Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня
Львів — місто надії с.5
Поезія: «Молитва» с.9
Зустріч на «Бамбетлі» с.6
Стережися, щоб не забути Господа с.10
У Любомлі звучить і пів ноти с.8
Марія Юзьків
Нещодавно відбулося урочисте служіння присвячене 10-річчю бази відпочинку «Барвінок». На свято прибули представники адміністрації Західної конференції та деякі служителі, хто безпосередньо брав участь у реконструкції та місіонерській роботі в цьому закладі. На урочистому вечорі переглянули історію виникнення бази відпочинку і кожен із присутніх мав можливість поділитися своїм досвідом про керівництво Боже. Адже на кожному етапі реконструкції і служіння на «Барвінку» були свої труднощі і переживання. Та не зважаючи ні на що — Божі плани завжди здійснюються! Чимало людей були задіяні в цьому процесі, але головним і єдиним засновником цього проекту є тільки Бог. Сьогодні «Барвінок» — результат твердої віри, наполегливої праці і щирої молитви багатьох людей.
Мрія одного чоловіка Саме Господь зародив цю мрію в серці Лестера Бека. Новонавернений член Церкви, самотній і неодружений фермер, з любов’ю до
2
Божої справи мріяв про придбання адвентистського санаторію. Але за певних обставин на той час, йому так і не вдалося її здійснити. Ще в 2003 році база відпочинку «Барвінок», як орендоване приміщення, використовувалася конференцією з місіонерською метою та для проведення дитячих таборів, в яких особливу участь приймав Ігор Борух, тогочасний пастор Миколаївської і Новороздільської громад. Він же виступив з ініціативою придбання бази відпочинку. Для придбання потрібна була певна сума коштів. Виявивши потребу Церкви в майбутньому санаторію, Борис Коржос, який на той час був обраний президентом Західної конференції, почав вести переговори з можливими спонсорами. Для 82-річного Лестера ця новина стала відповіддю на мо-
Голос Надії №114 березень 2014
литву. Його коштів було достатньо, щоб придбати чотири будівлі та здійснити реконструкцію дахів. 24 вересня 2003 року Західна конференція придбала базу відпочинку «Барвінок». Хоча виникали певні труднощі, Бог пом’якшив серце Катерини Василівни Ясеницької, представника Фонду державного майна, і вона всіма зусиллями допомагала в здійсненні цього проекту.
Тимчасові перешкоди Після придбання і реконструкції дахів, взимку 2004 року, через брак коштів, будівництво зупинилося. У цей час турбота за збереження бази відпочинку лягла на пастора громади Нового Роздолу Олександра Савчука та її членів. Особливі їх зусилля були скеровані на освоєн-
ня земельної ділянки неподалік від бази площею 5 га, яка була передана церкві в оренду. Спроба провести електроенергію була невдалою, оскільки місцева новороздільська влада пропонувала підвід електроенергії та оформлення документів за астрономічні суми, таким чином сподіваючись припинити подальші роботи на базі.
Тяжкі часи 2007 рік був критичним в історії «Барвінку», оскільки об’єм необхідних робіт був настільки великим, що виникали думки взагалі позбутися зайвих проблем і витрат коштів для реконструкції бази. Кімнати потребували ремонту, встановлення опалення, проведення водопостачання та каналізації. Найбільшою проблемою була відсутність електропостачання. Проте, Господь скерував думки адміністрації у правильне русло і знайшов багатьох охочих підтримати ідею створення санаторію. Тоді група євангелістів з Німеччини на чолі з Гарольдом Грау, Улі Отчовські, подружжям Гайо та Ренати, а також В’ячеслав Дем’ян, які не один раз проводили літні євангельські програми в Західній конференції, вирішили пожертвувати 10 000 євро для ремонту приміщень, щоб провести там літню євангельську програму. Пропозиція була дуже доречною, оскільки кошти, які витрачалися на оренду чужих приміщень, тепер могли бути вкладені в реконструкцію бази відпочинку.
Друге дихання Для розвитку бази в червні 2007 року Західна конференція перевела пастора Івана Андрейчіна з громади Броди у Новий Розділ, де він виконував пасторське служіння. Але основною його задачею була реконструкція і будівництво бази відпочинку. Його дружина Галина відповідала за організацію медично-місіонерського служіння. Терміново, на початку 2007 року, почалась реконструкція житлових кімнат і санвузлів. Приймали участь у роботі всі: адміністрація конференції, пастори, члени церкви, студенти ЛТІ. Кожен пастор працював мінімум 7-10 днів, а дехто і більше. Серед них: Володимир Овчаренко, який здійснював роботи пов’язані з водопостачанням і каналізацією, а також пресвітер миколаївської громади Олег Гнатів. Використовуючи ділові зв’язки деяких членів церкви, зокрема Марії Блистів, вдавалося отримувати будівельні матеріали зі значними знижками. Хоча проблеми з електропостачанням були великими, проте Бог допоміг їх вирішити іншим, менш затратним шляхом. Потрібно було змонтувати лінію із сусіднього села протяжністю 1,5 кілометра та підготувати усю відповідну документацію. Відповідальним за цей напрямок в розвитку санаторію був Валентин Шевчук. Встановлення електромережі тривало більше року і в цей же самий час усі будівельні роботи проводились з використанням електрогенераторів.
Хоча приміщення були не зовсім готовими і була відсутня система опалення, проте база у літній період 2008 використовувалась на повну потужність. Було проведено дві медико-місіонерські школи в одній з яких брав активну участь Олексій Хацинський, як лікар і працівник бази. Була проведена перша літня Євангельська програма за участю євангелістів з Німеччини, де було охрещено 42 особи. І навіть гучний звук роботи електрогенераторів не міг заглушити Слово проповіді. В тому ж році розпочалося встановлення опалення та будівництво котельні. В березні 2009 року керівництвом Західної конференції для продовження будівельних робіт був направлений пастор Петро Горбачевський, який першим із працівників санаторію став проживати на «Барвінку». Велика кількість приміщень була готова до обладнання під санаторій. Саме тоді на «Барвінок» для медичної праці була запрошена Лариса Сугай, яка працювала тут деякий час. За два з половиною роки перебування пастора Горбачевського на базі «Барвінку» приміщення першого корпусу були повністю підготовлені для початку проведення перших санаторних заїздів. Завершено опалення, водопостачання, утеплений перший корпус. Для проживання працівників добудовано 2 поверхи колишнього технічного приміщення, де одночасно розмістились сауна та пральня. В цей період почалось освоєння другого корпусу до якого був добудований ганок, який дозволив отримати зал для богослужінь на другому поверсі. Тривали роботи по реконструкції головного корпусу. Провели Інтернет, упорядкували територію бази, і навіть зібрали незначний врожай з орендованого поля.
Активна діяльність В цей час база «Барвінок» активно використовувалась для найрізноманітніших духовних заходів. Тут проводились пасторські зустрічі, семінар для дружин пасторів за участю Лілії Крупської, польові школи для пасторів, молоді та членів церкви Львівської області. Від-
Голос Надії №114 березень 2014
3
бувались сесії теологічного інституту, медико-місіонерські школи, а також два музичні заходи: перший молодіжний музичний фестиваль Західної конференції «Я співаю для Ісуса» та музичний семінар за участю гостей з Англії. Велику цікавість до «Барвінку» викликала кулінарна школа під лідерством Роберта із Угорщини. З того часу «Барвінок» став місцем зустрічі молоді і дітей. Тут проводяться новорічні зустрічі, молодіжні та дитячі табори. Молодь може розвивати свої таланти і музичні здібності, а члени Церкви відвідувати семінари і програми по створенню і збереженню сім’ї та духовному відродженню (Улі Отчовські, Віктор Гіл, та ін.). Для самотніх молодих людей проводились триденні зустрічі «Ти не один». А також відбулося три весілля, одне з яких було результатом саме цієї програми. В грудні 2009 року відбувся перший санаторний заїзд проведений під керівництвом Галини Тиріної. Санаторні заїзди відбувались спочатку по одному, а потім-по 2 заїзди на місяць. З приходом в 2011 році в Західну конференцію Олександра Антонюка діяльність медико-місіонерської роботи набула ще більшого розвитку. 6 вересня 2010 року для підтримки проведення санаторних заїздів на базу «Барвінок» був направлений пастор Андрій Бабєнцов, який до того звершував служіння у Любомлі і Шацьку. Час його служіння припав на 6-й санаторний заїзд і в співпраці з Петром Горбачевським тривав півтора роки. Під керівництвом Андрія Бабєнцова сформувалась стабільна команда, а заїзди стали регулярниМОЛИТОВНЕ СЛУЖІННЯ ЗК
ми і повними. Станом на 21 грудня 2013 року на базі «Барвінку» відбулося 63 заїзди.
Благословенне місце На сьогоднішній день «Барвінок» відомий не лише в Україні, а й за її межами. Сюди прибувають гості з Росії, Білорусії, Польщі, Німеччини, Австрії і навіть з США. Постійно відбувається музичний фестиваль «Я співаю для Ісуса». «Барвінок» — це тихе і затишне місце, де панує сімейна атмосфера і гармонія. Коли побуваєш тут хоча б один раз - хочеться обов’язково приїхати знову. І це не дивно, адже гості відчувають себе як вдома. Тут знаходять підтримку абсолютно всі — незалежно від віку, посади чи конфесій. Для кожного на цьому місці починається новий розділ на сторінках його життя, а хтось має можливість переглянути своє минуле і зробити аналіз цінностей. На «Барвінку» кожен день, як свято», — кажуть гості бази відпочинку відвідавши їдальню, адже все приготовано з особливою турботою і любов’ю. Щедрі
МАРАФОН ПОСТУ І МОЛИТВИ Дорогі брати і сестри! З 1 березня 2014 року розпочинається марафон посту та молитви за Євангельську програму, яка буде проходити з 19 червня по 5 липня 2014 року у м. Львові. Ведучий програми — Вадим Бутов. Впродовж усього часу підготовки до програми, народ Божий Західної конференції, буде схиляти коліна перед величчю нашого Господа та уповати на Його милість, щоб ця програма здійснилась.
4
кухарі не тільки частують гостей смачною і здоровою їжею, а й завжди охоче діляться рецептами на кулінарних майстер-класах. Цілющий вплив чистої прикарпатської природи, молитва і дружня підтримка персоналу відкриває серця людей для Великого Цілителя, який дарує зцілення не тільки тіла, а й душі. Аналізуючи весь шлях, яким провів нас Господь, хочеться ще більше Йому довіряти і мріяти, адже для Нього нічого немає неможливого! Коли бачиш як змінюються серця людей, як хтось вперше, зі сльозами на очах стає на коліна, коли хтось, після довгої депресії знову може посміхатися — ще раз переконуєшся, що це місце вибране Богом і Він управляє кожним імпульсом його буття. Велика вдячність Господу, який через молитви і працю багатьох Його дітей зробив можливим відкриття санаторію «Барвінок». Нехай він служить для слави Божої і звершення служіння для потреб людей.
День посту за цю програму – середа, час молитви — щодня в 12:45. Будемо просити Бога, щоб Він, Духом Святим, вплинув на серця людей, яких ми з вами плануємо запросити на цю програму. Нехай добрий Господь благословить нас у цьому марафоні посту і молитви! Якщо у вас виникають особисті потреби в молитві, прохання звертатись за телефоном довіри: (097) 450 57 54
Голос Надії №114 березень 2014
Ольга Ношин
Львів став містом надії Широкомасштабна євангельська робота охопила місто Лева. Відразу 10 соціальних доброчинних програм стартували у трьох львівських громадах. З початку лютого львівські громади включились у проект «Львів — місто надії», який є підготовкою до євангельської програми Вадима Бутова у червні. У рамках пректу стартували 10 соціальних доброчинних програм, які проходять у приміщеннях першої, другої та третьої львівських громад. Серед них програми оздоровчого харектеру: «Дихайте вільно — як покинути палити», «Школа здоров’я. Програма по відновленню зору», «Школа діабету. Як контролювати свій організм», «Збережіть свої зуби». Навчальні і освітні програми: «Англійська для дошкільнят», «Німецька. Мовний курс», «Підготовка до ЗНО з англійської». Відвідування усіх цих програм — безкоштовне. Паралельно працює «Бібліотека християнської книги», магазин «Здорове харчування» та арт-клуб «Бамбетель». Відділ адвентистської місії на чолі з Віктором Власюком подбав про рекламну кампанію. Були надруковані рекламні флаєри, йде робота над сайтом проекту. «Львів — місто надії» довготривалий проект. З березня почнуть діяти нові доброчинні програми. Щомісяця, аж до травня включно, кожна із громад буде поповнювати список новими акціями та проектами. Кульмінацією проекту стане євангельська програма австралійського євангеліста Вадима Бутова. Тетяна Задерецька
Як жити і ні від чого не залежати? Відділ здоров’я третьої львівської громади провів для підлітків і молоді пізнавальну програму «Два світи — дві паралелі» про причини і наслідки Інтернет-залежності.
ти своїм друзям і знайомим. Кожен отримав пам’ятний подарунок: закладку зі словами із Біблії «Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно» (1Кор.6:12). Звичайно не обійшлось без традиційного для «Бамбетля» частування. Ольга Ношин
У Львові з’явилися поліглоти Вечір під назвою «П’ять мов любові» зібрав дев’ять сімей у дружньому колі третьої львівської громади для обговорення проблем спілкування у сім’ї та способів його налагодження. Сімейний вечір повинен був допомогти сім’ям виявити у партнерах особливості розуміння слова «любов» та способів її вираження. На початку усі пари розповідали історію свого знайомства та кохання. Потім перейшли до обговорення теми. Присутні почули про п’ять способів вираження любові у подружжі — п’ять мов любові. Кожен мав змогу визначити свою мову любові за допомогою тесту. По-
Зустріч відбулася 2 лютого у приміщенні арт-кафе «Бамбетель». Програму вела Ірина Стасюк. Молодим людям розповідали про актуальність проблеми Інтернет-залежності. У відео матеріалах показували про людей, які настільки захопились віртуальним світом, що почали проводити за комп’ютером до 18 годин в день. Різка відмова від Інтернету у таких людей викликає тривогу, емоційне збудження і стає причиною суїцидальних думок. У темі розкривались п’ять видів Інтернет-залежності і їх фізичні прояви. Кожен із присутніх міг пройти анонімний тест на виявлення Інтернет-залежності. На завершення присутні почули практичні поради, як подолати Інтернет-залежність і допомогти це зроби-
Голос Надії №114 березень 2014
5
тім коротко обговорили кожну із них. Звучали практичні поради, як виявляти свої почуття партнеру враховуючи його «мову любові». Краще зрозуміти сказане допомагали слайди. Кожен із присутніх отримав подарунок-пам’ятку із зазначенням «мови любові» свого партнера. Протягом вечора присутні мали змогу почути багато пісень про любов та відносини у виконанні дружини місцевого пастора Галини Вільхової. Та найбільше припав до вподоби присутнім дует сім’ї Вільхових. Вони виконали пісню «Любой ценой». Захід відвідали президент Західної конференції Олександр Антонюк з дружиною Тетяною, та скарбник ЗК Микола Михайловський з дружиною Антоніною. Вечір пройшов 9 лютого в арт-кафе «Бамбетель» у рамках Тижня відродження сім’ї. Організатором виступив Відділ сім’ї місцевої громади на чолі з Галиною Вільховою. За доброю традицією «Бабмбетля» присутніх частували домашньою піцою, випічкою та фруктами. Ольга Ношин
Молодіжна зустріч відбулась на «Бамбетлі» Близько сорока молодих людей відвідали 16 лютого молодіжну зустріч у львівському арткафе «Бамбетель». Тему представила — Каріна Дрозда, ведуча програми «Вісті надії» на телеканалі «Надія».
6
Цього вечора говорили про відносини, тема: «Шлюб — це не для мене». Молоді люди могли задуматись про те, що сьогодні непокоїть молоде покоління: чи насправді шлюб вартий того, щоб його укладати? Багато відео, конкурсів, ігор, сценічних постановок — нудьгувати було ніколи. Спеціальними гостями вечора стала родина Швайковських: Петро, Соломія та їх син Марко подарували присутнім багато чудових музичних творів. У затишній дружній атмосфері вечір закінчився традиційним частуванням. Олександр Коропець
Молодь Волині мала змогу духовно відродитись і підбадьоритись Тиждень відродження закінчився обласним молодіжним вечором для молоді Волинської області. Молодь луцьких громад, за пропозицією Олександра Давидюка, організувалась для проведення тижня відродження. Спікером програми запросили пастора Олександра Мещерякова, який виявився саме тим, хто може зацікавити молодь і достукатись Божими істинами до молодих сердець. Усі теми були актуальними і торкались гарячих питань. Нестандартні погляди на такі звичні нам історії з Біблії, змушували знову і знову аналізувати власне життя і переглядати цінності на предмет їх вартості. Молодь мала змогу задавати хви-
Голос Надії №114 березень 2014
люючі їх питання, саме з цією метою було організоване інтерв’ю з ведучими програми і пастором Олександром Мещеряковим 8 лютого слухали фінальні теми, вчились мріяти про добрі, Божі справи, навчалися думати про євангельську роботу і шукати способи проповіді Євангелії. На завершення програми до Луцька приїхали музичні виконавці з Рівного і гурт «Пів ноти» з Шацька, які підкреслили урочистість організованого духовного заходу. Останнім часом молодіжні зустрічі на Волині збирають повні зали, так було і цього разу, майже усі місця в Домі молитви були зайняті. Усі добре відчули гостинність луцької першої громади і її пастора Анатолія Антонюка. На завершення зустрічі Олександр Мещеряков запевнив, що незабаром вони знову зустрінуться на теренах Волинського краю. Хай Бог допомагає нам Духом Святим в процесі відродження, хай посилає для нас людей, які допоможуть знайти і рухатись Божим шляхом! Світлана Савіна
Тиждень сім’ї відбувся у Володимирі-Волинському Протягом цілого тижня сім’ї мали нагоду розглядати свої відносини через призму небесних принципів. З 1 по 8 лютого в громаді м. Володимир-Волинського пройшов тиждень сім’ї. Члени церкви мали чудову нагоду слухати семінари, проповіді на теми виховання дітей, зміцнення стосунків у шлюбі. Особливо запам’яталася сімейна програма «Кришталеві сходинки щастя», яку підготувала керівник сімейного відділу Тетяна Морозова. Ведучі підготували презентацію про щастя, а спів та вірші додали програмі глибшого значення. В кінці служіння пастор Андрій Савін сконцентрував увагу слухачів на тому, що щастя для християнина — це віра в Господа. Організатором служінь виступив Відділ сім’ї місцевої громади. Світлана Романюк
Вчитись ніколи не пізно На Волині семінар для вчителів дитячої суботньої школи «Об’єднуюча благодать» розкривав особливості ефективного навчання дітей. Головна мета семінару, що пройшов у січні у Луцьку та Володимирі-Волинському, допомогти лідерам та вчителям дитячої суботньої школи району та області у роботі з новим навчальним планом, розробленим відділом дитячого служіння Генеральної конференції АСД. Керівник відділу дитячого служіння Західної конференції Світлана Савіна, а також вчителі дитячої су-
ботньої школи громади Володимира-Волинського Алла Антонюк, Світлана і Сільвія Романюк провели перший тренінг сертифікованої програми, що складався з трьох теоретичних та двох практичних частин. В ході семінару було розглянуто особливості програми «Об’єднуюча благодать», доцільність та сутність активного навчання дітей на уроках суботньої школи, проаналізовано психологічні та фізіологічні особливості навчання дітей від 0 до 3 років, а також проілюстровано хід уроку суботньої школи для дітей 3-6 років. Для присутніх було проведено майстер клас з рукоділля, яке останнім часом широко практикується вчителями дитячої суботньої школи, а також на заняттях клубу Шукачів пригод міста Володимира-Волинського. «Об’єднуюча благодать» — програма уроків Суботньої школи для дітей віком від 1 до 14 років. Біблійні історії цієї програми написані таким чином, щоб інформація в них була зрозумілою для дітей, звернена до їхнього життя і щоб вони могли передати її іншим. Програма використовує освітні методи, які були вивчені останнім часом, щоб розуміти, як ми краще за все навчаємось, і цим вона відрізняється від наших попередніх програм. Таїса і Ольга Колос
Друзів не буває забагато! Ковельська молодь відгукнулась на запрошення своїх ровесників із Закарпаття і відвідала громади с. Добрянське, Ільниця та м. Тячів. 10 січня молодь вирушила в с. Добрянське. Ковельську молодь надзвичайно гостинно прийняли у Добрянському. Разом зустріли початок суботнього дня. На ранковому служінні, прославляли Бога в піснях та віршах. Після смачного обіду вирушили в громаду с. Ільниця для участі у молодіжному фестивалі «В моєму серці живе Христос». Місцевий духовий оркестр надихав учасників фестивалю та слухачів для спільної хвали Творцю. Спілкування юнаків та дівчат продовжилось у дружній атмосфері молодіжного вечора на тему «Мрія». Наступного дня молодь відвідала м. Тячів, милувались чудовою архітектурою міста, покатались на ковзанах та відвідали аквапарк.
Голос Надії №114 березень 2014
7
ми опікується Ковельський міський центр соціальної служби у справах сім’ї, дітей та молоді (керівник Медведьва Тетяна Юріївна). На свято запросили сто дітей. Для гостей був підготовлений концерт. На свято завітав казковий ведмідь Гоша, який вміло задіяв запрошених діток до участі у дійстві. Всі разом співали пісні, відгадували загадки, грали ігри. Особливо позитивні емоції у запрошених дітей викликали подарунки, які приготували члени церкви. Через дві з половиною години свято закінчилось. Діти не спішили залишати зал. Організаторами свята виступили члени першої і другої громад Церкви адвентистів сьомого дня у Ковелі.
Поїздка була не даремною, адже з членами ковельської громади на Закарпаття поїхали теж приятелі церкви. Слід відмітити, що спільна подорож одночасно згуртувала ковельську молодь. Дякуємо за гостинність нашим новим друзям із с. Добрянське та с. Ільниця. Молодь також висловлює щиру вдячність пастору своєї громади Володимиру Мелисю, молодіжному пастору Геннадію Савчуку та, звичайно, керівнику молодіжного відділу 1-ї ковельської громади В’ячеславу Швораку за цікаву, змістовну та чудово організовану поїздку на Закарпаття. Подорожі дарують не лише приємні враження та цікаві спогади, але й нових друзів. Зустрічі, знайомства, спілкування, сподівання… Людмила Шевчук
Свято для дітей влаштувати просто Новорічне свято в міському будинку «Просвіти» потішило сотню дітей, які опинились у складних сімейних обставинах. Не звертаючи уваги на снігові замети та вітер 19 січня, до будинку «Просвіта», що у центрі Ковеля, з різних сторін підходили діти з батьками, бабусями дідусями на Новорічне свято організоване для дітей, які опинились в складних сімейних обставинах, яки-
8
Олександр Коропець
У Любомлі звучить і «Пів ноти» Новостворений музичний колектив відвідав з концертом с. Положево. Назву гурту обирали колективно з багатьох варіантів і зупинились на «Пів ноти». Чому саме така назва ще не знаємо, просто гарно звучить і викликає зацікавлення. Ближчим часом додумаємо логічне обґрунтування. Перша робоча версія: пів ноти безкоштовно, а друга половина, відповідно платна (це – жарт, звичайно). Розпочали з репетицій і вже 1 грудня – влаштували концерт у с. Положево, Шацького району, де люди не вельми відвідують місцевий клуб. Проте, за 10 хв до початку концерту глядачі заповнили увесь зал. Під час представлення музичних композицій слухачі почули міні-проповіді, які одночасно були представленням кожної пісні. На завершення концерту усі бажаючі мали змогу придбати Біблії і книги «Велика боротьба», та ознайомитись з програмою вивчення Біблії. Дякуючи музичному гурту за гарну музику, хтось з слухачів запропонував виголосити молитву «Отче наш», на що усі радо погодились і разом, вголос, прославили Бога. Коли в громаді 50% прихожан — музиканти, то легко відгадати якого спрямування буде євангельська робота в регіоні. Колектив планує охопити концертами села Любомльського і Шацького районів, знайти серед слухачів бажаючих вивчати Біблію і посіяти насіння Слова Божого в розуми людей.
Голос Надії №114 березень 2014
Ірина Матвійчук
Про місіонерський конгрес у Луцьку
Мета місіонерського конгресу — залучити членів церкви до роботи, яку доручив Сам Господь. Промовляючи слова: «Я посвячую себе», відчуваєш особливу відповідальність. 25 січня у Луцькому духовному центрі відбувся місіонерський конгрес. Зголосилося близько 40 чоловік, в тому числі невелика група з м. Горохів на чолі з пастором Євгеном Михайловським. Підкріпивши фізичні сили обідом, а духовні — палкою молитвою, «озброївшись» найголовнішим у цій справі — газетами «Вічний скарб», книгами «Велика боротьба», «Переможна хода Бога» та «Дорога до Христа»; газетами для дітей «Скарбничка» та бюлетенями каналу «Надія», групи вирушили на дільниці. «Місіонерське поле» у Луцьку розділене між трьома луцькими громадами і громадою села Підгайці. Після організаційних моментів, «вісники надії» мали можливість дістатися своїх ділянок, де і приступили до роботи. Бог бачив щире бажання серця, і двері відчиняли люди, які з великою щирістю та теплотою приймали і газети, і книги. Не обійшлося і без прикрощів, але негативний до-
свід — це теж досвід. Тим, хто потрапив у багатоповерхівки, пощастило більше ніж тим, хто працював у приватному секторі. Адже лютий мороз сковував надію і бажання. Та в момент найбільшого відчаю Бог відкривав двері теплих осель, і привітне «Заходьте» у ці хвилини було як порятунок. Через дві години, стомлені і промерзлі, але окрилені, поверталися у церкву. Вечірнє служіння було особливим, адже усі бажаючі могли поділитися своїм досвідом спілкування з людьми. Кожен отримав саме той досвід, який був необхідний у цей момент для підтримки власних духовних сил. Велика кількість духовних книг знайшли свого читача. Сподіваємось, що інформація, що у них міститься, дасть багато відповідей, а також (як це не парадоксально) породить і запитання, що стане чудовою зачіпкою для розмови при новій зустрічі. І можливо тоді буде так, як сказав брат Володимир Кованик з групи міста Горохова: «Не знаю, як зустрічали вас люди, до яких ви стукали, а у мене складалося таке враження, що усі, хто мені відкривав, були моїми братами та сестрами». І нехай допоможе в цьому Господь.
Петро запитує: Якщо Бог любить людей, то навіщо потрібні покарання за гріх? Вітаємо вас, Петро! Давайте візьмемо для прикладу материнську любов. Немає сумнівів у силі такої любові, проте чи знайдеться мама, яка жодного разу не покарала дитину? Подумайте, що повинна зробити мама, якщо один її син робить пакості іншому? Вона не хоче нашкодити комусь із них, та й залишати ситуацію без свого втручання вона теж не може. Програміст знає як поведеться програма в різних ситуаціях, скільки б часу не минуло.
Молитва Дихання душі — молитва, Допомога у житті, У сім’ї, на полі битви, З друзями й на самоті. Хто в душі своїй плекає Милість і любов, Віру того підкріпляє Досвід молитов. Бо підносяться молитви У небесний храм, Запашні душевні ритми, Наче фіміам. Про проблеми Бог подбає: Вір, молись, мій друг, У житті хай не згасає Молитовний дух. Хай лунає слава Богу Від братів, сестер За постійну допомогу Слав Його тепер! Зоя Кушнір, Львів–1
Тим більше Бог-Творець нашого світу, знає що і коли ми будемо робити і на що реагувати. Відповідно, Він знає які заходи необхідно вживати, щоб дати нам руку допомоги. Як важливо батькам стежити за становленням особистості дитини, так і Бог стежив за становленням людей від створення світу, а згодом за становленням і Божого народу. А також у Біблії ми бачимо кілька варіантів впливу Бога для того, щоб ми усвідомили, що Бог веде нас єдиним шляхом — до нашого спасіння. З повагою Дмитро За матеріалами сайту www.bible.com.ua
Андрій Бабенцов
Стережися, щоб не забув Господа, Бога твого
Давайте поміркуємо над уривком з книги Повторення Закону 8:6-14 «6 І будеш виконувати заповіді Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, та щоб боятися Його, 7 бо Господь, Бог твій, уводить тебе до Краю хорошого, до Краю водних потоків, джерел та безодень, що виходять у долині й на горі, 8 до Краю пшениці, й ячменю, і винограду, і фіґи, і гранату, 9 до Краю оливкового дерева та меду, до Краю, де подостатком будеш їсти хліб, де не забракне нічого, до Краю, що каміння його залізо, а з його гір добуватимеш мідь. 10 І будеш ти їсти й наситишся, і поблагословиш Господа, Бога свого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі. 11 Стережися, щоб не забув ти Господа, Бога свого, щоб не пильнувати Його заповідей, і законів Його, і постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, 12 щоб, коли ти будеш їсти й наситишся, і добрі доми будуватимеш, і осядеш у них, 13 а худоба твоя велика та худоба твоя мала розмножиться, і срібло та золото розмножаться тобі, і все, що твоє, розмножиться, 14 то щоб не загордилося серце твоє, і щоб не забув ти Господа, Бога свого, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства, 15 що веде тебе цією великою пустинею, яка збуджує страх, де вуж, сараф, і скорпіон, і висохла земля, де немає води; що Він випроваджує тобі воду з крем’яної скелі…»
Дивне застереження Перший раз, коли я читав Біблію, мене трохи здивували ці слова: «Бережись, щоб ти не забув Господа, Бога твого». Як можна забути Бога? Як можна забути людину, яка зробила вам багато добра, наприклад, подарувала дорогий автомобіль, або допомогла у вашій великій нужді? Що має на увазі автор, вживаючи фразу «забути Бога»? Навіщо Бог дає нам таке застереження? Слово «забути» вживається в Біблії більше 100 разів. Наприклад, в Псалмах Давид часто просить Бога не забути його, не забути його народ, але в той же час Бог звертається до нас, до людей, щоб ми не забули Його. Що означає «забути Бога»? Чи проблема ця в нашій пам’яті, чи справа у чомусь іншому?
Суть проблеми По-перше, забути Бога — це забути його ставлення, забути про те, що Він зробив для нас, забути благословення, які Він щедро виливає на нас.
Псалом 106:13-14; 21, 22 «13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його, 14 і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували, 21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив, 22 у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним...»
10
Забути Бога — це не просто стерти Його з пам’яті. Забути Бога — це питання поклоніння Вірш 14 говорить, що вони палали душею своєю, їх бажання стали вище волі Божої. Таким чином, можна зробити висновок, що коли ми свою волю ставимо вище волі Бога, то ми забуваємо Його. По-друге, дуже часто слово «забути Бога» використовується в контексті поклоніння іншим богам.
Суддів 3:7: «І Ізраїлеві сини робили зло в Господніх очах, і забули Господа, Бога свого, та й служили Ваалам та Астартам».
З цього тексту видно, що забути Бога — це не просто стерти Його з пам’яті. Забути Бога — це питання поклоніння. Нам може здатися, що, якщо сьогодні ідолам не вклоняються, то це питання нас не стосується. Насправді, місце статуй зайняли духовні ідоли. Все, чому ми приділяємо більше часу, все, що стоїть на першому місці, — місці, яке по праву належить Богові, — є ідолом. Коли таке трапляється, Біблія говорить, що ми забуваємо Бога. По-третє, Псалом 50:19-22 говорить, що ми забуваємо Бога, коли лихословимо інших.
«19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете. 20 Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері... 21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої! 22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати!»
Що сприяє тому, що ми забуваємо Бога? Або, кажучи більш точними словами, перестаємо довіряти, проявляємо свавілля і поклоняємося духовним ідолам?
Фактор №1: достаток 12, 13, 14 вірші з 8 розділу книги Повторення Закону, застерігають, що ми можемо забути Бога, коли наше життя рясніє різними благами.
«12 щоб, коли ти будеш їсти й наситишся, і добрі доми будуватимеш, і осядеш у них, 13 а худоба твоя велика та худоба твоя мала розмножиться, і срібло та золото розмножаться тобі, і все, що твоє, розмножиться, 14 то щоб не загордилося серце твоє, і щоб не забув ти Господа, Бога свого, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства…».
У вірші 13 слово «багато» вживається 3 рази: багато їжі, багато матеріальних засобів, багато всього. Як це не парадоксально, але, чомусь, чим краще ми жи-
Голос Надії №114 березень 2014
вемо, тим менше нам потрібен Бог. Мені згадується, як щось подібне сталося і в моєму житті. У дев’яностих роках, коли в Україні була складна фінансова ситуація, зарплату не давали місяцями, а полиці магазинів були порожні, мене направили у відрядження до Югославії. Я вже тоді читав Біблію, і мені здавалося, що неможливо забути Бога, коли в житті все добре. Однак, проживши кілька місяців в Югославії, отримуючи зарплату в кілька разів більше колишньою і нічого не потребуючи, я помітив, що перестав читати Біблію і молитися. Пізніше, коли я знову перечитував ці вірші, я зрозумів, що Бог знає нас краще, ніж ми знаємо самі себе.
Фактор №2: успіх Крім того, ще одним фактором, що сприяє тому, що ми забуваємо Бога, є успіх. Повторення закону
8:17-19 «17 щоб ти не сказав у серці своїм: Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут. 18 І будеш ти пам’ятати Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути потугу, щоб виконати Свого заповіта, якого присягнув Він батькам твоїм, як дня цього. 19 І станеться, якщо справді забудеш ти Господа, Бога свого, і підеш за іншими богами, і будеш їм служити, і будеш вклонятися їм, то врочисто свідчу вам сьогодні, ви конче погинете!»
Коли у нас успіх, коли все виходить, ми маємо тенденцію думати про себе високо, сподіватися на власні сили і звеличуватися у власних очах. А як ви думаєте, що первинне: ми забуваємо Бога, а потім починаємо покладатися на себе, або ж спочатку покладаємося на себе, а потім забуваємо Бога? Відповідь на це питання ми знаходимо в книзі Осії 13:6
«Мали добрі пасовиська й ситі були, наситилися і загордилось їхнє серце, тому то забули про Мене вони!»
Тобто, ми бачимо, що достаток, комфорт, відсутність потреби приводить нас до звеличування, упованням на свої власні сили, і ми забуваємо Бога.
Як це не парадоксально, але, чомусь, чим краще ми живемо, тим менше нам потрібен Бог Фактор №3: злидні
Однак, Господа можна забути також і в нужді. Про це говорить мудрець в книзі Притчі 30:7-9 «7 Двох ре-
чей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру: 8 віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним, 9 щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім’я мого Бога».
Ми бачимо, що автор цих слів розуміє проблему і просить про дві речі — щоб Господь не давав йому ні злиднів, ні багатства. У крайній нужді також можна забути Бога. Коли у мене мало, коли немає успіху, а віра і довіра до Бога слабкі, людина схильна нарікати і запитувати «А де ж Бог?»
Це проблема не в нашій пам’яті або оточуючих обставинах, а проблема в наших відносинах з Богом Фактор №4: матеріалізм Ну, а якщо ми не відносимося ні до категорії багатих і успішних, ні до категорії бідних і нужденних, то, можливо, небезпека забути Бога нам не загрожує? Зазвичай у багатьох країнах віруючі люди відносяться до категорії середнього класу. Чи означає це, що вони в безпеці? Сьогодні кожна людина, віруюча вона чи ні, залучена до боротьби за виживання. Матеріалізм - це проблема нашого століття. У гонитві за більш забезпеченим життям, люди занурюються в роботу і суєту, і, врешті-решт, втрачають своє духовне життя. Тому застереження «Бережись, щоб ти не забув Бога свого» актуальне для всіх.
Фактор №5: відносини з Богом Що ж об’єднує багатьох: бідних і середній клас в цьому застереженні? Це проблема не в нашій пам’яті або оточуючих обставинах, а проблема в наших відносинах з Богом, в тому, що часто ми сподіваємося на свої власні сили. Це суть нашої гріховної природи, до цього вона постійно прагне. Христос, знаючи нашу проблему, також застерігав про це, тільки висловив Він цю ідею іншими словами.
Луки 21:34,35 «34 Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, 35 немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі».
Він пов’язує це застереження не тільки з благословеннями, а й зі Своїм другим пришестям («щоб день той не прийшов несподівано»).
Вихід існує Що ж нам робити, якщо ми відчуваємо, що часом забуваємо Бога? Повторення закону 4:29-31 «29 Та коли
ви будете шукати звідти Господа, Бога свого, то знайдете, якщо будете шукати Його всім серцем своїм та всією душею своєю. 30 Як будеш у біді своїй, і коли спіткають тебе в кінці днів усі оці речі, то вернешся ти до Господа, Бога свого, і послухаєш Його голосу. 31 Бо Господь, Бог твій Бог милостивий: Він не залишить тебе й не знищить тебе, і не забуде заповіту батьків твоїх, яким їм присягнув був».
Господь дає нам надію, що якщо ми звернемося до Нього, Він згадає заповіт та благословить нас. Навіть якщо ми втратили із виду Бога, перестали Йому довіряти, ми завжди можемо звернутися до Нього, сподіваючись на обітниця, записане в 2 Тимофія 2:13 «А коли
ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе!»
Голос Надії №114 березень 2014
11
“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...” Елен Уайт
106. Що відбувається у нашому житті під впливом Святого Духа? «Коли Дух Божий проникає в серце, Він перетворює усе життя. Зникають гріховні думки, людина перестає робити лихі вчинки, і там де панували гнів, заздрість, сварки, — запануюють любов, смирення і мир. Сум змінюється на радість, обличчя людини світлішає, відкриваючи небесне світло» (Христос — надія світу, с. 173).
107. Дух Святий — особа? «Дух Святий — є Особою, бо Він свідчить нашому духу, що ми діти Божі. Він також є Боже-
ственною Особою, інакше Він не міг би проникати в потаємні задуми Бога» (Євангелізм, с. 616-617).
108. Наскільки важлива робота Христа сьогодні? «Заступництво Христа за людину в небесному храмі, така ж невід’ємна частина плану спасіння, як і Його смерть на хресті. Саме Своєю смертю Він почав цю роботу; для завершення її Він після воскресіння вознісся на небо. Ми повинні вірою пройти за завісу Храму, «куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус» Євреїв 6:20» (Велика боротьба, с.489).
15.03 День адвентистської молоді. 15–22.03 Молодіжний тиждень адвентистської молоді. 23.03 Арт-кафе «Бамбетель». Довідки за тел.: (093) 16–18.05 Практичні семінари для координаторів, наставників, спортінструкторів та музичних керівників таборів. (Барвінок, додаткова інформація та реєстрація за тел.: (093) 399 75 70 Місіонерські конгреси: 1.03 Мукачево - 1, Львів – 2; 8.03 В. Волинський, Львів – 1; 15.03 Берегово, Дубно.
А ви знаєте, що... ... Син Елен і Джеймса — Уїльям подарував їм семеро онуків: Еллу, Майбел, близнюків Генрі і Герберта, Грейсі, Артура і Френсіса. Перед народженням Френсіса, його матір Мей переживала за реакцію бабусі Еллен, адже їй було уже 40. Проте, ці страхи невдовзі розвіялись: як тільки Еллен побачила малюка, зізналась у одній таємниці: вона молилась про продовження свого життя, щоб побачити і інших дітей своєї невістки. Артур протягом батьох років був секретарем Комітету видання праць Еллен Уайт. Коли померла Еллен, йому було уже сім років.
Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net На обкладинці — База відпочинку «Барвінок».
“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви. Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників