7 ідей, що змінили архітектуру

ІДЕЙ,

ЩО ЗМІНИЛИ АРХІТЕКТУРУ

Текст: Ірина Баранівська

Хтось придумав обробляти каміння та класти його так, щоб утворилась арка. Попри закони гравітації, це дало змогу зробити отвір у стіні. З ідеї починається все. Перед вами — ще сім ідей, які в різні часи змінювали хід архітектурної історії.

ДВЕРІ

Двері мало змінилися з часів їхнього першого застосування у Стародавньому Єгипті. Хіба що позбавилися символізму, пов’язаного з переходом у потойбічний світ.

Найпоширеніші форми сучасних дверей — двійчасті, розсувні та складні — використовували ще давні греки й римляни. Навіть перші автоматичні зразки мають на диво довгу історію. Другий імператор китайської династії Суй, що правив на початку VII століття, встановив таку інновацію у своїй бібліотеці. В епоху Середньовіччя двері переважно виготовляли з деревини, але метал, особливо бронза, набував популярності в помешканнях аристократів та громадських Обертові двері на вході в «Tribune Tower», Чикаго, США

будівлях. 1888 року Теофілус ван Каннел отримав патент на новий тип дверей — обертові. Через легке відкривання, порівнюючи з двійчастими, їх називали антипротяговими. Загартоване багатошарове скло, яке відкрили трохи згодом, наблизило винахід до сучасного вигляду.

Прихильники міжнародного стилю в архітектурі приділяли увагу безперервності простору, що призвело до появи майже непомітних дверей. Позбавлені порогів, вони забезпечують вільний доступ для пересування на інвалідному візку відповідно до принципів універсального дизайну.

ОРНАМЕНТ

У традиційних культурах архітектура, орнамент і конструкція були неподільними, наприклад в класичних ордерах. За часів Ренесансу, коли люди почали активніше переміщатися на далекі відстані, орнамент розглядали як вторинний елемент дизайну. У XV столітті мандрівники вже ділилися спостереженнями й друкували збірки перемальованих власноруч узорів. Найвідоміша серед таких книжок — «Граматика орнаменту» Оуена Джонса — зібрання світового дизайну, опубліковане у Великій Британії 1856 року. Видання досі передруковується, залишаючись авторитетним джерелом.

«ФОРМА БЕЗ КОЛЬОРУ, ЯК ТІЛО БЕЗ ДУШІ».

Оуен Джонс, архітектор і теоретик дизайну

«Casa Amatller», Барселона, Іспанія

Сприйняття орнаменту розділило послідовників модерністської архітектури на два табори. Перші відкрито заперечували декор, вибираючи «чистий» простір і «справжню» конструкцію. Інші працювали над розширенням словника орнаментів. Такий шлях обрав Френк Ллойд Райт. Його «будинки прерій» — взірець сучасного відчуття простору. Завдяки декоративним деталям на зразок вітражних вікон багато хто сприймав їх як місток між цінностями попереднього та наступного століть.

Френк Ллойд Райт

АРХІТЕКТОР

Уявлення про архітектора як незалежного професіонала, що розуміється на всіх тонкощах дизайну та конструювання, зародилося за часів Відродження й остаточно утвердилося у XVIII столітті. Визначні персони Ренесансу вміли все. Мікеланджело, Рафаель, Леонардо, Берніні вільно рухалися між різними формами арту й однаково точно зображали людські та архітектурні пропорції.

Основна теорія тієї доби — кваліфікування архітектури як різновида мистецтва. Згодом її послідовники сформували два напрями профільної освіти — дизайн і практичне конструювання. Еволюція останнього призвела до появи професії інженера.

Романтичну ідею про митця-героя, який через страждання намагається створити те, що стане здобутком цивілізації, підхопили Ле Корбюзьє та Френк Ллойд Райт. Після них з’явився новий архетип — стархітектор. Це дизайнер, якому до снаги поставити місто на карту, побудувавши в ньому музей чи театр. А ще він вбирається у чорне, читає лекції, дає інтерв’ю та рекламує годинники згідно з контрактом.

Рем Колгас Монумент III Інтернаціоналу, В. Татлін Кришталевий палац, Лондон, Велика Британія

Штаб-квартира CCTV, Пекін, КНР

СКЛО

Ле Корбюзьє колись сказав: «Уся історія архітектури — історія боротьби за світло». Головною зброєю в цій битві стало скло. І хоча силікатний сплав використовували для оздоблювання ще за бронзової доби, збільшити роль скла в архітектурі й будувати з нього фасади наважилися тільки в другій половині XIX століття.

Спочатку ідею підхопили підприємливі торговці, що склили ринкові ряди та лавки. Вони

«Seagram Building», Нью-Йорк, США

оцінили переваги природного освітлення й прозорих стін, які пасивно приваблювали перехожих. Першою масштабною скляною будівлею став Кришталевий палац, збудований для Всесвітньої виставки 1851 року в лондонському Гайдпарку. Скляні фасади у хмарочосах стали поширеними після зведення нью-йоркського «Seagram Building» 1958-го. Раніше висотні будівлі в США личкувалися бетоном, щоби запобігти обваленню в разі пожежі.

ЛІФТ

Щоби побудувати хмарочос, створити сталевий каркас було недостатньо. Адже мешканці багатоповерхівки навряд чи підіймалися б сходами. Винаходом, що вирішив долю мегаполісів, став ліфт. І не просто ліфт, а ліфт безпечний.

Ідея підіймальної кабіни давніша, ніж здається. Про переміщення вгору і вниз розмірковував ще римський архітектор Вітрувій. Архімед розробляв робочу модель, а всім нині відомий Еліша Отіс винайшов спосіб, як не дати кабіні впасти в шахту через обрив каната. Страх переріс у цікавість. Незабаром безпечні елеватори почали встановлювати в готелях та офісних будівлях. 1904-го ліфт електрифікували — підіймач набув вигляду, яким ми звикли його бачити. Відтоді Америка стала вертикальною.

«Burj Khalifa», Дубай, ОАЕ

Крижаний будинок, Еберку, Іран

ПАСИВНИЙ ДИЗАЙН

Пасивний дизайн передбачає зменшення залежності будинку від штучного освітлення, механічної вентиляції та кондиціонування. Попри те, що сьогодні будівлями керують комп’ютери на базі алгоритмів і законів фізики, фундаментальні принципи пасивного дизайну практикувалися в народній архітектурі від її зародження. Найважливіший чинник традиційного пасивного будинку — орієнтація за сторонами світу. На Близькому Сході віддавна вміли знижувати температуру помешкання за допомогою випарного охолодження та готувати лід у пустелі. У Китаї сформували філософію феншуй, у США розробили перші фотоелементи для майбутніх сонячних батарей.

Основний принцип сучасного пасивного будинку — зберігання енергії, накопиченої протягом дня. З цим завданням впоралася стіна Тромба, яку винайшов французький інженер Фелікс Тромб 50 років тому. Нині принципи пасивного дизайну — складники концепту стійкого дизайну.

Офіс «Powerhouse Telemark», Порсгрунн, Норвегія «DZ Bank», Берлін, Німеччина Фото: Nancy Da Campo

АТРІУМ

Заможні стародавні римляни мешкали родинами в домусах, житловий простір яких був організований довкола внутрішнього дворика. Тут палили вогнище, спілкувалися, збирали й зберігали дощову воду. Індустріальна революція озброїла архітекторів технологіями поєднання скла й метала, які дали змогу елегантно перекривати простір всередині будівлі, залишаючи дах прозорим. Така новація збіглася з потребами універсальних магазинів, проєкти яких щойно зароджувалися.

Повсюдність високих холів всередині будівель каталізували два чинники: вплив завершеного 1967-го «Hyatt Regency» в Атланті та зростальна роль принципів пасивного дизайну. 20-поверховий стрімкий атріум став прикладом для всієї індустрії. Зокрема надихнув на створення славнозвісного готелю-вітрила «Burj Al Arab» в Дубаї. 1983-го інженерному бюро «Arup» завдяки атріуму вдалося зменшити енергоспоживання будинку. Це був проєкт офісу «Gateaway Two» у Бейсінгстоку (Велика Британія), який миттєво стандартизував будування такого типу.

1912 РОКУ 43-МЕТРОВИЙ КУПОЛ У СТИЛІ АР-НУВО ОЗНАМЕНУВАВ ЗАКІНЧЕННЯ БУДІВНИЦТВА УНІВЕРМАГУ «GALERIES LAFAYETTE»