в тюрмі його гноїла! .. А з ним і ми ... «Вперед, за Радн!» ГУІШУВ би він ... а з НШlІ і масн ... (по всіх світах і штурм, і марш) ... Він баТЬІ\О наш і ворог вnш, віп трубадур пового нласу, і спів його нас шле на ната ... По впіі, не вий же, пан ПРОІШЯТІІЇТ, пад прахом огненним Тараса, бо той огопь гуде над степом, ііого в залізо оберта ... Да, ви б лизали у Мазепи не тіЛЬЮІ п'яти, а й ... іl\пта шумлять па нашім полі, пові ШJІЯХИ, нові міста ...

І Комунізм - одна мета горить для нас ... Ми чорноброві, МІІ розпотрошим кодло ваше! Пожежі в даль гудуть руді ... О, ми прийдем до вас в огні і в дорогій Галичині, в країні змученій і нашій, ми розпотрошим lШДЛО вашеl

296

РобіТПІІI\lІ усіх І\раїн,

цеіі час настане СІ\ОРО, СІ\ОРО! .. Тоді наддються IфОВ'Ю зорі і заГРIІМІІТЬ останній дзвін ...

Ім грізний сон, нам

юна МІІТЬ ...

::Затихнуть радісно заводи ... НРОІ{ І{авалерії іі піХОТIІ Європі n грудн буде бпть ... О, це не назка і не міф і не леГеІца Іордапа ... Заасфальтовані маіі;ЩНІІ під міліонами чобіт розтануть ВОСІ{ОМ, і J\ОПJlта

н смолі іі нрові lІомчать У даль ...

На ДУМНУ стаЛІ,

ДУМІШ,

па сталь,

вгорі над черепом розБПТIIМ ... В циліндрі він лежить на розі, лшп пальці СІ{ручепі

до зор ...

І сптиіі ворон У знемозі пад НІІМ вартує і І,різь СJIЬОЗП востаннє нряче: н еве р мор.

Я бачу тіні, РУІШ її лпця, мураШЮІ морем по мені ...

Я наче НІШ ну на ноні,

зі мною - шабля і РУШНJщя, МОВ губп сохнуть од снагп, і серце щось до І_РИКУ чує ...

-ІехаїІ юрба І,РУГОМ ВІІРУЄ бурунно В мурів береги ... Я бачу тіней легіонп ... З усіх нраїв вони ідуть, всі замордовані, забиті,

297

в морях захоплення й побіди і НРОНИ їх, і голос чуть ... ГРПМИТЬ надземною грозою: «"Ура», «Віват», і «Слава», ЇІ «Гох»І Он Марнс хитає бородою нового світу Саваоф ... І Гейне тінь з плаТІ,ОМ на шиї, ніхто сміятись тю, не вміє,

ян він і Байрон ... Волг і Сен шумлять об'єднані ПОТОI\И, злились живих і мертвих КРОНИ, і в шумі гордому знамен

ідуть ДомБРОВСЬІШЇІ і Варлен.

1927

~ 11 ДОДАТКИ

,...,

~:~'-& .,..,., 1llil1'1.u'tij,1'''1Li..і.u..u.uUliliu.J.liШ~ill''"іJ.U.u...uJ.liWllli.і.''liШ..U..u.u..i.J ~\. ........"'''.... mn'''''' .. '''"""",,,''"',,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,''',,,,""

* * * м ного в душе еще песен песнеТLJХ, МНОГО на сердце неСІ,азаННЬІХ слов,

грезой млтежной желаний одетьІХ, светльтх п раДОСТНЬІХ снов.

ТЮ. ПОД серебрлной бьетсл березоfi ЗВОНЮlй \І сладостпьтіІ НЛЮЧ, тан, разгопля осеппие слеЗЬІ, СОЛПЬШШО смотрпт

Берю л, верю

I1З ТУЧ.

прпдет :но времи,

родина станет, нан сад,

в сердце парода, разбившего бремл, пеСНІ! моп зазвучат.

