Місіонар пресвятого серця ісусового 06 1933

6. Ч И С Л О , Ч Е РВ Е Н Ь . * Р І Ч Н И К XXXVI, Р І К

п

Ж

С/р ред.

ш»

и И я ^ ІЯ ІІ2 М « ї

і К я Ї Ж І 11

Ц Я 3! ? У С О

о. р. Криниць кий чсвв. %

І933

в

Г

°

видавництво і друкарня о о . васидіян у ж овкві

ПЕРЕДПЛАТА НА „МІСІОНАР« НА 1933 РІК В краю: Цілорічна 2 зол., пів­ річна 1 зол. Поодиноке число 20 сот. — За границею: В Аме­ риці й Канаді 7 2 дол. — У Бра­ зилії і Арґентині 36 цент. ам. У Франції 12 франків — В Юго­ славії 26 динарів — У Чехословакії 15 к. ч. Конто чекове: П. К. О. ч. 143.160.

ЗМІСТ: Під Святий Ювілейний Рік / Щоби ми всі поклали на­ дію у Христовім Серцю / Ми­ трополит Андрей до україн­ ської молоді / Читання під першу пятницю. Евхаристійний діточий хрестний похід / Небувале Свято „Українська Молодь Христови“ / На цілопальну жертву / Катехитична наука. Пекольні сили при пра­ ці / Св. Мученик Аґапій / Зі світа і Церкви / Подяки за вислухані молитви / Просять о молитви / Календар / Щоденна 7 молитва.

З нишшним числом Місіонаря залучаемо чеки для всіх тих, котрі не вирівнали належитости за Місіонар за 1932 р. як також не вплатили біжучої передплати на 1933 рік. Виказ належитости є Вам знаний; однак для пригадкн визначуємо в цифрах на горі чека. Просимо дуже сплатити найдалі до 25 червня, чим дасьте доказ, що бажаєте на далі Місіонар побирати. В разі неодержання такої відповідн будемо змушені здер­ жати дальшу висилку.

На „Ясну Гору“ до Готова зі Львова відбудеться сего року велика ювілейна проща 10. червня, в суботу по Зелених Святах. Буде більша знижка білетів, як що зголоситься до 5. VI. більше учасників. Подрібні вияснення в справі прощі уділяють: 00. Василіянн у Львові, вул. Жовківська 36. НОВІСТЬ!

НОВІСТЬ!

Вип. 1: СЛУЖБА БОЖА. Партитура на хор мішаний, уладжена через 38 композиторів. — Ціна: 25*— зл. (вичерпана). Вип. 2: ВЕЛИКИЙ ВИБІР ПОХОРОННИХ ПІСЕНЬ, піваємих при усоп­ ших, о смерти, походових і надгробних. — Ціна: 4*— зл. (з почтовою пересилкою). Вип. 3: ВОСКРЕСНІ ПІСНІ на хор мішаний і мужеський: а) Ангел вопіяше, 10 родів, б) Плотію уснув, 6 родів, в) Христос воскрес, ЗО родів, г) Воскрес Ісус от гроба, 1. — Ціна: 8’— зл. (з почтовою пересилкою). З а м о в л е н н я слати на адресу: Григорій Барановський KRAKOW, Wislna 11# На всякі запити проситься додавати почтову картку або відповідний почтовий значок.

L

Під Святий Ювілейний Рік Св. Отець Пій XI, Всемирним Листом, проголосив цей рік, від 2 квітня 1933 до 2 квітня 1934, Ювілейним Роком — Святим Роком. Цим надзвичайним Милостивим Літом, замикаємо 19-тий вік від хвилі Відкуплення світа. Рік 33-тий є і останеться на

Покланяємся Тобі Христе і прославляємо Тебе тому, що Ти своїм св. Хрестом відкупив світ

віки найславнішим роком в історії цілого сотворіння. Він дав людству багато найсвятіших памяток: тайна вечера, установа Найсв. Тайни Євхаристії, перше св. Причастя, установа Тайни Священства, страсть, розпяття, смерть Ісусова, Марія під хрестом проголошена матірю всіх людий, воскресения, вознесения, зіслання св. Духа, початок голошення св. Євангелія. Кожна з цих

130

МІСІОНЕР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

Ч. б

памяток перевисшає нескінчено всі памятки, події людські. Гря­ дучі покоління будуть глядіти як ми святкували цей Ювілейний Рік. Що скаже про нас рік 2033-тий? Ціль Ю вілею . Цей Ювілей має 1) ввести мир до душ оди­ ниць, віру оживити, відвернути уми й серця від земських річий, а звернути до небесних, скріпити надію вічного щастя, розогнити серце любовю до Бога - Христа, що нас полюбив і спас від неволі гріха; 2) має привернути свободу св. Церкві, — народам принести мир, згоду й правдиве щастя. Як проводити цей Ювілейний Рік? 1) розважати в серці з глибокою почестю і вдякою діло Відкуплення людського ро­ ду й усі святі таїнства, які дали початок нової доби в історії світа; 2) молитися й покутувати за себе й других; 3) користати з ласки св. Сповіди й св. Причастя, і як найчастіше приступати до цих св. Тайн в часі Ювілейного Року; 4) орга­ нізувати паломництва до Риму, щоби там користати з відпу­ стів, або до св. Землі, що була тереном св. Відкуплення нашо­ го; 5) в особлившій спосіб віддаватися розважанням Г о с п о д н іх Страстей. Відаусти здержані. Для душ в чистилищі можна зискувати всі відпусти в тому Ювілейному Році, так, як і перед ювилейним. Одначе відпусти для живих, Св. Отець здержав. Не підпа­ дають однак цему здержанню слідуючі відпусти для живих, які можна зискати. 1) Відпусти зискувані в хвилі смерти; 2) Від­ пуст за відмовлення молитви »Ангел Господен«; 3) За побожне посіщення Найсв. Т. Евхаристії в часі 40-годинної адорації Н. Тайн; 4) Що супроводяють Н. Т. Евхаристію до недужих, або при цій нагоді посилають свічку або смолоскип, що їх другий має нести; 5) за побожні відвідини каплиці Порціюнкула коло Асижу; б)' хто в Ювілейнім Році відвідає святі місця в Палестині; 7) хто відвідає печеру в Люрд, а це з нагоди 75-літного ювілею появи Божої Матери в згаданій печері, доступає відпусту не тільки раз, але кожного дня; 8) відпусти, що їх кардинали уділяють, або папські нунції, архієпископи і єпископи в . часі архієрейських Богослужень. Так проте, ті всі відпусти вичислені в цих осьмох точках можна зискати й в Ювілейнім Році, не тільки в користь душ у чистилищі, але й живі можуть їх зискати. Всі прочі відпусти для живих, св. Церква здержала в тому Ювилейному Році. Хто може користати з цего Ю вілейного відпусту? Від­ повідаємо коротко: Ювілейний відпуст зискує цей, хто по­ їде до Риму. Можливо, що опісля Св. Отець поширить цей від­ пуст, значить що дасть дозвіл на зискання його й людям, які мешкають поза Римом, а тепер до Риму їхати не можуть. Є однак люди, що хоч до Риму не їдуть й не поїдуть, а можуть доступити Ювілейного відпусту. І) Всі монахині о торжествённих обітах, що жиють по мона­ стирях, у котрих обовязує стисла клявзура; рівнож кандидатки й новички тих Згромаджень; таксамо й всі інші особи, що через більшу частину року перебувають по тих монастирах для науки, або з якоїсь іншої слушної причини; вкінці всі прочі особи,

Ч. 6

М1СЮНЛР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

131

мешкаючі в монастирі, що яко слуги або для збирання датків виходять поза монастирські мури.

II) Всі законні Сестри з поединчими обітами Згромаджень апро­ бованих Папою чи єпископом, хоч не звязані строгою клявзурою, також їх кандидатки, новички й усі особи, що з ними спільно живуть і мають в Згромадженні domicilium або quasi domicilium.

III) Всі жінки, що ведуть побожне, спільне життя без ніяких обітів, що їх однак заведення церковна власть затвердила або на ста­ ло або на пробу; рівнож їх кандидатки, новички, вихованки, як також особи, що з ними спільно живуть як це було сказане під IL IV) Всі жінки, що належать до Згромаджень III Чина й за дозво­ лом духовної власти під одним дахом ведуть спільне життя; рівнож усі, що з ними разом живуть як під II. V) Дівчата й жінки в захистах і домах притулку, хотяйби не були під проводом монахинь і законних Сестер.

VI) Ці пустинники, що ведуть самітне життя в безнастанній клявзурі віддані контемпляції і належать до монашого або за­ конного Чина, як Трапісти, Камедули або Картузи. „ VII) Католики обох полів, що находяться в неволі або у вязниці або на вигнанні або засуджені на роботи при карних до­ мах і в домах поправи; також священики й монахи передержу­ вані в монаших або інших домах поправи.

VIII) Христіяни обох полів, що в наслідок недуги, чи тілесної немочі не можуть в Ювілейному Році удатися до Риму або у Римі не можуть відвідати приписаних Базилік; заняті по шпи­ талях доброохотно або за заплатою; ті, що приняли на себе обовязок поправляти других і ними управляти; рівнож зарібники працюючі на щоденне своє удержання, які не можуть на так дов­ гий час перервати своєї праці; вкінці старці понад 70 літ життя. Для осягнення Ювілейного відпусту мають ті всі відправити св. Сповідь, принята св. Причастя, помолитися в намірі Св. Вітця, а саме про поширення католицької Церкви, про винищення блудів, про згоду між пануючими і про мир у цідій людській суспільносте Замість відвідин Римських Базилік хай сповнять такі добрі діла, що їх з узглядненням здоровля і положення поодиноких і з огляду на обставини місця й часу означить Ординарій чи сам, 'чи через дієцезальних сповідників. При виповнюванні згаданих умовин м о ж у т ь вони д о с т у - п и т и Ю в і л е й н о г о в і д п у с т у на п р о т я з і С в я т о г о Р о ­ ку т і л ь к и р а з і в , к і л ь к о р а з і в в и п о в н я т ь п р и п и ­ с а н і ді ла. В разі небезпечної слабости вистарчить зачати в и к о н у в а н н я д о б р и х д і л , що їх є п и с к о п згл. с п о ­ в і д н и к о з н а ч и в з а м і с т ь в і д в і д и н Р и м с ь к и х Б а зи л ік . Наші Преосвящені владики - єпископи, у своїх пастирських листах заохочують нас, щоби ми всі користали у цьому Році Ювілейнім з жерел Божої Ласки. З цеї причини Вони заохо­ чують нас до частого приняття св. Тайни Покаяння, Пресв. Евхаристії, до устроєння по селах місій, реколєкцій, до оснування -Апостольства Молитви, Марійських Дружин і інших релігій­

132

МІСІОНАР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

Ч. &

них брацтв та товариств, до закладання і відбування хрестноТГ дороги. Хай цей Ювілейний Рік повчить нас всіх, про велич Христа» про Його право панувати над світом, над одиницями, народами. Розважаймо в тому році добродійства Бога, а тим пошириться любов наша до Христа - Царя.

