Збірка студентський наукових робіт "Сталий розвиток за участі громад" by Ganna Yatsyuk

Сталий розвиток за участі громад Збірка студентських наукових робіт

2012

Сталий розвиток за участі громад

Це видання підготовлено в межах виконання проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду-ІІ», який фінансується Європейським Союзом та спів фінансується і впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні. Думки, висновки чи рекомендації, які містіться в цих матеріалах, належать виконавцям проекту, авторам та упорядникам цього видання і не відображають погляди Європейського Союзу чи ПРООН.

Вул. Еспланадна, 20, 7-й поверх, офіс 704-708, Київ, 01601, Україна. Тел.\факс: +38 (044) 584-34-70. E-mail: ganna.yatsyuk@undp.org. Сайт: www.cba.org.ua. Сторінка у Facebook: http://www.facebook.com/cbaproject.

Проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» було започатковано у вересні 2007 року. Проект має на меті сприяти сталому соціально-економічному розвитку на місцевому рівні шляхом підтримки та співфінансування громадських ініціатив у всіх областях України та Автономній Республіці Крим. В основі Проекту лежить підхід «розвиток, орієнтований на громаду». Він передбачає, що місцеві громади, органи місцевої виконавчої влади та самоврядування спільно визначатимуть пріоритети розвитку своїх територій, спільно плануватимуть та реалізовуватимуть заходи для забезпечення сталого розвитку свого села, селища чи міста. Ініціатива фінансується Європейською Комісією в рамках програми технічної допомоги ЄС та співфінансується і впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні, за підтримки Уряду України. Європейський Союз складається з 27 держав-членів, які вирішили поступово об’єднати свої знання, ресурси та долі. Упродовж 50 років розширення вони побудували зону стабільності, демократії та сталого розвитку, зберігаючи при цьому культурну різноманітність, толерантність та особисту свободу. Європейський Союз прагне поділитися своїми надбаннями та цінностями з країнами та людьми поза його кордонами. Програма розвитку ООН (ПРООН) є глобальною мережею ООН в галузі розвитку, яка виступає за позитивні зміни та надає країнам доступ до джерел знань, досвіду та ресурсів задля допомоги людям в усьому світі будувати краще життя. ПРООН співпрацює з 166 країнами світу, допомагаючи їм знаходити власні шляхи розв’язання глобальних та національних проблем в галузі розвитку. У розвитку їхньої місцевої спроможності вони залучають працівників ПРООН і широкого кола наших партнерів.

Сталий розвиток за участі громад

Зміст

Значення викладання сталого соціального розвитку у вищих навчальних закладах. Савон Ольга ��4 Роль організації громади в підтримці життєздатності інфраструктури громади. Терновська Марина �� 15 Громадські ресурсні центри як інструмент акумулювання потенціалу територіальних громад в Черкаській області.Бондаренко Марія �� 25 Сталий розвиток за участі місцевих громад. Атаманюк Роман �� 38 Мікро-проект по економічній та енергетичній ефективності виробництва продукції рослинництва в Полтавській області. Єсаулова Яна. �� 50 Особливості соціальної мобілізації в українських умовах. Дегтяр Наталія. �� 60 Реалізація мікро-проекту громад в енергозбереженні. Власенко Аліна �� 68 Енергозберігаючі заходи у вищих навчальних закладах як мікро-проект громад у сфері енергозбереження. Висоцький Павло. �� 78 Виробництво біопалива в приватних сільськогосподарських підприємствах як основа енергетичної та екологічної безпеки регіону. Філісюк Тетяна �� 89 Залучення громад до процесів місцевого розвитку. Рижикова Олена ��101 Культурні ресурси соціальної мобілізації громади в цілях сталого розвитку на місцевому рівні. Савєльєва Галина ��107 Проект впровадження послуги водопостачання на КП «Лад» Свидівоцької сільради (в межах проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду»). Кулик Юлія ��117 Гендерний аспект мобілізації громад. Кенчошвілі Каріна ��130 Залучення громадян до відтворення інфраструктури громад: на що це впливає? Патук Яна ��144 Умови, складові та підходи до розвитку громад в Україні. Гончаренко Ірина ��154 Вплив участі у Проекті ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» на соціокультурні цінності членів громад. Шкурко Юлія ��163 Способи мотивації суб’єктів господарювання здійснювати фінансування громад. Шевченко Євген ��173 Забезпечення малих сіл хлібом та хлібобулочними виробами. Постіл Юлія ��182 Гендерні причини успішності громади. Величко Ілона ��210

Сталий розвиток за участі громад

Савон Ольга, студентка 6 курсу, Херсонський державний аграрний університет

значення викладання сталого соціального розвитку у вищих навчальних закладах Реалізація принципів сталого розвитку в нашому суспільстві протікає повільно, але обов’язково спричинить значний ріст благополуччя населення нашої країни. Проте, це потребує важкої плідної праці і об’єднання всіх зусиль як політичних діячів, менеджерів, так і вчених, а також усіх ініціативних і прогресивних людей. Важлива умова реалізації сталого розвитку — глибокі знання, висока цілеспрямованість і політичне бажання державного управління долати труднощі, які пов’язані з впровадженням сталого розвитку в нашій країні. Тому основні дії Вищих навчальних закладів, які виховують молодих спеціалістів сучасного типу, повинні бути направлені таким чином, щоб нове покоління змогло побудувати гармонійне і мудре людське суспільство ХХІ століття. Універсальний характер ідей сталого розвитку та відповідні міжнародні угоди привели до появи нового типу освіти, а саме — «освіта в інтересах сталого розвитку» (Education for Sustainable Development). Очевидно, що головна причина появи такої освіти — це усвідомлення людством необхідності змін в освітній парадигмі з метою подальшого сталого розвитку суспільства, економіки та навколишнього середовища. Актуальність теми посилює й той факт, що освіта є базовим елементом трансформації суспільства до сталого розвитку за рахунок забезпечення особистості можливістю перетворити свої уявлення про суспільство у життя. Саме така ключова роль освіти зафіксована у головних документах Всесвітніх форумів зі сталого розвитку у 1992 та 2002 роках. Так у «Порядку денному на ХХІ століття» було проголошено, що «освіта є фундаментом сталого розвитку» [4]. Освіта в інтересах сталого розвитку — це сучасний підхід до організації навчального процесу, який включає інформування членів суспільства про основні проблеми сталого розвитку, формування світогляду, що базується за засадах сталості, перетворення навчання з передачі знань на створення діалогу, орієнтація якого спрямована на порушення та практичне розв’язання місцевих проблем. 4

Сталий розвиток за участі громад

1. Значення дисципліни «Стратегії сталого соціального розвитку» Словосполучення «стійкий розвиток» щоразу вживається при обговоренні проблем суспільно-політичного розвитку світу загалом та України, зокрема. Концепція стійкого розвитку з'являлась у пошуках відповіді на екологічний виклик сучасності — як жити, коли всього обмаль — ресурсів, чистої води, їжі, придатних для проживання місць, тощо. Іншими словами, йдеться про стратегію поведінки людини в умовах постійного підвищення попиту і зниження пропозиції. Цю концепцію покладено в основу доповіді міжнародної Комісії з природного середовища і розвитку «Наше спільне майбутнє» (1987 р.), яка була підтримана ООН і визнана міжнародною спільнотою в Ріо-де-Жанейро (1992 р.). Конференція перенесла ідею стійкого розвитку у площину міжнародних зобов'язань. Проблема оптимізації соціально-економічного розвитку загострюється не тільки через надмірне навантаження на природні системи внаслідок зростання масштабів діяльності людини, а ще й тому, що принципи соціоекологічної збалансованості економіки, екологічна безпека і екологічна «чистота» виробництва, особливо, в агропромисловому комплексі, не стали обов'язковою нормою роботи кожного керівника і спеціаліста. Внаслідок цього ми стали свідками численних проявів кризової екологічної ситуації. У цих умовах підготовка сучасних фахівців вимагає фундаментальних знань з питань формування нової стратегії соціального розвитку суспільства, іншими словами, стратегії сталого розвитку [5]. Навчальна дисципліна «Стратегія сталого розвитку» є нормативною дисципліною, яку передбачено освітньо-професійною програмою (ОПП) підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» зі спеціальності 8.040106 «Екологія і охорона навколишнього середовища та збалансованого природокористування» [1, 2, 3]. Навчальна дисципліна «Стратегія сталого розвитку» належить до новітніх навчальних курсів і передбачає міждисциплінарний та системний підхід до вивчення основних проблем взаємодії людини і суспільства з навколишнім середовищем з точки зору принципів й стратегії сталого розвитку. Відповідно до рекомендацій Конференції ООН з питань охорони навколишнього середовища та збалансованого розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) вивчення проблем сталого розвитку має бути складовою частиною в програмі підготовки фахівців різних спеціальностей, або ж бути організовано як окремий загальний курс.

Сталий розвиток за участі громад

Особливістю дисципліни «Стратегія сталого розвитку» є те, що її міждисциплінарний характер пов'язаний із необхідністю вивчення умов збалансування трьох сфер життєдіяльності людини (економічної, екологічної і соціальної) і набуттям знань і вмінь з формування єдиної соціально та еколого-економічної збалансованої системи на локальному, регіональному і глобальному рівнях [1, 2, 3]. За сучасними уявленнями соціальні перетворення повинні здійснюватися за принципами цілей і завдань стійкого розвитку у XXI ст. Тому феномен стійкого розвитку нині всебічно осмислюється з гуманітарних, філософських, політичних та економічних позицій. У науково-дослідних установах нині створюються і функціонують відповідні підрозділи, а у ВНЗ — кафедри відповідного спрямування, систематизовані про повну і вичерпну інформацію, про стійкий екологічно безпечний розвиток суспільства, сучасні тенденції суспільно-історичного розвитку, в основу яких покладено стійкий розвиток і пошук відповіді на екологічний виклик сучасності; про зрушення, які в цьому зв'язку відбуваються у сфері суспільної свідомості, моралі, філософи життя, культури, економіки, міжлюдських і міждержавних відносин; про сутність національних концепцій та стратегій стійкого розвитку і основні правила менеджменту природного середовища і використання природних ресурсів. Під час вивчення дисципліни студенти повинні засвоїти: • основні філософські категорії, загальний зв'язок і загальну обумовленість предметів і явищ; • економічні механізми, економічні інструменти, ринкові механізми регулювання; • принципи формування умов безпечної життєдіяльності людини; • основні положення міжнародного екологічного законодавства і основні міжнародні договори і конвенції; • правове та інформаційне забезпечення формування наукової підтримки рішень. Мета викладання дисципліни «Стратегії сталого розвитку» — у всебічній і багатоплановій підготовці фахівців-екологів, формування у них системного підходу до оцінювання та розробки стратегій соціального економічного та екологічно збалансованого розвитку суспільства. Завдання дисципліни — підготувати студентів до можливої участі у формуванні та реалізації загальнодержавних і регіональних проектів з різних аспектів стійкого розвитку. Навчальна дисципліна покликана сформувати 6

Сталий розвиток за участі громад

у студентів наукове, відповідальне ставлення до природи та її ресурсів, виробити соціальну відповідальність і готовність до активних дій з і врахуванням принципів і стратегій сталого розвитку суспільства [1, 2, 3, 5]. Задачі дисципліни: • ознайомити студентів з функціонуванням державної системи управління природоохоронною діяльністю; • засвоїти роль та значення процесу розвитку законодавства як базової, складової для організації управління природоохоронною діяльністю; • опанувати механізми регулювання у галузі охорони атмосферного повітря, води, землі, надр та природних ресурсів; • засвоїти базові інструменти управління фінансовою підтримкою природоохоронної діяльності в умовах ринкової економіки; • вивчати принципи та методи організації програмної діяльності на національному та регіональному рівні в природоохоронній сфері. Після вивчення курсу студенти повинні знати: • • • •

основні закономірності розвитку відкритих стаціонарних систем; взаємозв'язки між факторами розвитку суспільства; індикатори сталого розвитку; соціальні, екологічні та економічні передумови сталого розвитку регіонів; • умови сталого розвитку територій, спрямовані на відтворення і збереження повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі збалансованого використання ресурсів; • умови і управлінські механізми забезпечення прогресивного або екологічного, соціального та економічно збалансованого розвитку суспільства. Після вивчення курсу студенти повинні вміти: • розраховувати локальні та регіональні індикатори сталого розвитку; • організовувати моніторингові дослідження стану природних і соціально-економічних систем; • виявляти пріоритети сталого розвитку і обґрунтовувати рішення, пов'язані з розвитком соціально-економічних систем; 7

Сталий розвиток за участі громад

• розробляти плани дій з охорони навколишнього середовища і збалансованого розвитку регіонів; • впроваджувати рішення необхідні для забезпечення сталого розвитку в умовах інформаційного суспільства. • вміти з позицій стійкого розвитку сприймати, аналізувати і оцінювати різні аспекти суспільного буття, поточну політику держави та плани її соціально-економічного розвитку на найближчу і віддалену перспективу екосистем, розвитку і моделювання сталого розвитку [1, 2, 3, 5]. 2. Впровадження в україні освіти, орієнтованої на інтереси сталого розвитку Універсальний характер ідей сталого розвитку та відповідні міжнародні угоди привели до появи нового типу освіти — «освіта в інтересах сталого розвитку» (Education for Sustainable Development) (ОСР). Очевидно, що головна причина появи ОСР — це усвідомлення людством необхідності змін в освітній парадигмі з метою подальшого сталого розвитку суспільства, економіки та навколишнього середовища. Освіта є базовим елементом трансформації суспільства до сталого розвитку за рахунок забезпечення особистості можливістю перетворити свої уявлення про суспільство у життя. Саме така ключова роль освіти зафіксована у головних документах Всесвітніх форумів зі сталого розвитку у 1992 та 2002 роках. Так, у главі 36 «Порядку денного на XXI століття» було проголошено, що «освіта є фундаментом сталого розвитку» [4]. ОСР — це сучасний підхід до організації навчального процесу, який включає інформування членів суспільства про основні проблеми сталого розвитку, формування світогляду, що базується на засадах сталості, переорієнтацію навчання з передачі знань на діалог, орієнтацію на виявлення та практичне розв’язання місцевих проблем [1, 2, 3, 5]. В Україні, як і в інших країнах, ОСР перебуває на етапі становлення, розуміння її цілей і завдань, важливості для розвитку суспільства та окремої людини. Значним поштовхом у цьому суперечливому процесі стало прийняття у 2005 р. Стратегії освіти для сталого розвитку Європейської Економічної Комісії ООН (Стратегія), яка визначає конкретні завдання для урядів держав, принципи, організаційні основи реалізації [3]. Необхідно виконати кілька першочергових завдань щодо реалізації Стратегії: • активізувати роботу Комісії зі сталого розвитку України, створеної у 2001 р. при Кабінеті Міністрів України; 8

Сталий розвиток за участі громад

• затвердити Державну Стратегію сталого розвитку України; • створити міжвідомчий координаційний державний орган, відповідальний за реалізацію Стратегії ОСР і координацію та співпрацю у цій галузі; • створити регіональні центри ОСР на базі провідних ВНЗ; • прийняти рішення щодо державної підтримки системи наукового забезпечення реалізації завдань ОСР та сприяти залученню та широкій підтримці участі неформальних громадських природоохоронних організацій у розвитку екологічної освіти та реалізації ОСР. Для впровадження ОСР у ланках формальної та неформальної освіти необхідно виконати такі кроки. 1. На рівні вищої освіти: • розроблення та запровадження у ВНЗ комплексної програми безперервного навчання та виховання студентів у галузі екології, захисту довкілля та раціонального природокористування; • розроблення навчальних програм, підручників і посібників з проблем сталого розвитку та реалізація їх у навчальному процесі; • створення нових та реорганізація діючих наукових, зокрема, еколого-експертних центрів, діяльність яких спрямована на дослідження та оцінку різноманітних проблем сталого розвитку, охорони довкілля, використання природних ресурсів, дотримання принципів екологічної безпеки; • внесення тематики проблем сталого розвитку до дипломних робіт випускників вищих навчальних закладів; • підтримка проведення науково-практичних семінарів, конференцій з тематики сталого розвитку для студентів вищих навчальних закладів; • розширення міжнародної співпраці з провідними європейськими, американськими та канадськими університетами з акцентом на спільні наукові дослідження та запровадження нових форм організації навчального процесу для магістрів (такі як міжнародні студентські Інтернет-семінари). 2. У галузі підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів з питань ОСР та СР: • розвиток перепідготовки викладачів на всіх рівнях і для всіх категорій освіти в галузі екології та сталого розвитку; 9

Сталий розвиток за участі громад

• включення принципів СР до програм закладів післядипломної освіти; • проведення семінарів для викладачів загальних середніх шкіл щодо ознайомлення та поширення положень ОСР. 3. У галузі забезпечення доступу до навчальних та навчально-методичних матеріалів з питань ОСР та СР забезпечення безперебійного доступу студентів і викладачів до мережі Інтернет; створення потужної комп'ютерної бази, яка б дала змогу використовувати у навчальному процесі навчальні фільми, ролики з питань сталого розвитку, програми, які б забезпечили можливість моделювання тих чи інших процесів та наслідків прийняття відповідних управлінських рішень. 4. У галузі розвитку наукових досліджень та розвитку міжнародного співробітництва: • розробка та наукове обґрунтування національної системи теоретичних і практичних засад гармонійного сталого розвитку України повинні бути визнані на законодавчому рівні одним з пріоритетних напрямів розвитку вітчизняної науки; • найшвидше прийняття загальновизнаної соціально-екологоекономічної стратегії переходу України до гармонійного сталого розвитку має стати підґрунтям розвитку наукових досліджень у галузі ОСР; • формування та затвердження національної програми наукових досліджень у галузі ОСР із залученням Академії педагогічних наук, працівників ВНЗ, вчителів та громадських діячів; • прийняття рішення про державну підтримку системи наукового забезпечення реалізації завдань ОСР в освітніх установах; • включення питання міжнародної співпраці у галузі ОСР у всі міждержавні освітні угоди України. Таким чином освіта орієнтована на принципи стратегій сталого соціального розвитку повинна бути націлена на набуття знань і навичок, що сприяють формуванню екологічно свідомого суспільства, нових позицій, світогляду, цінностей, сприяють розвитку, який є соціально бажаним, економічно життєздатним і екологічно збалансованим. Концепція сталого соціального розвитку передбачає переорієнтацію освіти в напрямі дбайливого ставлення до довкілля, відмови від нестійких моделей виробництва і споживання, гармонізації розвитку соціальних, економічних і екологічних процесів. 10

Сталий розвиток за участі громад

3. Підготовка студентів в області сталого розвитку в Херсонському державному аграному університеті У теперішній час якість нашого життя перш за все визначається якістю державного управління, яке потребує змін, впровадження новизни та реформ в області функціонування і роботи, перш за все, освітніх закладів. Так, в Херсонському державному аграрному університеті, а саме на рибоекологічному факультеті, викладачі кафедри «Охорони довкілля і збалансованого природокористування» головною ідеєю та метою ставлять введення нових підходів в області виховання студентів. Відповідно до цілей меморандуму в навчальний план зі спеціальності «Екологія та охорона навколишнього середовища» включена дисципліна «Стратегія сталого розвитку». Її навчальна програма містить 36 годин лекційного курсу та семінарсько-практичних занять і 72 години самостійної роботи з тематики сталого розвитку суспільства. Розглядається людський розвиток, як головний чинник і показник успішного розвитку суспільства, науковий, освітній показники, та саме, Україна в контексті переходу на засади сталого розвитку. Студентам надається інформація з питань історії формування концепцій сталого розвитку, причин виникнення ідей сталого розвитку, розкривається його сутність, надаються основні поняття та визначення, формується правильне соціальноекологічне мислення студентів. Структура вивчення цієї дисципліни для магістрів університету передбачає вивчення тем розділених на два змістовних модуля, а саме: Модуль №1. 1. Проблеми стійкого екологічно безпечного розвитку суспільства. 2. Екологічний виклик як геокультурний феномен. 3. Принципи забезпечення сталого розвитку соціально-економічних систем. 4. Індикатори сталого розвитку. 5. Тринітарна сутність стійкого розвитку. Модуль №2. 6. Сталий розвиток та потреби в реагуванні на рівні стратегії. 7. Стійкий розвиток у національних стратегіях країн світу. 8. Стратегії України у вимірі стійкого розвитку. 9. Планування стратегії сталого розвитку на місцевому рівні. 11

Сталий розвиток за участі громад

Окрім, занять в стінах університету, налагоджена активна співпраця викладачів та студентів з координаторами ПРООН в Херсонській області «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Проведені практичні заняття в офісі ПРООН з питань аналізу та обговорення підсумків роботи Проекту за попередні роки та дослідження проблем життя й розвитку місцевих громад. Координатори сприяли в вивченні студентами матеріалу розділу самостійної роботи з проблематики сталого розвитку. Вперше на факультеті в квітні 2012 року були організовані і проведені «Дні сталого розвитку», підчас яких студенти магістри інформували студентів молодших курсів про принципи та ідеї «Стратегій сталого розвитку». Була проведена конференція та дебати, де ми демонстрували свої власні дослідження, а також результати опрацьованої літератури та інформації із всесвітньої мережі щодо регіональних особливостей сталого розвитку. У результаті магістри мали змогу отримати практичні педагогічні навички з області викладання і подачі інформації студентам, а з іншого боку викликали велику зацікавленість і багато запитань зі сторони студентів-слухачів, які не залишилися байдужими до питань сталого розвитку. Також в ході вивчення дисципліни практикуються так звані «виїзні заняття», під час яких студенти-магістри разом з координаторами місцевої організації, яка функціонує за підтримки ООН і впроваджують проекти орієнтовані на громаду, мають змогу відвідувати районні центри нашої області та села і приймати участь в обговоренні організаційних питань, а також пропонувати власні ідеї, що несе не лише пізнавальний, а практичний характер. Безумовно підвищення нашої освіченості та формування правильної громадянської позиції можливо тільки за наявності прогресивних викладачів, яким не байдуже наше майбутнє. І нам дійсно пощастило, тому що, в нашому університеті вже запроваджені і здійснені перші кроки на шляху інформування і виховання майбутніх молодих спеціалістів сучасного типу, які побудують гармонійне і грамотне людське суспільство ХХІ століття. Отже, ПРООН, яка представлена в Україні, і безпосередньо в Херсонській області, зацікавлена в посиленні заходів для становлення принципів сталого розвитку, спільного самоврядування шляхом навчання майбутнього покоління підходу щодо сталого місцевого розвитку України за участі громад. Метою Меморандуму, який уклав наш університет є зміцнення регіональної спроможності та бази знань для підтримки спільного врядування.

Сталий розвиток за участі громад

Університет на базі кафедри «Охорони довкілля та збалансованого природокористування» сприяє залученню науково-педагогічних працівників та студентів до ознайомлення, аналізу набутого досвіду участі громад у розв’язанні місцевих, економічних, соціальних та екологічних проблем. Науково-педагогічний колектив та студентство сподівається на подальшу спільну працю в області випуску науково-методичних розробок, підручників, посібників, участі у конференціях, семінарах, виконання практичних робіт та програм з питань охорони довкілля. Очікуємо на надання технічної та освітньої підтримки університету для координації діяльності відповідно курсу «Сталого розвитку суспільства», на допомогу щодо доступу викладачів та студентів до сучасних світових і національних знань та інформації, надання консультаційних послуг силами національних і міжнародних експертів. ВИСНОВКИ В Україні сучасний підхід освіти в інтересах сталого соціального розвитку, перебуває на етапі становлення розуміння її цілей і завдань, розуміння важливості такої освіти для розвитку суспільства та особисто кожної людини. Важливим поштовхом у цьому суперечливому процесі стало прийняття у 2005 р. Стратегії освіти для сталого розвитку Європейської Економічної Комісії ООН, яка визначає конкретні завдання для урядів держав, принципи та основи її реалізації [3]. Тому в інтересах суспільства на рівні вищої освіти необхідно розробляти та впроваджувати у ВНЗ комплексні програми безперервного навчання та виховання студентів у галузі екології, захисту довкілля і збалансованого природокористування. Викладання дисципліни «Стратегія сталого розвитку» виховує та формує відповідального та гідного громадянина не тільки своєї країни, а й планети. Отже, грамотний підхід до викладання сталого розвитку у ВНЗ може дати високі результати не тільки у зміні свідомості тих студентів, які безпосередньо приймають участь в навчальному процесі, їх ставленні до сталого розвитку в нашій країні, а й загальному сталому соціальному розвитку, якій і викличе саме гармонійний, благополучний і сталий розвиток світу в цілому. Для мене — спеціаліста-еколога дуже важливо формування у людей правильного соціально-екологічного мислення, відповідно до якого модель розвитку життя сучасного суспільства повинна відповідати реальним обмеженим можливостям довкілля. І саме для нас, для молоді — для майбутніх учасників народногосподарського процесу, майбутніх керівників держав вкрай необхідне ясне розуміння розвитку еколого-соціально13

Сталий розвиток за участі громад

економічних процесів загальнопланетарного характеру для припинення насильницького відношення до природи, забезпечення пріоритетного розвитку людини в гармонії з навколишнім середовищем, відтворення екологічного балансу на планеті. СПИСОК ВИКОРИСТАНої літератури 1. Концепція екологічної освіти України. — Інформаційний вісник НМЦ вищої освіти МОН України. — 2002. — № 9. — С. 50–61. 2. Образование для устойчивого развития / Под ред. Н. С. Касимова. — М.; Смоленск : Универсум, 2004. 3. Образование в интересах устойчивого развития в международных документах и соглашениях. — М.: «Эко-согласие», 2005. — 142 с. 4. Програма дій «Порядок денний на XXI століття» («АGENDА 21»). — К.: «Інтелсфера», 2000. 58 с. 5. Стратегія СЕК ООН освіти для сталого розвитку. Пер. з англ. — Одеса : «Екологія», 2005. — 44 с.

Сталий розвиток за участі громад

Терновська Марина студентка 6 курсу Херсонський державний аграрний університет

Роль організації громади в підтримці життєздатності інфраструктури громади Більшість з нас чули про діяльність Організації Об’єднаних Націй, пов’язану з підтримкою миру або наданням гуманітарної допомоги. Проте, далеко не завжди і не так добре відомо про багато інших аспектів її діяльності, які впливають на наше життя. Організація Об’єднаних Націй є центром вирішення проблем, з якими стикається все людство. Ця діяльність здійснюється спільними зусиллями більше 30 пов’язаних з нею організацій, що складають систему Організації Об’єднаних Націй. День за днем Організація Об’єднаних Націй і інші організації її системи ведуть роботу зі сприяння дотриманню прав людини, охороні навколишнього середовища, боротьбі з хворобами і скороченню масштабів бідності. Установи Організації Об’єднаних Націй розробляють норми і правила безпечного й ефективного повітряного сполучення та сприяють вдосконаленню телекомунікацій і захисту інтересів споживачів. Організація Об’єднаних Націй є ініціатором міжнародних кампаній щодо боротьби з обігом наркотиків і тероризмом. Діючи у всіх регіонах миру, Організація Об’єднаних Націй і її установи надають допомогу біженцям, імплементують (реалізують) програми з питань розмінування, допомагають збільшити обсяг виробництва продуктів харчування та відіграють провідну роль в боротьбі зі СНІДом [1, 2]. Організація Об’єднаних Націй була створена 24 жовтня 1945 року 51 країною, які були сповнені рішучості зберегти мир за допомогою розвитку міжнародної співпраці й забезпечення колективної безпеки. На сьогоднішній день членами Організації Об’єднаних Націй є 191 країна, тобто майже всі країни світу, в тому числі і Україна. Організація Об’єднаних Націй не є всесвітнім урядом і не ухвалює законів. Проте вона надає засоби, які допомагають врегулювати міжнародні конфлікти і розробляти політику щодо питання, які стосуються всіх нас. У Організації Об’єднаних Націй всі держави-члени — великі і малі, багаті і бідні, такі, що дотримуються різних політичних поглядів і соціальних систем, мають право висловити свою думку і взяти участь в голосуванні в рамках цього процесу. 15

Сталий розвиток за участі громад

Одним із головних завдань Організації Об’єднаних Націй є підтримка миру у всьому світі. Згідно Статуту, держави-члени вирішують свої міжнародні спори мирними шляхами і утримуються від погроз силою або її застосування проти інших держав. Впродовж багатьох років Організація Об’єднаних Націй відігравала важливу роль щодо сприяння запобіганню міжнародним кризам та врегулювання тривалих конфліктів. Вона здійснювала комплексні операції, пов’язані зі встановленням та підтримкою миру й наданням гуманітарної допомоги. Їй також доводилося запобігати назріваючим конфліктам. В постконфліктних ситуаціях вона все частіше докладає зусиль, направлених на усунення першопричин війни й створення основ для міцного миру [1, 2]. Одним з напрямків роботи є спільний проект з Євросоюзом «Місцевий розвиток орієнтований на громаду», який працює в Україні вже другий етап. Цей Проект має реальні позитивні результати роботи щодо покращення умов життя українців, а головне — пробудження свідомості та громадянської позиції людей, які змінюють наше майбутнє на краще [3, 4, 5, 6]. Метою роботи є дослідження проекту «Місцевий розвиток орієнтований на громаду» вивчення механізму його реалізації. З огляду на мету поставлені такі завдання: • ознайомитись з діяльністю щодо реалізації мікропроектів; • проаналізувати діяльність Проекту на Херсонщині; • дослідити сучасний соціально-економічний стан рідного селища Козацьке та перспективи його участі в подібних проектах. 1. ПРОЕКТ ООН «СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЗА УЧАСТІ МІСЦЕВИХ ГРОМАД» В Україні працюють наступні установи ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Фонд Народонаселення ООН (ЮНФПА), Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ), Міжнародна організація з міграції (МОМ), Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБООН), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Міжнародна організація праці (МОП), та Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу в Україні (ЮНЕЙДС). В країні також діють асоційовані організації ООН, такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий Банк (СБ), Управління ООН з наркотиків та злочинності (УНЗ ООН) та Міжнародна Фінансова Корпорація (МФК), котра знаходиться у підпорядкуванні до Банку. 16

Сталий розвиток за участі громад

Ці установи працюють в різних сферах і мають їхні власні стратегії, але їх об’єднує загальна стратегічна ціль: допомогти народу України побудувати краще майбутнє для своєї держави [1, 2, 5, 6]. Генеральний Секретар ООН Пан Ги Мун призначив пана Олів’є Адама Координатором системи ООН в Україні 1 серпня 2009 року, одночасно голова ПРООН Хелен Кларк призначила пана Адама постійним представником ПРООН в Україні. Один з проектів ООН в Україні це — Місцевий розвиток та безпечне середовище для людського розвитку. • Місцевий розвиток, орієнтований на громаду; • Муніципальна програма врядування та сталого розвитку; • Підтримка Агентства регіонального розвитку Автономної Республіки Крим; • Моніторинг людської безпеки та громадський діалог для соціально-економічного розвитку та запобігання конфліктам; • Програма розвитку та інтеграції Криму ПРООН; • Проект «Соціальна інтеграція та розвиток громадянської відповідальності молоді»; • Створення безпечного середовища для молоді України; • Чорнобильська програма відродження та розвитку. «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» — це всеукраїнський проект, який реалізовується на території України на кошти Європейського Союзу та Програми розвитку ООН з метою створити сприятливе середовище для сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівні шляхом самоорганізації та соціальної активізації громад, розробки та впровадження невеликих за обсягом громадський ініціатив у всіх областях та Автономній Республіці Крим [4, 5, 6]. Конкретні цілі проекту: • Покращення умов життя у сільських та селищних громадах по всій Україні шляхом сприяння сталому відновленню, управлінню та забезпеченню роботи базової соціальної та комунальної інфраструктури й служб за рахунок ініціатив самодопомоги за участі громад. • Доведення ефективності механізмів місцевого самоврядування і децентралізованого управління, основаних на участі громад, у наданні державних послуг шляхом просування партнерських 17

Сталий розвиток за участі громад

самоврядних організацій громад, які запроваджують ініціативи з самодопомоги у співпраці з органами місцевої влади, приватним сектором та іншими зацікавленими сторонами. • Покращення відповідних професійних вмінь та знань організацій громад і органів місцевої влади з метою започаткування та підтримки процесів стабільного соціально-економічного розвитку за принципом залучення громад, а також для надання якісних державних послуг. • Розбудова інструкційної спроможності організацій громад і органів місцевої влади щодо визначення потреб і пріоритетів громад, щодо ведення і моніторингу місцевого процесу сталого соціально-економічного розвитку на основі широкої участі та ефективного надання державних послуг. • Поширення на низовому рівні практичного досвіду принципів планування на засадах участі громади, прийняття рішень та соціальних дій задля накопичення даних для розробки політики та проведення законодавчих реформ у напрямку сталого регіонального розвитку, адміністративної та фінансової децентралізації й зміцнення місцевої демократії. Перша фаза Проекту МРГ розпочалась у грудні 2007 року і тривала по 6 червня 2011 рік. За 3,5 роки діяльності Проект допоміг більше 1000 сільських громад покращити умови проживання спільними зусиллями та у партнерстві з місцевою владою. Таким чином, було здійснено 1303 мікропроекти з енергозбереження в школах та дитячих садочках, ремонт та закупівля обладнання для сільських медичних установ, а також водопостачання. Проект встановив партнерство з 25 регіонами, 209 районами та більше 1100 місцевими радами (з населенням до 10000 осіб). Проект мобілізував більше 418 тис. мешканців сільських територій які самоорганізувались в організації громад (ОГ), в основі яких — принцип належного врядування. Для громад та представників органів місцевої влади експерти Проекту провели 1656 навчальних семінарів та тренінгів, на яких громади навчили, як створити та керувати діяльністю своєї організації, як планувати та виконувати плани розвитку власного села спільно з місцевими органами влади. В рамках І фази Проекту реалізовано 1303 проекти громад. Голосуванням на загальних зборах громади самі обирали пріоритети для своїх проектів. Таким чином, 59% громад запровадили енергоощадні заходи у сільських школах, дитячих садочках та медичних закладах, 21% здійснили ремонт амбулаторій/ФАПів та закупівлю медичного обладнання; 15% громад провели або відремонтували систему водопостачання; 4% проектів стосувались закупівлі шкільного автобусу; 1% — проекти, спря18

Сталий розвиток за участі громад

мовані на збереження навколишнього природного середовища. Середня вартість проекту громади — близько 150 тис. грн. [4, 5, 6]. Друга фаза спільного проекту Європейського Союзу та програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» розпочалась 7 червня 2011 року і триватиме 4 роки. У другій фазі Проекту принаймні 900 громад отримають можливість реалізувати свої ініціативи. Проект підтримуватиме ініціативи громад у наступних сферах: • • • • •

енергозбереження та енергоощадні технології водопостачання охорона здоров’я охорона навколишнього середовища підтримка малого бізнесу (розвиток сільськогосподарських/обслуговуючих кооперативів). 2. МІСЦЕВИЙ РОЗВИТОК ЗА УЧАСТЮ ГРОМАД В ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Досягнення партнерів проекту на Херсонщині досить масштабні. По-перше, 45 організацій громад подолали зневіру у власних силах, згуртувалися навколо проблем для їхнього спільного вирішення, активно співпрацюючи з органами місцевого самоврядування. По-друге, плани розвитку громад стали першим кроком до свідомого планування розвитку територій, відновлено та введено в дію 54 об’єкти місцевої інфраструктури відповідно до пріоритетів фінансування. Сформовано механізм пошуку та розподілу фінансових ресурсів за рахунок коштів місцевих бюджетів усіх рівнів, враховуючи пріоритети запропоновані місцевими громадами [4]. Форуми місцевого розвитку стали дієвим механізмом зборів та обговорення проблеми питань соціально-економічного розвитку районів області. Підвищено рівень усвідомлення місцевими посадовцями важливості спільної роботи з організованими та сильними громадами з вирішення проблема забезпечення сталого соціально-економічного розвитку населених пунктів, зміни ставлення до власних обов’язків, зростання довіри до громади, бачення її як партнера. Стратегічна мета Проекту МГР полягала у залученні місцевих громад та місцевої влади до участі у процесі прийняття рішень та спрямування цього процесу для розбудови співпраці за участю широкого кола зацікавлених сторін. Але, на жаль, проект охопив тільки половину районів області: Бериславський, Великоолександрівський, Верхньорогачицький, Голопристань19

Сталий розвиток за участі громад

ський, Горностаївський, Новотроїцький, Нововоронцовський, Нижньосірогозький та Чаплинський. Було втілено у життя безліч мікропроектів, а саме реконструкція дитячих садків, шкіл та амбулаторій, ремонт водопроводу, ремонт лікарень та покращення в них медичних послуг. А головне — у людей з’явилася не лише надія на покращення життя, а й бажання робити добрі справи власними руками. Інформацію про реалізовані проекти наведені в табл. 1 [4]. Таблиця 1 Реалізовані проекти в Херсонській області Населений пункт

Назва ОГ

Даріївка Новотягинка Федорівка Інгулець Правдино Рубанівка Велика Лепетиха Запоріжжя Катеринівка Мала Лепетиха Демидівка Рубанівка

Старосілліа Велика Олександрівка

Назва мікропрокту

3 Район: Білозерський Енергозберіг. засоб. «Надія» в дит.садку Енергозберіг.засоби «Світанок» в дит.садку Реконструкція дит. «Надія» садка Реконструкція дит. «Мрія» садка «Роза» Ремонт водопроводу Район: Великолепетиський Ремонт дільничої Сільський комітет лікарні Громадський Покращення надання комітет медичних послуг Сільський комітет Ремонт водопроводу Сільський комітет Ремонт ФАПу Енергозберігаючі Сільський комітет заходи в школі Енергозберігаючі Сільський комітет заходи в дитсадку Енергозберігаючі Сільський комітет заходи в дитсадку Район: Великоолександрівський Енергозберігаючі «Журавлик» заходи в дитсадку Енергозберігаючі «Веселка» заходи в дитсадку

Загальна вартість 4 131764 86807 153458 91143 247824 124835 111800 132970 178611 161000 50500 90600

69714 157500

Сталий розвиток за участі громад

Чкалове Мала Олександрівка Біла Криниця Велика Олександрівка Старосілля Мала Олександрівка Калінінське Борозенське Нововознесенське Новопетрівка Мала шестірня Високопілля Архангельське Ольгино Каїри Маринське Зірка Волдодимиро- Іллінка Новопокровка Сиваське Олександрівка Ковильне Чкалове Приморське Широке

«Криштал» «Охорона здоров’я»

Ремонт амбулаторії

155502

Ремонт ФАПу

101000

Реконструкція дитсадка Енергозберігаючі «Веселка» заходи в дитсадку Енергозберігаючі «Журавлик» заходи в дитсадку «Охорона Енергозберігаючі здоров’я» заходи в дитсадку «Надія» Ремонт водопроводу «Молодіжна» Ремонт водопроводу Район: Високопільський Енергозберігаючі «Лілея» заходи в школі «Освіта Енергозберігаючі Високопільщини» заходи в школі «Надія» Ремонт ФАПу Енергозберігаючі «Тепла школа» заходи в школі Енергозберігаючі «Іновація» заходи в дитсадку «Світанок» Ремонт ФАПу Енергозберігаючі «Щит» заходи в дитсадку Енергозберігаючі «Радуга» заходи в дитсадку «Вікторія» Ремонт ФАПу Район: Новотроїцький «Теремок»

«Вітязь»

Ремонт водопроводу

«Сяйво Ремонт водопроводу Новопокровки» «Майбутнє Енергозберігаючі заСиваського» ходи в дитсадку «Нові Ремонт водопроводу перспективи» «Благодійність» Ремонт ФАПу «Благодійність» Ремонт амбулаторії Район: Скадовський Енергозберігаючі «Прометей» заходи в дитсадку «Дружба» Ремонт ФАПу

105441 159500 78458 121500 121534 148186 106888 63860 58428 297069 140625 158980 158000 159000 135400 139844 110127 144814 92210 161000 121000 101000 111000

Сталий розвиток за участі громад

Тарасівка Володимирівка Птахівка

Добропілля Чорноморське Геройське Нова Збурьївка Добропілля Каїри Маринське Горностаївка Велика Благовіщенка Олексіївка Констянтинівка

Енергозберігаючі заходи в дитсадку Енергозберігаючі «Лідер» заходи в дитсадку Енергозберігаючі «Чосон» заходи в дитсадку Район: Голопристанський Енергозберігаючі «Сонечко» заходи в дитсадку Енергозберігаючі «Райдуга» заходи в дитсадку Енергозберігаючі «Культура заходи в Центрі нащадкам» громади Реконструкція «Мрія» дитсадка Енергозберігаючі «Сонечко» заходи в школі Район: Горностаївський «Щит» Ремонт амбулаторії Енергозберігаючі «Радуга» заходи в НВК Ремонт покрівлі в «Скіф» будинку Енергозберігаючі «Турбота» заходи в дитсадку «Охорона Ремонт ФАПу здоров’я» Реконструкція дит. «Єдність» садка «Надія»

104000 106000 101000

152712 160691 160640 132178 179000 161000 123198 71816 149800 158658 160644

Сподіваюсь, що й в майбутньому, успішна співпраця з представниками ООН охопить усі інші райони Херсонської області, адже на даний час кожне селище потребує допомоги у вирішенні проблем, які турбують населення. Яскравим прикладом цього є моє рідне селище міського типу Козацьке Бериславського району. Назва населеного пункту походить від дніпровського рукава Козак, на якому лежить село. Станом на 01.01.2011 нараховувалося 1142 домогосподарства, в яких проживало 3809 особи. У складній ситуації опинилися мешканці селища після закриття заводів «С.-г техніка» та «Залізобетонних і армоселікатних виробів», на яких працювало близько 39% населення. В селищі запанувало безробіття, безнадія, безперспективність для молоді. За браком коштів дуже швидко почали накопичуватися житлово-побутові проблеми населення. 22

Сталий розвиток за участі громад

На сьогодні найболючішою проблемою мешканців селища є неякісне медичне обслуговування, відсутня машина швидкої допомоги, медичний пункт не має жодних ліків навіть для першої допомоги хворому, старе медичне обладнання не підлягає ремонту. Під час будівництва села Козацьке всі вулиці та провулки були освітлені, але в умовах постійного подорожчання енергоносіїв та у зв’язку з відсутністю коштів на утримання системи освітлення з 2007 року вона зовсім не працює. Хоча селище й розташоване на березі Дніпра (Додаток А), але наступна проблема яка підлягає терміновому вирішенню є удосконалення системи водопостачання. Вона була збудована ще у 1961 році, з того часу жодного разу не була капітально відремонтована, це супроводжується частими проривами трубопроводу та аварійним станом водонапірної вежі. На мою думку ці проблеми є першочерговими у вирішенні. На жаль, сільський голова разом з сільською радою не в змозі впоратися. Тому я розумію, що треба змінювати свою громадську позицію та пробуджувати свідомість моїх рідних, сусідів, знайомих та просто мешканців селища. Я пам’ятаю свої емоції, коли ми на занятті з дисципліни «Стратегія сталого розвитку» передивлялися документальний фільм про діяльність ПРООН в нашій області. Моя одногрупниця Кіра Князєва впізнала на екрані своє село (с. Дар’ївка) і відремонтований дитячий садочок та ще й свого двоюрідного брата. Я відчула її гордість за громаду, яка організувалася в її рідному селі. І тоді ми в групі всі зрозуміли, що треба діяти: агітувати мешканців свого села об’єднуватися для вирішення наших проблем, навчатися шукати шляхи та механізми втілення в життя наших сподівань. Причому, це необов’язково може бути саме цей проект, хоча координатори нікому не відмовляють в консультації, навчанні та допомозі. Головне — бажання об’єднатися, поставити мету і обов’язково впровадити її в життя. І саме тому, потрібно почати з пошуку людини, яка зможе повести за собою односельців. Це повинна бути відповідальна, порядна людина, яка зможе подолати опір бюрократичних сил, зможе працювати навіть за рахунок власних матеріальних та фізичних зусиль і повести за собою людей. Громада своїм прикладом повинна довести, що в нашому селі живуть добрі люди, яким не байдуже майбутнє їх дітей та онуків. І навіть, якщо що у другому етапі Проекту, моє селище не буде співпрацювати з ПРООН, я розумію, що отримала безцінний приклад — досвід інших сіл у вирішенні селищних проблем, в яких я теж готова прийняти активну участь. 23

Сталий розвиток за участі громад

Висновки Особливе і визначне місце в зовнішній політиці України належить співробітництву з Організацією Об’єднаних Націй. Український народ може пишатися тим, що його країна була однією з держав-засновниць цієї глобальної міжнародної організації. Організація Об’єднаних Націй надає допомогу на центральному та місцевому рівнях з питань сталого економічного розвитку, ефективного врядування, верховенства права, поваги до прав людини та інших міжнародних стандартів і норм заради добробуту народу України. Місцевий розвиток, орієнтований на громаду, — це всеукраїнський проект, який реалізується в Україні за кошти Європейського Союзу та Програми розвитку ООН, спрямований на створення сприятливого середовища для сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівні через самоорганізацію та соціальну активізацію громад, розроблення та впровадження невеликих за обсягом громадських ініціативу всіх областях України та Автономній Республіці Крим. Херсонська область одна з областей України, якій представники ООН дали надію на краще майбутнє, допомогли повірити в себе, згуртуватися й загальними зусиллями покращити умови життя. Та головне пробудили людей для активних дій, направлених на покращення нашого життя. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Боголюбов В.М, Прилипко В.А., Піскунова Л.Е. Стратегія сталого розвитку: Навчальний посібник. — К: Вид. центр НАУ, 2008. — 264 с. 2. Винников О.Ю, Соф’янц Н.А. Правові засади соціального партнерства в територіальних громадах України: громадські організації та органи влади. — Севастополь: Вебер, 2001. — 96 с. 3. Сталий розвиток суспільства: навчальний посібник / авт.: А. Садовенко, Л. Масловська, В. Середа, Т. Тимочко. — 2 вид. — К: 2011. — 392 с. 4. http://www.oda.kherson.ua/uk/frontend/news/last. 5. www.cba.org.ua 6. http:www. facebook.com/cbaproject

Сталий розвиток за участі громад

Бондаренко Марія студентка 3 курсу Черкаський державний технологічний університет

ГРОМАДСЬКІ РЕСУРСНІ ЦЕНТРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ АКУМУЛЮВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ

У нескінчених дискусіях щодо темпів економічного зростання, реалізації геостратегічних амбіцій та намірів, боротьби політико-економічних кланів та пошуку політичних компромісів із поля зору більшості вітчизняних дослідників та політиків, на жаль, досить часто випадає визнана Конституцією України первинна ланка суспільного організму — територіальна громада. Між тим, саме за територіальною громадою закріплено право самостійно вирішувати питання місцевого значення через місцеве самоврядування. Міцна територіальна громада є основою демократичного ладу суспільства. Забезпечення дійсної сталості позитивних суспільних тенденцій, стійкості економічного зростання та розвитку неможливе без побудови суспільного консенсусу навколо основоположних складових організаційноекономічного механізму, який забезпечуватиме легітимність та дієвість державної політики. Залучення до активного суспільного та економічного життя територіальних громад є невід’ємною умовою побудови в Україні громадського суспільства, що, у свою чергу, має стати обов’язковим кроком на шляху до інтеграції країни у світову та європейську спільноти. Саме тому вдосконалення нормативно-правової бази та пропаганди утворення органів самоорганізації населення набирає все більшої актуальності, оскільки останні максимально наближені до населення і сприяють оптимальній децентралізації влади. Вони покликані максимально оперативно реагувати на локальні потреби громадян і насамперед забезпечувати створення належних умов їх проживання на відповідних ділянках населеного пункту. Особливої уваги слід приділяти громадським ресурсним центрам, оскільки саме вони створюються за ініціативи громади і поєднують у собі функції агенцій місцевого розвитку, інформаційних і комунікаційних центрів. Суспільною користю таких центрів є доступність їх послуг для всіх мешканців громади, багатоцільове призначення і постійна адаптація до їхніх потреб. 25

Сталий розвиток за участі громад

Саме на стимулювання ініціативи та ініціації громадських утворень з метою забезпечення місцевого розвитку території спрямований Проект ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (МРГ), який сьогодні успішно завершив першу фазу та розпочав другу. Основною метою Проекту є створення сприятливого середовища для сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівні шляхом самоорганізації та соціальної активізації громад, розроблення та впровадження невеликих за обсягом громадських ініціатив у всіх областях України та Автономній Республіці Крим. З огляду на все вищесказане, дослідження ресурсних центрів громад, зокрема в Черкаській області, є пріоритетним завданням сталого розвитку територій, що в визначає актуальність теми дослідження. Метою наукового проекту є вивчення теоретичних аспектів діяльності громадських ресурсних центрів (ГРЦ), аналіз стану існуючих ресурсних центрів в межах області та розробка практичних рекомендацій з метою покращення їхньої діяльності. Завданнями проекту є: • вивчення теоретичних аспектів діяльності ГРЦ; • аналіз нормативно-правового забезпечення діяльності ГРЦ; • дослідження стану сучасних ресурсних центрів в Звенигородському, Катеринопільському, Лисянському, Маньківському, Христинівському, Шполянському, Уманському, Корсунь-Шевченківському, Смілянському районах; • оцінка діяльності Черкаського обласного молодіжно-ресурсного центру; • розробка практичних рекомендацій для покращення діяльності ГРЦ. При дослідженні зазначеного кола питань використовувались методи спостереження, порівняння,аналізу та синтезу, узагальнення та ін. 1. НАУКОВІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ РЕСУРСНИХ ЦЕНТРІВ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ Перехід України до ринкової економіки після розпаду СРСР особливо болісно відбувався в малих містах, селищах та селах. Безробіття, інфляція, мала кількість робочих місць, занепад сільськогосподарського сектору, урбанізація та міграція створюють системне поле проблем. Місцеві ради 26

Сталий розвиток за участі громад

через недостатність коштів, людських ресурсів, мотиваційних чинників та повноважень не можуть ефективно боротися з цими проблемами, необхідно залучити ресурси, що знаходяться в пасивному стані, і забезпечити їх трансформацію в інвестиції. Такими джерелами можуть бути заощадження населення, які можуть бути акумульовані та мобілізовані через специфічні інституції самоорганізації — Громадські Ресурсні Центри (ГРЦ) розвитку. Мова йде про результат внутрішнього переосмислення найактивнішою частиною населення (громади) цілей, можливостей, засобів та місії свого розвитку. Ресурсний центр — це добровільне об’єднання громадян, що поєднують в собі агенції місцевого розвитку, інформаційні та комунікативні центри з метою створення умов для реалізації принципів сталого розвитку, активного залучення усіх верств населення, представників бізнес-структур до процесу управління, формування діалогу з владою, вироблення прозорих та ефективних механізмів планування та залучення ресурсів на місцевому рівні та вирішення основних потреб територіальної громади [ 5 ]. Завданнями ресурсного центру є: • планування, координування, впровадження та моніторинг діяльності організацій громад на районному рівні; • забезпечення підтримки (технічної, фінансової, адміністративної) місцевим громадам для реалізації їх ініціатив; • консультування місцевих громад з питань створення та функціонування організацій громад та впровадження громадських ініціатив; • проведення тренінгів, семінарів, навчань для організації громад і представників органів влади; • зв’язок з іншими донорськими організаціями та організаціями громад; • слугування в якості бази для обміну досвідом в реалізації інших проектів ПРООН та інших проектів міжнародної технічної допомоги. Функціонування Ресурсних центрів по всій Україні напряму залежить від їх готовності співпраці з органами влади, а головне — з місцевою. Тільки симбіоз влади і територіальної громади може дати ефективне функціонування Громадських ресурсних центрів. При цьому рада виконує роль «каталізатора» процесу розвитку громади, надає традиційні муніципальні послуги, представляє сукупні інтереси розвитку громади, мобілізує і розподіляє усуспільнені ресурси і кошти громади. Громадський Ресурсний 27

Сталий розвиток за участі громад

Центр при цьому надає нетрадиційні і нехарактерні для місцевої влади послуги, є «індикатором» ефективності і раціональності і регулятивної діяльності ради, розробляє і реалізує проекти розвитку громади, аналізує і представляє інтереси різних суспільних груп громади, мобілізує і розподіляє внутрішні ресурси громади [ 5 ]. Отже, враховуючи мету, завдання і принципи діяльності Громадських ресурсних центрів, вони можуть стати осередком місцевої ініціативи і результатом процесу самоорганізації в громаді; поєднувачем функції агенцій місцевого розвитку, інформаційних, консультаційних і комунікаційних центрів; посередницькою інституцією при децентралізації влади від ради до громади; серйозною перешкодою та протидією корупції в питаннях використання ресурсного потенціалу громад; лідером серед неурядових організацій, які діють у громаді; виконавцем або організатором чи посередником при реалізації радою місцевих проектів розвитку громади; мобілізатором внутрішніх ресурсів громад задля їх розвитку. 2. ТЕНДЕНЦІЇ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ГРОМАДСЬКИХ РЕСУРСНИХ ЦЕНТРІВ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 2.1 Аналіз реалізації Проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду в Черкаському регіоні» Проект «Міський розвиток, орієнтований на громаду» в Черкаській області розпочав свою діяльність 28 серпня 2008 року з підписання тристоронньої угоди про співпрацю. Особливістю реалізації Проекту в Черкаській області була висока зацікавленість та всебічне сприяння районних органів влади. Усі 20 районів області подали заявки на участь в проекті. В результаті відбору було обрано 8 пілотних районів та 4 резервні, зокрема: Уманський, Канівський, Кам’янський, Городищенський, Звенигородський, Шполянський, Чигиринський та Тальнівський. Серед резервних було обрано Смілянський, Черкаський, Христинівський та Катеринопільський. Під час проведення районних презентацій проекту сільським, селищним та міським головам населених пунктів, чисельність яких не перевищує 10000 населення, було запропоновано подати заявки до участі в проекті. Загалом було подано 117 заявок від сільських рад, з яких було обрано 40 пілотних громад [ 4 ]. Розподіл заявок та рівень активності районів наведено в табл. 2.1.

