Місіонар пресвятого серця ісусового 03 1934

МІСІОНАР П Р Е С В Я Т О Г О

БЕРЕЗЕНЬ, Ч. 5

С Е Р Ц Я

§§в

8§в

ІС У С О В О Г О

РІЧНИК XXXVII, 1934

ЗМІСТ: Нагаірення — за тих, що через економічну крізу е позбавлені праці / Д о роздумування під першу иятницю — розважання про Хри­ стові рани і Інтронізація Преев. Серця Ісусового / Молімся за наш нарід, що міліонами вигибає з голоду / Пастирський лист Преосв Гр. Хомишина про крізу духовної руіни / Рефлексії про Місяць Доброї Преси / З подорожі до Риму і дописи / 3 місійного руху / Св. Теофан існовідник / Що гов рить діявол про себе? / 3 життя Церкви / Ріжне / Подяки за ;вислухані молитви / Просять о молитви / Упокоїлися в Бозі / Календар

П Е Р Е Д П Л А Т А НА „ М І С І О Н А Р “ НА 1 9 3 4 Р І К В краю: Цілорічна 2 зол., піврічна 1 зол. Поодиноке число 20 сот. — За границею: В Америці й Канаді 7г дол. — У Бразилії й Аргентині 36 цент. ам. — У Франції 12 фанків. — В Югославії 26 динарів. — У Чехословакії 15 к. ч. Конто чекове: П, К. 0. ч. 143.160 або львівський чек ч. 500*9** РОЗМОВНИЙ

листок

Всч. У. пар. в Бок. Місіонар написав на ст. 15., так як думав, тому й не чув потреби направляти „ляпсус«. Зрештою відсилаємо Вас до ч. 4 »Мети“. Всч. о. І. Т. в Т . Ви неслушно хвилюєтесь нотаткою Місіонаря за січень, ч. 1. М ине перечимо апробати і сього, що: E ppus est verus m agister eccl. et illi e st oboediendum — але що інше e апробата книжки — а що інше факти і пророцтва в Л. С. Що до того послідного радимо пригадати собі трактат — de infaliibilitate Rom, Еррі. Доґматом e, що: Donum infall, habet 1) Rom. Epp., 2) Conc. Univ., 3) Om nes eppi simul congregati, роз. simul cum Papa. — M. Орд. поручив книжку, а не вирішував фактів в Л. С. М. П .в П . Питаете, котре ліпше: богатий, богато чи багатий, монах, монастир «— чи манах, манастир. Правда, ню тепер богато наших людей, перенятих новими течіями, пише ба­ гато, але нам той спосіб писання не подобається. Чому? Бо не все, що в з Вели­ кої України є добре і розумне. Не бачимо причини покидати нашу стару, грама­ тичну форму а приймати нозу, нібито українську. Наші письменники, що студіювали на університетах, де були катедри укр. мови й літератури, що вчилися у своїх Гім­ назіях, більше мене переконують як повиннося писати, ніж ті, що кінчили москов­ ські університети або радянські труд- і профшколи, бо на Україні большевики знесли укр. університети. Редактор Місіонаря був 1927 р. ВУАН (Всеукраїнська Академія Н аук), і коли заговорив по українськи, йому сказали: „Не панімаю вас“. Н а се мусів я сказати по німецьки: „дивує мене, що в Укр. Академії не розуміють по українськи“, і аж потім завели мене до Українця, проф. Ефремова. В Академії ба­ чив я мало Українців, а за те було богато жидиків і жидиочок, що без Гімназії дісталися до біб іотеки Академії і нібито студіювали. Також наші Наддніпрянці не все пишуть добре по українськи. От пр. клуб, кожен, шерег, заядлий (гл. Тризуб з 31 грудня 1933, ст. 22) народ, набірати, кшталт, масштаб, п’ять, б’є, було поки­ нуто, зараз, замість тепер, жодний, мною було прочитано, замість: я прочитав, я на­ писав. Н е знаю, що то -за форма граматична, бо по наших граматиках нема таких диких форм. А ще дивніше, що деякі наші галицькі письменники зачинають ужи­ вати таких форм. Між укр. академиками в Харкові в люди, що не мають нічого спільного з наукою, і вони надають тон укр. правописи, хоч напр. ані Шліхтер, ані Затонський не мають титулу на академиків. Се або жиди, або москалі, або поляки або укр. большевицькі попихайли. Такі імена як; Косіор, Попов, Шліхтер, Затон­ ський секретарі ЦКК(б)У, чи наркоми, не мають права надавати нам свого право­ пису. Отже нам треба триматися свого правопису, який приймило Н ТШ і писати; богато, монастир, монах, ряд, не шерег (миж співаємо: „Соколи, Соколи ставаймо в ряди (а не в шереги або як деякі укр. пишугь шеренґі!) Ми кажемо: вдячний, а не дячний, як пишуть деякі молодики, бо й Наддніпрянці кажуть в д я ч н и й (Тризуб, ч, 48 ст. 2). Ми повинні змагати до єдности в правописі, але триматися міри, не пересаджувати й не покидати свого правопису чи слів, хиба що докажеться, що ті слова не наші. Пр. М. Софр. у А. Щиро дякую за желания для мене і для Місіонаря. Коби то Ваші бажання сповнилися, щоби Місіонар мав тисячі, міліони читачів! Але як воно далеко до того! У нас нема ще зрозуміння католицької ідеї. На всьо мусять бути гроші, на річи світові, пусті, на пересадні,- модні строї навіть по селах, хотять конечно по селах так убиратися як по містах, а на то треба богато грошей, і вони мусять бути, але на кат. Газету нема. Наш Місіонар є дуже дешевий, коштує 2 зол., а люди й сього видатку жалують. Є богато бідних, але більше є скупих і таких, що не розуміють ціни католицького письма. Знаю такі села, де молодь мусить мати на музику і ще на дещо, і то так хлопці як і дівчата, але щоби у них було хоч яке таке зрозуміння для висших, католицьких ідей, зрозуміння потреб Церкви, потреб то шкода говорити. Ми себе обдурюємо, що наша молодь по селах така дуж, (Продовження на 3 стор. оклад, внизу).

МІСІОНАР ОРГАН П Р Е С В Я Т О Г О С Е Р Ц Я ЧИСЛО 3.

БЕРЕЗЕНЬ 1934

ІСУ СОВОГО РІЧНИК XXXVII

За тих, що через економічну крізу є позбавлені праці (Намірення на б ер езен ь 1934 призначене і поблагословлене Папою Пієм XI.)

Світова війна потягнула за собою зруйновання господарських відносин і спричинила матеріяльну нужду у всіх навіть, богатих державах. Найбільше та нужда дається відчувати робітничій клясі. Тисячі робітників по малих державах, а міліони у великих як Аме­ рика, не мають роботи і мусять тяжко бідувати. Деякі держави: дають з публичних фондів підмогу для безробітних, але та під­ мога не вистарчає на прожиток цілої родини. Тай то не всі дер­ жави дають ту підмогу (для безробітних), а тих безробітних є щораз більше. Не лише прості робітники не мають варстату праці, але є дуже богато інтелігентних, котрі покінчили школи, їх родини стягнулася з останнього на науку дітей, а ті по скін­ ченні науки мусять без посади сидіти і бути дальше тягарем родичів. Тяжке положення тих всіх, що не мають місця праці. Тяжке: по перше тому, що без праці не мають середників до життя, отже терплять недостатки матеріяльні та часто й годод. Не менші шко­ ди поносять^ також на душі. Праця є для чоловіка конечно по­ трібна. Св. Йоан Золотоустий каже, що »Бог сотворив чоловіка до праці, і в тій ціли наділив його членами, давши йому руки й пальці. Той, що не працює, не заховує порядку призначеного йому від природи«. Коли чоловік не віддається праці, впадає в порок ліности, а лінивство є лихим дорадником. Св. Григорій каже: »Хто не занятий працею для людей, той буде занятий пра­ цею для діявола«. Отже поносить шкоди на душі й на тілі. Через брак праці терпить шкоду й ціла суспільність і виставлена на всякі небезпеки, передовсім для великого числа безробітної мо­ лоді, котра як сказав Папа на консисторії 13 березня 1933, не лише не має справедливої платні, яку може чесно заробити, але навіть не має роботи і праці. Кождий хто лише думає, видить, що з такої молоді вироджується нова генерація, що відівчилася пра­ цювати. А св. Письмо каже що: чого не зібрав ти в молодости, як знайдеш у старости? (Прем. Ісуса сина Сирахова 25.5.) Така молодь буде ворохобитися, буде ставити опір своїй власній правній владі, все думати про нов й лад в державі і допускатися надужить, поповняти крадіжі та робити заворушення.

50 Якийже лік на ті суспільні недомагання? Якої ради шукати на ту біду безробіття? Всі політики й дипльомати не вміють знайти на ту хоробу ліку. Те, що вони подекуди й роблять для злагодження нужди, є лише півсередниками. В Німеччині і по інших державах, виплачуюють безробітним на удержання гроші. Такі виплати лише піддержують лінивство. Часто трафляються великі надужиття з виплатами, бо тут людська захланність часто надуживає публичних фондів зі шкодою правдиво бідних. Приміром побирали гроші такі,, що мали з чого жити, і то добре ж.ити, а другі го­ лодували. По інших державах нічого не платять безробітним, а ті допускаються крадіжів, рабунків і забийств. Св. Отець Пій XI в Енцикліці Квадрагезімо Анно подає такі вказівки для тих, що мають богатства, чи свобідні доходи: 1) Обовязки з вільних доходів. Вільними доходами і прибут­ ками не повинен чоловік розпоряджати після самоволі, то є тими котрих він не потребує для приличного і відповідного удержання життя, а що більше, богаті мають важкий обовязок в совісти виконувати милостиню, дбати про добродійні ціли, бути щедрими, як про сей обовязок безнастанку пригадує св. Письмо і святі Отці Церкви.

2) Треба мати згляд на загальне добро і як се загальне добро вимагає, то робітники повинні годитися на зниження якоїсь части платні, але з другої сторони не меншої ваги є і на наші часи пе­ редовсім, конечне, щоби тим, що можуть і хотять працювати, ^ була давана нагода працювати. Для робітників повинна бути озна­ чена якась платня в справедливих границях, ані занадто умен­ шена, а також не за висока. Противиться суспільній справедливо- * сти, коли для власної користи, забувши на спільне добро, зменчується заплата робітників, або за високо підноситься. Суспільна справедливість домагається, щоби при згоді і добрій волі, заро­ бітна платня була так унормована, щоби як найбільше людей могли вкладати працю і одержувати нагороду відповідну для удержання життя.

