Україна: не зупиняйтесь на півдорозі Влада має використати новий Кримінальний процесуальний кодекс, щоб покласти край тортурам
Вступ
П
ротягом останнього десятиліття Amnesty International неодноразово висловлювала свою занепокоєність широко поширеною практикою застосування катувань та інших видів жорстокого поводження правоохоронцями в Україні. Проблема залишається не менш актуальною і сьогодні. Ця публікація за допомогою добірки нових випадків демонструє, як українським міліціонерам і далі вдається уникати розслідування і покарання за свою участь в жахливих злочинах. Із 114 474 скарг на дії міліції, що надійшли до органів прокуратури у 2012 році, розслідування відбувалися лише за 1 750, із них лише 320 закінчились порушенням кримінальних справ проти 438 міліціонерів. У своїх численних рішеннях Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) критикував розслідування випадків катування та інших видів жорстокого поводження в Україні та рекомендував створити цілком нову систему для розслідування пору-
Нещодавні У зміни
жовтні 2011 Amnesty International презентувала доповідь «За відсутності складу злочину: ціна безкарності працівників правоохоронних органів в Україні» (EUR 50/009/2011). Понад десяток випадків, задокументованих Amnesty International, демонструють, як працівники міліції застосовують тортури для вибивання зізнань, вимагання грошей, або у зв’язку з етнічним походженням чи сексуальною ідентичністю жертви. У доповіді 2011 року організація привернула увагу до нездатності органів прокуратури проводити своєчасне, ретельне і неупереджене розслідування заяв про катування та інші види жорстокого поводження, а також рекомендувала створити повністю забезпечений ресурсами незалежний орган для розслідування всіх повідомлень про порушення прав людини з боку співробітників правоохоронних органів. Минулого, 2012-го, року Україна зробила низку важливих кроків у боротьбі проти катувань та інших видів жорстокого поводження. У квітні 2012 року Парламент схвалив новий Кримінальний процесуальний кодекс, який набрав чинності 20 листопада. Amnesty International вважає, що новий кодекс, підготовлений владою України, але під загальним керівництвом
Індекс : EUR 50/004/2013
Amnesty International Квітень 2013
шень прав людини з боку працівників правоохоронних органів. Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу в листопаді минулого року потенційно може вирішити цю проблему. Серед інших покращень, описаних нижче, новий Кодекс містить положення про створення Державного бюро розслідувань для розслідування злочинів співробітників правоохоронних органів і високопосадовців. На думку Amnesty International украй важливо, щоб це Державне бюро розслідувань було створене негайно як справді незалежна, неупереджена та ефективна установа, та щоб до його функцій належало розслідування скарг на порушення прав людини з боку працівників правоохоронних органів. Роль прокуратури в існуючій правоохоронній системі в усіх випадках заважає їй неупереджено розслідувати такі скарги, і практика неодноразово довела, що прокуратура не здатна ефективно виконувати ці функції.
експертів Ради Європи, є значно кращим у порівнянні зі старим, про що детальніше сказано нижче. Крім того, у листопаді 2012 року в Україні створено Національний превентивний механізм, в рамках якого представники офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (Омбудсмена) разом із партнерськими неурядовими організаціями (НУО) здійснюють візити до місць несвободи та інформують про докази зловживань міністрів і органи прокуратури. Попри це, самого лише запровадження нового законодавства і профілактичного моніторингу не достатньо для того, щоб покласти край широко розповсюдженій практиці застосування тортур та інших видів жорстокого поводження. Викликом, який стоїть зараз перед владою, є необхідність правильно упровадити та забезпечити практичне дотримання нового Кримінального процесуального кодексу, відкривши нову еру у системі кримінального правосуддя в Україні – еру, в якій права затриманих дотримуються, а посадові особи притягуються до відповідальності за протиправні дії. Перед українцями зараз також постає виклик – усвідомити, як новий Кодекс захищає їхні права і вимагати цих прав.
Яким чином новий кодекс забезпечує кращий захист від тортур?