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 2.1 Розподіл заявок та рівень активності районів Назва району Уманський Городищенський Звенигородський Шполянський Чигиринський Канівський Тальнівський Кам’янський Разом:

Кількість насеКількість Кількість Кількість надалених пунктів в відібраних резервних них заявок районі громад сільрад 54 7 5 2 32

38 37 60 43 30 -

26 11 10 17 18 117

5 5 5 5 5 40

3 3 3 3 3 23

Аналізуючи дані таблиці, спостерігається різна активність районів. Найбільший рівень активності спостерігається в Шполянському районі (72% від усіх сільських рад району) та Городищенському (63% від усіх сільських рад району). Головними причинами цього варто визнати: • готовністю населення самотужки здійснювати перетворення в селі, селищі чи місті; • високий рівень співпраці влади та об’єднань громад; • співпадання пріоритетів громад з пріоритетами проекту; • високий рівень самоорганізації населення; • наявність неформальних лідерів, які здатні згуртувати громаду; • готовність брати на себе відповідальність за здійснювані перетворення; Після відбору громад розпочався процес навчання, розвитку і розбудови організацій громади, а пізніше і розробка та реалізація мікропроектів. Загалом громади здійснили 54 мікропроектів, що становить 4,1% від загальної кількості по Україні [1]. Черкаська область посіла 6 місце по Україні за кількістю реалізованих проектів (54) з розривом від лідера в 15 проектів [1]. Аналізуючи розподіленням проектів за галузями (рис 2.1), слід звернути увагу, що найбільш гостро перед громади постає проблеми енергозбереження — 26 проектів, медицини — 22, питної води — 6. Черкаськими 29

Сталий розвиток за участі громад

громадами не розв’язувалися екологічні проблеми, що свідчить про низький рівень екологічної свідомості населення [4].

Якісна питна вода, 11% Медицина, 41% Енергозбереження, 48%

Рис 2.1 Аналіз мікропроектів, що розроблені та реалізовані громадами в Черкаській області Загальна кількість виділених коштів на реалізацію проектів 7 077357 грн, з них: кошти ПРООН — 3 569609 грн, місцевих бюджетів — 2 768110 грн, громад — 553749 грн та бізнесу — 185889 грн. Відсоткове співвідношення різних видів фінансування наведено в рис 2.2.

Кошти бізнесу, 3% Кошти ПРООН, 50% Кошти місцевих бюджетів, 39% Кошти громад, 8%

Рис. 2.2. Структура фінансування мікропроектів у Черкаській області 30

Сталий розвиток за участі громад

На основі проаналізованих даних можна зробити висновок, що громади дійшли до ефективної співпраці з владою, адже чітко прослідковується готовність місцевої влади фінансувати мікропроекти громад. Ефективність діяльності громади також проявляється в фінансовій підтримці бізнесових структур (3%) [4]. Найбільшу кількість проектів реалізували Шполянський, Звенигородський та Чигиринський райони, частка яких у загальній кількості становить 50%. Слід звернути увагу на Уманський і Звенигородський райони, адже вони акумулювали найбільше коштів з громади (276222 грн, що становить майже 50% від загальної кількості вкладених коштів), що свідчить про велику згуртованість громади, віру в ефективність Проекту, надію на позитивні зміни в межах територіальної громади. Готовність бізнесу фінансувати проекти громади — одна з найважливіших проблем, з якими зіткнулися громади. На жаль, аналіз статистичних даних свідчить про неготовність бізнесу фінансувати проекти, зокрема в Городищенському, Чигиринському та Канівському районах, основними причинами яких є недовіра до громади, непрозоре фінансування інших проектів, сумніви в можливості громади до якісних перетворень в межах населеного пункту, сумніви в прозорості проекту. З іншого боку, лідерами в фінансуванні проектів за допомогою бізнесу, стали Уманський (48,4% від загальної кількості зібраних коштів бізнесу) та Шполянський (майже 30%) райони [4]. Отже, Черкаський регіон почав реалізовувати Проект один з останніх, але це не завадило ефективно впровадити в життя 54 проекти, найбільше з яких — по енергозбереженню, що свідчить високу актуальність проблеми. Регіон відзначився налагодженим ефективним діалогом з владою на всіх рівнях, а також великою зацікавленістю бізнес — структур в реалізації мікропроектів. 2.2 Громадські ресурсні центри як осередок розвитку сільських територій в Черкаській області Велику роль в успішному впровадженні проекту відігравали районні ресурсні центри громади. На Черкащині вони були створені в усіх 8 районах. Відповідальність за роботу ресурсних центрах у районів взяли на себе, як правило, районні державні адміністрації, водночас в Шполянському та Чигиринському районах саме районні ради були найбільш активними у цьому питанні. Функцією ресурсних центрів у співпраці з обласним підрозділом впровадження проекту є надання всебічної допомоги пілотним громадам у реа31

Сталий розвиток за участі громад

лізації їх проектних ініціатив і сприяння розбудові сільських громад. Із 8 створених Центрів в Черкаській області у Всеукраїнському конкурсі Районних ресурсних центрів, проведеному Проектом «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» взяли участь 6, і 2 з них — Шполянський та Звенигородський райони — увійшли до складу 25 переможців та отримали грант у розмірі 1 тисячі доларів США на придбання офісної техніки для ресурсного центру [4]. Районні ресурсні центри в Черкаській області стали ефективним інструментом для реалізації Проекту МРГ, своєрідною підтримкою для кожної громади як осередок місцевих громад, центр залучення додаткових інвестицій, база даних донорів. Загалом ГРЦ прийняли активну участь в здійсненні мікропроектів на території всієї області (список проектів надано в додатку А). Основними досягненнями співпраці ГРЦ з громадами та владою стали: • запровадження практики проведення розширених засідань обласної координаційної ради, на які запрошуються керівники всіх районів області. Таким чином розповсюджується досвід та переймаються елементи методології розвитку, орієнтованого на громаду; • запровадження практики виїзних та районних семінарів, що дозволить обмінюватися досвідом та встановлювати контакти, а також створювати мережу громад та районів, що використовують методологію розвитку із залученням громад; • громадяни, що стали учасниками реалізації проекту, по-іншому оцінили власну роль у вирішенні міських проблем. Громади зрозуміли, що не пасивне очікування, а тільки власна активна громадська позиція та безпосередня участь кожного приводять до позитивних змін у житті; • довіра людей до органів влади зросла. У тісній співпраці було відпрацьовано прості та прозорі механізми взаємодії з урахуванням принципів планування «знизу — догори». • у сільських громадах-учасницях проекту сформувалася група небайдужих людей, які отримали необхідні знання та навички у використанні технологій мобілізації громади. • успіх пілотних громад слугував стимулом іншим громадам до активних дій з використанням методології проекту. На шляху створення та функціонування ГРЦ виникають певні проблеми, що суттєво впливають на їх ефективність діяльності центрів. 32

Сталий розвиток за участі громад

Першою проблемою є недосконалість законодавства України. Законодавство України, що регулює основи функціонування органів самоорганізації населення (ОСН), характеризується суттєвими недоліками, які не дозволяють належним чином розвивати наявний громадянський потенціал цієї важливої ланки в системі місцевого самоврядування. Досі залишаються неврегульованими питання щодо неприбутковості ОСН, механізму делегування повноважень місцевими радами, розмежування статусів й фінансування між ОСН різного рівня, що діють на одній території. Потребує спрощення порядок легалізації відповідних утворень. Базовий комплекс нормативно-правових документів, що встановлюють основи діяльності органів самоорганізації населення на локальному рівні складають статути територіальних громад. Ще однією проблемою у створенні і діяльності ГРЦ є недостатнє використання права на звернення громадян до органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб в наступних формах: питання статутної діяльності органів; реалізації соціально-економічних, політичних прав громадянина та можливі скарги про їх порушення; свої зауваження та пропозиції згідно Закону України «Про звернення громадян». Аналіз використання цього права територіальними громадами показує, що в більшості з них ці заходи впливу на виборні органи та посадових осіб не використовуються. Так за 2010–2011 рр. своїм правом ініціювати розгляд у раді будь-якого питання віднесеного до її відання (згідно проведеного опитування) скористалися не більше 2% територіальних громад щодо громадських слухань то вони в більшості випадків проводились як збори за місцем проживання у яких з 15–20 тис. членів територіальної громади приймали участь 300–500 осіб тих, кого на цьому заході хотіла бачити місцева влада, а не тих, хто може сказати правду про проблеми і запитати хто винен у бездіяльності [3]. Основною проблемою будь-яких органів самоорганізації населення є погана інформатизація. Більшість членів територіальних громад взагалі нічого ніколи не чули про громадські ініціативи та громадські слухання. Відповідальність за це покладається на органи місцевого самоврядування та міських, сільських та селищних голів, які їх очолюють, до кола обов’язків яких належить доведення до кожного члена територіальної громади ази місцевого самоврядування права та основні положення прийнятих в Україні законодавчих актів з питань місцевого самоврядування. Невирішення вищезазначених проблем впливає також і на питання трансформації всієї системи життя, які досить болісно відбувалися в територіальних громадах 33

Сталий розвиток за участі громад

сіл, селищ, невеликих міст після розпаду СРСР та які і донині відчуваються в умовах незалежної України. При реалізації проектів громади та ГРЦ головними проблемами були: • фінансова несамостійність місцевого самоврядування. Левова частка бюджетів місцевого самоврядування Черкащини (близько 90%) витрачається на забезпечення повноважень у соціальній сфері (освіта, охорона здоров’я,культура ), делегованих державою органам місцевого самоврядування. Кошти місцевих бюджетів, виділені на ці цілі, покривають лише заробітну плату працівників бюджетних установ, і то не повною мірою (70–80%). Можливості формування бюджетів розвитку громад дуже обмежені: частка місцевих бюджетів,яку вони можуть витрачати на власний розсуд для цілей розвитку, в середньому по країні вкрай мала (близько 10–11%) [2]; • неготовність бізнесу фінансувати проекти. На жаль, на даний момент бізнес ще не готовий повною мірою фінансувати проекти. Адже нестабільна економічна та політична ситуація, постійна інфляція, світова економічна криза змушує надавати пріоритетність у вирішенні проблем бізнесу, а не власне громади [2]; • недостатність кадрів для організації громади. Для ефективної діяльності громади потрібна група лідерів, яка буде інструментом мотивування всієї громади та буде представляти інтереси громади під час діалогу з владою, донорами та бізнесструктурами. На жаль, під час підготовки до реалізації проекту було виявлено гостру нестачу неформальних лідерів та людей, які будуть готові взяти на себе відповідальність реалізації проекту перед суспільством [2]; • складна бюрократична процедура звітності та оформлення громади; • управління майном, створеним у рамках проектів громади. Після того, як громада успішно реалізувала проект розвитку, часто постає проблема управління майном, створеним або поновленим у рамках проекту. Також виникає проблема в утриманні відновленого об’єкта а належному стані та контроль громади за цільовим використанням об’єкта [2]. Отже, можемо зробити висновок, що громади постійно стикаються з проблемами в реалізації проектів та залучення до діяльності неактивної частини населення, тому необхідно розробити дієві рекомендації з приводу усунення таких проблем. 34

Сталий розвиток за участі громад

2.3. Рекомендації щодо вирішення пріоритетних проблем громади Для підвищення ефективності своєї діяльності та вирішення ряду проблем, які перед нею постали, кожній громаді, що діє в рамках Проекту, необхідно: • при реалізації проектів з водопостачання створити допоміжну структуру — приватне підприємство, яке буде виконувати функції комунального підприємства та буде займатися обліком води, приймати платежі та обслуговувати системи водопостачання; • брати участь в міжнародних конкурсах на здобуття грантів, що дозволить вирішувати проблеми, які не входять до пріоритетності Проекту; • посилити співпрацю громад з місцевим бізнесом для реалізації більш масштабних проектів; • зміцнити зв’язки між законодавчою та виконавчою владою, адже є певні труднощі при створенні механізму експлуатації та підтримки об’єктів, а також проблеми з фондом розвитку громад через брак належної правової бази та складної бюрократичної процедури; • інтенсивніше налагоджувати партнерство з ВНЗ для розповсюдження досвіду Проекту МРГ; • активно мобілізовувати ресурси для подальшого вирішення проблем громади; • збільшити кількість громад,які бажають долучитися до процесів місцевого розвитку, зокрема, через діяльність громадських організацій щодо покращення умов проживання своїх населених пунктах; • налагодження системи планування «знизу — догори»; • проведення кущових семінарів для залучення неактивних районів; • започаткувати роботу щодо формування груп місцевих лідерів, підвищення їхнього місця та ролі у вирішенні проблем громад; • застосовувати чіткий мотиваційний механізм для саморозвитку; • запровадити тренінги з метою подолання психологічного бар’єру на шляху до відкритого та конструктивного спілкування з владою; • задля вирішення соціальних проблем нашої місцевості шукати нові та економічно вигідні технології — технології майбутнього (система освітлення з використанням автономних світильників а основі сонячних модулів та станції автоматичного підйому води та ін.); Як уже відзначалося вище, пріоритетними проблемами в Черкаських територіальних громадах є низька інформованість населення та низь35

Сталий розвиток за участі громад

кий рівень мотивації до участі. В результаті дослідження розроблено певні кроки у напрямі підвищення інформованості та вмотивованості населення, а саме: • необхідно підключити до інформатизації районні та міські газети, які будуть постійно інформувати населення про громадські ініціативи. Впровадити практику створення радіо — передач, де в прямому ефірі населення могло обговорювати проблемні питання з приводу реалізації Проекту з лідерами територіальної громади; • необхідно залучити рекламу з «уст в уста», яка є основним рушієм інформування населення; • систематично проводити Дні інформування населення громади; • запровадити щотижневі «гарячі лінії» з приводу обговорення нагальних проблем реалізації Проекту; • взяти курс на екологічну освіту інформування школярів та студентів як майбутнього рушія громадських ініціатив; • проводити постійне анкетування населення з метою систематичного моніторингу потреб населення та ефективності впровадження мікропроектів; • розширити і наситити мережу інформаційних стендів; • створити бюлетені, інформаційні листівки (Додаток Б), де буде зосереджена основна інформація про Проект та його основні результати та забезпечити регулярність надходження листівок в поштові скриньки населення. Реалізація запропонованих заходів дозволить посилити інформаційну складову функціонування Громадських ресурсних центрів та забезпечити ефективність їх діяльності з метою реалізації домінант сталого розвитку в містах та селах України. ВИСНОВКИ В Україні в переважній більшості сіл, селищ і малих міст наявний ресурсний потенціал для розвитку громад, але він не лише не аналізується з позицій його ефективного і раціонального використання, проблемним залишається і весь процес системного планування і управління розвитком громади. В цьому випадку місцеві ради, в силу багатьох причин, не спроможні якісно і ефективно виконувати роль інституцій розвитку потенціалу громади. В результаті дослідження було виявлено, що такими інституціями можуть бути Громадські ресурсні центри, адже вони виконують роль агенцій місцевого розвитку, інформаційних і комунікативних центрів, активно 36

Сталий розвиток за участі громад

залучають усі верстви населення, представників бізнесових кіл до процесу управління та діалогу з владою та ін. В Черкаській області ефективно функціонує 9 районних ресурсних центрів в рамках впровадження Проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Всі центри ефективно виконують основне своє завдання — акумулювання потенціалу громади, водночас центри постійно стикаються з низкою проблем, головними з яких є погана поінформованість населення та низька мотивація до прояву ініціатив. Вирішити першу проблему можна насамперед за допомогою створення листівок і брошур, які будуть містити основну інформацію про Проект, а стимулом до активності — досягнення районів-сусідів а також мотиваційні заклики до участі. Ефективна співпраця науки, бізнесу, влади та активних громад дозволить розбудувати територіальні громади на всій території України, використовуючи потенціал громадян як основну рушійну силу при вирішення головних соціально-економічних проблем країни. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. « Місцевий розвиток орієнтований на громаду : Регіональний досвід» / /Режим доступу http://www.cba.org.ua/images/stories/documents/CBA_ publications/Regioni3.pdf 2. «Місцевий розвиток за участі громад: умови та перешкоди» / /Режим доступу http://www.cba.org.ua/images/stories/documents/CBA_publications/ CBA_UKR.pdf 3. «Місцевий розвиток за участі громад:оцінка впливу» / /Режим доступу http://www.cba.org.ua/images/stories/documents/CBA_publications/ CBA_LQ.pdf 4. «Соціальна мобілізації громад Черкащини» / /Режим доступу http:// cba.org.ua/images/stories/documents/Documentation_reports/CK_ ExperienceDocumentation.pdf 5. «Громадські ресурсні центри — інноваційні інституції розвитку малих міст і селищ (досвід створення та організації діяльності)» / /Режим доступу http://astu.com.ua/Conference/20101.pdf

Сталий розвиток за участі громад

Атаманюк Роман стдент 5 курсу Сумський державний університет

Сталий розвиток за участі місцевих громад Тема: Фінансове забезпечення розвитку соціальної інфраструктури сільського господарства як передумова розвитку місцевої громади. Актуальність дослідження. Існує стійка взаємозалежність між розвитком місцевих громад у сільській місцевості та розвитком агропромислового комплексу. Проблема подолання негативних тенденцій сучасного розвитку агропромислового комплексу України полягає не лише у нестачі стимулюючих чинників розвитку, але і в неправильному або недостатньому розумінні впливу цих чинників. Наше дослідження присвячене аналізу впливу на галузь сільського господарства його інфраструктури, а саме соціальної інфраструктури, в якості екзогенного чинника виступає фінансове забезпечення її розвитку. Визначення ефективного шляху фінансування даного напрямку недостатньо для надання максимально потужного поштовху для розвитку галузі. Необхідні оптимізація, винайдення найкращого способу використання джерел фінансування розвитку соціальної інфраструктури за умови обмеженості ресурсів. Виконання даних задач гарантує поступовий розвиток громади села як кінцевої мети взаємодії місцевих громад та держави. Результати дослідження. На сучасному етапі розвитку аграрної науки приділяється багато уваги як теоретичним проблемам розвитку інфраструктури аграрного ринку, так і практичним аспектам її функціонування. Ґрунтовними дослідженнями ринкової інфраструктури займалися А. Гриценко [1], В. Соболєв [2, 3], Б. Губський [4]; Д. Карич, Ю. Коваленко та П. Саблук [5, 6]; О. Шпичак [7] та інші. Розробці концепцій ефективного функціонування інфраструктури агропромислового комплексу присвячені праці П. Тархова та О. Царенка [8], М. Хорунжого [9] та ін. Науковці визначають аграрну інфраструктуру як комплекс галузей та сфер економіки, що обслуговують сільське господарство. Але недостатньо розкриті питання, що стосуються оптимізації фінансового забезпечення інфраструктури, зокрема інституцій аграрної інфраструктури. 38

Сталий розвиток за участі громад

У науковій літературі переважає трактування інфраструктури або як комплексу галузей, що обслуговують промисловість і сільське господарство, або як сукупності об’єктів та інститутів, необхідних для функціонування галузей матеріального виробництва й забезпечення умов життєдіяльності суспільства. Але подібне визначення інфраструктури не враховує такі сучасні реалії розвитку економічних відносин: • матеріальне виробництво перестає бути основою розвитку людського суспільства і провідна роль переходить до сфер виробництва і розповсюдження інформації; • істотно зростає роль людського капіталу; • у разі, коли структура суспільного виробництва настільки ускладнюється, що розподіл його окремих сфер на головні і другорядні перестає бути виправданим, необхідний інший методологічний підхід до розкриття природи і ролі інфраструктури в економічній системі, який ми називаємо макроекономічним [10]. Відповідно до цього підходу, інфраструктура в будь-якій соціальноекономічній системі — це сукупність елементів, що забезпечують безперебійне функціонування взаємозв’язків об’єктів і суб’єктів даної системи, взаємодію суб’єктів ринкової економіки і регулюють рух товарно-грошових потоків. Виходячи з цього, інфраструктура виконує дві основні функції — ту, що забезпечує (пасивну) і регулювальну (активну). Щодо ринкової економіки, то ринкова інфраструктура — це сукупність елементів, що забезпечують і регулюють безперебійне багаторівневе функціонування господарських взаємозв’язків, взаємодію суб’єктів ринкової економіки і рух товарно-грошових потоків [11]. Б. Губський визначає ринкову інфраструктуру як «систему інституцій (структур, що забезпечують безпосереднє здійснення обмінних процесів, як фізичне місце контактування, взаємодії ринкових контрагентів, операторів ринку, тобто покупців і продавців» [11]. П. Саблук вважає, що «ринкова інфраструктура агропромислового комплексу — система підприємств, організацій, закладів виробничої і невиробничої сфер, які покликані обслуговувати товаровиробників, створювати умови для своєчасного і безперервного нарощування обсягів пропозиції продукції на ринку» [12]. Проте інфраструктуру агропромислового комплексу можна поділити на дві великі групи галузей — виробничу та соціальну. В основу даного дослідження покладена концепція фінансового забезпечення саме соціаль39

Сталий розвиток за участі громад

ної інфраструктури села, яке грає основну роль у забезпеченні розвитку громади села. Суть необхідності соціальної інфраструктури полягає в тому, що для повного відтворення робочої сили, забезпечення добробуту громади, її всебічного розвитку необхідно створити належні умови [13]. Це одна з вимог принципу соціальної справедливості. Кінцева мета соціальної інфраструктури — досягнення повного й однакового ступеня задоволення потреб громади. Сільська соціальна інфраструктура є частиною соціальної інфраструктури країни або регіону, яку в цілому складають житлове і комунальне господарство, освіта, культура і мистецтво, охорона здоров’я, фізична культура і соціальне забезпечення, кредитування та страхування; служба побуту, транспорт і зв’язку в частині, пов’язаній з обслуговуванням населення, інші галузі невиробничої сфери, а також торгівля та громадське харчування. Кожній галузі соціальної інфраструктури притаманні власна організаційна структура, форми обслуговування громади, механізм функціонування тощо. Все це зумовлює надзвичайну різноманітність і складність проблем розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів, тим більше в умовах реформування економіки. З діяльністю підприємств, організацій та установ соціальної інфраструктури пов’язана життєдіяльність людини, відтоді як вона народилася, виховується у дошкільному закладі, вчиться у загальноосвітніх школах, спеціальних середніх та вищих закладах освіти або працює тощо [14]. Водночас результати діяльності окремих галузей соціальної інфраструктури визначаються рівнем загальної та професійної освіти населення, його культури, станом здоров’я, тривалістю життя, розміром вільного часу та його використанням. До основних функцій галузевого складу елементів соціальної інфраструктури належать: • розподіл та обмін (мережа підприємств оптової та роздрібної торгівлі, підприємств громадського харчування, заклади кредитної та страхової системи); • надання споживчих послуг (житлово-комунальне господарство, підприємства побутового обслуговування, пасажирський транспорт, зв’язок); • охорона здоров’я (заклади медичного, санаторно-курортного обслуговування, фізкультури і спорту, соціального забезпечення населення); • формування громадської свідомості та наукового світогляду (мережа культурно-освітніх закладів, мистецтва і релігії); 40

Сталий розвиток за участі громад

• управління та охорона громадського порядку (органи державного управління, громадські організації, органи громадського порядку) [15]. Існують такі сукупності напрямків фінансового забезпечення, що мають різну мету та призводять до різних результатів: «жовта скринька» та «зелена скринька». «Жовта скринька» — програми, спрямовані на стимулювання виробництва та підвищення прибутковості (підтримка цін на продукцію, здешевлення вхідних матеріально-технічних ресурсів, ін.). «Зелена скринька» — це заходи державної підтримки, що зовсім не впливають або впливають мінімально на виробництво і торгівлю. Програма «зеленої скриньки» включає: • науково-дослідні роботи — як загального характеру, так і по конкретних продуктах; • послуги щодо створення інфраструктури, включаючи капітальні витрати на електропостачання, дороги, транспортні засоби, ринкове та портове обладнання, водопостачання, греблі і дренажні системи, роботи по створенню інфраструктури у поєднанні з програмами по охороні навколишнього середовища; • боротьба з шкідниками і захворюваннями рослин та тварин; • поширення інформації, досвіду та консультативні послуги; • послуги з інспектування на відповідність нормам безпеки, охорони здоров’я, рівня якості; • послуги з маркетингу, просування товарів на ринок; • підготовка та перепідготовка і підвищення кваліфікації спеціалістів і робочих кадрів. Держава має право фінансувати заходи «зеленої скриньки» у будь-якому необхідному обсязі, залежно від можливостей бюджету. На відміну від програми «жовтої скриньки» напрямки фінансування за «зеленої скринькою» не обмежуються правилами СОТ. В Україні лише 5% загальної суми програм «зеленої скриньки» становлять прямі платежі безпосередньо сільгоспвиробникам, а саме по програмах докорінного поліпшення земель, фінансової підтримки господарств, що знаходяться в особливо складних кліматичних умовах. Решта «зелених» бюджетних коштів у країні — це фінансування так званих «загальних послуг», яке за останні роки суттєво збільшилося, особливо на підготовку кадрів (отримання вищої освіти), послуги з перевірок загального характеру (насіннєві інспекції, ветеринарна служба), науково-дослідні 41

Сталий розвиток за участі громад

роботи, розвиток інфраструктури на селі (меліоративні системи, газопроводи, дороги, протиерозійні споруди, роботи по рекультивації земель). Водночас збільшується навантаження на товаровиробників у вигляді додаткових грошових витрат, які вони несуть при замовленні цих послуг або при отриманні обов’язкових дозвільних документів. А це, в свою чергу, дуже тісно пов’язано із питанням конкурентоспроможності вітчизняної сільгосппродукції. Скорочення оперативних, маркетингових витрат аграрного бізнесу також лежить в цій площині. Нові умови ведення аграрного бізнесу в конкурентному середовищі, які з’являються після вступу до СОТ, вимагають трансформації державної політики надання загальних послуг для зниження оперативних витрат суб’єктів ринку та поліпшення якості продукції. Тому збільшення бюджетних видатків на категорію «загальні послуги», тобто на функціонування різних державних комітетів, відомств, наукових установ, інспекцій, повинно означати одночасне збільшення для сільськогосподарського виробника безкоштовних або пільгових дорадчих послуг [16]. Задоволення життєвих потреб сільських жителів також в значній мірі залежить від збільшення обсягу інвестицій в основний капітал у галузі соціальної інфраструктури. Під інвестиціями (капіталовкладеннями) розуміють майнові та інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Державна інвестиційна політика реалізується через механізми прямого та непрямого економічного регулювання. Пряма підтримка соціальної інфраструктури села здійснюється державою за визначеними напрямами (пріоритетами) шляхом фінансування державних спеціальних цільових інвестиційних програм розвитку соціальної сфери села, сільської шляхової мережі, підготовки кадрів, інших економічних проблем. Засобами непрямого економічного впливу держава стимулює інвестиції товаровиробників та інших інвесторів на формування соціальної інфраструктури шляхом пільгового оподаткування і кредитної підтримки, удосконалення політики амортизації, прямих та непрямих субсидій тощо. Інвестування розвитку соціальної інфраструктури села в Україні здійснюється з різних джерел фінансування, зокрема за рахунок коштів місцевих і державного бюджетів, сільського населення, товаровиробників різних форм господарювання. Особливості сучасного етапу розвитку соціальної сфери села визначали переважно чинники скорочення інвестицій на дані цілі внаслідок економічної кризи, а також зміни пріоритетів інвесторів і структури 42

Сталий розвиток за участі громад

джерел фінансування будівництва об’єктів невиробничого призначення у сільській місцевості в процесі ринкової трансформації економіки [17]. З огляду на функціональну роль соціальної сфери агропромислового комплексу, ми можемо зробити висновок про необхідність поступової трансформації всієї системи соціальної інфраструктури в сферу доступності і платоспроможності сільського населення, сільської громади. Проте динаміка розвитку соціальної інфраструктури свідчить про скорочення як наявності об’єктів соціальної інфраструктури, так і рівня забезпечення сільських населених пунктів відповідними об’єктами. Так з 1990 р. кількість дошкільних дитячих закладів у середньому скоротилась майже на 31,4%, кількість будинків побуту у середньому знизилась майже на 51%, кількість дільничних лікарень скоротилась у середньому на 50%. При цьому рівень забезпеченості по дошкільним навчальним закладам й дільничним лікарням середньому скоротився на 35% й 40% відповідно. Скорочується чисельність фельдшерсько-акушерських пунктів, пологових будинків у сільській місцевості майже немає [19]. Якщо звернутися до чисельності об’єктів соціальної структури по областях України, то досить цікавим фактом є те, що кількість об’єктів соціальної сфери практично не залежить від виробництва валової продукції сільського господарства. Так, розраховані значення коефіцієнтів кореляції (R2) для зв’язку обсягу валової продукції з чисельністю об’єктів соціальної інфраструктури для областей, жителі села яких мають: клуби культури на селі (R2=0,33), фельдшерські пункти (R2=0,15), каналізацію у будинку (R2=0,19). Трохи краща ситуація з кількістю дитячих закладів (R2=0,62), кілометражем доріг з твердим покриттям (0,71), опаленням (0,53). З одного боку, це свідчить про те, що на сьогоднішній день постачання суспільних благ (відзначимо, що соціальна сфера — це саме суспільне благо) для держави занадто важкий процес. З другого боку ми можемо бачити, що саме інфраструктура, яка безпосередньо відноситься до процесу виробництва у короткостроковому періоді (як то дороги з твердим покриттям), набуває розвитку. Разом з цим ігнорується довгостроковий вплив якості здоров’я на кількісні й якісні показники розвитку агропромислового комплексу. Зауважимо, що проблема зв’язку економічного розвитку із соціальною інфраструктурою може розглядатися й у другому ракурсі. Не тільки економічне зростання агропромислового комплексу вказує вплив на розвиток соціальної складової населення, а й навпаки. 43

Сталий розвиток за участі громад

Дослідимо вплив об’єктів соціального середовища на валовий випуск сільськогосподарської продукції більш ретельніше, з використанням статистичного метода найменших квадратів. Для адекватного логіко-аналітичного дослідження впливу соціальних факторів на результати господарської діяльності на селі, з урахуванням сучасного фінансового стану сільського господарства та технологічних обмежень слід зробити наступне припущення: кожна додаткова одиниця соціального блага буде підвищувати результативність господарської діяльності в цілому, але гранична корисність кожної додаткової одиниці буде спадати. Якщо зобразити ситуацію графічно, то вона буде виглядати таким чином (див. рис. 1.1). Результат сільськогосподарської діяльності

Обсяг пропозиції соціального фактору

Рис. 1.1. Виробнича функція для соціальних благ у агропромисловому комплексі Для статистичного регресійного аналізу кількісного впливу соціальних факторів по областях України (на основі даних [18-20]) приймемо наступні означення для факторів: j — індекс області України, а1j — кількість лікарняних закладів у сільській місцевості у j-й області, а2 j — кілометраж доріг з твердим покриттям у сільській місцевості у j-й області, a3j — наявність водопроводу у будинках сільських жителів у j-й області, a4j — наявність Інтернету та телекомунікаційних мереж в сільській місцевості у j-й області, Yj — валова продукція сільського господарства по j-й області. За допомогою ЕОМ нами були розраховані оцінки b1, b2, b3, b4 для моделі регресії, з урахуванням статистичної похибки (εj): 44

Сталий розвиток за участі громад

log(Yj)=C+b1log(alj)+b2log(a2j)+b3log(a3j)+b4log(a4j)+εj

(1.1)

Результати розрахунків наведені у табл. 1.1. Таблиця 1.1. Результати оцінки моделі метод найменших квадратів Залежна змінна: LOG(Y) Метод: Найменших квадратів Значення оцінки коефіцієнтів Стандартна Фактор регресії (bi, похибка i=1,3,2,4) LOG(A1) 0.171934 0.056118 LOG(A3) 0.101545 0.040453 LOG(A2) 0.271994 0.049094 LOG(A4) 0.223718 0.045839 C 5.196938 0.335546 R2 0.795238 Статистика Дарбіна2.438570 Уотсона F-статистика 27.18607

t-статистика

Рівень значимості

3.063821 2.510214 5.540251 4.234566 15.48800

0.0059 0.0203 0.0000 0.0006 0.0000

0.000000

Результати, наведені у таблиці свідчать про те, що обрана нами модель досить адекватно висвітлює процес впливу кожного, з вибраних нами факторів. Всі коефіцієнти задовольняють критерію значимості у 5%. Статистика Дарбіна-Уотсона свідчить про відсутність автокореляції у моделі. Матриця перехресних кореляцій (табл. 1.2) свідчить про те, що у моделі практично відсутня мультиколінеарність. Таблиця 1.2. Матриця перехресних кореляцій A3 A1 A2 A4 Y

A3 1,0 0,5 0,2 0,3 0,7

A1 0,5 1,0 0,2 0,5 0,7

A2 0,2 0,2 1,0 0,4 0,3

A4 0,2 0,5 0,3 1,0 0,7

Y 0,7 0,7 0,3 0,5 1,0

Сталий розвиток за участі громад

Дослідимо процентну зміну валової продукції як реакцію на відсоткову зміну величини фактору за такою формулою:

Еi=

∂Y Y : ai ∂ai

(1.2)

де і — індекс соціального фактора (і=1,2,3); Ei — процентна зміна валової продукції сільського господарства при зміні величини і-го соціального фактора на 1%. Величина

∂Y — маржинальна продуктивність і-го соціального фактора. ∂ai

Економічний зміст її наступний: це відношення приросту валової продукції до приросту величини і-го фактора. Ми зацікавлені у зміні фактору на 1% (тобто Δаі досить мало), тому значення відношення

∂Y дорівнює ве∂ai

личині частинної похідної. Маржинальна продуктивність показує на скільки одиниць зміниться обсяг валової продукції сільського господарства, при зміні фактору на одиницю. Наприклад, розраховане значення цього відношення для кілометражу доріг (фактор а1) говорить про те, на скільки зміниться обсяг валової продукції сільського господарства при зміні загальної довжини дороги з твердим покриттям на 1 км. Економічна сутність величини

Y полягає у тому, що ця величина покаai

зує скільки в середньому валової продукції сільського господарства вироблено за рахунок і-го соціального фактору виробництва. Таким чином процентні значення зміни валової продукції сільського господарства, викликані зміною величини і-го соціального фактора на 1% складуть відповідно:

Е1=

C x b1 x a1b1-1 x a2b2 x a3b3 x a4b4 =b1=0,17 C x a1b1-1 x a2b2 x a3b3 x a4b2

Е2=

C x b2 x a1b1 x a2b2-1 x a3b3 x a4b4 =b2=0,27 C x a1b1 x a2b2-1 x a3b3 x a4b1

(1.3)

(1.4)

Сталий розвиток за участі громад

C x b3 x a1b1 x a2b2 x a3b3-1 x a4b4 Е3= =b3=0,10 C x a1b1 x a2b2 x a3b3-1 x a4b1

C x b4 x a1b1 x a2b2 x a3b3 x a4b4-1 Е4= =b4=0,20 C x a1b1 x a2b2 x a3b3 x a4b4-1

(1.5)

(1.6)

Як ми бачимо, валова продукція сільського господарства найбільш чутлива до відсоткової зміни кілометражу автомобільних доріг: зміна (збільшення) кілометражу на 1% викликає зростання валової продукції на 27%. Помітно впливає на зміну валової продукції й кількість сільських лікарень. Так збільшення останніх на 1% викличе зростання валової продукції сільського господарства на 17%. На 1% збільшення фактору водопостачання припадає 10% зростання валової продукції сільського господарства. На 1% збільшення фактору наявності Інтернету та телекомунікаційних мереж в сільській місцевості у сприятиме зростанню валової продукції сільського господарства на 22%. Це другий за ступенем впливу на збільшення валової продукції сільського господарства показник. Наявність ефективної системи фінансового забезпечення соціальної інфраструктури агропромислового комплексу є передумовою його максимально сприятливого розвитку. Для оптимізації цієї системи виходячи з визначених зв’язків між зміною певного фактору-елементу соціальної інфраструктури села і зміною розміру валової продукції необхідно акцентувати використання дефіцитних фінансових ресурсів на найбільш впливових факторах за принципом пропорції. Висновки. У даній роботі були розглянуті питання, пов’язані з оптимізацією фінансового забезпечення соціальної інфраструктури агропромислового комплексу в Україні. Було визначено, що фінансове забезпечення соціальної інфраструктури села є специфічним механізмом з певними важелями, використовуючи які можливо прискорити розвиток сільського господарства і відповідно громад у сільській місцевості. У результаті дослідження були визначені: • пріоритетні напрямки державного фінансового забезпечення як всієї сфери сільського господарства, так і соціальної інфраструктури агропромислового комплексу зокрема; • поняття «інфраструктура», «соціальна інфраструктура», «соціальна інфраструктура агропромислового комплексу»; 47

Сталий розвиток за участі громад

• основні складники соціальної інфраструктури села та складові соціальної інфраструктури села, що мають найбільший потенціал впливу на розвиток агропромислового комплексу; • першочерговий набір елементів соціальної інфраструктури села, збільшення фінансового забезпечення яких призведе до мультиплікативного розвитку всього агропромислового комплексу. У результаті даного аналізу була побудована модель, що відображує залежність між фінансових забезпеченням соціальної інфраструктури села і збільшенням валової продукції в галузях агропромислового комплексу. Дослідження засвідчило, що розвиток агропромислового комплексу значною мірою залежить від рівня розвиненості та облаштування автомобільних доріг у сільській місцевості, а також від наявності телекомунікаційних мереж, і відповідно доступу до найважливішого елементу розвитку економічних відносин в наш час — інформації. Подальше та повніше фінансове забезпечення функціонування об’єктів соціальної інфраструктури сільських населених пунктів створюватиме кращі умови життя громад сіл, впливатиме на розвиток нових форм господарювання у галузях соціальної сфери, сприятиме активному розвитку малого бізнесу, створенню додаткових робочих місць, призупиненню скорочення та закриття об’єктів соціального призначення, збільшенню асортименту та якості послуг, підвищенню їх конкурентоспроможності. Список використаної літератури 1. Г рищенко А. А. Ринкова інфраструктура: суть, функції, побудова / А.А. Грищенко, В.М. Соболєв // Економіка України. — 1998. – № 4. — С. 35–44. 2. Соболев В. М. Государство в переходной инфраструктуре / В.М. Соболев // Бизнес-информ. — 1999. — № 7-8. — С. 18–20. 3. Соболев В. М. Информатизация и переходная инфраструктура / В.М. Соболев // Бизнес-информ. — 1999. — № 3-4. — С. 22–26. 4. Губський Б. В. Аграрний ринок / Б.В. Губський. — К.: Нора-прінт, 1998. — 184 с. 5. Саблук П. Т. Аграрна реформа як умова соціально-економічного розвитку сільських територій / П.Т. Саблук — Економіка АПК. — № 10. — 2003. — С. 151–157. 6. Саблук П. Т. Основи організації сільськогосподарського ринку / П.Т. Саблук, Д.Я. Карич, Ю.С. Коваленко. — К.: 1997. — 188 с.

Сталий розвиток за участі громад

7. Ш пичак О.М. Механізм біржової і торгівлі продукцією АПК — елемент ринкової інфраструктури / За ред. О. М. Шпичака. — К.: ІАЕ УААН, 1995. — 86 с. 8. Тархов П. В. Методологічні основи підвищення якості життя на селі / П. В. Тархов, О. М. Царенко // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. — Випуск 30. — 2004. — С. 72–77. 9. Хорунжий М. Й. Організація агропромислового комплексу / За ред. Й. М. Хорунжого. — Київ: КНЕУ, 2001. — 378с. 10. Соболев В.М. Формирование рыночной инфраструктуры в переходной экономике индустриального типа: общие черты и особенности в Украине / В. М. Соболєв. — Харьков: Бизнес-информ, 1999. — 304 с. 11. Губський Б. В. Аграрний ринок. / Б. В. Губський. — К.: Нора-принт, 1998. — 184 с. 12. Саблук П.Т. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції: практичний посібник / За. ред. П. Т. Саблука. — К.: ІАЕ УААН, 2000. — 556 с. 13. Соціальний ґрунт. Нагальні питання фінансового забезпечення сільського господарства в Україні // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства. Економічні науки. — Випуск 85. — 2009. — № 2. — С.282-289. 14. Соціальний ґрунт. Реформування механізмів фінансування агропромислового комплексу в Україні // Вісник Сумського національного аграрного університету. Сер. Економіка. — 2009. – № 5 (36). — С. 120–124. 15. Дослідження соціально-культурної сфера села. Розвиток соціальної інфраструктури [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// agroua.net/economics/documents/category-3/doc-5. 16. Кобута І. В. «Зелена скринька» СОТ / І. В. Кобута // Агросектор: журнал сучасного сільського господарства. – 2009. — № 4 (35). — С. 18–19. 17. Інвестиції в основний капітал у галузі соціальної інфраструктури села / Офіційний сайт Міністерства аграрної політки України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.minagro.kiev.ua/page/?6759. 18. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник. Випуск 6. — Київ: УААН, 2003. — 646с. 19. Остапчук Ю. М. Статистичний збірник «Сільське господарство України» за 2010 рік / За ред. Ю. М. Остапчука. — 2009. — 369 с. 20. Рубан Ю. Г. Україна в 2005–2009 рр.: стратегічні оцінки суспільнополітичного та соціально-економічного: монографія / За заг. ред. Ю. Г. Рубана. — К.: НІСД, 2009. — 655 с.

Сталий розвиток за участі громад

Єсаулова Яна студентка 4 курсу Полтавська державна аграрна академія

Мікро-проект по економічній та енергетичній ефективності виробництва продукції рослинництва в Полтавській області Визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства є підвищення ефективності агропромислового виробництва. Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. На нашу думку, на ефективність виробництва продукції рослинництва впливає низка чинників: родючість ґрунту, зональні та природно-кліматичні умови, сезонність виробництва, використання живих організмів, забезпеченість високопродуктивними технічними засобами, рівень розвитку технологій, організаційно-економічні заходи. Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат одержують більше продукції і доходу. Теоретична і практична значимість цієї проблеми обумовила вибір теми наукової роботи та її актуальність. Викладення основного матеріалу: Ефективність виробництва продукції рослинництва — це економічна категорія, що відображає суть процесу розширеного відтворення. Тобто найбільші результати досягаються за найменших витрат. Визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. На нашу думку, процес виробництва продукції рослинництва ґрунтується на принципі взаємодії трьох чинників: 1) робочої сили, 2) засобів праці та 3) предметів праці. Результативність виробництва залежать від рівня ефективності такої взаємодії і напряму впливу зовнішніх чинників (погодно-кліматичні умови, економічні, правові, соціальні, екологічні аспекти господарювання тощо). При оцінці економічної ефективності виробництва у сільськогосподарських підприємствах необхідно обрати систему взаємопов’язаних показників, що об’єктивно відображають її рівень (Рис. 1). 50

Сталий розвиток за участі громад

Система показників оцінки економічної ефективності

Узагальнюючі показники

Показники ефективності використання

Узагальнюючі показники

Основних фондів

Рентабельність продукції

Оборотних коштів

Рентабельність операційної діяльності

Трудових ресурсів

Рентабельність продажу

Капітальних вкладень

Коефіцієнт ефективності ресурсів Рис. 1. Система показників оцінки економічної ефективності Існує низка класифікаційних ознак за якими виділяють види економічної ефективності (Рис. 2). Визначення ефективності та пошуку шляхів її зростання, є досить складною проблемою. Нами пропонується схема, яка показує загальні напрямки аналізу суб’єкта (Рис.3). На нашу думку, будь-яке виробництво — це процес споживання енергії. «Енергія» — це узагальнена міра руху матерії, тобто фізична величина руху матерії, мірою є її одиниця — джоуль. Поняття «енергія» пов’язує воєдино усі явища природи. Людина, тварина, рослина, мікроорганізми можуть генерувати у зовнішнє середовище енергію і мати біоенергетичну систему, у якій перерозподіл між органами та клітинами здійснюється шляхом перенесення вільних електронів. Проблеми раціонального використання енергії при збільшенні виробництва продуктів харчування, поліпшення їх якості та безпеки є пріоритетним завданням світової економіки. Нарощування виробництва сільськогосподарської продукції пов’язане з екстенціональним зростанням витрат енергії. Збільшення виробництва у 51

Сталий розвиток за участі громад

Класифікаційні ознаки та види економічної ефективності

За наслідками отриманих результатів

За характером витрат

За видами господарської діяльності

За рівнем об’єкта господарювання За рівнем оцінювання

За умовами оцінювання

За ступенем збільшення ефекту

За метою визначення

Економіка — характеризується співвідношенням економічного ефекту (зростання прибутку, обсягу збуту продукції) до витрат, що пов’язані з досягненням цього ефекту Соціальна — характеризується співвідношенням соціального ефекту (збільшення рівня зайнятості, поліпшення умов праці) до витрат, що пов’язані з досягненням цього ефекту Ефективність ресурсів — ефективність виробничих фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, оборотних коштів Ефективність витрат (спожитих ресурсів) — це ефективність капіталовкладень поточних і сукупних витрат Ефективність звичайної діяльності — характеризується співвідношенням результатів і витрат звичайної діяльності Ефективність операційної діяльності — характеризується співвідношенням результатів і витрат операційної діяльності Ефективність економіки в цілому, ефективність галузі Ефективність підприємства чи його структурного підрозділу Ефективність на рівні суспільства Ефективність на рівні підприємства Реальна ефективність — характеризує співвідношення фактичного рівня результатів і витрат за даними бухгалтерського обліку Розрахункова ефективність — характеризує співвідношення проектних показників результатів і витрат Первісна ефективність — характеризує одноразову ефективність Мультиплікаційна ефективність — характеризує повторюваність ефективності Абсолютна ефективність — характеризує співвідношення загальної величини результату й окремих видів витрат Порівняльна ефективність — визначається шляхом порівняння двох альтернативних результатів Ефективність виробничих процесів

За типом процесу

Ефективність управління Ефективність інвестиційної, маркетингової, фінансової діяльності та ін...

