Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня
Молодь вивчає пророцтва с.7 “Літературні угорці” с.8
Історія ковельської громади с.10 Акорди неба с.5
Зазирни у серце с.4
60 років духовного служіння і сімейного життя сім’ї Миколи та Євгенії Жукалюк с.2
Іван Михайлович Бабич
60 років духовного служіння і сімейного життя сім’ї Миколи та Євгенії Жукалюк «Ви, хто пригадує Господа, не замовкніть і перед Ним не вмовкайте, аж поки не зміцнить, аж поки не вчинить Господь спасіння для всіх людей на землі» (Ісаї 62:6,7) Багато років тому пролунав Божий голос-заклик на Волині і молодий юнак відгукнувся на нього й промовив у своєму серці: «Ось я — пошли Ти мене, Господи». Був це Микола Арсентійович Жукалюк. І пішов він на поклик Божий «через круті перевали» свого життя. Господь ніколи його не залишав і провадив Своєю могутньою рукою «по тернистому шляху», який був особливою школою випробувань, пошуків, становлення і покладання надії на Того, Хто сказав «не залишу тебе, не покину Тебе». Для пастора, впродовж його служіння, Бог дає можливість розкрити й зростити талант, яким Господь його наділив, у повній мірі. Можливо, не всім це вдається зробити успішно, але озираючись назад, з висоти років свого служіння Ісусу Христу та Його народу, Микола Арсентійович, піднімаючи своє обличчя до Всевишнього, промовляє: «Господь то частина спадку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпираєш! Частки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спадщина моя!» (Псалом 15:5,6).
60 років духовного служіння і 60 років сімейного життя прожили дорогі нашим серцям Микола Арсентійович і Євгенія Йосипівна Жу-
калюк. Як же не зупинитись, не подякувати разом за благословення прожитого життя і не прославити Небесного Отця за Його керівництво і щиру батьківську опіку. Так і зробили: зібралась в першій львівській церкві велика родина Жукалюків – Воронюків з дітьми, онуками, правнуками і вся духовна сім’я. Привітати дорогих ювілярів прибули керівники церкви Адвентистів сьомого дня: віце-президент Генеральної конференції Артур Артурович Штеле, з Євроазіатського дивізіону Гуалерму Біаджі та Володимир Аркадійович Крупський, з Українського уніону Леонід Трохимович Волощук, та адміністрація Західної конференції. У щирих поздоровленнях пролунали сердечні побажання та подяка за звершений труд, а слова настанови зі Святого Письма підбадьорили громаду, гостей. Які благословенні хвилини такої зустрічі, скільки радості, насолоди, скільки співу та подяки підносилося до неба! Як добре служителю завжди покладатись на найкращого Учителя і прислуховуватись до тихого й ніжного віяння Святого Духа, Який промовляє: «Ось це та дорога,
простуй нею, не відхиляйся «ні праворуч, ні ліворуч», слідуй за Мною» (Ісаї 30:20,21). Як добре ділитись тією великою духовною спадщиною, набутими досвідами, а навколишнім приглядатись до доброго прикладу такого життя, цінувати багаті Божі благословення. Дорогий Миколо Арсентійовичу! Нехай твій світильник, запалений Ісусом Христом ще в юнацькі роки, яскраво світить і в твої уже не молоді роки, вказуючи оточуючим на шлях, в кінці якого видніється вічність, обіцяна Ісусом Христом.
Вы путь прошли нелегкий и большой. Однако не состарились душой, Поскольку старость только тех удел, Кто оказался в жизни не удел. Пусть будет длинной и приятной часть пути, Которою осталось Вам пройти. Здоровья, счастья вам и много лет. Успехов новых, радости, побед.
2
Голос Надії №117 червень 2014
Олександр Коропець
Любомльці побували в гостях у самотньої старості Спортивний клуб «Самсон» і члени церкви Адвентистів сьомого дня міста Любомль, відвідали геріатричний пансіонат в с. Гуща. Жителі пансіонату завжди з радістю зустрічають гостей, так і цього разу. Наші друзі Зінаїда Грозак і Олена Каменська організували збір гуманітарної допомоги, а колектив спортклубу і церкви додав до цього солодощів; представник дитячого клубу «Шукачі пригод» Роксана порадувала стареньких грою на саксофоні. Зі смутком помітили, що не всі мешканці пансіонату були на імпровізованому концерті. Потім нам розповіли про гіркі втрати в сім’ї гущанськго пансіонату. Радісні обличчя наших друзів в кінці зустрічі свідчили, що мети досягнуто, дух — підбадьорено… а робота триває. Пройшовши усіма приміщеннями стаціонару разом з завідувачем відділенням ми склали перелік першочергових потреб закладу: 1. Морозильна камера (б/в чи нова), 2. Холодильник (б/в чи новий), 3. Чотири ліжка, 4. Пральна машина автомат (загрузка від 6 кг б/в чи нова), 5. Побутова хімія (для кухні, ванної, туалету), 6. Комплекти постільної білизни, 7. Штори і фіранки, 8. Електроплита, 9. Фарба водоемульсійна, 10. Руберойд, 11. Одяг і взуття. В переліку зазначено речі, на які не вистачає фінансування. Бюджет не завжди все передбачає і його не завжди на всі потреби вистачає, тому закликаємо допомагати тим, хто сам собі допомогти не може.