Щоби ми всі поклали надію у Христовім Серці (Намірення на червень) Воєнна буря шаліла над селом. Гармати гуділи, хати тряслися» Від дрожания воздуху самі дзвони колисаючись дзвонили. В селі переполох; всі втікали — куди очі несли. В одній бідній хаті життя гасло. 18-літня Анна, лежачи на постелі, ждала на ангела смерти. Недуга сухіт доби ­ вала рештки молодого життя. Анна була спокійна, весела» І сусіди, втікаючи, питали її, щож вона бідна буде ро­ бити, коли село опустіє. Та побожна Анна відповідала заєдно всім: „Всі мої гадки спочивають у Возі, цілу мою надію лиш на Нього покладаю. Я є неначе пташина під крилами Божого Провидіння. Чого мені боятися, чому маю бути неспокійною?" От бачимо, яке велике довіря, яку сердечну надію ця бідна дівчина покладала на Бога. Нічо не було всилі її настрахати, відібрати надії, ані голод, ані пожар села, ані воєнна буря, що шаліла всюди. Надія на Бога, це велика чеснота. Надія, це сильне ожидания, що Бог у всіх потребах, дочасних і тілесних нам допоможе, що нас не опустить, а потішить в пригоді* нещастю й смутку, горю. Чому ми маємо мати надію на Бога? Бо Бог є всемогучий. Він може дати нам, про що просимо й може нам помогти. Він є безконечно добрий' і милосерний. Він хоче нам помогти й більше готовий нам дати, як ми просимо. Христос вислужив нам це своїми безконечними заслугами. Він Сам сказав: „просіть а дам вам“, а головно, коли з нашої сторони нема перепони, це є, коли в серці нема смертного гріха.

6 ще й інші причини, для котрих маємо мати надію на Бога. І так, чоловік це наймиліше сотворіння Боже на землі. Коли Бог вбирає квіти на полі, пташню кормить, риби, звірята, то мав би позабути на пана всіх сотворінь —

Ч. 6

МІСЮНАР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

133

це е чоловіка? Чоловік, христіянин, охрещений в імя Пресв. Тройці, в Бога віруючий, Його люблячий, мав би бути позабутий^ Богом? Всі ми є Христовим стадом, відкупленим ціною Його пресв. Крови. Христос дбає про це стадо. Він Пастир добрий, що душу віддає за свої вівці, мав би нас покинути? Надія то велика чеснота. Щасливий цей, хто надіється. Викинь надію зі світа, а він пропаде. Надією живемо, на­ дія нас держить. Робив би ти, милий брате щобудь, якщо не мав би ти надії, що хосен буде з твоєї праці ? Кидав би ти зерно ? Виховував би ти діти ? Надія нас держить, що з праці нашої буде хо сен ! ^ Ми надіємося на Бога, на Його поміч, бо Він обіцяє нам конечну допомогу. „Благий Господь до тих, хто наді­ ється на Й ого“ (Плач Єремії 3, 25). „Благ Господь, — за­ хист у смутку, та й знає тих, що надіються на Й ого“ (Наум 1, 7). „Вповаючі на Господа подібні горі Сіону, що не хитається і вічно перебуде“ (Псал. 125, 1). „І звесе­ ляться всі, що вповають на Т ебе; вічно будуть радува­ тися і Ти будеш заступати їх“ (Пс. 5, 11). „Благословен чоловік, що вповає на Господа, що його надією Господь“ (Єрем. 17, 7). „Бож очі Господні обіймають усю землю, щоби піддержувати тих, що їх серце цілковито йому від­ дане“ (2. Пар. 16, 9). Бачите, милі Браття, яку сердечну надію мали пророки на Божу поміч, Його ласку. А в Новім Завіті, в законі любови, Христове Серце змінилося до бідних лю дий? Противно! Він сам обіцяє св. Маріїо Марґариті уділювати ласк усім, коби люди звернулись до Його люблячого Серця і просили в надії.

Усім уділю благодати, потрібної їм у їхньому званню. Принесу супокій їх родичам. Розіллю обильне благословенство на всі їх починання. Потішу їх у терпіннях. Буду вірним захистом їх життя а особливо в годині смерти Холодні душі загоряться ревністю. Ревні душі зроблять с::оро поступи в совершенности. Уділю духовникам дару зворушити найтвердіші серця. В наших часах, коли повінь гріха й зіпсуття заливає світ і не тільки поодинокі люди, але й цілі народи від­ ступають від Христа — нині Ісус подас нам спосіб, який

134

МІСЮНЯР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

Ч. 6

Він сам називає останнім. Ним хоче ратувати погибаючу людскість. Цим середником є та нескінчена Його Любов,, представлена в образі Його Пресвятого Серця. Хтож не буде уповати на Те Серце Бога? Хто Йому не буде від­ даватись ? Хтож з людий, коли Те Серце Бога таке добре, милосерне, ласкаве, не покладе на Нього своєї надії? м Май надію, милий брате, на Боже Серце; жертвуй Йому своє жиггя, болі, клопоти. Віддайся Йому з роди­ ною ; посвяти Йому свої праці, тр у д и ! Часто повторяй цю коротку сердечну відпустову молитовну: „Серце Ісуса, уповаю на Т ебе“, або говори з пророком: „Бог моя поміч на віки“ (Пс. 61, 9).

МИТРОПОЛИТ АНДРЕЙ ДО УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДЕ Витайте у Львові! Ви зїхалися, щоби доказати свою вірність і відданість Христови Спасителеви. Як Митрополит сердечно Вас усіх тут витаю, тішуся дуж е тим зїздом, що всьому світови доказує, як Ви, наша Молодь, привя* зані до Ісуса Христа, до св. віри наших батьків, до св. като­ лицької віри і до св. католицької Церкви. У Львові відновите приречення вірности Христови. Це прире­ чення Ви складали вже у день св. Хрещення через хресних ро­ дичів. Це приречення Ви відновляли у кожній св. Сповіди, з при­ воду Місії, яка в неодному з Ваших сіл відбувалася. Так тор­ жественно, так прилюдно, при стільки свідках Ви цього прире­ чення ще не складали. Нехай та хвиля глибоко запишеться у Вашій памяті! Будьте до смерти вірні цьому приреченню! Прирі­ каючи вірність Христови, Ви наново приймаєте обовязки щ эдо Його св. Церкви й прирікаєте свято й вірно, по христіянськи ви­ повняти обовязки Ваші супроти Українського Народу. Ніхто Вас не змушував прибути до Львова на те свято. Ви добровільно й свідомо пішли за запрошеннями Ваших духовних: Отців і тих світських щирих католиків, які своїми заходами & трудами причинилися до уладження того великого торжества» Ці запрошення одобрив та повторив і я. Ви їх послухали і тор­ жественно віддаєте Христови Спасителеви Ваш поклін богопочитання; і щирої вірности. У сповненню того доброго діла Ви мусіли побороти неодну перешкоду, бо у сповненні добрих христіянських діл, усе треба поборювати багато великих труднощів. Деякі люди представляли Вам ріжні небезпеки й хотіли в Вас вмовити иедовіря до св» Церкви. Вони боялися того, що люди звичайно політикою нази­ вають, думали, що політики захотять того релігійного свята вжити для своїх цілей. Вони голосили, що сама св. католицька Церква має якісь політичні ціли, до яких хоче Вас затягнути»

Ч. 6

МІСІОНАР ПРЕСВ. СЕРЦЯ 1СУСОВОГО

135

Вони були в блуді. Можу Вас усіх запевнити, що св. католиць­ ка Церква на нікого ніколи не накладав обовязку якоїсь полі­ тики. Політика змінна, може бути кожної днини інша» Обовязки св» віри і христіянсько-католицької моралі незмінні — вічні. Та католицька мораль дозволяв на всяку політику, непротивну Божим законам, — але ніякої політики ніколи людям не накидув. І ми, Ваші душпастирі у парохіях і я, Ваш зверхний душпастир, ніякої політики ніколи Вам не будемо накидати» Д о­ сить з нас, коли будете до смерти вірні Христови, — досить з нас, коли по христіянськи, по Божому сповните Ваші обовязки зглядом родителів, рідні, зглядом українського Народу. Нинішній день хай буде для Вас памяткою на ціле життя! Хай буде початком кращого, вищого, більше христіянського, біль­ ше Божого життя! Хай буде початком нового, — святого життя! Стоячи над гробом, старець, що через ціле життя цілим сер­ цем Вас любив, як батько рідні діти любить, бажаю Вам на цю дорогу обильного Божого Благословення! Благодать Господа нашого Ісуса Христа й любов Бога й Отця і Причастя св. Духа нехай буде зі всіми Вами! Амінь. + АНДРЕИ, Митрополит

ЧИТАННЯ ПІД ПЕРШУ ІІЯТНИЦЮ

Евхаристійний діточий хрестний похід Перед несповна тисячу літтами вславилися були в христіянськім світі так звані »Хрестні походи«. Це було в часах, коли в євро­ пейських народів свята віра й любов Христа була живою — силь­ ною. Тоді-то поганські війська магометанські заняли були святу землю — Палестину — й святі міста Єрусалим, Вифлеем, Назарет, та інші христіянському серцю дорогі памятки. Магометани нищили христіян, а на місци христіянських святинь ставили свої поганські. Ось такий сумний стан порушив христіянські серця в Европі. По всіх краях пішов клич: »Христіяни — йдім походом визволяти святі місця з під поганської неволі, йдім привернути славу й честь Господньому Хрестови«. За цим покликом пішли тисячі й тисячі добровольців із усіх країв і христіянських народів. Всі вони ви­ шивали собі на одежах, на грудях знамя св. Хреста й одушевлен! вірою та глибокою любовю для Христа, зложили поважні війська і спрямували свій похід у святу землю. На чолі тих військ, ста­ нули відважні христіянські князі зі своїм лицарством. І Бог бла­ гословив тим хрестним походам. Христіянські війська прогнали із святої землі магометан і визволили з їх неволі святі міста. Та, в короткім часі незгода, заздрість закралася в серцях князів. В слід за тим зіпсуттям пішло й у військо. Боже благословенство відступило від нього. І хрестні походи не віднесли тих успіхів, яких вірне христіянство очікувало. Однак по вічні віки остане слава про ті походи, оскілько вони йшли в імя Христа, в імя живої віри й любови для Бога і св. Церкви. З тих хрестних походів остане теж по вічні віки та ве­

136

МІСІОНАР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

Ч. 6

лика правда, що жива віра й сильна Божа любов, може викли­ кати в людських серцях величаве одушевления, з котрого родиться велика сила й може видати великанські успіхи. Тої живої віри, тої сильної Божої любови, того одушевления для Божих справ, треба якраз нинішньому христіянському світови, щоби над ним не взяли верху нинішні новітні поганські напасти. Звідки його набрати — того одушевления? Від Христа в Евхаристії! В Евхаристії царює наш Господь Ісус. З Евхаристії йде Він в наші серця. З Евхаристії Він рядить, управляє своєю Церквою. До Ісуса в Евхаристії мають линути наші душі і в Евхаристії набирати сили і відваги до Божого христіянського життя і до боротьби зі злим світом.