Рис. 2. Види економічної ефективності 52

Сталий розвиток за участі громад

Характеристика факторів підвищення ефективності діяльності підприємства

Ресурсний напрямок

Організаційний напрямок

Технологічний напрямок

Підвищення ефективності використання: t ʥʨʤʥʘʤʟʬ ʫʥʤʛʼʘ t ʩʧʪʛʥʘʟʬ ʧʜʨʪʧʨʼʘ t ʥʗʥʧʥʩʤʟʬ ʡʥʯʩʼʘ t ʼʤʘʜʨʩʟʭʼʠʤʟʬ ʧʜʨʪʧʨʼʘ Підвищення ефективності управління підприємством: t ʘʦʧʥʘʖʛʝʜʤʤʶ ʤʥʘʼʩʤʼʬ ʣʜʩʥʛʼʘ ʥʧʙʖʤʼʞʖʭʼʽ ʘʟʧʥʗʤʟʭʩʘʖ t ʘʛʥʨʡʥʤʖʢʜʤʤʶ ʨʩʟʢʵ ʩʖ ʣʜʩʥʛʼʘ ʪʦʧʖʘʢʼʤʤʶ ʦʼʛʦʧʟʺʣʨʩʘʥʣ t ʘʦʧʥʘʖʛʝʜʤʤʶ ʖʛʖʦʩʟʘʤʟʬ ʥʧʙʖʤʼʞʖʭʼʠʤʟʬ ʨʩʧʪʡʩʪʧ ʪʦʧʖʘʢʼʤʤʶ ʶʡ ʘʟʧʥʗʤʟʭʩʘʥʣ ʩʖʡ ʼ ʦʼʛʦʧʟʺʣʨʩʘʥʣ ʪ ʭʼʢʥʣʪ Підвищення ефективності техніки: t ʥʤʥʘʢʜʤʤʶ ʩʜʬʤʼʮʤʥʽ ʗʖʞʟ t ʘʟʧʼʯʜʤʤʶ ʥʙʧʖʤʼʞʖʭʼʠʤʥ ʦʧʖʘʥʘʟʬ ʦʧʥʗʢʜʣ ʘʟʧʥʗʤʟʭʩʘʖ Підвищення ефективності технології: t ʘʦʧʥʘʖʛʝʜʤʤʶ ʤʥʘʼʩʤʼʬ ʧʜʨʪʧʨʥʞʗʜʧʼʙʖʵʮʟʬ ʩʜʬʤʥʢʥʙʼʠ t ʨʪʘʥʧʜ ʛʥʩʧʟʣʖʤʤʶ ʩʜʬʤʥʢʥʙʼʮʤʟʬ ʧʜʙʢʖʣʜʤʩʼʘ

Рис. 3. Характеристика факторів підвищення ефективності діяльності підприємства сільському господарстві на 1% потребує зростання енерговитрат на 2–3%. Проте постійне збільшення чисельності населення на Землі потребує нарощування обсягів виробництва продуктів харчування, що веде до зростання потреб в енергетичних ресурсах. На нашу думку, рослинництво є галуззю сільськогосподарського виробництва, в якій відбувається процес перетворення сонячної радіації на потенційну енергію органічної речовини. Частка сонячної енергії у загальному енергобалансі рільництва складає близько 97%. Основним завданням енергетичного аналізу, на нашу думку, є визначення енергетичних витрат у технологіях виробництва сільськогосподарської продукції з метою більш повного та ефективного використання природних ресурсів. При цьому енергетичну ефективність слід визначати як відношення енергії в сільськогосподарській продукції до витрат сукупної енергії. У процесі реструктуризації земельних відносин виникли нові господарюючі суб’єкти, в яких перерозподіл земельного фонду призвів до руйнації існуючих сівозмін — основи ведення науково обґрунтованого землероб53

Сталий розвиток за участі громад

ства. Найбільш актуально проблема ефективного землекористування постала перед фермерськими господарствами, де нехтування сівозмінами пов’язане з кон’юнктурою ринку, що вимагає виробництва передусім прибуткових культур за будь-яких умов, а також відсутністю обґрунтованих; рекомендацій. Ведення сівозмін економічно ефективно за рядом факторів: • Чергування культур з різним рівнем водоспоживання — як раціональне використання вологи (сільськогосподарські культури мають неоднаковий рівень водоспоживання, а також використовують воду з різних шарів ґрунту, мають різний запас вологи. Зернові колосові — здебільшого з шару до 1,2 м; соняшник — із 3-х м і більше. Наприклад, ріпак використовує весняну вологу, а соняшник літню. • Завдяки сівозмінам поліпшуються структура й родючість ґрунтів, бо культурні рослини використовують однакові поживні речовини, але в різній кількості, різному співвідношенні та якщо деякі використовують тільки легкодоступні поживні речовини, то інші, дякуючи властивостям своєї кореневої системи, добувають їх із різних глибин і різних мінеральних сполук. • Сівозміни контролюють фітосанітарні умови. Окремі види бур’янів протягом сотень і тисяч років утворюють агрофітоценози тільки з окремими видами культурних рослин : озимі, зимуючі ярі. Те ж саме можна сказати про шкідників і хвороби. Отже, ротація культур порушує життєвий цикл бур’янів, окремих шкідників та хвороб, які прижилися навколо одного виду. Це не дає можливості їм розмножуватися до небезпечного рівня. Нами розроблені технологічні карти енергозберігаючих технологій, проведена енергетична оцінка технологій виробництва сільськогосподарських культур, розраховано оптимальний розмір виробничих витрат (гороху, озимої пшениці, цукрових буряків, ячменю, люцерни на сіно, озимої пшениці, кукурудзи на зерно, гречки, соняшнику) в середовищі Microsoft Excel для сільськогосподарських підприємств Полтавської області (додаток А). Запропонована польова сівозміна дозволяє зменшити сукупні енерговитрати виробництва сільськогосподарських культур, а також підвищити урожайність без додаткових матеріальних вкладень (табл. 1). Виходячи з даних таблиці 1, можна зазначити, що сукупні енерговитрати вказаної сівозміни становлять 203944,3 МДж/га. Цукрові буряки за показником сукупних енерговитрат на виробництво займають перше місце у 54

Сталий розвиток за участі громад

сівозміні — 44203,5 МДж/га (21,7%). Показник сукупних енерговитрат на виробництво озимої пшениці по одному полю становить 34456,4 МДж/га (16,9 %), гороху — 21709,7 МДж/га (10,6%), виробництво соняшнику та ячменю — 20349,9 МДж/га (10,0 %) та 16386,3 МДж/га (8,0%) відповідно. Виробництво гречки та кукурудзи на зерно — 14208,5 МДж/га (7,0%) та 13705,0 МДж/га (6,7%). Люцерна на сіно має найменший показник питомих енерговитрат – 4468,6 МДж/га (2,2 %). Таблиця 1 Сукупні енерговитрати в розрахунку на 1 га посівної площі сівозміни для сільськогосподарських підприємств Полтавської області на 2012 р. № поля сівозміни 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Всього по сівозміні

Культури

Урожайність,

Сукупні енерговитрати (Ес), МДж/га

ц/га Горох Озима пшениця Цукрові буряки Ячмінь Люцерна на сіно Озима пшениця Кукурудза на зерно Гречка Соняшник

Питома вага, %

40 65 500 50 30 65 70 30 30

21709,7 34456,4 44203,5 16386,3 4468,6 34456,4 13705,0 14208,5 20349,9

10,6 16,9 21,7 8,0 2,2 16,9 6,7 7,0 10,0

203944,3

100,0

Джерело: розраховано автором Нами розроблені технологічні карти енергозберігаючих технологій, проведена енергетична оцінка технологій виробництва сільськогосподарських культур, розраховано оптимальний розмір виробничих витрат в середовищі Microsoft Excel для сільськогосподарських підприємств Полтавської області (додаток Б). Проведені нами дослідження, що апробовані на базі Веселоподільської дослідно-селекційної станції та сільськогосподарських підприємств Полтавської області, свідчать, що зміни у технології виробництва цукрових буряків доцільні лише тоді, коли коефіцієнт енергетичної ефективності більше одиниці (Кее < 1 — виробництво неефективне; 1–2 — низький рівень ефективності; 2–3 — середній; 3–3,5 — вище середнього; Кее > 3,5 — високий) (табл. 2). 55

Сталий розвиток за участі громад

Як свідчать дані таблиці 2, найвищий вміст енергії в продукції мають цукрові буряки — 127871,1 МДж/га, друге — озима пшениця (107194 МДж/ га), третє — кукурудза на зерно (106206,9 МДж/га), четверте — ячмінь (82456,9 МДж/га), п’яте — горох (70931 МДж/га), шосте — соняшник (53339,4 МДж/га), сьоме — гречка (50120,7 МДж/га), восьме — люцерна на сіно (16372,5 МДж/га). Сукупні енерговитрати зменшуються за рахунок поліпшення агрегатування енергомашин та сільгоспмашин, економією палива, заміною старої металоємної техніки на малометалоємну, зменшенням у технологічних процесах частки мінеральних добрив, пестицидів. При цьому слід відмітити, що високий рівень енергетичної ефективності (Кее = 3,53 – 7,75) можливо досягти при виробництві кукурудзи на зерно, ячменю, люцерни на сіно та гречки. При виробництві гороху та озимої пшениці спостерігається рівень енергетичної ефективності вище середнього (Кее = 3,11 – 3,27). Середній рівень енергетичної ефективності (Кее = 2,62 – 2,89) досягається у результаті виробництва цукрових буряків та соняшнику. Таблиця 2 Енергетична ефективність технологій виробництва сільськогосподарських культур для сільськогосподарських підприємствах Полтавської області № поля сівозміни 1

Культури

Горох Озима 2 пшениця Цукрові 3 буряки 4 Ячмінь Люцерна на 5 сіно Озима 6 пшениця Кукурудза на 7 зерно 8 Гречка 9 Соняшник Всього по сівозміні

Урожайність, ц/га 40

Сукупні енергоСукупна енер- Коефіцієнт витрати в розра- гія, накопичена енергетичхунку на 1 га в основній проної посівної площі, дукції урожаю, ефективМДж/га МДж/га ності (Кее) 21709,7 70931,0 3,27

34456,4

107194,0

3,11

500

44203,5

127871,1

2,89

16386,3

82456,9

5,03

4468,6

16372,5

3,66

34456,4

107194,0

3,11

13705,0

106206,9

7,75

30 30 х

14208,5 20349,9 х

50120,7 53339,4 721686,5

3,53 2,62 х

Джерело: розраховано автором 56

Сталий розвиток за участі громад

Таким чином, показники енергетичної та економічної ефективності не співпадають, оскільки виробництво сільськогосподарських культур може бути ефективним згідно енергетичного аналізу, але економічно збитковим згідно вартісного аналізу. Розрахунок беззбиткового рівня урожайності виробництва сільськогосподарських культур для сільськогосподарських підприємств Полтавської області свідчить, що економічна та енергетична ефективність різних підприємств залежить від техніко-технологічного забезпечення, ресурсного потенціалу та ефективності системи управління. Нами проведений розрахунок економічної ефективності виробництва сільськогосподарських культур (табл. 3), в середовищі Microsoft Excel для сільськогосподарських підприємств Полтавської області. Таблица 3 Розрахунок економічної ефективності виробництва сільськогосподарських культур Показник Урожайність, ц/га Закупівельна ціна (без ПДВ), грн/ц Вартість виробленої продукції, грн/га Виробнича собівартість, грн/га Прибуток, грн/га Рентабельність (збитковість), %

Культура Горох

Озима Цукрові Люцерна Кукурудза СоняшЯчмінь Гречка пшениця буряки на сіно на зерно ник

40,0

500

160,00

107

21,49

118,00

160,00

120,00

200,00 280,00

6400,0

6955,0

10745,0 5900,0 4800,00

8400,00

6000,00 8400,0

2541,32 4092,83 6724,13 2324,86 2031,45

2823,77

1577,49 3001,31

3858,68 2862,17 4020,87 3575,14 2768,55

5576,23

4422,51 5398,69

151,8

69,9

59,8

153,8

136,3

197,5

280,4

30,0

179,9

Джерело: розраховано автором В рослинництві всі чинники інтенсифікації виробництва повинні спрямовуватись на максимізацію використання сонячної енергії листом рослин, 57

Сталий розвиток за участі громад

оскільки найефективніше використовує енергію листя, яке добре сформувалось і отримує пряме сонячне випромінювання. Нами запропоновані шляхи підвищення ефективності вирощування продукції рослинництва (Рис. 4). Напрями удосконалення ресурсозабезпечення Система заходів підвищення родючості ґрунту і врожайності

Обґрунтування ресурсоощадних технологічних процесів

Удосконалення та створення ресурсоощадної техніки

Оптимізація структури посівних площ

Мінімальний та нульовий обробіток

Удосконалення та створення ресурсоощадної техніки Створення машин з питомим опором Створення машин і обладнання з меншою питомою витратою палива

Обслуговування типової техно-логії вирощування сільського-сподарських культур Підготовка і поліпшення полів і зрошення

Поєднання технологічних операцій Перенесення окремих технологічних процесів на стаціонар і заміна рідкого палива енергоносіями

Оптимізації сортової структури

Удосконалення сушіння зерна і зеленої маси

Оптимізація внесення мінеральних добрив

Оптимізація транспортних технологічних процесів

Опрацювання безгербіцидних технологій

Використання стимуляторів росту і дозрівання рослин

Збільшення гусеничних тракторів Зменшення тиску на ґрунті мобільних агрегатів Обладнання машин приладами контролю режимів роботи і витрат палива Перехід енергетичних установок на газ тощо

Рис. 4. Шляхи підвищення ефективності вирощування рослинництва Також важливим чинником виступає вид і сорт рослин. Тому необхідне всебічне обґрунтування районування видів і сортів сільськогосподарських культур. Висновки. Енергетична та економічна оцінка технологій виробництва продукції рослинництва дозволяє об’єктивно характеризувати виробничу діяльність господарських структур. Під ефективністю сільськогосподарського виробництва доцільно розуміти одержання оптимальної кількості якісної продукції сільського господарства, яка здатна задовольняти потреби споживача, за такого рівня та структури витрат на її виробництво, що дасть змогу отримати максимальний прибуток.

Сталий розвиток за участі громад

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. А ндрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств / Андрійчук В.Г. / — К.: КНЕУ, 2002. – с. 397–400 2. Бражевська Г. М. Економіко-енергетична оцінка виробничих процесів у рослинництві / Г. М. Бражевська /Економіка АПК. — 2011. — №1. — с. 67–70 3. Верхоглядова Н. І. Економіка підприємства / Н. І. Верхоглядова, Н. А. Іваннікова, Н. А. Ядранський / — К.: Професіонал, 2008. — с.283-290 4. Душко М. Економічна ефективність вирощування пшениці / М. Душко, С. Корчинська, О. Грищенко / Агробізнес сьогодні. – 2010. – №11. — с. 14–15 5. Лобастов І. В. Моделювання економічної ефективності вирощування сільськогосподарських культур / І. В. Лобастов / Актуальні проблеми економіки. — 2006. — №10. — с. 123–135 6. Паштецький А. В. Ефективність сівозмін і технологій обробітку ґрунту / А. В. Паштецький / Економіка АПК. — 2009. — №7. — с. 56–61 7. Писаренко В. М. Основні шляхи досягнення конкурентоздатності реформованих аграрних підприємств / В. М. Писаренко, Е. Ф. Томін, С. І. Мельник, В. Г. Данченко та ін.. / — Полтава.: «Terra», 2001. — 138 с. 8. Порудєєва Т. В. Енергоекономічна оцінка сівозмін короткої ротації / Т.В. Порудєєва / Економіка АПК. — 2008. — №7. — с. 30–33 9. Татаріка Ю. О. Біоенергетична оцінка сільськогосподарського виробництва / Ю. О. Татаріка, О. Ю. Несмашна, О. М. Бердніков, Л. Д.Глущенко, Г. І. Личук, Ю. І. Кульменко, В. А. Величко, В. А. Жилкін, О. А. Андрійченко / — К.: Аграрна наука, 2005. — С. 88

Сталий розвиток за участі громад

Дегтяр Наталія студентка 5 курсу Чернігівський державний технологічний університет

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНСЬКИХ УМОВАХ Постановка проблеми. Значення слова «мобілізація» іде від латинського слова «mobilis» — рухливий, та французького «mobilisation» (від «mobiliser») — приводити в рух. Це концентрація засобів та ресурсів для досягнення певної мети, приведення когось або чогось в активний стан [2]. Світова практика показує, що місцеві громади можуть внести суттєвий вклад у вирішення проблем бідності, становлення «суспільної економіки» та розвиток місцевого соціально орієнтованого малого підприємництва [2]. Питання посилення та розвитку громад є актуальною проблемою не тільки в країнах, що розвиваються, та в трансформаційних суспільствах, а й в усьому світі. Місцеві громади стають тим соціальним простором, де все більш активно проявляють свої переваги форми та методи суспільних ініціатив. Розвиток громад на основі соціального залучення та громадської активності є одним з основних компонентів соціальних програм, орієнтованих на сталий розвиток на місцевому рівні. Це дає можливість отримати зворотній зв’язок та використовувати додаткові ресурси [2]. Концепція активізації самих членів суспільства і включення їх в процес місцевого життєзабезпечення не як споживачів без права голосу, а як повноправних учасників, є першим кроком до подальшого наближення організованого населення до важелів самоуправління і стратегічного планування сталого розвитку території. Територіальні громади, різноманітні форми самоорганізації населення і місцевого самоуправління, покликані стати потужним прискорювачем становлення нової інфраструктури громадянського суспільства та реалізації засад сталого розвитку. Соціальна мобілізація — стародавній інструмент мобілізації людей з певною соціальною, політичною, релігійною та іншою метою. У кожній країні існує чимало прецедентів, коли люди об’єднувалися та вирішували свої нагальні проблеми разом, брали на себе ініціативи розвитку [2]. 60

Сталий розвиток за участі громад

У військовій термінології мобілізація — це комплекс заходів, спрямованих на приведення збройних сил та державної інфраструктури у військову готовність. Соціальна мобілізація — це активне залучення всіх верств населення до вирішення пріоритетних соціальних, економічних, екологічних проблем місцевого значення. Соціальна мобілізація об’єднує всі сегменти суспільства (чоловіків, жінок, молодь, бідних/багатих, приватний сектор, місцеві органи влади, організації громадського суспільства, освітні заклади) у формі партнерства заради досягнення спільної мети і призводить до активної участі громади в процесі місцевого розвитку [2]. Соціальна мобілізація — це приведення територіальної громади у такий стан (організаційний, інституційний, ментальний), коли вона здатна вирішити проблеми, що виникли перед нею, із використанням власних ресурсів. Це включає і зміну способу мислення людей, які мають конкретну проблему, таким чином, щоб вони об’єдналися, використали свій прихований потенціал у допомозі собі самостійно [2]. Метод «соціальної мобілізації» базується на припущенні, що люди мають бажання та здатність робити багато речей самостійно для власного благополуччя, а також для своїх сімей та громади. Проте, як правило, вони рідко збираються, щоб розкрити свою колективну силу, оскільки їм не вистачає відповідних знань та навичок, соціальних та технічних порад зі сторони [2]. Соціальна мобілізація передбачає також поєднання можливості вибору та добровільної участі. Люди приходять на допомогу самі собі, коли вони бачать, що це у їхніх інтересах, і коли вони впевнені, що це важливо для них і для оточуючих. При цьому кожен член суспільства виявляється охопленим процесом, у кожного з’являється своя функція, кожен здійснює вклад у спільні зусилля. І навіть тоді, коли мета досягнута, можна підтримувати та нарощувати створені зв’язки для наступних кроків, пов’язаних із впорядкуванням життя на місцевому рівні. Отже, мистецтво залучення потенціалу людей полягає у створені мотивації для їхньої самоорганізації заради певної мети. Ця мета пов’язана з їхнім благополуччям, тому повинна бути місцевою та в значній мірі специфічною: зменшення бідності, залучення специфічних груп (жінок, молодів, інвалідів, етнічних меншин тощо), управління природними ресурсами (питна вода, мікроіригація, виробництво та збереження енергії), подолання наслідків природних катаклізмів (потопів, ураганів, землетрусів, засух), вирішення екологічних та соціальних проблем [2]. 61

Сталий розвиток за участі громад

Інструмент соціальної мобілізації є дієвим для вирішення таких питань: • безпека життя — подолання наслідків стихій, запобігання ВІЛ/ СНІД, соціальна терпимість, інтеграція та співпраця; • ефективне врядування; • створення та утримання інфраструктури громад соціального та екологічного характеру; • комплексі проблеми (гендер, молодь); • охорона довкілля, управління природними ресурсами; • охорона здоров’я, освіта; • мікрофінансування, розвиток малого підприємництва, страхування [2]. По суті, використання інструменту соціальної мобілізації можливе для вирішення переважної більшості питань, пов’язаних їз щоденним життям людей, та вимагає залучення представників різних суспільних груп (представників громадськості, приватних підприємців, урядовців, місцевого рівня, представників навчальних закладів тощо) [3]. Використання інструменту соціальної мобілізації підвищує відповідальність та посилює підзвітність органів місцевого самоврядування, державних структур та інших сторін, які приймають рішення, перед населенням [4]. Досвід успіху соціальної мобілізації був поширений серед різних країн з метою сталого розвитку, включаючи формування та підтримку власності громади, захист/управління природними ресурсами, покращення екологічної ситуації, зміцнення управління, сприяння економічній активності, покращення соціальної сфери, привнесення соціальної інтеграції, тощо [5]. За остання 50 років даний інструмент було адаптовано майже в усіх країнах світу для мобілізації громад, організацій громадського суспільства та інших місцевих інститутів з метою забезпечення розвитку та вирішення різноманітних проблем, удосконалення їхньої здатності планувати, мобілізувати ресурси, реалізовувати плани та здійснювати моніторинг діяльності, спрямованої на запровадження принципів сталого розвитку на місцевому рівні. Для успішного проведення соціальної мобілізації слід звернути увагу на такі фактори, які є визначальними для того, щоб задумана ідея дала результати: • бажання людей; • зацікавленість та характер учасників (відповідність відповідати місцевій ситуації, незаангажованість, об’єктивність, бажання служити суспільству); • сприятливе середовище або зв’язки з організаціями з розвитку [2]. 62

Сталий розвиток за участі громад

Соціальна мобілізація є дуже важливим елементом розвитку суспільства. Громадяни можуть використовувати свою колективну силу для ділових ініціатив через організацію [1]. Сила спільної дії сприяє прийняттю рішень, вирішенню проблем, подоланню протиріч. Вона розвивається у всьому світі і саме тому це питання є актуальним. Відтак, метою моєї роботи є дослідження стану та особливості соціальної мобілізації в українському суспільстві. Об’єктом є дослідження стану мобілізації у суспільстві та її розиток, а предметом — визначення особливостей соціальної мобілізації у нашому українському суспільстві. Методика та організація дослідження. Для дослідження особливостей соціальної мобілізації в українському суспільстві були використані розроблені нами анкета. В анкетуванні взяли участь 30 чоловік, віком від 18 до 60 років. Респондентами стали жителі міста Чернігова та Чернігівської області. Результати дослідження та їх обговорення. З метою виявити, на скільки громадяни розуміють поняття «соціальна мобілізація», в анкеті було поставлено питанння з цього приводу. За результатами опитування 54% респондентів мають правильне уявлення про неї і відповіли, що соціальна мобілізація — це згуртованість спільних сил для досягення певної мети, 33% мають наближені знання і відповіли, що це — обєднання певних груп людей і теріторіальних громальних громад, і тільки 13% респондентів не зрозуміли суть питання і відповіли, що це — впорядкованість суспільних рухів. Наступним в анкеті було питання про роль громад у розвитку суспільства і анкетування дало нам такі результати: 10% респондентів відповіли, що дуже велика роль належить громадам, 47% відповіли, що значна роль, і 43% опитаних — що не значна. Варіант — «мізерна» не був відмічений у жодній анкеті. Це показує нам, що члени суспільства відзначають і розуміють роль громад у соціальній мобілізації (але розвиток її ще не на високому рівні) [4]. Питання про членство в місцевих громадах показало інші результати — серед опитаних респондентів тільки 37% відповіли позитивно на це питання, а 67% — негативно. Аналіз відповідей на наступні два запитання анкети, які спрямовані на з’ясування факту участі респондентів у місцевому самоврядуванні, показав, що 57% — не мають ніякого відношення до цього, 43% — приймають безпосередню участь, і тільки 3% опитаних відповіли, що приймають активну участь у місцевому самоврядуванні. Що стосується питання про участь у процесах теріторіального розвитку, то тут ситуація трохи краща. Вже 50% респондентів відповіли, що не мають ніякого відношення до цього, 43% — 63

Сталий розвиток за участі громад

що, приймають безпосередню участь, і 7% опитаних відповіли, що приймають активну участь у процесах територіального розвитку. Отримані результати показують нам, що українське суспільство хоч і розуміє, що таке соціальна мобілізація, але веде себе пасивно і не приймає в цьому процесі активної участі. Для активної участі людей в процесах відсутнє сприятливе середовище і нема зацікавленості в результатах такої участі. Наступне питання мало на меті з’ясувати, на скільки люди обізнані та проінформовані про Проекти міждержавного рівня, а саме спільний Проект ЄС-ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». 10% респондентів відповіли — так, я приймаю в ньому участь, 57% опитаних відповіли, що їм відомо про цей Проект, але участі вони в ньому не приймають і 33% — відповіли, що навіть не чули про вказаний Проект. Дані результати свідчать про те, що люди цікавляться процесами, які відбуваються у суспільстві та приймають в них участь, (але освічення в пресі таких проектів дуже на низькому рівні). Метою наступного запитання даної анкети було визнати думку респондентів про спроможність громади вирішувати питання на місцевому рівні. Зокрема, визначено, що 46% опитаних вважають, що громада може вирішувати питання на місцевому рівні і у неї є всі можливості для цього, 47% вважають, що можливості є, але сама громада нічого не робить для цього і 7% не вірить у можливості громади. Це свідчить про те, що у місцевій громаді є можливості, але нагальні економічні, екологічні питання вирішуються не в повному обсязі і без активної участі населення. Питання, щодо розвитку соціальної мобілізації в українському суспільстві показало нам, що тільки 3% респондентів вважають, що соціальна мобілізація розвинута на належному рівні в сучасних умовах. Більшість опитаних, а саме 60%, вважають, що вона знаходиться на середньому рівні розвитку, і аж 37% дотримуються думки, що соціальна мобілізація завсім не розвинута. Останнім і ключовим питанням анкети стало питання, яке повинно нам відобразити думку громадян про можливості розвитку громади в українському суспільстві. Опитування респондентів дало нам такі результати. 30% вважають, що у громади є значні можливості для розвитку, 47% відмітили, що наше суспільство може дати лише середні можливості і тільки 3% людей відповіли, що громада взагалі не має ніяких можливостей розвитку у суспільстві, і такий малий показник тішить. 20 % респондентів вважають, що у громади є всі можливості для розвитку, але вона їх не використовує. Такий розподіл респондентів свідчить про існування можливостей для розвитку громади в нашому суспільстві для вирішення 64

Сталий розвиток за участі громад

різноманітних проблем, але необхідно вкладати багато зусиль для більш ефективного їх використання. Висновки. Проаналізувавши отримані результати опитування можна зробити наступні висновки. По-перше, наше суспільство усвідомлює значення соціальної мобілізації для його розвитку, важливість цього процесу та взагалі саме поняття «соціальна мобілізація». Але слід зазначити, що респонденти віком від 18 до 20 років, взагалі не розуміють поняття «соціальна мобілізація» і не мають правильного уявлення про її значення. Це показує нам, що майбутнє покоління ще не досить ознайомлене з цим питанням і треба проводити багато роз’яснувальної роботи серед населення, особливо серед молоді. По–друге, аналіз отриманих анкет показав нам, що все ж таки більшісь респондетнів являються членами місцевих громад, але ще не всі з них беруть участь у місцевому самоврядуванні і процесах територіального розвитку. Така головна особливість українського суспільства, коли у громадян є всі можливості щось змінити в суспільстві і не просто змінити, а зробити його кращим, але вони ведуть себе пасивно і нічого для цього не роблять. Люди не вірять в позитивний результат, в свої можливості, в те, що в нашій країні суспільство, громада можуть щось вирішувати. Адже для розвитку соціальної мобілізації велика роль належить не тільки самим громадам та населенню, та й державі, саме тим умовам, які вона створює для цього розвитку. По-третє, дослідження показало, що суспільство не дуже проінформоване про ті проекти, що діють у державі. І це дуже погано, адже як люди можуть діяти, спрямовувати свої сили на виконання чогось, якщо вони не мають певної мети. Проблеми, які існують у суспільстві як на місцевому, так і на державному рівні, повинні частіше оприлюднюватися широкому загалу. Необхідно проводити велику роз’яснювальну роботу серед населення для їх залучення в ряди активних учасників громадського руху. Це необхідно для того, щоб громади і громадяни почали діяти разом і згуртовувати свої сили для подолання існуючих проблем і протиріч, адже за даними проведеного опитування респонденти вважають, що у громади все ж є середні можливості для розвитку і соціальна мобілізація розвинута на середньому рівні.

Сталий розвиток за участі громад

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. П рактичний посібник для організацій громад/ Проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». — К., 2009. — 96с. 2. Навчальний посібник/ Сталий розвиток суспільства. Друге видання. — К., 2011. — 392с. 3. Звіт за 2011 рік, початковий звіт ІІ фази / Проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду ІІ». — К., 2012. — 52с. 4. Рекомендації з проведення спільного очцінювання громади. Друге видання. / Проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду ІІ». — К., — 2011. — 23с. 5. Проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» : результати та вплив/ за даними соціологічного дослідження. — К., — 2011. — 54с. Додаток 1 Шановний(а) респонденте! Запрошуємо Вас взяти участь в опитуванні, яке є складовою частииною соціологічного дослідження на тему «Особливості соціальної мобілізації в українських умовах». Дуже важливо, щоб Ваші відповіді були відвертими, оскільки від цього значною мірою залежить успішність дослідження. Це опитування є анонімним, тому вказувати своє прізвище та ім’я не потрібно. Поставте, будь ласка, знак «+» проти обраного Вами варіанту відповіді. 1. Ваш вік _____; 2. Стать: Чоловіча _______; Жіноча _______; 3. Що Ви розумієте під поняттям соціальна мобілізація ? а) об’єднання певних груп людей, теріторіальних громад; б) згуртованість спільних сил для досягнення певної мети; в) впорядкованість суспільних рухів. г) свій варіант_________________________________________________; 4. Чи велика роль, на Вашу думку, належить громадам для розвитку суспільства? а) дуже велика____; б) значна ____; в) не значна____; г) мізерна____; 5. Чи є Ви членом місцевої громади? а) Так _____; б) Ні _____; 6. Чи берете Ви участь у місцевому самоврядуванні? а) так, значну___; б) приймаю безпосередню участь___; 66

Сталий розвиток за участі громад

в) 7. а) в) 8.

не маю ніякого відношення ___; Чи берете Ви участь у процесах теріторіального розвитку? приймаю активну участь ___: б) приймаю безпосередн участь___; не маю ніякого відношення___; Чи відомо Вам, про Проект «Місцевий розвиток орієнтований на громаду»? а) так, я приймаю в ньому участь___; б) так, але участі я не приймаю ___; в) ні, ніколи не чув(ла) ___; 9. Чи відомо Вам про Фонди розвитку регіону? а) Так _____; б) Ні _____; 10. Як Ви вважаєте. чи може громада вирішувати питання на місцевому рівні? а) так, у неї є всі можливості для цього___; б) так, але вона нічого для цього не робить___; в) ні, не може___; 11. Як Ви вважаєте, чи на належному рівні розвинута соціальна мобілізація в українському суспільстві? а) так, на належному___; б) на середньому рівні розвитку___; в) ні, завсім не розвинута___; 12. Чи є на вашу думку можливість розвиватися громаді в українському суспільстві? а) так, є значні можливості___; б) середні можливості___; в) не має можливостей ___; г) можливості є, але вони не використовуються____; Дякуємо за увагу!

Сталий розвиток за участі громад

Власенко Аліна студентка 3 курсу Полтавська державна аграрна академія

РЕАЛІЗАЦІЯ МІКРО-ПРОЕКТУ ГРОМАД В ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННІ Енергозбереження та збільшення енергоефективності на сьогоднішній день є актуальними питаннями. Аналітики прогнозують, що ціни на електроенергію з кожним роком зростатимуть. Це пов’язано з багатьма факторами і, зокрема, зі скороченням первинних енергоносіїв. Уже нескінченну кількість років люди використовують лампи для освітлення свого житла у вечірній і нічний час доби, життя без ламп здається зовсім нестерпним, незручним, незвичним, ось з цієї причини люди цінують той комфорт, який дають лампи. Винайти щось краще, ніж звична лампочка, вченим вдалося нещодавно, вони зуміли її значно змінити, удосконалити, зробити більш потужною і економічною. Тільки ось тепер це вже зовсім не лампа розжарювання, а сучасна енергозберігаюча люмінесцентна лампа, головна перевага якої − економічність. Нижче запропонований проект передбачає практично реалізувати основні енергозберігаючі заходи в двох школах Полтавської області: Артемівській загальноосвітній школі I–III ступенів Чутівського району Полтавської області, Ціпківської загальноосвітній школі I–II ступенів Гадяцького району Полтавської області. Передбачається: – створити фінансові і організаційні передумови для впровадження даної моделі на інших соціальних об’єктах, в закладах освіти району та області; – активізувати участь представників влади, громадськості сіл і району у вирішенні питань енергозбереження. Перевагами впровадження даного проекту є зниження затрат на оплату енергоресурсів в школах за рахунок застосування сучасних технологій в сфері енергозбереження та як наслідок, зменшення енергоспоживання на квадратний метр загальної площі об’єктів соціальної сфери. За нашими розрахунками в результаті запровадження даного проекту витрати місцевих бюджетів на оплату енергоресурсів шкіл зменшаться в середньому на 15–20 %. Цілі, що повинні бути досягнуті в результаті реалізації даного проекту мають різноплановий характер. По-перше, зменшити витрати енергоре68

Сталий розвиток за участі громад

сурсів в школах районів та області. По-друге заощадити кошти місцевих бюджетів. По-третє, налагодити дієву систему енергетичного менеджменту на базі двох шкіл та поширити її в усій області. Фінансування заходів програми здійснюватиметься за рахунок коштів місцевих бюджетів, коштів громадських організацій та об’єднань, міжнародної технічної допомоги, власних коштів суб’єктів підприємницької діяльності та інших джерел незаборонених законодавством. Передбачається впровадження даного плану протягом 6 місяців 2012 р. Основними фінансовими затратами є: – закупівля енергозберігаючих лампочок; – оплата доставки; – заміна старих ламп розжарювання на енергозберігаючі лампи Maxus кваліфікованими працівниками. Визначимо основні переваги енергозберігаючих ламп: Світлова віддача люмінесцентної лампи в середньому в п’ять разів більше, ніж у лампи накалювання. Для прикладу: світловий потік люмінесцентної лампи 20 Вт приблизно рівняється світловому потоку лампи накалювання 100 Вт. Відповідно енергозберігаючі лампи дозволяють знизити споживання електроенергії приблизно на 80 % без втрати звичного рівня освітленості кімнати. Найчастіше причиною виходу з ладу звичайної лампочки є перегоряння нитки накалювання. Будова й принцип роботи люмінесцентної лампи принципово інші, тому строк її роботи в середньому в 6–15 разів вищий, ніж у лампи накалювання, і становить від 6 до 12 тис. год. (звичайно ресурс роботи енергозберігаючих ламп вказують на їх упаковці). Оскільки енергозберігаючі лампи потрібно заміняти значно рідше, їх зручно використовувати у світильниках, розташованих у важкодоступних місцях. Наприклад, у квартирах або офісах із занадто високою стелею. Крім меншого споживання електроенергії енергозберігаючі лампи виділяють набагато менше тепла, чим лампи накалювання. Тому їх можна використовувати у світильниках і люстрах з обмеженням рівня температури – у таких світильниках від ламп накалювання з високою температурою нагрівання можуть плавитися пластмасова частина патрона, проводка або елементи обробки. Площа поверхні енергозберігаючих ламп більше, ніж площа поверхні спіралі накалювання. Завдяки цьому світло розподіляєть69

Сталий розвиток за участі громад

ся по приміщенню м’якше й рівномірніше, чим від лампи накалювання, а це, у свою чергу, знижує стомлюваність очей. Енергозберігаючі лампи можуть мати різну колірну температуру, що визначає кольори лампи: 2700 К — м’яке біле світло, 4100 К — денне світло, 6400 К — холодне біле світло (колірна температура виміряється градусами по шкалі Кельвіна). Чим нижче колірна температура, тим ближче кольори до червоного; чим вище — тим ближче до синього. Таким чином, споживач одержує можливість збагатити колірну гаму приміщення. Напевно, головним недоліком енергозберігаючих ламп є їх досить висока вартість. Найкращими й, відповідно, найдорожчими вважаються лампи виробництва OSRAM, PHILIPS, DeLux. Однак споживачам варто знати ще один момент. Люмінесцентна лампа заповнена парами ртуті, тому потрібно уникати її розбивання в приміщенні. Проблемою є й утилізація екологічно шкідливих енергозберігаючих ламп, тому викидати їх фактично заборонено. Розглянемо основні характеристики запропонованих для впровадження шкіл. Загальна площа Ціпківської загальноосвітньої школи I–II ступенів Гадяцького району Полтавської області становить 1220 м2. Кількість вчителів — 12 осіб, учнів — 44 школярі, техпрацівників — 1, повар — 1особа, кочегари — 2 особи. Школа має два поверхи, налічує: тринадцять аудиторій, один спортзал, одну майстерню, одну кухню і роздягальню. А також, чотири підсобні приміщення. В загальному в школі нараховується 184 лампочки потужністю 100 Вт. Загальна площа Артемівської загальноосвітньої школи I–III ступенів Чутівського району Полтавської області становить 5512 м2. Кількість вчителів — 41 особа, учнів — 372 школяра. Школа має три поверхи, налічує: тридцять дві аудиторії, один спортзал, дві майстерні, одну кухню і роздягальню, гуртожиток для учнів, актовий зал, бібліотеку, два музеї, два комп’ютерних класи. В загальному в школі нараховується 320 лампочок потужністю 100 Вт. Отже, ми маємо на меті скоротити витрати енергії в школах шляхом заміни ламп розжарювання на енергозберігаючі в усіх приміщеннях і цим самим скоротити витрати коштів місцевих бюджетів на оплату використаної енергії. Розглядаючи енерговитрати двох шкіл Полтавської області ми спостерігаємо динаміку збільшення витрат електроенергії школи з кожним роком. 70

Сталий розвиток за участі громад

Чи доцільно проводити заміну ламп розжарювання на енергозберігаючі? Можете переконатися самі на прикладі таблиці 1. Таблиця 1 Порівняльна характеристика енергозберігаючих ламп і ламп розжарювання, 2011 р. Показник

Енергозберігаючі лампи

Лампи розжарювання

Середня вартість лампи світловіддачею 100 Вт, грн.

Споживання електроенергії, Вт

100

Строк служби в середньому, год.

12000

1000

Вартість 1 кВт електроенергії, грн.

0,97

Загальні витрати електроенергії у Ціпківській загальноосвітній школі I–II ступенів Гадяцького району Полтавської області можна дослідити на основі наступних розрахунків (рис. 1). 14000 12000

кВт/год

10000

11511

11120

11430

9680 10400

7360

8000

7240

6000 4000 2000

Роки

0 2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Рис. 1. Витрати електроенергії за рік Ціпківської загальноосвітньої школи I–II ступенів Гадяцького району Полтавської області, 2005–2011 рр.

Сталий розвиток за участі громад

Відповідно витрати на оплату енергоресурсів у Ціпківській ЗОШ I–II ступенів простежуються на рис. 2.

Витрати на оплату енергоресурсів, грн

14000 12000 9450

10000 8000

6116

6000 4000

6564 2400

2430

2000

Роки

11131

3085

0 2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Рис. 2. Витрати на оплату енергоресурсів у Ціпківській загальноосвітній школі I–II ступенів Гадяцького району Полтавської області, 2005–2011 рр. Загальні витрати електроенергії і коштів на оплату енергоресурсів у Артемівській загальноосвітній школі I–III ступенів Чутівського району Полтавської області показані на рис. 3, 4. 29000

28200

28000

кВт/год

27000

27100

26850

26000

26300

25100

25000 24900

24000

25700

23000

Роки

0 2005

2006

2007

2008

2009

2010

Рис. 3. Витрати електроенергії за рік Артемівської загальноосвітньої школи I–III ступенів Чутівського району Полтавської області, 2005–2011 рр.

2011

Сталий розвиток за участі громад

Витрати на оплату енергоресурсів, грн

35000 30000

27354

25000

21566

20000

17073

15000 10000

8283

5000

Роки

14135

6712,5

10707

0 2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Рис. 4. Витрати на оплату енергоресурсів у Артемівській загальноосвітній школі I–III ступенів Чутівського району Полтавської області, 2005–2011 рр. Ціни на використання електроенергії також зростають з кожним роком, це простежується на рис. 5.

Ціна за 1 кВт електроенергії, грн

1,4

Роки

1,2 1,0

0,97

0,8

0,82

0,6 0,4

0,25

0,2

0,33

0,43

0,55

0,63

0 2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Рис. 5. Ціна за 1 кВт електроенергії, 2005–2011 рр. Для заміни ламп розжарювання на енергозберігаючі люмінесцентні лампи потрібно придбати 504 енергозберігаючих ламп Maxus. Витрати на придбання енергозберігаючих ламп для Ціпківської ЗОШ I–II ступенів становитимуть:

184 шт. ∙ 25 грн = 600 грн 73

Сталий розвиток за участі громад

Витрати на придбання енергозберігаючих ламп для Артемівської ЗОШ I — III ступенів становитимуть:

320 шт. ∙ 25 грн = 8000 грн Сукупні витрати на придбання енергозберігаючих ламп дорівнюватимуть:

4600 грн + 8000 грн = 12600 грн Маємо намір придбати енергозберігаючі лампи в компанії «Екотекс-Україна» за допомогою інтернет магазину, доставка по Україні є безкоштовною. Доставка товару здійснюється через компанію «Делівері», представництво якої знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 76. Інформацію можна отримати також за факсом: (0532) 61-34-15, (067) 620-74-76. Оплата доставки по області буде здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів, коштів громадських організацій. Заміна ламп розжарювання на енергозберігаючі люмінесцентні лампи Maxus буде проводитися технічними працівниками школи (електриками), отже, в цьому випадку витрати не будуть понесені. Прогнозне споживання електроенергії енергозберігаючими лампами Maxus на 2012–2013 навчальний рік в Ціпківській загальноосвітній школі I–II ступенів Гадяцького району Полтавської області i Артемівській загальноосвітній школі I–III ступенів Чутівського району Полтавської області має наступний математичний вираз.: 1. А ртемівська загальноосвітня школа I–III ступенів Чутівського району Полтавської області:

51,2 кВт/день · 202 робочих навчальних днів = 10342,4 кВт У вартісному виразі за існуючими тарифами витрати на оплату електроенергії становитимуть:

10342,4 кВт ∙ 0,97 грн = 10032,13 грн 2. Ц іпківська загальноосвітня школа I–II ступенів Гадяцького району Полтавської області:

29,44 кВ/день ∙ 202 робочих навчальних днів = 5946,9 кВт 74

Сталий розвиток за участі громад

У вартісному виразі за існуючими тарифами витрати на оплату електроенергії становитимуть:

5946,9 кВт ∙ 0,97 грн = 5768,47 грн Розрахуємо термін окупності енергозберігаючої лампи Maxus потужністю 20 Вт замість звичайної лампи розжарювання 100 Вт при ціні за кВт/годину на рівні 0,97 грн. Будемо вважати, що лампа освітлення використовується в середньому за день 8 годин, а за навчальний рік 1616 годин. Спожита електроенергія звичайною лампою в обох школах:

1616 год. ∙ 0,1к Вт ∙ 504 шт. = 81446,4 кВт/годин Спожита електроенергія енергозберігаючою лампою:

1616 год. ∙ 0,02 кВт ∙ 504 шт. = 16289,28 кВт/годин Різниця в споживанні:

81446,4 кВт/год. – 16289,28 кВт/год. = 65157,12 кВт/год/навч.рік Вартість зекономлених коштів при тарифі 0,97 грн за кВт/годин:

65157,12 ∙ 0,97 = 63202,41 грн/навч.рік Термін окупності 12600 / 63202,41 = 0,199. Тобто термін окупності даного проекту становить два з половиною місяці. ВИСНОВОК Таким чином, після проведених розрахунків можна зазначити, що використання люмінесцентних лам є ефективнішим і раціональнішим в порівнянні з лампами розжарювання. Вони дозволяють заощаджувати значну кількість електроенергії, що дає змогу економити кошти при оплаті за електроресурси. Зробимо порівняльну характеристику споживання електроенергії в день лампочками розжарювання та енергозберігаючими люмінесцентними лампами. В середньому в день лампочка горить близько 8 годин (табл. 2). 75

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 2 Споживання школами електроенергії за день на 2013 р. Лампа розжарювання 100 Вт

Школа Артемівська школа Ціпківська школа

0,1 кВт ∙ 8 год. ∙ 320 лам. = 256 кВт 0,1 кВт ∙ 8 год. ∙ 184 лам. = 147,2 кВт

ЕнергозберігаюЕкономія елекча люмінесцентна троенергії, Вт лампа 20 Вт 0,02 кВт ∙ 8 год. ∙ 204,8 кВт 320 лам. = 51,2 кВт 0,02 кВт ∙ 8 год. ∙ 117,76 кВт 184 лам. = 29,44 кВт

Витрати електроенергії в обох школах, при лампі розжарювання 100 Вт і енергозберігаючій люмінесцентній лампі 20 Вт можна розглянути на рис. 6. 35000

32000

30000

Вт

25000 20000

18400 – лампа розжарювання

15000 10000 5000

3680

6400

– люмінісцентна лампа

0 Ціпківська загальноосвітня школа І–ІІ ступенів Галицкього району Полтавської області

Артемівська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів Чутівського району Полтавської області

Рис. 6. Витрати електроенергії при зміні на енергозберігаючі люмінесцентні лампи у Ціпківській загальноосвітній школі I–II ступенів Гадяцького району Полтавської області і Артемівської загальноосвітній школі I–III ступенів Чутівського району Полтавської області, Вт на 2013 р. Отже, провівши аналіз витрат електроенергії у школах, можна сказати, що доцільність заміни ламп розжарювання на енергозберігаючі є математично обґрунтована. Заміна ламп принесе економію електроенергії і коштів на її оплату. 76

Сталий розвиток за участі громад

Додаток А

Переваги

Недоліки

Переваги і недоліки енергозберігаючих, галогенових ламп і ламп розжарювання Галогенові лампи 1. За лампами необхідно стежити під час їх роботи, галогенові лампи, а саме їх колби, сильно нагріваються 2. У тих мережах, де часто відбуваються стрибки напруги, використовувати галогенні лампи фахівці не радять. Галогенні лампи дуже чутливі до таких стрибків 3. Потрібне використання певних фільтрів, через те, що в випромінюваних галогенною лампою спектрі світла присутні шкідливі ультрафіолетові випромінювання

Енергозберігаючі лампи 1. Висока ціна

Лампи розжарювання 1. Не можна використовувати на вулиці

2. Відрізняються за формою від звичних для нас ламп розжарювання (це викликає незручності у використанні)

2. Висока енергоємність, велика кількість бракованих ламп

3. Не можна використовувати в лампах з реостатом також вони потребують близько хвилини для «розігріву» на повну світлосилу 4. Деякі з таких ламп мають у складі ртуть 1. Маленька лампа, малень1. Енергозберігаючі лампи ка витрата електроенергії, вимагають у 5–8 разів менше велика кількість світла електроенергії, ніж лампи розжарювання, рівень освітленості приміщення не змінюється 2. Значний час роботи,можна 2. Служать енергозберігаювикористовувати для освітчі лампи в кілька разів (в лення вулиць 6–15) довше, ніж звичайні лампи,можна використовувати для освітлення вулиць 3. Галогенні лампи ви3. Енергозберігаючі лампи пускаються різних форм і можна використовувати в розмірів,множинних консвітильниках, де є обмеження струкцій, такий асортимент температури, так як ці лампи дозволяє створювати різні практично не нагріваються світлові ілюмінації 4. Характеризуються високою 4. Мають набагато більшу стійкістю до частих переплощу поверхні, ніж звичайні падів атмосферного тиску і лампи,а це значить, що рівнотемператури, колби цих ламп мірність розподілу світла по дуже міцні приміщенню, що виходить від енергозберігаючої лампи, буде більше 5. Не спотворюють колір 5. Рівномірний розподіл світла значнозменшує стомлюваність органів зору

3. Короткий термін експлуатації, чутливість до перепадів напруги

4. Спотворюють колір 1. Низька ціна

2. Стандартна форма,тобто можна використовувати у більшості світильників 3. У деяких людей очі при такому освітленні стомлюються менше, ніж при люмінісцентному чи галогеновому освітленні 4. Починають роботу на повну силу майже відразу після ввімкнення

5. Не випромінюють шкідливих УФ променів

Сталий розвиток за участі громад

Висоцький Павло студент 5 курсу Полтавська державна аграрна академія

ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ЗАХОДИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ЯК МІКРО-ПРОЕКТ ГРОМАД У СФЕРІ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ Вступна частина. За статистикою світове споживання енергетичних ресурсів можна поділити на три великі групи: промисловість (до 28 %), транспорт (до 32 %) та житловий сектор (понад 40 %). Зростання світового валового продукту не призводить до відповідного збільшення споживання енергоресурсів у промисловості, спостерігається незначне збільшення на транспорт, а основний приріст споживання припадає на житловий сектор. Мета наукової роботи — ознайомити з новими технологіями енергоощадного теплозабезпечення та висвітлити особливості його застосування у сучасних умовах. Основним завданням наукової роботи є розробка комплексу заходів щодо енергозбереження в комунально-побутовому господарстві вищих навчальних закладів. Наукова робота включає об’єктивну аналітику і порівняльну форму представлення теоретичного та практичного матеріалу, що дозволяє самостійно приймати власні рішення щодо необхідних заходів з енергоощадності та робити висновки із застосуванням тих чи інших технологій. Основна частина. В Україні річне надходження енергії сонячного випромінювання складає 3500–5200 МДж/м2 що знаходиться на одному рівні з країнами, які активно використовують сонячні колектори рис. 1. Даний потенціал є достатнім для широкого впровадження як теплоенергетичного, так і фото-енергетичного обладнання практично в усіх регіонах. За даними досліджень в кліматометеорологічних умовах України для сонячного теплопостачання ефективним є застосування вакуумних сонячних колекторів, які використовують як пряму, так і розсіяну сонячну радіацію. В середньому в Україні на 1 м2 площі за рік потрапляє приблизно 10000 кВт-год, що відповідає енергоємності приблизно 1000 л дизельного палива або 100 м3 природного газу (рис. 2). Окрім цього, важливу роль грають тип, а також кут нахилу і орієнтація колектора. Для забезпечення економного режиму експлуатації геліоустановки потрібно чітко визначити компоненти установки. 78

Сталий розвиток за участі громад

6 5

— загальний потенціал (х10^9) — технічний потенціал (х10^7) — доцільно-економічний потенціал (х10^5)

4 3 2 1

Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київська Кіровоградська Крим Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська

Рис. 1. Потенціал сонячної енергії на території України у розрізі областей Джерело: розроблено автором за даними [1] Правильно сконструйо-вані колекторні геліоустановки з погодженими між собою системними компонентами можуть забезпечувати приблизно від 50 до 90% щорічної потреби приватного будинку в енергії для нагрівання води. Використання геліоустановки також і для підтримки системи опалювання будівлі дозволяє додатково заощадити засоби. У будинках з низькою витратою енергії можна зекономити до 35 % загальної потреби в енергії для нагрівання води і опалювання. Влітку в більшості випадків можна повністю відмовитися від додаткового тепла. У останні місяці року і для опалювання приміщень зимою геліоустановка доповнюється іншим незалежним джерелом тепла — низькотемпературним опалювальним казаном, що працює на рідкому паливі (газі), або конденсаційним казаном. У 2010 році, в рамках міжнародного українсько-польського освітнього проекту за підтримки посольства Польщі та польських фірм — виробників геліосистем, Полтавській державній аграрній академії (ПДАА) 79

Сталий розвиток за участі громад

було надано обладнання лабораторії з відновлюваних джерел енергії. До складу обладнання, яке було надане, входило сонячні колектори різної конструкції фірм «Макротерм», «Інсбуд» (рис. 3). Адміністрацією навчального закладу для обладнання лабораторії було надане приміщення на 1 поверсі учбового корпусу, де знаходиться гуртожиток № 5 Полтавської державної аграрної академії.

І Зона: 1350 кВт•ч/м2•год) ІІ Зона: 1250 кВт•ч/м2•год) ІІІ Зона: 1250 кВт•ч/м2•год) ІV Зона:1000 кВт•ч/м2•год)

Рис. 2. Загальне надходження сонячної енергії в середньому на 1 м2 площі за рік Джерело: розраховано автором за даними [1]. В даній роботі ми дамо характеристику ефективності сонячних колекторів представлених зараз на світовому ринку в умовах Полтави та оцінимо економічний ефект від застосування колекторів у різні періоди та протягом всього року. Терміни окупності сонячних колекторів — це одне з найважливіших питань який слід вивчити для ухвалення рішення про покупку і установку геліосистеми. Для того щоб переконатися в ефективності і вигідності використання сонячного тепла нижче приведена діаграма інтенсивності сонячного випромінювання для міста Полтави. 80

Сталий розвиток за участі громад

Рис. 3. Загальний вигляд сонячних колекторів на даху гуртожитку № 5 Полтавської державної аграрної академії Джерело: авторська розробка

7 6

5,4

5,51 4,87 3,42

3,05

3 2

5,44

2,11

1,96 1,18

1,15 0,91

Грудень

Дистопад

Жовтень

Вересень

Серпень

Липень

Червень

Травень

Квітень

Березень

Лютий

Міс.

Січень

Сонячна енергія кВт/добу

Як свідчать дані рис. 4, найбільша кількість сонячної радіації надходить в літні місяці, що дозволяє на 100 % покривати потребу в гарячій воді, тоді як в зимові місяці сонячні колектори забезпечують потребу в гарячій воді лише на 55–60 %. В середньому за рік рівень сонячної радіації, що падає на 1 м2 горизонтальної поверхні становить 3,25 кВт-год.

Рис. 4. Кількість сонячної енергії, що припадає на 1 м² горизонтальної поверхні Джерело: авторська розробка Нами проведено розрахунки потреби в сонячних колекторах для гуртожиток № 5 Полтавської державної аграрної академії (табл. 1). 81

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 1 Розрахунок сонячного колектора для гуртожитку № 5 ПДАА Параметри гарячого водопостачання

Значення

Потрібна кількість гарячої води, л/добу Бажана температура гарячої води, °С Використання геліосистеми в тиждень, днів Використання геліосистеми в рік, днів Температура вхідної холодної води: Мінімальна, °С Максимальна, °С Кількість енергії, яка необхідна на нагрівання гарячої води за добу, кВт Тип сонячного колектора Turbosolar TS 16 Кількість сонячних колекторів, шт Корисна площа поглинання сонячних променів, м2

400 60 7 365 5 15 20,95 3 10,05

Джерело: розроблено автором.

47,04 41,6 29,22

26,05

10,8

9,82

7,77

Грудень

18,02

16,74

Жовтень

Вересень

Серпень

Липень

Червень

Травень

Квітень

Березень

Лютий

0,00

Міс.

46,47 44,17 46,19

Дистопад

50,00 45,00 40,00 35,00 30,00 25,00 20,00 15,00 10,00 5,00

Січень

Кількість енергії кВт/добу

На основі попередніх даних розрахуємо кількість тепла трьох сонячних колекторів Турбо-солярій TS-16 фірми «Макротерм» (рис. 5). При розрахунку кількості тепла, які виробляють дані сонячні колектори були використані метеорологічні дані, а саме кількість сонячної енергії, що припадає на 1 м2 горизонтальної поверхні.

