Свідоцтво про державну реєстрацію №2149 - 887Р
жалить.припікає. ЛИСТОПАД 2016 ВИПУСК 1 (01) ДЛЯ БЕЗКОШТОВНОГО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ
ЧТО ТАКОЕ РУСОФОБИЯ ЧИТАЙТЕ НА 5 стр.
ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:
ЯК ЕМІГРУВАТИ З УКРАЇНИ? СТР. 2
У КИТАЇ ПРЕЗЕНТУВАЛИ НОВИЙ СМАРТФОН. СТР.4
WARNING! ACHTUNG! УВАГА!
ПОРАЗКА УЦР: ЗБІГ ОБСТАВИН ЧИ ЗАКОНОМІРНІСТЬ? СТР. 8
ГАЗЕТА “КРОПИВАЧ” НЕ ПРОПОГУЄ МІЖНАЦІОНАЛЬНОЇ ВОРОЖНЕЧІ, НАСИЛЛЯ, СЕКС ТА НАРКОТИКИ, А ТАКОЖ НЕ ЗАКЛИКАЄ ДО ПОВАЛЕННЯ ІСНУЮЧОГО ДЕРЖАВНОГО УСТРІЮ У НАШОМУ ШОКОЛАДНОМУ РАЙХУ. ПОЗИЦІЯ АВТОРІВ МОЖЕ НЕ СПІВПАДАТИ ІЗ ПОЗИЦІЄЮ РЕДАКЦІЇ. ЦЯ ГАЗЕТА Є БЕЗКОШТОВНОЮ, А ЇЇ ДРУК ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ВАШІ ПОЖЕРТВИ ЯКЩО ВАМ СПОДОБАЛИСЬ НАШІ МАТЕРІАЛИ, ВИ МОЖЕТЕ ПІДТРИМАТИ НАС МАТЕРІАЛЬНО
НОМЕР КАРТИ 5168 7556 0000 9043 VK.COM/KROPIVA4
Газета “Кропивач” №1 (01) Листопад 2016
ЯК ЕМІГРУВАТИ З УКРАЇНИ?
ПОРАДИ ДОСВІДЧЕННОГО ЗАРОБІТЧАНИНА Для кожного щирого патріота колись настає тей час, коли він розуміє, що з України треба валити. Але не кожен патріот ще встиг вивчити це питання досконало, в багатьох українців ще залишаються деякі сумніви з приводу того, яку країну обрати, як виїхати легально (або нелегально), де знайти роботу і скільки туди можна провезти бухла та цигарок. У цій рубриці ми будемо роглядати такі країни, та шляхи, якими українець може туди потрапи-
ПОЛЬЩА Не секрет, що саме Польща стала найпопулярнішим вибіром українських патріотів. У цій країні здобуває справжню європейську освіту понад 30 000 українських студентів, також ця країна дає роботу тисячам українських заробітчан. Із плюсів можна відзначити якісну та дешеву їжу в супермаркетах, велику за українськими мірками зарплатню (понад 15 000 гривень), схожість мови та кордон з Німеччиною, де можна розгорнути непогану прикордонну торгівлю, або просто поїхати підзаробити на вихідні. З мінусів: оскільки полякам промили мізки кремльовські змі, вони не люблять бандеру і шухевича, що вже можно класифікувати, як тотальну зраду та неповагу до українців. Ще там дорогі цигарки та бухло. ЯК ВИЇХАТИ? Якщо ви не айтішник, або інженер з вищою освітою та знанням англійської ( а такі нас не читають), то для вас є три шляхи:
1. Вступ до ВНЗ В Польщі купа вузів пропонують вступ українцям на льготних умовах, наприклад, за великими знижками. Не дивлячись на те, що в Польщі вузи мають непогану матеріальну базу, навчальний процес мало відрізняється від українського, і якщо ви вступили на гуманітарний напрям, скоріш за все ви просто вгаєте три роки життя. Але оскільки нас цікавить саме еміграція, то вступ до польского внз — це наш білет до яскравого європейського життя )
2
У більшсті вузів Польщі ціна на навчання коливається від 1500 до 2000 євро за рік.
Але існують вузи, де можна платити дешевше. Наприклад, Краківській педагогічний університет (500 євро за семестр). Також, якщо ви не плануєте навчатися, а, наприклад, відразу піти на заробки та просто використовувати ті льготи, що польский уряд надає студентам, як то знижка у 50% на проїзд у поїздах та громадьскому транспорті та скасування податку до зарплатні, то варто розглянути технічни внз та бурси десь у провінції, наприклад у Бидгощі або Бельско-Бялій.