Перше св. Причастя дітий в Черниляві дек. Яворівського зі своїм о. Духовн. Т. Гриником і місцевим учителем

О, якби це зрозуміли всі христіяни! Якби всі станули мов кріпке військо в округ свого царя і вожда Ісуса в Насв. Тайні Евхаристії! Ніяка ворожа сила не зломила би такої христіянської кріпости! Ту кріпость треба защіплювати і вироблювати в людськім серці від ранної молодости, від дитинства. Із христіянських ді­ точок треба виховувати відважних борців за Христа і Церкву. З христіянської дітвори треба уроблювати непохитне військо для Ісуса Евхаристійного й для 'Його Царства. Нічиї серця не бють такою живою вірою й любовю для Ісуса Евхаристійного, як серця діточі, серця молодці. Це була свята гадка памяти покійного Пія X, Папи, коли Він, Духом Божим натхнений, відновив в св. Церкві звичай допускати й молоденьких діточок до Найсвятішого Причастя.

Ч. б

МІСІОНАР ПРЕСВ, СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

137

! теперішний Папа Пій XI, поручив головному Директорови Апостольства Молитви, що мешкає в Римі, щоби звернув увагу членам Апостольства Молитви на три справи: 1) щоби члени Апостольства Молитви, у своїх кружках, по селах, містах були членами правдиво побожними, віруючими а й в теперішних часах, діяльними, боронили св. віри й виховували молодь віруючу; 2) що­ би члени Апостольства Молитви закладали, поширювали Евхаристійні діточі хрестні походи, це є гуртували молодь, виховували в любови до Ісуса Евхаристійного; 3) щоби члени Апостольства Молитви поширювали посвяту Серцю Божому це є, щоби самі себе, свої родини, доми, посвятили Божому Серцю. Так, милі братя! Вірте, що діточі серця позискані для Ісуса в Евхаристії, дають надію, що з таких дітий виростуть молодці й дівиці, мужі й матері, ціле нове покоління христіян, не таких млавих і лінивих, як було в послідних часах, не горіючих любою-вірою. О, колиби Господь дав таких дітий як найбільше, вихованих в любови до Ісуса Евхаристійного, твердих вірою, смілих і від­ важних в боротьбі за Христове Царство. О, коби з таких дітий вийшли нові хрестоносці, так звані евхаристійні хрестоносці. Як уряджувати по селах таке брацтво для молоді, що зветься »Евхаристійний діточий хрестний похід«; будемо читати в слі­ дуючім числі »Місіонаря«.

Небувале Свято »Українська Молодь Христови“ Цілий наш край стоїть під вражінням небувалого у нас Свята, що збулось в днях 6-го і 7-го травня в городі князя Льва — Львові. Українська Молодь з цілого краю зїхалась у Львів, щоби з на­ годи 1900-ліття смерти Ісуса Христа засвідчити перед Богом і перед світом, що буде вірною Христови. Це була небувала досі релігійна маніфестація. Як Львів — Львовом чЪгось подібного не бачив! Хто й бачив той пережив один з найкращих днів у сво­ йому житті. Хто оком віри поринув у свято »Українська Мо­ лодь Христови«, а бачив власними очима 60 тисячну громаду нашої віруючої молоді, по скінченім святі неодин міг повторити слова св. Иоана: »і ми бачили Його славу^ славу як Єдинородного від Вітця, повного ласки й правди« (Йоан 1, 14). Перший день Свята. Вже в суботу від рана українська мо* лодь і старше громадянство почали напливати з усіх сторін Сх. Галичини на Свято Христа, почали заповняти вулиці Львова: вкрашали їх пестрою, ріжноманітною ношею. Вже в суботу рано прибуло до Львова (до підльвівських громад) понад 1600 фір, а в двоє стільки в суботу в день і в ночі. Понад ЗО надзвичай­ них поїздів з усіх кінців Галичини привозили українську молодь, яка за покликом Епископів і Духовенства хотіла не бути відсутною у Святі Молоді. Непроглядні маси народу спішили о 5 год. попол. до храму св. Юра, Несли блакитні прапори, йшли зі співом на устах, чвір*.

138

МіСЮНАР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

Ч. б

ками, рівно, твердо. І св. Юр всіх горнув до себе. Пригорнув молодь, яка в народних і козацьких строях прийшла присягнути на вірність Христови, на вірність рідній кат. Церкві. Саме Свято »Українська Молодь Христови« започаткувало биття дзвонів. Точно о 5 год. попол. забили святоюрські дзвони, а за ними цзвонили в усіх 15 львівських церквах. Майже одночасно з тим тисячі електричних лямпок освітили копулу Собору св. Юра і ве­ ликий хрест на головній його вежі. Це був образ незабутий! Свято відчинив радісною промовою Преосв. львівський єпископ Ц-р Іван Бучко. Помимо важких обставин, мимо гірких часів, Українці дали доказ вірности Христови, Його св. катол. Церкві. Преосв. Епископ говорив, що ніхто не велів молодіжі сюди при­ ходити, їм не приказував, кермувала ними вільна воля й бажання зложити присягу на вірність Христови й Церкві. Після привитання почався молебен. По молебні оба владики Кир Іван і Кир Никита Будка святили прапори, а опісля відпра­ вили суплікацію. А після того Духовенство сповідало вірних. До св. Сповіди вірні приступали й по інших церквах. Багато людий сповідались вже у себе дома так, щоби в день Свята запричащатися. Другий день Свята. В неділю 7-го травня, від самого ранку людська филя прямувала на площу Сокола-Батька, де відбулося головне Свято. Каплиця побудована на свято, дуже гарно прикра­ шена, на ній повівали чотири великі прапори з емблемами Хри­ ста. Перед Службою Божою Преосв. Никита посвятив 150 пра­ порів. О год. 8-ій Почалася А р х і є р е й с ь к а С л у ж б а Б о ж а Відправив її Преосв. Епископ Іван в супроводі Преосв. Будки, протоігумена оо. Василіян о. Ст. Решетила і Капітули Львівської. Був й представник Станиславівської Капітули. Службу Божу пе­ редавали два мегафони, так, що чула її вся стотисячна маса вір­ них. Співали богослови Духовної Академії у Львові. Перед св. Причастям Преосв. Іван виголосив проповідь. В ній Преосв. Вла­ дика сказав, що зібрана українська молодь прийшла в тій ціли, щоби з нагоди 1900-ліття довершення спасения людського роду, віддати Божественному Спасителеви прилюдно честь і славу, яка тільки Богови належиться. Це Свято, казав Архієрей, є святом цілого українського народу. В столиці Галицької Церковної Про­ вінції всі зійшлися, щоби перед Богом і світом засвідчити, що український нарід був завжди вірний Христови а й останеться при Його боці. Достойний князь Церкви підніс в імени цілого нашого народу протест проти тих, що відмовляють Христови належних Йому прав. Протестував проти царства антихриста за Збручем, проти знущання над христіянськими почуваннями укра­ їнського народу по той бік Збруча. Під кінець проповіди заприсягнув Владика тисячні маси на вірність Христови, при чому піднісся цілий ліс рук. До неба по­ линули такі слова з тисячних грудей: Христе Спасителю! у 1900-ліття Твоє! Хрестної смерти, і Воскресения прирікаємо Тобі досмертну вірність! Так нам Христе допоможи!

Ч. 6

МІСІОНАР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

139

Підчас проповіди Преосв. Владика відчитав телеграму Св. Отця Пія XI. Й ого

Е к ц ел єн ц ія М итроп оли т

Ш еп ти ц ьк ий Львів.

Святіший Отець передає свої батьківські побажання для щасливо придуманої торжественної релігійної маніфестації української католицької молоді, побажання як найобильніших спасенних овочів 3 цілого серця благословить Вашу Екцелєнцію, Епископат, Духовенство, Нарід і дорогу укра­ їнську молодь, що є запорукою все живішого і пліднішого христіянського життя. Особливо благословить заміри щодо Католицької Акції. Дає повний відпуст за звичайними умовинами. Підпис: КАРД. ПАЧЕЛЛ1. Після проповіди тисячі людий приступило до св. Причастя, Причащало около 30-ох священиків у поодиноких частинах. Після великої Службу Божої відправилась читана Служба Божа, а під­ час неї впорядники формували похі д. В год. И 15 почав рушати похід з площі Сокола-Батька. Щоби уявити собі цю велич походу, вистарчить згадати, що коли початок походу розвязували вже на площі св. Юра, то половина учасників Свята стояла ще на площі Сокола й ждала на свою чергу. Похід йшов вул. Стрийською. Кадецькою, Коперника, Словацького, Сикстуською вгору, Уєйською на площу св. Юра. Похід вели Епископи Кир Іван і Кир Никита, Крилошани — Духовенство. За Духовенством йшов хор питомців Духовної Академії, наша парляментарна репрезентація, представники наших культурних, освітних і економічних установ. За ними йшла чвірками Молодь — зі Станиславівської й Перемиської а вкінці з Львівської Архієпархії. Йшли всі поважно, співали релігійні пісні. А по обох боках вулиць, якими йшов похід, від Сокола-Батька до св. Юра стояли непроглядні юрби глядачів які бурею оплесків витали поодинокі частини. Д е ф і л я д а . На площі св. Юра на зеленому престолі в окруженні Духовенства, та представників наших установ, сидів в ар­ хієрейських ризах князь нашої Церкви Митрополит Андрей Шеп­ тицький і приймав дефіляду. В низу трибуни сиділи Епископи Кир Іван і Кир Никита. Митрополит і Епископи благословили кожну частину походу. Похід дефілював перед Митрополитом і розвязувався в бічних вулицях. Похід тревав три і пів години, а був протягнений на 18 км. Ч и с л о у ч а с н и к і в . В самім поході взяли участь около 60.000 людий, а участь в цілому Святі взяли 117 тисяч людий зі всіх околиць східної Галичини. Похід замикали богослови Духов­ ної Академії яких вів о. Ректор д-р.Иосиф Сліпий. Перед три­ буною хор відспівав Многолітствіє, та відспіванням католицького гимну закінчилось це величаве, небували у нас досі Свято Молоді. Вечером в салі головного театру відбувся святочний концерт. Ціле Свято »Українська Молодь Христови«, зробило на всіх глибоке незатерте вражіння. А вони, Молодь, що вертала домів, йшли по Святі, бадьоро, не жалували труду, коштів, голоду, бо

140

МІСІОНАР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

Ч. б

знали, що це для Царя Христа зробили. Всі подивляли нашу Мо­ лодь, що мимо великих труднощів, а таки прибула у Львів. Деякі йшли 100 км. Всі раділи у той Великий День. Але здається, один був, що найбільше тішився у душі. Це, Батько Нашої Молоді, це Той, що її благословив, що перед Ним Молодь дефілюючи, звертала свої голови вправо. Це наш князь Церкви, Митрополит Андрей. Коби так можна -було відчитати, що діялось підчас дефіляди у великому серці. Найдостойнішого Митрополита, думаємо, що вичитавби це: спокійно можу вмирати, коли моя Молодь ре­ лігійною, патріотичною, карною, повна посвяти.