Н
овий Кримінальний процесуальний кодекс чітко визначає, що строк утримання під вартою обчислюється з моменту затримання міліцією, і що з цього моменту затримані мають право на адвоката і незалежного медичного експерта. У Кодексі чітко сказано, що попереднє ув’язнення повинно застосовуватись лише за виняткових і виправданих обставин, і передбачено низку альтернативних заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, заставу та домашній арешт. Кодекс також передбачає, що у випадках, коли запобіжним заходом обрано утримання під вартою, причини для продовження досудового утримання під вартою переглядаються кожні два місяці. Amnesty International вітає ці заходи як позитивний крок у напрямку до подолання катувань та інших видів жорстокого поводження, оскільки це зменшує тривалість часу, протягом якого підозрювані можуть зазнати насильства або тиску з боку працівників правоохоронних органів. Amnesty International також відзначає, що, згідно з новим Кодексом, явка з повинною, зроблена у відділеннях міліції поза межами приміщення суду, більше не визнається доказом в суді – це зменшує один зі стимулів для міліції застосовувати тортури щодо підозрюваних. Однак, цих нових заходів буде недостатньо для запобігання тортурам та іншим видам жорстокого поводження, якщо співробітники міліції не отримають чітких вказівок на найвищому рівні, що за всі злочини – від дрібних правопорушень до застосування тортур та інших видів жорстокого поводження – проти них будуть застосовуватись відповідні санкції. З цієї причини, українська влада повинна створити незалежний механізм підзвітності міліції. Створення Державного бюро розслідувань, як це передбачено статтею 216 нового Кри-
мінального процесуального кодексу, є саме такою можливістю, якою варто скористатися якомога швидше. Згідно з новим кодексом, Державне бюро розслідувань повинне розслідувати злочини, скоєні суддями, працівниками правоохоронних органів і високопоставленими чиновниками. Однак, спосіб, у який воно буде створюватись, забезпечуватись ресурсами і кадрами, досі не визначений, і, відповідно до нового кодексу, воно може не бути створене ще протягом п’яти років.
Що ще потрібно зробити?
П
опри прогрес, поширювана деякими посадовцями думка про те, що тепер, коли явка з повинною більше не вважається доказом, тортури припиняться, є хибною. Вибивання зізнань – далеко не єдина причина, через яку правоохоронці знущаються із підозрюваних. Amnesty International продовжує документувати випадки, коли міліціонери катували осіб, щоб покарати їх без суду, у відповідь на скарги щодо посадових осіб, або з метою вимагання грошей.
© iPress.ua
Із прийняттям Кримінального процесуального кодексу багато проблем підуть у небуття. Тобто не буде необхідності вчиняти ці дії сказав Віталій Захарченко, Міністр внутрішніх справ України, говорячи про тортури в міліції на прес-конференції 14 березня 2012.
Зловживанням посадових осіб можна запобігти лише тоді, коли вони усвідомлюватимуть, що за свої дії вони будуть невідворотно притягнуті до відповідальності. Поряд із усуненням стимулу до застосування тортур, повинен існувати сильний стримуючий фактор – висока ймовірність настання дисциплінарної або кримінальної відповідальності. Нинішня система, навіть якщо буде забезпечено дотримання більшості положень нового Кримінального процесуального кодексу, поки не гарантує цього. Amnesty International і надалі отримує повідомлення про катування та інші види жорстокого поводження, які мали місце уже після введення в дію нового Кримінального процесуального кодексу, та які не розслідувались відповідно до міжнародних стандартів. Отже, жертви позбавлені захисту від катувань та інших видів жорстокого поводження, а також ефективного механізму відшкодування, включаючи компенсацію моральних та матеріальних збитків. Amnesty International Квітень 2013
Індекс : EUR 50/004/2013
ОБРАЗИ ТА ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ
Д
воє молодих будівельників, Віталій Левченко та Андрій Мельниченко, працювали на будівельному майданчику в місті Ладижин, південна Україна, без виплати заробітної плати протягом трьох місяців. Вони неодноразово телефонували своєму роботодавцю, який врешті-решт погодився з ними зустрітися 20 листопада 2012 року.
апарат. Відповідно до документів, що були додані до справи, тестовий апарат, який використали для визначення вмісту алкоголю, був призначений лише для визначення придатності до водіння транспортним засобом. Більше того, термін придатності тесту сплив, а співробітник міліції першим видихнув в нього повітря.
20 листопада близько 19.00 двоє будівельників пішли на будівельний майданчик разом з трьома іншими будівельниками. Там їм одразу повідомили, що роботодавець вже поїхав. Будівельники відмовилися залишати майданчик без зарплатні. На місце прибули охоронці, які викликали міліцію. Після цього троє будівельників залишили майданчик, але вирішили постояти і поспостерігати за тим, що трапиться з Віталієм та Андрієм, з пагорба.
Разом зі своїм батьком Віталій поїхав до Ладижинської лікарні, щоб зняти побої та отримати медичну допомогу. Обидва зазначають, що лікар відмовився задокументувати ушкодження Віталія, пояснюючи це тим, що йому зателефонували з міліції і попросили нічого не документувати. Натомість, лікар виписав довідку, у якій зазначалося, що Віталій був у стані алкогольного сп’яніння. Такий висновок базувався не на результатах тесту, а на тому, що лікар «відчув» запах алкоголю.