Пам’ятаймо слова Христа: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (Матв.25:40).
Усіх небайдужих, а також благодійників просимо звертатись до директора спортивного клубу «Самсон» пастора Олександра Коропця за тел..: (063) 837 28 38. Віктор Власюк
Місіонерський конгрес відбувся на Рахівщині 17 травня на суботньому богослужінні в молитовному будинку зібралися, учасники конгресу, щоб підтримати місцеву громаду у місіонерському служінні. Представники Кобилецької Поляни, Великого Бичкова, Грушева, Верхнього Водяного заповнили зал так, що всі стільці були зайняті. Господарі відмічали, що так багато людей у їхньому молитовному будинку давно не було. Музичне служіння забезпечили члени громади Тересви, які приїхали з власними музичними інструментами. Загальні псалми звучали по особливому живо і натхненно. Чудові семінари про актуальні місіонерські методи провели служителі Василь Мурга і Олександр Грицак. Під час богослужіння на вулиці йшов дощ і, звичайно, були переживання, як пройде практична частина служіння в місті. Але після обіду, коли місіонери пішли в місто з літературою, дощ припинився. А коли настав час повертатися, знову розпочався. На вечірньому служінні було чимало досвідів, молитов, пісень і тому багатьом не хотілося розходитися і роз’їжджатися додому. Можливо, ще й через те, що місцева громада проявила щиру гостинність і гарне відношення. Організатори вірять, що кожна роздана книга і газета з доброю вісткою, наче посіяне насіння, принесе плід в житницю Господню.
Голос Надії №117 червень 2014
3
Віктор Власюк
Працівники християнських таборів вчились зазирати у саме серце З 23 по 25 травня на базі відпочинку «Барвінок» відбувався форум для працівників таборів. З усіх куточків Західної конференції приїхали координатори, наставники, спорт-інструктори, музичні керівники. Були представники з таборів «Пісочний», «Лінія відриву», «Джерело любові», «Щасливе місто», «Юність», «Фактор страху», а також нова команда
підготуватися до літніх програм, а також взяти для себе більше нових креативних ідей для поліпшення даного служіння. Варто зауважити, що більшість з тих, хто відвідали цю зустріч відмітили в своїх анкетах, що три дні мало для такої програми і висловили бажання, щоб подібні заходи тривали 4-5 днів. Взагалі табірне служіння робить виклик сучасному способу життя багатьох людей, які звикли проводити багато часу в соціальних мережах «міжнародної павутини», тому що на табірних зібраннях багато живого спілкування, налагодження реальних дружніх стосунків, багато ігор і фізичних вправ. Хтось зауважив, що ті, хто бере участь в таборах, як служитель, наступного разу вже не хоче повертатися туди в ролі відпочиваючого. Відчувши смак служіння, яке іноді буває несолодким, розуміють, що воно допомагає зростати духовно і приносить багато благословень. Саме в такій атмосфері працівники таборів покликані відкривати потенціал, таланти людей і направляти погляд людей до спасителя Ісуса Христа. Ірина Мокрушенко
На Закарпатті утворився новий клуб Слідопитів Суботнє богослужіння 10 травня в громаді с. Бобовище перетворилось на справжнє свято слідопитів. угорців. Для кожного з них була представлена окрема і загальна програма. Спікерами семінарів виступили Любов Сапа, Олег Боков, Олена Носова та Владислав Пойлов. Кожен день мав свою ідею: «Зазирни у серце Бога», «Зазирни у своє серце», «Зазирни у серце ближнього». Навколо цих тем організовували ігри, настанови, звучали пісні. Взагалі протягом програми звучало багато музики та пісень. Особливо хотілось відмітити гурт «Півноти», який порадував всіх присутніх чудовим виконанням. За цей час молодь могла більше здружитися один з одним,
4
Протягом року діти відвідували слідопитські заняття: ходили на природу, вивчали пам’ятні перлини, малювали карти місцевості та ін. Вони були активними на всіх заняттях. І от настав момент, коли 12 дітей вирішили вступити до лав слідопитів для того, щоб своїм життям і служінням прославити Бога. З почесною місією до громади завітав Олександр Коберник. Він урочисто пов’язав дітям слідопитські галстуки. Що ще більше додало святкового настрою. Вони з усією серйозністю і почуттям відповідальності віднеслись до цього служіння. На дитячих обличчях читалось хвилювання від важливої події у їхньому житті. З цього дня офіційно почав
Голос Надії №117 червень 2014
діяти клуб слідопитів «Атом», наставником і директором якого є пастор громади — Дмитро Мокрушенко. Назву клубу запропонувади самі діти. «Атомос» з грецької означає «нероздільний». Справжня таємниця атома полягає не в тому, що він має надпотужну силу, а швидше в тому, що він не розпадається на частини. І хоч наука стверджує, що так мало би статися, цього не відбувається. Деякі вчені дивуються з того, яка загадкова сила, цілком їм невідома, утримує його цілісність. А ми знаємо, що цією таємничою силою є сила Творця, Самого Бога. Отже, бажаємо юним «атомівцям», щоб ця сила завжди тримала їх єдиними. Лілія Кулініч
Акорди неба зазвучали у Рівному В органному залі м. Рівне 10 травня 2014 року відбувся хоровий фестиваль «Акорди неба». Для слави Божої звучали твори у виконанні хорів зі Львова, Дубно, Костополя та Рівне. Відчувалася, що всі колективи гарно підготувались і мали велике бажання прославити Господа. Діти, молодь, жінки та чоловіки приймали участь у цьому служінні.