2. РОБОЧА ВІЗА Найпоширеніший спосіб. Насправді, польска робоча віза (далі — ПРВ) дуже сильно обмежує вас у можливостях затриматися у Польщі більше, ані ж на півроку. Можна залишитися і на рік, але для цього потрібне особе запрошення від регіонального уряду (воєводства), до якого докладається дозвіл на роботу, за яким ви можете залишитися на рік. Але далі по порядку: Фактично, українці можуть працювати у Польщі без дозволу на роботу. Цей документ їм заміняє так зване “Ошвядченнє” (Oświadczenie) або, як його ще називають, запрошення на роботу. Його видає роботодавець на ім’я людини, яку він хоче працевлаштувати у себе на підприємстві, і за цим документом українець може працювати лише пів року. Саме цей документ і є головною умовою отримання ПРВ. У теорії, отримати його нескладно — шукаєш через друзів, або в інтернеті польского працедавца, надсилаєш резюме, і, вуаля — за дватри тижні маєш тей омріяний документ. На практиці жоден поляк не буде ворочати за вас дупу просто так, бо для пана то єсть велика справа сходити до управління (ужонду) праці та подати на вас документи.
Саме на цьому моменті українці проявляють свою давню національну рису характеру — взаємодопомогу та розуміння один одного. Українець залюбки допоможе вам зробить то запрошення, ще й зі страховкою, а якщо і агенство гарне попадеться, то може і анкету вам візову роздрукують, за якихось сто євро, або чотириста злотих. Але свідомий українець має розуміти, що 99% таких запрошень то є липа. Чому? А тому, що і запрошення, і віза тобі видається під конкретну роботу. Якщо тобі прийшло запрошення на роботу зі складу у Жешуві, то ти і маєш відпрацювати на тому складі усі півроку. У іншому випадку, якщо українець робить ПРВ та приїзжає до Польщі на абум шукати роботу — той українець вже вважатиметься нелегалом та має будет покараний за польским законодавством, що загрожує у кращому випадку міграційною в’язницею у Польщі, у гіршому — висилання до України та заборона в’їзду до країн Шенгенської зони на 5 років. Що ж робити, якщо хочеш до Європи, але не хочеш батрачити за 5 злотих на годину на одіозному м’ясокомбінаті “Pina Polonia”? Два шляхи: перший: шукаєте офіційного роботодавця, який укладе з вами “злєценнє” (договір про найм) ще поки ви знаходитесь в Україні, що майже неймовірно, або... другий варіант: робіть ліпову візу та їдьте собі восвоясі, бо так робить 95% відсотків заробітчан. За законом, якщо ви приїхали до Польщі за запрошенням одного роботодавця, на якого ви не хочете робити, то можете цього і не робити. Але маєте місяць до того, щоб заново влаштуватись на роботу. Працедавець заново зробить вам ошвядченнє та влаштує вас офіційно. І все — ви знаходитесь
у Польщі легально! Питання лише у тому, наскільки гарно ви опанували польску мову, щоб переконати роботодавця у тому, що він має вас офіційно працевлаштувати. Один з найпопулярніших працедавців для українців, який візьме вас навіть із простроченою візою — Макдональдс. Так, це не жарт, у краковському макдональдсі навіть висить реклама “Запрашами до праци”, дубльована українською мовою. А можна і не влаштовуватись нікуди. Піти на будівництво різноробом, або ремонти робити, кахель класти. Теж непогані гроші. Єдиний мінус — не зможете собі оформити “Карту побиту”, тобто, все одно прийдеться повертатися до неньки України.
3. КАРТА ПОЛЯКА Карта поляка — така непогана штучка, яку може отримати фактично будь хто, якщо він має польскі коріння, а таку родословну в Україні можна намалювати кожному другому свідомому патріоту. Карта поляка — це демо-версія польского виду на проживання, але ця річ значно наближує нас до Європейського майбутнього та омріяної бордової книжечки. Маючи карту поляка, ви можете безкоштовного навчатися у польских державних внз, буде працевлаштованим на рівних із польскими громадянами правах та у полегшеному порядку отримати вид на проживання. Не дивлячись на те, що цей документ на дає українцю омріяного, оспіваного ще на першому майдані безвізового режиму, він має право на безкоштовну польску національну візу. Але є один мінус, який може лягти великою плямою на совість сумлінного українського патріота: для отримання карти поля
ка, треба підписати у польскому консульстві документ, у якому зазначається приналежність підписанта до польского народа та принести клятву Польщі, що фактично є зрадою України та її інтересам на геополітичній арені. Користь від отримання цього документа доволі спірна.