3) У всім, каже св. Отець, повинен головне місце займати закон любови, яка є союзом совершенства (Кол. 3. 14). Дуже помиляються необережні реформатори, що дбаючи про саму взаїмну справедливість, гордо відкидають поміч любови. Сама спра­ ведливість, хочби її як найвірніше вимірено, не може усунути всіх причин соціяльних спорів, ніколи не зєднає сердець ані не зближить душ. Сама справедливість є холодна, вирахована, а ча­ сом є вона жерелом гнівів. Колиж до справедливости прийде ще любов, тоді між людьми є правдива згода і гармонія. »Милосердя і правда (любов і . справедливість) стрітилися, справедливість і мир поцілувалися. (Пс. 84. 11). Тоді буде між людьми, між станами в суспільности мир і згода, коли богатші будуть з любовю і ми­ лосердям відноситися до бідних. Коли з любови і милосердя бу­ дуть старатися дати безробітним працю, але й безробітні ді­ ставши працю, не будуть домагатися високої платні, щоби не лише одиниці, але більше робітників мали заняття. В сім місяці просім Найсв. Серце Ісуса, щоби між працьодав-

Э1 дями а робітниками настала згода, мир і христіянські відношення, та взаємні вирозуміння. Молімся до Пресв. Серця за тих бідних, ■що не мають роботи, щоби вони нещасні приймали свою гірку долю з рук Божих а свої душі підносили до річей небесних, щоби в часі безробіття звертали свою увагу також на духовну сторону, щоби з більшим довірям прибігали до Найсв. Серця Ісусового, котрий обіцяв що тим, котрі почитають Його Пресо­ лодке Серце, подасть своєї помочі погрібної в їх стані і не від­ мовить своєї опіки людям у всякім нещастю. О коби світ цілий звернувся до Серця Ісусового, котре є жерелом повної справедливости і любови, тоді зменшилабися на світлі нужда і безробіття. Крім перш ого намірення на кождий місяць, є ще друге яамірення, місійне. На березень поручаєся для Ап. Молитви молитися ще за місії між Коптами і Єгиптянами. Копти се хри­ стіянські потомки^ давних Єгиптян. З Єгипту вивів Мойсей жидів, до Єгипту утік св. Иосиф з Дитятком Ісусом. Тут меїш ала якийсь час св. Родина. Тут було богато м учениц, особливо за Діоклєціяна, що проляли свою кров за Х ри сто^ віру. В Єгипті зача­ лося життя монаше і пустинне. Дуже богато святих монахів по­ ходить з Єгипту. Гарний розвій католицької Церкви знищила ■єресь Монофізитів, яку защіпив александрійський' патріярх Діоскор і від 457 загніздилася тут схизма. Опісля запанував тут маго. метанізм. Тепер в Єгипті є 14 міліонів мешканців з того 90 про­ цент магометан то є майже 13 міліонів, Коптів схизматиків є 960,000, католиків ледви коло 130.000. З того 22.300 Коптів уніятів, які ма­ ють свого патріярха і два єпископи обряду коптійського, і вікаріят вірменського патріярхату з 8.000 вірними. Як місіонарі працю­ ють там Францішкани, Салєзіяни, Єзуіти й Лазаристи. Найбільшою перешкодою для місій є магометани. Також схизматики й єретики дуже ворожо відносяться до поширення місії. Молімся щоби Ісус Христос, котрий жив якийсь час в Єгипті, поблагословив тій місійній праці. Колись було в Єгипті 110 єпархій, митрополія тих епископств була в Александра, де першим єпископом був св. Марко евангелист. На тій столиці засідав також св. Атаназій Великий, котрого пять разів проганяли зі столиці єретики аріяни. Молімся в сім місяці за поширення католицької віри між Коп­ тами, щоби там запанувала св. католицька віра, а Пресв. Серце Христове мало й там своїх почителів. В квітню кінчиться вже Святий Рік. Чи Ви маєте вже на памятку того Ювилею книжоку: С в я т и й Рік, яка вийшла в Жовкві 1933 і коштує всього 20 ґр.? Як ще не маєте, то купіть собі і читайте, особливо в пості та пригадуйте собі на ті великі ласки божі, які сплили на ціле людство через смерть Ісуса Христа на хресті. Також чи маєте вже маленьку книжочку: С л у ж б а б о жа н аше жи т т я ? Є в^ій гарні научки про значіння Служби божої, є акт іпосвяти цілого роду людського і окремо п<А,вята самого себе Пре-, солодкому Серцю Ісуса Христа.

52 ДО Р О З Д У МУВАННЯ ПІД ПЕРШУ ПЯТНИЦЮ

Розважання про Христові рани Щоби Святий Рік приніс для нас більше користи духовної г ми ще більше пізнали Христову любов до нас, треба нам частіше застановлятися о страстях Христових, о Його святих ранах. Се повинні робити віруючі і побожні душі саме тепер в тих часах. безбожности і зіпсут­ тя обичаїв. Щоби вка­ зати людям на велику7 свою любов, обявиа Ісус Христос св. Ма­ рії Маргареті в XVII віці своє Найсв. Серце увінчане терням. Дру­ гій законниці Сестрі Марії Марті Шамбон з закону СС. Візиток в Шамбері у Франції обявив Ісус Христос, що Його бажанням є, щоби люди почи­ тали Його святі рани і^ роздумували про Його святі Муки. ТІ святі Христові рани повинні ми жертву­ вати за потреби сц. Церкви, за навернен­ ня грішників, а передівсім за душі в чи­ стилищі, щоби через, рани Христові при­ нести їм пільгу в їх терпіннях. Ісус Хри­ стос неначе жалуєть­ ся, що є такі душі,, що думають, що^ набоженство до Його» святих ран є чимсь дивним, негідним на­ шої уваги і невідповідним для людей. Тому те набоженство ости­ гає і занедбуєся. В небі є Святі, які відзначалися великим набоженством до святих ран, а на землі нема майже нікого, хтоби Ісусови віддавав в той спосіб честь. Не дивно, бо на світі, як здається, кождий лиш про се думає щоби »уживати«. »Бо всі шукають свого, а не того, що Ісуса Христа«. (Филип 2. 21.) Бо кількож то лю­ дей навіть між христіянами є таких, що стратили цілковито по­ няття що то є жертва! Мало таких, котріби любили роздумувати про Страсти Господні, а однак св. Францішок Салєзій справед-

53 ливо називає їх »правдивою школою любови, милою і найсильнішою спонукою до побожности«. Ісус не хоче щоби та невичерпана керниця лежала відлогом. Скарби Його святих ран не повинні бути в забуттю і закритими. Святий Рік, який добігає до кінця, святий піст перед страстями й воскресениям Христовим є для нас саме найвідповідніші, щоби відновити набоженство до святих Христових ран, а хто ще ніколи про них не думав і над ними не застановлявся, повинен хоч те­ пер в сім Святім Році, в сім великім пості думати, читати і з дру­ гими говорити про ті святі страсти Христові, про святі Його рани, що отворили нам жерело спасения. Вони стали причиною нашого Викуплення. В історії Церкви є богато випадків, що побожні і святі душі мали витиснеш на собі рани Христові з частого роздумовання про них. Св. Францішок з Ассижу, св. Марія Маргарета і інші мали на собі знаки ран Христових, а роздумуючи про них часто, доступили великої святости. Роздумовання про ті святі Рани при­ носить пільгу в терпіннях, осолоджує нам гіркість сього життя, піддержує нашу надію і є ліком на рани наших душ. Але чи ми хоч колись думаємо про ті святі рани, чи знаємо ми, що вони € ціною нашого Відкуплення? Той скарб св. ран до нас нале­ жить... Всьо в нім знайдемо, всьо, каже до нас Христос. »Одна зі сотворених мною істот зрадила мене і продала мою Коов, але ви легко можете Її відкупити, аж до останньої каплі. £)дна капля тої Крови вистарчає, щоби очистити цілу землю, а ви про се не думаєте, не знаєте її ціни! Мойому Отцеві є мило, коли жертвують Йому мої святі рани і болі моєї Пресвятої Ма­ тери. Ось чим маєте платити-за тих, що віддаляються від мене. Коли жертвуєте Мойому Отцеви заслуги моїх святих Ран, задоситьчините за людські гріхи«. Так промовляє Ісус до кождої душі. Станьмо побіч хреста Ісусового на Голгофті, де Ісус сповнив жертву зі свойого духа й розпочав жертву зі свойого непороч­ ного Тіла, на місце, де має пролляти свою кров і віддати життя, »був послушним аж до смерти, і смертті іхрестної« (Филип. 2. 8.) Споглядаючи на Розпяття Христове, на Його святі рани на руках, на ногах і на святий бік пробитий, не повинні ми споглядати на них зі звичаю, але ми повинні звеличувати їх з покорою. Ми взагалі за мало придивляємося розпятому Ісусу Христу... Не зна­ чмо що дорогою ран Христових доходиться до неба. Раз в часі Служби Божої Ісус Христос вказуючи на множество небесних .духів, що окружали св. Престіл, сказав до Преп. Марії Марти: »Дивись, вони розважають про красу і святість Божу!... Вони величають і подивляють, але не можуть наслідувати. Що до вас, то ви длятогб маєте передовсім розважати про мої терпіння, щоби уподібнитися мені. В розважанню моїх ран'знайдеш всьо для себе із для других«. Розважання ран Христових вкаже нам на ту ве­ лику ціну, яку заплатив за нас Ісус свому Отцю небесному. »Знайте, каже святий Ап. Петро, що не тлінним сріблом або зо­ лотом ви єсьте викуплені... но цінною Кровію Христа, яко Агнця непорочного і найчистішого« (Петр. 1. 18-19.) Та Кров найцінні­ ша спливала зі святих ран.

54 Тому справедливою річю є, щоби ми як найчастіше пригаду­ вали собі на се, яку то високу ціну поклав ^за нас Ісус Христос^ Ісус бажає сього, щоби те набоженство до Його святих ран розповсюднилося на світі. Між ранами на Святім Тілі Христовім, були рани на святій Голові Спасителя. 1 тому треба тій святій ранами вкритій Голові віддавати особлившу почесть. В старинних піснях є деякі особ­ ливіш для віддання пошани й любови для тої Найдостойнішої,. терням увінчаної Голови. »Терневий вінець, сказав Ісус до своєї слуги Сестри Марії Марти Шамбон, спричинив мені більші тер­ піння, ніж всі інші Рани«. Читаймо в сей святий піст отсі науки, розгадуймо про ті святі рани Христові, збуджуймо в своїм серцю співчуття для терпля­ чого Ісуса, шукаймо в тих святих ранах ліку на наші нетерпе­ ливости, на наші гріхи. Повторяймо особливо часто молитву: Душе Христова освяти мене. В той спосіб відплатимо бодай в малень­ кій части Ісусови за біль Його святих ран і хоч в частині від­ дячимо Йому за ту безмежну Його жертву Відкуплення. »Христос терпів за нас і зіставив нам примір, каже св. Петро, щоби ми йшли в слід за ним. Він терпів, а не грозив; но передав то справедли­ вому Судії. Він сам на своїм Тілі взніс на дерево наші гріхи (тер­ пів за них),4щоби ми були від гріхів вибавлені і жили праведно; ранами його ми вилічилися« (І. Петр. 2. 21-24). Чиж не слушно, щоби ми тим ранам Христовим віддавали глибоку пошану?

Інтронізація Найсв. Серця Ісусового або суспільне панування Найсв. Серця Ісуса в христіянських родинах і в народі Або чи не читали ми недавно в газетах, що якийсь там чо ловік забив свою шлюбну жінку а жив кілька днів з іншою, аж викрилося убийство невинної^ його взяли до криміналу. Знаю такий випадок, що один чоловік змовився з другою жінкою, за­ душив свою шлюбну подругу, а потім з тою другою ще повісив її на горищі, нібито вона сама повісилася. Або такий страшний випадок: В с. Борщівцях на Вел. Україні^один чоловік зачав при­ водити собі якусь нову жінку до дому. Його 18-літний син сказав йому що хе не ладно, будуть люди зле говорити, (бо й у пра­ вославних, навіть на большевицькій Україні се не ладне). Батько визлився на сина за правду і задумав страшне діло. Знайшов собі такого самого лукавого сусіда, дав йому мішок муки, забив сина, а завязавши в мішок, поніс зі сусідом небіщика і кинув у воду коло млина. Се було в суботу досвіта. Рано пішов до церкви. Забитий не довго лежав у воді. Вода викинула мішок з тілом забитого хлопця на беріг так, що люди пригнавши поїти худобу, зобачили ноги. Невинно пролята кров, кличе до Бога о пімсту і злочин невинного убийства буде викритий ще на сім світі. Коли на суді питали батька, що він потім робив, як з сусідом заніс сина в ріку.

55 — Я щож, каже, то було в неділю, я пішов до церкви Богу молитися.

