Реком список коронація слова 2017

Кам’янець-Подільська МЦБС Методико-бібліографічний відділ Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи

Письменники – лауреати літературного конкурсу «Коронація слова» Рекомендаційний список літератури

2017

Матеріал підібрала і надрукувала бібліограф міської центральної бібліотеки імені Костя Солухи О. Дачковська

«Я трошки ожив, бо зрозумів, що таки є нова українська література. Це перелом. Прочитав книжки, не все сприймаю, але література – є». Юрій Мушкетик Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» – це унікальний проект, що вже 15 років відкриває літературні таланти в Україні й за її межами та відзначає найкращі твори. Цей конкурс створив нову хвилю української сучасної літератури, та за 15 років відкрив понад 400 нових авторів та далі сприяє розвитку новітньої української літератури – яскравої, різножанрової, захоплюючої – яка є дзеркалом сьогодення і скарбом для майбутніх поколінь. За роки проведення конкурсу були опрацьовані тисячі рукописів. Видані романи стають бестселерами, перекладаються різними мовами, фільми «Іван Сила» та «Гніздо горлиці» презентувалися на Канському кінофестивалі, вистави отримують справедливе визнання українськими та міжнародними рейтингами і преміями. Авторитетні літературні фахівці вважають «Коронацію» – Літературним Оскаром, культурним успіхом України, рушійною силою української сучасної літератури. У 2009 році конкурс визнаний найпрестижнішим, соціально відповідальним проектом у країні. Його переможцями є громадяни Македонії, Австрії, Німеччини, США, Польщі. Коронація слова – Міжнародний конкурс романів, кіносценаріїв, п'єс, пісенної лірики та творів для дітей. Проект благодійників Тетяни та Юрія Логушів, заснований у 1999 році за підтримки компанії «Монделіс Україна» (до 2014 року ПАТ

«Крафт Фудз Україна») та телеканалу «1+1» як конкурс романів та кіносценаріїв. Нині генеральним інформаційним партнером конкурсу виступає телеканал «Інтер». З 2005 року конкурс приймає також п’єси, а з 2008-го – пісенну лірику про кохання. Подаватись на «Коронацію слова» можуть усі: як досвідчені письменники так і новачки. Єдине офіційне обмеження в конкурсі – твори повинні бути написані українською мовою. Неофіційні обмеження – твори, які пропагують фашизм, екстремізм, ксенофобію, шовінізм, нетерпимість на релігійному ґрунті, тощо – відхиляються одразу. В кожній номінації визначаються три найкращих твори, також є заохочувальні премії. Метою конкурсу є підтримка новітньої української культури, пошук нових імен, видання найкращих романів книжками, стимулювання й підтримка сучасного літературного процесу кіно й театру, і як наслідок – наповнення українського ринку повнокровною конкурентоспроможною літературою, а кіно й театру – якісними українськими фільмами й п’єсами. А у конкурсі «Гранд Коронація слова» змагаються між собою ті, хто вже ставав лауреатом премії «Коронація слова» за останні 15 років, тобто за час існування конкурсу. «Гранд коронацією» відзначають письменників раз на п’ять років. Переможці й учасники «Коронації слова» згодом стають лауреатами інших українських і зарубіжних літературних премій. Конкурс може називатися сучасним українським літературним університетом. «Коронація слова» відкрила для широкого кола читачів імена Ірен Роздобудько, Наталки Очкур, Андрія Кокотюхи, Василя Шкляра, Вікторії Гранецької, Люко Дашвар, Лариси Денисенко, Жанни Куяви та інших молодих письменників.

Література Богачевська О. Не повторимо 1920-ті, бо Небесна сотня виграла Третю світову : понад три години нагороджували переможців 14-го літературного конкурсу «Коронація слова» / О. Богачевська, К. Кисельова // Країна. – 2014. – № 24. – С. 3032. Воліковська У. Обрано найталановитіших Воліковська // Літ. Україна. – 2010. – 17 черв. – С. 1.

/

У.

Коронація слова – 2015 : умови участі // Літ. Україна. – 2014. – № 40. – С. 11. Коронація слова // Слово і час. – 2011. – № 7. – С. 121. Лисенко В. «Коронація слова» – перша десятка / В. Лисенко // Слово і час. – 2010. – № 10. – С.126. Пилипенко Г.-Г. Сучасних літераторів «позолотили». Організатори конкурсу «Коронація слова» започаткували нову відзнаку «Золотий письменник України» : [засновники відзнаки Юрій і Тетяна Логуші] / Г.-Г. Пилипенко // Уряд. кур’єр. – 2012.

– 29листоп. – С. 28. Семенко С. «Коронація слова» – новий старт / С. Семенко, М. Наєнко // Літ. Україна. – 2005. – 15 верес. – С. 2. Тисячна Н. Про конкурс, романи, кіносценарії та… дещо більше : [«Коронація слова» ] / Н. Тисячна // День. – 2006. – № 98. – С. 8. Умови участі : Гранд «Коронація слова–2015» ; «Коронація слова – 2015» : [правила та регламент конкурсу] // Літ. Україна. – 2014. – № 26. – С. 10.

Шевченко О. Ми всі горітимемо! : про конкурс «Коронація слова–2008» / О. Шевченко // Україна. – 2008. – №7/8. – С.72-74. *** Міжнародний літературний конкурс романів, п’єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей [Електронний ресурс] // Коронація слова : сайт. – Режим доступу : http://koronatsiya.com/. – Назва з екрана. Коронація слова [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт.

– Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Коронація_слова. – Назва з екрана. Коронація слова – 2015 [Електронний ресурс] // Оксамит. Суспільство. Політика. Культура : сайт. – Режим доступу : http://www.oksamyt.org/162-qeen-word2015. – Назва з екрана.

Тетяна Белімова Тетяна Валеріївна Белімова (народилася 11 грудня 1976 року у Києві) – українська письменниця та викладач з Києва. Автор численних наукових праць. Лауреат премії «Коронація слова» (2013, 2014). У 1999 році закінчила філологічний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка («україністика»). Вступила до аспірантури Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. По завершенні захистила дисертацію на тему «Інтертекстуальна основа художньої прози В. Домонтовича» (2005). Із 2004 і по сьогодні працює викладачем української літератури в Університеті «Україна». Письменниця починала свій літературний шлях із новел. Так, опубліковано кілька збірок Тетяни Белімової – «Тіні» (2012) та «Мертві квіти» (2013). Також, вона – автор підручника «Проза українського модернізму 20-х років ХХ ст.» (2009) та низки наукових статей і рецензій. Тетяна Белімова дебютувала на «Коронації слова» 2013 року – з романом «Київ.ua», який отримав Третю премію. 2014 рік приніс Тетяні перемогу в номінації «Романи». Її новий твір «Вільний світ» отримав Першу премію. У 2015 році побачив світ «Трояндовий джем» – збірка оповідань та новел, опублікована видавництвом «Брайт Стар Паблішинг».

*** Белімова Т. Вільний світ : роман / Т. Белімова ; передм. С. Філоненко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 272 с. Белімова Т. Київ.ua : роман / Т. Белімова ; передм. С. Філоненко. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 256 с. Белімова Т. Трояндовий джем / Т. Белімова. – Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2015. – 120с. *** Синьоок Т. Тетеяна Белімова: «Найбільше хочеться писати про історію» / Т. Синьоок ; інтерв'ю з молодою письменицею Т. Белімовою // Літ. Україна. – 2015. – № 22. – C. 4. Чечель Л. Шанс для молодих / Л. Чечель // Культура і життя. – 2014. – № 48. – С. 6. *** Белімова Тетяна Валеріївна [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт.

– Режим доступу

: https://uk.wikipedia.org/wiki/Белімова_Тетяна_Валеріївна. Назва з екрана.

–

Викладач університету «Україна» Тетяна Белімова: «Коронація слова» – це унікальний шанс для людини, яка пише, перетворитися на письменника!» [Електронний ресурс] // Жінка-українка : сайт.

– Режим доступу : http://ukrainka.org.ua/node/3783. – Назва з екрана.

Сергій Бут

Сергій Бут – сучасний український письменник. Уродженець Галичини. Дитинство і шкільні роки провів в шахтарському регіоні, де залюбки проводив час із друзями, вештаючись залишеними будівлями і штольнями, піднімаючись на дахи будинків, обстежуючи підвали радянських «хрущовок».

У студентські роки замість економічних наук займався самвидавом студентської газети. Тоді вперше у дуеті з одногрупником спробував написати роман. Також цікавиться написанням кіносценаріїв. У 2004 році влаштовується на держслужбу, але невдовзі полишає цю справу, вважаючи її нецікавою та нудною. З цього моменту занурюється у творчість. Активно починає займатися фотографією і кіносценаріями. У 2010 році робота під назвою «Псих з Аляски» стає дипломантом всеукраїнського конкурсу «Коронація слова». У 2011 році, після відвідин Личаківського кладовища, починає писати свій перший роман – «Листи з того світу». У 2014 році роман отримує відзнаку на «Коронації слова» і видається. *** Бут С. Листи з того світу : роман / С. Бут ; передм. А. Кокотюхи. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 304 с. : іл. *** Сергій Бут [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/ukr/read/but/. – Назва з екрана. Сергій Бут презентував Кременчуку «Листи з того світу» [Електронний ресурс] // Телеграфъ : сайт. – Режим доступу : http://www.telegraf.in.ua/yandex/2015/10/07/koronovaniypismennik-proti-zrkovih-koron_10048662.html. – Назва з екрана.