с. ВеРХllее,

1916

ТОБАРИЩУ Руну, товарищ! И в бай беспощаднт,тй! Б грозныI,, волнующий бай! .. Пусть озарІІТ нас свлщеПНЬІЙ, отрадныIІr светоч побеДЬІ над тьмоіІ .. ,

301

в тесной землянке, в избушке убогой будет он ярко гореть ... путь же, товарищ, одною дорогойl Полно молчать да терпеты

Видишь? На;!; Русью могучей и вольной взвеяло знамя Труда ... 1\то же разбил в зтой жизни безвольной цеПIІ рабов навсегда?

1\то же зарю возрожденья нам смело ІІЗ теМНОТЬІ показал? Чье зто сердце за нас так болело? 1\1'0 все на битву нас звал?

Зто нуждой вековой истомленнЬІЙ брат наш, страдалец народ, под непосильною ношей согбеннЬІЙ ... ВОТ І,ТО разбпл тпжкпй гнет. Враг свирепеет ПОТОRамп стали, ХПТРЬІЙ, 11 СRОЛЬЗІШЙ, И злоїІ. Но уж СКВОЗЬ ТУЧІІ сияют нам дали счастья семьи трудовой.

Руку ж, товарищ, и в бой беспощаДНЬІйl В ГРОЗНЬІЙ 11 раДОСТНЬІЙ боШ .. Пусть озарlІТ нас свящеННЬІіі, отраднЬІЙ светоч побе;!;ЬІ на;!; тьмойl с. Верхн.ее, uюн.ь, 1917

802

'" * '" Шагами ШУМНЬІМИ, В пшнели, шеЛІ\ОМ шитой, І\ IlІенгеЛIІ спешно шел и шеЛІ\ОВЬІіі J,ашкет на брови чеРНЬІе IJ даже на лаНПТЬІ наДВІІНУЛ, точно мне еще шестнадцать лет.

День УХОДIlЛ вдали, горели тротуарЬІ в огне его плаща

...

но уж на зов зари

февраЛЬСЮlіі: вечер шел 11 рассьшал устало небрежною РУІ\ОЮ по небу янтарн.

и все І\азалось мне, что зто Я зимою с ГОрЬІ круто й ІІДУ, а сзади Лпсичанск и та, ІіОГО любпл, а ниже под горою родной Донец во ЛЬДУ, СПОRоен ІІ стеRЛЯН ... и зшелон стоит на станции тревожноіі, и лагерем в лесу раСІ\ИНУЛИСЬ враги,

с мечтоіі о стаРЬІХ ДНЯХ, смешной и невозможноіі ...

И ТУСІШО свстятся В огне зарп ШТЬШП. Одесса, uюнь,1920

303

... * * И снова день ушел в суком треснучем зное, І,ан много \ІХ ушло а ве,J;Ь ОШІ прошлп

n вечернем серебре, CeJIO мое родное,

СО,J;ОВЬІЙ завод, и шаХТІ,І па горе.

я вижу мать мою. Глаза ее родш.Іе, нан звеЦІ,І, сnетят мпе в тумане голубом. Я в слеДУЮЩIlїІ раз ПОШЛЮ с ПІІСЬМОМ цвеТLI ей, ПУСТЬ скажут еїІ ОНІІ о СЬІНе дорогом.

ПУСТЬ снажут ей они, что я -

дитя НОММУНЬІ,

что Я родился ВІІОВЬ ІІОД южною звездоіr, что, из дому уїІДЯ нрпвоіі дорогоіі лунноіі,

я солнечной ПРНДУ на НОВЬІЙ год домой. Одесса,

uюль,1920

В ВАРІІТАНУ В огне и ДЬІмах ЗОрЬ нровавого заната с заржавлеННЬІХ ворот последний засов сбпт. И больше нет преград для красного солдата, в Варшаву вольныIі: ПУТЬ в ЛУ'lах побед горю'.