ДЯКУЄМО НАШИМ МЕЦЕНАТАМ МАСНУСІ ІВАНОВІ МАСЛОВУ ВАСИЛЕВІ НЕСМІЯНУ ЄВГЕНОВІ БАШТІ В’ЯЧЕСЛАВОВІ ДЕРКАЧУ СЕРГІЄВІ КОВАЛЮ ПАВЛОВІ МАЗАЛОВУ ІЛЛІ ВЛАСЕНКУ ОЛЕГОВІ ЛОЗОВОМУ ДМИТРОВІ ДЖУНЖИКУ ДМИТРОВІ ТІТАРЕНКО ЄВГЕНІЇ ТОЛОЛО КОСТЯНТИНОВІ КОВАЛЮ ІГОРЕВІ МАГОМЕДОВУ СЕРГІЄВІ САНДУЛУ ДАНИЛОВІ ЦЕЙ ТИРАЖ НЕ БУВ БИ НАДРУКОВАНИЙ БЕЗ ВАШОЇ ДОПОМОГИ
ТАРАС ЗДОБУЛЕНКО громадській діяч, журналіст, ветеран двох майданів, патріот. Наразі перебуває у Варшаві.
3
Газета “Кропивач” №1 (01) Листопад 2016
У КИТАЇ ПРЕЗЕНТУВАЛИ НОВИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ СМАРТФОН Як це вплине на Україну?
Ділиться думками опозиційний політик та відомий громадський діяч ІВАН ЗРАДА: Дуже цікава новина нещодавно змусила вибухнути мережу. Справа в тім, що китайська компанія LeEco презентувала свій новий смартфон, який не поступається характеристиками вже усім відомим брендам. І те, що стало великою подією у світі технологій змусило мене задуматись. Ще зовсім нещодавно ніхто і уявити не міг, що КНР займе впевнене місце у світі технологій і вже зараз вони презентують новий смартфон, флагман, який намагатимуться наздогнати інші компанії. Нехай я нічого не розумію у техніці, але я точно знаю, що це не випадковість. Давайте спочатку: Китайська компанія LeEco ніколи не приховувала, що саме її надихнуло - світові новації і боротьба західних компаній за освоєння новітніх ринків. І дійсно, сьогодні китайці, вочевидь, мають вдосталь часу для того, щоб у свій вільний час, вдома, вони могли нормально розслабитись, або навіть не розслаблятись зовсім і вигадувати нові ідеї, підіймаючи економіку Батьківщини. А що ж відрізняє середнього українця від середнього китайця? В очевидь, багато хто з наших політиків дуже не хоче відповідати на це питання. Може те, що китайцям не треба думати, як сплатити комунальні тарифи, які цього року знову зростуть у ціні? Може тому, що час, який вони могли би витратити на шукання підробіток, заспокоювання своїх бабусь і дітей простими словами “Важко, але ми виберемось, аби тільки до влади прийшла чесна та професійна команда!”, вони, маючи вдосталь грошей, можуть читати книжки і активно розвивати власні технології? Так, вочевидь ця відповідь чо-
4
мусь не спадає на думку тим, хто сьогодні наживається на простих українцях, сидячи при владі і нібито розробляючі такі умови, щоб контролювати будь-якого політика. Я вам так скажу: якщо політик - гідний і чесний, якщо він знає, для чого прийшов до влади, якщо він член нашої партії і якщо він розуміє першочергові потреби кожного українця - дешеві тарифи і безвіз, то йому не потрібні усі ці засоби контролю. Саме тому зараз наша партія підтримує ініціативи уряду щодо антикорупційного законодавства, але ми можемо вас запевнити, що як тільки наша партія переможе вибори - у той самій час усі антикорупційні закони буде скасовано. Бо справжнім чесним людям не потрібна система контролю, вони будуть діяти чесно і не красти. Злодіям і казнокрадам же жоден антикорупційний закон не стане перешкодою у тому, щоб у бідної бабусі викрасти останні сорок гривень на штани для свого онука. Є Бог на землі і він бачить, що усім цим ворюгам недовго залишилось і вже скоро Україна позбавиться гніту олігархів.
