Кам’янець-Подільська МЦБС Методико-бібліографічний відділ Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи
«Осінні яблука від Івана Драча» 80 років від дня народження Біобібліографічна довідка
2016
Матеріал підібрала і надрукувала бібліограф І категорії центральної міської бібліотеки імені Костя Солухи О. В. Дачковська
Іван Федорович Драч Життєвий і творчий шлях Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 р. в с Теліжинці Тетіївського району на Київщині. У1951 р. у районній газеті був надрукований його перший вірш. Відразу після закінчення Тетіївської середньої школи І. Драч розпочав трудову діяльність – викладав російську мову та літературу в семирічці сусіднього села Дзвінячого, був інструктором райкому комсомолу, служив у лавах Радянської армії. Після повернення з армії вступив на перший курс філологічного факультету Київського університету, але навчання не закінчив, був виключений під тиском каральних органів. Влаштувався на роботу в «Літературну Україну». Закінчив дворічні Вищі сценарні курси в Москві, працював сценаристом на кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка, потім у редакції журналу «Вітчизна». Іван Драч заявив про себе як поет у студентські роки. На черговому засіданні літературної студії студент Іван Драч читав поему «Ніж у сонці». Це була одна з перших його поем, сповнена національним духом. Незвична, новаторська поезія насторожила владу. 1961 р. поема вийшла друком в «Літературній газеті», де вона зайняла цілу сторінку і була представлена таким же
молодим і бунтівним критиком Іваном Дзюбою. «Феєрична трагедія», як визначив її жанр автор, мала величезний розголос, навколо неї кипіли пристрасті. Твір викликав таке невдоволення партійного начальства, що воно змушувало робітників і селян підписувати заготовлені заздалегідь негативні відгуки на твір. Після другого курсу молодого письменника виключили з Київського
університету
незрілість»,
фактично
імені
Шевченка
звинувативши
у
за
«політичну дисидентстві.
У творчості молодого Драча вирізняється поема «Смерть Шевченка», яка з'явилась 1962 р., у час хрущовської «відлиги», разом з першими збірками Василя Симоненка і Миколи Вінграновського. Автор визначив її жанр як симфонію. І справді, твір вражає поліфонічністю, містить в собі ірраціональні елементи, марення, далекі голоси, голосіння матері — України. Складається симфонія з прологу і двох частин: «Вишневий цвіт» і «Вишневий вітер». Цей твір має велику вагу як у творчій біографії І. Драча, так і в історії української поезії XX століття. Однією з визначних сцен у симфонії є сцена похорону Шевченка, в якій молодий автор назвав Кобзаря творцем національної самосвідомості українства. Влучні розкутість
вислови,
думки
структурами,
які
не
незвичайна залишилась
розпочинали
метафористичність непоміченою
наступ
на
і
владними
короткочасну
демократизацію суспільства. Саме тоді влада пішла у наступ на
інтелігенцію. Письменники старшого покоління, такі майстри, як М. Рильский, А. Малишко (які теж спочатку невдоволено поставилися до свободи самовиразу молодих, а потім відчули благотворний вплив їх розкутості), намагалися відвести удар від нових творчих сил. Але марно: почалось цькування молодих письменників, і серед них талановитого й яскравого Івана Драча. їх принижували, їм погрожували, вимагаючи в ім'я чистоти української літератури припинити «формалістичні викрутаси із словом», які приводять до викривлення ідейно-художнього змісту творів. Це нагадувало сталінські часи: чисельні наради, активи, збори, пленуми, за висловом Івана Дзюби, «переростали в божевільну «психічну атаку». Треба було мати неабияку силу, сміливість і просто звичайну витримку, щоб вистояти. Іван Драч, який на той час здобув літературне визнання не лише в Україні, а й у Росії та за кордоном, продовжував свою літературну працю і не відійшов від своїх творчих принципів. На початку 60-х pp. творчість поета сприймалася неоднозначно. Уже в перших своїх творах як поетичною формою, так і їхнім змістом Драч висловив протест проти тоталітаризму. Письменник відмовлявся жити й творити за звичками і приписами влади, утвердженими примусово – силою, кров'ю, репресіями. Його рання поезія знаменувала бунт кращої частини української молоді, яка дізналась про жахливі злочинства
сталінізму (хоча тоді було оприлюднено далеко не все). Цю незгоду Драч як поет насамперед висловив у сфері поезії, де насаджувався
єдиний
принцип
соціалістичного
реалізму.
