DocuDays Catalog 2011

МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО про права людини INTERNATIONAL HUMAN RIGHTS DOCUMENTARY film festival

25-31 березня 2011 Будинок кіно (Київ, Україна) вул. Саксаганського, 6 Ґете-Інститут вул. Волоська, 12/4 March 25-31, 2011 Cinema House, Kyiv, Ukraine vul. Saksahanskoho, 6 Goethe-Institut Ukraine vul. Voloska, 12/4

МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО про права людини INTERNATIONAL HUMAN RIGHTS DOCUMENTARY film festival

25-31 березня 2011 Будинок кіно (Київ, Україна) вул. Саксаганського, 6 March 25-31, 2011 Cinema House, Kyiv, Ukraine vul. Saksahanskoho, 6

Contents

Special Event Jury Opening Film

Greetings

4 Привітання

Special Guest

Human Rights Competition /8 Art Competition / 10 Student’s / 12

7 8 Особливий гість

The Other Chelsea – A Story from Donetsk

15

Журі

Фільм-відкриття

Правозахисного конкурсу / 8 Творчого конкурсу / 10 Студентське / 12

Інший «Челсі»: історія з Донецька

Зміст

Human Rights Competition

Art Competition

I Love You / 46 Tugether / 47 Nowhere in Europe / 48 My Father Evgeni / 49

16 30 46 Правозахисний конкурс

Творчий конкурс

Особлива подія Я тебе люблю / 46 Удвох / 47 Ніде в Європі / 48 Мій батько Євген / 49

Contents Special Screening WATCH DOCS / 50 VERZIO / 54 ŻUBROFFKA / 58 NEW BALTIC CINEMA / 62 Manon Loizeau / 64 Marcin Koszałka / 65

50

Retrospective screening

Index Closing Film

Miroslav Janek / 66 Louis Malle / 68

66

of Directors / 74 of Films / 75

Gugara

70

74

Спеціальний показ

Ретроспектива

Фільм-закриття

Покажчик

WATCH DOCS / 50 VERZIO / 54 ŻUBROFFKA / 58 НОВЕ КІНО БАЛТІЇ / 62 Манон Луазо / 64 Марчін Кошалка / 65

Мірослав Янек / 66 Луї Маль / 68

Ґуґара

режисерів / 74 фільмів / 75

Зміст

Acknowledgements

76 Особлива подяка

Partners

Festival Team

78 81 Партнери

Команда фестивалю

ПРИВІТАННЯ greetings 4

Світлана Смаль Svitlana Smal голова Організаційного комітету Chairman of the Organizing Committee

Ось уже ввосьме навесні, в останній тиждень березня, в Києві відбувається Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Приємно бачити, що від року до року цей захід стає масштабнішим і яскравішим. До його організації щоразу долучається дедалі більше молодих талановитих людей. Ми робимо Docudays UA з любов’ю і щирістю. Так, як робив його наш продюсер Андрій Матросов. Уже рік, як немає з нами Андрія, – він загинув в автокатастрофі 16 лютого 2010 року. Та ми знаємо: його невмируща любов допомагає нам і фестивалю робити світ кращим і добрішим. На Docudays UA українські глядачі мають унікальну можливість побачити найкращі документальні фільми України, держав Європи, Азії та Америки на тему прав людини. Від імені Оргкомітету дякую всім режисерам, сценаристам, продюсерам, які зняли чудові стрічки й подали їх на наш фестиваль. Ці фільми апелюють до почуттів, тому найефективніше впливають на формування світогляду молоді, пробуджують в українців розуміння людської гідності як найвищої цінності, показують, як люди в інших країнах захищають цю цінність. На справжніх життєвих прикладах фестиваль розповідає про брутальні порушення прав людини, а також про те, як можна змінити ситуацію. Традиційно після показів у Києві Docudays UA вирушає в подорож Україною. Минулого року в Києві Docudays UA зібрав близько 22 300 глядачів, Мандрівний фестиваль відвідали 153 000 глядачів у 102 містах і містечках країни. У цьому контексті можна стверджувати, що Docudays UA – це відкрита масштабна школа стратегій і технік захисту прав людини для сотень тисяч українців, це один із найшвидших та найефективніших засобів формування в українському суспільстві правової культури.

This is the eighth spring, when in the last week of March, International Human Rights Documentary Film Festival Docudays UA is held in Kyiv.

It is a pleasure to see, that every year this event becomes more ambitious and brighter. Every year, increasingly more talented young people are involved in its organization. We work for Docudays UA with love and sincerity.

The same way, our producer Andriy Matrosov did it. It is already a year since Andriy is not among us – he died in a car accident on February 16, 2010. But we know: his abiding love helps us and the festival to make the world better and kinder.

In Docudays UA, Ukrainian viewers have a unique opportunity to see the best human rights documentaries from Ukraine, countries of Europe, Asia and the Americas. On behalf of the Organizing Committee, I thank all directors, writers, producers who made great films and sent them to our festival. These movies appeal to the senses, so have the greatest effect on formation of the world outlook in young Ukrainians, awaken understanding of human dignity as the supreme value showing the ways how people in the other countries protect this value. On real life examples festival tells about brutal human rights violations, and how you can change situation for the better by your own actions.

Traditionally, after the show in Kyiv, Docudays UA goes to travel throughout Ukraine.

Last year in Kyiv, Docudays UA attracted about 22,300 viewers; the Travelling festival had 153,000 visitors in 102 towns and cities of our country. So, we can state that Docudays UA is an open comprehensive school for strategies and techniques of human rights protection for hundreds of thousands Ukrainians, one of the fastest and the most effective ways formation of the legal culture in Ukrainian society.

ПРИВІТАННЯ greetings 5

Роман Романов Roman Romanov директор програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження» Director of the Supremacy of Law program, International Renaissance Foundation

Для нас, котрі задумували і започатковували Docudays UA, очевидно, як багато змінилося від першого фестивалю до восьмого. Іншим став фестиваль, іншою – й Україна. Вона змінювалась, а він розвивався. Чому так?

Docudays UA був започаткований невеликою групою ентузіастів як малобюджетний захід. За цей час він здобув чимало друзів, прихильників та партнерів; забезпечив своє представництво в усіх регіонах України, об’єднавши їх навколо поваги до прав людини; здобув міжнародне визнання і став для багатьох людей містком між мистецтвом та правом. Уявляєте, якою була б сьогодні Україна, якби її очільники спромоглися на те саме? Часто трапляється чути про те, що нібито зараз не найкращий час для кінофестивалів, що люди заклопотані виживанням, а тому важко зацікавити аудиторію правами людини, що для потенційних спонсорів замало можливостей себе показати, а інтереси політиків однаково далекі як від прав людини, так і від мистецтва... Напевне, для багатьох заходів це вагомі чинники. Але ж Docudays UA – кінофестиваль про права людини, тобто про скривджених та зневірених; про те, як не зламатися й перемогти; про те, що робить нас людьми, – про людську гідність. Ви вважаєте, що ваші права порушують? Подивіться фільм про таких, як ви. Можливо, це допоможе знайти додаткові сили, щоб захистити себе. Ви вже змогли це зробити? Розкажіть іншим під час фестивальних дискусій. А потім зробімо про це гарний фільм. І покажімо його всім. Через рік. На Docudays UA.

We, who conceived and founded Docudays UA, see very clearly how many changes occurred for the period from the first festival to the eight one. The festival became another, the same Ukraine. Ukraine changed whereas the festival evolved. Why? Docudays UA was conceived by small group of enthusiasts as a lowbudget event. In this time it won many friends, supporters and partners, it is presented in all regions of Ukraine, uniting them all around the idea of respecting human rights; it became internationally recognized, and for many people it bridges art and law. Imagine, what would be Ukraine now, if its rulers were able to do the same?

We often happen to hear that now is not the best time for film festivals, people are concerned with their survival, and therefore it is difficult to interest audience in human rights, that potential sponsors have not enough opportunities to represent themselves, and politicians’ interests are equally distant both from human rights and the arts... It is quite possible that for many activities they are essential factors. But Docudays UA is human rights film festival! That is about the humble and desperate people; on how not to break and win; on that makes us human beings – the human dignity.

Do you suppose your rights to be violated? See movie about those like you. Maybe this can help you to collect your strength to assert yourself.

Were you able to do this? Tell others about it on the festival discussions.

And then let us make a good documentary. And show it to everyone. In a year. On Docudays UA.

ПРИВІТАННЯ greetings 6

Олдріх Андрисек Oldrich Andrysek Регіональний Представник УВКБ ООН у Білорусі, Молдові та Україні UNHCR Regional Representative in Belarus, Moldova and Ukraine

Для мене великою честю є можливість привітати вас на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, що восьмий рік поспіль відбувається в українській столиці. Я дуже радий бути тут з кількох причин – і не лише тому, що ООН стояла біля самих витоків Docudays UA, який виріс до правозахисної та мистецької події такого масштабу, котрий важко переоцінити. Можливість привітати організаторів та відвідувачів цьогорічного фестивалю є для мене великою приємністю, зокрема, через те, що я щойно почав виконувати обов’язки Регіонального Представника Верховного Комісара ООН. По-друге, поточний рік є надзвичайно важливим для Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) і для мільйонів людей в усьому світі через дві річниці, які ми відзначаємо 2011-го року.

60 років тому, 1951 року, ООН ухвалила Конвенцію ООН про статус біженців, що надала захист тисячам людей, яких події Другої світової війни змусили залишити свої домівки. Того самого 1951 року почало працювати новостворене Агентство ООН у справах біженців – УВКБ ООН. Україна має багату історичну традицію надавати притулок тим, кого переслідували у країнах їх походження. Чимало українців користалися із гостинності інших країн, які захищали їх у разі потреби. Мільйони українців живуть за кордоном, аби заробити на хліб. Однак сьогодні ми занадто часто наражаємось на нерозуміння навіть у найелементарніших питаннях щодо міграції та притулку. Я щиро сподіваюся, що цьогорічний фестиваль дасть вам змогу зрозуміти й перейнятися проблемами тих, хто живе поряд із вами; тих, хто потребує вашого захисту і підтримки, аби вони й надалі жили гідно, віддаючи свої знання, вміння і таланти для процвітання всього українського суспільства.

I am deeply honoured to greet you at the Docudays UA International Human Rights Film Festival, for 8th year taking place in Ukrainian capital. I am proud to be here for several reasons and not only because the United Nations stood at the very roots of Docudays UA which grew into a human rights and art event of a scale which is impossible to overlook or to underestimate.

It is a great pleasure for me to greet this year Festival’s organizers and audience especially as I just assumed my duties as the UN High Commissioner on Refugees’ Regional Representative. Second – this is a year of utmost importance for the UN Refugee Agency (UNHCR) and for millions of people all over the world due to two anniversaries we mark in 2011.

Some 60 Years ago, in 1951, The United Nations adopted the UN Convention Relating to the Status of Refugees, - which provided protection for thousands of people, who were at the time forcibly displaced during the World War II. That same year, 1951, became the first operational one for the newly-created UN Refugee Agency, UNHCR. Ukraine has a rich historical tradition of asylum awarded to those who were persecuted in their countries of origin. Many of Ukrainians have benefited from the hospitality of other countries that protected them in greater need. Millions of Ukrainians live abroad to earn a living. But nowadays we too often witness lack of understanding when it comes to even the most basic questions regarding migration and asylum. I sincerely hope that this year’s Festival will provide you with better understanding and sympathy towards those who live next to you: to those who need your protection and support in order to continue their lives in dignity, contributing their skills to diverse Ukrainian society as a whole.

спеціальний гість special guest 7

Лю Сяобо Liu Xiaobo Правозахисник, лауреат Нобелівської премії миру Human rights activist, the Nobel Peace Prize laureate

Docudays UA приєднався до міжнародної акції «Порожній стілець» на підтримку Лю Саобо Лю Сяобо торік був вшанований Нобелівською премією за «тривалу ненасильницьку боротьбу за фундаментальні права людини в Китаї», яку він провадить уже понад 22 роки. За це 2009 року його засудили до одинадцяти років ув’язнення. Під час вручення Нобелівської премії в Осло у жовтні 2010 року для Лю Сяобо, що перебуває за ґратами, поставили порожній стілець.

Docudays UA, слідом за Міжнародним фестивалем документального кіно про права людини One World (Чехія), запросив Лю Сяобо як спеціального гостя. Утім, очевидно, що китайська влада не відпустить правозахисника, тому для нього підготують вільний стілець, який у Китаї уже став символом протесту та підтримки Лю Сяобо. До акції «Порожній стілець», окрім фестивалів One World та Docudays UA, цього року приєднаються й інші правозахисні фестивалі, зокрема, організовані Human Rights Watch, Amnesty International, People in Need та Польським Гельсінським Фондом з прав людини. Проведення акції «Порожній стілець» під час Docudays UA набуває особливого значення, оскільки Україна спочатку відмовлялася брати участь у церемонії вручення Нобелівської премії Лю Сяобо. Але пізніше, коли ця відмова викликала бурхливу реакцію правозахисників та інших представників громадянського суспільства і міжнародної спільноти, Українська Гельсінська Спілка з прав людини надіслала звернення до Міністра закордонних справ України: «Лю Сяобо є символом, що показує усьому світові важливість дотримання прав людини та захисту демократії. Відмова від прояву солідарності з його діями засвідчує нерозуміння державою фундаментальних цінностей існування демократичної країни». І українські дипломати таки відвідали церемонію. Утім, підтримали заклик Китаю й не були присутніми на урочистому заході в Осло представники Росії, Казахстану, Колумбії, Тунісу, Саудівської Аравії, Пакистану, Сербії, Іраку, Ірану, В’єтнаму, Афганістану, Венесуели, Філіппін, Єгипту, Судану, Куби й Марокко. Жодну з цих країн наразі не можна назвати зразком демократії й поваги до прав людини.

Docudays UA joined the “Empty Chair” international campaign to support Liu Xiaobo Last year, Liu Xiaobo was honoured by the Nobel Prize for “long-term, non-violent struggle for fundamental human rights in China” which lasts for more than 22 years for him. In 2009 he was sentenced to eleven years imprisonment for this. In Oslo, in October, 2010, during the Nobel Prize presentation ceremony, Liu Xiaobo was in jail, and an empty chair was put for him.

Docudays UA, following the One World, International Human Rights Documentary Film Festival (Czech Republic), invited Liu Xiaobo as a special guest.

However, it is clear that Chinese authorities would not release this human rights activist, so we prepare for him an empty chair which has already become a symbol of protest and support to Liu Xiaobo in China.

This year, as well as One World and Docudays UA festivals, other human rights festivals such as those organized by Human Rights Watch in London, Amnesty International in Hague, People in Need in Brussels and the Polish Helsinki Human Rights Foundation in Warsaw decided to join the “Empty Chair” campaign.

“Empty Chair” campaign during Docudays UA is particularly important because Ukraine initially refused to participate in Nobel Peace Prize presentation ceremony. However, later, when such refusal triggered a sharp reaction among human rights activists, and other representatives of civil society and international community, Ukrainian Helsinki Human Rights Union sent an appeal to the Minister for Foreign Affairs of Ukraine: “Liu Xiaobo is a symbol which shows to the world the importance of human rights observance and protection of democracy. Denial in solidarity with his actions is the evidence of non-understanding the fundamental principles of democratic country in the state. And finally Ukrainian diplomats attended the ceremony. This year, China’s appeal was supported

by Russia, Kazakhstan, Colombia, Tunisia, Saudi Arabia, Pakistan, Serbia, Iraq, Iran, Vietnam, Afghanistan, Venezuela, Philippines, Egypt, Sudan, Cuba and Morocco which representatives were not present at the ceremony in Oslo. In the present state of affairs, none of these countries can serve as a model for democracy and human rights respect.

журі правозахисного конкурсу human rights competition jury 8

Галина Бахматова Halyna Bakhmatova

Україна Ukraine

Науковий директор культурно-просвітницької міської громадської організації «Авангард – Центр» (Херсон). Заступник голови, виконавчий директор, менеджер провідних програм та проектів Херсонської обласної організації Комітету виборців України (ХОО КВУ). Доцент кафедри світової літератури та культури Херсонського державного університету, кандидат філологічних наук. Кореспондент газети «Вільний вибір» та інтернет-видання «Політична Херсонщина». Організатор та учасник програм, присвячених питанням прав людини, гендеру, боротьби з корупцією, моніторингу виборів, місцевого самоврядування тощо. Організатор і тренер семінарів для волонтерів, активістів громад, молодих виборців, депутатів, незалежних спостерігачів, членів виборчих комісій. Організатор двох міжнародних наукових конференцій та фестивалів авангардного мистецтва в Херсоні. 1981 року закінчила філологічний факультет Херсонського державного педагогічного інституту. У 1988 році закінчила аспірантутру Київського державного педагогічного університету.

Scientific director of cultural and educational city public organization “Avangard – Center” (Kherson). Vice President, Chief Executive, manager of leading programs and projects of Kherson regional organization of the Committee of Voters of Ukraine (KRO CVU). Associate Professor of the world literature and culture chair at the Kherson State University, candidate of philology. Correspondent of newspaper “Free Choice” and online edition “Political Kherson Region”. Organizer and participant of various programs on human rights, gender, corruption, monitoring elections, local government and others. Organiser and trainer of workshops for volunteers, community activists, deputies, independent observers, members of election committies. Organized two international conferences and festivals for avant-garde art in Kherson. In 1981, graduated from the Kherson State Pedagogical Institute, philology faculty. In 1981, made postgraduate studies at the Kyiv State Pedagogical University.

Георгій Джанелідзе Giorgi Janelidze

Грузія Georgia

Народився 1974 року в Тбілісі. 1999-го закінчив факультет журналістики Тбіліського державного університету імені Іване Джавахішвілі. Під час навчання як журналіст-фрілансер співпрацював із кількома газетами, журналами та інформаційними агентствами. У 1998—2004 роках навчався у Вищій школі телебачення і кінематографії у Мюнхені. У 2003—2004 роках проходив судії у Баварській академії телебачення. Від 1995-го є членом Федерації журналістів Грузії. Від 2009-го року працює як головний редактор і репортер відеопорталу Human Rights Center. Очолює відеостудію Human Rights Information and Documentation Center (HRIDC). Режисер артхаусних та документальних фільмів, зокрема, «Бурити вгору і вниз» (2009), «13-й квартал по-грузинськи» (2009), «Рейд в ім’я Грузії» (2010), «Волонтер-шпигун» (2010), «Зниклі безвісти» (2010), «Звинувачені жертви» (2010), «Зниклий» (2011).

Was born in 1974, in Tbilisi. In 1999 graduated from Ivane Javakhishvili Tbilisi State University, Faculty for Journalism. During the study he worked as freelance journalist for several newspapers, magazines and news agencies. In 1998—2004 participated in Program Student at the Hochschule fuer Fernsehen und Film Muenchen. In 2003—2004 graduated from the Bayerische Akademie fuer Fernsehen. Since 1995 he is a member of the Georgian Journalist Federation. Since 2009 he has bee working as a reporter and editor-in-chief of the videoportal of the Human Rights Center and the head of video studio of the Human Rights Center (HRIDC). Documentary and art house director. Directed, in particular, such documentary films as “Boring up & Down” (2009), “Block 13th in Georgian” (2009), “A Raid in the Name of Georgia” (2010), “The Volunteer Spy” (2010), “The Missing People” (2010), “Accused Victims” (2010), “The Disappeared” (2011).

журі правозахисного конкурсу human rights competition jury 9

Ніна Таганкіна Nina Tagankina

Росія Russia

Виконавчий директор Московської Гельсінської групи з 2005 року. Член Експертної ради Уповноваженого з прав людини в РФ. Має великий досвід роботи у галузі захисту прав громадян з використанням як національних, так і міжнародних механізмів. Закінчила Горьковський державний університет ім. М. І. Лобачевського – у 1971 році механіко-математичний факультет, у 2001 – юридичний. З 1988-го – активний учасник демократичного руху за права людини, член Координаційної ради загальноросійського руху «Демократична Росія». З 1997 до 2005 року консультувала й надавала правову допомогу громадянам на базі приймальні Нижегородського товариства прав людини, у 2000—2004 роках була головою ради товариства. У 2004—2005 – член кваліфікаційної колегії суддів Нижегородської області. У 2003—2005 роках була старшим викладачем Нижегородської філії Міжнародного еколого-політологічного університету.

Executive Director of the Moscow Helsinki Group since 2005. Member of Expert Council of the Commissioner for Human Rights in Russia (ombudsman). She has extensive experience in human rights protection with using both national and international mechanisms. Graduated from Gorky State University, mechanics and mathematics faculty, in 1971, and in 2001 – legal faculty. Since 1988 - active member of the Human Rights Democratic Movement, a member of Advisory Board of the All-Russian movement “Democratic Russia”. From 1997 to 2005 she was an advisor and provided legal assistance to citizens in the consultation room of Nizhny Novgorod Human Rights Society, in 2000-2004 was the Chairman of the Board. In 2004-2005 - member of the Judges Qualification Board in the Nizhny Novgorod region. In 2003-2005 she worked as a senior lecturer at the Nizhny Novgorod branch of the International Environmental and Political University.

Тацьяна Ревяка Tatsiana Reviaka

Білорусь Belarus

Президент Білоруського Human Rights House в екзилі у Вільнюсі. 1990 року закінчила філологічний факультет Білоруського державного університету. З 1991 до 1998 року була науковим співробітником Літературного музею Максима Богдановича. З 1998 року працює у правозахисному центрі «Весна» як координатор «Білоруської правозахисної школи». Є автором і редактором щорічних доповідей про ситуацію навколо прав людини в Білорусі. Учасник моніторингу виборчих кампаній.

2006 року була вшанована міжнародною премією імені Анни Лінд.

President of the Belarusian Human Rights House in exile in Vilnius. In 1990 she graduated from the the Belarusian State University, philology faculty. From 1991 to 1998 worked as research associate at Maksim Bogdanovich Literature Museum.

Since 1998 she has been working in Human Rights Centre “Vesna” as the coordinator of the Belarusian Human Rights School, as well as author and editor of the annual reports on human rights situation in Belarus, and participant of monitoring election campaigns at various levels. In 2006 she was awarded with Anna Lind International Prize.

Нільс Якоб Харбітц Niels Jacob Harbitz

Норвегія Norway

Регіональний менеджер (Схід Африки та район Африканського рогу) у Human Rights House з 2003 року. Бере участь у роботі з медіа та інформаційних кампаніях, оскільки понад двадцять років працював як журналіст-фрілансер. Здобув освіту в галузі веб-журналістики і редакційного управління. В Осло і Бергені вивчав соціальну антропологію, медіа і комунікацію, мистецтво і літературу, в Нью-Йорку і Вестмінстері – філософію та політичну теорію. Викладав естетику, історію та теорію ЗМІ в університеті Осло. Починав з роботи у дитячих садках і школах. Десять років працював як волонтер у неурядовій організації «Молодь за ядерне роззброєння». Консультував видавництва у питаннях просування продукції.

Regional Manager (East- and Horn of Africa) at Human Rights House Foundation (HRH) since 2003. With twenty years’ experience as a freelance journalist, and holding a diploma in web journalism and editorial management, he is also involved in HRH’s media work and information activities.

Harbitz is educated in social anthropology, media and communication, the arts and literature from the Universities of Oslo and Bergen, and philosophy and political theory from New York University and University of Westminster. He has also taught media aesthetics, history and theory at the University of Oslo. His prior working experience includes four years’ care-taking, training and teaching of children and youth in kindergarten, schools and other institutions, a decade of voluntary work for the NGO Youth for Nuclear Disarmament, and consultancy and promotion engagements for various publishing houses.

журі творчого конкурсу art competition jury 10

Манон Луазо Manon Loizeau

Франція France

Манон Луазо було 24 роки, коли після стажування в найвідоміших французьких газетах “Le Nouvel observateur” та “Libération” вона вирішила оселитись у Москві. Пізніше працювала в “Le Monde” та на BBC. Від письменництва поступово перейшла до зйомок. «Спочатку я хотіла знімати фільми переважно на теми культури, про театр, наприклад», - розповідає вона. Всі свої таланти режисерка успадкувала від французько-британської родини: її батько – журналіст “Le matin”, а мати – митець. Свого часу Манон Луазо була глибоко вражена війною в Чечні та хворобою Єльцина. У 2003 році вона потай зняла фільм «Грозний: хроніки забуття». Стрічка отримала високу оцінку і справжнє визнання, завоювала кілька нагород. Остання робота Луазо та фільм «Серійні вбивства у країні Путіна» утверджують її в ролі документаліста людських доль.

Manon Loizeau was 24 years old when she decided to settle in Moscow after having done internships in the most famous French newspaper, “Le Nouvel observateur” and “Libération”. Later she worked for “Le Monde” and BBC. From writing she slowly shifted to shooting. “At the beginning I wanted more cultural topics, about theatre for instance”, she said. She inherited from a French and British family, her father is journalist for “Le matin” and her mother is artist. But she will be deeply moved by the explosion of the war in Chechnya and the disease of Eltsine. In 2003, in a clandestine way, she shot the film “Grozny, Chronic of an Oblivion”. The film will be truly applauded and recognised by being several times awarded. Her last film and “Serial Murders in Putin’s Land” with success go on her way as a humanist witness.