— Якже молитися Богу, як ти забив сина й щойно кинув У воду? Я гріхже не йти в неділю до церкви. Такі злочини у христіян, їх грішне життя, є причиною що погани часто не хочуть приймати віри христіянської, бо кажуть що наша віра не позволяє нам таке робити як у вас робиться. Так навіть сказав Ганді, коли з Европи вернув до Індії, що віра христіянська є дуже гарна і високе має значіння, але я бачив в Європі, що там мало хто тримаєся віри. Ми Гіндуси хоч не маємо такої віри як католицька, то хоч заховуємо приписи на­ шої віри. Таксамо говорять деякі люди, що переходять до сек­ тантів, що їм ліпше подобалася штунда, бо віра штундів не по­ зволяє на крадіж, на піянство і т. д. Се облудний викрут, бо в католицькій вірі є найкрасші засади моральні, в католицькій Церкві найвисші, Божі науки самого Ісуса Хрмста, тілько що бо­ гато людей, особливо в наших часах по війні, занедбують ті ви­ сокі, Божі науки Христові, жиють по поганськи, або ще й гірше як погани. Щоби людство, котре маючи обявлену науку Ісуса Христа, часто йдучи за своїми пристрастями, упадає в ріжні гріхи і від­ ступає від Ісуса Христа й Його науки, на ново привести до Себе і пригадати йому на ту велику його ціль, спасения душі, щоби показати йому свою любов ^пригадати як то дуже любить нас Христос, то не досить було Йому умерти за нас на хресті, уста­ новити св. Тайни, але той Ісус з надміру своєї любови до нас, обявляється святим людям, покликає нових апостолів, які голо­ сять нам про любов Ісуса до нас, навіть помимо наших гріхів і упадків. Ісус неначе забуває на свої кривди і зневаги, не карає нас відкиненням від Себе але подібно як в Старім Завіті посилав до людей своїх пророків, помимо того що через Мойсея дав свій святий закон, Мойсей списав його і передав людям загрозивши карою Божою, як не будуть того закона сповняти, то помимо того посилав ще святих мужів, пророків і ті пригадували, на обіт­ ниці Божі, на обіцяного Спасителя, грозили, коли той нарід від­ ступав від свого святого закона. Так робить Бог і тепер. Ісус Христос обявляється святим лю­ дям, пригадує їм на Свою любов, навчає їх що і як вони мають пригадувати теперішним людям, вказує на способи, як двигнути сей грішний, затоплений в матеріялізмі світ до пізнання, до ^зро­ зуміння великої, безграничної любови Ісуса Христа, любови Його Найсв. Серця. Те Найсв. Серце, ту свою безграничну любов по­ казав Ісус наглядно вказуючи св. Марії Маргареті на Своє тер­ ням увінчане Серце, на той горіючий вогонь Його Серця, то є на любов. Коли ми перейдемо в душі всі ті неспокої родинні, всі ті не­ щастя, всі гріхи, ті так тепер часті самовбийства, спитаймо чи булоби до того нещастя дійшло, якби в тих родинах, в тих до­ мах, і в тих серцях людей панувало Серце Ісуса? Я кілько таких нещасть приносить кождий день? Я в наших руках лежить мож­

56 ність зменшити ті нещастя, затамувати той рвучий потік, ту бистру струю гріха, що наносить людскости тілько смутку й горя. Де панує Пресвяте Серце Христове, там не буде таких гріхів, не­ спокою і смутку. Вже набоженство до Пресв. Серця Христового заведене насамперід у Франції, відтак з літами-по других краях, піднесло високо релігійний рівень. Набоженство до Серця Христового, яке поширюєся через Апоспольство Молитви, причинилося дуже богато до піднесення віри, до оживлення христіянського життя, до правдивої побожности також і в нашім народі. Де поширене Апостолство Молитви, в тих парохіях не було зради св. католицької віри, переходу на православіє або на якісь сектантські, лютерансько-жидівські баламут­ ства, як байбелники, суботники, або єретично-поганські як бап­ тисти, що не признають хрещення дітей і другий раз хрестяться якби не були ще хрещеними як бісурмани і інші недовірки. Якби не Апостольство Молитви то наші люди розбіглибися по ріжних протестантських зборищах або приймалиби в більшій мірі схизму і так пропадалиби і для Церкви і для народу. Помимо великого напору православія, помимо великої суми долярів, які платять американські й німецькі протестанти на наших прічерів, число їх не збільшається, але топніє, таксамо задихалося в наступі на нашу католицьку Церкву варшавське православіє, натомість кріпшає у нас католицька ідея, особливо між інтелігенцією і інтелі­ гентною молодю. А се є дуже потішаючий обяв. Апостольство Молитви здобуває у нас щораз більші круги. Благословенство Найсв. Серця Ісусового приносить великі здобутки, підбиває що­ раз більше душ для Ісуса Христа. Се треба в великій мірі зав­ дячити спільній молитві членів Ап. Молитви. Ще більше причи­ нимося до піднесення релігійно-католицького рівня у нас, як заведеться у нас, у наших родинах Інтронізація або суспільне панування Найсвятішого Серця Ісусового в наших українськокатолицьких родинах. Про сю нову форму почитания Найсв. Серця Ісусового хочемо з Вами Дорогі Ревнителі і Ревнительки говорити. Інтронізація, се другий висший степень набоженства до Серця Ісусового. Опишемо ясніше.

Молімся ЗА НАШ НАрІД, що міліонами вигибає з голоду В отарім поганськім Римі бавилися патриції і мешканці Риму по цирках і театрах страшними видовищами. На сцену виводили нераз по 320 пар людей і вони мусіли на втіху товпи боротися. Коли така пара ґлідіяторів мала зачинати борбу на смерть і рі­ зати один другого, ставала перед Цезаром і кликяла: „Аве цезар, морітурі те салютант“ (Витаємо тебе цісарю, ті, що йдемо на смерть). Були се бідні невільники або полонені. Подібним до тих нещасних, що виставлені на смерть, є український нарід. Легко догадатися хто тут той страшний, кровожадний цезар. Товиа сві­ това спокійно приглядається смерти не 320 парам ґлядіяторіву але

57 міліонам людей, що йдуть на неминучу гблодону смерть. А товпа новочасних поган придивляється передсмертним судорогам народу. Звернім в сім місяці наші горячі молитви, наші сердечні бла­ гання до Найсв. Серця Ісусового о помилування, о вкорочення мук, спричинених голодом. Молімся до св. Ран Христових о полекшу тих терпінь нещасного нашого народу. Просім Серце Ісуса за тими невинними дітьми, які терплять голод тіла за хлібом, а ще більше голод душі, жиючи без св. Правд Божих, без св. Тайн, без св. Причастя 1 Сеж страшний голод, ми сього й оцінити не в стані, яке се нещастя жити без св. віри, без потіхи релігії. Заносім наші молитви до Пресв. Серця І£уса за посередниц­ твом нашого св. Мученика за св. Унію, св. Иосафата, і другого мученика блаженного Андрея Боболі, що має бути незадовго ка­ нонізований. Його мученичу смерть спричинили наші браття Укра­ їнці козаки, на нас тяжить обовязок направити зло, якого допу­ стилися наші незединені браття. Блаж. Андрей Боболя помагає тим, що до нього удаються. Він забуде кривду, заподіяну йому тому 300 літ нашими несвідомими братами. Молімся також до св. Тереси, щоби й вона вставилася перед Божим престолом за бідними, з голоду умираючими нашими братами. Ся молитва в св пості може богато помочи. Горяча молитва в сім місяці терпінь і мук Христових, піст в намірені переблагання Божого гніву над нашим народом, се буде трете намірення на сей місяць. Повинна молитися особливо мо­ лодь і діти, бо Бог скорше вислухає молитви чистих і невинних дітей. Ні звідки не можемо сподіватися помочі, народи всі лише про себе дбають, одно лиш Найсв. Серце Ісуса видить нашу пе­ чаль, і знає наш смуток. До нього кличмо у всенародній печалі: Найсвятіше Серце Ісуса помилуй наш нещасний український нарід. Служби Божі в наміренню Кружка Інтронізації Найсв. Серця ісусового (о поширення панування Серця Ісуса в наших родинах) відправили отсі Влр. О т і: о. Станчак. Висоцко 3/1, о. Ст. Яцик, в 1-у пятницю, о. Сев. Метеля в 1-у пяти, в 2-х місяцях, о. М. Дацько в І-шу пятн. січня і лю того, о. парох в Ж укові в січні і лютім, о. Григорович, в Радошицях в 1-шу пятн. січня і л ю ­ того, о. Яр. Княгиницький в суботу 20/1, о. Гр. Банах 2 Сл. Божі і запросить до участи парохіян. — Б лагословенство Найсв. Серця Хр. нехай сплине на тих Всеч. Отців і їх родини.

НА ВЕЛИ КИЙ ПІСТ ПОРУ ІА ЄМ О ОТСІ К Н И Ж О Ч К И : Хрестна Д орога, в 1900-літню річни­ Святий Рік, науки і молитви до Найсв. цю, з додатком: Поклін Христо­ Серця Ісусового, ціна 20 гр. вим Ранам, зладив о. Михайло ДоСім слів Г. Н. Ісуса Христа на хр е­ роцький гр. кат. парох потелицький, сті, давніш е 1*80, тепер ГЗО зл. ціна 20 гр. Наслідування Ісуса Христа, давніш е 2 зл., тепер лиш е Г50 зл. Життя Господа Н. І. Христа. Написав Йосиф Гродський, ціна 1*50, опр. 250. Фільотея, давніш е 2'50 зл., тепер лиш е 2 зл. Служба Б ож а наше Життя, ціна 10 гр. Всі ті книжочкн лиш е за готівку, бо ми навчені досвідом , щ о на борг те сам е щ о за дармо, а нам ніхто ніч >го не дає за дармо.

У нашім Видавництві в Жовкві м ож на дістатати гарні кольорові образки Пресвятого Серця Ісусового. Більші 1 штука по б гр., менші по 4 гр.

58

Пастирський лист Преосв. Григорія Хомишина ПРО КРІЗУ ДУХОВНОЇ РУЇНИ (Докінчення)

Большевики нехтуючи безсмертність душі й позагробове життя поставили за ціль і призначення чоловіка тільки добро дочасного життя й обіцяли створити рай на землі, а тимчасом створили пекло. Голод і нужда в цілій большевицькій державі, в тій державі, котра така простора й має такі веливі природні скарби. Міліони людей вимордувано, великі маси мучені по тюрмах. Діти цілими громадами опущені. Звязь родинна розірвана. Пе­ реслідування релігії шаліє, церкви позамикані й обернені на світ­ ські установи або на доми всякої забави. Справді царство анти­ христа! І таким раєм, хотять большевики обдарувати й інші народи й тому стараються на цілім світі зробити революцію і переворот. Та тим раєм задурюються деякі і з наших людей, так звані сельроби. Нехайби вони пішли там до большевиків, нехайби закоштували того щастя, а напевне відхотілобися їм того большевицького раю та неба. Деяким з наших людей, яких захопили большевики в часі війни, удалося втечи від них і вони оповідають жахливими словами про те нещастя й горе, що панують в боль­ шевиків. Большевики з самого початку обіцяли створити радянську Україну аж до самостійносте, щоби в той спосіб приманити україньську інтелігенцію на Україні, відтак селянам обіцяли роздати всі панські лани, щоби зловити для себе також селян­ ський стан. А тимчасом те все був тільки підступ. Большевики здусили всяке українське народне життя, інтелігенцію винищили, в части повбивали або запроторили в тюрми або вислали на соловецькі острови, де також жде загибіль/ Селянам все відби­ рали, кажуть їм працювати гірше ніж за панщини, вязнять по тюрмах або висилають на Сибір. Словом там нищення нашого народу під оглядом релігійним, духовим, народним і матеріяльним. І коли навіть упадуть больше­ вики, то дуже буде тяжко, щоби наш нарід на Україні міг двиг­ нутися й відродитися, і такого раю бажають для нашого народу й тут наші деякі люди, що зачаділи чадом сельробізму й больше­ визму. * Справді настали дуже грізні часи. Сектанство, поганський патріотизм та націоналізм, радикалізм, сельробізм, та больше­ визм грозять знищенням нашого народу й то знищенням найтяжшим і найнебезпечнішим, бо знищенням духовим. А духове знищення, то цілковите убийство народу. Та серед тих жахливих обставин нема іншого виходу, як сильно стояти в вірі і не тратити відваги, як до сего упоминає Апостол Павло: »Бодрствуйте, стойте в вірі: мужайтеся, утвер­ ждайтесь«. (І Кор. XVI. 13).