А Ви, що були під дні великого Свята Молоді у Львові, а .епер вернувши домів оповідаєте по селах про це небувале Свято, держіться зложеної присяги Христу Цареви. Будьте йому вірними. Моліться горячо за Найдостойніших Архієреїв, що подбали про це Свято. Вони на дорогу Вашого життя, завсіди Вас благословитимуть. Держіться своїх Отців Духовних, які Вас заохочували їхати на це Свято Молоді, а нині по повороті зі Львова, чуєте у серці, що варта було перенести неодну жертву, щоби мати в серці таке вдоволення, якого Ви зазнаєте нині.^Те вдоволення маєте Ви, що їздили на Свято Молоді у Львів. Його не мають ті, що дались оманути несовісними агітаторами, які відстрашували перед виїздом нашу Молодь. Самі вони, агітатори, засоромились нйні, всі називають їх нині- брехунами. Вони думали, що без них Свято* не обійдеться. А тимчасом, Свято небувале, Свято пропамятне Свято »Українська Молодь Христові« відбулося надсподівання світло.

ч.

МІСЮНЛР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

141

На цілопальну жертву... Загальна є думка в католицькій Церкві, що той нарід стоїть на вижині розвою й сили, живе повним, здоровим, а надівсе — надійним життєм, який видає на тісну службу Господеві багато шляхотних, повних посвяти й сили духа одиниць. Інакшими сло­ вами: одним з найвірніших покажчиків стану й правдивої вар­ тосте народу є число покликань до висшого, духовного, зокрема-ж до монашого життя, до життя жертви. Звідси кожний, хочби й найменший такий почин заслугує на узнання й повинен в нас викликати одну-другу христіянську думку. Вже бо само тото, що

є люди, які всилі станути на вищий степень свойого достоїнств як людини, показує, що ми далеко більше можемо, чим самі ду­ маємо. Показує наглядно, що христіянські ідеали, це не мертві букви на сторінках божественого Євангелія, а живе слово; що це не якісь пусті мрії поміщені на недосяжних для людського ока шпилях, а всім доступна краса. Звідси потреба людий такої жертви є тим більша, чим більше йдуть в забуття людські ідеали, чим більше меркне зірка св. віри, чим тяжче і скучніше стає життя. Тому до відрадніших явищ в реліг. життю нашого народу слід причислити одну, що правда тиху, однак всетаки знаменну, як не важну подію, що збулася в м. Кристинополі, у сокальськім повіті. Отеє там на Стрітення, 15. II. с. р. посвятився на вічну службу Господеві поважний гурток молодих людий з усіх закутин нашого краю, навіть зза кордону. Це вперве від кількох соток літ на українських землях, а зокрема перший раз від славнозвіс­

142

МІСІОНЯР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

Ч. б

ної обнови (реформи) василіянського Закону (1882 р.), тільки мо­ лодих сердець одного дня торжественно і невідклично посвятилося Господеви, на віки. — Після двох років першого, стислого новіціяту-проби й 5-6 рр. другого, посвяченого гуманістичним і фільософічнйм студіям, тут, на богословію, остаточно й публично, звязалися ті люди трома торжественими обітами: убожества, св. не­ винности й послуху і так стали дійсними членами василіянського Чина. Такі торжественні монаші обіти, звані загально — профе­ сією*) відбуваються в катол. Церкві дуже величаво. Особливож гарні і зворушаючі церемонії товаришать цьому поважному актові саможертви в нашім східнім обряді. Професія у нин. василіянськім Чині відбувається в прастарім, традиційнім виді, як милий оста­ нок давної, щирої віри й правдивої великодушної побожности, народу. У цей здебільша спосіб прощали світ кращі сини нашої землі здавен-давна, від тисяча літ майже. Я було між ними чи­ мало князів, бояр, знатних вельмож і дуків. У теперішнім своїм, майже частім виді згадані обряди професії сягають часів св. Иосафата. Тому цікаво і хосенно для нас буде познайомитися тут дещо з тими незвичайно гарними й многомовними обрядами, тимбільше, що мало хто з нас в своїм життю мав, чи може буде мати нагоду їх бачити. Починається співана Сл. Божа з діяконами й все, як звичайно, аж до »Святий Боже«. В тім же часі монахи-кандидати приходять до церкви й спокійно стають собі в притворі. Давніше ставали так в одній хиба волосінниці на собі (що до нині є на Сході), в інших сторонах (на Заході) ідуть зовсім таки в світській одежі. Вже ця передвступна чинність багато нам каже. Сам величавий обряд професії зачинається після тропарів. Ото до монахів ви­ ходить процесія, з духовенством і всі прочі монахи зі світлом в руках і ведуть їх серед співу аж перед сам іконостас. Там монахи-кандидати роблять глибокі поклони й припадають до землі хрестом, а хор зачинає співати з Ірмольогіону »Обятія Отча« (»В батьківські Твої обійми...«). Тужна, проймаюча мельодія, жалібні слова зливаються в одну грімку, благальну молитву, у велелюдний жаль - перепросьбу - просьбу і виклику­ ють сильне, направду рідко коли людським серцем пережи­ ване вражіння. Щось подібне діється з нами тоді, коли з пов­ ної груди співають в Божім домі наші уста часто стародавню, улюблену пісню »Претерпівий за нас страсти...« і ми в покаян­ ному дусі припадаємо до землі низько. Я з нами вся церква... Раз, другий, третий. Я так щиро, правдиво, сердечно!.. Подібне почування огортає тоді в св. пості нашу душу; но не таке, зовсім не таке сильне, живе. — Після тої покаянної пісні піднімаються зі землі монахи, кланяються, клякають, а священик сідаючи в »цар­ ських вратах« питає їх в імя Боже: чбго вони сюди прийшли, *) Професія, латинське слово, значить тільки, що публ. визнання, заява, присяга. Така професія -друге, но вже торжеств, і Невідкличне зложення мон. обітів) це особливіша ласка, яка в катол. Церкві прислугує хиба старинним і заслуженим Чинам. Зі Західних Чинів мають її: Бенедиктинці, Францішкани, Дрмінікани, а винятково Єзуїти (не всі). Зі Східних — одні Василіяни«

Ч. 6

МІСІОНАР ПРЕСВ. СЕРЦЯ 1СУСОВОГО

143

чи мають сильну й свобідну волю віддатися на все Богови, при­ гадує їм на обовязки, труди, невигоди монашого життя, пересте­ рігає, показує на відповідальність перед Богом за нерозважний крок і т. п. А монахи клянучи відповідають голосно на всі ті запити священика. Це все триває довший час і є дуже зворушаюче. Люди, які перший раз це бачуть, бувало аж прослезяться, плачуть... По кількох ще молитвах найважнійше — п р и с я г а . Священик іде до престола, відчиняє кивот і каже: »Се Христос тут присутний; знай, що ніхто тебе не силує вважай що робиш...« і монахи на ступнях престолу, з правою рукою на св. Євангелію, відмовляють поосібно, з картки довгий акт присяги. На картці є власноручний підпис кожного, як також підписи священика й три свідки. По присязі бере священик письмо й кладе на престолі. Слід ще тут згадати, що попереднього дня кожний з тих монахів зробив також письменне з а в і щ а н н я і віддав його властям. Після згаданої присяги подають усі монахи трикратно свя­ щеникові ножиці, а він обтинає їм ними навхрест волося. І аж тепер, коли до смерти звязалися вже зі св. Чином, дістають всі: ризу, пояс, параман, нагрудний хрест, довгу по саму землю зверхню одіж т. зв. мантію, відтак підкапок (»піюску«), каптур, вервицю (— »меч духовний«) ручний хрест, горіючу свічку, а на кінець Устав св. Василія Вел. (Правила). Хор за кожним подан­ ням співає »Господи помилуй 3 р. В такий одяг і зброю св. Духа прибрані, припадають усі ще раз до землі хрестом, вже як ціл о п а л ь н а жертва Господеві, а хор зачинає співати »Блаженні непорочні« і дальші стишки з парастасу... Ударяють в усі дзвони. Сумно, переливно котяться надбужанським, сонним низом срібніридальні звуки. Важко проречисто кличуть: »Тут смерть! Тут жертва! Любов!.. Тут ангельське, нове життя! На землі!.. Тут! Тут!..« — Рвуться, з повної, щирої — сталевої груди кличуть дзвони. Схильовані, сердечні дзвони! Хотілиб друзі далеко, як найдальше понести тую вість-новину. До батька, неньки, сес­ три, брата... Змога якнайскорше!.. »Спаси Господи душі рабов твоїх...« кінчає хор співати. Мо­ нахів, як мерців, покроплено ще раз свяченою водою. Вони під­ німаються, припадають на коліна. В темних каптурах, широких, довгих мантіях, зі знаком спасения на грудях. У ко'жного в руках горіюча свічка. Щира, воскова, пахуча... — У храмі урочиста тиша. Тут і там протяжний віддих. Чиясь рука обтирає сльози... Ще один глибокий віддих — і понеслася грімка молитва-пісня »Святий Боже, Святий кріпкий...« — Стихають розколихані дзвони. А їм у відповідь кануть небеса дрібними, пречистими пластинками снігу. Ясними, лелійними... Н. Ф. ЧСВВ.

144

МІСІОНЛР ПРЕСВ, СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

Ч. 6

КАТЕХИТИЧНА НАУКА Пекольні сили при праці! '»Вдарю на пастиря і розібється стадо«. Мат. 14. 27.

325 літ минуло від смерти Спасителя. В незначному місточку Малої Азії, Нікеї відбулося велике зібрання церковне. Було це перше прилюдне зібрання, від часу, як перестали переслідувати христіян. Зїхалось 318 єпископів, а немало з них були каліками, носили на тілі сліди лютого переслідування за віру в Христа. Були там з одною ногою, з повибиваними зубами, з відрізаними вухами, з виколеними очима, бо так знущались над сими па­ стирями вірних жорстокі поганські кати. Яле по щож зїхалися ці люде? Страшна буря переслідувань христіян, що 300 літ лютувала, не могла знищити Церкви, але навпаки причинилася до її скріплення. Як Спаситель третього дня воскрес побідно з гробу, так і Церква по 300 літах вийшла з підземель-катакомб і справдились Христові слова: »пекольні сили не зможуть її перемогти. Яле страшні пекольні сили ні на хвилину не занехали бо­ ротьби. Сатана тай його помічники намагалися конечно знищити Боже діло. Коли збройна боротьба мечем, залізом, кайданами й тюрмою не повелась йому, тоді хитрун-діявол хопився іншої зброї. Як ловець не може стрільбою сполювати лиса, то кидає йому на приману затроєне мясо. Такого способу боротьби при помочі отрути попробував і діявол проти св. Церкви. Отрутою була блудна наука (єресь). Він старався ріжними хибними поглядами й науками ввести блуд між христіян, щоби так розбити Церкву на части. Бо коли одні будуть вірити інакше, як другі, - так мудрував він собі — то Христова наука в таких балам^цтвах мусить пропасти. Неначе хижий вовк вдерся в Христове стадо нелюд, по імені Я р і й і став проповідати як перший учитель блуду таку хульну новину: »Христос не є Богом*, а тільки звичайним чоловіком: тим самим і Марія не є Матірю Божою, лишень матірю чоловіка — Ісуса«. По чиїм боці правда, чи в науці Ярія чи Церкви, яка від по­ чатку навчала, що Ісус — то Божий Син? Сю якраз справу мав прослідити, доказати й вирішити — перший Церковний Собор, що зібрався в Нікеї. Се вже була перша боротьба двох світоглядів: або христіянство навчає правди, або коли Христос не є Богом, тоді випадає хиба повернути назад до давного, вже завмираю­ чого поганства. Ярій силкувався доказати свою науку всіми хитрощами люд­ ської мудрости, але молодий діякон Ятаназій переміг його так світло, що* ворог Божої правди мусів соромно скоритись. Подібно як по великій бурі сонце гарніще й ясніще світить із неба, так розділилась неправда, а правда ясніщим світлом за­ сяла. Бо мученики-епископи однозгідно й святочно подали до

ь . -б

МІСІОНАР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

145

вірування сю правду, що за неї страждали, сю правду, що ЇТ досі ми признаємо: Христос — то друга Особа Божа, рівний в природі й прикметах Богу-Отцю. Хоч і сю боротьбу проти Церкви пекло програло, то всеж таки не зневірилось, але почало наступ із іншого фронту, »По­ ражу пастиря і розбігнуться вівці« — сказав був колись Спаси­ тель. Це слово добре затямив собі князь сього світу. В Велику Пятницю здавалось, що вже побитий і згноблений сам »добрий пастир«, а зараз розбіглась отара по кутках і Тома вірити більше не хотів, навіть тоді, як Він знову воскрес. Так знов ворожий наступ спрямовано хитро проти Пастиря, на Голову Церкви, на Папу. Тисячка літ вже минула, аж тут від­ падають цілі народи, весь христіянський Схід відривається від Церкви, не признає більше Начального Пастиря й так прямує не шляхом єдности й щастя. Це був сумної памяти страшний роздор у Церкві, що й досі ще тріває. Можна в природі з от таким стрінутись явищем. Навіть най­ краще й найбуйніще дерево має на собі пожовкле листя й зісохлі галузи, що відпадають із приходом бурі. Але в чім диво? Підчас коли листя й галузи відпадають, нові, ще кращі парости дерево з себе пускає. Вся Передня Азія, широкі простори Україн­ ських земель, грецька Візантія відпали від Церкви, зате навер­ нулись Іспанія, Франція, теперішня Німеччина, Австрія, Чехія, Польща тай Угри. Церква розцвілась величнім життям віри і повних 500 літ отак процвітала, як дерево в повнім розмаю весни. Так щож?! Нехай вже й у сотий раз Христос переможе пекольні сили, вони по раз сотий і первий повстануть наново до бою.

500 так літ проминуло, і вже начислявся на світі 1500-ний рік від народження Христа, коли »врата адові« знову затіяли страшну бурю проти Церкви, бурю, що горя та й лиха накоїла Церкві немало. — Нещасний чернець Уставу св. Августина Мартин Лютер не міг знести тягару своїх обовязків, виступив із Церкви, проголосив, буцім-то папство »основане діяволом«, відкинув Без­ кровну Жертву і св. Тайни, зате дозволив кождому тол кувати собі св. Письмо, як йому сподобається. Ся нова наука назвала себе протестантською вірою. Вся північна полоса Европи: пів­ нічна часть Німеччини, Англія, Швеція й Норвегія відорвались від Церкви. Зісохли великі галузи, позбавили себе животворних соків Христового пня. Але на їх місце наростають нові галузи: Христіянство шириться в Новому Світі, в Америці й на замор­ ських Островах. Вже майже дві тисячки літ пекло на спілку зі світом зма­ гається з Церквою. І за наших днів та боротьба лютує, навісніє. До бою зірвалось новітнє поганство’. Кипить завзятий бій за христіянські цінности в життю людини. Здається, що сам сатана почав враз із цілим пеклом черговий наступ на Церкву. Родина, подруже, школа, приватне й прилюдне життя, держава й закони, кажуть, все те ^стати повинно поганським. Велике й святе Боже Імя і все, що Його нам нагадує, має бути усунене зі шкільних книжок!

146

МІСІОНАР ПРЕСВ. СЕСЦЯ ІСУСОВОГО

Ч. б

Світ без Бога, без Його Заповідей! Найжахливіще, що можна собі подумати. Знову цілі галузи наче спорохнявілі відпадають. Сотки тисяч, ба міліЬни цілі безбожників мріють в засліпленні своїм без віри рай на землі завести. Пусті мрії! Се знову по­ жовкле листя й зісохлі залузки, що з дзрева спадають. Що добре й здорове, -тим цупкіще держиться здорового пня і приносить красні овочі. Невжеж і Захід задумує повернути до часів невільництва й темряви зперед Христа?! Хиба не треба вже в старій Европі Божих храмів, коли в католицькій Еспанії палять церкви та й бомби під них підкладають? А в нещасному Мексику католики переживали недавно часи переслідування перших христіян за Нерона й Діоклєціяна. Даремні твої зусилля, князю тьми й батьку неправди! Затям собі: Кров мучеників — це посів під буйний новий зріст христіянсьва. Чого не вдалося знищити на 19 соток літ, не здолає того ворожа сила довершити і ХХ-ім століттю зажертої, ненавис­ ної боротьби. П е к о л ь н і с и л и не п е р е м о ж у т ь Ц е р к в и !

Св. Мученик Аґапій (7-го травня)

Було це в березні 306-го року по Христовім Різдві. Тоді як­ раз припадало свято в Римі для поган. Цісар Максимян обходив день своїх уродин. Празник заповідався великий, нарід приго­ товляв забаву. Звірів спроваджено аж з Індій, Епіопії та з інших сторін. Борці — глядіятори зїздилися з цілого світу. Цісар ду­ мав, щоби зі свого боку дати народови нагоду, напоїти їх кровожадне серце кровю-муками христіян. І ось ожидана хвиля наспіла, Римський амфітеатр наповнився до краю видцями, а на арену, на місце боротьби впроваджено малого хлопчину. Се був Агапій. Він вже не раз являвся туть, та мав боротися зі звірями, але все якось дивним дивом уходив від смерти і назад вертав до вязниці. Днесь поставили його третий раз перед цісарем, а поставили його разом з одним роз­ бійником, що мав давно убити свого власного пана. Розбійник увійшов перший, а скоро станув проти Максимяна, та заки ви­ пущено на нього звіра, цісар уласкавив його, як колись Пилат Варраву. І радісні оклики піднеслися і в ріжні способи всі оказували Максимянови признання, що убійникови дарував життя й волю. Черга тепер прйшла на Агапія. Св. Мученика покликано пе­ ред цісаря, щоби спробувати, чи він і над ним не схотівби по­ казати милосердя. Та дарма, Максимян не мав серця до христі­ ян. Він увільняв від смерти тільки тих, що вирікалися св. віри* Він і тепер зажадав того самого від Агапія. Та Божий борець не лакомився на дочасне життя, не тужив за свободою, а на­ впаки, підніс голову і так відважно промовив: »Не через це, що я злочин сповнив, находжуся нині на площі бою, але оди-

Ч. б

МІСІОНАР ПРЕСВ, СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

147

ноно й тільки тому, що почитаю Творця неба й землі. З цеї славної й шляхотної причини, я готовий з небесною радістюзносити всі терпіння«. Коли Агапій це сказав, скочив проти медведя, якого якраз випущено тоді з клітки. Звірюка роздерла 6 одну мить св. мученика мало що не до половини і ледви живого відкинула на бік. Агапій лежав непорушно, бо й не міг вже під­ нятися. Сторожі вкинули його під вечір знова до вязниці, дума­ ючи, що там згине вкоротці. Рано, коли сторожа прийшла, а завважили, що Агапій ще живе, привязали йому до ніг два великі каміння й вкинули до ріки Тибру. Там Божий борець довершив.', свій подвиг. Господь наш Ісус Христос каже: »Блаженні ви, коли переслідують вас за правду, бо ваше є царство небесне. Блаженні ви, коли вас ради Мене збещещують, гонять або лихо­ словлять; радуйтеся і веселіться, бо велика ожидає вас наго­ рода в небі (Мат. 5. 11,12.) А хоч ти, побжний Читачу, не терпиш так багато за Христа, як св. Агапій, однак коли любиш Спасителя свого, то мусиш також запро Нього зносити всі прикрости чи великі чи малі. Це річ конечна для Тебе, бо сам Св. Дух каже устами св. Павла: »вси же хотящії благочесно жити о Христі Ісусі, гоними будуть (2 Тим. 11,12). так. Отже, коли боронитимеш науки св. віри, коли за честь за славу католицької Церкви сто­ ятимеш, коли за поширенням Божого Царства працювати меш, то найдеться не один що прозве тебе, згордить тобою, або ви­ сміє. Знай, що те все є майже нічим супроти цего терпіння, яке св. Агапій переніс. Памятай, що святу віру Господь дав тобі не для паради але, щоби ти згідно з нею жив.

Великодні торжества в гр. кат. церкві у Варшаві. И. Е. Апо­ стольський Нунцій Франц Ма р­ лі а д ж і дав новий доказ своєї при­ хильносте до нас. На Великдень був він знова присутний у Варшаві на торжественній Службі Божій. Многі з гр. кат. варшавської гро­ мади, яких ЗО осіб, взяли участь у „свяченім", яке устроїв у своїм мешканню настоятель гр.-кат. вар­ шавської церкви о. Павло Пуш­ карський. Годиться зазначити й се, що

цього року як и попереднього від­ правлялися у нашій варшавській церкві торжественно всі страстні богослужения, між якими незвичай­ не заінтересування, а то й подив з боку латинників викликували обряд положення плащаниці, єру­ салимська утреня з жидівськими напівами та воскресна утреня (резурекція), яка стягнула таке велике число вірних обох обрядів й пра­ вославних, що ніяк не могли вони поміститися у тамошній церкві. Наші виселенці зазнали справ-

148

МІСІОНЛР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

дішнього духовного пиру з приводу ЩЄГО, що могли взяти участь у сво­ їм богослуженні і послухати у рід­ ній мові слова розради і потіхи.