Як зазначив адвокат Віталія та Андрія, усі троє свідків стверджують, що у цей момент прибули троє співробітників міліції, які схопили Андрія та Віталія, витягнули їх з вагончика і почали бити їх кийками. Міліціонерів ніхто не провокував. Правоохоронці одягли Віталієві та Андрієві кайданки та доставили їх в Ладижинський відділок міліції. А троє робітників, що стали свідками цих подій, зателефонували батькам Віталія та Андрія. За словами Андрія, троє співробітників міліції продовжували бити Віталія кийками, у той час як він у кайданках лежав на підлозі в коридорі відділення міліції. Він знепритомнів. Коли Андрій почав кричати міліціонерам, щоб ті залишили Віталія у спокої, вони накинулися на нього, хоча він теж був у кайданках. Один зі співробітників міліції сказав Андрію, що помочиться на нього, затягнув його до туалету і спробував опустити його голову в унітаз. Андрій сказав, що він почав пручатися і натомість міліціонер наступив на його обличчя, перед тим як знову відтягти його в коридор. Віталій сказав, що у цей момент він опритомнів у іншій кімнаті, лежачи в калюжі води, яку вилили на нього співробітники міліції, щоб привести його до тями. І хоча його руки були закуті в кайданки за його спиною, міліціонер наступив на них і зламав Віталію обидві руки.
І Віталій, і Андрій зазначають, що вони не вживали алкоголь. А троє будівельників, що прийшли разом з ними на будівельний майданчик, кажуть, що запаху алкоголю від них вони взагалі не відчували. Пізніше того ж дня співробітники міліції відкрили кримінальну справу проти двох будівельників, яких звинуватили у тому, що вони чинили опір при затриманні, та у нанесенні тілесних ушкоджень співробітникам міліції. В одного з них був синець на нозі, у іншого – на пальці руки, а третій мав синець на шиї. За версією міліції, Андрій пошкодив голову, коли, перебуваючи у кайданках, він намагався вдарити співробітника міліції і впав. А Віталій зламав обидві руки, коли наштовхнувся руками, закутими в кайданки, на двері у відділку міліції. Їм загрожує до п’яти років ув’язнення, якщо визнають винними у супротиві міліції та нанесенні міліціонерам тілесних ушкоджень. 22 листопада Андрій та Віталій подали Прокуророві міста Ладижина скаргу на співробітників міліції відповідно до нового Кримінального процесуального кодексу. Медична експертиза зафіксувала, що у Віталія була поламана ліва рука та пальці та обох руках, а також синці на тілі. В Андрія були задокументовані синці, пошкодження вуха та крововилив у правому оці.
У цей момент батьки хлопців прибули до відділку і втрутилися в процес з допомогою сестри Андрія, яка працює в правоохоронних органах. Співробітники міліції погодилися відпустити молодиків, але лише після того, як вони підпишуть деякі протоколи та пройдуть тест на вміст алкоголю, дихаючи в
Однак, справа була опублікована у ЗМІ Вінницькою Правозахисною Групою, і 6 грудня заступник прокурора міста Вінниці прийняв рішення про повторне відкриття справи та надіслав її до Тростянецької районної прокуратури.
Індекс : EUR 50/004/2013
Amnesty International Квітень 2013
Андрій Мельниченко, листопад 2012 © Вінницька правозахисна група
Віталій Левченко, що показує, як зламали руки, листопад 2012 © Вінницька правозахисна група
20 лютого 2013 року Прокурор Тростянецького району закрив справу, посилаючись на «відсутність складу злочину» та погоджуючись із поясненнями міліціонерів щодо травм Андрія та Віталія. Покази батька Віталія та матері Андрія не були взяті до уваги при винесенні рішення Прокурором, а покази Віталія та Андрія не були взяті до уваги під тим приводом, що вони, нібито, перебували у стані алкогольного сп’яніння.
Amnesty International закликає українську владу забезпечити нове, незалежне, неупереджене та ефективне розслідування скарг Андрія та Віталія.