59 Триматися сильно засад віри, котрі нам Христос обявив і св. католицька Церква до вірування нам подає. В'они єдино спа­ сенні, як Христос єдина дорога, правда й життя. (Иоан XIV. 6). Треба нам узброїтися у всю Божу зброю, щоби можна остоятися супроти діявольських підступів, щоб остоятися в день лютий, а передовсім треба нам узброїтися охороною віри. »Облецитеся во вся оружія Божія, яко возмощи вам стати противу кознем діявольским... да возможете противитися в день лют... Над всіми же воспріимше щит віри« (Єфес. VI. 11. 13. 16). Вже в Старім Завіті праведники силою віри побідили всі противности й ворожі насильства. Вони вірою побідили царства, виконали справедливість, отримали обітниці, замкнули пащі львів, угасили огненну силу, захоронилися від вістря меча, поконали неміч, були кріпкі в війнах, змусили до утечі ворожі полки. »Иже вірою побідиша царствія, содіяша правду, получиша обітованія, заградиша уста львов: Угасиша силу огненную, избігоша острея меча, возмогоша в немощи, б и та кріпци во бранех, обратиша в бігство полки чуждих1«. (Євр. XI. 33-34). Треба постійно руководитися засадами і правдами катол. віри, бо діявол хитрий ворог, уживає всяких способів і навіть позорів добра, щоби тілько людей впровадити в блуд, щоби затуманити і втрутити в пропасть. Сатана, щоби свого діпняти, перемінюється навіть в ангела: »Сам бо сатана преобразуется во ангела світла«.

(II. Кор. XI. 14). І тому св. Апостол Павло каже, що колиби хто й навіть ангел голосив що іншого, ніж те, що голосить правдива віра, то така наука проклята: »Но и аще ми, или Ангел с небесе благо­ вістить вам паче, єже благовістихом вам, анатема да будет«, (Галат. І. 8.). Відтак, щоби устоятися в вірі, щоби не датися звести, треба неустанно просити світла й помочі у Христа Спасителя. До сеЬэ упоминає сам Ісус: Чувайте й моліться, щобисьте не впали в напасть«. »Молитеся, да не вийдете в напасть«. (Лук. XXII. 40). Так само св. Ап. Павло упоминає, щоб узброїтися молитвою, благанням по всякий час: »Всякою молитвою и моленієм молящеся на всяке время«. (Єфес. VI. 18). Головно треба звернутися до Ісуса Христа в Найсв. Євхаристії, тут Його треба перепрошу­ вати за те нашё забуття на Нього, за всякі зневаги Йому нами заподіяні, за те, що ми Його не любили, а відтак просити помочі й ратунку для себе, для свого народу і для тих, що блудять в душевнім затемненню. Треба нам звернутися з благанням до Пресв. Серця Ісуса Господа, до того осідку милосердя і богочоловічої любови. А благаймо те Боже Серце через Преч. Діву Марію, Непорочно Зачату. Бо Марія стерла голову змія, вона знищила всі єреси і фальшиві науки. Вона все може у Божого Серця осягнути, а Боже Серце все нам може учинити. Молімся через своїх Ангелів хоронителів і всіх Ангелів, молімся через святих котрих, імена носимо, як також через всіх святих, молімся через душі в чи­ стилищі, словом робім наступ молитвою в тих нещасних часах. Та не тільки треба нам самим стояти сильно в вірі і моли­

60 тися, але треба нам також і боронити правд віри й моральности після наших сил і спромоги. Вороги виступають безсоромно проти Христа й проти Його Церкви; а наші вірні мовчать, бо бояться наразитися на неприємність, на напасть дбо на зневагу. Вірні думають, що се належить тільки до священиків, а тимчасом кождий хто вірує в Христа, хто любить Ісуса Христа, повинен також станути в Його обороні. Як добрі діти хоронять чести й добра своїх родичів, так правдиві вірні як добрі^діти і слуги Ісуса Христа повинні постояти за справи й славу Його, бо тим самим постоюють і за власне добро і свою честь. Ісус Христос всьо посвятив для нас, свої труди, терпіння, своє ^киття до послідної каплі крови. Христос замість предложевої Йому радости поніс за нас хрест і не зважав на пониження й неславу, якої за нас дізнав: »Иже вмісто предлежащія Єму радости, претерпів крест, о срамоті нерадив«. (Єф. XII. 2). Перші христіяни за віру, за Христа, йшли на муки, терпіли переслідування, життя клали, а нинішні многі вірні соромляться навіть бути віруючими христіянами, щоби не наразитися на насмішки від безбожних людей. А вже щоби за Христа і за віру терпіти, трудно таких знайти. І тому то св. Ап. Павло упоминає всіх вірних, щоби приготови­ лися на терпеливість і на всяке терпіння: »Бдяще во всяком терпініи«. (Єфес. VI. 18). Тому, хто правдиво вірує в Христа, хто правдиво любить Ісуса Христа, той не тільки сам не дасться захитати в вірі і любови, але буде також старатися всіми силами правдиву віру боронити і в той спосіб зазначити любов до Ісуса, хочби мав навіть нара­ зитися на терпіння, напасть і навіть переслідування. Колиби дикий звір явився в селі, чи в якійнебудь місцевости і грозив розшарпанням домашної худоби, то всі мешканці узброїлисяб, щоби того звіра позбутися. А евангелик, або інший сек­ тант чи якийбудь ворог Божий, то гірше ніж дикий звір, бо він грозить розшарпанням не домашньої худоби, але людських душ. Тому повинні всі тим більше позбутися таких душеґубців, вправді не бійкою, але правними і дозволеними способами гнати їх з села. Коли грозить повінь, або коли вибухне огонь, то бють в дзвони і всі кличуть ратунку та уживають всяких способів, щоби запобічи нещастю. Деколи злі газети, брошури й летючки немов огонь палять їх, а тимчасом наші люди на те все не тільки байдуже та холодно дивляться, але ще і самі читають. Тому таку нещасну повінь, такий огонь треба стримати не тільки нищенням таких газет і всякого рода письм, книжок і брошур, але треба також старатися про поширювання католицьких газет та релігійних і хосенних книжок. Рівнож треба гуртуватися в христіянсько-катол. організаціях та установах, як: парохіяльні читальні, церковні кооперативи і тим подібні. Рівнож в особистих зносинах між кревними, знайомими, коли вони блудять, треба ужити можливих способів, щоб їх опамятати і навернути як: представляти їх блудне поведения, просити їх опамятувати, а навіть упоминати. А хто зєднає й уратує людську «душу, той набуде великий скарб і велику заслугу. * *

61 В той спосіб я старався вказати Всечесному Духовенству і всім в Христі Вірним найнебезпечніші манівці, на які хотять спрова­ дити наш нарід Божі вороги, фальшиві пророки та звихнені учи­ телі. Написав я про те все з любови до найлюбішого Спасителя, котрий за свою найвисшу і насвятішу любов дізнає такої тяжкої невдячности від людей. Рівнож написав я сей Лист з любови до людських душ та з обовязку-як • Епископ і Пастир сеї Дієцезії. Ісус Христос, Суддя всіх нас, осудивби мене тяжко, якби я видячи ті всі небезпеки не остеріг, не представив і не упімнув тих, за котрих я маю колись відповідати перед Христом Спаситепем, найвисшим небесним Пастирем. Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога й Отця і причастіє св. Духа най буде зі всіми Вами. Дано в Богородчанах дня 2. лютого н. ст. 1933

і ГРИГОРІЙ Епп.

Рефлексії про Місяць Доброї Преси Потішаюча поява Ті всі подані нижше часописи були поручені на місяць січень (місяць доброї преси). Були ще й оголошення по всіх парохіях ве­ ликими афішами »Бери і читай«. Ми пригадуємо нашим Читачам і іншим католикам що ми не надармо зробили три рази зїзд до Львова на наради, як би то піднести нашу народну, добру пресу не надармо друкували ті афіші і розсилали по всіх парохіях, а нате, щоби розбудити заінтересовання нашою пресою. Редакції всіх ви­ числених тут часописів згодилися на католицьку програму, і приобіцяли писати в дусі католицькім, бо увесь наш нарід в Галичині католицький. Чому ми підписали всі програм католицький? Тому, шо в католицизмі наша сила, зєднані в дусі кат. Церкви ми стано­ вимо згуртовану силу. Лиш під кат. прапором ми витриваємо. Православіє, особливо сьогочасне тутейше -не тільки безсильне, але воно йде по чужій, ворожій нам лінії (на Холмщині православні не говорять вже по свойому, особливо діти). Отже щоби ратувати себе від загибелі, мусимо підпирати нашу пресу. Як нарід має добру пресу, то він не загине. В своїх часописах він знайде підтримку, пораду, заохоту як витревати в тих тяжких часах. Нас католиків в самій Польщі є більше як три міліони, більше нас є як православних, ми двигаємо на своїх раменах тягар борби за істнування нашої нації, від нас католиків у Галичині мусить вийти відродження нації, тому ми так енергійно відзиваємося до нашого громадянства, щоби підпирало нашу пресу. Всі інші поза католицьким табором, як пр. укр. протестанти, баштарі, байбелники, націоналісти, комуністи, лише розбивають наші народні сили, заводять кириню, роздор в народі, отже є шкідниками. Щоби мати більшу силу, злучилися всі 14 вичислених тут редакцій до спільної акції для оборони свого народу. Але щоби осягнути

62 ту ціль, треба всім злучитися разом, тоді буде наша перемога. Та наша спільна відозва не відноситься лише до одного місяця січня, але на цілий час, цілий рік, і на найбутнє. Життя народу лежить у просвіті, у добробуті, а те все приходить при помочі преси. Тому пренумеруймо отсі вичислені в долі часописи, не жалуймо за них гроша. Як не можемо окремо запренумеровати часопису, то складаймося разом два, три. Нарід темний, несвідо­ мий своєї релігійної приналежности, а говорячи що кожда ре­ лігія добра, є властиво безрелігійний. З релігійною свідомістю приходить і національна. Ліпше обороняють своїх національних прав свідомі католики, як всякі інші сектанти. Видимо се на практиці. Досі в українській пресі не все була повна згода. Траплялося всіляке. Генеральний Інститут Католицької Акції гр. кат. Галиць­ кої Церковної Провінції запросив кілька разів на засідання і на наради представників преси і по зрілій дискусії представників Редакцій і Адміністрацій 14 часописів підписали своє приступлення до звязку католицької преси. Генеральний Інститут Католицької Акції гр. кат. Галицької Церковної Провінції прислав до нашої Редакції отеє письмо: Ч. 1/34 Львів 1/1 1934 р. До Хвальної Редакції Місіонаря у Жовкві Хвальна Редакціє! Маємо честь повідомити, що резолюцію ухвалену на пресовій нараді 21/ХІІ 1933 р., підписали ось ті органи: 1) Дзвони.

6) Неділя.

11) Спортові Вісти.

2) Добрий Пастир.

7) Нива.

12) Український Бескид.

8) Нова Збря.

13) Хліборобський Шлях.

3) Мета.

9) Правда.

4) Місіонар.

14) Христос наша сила.

5) Наш Приятель, 10) Світ Дитини. Супроти того, уважається їх органами доброї католицької пре­ си, яка бере участь в улаштований »Місяця Доброї Преси« на рік 1934. Просимо ввічливо подати в статтях з нагоди »Місяця До­ брої Преси« список тих усіх органів та забути одночасно усі не­ порозуміння, які досі нас, носіїв католицької ідеї розєднували. На минуле киньмо заслону, а натомість обєднані справжнім ду­ хом Христової єдности і любови, розпічнім нову еру організова­ ної Католицької Акції. Просимо приняти вислови глибокого поважання за (печатка) Генеральний Інститут Католицької Акції Гр. Кат. Галицької Провінції Др. Дзерович Редько Президент

"

за директора

Статтю з 1. числа про пресу п. н.: »Проти атаків ворога«, до­ повняємо отсим повідомленням Ген. Інст. Кат. Акції і поручаемо всі вичислені тут часописи як органи католицькі. Між всіми настала тепер згода і всі наші Галицькі Ординаріяти то є: Митрополичий у Львові, єпископські в Станиславові і Перемишлі згодилися на їх поручения.

