За покликом серця. Урок СШ № 1 (2018) by Христианская периодика

Посібник з вивчення Біблії в Суботній школі (січень, лютий, березень)

За покликом серця Біблійні принципи управління ресурсами Джон Метью

ЗМІСТ Зміст ......................................................................................................................... 2 Урок 1. Вплив матеріалізму. (30 грудня – 5 січня) ...................................................... 4 Урок 2. Бачу, хочу, беру. (6-12 січня) ....................................................................... 13 Урок 3. Бог чи мамона? (13-19 січня) ...................................................................... 22 Урок 4. Уникаючи шляхів світу. (20-26 січня) ........................................................... 32 Урок 5. Розпорядники Божого майна після Едему. (27 січня – 2 лютого) .................. 42 Урок 6. Відмітні риси управителя. (3-9 лютого) ....................................................... 52 Урок 7. Чесність у відносинах із Богом. (10-16 лютого) ............................................ 62 Урок 8. Вплив десятини. (17-23 лютого) .................................................................. 71 Урок 9. Подячні приношення. (24 лютого - 2 березня) .............................................. 81 Урок 10. Завдання управління ресурсами. (3-9 березня) ........................................ 90 Урок 11. Уникайте боргів. (10-16 березня) .............................................................. 99 Урок 12. Звички управителя. (17-23 березня) ....................................................... 109 Урок 13. Результати управління ресурсами. (24-30 березня) ................................ 119

Êèїâ

2018

ЖИТТЯ ХРИСТИЯНСЬКОГО ДОМОПРАВИТЕЛЯ

к християни, ми повинні визнати свій гріховний стан, перш ніж усвідомимо свою потребу в перетворенні. Наше перетворення може відбутися тільки за допомогою праці Христа в нас. Однією зі сфер прояву Його перетворювального впливу є сфера управління ресурсами. Хоч управління ресурсами охоплює безліч різних аспектів життя християнина, у даному посібнику ми будемо досліджувати питання управління матеріальними й нематеріальними благами для Божої слави. Біблія навчає, що правильне управління ресурсами також є засобом протидії захопленню матеріальними речами, а в цілому, любові до світу – одній з головних духовних пасток, яку ворог душ ставить перед нами. Чимало людей не розуміє, що багатство і майно – це лише дешеві штучні приправи, які врешті-решт утратять свій смак. На жаль, багато душ будуть втрачені через небажання звільнитися від любові до світу. Нашим світом керують «пожадливість тіла, пожадливість очей і життєва гордість» (1 Івана 2:16). Вплив цих чинників можна послабити і навіть нейтралізувати за допомогою правильних принципів управління ресурсами. Ось чому протягом поточного кварталу ми будемо досліджувати тему управління ресурсами та спробуємо виробити практичні навички, які дозволяють виконувати Божу волю в нашому житті й бути вільними від любові до світу в усіх її проявах. Управління ресурсами – це щоденне практичне вираження того, що означає прямувати за Ісусом; це демонстрація нашої любові до Бога та спосіб відображати у своєму житті істину, яку ми здобули в Христі. Таким чином, наше життя управителів включає наш світогляд, навернення, посвячення, самодисципліну та багато інших моментів. Ми маємо бути вірними, гідними довіри Божими слугами і жити безкорисливим життям, співвідносячи з Ісусом усе, що робимо й говоримо. У школі Христа 2

ми виявляємо, що результатом правильного управління є насолода праведним життям. Ми повинні навчитися керувати Божим майном для Його слави, матеріально підтримуючи місію, аби завершити Його справу. Божі домоправителі тепер бачать, «як у дзеркалі, неясно» (1 Кор. 13:12), але Ісус бачить ясно. Він доручає нам виконувати Його працю. Навіть серед спокус цього світу ми відповідальні за правильне управління нашими талантами, фінансами, здоров’ям і навколишнім середовищем. Мета запропонованих уроків – навчити нас з допомогою Божої благодаті виконувати свої обов’язки домоправителів, однак не для того, щоб заробити спасіння, а щоб на ділі явити, що ми спасенні. Життя християнських домоправителів відкриває всьому світові характер Бога. Краса, щастя й благочестя характеризують життя тих, хто вирішує відстоювати біблійні принципи всупереч тенденціям сучасної культури. Кожна людина зазнає спокуси жити безбожним життям; навколо нас море принад – явних і прихованих. Нам, християнам-розпорядникам, не тільки показано, як уникнути цих спокус, а й обіцяна відповідна сила. Врешті-решт нам буде винесений один з двох вироків: або «Я ніколи не знав вас! Відійдіть від Мене ви, які чините беззаконня!» (Матв. 7:23), або «Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!» (Матв. 25:23). Сподіваємося і молимося, щоб уроки цього кварталу про управління ресурсами допомогли нам прямувати тим шляхом, наприкінці якого ми почуємо бажані слова: «Увійди в радість свого пана!». Джон Метью, доктор церковного служіння, рукопокладений пастор, здійснював служіння у Флориді, Алабамі, Айові, Міссурі, Теннессі та Небрасці. Сьогодні він очолює Відділ управління ресурсами Північно-Американського дивізіону.

30 грудня – 5 січня

ховається сатана, бажаючи завоювати нашу відданість. Матеріалізм – це одне зі знарядь сатани в боротьбі з християнами. Зрештою, кому не подобаються гроші? Кому не подобається те, що можна придбати за гроші тут і зараз? Гроші можуть дати нам миттєве задоволення, проте не здатні задовольнити наші найглибші потреби. Неділя, 31 грудня

БОГ ЦЬОГО СВІТУ

ВПЛИВ МАТЕРІАЛІЗМУ Біблійні тексти для дослідження: 1 Івана 2:16, 17; Луки 14:26-33; 12:15-21; П. Зак. 8:1014; 1 Тим. 6:10; Івана 15:5; Гал. 2:20. Пам’ятний вірш: «І не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням [вашого] розуму, щоб ви пізнавали, що є Божа воля: добре, приємне і досконале» (Римл. 12:2).

іблія застерігає Божий народ: «І не пристосовуйтеся до цього віку» (Римл. 12:2). Проте прагнення до матеріального, жадоба багатства та переваг, які, на нашу думку, це багатство може дати, надзвичайно сильні. Усі люди, багаті й бідні, залежать від матеріальних статків, і християни не виняток. Немає нічого поганого в тому, аби бути багатим, наполегливо працювати й досягати успіху, забезпечуючи себе та своїх близьких усім необхідним. Однак коли прагнення до грошей стає всепоглинальним, ми потрапляємо в пастку диявола і справді пристосовуємося до цього віку. У світі переважає думка, що хороше, повноцінне життя можуть дати тільки гроші. Проте гроші – це маска, за якою 4

Гроші стали богом цього світу, а матеріалізм – його релігією. Матеріалізм – це складна підступна система, яка пропонує тимчасову захищеність, однак не гарантує абсолютної безпеки. Матеріалізм – життєва позиція, за якої жадоба багатства й матеріальних цінностей стає важливішою і дорожчою за духовне життя. Майно має певну цінність, але ми не повинні залежати від нього: «Як багатство росте, ‒ не прикладайте свого серця до нього!» (Псал. 62:11). «Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?» (Екл. 5:10). Бажаючи мати світські блага, ми стикаємося з проблемою: скільки б не отримали, цього ніколи не буде достатньо. Ми прагнемо отримувати все більше й більше, проте отримане не здатне задовольнити нас надовго. Ось така пастка! Прочитайте 1 Івана 2:16, 17. Згідно з цими текстами, що справді має значення? ___________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ Прочитайте Луки 14:26-33. Що, за словами Ісуса, має найбільше значення для християнина? __________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Люди, для яких гроші або жадоба грошей стають у житті всім, повинні врахувати неодмінні наслідки. «Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу свою?» (Марка 8:36). «Коли Христос прийшов на Землю, людство, здавалося, стрімко опускалося до найнижчих глибин. Були підірвані 5

Урок

Нам всім подобається володіти майном. Питання полягає в наступному: як можна усвідомити, що не ми володіємо речами, а вони – нами? Хто Єдиний має володіти нашим розумом і як ми можемо переконатися, що Він справді володіє нами? Понеділок, 1 січня

НАПОВНЮЮЧИ КЛУНІ Прочитайте Луки 12:15-21. Яка вістка міститься для нас в уривку? Як цей принцип можна застосувати навіть до тих, хто небагатий? ______________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Незалежно від того, багаті ми чи бідні, бажання володіти речами може відвернути наш розум від справді важливих питань і зосередити думки на тому, що тимчасове, швидкоплинне та, безперечно, не варте втрати вічного життя. Можливо, ми ніколи не поклонимося перед буквальним золотим чи срібним ідолом, проте нам загрожує небезпека поклонитися золоту і сріблу в іншій формі. Наведена притча доречна в багатьох частинах світу, де життя майже цілком присвячене придбанню майна. Продавці всіх мастей перетворили торгівлю на справжнє масове мистецтво. Уся їхня маркетингова стратегія базується на тому, аби переконати нас: ми не можемо бути щасливими й задоволеними, доки не придбаємо запропонований ними товар. Одна успішна компанія створила продукт, переконала нас у його необхідності, а потім продала його нам. І це спрацювало! 6

Прочитайте П. Зак. 8:10-14. Яка небезпека загрожує будь-якому членові Церкви? _____________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ Які приклади ви можете знайти в Біблії або в сучасному світі, коли накопичення багатства і матеріальних цінностей сприяло зростанню духовності людини, її любові до Бога та прагненню до небесного? Поділіться своєю відповіддю в класі! Вівторок, 2 січня

СПОКУСИ МАТЕРІАЛІЗМУ Компанії витрачають мільярди доларів на рекламу, розміщуючи зображення своїх продуктів перед нашими очима. Вони майже завжди користуються послугами вродливих і привабливих людей, щоб рекомендувати свої товари. Ми дивимося на рекламу і не просто уявляємо себе володарями того чи іншого товару, а й ототожнюємо себе з успішними людьми з реклами. Матеріалізм не був би таким ефективним, якби реклама не справляла непомітний (а часом і помітний) вплив на наші почуття. Це найпотужніша рекламна технологія, але вона діє як отрута на християн, котрі борються з небезпеками матеріалізму. Прочитайте Матв. 6:22-24. Згідно з християнським розумінням, що представляють собою очі? Як ми, християни, реагуємо на тонкі образи, які спокушають нас купувати те, що нам насправді не потрібне? ______________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Реклама товарів і послуг, яка впливає на почуття споживача, може стати потужним інструментом. Роздрібні торговці продають свій товар, бентежачи розум потенційних покупців. Відчуте переживання – фантазія, ілюзія, але 7

Навіть християни, чия надія не має нічого спільного із цим світом, не можуть бути в безпеці.

Урок

1 Урок

самі підвалини суспільства. Життя стало неправильним і неприродним... У світі всі релігійні системи втрачали свій вплив на розум і душу. Відчуваючи огиду до байок і неправди, намагаючись заглушити сумління, люди впадали в невірство та матеріалізм. Не замислюючись про вічність, вони жили теперішнім» (Е. Уайт. Виховання та освіта, с. 74, 75). Люди впадали в невірство та матеріалізм… вони жили теперішнім. Знайома картина, чи не так?

«Кажу: живіть духом, і не чинитимете пожадань тіла» (Гал. 5:16). Хоч під «пожаданнями тіла» ми часто розуміємо сексуальні пороки, до чого ще може підштовхувати нас гріховне тіло? Середа, 3 січня

ЛЮБОВ ДО СЕБЕ «Кажу кожному з вас через дану мені благодать: не думати про себе більше, ніж належить думати, а думати скромно, згідно з мірою віри, якою Бог кожного наділив» (Римл. 12:3). Бог сказав: «Стало високим твоє серце через красу твою, ти занапастив свою мудрість через свою красу» (Єзек. 28:17). Люцифер обманювався, вважаючи себе більшим, ніж був насправді. Самолюбиво сказавши у своєму серці: «Уподібнюсь Всевишньому» (Ісаї 14:14), він заявив про права, якими ніколи не володів. Самообман і самолюбство – дві риси порочного серця Люцифера. Біблійні тексти про падіння Люцифера повинні відкрити нам, що первородний гріх – це нарцисизм, який один зі словників визначає так: «Надмірна зачарованість собою; самолюбство, марнославство». Такі риси грішної людини якнайкраще характеризують її самообман! Причому ці риси значно поширеніші, ніж можна було б подумати. Навуходоносор зарозуміло уявляв себе визначнішим, ніж був насправді (див. Дан. 4:27). Фарисеї також були засліплені спокусливим самообманом (див. Луки 18:11, 12). Багатство теж може призвести до такого обману, якщо ми не будемо обережними. 8

Павло закликає Тимофія остерігатися багатьох поганих людей (див. 2 Тим. 3:1-5), зокрема «грошолюбних». Любов до грошей може провокувати самовпевненість, егоїзм і марнославство. Власникам великого майна нерідко притаманна роздута зарозумілість. Коли у вас багато грошей, з’являється спокуса думати про себе більше, ніж слід. Зрештою, кожен хоче бути багатим, проте лише декому це вдається. Отже, багаті легко можуть стати егоцентричними, гордими і хвалькуватими. Прочитайте Филп. 2:3. Як цей вірш допомагає нам зрозуміти, чому матеріалізм та обумовлені ним уявлення повністю суперечать християнському ідеалу?

Четвер, 4 січня

АБСОЛЮТНА МАРНІСТЬ МАТЕРІАЛІЗМУ Є багато людей, які люблять Бога. Їх пов’язують із Ним настільки тісні відносини, що матеріальне відступає на другий план.

Прочитайте П. Зак. 7:6; 1 Петра 2:9; Івана 15:5 і Гал. 2:20. Що означає наша приналежність Богові? Що визначає нашу справжню сутність? ________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Бог каже: «Я є Виноградна Лоза, ви – галузки… без Мене не можете робити нічого» (Івана 15:5). Цей зв’язок прямий і нерозривний. «Справжній послух іде від серця. Він виникає в серці під впливом Христа. І якщо ми не опираємося цьому впливові, то Ісус настільки зіллється з нашими думками й цілями, так узгодить наші серця і думки зі Своєю волею, що, підкоряючись Йому, ми будемо виконувати не що інше, як свої бажання» (Е. Уайт. Христос ‒ надія світу, с. 668).

Прочитайте 1 Тим. 6:10. Про яку небезпеку попереджає апостол Павло? __________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Урок

1 Урок

цей метод працює. Люди інстинктивно линуть туди, де, як їм здається, їх чекає інший рівень життя. Це стає хибною релігією, яка не дає спасенних знань, не володіє жодною духовною істиною, однак настільки приваблива і спокуслива на даний момент, що багато людей не опирається їй. Ми хочемо отримати щось, ми відчуваємо, що заслужили це, так чому б не отримати це? Тільки Бог знає, які величезні суми були і ще будуть витрачені на те, аби переконати нас у корисності того чи іншого товару.

Якою мірою речі, котрими ви володієте, визначають вашу сутність? П’ятниця, 5 січня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Сьогодні ворог дуже дешево купує душі. “Задармо були ви попродані” (Ісаї 52:3), – говорить Писання. Один пропонує свою душу за оплески світу, інший – за гроші, третій – за задоволення низьких пристрастей, четвертий – за світські розваги. Подібні угоди укладаються щодня. Сатана призначає свою ціну за викуплених Кров’ю Христа й отримує їх за безцінь, незважаючи на величезну ціну, сплачену за їхній викуп» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 5, с. 133). Придбання душі за матеріальні цінності ‒ мета сатани, і зовнішні ознаки добробуту не залишають байдужим жодне серце. Матеріалізм не може говорити, але через нього говорить сатана, оскільки розуміє мову кожної людини. Він знає, як принести задоволення багатим і бідним, зробивши так, щоб 10

Питання для обговорення:

1. Якщо ми бідні або обмежені в матеріальних благах, чи загрожують нам небезпеки, про які йшлося в уроці? Якщо так, то яким чином? 2. Деякі люди, зокрема й заможні, кажуть: «Гроші мене не хвилюють і нічого не значать для мене». Чому здебільшого це ‒ лукавство? Не заперечуючи важливості фінансів у нашому житті, ми повинні правильно ставитися до грошей, виходячи з біблійних настанов. 3. «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа нищать і де злодії підкопують і крадуть; збирайте ж собі скарби на небі, де ані міль, ані іржа не нищать і де злодії не підкопують і не крадуть. Бо де ваш скарб, там буде й ваше серце» (Матв. 6:19-21). Уважно прочитайте, про що говорить тут Ісус. Який ефективний спосіб захисту від небезпек матеріалізму Він пропонує?

вони сказали: «У мене є все, що потрібно! Навіщо турбуватися про щось ще?»Таким чином, за допомогою матеріалізму диявол спотворює розум; він змушує людей довіряти своєму майну, а не Богові. Однак існує й протиотрута: «Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот» (Зах. 4:6). Матеріалізм не може протистояти дії Святого Духа, коли ми присвячуємо себе Богові та довіряємося Його милості.

Урок

1 Урок

А культ матеріалізму, навпаки, пропонує нам ототожнювати себе зі своїм майном. Іншими словами, ми оцінюємо себе, виходячи з того, чим володіємо та які блага цього світу можемо придбати. Яків застерігає нас від цього: «Ваше золото й срібло поржавіло, і їх іржа свідчитиме проти вас і з’їсть ваші тіла, як вогонь. Ви назбирали скарбів на останні дні» (Якова 5:3). Дієслово «назбирали» означає, що ці люди накопичили і зберігають багато скарбів, які визначають, ким вони є (див. Луки 12:19-21). Захоплюючись матеріальним, ми помиляємося щодо того, хто ми такі. Для багатьох їхня особа зливається в одне ціле з їхнім майном. Майно стає їхнім богом (Матв. 6:19-21). Як сказала одна людина: «Я – ніщо без моїх речей». Як сумно, що дехто може ідентифікувати себе тільки завдяки земним речам, якими володіє. Наскільки це фатальний спосіб прожити своє життя, особливо для тих, хто називає себе християнином! З ким ми ототожнюємо себе: з Божою дитиною чи з нашим майном? Зрештою, вибір залишається за нами.

Місіонерська історія

ЗНАК ВІД БОГА

6-12 січня

Ендрю Макчесні, Адвентистська місія

одію вантажівки Сафану Карамату подобається це незвичайне відчуття – аж мурашки по спині бігають, коли він слухає проповідь. Крім того, шкіра рук мимоволі вкривається невеличкими пухирцями біля основи волосся. Такі незвичайні відчуття виникають і під час звершення молитви, і коли він розповідає про свою любов до Ісуса. «У такі моменти я справді відчуваю Божу присутність», – зізнається Сафан в інтерв’ю представнику Південно-карибського університету, освітнього закладу адвентистів сьомого дня острівної держави Тринідад і Тобаго. Усміхаючись, він простягнув свої руки – на темній шкірі з’явилися ці невеличкі пухирці. «Таке трапляється завжди, коли ми говоримо про Бога, – каже Сафан. – Я сприймаю це як ознаку того, що я не самотній». 53-річний Сафан Карамат відчував себе самотнім упродовж багатьох років. У ранньому дитинстві він утратив матір, хлопчика виховував батько, котрий часто вживав алкогольні напої. Сафан ріс у мусульманському суспільстві в Тринідаді. «Батько завжди був п’яний, тому я змушений був тікати, коли він повертався додому, – згадує Сафан. – Я покладався лише на себе». Юнак регулярно відвідував місцеву мечеть, а після весілля разом із дружиною навернувся до юдаїзму. Подружжя виховало вісьмох дітей, які були хрещені в Римо-католицькій церкві. Але Сафан, як і раніше, відчував себе самотнім. У пошуках кращого життя він відмовився від уживання наркотиків, через кілька років кинув курити й припинив уживати алкоголь. Потім життя Сафана змінилося. Чоловік почав відвідувати євангельські зустрічі, після того як його дітей запросили на дитячі біблійні курси. Діти Сафана щотижня відвідували ці заняття, організовані викладачами університету. «Блага вістка була проголошена так виразно, що в 50-річному віці я вперше зустрівся з Господом», – згадує Сафан. Він і троє його дітей – 12, 14 і 16 років – уклали заповіт із Господом. В інтерв’ю Сафана запитали, чи відчує він себе залишеним Богом, якщо в нього зникне звичне відчуття, начебто мурашки бігають по шкірі. У відповідь Сафан палко заперечив: «Ні! Ніколи!» Для нього такий стан – ознака того, що він не самотній. «Бог зі мною», – упевнений Сафан Карамат. Частина приношень тринадцятої суботи буде направлена в церкву Південно-карибського університету, що сприятиме проведенню в цьому навчальному закладу євангельських програм, таких як щотижневі біблійні курси для дітей, завдяки яким Сафан Карамат і його діти уклали заповіт із Богом.

Урок

БАЧУ, ХОЧУ, БЕРУ Біблійні тексти для дослідження: 2 Кор. 8:1-7; Матв. 13:3-7, 22; Бут. 3:1-6; Ісаї 56:11; Матв. 26:14-16; 2 Петра 1:5-9. Пам’ятний вірш: «Посіяне в тернях – це той, хто слухає слово, але клопоти віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду» (Матв. 13:22).

юбов до грошей і матеріальних благ може захопити нас у будь-якому місці. Еллен Уайт описує прийоми, які використовує диявол з метою заманити нас у сильця матеріалізму. «Ідіть та одурманьте свідомість людей життєвими турботами. Покажіть їм світські блага в найпривабливішому світлі, щоб вони витратили свої скарби тут, на Землі, і зосередили всю увагу на буденних проблемах. Ми повинні зробити все можливе, щоб утримати тих, хто працює в Божій справі, від використання наявних у них коштів проти нас. Гроші мають належати нам. Чим більше грошей буде в їхньому розпорядженні, тим більше шкоди заподіють вони нам, позбавляючи нас влади над людьми. Постарайтеся, щоб вони більше дбали про гроші, аніж про збудування Божого Царства й поширення істини, яка ненависна нам; тоді ми не будемо боятися їхнього 13

Неділя, 7 січня

ЄВАНГЕЛІЄ ПРОЦВІТАННЯ Один популярний телевізійний проповідник говорив: «Бог хоче благословити вас, і доказом Його благословення є достаток матеріальних цінностей, якими ви володієте. Іншими словами, якщо ви вірні, Бог зробить вас багатими». Ця ідея в різних варіантах називається «євангелієм процвітання». Його зміст такий: ідіть за Богом, а Він зробить вас багатими і дасть світські блага. Це не що інше, як хибне богословське виправдання матеріалізму: «Хочете багатіти і при цьому почувати себе добре? Тоді ми маємо для вас “добру звістку”!». Однак неправильно пов’язувати Євангеліє з гарантованим добробутом. Таке переконання суперечить Святому Письму та відображає егоїстичне богослов’я ‒ напівправду, викладену псевдобіблійною мовою. В основі цього обману, як і будь-якого іншого гріха, лежать егоїзм та самодогоджання. Так зване «євангеліє процвітання» навчає, що, віддаючи Богові, ми отримуємо взамін гарантію матеріального добробуту. Але це представляє Бога комерсантом, а наші відносини з Ним – діловою угодою. Ми жертвуємо не тому, що це правильно, а тому, що розраховуємо отримати щось взамін. Ось що таке «євангеліє процвітання»! Прочитайте 2 Кор. 8:1-7. Про що йдеться в уривку? Які принципи, викладені в текстах, суперечать ідеї «євангелія процвітання»? Що має на увазі Павло, говорячи про цю доброчинну справу (2 Кор. 8:7)? _________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Чи можете ви навести приклади вірних Богові, але небагатих людей, а також невірних Богові, проте матеріально заможних? Чому багатство не можна розглядати як показник Божих благословень? Понеділок, 8 січня

ДУХОВНА КОРОТКОЗОРІСТЬ Усі люди, навіть ті, хто не визнає Біблію, розуміють очевидну істину: турботи цього життя і його багатства ‒ тимчасові. Ніщо на Землі не є вічним та надійним. Як сказав Павло: «...ми не дивимося на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме – тимчасове, а невидиме – вічне» (2 Кор. 4:18). Якщо християни зосереджуються на турботах цього світу, а не на небесних реаліях, значить вони страждають на духовну короткозорість. На цьому хибному шляху мало що може засліпити їх так сильно, як оманливість багатства. Хелен Келлер, яка була сліпою, сказала: «Найжалюгідніша людина у світі – котра має зір, але не має бачення». Біблія наповнена прикладами тих, хто міг бачити, але насправді був духовно сліпим. «Деякі люблять цей світ настільки, що це поглинає їхню любов до істини. Оскільки їхні скарби тут зростають, їхня зацікавленість небесним скарбом зменшується. Чим більшими скарбами світу вони володіють, тим сильніше притискають їх до грудей, ніби улюблений скарб може бути відібраний у них. Чим вони багатші, тим менше схильні віддавати іншим, оскільки чим більше мають, тим біднішими себе почувають. Такою є оманлива природа багатства! Вони не побачать і не відчують потреби в Богові» (Е. Уайт. Духовні дари, т. 2, с. 267). Духовна короткозорість ставить під загрозу вічне спасіння. Недостатньо мати Ісуса в полі зору, ми повинні зосередити на Ньому всю свою увагу. 15

Християни Коринта, перебуваючи в «крайній убогості» (2 Кор. 8:2), демонстрували небачену щедрість, віддаючи більше, ніж могли собі дозволити. Ці та багато інших подібних текстів Біблії допомагають спростувати помилкове вчення «євангелія процвітання», яке стверджує, що, живучи з Богом, ви забудете про бідність.

Урок

2 Урок

впливу, адже знаємо, що жодна жадібна, егоїстична людина не встоїть перед нашою силою і врешті-решт буде втрачена для вічності» (Поради з управління ресурсами, с. 154, 155). На жаль, ці хитрощі виявляються досить дієвими. Проаналізуймо ці небезпеки та прислухаймося до порад Божого Слова, які допомагають їх уникнути.

По-перше, Ісус застерігає нас від надмірної уваги до клопотів віку (див. Матв. 13:22). Спаситель знає, що в усіх нас є клопоти, зокрема й фінансові. Бідні турбуються про те, чого їм не вистачає, а багаті про те, що ще можуть придбати. Потрібно бути впевненими, що ми не дозволяємо таким турботам заглушати слово в нашому житті. По-друге, Ісус попереджає нас про «оману багатства» (Матв. 13:22). Хоч саме по собі багатство не є злом, воно має здатність обманювати, що може призвести людину до загибелі. Яким чином ви можете помітити у своєму житті «оману багатства»? Як можна захиститися від неї?

Вівторок, 9 січня

КРОКИ ЖАДІБНОСТІ Як і всі гріхи, жадібність народжується в серці. Вона бере свій початок усередині нас, а потім виходить назовні. Саме так сталося в Едемі. Прочитайте Бут. 3:1-6. Що зробив сатана, аби спокусити Єву? Як він використовує ті самі принципи, щоб обманути нас? ______________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з’їв» (Бут. 3:6). Можна вважати, що історія, яка відбулася в Едемі, послужила для рекламної індустрії прикладом того, як потрібно продавати свою продукцію. Диявол представив плід забороненого дерева таким чином, щоб Єва відчула бажання мати більше, прагнення того, чого фактично вона не потребувала. 16

Чому так важливо розпізнати в собі навіть найменшу жадібність?