Синці на обличчі Олександра Попова, жовтень 2012 © Олександр Попов
Десь між 17.00 та 18.00 Олександра відвезли до Маріупольського відділку міліції, але пластиковий пакет з його голови не знімали. Те, що його привезли у відділок, не було ніяк задокументовано, і його просто залишили зв’язаним і з пакетом на голові десь на півгодини, аж поки співробітник міліції не зняв з нього пакет і не відвів його до іншої кімнати. За словами Олександра, тільки після цього СПОЧАТКУ КАТУВАННЯ, слідчі почали допитувати його про вбивство А ВСІ ЗАПИТАННЯ особи, яку вони називали «Ахман» у селі Сартан. Оскільки Олександр був у цьому селі ЗАЛИШИМО НА ПОТІМ лише один раз на похороні родича одного зі своїх колег, він не знав, про кого говорили міліціонери. Але він міг довести, що у день Я є закон і буду робити все, що захочу. вбивства, 12 лютого 2009 року, він був удоСпівробітник міліції Валерій Шаповалов, ма і доглядав свого сина, який народився за листопад 2012р. тиждень до того, 3 лютого 2009 року.
Жодної відповіді з Прокуратури не надійшло, тому 7 листопада Олександр звернувся із заявою до Прокурора Донецької області. І знову йому не відповіли. Тоді Сергій разом з дружиною Олександра вирішили зустрітися з заступником начальника Маріупольського міського відділку міліції, щоб дізнатися, які саме у нього міркування з цього приводу. Сергій сказав представникові Amnesty International, що його спантеличило те, що, здавалося, зустріч була беззмістовною. Але після її закінчення Шаповалов зустрівся з Сергієм на вулиці і запропонував йому від 2 000 до 3 000 гривень (245-368 доларів США), якщо його брат забере скаргу. Сергій відмовився, і невдовзі після цього Олександр дав інтерв’ю каналу Інтер, в якому він пояснив, що з ним трапилося, і наголосив на відсутності розслідування.
Мати Олександра, його дружина та брат Сергій шукали його цілий день. Близько 15.00 Сергій зателефонував співробітнику міліції Валерію Шаповалову, якого Сергій знав з часів роботи на базарі.
17 листопада інтерв’ю було показане на національному телебаченні, а наступного тижня, 21 листопада, було відкрито кримінальну справу відповідно до нового Кримінального процесуального кодексу. Однак, справу було порушено щодо перевищення службових поБлизько 18.00 Шаповалов знайшов Олексан- вноважень, а не щодо застосування тортур. дра і вивів його на балкон, щоб зателефонувати його братові. Шаповалов сказав Сергію, Після того, як справу було відкрито, Шапощо Олександр перебуває у Маріупольському валов знову зателефонував Сергію та його дружині. Він був злий і висловлювався дуже Двоє з них вистрибнули з машини, натягнули міському відділку міліції, але скоро його переведуть у Іллічівський районний відділок брутально, звинувачуючи їх в тому, що через йому светра на голову та надягли на нього міліції. Лише після того, як Олександра скаргу йому потрібно буде давати поясненкайданки, заламавши руки назад. Чоловіки перевели в Іллічівський районний відділок ня. Шаповалов сказав дружині Сергія: «Я є сказали, що вони з міліції, але не поясниміліції, його затримання офіційно задозакон і буду робити все, що захочу». ли підставу його затримання. Вони силою кументували і розпочали офіційний допит натягли пластиковий пакет йому на голову і стосовно вбивства. Після цього Олександра У своїх свідченнях співробітники Маріупольвідвезли його до лісу. відпустили до брата. ського відділку міліції стверджують, що вони зустріли Олександра біля кафе у невизнаЯк каже Олександр, вже у лісі вони наКоли він зустрів свого брата, Сергій помітив, чений час і забрали його до Іллічівсього тягли ще один пластиковий пакет поверх що його одяг був наскрізь мокрий, вкритий райвідділку міліції для допиту, де його було попереднього, який був значно більшим і побитим склом і плямами бруду. Сергію зареєстровано і допитано. Там він випадкоприкривав його тулуб. Вони зв’язали його довелося допомогти братові розстебнути во зустрів Шаповалова. ноги мотузкою на рівні колін, а скотчем скріпили його гомілки. Потім вони змочили одяг, щоб той зміг піти до вбиральні, тому У своїх свідченнях вони не вказують чому, його стопи і приєднали електричні дроти до що Олександр не міг поворушити руками. Олександр розповів Сергію про все,що з будучи працівниками Маріупольського його щиколоток. Через нього пропускали ним трапилось, показав йому синці і сліди міського відділку міліції, вони вирішили доелектричний струп впродовж декількох від електричних дротів на його щиколотках. ставити Олександра на допит до Іллічівсього годин, змінюючи напругу і чергуючи стопи Тоді вони разом пішли до лікарні, де лікарі райвідділку. Шаповалов також не пояснює і