Сталий розвиток за участі громад

Рис. 5. Кількість тепла, яку виробляє колекторна установка за місяцями року, кВт-добу Джерело: розраховано автором Для потреб гуртожитку потрібно в се-редньому 400 л води в день. Температура води при вході для нагріву складає 15 ˚С. Температура гарячої води – 50 ˚С. Для нагріву 1 л води на 1˚С необхідно витратити 4,19 кДж. Отже, необхідна кількість енергії для забезпечення потреб гуртожитку становить 20,95 кВт/год. Ступінь покриття сонячними колекторами потреб в гарячій воді наведені на рис. 6.

– фактичне виробництво;

– фактична потреба;

1000,00 500,00

Грудень

Дистопад

Жовтень

Вересень

Серпень

Липень

Червень

Травень

Квітень

Березень

Міс.

Лютий

0,00

Січень

кВт/місяць

1500,00

Рис. 6. Ступінь покриття сонячними колекторами потреб у гарячій воді Джерело: розраховано автором Таким чином сонячні колектори забезпечують 100 % потреби в гарячій воді на протязі шести місяців, у зимові місяці колектори забезпечують лише 30 – 40 % потреби в гарячій воді. Загалом продуктивність сонячного водонагрівача в літні місяці вища за продуктивність в зимні місяці в 2–3 рази. Також потрібно відзначити, що на сонячні колектори фірми «Макротерм» надається гарантія в 20 років, це дає змогу після окупності проекту отримувати всю енергію, що виробляється колекторами безкоштовно.

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 2 Економічний ефект від використання сонячних колекторів у гуртожитку №5 Полтавської державної аграрної академії Сонячний колектор Турбосолярій TS 16 фірми «Макротерм» 2

Показники 1 Витрати на придбання сонячних колекторів та монтаж, грн.

22566,82

Плата за монтаж сонячних колекторів, грн

4081

Сукупні витрати на придбання та монтаж сонячних колекторів, грн.

26647,82

Установлена потужність, кВт/рік

10157,97

Плата за електроенергію за рік, грн

2277,5

Термін окупності сонячних колекторів, років

Джерело: розраховано автором Виходячи з даних таблиці 2, три сонячні колектори Турбо-солярій встановлені на даху ветеринарної клініки в змозі в середньому виробляти 10157,97 кВт в рік. Що, в свою чергу, дозволяє окупити інвестиції на установлення сонячних колекторів за 9 років, при заданих цінах на енергоносії, якщо ж враховувати тенденцію до подорожчання цін на енергоносії окупність проекту може становити до 6 років. За даними Державного Комітету України по енергозбереженню, енергомісткість ВВП України перевищує аналогічні показники США — в 2,7 рази, Японії — в 6,5 рази, країн ЄС в 2 рази. На кожні 1000 грн. виробленої продукції доводиться 1,5 тис. кВт-год. електроенергії. У порівнянні з 1990 р. енергомісткість ВВП України збільшилася на 40%. Тому проблема зменшення споживання електроенергії має пріоритетне значення й стає на рівень загальнодержавних проблем [9–12]. З боку держави прийнятий ряд законодавчих документів: Закон України «Про енергозбереження» №74/94-ВРВР від 1 липня 1994 р.; Указ Президента України від 26.07.1995 р. «Про утворення Держкомітету України по енергозбереженню»; Постанова КМУ від 09.01.1996 р. № 20 «Про сферу керування енергозбереженням»; Комплексна Державна Програма енергозбереження України; Національна енергетична програма України й інші [2–8]. 84

Сталий розвиток за участі громад

Усі вищезазначені документи носять здебільшого декларативний характер і майже не сприяють розв’язку проблеми. На сьогодні в Україні відсутні заходи, які б практично стимулювали економію електроенергії. Таким чином, процеси економії електроенергії й застосування енергозберігаючих технологій цілком віддані на розсуд споживачів. Розвиток енергозберігаючих технологій в Україні гальмують наступні чинники: відносно висока вартість енергозберігаючої продукції; рівні податки на загальну й енергозберігаючу продукцію; відсутність пропаганди новітніх технологій; відсутність у споживачів наочних розрахунків економії засобів за рахунок застосування сучасних технологій; відсутність нормативів енергозбереження при розробці проектів нових або реконструкції існуючих промислових або суспільних об’єктів. У той же час існують значні можливості економії електроенергії споживачами, у тому числі, за рахунок використання енергозберігаючих технологій у сфері освітлення. Традиційні лампи розжарювання мають низку енергоефективність. Більша частка затрачуваної електроенергії витрачається у вигляді тепла. Енергозберігаючі компактні джерела світла споживають майже на 70 % менше електроенергії, а термін їх експлуатації в 10 разів перевищує термін служби звичайних ламп розжарювання. Нами проведено порівняльну характеристику традиційних ламп розжарювання та енергозберігаючих ламп розглянуто в таблиці 3. Таблиця 3 Порівняльні характеристики ламп розжарювання та компактних енергозберігаючих ламп ХарактеЛампа розжарювання (100 Вт) ристики Ціна Низька (2–2,50 грн за лампу) Термін Низький. Близько 1000 годин служби безперервного горіння Вкрай низька (10–15 лм/Вт), Світлова віддача 85–90% електроенергії перетворюється не у світло, а в тепло Суттєво відрізняється від природного (денного) світСпектр ла, переважно теплий тон випромінювання Шкідливі Немає речовини

Енергозберігаюча лампа (20 Вт) Висока (22–60 грн за лампу) Високий. 8000–15000 годин безперервного горіння Висока, наближається до 100 лм/Вт Можливість створювати світло різного спектрального складу: теплий, природній, білий Використовується ртуть, тому лампи вимагають особливої утилізації

Сталий розвиток за участі громад

Джерело: розроблено автором Аналіз даних таблиці 3 показує, що за однаковий час використання енергозберігаюча лампа витрачає в 5 разів менше електроенергії, ніж традиційна лампа розжарювання. Термін служби енергозберігаючої лампи в 10 разів більший, ніж у лампи розжарювання, тобто за термін служби 1 енергозберігаючої лампи ми маємо придбати 10 ламп розжарювання. На сьогоднішній день на освітлення в житлово-комунальному господарстві витрачається більше 15 % усієї електроенергії. Таким чином, при застосуванні енергозберігаючих ламп можливо заощадити більше 70 % споживаної електроенергії. При збереженні існуючого положення цей потенціал буде незатребуваний [9–12]. Економічний ефект від використання енергозберігаючих ламп наведений в таблиці 4. Таблиця 4 Економічний ефект від використання енергозберігаючих ламп у гуртожитку №5 Полтавської державної аграрної академії Показники

Лампа розжарювання Philips (К.Н.Р.) Iskra (Україна)

Витрати на придбання ламп, грн.

1590 грн/рік; за 10 років: 15900 грн.

Установлена потужність, кВт Плата за за рік, грн Плата за за 5 років, грн. Плата за енергію за 10 років, грн Сумарні витрати на енергію та лампи, грн.: Економія при енергозберігаючих лампах, грн

530 грн/рік; за 10 років: 5300 грн.

21,2 кВт

Лампи енергозберігаючі Philips ЛЮММАКС (Україна) 11872 грн за 5 на 5 років: років; 5088 грн; за 10 років: за 10 років: 23744 грн. 10176 грн. 4,24 кВт

6207 грн

1241 грн

31035 грн

6205 грн

62070 грн

12410 грн

за 5 років: 38985 грн; за 10 років: 77970 грн

за 5 років: 33685 грн; за 10 років: 67370 грн – –

за 5 років: 18077 грн; за 10 років: 36154 грн

за 5 років: 11293 грн; за 10 років: 22586 грн

за 5 років: 20908 грн; за 10 років: 41816 грн

за 5 років: 22392 грн; за 10 років: 44978 грн

Джерело: розраховано автором 86

Сталий розвиток за участі громад

Як свідчать дані таблиці 4, проста заміна ламп розжарювання на енергозберігаючі, призводить до економії електроенергії та коштів. Так, за 5 років при використанні енергозберігаючих ламп у гуртожитку № 5 Полтавської державної аграрної академії ми економимо 20908 грн., а за 10 років — 41816 грн. Таблиця 5 Економічний ефект від використання світлодіодних ламп в гуртожитку №5 Полтавської державної аграрної академії Показники Витрати на придбання ламп, грн. Установлена потужність, кВт Плата за енергію за рік, грн. Плата за енергію за 5 років, грн. Плата за енергію за 10 років, грн. Сукупні витрати на енергію та лампи, грн за 5 років: за 10 років Економія при використанні світлодіодних ламп в порівнянні з лампами розжарювання, грн.

Лампа розжарювання за рік: 530 за 5 років: 2800 за 10 років: 5300 21,2 6207 31035 62070

Світлодіодні лампи

33835 67370

37280 38520

–

за 10 років: 28850

за 10 років: 36040 0,848 248 1240 2480

Джерело: розраховано автором Основою світлодіодної лампи виступає світлодіод — це напівпровідниковий прилад, який перетворює електричну енергію у світловий потік різного спектра й інтенсивності. Тому світлодіодні лампи мають ряд переваг: тривалий строк експлуатації (до 100000 год.), високий коефіцієнт корисної дії (до 80 %), висока ефективність і економічність, широкий діапазон живлення, можливість регулювання яскравості через регулятор, мінімальне тепловипромінювання, твердий корпус, висока стійкість до ударів та вібрації, не містять шкідливих речовин і домішок, відсутність проблем з утилізацією, не шкодять навколишньому середовищу. На основі проведених розрахунків можна зазначити, що заміна традиційних ламп розжарювання на енергозберігаючі є економічно обґрунтованою і найбільш ефективною. Загальні витрати на енергозберігаючі лампи за 10 років становлять 46,4% загальних витрат на лампи розжарювання (36154 грн та 77970 грн відповідно). Крім того така заміна несе не тільки суттєву економію, але і дозволяє в кілька раз знизити навантаження на існуючу мережу. 87

Сталий розвиток за участі громад

Висновки. На основі проведеного нами аналізу і отриманих розрахунків можна зазначити про доцільність застосування енергозберігаючих технологій в гуртожитку № 5 Полтавської державної аграрної академії, а саме запуск сонячних колекторів, термін окупності яких складає 9 років, а також заміни лампочок розжарювання на енергозберігаючі лампи (загальний ефект економії за 10 років буде становити 41816 грн.). Список використаних джерел 1. «Атлас енергетичного потенціалу відновлюваних та нетрадиційних джерел України». Національна академія наук України. Інститут електродинаміки НАН України. — Київ, 2001. 2. Закон України «Про енергозбереження» № 74/94 — Верховна Рада від 01.07.1994р. [Електронний ресурс] — Режим доступу до офіційного сайту: http://www.zakon.rada.gov.ua. 3. «Про управління сферою енергозбереження» № 20 від 09.01.96 p. — Режим доступу до офіційного сайту: http://www.zakon.rada.gov.ua. 4. «Про комплексну державну програму енергозбереження України» №148 від 05.02.97 p. [Електронний ресурс] — Режим доступу до офіційного сайту: http://www.zakon.rada.gov.ua. 5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про енергозабезпечення бюджетних організацій та установ» № 752 від 29.05.99 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу до офіційного сайту: http://www.zakon.rada.gov.ua. 6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про комплексні заходи щодо реалізації Національної енергетичної програми України до 2010 року» № 731 від 10.07.97 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу до офіційного сайту: http://www.zakon.rada.gov.ua. 7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про програму заходів щодо скорочення споживання природного газу» № 751 від 15.07.97 p. [Електронний ресурс] — Режим доступу до офіційного сайту: http://www. zakon.rada.gov.ua. 8. Пилипчук Р. Лампи розжарювання / Пилипчук Р. // Світло люкс. — 2006. — № 5 — с. 72 — 79. 9. Похольченко В.С. Електроопалення — альтернатива газифікації / Похольченко В.С. // Зелена енергетика. — 2009. — № 4 — с. 20. 10. Чеславский В. Энергосберегающие технологии / Чеславский В. // Винахідник і раціоналізатор. — 2006. — №3 — с.14 — 15. 11. Шидловський А. К., Ковалко М. П., Денисюк С. П. Енергозбереження — пріоритетний напрямок державної політики України: Навчальний посібник. — Київ: УЕЗ, 1998. — 506 с. 12. Щиренко Р. Проблеми енергозбереження і технічна політика в сфері освітлення / Щиренко Р. // Світло люкс. — 2006. — № 4 — с. 12 — 13. 88

Сталий розвиток за участі громад

Філісюк Тетяна студентка 5 курсу Полтавська державна аграрна академія

Виробництво біопалива в приватних сільськогосподарських підприємствах як основа енергетичної та екологічної безпеки регіону Вступ. Закордонний досвід показує, що кожна країна шукає свої шляхи втамування енергетичного голоду, але загальним для всіх країн є визнання напряму впровадження енергозбереження як однієї з основних засад реалізації державної енергетичної політики. Національна економіка України є енергодефіцитною державою, яка забезпечує свої потреби у енергетичних ресурсах за рахунок видобутку на своїй території лише на 45%, зокрема, видобуває 10–12% загального обсягу споживання нафти, 20–25% — природного газу, 90–92% — вугілля. Також, енергоємність внутрішнього валового продукту держави більше ніж удвічі перевищує аналогічний показник розвинених країн і продовжує стрімко зростати, а ефективність використання традиційних видів паливноенергетичних ресурсів як у національній економіці в цілому, так і в аграрному секторі зокрема, є низькою. Метою даної роботи є розглянути проблеми енергозбереження в агропромисловому комплексі та шляхи їх вирішення, порівняння ефективності використання біопального та традиційного дизельного пального. Завдання − визначення ефективності виробництва власного біопалива на підприємстві. Об’єктом дослідження нами обране СГ ТОВ «імені Калашника» Полтавського району. E ході написання наукової роботи нами використані такі методи дослідження: системного аналізу і синтезу, методи статистичного та економічного аналізу. Основна частина. Основним критерієм ефективності аграрної політики є стан продовольчої безпеки країни. А стан аграрного сектору прямо пов’язаний з енерговикористанням. В історичній ретроспективі розвитку країн існують приклади того, як енергетина криза може змінювати структуру національної еко-номіки країни та її місце на міжнародній арені. Символом безпеки подальшого розвитку країни, її національної та продовольчої безпеки стала відповідним чином розроблена національна енергетична програма. 89

Сталий розвиток за участі громад 1000 А — без енергозбереження;

900 800

Млн т у т.п.

700 Б — структурна перебудова економіки компенсує 40%, техніко-технологічне ;

600 500 400 300

В — енергозбереження з повною структурною перебудови економіки переоснащення 60%

200 100 0

Роки

2005

2010

2015

2020

2030

Рис. 1. Розрахункова динаміка потреби у ПЕР з урахуванням енергозбереження під вливом структурно-технологічних змін в економіці, 2005–2030 рр., млн т у. п. Питання забезпеченості енергоресурсами першорядні і для України. Сьогодні спостерігається тенденція до здорожчання паливно-мастильних матеріалів та збільшення їх питомої ваги у собівартості сільськогосподарської продукції до 40–45%, що призводить до зниження рентабельності виробництва та аграрнопродовольчої продукції; через використання застарілих технологічних і економічних принципів господарювання виникла нагальна необхідність енергозбереження та розв’язання проблем високої енергоємності сільськогосподарського виробництва. 5000

Млн т

4000

А − енергозбереження; 2897

3654

Б − нафта; В − вугілля;

3000

2456

2132

2000

Г − природній газ; 1489 876

1000

Д − біомаса та відновлювальні джерела енергії; Е − ядерна енергетика

Рис. 2. Світове споживання енергетичних ресурсів за 2010 р., млн т нафтового еквіваленту Джерело: розроблено автором за даними [4] 90

Сталий розвиток за участі громад

На нашу думку, у майбутньому не передбачається різького збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. З цих обставин, можна зробити висновок, що тенденція до зростання вартості паливо-мастильних матеріалів буде зберігатись і надалі. Збереження даної прогресії призведе до зменшення обсягів механізованих робіт, що призведе до подальшого зниження продуктивності праці та загального зниження обсягів виробництва продукції. І на тлі вищеназваних факторів, може утворитися загроза продовольчій безпеці України. Енергоефективність та відновлювальна енергетика — ключові умови для модернізації та структурної перебудови національної економіки України.

3,4

населення планети, млрд люд. загальна потреба в енергії, млрд т у. п.

попередні прогнози зростання енергоспоживання, млрд т у. п.

10 0

1850

1900

1950

2000

2050

2100

Рис. 3. Співвідношення світового зростання населення і споживання енергії Джерело: розраховано автором за даними [10] Як свідчать проведені дослідження, загальне виробництво енергії у світі зростає. Так, у 1997 р. воно склало 13 млрд. т у. п. У 2010 р. — близько 14 млрд т у. п. За прогнозами, з урахуванням тенденції до енергозбереження, до 2050 р. виробництво енергії в світі зросте до 21,5 млрд т у. п. Слід відмітити, що темпи споживання енергії на планеті перевищують темпи росту населення (рис. 3). Основними складовими виробленої енергії зараз є традиційні невідновлювальні джерела: вугілля, нафта, природний газ. Їхня доля складає близько 82% [10]. Щодо інших енергоресурсів, то:атомна енергія — близько 7%; традиційні відновлювальні джерела енергії — близько 10 % (гідроенергія великих водотоків — 3 %, біомаса у вигляді дров — 7%); нові відновлювальні джерела енергії — близько 1% (вітрова, сонячна, геотермальна енергія). Для країн, які розвиваються, проблема енергозбереження також є актуальною. Але її вирішення в основному спрямоване на уповільнення темпів зростання енергомісткості валового національного продукту (ВНП). Можливий кумулятивний ефект 91

Сталий розвиток за участі громад

енергозбереження — економія 200 млрд т у. п. органічного палива в 1986–2020 рр., тобто такої кількості, яка була видобута з надр за всю попередню історію розвитку людства. Прогнозується, що за рахунок енергозбереження буде задовольнятися дві третини приросту світових потреб в енергії. Від успіхів у сфері енергозбереження залежать розвиток та масштаби видобування та виробництва ПЕР, напрямки еволюції та структура світового енергетичного балансу. Також нами було проведено прогнозне співвідношення джерел енергії у світі до 2020 р. Як бачимо з наведеного рис. 4, найбільшу частку у загальному енергоспоживання матиме енергія з біомаси. На даний момент в країну імпортується здебільшого природний газ, світова ціна якого зростає і, на думку фахівців, зростатиме у найближчому майбутньому (до 600 дол. США за 1000 м3 у 2015 р.). Порівняльна ефективність різних енергоносіїв з точки зору покриття одних і тих же потреб Міжнародний розподіл праці Зміни у відносному енергоспоживанні окремих груп споживачів

Рівень споживаня ПЕР

Коливання кон’юнктури та погодних умов Динаміка народонаселення Рис. 5. Фактори, які визначають рівень споживання ПЕР Джерело: авторська розробка Взагалі енергетика є найважливішою складовою паливно-енергетичного комлексу держави, що включає видобування та транспортування паливноенергетичних ресурсів, їх безпосереднє використання енергоспоживаючим устаткуванням, а також перетворення енергії палива в інші види, зручні для його транспортування та подальшого використання. Нами проілюстровані фактори, які визначають рівень споживання паливноенергетичних ресурсів (рис. 5). Незалежний експертний пілотний «Рейтинг енергоефективності регіонів» презентували на пресконференції в м. Києві. За його результатами Україна має щорічний потенціал енергоефективності національної економіки на рівні 11,8 млрд. євро. Згідно з результатами рейтингу енергоефективності областей Україні, найбільш ефективними регіонами України є Вінницька, Чернівецька та Одеська області, показники енергоефектив-ності для яких 92

Сталий розвиток за участі громад

КРАЇНИ

відповідно складають 71%, 70% і 70% від рівня ЄС. Найменш енергоефективними регіонами є Луганська, Полтавська і Дніпропетровська області. Їхня енергоефективність відповідно склала 38%, 39% і 43% в порівнянні з ЄС. Загалом рівень енергоефективності в Україні за результатами рейтингу складає близько 52% від країн Європейського Союзу [7]. Україна Росія Білорусь Польща США Німеччина Данія

Коєфіцієнт ефективності 0,0

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

0,6

0,7

0,8

Рис. 6. Енергоємність ВВП для окремих країн Джерело: розробка автора на основі [9]

КРАЇНИ

Найбільшу енергоефективність мають заходи по енергозбереженню. Світовий досвід підтверджує, що витрати коштів на енергозберігальні заходи вдвічі ефективніші, ніж вкладання їх у будівництво нових енергогенеруючих потужностей. Тому в умовах інвестиційних обмежень енергоощадливий шлях розвитку національної економіки України і зокрема АПК є найраціональнішим. США Франція, Італія Данія Греція Іспанія 0

100

200

300

400

500

Рис. 7. Витрати умовного палива на 1 га ріллі, кг Джерело: розраховано автором за даними [9] Сільське господарство споживає біля 30% рідкого палива, що складає біля 8 млн т і більше 9,2% електроенергії від її споживання в національній економіці України. Споживання енергії на виробництво зерна у світовому сільському господарстві з 1950–1985 р. збільшилися в 6,97 рази при збільшенні виробництва зерна у 2,6 рази. Збільшення вало93

Сталий розвиток за участі громад

вої сільськогосподарської продукції на 1% потребує зростання паливоенергетичних витрат на 2–3%. З 1965–1984 р. витрати дизельного палива та бензину збільшилися в 2 рази, а виробництво валової продукції сільського господарства зросло на 44%. У 1986 р. загальні середні витрати рідкого палива по СРСР на 1 га ріллі перевищували 300 кг. По Україні виробничі витрати палива складали для різних культур 75–250 кг/га [11]. У восьмидесяті роки минулого століття виробництво сільськогосподарської продукції в Україні було в 4–5 разів більш енерго- і матеріалоємним ніж у США. За інформацією закордонних джерел в рослинництві розвинутих країн світу витрачається більше 80 % енерговитрат, в тваринництві 12%. Витрати умовного палива на 1 га ріллі наведені на рис. 7.

Енергетика довкілля Геотермальна теплова Біоенергетика Мала гідроенергетика Сонячна енергетика Вітроенергетика

млн т у.п. 0

Рис. 6. Потенціал України при виробленняі енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива Джерело: авторська розробка Не зважаючи на те, що Україна одною з перших пострадянських країн прийняла Закон України «Про енергозбереження» в 1994 р. [6] та створила державну структуру, яка повинна займатися питаннями енергоефективності, все таки рух в цьому напрямку доволі слабкий через цілу низку бар’єрів: формалізація законодавчої бази, відсутність економічних стимулів та невиконання правових норм, відсутність освітньої роботи в області енергозбереження. Потреби населення планети в енергоресурсах до 2050 р. можуть бути на 80% задоволені за рахунок відновлюваної енергії, перш за все за рахунок сонячної енергії. Для цього необхідно створення урядами країн необхідних умов для розвитку зеленої енергетики. Такий висновок роблять вчені Міжурядової групи експертів зі зміни клімату ООН у Cпеціальному звіті ООН щодо відновлюваних джерел енергії та зниження викидів [5]. Україна має значний технічнодосяжний потенціал вироблення енерго94

Сталий розвиток за участі громад

носіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, який становить понад 98,0 млн т у. п. на рік. При частковій заміні традиційного виду пального на відновлювальне, сільськогосподарський сектор країни зможе давати більше продукції при зниженні собівартості її виробництва. Існують чіткі причини збільшення енерговикористання в комплексі АПК. По-перше, збільшення обсягу та щільності механізованих робіт у зв’язку із збільшенням валового виробництва та урожайності. По-друге, необхідність проведення повнішої механізації та скорочення витрат ручної праці. Якщо в Туреччині в сільському господарстві зайнято біля 60% населення, а споживання енергії — біля 8 кг у. п. на 1 га ріллі, то в США в сільському господарстві зайнято 2,5–3 % населення, а споживання енергії складає біля 560 кг у. п. на 1 га ріллі [11]. По-третє, у світі поширюється тенденція до використання високоефективних технологій у сільське господарство, що потребує значного споживання енергії. По-третє, зростання потужності та зміна складу машинно-тракторного парку. У США з 1960–1980 рр. при відносній стабільності парку тракторів сумарна їх потужність збільшилася в 1,8 разів, а споживання дизельного палива — втроє і досягло 13 мільярдів літрів [11].

3000

Виробництво, тис. т

2500

Експорт, тис. т

2000 1500 1000 500 0

2005

2006

2007

2008

2009

Рис. 7. Співвідношення експорту та виробництва біопалива в Україні, 2005–2009 р., тис. т Джерело: розраховано автором за даними [2] Сучасний АПК у значній мірі залежить від непоновлюваних джерел енергії, тобто нафтопродуктів, вугілля, природного газу, торфу, матеріалів, що розщеплюються. Майбутнє зменшення видобутку нафти зажадає не тільки при-нципово нових технологій АПК, але і змінить його структуру. 95

Сталий розвиток за участі громад

Сектор АПК зможе стати не лише споживачем новітніх технологій, але і його генератором. Перспективним напрямком енергозберігаючої політики в агропромисловому комплексі є застосування так званої технічної біоенергетики — переробка відходів сільського господарства. Щорічно у сільському господарстві країни накопичується близько 360 млн т відходів, з них 50 млн т на великих тваринницьких комплексах і птахофермах. Анаеробна обробка цих відходів може дати 15–20 млн т ум. п. у вигляді біогазу, до 30 млн т екологічно чистих біодобрив, значну кількість очищеної стічної води. Органічна біомаса має значний енергетичний потенціал, який економічно доцільно використовувати. Переробка гною від однієї корови за рік дає близько 500 м3 біогазу, що еквівалентно 350 л бензину. З 1 т свіжого гною великої рогатої худоби можна отримати 30–50 м3 біогазу, свиней — 50–80, соломи та трави — 30–60 м3. Як бачимо з вищенаведеного рис. 7, у 2009 р. виробництво біопалива та обсяги його експорту на території України приблизно рівні, що вказує на негативну тенденцію щодо абсолютного вивозу сировини за межі країни. Біотехнологія передбачає комплексну переробку та утилізацію відходів. Застосування анаеробного бродіння гною дозволяє з 37 кг азоту повернути у грунт у вигляді добрив 36 кг, а при звичайному бродінні — 12–15 кг. Як вторинні енергетичні ресурси промисловості для потреб сільського господарства можуть бути використані теплові відходи промислових підприємств, теплоелектроцентралей, газокомпресорних станцій, газопроводів. Обігрівання 1 га теплиць цими джерелами теплоти залежно від природної зони дає економію 1500–4000 т у. п. на рік. Біопаливо або біологічне паливо — (англ. biofuels) − органічні матеріали, такі як деревина, відходи та спирти, що використовуються для виробництва енергії [7]. Біопаливо може використовуватись не тільки у чистому вигляді але і у сумішах. Найпоширенішим видом цього пального є метиловий ефір олії ріпаку. У табл. 1 наведене порівняльні відносні характеристики традиційного палива та біопального. Біодизель можна виробляти з будь якої олії методом естерифікації. для цього олію, змішану з метанолом і каталізатором підігрівають у реакторі, і на виході отримують біодизель та гліцерин. Із 1 т рослинної олії та 0,1 т метанолу можна отримати близько 1 т біодизелю та 0,1 т гліцерину.

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 1 Характеристика традиційного пального та біопалива Властивості

Дизель Біодизель Бензин Біоетанол

Густина, кг/л Теплотоврна здатність, МДж/кг

0,84 43,3

0,88 37,61

0,74 43,5

0,79 26,66

Відношення теплотворної здатності 100% для біо- і викопного палива

91%

100%

66%

Виробництво біопалива з га, л

1547

2500

Джерело: узагальнено автором за даними [11] Біодизель можна виробляти з будь якої олії методом естерифікації. для цього олію, змішану з метанолом і каталізатором підігрівають у реакторі, і на виході отримують біодизель та гліцерин. Із 1 т рослинної олії та 0,1 т метанолу можна отримати близько 1 т біодизелю та 0,1 т гліцерину. Нами розраховано доцільність виробництва біопалива з рапсової олії для СГ ТОВ «імені Калашника» Полтавського району. Нехай, підприємству ефективно виробляти біопаливо якщо його обсяги виробництва з одиниці площі (VБ) за енергетичною цінністю перевищуватиме аналогічний показник для нафтового палива, яке може бути придбане за умови реалізації врожаю з одиниці площі (VН). Математичний запис визначення критерію ефективності Кее матиме такий вигляд:

V К3= VБ H

•

QБ QH

•

ρБ ρH

(1)

де QБ, QH − нижча теплота згоряння біопалива та нафтового палива, МДж/кг;

ρБ, ρH − густина відповідного біопалива та нафтового палива, т/м3. Визначимо обсяги одержаного біопального з 1 га площі, за формулою:

VБ=φ•U VБ=317•3,7 = 1175 м3/га

(2)

(3)

де φ − вихід біопалива з одиниці біосировини, м3/т; U − урожайність, т/га; 97

Сталий розвиток за участі громад

За умови реалізації врожаю можна придбати нафтове дизельне пальне, враховуючи, що взята нами ринкова ціна − ціна за якою СГ ТОВ «імені Калашника» продало сировину рапсу у 2010 р., в такому обсязі:

U•Ц VH= Ц Б H VH=

(4)

3,7•8389 7

4438 м3

(5)

де Цб − вихід біопалива з одиниці рапсової сировини, м3/т; Цн − ціна нафтового палива, грн/м3. Підставивши вирази (3) і (5) у вираз (1) одержали такий результат:

1175 К= 4438

•

2045 2440

•

0,9 0,85 = 0,22

(6)

З одержаного результатами зробили висновок, що для СГ ТОВ «імені Калашника» виробництво дизельного біопального на основі рапсової олії є недоцільним через високу вартість сировини на ринку. Проведемо розрахунки даного рівняння за умови, що СГ ТОВ «імені Калашника» успішно вирощує ріпак озимий і виробнича собівартість сировини, виробленої на підприємстві складає 1882 грн/т.

VH=

3,7•182 = 994 м3 7

(7)

Як бачимо, результат розрахунку обсягу нафтового пального суттєво змінився. З урахуванням змін перерахуємо вираз (1):

1175 К= 994

•

2045 2440

•

0,9 0,85 = 1,06

(8)

Отже, ми зробили висновок, порівнявши два показники, що на СГ ТОВ «імені Калашника» виробництво біодизелю з ріпакової сировини є доцільним за умови використання власної рослинної бази. Метод, яким ми провели обрахунки вище, не є ідеальним. Зокрема в ньому не враховується можливість реалізації супутніх продуктів вироб98

Сталий розвиток за участі громад

ництва таких як макуха рапсова та гліцерол. Зокрема макуху можна або використовувати у власному підприємстві як один з видів кормів у галузі тваринництва або ж продати на тваринницькі ферми, так само і з гліцерилом. Їх можна використовувати як ще один вид палива для господарських цілей або як добрива. Можна також реалізувати миловарним підприємствам, і вони перероблять цю сировину на гліцерин дистильований технічний, який у порівнянні з вартістю недистильованого гліцерилу у тричі дорожчий. Реалізація даних продуктів дасть можливість одержати кошти для закупівлі дизпалива. Отже, формула матиме вигляд: n

Σ(mi•Цш) VБ=φ•U + U• ЦН i=1

•

QH• ρH QБ• ρH

(9)

де n − кількість супутніх продуктів; mi − вихід супутнього продукту і-го виду з 1тони сировини; Ці − ринкова ціна супутнього продукту і-го виду, грн./т. Після підстановки виразів (9) та (4) у вираз (1) ми отримали:

К=φ•

ЦН•QБ• ρH Σ(mi•Ці) + ЦБ•QН• ρБ ЦБ

К=350•

(10)

7•0,9• 2045 1269 + = 2,3 994•0,85• 2440 994

(11)

Отже, за існуючих економічних умов для забезпечення власних потреб дизельним паливом СГ ТОВ «імені Калашника» найбільш вигідно буде переробляти власне насіння ріпаку на дизпаливо з подальшею реалізацією супутніх продуктів, що є позитивною тенденцією. Висновок: Загалом на сьогодення існує безліч думок щодо доцільності чи недоцільності використання біопального у господарствах. Особливістю даної проблеми в Україні є не конкурентоздатність продукції рослинництва для біопального та екстенсивне використання угідь під енергетично-масляні культури. Саме для зменшення площ сільськогосподарських угідь під енергетичні культури необхідно підвищувати їхню врожайність за умов раціонального господарювання та суворого дотримання технологічних вимог з урахуванням кліматичних змін, які почали проявлятись у 2010 році.

Сталий розвиток за участі громад

Список використаних літератури 1. Ж овква І. Виклики для енергетичної безпеки України: сучасний стан — 2010 // [керівник проекту І. Жовква]. — К. : Міжнародний центр перспективних досліджень, 2010. – 50 с. 2. Ігнітьєва Т.Г. Виробництво біогазу як інноваційний напрям енергозбереження в агррних підприємствах України: стан, проблеми та перспективи розвитку // Інноваційна економіка. − 5’2010. − № 19. 3. Турчик Т.Б., Кушнір Н.Б. Державна політика енергозбереження України: Проблеми формування та реалізації [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/portal/soc_gum/prvse/2010_4/47.pdf 4. Долінський А.А. Енергозбереження та екологічні проблеми енергетики // Вісник НАН України. − 2006. − №2 − с. 24. 5. Intergovernmental panel on climate change [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://srren.ipcc-wg3.de/press/content/ipcc-presentsspecial-report-on-renewable-energy-at-the-tu-berlin 6. Закон України «Про енергозбереження» № 75/94-ВР від 01.07.1994 // Відомості Верховної Ради. — 1994. — № 30. 7. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України [Електронний ресурс]. − режим доступу: http://naer.gov.ua/archives/4 8. Чистов Ю.І. Сутність механізму енергозбереження та його багатогранна природа // Вісник Хмельницького національного університету. − 2010. − №5. − с. 431-344. 9. Гейць В.М. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В Зт./За ред. акад. НАН України В.М, Гейця, акад. НАН України В.П. Семиноженка [чл. — кор. НАН України Б.Є. Кваснюка]. — К.: Фенікс, 2007. –(Інноваційно-технологічний розвиток економіки). Т. 2. — 2007.– 564 с. 10. В.В. Гришко, В.І. Перебийніс та В.М. Рабштина /Енергозбереження в сільському господарстві (економіка, організація, управління). — Полтава: «Полтава», 1996. — 280 с.

100

Сталий розвиток за участі громад

Рижикова Олена студентка 3 курсу Полтавська державна аграрна академія

Залучення громад до процесів місцевого розвитку Мікро-проект агрооселя «Веселий ярмарок» в селі Великі сорочинці Миргородського району Полтавської області Вступ: Село Великі Сорочинці знаходяться у Миргородському районі Полтавської області за 24 кілометри від районного центру і розташоване на берегах річки Псел. Сучасні Великі Сорочинці — одне з найбільших сіл на Полтавщині. Його населення складає 3 тис. 620 осіб. Тут діє аграрне орендно-приватне підприємство «Великосорочинське», Гоголівське лісництво, дільнична лікарня, кістково-туберкульозний санаторій, середня школа, санаторна школа — інтернат ім. М. Гоголя, музична, спортивна та школа мистецтв музей М. В. Гоголя та Миргородський районний істерико — краєзнавчий музей, сільська бібліотека та будинок культури, Спасо-Преображенська церква та звичайно щороку відбувається «Національний сорочинський ярмарок». Напевне, кожен українець знає село Великі Сорочинці, адже саме в ньому у другій половині серпня відбувається Національний Сорочинський Ярмарок. Спасо-Преображенська церква, побудована Данилом Апостолом у 1732– 1734 роках, який у ній і похований. Також тут було поховано його дружину та членів родини. Храм розташований поряд з річкою Псел на місці родового маєтку, як усипальниця. У храмі зберігся унікальний дерев’яний різьблений п’ятиярусний іконостас (113 ікон, 17 метрів заввишки, 22 у ширину). Усе оздоблення було вирізане з липи й позолочено. За більш ніж 270 років позолота пропала сама собою — за цей час не було жодної серйозної реставрації. В Україні лише у Спасо-Преображенській церкві є іконостас XVIII століття, усі ікони якого збереглися. Частину ікон було відреставровано у середині ХХ століття, інша частина ікон може повністю втратити свої зображення, якщо вони найближчим часом не будуть реставруватися. Агрооселя «Веселий ярмарок» розміщена на присадибній ділянці площею 0,20 га. На земельній ділянці знаходиться одноповерховий будинок з гос101

Сталий розвиток за участі громад

подарськими будівлями (сарай, бесідка), город, садок з плодово-ягідними насадженнями, квіткова плантація. Будуть обладнані 2 кімнати і вітальня для гостей. Основна частина: Українське село має багатющу історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, самою природою даровані мальовничі ландшафти; наділене багатими лікувально-рекреаційними ресурсами. Багаті села з індивідуальним житловим фондом та добрими і працьовитими людьми. Разом з тим гострою проблемою для багатьох сіл є брак робочих місць, зростаючий надлишок робочої сили, вивільнюваної з сільськогосподарського виробництва. Враховуючи відсутність потрібних капіталовкладень на створення нових робочих місць, більше уваги варто приділяти галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. До таких галузей відноситься і сільський зелений туризм, який давно практикується в Україні. Адже в селах, які мають відповідну рекреаційну базу, завжди було багато відпочиваючого міського населення. Сьогодні в області формується розуміння сільського зеленого туризму як специфічної форми відпочинку на селі з широкою можливістю використання природного, матеріального і культурного потенціалу регіону.. Важливим результатом розвитку сільського зеленого туризму є розширення можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства, причому реалізації її на місці, і не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і приготування. Досвід показує, що ті родини, які приймають відпочиваючих, вдосконалюють і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур, фруктових дерев, ягідників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, заводять тепличне господарство. Цілями відкриття садиби є отримання додаткового прибутку та, тим самим можливе надання додаткових робочих місць. Важливою складовою зеленого сільського туризму є місцевість яка приваблює туристів. Для утримання на ринку є цільова програма-мінімум, тобто спосіб втриматися «на плаву» (мінімально необхідного прибутку) та втримувати «марку» (займати найвищий рейтинг між конкурентами) Натомість для громадського об'єднання власників агроосель, районної й обласної влади пріоритетною є досягнення цільової програми-максимум — ринкова експансія місцевого агротуристичного господарства з максималізацією: 102

Сталий розвиток за участі громад

а) прибутку; б) споживчого рейтингу (популярності); в) позаконкурентного статус-кво. Одним із методів проведення діагностики розвитку агрооселі є дослідження внутрішнього та зовнішнього середовища з використанням SWOTаналізу. SWOT-аналіз як метод проведення аналітичних досліджень стану об’єкта широко використовується в практиці стратегічного планування і має ряд переваг, які випливають із алгоритму його проведення. Окремі фрагменти SWOT-аналізу представлені нижче у табличній формі (табл. 1). Таблиця 1 Сильні і слабкі сторони розвитку агрооселі «Садиба на хуторі»в селі В. Сорочинці Миргородського району Полтавської області СИЛЬНІ СТОРОНИ • наявність природних умов для розвитку, водного, велотуризму, сільського зеленого туризму та туризму за інтересами (мисливства, рибальства тощо);

СЛАБКІ СТОРОННИ • недостатня кількість розроблених туристичних маршрутів в межах області; • погана доступність до об’єктів спелеотуризму;

• привабливі природні умови, лісо- • недостатній рівень благоустрію ві комплекси, парки; річки для туристичних потреб; • велика кількість унікальних • погане пристосування для потуристично-рекреаційних об’єктів треб спеціалізованого туризму (замки, церкви, пам’ятки архітек(байдарки); тури тощо); • недостатня кількість туристичного • унікальні природні та туристичні товару; ресурси для розвитку туризму • низький рівень матеріально• інтенсифікація туристичної діяльтехнічної бази рекреаційної ності, зростання потоків іноземсфери; них туристів; • брак водостічних споруд та • проведення масштабного капіканалізацій. тального ремонту; • високий рівень розвитку туристичної інфраструктури. Оцінимо внутрішні і зовнішні можливості садиби (табл. 2). 103

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 2 Можливості і обмеження розвитку садиби Зовнішні МОЖЛИВОСТІ • вихід туристичного і рекреаційного бізнесу на міжнародний ринок; • залучення інвестицій у модернізацію та розвиток садиби; • використання світового досвіду в дослідженні, організації і управлінні туристично-рекреаційними послугами; • дослідження та ефективне використання туристичнорекреаційного потенціалу Полтавщини.

ОБМЕЖЕННЯ • недосконале законодавство; • відсутність бюджетного фінансування; • наявність адміністративних бар’єрів на шляху становлення та розвитку ТРК Закарпаття (реєстрація, ліцензування, сертифікація, регулювання орендних відносин); • відсутність механізмів реалізації державної політики щодо підтримки туристичного бізнесу;

Внутрішні МОЖЛИВОСТІ • розвиток страхових відносин у туристично-рекреаційному бізнесі регіону (гарантійна підтримка); • діяльність кадрових агенцій на території регіону; • покращення технології обслуговування рекреантів і туристів; • потенційні можливості з малими затратами створити нові робочі місця в туризмі (створення одного робочого місця в туризмі у 20 разів дешевше, ніж у промисловості).

ОБМЕЖЕННЯ • недосконалі можливості прийняття зовнішньої фінансової допомоги (брак знань, досвіду і інституційних можливості); • недооцінка значення туризму для розвитку регіону; • низький рівень підготовки управлінських кадрів; • складність інвестиційного клімату; • зростання масштабів діяльності підприємств туристичного бізнесу у «тіньовому» секторі.

Проведений SWOT-аналіз засвідчує, садиба має потужний потенціал для здійснення більшості видів туристично-рекреаційної діяльності, використання якого суттєво лімітується низкою обмежень, для подолання яких слід обрати чітку стратегію. 104

Сталий розвиток за участі громад

Дана агрооселя буде монополістом в селі Великі Сорочинці. Основні послуги, що будуть надаватись нашою садибою: • Нічліг з самообслуговуванням. • Харчування. • Активний відпочинок, екскурсії. • Розваги як у господарстві так і в присадибній території. • Контакт з тваринами. • Освоєння нових навичок. • Участь у культурних заходах. • Піклування про дітей. Садиба буде приймати гостей сезонний період (влітку та взимку) Клієнтами нашої садиби будуть люди різної вікової категорії та діти. В селі поважають і підтримують давні традиції. Зелені свята — дуже давнє народне дохристиянське свято, яке символізує остаточний прихід літа. Це завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі Зелених свят тисячі років лежали культ рослинності і магія заклинання майбутнього урожаю. Національний сорочинський ярмарок. Результати маркетингового дослідження показують, що для агрооселі «Веселий ярмарок» існує достатньо прийнятна ринкова ніша адже в даному населеному пункті являтиметься монополістом ринку. Рекламна стратегія нашої садиби буде проводитьсь таким чином: 1. Логотип. 2. Візитки, листівки, буклети, плакати. 3. Самостійним видом спеціалізованої друкованої продукції є прайслисти, в яких публікуватимуться ціни і розцінки на туристичні товари і послуги. 4. Реклама по обласному радіо та в мережі інтернет 5. Вивіска — один з обов’язкових для туристичної фірми видів реклами. Вивіска зазвичай виконує дві функції: інформує клієнтів про місце розташування та створює імідж фірми. 6. Вказівники руху. 7. Дрібні сувеніри для клієнтів з рекламною символікою або текстом (значки, ручки тощо). Садиба буде приймати гостей сезонний період (влітку та взимку) Клієнтами нашої садиби будуть люди різної вікової категорії та діти. 105

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 3 Вартість проживання та харчування за добу за кімнату, грн. Кімната на 1 особи

50 грн. на 1 особу

Сніданок

Обід

Вечеря

Постійним клієнтам буде запропонована система знижок. Людям з фізичними вадами здоров’я ціна за проживання буде на 10% нижчою. Обслуговування туристів буде проводитись виключно членами родини Розглянемо фінансові показники діяльності агрооселі «Веселий ярмарок»: 1. На закупівлю меблів ми затратимо близько 25000 грн. 2. Ремонт будинку буде затрачено 30000 грн. 3. Естетичне оформлення дому та прибудинкової території — 15000 грн. 4. Реклама — 8000 грн. За літній та зимовий період (127 днів), можемо порахувати майбутній очікуваний прибуток складе, який складе 50 тис. грн., але в перший рік плануємо отримати близько 60 % загального очікуваного прибутку у зв’язку з недостатньою кількість клієнтів в перший рік. Реконструкція будинку окупиться приблизно за 2 роки. Висновок: Садиба пропонує проживання для 8 чоловік, усі зручності; душова кімната, санвузол, постійно є гаряча вода; кухня — холодильник, газова плита, мікрохвильова піч, (при бажанні можна приготувати їжу самостійно), а для тих, хто хоче насолодитися справжньою здоровою їжею, є можливість скуштувати страви, приготовані за старовинними українськими рецептами; недалеко від села росте прекрасний сосновий ліс (можна організувати похід по гриби, ягоди та цілющі трави). Сильні сторони Миргородського району як території, сприятливої для розвитку сільського туризму: чисте та безпечне довкілля; гарні краєвиди, багаті флора та фауна; наявність річок, ставків, лісів; багатство історикокультурних пам’яток; невелика ціна на проживання та харчування; збережені сільські традиції; гостинність населення; близькість до транспортних магістралей. Витрати на реалізацію проекту складуть 78 тис. грн. Приблизно за 2 роки окупляться витрати на реалізацію нашого проекту. 106

Сталий розвиток за участі громад

Савєльєва Галина студентка 3 курсу Сумський державний університет

КУЛЬТУРНІ РЕСУРСИ СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛІЗАЦІЇ ГРОМАДИ В ЦІЛЯХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ «Achieving sustainability … will need to be motivated by a shift in values. Without change of this kind, even the most enlightened legislation, the cleanest technology, the most sophisticated research will not succeed in steering society towards the long-term goal of sustainability» UNESCO (1997) Educating for a Sustainable Future: A Transdisciplinary Vision for Concerted Action, paragraph 103. До недавнього часу культура не розглядалася як фактор сталого розвитку, проте її ресурси мають величезне значення в контексті соціальної згоди, оскільки, в кінцевому рахунку, вони формують суспільні тренди, виступаючи, відповідно до пріоритетів ЮНЕСКО «джерелом нашого прогресу і творення». Розуміючи це 20 грудня 2010 Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, в якій підкреслюється важливий внесок культури в інтересах сталого розвитку та досягнення національних і міжнародних цілей розвитку, включаючи Цілі розвитку тисячоліття, що являє собою значний прорив на міжнародному рівні, оскільки прямої згадки про культуру в Цілях розвитку немає. Відтак, дана резолюція буде заохочувати до інтеграції культурного аспекту в процесі сталого розвитку. Варто зазначити, що сьогодні на продукт культурної індустрії припадає понад 7% світового ВВП, що ставить її практично на один щабель з високими технологіями серед ресурсів розвитку. Невипадково категорія «культура» завжди виходила на провідні позиції в різних сферах науки. Зв’язок між культурою та економікою розглядається з часів М. Вебера, який стверджував, що панування капіталізму в діловому житті виникає з переконання значних груп людей в тому, що в свої природні потреби економічного успіху вони мусять імплементувати моральні цінності. Відомий філософ Н.М. Мамедов говорячи про культуру сталого розвитку, розглядає культуру як синкретичне поняття, як спосіб і результат організації життєдіяльності людей. До нього ще В. Вернадський пояснював виникнення культури проблемами самої природи і космосу. О. Чижевський підкреслював нерозривний зв’язок між соціокультурними процесами на Землі з фізичними явищами, які відбуваються на Сонці, заклавши дослі107

Сталий розвиток за участі громад

дженнями основу біосферної концепції культури. Е.С. Маркарян вважає, що поняття «культура» полягає в тому, що вона дозволяє провести чітку грань між людською діяльністю та біологічною життєдіяльністю тварин [1], а відомий дослідник громадянського суспільства Е. Гелнер зазначав, що «люди є продуктом культури, вони формуються в середині культури і тому не можуть підійти до неї ззовні, щоб обрати собі підходяще суспільство». Новий підхід розглядає зв’язок між культурою і сталим розвитком з двох сторін: по-перше, розвиток культурного сектору (спадщина, творчість, індустрії культури, ремесел, культурно-пізнавальний туризм); по-друге, забезпечення того, щоб культура зайняла провідне місце в соціальноекономічних інститутах, особливо тих, що стосуються сфер освіти, економіки, науки, навколишнього середовища, соціальної згуртованості та міжнародного співробітництва. Проте загальні культурні моделі в багатьох країнах найчастіше не сприяють сталому розвитку, тому потрібно сформувати нові норми і цінності, які можуть спрямувати дії на шлях сталості. Щоб вважати розвиток сталим, він повинен здійснюватися з урахуванням досягнення економічного росту, але при забезпеченні його збалансованості з потребами суспільства в поліпшенні якості життя та запобіганні деградації навколишнього природного середовища. Протягом багатьох десятиліть, що передують сучасному перехідному періоду, розвиток територій в нашій країні визначався, перш за все, вирішенням завдань загальнодержавного плану, при цьому нерідко всупереч інтересам території, жителів та середовища. Сьогодні ж інструментом вирішення проблем, що виникли в результаті цього, є ідея сталого розвитку, індикатори якого на регіональному рівні наведені в табл. 1. Фахівці ООН вважають, що саме місцеві традиційні системи знань і практики локального екоуправління здатні ефективно забезпечити вирішення екологічних проблем. На нашу думку, саме участь громадськості (залучення) у вирішенні проблем території відіграє провідну роль. Згідно Бадду (1999), участь громадськості та суспільна консультація — можливість одержати «приховані» знання більш широкого співтовариства та довідатися про їх ключові побоювання. Для цього культурна політика як компонент політики сталого розвитку, повинна здійснюватися комплексно в координації з політикою в інших соціальних сферах. В усьому світі країни та регіони вирішують проблему самоідентифікації. Люди намагаються знайти відповідь на одне з найголовніших питань, що постає перед людством: хто ми? Як правило, вони відповідають на це питання в контексті своїх найбільш важливих цінностей. Їх відповідь обумов108

Сталий розвиток за участі громад

лена минулим, релігією, мовою, історією, традиціями і суспільними інститутами. Люди асоціюють себе з певною культурною групою, наприклад, з етнічними групами, релігійними громадами, націями або (в широкому розумінні) з цивілізаціями. Таблиця 1. Індикатори сталого розвитку не регіональному рівні [4] Група індикаторів Оцінка місця Участь регіону в країні громадськості та світі інформуванвиявлення кон- моніторинг із цілей стало- міжрегіональні ня, навчання, порівняння, го розвитку; кретних цілей обґрунтування взаємозв’язок оцінка досягнутого політики сталого із суспільством трансфертів; прогресу; розвитку в кільй окремими взаємини оцінка ефективності викісній формі; групами; регіону з міжкористовуваної раніше розробка стратенародним спів- залучення грополітики; гій для майбутмадськості до товариством, нього розвитку; інформація для плануванзалучення іно- участі в ініціаня та прийняття рішень прогнозування тивах з місцеземних інвесорганами влади; ефекту від планопідвищення якості управ- тицій, програм, вого розвитку ваних заходів грантів лінських рішень на регіональному рівні з урахуванням позицій та інтересів різних груп населення Визначення цілей

Управління

У розвинених країнах світу та особливо в Європі останнім часом спостерігаються дві тенденції: зростання політичної ваги регіонів та збільшення кількості регіональних ініціатив, спрямованих на стимулювання економічного розвитку, одним з головних аспектів якого є забезпечення сталості. Вагомість регіональної компоненти у майбутньому устрої ЄС підкреслюється гаслом «Європа регіонів». Теоретичною основою сучасних підходів є концепція «нового регіоналізму», яка ґрунтується на поєднанні централізованих («згори-вниз») і децентралізованих («знизу-догори») підходів. При цьому стимулюються внутрішні резерви саморозвитку регіонів та значна увага приділяється міжрегіональним та міжнародним формам співпраці. Модель регіонального економічного розвитку ЄС ґрунтується на стратегічному партнерстві між місцевими органами влади, державного, приватного секторів і громадськими організаціями [5, C. 6–7]. В цьому контексті О. Панкрухін акцентує на культурі груп громади території, яка є частиною більш широкої духовно-моральної сфери і має три рівні [7]: 109

Сталий розвиток за участі громад

1) духовно-моральний потенціал владних інституцій та впливових осіб території: пріоритети, відношення до себе, до людей та до навколишнього світу; 2) духовно-моральний потенціал «стейкхолдерів» території. Через відсутність у території зовнішніх акціонерів, її стейкхолдерами є керівники, юридичні особи і громадяни, співробітники регулювальних органів, а також галузей, що прямо зацікавлені у розвитку та підвищенні привабливості території (транспорт, готельна справа, громадське харчування). Залежно від того, у якому ступені «бачення» стейкхолдерів відповідає аналогічному потенціалу суб’єктів території, залежить результат їх взаємодії. Комерційні асоціації, ділові кола, структури бізнесу є зацікавленими сторонами, які можуть впливати на темпи просування до сталого розвитку та здатні впливати на державні політичні рішення та можуть зробити свій внесок у заходи з впровадження стандартів сталого розвитку. Наприклад, значну підтримку екологічним програмам у США надає саме бізнес — ділові кола США фінансують фонди підтримки розвитку культури та екології — бізнес бере під захист окремі природні комплекси або фінансує програми переходу на екологічно орієнтовані стандарти поведінки. Ділові кола США інвестують в (1) переоснащення підприємств більш «еко-інноваційним» устаткуванням та (2) перехід американського транспорту на екостандарти (від зниження гучності авіаційних двигунів до розробки менш енергоємних автомобілів). Це формує «екологічну культуру» американського бізнесу. Інвестиції в екологічні програми демонстрацією показником рівня ділової культури: показником своєрідної соціальної відповідальності банку, компанії або страхового фонду [11]; 3) духовно-моральний потенціал громади, що ототожнює себе з певною територією та відповідно діє певним чином в її системі (активно чи пасивно). Виходячи з цього, найбільш успішними ініціативами розвитку територій є ті, що об’єднують зусилля влади, бізнесу та громади, та ті, що є найбільш ефективними з точки зору комунікацій між усіма зацікавленими у розвитку агентами (табл. 2). При цьому суспільна участь — постійний процес взаємодії між установою (організацією), відповідальним за прийняття рішень і громадськістю, на чиї інтереси діють наслідки планованих рішень. Механізм такої взаємодії щонайменше включає: 1) з аходи, що сприяють повному розумінню з боку громадськості процедури прийняття рішень владою та механізмів для вивчення проблем; 110

Сталий розвиток за участі громад

2) п оінформованість громадськості про статус і стадію реалізації певної ініціативи (проекту, плану, програми або політики, її перевірки та оцінки), а також про можливості одержання інформації та коментарів до неї та про інші види участі; 3) м оніторинг думок громади про цілі і завдання проекту, найбільш ефективні шляхи використання наявних ресурсів; альтернативні стратегії розвитку та одержання іншої інформації, пов’язаної з прийняттям стратегічних рішень. Таблиця 2. Форми участі громадськості в розвитку території Форма участі

Сутність

Приклад

Вимоги за законом

доступ до інформації

наприклад, Директива ЄС 90/313 щодо права на отримання інформації про навколишнє середовище

Надання інформації

система інформування громадськості

розробка інформаційного повідомлення та вибір каналів інформування

Збір інформації

вибір форми участі об’єднання в мережу тематичні групи

Спільна робота

складання карти співтовариства багатокомпонентний аналіз партнерство

Спільне прийняття рішень

консенсус «круглі столи» «журі громадян»

інформаційні центри, аудит інтересів, розширені зустрічі, наради, конференції, анкетування тощо стимулює роботу в співробітництві та комунікації інструмент для проектів, що включають складні питання та багато стейкхолдерів залучення місцевих жителів до опису та складання карт навколишнього середовища на їх ділянці часто застосовується як альтернатива аналізу витрат-переваг допомагає прийти до консенсусу; накладає обов’язку стосовно проекту та процесу із самого початку процес участі, при якому стейкхолдери працюють разом для досягнення результатів, від яких виграють усе зустрічі для зацікавлених груп проекту один зі шляхів залучення інформованих громадян до винесення рішень із питань про суспільну політику

111

Сталий розвиток за участі громад

нарощення можливостей делегування Надання повноважень місцеві ініціативи (знизу вгору) референдум

посилення організаційних можливостей; надання інформації і тренінг стейкхолдерів місцеве надання повноважень через меморандум про взаєморозуміння, урегулювання за законом або бюджетний контроль, із вказівку делегованих повноважень та обов’язків часто створюються НУО або місцевими активними групами найвищий рівень участі

Залежність конкурентних переваг від місцевих, локальних умов, які виникають на певній території, відзначає й апологет концепції конкурентоздатності М. Портер, який зазначає, що конкурентна перевага створюється та утримується в тісному зв’язку з місцевими умовами, тобто у кожної території існує величезна множина невиявлених, нереалізованих, ендогенних можливостей. Активізація цього специфічного регіонального потенціалу повинна стати основою розвитку. Глобалізація є процесом, що долає територіальні і культурні кордони країн та створює можливість для вироблення стратегій в рамках нових реальностей. Збереження конкурентоспроможності країн в умовах глобалізації вимагає не тільки формування міжнародного іміджу (образу в населення і підприємств інших країн), а й збереження привабливості для власних громадян, оскільки спроби відповідати зовнішнім стандартам в умовах глобалізації неминуче призведуть до втрати унікальності і пов’язаних з нею місцевих конкурентних переваг. Особливе значення для громади в цьому контексті має соціальне партнерство, у тому числі й у рамках розробки та реалізації стратегії сталого розвитку. Стратегія розвитку являє собою своєрідний договір громадської згоди, інструмент організації взаємодії органів місцевого самоврядування, бізнесу та громади, в ньому враховуються інтереси різних груп, які узгоджуються та інтегруються в спільні цілі співтовариства, а в цільових настановах документа поєднуються зусилля вчених, фахівців, підприємців і суспільних діячів щодо вирішенням стратегічних завдань соціальноекономічного, культурного та політичного розвитку. Впровадження в науку категорії «культура сталого розвитку» логічно та фактично веде до висування триєдності видів культур, що відповідають триєдності сфер, які становлять змістовну сутність сталого розвитку: соціальної, економічної, екологічної [6]. Екологічна культура є категорією визнаною в теорії та реалізованою на практиці. Вона базується на ідеї гармонії людини й природи з метою збереження як цілісності людини, 112

Сталий розвиток за участі громад

так і саморегулюючих можливостей природи, виховується на цінностях збереження та відновлення. Екологічна культура здатна істотно впливати на сферу економіки: дозволяє створювати матеріальні цінності, що задовольняють розумні потреби людини при забезпеченні відтворення відтворювальних та економії вичерпних природних ресурсів. Економіка має стати еколого-культурною. Це відноситься і до соціальної сфери, де всі проблеми можуть розглядатися й вирішуватися з позицій взаємовпливу суспільства та природи на основі еколого-морального імперативу за умови активної участі соціуму у вирішенні проблем. Ключовою ідеєю сталого розвитку є розгляд усіх екологічних проблем як соціальних, тобто шляхи вирішення проблем будуть мати не технологічний, а соціальний характер, тобто екологічні проблеми можна буде вирішити лише спільно з іншими соціальними проблемами і лише шляхом соціальних змін — зміни суспільних відносин, а якщо це не можливо, то зміни існуючих соціально-політичних систем. Необхідно знайти такий тип соціальної організації (баланс інтересів), що дасть можливість гармонізувати суспільство і природу [1]. Одним з важливих чинників, який може суттєво вплинути на процеси модернізації економіки та місцевого розвитку з залученням громади, як і країни в цілому, може стати якість середовища (міського, регіонального тощо). Володін В.Г. відзначає, що головними перевагами ідеї сталого розвитку є її аполітичність, прагматичність, зрозумілість для всіх громадян та можливість її впровадження виключно спільними зусиллями суспільства та влади [2]. Через неоднорідність громад за рівнем життя, професійній діяльності і соціальним станом, ідеї сталого розвитку мають консолідувати основні групи населення. Спеціалісти ЮНЕСКО виділяють наступні культурні основи сталості [12]: • стратегічний характер: стратегія повинна мати довгострокову перспективу і забезпечувати трансформації для нових можливості майбутніх поколінь; • рівність: розвиток повинен забезпечити рівність у доступі до культурних ресурсів для всіх членів суспільства на справедливій і недискримінаційній основі; • пріоритет різноманітності: так само, як сталий розвиток вимагає захисту біорізноманіття, так і повинні повною мірою враховуватися цінності культурного різноманіття в процесах економічного, соціального та культурного розвитку; 113

Сталий розвиток за участі громад

• обережність: при зіткненні рішень з незворотними наслідками, такими як знищення культурної спадщини або зникнення цінних культурних традицій, повинна бути прийнята позиція збереження; • взаємозв’язок: економічні, соціальні, культурні та екологічні системи не повинні розглядатися ізольовано, а, скоріше, цілісний підхід, тобто той, який визнає взаємозв’язок, зокрема, між економічним і культурним розвитком. Процес залучення громадян у процеси вирішення соціально-економічних, екологічних проблем стикається з наступними основними труднощами [8]: –р оз’єднаність цілей офіційних органів і громади. Як правило, громада та влада говорять «на різних мовах» і не розуміють один одного. Це вказує на відсутність загального понятійного підходу при аналізі проблем та їхніх рішень, що робить комунікацію практично неможливою; – громадяни часто не бачать необхідності брати участь у розробці стратегії розвитку села, міста, району і т.д., не усвідомлюють себе, як суб’єкт дії, не можуть виділити та сформулювати свій інтерес, свою позицію щодо того чи іншого питання, не готові вкладати свою енергію, час і сили в розвиток Малої Батьківщини; – суспільна активність, незважаючи на значний потенціал, часто має потребу в елементарних управлінських, організаторських навичках, практичних знань про ресурси території і стан навколишнього середовища. Суспільна участь може розглядатися як процес, що розвивається: він починається з пасивного забезпечення інформацією, потім виникають обмін інформацією щодо конкретної проблеми, підвищення суспільної поінформованості за допомогою спеціальних зустрічей та засобів масової інформації, освіта в області охорони середовища, що поступово переростає в освіту в області корінних проблем і сталості; доступ громадян до правової підтримки і кредитів, громадські групи та неурядові організації із природоохоронними завданнями та оформлене повне партнерство з урядом та іншими соціально-економічними організаціями в новому періоді загальної відповідальності і загального управління (MІ-ESCEDE, 2002). Рух до сталого розвитку вимагає нової стратегії роботи з населенням, де головним принципам повинен стати територіальний принцип: територія, як джерело ресурсів, територія, як джерело проблем, територія, як місце, де ці проблеми повинні бути вирішені та вирішуються власне за участі населення. Прийняття принципу територіальності дозволить збільшити число учасників процесу за рахунок залучення різних структур, професійних і соціальних груп, які живуть і діють на цій території. Все це забезпечить процес становлення місцевого співтовариства, а ініціативи громади 114

Сталий розвиток за участі громад

будуть виконувати функцію стимулювання соціально-економічних та екологічних інновацій для території в цілому. Сьогодні ж основні питання сталого розвитку на місцевому рівні залишаються невирішеними, зокрема, громада не повністю розуміє, що саме являє собою сталий розвиток, яким чином кожен окремий громадянин може сприяти його досягненню, і як роботодавці можуть організувати корпоративний рух в рамках своїх організацій на благо суспільства. У зв’язку із цим, необхідно сформувати культуру участі та залучити всіх зацікавлених осіб до участі в вирішенні даних питань (принцип мобільних інтелектів). І хоча вони можуть не усвідомлювати шляхи рішень всіх проблем, що повстають перед ними, вони принаймні здатні продемонструвати своє прагнення та відданість справі, метою якого є досягнення блага на місцевому рівні. Незважаючи на це, в Україні є ряд прикладів ініціатив, що здатні стати локомотивами розвитку. Одним з таких є рух креативних міст — Creative City (на основі праці Чарльза Лендрі «Творче місто: путівник для міських інноваторів»: місто стає найважливішим простором громадського та інтелектуального ресурсу регіону) (http://creativecities.org.ua), ідеєю якого є те, що «для того щоб вижити в конкурентному середовищі глобальної економічної системи міста повинні змінитися та винайти свою ідентичність заново». В межах проекту, у Львові на конференції «Інтегрований розвиток старої частини Львова, як успішний інструмент сталого міста» було підписано Львівську декларацію намірів, у якій усі учасники відзначили потребу розвитку українських міст та готовність співпрацювати для їх розвитку. За підсумками конференції «Сталий розвиток сільських громад України — європейський вимір» було встановлено, що моделлю громади сталого розвитку можна вважати громаду, де забезпечено: рівний доступ до якісних соціальних послуг; ефективну комунікацію всередині громади і назовні, що забезпечує участь громадян у процесі прийняття рішень і відповідальність за їх реалізацію; інституційну спроможність реалізації проектів і ефективного використання внутрішніх та залучених ресурсів; енергетичну та ресурсну стабільність шляхом формування кластерів і диверсифікації джерел постачання; бренд громади, який продукує конкурентоздатну продукцію, економічну стабільність та фінансову незалежність; збереження і відновлення природних ресурсів для забезпечення соціальних потреб наступних поколінь; умови для особистісного розвитку і збереження фізичного та емоційного здоров’я, повного розкриття творчого потенціалу на усіх рівнях — умови для розвитку прихованого творчого потенціалу громади. 115

Сталий розвиток за участі громад

Світовий досвід свідчить, що більшість проблем малих громад можна вирішити спільними зусиллями громад у партнерстві з місцевими та регіональними органами влади активізувавши фактори у ланцюжку «інформація → довіра → інновація → гнучкість» в інтересах сталого розвитку. Список використаної літератури 1. В ерестун Н.О. Роль екологічної культури у збалансованому розвитку суспільства [Електронний ресурс] // Матеріали ІІ-го Всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю. — Режим доступу: http://eco. com.ua/sites/eco.com.ua/files/lib1/ konf/2vze/zb_m/0156_zb_m_2VZE.pdf 2. Володін В.Г. Національна ідея, яка б змогла, на мій погляд, об’єднати Україну та сприяти її подальшому [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://nads.gov.ua/ 3. Дунська А.Р., Костюк С.О. Вплив глобалізаційних та інтеграційних процесів на рівень економічного розвитку України [Електронний ресурс] // Проблеми системного підходу в економіці. — 2008. — №3. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2008-3/Dunska_308.htm 4. Индикаторы устойчивого развития: региональное измерение. Пособие по региональной экологической политике. — М.: Акрополь, ЦЭПР, 2007. — 60 с. 5. Місцевий економічний розвиток: моделі для успіху [Текст] / Під кер. М.Дацишина. — К.: Інститут реформ — 2003. — 41 с. 6. Ногтева, Е.Ю. Таксономия экологической культуры в интересах устойчивого развития [Текст] / Е.Ю. Ногтева // Образование через всю жизнь: непрерывное образование для устойчивого развития: тр. междунар. сотрудничества. — СПб., 2010. — Т. 8. — С.547-551. 7. Панкрухин, А.П. Структура интеллектуального капитала России [Текст] / А.П. Панкрухин // Государственная служба. — 2004. — № 1. — C. 17-29. 8. Соболь, М.Я. Перспективы и реалии участия общественности в обеспечении устойчивого развития Челябинского региона [Текст] / М.Я. Соболь // История перспективы. — Вып. 2. — С. 89-91. 9. Сталий розвиток міст за участю громад: уроки з досвіду впровадження «Муніципальної програми врядування та сталого розвитку» [Текст]. — Київ: ПРООН/ МПВСР, 2008. — 48 с. 10. Участие общественности [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.biodiversity.ru/coastlearn/pp-rus/index.html 11. Фененко, А.В. Экологическая политика США. Беседы об Америке [Текст] / Алексей Фененко // Международные процессы. — 2010. — Т. 8, № 3 (24): Сентябрь-декабрь. — С. 138-142. 12. Throsby, D. (2008) Culture in Sustainable Development: Insights for the future implementation of Article 13 (Convention on the Protection and Promotion of the Diveristy of Cultural Expressions), UNESCO. 116

Сталий розвиток за участі громад

Кулик Юлія студентка 4 курсу Черкаський державний технологічний університет

ПРОЕКТ ВПРОВАДЖЕННЯ ПОСЛУГИ ВОДОПОСТАЧАННЯ НА КП «ЛАД» СВИДІВОЦЬКОЇ СільРАДИ (В МЕЖАХ ПРОЕКТУ «МІСЦЕВИЙ РОЗВИТОК, ОРІЄНТОВАНИЙ НА ГРОМАДУ») Актуальність проекту полягає у необхідності вирішення гострої проблеми забезпечення населення села Свидівок якісною питною водою. Проблема водопостачання належить до хронічних проблем села, оскільки питна вода є неякісна через забруднення пестицидами та мікробіологічними речовинами та рівень води в криницях і свердловинах стабільно знижується. Вода для селян села Свидівок є не тільки необхідною складовою життєзабезпечення, а і складовою забезпечення добробуту, оскільки застосовується у селянських господарствах для виробництва сільгосппродукції. Таким чином, основна ідея і проблема проекту — створити мережу водозабезпечення водою шляхом побудови свердловини і водонапірної вежі з якої вода буде подаватися по всій мережі водогону. Сутність та мета проекту впровадження водозабезпечення населення В контексті спільного проекту Європейського Союзу та Програми сталого розвитку ООН розроблено проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», метою якого — є створити сприятливе середовище для сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівня шляхом сприяння самоорганізації громад, впровадження невеликих за обсягом громадських ініціатив в усіх областях України та АР Крим. На основі даного проекту ЄС/ООН можна запропонувати впровадження послуги водопостачання на КП «ЛАД», що дасть можливість покращити управління якістю послуг на даному підприємстві та загалом підвищить якість соціально-побутових умов життя населення, що проживає на території села Свидівок. Пропозиція впровадження мережі водопостачання відповідає всім вимогам проекту ЄС та ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Метою даного проекту є впровадження системи безперебійного і якісного водопостачання не території с. Свидівок, Черкаського району. 117

Сталий розвиток за участі громад

Причинами впровадження даної послуги є те, що село страждає від поганої якості питної води і санітарії, у зв’язку з значним рівнем забруднення залишковими пестицидами і мікробіологічними речовинами. Вода не відповідає вимогам жорсткості води, що призводить до зростання сердечно-судинних захворювань. Крім того, спостерігається стабільне зниження запасу рівня води не тільки у свердловинах, а й у криницях приватного сектору. Задачами проекту є: • підвищення якості і надійності послуг водопостачання; • забезпечення жителів с. Свидівок питною водою, що відповідає вимогам ДСанПіН №383 «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання»; • ліквідація дефіциту чистої питної води; • розвиток системи водопостачання с. Свидівок; • стимулювати соціальну мобілізацію громадян та активізувати самоорганізацію її членів; • створення нових і збереження робочих місць у сфері будівництва системи водопостачання і суміжних галузях в період реалізації проекту; • забезпечення інвестиційної привабливості села. Основні види діяльності по проекту: • мобілізаційна; • організаційна; • будівельна. Населений пункт с. Свидівок розташований на правому березі річки Дніпро за 17 км від районного та обласного центру — м. Черкаси. З півдня, заходу і півночі мальовничу долину, в якій розташоване село, оточують змішані ліси. Східна частина села омивається водами Дніпра. Завдяки несприятливій болотяній місцевості село дуже розкидане. На теперішній час болота осушили і село перебудовується. Відповідно до умов проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», ціллю якого є підвищення рівня життя в сільських, селищних і міських громадах із населенням до 10 тис. осіб. В даному населеному пункті знаходиться 1286 дворів в яких проживає 2475 осіб, з них: • • • • 118

дітей дошкільного віку — 170 осіб; дітей шкільного віку — 240 осіб; громадян пенсійного віку — 666 осіб; працездатного населення — 1399 осіб

Сталий розвиток за участі громад

Загальна протяжність вулиць населеного пункту, на яких планується провести систему водопостачання, становить 25000 м. Схема водопостачання населеного пункту полягає в наступному: вода насосної станції по водоводу подається до водонапірної вежі і далі в розводящу водонапірну мережу села. Від башти у водопровідну мережу надходить стільки води, скільки споживають її у селі. Таким чином, вода з башти регулює подачу води насосної станції. Бак водонапірної вежі наповнюється в години малого розбору води, коли насосна станція подає воду в надлишку. Накопичений в баку об’єм води витрачається в години максимального водоспоживання. Насосна станція подає воду по рівномірному графіку без високих витрат. Завдяки цьому знижується потужність насосної станції, зменшується діаметр водоводу. Ці споруди працюють з більш рівномірним навантаженням, що підвищує коефіцієнт їх використання та покращує економічні показники. Оскільки водопостачання села Свидівок здійснюватиметься внутрішнім водопроводом з місцевими водонагрівачами і каналізацією, то норма водоспоживання складе 160 л/добу. Таким чином, середньодобова витрата води становить:

Qсер.доб.=

q•N 1000

(1)

де, q — середньодобова норма водоспоживання, л/добу N — кількість водоспоживачів.

Qсер.доб.=

160 х 2475 = 396 м3/добу 1000

Для того, щоб система водопостачання надійно забезпечувала споживачів водою її можна розрахувати по максимальній добовій витраті, при умові, що коефіцієнт добової нерівномірності для села становить 1,3:

Qмакс.доб. = Кдоб. • Qсер.доб.

(2) 119

Сталий розвиток за участі громад

Qмакс.доб. = 1,3 х 396 = 514,8 м3/добу Средньогодинна витрата в добу максимального водоспоживання:

Qср.год.=

Qмакс.доб 24

Qср.год.=

514,8 = 21,45 м3/год. 24

(3)

Спорудження системи водопостачання, що подають воду нерівномірно, розраховують з урахуванням коливань годинних витрат, при коефіцієнту часової нерівномірності 2,0 для житлової зони, а саме:

Qмакс.год. = 2,0 • Qср.год.

(4)

Qмакс.год. = 2,0 • 21,45 = 42,9 м3/год. Оскільки умовно вважається, що в продовж години витрата залишається постійною, то розрахункова секундна витрата під час максимального водоспоживання становитиме:

qмакс.год.=

Qмакс.год•1000 3600

qмакс.год.=

42,9•1000 = 11,92 л/с 3600

(5)

Таким чином, під час максимального водоспоживання витрата води становитиме 11,92 л в секунду. Значної соціальної мобілізації громади потребують роботи з очистки території для виводу водогону на плануючій території. Для цього необхідно передбачити наступні кроки: • скласти графік виконання робіт за участі членів громади; • скласти список можливого використання техніки, що знаходиться у власності членів громади. Найактивніша участь громади полягає в наступному: • збір коштів; • документальне оформлення; • передача зібраних коштів на проект. 120

Сталий розвиток за участі громад

В підготовчу роботу входить замовлення та виготовлення проектнокошторисної документації. Щоб розпочати та здійснити будівництво водогону потрібно: – в изначити ряд організацій, які можуть виконувати роботи по будівництву мережі водогону та шляхом конкурсного (тендерного) відбору визначити пріоритетну; – укласти договір на будівництво; – побудувати насосну станцію, свердловину та водонапірну башту; – провести всі роботи по будівництву мережі водогону: • вирити траншеї; • прокласти труби; • зарити траншеї; – зробити розводку від центрального водогону до оселі. Для виключення ризику попадання неякісної води в мережу, необхідно зробити аналіз води: • заключити договір з районною санстанцією на відбір води для проведення бактеріологічного дослідження; • провести хлорування свердловини,башти та водогону. Після чого необхідно здійснити благоустрій території, звільнити її від залишків будівельних матеріалів, виконати планувальні роботи де прокладався водопровід. План виконання проекту впровадження водопостачання представлено в таблиці 1. Таблиця 1 План виконання проекту водопостачання* Терміни Результати виконання

Документи та інші джерела,що засвідчують виконання заходу

Завдання 1. Стимулювати соціальну мобілізацію громади та активізувати самоорганізацію її членів. Заходи/роботи в рамках завдання

121

Сталий розвиток за участі громад

1.1. Складання графіку участі населення в розчистці території для прокладання водогону 1.2. Розчистка території для прокладан ня водогону

Травень

1.3. Збір коштів на будівництво травень водогону червень Завдання 2. Будівництво мережі водопостачання Заходи/роботи в рамках завдання

список учасників

графік виконання робіт

підготовлена наявність фотознімків що засвідчують територія виконання робіт наявність платіжні доручення коштів

2.1. Визначити організації для участі в конкурсному відборі

Травень

рішення тен протокол засідання дерної Тендерної комісії комісії

2.2. Укладання договору на будівництво

Червень

договір

2.3. Виконання будівельних робіт

Червень Листопад

мережа акт виконаних водопостача робіт ння

Липень

договір

2.4. Заключити договір з райсанепідемстанцією на відбір води для проведення бактеріологічного дослідження

2.5. Провести хлорування системи забору води та мережі водогону Листопад

2.6. Провести аналіз води

Листопад

2.7. Благоустрій території

Листопад

2.8. Державна прийомка будівництва

Грудень

дезинфекція системи за бору води та водогону акт виконаних робіт впорядкуван ня території

договір

Договір

акт виконаних робіт

результат аналізу наявність фотознімків акт державної прийомки будівництва

*Складено автором 122

Сталий розвиток за участі громад

Жителі частини села на яку направлений проект зможуть взяти участь у його виконанні шляхом: • грошових внесків,загальна сума яких складатиме не менше 5% від загальної вартості проекту; • трудових внесків,а саме: розчистка занедбаної території (всі роботи будуть проводитись вручну, та з допомогою техніки наданої КП «ЛАД»); • надання безкоштовних послуг власниками транспортних засобів; • надання естетичного вигляду місцевості на якій проводилось будівництво (по закінченні прокладення мережі водогону). Сільська рада також прийме участь у реалізації проекту шляхом залучення бюджетних коштів не менше 45% від загальної вартості проекту. Активну участь в реалізації даного проекту, орієнтовно, буде приймати 2155 громадян, що становить 87% від всієї чисельності населеного пункту (таблиця 2). Це дасть змогу більш оперативно, з меншими фінансовими затратами, не залучаючи найману робочу силу, реалізувати проект, що буде безцінним досвідом колективної діяльності для подальшого бажання реалізації наступних проектів, що дозволить побудувати гідні умови життя для свого та майбутнього поколінь. Таблиця 2 Участь населення та КП «ЛАД» у реалізації проекту* Показник 1. Цільова група проекту Кількість осіб/дворів, що отримають прямі вигоди внаслідок реалізації проекту, з них: - діти дошкільного віку - діти шкільного віку - пенсіонери - працездатне населення Кількість осіб/дворів, що братимуть участь у реалізації проекту: - фінансово - орієнтовний розмір внеску від одного домогосподарства - не фінансово 2. Механізм утримання та обслуговування:

Значення

Одиниця виміру

2475/1286

осіб/дворів

170 240 666 1399

осіб осіб осіб осіб

2155/1122

осіб/дворів

2155/1122

осіб/дворів

960,3

грн

2155/1122

осіб/дворів

123

Сталий розвиток за участі громад

Механізм утримання та обслуговування буде запроваджено вперше Власник мережі водопостачання Балансоутримувач мережі водопостачання Суб’єкт надання послуги із водопостачання

Так КП «ЛАД» КП «ЛАД» КП «ЛАД»

*Складено автором З метою економії фінансових внесків членів територіальної громади та місцевого бюджету і збільшення відсотку їх використання для будівництва мережі водопроводу персонал проекту буде працювати на волонтерських засадах за власним бажанням. 2. Розрахункова частина проекту впровадження послуги водопостачання Для впровадження водозабезпечення населеного пункту необхідно здійснити закупівлю матеріалів. Закупівля матеріалів необхідних для будівництва мережі водопроводу (труби, згони, щебінь, пісок,) та необхідного обладнання буде здійснюватись КП «ЛАД» на кошти проекту (таблиця 3). Кошти на розробку проектно-кошторисної документації не передбачено, так як виготовлення ПКД профінансується с/ радою. Таблиця 3 Визначення будівельної вартості водопостачання* Найменування продукції (робіт, послуг) Водонапірна башта об’ємом 160 м3 Насосна станція Буріння свердловини Прокладання мережі водопроводу Всього

Кількість

Од. виміру

1 2 50×2 25 -

шт. шт. м км -

Вартість, тис. грн. 350,0 10,0 24,0 2156,0 2540,0

*Складено автором Таким чином, врахувавши всі витрати, на реалізацію проекту впровадження нової послуги водопостачання необхідно 2540,0 тис. грн. На будівництво мережі водогону будуть використані (рис. 1): – кошти сільської ради та підприємства в сумі 1382,5 тис. грн., у тому числі: • кошти сільської ради — 1182,5 тис. грн; • кошти КП «ЛАД» — 200,0 тис. грн; 124

Сталий розвиток за участі громад

– к ошти від населення в сумі 1070,5 тис. грн; – кошти із фонду ЄС/ООН в сумі 80,0 тис. грн. На хлорування та аналізи води будуть використані: – кошти від населення в сумі 7000 грн. Виходячи з обмежених фінансових можливостей витрати на відрядження не передбачати, а використовувати власний транспорт населення. Витрати на оренду офісного обладнання не передбачаються, оскільки приміщення та офісне обладнання надане КП «ЛАД».

Фонд ЄС/ООН, 3,2% Населення, 42,4% Сільрада і п-во, 54,4%

Рис. 1. Плановане фінансування проекту водопостачання населеного пункту с. Свидівок При формуванні тарифу за воду враховується думка споживачів, тобто обговорюється на зборах та вносяться ініціативною групою свої пропозиції щодо розміру та терміну плати за воду, на розгляд КП «ЛАД», з подальшим його затвердженням. Контроль за зняттям показників лічильників та здійсненням оплати послуг буде здійснювати КП «ЛАД», згідно розробленого графіка. При формуванні тарифу враховується такі витрати: • витрати на електроенергію — 151900 грн; • витрати на аналіз води з свердловини та мережі водогону — 32000,65 грн; • витрати на обслуговування мережі водогону — 185060,50 грн; • витрати на амортизацію — 175529,05 грн; 125

Сталий розвиток за участі громад

• витрати на оплату праці та технічне навчання фахівця по експлуатації мережі і споруд водогону(по необхідності) — 55000 грн; • інші непередбачені витрати (ремонт системи водозабору) — 142000 грн. Собівартість водопостачання із врахуванням всіх витрат становитиме 741490,2 грн., враховуючи, що середньодобові витрати води становитимуть 396 м3/добу, то собівартість на 1 м3 складе:

741490,2 = 5,13 грн/м2 365 х 396 Із урахуванням норми прибутку, яка складе 1,05 грн/ м3 тариф становитиме: 5,13 + 1,05 = 6,18 грн/м3 Таким чином, з врахуванням всіх витрат та норми прибутку тариф на водопостачання становитиме 6,18 грн./м3 без ПДВ та 6,30 грн./м3 з ПДВ. Власником впровадженої мережі водопостачання буде КП «ЛАД». Встановлення та заміну лічильників, необхідної сантехніки, будуть виконувати споживачі за власний рахунок. Виконання проекту забезпечить наступні результати та вплив на цільову аудиторію проекту: • система якісного водопостачання; • кращі соціально-побутові умови проживання; • підвищення соціально-гігієнічного рівня; • зниження показників захворюваності населення пов’язаних з вживанням неякісної питної води; • можливість використання сучасної побутової техніки; • полегшення ведення домашнього господарства; • вивільнення часу для фізичного, інтелектуального розвитку та естетичного вигляду жінки, з’явиться можливість приділяти більше уваги дітям; • полегшення самообслуговування людей похилого віку та людей з обмеженими фізичними можливостями; • надасть змогу орошувати присадибні ділянки в період засухи; • дасть надію молоді на кращі умови проживання в сільській місцевості; • активна мобілізація фінансових та трудових ресурсів представників територіальної громади, для вирішення наявних проблем села. 126

Сталий розвиток за участі громад

Дохід від впровадження нової послуги водопостачання по середньодобовій витраті води на КП «ЛАД» на основі спільного проекту ООН та ЄС «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» становить:

6,30 х 396,0 х 365 = 910,602 тис. грн Оскільки витрати КП «ЛАД» на даний проект становлять 200 тис. грн та собівартість водозабезпечення складає 741,49 тис. грн, звідси економічний ефект від впровадження послуги водопостачання на 1 рік експлуатації становить:

910,602 — 200,0 — 741,49 = — 30,888 тис. грн На 2 рік і подальші роки економічний ефект від провадження проекту становитиме:

910,602 — 741,49 = — 169,112 тис. грн Визначимо чисту приведену вартість проекту за умови, що за п’ять років тариф та собівартість водопостачання не змінюватимуться (таблиця 4). Таблиця 4 Розрахунок чистої приведеної вартості* Рік, Грошовий потік, t тис. грн.

Дисконтний множник 20,5% 1/(1+0,205)t

Дисконтований грошовий потік, тис. грн.

0-й

-200,0

1,0

-200,0

1-й

169,112

0,8299

140,346

2-й

169,112

0,6887

116,467

3-й

169,112

0,5715

96,647

4-й

169,112

0,4743

80,21

5-й

169,112

0,3936

66,562

Чиста приведена вартість (NPV) + 300,232 тис. грн.

*Складено автором Таким чином, NPV = (+ 300,232 тис. грн.) > 0, тому проект варто приймати до реалізації. При рості тарифу чиста приведена вартість також буде підвищуватися. 127

Сталий розвиток за участі громад

Період окупності проекту становитиме: Окупність проекту =

Чиста сума інвестицій Середня сума річного припливу грошових коштів

Окупність проекту =

200,0 = 1,18 років 169,112

(6)

Даний проект впровадження послуги водопостачання окупиться через 1,18 років. Пропозиція проекту впровадження нової послуги на КП «ЛАД» Свидівоцької с/ради є доцільна і економічний ефект від впровадження на 2 рік та подальші роки експлуатації буде позитивним і при середньодобових витратах води споживачами становитиме 169,112 тис. грн. Оскільки чиста приведена вартість є позитивною і становить (+ 300,232 тис. грн.), то проект є доцільним для КП «ЛАД», період окупності якого становить 1,18 років. Це дасть змогу не тільки підвищити рівень якості послуг на підприємстві, та його економічно-господарський стан, але й покращить соціально-побутовий стан життя населення, знизить показники захворюваності населення пов’язаних з вживанням неякісної питної води, збільшуючи при цьому інвестиційну привабливість села Свидівок та всього Черкаського району. ВИСНОВКИ До соціальних аспектів вирішення проблеми водопостачання слід віднести повноцінне забезпечення водою усіх побутових і санітарних проблем селян, зниження захворюваності внаслідок створення умов для дотримання норм санітарії у приміщеннях і на подвір’ях. Додатковим соціальним ефектом має стати розвиток місцевого самоврядування і самоорганізації громади завдяки активізації та зміцнення соціальної згуртованості селян, співпраця з органом самоврядування — сільською радою при вирішенні конкретної проблеми — водопостачання Економічний аспект вирішення проблеми водопостачання полягає у створенні більших можливостей для використання води при вирощуванні сільгосппродукції. Селяни отримають додаткову продукцію, яку зможуть реалізувати і цим підвищити добробут своїх домогосподарств і села в цілому. 128

Сталий розвиток за участі громад

Окрім цього, наявність власної системи водопостачання у селі підвищує його конкурентоздатність у залученні інвестицій і розміщенні виробництв, тобто сприятиме зайнятості населення. Село стане привабливішим і для організації зеленого туризму та відпочивальників (головною принадою села є Дніпро і місцеві природні ландшафти). Інноваційність проекту полягає у застосуванні сучасних технологій водопостачання і водокористування та у тісній співпраці місцевої влади з громадою у виконанні проекту. Реалістичність проекту ґрунтується на підтримці проекту (в тому числі і фінансовій) як громадою, так і сільської радою. Економічний ефект від впровадження на 2 рік та подальші роки експлуатації становитиме 169,112 тис. грн, а чиста приведена вартість становитиме (+ 300,232 тис. грн), що дасть змогу не тільки підвищити рівень якості послуг на підприємстві, та його економічно-господарський стан, але й покращить соціальнопобутовий стан життя населення. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. П роект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» [Електронний ресурс] // Офіційний сайт проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду 2». — Режим доступу до сайту : http://www.cba.org.ua/ua/ about/about-cba. 2. Проект ЄС та ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду»: результати та вплив. За даними соціологічного дослідження Київського міжнародного інституту соціології. — Запоріжжя: Друкарський світ, 2011. — 54 с. 3. Сталий розвиток суспільства: навчальний посібник / авт.: А. Садовенко, Л. Масловська, В. Середа, Т. Тимочко. — 2 вид. — К.; 2011. — 392 с. 4. Офіційні статистичні дані с. Свидівок та КП «ЛАД».

129

Сталий розвиток за участі громад

Кенчошвілі Каріна студентка 3 курсу Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

Гендерний аспект мобілізації громад На сучасному етапі розвиток сільських територій повинен посідати провідне місце у нашій державі. Адже на сьогодні Україна — це держава з нереалізованим потенціалом та багатими природними ресурсами. Україна належить до числа країн з найвищим рейтингом щодо потенційних резервів агропромислового виробництва. Це зумовлено тим, що на Україну припадає майже третина запасів чорнозему та 27 % орної землі в Європі. Україна має вигідне географічне розміщення, родючі ґрунти, багаті традиції землеробства, сприятливий клімат, освічених та працьовитих селян, достатньо розвинуту транспортну інфраструктуру, а також організований збут сільськогосподарської продукції. Статистика свідчить, що 1 % зростання сільського господарства дає 2 % зростання економіки в цілому. [3] Але, водночас, Україна — це держава, у якій практично знищені льонарство, хмелярство, тютюнництво і вівчарство, це держава, у якій різко скорочується виробництво цукрових буряків, плодів, ягід, винограду, молока, яловичини і свинини, нарешті, це держава, у якій наявна катастрофічна демографічна ситуація на селі, що характеризується депопуляційними процесами (низьким є коефіцієнт життєвості, у 25 % сіл діти не народжуються, у 5 % сіл немає молоді у віці 16– 29 років, коефіцієнт фертильності у сільській місцевості не перевищує 0,5, понад 30 % селян — пенсіонери, критичної межі досяг показник трудозабезпеченості). На нашу думку, руйнівним процесам у сільській місцевості можна запобігти, зокрема, розглядаючи громаду, як рушійну силу сільського розвитку і носія ініціатив, та покладаючи на неї функцію сталого соціально-економічного розвитку сільських територій. Саме проблемі гендерного аспекту мобілізації громад присвячено дане дослідження, що є вкрай актуальним. Об’єктом дослідження є сільська громада. Предметом дослідження є соціально-психологічні особливості гендерного підходу у мобілізації громад. Метою роботи є теоретичний аналіз та емпіричне дослідження проблеми гендера в аспекті визначення соціально-психологічних особливостей розвитку громад. 130

Сталий розвиток за участі громад

Опрацювавши масив інформації, нами було обрано наступні пріоритетні напрямки розкриття теми наукової роботи: 1. Розкриття сутності поняття «гендер». 2. Окреслення сучасної ситуації на селі. 3. Аналіз гендерних підходів у становленні українця. 4. Власне дослідження гендерного аспекту мобілізації громади. Розкриваючи сутність поняття «гендер», було встановлено, що американський психоаналітик Р. Столлер був першим, хто запропонував використовувати термін «гендер». Його книга «Стать та гендер» побачила світ у Нью-Йорку у 1968 р., у видавництві «Науковий дім». Психолог Дж. Мани запропонував синонім до поняття гендеру — термін «статеворольова поведінка». [1, с. 18] Гендер (грец. genos — рід, походження) — соціальна конструкція, яку використовують для характеристики статевих особливостей поведінки і побудови соціальних стратегій. Поняття «гендер» використовують як соціальну категорію на відміну від поняття «стать», яке вказує на вроджені біологічні особливості людини. [8, с. 80] Гендер — соціально-психологічна характеристика, набута у процесі соціалізації, яка формує людину як чоловіка чи жінку і значною мірою визначається особливостями культури, традицій, звичаєвості, виховання, соціальними очікуваннями. [1, с. 18] Формувати гендер — означає створювати такі відмінності між хлопчиками і дівчатками, чоловіками і жінками, які є культурними, а не природними, сутнісними, біологічними. [1, с. 19] Гендерна рівність — рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Дискримінація за ознакою статі забороняється. [2] Сучасний стан села турбує свідому громадськість нашого суспільства. Ще у 90-х роках значно скоротився рівень зайнятості на селі у виробничих галузях, зазнав скорочення і ринок праці в агропромисловому секторі. Жителі села на даний момент знаходяться практично на рівні зубожіння. Формування ефективної політики рівних можливостей для жінок і чоловіків — одна з вимог побудови демократичного суспільства. Загальне зниження життєвого рівня в Україні передусім уразило більшу частину 131

Сталий розвиток за участі громад

сільського населення. Криза руйнує національні традиції українського народу. Один із прикладів — втрата багатодітності української родини. Так, у кожному четвертому селі діти не народжуються, в кожному десятому немає дітей до 5 років, а у 1500 селах — молоді віком 16–20 років. Така демографічна ситуація впливає на процес відтворення населення, не дозволяє сформувати раціональну структуру зайнятості сільського населення. У розмовах про рівність між чоловіком і жінкою рідко піднімається проблема культурного розвитку, відпочинку. Особливо це прослідковується у сільській місцевості, де економічна криза практично зруйнувала систему закладів культури. Увага до економіки села — необхідна умова для поліпшення становища сільської жінки. Жінки, які працюють на селі, часто не можуть стати власниками фермерських господарств, тому що не мають доступу до кредитів, технологій, послуг. Навіть при виконанні більшої частини роботи, оплата праці жінок менша за оплату чоловіків. Багато жінок живуть за рахунок прибутку від так званого неформального сектору, неврегульованих, а часом й нелегальних ринків. Дослідженнями, що проводились з метою вивчення проблем та можливостей поліпшення становища сільських жінок, визначено головні соціальноекономічні проблеми села. Це, передусім: • зникнення в Україні тисяч сіл, в результаті визнання їх неперспективними, в яких через економію коштів не тільки не фінансувалося будівництво об’єктів соціально-побутового призначення, а й заборонялося індивідуальне житлове будівництво, внаслідок чого найбільші труднощі з переселенням мали саме жінки; • суттєве відставання сіл за рівнем соціального розвитку та за умовами проживання в них від міст, що спричинило обезлюднення сіл та інтелектуальне відставання; • втрата історично традиційної багатодітності селянських сімей України, зниження рівня народжуваності, який навіть не забезпечує відтворення сільського населення; • швидке старіння сільського населення, зокрема жіноцтва, що зумовлене, з одного боку, інтенсивною міграцією сільських жителів працездатного віку до міст через важкі умови життя та праці в селі, а з іншого — надто низьким рівнем медичного обслуговування; • поступова втрата кожним наступним поколінням селян інтересу до праці у сільському господарстві й проживання у сільській місцевості. Аналіз сучасного становища сільських жінок в Україні мимоволі підводить до висновку, що постійне погіршення умов життя породжує незворотні зміни [6, ст. 30–31]. 132

Сталий розвиток за участі громад

З усіх проблем, що існують в українському селі, найбільш прикро спостерігати за деградацією сільської молоді, яка викликана розчаруванням у пошуках стабільного заробітку. Здебільшого молоді люди просто не знаходять свого потенційного місця працевлаштування або ж їм не підходить запропонований рівень доходів. Статистика з цього приводу плачевна — усього 48 осіб зі 100 віком від 18 до 27 років мають постійне місце роботи. [9] Саме тому гендерна проблема на селі може бути вирішена тільки через перебудову свідомості молодого покоління. А саме: зміни у навчальній програмі, розширення освітньої галузі в сільській місцевості шляхом збільшення кількості та недопущення закриття уже існуючих шкільних та дошкільних закладів, закладів культури. На перший погляд, ця схема здається досить тяжкою та нездійсненною, але все закладається в нашій свідомості ще змалечку. Так, я особисто стикаюсь з проблемою відторгнення села як такого взагалі. Тобто молодь вважає, що село — це щось непрестижне, ганебне та непотрібне. Але в той же час ніхто не замислюється, що саме село дає змогу нам існувати як аграрній державі і майбутнє України — за сільською місцевістю. Навчаючись на аграрному факультеті провідного вищого навчального закладу країни, я стаю свідком неоднократного приниження і пригноблення студентів, що вирішили пов’язати свою професію із аграрною сферою, молоддю, що навчається на «престижніших» факультетах. Таке бачення бере свій початок із дитинства, адже зароджується у дитячій свідомості. Тому, на мою думку, це є вкрай важливим фактором розвитку міжособистісних взаємовідносин та підходів до формування спільних інтересів щодо розвитку українського села зокрема і України в цілому. Статистика наведена в додатку 1 свідчить про щорічне скорочення сільського населення. У 1991 році кількість сільських жителів становила 16,8 млн осіб, в 2011 році ця цифра зменшилась до 14,3 млн осіб. Наявна низка гендерних проблем у розвитку українського суспільства, а саме: незначна представленість жінок у державотворчій та управлінській діяльності, збільшення різниці у тривалості життя статей, підвищена смертність чоловіків, подвійна зайнятість жіноцтва, недостатня самореалізованість чоловіків у виховній та господарсько-побутовій функціях сім’ї та складна гендерна ситуація у вищій школі, що сягають своїм корінням у прорахунки гендерної соціалізації дітей. [1, с. 290] Науково-практична спадщина В. Сухомлинського містить ідеї та рекомендації щодо розв’язання проблеми гендерної соціалізації, які ґрунтуються на неупередженому ставленні до особи: «Як вогню бійтеся, щоб дівчатка відчували: ми — слабші, наша доля — підкорятися. Хлопчиків саме й надихає те, що поруч з ними — дівчатка. Заплакати від того, що важко, саме й тому соромно, що поруч — дівчинка. Але все ж таки її місце у 133

Сталий розвиток за участі громад

військовій грі особливе. Найважчу роботу виконують чоловіки. Та тільки чоловік виявить слабкість — жінка відразу замінить його, покаже, на що вона здатна» (Цит. [1, с. 290]). Так, досліджуючи гендерний аспект мобілізації громад, важливо розглянути проблему рівності чоловіка і жінки, що допоможе уникнути суперечності в програмі розвитку громад. Індекс гендерної нерівності, запроваджений у 2010 році, відображає вразливість жінок у трьох сферах — репродуктивне здоров’я, присутність у парламенті та економічна діяльність. Він ілюструє втрати у людському розвитку внаслідок нерівності між досягненнями жінок та чоловіків за цими трьома напрямами. В Україні жінки мають 8 відсотків місць у парламенті, 92 відсотки жінок мають середню або вищу освіту порівняно з 96 відсотками чоловіків. На кожні 100 тис. народжених живими 18 жінок помирають від причин пов’язаних із вагітністю; рівень народжуваності серед підлітків становить 28 народжених на 1000 народжених живими. В результаті значення ІГН для України становить 0,463, тобто за даними 2008 року Україна посідає 44 місце серед 138 країн. Казахстан та Російська Федерація знаходяться за цим показником відповідно на 67 та 41 місці відповідно. [7, ст. 26–27] Для глибокого дослідження гендерного аспекту розвитку села потрібно винести на порядок денний питання про сільську жінку. Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» І. Ключковська висловила пропозицію про системне глибоке дослідження ситуації з українською жінкою на селі, яка є носієм культури та духовності і яка фактично взагалі перебуває на маргінесі життя, упосліджена, забута, нею ніхто не цікавиться. Так, саме жінка є берегинею сімейного добробуту і саме вона координує роботу чоловіка. Для поліпшення становища громад, їх мобілізації потрібно чітко розробити програму розвитку, яка буде передбачатись мінімум на 20 років. Адже радикально змінити гендерні соціально-психологічні детермінанти у дорослого населення неможливо, на противагу від молоді. Застосовуючи техніку соціальної мобілізації, по всій країні вдалось мобілізувати 1145 громад, які створили 1149 пілотних організацій громад. 331442 домогосподарств представлені 168731 чоловіками і 242678 жінками об’єднались для вирішення найбільш нагальних проблем своєї громади. За даними http://cba.org.ua/, а саме проекту Місцевого розвитку орієнтованого на громаду, нами було здійснено дослідження гендерних осо134

Сталий розвиток за участі громад

бливостей сформованих громад. Було визначено кількість чоловіків та жінок в громадах, а також особливості її очолювання залежно від статі особи (Табл. 1). Таблиця 1

Кількість створених громад в регіоні, шт.

Сумарна кількість чоловіків, які входять до громад, осіб

Сумарна кількість жінок, які входять до громад, осіб

Середня кількість чоловіків в громаді, осіб

Середня кількість жінок в громаді, осіб

Кількість жінок, які очолюють громаду, осіб

Кількість чоловіків, які очолюють громаду, осіб

Частка жінок-лідерів громади, %

Частка чоловіків лідерів громади, %

Кількість чоловіків та жінок в громадах по регіонах України за 2009–2011 роки

АР Крим

5531

7960

138

199

Волинська Дніпропетровська Донецька

14786 17552 238

283

13695 16907 334

412

10901 14187 273

355

Житомирська

1126

1847

Закарпатська

2207

3499

Запорізька ІваноФранківська Київська

2630

3734

3506

5379

4389

6481

127

Кіровоградська

826

1383

Полтавська

3147

3602

Рівненська

818

1611

Сумська

2844

3890

Тернопільська

2095

6704

122

Харківська

3418

5279

123

Херсонська

8044

9528

192

227

Хмельницька

1441

2482

Черкаська

18071 22744 452

569

Чернігівська

2318

Громади по регіонах

3314

135

Сталий розвиток за участі громад

У результаті диференціації даних взятих з http://cba.org.ua/one/ua/activities/ participants нами було зроблено наступні висновки. У більшості регіонів країни були створені громади, найбільша їх кількість знаходиться в Закарпатській області, найменша — в Чернігівській області.

80 70 Чоловіки, % Жінки, 96 % Лінійна (Чоловіки, %) Лінійна (Жінки, %)

60 50 40

АР Крим Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київська Кіровоградська Полтавська Рівненська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернігівська

Рис.1. Кількість жінок та чоловіків голів громади В структурі кількості чоловіків та жінок громади переважають жінки. На нашу думку, це, насамперед, пов’язано з демографічною ситуацією в країні, за якою частка жінок значно більша. Також це зумовлено різноманітними економічними, політичними та соціальними факторами. Що ж до гендерних особливостей оголювання громади, то в 11 регіонах частка чоловіків-лідерів займає більше 50 %, в свою чергу, частка жінок-лідерів громади становить понад 50 % лише в 9 регіонах. Однак, наведені дані для чоловіків та жінок майже рівні. Найменша частка жінок-лідерів громади простежується у Полтавській області і становить 30 %. Стосовно чоловіків, то найменша частка їх частка у громадах наявна у Херсонській області і становить 26 %. За результатами дослідження робимо висновок, що лідерами громад найчастіше стають чоловіки, з невеликим відривом від жінок. Для того, щоб зробити остаточні висновки щодо гендерного аспекту мобілізації громади, наведених результатів, на нашу думку, не достатньо. Тому в рамках дослідження було вирішено провести опитування серед сільських жителів Козятинського району Вінницької області. Зразок анкети наведено у Додатку 3. У ході 136

Сталий розвиток за участі громад

анкетування сільським жителям було поставлено 9 запитань, відповіді на які відображають думку селян та допомагають розкрити гендерний аспект активізації громади. У опитуванні взяли участь 30 респондентів (15 жінок та 15 чоловіків) віком від 20 до 70 років. Доцільним є як окремий аналіз відповідей чоловіків та жінок, так і аналіз їх відповідей у сукупності, що допоможе нам зробити відповідні висновки. Таблиця 2 Аналіз відповідей чоловіків, отриманих у ході анкетування № запитання

Відповідь «чоловік»,%

Відповідь «чоловік» і «жінка»,%

Відповідь «жінка»,%

Відповідь «так»,%

Відповідь «ні»,%

100

Виходячи із результатів опитування чоловіків, ми констатуємо, що більшість із них вважають саме себе лідером громади. Лише 13 % вважають лідером жінку або і чоловіка, і жінку. 100 % чоловіків схиляються до думки, що саме вони повинні обіймати впливові посади. Загальна сума відповідей ілюструє той факт, що чоловіки намагаються проявляти свою значимість у всьому, а жінки — навпаки. Проте у підсумку вони вважають, що нерівності між чоловіком і жінкою в суспільстві не існує, всупереч результатам опитування. 137

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 3 Аналіз відповідей жінок, отриманих у ході анкетування Відповідь № Відповідь Відповідь Відповідь «чоловік» і запитання «чоловік»,% «жінка»,% «так»,% «жінка»,% 1. 33,3 33,3 33,3 2. 87 13 3. 20 80 4. 20 47 33 5. 53 47 6. 100 7. 54 13 33 8. 87 13 9. 47

Відповідь «ні»,% 53

Під час проведення анкетування серед жінок, виявилося, що незважаючи на утиски з боку чоловіків, вони схиляються до думки, що саме чоловіки повинні обіймати впливові посади і краще орієнтуються в економічних питаннях. Про це свідчить загальна сума відповідей. Відповідаючи на запитання «Чи порушується рівність між чоловіком і жінкою у сучасному суспільстві?» респонденти відповідають негативно. Хоча значний відсоток жінок вважає, що ця рівність все ж таки порушується. Для повноти дослідження та достовірності його результатів важливо сформулювати та систематизувати переваги та недоліки активізації громади чоловіками і жінками з точки зору наявних у них можливостей, виділяючи при цьому гендерні тенденції у суспільстві (Додаток 4, Табл.4). Таким чином, усі вище викладені результати дослідження дають змогу зробити єдиний і однозначний висновок. Активізація і мобілізація громади з гендерної точки зору можлива з більшою ймовірністю, коли лідером громади є чоловік. На нашу думку, також важливими є організаційні, координаційні та виховні здібності лідера громади, що в подальшому впливає на ефективність та результативність її діяльності. У заключних зауваженнях Комітету ООН стосовно ліквідації дискримінації щодо жінок, який 29 січня 1996 року розглянув третю періодичну доповідь України, йдеться про те, що в Україні є такі негативні явища, як «над138

Сталий розвиток за участі громад

мірна стереотипізація ролі жінок і чоловіків у культурному і соціальному житті, у трудовій сфері. Це призводить до того, що жінки беруть на себе всі турботи про родину і дітей, а це призводить до обмеження їхньої ролі у соціальному житті, зокрема (незначна кількість жінок-депутатів, міністрів і таке інше)». Ще тоді Комітет ООН відзначав, що «в Україні немає чітко визначеної політики стосовно становища жінок і відсутні ефективно діючі механізми вирішення гендерних питань».[6, ст.28] Рівноправний людський розвиток потребує радикальних зрушень у гендерній соціалізації дітей та юнацтва. Необхідно відмовитися від диференційованого, обмежувального підходу до виховання молоді залежно від її статі, від статевовідповідних традиційних очікувань. Саме через зрушення у свідомості молоді ми зможемо досягти потрібних результатів. Список використаної літератури 1. Г оворун Т. В., Кікінежді О. М. Гендерна психологія: Навчальний посібник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2004. — 308 с. 2. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 52, ст.561) 3. Інтернет ресурс: http://eurofeed.com.ua/index.php/biznes-proekty/ fondдерний 4. Інтернет ресурс: http://zik.ua 5. Інтернет ресурс: http://www.rbc.ua 6. Кириченко Л.Ф. «Сільська жінка в сучасному суспільстві» — Вісник інституту сільського розвитку «Аспекти сільського розвитку» №1 2004 р. 7. Національна доповідь про людський розвиток 2011 «Україна: на шляху до соціального залучення» 8. Психологічна енциклопедія/Автор-упорядник Степанов О.М. — К.: Академвидав, 2006. — 426 с. 9. Р. Левицький, «Село чи місто? Куди втекти від безробіття?»,2008 р.Режим доступу: http://prof.osvita.org.ua/uk/required/articles/44.html 10. Статистичний щорічник України за 2010 рік.

139

Сталий розвиток за участі громад

Додаток 1 Таблиця 1

1991

1996

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

16,5

16,0

15,9

15,7

15,5

15,3

15,0

14,8

14,7

14,5

14,3

Наявне населення, млн.

16,8

Кількість1 сільського населення в Україні за 1990–2011 роки (млн осіб)

Таблиця 2 Розподіл2 населення України за віком і самооцінкою власної відповідальності за стан суспільних справ, 2009 рік (%) Вік 18–25 26–40 41–55 56+

Визнання відповідальності У місті У країні або селі 24,7 28,5 25,7 30,5 23,5 30,5 21,1 22,9

Невизнання відповідальності У місті У країні або селі 62,0 58,2 61,2 57,3 61,3 57,2 66,9 66,2

Невизначеність У країні 13,3 13,1 15,3 12,0

У місті або селі 13,3 12,2 12,3 10,9

Таблиця 3 Ризики3 гострого соціального відторгнення за типом населеного пункту, 2007 рік (% порівняно з середнім) Ризик гострого соціального відторгнення Велике місто Мале місто Сільська місцевість

63,3 94,3 155,6

За даними Всеукраїнського перепису населення на 5 грудня 2001 року, за інші роки на 1 січня Джерело: Українське суспільство 1992–2009. Динаміка соціальних змін. Інститут соціології НАН України.2009 3 Джерело: Розраховано за даними Державного комітету статистики України 1 2

140

Сталий розвиток за участі громад

Додаток 2 Динаміка4 чисельності наявного населення в 1989–2009 роках за типом поселень, млн осіб (на початок року) 40 35 30 25

Міське Сільське

2010

2009

2008

2007

2006

2002

2001

2000

1995

1989

Рис.1

Додаток 3 Анкета Шановні респонденти! Дослідників-організаторів опитування цікавить Ваша думка, тож просимо Вас відверто відповісти на подані запитання. Анонімність гарантується. Мета анкетування: виявити гендерні особливості організації громади. Вкажіть Вашу стать (підкресліть) Чоловіча Жіноча Дайте відповіді відповідь):

на

наступні

запитання

(підкресліть

обрану

Вами

1. Хто може стати ефективним лідером? Чоловік Жінка Джерело: «Гендерне статистика України: сучасний стан, проблеми, напрями вдосконалення», Запоріжжя: Друкарський світ, 2011 рік, — 192 с.

141

Сталий розвиток за участі громад

2. У кого є більше часу для додаткової роботи? Чоловік Жінка 3. Хто володіє більшою силою переконання? Чоловік Жінка 4. Хто краще володіє організаторськими здібностями? Чоловік Жінка 5. У кого краще розвинуті координаційні уміння? Чоловік Жінка 6. У кого краще розвинуті комунікабельні уміння? Чоловік Жінка 7. Хто краще орієнтується у економічних питаннях? Чоловік Жінка 8. Хто повинен обіймати впливові посади? Чоловік Жінка 19. Ч и порушується рівність між чоловіком і жінкою у сучасному суспільстві? Так

142

Ні

Сталий розвиток за участі громад

Додаток 4 Таблиця 4 Переваги та недоліки активізації громади чоловіками і жінками Переваги

Чоловіки • частка на ринку праці чоловіків 73%;

Жінки • частка на ринку праці жінок 27%;

• 91,8% чоловіків серед депутатів • частка жінок з вищою освітою складає 56%; Верховної Ради України; • 38% приватних підприємців складають жінки, вони керують • праця чоловіків цінується вище 26% малих підприємств; • 73,7% заробіток жінок у відсопраці жінок. тках від середньостатистичного у чоловіків;

• 90–95 % економічних ресурсів контролюється чоловіками;

• 98,6% жінок серед працівників дошкільних закладів, 84,5 % — в середніх школах; Недоліки

• чоловіче безробіття зростає більшими темпами;

• серед голів обласних адміністрацій лише 3 жінки;

• чоловіки ідуть на пенсію на 5 років пізніше;

• серед звільнених працівників кількість жінок майже удвічі переважає кількість чоловіків;

• 57% чоловіків на другий день після розпаду сімей перестають • жінок більше, ніж чоловіків, працює неповний робочий день; піклуватися про своїх дітей; • жінки отримують 2/3 заробітної • на 12 років менше живуть платні чоловіків. чоловіки в Україні у порівнянні з жінками; • на 4–6 годин більше працює жінка, ніж чоловік, праця в • 40% чоловіків у віці від 16 домашньому господарстві не років помирають до досягненвраховується як продуктивна; ня ними пенсійного віку; • 8,2 % жінок серед депутатів Верховної Ради України; • 5–10 % економічних ресурсів контролюють жінки;

143

Сталий розвиток за участі громад

Патук Яна студентка 5 курсу Чернігівський державний технологічний університет

Залучення громадян до відтворення інфраструктури громад: на що це впливає? На сьогоднішній день питання всебічного розвитку інституту участі громадян у процесі відтворення інфраструктури громад все більше й більше привертає увагу державних органів, науковців, засобів масової інформації та громадськості. Насамперед це підтверджується нормативним закріпленням даного інституту. Конституцією України закладено необхідні передумови для реалізації демократичних форм прямої участі громадян у вирішенні питань місцевого та регіонального значення [1]. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантується право громадськості на участь в управлінні та передбачаються певні форми такої участі [2]. За останні роки в Україні прийнято цілу низку нормативно — правових актів, спрямованих на демократизацію органів влади: укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, на регіональному та місцевому рівнях — відповідні розпорядження голів, положення про громадські ради та статути територіальних громад [5]. Питанням участі громадян у процесі відтворення інфраструктури громад присвячено багато публікацій в засобах масової інформації, також існує чимала кількість Інтернет-ресурсів, на яких громадянам не лише роз’яснюються їх права і обов’язки, а й наводяться рекомендації щодо реалізації цих прав, надаються можливості політичної участі шляхом висловлення власного бачення формування державної політики, обговорення процесів прийняття управлінських рішень, тощо. Таким чином громадські організації та засоби масової інформації беруть безпосередню участь у всебічному розвитку інституту громадської участі. На думку Кішіньової О. В. проблемами розвитку повноцінного громадянського суспільства є насамперед існування елементів місцевого управління, які у спадок отримала наша держава від радянської адміністративно — командної системи та недостатня стабільність певних політичних процесів в державі, що часто перешкоджає створенню умов прозорості і відкритості прийняття управлінських рішень, негативно 144

Сталий розвиток за участі громад

впливає на імідж державних органів та зменшує рівень довіри громадян та їх політичної участі. Тому становлення України, як демократичної правової держави, потребує ґрунтовного вдосконалення систем управління, докорінного змінення менталітету громадян, ефективного впровадження інструментів демократії. Потрібен перехід громадян від відчуття підлеглості та керованості до розуміння себе активними учасниками та рушійною силою місцевих процесів [5]. Стандарти ЄС у сфері державного управління та місцевого самоврядування визначають потребу залучення громадських організацій та пересічних громадян до розробки і реалізації управлінських рішень, а також стратегічних і програмних документів, зокрема на рівні громад і регіонів. Такий підхід, з одного боку, сприяє задоволенню інтересів громадян щодо соціальноекономічного розвитку територій, а з іншого — органи влади отримують демократичний інструмент визначення першочергових проблем розвитку територій, вирішення яких потребує підтримки держави [6]. Не зважаючи на те, що законодавством закріплено право громадськості на безпосередню участь вирішенні питань щодо життя територіальної громади, все ж тлумачення такого поняття як «залучення громадян до прийняття рішень» немає. Залучення громадян — це демократичний принцип, це не лише підтвердження права кожного громадянина мати голос в управлінні місцевими справами (не тільки у день голосування ), а й обов’язок органів місцевого самоврядування знайти можливості інформувати, просвітити та залучити у певний спосіб громаду до процесів суспільного планування й ухвалення рішень [7]. Цей процес відбувається за безпосередньої участі та підтримки місцевої влади (органів місцевого самоврядування). Тому пріоритетними завданнями владних органів є сприяння залученню громадян до формування та реалізації управлінських рішень з використанням успішного світового досвіду, новітніх технологій і практик, а також аналіз та усунення причин політичної пасивності громадян. До безлічі проблем громад можна додати ще й застарілі радянські уявлення щодо ролі владних структур у вирішенні проблем та комплекс меншовартості «простої людини», що і призводить до пасивності громадян та недовіри до владних структур. Причин цього явища достатньо багато, але за дослідженнями Кішіньової О.В. в нашій державі основними є низький рівень правової свідомості у зв’язку з відсутністю необхідних знань чи недостатньою поінформованістю 145

Сталий розвиток за участі громад

про стан справ, а також внутрішній психологічний стан, який проявляється в невпевненості щодо реального впливу громадськості на вирішення місцевих чи регіональних питань. Дана психологічна особливість громадян нашої держави є спадком від радянської адміністративної системи, коли управління здійснювалося виключно централізовано, а роль громадськості не мала реального впливу на прийняття та реалізацію управлінських рішень і носила лише декларативний характер. Тому, системний підхід до застосування форм консультацій з громадськістю, зворотній зв'язок у процесі політичної участі громадян, прозорість, відкритість і доступність зможуть забезпечити переосмислення кожним громадянином ролі громадськості не лише як фокусу реалізації державної політики, а як рівноправного суб’єкта процесів прийняття рішень та головного агента контролю за діяльністю влади [5]. Серед причин відсутності у громадян інтересу до вирішення місцевих проблем є низька поінформованість. Але на сьогоднішній день, можна стверджувати, що дане питання поступово вирішується органами державної влади шляхом вжиття заходів з інформування населення. Питання інформування населення врегульовано низкою нормативних документів — законом України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»[3], постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 року № 3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади»[4]. Місцеві органи державної влади проводять широку інформаційну роботу через місцеві засоби масової інформації, громадські приймальні і консультативні центри, власні веб-сайти, «гарячі» телефонні лінії, шляхом розповсюдження друкованих інформаційних матеріалів. Ще однією причиною інертності населення по відношенню до вирішення проблем громади є низький рівень правових знань. Демократична участь і залученість громадян є ефективною у разі наявності у них належної підготовки, яка включає достатній обсяг знань про можливість здійснювати свої права і свободи, наявність певних знань і навичок. Питаннями правового всеобучу на регіональному та місцевому рівнях займаються міжвідомчі координаційні методичні ради з питань правової освіти населення при місцевих органах виконавчої влади. Основними завданнями даних рад є підвищення рівня правової підготовки населення, створення належних умов для набуття громадянами знань про свої права, свободи і обов’язки, широке інформування населення про правову політику держави та законодавство [5]. 146

Сталий розвиток за участі громад

Таким чином, можна сказати, що на політичну активність громадян безпосередній вплив має рівень їх поінформованості та освіченості. На думку Кішіньової О. В., залучення громадян до процесу відтворення інфраструктури громад, в першу чергу, активізує ініціативність населення та сприяє згуртованості громади, які в свою чергу стають активними партнерами органів влади та органів місцевого самоврядування, а також є одним із чинників сталого розвитку за участі місцевих громад [5]. На практиці успішність такого підходу до сталого розвитку продемонстрував Проекту Європейського Союзу та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (МРГ), який впроваджується в усіх областях України з 2008 року. Завдяки зазначеному проекту відбувається зміна в свідомості людей та влади щодо можливостей вирішення проблем громад на основі підходу орієнтованого на громаду, що пропонується Проектом МРГ. Головна мета дослідження полягає у виявленні факторів, на які має вплив залучення громадян до відтворення інфраструктури громад. Для досягнення цієї мети були визначені такі основні завдання: 1. О цінити рівень залучення громадян до відтворення інфраструктури громади за наступними критеріями: • • • •

врахування думок населення при вирішенні проблем громади; вирішення актуальних проблем громади; підвищення співробітництва громадян та органів влади; зростання довіри громадян до владних структур.

2. В изначити чинники успішності залучення громадян до відтворення інфраструктури громад та розробити рекомендації щодо сприяння покращенню такого залучення громадян. Для оцінювання досліджуваних чинників застосовувався метод опитування членів громад. В ході проведеного дослідження на тему: «Залучення громадян до відтворення інфраструктури громад: на що це впливає?», отримано результати, які дають змогу оцінити сучасні погляди громадян щодо тих сфер на які має вплив їхнє залучення до відтворення інфраструктури громад. В опитуванні взяли участь 30 респондентів, населених пунктів які приймають 147

Сталий розвиток за участі громад

безпосередню участь у реалізації Проекту ЄС-ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Серед них: 15 осіб — представники чоловічої статі та 15 осіб — представниці жіночої статі, віком від 30 до 57 років. Метою дослідження було виявлення тих факторів на які має вплив залучення громадян до відтворення інфраструктури громад. Кожний респондент давав відповідь на запитання поставлене у анкеті індивідуально. Дані було занесено у кодувальний листок і проведено подальшу обробку. 1. Н а запитання «Чи являєтесь Ви членом ОГ?» 80% (24 особи) відповіло позитивно і 20% (6 осіб) заперечили свою участь у організації громади, що свідчить про достатньо високий рівень залучення громадян до участі у відтворенні інфраструктури громад. 2. 5 0% респондентів (15 осіб) заявили про свою безпосередню участь у впровадженні мікропроектів їхньої громади, відповідно 46,7 %(14 осіб) приймають опосередковану участь і лише 3,3% (1 особа) не приймає участі у реалізації мікропроекту громади. Отже більшість громадян є не байдужими до становища власної громади та сприяють покращенню її становища. 3. Д осліджуючи питання мотивації громадян до їхньої участі у реалізації мікропроектів, я ще раз впевнилась в зацікавленості населення у покращенні життя власної громади. Від так 86,6% (26 осіб) беруть участь у реалізації мікропроектів їхньої громади з власної ініціативи і лише 6,7% (2 особи) та 3,3% (1 особа) опитаних відповідно беруть участь відповідно до посадових обов’язків та вказівки керівництва. 4. С пробуємо визначити на що ж впливає залучення громадян до відтворення інфраструктури громади. Отже, думки респондентів з цього приводу розподілилися наступним чином: 26,6% вважає, що залучення громадян до відтворення інфраструктури громади впливає на врахування думок населення при вирішенні проблем громади; однаковою мірою розподілилися думки щодо впливу залучення громадян до відтворення інфраструктури громади на вирішення актуальних проблем громади та на підвищення співробітництва населення та органів влади (по 36,7% опитаних). 5. В раховуючи позитивний досвід реалізації Проекту ЄС-ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» щодо залучення громадян до визначення пріоритетності проблем громади 66,7% опитаних визначили, що при визначенні пріоритетів однаковою мірою враховуються думки членів організації громади та органів влади, 26,6% опитаних визначили. 148

Сталий розвиток за участі громад

Що здебільшого враховується думка членів організації громади і лише 6,7% респондентів вважають, що враховується здебільшого думка представників органів влади. 6. В раховуючи відповіді респондентів на попереднє запитання та на запитання «Чи сприяє залучення членів ОГ до процесів ухвалення рішень дієвішому відтворенню інфраструктури громад?» (100% респондентів дали позитивну відповідь) можна стверджувати, що однією з тих сфер на які має вплив залучення громадян до відтворення інфраструктури громад є саме визначення проблем громади та ухвалення рішень за безпосередньої участі громадян, що в свою чергу має вагоме значення при відтворенні інфраструктури громад. 7. В изначаючи рівень врахованості пріоритетів розвитку громади в планах розвитку району думки респондентів розподілилися однаковою мірою щодо повної та часткової їх врахованості і становлять по 50%. 8. В ідповідаючи на питання «Чи сприяє залучення громадян до відтворення інфраструктури громад підвищенню довіри до владних органів?» 70 % опитаних дали позитивну відповідь, 23,3% — не змогли визначитися з відповіддю і лише 6,7% заперечити таке твердження. Таким чином, можна стверджувати, що залучення громадян до відтворення інфраструктури громад має достатньо великий вплив на взаємини владних структур та громадян і сприяє встановленню порозумінню між цими сторонами. 9. О цінюючи рівень співпраці громадян та органів влади 60% респондентів відзначили зростання такої співпраці, 23,3% — визначили ці відносини не змінними і 16,7% опитаних не змогли визначити зміни у такій співпраці. Таким чином, ми можемо побачити вагомі зміни у взаємопорозумінні між владою та громадянами, що має позитивний характер. Що стосується гендерного аспекту, то під час опитування було в однаковій мірі враховано думки чоловіків та жінок, тобто 50% респондентів складають чоловіки, та 50% — жінки. Якщо аналізувати відповіді респондентів в залежності від статі, то у більшості випадків їхні відповіді збігалися. Розбіжності у поглядах чоловіків і жінок виявилися лише відносно рівня врахованості пріоритетів розвитку громади в планах розвитку району та щодо підвищення довіри до владних органів у результаті залучення громадян до відтворення інфраструктури громади. 149

Сталий розвиток за участі громад

Від так 60% опитаних жінок вказали, що пріоритети розвитку громади враховані повністю в планах розвитку району, а 40% — що враховані частково. При відповіді чоловіків на це ж запитання виявлена повністю протилежні погляди: 60% опитаних чоловіків зазначили про часткове врахування пріоритетів розвитку громади, а 40% — зазначили, що пріоритети враховані повністю. Щодо підвищення довіри до владних органів у результаті залучення громадян до відтворення інфраструктури громади 60% опитаних жінок дали ствердні відповіді, 6,7% дане твердження заперечили та 33,3% мали труднощі з відповіддю на дане запитання. Що ж до відповідей чоловіків, то 80% опитаних дали позитивну відповідь, 6,7% — заперечливу і лише 13,3% з опитаних чоловіків було важко відповісти на дане питання. Таким чином, можна стверджувати, що погляди чоловіків та жінок з досліджуваних питань майже повністю збігаються, за винятком деяких положень. Висновки. Підсумовуючи все вище сказане, можна стверджувати, що залучення громадян до відтворення інфраструктури громад має позитивні наслідки як для самих громад, так і для органів влади. Проаналізувавши відповіді респондентів було визначено, що залучення громадян до відтворення інфраструктури громад впливає, в першу чергу, на вирішення актуальних проблем громад, а також на врахування думок населення при вирішенні проблем громади, так як за допомогою громадської участі можуть ухвалюватися актуальніші рішення та досягатися ефективніші результати завдяки глибшому і ширшому розумінню проблем і питань. Також слід зазначити, що залучення громадян спонукає окремих осіб і окремі групи активніше брати участь у справах громади, таким чином поширюється відповідальність і підзвітність за те, що відбувається в громаді, на ще більшу кількість громадян. По-друге було визначено, що залучення громадян сприяє підвищенню співробітництва населення і органів влади, що в свою чергу призводить до зростання довіри громадян до владних структур. Останнє досягається завдяки тому, що владні рішення та пропозиції з готовністю сприймаються громадськістю, якщо їх думка врахована в процесі підготовки до прийняття цих рішень.

150

Сталий розвиток за участі громад

Список використаної літератури 1. К онституція України (із змінами): Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року — К.: ВРУ, 2005. — 81 с 2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (із змінами) від 27 травня 1997 року № 280/97 — ВР 3. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» (із змінами) від 23 вересня 1997 року № 539/97 — ВР 4. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 року № 3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» (із змінами) 5. Кішіньова О.В. Залучення громадян до прийняття рішень на регіональному та місцевому рівні. Квітень 2011р. 6. Мітряєва С.І., Лендьел М.О. Європейська модель залучення громадян як інструмент планування та управління розвитком регіону/ Стратегічні пріоритети, № 1, 2006. — с. 159 — 166 7. Активна громада: залучення громадян. Хмельницька обласна громадська організація «Фонд Сталого Розвитку Стара Волинь». Вересень 2010р. Додаток 1. Анкета Шановний респонденте! У рамках проведення дослідження на тему «Залучення громадян до відтворення інфраструктури громад: на що це впливає?» звертаємось до Вас з проханням відповісти на запитання анкети. Анкета анонімна. Ваші відповіді не підлягають розголошенню. Вони будуть використані тільки в узагальненій формі разом з результатами опитування інших респондентів. При відповіді на питання навпроти Вашого варіанту відповіді ставиться галочка або вписується текст (в залежності від питання), у деяких випадках можлива більше ніж одна відповідь. Заздалегідь вдячні Вам за згоду взяти участь в цьому опитуванні. 1) Чи являєтесь Ви членом ОГ? □ Так; □ Ні. 151

Сталий розвиток за участі громад

2) Я ку участь Ви приймаєте у впровадженні мікропроекту Вашої громади? □ Безпосередню; □ Опосередковану; □ Не приймаю участь. 3) Що слугувало мотивом для вашої участі у реалізації мікропроекту? □ Власна зацікавленість; □ Посадові обов’язки; □ Вказівка керівництва; □ Інше _________________________________________________________ 4) Н а Вашу думку, на що впливає залучення громадян до відтворення інфраструктури громади? □ На врахування думок населення при вирішенні проблем громади; □ На вирішення актуальних проблем громади; □ На підвищення співробітництва населення та органів влади; □ Ваш варіант____________________________________________________ 5) Ч ия думка має найбільший вплив на визначення пріоритетності проблем громади? □ Здебільшого думка представників влади; □ Здебільшого думка членів ОГ; □ Однаковою мірою думка членів ОГ та органів влади; □ Важко визначити.

152

Сталий розвиток за участі громад

6) Ч и сприяє залучення членів ОГ до процесів ухвалення рішень дієвішому відтворенню інфраструктури громади? □ Так; □ Ні. 7) Н а скільки враховані пріоритети розвитку Вашої громади в планах розвитку району? □ Повністю враховані; □ Частково враховані; □ Скоріше не враховані; 8) Ч и сприяє залучення громадян до відтворення інфраструктури громади підвищенню довіри до владних органів? □ Так;⁪ □ Ні; □ Важко сказати. 9) Я к Ви можете охарактеризувати стан співпраці між громадянами та владою? □ Зросла; □ Не змінилась; □ Зменшилась; □ Важко визначити. 10) Особисті дані: Ваш вік (повних років) ________ Стать: ⁪ чол.; ⁪ жін.

153

Сталий розвиток за участі громад

Гончаренко Ірина студентка 3 курсу Сумський державний університет

Умови, складові та підходи до розвитку громад в Україні Актуальність теми. У спадщину від радянського союзу Україні дісталася далеко не досконала економічна система господарювання, що навіть з далеку не була схожою на державні форми господарювання розвинених капіталістичних країн. А в додаток до цього, після проголошення в Україні незалежності, вона взагалі опинилася на бездоріжжі, і мала миттєво відреагувати — вибудувати нову систему господарювання. У цей складний час на теренах нашої країни починають виникати нові форми громадянського життя з адаптовані до нових вимог, аби хоча б частково наблизити українську економіку до нових вимог. Цією локально зорієнтованою громадськістю, зорієнтованою на вирішення нових проблем в окремих сферах життя суспільства, стали громади. Економіка незалежної України ще не утвердилася в певній мірі. Характер її розвитку є нестабільним, про що можна заявляти на основі аналізу основних її макроекономічних показників. А тому і сьогодні, потреба у «якісних» громадах стоїть дуже гостро. І їх вплив на громадське життя України не можливо переоцінити. Тому у даній роботі маємо за мету сконцентруватися на аналізі історії розвитку громад, її основних характеристик та у результаті обрати оптимальний підхід для розвитку громад в Україні. Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання: 01) в изначити передумови розвитку громад в Україні; 02) дослідити структуру громад; 03) проаналізувати існуючий науково-методичний інструментарій з організації громад; 04) провести комплексну оцінку доцільності розвитку громад; 05) показати на основі дослідження заходи з удосконалення розвитку громад на прикладі інших країн. Об’єктом дослідження є умови розвитку громад в Україні. 154

Сталий розвиток за участі громад

1. Громада: суть, історія розвитку, ознаки та складові За 70 років більшовицького панування в Україні склалися державні форми господарювання і власності. Вони породжували хронічний товарний дефіцит, деформацію ринкових відносин, невисоку активність людей, пасивність до ефективної діяльності, розвитку підприємництва і цивілізованої конкуренції. Такою немічною, деформованою у господарському відношенні виявилася Україна в середині 1991 p., тобто в момент проголошення незалежності[1]. Громада — форма соціальної (колективної) організації людей, характерна майже для всіх народів. Виникла за часів первіснообщинного ладу. Її ознаками були спільна власність на засоби виробництва та звичаєві форми самоврядування. З розвитком суспільства, майнової нерівності і приватної власності змінювалась і форма общини: родова (матріархат), сімейна (патріархат), сільська (поземельна)[2]. Громада завжди впливає на формування суспільної свідомості. Згідно з українською соціологічною традицією громада вважається центральним осередком соціального життя. Виникнувши в епоху розпаду родових відносин і сформувавшись в період феодалізму, вона мала спільні землеволодіння, при яких певні ділянки землі належали селянській громаді. Спочатку громади були основними територіально-адміністративними одиницями, пов’язаними з однією оселею; існували також церковні громади, громади спільного користування майном. Характерною ознакою спільнот-громад було широке самоуправління (громадське віче), яке функціонувало в містах і селах України впродовж тривалого історичного періоду. Згодом громади в значенні територіально-адміністративних одиниць поступаються місцем спільнотам-громадам, як осередкам культурного та громадсько-політичного життя української інтелігенції (друга пол. XIX — поч. XX ст.). Так, у Петербурзі М.Костомаров, В. Білозерський, Т.Шевченко, П.Куліш зібрали навколо себе більше десятка молодих українців, утворивши так звану «Громаду». Ця група прагнула поліпшити долю українців і особливо селянства. Водночас у Києві також утворилась громада, яка зосередила зусилля на розвитку мережі недільних шкіл для не писемного селянства. У цей час термін «місцева громада» широко використовується на сторінках періодичної преси, у наукових статтях і монографіях. І проте однозначного визначення цього поняття поки не існує. 155

Сталий розвиток за участі громад

У деяких країнах Східної Європи громадою називають низову адміністративно-територіальну одиницю, крім того — ланка суспільнополітичної організації. Таке розуміння про громади поширене і в Україні. Конституція України (Стаття 140) затверджує право територіальної громади на самостійне вирішення питань місцевого значення. При цьому під територіальною громадою мають на увазі жителів села або добровільне об'єднання в сільську громаду жителів декількох сіл, селища та міста. Я. Варда і В. Клосовскі пропонують розглядати територіальну громаду в Україні в таких якостях: • як колектив самостійних суб'єктів права — фізичних осіб; • як носія певного культурного надбання, якому можуть бути притаманні місцеві традиції та звичаї, носія духовно — інтелектуального потенціалу; • як концентрацію трудових ресурсів; • як первинного суб'єкта місцевого самоврядування та елемент системи місцевого самоврядування; • як суб'єкта права комунальної власності; • як суб'єкта бюджетного права, за яким визнаний відповідний бюджет місцевого самоврядування[3, стор.42]. Групу людей, що має загальні ознаки, повне або часткове самоврядування, називають громадою. Громада завжди впливає на формування суспільної свідомості. Згідно з українською соціологічною традицією громада вважається центральним осередком соціального життя. Виникнувши в епоху розпаду родових відносин і сформувавшись в період феодалізму, вона мала спільні землеволодіння, при яких певні ділянки землі належали селянській громаді. Спочатку громади були основними територіально-адміністративними одиницями, пов'язаними з однією оселею; існували також церковні громади, громади спільного користування майном. Характерною ознакою спільнотгромад було широке самоуправління (громадське віче), яке функціонувало в містах і селах України впродовж тривалого історичного періоду. Згодом громади в значенні територіально-адміністративних одиниць поступаються місцем спільнотам-громадам, як осередкам культурного та громадськополітичного життя української інтелігенції (друга пол. XIX — поч. XX ст.). Так, у Петербурзі М.Костомаров, В. Білозерський, Т.Шевченко, П.Куліш зібрали навколо себе більше десятка молодих українців, утворивши так звану «Громаду». Ця група прагнула поліпшити долю українців і особливо селянства. Вод156

Сталий розвиток за участі громад

ночас у Києві також утворилась громада, яка зосередила зусилля на розвитку мережі недільних шкіл для не писемного селянства. У цей час термін «місцева громада» широко використовується на сторінках періодичної преси, у наукових статтях і монографіях. І проте однозначного визначення цього поняття поки не існує. У деяких країнах Східної Європи громадою називають низову адміністративно-територіальну одиницю, крім того — ланка суспільнополітичної організації. Таке розуміння про громади поширене і в Україні. Більшість людей на питання про те, чим, на їхній погляд, є громада, відзначають, що це — всі люди, що проживають у селі або невеликому районному центрі. При конкретизації цього поняття опитувані звичайно вказують на наявність у членів громади формалізованих структурних елементів таких, як влада, бізнес, установи культури, освіти, охорони здоров'я, громадські організації й політичні партії. Конституція України (Стаття 140) затверджує право територіальної громади на самостійне вирішення питань місцевого значення. При цьому під територіальною громадою мають на увазі жителів села або добровільне об'єднання в сільську громаду жителів декількох сіл, селища та міста[3, стор.42]. Виділяють такі основні ознаки громад: • спільність території, на якій проживають люди; • наявність взаємодії та спілкування між членами громади; • цілісність і сталість громади як єдиного цілого; • автономність і самодостатність, самоуправління, саморегуляція, саморозвиток; • здатність підтримувати й відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків; 2. Класифікація та підходи до розвитку громади Важливим питанням також є класифікація громад.. У науковій літературі, де автори використовують традиційний підхід до класифікації громад, громади описуються як різні форми історичної спільності людей: родова, сімейна або будинкова, сільська або сусідська, релігійна, земляцька, етнічна, громадсько-політична. У навчально-методичному посібнику «Громади України: на шляху відродження», автори беруть в якості одного із критеріїв — географічну близь157

Сталий розвиток за участі громад

кість місця проживання членів громади. У цьому зв'язку вони виділяють сільську й міську громади. Історичний аналіз дозволив авторам виділити найбільш характерні ознаки сільської громади минулого: • Наявність органів самоврядування, коли найбільш важливі для селян проблеми зважувалися на сільському сході. Всі жителі громади брали участь у виборі сільського старшини, якого спочатку називали отаманом, пізніше -війтом. Отаман приймав управлінські рішення щодо значимих для селян питань організації життєдіяльності селян. • Наявність у повсякденному житті селян взаємодопомоги, коли при організації найбільш трудомістких і нагальних робіт односільчани на добровільній основі надавали один одному безкорисливу підтримку (толока, поміч, клака). • Наявність елементів соціальної й культурної спадщини, які передавалися з покоління в покоління й зберігалися в громаді протягом тривалого часу. Це були певні норми поводження, цінності, звичаї, обряди. • Наявність у сільській громаді самостійних територіальних одиниць (куток, магала, кінець), які були острівцями сусідської єдності. Тут формувалися молодіжні громади для організації свого дозвілля (вечорниці). • Наявність національно-релігійних організацій, так званих братств, які сприяли поширенню освіти серед народу, пропагували здоровий спосіб життя й милосердя[5,стор. 19-20]. Крім сільської й міської в посібнику «Громади України: на шляху відродження» автори виділяють наступні типи громад: • громади людей з особливими потребами (наприклад, громади людей з вадами зору); • громади людей, що мають спільне етнічне або культурне походження (наприклад, громада циган); • громади людей, що мають спільні переконання (наприклад, Українське християнське братство); • громади людей, що об'єднані спільними інтересами (наприклад, громада бізнесменів). Громада є формою об’єднання деякої кількості людей, яких пов’язують взаємозв’язки та взаємозалежності, що виникають у процесі їх спілкування. Кожна громада має свою певну ієрархічну будову. До визначення її структурних елементів різні автори мають різні підходи. Так, наприклад, Ядов В.А., Хруцкий Е.А. виділяють у суспільстві самостійні підсистеми (економічну, політичну, соціальну, …). Для них є характерними цілісність, взаємозалежність, тотожність та взаємозв’язок. 158

Сталий розвиток за участі громад

Якщо в структурі громади виділити окремі елементи, тоді цілком очевидно, що структурними компонентами громади будуть сім'я, місцева влада, неурядові організації, церква, релігійні конфесії, державні підприємства, які працюють на цій території, місцевий приватний бізнес. Існують різноманітні підходи до розвитку громади. Так модель визволення передбачає, що боротьба між гнобителями і пригнобленими вимагає активного супротиву пригноблених, активної боротьби з їх сторони за свободу, за справедливість. Але недоліком даної моделі є те, що вона оминає увагою проблеми у людських відносинах та необхідність особистого зростання. Терапевтична модель аналізує проблему розладнання організму однієї людини та всього суспільства в цілому. Це вимагає «лікування»- показати людині, що вона непродуктивно мислить та навчити правильного способу мислення. Особисте «зцілення», за даним методом,- це засіб розв’язання проблем. Модель організації проблем спрямована на пошук та аналіз тих проблем, з допомогою яких можна згуртувати багато людей. Мета: запровадження змін у суспільстві. У результаті з’являються об’єднання, програми. Участь громадян — ключова рушійна сила. Але вагомим недоліком є те, що суб’єктивна думка лідера захоплює весь простір, і багато проблем залишаються поза його увагою. Модель організації громади полягає в співпраці задля покращеного обслуговування самих себе. Але дана модель не приділяє достатньої уваги найважливішим проблемам, фокусуючись на справах спільного зацікавлення. Дана модель має тенденцію пускати повз увагу і нехтувати важкі проблеми, а натомість концентрує увагу на справах спільного зацікавлення, які найлегше розв’язати. Вона воліє вірити в систему, якою вона є, але вважає, що треба домагатися того, чого ти хочеш, за допомогою пропаганди та непрямого тиску на впливових осіб. Здебільшого вона не цікавиться ані проблемами суспільних змін, ані фундаментальними питаннями розвитку. Модель економічного розвитку дивиться на матеріальне процвітання як на основу основ, що у результаті призведе до загального добробуту громади. Економічний розвиток відповідно є відповіддю на більшість проблем, що мають місце у суспільстві. Каталізатором досягнення загального добробуту є ділова активність. Економічний підхід спрямований на зняття соціальної напруги, поліпшення національної економіки, розвитку спорту у країні, підвищення кваліфікації робітників, охорони здоров’я, надання соціальних гарантій працюючим у офіційному секторі на особисті, родинні та громадські проблеми як на проблеми економічного розвитку. 159

Сталий розвиток за участі громад

Культурно-духовна модель основується на традиційних людських постулатах, нормах поведінки залишаючи поза увагою проблеми суспільних змін, фундаментальні питання розвитку. 3. Розвиток українських громад із використанням зарубіжного досвіду Громада — це складне соціальне утворення, що складає різноманітні соціальні відносини, взаємодію різноманітних суб’єктів. Оскільки громада перебуває у постійному розвитку, то їй притаманні постійні зміни соціального об’єкту (розвиток структури, наприклад). На розвиток громад впливають різноманітні фактори. Представники географічного напрямку головуючу роль відводять зовнішнім факторам. А саме таким як: клімат, рельєф, ландшафт, та інші. Однак, у процесі історичного розвитку суспільства, стало зрозуміло, що не менш важливою є дія внутрішніх факторів. І у внутрішніх суб’єктивних факторах на даний час більшість вчених вбачають основне джерело розвитку як усього суспільства в цілому, так і окремих його спільнот. Головним чином це зумовлено тим, що громада має свій власний потенціал, перебуває у постійному розвитку та є каталізатором соціальних змін суспільства загалом. Деякі ж автори навпроти розглядають розвиток громади як певну стратегію, що направлена на вирішення різноманітних соціальних проблем, що мають місце у суспільстві. Ця стратегія, має бути направленою на полегшення налагодження стосунків між людьми, встановлення між ними відносин на основі довіри, взаєморозуміння, поваги, довіри, чуйності, людяності. Що до практичного розвитку громад, то тут найдоцільніше буде звернутися до робот учасників українсько-канадського Проекту розвитку цивільного суспільства «Громади України: на шляху відродження». Автори визначають розвиток громади в такий спосіб: «Це особливий від змін, що допомагає людині реалізувати свій позитивний потенціал особистості як члена родини та громади»[5, стор. 28]. Також важливою умовою для розвитку громад є активна участь її членів у здійсненні позитивних змін у житті: своєму та оточуючих людей. Величезна відповідальність лежить на людині, що є так би мовити головуючою процесу розвитку. Від того на скільки правильно вона виявить, проана160

Сталий розвиток за участі громад

лізує проблему та прийме правильне рішення і буде залежати подальша доля багатьох людей. Якщо звернутися до досвіду інших країн, наприклад, таких як наші найближчі сусіди — Росія та Польща, то він доводить, що висока ефективність розвитку громади залежить від наявності так званого інфраструктурного центра. Бо в даному випадку він виступає у ролі каталізатора. На нашу думку, українські громади також мають перейняти цей досвід. Необхідною умовою становлення демократичної держави залишається створення у ній інститутів, що утворюють громадянське суспільство. Але в Україні для цього існує цілий ряд суттєвих перепон. По-перше, відсутність у населення довіри до громадянських організацій, загалом через низьку інформованість про їх діяльність. По-друге, через відсутність співпраці між громадами та владою і, як наслідок, не здійснення довгострокового бюджетного фінансування проектів громад. І мабуть найголовнішою перепоною є відсутність чіткого законодавчого регулювання їз діяльності. Але в останній час спостерігаються і позитивні тенденції у діяльності громадських організацій України. А саме така як зростання матеріально — технічної бази громад. Висновки Групу людей, що має загальні ознаки, повне або часткове самоврядування, називають громадою. Як системне соціальне утворення, має свою структуру. Основними елементами цієї структури є діяльність найважливіших соціальних інститутів, насамперед таких, як економіка, політика, культура, сім’я, які контролюють, регулюють і направляють діяльність членів громади в найважливіших сферах життєдіяльності. Структура забезпечує не тільки стабільність, стійкість громади, але і її успішний розвиток. На розвиток громад впливають різноманітні фактори. Представники географічного напрямку головуючу роль відводять зовнішнім факторам. Однак, у процесі історичного розвитку суспільства, стало зрозуміло, що не менш важливою є дія внутрішніх факторів. Також важливою умовою для розвитку громад є активна участь її членів у здійсненні змін у житті: своєму та оточуючих. У результаті проведеного аналізу, стає зрозумілим, що найбільш доречним, а значить і ефективним буде застосування на теренах нашої держа161

Сталий розвиток за участі громад

ви, методу економічного розвитку. Головним чином цей вибір зумовлений тим, що у результаті його застосування планується досягнення загального матеріального добробуту громади. Також не оминаються увагою такі ключові галузі як охорона здоров’я, освіта та наука, охорона праці. Економічний підхід спрямований на зняття соціальної напруги, поліпшення національної економіки, розвитку спорту у країні, підвищення кваліфікації робітників, охорони здоров’я, надання соціальних гарантій працюючим у офіційному секторі на особисті, родинні та громадські проблеми як на проблеми економічного розвитку. А це є якнайдоречніше у цей складний для економіки всієї української держави загалом та громад зокрема. У даному випадку, розвиток громад, їх матеріальне утвердження, зміцніння та розповсюдження може послужити доброю підтримкою розвитку та зміцнінню всієї економічної системи України. Список використаної літератури 1. Е кономічна історія України і світу: Підручник/ За ред. Б. Д. Лановика. — К.: Вікар, 1999. — 737 с. — (Вища освіта XXI століття). 2. Громада.Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії[Електронний ресурс]. — Режим доступу до ресурсу ресурсу : http://uk.wikipedi.org/wiki /%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0 3. Бороноев А.О., Письмак.М., Смирнов П.И. Моделирование социальных систем: концепция и основные категории. // Проблемы теоретической социологии. Вып. 2: сб. статей/ Под ред. А.О. Бароноева. — СПб.: Издательство С.-Петербургского университета, 1996. 4. Гидденс Э. Социология: Учебное пособие, -Челябинск,1995. 5. Г ромади України: на шляху відродження. / Відповідальний за випуск К Гуріненко — К.: 2002.

162

Сталий розвиток за участі громад

Шкурко Юлія студентка 3 курсу Сумський державний університет

Вплив участі у Проекті ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» на соціокультурні цінності членів громад Актуальність дослідження. Із часу проголошення незалежності Україна досягла певного успіху в своєму соціальному та економічному розвитку. Проте величезна група населення, що мешкає у сільській та селищній місцевості, досі потерпає від низького рівня життя, що характеризується недостатнім рівнем доступу до медичної допомоги, освіти, водопостачання, енергопостачання та санітарії довкілля. Недорозвинена або зношена основна інфраструктура у цих секторах є головною причиною низької якості послуг, які надаються. Для покращення становища необхідно багато зробити, особливо на місцевому рівні, де досі існують механізми, успадковані від надзвичайно централізованої системи прийняття рішень, пасивне ставлення населення й обмежені можливості органів місцевого самоврядування. Кожен регіон України розробляє свою власну стратегію регіонального розвитку, при цьому місцева влада на власний розсуд вирішує включати, чи не включати ті чи інші цілі до загальної стратегії. Якщо проаналізувати програми соціально-економічного розвитку більшості областей та міст України, то можна визначити, що вони направлені перш за все на розвиток територій, а не громад/людей, які на них проживають. В той же час поняття «громадянське суспільство», «громада» стали невід’ємною частиною сучасного життя, а завдання сталого розвитку громад все більше обговорюється не тільки в соціологічній, але і в економічній науці. Розвиток громади представляє собою динамічний соціокультурний процес, що не обмежується розвитком тієї чи іншої території. Він включає поняття «зорієнтований на людину розвиток», яке передбачає, що людина вважається основою і перебуває у центрі будь-якого еволюційного процесу. Розвиток громади передбачає не лише зростання добробуту, рівня платні, доходів на душу населення тощо. Це, передусім, соціальні зміни, через які у громаді виникають нові ініціативи, нові інститути, зростає соціальний капітал. З огляду на це саме концепція сталого розвитку, яка гармонізує економічні, соціальні і екологічні складові розвитку, та не порушує баланс інтересів теперішнього і майбутніх поколінь, має лягти в основу програм розвитку 163

Сталий розвиток за участі громад

сучасних громад. Тому завдання розроблення дієвих економічних механізмів, які б стимулювали позитивні зміни у функціонуванні громад та сприяли впровадженню стандартів сталого розвитку є на сьогодні актуальним для всього світу. Щодо України, то можна висловити думку, що тільки на основі принципів сталого розвитку існуючих громад, може відбутись ефективна адміністративно-територіальна реформа. Формулювання мети дослідження Згідно з когнітивною концепцією культури, економічні відносини України з іншими країнами несуть у собі потенційну можливість отримання додаткових трансакційних вигод від міжнародного співробітництва за рахунок збагачення соціокультурними цінностями успішних ділових культур світу [13]. Відповідно до цього положення можна припустити, що міжнародні економічні програми співпраці можуть виступати ефективним транслятором міжнародних цінностей і норм, які змінюють стандарти поведінки в українському бізнес-середовищі. Ми вирішили перевірити це положення на основі аналізу результатів реалізації Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (МРГ/ПРООН — веб-сторінка: www.cba.org.ua), яку було започатковано в Україні у вересні 2007 року. Програма фінансується Європейською Комісією та співфінансується і впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні за підтримки Уряду України [1]. На місцевому рівні проект співпрацює з громадами-учасницями (самоврядні організації громад, активісти та безпосередні мешканці громад) та місцевими органами влади (сільські, селищні, міські голови та ради, районні ради, районні державні адміністрації). Метою даної Програми є створення сприятливого середовища для довготривалого сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівні шляхом сприяння самоорганізації громад, розроблення та впровадження невеликих за обсягом громадських ініціатив у всіх областях України. Стратегічна мета Проекту МРГ полягала у залученні місцевих громад та місцевої влади до участі у процесі прийняття рішень та спрямування цього процесу для розбудови співпраці за участю широкого кола зацікавлених сторін. Кінцевою метою процесу є зміцнення місцевого самоврядування та забезпечення сталого людського розвитку. Процес будувався з використанням інструменту соціальної мобілізації для мобілізації цільових зацікавлених груп (місцевих громад, місцевих рад, районних органів влади, регіональних органів влади) та підготовки їх до спільного прийняття рішень і спільних дій, спрямованих 164

Сталий розвиток за участі громад

на розв’язання місцевих проблем розвитку [8]. Проте головним результатом реалізації мікропроектів стали не стільки реальні вирішені нагальні проблем розвитку громад, скільки напрацьовані за міжнародними стандартами механізми самоорганізації громад та взаємодії громади та влади. Приймаючи участь у проекті громада брала на себе зобов’язання, за сприяння місцевої влади, підтримувати сталість процесу, щоб надалі отримувати позитивний результат. Уже сьогодні аналіз розвитку громад у Сумській області показав, що після закінчення реалізації мікропроектів, громади продовжили проектну діяльність орієнтуючись уже не стільки на допомогу донорів, скільки на власні сили. Як приклад, громада с. Буймер Тростянецького району Сумської області, після реалізації мікропроекту будівництва нового водогону за сприяння міжнародної програми МРГ/ПРООН уже самостійно, орієнтуючись на власні сили, зібрала кошти й успішно реалізувала проект енергозбереження та освітлення вулиць на території громади. Після завершення першої фази спільного Проекту ЄС і ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» виникла потреба виміряти вплив цієї діяльності, спрямованої на розвиток громад, у загальнонаціональному розрізі. У кількісному вимірі результати МРГ виражаються у створенні 1149 організацій громад за участю понад 400 тис. осіб, та впровадженні цими організаціями 1303 мікропроектів у таких напрямах, як енергозбереження, водопостачання, покращення медичного обслуговування, охорона навколишнього середовища і шкільний транспорт. Крім кількісних і фізично відчутних результатів, методологія розвитку, орієнтованого на громаду, що застосовувалася у Проекті МРГ, значно сприяла змінам у способі мислення членів громад і привела до змін у моделях їхньої поведінки [9]. Метою нашого дослідження є обґрунтування гіпотези про те, що застосування підходу до місцевого розвитку за участю громад може ефективно впливати на зміну ціннісних орієнтацій та норм поведінки членів суспільства (громади), зокрема в напрямку формування інституційного середовища сталого розвитку. Методологія дослідження Питаннями кількісного аналізу соціальних змін, які відбуваються в суспільстві, займається етнометрія — напрямок етносоціальных досліджень, що аналізують ментальні характеристики та їх зміни у різних етнічних групах з використанням формалізованих (математичних) методів. 165

Сталий розвиток за участі громад

Найбільш популярними в сучасних наукових дослідженнях є такі етнометричні методики: • методика засновника етнометрії Гірта Хофстеде, основи якої розроблені на початку 1970-х рр. (електронний ресурс — www.geert-hofstede.com) [2]; • близька до методики Г. Хофстеде методика міжнародного проекту GLOBE (Global Leadership and Organizational Behavioral Effectiveness), реалізованого в 1990-е рр. під керівництвом Роберта Хоуза [3]; • методика міжнародного проекту WVS (The World Values Surveys), реалізованого в 1990-е рр. під керівництвом Рональда Інглхарта (електронний ресурс — www.worldvaluessurvey.org) [10]; • методика Фонса Тромпенаарса, розроблена у 1990-х рр. [11]. Російські вчені Н. Латова та Ю. Латов проаналізувавши ці методики дійшли висновку, що невизначеність та багатогранність культурних вимірів пов’язана не стільки з недоліками зазначених етнометричних методик, скільки зі слабкою емпіричною базою подібних досліджень [12]. У своїх власних дослідженнях ці науковці найчастіше використовують методику Г. Хофстеде, за якою накопичено найбільше даних. Щоб дослідити зміни соціокультурних цінностей членів громади, ми вирішили скористатися підходами етнометрики, з тією різницею, що зазвичай ці підходи використовуються для порівняння соціокультурних цінностей різних національних груп, тоді як ми вирішили з їх допомогою виявити динаміку соціокультурних характеристик в межах однієї етнічної групи. Ми використали модель нідерландського вченого, засновника етнометрії Г. Хофстеде [1]. Ця модель на сьогоднішній день є найпопулярнішою у науковому світі, за нею накопичено найбільше даних. Крім того перевагою цієї методики є те, що вона дозволяє розглядати культуру в якості екзогенної змінної. Г. Хофстеде визначає культуру як «колективне програмування свідомості, що допомагає відрізняти членів однієї групи або категорії людей від інших» [2]. Згідно його підходу, культура не передається генетично (на відміну від спільної історії чи географічної близькості), а ґрунтується на засвоєних цінностях, які передаються від батьків дітям в процесі соціального виховання. Культура як розумове програмування охоплює багато факторів (від релігії до етичних і політичних переконань), формується на дуже тривалий період і може у значній мірі розглядатись як інваріант над життям індивіда.

166

Сталий розвиток за участі громад

Модель Г. Хофстеде ґрунтується на визначенні 5 культурних вимірників, за допомогою яких можна охарактеризувати й описати домінуючі ціннісні системи представників різних країн та етнічних груп: 1) дистанція влади (PDI) — готовність позитивно сприймати нерівність у розподілі влади і статусу в групі, організації чи суспільстві; 2) уникнення невпевненості (UAI) — готовність приймати нестабільність життєвих і виробничих умов, з одного боку, і потреба в захисті від непередбачуваних обставин, з іншого; 3) індивідуалізм / колективізм (IND) — баланс між «я» та «ми», межа, до якої кожна особа готова відмовитися від особистих потреб або прав на користь групи, організації чи суспільства, до якого вона належить; 4) чоловіче / жіноче начало (MAS) — баланс між так званими «чоловічими цінностями» (гроші, власність, успіх) і «жіночими цінностями» (якість життя, турбота про слабших); 5) «довгострокова орієнтація» (LTO) — показник того, наскільки суспільство схиляється до прагматизму й стратегічно орієнтується на майбутнє, на відміну від традиціоналізму та короткострокової (тактичної) орієнтації [2]. Вимірювання впливу Програми на учасників вимагає стратегії визначення гіпотетичного стану учасників, який би мав місце без реалізації та втручання даної Програми. Оскільки гіпотетичний стан неможливо спостерігати та вивчати, визначення впливу повинно ґрунтуватися на відповідній групі співставлення/порівняння. У нашому дослідженні ми використали метод співставлення з контрольною групою, який є науково обґрунтованим та застосовується у дослідженнях розвитку громад у багатьох країнах світу [4,5]. Метою техніки співставлення є вибір для порівняння таких громад, які є ідентичними чи аналогічними у всіх відношеннях, окрім наявності втручання досліджуваного явища (у даному випадку це участь к Проекті «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду»). Результати дослідження Усі опитані у даному дослідженні громади ми вважали співставними, адже вибір громад-учасниць для участі у Проекті «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» здійснюється у партнерстві з районними державними адміністраціями та районними радами на основі єдиних критеріїв:

167

Сталий розвиток за участі громад

(1) я вні проблеми з базовою інфраструктурою та послугами, які серйозно впливають на умови життя населення, високий рівень бідності, проблеми стосовно 5 пріоритетів, визначених проектом МРГ: • охорона здоров’я (підтримка мережі фельдшерсько-акушерських пунктів); • енергетика (енергозберігаючі заходи, збільшення використання відновних джерел енергії, тощо); • навколишнє середовище (утилізація відходів, знешкодження запасів пестицидів тощо); • комунальне водопостачання; • комунальний транспорт (подолання ізольованості в сільській місцевості). (2) бажання та зацікавленість громади та відповідного органу місцевого самоврядування у співробітництві в рамках проекту (3) бажаним є поєднання сільських, селищних та міських громад. Громадами-учасницями проекту можуть бути села, селища та малі міста з населенням до 10 тис. осіб [7]. При чому ці критерії залишилися незмінними й при відборі учасників другої фази Проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду 2». Таким чином, усі відібрані громади-учасниці Програми МРГ, включаючи учасників першої та другої фаз, мають відносно однакові характеристики, рівень соціально-економічного розвитку тощо. Проте існує одна принципова різниця. На відміну від першого етапу програми, реалізація якого була для українських громад абсолютно новим досвідом, другий етап «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду 2» включає дві категорії громад: 1) громади, які приймають участь в Проекті МРГ/ПРООН вперше; 2) громади, які уже були учасниками першої фази Проекту МРГ/ПРООН. Відповідно, за допомогою анкети Г. Хофстеде (з нею у вільному доступі можна ознайомитись на офіціному сайті Г. Хофстеде http://www. geerthofstede.nl/vsm-08) [1] було проведено опитування вибірки громад, відібраних до участі у Проекті «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду 2». Серед них представлені досліджувані громади, які уже брали участь у першій фазі Проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (основна група), та громади-новачки (контрольна група). Було взято до уваги й те, що у відібраних до опитування громадах ніяких інших програм та заходів, кардинальних змін, окрім участі у Проекті «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», реалізовано не було. 168

Сталий розвиток за участі громад

Таким чином, можна стверджувати, що саме участь у Програмі ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» призвела до зміни соціокультурних цінностей та поведінки громад. Використовуючи етнометричну методику Г. Хофстеде ми розрахували та провели порівняльний аналіз ціннісних характеристик членів громад, що брали участь у міжнародному проекті МРГ/ПРООН та громад, що участь у міжнародній програмі не брали. Результати проведеного дослідження представлені у Таблиці 1. Таблиця 1 Результати порівняльного дослідження соціокультурних цінностей лідерів громад, що брали участь у міжнародній програмі розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громади» Характеристики соціокультурних цінностей представників громад Середні значення для країн, що є лідерами у впровадженні принципів сталого розвитку* Для представників громад, що брали участь у міжнародній програмі МРГ/ ПРООН Для представників громад, що не брали участь у міжнародній програмі МРГ/ ПРООН

дистанція влади (PDI)

індивідууникнення алізм / невпевненості колективізм (UAI) (IDV)

чоловіче / жіноче начало (MAS)

довгострокова орієнтація (LTO)

* Розраховано за даними досліджень Г. Хофстеде [1] 169

Сталий розвиток за участі громад

Результати Таблиці 1 засвідчують зміну соціокультурних характеристик представників громади в бік цінностей сталого розвитку. Дані таблиці демонструють значний успіх програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громади» у подоланні розриву між владою і громадянами (показник дистанції влади знизився з 85 до 50). Інші показники змінилися не настільки суттєво (рис. 1), проте не слід забувати, що проект започатковано тільки 4 роки тому, але навіть за такий короткий термін міжнародні механізми координації економічної діяльності змогли змінити погляд на життя людей у досить зрілому віці. довгострокова орієнтація чоловіче/жіноче начало

Контрольна група Основна група

індивідуалізм/ колективізм уникнення невпевненості дистанція влади 0

10 20 30 40 50 60 70 80 90 100

Рис. 1. Порівняння соціокультурних цінностей за Г. Хофстеде для основної та контрольної групи дослідження. Висновки Отже, на основі результатів проведеного дослідження можна стверджувати, що впровадження та реалізація Проекту ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» позитивно впливає не лише на якість життя, економічне становище, матеріальний добробут і здоров’я цільових груп, але призводить до змін у способі мислення та поведінки членів громад. Члени громади менше намагаються уникати невпевненості, тому можна відзначити покращення психологічного самопочуття, а саме у суб’єктивному відчутті впевненості в собі і безпеки. У результаті самоорганізації громади, взаємна довіра по відношенню до сусідів і місцевої влади збільшується. Це призводить до значного збільшення соціальної єдності громади і впевненості у майбутніх пер170

Сталий розвиток за участі громад

спективах розвитку громади. Загалом, члени громад, що взяли участь у Проекті МРГ/ПРООН більше задоволені різними аспектами свого життя і життям в цілому. Дистанція влади у громадах-учасниках проекту зменшується, при чому значною мірою. Адже підтримка місцевої влади є важливою для успіху проектів громад. У процесі реалізації проектів громадяни і місцева влада навчаються і звикають вирішувати питання місцевого розвитку разом. При цьому змінюється їхнє ставлення один до одного: громадяни і місцева влада більше поважають та довіряють один одному. Причому, чим ближчий рівень влади до громадян, тим сильніша довіра, тим кращі робочі стосунки складаються. Таким чином, відносини громадян з владою демонструють явне зростання: більша відкритість до діалогу, громадяни відчувають себе більш впевнено в спілкуванні з місцевими органами влади, а отже, їхні інтереси беруться до уваги місцевою владою частіше. З іншого боку, місцеві органи влади демонструють більше поваги до лідерів громади і більше покладаються на них у реалізації місцевої політики. Природно, що є зазначене підвищення рівня довіри до місцевих органів влади з боку громадян. У цілому, відносини громадян з владою є більш позитивними і продуктивними. Крім цього, відбувається розвиток людських ресурсів — представників громад та місцевої влади. Вирівнюється баланс між так званими «чоловічими» та «жіночими» цінностями. Важливим результатом Проекту МРГ/ПРООН є також сприяння поширенню моделі довгострокової орієнтації та стратегічного планування з механізмом планування знизу-вгору, яке є продуктом не формального, а справжнього узгодження інтересів громад, місцевої влади та бізнесу. У відповідних документах відбиті плани розвитку разом із конкретними кроками їх втілення. Відмічається помітне покращення доступу до інформації від місцевої влади, а також покращення демократичності та ефективності взаємодії громадян та влади. Список використаної літератури 1. G eert Hofstede. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://geerthofstede.com/index.php — Назва з екрану. 2. Hofstede G. Culture’s Consequences: Intern Differences in Work-Related Vаlues. Beverly Hills, L., 1980. 3. House R., Hanges P. Cultural influences on Leadership and Organizations. Project GLOBE // Advances in Global Leadership. 1999. Vol. 1. 171

Сталий розвиток за участі громад

4. I an Walker (Director), Rafael del Cid, Fidel Ordoñez and Florencia Rodríguez. Ex-Post Evaluation of the FHIS 2, 1999. — http://www.esa.hn/ pub/FHIS%20Expost%20Evaluation.pdf 5. Paul Wassenich and Katherine Whiteside, «CDD Impact Assessments Study: Optimizing Evaluation Design Under Constraints» (New York: Social Development Family, World Bank, February 2004). 6. Місцевий розвиток, орієнтований на громаду. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://cba.org.ua — Назва з екрану. 7. Місцевий розвиток, орієнтований на громаду. Опис проекту. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.cba.org.ua/one/images/ stories/documents/240.pdf — Назва з екрану. 8. Проект ЄС та ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду»: результати та вплив (за даними соціологічного дослідження КМІС). [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://cba.org.ua/images/ stories/documents/CBA_publications/UKR_Consolidated_report_on_CBA_-_ edited.doc — Назва з екрану. 9. Результати соціологічного дослідження «Оцінка впливу підходу до місцевого розвитку за участі громад, реалізованого в Україні у проектах ПРООН, що фінансувалися Європейським Союзом та іншими донорами» [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.cba.org. ua/one/images/stories/documents/CBA_publications/CBA_LQ.pdf — Назва з екрану. 10. Инглхарт Р. Культура и демократия / Р. Инглхард // Культура имеет значение. Каким образом ценности способствуют общественному прогрессу. М., 2002. С. 106-128. 11. Тромпенаарс Ф. Национально-культурные различия в контексте глобального бизнеса / Ф. Тромпенаарс., Ч. Хампден-Тернер — Минск, 2004. — 528 с. 12. Латова Н. Этнометрические подходы к сравнительному анализу хозяйственно-культурных ценностей / Н. Латова, Ю. Латов // Вопросы экономики. — 2008. — №5. — С. 80-102. 13. Холден Н. Дж. Кросс-культурный менеджмент. Концепция когнитивного менеджмента / Н. Дж. Холден — Пер. с англ. под ред. Б.Л. Ерёмина. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. — 384 с.

172

Сталий розвиток за участі громад

Шевченко Євген студент 3 курсу Полтавська державна аграрна академія

Способи мотивації суб’єктів господарювання здійснювати фінансування громад Ключові слова: бізнес, мотивація, громада, корпоративна соціальна відповідальність. Вступна частина. На даному етапі розвитку ринкової економіки в світі, широкого значення набув капіталізм. Тобто стан економіки коли майно перебуває у власності приватних організацій і фізичних осіб. Після того як Україна, яка колись відносилася до складу Радянського Союзу, стала незалежною демократичною країною. В 90-х роках разом з поширенням капіталізму держава почала втрачати своє майно таблиця 1, за допомогою різних методів роздержавлення, і разом з майном втратила свою значущість в суспільстві. Таблиця 1 Кількість приватизованих об’єктів України по галузях у період з 1992–1996рр. Галузі Усього Промисловість

1992–1993 3586,00

1994,00

1995,00

1996,00

8229,00 16311,00 19576,00

1992–1996 47656,00

833,00

1357,00

1929,00

1713,00

5832,00

Сільське господарство

26,00

218,00

704,00

1352,00

2300,00

Транспорт і зв’язок

51,00

166,00

376,00

425,00

1018,00

407,00

734,00

750,00

901,00

2792,00

1177,00

3399,00

8168,00

9375,00

22119,00

45,00

131,00

413,00

367,00

956,00

1,00

7,00

31,00

70,00

109,00

29,00

99,00

302,00

1075,00

1505,00

Будівництво Торгівля Матеріально-технічне постачання і збут Заготівля Житлово-комунальне господарство

173

Сталий розвиток за участі громад

Побутове обслуговування

962,00

1969,00

3330,00

3599,00

9860,00

Охорона здоров’я

3,00

15,00

55,00

53,00

126,00

Культура і мистецтво

8,00

14,00

33,00

106,00

161,00

19,00

44,00

99,00

100,00

262,00

6,00

8,00

19,00

76,00

109,00

19,00

68,00

102,00

364,00

507,00

Наука і наукове обслуговування Освіта Інші галузі

Також в цей же період широкого значення почав набувати бізнес. Як сказав Білл Гейтс « Бізнес — це захоплююча гра, в якій максимум азарту поєднується з мінімумом правил». Так і є оскільки кожен бізнесмен клопочеться як би отримати більший прибуток в будь який спосіб. Тобто як зробити собі краще життя, а про народ ніхто не піклується. Але не можливо покращити фінансове становище однієї людини не погіршивши при цьому матеріальний стан іншої. Розвиток в Україні спрямувався таким чином, що в даний час з десяток заможних громадяни бізнесменів, контролюють Державу в значно більшій мірі ніж все населення країни. Хоча саме громадяни є найціннішим в будь якій державі. Таким чином у вищенаведеній тенденції розвитку країни, ми хотіли показати можливості та потужності приватного сектору економіки і бізнесу в тому числі. На нашу думку національний бізнес не буде забезпечувати громадськість без певних стимулів перш за все з боку держави. В інших же країнах бізнес здійснює підтримку громади і без заохочень уряду, таким чином наприклад у Великій Британії за рахунок суб’єктів господарювання здійснюється утримання в’язниць. Та такі мінуси як жадібність і ненаситність національних бізнесменів, можна перетворити на плюси лише за допомогою певних заохочень. В цій роботі ми розробили проект який на нашу думку заохотить в повному обсязі як фізичних осіб тобто громаду так і юридичних осіб тобто підприємців. Така різність між нашими і зарубіжними бізнесменами може пояснюватись ще й відсутністю в нашій країні так званих бізнес шкіл які свого широкого поширення набули у розвинених світових країнах, таких як США, Японія, Англія, Китай, Німеччина, Франція, Канада та ін. У таких школах бізнесменів перш за все навчають як співпрацювати з суспільством так щоб з цього мали вигоду всі учасники відносин. 174

Сталий розвиток за участі громад

Як приклад можна привести канадський банк Royal Bank of Canada. Він безкоштовно проводить курси навчання для керівників малих підприємств, що включають основи комп’ютерної грамотності, бізнес-планування, податкового законодавства, банківської діяльності, підготовки документації, зокрема, для отримання банківської позики. Проводячи таку роботу, безпосередньо пов’язану з основною діяльністю, банк Допомагає розвиватися місцевій громаді і одночасно навчає своїх майбутніх споживачів, що, безсумнівно, підвищує його репутацію [2]. Викладення основного матеріалу. Задавши собі питання: як мотивувати бізнес вкладати кошти у розвиток громад? Для початку добре було б розібратися що ж таке мотивація. Мотивація це — спонукання, що викликають активність організму і визначають його спрямованість здійснювати дії з метою задоволення своїх потреб [1]. Якщо перенести визначення на діяльність бізнесмена то це звучало б приблизно так: мотивація — це дії або події які відбуваються в фінансовоекономічній діяльності суб’єкта господарювання, здійснення яких призведе до збільшення прибутку як фінансового результату його діяльності, або задоволення суспільних потреб. На нашу думку, мотивувати приватний сектор економіки можна лише за рахунок певних дій з боку держави або громади, які призвели б до покращення фінансового результату суб’єктів господарювання. З боку держави такі заохочення можуть виступати у вигляді послаблення податкового тиску чи введення спеціальних пільг, для тих суб’єктів національної економіки, які приймають участь у розвитку громади. В свою чергу суспільство може заохотити рентабельні підприємства вкладати кошти в громадські проекти за рахунок покращення іміджу компанії. Тобто підписувати договори на здійснення такого собі маркетингового ходу для розширення ринків збуту підприємства, що в результаті призведе до збільшення його прибутку. На нашу думку, тільки підприємства з великими статками будуть залучатися до підтримки суспільства в загалом, і то цей хід буде застосовуватися лише для здобуття хорошого ім’я для підприємства. І саме тому важливого значення в даному питанні набуває підтримка держави оскільки будь яке підприємство прагне зменшити ту суму яку воно буде сплачувати до бюджету. З метою збільшення своїх прибутків. 175

Сталий розвиток за участі громад

Таким чином, хотілося б запропонувати введення в діяльність показника Допомога Громаді. Але впровадження такого показника є неможливе без державної підтримки оскільки в запропонованому нами проекті є чинник державного стягнення і перерозподілу. Проте не дивлячись на те, що показник Допомога Громаді це є ще одне вирахування з прибутку підприємства ми побудували проект таким чином, що він буде вигідний як для суб’єкта господарювання так і для громади. Проект передбачає створення фондів « Громадської підтримки» у міських, селищних і районних бюджетах, що безумовно забезпечать собою тисячі робочих місць оскільки даний фонд повинен обслуговуватися чесними і відповідальними громадянами, робота яких повинна перевірятись щомісячно. Кожен фонд буде здійснювати розгляд проектів громад і надавати кошти на кращі з них. Фонд повинен затверджувати не менше одного і не більше 2 проектів в тиждень. Першочергова виплата коштів яка надається на один проект не повинна перевищувати 1% від загальної суми фонду. Кожні наступні виплати по проектам можуть здійснюватися щомісячно у розмірі не більшому ніж 0,2% від розміру фонду у розрахунку на один проект. Такі виплати як на освіту і лікування фізичних осіб відповідно до цього проекту. Розраховуються працівниками фонду у відповідності до доцільності їх здійснення і потужності фонду. Допомога громаді — це показник який виражений у грошово-натуральній формі сума якого спрямована на підтримку і розвиток громади з метою поліпшення стану життя суспільства. Підприємство у свою чергу згідно до цього показника матиме такі вигоди (коефіцієнти по яким здійснюють нарахування приведені у табл. 1): • при здійсненні допомоги суспільству у сумі яка становить 2% від прибутку до оподаткування, частина, що не оподатковуватиметься взагалі, складатиме 2,5%; • при сплаті допомоги суспільству у сумі яка складає 3% від прибутку до оподаткування, частина що не оподатковуватиметься взагалі, становитиме 4,5%; • при здійсненні допомоги суспільству у сумі яка складає 4% від прибутку до оподаткування, частина що не оподатковуватиметься взагалі, складатиме 6,5%;

176

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 2 Показники які здійснюються до нарахування допомоги громаді № з/п

Коефіцієнт допомоги громаді

Пільга до показника

0,02

0,005

0,03

0,015

0,04

0,025

В таблиці 2 приведено коефіцієнти згідно з якими здійснюється нарахування показника Допомога громаді. Сума коефіцієнта і пільги становить собою частину від неоподаткованого прибутку, яка не буде підлягати подальшому оподаткуванню. Методика розрахунку показника, досить проста і зрозуміла. Сума допомоги визначається шляхом множення прибутку до оподаткування на коефіцієнт Допомоги громаді формула 1.

ДГ = ПДО × КДГ

(1)

де: ДГ — Допомога громаді; ПДО — прибуток до оподаткування; КДГ — коефіцієнт Допомога громаді; Після розрахунку вищенаведеного показника сума допомоги перераховується в міський, сільський або районний бюджет у заздалегідь сформований фонд « Громадської підтримки». Відповідно потім ця сума у повному розмірі повинна спрямовуватись на розвиток громади. Що стосується підприємства то будь який суб’єкт господарювання який здійснює відрахування до фонду «Громадської підтримки» матиме право на зменшення податкового навантаження, шляхом коригування свого оподатковуваного прибутку на суму коефіцієнту і пільги Допомога громаді. Методика цього розрахунку здійснюється відповідно до формули 2.

НПДО = ПДО — (ПДО × (КДГ + ПДГ))

(2)

де: 177

Сталий розвиток за участі громад

НПДО — новий прибуток до оподаткування; ПДГ — пільга допомога громаді виражена у коефіцієнті; На нашу думку, такі от способи допомоги дули б вигідні і громаді і приватному сектору економіки. Корпоративна соціальна відповідальність В Україні вже певного розвитку набувають конференції з Корпоративної соціальної відповідальності метою яких є показати бізнесменам їх відповідальність перед соціумом тобто перед людьми. Таке явище є широко поширене в іноземних країнах і майже незнайоме для України принаймні поки що. Хоча наявність таких тренінгів є нічим іншим як великим кроком підприємств на зустріч до суспільства. Наведемо приклад з досвіду Канади, країни, яка добре відома своєю діяльністю в галузі корпоративної відповідальності. Канадський королівський банк проводить по суботах безкоштовний бізнес-курс для молодих підприємців. Його мета ̶ навчання управлінню бізнесом, зокрема, роботі з банками. Крім вирішення соціальних завдань, ця ініціатива допомагає банку створювати нову групу потенційних лояльних клієнтів. Тим амим ініціатива в значній мірі інтегрується в основну діяльність і стратегію банку і, отже, сприяє підвищенню його вартості. Цей приклад ілюструє ефект синергії, що виникає в тому випадку, якщо корпоративна соціальна відповідальність повністю відповідає бізнес-цілям компанії і робить вплив на зростання її ефективності та цінності [3]. Всього існує декілька тисяч фондів, що відстежують соціальну відповідальність компаній і пропагують максимальну відкритість інформації про бізнес. Ці фонди вкладають гроші своїх акціонерів в компанії з хорошими соціальними та екологічними показниками. Прикладами таких фондів є Domini Social Investments, Calvert, Boston Common, Walden Asset Management та ін. Крім того, соціальна відповідальність компаній дозволяє отримати доступ до більш дешевих кредитів таких організацій, як Світовий банк і Міжнародна фінансова корпорація [3]. В Україні теж вже існує центр розвитку корпоративної соціальної відповідальності який проводить різні заходи для студентів. Так 17 лютого 2012 р. центр розвитку разом з кафедрою теоретичної та прикладної економіки київського національного університету імені Тараса Шевченка, провили конференцію « Підприємство-2020: ідеї студентів» 178

Сталий розвиток за участі громад

Учасники конференції мали змогу висловити свої позиції під час дискусій, взяти участь у практичних сесіях, обмінятись досвідом. Конференція була також чудовою можливістю знайти нових партнерів, адже метою заходу було, не лише просування ідей соціальної відповідальності бізнесу серед студентського співтовариства, а й налагодження співпраці між ВНЗ та бізнесом. У програмі, зокрема, були розглянуті такі активності: • Дискусія з представниками компаній « Чи має бути компанія 2020 соціально відповідальною? Як?». • Захист найкращих студентських робіт « Підприємство 2020: яким його бачиш ти?». • Дев’ять стратегічних сесій. Кожна команда отримує завдання по одній з 9 галузей (інфраструктура та розвиток регіонів, освіта, інновації та технологічна готовність, демографія, довкілля, здоров’я нації, ринок праці, енергія, сільське господарство). Студенти повинні сформувати бачення стану відповідної галузі у 2020 році, та бізнес-рішень для компаній у протидії викликам. • Презентація 2-х топ-менеджерів компаній на тему « Коли я був(ла) студентом». • Офіційне нагородження кращих студентських робіт [2]. До участі у Конференції запрошувались: представники компаній (керівники, менеджери з управління персоналом та КСВ), студенти, аспіранти, викладачі, ЗМІ. Участь у Конференції була безкоштовною. На нашу думку проведення таких от заходів є одним з найкращих способів мотивації суб’єктів господарювання здійснювати фінансування громад, адже « Підприємство 2020: роль бізнесу в суспільстві» є ініціативою покликаною розробити національну модель співпраці бізнес-компаній й суспільства у 2020 року і заохотити компанії в Україні до підготовки стратегічних планів на довгострокову перспективу — це допоможе збалансувати розвиток українського бізнесу до потреб та очікувань суспільства. Генеральний партнер компанія « Метінвест». Ще один подібний захід пройшов в місті Київ 24 квітня 2012 р. це була вже шоста міжнародна конференція з питань корпоративної соціальної відповідальності. Організатором події на цей раз виступив український діловий економічний журнал « Експерт Україна» конференція проходила в НСК « Олімпійському « що знаходиться по вулиці Велика Васильківська 55, хол Чемпіонів. Програма заходу складалася з двох етапів [5]: 179

Сталий розвиток за участі громад

• перед початком дискусії відбудеться брифінг за участі Юрія Чмиря (губернатор Сумщини) • відкрита дискусія «Соціальне партнерство як інструмент сталого розвитку регіонів» за участю голови Сумської ОДА Юрія Чмиря. Керівник області поділився досвідом регіону щодо впровадження принципу державно-приватного партнерства і соціальної відповідальності бізнесу та інструментами налагодження взаємодії влади і бізнесу на користь регіонів [5]. На даний час фінансування соціальної інфраструктури за рахунок підтримки приватного сектору економіки це єдиний шлях для розвитку громадськості. Висновки. В національній економіці значна частка припадає на приватний сектор, який має великі потужності і широкі можливості. Метою цієї роботи було показати як і за допомогою яких прийомів можна заохотити бізнес вкладати кошти в проекти громад. Отже на нашу думку суб’єкти господарювання будуть здійснювати фінансування проектів громад лише тоді, коли вони самі матимуть з цього вигоду. В цій роботі нами був запропонований приклад проекту який би міг заохотити приватний сектор вкладати кошти в проекти громад. Відповідно до нього потрібно щоб проект мав законодавчо правовий характер і потрібно створити фонд « Громадської підтримки». Ми вважаємо, що на таке фінансування, Допомога Громаді, погодилося б будь яке підприємство. Даний проект несе позитивний характер як для підприємств так і для громади. В даній роботі нами також були розглянуті вже діючі заходи які проходять, як в іноземних країнах, так і в Україні що присвячені корпоративній соціальній відповідальності. З яких ми бачимо, що центр розвитку корпоративної соціальної відповідальності в Україні, разом з підтримкою деяких передових вузів країни, ще в студентах уже починають виховувати соціально свідомих і відповідальних ділових людей.

180

Сталий розвиток за участі громад

Список використаної літератури 1. Д удьев В.П. Психомоторика: Словник-довідник, 2008 р. 2. Конференція « підприємство 2020: ідеї студентів»: [Електронна сторінка] / Головна / Конкурс бізнес-кейсів / Новини // центер громадської підтримки. Http://www.csr-ukraine.org/konferenciya.html 3. Корпоративная социальная ответственность: и цель, и средство: [Електронна сторінка] / стенли рут партнер csrjournal // корпоративно социальная ответственность http://www.csrjournal.com/lib/ analiticarticle /1721 -korporativnaja -socialnaja-otvetstvennost-i-cel-i.html — назва з єкрану 4. КСО: мифы и реальность: [Електронна сторінка] / стенли рут партнер csrjournal // корпоративно социальная ответственность. http://www. csrjournal.com/lib/networkoverview/1447-kso-mify-i-realnost.html 5. Шоста міжнародна конференція з питань корпоративної соціальної відповідальності : [Електронна сторінка] / інформаційне агентство region news. http://regionews.com.ua/node/41244

181

Сталий розвиток за участі громад

Постіл Юлія Полтавська державна аграрна академія

Забезпечення малих сіл хлібом та хлібобулочними виробами Даний проект передбачає створення міні-пекарні з випікання хлібобулочних виробів у с. Савинці Миргородського району Полтавської області. Перевагами майбутньої міні-пекарні є близькість до споживача, орієнтація на товар першої необхідності та задоволення локальних потреб, відповідність цінової політики рівневі запитів населення. Міні-пекарня «Паляничка» на базі ТОВ «Савинці» створюється з метою забезпечення населення якісними хлібними виробами. Підприємство займатиметься випічкою батонів, булок, рулетів, пиріжків із різними начинками із пшеничного борошна вищого ґатунку, а також розповсюджуватиме свої вироби в сусідні села (с. Олефірівна, с. Семереньки, с. Зелений Кут, с. Панасівка, с. Великі Сорочинці). Міні-пекарня «Паляничка» виготовлятиме хлібобулочні вироби в наступному асортименті: • батон «Запашний», вага 400 г, запакований у прозору плівку з датою виготовлення; • паляниця «Домашня», вага 600 г; • здобна булочка, вага 200 г; • булочка із родзинками, вага 100 г; • ватрушка з сиром, вага 100 г; • пиріжок з яблуками, вага 100 г; • пиріжок з капустою, вага 100 г. Значну частину асортименту будуть складати булочки. Асортимент можна щоденно збільшувати, або й зовсім змінювати в залежності від смаків споживачів. Також можлива зміні начинки пиріжків, а саме: з родзинками і сиром, курагою, горіхами, свіжими плодами і ягодами, яблуками і корицею, із м’ясним фаршем, рисом та вареними яйцями, повидлами тощо. При продажі булочки запаковуватимуться у фірмові паперові пакети. Серед особливостей нашої продукції можна виділити наступні: • оригінальний смак; • висока якість; • свіжість виробів; • привабливий зовнішній вигляд. 182

Сталий розвиток за участі громад

Наша продукція є товаром першої необхідності, так як ми піклуємося про повноцінне харчування людей. Ми цінуємо час споживачів і обслуговуємо покупців у своєму фірмовому магазині якісно та швидко. Крім того, ми плануємо розвозити нашу продукцію у сусідні села, використовуючи авто техніку підприємства. Наша продукція відповідає нормативним актам і дійсним стандартам, відрізняється високою якістю та порівняно низькими цінами. Місце реалізації проекту — село Савинці Миргородського району Полтавської області. Цілі, що повинні бути досягнуті в результаті реалізації проекту мають різноплановий характер. З одного боку розвиток сфери малого підприємництва, створення нових робочих місць і поповнення державного і місцевого бюджетів створює передумови подальшого розвиту підприємницьких структур. Сфера малого підприємництва є необхідною умовою розвитку регіональної економіки. З іншого боку, даний проект, завдяки орієнтації на продукт із високим рівнем попиту, здатен одночасно вирішити проблеми насичення ринку високоякісною продукцією з низькою ціною відповідно до рівня доходів населення. 1. Характеристика продукції Хліб — один з найважливіших продуктів харчування людини. Щоденне споживання хлібобулочних виробів здатне в значній мірі задовольняти потребу людини в багатьох життєво необхідних речовинах. За даними спеціалістів, при харчуванні людини пшеничними сортами хліба, організм задовольняє свою потребу в білках на 25–З0 % і більше. Знаючи, що білки є головними харчовими речовинами, без яких, неможливе життя людини, можна зрозуміти яку значну роль відіграє у цьому хліб. Білкові речовини не тільки забезпечують нормальне життя та розвиток організму, а й при достатньому їх вживанні, дозволяють ефективно функціонувати всім його системам, стимулюють фізичну та духовну діяльність людини, підвищують опірність організму до різних захворювань. Отже, виходячи із вище сказаного та проаналізувавши і дослідивши наявний ринок, ми маємо на меті створити міні-пекарню «Паляничка» на базі вже існуючого підприємства ТОВ »Савинці» Миргородського району Полтавської області. 183

Сталий розвиток за участі громад

Переваги малого хлібопечення очевидні: завжди свіжий хліб, завжди поруч з будинком, індивідуальний (що бажано і навіть можливо) підхід до покупця, знання його смаків і відповідність їм. Так, міні-пекарні не в змозі видавати такий же обсяг продукції, що й великі заводи (40 — 50 т на день). Але цього, як правило, і не потрібно, адже маленьке виробництво має бути гнучким, здатним вчасно «перебудуватися», змінити асортимент. Міні-пекарні можуть налагодити ефективний виробничий процес в найкоротші терміни і запропонувати споживачеві іншу, часом більш смачну, різноманітну і корисну продукцію. У таблиці 1.1 наведена загальна характеристика продукції, яка виготовлятиметься міні-пекарнею. Таблиця 1.1 Характеристика продукції міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району Назва виробу1) Батон «Запашний» Паляниця «Домашня» Здобна булочка Булочка із родзинками Ватрушка з сиром Пиріжок з яблуками Пиріжок з капустою 1) 2)

Вага, г 400 600 200 100 100 100 100

Ціна, грн.2) 2,80 4,50 2,10 1,75 1,85 1,75 1,75

асортимент може змінюватися в залежності від потреб споживачів ціни змінюються в залежності від собівартості продукції

Технологія приготування здобних виробів заснована на використанні старих рецептів (без хімічних добавок) на основі натуральних добавок. Здобні вироби передбачається випускати різноманітних форм із використанням прикрас. При значному асортименті продукція є досить конкурентноздатною. З основними постачальниками сировини буде досягнута домовленість на постачання продукції, при цьому основним постачальником сировини є ТОВ »Савинці» Миргородського району, на базі якого відкривається мініпекарня. Зберігання сировини організовується в приміщеннях, наявних у підприємства. Контроль якості буде здійснюватися відповідно до збірника технологічних інструкцій, ДСТ 2455781, ДСТ 9511-80. 184

Сталий розвиток за участі громад

Аналіз конкурентних переваг показав, що низька ціна, висока якість, різноманітний асортимент, швидка доставка, прискорена реалізація дозволять не тільки досягти запланованого рівня обсягу продажів, але і вчасно визначити пріоритети цінової й збутової політики відносно нових перспективних продуктів. Кожен із видів продукції матиме гарантовано високу якість і смак, що приваблюватиме споживачів. Крім того, виготовлятиметься продукція за домашніми рецептами, чим спонукатиме споживача купувати її. Оскільки продаж продукції відбувається безпосередньо в пекарні, вона є завжди свіжою та гарячою. Продукція, яка відправляється до сусідніх сіл, буде запакованою в герметичну упаковку, що збереже не лише смак, але й аромат свіжої випічки, яка залишиться теплою, адже точки збуту знаходяться на відстані менше 10 км від міні-пекарні. Продукція міні-пекарні «Паляничка» має ряд особливостей, притаманних тільки їй: • якісна; • близько до споживача; • завжди свіжа і тепла; • має фірмову упаковку; • має домашній смак; • має привабливий зовнішній вигляд. Як бачимо, продукція створюваного нами підприємства є особливою і має сукупність характеристик, які притаманні лише їй. Зважаючи на потреби та вимоги споживачів, наша продукція є найбільш прийнятним варіантом для реалізації саме в цьому районі. 2. Оцінка ринку збуту продукції Світовий досвід хлібопечення направлений у бік створення мережі малих пекарень потужністю 800–4000 кг на добу: • технологічне обладнання припускає швидку зміну асортименту з обліком змінного попиту споживачів; • широкий асортимент, висока якість випічки, свіжі, теплі вироби; • економічне споживання енергетичних ресурсів з невеликими затратами праці по обслуговуванню техніки; • значна економія виробничої площі; • невелика потреба в персоналі; • висока продуктивність праці; • швидка окупність проектує. 185

Сталий розвиток за участі громад

Основні споживачі нашої продукції: 1. Жителі Миргородського району; 2. Організації, школи, будинки-інтернати; 3. Різні покупці, бажаючі придбати нашу продукцію. Зацікавленість покупців у товарах ми плануємо підвищити за рахунок: 1. Прямих зв’язків з населенням; 2. Високої якості нашої продукції, дружньої атмосфери обслуговування і порівняно низьких цін; 3. Вдале місце розташування пекарні (в центрі с. Савинці); 4. Вдала реклама нашої продукції. Дослідження ринку хлібобулочних виробів є початковим етапом розробки маркетингової стратегії підприємства. Аналіз показав, що підприємство обрало один із кращих сегментів, з погляду зростання попиту та купівельних переваг, тому що крім роздрібної мережі спеціалізованих магазинів готова продукція високої якості може поставлятися в школи, інтернати (ДОЦ «Миргородський» в с. Олефірівна, школа-інтернат в с. Великі Сорочинці). Нами було проведено опитування серед населення с. Савинці, яке стане основним споживачем продукції міні-пекарні. Опитування показало, що в майбутньому наша продукція користуватиметься попитом серед населення. Надалі це дозволить охопити достатню кількість потенційних покупців і максимально розширити географічні границі території реалізації. При цьому надзвичайно важливо, що в передбачуваних районах реалізації у віковій структурі населення значний відсоток дітей, підлітків, людей літнього віку, чиї вимоги до якості і ціни пропонованих продуктів враховувалися при розробці асортименту продукції, що випускається. Слід також зазначити, що пропонований продукт відноситься до товарів еластичного попиту, тому у випадку зниження ціни на 20 % попит на даний продукт збільшиться більш ніж на 25 %. Дана обставина врахована при плануванні цін і політиці просування продукту на ринок. Число проживаючих жителів сусідніх сіл становить близько 10000 осіб. Хлібобулочні вироби, як продукт щоденного попиту, характеризуються високою частотою покупок. При цьому рівень споживання не зменшує місткості ринку.

186

Сталий розвиток за участі громад

За результатами маркетингових досліджень на 100 жителів села коефіцієнт споживання здобних виробів складає 16,1. Відповідно до чисельності проживаючих у планованому районі реалізації добова місткість ринку здобних виробів перевищує 1700 шт. При цьому обсяги реалізації аналогічної продукції конкурентами не перевищує 900 шт. на добу. Крім того дослідження показали, що наповнюваність ринку не перевищує 55 %. За результатами опитувань виявлено, що відсоток споживачів, задоволених якістю продукції, на перевищує 52–58 %, а задоволених ціною складає 37–42 %. Проведені маркетингові дослідження дозволили запланувати продаж основних видів продукції в наступних обсягах (табл. 2.1–2.3). Таблиця 2.1 Прогноз продажів міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району за основними видами продукції на 2012 р. 2012 р. Найменування виробу

Випуск на Ціна, добу, грн шт

Вага, кг

Обсяги реалізації на добу

за місяць

за рік

Батон «Запашний»

0,4

400

2,80

1120

33600

403200

Паляниця «Домашня»

0,6

300

4,50

1350

40500

486000

Здобна булочка

0,2

200

2,10

420

12600

151200

Булочка із родзинками

0,1

200

1,75

350

10500

126000

Ватрушка з сиром

0,1

150

1,85

277,5

8325

99900

Пиріжок з яблуками

0,1

150

1,75

262,5

7875

94500

Пиріжок з капустою

0,1

100

1,75

175

5250

63000

1500

3955

118650

1423800

Всього

187

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 2.2 Прогноз продажів міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району за основними видами продукції на 2013 р. 2013 р. Найменування виробу Батон «Запашний» Паляниця «Домашня» Здобна булочка Булочка із родзинками Ватрушка з сиром

Вага, кг

Випуск на добу, шт 0,4 450

Обсяги реалізації

Ціна, грн

на добу

за місяць

за рік

2,80

1260

37800

453600

0,6

350

4,50

1575

47250

567000

0,2

250

2,10

525

15750

189000

0,1

250

1,75

437,5

13125

157500

0,1

200

1,85

370

11100

133200

Пиріжок з яблуками

0,1

150

1,75

262,5

7875

94500

Пиріжок з капустою

0,1

150

1,75

262,5

7875

94500

1800

4692,5

Всього

140775 1689300

Таблиця 2.3 Прогноз продажів міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району за основними видами продукції на 2014 р. 2014 р. Найменування виробу

Випуск на добу, шт

Вага, кг

Обсяги реалізації

Ціна, грн

на добу

за місяць

за рік

Батон «Запашний»

0,4

500

3,00

1500

45000

540000

Паляниця «Домашня»

0,6

400

4,65

1860

55800

669600

Здобна булочка Булочка із родзинками Ватрушка з сиром

0,2

300

2,25

675

20250

243000

0,1

300

1,90

570

17100

205200

0,1

250

2,00

500

15000

180000

Пиріжок з яблуками

0,1

225

1,90

427,5

12825

153900

Пиріжок з капустою

0,1

225

1,90

427,5

12825

153900

2200

5960

Всього

188

178800 2145600

Сталий розвиток за участі громад

Значна місткість ринку, безпосередня близькість до споживача, висока якість продуктів створюють всі умови для зростання продажів, дають можливість вважати пропонований проект не тільки перспективним у напрямку одержання прибутку, але й у цілому сприятливим для зростання конкурентноздатності продуктів-аналогів у прямих конкурентів підприємства. Низька ціна (нижче на 15-20 %, ніж у конкурентів), прискорена реалізація, швидка доставка — основні конкурентні переваги створюваного підприємства. Продукція міні-пекарні «Паляничка» розрахована на споживання всіма верствами населення. Найбільш пріоритетними цільовими сегментами є споживачі із середнім рівнем доходу і нижчим за середній. Асортимент продукції складається із семи найменувань. Рівень цін на пропоновану продукцію представлений вище (табл. 1.1). У міру зростання продажів підприємство планує коригувати ціни, надаючи знижки постійним покупцям. Збутова політика орієнтована на безпосередній контакт зі споживачем. Продаж основної маси виробів плодитиметься в самій пекарні, решта розвозитиметься в сусідні села. Політика просування продукції на ринок передбачає розробку інформаційних листів у виді оголошень, з метою інформування майбутніх покупців про основні властивості продукції, проведення опитувань для виявлення й оцінки попиту на нові види продукції. Звідси можна зробити висновок, що при відповідній якості продукція мініпекарні буде досить конкурентноздатною на ринку. 3. Аналіз Конкурентів та виявлення конкурентних переваг Суть конкуренції полягає у взаємодії суб’єктів ринку, боротьба за найвигідніші умови вкладення капіталу і збільшення обсягу продаж, основний механізм формування господарських пропорцій. Результати конкуренції, позитивні чи неґативні, залежать від умов, в яких вона протікає, від її характеру. Тому міні пекарня «Паляничка» особливу увагу приділяє вивченню конкурентів, які можуть значно вплинути на умови реалізації товарів на ринку, а саме ПАТ «Миргородський хлібозавод». Конкурент постачає невеликий асортимент хлібобулочних виробів у більшість магазинів Миргородського району. Продукція якісна і смачна. Має доступну ціну. Але, враховуючи те, що в більшості продукція без герме189

Сталий розвиток за участі громад

тичної упаковки, значна відстань перевезень призводить до втрати її свіжості, в результаті чого спостерігається щоденний залишок. Міні-пекарня «Паляничка» може реалізувати свою продукцію як за прямими, так і непрямими каналами збуту. Прямий канал збуту передбачає, що підприємство продаватиме свою продукцію через відділ збуту безпосередньо споживачу. Прямий канал збуту дозволить підприємству підтримувати контакт зі споживачем і тим самим контролювати збут своєї продукції. Тому 15 % виробленої продукції планується розповсюджувати в сусідніх селах. Непрямий канал збуту може бути організований через систему гуртової та роздрібної торгівлі. Нашій міні-пекарні необхідно провести ряд заходів для покращення продукції та завоювання симпатій споживачів. Так, дизайн та якість можуть бути покращені, якщо виготовляти хлібобулочні вироби в гарних герметичних упаковках, що не тільки додасть гарного зовнішнього вигляду виробам, а й дозволить надовго зберегти тепло та свіжість продукції. Ввічливе, швидке обслуговування, широкий асортимент, завжди ароматні, свіжі, високоякісні вироби — все це, безсумнівно, швидко завоює любов і симпатії споживачів (табл. 3.1). Таблиця 3.1 Порівняльний аналіз продукції міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району та ПАТ «Миргородський хлібозавод» Фактори 1. Якість 2. Ціна 3. Місцезнаходження 4. Ім’я (стиль) 5. Час доставки 6. Товарний вид 7. Реклама 8. Асортимент 9. Термін зберігання 10. Зв’язки із споживачами Загальна кількість балів

190

10 9 7 2 5 4 3 8 6

10 10 9 9 10 9 6 8 8

ПАТ «Миргородський хлібозавод», бали 10 9 7 8 7 9 6 9 7

Значимість Міні-пекарня «Пафактора, балів ляничка», бали

Сталий розвиток за участі громад

Як свідчать результати аналізу в таблиці 3.1, продукція міні-пекарні «Паляничка» має більше конкурентних переваг, ніж продукція конкурента. Домінування на конкурентом досягається за рахунок якості, ціни, місцезнаходження, часу доставки, а також терміну зберігання продукції. Завдяки сукупності цих факторів міні-пекарня «Паляничка» є конкурентноздатною. Наше підприємство має переваги над конкурентом, проте воно має утримувати свої переваги та зосередити увагу над усуненням недоліків. Для цього необхідно об’єктивно оцінити внутрішні можливості підприємства (табл. 3.2). Таблиця 3.2 Порівняльний аналіз внутрішньої сили міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району та ПАТ »Миргородський хлібозавод» Фактори 1. Фінансові джерела 2. Програма маркетингу 3. Можливості збуту 4. Можливості постач. 5. Ефективність господарювання 6. Торгівельна мережа 7. Етика фірми 8. Життєвий цикл товару 9. Стратегія партнерства 10. Ліцензування Загальна кількість балів

Значимість ПАТ «МиргородМіні-пекарня «Пафактора, ський хлібозавод», ляничка», бали балів бали 10 5 7 8

7 2

6 10

6 9

Як видно з таблиці 3.2, конкурентні переваги міні-пекарні «Паляничка» досягаються за рахунок програми маркетингу, ефективності господарювання, етики фірми та стратегії партнерства. Саме завдяки чітко налагодженому виробництву та стратегічному плануванню міні-пекарня «Паляничка» має можливість стати основним виробником здобних виробів в даному мікрорайоні. 191

Сталий розвиток за участі громад

4. Стратегія маркетингу Для продукції міні-пекарні «Паляничка» основним ринком збуту є ринок с. Савинці Миргородського району та прилеглих до нього сіл. З маркетингових заходів передбачається реклама за допомогою рекламних брошур у вигляді оголошень. Дослідивши ринок, можна зробити висновок, що більшу увагу потрібно приділяти гуртовій торгівлі. По району дуже багато сіл, до яких хлібобулочні вироби не завозяться або роздрібна торгівля проводиться на околицях села. Отже, основним способом розповсюдження буде дворівневий канал реалізації. Завданням міні-пекарні «Паляничка» є не лише задоволення попиту споживачів, але й отримання максимального прибутку. Ціноутворення проводиться в залежності від закупівельної ціни вихідного матеріалу, враховуючи витрати на доставку, реалізацію та амортизацію обладнання. Ціна повинна бути такою, щоб товар був доступний для споживачів та, по можливості, нижчою за ціну товарів конкурентів. Міні-пекарня використовує метод ціноутворення на продукцію власного виробництва з державним врегулюванням, встановлюючи ціни на продукцію на рівні, встановленому законодавством. Організація роботи в галузі збуту товару полягає у встановленні шляхів руху товару від підприємства до споживача.

Шляхи збуту: 1) оптова торгівля; а) дрібнооптовий торговець; а.1.) роздрібна торгівля; 2) споживач.

Отже, видно, що підприємство може реалізовувати свою продукцію як прямим, так і непрямим каналом збуту. Прямий канал збуту дозволить підприємству підтримувати контакт із споживачем і тим самим — контролювати збут своєї продукції. У цьому випадку виключаються торгові націнки і комісійні винагороди для торгівельних підприємств і посередників. Тому 40 % виготовленої продукції ми плануємо розповсюджувати безпосередньо в міні-пекарні «Паляничка» (с. Савинці Миргородського району). 192

Сталий розвиток за участі громад

Непрямий канал збуту може бути організований через торгівлю або посередників. Канал збуту через торгівлю передбачає продаж підприємством своєї продукції оптовій або дрібнооптовій та роздрібній торгівлі. Використовувати ці канали вигідно тоді, коли підприємство не займає домінуюче положення на ринку, коли продукт необхідно ввести в повний асортимент торгівельного підприємства або коли продавець володіє більшим досвідом в області торгівлі і має вплив на ринок, тому 60 % нашої продукції ми будемо реалізовувати шляхом доставки до сусідніх сіл, завчасно попередивши населення про час і місце доставки. Обираючи канал реалізації продукції, підприємство особливу увагу приділятиме використанню форм розрахунків, які застосовуються. Це має вирішальне значення в умовах високих темпів інфляції, відсутності надійної інформації про партнерів, потенційних покупців та конкурентів. Стратегія ціноутворення орієнтована на виключення збитків і мінімізації впливу таких зовнішніх сил як конкуренти та учасники каналів збуту. Із усіх можливих методів ми віддали перевагу встановлення ціни на основі відчуття ціни товару, так як основний фактор ціноутворення — це витрати на виробництво. Враховуючи те, що підприємство не в змозі буде встановлювати монопольні ціни на свою продукцію, увагу буде зосереджено на ціни аналогічної продукції конкурентів. Ціни на власну продукцію встановлюватимуться нижче на 15 %, ніж продукція конкурентів, а оптовим покупцям — знижки від 10 до 15 %. Реклама підприємства оптової та роздрібної торгівлі буде орієнтована на нав’язування існуючого асортименту. При цьому буде враховуватися те, що рекламна діяльність без торгівлі не буде максимальною мірою використана на ринку збуту та значно втратить свою ефективність. Тому реклама і торгівля повинні бути тісно пов’язані, давати споживачу задоволення від покупки та керуватися девізом: «Купуйте нашу продукцію, оскільки вона якісна та дешева». Доцільно буде використовувати рекламу, яка потребує незначних коштів, але при цьому є якісною. Такою рекламою може бути: місцева газета, рекламні листівки, рекламні листи, яскраво оформлена вітрина міні-пекарні (табл. 4.1). Як видно з таблиці 4.1, в перший місяць діяльності підприємство не здійснює витрати на рекламу, а, починаючи з другого місяця, проводить інтенсивну рекламну кампанію, метою якої є оповіщення потен193

Сталий розвиток за участі громад

ційних споживачів про діяльність міні-пекарні «Паляничка». У наступні місяці витрати на рекламу поступово зменшуються у зв’язку із поінформованістю споживачів. Реклама є одним із найбільш ефективних способів привернення уваги до нових видів продукції та підприємств, саме тому наша міні-пекарня широко застосовуватиме всі можливості маркетингу для завоювання нових ринків збуту та розширення можливостей продажу й асортименту продукції. Таблиця 4.1 Витрати на рекламу міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району в 2012 р., грн Види реклами Місцева газета «Моя газета» Рекламні листівки Рекламні листи Всього

Місяці 1

За 11 12 рік 30 30 435

40 40 565

5. План виробництва та фінансовий план Для організації міні-пекарні «Паляничка»ТОВ »Савинці» використає власне приміщення площею 200 м2. У даному приміщенні необхідно провести капітальний ремонт, прокласти комунікації із врахуванням норм санітарної та пожежної безпеки, установити лічильники електроенергії, води, газу. Виробництво пшеничного хліба складається із кількох щільно пов’язаних між собою технологічних етапів. Опару готують вологістю 42–44% із 60–70% загальної маси борошна, що використовується на приготування тіста, при цьому тривалість дозрівання її становить 180–270 хв. при температурі 23–27 °С до заданого рівня кислотності. Тісто при замішуванні піддають додатковій механічній обробці. Тривалість бродіння його складає 20–40 хв. до кислотності, що визначена нормативною документацією. При замішуванні тіста у густу опару вносять 30–40% борошна, воду, сольовий розчин та інші інгредієнти, передбачені рецептурою. Тісто замішують 194

Сталий розвиток за участі громад

протягом 8–12 хв. у машині безперервної дії і після 20–25 хв. бродіння направляють на формування заготівель. Поєднання інтенсивного замішування тіста з використанням густої опари дозволяє виробляти вироби високої якості. У результаті даних заходів підвищується об’єм хлібу, м’якиш стає більш еластичним, світлим, з незначною тонкостінною пористістю. Використання цього способу при приготуванні тіста у бункерних агрегатах з однією бродильною місткістю для опари та інтенсивним замішуванням дозволяє легко переходити з виробництва одного виду виробів на інший. При бродінні об’єм опари із пшеничного борошна першого і вищого ґатунків вологістю 41–43% збільшується у 2,5 рази. Виброджене тісто надходить на формування заготівель, остаточне вистоювання й оброблення поверхні та випікання звичайним способом. Специфікація машин і обладнання для випікання хліба і хлібобулочних виробів наведена у таблиці 5.1. Таблиця 5.1 Специфікація машин і обладнання для випікання хліба і хлібобулочних виробів у міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району

Назва обладнання

Просіювач ПВГ-600М Дозатор борошна і води USDM-50 Машина тістозмішувальна HYM 100 Тістоділильна машина А2ХПО/5 Піч Мусон-ротор мод.99ЕК Піч хлібопекарська ГТПР-240(е) Шафа попереднього відстоювання «Бриз»

Кількість, шт.

Вартість, грн/шт.

Амортизаційні відрахування, тис. грн. Термін за за рік квартал 15,62 5 0,781 3,125

Загальна вартість

7812

36400

36,40

1,300

5,200

29000

58,00

2,071

8,286

54370

54,37

1,942

7,767

183640

183,64

6,559

26,234

59394

59,39

2,121

8,485

53415

53,42

1,908

7,631

195

Сталий розвиток за участі громад

Діжа А2-ХТД 140 л Н/ СТ Діжа А2-ХТД 140 л УГ/СТ Візок стелажний ТС-1/14 Візок стелажний ТС-1/18 Столи виробничі Лист хлібопекарський 600х900 Подовий лист плоский 600х900 Форма хлібна Ваги ВЭСТ-300(н) Ваги SW 10(IP 66) Бойлер «Атлантік» Автомобіль ГАЗ-3302 «Газель» (хлібний фургон) Всього

4146

8,29

0,415

1,658

2394

4,79

0,239

0,958

1836

3,67

0,184

0,734

2128

6,38

0,319

1,277

830

2,49

0,089

0,356

125,67

3,64

0,228

0,911

133,34

10,93

0,683

2,733

111 1 1 1

129,01 2125 1200 4750

14,32 2,13 1,20 4,75

4 5 5 7

0,895 3,580 0,106 0,425 0,060 0,240 0,170 0,67857

128320

128,32

3,208

12,832

651,76

23,28

93,11

Як свідчать дані таблиці 5.1, загальна вартість машин та обладнання, необхідних для виробництва хліба і хлібобулочних виробів у міні-пекарні «Паляничка», становить 651,76 тис. грн. При цьому річна норма амортизації за прямолінійним методом дорівнює 93,11 тис. грн, у тому числі квартальна — 23,28 тис. грн. Для забезпечення виробничого процесу випікання хліба необхідно придбати сировину та матеріали. З цією метою підприємство має здійснити пошук постачальників (табл. 5.2). Таблиця 5.2 Постачальники сировини для випікання хліба і хлібобулочних виробів у міні-пекарню «Паляничка» Миргородського району, 2012 р. Вид сировини Борошно пшеничне вищого ґатунку Борошно пшеничне першого ґатунку

196

Постачальники ТОВ «Савинці» ТОВ «Савинці»

Ціна, грн/ кг

Місцезнаходження постачальників с. Савинці, Мирго1,56 родський р-н с. Савинці, Мирго1,44 родський р-н

Сталий розвиток за участі громад

Цукор

ТОВ «Савинці»

7,82

с. Савинці, Миргородський р-н

Сіль

Магазин-склад «Малятко»

1,25

м. Миргород

Олія соняшникова

ТОВ «Савинці»

8,16

с. Савинці, Миргородський р-н

25,60

м. Миргород

27,50

м. Миргород

Маргарин Дріжджі хлібопекарські

Магазин-склад «Малятко» Магазин-склад «Малятко»«

Аналіз даних таблиці 5.2 показує, що для виробництва хлібобулочних виробів міні-пекарня «Паляничка» може використовувати власну сировину (борошно, цукор, олію), яку закуповуватиме у інших підсобних підрозділів підприємства (млин, олійниця) за собівартістю. Однак, такі продукти як сіль, маргарин, дріжджі підприємство має закуповувати у постачальників. Найбільш економічно обґрунтованим є вибір такого постачальника, як магазин-склад «Малятко» в м. Миргороді. У процесі виробництва передбачається організовувати 8-годинний робочий день з однією робочою зміною. Основні виробничі характеристики міні-пекарні «Паляничка» наведені у таблиці 5.3. Таблиця 5.3 Планові показники виробничої діяльності міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району Найменування виробу Батон «Запашний» Паляниця «Домашня» Здобна булочка Булочка із родзинками Ватрушка з сиром Пиріжок з яблуками Пиріжок з капустою Разом

Вага, кг 0,4 0,6 0,2 0,1 0,1 0,1 0,1 Х

Кількість, шт. за зміну 400 300 200 200 150 150 100 1500

Дослідивши стандарти на виробництво хліба та рецептури, нами визначені витрати сировини на виробництво одиниці хліба та хлібобулочних виробів (табл. 5.4). 197

Сталий розвиток за участі громад

Як бачимо (табл. 5.4), основну масу необхідної сировини для виробництва підприємство матиме за рахунок ТОВ »Савинці» Миргородського району, на базі якого і створюється міні-пекарня. Нами розраховано витрати сировини в розрізі одиниці продукції на кожен виріб окремо, аби наглядно побачити, і мати можливість зручно провести розрахунки по витратах на сировину в грошових одиницях та кількості витраченої сировини в натуральному обсязі. Найбільш затратним буде виробництво здобних булок та пиріжків, оскільки собівартість їх є порівняно вищою, ніж собівартість хліба. Таблиця 5.4 Показники витрат сировини на виробництво одиниці хліба та хлібобулочних виробів у міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району Сировина Борошно вищого ґатунку, кг Борошно І ґатунку, кг

Батон «Запашний»

ПиріПаляБулочВажок з ниця Здобна ка із трушка яблука«До- булочка родзинз сиром ми машня» ками

Пиріжок з капустою

–

0,233

0,163

0,085

0,325

0,233

–

Дріжджі, г

2,207

2,267

1,103

0,552

Сіль, г

6,494

6,670

3,200

1,600

Олія, г

1,948

2,670

0,974

0,487

Цукор, г

–

20,534

10,267

Маргарин, г

–

10,436

5,218

Родзинки, г

–

25,346

–

Сир, г

–

50,000

–

Яблука, г

–

50,000

–

Капуста, г

–

50,000

198

Сталий розвиток за участі громад

Загальне керівництво міні-пекарнею буде здійснюватися завідувачем пекарнею, якого призначає голова товариства і на якого покладений комплекс організаційно-управлінських функцій з керівництва виробництвом та реалізацією продукції пекарні. Визначимо потребу у персоналі для міні-пекарні «Паляничка», що забезпечить виконання всіх операцій технологічного процесу за допомогою таблиці 5.5. Таблиця 5.5 Розрахунок потреби у персоналі для міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району, 2012 р. Фах працівника

Чисельність працівників: питома осіб вага, %

Фонд оплати праці, грн.: за місяць

за рік

питома вага, %

Завідувач пекарнею

11,1

1500

18000

13,9

Пекар

44,4

5200

62400

48,3

Лаборант

11,1

920

11040

8,5

Водій

11,1

1150

13800

10,7

Вантажник-апаратник

11,1

1100

13200

10,2

Прибиральниця

11,1

907

10884

8,4

Всього

100,0

10777

129324

100,0

Аналіз даних таблиці 5.5 показує, що потреба у персоналі становить 9 осіб, у тому числі завідувач пекарнею — 1 особа, пекарі — 4 особи або 44,4 % персоналу, лаборант — 1 особа, водій — 1 особа, вантажник-апаратник — 1 особи (11,1 %). Загальний фонд оплати праці за місяць становить 10,78 тис. грн., за рік – 129,32 тис. грн. Виходячи з плану виробництва, ми можемо скласти прогноз реалізації хліба та хлібобулочних виробів. При цьому необхідно врахувати, що у першому кварталі 2012 р. підприємство освоюватиме ринок, а тому виробничі потужності використовуватимуться у цей період неповністю (табл. 5.6–5.12). 199

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 5.6 Прогноз реалізації міні-пекарнею «Паляничка» Миргородського району хлібобулочного виробу під назвою «Батон «Запашний», 2012–2014 рр. 2012 р. Показники

1-й 2-й 3-й 4-й квартал квартал квартал квартал

ВсьоВсьо- Всього го за го за за 2012 р. 2013 р. 2014 р.

Батон «Запашний» Обсяг реалізації про36 дукції, тис. шт.

36,4

36,8

146

164,3

182,5

Ціна реалізації, грн./ шт.

2,8

2,80

3,00

Виручка від реалізації, тис. грн.

100,8

101,92

103,04

408,8

460,04

547,5

Таблиця 5.7 Прогноз реалізації міні-пекарнею «Паляничка» Миргородського району хлібобулочного виробу під назвою «Паляниця «Домашня», 2012–2014 рр. 2012 р. Показники

1-й 2-й 3-й 4-й квартал квартал квартал квартал

ВсьоВсьо- Всього го за го за за 2012 р. 2013 р. 2014 р.

Паляниця «Домашня» Обсяг реалізації продукції, тис. шт. Ціна реалізації, грн./ шт. Виручка від реалізації, тис. грн.

200

27,3

27,6

109,5

127,8

146

4,5

4,65

121,5

122,85

124,2

124,2 492,75

575,1

678,9

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 5.8 Прогноз реалізації міні-пекарнею «Паляничка» Миргородського району хлібобулочного виробу під назвою «Здобна булочка», 2012–2014 рр. 2012 р.

Показники

ВсьоВсьоВсього за го за го за 1-й 2-й 3-й 4-й квартал квартал квартал квартал 2012 р. 2013 р. 2014 р. Здобна булочка

Обсяг реалізації продукції, тис. шт. Ціна реалізації, грн./ шт. Виручка від реалізації, тис. грн.

18,2

18,4

91,3

109,5

2,1

2,10

2,25

37,8

38,22

38,64

153,3

191,73 246,375

Таблиця 5.9 Прогноз реалізації міні-пекарнею «Паляничка» Миргородського району хлібобулочного виробу під назвою «Булочка із родзинками», 2012–2014 рр. Показники

2012 р. ВсьоВсьоВсього за го за го за 1-й 2-й 3-й 4-й квартал квартал квартал квартал 2012 р. 2013 р. 2014 р. Булочка із родзинками

Обсяг реалізації продукції, тис. шт. Ціна реалізації, грн./ шт. Виручка від реалізації, тис. грн.

18,2

18,4

91,3

109,5

1,75

1,90

31,5

31,85

32,2

32,2 127,75 159,775 208,05

201

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 5.10 Прогноз реалізації міні-пекарнею «Паляничка» Миргородського району хлібобулочного виробу під назвою «Ватрушка з сиром», 2012–2014 рр. 2012 р.

Показники

ВсьоВсьоВсього за го за го за 1-й 2-й 3-й 4-й 2012 р. 2013 р. 2014 р. квартал квартал квартал квартал Ватрушка з сиром

Обсяг реалізації продукції, тис. шт. Ціна реалізації, грн/шт. Виручка від реалізації, тис. грн.

13,5

13,65

13,8

54,75

91,3

1,85

2,00

24,975 25,2525

25,53

25,53 101,288

135,05

182,6

Таблиця 5.11 Прогноз реалізації міні-пекарнею «Паляничка» Миргородського району хлібобулочного виробу під назвою «Пиріжок з яблуками», 2012–2014 рр. 2012 р.

Показники

ВсьоВсьоВсього за го за го за 1-й 2-й 3-й 4-й квартал квартал квартал квартал 2012 р. 2013 р. 2014 р. Пиріжок з яблуками

Обсяг реалізації продукції, тис. шт. Ціна реалізації, грн./ шт. Виручка від реалізації, тис. грн.

202

13,5

13,65

13,8

54,75

54,8

82,1

1,75

1,90

23,625 23,8875

24,15

24,15 95,8125

95,9

155,99

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 5.12 Прогноз реалізації міні-пекарнею «Паляничка» Миргородського району хлібобулочного виробу під назвою «Пиріжок з капустою» та прогноз загальної виручки від реалізації продукції, 2012–2014 рр. Показники

2012 р. ВсьоВсьоВсього за го за го за 1-й 2-й 3-й 4-й квартал квартал квартал квартал 2012 р. 2013 р. 2014 р. Пиріжок з капустою

Обсяг реалізації продукції, тис. шт. Ціна реалізації, грн./ шт. Виручка від реалізації, тис. грн. Всього виручка від реалізації (з ПДВ), тис. грн. Всього виручка від реалізації (без ПДВ), тис. грн.

9,1

9,2

36,5

54,8

82,1

1,75

1,90

15,75

15,925

16,1

63,875

95,9

155,99

355,95 359,905

363,86

363,86 1443,58 1713,495 2175,41

296,625 299,921 303,217 303,217 1202,98

1427,91 1812,84

Як свідчать дані таблиць 5.6–5.12, обсяг реалізації батону «Запашного» у 2012 р. становитиме 146 тис. шт., паляниці «Домашньої» — 109,5 тис. шт., здобної булочки — 73 тис. шт., булочки із родзинками — 73 тис. шт., ватрушки з сиром — 54,75 тис. шт., пиріжка з яблуками — 54,75 тис. шт., пиріжка з капустою — 36,5 тис. шт. Прогнозована сума виручки від реалізації (без ПДВ) міні-пекарні «Паляничка» у 2012 р. дорівнюватиме 1202,98 тис. грн., у 2013 р. — 1427,91 тис. грн, у 2014 р. — 1812,84 тис. грн. На основі планових обсягів виробництва, витрат на сировину та обсягів реалізації складемо план доходів і витрат міні-пекарні «Паляничка»(табл. 5.13).

203

Сталий розвиток за участі громад

Таблиця 5.13 План доходів і витрат міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району на 2012–2014 рр., тис. грн. Показники Виручка від реалізації (без ПДВ) Усього прямих виробничих витрат

1-й квартал

2012 р. 2-й 3-й квартал квартал

4-й квартал

Всього за 2012 р.

Всього Всього за за 2013 р. 2014 р.

296,63

299,92

303,22

204,59

203,02

207,57

215,67

830,86

19,88

20,30

21,75

83,68

32,33

10,86

43,45

амортизація

23,28

93,12 102,43 108,95

газопостачання

32,84

21,06

22,16

29,26

105,32 128,74 136,94

пальне і мастило

14,21

16,23

18,23

66,90

70,01

76,68

поточний ремонт і будівельні матеріали

17,45

21,56

82,13

94,86

95,90

електроенергія

46,05

47,90

48,90

7,69

9,50

36,19

41,80

44,46

6,47

7,96

30,35

32,82

33,61

10,66

11,78

10,78

11,78

45,00

47,43

49,25

74,90

77,16

76,90

67,80

у т. ч. сировина витрати на оплату праці нарахування на заробітну плату

інші прямі витрати Адміністративні витрати Витрати на збут продукції Прибуток

1202,98 1427,91 1812,84 951,59 1003,86 85,34

87,20

129,32 133,27 140,30 44,78

47,14

190,75 250,36 266,29

296,77 396,07 726,12

Виходячи з даних, наведених у таблиці 5.13, можна зазначити, що чистий прибуток міні-пекарні «Паляничка» у першому кварталі 2012 р. становитиме 74,9 тис. грн., у другому — 77,16 тис. грн., третьому — 76,90 тис. грн., четвертому — 67,80 тис. грн., а у цілому за рік – 296,77 тис. грн. У 2013 р. сума прибутку від проекту відкриття міні-пекарні планується на рівні 396,07 тис. грн., у 2015 р. — 726,12 тис. грн. 204

Сталий розвиток за участі громад

6. Організаційний план Структура управління виражає форму, будову суб’єкта управління, спосіб його внутрішньої організації, зв’язки елементів суб’єкта між собою (порядок розташування, підпорядкованість окремих ланок управлінського апарату), котрі дають змогу виконувати необхідні функції управління. Структура управління забезпечує стабільність, стійкість управлінської системи, завдяки чому вона зберігає свої властивості при зміні зовнішніх або внутрішніх умов. Структура управління підприємством відображає відносини управління, що складаються об’єктивно в межах даної виробничої системи. Виробничі системи мають ієрархічну структуру з розподілом по вертикалі функцій, обов’язків, прав і відповідальності наявного управлінського апарату (персоналу). Наука управління дотепер не має остаточно сформованого понятійного апарату, який дав би змогу однозначно визначати організаційну структуру підприємства. Різноманітність наявних визначень значною мірою пояснюється абстрактним характером таких понять, як система, структура, організація, а також труднощами, пов’язаними з відмежуванням об’єкта управління від управлінської системи. Організаційна структура підприємства виступає органічною єдністю організаційної структури виробництва й організаційної структури управління насамперед по лінії виробничої організації, яка поза такою єдністю взагалі немислима. Виникаючи з необхідності управління спільною працею багатьох працівників, виробнича організація безпосередньо визначає, породжує кістяк управлінської системи: обраний варіант організаційно-виробничої структури є основою початкової схеми структури управління. Загальне керівництво пекарнею буде здійснюватися одноосібно директором, який уповноважений виконувати весь комплекс організаційноуправлінських робіт підприємства. Організаційна структура міні-пекарні «Паляничка» Директор: – пекар 1; – пекар 2; – пекар 3; – пекар 4; – лаборант; – водій; • вантажник-апаратник. 205

Сталий розвиток за участі громад

Працівники пекарні — енергійні люди віком від 20 до 40 років. Для нас у людині обов’язкові: • добросовісність; • дисциплінованість; • порядність. Матриця управлінських здібностей відображена в таблиці 6.1. Таблиця 6.1 Матриця управлінських здібностей персоналу міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району Основні функції управління підприємством Бухгалтерський облік Оподаткування Планування Організація виробництва Управління фінансами Управління персоналом Просування товарів Управління витратами Ціноутворення Юридичні питання Страхування

Спосіб одержання зовнішньої допомоги Підвищення кваліфікації Запрошення персоналу консультантів підприємства

Забезпечення персоналом підприємства

Необхідна зовнішня допомога

+ +

+ -

Підприємство має двохступеневу організаційну структуру, при якій немає відділів як проміжних господарських підрозділів, а зв’язок і взаємодія між підрозділами здійснюється безпосередньо через керівництво підприємства. 206

Сталий розвиток за участі громад

Організаційна будова підприємства визначає структуру управління — двоступінчаста, яка відображає послідовність підпорядкування органів управління знизу — догори. Нами визначені основні критерії та вимоги до персоналу міні-пекарні, при дотримання яких буде забезпечена максимальна ефективність виробництва. Вимоги до персоналу міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району ДИРЕКТОР: • кваліфікований спеціаліст в галузі економіки; • має досвід роботи у сфері сільського господарства; • енергійний, креативний, комунікативний ПЕКАРІ: • кваліфіковані спеціалісти з досвідом роботи; • старанні, відповідальні, енергійні ЛАБОРАНТ: • кваліфіковаий спеціаліст з досвідом роботи; • старанні, відповідальні, енергійні, чесний 7. Юридичний план та оцінка ризиків Товариством з обмеженою відповідальністю є підприємство, створене на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, яке має статутний фонд, розділений на частки у розмірах, визначених установчими документами. Державна реєстрація ТОВ «Савинці» відбулася у виконавчому комітеті Миргородської РДА. Підприємство знаходиться за адресою: Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Савинці, вул. Леніна, 68. Товариство діє на підставі установчого договору між учасниками про його створення та Статуту товариства (установчі документи). 207

Сталий розвиток за участі громад

ТОВ «Савинці» є юридичною особою, це дає право самостійно і від свого імені укладати угоди, мати майнові і особисті немайнові права, бути позивачами та відповідати в судах. Як юридична особа, господарство має не загальну, а спеціальну правоздатність. Відповідно до чинного законодавства, воно може мати права і обов’язки, які відповідають цілям, завданням та напрямам його діяльності, зафіксованим в установчих документах, насамперед — у Статуті підприємства. Для здійснення своєї діяльності підприємство має право наймати робочу силу. При укладенні контракту підприємство зобов’язане визначити умови і охорону праці, оплату праці на рівні, не нижчому від встановленого мінімального її рівня в державі, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне і медичне страхування. Міні-пекарня «Паляничка» буде створена на базі ТОВ »Савинці» Миргородського району. Діятиме воно в умовах самоокупності, самостійно плануючи свою діяльність та визначаючи перспективи розвитку. У процесі практичної діяльності підприємства важливо врахувати можливість виникнення критичних ситуацій, які можуть справити неґативний вплив на ефективність започаткованого бізнесу. Підприємницький ризик — це ризик не досягти намічених бізнесом цілей, серед яких і така важлива мета, як отримання прибутку. Розрізняють такі види ризику залежно від джерел його виникнення: 1. Виробничий ризик. Він проявляється в нестабільності обсягу виробництва продукції і, зокрема, в його зниженні. 2. Ринковий ризик. Джерелом цього ризику є мінливість, непередбачуваність цін на продукцію аграрних підприємств і на вхідні ресурси. Нестабільність цін є відображенням змін у попиті і пропозиції на ринку. 3. Ризик застаріння факторів виробництва. Причиною існування фактора застаріння є науково-технічний прогрес. Під його дією з’являються нові, більш ефективні техніка і технології. В результаті відбувається моральний знос цих факторів виробництва. 4. Ризик, пов’язаний з нещасними випадками. Втрати від нещасних випадків є традиційним джерелом ризику. Насамперед це втрати (збитки) від пожеж, вітру, повеней, граду, різних аварій. Інфляційні процеси розширюють можливості тих потенційних втрат, що пов’язані з даним ризиком. 208

Сталий розвиток за участі громад

5. Правовий ризик. Його джерелом є нові закони і урядові програми, пов’язані із соціально-економічними змінами в суспільстві. Це зростаюче джерело невизначеності в діяльності аграрних підприємств. Прикладом прояву правового ризику можуть бути правові акти, що регулюють порядок застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин, кормових добавок, а також заходи, що направлені на захист навколишнього середовища. 6. Ризик, пов’язаний з використанням людського фактора виробництва. Джерелом цього ризику є непередбачуваність поведінки і здоров’я людей. Наприклад, смерть або захворювання ключових працівників у критичний момент виробництва може істотно вплинути на його результати. Другим прикладом прояву даного ризику є недобросовісність і ненадійність партнерів, третім — недостатня кваліфікація менеджера, що приймає важливі рішення. 7. Політичний ризик. Причиною (джерелом) його виникнення можуть бути зміна уряду в країні, міжнародна напруженість тощо. Можливим ризиком є загроза появи залишків нереалізованої продукції в день її випікання. Щоб запобігти цьому необхідно влаштовувати виїздну торгівлю в інші села; застосовувати технологію утилізації черствих виробів. Також має місце ризик зміни постачальника сировини через зниження її якості чи підвищення цін на сировину. Для запобігання цьому можна вжити такі заходи: розрив укладених угод з конкурентоспроможними постачальниками сировини та встановлення нових зв’язків з надійними постачальниками; обґрунтування підвищення реалізаційних цін на хлібобулочні вироби. Можливість псування технологічного обладнання, устаткування та автотранспорту. Для запобігання цьому ризику необхідно, аби була готовність терміново скористатися послугами ремонтно-діагностичних фірм; мати в наявності кошти для придбання нового транспорту. Для запобігання можливому ризику звільнення персоналу або неналежного виконання ним своїх обов’язків необхідно організувати підвищення кваліфікації працівників; примусово звільняти недобросовісних робітників та приймати на роботу нових. На основі планових розрахунків та аналізу можна зробити висновок, що відкриття міні-пекарні «Паляничка» на базі ТОВ »Савинці» є економічно доцільним, обґрунтованим та прибутковим. Це забезпечить не лише прибуток для підприємства, але й задоволення попиту на хлібобулочні вироби серед населення. 209

Сталий розвиток за участі громад

Величко Ілона студентка 4 курсу Запорізький національний університет

ГЕНДЕРНІ ПРИЧИНИ УСПІШНОСТІ ГРОМАДИ Актуальність теми дослідження. Самостійною формою народовладдя є місцеве самоврядування, яке враховує інтереси територій районів і міст. Самостійна реалізація населенням свого волевиявлення має давню традицію, яка виникла раніше ніж держава. Основними ідеями місцевого самоврядування є відносна самостійність, відокремленість від органів державної влади, активна участь населення у громадських справах окремої території; тісний зв’язок місцевого самоврядування з національними, культурними, історичними традиціями і звичаями, що склалися на даній території; врахування природно-територіальних, географічних особливостей; державна підтримка органів місцевого самоврядування. Гендерні відносини складають один із важливих аспектів соціального та культурного життя суспільства та є важливим показником його цивілізованості. Колишні гендерні стереотипи відходять у минуле, а нові ще не сформовані. В останній час на теренах України стала активно вивчатися гендерна складова суспільних відносин. У рамках цих досліджень піднімаються проблеми конструювання соціальної реальності, диференційованої соціалізації, специфіки соціальних та культурних ролей і особливостей поведінки людини в соціумі. Ці питання проходять крізь всі проблеми сьогодення і є актуальним в житті особистості, соціальної групи, суспільства та людства в цілому. На суспільному рівні декларовані права та можливості особистості, незалежно від статі, не завжди дотримуються. Упереджене ставлення і гендерна дискримінація продовжують відтворюватися. Жінки та чоловіки мають неоднаковий доступ до соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади. Але ці фактори не є перешкодою у досягненні позитивних результатів життєдіяльності жінок, їх професійного становлення і зайняття активної громадської і суспільної позицій. Тому актуальність теми даної наукової розвідки полягає у визначенні причин успішності громади під керівництвом жінок, які є безпосередніми її учасниками, запорукою позитивного результату яких виступає їхня активність, наполегливість і цілеспрямованість. Проблемна ситуація. Враховуючи всі спроби концептуалізації гендерних відносин в рамках об’єднавчої парадигми, єдиний підхід щодо гендера ще не визначений. Утвердження гендерної рівності є одним із важливих на210

Сталий розвиток за участі громад

прямків в Україні за останні роки, що обумовлено низкою факторів. Серед них — членство України з 1945 року в ООН, одним із пріоритетних напрямків діяльності якої є досягнення гендерного паритету у всіх сферах суспільного життя. Тому в аспекті нашого дослідження важливим є детальне вивчення місця жінок у громаді, їх рівноправної участі у всіх сферах життєдіяльності та впливу константності жінок на загальний розвиток громади. Об’єкт дослідження — причини успішності громади. Предмет дослідження — гендерні причини успішності громади. Методи дослідження. Методологічну основу дослідження гендерних причин успішності громади складає комплекс методологічних підходів. Діалектичний підхід досліджує закономірності розвитку громади в житті суспільства, діалектичну взаємодію процесів організації та самоорганізації, стабілізації та дестабілізації. У системному підході аналізується громада, як системоутворююча характеристика суспільства, складна, цілісна система, у взаємозв’язку з оточуючим середовищем. Діяльнісний підхід спрямований на визначення специфіки взаємодії між суб’єктами громади, які формують людських, інтелектуальних, соціальний та інші капітали прогресивного розвитку України. Синергетичний підхід відбиває дослідження громади в процесах самоорганізації як детермінанти розвитку суспільства, що знаходиться в умовах нелінійності, невизначеності, неврівноваженості, багатофакторності соціального розвитку. Герменевтичний підхід здійснюється у визначенні сутності різних теоретичних концептів поняття «гендер» у наукових парадигмах, які постають у науковому дослідженні як тексти і джерельна база, що інтерпретуються в контексті системного дослідження гендерних причин ефективності громади. Логіка дослідження відображає принципи: сходження від абстрактного до конкретного, єдності логічного та історичного, загального взаємозв’язку, розвитку, історичності, об’єктивності, цілісності, гуманізму та людиноцентризму. Мета даної наукової роботи полягає у дослідженні гендерних причин успішності громади. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі наукові завдання: • дослідити історію вивчення проблеми гендерної паритетності у сферах суспільного життя; • з’ясувати внесок жінки у вирішення загальносуспільних проблем; 211

Сталий розвиток за участі громад

• розкрити причини гендерної нерівності; • дослідити константність жінки та її лідерські якості; • розглянути ефективність функціонування громад за участю жінок на прикладі діяльності існуючих громад; • проаналізувати роботу районних ресурсних центрів, як допоміжних організацій у розвитку громади. Гіпотеза. Гендерна рівність є обов’язковою умовою до подолання бідності, пропагування сталого розвитку та створення ефективного управління. Стан дослідження проблеми. Дослідження гендерних проблем є порівняно новим напрямком вітчизняної науки, хоча в світовій практиці вже існує значна теоретична і методологічна база з цього питання. Основи гендерних досліджень сформовані зарубіжними науковцями Дж. Анкером, Т. Верленом, К. Делфі, М. Кіммелом, Дж. Скотт, Х. Хартман. На території пострадянського простору проблемами методології дослідження гендерних проблем займалися Ю. Галустян, Н. Грицяк, Л. Кобелянька, Т. Мельник, Е. Плісовська, Н. Римашевська, Ю. Рощін, Л. Смоляр та ін. Значний внесок у розробку теоретичних і практичних аспектів гендерних досліджень належить М. Баксаковій, О. Грішновій, Т. Журженко, Е. Лібановій, Л. Лобановій, О. Макаровій, М. Малишевій, Е. Мезенцевій, В. Новікову, Ю. Саєнко, В. Стешенко, Л. Чуйко. Починаючи з 1960-х років, проблематика гендера стає популярною насамперед у соціальній психології. Незабаром, як зазначає Дж. Рітцер, з'являються феміністичні теорії, які також набувають значного поширення. Слід зазначити, що ще Платон у трактаті «Держава» звертав увагу на проблему однаковості освіти для чоловіків та жінок як передумови набуття ними справді рівних шансів брати участь в громадських справах. Проте, Софокл, наголошував, що досить лише зрівняти жінку в правах з чоловіком, як вона починає чоловіка переважати за своїми суто людськими властивостями [7, 36]. В часи розвиненої «військової економіки» красивими полонянками нагороджували вояків за хоробрість — жінки вважалися предметом престижного споживання. Вже у XII столітті у Франції одночасно з появою куртуазних романів (у вищих, звичайно, суспільних верствах) зароджується етика високої поваги до жінки. Проте в добу Відродження і церковної Реформації, коли активізуалась буржуазна економіка, продовжували розвиватися патріархальні відносини. В цих умовах індивід не був упевнений у власній цінності, якщо вона не підкріплювалася ринковим успіхом. Відтак розрахунку 212

Сталий розвиток за участі громад

підпорядковуються й сексуальні відносини. Жінка навіть втрачала власне прізвище, чого не було у середньовіччі (у середовищі знаті) [9, 28]. У 1789 року, коли було проголошено принцип прав людини, особливо гостро постало питання про права жінок. Зовнішнім, суто семантичним проявом ідеї рівноправ'я стало використання замість слів «монстр» та «мадам» звернень «громадянин» і «громадянка». Слід зазначити, що питання про роль жінок у суспільному процесі закономірно постало саме на гребені Великої французької революції 1789–1794 років. Причому це сталося не лише внаслідок активізації жінок як суб'єкта революції, але й із суто об'єктивних причин, пов'язаних з економічними (урбанізація, індустріалізація), політичними (демократизація суспільного життя, республіканська форма правління) та соціокультурними чинниками (просвітництво, початок епохи модерну) [3,31]. На межі XIX — XX століть розпочалися масштабні соціальні перетворення, складовою яких став і жіночий рух. І відразу він опинився в предметному полі соціологічних досліджень. В цей період жінки увійшли до сфери найманої праці, активно включились у виробничі відносини. І тут же постала проблема заробітної платні: жінкам платили менше, ніж чоловікам, навіть якщо вони виконували однакову роботу. Почала складатися й тенденція фемінізації певних професій — менш престижних і нижче оплачуваних. Особливо виразно це виявилося в роки Першої світової війни, коли жінки були змушені виконувати економічні функції чоловіків [5, 216–217]. Сьогодні жінка це яскрава особистість: вона жіночна, не жорстока, інтелектуально та фізично є активною, самостійна у рішеннях, прекрасно відчуває настрій інших. Вона готова ризикувати, цілеспрямована, впевнена в собі, адекватно реагує на критику, зауваження та образи. Аналіз результатів дослідження. Жінки за останній час примножують свій внесок у вирішення загальносуспільних проблем. Для залучення жінок до всіх форм громадської, соціальної та політичної активності і задля пропонуються наступні заходи. Домогтися полегшення побуту і поліпшення матеріального становища сімей. Сюди входить, покращення системи охорони здоров'я, вдосконалення соціальних форм виховання і догляду дітей у дитячих садках, освітнього та виховного процесу в школах. Крок за кроком долати стереотипи патріархального суспільства щодо «нормального» розподілу сімейних та суспільних функцій, видів творчої та рутинної побутової роботи за статевою ознакою; сприяти утвердженню рівномірного розподілу сімейних обов'язків між подружжям як норми суспільного життя, 213

Сталий розвиток за участі громад

розуміючи, що зміна культурних стереотипів є справою не одного десятиліття та що вона вимагає змін в усьому процесі соціалізації особи — починаючи від сім'ї і закінчуючи стосунками в професійному та громадському середовищі. Усувати будь-які, як явні та приховані форми дискримінації жінок — на роботі, в житті, в політиці; використовувати правові та організаційно-політичні заходи для забезпечення рівного доступу жінок до процесу прийняття рішень. Для цього у їхньому розпорядженні є такі канали впливу як: формування громадської думки через ЗМІ; вплив на законодавчий процес через своїх представників у парламенті, через масові акції; вплив на владу в цілому (не зайвою, а саме незалежним органом місцевого самоврядування); поступове формування іншого ставлення до суспільної ролі жінки у школі та в процесі домашнього виховання [10, 206]. Причиною гендерної нерівності є біологічний аспект обумовлений природним шляхом. Адже у більшості популяцій чоловіки живуть менше, ніж жінки. У нинішній людській популяції природний розрив складає 4–5 років на користь жінок, все інше результат гендерної нерівності. В Україні жінки контролюють лише 5–10% економічних ресурсів. Вони становлять 38% усіх підприємців, які займаються індивідуальною діяльністю, очолюють 26% малих підприємств, 15% — середніх, 12% — великих. Бізнесом у промисловості керують лише 2% жінок. Заробітна плата жінок у середньому складає 68,6% від заробітної плати чоловіків [4, 6]. «Дослідження, що проводяться в різних країнах, переконливо свідчать: стратегії в галузі розвитку, прийняті політичні рішення не можуть бути ефективними, якщо вони ігнорують внесок жінок і їх участь. Переваги залучення жінок, врахування їх внеску, їх думки позитивно позначаються на всьому суспільстві і принципово змінюють ситуацію: політика стає соціально орієнтованою, інвестиції набувають гуманітарного змісту, покращується соціальне самопочуття нації», — наголосила Л. Кобелянська, керівник Програми рівних можливостей, проекту що впроваджується Програмою Розвитку ООН в Україні [10, 112–113]. На думку Е. Месселль, директора Бюро з гендерної рівності: «У пошуках роботи жінки все ще мають долати багато дискримінаційних перешкод. Суспільства не можуть дозволити собі ігнорувати потенціал жіночої робочої сили у вирішенні таких питань як зниження рівня бідності і повинні шукати нові шляхи зменшення та усунення економічних, соціальних та політичних бар'єрів. Забезпечення жінок рівними правами та можливостями 214

Сталий розвиток за участі громад

у сфері праці — це не тільки правильно, але й розумно, доступ до ринку праці та до гідної зайнятості є ключовим моментом в забезпеченні гендерної рівності» [7, 223–224 ]. Для реалізації принципу гендерної рівності існує така міжнародно — правова база: Декларація ООН про викорінення насилля відносно жінок; Конвенція ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю; Конвенція ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок; Конвенція ЮНЕСКО про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти; Конвенція та рекомендації Міжнародної організації праці та ін. [6, 32]. Якщо, реалізовувати, впроваджувати та дотримуватись міжнородно — правової бази то гендерна несправедливість мала б, не такий розмах, як тепер, і наслідки не були б такими глобальними. Погіршення здоров’я суспільства, раннє материнство, низька освіченість майбутнього покоління. Щоб уникнути цього, потрібно створювати соціальні програми для розвитку нашої країни та забезпечення захисту людей та майбутнього. У вирішенні даних питань активну суспільну та громадську позицію займає Перебийніс Лідія Миколаївна, голова громадської організації «Джерело», яка діє у с. Чапаївка, Пологівського району Запорізької області. Лідія Миколаївна працює секретарем в сільський раді. В минулому працювала на заводі будівельних матеріалів начальником відділу кадрів. Жінка безпосередньо причетна до активної роботи організації і в даний момент робить все щоб покращити умови існування в селі, впровадити нові сучасні технології у розвиток села. Володіючи гарними організаторськими здібностями, маючи багато повноважень та обов’язків, Лідія Миколаївна зробила великий особистий внесок у реалізацію ініціатив громади. З вдячністю за довіру, яку висловили односельчани, обравши Лідію головою громади, вона взяла на себе відповідальність за впровадження та організацію громадянами проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Кожен день для жінки є пошуком можливостей освоєння нових технологій реалізації проекту і організації громади навколо нього. З цією метою вона приймала активну участь у навчальних візитах, їздила в область на семінари, тренінги, вивчала досвід інших районів організованих Проектом «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». «Якби не навчання, я б не змогла професійно та з запалом займатися цією справою», — каже лідер громадської організації «Джерело». «Адже саме робота координаторів та навчальні процеси мотивують та допомагають в 215

Сталий розвиток за участі громад

керуванні організацією та досягненні поставлених цілей у реалізації обраних пріоритетів для розвитку і покращення життя сільських мешканців». Саме участь в цих заходах сформувала бажання та змінила її бачення не просто рівнятись на кращих, а стати кращими. Лідія супроводжувала 2 проекти, обраних пріоритетними в громаді, допомагала в оформленні документів на отримання фінансової допомоги ООН та спонсорів. Провела 13 загальних зборів, присутніми на яких була громада в кількості 250 чоловік, 107 жінок і 143 чоловіки. На сьогодні проекти успішно реалізовані. Активістами громади є 8 членів (4 жінки та 4 чоловіки). Серед реалізованих ідей — водогін та ремонт даху в багатоповерхових будинках. Усвідомлюючи те, що особистий приклад є джерелом натхнення для інших, вона багато робить особисто та працює з громадянами — своїми односельцями. Це говорить про те що, жінка знає чого хоче, може повести за собою інших і постійна у своїх діях, доводить почате діло до кінця проживаючи кожен етап усією душею та розумом. Можна із впевненістю говорити, що Лідія успішно реалізувала у життя армійський принцип «роби як я», як певну соціальну технологію досягнення індивідуального і колективного успіху. Лідія Миколаївна грамотно та впевнено розповідає своїм односельцям про економічні явища та процеси в нашій державі, спрямовує людську свідомість на ділове співробітництво та реалізацію ідей проекту. Саме зацікавленість і небайдужість цієї жінки є основою її неоціненного внеску в розвиток с. Чапаївка. На сьогоднішній день громадська організація «Довіра» активно працює з таким чудовим цілеспрямованим керівником, веде збір коштів на новий проект з установки частотних перетворювачів. Лідія Перебийніс переконана, в тому що людське в людині не залежить ні від часу, ні від віри. Лише від виховання та сумління вона використовує це переконання в роботі та в повсякденному житті. Сьогоднішнє її життя — це насамперед родина, яка підтримувала її намагання показати тим людям, хто мешкає поруч, що поряд із сірою і сумною буденністю є життя, сповнене чудових ідей, нових вражень, цікавих особистостей. Вона насамперед жінка, мати. Тому її жага до кращого життя, світлого майбутнього своїх дітей, людей які її оточують є метою її життя. Мало того щоб просто любити те місце де ти живеш. Йому необхідно доводити свою любов, наповнювати її змістом. 216

Сталий розвиток за участі громад

Проблема природи людських об’єднань, причин через які стає можливим існування їх різноманітних типів тощо є центральною в наукових інтересах Ф. Тьонніса. Об’єднання людей, соціальні спільноти відображають різноманітні прояви двох аналітично виділених суспільних зв’язків: спільнот і суспільства. Спільноту дослідник наділяв характеристиками жіночості. Суспільство втілювало образ чоловіка. Спільноту Ф. Тьоніс вважав синонімом понять «сім’я», «домашнє вогнище», а суспільство синонімічним поняттям «чуже», «засноване на комерції та капіталістичному розрахунку», таким утворенням, в якому немає внутрішніх джерел солідарності, які виникають лише в результаті зовнішнього впливу держави. Саме в спільноті формуються цінності, правила, норми та принципи, які допомагають людині адаптуватися до викликів суспільства. На нашу думку, ефективність цього процесу зростає, якщо опікується та очолює цю спільноту жінка. В рамках Проекту для жінок відкриваються нові можливості самореалізації. Як показав аналіз методів та підходів реалізації Проекту, саме в МРГ жінки — лідери отримали нові соціальні ролі та нові соціальноуправлінські «майданчики» для самореалізації. Традиційними сферами «жіночого управління» вважаються: сім’я, домашній простір тощо. Але участь в Проекті надала жінкам значно ширші можливості. Наприклад всі методологічні, соціальні «майданчики для діалогу» повністю використовуються жінками не гірше ніж чоловіками. Жінки успішно ведуть діалог на Форумах Місцевого Розвитку, загальних зборах громад, семінарах/тренінгах, беруть участь у засіданнях координаційних рад Проекту, заходах по обміну досвідом, тощо. Таким чином можна зробити висновок що участь жінок у проекті розширює інформаційне та управлінське коло для жіночої самореалізації. Ще одним позитивним аспектом успішності жінок як лідерів громад в Проекті слід назвати константність жінок. Відповідний термін використовується в рамках філософії жіночості, жіночого «підходу до життя». Робота жінки як лідера громади в Проекті повністю відповідає її соціально-психологічному способу життя. Пояснімо це через такі аспекти як: любов, процес створення родини, виховання дитини, вибір чоловіка. До всіх цих процесів або аспектів жінка підходить значно виваженіше ніж чоловік. І головне, що свій вибір жінка робить із усвідомленим бажанням зробити це один раз з одним чоловіком, як кажуть «на все життя». Так і в громаді. Ми можемо бачити, що жінки значно відпо217

Сталий розвиток за участі громад

відальніші та константні у лідерських якостях під час роботи в громаді. Приблизно 92% жінок лідерів громад по Запорізькій області досягли результатів по реалізації пріоритетів громад не змінюючи підрядника, не змінюючи актив громади або весь пріоритет громади. Жінки лідери менш конфліктні в діалозі з владою та партнерами, тощо. Таким чином ми можемо чітко констатувати що в рамках МРГ жінки отримали нові соціальні функції, розширили свій соціальний статус та не втратили свою «сімейну цінність». Тобто Проект надав стимул до підняття соціальної ролі жінок на місцевому рівні але в масштабах всієї країни. Порівняльна таблиця соціальних ролей жінок відносно до ступеня соціального розвитку всієї громади Звичайна громада Громада — партнер МРГ Набір соціальних ролей 1. Жінка мати 1. Жінка мати 2. Жінка дружина

2. Жінка дружина

3. Жінка берегиня господарства

4. Жінка депутат

5. Жінка сільський голова

5. Жінка сільський голова 6. Жінка лідер громади 7. Жінка активіст громади 8. Жінка казначей/секретар громади 9. Жінка член ФМР 10. Жінка посередник в діалозі 11. Жінка член тендерного комітету 12. Жінка член НКЯ

Реалізація Проекту та участь в ньому місцевих громад чітко підтверджують розширення соціальних ролей та функцій жінок Прикладом цілеспрямованості, небайдужості, впевненості у власних силах, віри в людей і світле майбутнє є Строкач Олеся Миколаївна, голова сільської ради у с. Новотроїцьке Бердянського району Запорізької області. Вона є однією із ключових осіб у створенні громадської організації «Надія». Жінка сприяє активній роботі громади, відвідує навчання, семінари та Форуми Місцевого Розвитку для вдосконалення своїх знань. Це допомогло здійснити один з головних пріоритетів у розвитку села — встановлення енергозберігаючих вікон та дверей у соціальному Центрі громади с. Новотроїцьке. На сьогоднішній день йде актив218

Сталий розвиток за участі громад

ний щомісячний збір грошей в громаді для досягнення запланованого проекту — побудови водогону, для чого вже готуються потрібні документи. На далі в планах новотроївців будівництво дитячого містечка та інші проекти із реалізації пріоритетних напрямків розвитку рідного села. Олеся Миколаївна своєю плідною діяльністю мотивує інших членів громади на досягнення пріоритетних цілей, завдяки чому громада може існувати без донорів та спонсорів, самостійно вирішувати проблеми, розмислювати над перспективами свого розвитку. Існування та активна діяльність суспільної організації є однією із концептуальних ознак громадянського суспільства, його динамічного розвитку. Сільський голова є представником держави. Діалектика громадянського суспільства і держави є однією із важливих умов розвитку суспільства. Така взаємодія є об’єктом дослідження науковців, наукових шкіл, дослідницьких центрів та інститутів. Географічним та інформаційним осередком реалізації проектів громадою є районні Ресурсні центри, існування яких є обов’язковим. Його членами є добре підготовленими для надання громадам підтримки на всіх етапах реалізації проектів кадри. Одним з прикладів дієвого районного ресурсного центру є Оріхівський районний ресурсний центр, який має своє приміщення і координаторів. Головною функцією Ресурсного центру є те, що він підтримує громади поза межами МРГ-ІІ у впровадженні діяльності у сфері місцевого розвитку. Оформленні інформаційні стенди, полички з літературою про проект ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» та звичайно досягнення всіх громад району, виконані плани та впровадження нових технологій. На окремих стендах продемонстровані фото — звіти всіх громад району та активістів які приймають участь у загальних зборах. Гарною ідеєю Оріхівського районного ресурсного центру є оформлення власної газети про досягнення громад, вже реалізовані проекти та найближчі плани. Ресурсний центр це можливість розповсюдження інформації про проект ЄС/ПРООН та осередок обміну досвідом, зародження нових цілей та ін. Статистичні дані, зібрані практикантами Проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», показують, що в Запорізькій області створено 66 громади, активними членами яких є 58% жінок і 42% — чоловіків. Встановлено, що рівень участі жінок вищий у керівних органах пілотних громад. Незважаючи на помітне переважання жінок в громаді, значущої різниці між чоловіками та жінками що до їхньої участі у загальних зборах і процесах ухвалення рішень. Тому перегляд гендерних ролей і відносин можливий тільки за умови участі у цьому процесі чоловіка та жінки [8, 60]. 219

Сталий розвиток за участі громад

Отже, ми дослідили гендерні причини ефективності громади та довели, що гендерна рівність є обов’язковою умовою до подолання бідності, пропагування сталого розвитку та створення ефективного управління. Резюмуючи вищевикладене зазначимо, що в кожній жінці є вісім жіночих рольових архетипів: Деметра — мати; Кора-Персефона — юна діва, хазяйка Підземного царства; Афіна — стратег і тактик; Артеміда — вічна діва, суперниця чоловіків, мстива мисливиця; Афродида — втілення любові і краси, муза художників і поетів; Гера — дружина, світська жінка; Гестія — одиначка, яка присвятила себе іншому Смислу; Геката — сваха, гумористка, відьма, посередниця. В кожній жінці є вони всі, але вступають в свої права, зазвичай, по черзі. Разом з тим, ці архетипи супроводжують і індивідуальний, особистісний розвиток жінки. Тому всі вони можуть проявлятися у будь-якому віці, в залежності від конкретних обставин і волі жінки. Чоловіки свої архетипи обирають і відповідають їм практично постійно (не має великого сенсу приміряти на себе, наприклад, Ареса, якщо ефективно можна діяти в ролі Аполлона), за виключенням необхідного переходу від архетипів «сина» (Аполлон, Гермес, Арес, Гефест, Діоніс) до «батьківських» архетипів (Зевс, Посейдон, Аід). Жінка постійно змінює один архетип на інший: для неї це природна необхідність володіти всіма ролями і вміти змінювати їх у відповідності до випадку і власних потреб. Таким чином, у відповідності до поставлених наукових завдань, зробимо такі висновки. Внесок жінки у вирішення загальносуспільних проблем ґрунтується на сукупності принципів, цінностей та переконань, яких дотримуються у повсякденному житті жінки-активісти. Серед таких принципів є створення жінками системи моніторингу проблем на всіх рівнях особистого буття (родина, робота, суспільна діяльність та ін.), оперативність та гнучкість у прийнятті рішень, турбота про ближнього, прагнення до самоорганізації та самоорганізації соціальних систем, у розвитку яких вони приймають безпосередню участь, діалектика традицій і новаторства у здійсненні повсякденної діяльності. Феномен жіночої «постійності» та працелюбності у повсякденному житті позитивно опосередковується на громадську діяльність, що виступає запорукою успішності жінок лідерів. Емоційність жінок-лідерів формує відмінну від «чоловічої» організаційну культуру в громаді, засновану скоріше на «почутті необхідності» турботи за розвиток громади. Однак відповідний феномен зовсім не зменшує роль таких аспектів як мудрість, чіткість постановки цілей, завдання напрямку руху громаді — які частіше приписують чоловікам. 220

Сталий розвиток за участі громад

В рамках МРГ жінки отримали нові соціальні функції, розширили свій соціальний статус та не втратили свою «сімейну цінність». Тобто Проект надав стимул до підняття соціальної ролі жінок на місцевому рівні але в масштабах всієї країни. У дослідженні проаналізована робота районних ресурсних центрів, як допоміжних організацій у розвитку громади. Районні ресурсні центри є осередками методичного і методологічного забезпечення громад щодо Проекту, інформаційними джерелами відносно діяльності та досягнень ООН, алгоритму та нововведень у здійсненні основних кроків з реалізації програми ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Зазвичай, опікуються ресурсними центрами жінки, забезпечують затишок, систематизують інформацію та доступність її сприйняття широкими масами. Тому, гіпотеза дослідження про те, що гендерна рівність є обов’язковою умовою до подолання бідності, пропагування сталого розвитку та створення ефективного управління повністю доведена. Список використаної літератури 1. Б абаева Л. В. Женщина в бизнесе // Социс. — 1996. — № 3. — С. 75-80. 2. Баланюк А. Гендерна нерівність в українській політиці: проблеми та шляхи вирішення // Соціологія у (пост)сучасності. Збірник тез доповідей учасників VІІ Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів. — Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2009. — С. 24. 3. Вілкова О. Ю. Конструктивні та деструктивні вияви гендерних стереотипів // Український соціум. — 2004. — № 3 (5). — C. 28-33. 4. Босак И. Женское предпринимательство в Украине // Теория и практика управления. — К. : ООО «ИнвестКонсалтинг», 2005. — № 8. — С. 4–7. 5. Головнева И.В. Гендерная идентичность: тенденции изменений — Харьков: НУА, 2006. — 312 с. 6. Звіт за 2011 рік початком звіт ІІ фази.- Проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду — ІІ». — 52 с. 7. Лавриненко Н. Жінка: самореалізація в сім’ї та суспільстві (Гендерний аспект). — К.: ВІПОЛ, 1999. — с. 346. 8. Маленькі мрії великі перемоги. Залучення громад до місцевого розвитку: Історія розвитку в рамках Проекту ЄС та ПРООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду». Запоріжжя: Друкарський світ, 2011. — 88 с. 9. Силласте Г. Г. Изменение социальной мобильности и экономического поведения женщин // Социс. — 2000. — № 5. — С. 25-34. 10. Сталий розвиток суспільства: навчальний посібник /авт.:А. Садовенко, Л. Масловська, В. Середа, Т. Тимочко. — 2 вид. — К.;2011. — 392 с. 221

Сталий розвиток за участі громад

для записів

222

Сталий розвиток за участі громад

223

Сталий розвиток за участі громад

224