Алік Шпилюк Alik Shpilyuk

Україна Ukraine

Арт-директор Одеського МКФ, директор програм МКФ «КРОК», куратор показів, кінознавець. Народився 1958 року в Ростові-на-Дону. Був одним із засновників кіноклубу «Діалог» у Києві наприкінці 1980-х. З 1990 до 1999 року працював у дирекції Київського МКФ «Молодість» (програмний координатор, потім програмний директор). З 2000 до 2007 – заступник головного редактора журналу «KINO-KOЛO»; лінійний продюсер двох шведських документальних фільмів. З 2007 до 2009 – заступник генерального директора з міжнародних зв’язків «Мультиплекс-холдинг» – найбільшої української кіномережі. З 2009 року – секретар правління Національної спілки кінематографістів України, голова Міжнародної комісії. З 1993 працює на МКФ «КРОК» (директор показів, пізніше – програмний директор). Експерт Державної агенції України з питань кіно. Куратор кінопрограм у Гете-Інституті у Києві, Британській Раді в Україні, Французькому культурному центрі в Україні. Член відбіркових комісій і член журі численних українських та міжнародних кінофестивалів. Незалежний кінокритик.

Art Director of Odessa IFF, Program Director of IFF “KROK”, film programs curator, film expert. Born in 1958 in Rostov-on-Don. He was one of the founders of the cinema club “Dialogue” in Kyiv in the late 1980th. Between 1990 and 1999 he worked at the directorate of Kyiv Molodist IFF (as a Coordinator, then Program Director). From 2000 to 2007 he was a deputy chief editor of KINO-KOLO magazine, line producer of two Swedish documentaries. From 2007 to 2009 he worked as a deputy director general for international relations of Multiplex-Holding – the largest Ukrainian cinema network. Since 2009 he is the board member of the National Cinema Union of Ukraine, head of the International commission.

Since 1993 he has been working at IFF “KROK” (director of screenings, program director). Also he is an expert of the State Film Agency of Ukraine, curator of film programs in Goethe Institute in Kyiv, British Council in Ukraine, French Institute in Ukraine. Member of the selection committees and jury member of many Ukrainian and international film festivals. Independent film critic.

журі творчого конкурсу art competition jury 11

Улдіс Секуліс Uldis Cekulis

Марчін Кошалка Marcin Koszałka

Латвія Latvia

Улдіс Секуліс створив незалежну кінокомпанію Vides Filmu Studija і здобув міжнародну премію Trailblazer на MIPDOC у Каннах, якою нагороджують найкращих документалістів. Він спродюсував майже чотири десятки документальних фільмів, іноді працюючи як оператор. Чимало з них, зокрема, «Дах над місячною доріжкою» (2001), «Казкова країна» (2004), «Теодор» (2006), «Троє чоловіків і рибний став» (2008) були показані у багатьох країнах світу. Він є співпродюсером документальних фільмів естонських, литовських, російських, німецьких, італійських, французьких та грузинських кінокомпаній. Зараз працює над виробництвом семи документальних стрічок.

Uldis Cekulis, created the independent production company Vides Filmu Studija and won the International Trailblazer prize at MIPDOC in Cannes, which recognises the best documentary makers.

He has worked on more than thirty-five documentaries both as a producer and sometimes also as a cameraman. Many of them such as Roof on the Moonway (2001), Dream Land (2004), Theodore (2006), Three Men and a Fish Pond (2008) have travelled around the world. He has co-produced documentaries with Estonian, Lithuanian, Russian, German, Italian, French and Georgian production companies. Currently he is working on seven documentary film projects.

Польща Poland

Марчін Кошалка народився 1970 року в Кракові. Закінчив факультет радіо і телебачення імені Кшиштофа Кєсловського (Сілезький університет). Оператор художніх фільмів та оператор і режисер документальних. Лауреат численних нагород (Берлін, Гдиня, Краків, Вроцлав, Ніон). Режисер документальних фільмів «Такого чудового сина народила» (1999), «Іменини» (2002), «Якось воно буде» (2004), «Цілий день разом» (2006), «Смерть із людським обличчям» (2006), «Існування» (2007), «Труп» (2008), «До болю» (2008), «Приречений жити» (2008), «Декларація невмирущості» (2010), «Ну ж бо, втечемо від неї!» (2010).

Marcin Koszałka was born in 1970 in Cracow. He is a graduate of the Krzysztof Kieslowski Faculty of Radio and Television at the University of Silesia. He works as a cameraman of fiction films and a cameraman and director of documentaries. He has been a laureate of numerous festival awards (Nyon, Berlin, Gdynia, Cracow, Wroclaw).

Directed, in particular, such documentary films as Such a Nice Boy I Gave Birth to (1999), The Birthday Celebration (2003), It’ll Be OK (2004), All Day Together (2006), User Friendly Death (2006), The Existence (2007), Dead Body (2008), Till it Hurts (2008), Sentenced for Life (2008), The Declaration of Immortality (2010), Let’s Run Away From Her (2010).

Мірослав Янек Miroslav Janek

Чехія Czech Republic

Народився у місті Наход 1954 року. Ще підлітком захопився кінематографом і зняв кілька аматорських фільмів. У 1979 році емігрував до Німеччини, а згодом до США, де здобув авторитет як режисер монтажу. Найважливішою вважається спільна з режисером Годфрі Реджіо робота над міжнародною трилогією «Поваккаці» (1988), «Душа світу. Anima Mundi» (1992) та «Накойкаці» (2002). Після повернення до Чехії у 1993 році працював над власними документальними фільмами. Його стрічка про незрячих дітей із камерою «Невидимі» (1996) отримала чимало схвальних відгуків як на батьківщині, так і за кордоном. Останні роботи Мірослава Янека «Хачіпе» (2006), «Вєрка» (2005) здобули нагороди на кількох фестивалях.

Miroslav Janek was born in Náchod in 1954. From a young age he devoted himself to amateur film and he shot several films as a self-taught filmmaker. In 1979, he emigrated to Germany and later went to the USA, where he primarily made a name for himself as an editor. His most important work was probably his collaboration with director Godfrey Reggio on the internationally acclaimed compilation films Powaqqatsi (1988), Anima Mundi (1992) and Naqoyqatsi (2002). Since returning to the Czech Republic in 1993, he has devoted himself as a cameraman and director to his own documentaries. His film about blind children with a camera The Unseen (Nespatrené – 1996) has won the most accolades, both at home and abroad. In recent times, his documentary films Kha-chee-pae (Chacipe) and Vierka or the Mystery of Family B’s Disappearance (both made in 2005) have won prizes at several festivals.

студентське журі students’ jury 12

Альона Павленко Alyona Pavlenko

Україна Ukraine

Народилася 1987 року. Навчається у школі журналістики НаУКМА. Автор і режисер двох документальних фільмів «Вулиця – моя сцена» (2010) та «Інтернет: любов на всі віки» (2010). Її друга робота стала переможцем у номінації «Документальне кіно» цьогорічного фестивалю КІНОМЕДІА, завдяки чому Альона навчається в «Інтершколі» на сценариста. Брала участь у соціально-екологічному проекті «Зробимо Київ чистим», долучилася до роботи благодійного театру «Місто Сонця»: Альона знімає на камеру вистави, які організовують у дитячих будинках, і на основі цього матеріалу зараз готує свій третій документальний фільм. Документальне кіно посідає у моєму житті особливе місце: моя любов до документалістики доповнюється необхідними навичками – я непогано пишу, обожнюю спілкуватися з цікавими людьми і взагалі хочу пов’язати своє життя з документальними стрічками. А завдяки перегляду фестивальних фільмів та спілкуванню з майстрами жанру я сама професійно зростатиму.

Born in 1987. Studies at the School of Journalism in Kyiv-Mohyla Academy.

Author and director of two documentary films “Street is my stage” (2010) and “Internet: love forever” (2010). Her second film won the nomination “Documentaries” in this year’s KINOMEDIA festival, and thanks to it Alyona study scriptwriting at the Interschool. Took part in the socio-ecological project “Let’s make Kyiv clear”, and also work at the charitable theatre “Sun City”: Alyona shoots performances organized in orphanages and on the basis of this material is now preparing her third documentary.

Documentary films took a special place in my life: my love for documentary supplemented by the necessary skills – I can write, adore speaking with interesting people and want to link my life with documentary. Watching festival films and communicating with master of the genre, I also grow professionally.

Олександр Рощин Oleksandr Roshchyn

Україна Ukraine

Навчається в Національному технічному університеті України «КПІ». За шість студентських років був автором, ідеологом, проектним координатором та членом проектної команди понад 50 культурних, спортивних, освітніх та медіапроектів: від квесту по території КПІ до школи «підвищення кваліфікації» для топ-менеджменту Студентської ради НТУУ «КПІ», яку Олександр очолював протягом півтора року. Цікавиться туризмом, психологією, пише наукові статті та оповідання-фентезі, які самостійно ілюструє. Знімався в кількох короткометражних стрічках. Я не кращий за інших. Я інший, бо я – це я. Я такий, який я є. Я відповідально ставлюсь до того, що роблю, берусь лише за ту роботу, яка мені подобається, і доводжу справу до кінця. Уважно ставлюся до деталей, бачу картину в цілому, мислю на рівні процесів, добре аналізую та структурую інформацію. Хочу подивитися на документальне кіно зсередини.

Student of the KPI National Technical University of Ukraine. For six years of studies he was an author, ideologist, project coordinator or project team member in more than 50 cultural, sporting, educational and media projects: from the quest on KPI territory to the top management “training school” for members of the KPI Student Council which Alexander headed for a year and a half. Interested in tourism, psychology, writing scientific articles and fantasy stories with own illustrations. Acted in several documentaries.

I am not better than others. I am different, because me it’s me. I am who I am. I am responsible and do just the work that I like and carry it to its conclusion. I am attentive to details, see the picture as a whole, think on the process level, analyze and structures information well. I want to see the documentary from the inside.

студентське журі students’ jury 13

Максим Анісімов Maksym Anisimov

Україна Ukraine

Марія Поліщук Maria Polishchuk

Україна Ukraine

Народився 1989 року. Навчається в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Заступник голови Наукового товариства студентів та аспірантів, редактор науковопопулярного журналу для студентів, організатор міждисциплінарних конференцій. Цікавиться активним відпочинком, подорожами, дизайном, інфографікою. У наш час, переповнений брудною інформацією, складно знайти джерела, яким можна вірити й довіряти, як своїм очам, своєму слуху… І саме цю незаповнену нішу займає документалістика. Документальне кіно не можна переглянути, його можна тільки прожити. Порушуючи актуальні та водночас нетривіальні питання, автори виступають проти позиції «людина – це ресурс» і дарують можливість усвідомити індивідуальність проблем кожного.

Народилася 1985 року. Навчається в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, закінчує магістратуру факультету вільної графіки. Знається на образотворчому мистецтві, пише статті на соціальну тематику. Цікавиться візуальним мистецтвом, зокрема документальним кіно. Мистецтво має бути дієвим. Не треба благань, не треба пилу покірності, не треба погроз – найліпше висловлюватись про права людини їх відображенням, розвиваючи людську свідомість через мистецтво. Документалістика повинна займати особливе місце в кіноіндустрії, виконуючи своє головне призначення – висвітлювати проблеми сьогодення, відображати справжні події. Адже глибокий смисл і вагома соціальна роль закладені саме у цих свідченнях реального життя.

Born 1989. Student of Taras Shevchenko Kyiv National University. Deputy Chairman of the Students scientific society, editor of the popular scientific journal for students, organizer of interdisciplinary conferences etc. Interested in recreational activities, travel, design, infographic.

Our time is filled with dirty information, and it is difficult to find a source you can trust and believe as your eyes, your ears... And this is documentary that takes this empty niche.

Documentaries are not possible to be seen, you can just go through it. Rising both actual and nontrivial issued, the authors oppose the phrase “man is a resource” and confer an opportunity to recognize the individuality of each problem.

Born in 1985. Studies at the National Academy of Fine Arts and Architecture, graduated from Graduate School of graphic arts. Specialist in the art, writes on social issues. Interested in visual arts including documentary.

Art must be effective. Do not beg, no dust of humility, no threats - the best speaking on human rights is through their reflection, developing human consciousness through art.

Documentary must occupy a special place in the film industry performing its main vocation, namely the elucidation of today problems, reflection of real events. The testimony of real life is appreciated much deeper and it is more socially valuable.

Тетяна Желєзнікова Tetyana Zheleznikova

Україна Ukraine

Народилася 1985 року. Навчається у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого. Цікавиться всім, що стосується майбутньої професії, своє життя планує пов’язати з кінематографом. Працювала волонтером на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA у 2008 році. Судити роботи знаних майстрів і талановитих дебютантів для мене цінний і цікавий досвід. Як кінематографістпочатківець сподіваюсь подивитися на них свіжим оком. Зустрічі з непересічними особистостями, прагнення за допомогою кіно розв’язати актуальні проблеми людства – це і є документалістика.

Born in 1985. Student of Karpenko-Kary Kyiv National Theatre, Film and Television University.

Interested in everything connected with the future profession because she hopes to be engaged in cinema for all her life. She worked as a volunteer at the International Human Rights Documentary Film Festival Docudays UA in 2008.

As a novice young-eyed film-maker I hope to have interesting and valuable experience in evaluation of works of recognized masters and talented debutants. Meetings with various people, desire to solve actual problems with the aid of films – this is exactly what we called documentary.

www.arte.tv Канал громадського телебачення ARTE працює як галерея культурного розмаїття Європи. Завданням каналу є «задумати й підготувати телевізійні програми, культурні та міжнародні за характером, які сприяють порозумінню і зближенню між народами Європи». Політика ARTE полягає в тому, щоб показувати високоякісні національні та міжнародні спільні роботи у жанрі кіно, драматургії, документалістики, виконавського мистецтва, а також новини. Згідно з угодою між Францією та Німеччиною, до складу ARTE входять три організації зі штаб-квартирою в Страсбурзі й два члени – ARTE France в Парижі та ARTE Deutschland TV GmbH у Баден-Бадені. Канал фінансується за рахунок ліцензійного збору телебачення обох країн. Програми ARTE виходять в ефір французькою та німецькою мовами в усій Європі. Крім того, канал уклав угоди з іншими службами громадського мовлення, такими як: RTBF у Бельгії, ORF в Австрії, SRG SSR Idee Suisse у Швейцарії, YLE у Фінляндії, BBC у Великій Британії, SVT у Швеції та ERT у Греції.

The public-service television channel ARTE acts as a showcase for the rich cultural diversity of Europe. Its purpose is “to conceive and produce television programmes which, in a broad sense, are cultural and international in character and conducive to promoting understanding and rapprochement among Europe’s nations”. ARTE’s policy is to broadcast high-quality national and international co-productions in cinema, drama and documentaries as well as news, live and performing arts. Based on an Agreement between France and Germany, ARTE is composed of three entities, the headquarters in Strasburg and two members, ARTE France in Paris and ARTE Deutschland TV GmbH in Baden-Baden. The channel is financed through the television licence fee in both countries.

ARTE is broadcast simultaneously in French and German all around Europe. Moreover, it has entered into Agreements with other public service broadcasters like, for instance, RTBF in Belgium, ORF in Austria, SRG SSR Idée Suisse in Switzerland, YLE in Finland, BBC in the UnitedKingdom, SVT in Sweden and ERT in Greece.

Співпраця ARTE France з Україною почалася в 2003 році, коли було укладено угоду з НТРКУ. Відтоді канали НТРКУ щорічно можуть показувати по 50 годин документального кіно виробництва ARTE. Наприкінці 2009-го було запропоновано 369 годин, 200 годин вийшли в ефір.

ARTE FRANCE started the cooperation with Ukraine since 2003, thanks to an agreement of cooperation with NTU. It enabled, since then, the screening in Ukrainian on NTU of 50 hours of documentary films per year, produced by ARTE. At the end of 2009, 369 hours have been offered and 200h broadcasted.

За останні два роки ARTE розширив співпрацю з фестивалем Docudays UA, запропонувавши кандидатуру члена журі та вибравши деякі з його робіт. Торік на фестиваль приїздив Патрік Барберіс, цього року канал представлятиме Манон Луазо. Крім того, з 11 до 13 березня цього року президент ARTE France Жером Клеман і віцепрезидент ARTE GEIE Готфрід Лангенштейн у Києві презентували громадськості програми ARTE в в кінотеатрах і на телебаченні.

Since 2 years, ARTE enlarged its cooperation to the festival DOCUDAYS, by proposing a jury member and selecting some of its work. Last Year Patrick Barbéris was present, this year, MANON LOIZEAU will represent the channel. Moreover, this year, the presidents of ARTE FRANCE, Jérome Clément, and Vice-president of ARTE GEIE, Gotfried Langenstein, were in Kiev, from the 11Th to the 13th of march to present ARTE’s programme in cinema and on television, to the audience.

фільм-відкриття opening film 15

Інший «Челсі»: історія з Донецька The Other Chelsea – A Story from Donetsk Німеччина / Germany / 2010 / 88’

Донецьк. Поки сотні тисяч людей за мізерну платню працюють на застарілих шахтах, декілька осіб «роблять реальні гроші». Байдуже, з якого боку соціальної прірви ви опинились: якщо ви з Донецька, то майже напевне будете противником Помаранчевої революції та фанатом місцевої футбольної команди «Шахтар». Мільярдер Ахметов вкладає у клуб величезні кошти. Однак спортивний успіх лише увиразнює політичний і соціальний застій в регіоні. За межами «ДонбасАрени» перспективи далеко не райдужні... «Інший “Челсі”» з гумором розповідає історію цих двох антагоністичних світів, швидкого підйому та неуникненного розпаду. Представники двох сторін пострадянського суспільства, які зустрічаються на стадіоні, формують колоритне соціальне середовище. Люди знають, що їхні лідери – популісти, корупціонери, часом навіть кримінальні елементи. Але вони поки можуть обирати лише між Партією регіонів та «помаранчевими». У Східній Україні голосуватимуть за «регіоналів», заганяючи у глухий кут всю країну, віддану «новим елітам».

Donetsk is the coal-mining area of Ukraine. Here most people work for low wages in the run down mines, while others make a lot of money. No matter which side of the social divide you are on, coming from Donetsk you will almost certainly be an opponent of the Orange Revolution and a fan of the local football team, Shakhtar Donetsk. Billionaire Akhmetov invests heavily in the club. Yet this sporting success funded by an Oligarch fortune only seems to highlight the wider social and political stagnation of the region. Off the pitch, the outlook appears bleak... The Other Chelsea humorously tells the story of discordant worlds of steady rise and unstoppable decay. Two parts of a post-soviet society meet in the football stadium and form a colorful social milieu which is firmly united by the belief to rather belong to a strong Russia than to the Western world. The world may change, yet the situation stays the same in Eastern Ukraine. A region is being trapped in a deadlock.

Режисер / Director: Якоб Пройсс (Jakob Preuss) Виробництво / Production: Kloos & Co. Medien GmbH (Germany), Stefan Kloos, Schlesische Str. 29/30, 10997 Berlin, tel. +49 (0)30 4737 2980 / +49 (0)30 4737 29820, info@kloosundco.de, www.kloosundco.de Дистрибуція / Sales: Diana Karklin, Rise And Shine World Sales (Germany), Schlesische Str. 29/30, 10997 Berlin, +49 (0)30 4737 2980 / +49 (0)30 4737 29820, diana.karklin@riseandshine-berlin.de, www.riseandshine-berlin.com

Якоб Пройсс народився 1975 року в Берліні. Вивчав право у Кельні та Парижі, а також європеїстику у Варшаві. Відбував альтернативну цивільну службу в Нижньому Новгороді в Росії та працював у Москві після закінчення навчання. З 2002 року працював не лише як режисер, а й як позаштатний консультант і спостерігач у міжнародних організаціях, що займаються моніторингом виборів. У 2007-2008 роках – експерт із прав людини в СНД в організації «Репортери без кордонів». «Інший “Челсі”» – його дебютний повнометражний фільм.

Jakob Preuss was born in 1975 in Berlin. Studied law in Cologne and Paris and European Studies in Warsaw. He performed his civilian national service in NizhnyNovgorod/Russia, and worked in Moscow after his studies. Since 2002, alongside his activities as a filmmaker, he has regularly worked as a freelance consultant/ observer for international organizations in the field of elections. He was employed as an expert on the CIS for the human rights organization REPORTERS WITHOUT BORDERS in 2007/08. The Other Chelsea is his feature-length debut film.

правозахисний конкурс human rights competition 16

Авто*Мат Auto*Mate Auto*Mat Чехія / Czech Republic / 2009 / 90’

Ініціатива «Авто*Мат» має на меті зробити місто комфортним для життя. Цей фільм – не просто відкрита критика машин та водіїв. Це спроба зрозуміти, що люди думають про цілі й місце людства на Землі. Стрічка показує розвиток ініціативи «Авто*Мат» через розмови з різними персонажами. Тут і генеральний директор автомобільної компанії Skoda, і мер Праги, а також соціологи, бізнесмени, мамусі на велосипедах та схибнуті автолюбителі... «Авто*Мат» – це рука допомоги, проте насамперед люди мають допомогти собі самі. Щоб полюбити свій «простір», вони мусять зробити його місцем для життя, а не транзитним вокзалом. Будь-який район чи село мають стати мікросвітом, створеним працею людей, де вони живуть, відпочивають, навчаються, спілкуються і гуляють, місцем, яке люди вважають своїм спільним домом.

The story tracks the development of the AUTO*MATE initiative, while capturing dialogues with various protagonists. There are manager general of the SKODA car-company, the Mayor of Prague, sociologists, businessmen, biking moms, car freaks… Therefore, AUTO*MATE isn’t a simple, transparent criticism (of the automobile culture). It attempts to reveal the causes in people’s ideas about the purpose and place of Humankind on Earth. AUTO*MATE is the initiative to make the city livable! AUTO*MATE is a cure, but most of all, we have to cure ourselves… To be able to love our “space”, we first need to make it a place to live in, not to drive through. Any neighborhood or village needs to become a micro-cosmos shaped by human work, where people work, live, rest, learn, communicate and walk, a place people treat as their common home.

Режисер / Director: Мартін Маречек (Martin Mareček) Виробництво та дистрибуція / Production and Sales: Bionaut Films (Czech Republic), Vratislav Slajer, Delnicka 47, 170 00 Prague, Czech Republic, tel. 00420 222 967 358 / 00420 222 967 357, bionaut@bionaut.cz, www.bionaut.cz

Мартін Маречек почав вивчати культурологію на філософському факультеті Карлового університету Праги в 1992 році, але закінчив уже факультет документального кіно празької Академії мистецтв (FAMU) (2002). У своїх документальних фільмах він зосереджується на духовних цінностях, ролі громадських організацій і тому, чи може звичайна людина бодай трохи змінити сучасний світ. Фільмографія: Клен ´98 (1998), Метод яйця (1999), Брудні ігри (2001), Джерело (2005), Авто*Мат (2009) Martin Mareček started cultural studies at the Philosophical Faculty at Prague’s Charles University in 1992, but he went on to graduate from the Department of Documentary Film at the Academy of Performing Arts in Prague (FAMU) (2002). In his documentary filmmaking, he focuses on the “ecology of the spirit”, the role of the non-profit sector, and the chance of the individual to shift or even change the world of today.

Filmography: Maple ´98 (1998), Egg Methods (1999), Dust Games (2001), Source (2005), Auto*Mat (2009)

правозахисний конкурс human rights competition 17

Вам не подобається правда – 4 дні в Гуантанамо You Don’t Like the Truth – 4 Days Inside Guantanamo Канада / Canada / 2010 / 100’

Документальний фільм базується на записах камери спостереження у в’язниці в Гуантанамо, нещодавно розсекречених канадським судом. Це перша зустріч агентів канадської розвідки та дитини-в’язня Гуантанамо. У фільмі детально розібрана гра в кішки-мишки між поневолювачем і поневоленим. І ця гра з високими ставками тривала чотири дні. Фільм, зроблений як імітація запису камери спостереження, аналізує політичний, правовий і науковий аспекти вимушеного спілкування.

A documentary based on security camera footage from a prison in Guantanamo. This encounter between a team of Canadian intelligence agents and a child detainee in Guantanamo has never before been seen. Based on seven hours of video footage recently declassified by the Canadian courts this documentary delves into the unfolding high-stakes game of cat and mouse between captor and captive over a four day period. Maintaining the surveillance camera style this film analyzes the political, legal and scientific aspects of a forced dialogue.