Особливістю поетичного світу Івана Драча є його постійний, безупинний рух, змінюваність, розвиток — це досконалість. Його твори – це прагнення якомога ясніше, виразніше висвітлити драматизм людського життя другої половини XX століття, віднайти гармонію в дисонансах епохи. Іван
Драч
соціалістичного
зламав
реалізму,
усталені виступив
норми
мистецтва
реформатором
поезії,
співвіднісши її з добою науково-технічної революції. Поет упевнено запроваджував до своїх творів лексику новітніх наукових відкриттів, збагачуючи світ поезії незнаними до того засобами. Він широко розсунув межі українського поетичного слова. В його поезії здобутки світової цивілізації поєднуються з гострим усвідомленням національної приналежності, гідності і поваги до своїх коренів, як і до кожної окремої людини, котра являє собою не «гвинтик», а цілий Всесвіт. Багато кого дратувала асоціативність, метафоричність, символізм його творів, незвичні словосполуки, сміливе введення наукової лексики в мову вірша. Цікавою видається вже перша збірка поета – «Соняшник», в якій оспівувалась доля звичайної людини, невичерпність людського генія на теренах науки й техніки, бажання розгадати таємниці буття. І на сьогодні
творчою візиткою Івана Драча є твори, які ще на початку 60-х pp. захоплювали читачів неординарністю поетичного мислення: «Балада про соняшник» (котра дала назву дебютній збірці) та «Етюд про хліб». Збірка творів Драча «Корінь і крона» була відзначена Державною премією України ім. Т. Шевченка у 1976 р. У середині 80-х pp. поет був обраний до правління Київської організації Спілки письменників України, далі – його головою, а ще згодом – Головою Народного руху України та депутатом Верховної Ради України, керував товариством «Україна», очолював Світовий конгрес українців та Конгрес української
інтелігенції
(КУІн),
був
міністром
в
уряді
В. А. Ющенка, брав активну участь у подіях Помаранчевої революції. Драч
продовжує
активну
громадсько-політичну
діяльність, є головою багатьох республіканських і міжнародних організацій, організатором і членом кількох рухів. Проте, перш за все, Іван Драч – поет, а його творчість – постійний пошук, постійне новаторство. Протягом
1962-1988
pp.
виходили
його
збірки:
«Соняшник» (1962 p.), «Протуберанці серця» (1965 p.), «Балади буднів» (1967 р.), «До джерел» (1972 р.), «Корінь і крона» (1974 р.), «Київське небо» (1976 p.), «Шабля і хустина» (1981 p.),
«Драматичні
поеми»
(1982
р.),
«Теліжинці»
(1985
р.),
«Чорнобильська Мадонна» (1987 р.), «Храм серця» (1988 p.).
Наприкінці XX століття, а саме 26 квітня 1986 р. Україні випало пережити чорнобильську катастрофу. Аварія на 4-му блоці Чорнобильської атомної електростанції переросла в глобальну катастрофу – не тільки екологічну, але й, у першу чергу, моральну. Правду про жахливу трагедію, приховану радянським урядом, намагалися осмислити письменники, щоб донести її до прийдешніх поколінь. З таким завданням прагнули впоратися Б. Олійник у поемі« Сім », В. Яворівський у романі «Марія з полином в кінці століття», Ю. Щербак у документальній повісті «Чорнобиль» та деякі інші. Особливе місце в тогочасному літературному доробку на цю тему посіла поема Івана Драча «Чорнобильська Мадонна», опублікована спочатку в журналі «Вітчизна» (1988 p.), а потім, у тому ж році, у збірці «Храм сонця», хоча твір був написаний в 1987 р. На відміну від інших авторів, поет не вдається до перебігу жахливих подій, а прагне їх висвітлити крізь призму людського горя,
показати
конкретного
понівечену
життя
та
людську
всесвітньої
долю історії.
на
перехресті
Поема-мозаїка
«Чорнобильська Мадонна» постала як спокута й прозріння.
Поема «Чорнобильська Мадонна» відзначається не лише філософською глибиною, а й постановкою етичних проблем, які сягають далеко за межі причин і наслідків катастрофи. «Чорнобильська Мадонна» – це не лише крик авторового болю. Це крик болю природи, України, людини, людства, це пересторога бути пильними, людяними, будьте правдивими, щоб зберегти планету. Іван Драч – це непересічна постать не тільки в українській, але й у світовій літературі. Протягом трьох десятиріч літературної діяльності І. Драч видав багато збірок поезій,
перекладів,
кіноповістей,
літературно-критичних
розвідок, написав кілька кіносценаріїв. Він
є
лауреатом
Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1976 р.) та Державної премії СРСР (1983 p.), Герой України. Своїм обов'язком перед Україною вважає і надалі «творити Україну і її культуру...»
Література Драч І. Вибрані твори : в 2 т. / І. Драч. – Київ : Дніпро, 1986. – Т. 1 : Поезії. – 351 с. Драч І. Вибрані твори : в 2 т. / І. Драч. – Київ : Дніпро, 1986. – Т. 2 : Вірші. Драматичні поеми. – 325 с. Драч І. Ф. Американський зошит : Вірші. Переклади. Драматична поема / І. Драч. – Київ : Молодь, 1980. – 208 с. Драч І. Берло : книга поезій / І. Драч. – Київ : Грамота, 2007. – 909 с. Драч І. Драматичні поеми / І. Драч . – Київ : Дніпро, 1982. – 284 с. Драч І. Духовний меч : літ.-крит. статті та есе / І. Драч. – Київ : Рад. письменник, 1983. – 351 с. Драч І. Київське небо : поезії / І. Драч. – Київ : Молодь, 1976. – 143 с. Драч І. Ф. Лист до калини : поезії, поеми / І. Драч. – Київ : Веселка, 1990. – 286 с. Драч І. Наближення : поетичні переклади і статті / І. Драч ; упоряд. В. Брюгген. – Харків : Фоліо, 2012. – 380 с . Драч И. Подсолнух : стихотворения / И. Драч. – Москва : Мол. гвардия, 1983. – 126 с. Драч І. Поезія. Чорнобильська мадонна / І. Драч. – Харків : Ранок, 2001. – 46 с.
Драч І. Січнева балада 1924 року / І. Драч . – Київ : Дніпро, 1980. – 560 с. Драч І. Ф. Сонце і слово : поезії / І. Драч. – Київ : Дніпро, 1978. – 367 с. Драч І.
Сонячний фенікс : вірші / І. Драч. – Київ :
Молодь, 1978. – 158 с. Драч І. Теліжинці : поезії / І. Драч. – Київ : Рад. письменник, 1985. – 199 с. Драч І. Храм сонця : поезії / І. Драч. – Київ : Рад. письменник, 1988. – 123 с. Драч І. Шабля і хустина : вірші / І. Драч. – Київ : Рад. письменник, 1981. – 188 с. Драч И. Слово / И. Драч ; пер. с укр. – Київ : Либідь, 2009. – 448 с.
Книги про життя і творчість Івана Драча Ільницький М. М. Іван Драч : нарис творчості / М. М. Ільницький – Київ : Рад. письменник, 1986. – 221 с. Ткаченко А. С. Іван Драч : нарис творчості / А. С. Ткаченко . – Київ : Дніпро, 1988. – 270 с.
Публікації з періодичних видань про життєвий і творчий шлях Івана Драча Абліцов В. Нью-йоркська школа вікторія й київська трагедія Івана Драча / В. Абліцов // Слово Просвіти. – 2016. – 13– 19 жовт. – С. 8–9. Кюніц С. Обличчя вченого чи місіонера : [про Івана Драча] / Слово Просвіти. – 2016. – 13–19 жовт. – С. 9. Базилевський В. Драч цитатний в інтер’єрі доби : [І. Драч] / В. Базилевський // Літ. Україна. – 2016. – 6 жовт. – С. 6–7. Божко О. Іван Драч : «В моїй душі гніздиздилася любов» / О. Божко // Літ. Україна. – 2016. – 22 верес. – С. 8–9. Кюніц С. Погляд на Івана Драча – з-за океану і Києва / С. Кюнц // Літ. Україна. – 2016. – 15 верес. – С. 4. Драч І. «Колір наших знамен – колір осінньої квітки» : [М. Славинський розмовляв з І. Драчем про нову збірку віршів] / І. Драч // Літ. Україна. – 2015. – 12 листоп. Cлавинський М. Осінні яблука від Івана Драча / М. Славинський // Віче. – 2014. – № 21. – С. 62–63. Унгурян О. Иван Драч : знаменитый украинский поэт и деятель / О. Унгурян // Факты. – 2013. – 13 декаб. – С. 22. Драч І. На моєму шляху трапились Сергій Параджанов+ Микола Вінграновський / І. Драч // Літ. Україна. – 2013. – 15 серп. – С. 7.
Цимбалюк М. Соняшник на тлі політичного пейзажу :[ до ювілею Івана Драча] / М. Цимбалюк // Слово Просвіти. – 2011. – 13– 19 жовт. – С. 6. Кордон А. Протуберанці душі поета : [Іван Драч] / А. Кордон // Дивослово. – 2010. – № 8. – С. 21– 22. Ільницький М. Сприймати світ до всіх його глибин : [поезія Івана Драча] / М. Ільницький // Дивослово. – 2006. – № 11. – С. 55–57. Жулинський М. Осінній Драч з вогненним жалом весняної кропиви / М. Жулинський // Слово і Час. – 2006. – № 10. – С. 32–37.
Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 3 Тел.: (03849) 2-44-52 Е-mail: k-pmcbs@ukr.net