ІВАН ЗРАДА
Відомий опозиційний політик та громадській діяч, автор книги “101 спосіб вижити у Тарифному геноциді”, депутат Жажківської Ось що я думаю про нові смартфони районної ради VIII скликання, LeEco! лідер партії “Радикальний блок “За свободу Батьківщини”
ЧТО ТАКОЕ РУСОФОБИЯ? ПРОГРАМНИЙ ТЕКСТ Русофобия сегодня — это либеральное политическое движение, которое, вопреки мнению многих, не является ненавистью по этническому признаку. Врагом сегодняшней русофобии является «русскость» как разновидность национальной идентификации, которая проявляется в виде отождествления с себя с Российской Федерацией и её народом. Таким образом, русские — это межнациональная политическая общность, которая обладает рядом ментальных и мировоззренческих параметров, которые, полагаясь на принципы гуманизма и общечеловеческие ценности, сегодня в цивилизованном обществе считают человеконенавистническими, шовинистскими, ксенофобскими, а также откровенно фашистскими. Русская идентификация может рассматриваться только в виде тяжелой ментальной патологии, ввиду того, что она облает рядом несовместимых противоречий, которые при насильственном совмещении порождают маргинальную систему ценностей и убеждений. Русскость отражает кризис имперской идентичности: в ней православие легко умещается с большевизмом и чекизмом, монархизм с советизмом. Национальные комплексы, умноженные на веймарский синдром в условиях антигражданского общества, породили на свет один их самых подлых, лживых и преступных режимов нашего времени. Имперский реваншизм ожил в виде фашистской гидры, головы которой продолжают убивать соседние народы и создали пять маргинальных образований на своих границах или в так называемой зоне влияния: Абхазию, Южную Осетию, Приднестровье, Новороссию, Нагорный Карабах. Русофобия утверждает, что бремя ответственности за все эти преступления целиком и полностью ложится не только на власть, но и на ту самую русскую политическую общность, которая ввиду своего антинационального характера, не является даже достаточно зрелой, чтобы осознать свою ответственность, свою роль и свое участие в этом ужасном процессе. В этом состоит отличие русофобии от всех её оппонентов, в том, что она называет главного виновника происходящего — это сами русские, и в отличии от остальных, она не пытается переложить ответственность на власть или какие-либо другие обстоятельства, что делается нашими оппонентами исключительно в угоду субъективным симпатиям и даже слепой любви к России, которая в русофобской теории называется «русофилией». В данном контексте русофобию можно рассматривать как антифашистское политическое движение.
Какие основные идеи русофобии? 1. Не бывает других русских Одно из центральных мест среди концепций русофобии занимает идея, которую коротко можно описать следующим образом: «Не бывает других русских. Ты либо другой, либо русский, третьего не дано». «Другие русские» — это новое явление, которое получило развитие в течении последнего года на фоне российской агрессии в отношении Украины и украинской нации. Суть этого явления в том, что те частные случаи, в которых тот или иной русский не считает себя солидарным с действиями своего народа, гордо ими используется как подтверждение наличия якобы существующей в России «оппозиции». И поэтому, мол, все претензии к России и русским, от кого бы то ни было, и от украинцев в частности, должны исходить с оглядкой и даже поправкой на то, что в России существуют какие-то «другие русские», которые «нормальные» и с которыми якобы надо считаться и которых якобы надо уважать. «Другие русские» — это самая беспомощная, поверхностная и наивная идея, которая имеет место в симуляции российского оппозиционного процесса. Если бы имели дело со зрелой и цивилизованной нацией, то первым делом мы бы спросили — а где же ваше политическое представительство, если вы являетесь движением с одинаковыми интересами? В случае с Россией, от этих «других русских» мы услышим, что авторитарные власти подавили их право быть избранными. Тогда мы спросим — где же ваши протесты против ограничения ваших прав? «Другие» в лучшем случае вспомнят несколько малочисленных протестов без внятных лозунгов, которые в масштабе 142 миллионов человек, являются даже не каплей в море, а молекулой воды в капле. Более того, не поддержка агрессивной политики не является единственным условием, чтобы считать себя непричастным к происходящему. Во-первых, стоит учитывать, что данные «другие» являются гражданами РФ, и за редким исключением проживают на её территории. Соответственно, со своих налогов они оплачивают и войну, и политические преследования, и тюрьмы с лагерями, и даже зарплату того тюремщика, который запирает за их согражданами, а также похищенными гражданами других стран, таких как Надежда Савченко, например, двери. Современная налоговая система устроена таким образом, что по меньшей мере 25% своих доходов вы вынуждены отдавать государству в виде
