Кам’янець-Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ
Я так люблю веселий сміх, здоровий сміх, що гріє всіх 100 років від дня народження Павла Глазового Рекомендаційний список літератури
2022
Матеріал підібрала і надрукувала бібліограф центральної міської бібліотеки імені Костя Солухи О. Дачковська
Я так люблю веселий сміх. Здоровий сміх, що гріє всіх! Переливаю в слово радість, Яку в душі своїй зберіг. І я щасливий, що пишу Хорошим людям на потіху. Ловлю в очах іскрини сміху І довго в серці їх ношу. Павло Глазовий
Біографія Павло Прокопович Глазовий (30 серпня 1922, Новоскелюватка – 29 жовтня 2004, Київ) – український поет-гуморист і сатирик. Автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей. Народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім’ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Брав участь у Другій світовій війні. Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 1950-1961 роках – заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво». Жив у Києві на вулиці Льва Толстого, 25. Помер 29 жовтня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49б).
Павло Глазовий. Цікаві факти з життя
Павло Прокопович писав по 5–7 усмішок у день. Автор 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей. Закінчив філологічний факультет Київського педінституту імені Горького і був дуже закоханий у літературу. В нього була своя бібліотека. Пережив голодомор, на його очах померла голодною смертю молодша сестричка. Пройшов Другу світову війну і повернувся додому з трьома бойовими орденами, які… одразу пороздавав сусідським дітлахам. Глазовий пережив нелюбов радянської влади. Партія боялася гострого пера Глазового і тримала його увесь час під ковпаком. Та заборонити Павла Прокоповича не могли. Його усмішки дуже любив народ. Великий гуморист жив на вулиці великого романіста Льва Толстого в Києві досить скромно. Найбільше багатство – книги. Був не лише гарним співрозмовником, а ще й Кулінаром. В дитинстві Мріяв стати учителем української мови. Глазовий писав тексти для виступів дуже популярних тоді персонажів – Тарапуньки і Штепселя. Особисте життя гумориста не склалося. З першою дружиною Нелею (яка була молодша на 8 років) прожили 25 років, але потім розлучилися. Син Андрій залишився жити з батьком, а донька Олександра – з матір’ю. Згодом одружився вдруге. Проте цей шлюб тривав лише рік. І син, і ті, хто добре знав Павла Прокоповича, кажуть, що гуморист у звичайному житті був досить складною людиною. Безкомпромісною і гострою, як його твори…
Твори Павла Глазовго Поеми «Слався, Вітчизно моя!» (1958) «Куміада» (1969) Поетичні збірки сатири та гумору «Великі цяці» (1956) «Карикатури з натури» (1963) «Коротко і ясно» (1965) «Щоб вам весело було» (1967) «Усмішки» (1971) «Смійтесь, друзі, на здоров’я» (1973) «Байки та усмішки» (1975) «Весела розмова»(1979) «Хай вам буде весело» (1981) «Сміхологія» (1982) «Вибрані усмішки» (1992) «Веселий світ і Чорна книга» (1996) «Сміхослов» (1997) «Сміхологія, вибране» (2003) «Архетипи. Гумор. Сатира.» (2003) Видання за ініціативи сина поета Олекси у видавництві ФОП Стебеляк: «Сміхологія, видання третє доповнене» (2007) «Сміхологія, видання четверте» (2007) «Байкографія, видання третє» (2008) «Архетипи, видання друге» (2009) «Куміада. Для дітей і дорослих.» (2009) «Веселі гуморески» (2010) «Школярикам. Гуморески. Баєчки.» (2011) «Сміхологія» (2013) «Дорослі гуморески» (2013)
«Про Пончика, Батончика та Білого Слоника. Славнийвоїн Печериця» (2013) Книжки для дітей «Пушок і Дружок» (1957) в співавторстві з Ф. Маківчуком «Старі друзі» (1959), в співавторстві з Ф. Маківчуком «Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника» (1958) – у співавторстві з Б. Чалим, «Іванець-Бігунець» (1963) «Як сторінка, то й картинка» (1964) «Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу» (1965) «Перченя» (1966) «Школярикам. Гуморески. Баєчки.» (2011) «Про Пончика, Батончика та Білого Слоника. Славнийвоїн Печериця» (2013) Інші твори Двомовний кум («Архетипи» 2009) Кум-президент («Архетипи»2009) Соловки, соловки… Ображена Сара Очманілий ребе Бородате чудо Клани і гетьмани Маланці Дядько їсти хоче Заморські гості Заноза Красотульки Кто шумєл? Мова величава Не в своїй тарілці Серед темної ночі Спілкування Турок
Нагороди Павла Глазовго
Лауреат премії імені Остапа Вишні (1988; року за книжку «Сміхологія»); Перший лауреат премії імені Петра Сагайдачного (1996); Літературна премія імені Наталі Забіли; Орден «За заслуги» 3 ступеня (1997; за вагомий внесок в українську літературу); Почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України»; Медаль Міжнародного доброчинного фонду «Українська хата» — «За доброчинність». Вшанування пам’яті Павла Глазовго
У місті Білій Церкві створено Міжнародний благодійний фонд імені Павла Глазового. 8 листопада 2011 року в Києві, на будинку по вулиці Льва Толстого, 25, де з 1951 по 2004 рік жив і творив поет гуморист, встановлено гранітну меморіальну дошку. В 2016 році у місті Кривий Ріг на честь письменика була названа вулиця.
Чарівний світ сміху Твори П. Глазового Глазовий П. П. Вибрані твори / П. П. Глазовий. – Київ, 2007. – 152 с. Глазовий П. Вибране : байки, гуморески, усмішки / П. Глазовий. – Київ : Дніпро, 1974. – 141 с. Глазовий П. Архетипи : гумор, сатира / П. Глазовий. – Київ : МАУП, 2003. – 234 с. Глазовий П. Байки та усмішки / П. Глазовий. – Київ : Рад. Письменник, 1975. – 111 с. Глазовий П. Весела розмова : гумор і сатира / П. Глазовий. – Київ : Молодь, 1979. – 111 с. Глазовий П. Веселий світ і чорна книга : гумор, лірика, проза / П. Глазовий. – Київ : Укр. письменник, 1984. – 365 с. Глазовий П. Гуморески : старі й нові / П. Глазовий. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014. – 333 с. Глазовий П. Сміхологія : книга для всіх, кому любий сміх / П. П. Глазовий. – Київ : Дніпро, 1989. – 573 с. Глазовий П. Сміхослов / П. Глазовий. – Київ : Вечірній Київ, 1997. – 304 с. Глазовий П. Хай вам буде весело ! : байки, усмішки, жарти / П. Глазовий. – Київ : Рад. письменник, 1981. – 69 с.
Твори Павла Глазового в періодичних виданнях Глазовий П. Старість на радість : [гуморески] / П. Глазовий // Позакл. час. – 2019. – № 9. – С. 56. Глазовий П. Поезії / П. Глазовий // Літ. Україна. – 2004. – 23 груд. Глазовий П. Перевертні : [гумореска] / П. Глазовий // Літ. Україна. – 2004. – 12 серп. Глазовий П. Усмішки : [поезії] / П. Глазовий // Літ. Україна. – 2004. – 19 лют. Глазовий П. Чом бандури не дзвенять. Тещині штучки. Про мистецтво шароване : [гуморески] / П. Глазовий // Укр. культура. – 2003. – № 9. – С. 30. Публікації про життєвий і творчий шлях Павла Глазового Гойденко О. Сміхотворець і правдолюб : [Павло Глазовий] / О. Гойденко // Порадниця. – 2021. – 26 серп. – С. 16. Шпак В. Ви тут гості тимчасові, Україна – вічна : [95 років від дня народження Павла Глазового] / В. Шпак // Уряд. кур’єр. – 2017. – 24 серп. – С. 7. Петрушенко М. Нехай від бід нас береже здоровий сміх ! : [Павло Глазовий] / М. Петрушенко // Уряд. кур’єр. – 2013. – 4 квіт. – С. 16. Павлів І. Життєствердний сміх Павла Глазового / І. Павлів // Дивослово. – 2012. – № 4. – С. 25–27.
Скрипник А. Сміху іскорки ясні…Їх залишив по собі класик сучасного українського гумору, народний улюбленець – Павло Глазовий / А. Скрипник // Україна. – 2005. – № 1. – С. 34. Кіт Д. Патріарх українського гумору : [Павло Глазовий] / Д. Кіт // Дивослово. – 2005. – № 1. – С. 55–56.
Наша адреса: Україна 32302, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 3 Тел.: (03849) 7-43-48 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net