В’ячеслав Васильченко

Васильченко В’ячеслав Миколайович – письменник, журналіст, науковець, педагог – народився 16 листопада 1966 року в м. ПереяславХмельницький Київської області.

1992 року закінчив Київський державний педагогічний інститут ім. М. Драгоманова (філологічний факультет, спеціальність «українська мова і література» (а паралельно працював учителем української мови у школі № 254 м. Києва) та Київський національний університет внутрішніх справ. Кандидат філологічних наук (2001), доцент (2004). Ім’я В’ячеслава Васильченка доволі відоме любителям детективного жанру. Три його романи про невгамовного професора-детектива Богдана Лисицю були удостоєні лауреатських дипломів Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2012 – «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки»; 2013 – «Притулок для прудкого біса»; 2014 – «Факір»).

*** Васильченко В. «Gaudeamus», виконаний смертю : детектив. роман / В. Васильченко. – Луцьк : Твердиня, 2014. – 304 с. Васильченко В. «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки» : роман / В. Васильченко. – Луцьк : Твердиня, 2012.

– 336 с. Васильченко В. Притулок для прудкого біса : детектив. роман / В. М. Васильченко. – Луцьк : Твердиня, 2013. – 292 с. Васильченко В. FakiR : детектив. В. Васильченко. – Луцьк : Твердиня, 2014. – 396 с.

роман

/

*** Васильченко В’ячеслав Миколайович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Васильченко_В'ячеслав_Миколайов ич. – Назва з екрана. В’ячеслав Васильченко зустрівся із нововолинськими шанувальниками [Електронний ресурс] // БУГ : сайт. – Режим доступу : http://bug.org.ua/news/vyacheslav-vasylchenkozustrivsya-iz-novovolynskymy-shanuvalnykamy-38145/. – Назва з екрана. Васильченко, В’ячеслав Миколайович [Електронний ресурс] // Національний авіаційний університет : сайт. – Режим доступу : http://kgimv.nau.edu.ua/index.php?title. – Назва з екрана.

Галина Вдовиченко

Вдовиченко Галина Костянтинівна – українська журналістка, письменниця сучасності. Народилася 21 червня 1959 року на Кольському півострові, що на Півночі Європейської частини Росії. Тепер живе у Львові та працює у керівництві редакції місцевої газети «Високий Замок». Освіту здобула за спеціальністю «філолог» у Львівському національному університеті ім. Івана Франка. Першим дебютним твором письменниці став роман «Пів’яблука», опублікований у 2008 році київським

видавництвом «Нора-Друк». Численний тираж твору розійшовся ще протягом першого місяця, а авторка здобула славу серед колег і читачів. Книжка отримала спеціальну відзнаку конкурсу «Коронація слова», яку вперше ввели 2008 року – «Вибір видавців». Інший роман письменниці «Замок Гербуртів» (більш відомий за назвою «Тамдевін»), був високо оцінений на конкурсі в галузі літератури «Коронація слова – 2009», де отримав першу премію. Роман «Інші пів’яблука» – продовження дебютного роману Галини Вдовиченко «Пів’яблука». Друга книга не менш цікава і якісно відрізняється від першої – вона динамічніша, різнобарвніша, глибша і насичена інформацією про життя і творчість Іоана-Георга Пінзеля, засновника Львівської школи скульпторів. Цього року вона стала переможницею конкурсу «Гранд Коронація слова – 2015». Її роман «Маріупольський процес» виграв гранд в номінації «Романи».

*** Вдовиченко Г. Інші пів’яблука : роман / Г. Вдовиченко ; передм. М. Рудської. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013.

– 256 с. Вдовиченко Г. Купальниця : роман / Г. Вдовиченко ; передм. Г. Гудзьо. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 240 с. Вдовиченко Г. Маріупольський процес : роман / Г. Вдовиченко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 288 с. Вдовиченко Г. Пів’яблука : роман / Г. Вдовиченко ; передм. Г. Пагутяк. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 208 с.

Вдовиченко Г. Тамдевін : роман / Г. Вдовиченко. – Київ : Нора-Друк, 2009. – 234 с. *** Вдовиченко Г. Кожна книжка – це звільнення, і кожна книжка – це вчинок : [творчість Г. Вдовиченко] / Г. Вдовиченко // Літ. Україна. – 2011. – 10 листоп. – C. 12. *** Галина Вдовиченко [Електронний ресурс] // Галина Вдовиченко : сайт. – Режим доступу : http://galynawdowychenko.com/about/.

– Назва з екрана. Вдовиченко Галина Костянтинівна [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Вдовиченко_Галина_Костянтинівна . – Назва з екрана.

Тіна Гальянова

Тіна Гальянова – молода вінницька поетеса й письменниця. Вірші почала писати ще в дитинстві, і згодом вони стали для неї перепусткою у світ літератури.

Письменниця закінчила Вінницький педагогічний університет, має у своєму творчому доробку три поетичних збірки віршів і повість у новелах «Химеросховище», за яку у 2012 році була нагороджена міжнародною літературною премією імені Олеся Гончара. А у 2013 році стала дипломанткою літературного конкурсу «Коронація слова». Містично-фантастичний роман письменниці «Ходіння Туди й Назад» потрапив до десятки фіналістів у номінації «Романи». *** Гальянова Т. Ходіння Туди і Назад : роман / Т. Гальянова ; передм. В. Гранецької. Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 288 с. : іл. *** Тіна Гальянова : «Цей роман мене повністю поглинув» [Електронний ресурс] // Вікторія Гранецька : сайт. – Режим доступу : http://granetska.net.ua/vitilnya/novini/valentinagalyanova-czej-roman-povnistyu-mene-poglinuv.html. – Назва з екрана. Тіна Гальянова [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/ukr/read/galyanova/. – Назва з екрана.

Письменниця Тіна Гальянова презентує в Івано-Франківську роман «Ходіння туди й назад» [Електронний ресурс] // Вежа : сайт. – Режим доступу : http://www.vezha.org/pysmennytsya-tinagalyanova-prezentuye-v-ivano-frankivsku-roman-hodinnya-tudy-jnazad/. – Назва з екрана.

Вікторія Гранецька Вікторія Гранецька – українська письменниця-прозаїк. Лауреат літературної премії Коронація слова: у 2011 році її роман «Мантра-омана» здобув І премію. Народилася письменниця 24 березня 1981 року в селі Юрівка Козятинського району Вінницької області в родині поляка та українки. В дитинстві писала вірші, казки, оповідання, публікувалась у районній газеті «Вісник Козятинщини». У 2003 році здобула фах практичного психолога у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського. Протягом наступних семи років змінила безліч професій та місць проживання. З 2010 року працює помічником президента у вінницькій фірмі, пише прозові твори, захоплюється фотографією. Мешкає у Вінниці. Проте ніколи не робила спроб опублікувати щось зі свого доробку. 2011 року за роман «Мантра-омана» отримала першу премію літературного конкурсу «Коронація слова» в номінації «Роман». Це був дебютний твір 30-річної авторки, або, точніше, її перший завершений твір такого обсягу. Восени 2011 року роман видав «Клуб Сімейного Дозвілля». Але незважаючи на нагороди, тижневик «Дзеркало тижня» назвав твір «яскраво бездарним».

Упродовж наступних двох років займалася журналістикою, соціально-культурними проектами («100 книжок для сільських бібліотек», «Сучасне Епатажне Креативне Слово», «Письменницькі спогади»), мала кілька публікацій у жанрі малої прози (есей «Симфонія № 38» у складі альманаху «Експрес Молодість», новела «Закохане місто» на шпальтах «Літературної України»), двічі побувала в складі журі конкурсу «Коронація слова». У червні 2013 року в «Клубі Сімейного Дозвілля» вийшла її друга книжка під назвою «ТІЛО™». У вересні того ж року роман «ТІЛО™» потрапив у десятку фіналістів Міжнародної премії ім. О. Ульяненка та увійшов до шорт-листа Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року-2013» у номінації «Красне письменство».

*** Гранецька В. Л. Мантра-омана : роман / В. Гранецька. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2011. – 240 с. Гранецька В. Л. ТілоТМ : роман / В. Гранецька ; передм. О. Хвостової. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 320 с.

*** Гранецька Вікторія Леонідівна [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Гранецька_Вікторія_Леонідівна. – Назва з екрана. Вікторія Гранецька [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/ukr/read/granetska_viktoriya/. – Назва з екрана.

Надія Гуменюк Надія Павлівна Гуменюк (Лис) – українська поетеса, прозаїк, публіцист. Дружина відомого волинського письменника Володимира Лиса. Надія Гуменюк народилася 2 січня 1950 року в селі Онацьківці Полонського району Хмельницької області. Закінчила Хмельницьке педагогічне училище та факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Журналістську діяльність розпочала 1973 року в редакції Каланчацької районної газети на Херсонщині. Працювала кореспондентом Рівненського обласного радіо, завідувачкою відділу Луцької районної газети, редактором радіогазети Луцького шовкового комбінату, заступником головного редактора луцької міської газети «Народна трибуна». З 1996 року – редактор відділу культури Волинської обласної газети «Віче». Також Надія Гуменюк є членом Національної спілки журналістів України, членом Національної спілки письменників України. Нагороджена Почесним Знаком Національної спілки журналістів України.

Вперше публікуватися почала у десятирічному віці у всеукраїнській газеті для школярів «Зірка». Далі – публікації у журналах «Україна», «Жовтень», «Прапор», колективних збірниках. У 1992 році побачила світ перша збірка поезій Надії Гуменюк «Країна світла». У 1994 році вийшла збірка поезій «Каріатиди», а в 2000 році – «Однокрил». Надія Гуменюк також є автором книжок для дітей. Дуже популярними серед дітей стали її книжки: «Чапики-Чалапики», «Веселка для Веселика», «Де гуляє крокотам» та інші. Лауреат літературно-мистецької премії імені А. Кримського. Роман письменниці «Янгол у сірому» став дипломантом конкурсу «Коронація слова – 2011». У 2015 році Надія Гуменюк стала лауреатом І премії в номінації «Романи» за твір «Вересові меди».

*** Гуменюк Н. П. Голос папороті : поезія / Н. П. Гуменюк.

– Луцьк : Волинська обл. друк., 2009. – 200 с. Гуменюк Н. Коханий волоцюга : зб. оповідань / Н. Гуменюк ; передм. Г. Вдовиченко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 224 с. : іл.

Гуменюк Н. Янгол у сірому : роман / Н. Гуменюк. – Тернопіль : Богдан, 2013. – 200 с. *** Гуменюк Надія Павлівна [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Гуменюк_Надія_Павлівна. – Назва з екрана. Гуменюк Надія Павлівна [Електронний ресурс] // Волинські новини : сайт. – Режим доступу : http://www.volynnews.com/dossiers/humenyuk_nadiya_pavlivna/. – Назва з екрана. Надія Гуменюк [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/ukr/read/gumenuk/. – Назва з екрана.

Люко Дашвар Люко Дашвар (справжнє ім'я – Ірина Іванівна Чернова) – українська письменниця, сценарист, журналіст. Народилася 3 жовтня 1957 року в Херсоні. Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженермеханік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління). З 2001 року головний редактор газети «Селянська зоря». Саме цей час письменниця визначає як незабутній життєвий досвід. Працюючи головним редактором «Селянської зорі»,

вона вигадала там рубрику «Пам'ятаю все життя», у якій люди, надсилаючи до редакції листи, розповідали в них про єдиний незабутній факт свого життя. Саме посаду обліковця листів письменниця вважає джерелом багатьох своїх сценарних і книжкових ідей. Прототипи літературних героїв та сюжетів Люко Дашвар, здебільшого, почуті або побачені письменницею явища реального життя. Деякий час вона працювала журналістом і редактором жіночих журналів. Далі закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна. Відомо, що письменниця також навчалася у школі практичної журналістики та на курсах з нейролінгвістичного програмування. З 2006 року займається виключно літературною та сценаристською діяльністю. Письменниця й сценаристка Люко Дашвар – унікальне явище в сучасній українській літературі. Її перший роман «Село не люди», став лауреатом премії конкурсу «Коронація слова – 2007». Наступний роман «Молоко з кров’ю» став дипломантом премії «Коронація слова – 2008» та переможцем конкурсу «Книжка року Бі-Бі-Сі-2008», а третій роман авторки «РАЙ. Центр» став дипломантом конкурсу «Коронація слова – 2009» у категорії «Вибір видавців». Восени 2010 року вийшов четвертий роман письменниці «Мати все». У період з 2011 по 2012 роки авторка презентує трилогію «Биті є» – серія, що складається з трьох романів, кожен з яких описує подальше життя одного з трьох хлопців – героїв роману «РАЙ. Центр» – Макара, Макса та Гоцика. У 2013 році вийшов черговий роман письменниці «На запах м'яса». Усі книги авторки друкувались у Харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля». Загальний наклад книжок письменниці складає вже понад 300 тисяч примірників.

У зв'язку з цим багато українських ЗМІ, робить авторку «найтиражованішою письменницею країни».

2010 року конкурс «Коронація слова» надав письменниці офіційний статус «Золотого автора» – автора, чиї твори продані накладом понад 100 тисяч примірників. У 2012 році вона отримала відзнаку «Золотий письменник України». Пише сценарії для серіалів. Псевдонім Люко Дашвар письменниця вигадала, зібравши склади і літери імен дорогих для неї людей.

*** Дашвар Л. Биті є. Гоцик : роман / Люко Дашвар. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 272 с. Дашвар Л. Биті є. Макар : роман / Люко Дашвар. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2011. – 288 с. Дашвар Л. Биті є. Макс : роман / Люко Дашвар ; худож. В. Котляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 288 с. : іл. Дашвар Л. Мати все : роман / Люко Дашвар ; передм. О. Герасим’юк ; худож. О. Маслов. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2011. – 336 с. : іл.

Дашвар Л. Молоко з кров'ю : роман / Люко Дашвар. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2008. – 272 с. : іл. Дашвар Л. На запах м’яса : роман / Люко Дашвар. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 368 с. : іл. Дашвар Л. РАЙ. Центр : роман / Люко Дашвар ; худож. О. Маслов. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2010. – 272 с. : іл. Дашвар Л. Село не люди : роман / Люко Дашвар. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2008. – 272 с. *** Люко Дашвар [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Люко_Дашвар. – Назва з екрана. Люко Дашвар [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/read/dashvar/. – Назва з екрана.

Лариса Денисенко

Денисенко Лариса Володимирівна – сучасна українська письменниця, журналістка та телеведуча, юрист-правозахисник. Народилася 17 червня 1973 у Києві. Отримала юридичну освіту спочатку в Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка, після чого подалася до Угорщини, де отримала диплом Центрально-Європейського Університету. Це дало відчутний

поштовх для побудови успішної кар’єри у сфері юриспруденції, зокрема, в правозахисній діяльності. На сьогодні Лариса Денисенко одна з небагатьох вітчизняних адвокатів, яка бере участь в процесі розгляду справ Європейським судом із захисту прав людини, має ліцензію здійснювати практику в Торонто та Оттаві щодо справ, пов'язаних з біженцями та мігрантами, а також має досвід роботи в Міністерстві юстиції України. У 2002 році випробовує себе як літератор. Загалом, надає перевагу написанню романів і повістей. Отримала шалену популярність у вітчизняного читача після видання книг «Забавки з плоті та крові», «Танці в масках», « Відлуння», «Корпорація ідіотів». На сьогодні письменниця проживає у Києві, працює на центральному телебаченні та не полишає творчості.

*** Денисенко Л. Відлуння: від загиблого діда до померлого : роман / Л. Денисенко ; передм. Г. Гузьо. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 320 с. Денисенко Л. 24:33:42 : роман / Л. Денисенко. – Київ : Нора-Друк, 2007. – 240 с. Денисенко Л. Калейдоскоп часу : роман / Л. Денисенко ; передм. Т. Щербаченко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 320 с. Денисенко Л. Нова стара баба : роман / Л. Денисенко ; передм. Т. Трофименко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 272 с. *** Денисенко Лариса Володимирівна [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Денисенко_Лариса_Володимирівна.

– Назва з екрана. Лариса Денисенко [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/read/denisenko/. – Назва з екрана.

Наталка Доляк

Наталка Доляк – сучасна українська письменниця. Народилася 4 листопада 1967 року у Вінниці. Закінчила акторський факультет Харківського інституту мистецтв ім. Івана Котляревського. У 1990-92 роках була біженкою у Швеції і Фінляндії. Працювала у Театрі ляльок, журналістом телекомпанії у Вінниці. Виховує двох дітей. Авторка декількох романів, п'єс, кіносценарію на гостросоціальні теми, пов'язаних з долею пострадянських біженців у Європі. Дипломантка літературного конкурсу «Коронація слова – 2011» у номінації «П’єса для експериментальної та камерної сцени». Дипломантка літературного конкурсу «Коронація слова – 2012» у номінації «Романи» за твори «Гастарбайтерки, або Берлінський джайв» і «Реф’юджі». Лауреат II премії літературного конкурсу «Коронація слова – 2012» у номінації «Кіносценарії» за сценарій «Біженка». Також написала історичний роман про голодомор «Чорна Дошка». Має спеціальну відзнаку «Вибір видавця» конкурсу «Коронація слова – 2014» за роман «Чорна дошка».

*** Доляк Н. Гастарбайтерки : роман / Н. Доляк. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 256 c. Доляк Н. Заплакана Європа : роман / Н. Доляк ; передм. В. Гранецької ; худож. О. Семякін. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 288 с. : іл. Доляк Н. Чорна дошка : роман / Н. Доляк ; передм. В. Гранецької. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 368 с. *** Доляк Наталія Юріївна [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Доляк_Наталія_Юріївна. – Назва з екрана. Наталка Доляк [Електронний ресурс] // Сценарна майстерня : сайт. – Режим доступу : http://screenplay.com.ua/authors/?id=67. – Назва з екрана. Наталка Доляк [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/ukr/read/dolyak/. – Назва з екрана.

Міла Іванцова

Міла Іванцова (27 листопада 1960 р.) – українська письменниця, перекладач, журналіст та педагог. За освітою викладач французької та російської мов, викладала французьку в школі, ліцеї, інституті туризму. Пізніше створила власні курси іноземних мов, потім круто змінила своє життя, зайнявшись нерухомістю, дизайном інтер`єрів, петриківським розписом, фотографією, а зрештою – літературною творчістю. Перший її роман українською мовою «Родовий відмінок» побачив світ 2009 року. За роман «Вітражі» – спеціальна відзнака «Вибір видавців» на конкурсі «Коронація слова» 2010 року в номінації «Романи». «Ключі від ліфта» – спеціальна відзнака «Вибір видавців» на конкурсі «Коронація слова» 2011 року в номінації «Романи». А в 2012 році роман «Гра в паралельне читання» отримав третю премію в номінації «Романи». В 2012 році письменниця отримала відзнаку «Золотий письменник України».

*** Іванцова М. Вітражі : роман / М. Іванцова. – Київ : НораДрук, 2010. – 205 с. Іванцова М. Гра в паралельне читання : роман / М. Іванцова. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 288 с. Іванцова М. Живі книги : роман / М. Іванцова ; передм. О. Хвостової. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 320 с. Іванцова М. Ключі від ліфта: роман / М. Іванцова. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2011. – 290 с. Іванцова М. Родовий відмінок : роман / М. Іванцова. – Київ : Нора-Друк, 2011. – 296 с.

*** Міла Іванцова [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Міла_Іванцова. – Назва з екрана. Міла Іванцова [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/ukr/read/ivancova/. – Назва з екрана. Іванцова Міла [Електронний ресурс] // ГРАНІ-Т : сайт. – Режим доступу : http://www.grani-t.com.ua/persons/119. – Назва з екрана.

Андрій Кокотюха Андрій Анатолійович Кокотюха – популярний журналіст, письменник, сценарист. Народився у місті Ніжині, в родині зварювальника і медичної сестри. Перший художній твір написав у віці 7 років. До 12 років читав і писав лише казки. Мріяв стати бібліотекарем. Працював збиральником меблів, різноробочим та муляром на будівництві. Але закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка. Перше оповідання опубліковане 1987 року. У 1991 році написав повість «Шлюбні ігрища жаб», яка, через брак інших зразків прози, отримала в 1995 році нагороду видавництва «Смолоскип». Після виходу окремою книжкою в 1996 році повість стала називатися «романом», отримала позитивну оцінку від батьків та друзів автора, і широкий негативний

розголос у пресі. Завдяки цій публікації А. Кокотюха відразу став одним з відомих сучасних українських письменників. Книжки Андрія Кокотюхи виходили і далі виходять практично в усіх українських видавництвах, котрі видають сучасну літературу: «Смолоскип», «Кальварія», «Фоліо», «Піраміда», «Нора-Друк», «Зелений Пес». Він постійно співпрацює з найпопулярнішими українськими газетами, журналами і телеканалами. Багато творів письменника було екранізовано. Детективний роман «Легенда про Безголового» екранізований у 2008 році. Трилер «Повзе змія» (режисер Максим Бернадський) екранізовано в 2009 році. В усіх випадках Кокотюха – автор або співавтор сценаріїв. Написав сценарії для кількох документальних фільмів з циклу «Кримінальні історії» (ICTV), «Чужі помилки» (СТБ), «Стрингер» та «Одержимі» (1+1). Працював журналістом і сценаристом на проектах «Сніданок з 1+1», «Київський регіон», «Паралельний світ». Пише сценарії для проекту «Судові справи» (Film.ua). Усе це дає авторові право називати себе також кіносценаристом. Андрій Кокотюха багаторазовий лауреат премій «Коронації слова». В 2012 році нагороджений відзнакою «Золотий письменник України».

***

Кокотюха А. Адвокат із Личаківської : роман / А.Кокотюха. – Храків : Фоліо, 2015. – 283 с. Кокотюха А. Вогняна зима : роман / А. Кокотюха ; передм. Ю. Луценка. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015.

– 352 с. Кокотюха А. Зоопарк, або Діти до 16 : роман / А. Кокотюха. – Київ : Зелений Пес, 2006. – 224 с. Кокотюха А. Осінній сезон смертей : роман / А. Кокотюха ; передм. С. Філоненко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 256 с. : іл.

*** Кокотюха А. Повзе змія : роман / А. Кокотюха. – Харків : Фоліо, 2008. – 475 с. Кокотюха А. Повний місяць : роман / А. Кокотюха. – Київ : Нора-Друк, 2014. – 368 с. Кокотюха А. Привид із Валової : роман / А. Кокотюха. – Харків : Фоліо, 2015. – 283 с. Кокотюха А. Пророчиця : роман / А. Кокотюха. – Київ : КМ Publishing, 2011. – 288 с.

Кокотюха А. Справа отамана Зеленого. Українські хроніки 1919 року : роман / А. Кокотюха ; передм. Я. Файзуліна. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 304 с. : іл. Кокотюха А. Таємне джерело : роман / А. Кокотюха ; передм. Ю. Макарова. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 288 с. Кокотюха А. Темна вода : роман / А. Кокотюха. – Київ : Нора-Друк, 2006. – 260 с. Кокотюха А. Червоний : роман / А. Кокотюха ; передм. В. Кіпіані ; худож. Н. Переверзєва. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 320 с. *** Кокотюха А. «Я гравець книжкового ринку» : [бесіда з письменником] / А. Кокотюха ; розмовляв В. Коскін // Демократична Україна. – 2010. – № 19. – C. 17. Філоненко С. «Давня легенда оживає і вбиває !» : гендерні моделі готичного детективу в романах Андрія Кокотюхи / С. Філоненко // Слово і час. – 2011. – № 3. – C. 5967. *** Кокотюха Андрій Анатолійович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Кокотюха_Андрій_Анатолійович. – Назва з екрана.

Андрій Кокотюха [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт.

– Режим доступу : http://www.bookclub.ua/ukr/read/kokotuha/. – Назва з екрана. Кокотюха Андрій [Електронний ресурс] // Буквоїд : сайт. – Режим доступу : http://bukvoid.com.ua/info/writers/Kokotyuha_Andriy.html.

– Назва з екрана.

Дара Корній

Дара Корній (справжнє ім'я Мирослава Іванівна Заморська) народилася 20 вересня 1970 в с. Секунь Старовижівського району Волинської області. Вищу освіту здобула у Львові. Закінчила журналістськоредакторське відділення Українського поліграфічного інституту. Працює у Львівській національній академії мистецтв. Дара Корній писала спочатку для дитячої аудиторії, для журналів «Ангелятко», «Ангеляткова наука», та для підлітків (журнали «Крилаті», «Однокласник»). Захоплюється дохристиянською міфологією, праукраїнськими віруваннями, етнографією, казками, народною музикою, книгами. Перший її виданий великий твір, опублікувало видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля» 2010 року. Це був роман «Гонихмарник», написаний в жанрі міського фентезі. Роман приніс авторці третю премію літературного конкурсу «Коронація слова» 2010 року, в номінації «Роман», був удостоєний відзнаки «Дебют року» від видання «Друг читача» та став лауреатом премії асамблеї фантастики «ПОРТАЛ-2011» – «Відкриття себе» імені В. І. Савченко. Після публікації

першого роману Дара Корній отримала неофіційне звання «української Стефані Майєр». Другий великий твір письменниці «Тому, що ти є» отримав відзнаку «Вибір видавців» у конкурсі «Коронація слова – 2011» . Він теж був написаний в жанрі міського фентезі. Третій роман – «Зворотний бік світла» – це «Вибір видавців» у конкурсі «Коронація слова – 2012». На «Форумі видавців – 2012» його активно купували на стенді «Коронація слова».

*** Корній Д. Гонихмарник : роман / Д. Корній ; передм. Люко Дашвар ; худож. А. Єрьоміна. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2010. – 336 с. : іл. Корній Д. Зворотний бік світла : роман / Д. Корній; передм. Г. Пагутяк ; худож. В. Котляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 320 с. : іл. Корній Д. Зворотний бік темряви : роман / Д. Корній ; передм. Г. Пагутяк ; худож. О. Семякін. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 320 с. : іл.

Корній Д. Зірка для тебе : роман / Д. Корній ; поетичне оздоблення Л. Долик ; передм. О. Хвостової. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 304 с. Корній Д. Зозулята зими : роман / Д. Корній, Т. Владмирова ; передм. Г. Пагутяк. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 368 с. Корній Д. Крила кольору хмар : роман / Д. Корній, Т. Владмирова ; передм. Т. Белімової. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 320 с. Корній Д. Тому, що ти є : роман / Д. Корній ; передм. М. Іванцової. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 240 с. Корній Д. Щоденник мавки : роман / Д. Корній ; передм. О. Хвостової. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 304 с. *** Дара Корній [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Дара_Корній. – Назва з екрана. Дара Корній [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/read/korniy/. – Назва з екрана.

Жанна Куява Жанна Куява – українська журналістка, письменниця, літературний критик, екскерівник кореспондентського пункту газети «Сім'я і дім» у Києві. Володар спецвідзнаки літературного конкурсу «Коронація слова – 2012», дипломант «Коронації слова – 2013». Член Національної спілки журналістів України. Член Національної спілки письменників України з березня 2015 року. Народилася 25 січня 1980 року в селі Датинь Ратнівського району Волинської області.

1995–1999 рр. навчалася у Володимир-Волинському педагогічному училищі (нині – коледж) імені А. Ю. Кримського. З 1999-го по 2003 рік працювала вчителем. За цей час здобула вищу освіту на педагогічному факультеті Волинського національного університету імені Лесі Українки. З вересня 2003 року близько двох років – кореспондент, згодом завідувачка відділу Старовижівської районної газети «Сільські новини», з 2005 р. – журналіст Всеукраїнської газети «Сім'я і дім», з 2007 р. – керівник кореспондентського пункту газети «Сім'я і дім» у Києві. Її літературний дебют виявився напрочуд удалим: перший її роман отримав 2012 року спеціальну відзнаку на літературному конкурсі «Коронація слова», наступний – «Із медом полин» – 2013 року потрапив до п’ятірки фіналістів конкурсу. А твір «Дерево, що росте в мені» відзначили спеціальною відзнакою за психологічну глибину та розкриття міжособистісних стосунків.

*** Куява Ж. Гордієві жінки : роман / Ж. Куява. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 288 с. Куява Ж. Дерево, що росте в мені : роман / Ж. Куява ; передм. В. Лиса. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 224 с. Куява Ж. Із медом полин : роман / Ж. Куява. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 272 с. Куява Ж. В. Нічниця : роман / Ж. В. Куява. – Луцьк : Твердиня, 2013. – 244 с.

*** Куява Жанна Володимирівна [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Куява_Жанна_Володимирівна. – Назва з екрана. Жанна Куява [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/read/kuyava/. – Назва з екрана.

Володимир Лис Володимир Лис – відомий український журналіст, прозаїк і драматург. Народився у 1950 році в селі Згорани на Волині. У 1977 році закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Служив в армії, працював журналістом у районних газетах Волині, Хмельниччини, Херсонщини та Рівненської області. Завідував літературною частиною Рівненського музично-драматичного театру. У літературі дебютував як драматург, п’ять його п’єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо. У 2007 році став переможцем Першого Всеукраїнського конкурсу радіоп’єс (за п’єсу «Полювання на брата»). Як прозаїк заявив про себе у 1985 році. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Письменник відомий також як народний синоптик. Його довгострокові прогнози на цілий рік неодноразово збувалися. Володимира Лиса називають справжнім феноменом сучасності. Журналіст, драматург, прозаїк, майстер

витонченого слова і глибоко народний письменник, з кожним новим романом Володимир Лис розкриває нові грані свого таланту. Перелік його нагород вражає: «Людина року», кавалер ордена «За заслуги» III ступеня, автор «Найкращого роману десятиріччя» (за роман «Століття Якова»), володар численних премій конкурсу «Коронація слова», «почесний громадянин Волині». Роман Володимира Лиса «Століття Якова» – один з найкращих творів, виданих за десять років організаторами конкурсу «Коронація слова». Він також увійшов до п’ятірки найкращих книг за версією ВВС. «Століття Якова» письменник «виношував» майже три десятиліття. Роман з’явився внаслідок циклу журналістський оповідей про волинян, котрі у 1939 році воювали з німцями у Війську Польському.

*** Лис В. Графиня : роман / В. С. Лис. – Луцьк : Твердиня, 2010. – 188 с. Лис В. Жінка для стіни : роман / В. Лис. – Тернопіль : Богдан, 2012. – 184 с. Лис В. ІВАН і Чорна ПАНТЕРА : роман / В. Лис. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 320 с. Лис В. С. Камінь посеред саду : роман / В. С. Лис. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 256 с.

Лис В. С. Маска : роман / В. С. Лис ; худож. Н. Переверзєва. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 320 с. : іл. Лис В. С. Острів Сильвестра : роман / В. С. Лис. – Харків : Фоліо, 2009. – 219 с. Лис В. С. Соло для Соломії : роман / В. С. Лис ; передм. Т. Прохаська. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 368 с. Лис В. Століття Якова : роман / В. Лис ; передм. О. Забужко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 240 с. *** Баран Є. Буття Якова на тлі століття української історії : [письменники і критики про роман В. Лиса «Століття Якова»] / Є. Баран // Літ. Україна. – 2013. – 24 січ. – C. 12. Лис В. Кайданки легко одягти на продажних : [бесіда з найтитулованішим письменником України Володимиром Лисом] / В. Лис // Демократична Україна. – 2013. – № 32.

– C. 20. Літерат М. Володимир Лис: «Люблю творити сюжети й характери» / М. Літерат // Літ. Україна. – 2013. – № 14. – C. 6. *** Лис Володимир Савович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Лис_Володимир_Савович. – Назва з екрана.

Володимир Лис [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/ukr/read/volod_lis/. – Назва з екрана.

Тимур та Олена Литовченки

Тимур Литовченко (нар.

1963 р. у Києві) – автор (співавтор) 20 книг і збірок прози, надрукованих в Україні та Росії, член Національної спілки письменників й Національної спілки журналістів України, лауреат багатьох літературних премій та конкурсів. Перше оповідання написав у 12 років. В 1989 році став членом київських клубів любителів фантастики «Перевал», пізніше — «Зоряний шлях» (одним із засновників). З 1994 – член літературно-інтелектуального клубу «Русское собрание», у 1996 році став співзасновником і керівником секретаріату центру «Свобода слова». У 2000 році заснував КЛФ «Чумацький шлях», названий на пам'ять про київський конвент фантастів. Брав участь у київському фенконі «Чумацький шлях92». В 1996 році вийшов роман «До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять». Історичні романи Тимура Литовченка «Орлі, син Орлика» та «Помститися імператору» відзначені, відповідно, срібною статуеткою та заохочувальним дипломом Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова». Олена Литовченко (нар. 1963 р. у Ташкенті) – письменниця. Почала творчу діяльність в якості творця рядків поезії, які виходили в літературній періодиці міста Курган в Росії, де вона проживала разом з батьками на той момент.

Студентські роки були плідні. Тоді з-під пера юної Олени вийшов цілий ряд фантастичних, любовних і еротичних оповідань. Після знайомства з Тимуром Олена стала не тільки його дружиною, але й музою-натхненницею, а згодом і співавторкою. Їх перший спільний роман «Пустоцвіт» було відзначено спеціальною відзнакою «Вибір видавця» Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» у вересні 2012 року. Другим спільним твором став роман «Кинджал проти шаблі». У 2014 році виходить роман «Шалені шахи». Сьогодні подружня пара Литовченки – Тимур і Олена видають унікальні книги історичного жанру серії «Історія України в романах», де вони майстерно і вміло, викладаючи історичні факти, вплітають художній вимисел. Співпрацюють з харківським видавництвом «Фоліо». Литовченки люблять висвітлювати реалії сучасної України. Пробують себе в новаторському жанрі, як відгукуються самі автори про свою творчість: «в жанрі соціального трилера». Мріють, щоб їх книги були оцінені премією «Книжка року».

*** Литовченко Т. Орлі, син Орлика Т. Литовченко. – Харків : Фоліо, 2010. – 282 с.

:

роман

/

Литовченко Т. Помститися імператору : роман / Т. Литовченко. – Харків : Фоліо, 2011. — 251 с. Литовченко Т. Пустоцвіт : роман / Т. Литовченко, О. Литовченко. – Київ : Гетьман, 2013. – 379 с. Литовченко Т. Кинджал проти шаблі : роман / Т. Литовченко, О. Литовченко. – Харків : Фоліо, 2012. – 315 с. Литовченко Т. Шалені шахи : роман / Т. Литовченко, О. Литовченко. – Харків : Фоліо, 2014. – 315 с.

*** Письменники Литовченки: в «Пустоцвіті» багато паралелей із сучасністю [Електронний ресурс] // Kiev News : сайт. – Режим доступу : http://kievnews.glavcom.ua/. – Назва з екрана. Тимур і Олена Литовченки влаштують літвечір [Електронний ресурс] // Читомо : сайт. – Режим доступу : http://www.chytomo.com/. – Назва з екрана. Литовченко Тимур [Електронний ресурс] // Форум Видавців : сайт. – Режим доступу : http://bookforum.ua/. – Назва з екрана. Литовченки Тимур та Олена [Електронний ресурс] // GOODZON.UA : сайт. – Режим доступу : http://ukr.goodzon.ua/.

– Назва з екрана. Байдужість й бездушність у романі Литовченків [Електронний ресурс] // Буквоїд : сайт. – Режим доступу : http://bukvoid.com.ua/digest/2014/11/18/052806.html. – Назва з екрана. «Пустоцвіт» Тимура і Олени Литовченків: історія і вигадка без надмірної ідеалізації [Електронний ресурс] // Gречка : сайт. – Режим доступу : http://gre4ka.info/kultura/6027-pustotsvit-tymurai-oleny-lytovchenkiv-istoriia-i-vyhadka-bez-nadmirnoi-idealizatsi. – Назва з екрана.

Ірен Роздобудько

Ірен Роздобудько – талановита письменниця, поетеса, журналістка. Авторка понад 25 романів і 6 кіносценаріїв, лауреат багатьох престижних премій, неодноразова переможниця літературного конкурсу «Коронація слова»… Вона успішно працює в різноманітних жанрах, і кожний новий її роман – це справжня радість для читачів. Народилася письменниця 3 листопада 1962 року у Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського Національного Університету. Працювала у Донецькому відділку ТАРС-РАТАУ телеграфісткою, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, журналістом та диктором радіогазети. З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті «Родослав», коректором журналу «Сучасність», оглядачем на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті «Всеукраїнські відомості», заступником головного редактора в журналі «Наталі», головним редактором у журналі «Караван історій. Україна» та журналістом у журналі «Академія».

*** Роздобудько І. Ґудзик-2. Десять років по тому : роман / І. Роздобудько. – Київ : Нора-Друк, 2015. – 320 с. Роздобудько І. ЛСД. Ліцей слухняних дружин : роман / І. Роздобудько ; передм. Т. Вергелес. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 320 с. : іл. Роздобудько І. Мандрівки без сенсу і моралі : роман / І. Роздобудько. – Київ : Нора-Друк, 2011. – 192 с. Роздобудько І. Одного разу… : роман / І. Роздобудько ; передм. Л. Ворониної. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 224 с. Роздобудько І. Подвійна гра в чотири руки : роман / І. Роздобудько ; передм. В. Марченка ; худож. А. Печенізький. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 224 с. Роздобудько І. Я знаю, що ти знаєш, що я знаю : роман / І. Роздобудько. – Київ : Нора-Друк, 2011. – 240 с. Роздобудько І. Якби : роман / І. Роздобудько. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 256 с. *** Роздобудько І. «Зворотного шляху в деспотію не буде» : [розмова з письменницею] / І. Роздобудько ; розмовляв В. Коскін // Демократична Україна. – 2012. – № 45. – C. 17. Роздобудько І. Хочеш піднятися вище – читай / І. Роздобудько ; розмову вела С. Больбат // Літ. Україна. – 2011. – 8 верес. – C. 11.

Роздобудько І. Хочу дивувати читача, аби він не звикав до мене / І. Роздобудько ; розмову вів С. Козак // Літ. Україна. – 2013. – № 41. – C. 10-11. Роздобудько І. Цікаві подробиці : [початок творчого шляху та особливості творчого процесу] / І. Роздобудько ; записав М. Каменюк // Літ. Україна. – 2013. – № 10. – C. 4. *** Роздобудько Ірен Віталіївна [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Роздобудько_Ірен_Віталіївна. – Назва з екрана. Ірен Роздобудько [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/ukr/read/razdobudko/. – Назва з екрана. Роздобудько Ірен [Електронний ресурс] // libruk. Українська електронна бібліотека : сайт. – Режим доступу : http://libruk.in.ua/r/71-rozdobudko-iren. – Назва з екрана.

Юрій Сорока

Юрій Сорока народився в 1973 році у Хмельницькому, де й досі живе. Його дебютом у літературі став роман «Хотин», який побачив світ у 2007 році. У 2009 році вийшов друком роман «Іван Богун», за який Юрій Сорока отримав III премію конкурсу «Коронація слова –

2009», а його наступний твір «Арахнофобія» став дипломантом конкурсу «Коронація слова – 2010».

*** Сорока Ю. В. Арахнофобія : роман / Ю. В. Сорока. – Київ : Золоті ворота, 2013. – 251 с. Сорока Ю. В. Іван Богун : роман : у 2 т. / Ю. В. Сорока. – Київ : Будинок письменників України, 2012. Т. 1. – 315 с. Т. 2. – 539 с.

Сорока Ю. В. Хотин : роман / Ю. В. Сорока. – Київ : Гетьман, 2013. – 476 с. *** Юрій Сорока «Іван Богун» [Електронний ресурс] // ВВС Україна : сайт. – Режим доступу : http://life.pravda.com.ua/book/2010/11/11/65559/. – Назва з екрана.

Світлана Талан Світлана Талан – українська письменниця, яка народилася 7 березня 1960 року в селі Слоут Глухівського району на Сумщині в родині сільських вчителів. У 1983 році закінчила Глухівський педагогічний інститут. З п’ятнадцяти років почала працювати позаштатним кореспондентом районної газети. Багато років віддала роботі з дітьми. Працювала вихователем у дитсадку, потім – учителем початкових класів. Пише романи в жанрі «реальних історій», які їй підказує життя. Усі її твори на гостросоціальну тематику. Незмінним лишається єдине: головна героїня її книжок – жінка-українка, вольова, зворушлива, ніжна, чуттєва, яка іноді помиляється, але її завжди веде за собою любов: до чоловіка, до дітей, до батьківщини. У 2011 році її роман «Коли ти поруч» став лауреатом конкурсу «Коронація слова–2011» та отримав нагороду від фонду Олени Пінчук Анти-СНІД «За найкращий роман на гостросоціальну тематику». За рік було продано рекордний наклад: 80 000 примірників. За версією журналу «Фокус» і рахункової палати Світлана Талан увійшла до трійки найпопулярніших письменників України. У 2012 році роман

автора «Не вурдалаки» також був відзначений на Міжнародному конкурсі «Коронація слова». У 2013 році книжка письменниці «Без прошлого» вийшла російською мовою в Канаді. А роман «Розколоте небо» отримав спеціальну нагороду «Вибір видавця» в конкурсі «Коронація слова-2014».

*** Талан С. Коли ти поруч : роман / С. Талан. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 320 с. Талан С. Не вурдалаки : роман / С. Талан. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 300 с.

Талан С. Оголений нерв : роман / С. Талан ; передм. О. Хвостової. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 544 с. Талан С. Помилка : роман / С. Талан ; передм. Ж. Куяви.

– Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 336 с. Талан С. Розколоте небо : роман / С. Талан ; передм. О. Хвостової. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 352 с. *** Талан Світлана Олегівна [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Талан_Світлана_Олегівна. – Назва з екрана. Світлана Талан [Електронний ресурс] // Жінка-УКРАЇНКА : сайт. – Режим доступу : http://ukrainka.org.ua/svitlana-talan. – Назва з екрана.

Марина Троян

Марина Троян почала літературну кар’єру з перемоги у всеукраїнському літературному конкурсі «Вірю в майбутнє твоє, Україно». А вже 2012 року вона вирішила спробувати сили у великій літературі, і на неї, безумовно, чекав успіх. За дебютний роман Марина Троян здобула Міжнародну премію імені Олеся Гончара, а наступний роман, «Обліковець» – ІІ премію «Коронації слова-2013».