63 З п одорож і до Риму (Опис о. Павла Спитака з Закарпаття)

В дорозі до Риму застановився я у Відні, щоби відправити св. Літургію над мощами св. Йосафата нашого Священомученика. Там помоливсми за всіх наших гр. кат. священиків і вірних. Потім звидів я базиліку св. Стефана, де в для нас цінний скарб, оригінальна ікона Матери Божої з Марія Повч. Там також молився я за всіх нас. В Падві 4/12 вечером проповідав я над гробом св. Антонія Падуанського і всі були зворушені словом Божим, з цілої на­ шої ЧСР духовен­ ство і вірники. Рано 0 год. 6 була Лі­ тургія нашого обря­ ду, потім перегляд­ ка города і ми пої­ хали в Рим. Із поїзда виділисьме красну церков нашого обряду в гор. Фльоренції, де відбува­ лася св. унія, де наші єпископи з кар­ диналом Ізидором заключили св. унію. В Римі дня 6.12 бу­ ла св. Літургія на­ шого обряду в бази­ ліці св. Петра, кон­ чив о. П. Спитак 1 проповідав. Того дня перед обідом св. Отець Папа Пій XI приняв нас на авдїєнції, тішився на­ Монастир і базиліка св. Антонія в Падві шому приходу, дав нам Апостольское благословеня і поздоровленя про всіх гр. кат. наших. По сему була переглядка Ватикану і бібліотеки, города Риму, катакомб і важнійших базилік римських. Там помолилисьмеся за наших єпископів, свя­ щеників і вірників жиючих і померших. Найінтереснійша була кано­ нізація св. Бернадетки. Кінчилася од 8 до 14 год. Кождий чудовався, що св. Отець то видержить спокійно. Кождому уділив Апостольске благословеня. Народа на міліон можна числити, бо базиліка св. Петра і площа була наповнена. О тім булоби треба писати много, а тимбільїпе говорити. Лиш той знає почитати св. Отця, хто був у Римі, вядить, може очевидно о всім пересвідчиться. Там можна видіти живу

64 віру народів, обичаї розличні, обряди е розличних язиках, а св. Отцю єсть все одно. Он являється як отець всім христіянам. То лиш в Римі єсть на світі! (Слідує біографія св. Бернадетти). Дня 13 августа 1913 св. Отець Пій Х-ий підписав декрет о Бернадеті, чтоби була Бернадетка Преподобна і 18 новембра 1923 св. Отець Пій XI при переведеню доказів чудес виголосив її за Благословенну, а 8. XII. 1933 св. Отець Пій XI виголосив торжественно за Святу Бернадетку. К ней прибігають всі христіяне о поміч, к ней моливимся в Римі за нас всіх жиючих і померших. Ідучи з Риму до дому посітилисьме Вене­ цію і там я літурґізовав. Прибувши до дому уже од мене всі вірники чекали дві довгі проповіди. Проповіди державим о св. року, кано­ нізації св. Бернадетки а вечером по св. вечірні подержав я для вір­ ників і проповідь о Св. Бернадетці. Дві проповіди за св. Бернадетку так порушили вірників, что у нас єсть записана до сердець св. Бернадетка. Вірники достали апостольское благословеня і цілованя посвяченних вещей із Риму донесених. Моліться і співайте всі пісню Ликуй Пресвятая Діво і Мати... О свята Бернадетко, молися за нас. О Свята Бернадетко, моли Бога о нас. Поручаю і прошу всіх Впр. олтарних братов чтоби о Св. Берна­ детці одну проповідь сказали вірникам і малое торжество упорядку­ вали. На рік 1934 упорядкую путь до Лурду, о котрій будет оголо­ шено, прошу приготовлятися на посвячену путь до Лурду, коли посітиме чудесний Лурд увидиме тіло св. Бернадетки і в Лізіє св. о. Павел Спитак Терезки. Св. Бернадето, молися за нас! Так пише о. Павел. Ми помістили цілий опис тої подорожі о. Павла 'з Закарпаття, не змінюючи мови наших дорогих Братів з Закарпаття, щоби наші читачі пізнали ту мову. Вона нам мила, бо рідна, хоч трохи в дечім відмінна і дивна, трохи подібна до гуцульської та таки вона своя. Наші братя на Закарпаттю не мали своїх шкіл, не богато їх є, їх окружають Румуни, Мадяри і Словаки, тому в їх мові богато чужих слів. їх спасла Церква і кат. віра. З опису видно живу, като­ лицьку віру і побожність того священика і любов до своїх вірних та ревність за славу Божу. І нам треба від них учитися. Допись з Руської Пяткової, п. Бірча Гарно розвивається там Апостольство Молитви. Тому, що о. парох дуже старенький, однак, як нам пише Теодор Струс, дають парохіянам примір гарненький. Апостольство Молитви має понад 200 членів, котрі молять, просять Ісуса Христа, щоби дав мир і згоду нашому народу. За провідника Апостольства Молитви є п. учителька. А мушу з жалем сказати, пише Т. Струс, що є у нас і баптисти, але кождий у нас знає, навіть малі діти, що то прості дурисвіти. Бо казали, що хрест зводить, не говорить і не ходить, але кождий преці знає, що хрест муки представляє. Теодор Струс, член брацтва Допись з Олешова, повіт Товмач Наше село числить понад 300 чисел. Тому пару літ умер блаж. пам. о. Іван Крижановський. По його смерти наступив у селі вели­ кий роздор. Немов діявол заволодів більшістю громадян. Зі Стани­ славова й Товмача прибуло кілька протестантських пасторів і зачали вести протикатолицку агітацію, своїми приманчивими обіцянками, пре­

65 сою й ложною наукою. В читальні, кооперативі й інших культурних установах села прихильники сектантів почали брати верх. Нараз блискавкою пролетіла селом вістка, що приїхав новий парох о. Михайло Возняк. Він енергійно взявся до праці і своїми про­ повідями зєднав собі послух і пошану всіх тих, що в них не погасла ще остання іскра любови до Бога. Протестанти заворушились. Щоби докучити о. Вознякови, вони урядили свою „місію". Але майже ніхто не слухав їх наук. Не було що робити. Отже чеколядками, книжочками привабили трохи дітей і цих вифотоґрафували, щоби опісля по­ хвалитися перед іншими своїми „вірними". По їх місії відбулася ка­ толицька місія під проводом їх Ексцелєнції Кир Григорія. Через цілих два тижні церква була переповнена людьми із парохії й околиці. Вони з вірою і покорою слухали покріпляючих слів із уст Владики. В часі св. місії приступали тисячі людей до св. Причастя. Успіх св. місії величезний; село від того часу неначе змінилось. Сектантів стало дуже мало. А ті останки винищує о. Коропецький, що став у селі парохом по о. Вознякові. — Слава Ісусу Христу 1 Матій Бабій, уч. гімн, в Ста'ниславові З МІСІЙНОГО

РУХУ

Місія в Йоврі на Закарпатті. (Подаємо за Благовістником, духовною Газетою для підкарпатських Русинів-Українців, котрої редактором в о. Теофан Скиба ЧСВВ в Ужгороді, Видавництво ОО. василіян в Ужгороді.) Село Иовра пережило в днях 12. ХІІ-19. XII 1933 р. радісні дні, за які його жителі скоро не забудуть. В про­ сторій, величавій, трудами тамошнього, ревного пароха, Всеч. о. Фленька, недавно побудованій церкві відбулася 8-дневна місія під проводом ОО. Василіян: Впр. о. Протоігумена П. Вулика, о. А. Станканинця і о. Палінкаша. Вічні правди були голошені в руській і в мадярській мові. Кождоденно було 4-6 наук. Св. місія увін­ чалася світлим успіхом. Она належить до найкрасших місій на Підкарпат. Руси. Вірники Гр. кат. і Рим. кат. брали участь у великім числі. Хоч були сильні морози і великі сніги, то простора церква була майже все переповнена слухачами. Прихо­ дили не лиш наші вірники з дальших дочерних церков, але також римокатолики. Місійні науки слухали також реформати (кальвіни, М. К.) й жиди. Радовалося серце чоловіка, коли видів, як терпеливо і охотно слухали вірники місийних наук й то по­ серед тріскучого морозу нераз і три години. Можна було видіти, як зерно Божога слова паде на ниву їх сердець, кільчиться і зачинає приносити плоди. Який був великий хосен із св. місії. Поєдналися єще і такі, на котрих не було надії. До св. сповіди приступили і ті, що довгими роками не сповідалися. Оден вірник з слезами сказав: „Се, що я чув на св. місії, не давби я і за тисячу корон“. До св. Причастія приступило понад 1500 вірників. Найторжественніщим днем був день закін­ чення св. місії, празник св. Николая. Сего дня посітили село Йовру самі Преосвячепня св . місії, празник св. Николая. Сего дня посітили село Йовру самі Преосвя­ щенні Владика Кир Александер. По величавій архієрейській Службі Божій, яку откончили їх Ексцелєнція Александер при участи Всесв. О. пралата В. Гаджеґи, Всеч. О. совіт. Шереґія, Всеч. наміси, о. пароха Фленька, Всеч. о. Лайнера рим. асат. пароха, Лиринця і проч. Підчас Служби Божої співав місцевий хор під управою тамошнього ревного учителя Мині, потім отбулося, посвячення місійного хреста. По глубоко обдуманій і горячій бесіді їх Ексцелєнції Александра, ОО . Місіонарі ви­ голосили послідну прощальну проповідь Вірники з слезами в очах вислухали слова своїх місіонарів. Настала хвиля про цання і розлуки з місіонарями. Порушені горя­ чими словами ОО. місіонарів, вірники ціловали місіонарів по руках і їх одежі та просили на памятку подати їм свої імена. Кождий чим і як міг, старався одвдячити місіонарам за їх працю Діти навіть позичали у чужих по одній короні, щоби так зробити дарунок ОО. МісіоиараА. Справді великою і прекрасною памяткою зазна­ чив тамошний Всеч. наміси, о. парох Фенько Ювилей свого 33-річного рукополо­ жения і ювилей свого 36 річного душпастировання в Йоврі. За се все най буде вічна слава і подяка Пресв. Серцю Ісуса, св Й осі фатови, покровителеви св. місії і св. Равноапостолам Кирилова і Ме-. од'єви, покровителям села Йоври. ^Учасник!

66

Св. Теофан ісповідник (П рообраз на бер езен ь, 12 дня)

Між василіянськими монахами, які в часі єресі іконоборства заслужилися в обороні католицької науки про почитания образів, відзначився св. Теофан ісповідник. Історія Церкви вчить нас, що вже перші христіяни віддавали честь святим образам. В катакомбах були образи святих муче­ ників, а навіть самого Ісуса Христа і вони, сі образи служили для окраси богослужебних місць, як також для поучения і збудовання вірних.* Проти культу образів не виступала Церква, бо « те почитания причинялося богато до піддержання побожности. Перший, що виступив проти почитания образів був візантійський цісар Лев III. Був він добрий вожд, побідив два рази Арабів, але від них і від жидів переняв ненависть до св. ікон. Він панував від 717-741 р. і вже 726 зачав виступати проти образів. Через те спричинив він великий заколот в Церкві. В обороні почитания образів станули монахи Василіяни. Цісар виступив з великою заїлістю проти монахів Тоді відзначився великою ревністю в обо­ роні образів монах св. Іван Дамаскин, св. Герман патріярх і бо­ гато інших. По батькови наступив ще гірший його син Констан­ тан Копронім. Він назвав почитания образів діявольським ділом. Коли ті цісарі казали повикидати з церков Образи Ісуса Христа і Преч. Діви, викляли їх папи Григорій II. і Григорій III. Єресь іконоборців тягнулася в східнім цісарстві цілих 150 літ, і нанесла дуже великі шкоди для Церкви. Саме в тім бурливім часі жив св. Теофан, який вславився глибокою вірою і щирою побожністю. Уродився 758 р. в Царгороді. Його отець був намісником ці­ саря Константина Копроніма. По вчасній смерти своїх родичів був відданий на двір цісаря. Але перебуваючи на цісарськім дворі, не заразився єресю іконоборства. Зі свого маєтку оснував мо­ настир в Сігріяна біля Кізику. До того монастиря вступив також сам і був опісля його ігуменом. Брав участь в VII вселенськім соборі в Нікеї 787 р. і разом з другими монахами і богословами ставав в обороні католицької науки. Цісар Лев V завізвав його до Царгороду і приказав йому осудити і відкинути науку про почитания образів. Коли святий монах стояв відважно при като­ лицькій науці і не. хотів її відкинути і осудити почитания образів, казав цісар вкинути його до вязниці, По двох літах тяжкої вязниці, казав його вивезти цісар на дикий, каменистий остров Самотракію на егейськім мори в північній части. Там і помер він як правдивий монах ісповідник. Ані Гнів цісаря, ані вязниця, ані вигнання на дикий каменистий остров, не відстрашили його від почитания образів і від визнавання правдивої, католицької віри. Святий Теофан є заохочуючим приміром для нас. Єретичну науку, котру поширювали іконоборці, хотять у нас поширювати нові іконоборці штундисти, баштарі і всі сектанти, що називають себе євангеликами а в дійсности є вони ворогами Христової віри. Сектантська наука се мішанина, в дечім жидівська, змі­ шана трохи з христіянською. Що так є, бачимо з їх науки. Вони відкидають 7св. Христову Церкву, не признають св. Тайн, ні Ми­

67/ ропомазання, ні св. сповіци, ані Поичастя, ні Священства, ні Су* пружжа. Крім того викидають св. образи з хат, і в тім вони по: дібні до магометан і жидів. Та вони ще гірші від магометан і сараценів та жидів, бо ті наші сектанти то самі зрадники, Юди, що властиво виреклися Ісуса Христа, бо відкидаючи св. Тайни Хри­ стові, відкинули середники, що ведуть до спасения і виступили зі св. кат. Церкви. їх провина тяжша від того музулмана, що не був ще охрещений, бо в них є тяжкий гріх апостазії або відступства від правдивої пізнаної віри. Тут є гріх проти святого Духа, опір пізнаній правді святої віри отже тяжким гріхом проти віри: »Оправдані вірою ми маймо мир з Богом (вже більше не грішім, не відпадаймо від віри) через Господа нашого Ісуса Христа, через котрого ми вірою отримали доступ до тої ласки, в котрій стоїмо і хвалимося надією слави Божої«. (Рим. 5. 1-2.) Нам треба бути* вірними Церкві і св. католицькій вірі і при ній кріпко стояти, не бути як та троща, що гнеться від вітру на всі боки. Слухаймо св. Апостола Павла, котрий відзивається до всіх нас: »Братя, чувайте, стійте в вірі, поступайте відважно і скріпляйтеся«. (І Кор. 16..13.), Отже приглядаймося примірови св. Теофана, що стояв кріпко в вірі, поступав відважно і скріплявся після науки св. Павла. Хтож мав се нещастя відпасти хвилево від Церкви, від св. кат, віри, нехай не триває в упорі, але скоро навертається назад до св. віри. Не­ хай визнає свій блуд, в який попав він може не так зі злої волі, як з неосторожности, підмовлений лихими людьми. Христос прий­ ме і найбільшого грішника і простить йому, як він покається і навернеться до св. Церкви.

Що говорить діявол про себе? (Із записок одного кардинала в Римі)

Між нашою суспільністю, особливо молодю, є такі, що занимаються викликуванням духів і розмовою з тими духами або з ду­ шами померших. Роблять це в часі т. зв. сеансів з кружляючими столиками. Є се чистий діявольський обман, бо в таких випадках ніколи не ділає добрий дух, бо Бог не дозволить помершим роз­ мовляти з духами, щоби заспокоїти'пусту цікавість легковірних людей. Церква виразно забороняє культ некроманції. Є це рід чарів, які заборонив Бог ще в Ст. Завіті бо вже й тоді займа­ лися чарівництвом, (чарівниця в Аендорі, до котрої удавався цар Савл. (І Царств 28. 11.) Такі нагоди використовує діявол і обдурює тих, що не слу­ хають Церкви. Часом вискаже він і дещо правди. Та помимо того не вільно займатися викликуванням духів. Такі особи, ще замаються некроманцією або спіритизмом, грішать проти віри, бо в першій заповіді заборонив Бог шукати інших богів, а крім того се дуже шкідливе для здоровля. Одна особа, що була медіюмом при такім викликуванню духів, розповіла опісля одному з Кардиналів свою розмову з діяволом. Кардинал описав пізніше ту розмову, яку подаємо з його записок»Около року 1895-го діявол через одно медіюм в Парижі, ви.

*68 сказав отеє: Це я вкриваю світ руїнами, і заливаю його кровю та сльозами. Я споганюю всяку красу, забруджую всяку чистоту і всяку велич. Я роблю всяке зло яке можу і хотівби робити його безмежно великим. Я ввесь є ненавистю і нічим іншим, як лиш ■ненавистю. Колиби ти чоловіче хотів пізнати глибину тої нена­ висти, ти мусівби мати розум більший як всі розуми людські, які були від початку світа хочби^ зібрані в один розум. А чим більше я ненавиджу, тим більше терплю. Моя нена­ висть і муки безмежні і більші як я сам. Я не можу не бути злим, як не можу не бути вічним. Я хочеш знати ще більше? Ще більше помножує мою муку, ще побільшує мою ненависть, те, що я знаю, що я є побїджений, та що я ненавиджу без ко­ ристе, та що роблю тілько зла без пожитку.1 О ти? Ти!... Бо я маю з того радість, якщоб то можна назвати радістю. Колиб то радість, то се булаб одинока радість яку я маю. Я тішуся що затрачую душі, за які Він умер (Ісус Христос), воскрес, вознісся^іа небо!. От так я нівечу Його Воплочення, Його смерть, Бога! Я Його нівечу, для душ, які вбиваю, Чи ти се ро­ зумієш?!! — Стратити душу?! Він то сотворив її на світі на свою подобу! — Він то полюбив її любовю безконечною. Він дав себе -за то розпяти! Я Йому її відбираю, я від Нього краду. — Я вби­ ваю ту душу. Я її впихаю до погибели, разом з собою. Я її не люблю, ненавиджу її в найбільшім степени. Я її затрачую... Вона полюбила радше мене як я її. Я я впрочім не прийшов з неба для неї ані не вмер за неї. Яле чому я се тобі говорю? Може ти через те навернешся і вирвешся мені... Однак я мушу, мушу се тобі говорити. Він послужився мною проти мене. І я маю Його завсіди перед очима мого ума. Так, так, — се Бог. Такий, який був тоді, коли я Йому поклонявся, в такім піднесенню, що від Нього розпалилибися любовю всі серця святих, колиб могли Його досвідчити в тім степени, в якім я його відчував. — Колиб ти видів ту ясність і колиб ти міг видіти ту красу, ту доброту, ту велич і ту достойність!... О, якже -я міг все те стратити!... Я був так щасливим, а остаюсь неща­ сливим на^віки!!... ' ^ Але я ^Иого ненавиджу!^ О колио ти знав,^ як я Його нена­ виджу!... Його Божество, Його Чоловічество, Його Ангелів, Його ^Святих, а Його Матір найбільше!!! Се вона, що мене побідила! Хочеш ще знати як я дуже страждаю? Як сильно я нена­ виджу? О, — так, я є спосібний до ненависти і до терпіння в такій мірі, в якій я бувби спосібний до щастя і до любови. Я — Лю­ ципер. Се значить »Світлоносець«. А я замінився в діявола, се значить в »противника«. В одній хвилі я маю перед очима всі ■народи й всіх провідників. Оттак я тримаю в руках нитки всякого .зла, яке має наступити. Все що я роблю, роблю против того чо­ ловіка, против того священика, проти того старого, против Папи.

■'О коби я міг загубити Папу! Але хоч можу кусити того чоловіка, що є Папою, то однак не можу зробити, щоби той чоловік висло::вив якусь неправду. О коби міг ти се зрозуміти! Дух св. є при нім. Дух св. не допускає йому висказати якоїсь єреси, виголосити лхочби якусь йому сумнівну гадку коли проголошує як Папа.

69

Але я маю також свою церкву. В тій моїй церкві є товари­ ство діявола, як у вашій Церкві »Товариство Ісусове«. А знаєш яке то є моє товариство? То є »Масони безбожники«. Але й вони; не можуть йти проти Церкви Христової, хиба лиш переслідувати її, як гонитель Нерон, Діоклєціян і інші. Але щож мені З ТОГО? Коли я вже наперед знаю, що я побіджений! А однак побіджаю через те, що забираю Йому душі, безсмертні душі, які Він від­ купив на Голгофті. О які люди дурні! Можна їх звести за мала болота (нечистоти) — за мало радости, за мало золота. Але думаєш^що Він на тім терпить?^Якби Він міг терпіти!!! Але я уби­ ваю Йому душі, усмертнюю Йому душі!!! (За Благовісником) )ООООСХЖООООООООООООСОООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООО

(бШШ

\ ^ А 2

ЖИТТЯ ЦЕРКВИ °З ЖИ11Л ц,г.гп.вп

Лч_^ОООООООООСХХХЖООСОООООООООООООООООООООООООООООООС с ю с ю о о о о о о о о о о о о о о о о о о о о

Ватикан — місто* Від початку св. Року до половини грудня зви діло Рим 195.000 італійських паломників, 105.000 заграничних, не числячи тих, що осібно приїздаали. При отворенню нової салі засідань папської Академії Наук „Нуові Лінчеі* прочитав президент Академії о. Джанфранческі привітну адресу Папі. На сю адресу відповів св. Отець висказуючи свою радість, що посвячення нової салі могло відбутися в Святім Році Відкуплення. Членам їх Академії поґратулював і висказав у своїй довшій промові, що Церква була завсіди вістуном правди і ні­ коли не відчувала остраху перед знанням, але завсіди як Найбільше дбала про його поширення. Німеччина. Реґенсбурський діецезальний Вістник оголошує н а п р я м н і л ін ії для р о зб у д о в и К а т о л и ц ь к о ї А к ц ії. В кождій парохії утворюється чинний ви­ діл з 4, найвисше 12 членів з заступників кат. організацій. Предсідником повинен бути по можности світський, парох має бути лише дух. дорадником. Виділ парохіяльний підчиняеться виділови діваєзальному під проводом єпископа. Цен­ тральний виділ має бути в Діссельдорфі. Члени виділу піднииаються зобовязаиня заступатися за віру і за Церкву, звертати увагу пароха на небезпеки, які загрожу­ ють кат. Церкві або кат. життю, брати участь у взірцевий спосіб в церковнім життю, як також других до того притя­ гати і заохочувати. Як особлившу задачу К. А. вичисляється: заступство кат. інте­ ресів у публичнім життю, оборону цер­ ковного ладу перед перешкодами і на­ пастями, давати відпір безбожним і во­ рожим Церкві агітаціям, охорону христ. обичаєвого ладу, удержання кат. шкіл, поширення кат. преси, співпраця в церк. харитатиьних ділах, віднову і плекання кат. товариського життя.

Свята Конгрегація Обрядів на засі­ данню 21 листопада розбирала два ви­ падки чудесного уздоровлення хорих, які сталися за молитвою слуги Божого Контардо Ферріні і творять передумову до оголошення його блаженним. Торжественне оголошення Контарда Ферріні блажен­ ним наступить ще здається в сім Святім. Році. Сей праведник був професором на­ уки права на університеті у Павії — а помер 1902 р. Д о Св. Отця прибула з Індії Група паломників з 2СЮ осіб. Більшість була в народних гіндуських строях. Проводив паломникам архіеп. Петро Керкельс апо­ стольський делегат Схід. Індії і Мар Теофільос єпископ малябарських Якобітів, що перед трома роками перейшли на ка­ толицьку віру. Гіндуси пожертвували св. Отцеви скриньку різьблену з сандалового дерева. При тім показали свій прапор Союза Адорації Найсв. Тайн. Св. Отець поблагословив його й промовивши сер­ дечно, уділив єпископам, гіндуським ро­ динам і цілому краєви апостольського благословення. В Рим і подружилося в листопаді 700 молодих пар у самім місті, а 1900 з поза міста. По торжествеяній Сл. Божій одер­ жали в дарі по500лір від Муссолінія,а сполудня були всі на авдієнціТ у св. Бітця. Студентки Марійської Дружини у Львові, вірні своїй постанові, перевели ніч зі старого на Новий рік на адорації: Ісуса Христа в Найсв. Тайнах, перепро­ шуючи Його за зневаги і невірности та просячи о потрібні ласки для укр. народу. ' В Гаврилівці заявило 89 ввангеликів, що зривають усякі дотеперішні звязки з евангелизмом і вертають до правди­ вої, гр.-кат. Церкви. Всі отже еванге­ лики з того села повернули до віри своїх батьків. Давби Господь, щоб усяких ви­ знань сектанти прийшли до таких пере­ конань.

70 шш&тт т т т т

■(+)И(+)К(+)М6*] ЕЩНШШФШ5Я

РІЖ НЕ

tf(+)H<+)H(+W+ 1 січня 1934 було 754 особи підданих Ватіканської держави, з чого 232 меш­ кало на области самого Ватикану, решта в Кастель Ґандольфо і в інших екстери­ торіальних палатах св. Престола в Ррмі і Італії. Румунія. Вечером 29. XII. м. р. сповнено в Сінаї по Етичний морд. Забитий кулею з револьвера президенг ради міністрів Дука, який щойно вийшов від короля, з яким мав нараду. Премієр Дука був призтелем Франції і переслідував у себе гітлерівців румунських. Вэийник, студент Константінеску, належав до „Залізної Ґвардії". Дук« був спосібний політик, дбав про безпеку свого краю і хотів очистити Румунію від гітлерівських перевертнів. Ліпше булоб студентам вчитися ніж займатися убийством. {Подано за „Civilta Catholica“ Vol. І. з 6 січня 1934). Австрія. Тут слідний катошцький діточий рух. Особливо успішні були в остан­ нім часі „діточі місії". Як виділовували ті місії показує дійсність, бо в парохіях було богато випадків, що родичі, які перейшли на безконфесийність, або жили ях безконфесійні. на просьбу своїх дітей, що брали участь в діточій місії, повернули назад до Церкви. Діточі місії кінчаться х местною процесією дітей. Такі діточі процесії дуже придалибися й у нас, тілько треба дітей до того підівчити. Мадярщина. Католицька харитативна Акція в Будапешті мала чієї зими більші вимоги ділання. Через безробіття збільшилася великомійська нужда. Досі 15.000 осіб зложили більші датки на полекшу бідним, засновано 37 приютів для захищення бід­ них. Католицькі церк. громади, Чини і товариства зладили спільно катастер бідних, щоби уодностайнити опіку над бідними, щоби розділяти датки після потреб. Як не мав бути кріза? У Франції викрили найбільше, яке досі трапилося в світі ошуканство. В м. Байоні в банку викрили ошуканство на 500 міліонів фран­ ків. В ту погану справу вмішані франц.: міністри, б. амбасадор при Ватикані де Фонтеней, предсідник міжнародної дипльоматичної академії, бельгійський бувший міністр Птіжан і другі високі достойники. Тою спілкою верховодив через 40 літ жид Ставіскі з Росії. Мішстер кольоній Даліміе подазся до димісії. ЖяД, голова тих зло­ діїв у хвилі його арештовання поліцією, застрілився, хоч кажуть, що то його застрі­ лили, щоби він не видав інших. За ті краджені гроші він купив насамперід Газету, щоби писала так як їм треба, купував собі редакторів, щоби писали так, як йом> було Д\я інтересу, за решту з товаришами соціалістами їв, пив і гуляв по Парижі. Тепер згинув як собака. От як то діється з чоловіком, як він жив без Бога. Перше ограбила Франція церкви і монастирі повиганяла монахів і монахинь на вулицю, а тепер обкрадають державне добро. Але то кара Божа на ту державу за ї ї святотацький грабіж церков. Перше при тих монастирах жили тисячі людей (один мо­ настир давав для 40.00Э бідних людей річно обіди). Шайка ошуканців довгі літа гуля ла й рос пустувала, а бідний нарід не знав, що його пани міністри гуляють. Краджене добро ніколи не вийде нл здоровля, хочби тим злодійом була держава. Кажуть, що то не сам той жид іско застрілився, а забили його ті, що боялися, щоби їх не викрито при слідстві. Такий конець тим, що жиють без Бога, а лиш для свого живота. Тепер у Франції заворушення і неспокої, підноситься партія роялістів (мо­ нархістів) бо показалося, що демократи і радикали нищать державу, обкрадають церкви і монастирі. Якби лише монархісти були добрими католиками то у Франції настане лад. Панування безбожних веде до руїни народ і державу. Клич остороги. „Prz. kat." — 19. XI. ІУЗЗ подає дивний факт Франц. ліберал ■П. Моранд, ганить теперішнє зіпсуття та обвинувачує виконавців справедливости, говорячи: „Лікарством на проступки най буде строга кара за зло. Борімся з ним! Відкиньмо бездільність, отворім очи суспільности, скажім ясно, що до віраости по­ ліції належить віддлти винного під суд, без вимівок і ріжниці нації. Домагаймося тої вірности й строгої кари! Час уже позбутися нам — каже дальше Моранд, того неладу й замикання очей на свою суспільність". Колиж появиться подібний голос й у нашій катол. державі?

Наш Місіонар виходить вже 37-ий рік. Чи ви зробили що для його поширення? Він буде ще красшай, як позискаєте для нього хоч одного передплатника. Поручаемо книжочку: „КАЗКА ПРО КСЕНЮ І ДВАНАЙЦЯТЬ МІСЯЦІВ". Д ію ч а бібліотека. Видавництво „Світ Дитини*. Написав Богдан Ленкий — з ілюстраціями. 56 стор. Ціна 70 с о т

ПОДЯКИ ЗА ВИСЛУ ХАНІ молитви Канада — Мои. Минулої осени захорувала на тяжку недугу горла наша шести­ літня донечка. Колиж ми стратили надію на поміч земських лікарів, тоді з великим ^упованням ми вдалися в горячих молитвах до лікарів небесних під умовою, що як виздоровіе донечка, то прилюдно подякуємо в „Місіонері“. Вкоротпі недуга усту­ пила, і за це ми складаємо глибоку подяку Преев. С. Христ., Матери Божій і св. Терені за великі та щедро нам уділені ласки. Най буде честь і подяка Небесним Лікарям. Іван і Настя Цапек. Канада — Едмонтон: Я звічайний зарібник дуже занедужав на крижа, коли носив тягарі зеліза. Та до лікарів не вдавався, але відразу в щирій молитві звер­ нувся з глибоким упованням до Найсол. Серця Христового. З тою надією обіцяв по видужанні помістити прилюдну подяку в „Місіонарі“ Пресв. Серця Ісусового. На превелику втіху я скоро видужав, а на доказ моєї вдячности ось ця прилюдна за­ ява глубокої віри й любові до могучого небесного Лікаря Христа Спасителя.

Василь Черепушок. Жиравка: Дівчинка, котра від дитинства мала хору ногу, на ціле життя мала остати калікою. Як уже мала 6 літ, то з великим трудом почала ходити. Радичі віддали її на операцію; однак не було доброго висліду — нога почала ропіти. Тоді ввернулися до нас в просьбою лічення. За нашою порадою звернулися родичі дів­ чинки о поміч до небесного Лікаря. По короткім часі вже була надія на вилічення. З а кілька місяців уже цілком добре могла ходити хорою ногою За се складаємо прилюдну подяку Серцю Христовому, Божій Матері й св. Тересі за виздоровлення. СС. Василіянки. Башня долішна: Константин Гуль С. Хр. за вислухані молитви (2). Білачі: о. О. і С. Котиси Н. С. Хр., Пр. Д М., св. Йосифові й св. Терені за охорону від , огню й інші ласки (2). Богородчани: С. Емілія Згр. Мир. Пресв. іс. С. і Иреч: Д. М. за одержані ласки. С. Ероніма Н. Іс. С. і Пр. Д. М. і св. Терені за вислухані молитви. Борщів: Магдалина Васильців С. Хр. і М. Б. за виздор. доньки (1) Ио­ сифа Федорович Пр. С Хр. і М. Б. за здорозля (2). Борислав: Н. Кулицька Пр. С І. Пр. Д. М. за поміч у важнім ділі й св. Антонієви за відшукану згубу (5). Ветлин: С. Августина Сл. Пр. Д. М. М. Б. за виздор з небезпечної рани на руці. С. Мартина Сл. Пр. Д. М. дякує М. Б. за одержані ласки. Вістова: Анеля Редька за одержані ласки (1). Варвара Тхір за одержані ласки (1). Марія Запісопька за одерж, ласки. Воля Довголуцька: Кася Вереснюк Найсв. С. Хр. за виздор. (5). Винники: 1. М. за поміч при іспиті (1). Вязова: Марія Горбань И. С. Хр., Пр. Д . М.» св. Николаеви за виздоровлення з тяжкої недуги. Великополе: Лідія Пясецька ва вислухані молитви (2), Глннсько: Олена Дземінська И. С. Хр. і М. Б

72 за дізнану ласку (1). Гораець: Анастазія Кіт Н С. Хр. і Пр. Д. М. за виздоровл* сина з каліцтва (1). Гориславичі: Ева Горечко за одержан' ляски -1). Ева і рендус за виздоровлення дочки (1). Григорій: Н. С. Хр. і Пр. Д. М. за виздоровл.(2)* Н Н. Пр С. Хр., Пр. Д М., св. Терені, св. Розалії за виздоровлення (2). клин: Анна Болко Прч. Д. М. за щасливу подорож. Дубе: ??? Преев. С з|Л и лухані молитви (3). Жовква: Бр. Віталій Ничай ЧСВВ. за відправленнлі^Кмодневних^ реколєкцій і многі інші ласки в минулому році. О. М. Ш Н С м лр ., М. Б , св. Йосифові і св, Терені за многі ласки. Заліщики: о. Н. БоклащЖ Найсв. С. Іс. за одну велику ласку і за інші премногі. Зарваниця: Бр. Теофан Н Д с Сер.* Пр. Д . М. і душам в чистилищі за одержану ласку. Калуш: Софія ГІавлюк Найс. Іс. С, і Пр. Д. М. за превеликі і преобильні ласки і за охорону від небезпек і від нещасть цілої родини. Канада: Микола Сірий Найсл. Сер. іс* і М. Б. Неуст. Пом. за дізнання великої ласки у становім життю і за інші наглядні ласки в матеріаль­ них потребах (1). Канада — Мундер, Альберта: Сестри Служебниці Пр. Д. М.г С. Софія св. Антонію за винайдення згуби. С. Агафія Пр. Д. М. і св. Ґерардови за дві особливші ласки. С. Інокентія Пр. Д. М. за зложення іспиту Норси — до­ глядачки хорих у шпиталі. С. Дионісія Прч. Д. М. за одну душевну ласку, о котру просила через два роки, і за дві ласки, котрі отримала в маю і червни від Найс. Серця Ісуса і Марії. С. Ірина св. Терені від Дит. Іс. за одну вел. - аску, а другу отримала за вставленнямся б \. памяти Сестри Ірини. С Глікерія Найс. С. Іс., Пр. Д . М., св. Терені і св* Альойзеві за отримані ласки. С. Магдалина Пр. Д. М. і св. Йосифови за многі ласки. СС. Моніка, Ювеналія і Альойзія Пр С. Хр , П р .Д М., св. Терені ,і душам в чистилищі за добрий успіх при іспитах. Колоденце: Анаста­ зія Головка за многі ласки (2;. Коростенко: Ю ія Суходольська С. 1с , Пр. Д. М. і св. о. Николаеві за висл. мол. й ін. ласки (Г50). Кривеньке: о. Іван Брикович за висл. мол. (2). Крехів: Олена ЛопаТинсска, Ева Бубняк, Анна Ґожелська, Катерина Баландюк, Анна Крилошанська. Анна Мазурик Найсл. С. Хр.. М. Б. і св. Терені за многі ласки (2). Ладичин: Филипина Шевчук Найсв. С. І і М. Б. за полекшу в недузі й охорону від огню. Ліщини: Мих. Фарботник М. Б Кальвар., св. Йосифові й св. Терені за виздор. жени (2). Львів: С. Сл. Тадея С Хр. і М. за чуд. виліч. ока. Ляшки королівські: Йосиф і Марія Балич за висл. мол. (і). Анна Кін доль? Пресв. Родині, св. о. Николаю і св. Терені за визд. з тяжк. нед. (2). Мартинів новий: Р. Д. Найсл. С. 1с. і М. Б. Гошівській за одер. ласку і мн. інші (3)« Матиївці: Антін Левицький Найс. С. Гс і Пр Д. М. І св. свщм. Йосафатові за чуд. виздор. від смерти. Мельни ця: Настя Кугаївська за висл. мол (1). Мокротин: Ма­ рія Шііулер Найс. С. Хр., Пр. Д. М., св. Йосафатови за многі ласки. Параия Шурко Найс. С. Хр., Пр. Д . М. і св. Терені за здоэовля (і). Митулин: Анна Смолінська за визд. і за висл. мол. (1*50). Нараїв: Стефан Мартинишин Н. С. Іс. і Пр. Д М. за щасл. закінч, процесу і за висл. мол. Никочин: о. І. С. Найсв. С. Іс. і М. Б. Неуст. Пом. за визд. з тяжк. нед. сестри і батька <10). Нисмнчі: Серафима Грицай Н. С. 1. і М. Б. за висл. мол. і за виздор. дочки Елисавети та за всі одерж, лзски (0*50). Ожидів: Семен Романишин за видуж. доньки. Озеряни: Юстина Топільницька за визд. (5). С. Романа Пр. Р. дякує Пр. Родині і св. Терені за визд. з тяжк. нед. і за терпіння. С. Клявдія Пр. Р. М. Б. Гошівській, Сер. Хр. і св. Терені за щасл. переб. новіціят і інші многі ласки. Оетрів: Василь Куреляк С. Хр. за висл. мол. (1). Перегінсько: о. Михайло Нагірняк Пр. Д. М. за виздор дочки Лідії (12*50). Підмонастир: Анна Сопіньска за висл. мол. (1). Підлюте: о. В. Гри­ цай Найсв. С, Хр, і солодкому Серцю Пр. Д. М. за одну превел. ласку. Писко* ровичі: Ева Ситор Пр. С. І., М. Б. і св. прор. Ілії за висл. мол. і дізнані великі ласки (1), Поморяни: С. Тереса Сл. Пр. Д. М. св. Терені за виратовая з одного нещастя. Почапи: Парася Гоечаник С. Хр. за висл. молитви (2). Пряшів: СС. Евдокіма, Теонія, Крискентія, Гавриїла і Митрофана Сл. Преч. Д. М. Неп. Зач. Найс. С.уХр. Неп Зач. Д . М. з Люрд, М. Б. Неуст. Пом., св. Йосиф. і св. Тер. за визд. одної особи та мн. ін. ласки (5 кч.). Радехів: о, М. Зінкевич Н. С. Хр. і Пр. Д. М. за одерж, пар. і щасливе ї ї обняття. Рогатин: Володимир Мельник уч. VIII кл. за висл. мол. через св. Тереню (1). Ришкова Воля: Ева Мачуга Іс. Хр., Пр. Д . М. і св. Терені за виздор. мужа з тяжк. нед. (2). Самбір нов.: С. Сл., П. М. Б. і св. Терені за висл. мол. Стефкова: Марія Бура М. Б. за висл. мол. (2). Страде: (Продовж, на 3 ст. оклад, вгорі). Вільно печатати f

Йосафат,

ЄП,

Редактор: о. Макарій Каровець,ЧСВВ./Видавництво і друкарня ОО.ВасиліянуЖовкві.

В . Ю зьків за отримані ласки (2). Стрий: Александра Дорожинська Іс. Хр. з Лїм— піас і М. Б Фатімській за дві ласки (1). Суха Воля: Д. Василькевич Пр. Д. М. з а одну велику ласку (2). Торки: Іван Костик С. Хр. за випрош. ласки і за визд. хлопця (3). Тростянець: Гринь їжа Пр. С. Хр. і М. Б. за висл. мол. Калуш : Со­ ф ія Павлюк Найсол. С. І. і Пр. Д. М. за превеликі і обильні ласки і за охорону від -небезпек і нещасть цілої родини.

Просять о молитви: Бігалі: Яків і Дмитро Солиняки просять о молитви (1*50). Болехів: Е. Л. за ;здор. родичів (2). Вербини: Ярослав Ґорчицький о пом. і потіху в недузі (Г50). Головецько: Олімпія Лазоришак о здоровля і благосл. Боже для дітий. Гориславичі: Ева Ґрендус о визд руки мужа \1). Добряни: Анна Вацівська за щасл. по­ рід (1). Д олж на: Кость Тягур за здор. (3). Ж идачів: Теодор Сцюрко о добру охоту до науки для сина Влодка (0*50). Ілемня: Василь Хомин о здор. О. Л. К . Іс. Хр. і Пр. Д. М. о приверенення здор. і пом. в неб. нед. К алуш : Ольга Васи­ лина о одерж, посади (1). Софія Павлюк о поміч Божу у важких душевн. переж. К анада — Квебек: Микола Сірий о дальшу поміч Найсв. С. Іс. й Мар. в науков. ирац. і приготов, до священ, гідности (1). К ан ад а— Мундар : С. Магдалина Сл. Пр. Д. М. пр мол. Карликів: о. О. М. о милосердя і поміч в тяжк. пол. і о благ. Комарники: Антоніна Комарницька за добро в родині (0*50). Калуш : С. Павлюк 0 мол. в важких душевних переживаннях.

t Упокоїлися в Бозі: Боляновичі: Дмитро Сютик довгол. передпл. Місінаря. Боянець: Анаетазія Воляник чл. Ап. Мол. Воля Якубова: Михайло Павлишак старий чл. Ап. Мол. Вин­ ники: Ольга Левицька жертв, за добру пресу. Ж овква: Евстахій Бачун, складач друк. оо. Василіян у Жовкві згинув геройською смертю в обороні нападеної дів­ чини. Напасники, яких він відігнав, пімстилися на нім і убили його. Був се чесний молодець, стояв все за правдою; був щирий патріот, член усіх укр. товариств у Жовкві. В похороні взяла участь уся Жовква — шануючи чемність молодої ідейної людини. Його душу поручаемо молитвам член. Ап. Мол. Ліско: Йосиф Чаблинський один з найліпш. передпл. Місіонаря. Мельниця: Василина Нагорська чл. Ап. Мол. Анна Ковальчук чл. Ап. Мол. і передпл. Міеіон. Зелена: Мелані Пасічник чл. Ап. Мол.

1 передпл Міеіон. Звенигород: Агафія Мервяк чл. Ап, Мол. Н а г ір я н к а : Марія Хабаз чл. Ап. Мол. Тисова: Стефан Дуб (вірний член громад, установ).

Ж ертви на Видавництво: Евген Левицький у Варшаві — 10 зл. добра. Воно так не є. Як е подекуди гурток чесних, ідейних католицьких хлопців то більшість є зіпсутих. До нашої редакції приходять всякі скарги на молодь. Бо­ гато псують їх ті ніби інтелігентні, що їм в голові зелено, а вони хотілиби бути* провідниками молоді. Дуже богато треба праці над молодю, а ще більше молитви. Всеч. о. М. Ц. в С. Між тим що написано в Міс. ч. І. а Вашою допискою на переказі, е непорозуміння. Тут розходиться про дві річи: про книжочку апробова­ ною М. Ор., про що Вам головно розходиться, а чого ми не квестіонували, і про факти та пророцтва, що ми мали на думці. Що до останніх, то Церква ставиться до них завсіди з резервою. Обявлення св. Марії Марґарети були предметом вели­ ких спорів між богословами а Церква не вирішувала їх, аж в останнім часі дозво­ лила на загальне поширення їх. Знаємо що пророцтва св. Книг мають на ціли пе­ редовсім добро душ людських і славу Божу і вони є натхнені Богом, а Церква Хри­ стова приймила їх у склад канонічних Книг. Про предсказания П. Д. М. в Ля Саллєт сього сказати не можна. Першим христіянам уділив Бог дар пророцтва. „Пророки Най говорять по двох або трох, а інші най розсуджують“ (І. Кор. 14 30), чи то' що чули в правдою і з користію для слухачів. Що до тих пророцтв П. Д. М. в Л. Сал. Нема ані в Книгах св. Письма нічого ані в науці Церкви. М. Март. Львів, ул. Кентш. 10. Вашої дописі досі нема. Як знайдеться, по­ містимо радо. Пишіть ще іншу річ. С. П. в К. вул. св. Аннн. Дякуємо за лист. З віршів дещо помістимо. Читав їх також о. Й. Скр.

Р огіо гаріасопо г у с г а Н е т

КАЛЄНДАР НА БЕРЕЗЕНЬ 1934 РОКУ Ш

Стиль

І І Н.

І Р4 11 76 Іі 89 І 10 їй ш

І 14 1 « I -

I 18

и 1 21

1 22

112423 25

І 27 I і8 ІІ ЗО ^31

СТ.

Укр.-катол. свята

Молімся за подані тут намірення:

Памфила, Валента мч. — За всі намірення членів Ап. Мол. Теодора Тирон, вмч. — Перша пятн. по нов. ст. За хорих. Льва папи. — За намірення св. Вітця.

2. шосту. Архіпа ап. — Перша нед. по нов. ст. За зєдинення східних церков з католицькою. Львй еп. Катан. — За охорону дітей від зіпсуття. Тимотея прп. — О винагородження Г. Ісусові за гріхи, поповнені в запустах. Найд. мощ. мч. в Евг. — За поміч вдовам і сиротам. О спокій совісти для тих, що терплять у спокусах. Полікарпа сщм. — За наші школи й їх охорону від переслідувань, ф 1 і 2 найд. гол. І. Хр. — За всіх ревнителів (-ок) Апост. Мол. Тарасія св. — О ласки св. каяння в великім пості.

3. посту. Порфірія св. — За поширення катол. віри на Україні. Прокопія прп. За нашу університетську молодіж. Василія ісп. — За наші сироти. Березень. Евдокії прп. — За Епископів і духовні семинарії. Теодота свщм. — О добрі великопостні сповіди. Евтропія і ин. мч — Перша пятн. по ст. ст. За хорих. Гарасима прп. — О Божу пом. в душпастир. праці в селах і містах.

4. шосту. Канона мч. — Перша нед. по ст. ст. За парохії ре­ лігійно опущені й занедбані.

42 муч. в Аморії. — За добрий успіх великопостн, реколєкцїй. Василія сщм. — За убогих, хорих і знемощілих священиків. Поклони. Теофілякта прп. — За численних хорих чит. Місіонаря. ф 40 Муч. в Севаст. — За мир, спокій і терпеливість в родині. Кодрата і ин. мч. — О ласку витрєвання для умираючих. Софронія пат. — За навернення родичів через мол. дітей.

5. посту. Теофана ісп. — О достойне принимання св. Причастя, в великім пості. О духа покори. ГІерен. мощ. св. Никиф. — О Божу поміч для сирітських захист. За їх добродіїв і спомагаючих. Венедикта преп. — О поширення Місіонаря і добрих книжок. Агапія мч. — За людяне й справедливе обходження зі слугами і зарібникамн. За помєрших у сім місяці. Савина і Юліяна мч. — За охорону народу від єресей і соціа­ лізму. За невилічимо хорих. Алексія пр. — За навернення каючихся. За хорих, осібно пору­ чившихся. Лаз. Суб. Кирила Єр. — За всі намірення читачів Місіонаря на­ діслані, а ще не вислухані.

Щоденна молитва Божественне Серце Ісуса! В злуці з тим наміренням, яким Ти на землі віддавав славу Богові й тепер кождого часу віддаєш у Пресвятій Тайні Євха­ ристії, жертвую Тобі через Непорочне Серце Пречистої Діви всі свої мо­ литви, діла, слова, мисли й терпіння нинішнього дня в нагороду за всі обиди, яких Ти дотепер дізнав. Жертвую їх особливо за Святішого Вітця, Папу рим­ ського, за св. Церкву, за навернення грішників і за всі намірення Апост. Мол., визначені на сей МІСЯЦЬ І нинішній день. Відпуст 100 днів р аз на день. Лев XIII, 19.7,1883 Пресв. Серце Ісуса й Марії, спомагайте св. Церкву й Україну. Св. Иосифе, Обор, і Заступ, приятелів Ісусов. Серця, моли Бога за нас. Св. Архангеле Михаїле, св. Миколає, св. Володимире, се. Иосафате, Заступники України, моліть Бога за нас І

І