Режисери / Directors: Люк Коте, Патриціо Енрикес (Luc Côté, Patricio Henriquez) Виробництво / Production: Films Adobe, Luc Côté, Patricio Henriquez, 70 St-Cyril, Montreal, Qc. Canada H2V 1H8, tel. +1 514 276-9880, lucaslado@videotron.ca, youdontlikethetruth.com Дистрибуція / Sales: Films Transit, 252 Gouin Boulevard East Montréal, Québec, Canada H3L 1A8, tel. (514) 844-3358, janrofekamp@filmstransit.com, www.filmstransit.com

Люк Коте працює в галузі режисури та виробництва фільмів з 14 років. Протягом останніх 35 років він багато подорожував по всьому світу, знімаючи соціальні документальні стрічки. На початку 1980-х заснував першу власну кінокомпанію в Нью-Йорку, On Track Video. 1986 року приєднався до Роббі Харта у Монреалі й започаткував Adobe Productions. Фільмографія (вибране): Ті, що роблять дощ (1999), Зростання на вулицях (2000), Арена життя (2003), Операція «Повернення додому» (2005), Операція «Повернення» (2005), Вам не подобається правда – 4 дні в Гуантанамо (2010, спільно з Патриціо Енрикесом) Патриціо Енрикес працював режисером чилійського телебачення до переїзду в Монреаль в 1974 році після повалення уряду Сальвадора Альєнде. У 1981— 1993 роках працював на телебаченні в Квебеку, де зробив багато міжнародних репортажів. 1996-го став співзасновником продюсерської компанії Macumba International. Енрикес є володарем понад 60 світових нагород. Фільмографія (вибране): Остання битва Сальвадора Альєнде (1998), Зображення диктатури (2004), До непокори (2005), Під капюшоном, подорож у світ тортур (2008), Вам не подобається правда – 4 дні в Гуантанамо (2010, спільно з Люком Коте) Luc Côté has been directing and producing films since the age of fourteen. For the past 35 years, he has traveled extensively around the world, making social documentaries. In the early eighties, he founded his first production company in New York, On Track Video. In 1986, he joined Robbie Hart in Montreal and launched Adobe Productions. Filmography (selected): Rainmakers (1999), Growing Up on the Streets (2000), Cirque for Life (2003), Operation Homecoming (2005), Operation Retour (2005), You Don’t Like the Truth – 4 Days Inside Guantanamo (2010, codirector Patricio Henriquez) Patricio Henríquez worked as a director for Chilean television before moving to Montreal in 1974 after the overthrow of the Salvador Allende government.

Between 1981 and 1993 worked for television in Quebec, where he made numerous international reports. In 1996, he co-founded the production company Macumba International. Henríquez has won over 60 awards around the world.

Filmography (selected): The Last Stand of Salvador Allende (1998), Images of a Dictatorship (2004), To Disobey (2005), Under the Hood, a Voyage Into the World of Torture (2008), You Don’t Like the Truth – 4 Days Inside Guantanamo (2010, codirector Luc Côté)

правозахисний конкурс human rights competition 18

Вбити слона To Shoot an Elephant Іспанія / Spain / 2009 / 113’

«... потім, звичайно, були нескінченні дискусії про вбивство слона. Власник був розлючений, але він був усього лише індусом і нічого не міг вдіяти. Крім того, з погляду закону я вчинив правильно, бо скаженого слона так само слід убити, як і скаженого собаку, якщо господар не може з ним впоратися». Джордж Орвелл визначив спосіб побачити Азію, який працює і зараз. «Вбити слона» – це звіт очевидців із Сектору Газа. 27 грудня 2008, операція «Литий свинець». 21 день відстрілу слонів. Це брудні, вхоплені поспіхом картини, що викликають дрож і позбавляють сну. Їх зробили нечисленні іноземці, котрі захотіли і змогли залишитися в машинах швидкої допомоги Сектору Газа разом із палестинськими цивільними. «Вбивство слона» Джорджа Орвелла було вперше опубліковане в літературному журналі New Writing 1948 року. “...afterwards, of course, there were endless discussions about the shooting of the elephant. The owner was furious, but he was only an Indian and could do nothing. Besides, legally I had done the right thing, for a mad elephant has to be killed, like a mad dog, if it’s owner fails to control it”.

George Orwell defined a way of witnessing Asia that still remains valid.

“To Shoot an Elephant” is an eye witness account from The Gaza Strip.

December 27th, 2008, Operation Cast Lead. 21 days shooting elephants.

Urgent, insomniac, dirty, shuddering images from the only foreigners who decided and managed to stay embedded inside Gaza strip ambulances, with Palestinian civilians. George Orwell: “Shooting an elephant” was originally published in New Writing in 1948.

Режисери / Directors: Альберто Арсе, Мохаммад Руайлах (Alberto Arce, Mohammad Rujailah) Виробництво / Production: Gazan Days, Eguzki Bideoak, http://toshootanelephant.com Дистрибуція / Sales: Eguzki Bideoak, Merced, 21, 31001 Pamplona (Spain), tel. (+34) 948 211537, (+34) 608 928 631, banaketak@ eguzkibideoak.info Альберто Арсе, журналіст і режисер документальних фільмів, співпрацює з дослідними центрами, такими як Інститут конфліктології та гуманітарних досліджень, з численними незалежними газетами, наприклад, Diagonal, El Viejo Topo або Directa, а також із більш традиційними виданнями, наприклад, El Mundo. Саме роботи для цієї газети були відзначені журналістською премією Анни Лінд у середземноморському регіоні. Він здобув визнання після премії Хуана Гомеса за солідарність у журналістиці, якої був удостоєний в 2007 році. Мохаммад Руайлах, позаштатний перекладач. Член Міжнародного руху солідарності (ISM) та Організації визволення Палестини. Співпрацює з біженцями табору Хан-Юніс у Секторі Газа. У 2008-2009 роках, перебуваючи в Газі, разом із Альберто Арсе знімав фільм «Вбити слона». Ця стрічка є першою аудіовізуальною роботою Мохаммада.

Alberto Arce, journalist and documentary maker, collaborates with different centres of investigation such as the Instituto de Estudios sobre Conflictos y Acción Humanitaria (Conflict and humanitarian action study Institute), with numerous independent newspapers such as Diagonal, El Viejo Topo or Directa as well as more conventional papers like El Mundo. It was these reports for this paper that won the Mediterranean Journalist Award Anna Lindh. This being for the recognition of his work along with the Premio Joan Gomis de Periodismo Solidario (Joan Gomis prize for solidarity in journalism) which he was awarded in 2007.

Mohammad Rujailah, freelance translator. Is also a member of the International Solidarity Movement (ISM) and the Palestine Liberation Organisation. Has collaborated and co-operated with the Khan Younis refugee camp in the Gaza Strip.

Collaborated with Alberto Arce during his time in Gaza between 2008 and 2009 where together, they filmed To Shoot an Elephant, which is Mohammad’s first audiovisual work.

правозахисний конкурс human rights competition 19

Відкрите небо Open Sky A Ciel Ouvert Франція / France / 2010 / 94’

Пуна, Аргентина. Тубільці з племені коллас раптом опиняються в центрі уваги національних та міжнародних компаній через корисні копалини, знайдені на їхній землі. Справді, канадська компанія Standard Silver запускає амбітний проект відкритого кар’єра з видобутку срібла у покинутій місцевості Міна Піркітас, що на висоті 4500 м. Ця копальня має стати однією з найпродуктивніших у Латинській Америці. Standard Silver отримує монополію на видобуток корисних копалин, порушуючи хистку рівновагу життя племені коллас і прирікаючи його на злидні. Аборигени стають жертвами глобалізації через новий видобувний бум, пов’язаний зі зниженням валютного курсу металів, такого важливого у технологічному розвитку сучасного суспільства.

Puna, Argentina. Kollas natives suddenly find themselves in the center of national and international stakes because of their underground natural resources. Indeed, Standard Silver, a Canadian company, launches an ambitious project of an open-sky silver mine on the abandoned site of Mina Pirquitas, 4,500 m high. This mine is to become one of the most productive one in Latin America, Standard Silver getting the monopole over the underground natural resources disturbing also the fragile balance of the Kollas natives living on poverty. Kollas thus become victims of the globalization with this new mining boom associated to the decreasing metal exchange rate, the latter being essential to the technological development of our modern societies.

Режисер / Director: Інес Компан (Iñes Compan) Виробництво / Production: Mosaique Films, Thomas Schmitt Дистрибуція / Sales: WIDE MANAGEMENT, Anais Clanet, 40, rue Saint Anne 75002 Paris – France, tel. +33153950464 / +33153950465, wide@widemanagement.com, www.widemanagement.com

Інес Компан вивчала біологію в університетах Тулузи та Парижа. Закінчивши студії в «Ательє Варан», почала займатися виробництвом та режисурою документального кіно. Свою дебютну стрічку «Життя важливіше за тебе» зняла в 1999 році. В 2001 році здобула визнання як режисер-документаліст завдяки фільму «Полин, запах Атланта» про робітників заводу з виробництва ефірної олії на півдні Марокко, яка є предметом заздрощів багатьох французьких фармацевтичних компаній. За рік вийшла ще одна документальна стрічка – «Вітер, що зриває паранджу» – про повстання єменської молоді. Згодом Інес почала працювати з Le Hamac Rouge, асоціацією з виробництва та розповсюдження аудіовізуальної продукції в Тарні, з якою в 2010 році в гірській місцевості на північному заході Аргентини зняла «Відкрите небо».

Iñes Compan studied biology at the university in Toulouse and in Paris, and then turned to documentary filmmaking after completing training course at the Ateliers Varan. Her first documentary La vie devant toi she produced in 1999. Then, in 2001 she settled permanently in the world of documentary as the director producing Armoise, Ambre de l’Atlas, the story about workers of the southern Moroccan distillery who produced essential oil which are the envy of many French pharmaceutical companies. A year later, comes the documentary Du Vent dans le voile the revolt of young urban Yemeni. Subsequently, it is collaborating with Le Hamac Rouge, association audiovisual production, training and dissemination based in the Tarn, which takes Iñes Compan in 2010 in the highlands of north-western Argentina with A Ciel ouvert, a metaphor for the current Argentine society.

правозахисний конкурс human rights competition 20

Дещо про Грузію Something about Georgia Франція / France / 2010 / 103’

Фільм переносить нас у надзвичайно важливий рік у житті молодої грузинської демократії – від президентських виборів у січні 2008 року до хаосу війни з Росією і важкого протверезіння – і порушує питання про політичну відповідальність та моральність у міжнародних справах. Історію розказують головні дійові особи зазначених подій: президент Грузії, грузинський уряд, політична опозиція, іноземні діячі, представники міжнародних делегацій і організацій, а також звичайні грузини. Фільм сфокусований на людській та політичній драмі тих місяців, коли Грузія на короткий час опинилася в центрі уваги світової спільноти, і ставить питання про сучасний світ і його цінності.

The film takes us through a critical year in the life of Georgia’s young democracy- from the presidential election of January 2008 to the chaos of the war with Russia and the sobering aftermath - and raises questions about political responsibility and the morality of international affairs. The story is told through its main actors: the Georgian president, the Georgian government, the political opposition, foreign leaders , international delegations and organisations and the ordinary Georgian people. The film intimately captures the human and political drama of those months, when Georgia found itself briefly at the centre of global attention, and poses searching questions about the modern world and its values.

Режисер / Director: Ніно Кіртадзе (Nino Kirtadze) Виробництво / Production: Zadig production, Paul Rozenberg, 70 rue Amelot 75011 Paris France, tel. +331 58 30 80 10, fax +33 1 58 30 68 69, paul.rozenberg@zadigproductions.com, hassiba. belhadj@zadigproductions.com Дистрибуція / Sales: Catdocs (France), Catherine Leclef, 18 rue Quincampoix #133, F-75004 Paris, tel. +33 1 44 59 63 53, cat@catndocs.com, maelle@catndocs.com, www.catndocs.com Ніно Кіртадзе народилась у Тбілісі. Її акторська кар’єра розпочалася з головної ролі у фільмі «Закоханий шеф-кухар» Нани Джорджадзе, який у 1996 році здобув визнання в Каннах і був номінований на «Оскар». У неспокійні 1990-ті на Кавказі Ніно працювала військовим кореспондентом AFP і AP, висвітлюючи події війни в Чечні та інші збройні конфлікти в регіоні. З 1997 року Ніно Кіртадзе живе у Франції, де працює з Пітером Бруком, Жан-П’єром Амері, Філіппом Моньє, Клодом Горетта й Олів’є Ланглуа. Кіртадзе є членом товариства французьких письменників та режисерів La SCAM і членом Європейської кіноакадемії. Ніно Кіртадзе на регулярній основі співпрацює з різними національними та міжнародними організаціями як консультант, член журі, викладач і наставник. Фільмографія (вибране): Чеченська колисанка (2001), Скажи моєму другові, що я помер (2004), Трубопровід по-сусідськи (2005), Дураково, село дурнів (2008), Дещо про Грузію (2010) Nino Kirtadze was born in Tbilisi, Georgia. She began her acting career by playing the lead role in a “Chef in love” a film by Nana Djordjadze which was selected at Cannes in 1996 and nominated for an Oscar. During the troubles of the 1990s in the Caucasus, she worked as a war correspondent for AFP and for AP, covering the war in Chechnya and other armed conflicts in the region. Since 1997, Nino Kirtadze has lived in France, where she has worked with Peter Brook, Jean-Pierre Ameris, Philippe Monnier , Claude Goretta and Olivier Langlois.

Kirtadze is member of the French writers’ and directors’ society La SCAM and a member of the European film Academy. Nino Kirtadze collaborates on a regular basis with different national and international organizations as a consultant, jury, lecturer, and tutor.

Filmography (selected): Chechen Lullaby (2001), Tell My Friends that I Am Dead (2004), The Pipeline Next Door (2005), Durakovo, Village of Fools (2008), Something about Georgia (2010)

правозахисний конкурс human rights competition 21

Дзвони війни War Don Don США, Сьєрра-Леоне / USA, Sierra Leone / 2010 / 85’

У самому центрі Фрітауна, столиці Сьєрра-Леоне, солдати ООН охороняють укріплену споруду, також відому як «спеціальний суд». Всередині чекає розгляду своєї справи Ісса Шешай. Прокурори стверджують, що він воєнний злочинець, винний у жахливих злочинах проти людства. Його захисники переконують, що Шешай воював з примусу, захищав цивільне населення і відіграв важливу роль у встановленні миру в Сьєрра-Леоне. Маючи доступ до прокурорів, адвокатів, потерпілих та до самого Шешая, котрий сидить за ґратами, режисерка виносить справу на суд світу, аби всі побачили, що інколи минуле не просто болюче, а ще й темне.

In the heart of Freetown, the capital of Sierra Leone, United Nations soldiers guard a heavily fortified building known as the “special court.” Inside, Issa Sesay awaits his trial. Prosecutors say Sesay is a war criminal, guilty of heinous crimes against humanity. His defenders say he is a reluctant fighter who protected civilians and played a crucial role in bringing peace to Sierra Leone. With unprecedented access to prosecutors, defense attorneys, victims, and, from behind bars, Sesay himself, “War Don Don” puts international justice on trial for the world to see — finding that in some cases the past is not just painful, it is also opaque.

Режисер / Director: Ребекка Річман Коен (Rebecca Richman Cohen) Виробництво / Production: Racing Horse Productions (USA), Rebecca Richman Cohen, tel. +1 (917) 714-4002, info@racinghorsepro. com, www.racinghorsepro.com Дистрибуція / Sales: MercuryMedia (UK), Mark Navarrete, 6 Baseline Studios, Whitchurch Road, London W11 4AT, UK, tel. +44 20 7221 7221, mark@mercurymedia.org, www.mercurymedia.org Ребекка Річман Коен – режисерка, нагороджена численними призами, випускниця юридичної школи, досвідчений захисник прав людини у галузі міжнародного і кримінального права. Вона є слідчим-стажером компанії «Захисники Бронксу» і продовжує працювати слідчим Спеціального суду Сьєрра-Леоне. Між поїздками до Сьєрра-Леоне була ад’юнктом на факультеті Школи дизайну Род-Айленду (RISD) та в Інституті прав людини Американського університету. Ребекка отримала ступінь бакалавра в Університеті Брауна. Доктор юриспруденції Гарвардської школи права.

Rebecca Richman Cohen is an award-winning filmmaker and a law school graduate with experience in international human rights and criminal defense. She interned as an investigator at the Bronx Defenders and continued to do investigative work at the Special Court for Sierra Leone, working on a legal defense team for Alex Tamba Brima in the AFRC-accused case. Between trips to Sierra Leone, she has been adjunct faculty at the Rhode Island School of Design (RISD) and at American University’s Human Rights Institute. Rebecca graduated from Brown University with a B.A. in Portuguese and Brazilian Studies and with a Juris Doctor from Harvard Law School.

правозахисний конкурс human rights competition 22

Жінки без паузи Women without a Pause Франція / France / 2010 / 52’

«Жінки без паузи» – документальний фільм про жінок після 45-ти з різних країн світу. Від Японії до Франції, від Іспанії до Еквадору й Танзанії ми зустрічаємо матерів, дружин, робітниць, домогосподарок, бабусь і гінекологів, які над усе хочуть, аби в них бачили насамперед ЖІНОК. Досі ще не було документальних фільмів, які порівнювали б період менопаузи в різних культурах. Тут уперше показано, наскільки порізному почуваються жінки в цей момент свого життя. Але вони не самі: у фільмі також з’являються чоловіки, діти, брати і друзі, котрі говорять про жінок, а в багатьох випадках підтверджують, що цей період ті переживають мовчки.

“Women without a Pause” is a documentary which shows women above the age of 45 from all over the world. In Japan through to France, Spain, the Equator and all the way to Tanzania, we will meet mothers, wives, working women, housewives, grandmothers and gynecologists, who above all want to be seen as WOMEN. There has never been a documentary made comparing this period of menopause in different cultures. And, for the first time, here is a documentary showing the different ways a woman feels in this moment of her life. But women do not live alone: husbands, children, brothers and friends also appear in this documentary talking about women and, in many cases confirming that they live this period in silence.

Режисер / Director: Паула Паласіос (Paula Palacios) Виробництво / Production: PALACIOS FILMS, 70, rue Jean-Pierre Timbaud, 75011 Paris – France, 00 33 (0) 1 43 57 79 03, palaciosfilms@gmail.com, www.palaciosfilms.com

Паула Паласіос народилася в Мадриді 1983 року. Підлітком навчалася в іспанській Асоціації танцюристів фламенко. 1996 року Паула переїжджає до Ірландії, де продовжує танцювати. У 2001 році водночас навчається на другому курсі Національної школи драми Cristina Rota в Мадриді та університеті Complutense вивчає аудіовізуальні засоби комунікації. 2004 року переїжджає до столиці Франції, де закінчує навчання на факультеті кінематографії Французького університету Парижа. У квітні 2006 року відкриває власну продюсерську компанію під назвою Palacios Films.

Paula Palacios was born in Madrid in 1983. As a teenager Paula studies at the Spanish Association of Flamenco Dance. In 1996 she moves to Ireland where she continues dancing. In 2001 at the same time she studies second year at the National School of Drama “Cristina Rota” in Madrid, she integrates the Complutense University to study Audiovisual Comunication in Madrid. In 2004 she moves to Paris, where she finishes her studies at the Cinema Department in the French University of Paris. In April 2006 she opens her own production company in Paris called Palacios Films.

правозахисний конкурс human rights competition 23

Після революції After the Revolution Nach der Revolution Німеччина / Germany / 2010 / 91’

«У вас немає шансів, але спробуйте!» Приблизно так можна описати ситуацію у владних структурах Східного Берліна в грудні 1989 року. З одного боку – державний апарат, який відчайдушно чіплявся за владу. З іншого – купки розрізнених опозиційних сил, від Neues Forum до Demokratischer Aufbruch, – на той час приблизно 600 активістів – і населення, що тільки починає усвідомлювати себе як людей. Представники обох сторін зійшлися на круглому столі. Раніше не оприлюднювані матеріали в цьому фільмі показують, яка боротьба точилася за кожну п’ядь влади, кожне слово. Зрештою, ішлося ні більше ні менше як про узаконення основних політичних сил, монополію на владу в державі та Агентство національної безпеки. Щоб створити можливість «третього шляху», як того сподівались опозиційні угруповання, вони мусили прийняти власну конституцію. Три колишні члени опозиційних груп вважають ці чотири місяці безвладдя періодом, коли утопія була у них в руках.

“You have no chance, but use it!” That’s roughly how the power structures in East-Berlin in December 1989 could be described. On one side the apparatus of the state, which desperately clung to power. On the other side a heap of fragmented opposition groups, from the Neues Forum to Demokratischer Aufbruch – estimates assume there were 600 activists at the time – and a population who were only just beginning to see themselves as a people. Representatives of both sides faced each other at the Round Table. Previously unpublished material in this film shows how they struggled for every inch of power, every word. After all, the subject matter was nothing less than basic political legitimization, the state’s power monopoly and the National Security Agency. To create a chance for a “third way”, as the opposition groups hoped, they would have had to implement their own constitution. Three former member of the opposition groups reflect on this four month power vacuum as a period of time when utopia was within their grasp.

Режисери / Directors: Дьорте Франке, Марк Баудер (Doerte Franke, Marc Bauder) Виробництво та дистрибуція / Production and Sales: BAUDERFILM, Marc Bauder, Goerlitzerstr. 53, 10997 Berlin, Germany, tel. +49 30 420 872 32, marc@bauderflm.de, www.bauderfilm.de

Марк Баудер народився 1974 року в Штутгарті, нині живе в Берліні. Навчався керівництва торгово-промисловою діяльністю в Кельні, Сен-Галені, Нью-Йорку і режисури в кіношколі Потсдама-Бабельсберга. У 1997-1999 роках був медіаконсультантом HMR International. У 1999 році заснував компанію Bauderfilm. Дьорте Франке народилася 1974 року в Ляйпцигу, живе в Берліні з 2001 року. Вивчала політологію в університеті Кельна і кінематографію в кіношколі ПотсдамаБабельсберга. Дьорте пише книги, нариси і статті для газет та журналів. Фільмографія (вибране): Немає втраченого часу (2000), Рости або йди – архітектори всесвітнього села (2003), Комуніст (2006), Останнє, що маєш знати (2006), Камінь спотикання (2007), Топ-менеджер (2007), Після революції (2010), Система (2011) Marc Bauder was born in 1974 in Stuttgart, lives in Berlin. Studied Business Administration in Cologne, St. Gallen, New York and film directing at the Film School Potsdam-Babelsberg. In 1997-1999 was Media Consultant for HMR International. In 1999 founded Bauderfilm.

Doerte Franke was born in 1974 in Leipzig, lives in Berlin since 2001. Studied political science at the University of Cologne and film at the Film School Potsdam-Babelsberg.

Dörte writes books, essays and articles for various newspapers and magazines.

Filmography (selected): No Lost Time (2000), Grow or Go – the Architects of the Global Village (2003), The Communist (2006), Last to Know (2006), Stumbling Block (2007), The Top-Manager (2007), After the Revolution (2010), The System (2011)

правозахисний конкурс human rights competition 24

Правосуддя для Сєргєя Justice for Sergei Нідерланди / The Netherlands / 2010 / 62’

«Правосуддя для Сєргєя» – вражаюча історія Сєргєя Магнітского, російського юриста, який помер у листопаді 2009-го у 37 років унаслідок тортур у слідчому ізоляторі Москви, так і не дочекавшись суду. Його загибель викликала обурення світової спільноти, але в самій Росії корумповані чиновники, винуватці трагедії, не були й не будуть притягнуті до відповідальності. Через рік після смерті Сєргєя Магнітского фільм розповідає про чоловіка, який заплатив найвищу ціну, намагаючись викрити всеохопну корупцію, в лабетах якої опинилась Росія. Зараз сім’я і друзі Сєргєя вперше згодилися говорити на камеру, аби розповісти історію пересічного громадянина, який наважився протистояти корупції на найвищому рівні.

“Justice for Sergei” is the shocking story of Sergei Magnitsky, a Russian lawyer who died in November 2009 at the age of 37 under excruciating circumstances in a Moscow detention centre, still awaiting trial. His death fuelled international outrage, but inside Russia the corrupt government officials responsible were never brought to justice. One year after his death, “Justice for Sergei” tells the story of an ordinary man who paid the ultimate price while trying to expose the extraordinary corruption gripping Russia today. Now, for the first time, Magnitsky’s family and friends go on record to tell the story of an ordinary man who dared to confront corruption at the highest levels.

Режисери / Directors: Ганс Германс, Мартін Маат (Hans Hermans, Martin Maat) Виробництво / Production: ICU Documentaries (The Netherlands), PO BOX 700 – 6800 AS Arnhem, tel. +3126 3893764, info@icudocs.tv Дистрибуція / Sales: Journeyman Pictures (United Kingdom), Rose Hughes, High Street 4-6, Thames Ditton KT7 0RY, United Kingdom, tel. +44 208 786 6059, sales@journeyman.tv, www.journeyman.tv/documentaries

Ганс Германс і Мартін Маат є засновниками студії документальних фільмів ICU Documentaries. З 1995 року вони працюють на громадському телебаченні Нідерландів. Як незалежні кінематографісти регулярно роблять сюжети для провідної програми журналістських розслідувань Нідерландів KRO Reporter. Германс і Маат спеціалізуються на міжнародних відносинах і брали участь у створенні таких відомих у світі документальних фільмів, як «Крещендо Пхеньяна» (2005) і «Повернення до Сараєва» (2003).

Hans Hermans and Martin Maat are the founders of ICU Documentaries. They have been working for Dutch Public Television since 1995. As independent filmmakers they regularly contribute to the leading Dutch investigative journalism program KRO Reporter. Hermans and Maat focus on international relations and have produced acclaimed documentary films such as “Pyongyang Crescendo” (2005) and “Sarajevo Revisited” (2003).

правозахисний конкурс human rights competition 25

Прибульці The Arrivals Les Arrivants Франція / France / 2009 / 111’

Прибуття на береги Франції – лише початок нелегкого шляху більш ніж 50 тисяч біженців, які щороку шукають притулку через міський приймальний центр у Парижі. Зіткнення культур неминуче, коли вихідці з Конго, Чечні, Шрі-Ланки та Ефіопії зустрічаються з європейськими соціальними працівниками – сповненими добрих намірів, але надто перевантаженими. Люди, які шукають прихистку, сподіваючись залишити позаду війну та голод, переслідування та злидні, постають перед необхідністю дотримуватися бюрократичних процедур, які нагадують інший вид тортур. Самим соціальним працівникам, що опиняються на межі власних можливостей, загрожує цілковите виснаження від навали нових заявників. Фільм висвітлює діяльність CAFDA, міського приймального центру для біженців, через призму повсякденного життя прохачів притулку. Водночас стрічка відверто показує переслідування, політичне цькування та людські страждання за межами Європи.