Середа, 10 січня

НЕНАСИТНІ НЕНАЖЕРИ Прочитайте Ісаї 56:11. Про який гріх попереджає текст? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Нам, грішним істотам, бути жадібними так само легко, як і дихати. Однак важко уявити собі рису людського характеру, настільки протилежну характерові Христа, як жадібність. «Адже ви знаєте благодать нашого Господа Ісуса Христа, що, будучи багатим, заради вас Він став убогим, аби ви збагатилися Його зубожінням» (2 Кор. 8:9). 17

Просто блискуче! Її падіння ‒ це демонстрація трьох кроків, які здійснює кожен з нас, піддавшись жадібності: бачу, хочу, беру. Жадібність, безперечно, може бути тихим гріхом. Як і похіть, вона таїться всередині. Але коли жадібність нарешті приносить плоди, вона стає руйнівною. Вона псує відносини, ранить наших близьких, а нас атакує почуттям вини. Дозвольте жадібності виявитися ‒ і вона переможе будьякий принцип. Цар Ахав побачив виноградник Навота, захотів здобути його і журився, доки його дружина, цариця Єзавель, не вбила Навота (див. 1 Цар. 21). Ахан не міг встояти, побачивши одяг і золото, він забажав їх і привласнив (І. Нав. 7:20-22). Зрештою жадібність – це ще одна форма егоїзму. «Якщо егоїзм – найпоширеніша форма гріха, то жадібність ‒ найпоширеніша форма егоїзму. Наскільки точно говорить про це апостол Павло, описуючи “тяжкі часи” (2 Тим. 3:1) відступництва в останні дні! Він змальовує егоїзм як плодовитий корінь усякого зла, а жадібність – як його перший плід. “Бо люди будуть самолюбні, грошолюбні”» (2 Тим. 3:2)» (John Harris, Mammon, p. 52).

Урок

Прочитайте Матв. 13:3-7, 22. Про яку небезпеку попереджає нас Ісус? Чому так легко може потрапити в цю пастку як багата, так і бідна людина? ___________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Прочитайте Матв. 26:14-16. Що ми дізнаємося про згубний вплив жадібності із цієї сумної історії? _____________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Зверніть увагу на слова Юди: «Що ви дасте мені, і я видам Його вам?» (Матв. 26:15). Сумно, що люди дозволяють жадібності затьмарити все інше. Юді була виявлена велика честь. Він жив поруч із втіленим Богом, був свідком Його чудес, чув Його слова життя. Проте подивіться, до чого призвели його жадібність і користолюбство! «Як же делікатно поводився Спаситель із тим, хто мав стати Його зрадником! У Своїх проповідях Ісус викладав принципи щедрості, котрі підривали саму основу користолюбства. Він викривав перед Юдою огидність жадібності, і багато разів цей учень розумів, що йдеться про його характер та гріхи, але не бажав розкаятися і залишити свою порочність» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 295). Усі ми тією чи іншою мірою демонструємо жадібність. Як можна з Божою допомогою позбутися цієї вади характеру? Четвер, 11 січня

САМОКОНТРОЛЬ Прочитайте наведені тексти. Яким чином багаті й бідні люди можуть захистити себе від небезпек, якими є для християнина жадібність, користолюбство та любов до грошей і речей? Дії 24:24-26 ______________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ 18

Ці тексти рясніють Божественними настановами щодо того, як ми повинні жити. Однак усі вони містять ідею самоконтролю. Контролювати себе особливо важко, коли йдеться про жадібність, користолюбство й бажання володіти речами. Але тільки з Божою допомогою контролюючи спочатку наші думки, а потім і дії, ми можемо бути захищені від згаданих небезпек. Ми можемо контролювати себе тільки такою мірою, якою довіряємося силі Господа. Ніхто з нас сам по собі не може перемогти ці гріховні риси, особливо якщо їх довго культивували і плекали. Якщо ми прагнемо перемогти ці сильні спокуси, нам необхідний надприродній вплив Святого Духа. «Вам випало лише людське випробування. Та вірний Бог не допустить, щоб ви випробовувалися понад міру, але при випробуванні дасть і вихід, аби ви могли його витримати» (1 Кор. 10:13). Прочитайте ще раз уривок 2 Петра 1:5-9. На який шлях указує Петро? Які кроки ми маємо зробити на цьому шляху? Як ми можемо прямувати ним, особливо в нашій боротьбі з жадібністю і користолюбством? П’ятниця, 12 січня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Кінцева мета людини – бути щасливою й задоволеною. Але, плекаючи культ матеріалізму, ми не зможемо досягнути цієї мети. Глибоко всередині люди знають про це, однак продовжують гнатися за вітром. Адвентисти сьомого дня, як і всі інші люди, відчувають спокусу жити відповідно до матеріалістичного світогляду. Однак постійне придбання товарів не дає ані щастя, ані задоволення. Навпаки, воно створює проблеми. Це видно на прикладі багатого молодого 19

Гал. 5:22-25 ______________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ 2 Петра 1:5-9 ____________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Урок

2 Урок

Тільки Господь знає, яке зло заподіяла жадібність протягом історії. Жадібність призвела до кровопролитних воєн. Вона примушувала людей скоювати злочини, які знищили їх самих та їхні родини. Жадібність схожа на вірус, який міцно тримає свого господаря, послідовно знищуючи всі чесноти. Жадібність – це хвороба, яка бажає, бере і володіє.

2 Урок

начальника, котрий відвернувся від Ісуса, не почувши та не отримавши того, чого хотів. «Матеріалістичні цінності підривають благополуччя людей. Вони викликають незадоволеність життям, депресії, тривоги, проблеми зі здоров’ям, розлади особистості, нарцисизм та антигромадську поведінку» (Tim Kasser, The High Price of Materialism, p. 22). Іншими словами, матеріалістично орієнтовані християни з гордістю п’ють із криниці багатства, але духовно зневоднюються. Однак ми ніколи не відчуватимемо спраги, якщо п’ємо воду, даровану Христом (див. Івана 4:14). Питання для обговорення:

1. Поміркуйте про «євангеліє процвітання». Які біблійні тексти можуть використовувати для її підтвердження послідовники цього хибного вчення? Водночас, які біблійні приклади вірних Богові людей спростовують його? 2. Одна людина сказала: «Завдяки своїй малолітній дитині я пізнав дві важливі біблійні істини. По-перше, ми народжуємося грішниками. По-друге, ми народжуємося жадібними». Що цей факт говорить нам про необхідність Божественної благодаті? 3. «Якщо ми шукаємо корінь наших проблем, – написав хтось, – нам не потрібно перевіряти людей на вживання наркотиків. Потрібно перевірити їх на нерозумність, невігластво, жадібність і любов до влади». Чому жадібність руйнує не тільки жадібну людину, а й інших? Які ви знаєте приклади того, як жадібність завдала непоправної шкоди?

Місіонерська історія

МОЛИТВА ЗА ІНДІЙСЬКУ СІМ’Ю Ендрю Макчесні, Адвентистська місія

рпіта Бхосале, 14-річна учениця адвентистської школи в Західній Індії, втратила батька ще до свого народження – вантажівка заїхала в його віз, запряжений волами. Удар був настільки сильний, що Роасахеб Бхосале, перелетівши через віз, упав на дорогу, де його збив зустрічний автомобіль. Дружина загиблого була глухонімою. Вона важко перенесла цю трагедію, проте була вимушена вийти на роботу. Арпіта народилася на місяць раніше визначеного терміну. « На мою думку, після смерті батька мама стала ближчою до Ісуса», – говорить дівчина. Перші п’ять місяців свого життя Арпіта провела з мамою в лікарні. Вони обидві були тяжкохворі. Ситуація, що склалася, непокоїла Сатиша – брата матері, який щодня їх відвідував. Якось у суботу, коли Сатиш прийшов до лікарні, він побачив незнайомця, котрий підходив до ліжок і молився з пацієнтами. Сатиш із цікавості підійшов до чоловіка й дізнався, що той був адвентистським пастором. «Мій дядько сповідував індуїзм, – розповідає Арпіта. – Проте він прагнув допомогти своїй сестрі, тому попросив пастора помолитися за неї». Пастор помолився за жінку й за дитину. Сатиш мовою жестів пояснив сестрі, що відбувається. Відтоді пастор регулярно відвідував матір і маля, котрі почали одужувати. Вражений Сатиш почав розпитувати пастора про його віру. Після кількох місяців вивчення Біблії Сатиш і його сестра щиро повірили в Ісуса. Мати присвятила свою доньку Господу, і щойно дівчинка почала говорити, мама навчила її щовечора молитися. «Щовечора о сьомій годині я складаю руки й молюся, і не важливо, де перебуваю в цей момент, – розповідає Арпіта. – Я вже давно таким чином звертаюся до Господа». Дівчина навчається в адвентистській школі. Завдяки приношенням тринадцятої суботи було побудовано нове приміщення для занять у цій школі. Арпіта Бхосале уклала заповіт із Богом у віці 13 років. «На моє рішення вплинуло те, що Ісус благословив мою сім’ю через Церкву адвентистів сьомого дня. Розмірковуючи над історією життя моєї матері, я хочу слідувати за Христом. Я бачила все, що Він зробив для неї». Арпіта Бхосале, 14 років, навчається в адвентистській школі в Західній Індії.

Урок

13-19 січня

БОГ ЧИ МАМОНА? Біблійні тексти для дослідження: Псал. 33:6-9; Матв. 19:16-22; 1 Петра 1:18; Євр. 2:14, 15; Вих. 9:14; Псал. 49:10. Пам’ятний вірш: «Тому Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і земних і підземних; і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос – це Господь» (Филп. 2:9-11).

ог зрозуміло пояснює Своє ставлення до одержимості грошима й матеріальними благами. Слова Христа до багача, котрий, отримуючи благословення від Господа, тільки накопичував майно, мають слугувати застереженням для всіх: «А Бог до нього промовив: Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе! А те, що ти приготував, кому воно буде? Так буває з тим, хто збирає для себе, але не багатіє для Бога» (Луки 12:20, 21). Служити Богові та служити грошам – взаємовиключні поняття. Або одне, або друге; або Бог, або мамона! Ми по22

миляємося, якщо вважаємо, що можна догодити обом. Рано чи пізно доведеться відповісти за подвійні стандарти в житті. Ми можемо ошукати інших і навіть обманути самих себе, але тільки не Бога, Котрому одного разу змушені будемо дати звіт. Ми маємо зробити вибір і чим довше будемо вагатися, виправдовуватися або відкладати рішення, тим сильніше нашою душею опанує любов до грошей. Віра вимагає рішучості. Прийняти таке рішення буде значно легше, якщо зосередити думки на тому, Хто такий Бог, що Він здійснив для нас та чим ми зобов’язані Йому. Неділя, 14 січня

ХРИСТОС-ТВОРЕЦЬ Прочитайте Бут. 1:1; Псал. 33:6-9; Ісаї 45:11, 12; Єрем. 51:15; Івана 1:3. Що ці тексти повідомляють про матеріальний світ? ______________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Це Христос розпростер небеса і заклав основи Землі. Це Його рука розмістила світи в просторі та змоделювала польові квіти. «Він гори ставить Своєю силою», «море Його, і вчинив Він його (Псал. 65:7; 95:5). Це Він наповнив землю красою, а повітря – співом. І на кожному творінні на Землі, у повітрі і в Небі написав послання про любов Отця» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 20). Матеріальні речі самі по собі не є злом. На відміну від релігій, які навчають, що матеріальний світ і сама матерія порочні за визначенням, Біблія високо цінує матеріальний світ. Зрештою, його створив Сам Ісус. Як же він може бути злом? На жаль, матеріальний світ, як і всі Божі дари, може бути спотворений та використаний у злих цілях, проте це не робить первісний дар злом. Біблія застерігає від зловживання і спотворення того, що Бог створив у світі, але не проти самих речей.

Понеділок, 15 січня

СИН БОЖИЙ І СИН ЛЮДСЬКИЙ Як християни, ми вважаємо, що Ісус був повністю Богом і повністю Людиною. Такий союз Божественної і людської природи дозволяє Йому мати унікальне бачення того, що важливо на Землі і важливо для вічності. Факт, що ми не можемо до кінця зрозуміти, як можливо одночасно мати Божественну і людську природу, не скасовує цієї істини, як незнання законів аеродинаміки не позбавляє літак здатності літати. «Ось дві рівноцінні таємниці: триєдність Осіб Бога та єдність Божественного і людського в Ісусі...» (J. I. Packer, Knowing God, p. 53). Одна із цілей приходу Ісуса на Землю полягала в тому, аби показати людям, наскільки люблячий Бог піклується про кожного з них. Ісус розкрив істинний характер нашого Небесного Отця, явив повну протилежність холодному відстороненому божеству, яким уявляли Його люди. Сатана намагається відокремити людей від Бога. Він прагне знеособити Господа, представляючи Його тим, кому ми абсо24

Прочитайте Матв. 19:16-22. Згідно з цією історією, як сатана може використовувати нашу любов до матеріальних речей, щоб віддалити нас від Господа? __________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Уявіть собі, як Сам Ісус, Бог у тілі, розмовляє з цією молодою людиною! Багатий юнак, звичайно, розумів, що Ісус був надзвичайною Особою. І що ж сталося? Він дозволив своєму багатству, своїй любові до матеріальних речей розлучити його із Самим Богом. Любов до світу і свого маєтку засліпила його. Хоч він і засмутився, цього смутку було недостатньо, аби спонукати його вчинити правильно. Він віддав перевагу своєму майну, а не спасінню душі. Незалежно від того, багаті ми чи бідні, як можна переконатися, що ми правильно ставимося до матеріальних речей? Вівторок, 16 січня

ХРИСТОС-СПАСИТЕЛЬ Адам і Єва згрішили, а згідно з принципами Божественної справедливості, покарання за порушення Закону ‒ смерть. Ми стали банкрутами, духовно мертвими через борг, який ніколи не змогли б погасити. Любов Бога до нас привела в дію План викуплення. Ісус став для нас «запорукою» (Євр. 7:22), Викупителем, і це найбільша подія в історії людства. Тільки ціною Його життя можна було виконати вимогу Божественної справедливості. Ісус поніс на Собі покарання за наш гріх. Таким чином, на хресті зустрілися справедливість і милість. Усесвіт ніколи раніше не бачив прояву такої щедрості, яка була виявлена при викупленні людства (див. Ефес. 5:2). 25

лютно байдужі. Диявол застосовує всі доступні засоби, щоб ми не могли відчути на досвіді доброту і благодать Бога. Для досягнення цієї мети лукавий успішно використовує надмірне захоплення людей матеріальними речами.

Урок

3 Урок

Бог створив матеріальний світ і бажав, щоб Його народ насолоджувався плодами та благами цього світу: «І будеш радіти всім добром, що дав тобі Господь, Бог твій, тобі та домові твоєму, ти, і Левит, і приходько, що посеред тебе» (П. Зак. 26:11; див. також П. Зак. 14:26). Ісус – Творець (див. Івана 1:1-3), а Земля – лише зразок того, що Він створив. Його творчі можливості дають Йому унікальне бачення самого життя та живих істот. Господь розуміє цінність матеріальних речей, призначених для нашої користі й задоволення. Він також знає, що відбувається, коли людство перекручує ці дари або робить їх самоціллю, тоді як вони мають використовуватися для прославлення Бога. Подивіться на неймовірні щедроти створеного світу. Незважаючи на заподіяну гріхом шкоду, ми все ще можемо бачити початкову красу цього світу. Що створений світ може розповісти про доброту Творця?

Прочитайте наведені тексти і перерахуйте, від чого нас урятував Христос: Колос. 1:13; 1 Сол. 1:10; 1 Петра 1:18; Євр. 2:14, 15; Гал. 3:13; Об’явл. 1:5. _____________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Грецьке слово тетелестай в Івана 19:30 вважається найважливішим з усіх вимовлених слів. Воно означає: «Звершилося!», і це останнє слово Ісуса на хресті. Його заключна заява означала, що Його місія виконана і наш борг повністю оплачений. Спаситель вимовив ці слова не як людина, позбавлена надії, а як Переможець, Котрий здійснив викуплення грішного світу. Споглядаючи хрест викуплення, ми бачимо подію, яка відбулася в минулому, має результати сьогодні і дає надію на майбутнє. Ісус віддав Своє життя, щоб раз і назавжди зруйнувати гріх, смерть та діла диявола. Це означає, що ми викуплені, хоч і не заслужили такої милості (див. Ефес. 1:7). Христос-Спаситель – найбільш піднесений образ Бога. Його найвища турбота – викупити нас. Це свідчить про Його зацікавленість у людстві й у взаємовідносинах із нами. Задовольнивши вимоги справедливості, Христос терпляче чекає нашого відгуку на Його жертву. Христос цілком і повністю викупив усе зло, якого ви будь-коли припустилися. Яким має бути ваш відгук? Див. Йова 42:5, 6. Середа, 17 січня

БОГ РЕВНИВИЙ У протистоянні з фараоном Бог сказав: «Бо цим разом Я пошлю всі урази Мої на серце твоє, і на рабів твоїх, і на 26

Що мав на увазі Господь, коли говорив: «Немає на всій землі Такого, як Я»? ______________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Обмежений людський розум не спроможний повністю пізнати характер або діла безмежного. Найпотужніший інтелект, найбільш проникливий і розвинутий розум ніколи не зможуть проникнути за завісу таємниці, яка оточує цю святу Істоту» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 5, с.698, 699). «Господь Він Бог, і нема вже іншого!» (1 Цар. 8:60). Ми не можемо збагнути Його думки і шляхи. Як би ми не намагалися вмістити Його в рамки наших уявлень, Бог залишається Богом. Він створив кожну людину унікальною, і «нема вже іншого» Бога (1 Цар. 8:60). Зрештою, Він – Творець, тому відрізняється від Свого творіння. Що наступні вірші повідомляють про те, наскільки Бог відрізняється від Свого творіння? 1 Цар. 2:2; Псал. 86:8; Ісаї 55:8,9; Єрем. 10:10; Тита 1:2. __________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Коли ми розмірковуємо про Бога, Його всемогутність і всевідання, нам не віриться, що в Нього можуть бути суперники. Однак вони є, і це претенденти на любов і прихильність людини. Можливо, саме тому Бог каже, що Він «Бог ревнивий» (Вих. 34:14, переклад Р. Турконяка). Господь створив людей вільними, а це значить, що ми маємо вибір: або служити єдиному Богові, гідному поклоніння Творцеві й Володареві Всесвіту, або служити іншим богам, які приймають різні форми. Чи є у вашому житті те, що змагається з Богом за вашу прихильність? _____________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

народ твій, щоб ти знав, що немає на всій землі Такого, як Я!» (Вих. 9:14).

Урок

3 Урок

«Даруючи всі небесні скарби цьому світові, віддаючи нам у Христі все Небо, Бог придбав волю, почуття, розум, душу кожної людської істоти» (Е. Уайт. Наочні уроки Христа, с. 326).

ІСТИННИЙ ВЛАДИКА Ми належимо Богові, оскільки були створені й викуплені Ним. І не тільки ми самі, а й усе наше майно належать Господу. Нічого свого ми не маємо, за винятком свободи вибору. А світ, навпаки, скрізь насаджує ідею про те, що ми ‒ повноправні власники свого майна. Однак це не що інше, як обман, що суперечить Божому Слову. Не ми, а Бог володіє всім (див. Йова 38:4-11). Ми лише «приходьки та осілі» (Левит 25:23), наше становище подібне до становища ізраїльтян в Обітованій землі. Навіть наш наступний вдих залежить від Бога (Дії 17:25). Те, що ми вважаємо своєю власністю, насправді ‒ Його володіння. Ми тільки Його розпорядники, тому повинні управляти матеріальними й нематеріальними ресурсами на Божу славу.

На підставі наступних текстів складіть список того, що належить Богові: П. Зак. 10:14; Псал. 50:10; 104:16; Єзек. 18:4; Огія 2:8; 1 Кор. 6:19, 20. Згідно з цими текстами, як слід сприймати матеріальні речі, якими ми володіємо? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Усе належить Богові. Люди можуть ігнорувати те, на що претендує Бог. Поки Він рясно виливає на них Свої благословення, вони можуть використовувати Його дари для задоволення своїх егоїстичних бажань. Однак таким людям доведеться дати звіт про управління довіреними їм талантами» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 9, с. 246). Панування Бога і наше управління Його ресурсами формують відносини, за допомогою яких Він може підготувати нас до Небес та принести користь і благословення іншим людям. Однак невірні управителі можуть обмежити доступ Господаря до Його власності. Як ми досліджували у вчорашньому уроці, Бог не нав’язує нам Свою волю. Він створив нас і дарував 28

Що означає факт, що все наше майно належить Богові? Як слід ставитися до речей, котрі перебувають у нашому розпорядженні? П’ятниця, 19 січня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Управління ресурсами, як ми його розуміємо, починалося з того, що Бог поселив Адама та Єву в прекрасному саду, про який вони мали піклуватися (див. Бут. 2:15). У такому ідеальному оточенні вони повинні були обробляти й зберігати сад, і це не було важко. Бог наділив їх відповідними повноваженнями та пояснив їхні обов’язки. Турбота про Едем мала приносити задоволення і щастя новій сім’ї. Єврейське дієслово «панувати» (Бут. 1:26, 28) означає «здійснювати контроль і владарювати». На підставі контексту можна сказати, що це було не суворе панування, а доброзичливе дбайливе управління Божим творінням. За таких умов Адам і Єва мали зрозуміти, що Бог – Владика всього, а вони – Його розпорядники. Від самого початку Бог задумав, що Адам і Єва займатимуть відповідальні посади, але не як власники. Вони мали показати, що вірно виконують доручену їм справу. «Едемський сад був даний Адамові та Єві, щоб вони піклувалися про нього. Наші прабатьки були щасливі, виконуючи свою працю. Розум, серце і воля трудилися в повній гармонії. У своїй праці вони не знали втоми й виснаження. Адам і Єва проводили час за корисною справою та спілкуванням одне з одним. Їхнє заняття було приємним. Бог і Христос відвідували їх та розмовляли з ними. Їм була дарована повна свобода... Бог був Власником райського саду, а вони були Його помічниками» (Е. Уайт. Рукописи, т. 10, с. 327).

нам майно в цьому світі, щоб ми розпоряджалися ним на славу Божу аж до Його повернення. Те, як ми поводимося з Божими дарами, відображає наші відносини з Ним.

Урок

Четвер, 18 січня

3 Урок

Питання для обговорення:

1. Бог володіє всім світом. Що цей факт повідомляє нам про нашу відповідальність за навколишнє середовище? Не поділяючи фанатизму окремих екологів, котрі ледь не поклоняються самому творінню, як ми, християни, повинні піклуватися про навколишнє середовище? 2. Поміркуйте над думкою про те, що Бог – ревнивий. Характер Божественних ревнощів не завжди легко зрозуміти, оскільки людські ревнощі ми переважно вважаємо негативною рисою, якої слід уникати. Як можна осмислити цю властивість Бога в контексті Його любові до людини? 3. Як навчитися відрізняти правильне використання створених Богом матеріальних благ та насолоду ними від зловживання цими дарами? Чому це важливо для нас?

Місіонерська історія

СУБОТИ БЕЗ МУЛЬТФІЛЬМІВ Ендрю Макчесні, Адвентистська місія

орослим часто важко запровадити у своє життя принцип вшанування біблійної суботи, а як щодо 11-річного хлопчика? Хрещення поклало край перегляду мультфільмів щосуботи для Роннела Нерса. Також він мав сказати своїй улюбленій бабусі, що більше не зможе в суботу піти до магазину або виконувати інші доручення. Мати Роннела була номінальною адвентисткою. Вона записала сина до адвентистської початкової школи на території кампуса Південно-карибського університету. Але основні знання про Бога хлопчик отримав від бабусі, посвяченої християнки, котра щонеділі брала його до церкви. «У школі проводилися молитовні зустрічі, саме тоді я виявив жагу, про існування якої раніше навіть не здогадувався, – розповідає Роннел. – Коли проповідник звернувся із закликом до людей про хрещення, я відчув внутрішнє спонукання зробити крок уперед. І я його зробив». Незабаром після хрещення хлопчика його бабуся захворіла. Вона тривалий час провела в лікарні. Внук відвідував бабусю, підбадьорював і говорив, що молиться про її зцілення. Щосуботи він читав бабусі біблійні історії, які розкривають Божі чудеса для Його народу. Він вірив, що Ісус подбає про його бабусю. «Тому я був у розпачі, коли одного разу, прийшовши зі школи, дізнався, що бабуся померла», – говорить Роннел. Хлопцю здавалося, що Бог обманув його. Утім, розмірковуючи про благочестиве життя своєї бабусі, він зрозумів, що Євангеліє закінчується не смертю Ісуса, а Його воскресінням і що всі померлі в Ісусі також одного разу воскреснуть. Вірш із Послання до римлян став для нього особливою обітницею: «Бо я вважаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті в порівнянні з майбутньою славою, що має з’явитися нам» (Римл. 8:18). Роннел Нерс здобув учений ступінь у галузі комп’ютерних технологій у Південно-карибському університеті, він працює програмістом-консультантом у Міністерстві національної безпеки Тринідаду й Тобаго. «Я, як і раніше, сумую за своєю бабусею, – зізнається юнак. – Але моя віра зміцніла завдяки церкві та навчанню в цьому університеті», – упевнений Роннел. Частина приношень тринадцятої суботи в першому кварталі 2018 року спрямована на розвиток нової церкви в Південно-карибському університеті, у якої ніколи не було власного приміщення для богослужінь, крім навчальних аудиторій.

20-26 січня

Уникнути спокус цього світу можна, тільки підтримуючи живі глибокі взаємовідносини з Ісусом. Протягом тижня ми вивчатимемо складові цих відносин та дізнаємося, наскільки важливо для нашого духовного успіху розпізнавати силу, що приховується за маскою світу. Ми також побачимо значення спілкування з Христом, Котрий наповнює наше життя сенсом. Неділя, 21 січня

УНИКАЮЧИ ШЛЯХІВ СВІТУ Біблійні тексти для дослідження: Псал. 119:11; Ефес. 6:18; Римл. 8:5, 6; Євр. 11:1-6; 1 Цар. 3:14; Єзек. 36:26, 27. Пам’ятний вірш: «Не поможе багатство в день гніву... Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя» (Прип. 11:4, 28).

оч сатана програв битву з Ісусом, проте перемагає в боротьбі з людьми. Він і надалі досягатиме успіхів, якщо ми не будемо боротися, одягнувшись у всю Божу зброю та зміцнившись могутністю Його сили. Тільки Господь може захистити нас від спокус світу. Тому нам необхідно зосередити свою увагу на нашому небесному Годівникові. Давид розумів, що насправді цінне в житті: «Левчуки бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі» (Псал. 34:11). Соломон визнавав, що мудрість і розум цінніші за срібло й золото (див. Прип. 3:13,14). Істинне щастя і праведне життя можливі тоді, коли ми переводимо погляд зі свого майна на живого Христа – нашого Володаря. 32

ВІДНОСИНИ З ХРИСТОМ Любов до земного майна, навіть якщо воно невелике, може стати міцним ланцюгом, який зв’язує душу зі світом, а не з Христом. Навіть якщо ми не володіємо великими статками (за світськими мірками), невгамовне бажання досягти матеріальних благ може обернутися жахливим прокляттям і, як наслідок, втратою спасіння. Сатана знає це, тому намагається використовувати любов до матеріальних речей, щоб упіймати в пастку всіх, кого тільки можливо. У чому наш єдиний захист?

«Думайте про горішнє, – не про земне» (Колос. 3:2). Яким чином ми можемо втілити пораду Павла в життя? Див. також Псал. 119:11; Ефес. 6:18. _____________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ Які інші біблійні тексти навчають нас, на чому ми повинні зосередитися? (Див., наприклад, Филп. 4:8). ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Єдині ліки від світськості, у якій би формі вона не виявлялася, – постійне присвячення себе Христу (див. Псал. 34:2) у всіх злетах й падіннях життя. Мойсей «уважав наругу Христа за більше багатство, ніж скарби Єгипту» (Євр. 11:26). Ісус має бути нашим головним пріоритетом, а відносини з

Урок

Згадайте момент, коли ви придбали бажану річ. Як довго тривала ваша радість від цього придбання?

Понеділок, 22 січня

БОЖЕ СЛОВО У всьому світі було розповсюджено понад шість мільярдів Біблій. Скільки із цих Біблій їхні власники вважають Словом живого Бога? Скільки із цих Біблій люди досліджують зі щирим серцем, прагнучи пізнати істину? Належне вивчення Біблії направляє наш духовний компас, дозволяючи нам орієнтуватися у світі неправди й омани. Біблія – жива книга Божественного походження (див. Євр. 4:12), тому містить істини, які ми можемо знайти тільки в ній і більше ніде. Біблія – дорожня карта Христа для нашого повсякденного життя, вона виховує нас, розширюючи наш інтелект та облагороджуючи характер. Прочитайте Івана 5:39; 14:6 і 20:31. Біблія, зокрема Євангеліє, дає нам найбільш надійну інформацію про Ісуса. Що ці конкретні тексти в Євангелії від Івана відкривають нам про Спасителя? Чому Христос настільки важливий для нас і нашої віри? ____________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Ми вивчаємо Біблію, оскільки це найвище джерело істини. Ісус – Істина, і в Біблії ми відкриваємо для себе Ісуса. Тут, у Божому Слові, Старому й Новому Завітах, ми дізнаємося, Хто такий Ісус і що Він здійснив для нас. Ми сповнюємося любов’ю до Нього, довіряючи Йому наші душі й життя. Прямуючи за Ісусом, підкоряючись Його настановам, відкритим у Його Слові, ми можемо звільнитися від пут гріха і світу. «Отож, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні» (Івана 8:36).

Прочитайте Римл. 8:5, 6. Про що апостол Павло попереджає нас та як вивчення Слова Божого допомагає нам встояти в боротьбі за наш розум? ________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Якщо ми не будемо обережними, любов до світу, особливо любов до земного майна, може легко відвести нас від Бога. Ось чому ми повинні перебувати в Слові, яке вказує нам на вічні духовні реалії, важливі для християнського життя. Любов до світських речей ніколи не зробить людину високодуховною та високоморальною особистістю. Така любов змушує людей керуватися не біблійними принципами, а жадібністю, егоїзмом і похіттю. Справжня любов, представлена в Біблії, спонукає нас жертвувати своїми інтересами задля добра ближніх. Натомість в основі прихильності до світу лежить бажання отримати щось для себе, а це повністю суперечить релігії Христа. Вівторок, 23 січня

ЖИТТЯ МОЛИТВИ «Вічне життя є те, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, – Ісуса Христа» (Івана 17:3). Християни часто повторюють, що їхня віра ґрунтується на 35

___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Урок

4 Урок

Ним – важливішими за будь-які інші. Господь бажає відданості, заснованої на переконанні, а не на вигоді. Іншими словами, ми повинні бути віддані Христу через те, Ким Він є і що здійснив для нас, а не через будь-які незагайні переваги, які можуть принести нам наша віра та вірність Йому. Наше життя має бути заховане в Ісусі, і Його плани повинні стати нашими планами. Справжнє посвячення означає покласти руку на плуг і не озиратися назад (див. Луки 9:62). Коли ми повністю довіряємося Богові, Ісус піднімає нас, допомагаючи нам повною мірою реалізувати свій потенціал. Коли ми присвячуємо себе Йому, Він руйнує владу світу над нашими душами. Ми повинні зосередитися на Христі, а не на речах; тільки Він здатний заповнити порожнечу в нашому житті.

Прочитайте Євр. 11:1-6. Яка важлива складова має вирізняти всі наші молитви? Що значить приходити до Бога з вірою? ___________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Якщо в нашій молитві немає віри, вона стане проявом самовпевненості. «Молитва й віра дуже близькі, їх потрібно розглядати разом. У молитві віри міститься Божественна наука. Це наука, яку необхідно зрозуміти кожному, хто прагне досягти успіху у своєму житті. Христос каже: “Все, про що молитесь і просите, – вірте, що одержите, і сповниться вам” (Марка 11:24). Він пояснює, що прохання має відповідати Божій волі. Нам необхідно просити те, що Він обіцяв, а отримавши, використовувати для виконання Його волі» (Е. Уайт. Молитва, с. 57). Проаналізуйте своє молитовне життя. Про що ви молитеся? Що ваші молитви відкривають про ваші пріоритети? Про що ще ви можете молитися? _______________________

Середа, 24 січня

ЖИТТЯ, СПОВНЕНЕ МУДРОСТІ Одну з надзвичайних біблійних історій ми знаходимо в книзі Царств, де Соломон просить Бога: «Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?» (1 Цар. 3:9). Які значущі слова Бог сказав Соломонові, яких той, на свою біду, не послухався? Чому ці слова важливі і для всіх нас? 1 Цар. 3:14; див. також 1 Івана 5:3; 1 Петра 4:17. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Соломон володів великою мудрістю, але мудрість у відриві від життя стає просто інформацією. Згідно з Біблією, мудрість, не втілена в життя, фальшива. Багато людей, котрі мали правильну інформацію про Бога та Його вимоги, на жаль, будуть втрачені для вічності. Брак послуху змусив Соломона відхилитися від шляху Господнього. Лише наприкінці життя він схаменувся і з покорою написав: «Ліпша-бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!» (Прип. 8:11). Мудрість виявляється в застосуванні на практиці осмислених знань. Знання викладає факти, осмислення знань робить нас проникливими, а мудрість приходить і виявляється в процесі застосування осмисленого знання в нашому житті. Мудрий управитель потребує не тільки осмисленого знання, а й життєвого досвіду, отриманого за допомогою практичного застосування знань. Приклад Соломона свідчить, що навіть наймудріші проникливі люди легко зриваються в прірву матеріалістичного способу життя, якщо не застосовують отриманих знань. 37

___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Урок

4 Урок

відносинах із Богом. Якщо знання Бога – це життя вічне, тоді ми можемо здобути його у взаємовідносинах із Ним. І, звичайно, головним елементом таких відносин є спілкування. Учора ми зазначили, що Бог говорить до нас через Своє Слово, а ми звертаємося до Нього через молитву. Якщо ми спрямовуємо свої думки й серце до небесних, а не до світських речей, тоді молитва необхідна. Молитва підносить нас над усім земним, до вишнього Царства. Однак навіть тут потрібно виявляти обережність, оскільки часом наші молитви можуть відображати егоїстичну природу. Ось чому ми повинні молитися, підкоряючись волі Бога. Кілька років тому одна жінка виконала пісню, у якій прозвучали такі слова: «О Господи, може, Ти купив мені Мерседес-Бенц?» Це був свого роду докір у меркантильності на адресу людей, які сповідують віру в Бога. Ми також повинні бути впевнені: молячись (що свідчить про підкорення Богові та смерть для світу), ми шукаємо волі Божої, а не власної.

Четвер, 25 січня

СВЯТИЙ ДУХ Велика боротьба реальна; дві сили борються за наші душі. Одна тягне нас до Христа (див. Івана 6:44), друга – до світу (див. 1 Івана 2:16). Сила Святого Духа в нашому житті може і буде провадити нас у правильному напрямку, якщо ми підкоримося Йому. «Коли ж прийде Він, Дух Істини, то поведе вас до повної істини» (Івана 16:13; див. також Івана 14:16). Святий Дух дає нам можливість жити за принципом та вірою, а не за примхами або емоціями, поширеними у світі. Під керівництвом Святого Духа виявляючи вірність Богові в цьому житті, ми готуємося до життя на Небесах. Павло радить: «Щоб ваша віра була не через людську мудрість, а через Божу силу» (1 Кор. 2:5). Привабливість матеріальних цінностей світу відволікає нашу увагу від Господа. Однак сила Святого Духа навертатиме нас до Господа, якщо ми не будемо опиратися їй.

Успіху в боротьбі зі світом та його спокусами можна досягнути тільки з Божою допомогою. Прочитайте Єзек. 36:26, 27; Івана 14:26; Ефес. 3:16, 17. Коли ми дозволяємо Святому Духові спрямовувати нас, що робить Бог, аби гарантувати нам духовну перемогу? _____________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Сатана опановує людським розумом через оманливі теорії й традиції. Спрямовуючи людей до фальшивих ідеалів, він спотворює їхній характер. Святий Дух промовляє 38

Світ притягує всіх нас, чи не так? Яке рішення ви можете прийняти просто зараз, аби підкоритися Святому Духові та з Його допомогою перемогти спокуси світу? П’ятниця, 26 січня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Домоправитель діє на підставі обов’язку й любові. «Пам’ятай, що Обов’язок має сестру-близнюка на ім’я «Любов»; якщо їх об’єднати, можна домогтися максимуму можливого, але, відокремлені одне від одного, самі по собі вони мало чого варті» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т . 4 , с.62). Обов’язок – це любов у дії. Коли ми розмірковуємо про жертву Христа, любов пробуджує наше почуття обов’язку. А гріховний світ, навпаки, керується ненавистю, яка породжує повстання. Люцифер повстав проти Бога (див. Єзек. 28:16, 17) і не припинить протидіяти Йому, доки не буде знищений. Він перетворив владу любові на любов до влади. Релігійні лідери Ізраїлю ненавиділи Ісуса за те, що Він мав владу і силу (Матв. 22:29). Уникаючи Його проникливого погляду, вони не змінили своїх шляхів. Питання для обговорення:

1. Поміркуйте про поняття любові й обов’язку. Що мала на увазі Еллен Уайт, коли говорила, що одне без одного ці близнюки «мало чого варті»? Як виглядає любов без обов’язку та обов’язок без любові? Чому їх необхідно об’єднати? 39

до них через Писання та закарбовує істину в серці. Таким чином викривається гріх і омана усувається з душі. Отже, завдяки Духові правди, Який діє через Слово Боже, Христос привертає до Себе Свій вибраний народ» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 671). Святий Дух сповіщає істину та є найкращим Представником Божества на Землі, Якого тільки міг дати людям Ісус після Свого вознесіння. Святий Дух допомагає нам подолати хворобливу схильність до земних благ.

Урок

4 Урок

Порівняйте 1 Кор. 3:19 і Прип. 24:13, 14. Чим відрізняються два види мудрості, про які йдеться в текстах? Поділіться своїми думками з членами класу в суботу. ______________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

4 Урок

2. Пам’ятний текст уроку: «Не поможе багатство в день гніву... Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя» (Прип. 11:4, 28). У чому сенс цього тексту? 3. Обговоріть у класі життя Соломона. Запитайте, як він міг настільки далеко відійти від істинного шляху? Знайдіть у книзі Екклезіяста тексти про марність і дочасність земного майна. Що ми дізналися цього тижня про користь молитви, вивчення Біблії та взаємовідносин із Христом – засобів, які допомагають нам встояти в істині? 4. Якого висновку ви дійшли в ході обговорення останнього питання в уроці за середу щодо різних видів мудрості?

Місіонерська історія

АНГЕЛ ПІДНІМАЄ БЕТОННІ БЛОКИ Ендрю Макчесні, Адвентистська місія

олодимир Москаленко розбудив свою дружину. Йому приснився незвичайний сон. «Я стою з бетонними блоками в руках, – розповів він, – вони дуже важкі. І раптом переді мною постав величезний прекрасний, осяйний ангел. Він усміхався мені, потім поклав свої руки на мої й підняв ці бетонні блоки». Галина Москаленко сіла від подиву. Вона якраз молилася про суму в п’ять тисяч доларів, необхідних для придбання бетонних блоків, завдяки яким планувалося перетворити занедбаний дім на Молитовний будинок адвентистів сьомого дня в їхньому селищі з населенням у 1 400 осіб. « Це, мабуть, означає, що фінансова допомога вже в дорозі, – зраділа Галина. – Я не знаю, звідки вона надійде, але це неодмінно станеться». Через два дні їм зателефонував один із членів церкви і повідомив: «До мене приїжджають троє друзів із Польщі». «Ось звідки надійде допомога», – сказала Галина чоловікові. У суботу гості з Польщі прийшли на богослужіння. Після заходу сонця їм розповіли про необхідну суму. Через кілька днів надійшов банківський переказ на суму п’ять тисяч доларів! «Прекрасна церква в селищі Бузькому відкрилася 2016 року після 11 років будівництва, яке стало можливим завдяки молитвам і чудесам Божим», – розповідає подружжя Москаленко. Адвентистська пара з Австралії дала дві тисячі доларів на те, щоб зробити новий дах. Євро-Азіатський дивізіон і місцева конференція підтримали коштами місії. Також внесли свій вклад члени церкви зі США та Чехії. Бог і Його ангели неодноразово втручалися в процес будівництва. Галина розповідає про бюрократичні зволікання після того, як місцева влада відхилила прохання пробити в стіні отвір, щоб зробити друге вікно. «Я молилася: Боже, будь ласка, допоможи нам!» Потім відбулося дещо цікаве. Ми почали ремонтувати те єдине наявне вікно, як раптом на стіні з’явилася тріщина. Стіна була під загрозою – вона могла впасти! Будівельники під’їхали трактором до стіни, щоб зміцнити її. Але в процесі роботи стіна все-таки впала. Здавалося, ніби ангел сказав: «Ось і все!» «Ось що відбувається, коли ви робите все можливе зі свого боку й довіряєте Богу. Він робить неможливе», – упевнена Галина Москаленко. Галина Москаленко, керівник церкви в селищі Бузькому, Україна.

27 січня – 2 лютого

РОЗПОРЯДНИКИ БОЖОГО МАЙНА ПІСЛЯ ЕДЕМУ Біблійні тексти для дослідження: Ісаї 22:14-18; 1 Кор. 4:1, 2; Колос. 2:2, 3; Ефес. 6:1317; 2 Кор. 5:10. Пам’ятний вірш: «Але, як Бог знайшов нас гідними, щоб довірити Євангеліє, ми так і говоримо, не догоджаючи людям, але Богові, що випробовує наші серця» (1 Сол. 2:4).

ерша праця Адама та Єви включала управління ресурсами. Їм було доручено піклуватися про сад і всі створіння, над якими вони мали з любов’ю панувати (Бут. 2:15). При цьому наші прабатьки були не власниками рослинного і тваринного світу, а лише його розпорядниками. Цього тижня ми уважно розглянемо, які права й обов’язки має розпорядник Божими ресурсами після гріхопадіння та вигнання наших прабатьків з Едему. Ми також є Божими управителями, але наше управління здійснюємо за зовсім інших обставин, ніж Адам і Єва. 42

Що таке управління ресурсами? Деякі біблійні персонажі відкривають своїм життям, що значить бути управителем. Окремі біблійні книги чітко визначають це поняття. Стаючи розпорядниками Божих дарів, ми переводимо свій погляд зі світу й земних цінностей на Творця і Його місію. Як колись на Адама та Єву, так і сьогодні на нас Бог покладає обов’язки управителів. Однак від моменту гріхопадіння в Едемі обов’язки управителя розширилися – поряд з обов’язком піклуватися про матеріальний світ нам також доручено бути хорошими розпорядниками духовних істин. Неділя, 28 січня

УПРАВИТЕЛІ РЕСУРСАМИ В СТАРОМУ ЗАВІТІ Поняття управитель (у сучасних перекладах – «начальник», «керівник») у Старому Завіті часто зустрічається в поєднанні зі словом «дім»: «той, що над домом» (Бут. 43:19; 44:1, 4; 1 Цар. 16:9). Домоправителі були відповідальні за ведення домашніх справ, їм доручали розпоряджатися майном господаря. Щоб зрозуміти, хто такий управитель у Старому Завіті, необхідно визначити і проаналізувати його характеристики. Управителя не можна розглядати окремо від його управління, оскільки воно розкриває його особистість. У Старому Завіті чітко зазначені деякі характеристики управителя. По-перше, становище управителя було дуже відповідальним (див. Бут. 39:4). Він призначався на цю посаду відповідно до його здібностей та користувався повагою й довірою свого роботодавця. По-друге, управитель знав, що управляє чужим майном (див. Бут. 24:34-38). У цьому полягає найбільша різниця між управителем і власником. Розпорядник чітко розумів своє становище. По-третє, якщо управитель використовував довірене йому майно в особистих цілях, він втрачав довіру господаря і його звільняли (див. Бут. 3:23; Осії 6:7). Прочитайте Ісаї 22:14-18. Під час правління Єзекії Шевна був призначений на високу посаду управителя і скарбника. Що сталося з ним унаслідок зловживання своїм становищем? _______________________________________________

Урок

«Управитель ототожнює себе зі своїм паном. Беручи на себе відповідальність управителя, він має діяти й чинити так, як це робив би його пан. Інтереси його господаря стають його інтересами. Становище розпорядника – достойне, адже господар довіряє йому. Якщо ж управитель поводиться егоїстично, перетворюючи прибуток, зароблений завдяки власності пана, на свій капітал, він тим самим показує, що не виправдав виявленої йому довіри» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 9, с. 246) . Яким чином можна найкраще засвоїти важливу істину: ми –розпорядники всього, що маємо в житті? Як розуміння цієї істини має впливати на все, що ми робимо?

Понеділок, 29 січня

УПРАВИТЕЛІ В НОВОМУ ЗАВІТІ У Новому Завіті ідею довіреного управління передають грецькі слова епітропос (зустрічається 3 рази) та ойкономос (зустрічається 10 разів). Обидва слова описують посади, які передбачають наділення людини обов’язками управління чужим майном. У Новому і Старому Завітах управителя визначають його обов’язки. У Новому Завіті йдеться про підзвітність управителя (див. Луки 12:48) та відповідні вимоги до нього (див. 1 Кор. 4:2). Старий Завіт підкреслює думку про те, що все належить Богові, але прямо не називає нас Його розпорядниками. Таким чином, хоч поняття управителя в обох Завітах тотожне, Новий Завіт розширює його, виводячи за рамки управління домом. У притчі про нечесного управителя (Луки 16:1-15) Ісус розширює поняття управителя. Це не просто історія про розпорядника, котрий уникнув фінансової катастрофи. Вона також показує, як можна уникнути духовної катастрофи за допомогою мудрого прояву віри. Мудрий 44

Прочитайте 1 Кор. 4:1, 2; Тита 1:7; 1 Петра 4:10. Що ці тексти повідомляють нам про управителя й управління? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Чи відкрию я своє серце Святому Духові, аби прокинулися всі довірені мені Богом здібності й сили? Я – власність Христа і Його працівник. Я – розпорядник Його благодаті» (Е. Уайт. Основи християнської освіти, с. 301). В уривку Луки 12:35-48 Ісус використовує також термін «домоправитель» у переносному значенні. Він розповідає про мудрого управителя, готового до повернення Сина Людського, а також описує невірного управителя, котрий, користуючись затримкою господаря, почав зловживати своїм становищем. Невірний управитель перетворився на тирана і став ображати підлеглих. Він перестав бути прикладом добрих діл та милосердя. Приймаючи Христа, ми стаємо Його управителями і покликані розпоряджатися ресурсами Бога. Але, що важливіше, ми маємо грамотно управляти духовними складовими християнського життя в процесі підготовки до Небес. Прочитайте Луки 12:45. Як адвентисти сьомого дня, ми часом думаємо, що Ісус «затримується». Чому нам слід бути особливо обережними, аби не потрапити в цю пастку? Вівторок, 30 січня

ДОМОПРАВИТЕЛІ БОЖЕСТВЕННИХ ТАЄМНИЦЬ Прочитайте Колос. 2:2, 3 і 1 Тим. 3:16. Що в цих текстах названо «таємницею»? Що це говорить нам про межі нашого пізнання? ________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ 45

керівник буде завчасно готуватися до повернення Ісуса (див. Матв. 25:21).

Урок

___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Прочитайте П. Зак. 29:28. Що нам відкрито? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Ми управляємо тим, чого до кінця не розуміємо. Ми знаємо тільки те, що відкрито нам у Писанні. Головне завдання управителів – жити як служителі Христа й управителі Божих таємниць (див. 1 Кор. 4:1). Бог бажає, щоб ми як Його розпорядники зберігали, сповіщали і захищали Божественну істину, яку Він відкрив нам. Таким чином ми виконуємо головний обов’язок управителів – зберігати «таємницю віри в чистім сумлінні» (1 Тим. 3:9). Найбільша з усіх таємниць полягає в тому, що ми можемо мати досвід спілкування з Христом – нашою «надією слави» (Колос. 1:27). Спасіння має надприродний характер, і його неможливо повністю зрозуміти. Факт, що Творець усього сущого (див. Івана 1:1-3) зійшов на Землю і жив у тілі, щоб віддати Себе в жертву за гріхи людства, пов’язаний з такими таємницями, які, імовірно, жодна створена істота ніколи повністю не зрозуміє. Навіть ангели намагаються збагнути таємницю викуплення (див. 1 Петра 1:12). Однак, те, що ми знаємо, спонукає нас славити Господа за Його любов і доброту (див. Об’явл. 5:13). Ми покликані бути розпорядниками Євангелія. Які обов’язки накладає на нас це покликання?

Середа, 31 січня

УПРАВИТЕЛІ ДУХОВНОЇ ІСТИНИ Розмірковуючи про управління ресурсами, ми насамперед думаємо про матеріальні об’єкти. Але, як ми побачили, управ46

Прочитайте Ефес. 6:13-17. Якими Божими дарами нам довірено розпоряджатися? Чому так важливо робити це грамотно? ____________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Божий дар благодаті – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім» (Римл. 6:23). Світ не може запропонувати нам викуплення, яке ми маємо в Христі. Викуплення – Божий дар і наше найцінніше надбання. Постійне осмислення досвіду викуплення допомагає нам бачити мету управління іншими ресурсами, даними нам Богом. «Тільки у світлі, що сяє з Голгофи, можна правильно зрозуміти уроки, котрих навчає природа. Нехай з допомогою розповіді про Вифлеємську подію на Голгофський хрест буде показано, яким чином добро має перемогти зло та як кожне отримане нами благословення є даром викуплення» (Е. Уайт. Виховання та освіта, с. 101). Викуплення належить нам тільки тому, що Ісус заплатив за нього безмежно високу ціну. Павло ясно каже: «В Ньому маємо викуплення Його кров’ю, прощення переступів, згідно з багатством Його благодаті» (Ефес. 1:7). Викуплення стало нашим, але тільки тому, що Бог подарував його нам. Тому для нас вкрай важливо одягнутися «у всю Божу зброю» (Ефес. 6:11), щоб сатана не викрав наше спасіння. Він може зробити це лише з нашої згоди, і такий дозвіл ми даємо йому, якщо не підкоряємося Божому Слову (див. Ефес. 6:17). Наш найбільший захист – вірний послух згідно з отриманим нами світлом. 47

ління має ширші рамки. Як матеріальні, так і нематеріальні дари походять від Бога. Нематеріальні активи – це духовні дари, дані нам Богом (1 Петра 4:10), щоб з Його допомогою ми могли розвивати свій християнський характер і стати тими, ким можемо бути в Христі. Отже, невидимими дарами необхідно управляти значно скрупульозніше, ніж матеріальними, оскільки вони нескінченно цінніші.

Урок

5 Урок

Нааматянин Цофар сказав до Йова: «Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?» (Йова 11:7). Слово «таємниця» означає щось загадкове, невідоме, незрозуміле, незбагненне. Божі таємниці згадуються в Писанні, але ми не здатні збагнути їх. Тому вони і залишаються таємницями, доки Сам Бог не відкриє їх нам.

НАША ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК УПРАВИТЕЛІВ Мудрі управителі керуються моральним принципом особистої відповідальності. Прийняття особистої відповідальності – це наш вибір і наші подальші дії. Відповідальна людина бачить взаємозв’язок між причиною й наслідком. Готовність узяти на себе особисту відповідальність – це ключова риса управителя, оскільки він має бути повністю відданий Власникові та понад усе дбати про Його інтереси. Така готовність визначає відносини між управителем і Богом. «Бог бажає, щоб люди встановили з Ним безпосередній зв’язок. У всіх Своїх відносинах із людьми Він визнає тільки принцип особистої відповідальності. Він намагається пробудити в людині почуття залежності від Нього й потреби в керівництві згори. Господь довіряє людям Свої дари, вважаючи їх вільними, самостійними особистостями. Він зробив кожну людину управителем священних обов’язків; кожному треба виконувати свій обов’язок відповідно до вказівок Подателя всіх благ, і кожен повинен буде відзвітуватися перед Богом за своє управління» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 7, с.176). Стаючи управителями, ми не перекладаємо свою відповідальність на іншу людину або організацію. Ми несемо особисту відповідальність перед Богом, і це буде видно в усіх наших взаємодіях із людьми (див. Бут. 39:9; Дан. 3:16). До будь-якої справи ми докладемо всі свої здібності. Успіх в очах Бога більше залежатиме від нашої віри й чистоти, аніж від інтелекту і таланту. Прочитайте 2 Кор. 5:10. Як ми розуміємо ці слова в контексті питання, що значить бути мудрим управителем? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

П’ятниця, 2 лютого

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: У ряді текстів Старого Завіту слово «управитель» є частиною словосполучення ашер аль-бейт – «начальник дому». У вірші Бут. 43:19 ми читаємо: «І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим, та й говорили до нього при вході в дім». Якщо врахувати, що сім’я, яка мешкає в домі, є його частиною, то стане зрозуміло: для людини немає нічого ціннішого за її дім! Отже, управитель – це людина, якій довірено щось дуже цінне, але воно їй не належить. Фактично це накладає ще більшу відповідальність, ніж якби управитель відповідав за власне майно. Ця ж думка простежується і в Новому Завіті. «У Новому Завіті ідеї Старого Завіту з’єднуються з поняттями, словами й ідеями першого століття нашої ери, щоб таким чином збагатити і пояснити біблійне вчення про довірене управління. Найпоширеніші грецькі слова стосовно управління утворюються від термінів ойкос та ойкіа – «дім». Ойкономос – це людина, яка стежить за домом, розпорядник, керівник. Ойкономіа – абстрактний іменник – «управління домом». Його значення часто буває значно ширшим» (Настольная книга по теологии АСД, Заокский: Источник жизни, 2010, с. 468). Питання для обговорення:

1. Що Адам відповів Богові, коли згрішив та з’їв заборонений плід? Чи взяв він відповідальність на себе? Див. Бут. 3:12. Цікаво, що грішник насамперед намагається перекласти 49

Богослови й філософи століттями обговорюють складне питання про свободу волі. Однак Писання ясно свідчить: ми, люди, маємо свободу волі й вибору. Інакше не має жодного сенсу судити нас за нашими вчинками. Отже, ми несемо особисту відповідальність і завдяки Божій милості здатні приймати правильні рішення в житті, зокрема й рішення бути вірними розпорядниками благ нашого Вчителя.