304

ПЬІЛает аЛЬІіі стяг мечтоіі ЗОЛОТОКРЬІЛОЙ над красной конницей НОММУНЬІ Мировой, И старЬІЙ мир скулит протяжно и УНЬІЛО

над бедною своей решенною судьб ой. СереБРЯНЬІе дни ... Варшава ... зори, зори ... Нто скажет, что не нам весь мир принадлежит? УСЛЬІшат, І\аК звенят буденновсюrе ШlIорьr,

Париж, Нью-йорк, и Лондон, и Мадрид!

БІй в садку пустому, де в час вечірній дрімас листя в обіймах сна, в журбі страждання, як ніч безмірна, ходила в'яла, стара весна ...

Забили дзвони в Червонім Полі ... Схилились квіти, пішла луна ... Ми йшли до Сонця, ми йшли до Волі. Хтось блідий плакав коло вікна ... Хтось блідий плакав ... Пливли тумани, співали кулі, і сніг білів. Лежали лави ... займався п'яно в моєму серці пекучий гнів.

в. Сосюра

305

А ворог сунув ...

В Великій Мрії сміявся-плакав безумний бій. Неначе ранок на темні вії свій плащ накинув в огні надій.

(1920)

ПЕСНЯ МЬІ из шахт УГРЮМЬІХ и СЬІрЬІХ. Расцветайте, огнеННЬІе дали. Много Дум, ПОРЬІВОВ МОЛОДЬІХ МЬІ взрастили в солнечной печали.

Тени рабских и гнетущих дней потонули в прошлом без возврата.

В громоносном топоте коней в бой ндем МЬІ на СЬІнков заката. Расцветайте, огнеННЬІе CHЬJ, УЛЬІбайтесь, ласковьre дали. Разбиваем CTapЬJe скрижали для иной, для солнечной веСНЬІ.

(1920)

Б06

в ШТЬІНИ Товарищи, в ШТЬШП! Еще удар RрьтлаТЬІЙ

и на вершинах мм, где солнца вечныIі свет ...

Пусть знает теМНЬІЙ враг,

Rpona ПЬІ іі

11 І\Осматміі,

что на его удар готов у пас ответ.

Плечо І, плечу, вперед, за счастье ТРУ,10пое, вон расцвеТllлась даJІЬ ОГНЯМІТ ІІОВЬІХ НlJеїі ...

ШеЛІ,амн аЛЬІМИ Европу всю ІІОІ,роем, шеЛRамп аЛЬІМИ восторжеННЬІХ IJдеїІ.

Пьтлай, моя душа! ВеРШШІЬІ перед Н<1МІІ. МЬІ звездныIc СЬІІІЬІ СвоБОДЬІ п Труда. МЬІ заl,ОЛОЛIІ НОЧЬ песчетнмми штr,шамп. ТоваРНЩII, ва бойl Еще один у;\ар!

( 1920)

КЛЕНОВИй ЛИСТОІ{ Вже осінь. ХОЛОДНО надворі, і неба сльози на вінні твоїх очей печальні зорі туманно СПИЛИСЯ мені.

ЯRе сназав тобі я слово? Сіяла даль зорі нрилом ... В ТВОЇЙ руці ЛИСТОR нленовий жовтів, ян осінь за BiRHOM.

307

Дививс;r я на милі брови, на зморшки рідного чола ... О, скільки ти 3 листком шrеновим поету щастя принесла!

1964

ПРИМІТІНІ

Твори

Володимира

стувалися

Минолайовича

нористуються

Сосюри

ВИНЯТІЮВОЮ

НОРИ

популяр

ністю. Мовою оригіналу за життя поета вони маЛIl

онремих ВlІдань, ІІочинаючи зтоненьної збі «Поезії) (СУМІІ, ВсеУІ{рдеРЖВІІдав, 1921)

рочни

і нінчаючи видаНІІlIIИ в ни диханню)

1964

(К, «Молодь))

році збірнами «Вес та

«Осінні

мелодії)

(К, «Радянський письмеНЮІЮ». Тринадцять

разів

твори

В.

Сосюри

ВИХОДИЛИ

книгами у переlшаді на російську lIIОВУ.

Збірна

«Щоб

сади

шуміЛІ\)

удостоєна

(1948)

Державної премії СРСР, збіРІШ «ЛастіВІШ на сон ці)

та

«Щастя

Державною Після

сім'ї

преl\lією

смерті

трудової)

(1963)

відзначені

УРСР

Т.

Шевченна.

поета,

крім

illl.

Г.

ніЛЬІЮХ

ЮIIIЖОR

ВІІ

браного, вийшло найповніше, деСНТИТОlllне, зібран нл його творів (Володимир Сосюра, Твори в десяти

томах;

томи

том

переклади; том

1-5 -

ти. К, «Дніпрш),

поезії;

10 1970-1972).

томи

6-8 -

поеми;

статті, спогади, лис

До цього видання, здійснюваного на основі і за

тенстами

десятитомника,

віршів

поем

В.

увійшла

Сосюри,

лише

частина

найхарантерніша

ддя ЗО!)

ЙОГО доробl,У. Добираючи твори, упорядник орієн

тувався

на

ЮШПІ вибраного,

укладені за

життя

самим поеТО~I.

В ОІ,ремпіі роціл винесено ПОЮПf. Твори У

тому

роз~ІЇщено ВІІпаДІ\У,

авторсЬІ,У

за ХРОІ!ологіЧН!lМ принцином.

НОШІ

редаlщію,

під

твір

має

ним

другу,

зазпачено

пізнішу дві

дати.

Твори, час наНІІсашІЛ ЯlШХ точно не встановлено,

датуються

за часом

першої

публікації

(ріІ\ ВІШ-

3У6ТЬСН В ДУіІшах). В сзііі

«ДoдaТJ,ax» В.

Сосюри,

представлені створенпх

зра3ІШ

ТаІЮЖ подано один з останніх

19G4

по

роках,

його віршів

НОБИП: ЛІІСТОЮ), написаний в жовтні

час перебування в лінарні.

ранніх

191G-H)20

«І\ле

РОІ\У, під

ЗМІСТ

Поезія Володимира СОСЮРИ. Петро Моргавппо

ПОЕ3П І. Відплата

До нас

О,

не

даремно! ..

«Ластівки на сонці, ластівки на сонці»

33 34 35

«Так ніхто не кохав ... »

Роздули

«1

ми

горно

все, куди не йду, холодні трави ... »

«Уже зоря золоторога»

«Сняться мені ешелони і далі» «ТаІШЙ я

ніжний, такий

ТРІІВОЖНИЙ»

«Оглядає останні вагоню)

«Рвав «О

восени я шипшину»

кучері

ясні ... »

•

«Може, ми й не друзі» я

на

море

39 40 41

42 43 44

Иавказ «Глянув

38 38

засиніли

«Уночі шелестить мені JШСТН»

чари ... »

СОН

Т.{}аурниЙ марш

52 3Н

«Цвіте

садою)

циклу

«Білорусь»

Нолискова НеонлаСІшам Дпіпрельстан

«Падають сніжиНІШ лагідно

Номсомолець

(балада)

«Ноли потяг у даль

млисто»

. заГУРІ\Оче»

Сонет у

місті

«Білі

аІ,ації

будуть

цвістю)

~<Тебе любив, НІ, вітер неБО» «Пам'ятаю, вишні доспіваЛJ!»

Марія

«<Зеленіють

шита ... »)

«Сн:ільки днів нролетіло над нами!» {<Небо хмарне, ВОГІ{е, наче з ваТІ!»

Мить

«Шумне місто скажено вирує» «Це було на острові Цейлоні»

53 55 58 59 61 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79

ili~

Мати

80 81 82 84 85 87 88 91 94 95 98

Сад шумить «ДалеІ(С місто повітове» «Уже не сню я про бої» Ліг на псрби огонь янтаря Нриuоріжаш Чорні

троянди

Харків Марії Знов Марія

ССЛО «<Задуманий вітер ... »)

Ш Хлопчик

«Ніч міська за вікном ... »

~(COHцe впало птицею за горю)

оо

101 102 103

«Сьогодні я такпй щасливиіі»

Зорі Вітчизна

(<Ти

всі сонця.,,»)

Зацвіли каштани Чекання СI,огодні Пісня

партиаанів

Скелі. В

полі

104 105 106 107 108 109 110 111 Н1

Сині трави Вічність

Грудень

112 113

. .