Arriving on the shores of France is merely the beginning of a labyrinthian journey for more than 50,000 refugees seeking asylum through the municipal reception center in Paris each year. Cultures collide as refugees from the Congo, Chechnya, Sri Lanka and Ethiopia meet with well-intentioned but overwhelmed European social workers. Asylum seekers hoping to leave behind a life filled with war and famine, persecution and poverty find themselves forced to comply with a bureaucratic logic that resembles another kind of torment, and their social workers, faced with dwindling reserves of options and patience, are at risk of collapsing under the sheer number of new applicants. The film investigates CAFDA, the municipal reception centre for asylum-seeking families, by following the daily life of the asylum seekers and simultaneously exposes the persecution, political oppression and human misery outside Europe.

Режисери / Directors: Клодін Борьє, Патрік Шеньяр (Claudine Bories, Patrice Chagnard) Виробництво / Production: Les Films d’ici, 62 bld Davout 75020 Paris, tel.: +44 522 323, courrier@lesfilmsdici.fr, www.lesfilmsdici.fr

Клодін Борьє починала як театральна акторка, пізніше працювала куратором та організатором кінофестивалів. У 1990-2002 роках займалася виробництвом і дистрибуцією документальних фільмів у компанії Périphérie в Монтреї. Працює як режисер документальних та ігрових фільмів з 1976 року. Фільмографія (вибране): Через суботу (1998), Сер проти мадам (1999), Джульєтта з чоловічого боку (1999), Жінки дванадцяти кордонів (2003), І наші мрії (2007, спільно з Патріком Шеньяром), Прибульці (2009, спільно з Патріком Шеньяром) Патрік Шеньяр народився 1946 року. Ще підлітком організував у Греноблі кіноклуб, а 1967-го почав вивчати філософію в Сорбонні у Парижі, де створив свою першу короткометражку. У 1969-1972 роках подорожував в Афганістані, Пакистані та Індії. Враження від мандрів дуже вплинули на його подальші роботи. Працює як режисер-документаліст з 1977 року. Фільмографія (вибране): Свамі-Джи, мандрівка всередину (1983), Конвой (1995), Жан-Поль Кауфман (1997), У червоній вантажівці (2006), І наші мрії (2007, спільно з Клодін Борьє), Прибульці (2009, спільно з Клодін Борьє) Claudine Bories started theatre actress, later she worked as curator and film festival organisator. 1990–2002 she took over production and distribution of documentary films for Périphérie in Montreuil. Since 1976 she works as documentary and feature film director. Filmography (selected): Every Other Saturday (1998), Sir Against Madam (1999), Juliette from the Men’s Side (1999), Women of the Twelve Frontiers (2003), And Our Dreams (2007, co-director Patrice Chagnard), The Arrivals (2009, co-director Patrice Chagnard) Patrice Chagnard was born in 1946. As teenager founded the Grenoble filmclub and in 1967 he started studying Philosophy at Sorbonne, Paris, where he also did his debut short film. In 1969–1972 he traveled to Afghanistan, Pakistan and India.

These travel experiences and impressions had much influence on his further work.

Since 1977 he is documentary filmmaker. Filmography (selected): Swami-Ji, an Inner Voyage (1983), The Convoy (1995), Jean-Paul Kauffmann (1997), In the Red Truck (2006), And Our Dreams (2007, co-director Claudine Bories), The Arrivals (2009, co-director Patrice Chagnard)

правозахисний конкурс human rights competition 26

Прибульці з космосу Guests of Space Іспанія, США, Мексика / Spain, USA, Mexico / 2010 / 26’

Документальна стрічка «Прибульці з космосу» змальовує першу зустріч людей племені нукак маку з білими у 1988 році. «Ми дуже боялися білих людей, бо думали, що вони канібали», - каже Кірарі, старійшина племені. Останні з кочівників, виявлені в Південній Америці, нукак маку століттями кочували у тропічних лісах південної Колумбії. Але нині території Амазонії, де живе плем’я, охоплені війною з колумбійськими наркобаронами, тож нукак маку були змушені покинути свою землю. У фільмі показане зіткнення абсолютно різних світів: поселенці, місіонери, озброєні угруповання та колумбійські наркобарони.

Guests of Space explores the first encounter between the Nukak Maku people and the white man in 1988. “We were very afraid of the white men because we thought that they were cannibals,” says Kirari, the tribe’s oldest man. Known as the last nomads to be contacted in South America, the Nukak Maku have lived a nomadic existence in the tropical forests of Southern Colombia for centuries. But today the Amazon lands that sustain the tribe are being overrun by Colombia’s drug war and the Nukak have been forced to relocate outside their territory. This film observes the collision of two alien worlds where settlers, missionaries, armed groups and Colombia’s drug war unexpectedly meet and confront.

Режисер / Director: Альба Мора Рока (Alba Mora Roca)

Альба Мора Рока народилась і виросла в Жироні (Іспанія). Вивчала аудіовізуальні засоби комунікації в барселонському університеті Помпеу Фабра. Магістр Школи журналістики університету Берклі (США). Займається режисурою документальних фільмів, її роботи здобули численні нагороди. У 2008-му отримала престижну дослідницьку стипендію «La Caixa» і четвертий рік працює позаштатним продюсером у Барселоні. Також працювала як оператор мультимедійних установок у Nanouk Films. Брала участь у розробці й виробництві фільмів «Утопія-79» та «Прощення» - переможців різноманітних конкурсів. Фільмографія (вибране): Спогади без тих, хто згадує (2004), Сам не свій (2006), Аборигени міста (2009), Прибульці з космосу (2010) Alba Mora Roca is an award-winning documentary filmmaker and a graduated student at the UC Berkeley Graduate School of Journalism. She was awarded with the prestigious “La Caixa” Fellowship in 2008 and has worked four years as a freelance producer in Barcelona. She assisted in the development and production of the award-winning films “Utopia 79“ and “El Perdón” and served as a multimedia shooter for Nanouk Films. Born and raised in Girona, Spain, Alba Mora Roca studied Audiovisual Communication at Pompeu Fabra University in Barcelona.

Filmography (selected): Memories Without Rememberers (2004), Je Ne Suis Pas Moi Meme (2006), The Urban Indigenous (2009), Guests of Space (2010)

правозахисний конкурс human rights competition 27

Ринок The Market Канада / Canada / 2010 / 70’

В Індії рибалки, які бачили цунамі 2004 року, відмовляються виходити в море, тож тепер їхні дружини продають свої нирки, аби прогодувати сім’ї. Хема хоче продати власну нирку, щоб пороздавати борги, але немає жодної гарантії, що їй заплатять, а втрата органу підірве працездатність. У Сандри з Канади відмовили нирки. Її внесли до списку людей, які чекають на нові органи – інколи аж по п’ять років. Щоб вижити, вона мусить робити діаліз чотири рази на день. Двоє різних жінок. Дві долі. Кінець один. Щоб одна отримала нирку, інша мусить її втратити... «Ринок» розповідає про міжнародну торгівлю людськими органами – одне з найприбутковіших і найнебезпечніших занять, ринок, аналогічний ринку наркотиків і торгівлі людьми.

In India, the fishermen who witnessed the 2004 tsunami refuse to go back to the sea and their wives are now selling their kidneys to feed their families. Hema wants to sell her kidney to pay off family debts but there’s no guarantee she’ll get paid and losing a kidney will undermine her ability to work. In Canada, Sandra’s kidneys are failing. She has been on a new kidney waiting list for 5 years. To survive, she’s on dialysis four times each day. Two different people. Two journeys. With one end. To find a kidney, someone has to lose one… The Market looks at the global trade in human organs, one of the most profitable and dangerous enterprises, a market that equals the drug and human trafficking trade.

Режисер / Director: Рама Рау (Rama Rau) Виробництво та дистрибуція / Production and Sales: Ed Barreveld, Storyline Entertainment, 115 Palmerston Ave., Toronto, Ontario, Canada M6J2J2, tel. +1-416-603-8333, ed@storylineentertainment.com, www.storylineentertainment.com

Рама Рау, сценарист і режисер, навчалася на одному з найбільших знімальних майданчиків в індійському Мумбаї. Тепер у Торонто вона знімає кіно, в якому стикаються різні культури і з’являються «несподіванки звичайного життя». Рама пише статті для преси, є власним кореспондентом відділу мистецтва та культури Північної Америки у газеті Indian Express. Вона була членом журі різноманітних конкурсів, зараз входить до ради DOC Торонто. Вивчає сучасну режисуру, сценарну майстерність і виробництво фільмів для ТБ у канадському навчальному центрі кінематографії (Оттава). Фільмографія: Язики полум’я (2006), Втрачаючи віру (2008), Один день із життя Вія (2009), Моє життя зі мною (2010), Ринок (2010) Rama Rau is a writer-director who trained in films on one of the largest film sets in Mumbai, India. Now based in Toronto, Canada, her passion is to make films that are crosscultural, that examine “the extraordinariness of ordinary lives”.

Rama has written newspaper and magazine articles and is a writer at large for the Indian Express Arts and Culture Section for North America. She has served on various juries, and presently serves on the DOC Toronto Board. Studied Advanced Screenwriting and Directing and Producing for TV at Canadian Screen Training Centre, Ottawa.

Filmography: Fingers of Fire (2006), Losing My Religion (2008), A Day in the Life of Vij’s (2009), My Life With Me (2010), The Market (2010)

правозахисний конкурс human rights competition 28

Рожеві сарі Pink Saris Велика Британія, Індія / UK, India / 2010 / 96’

«Життя дівчини жорстоке... Життя жінки дуже жорстоке», – відзначає Сампат Пал, героїня цього фільму-вторгнення у життя надзвичайних жінок. Сампат Пал, як і багато інших, молодою дівчиною віддали заміж в родину, де її часто били. Але попри все вона боролась і покинула сім’ю свого чоловіка, зрештою ставши борцем проти поневолення жінок у штаті Уттар-Прадеш. Рекха, 14-річна дівчина з касти недоторканних, на третьому місяці вагітності, вона бездомна – не може побратися з батьком своєї майбутньої дитини, бо він належить до вищої касти. Чоловік 15-річної Рену, яку заміж видали батьки, покинув її, і тепер дівчина погрожує накласти на себе руки. Для обох юних дівчат, переляканих і відчайдушних, Сампат Пал – єдина надія. Рожеві сарі – це непохитний і часто кумедний образ таких незвичайних політичних активісток та їхнього харизматичного лідера. Партнер Сампат Пал Бабуй, спостерігаючи, як змінюється вона з часом, не такий упевнений...

“A girl’s life is cruel... A woman’s life is very cruel,” notes Sampat Pal, the complex protagonist of this foray into the lives of extraordinary women.

Sampat Pal, like many others, was married as a young girl into a family which beat her often. But unusually, she fought back, leaving her in-laws and eventually becoming famous as a champion for beleaguered women throughout Uttar Pradesh. Rekha, a 14 year old Untouchable, is 3 months pregnant and homeless – unable to marry her unborn child’s father because of her low caste. 15 year old Renu’s husband from an arranged marriage has abandoned her and she’s threatening to kill herself. Both young women, frightened and desperate, reach out for their only hope - Sampat Pal. Pink Saris is an unflinching and often amusing look at these unlikely political activists and their charismatic leader. Her partner Babuji, who has watched Sampat Pal change over the years, is less certain...

Режисер / Director: Кім Лонжинотто (Kim Longinotto) Виробництво та дистрибуція/ Production and Sales: Vixen Films, Amber Latif & Girjashanker Vohra, 26 Balfour Road London N5 2HE, (0) 207 359 7368, amber.latif@hotmail.com

Кім Лонжинотто є одним із видатних сучасних режисерів-документалістів. Відомою її зробили фільми-портрети людей та особлива манера оповіді, якій притаманне співчутливе і делікатне ставлення до суперечливих питань. Фільми Лонжинотто завоювали міжнародне визнання і численні прем’єрні нагороди на фестивалях в усьому світі. Вона навчалася на оператора і режисера в Національній кінематографічній школі Англії (NFS). Відтак знімала документальні фільми для телебачення. У 1986 році Лонжинотто разом із Клер Хант створила продюсерську компанію Twentieth Century Vixen. Фільмографія (вибране): Дівчата-мрійниці (1993), Хлопці з Шинюку (1995), Розлучення по-іранськи (1998), День, якого я ніколи не забуду (2003), Невістки, зовиці, своячки (2005), Тримай мене міцно, відпусти (2007), Рожеві сарі (2010) Kim Longinotto is one of the pre-eminent documentary filmmakers working today, renowned for creating extraordinary human portraits and tackling controversial topics with sensitivity and compassion. Longinotto’s films have won international acclaim and dozens of premiere awards at festivals worldwide. Studied camera and directing at England’s National Film School (NFS). After the NFS she worked as the cameraperson on a variety of documentaries for TV. In 1986, Longinotto formed the production company Twentieth Century Vixen with Claire Hunt.

Filmography (selected): Dream Girls (1993), Shinjuku Boys (1995), Divorce Iranian Style (1998), The Day I Will Never Forget (2003), Sisters in Law (2005), Hold Me Tight, Let Me Go (2007), Pink Saris (2010)

правозахисний конкурс human rights competition 29

Смердючий корабель The Stinking Ship США / USA / 2010 / 26’

«Смердючий корабель» – це новаторський документальний фільм, який передає картину антропогенної катастрофи. Вона сталася після того, як танкер швейцарської торгової компанії вилив вантаж токсичних відходів у центрі найбільшого міста Кот-д’Івуару. Це одне з наймасштабніших екологічних лих останнього десятиліття. Перше, що бачить глядач, – це «Пробо Коала», танкер, на борту якого понад 500 тонн токсичних відходів. 19 серпня, під покривом ночі, корабель зайшов до івуарійського порту Абіджан, а потім швидко покинув його. Майже одразу мешканці прибережних районів міста почали скаржитися на нестерпний сморід. Протягом кількох днів щонайменше 15 людей померли, 23 були госпіталізовані, а ще 40 000 звернулися по медичну допомогу через головний біль, кровотечу з носа і біль у животі.

The Stinking Ship is a groundbreaking documentary that chronicles the humanitarian catastrophe that occurred after a Swiss-based oil and commodity shipping company unloaded its cargo of toxic waste in the middle of the largest city in Cote d’Ivoire, causing one of the worst environmental crises of the last decade. The film opens with a shot of the Probo Koala, an oil tanker carrying over 500 tons of toxic waste. On August 19th, under the cover of night, the ship crept into the Port of Abidjan, Cote d’Ivoire and then departed just as quickly. Almost immediately, residents of the coastal city began complaining of a foul stench emanating from within their city. Within days, at least 15 people had died, 23 were hospitalized, and a further 40,000 sought medical treatment, due to headaches, nosebleeds, and stomach pains.

Режисер / Director: Багассі Коура (Bagassi Koura) Виробництво / Production: Bagassi Koura, 747 Northampton Drive, Silver Spring, MD 20903, tel. 510-666-7212, bagassi.koura@gmail.com, www.thestinkingship.com

Багассі Коура працює як журналіст і продюсер. Закінчив факультет журналістики університету Берклі в Каліфорнії. Працював кореспондентом в Африці, Європі та Сполучених Штатах, висвітлюючи міжнародні новини для головних інформаційних мереж світу. Його репортажі з’являлись у PBS Frontline/World, Agence France Presse, Deutsche Welle, Reuters Television, Die Tageszeitung, Panos Institute West Africa, Afrikanet.info, and Afrik.com.

Bagassi Koura is a journalist and filmmaker. He is a graduate of the University of California Berkeley School of Journalism. He has worked as a correspondent in Africa, Europe and the United States, covering international news items for major global media networks. His stories have appeared on PBS Frontline/World, Agence France Presse, Deutsche Welle, Reuters Television, Die Tageszeitung, Panos Institute West Africa, Afrikanet.info, and Afrik.com.

творчий конкурс art competition 30

Аритмія Arrhythmia Аритмия Росія / Russia / 2009 / 45’

Безз (це прізвисько головного героя) щойно закінчив медичний інститут. Згідно з контрактом він мусить відпрацювати три роки в районній поліклініці. Удень Безз – терапевт, а вночі – директор компанії BEZ Promo, що організовує вечірки в клубах Москви. Попри те, що жоден із його проектів не увінчався успіхом, Безз переконує себе й інших, що насправді всі його зусилля не марні, а попереду – велика мета.

Bezz (is the nickname of the main character) has just graduated from the Medical College. Now he has to work for three years in the governmental clinic because he had signed the obligatory contract. During the day he is a general practitioner and during the night he is the boss in the entertainment company BEZ Promo, throwing parties in Moscow’s clubs. Despite the fact that he is not successful in any of his projects, Bezz convinces himself and others that all his efforts in fact lead to something important.

Режисер / Director: Свєтлана Стрєльнікова (Svetlana Strelnikova)

Свєтлана Стрєльнікова народилася 1981 року в Москві. 2004-го закінчила економічний факультет Московського державного університету. Відтак вступила у ВДІК (майстерня неігрового кіно), але навчання покинула. Режисер-самоук, працювала з європейськими майстрами, які знімали кіно в Росії. Зараз вчиться у Вищій школі журналістики (майстерня Марини Разбєжкіної та Міхаіла Угарова). Запрошена до участі у Berlinale Talent Campus у 2011 році. Фільмографія: Ідіот (2007, спільно з Юлією Панасенко), Аритмія (2009) Svetlana Strelnikova was born in Moscow in 1981. In 2004 graduated from the Moscow State University, faculty of economics. Then she entered VHIK (documentary workshop), but left the study. Self-taught director, worked with European directors who filmed in Russia. Now she is a student of High School of Journalism (Workshop of Marina Razbyezhkina and Mikhail Ugarov). She was selected for Berlinale Talent Campus in 2011.

Filmography: Idiot (2007, co-director Julia Panasenko), Arrhythmia (2009)

творчий конкурс art competition 31

Банзай, Шанхай!

Shanghai Banzai Šanxai Banzai Литва / Lithuania / 2010 / 26’

«Банзай, Шанхай!» – це іронічний короткометражний документальний фільм про старий бідний район біля центру Вільнюса, що називається Шніпешкес, але також відомий як Шанхай. Фільм змальовує парадоксальну ситуацію, коли в самому центрі литовської столиці розкинулося справжнісіньке село зі своєю багатонаціональною (литовці, росіяни, поляки, цигани) громадою. Режисерка також намагається з’ясувати походження «альтернативної» назви району – Шанхай. У фільмі один за одним постають портрети мешканців Шніпешкесу з їхніми власними правилами, любов’ю, звичками й гріхами. Більшість із них живуть минулим, старанно плекаючи спогади про свою молодість. Сучасні хмарочоси займають місце старих дерев’яних будинків, і ніхто не знає, що чекає на місцевих «персонажів».

Shanghai Banzai – it’s an ironic short documentary about an old and poor district nearby Vilnius city centre called Snipiskes, which is also known as Shanghai. Film exposes a paradoxical situation where countryside with its multicultural (Lithuanians, Russians, Polish, Gypsies) community exists in the very centre of Vilnius. Also film tries to find out the origin of district’s nickname Shanghai. Film portraits inhabitants of Vilnius Shanghai, who have their own rules, loves, habits and sins. Most of them live in their Past still remembering their youth. Now modern skyscrapers exchange old wooden houses and nobody knows what is waiting for “characters” of Shanghai.

Режисер / Director: Юрате Самуліоніте (Jurate Samulionyte) Виробництво / Production: Kulturiniu projektu centras / CUMA projects (Lithuania), Asta Valciukaite, Kriviu g. 43a-17, LT-01209 Vilnius, Lithuania, tel.: +370 676 37996, asta.cuma@gmail.com, www.cuma.lt

Юрате Самуліоніте народилася 1983 року в Йонаві (Литва). 2007-го Юрате здобула ступінь магістра кіно- й телережисури у Литовській академії музики і театру. Працювала у кількох литовських та зарубіжних програмах як асистент режисера, редактор-сценарист і помічник продюсера. Також пробує свої сили як сценарист. Фільмографія: Ні буденщині! (2007), Банзай, Шанхай! (2010) Jurate Samulionyte was born in 1983 in Jonava. In 2007 Jurate got her MA in Film and TV directing at the Lithuanian Academy of Music and Theatre. She worked on several Lithuanian and foreign productions as a director assistant, script supervisor and as a producer assistant. She is also developing her skills as a screenwriter.

Filmography: Noroutine (2007), Shanghai Banzai (2010)

творчий конкурс art competition 32

Гравець The Player Нідерланди / The Netherlands / 2009 / 85’

Фільм про азартні ігри, перемоги й поразки в якнайширшому сенсі. Стрічка базується на спогадах режисера про власного батька. Дитячі згадки невинних забав та ігор поступаються опису надзвичайно ризикованих оборудок, смертельно небезпечних вивертів і хворобливої залежності азартних гравців. Ця стрічка – і пошук власного батька, і намагання зазирнути в душу кожного азартного гравця. Це спроба побачити трагедію того, як за напруженням та екстазом приходять біль і самотність. Режисер показує трьох гравців, які знають усе про перемогу й поразку: букмекера, картяра і завсідника казино. Джон Аппель майстерно проникає у таємничий розум свого батька – гравця не тільки в азартні ігри, а й у власне життя.

A film about gambling, winning and losing in the broadest sense of the words, based on the director’s memories of his father. Childhood memories of innocent fun and games give way to depictions of later high-risk ventures, life-threatening antics and inveterate gambling addiction. The film is a son’s personal quest to find his father and an in-depth examination of the real gambler’s soul. A search for the universal tragedy behind hardened risktaking and the reality of how the tension and the ecstasy contrast with the pain and the loneliness. The director focuses on three gamblers: a bookie, a poker player and a criminal roulette addict who know all about winning and losing. In this way he delves artistically into the mysterious mind of his father, who was not just a gambler, but a player of life.

Режисер / Director: Джон Аппель (John Appel) Виробництво / Production: Cobos Films BV, Carmen Cobos, Nicolaas Witsenkade 18 D 1017 ZS Amsterdam-NDL, tel. +31 20 320 33 68 / +31 6 558 558 81, ccobos@cobosfilms.nl, www.cobosfilms.nl Дистрибуція / Sales: Films Transit International Inc., 252 Gouin Boulevard East Montreal. Quebec. Canada H3L 1A8, tel. (514) 844 3358, janrofekamp@filmstransit.com

Джон Аппель народився в 1958 році. Вивчав класичні мови та літературу в університеті Амстердама, здобув спеціальність оператора і режисерадокументаліста в Академії кіно і телебачення Нідерландів. З 1987-го професійно працював як оператор і режисер. У 2000 році разом з режисером Хедді Гонігманом створив продюсерську компанію VOF Appel&Honigmann. Аппель є позаштатним викладачем Академії кіно і телебачення Нідерландів (з 2000 року) і багатьох міжнародних та національних семінарів, випусковим редактором HUMAN, а також викладачем для молодих кіномитців. Фільмографія (вибране): Андре Хазес / Вона вірить у мене (1999), Остання перемога (2004), Гравець (2009) John Appel was born in 1958. Has worked as a professional cameraman/director since ‘87. Appel studied Classical Languages and Literature in the University of Amsterdam and graduated as cameraman and documentary director at the Dutch Film and Television Academy. In 2000, established a production company with filmmaker Heddy Honigmann (VOF Appel&Honigmann). Appel is a Guest lecturer at the Dutch Film and Television Academy (since 2000) and many (inter)national workshops; Commissioning editor for HUMAN, Coach for young professional filmmakers, among his other activities.

Filmography (selected): Andre Hazes / She Believes in Me (1999), The Last Victory (2004), The Player (2009)

творчий конкурс art competition 33

Дике місто Детройт Detroit Wild City Detroit Ville Sauvage Франція / France / 2010 / 80’

Автомобільні заводи дали поштовх до швидкого зростання Детройта, зробивши його найрозвиненішим промисловим містом Сполучених Штатів. Але через зміни в американському суспільстві та демографічній ситуації багато десятиліть тому місто збезлюдніло... Міські джунглі заселили соколи, олені та койоти, перетворивши урбаністичний пейзаж на декорації дешевого фільму. Аж раптом сталося несподіване: молодь починає повертатися на руїни колишнього Детройта... Це що, нові першопрохідці? Чи, може, це спосіб заново відкрити Америку?

The automobile industry jumpstarted Detroit’s rise and made it the most industrialized city in the United States. But because of changes in American society and population demographics, the city lay deserted for decades and urban prairies complete with falcon, deer and coyote turning out the urban landscape in a B movie setting. Now an unexpected turn of events has created an environment where young people are moving back into the ruins of the former Detroit… are they a new kind of pioneer? Could this now be a way for America to be rediscovered?

Режисер / Director: Флорен Тіллон (Florent Tillon) Виробництво / Production: EGO PRODUCTION, Pierre-Emmanuelle Fleurantin, info@thefestivalagency.com

Флорен Тіллон народився у Новій Каледонії, що на південному узбережжі Тихого океану. Режисер-самоук живе і працює в Парижі. Знімати фільми почав у 2007 році, з вікна спостерігаючи, наче шпигун, за життям будинку, де розташований великий офіс. Фільмографія: Спостерігач (2007), Карусель на Порт Майо (2007), Природа Детройта (2008), Медитація у Лас-Вегасі (2009), Великі сходи (2009), Дике місто Детройт (2010), Святилище (2010) Florent Tillon was born in New Caledonia, South Pacific Ocean. Self-educated filmmaker, he works and lives in Paris. He started to make films in 2007 observing corporate building from its own buildings, like a spy.