5
Газета “Кропивач” №1 (01) Листопад 2016 налогов. Это равносильно тому, что вы 4 месяца в год работаете только на государство. А теперь подумайте, если вы 4 месяца в год работает на войну с Грузией или Украиной, на тюрьмы, лагеря и прочие репрессии, то имеете ли вы моральное право утверждать, что вы не причастны к этому? Не имеете. Во-вторых, даже не смотря на всё это, если вы не поддерживаете агрессию, но все равно продолжаете любить страну несущую смерть, желать ей выздоровления и не сознаете своей ответственности за происходящее, то никакой вы не другой, а также как и все — русский. Иногда «другие» любят ссылаться на так называемых «оппозиционных лидеров» , которые мало того, что часто никогда не занимали официальных должностей, так еще и давно себя скомпрометировали. Таким образом, единственная надежда «других» Алексей Навальный, во время агрессии России 2008 года в антигрузинской злобе переплюнул даже официальную власть, а в итоге предлагал дать гарантии безопасности Владимиру Путину, дабы не допустить оранжевой революции. Даже покойный оппозиционер Борис Немцов полностью запятнал свою репутацию сотрудничеством с Эдуардом Лимоновым, который нонче отсылает в Украину террористов, для участия в военных действиях на стороне провозглашенных Россией республик. В конечном итоге, «другие русские» являются нам крайне малочисленной, разрозненной и маргинальной группой, ничего из себя не представляющей ни в политическом, ни в социальном, ни в общественном смыслах. Поэтому, запомните раз и навсегда: Не бывает других русских. Ты либо другой, либо русский. Третьего не дано. О том, как исцеляются от русскости вы сможете прочитать далее. 2. Россия не нужна По непредвзятым представлениям, Российская Федерация существует как единое государство вопреки объективным историческим и социальным тенденциям. Так или иначе, все эти тенденции сводятся к двум принципам – национальным и дезинтеграционным. В состав РФ входят 85 субъектов, из которых 22 являются республиками, которые в общей сложности занимают 28,6% территории, в них проживает 16,9% населения страны. Народы этих национальных республик отличаются в разной степени самобытностью, уровнем национальной культуры, степенью ассимиляции и другими признаками. Наиболее заметные антагонизмы мы можем наблюдать невооруженным глазом уже сегодня, например, в Чечне. Фактически Чечня — это независимое государство в государстве, которое является мононациоанальным, которое живет исключительно по своим законам и обычаям. Чечня — исламская республика, в которой чтут нормы Шариата, таким образом, на территории республики муж-
6
чинам банально запрещается ходить по улице в шортах, или любой другой одежде не покрывающей ноги до стоп. Напомню, что по конституции РФ Россия является светским государством. Это самый явный пример. В других республиках эти антагонизмы менее заметны, так как дают о себе знать столетия политики русификации, подавления национальной культуры, а также влияния национальных элит. Эти интеграционные процессы утверждались либо силовым путем, на штыках царской армии или красноармейцев, либо путем вовлечения региональных политиков в коррупционную вертикаль власти. Сегодня эти процессы ярче всего мы можем наблюдать на примере крымскотатарского народа, в отношении которого российские власти проводят систематические репрессии: запрет на свой национальный телеканал; преследование Мустафы Джемелёва, с запретом посещать Крым; запрет на празднование национальных мероприятий и так далее. Как мы видим, Россия по сей день остается тюрьмой народов, оковы которой с каждым днем слабнут под действием объективных исторических процессов, стремясь дать волю широкому культурному возрождению покоренных народов, которое всегда заканчивается провозглашением суверенитетов. Точно такие же процессы и точно такие же антагонизмы похоронили искусственное государственное образование под названием Югославия, а так же Российскую империю и Советский Союз. Второй фактор — тенденция к дезинтеграции. России свойственна сверхцентрализация политической и экономической систем. Все экономические потоки направлены в столицу, все