мізинці рук. оглянули і задокументували синці, що вичому, будучи працівником Маріупольського никли внаслідок удару щонайменше 12-ма міського відділку міліції, він також опинився Він сказав, що йому ставили низку питань різними тупими предметами. у цей час в Іллічівському райвідділку. Ушкощодо його зв’язків з особами, з деякими дження Олександра теж ніяк не пояснюютьз яких він був знайомий. Попри те, що він Наступного дня, 17 жовтня, Олександр та ся, а система відеоспостереження в день кілька разів відповідав на одні й ті ж зайого затримання, очевидно, була поламана. питання, співробітники міліції продовжували його брат Сергій подали скаргу до Маріупропускати через нього струм, душити його, польської прокуратури, в якій звинуватили співробітників міліції у тортурах. Цього ж 13 березня 2013р. слідчий прокуратури тиснути на його очні яблука. дня Сергій зателефонував Шаповалову і закрив справу на підставі того, що свідчення сповістив його, що вони подали заяву. співробітників міліції суперечать свідченням Він декілька разів непритомнів через біль Олександра, його дружини та брата. та задуху. Щоразу міліціонери поливали Шаповалов перетелефонував Сергієві його водою, щоб привести до тями, і знову пізніше цього ж дня, щоб розповісти йому, продовжували його катувати. Вони сказали Amnesty International закликає українську Олександру, що вб’ють його, і в деякі момен- що заступник начальника Маріупольського міського відділку міліції хотів би зустрітися владу забезпечити нове, незалежне, нети йому здавалося, що він помирає. з Олександром і обговорити ситуацію, що упереджене та ефективне розслідування склалася. Також Шаповалов запропонував скарги Олександра. Я не міг дихати, я намагався прокусити фінансову допомогу на лікування. Сергій пакети, але не зміг. Я постійно втрачав відмовився від зустрічі і від допомоги. свідомість. Я думав, що там помру.
Б
лизько 9 години ранку 16 жовтня 2012 року Олександр Попов завів семирічного сина до школи та зателефонував своїй мамі, щоб попередити, що він до неї навідається. Олександр розповів Amnesty International, що коли він пройшов кілька кварталів, до нього наблизилось авто без номерних знаків, у якому сиділо четверо чоловіків у цивільному.
Amnesty International Квітень 2013
Індекс : EUR 50/004/2013
ВИСОКА ЦІНА
ЗА НЕОТРИМАНУ ПОВІСТКУ
Артем Гераймович-Магаляс перш ніж він був затриманий співробітниками міліції 18 квітня 2012 року, грудні 2011 © Надія Мартиненко (мати Артема)
процесуальним кодексом, але не отримала жодної відповіді з Прокуратури.
квітня 2012 Артем Гераймович-Магаляс був затриманий у місті Сімферополь, Крим, за те, що не з’явився до суду за повісткою у справі, що стосувалася вкраденої дрилі і двох мобільних телефонів. Повістка була надіслана на неправильну адресу. За словами Артема, ще до прибуття до Залізничного районного відділу міліції, він був побитий співробітником міліції під час затримання. Міліція зволікала з реєстрацією його затримання аж до наступного дня, що є порушенням Кримінально процесуального кодексу. У відділку, як повідомляє Артем, один з міліціонерів продовжував бити його у присутності двох інших, вимагаючи, щоб він зізнався у низці злочинів. Артем розказав, що цей міліціонер узяв металевий гак, натягнув на ніс Артема і прорвав ним ніс Артема, коли він відмовився зізнатися. Артем розповів, що в цей момент він знепритомнів і прийшов до тями у лікарні тільки через тиждень, 26 квітня. Однак, згідно з документами, він був направлений та зареєстрований у Сімферопольському слідчому ізоляторі 21 квітня, у камері із затриманим, який страждає від важкого маніакально-депресивного психозу. Міліціонери і працівники СІЗО розказали, що 24 квітня психічно хворий затриманий напав на Артема з металевою трубою, хоча і не пояснили, яким чином це трапилось у той час, коли обидва були під вартою. Вони також не пояснили, як важка металева труба опинилася у іншого затриманого, який весь час перебував у камері. Артем взагалі не пам’ятає, чи перебував він у СІЗО, а серйозність психічного захворювання іншого затриманого робить його нездатним давати свідчення. Міліція порушила кримінальну справу проти затриманого, проте не надала суду або прокуратурі відбитки пальців з металевої труби та відеозапис з відділення міліції і слідчого ізолятора в якості потенційних доказів. Індекс : EUR 50/004/2013 Amnesty International Квітень 2013