Треба нам бути правдиво вдяч­ ними для нашого приятеля і батька Й. Е. Апостольського Нунція та Й. Ем. Кардинала Каковського, бо саме їм належить завдячити уформовання гр.-кат. душпастирства у Варшаві. — Як мило почувається Представник св. Вітця між Укра­ їнцями, можемо пізнати з цего, що за час не цілого півтори року мали ми щастя витати його у себе «же шестий раз. — Нехай цей но­ вий доказ правдивої батьківської прихильности до нас з боку Й. Е. Апостольського Нунція скріпить наш пієтизм і привязання до Апо­ стольського Престола! До Риму приїхало перед Великодними святами так богато палом­ ників, що богато з них не мало де ночувати. На нічліг мусіли приймити їх сусідні місточка. З Риму -вивезено їх окремими поїздами й трамваями, що лучать Рим із тими місточками. Всі гостинниці пере­ повнені й винаймлені вже на два місяці наперед. Пруське правительство висту­ пило дуже строго проти^неморальних часописів, статуй і представ­ лень, бо вони загрожують життю німецького народа. На Заході католицькі універ­ ситети й дух. семінарії відкрива­ ють катедри нової науки, що за­ ймається справами кат. місій („місіонольоґія"). Тов. Доброї Смерти заложено 1908 р. святкує ц. р. 25 річницю свойого істнування. У полудневих Індіях є одно село, що має 472 мешканців. Усі «они ревні католики. Назва села „Хрістіянпет" (Христове село). Священик тамошній має 75 літ і дуже немічний так, що править

Ч. б

Службу Божу сидячи. Люди дуже люблять його і дбають ревно про все, що потрібне. Як вечером скін­ читься робота на рижових полях, парохіяни несуть старця на кріслі на середину села під велике де­ рево „манґо" й переводять під його проводом вечір на милій ро« змові. Відтак усі моляться, а свя­ щеник благословить їх на добра­ ніч. Той священик Індієць, імя його Тома. В одній місцевості в Китаю вчитель поганин учить кат. дітей, яким далеко ходити до кат. школи, катехизму й то якнайліпше. Але сам не хоче навернутися. Баварський міністер освіти при­ казав виховувати дітей у школах тільки в дусі католицькім і в дусі любови до вітчини, виключаючи всякий марксизм і вільнодумство. Діти мають учитися любови Бога, родичів, вітчину й любити те, що чесне. Наука має завсіди почи­ натися й кінчитися молитвою за нарід і вітчину. Зі шкіл мають ви­ ходити люди, що служилиб Богові й вітчині й так поборювалиб мар­ ксизм і большевизм, що нівечать Бога й націю". О. Вернард Губбард Т. І., слав­ ний дослідник Аляски висказав гадку, що напів дикі Ескімоси в підбігунових околицях далеко щас­ ливіше живуть^як люди, які вва­ жають себе культурними. Б. наслідник престолу в Сак­ сонії Юрій, вступив кілька літ тому до Чина Єзуїтів і певно, що чується щасливіший у чернечій рясі, як у королівській одежі бувби почу­ вався. Румунський правосл. протоерей Єремія Чекан помістив у од­ нім бесарабськім часописі статтю в якій заохочує православних Ру­ мунів злучитися з кат. Церквою. Дня ЗО і 31. З відбувся в Царгороді перший зїзд Ап Вікаріяту,

Ч /б

МІСІОНАР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

в якім взяли участь також єписко­ пи ріжних східніх обрядів. Анатоль Новак, лат. еп. у Пе­ ремишлі вмер 5. 4. ц. р. Покійний уродився 12. 10. 1862 р. в Канчузі. Від 1900 р. був краківським еп.помічником, від ЗО. 9. 1924 перемиським єпископом. В Альбертині вмер протоігумен оо. Єзуїтів східнього обряду о. Во­ лодимир Пйонткевич, людина, що цілим серцем була віддана справі повороту відлучених до кат. Церкви. Смерть ве чека«, Дня 9. 4. ц. р. вертав архиен. П. Маньковськнй з Перемишля, куди їздив на похо­ рон еп. Новака. Вмер несподівано в поїзді в 67 р. життя. Дві колючки з терневого Хри­ стового вінця находяться, від 1344 р. в італійськім місті Верчеллі, в тамошній катедрі. Палестинські Араби наміряють оснувати} магометанський універ­ ситет і змагають до того, щоб віді­ брати землю, яку набули по війні Жиди в Палестині. На Сагарі близько Альжирії па­ дав у зимі ц. р. довший час дощ. Тому заповідається там добрий рік. В північній Еснаиії в двох мі­ стах заборонено католикам ужи­ вати церковних дзвонів і рішено знищити артистичний хрест, що стояв на одній площі 400 літ. У м. Більбао 23 голосами проти 21 ухвалено знищити величавий помяник Христа Царя, високий 49 м. Видко, що така воля Москви... Як світ прийме засади росій­ ських большевиків, тоді зійде на найнищий ступінь культури, по­ дібно, як зійшла вже сама Росія. А большевики змагають до цього з усіх сил, стараючись передусім вирвати з людських сердець усяку згадку про Бога й Ного святі за­ кони.

14Ф

Нова „Марійська Дружина" В Долині дня 4 грудня 1932 року основано, завдяки праці о. І. Цим­ бали, тимчасового адміністратара тутешнього „Марійську Дружину".

— По гарній поучаючій бесіді про ціль товариства, та обовязки чле­ нів єго — приступлено до вибору членів Ради. Сенюрою тов. вибра­ но п. Евгенію Хоттяк, Секретарка п. Криськова, яко члени ради вві­ йшли п. Цимбалова Ольга, як скар­ бничка, Кардишева Катерина, Мацевичева Марія, Маеькова Ірина, Момотюк Іванка, Ґібайло Марія, Ґоґоль Катерина^ Рожнятівска Ма­ рія, Андрушків Марія, Любачівска, Марія, Любачівска Марія, Скобальска Ярослаза; Гладієва Дарія, як організаторка музичних імпрез. Товариство основало при тій на­ годі хор свій, котрий епгває підчас Служби Божої в церкві під упра­ вою дяка п. Брика. Що неділі схо­ дяться по вечірні члени товариства в салі „Братської Хати" дуже чис­ ленно і тут завсіди відбувається коротка наука. Устроено досі два реферати, на тему 1) „Роля Божої Матери у відродженню жінки, 2) „Історія книжки й добра преса", виголосила оба п. Ольга Крись­ кова. При товаристві засновано бібльотеку, до котрої на початок о. Іван Цимбала подарив около 40 книжок. Порішено дати в маю кон­ церт получений з святом в честь Святого Ювілейного Року. Провід в товаристві обняв о. Іван Цямг бала. Нюйорська „Америка" нарікав на занепад сучасної літератури, театру, фільософії й наук тому, що вони займаются людьми так, начеб людина була зовсім незалежна від Бога й не потребувала числитися з Його законами.

150

МІСІОНДР ПРЕСВ. СЕРЦЯ 1СУСОВОГО

Ч. б

ПОДЯКИ ЗА ВИСЛУХАНІ м о л и т в и Ужгород — Підкарпатська Русь. Перед чотирма місяцями я був примуше­ ний піддатися операції. Лікарі по совіснім попереднім розслідженню крови і ін­ шого запримітили в мене тяжку недугу правої нирки, — рака, — на яку нема по­ мочі і лишили мене на Божу волю. І справді моя недуга так скоро розвивалася, що здавалося катастрофа наступить кождого дня. В тій небеспеці зачали мої брати монахи і другі мені зичливі особи молитися за мов подуженя. Я сам, хоч вже був стратив надію на своє виздоровлення, зачав девятнипю до Матери Божої Мукачів­ ської і святої Терески обіцяючи їм, якщо мені випросять здоров ля, то оголошу, се публично. І диво! Девятого дня по відправленій за мене св. Службі Божій, мій стан значно поліпшився. По чотирьох тижнях безсонности і відрази до їди я пер­ ший раз заснув і вернула мені охота до їди. Протягом одного місяця я чувся здо­ ровілим ніж перед операцією. Для більшої певности я поїхав до Відня і дався ще раз оглязути лікарям спеціалістам на мою недугу. Віденські спеціялісти по довших і совісних оглядинах заявили, що стан моєї крови і другого зовсім нормальний, обидві нирки здорові, осталося лише мало замітне згрубіння околиці правої нирки, яке при стараннім огріванню дасться усунути. Сповняючи мою милу обітницю, з глибини душі дякую Всевишньому Богу, Пречистій Діві Мукачівській і Св. Тересці за їх превелику доброту і уділену мені ласку виздоровлення. Зі щирого сер­ ця дякую також всім тим, котрі своїми молитвами причинлися, що Всемилостивий Бог чудесним способом привернув мені здоровля і дозволив іще працювати для Його святої слави і спасения душ. О. ГіОЛІкарП ЬулиК Протоігумен Провінції св. Николая Чина Св. Василія Великого

Мокротин. Дванайцягь літ тому назад, в сам день Великодня 1 мая уроди­ лись у нас близнятка хлопчик і дівчатко. Утіхою було для нас, що все по Божій болі було гаразд. Лише одна журба налягла на нас, бо у дівчинки - новородка обі ніжки були криві. Стіпки у ніг були зкривлені до середини а плесна ніг вивернені до гори, словом страшна каліка. Зараз при хресті дітей звернули отець парох на се увагу, і порадили нас, щоб найскорше з тим вдатись до Львова між лікарів, бо шкода буде дитини. Сейчас по видужанню матері ми вдались до Львова і там у ріжних лікарів шукали порад і лікування. Пристосовуючись до порад лікарів вози­ лись ми з калічкою довго по всіх усюдах і много гроша дармо на се видано, аж врешті лікарі вирішили віддати дитину операції, бо мусять всі склади ноги в стопі переформовувати і машинами кривість простувати. Впрочім деякі лікарі самі пред­ ставляли справу курації не певну, бо після операції можливо що й не поправиться так якби бажалось, значить як хочемо, але ґваранції не було. Хотяй було нам дуже шкода бідної калічки однак не видячи іншої ради ми лишили ї ї в дома і перер­ вали всяке лікування. Дитину взяли до Жовкви до церкви і урочисто віддали ми калічку в опіку Матері Божій просячи Її про ласку якої можливости в сім каліцтві. Зробили обітниці, що колиб дитина виздоровіла, зложимо сердечну дяку в Місіонарі, а дитину по можности направим на вічну її службу в Служебниці Пр. Д. М. Повні чотири роки дитина повзала на руках і ногах не могучи стояти просто, врешті впали ми на гадку і се признаєм ласкою Пр. Д. Марії купаня в оливі і се так поділало на кости які ставали гнучкі і стали щораз простуватись а дитина зразу криво, а потім простіше, а врешті стала ходити зовсім просто так, як нале­ жить ходити. Сьогодні дитина цілком здорова, ноги прості а ті, що її бачили в першім виді не можуть надивуватись, щоб дитина сама вилічилась з такого тяж­ кого каліцтва, бо всі подібні уроджені остають такими до смерти. Бачучи то все на власні очі й переконані осудами лікарів, що се було великим щастям як би ся дитина вилічилась, віримо що тільки ласка й поміч Пречистої Д. М. Неустаючої Помочи нам се зділала, а висязуючись з першого приречення ми складаєм щиру та сердечну подяку Небесній Лікарці за так обильну ласку. Коли Бог позволить і Мати Божа схоче, виповнимо й другу обітницю, а лічничі прилади, якими лічили нещасну дитину, колись врочисто, віддамо до церкви в Жовкві, для наглядного до­ казу дізнаної ласки від Пр. Діви Марії. Даміян. і Олена Нюнька Буек. С. Володимира св. Терені за уздор. ноги. Ванівка. А. X. Ч. А. М. Найс. Серцю Іс. за видор. отця Духовного і за многі інші ласки (1). Витвиця. Н. Л. М. Божій за висл. мол. (2) Воля велика. Волод Івахів М. Боаій за виздор. синка Івася (7*70). Воля нижна. Богдан Сенега за висл. молитву — зложення