Суботнє богослужіння проходило в приміщенні Рівненського органного залу. Воно розпочалося загальним співом «Прославляйте Бога», а потім, за традицією всесвітньої церкви Адвентистів сьомого дня, відбувся урок суботньої школи. Програмою керував обласний пастор Олександр Московчук, а проповідь про важливість музики та хорового співу посвячених людей, які об’єдналися у прославленні Бога, говорив Валентин Шевчук. Звучали музичні твори у виконанні скрипалів. Молодь виконала також декілька музичних номерів, і звичайно звучало багато хорового співу, які створювали атмосферу неба. Багато друзів, рідних та знайомих змогли відвідати цей фестиваль… Хоровим колективам вручили подяки, а по закінченню усіх виступів звершили молитву благословення. Після обіду, спілкування, інтерв’ю, яке брала підростаюча молодь у диригентів хорів, та угамування емоцій, які переповнювали усіх, — поїхали на «Флешмоб» до торгового комплексу «Екватор». Звучали мелодії скрипки та дзвіночків, а з усіх куточків «Екватору» люди могли почути хоровий спів, яким прославляли Бога. Звучали пісні «Радісно ми прославляємо Бога слави і чудес» та «Боже великий, єдиний». А коли все більше і більше людей почали сходитися, це дало ще одну можливість засвідчити їм про Бога, кожному бажаючому подарували духовну літературу.
Голос Надії №117 червень 2014
5
Олександр Коропець
Олександр Слободський
Молодіжна Біблійна вікторина відбулась на Волині
Церква у Львові зростає
13 квітня Волинська молодь показала рівень знань Біблії.
Семеро чоловік 24 травня 2014 року заключили завіт з Господом через водне хрещення у Львові.
У першій луцькій громаді Адвентистів сьомого дня пройшла біблійна вікторина по книзі пророка Даниїла і Об’явлення. Команди виявляли свої вміння не тільки в знаннях, а й у винахідливості і творчості. Цікавими виявилися відео сюжети зняті для представлення на конкурсі. Ці роботи згодом будуть представлені широкій аудиторії на молодіжних таборах і зустрічах. Приємним фактом у вікторині була відсутність духу суперництва. Команди «BMW» (Ковель), «Трансформери» (Володимир Волинський), «Слоїки» (Луцьк-1), «Патріоти неба» (збірна Луцьк-3 і Підгайці) переконали суддів у своїх знаннях Біблії. Переможці — команда «Слоїки» (Луцьк-1) вже готуються до продовження вікторини на конференційному рівні.
Шляхи цих, колись чужих, незнайомих людей перетнулись у другій львівській громаді церкви Адвентистів сьомого дня. Вони відвідували богослужіння, роздумували про Бога і близько трьох місяців тому об’єдналися у групу з вивчення Біблії і підготовки до хрещення. Усвідомивши як Бог любить їх і чого від них очікує, вони вирішили прийняти водне хрещення, яке є символом смерті для старого життя і воскресіння для життя нового. Урочистість відбувалась на ранковому суботньому богослужінні в присутності духовної сім’ї, яка радо вітала «новонароджених» у Христі: двох сестер і п’ятьох братів. Наймолодшому з них 22, найстаршому 79. Двоє з них: матір і син, двоє: чоловік і дружина… А тепер усі вони брати і сестри у Христі.
МОЛИТОВНЕ СЛУЖІННЯ ЗК
МАРАФОН ПОСТУ І МОЛИТВИ Дорогі брати і сестри! З 1 березня 2014 року розпочався марафон посту та молитви за Євангельську програму, яка повинна була проходити з 19 червня по 5 липня 2014 року у м. Львові. Ведучий програми — Вадим Бутов. Проте, у зв’язку з нестабільною ситуацією, проведення програми переноситься на осінь. Впродовж усього часу підготовки до програми, народ Божий Західної конференції, буде схиляти коліна перед величчю нашого Господа та уповати
6
на Його милість, щоб ця програма здійснилась. День посту за цю програму – середа, час молитви — щодня о 12:45. Будемо просити Бога, щоб Він, Духом Святим, вплинув на серця людей, яких ми з вами плануємо запросити на цю програму.Нехай добрий Господь благословить нас у цьому марафоні посту і молитви! Якщо у вас виникають особисті потреби в молитві, прохання звертатись за телефоном довіри: (097) 450 57 54
Голос Надії №117 червень 2014
Тетяна Задерецька
Львівські підлітки закінчили “Школу зустрічання” 4 травня в арт-кафе «Бамбетель» відбулась остання, підсумкова зустріч для підлітків і молоді на тему «Чистота і святість стосунків». Ведуча програми Ірина Стасюк запропонувала присутнім назвати предмет, який характеризує рису характеру їхнього друга. Таким шляхом виявили де-
Наталя Топилко
сять якостей справжнього друга, які у сукупності характеризують Христа — досконалого Друга. Йшлося і про силу негативного впливу друзів, і про те, як не потрапити в залежність від думки оточуючих, щоб не робити того, що в іншими умовах ми б ніколи не зробили. Учасники зустрічі мали можливість задуматись про критерії та межі власної сексуальної поведінки. Адже норми поведінки — це шлагбаум, котрим ми перекриваємо собі дорогу до тих сфер життя, в яких почуваємося слабкими. Це не збірка правил вигаданих кимось, а наш власний погляд на гріх — погляд з відразою, подібний до того, як дивиться на гріх Бог, Який дає силу відмовитися від руйнівних справ гріха.