Урок

Прочитайте ще раз уривок Ефес. 6:13-17. Яким чином ми одягаємося в усю Божу зброю та як управляємо всім, що отримали з цією зброєю? Четвер, 1 лютого

5 Урок

свою вину на іншого. Він не готовий нести особисту відповідальність за свій учинок! Як можна навчитися уникати згубної практики звинувачувати інших у своїх помилках? 2. У класі поміркуйте над ідеєю про те, що ми – управителі не тільки матеріальних, а й духовних благ. Що це означає? Як ми «управляємо» цими благами? 3. Подумайте про Трьохангельську вістку з Об’явл. 14:612. Які важливі істини виражені в ній, за котрі ми як управителі несемо відповідальність? 4. Чому важливо навчитися визнавати духовні реалії, які не завжди для нас очевидні? Які земні реалії ми приймаємо на віру?

Місіонерська історія

ПАЛКА МОЛИТВА Частина 1 Ендрю Макчесні, Адвентистська місія

льози котилися по щоках 11-річного Едсона Сміта, коли він стояв навколішках із Біблією в руках. «Боже, якщо Ти допоможеш мені прочитати те, що в цій книзі, я читатиму її щодня», – молився він. Едсон не зміг продовжити навчання в четвертому класі адвентистської школи в державі Тринідад і Тобаго, тому що не вмів читати. У нього виявили важку форму дислексії*. Деякий час хлопчик збирав і продавав манго, прибирав подвір’я, щоб заробити хоч якісь кошти. Але сум переповнював його серце, коли він бачив, як інші діти ходять до школи. «Одного разу я був дуже пригнічений, – розповідає Едсон. – Я взяв Біблію в руки, схилився на коліна і зі сльозами на очах сказав: “Боже, якщо Ти допоможеш мені прочитати те, що в цій книзі, я читатиму її щодня”». Через рік після своєї молитви хлопчик переїхав жити до своєї бабусі на острів Гренаду, розташований на відстані 160 кілометрів на північ від Тринідаду. Бабуся знову відправила його до школи. Едсон був найстаршим з учнів четвертого класу, але виявив, що в деяких його однокласників також була дислексія. «Для мене це стало полегшенням», – зізнається Едсон. Дорослі прагнули йому допомогти. Один з учителів вирішив навчити його фонетики. Щовечора Сміт розгортав книгу і намагався озвучити написане в ній. Минуло близько трьох років. Одного вечора 15-річний Едсон знову намагався щось прочитати, як раптом усвідомив, що йому це вдалося! Слова набули сенсу. «Я почав читати!» – розповідає Сміт. Згодом здатність читати допомогла Едсону відкрити свою фірму з ландшафтного дизайну, також він звершує місіонерське вуличне служіння, використовуючи особисті свідчення, щоб спонукати молодих людей слідувати за Христом. «Я був найслабшим учнем у класі. Я не знав, як подолати наявні проблеми, – говорить Едсон. – І погляньте, що Бог зробив для мене». ______________ * Дислексія – специфічний розлад читання, причиною якого лікарі вважають неврологічне порушення генетичного походження. Дитина, у якої є така проблема, не може за графічними знаками розпізнати слово.

Далі буде.

3-9 лютого

на можливість мати глибокі взаємовідносини з Тим, Хто прийшов знайти і спасти загибле. Чим більше ми вивчаємо ці якості, тим глибше вони закорінюються в нашому житті. А Божественна любов обіймає кожен аспект нашого життя сьогодні й у вічності. Неділя, 4 лютого

ВІРНІСТЬ

ВІДМІТНІ РИСИ УПРАВИТЕЛЯ Біблійні тексти для дослідження: Євр. 11:8-12; Римл. 4:13,18-21; Матв. 6:24; Євр. 9:14; 1 Івана 5:2, 3; Луки 16:10-12.

Пам’ятний вірш: «Нехай кожний уважає нас за слуг Христових та управителів Божих таємниць. Від управителів вимагається, щоб кожний був вірний» (1 Кор. 4:1, 2).

ідмітна ознака християнського управителя – відображення в житті любові Христа, що можливо завдяки близьким взаємовідносинам із Ним. Якщо ми живемо й діємо за прикладом Христа, у нашому характері добре простежуються якості Його характеру (1 Кор. 6:17). Протягом тижня ми будемо розглядати відмітні риси Божих управителів. Ці риси спонукають нас очікувати повернення Ісуса та виконувати справу, доручену нам як вірним розпорядникам Його істини. Кожна характеристика вказує 52

«Від управителів вимагається, щоб кожний був вірний» (1 Кор. 4:2). Для вірного розпорядника вкрай важливо боротися «добрим подвигом віри» (1 Тим. 6:12). Бог – вірний, і ми покликані стати вірними завдяки Його силі. Бути вірним означає зберегти відданість істині, особливо в розпал духовної боротьби. Духовні конфлікти між істиною й оманою, добром і злом не змусять себе чекати. Вони є частиною випробування віри. І в кожній ситуації управитель приймає рішення залишатися вірним. Якщо ви любите багатство, прислухайтеся до Божих застережень про небезпеку любові до грошей. Якщо прагнете слави, дотримуйтеся настанов Божого Слова про покору. Якщо боретеся із похітливими думками, зберігайте святість. Якщо прагнете влади, будьте всім слугою, як заповідав Господь. Вибір бути вірним або невірним часто можна зробити за долю секунди, тоді як його наслідки сягають вічності.

Прочитайте Євр. 11:8-12, 17-19; Римл. 4:13, 18-21. Що ці тексти повідомляють про вірність? _______________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Єврейською мовою, як і українською, прикметник «вірний» має той самий корінь, що й дієслово «довіряти». Від того ж єврейського кореня походить слово «амінь», яке означає «правильно», «хай буде так». Вірність означає, що під час випробування ми довели свою відданість Богові.

Урок

Прочитайте Об’явл. 2:10. Що означає «бути вірним до смерті» в контексті повсякденного досвіду спілкування з Господом? Понеділок, 5 лютого

ВІДДАНІСТЬ «Ніхто не може двом панам служити: тож або одного зненавидить, а другого любитиме, або одного триматиметься, а іншого знехтує. Не можете служити Богові й мамоні» (Матв. 6:24). Що цей текст говорить про те, наскільки важливо зберігати вірність Богові? ____________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Знання того, що Бог названий ревнивим (Вих. 34:14, переклад Р. Турконяка), спонукає нас до вірності. Відданість Богові-ревнителю неможлива без любові. Коли наша віра зазнає випробування, відданість допомагає визначити, хто ми, спонукаючи нас продовжувати боротьбу. Наша відданість важлива для Бога (див. 1 Цар. 8:61). Але вона ґрунтується не на контракті, у якому передбачені всі можливі випадковості, та не на переліку правил. Відданість – це видимий прояв наших особистих переконань, віри й відданості. Прочитайте 1 Хронік 28:9. Що цей текст повідомляє про важливість відданості? __________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Запитайте себе: наскільки я вірний Господу, Котрий помер за мене? Яким чином я міг би краще виявити свою вірність? Вівторок, 6 лютого

ЧИСТЕ СУМЛІННЯ Існує багато цінностей, якими ми можемо володіти. Здоров’я, кохання, друзі, хороша сім’я – усе це благословення. Однак, можливо, одна з найважливіших цінностей – це чисте сумління.

Прочитайте Євр. 10:19-22 і 1 Тим. 4:1, 2. Що означає мати «недобре сумління» та «знищити власне сумління»? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Сумління діє як внутрішній монітор нашого зовнішнього життя. Совість має відповідати високому досконалому стандарту – Божому Законові. Бог написав Свій Закон у серці Адама, але гріх практично повністю знищив Закон не 55

Де є відданість, там існує і ймовірність зради. Відданість, як і любов, має бути добровільною, інакше це не справжня відданість. На війні солдати на передовій часом змушені боротися й утримувати позиції, оскільки самовільний відступ загрожує розстрілом. Ці люди можуть виконувати свій обов’язок, проте не обов’язково через свою відданість і любов до батьківщини. Однак Бог спонукає нас не до такої вірності. Подивіться на Йова. Він не передбачав катастрофічних подій, які забрали в нього сім’ю, майно і здоров’я. Він міг відмовитися від віри, любові й зобов’язань, але його відданість Богові була непохитним моральним вибором. Чесно і безстрашно патріарх виголосив знамениті слова: «Ось Він убиває мене, та на Нього буду надіятись я» (Йова 13:15, переклад Р. Турконяка). Вірність Йова перед лицем катастрофи відкриває всю суть відданості, яка характеризує вірних управителів Божими ресурсами.

Урок

6 Урок

Готуючись до виступу перед імператором, реформатор Мартін Лютер «прочитав Боже Слово, переглянув свої твори і спробував скласти свою відповідь... Він наблизився до Священного Писання... З хвилюванням поклавши свою ліву руку на священну Книгу та піднявши праву руку до неба, він поклявся залишатися вірним Євангелію й вільно визнавати свою віру, навіть якщо доведеться підтвердити своє свідчення кров’ю» (JH Merle d’Aubigné, History of the Reformation, vol. 2, book 7, p. 260).

Що, за словами Павла, може очистити наше сумління? Євр. 9:14. ________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Необхідно увійти до вкритого павутинням потайника сумління. Вікна душі слід зачинити для земного та широко відчинити для небесного, щоб туди могли проникнути яскраві промені Сонця праведності. Пам’ять треба освіжати біблійними принципами. Розум необхідно зберігати ясним і чистим, щоб він міг розрізняти добро і зло» (Э. Уайт. Разум, характер, личность, т. 1, с. 327, 328). Якщо Закон Божий записаний у серці віруючого (див. Євр. 8:10) і він прагне дотримуватися цього Закону, то очевидним результатом буде чиста совість. Якщо ви коли-небудь мучилися докорами сумління, то знаєте, наскільки це важко. Яким чином, поклавшись на Ісуса та Його замісну смерть на хресті, ви можете звільнитися від мук совісті? Середа, 7 лютого

ПОСЛУХ Авель слухняно схилив коліна біля свого жертовника, приносячи в жертву ягня, як звелів Бог. Каїн, навпаки, невдоволено став на коліна біля свого вівтаря, тримаючи плоди землі. Обидва брати принесли жертви, але тільки один із них виявив послух Божим повелінням. Заколене ягня було прийняте, а плоди землі відкинуті. Обидва брати розуміли значення жертв та порядок жертвоприношення, однак тільки один із них підкорився повелінню Господа (див. Бут. 4:1-5). 56

Прочитайте 1 Івана 5:2, 3; Римл. 1:5; 10:16, 17. Що ці тексти повідомляють про роль послуху в житті християнина, спасенного через віру, а не ділами Закону? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Ми слухняні не для того, щоб заслужити спасіння, а тому, що вже спасенні. Послух – це практичне підтвердження віри. Самуїл сказав до Саула: «Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість – краща від баранячого лою!» (1 Сам. 15:22).

Що мав на увазі Самуїл, кажучи: «…послух ліпший від жертви»? Як ці слова можуть допомогти нам, християнам, уникнути згубного впливу «євангелія дешевої благодаті»? ______________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ 57

«Смерть Авеля була наслідком відмови Каїна прийняти Божий план у школі послуху та бути спасенним Кров’ю Ісуса Христа, символічно представленого жертвоприношеннями. Каїн відмовився від пролиття крові, яка символізувала пролиту за світ кров Христа» (Коментарі Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 6, с.1109). Послух починається в розумі. Він включає в себе делікатний процес прийняття розумом відповідальності за виконання наказів вищої влади. Послух має на увазі відносини з авторитетною особистістю та готовність підкоритися їй. Послух у наших взаємовідносинах із Богом – це добровільний акт любові, яка формує нашу поведінку відповідно до моральних зобов’язань. Послух Богові передбачає точне виконання всіх Його заповідей, а не тільки тих, які нам подобаються або які ми вважаємо правильними. Історія Каїна – це наочний приклад, як люди поводяться по-своєму замість того, щоб виконувати повеління Бога.

Урок

6 Урок

тільки в ньому, а й у його нащадках. Залишилися тільки фрагменти Закону. «Вони [язичники] виявляють, що діло Закону написане в їхніх серцях, про що свідчить їм їхнє сумління і думки, які то засуджують, то виправдовують одна одну» (Римл. 2:15). Ісус досягає успіху там, де Адам зазнав поразки, оскільки в Його серці перебуває Божий Закон (див. Псал. 40:9).

НАДІЙНІСТЬ Прочитайте Луки 16:10-12. Що цей уривок повідомляє про надійність? Чому ця риса важлива для вірного розпорядника? ______________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Принцип надійності неодноразово проглядається в Біблії. Наприклад, у текстах 1 Хронік 9:26, 27 розповідається про те, що чотирьом придверним, левитам, було доручено охороняти вночі старозавітне святилище. Вони мали стерегти скарби Божого дому та щоранку відмикати двері. Цим людям довірили це служіння, бо їх вважали надійними. Надійність – обов’язкова характеристика хорошого розпорядника. Вірні управителі усвідомлюють значущість своєї ролі. Вони розуміють, що Бог заслуговує довіри, і прагнуть бути подібними на Нього (див. П. Зак. 32:4; 1 Цар. 8:56). Надійність передбачає зрілість характеру, це компетентність вищої проби! Відображати Божий характер означає виконувати обіцяне, незалежно від обставин або людей, які змушують вас поводитися інакше (див. 2 Цар. 12:15). Монархи двох світових імперій вважали, що Даниїл заслуговує на довіру. Протягом усього свого життя він мав репутацію надійного радника, котрий безстрашно проповідував царям мудрість і правду всупереч придворним віщунам і магам. Надійність – вершина етики, вона відкриває наші моральні принципи в усьому їхньому чистому сяйві. Ця риса не з’являється в управителя відразу, він здобуває її поступово, за умови його вірності навіть у дрібницях. Інші люди помічають нашу надійність. Вони поважають нас і покладаються на нас, адже знають, що нас не можуть похитнути чиїсь думки, примхи чи лестощі. Отже, бути надійним – значить виявляти відповідальність у кожному аспекті земного життя, показуючи при цьому, що ми – жителі Неба. «Ми повинні залишатися вірними, надійними підданими Царства Христового, щоб люди, по-світськи мудрі, могли 58

Подумайте про знайому вам людину, яка заслуговує на довіру. Чого ви можете навчитися в цієї людини, щоб стати більш надійними? _________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ П’ятниця, 9 лютого

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Ще одна необхідна для розпорядника риса – особиста відповідальність. «Сатана завжди ставив перед собою мету переключити увагу людей з Ісуса на людину та знищити принцип відповідальності перед Богом кожної особи зокрема. Сатані не вдалося спокусити Сина Божого, але він досягнув більшого успіху, коли приступив до грішної людини» (Е. Уайт. Ранні твори, с. 213). Якщо Христос займає центральне місце в нашому житті, ми будемо відкриті для Його керівництва. Тому в нашому житті будуть явлені віра, вірність, послух, чиста совість, надійність, особиста відповідальність. Таким чином, як управителі ми стаємо досконалими в руках Бога (Псал. 139: 23,24). Принцип особистої відповідальності – важливий біб лійний принцип. Перебуваючи на Землі, Ісус узяв на Себе відповідальність перед Отцем (Івана 8:28). Ми несемо відповідальність за кожне пусте слово (Матв. 12:36). «У кожного, кому дано багато, будуть і багато вимагати» (Луки 12:48). Немає гіршої звички, аніж звичка перекладати наші обов’язки на чужі плечі. «Пам’ятаймо: нам довірено вкладати в Божу справу аж ніяк не свою власність. Якби це було так, то ми могли б претендувати на здатність домислювати, перекладати свою відповідальність на інших та довіряти їм розпорядження нашим майном. Однак цього не може бути, оскільки Господь зробив кожного з нас зокрема Своїми управителями» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 7, с. 177). 59

мати точне уявлення про багатства, доброту, милосердя, ніжність і шанобливість громадян Божого Царства» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 6, с. 130,131).

Урок

Четвер, 8 лютого

6 Урок

Питання для обговорення:

1. Проаналізуйте всі характеристики управителя, які ми вивчали цього тижня: особиста відповідальність, надійність, послух, відданість, чисте сумління, вірність. Як вони співвідносяться між собою? Як потурання одній ваді зводить нанівець всі переваги? І, навпаки, як розвиток однієї чесноти приводить до прогресу інших? 2. Як євангельські обітниці можуть допомогти тим, хто відчуває нестерпні муки совісті? До яких обітниць можуть звернутися такі люди? 3. Ми часто розглядаємо поняття «вірність» як винятково позитивне. Але чи завжди це так? Яким чином можна демонструвати вірність комусь або чомусь поганому? Чому поняття вірності завжди слід розглядати в конкретному контексті, аби побачити, наскільки вона доречна?

Місіонерська історія

ПАЛКА МОЛИТВА Частина 2 Ендрю Макчесні, Адвентистська місія

дсон Сміт, наймолодший із чотирьох братів, був вихований батьками-адвентистами, чия любов до Еллен Уайт – однієї із засновників Церкви адвентистів сьомого дня – спонукала їх назвати його на честь її сина Едсона. Але Едсон Сміт не розвивав особистих відносин із Христом. «Іноді ти можеш зростати в церкві, але не в Христі», – справедливо зауважує він. Ще юнаком він страждав від низької самооцінки. Едсон відвідував вечірки й дискотеки, але це не приносило задоволення. Одного разу він задумався про самогубство. Саме тоді в пам’яті спливла його дитяча обіцянка, дана Богу, – щодня читати Біблію. Едсон почав регулярно відвідувати церкву й незабаром уклав заповіт із Богом. Юнак потоваришував з юним адвентистом, який, як і він, прагнув розповісти про Ісуса молодим людям, котрі ведуть аморальний спосіб життя. Разом вони почали ділитися своїми особистими досвідами на вулиці, на автобусних зупинках і навіть в автобусах. «Я ніколи не думав, що Бог поверне мене, щоб зробити євангелістом», – зізнається Едсон. Розповідаючи про своє місіонерське служіння, він згадує видіння пророка Єзекіїля про долину сухих кісток (див. Єзек. 37:1-14). Сміт переконаний, що Бог повернув його до життя після смерті в гріху так само, як Він зміг оживити сухі кістки. Едсону Сміту довелося зазнати багато спокус, вести боротьбу за подолання гріхів сексуального характеру. Він годинами молився, звертаючись до Бога по допомогу і з проханням виконання біблійних обітниць, записаних у Римл. 8:18 та в Івана 8:34-36, де Ісус говорить: «Знову й знову запевняю вас, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха. Але невільник не залишається в домі навіки; Син же залишається навіки. Отож, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні». «Завдяки Богу в моєму житті відбулися значні зміни, і якщо Він зміг змінити мене, то Він може змінити будь-кого, – говорить Сміт. – Ви не повинні помирати грабіжником, вуличним бандитом, гомосексуалістом або блудником. Ісус прийшов не для праведних. Він прийшов спасати грішників, серед яких я перший. Я славлю Бога за це». Едсон розповідає, що зазвичай люди слухають його із цікавістю, хоч були випадки, коли за проповідь його виганяли. Едсон Сміт і його команда також звершують служіння в школах і церквах. «Ми пам’ятаємо свої молоді роки, проведені на дискотеках, – говорить він. – Тому хочемо бути сміливими й не соромитися проповіді Євангелія».

10-16 лютого

ЧЕСНІСТЬ У ВЗАЄМОВІДНОСИНАХ ІЗ БОГОМ Біблійні тексти для дослідження: Луки 16:10; Левит 27:3; Бут. 22:1-12; Євр. 12:2; Луки 11:42; Євр. 7:2-10; Неем. 13. Пам’ятний вірш: «А те, що на добрій землі, – це ті, що, почувши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні» (Луки 8:15).

о означає мати «щире серце» (в інших перекладах – «чесне серце»)? У чому це виявляється? Сучасна культура розглядає чесність як якусь невизначену, відносну етичну категорію. Більшість людей час від часу виявляє нечесність, вважаючи, що в незначних масштабах вона допустима. Також вважається, що особливі обставини можуть слугувати виправданням нечесності. Істина й чесність завжди йдуть пліч-о-пліч. Однак ми не народжуємося зі схильністю чинити чесно. Це здобута чеснота, і вона лежить в основі моральності управителя. Виявлення чесності дає нам переваги. Наприклад, немає необхідності турбуватися про те, що наш обман буде викрито, або ж приховувати його. Чесність – цінна особистісна чес62

нота, особливо у важких ситуаціях, коли з’являється спокуса виявити нечесність. Цього тижня ми вивчатимемо духовний принцип чесності на прикладі практики приношення десятин та подивимося, чому повернення десятин настільки важливе для управителя й управління ресурсами. Неділя, 11 лютого

ПИТАННЯ ЧЕСНОСТІ Більшості з нас не подобається нечесність. Нам вона особливо неприємна, коли ми бачимо її прояви в інших. Нелегко розгледіти власне лукавство. Помічаючи його в себе, ми схильні виправдовувати свої дії та применшувати їхнє значення. Часом кажемо: «У цьому немає нічого поганого, маленький проступок нічого не значить». Ми можемо навіть обманювати себе, проте ніколи не зможемо обманути Бога. «Серед нас усе ще зустрічається нечесність, і в цьому причина теплого стану багатьох визнавців істини. Вони не підтримують зв’язку із Христом та обманюють свої душі» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 4, с. 310).

Прочитайте Луки 16:10. Про який важливий принцип говорить Ісус? _______________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Бог знає, як легко ми можемо виявити нечесність, особливо в питанні розпорядження тим, чим володіємо. Тому Він дарував нам «вакцину» проти нечесності й егоїзму у сфері управління матеріальними ресурсами.

Прочитайте Левит 27:30 і Мал. 3:8. Чого навчають ці тексти та як викладені в них істини можуть допомогти нам залишатися чесними? _____________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Воно [Боже повеління] не закликає до вдячності чи щедрості, це справа істинної чесності. Десятина – Господня, 63

Урок

Як повернення десятини допомагає вам пам’ятати про Того, Кому належить усе, що ми маємо? Чому важливо ніколи не забувати, Кому належить все наше майно? Понеділок, 12 лютого

ЖИТТЯ ВІРИ Прочитайте Бут. 22:1-12. Що ця історія відкриває нам про істинність віри Авраама? __________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Життя віри – це не окрема подія. Одноразовий прояв сильної віри ще не доводить, що ми справді вірні християни, які живуть благодаттю і захищені Кров’ю Христа. Релігійний світ через тисячі років продовжує чудуватися з прояву віри Авраама на горі Моріа (див. Бут. 22). Однак цей акт віри мав передісторію. Відданість і послух патріарха в минулому допомогли йому зробити те, що він зробив. Якби раніше він часто виявляв невірність, то ніколи не зміг би пройти це випробування. Немає також сумніву в тому, що й після цієї події Авраам виявляв не меншу віру. Суть у тому, що віра управителя також виявляється неодноразово. Згодом вона стає або глибокою й міцною, або поверховою і слабкою – залежно від того, як управитель практикує її.

Прочитайте Євр. 12:2. Що тут сказано про джерело нашої віри? ______________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Як вірним управителям, нам необхідно дивитися «на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості, перетерпів хрест 64

Чи зростає ваша віра? Яким чином вона стає більш зрілою? Вівторок, 13 лютого

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІРИ Як ми говорили вчора, життя віри – це процес, динамічний досвід. Віра зростає і стає більш зрілою. Один зі способів, за допомогою яких Бог зрощує й удосконалює нашу віру, – приношення десятин. Повернення десятин Господу не є законництвом; ми приносимо десятини не для того, щоб заслужити право потрапити на Небеса. Повернення десятини – це прояв віри. Це зовнішній, видимий особистий доказ істинності нашої віри. Зрештою, кожен може заявити, що вірить у Бога й Ісуса. Нам відомо, що «й біси вірять» (Якова 2:19). Але повернення Богові однієї десятої вашого доходу – це акт віри. Прочитайте Луки 11:42. Що Ісус мав на увазі, коли сказав, що не слід залишати повернення десятини? Як десятина пов’язана з «найважливішим у Законі» (Матв. 23:23)? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Повернення десятини – це скромний прояв залежності від Бога й акт віри в те, що Христос – наш Спаситель. Це визнання того, що ми вже благословенні «усяким духовним благословенням на небесах» (Ефес. 1:3) і нам обіцяно ще більше.

Прочитайте Бут. 28:14-22. Якою була реакція Якова на Божу обітницю? __________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Краса Божого задуму щодо десятини полягає в рівності

і сів праворуч Божого престолу» (Євр. 12: 2). Слово «Вершитель» уживається в Новому Завіті тільки в цьому тексті і може бути перекладене як «завершувач». Воно означає, що Ісус прагне привести нашу віру до зрілості й повноти (див. Євр. 6:1, 2). Отже, життя віри – це динамічний досвід. Віра постійно зростає і стає більш зрілою.

Урок

7 Урок

і Він велить нам повертати Йому те, що належить Йому... Якщо чесність є суттєво важливим принципом ділового життя, то чи не повинні ми визнавати, що наш обов’язок щодо Бога лежить в основі всіх інших?» (Е. Уайт. Виховання та освіта, с.138, 139).

Які духовні благословення ви отримали завдяки поверненню десятини? Як повернення десятини сприяє зростанню вашої віри?

Середа, 14 лютого

ДЕСЯТИНА – СВЯТОЩІ ДЛЯ ГОСПОДА Ми часто говоримо про повернення Богові десятин. Але як можемо віддати Богові те, що вже належить Йому? Прочитайте Левит 27:30. Які два важливі моменти щодо десятини ми знаходимо в тексті? _________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Десятина належить Господу, тому вона свята. Вона не стає святою за допомогою клятви або акту посвячення. Десятина свята за своєю природою, вона належить Господу. Ніхто, крім Бога, не має права на неї. Ніхто не може присвятити її Господу, оскільки десятина не належить людині» (Ángel Manuel Rodríguez, Stewardship Roots, p. 52). Ми не освячуємо десятину; її визначив та освятив Бог. Він має на це право. Як управителі, ми повертаємо Господу те, що належить Йому. Десятина присвячена Богові для певної мети. Використовуючи її на інші цілі, ми виявляємо нечесність. Практика повернення святої десятини ніколи не повинна перериватися. Прочитайте Євр. 7:2-10. Яким чином роздуми Павла про те, що Авраам приніс десятину Мелхиседекові, відкривають глибше значення повернення десятин? Кому насправді приніс десятину Авраам? ________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Що допомагає вам зберігати розуміння святості десятини?

Четвер, 15 лютого

ВІДРОДЖЕННЯ, РЕФОРМИ І ПРИНЕСЕННЯ ДЕСЯТИН Довгий період правління Єзекії вважається золотим віком Юдейського царства. Від часів правління Давида й Соломона Ізраїль ще не був настільки благословенним! В уривку 2 Хронік 29-31 описана епоха відродження та реформ: «І робив він [Єзекія] угодне в Господніх очах» (2 Хронік 29:2). Служіння в Господньому домі було відновлене (див. 2 Хронік 29:35). Відновилося святкування Пасхи (див. 2 Хронік 30:5), що викликало «радість в Єрусалимі» (2 Хронік 30:26). Язичницькі статуї, вівтарі й висоти були зруйновані (2 Хронік 31:1). Народ пережив внутрішнє відродження та зовнішнє перетворення, результатом чого стало повернення десятин і рясні приношення (див. 2 Хронік 31:4, 5, 12). У книзі Неемії ми знаходимо ще один приклад відродження, реформ та принесення десятин. Прочитайте Неем. 9:2, 3. Що означає відродження серця? Прочитайте Неем.

Як субота свята, так і десятина свята. Слово «святий» означає «відокремлений для священного використання». У цьому розумінні субота й десятина пов’язані між собою. Ми виділяємо сьомий день, суботу, як священний, святий; і ми відокремлюємо десятину як Боже священне майно. «Бог освятив сьомий день, відокремивши його для Себе і для богослужіння; субота й понині залишається такою ж священною, якою була при творінні. Так само і десята частина наших доходів є «святощами для Господа». У Новому Завіті і Божа постанова про суботу, і закон про десятину не скасовані; навпаки, посилюється їхня значущість та розкривається їхній глибокий духовний сенс... Якщо ми скрупульозно стежимо за тим, щоб дотримуватися заповіді про суботу, чи не повинні настільки ж акуратно повертати частину коштів, яка належить Богові?» (Е. Уайт. Поради з управління ресурсами, с. 66).

Урок

7 Урок

та простоті. Кожен може брати участь у приношенні десятини відповідно до сили своєї віри й бажання, оскільки вона Божественна за своїм походженням. Цей план поєднує в собі простоту і тактовність, не вимагаючи глибоких знань для його розуміння та здійснення. Кожен може стати учасником великої справи спасіння. Будь-яка людина може стати охоронцем Господніх скарбів, відповідальним за їхнє розумне використання» (Е. Уайт. Поради з управління ресурсами, с. 73).

«Відродження й перетворення – це два різних явища. Відродження означає відновлення духовного життя, пожвавлення сил розуму і серця, воскресіння від духовної смерті. Перетворення, або реформа, означає реорганізацію, зміну в ідеях і теоріях, звичаях і звичках» (Е. Уайт. Християнське служіння, с. 42). Існує неодмінний зв’язок між відродженням, перетворенням і принесенням десятин. Без повернення десятин відродження й реформи проходять без ентузіазму, якщо це взагалі можна назвати відродженням. Дуже часто ми, християни, байдуже стоїмо осторонь, тоді як повинні активно долучитися до Божої справи. Відродження й реформи вимагають виконання зобов’язань, а одним із таких зобов’язань є принесення десятин. Якщо ми не віддаємо Богові те, що за правом належить Йому, то не можемо очікувати, що Він відповість на наше прохання до Нього. Відродження та перетворення відбуваються в Церкві, а не за її межами (Псал. 85:7). Ми повинні просити Бога про відродження (Псал. 80:20) і перетворення, щоб творити «попередні діла» (Об’явл. 2:5). Перетворення стосується того, чого ми дотримуємося та що повертаємо Богові. Перетворення здійснюють не вчинки, а рішення на рівні розуму і волі, які відкривають мотиви й посвячення. Результатом буде зростання віри, загострення духовного зору й оновлення чесності. П’ятниця, 16 лютого

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Бог ініціював усі згадані в Біблії заповіти та відіграє керівну роль, спонукуючи Свій народ укладати ці заповіти (Євр. 8:10). Обітниці заповіту відображають Його благодать, любов і бажання спасти нас. 68

Питання для обговорення:

1. Чому повернення десятини є важливим проявом нашої віри? 2. Що ви можете відповісти людині, яка заявляє, що не може приносити десятину? Як ви можете допомогти людині, котра опинилася в такій ситуації? Що можна зробити крім слів? 3. В уроці за середу стояло питання: «Що допомагає вам зберігати розуміння святості десятини?» Як ви відповіли на це запитання? Яким чином факт, що десятина свята, впливає на ваше ставлення до її повернення? 69

Заповіт з Богом складається з багатьох елементів: Бог, людина, умови заповіту, зобов’язання виконувати умови обома сторонами, покарання за порушення заповіту, передбачувані результати, або бажаний результат. Ці елементи простежуються в ідеї повернення десятин, вираженої в текстах Мал. 3:9, 10. У даних текстах повторюється особливий заповіт між Богом та Його управителями щодо принесення десятин. Укладаючи цей заповіт, ми протестуємо проти споживацької ідеології та підтверджуємо, що з наверненого серця грішника може виходити щось добре. «Поверненню Богові того, що належить Йому за правом, перешкоджає корисливий, егоїстичний дух, властивий людині. Бог уклав особливий заповіт з людиною, домовившись із нею: якщо вона регулярно відокремлюватиме частину своїх коштів для наближення Царства Божого, Господь рясно благословить її і вона нічого не потребуватиме. Але людині, котра приховує те, що належить Богові, Господь виразно сказав: «Прокляттям ви прокляті»» (Е. Уайт. Поради з управління ресурсами, с. 77). Перебувати в заповіті з Богом означає виконувати зобов’язання. Ми насолоджуємося обітницями заповіту, але часто нам не подобаються повеління й зобов’язання. Не можна забувати, що заповіт у даному контексті – це двостороння домовленість, а приношення десятин – умова нашого перебування в заповіті.

Урок

13. Коли Неемія зробив виправлення в «домі нашого Бога» (Неем. 13:4), що юдеї принесли до храму (Неем. 13:12)? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Місіонерська історія

Урок ОДИН ВІЗИТ – ДЕВ’ЯТЕРО ЛЮДЕЙ ОХРЕСТИЛОСЯ

17-23 лютого

Йоланда Мартинез Сантос

оловіку Еріки не дуже подобалося, що ми з його дружиною вивчаємо Біблію в їхньому будинку в штаті Каліфорнія, США. Її чоловік, представник іншої релігійної деномінації, був міцної статури, і я його побоювалася. «Мене звати Йоланда Мартинез Сантос, і я – адвентистка сьомого дня», – сказала я, простягаючи йому руку. Уперше я постукала у двері будинку Еріки два тижні тому. Я була студенткою школи євангелізму, організованої в Аризоні Церквою адвентистів сьомого дня Тихоокеанського уніону. Раніше, 2013 року, такий самий літературний євангеліст постукав у двері мого будинку і привів мене до церкви. І тепер я сама ходила від будинку до будинку, на прохання місцевої церкви пропонуючи людям придбати літературу. Отже, незважаючи на деяке невдоволення, чоловік Еріки дозволив нам продовжити вивчення Біблії. Ми з Ерікою молилися, щоб він приєднався до нас. На наш подив, він зробив це вже наступної зустрічі! Він також повідомив, що має намір досліджувати з нами Святе Письмо щотижня. Незабаром Еріка запросила на наші біблійні курси свого брата, а потім і свого 13-річного сина. У міру того як тривали ці зустрічі, Еріка почала ділитися новою інформацією зі своєю сестрою, котра жила в іншому місті. Жінка захотіла дізнатися більше і, розшукавши Адвентистську церкву у своєму місті, почала вивчати там Біблію. Її чоловік і свекруха приєдналися до неї. Але це ще не все! Еріка представила мене своїм батькам, які зізналися мені, що їхня донька стала зовсім іншою людиною. Вони хотіли дізнатися, що цьому сприяло. «Усе дуже просто: людям не вистачає Ісуса, Котрий здатен змінити життя кожного», – усміхнувшись, сказала я. І ці люди теж почали вивчати Біблію разом з нами! Складно повірити, що один стук у двері привів до хрещень дев’яти осіб: Еріки, її сина, брата, матері, батька, сестри, чоловіка сестри та свекрухи. Навіть сусід Еріки уклав заповіт із Богом! А її чоловік зараз постійно відвідує місцеву Адвентистську церкву. Пізніше Еріка розповіла мені, що до того, як я постукала у двері її будинку, вона місяць молилася, щоб Господь явив Себе у її житті й показав істинну церкву. «Якби ти не прийшла до мене, не відбулося б цих змін, – переконана Еріка. – Дякую Богу за те, що відповів на мою молитву!» Йоланда Мартинез Сантос звершує служіння біблійного працівника в Каліфорнії.

ВПЛИВ ДЕСЯТИНИ Біблійні тексти для дослідження: Марка 16:15; 1 Петра 3:8, 9; 1 Кор. 9:14; Римл. 3:19-24. Пам’ятний вірш: «Хіба ви не знаєте, що ті, які працюють у святому, харчуються зі святилища? А ті, які служать при жертовнику, отримують частку з жертовника? Так само й Господь наказав тим, які проповідують Євангеліє, жити з Євангелія» (1 Кор. 9:13, 14).

к ми побачили минулого тижня, принесення десятин є важливим проявом віри. Це один із критеріїв істинності нашого визнання. «Випробовуйте себе самих, чи перебуваєте ви у вірі, пізнавайте себе. Хіба ви не знаєте себе, що Ісус Христос у вас? Хіба, може, ви недосвідчені?» (2 Кор. 13:5). Уперше десятина згадується в Біблії в розповіді про те, як Авраам приніс десятину Мелхиседекові (див. Бут. 14:18-20; Євр. 7:4). Левити, виконуючи служіння в храмі, також жили за рахунок десятин (2 Хронік 31:4-10). Сьогодні десятина призначена для підтримки проповіді Євангелія. А також вона є певним показником наших відносин з Богом. 71

Неділя, 18 лютого

СПІЛЬНА ПІДТРИМКА МІСІЇ Ісус повелів нам: «Проповідуйте Євангеліє» (Марка 16:15), а також: «Навчіть усі народи... навчаючи їх зберігати все» (Матв. 28:19, 20). Отже, Бог бажає, щоб ми були залучені до найважливішої справи на Землі – навернення людей до Ісуса. На управителі лежить відповідальність матеріально підтримувати цю місію за рахунок довірених йому Богом ресурсів. Участь у цій справі посилює почуття особистого обов’язку відкривати людям Христа. Кожен учень, управитель і працівник повинен приносити всю десятину для цієї священної роботи. Нам слід молитися про єдність, щоб ми були вірні у фінансуванні місії. А успіх місії зміцнюватиме нашу єдність у вірі. Який фінансовий план для здійснення цієї місії схвалив Бог? Що означають слова «всю десятину» (Мал. 3:10)? Яке значення має фраза «щоб страва була в Моїм храмі» (Мал. 3:10)? __________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Як ми вже говорили, люди приносили десятини від часів Авраама та Якова (див. Бут. 14:20; 28:22), а можливо, й раніше. Десятина – частина системи фінансування Божої Церкви. Це найбільше джерело фінансування і найсправедливіший метод виконання Божої місії. У сучасних культурах більшість християн відносно мало жертвує на підтримку Божої місії. Якби кожен християнин чесно віддавав Богові десятину, результат був би «неймовір72

Подумайте про масштаби адвентистської місії у світі (див. Об’явл. 14:6, 7). Яку відповідальність несе кожен з нас за фінансову допомогу цій справі? Понеділок, 19 лютого

БОЖІ БЛАГОСЛОВЕННЯ У тексті Мал. 3:10 Бог обіцяє великі благословення людям, вірним у принесенні десятин. Однак Боже благословення має не один, а безліч вимірів. Якщо ми зводимо всі благословення до накопичення матеріальних засобів, то не розуміємо характеру Божих благословень. У книзі Малахії йдеться як про матеріальні, так і духовні благословення. Суть Божого благословення відкривається в спасінні, щасті, душевному спокої, в усвідомленні того, що Бог завжди робить для нас найкраще. Коли Господь благословляє нас, ми зобов’язані ділитися цими благословеннями з менш щасливими людьми. Ми отримуємо благословення для того, щоб служити ними іншим. Через нас Бог може поширювати Свої благословення всюди. Прочитайте 1 Петра 3:8, 9. Як, за словами Петра, ми повинні ділитися отриманими благословеннями з ближніми? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

ним, приголомшливим і незбагненним» (Christian Smith and Michael O. Emerson, Passing the Plate, p. 27.). У всі часи Бог мав людей, готових жертвувати на Його місію. Усі ми несемо відповідальність за її фінансування. Ми не можемо дозволити собі бути неорганізованими, недбалими або непостійними в цій справі. Нам дано значно більш відповідальне доручення, ніж ізраїльтянам і левитам, котрі пообіцяли Неемії: «Ми не занедбаємо дому Бога нашого» (Неем. 10:39, переклад І. Хоменка). Перед нами стоїть набагато грандіозніше завдання, ніж перед віруючими минулих століть. Сьогодні члени Церкви та служителі мають духовно об’єднатися і співпрацювати один з одним у фінансових питаннях, щоб виконати загальні цілі й підтримати місію.

Урок

8 Урок

Осмислення, розподіл та використання десятини – усе це призначено для нашого духовного зростання, підтримки Божої справи й фінансування проповіді Євангелія. Це Божий план і перший крок, який має зробити вірний управитель. Протягом тижня ми продовжимо вивчати тему десятини. Ми розглянемо принципи її розподілу, її значення для інших людей і вплив на наше духовне життя.

Прочитайте Дії 20:35. Як викладений тут принцип можна застосувати до повернення десятини? ___________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Завдяки принесенню десятини ми отримуємо найбільше благословення – навчаємося довіряти Богові (Єрем. 17:7). «Особлива система принесення десятини була заснована на принципі, такому ж вічному, як і Божий Закон. Система десятин була благословенням для євреїв, інакше Бог не запропонував би її. Таким же благословенням вона стане і для тих, хто дотримуватиметься її до кінця часу. Наш Небесний Отець установив систему регулярної благодійності не заради власного збагачення, а з метою дати людині велике благословення. Він бачив, що людина дуже потребує такої системи» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 3, с. 404, 405). Згадайте моменти, коли ви отримали Боже благословення завдяки служінню іншої людини вам. Як ви можете робити те ж саме для інших?

Вівторок, 20 лютого

МЕТА ДЕСЯТИНИ Павло пише до Тимофія: «Не в’яжи рота волові, що молотить; і: Працівник гідний своєї нагороди» (1 Тим. 5:18). Він цитує слова Мойсея про вола, який молотить, записані в П. Зак. 25:4, та слова Ісуса про трудівника з Луки 10:7. Фраза про вола, мабуть, – це прислів’я й означає: якщо віл їсть зерно під час роботи, це справедливо. Аналогічно і другий вираз означає, що посвячений працівник, який проповідує Євангеліє, має отримувати плату за свою працю. 74

Яке практичне значення має твердження Павла: «Господь наказав тим, які проповідують Євангеліє, жити з Євангелія» (1 Кор. 9:14)? Що сказано в уривку 2 Кор. 11:7-10 про необхідність підтримувати вісників Євангелія? ___________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Від інших Церков забрав я, приймаючи плату, щоб вам служити» (2 Кор. 11:8). У цьому вірші Павло не без іронії каже про те, що отримував плату від бідної Македонської церкви, коли служив багатій Коринтській церкві. Він хотів донести до християн Коринта важливий принцип: вісники Євангелія заслуговують плати за свою працю. Десятину необхідно використовувати для певної мети, і так повинно бути завжди. «Десятина має особливе значення. Її не можна вважати фондом для допомоги бідним, натомість вона призначена для підтримки тих, хто несе Божественну вістку світові, тому ніколи не повинна використовуватися для інших цілей» (Е. Уайт. Поради з управління ресурсами, с. 103). Прочитайте Левит 27:30. Як викладені в тексті принципи можна застосувати до нас сьогодні? Середа, 21 лютого

СКАРБНИЦЯ У Бога є сховище для вітру (Єрем. 10:13, переклад Р. Турконяка), води (Псал. 33:7), снігу, граду (Йова 38:22), і над усіма цими стихіями Він має повний контроль. Але в 75

Бог створив різноманітні системи й керує ними. Він – Творець Сонячної системи, екологічної системи, травної, нервової, кровоносної та багатьох інших систем. Система принесення десятин підтримувала левитів (Чис. 18:26) і дозволяла їм утримувати в порядку скинію. Сьогодні функції левитів виконують люди, котрі присвятили своє життя проповіді Євангелія. Божа система принесення десятин – це обраний Ним засіб підтримки служіння. Вона використовується протягом усієї історії спасіння. Підтримка таких працівників за допомогою десятини передбачена для прогресу Божої справи.

Урок

8 Урок

Принесення десятин дарує подвійне благословення. Ми отримуємо благословення та служимо благословенням для інших. Ми віддаємо отримане. Даровані нам Божі благословення впливають як на нас самих, так і на інших людей. «Дайте, – і дасться вам... якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам» (Луки 6:38).

Як ще у Священному Писанні називається скарбниця для десятин? 1 Хронік 26:20; 2 Хронік 31:11-13; Неем. 10:38. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Принесення священної десятини до скарбниці – це єдина модель, представлена у Святому Письмі. При кожній формі правління Господь мав центральну скарбницю для управління десятиною. У всесвітній Церкві адвентистів сьомого дня реалізується принцип сховища. Членів Церкви закликають повертати десятини в конференцію/місію через помісну церкву, членами якої вони є. З бюджету конференції/місії пастори отримують зарплату. «У міру поширення Божої справи намножуватимуться і прохання про допомогу. Щоб задовольнити їх, християни повинні прислухатися до повеління: «Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі» (Мал. 3:10). Якби християни виявляли вірність у принесенні Богові своїх десятин і пожертвувань, Його скарбниця була б повною. Тоді не потрібно було б вдаватися до таких заходів, як ярмарки, лотерея або доброчинні вечори, з метою збору коштів на справу Євангелія» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 338). Подумайте, що було б, якби люди розпоряджалися десятиною на свій розсуд. Якби кожен так чинив, що сталося

Четвер, 22 лютого

ДЕСЯТИНА І СПАСІННЯ ПО ВІРІ Прочитайте Римл. 3:19-24. Про яку фундаментальну істину тут ідеться? Чому ця істина має завжди залишатися основоположною в наших переконаннях? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Суть біблійної вістки полягає в тому, що всі ми не гідні викуплення (див. Римл. 3:23). Якби ми були гідні спасіння, то отримували б його по заслугах або ділах, а ця думка суперечить Біблії.

Прочитайте Римл. 4:1-5. Що ці вірші повідомляють про благодать, яка протиставляється заслугам? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Спасіння – незаслужений дар (див. Ефес. 2:8, 9). Ми отримуємо спасіння завдяки заслугам Христа, Який приніс досконалу жертву за нас. Повернення десятини не є нашою заслугою. Зрештою, якщо десятина відвіку належить Богові, немає жодної нашої заслуги в тому, що ми повертаємо її Богові! Принесення десятини не спасає нас, як і будь-які інші добрі діла, для яких ми як християни створені. «Бо ми – Його творіння, ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них перебували» (Ефес. 2:10). Проте повернення десятини відкриває наше ставлення до Божих повелінь. Ми можемо або смиренно підкоритися Богові, або бути самовпевненими й непокірними. Якщо ми любимо Бога, то будемо коритися Йому. Принесення десятини свідчить, що ми розуміємо: тут, на Землі, ми є лише управителями й усім зобов’язані Богові. Як субота є щотижневим 77

б із Божою справою? Чому важливо віддавати десятину на ту справу, для якої Господь її призначив?

Урок

8 Урок

найдорогоціннішому Божому сховищі зберігаються десятини. «А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спадщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту» (Чис. 18:21). Цей текст – перша згадка про місце, де зберігається десятина, він також відомий сьогодні як «принцип сховища». Пізніше Бог звелів ізраїльтянам приносити десятину в обране Ним місце (П. Зак. 12:5, 6). За часів Соломона десятину приносили до Єрусалимського храму. Коли пророк Малахія сказав: «Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці» (Мал. 3:10), ізраїльтяни добре розуміли, що таке «скарбниця» і де вона знаходиться. Скарбницею називалося місце, де відбувалися релігійні служіння і де левити отримували матеріальну підтримку.

Згідно з уривком Луки 21:1-4, що означає жити вірою? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

П’ятниця, 23 лютого

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Дуже легко забути про те, що кожною миттю свого життя ми зобов’язані тільки Господу. У Дії 17 Павло розповідає афінянам про істинного Бога-Творця (див. Дії 17:24), Котрий підтримує життя (див. Дії 17:28). Афіняни не знали істинного Бога, але ми, християни, знаємо Його. Це знання має визначати наш спосіб життя. Бог очікує, що ми житимемо відповідно до Його вимог. «Він [Бог] передає Свої скарби до рук людей, але при цьому вимагає, щоб одна десята частина всього неухильно була відокремлена для Його справи. Він вимагає, щоб ця частина була покладена до Його скарбниці. Її треба віддати Йому як Його власність; вона є святощами і має бути використана для святих цілей, для підтримки тих, хто несе вістку спасіння в усі куточки світу. Господь відокремлює цю частину, щоб кошти постійно поповнювали Його скарбницю та світло істини було передане близьким і дальнім. Вірно виконуючи цю вимогу, ми визнаємо, що все належить Богові» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 6, с. 386). Питання для обговорення:

1. «Час швидко спливає у вічність. Не будемо ж забирати в Бога те, що належить Йому. Не будемо відмовляти Йому в служінні, котрого не можна зректися, не ризикуючи при цьому вічністю, і котре буде винагороджене. Господь бажає володіти всім вашим серцем; віддайте його Йому,

воно належить Йому за правом творіння й викуплення. Він претендує на наш розум; віддайте його Йому, – це Його власність. Він просить у вас гроші, віддайте їх, вони належать Йому» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 566). Що має на увазі Еллен Уайт, коли пише: «Не будемо ж забирати в Бога те, що належить Йому»? У чому людина обкрадає сама себе, коли не повертає десятину? 2. Часто звучить думка, що члени Церкви мають право не віддавати десятину до «скарбниці», а розпоряджатися нею на власний розсуд. Що поганого в цій ідеї? Що станеться із Церквою, якщо всі її члени будуть дотримуватися такої думки? Чому подібні дії можуть призвести до серйозних розбіжностей? 3. У 21-му розділі Євангелія від Луки записані схвальні слова Ісуса про вдову, яка принесла гроші до храму, незважаючи на корупцію, що панувала в ньому. Що це має відкрити тим, хто хоче віддавати десятину на інші цілі, оскільки не впевнений у тому, що вони будуть використані за призначенням?

Урок

8 Урок

нагадуванням про Бога-Творця і Спасителя, так і повернення десятини – це нагадування про те, що ми не належимо самим собі, а наше життя і спасіння даровані нам Богом.

Місіонерська історія

Урок ЧОМУ Я ЖИВУ ДЛЯ БІЖЕНЦІВ

24 лютого 2 березня

Террі Селі

ілька студентів хотіли укласти заповіт із Господом наприкінці третього року мого викладання англійської мови в таборі для 50 000 біженців у Таїланді. Проте пастор Адвентистської церкви сказав мені, що в цих людей виникали сумніви. Студенти боялися ставати християнами і не хотіли розлучатися з місіонерами, доки не зрозуміють християнство досить добре, щоб жити повноцінним християнським життям. Я не знала, як діяти. У планах було повернутися додому, до Америки, штату Небраска, після трьох років місіонерського служіння. Мама з нетерпінням чекала мене додому. Проте моєю головною метою було спасіння душ. Тому я почала молитися: «Боже, як я повинна вчинити?» Незабаром мені на очі потрапила одна цитата: «Справа Божа має бути головною в наших планах і уподобаннях» (Е. Уайт. Поради щодо управління ресурсами, с. 220). Я усвідомила, що ці слова вказували саме на мене! Я хотіла закінчити навчання в коледжі, отримати професію й вийти заміж. Утім, здавалося, що Дух Святий звернувся до мене: «Террі, ось твій план дій. Бог повинен бути першим у твоїх планах і уподобаннях». Я подумала, що моїм головним обов’язком була турбота про мою сім’ю. Але мої рідні вже знали Бога. Тоді я вирішила зателефонувати мамі й порадитися з нею. Я проїхала 35 кілометрів у пошуках найближчого поштового відділення з громадським телефоном. Я зателефонувала, обіцявши оплатити пізніше, тому що у мене не було грошей. Із завмиранням серця я запитала: «Мамо, як ти сприймеш, якщо я вирішу залишитися ще на рік або більше?» Мама відповіла: «Террі, я ніколи не наполягатиму, щоб ти поверталася додому. Якби я сказала тобі повернутися, а при цьому хоча б одна душа не почула Благої вістки, я б жалкувала про це всю вічність. Але якщо ти залишишся і зможеш допомогти хоча б одній людині пізнати Бога і бути в Царстві Божому, це варте того, навіть якщо я ніколи не побачу тебе знову». Сльози текли по моїх щоках, поки я сиділа в поштовому відділенні. Я дякувала Богові за свою маму, котру любила всім серцем. Вона дуже хотіла мене побачити, але розуміла важливість виконання Божої справи. Спасіння душ було настільки важливим, що мама готова була відмовитися побачити мене знову. Террі Селі – директор служіння для іммігрантів і біженців у Північноамериканському дивізіоні, що розпочалося завдяки приношенням тринадцятої суботи 2011 року. Під керівництвом Террі Селі в Північній Америці відкрилося понад 140 нових церков, членами яких є біженці.

ПОДЯЧНІ ПРИНОШЕННЯ Біблійні тексти для дослідження: Матв. 6:19-21; Ефес. 2:8; 1 Петра 4:10; Луки 7:37-47; 2 Кор. 8:8-15; 9:6, 7. Пам’ятний вірш: «Бо так Бог полюбив світ, що дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16).

аш Бог – Податель усіх благ. Ця велика істина найбільш повно розкривається в жертві Ісуса. «Бо так Бог полюбив світ, що дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Також ми читаємо: «Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше Небесний Отець дасть Святого Духа тим, які в Нього просять?» (Луки 11:13). Бог постійно посилає Свої благословення, такий Його характер. Тому якщо християнин прагне відображати характер Господа, він також має бути жертовним. Складно знайти більш абсурдне словосполучення, ніж «егоїстичний християнин». 81

Неділя, 25 лютого

«ДЕ ТВІЙ СКАРБ» Прочитайте Матв. 6:19-21. Як нам уберегти себе від згубного впливу земних скарбів? ____________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Христос звертається до нас зі словами: «Бо де ваш скарб, там буде й ваше серце» (Матв. 6:21). Значення цього твердження можна зрозуміти глибше, прочитавши два попередніх тексти, де накопичення земних скарбів протиставляється накопиченню скарбів на Небесах. Три слова: міль, іржа і злодії (див. Матв. 6:19) свідчать про те, наскільки тимчасові й швидкоплинні наші земні блага. Хто з нас не знає, як швидко зникає все земне? «На Землі все нестабільне, невизначене, ненадійне; усе піддається гниттю й руйнуванню, може бути вкрадене і втрачене. На Небесах усе по-іншому – усе вічне, міцне, надійне й нетлінне. На Небесах немає втрат» (C. Adelina Alexe, «Where Your Heart Belongs,» in Beyond Blessings, edited by Nikolaus Satelmajer, p. 22). Подумайте про ваше майно. Навіть якщо воно невелике, рано чи пізно все це опиниться на звалищі. Винятком може бути хіба що якась фамільна цінність. Однак мудрий управитель подбає про те, аби збирати скарби на Небесах. Там, на відміну від Землі, немає необхідності переживати про економічний спад, міль та злодіїв. 82

Прочитайте Євр. 10:34. Яку важливу думку підкреслює Павло, протиставляючи земні й небесні скарби? Понеділок, 26 лютого

УПРАВИТЕЛІ БОЖОЇ БЛАГОДАТІ Згідно з текстом Ефес. 2:8, що ще дає нам Бог? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Благодать – це «незаслужена милість». Ми не заслуговуємо такого дару. Бог посилає людям Свою благодать, яка може змінити наше тимчасове життя і підготувати нас до життя у вічності. Усі багатства і сила Небес утілюються в дарі благодаті (див. 2 Кор. 8:9). Навіть ангели захоплюються цим прекрасним даром (див. 1 Петра 1:12). Благодать, дарована нам в Ісусі Христі, – найцінніший з усіх Божих дарів. Без благодаті ми не мали б надії. Згубний вплив гріха на людство настільки великий, що воно не може самостійно звільнитися від нього. Навіть послух Божому Законові не може дарувати нам життя. «То що, може, Закон є проти Божих обітниць? Зовсім ні! Тож якби був даний Закон, здатний оживляти, тоді праведність була б від Закону» (Гал. 83

В уривку Матв. 6:19-21 міститься один з найважливіших принципів управління ресурсами. Наші скарби можуть опанувати нашим серцем, отримати над нами контроль. У матеріальному світі серце людини прив’язане до її скарбів, тому першорядне значення має місце, де зберігаються наші скарби. Чим більше ми зосереджуємося на земних потребах і здобутках, тим важче міркувати про духовні істини. Визнавати віру в Бога і водночас збирати скарби на Землі – це лицемірство. Наші вчинки мають відповідати нашим словам. Ми бачимо наші скарби на Землі фізичним зором, але в той же час необхідно дивитися очима віри на наші приношення як на скарби на Небі (див. 2 Кор. 5:7). Безперечно, нам слід бути практичними та піклуватися про наші потреби (зокрема про вихід на пенсію), але при цьому не залишати поза увагою вічність.

Урок

9 Урок

Одним зі способів повернення Богові отриманого від Нього є приношення. Наші приношення – це можливість виявити Йому свою вдячність і любов. Коли Ісус вітатиме спасенних на Небесах, ми побачимо тих, хто прийняв Його благодать, і зрозуміємо, що це стало можливим завдяки нашим приношенням. Цього тижня ми розглянемо важливі питання щодо приношень. Щедро жертвуючи наші кошти, час і таланти, ми виявляємо віру та відкриваємо характер Бога, Якому служимо.

Прочитайте 1 Петра 4:10. Як взаємопов’язані управління ресурсами та благодать? Поясніть, яким чином, жертвуючи для Бога і людей, ми виявляємо Його благодать. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Петро сказав, що, отримавши дар Божої благодаті, ми маємо бути «добрі управителі різноманітної Божої благодаті» (1 Петра 4:10). Інакше кажучи, Бог дав нам дари, тому ми повинні повернути Йому частину отриманого нами. Дари благодаті призначені не тільки для нашої радості і задоволення наших потреб, а й для поширення Євангелія. Бог закликає нас ділитися з іншими тим, що ми отримали даром. Подумайте про все, що подарував вам Бог. Яким чином ви можете бути управителем отриманої благодаті?

Вівторок, 27 лютого

НАШІ НАЙКРАЩІ ПРИНОШЕННЯ Прочитайте Луки 7:37-47. Що ця історія повідомляє про правильну мотивацію приношень Богові? _______________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Марія увійшла до кімнати і побачила за столом Ісуса. Вона розбила алебастрову посудину з дорогоцінним миром та вилила його на Господа. Декому з присутніх її дії видалися недоречними, оскільки Марія, як вони вважали, вела недостойний спосіб життя. Однак Марія була звільнена від демонів (див. Луки 8:2). Коли потім вона стала свідком воскресіння Лазаря, її серце сповнилося подяки. Ароматна олія була найціннішим, що вона мала, і, пожертвувавши цими пахощами, вона висловила свою вдячність Ісусові. Ця історія наголошує: наші приношення мають бути мотивовані вдячністю. Зрештою, яким ще може бути наш відгук 84

Прочитайте Вих. 34:26; Левит 22:19-24; Чис. 18:29. Хоч тогочасний культурний контекст відрізняється від нинішнього, які принципи щодо наших приношень ми знаходимо в прочитаних текстах? ______________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Наші приношення можуть видаватися нам незначними, проте вони значущі для Бога. Віддаючи Богові найкраще, ми виявляємо, що ставимо Його на перше місце у своєму житті. Ми віддаємо приношення не для того, щоб здобути схвалення, а з почуття вдячності за те, що отримали в Ісусі Христі. «Повна відданість і жертовність, викликана вдячною любов’ю, додадуть навіть найменшому приношенню, крихітній добровільній жертві такого небесного аромату, який робить дар безцінним. Але навіть якщо ми віддамо нашому Викупителеві все, що можемо, наскільки дорого це нам не обійшлося, то варто тільки подумати про свій обов’язок вдячності Богові, як усе, що ми пожертвували, насправді виявиться вкрай малим та мізерним. Однак ангели беруть ці приношення, аби представити перед престолом приємною жертвою те, що нам здається незначним, і Господь приймає наші приношення» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 3, с. 397). Середа, 28 лютого

МОТИВИ СЕРЦЯ У попередньому уроці ми згадали історію про щедру жертву вдови. У порівнянні з іншими приношеннями її дар був невеликим, однак щедрим, оскільки походив із серця та свідчив про її характер. Учинок жінки спонукав Ісуса сказати: «Ця бідна вдова більше від усіх укинула!» (Луки 21:3). Тільки Бог знає наші справжні мотиви (див. Якова 4:12; Прип. 16:2; 1 Кор. 4:5). Ми можемо робити правильні вчин85

на безмірний дар Божої благодаті? Щедрість Господа також спонукає нас жертвувати. Виявляючи щедрість у поєднанні з вдячністю, ми віддаємо осмислені приношення – наші таланти, час, матеріальні засоби і наші тіла.

Урок

9 Урок

3:21). Якби якийсь закон міг нас спасти, то це точно був би Божий Закон. Але Павло каже, що навіть цей Закон не спасає. Отримати спасіння можна тільки через благодать.

Прочитайте 2 Кор. 8:8-15. Що Павло каже про пожертвування та мотиви наших приношень? Які принципи управління ресурсами ми знаходимо в цих текстах? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Якими б не були мотиви наших приношень, вони перебувають у проміжку між егоїзмом та альтруїзмом. Боротьба між егоїзмом і жертовністю відбувається набагато частіше, ніж будь-яка інша духовна боротьба. Себелюбство гасить у серці вогонь, який колись палав для Бога. Проблема виникає тоді, коли ми допускаємо егоїзм у християнському досвіді. Тобто ми виправдовуємо себелюбство, прикриваючись іменем Христа. В основі християнського досвіду лежить любов. А любов неможливо виявити без самозречення й готовності пожертвувати собою для блага інших. Якщо Божа любов не буде відображена в нашому житті, наші приношення також не віддзеркалюватимуть її. Егоїстичне серце схильне любити тільки себе. Нам слід просити, щоб Господь обрізав крайню плоть нашого серця (див. П. Зак. 10:16), аби ми навчилися любити так, як Він полюбив нас. Любов, основа будь-якої істинної благодійності, має характеризувати будь-який дар християнина. Божа любов до нас надихає нас на любов у відповідь, а це воістину найбільший мотив для приношень. Чи правильно віддавати добровільні приношення з почуття обов’язку, а не з любові?

Четвер, 1 березня

ДОСВІД, ПОВ’ЯЗАНИЙ З ПРИНОШЕННЯМИ Христос відкрив нам характер Бога, і ми розуміємо: Він любить нас і бажає нам найкращого. Господь просить нас 86

Прочитайте 2 Кор. 9:6, 7. Згідно з цими віршами, якими мають бути приношення? ________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Щедрі приношення повинні бути особистою духовною дією. Це прояв віри й подяки за те, що ми маємо в Христі. І, як у випадку з будь-якою дією віри, пожертви лише зрощують її, бо «віра без діл не дає плоду» (Якова 2:20). Немає кращого способу зрощувати віру, аніж виявляти її в ділах віри. Даючи щедро та з радістю, ми відображаємо характер Христа. Співпрацюючи з Ним у наших діях, ми більше дізнаємося, яким є Бог. Тому тільки приношення, даровані від чистого серця, зміцнюють нашу довіру до Бога і дають нам можливість пережити наступний досвід: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!» (Псал. 34:9). «Вони побачать, що слава, яка виходить від лиця Ісуса, – це слава жертовної любові. У світлі Голгофи всі зрозуміють, що закон жертовної любові є законом життя для Землі й Неба, що любов, яка «не шукає свого», бере свій початок від Бога; у Смиренному й Покірному виявляється характер Того, Хто перебуває в неприступному світлі» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 20). Поділіться досвідом про те, як ваша віра зростала завдяки добровільним щедрим приношенням. П’ятниця, 2 березня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Дух щедрості – це небесний дух, дух користолюбства – сатанинський дух. Саможертовна любов Христа відкривається 87

робити тільки те, що слугуватиме нам на користь, а не на шкоду. Це стосується також Його заклику до нас жертвувати щедро й радісно з того, що ми отримали. Наші добровільні щедрі пожертви принесуть користь як нам самим, так і тим, хто їх отримав. Тільки люди, що практикують таку жертовність, знають на власному досвіді, наскільки благословенніше давати, ніж отримувати.

Урок

9 Урок

ки, виходячи з неправильних мотивів. Щоб щедро віддавати, володіючи великими статками, не потрібно багато віри, але коли ми самовіддано жертвуємо для добра інших людей, це свідчить про стан нашого серця.

9 Урок

на хресті. Він віддав усе, що мав, а потім і Себе самого, щоб спасти людину. Хрест Христа звертається до щедрості кожного послідовника благословенного Спасителя. На хресті був проілюстрований принцип самовіддачі. Якщо цей принцип виявляється в благодійності й добрих ділах, то це – справжній плід християнського життя. Принцип світських людей – брати й отримувати, і таким чином вони сподіваються досягнути щастя. Однак навіть якщо здійснити цей принцип у всій повноті, плодом його буде жалюгідний стан і вічна смерть» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 4, с. 80). Питання для обговорення:

1. Чому егоїзм протилежний духові Христа? Що ми можемо зробити, аби захистити себе від цієї порочної схильності? 2. «Кожний хай дає за велінням серця, а не з жалем чи з примусу, адже Бог любить того, хто дає з радістю» (2 Кор. 9:7). Грецьке слово, перекладене як «радість», зустрічається в Новому Завіті тільки в цьому тексті. Згідно з цим текстом, яким має бути наше ставлення до приношень? 3. Складіть перелік усього, що вам даровано в Христі. Подякуйте Богові за ці дари. Чому у відповідь на отримане ми також маємо віддавати? Яким чином ваш список показує, що навіть наші найкращі дари, принесені з правильних мотивів, не можуть зрівнятися з отриманими нами дарами? 4. Чому егоїзм – це прямий шлях до нещастя? 5. Згадайте нужденних членів вашої церкви. Як ви можете послужити цим людям? Що можете зробити для них та чим готові пожертвувати заради цього?

Місіонерська історія

АВАРІЯ, НАРКОТИКИ І НОВЕ ЖИТТЯ Ендрю Макчесні, Адвентистська місія

ерван Джайкаран працює оператором-машиністом на деревообробній фабриці (Тринідад і Тобаго). У дитинстві, у віці семи років, він потрапив в аварію. Мерван ішов тротуаром, коли його збила машина і протягнула близько п’ятдесяти метрів. Обличчя хлопчика було спотворене, і він отримав важкі травми хребта. Мерван Джайкаран – один з дев’яти дітей, вихованих матір’ю-адвентисткою (батько залишив сім’ю). Коли хлопчикові було 11 років, він залишив школу, нездатний до навчання через травму головного мозку, отриману в аварії. У віці 14 років він почав курити й пити, а потім почав уживати кокаїн і марихуану. У 28 років Мерван одружився і став батьком чотирьох дітей. Однак він продовжував уживати наркотики, і врешті-решт дружина залишила його, забравши дітей. Джайкаран розповідає, що відчайдушно прагнув змінитися. Одного разу в нього вирвалися слова молитви: «Ісусе, я хочу змінитися. Проте я не потребую допомоги моєї дружини та матері. Я хочу Твоєї допомоги». Через кілька годин він отримав відповідь від директора адвентистського реабілітаційного центру. Пізніше чоловік дізнався, що його сестра звернулася до адвентистського пастора й попросила його про допомогу, а пастор зателефонував до реабілітаційного центру. Джайкаран охоче погодився на лікування. Йому було тоді 46 років. Зміни не відразу відбулися, але він щодня повторював свої три улюблені біблійні обітниці: «Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає» (Ісаї 26:3); «Не залишу тебе й не покину тебе» (І. Нав. 1:5) та «Шукайте перш за все Царства Божого і Його праведності, а це все вам додасться» (Матв. 6:33). Також він молився Господу, щоб повернути свою сім’ю і привести її до Бога. Наприкінці програми реабілітації колишня дружина Джайкарана прийшла, щоб забрати чоловіка і відвезти в будинок його матері. Утім, побачивши, що він став абсолютно новою людиною, відвезла його додому. Незабаром вони уклали заповіт із Господом. Сьогодні Джайкарану 52 роки, і він розповідає всім, кого зустрічає, про свою любов до Ісуса. Чоловік щодня молиться: «Господи, пошли мені ще когось, щоб я міг розповісти про Тебе». «Мама сказала, що після аварії я був мертвий і воскрес, – розповідає він. – А я знаю, що був мертвий в гріху, але Ісус повернув мене до життя. Я вірю, що Господь привів мене в цей світ, щоб я міг стати свідком для Нього. Жодного слова про мене. Усе лише про Нього».

3-9 березня

Які ж ідеї лежать в основі християнського управління ресурсами? Цього тижня ми більш детально розглянемо завдання управління ресурсами в житті християнина. Неділя, 4 березня

ХРИСТОС У ЦЕНТРІ

ЗАВДАННЯ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ Біблійні тексти для дослідження: Колос. 1:16-18; Євр. 4:4-16; 3 Івана 3; Бут. 6:13-18; Об’явл. 14:6-12; 1 Петра 1:15, 16. Пам’ятний вірш: «Адже Бог покликав нас не до нечистоти, а до освячення» (1 Сол. 4:7).

скільки тема управління ресурсами обширна й глибока, дуже легко, занурившись у другорядні питання, випустити з уваги загальну картину. Ця тема водночас проста і складна, тому існує небезпека неправильно зрозуміти її. Однак ані християнин, ані церква не можуть існувати й функціонувати, не усвідомивши принципів управління ресурсами. Щоб бути християнином, необхідно бути хорошим управителем. «Це не теорія і не філософія, а робоча програма. Це воістину християнський закон життя... Без нього неможливо досягнути правильного розуміння життя й істинного релігійного досвіду. Тут потрібна не просто розумова згода, але зусилля волі, а також конкретні рішучі заходи в усіх сферах життя» (LeRoy E. Froom, Stewardship in Its Larger Aspects, p. 5). 90

Ісус – центральна Особа всієї Біблії (Івана 5:39). Нам слід розглядати себе через призму відносин із Ним. Він був покараний за гріх і став викупом за багатьох (Марка 10:45). Ісус має абсолютну владу на Небі й на Землі (Матв. 28:18), і все перебуває в Його руках (Івана 13:3). Його Ім’я вище будь-якого іншого імені, і настане момент, коли перед Ним схилиться кожне коліно (Филп. 2:9-11). «Ісус – живий центр усього» (Е. Уайт. Євангелізм, с. 186). Христос є осередком нашого управління ресурсами, джерелом нашої сили. Завдяки Йому наше життя набуває змісту. Павло пережив багато випробувань, але за будь-яких обставин у нього був єдиний пріоритет у житті: «Адже для мене життя – це Христос, а смерть – це надбання» (Филп. 1:21). Прочитайте Колос. 1:16-18; Римл. 8:21; 2 Кор. 5:17. Що ці тексти повідомляють нам про те, яке місце повинен займати Ісус у нашому житті? _____________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Якщо Христос не буде центром нашого життя, ми не зможемо бути справжніми управителями (Гал. 2:20). Він – суть нашої «блаженної надії» (Тита 2:13). «Він – раніш усього, і все існує в Ньому» (Колос. 1:17). Подібно до того, як вісь у центрі колеса несе на собі тягар воза, так і Христос перебуває в центрі життя управителя. Як цілісна вісь забезпечує стійкість, дозволяючи колесам обертатися, так і Ісус має бути постійним осередком нашого християнського досвіду (Євр. 13:8). Його вплив повинен поширюватися на всі наші думки і вчинки. Усі аспекти управління ресурсами обертаються навколо Христа. 91

Урок

Одна справа говорити, що Ісус – сенс нашого життя, і зовсім інша – жити так, як Він. Як переконатися в тому, що Ісус, Котрий обіцяв перебувати в нас, справді живе в нашому серці? Понеділок, 5 березня

УЧЕННЯ ПРО СВЯТИЛИЩЕ Зазвичай при вивченні теми управління ресурсами не згадують про Святиню. І все ж зв’язок між цими поняттями існує. «Правильне уявлення про служіння в Небесному святилищі – це основа нашої віри» (Е. Уайт. Євангелізм, с. 221). Тому вкрай важливо розуміти завдання управління ресурсами в контексті біблійного вчення про Святиню. У тексті 1 Цар. 7:33 наводиться опис колеса колісниці. Ми проілюструємо вчення про Святилище за допомогою маточини [рос. ступица] колеса. Маточина кріпиться на осі й забезпечує рівномірне обертання колеса. Христос помер і третього дня воскрес як Переможець (2 Тим. 1:10), Його смерть забезпечила Йому право служіння у Святині (Євр. 6:19, 20). Завдяки цьому Він забезпечує стійкість нашої віри. Саме у Святині Він звершує служіння для жителів Землі (див. Євр. 8:1, 2). «Дотримуючись принципу Sola Scriptura (Тільки Писання), біблійний адвентизм будує свою доктринальну систему, виходячи з основоположного вчення про Святилище» (Fernando Canale, Secular Adventism? Exploring the Link Between Lifestyle and Salvation, pp. 104, 105). Що наведені тексти повідомляють про служіння Ісуса у святині? 1 Івана 2:1; Євр. 4:14-16; Об’явл. 14:7. _____________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Учення про Святиню допомагає зрозуміти велику істину про спасіння й викуплення, яка лежить в основі всієї християнської теології. У цьому вченні розкриваються не тіль92

Прочитайте Євр. 4:14-16. Як ці тексти можуть допомогти нам у нашій боротьбі з гріхом і самолюбством? Яким чином ми можемо знайти силу й надію завдяки цій обітниці? Вівторок, 6 березня

ХРИСТОЦЕНТРИЧНІ ДОКТРИНИ Учення про Святиню є центральним, оскільки воно ясно розкриває велику істину про спасіння і значення Голгофського хреста. Усі наші доктрини так чи інакше повинні бути пов’язані з євангельською обітницею та спасінням. Подібно до шприх колеса, інші доктрини виходять з великої істини про спасіння через віру в Ісуса. «Викупна жертва Христа за наші гріхи є для нас найважливішою і найбільшою істиною, навколо якої групуються всі інші істини... Люди, котрі присвячують свій час вивченню цього важливого питання, зростають у благодаті й пізнанні» (Коментарі Е. Уайт. Біблійний коментар АСД , т. 5, с. 1137). Що мав на увазі Ісус, називаючи Себе «істиною» в Івана 14: 6? (Порівняйте цей текст з Івана 17:17). Як ми повинні ставитися до істини? 3 Івана 3. __________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Наше віровчення визначає, ким ми є та в якому напрямку рухаємося. Доктрини – це не просто абстрактні богословські ідеї. Кожна доктрина утверджена на Христі і має різними шляхами впливати на наш спосіб життя. Можна з повним 93

ки смерть Христа за нас, а й служіння Господа в Небесній святині, а також такі питання, як важливість Божого Закону та реальність остаточного суду. Серцевину становить обітниця про викуплення, яке стало можливим для нас завдяки пролитій Крові Ісуса. Життя за принципами управління ресурсами ґрунтується на великій істині про спасіння, відкритій у вченні про Святилище. Чим глибше ми усвідомлюємо, що Христос здійснив для нас та здійснює сьогодні в нас, тим більше наближаємося до Нього, Його служіння, місії, вчення і Його наміру щодо тих, хто втілює у своєму житті принципи управління ресурсами.

Урок

10 Урок

«Без Мене не можете робити нічого» (Івана 15:5). У центрі управління ресурсами перебуває живий Христос, Котрий діє в нас, змінюючи наш характер для вічності.

Середа, 7 березня

ТРЬОХАНГЕЛЬСЬКА ВІСТКА Бог попереджав і попереджає світ про прийдешні глобальні катастрофи: перший раз через Ноя (Бут. 6:13-18; Матв. 24:37) і другий раз через Трьохангельську вістку (Об’явл. 14:6-12). Ця звістка відхиляє завісу, показуючи унікальну перспективу майбутніх усесвітніх подій. З плином часу наше розуміння вістки стає більш зрілим, але її зміст залишається незмінним. Виправдання через віру в Христа – «воістину вістка третього ангела» (Е. Уайт. Євангелізм, с. 190). Іншими словами, центром істини для теперішнього часу, яку ми покликані проголошувати у світі, є Ісус та Його велика жертва за нас. Прочитайте Об’явл. 14:6-12. Який зміст Трьохангельської вістки? Що вона повідомляє світові? Яка відповідальність покладена на нас у зв’язку з цією вісткою та як із нею пов’язана тема управління ресурсами? ___________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Розмірковуючи про події останнього часу, дуже легко зосередитися на схемах і термінах. Не заперечуючи їхнє значення, яким чином у своїй проповіді світові ми можемо звернути увагу людей на Ісуса та Його жертву? Четвер, 8 березня

УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ Христос бажає, щоб ми жили святим життям. Він прожив непорочне життя, залишивши нам приклад, яким має бути наше життя, зокрема управління ресурсами (див. Євр. 9:14). Ми повинні жити угодним Богові життям та вірно розпоряджатися всім, що було нам довірено. Управління ресурсами – це видимі плоди нашого освячення.

Порівняйте тексти 1 Петра 1:15, 16 та Євр. 12:14. Що означають слово «святість» і повеління «Будьте святі»? Як ці поняття пов’язані з управлінням ресурсами? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ 95

Як адвентистам сьомого дня нам доручено проголошувати Трьохангельську вістку в процесі приготування до Другого приходу Христа. Люди повинні зробити свій вибір щодо вічності. Управління ресурсами – це співпраця з Богом у виконанні місії (2 Кор. 5:20; 6:1-4). «Особлива місія адвентистів сьомого дня – нести світло світові та зберігати істину. Їм було довірене останнє застереження для грішного світу. Боже Слово освічує адвентистів своїм чудовим світлом. Господь доручив їм найпочеснішу місію – донести світові звістки першого, другого і третього ангелів. Не існує важливішої справи, ніж ця. Адвентисти не мають права зосереджувати свою увагу на чомусь іншому» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 9, с. 119, 120). Обіддя колеса максимально близьке до землі та символізує завдання проголошення Трьохангельської вістки. Ця звістка захищає від богословських помилок, указуючи на нашу роль у подіях останнього часу. Ми повинні бути мудрими управителями цієї вістки, безстрашно проголошуючи її світові.

Урок

10 Урок

правом стверджувати, що наша ідентичність як адвентистів сьомого дня ґрунтується на христоцентричних доктринах більше, ніж на чомусь іншому. Біблійне вчення робить нас тими, ким ми є як адвентисти сьомого дня. Завдання управління ресурсами – дотримуватися доктринальної істини, якою вона є в Ісусі, і робити це таким чином, щоб якість нашого життя поліпшувалася. «Оскільки ви чули Його і в Нього навчилися, – адже істина в Ісусі, – то треба, щоб ви відкинули стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих пожадливостях, аби ваш розум оновлювався духом, щоб ви зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, в праведності та святості істини» (Ефес. 4:21-24). У цих текстах пояснюється, що означає не тільки знати істину, але й дотримуватися її. Бути управителем – значить не тільки вірити вченню, яким би істинним воно не було, а й утілювати ці істини у своєму житті та в нашому спілкуванні з людьми.

Проаналізуйте своє повсякденне життя. Чи свідчить воно про перетворювальний вплив на вас Христа? Які конкретні рішення вам необхідно прийняти, щоб явити Його святість у своєму житті? П’ятниця, 9 березня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: З часом металева пластина, прикріплена до обіддя колеса, унаслідок тертя деформувалася. Тому її необхідно було випрямляти. Для цього слід було довго й сильно бити мо96

Питання для обговорення:

1. Як ідея освячення співвідноситься з повелінням Ісуса: «Коли хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде услід за Мною» (Луки 9:23)? Згідно з текстом Гал. 6:14, що має бути розп’яте? Як це ілюструє процес освячення? Яким чином практичне освячення виховує в нас розум Христа (1 Кор. 2:16)? 2. Які випробування навчили вас неухильно йти за Господом у своєму християнському житті? Чи можете ви поділитися з класом своїм досвідом та відповідними висновками? Чого ми можемо навчитися один в одного? 3. Поміркуйте про інші доктрини, які ми визнаємо як адвентисти сьомого дня: про суботу, стан мертвих, Творіння, Другий прихід. Яким чином різні пункти віровчення впливають на наш спосіб життя?

лотом по залізній пластині. Відновлення металевої пластини символізує управління ресурсами як практичне освячення. Необхідно здобути розум Христа, аби правильно реагувати на ситуації в різних сферах життя, навіть якщо цей процес важкий та болісний. Незалежно від того, чи стосується цей процес нашого використання грошей, сімейних відносин, роботи чи інших сфер життя, у всьому ми повинні чинити згідно з волею Христа. Часом ми засвоюємо цей урок тільки завдяки важким ударам. Непросто надати металу необхідної форми. Нелегко також виправити характер людини. Поміркуйте над досвідом Петра. Він постійно перебував з Ісусом і зовсім не очікував почути від Нього слова: «Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!» (Луки 22:32). Після свого зречення від Ісуса, дуже болісного важкого досвіду, Петро пережив духовне перетворення. У певному розумінні його «управління ресурсами» було відкориговане. Петро знову навернувся, його життя пішло в іншому напрямку, але тільки після відчутних ударів.

Урок

10 Урок

Римляни виявили, що колесо колісниці служитиме довше, якщо на обідді колеса закріпити металеву пластину. Нагріту пластину кріпили на обідді й поливали холодною водою. Охолоджуючись, метал стискався й щільно прилягав до обіддя. Під час обертання колеса залізна пластина дотикалася дороги. На прикладі залізної пластини, закріпленої на обідді, можна пояснити поняття управління ресурсами. Коли ми стикаємося з різними випробуваннями, тоді виявляється наша справжня сутність. Наша віра або долає життєві проблеми, або ні. Наші переконання перевіряються на міцність у труднощах повсякденного життя. Управління ресурсами – це зовнішній показник того, ким ми є та наскільки добре організоване наше життя. Наші щоденні вчинки, які відкривають Христа, подібні до залізної пластини на обідді колеса, яке дотикається дороги. Учинки справляють великий вплив, і нам слід контролювати їх, виявляючи відданість Христу. Ми повинні мати непохитну впевненість: «Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює, – [в Ісусі Христі]» (Филп. 4:13). «Освячення душі з допомогою дії Святого Духа – це прищеплення природи Христа до людського єства. Євангельська релігія – Христос у нашому житті, живий дійовий принцип. Це благодать Христа, виявлена в характері й реалізована в добрих ділах. Принципи Євангелія не можуть бути відокремлені від жодної сфери нашого практичного життя. Усі сторони християнського досвіду і праці мають бути відображенням життя Христа» (Е. Уайт. Наочні уроки Христа, с. 384).

Місіонерська історія

Урок

НЕЗВИЧАЙНИЙ ЄВАНГЕЛІСТ

10-16 березня

Нельсон Ернст

рупа молоді вирушила в суботу після обіду роздавати християнські буклети в штаті Гаваї. Молоді люди разом помолилися і почали стукати у двері будинків. Коли відчинилися перші двері, євангеліст сказав: – Доброго дня! Ми з Церкви адвентистів сьомого дня, і у нас є для вас подарунок. – Для мене? – здивувалася господиня будинку. – Так, для вас, – відповів відвідувач, простягаючи кілька буклетів. Жінка взяла буклети, а юнак запропонував помолитися за неї: – У вас є особливі молитовні потреби, які ми могли б принести Господу? Схожий сценарій повторювався з дому в дім: «Доброго дня! Ми з Церкви адвентистів сьомого дня, і у нас є для вас подарунок. Можна помолитися про вас?». У деяких будинках двері ніхто не відчинив, в інших господарі просили відвідувачів піти. Потім двоє юнаків підійшли до будинку, оточеного парканом. Знайшовши вхід, вони нерішуче відчинили хвіртку, як раптом почули страхітливий гавкіт. Швидко зачинивши хвіртку і подивившись через паркан, юнаки побачили розлюченого пса, що дивиться прямо на них. «Що ж нам робити?» – запитав один з євангелістів. Жоден з них не наважився пройти повз собаку, щоб подзвонити в двері будинку. Юнак взяв буклет і провів ним по паркану. Пес уважно спостерігав. Він кинув буклет на землю. Собака підбіг до нього і понюхав його. Далі сталося щось дивне. Він узяв буклет в зуби, повернувся до ґанку і відніс буклет просто під двері! Еллен Уайт – одна із засновників Адвентистської церкви – говорить: «Бог використовуватиме Свої шляхи та засоби, що свідчитиме: Він тримає кермо влади у Своїх руках. Працівники здивуються тим простим засобам, які Він використовуватиме для завершення Своєї праведної справи» (Свідчення для проповідників, с. 300). Якщо ангел може змусити говорити осла, то чому він не може перетворити злого пса на літературного євангеліста на Гаваях? І якщо собака може розповсюджувати адвентистську літературу, хіба тобі це не під силу? Нельсон Ернст є співзасновником і директором проекту розповсюдження християнської літератури GLOW, що зародився в Каліфорнії і реалізовується в усьому світі.

УНИКАЙТЕ БОРГІВ Біблійні тексти для дослідження: Псал. 37:21; Матв. 4:3-10; Матв. 6:33; П. Зак. 28:12; Прип. 13:11; 21:5; 2 Кор. 4:18. Пам’ятний вірш: «Віддавайте всім належне: кому податок – податок, кому мито – мито, кому страх – страх, кому пошану – пошану. Нікому нічого не будьте винні, за винятком любові одне до одного. Адже хто любить іншого, той виконав Закон» (Римл. 13:7, 8).

ноді вам може пощастити зустріти людину, згодну позичити вам гроші. Можливо, ця людина керується добрими намірами, бажаючи допомогти вам вирішити фінансові проблеми. Однак переважно люди позичають гроші з корисливою метою. Нам необхідно по можливості уникати боргів. Звичайно, за певних обставин, таких як покупка будинку або машини, будівництво церкви або отримання освіти, у нас виникає потреба позичати гроші. Однак це потрібно робити, усвідомлюючи можливі витрати і маючи твердий намір якомога швидше віддати борг. При цьому ми повинні бути максимально обережними. Коли Божі діти бездумно витрачають гроші, які не належать їм, вони роблять «жадібність і любов до земних скарбів 99

Неділя, 11 березня

ПОЗИКА Й ВИТРАТИ Пророчі сини та Єлисей обтесували колоди біля ріки Йордан. «І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: “Ох, пане мій, таж вона позичена!”» (2 Цар. 6:5). Вираз «позичати» означає «отримати дозвіл користуватися чужим майном». Цей дозвіл пов’язаний із ризиком та відповідальністю. Позика грошей, по суті, не відрізняється від позики сокири, хіба що неправильне використання грошей може призвести до більш серйозних наслідків. Ми позичаємо гроші, щоб їх витрачати. Ми ризикуємо, вважаючи, що зможемо виплатити борг та уникнемо фінансових неприємностей у майбутньому, проте не знаємо, що принесе майбутнє (див. Екл. 8:7). Тому позика грошей завжди пов’язана з ризиком. Що наведені тексти повідомляють про борги? Псал. 37:21 ________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ Екл. 5:5 __________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ П. Зак. 28:44, 45 ___________________________________________ ____________________________________________________________ ___________________________________________________________

Ми можемо позичити гроші з бажанням використовувати їх розумно, але спокуса нерозважливо витратити кошти, включаючи й позичені, може призвести до серйозних проблем. Насправді використання взятих у борг грошей дає нам можливість підвищити якість життя. Спокуса позичати й витрачати – це пульс споживацької культури, яка впливає 100

Які духовні небезпеки підстерігають людину, котра має борги?

Понеділок, 12 березня

УПРАВЛІННЯ І МИТТЄВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ «І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з’їв, і випив, і встав та й пішов. І знехтував Ісав перворідство своє» (Бут. 25:34). Ісав був грубим мисливцем, котрий керувався своїми пристрастями. Коли він відчув запах приготовленої братом страви, він відразу ж захотів посмакувати цю сочевичну юшку. Малоймовірно, що Ісав настільки хотів їсти, що просто помирав від голоду. Підкоряючись своїм забаганкам, він дозволив миттєвому бажанню заглушити розум і продав первородство заради минущого задоволення. Коли пізніше Ісав вирішив повернути своє первородство, він уже не зміг отримати його, «хоча зі слізьми його шукав» (Євр. 12:17). Ісус явив протилежний приклад. Сатана тричі спокушав Його – виснаженого сорокаденним постом (див. Матв. 4:310). Спаситель розпізнав спокуси і навіть у Своєму ослабленому фізичному стані не піддався їм. Протягом усього життя Він відкидав гріховні бажання й радощі, показавши нам, що ми також можемо панувати над гріхом. Христос не продав і не втратив Свого первородства, тому запрошує всіх стати Його співспадкоємцями (Римл. 8:17; Тита 3:7). Ми зберігаємо наше первородство, наслідуючи приклад Ісуса (1 Кор. 10:13). 101

на багатих і бідних. У спокусі ми повинні шукати підтримку в Бога (див. 1 Кор. 10:13), адже позика може стати прокляттям (П. Зак. 28:43-45). Позичати гроші – погана звичка. Якщо вона у вас є, позбудьтеся її якомога швидше. Ми повинні навчитися розумно витрачати гроші, бути мудрими управителями Божих засобів і не допускати, аби гроші володіли нами. Звичайно, бувають ситуації, коли виникає необхідність узяти гроші в борг. Однак це слід робити з обережністю й наміром якомога швидше повернути борг.

Урок

11 Урок

головними рисами свого характеру. Поки ці риси панують, спасіння і благодать безсилі» (Е. Уайт. Ранні твори, с. 266). Нам необхідно удосконалювати свої вміння й навички, щоб жити відповідно до наших достатків та уникати боргів. Цього тижня ми розглянемо, що Біблія говорить про борги.

Чим небезпечне бажання отримати миттєве задоволення і чому воно загрожує навіть вірним Божим дітям? Див. 2 Сам. 11:2-4; Бут. 3:6; Филп. 3:19; 1 Івана 2:16; Римл. 8:8. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Бажання отримати миттєве задоволення – це симптом неконтрольованого розуму; це ворог терпіння, який руйнує довгострокові цілі та породжує безвідповідальність. Ми повинні навчитися керувати своїми бажаннями, оскільки це життєво важлива навичка. Зокрема, нам необхідно навчитися долати пропоновані світом спокуси, такі як звичка нерозважливо позичати гроші. Така ідея непопулярна у світі, де панує прагнення до миттєвої винагороди, швидкого успіху й легких грошей. Зазнавши миттєвого задоволення, ми знову прагнемо швидко отримати винагороду. Управителі Божих дарів мають уникати цієї пастки. Вівторок, 13 березня

ЖИТИ НА СВОЇ КОШТИ «Скарб цінний та олива – в мешканні премудрого, та нищить безумна людина його» (Прип. 21:20). Цей текст протиставляє розважливе управління ресурсами марнотратству. Нерозумні люди не дбають про те, щоб жити на свої кошти. Вони жадібно витрачають свої й чужі гроші, вважаючи економію й ощадливість негативними рисами. Однак, якщо ми все ж змушені позичати гроші, наприклад, для покупки будинку, то повинні робити це гранично обережно, усвідомлюючи, що повинні жити за своїми коштами. Багаті можуть дозволити собі жити на широку ногу. Однак при цьому вони постійно непокоються, як зберегти своє багатство. Люди, котрі живуть від зарплати до зарп102

Який важливий принцип нам необхідно завжди пам’ятати? Матв. 6:33. Як нам упевнитися в тому, що ми живемо саме так? _______________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Нам потрібно вважати наші кошти не доходом, а ресурсами, якими ми повинні управляти. Планування бюджету – метод, який необхідно використовувати для виконання нашого завдання. Цього необхідно старанно навчатися, практикуючи внутрішню дисципліну та докладаючи певних зусиль волі (див. Прип. 14:15). Виявляючи відповідальність у фінансових питаннях, ми зможемо уникнути неприємних помилок. Якщо у вас є проблема з управлінням фінансами, складіть бюджет. Він має бути простим. Це може бути просто підрахунок усіх ваших витрат за кілька місяців та визначення середньомісячної витрати. Головне – жити на свої кошти, незалежно від їхньої кількості, і по можливості уникати боргів. Прочитайте Луки 14:27-30. Ісус проілюстрував ціну учнівства. Він навів приклад людини, котра оцінює витрати на спорудження вежі, і показав, що станеться, якщо той не зможе закінчити будівництво. Який урок щодо управління ресурсами ми повинні взяти з цієї ілюстрації? Середа, 14 березня

СКАЗАТИ БОРГАМ: «НІ!» Прочитайте П. Зак. 28:12. Що тут сказано про практику позичання грошей? Який принцип міститься в тексті? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Уникати боргів – це розважливо. Святе Письмо також попереджає нас, щоб ми не ручалися за боржників (Прип. 103

лати, турбуються про те, як звести кінці з кінцями. Біблія дає нам пораду, як жити на свої кошти незалежно від їхньої величини. Павло просто рекомендує: «Маючи їжу та одяг, – цим будемо задоволеними» (1 Тим. 6:8). Для Павла земне майно мало що значило, бо він задовольнявся життям у Христі (див. Филп. 1:21).

Урок

11 Урок

Усе, що може запропонувати світ, – це миттєва радість тут і зараз, оскільки він не спроможний дати що-небудь для майбутнього життя. Життя для себе протилежне життю для Бога.

Яке рішення ви можете прийняти саме зараз, щоб уникати непотрібних боргів? Від чого вам слід відмовитися? ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

104

ЗАОЩАДЖЕННЯ ТА ІНВЕСТУВАННЯ Мурахи працюють, збираючи запаси на зиму (Прип. 6:6-8). Ми будемо мудрими, якщо наслідуватимемо їхній приклад, регулярно відкладаючи гроші для певних цілей. Мета заощаджень полягає в тому, щоб мати ресурси на поточні витрати й потреби, а це кардинально відрізняються від марнотратства і фанатичного накопичення зароблених коштів. Управління фінансами вимагає мудрості, складання бюджету й дисципліни. Зберігаючи тільки для себе, ми крадемо Боже майно замість того, щоб керувати ним. «Марно витрачені гроші – це подвійна втрата. Зникають не тільки вони, а й можливість отримати від них прибуток. Якби ми відклали гроші, вони примножилися б на Землі завдяки заощадженням, або на Небесах завдяки пожертвуванням... Заощадження – це засіб, який дозволяє мати владу над грошима. Замість того аби дозволяти грошам перемагати нас щоразу, коли нам захочеться задовольнити свою примху, ми отримаємо контроль над ними» (Randy C. Alcorn, Money, Possessions and Eternity, p. 328). Прочитайте Прип. 13:11, 18; 21:5. Які практичні рекомендації щодо фінансів містяться в текстах? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Правильно розпоряджаючись Божим капіталом, мудрі управителі ресурсів зберігають кошти на сімейні потреби та інвестують їх у Небеса. Незалежно від величини нашого капіталу, ми повинні дотримуватися біблійного плану управління ресурсами в будь-якій фінансовій ситуації. Заощадження на сімейні потреби необхідно робити розумно. Щоб мінімізувати втрати, необхідно передбачати ризики (див. Екл. 11:1, 2). Плануйте до того, як задовольнити власні потреби (Прип. 24:27), і при необхідності шукайте кваліфікованої поради в інших (Прип. 15:22). Коли наші потреби задоволені і статки зростають, ми повинні пам’ятати «Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути потугу» (П. Зак. 8:18). 105

Четвер, 15 березня

Урок

11 Урок

17:18; 22:26). Борг впливає на майбутнє і змушує нас виконувати взяті зобов’язання незалежно від нашого фінансового стану. Сам борг – не злочин, але він не зміцнить нашого духовного життя. «У всьому має бути сувора економія, інакше боргів не уникнути. Тримайтеся в рамках доходів, усіляко уникайте боргів, немов вони страшніші за проказу» (Е. Уайт. Поради з управління ресурсами, с. 272). Борг може призвести до фінансової залежності, роблячи людину «рабом позичальника» (Прип. 22:7). У сучасних економічних реаліях ми вважаємо борг нормою. Зрештою, цілі країни живуть у борг, чому ж окремо взята людина не може чинити так само? Але це неправильний підхід! «Укладіть з Богом урочистий заповіт у тому, що за допомогою Його благословення ви розрахуєтеся з усіма своїми боргами і не будете більше позичати ні в кого, навіть якщо вам доведеться їсти лише кашу і хліб. Справді, намагаючись урізноманітнити своє харчування, легко викласти з кишені двадцять п’ять центів на усілякі надмірності. Подбайте про кожне пенсе, і тоді долар подбає про себе сам. Дрібні витрати то тут, то там дуже швидко перетворюються на великі витрати. Особливо обмежте себе, коли ви з усіх боків обтяжені боргами... Не сумнівайтеся, не піддавайтеся розчаруванню і не відступайте. Відмовте своїм примхам, візьміть під контроль апетит, заробіть гроші й поверніть борги. Забудьте про них якомога швидше. Коли ви нарешті знову станете вільними, не робіть нових боргів, так отримаєте велику перемогу» (Е. Уайт. Поради з управління ресурсами, с. 257). Борг – ненадійна основа для християн. Він може завдати шкоди нашому духовному досвідові й обмежити нашу здатність фінансувати Божу справу. Він позбавляє нас можливості від чистого серця жертвувати для інших та отримувати Божі благословення.

Прочитайте 2 Кор. 4:18. Як ми можемо «дивитися на невидиме» і водночас бути відповідальними управителями тут, на Землі? П’ятниця, 16 березня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Усі вроджені й набуті здібності, уміння і дари походять від Бога. Вкрай важливо, як ми використовуємо наші здібності й навички. Бог очікує, що Його управителі за допомогою навчання і тренування зможуть грамотно розпоряджатися своїми талантами (див. Екл. 10:10). Бецал’їл був сповнений «Духом Божим, мудрістю, розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи» (Вих. 35:31). Він та Оголіяв (Вих. 35:34) були здатні навчати інших своєї майстерності. Ми покликані навчитися бути кращими управителями і зокрема уникати боргів, живучи у світі, де переважає матеріалістичний світогляд. Нам слід постійно розвивати свої навички за допомогою читання, відвідування семінарів, систематичної освіти, застосовуючи на практиці отримані знання. Це дозволить робити для Бога все, що нам під силу, і бути хорошими управителями. У притчі про таланти кожен раб отримав таланти, «згідно з його спроможністю» (Матв. 25:15). Два раба збільшили суму вдвічі, третій же закопав талант. Нам завжди потрібно прагнути поліпшити те, що ми маємо. Закопати талант – значить не використовувати здібностей і вмінь. Грамотно керуючи матеріальними засобами, уникаючи боргів, демонструючи дисципліну, ми розвиваємо здібності, які благословляє Бог. Щоб досягти успіху в чомусь, потрібно постійно тренуватися. 106

Питання для обговорення:

1. Самоконтроль завжди важливий для християнина, але особливо необхідний тоді, коли його відсутність може призвести до фінансових проблем або навіть руйнації. Як громада може допомогти людям, котрі мають цю проблему? 2. Прочитайте Римл. 13:7, 8. Як ми можемо застосувати ці слова в повсякденному житті і в наших взаємовідносинах з іншими людьми? 3. Деякі віруючі стверджують, що нам не потрібно переживати через свої борги, оскільки скоро прийде Ісус. Що ви можете відповісти на цей аргумент?

107

«Уроки Біблії, запроваджені в щоденне життя, справляють глибокий тривалий вплив на характер. Тимофій засвоїв ці уроки та використовував їх на практиці. Він не володів якимись винятковими талантами, але його праця була цінною, бо він використовував даровані Богом здібності для служіння Господу» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 205).

Урок

11 Урок

Для Божого управителя найбільш надійна модель інвестування – вкладати кошти в «Царство Небесне» (Матв. 13:44). Там немає рецесії, ризиків, грабіжників або спаду ринку. Цей гаманець ніколи не старіє (див. Луки 12:33). Дбаючи про задоволення земних потреб, ми також не повинні забувати про вічні цінності.

Місіонерська історія

Урок СТРАЖДАННЯ ЗА ДОТРИМАННЯ СУБОТИ

17-23 березня

Ендрю Макчесні, Адвентистська місія

ати облила її водою, коли вона вже збиралася йти до церкви. Батько гнався за нею, поки вона бігла туди. Щоразу, чуючи, як дзвенить ланцюжок на батьківській коробці зі зброєю, дівчина боялася, що він прийде за нею. «Я була дуже, дуже налякана, – розповідає Маргарет Вілфред, згадуючи перші роки після хрещення в Адвентистській церкві. – Я була на межі нервового зриву. Досі я не можу говорити про це спокійно». Маргарет виховувалася в родині, члени якої святкують неділю; їхній будинок був недалеко від кампуса Адвентистського Південно-карибського університету в долині Маракас. З дитинства дівчинці подобалося слухати музику, яка щосуботи долинала з університетської церкви. Саме ця музика спонукала 19-річну Маргарет піти на євангельські зустрічі й потім укласти заповіт із Господом. «Саме тоді почалися мої випробування», – розповідає вона. Батьки дівчини були розлючені. Батько погрожував їй та замикав доньку в будинку. Звук ланцюжка на коробці зі зброєю викликав у неї жах. Дівчина боялася бути побитою або взагалі позбавленою життя. «Життя втратило для мене будь-яку радість», – згадує Маргарет. Вона покладалася на біблійні обітниці: «Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, – і визволяє їх» (Псал. 34:8), «бо мій батько та мати моя мене кинули, – та Господь прийме мене!» (Псал. 27:10). Незважаючи ні на що, Маргарет ніколи навіть не розглядала можливості відректися від своєї віри. Згодом тиск рідних ослаб. Дівчина отримала державну стипендію для подальшого навчання і вступила до адвентистського університету. Пізніше вона влаштувалася на роботу в початкову адвентистську школу в Маракасі, де викладала в першому та другому класах упродовж 35 років. Зараз Маргарет Вілфред 61 рік, вона вже на пенсії і ні про що не жалкує. «Я насолоджуюся душевним спокоєм, який дав мені Господь. Знаю, що Він береже мене як зіницю ока Свого, – говорить вона, – і подбає про мене в будь-якій ситуації». Частина приношень тринадцятої суботи в першому кварталі 2018 року спрямована на розвиток нової церкви Південно-карибського університету, у якої ніколи не було власного приміщення для богослужінь, крім навчальних аудиторій.

108

ЗВИЧКИ УПРАВИТЕЛЯ Біблійні тексти для дослідження: Ефес. 5:15-17; Колос. 3:23; Луки 12:35-48; Якова 4:14; Дії. 3:21; 1 Кор. 9:24-27.

Пам’ятний вірш: «Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів! Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, – не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей! Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе» (Псал. 119:9-11).

аші звички свідчать про мету і напрям вашого життя. Управителі, котрі розвивають хороші звички, – найбільш надійні. Даниїл мав звичку щодня молитися (Дан. 6:10). Павло за своїм звичаєм щосуботи відвідував синагогу (Дії 17:1, 2). Він також писав: «Не давайте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї» (1 Кор. 15:33). Ми повинні розвивати хороші звички, які витіснять і замінять погані. «І в цьому житті, й у вічності всі ми будемо і залишимося тими, ким зроблять нас наші звички. Життя людей, котрі вже сформували правильні звички й навики та сумлінно виконують усі свої обов’язки, уподібниться до запаленого 109

Неділя, 18 березня

ШУКАЙТЕ НАСАМПЕРЕД БОГА У всіх нас є звички. Які вони: погані чи хороші? Головна звичка й першорядне завдання християнина – щодня шукати Бога! «Щоранку присвячуйте себе, свою душу, тіло і дух Богові. Зробіть звичним своє посвячення та дедалі більше довіряйте вашому Спасителеві» (Е. Уайт. Розум, характер, особистість, т. 1, с. 15). Маючи таку звичку, ми, безперечно, увійдемо тісними ворітьми у вічне життя (Матв. 7:14). Бог сказав: «Хай не буде тобі інших богів передо Мною!» (Вих. 20:3). У розмові про наші основні потреби Ісус сказав: «Шукайте перш за все Царства Божого і Його праведності» (Матв. 6:33). Також ми читаємо такі слова: «І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем» (Єрем. 29:13).

Прочитайте Матв. 22:37, 38; Дії 17:28; Ефес. 5:15-17; Колос. 3:23. Згідно з цими текстами, що може допомогти нам поставити Бога на перше місце у своєму житті? ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Христос залишив нам найкращий приклад того, як слід шукати Господа. Ісус завжди ставив Небесного Отця на перше місце. Уперше ми бачимо таке ставлення з боку Ісуса, коли Він дитиною відвідав Єрусалим під час Пасхи. Коли 110

Запитайте себе: чи поставив я Бога на перше місце у своєму житті? Яким чином можна упевнитися в цьому? Понеділок, 19 березня

ЧЕКАЙТЕ ПОВЕРНЕННЯ ІСУСА Прочитайте Луки 12:35-48. Що ця притча повідомляє нам про те, як слід очікувати Другого приходу Христа? Чому в усіх своїх справах ми повинні враховувати реальність Другого приходу? ________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Управління ресурсами має здійснюватися з ясним розумінням факту, що Ісус неодмінно повернеться. Справжня сутність невірних управителів, які видають себе за вірних, виявиться в їхніх учинках. Вірні управителі сумлінно виконують свої обов’язки та працюють, усвідомлюючи, що їхній Пан присутній поруч. Вони живуть в очікуванні славного майбутнього, вірно працюючи день у день. «Адже наше життя – на небесах, звідки й очікуємо Спасителя, Господа Ісуса Христа» (Филп. 3:20).

111

Марія та Йосип знайшли Його в храмі, Ісус сказав їм: «Хіба ви не знали, що Мені треба бути при справах Мого Отця?» (Луки 2:46, 49). Усе Своє життя Ісус прагнув до спілкування з Отцем, про що свідчить Його звичне молитовне життя. Учні не до кінця розуміли цю звичку. Жодні темні сили не могли розділити Ісуса з Отцем, оскільки Спаситель мав звичку підтримувати молитовне спілкування з Ним. Ми можемо наслідувати приклад Ісуса, прийнявши рішення любити Бога всім серцем, розумом і душею (див. Матв. 22:37). За допомогою молитви, вивчення Божого Слова й наслідування Ісуса ми сформуємо звичку ставити Бога на перше місце у своєму житті. Для християнина немає звички кращої, ніж ця!

Урок

12 Урок

світильника, який яскравими променями освітлює життєвий шлях інших людей» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 4, с. 452). Шлях, який прокладає звичка, – це найшвидший спосіб домогтися бажаного. Звичка – укорінене рішення. Ви робите правильно чи неправильно просто тому, що привчили себе так чинити. Цього тижня ми розглянемо корисні звички, які допомагають управителеві правильно розпоряджатися Божим майном.

Вівторок, 20 березня

МУДРЕ ВИКОРИСТАННЯ ЧАСУ «Бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь – наші дні на землі» (Йова 8:9). Ви можете зупинити годинник, але не плин часу. Час не чекає; він іде вперед, навіть якщо ми стоїмо на місці й нічого не робимо. 112

З огляду на те, що час невідновний, для християн украй важливо правильно ним розпоряджатися. Нам необхідно виробляти звичку правильно використовувати час, зосереджуючи увагу на головному. Утрачений час неможливо повернути. Утративши гроші, ми ще можемо їх віднайти. Можливо, нам навіть пощастить заробити більше, ніж ми втратили. Але час неможливо віднайти. Тому час - найцінніший з усіх даних нам Богом дарів. Дуже важливо виробити звичку правильно використовувати кожну хвилину. «Наш час належить Богові. Йому належить кожна мить нашого життя, і наш найурочистіший обов’язок – використовувати цей дар для Його слави. Про жоден із даних Богом талантів Він не вимагатиме такого суворого звіту, як про наш час. Цінність часу незмірна. Христос вважав кожний момент дорогоцінним, таким же маємо вважати його і ми. Життя надто коротке, щоб марно витрачати його. У нашому розпорядженні лише небагато днів випробування, аби приготуватися до вічності. Ми не маємо часу, щоб його марнувати, проводити в егоїстичних задоволеннях і потурати гріху» (Е. Уайт. Наочні уроки Христа, с. 342). «Отож, уважно слідкуйте, щоб поводитися не як немудрі, але як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві» (Ефес. 5:15, 16). Про що пише Павло? Як ми можемо застосувати ці слова до нашої нинішньої ситуації? Середа, 21 березня

МАЙТЕ ЗДОРОВІ РОЗУМ, ТІЛО І ДУШУ Ми були створені досконалими розумово, фізично й духовно. Гріх зруйнував первісний стан людини. Добра вістка 113

Що наступні тексти повідомляють нам про наше земне життя? Якова 4:14; Псал. 90:10, 12; 38:5, 6; Екл. 3:6-8. Наскільки цінним ресурсом є наш час? ______________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Урок

12 Урок

Авраам очікував вічного міста (Євр. 11:10). Павло чекав повернення Христа (Євр. 10:25). Вони дивилися вперед, очікували, планували і були готові будь-якої хвилини зустрітися з Ісусом. Нам також необхідно виробляти звичку пильно дивитися в майбутнє, очікуючи кульмінації Євангелія (див. Тита 2:13). Замість того щоб зрідка згадувати про пророцтва, нам необхідно щодня чекати повернення Христа й настання вічного Царства, пильнувати й діяти. Водночас ми повинні уникати необґрунтованих і безглуздих припущень про події останнього часу. Обітниця Другого приходу дає нам напрямок у житті, правильну оцінку сьогодення і допомагає пам’ятати, що в нашому житті справді важливе. Звичка очікувати повернення Ісуса сприяє тому, що управитель ясно бачить свою мету. Хрест зробив можливою нашу зустріч із Викупителем. Ми вивчаємо ознаки, відкриті у Святому Письмі, які вказують на Прихід Христа у славі Отця й ангелів (див. Марка 8:38). «Ми не дивимося на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме – тимчасове, а невидиме – вічне» (2 Кор. 4:18). Усвідомлення реальності смерті має завжди нагадувати нам про те, що наше земне життя носить тимчасовий характер. Однак обітниця про Другий прихід також дає нам надію, що і смерть скороминуща. Тому нам необхідно жити у світлі обітниці про повернення Христа, яка має впливати на життя кожного християнського управителя. Тому будемо вже зараз виробляти звичку жити в очікуванні повернення Христа, адже навіть назва нашої Церкви закликає до цього.

Прочитайте Дії 3:21; Об’явл. 21:1-5. Згідно з цими текстами, яку надію ми маємо? Як ми повинні жити, чекаючи остаточного відновлення? _______________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Христос працював на Землі не покладаючи рук, аби підняти людство духовно, розумово й фізично, передбачаючи остаточне відновлення в кінці часу. Його служіння зцілення свідчить: Бог бажає, щоб ми були настільки здорові, наскільки можливо в земних умовах. Тому управителі виробляють звички здорового способу життя, які визначають стан розуму, тіла й душі. По-перше, наш розум зміцнюється, якщо ми навантажуємо його. Виробіть звичку наповнювати розум тим, «що істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали» (Филп. 4:8). Такі думки приносять мир (див. Ісаї 26:3), а «лагідне серце забезпечує життя для тіла» (Прип. 14:30, переклад Р. Турконяка). Здорові розумові звички дозволяють розуму – цитаделі духовної сили – функціонувати найкращим чином. По-друге, здорові звички, такі як фізичні вправи і правильне харчування, свідчать про те, що ми піклуємося про своє тіло – храм Святого Духа. Фізичні вправи, наприклад, перешкоджають стресу, нормалізують кров’яний тиск, покращують настрій, уповільнюють старіння. По-третє, управитель вироблятиме звички, які сприяють душевному здоров’ю. Нехай ваша душа підноситься до Бога (Псал. 86:4, 5) та заспокоюється в Ньому (Псал. 62:6). Якщо ви ходите в істині (див. 3 Івана 3), ваша душа буде благоденствувати і бездоганно збережеться в цілості до приходу нашого Господа Ісуса Христа (див. 1 Сол. 5:23). Поміркуйте про те, як ваші звички впливають на ваше духовне, фізичне і психічне здоров’я. Чи бачите ви необхідність у змінах, які допоможуть досягти покращень у

114

Четвер, 22 березня

САМОДИСЦИПЛІНА Самодисципліна – одна з найважливіших рис характеру управителя. «Бог не дав нам не духа страху, а сили, любові й поміркованості» (2 Тим. 1:7, переклад І. Хоменка). Грецьке слово софронісмос, «поміркованість», «самовладання», зустрічається тільки в цьому вірші Нового Завіту. Це слово означає здатність правильно чинити завдяки здоровому глузду, який не відхиляється від Божих принципів. Слово Боже сприяє розрізненню добра і зла (див. Євр. 5:14), допомагає тверезо оцінювати ситуацію, а самовладання дає силу витримувати зовнішній тиск. Даниїл твердо тримався істини, незважаючи на загрозу загинути в лев’ячій ямі, на відміну від Самсона, котрий потурав своїм бажанням, виявляючи мало стриманості й розсудливості. Йосип поводився праведно в домі Потіфара, на відміну від Соломона, який поклонявся іншим богам (1 Цар. 11:4, 5).

Прочитайте 1 Кор. 9:24-27. Що Павло пише про самодисципліну? _____________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

«Світ потурає своїм бажанням, він рясніє вигадками та хибними поглядами. Зростає число пасток, за допомогою яких сатана губить душі. Усі, хто бажає звершувати святі справи в Божому страху, повинні навчитися поміркованості та самовладання. Пристрасті й бажання мають підкорятися вищим силам розуму. Для осягнення розумової сили й духовної проникливості, завдяки котрим ми здатні розуміти і втілювати в життя священні істини Божого Слова, вкрай необхідна самодисципліна» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 101). 115

цих сферах? Які рішення ви можемо прийняти та на які біблійні обітниці покластися, аби поліпшити якість вашого життя, чекаючи остаточного відновлення?

Урок

12 Урок

проголошує, що Бог відновлює нас, повертаючи до первозданного стану.

Як ми можемо навчитися підкорятися силі Бога, адже тільки Він один може наділити нас самовладанням, необхідним для управління ресурсами в занепалому світі? П’ятниця, 23 березня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

1. Дайте визначення покірності та поясніть її роль у житті управителя (див. Матв. 11:29; Ефес. 4:2; Филп. 2:3; Якова 4:10). Чому в нашому ходінні з Богом необхідна покірність? (Див. Мих. 6:8). 2. Обговоріть у класі, як ми можемо допомогти людям, котрі потрапили в залежність від шкідливих звичок. Яким чином ваша місцева громада може допомогти цим людям? 3. Крім згаданих вище, які ще хороші звички повинні мати християнські управителі? Див., наприклад, Тита 2:7; Псал. 119:172; Матв. 5:8. 4. Поміркуйте в класі про час. Чому нам здається, що він так швидко минає? Чому нам необхідно бути хорошими управителями дару часу?

Енох і Ной мали звичку ходити з Богом у той час, коли лише одиниці залишалися вірними Господу (див. Бут. 5:24; 6:9). Вони розуміли і приймали Божу благодать, тому були вірними управителями довіреного їм майна. Протягом століть багато людей, подібно до Еноха та Ноя, ходили з Богом. Наприклад, Даниїл і його друзі усвідомлювали: «Щоб бути достойними представниками істинної релігії серед багатьох фальшивих язичеських релігій, необхідно володіти ясним розумом, удосконалюючи християнський характер. Сам Бог був їхнім Учителем. Постійно молячись, сумлінно навчаючись та підтримуючи зв’язок із Невидимим, вони, як і Енох, ходили з Богом» (Е. Уайт. Пророки і царі, с. 486). Ходіння з Богом – характерна риса мудрого управителя. Тільки за допомогою такого зв’язку з Богом ми зможемо захистити себе від поширених у світі пороків. Бути вірним управителем означає перебувати в згоді з Богом (див. Амоса 3:3). Ми повинні ходити в Христі (Колос. 2:6), в оновленні життя (Римл. 6:4), любові (Ефес. 5:2), мудрості (Колос. 4:5), правді (Псал. 86:11), світлі (1 Івана 1:7), неповинності (Прип. 19:1), Божому Законі (Вих. 16:4) і добрих ділах (Ефес. 2:10). Це і є заповідана нам рівна стежка життя (див. Прип. 4:26). 116

117

Питання для обговорення:

Урок

12 Урок

Самодисципліна здобувається за допомогою постійних тренувань. Бог закликає нас: «Будьте й ви святі в усьому вашому житті» (1 Петра 1:15), «вправляйся ж у побожності» (1 Тим. 4:7). Управителям необхідно вправлятися в самодисципліні, як більшість талановитих спортсменів і музикантів відточують свою майстерність. За допомогою Божої сили і наших наполегливих зусиль ми повинні дисциплінувати себе в усьому.

Місіонерська історія

Урок БЛУДНА ДОЧКА

24-30 березня

Частина 1 Ендрю Макчесні, Адвентистська місія

овертаючись у п’ятницю ввечері із вечірки, Старлін Петерс потрапила в аварію, а в суботу вранці в синцях і порваному одязі вона йшла до Адвентистської церкви. Колишня адвентистка, вона боялася, як члени церкви відреагують на її появу після тривалої відсутності. Але кілька годин тому в цій аварії загинула її подруга, і Старлін мала неабияку потребу в Богові. «Ця аварія неначе розбудила мене, – розповідає дівчина. – Я зрозуміла, наскільки короткочасне наше життя». Старлін виховувала бабуся-адвентистка, вони жили в Порт-офСпейн, столиці республіки Тринідад і Тобаго. З раннього віку дівчинку змушували щосуботи відвідувати церкву. Уклавши заповіт із Господом, вона звершувала в церкві різні служіння, але не робила це щиро. «Більшу частину мого дитинства я не відчувала ніякого зв’язку з Богом», – згадує дівчина. У віці 18 років Старлін залишила церкву і пішла з дому, щоб вести життя, сповнене розваг. Потім сталася автомобільна катастрофа. Старлін Петерс і двоє її друзів поверталися додому в п’ятницю ввечері після вечірки, і водій, який був у нетверезому стані, не впорався з керуванням. Старлін і водій не зазнали серйозних травм, але їхня подруга, 26-річна дівчина, загинула. З місця дорожньо – транспортної пригоди Петерс відвезли в лікарню для огляду. Потім її допитали в поліцейській дільниці, звідки дівчина попрямувала до церкви. Старлін була у своєму одязі з вечірки: у короткому платті, з сережками і з яскравим макіяжем. Дівчина не знала, чого очікувати, вона не була в церкві сім років. Пастор готувався розпочати проповідь, коли Петерс увійшла до залу. Очі всіх присутніх були спрямовані на неї. Раптом члени церкви заспівали. «Вони зупинили служіння і почали співати хором, тому що були щасливі, що я повернулася до церкви після стількох років», – згадує Старлін. Це було привітання, гідне блудного сина з притчі Ісуса (Луки 15:11-32). У той момент дівчина вирішила присвятити своє життя Ісусу й розпочати нове життя. «Я знову уклала заповіт із Богом, – говорить вона. – Саме так розпочалася моє нове життя». Далі буде.

118

РЕЗУЛЬТАТИ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ Біблійні тексти для дослідження: 2 Тим. 3:1-9; Єзек. 14:14; Филп. 4:4-13; Прип. 3:5; 1 Петра 2:11, 12; Матв. 7:23; 25:21. Пам’ятний вірш: «Мати добру поведінку серед язичників, щоб через те, за що вас обмовляють, мов злочинців, побачивши добрі діла, прославили Бога в день відвідин» (1 Петра 2:12).

к управителі, ми маємо своїм життям свідчити про Бога, Котрому служимо. Це означає, що ми повинні справляти благотворний вплив на людей. Нам не потрібно ізолюватися від навколишнього світу. Ми маємо перевагу показувати кращий спосіб життя людям, котрі не знають того, що знаємо ми. Управління ресурсами – це нові можливості і водночас благочестиве життя відповідно до Божого заклику. Бог дарує нам здатність вести відмінний спосіб життя (2 Кор. 6:17), і наших ближніх це зацікавить. Тому нам сказано: «Господа Христа освячуйте у 119

Неділя, 25 березня

УПРАВЛІННЯ І БЛАГОЧЕСТЯ Благочестя, або побожність – широке поняття. Побожні люди живуть святим життям (Тита 1:1). Вони уподібнюються до Христа, намагаючись бути вірними та звершуючи угодні Йому вчинки (Псал. 4:4; Тита 2:12). Благочестя свідчить про істинну релігію, приймаючи обітницю вічного життя. Ні філософія, ні багатство, слава, сила чи шляхетне походження не можуть запропонувати такої обітниці. Прочитайте 2 Тим. 3:1-9. Яке застереження, безпосередньо пов’язане з життям вірного управителя, висловив Павло,? ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

У книзі Йова змальовані характер і вчинки цього патріарха. У ній розповідається, як благочестиве життя виявляється навіть у стражданнях, а також наскільки сильно сатана ненавидить такий спосіб життя. Навіть Бог визнає, що в питаннях віри і способу життя в той час не було подібних до Йова (див. Йова 2:3). «Був чоловік у країні Уц, на ім’я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав» (Йова 1:1). Ми бачимо людину, чия віра виявлялася не тільки в словах або релігійних обрядах (див. Йова 1:5). Страх Божий наповнював усе його благочестиве життя навіть у період жахливих випробувань. Бути благочестивим не означає бути безгрішним, це означає відображати у своєму житті Божу досконалість. 120

Вірне управління ресурсами – це прояв побожності в житті. Вірні управителі мають не тільки вигляд благочестя. Їхня побожність виявляється в тому, як вони живуть і розпоряджаються Божими дарами. Їхня віра виражається не лише в тому, що вони роблять, а й у тому, чого не роблять. Понеділок, 26 березня

БУТИ ЗАДОВОЛЕНИМ «Кажу це не тому, що чогось потребую, бо я навчився бути задоволеним тим, що є» (Филп. 4:11). Якщо нам слід бути задоволеними за будь-яких обставин, то внаслідок чого це задоволення приходить? _________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

У Першому посланні до Тимофія Павло згадує людей, «які вважають побожність засобом наживи» (1 Тим. 6:5). Ці слова влучно описують телевізійних «проповідників», котрі збагачуються, переконуючи слухачів: якщо вони будуть вірними (а ця «вірність» означає матеріальну підтримку «проповідників»), то також зможуть розбагатіти. Ототожнення багатства й вірності – ще один прояв матеріалістичної ідеології під маскою християнства. Річ у тім, що благочестя не має нічого спільного з багатством. Якби вони були пов’язані, то деяких злочинців слід було б вважати благочестивими через їхнє багатство. Однак Павло вважав по-іншому: «Адже благочестя з задоволенням – велике надбання» (1 Тим. 6:6). Благочестя й уміння бути задоволеним за будь-яких обставин – найбільше багатство, оскільки Божа благодать безмірно цінніша за всі матеріальні здобутки. Тому, «маючи їжу та одяг» (1 Тим. 6:8), ми по-

121

Прочитайте Єзек. 14:14. Що в цьому вірші сказано про характер згаданих мужів? Яка їхня спільна риса має виявлятися в нашому житті? _____________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Урок

13 Урок

ваших серцях і будьте завжди готові дати відповідь кожному, хто запитує вас про вашу надію» (1 Петра 3:15). В останньому уроці ми розглянемо духовні плоди й результати мудрого управління ресурсами, а також особисті переваги, які отримує управитель, покладаючись на обітницю: «Христос у вас, надія слави!» (Колос. 1:27).

Прочитайте Римл. 8:28; Євр. 13:5; Филп. 4:4-13. Як, згідно з цими текстами, ми можемо бути задоволеними в житті? Вівторок, 27 березня

ДОВІРА Прочитайте Прип. 3:5. Чому нам не слід покладатися на свій розум? (Див. також Ісаї 55:9; 1 Кор. 4:5; 13:12). ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Девіз Божих управителів: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!» (Прип. 3:5). Звичайно, завжди простіше говорити, ніж робити. Як часто ми кажемо, що віримо в Бога, Його турботу й любов, і водночас дуже непокоїмося про щось! Наша уява часом малює страшні картини майбутнього. Яким чином ми, управителі, можемо навчитися довіряти Богові в будь-яких ситуаціях? Зростаючи у вірі та підкоряючись Господу в усьому, що робимо! Чим більше ми довіряємо Господу, тим сильніша наша віра! Бути вірними управителями ‒ це спосіб виявити нашу довіру Богові. Довіра є ключовим мотивом усіх дій управителя. «Надійся на Господа всім своїм серцем» (Прип. 3:5). Слово «серце» вживається у Священному Писанні в переносному значенні, включаючи весь внутрішній світ людини: розум, волю, думки, бажання, емоції. Воно означає, що всі 122

Нам справді легше покладатися на Бога в тому, що ми не можемо контролювати. А як щодо того, що ви можете контролювати? Яким чином, довіряючи Богові, ви можете робити правильний вибір? Середа, 28 березня

НАШ ВПЛИВ «Бо ви були колись темрявою, а тепер є світлом у Господі. Поводьтеся, як діти світла» (Ефес. 5:8). Павло зображує перетворення серця як видимий процес. У міру того як ми «ходимо у світлі» (1 Івана 1:7; Ісаї 30:21), наше щоденне управління ресурсами буде свідченням та світлом у світі, де панує темрява. Ісус сказав: «Я – Світло для світу!» (Івана 8:12). Ми відображаємо Боже світло за допомогою посвяченого серця і христоподібного характеру, що виявляються в нашій щоденній поведінці. Як ми можемо, утілюючи в життя принципи управління ресурсами, прославити Бога? Який вплив наші вчинки справляють на інших? Див. Матв. 5:16; Тита 2:7; 1 Петра 2:11, 12. ___________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

123

наші рішення визначає наша сутність – характер, мотиви і наміри (див. Матв. 22:37). Легше довірити Богові те, що ми не можемо контролювати. Тоді ми змушені покладатися на Нього. Однак довіра, яка походить із серця, виявляється й тоді, коли нам необхідно самим зробити вибір, обрати той чи інший шлях. Апостоли являють собою приклад довіри Богові всім серцем. «За своєю природою учні були настільки ж слабкими й безпорадними, як і будь-хто з тих, хто нині виконує цю справу. Однак вони повністю довірилися Господу. Вони володіли багатством, проте це було багатство розуму й душевної культури. Кожен, для кого Бог стане Альфою, Омегою і Найкращим у всьому, може знайти це багатство» (Е. Уайт. Служителі Євангелія, с. 25).

Урок

13 Урок

винні бути задоволеними. Але якщо наші думки зосереджені винятково на матеріальних благах, нам завжди буде замало. «Уміння бути задоволеним за будь-яких обставин – це велике мистецтво, якого необхідно навчатися, і духовне таїнство, яке потрібно осягати... Християнське задоволення – це добрий настрій, з яким людина покладається на мудре керівництво Бога-Отця за будь-яких обставин... Це посудина з дорогоцінним миром, яке зціляє скрушені серця у важкі часи» (Jeremiah Burroughs, The Rare Jewel of Christian Contentment, pp. 1, 3).

Як ваше ставлення до праці впливає на ваших колег та членів сім’ї? Як воно свідчить їм про вашу віру?

Четвер, 29 березня

БАЖАНІ І НЕБАЖАНІ СЛОВА Ми мандрівники і приходьки на Землі. Наш кінцевий пункт призначення – досконалі, прекрасні, мирні Небеса (див. Євр. 11:13, 14). Але до того часу ми змушені жити тут. Християнський світогляд, виходячи з концепції великої боротьби, не дозволяє нам займати нейтральну позицію. Ми або живемо для Бога, або – для ворога. «Хто не зі Мною, той проти Мене, 124

Коли прийде Христос, люди, які заявляють про своє слідування за Ним, почують одну з двох фраз. Які ці фрази і що кожна з них означає? Матв. 25:21 _______________________________________________ Матв. 7:23 ________________________________________________

Оцінка «гаразд» з уст Христа - найбажаніша нагорода управителя. Божественне схвалення наших зусиль правильно керувати Його майном принесе невимовну радість. Ця радість буде також обумовлена тим, що наше спасіння ґрунтується не на наших ділах для Христа, а на Його ділах для нас (див. Римл. 3:21; 4:6). Життя вірного управителя відображає його віру. Спроба заслужити спасіння простежується в словах тих, хто намагається виправдатися перед Богом власними ділами (див. Матв. 7:21, 22). Текст Матв. 7:23 свідчить, наскільки марне таке самовиправдання. «Коли послідовники Христа повертають Господу те, що належить Йому, вони збирають скарби, котрі будуть вручені їм зі словами: «Гаразд, рабе добрий і вірний... Увійди в радість свого пана»» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 523). Врешті-решт, управління ресурсами – це життя, у якому дві головні заповіді (любити Бога та любити ближнього) є рушійною силою всього, що ми робимо. Наскільки помітно відображаються ці головні заповіді у вашому житті й управлінні ресурсами?

П’ятниця, 30 березня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Христос прийшов у наш світ для того, щоб явити людям Божу любов. Його послідовники повинні продовжувати почату Ним справу. Будемо ж намагатися підтримувати і зміцнювати одне одного. Єдиний шлях, на якому можна знайти справжнє щастя, – це звершення добра для іншим. Виявляючи щиру зацікавленість щодо люблячого Бога та ближніх, людина ніколи ні в чому не обмежує себе. Чим 125

і хто зі Мною не збирає, той розкидає» (Матв. 12:30). На чиєму ми боці? Це відкриється тоді, коли повернеться Христос.

Урок

13 Урок

Розпоряджаючись ресурсами, ми не тільки управляємо Божим майном, а й впливаємо на наших ближніх, суспільство, світ і Всесвіт (див. 1 Кор. 4:9). Наші заняття показують, як принципи Царства впливають на наше життя. Ми відкриваємо Христа, виявляючи доброту й моральні якості, які схвалює Творець. Наше ставлення до праці також має узгоджуватися з біблійними принципами управління ресурсами. Наша професійна діяльність демонструє, яким чином ми управляємо ресурсами. «Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою ‒ немов південь» (Псал. 37:6). Вплив вірного управителя і на роботі, і під час відпустки не замкнений «у сховок» (Луки 11:33), він помітний, як місто, що стоїть на горі (Матв. 5:14). Цілеспрямовано застосовуючи ці принципи на роботі й удома, ви будете впливати на розум і серце ближніх. «Усе в природі виконує своє призначення і не нарікає на своє становище. У духовних справах кожна людина має свою особливу сферу й заняття. Прибуток, який вимагає Бог, буде пропорціональний кількості вкладеного капіталу, відповідно до міри Христового дару... Тепер настав твій час і перевага... виявити твердість характеру, який наділить тебе справжньою моральною гідністю. Христос має право на твоє служіння. Від щирого серця підкорися Йому» (Е. Уайт. Цей день з Богом, с. 243).

13 Урок

більш безкорисливий її дух, тим вона більш щаслива, бо досягає поставленої перед нею Богом мети» (Е. Уайт. Поради з управління ресурсами, с. 24, 25). «Якщо Церква живе активним життям, вона зростає і зміцнюється. У ній постійно відбувається взаємний обмін, отримання й віддача, звершуються пожертви в Ім’я Господа. Кожному істинно віруючому Бог посилає світло і благословення, які той використовує в праці для Господа. Коли він віддає отримане, тоді зростає його здатність до прийняття істини й благодаті. Його пізнання постійно зростатимуть, він завжди матиме ясне бачення. Життя і зростання Церкви повністю залежать від здатності кожного її члена приймати й віддавати. Хто не прагне віддавати, той втратить можливість отримувати. Якщо через віруючого істина не впливає на інших, він втратить здатність її пізнавати. Ми завжди повинні вкладати небесні багатства в справу, якщо хочемо постійно отримувати нові благословення» (там же, с. 36). Питання для обговорення:

1. Яким чином довіра до Бога допомагає нам задовольнятися тим, що ми маємо? Чому недостатньо довіряти Богові тільки на розумовому рівні? Див. 2 Кор. 10:5. Чому так просто сказати: «Все сприяє до добра» (Римл. 8:28), але так складно повірити в це? Як навчитися довіряти Богові настільки, щоб не боятися за своє майбутнє? 2. Дайте своє визначення управлінню ресурсами. Чому управління ресурсами є важливою частиною християнського життя? 3. Прочитайте ще раз Матв. 7:21-23. Яка подія тут описана? Чому ці люди перераховують усе, що робили? Як їхні слова характеризують їх? Як ми можемо переконатися, що не припустимося такого самообману? 4. Ми схильні розглядати християнський вплив тільки на особистому рівні. А що можна сказати про місцеву церкву? Який вплив справляє ваша громада на суспільство?

126

Місіонерська історія

БЛУДНА ДОЧКА Частина 2 Ендрю Макчесні, Адвентистська місія

тарлін Петерс відчувала спонукання погодитися на двотижневу подорож до Південної Америки, коли слухала промову місіонера-ветерана США на молодіжній конференції в її рідній республіці Тринідад і Тобаго. Але це бажання бентежило її. Вона щойно повернулася до Церкви адвентистів сьомого дня після семи років розгульного способу життя і не відчувала себе готовою до місіонерського служіння. «Я не вважала себе здатною до євангельської діяльності, – розповідає Старлін, якій на той час було 25 років, – тому я вирішила молитися». Дівчина просила Бога дати їй знак: щоб незнайомі люди на молодіжній конференції запропонували їй стати місіонером. Вона думала, що ніхто не підійде до неї. Проте того самого дня декілька людей запитали дівчину, чи не замислювалася вона над тим, щоб стати місіонером. Старлін сумнівалася: можливо, тих людей вразив виступ євангеліста зі США, тому вона попросила в Бога другий знак: щоб її батько порадив їй стати місіонером. «Мій батько не ходить до церкви, і я – його єдина донька, – міркувала вона. – Тому шанси були рівні нулю». Наступного дня батько зателефонував Старлін і сказав: «Можливо, тобі варто піти туди, куди веде тебе Бог?» Він додав, що дуже задоволений останніми змінами, які відбулися в її житті. Тієї ночі Старлін молилася із тривогою в серці; вона не хотіла ризикувати своєю роботою заради поїздки до Гаяни. Дівчина попросила третій знак: щоб Бог дав їй 450 доларів, необхідних для поїздки. Наступного дня, останній день конференції, незнайомець мовчки вручив дівчині білий конверт і пішов. «Зазирнувши всередину, я побачила чек на 450 доларів!» – розповідає вона. Усе закінчилося тим, що Петерс залишилася в Гаяні на 1,5 року, викладаючи в місіонерській школі. Відтоді вона постійно звершує місіонерські поїздки, роблячи перерву лише для того, щоб зібрати кошти для наступної поїздки. У 2014 році президент Адвентистської церкви Тед Вільсон вручив Петерс нагороду за її внесок у церковну програму «Один рік у служінні». Зараз Старлін Петерс 32 роки, і вона впевнена, що ніколи не пізно і ніколи не рано ділитися вісткою про Ісуса. «Перед моєю першою місіонерською поїздкою я не відчувала себе посвяченою християнкою, щоб почати євангельське служіння. Зараз я звершую такі поїздки постійно, і Бог забезпечує мене всім необхідним», – ділиться своїм досвідом Старлін Петерс.

127

Посібник з вивчення Біблії в Ñóáîòíіé øêîëі I квартал 2018 р. Джон Метью

За покликом серця Біблійні принципи управління ресурсами Äèðåêòîð видавництва Â. Äæóëàé Головний ðåäàêòîð Ë. Êà÷ìàð Переклад Н. Качмар Кîðåêòîðи: Þ. Âàëü÷óê, І. Джердж Кîìï’юòåðíà âåðñòêà Â. Êóçüìåíêî Дèçàéíåð îáкëадинкè А. Аптер Відповідальна çà друк Ò. Ãðèöþê Áóìàãà газетна. Îôñåòíий друк. Ïідписано до друку 28.09.2017 р. Ãàðíіòóðà Октава. Наклад 3000 екз. Видавництво «Äæåðåëî æèòòÿ» 04107, м. Êèїâ, вóë. Ëóê’ÿíіâñьêà, 9/10-À, òåë. (044) 425-6906, ôàêñ 467-5064, E-mail: dzherelo@ukr.net, www.adventist.org.ua

128