Троян М. Обліковець : роман / М. Троян ; передм. Н. Шевченко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 288 с. *** Марина Троян [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/ukr/read/troyan/. – Назва з екрана

Наталка та Олександр Шевченки

Наталка та Олександр Шевченки – талановитий тандем у сучасній українській літературі, яскраве відкриття конкурсу «Коронація слова» та поки ще єдині письменники, котрі наполегливо розвивають жанр «хоррор» на рідних теренах. Наталка Шевченко народилася 18

вересня 1973 року в Києві. Писати почала з 14 років, і, звісно, вірші. 1993 року закінчила Київський технікум готельного господарства. Має диплом з відзнакою за спеціальністю «книгознавство». Книги Наталка обожнює, і справді знає про них дуже багато. У 2003 році, завдяки конкурсу «Коронація Слова», в Наталчиному житті сталися відразу дві знакові події. Надруковано її перший роман – «Містичний вальс», і вона познайомилася з дуже обдарованим письменником і художником Олександром Шевченком, за якого вийшла заміж у 2006 році. На той час, окрім романтичного фентезі «Містичний вальс», завдяки тій-таки «Коронації Слова», побачили світ ще два Наталчиних романи – іронічний жіночий детектив «Учора і завжди» та психологічна драма з елементами містики «Янголи, що підкрадаються». Олександр Шевченко народився28 грудня 1978року в місті Києві. Після отримання середньої освіти навчався у Каневі, в Канівському училищі культури, закінчив його з відзнакою та отримав спеціальність викладача декоративноприкладного мистецтва та організатора культурно-дозвіллєвої діяльності. Неофіційно робив спроби писати художні твори ще в 6 років, офіційно ж початком письменницької кар'єри можна вважати початок 2000 року, коли була завершена дебютна книжка «Глибинка», що згодом здобула відзнаку на Всеукраїнському конкурсі романів, кіносценаріїв та п'єс «Коронація слова». Наступний його «сольний» роман «Аутсайдери» посів на тому ж конкурсі лауреатську позицію. Весілля письменників Олександра і Наталки Шевченко відбулося 2 червня 2006 року. Після одруження вони вирішили об'єднати також і творчі зусилля, і першим плодом цього експерименту виявився вдалий роман жахів «Бранці мороку», котрий сягнув одразу третього місця на конкурсі. Другою книжкою тандему стала «Кривава осінь у місті Лева» – романджіалло, данина італійському кінематографу, і, зокрема, творчості Даріо Ардженто. Третій роман Шевченків – це знову

суміш жахів, містики і мелодрами під назвою «Оксамитовий перевертень».

*** Шевченко Н. Бранці мороку : роман / Н. Шевченко, О. Шевченко. – Харків : Фоліо, 2007. – 252 с. Шевченко Н. Кривава осінь у місті Лева : роман / Н. Шевченко, О. Шевченко. – Харків : Фоліо, 2008. – 251 с. Шевченко Н. Оксамитовий перевертень: роман Н. Шевченко, О. Шевченко. – Харків : Фоліо, 2008. – 249 с.

/

Шевченко Н. Подвійні міражі : роман / Н. Шевченко ; передм. В. Гранецької. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 272с. Шевченко О. Олександр і Наталя Шевченки про Омара Хайяма, Грицька Чубая, Фредді Мерк'юрі, Джеймса Пола Макартні, Стівена Спілберга / О. Шевченко, Н. Шевченко. – Київ : Грані-Т, 2008. – 120 c. – (Життя видатних дітей). *** Шевченки Наталія та Олександр [Електронний ресурс] // ВИДАВНИЦТВО ГРАНІ-Т : сайт. – Режим доступу : http://old.grani-t.com.ua/ukr/authors/41/. – Назва з екрана.

Василь Шкляр

Василь Шкляр – український письменник, політичний діяч. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників (деякі оглядачі називають його «батьком українського бестселера»). Народився в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині. Після закінчення школи вступив на філологічний факультет Київського університету, потім перевівся до Єреванського університету, де 1972 року отримав диплом про вищу освіту. Працював у пресі, 1986 року перейшов на творчу роботу.

Писав прозу, видав більше десятка книжок, зокрема романи «Тінь сови», «Ностальгія», збірки повістей та оповідань «Сніг», «Живиця». Член Спілки письменників України з 1978, Асоціації українських письменників з 1999.

1988–1998рр. – займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід потім відтворив у романі «Елементал» (2001). Популярність як письменника прийшла з виходом роману «Ключ» (1999), який зібрав низку нагород. Це був перший твір автора після тривалої паузи – з 1990 року. Роман неодноразово був виданий в Україні (станом на 2009 р. – 12 разів) та за кордоном (перекладений зокрема шведською, російською, вірменською).

2000–2004 рр. – головний редактор видавництва «Дніпро». Особливий резонанс викликав роман Шкляра «Чорний ворон». Він вийшов наприкінці 2009 року у видавництві «Ярославів Вал» (Київ) і майже одночасно (під назвою «Залишенець») – у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» (Харків).

*** Шкляр В. Елементал : роман / В. Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 224 с.

Шкляр В. М. Залишенець. Чорний ворон / В. Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 384 с. Шкляр В. Ключ : роман / Василь Шкляр. – Львів : Кальварія, 2007. – 192 с. Шкляр В. Маруся : роман / В. Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 320 с. Шкляр В. Нікуб (Кров кажана) : роман / В. Шкляр. – Київ : Ярославів Вал, 2010. – 253 с. Шкляр В. Ностальгія : роман / В. Шкляр ; передм. М. Слабошпицького. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014.

– 256 с. Шкляр В. Тінь сови : роман / В. Шкляр ; передм. А. Куркова. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 304 с. *** Бондаренко С. Золотий ключ Василя Шкляра С. Бондаренко // Літ. Україна. – 2012. – 12 лип. – C. 14.

/

Відзначено лауреатів Шевченківської премії : [в галузі літератури Василя Шкляра за роман «Залишенець. Чорний Ворон»] // Демократична Україна. – 2011. – № 7. – C. 19. Панькова Н. Презентація роману Василя Шкляра «Чорний ворон» : урок-ретроспектива / Н. Панькова, О. Савченко // Дивослово. – 2011. – № 6. – C. 26-30. Пастух Б. Замість хреста – калина : [роман Василя Шкляра «Залишенець»] / Б. Пастух // Дивослово. – 2011. – № 6.

– C. 31-33.

Шкляр В. Василь Шкляр: «Шукаю слідів Марусі» / В. Шкляр ; розмову вів С. Козак // Літ. Україна. – 2010. – 14 жовт.

– C. 1, 3. *** Шкляр Василь Миколайович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Шкляр_Василь_Миколайович. – Назва з екрана. Василь Шкляр [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/ukr/read/shklyar/. – Назва з екрана. Шкляр Василь [Електронний ресурс] // libruk. Українська електронна бібліотека : сайт. – Режим доступу : http://libruk.in.ua/sh/406-shklyar-vasil. – Назва з екрана.

Василь Басараба

Василь Наумович Басараба – сучасний український поет і прозаїк, журналіст, критик і краєзнавець. Народився 19 березня 1948 р. в с. Біла Криниця Рівненського району на Рівненщині. В 1972 році закінчив філологічний факультет Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка. На журналістській роботі з 1968 року. Спочатку працював у гощанській райгазеті «Радянське життя»,

а потім в обласних «Зміна» і «Червоний прапор» (зараз «Вільне слово»). Був завідувачем відділу редакції обласної газети «Вільне слово». Його поетичні та прозові твори друкувалися в періодиці, в альманахах «Вітрила», «Погорина», колективних збірниках «Добридень!», «Пісня і праця», «Будівничі» та інших виданнях. Він є автором книжок поезій «У країні Україні», «Воля», «Калинова кров», «Прісне і присмачене», краєзнавчого нарису «Нобель на озері Нобель», збірки віршів для дітей «Ожинова стежина», повісті й оповідання «Оксамитовий вітер». Член Національної спілки письменників України. Лауреат премії імені Валер’яна Поліщука. В 2013 році Василь Басараба – дипломант літературного конкурсу «Коронація слова–2013» за роман «Страшний Суд». У 2015 році рішенням комісії таємним голосуванням лауреатом міської літературної премії імені Уласа Самчука визнано Басарабу Василя Наумовича за роман «Страшний Суд». У цьому ж році на конкурсі «Коронація слова–2015» він отримав спеціальну відзнаку в номінації «Пісенна лірика» за твір «Дніпро перейшли батальйони».

*** Басараба В. Калинова кров : поема / В. Басараба. – Рівне : Волин. обереги, 2001. – 72 с. Басараба В. На цій землі : поезії / В. Басараба. – Костопіль : Роса, 2007. – 88 с. Басараба В. Оксамитовий вітер : повісті, оповідання / В. Басараба. – Рівне, 2005. – 159 с. Басараба В. Смак сонця : поезії / В. Басараба. – Рівне : Рівнен. друк., 2008. – 164 с. Басараба В. Страшний Суд : роман / В. Басараба ; передм. О. Чорногуза. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 368 с.

*** Басараба Василь Наумович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Басараба_Василь_Наумович. – Назва з екрана. Василь Басараба [Електронний ресурс] // Рівненська обласна бібліотека для молоді : сайт. – Режим доступу : http://www.yunilibr.rv.ua/index.php/kraeznavstvo/literaturnekraeznavstvo/pysmennyky-rivnenshchyny/346-46. – Назва з екрана

Макс Кідрук Максим Іванович Кідрук – український письменник, мандрівник. Народився 1 квітня 1984 року в смт Володимирець Рівненської області. Навчався у фізико-математичному класі з посиленим вивченням іноземної мови. У 2001 році закінчив школу із золотою медаллю. Того ж року вступив на механікоенергетичний факультет у технічний університет в Рівному (спеціальність «Теплоенергетика»). На третьому курсі почав працювати на російську компанію «АСКОН» програмістом. Займався розробкою CAD-систем. У 2005 році переїхав до Києва. Вступив в аспірантуру НТУУ «КПІ» на теплоенергетичний факультет. В 2007 році Максим Кідрук виграв грант на навчання за кордоном і виїхав на проживання до Стокгольма, де вступив до аспірантури Королівського технологічного інституту (швед.

Kungliga Tekniska högskolan). Почав мандрувати Європою. Протягом 2007–2008 рр. побував у Фінляндії, Норвегії, Італії, Франції, балтійських республіках.

Влітку 2008 року Кідрук вирушає у тривалу подорож Мексикою. Вона стала першою великою мандрівкою за океан. Результатом поїздки стала книга «Мексиканські хроніки. Історія однієї Мрії», яка у 2009 році здобула ІІ премію на конкурсі «Коронація слова». Влітку 2009 року здійснюється ще одна велика подорож — до Південної Америки (Еквадор, Перу, Чилі) та острова Пасхи, де Макс Кідрук став першим офіційно зареєстрованим українцем. На основі цієї поїздки було написано книгу «Подорож на Пуп Землі» (у двох томах), яка вийшла друком у 2010 році. Того ж року «Мексиканські хроніки» займають друге місце у конкурсі «Книга року» від журналу «Корреспондент». Пізніше Кідрук вирушає у мандри до Пантаналу (Бразилія). Ця мандрівка лягла в основу книги «Любов і піраньї». Зимою 2010–2011 рр. Кідрук мандрує країнами Близького Сходу (Ліван, Сирія, Йорданія та Єгипет). Цілий місяць проводить у пустелі Сахара, відвідавши всі п'ять оаз: Дахла, Аль-Харґа, Фарафра, Бахарія та Сіва. На початку лютого, повернувшись із Сахари, письменник став свідком єгипетської революції. У квітні 2011 року вирушив до Нової Зеландії в рамках акції «На Зеландію!», організованою разом із Сергієм Притулою. У грудні 2011 – лютому 2012 рр. мандрував Намібією та Анголою. У квітні 2014 року вийшли автобіографічна книга «На Зеландію!», у якій Максим Кідрук змалював свої враження від подорожей Сахарою і єгипетської революції в Каїрі, історії у аеропорті Дамаска та помсту в рамках акції «На Зеландію!». На початку 2012 року Кідрук заявив про завершення роботи над першим українським технотрилером. Книга під назвою «Бот» вийшла друком 25 вересня 2012 року у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля». У вересні 2013 року з'явився технотрилер Максима Кідрука «Твердиня». Восени 2014 року у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» вийшов друком трилер «Жорстоке небо» – роман-катастрофа з

елементами детективу, який автор характеризує як перший український роман про українську авіацію. У книзі розповідається драматична історія про розслідування авіакатастрофи українського літака у Франції, частково заснованої на реальних подіях. Однією з особливостей роману є те, що головним героєм стала жінка. У квітні 2015 року на замовлення польського видавництва Akurat з'явилася публіцистична книга «Ja, Ukrainiec». Українське видання надрукувало видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля» під назвою «Небратні». У книзі аналізується історія відносин України та Росії від визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького до Євромайдану та війни на Сході.

24 вересня в Києві відбулася презентація нової книги Макса Кідрука «Бот. Гуаякільський парадокс».

*** Кідрук М. Бот : роман / М. Кідрук ; передм. І. Геращенко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 480 с. : іл. Кідрук М. Бот. Гуаякільський парадокс : роман / Макс Кідрук. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 512 с. : іл. Кідрук М. Жорстоке небо : роман / М. Кідрук ; передм. А. Любки ; худож. Д. Ластовка. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 608 с. : іл. Кідрук М. Любов і піраньї / М. Кідрук. – Київ : НораДрук, 2011. – 320 с. Кідрук М. Мексиканські хроніки. Історія однієї Мрії : роман / М. Кідрук. – Київ : Нора-Друк, 2009. – 304 с. Кідрук М. На Зеландію! : роман / М. Кідрук ; передм. С. Ушкалова. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 256 с. : іл. Кідрук М. Навіжені в Мексиці : роман / М. Кідрук. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011. – 286с. Кідрук М. Навіжені в Перу : оповідання / М. Кідрук ; передм. С. Притули ; худож. А. Носач. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2011. – 304 с. : іл. Кідрук М. Небратні : роман / М. Кідрук ; передм. А. Любки. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 304 с. Кідрук М. Подорож на Пуп Землі : в 2 т. / М. Кідрук. – Київ : Нора-Друк, 2010.

Т. 1. – 256 с. Т. 2. – 224 с. Кідрук М. Твердиня : роман / М. Кідрук ; передм. Г. Пагутяк. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 592 с. : іл. *** Кідрук Максим Іванович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Кідрук_Максим_Іванович. – Назва з екрана. Кідрук Максим [Електронний ресурс] // libruk. Українська електронна бібліотека : сайт. – Режим доступу : http://libruk.in.ua/k/47-kidruk-maksim. – Назва з екрана. Макс Кідрук [Електронний ресурс] // Клуб Сімейного Дозвілля : сайт. – Режим доступу : http://www.bookclub.ua/read/kidruk/. – Назва з екрана.

Євген Цимбалюк Євген Павлович Цимбалюк – український письменник, журналіст, краєзнавець. Народився у селі Вовковиї Демидівського району на Рівненщині. Закінчив українське відділення філологічного факультету Рівненського педінституту. Був головою вузівської літературної студії. Після армійської служби трудову діяльність

розпочав у Млинівській районній газеті «Гомін». З 1985 року – заступник редактора Млинівської районної газети «Гомін». Із 2003 року працює у рівненській обласній газеті «Вільне слово» (завідувач відділу власних кореспондентів). Із 2006 року – головний редактор літературно-краєзнавчого журналу Рівненщини «Погорина». Проживає у селищі Млинів Рівненської області. Заслужений журналіст України. Лауреат літературної премії імені Валер'яна Поліщука, премії імені Світочів. Відзначений Всеукраїнською премією Івана Франка в галузі інформаційної політики, кавалер ордена Рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня. Нагороджений Почесною грамотою Кабінету міністрів України. Член Національної спілки письменників України. Окремими виданнями вийшли збірки поезій «Вирій» (1990), «Лаври і терни» (1998), «Три дороги до мами» (2009), повість «Христина» (1991), книжки для дітей «Кролик, який обманув себе» (1991) та «Неслухняник» (1994), краєзнавчі дослідження «Млинівщина: погляд у минуле» (1991), «Млинівщина на межі тисячоліть» (2001), «Берег любові – берег печалі» (історичні оповідання) (2003), «Шумовські: заблудла слава України» (біографічна повість), 2006. «Редут» (історичні оповідання) (2007), «Холодний подих монастирської свічки» (історичні оповідання, у співавторстві з Андрієм Бабінцем) (2008), літературний портрет «Ростислав Солоневський» (2000), «Поклик древнього дзвона» (історичні оповідання), у співавторстві з Віталієм Тарасюком (2008), «Млинівщина у дзеркалі особистостей» (енциклопедія, 2008), «Обірвана молитва за Україну» (історичні есе, 2010), «Пересопницьке Євангеліє: повернення на рубікон» (історикодокументальна повість, 2011). Євген Цимбалюк став Лауреатом першої премії у номінації Пісенна лірика Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» за твір «Три сльози – три жарини» (2013).

Також він отримав спеціальну відзнаку «Вибір композитора» від Анатолія Матвійчука за твір «Прощання із соловейком». А в «Гранд Коронації слова–2015» поважне журі визнало кращим його поетичний цикл «Недовишитий рушничок» в номінації «Пісенна лірика».

*** Цимбалюк Є. Берег любові – берег печалі Є. Цимбалюк. – Рівне : Волин. обереги, 2003. – 200 с.

/

Цимбалюк Є. Лаври і терни : поезії / Є. Цимбалюк. – Рівне : Азалія, 1997. – 47 с.

Цимбалюк Є. Обірвана молитва за Україну : іст. есе / Є. Цимбалюк. – Рівне : Рівнен. друк., 2009. – 188 с. Цимбалюк Є. Три дороги до мами : поезії / Є. Цимбалюк.

– Рівне : Овід, 2009. – 84 с. *** Цимбалюк Євген Павлович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Цимбалюк_Євген_Павлович. – Назва з екрана. Євген Цимбалюк [Електронний ресурс] // Рівненська обласна бібліотека для молоді : сайт. – Режим доступу : http://www.yunilibr.rv.ua/index.php/kraeznavstvo/literaturnekraeznavstvo/pysmennyky-rivnenshchyny/1254-113. – Назва з екрана. З любов’ю до рідної землі (до 50-річчя від дня народження Євгена Павловича Цимбалюка) [Електронний ресурс] // Рівненська обласна бібліотека для дітей : сайт. – Режим доступу : http://www.rdobd.com.ua/index.php?option=com_content&view=ar ticle&id=226:-doc&catid=50:2011-12-02-10-26-09&Itemid=73. – Назва з екрана. Рівнянин переміг на літературному конкурсі «Коронація слова» [Електронний ресурс] // ОГО : сайт. – Режим доступу : http://ogo.ua/articles/view/2013-06-20/41014.html. – Назва з екрана.