Артем залишився у лікарні до червня і протягом цього періоду медики лікували його травми мозку, переломи черепа та намагалися відновити його обличчя. Дані судової експертизи не демонструють оборонних ран на руках, і зважаючи на всі травми на передній частині голови, приводять до висновку, що його рухливість була обмежена або він був у непритомному стані під час нападу. У червні Артем повернувся додому і дізнався, що його родина не була поінформована про його затримання або госпіталізацію. Станом на 1 листопада він подав скаргу до прокуратури за старим Кримінальним процесуальним кодексом, звинувачуючи міліціонерів у застосуванні тортур. Незважаючи на те, що його травми були добре задокументовані і той факт, що він був доставлений в лікарню під вартою міліції, 15 листопада у своїй відповіді прокуратура повідомила про «відсутність складу злочину». 7 грудня 2012 його родина поскаржилася у відповідності з новим Кримінальним Артем Гераймович-Магаляс, червень 2012 © Надія Мартиненко (мати Артема)
18
Тому, 14 січня 2013 сім’я Артема поскаржилася на халатність до Кримської Прокуратури. Вони не отримали відповіді, і тому 23 січня вони знову подали скаргу до Сімферопольської Прокуратури. 25 січня вони подали апеляцію безпосередньо до суду, який провів слухання 28 січня. Під час судового засідання було встановлено, що прокуратурою було зареєстровано батьківську скаргу від 7 грудня 2012, а скаргу від 14 січня 2013 було проігноровано. Суд не поставив під сумнів рішення Прокуратури не розслідувати справу. Станом на 14 березня 2013 року Артем повторно подав скаргу щодо тортур з боку міліції і отримав відповідь з відмовою в реєстрації злочину на основі рішення суду за старим КПК від 15 листопада 2012. Обличчя Артема назавжди знівечено і він страждає від депресії в результаті пошкодження мозку і посттравматичного стресу від пережитого. Зараз він перебуває у лікарні і не в змозі нормально говорити. За його словами, він зможе впізнати міліціонерів, які його катували, але йому досі не давали такої можливості. Навіть якщо Артем не зможе упізнати цих міліціонерів, пояснення щодо його тілесних ушкоджень, надані міліціонерами та працівниками СІЗО, вказують на те, що працівники СІЗО вчинили недбало, помістивши його до однієї камери із психічно хворою людиною, надавши цій людині можливість володіти зброєю та допустивши напад. Amnesty International закликає українську владу забезпечити нове, незалежне, неупереджене та ефективне розслідування нападу на Артема.
ПРОКУРАТУРА: НЕПРИДАТНИЙ ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ТАКИХ РОЗСЛІДУВАНЬ
За нинішньої системи Генеральна прокуратура займається розслідуванням кримінальних звинувачень проти співробітників міліції. Однак, в кожному з перерахованих вище випадків, відповідальні прокурори не проводили ретельного розслідування звинувачень і щоразу ігнорували покази свідків та медичні свідчення, тим самим стаючи на бік міліціонерів, навіть коли все вказувало не на користь останніх. У доповідях, опублікованих у 2005 і 2011 роках, Amnesty International звертає увагу на конфлікт інтересів, притаманний роботі прокурорів в Україні. Прокурори працюють з міліціонерами над розслідуванням звичайних злочинів щодня. Вони часто перебувають у тісному контакті і особистих стосунках. З цієї причини прокурори неохоче розслідують скарги на своїх колег. Крім того, викриття тортур або жорстокого поводження, застосованих до підозрюваного під час розслідування кримінальної справи, може підірвати обвинувачення прокурора. У звіті Amnesty International «За відсутності складу злочину: ціна безкарності працівників правоохоронних органів в Україні», опублікованому в жовтні 2011 року, організація відзначила низку випадків, в яких прокуратура не брала до уваги достовірні свідчення про катування з боку працівників міліції, а в деяких випадках навіть співпрацювала з міліціонерами, щоб помститися особам, які повідомляли про тортури. У результаті, співробітники міліції переконані, що вони можуть катувати людей та застосовувати інші види жорстокого поводження, при цьому залишаючись непокараними, і, відповідно, продовжують це робити. Однією з ключових рекомендацій Amnesty International уряду України було створення нової і незалежної інституції, здатної оперативно, ефективно і неупереджено розслідувати заяви про порушення прав людини з боку працівників міліції. Україна повинна зробити це для того, щоб виконати свої міжнародні зобов’язання відповідно до Європейської конвенції про права людини і з метою виконання рішень Європейського суду з прав людини. Amnesty International вважає, що допоки розслідування злочинів працівників міліції не здійснюватиметься незалежним слідчим органом, який не матиме функціональних зв’язків в правоохоронними органами, що розслідують загальні кримінальні злочини, розслідування не зможуть бути проведені оперативно, ефективно і неупереджено.