114

Ленін (<Хай рOlШ проходять без ліІ;У») Пролісок

Україна

(<Дзвін

шабель.,,»)

115 116

Ти

117 117

«Догорав вечір, квітка пурнурова»

118

Васильки

Н9

Рояль

120 121 121 122 122 123 124 124 125

Чи винен

я?

Люблю «Любіть і боріться за щастя ... » Я жду тебе Пісня

(<Смутпиіі рано!\, піти хорі ... »)

твій

«І ти приіішла ... » Нраю мій!

П. Пісня Іду

«Янтарів ПОТІюрам

віІШО ... » тиш

!<В серцях відвага соколина»

126 127 128 128 129

313

Лист

до

земляків

130 134 135 136 137 137 138 139 139 140 141 141 142 143 144 147

«Л знаю: ми знищимо з~[іїв» Гнів

Веснам ще не нрай

«Десь б'ють гармати без упину» Слава

Ми переможемо! «Лної

огненної МОВ!!»

(,Дзвонять

нопита»

«Ой долинами туиани» «Не шуми, зажурена тополе»

Партизанна

«Не плач, матусю, не ридай» «Л

знову

плачу

мимоволі ... »

Перед битвою Любіть Унраїну

•

ІІІ.

«Ми прощалися з тобою» Весна

((Весна, весна. Сади мов п'яні»)

(,І тобі, і мені ці сади, ці пісні»

(,В диханні заводів, у нриках гудків>}

(,Ще срібний місяць воду п'є» (,Все

Ленін

швидше

(<<Ленін!

рух ... »

Ленін!

Це

ім'я

ЛІ,

щастн

блаюІТЬ») «Зоря у срібному інеї»

(,ЛН тіні, дні все 1I! !'Ш О, ~[Ю,О»

«3елениіі день, степи ШОВІюві» «Сіється, сіGТЬСЯ сніг»

(,Мрійний вечір у тихе вікно засинів ... »

«Цілу ніч не давали заснуть солов'ї ... >} 31~

149 150 151 151 152 153 153 154 155 156 157 158 158

«Любов моя, 1I1lИ день, МlИ цвіте» «Срібний Ниїв, зимовий Ниїв» Дуб Аскольдова могила

«Уже достигли полуниці»

«Як і в бою, в години дії» «Я про все співаю молодо і дзвінко» «І вітер ласкавий, і довгії трави» «Ніяк од щастя не засну ю) «Опадав черемхи цвіт, .. » Я люблю,

«Я іду повз пам'ятник Богдану» «О весно днів моїх ... » «Дивляться

тополі

, небо

голубе»

«Нрилом орла над бором хмарю)

«Мерехтять

над лісом

блискавиці»

«Дала ти могутні нам крилю) Третя Рота «Сонця сушать промені»

О.

С.

Пушкіну

Свобода

Володимирові Маяковському Сайфі

Нудашу

До моря. «Сонячні панелі, ХJІОПЧИЮІ в піску»

«Ви закрили очі, сині й карі»

«Як радісно мені, що знову сніг розтане» «Я знаю дні, вони як грози» «Не «Хаіі

цвіте

черемха ... »

дзвонять

молоти

залізно»

«Вже осені І<РУГОМ передчуття ... » Донеччино моя!

