Газета "Вечірній Київ", №38 (19220) від 22.09.2016

Отримай безкоштовні СМС про перекриття руху!

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

22 вересня 2016 року №38 (19220)

Зручна програма

Перший посол незалежної України в Туреччині Ігор ТУРЯНСЬКИЙ:

«Незважаючи на російську окупацію Криму, наша країна зберігає свій вплив у Чорноморському регіоні»

ТБ

стор. 19 стор. 10–16 Колаж Наталії СЛІНКІНОЇ

Завод «Радикал» загрожує отруйними відходами

Чи надасть Кабмін кошти для очищення території колишнього хімічного велетня на столичній вулиці Червоноткацькій? Територія «лікарні майбутнього» заросла чагарниками та бур’янами. За ними вже й фундаменту – єдиного, що звели, – не видно.

Аукціонний «Арсенал»

У лісі Феофанії знову шукають гроші фонду Ющенків

Зовнішність буває оманливою. Побачивши уперше Софію Варченко – невисоку, худеньку жінку, ніколи б не подумалось, що вона здатна на великі справи.

стор. 5

Один із найстаріших стадіонів Києва перетворюється на руїну, а його територію планують забудувати. Стор. 21

Покличте – і я прийду

Стор. 7

110 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

Стор. 18

2

кур’єр «ВК»

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220)

ФОТОФАКТ

ЕКСПЕРИМЕНТ

Бессарабка – крок до європейської мобільності

Фото Олексія ІВАНОВА

17 та 18 вересня для автомобільного руху закрили Бессарабський проїзд – між ринком і ТРЦ «Арена-Сіті». Кияни та гості міста отримали не просто вулицю без автівок, а й майданчики для активних заходів.

21 вересня, у Міжнародний день миру, в Києві з ініціативи міськдержадміністрації пройшов Марш миру У заході взяли участь представники Київської міської та районних державних адміністрацій, студенти, учасники АТО, ветерани праці та всі охочі. Ініціативу підтримали й ветерани-афганці. Учасники ходи зібралися біля Меморіалу загиблим в Афганістані. Вони поклали квіти до пам’ятника українським воїнам, після чого колона вирушила до Національного музею історії України в Другій світовій війні.

ПРОЕКТИ

До лікаря потрапимо без черги На пленарному засіданні Київради депутати підтримали ініціативу щодо створення у столиці онлайн-системи попереднього запису для отримання медичних послуг.

– У комунальних закладах охорони здоров’я столиці є недоліки у процедурі попереднього запису до лікарів вузькопрофільної спеціальності та виклику дільничних лікарів за місцем проживання, – пояснила депутат Алла Шлапак. – Відтак виникають хаотичні та неврегульовані черги. Ще одна проблема – нерівномірна навантаженість лікарів. Усе це призводить до того, що хворі отримують медичну допомогу несвоєчасно та неякісно. Основна мета рішення — економія часу, коли хвора людина з температу-

рою не повинна йти в поліклініку і сидіти у довжелезних чергах, а може самостійно обрати для себе зручний час. На переконання депутатів, які підтримали це рішення, створення такої онлайн-системи вирішить низку проблем. Загалом забезпечуватиметься законне право мешканців столиці на отримання швидкої, якісної та своєчасної медичної допомоги. Як повідомили «Вечірці», для упровадження онлайн-системи залучатимуть кошти інвесторів. А Департамент охорони здоров’я спільно з Департаментом економіки та інвестицій КМДА протягом двох місяців мають розробити проектно-кошторисну документацію. Все робиться для того, аби наступного року кияни змогли користуватися цією новацією.

«Картка киянина»: збільшено час для переоформлення Деякі проблемні питання щодо «Картки киянина» не раз порушували депутати Київради. Наприклад, їх непокоїло, що картки не переоформили понад 400 тисяч громадян. Нещодавно Київрада внесла зміни до міської цільової програми «Турбота. Назустріч киянам» на 2016–2018 роки. Зокрема продовжено термін користування «Карткою киянина» до 1 квітня 2017 року. Таким чином, власники картки, які не встигли її замінити, матимуть додатково півроку для переоформлення, не втрачаючи пільги на проїзд у метрополітені. Дві третини киян ще не отримали нову картку, оскільки процес переоформлення триває 3–4 тижні. На момент введення тимчасової адміністрації у банку «Хрещатик», у системі «Картка киянина» було зареєстровано 633,9 тисячі громадян, які мають право на пільговий проїзд у київському метрополі-

тені. Сьогодні, за інформацією «Ощадбанку», переоформлено лише 200 тисяч карток.

– Наше рішення забезпечить максимальний соціальний захист пільгових категорій киян та переселенців на період перевипуску «Картки киянина» іншою банківською установою, – зазначив голова бюджетної комісії Київради Андрій Странніков. Також передбачається доручити виконавчому органу Київради розробити та затвердити порядок надання адресної матеріальної допомоги студентам з числа дітей-інвалідів, інвалідів, дітей-сиріт, дітей із сімей киян, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час Революції Гідності, та дітей з малозабезпечених сімей на часткову оплату навчання у вищому навчальному закладі за їх вибором. Михайло КАМІНСЬКИЙ

Розумний квартал на Лук’янівці Дедалі частіше в Києві можна натрапити на інформацію про впровадження інноваційних новинок: енергоефективне освітлення вулиць, розумні світлофори, системи підрахунку трафіку, нові підходи в організації велодоріжок і переходів. Тепер усе це вирішили зібрати в одному місці . Як повідомив координатор ініціативи KyivSmartCity Юрій Назаров, територія експериментального майданчика проляже від парку імені Котляревського до станції метро «Лук’янівська».

- Дуже приємно, що ми пропонуємо проект не на Хрещатику, а трішки далі від центру, – зазначив під час його презентації голова Шевченківської РДА Олег Гаряга. – Вулиця Мельникова, зокрема її частина від метро до перехрестя з вулицею Деревлянською, досить цікава: тут є і транспортний вузол, і чималий трафік людей, і великий сквер, де хочемо зробити капремонт з урахуванням концепції smartcity. Основна ідея – не тільки втілити в життя нові ідеї та фішки, а переосмислити вулицю через застосування максимальної кількості новітніх технологій. Також планується, що в довколишніх закладах упровадять такі проекти, як електронна карта учня, поліклініка без черг, створять тестове перехрестя, враховуючи вимоги сучасної урбаністики. Новими технологіями територію насичуватимуть коштом компаній, що хочуть їх презентувати, а капітальне оновлення скверу бере на себе Шевченківська РДА. Григорій МЕЛЬНИЧУК

ПАМ’ЯТНИКИ

Музей тоталітаризму збирає експонати Усі декомунізовані пам’ятники розмістять у Музеї монументальної пропаганди СРСР – таку назву матиме нова установа, яка розташується на території Національного комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ). Про це «Вечірці» розповів заступник міського голови – секретар Київради Володимир Прокопів. За його словами, ми повинні визнати і висловити нашу принципову позицію до тих злочинів, які були скоєні комуністичним режимом. Ми повинні облаштувати таке місце, де зможемо навчити наших дітей не повторювати помилок минулого, котре буде своєрідною точкою «ніколи знову». Відкриття Музею тоталітаризму в «Експоцентрі України» приурочать до компартійного ювілею – 100-річчя Жовтневої революції. Головними «трофеями» стануть скульптури «вождя світового пролетаріату». Адже саме з ініціативи Леніна зародилося радянське мо-

Фото Павла ПАЩЕНКА

КИЇВРАДА УХВАЛИЛА

Перекривати рух транспорту почали ще опівночі, аби встигнути звільнити дорогу від припаркованих автівок. Трисмуговий проїзд щодня здається вщерть запаркованим, хоча насправді тут одночасно стоять лише 60 автомашин. На ранок вулиця спорожніла – і замість паркувального майданчика з’явилися намети громадських організацій, велосипедисти. Одне кафе виставило додаткові столики на асфальті, магазин персонального електротранспорту надавав для тестування сегвеї та моноколеса. На декілька годин місце традиційного транспортного колапсу перетворилося на майбутнє без машин. Головним організатором заходу стала Асоціація велосипедистів Києва, а ключовим партнером – патрульна поліція. Підтримав акцію й ПінчукАртЦентр: майстер-класи для дітей відбувалися просто неба, на асфальті з’явилися дитячі малюнки як символ того, що замість транспортного колапсу тут може завирувати життя. Головними критиками такої ідеї під час заходів стали базарні торговці… через відсутність можливостей припаркувати автівку біля ринку. Проте безпосередньо на місці спільно з київськими урбаністами на Бессарабській площі вдалося знайти кілька технічних рішень: як поєднати пішохідну зону та паркувальний майданчик для клієнтів ринку. Утім, спершу на Бессарабці мають зробити наземні переходи. Інф. «ВК»

нументальне мистецтво, де чітко проявилися принципи компартійності.

– Наразі над цим питанням працює робоча група, до якої входять мистецтвознавці, представники КМДА та Інституту національної пам’яті. Куратором є арт-менеджер Володимир Кадигроб, – повідомила Анастасія Гайдукевич, начальник відділу музейної справи Інституту

національної пам’яті. – З усіх куточків України мають зібрати радянські пам’ятники, які відображають епоху пропаганди тоталітарної ідеології. Сьогодні ми перебуваємо на етапі формування концепції цього проекту. Після громадських обговорень потрібно буде відшукати кошти для його реалізації. Сподіваємося на підтримку меценатів, а не лише на державний і місцевий бюджети. Отже, Україна наслідує досвід інших країн Європи. У Болгарії, як відомо, створили Музей соціалістичного мистецтва, у Литві – Музей комунізму, де зберігають демонтовані монументи часів СРСР. До речі, вхід до нового музею, напевне, буде платним, як і в інших пострадянських державах. Зокрема у болгарській столиці відвідування згаданого вище музею коштує 3 євро (приблизно 80 грн), а в Будапешті для ознайомлення з «Будинком терору» потрібно заплатити 7 євро (196 грн). Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

3

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220 ) Фото Павла ПАЩЕНКА

ПЕРЕВІРКА « ВК »

ГРОМАДСЬКІСТЬ І НАВЧАННЯ

Ключі до Андріївського Міська влада здійснила давню мрію киян – зробила Андріївський узвіз пішохідним. Для обмеження руху автомобілів його перегородили спеціальними болардами (металевими стовпчиками, що здатні опускатися). Проте справді пішохідним узвіз можна назвати хіба що умовно, у чому переконався кореспондент «Вечірки». Дізнавшись, що Андріївський узвіз перейшов з тестового пішохідного режиму на постійний, захотілося пересвідчитись у цьому на власні очі. Але побаченим, м’яко кажучи, були здивовані. На в’їзді до «київського Монмартру», звідки, власне, і починається художній вернісаж, що пере-

ходить у виставку-продаж сувенірів, жодних обмежувачів не помітили. Вулиця була вщерть заповненою сновигаючими автівками, поміж яких пересувались пішоходи. А де ж розрекламовані боларди, котрі мають перекривати автівкам доступ на узвіз? Їх ми побачили, пройшовши майже половину вулиці, – аж біля підніжжя Андріївської церкви. Тут дорогу перегороджують 10 металевих стовпчиків, два з яких посередині мали б автоматично опускатися, пропускаючи «потрібні» автомобілі. Один із них уже не працює, і щоб проїхати далі, водієві слід зв’язатися з диспетчером, котрий перебуває на Контрактовій площі в приміщенні Подільської райдерж-

МАГ проти корупції Не дивуйтесь, але в Україні з’явився громадський антикорупційний загін спеціального призначення. Так дехто називає велику групу активістів, які вміють ефективно боротися з корупцією. Їх майже тисяча, і діють вони в усіх регіонах.

адміністрації, де спостерігає за вулицею на моніторі завдяки відеокамерам. Він звіряє в базі дані про авто й дає «добро»…

– В організації пішохідної зони на Андріївському узвозі справді є проблеми. Зокрема, зламано один болард, заміну якому вже замовили в Італії, – коментує ситуацію Андрій Мукан, т.в.о. генерального

директора КП «Поділ-благоустрій». – Для забезпечення режиму пішохідної зони ми роздали 145 електронних ключів, виготовлених замовниками проекту. Загалом же люди задоволені нововведенням, і транзит через Андріївський узвіз зменшився відсотків на 90. Микола ПАЦЕРА

ПІДГОТОВКА ДО ЗИМИ

Опалювальний сезон може запізнитися «Київенерго» потерпає через безгрошів’я За три тижні – календарний початок опалювального сезону. Цього року він може запізнитися на тиждень-два. Днями на ТЕЦ-6 відбулася колегія КМДА. Теплоенергоцентраль повністю готова до холодів, запевнили чиновників енергетики. А ось теплові мережі, через безгрошів’я ПАТ «Київенерго» та блокування «Нафтогазом» його рахунків за багаторічні борги, – не зовсім. Як місту допомогти приватній компанії? Столиця вже виділила «Київенерго» 270 мільйонів авансом. Перший заступник глави КМДА Геннадій Пліс пообіцяв піти в уряд і нагадати, що держава сама заборгувала столичним енергетикам більш як 80 мільйонів за світло й тепло в держустановах.

Держбюджет також не компенсував різниці у тарифах за попередні роки. «А це половина нашого боргу», – зазначив Магера. Міністри хоч би зняли штрафні санкції на цю суму. Бо виходить замкнене коло: держава штрафує енергетиків за прострочені борги перед державним «Нафтогазом», а про свою заборгованість перед «Київенерго» з року в рік забуває. А страждають кияни. «Попри скруту у сфері теплоенергетики країни та блокування рахунків понад ста теплопостачальних підприємств, ми створили кризовий штаб, визначили відповідальних за запуск системи опалення у місті та районах, залучили додаткові ресурси для ліквідації аварій на теплових мережах, – каже заступник голови КМДА Петро Пантелеєв. – Щороку мережі зношуються, є

ЩО ПИШУТЬ ЗАРУБІЖНІ ЗМІ

The Washington Post

Придивіться до облич героїв

тенденція до збільшення аварійності: якщо у 2014 році мали 3485 пошкоджень у період гідравлічних випробувань, 2015-го – 4342, то цьогоріч – 5804 пошкодження. Завершення програми встановлення лічильників місто змушене взяти на себе, зважаючи на її велику соціальну роль». Житлофонд підготувався до холодів на 93 відсотки (затримка за ОСББ, ЖБК і відомчими будинками, які отримали паспорти готовності тільки на 15 відсотків), лікарні – на сто, школи і дитсадки – на дев’яносто відсотків, повідомив заступник директора Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА Олександр Малихін. Найкращі справи у Святошинському та Шевченківському районах, гірші – у Дніпровському і Солом’янському. Олег ПЕТРЕНКО

ДОК ЛАДНІШЕ НА САЙТІ –VECHIRNIYKIEV.COM.UA

«У лютому 2014-го Росія окупувала український Крим. У квітні того самого року російські війська вторглись у східну Україну. У результаті агресії Путіна загинули понад 10 тисяч українців, більш ніж 2,5 мільйона втратили свої домівки. Сьогодні єдиними й безумовними гарантіями безпеки та територіальної цілісності України є її герої – воїни, волонтери, медики, капелани та журналісти, які захищають український народ, його гідність і цінності від нещадного ворога. Подивіться уважно на їхні обличчя. Ці українські борці за свободу відзначені нагородами й орденами за кропітку працю та зразкову відвагу в захисті Батьківщини», – резюмує видання.

Independent

Тіні Трампа та Путіна нависли над Україною У свіжому номері американської газети The Washington Post розміщені фотографії 63 українських героїв, які борються за свободу та незалежність України. У тексті до фото йдеться про підписання 5 грудня 1994 року Росією, США та Великою Британією Будапештського меморандуму про надання Україні гарантій безпеки від загроз або застосування сили проти її територіальної цілісності та політичної незалежності в обмін на відмову від ядерної зброї.

Поштовх цій справі дали фахівці Центру демократії та верховенства права, а також «Реанімаційного пакету реформ». Вони започаткували Майстерню активних громадян (МАГ), з якої, власне, і бере початок біографія спецпризначенців. Спочатку МАГ на конкурсних засадах дібрав 30 майбутніх регіональних тренерів. Вони приїхали до Києва, де навчились, як і чим «воювати» на цьому фронті. А вчителями були науковці, експерти, знані журналісти. Потім координатори проекту та юристи Центру демократії та верховенства права кілька разів відвідали всі області України, де провели 48 регіональних семінарів. Навчали не бозна-яких секретів, а злободенного: як своєчасно отримувати доступ до публічної інформації, правильно користуватися онлайн-реєстрами, готувати журналістські розслідування, допомагати правоохоронцям принципово боротися з розкраданням, зловживанням, хабарництвом… Таким чином удалося вибудувати всеукраїнську мережу громадян, котрі, за словами директора Центру демократії та верховенства права Тараса Шевченка, набули практичних навичок для ефективної боротьби з корупцією на місцях. У багатьох містах і селищах непочатий край роботи з різними зловживаннями. Про це розповідали й самі регіональні активісти. Ба більше, вони досліджували злободенні теми в межах конкурсних проектів. За словами керівника Майстерні активних громадян Олесі Холопік, тематика робіт стосувалася земельних махінацій, нецільового використання бюджетних коштів, зловживань у шкільних їдальнях, прокурорського та суддівського свавілля, порушень у медичній галузі тощо. Чимало з цих матеріалів активісти опублікували у ЗМІ. Також вони звернулися щодо виявлених зловживань до Феміди, апелювали до громадських зібрань.

– Важливо, щоб громадяни займали активну життєву позицію. Ми маємо змінювати країну, починаючи із себе. І ділитися досвідом з іншими, – вважає директор Центру демократії та верховенства права Тарас Шевченко. Леонід БОРИСЕНКО

На щорічній Ялтинській конференції цього року Президент України Петро Порошенко порушив питання російської агресії. Після того, як Кремль захопив Крим, Ялтинська європейська стратегія відбувається в Києві. Петро Порошенко наголосив на необхідності подальшої підтримки України з боку ЄС. Висловивши жаль стосовно Brexit, Президент заявив, що Україна сповнена рішучості продовжити

свій шлях для вступу в ЄС. Український лідер застеріг, що «євроскептицизм, антиамериканізм, ізоляціонізм руйнують визначену систему координат західної цивілізації», і зауважив, що проти «популізму та цинізму» необхідно боротися. Але не тільки проросійські сепаратисти викликають занепокоєння української влади. Тривожить те, що Дональд Трамп хвалить Володимира Путіна та зневажливо відгукується про НАТО. Що може статися, якщо кандидат-республіканець після прийдешніх виборів у США опиниться в Білому домі? Президент України кілька разів нагадав про російську агресію в Криму та зазначив, що ця територія перетворилась на «концентраційний табір у найкращих радянських традиціях».