политические решения направлены из Кремля и принимаются очень узким кругом лиц. Такая система породила колоссальное разницу по уровню доходов в сравнении столицы с регионами; право на местное самоуправление отсутствует как таковое; отменены не только выборы губернаторов, но и выборы мэров во многих крупных городах. В результате неэффективного сверхцентрализованного управления в России имеются экономически и политически деградирующие регионы. Таковы принципы путинской «вертикали власти»: cнизу-вверх текут деньги откатов и гарантии «политической стабильности»; сверху-вниз текут гарантии безнаказанности и покровительства. Для России это, как ни странно, идеальная точка баланса. Как только любое плечо в этой схеме перевесит другое, Россия рассыплется как карточный домик. Ведь, что будет если эту систему упразднить. Представьте всё ту же бесконтрольную коррупцию только не интегрированную в одну систему. В регионах коррумпированные провластные кланы начнут формировать свои «вертикали», то есть создавать для себя и своих подчиненных условия для конвертирования своих полномочий в прибыли. Причём каждый из них будет уже действовать сугубо в своих интересах, а при необхо-
димости даже шантажировать федеральные власти политическими протестами и прочими беспорядками. Рост влияния региональных элит превратит регионы в беднеющие феодальные уделы, вроде Чечни. Итог такая вот феодальная, или федеральная, раздробленность на новый лад. То есть, для России снижение зависимости регионов от центра является катастрофичным. Достаточно вспомнить события времен Гражданской войны, и сколько суверенных и никак не взаимосвязанных друг с другом республик тут же провозглашается в России. И как вы помните, единственным средством интеграции всех этих республик в единую страну стало так называемое «победоносное шествие советов». Что это такое? Видите ли, новопровозглашенные республики не стремились обратно под власть Москвы, и Ленину было недостаточно отправить в тот или иной регион телеграмму с текстом: «ПРОВОЗГЛАШАЙТЕ СОВЕТСКУЮ ВЛАСТЬ ТЧК ИЛИ МЫ ВСЕХ ВАС УБЬЕМ ТЧК». Для этого красноармейцы шли и расстреливали местные власти, потом репрессировали всех несогласных, а только потом там утверждалась советская власть в единой стране. Два перечисленных выше исторических фактора станут могильщиками России. Люди, которые думают, что Россию можно спасти, накачав её либеральными пилюлями ошибаются, их русофильская позиция является лишь страхом перед исторической неизбежностью, белогвардейским комплексом «единой, великой, неделимой», который не имеет под собой никаких исторических оснований. Поэтому, запомните: Не бывает другой России. Если бы Россия могла быть другой – она уже была бы. 2. Российское общество является антигражданским и маргинализованным
Концепция российского антигражданского общества — самая новая концепция в теории русофобии. С её помощью очень просто объясняются общественные и политический процессы, а также их взаимосвязь друг с другом. Понять эту концепции проще всего на следующем примере из статьи Витая Портникова: «В этом и заключается феномен российской политической цивилизации – если это можно назвать цивилизацией. «Вежливые человечки» – никакие не российские войска, а инопланетяне, пока их присутствие в Крыму не будет признано Путиным. На Донбассе никаких российских войск нет и не было, одни добровольцы. Скажут, что были – ура, ура, я помню, я горжусь. Скажут стыдиться российской агрессии в Украине – будем стыдиться. Скажут гордиться оккупацией Крыма – будем гордиться». Российская гражданская маргинальность заключается в неспособности создать зрелое гражданское общество, которое являлось бы самодостаточным, не терпело бы политического волюнтаризма и пропаганды. В цивилизованном мире субъектом государственности является нация, способная на волеизъявление; общество в России является антинациональным
и антигражданским, не способным на волеизъявление и пригодным только в качестве органического удобрения для взращивания диктаторских режимов и тоталитарных муравейников. Подробнее с концепцией вы можете ознакомиться в данной статье. 4. Отречение от русскости происходит через русофобию Избавление от русскости осуществляется просто: не хочешь быть русским — не будь им. Отрекись от русскости. Перестань себя идентифицировать с преступной организацией под названием Россия. Так ты можешь очистить свою совесть и стать свободным человеком, которым ты по определению не можешь являться в условиях несвободного и глубоко больного общества, которое не раскаивается во всех сотворенных им ужасах. Обретайте новую идентификацию — станьте космополитом, американцем, немцем, украинцем, и навсегда избавьтесь от рабская клейма русскости. Роман Нестеренко
7
Поразка Української Центральної Ради: збіг обставин чи передбачувана закономірність? Історію України не можна вивчати без брому на столі. М. Грушевський
iСТОРИЧНi ЗАПИСКИ Історія боротьби українського Російською Імперією, а згодом, із роззброєння, можна було отримати народу за свою державність і досі РСФСР, та прихильниками неза- набагато більше переваг, аніж Бувивчена недостатньо, але в процесі формування Української держави тоді і тепер є спільна риса - це політичні рішення, які приймалися поспіхом і часто вимушено, більш під тиском привнесеної ззовні кон’юнктури, ніж від усвідомлення потреб і особливостей розвитку власної української державності. У 1917 році почався невідворотний процес, в кінці котрого Російська Імперія, як кажуть в Одесі «всьо». Тогочасна українська держава отримала омріяну незалежність, але досвіду існування в таких умовах не було. Українці не змогли створити механізм влади, який би слугував національним інтересам. В той час в УЦР класове питання переважало над національним. Тогочасні партії представляли, в першу чергу, класові інтереси, а загальнонаціональні питання були віддалені на другий план. Історія має схильність повторюватися: 1991 рік – загибель іншої імперії, на українців знову «звалюється» незалежність. Проблеми залишилися ті ж самі – відсутність навичок існування в умовах незалежності і політичної сили, яка би представляла загальнонаціональні інтереси, а не певного класу чи регіону. З цієї проблеми випливає наступна – відсутність загальної національної ідеї. Протягом усього свого існування, в УЦР йшла боротьба між прихильниками федерації з
лежності – самостійниками. Причиною тяжіння до союзу з РСФСР був спільний соціалістичний ідеал. Апофеозом абсурду зовнішньої політики УЦР став третій універсал, який передбачав «союз з Росією без більшовиків». Для того, щоб УЦР зрозуміла помилковість такого курсу знадобилося три україно-російських війни. Тільки після цього Центральна Рада схаменулася і обрала курс на незалежність. Про таке «диво», як кучмівська «багатовекторність політики» згадувати і смішно і сумно, а ідею про «братскіє народи» вдалося похитнути лише після війни. Ще одним цвяхом у труну Української Центральної ради стало те, що питання створення власних збройних сил взагалі було проігноровано, доки не стало надто пізно. Грушевський марив ідеями демократичної революції, що ніяк не співпадало з тогочасною реальністю. Згадуємо більш близьке до нас минуле: після проголошення незалежності Україна мала вирішити долю власного ядерного озброєння. І не питання навіть не в тому, чи потрібно було відмовитися від ядерної зброї, чи ні, а в тому, що програму ліквідації ядерної зброї, розраховану на сім років, виконали за два. Не без допомоги Росії. Україна власноруч позбавила себе одного з найсильніших важелів у світовій політиці – маніпулюючи питанням ядерного
дапештський меморандум. Багато українців вірили в цей документ, як у гарантію того, що ніяких війн не буде, але насправді ні про які гарантії в ньому й мови не було – в оригінальному тексті використано слово “assurance” – завірення, а не “guarantee” – гарантії. Будапештський меморандум був радше декларацією про наміри, чим реальною гарантією суверенітету України. В результаті такої «продуктивної» роботи УЦР втратила будь-який авторитет на міжнародній арені. І коли, внаслідок відсутності армії, Україна звернулася до Германської Імперії з проханням вибити більшовиків, німці погодилися, але поставили жорсткі зобов’язання перед українською стороною. На прохання української делегації пом’якшити умови БрестЛитовського договору, німецький представник відповів «Ви не в тому положенні, щоб ставити умови». В теперішній час, Україна вимушена погоджуватися на умови Мінських домовленостей, не в змозі відстояти національні інтереси через слабкий політичний авторитет. Ця серія фатальних помилок призвела до того, що авторитет Української Центральної Ради впав так низько, що її було скинуто більш рішучою особою
Газета “Кропивач” Свідоцтво про державну реєстрацію: ДП №2149-887Р Засновник та видавець: Кістол Антон Ігорович Відповідальний за випуск: Кістол Антон Ігорович
Адреса редакції: 49000 м. Дніпро, провулок Джинчарадзе 1, оф. 139
Тираж: 1000 екземплярів Надруковано в типографії “50 копеек, м. Київ
Офіційна сторінка в інтернеті: vk.com/kropiva4
Д.Сандул