«Не знаю я труда такого» «Для вас моя пісня ... » «Дзвени,

моя пісне ... »

•

159 160 161 162 163 163 164 165 165 166 167 168 169 170 170 172 172 173 175 176 177 178 180 181 181 182 183 183 184 184 185 186 187 188 189 315

(,Я" передаТJ"

Донбас, твою красу .. ,»

(,Грай, шахтарю, грай»

('ГРИ~ІИть ко)[баіін .. ,»

(,TЬ~IY

світло

(,Хто

може

(,Хто

чув

(,І

ПСРЮJОіке»

сонце

погаСIІТЬ» дзвін .. ,»

повстання

па душі

lIе~Іа

печалі»

«Під лас"аВШІ СОlще~1 вітер нііlШО віт)

«13

реміНІІИХ постолах, у білій кошушині»

(,Гуцулка співае, і Ішітп цвітуть»

(,Моя любов, Нlі

пісні ДУil,і нрилю)

(,ІІа трави псрлами роси»

(,l\10Я

любов,

(,Уше

давно одрум'янілю)

ПІ(

море .. ,»

, ,

('3Юlа, зима .. , Сніги укрили трави»

I,Хай сивиЇІ Я, о снве небо!» ('ПОЛОНIIJШ далі» (,Туди, де в снпі~[ неба морі» ('ЯІ,иіі

мені

вітер .. ,»

Дівчині

(,Садом я БЛУJ\aJО ТІІХОЮ

ходою»

(,Хаіі весна ПРП][()СПТІ, щастя в ІШіІШУ хату» (,І-Іі,

не

маРllllіі

труд

«ВеСllа і

fiIOJ!OJ(ic.H,!

(,Любить

свііі

краіі .. ,»

(,Тоіі, хто аСРіІО Ми

шили

«Ми од

плодючу землю

хворостянці

нопалеНl,

Тн рвала

ваш .. ,»

Ну, що е нраще .. ,»

сі(;»

од РУД»

ожину

(,ІІро)[чаШI дні,

ЛІ(

вихор

сніжниіі»

«Співаеш ти про щастя .. ,» «Орися

ЇІде .. ,»

('ДИВ,'1юсь на ці малеНl,КЇ РУЧJШ» ~. забої

«У РОЗ!{РlІте

316

віюlO еад вечірній шушlТЬ»

1!)о

192 193 194 194 195 197 197 198 199 200 200 201 201 202 203 203 205 206 207 208 209 209 210 211 211 212 2101 215 215 216 217 217 218 219

«Вітром

пахучим

весна})

«Не СТСЛІІСЬ, туманс ... )}

220 220

«ВїдбшІИСЛ всрбн у тихій воді ... })

221 222 222 223

Ткалл

22·~

«3нов

l\Опва,1Jії

«ДИВЛЮСІ, на

пахнуть

рідні,

гюо})

добрі РУЮІ»

«О дзвін хшшин, і Te~lНi чорні ночі})

«Золоту тонсньку «JlастіВІШ «Тн

на

ilшла.

l1іашу»

дроті

Хитались

сопцл два

нозолоті)}

відерцю)

«Дсрсв шоблю л древній свіп) «Про що шумллть ШІСТКИ В цсіі всчір» Ленін

«3

(<Ноли цвітуп, огні ЗНЮІСН червоні}»

нсбесних

голубих

«Мол посзіл не В

повік»

230 231

СНИТЬ ... »

232 2:3.1 231

саду

Нранова

225 225 226 228 229

НОШІ ще спллть вітри в 'І)'!'ах б.~НlГОУХ:1ІІ!ІІIХ

2:Ю

«Хай минають дні твої і ночі)}

237 238

«Сади осипаЛІ!СЛ милі})

«Дощ проіішов ШОВКОВОЮ ходою)}

23В

«Чи чули ви, лк В дзвоні ~lOJ/OТI\a,)

23Н

«ЯК дивно!

240

Сніг

приніс

«ПРОСТЛГНJI долоні})

«Бузковий

сніг,

тепло»

сліди

пташою)

«Я стою на мосту})

«Длл мепе ти така ш, лк і БУ,Іа)}

Юрію

Гагаріну

241 211 212 213 243

«Не розлучусь л 3 юністю моєю)}

214

«Десь

245 213

«Що

да.ТІСКО СIJШІ

дає

«Яке це ща стл

б'ють

копита}}

ТВОЇЇІ пісні ... }}

. .

,lчати на l\Оні)}

«Подібна юність до веснш) «Я на Дніпро ДІІВ.ТІЮСЬ

і I\оТIІТІ, ХВІІ.'lі,)

«Сяє сонце мені І\різь повію!)}

246 247

247 249 317

«Для щастя всіх, о мила Батьківщино» «Л дивлюсь на партійний квиток» «Дім, цеглина по цеглині»

«Трактори у полі туркотять на волі» «Линуть ріки многоводні»

«У небі так ясно і чисто» БудівнИІ,

«Ось тю, же' осінь в відблиски вишневі»

«Під мостом залізним тіні ... ,) «На вітрі листки ясенові»

«Іду я рідною землею»

«На сивих хвилях сонця плямю) (,І

павутиння

срібний

сміх»

. .

«Ще полечу я вдаль, Маріє»

(,Днів зими скінчилася борню)

«Л

пам'ятаю:

вітер

чортом»

«Ось чайка блакитні ПросторЮ)

«Січневий сніг... Зорі холодна мідь» «Розтанули

сніги, як

білий сон

зимовий ... »

«Нладеш цеглини TJ( .. ~ «Іще

не

«Про

щастя,

«Зняла

скресла крига дні,

знамена

до

на

Дніпрі»

серця

мовте»

пурпурові»

«Ніколи я співати не покину» «Скільки рук у труді ... » Лесі Українці «В очах пілотів

неба вишина»

«Лк не любити до нестямю)

Весна «Шахтарські

каски,

блузи

трудівничі»

~Для мене ти, як орЛІИ клекіт»

«Ти чуєш молота удари»

250 251 252 252 253 254 254 256 256 257 257 259 260 261 262 262 263 264 265 266 266 267 268 268 269 270 271 271 272 273 273 274

ІУ.

Поеми

Червона

зима

Робфаківка Відповідь

275 281 285

ДОДАТКИ «Много в душе еще песен неспеТЬІХ»

Товарищу

301 301

«Шагами ШУМНЬІМИ, в шинели, шелном ши-

той»

Кленовий ЛИСТОІ\

303 304 304 305 306 307 307

ПРИМІТКИ

309

«И снова день ушел в CYXO~[ треснучем зное» В Варшаву Бій Песня В

ШТЬІни

СОСІОГЛ НЛАДIІ:lШР

пrШОJ1.ШDП'l

СТИХОТІ30РЮJНЯ

ИздаТС:JuСТnО

«РаДПИСLІ\ИН І1!іСfJ:\ІепltН1\»

ПОРТРР-Т

авт{)раз гравюр][ Б. я. ЧЕП.lllІОr.'А.

Редантор с.

1Il.

Литв""

ХУДОЖНИК Д. Д. Гр"иов Худоашій редаюор

1Il. п. Б!lСn 1\. п. J1UIІ'lсmю lipUlfaic, г. В . .тJy"иaa

'j'ехніЧIІПЙ редантор

КореН"І"()РIІ М. л.

Здано

на

ІШРОUШІЦТВО

ПіДППСа!ІО

Папір

ДРУК.

дО

ДР)"І(У

ФОРШ1Т

арк.+l

ПИ,,.,

11,02

oU.' .-впд. аРІ>.

БФ

28222.

Ціна

«(РаДЯІІсьн:піі вар рика

Лесі

40 21 20.

ооо.

3a~l.

~'-ГCP,

ари., ~IG.

ІЮІІ. nllїВ,

буль

І,lІшю;ова

респуu.'Іікансы гоo

об't..:;J.наНІІП

ДеРНШОМВllдаву

197:; р. 1975 р. 10 фїJ.

РІ.-ДР)"Н.

ПIIСЬі\1еПНlIІN,

)'нраїНКIІ,

"Атлас"

ІІИЧОГО

нрб.

ПІ.

,ОХ ао':".

11,77

Тllра;"

оправі

п.

10. 27.

фаб

впроб

«(ПоаігіJафJ:НIІГі1»

Львів, 3е,1ШШ,

20.