Filmography: L’observatoire (2007), Rond-point de la Porte Maillot (2007), Detroit Wildlife (2008), Las Vegas Meditation (2009), Gran Scala (2009), Detroit Wild City (2010), The Sanctuary (2010)

творчий конкурс art competition 34

Днюка Kill the Day Днюка Білорусь, Польща / Belarus, Poland / 2010 / 30’

Звичайне село на білоруському Поліссі. Літня пара, Антоніна та її чоловік Віктор, сидять поруч у своїй маленькій сільській хатині, опорядженій домотканим полотном. Він п’є по-чорному і все розмірковує про сенс життя. Узимку дуже сумно й похмуро, та коли приходить весна – оживає природа, люди й тварини. Життя триває. Тоді чому стара зітхає так тяжко? Надзвичайно яскраве та реалістичне зображення мікросвіту старосвітських людей. Часом кумедні, часом трагічні. Чуємо лайку, сварки, бачимо розбіжності й водночас гармонійне співіснування людини й природи, чоловіка й жінки.

An ordinary village in Belarusian Palessje. An old pair, Antanina and her husband Viktar, sit knee by knee in their small village hut, decorated with home-made cloths. He drinks badly and wonders “why does one live in this world for?” It is very sad and gloomy in the winter, but when the spring comes, the nature revives, and so do people and animals. Life goes on. But why does the old woman sigh so heavily? A very colorful and realistic image of old-time people microcosm. Sometimes amusing, sometimes tragic.

There is swearing, quarrelling, disagreement; and at the same time harmonious coexistence of people and nature, man and woman.

Режисери / Directors: Андрей Куціла, Аляксандр Налівайка (Andrei Kutsila, Aliaksandr Nalivaika) Виробництво / Production: Jaroslaw Kamienski, Belsat TV, TVP S.A. (BelarusPoland), pl. Powstańców Warszawy 7, 00-999 Warsaw, Poland, tel: +48 22 5476907 / fax: +48 22 547 68 94, tv.belarus@tvp.pl

Андрей Куціла народився 1983 року в Барановичах (Білорусь). 2007-го здобув ступінь у журналістиці в Білоруському державному університеті. 2009 року закінчив Білоруську державну академію мистецтв. Зараз як фрілансер співпрацює зі студіями й телеканалами. Фільмографія: Фокусна відстань (2008), Днюка (2010) Аляксандр Налівайка народився 1985 року в Асиповичах (Білорусь). 2007-го закінчив Білоруський державний університет, факультет журналістики. Працює на радіо й телебаченні.

Andrei Kutsila was born in 1983 in Baranovichi, Belarus. In 2007 he earned a degree in journalism from the Belarusian State University. In 2009 he graduated from the Belarusian State Academy of Arts. Currently he works as a freelancer for studios and TV. Filmography: Focal distance (2008), Kill the Day (2010) Aliaksandr Nalivaika was born in 1985 in Asipovichi, Belarus. In 2007 graduated from the Belarusian State University, journalism. He works on the radio and TV.

творчий конкурс art competition 35

Жар життя Steam of Life Miesten vuoro Фінляндія, Швеція / Finland, Sweden / 2010 / 81’

Йонас Бергхал та Міка Хотакайнен взяли інтерв’ю в десятків фінських чоловіків, коли ті сиділи в саунах і лазнях, виливаючи душу один одному та знімальній групі (ще п’ять абсолютно голих чоловіків, включаючи обох режисерів, оператора-постановника, звукорежисера й оператора) і скаржачись на тяжке життя. Їхні розповіді абсолютно різні: від невимовно жахливих до простих історій про труднощі й розчарування сучасних чоловіків, які намагаються бути стійкими і життєрадісними, хоча іноді вже мають досить і трагічності, і краси цього світу. Кілька легковажних моментів, сардонічне шипіння води на гарячому вугіллі, колективне жлуктання пива й радісне повідомлення про те, що один чоловік тримає вдома ведмедя гризлі, приносять довгоочікувану розрядку. Ніхто в кімнаті не намагається втішити оповідача чи розказати про щось своє. Вони не втручаються, даючи можливість виговоритись, і одразу ж настає відчутний і такий потрібний катарсис. Кінематографісти передають переживання героїв простими планами, розділяючи оповідь на довгі витончені сцени.

Joonas Berghäll and Mika Hotakainen interviewed a dozen Finnish men as they sat in saunas and steam rooms, opening up to each other and the filmmaker team (a total of five extra naked men in each room when you factor in co-directors, cinematographer, sound recordist and camera operator) about hardships they’ve faced in life. Their stories range from harrowing to merely reflecting the complexities and frustrations modern men face trying to remain stoic and resilient despite being occasionally overwhelmed with the tragedy and beauty of life. The few moments of levity, a sardonic splash of water onto hot coals, a synchronized beer gulp and the gleeful reveal that one man keeps a grizzly bear as a pet, give relief when it’s needed. No one in the room tries to soothe the person speaking or provide a greater context for their experiences. They stand back and give them the space to talk and with that comes an immediate, visible sense of catharsis. The filmmakers match the experience by keeping the shots simple, and the cutting in elegant, long takes.

Режисери / Directors: Йонас Бергхал, Міка Хотакайнен (Joonas Berghäll, Mika Hotakainen) Виробництво / Production: Oktober Oy, Uutiskatu 3, 00240 Helsinki, Finland, tel. +358 40 709 3331, info@oktober.fi, http://oktoberoy.com/, Röde Orm Film AB, Box 38104, SE-100 64 Stockholm, Sweden, tel. +46(0)737-308 265, adel@rodeormfilm.se, http://www.rodeormfilm.se/

Йонас Бергхал народився 1977 року в Кемі. Продюсер, режисер. Закінчив кінематографічне відділення Школи мистецтв та медіа при Університеті прикладних наук в Тампере у 2005 році. З 2004 року працює в компанії Oktober. У кіно з 1998 року. Міка Хотакайнен народився 1977 року. У 2004 році закінчив 4-річну програму навчання з режисури художніх фільмів при Політехнічному університеті Stadia в Гельсінкі. В кіно і на телебаченні Міка працює з 1998 року. Фільмографія (вибране): Свобода служити (2004), Жар життя (2010) Joonas Berghäll was born in 1977 in Kemi. Producer, film director. Graduated in Film Producing from School of Art and Media at Tampere University of Applied Sciences in 2005. Since 2004, he has been running the company “Oktober”. He has been involved in film making since 1998.

Mika Hotakainen was born in 1977. Graduated as a fiction director in 2004 from a four-year educational program at the Helsinki Polytechnic University, Stadia. Mika has been working in the television and film industry since 1998.

Filmography (selected): Freedom to Serve (2004), Steam of Life (2010)

творчий конкурс art competition 36

Інша Європа Other Europe Altra Europa Італія / Italy / 2011 / 75’

Що відбувається з африканськими мігрантами після отримання статусу політичних біженців? Які проблеми постають перед цими людьми? Чи мають вони шанс на гідне життя в Італії? У Турині в покинутій лікарні живуть понад 200 біженців, які самовільно вселилися туди в грудні 2008 року. Всі вони є легальними мігрантами. Ця п’ятиповерхова будівля розташована в робітничому кварталі й зараз населена біженцями із Сомалі та Судану. На кожному поверсі живе по 80 людей, водогін працює тільки в одній кімнаті на поверх, є електрика, проте нема опалення. Халед, Шукрі та Алі, як і решта, пройшли крізь пекло, аби дістатися Італії. Але життя в невизначеності розбило їхні надії. Три символічні персонажі влаштовують нам глибокий екскурс у теперішню ситуацію в усіх європейських країнах, розповідаючи про їх імміграційну політику і зміни в соціальній структурі, які відбуваються у більшості міст Європи.

What happens to African migrants once granted political refugee status?

Which challenges they will need to face and what are their prospects for a decent livelihood in Italy? In Turin an abandoned clinic has been squatted by more than 200 refugees since December 2008. All of whom are legal.

Set in a working-class neighborhood, this 5-story building is now inhabited

by Somali and Sudanese refugees. There is running water in one room per floor for 80 persons on each floor, there is electricity but no heating. Khaled, Shukri and Ali, as all other migrants, have been travelling through the hell in order to arrive in Italy. Their hopes crash with a life condition “suspended”.

Three emblematic characters guide us in a story that reveals, with intimate look, a collective history, an emblematic tale of all European countries and about their immigration policies and the changes the social fabric of European cities is undergoing.

Режисер / Director: Росселла Скіллачі (Rossella Schillaci) Виробництво та дистрибуція / Production and Sales: Azul Italy, Corso Francia 79 10138 Torino, tel. +39 3332989638, rossellasch@yahoo.com, www.azulfilm.com

Росселла Скіллачі здобула ступінь магістра візуальної антропології та режисури документального кіно в університеті Манчестера (Велика Британія). Була асистентом режисера в телевізійних програмах. В Індії працювала над документальним проектом ЄС-Індія. У 2009 році її вибрали для участі у Berlinale Talent Campus. Продюсер і режисер кількох документальних фільмів для RAI, Sky та англомовної версії “Аль-Джазіри”. Фільмографія (вибране): Слухай сюди (2000), Навчання та майстерність (2005), Спів (2007), Шукрі. Нове життя (2010), Інша Європа (2011) Rossella Schillaci gained a MA in visual anthropology and direction of documentaries at the University of Manchester (UK). She has worked as assistant director in TV programs. She worked in India, where she participated in the EUIndia Documentary Initiative. In 2009 she has been selected to the Berlinale Talent Campus. She produced and directed several documentaries for RAI, Sky and Al Jazeera English.

Filmography (selected): Listen to Me (2000), Practice and Mastery (2005), Singing (2007), Shukri. A New Life (2010), Other Europe (2011)

творчий конкурс art competition 37

Колись на острові: Те Генуа е Нного There Was Once an Island: Te Henua e Nnoho Нова Зеландія / New Zealand / 2010 / 80’

Робота над фільмом «Колись на острові: Те Генуа е Нного» тривала чотири роки. Це розповідь про дивне життя, яке провадять мешканці тихоокеанських островів Папуа-Нової Гвінеї. Через зміни клімату люди змушені обстоювати те, що має непорушну цінність – власну батьківщину. Ми бачимо Сатті, Ендара, Телоо та їхні родини саме в ту пору, як вони постають перед вибором, що головне – тіло чи душа. Коли страшні повені заливають острови, знищуючи будинки й сади, кожна сім’я на атолі бореться з наслідками лиха. Чому ж тоді люди щоразу лишаються, майже без зв’язку й допомоги, ризикуючи життям? Бо на карту поставлено те, що робить їх самими собою. Чи, може, час ставати екологічними біженцями, перебиратися до сусіднього Бугенвіля, де життя геть інакше і де насильство стало звичним після 10-річного громадянського конфлікту?

Four years in the making, There Was Once an Island: Te Henua e Nnoho is the story of a Pacific Island community in Papua New Guinea – their unique way of life and their fight to preserve what really matters in the face of climate change. We follow Satty, Endar, Teloo and their families as they must decide what matters most – body or soul. As a huge flood rips through the island, destroying homes and gardens, each family struggles with the reality of the atoll’s situation. With limited communication or support, can they justify staying and risking physical safety to maintain all that makes them who they are, or must they become environmental refugees, leaving for a very different life in neighboring Bougainville, still rife with violence after a 10-year civil conflict?

Режисер / Director: Бріа Марч (Briar March) Виробництво / Production: On The Level Productions (New Zealand), Lyn Collie, 3/10 Rose Road, Grey Lynn, Auckland 1021, New Zealand, tel. +64 27 282 95 93, takuufilm@gmail.com, http://www.thereoncewasanisland.com/ Дистрибуція / Sales: Journeyman Pictures, 4 High Street, Thames Ditton, Surrey, UK KT7 0RY, tel. +44 208 398 46 16, films@ journeyman.tv, http://www.journeyman.tv/ Бріа Марч народилася 1980 року. Режисер-документаліст і стипендіат Фонду імені Фулбрайта. Окрім створення власних фільмів, Бріа тісно співпрацює з Анні Голдсон, роботи якої були неодноразово відзначені нагородами. Вона є режисером музичних відеофільмів, тележурналів та рекламних роликів, а також співвласницею кінокомпанії On The Level Productions (разом з Лін Коллі). Зараз Бріа закінчує магістратуру на курсі образотворчого мистецтва Стенфордського університету Каліфорнії. Фільмографія: Елі Ігл і я (2004), Майкл та його дракон (2010), Дістало (2010), Прогулянка (2010), Колись на острові: Те Генуа е Нного (2010) Briar March was born in 1980. Documentary director and Fulbright scholar. In addition to her own filmmaking, Briar has worked closely with award-winning filmmaker Annie Goldson. She has directed music videos, magazine shows, and commercials and has a production company with Lyn Collie, On The Level Productions. Briar is currently completing an MFA at Stanford University at California.

Filmography: Allie Eagle and Me (2004), Michael and His Dragon (2010), Sick Wid It (2010), Promenade (2010), There Was Once an Island: Te Henua e Nnoho (2010)

творчий конкурс art competition 38

Кримінальні хроніки Scena del Crimine Нідерланди / The Netherlands / 2010 / 74’

Фільм, що об’єднує сім «хронік», розпочинається і закінчується на острові-в’язниці Нізида. Нам пропонують п’ять поглядів на місто з людського дна. Бабуся з гіркотою розповідає про свого вбитого онука. Детектив Баяно в судовому відділі поліції розказує, як його колишні однокласники один за одним загинули від рук мафії. У військовій академії прагнуть силоміць приборкати хаос великого міста. А дрібний злодюжка Мауро, що сидить під домашнім арештом, поступово божеволіє з нудьги, тужливо дивлячись униз на гомінкі вулиці Неаполя.

Scena del Crimine is a frame narrative in seven ‘scenes’ that begins and ends on the prison island of Nisida. In between, we see five views of the city that have been determined by the underworld. We hear the sad story of a grandmother about her murdered grandson. At the forensic department of the police, detective Baiano tells how his former classmates felt prey to the mafia one by one. At the military academy, they aspire to counterbalance the chaos of the city with forced efforts. We see how petty thief Mauro, confined to his home under house arrest, is going out of his mind with boredom while looking down longingly at the lively streets of Naples.

Режисер / Director: Вальтер Стокман (Walter Stockman) Виробництво / Production: Zeppers Film & TV (The Netherlands), Frank van den Engel Дистрибуція / Sales: WIDE HOUSE (France), Anais Clanet, tel. +33153950464 / +33153950465, infos@widemanagement.com, www.widemanagement.com

Вальтер Стокман народився 1966 року. Навчався кінематографії в Академії мистецтв у місті Бреда (Нідерланди). З 1997 року працював як вільний режисер голландської телевізійної станції VPRO. Його робота здобула міжнародне визнання, коли він був нагороджений за найкращий документальний фільм на Бруклінському міжнародному кінофестивалі в 2003 році та отримав голландське «Золоте теля» за документальний фільм «Попіл самогубства світу». Зараз Стокман працює над стрічкою про життя в Неаполі, охопленому тенетами мафії. Фільмографія: Дозвольте мені все це (1993), Невже не чуєш мого співу (1997), Попіл самогубства світу (2002), Заснований на реальних подіях (2005), Прекрасний Б’юфорт-Вез (2006), Людина з заходу Лусаки (2007), Кримінальні хроніки (2010) Walter Stockman was born in 1966. Studied film at the Art Academy in Breda, the Netherlands. Since 1997 he has worked as a free lance director for the Dutch TV station VPRO. His work became internationally recognized when he was awarded for Best Documentary at the Brooklyn International Film Festival in 2003 and when he won the Dutch ‘Golden Calf’ for his documentary film ‘Ash Worldwide Suicide’.

Currently Stokman is working on a film about life under the influence of the Mafia in the city of Naples.

Filmography: Let Me Have It All (1993), Can’t U Hear Me Singin’ (1997), Ash Worldwide Suicide’ (2002), Based on a True Story (2005), Beautiful Beaufort-Wes (2006), The West Lusaka Man (2007), Scena del Crimine (2010)

творчий конкурс art competition 39

Народження Карли Karla’s Arrival Іспанія / Spain / 2010 / 90’

Втративши почуття гідності, молода дівчина геть не шкодує себе. Проте, вирішивши стати матір’ю, вона мусить покинути вулицю заради любові до своєї дитини. Документальний фільм «Народження Карли» розповідає про 19-річну С’юелін Агілар та її доньку Карлу, які живуть у групі дітей в невеликому парку в Манагуа (Нікарагуа). Оповідь починається за три місяці до появи немовляти на світ і закінчується, коли дівчинці вже близько року. «Народження Карли» веде глядачів тернистим шляхом молодої жінки у такій ризикованій справі, як материнство без належних умов. Цю історію, сповнену надії, розповідає сама головна героїня – мила, довірлива дівчина.

A young girl’s negative sense of self-worth might prevent her from saving herself, but once she has chosen to become a mother, she will resolve to leave the streets for the love of her child. The documentary film Karla’s Arrival follows 19-year old mother Sujeylin Aguilar and baby Karla, who live as part of a group of kids in a small park in Managua (Nicaragua), as they struggle through the first year of the child’s life. The story starts three months before Karla’s birth and ends around its first birthday. Karla’s Arrival takes its audience on the intense personal journey of a young woman’s venture into motherhood under extreme circumstances. Narrated by the protagonist herself and told with gracious intimacy, the film offers a story full of hope, covering a universal issue we have not before been exposed to.

Режисер / Director: Коен С’юдгеест (Koen Siudgeest) Виробництво / Production: El Rayo Films S.L, Koen Siudgeest, C/ Infantas, 21, 3º, 1º, 28004, Madrid, Spain, tel. +34 913604828, marialuisa@elrayofilms.com, www.elrayofilms.com Дистрибуція / Sales: CAT & Docs (France), Catherine Le Clef, 18, rue Quincampoix 75004 Paris, France, tel. +33 1 44 59 63 53, mob. +33 6 33 64 86 02, info@catndocs.com, www.catndocs.com Коен С’юдгеест народився 1967 року. Голландський режисер, який живе в Іспанії та працює у жанрі соціальної документалістики і прав людини. Він подорожував по всіх континентах і подовгу жив у чотирьох країнах. Володіє п’ятьма мовами, трьома з них вільно. Має ступінь бакалавра (з відзнакою) у галузі виробництва фільмів зі спеціалізацією в кінематографії. Перш ніж присвятити себе документалістиці, десять років працював кінооператором. Фільмографія: Кастинг (2006), Колір обітниці (2007), Народження Карли (2010) Koen Suidgeest was born in 1967. He is a Dutch director residing in Spain working in the area of social and human rights documentary. He has travelled to all continents and lived long-term in four countries. He speaks five languages, of which three fluently. He holds a BA (Hons) in film production with a specialization in cinematography. He worked as a DoP for ten years before dedicating himself to documentary.

Filmography: Casting (2006), El Color de un Voto (2007), Karla’s Arrival (2010)

творчий конкурс art competition 40

Олімпієць The Olympic Man Loengrins no Varka Kru Латвія / Latvia / 2009 / 80’

То смішна, то трагічна, але, поза сумнівом, зворушлива історія про Мартінса Рубеніса – латвійського саночника, бронзового олімпійського призера, борця за права людини й ді-джея в одній особі. Так само, як вагнерівський Лоенгрін, він спускається з гори, щоб допомагати людям.

Режисер / Director: Вієстурс Кайріш (Viesturs Kairiss) Виробництво / Production: Ego Media (Latvia), Guntis Trekteris, Baznicas iela 8-20, Riga LV 1010, tel.: +371 67291720, guntis@egomedia.lv, www.egomedia.lv

Now funny, then tragic but certainly touching story about Martins Rubenis – the Latvian luger, Olympic bronze winner, a human rights activist and DJ in one person. Just like Richard Wagner’s Lohengrin he comes down the mountain to help people. Вієстурс Кайріш народився 1971 року в Ризі. У 1997 році закінчив Латвійську академію культури за спеціальністю «режисер кіно і театру». Того ж року став стипендіатом Творчого фонду Латвії та заснував «Спілку нестерпного театру». У 1998 році як стипендіат Міністерства культури Латвії став членом Міжнародного міста артистів Парижа. З 2000 року працює заступником художнього керівника Нового ризького театру. З 1998 року – член Спілки кінематографістів Латвії. Фільмографія: Чарівна флейта (2001), Пам’ятник (2003), Ромео і Джульєтта (2004), Олімпієць (2009) Viesturs Kairiss was born in 1971 in Riga. In 1997, he graduated from the Latvian Academy of Culture as a cinema and theatre director. The same year became a stipendiary of Latvia Creative Fund and founded “The Union of Unbearable Theatre”. In 1998, as a stipendiary of Latvia Ministry of Culture, became a member of the Paris International Artist’s City. Since 2000 he is the deputy artistic director of the New Riga Theatre. Since 1998 - a member of Filmmakers Union of Latvia.

Filmography: Magic Flute (2001), The Monument (2004), Romeo and Juliet (2004), The Olympic Man (2009)

творчий конкурс art competition 41

Поза зоною досяжності Out of Reach Poza zasięgiem Польща / Poland / 2010 / 30’

Більшу частину свого життя Клаудія і Кароліна росли без матері. Через важку ситуація в сім’ї сестрам довелося стати більш відповідальними і незалежними, ніж інші підлітки. Дівчата вражаюче зрілі, вони вирішують свої проблеми, підтримують одна одну за будь-яких обставин. Починаючи по-справжньому доросле життя, вони роблять іще одну спробу відновити сімейні стосунки, якими батьки нехтували багато років. Але це не так просто...

For most of their lives Klaudia and Karolina were raised without a mother.

Due to a complex family situation sisters had to learn to be more responsible and independent than other teenagers. The girls are impressively mature, they solve their own problems, support each other in every circumstances. Just before they start their lives as adults, they make another attempt to rebuild family relations that had been neglected by adults for years. Yet it won’t be that simple...

Режисер / Director: Якуб Стожек (Jakub Stożek) Виробництво / Production: Darklight Film, ul. Normandzka 38, 30-383 Kraków, Poland, tel. 501 622 810, natalia@darklight.pl, http://darklight.pl/

Якуб Стожек народився у Кракові 1978 року. У 2001 році він закінчив факультет англійської філології Ягеллонського університету. У 2008 році закінчив факультет радіо і телебачення Сілезького університету в Катовіце. «Поза зоною досяжності» - його перший документальний фільм.

Jakub Stożek was born in Cracow in 1978. In 2001 he graduated from the department of English Philology at the Jagiellonian University in Cracow. In 2008 he graduated from the Department of Radio and Television at the University of Silesia in Katowice. Out of Reach is his first documentary.

творчий конкурс art competition 42

Робота машин The Work of Machines Praca Maszyn Польща, Швейцарія / Poland, Switzerland / 2010 / 38’

Польща. Типове промислове місто. Тут починається «Робота машин». Це танець, що був створений у 1968 році з нагоди річниці заводу. Забутий танок вдалося відтворити зі спогадів. Це стало своєрідною машиною часу, яка переносить нас в епоху, коли виробництво мало означати щасливе життя.

Poland. A typical industrial town. Here begins “The Work of Machines”. This dance was created in 1968 to celebrate the Factory. Following the memories, it was possible to recreate the forgotten dance. This reconstruction becomes a time vehicle to the past, allowing for a trip to the era where production was supposed to mean a happy life.

Жіль Лепор народився 1972 року в Порентруа (Швейцарія). Режисер, автор коміксів та ілюстрацій. 1998 року закінчив швейцарську Школу образотворчого мистецтва у Бьєні. У 2000 році як режисер стажувався в Бельгії у Жан-Жака Адрієна. У 2003 році отримав стипендію на навчання у професора Єжи Куця в анімаційній студії Академії образотворчого мистецтва у Кракові. Член SwissFilm та Швейцарської асоціації кіноаніматорів. Мачєй Мондрацкі народився 1984 року в Кракові (Польща). Аспірант факультету кінематографії Інституту аудіовізуального мистецтва Ягеллонського університету. З 2007 року вивчає режисуру на відділенні радіо і телебачення імені Кшиштофа Кисловського у Сілезькому університеті в Катовіце. Автор експериментальних стрічок та коротких відеофільмів. Міхал Мондрацкі народився 1979 року в Кракові (Польща). У 2003 році закінчив факультет релігієзнавства Ягеллонського університету. Письменник, сценарист, автор коротких літературних і кінотворів.

Gilles Lepore was born in 1972 in Porrentruy, Switzerland. Film-maker, author of comic books and illustrations. 1998 graduated School of Visual Arts in Bienne, Switzerland. In 2000 film director internship in Belgium with Jean-Jacques Adrien.

2003 scholarship managed by Professor Jerzy Kucia in the animation studio of the Academy of Fine Arts in Cracow. Member of SwissFilm and the Swiss Association of Film Animators.

Maciej Mądracki was born in 1984 in Cracow, Poland. Graduate student of film studies in the Institute of Audiovisual Arts of the Jagiellonian University. Since 2007, student of directing in the Krzysztof Kieślowski Department of Radio and Television of the University of Silesia in Katowice. Author of experimental movies and short video forms.