Ч. б

МІСІОНАР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

151

іспиту зрілости (2*50). Волчківці. М. Мальчинська Пр. С. Іс. М. Б- Неуст. Пом. «в. Йосифови і св. Терені за виздор. мужа (3). Головецко. Олімпія Лазорищук Н. С. Іс. М. Б. за висл мол. (1). Гринівді. СС. Сл. Пр. Д. М. Н 3 . С. Авксенгія Н. С Іс. М. Б. св. Терені за визд. одної особи. С. Димиїрія за виздор. двох ■осіб і многі ласки. Діброва. Марія Корнага за одержану ласку (Т50). Дубе. Н. Рудкова И. С. І. М. Б. за щасл. порід (10). Заліщики. о. Н. Боклащук за дві ласки. Іване пусте. Магд. Стефанчук Н. С. Іс. М. Б і св. Терені за висл. мол.

(2). Львів. Схимонах Атаназій Ч. С. Т. С. Н, С. І. М. Б. св. Терені за зложен­ а я вічних обітів і многі ласки. Наталія Чайка Пр. Діві Марії за нагле уздор. ноги і многі інші ласки. І. Боханський за одержані многі ласки (4*50). Дюбеля. Ева Ф іґура Н. С. Іс. М. Б. за виздор. хлопця і інші (2). Лімна. СС. Сл. Пр. Д. М. Н- 3. С. Калікста М. Б. св. Йосифови за охорону від вогню і многі ласки. С. Еніфанія М. Б. за зложення вічних обітів і дві великі ласки. С. Василія Н. С. Іс. М. Б. і св. Йосиф. за виздор. кількох хорих і многі ласки. Людвиківка. Григорій Нестерчук М. Божій за висл. просьби (3). Михалевичі. Надія Хотинецька св. Йоси­ фови за велику ласку (2). Монастирок. о. Іван Карпевич Н. С. Іс. Пр. Діві, св. Терені за виздоровлення і охорону від тифу (3). Мости вел. С.^Аполонія Сл. п Р. Д. Н. 3. Ісусу в Н. Т. Евхар. за віднову обітів М. Божій і св. Йосифови за многі ласки. Мухавка. Анна Пастущак ж. Семена Н. С. Іс. Пр. Діві за визд., поміч і опіку над цілою родиною. *Мякиш новий. Іван Бойтович Пр. Діві за ласку, що син одержав місце, а й підмогу від уряду повітового. Новосілки ліські. Василь і Наталія Качор Найсв« Серцю Хр. і М- Божій за майже чудесне уздоровл. їх до­ нечки з недуги дифтерії. Ольховець. Марія Короленко Н. С. Іс. за висл. молитви (1). Оплітна. Марія П. Пр. Діві і Найс. С. Ісуса за поміч в жертвуванню за од­ ного Отця 3 Служби Божі і 137 вервиць і многі ласки. Перемишль. СС. Сл. Пр* Д . М. Н. 3. С. Нестора Пр. С 1с. і св. Терені за* одну ласку. С. Алексія М. Ё. Страждаючій за ласку доброї спозіди одної особи. Посада риб. о. Микола Щегганський Н. С. Ісуса за висл. молитви (2). Поточиска. Анна Клепей Найсв. Серцю Б . і М. Божій за ласку поздоровлення з тяжкої недуги, що тривала 7 років. Поз­ нань. Наталія Демчук М- Б. св. Терені за одержану ласку. Прудентополіс (Бра­ зилія). С. Евмелія, Сл. Пр. Д. М. Найс. С. ^Іс. М. Б. і св. Терені за многі одер­ жані ласки. С. Епіфанія Н С. Іс. М. Б. св. Йосифови і св. Йосафатови за полекшу в тяжкій слабости. Радча. Микрла Андусишин за визд. дитини (2) Рогатин. Н а­ талія Кинасевич Н. С. Іс. М. Б. за відвернення великого нещастя (1) Рожджалів. Софія Кулиничева за вислухані молитви (2) иСадки о. Павло Вецал Найс. С. Іс. М‘ Божій за дві великі ласки (2). Сапогів. Йосиф Фіґус Н. С. Іс. і Пр. Діві за вират. від злодіїв, за щасл. пор. дитини, за поміч грошеву (5). Скварява. Павло Кузьма М. Божій з Люрд. за висл. молитви Солець. СС. Аврелія, Модеста, Те­ реса, Онуфрея СС. св. Родини Н. С. Іс. і М. Божій за отворення нового дому і Божу поміч в ріжних потребах. Станиславів. СС. Сл. Пр. д . М. Н. З С. Барто­ ломея М- Б. Неуст. Пом. за охорону від нещастя і многі ласки. С. Філотея С. Іс. І М. Б. за висл. молитви. С. Арсенія св. Терені за висл. мол. С. Флавяна Н. С. Іс. М. Б. Неуст. Помочі за висл. мол- і многі ласки. С. Лаврентія С. Ранам Хри­ стовим і М. Божій за висл. молитви. С. Севастіяна М. Б. Неуст. Помочи за одер­ жані ласки. Стібенець. Н. Н. за здоровля і за намірення о. пароха. Студійка, о. М. Чорнеґа Найс, Серцю Іуса і Мат. Б. Неуст. Помочи за висл. молитви (3),

Просять о молитви: Буців. Теодор Повх. за родину (2). Бучач-Нагорянка Анна Ковдра за здо­ ровля родичів і одної особи (*50). Бобятин. В. Т. просить о поміч і опіку Матери Божої. Вістова. Анастазія Гринів о поміч в будові дому (1). Микола Стефанішин 0 виздоровл. матери. Анг. Редка о вилічення руки (1). Галина Анна Демкович до Н. С. Ісуса в наміренні здоровля (2). Головецько. Олімпія Лазоришук о до­ брий вислід квал. іспиту доньки Теодозії (1). Журавенко. І. К. до Серця Божого 1 М. Б. о здоровля дитини небеспечно хорої (1). Канада. Іван М- Горонь о визд. з тяжкої недуги (50 цт.). Львів. М. М. о молитву за здоровля Софії М. і о по­ праву одної особи (1*20). О. І. М. в наміренню доброго зложення іспитів (3). Межиброди Михайло Тирпич о ласку поздоровлення з недуги очий. Новоеілці. Юстина Мудра о здоровля мужа, брата, о поміч в терпінні-виплати довгу. Панасівна. Ма­ рія Федунець о згоду в супружім пожиттю (1). Пархач. Марія Гавалко о молитву. Яснище. Мих. Чорний о виздоровлення донечки Клементини з тяжкої недуги.

152

МІСЮНЯР ПРЕСВ. СЕРЦЯ ІСУСОВОГО

Ч. б

Календар на червень 1933 р. Молімея за подані тут намірення: И. ет. С. ст,

«

1 19 Ч Патрикія свмч. — За всіх членів Апост. Молитви, 2 20 П Талалея .мч. — З а дітей, приступаючих до першого св. Причастя.

3 21 С Зауп. Суб. і* Конст. і Ол. — За витревання дітей в ласці Божій по пер­ шім св. Причастю.

4 5 6 7

22 23 24 25

Н П В С

Сошествіе ев. Д уха — З а набоженство до Ісуса в Евхаристії. Прсв. Тройці Михаїла — О поширення царства Ісуса Евхаристійного. Симеона прп. — О поміч Найсв. Серця Ісусового для хорих + Трете найд. гол. Ів. Хр. — О потіху Ісусов. Серця для пригнетених журбою. З а хорих.

8 26 Ч Карпа ап. — О належне почитания Ісуса в Евхаристійній процесії.

9 27 П Терапонта свмч. — Про потіху Ісусового серця для умираючих.

1-0 28 С Никити еп. — Про поміч Ісусового Серця для убогих і незасібних.

11 29 Н Веіх Св. Теодозії прмч. — О ласку побіди Ісусового Серця остаючих в душевних покусах.

12 ЗО П Ісаакія прп. — Про любов Іс. Серця для остаючих в його службі.

13 31 В Єрмія ап. і Єрмея м. — Про пізнання Ісусового Серця для всіх, що досі 14 1 С Червень Юстина мч. — Про пожиточне принимання св. Тайн.

15 2 4 Прсв< Евхар. (на нед.) — Про належите почитания Найсв. Серця в тор­ жеств. процесіях на Його честь і славу уряджуваних.

16 З П Лукіяна мч. і ин. — Про вислухання просьб Найсв. Серця особливо Йо-> му поручечих.

17 4 С Митрофана еп. — О ласку Іс. Серця для священ. Його честь поширюючих.

&

5 Н 2. по С. Доротея свщм. — О навернення грішників, відтягаючихся від св. Покути.

19 6 П Висаріона і Іляріона — Про зріст набоженства до Найсв. Ісусоваго Сер­ ця між молоддю.

7 В Теодора страт. — Про захорону молодіжи від нечистоти.

8 £ Кирила св. — Про зріст набоженства до Найсв. Ісусового Серця в ро­ динах. За хорих.

32 9 Ч Тимотея свмч.— Про добру сповідь для напастованих сумнів, і шкрупулами.

23 10 П 11р. Сррця /. (на нед.) — О совершенну любов Н. Серця в Згромаджен­ нях Законних.

11 С + Бартоломея і Варн. ап. — З а св. Отця і Епископів наших.

25 12^11 26 13 П і 14 В 28 15 С 16 Ч г . 17 П

3. по С. Онуфрія Вел.. — За хорих. поручившись молитвам Ап. Молитви. Акилини мч. Трифілія — О благословення Найсв. Серця для учасників місії. блйеея прор. - За хорих і умираючих. За поєднання ворогуючих. Амоса пр , Єроніма прп. — За всі намірення досі невисл. З а хорих. Тихона еп. - Про розвій набож. дв Пресв. 1с. Серця. З а Ап. Молитви, Мануїла і Савел.-мч. — З а ревнителів і ревнительок Апост. Молитви.