Молодь вивчає пророцтва
Все розпочалося ще восени, коли надворі падав дощ, холодний вітер стимулював нас іти швидше на молодіжні зустрічі, а темна нічка повертатися гуртом додому.
Дивна поведінка молоді?
Як ви гадаєте, що це за зустрічі? Яку мету вони переслідували? А все дуже просто! (принаймні, так здавалося спочатку!). Молодь усіх церков Львівської області активно почала готуватися до Біблійної вікторини. Це були прекрасні вечори, коли дружно занурюючись з головою у біблійні пророцтва, молоді люди пізнавали ще глибше істину. І ось: «Пам-па-рам!» — довгоочікувана мить настала. З серйозними намірами та прекрасним настроєм молодь трьох львівських громад зібралася 18 травня об 11 годині у Львові в молодіжному арт-кафе Бамбетель.
Захоплююча гра Вікторина складалась з кількох етапів, які мали чітко окресленні вимоги. Розпочалось все з представлення команд, де гравці оголошували свою назву, а також презентували місіонерську роботу молоді своєї громади. Наступний конкурс мав духовне значення: один представник з команди проповідував, а оцінювалось ось що: змістова наповненість, ораторські здібності проповідуючого, лаконічність (тривалість проповіді — до 7 хвилин). Не можна не відзначити креативність нашої молоді під час творчого конкурсу, який був наступним. Тут ми змогли побачити чудову сценку про велику боротьбу між Христом і сатаною, послухати радісну пісню про вічне життя на небесах, і подивитись комічну історію
з життя Петрика, який рахував 144 тисячі спасенних, щоб заснути. А останній етап — біблійна вікторина, складався ще з кількох складових: командна гра, конкурс капітанів та індивідуальний конкурс для кожного гравця з усіх команд. Команди по черзі вибирали питання, яке зачитував ведучий конкурсу пастор Олександр Слободський, після чого учасники, обговорюючи, відповідали. Кожна команда мала можливість відповісти на 10 запитань різної складності, які будувались на основі Біблії, книг Елен Уайт, а також посібника «Впевненість в небаченому». За тим же принципом відбувався конкурс капітанів. В кінцевому результаті у фінал вийшло дві команди, для яких влаштували «пенальті». «Вирок» оголошували поважні судді: Валентин Шевчук — секретар ЗК, Віктор Власюк – молодіжний керівник ЗК, Руслан Вільховий — пастор третьої львівської громади.
Результати вікторини У конкурсі «Біблійна вікторина» 1 місце посіла команда «Діти останнього часу» (Львів-3); 2 місце — команда 144 (Львів-2). Творчий конкурс: 1 місце розділили дві команди: «144» та «Перші і останні» (Львів-1), 3 місце — «Діти останнього часу». Конкурс проповіді: 1 місце — Наталя Топилко («144»), 2 місце — Ольга Лаптєва («Перші і останні»), 3 місце — Ярослав Хаба («Діти останнього часу»). Окремо нагородили найактивнішого учасника вікторини Петра Ратича з команди «144». Також у цьому конкурсі вирішилась доля тих команд, які будуть представляти Львівську область на конференційній вікторині, яка відбудеться у червні цього року. Це буде збірна молоді з команд «144» і «Діти останнього часу». Вітаємо переможців.
Голос Надії №117 червень 2014
7
Роберт Біро Дьозо Форкош
Літературне служіння групи євангелістів з Румунії в Берегівському районі та Солотвино
Наприкінці березня Берегівський район на Закарпатті відвідала група літературних євангелістів, яка складалась з 10 чоловік.
Місіонери з Трансильванії
Протягом 5 днів літературного служіння їм допомагали Іван Теремта, літературний євангеліст на угорській території та Дьозо Форкош — координатор служіння серед національних меншин, пастор Берегівської громади. Літературні євангелісти приїхали з Румунії, з Трансильванії, щоб поширити книги серед угорців, які проживають на Закарпатті. П’ять днів вони працювали в 13-ти селах і за цей час мали багато позитивних досвідів. Про харчування та проживання літературних євангелістів турбувались члени берегівської громади.