Тому Amnesty International закликає українську владу створити нову систему розслідування скарг на дії міліції у першочерговому порядку. Положення про Державне бюро розслідувань у новому Кримінальному процесуальному кодексі є можливістю для створення незалежного механізму підзвітності міліції з повноваженнями проводити оперативне, ефективне та неупереджене розслідування звинувачень щодо серйозних порушень прав людини, в тому числі тортур та інших видів жорстокого поводження з боку працівників міліції. Створення такого механізму безумовно наблизить Україну до виконання її міжнародних зобов’язань щодо подолання тортур та інших видів жорстокого поводження.
Основні принципи У відповідності з рекомендаціями колишнього комісара Ради Європи з прав людини, будь-яке агентство з розслідувань заяв щодо порушень прав людини співробітниками правоохоронних органів повинно дотримуватися п’ятьох принципів – незалежності, ефективності, оперативності, громадського контролю та залучення жертв. Базуючись на аналізі найкращих міжнародних практик, Amnesty International закликає українську владу розглянути такі принципи щодо створення Державного бюро розслідувань.
Незалежність Надзвичайно важливо забезпечити незалежність Державного бюро розслідувань, оскільки воно буде розслідувати справи щодо людей, наділених владою і впливом. З цієї причини, не повинно існувати жодних ієрархічних або інституційних зв’язків між Бюро та Міністерством внутрішніх справ чи Генеральною прокуратурою. Передумовою для цього є незалежне фінансування. Державне бюро розслідувань повинні очолити люди із загальновизнаною компетентністю, досвідом, незалежністю, неупередженістю та чесністю. Хоча на початкових етапах серед персоналу Державного бюро розслідувань, безсумнівно, будуть експерти-криміналісти та слідчі з числа колишніх співробітників міліції або прокуратури, Бюро має докласти усіх зусиль, щоб набрати якнайбільше працівників із інших державних і недержавних органів, щоб уникнути надмірного впливу правоохоронних органів. Одним із способів забезпечення незалежності є створення системи громадського контролю над слідчими. В ідеалі, повинні бути виділені достатні ресурси для внутрішньої програми підготовки майбутніх слідчих. Співробітники також повинні пройти ретельну перевірку перед прийомом на роботу.
Ефективність / Відповідність Amnesty International вважає, що для того, щоб бути ефективним, Державне бюро розслідувань має бути забезпечене достатніми ресурсами та повноваженнями. Працівникам Державного бюро розслідувань повинен надаватись безперешкодний доступ до приміщень міліції та інших відповідних місць, таких як місця скоєння злочинів, а також повноваження ініціювати збір доказів і вилучення документів. Бюро необхідно наділити повноваженнями проводити допити потерпілих, свідків та обвинувачених. Бюро повинно мати повноваження передавати справи кримінальному прокурору і/або Управлінню внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ. Інституційний бюджет нового Державного бюро розслідувань повинен бути достатнім для того, щоб воно ефективно функціонувало в національному масштабі, а рівень зарплат має бути достатнім для того, щоб знеохочувати корупцію.
Швидкість реакції Міжнародні стандарти з прав людини вимагають, щоб розслідування скарг на тортури було швидким і ефективним. У багатьох випадках, задокументованих Amnesty International, та у багатьох справах, поданих до Європейського суду з прав людини, розслідування заяв про катування та інші види жорстокого поводження провалились, тому що вони не були невідкладними, а важливі докази були втрачені. Державне бюро розслідувань має гарантувати, що його слідчі зможуть приступити до роботи якомога швидше після того, як було скоєно злочин.
Підзвітність та громадський контроль Щоб Державне бюро розслідувань було справді ефективним у подоланні безкарності, воно повинно бути відкритим для громадського контролю розслідувань та їх результатів. Бюро повинне вести загальнодоступний реєстр всіх отриманих скарг та вжитих у відповідь заходів, а також мати адекватні внутрішні дисциплінарні механізми. Інформація про те, як подати скаргу, має бути публічно доступною і викладеною у зрозумілій для усіх формі. Для забезпечення довіри громадськості до системи, постраждалі та їхні сім’ї повинні бути повною мірою поінформовані про хід розслідування. Дбаючи про неупереджене ставлення до посадової особи, проти якої подано скаргу, Бюро повинно консультуватись із скаржником та постійно інформувати його про хід розгляду його скарги.