Режисери / Directors: Жіль Лепор, Мачєй Мондрацкі, Міхал Мондрацкі (Gilles Lepore, Maciej Mądracki, Michał Mądracki) Виробництво та дистрибуця / Production & Sales: MML Productions, Michał Mądracki, ul. Tyniecka 191 E, 30-376 Kraków, Poland, tel. +48889404055, mml.produkcja@gmail.com

Michał Mądracki was born in 1979 in Cracow, Poland. In 2003 he graduated from religious studies in the Jagiellonian University. Writer, scenarist, author of short literary and film forms.

творчий конкурс art competition 43

Смак булочки з корицею The Taste of a Cinnamon Roll Україна / Ukraine / 2010 / 10’

Героїня фільму, актриса київського дитячого театру «Теремок», змалку мріяла стати акторкою і виїхати зі свого рідного Маріуполя. Маша перебралася до Києва, живе в центрі, грає в театрі... Але все вийшло не так, як вона уявляла. Життєві труднощі внесли свої корективи. Тепер вона весело проводить час, напиваючись, вживаючи наркотики, беручи участь у невеликих «оргіях», зникаючи в інтернеті, хоча все це не допомагає їй утекти від себе. Та все ж вона не сумує і продовжує мріяти...

The heroine of the film is an actress of Kyiv children’s theatre Teremok.

Since childhood, she dreamed of becoming an actress and leaving her home in Mariupol. Masha moved to Kyiv, lives in the centre, plays in the theatre...

But everything went wrong, not like in dreams. Hardship corrects her life.

Now she spends time with a fun, drinking hardly, using drugs, participating in little “orgies”, disappearing in the Internet, but this does not help her to escape from herself. And she does not grieve and keeps on dreaming…

Режисер / Director: Микита Сітдіков (Mykyta Sitdikov) Виробництво / Production: Mykyta Sitdikov, vul. Khoryva, 18/10, kv. 39, Kyiv 04071, Ukraine, tel. +380938815648, nikitasitdikov@mail.ru

Микита Сітдіков народився в Єкатеринбурзі, жив у Харкові в одному з найбільш несприятливих для виховання дітей районі. Як і всі, носив спортивний костюм і голив голову. Одразу після школи вступив до Національного університету радіоелектроніки на факультет прикладної математики, та через півроку покинув навчання. Гуляючи в центрі міста, побачив театральний факультет і дивом пройшов на актора театру ляльок. Ця подія докорінно змінила хлопця зовні та внутрішньо. Провчився три роки, потім перевівся на телережисуру. Працював асистентом режисера шоу «Україна має талант», «Танцюють всі». Грає у двох київських театрах: «Чорний квадрат» і «KID».

Mykyta Sitdikov was born in Yekaterinburg, lived in Kharkiv in one of the most unfavourable for raising children places. Like everybody he wore tracksuits and shaved his head. After school he entered the National University of Radio Electronics, faculty of applied mathematics, and six months after left it. Wandering the downtown, he saw the theatre faculty, miraculously entered it as a puppet show actor, and this dramatically changed his appearance and inner life. He studied for three years and then transferred to the faculty of TV directors. Worked as director’s assistant in TV shows “Ukraine’s Got Talent”, “Everybody Dance”. He performs in two of Kyiv theatres – “Black square”, “KID”.

творчий конкурс art competition 44

У разі розгерметизації In Case of Loss of Pressure En cas de depressurization Бельгія / Belgium / 2009 / 46’

Як би ви сприйняли звістку про те, що ваша дитина народилася з невиліковною вадою? Новина накриває вас з головою, розриваючи душу. Всі мрії розбиваються на друзки перед лицем трагедії завдовжки в життя. Але дуже швидко ці почуття поступаються іншим. «Аби не вмерти, я знімала своє життя з сином щоразу, коли гастролювала з танцювальною трупою по кілька днів на місяць упродовж двох років. Якщо я хотіла допомогти синові, то мала подбати про себе». У разі розгерметизації салону літака стюардеси радять пасажирам із дітьми спочатку надіти кисневі маски на себе, а вже потім – на дітей. Сара Мун Хау, розповідаючи свою історію, використовує дуже приватні деталі: фрагменти сімейних архівів, картини повсякденного життя, сцени, що нагадують сон, медичні відео з камери, підключеної до електроенцефалографа, тощо.

How do you cope with being told your child has a handicap? The news hits you like a tidal wave, drains you of your blood. All your dreams shatter in the face of this tragedy that takes over your life. But, very quickly, these feelings give way to others. “In order to stay alive, I filmed what I experienced with my son every day and I toured with a dance troop a few days each month, over a period of two years. If I wanted to help my son, I also had to take care of myself”. In case of loss of pressure, air hostesses advise parents to put their own oxygen mask on first, then that of their children.

Sarah Moon Howe uses a very personal language based on scattered elements, a mixture of family archives, images of day-to-day life, dream-like scenes, medical videos (camera connected to an electroencephalogram), etc.

Режисер / Director: Сара Мун Хау (Sarah Moon Howe) Виробництво / Production: Sofidoc s.a. (Belgium), Pierre Levie, Françoise Levie, 46, rue Colonel Bourg 1030 Brussels, tel. + 32 2 705 09 90, fax + 32 2 705 17 44, info@sofidoc.be, http://www.sofidoc.be/ Дистрибуція / Sales: Wallonie Image Production, Cécile Hiernaux, Rue de Mulhouse, 36, B 4020 Liège, tel. +32 4 340 10 45, cecile. hiernaux@wip.be, info@wip.be, http://wip.be/ Сара Мун Хау, режисер і колишня танцівниця стриптизу. 1998 року здобула вчений ступінь у галузі клінічної психології. У 2006-2008 роках танцювала в хореографічній трупі Віма Вандейбуса, яка на той час гастролювала з міжнародним турне “Беладонна”. Фільмографія: Не кажи моїй мамі (2003), Надія (2003), У разі розгерметизації (2009) Sarah Moon Howe, filmmaker and former striptease dancer. She earned degree in clinical psychology in 1998. In 2006-2008 was a dancer in choreography by Wim Vandekeybus (Nightshade – international tour).

Filmography: Don’t Tell to My Mother (2003), Hope (2003), In Case of Loss of Pressure (2009)

творчий конкурс art competition 45

443 Ізраїль / Israel / 2010 / 52’

Шосе 443 починається на березі Середземного моря й закінчується в Єрусалимі, тому воно є своєрідною віссю, важливою з точки зору географії, військової стратегії та духовності. Ще в дні Старого Заповіту ці землі були місцем багатьох битв. Фільм побудований навколо дрібниць, із яких складається життя обабіч шосе. Химерні події сплітаються в тонку, ніжну, ілюзорну історію.

Highway 443 begins at the shore and ends in Jerusalem; therefore it has always been a main axis, important in terms of geography, security and spirituality. As far back as the days of the Old Testament, this land was the site of many battles. The film focuses on the small moments that make up life surrounding the highway. Quaint stories form one gentle, threadlike, elusive narrative.

Режисер / Director: Ерез Міллер (Erez Miller) Виробництво та дистрибуція / Production and Sales: Trabelsi Productions Ltd (Israel), Osnat Trabelsi, 10 Tiomkin St. Tel Aviv 65783 Israel, tel. +972-3-5660398 / +972-3-5600286, info@trabelsiproductions.com, www.trabelsiproductions.com

Ерез Міллер 2008 року закінчив факультет відео та нових медіа Академії живопису й дизайну «Бецалель» у Єрусалимі. У 2009-2010 роках викладав в Інституті живопису та скульптури імені Аарона Авні в Тель-Авіві. Фільмографія (вибране): Мій батько (2005), Пейзаж (2006), 443 (2010) Erez Miller graduated from Bezalel, The academy of art and design, Jerusalem, video and new media department, in 2008. In 2009-2010 – lecturer at Avni Institute of Art & Design, Tel Aviv.

Filmography (selected): My Father (2005), Landscape (2006), 443 (2010)

особлива подія special event 46

Я тебе люблю I Love You Я тебя люблю Росія / Russia / 2011 / 81’

Фільм починається як стилізація міліцейської оперативної зйомки. Герой – капітан міліції – знімає свою щоденну роботу, родину, пригоди. Одного разу він лишає камеру в бардачку. На парковці біля супермаркету машину грабують підлітки. Забирають і камеру. Хлопці з робітничої околиці бавляться новою іграшкою. Їх, головних у фільмі, троє. Ці троє друзів – водночас і три богатирі, і три соціальні типи, і три можливі сценарії життя. Красивий, хитрий і добрий. Камера слухняно фіксує їхнє безцільне валандання по району, дурнуваті балачки, марнування часу. Поступово на перший план виходить головна тема їхнього молодого життя – любов. Побачення і сварки з дівчатами, роздуми про майбутню родину, роботу й армію. Незапланована вагітність. Кульмінацією картини стає історія раптового сильного кохання. Цинізм та інфантильність молодості стикаються зі справжнім важливим проявом життя, і світ героїв перевертається.

The film begins as a stylized police shooting. Hero - police captain - shoots his routine work, family, and adventures. One day he forgets the camera in glove box. In the parking lot near the supermarket, teenagers robbed a car.

They took the camera. Fellows from working outskirts play with new toy.

They are three, film protagonists. These three friends are at the same time three heroes, three social types, and three possible scenarios for life. Beautiful, cunning and kind. The camera captures their aimless wandering round the district, mindless chatter, and careless life. Gradually appears the main theme of their young lives – love. Proms and quarrels with girls, thoughts of a future family, work and military service. Unplanned pregnancy. The culmination of the film is the history of sudden and strong love. Youth’s cynicism and infantilism face a real and important manifestation of life, and heroes’ world turned over.

Режисери / Directors: Павєл Костомаров, Алєксандр Расторгуєв (Pavel Kostomarov, Aleksandr Rastorguev) Виробництво / Production: Non-Stop Production, www.nonstop-kino.ru

Алєксандр Расторгуєв народився 1971 року в Ростові-на-Дону. Закінчив Державну академію театрального мистецтва в Санкт-Петербурзі у 1998 році. Як режисер працював на телебаченні та в драматичному театрі. Фільмографія: Мамусі (2001), Чистий четвер (2003), Жар ніжних. Дикий, дикий пляж (2006), Я тебе люблю (2011, спільно з Павлом Костомаровим) Aleksandr Rastorguev was born in Rostov-on-Don in 1971. Graduated from the St-Petersburg Academy of Theater Art (LGITMiK) in 1998. Worked as a TV-director and theater dramatist.

Filmography: Mummies (2001), Maundy Thursday (2003), Tender’s Hit: Wild, Wild Beach (2006), I love you (2011, co-director Pavel Kostomarov)

особлива подія special event 47

Удвох Tugether Вдвоем Росія, Швейцарія / Russia, Switzerland / 2009 / 45’

У сільській глушині разом із дружиною живе літній український художник-самоук. Він одержимий творчістю – малює картини (що віддалено нагадують Шагала) та різьбить із дерева здебільшого жіночі фігурки. Розфарбовує їх так, щоб вельми умовно означити жіночі принади. Це мистецтво, по суті, нікому не адресоване – у нього немає споживача. Сам творець прямо каже про свою роботу: «Так я рятую тільки себе». Художник не хоче слави і взагалі не шукає контактів із людьми. В одному з епізодів фільму головний герой розповідає про своє ставлення до гурту King Crimson. Захоплюючись їхніми ранніми альбомами, він каже: «Коли чуєш таке, розумієш, що ось вона – правда. Є заради чого жити. Є що захищати». І дійсно, у стосунках між людьми правда втрачає своє абсолютне значення.

In rural solitudes, elderly self-taught Ukrainian artist lives with his wife. He is obsessed with creativity painting his pictures (distantly resembling Chagall) and carving wood figurines, mostly women. Paint them, defining women’s charms very relatively. His art has no addresses and no customers. Creator frankly says about his work: “I such a way I only save myself.” The artist does not need fame and is not looking for contact with people at all. In one of the episodes, protagonist says about his admiration for to King Crimson group especially their early records: “When you hear this, you understand that this is really the truth. There is what you should live for. There is what you should defend.” Indeed, in relations between people the truth loses its absolute value.

Режисер / Director: Павєл Костомаров (Pavel Kostomarov)

Павєл Костомаров народився 1975 року в Москві. Закінчив операторський факультет ВДІКу в 2002 році. Як оператор працював із режисерами Сергієм Лозницею, Віталієм Манскім, Алєксандром Расторгуєвим, Алєксандром Учітєлєм, Алєксєєм Попогрєбскім. Фільмографія: Трансформатор (2003, спільно з Антуаном Каттіним), Мирне життя (2004, спільно з Антуаном Каттіним), Мати (2007, спільно з Антуаном Каттіним), Удвох (2009), Я тебе люблю (2011, спільно з Алєксандром Расторгуєвим) Pavel Kostomarov was born in Moscow in 1975. Graduated from the VGIK Cinematography Faculty in 2002. Worked as a cinematographer with such directors as Sergei Loznitsa, Vitalii Manskii, Aleksandr Rastorguev, Aleksandr Uchitel, Aleksei Popogrebski.

Filmography: Transformator (2003, co-director Antoine Cattin), Peaceful Life (2004, co-director Antoine Cattin), La mere (2007, co-director Antoine Cattin), Together (2009), I love you (2011, co-director Aleksandr Rastorguev)

особлива подія special event 48

Ніде в Європі Nowhere in Europe Kein Ort Німеччина, Польща / Germany, Poland / 2009 / 98’

Алі (39), Ваха (50), Тамара (55) і Руслан (33) – біженці. Вони втекли з Чечні, коли їх життю загрожувала небезпека. Зараз вони просять притулку в Європі й стають жертвами нового протистояння: людина проти державної машини. Як я можу довести, що я той, за кого себе видаю? Як переконати, що все пережите мною сталося насправді? І чи може мені хто-небудь допомогти? Тримаючи головних героїв у полі зору, автор протягом року документує їхні спроби знайти для себе місце в Європі. А поряд із цим на екрані з’являються їхні надії, страхи й жагуче бажання повернутися до звичного життя.

Ali (39), Wacha (50), Tamara (55) and Ruslan (33) are refugees. Each of the protagonists has fled from Chechnya as their lives there were in danger. As asylum-seekers in Europe they now face new problems: man vs. state machine. How do I prove that I am who I say I am? That what happened to me really did happen to me? And does anyone really care? While keeping close contact to the protagonists, the author documents their attempts to find a new place to live in Europe over the course of year, and with that, their hopes, fears and longing for a return to normality.

Режисер / Director: Керстін Нікіг (Kerstin Nickig) Виробництво та дистрибуція / Production and Sales: Time Prints OHG, Michael Truckenbrodt, Erkelenzdamm 59/61, 10999 Berlin, Germany, tel. +49 30 2758 2138 / +49 30 2758 2242, trucken@timeprints.de, www.timeprints.de

Керстін Нікіг народилася в 1971 році в Дуйсбурзі (Німеччина). У 1990-1997 вивчала російську та німецьку мову і літературу в університетах Бохума, Кельна та Москви. У 2001-2003 студіювала кінорежисуру в Академії кіно і телебачення в Потсдамі (Німеччина) та Національній кіношколі в Лодзі (Польща). З 2004 року живе і працює в Берліні. Документаліст-фрілансер, у 2005 році заснувала кінокомпанію Time Prints. Фільмографія (вибране): Нова Земля (2004), Мій любий мусульманин... (2005), Операція (2007), Ніде в Європі (2009) Kerstin Nickig was born in 1971 in Duisburg, Germany. In 1990-1997 studied Russian and German languages and literature at the Universities of Bochum, Cologne, and Moscow. In 2001-2003 studied film direction at the Academy for Film and Television in Potsdam/Germany and the National Film School in Lodz/Poland.

Since 2004 he lives and works in Berlin as a freelance documentary filmmaker, founder and board member of the production company “Time Prints” in Berlin (2005).

Filmography (selected): A New Land (2004), “My Dear Muslim…” (2005), The Operation (2007), Nowhere in Europe (2009)

особлива подія special event 49

Мій батько Євген My Father Evgeni Мой отец Евгений США, Україна / USA, Ukraine / 2010 / 77’

Це фільм про батька Андрія Загданського – Євгена. З 1961 до 1979 року Євген Загданський був головним редактором студії «Київнаукфільм», а з 1981 до 1992 року його син Андрій працював на цій самій студії режисером. 1992 року син поїхав до Нью-Йорка. Батько лишився у Києві. Листи Євгена до Андрія та розповідь Андрія про життя батька поєднуються у фільмі, створюючи портрет людини, її епохи та автопортрет автора.

This film is about Evgeni Zagdansky – father of Andrei Zagdansky. From 1961 through 1979 Evgeni Zagdansky was the Editor-in-Chief of the Kiev Popular Science Film Studio. From 1981 through 1992 his son Andrei worked as a film director in the same studio. In 1992 Andrei along with his family left Kyiv and settled in New York. Evgeni stayed behind. Evgeni’s letters to Andrei and Andrei’s narrative of father’s life intertwine, creating a portrait of the man, his epoch and a self-portrait of the auteur.

Режисер / Director: Андрій Загданський (Andrei Zagdansky) Виробництво / Production: AZ Films LLC (USA), Inspiration films (Ukraine), andrei@azfilms.us, www.azfilms.us

Андрій Загданський, режисер, лауреат численних нагород. Закінчив Київський театральний інститут ім. І. Карпенка-Карого. З 1987 до 1992 року знімав фільми про перебудову за власними сценаріями. У 1992 році Андрій з родиною переїхав до США. Два роки потому отримав стипендію Рокфеллера у галузі культури. Кілька років працював позаштатним продюсером Російсько-Американської телерадіокомпанії та викладав історію кіно в університеті New School. Фільмографія (вибране): Вася (2002), Костянтин і миша (2006), Помаранчева зима (2007), Мій батько Євген (2010) Andrei Zagdansky, award-winning transnational filmmaker, received MFA from Kiev State Institute of Theatrical Arts in Kiev, Ukraine. From 1987 through 1992 he directed/scripted and produced a number of “perestroika” films. In 1992 Andrei and his family settled in the United States. Two years later he received the Rockefeller Intercultural Scholarship. For several years Andrei worked as a free-lance producer for Russian-American Broadcasting company, and taught several courses on Film History at the New School University.

Filmography (selected): Vasya (2002), Konstantin and Mouse (2006), Orange Winter (2007), My Father Evgeni (2010)

спеціальний показ: WATCH DOCS special screening: WATCH DOCS 50

WATCH DOCS. Права людини в кіно – це один із найстаріших і наймасштабніших кінофестивалів про права людини у світі, який щороку збирає до 70 тисяч глядачів у всій Польщі. Цей міжнародний захід відбувається щороку в грудні у Варшаві, а потім переходить у Мандрівний фестиваль, який охоплює майже 40 польських міст. Після перегляду фільмів конкурсної програми WATCH DOCS влаштовують обговорення. Організаторами WATCH DOCS є Гельсінська спілка з прав людини, Центр сучасного мистецтва «Уяздовський замок» та Інститут соціального кіно. З 2003 року Гельсінська спілка вручає режисерам-документалістам премію імені Марека Новіцкі за видатні досягнення у сфері прав людини в кіно. Цю нагороду свого часу отримали Фредерік Вайзман, Віктар Дашук, Рита Пан, Кім Лонжинотто та інші.

WATCH DOCS. Human Rights in Film is one of the oldest and largest human rights film festivals in the world, which annually garners 70 000 viewers in the whole Poland. The international film festival in Warsaw, held annually in December, is followed by the traveling festival, which visits around 40 Polish cities. WATCH DOCS is a competition festival focused on documentaries, with strong emphasis on accompanying debates. It is co-organized by the Helsinki Foundation for Human Rights, Center for Contemporary Art Ujazdowski Castle and Social Institute of Film. Since 2003 the Helsinki Foundation awards documentary filmmakers with Marek Nowicki Prize for outstanding commitment to human rights in film. The Prize was presented to Frederick Wiseman, Victar Dashuk, Rithy Panh, and Kim Longinotto, among others.

спеціальний показ: WATCH DOCS special screening: WATCH DOCS 51

Два Ескобари The Two Escobars Колумбія, США / Colombia, USA / 2010 /100’

Чемпіонат світу з футболу 1994 року увійшов в історію Колумбії, хоча й не завдяки спортивним досягненням команди, а через убивство Андреса Ескобара, захисника колумбійської збірної. Згідно з однією з версій, його було вбито за автогол, який він забив під час відбірного туру. Смерть Андреса стала переломним моментом у жорстокій війні колумбійського уряду (за підтримки Сполучених Штатів) з наркобаронами. Фільм розповідає про двох людей на прізвище Ескобар. Обоє народилися в одному місті, обоє пристрасно любили футбол, смерть обох була нерозривно пов’язана зі спортом, політикою та брудними грішми. Андрес, відомий як джентльмен поля, був капітаном команди і став символом відродження колумбійського футболу 1990-х років. Пабло Ескобар, голова найбільшого наркокартелю країни, був героєм бідняків, сприяв перетворенню Колумбії на потужну футбольну країну, адже у спорт він вкладав гроші, отримані від продажу кокаїну до США. У цій вражаючій документальній розповіді брати Цимбалісти проникають за лаштунки подій, аби простежити зв’язок між футболом і наркобізнесом. Режисери досліджують таємну діяльність потужних наркокартелів, їх вплив на політику і спорт, який для колумбійців став утіленням соціальної боротьби проти злиднів і насильства. Долі двох Ескобарів сплітаються в захопливу історію, яка виходить далеко за межі спорту і мафії.

Режисери / Directors: Джефф Цимбаліст, Майкл Цимбаліст (Jeff Zimbalist, Michael Zimbalist)

The 1994 World Cup is a historic part of Columbian modern history, though not for the team’s sporting achievements, but the murder of Andrés Escobar, defender for the Colombian national team, who accidentally shot his own goal in the elimination round. Andrés’ death was the watershed in a brutal civil war between the Colombian government (backed by the United States) and drug cartel warlords. The film is a tale of two protagonists named Escobar - both born in the same city, both soccer fanatics, whose deaths inextricably entwined in a marriage of sports, politics, and dirty money. Andrés, known as the gentleman of the field, was the team captain and became the symbol of the rebirth of Colombian soccer success in the 1990s. Pablo Escobar, the boss of the country’s largest drug cartel lionized by its poorest citizens, contributed to Columbia’s becoming a football powerhouse by using profits from cocaine sold in the US. In their enthralling documentary, the Zimbalist brothers go behind the scenes of those events to analyze connections between football and the drug business, they delve deep into the secret activities of huge drug cartels, their impact on politics and sport, which, to Colombians, became a reflection of the entire societal struggle against poverty and violence. The fates of the two Escobars intertwine in a fascinating story that reaches far beyond sports and mafia.

спеціальний показ: WATCH DOCS special screening: WATCH DOCS 52

Презумпція вини Presumed Guilty Мексика / Mexico / 2009 / 90’

«Чому я звинувачую?» - здивовано питає прокурор і з усмішкою відповідає: «Це моя робота». На кону 20 років за вбивство, але судді байдуже, що доказів немає, а свідчення ненадійні. Поліція схопила Хосе «Тоніо» Зунігу на вулиці й звинувачує в убивстві, яке сталося в іншій частині Мехіко. Незважаючи на те, що в момент скоєння злочину кілька людей бачили його зовсім в іншому місці, він не мав можливості виступити на свій захист на суді. Не дивно, що 95% справ у цьому суді закінчуються визнанням вини підсудного. Роберто Ернандес і Лайда Негрете, мексиканські адвокати, які живуть у США, довгі роки вели боротьбу з корумпованою мексиканською судовою системою і отримали захист завдяки допомозі австралійського режисера Джефрі Сміта («Англійський хірург»). У результаті з’явився фільм, знятий здебільшого під час судових засідань. Кіноробота викриває жахливу некомпетентність та упередженість суду, фальсифікації доказів поліцією і кафкіанську процедуру з загальновизнаною презумпцією вини. Фільм стає найдієвішою зброєю в боротьбі за свободу Тоніо. «Презумпція вини» - справжній судовий трилер, котрий змушує глядача, нервово соваючись на краєчку стільця, затамовувати подих. А що краще демонструє могутню силу кіно?

Режисери / Directors: Роберто Ернандес, Джефрі Сміт (Roberto Hernández, Geoffrey Smith)

“Why do I accuse?” asks the prosecutor with surprise and responds with a smile, “That’s my job.” Twenty years for murder is at stake, but the judge is not interested that there is no evidence and witness testimony is unreliable. Police pulled Jose “Tonio” Zuniga off the street and accused him of a murder committed in another part of Mexico City.

Though several people saw him elsewhere at the time of the crime, he had no chance to present a defense at his trial. Not surprisingly, 95% of cases before this court end in conviction. Robert Hernandez and Layda Negrete, Mexican lawyers living in the US, who for years have been fighting the corrupt Mexican court system, took up the defense with the help of Australian filmmaker Geoffrey Smith (“English Surgeon”). The resulting film, shot mainly during proceedings, is a powerful exposé of the court’s incompetence and bias, police falsification of evidence and the Kafkaesque procedures with a systemic presumption of guilt. The film becomes the most effective weapon in the fight for Tonio’s freedom.

“Presumed Guilty” is a true courtroom edge-of-your-seat suspense thriller that proves the power of cinema.

спеціальний показ: VERZIO special screening: VERZIO 54

Verzio – це єдиний в Угорщині кінофестиваль документального кіно про права людини, який щороку в листопаді (починаючи з 2004-го) проводить кінофундація Verzio та OSA Archivum. Фестиваль Verzio використовує кіно як потужний засіб, аби пропагувати толерантність і підвищувати обізнаність громадян із правами людини. Він спрямований на розвиток відкритого суспільства, демократії, верховенства права, політичного і культурного плюралізму, а також на викриття порушень прав людини у світі. Verzio намагається створити майданчик, де фільми, погляди і трактування оцінюються творчо й критично. Фестиваль має на меті заохотити використання документальних фільмів у навчанні та залучити широкі верстви населення до обговорення проблем, що стоять перед людством.

The only human rights documentary film festival in Hungary, Verzio, is organized Verzio Film Foundation and OSA Archivum annually in November since 2004. Verzio FF uses the powerful medium of film to promote tolerance and heighten public awareness about human rights.

It seeks to promote open society, democracy, rule-of-law, tolerance, political and cultural pluralism as well as to expose human rights violations around the world. Verzio works towards creating a forum where films, viewpoints and interpretations are examined creatively and critically, and aims at promoting the use of documentaries in teaching and­ involving the general public in debates on challenges facing humanity.

спеціальний показ: VERZIO special screening: VERZIO 55

З весілля 3 Weddings Három esküvő

Жужа і Мубарак Zsuzsa & Mubarak

Бернадет і Санжу Bernadett & Sanju

Елена і Лео Elena & Leo

Угорщина / Hungary / 2009 / 26’

Угорщина / Hungary / 2009 / 26’

Угорщина / Hungary / 2009 / 26’

Жужа і Мубарак – два абсолютно протилежні персонажі. Різниця у світосприйнятті, вподобаннях і манері спілкуватися ставить під загрозу саму основу їхніх стосунків. (Дис)гармонія культур в Угорщині.

Історія про онлайнкохання і сміливий шлюб, що поєднує три континенти. Чи досить двомісячних стосунків в інтернеті, аби переконатися, що це саме ВІН?

Елена на 20 років старша за чоловіка. Проте різниця у віці – найменша з їхніх проблем. Упередженість, бюрократія та питання, пов’язані з еміграцією – ось що насправді загрожує їхнім стосункам.

Режисер / Director: Анна Кіш (Anna Kis)

Zsuzsa and Mubarak are two completely different personalities and the pitfalls of acceptance, adaptation and communication challenge the very core of their relationship. Cultural (dis)harmonies in Hungary.

A story about love online and a bold marriage that connects three continents. Is a two-month-long online “relationship” enough to make sure he is Mr. Right?

Режисер / Director: Віктор Оскар Наґі (Viktor Oszkár Nagy)

Elena is 20 years older than her husband. Age difference however is the least of their problems.

Prejudice, bureaucracy and immigration issues pose the real threat to their relationship.

Режисер / Director: Клара Тренчені (Klára Trencsényi)

спеціальний показ: VERZIO special screening: VERZIO 56

Роки таємниці Secret Years Eltitkolt évek

Кінцева зупинка Last Bus Stop Hosszú utazás

Угорщина / Hungary / 2009 / 90’

Угорщина / Hungary / 2009 / 52’

Одинадцятеро жінок-лесбіянок говорять про ставлення суспільства до їхньої орієнтації в Угорщині до і після зміни режиму. Вони розповідають про початок усвідомлення своєї сексуальної приналежності, відчайдушні спроби зрозуміти цей факт, прийняти його, а потім приховати від родини, колег, оточення. Почавшись із відлиги 60-х і продовжившись підпіллям 80-х, після зміни режиму в Угорщині врешті з’явився перший рух за права геїв. Цей фільм – низка спогадів про тривожні дні революції 1956 року, це свідчення гомосексуальних жінок і чоловіків про їхню особисту боротьбу за місце у суспільстві до і після падіння «залізної завіси».

Режисер / Director: Марія Такач (Mária Takács)

Eleven lesbian women talk about coming to terms with their sexuality in Hungary before and after the regime change - their awakening sexual identity, the desperate attempts to understand it, accept it, and then conceal it all from family, colleagues, their daily environment. This film is a garland of recollections from the unsettling days of the 1956 Revolution through the easing 60’s and underground 80’s up until the first gay rights movement following the regime change in Hungary. Their accounts bear witness to the personal struggles of homosexual men and women in Hungary to find their place in society before and after the fall of the Iron Curtain.

Село у Східній Європі, територіальна приналежність якого понад століття змінювалась, як пори року: спочатку воно було у складі імперії Габсбургів, потім – Чехословаччини, потім – Радянського Союзу. Наприкінці Другої світової війни радянський кордон розрізав село Шельменц на дві частини, розділивши його між різними країнами. Люди в одній частині села залишились у Словаччині, яка зараз є членом Європейського Союзу. Їхні родичі в іншій частині – в Україні, котра потерпає від політичної та економічної нестабільності. Після створення Шенгенської зони мешканці української половини опинились у ще більшій ізоляції, бо новий пункт перетину кордону є лише на папері. Трагікомічна історія геополітичного абсурду і тих, хто страждає від нього.

A village in Eastern Europe where for more than a century nationality has changed in a season-like cadenza: first it belonged to the Hapsburg Empire, then to Czechoslovakia, then to the Soviet Union. At the end of World War II, the Russians established a border that divided the village of Szelmenc between two separate countries. Families on one side live in Slovakia, which is now a member of European Union. On the other side, their relatives have to endure the unstable political and economic conditions in Ukraine. While the EU is setting up Schengen borders, people living on the Ukrainian side have become even more isolated with the plans to open a new border crossing. A tragicomic story of geopolitical absurdities and those who suffer from them.

Режисери / Directors: Жужа Бьосьормені, Каї Салмінен (Zsuzsa Böszörményi, Kai Salminen)

СПЕЦІАЛьНИй ПОКАЗ: ŻUBROFFKA SpECIAL SCREENING: ŻUBROFFKA 58

За останні шість років фестиваль ŻubrOFFka з невеликого камерного заходу, що відбувається в клубі FAMA в Білостоку, перетворився на найбільший кінофестиваль у північно-східній Польщі. Фестиваль ŻubrOFFka – це відкритий захід, що не має кордонів, поважає відмінності й різноманіття, таке притаманне Підляссю. ŻubrOFFka – це місце зустрічі митців, відкритих для світу та людей, котрі мають почуття гумору і цінують природу та її творіння. ŻubrOFFka – це простір для обміну думками, місце, де зустрічаються кінематографісти зі Сходу й Заходу. Саме через це на фестиваль щороку приїжджають професіонали й аматори з Білорусі, США, Литви, Великої Британії, Чехії, Латвії, Німеччини, Росії та всієї Польщі.

Over a span of 6 years Festival ŻubrOFFka has evolved from a small, cozy thing taking place in FAMA club to the biggest film event in the northeast poland. It is an open event not restricted by anything, respecting diversity and variety so characteristic for the region of podlasie, it’s a place bringing together artists open to the WORLD, pEOpLE who have a sense of humour, who value NATURE and its products. The festival tries to provide a platform for exchanging ideas and thoughts, which will enable creative meetings of artists from eastern and western countries.

Festival ŻubrOFFka is visited by artists from Belarus, the USA, Latvia, the UK, Czech Republic, Lithuania, Germany, Russia, poland, both professionals and amateurs.

спеціальний показ: ŻUBROFFKA special screening: ŻUBROFFKA 59

Поволі Slowly Pomału

Роджерс – ляльковод Rogers – The Puppeteer

Польща / Poland / 2010 / 30’

Польща / Poland / 2010 / 4’

На невеликій фермі живуть троє чоловіків – три покоління однієї сім’ї. Їхнє життя спокійне, скромне, підпорядковане природним ритмам. Кожен день наповнений звичними буденними справами. А буквально за кілька кроків від них – галаслива та жвава вулиця, геть інший світ.

Режисер / Director: Томаш Вольскі (Tomasz Wolski)

Men belonging to three different generations live together on a small farm. They lead a quiet life, following the nature’s natural rhythms humbly perform their everyday activities. Just a few steps away there is a noisy and busy street, a completely different world.

Роджерс родом з Уганди, живе в притулку C.A.L.M, яким керує отець Ришар Йозвяк. Роджерс – талановитий хлопчик, грає в аматорському театрі.

Режисер / Director: Кшиштоф Кізевич (Krzysztof Kiziewicz)

Rogers comes from Uganda and lives in C.A.L.M. centre run by a Salesian father Ryszard Jozwiak.

He is a talented boy who is interested in theatre.

спеціальний показ: ŻUBROFFKA special screening: ŻUBROFFKA 60

Невидимі The Invisible Niewidzialni

Екскурсія Excursion Wycieczka

Польща / Poland / 2010 / 15’

Польща / Poland / 2010 / 15’

Фільм розповідає історію танцювального класу для сліпих. У формі, далекій від документальної, він показує боротьбу героїв, які прагнуть до свободи у «видимому» світі.

Режисер / Director: Катажина Ґондек (Katarzyna Gondek)

A documentary about dancing workshops for the blind. Without being tearful, it shows people looking for freedom in the “visible” world.

13-річна Ася їде на прогулянку зі своїм дідом. Дідусь учить її кататися на скутері, показує красу природи. Він також хоче щось їй сказати...

Режисер / Director: Бартош Крухлік (Bartosz Kruhlik)

13-year-old Asia goes on a trip with her grandfather. Grandpa teaches her to ride a scooter, shows her charms of nature. He also wants to tell her something…

спеціальний показ: ŻUBROFFKA special screening: ŻUBROFFKA 61

До дна Bottoms Up Do Dna

Відступництво Apostasy Apostata

Польща / Poland / 2009 / 20’

Польща / Poland / 2010 / 15’

Історія алкоголіка, який вирішив вирватися з дна. Купання у крижаній воді, йога і медитація допомогли йому позбутися залежності. А тепер він закликає інших пияків наслідувати його приклад.

Режисер / Director: Мачєй Гловінскі (Maciej Glowinski)

The history of the alcoholic who decided to break his falling down. Thanks to the icy water baths, yoga and meditation he has been freed from addiction. It encourages active alcoholics to follow him.

Хлопець із містечка на сході Польщі вирішує відмовитися від релігії та католицької церкви. Для цього, згідно з церковним законом, він повинен спочатку поінформувати про своє рішення сім’ю, а потім приїхати до парафіяльного священика з двома свідками.

Режисер / Director: Бартош Тризна (Bartosz Tryzna)

A young inhabitant of a small town in eastern Poland formally decides to resign from the Catholic Church. In order to do so, according to church law, first he must announce the decision to his family and then visit the parish priest with two witnesses.

спеціальний показ: НОВЕ КІНО БАЛТІЇ special screening: NEW BALTIC CINEMA 62

Вулканівка. Після «великого кіно» Vulkanovka.

After The Grand Cinéma

Вдих inBreath ieElpot

Литва / Lithuania / 2005 / 50’

Латвія / Latvia / 2009 / 13’

Вулканівка – бідне, забуте Богом і людьми село в кримському степу. Втім, ця місцина дуже пожвавилася, коли знімальна група знаменитого литовського режисера Шарунаса Барти жила тут протягом майже двох років, знімаючи фільм «Семеро людейневидимок». Режисерові допомагали більшість місцевих мешканців. Але «велике кіно» закінчилося й навряд чи повернеться знову. Життя Вулканівки потекло звичним річищем. Та не для всіх. Режисер фільму Гедре Бейнорюте зі своєю знімальною групою приїхала до Вулканівки дев’ять місяців потому. В її документальному фільмі люди говорять про свій «кінематографічний» досвід з великим запалом. Вони розповідають, як усе було насправді та як це відрізняється від їхнього уявлення про кіно. Різні настрої та відкритість людей перед камерою вплітаються в життя Вулканівки з його повсякденними справами на кшталт годівлі корів, походу на закупи до єдиного магазину «Продукти» чи збору металобрухту. Режисер / Director: Гедре Бейнорюте (Giedre Beinoriute)

Vulkanovka is a poor village in Crimean steppe, as local people say, forgotten by God and by people. Nonetheless that place came very much alive when famous Lithuanian film director Sharunas Bartas crew stayed here for almost two years filming Seven Invisible Men. Most of local people helped filmmakers a good deal. But the Grand Cinéma left and probably won’t come back.

So the life of Vulkanovka returned to its usual routine. But it’s not for everyone. Film director Giedre Beinoriute with her crew came to Vulkanovka nine months later. In her documentary people speak about their “cinematographic” experience with great enthusiasm. They tell about how it was and how it was different from their earlier understanding about filmmaking. Different moods and people’s openness in the film are interwoven into daily life of Vulkanovka with its rituals of caws’ feeding, shopping in the only shop “Produkty”, collecting metal and other.

Ми живемо і не знаємо, що саме цієї миті у світ приходить нова душа. Фільм про найчарівніший момент життя.

Режисер / Director: Лінда Олте (Linda Olte)

We live and we don’t know that at this very instant a new soul comes into the world. A film about the most magic moment of life.

спеціальний показ: НОВЕ КІНО БАЛТІЇ special screening: NEW BALTIC CINEMA 63

Дискотека й атомна війна Disco and Atomic War

Клуцис. Деконструкція художника Klucis.

The Deconstruction of an Artist

Естонія, Фінляндія / Estonia, Finland / 2009 / 85’

Латвія / Latvia / 2008 / 88’

«Дискотека й атомна війна» розповідає про незвичайну інформаційну війну, в якій тоталітарний режим бореться з героями популярної культури і… програє! Західна поп-культура справила неабиякий вплив на формування світогляду радянських дітей у ті дні, причому в дивний із погляду сьогодення спосіб. Фінське телебачення було вікном у світ мрій, яке владі так і не вдалося зачинити. Незважаючи на заборону дивитися фінські телеканали, багато сімей знайшли спосіб дістатися забороненого плоду. «Дискотека й атомна війна» пропонує свою версію сучасної історії, перетворюючи шпигунські ігри на трагікомедію.

Цей фільм є глибоко особистим поглядом на життя художника Густава Клуциса, одного з провідних представників авангарду в російському мистецтві початку ХХ століття. Його життєва драма відображає трагедію цілого народу в роки сталінських репресій. Це історія про безмежні амбіції, надію, любов і відповідальність художника, які переслідують його навіть після смерті.

Disco and Atomic War tells the story of a strange kind of information war, where a totalitarian regime stands face to face with the heroes of popular culture.

And looses. Western popular culture had an incomparable role shaping Soviet children’s world-views in those days - in ways that now seem slightly odd.

Finnish television was a window to a world of dreams that the authorities could not block in any way. Though Finnish channels were banned, many households found some way to access the forbidden fruit. Disco and Atomic War offers its own version of recent history, mixing spy games into a human tragicomedy.

Режисери / Directosr: Яак Кілмі, Кіур Аарма (Jaak Kilmi, Kiur Aarma)

Режисер / Director: Петеріс Кріловс (Peteris Krilovs)

This film is a deeply personal view on the life of artist Gustav Klucis, one of the foremost representatives of early 20th century Russian avant-garde art, whose life drama reflects the tragedy of a whole nation during the years of Stalin’s repressions.

It is a story about boundless ambitions, hope, love and artist’s responsibility that continues haunting him after his death.

Спеціальний показ: Манон Луазо Special Screening: Manon Loizeau 64

Серійні вбивства у країні Путіна Murders in Numbers in Putin’s Land Meurtres en série au pays de Poutine Франція / France / 2007 / 52’

Манон Луазо провела ретельне й філігранне розслідування, намагаючись докопатись до істини. Вона зробила спробу кинути світло на державні злочини, що були скоєні через вісім років після того, як колишній офіцер КДБ Владімір Путін став президентом Росії. Серед найвідоміших жертв режиму – Александр Литвиненко та Анна Політковская. Та, окрім цих двох справ, у фільмі йдеться про багатьох інших людей, котрих систематично цькували й знищували за спроби розслідувати обставини приходу Владіміра Путіна до влади, а також намагання викрити корупцію в ФСБ та її зв’язки з організованою злочинністю. Глядач дізнається, як таємні служби проникають в усі сфери життя російського суспільства.

Manon Loizeau conducted a thorough and filigree investigation trying to get to the truth. She attempted to throw light on state crimes perpetrated during eight years after the day when Vladimir Putin, the former KGB officer, became president. Among the most famous victims of the regime are Alexander Litvinenko and Anna Politkovskaya. And, besides these two cases, the film tells about many other people who were systematically persecuted and murdered for trying to investigate the circumstances of Vladimir Putin’s came to power, and attempts to expose corruption in the FSB and its links to organized crime. The audience learns how secret service penetrates all spheres.

Спеціальний показ: Марчін Кошалка Special Screening: Marcin Koszałka 65

До болю Till it Hurts Do bólu

Ну ж бо, втечемо від неї!

Let’s Run Away From Her Ucieknijmy od niej

Польща / Poland / 2008 / 25’

Польща / Poland / 2010 / 50’

Це історія самотнього 53-річного психіатра, котрий живе зі своєю аж надто дбайливою матір’ю. Коли в його житті з’являється «інша» жінка, розпалюється конфлікт. Єва пробуджує чоловіка в чоловікові, котрий багато років утримувався від сексу. Натомість його матір кричить: «Прокинься, тобі п’ятдесят три!» Він відповідає їй словами святого Павла: «Діти, шануйте своїх батьків, будьте слухняні. Батьки, не дратуйте своїх дітей, щоб вони не гнівались».

The story of a lonely, 53-year-old psychiatrist living with his severely overprotective mother. When a woman steps into the picture, a bad conflict breaks out. After years of sexual abstinence, Ewa brings out the man in him. His mother yells, ‘Wake up, you’re fifty- three!”. He answers in St. Paul’s words, ’Children obey your parents, honour thy father and thy mother and ye fathers, provoke not your children to wrath’.

Контактна особа / Contact: Katarzyna Wilk, Krakow Film Foundation, ul. Morawskiego 5 p. 434, 30-102 Krakow, Poland, +48 12 294 69 45, katarzyna@kff.com.pl, www.kff.com.pl

Режисер оповідає про свою родину, далеку від ідеалу, та знову говорить про смерть. Цей фільм – історія старшої сестри Марчіна Кошалки, яка розказує про непрості взаємини з батьками. Навіть після їхньої смерті жінку, яка над усе цінує радість і красу життя, мучать докори сумління. Героями стрічки є також пацієнти з відділення паліативної допомоги – невиліковно хворі, та лікар, котрий ними опікується. У фільмі Марчіна Кошалки стикаються два світи: люди, котрі свідомо готуються померти, та його сестра, що створила культ життя й не визнає смерті.

Director tells about his family, far from ideal, and again speaks of death. This film is a history of Marcin Koszalka’s elder sister and her difficult relationships with parents. Even after their death the woman who appreciates joy and beauty of life above all is torturing with bitter, profound remorse. Film characters are also patients of palliative care department – incurable people and doctor taking care of them. In this film Marcin Koszalka brought together two worlds: people who deliberately prepare to die, and his sister who created the cult of life and does not recognize death.

ретроспектива: Мірослав Янек retrospective screening: Miroslav Janek 66

Хачіпе Kha-Chee-Pae Chačipe Чехія / Czech Republic / 2006 / 57’

Режисер розкриває життя вихованців дитячого будинку за допомогою гри. Він пропонує дітям стати його помічниками: вчить користуватися кінокамерою та за­охочує знімати все, що їх оточує. Мірослав Янек знайомить дітей із премудрощами кіномистецтва, тож вони не омежені простим фіксуванням реальності. Разом вони придумують мультики, пародії, експериментують із відзнятими матеріалами і в такий спосіб дивляться на своє життя по-новому. Камера у дитячих руках – це іграшка, та саме завдяки їй падає стіна між двома світами. Завдяки їй діти розкривають свої таємниці, долають безсилля та несподівану тугу. «Привіт, мамо, привіт, Кубо, я в лісі, номер мого телефону 021905. Дорогою я бачив лісовиків, безпритульних, німф, пияків та відьму, яка дала нам кілька змій. Ми їли змій. А потім я полетів додому, туди, де самий початок. Біля столу сиділи великі звірі, чимось занепокоєні. Раптом я підняв очі й побачив, як соцпрацівниця стоїть біля дверей, і Уху полетів до зірок, і страшенно загуркотіло. А потім я просто розчинився, мов цукор у воді. Це було вражаюче. Це все, що я пам’ятаю. Але не буду навіть згадувати про автокатастрофу».

Miroslav Janek investigates life in a children’s home through games. He invites the kids to become his filmmaking partners: he teaches them how to operate a film camera, and encourages them to film the environment in which they live. The director introduces the children to various filmmaking crafts, and thus they are not limited to merely capturing reality. Together they create animation, shoot skits they have created themselves, and experiment with film materials - all the while revealing many things about their lives. In the kids’ hands, the camera is a toy, but one which breaks down the walls separating two worlds. It is a tool that enables them to confide their secrets, to cope with powerlessness and unexpected sorrow. “Hi mom, hi Kuba, I’m in the woods and my phone number is 021905. On the way, I saw forest men, homeless people, nymphs, drunks, and a witch who gave us some snakes. We ate the snakes. Then I flew home to where the beginning is. Big animals were at the table worrying about something. Suddenly, I looked up and the social lady was standing at the door, and Uhu flew to the stars, and there was creepy thunder. Then I dissolved completely, like sugar in water. It was pretty impressive. That’s what I remember. I won’t even mention the car crash.”

ретроспектива: Мірослав Янек retrospective screening: Miroslav Janek 67

Битва за життя Battle for Life Bitva o život

Вєрка Vierka, Or the Mystery of Family B’s Disappearance Vierka

Чехія / Czech Republic / 2000 / 90’

Чехія / Czech Republic / 2005 / 76’

Повнометражний документальний фільм, що став результатом спільної роботи трьох режисерів – Мірослава Янека, Романа Ваври та Віта Янечека – змальовує події в прикордонному селі Бистре в останній рік тисячоліття. У центрі оповіді – бурхливе життя сільської громади, де чимало химерних подій переплітаються з кількома дуже особистими пригодами місцевих мешканців.

Цей документальний фільм замислювався як портрет молодої талановитої ромської співачки, але раптом перетворився на драму про дві різні правди. У стрічці описано зіткнення між співачкою Ідою Келаровою та ромською дівчиною Вєркою Беркьовою зі словацького міста Лученець, чий талант захоплює кожного, хто чує її спів. Картина розповідає про її обдарованість і дитячу безпосередність, а також про готовність допомагати тим, хто цього потребує. У родині Вєрки починається новий етап: стрічка розкриває ідею співжиття як прагнення до ідилії в домі, де співіснують дві родини. Проте одного дня сім’я Вєрки несподівано покидає будинок Келарової – вона просто безслідно зникає. Для режисера й оператора Мірослава Янека фільм стає способом розкрити приховане, частину недослідженого, сил, що визначають сенс і суть життя.

A feature-length documentary based on the mutual experiences of a trio of directors - Miroslav Janek, Roman Vávra, and Vít Janeček which portrays life in the border village of Bystré during the last year of the millennium. The film concentrates on the exuberant social life of the community, including many bizarre recent customs, as well as on several very intimate moments in the lives of the inhabitants.

(спільно з Романом Ваврою та Вітом Янечеком / co-directors Vít Janeček , Roman Vávra)

This documentary started out as a portrait of a young talented Roma singer but turned into a drama about two different views of “the truth”.

Initially, the story describes the encounter between singer Ida Kelarová and a young Roma girl named Vierka Berkyová from Lucenec, Slovakia whose musical talent astonishes everyone who hears her sing. It focuses on her talent and spontaneity, but also deals with the notion of helping those around us. It presents a new step forward in the life of the Berky family, and investigates the idea of mutual coexistence as it explores the desire to create an idyll in which the two families share a home. One day the Berkys suddenly leave Kelarová’s home, mysteriously disappearing without a trace. For director and cameraman Miroslav Janek, the documentary becomes the means of uncovering the hidden, in part unacknowledged, forces that determine one’s ideas about the meaning of life and its fulfillment. The viewer never actually finds out the real reasons for this dramatic turn of events and must be satisfied to merely approach the truth of the mystery.

ретроспектива: Луї Маль retrospective screening: Louis Malle 68

Проте, на відміну від інших представників «нової хвилі», він завжди прагнув до різноманітності тем і жанрів. Маль також працював як режисер-документаліст. Серед його документальних стрічок – «Примарна Індія» (1969), «Людське, надто людське» (1974), «Площа Республіки» (1974), «Країна Бога» (1985). Луї Маль помер у Лос-Анджелесі 1995 року.

Louis Malle

Луї Маль Режисер, сценарист і продюсер. Народився 1932 року у Франції. Вивчав політологію в Сорбонні, але покинув студії заради кінематографії в IDHEC (Institut des hautes études cinématographiques). Починав як оператор та співрежисер фільму Жака-Іва Кусто «Мовчазний світ» (1956), що отримав «Оскара» та «Золоту пальмову гілку» Каннського фестивалю. Першою самостійною роботою була стрічка «Ліфт на ешафот» (1958). Наступний фільм – «Коханці» (1958) з Жанною Моро у головній ролі – був сприйнятий дуже неоднозначно через досить відверті як на той час еротичні сцени. Він порушував теми-табу і в наступних своїх фільмах: «Блукаючий вогник» (1963), «Вада серця» (1971), «Лакомб Люсьєн» (1974). Маль, який працював і у Франції, і в Сполучених Штатах, також належить до когорти режисерів французької «нової хвилі», яким притаманне прагнення втілити у творах власний досвід і відчуття.