Підготовчий етап Першочерговою метою було зробити соціологічне опитування та визначити, яка потреба та зацікавлення населення в угорській місіонерській газеті «Життя та здоров’я», яка щомісяця виходить
завдяки підтримці Західної конференції та угорських громад Закарпаття. В шести селах, де перед цим щомісяця кожна сім’я отримувала цю газету, літературні євангелісти заходили в кожний двір і записували дані тих людей, які і надалі бажають отримувати газету. Опитування виявило, що переважна більшість населення з задоволенням читає газету, такі люди купували у євангелістів і книги. Кожен зацікавлений отримав також і подарункову книгу. Були і такі, хто просив, щоб їх відвідувати та вивчати з ними Біблію. В інших семи селах група літературних євангелістів теж розповсюджувала газету. У п’ять із них вони понесли ще й українську місіонерську газету «Вічний Скарб».
Повторний візит Наступного місяця ця група знов повернулась на Закарпаття, щоби цього разу продавати літературу в смт. Солотвино, Тячівського району, де проживають не тільки українці та угорці, але і дуже багато румунського населення. Цього разу у складі групи було 5 чоловік.
Закордонні літературні євангелісти самі привезли з собою багато літератури румунською та угорською мовами, переважно це були книги Елен Уайт, зокрема книга «Велика Боротьба». Великий внесок в це зробив керівник команди Ерік Йончов з Румунії. Російську літературу та газети надали навколишні українські громади. Велику допомогу надали їм місцеві пастори — Сергій Антонюк, Іван Крічфалушій та Василь Мурга. Координатором програми у Солотвино був Крістіан Строя, місіонер з Румунії та місіонер Роберт Біро з Вишкова, який забезпечував і переклад з угорської мови. Кожного дня літературні євангелісти зустрічались з зацікавленими людьми, які не тільки купували книги, але і були відкриті до розмови та про просили подальші відвідування. Їхні адреси були передані місцевому місіонеру для проведення подальшої праці. Саме служіння проводилось з 21 по 26 квітня. За цей період літературні євангелісти змогли охопити більшу частину Солотвино, а в п’ятницю, перед від’їздом команда з книгами на декілька годин заїхала і в сусіднє село Біла Церква.
Яскраві досвіди Запам’ятались деякі яскраві досвіди, наприклад коли одна жінка, яка щойно придбала «Велику Боротьбу», відразу ж сама стала її рекламувати своїм сусідам, зібравши їх навколо себе на вулиці. В результаті ці люди придбали ще 5 книг «Велика боротьба». Іншого разу в багатоповерховому будинку саме той чоловік, який спершу вороже поставився до літературних євангелістів, після знайомства та довгої розмови з ними з радістю прийняв «Велику боротьбу». Запам’ятався ще один випадок — село Білу Церкву нам описали як досить закрите для продажу
8
Голос Надії №117 червень 2014
книг, з причини проживання в ньому великої кількості Свідків Єгови. Але за ті декілька годин, які команда змогла виділити на це село перед від’їздом в Румунію, Господь скерував нас до багатьох відкритих до Божої істини сімей, які були раді нашому приїзду та купували наші книги. З деякими з них навіть була можливість звершити молитву. І це був тільки початок роботи на цій території. Особливим благословенням стало те, що незважаючи на несприятливий прогноз погоди на цей тиждень Господь стримував дощ; щодня було видно, як хмари та зливи обминали Солотвино стороною.
Вражаючі результати І звичайно за 5 днів служіння було продано та подаровано багато книг – близько 120 книг «Велика Боротьба» румунською мовою, 40 угорською і 40 російською; близько 1000 інших книг, роздано багато газет і буклетів. Після служіння кожній парі євангелістів було приємно повертатись до приміщення церкви, яке служило для них базою, і зустрічати там велику кількість дітей та моло-
ді, з якими місіонер з Румунії Крістіан Строя проводив канікулярну недільну школу з різноманітними цікавими програмами, іграми та вивченням християнських пісень. В перший день її відвідало до 10 дітей, наступного дня вже близько 20-ти. Допомагала в проведенні програми сім’я пастора Сергія Антонюка. В подальшому тут планується відкрити клуб «Слідопитів».
Всім учасникам групи запам’яталась гостинність членів тересвинської громади, сімей Глеба, Онуфрій та Цубера. Також члени громади турбувались і про харчування команди протягом служіння. Приємно і цікаво приймати участь в таких інтернаціональних програмах з розповсюдження Благої вістки. Нехай буде слава Господу за такі чудові можливості!
44,
0€
Вікторія Іваненко
Досвід літературних євангелістів у Любешівському районі «Зустріч з великим чудом Божим напевне найчастіше виникає у літературних євангелістів. Причина у великій кількості зустрічей з найрізноманітнішими людьми за один день. Господь посилає зустрічі з справжніми християнами, людьми, які готові прийняти нове світло. В дощ і в спеку Божі посланці старанно виконують свою місію, під керівництвом Святого Духа в найвіддаленіших селах Любешівського району. Група була застережена, що в селі, де вони мали працювати, люди не будуть купувати літературу, бо місцевий священик забороняє. Проте, євангелісти продали багато літератури. В іншому селі
Божий ангел заспокоював грізних псів. Попри поради «доброзичливих» односельчан не ходити в деякі хати, бо там нічого не купуватимуть, — ми мали великий успіх, і продали багато книжок. Я теж не послухала схожої поради і пішла до «забороненої» оселі. Продала господині «Велику боротьбу», іду до наступної хати, відкриваю хвіртку. Тут я при гарному спілкуванні теж продала чудову книгу «Христос — надія світу». Яким же великим було моє здивування, коли двері відчинилися і до хати «впорхнула» сусідка зі щойно придбаною «Великою боротьбою». Враз промайнула думка, що жін-
ка наздогнала мене аби повернути книгу. Та мої хвилювання були марними: «Валю, яку прекрасну книгу я купила! Давай читатимемо про перших християн, про історію всього християнства, про велику боротьбу між добром і злом…» У відповідь сусідка не з меншим ентузіазмом підхопила і про свою книгу, яка наблизить її до особистості нашого Спасителя. З раяістю я покидала цю оселю, в яку так радили не ходити. Я зоставила двох жінок з Вічним скарбом, Істиною, Великою надією. При такому спілкуванні літературний євангеліст не потрібен — там керує Господь».