Amnesty International Квітень 2013
Індекс : EUR 50/004/2013
Роль Генеральної Прокуратури Навіть ретельне та ефективне Державне бюро розслідувань не зможе забезпечити ефективний механізм підзвітності міліції, якщо прокурори, яким воно передаватиме справи, і надалі залишатимуться під впливом своїх зв’язків зі співробітниками правоохоронних органів. Тому створення Державного бюро розслідувань також має потягти за собою відповідні реформи Генеральної Прокуратури. Архітектори цієї реформи повинні будуть зважити, як відокремити прокурорів, які працюють над звичайними кримінальними злочинами, від спеціальних прокурорів, які працюватимуть над злочинами, скоєними працівниками міліції; а також, як забезпечити, щоб ці прокурори не були обмежені, як тепер, тісними зв’язками між місцевими прокурорами і місцевими правоохоронцями, що виникають через спільне навчання, професійну підготовку та роботу в одній і тій же області України.
Стати прихильником Amnesty International Стаючи прихильником, Ви приєднуєтесь до понад 3 мільйонів людей з всього світу, які пліч-о-пліч борються за права людини. Лише приєднавшись до нас, Ви виступаєте за припинення порушень прав людини.
amnesty.org.ua facebook.com/aiukraine vk.com/aiukraine twitter.com/Amnesty_UA youtube.com/AmnestyUA
РЕКОМЕНДАЦІЇ У 2012
році Україна зробила низку важливих кроків у боротьбі проти катувань та інших видів жорстокого поводження. Прийнято новий, значно досконаліший Кримінальний процесуальний кодекс, створено Національний превентивний механізм. Попри це, Amnesty International продовжує документувати випадки, коли міліціонери катували осіб не для того, щоб вибити зізнання, а щоб покарати їх без суду, у відповідь на скарги щодо посадових осіб, або з метою вимагання грошей. Самого лише запровадження нового законодавства і профілактичного моніторингу не достатньо для того, щоб покласти край широко розповсюдженій практиці застосування тортур. Викликом, який стоїть зараз перед владою, є необхідність правильно упровадити та забезпечити практичне дотримання нового Кримінального процесуального кодексу, відкривши нову еру у системі кримінального правосуддя в Україні – еру, в якій права затриманих дотримуються, а посадові особи притягуються до відповідальності за протиправні дії. Зловживанням посадових осіб можна запобігти лише тоді, коли вони усвідомлюватимуть, що за свої дії вони будуть невідворотно притягнуті до відповідальності. Поряд із усуненням стимулу до застосування тортур, повинен існувати сильний стримуючий фактор – висока ймовірність настання дисциплінарної або кримінальної відповідальності.
Однак, корупція, зловживання службовим становищем, нелюдське ставлення та тортури все ще залишаються частиною сьогодення. Amnesty International закликає виконавчу та законодавчу владу, а також правоохоронні органи докласти спільних зусиль, щоб тортури насправді відійшли в минуле.
Ми закликаємо: Відповідно до нового Кримінального Процесуального Кодексу України, негайно створити Державне бюро розслідувань для розгляду усіх заяв про катування та інші злочини, скоєні працівниками міліції, яке має дотримуватися п’ятьох принципів – незалежності, ефективності, оперативності, громадського контролю та залучення жертв; оперативно розслідувати дії будь-яких співробітників правоохоронних органів, підозрюваних в катуванні або інших видах жорстокого поводження та притягати їх до відповідальності; забезпечити всебічне, неупереджене та негайне розслідування усіх заяв стосовно катувань та жорстокого поводження з боку представників міліції, зокрема у випадках Якова Строгана, Михайла Бєлікова, Фірдовсі Сафарова, Світлани Помиляйко, Віталія Левченка та Андрія Мельниченка, Олександра Попова, Артема Гераймовича-Магаляса.
У листопаді 2012р. Президент Янукович заявив, що «корупція, зловживання службовим становищем, нелюдське ставлення та тортури з боку співробітників правоохоронних органів повинні залишитися в минулому».
Amnesty International – всесвітній рух, що об’єднує понад 3 мільони людей із більш ніж 150 країн і регіонів, які виступають за припинення грубих порушень прав людини.
Індекс : EUR 50/004/2013 Ukrainian
Amnesty International прагне забезпечити кожній людині можливість користуватися всіма правами, проголошеними у Загальній декларації прав людини та інших міжнародних правозахисних документах.
Amnesty International International Secretariat Peter Benenson House I Easton Street London WCIX ODW United Kingdom amnesty.org
Організація не залежна від урядів, політичних ідеологій та релігійних переконань та фінансується, в основному, за рахунок членських внесків і доброчинних пожертвувань.
Квітень 2013