Щоденна молитва Божественне Серце Ісуса! В злуці з тим наміренням, яким Ти на землі віддав елаву Богови і тепер кождого часу віддаєш в Пресвятій Тайні Евхаристії, жертвую Тобі через Непорочне Серце Пречистої Діви всі мої молитви, діла, слова, мисли і терпіння нинішного дня у нагороду за всі обиди, яких Ти дотепер дізнав. Жер­ твую їх особливо за Святійшого Вітця, Папу римського, за св. Церкву, за навер­ нення грішників і за всі намірення Апостольства Молитви, визначені насей місяць і нинішний день. Відпуст 100 днів раз на день Лев XIII. 19. 7. 1883.

Пресв. Серце Ісуса і Марії, спомагайте св. Церкву і Україну. Св. Йосифе. Обор, і Заступ, приятелів Серця Ісусового, моли Бога о нас, Св. Архангеле Михаїле, св. Миколає, св, Володимире, св. Иосафате, Заступники України, моліть Бога о нас! Вільно печатати f Йосафат еп.

ЗЛОЖИЛИ ЖЕРТВИ НА ЛГГУРҐІЧНИЙ СОЮЗ В ЖОВКВ1.

Січень, лютий, березень 1933 р. — Пядики: Юрій Волошин, Франція: Ёвфрдзима Гурма по 100 зл. Носівці: Дмитро Приймак від Марії Машкевич-Бевкета в Америці 10 долярів. Добряничі: Анна Колодій, Тернопіль: Марта Мартинюк, по 50 зол. Хоросно Старе: Іван Білинський 20 зл. Львів: Анна Саликова, Козлів: Ка­ терина Васильчук, Дубровиця: Онуфрій Кульчипький, по 10 зл. Дідилів: Ева Ку­ лик, Колодниці: Анна Харина, Серетець: Стефанія Ґрад, Поріче: К. Давидович, Дубовиця: Марія Лотоцька, Рожанка Вижна: Марія Галькевич, Рудники: о. Іван Сенчук, Колодрібка: Оксана Тофан, Татаринів: Іванна Бегенівна, Львів: Анна Саликова за о. Климентія Калинського по 5 зол. Станиславів: Павло Мехней. Микуличин: Петро Ґеледчук по 3 зл. Оглядів: Михайло Луцишин 2.50 зл. Львів: Н. Н. 2.60 зол. Делятин: Івання Сміхова за о. Володимира Коржинського 2.20 зол. Диниска: Костантин Колєшка, Лукавиця Вижна: Катерина Дармопук, Татаринів: Володимира Бегенівна, Церківна: Іван Креховецький, Бруховичі: Юліян Роґальский, Жидачів: Марія Найда, Стежниця: Ева Тех, Джурин: Марія Крижанівска по 2 зол. Франція: Зофія О статок за Григорія і Лідію по 1.57 зол. Бересть над Бугом: А. Волошин, 1.50 зол. Урич: Дмитро Михалків, 1.30 зол. Стрий-Лани: СС. Служебниці Пр. Д. Марії, Підгайці: Евгенія Яцків, по 1.20 зол. Остальці: Микола і Паранька Безкоровайні, Вікно: Володимир, Володислава, Стах Войцеховскі, Самбір: Стефан і Михайло Токар, Анна Сородник, Викоти: Стефан і Ольга Яремко, Диниека: Василь Бущак, Чернява: Михайло Тропак, Бонарівка: Февронія Левко, Стрий: Розалія Абрагамович, Новосілка: Михаїл і Анна Дідух, Верба: Михайло Смик, Поннква Мала: Гриць Антонюк, Помонята: Окекса Николишин, Снневідзко Вижне: Стефан Стецик, Храпличі: ' Михайло Левицький, Колодруби: Пазя Танчівна, Кривеньке: Олекса Мушій, Якубів: Дмитро Дужак, Барич: Анна Ґонкова, Людвиківна: Февронія Ланковська, Н. Н. Іван Анна Василь Анна Василь Анастазія Іван Теодор Агафія Евдокія Іван Анна Михайло Олена Василь Іван Володимир Евдокія Андрей Анастазія Марія Василь Анна Марія Плятоніда Михань Василь Янка Івась Анатоль Пелягія Н. Н. Дідилів: Марія Тар. Марія Р. Марія В. Зофія Руда Параскевія Ан. Зарваниця: Іван Марія Тома (Марія Мічка) Будилів: Калина Кіцул. Княже: Дмитром Ластовецьким, Дмитро Курелик, Іван блена Анна Катерина Винничуки, Олена і Варвара Вакарук, Андрій Фербей, Стефанія Ґонтовська, Параска Данилук, Дідилів: Евфрозина Рубас, Меланія Труш, Марія Лоза, Ева Тарапата. Львів: Микитка Ярослав, Замочок: Олесь Кріп, Сулятичі: Марія Мокрицька за Ярослава Мокрицького і Анну Земянську, Суха Воля: Настя Козак, Яструбині: Анна Гуменюк, Дмитрів: Катерина Зварич, Шишківці: о. Антін Швець, Чернівці: Єлена Масян, Вижлів: Максим Матвійшин, Маркопіль: о. Богдан і Стефанія Ковальскі, Лукавиця Вижна: о. Петро Ґедз, Спасів: Гриць Марія Ольга Настя Ев­ генія Сороки, Жидачів: Евфрозина Плютач, по 1 зол. Полюхів Малий: Іван Осадець за Антона Василя Ольгу Анастазію по 83 сотики, Зарваниця: Параскевія Іван­ на (Марія Мічка) Княже: Гнат Тодорик (Дмитро Ластовецький) Дідилів: Текля Рубаха, Настя Пшон, Марія Труш по 50 сотиків Зоротовичі: Дмитро Юльків 40 сот. ЖЕРТВИ НА БУДОВУ ЦЕРКВИ СТРАЖДУЧОЇ МАТЕРИ БОЖОЇ В ПЕРЕМИШЛІ. Листопад 1932. Монаетирець: Ярослава Білоусова, 5 зл. Тернопіль: Іванна Фіґолівна 5, Семен Фіґоль 1, Катерина, Зофія, Юлія Фіґоль по 1 зл., Фелікс Кра­ ковяк 1, Марія Рудик 1, Володимир Гаврилюк 1, Антоніна Гаврилюк 1, Марія Малаховска 1, Марія Малачинська 2, Анна Шмільовска 1, Ольга Голінка 2, Анна Хребтик 1, Анна Васусь 1, Марія Слободзян 1, Катерина Коцюбівна 1, Марія Вохотин 1, о. Стефан Кирянківський 2, Анна Сененська 1. Біла: Оліянна Тетерків, 1, Нові Залізці: Евфроз. Лукашевич 20, Юстина Ґнип 1, Марія Максимів*1, Анна Макси­ мів 1. Анастазія Романович, Марія і Ева Федорович, Семко Волинець, Параскевія Кочкадан, Анна Питляр, Анна Максимів (Івана), Марія Максимів, Катерина Питляр, Дарія Баринюк, Меланія Баранюк, Параскевія Покидомець, Климентина Чехович, Марія Біляк по 1 зл. Болестрашичі: Ева Ґенсьоровска 10, Шляхтова: Зофія Сенетова 6, Первятичі: Члени товар, доброї смерти 5, Ясениця Замкова: Марія Добрян < еька 2’50, Крехів: Марія Зьвір 3 зл. Грудень 1932. Монаетирець: Яр. Білоусова 5, Підгайці: Мих. Яцків 1, Тварде (к.Сеняви): Ева Мозола 100, Добра: Марушка Новак 2, Евфримія Кашицька 2, Каська Чикало 2, Марія Ходець 2, Іван Колотчак, Анна Ляховид, Настя Колотчак, Марія Партика, Г. Люхов, Марія Партика і Кася Лешіх по 1 зл. Катерина Пухта 0'50. Дібча: Ганя Зілінська, Марія Срочка, Настя Колотчак, Катерина Коміпко по 1 зл. Катерина Чирко 2, Белі: Катерина Радовець 0*50. Хомчин: Михайло Ноняк 4, Вага: Юлія Пупківна 20, Збараж: Параскевія Ковальчук 1, Торки: о. Гура 10* Пікуличі: Марія Лащ 1, Братинів: Зофія Лосюк, Татіяна Волож, Анна Дудій, На( ^ \ і я Палюґа по 1 зл. Настя Палюґа 0*50, Дусівці: Антоняк 2, Медика: Болагура* 5^

Рогіо оріасопо гусгаКет

Щойно вийшли з друку нові видання:

ХРЕСТНА ДОРОГА в 1900-літню річницю з д о д а т к о м ПО КЛІН Х РИ С Т О В И М Р А Н А М зладив о. МИХАЙЛО ДОРОЦЬКИЙгр.-кат. парох потелицький Є це набож енство до прєсв. страстей і ран Христових. В о ­ но найбільш е зворуш ує лю дське серце — будить сердеш ­ ний жаль за гріхи й розвалю є в серці ревну лю бов Божу. Коштує 25 еот.

й о ж

&є

т е

®п

ю

д

/г г г а т іж

Йж( кж свлты\"к отца нашіги» І (УМІННЯ ЗМТО&С^ГЯГЄ) Пруїіпіскопа Киїнстднтшд гріда. — б ъ служками нвд^лными, днікнкши, бкщилгн О каткілгь. — Тіквжді на КСАКОІ ПрОІШНЇЕ А 6

'Й'СОІІIIIКІ\"К.

Ця книжечка гарно виготовлена, друкована в двох красках д уж е надається Священикам, щ о подорож ую ть і для м ісіо­ нерів. — Форматом малої шіснацятки. — Коштує 10 зл.

На червень п ор уч аем о отсі книжки до читання про Пресв. Ісус. Серце

Божественний Спаситель. Ціна . 4'50 зл Життя Г. Н. 1. Христа. Ціна . . 1 50 зл. Життя Марґаріти Алякок, учениці Пресв. Серця 1с. Ціна . . . . 0'70 зл. Хліб життя. Ц і н а ........................... 5-50 зл. Про набож. до Пресв. Серця Го­ спода нашого Іс. Христа. Ціна 0‘89 зл. Як любити Ісуса. Ц і н а ...................1’25 зл. Наслідування Г. Н. 1. X. Ціна . , 1'50 зл. У стіп Учителя. Ціна . . . . . . . . . . 3*00 зл. Любім Ісуса. Ц і н а ...........................1’50 зл. Молебен на червень. Ціна . . . 010 зл. Девятьдневне набож. до Пресв. Ісус. Серця. Ц ін а ...........................О’ІО зл. Посіщення Г. Ісуса в Пресв. Євха­ ....................... 0 90 зл. ристії. Ціна . . Служба Серця Христового. Ціна 3 00 зл. Істочник милосердя. Ціна . . 0*30 зл. Чия відправи до Найсв. Серця Ісусового. Ц ін а .............................. 0‘10 зл. О св. Причастю. Ц і н а ................... 0*15 зл. Потіха для терплячих. Ціна . . . О’Ю зл. Мол. Гостинець. Ціна . . . . . . . З'ОО зл. Йол. Вірую. Ціна .. .. .. .. .. .. .. 2*00 зл.