BBC

У чому секрет успіху українських спортсменів на Паралімпіаді? …Є одна країна, яка продемонструвала свій найгірший результат під час виступу на Олімпійських іграх у Ріо, але водночас стала світовою наддержавою в Паралімпіаді. Це Україна. Посівши шосте місце в Афінах 2004 року, українці фінішували четвертими в Пекіні 2008-го та в Лондоні чотири роки тому. Тепер вони готові стати ще на одну позицію кращими, комфортно

розташувавшись на третьому місці в медальному заліку в Ріо й поступаючись тільки Китаю та Великій Британії. Виступи українських паралімпійців особливо дивовижні з огляду на те, з якими проблемами зіткнулась Україна останнім часом: економічна криза, війна на сході країни, втрата головної тренувальної бази в анексованому Росією Криму. Голова Паралімпійського комітету України Валерій Сушкевич – людина, котра спричинила цей успіх, адже саме він розробив програму «Інваспорт», яка працює в низці шкіл з обладнаними комплексами для занять паралімпійськими видами спорту в усіх регіонах України. «Ми створили найкращу систему фізичного виховання, спорту та реабілітації для людей з обмеженими можливостями», – сказав Сушкевич ВВС.

4

комунікації

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220)

ініціатива

запит

Павло ТАРАСЮК, заступник голови Територіальної організації в місті Києві (Блок Петра Порошенка) Майже 7 місяців тому я познайомився з Людмилою Павленко – бібліотекарем СШ № 224. Саме після цього знайомства вирішив розпочати програму «Українські книги – у школи столиці». Пані Людмила розповіла, що зі своєї скромної зарплати щомісяця купує для школярів якусь книгу українською мовою. Саме під час тієї випадкової зустрічі вона сказала мені: «А знаєте, ці діти, можливо, вже ніде, окрім нашої бібліотеки, і не побачать книгу...». Сьогодні учні СШ №224 одержали більше сотні книг – і нових, і зібраних нашими партійцями з Дніпровського району. Дякую усім, хто вже став учасником програми «Українські книги – у школи столиці». Хочу побажати вам відчути таке ж могутнє душевне тепло, яке сьогодні відчув я, коли Людмила Федорівна на прощання сказала: «Дякую, що є люди, яким не все байдуже». Олесь МАЛЯРЕВИЧ, депутат Київради (фракція «Солідарність») Андре Піддубний, виконавчий директор та член правління Німецько-Польсько-Українського Товариства (НПУТ), керівник центру «Наші діти», експерт німецького фонду GIZ, засновник хокейної команди Telbin riders (Березняки, Київ), має плани щодо створення у Дніпровському районі сучасного спортивного центру для розвитку хокею на роликах та роликового спорту. Як один із варіантів його розміщення розглядаємо Гідропарк. Роблю все від мене залежне, щоб інвестори не втрачали бажання інвестувати в Київ, а навпаки, розповідали іншим, що інвестиції в Київ – це можливо!

позиція Володимир БОНДАРЕНКО, керівник апарату КМДА Ми чітко розуміємо: саме зараз необхідно докласти максимальних зусиль, аби нові конкурси на посади у столиці відбувались не тільки прозоро, а й активно з боку претендентів та за участю громадськості. Для цього я готовий постійно поширювати (читай – нагадувати) інформацію про конкурси, а також консультувати щодо підготовки документів учасниками. Місто повинне дихати свіжим повітрям. Київ потребує відповідальних професіоналів, яких усі мають право вивчати «під мікроскопом». Нехай перший раз (конкурс на головного архітектора. – Ред.) не був ідеальним – ми отримали об’єктивно різний зворотний зв’язок від громадськості. Але ці зауваження перетворяться на досвід, що буде врахований під час розроблення та проведення нових конкурсів. Наразі я можу відверто сказати, що одним з найпотужніших ходів нашої комісії стане випробний термін для переможця. Перемога в конкурсі – це не безмежна влада, а величезна відповідальність перед містом і громадою, яку потрібно брати на себе не тільки під час випробного терміну, а щодня.

Вадим ВАСИЛЬЧУК, депутат Київради (фракція «Об’єднання «Самопоміч») Коли був у Щасті, там проводилась патріотична гра «Джура» – всеукраїнська програма, яку підтримала українська держава. За фактом – та сама «Зірниця», але з іншою назвою. Викладачі не мали уявлення, що вони повинні робити, ставили історичні питання про Росію. Ще 2006 року працював на Луганщині з місцевими хлопцями, котрі розміщували намети. Я тоді був інструктором з козацького рукопашного бою. Коли вони побачили, як виховують пластунів, сказали, що в них такого немає і що, можливо, робили б так само, якби воно в них було. Ми тоді на громадському рівні не змогли донести необхідність патріотичного виховання. Зараз держава знову кинула все це на поталу. Я не зможу змінити ситуацію на державному рівні, але принаймні працюватиму в цьому напрямку в Києві. І сподіваюся, що мені вдасться згуртувати відповідних людей. Вірю, що ми все зможемо, головне – засукати рукави.

реалії

Олег СОКОЛОВ, консультант з питань створення та ефективного управління ОСББ Прошу вважати цю інформацію офіційним зверненням до депутатів Київради Володимира Шарія і Михайла Іщенка. Школа №320 знаходиться на суміжній території з вашими округами, панове. Якщо придивитися, то школу просто розбирають по «запчастинах». Вона не повинна так виглядати, інакше автоматично викликає у людей нездорові асоціації із вседозволеністю, і що найсумніше – з безкарністю. Прошу по-

сприяти у відновленні огорожі навчального закладу. А також пропоную встановити відеоспостереження за всім зовнішнім периметром, адже на стадіоні школи трапляються масові бійки школярів... Моє занепокоєння вищезгаданими проблемами викликано двома речами: перше – моєю громадянською позицією і друге – безпосереднім сусідством. Давайте впорядкуємо і вирішимо проблеми.

слово – діло Андрій АНДРЕЄВ, депутат Київради (фракція «Солідарність») Розпочато облаштування скверу по вул. Солом’янській, 28. Заплановано багато роботи, адже на меті у нас зробити цей сквер приємним та комфортним місцем відпочинку для місцевих мешканців. Нагадаю, що раніше, аби унеможливити забудову цієї території та навести на ній лад, мною було ініційовано прийняття рішення Київської міської ради від 23.07.2015 №796/1660 щодо надання статусу скверу земельній ділянці біля будинку №28 на вул. Солом’янській. Олег ПЕТРОВЕЦЬ, депутат Київради (фракція «Солідарність») Приємно, що за мого сприяння до Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2016 рік було включено капітальний ремонт приміщень, покрівлі та системи освітлення Школи джазового та естрадного мистецтв (вул. Челябінська, 7-в). Роботи завершилися – тож маємо вражаючий результат. Тепер заклад може похвалитися красивими холами та коридорами. Двері у кабінетах замінили на нові – гарні та якісні. На стелях встановлено спеціальні діодні світильники, які дають багато світла і при цьому заощаджують енерговитрати. А дах більше не протікає. З депутатського фонду виділив кошти на оновлення малого актового залу школи, де проходять концерти.

турбота

Ольга БАЛИЦЬКА , депутат Київради (фракція «Об’єднання «Самопоміч») Забудова під прикриттям декомунізації? Днями до мене звернулися занепокоєні мешканці Шевченківського району з інформацією про пошкодження пам’ятника радянській партизанці Зої Космодем’янській, який стояв у однойменному сквері на перетині вулиць Гончара та Богдана Хмельницького. Декомунізація – це одна справа, але дуже дивно, чому саме цю частинку нашого району поступово звільняють від усього – спочатку продуктовий ярмарок, потім пам’ятник... Складається враження, що це робиться цілеспрямовано. Що ж буде далі? Як нам вже вдалося з’ясувати, ця ділянка має офіційно закріплений статус скверу, формально це є бар’єром для потенційних бажаючих звести чергову «свічку».

Юрій ЗУБКО, депутат Київради (фракція «Солідарність») Який хлопчисько не мріє стати футболістом, щоб бути як Шева або Мессі? Але не кожен може. А ми знаємо, як допомогти хлоп’ятам спробувати свої сили у футбольній битві. Чемпіонат дворових футбольних команд «Троєщина футбольна» урочисто стартував на стадіоні по вул. Бальзака, 54. Показовий матч провели юні футболісти команд «Алмаз» і «Ніка». Емоції – не передати! Як наполегливо вони грали, як співали гімн! Щиро, з усією душею, як і належить справжнім громадянам своєї країни…

Юрій КРИКУНОВ, депутат Київради (фракція «Солідарність») Плануємо перепрофілювати міські будинкиінтернати. Столиця є першим містом, що закінчило конкурс і підготувало усі необхідні документи для участі у проекті зі Світовим банком. У

Підготовлено за матеріалами особистих сторінок у Facebook

Києві вже є консультант, що переміг у міжнародному конкурсі – компанія ITLand. 10 серпня було підписано договір між Міністерством соціальної політики і представниками ITLand. Очолює проект екс-міністр праці та соціальної політики Іван Якович Сахань. Відтак експерти напрацьовуватимуть схему перепрофілювання будинків-інтернатів. Головне завдання – інтегрувати, за можливістю, діток у соціум. Для складної категорії – виробити правила утримання. А головне – змінити становище дитини з інвалідністю у суспільстві, для цього потрібно змінити ставлення суспільства до цієї дитини. За перші 9 місяців роботи з дітьми експерт має розробити регіональний план для Києва, що визначатиме ті заходи, які має провести міська влада для реформування дитячих будинків. Проект розрахований на 4 роки.

особливий випадок

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220)

5

Фото Григорія КУБЛАНОВА

Завод «Радикал» загрожує отруйними ми відходами Чи надасть Кабмін кошти для очищення території колишнього хімічного велетня на столичній вулиці Червоноткацькій? Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

200 тисяч тонн небезпечних відходів накопичилося там, де раніше працював завод «Радикал». Минулого тижня депутати Київради звернулися до уряду по допомогу: столицю треба негайно рятувати від екологічної біди. Це питання намагалися вирішити щонайменше впродовж десяти років – про «Радикал» згадали, коли ухвалили загальнодержавну цільову програму захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Проте обіцяні кошти (134 млн гривень) так і не виділили.

СМОРІД БІЗНЕСУ НЕ ЗАВАДА…

Доба руїни. Такий сумний висновок напрошується після оглядин потрощених приміщень на столичній вулиці Червоноткацькій. Частина будівель, розкиданих на десятках гектарів, ніким не охороняється. Від колишнього потужного підприємства залишилася лише гучна назва. Там, де раніше працювали сотні робітників, сьогодні панує мертва тиша. При вході на територію в ніс неприємно б’є запах дусту, на землі – різнокольорові калюжі, гори металобрухту та каміння. Таке враження, що велетенське звалище живе своїм життям. Окрім небезпечних відходів і заржавілих металоконструкцій тут можна розжитися і автозапчастинами, розкиданими поблизу одного з приміщень. Під час відвідин небезпечної території вдалося з’ясувати, що основними джерелами забруднення навколишнього середовища залишаються напівзруйновані приміщення цеху електролізу, склад солерозчинника та шламонакопичувачі. Поруч

з ними, попри сморід і забрудненість ртутними відходами, активно працюють десятки різноманітних фірм: станції техобслуговування автівок і автостоянки, склади... І, здається, нікому не спадає на думку, що зовсім поряд – небезпека. На запитання «Вечірки» люди реагують із олімпійським спокоєм: мовляв, ніяких токсичних відходів тут уже давно немає. А тим часом, як стверджують екологи, токсичні речовини продовжують свій негативний вплив на навколишнє середовище, виділяючи в атмосферу пари хлору, забруднюючи поверхневі та ґрунтові води…

ЯК ОЧИСТИТИСЬ ВІД РТУТІ?

Завод збудували у повоєнні часи поза межами міста – серед соснового лісу. З часом Київ почав розширюватися, охоплюючи землі, на яких був і сумнозвісний «Радикал». Працювати на підприємстві, орієнтованому на «оборонку», вважалося дуже престижно: зарплата була значно вищою, дострокова

пенсія... Проте, на жаль, до заслуженого відпочинку доживали не всі. Зважаючи на шкідливі умови праці, робочий стаж не перевищував і десяти років. Після розвалу Союзу заводчан спіткала така ж доля, як і більшість їхніх колег з промислових гігантів столиці. Після втрати державних замовлень «Радикал» втратив і ринки збуту. Постановою Арбітражного суду Києва від 4 серпня 2000 року його визнали банкрутом. Згодом стало відомо, що в одному з цехів обвалився дах, внаслідок чого зруйнувалися ємкості, в яких зберігали сотні тонн ртуті (її використовували в якості рідкого електроду). В ході перевірки виявилося, що на 60 гектарах заводу зберігалося 134,6 тонни ртуті, 109 тонн сірчаної кислоти, 44 тонн ртутних шламів, 62 тонни соляної кислоти, 12,5 тонни аміаку і близько 2500 тонн інших відходів. Певну частину цього добра (близько 200 тонн) відправили на переробку до Микитівського ртутного комбінату (Горлівка). Пізніше ізраїльська компанія S.I. Group Consort Ltd вивезла із заводської території ще

компетентно Георгій ЛИСИЧЕНКО, директор Інституту геохімії навколишнього середовища, доктор технічних наук, член-кореспондент НАНУ: – Ми досліджували територію колишнього заводу «Радикал», брали проби для проведення аналізів. Як з’ясувалося, концентрація ртуті тут у сотні разів перевищує норму. Ртуть, що знаходиться в землі, випаровується і потрапляє у наш організм. Там іще є багато органічних відходів. Нині ми співпрацюємо з однією американською організацією, яка наступного року має виділити необхідні кошти для повноцінного аналізу – близько 200–300 тисяч доларів. Базові дані щодо цих токсичних відходів у нас уже є, але цього недостатньо. Проектну документацію для утилізації всіх відходів розробили ще три роки тому, проте тоді не було політичної волі з боку державного керівництва. Без допомоги світового співтовариства цю екологічну проблему вирішити неможливо.

Тривалий час у вестибюлі так званої труби біля столичного залізничного вокзалу – підйому від вулиці Старовокзальної до північних платформ та площі біля приміських кас – можна спостерігати непривабливу картину. Одні пасажири із сумками, «кравчучками», наплічниками та іншою поклажею деруться догори, а назустріч їм таким же чином спускаються інші... Ці два потоки розділяє металевий хребет ескалатора, який, здається, зберігся тут ще з доісторичних часів, оскільки вже покрився шаром пилюки й павутинням, а також… людськими прокльонами. «Вечірка» поцікавилася, чому ж цей металевий «монстр» давно іржавіє без роботи? І ось що з’ясувалося. Ескалатор, який мав би полегшити підйом і спуск пасажирів з валізами та інвалідів, поставили на капітальний ремонт, пояс-

4,4 тонни хлорорганічних відходів для утилізації в Польщі. Проте замість повноцінного очищення левову частку площі здали в оренду приватним структурам. Як повідомили «Вечірці» у постійній комісії Київради з питань екологічної політики, сьогодні розглядають три варіанти здійснення демеркуризації (очищення від ртутних сполук). За першим варіантом утилізацію та захоронення всіх відходів доцільно провести на полігоні ТОВ «Микитртуть» (єдиного в Україні спеціалізованого підприємства для переробки відходів ртуті). Вартість цього проекту – 224 тис. гривень (у цінах 2012 року). Другий варіант передбачає знищення найнебезпечніших відходів (близько 10 тис. тонн) на території ТОВ «Микитртуть», решту відходів із низькою концентрацією – на полігоні у Київській області. Такий проект коштує 237 тис. гривень (у цінах 2012 року). Проте вся проблема у тому, що робоча потужність ТОВ «Микитртуть» становить лише 20 тис. тонн на рік. Крім того, підприємство розташоване у зоні проведення антитерористичної операції (на окупованій території окремих районів Донецької області). Тому не виключається останній варіант — демеркуризація за межами України: його вартість оцінюється у 1,3 млрд гривень (у цінах 2012 року).

нам це не подобається

Непідйомний ескалатор нили в «Київпастрансі», на чиєму балансі він перебуває. Спочатку зупинили одну транспортну стрічку – на спуск, а інша працювала на підйом пасажирів. Але наприкінці січня нинішнього року ескалатор «загальмували» повністю – через зношення деталей і небезпеку для пасажирів. Проте капітальний ремонт розпочали чомусь із… оновлення стелі в цьому вестибюлі. А от до «оживлення» ескалатора руки не дійшли і досі. Чому? Та тому, що тут потрібен серйозний ремонт, якого не було вже 10 років, і саме нинішнього закінчився ліміт безпечної роботи ескалатора. Підйомник обстежили фахівці Київського метрополітену

і склали кошторисну документацію, згідно з якою вартість капремонту механізмів становить 10,5 млн гривень. Звісно ж, таких коштів у «Київпастрансу» не знайшлося, тому в транспортному департаменті КМДА сподіваються, що бюджет Києва буде перевиконано і тоді, можливо, виділять кошти на ремонт ескалатора... Отже, штурм «труби» триватиме ще довго. Саме через цей перехід поспішають на приміські електрички дачники. Особливо потерпають кияни та гості столиці, які приїжджають на вокзал швидкісним трамваєм з Борщагівки, а також звичайним транспортом – з Подолу та інших районів. Про

ЕКОЛОГІЧНА БОМБА УПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ

Територія колишнього заводу «Радикал» – це екологічна бомба уповільненої дії, розташована за декілька сотень метрів від багатолюдної станції метро «Лісова», поряд з ринком, торговими центрами, офісами, житловими будинками.

– Саме тут знаходиться ціле кладовище ртуті, причому такої місткості, що з неї можна було б зробити градусники для всієї планети, – каже депутат Київради Анна Сандалова. – Левову частку небезпечних речовин становить хлорорганіка. Один з найбільш агресивних її представників – сумнозвісний діоксин, який загрожує здоров’ю людини. Він відноситься до стійких органічних забруднювачів, накопичується в межах харчових ланцюгів та може переноситися на великі відстані, не змінюючи своєї структури. Вирішити цю проблему за рахунок столичної казни сьогодні неможливо. У бюджеті Києва на 2016 рік очікується надходження екологічного податку в сумі лише 32,6 млн гривень. Тому ми ухвалили рішення про звернення до Кабінету Міністрів України з вимогою розробити варіант демеркуризації промислового майданчика ВАТ «Радикал» за рахунок коштів державного фонду охорони навколишнього природного середовища протягом 2016–2018 років.

людей з обмеженими можливостями годі й говорити, адже для них перехід до тієї ж міської електрички з вулиці Старовокзальної практично неможливий – доводиться долати цілий квартал, роблячи добрячий гак вулицями Старовокзальною – Жилянською – Петлюри до головного входу вокзалу. А вже звідти можна спуститися й до міської електрички, хоча це також нелегко, оскільки немає спеціальних пандусів. Та й сам перехід тротуаром від «труби» до привокзальної площі більше схожий на прифронтову смугу – асфальт наче зритий вибухами снарядів, іти ним з валізами просто небезпечно. Порівнюючи ці гнітючі картини з глянцем Південного вокзалу, мимоволі подумалося, що це – не ворота, а покинуті задвірки європейської столиці, які давно вже потребують капітального ремонту… Микола ПАЦЕРА

6

погляд

кава з бульбашками Піаніно Вадим ПЕТРАСЮК Останні років 30 це піаніно не видало жодного звуку. Стояло забуте в сільській хаті. Але бабуся наполягла, щоб забрали для внучки. Ну, привезли його до Києва. А як на 14-й поверх затягнути? Замовили вантажників. Ті приїхали. Точніше, приїхав. На вигляд – натуральний качок: біцепси – як трилітрові банки, шия ширша за голову. Але на обличчя навіть трохи інтелігентний. В окулярчиках. Назвався Євгеном, вибачився, що один, інші мовляв, їдуть у заторах: «Вони зі своєї роботи, я зі своєї – мені ближче».

– А хіба ви не професійні вантажники? – насторожилися господарі.

– Це як подивитися. Сашко возить фортепіано вже років двадцять. Я менше. А Микола – той взагалі патріарх. У консерваторії немає такого рояля, що його він не тягав би. Та ви не переживайте.

– А яка ж у вас основна робота?

– Інструктор у спортклубі. Ну, і ще трохи викладаю гру на гітарі. Незабаром під’їхали інші вантажники.

– Це хто в нас такий красень? – ледь привітавшись з господарями, Микола одразу звернувся до фортепіано. Погладив рукою, подивився на табличку: – Пауль Мейєр!? О-о, друже, як давно ти мені не попадався! І вже звертаючись до господарів додав: – Німець. Трофей. Чудовий інструмент. Йому, напевно, років сто, так? Їх після війни масово привозили з Німеччини. Вантажники взялися до роботи, і зовсім скоро піаніно – не торкнувшись ані стінки, ані сходинки – ніжно перепливло до кімнати.

– Так ви у консерваторії працюєте? – запитали в Миколи господарі, наливаючи йому мінералки.

– Ні, ми з Сашком – у пожежній охороні. Але фортепіано особисто я вожу вже років тридцять. Бачачи, що господарі дивляться здивовано, Микола продовжив: – Я знаю всіх настроювачів у Києві. Багато хто вже навіть померли. Але є й такі, що зробили великі гроші. Особливо на роялях. Купували за тисячу «баксів», відновлювали, продавали за 15 тисяч. Так само і піаніно: за «сотку» узяв, дав йому перетяжку, нове лакування – за «штуку» продав. Хтось це робить у гаражах, але є й такі, що орендують цехи на заводах. О-о, це цілий всесвіт!

– І вам у ньому роботи вистачає, – чи то запитально, чи ствердно сказали господарі.

– Ну, дивіться, вчора перевезли чотири інструменти, сьогодні після вас веземо ще один, і завтра на восьму ранку – знову піаніно. Вересень–жовтень – самий пік. Діти в музичні школи йдуть. Одні сім’ї купують інструменти, інші позбавляються. Допивши мінералку і повертаючи склянку, Микола мовив, наче наказ зачитав: – Значить так, інструменту будь-що потрібна перетяжка. Тижнів зо два постоїть – прийме вологість квартири, далі викликайте майстра. Тільки не баріться, бо включать опалення – піаніно «попливе». Втратите інструмент. Пауль Мейєр – красу-унчик! Рідкісний. Другого такого, може, й нема у Києві. Женя випрягся з мотузок, відкрив піаніно, заграв. Заграв чисто.

– Забирай лямки, їдьмо, Бетховен, робота чекає! – майже хором сказали Сашко та Микола.

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220)

Марина ХОНДА, директор Департаменту суспільних комунікацій КМДА:

«У Києві вперше може бути реалізовано ринковий підхід до надання соцпослуг» Після Революції Гідності громадянське суспільство в Україні зробило помітний крок у своєму розвитку. Тим, хто хоче наслідувати європейські практики, столична влада готова передати частину своїх повноважень разом із фінансовими ресурсами. Директор Департаменту суспільних комунікацій КМДА Марина Хонда вважає, що Київ може стати першим пілотним містом України, де буде реалізовано ринковий підхід до надання соціальних послуг.

– Для початку давайте з’ясуємо, що ми маємо на увазі, коли говоримо «соціальні послуги», і хто їх може надавати?

– Український законодавець визначив, що соціальні послуги можуть надавати бюджетні установи або підприємства на конкурсній основі. Скажімо, Департамент соціальної політики «розподіляє» кошти на такі послуги, а мешканці отримують послуги лікарні, патронажних сестер і так далі. Ми ж хочемо дещо змінити стару систему і залучити до цієї роботи громадські організації. Ви будете здивовані, але у Європі 90% соціальних послуг надають неприбуткові громадські організації, які мають замовлення від держави, міста чи регіону. Виграє від цього конкретна людина, яка може обрати, яка саме організація їй допомагатиме. Зазвичай цим правилом користуються люди похилого віку чи люди з обмеженими фізичними можливостями.

– Як саме це працює у Європі?

– У червні-липні цього року Координатор проектів ОБСЄ в Україні організував поїздку для української делегації до Білорусі, Австрії та Португалії. Ми побачили дуже цікавий досвід Австрії, де 60% обсягів соціальних послуг виконують приватні неприбуткові організації. Віденські соціальні установи комфортні, затишні… I, головне, люди можуть обирати пансіонати денного перебування за своїми вподобаннями. При цьому вони сплачують невелику частину своєї пенсії, а решту фінансує держава. Білоруси надають медико-соціальну допомогу громадянам похилого віку та інвалідам за місцем проживання. Для цього там активно залучають Білоруське товариство Червоного Хреста – недержавну комерційну організацію, з якою укладено уже понад 30 договорів у регіонах. Цікавим також є досвід громадських організацій Португалії, які спочатку надавали такі ж послуги за власні кошти, а потім ці проекти підтримала держава.

– Що, на вашу думку, може запозичити Київ?

– Майже все, були б кошти. Разом з тим, сьогодні Україна має інші виклики... Тож, на мою думку, крім соціальних послуг, слід залучати громадськість до благоустрою територій (маємо дуже хороший досвід співпраці із ОСНами), захисту прибережних смуг, екологічних проектів тощо. У нас є активні організації, які співпрацюють із сім’ями воїнів АТО та переселенцями, здобули велику довіру і повагу суспільства. Ми хочемо підтримати усіх, хто охоче займається цією роботою і потребує коштів для своїх задумів.

– Чи достатня в Україні законодавча база для того, аби місто могло замовляти виконання таких послуг?

– У нас є закон про фінансу-

дуже чітко виписані, а також передбачені механізми контролю, аби місто могло спокійно віддати замовлення і не хвилюватися, чи виконають угоду.

У Європі 90% соціальних послуг надають неприбуткові громадські організації, які мають замовлення від держави, міста чи регіону. Виграє від цього конкретна людина, яка може обрати, яка саме організація їй допомагатиме. вання соціальних послуг, який чітко визначає категорії людей для соціальної допомоги. Постанова Кабміну передбачає, що цю допомогу можуть надавати бюджетні установи або підприємства. Як ви розумієте, ГО у цьому переліку нема. Так от, ми хочемо напрацювати такий механізм для ГО за допомогою ОБСЄ. Крім того, депутати Київради, впевнена, приймуть необхідний пакет документів на рівні міста. Розуміємо, що працювати з бюджетними коштами непросто, адже проекти мають бути правильно подані,

– А які кошти для проекту може виділити ОБСЄ?

– У рамках проекту «Вдосконалення доступу для організацій громадянського суспільства в Україні до надання соціальних послуг» ОБСЄ фінансує розроблення нормативно-правової бази, а пізніше навчатиме службовців та громадські організації. Кошти на реалізацію конкретних проектів виділятиме місто зі свого бюджету.

– Чи можуть сьогодні ГО отримати бюджетні кошти на реалізацію своїх проектів?

– О, ми тільки за! Навіть маємо підготовлений разом з експертами проект рішення про фінансування громадських організацій на конкурсній основі щодо реалізації конкретних проектів…

– Яким чином визначатимуться громадські організації, що отримають ці бюджетні кошти?

– Лише на конкурсній основі. Від «вікового обмеження» для ГО вирішили відмовитися, бо є такі, які на паперах існують десять років, а практичної роботи – обмаль, і навпаки – організації, засновані у 2014–2015 роках, котрі мають велику підтримку суспільства. Водночас розуміємо, що перший рік після оголошення конкурсу (сподіваюся, що він стартує вже у 2017 році) і нам, і самим громадським організаціям буде дуже важко. Але у нас є позитивний досвід – робота із органами самоорганізації населення. Коли ми розпочинали міський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, у ньому взяли участь лише кілька ОСНів, а зараз маємо десятки проектів з облаштування прибудинкових територій, створення скверів, встановлення дитячих та спортивних майданчиків, котрі місцеві громади успішно реалізують за фінансової підтримки міста. Якщо 2010-го на ці проекти місто виділяло 500 тисяч гривень, то у 2015 році – півтора мільйона. Як бачите, зростає кількість учасників, зростає довіра до конкурсу і до влади. Сподіваємося, такою ж активною буде співпраця з ГО. Анастасія АДРОВА

коментарі Ольга ОЗЬОРНА, Національний співробітник проектів з питань розвитку громадського суспільства ОБСЄ: – Проект «Вдосконалення доступу для організацій громадянського суспільства в Україні до надання соціальних послуг» створює нові можливості для співпраці органів державної влади і ГО. Насамперед, треба вносити зміни до законодавства щодо прозорості, звітності та концептуального змісту, навчати представників держструктур і громадських організацій, які займаються соціальними послугами. Минулого місяця ми організували для членів робочої групи ознайомчу поїздку до Австрії, Португалії та Білорусі, де показали традиційні практики надання соціальних послуг громадськими організаціями. Від КМДА запрошували директора Департаменту суспільних комунікацій Марину Хонду, яка має великий практичний досвід і є членом робочої групи з реалізації проекту. Думаю, до кінця жовтня будемо готові надати свої законодавчі рекомендації. Дуже важливим є те, що самі громадські організації на момент розроблення тендерної процедури беруть у цьому безпосередню участь. Володимир КУПРІЙ, виконавчий директор БФ «Творчий центр ТЦК»: – Для Києва особливо цінною є практика визначення потреб та оцінка якості надання соціальних послуг, які максимально зорієнтовані на потреби отримувача таких послуг (а не утримання територіальних центрів соціальної допомоги, як це у нас відбувається). На запрошення ОБСЄ ми вивчали європейський досвід, де закладено принципи вільного вибору способів отримання соціальних послуг у залежності від медичних показань. Скажімо, в Австрії практикується так звана форма спільного проживання таких людей в одній квартирі чи форма так званої «прийомної сім’ї» для людини похилого віку. До речі, багато хто може дорікнути, мовляв, треба збільшити фінансування мережі комунальних установ. Не зовсім переконливо це звучить, оскільки практика тієї ж Білорусі демонструє, які шалені кошти витрачаються на утримання пріснопам’ятних терцентрів, але люди все менше хочуть йти в ці установи, бо їх такі сервіси не влаштовують.

розслідування

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220)

7

У лісі Феофанії знову шукають гроші фонду Ющенків Фото Григорія КУБЛАНОВА

думки вголос Андрій ЗОЛОТАРЬОВ, керівник Центру «Третій сектор»: «Думаю, не особисто Катерина Ющенко була замішана в цих махінаціях, а скоріше люди, які оточували колишню першу леді, нагріли руки і змастили свої пальці медом на будівництві лікарні. Цей фундамент – символ ділових якостей і морального обличчя представників нашого політикуму. Якщо гроші не було банально розкрадено, то профукано». Михайло ПАВЛІВ, політолог: «Завдання цієї справи – не розслідувати, а продемонструвати боротьбу з корупцією, сколихнути чергову інформаційну хвилю, змусити людей сидіти біля телевізора, а не аналізувати нинішні соціально-економічні реалії. Юридичної перспективи справа не має. Це не корупція в чистому вигляді, а банальне головотяпство. Наша політична корупція не потребує легітимізації в такі проекти: якби Віктору Андрійовичу потрібні були ці гроші, він би сказав першим особам фінансовопромислових груп і вони їх принесли б. Для цього не треба вигадувати проект «лікарні майбутнього», аби потім прогуляти її гроші з піснями й танцями. Якісь ідеї таки були у родини Ющенків, але…» . Олег ПЕТРЕНКО

з перших вуст – Де тут «лікарня майбутнього»? – перепитали ми на кінцевій зупинці 11-го тролейбуса у Пирогові.

– Новий «Охматдит»? Отам, – якийсь чоловік показав стежку, що вела в ліс, навпростець до знаменитої клініки «Феофанія» і астрономічної обсерваторії.

– Це вже лікарня минулого, пам’ятник президентству Ющенка: міні-копія його державного правління, – медсестра з «Феофанії», яка поспішала на роботу, стала нашою попутницею. – Ідея буда хорошою, мала всенародну підтримку. Та сьогодні вже й фундамент тієї будови поріс чортополохом…

Катерина ЮЩЕНКО: «У 2000 році в «Охматдиті» я зустріла матерів, які спостерігали, як їхні діти вмирають в огидних, застарілих, переповнених палатах, тому що технологія і процедури, що тоді застосовувалися у малих містах США і Європи, були недосяжними для столиці України. Я хотіла використовувати можливості, доступні для мене як дружини Президента, щоб привернути увагу до цієї величезної проблеми. ...Якби ми дійсно хотіли вкрасти гроші, ми могли б зробити це легко і без усякого піару, не на очах у всієї країни. Мені гірко, що такий потрібний проект кинули під ноги недоброчесним політикам». Фото Григорія КУБЛАНОВА

СТРАЖІ КУПИ АРМАТУРИ

Металевий паркан із боку лісової асфальтівки – свіжопофарбований – вочевидь, має свідчити, що 11-гектарну територію й досі доглядають. Однак за кілька метрів у лісі фарба скінчилася. А з боку обсерваторії – лише іржава сітка. Територія «лікарні майбутнього» заросла чагарниками та бур’янами. За ними вже й фундаменту – єдиного, що звели, – не видно. Але люди тут бувають – купи пляшок та іншого сміття зустрічаються в багатьох ярках. У далечині – будівельні крани, дві установки для буріння і забивання паль, купи бетонних плит, дощок, усяких будочок… Фіранку в будочці біля воріт хтось підняв. Над парканом висунулася голова молодика. Охоронець лише по радіо чув, що проти фонду Катерини Ющенко за це будівництво розпочато кримінальне провадження. Але слідчі сюди ще не приходили. Ми перші. Телефоном покликав старшого. Той чи то довго йшов, чи консультувався, що нам відповісти, але затримався на хвилин п’ятнадцять. На територію не пустив ані як журналістів, ані як

представників громадськості, яка усім миром скидалася на цю споруду, тож, вочевидь, теж має право подивитися на результат своїх інвестицій…

– Що ж тут досі охороняєте – кілька метрів порепаного з роками фундаменту? – запитуємо. – Техніку ж можна вивезти…

– Тут ще є багато арматури, шістсот паль, інші матеріали...

РОДИНУ ПРЕЗИДЕНТА ПІДВЕЛИ… БЮРОКРАТИ

Ще рік тому, як розповідають працівники обсерваторії, тут стояв великий щит, який інформував, що будівництво почалося 2009-го

і мало завершитися чотири роки тому. Всеукраїнський центр охорони здоров’я матері та дитини планувався як багатопрофільний лікувально-профілактичний заклад на 45 тисяч квадратних метрів у вигляді простягнутої руки: п’ять чотириповерхових корпусів-пальців із центральним корпусом-долонею. Тепер і цей щит-паспорт будівництва зняли… Завадили звести небачену досі в Україні клініку «численні політичні, бюрократичні та інші причини», пояснила днями її ініціатор Катерина Ющенко, відгукуючись на звістку про початок кримінального провадження. Ніби над

політичними процесами і всіма бюрократами тоді стояв хтось інший, а не її чоловік… За великим рахунком, десятки мільйонів гривень люди переказували з 2006 року до благодійного фонду «Дитяча лікарня майбутнього» під гарантію, власне, самого прізвища «Ющенко». «Малі українці», здебільшого натхненні першим Майданом і вірою у Віктора Андрійовича. А великі бізнесмени ділилися капіталом із мотивацією дещо ширшого спектра. Скажімо, тодішній нардеп Геннадій Москаль назвав їхні пожертви навіть своєрідними «хабарами главі держави». Чи «відкупними», адже більшість зі спонсорів були з когорти політичних опонентів помаранчевої влади, вчорашніми соратниками Януковича. Про меркантильність «великих благодійників» може свідчити й статистика звітності фонду: юридичні фірми перераховували кошти тільки до президентських виборів 2010-го, далі – нулі. Суми ж цих пожертв зменшувалися разом із падінням рейтингу третього президента: в 2006–2008 роках – десятки мільйонів, 2009-го шістсот тисяч, 2010-го п’ятсот гривень… Люди ж жертвують і досі. Щоправда, тоді скидалися за рік мільйонами, торік же, приміром, зібрали лише дві тисячі.

ЗАЛИШИЛОСЬ СІМДЕСЯТ ТИСЯЧ

Загалом, як звітує фонд, зібрано 100 мільйонів (82 переказали підприємства, 17 – фізичні особи), ще 75 млн «наросло» на банківських депозитах. Пригадуєте, десять років тому фонд заявляв про 262 мільйони – майже половину тодішнього кошторису будови? То, як нині кажуть у фонді, була лише задекларована сума, себто обіцяна в угодах, зокрема й знаними олігархами. Багато з них, бідкається нині пані Ющенко, згодом не виконали своїх обіцянок. Один із таких – Сергій Тарута – підтвердив це та відповів, що готовий був дати

гроші на одне з відділень, якби… побачив саме будівництво, а не лише піар. Але й за 175 мільйонів, скажете, можна дещо звести, крім паркана і фундаменту. Фонд звітує: перший мільйон було витрачено ще 2007го на інжиніринг (консультації, дослідження, конкурси), зарплату й податки. У наступні три роки п’ятдесят мільйонів вклали у проектні роботи на папері й десять – на будмайданчику: рубали дерева, рівняли рови, мостили фундамент… А ще майже півмільйона «проїли» на конференціях, презентаціях, виставках, навчаннях. Більш як вісім мільйонів пішло на адмінвитрати – зарплати, оренду офісів, телефонні розмови тощо. Ще десять – на податки. Лише половина знеціненої інфляціями й девальваціями благодійної суми дійшла до самої благодійності – закупку на початку вже цього десятиліття медобладнання, яке передали тимчасово в інші медустанови, та створення позаторік у Львові «міні-лікарні майбутнього» – Центру медичних інновацій «Novo» – неприбуткового за статутом, але платного на практиці закладу. За два роки безплатно тут обстежено тільки 380 пацієнтів (п’ять відсотків від загальної кількості), як сказано на сайті самої установи, адже безкоштовно допомогу надають лише дітям загиблих на Майдані та в АТО, а також важким реанімаційним та ургентним хворим малюкам. Сумніви щодо чесності створення платного медзакладу за народні гроші останнім часом виникали у багатьох – як у наших колег, так і у самих спонсорів із числа олігархів і нардепів. Може, слідчі розберуться. Хоча, як стверджує сама Катерина Ющенко, її фонд «пережив 14 перевірок – це були СБУ, КРУ, Генпрокуратура, податкова, міліція, і жодна не виявила розкрадання». Наразі залишилося тільки 70 тисяч гривень. Руйнується й фундамент…

8

тиждень столиці

У День пам’яті українських журналістів у столиці згадали Георгія Ґонґадзе та інших працівників ЗМІ, котрі загинули за нез’ясованих обставин, були вбиті чи змушені накласти на себе руки останніми десятиліттями.

До Дня рятівника на Оболоні організували «Сімейний день надзвичайних ситуацій». Дітям і дорослим показали, як працює пожежник-рятувальник, що робити в разі виникнення надзвичайної ситуації, а всі охочі мали змогу пройти випробування справжнього вогнеборця.

До 75-х роковин трагічних подій у Бабиному Яру в Музеї історії Києва відкрили виставку.

У Києві відбувся чемпіонат світу з багатоборства серед тілоохоронців «Бодігард–2016». Свої вміння та навички продемонстрували професіонали з 9 країн.

17

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220)

На Печерську, на вулиці Лейпцизькій, 1-а, відкрили Центр обслуговування юридичних осіб – абонентів ПАТ «АК «Київводоканал», який відповідає сучасним світовим стандартам. Він приймає документи за принципом єдиного вікна, має електронну чергу та значно спростить роботу зі споживачами.

У Київському міському дитячому діагностичному центрі запрацював проект «Поліклініка без черг», який покращить обслуговування пацієнтів.

У новій програмі Національного цирку України «Екстрим арена» – небезпечні трюки, монгольські «каучукові» акробати та крокодили, які співають.

У Національному музеї народної архітектури та побуту України в Пирогові влаштували свято «Осінь весільна». Фольклорні колективи відтворювали фрагменти весільних обрядів різних регіонів країни.

До кінця тижня на арт-заводі «Платформа» триває дев’ятий Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Гогольfest». Щодня на відвідувачів чекають театральні вистави, перформанси, музичні концерти та кінопокази.

Фото Григорія КУБЛАНОВА , Бориса КОРПУСЕНКА та Олексія ІВАНОВА. Текстівки Марії БЄЛЯЄВОЇ

як це було

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220)

опитування «ВК»

Хрещатик-1941: теракт проти міста

Що ви знаєте про події на Хрещатику у вересні 1941 року? Чи подобається вам нинішня головна вулиця столиці?

75 років тому радянські підпільники підірвали центральну вулицю Києва

Сергій Васильович, корінний киянин, 84 роки: – Пам’ятаю, як 19 вересня 1941–го у Київ входили німці. Ми спостерігали за цим з балкона квартири на четвертому поверсі на вулиці Предславінській. Вони рухалися з боку Голосієвого. Мені тоді було десь дев’ять років… Щодо того, хто підпалив і заклав вибухівку на Хрещатику, то малим хлопчиною я мало що розумів, та чув від дорослих, що вулицю зруйнували «енкаведисти» і підпільники. Безглузде було нищення, як розумію тепер. Чи подобається нинішній Хрещатик? Однозначно ні! Це жахливо. Особливо «теплиці» на Майдані. Одна моя знайома із Санкт-Петербурга, коли вперше побувала на оновленому Майдані Незалежності, пережила справжній жах і вигукнула: «О, Боже, який несмак!». І це правда.

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Тактика випаленої землі – таким був наказ головнокомандувача Червоної армії Йосипа Сталіна, коли після неочікуваного нападу нацистської Німеччини на СРСР радянські війська швидко відступали на схід. На людські втрати при цьому не зважали: коли 18 серпня 1941 року висадили в повітря греблю ДніпроГЕСу, унаслідок стрімкого потопу загинули близько 100 тисяч осіб. Розуміючи, що Червона армія не зможе оборонити Київ, у будинках на Хрещатику завчасно розмістили радіокеровані міни. Їх задіяли 24 вересня – і центральна та навколишні вулиці міста за кілька днів пожежі перетворилися на згарище. Втрати німців були порівняно невеликими – приблизно 300 загиблих, але окупанти одержали привід для репресивних заходів. І через тиждень почалися масові розстріли євреїв у Бабиному Яру…

ЩО МИ ВТРАТИЛИ

Київ війни переважно оминали, або руйнування були незначними. Під час Першої світової та громадянської війн місто двічі зазнавало істотних утрат. На початку 1918-го, коли «червоні» частини Михайла Муравйова штурмували місто, від обстрілів постраждав Військовий Микільський собор на нинішній площі Слави (розібрано), а також прицільним вогнем з бронепоїзда підпалили 7-поверховий будинок на вулиці Микільсько-Ботанічній, 14, де мешкали Михайло Грушевський та ще декілька діячів Центральної Ради. Другою втратою став підрив мостів 1920 року польськими військами під час відступу з міста. Загалом же, Київ, особливо центр, зберіг дореволюційну архітектуру, деякі його квартали нічим не поступалися найкращим європейським містам того часу. Перші бомбардування Києва німецькою авіацією влітку 1941 року мали на меті зруйнувати ключові стратегічні об’єкти – головними цілями стали залізнична станція «Дарниця» та завод «Більшовик». Уже після організованого відступу з міста частин Червоної армії 19 вересня підірвали мости через Дніпро. Достеменно не відомо, але є версії, що перейти на інший берег устигли не всі, і чимало людей загинуло під час знищення переправ. Найбільших же руйнувань Київ зазнав саме через підрив Хрещатика. Першою в повітря висадили будівлю готелю «Спартак» на розі Хрещатика та Прорізної, де розміщувалася фашистська комендатура. Невдовзі почали спалахувати інші будинки, пожежа поширилася

на сусідні з Прорізною та Хрещатиком квартали. Загалом було втрачено 940 великих житлових та адміністративних будівель, згоріли 5 кінотеатрів, 2 театри, центральний поштамт, консерваторія, 5 найкращих готелів міста, 2 пасажі, бібліотеки, магазини, школа, будинки вчених та архітекторів тощо.

таких масштабних забудов. Відтак будівлі парламенту та уряду просто вписали у престижні Липки.

ЯК ЗМІНИЛАСЯ ГОЛОВНА ВУЛИЦЯ

Перетворення Хрещатика на радянський архітектурний ансамбль полягало насамперед у візуальному розширенні вулиці. Так з’явився пішохідний бульвар на її непарному боці. Тут зберігся один дореволюційний будинок, у якому нині міститься Спілка журналістів. Він не був фасадним, а стояв у другій лінії забудови. Після війни відновили висотку №5 біля Європейської площі з рестораном «Столичний» – її розібрали вже на початку 2000-х. Тоді ж утворився нинішній Майдан Незалежності: на парному боці стояла будівля міської думи, яку, хоч і могли відновити, знесли. Частково зберігся квартал біля Європейської площі – після війни знесли дореволюційні будинки на місці теперішніх Будинку профспілок, «Українського дому», готелю «Хрещатик». Уцілів парний квартал біля Бессарабки (попри численні проекти радянських модерністів, що передбачали цілковите знесення цих різноповерхових будиночків), він найкраще передає дух дореволюційного Хрещатика. Переживши пожежу 1941 року та радянську забудову, Хрещатик досі повністю не сформувався – забудовники не облишили своїх планів щодо зведення хмарочоса поблизу Європейської площі. А найкращим спомином про ту жахливу пожежу є опалені маскарони над вікнами будівлі №32, де наразі розміщується Департамент містобудування та архітектури КМДА. Тоді плавилося каміння, але дореволюційний будинок банку вцілів і був відновлений.

«КВАРТИРНЕ ПИТАННЯ» ОКУПАНТІВ І РАДЯНСЬКИХ УРЯДОВЦІВ

Для фашистів такий масштабний теракт став приводом для початку репресій у місті. Складно сказати, чи сталася б трагедія Бабиного Яру, якби не підірвали Хрещатик, адже такі дії були загальною політикою нацистів на окупованих територіях, але теракт у центрі Києва достоту пришвидшив розстріли. Виникла й проблема з розміщенням німецьких окупантів. Було втрачено чимало нерухомості, тож містян швидко виселяли та розстрілювали. Пізніше, у листопаді 1941-го, аналогічним способом – за допомогою радіокерованих мін – висадили в повітря Успенський храм Лаври. Дивом уцілів Софійський собор: за однією з версій, радянським військовим збрехали, що там немає підвалів і вибухівку нікуди закладати… Після визволення Києва під час його відбудови радянська влада повернулася до ідеї створення монументального центру. До війни було кілька проектів. Наприклад, побудова урядового кварталу на Софійській та Михайлівській площах, для чого навіть знесли Михайлівський собор. Був проект спорудження радянського центру на Печерську, але наприкінці 1930-х країна нарощувала військовий потенціал, тож було не до

2

«Вечірка»: 110 років із киянами. Будьмо разом і надалі!

кур’єр «В

столиця за тиж

Найзручніш а

Газета Київс Заснована ької міської Ради 3 січня 1906 року » 10–1

6

TV програм

Передплатний індекс

37607

Купити газету «Вечірній Київ» можна у мережах «Союздруку», «Київоблпресі» (Київська обл., Житомир, Житомирська обл.), поштових відділеннях Києва та області.

ЛИШЕ 14 грн

та Кабміну НІМЕЦЬКІ ФАХІВЦІ– велопарковки ГОТУЮТЬ РЕВОЛЮЦ У СТОЛИЧНІЮ ІЙ Нові трол ІНФР АСТР ейбу УКТУ сні РІ рути марш

Жереб к ин

»6

З 30 вересн я зверненнями за численними чав роботу пасажирів розпоновий тролей маршрут бусний №46 ська – Голосіїв «Вулиця Марша льський парк» сіївському у Голорайоні, а з 2 жовтня запрацював новий тролей маршрут бусний на Троєщи ні «Вулиця Милославська– №47 ція метро «Мінська». – станновація – Ще тролейбусний одна №29, що маршр розпочинаєть ут залізничної ся «Дарниця». платформи від А продов вокзальна» ось рух трамваїв «Зеніт», №15 «Автоге жено до станції та №18 «Контр метро відновитися нний завод актова площа 9 жовтня – вулиця – вулиця . Старовокзаль Старона» має

На Південно завершили му мосту ремонт

У столиці закінчено капремонт крема, вже Південного виконано бетонного роботи із мостового влаштування покриття переходу. з литого навантаження Зоверхнього гусасфа шару та колива ння споруд льту, що здатен витрим асфальтои. увати значні

у історик (вул. Госпіта о-архітектурн льна, ому музеї «Середньовічн 24-а) відкрит «Київська о найрез фортец онансн курс «сутінк і страти і покара ння». Глядачі ішу виставку цього я» ами Середн популярна року виставка, ьовіччя», побачать здійснять історич ний екстанням звуку, на якій предст знаряддя тортур. Це світла та науковоспецефектів.авлено натуральні зразки з викорис-

Названо кращ их

За підтрим ки КМДА у столицДепартаменту промис і відбула ців, лауреа ся урочис ловості та розвит тів ку якості продук і фіналістів регіона та церемонія нагоро підприємництва дження льного етапу 29 перемо ції «100 кращих всеукраїнсько переможтоварів жців, а саме: го конкур цтва продов великі, середн України». Міська су ольчих товарів влада і та малі товари, продук підприємства відзначила цію виробн , підприємства, що які надают випускають з виробниичо-тех ь послуги у побутовій нічного призначення, промислові та виробн ичій сферах підприємства, .

Тротуар на Хрещатику перекрили напівсферами

Парний бік Хрещатика поможуть у боротьбі перекрили спеціал Віталія Кличка з хаотичною ьними обмежу центральної та голови Шевче парковкою. З ініціати вачами, що донківської ви мера РДА Олега автомобілів. вулиці столиці так Києва само буде Гаряги весь закритий тротуар для паркув ання

Червоне – то двірник

В гост спеціаях у медиків ного призналь чення «Вечірка» дізн

| 8 жовтн я 2015 року

| №40 (1917 0)

8 жовтня

2015 рок №40 (1917 у 0)

О ОЛЕКСІЙ РЕЗНІКОВ ПРО НОВИ ІЗ ФРО Ф НТУ БОРО НИ ТЬБИ З КОРУПЦІЄ Ю

Фото Бориса

»4

Подробиці

на стор. Регулятори тепла встано 8, 17 влять у

Леся КЕСАР ЧУК

50-ти будинк

ах

мірює темпе

індивідуальнратуру, а в підвал Часто чуємо: і– ий теплов де автом щоб містян а що робить влада, ий пункт, за опалення. Щоб атизована зробит тивніш розподіляє система за енерго и сплачували менше уже енергі им використанн и ефекпослуги? Мешканці тепло по кварти ємо: нині Відповідая джере рах. хованиї та зменшити цього будин у столич л зможуть них будинк суми почали встано х коштів заощаджувати ку тепер ах у платіж наравстановлюєм ні й самі регулятори. влювати теплона опален ках, ми обирати собі необхі - у 50-ти будинко регулятори тепла температуру ми індиві Це частина систедну тепліш дуальних ах. Якщо . пунктів, теплових на вулиці «Ця систем ає, подача розміщених а повністю тепла мована. будинків. у підвал запрогра- зменшується, холодн до квартир Усі жител Погодні ах і цього будинк перату колективно ішає – темрегулювання подачі тепла у – каже ра автоматично можуть рішення, цям заоща дозволять мешка додається», прийняти Віталій щоб джувати Крім того, Кличко. кошти. енергію н- була плюс 16 температура вночі та у рамках градус ції проки

ів. А коли реконструктеплопункту даються, встановлюют наприклад вони теплов ранку, – Адреса одного і насоси з 7 до 8 плюс 20. ься Це потріб бити рівном . Це дозволить раз налаш із таких них «див» но один зротехнічтувати на ірнішим – нішим розпод така темпер та комфо контролері, лише перша Теремківська, 19. ртатура буде іл тепла І це – й у будинку. обладнати ластівка. Місто розповідає постійно», Тобто уникн планує ути випад подібними в одній підрядника,гендиректор компан півсотні ків, коли квартирі будинків. приладами ії що встано спекотно, погодні себе виправ А якщо влювала другій – холод регулятори, ав вони дають, то но. Встан теплов Сергій року їх Оглянув наступ будуть нову устано Фіщук. заоща і лічильники допомовлені встановлювного Віталій скрізь. дити вку і мер ожуть Кличко. ати погодного 30% тепла, а систем «Багато Система регулю киян а вання скаржаться мить нестачу дороговартістеплорегулювання тепла в на пла, додатково близьк зеконона – прибл будинках впаки, тисяч для а отже і о 20% течи, накоштів. одного об’єкт изно 300 погодн на спеку, коли Нагадаємо, дає вона через зміну а. Вигляих умов приблизно у кварти гозбереженн що в рамках тепло, що на стіні так: іззовн рі надто енерстоїть датчик призво я міська і , який ви- вої втрати енергідить до додатко- шує програму щодо влада заверзабезпечення 4000 будинк ї та додатк рахунків, ових у ів які отрим більш ніж теплолічильниками ують люди уже встано 3000 з яких прила , влено. ди

Хто очол ив Зал офіц ійних деле гацій

У столиц і обрали нов особливог о держпі ого керівника дприємств а

Двірників у центрі міста тепер червоного видно здалек кольору, в яку прибир би вдягнул у – завдяк о альників Печерського КП «Керуюча компан та робітни и новій формі ків Леся КЕСАР коштує близькрайону міста Києва» ія з обслуговуванн ремонтної служЧУК Фото я житлов . Кожен новий Григорія ого фонду фотографією, о 270 гривень. Двірни Кубланова комплект ім’ям та прізвищ року сканд кам обіцяю спецодягу «Неприпустим ть видати ем працівн працівникіальними мітин ще й бейджі Економіст о, щоб у вигляд. Тому гами столиці Україниика. за з ропотік прийнято приємства в. Профспілки зур уже мав освітою Андрій одягом, в двірники і надхо рішення під- до Маякому їм мали неохай забезпечити скорочення. протестували підпр иємст дження кошті «ЗОД» (Зал досвід керування буде умов», – проти в ДП заявив предст комфортно працю робітників новим ний ва, плану прива блюва офіційних Пасажиропотік упродовж офіційних делега Мартинчук ється вати за будь-як спецавникам у Залі цій) 2003–2006 ти поваж і ЗМІ голова сон і зився, тож делегацій значно обрали за такий одяг. запевнив, що всі Печерської их погодних зни- сервісбізнесменів різномних перконкурсом років. Його робітники ло оптим керівництво виріш державними в Управл служб району РДА Сергій Як повідо ізувати и - для ом. А саме створианітним інні праців мили коресп кількість вже мають історію ЗОДу справами. За всю відпочинку, ти зону черської ників. Конфл його онденту РДА, згодом це ігрову зону дітей, поліп і у вересн ректор обирає вперше його ікт владна придбано для холодн «Вечірнього Києва» для і оголос дизимовий ться таким ої пори року у прес-сл или конкур ли Буде створе шити харчування посаду директ варіант спецод ужбі Печином. для прибир с на де но сайт . ора. ягу: взуття, в Інтерн можна зроби альників Борот Держа ьба утеплені буде вне підпри ти замов еті, на обслуг штани і куртки. престижної за крісло керівн офіційних ємство «Зал лення Подробиці ика у зручн овування без делегацій» установи полі» на стор. «Бориспіль» черги та у «Бори в аеропо ий час.

7 с- поки рту тенденточилася між п’ятьм Вартість прославилося що не послу а претами. За цього словами а для постійпідвищуватиметься,г Мазура, Андрія аби збільш них клієнт офіцій ити пасаж ів у Залі и- систем них делег ацій діяти ме а знижо к.

алася, як невідкладн навчають у допомо надавати гу

Політична

Реклама

ok.com/vechi rkanova twitter.com/ vechirkanov a vk.com/vechi rkanova

уто

«Середньовіч у «Київськ ні страти і покаранн ій фортеці» я» У Націон альном

Вечірній Киї В

Як зм рахунекнишити за тепло ?

Віднині па Боротьба ртії мають номе ри за симпаті ї електорау виборчому бю летен ту стає все запекліш і. ою

Голова Київської запевнив, ТВК Михай ло Терещ є доскон що процедура жеребкуванненко алою я

на місяць

Оформити передплату можна у поштових відділеннях та в редакції: Київ, вул. Володимирська, 51-б, 1-й поверх, кімн. 8. Тел.: 234-27-35

vechirniy kiev.com .ua facebo

осені» предст льної и авлені роботи власності. В експоз першу районну ГалеФранчука, иції «Творч відомого народної е розмаї живопи майстрині доньки знаног Тетяни Протче сця та скульптора ття учнів і педаго о українського Валерія вої, художн митця гів заклад ів культур Анатолія Криволапа иці Софії Книш, и та освіти ДеснянськогоГанни, а також району. Поблизу КМДА сипедів. Парковта Кабміну облашт ували стійки ка розрах архітектор ована на для паркув та волонт 10 велоси ання велоер Асоціац педів, а дизайн ії велоси педистів розробив Києва Сергій Смирнов. Фото Олексія Іванова

Передплата з доставкою газети у поштову скриньку 1 місяць 14 грн 3 місяці 42 грн півроку 84 грн рік 168 грн

К»

ден

ь Є комуналь на Галерея Учора на мистецтв! Троєщині (вул. рею мистец тв комуна Драйзера, 6) відкрил

Біля мерії

а

9

реклама

Корпусенка

Марія, студентка Київської Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури: – Дещо про ті події знаю, бо вивчала історію. Але війна – це такий час, коли відбувається навмисне приховування фактів, бракує точної інформації. Щодо останньої реконструкції Хрещатика: я не бачу чіткого ансамблю, відсутня чітка концепція. Киянам залишається тільки вірити в те, що вулиця надалі буде модернізуватися і вдосконалюватися. Галина Володимирівна, 58 років, пенсіонерка: – Шкода, але я майже нічого достеменно не знаю про ті події. Хоча все життя живу в Києві. Мені чомусь здається, що зруйнували не німці, а все-таки наші. Хрещатик подобався раніше і подобається нині. Звичайно, погано, що останнім часом знищуються парки та сквери, забудовується висотками центр міста. Київ, на жаль, втрачає важливі прикмети своєї неповторності. Ярослав, 32 роки, працівник прокуратури: – Відносно тих подій нічого конкретного не можу сказати. Хоча вважаю, що руйнували Хрещатик німецькі війська, адже вони захопили нашу країну. Хрещатик сьогодні, як на мене, непоганий, але можна було зробити і краще. Сергій Ткаченко, 61 рік, киянин: – Звісно, багато чув і читав про ці трагічні події. Знаю, що підірвали Хрещатик агенти НКВС за наказом з Москви. Збиралися також підірвати Успенський собор у Лаврі. Нинішній Хрещатик і подобається, і не подобається. Під час Революції Гідності я був противником того, щоб Хрещатик назавжди зробити пішохідним. Навіщо? Сюди виходять з десяток вулиць з усіх кінців міста, це транспортна розв’язка. Лесь Задніпровський, народний артист України: – Я знаю, що Хрещатик висаджували у повітря працівники НКВС, у відповідності до проголошеної сталінської тактики «випалена земля». І абсолютно ніхто не цікавився долями киян, які залишаються тут, у Києві, на окупованій території. Згодом Хрещатик був відбудований, і навіть мої старші колеги-актори брали у цьому посильну участь. І батьки мої про це розповідали. Вони теж розбирали руїни на Хрещатику. Щодо нинішнього вигляду Хрещатика, то мені подобаються ті його частини, які не чіпали. Мені подобалися елементи старого Хрещатика. Опитування провів Михайло КАМІНСЬКИЙ, Фото Григорія КУБЛАНОВА

18

доля людини

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220)

Покличте – і я прийду Тетяна ХЛЄБНІКОВА

Зовнішність буває оманливою. Побачивши уперше Софію Варченко – невисоку, худеньку жінку, ніколи б не подумала, що вона здатна на великі справи. Будь я президентом країни, то саме таким громадянам і присвоювала б звання Героя України.

ПРИЧИНА – ВІЙНА

– Ви приїхали до Трускавця, маючи курсівку? А де аналіз крові? – суворо питає Софію Кузьмівну лікар санаторію. – Без нього я не можу призначити лікування.

– Я його не робила. Крові боюся.

– Що за нісенітниця! Давайте руку. Та лише медсестра піднесла шприц, жінка втратила свідомість. Причина страху – війна. Коли у вересні 1943-го війська Воронезького фронту на чолі з генералом армії Миколою Ватутіним форсували Дніпро, Соні було п’ять років. Бої йшли поблизу їхнього хутора, що розташувався між селами Лютіж та Старі Петрівці. Німці бомбили територію так, що всі хати було розбито. Від будинку Кузьми Варченка, інваліда Першої світової війни, і його дружини Килини Петрівни залишилися півтори стіни і шматок даху. Жити на хуторі було небезпечно. Батько з матір’ю сховали речі у льосі й вирушили до лісу. Викопали дві ями. Зверху поклали дерев’яні кришки, закидали їх травою і сухим листям. Щоб було не видно, що тут ховаються люди.

– У першій ямі сидів батько з 12-річним Петром, у другій – мама, я, 7-річний Іван та 11-річна Катя. Мама говорила батькові: «Якщо потрапить бомба і вб’є тебе з Петром, я з дітьми впораюся. А нас вб’є – ти з сином впораєшся». Місця притулків міняли часто. Німці з’являлися – вони тікали. Одного разу вночі їхню розмову почули червоноармійці. Почали шукати, протикаючи шомполами землю.

– Ми злякалися, закричали, – згадує Софія Кузьмівна. – Нас знайшли і наставили автомати.

– Ми біженці, ми свої, – заголосила мати. – Не стріляйте! Тут діти!

– Вилазьте! – наказав солдат. Так почалося їхнє знайомство з воїнами-визволителями. Їм допомагали не тільки партизани, а й місцеві жителі. Килина Петрівна теж ходила у розвідку. Якось надвечір вона побачила німців, які за кущами пили шнапс. Прийшла до командира загону: – Скоро фашисти спати полягають, і я покажу, де стоїть їхній конвой. Майже без пострілів бійці Червоної Армії взяли у полон близько 250 фашистів.

ПРОПАЛА ГРАМОТА

Коли сім’я повернулася на хутір, замість хати побачили руїни. Але їх і туди не пустили червоноармійці. Мовляв, не ваш будинок. Розташувалися під грушею. Мати в казанку на вогні їжу почала варити.

– Раптом ідуть генерал із майором, – згадує Софія Кузьмівна. – Під-

ходять до мами і запитують, чому ми на вулиці сидимо. Мама пояснила. А тут прибіг наш кіт Циган. Стриб нам на руки і лащиться, муркоче. Генерал каже: «Подивіться, товариш майор, це хазяйський кіт. Вірний знак, що прийшли господарі. Пустити їх до будинку! Нагодувати кашею з тушонкою». Потім він підійшов до Килини Петрівни, запитав, чи чула вона про Ватутіна.

– Звичайно, – відповіла вона. – А ви – Микола Федорович? Спасибі за допомогу. Перше, що спорудив батько, була піч.

– Сидимо на ній, гріємося, – розповідає Варченко. – Мати до чавунця кинула одяг виварювати, щоб вошей не було. Потім його на пральній дошці ще терла. А в кишені куртки був той самий папір від генерала Ватутіна – про новий будинок. Розлізся увесь, пропав...

ЗА МИРНОГО ЧАСУ

Після школи Соня мріяла стати медиком. Вступила до медінституту. Коли вперше разом із студентами зайшла до моргу і побачила, як із розрізаної грудної клітки полилася кров – втратила свідомість. Зрозуміла, що лікаря з неї не вийде. Закінчила Інститут народного господарства. Працювала. І завжди допомагала колегам, знайомим як...

знак

Про спрощений порядок набуття права власності на нерухомість

Як зареєструвати право власності на будинок, споруджений до 1992 року? Володимир Щомак, м. Київ

ФЛЮОРОГРАФ І МАМОГРАФ

Захворіла Софія Кузьмівна на запалення легенів. Прийшла до поліклініки № 1 на вулиці Петра Запорожця зробити флюорографію. А там апаратура вже сім років не працює! Хвору послали на Червоноткацьку вулицю, потім на Бойченка. Однак там найперше беруть місцевих жителів, а «чужаки» на прийом часто не потрапляють. Удома вона знову сіла за телефон. Схема колишня: не кидати проблему, поки її не вирішиш. Підсумок: уже кілька років у пацієнтів поліклініки немає труднощів із флюорографією. І ще один подвиг Софії Кузьмівни. Прийшла вона робити УЗД. Лікар каже, що застаріла апаратура дає невірні показники. Потрібна нова, та й мамограф не був би зайвим. Кількість онкозахворювань зростає.

Підопічних – самотніх хворих людей похилого віку – в неї завжди було багато. У цьому році – дев’ятеро. Одному Варченко купує ліки, другого влаштовує в лікарню, третьому відновлює втрачені документи. медик. Мама навчила її вправляти хребці, кістки, суглоби. А ще Соня їздила в Кобеляки Полтавської області до Миколи Касьяна, знаменитого костоправа, заслуженого лікаря України. Дивилася, як він ставить руки, коли лікує важкохворих. У 2000 році Софія Кузьмівна стала першим волонтером Всеукраїнської благодійної організації «Турбота про літніх в Україні», якій дав притулок під своїм дахом Територіальний центр соціального обслуговування Дніпровського району. Підопічних – самотніх хворих людей похилого віку – в неї завжди було багато. У цьому році – дев’ятеро. Одному Варченко купує ліки, другого влаштовує в лікарню, третьому відновлює втрачені документи. Всім разом – допомагає одержати продуктові пайки. Її телефон не замовкає ні вдень, ні вночі. Побачивши її активність, керівництво району видало розпорядження, щоб Варченко не сиділа в чергах, коли прийде як посередник від немічної людини. Так було, наприклад, із самотньою М., яка прожила 103 роки, 5 місяців і 5 днів завдяки також і турботі Софії Кузьмівни. Вона не лише приводила до неї лікарів, купувала ліки, а й готувала їжу, годувала, давала газети, книжки, розважала. Ця довгожителька мала вкрай малу пенсію. Варченко пішла кабінетами, підключила депутатів району. На це витратила кілька місяців. Але домоглася, що жінці почали доплачувати гроші відразу з двох фондів – районного та міського.

?

питання

– Почала я про УЗД і мамограф писати усім, – розповідає волонтерка. – А потім чую, що до нас на зустріч 19 листопада 2013 року збирається приїхати міністр соцполітики Королевська. Я теж прийшла. Вручаю їй клопотання, а вона заявляє, що ці питання не до неї, треба йти у МОЗ до Богатирьової. І віддає мені листа.

– То не будете брати заяву? Навіщо ж тоді прийшли? – питає Софія Кузьмівна і тут же звертається до людей у залі: – Вам потрібен такий міністр?

– Ой, вибачте, дайте ще раз прочитаю, – вигукнула Королевська. Вона таки звернулася до Богатирьової. Та дала вказівку своєму заступнику написати листа голові КМДА Попову. Варченко надіслали відповідь, що питання з мамографом вирішиться у 2015–2016 роках. А поки що грошей на його придбання немає.

– Але потім Богатирьова виїхала з країни, Королевську і Попова зняли, – каже Варченко. – Мої річні ходіння пішли коту під хвіст. Однак я знову все почала від самого початку. Її підтримали керівники та громадськість Дніпровського району. Новий УЗД-апарат уже працює. Що стосується мамографа, то активісти домоглися, щоб на нього «скинулися» дев’ятеро депутатів Київради. Вони перерахували частину коштів зі своїх фондів. Сьогодні цифровий мамограф у поліклініці є. Причому найкращий в Україні…

На це запитання відповідає юрист ТОВ «Юридична компанія «Право Плюс» Василь ХАРЧУК: – За загальними правилами обов’язковою умовою реєстрації права власності на будинок чи на будь-який інший об’єкт нерухомого майна є закінчення його спорудження та прийняття в експлуатацію. Така вимога передбачена у статті 331 Цивільного кодексу України. Одначе будинки та інші об’єкти нерухомості споруджувалися в Україні у різні часи та періоди. Законодавство по-різному регулювало як питання необхідності отримання дозволу на будівництво, так і набуття особою права власності на збудоване майно. Деякі об’єкти взагалі споруджувалися ще до набуття Україною незалежності. Тому нинішнє законодавство передбачає дещо спрощений порядок набуття права власності на такі об’єкти нерухомого майна. Зокрема, відповідно до ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», для певних об’єктів, які були збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, передбачається можливість прийняття їх в експлуатацію «за фактом» самого будівництва – за результатами технічного обстеження. До таких об’єктів віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року. Що стосується будинків та інших об’єктів нерухомості, які збудовані до 5 серпня 1992 року, то вимога про прийняття їх в експлуатацію взагалі відсутня. Пунктом 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно передбачений вичерпний перелік документів, які подаються до державного реєстратора. Відтак, щоб зареєструвати право власності на будинок, збудований до 5 серпня 1992 року, особа повинна надати лише два документи: технічний паспорт та документ про присвоєння поштової адреси. Необхідно пам’ятати, що в Україні розширено перелік суб’єктів, які надають послуги у сфері державної реєстрації прав. Аби зареєструвати право власності, потрібно звернутись до підприємств БТІ, які отримали ліцензію Міністерства юстиції, до будь-якого нотаріуса в Україні або до центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП).

Компенсації для роботодавців

Розкажіть більш детально про пільги для роботодавця, який бере на роботу учасника АТО Сергій Коваленко, м. Київ На це запитання відповідає Начальник відділу організації надання послуг роботодавцям Київського міського центру зайнятості Майя ШУРКО: – З 30 серпня 2016 року Законом України від 07.07.2016 № 1436-VIII внесено зміни до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 р. № 5067-VI (далі – Закон № 5067). Таким чином, учасники бойових дій, які брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, віднесені до категорії громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Такі зміни дають право роботодавцю скористатися механізмом компенсаційних виплат, пов’язаних із витратами зі сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) за працевлаштування на новостворені робочі місця за направленням служби зайнятості безробітних з числа квотних категорій громадян, у тому числі учасників АТО. Порядок отримання компенсації визначено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 26 та частини другої статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» від 15.04.2013 № 347. Фінансове стимулювання полягає в компенсації фактичних витрат роботодавця на сплату ЄСВ за кожну особу, працевлаштовану за направленням служби зайнятості на нове робоче місце. Як свідчить практика, відшкодування ЄСВ – не дуже складний механізм і для роботодавця не накладний, оскільки не потребує додаткових паперів і додаткових затрат робочого часу фахівців підприємства. Також, що не менш важливо, не передбачає контрольних перевірок ані служби зайнятості, ані контролюючих органів. Крім того, відповідно до ст. 30 Закону № 5067, для підтримання конкурентоспроможності осіб, звільнених з військової служби після участі у проведенні АТО, з числа інвалідів до отримання ними права на пенсію державна служба зайнятості пропонує одноразове отримання ваучера на перепідготовку, спеціалізацію, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності, перелік яких затверджено Постановою КМУ від 20 березня 2013 р. № 207.

Київ і світ

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220)

19

Перший посол незалежної України в Туреччині Ігор ТУРЯНСЬКИЙ:

«Незважаючи на російську окупацію Криму, наша країна зберігає свій вплив у Чорноморському регіоні» Фото Павла ПАЩЕНКА

Відтоді, як у ніч з 15 на 16 липня Туреччина зазнала стресу від спроби військового перевороту, президент країни Реджеп Ердоган включив репресивну машину проти тисяч «підозрілих». Демократія по-ердоганськи, накладаючись на складну геополітичну ситуацію, почала «стріляти» тривожними заголовками мас-медіа про теракти, бойові дії турецької армії проти курдів на сирійській території. За такого крутого повороту чи великий запас міцності мають добросусідські відносини між Туреччиною та Україною? За відповіддю на це запитання кореспондент «Вечірки» звернувся до ветерана дипломатичної служби Ігоря Турянського – Надзвичайного і Повноважного посла України в Туреччині на стартовому етапі незалежності нашої держави (1992 – 1997 рр.).

– Ігоре Мефодійовичу, які причини привели до радикалізації політичного курсу Туреччини?

– Невдалий швидкоплинний путч – лише привід для посилення особистої президентської влади Ердогана і прояв амбіцій як регіонального лідера. А причина його надзвичайно жорстких заходів щодо «заколотників» – неприборкані курди, які упродовж десятиліть борються зі зброєю в руках за створення своєї незалежної держави – Курдистану. У Сирії, Іраку та Туреччині, де вони компактно проживають, цей рух розцінюється як сепаратизм і наштовхується на силовий опір. У східних районах Туреччини, особливо в провінції Діярбакир, відбувається щось подібне до АТО на сході України: мало не щодня збільшується кількість і вбитих, і калік. А віднедавна, щойно почалися масовані удари по бойовиках «Ісламської держави», збільшилася і кількість тих, хто, рятуючись від обстрілів у Сирії, шукає даху і їжі на території Туреччини. За деякими даними, біженців налічується там близько двох мільйонів. Виявляючи до них терпимість і передбачену домовленостями з ЄС турботу (щоб потік шукачів притулку остаточно не захлеснув Європу), Ердоган розігрує свою партію – турецький гамбіт на шахівниці європейської політики.

– Яку ж політику має здійснювати Україна на «турецькому фронті»?

– Мирну і творчу, витриману та спокійну. Для України залишається досить широке поле діяльності в рамках міждержавних об’єднань, до створення яких був безпосередньо причетний східний політик Тургут Озал. Зокрема, як президент Туреччини він виступив за економічне співробітництво причорноморських держав із залученням до нього перш за все Грузії, Румунії, Болгарії, України, Азербайджану і, звичайно ж, Росії. А стратегічний інтерес Росії у цьому регіоні був завжди. У червні 1992-го

президенти цих країн підписали у Стамбулі Босфорську декларацію, відкривши шлюзи для новостворених організацій – Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС) і Парламентської асамблеї країн – членів ЧЕС. На жаль, їхнє сучасне значення по суті зійшло нанівець. Україна нездатна сповна реалізувати і свій національний інтерес на цьому напрямку через окупацію Криму. До речі, Росії в усі часи потрібен був не стільки Крим, скільки Севастополь як велика військово-морська база.

– А в Туреччині це розуміють?

– Завжди розуміли, а сьогодні й поготів. Невипадково в роботі однієї із сесій міжнародної конференції з архітектури і безпеки, яка відбулася майже чверть століття тому в Анталії – центрі сучасного туризму, брав участь і тодішній генсек НАТО Манфред Вернер. На цьому форумі, де на повний голос заявила про себе дипломатія миру після закінчення холодної війни, виступив і я від України як її Надзвичайний і Повноважний посол в Туреччині. На початку 2000-х у Туреччині «народилася» вагома регіональна структура колективної безпеки – Чорноморська військово-морська група оперативної взаємодії. На жаль, вона припинила своє існування через неоголошену війну Росії проти України. І ось навесні нинішнього року нову сторінку в українсько-турецьких відносинах відкрив Президент Петро Порошенко під час візиту до Туреччини. Було досягнуто домовленостей про початок космічного та продовження військово-технічного співробітництва.

– На вашу думку, чи буде Туреччина сприяти поверненню Криму до України?

– Буде. Причому Туреччина підтвердила цю готовність офіційно в лютому цього року, коли кримське питання обговорювалося на рівні міністрів закордонних справ «нормандської четвірки». Правда, поки що Туреччину не залучили до даного процесу. Між тим, ситуація в Чорноморському регіоні

Не вистачає угоди про зону вільної торгівлі між Україною та Туреччиною. Її досі не підписали. На заваді стали бюрократична неузгодженість та горезвісна «відсутність політичної волі». взагалі та на Кримському півострові зокрема ще сильніше загострилася після раптового примирення Ердогана і Путіна.

– Чим ви пояснюєте такий поворот у їхній непередбачуваній політиці?

– Спрацював класичний закон: політика є концентрованим вираженням економіки. За півроку російсько-турецької економічної блокади інформаційний простір був сповнений сюжетами про роз-

Стамбул, липень 2016 р. Мітинг на підтримку президента Ердогана

чавлені в Росії «санкційні» турецькі помідори й «осиротілі» без російських туристів готелі. Але ж не це було головним у взаємному тиску двох країн з їхнім авторитарним стилем правління. Не треба забувати, що Туреччина набагато відчутніше, ніж Україна, залежить від енергетичних ресурсів Росії, отримуючи від неї приблизно сорок відсотків усього споживаного газу. Крім того, путінська «нафтогазова імперія» зводить на турецькій території атомну електростанцію. Плюс істотні будівельні й фінансово-інвестиційні проекти Кремля, без відновлення яких політичне лідерство Ердогана виявилося б нежиттєздатним у лещатах масштабної економічної кризи.

– Вам доводилося зустрічатися з Ердоганом?

– Так, і не раз. Правда, це були офіційні зустрічі. Познайомився я з Реджепом Ердоганом, коли він був мером Стамбула. Вже тоді про нинішнього лідера Туреччини його опоненти говорили як про прихованого ісламіста... Діяльність Ердогана не просто суперечлива, а хвилеподібна. То, всупереч усталенего в епоху Ататюрка світського курсу Туреччини, триває активне повсюдне будівництво мечетей. А то навіть під час голов-

ного релігійного свята Рамадана влада демонструє лояльність до завсідників кафе і ресторанів у денний час, коли це категорично забороняється ісламськими правилами. А ще на тлі помітного загальнонаціонального поліпшення добробуту виникають протестні настрої щодо зведення в Анкарі розкішного президентського палацу на... тисячу кімнат.

– На чому ж у такій ситуації має базуватися чорноморська дипломатія нашої країни?

– На пріоритетному розвитку і подальшому поглибленні двосторонніх українсько-турецьких відносин. Менш ніж за чверть століття вони, розпочавшись по суті з нуля, стали дипломатією мирного, різнобічного співробітництва. Пам’ятаю, як від дрібного «човникового туризму» підприємці обох країн упевнено рухалися до освоєння загальнонаціональних секторів реальної економіки. А коли в 1995-му в Солом’янському районі Києва було зведено «турецьке містечко» на 1700 квартир для колишніх радянських військовослужбовців, то преса заговорила про постійну прописку в Україні будіндустрії Стамбула й Анкари. Завдяки регулярним авіарейсам до Анталії і Даламана, щороку в Туреччині відпочивають понад 250 тисяч мешканців України. Частими стали і зустрічі українських та турецьких журналістів, письменників, викладачів вищих навчальних закладів, щороку відбуваються всеукраїнські олімпіади з турецької мови. Нещодавно в Києві, уже на чотирнадцятій олімпіаді, 250 її учасників показали такий рівень лінгвістичних знань та живої розмовної практики, що я, незмінний почесний гість цих культурно-просвітніх форумів, відчував і радість, і гордість. Мимоволі згадалося, як після призначення мене першим послом незалежної України в Туреччині я ледь знайшов для штатної дипломатичної служби професійного перекладача з української на турецьку, єдиного тоді в нашій країні. Але навіть у тих жебрацьких умовах, коли посольство тулилося в готельному номері, менш ніж за п’ять років вдалося підготувати і підписати тридцять різних договірних документів між Україною і Туреччиною. Сьогодні, звичайно ж, не вистачає угоди про зону вільної торгівлі. Її досі не підписали. На заваді стали бюрократична неузгодженість та горезвісна «відсутність політичної волі». Сподіваюся, що Андрій Сибіга, нещодавно призначений українським послом у Туреччині, зробить усе можливе, аби світ побачив і переконався: незважаючи на російську окупацію Криму, наша країна зберігає свій вплив у Чорноморському регіоні. Геннадій МАКСИМОВ

20

парк культури

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220)

Київ минулого в образах і долях Марія КАТАЄВА

«Вечірка» далі ознайомлює з виданнями, присвяченими нашому улюбленому місту. Цього разу пропонуємо прогулятися Києвом XIX століття, побачити, як він змінювався у творах мистецтва з часів Київської Русі, та довідатися, з ким тут товаришував і ворогував Тарас Шевченко.

МІСТО ОЧИМА МИТЦІВ

минувшину в мистецтві – архітектурі, скульптурі, живописі, графіці. Видання демонструє, як краса Києва надихала вітчизняних і закордонних митців на створення унікальних творів, у котрих зафіксовано архітектурні та природні ансамблі міста від XII ст. до сьогодення. Серед них – мініатюри з Радзивіллівського літопису, малюнки А.Вестерфельда, М.Сажина, офорти Т.Шевченка, полотна І.Їжакевича, М.Пимоненка. Кожна робота у книзі містить коментар про її автора та опис тих споруд чи місцин, які на ній зображені.

ШЕВЧЕНКО І ВИШУКАНЕ ТОВАРИСТВО

ченко позбувся свого кріпацького статусу, здобув фахову освіту, разом із Сажиним працював над альбомом кращих міських краєвидів, прагнучи увіковічнити якнайбільше визначних місць. Тут він познайомився з істориком, письменником та етнографом Миколою Костомаровим, долучився до сходин учасників першої української таємної політичної організації – Кирило-Мефодіївського братства, що згуртувало цвіт київської інтелігенції. У книзі розповідається про людей, які оточували Тараса Шевченка під час його приїздів до Києва. І не лише однодумців, а й тих, хто відіграв у його долі фатальну роль, як, приміром, генерал-губернатор Бібіков. Утім, не лишилися поза увагою й інші постаті, котрі, хоч і були знайомі з Шевченком тільки заочно, але також відвідували та любили наше місто, як, скажімо, Микола Гоголь.

ПОДОРОЖ У ЧАСІ «Крізь віки. Київ в образотворчому мистецтві» Автор-упорядник: Н.Белічко Видавництво «Мистецтво», 288 с. Що: добірка художніх робіт, створених у Києві з XII ст. Для кого: для істориків, архітекторів, мистецтвознавців та всіх, хто цікавиться Києвом і мистецтвом «Фішка»: понад 300 творів живопису та графіки Київ здавна славиться своїми неповторними храмами, монастирськими комплексами, старовинними громадськими будівлями, ландшафтними парками, садами, скверами. Під час буремних історичних подій, що випали на долю міста, він змінював свій вигляд, зберігаючи крізь віки пам’ять про

«Згадайте, братія моя…»: Київ Тараса Шевченка» Видавництво «Либідь», 256 с. Що: 40 нарисів про життєвий шлях друзів, колег і недругів українського генія Для кого: для тих, хто хоче дізнатися про коло спілкування Тараса Шевченка «Фішка»: детальні ілюстровані біографії визначних людей, які мешкали чи бували в місті у XIX сторіччі Якщо підрахувати, скільки часу загалом Тарас Григорович був у Києві, то вийде лише років зо два. Проте за духом його доречніше вважати київським, хоч у Петербурзі поет мешкав значно довше. У Києві Шев-

Будемо читати Видавнича рада при Департаменті суспільних комунікацій обрала твори, рекомендовані до видання коштом міського бюджету. Нині триває підготовка до видання книжок київських авторів. Про це повідомила заступник директора Департаменту суспільних комунікацій – голова видавничої ради Тетяна ГУЗЕНКО: – Загалом на розгляд видавничої ради було подано близько 100 рукописів. Шляхом поіменного голосування визначено перелік із 37 книжок, які рекомендовано затвердити до видання коштом міського бюджету. Нинішнього року на це виділено мільйон гривень. Серед цікавинок – антології та збірки від міських установ і наукових інституцій. Зокрема «Бібліографічний довідник Лесь Курбас 1906–2016» Публічної бібліотеки імені Лесі Українки для дорослих, збірка дитячої патріотичної поезії «З Україною в серці» Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.Сухомлинського, «Щоденник Майдану. Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах» Українського інституту національної пам’яті, науково-популярне видання «З музейного досьє. Кузьма Дерев’янко» Національного музею історії України у Другій світовій війні. Є також книжка для дітей шрифтом Брайля про українську вишивку, краєзнавча література – «Київ енциклопедія» Віталія Абліцова, «Наш стародавній Київ» Льва Кудрявцева тощо.

«Старий Київ: Зі спогадів Старого Грішника» Автор: О.В.Паталєєв Видавництво «Либідь», 432 с. Що: яскраві, самобутні нотатки купця 1-ї гільдії про місто кінця ХІХ ст. Для кого: для охочих відчути атмосферу тогочасної епохи «Фішка»: ілюстрації та сучасні коментарі Ці спогади з назвою «Старий Київ» були опубліковані протягом 1913-1916 років у вечірніх випусках київської газети «Останні новини». Автор сховався за псевдонімом «Старий Грішник», але його справжнє ім’я з’ясував український бібліофіл, львів’янин Федір Пилипович Максименко. У бібліотеках Києва, Москви та Санкт-Петербурга він зробив фотокопії всіх 74 фейлетонів, котрі 1982 року передав до Музею історії Києва. Купець 1-ї гільдії Олександр Паталєєв розкриває читачам неповторний колорит міста з неординарними особистостями, своєрідним побутом і звичаями. Це не лише захопливе чтиво, а й цінне джерело з історії Києва. Автор розповідає про Контрактовий ярмарок, народні гуляння на Трухановому острові, Маріїнський парк, Думську площу, київські театри, висвітлює такі явища, як циркові видовища, весілля. Окремі розділи присвячені роботі Думи, банку, дореформеному суду та міському самоврядуванню. Йдеться також про київське купецтво, антикварів і торговців, іноземців.

кіно

«Молодість-46» біля стін Софії Марина МАРЧЕНКО

Цього року 46-й Міжнародний кінофестиваль «Молодість» триватиме з 22 по 30 жовтня і матиме яскраве київське забарвлення. Про це повідомив незмінний генеральний директор фестивалю Андрій Халпахчі: «Ми дуже раді, що значно розширили співробітництво з Києвом. Тому цього разу «Молодість» буде по-справжньому київською». Меморандум, підписаний між дирекцією кінофестивалю «Молодість» і КМДА, передбачає взаємну підтримку і партнерські заходи, серед яких головними новинками будуть організація фестивального містечка на Софійській площі та залучення муніципальних кінотеатрів до програми кінофестивалю. За словами організаторів, біля стін святої Софії планують безкоштовно демонструвати українські короткометражки, а також інші вітчизняні кінострічки із «золотого фонду» України, які нині готує до показу Центр Довженка. Крім того, в імпровізованому містечку продаватимуть сувеніри, працюватимуть кафе і бістро з гарячою їжею та напоями. За традицією, відкриття кінофестивалю «Молодість» відбудеться 22 жовтня у Театрі ім. І. Франка. Але вперше кількість глядачів збільшиться за рахунок ретрансляції цієї події в режимі онлайн у двох залах кінотеатру «Україна». Покази кінострічок фестивальної програми відбуватимуться в Культурному центрі «Кінотеатр «Київ», кінотеатрах «Жовтень», «Кінопанорама», «Сінема-Сіті», «Планета Кіно», «Україна». Малозабезпечені кияни також зможуть долучитися до перегляду фестивальних картин у муніципальних кінотеатрах Києва. У програмі «Молодості», як завжди, міжнародний конкурс студентських ігрових, документальних та анімаційних фільмів, дебютних короткометражок і повнометражних ігрових кінострічок, а також національний конкурс вітчизняних короткометражних робіт, які були зняті в Україні за минулий рік. У рамках фестивалю відбудеться і конкурс «Молодість – дітям». Його програма розрахована на глядачів 10–14 років. Як запевняють організатори фестивалю, це не лише спроба поговорити з дітьми на серйозні теми мовою кіно, а ще й унікальна можливість побачити їх вибір, адже саме дитяче журі визначатиме переможця. Насиченою і цікавою обіцяє бути позаконкурсна програма, до якої увійдуть ексклюзивні покази – прем’єри вітчизняних повнометражних ігрових і документальних стрічок, різножанрових фільмів скандинавського регіону, найсвіжіших кінострічок із Литви, цілої програми до 60-річчя революції в Угорщині. Родзинкою фестивалю стане ретроспективна програма «Століття», присвячена майстрам світового кіномистецтва.

спорт-тайм

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220)

21

Аукціонний «Арсенал» Один із найстаріших стадіонів Києва потопає в бур’янах і перетворюється на руїну, а його територію планують забудувати Олександр ПИРЛИК

Спорткомплекс «Арсенал» загубився десь між вулицею Грушевського і Кловським узвозом. Про його існування знає далеко не кожен киянин (хіба лише мешканці сусідніх будинків). Тиха і спокійна місцина приголомшує своєю масштабністю. Тут не тільки власне стадіон, а й тенісні корти та міні-поле для футболу. Удень на «Арсеналі» вирує спортивне життя: хлопчаки грають у футбол, фізкультурники проводять легкоатлетичні уроки, прогулюються місцеві мешканці… А увечері «естафетна паличка» переходить до прихильників «неспортивного відпочинку» – про це красномовно свідчать величезні купи порожніх пляшок. Між іншим, донедавна тут можна було проводити міжнародні змагання. На початку 2000-х, за оцінками UEFA, стадіон відповідав усім європейським стандартам. Приміром, 2004 року тут тренувалася німецька футбольна команда «Дортмунд» перед поєдинком з київським «Динамо». Доля стадіону турбує багатьох киян і не лише мешканців Печерського району. Депутат Київради Ярослав Діденко навіть ініціював створення громадського руху «Стадіон «Арсенал» – киянам». Відтепер активні мешканці столиці мають нагоду своєчасно дізнаватися про те, які саме рішення приймаються для відродження занедбаного спортивного об’єкта.

– Стадіон розташований у найдорожчому і елітному Печерському районі. Нині диким виноградом і бур’янами заросли його трибуни, під якими накопичується сміття. Заросла кущами і алея навколо стадіону, а в роздягальнях мешкають безхатченки, – каже Ярослав

з історії Стадіон заводу «Арсенал» урочисто відкрили 14 червня 1925 року. До нього входили арена на 3–5 тисяч глядачів, футбольне поле з біговими доріжками, трибунами, а також майданчики для баскетболу, городків і тенісу, роздягальні та літня сцена з кінотеатром. Діденко. – Небайдужі мешканці долучалися до прибирання території стадіону – тут проводилися суботники. Допомагали і зеленбудівці. Одначе це помітно не вплинуло на благоустрій стадіону. За словами депутата, свого часу, коли завод «Арсенал» потужно працював, стадіон входив до його соціальної сфери. До речі, раніше на підприємстві трудився багатотисячний колектив, а

Паралімпіада: збірна України – у трійці лідерів

Збірна України вперше у своїй історії увійшла до першої трійки загальнокомандного заліку Паралімпійських ігор. За підсумками Ігор-2016, які завершилися в Ріо-де-Жанейро (Бразилія), українці зайняли 3-є місце серед 176 країн світу. На рахунку «синьо-жовтої» паралімпійської

зараз залишилося не більше 10 відсотків. Нестабільна фінансова ситуація на підприємстві, відсутність замовлень негативно позначилися на підтримці соціальної сфери... Рішенням Київради від 26 квітня 2007 року № 488/1149 земельну ділянку, на якій розташовано стадіон, було продано ТОВ «BiK Ltd» для будівництва офісно-торговельного, житлового та розважально-спортивного комплексу.

– Потім, у зв’язку з невиконанням власником фінансових зобов’язань перед АБ «Укргазбанк», ця земельна ділянка була в якості застави передана у власність банку, – розповів «Вечірці» депутат Київради і автор петиції про повернення стадіону до комунальної власності Олександр Пабат. – 16 травня цього року відбувся аукціон активів Укргазбанку, на якому «Арсенал» увійшов до переліку лотів за №15 – нежитлові приміщення

команди 117 медалей, з яких 41 золота, 37 срібних і 39 бронзових. Перше місце в медальному заліку посіла збірна Китаю – 239 нагород (107 золотих, 81 срібна, 51 бронзова). Другими фінішували представники Великобританії – 147 медалей (64, 39, 44). За крок від першої трійки зупинилися паралімпійці США – 115 нагород (40, 44, 31). Збірну України на Паралімпіаді представляли 172 спортсмени, які виступили у 15 видах спорту. До речі, у волейболі та параканое українські паралімпійці змагалися вперше.

Волонтери облаштують сучасний спортмайданчик Для спорудження молодіжного спортивного майданчика в межах «Urban sport. Троєщина» потрібно зібрати 130 тисяч гривень. Головним партнером та ініціатором цього

і споруди спортивного клубу ВО «Завод «Арсенал» із земельною ділянкою з поміткою «за цільовим призначенням під будівництво офісно-торговельного, житлового та розважально-спортивного комплексу». Перший етап аукціону відбувся безуспішно, дата проведення другого етапу тримається в таємниці.

– Ми звикли не цінувати те, що у нас є, – додає Олександр Пабат. – Відреконструйований стадіон міг би стати чудовою тренувальною базою, наприклад, для українських паралімпійців... А от будівництво на цій території, особливо багатоповерхового монстра, ще й дуже небезпечне.

– Ані рухливий ґрунт, ані розташування колектора прямо під стадіоном, ані підземна річка Клов ніколи не зупиняли забудовників, – розповідає активіст Сергій Руденко. – Лише втручання громади допомагало відтермінувати

тут будівельні роботи. Ми і вдень, і вночі готові реагувати на будьякий сигнал – як позитивний, так і негативний, і просто так не віддамо наш «Арсенал»! Серед активістів, котрі захищають спорткомплекс, батько відомої української тенісистки Юлії Вакуленко – Олег Михайлович. Він згадує, як ще зовсім маленькою Юля робила тут перші кроки у великий спорт: – Добре пам’ятаю, як ми сюди приходили з дочкою. Корти тут були непогані. А яка панувала атмосфера, завжди було чимало людей. Хлопчаки днями пропадали на футбольних майданчиках, вихідними навіть були черги з команд, щоб пограти. Тренери з найближчих ДЮСШ приводили учнів, фізкультурники «у віці», з притаманною лише їм неквапливістю, долали кілометри на бігових доріжках... Дуже хотілося б повернути ті часи.

до теми У «Арсеналу» є «стадіон-побратим» зі схожою долею – «Старт». Арену, що у Шевченківському районі, також хотіли віддати під забудову. Однак активна позиція громадськості залишає надію, що «Старт» таки повернеться до комунальної власності міста.

– Нині чекаємо рішення суду, – каже голова Шевченківської райдержадміністрації Олег Гаряга. – Впевнений, що воно буде на користь громади. У разі позитивного рішення на стадіон і паркову зону, що біля нього, чекає реконструкція, аби жителям було цікаво та комфортно проводити там час. На мою думку, такі об’єкти, як «Старт» і «Арсенал», які до того ж є певними історичними пам’ятками, мають бути доступними для киян, а не забудовуватися. У столиці й так дуже бідна спортивна інфраструктура...

проекту є ветеран АТО Леонід Остальцев: – На Троєщині існує величезна проблема з наркотиками. Адже тут молоді нема куди себе подіти, а баскетбол не раз рятував дітей від наркотичної загрози. Власне, свого часу він урятував і мене, і багатьох моїх друзів. На жаль, не всіх. Шестеро з них померли – не від куль на війні, а через передозування. Саме тому я вирішив змінити ситуацію… Належні дозволи на переобладнання території вже отримано. Загальний бюджет проекту становить майже 130 тисяч гривень. За ці гроші облаштують майданчик зі щитом і розміткою для стрітболу (це такий різновид баскетболу, часто з одним кільцем), а також зону для воркауту – занять на різноманітних спортивних снарядах. Зараз кошти збирають та надають кілька організацій. Повний перелік партнерів і спонсорів волонтери People’s Project повідомлять пізніше. Усі гроші централізовано надходитимуть до бюджету проекту «Urban

sport. Троєщина», і завдяки прозорій системі звітності благодійники зможуть повністю контролювати рух фінансів. Кошторис і витрати є змога простежити в Інтернеті. Вартість позицій може змінюватись, адже волонтери постійно шукають дешевші та якісніші варіанти реалізації проекту.

Київ прийматиме фінал Ліги чемпіонів Фінал найпрестижнішого клубного турніру світу Ліги чемпіонів-2018 відбудеться у Києві. Відповідне рішення винесло УЄФА на засіданні в Афінах. Зазначимо, що цей матч може стати останнім фіналом Ліги чемпіонів, який проведуть у Європі. У майбутньому УЄФА планує проводити вирішальний матч турніру по всьому світу.

22

афіша

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220)

Дітям

Кінопрем’єри Òðèâàë³ñòü: 130 õâ. ³êîâ³ îáìåæåííÿ: 16 ðîê³â Ñþæåò äðàìè ðîçãîðòàºòüñÿ ï³ñëÿ Ïåðøî¿ ñâ³òîâî¿ â³éíè. Äîãëÿäà÷ ìàÿêà Òîì òà éîãî äðóæèíà ²çàáåëü æèâóòü íà áåçëþäíîìó îñòðîâ³, ³ ºäèíå, ùî çàòüìàðþº ¿õíº ùàñòÿ – â³äñóòí³ñòü äèòèíè. Îäíîãî ðàçó âîíè çíàõîäÿòü íà áåðåç³ ÷îâåí ç íåìîâëÿì ³ ìåðòâèì ÷îëîâ³êîì. Ïàðà áåðå ä³â÷èíêó òà âèõîâóº ÿê ñâîþ. Àëå ÷åðåç ê³ëüêà ðîê³â Òîì ³ ²çàáåëü çóñòð³÷àþòü ¿¿ ñïðàâæíþ ìàò³ð ³ ñòèêàþòüñÿ ç íåîáõ³äí³ñòþ ïðèéíÿòè íàéñêëàäí³øå ð³øåííÿ â æèòò³...

«ЧУДОВА СІМКА»

ЦИРК

«КОХАННЯ ТА ПІНГВІНИ» Êðà¿íà: ÑØÀ Ñòóä³ÿ: Metro-Goldwyn-Mayer Pictures ³ Columbia Pictures Ðåæèñåð: Àíòóàí Ôóêóà Ó ðîëÿõ: Êð³ñ Ïðåòò, Õåéë³ Áåííåòò, ³íñåíò Ä’îíîôð³î, Äåíçåë Âàøèíãòîí, Ìåòò Áîìåð, ²òàí Õîóê, ϳòåð Ñàðñãààðä, ³íí³ Äæîíñ Òðèâàë³ñòü: 132 õâ. ³êîâ³ îáìåæåííÿ: 16 ðîê³â Ãðóïà â³äâàæíèõ âîÿê³â ñòຠíà çàõèñò ìàëåíüêîãî ñåëèùà, ÿêå òåðîðèçóº êðèâàâà áàíäà. Ó êîæíîãî ç íèõ çà ïëå÷èìà ñâîÿ ³ñòîð³ÿ ³ ñâ³é óí³êàëüíèé ñòèëü áîþ – õòîñü äîáðå âîëî䳺 êóëàêàìè, à õòîñü – ãîñòðèì ñëîâîì ³ õèòð³ñòþ. Ðàçîì âîíè äàäóòü â³äñ³÷ íàéëþò³øèì áàíäèòàì Äèêîãî Çàõîäó. Ïî êîíÿõ!

«СВІТЛО МІЖ ДВОХ ОКЕАНІВ»

Êðà¿íè: ÑØÀ, Íîâà Çåëàíä³ÿ Ðåæèñåð: Äåðåê ѳåíôðåíñ Ó ðîëÿõ: Àë³ñ³ÿ ³êàíäåð, Ìàéêë Ôàññáåíäåð, Ðåé÷åë Âàéñ à ñ

Êðà¿íà: Ôðàíö³ÿ Ðåæèñåð: Ìàð³ Ìàäèí³ð Ó ðîëÿõ: óéîì Êàíå, Øàðëîòòà Ëå Áîí, Êñàâüº Áîâóà Êð³ñòîô³íà òàºìíî çàêîõàíà ó ñâîãî íàñòàâíèêà – ïðîôåñîðà ʳíüÿðà – ³ çàõîïëþºòüñÿ éîãî ðîçóìîì ³ òàëàíòîì. Âåñü â³ëüíèé ÷àñ âîíà íàìàãàºòüñÿ çàâîþâàòè éîãî ïðèõèëüí³ñòü. Ïðîòå, ïðîôåñîð, ñóäÿ÷è ç óñüîãî, ö³êàâèòüñÿ âèêëþ÷íî... ï³íãâ³íàìè, ÿêèõ â³í âèâ÷àº. Ùîá äîïîìîãòè â äîñë³äæåíí³ ³ ïðèâåðíóòè óâàãó êîõàíîãî, Êð³ñòîô³íà ïîãîäæóºòüñÿ ñòàòè «ï³ääîñë³äíèì êðîëèêîì» ³ äຠäîçâ³ë íà òå, ùîá ¿é â êðîâ ââåëè ãåíè ï³íãâ³í³â. ×è âäàñòüñÿ Êð³ñòîô³í³ ðîçòîïèòè êðèæàíå ñåðöå ïðîôåñîðà?..

Ведуча рубрики Оксана БАРКІНА

ТЕАТР АТР РОСІЙСЬКОЇ ДРАМИ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Àäðåñà: âóë. Á. Õìåëüíèöüêîãî, 5 Òåë: (044) 234-42-23, www.rusdram.com.ua 22 âåðåñíÿ (÷ò.) — 19.00 «Ñ³ìåéíà âå÷åðÿ», Ìàðê Êàìîëåòò³, 2 ãîä. 30 õâ.

22 âåðåñíÿ (÷ò.) — 20.00 «ßíãîëÿòêî, àáî Ñåêñóàëüí³ íåâðîçè íàøèõ áàòüê³â», Ëóêàñ Áåðôóñ, 1 ãîä. 50 õâ.

23 âåðåñíÿ (ïò.) — 19.00 «Ä-ð/Äîêòîð ô³ëîñîô³¿», êîìåä³ÿ, Áðàí³ñëàâ Íóøè÷ 23 âåðåñíÿ (ïò.) — 20.00 «Ï³çàíñüêà âåæà», ôàðñ íà äⳠ䳿, 2 ãîä.

24 âåðåñíÿ (ñá.) – 12.00 «¯¿ áîæåâ³ëüí³ ÷îëîâ³êè».

24 âåðåñíÿ (ñá.) – 18.00 «Îñòàííÿ ëþáîâ», ìåëîäðàìà íà äⳠ䳿, 2 ãîä. 15 õâ.

24 âåðåñíÿ (ñá.) – 19.00 «Âèøíåâèé ñàä», Àíòîí ×åõîâ, êîìåä³ÿ â ÷îòèðüîõ ä³ÿõ, 3 ãîä. 15 õâ.

24 âåðåñíÿ (ñá.) – 20.00 «Íàä ïð³ðâîþ â ...

(Norway.Today)», ²ãîð Áàóåðø³ìà, ñïåêòàêëü áåç àíòðàêòó, 1 ãîä. 20 õâ.

25 âåðåñíÿ (íä.) – 12.00 «Çàíàäòî ùàñëèâèé áàòüêî», êîìåä³ÿ, Ðåé Êóí³, 2 ãîä. 30 õâ.

25 âåðåñíÿ (íä.) – 18.00 «Äâîº, íå ðàõóþ÷è ñîáàêè (²ñòîð³ÿ ñîáàêè)».

Àäðåñà: ïë. Ïåðåìîãè, 2 Òåë. (044) 486-39-27, www.circus.kiev.ua 24 âåðåñíÿ (ñá.) — 16.00, 25 âåðåñíÿ (íä.) — 12.00, 16.00 Ïðîãðàìà «Åêñòðèì àðåíà», ä³òÿì äî 4-õ ðîê³â âõ³ä áåçêîøòîâíî áåç íàäàííÿ â³ëüíîãî ì³ñöÿ

Àäðåñà: âóë. Ìåæèã³ðñüêà, 2 Òåë: (044) 425-42-80, www.musictheatre.kiev.ua 22 âåðåñíÿ (÷ò.) — 14.00 «Á³ëîñí³æêà òà ñåìåðî ãíîì³â», áàëåò íà 2 䳿, Á. Ïàâëîâñüêèé, 1 ãîä. 45 õâ.

23 âåðåñíÿ (ïò.) — 14.00 «Ïðèãîäè Áóðàò³íî», ìþçèêë íà 2 䳿, Î. Á³ëàø, 1 ãîä. 40 õâ.

24 âåðåñíÿ (ñá.) — 12.00 «Ëÿëüêà. Íîâà ³ñòîð³ÿ Êîïïå볿», áàëåò íà äⳠ䳿, Ë. Äåë³á, 1 ãîä. 15 õâ.

25 âåðåñíÿ (íä.) — 12.00 «Ïðèãîäè Ãåêëüáåðð³ Ô³ííà», ìþçèêë íà 2 䳿, Æ. Êîëîäóá, Ë. Êîëîäóá, 1 ãîä. 45 õâ.

Театри

26 âåðåñíÿ (ïí.) – 19.00 «Ó öüîìó ìèëîìó ñòàðîìó äîì³», Îëåêñ³é Àðáóçîâ.

26 âåðåñíÿ (ïí.) – 20.00 «Æ³íêè. Ôðàãìåíò. Ñêàíäàë áåç àíòðàêòó», ðåæèñåð – ïîñòàíîâùèê – ²ðèíà Äóêà.

27 âåðåñíÿ (âò.) – 19.00 «Çàïîâ³ò öíîòëèâîãî áàá³ÿ», Àíàòîë³é Êðèì, êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿, 2 ãîä. 30 õâ.

27 âåðåñíÿ (âò.) – 20.00 «Âàðøàâñüêà ìåëîä³ÿ», Ë. Çîð³í, ë³ðè÷íà äðàìà íà îäíó ä³þ, 1 ãîä. 40 õâ.

28 âåðåñíÿ (ñð.) – 19.00 «¹13 («Áîæåâ³ëüíà í³÷, àáî Îäðóæåííÿ ϳãäåíà»)», Ðåé Êóí³, 2 ãîä. 30 õâ.

28 âåðåñíÿ (ñð.) – 20.00 «Æ³íêà òà ÷èíîâíèê», Àëüäî Ìèêîëà, êîìåä³ÿ áåç àíòðàêòó, 1 ãîä. 30 õâ.

НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Àäðåñà: âóë. Âîëîäèìèðñüêà, 50 Òåë. (044) 455-90-87 22 âåðåñíÿ (÷ò.) – 19.00 «Äàìà ç êàìåë³ÿìè», áàëåò íà äⳠ䳿.

23 âåðåñíÿ (ïò.) – 19.00 «Êàðìåí», îïåðà íà òðè 䳿, âèêîíóºòüñÿ ôðàíöóçüêîþ ìîâîþ.

ТЕАТР ЛЯЛЬОК

КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ І БАЛЕТУ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

КІНОТЕАТРИ

«Êè¿â», âóë. Â. Âàñèëüê³âñüêà, 19, òåë.: (044) 234-73-81, 234-33-80, www.kievkino.com.ua «Æîâòåíü», âóë. Êîñòÿíòèí³âñüêà, 26, òåë. (044) 417-27-02, www.zhovten-kino.kiev.ua «Óêðà¿íà», âóë. Ãîðîäåöüêîãî, 5, òåë.: (044) 279-67-50, 279-82-32, www.kino-ukraina.com.ua «Ê³íîïàëàö», âóë. ²íñòèòóòñüêà, 1, òåë.: (044) 490-70-60, www.kinopalace.net «Ñ³íåìà-ѳò³ Êè¿â», ÒÐÖ «Îóøåí ïëàçà», âóë. Ãîðüêîãî, 176, òåë. (044) 230-72-30, www.cinemaciti.kiev.ua Ìåðåæà ê³íîòåàòð³â «Áàòòåðôëÿé», www.kino-butterfly.com.ua: «Á³ëüøîâèê», âóë. Ãåòüìàíà, 6, òåë. (044) 200-90-10 «Óëüòðàìàðèí», âóë. Óðèöüêîãî, 1-à, òåë.: (044) 206-03-62, 206-03-70 «DeLuxe», âóë. Ãîðüêîãî, 50, òåë.: (044) 206-13-22, 206-13-24 Ìåðåæà ê³íîòåàòð³â «Îäåñà ê³íî», www.kinoodessa.com: ÒÖ «Óêðà¿íà», ïðîñï. Ïåðåìîãè, 3, òåë.: (044) 496-15-11, 496-15-51 ÒÖ «Êâàäðàò», áóëüâ. Ïåðîâà, 36, òåë.: (044) 538-17-70, 538-17-71

ТЕАТР НА ЛИПКАХ Àäðåñà: âóë. Ëèïñüêà, 15/17 Òåë. (044) 253-62-19, www.tuz.kiev.ua 24 âåðåñíÿ (ñá.) — 12.00 «Âîæäü ÷åðâîíîøê³ðèõ», òðàã³êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿, çà ìîòèâàìè îïîâ³äàííÿ Î, Ãåíð³, 1 ãîä. 45 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 7-ìè ðîê³â 25 âåðåñíÿ (íä.) — 11.00, 13.00 «Äîãîðèäðèãîì», êàçêà-ãðà íà îäíó ä³þ, Êñåí³ÿ Äðàãóíñüêà, 1 ãîä. 20 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 5-òè ðîê³â 27 âåðåñíÿ (âò.) – 16.00 «×àð³âíà Ïåïï³», ìóçè÷íà âèñòàâà íà äⳠ䳿, Àñòð³ä ˳íäãðåí, 1 ãîä.

40 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 7-ìè ðîê³â

Àäðåñà: âóë. Ãðóøåâñüêîãî, 1-à Òåë. (044) 278-58-08, www.akadempuppet.kiev.ua 24 âåðåñíÿ (ñá.) — 11.00 «Êîòèê òà ϳâíèê», Ã. Óñà÷, Ñ. ªôðåìîâ, 45 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 3-õ ðîê³â 24 âåðåñíÿ (ñá.) — 13.00 «Ñîëîì’ÿíèé áè÷îê», Ñ. Öèï³í, 45 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 3-õ ðîê³â 24 âåðåñíÿ (ñá.) — 15.00 «Ïîïåëþøêà», ª. Øâàðö, 50 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 4-õ ðîê³â 24 âåðåñíÿ (ñá.) — 17.00 «Äþéìîâî÷êà», Á. Çàõîäåð çà Ã. Õ. Àíäåðñåíîì, 50 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 4-õ ðîê³â 25 âåðåñíÿ (íä.) — 11.00 «Ìèøêà òà ðîæåâà ñòð³÷êà», ïðåì’ºðà, Ð. Íåóïîêîºâ, 45 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 4-õ ðîê³â 25 âåðåñíÿ (íä.) — 13.00 «Ãóñè-ëåáåä³», Ã. Ãóñàðîâà, 45 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 3-õ ðîê³â 25 âåðåñíÿ (íä.) — 15.00 «Êîòèãîðîøêî», Ã. Óñà÷, 50 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 4-õ ðîê³â 25 âåðåñíÿ (íä.) — 17.00 «Ìð³ÿ ìàëåíüêîãî â³ñëþ÷êà», ïðåì’ºðà, Ã. Ãóñàðîâà çà Ò. Ìàêàðîâîþ, 45 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 3-õ ðîê³â

22 – 28 вересня ТЕАТР ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

27 âåðåñíÿ (âò.) – 19.00 «Æèâèé òðóï», ñöåí³÷íà âåðñ³ÿ ï’ºñè Ðîìàíà Ìàðõîë³ÿ, âèñòàâà íà äⳠ䳿, Ëåâ Òîëñòîé, ïåðåêëàä Áîðèñà Òåíà.

28 âåðåñíÿ (ñð.) – 19.00 «Ìîÿ ïðîôåñ³ÿ – ñèíüéîð ç âèùîãî ñâ³òó», Äæóë³î Ñêàðíà÷÷³, Ðåíöî Òàðàáóç³, ïåðåêëàä ç ³òàë³éñüêî¿ Â³ëëü Ãðèìè÷, êîìåä³ÿ íà òðè 䳿.

28 âåðåñíÿ (ñð.) – 19.00 «Ñêëÿíèé çâ³ðèíåöü», âèñòàâà íà äⳠ䳿, âåëèêà äðàìà ìàëåíüêî¿ ñ³ì’¿.

ТЕАТР «ЗОЛОТІ ВОРОТА» Àäðåñà: ïë. ²âàíà Ôðàíêà, Ç Òåë.: (044) 279-59-21, 279-71-01, www.ft.org.ua 22 âåðåñíÿ (÷ò.) — 19.00 «Óâåðòþðà äî ïîáà÷åííÿ», çà íîâåëîþ ²âàíà Ôðàíêà “Ñîé÷èíå êðèëî” 22 âåðåñíÿ (÷ò.) — 19.00 «Ë³ñ», Îëåêñàíäð Îñòðîâñüêèé , ïåðåêëàä ç ðîñ³éñüêî¿ Ñ. Ñêëÿðåíêà, êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿.

23 âåðåñíÿ (ïò.) — 19.00 «Íîæ³ â êóðêàõ», âèñòàâà íà îäíó ä³þ, Äåâ³ä Ãàððîâåð, ïåðåêëàä Îëåêñè Íåãðåáåöüêîãî .

23 âåðåñíÿ (ïò.) — 19.00 «Ð³÷àðä ²²²», Ó³ëüÿì Øåêñï³ð, ïåðåêëàä Áîðèñà Òåíà.

24 âåðåñíÿ (ñá.) – 19.00 «Øâåéê», ³íñöåí³çàö³ÿ çà ìîòèâàìè ðîìàíó ßðîñëàâà Ãàøåêà «Ïðèãîäè áðàâîãî âîÿêè Øâåéêà», êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿.

24 âåðåñíÿ (ñá.) – 19.00 «Morituri te salutant», âèñòàâà çà òâîðàìè Âàñèëÿ Ñòåôàíèêà.

25 âåðåñíÿ (íä.) – 12.00 «Íàòàëêà Ïîëòàâêà», ²âàí Êîòëÿðåâñüêèé, óêðà¿íñüêå ìóçè÷íî-äðàìàòè÷íå ðîêîêî, íà äⳠ䳿.

25 âåðåñíÿ (íä.) – 19.00 «Ãðåê Çîðáà», ï’ºñà ³òàë³ÿ Ìàëàõîâà òà Àíàòîë³ÿ Õîñò³êîºâà çà ìîòèâàìè ðîìàíó «ß, Ãðåê Çîðáà», òåàòðàë³çîâàíå ä³éñòâî íà äⳠ䳿.

26 âåðåñíÿ (ïí.) – 20.00 «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ», ²âàí Íå÷óé-Ëåâèöüêèé, ñöåí³÷íà âåðñ³ÿ Òåàòðó ³ì. ². Ôðàíêà.

Àäðåñà: âóë. Øîâêîâè÷íà, 7-à Òåë. (044) 253-92-76 22 âåðåñíÿ (÷ò.) – 19.00 «Ùîäåííèê : ̳ò³íå êîõàííÿ», ²âàí Áóí³í, ïëàñòè÷íà äðàìà, îáìåæåííÿ â³êó: 14+ 23 âåðåñíÿ (ïò.) – 19.00 «Ïîòâîðà», Ìàð³óñ ôîí Ìàºðáóðã, ñàðêàñòè÷íà êîìåä³ÿ, îáìåæåííÿ â³êó: 16+ 24 âåðåñíÿ (ñá.) – 19.00 «Óêðàäåíå ùàñòÿ» ²âàí Ôðàíêî, 1 ãîä. 30 õâ., îáìåæåííÿ â³êó: 16+ 25 âåðåñíÿ (íä.)—19.00 «Â³ä÷óòòÿ çà ñò³íîþ: ñòàòåâèé ïåð³îä ëþäåé ñåðåäíüîãî â³êó», Àííà ßáëîíñüêà, 75 õâ., îáìåæåííÿ â³êó: 18+ 28 âåðåñíÿ (ñð.) – «Áðàêîâàí³ ëþäè», Âàñèëü ѳãàðºâ, îáìåæåííÿ â³êó: 16+

наостанок

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220)

гороскоп

фотоконкурс «Вечірки» G «Київ – європейське місто»

православний

календар

26 вересня– 2 жовтня

ОВНИ, у партнерських сто-

Архімандрит Лаврентій (Віктор Живчик), благочинний Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря

сунках нині перезавантаження, час закласти нову програму спільних інтересів, які сприятимуть обопільній духовній еволюції. Закрийте ящик Пандори, що відкрили з істериками нещодавно, покайтесь у допущених помилках і більше їх не повторюйте.

ТЕЛЬЦІ, якщо штурмуватимуть недуги, це сигнал, що спрацьовує інстинкт самозбереження: організм посилає SOS, аби змусити вас створити гармонію в собі та з навколишнім світом. Фото Степана СТЕПАНЕНКА

БЛИЗНЮКИ, ваше сер-

відмотає назад плівку подій, змусивши вас зануритись у минуле, усвідомити все по-новому. Ця ретроспектива піде на користь родині.

ЛЕВАМ належить активі-

зувати особисту свободу, розширити простір для дій і навчитися пристосовуватися до різних обставин, блискуче вдаючись до оригінальних прийомів, аби отримати бажаний результат.

ДІВИ , не хлібом єдиним живе людина. Як досягти гармонії між духовними та земними потребами? Чому віддати пріоритет: матеріальному чи духовному світу?.. Тут потрібна золота середина, бо порушення балансу круто змінить стиль життя. ТЕРЕЗИ, якщо ваші амбі-

ції відповідають «амуніції», усе буде гаразд. Розпростуйте крила, готуйте стартовий майданчик для нового злету, перед вами широкий спектр шансів для досягнення успіху на творчому, любовному, діловому подіумах.

СКОРПІОНИ ,

шлях кар’єрних прагнень пролягає через підпільні дії. Законспіруйтесь і тихо, подалі від допитливих, заздрісних очей утілюйте потаємні задуми.

СТРІЛЬЦІ , ви станете громадським діячем, неформальним лідером у колективі, зможете натискати на важелі впливу, використовуючи власну популярність і демократичність із максимальною вигодою. КОЗЕРОГИ, приготуйте-

ся до успішного кар’єрного злету (високі покровителі до ваших послуг). Саме професія, де розквітає творче покликання, прославить вас, допоможе розбагатіти.

ВОДОЛІЇ, ваше щастя блу-

кає далеко від рідних місць, удома нудно й нецікаво, ніхто вас не помічає. Вирушайте в подорож, розширюйте духовний світогляд.

РИБИ, вам доведеться зі-

ткнутись із ситуаціями, яких боїтеся та хотіли б уникнути, але, на жаль, це неможливо. Астролог Любов ШЕХМАТОВА

київський куховаріус

Ведучий рубрики Олег СМАЛЬ

Сийр із сиру Українці часто нарікають на свою нещасливу історичну долю, що ніяк не виведе наш народ на широкий шлях процвітання та добробуту. Але погляньте на глобус – чи є там хоч один клаптик землі, який оминули печалі та злигодні? Ось, наприклад, Естонія, у якої ми намагаємося сьогодні вчитися, – віками ця земля, мов медом змащена, вабила до себе жадібних до чужого «визволителів» і «цивілізаторів». І не зламалися естонці, не розчинилися у світовому Вавилоні. Як не дивно, віки поневолення майже не вплинули на традиційну кухню країни. І цьому є пояснення – гнобителі творили свій ізольований світ, у який не допускали корінних жителів. Естонцям випадала лише важка праця селянина, ремісника, рибалки. Звісно, «аристократична» кухня не могла формуватися в середовищі трударів. Але зна-

виставки Мистецтво, яке поєднує в собі повсякденне та вічне 25 вересня в Центрі української культури та мистецтва відкриється виставка «Печворк – перехрестя користі та краси». Ретроспектива робіт відомої майстрині Олени Корольової за останні 8 років міститиме панно, сумки, різдвяні прикраси, декоративні подушки для голок. Також не можна оминути увагою цикл «Пори року», у якому використані прийоми оптичної ілюзії, роботу в техніці теселяції, присвячену голландському художнику Мауріцу Ешеру, репродукцію картини «Жінка, що йде» Мартіроса Сар’яна та калейдоскоп «Веселка над Мангеттеном», на створення котрого авторку надихнули твори відомого теоретика та практика печворку Джинні Бейер. Окрім витворів клаптикового шиття, на виставці буде презентовано фотоекспозицію Максима Капусти, чоловіка пані Олени. На світлинах відвідувачі зможуть побачити процес створення клаптикових робіт мисткинею.

йомство з естонськими стравами завжди стає приємним відкриттям. Майже повна відсутність ароматичних приправ (навіть звичних червоного і чорного перцю, лаврового листа, гірчиці, томатної пасти) жодним чином не шкодить чудовому смаку творінь місцевих кухарів. Кліматичні умови, доступ до морських ресурсів впливають на вміст комор і льохів. Жито та ячмінь визрівають в Естонії краще, ніж пшениця, тому є популярним борошно «кама», до складу якого входять жито, горох, пшениця та ячмінь. Кілька, салака, камбала, судак, щука є основою різноманітних рибних страв. Свинина, яловичина, баранина вживаються широко і щедро. Справжнім естонським брендом є кров’янка (а бувають ще й кров’яні галушки та навіть… хліб). Світову славу мають естонське молоко, масло, сири.

Спробуємо і ми неквапливо приготувати сийр – смачний та поживний домашній сир, який в Естонії вміє робити кожна господиня. Сир (600 г) протираємо через сито, викладаємо в кипляче молоко (1200 мл) і підігріваємо на слабкому вогні, доки сир не стане тягучим мов гума, а молоко не загусне. Отриману масу виливаємо на сито. У каструлі розтоплюємо 70 г вершкового масла, кладемо в нього сирну масу. Підігріваємо, помішуючи, 8–10 хв., додаємо збите яйце, сіль (4 г) і кмин (5 г). Добре перемішуємо, викладаємо у глибоку посудину, охолоджуємо. Подаємо нарізаними порціями по 100–150 г.

6 3

5 7 1 8 4 2 5 2 4 9 6 3 7 8 1 4 2 3 7 4 1 5 3 8 1 7 2 9 6 4 8 8 9 5

5 6 2 3 4 1 7

Правила судоку Гральне поле 9 на 9 клітинок. Поле розділено на квадрати 3 на 3. На початку гри відома певна кількість цифр. Спочатку — заповнити всі порожні клітинки цифрами від 1 до 9 за такими правилами: 1. Цифра може з’явитися лише один раз у кожному рядку.

2. Цифра може з’явитися лише один раз у кожному стовпчику.

3. Цифра може з’явитися лише один раз у кожному квадраті.

судоку «Вечірки»

РАКИ, доля, як у кінофільмі,

Просимо надсилати світлини в електронному форматі на адресу редакції: vk1906@ukr.net. У листі обов’язково повідомте (для редакції, в газеті не публікується) номер свого телефону.

Фото Олега СМАЛЯ

це сповнене незатребуваних піднесених почуттів. Кому їх подарувати?.. Адже вхолосту цей божественний дар не повинен перегоріти. Закохуйтесь, розважайтесь і будьте щасливими.

23

22 вересня – праведних Богоотців Йоакима та Анни, батьків Пресвятої Богородиці. Праведні Йоаким та Анна довго чекали на народження дитини. Оскільки євреї вважали бездітність виявом Божого гніву, то якось у єрусалимському храмі відмовилися прийняти жертву від Йоакима, бо відсутність у нього дітей свідчила про те, що він дуже грішний. Йоаким так засмутився, що не наважився повернутися додому, а став молитися в пустельному місці. За його молитви, а також за проханням його дружини, котра в той самий час молилася вдома, Бог дарував їм Дочку, Яка була обрана стати Матір’ю Втіленого Спасителя.

23 вересня – мучениць Минодори, Митродори та Німфодори.

24 вересня – преподобного Силуана Афонського.

25 вересня – неділя чотирнадцята після П’ятидесятниці. Священномученика Автонома, єпископа Італійського.

26 вересня – священномученика Корнилія, сотника.

27 вересня – воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього.

28 вересня – великомученика Микити.

Небезпека відступництва від Бога Чому зараз існує безліч різноманітних натільних хрестиків, які коштують чималих грошей, а їхні власники почасти просто хизуються ними? Хресне знамення на грудях перетворюється на прикрасу, один з аксесуарів заможного життя, своєрідний транспарант, що проголошує: «Власник цього хрестика — успішна, багата, авторитетна, стильна, віруюча людина». Який жах, коли віру ставимо далеко позаду нашого суспільного становища… Також з’являються театралізовані постановки з використанням хреста, приміром католицька «хресна дорога». Як можна насмілитися претендувати на те, щоб повторити шлях Господа на Голгофу? Хіба для справжнього віруючого головним бажанням є відчути те, що переживав Господь, ідучи на Голгофу? Та й чи можливо навіть казати про таке? Для чого вдавати із себе Христа, якщо Його вчення таке далеке від нас? Не личить робити декорацію з древа, на якому був розіп’ятий Ісус. Невже Хрест Господній, знамення перемоги, зброя проти полчищ демонів, заслуговує на таке ставлення від людей, які вважають себе послідовниками Спасителя, Котрий на Хресті звершив наше викуплення? Мабуть, таки ні. А тому щира молитва в богослужінні, побожне, благочестиве шанування є найкращими виявами того, що ми розуміємо, до чого беремося, і робимо це зі страхом та трепетом.

24

реклама

Вечірній Київ | 22 вересня 2016 року | №38 (19220)

Отримай безкоштовніСМС про перекриття руху!

facebook.com/vechirkanova засновник:

Київська міська рада

В. о. головного редактора Максим Філіппов Керівник творчої групи Леонід Фросевич Заступник головного редактора Віталій Курінний Секретаріат Володимир Савруцький, Олександр Баркін Фоторедактор Павло Пащенко

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-б Телефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93 E-mail: vk1906@ukr.net Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 року

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51б Тел.: 234-21-84, 234-27-39 Факс: 235-61-48 Е-mail: v.pushina@gmail.com Відділ розповсюдження та реалізації: Тел.: 235-23-34 Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 49798 Заг. наклад: 96 000.

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що хвилює» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Передплатний індекс: 37607 Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»