Голос Надії №117 червень 2014
9
Валентин Шевчук
Історія Ковельської громади Історію громади м. Ковель можна поділити на чотири періоди, початок кожного пов’язаний з відродженням і новим підйомом після певного ослаблення, пов’язаного із складними політичними обставинами і переслідуваннями. 1. Перед І Світовою війною – 1921 рік; 2. 1929 – 1939 роки; 3. 1945 – 1991 роки; 4. 1991 – 2014 роки.
Народження громади Перша хвиля у житті церкви — це народження у період перед Першою світовою війною, як невеликої групи, яка припинила свою діяльність після усіх негараздів війни, в результаті переселення членів церкви німецької національності. Перша згадка про Ковельську громаду в цей період припадає на 1919 рік. Звідки ми про це знаємо? В архіві історії Адвентистів сьомого дня в Європі у м. Фріденсау знаходиться Церковна книга громади АСД м. Лодзь. Як відомо у таких книгах міститься список усіх членів церкви з поданням даних про рік і місце їх хрещення. Отож, у цьому списку згадується Буххольц Марта (Buchholz Martha) народжена 22.08.1887, яка була охрещена 10.11.1919 у Ковелі. 7 червня 1921 року переведена листом до громади м. Лодзь.
Перші ковельські адвентисти Згідно вищевказаного документу ми дізнаємось про тих, хто були першими адвентистами у Ковелі: • Буххольц Моніка (Buchholz Monika), народжена у Ковелі 4.11.1923. • Крюгер Хедвіг (Krüger Hedwig) народжена у Ковелі 10.10.1910, переведена листом в громаду м. Лодзь 17.11.1936. • Проповідник Йозеф Зелінскі (Józef Zieliński), народжений в м. Познань 6.01.1901, переведений листом з громади Ковеля 24.03.1940 в громаду м. Лодзь. • Зелінська Лідія (Zielińska Lydia), народжена 6.05.1906, також переведена листом з громади Ковеля в громаду м. Лодзь 24.03.1940. • Бюсс Вільгельміне (Böss Wilhelmine), народжена 12.01.1890, переведена листом з громади Ковеля в громаду м. Лодзь 10.08.19401. Цілком ймовірно, що всі члени громади Ковеля, які мали німецьке коріння, були переведені в громаду Лодзь в 1940 році. Як відомо, згідно домовленості Гітлера і Сталіна усе населення німецького походження повинно було залишити територію Західної України і повернутися на історичну Батьківщину.
Відродження громади Другий період історії припадає на 1929 – 1939 роки. Як повідомляє проповідник Антоні Нєвядомскі, громада АСД знову відроджується в 1929 році. Того 1 Gemeinde-Gliederliste der S.T.A — Litzmannstadt (Warthe-Vereinigung) Herbst-1940r. Friedensau.
10
часу Антоні Нєвядомскі працював на теренах Ковеля, розповсюджуючи літературу, через що привів до правди кілька осіб2. У Варшавському державному архіві Актів Нових знаходяться цікаві статистичні дані щодо адвентистський громад і груп у Східно-Польській конференції, станом на 1 лютого 1931 року. Керівництво Польського Уніону надіслало цей документ у Міністерство Релігійних Справ у м. Варшаві. Окрім списку поданих населених пунктів, там ми знаходимо інформацію про національну приналежність членів церкви, а також і прізвище людини, яка виконувала в громаді душпасторські функції. Таким чином, в Ковелі, станом на 1 лютого 1931 року, було 18 членів церкви, із них 15 білорусів і 3 росіян. Виконуючий душпасторські функції Ковельської громади – К. Креков, який не був офіційним служителем, а місцевим пресвітером. На цей час в селі Озеряни, що неподалік Ковеля громада адвентистів нараховувала 18 чоловік, усі були українцями. Старшим громади був Д. Кравчук3. На кінець ІІІ-го кварталу 1931 року, згідно статистичних даних, поданих у часописі «Слуга Збору» в Ковелі нараховується уже 21 послідовник4. Рівно через рік в кінці серпня 1932 року — 23 члени церкви5.
