Судова практика у спорах щодо бюджетного відшкодування ПДВ. Добірка правових позицій Верховного Суду
СУДОВА ПРАКТИКА У СПОРАХ ЩОДО БЮДЖЕТНОГО ВІДШКОДУВАННЯ ПДВ
Добірка правових позицій Верховного Суду
Система пошуку та аналізу судової практики
1
Судова практика у спорах щодо бюджетного відшкодування ПДВ. Добірка правових позицій Верховного Суду
Безтоварні операції Фабула справи: PRAVOSUD – це веб-додаток для юристів, який допомогає якісно підготуватися до судового процесу. Система містить одразу 10 різних інструментів, які дозволяють швидко шукати та аналізувати законодавство та судову практику. Зареєструватися та отримати тестовий доступ можна на сайті www.pravosud.com.ua
Справа №1
У 2017 році контролюючим органом було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин. За результатами цієї перевірки було виявлено ряд порушень. Порушення стосувались нібито здійснення безтоварних операцій. Товариство оскаржило відповідні податкові повідомлення-рішення до суду, окрім іншого, посилаючись на те, що висновки відповідача в акті стосовно намірів позивача виконувати умови договору підряду спростовуються виконанням цього договору іншою, заміненою стороною. На підтвердження вказаних фактів, позивач надав суду копію акту № 1 про виконання монтажних, пусконалагоджувальних робіт з влаштування обладнання автоматизованої системи моніторингу та управління від 20 березня 2017 року. Відповідач, навпаки, апелював до того, що фактичного постачання товару не було, а відбувалось лише документальне оформлення виконання відповідних договорів, оскільки контрагенти позивача по ланцюгу постачальників не є ні виробниками, ні імпортерами товару, а ними у спірний період придбавався відмінний від реалізованого товар. Суд першої інстанції погодився з позицією відповідача та дійшов висновку, що позивач фактично здійснював безтоварні операції з продажу товару (робіт, послуг), фактично товари не реалізовувались, а лише документально оформлювались, шляхом складання договорів, рахунків-фактур, податкових накладних, з метою ухилення від сплати податків. Вказані обставини призвели до штучного формування податкового кредиту з ПДВ. Апеляційний суд задовольнив вимоги позивача, посилаючись на те, що відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об’єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Не погоджуючись з такими висновками, контролюючий орган звернувся до Касаційного адміністративного суду.
Правова позиція Верхового Суду: КАС ВС задовольнив скаргу фіскалів, посилаючись на таке:
“Тут могла быб быть Ваша цитата Тут могла быб быть Ваша цитата Тут могла быб быть Ваша цитата”
• правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб’єктності та належним чином складеної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції; • оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій; • за певних інших обставин документи позивача можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов’язань та власного капіталу суб’єкта господарювання. Водночас, з’ясування обставин реальності вчинення господарської операції вимагає ретельної перевірки доводів контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами; • правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об’єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин; • ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні відсутність товарно-транспортних накладних при оформленні операцій з постачання
Система пошуку та аналізу судової практики
2
Судова практика у спорах щодо бюджетного відшкодування ПДВ. Добірка правових позицій Верховного Суду
Реквізити судового рішення: постанова КАС ВС у справі №826/7917/17 від 03.08.2020 Посилання:
товару самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого орган. Отже, суд підтвердив факт належності господарських операцій позивача до категорії безтоварних.
Фабула справи:
Справа №2
У 2014 Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, яке було винесене за результатами проведення податкової перевірки питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами товариства. Зокрема, були виявлені факти вчинення безтоварних операцій за договорами про постачання товарів та надання рекламних послуг. Висновок про відсутність реального характеру поставки позивачу від цих постачальників товарів та послуг обґрунтовано посиланням на ознаки фіктивності цих постачальників , як-то: відсутність інформації про наявність основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності; порушення кримінального провадження про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, фіктивного підприємництва. Позивач, окрім іншого, вказував за неналежність доказів, якими податковий орган обґрунтовує власну позицію. Судом першої інстанції позовні вимоги товариства задоволені у повному обсязі – встановлено, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість є цілком правомірним. Апеляційний суд не погодився з такими висновками, зокрема через те, що позивачем, на підтвердження реальності операції, надано лише податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт, які, враховуючи специфіку вказаного договору, не доводять наведених вище обставин, а відтак і не підтверджують в достатній мірі реального здійснення цієї операції. Позивач звернувся зі скаргою до Касаційного адміністративного суду.
Правова позиція Верхового Суду: КАС ВС відмовив у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на таке: • надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом; • презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об’єктивно відтворюють господарські операції, що є об’єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов’язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов’язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного; • сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.
Реквізити судового рішення: постанова КАС ВС у справі №826/20685/14 від 25.06.2018 Посилання:
• порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов’язань. Разом із тим, вказане не означає, що в разі не доведення платником податків у судовому процесі обставин фактичної поставки йому від його контрагентів товарів (послуг), не спростування доводів та доказів, які контролюючий орган поклав в основу оспорюваного рішення, відсутні підстави для оцінки документів, виписаних для оформлення господарських операцій з цим контрагентом, як недостовірних.
Система пошуку та аналізу судової практики
3
Судова практика у спорах щодо бюджетного відшкодування ПДВ. Добірка правових позицій Верховного Суду
Документальне підтвердження реальності господарських операцій Фабула справи:
Справа №1
У 2017 році Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яке було винесено, зокрема через непідтвердження формуванням витрат за результатами господарських операцій з фізичними особами-підприємцями щодо надання маркетингових послуг. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Позивач зазначив, що підставою для такого висновку контролюючого органу здебільшого було посилання на відсутність в актах здачі-приймання виконаних робіт інформації щодо місця здійснення господарських операцій, обсягів, одиниць виміру господарських операцій та не зазначено в чому виражено їх результат, а також надання маркетингових послуг. При цьому, позивач акцентує увагу на тому, що всі операції, які ставляться під сумнів податковим органом, здійснювалися ним із метою реалізації власної господарської компетенції та були необхідні для провадження його діяльності як суб’єкта господарювання. При цьому, відповідач вважає, що у наданих до перевірки актах виконаних робіт не розкрито зміст господарських операцій (наданих послуг), а також звернув увагу на дефектність інших первинних документів. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд підтримав позицію суду першої інстанції - судами встановлено, що наведені первинні документи не розкривають зміст господарських операцій (наданих послуг) та не підтверджують отримання маркетингових послуг позивачем. Позивач звернувся зі скаргою до Касаційного адміністративного суду.
Правова позиція Верхового Суду: КАС ВС відмовив у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на таке: • будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством;
“Тут могла быб быть Ваша цитата Тут могла быб быть Ваша цитата Тут могла быб быть Ваша цитата”
• головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв’язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку; • підтвердженням зв’язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб’єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству на необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо; • в підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику; • у звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація, зокрема, про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.
Система пошуку та аналізу судової практики
4
Судова практика у спорах щодо бюджетного відшкодування ПДВ. Добірка правових позицій Верховного Суду
• лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу витрат.
Реквізити судового рішення: постанова КАС ВС від 25.03.2021 по справі № 813/2781/17 Посилання:
Отже, касаційним судом встановлено, що звіти про маркетингові дослідження мають лише загальний пізнавальний та інформаційний характер і не містять жодних результатів та рекомендацій, які дали б змогу замовнику використати їх в своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації та збільшення доходу підприємства. У позивача відсутні документи, що дали б змогу чітко відстежити результат замовлених робіт (послуг). Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не представлено.
Фабула справи:
Справа №2
У 2016 році до окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю про скасування податкових повідомлень-рішень. Позивач, зокрема, посилався на те, що у податкового органу не було законодавчо встановлених підстав керуватись припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених позивачем договорів. В акті перевірки податковим органом виражено сумнів щодо реальності господарських операцій між контрагентами, що, як вважає податковий орган, призвело до завищення показників податкового кредиту. Вказаний висновок, на думку позивача, не відповідає приписам діючого податкового законодавства. На підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами позивачем бути надані відповідні специфікації, картки рахунків, рахунки фактур, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, що підтверджують рух активів на рахунку платника податку. При цьому, податковий орган вказує, на відсутність реальності здійснення господарських операцій, а отже, вони є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України), з метою штучного формування податкового кредиту. Суд першої інстанції задовольнив позов у повному обсязі. Судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні апеляційної скарги – наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства. Відповідач звернувся зі скаргою до Касаційного адміністративного суду.
Правова позиція Верхового Суду: КАС ВС відмовив у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на таке: • аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції; • при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов’язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб’єктом владних повноважень покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову; • у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій; • про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-ма-
Система пошуку та аналізу судової практики
5
Судова практика у спорах щодо бюджетного відшкодування ПДВ. Добірка правових позицій Верховного Суду
теріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку;
“Тут могла быб быть Ваша цитата Тут могла быб быть Ваша цитата Тут могла быб быть Ваша цитата”
• таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб’єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку; • норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об’єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними; • внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин;
Реквізити судового рішення: постанова КАС ВС від 21.04.2021 по справі № 815/2417/16 Посилання:
• доводи податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних, як доказ фіктивності операцій у цій справі є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому. Її відсутність не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.