Director, screenwriter and producer. Born in France in 1932. He studied political sciences at the Sorbonne, but left it for IDHEC (Institut des hautes études cinématographiques).

He started as a cameraman and co-director in Jacques Yves Cousteau’s film “The Silent World” (1956) which was awarded with Oscar and Golden Palm at Cannes Festival.

The first independent work was the film “Elevator to the Gallows” (1958). The next film “The Lovers” (1958) with Jeanne Moreau in the title role was taken controversially because of erotic scenes, rather revealing as for that time. He broke the taboo topics in his following films “The Fire Within” (1963), “Murmur of the Heart” (1971), “Lacombe Lucien” (1974). Malle, who worked both in France and the United States, also belongs to the directors of the French “new wave” who were inherent in striving to adapt their own work experience and feeling. However, unlike other members of the “new wave”, he always aspired to variety of themes and genres. Malle also worked as a documentary director. Among his documentary films are Phantom India (1969), Humain, trop humain (1974), Place de la république (1974), God’s Country (1985) and others. Louis Malle died in Los Angeles in 1995.

Хай живе тур!

Vive le Tour Франція / France / 1962 / 18’

«Хай живе тур!»

– це хроніка «Тур де Франс», котра детально розповідає, як гонщиків забезпечують харчуванням, борються з травматизмом і допінгом. «Фільм сповнений енергії, вибриків, чорногопречорного гумору, святобливості й невимовної трагедії... Вражаюча документальна стрічка про спорт, яку зняла людина, що дуже добре знала і любила його» (Нью-Йорк Таймс, 1962).

“Vive le Tour” chronicles the “Tour de France” and focuses on issues such as providing food for the racers, dealing with injuries and doping. “The films contain ebullience, whimsy, jet black humor, awe and unspeakable tragedy… A worshipful documentary of a sport made by a man who knew it intimately and loved it.” New York Times, 1962.

ретроспектива: Луї Маль retrospective screening: Louis Malle 69

І прагнення до щастя And the Pursuit of Happiness

Площа Республіки Place de la république

США / United States / 1986 / 80’

Франція / France / 1974 / 95’

Маль, після того як сам став емігрантом, вирішив показати різноманітні життєві історії іммігрантів у США у 1980-х роках. У фільмі – інтерв’ю з робітниками-мігрантами, які потрапили до Штатів, незаконно перетнувши кордон з Мексикою, розмови із заповзятливим індіанцем – власником мотелю, зустрічі з африканськими та азійськими родинами, розлогі інтерв’ю з першим костариканським космонавтом та з індіанським поетом із Заходу Дереком Уолкоттом, глибокий портрет скинутого нікарагуанського генерала Сомоси (Дебайле, брат Анастасіо Сомоси, котрому вдалося вижити) і його великої родини. Фільм закінчується коротким відвідуванням російської єврейської громади в нью-йоркському районі Бруклін.

After acknowledging his own immigrant background, Malle, tries to present the range of immigrant experiences in the US during the 1980’s. In an attempt to be comprehensive, the film includes interviews with migrant workers and illegal entrants along the Mexican border, conversations with an enterprising Indian motel owner, coverage of industrious African and Asian families in the cities, an extensive interview with the first Costa Rican astronaut, visits with Cuban exiles in Miami, several conversations with West Indian poet Derek Walcott, an extended portrait of the deposed Nicaraguan General Sоmoza (the surviving brother of Anastasio Somoza Debayle) and his extended family. The film finishes with a brief visit to the Russian Jewish community in Brooklyn, NY.

«Ми майже десять днів стояли на площі Республіки і знімали перехожих, які питали нас, що ми робимо. Це був початок розмови. Багато хто з цих людей відчував потребу поговорити, тож вони просто користувались нагодою. Те, що їх знімали на камеру, перехожих не бентежило (або ж вони просто швидко призвичаювались). Це кіно настільки живе, що балансує на межі фолу, та все ж у ньому є щось навдивовижу літературне, немов ми вигадали усіх цих перехожих, немов вони зійшли зі сторінок романів Селіна або Кено».

“We were in the Place de la République and we stayed there for about ten days, filming the passers-by who often stopped to ask us questions: What are you doing?, and the conversation would begin. Many of these people wanted and needed to talk and they took advantage of the situation. They knew that we were filming them and that didn’t bother them or else they got used to it very quickly. This is live cinema pushed to the extreme, and yet there is something strangely literary about it as if we had invented these fortuitous passersby, as if they had emerged from a novel by Céline or Queneau”.

фільм-закриття closing film 70

Ґуґара Gugara Польща / Poland / 2008 / 67’

«Ґуґара» евенською мовою означає звук дзвоника, який висить на шиї оленя. Це один із небагатьох звуків, що їх можна було почути в тайзі, але віднедавна тут не чути майже нічого, тільки тишу. За останні тижні Дмітрій і Татьяна, літні пастухи, втратили все своє стадо. Що робити в тайзі без нього? Особливо, якщо ви найостанніші пастухи у цьому краї. Решта вже покинули життя в лісі заради розташованого неподалік російського села. Це історія занепаду малих народів Сибіру. Документальний фільм-спостереження описує парадоксальний світ колишніх кочівників та оленярів, змушених відмовитися від свого споконвічного способу життя.

Gugara in Evenky language stands for the sound of the bell hanging from a reindeer neck. It’s one of the few sounds you could hear in taiga, but recently there’s almost nothing but silence. Within the last few weeks, Dimitri and Tatiana, elderly herdsmen, have lost their entire herd. What to do in taiga without it? Especially if you are very last herdsmen in the area. Everybody else already has left life in the forest for the nearby Russian village.

This is the story of the decline of a small Siberian community. This observative documentary describes the paradoxical world of former nomads and reindeer herdsman that were forced to abandon their ancient life-ways.

Режисери / Directors: Анджей Дибчак, Яцек Нагловскі (Andrzej Dybczak, Jacek Naglowski) Виробництво / Production: Centrala Sp. z o.o., ul. Rewolucji 82, pokój 40; 90-223 Łódź, Poland, tel. +48 697 991 639, centrala@centralafilm.pl, www.centralafilm.pl, Polish Film Institute (PISF), http://www.pisf.pl/

Анджей Дибчак народився 1978 року. Антрополог, письменник, режисер. Кілька поїздок до Сибіру спонукали його розповісти історії людей, яких він там зустрів. На початку 2008 року вийшла друком його перша книга – «Ґуґара». Разом із режисером Яцеком Нагловскі він зняв однойменний документальний фільм. Це його перша робота в документалістиці. Яцек Нагловскі у 1997-2005 роках вивчав філософію, астрономію та кінематографію. У 2002 році написав п’єсу «Смак життя», яка пройшла у Польщі понад 200 разів. Того ж року на основі коміксів Вільгельма Саснала написав сценарій «Кататонія». У 2004 році зустрів продюсера Агнєшку Яновську, і вони спільно створили кінокомпанію Centrala. Його перший художній фільм «Кататонія» з успіхом демонструвався у Польщі. У 2005 році разом з іншими молодими польськими кінематографістами Нагловскі заснував спілку Film 1,2. Фільмографія: Кататонія (2004), Ґуґара (2008) Andrzej Dybczak was born in 1978. Anthropologist, writer, director. His several visits to Siberia urged him to tell story about people he met down there. In beginning of 2008 his debut book will be published. Together with director Jacek Naglowski made a documentary entitled the same as the book – Gugara. It is his first documentary.

Jacek Naglowski between 1997-2005 he studied philosophy, astronomy and film studies. In 2002 he wrote a play “The Taste of Life” which was shown in Poland about 200 times. The same year he wrote a script “Catatonia” based on Wilhelm Sasnal’s comic book. In 2004 he met producer Agnieszka Janowska and together they founded Centrala – film production company. His first feature film, “Catatonia” achieved success in Poland. In 2005, together with other young polish filmmakers, he founded “Film 1,2” association.

Filmography: Catatonia (2004), Gugara (2008)

Покажчик режисерів Index of Directors 74 Аарма, Кіур............................... 63 Аппель, Джон........................... 32 Арсе, Альберто......................... 18 Баудер, Марк............................ 23 Бейнорюте, Гедре.................... 62 Бергхал, Йонас......................... 35 Борьє, Клодін........................... 25 Бьосьормені, Жужа.................. 56 Вольскі, Томаш......................... 59 Германс, Ганс............................ 24 Гловінскі, Мачєй....................... 61 Ґондек, Катажина..................... 60 Дибчак, Анджей....................... 70 Енрикес, Патриціо.................... 17 Ернандес, Роберто................... 52 Загданський, Андрій................ 49 Кайріш, Вієстурс....................... 40 Кізевич, Кшиштоф.................... 59 Кілмі, Яак ................................. 63 Кіртадзе, Ніно........................... 20 Кіш, Анна.................................. 55 Компан, Інес............................. 19 Костомаров, Павєл.............46, 47 Коте, Люк.................................. 17 Коура, Багассі........................... 29 Кошалка, Марчін...................... 65 Кріловс, Петеріс....................... 63 Крухлік, Бартош........................ 60 Куціла, Андрей......................... 34 Лепор, Жіль.............................. 42 Лонжинотто, Кім...................... 28 Луазо, Манон........................... 64 Маат, Мартін............................ 24 Маль, Луї ............................ 68-69 Маречек, Мартін...................... 16 Марч, Бріа................................ 37

Міллер, Ерез............................. 45 Мондрацкі, Мачєй................... 42 Мондрацкі, Міхал ................... 42 Мун Хау, Сара........................... 44 Наґі, Віктор Оскар.................... 55 Нагловскі, Яцек........................ 70 Налівайка, Аляксандр.............. 34 Нікіг, Керстін............................. 48 Олте, Лінда............................... 62 Паласіос, Паула........................ 22 Пройсс, Якоб............................ 15 Расторгуєв, Алєксандр............. 46 Рау, Рама.................................. 27 Річман Коен, Ребекка ............. 21 Рока, Альба Мора.................... 26 Руайлах, Мохаммад................. 18 С’юдгеест, Коен........................ 39 Салмінен, Каї............................ 56 Самуліоніте, Юрате.................. 31 Сітдіков, Микита...................... 43 Скіллачі, Росселла.................... 36 Сміт, Джефрі............................. 52 Стожек, Якуб............................. 41 Стокман, Вальтер..................... 38 Стрєльнікова, Свєтлана........... 30 Такач, Марія............................. 56 Тіллон, Флорен......................... 33 Тренчені, Клара........................ 55 Тризна, Бартош........................ 61 Франке, Дьорте........................ 23 Хотакайнен, Міка..................... 35 Цимбаліст, Джефф .................. 51 Цимбаліст, Майкл ................... 51 Шеньяр, Патрік......................... 25 Янек, Мірослав.................... 66-67

Aarma, Kiur................................ 63 Appel, John................................ 32 Arce, Alberto ............................ 18 Bauder, Marc............................. 23 Beinoriute, Giedre..................... 62 Berghäll, Joonas......................... 35 Bories, Claudine......................... 25 Böszörményi, Zsuzsa.................. 56 Chagnard, Patrice...................... 25 Compan, Iñes............................. 19 Côté, Luc.................................... 17 Dybczak, Andrzej....................... 70 Franke, Doerte........................... 23 Glowinski, Maciej...................... 61 Gondek, Katarzyna.................... 60 Henriquez, Patricio.................... 17 Hermans, Hans.......................... 24 Hernández, Roberto.................. 52 Hotakainen, Mika...................... 35 Janek, Miroslav..................... 66-67 Kairiss, Viesturs.......................... 40 Kilmi, Jaak.................................. 63 Kirtadze, Nino............................ 20 Kis, Anna.................................... 55 Kiziewicz, Krzysztof.................... 59 Kostomarov, Pavel................46, 47 Koszałka, Marcin........................ 65 Koura, Bagassi............................ 29 Krilovs, Peteris........................... 63 Kruhlik, Bartosz . ....................... 60 Kutsila, Andrei........................... 34 Lepore, Gilles............................. 42 Loizeau, Manon......................... 64 Longinotto, Kim......................... 28 Maat, Martin............................. 24 Mądracki, Maciej....................... 42

Mądracki, Michał....................... 42 Malle, Louis.......................... 68-69 March, Briar............................... 37 Mareček, Martin........................ 16 Miller, Erez................................. 45 Moon Howe, Sarah.................... 44 Naglowski, Jacek........................ 70 Nagy, Viktor Oszkár................... 55 Nalivaika, Aliaksandr................. 34 Nickig, Kerstin............................ 48 Olte, Linda................................. 62 Palacios, Paula........................... 22 Preuss, Jakob............................. 15 Rastorguev, Aleksandr............... 46 Rau, Rama................................. 27 Richman Cohen, Rebecca.......... 21 Roca, Alba Mora........................ 26 Rujailah, Mohammad................ 18 Salminen, Kai ............................ 56 Samulionyte, Jurate................... 31 Schillaci, Rossella....................... 36 Sitdikov, Mykyta........................ 43 Siudgeest, Koen......................... 39 Smith, Geoffrey......................... 52 Stockman, Walter...................... 38 Stożek, Jakub............................. 41 Strelnikova, Svetlana................. 30 Takács, Mária............................. 56 Tillon, Florent............................ 33 Trencsényi, Klára........................ 55 Tryzna, Bartosz.......................... 61 Wolski, Tomasz.......................... 59 Zagdanski, Andrei...................... 49 Zimbalist, Jeff............................ 51 Zimbalist, Michael .................... 51

Покажчик фільмів Index of Films 75 Авто*Мат ................................. 16 Аритмія..................................... 30 Банзай, Шанхай!...................... 31 Бернадет і Санжу..................... 55 Битва за життя.......................... 67 Вам не подобається правда – 4 дні в Гуантанамо................... 17 Вбити слона.............................. 18 Вдих.......................................... 62 Вєрка......................................... 67 Відкрите небо........................... 19 Відступництво.......................... 61 Вулканівка. Після «великого кіно».............. 62 Гравець..................................... 32 Ґуґара........................................ 70 Два Ескобари............................ 51 Дещо про Грузію...................... 20 Дзвони війни............................ 21 Дике місто Детройт.................. 33 Дискотека й атомна війна....... 63 Днюка ...................................... 34 До болю ................................... 65 До дна ...................................... 61 Екскурсія................................... 60 Елена і Лео............................... 55 Жар життя................................. 35 Жінки без паузи....................... 22 Жужа і Мубарак....................... 55 І прагнення до щастя............... 69 Інша Європа.............................. 36 Інший «Челсі»: історія з Донецька . ................. 15 Кінцева зупинка....................... 56 Клуцис. Деконструкція художника................................ 63

Колись на острові: Те Генуа е Нного....................... 37 Кримінальні хроніки................ 38 Мій батько Євген...................... 49 Народження Карли.................. 39 Невидимі.................................. 60 Ніде в Європі............................ 48 Ну ж бо, втечемо від неї!......... 65 Олімпієць.................................. 40 Після революції........................ 23 Площа Республіки.................... 69 Поволі ...................................... 59 Поза зоною досяжності .......... 41 Правосуддя для Сєргєя............ 24 Презумпція вини ..................... 52 Прибульці................................. 25 Прибульці з космосу................ 26 Ринок........................................ 27 Робота машин.......................... 42 Роджерс – ляльковод.............. 59 Рожеві сарі................................ 28 Роки таємниці.......................... 56 Серійні вбивства у країні Путіна.......................... 64 Смак булочки з корицею......... 43 Смердючий корабель.............. 29 У разі розгерметизації ............ 44 Удвох......................................... 47 Хай живе тур!........................... 68 Хачіпе........................................ 66 Я тебе люблю........................... 46 443............................................ 45

After the Revolution.................. 23 And the Pursuit of Happiness.... 69 Apostasy.................................... 61 Arrhythmia................................ 30 Auto*Mate................................ 15 Battle for Life............................. 67 Bernadett & Sanju..................... 55 Bottoms Up............................... 61 Detroit Wild City........................ 33 Disco and Atomic War............... 63 Elena & Leo............................... 55 Excursion................................... 60 Guests of Space......................... 26 Gugara....................................... 70 I Love You.................................. 46 In Case of Loss of Pressure........ 44 inBreath..................................... 62 Justice for Sergei........................ 24 Karla’s Arrival............................. 39 Kha-Chee-Pae Kill the Day................................ 34 Klucis. The Deconstruction of an Artist................................. 63 Last Bus Stop............................. 56 Let’s Run Away From Her.......... 65 Murders in Numbers in Putin’s Land........................... 64 My Father Evgeni....................... 49 Nowhere in Europe................... 48 Open Sky................................... 19 Other Europe............................. 36 Out of Reach.............................. 41 Pink Saris................................... 28 Place de la république............... 69 Presumed Guilty........................ 52 Rogers – The Puppeteer............ 59

Scena del Crimine...................... 38 Secret Years............................... 56 Shanghai Banzai......................... 31 Slowly........................................ 59 Something about Georgia......... 20 Steam of Life.............................. 35 The Arrivals................................ 25 The Invisible.............................. 60 The Market................................ 27 The Olympic Man...................... 40 The Other Chelsea – A Story from Donetsk................ 15 The Player.................................. 32 The Stinking Ship....................... 29 The Taste of a Cinnamon Roll.... 43 The Two Escobars...................... 51 The Work of Machines.............. 42 There Was Once an Island: Te Henua e Nnoho..................... 37 Till It Hurts................................. 65 To Shoot an Elephant................. 18 Tugether.................................... 47 Vierka, Or the Mystery of Family B’s Disappearance.......... 67 Vive le Tour................................ 68 Vulkanovka.

After The Grand Cinéma............ 62 War Don Don............................. 21 Women without a Pause........... 22 You Don’t Like the Truth – 4 Days Inside Guantanamo........ 17 Zsuzsa & Mubarak..................... 55 443............................................ 45

Особлива подяка Acknowledgements 76 Роман Романов Програма «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження»

Roman Romanov Supremacy of Law Program, International Renaissance Foundation

Александра Нідхем, Сергій Решетов Фонд сприяння демократії Посольства США

Alexandra Needham, Serhii Reshetov Democracy Supporting Fund of the US Embassy

Вера Баґаліантц, Ніна Гончаренко Німецький культурний центр «Ґете-Інститут» у Києві

Vera Bagaliantz, Nina Goncharenko German Cultural Center Goethe-Institut in Kyiv

Олена Бабій Польський інститут у Києві

Olena Babii Polish Institute in Kyiv

Анна Бубнова Британська Рада в Україні

Anna Bubnova British Council in Ukraine

Дагмар Остржанська Чеський центр в Україні

Dagmar Ostranska Czech Centre in Ukraine

Емманюель Фосійон Французький культурний центр в Україні

Emmanuelle Faucilhon French Institute in Ukraine

Лубош Весели Посольство Чеської Республіки в Україні

Lubos Vesely Embassy of Czech Republic in Ukraine

Рут Крчмар Міжнародна організація з міграції (МОМ)

Ruth Krcmar International Organization for Migration (IOM)

Єгор Соболєв Бюро журналістських розслідувань «Свідомо»

Iehor Soboliev Bureau of Journalistic Investigations “Svidomo”

Марічка Падалко Ведуча, журналіст

Marichka Padalko TV anchor, journalist

Максим Буткевич Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ)

Maksym Butkevych Office of the United Nations High Commissioner for Refugees (UNHCR)

Сергій Тримбач, Сергій Захаров Національна спілка кінематографістів України

Serhii Trymbach, Serhii Zakharov National Union of Cinematographers of Ukraine

Катерина Копилова, Лідія Клименко, Олеся Лавроненко Державне агентство України з питань кіно

Kateryna Kopylova, Lidia Klymenko, Olesia Lavronenko State Cinema Agency of Ukraine

Особлива подяка Acknowledgements 77 Олена Тупчієнко Посольство Королівства Норвегія в Україні

Olena Toupchienko The Royal Norwegian Embassy in Ukraine

Інна Царькова Посольство Канади в Україні

Inna Tsarkova Embassy of Canada to Ukraine

Світлана Тяпіна Посольство Держави Ізраїль в Україні

Svitlana Tiapina The Embassy of the State of Israel to Ukraine

Оуті Ісотало Посольство Фінляндії в Україні

Outi Isotalo The Embassy of Finland in Ukraine

Мачєй Новіцкі Міжнародний кінофестиваль WATCH DOCS. Права людини в кіно (Польща)

Maciej Nowicki WATCH DOCS. Human Rights in Film international Film Festival (Poland)

Оксана Саркісова Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини VERZIO (Угорщина)

Oksana Sarkisova VERZIO International Human Rights Documentary Film Festival (Hungary)

Гана Кулганкова Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини One World (Чехія)

Hana Kulhankova One World International Human Rights Documentary Film Festival (Czech Republic)

Нора Бенакова Міжнародний фестиваль документального кіно One World (Словаччина)

Nora Benakova One World International Festival of Documentary Films (Slovakia)

Наталя Торопова друг Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA

Natalia Toropova Friend of Docudays UA International Human Rights Documentary Film Festival

Євгенія Лисецька друг Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA

Ievheniia Lysetska Friend of Docudays UA International Human Rights Documentary Film Festival

Олексій, Світлана та Микита Сидорови друзі Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA

Oleksii Sydorov, Svitlana Sydorova and Mykyta Sydorov Friends of Docudays UA International Human Rights Documentary Film Festival

ПАРТНЕРИ pARTNERS 78 ОРгАНІЗАТОРИ

ЗА ПІДТРИМКИ

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО УКРАЇНИ З ПИТАНЬ КІНО

НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ

ПАРТНЕРИ pARTNERS 79 ПАРТНЕРИ

unite for children

ПОСОЛЬСТВО ІЗРАЇЛЮ

international human rights documentary f ilm festival

ПАРТНЕРИ pARTNERS 80 гЕНЕРАЛьНИй МЕДІА-ПАРТНЕР

гОЛОВНИй ДІЛОВИй ПАРТНЕР

ПЕРШИй ІНФОРМАЦІйНИй ПАРТНЕР

ТЕЛЕВІЗІйНІ ПАРТНЕРИ

гОЛОВНИй АНАЛІТИЧНИй ПАРТНЕР

МЕДІА-ПАРТНЕРИ

ТЕхНІЧНІ СПОНСОРИ

гЕНЕРАЛьНИй ЕКСПРЕС-ПЕРЕВІЗНИК

ПАРТНЕР-ПЕРЕВІЗНИК

КОМАНДА ФЕСТИВАЛЮ FESTIVAL TEAM 81 Геннадій Кофман, програмний директор Світлана Смаль, голова Організаційного комітету Дар’я Аверченко, PR-директор Юлія Милая, PR-менеджер Катерина Бабкіна, прес-секретар Ксенія Харченко, програмний координатор Вікторія Лещенко, програмний координатор / координатор гостьового сервісу Дар’я Бассель, менеджер з виробництва Марина Дикуха, дизайн Максим Коуров, веб-сайт Ольга Бірзул, редактор сайту Марина Говорухіна, координатор освітніх програм Богдан Васильків, координатор волонтерів Ігор Кофман, технічне забезпечення ФІНАНСОВИЙ ВІДДІЛ Денис Костюнін, фінансовий директор Анна Коваленко, фінансовий менеджер ВІДБІРКОВА КОМІСІЯ Геннадій Кофман, програмний директор Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA Алла Тютюнник, письменник, кінодраматург, правозахисник, президент Херсонського обласного фонду милосердя і здоров’я Роман Бондарчук, режисер Дар’я Аверченко, сценарист, PR-директор Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA Володимир Яворський, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини КАТАЛОГ Ксенія Харченко, редактор Оксана Олійник, редактор Єлизавета Харченко, перекладач Олександр Коуров, дизайн, верстка

Hennadiy Kofman, Program Director Svitlana Smal, Chairman of the Organizing Committee Dar’ya Averchenko, PR Director Yulia Milaya, PR Manager Kateryna Babkina, Press Secretary Kseniya Kharchenko, Program Coordinator Viktoriya Leshchenko, Program Coordinator / Guest Service Coordinator Darya Bassel, Production Manager Maryna Dykukha, design Maksym Kourov, website Olha Birzul, Web Managing Editor Maryna Hovorukhina, Educational Program Coordinator Bohdan Vasylkiv, Volunteer Coordinator Ihor Kofman, technical support FINANCIAL DEPARTMENT Denys Kostyunin, Chief Financial Officer Anna Kovalenko, Financial Manager SELECTION COMMITTEE Hennadiy Kofman, Director of the International Human Rights Documentary Film Festival Docudays UA Alla Tyutyunnyk, writer, screenwriter, human rights activist, President of Kherson Oblast Fund for Health and Charity Roman Bondarchuk, film director Dar’ya Averchenko, scriptwriter, PR-director of the International Human Rights Documentary Film Festival Docudays UA Volodymyr Yavorsky, Executive Director of the Ukrainian Helsinki Human Rights Union CATALOGUE Kseniya Kharchenko, editor Oksana Oliynyk, editor Elyzaveta Kharchenko, translator Oleksandr Kourov, design, make-up

ДЛЯ НОТАТОК NOTES 82

ДЛЯ НОТАТОК NOTES 83

Формат 64х90/12. Друк офсетний. Папір офсетний. Умовн. друк. арк. 7. Наклад 500 прим.

Друк: ФОП Асютін М.В. +38 (050) 552-72-41, +38 (0552) 33-73-73

ПЕРЕМАГАЙ ЩОДНЯ! Каталог Docudays UA надрукований за підтримки Міжнародного Вишеградського фонду Docudays UA catalogue is published with the support of the International Visegrad Fund

WIN EVERY DAY!