Місіонерський авангард Як виглядала місіонерська діяльність у громаді? Робити висновки вам самим. Згідно звіту, поданого в «Слузі Збору» за ІІІ квартал 1932 року, ми знаходимо результати за 3 місяці діяльності: • Кількість членів, які здавали звіти по місіонерській роботі – 19; • Кількість місіонерських відвідувань – 98; • Кількість проведених біблійних уроків з приятелями – 220; • Кількість осіб, яким була надана допомога – 206; • Кількість наданих консультацій і порад – 57; • Кількість елементів одягу, подарованого бідним – 1; • Кількість приятелів, приведених на суботню школу чи на інші зібрання – 16; 2 Antoni Niewiadomski ,,Moje zapisy’’ str. – 22. 3 Teodor Will ,,Do Ministerstwa Wyznań Religijnaych i Oświecenia Publicznego’’ str. – 78. 4 Sługa Zboru, str. – 9. Warszawa 1931. Nr.8. 5 Sługa Zboru, str. – 10. Warszawa 1932 r. Nr.11/12
Голос Надії №117 червень 2014
• Кількість висланих місіонерських листів – 18; • Кількість отриманих місіонерських листів – 13; • Кількість розповсюджених часописів, книг і брошур – 152; • Середня кількість розповсюджених екземплярів літератури на одного члена церкви – 7. Цікавим є факт того, що у кожному квартальному звіті була спеціальна графа, під назвою «на якому місці». В ній зазначалося на якому місці знаходиться громада по кількості розповсюджених одиниць літератури на одного члена церкви. У ІІІ кварталі 1932 року серед 53 громад Східного об’єднання, Ковельська громада зайняла ІV місце6. Недаремною була ревна місіонерська праця братів і сестер Ковельської громади. Уже через декілька місяців в адвентистському часописі «Слуга Збору» ми зустрічаємо зворушливе повідомлення районного пастора Клеменса Пьонтека. Цитуємо дослівно: «12 серпня 1932 року, ввечері в 21 годині відбулася при чудовій погоді і світлі місяця урочистість хрещення шести дорогих душ. Акт хрещення здійснював керівник Східного об’єднання К. Бартель. Дуже радіємо, що Господь дарував нам 6 душ, які побільшили нашу громаду, яка тепер нараховує 21 члена церкви. Віримо, що Господь нам дозволить більше вирвати душ, гинучих в темряві цього світу і припровадити їх до трону Господа Ісуса Христа»7.
Активна молодь 1932 рік для Ковельської громади був наповнений різними подіями, які залишили свій слід у періодичному виданні «Слуга Збору». Невелика стаття «Молодіжна урочистість у Ковелі» брата Марчука із Ковеля дозволяє нам поринути у давні події із життя церкви та відчути настрій і дух Ковельської молоді у далекі 30-ті роки XX століття. Цитуємо деякі факти із статті: «25 грудня 1932 року відбулася урочистість Ковельської молоді. Чудовий зал, спеціально орендований для цієї мети, прикрашений зеленю і герляндами, був переповнений слухачами. Загалом в середньому було 200 осіб. На стінах виднілось 3 написи: «Сердечно вітаємо», «Богу на честь», «Побійтеся Бога і віддайте Йому хвалу, бо прийшла година суду Його». Наша церква нараховує 23 члена, більша кількість з яких — молодь. Наша молодь давно уже мріяла про подібну урочистість, готуючись до неї ретельно. В 16:30 при звуках оркестру, який прибув із громади Слободарка в кількості 9 осіб, розпочали нашу урочистість. На початку брат Пьонтек, у короткій промові пояснив ціль нашого зібрання і задачу адвентової молоді. Програма урочистості булла дуже ріщноманітною, складалася з віршів, діалогів, декламацій, хорових пісень, квартетів, дуетів і соло, і проводилась на польській, російській і українській мові. На російській мові промовляв брат Невядомскі, який прибув з Рівного. Все це відривало нас від земних речей і переносило до духу Того, Хто живе у небі. Незважаючи на те, що урочистість продовжувалась до 9-ої години, ніхто не поки6 Sługa Zboru, str. – 10. Warszawa 1932 r. Nr.11/12 7 Sługa Zboru K. Piątek ,,Chrzest w Zborze Kowleskim’’, str. – 8. Warszawa 1932r. Nr.10.
нув свого місця і на обличчях усіх виражалася радість і задоволення. З жалеем залишали те місце, де Господь був з нами так близько. Нашою молитвою було, щоб ми могли проводити подібні урочистості тут на землі, а колись у Царстві Божому»8.