Фабула справи:
Справа №3
Після проведення податкової перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю, не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив останні до суду. В обґрунтування позову позивач зазначив, що з висновками викладеними в акті перевірки не згодний, висновки були зроблені за неналежним дослідженням первинних документів, за відсутністю належних розрахунків, невірним застосуванням норм податкового законодавства, а винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню у зв’язку з чим позивач і звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Відповідач позов не визнав, у судовому засіданні просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, посилаючись на обґрунтованість та правомірність висновків проведеної перевірки, та правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень рішень. Суд першої інстанції задовольнив позов повністю. Апеляційна скарга податкового органу залишилась без задоволення – суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Відповідач звернувся зі скаргою до Касаційного адміністративного суду.
Правова позиція Верхового Суду: КАС ВС відмовив у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на таке: • норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару
Система пошуку та аналізу судової практики
6
Судова практика у спорах щодо бюджетного відшкодування ПДВ. Добірка правових позицій Верховного Суду
“Тут могла быб быть Ваша цитата Тут могла быб быть Ваша цитата Тут могла быб быть Ваша цитата”
(робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об’єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними; • при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) обов’язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб’єктом владних повноважень покладається на суб’єкта владних повноважень. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов’язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; • таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку; • посилання контролюючого органу на наявність недоліків в заповненні товарно-транспортних накладних, по взаємовідносинах з контрагентами, як підставу для невизнання реальності господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили, оскільки, не зазначення в товарно-транспортних накладних певної інформації, зокрема щодо проведення навантажуваньно-розвантажувальних робіт, не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ. Крім того, документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов’язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов’язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи; • колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними;
Реквізити судового рішення: постанова КАС ВС від 05.01.2021 по справі № 820/1124/17 Посилання:
• крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Фабула справи:
Справа №4
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з позовом до податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки є безпідставними, оскільки відносини з контрагентами мали реальний характер – послуги надані, товари поставлені у повному обсязі і оплачені позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій з даними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими та іншими документами.
Система пошуку та аналізу судової практики
7
Судова практика у спорах щодо бюджетного відшкодування ПДВ. Добірка правових позицій Верховного Суду
Контролюючим органом в ході перевірки було встановлено неправомірне формування податкового кредиту та витрат завдяки укладенню договорів, які не спрямовані на реальне настання обумовлених ними наслідків. Такий висновок здійснено на основі аналізу контрагентів, зважаючи на відсутність в них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, недостатність трудових ресурсів, транспортних засобів тощо. В результаті, контролюючим органом було донараховано податкові зобов'язання. Позов задоволено повністю. Апеляційний суд повністю задовольнив скаргу податкового органу – здійснені операції не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/ або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мсти) систематичного придбання та продажу товарів. Позивач звернувся зі скаргою до Касаційного адміністративного суду.
Правова позиція Верхового Суду: КАС ВС відмовив у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на таке: • визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов’язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України;
“Тут могла быб быть Ваша цитата Тут могла быб быть Ваша цитата Тут могла быб быть Ваша цитата”
Реквізити судового рішення: постанова КАС ВС від 03.09.2019 по справі № 810/611/14-а Посилання:
• витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків; • при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв’язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності; • будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством; • обов’язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб’єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов’язує право платника на податкову вигоду; • податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Система пошуку та аналізу судової практики
8
Судова практика у спорах щодо бюджетного відшкодування ПДВ. Добірка правових позицій Верховного Суду
Визнання господарських операцій нікчемними Фабула справи:
Справа №1
У 2018 році Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду із оскарженням податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків податкової перевірки щодо відсутності у товариства права на формування даних свого податкового обліку за наслідками господарських операцій із контрагентом оскільки всі операції підтверджені відповідними первинними документами, цей контрагент мав податкову та господарську правосуб’єктність, а висновки акту податкової перевірки визнані протиправними в судовому порядку. І суд першої, і апеляційної інстанції встали на сторону позивача – податкова інспекція під час проведення перевірки дійшла висновків, які не відповідають приписам закону, а тому прийняті нею податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Відповідач звернувся зі скаргою до Касаційного адміністративного суду.
Правова позиція Верхового Суду: КАС ВС відмовив у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на таке: • право органу державної податкової служби самостійно визнавати нікчемними правочини законом не передбачено. Отже, підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства. Не вимагається визнання такого договору і в суді. За наявності відповідних обставин предметом розгляду та дослідження є податкові наслідки вчинення відповідних дій без урахування наявності цивільно-правового договору та реальність господарських операцій, як підстава виникнення права на формування платником податку своїх даних податкового обліку; • норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними; • при цьому, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними;
Реквізити судового рішення: постанова КАС ВС від 02.04.2019 по справі № 2а-3925/12/2170 Посилання:
• виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Так само і саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов’язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/ або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Система пошуку та аналізу судової практики
9
Судова практика у спорах щодо бюджетного відшкодування ПДВ. Добірка правових позицій Верховного Суду
Фабула справи:
Справа №2
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю, звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно заниження податку на додану вартість є необґрунтованими та не підтвердженими доказами.
“Тут могла быб быть Ваша цитата Тут могла быб быть Ваша цитата Тут могла быб быть Ваша цитата”
Представник відповідача проти позову заперечив повністю з тих підстав, що викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено, просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій, а також вказує на відсутність у вказаного суб’єкта господарювання трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, сировини та матеріалів, є свідченням неможливості фактичного виконання останнім такого роду діяльності, що ставить під сумнів реальність проведення господарських операцій з позивачем. Суд першої інстанції задовольнив позов повністю. Апеляційний суд залишив таке рішення без змін, оскільки відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Відповідач звернувся зі скаргою до Касаційного адміністративного суду.
Правова позиція Верхового Суду: КАС ВС відмовив у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на таке: • правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами; • аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов’язань, у власному капіталі підприємства у зв’язку з його господарською діяльністю; • норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об’єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними;
Реквізити судового рішення: постанова КАС ВС від 03.10.2019 по справі № 813/4079/15 Посилання:
• при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов’язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб’єктом владних повноважень покладається на суб’єкта владних повноважень. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов’язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Система пошуку та аналізу судової практики
10
Судова практика у спорах щодо бюджетного відшкодування ПДВ. Добірка правових позицій Верховного Суду
Фабула справи:
Справа №3
Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було неправомірно збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів. Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Апеляційну скаргу також залишено без задоволення – надані документи підписані невстановленою особою з боку контрагента, що не мала повноважень на їх підписання, не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи-контрагента, а фіктивність контрагента визнано у судовому порядку. Позивач звернувся зі скаргою до Касаційного адміністративного суду.
Правова позиція Верхового Суду: КАС ВС відмовив у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на таке: • вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; • для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції;
Реквізити судового рішення: постанова КАС ВС від 16.01.2018 по справі № 2а-7075/12/2670 Посилання:
• всі первинні документи контрагента позивача є неналежними, оскільки вони підписані особою, яка значилась як засновник та директор контрагента, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконує, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 205ч.1, ч.3 ст. 358 Кримінального кодексу України; • статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Фабула справи:
Справа №4
13.01.14 року Приватне підприємство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в якому, окрім іншого, просило зобов’язати Державну податкову інспекцію в вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію. Посилаючись на відсутність правових підстав для коригування показників податкової звітності за результатами такої перевірки, позивач вважає такі дії відповідача незаконними. Зокрема, позивач зазначив, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами не відповідають дійсності, оскільки первинні документи щодо господарських відносин позивача з контрагентами контролюючим органом не досліджувались. Між тим, реальність здійснення господарських операцій підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яким відповідної оцінки не було надано. Відповідач проти позову заперечив. Судом першої інстанції позов було задоволено частково. У задоволенні апеляційної скарги податкового органу було відмовлено – встановлено протиправність коригування відповідачем в електронній базі даних задекларованих позивачем показників податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року та необхідність їх відновлення. Відповідач звернувся зі скаргою до Касаційного адміністративного суду.
Система пошуку та аналізу судової практики
11
Судова практика у спорах щодо бюджетного відшкодування ПДВ. Добірка правових позицій Верховного Суду
Правова позиція Верхового Суду: КАС ВС відмовив у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на таке: • перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань;
Реквізити судового рішення: постанова КАС ВС від 23.05.2018 по справі № 804/853/14 Посилання:
• за змістом вказаних правових норм дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов’язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.
Система пошуку та аналізу судової практики
12