Служителі громади 1931-1934 – роки служіння Клеменса Пьонтека у Ковелі. В кінці 1931 року Клеменс Пьонтек разом з родиною переїхав до Ковеля і працював тут, як біблійний працівник до 1934 року. Незвичною для нас тепер була кадрова стратегія в Польському Уніоні. Кожна громада не могла мати свого пастора. Як засвідчує протокол Ради Східної конференції, яка відбулася 29 травня 1933 року в Пожарках, кожен рукопокладений проповідник відповідав за десяток громад. Так, згідно пункту №45 цього протоколу в район пастора Антоні Нєвядомского входили громади: Równe (Рівне), Gruda (Груда), Aleksandrówka (Олександрівка), Podwysoka (Підвисоке), Werba (Верба), Sylonowice (Силоновіце), Demidówka (Демидівка), Młynów (Млинів), Dubno (Дубно). Район Яна Куляка складався з громад: Łuck (Луцьк), Kowel (Ковель), Kamień-Koszyrski (Камінь-Каширський), Hołoby (Голоби), Lubcze (Любче), Boguszówka (Богушівка), Perespa (Переспа), Briszcze (Бжеще), Niemir (Nemir) (Немир), Pożarki (Пожарки), Rożyszcze (Рожище), Cerkwiszcze (Церквіще), Horodziec (Городець), Maniewicze (Маневичі), Gruszwica (Грушвіца), Mydsk (Мідськ), Czechowszczyzna (Чеховщизна), Sierniczki (Сернички), Wojnin (Войнин), Wólka-Sadowska (Вулька Садовська), Świniuchy (Свинюхи), Zachorów, (Загорів) Horochów (Горохів), Kniaże (Княже), Włodzimierz Wołyński (Володимир Волинський), Myszów (Мишів) i Ozierany (Озеряни)9. Цікавим є документ на 9 аркушах з 691 підписами, датований 13 травня, 1935 р. Тут ми маємо список засновників громад в Східній конференції Церкви Адвентистів сьомого дня, а зокрема в Ковелі10: • Анастасія Шаш, Ковель, вул. Помнікова, 34; • Йосип Демчина, Ковель, вул. Білінська, 23; • Наталія Демчина, Ковель, вул. Білінська, 23; • Філіп Зебрунь, Ковель, вул. Білінська, 23; • Єфим Шворак, Сушибаба, Купічин. Після Клеменса Пьонтека у Ковелі проживав проповідник Михаїл Васідлов, а наступними були: Йозеф Зелінскі, Єжи Ліпскі, Александр Крук11. Продовження історії ковельської громади читайте у наступному номері 8 Sługa Zboru. Marczuk ,,Uroczystość w Kowlu’’, str. – 5. Warszawa 1933 r. Nr.2/3 9 Jan Kulak ,,Protokół Nr. 44/51’’ Posiedzenia komitetu Zjednoczenia Wschodniego w Pożarkach w dniu 29.05.1933 roku. 10 Wilhelm Czembor ,,Lista członków Społeczności A.D.S w Polsce/Zjednoczenie Wschodnie z lat 1921-1935’’ str. – 374. Warszawa 13–maja 1935r. 11 Głos Adwentu, Stanisław Zbigniew Łozoski ,,Kolporter z Wołynia’’ str. – 7/9. Styczeń - 2001r. Nr.1
Голос Надії №117 червень 2014
11
“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...” Елен Уайт
115. Чи маємо ми потребу у Святому Дусі? «Без Духа і сили Божої наша праця буде надаремною» (Свідоцтво для церки, т.5, с.158). «Саме завдяки Святому Духу люди приходять до Христа і тільки Його силою наші душі можуть бути очищеними» (Рев’ю та Геральд 29 березня 1892 р.). «Без присутності Святого Духа жодне серце не буде зворушене, жоден грішних не буде здобутий для Христа» (Свідоцтва для церкви, т.8, с.21).
116. Кому дається Святий Дух? «Дух Святий дається тим, хто смиренно покладаються на
Бога, вповають на Його керівництво і благодать» (Моє життя сьогодні, с.47). «До тих, хто прийняв Христа, як свого особистого Спасителя, Дух Святий приходить, як Порадник, Провідник, Свідок і Сила для очищення» (Дії апостолів, с.49)
117. Як люди могли б отримати Святого Духа? «Якщо б усі захотіли отримати, усі б могли сповнитись Його Духом» (Наочні уроки Христа, с.419). «Обітниця Святого Духа не обмежена віковими чи національними рамками» (Дії апостолів, с.49).
31 травня, 1 червня – Вулична акція «Здорова нація». 15:00, площа біля кінопалацу «Кіно» (кінотеатр ім. Довженка), Сихівський масив, м. Львів 7 червня – Фінал молодіжної біблійної вікторини о 15:00, м. Львів, вул. Багряного, 38. Довідки за тел. : (093) 399 75 70. 7 червня – Місіонерський конгрес в с. Нересниця, Тячівського р-ну, Закарпатської обл. 9–12 червня Медико-місіонерський табір на БВ «Барвінок», запрошуються всі бажаючі. Реєстрація за телефоном: (097) 900 03 52. 13–15
червня Програма «Я і тато». Вікенд батька з дітьми. БВ «Барвінок». Довідки за тел.: (093) 399 75 84.
14 червня – Благодійний концерт за участі Оксани Козунь, 17:00 кінопалац «Кіно (кінотеатр ім. Довженка), Сихівський масив, м. Львів.
А ви знаєте, що... ...в 1881 році подружжя Уайт відвідало табірне зібрання. Це була їхня остання спільна подорож, під час якої погода раптово погіршилась: від нестерпної спеки до пронизливого холоду; і Елен та Джеймс занедужали. Хвороба Джеймса сильно прогресувала і 6 серпня 1881 він помер. Його смерть настільки підірвала здоров’я Елен, що вона не змогла бути присутньою на похороні чоловіка 13 серпня. Доктор Джон Келлог, лікар Джеймса назвав головною причиною його смерті малярійну лихоманку. Крім того він був втомлений безперевною працею і ослаблений кількома рецидивами паралічу.
Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net На обкладинці — сім’я Жукалюк: Микола та Євгенія. “Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви. Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників