На цьому стою. Мартін Лютер та Послання до римлян

Посібник з вивчення Біблії в Суботній школі (жовтень, листопад, грудень 2017 р.)

«На цьому стою» Мартін Лютер і Послання до римлян

ЗМІСТ Вступ ......................................................................................................................... 2 Урок 1. 30 вересня – 6 жовтня. Апостол Павло в Римі .............................................. 4 Урок 2. 7-13 жовтня. Боротьба ............................................................................... 14 Урок 3. 14-20 жовтня. Стан людини ........................................................................ 25 Урок 4. 21-27 жовтня.Оправдання вірою ..... ........................................................... 34 Урок 5. 28 жовтня – 3 листопада. Віра Авраама ....................................................... 44 Урок 6. 4-10 листопада. Адам та Ісус ...................................................................... 53 Урок 7. 11-17 листопада. Перемога над гріхом ....................................................... 63 Урок 8. 18-24 листопада. Людина із сьомого розділу .............................................. 72 Урок 9. 25 листопада – 1 грудня. Свобода в Христі ................................................. 83 Урок 10. 2-8 грудня. Діти обітниці ............................................................................ 92 Урок 11. 9-15 грудня. Обрання ............................................................................. 101 Урок 12. 16-22 грудня. Перемагаючи зло добром ................................................. 110 Урок 13. 23-29 грудня. Християнське життя .......................................................... 119

Êèїâ

2017

ВСТУП

П

’ятсот років тому тридцятитрирічний професор бого­ слов’я Мартін Лютер опублікував свої 95 тез. І хоч спочатку його метою було викрити папських легатів, котрі, продаючи індульгенції, оббирали до нитки його парафіян, такий акт непокори став іскрою, від якої запалав вогонь протестантської Реформації, назавжди змінивши цей світ. Звичайно, багато часу минуло від 1517 року. Але незмін­ ним залишилося Боже Слово, яке дало змогу Лютеру кинути виклик Римові й донести до мільйонів людей велику вістку про спасіння через віру. Важливе місце в Писанні займає Послання апостола Павла до римлян, яке ми досліджуватимемо протягом кварталу. У передмові до даної книги Мартін Лютер писав: «Це послан­ ня – воістину головний елемент Нового Завіту, найчистіше Євангеліє. Християнинові варто було б не лише знати його напам’ять, слово в слово, але й живитися ним щодня як на­ сущним хлібом душі, бо неможливо начитатися й намилува­ тися ним удосталь, і чим більше досліджуєш його, тим воно цінніше та приємніше на смак». Саме в Посланні до римлян Лютер виявив велику істину про оправдання вірою. Саме тут реформатор, намагаючись здобути впевненість у спасінні, побачив цю велику істину – ве­ лику істину не тільки Послання до римлян, не тільки Нового Завіту, а й усієї Біблії – істину про План спасіння, даний «нам в Ісусі Христі ще перед вічними часами» (2 Тим. 1:9). Ця істина полягає в тому, що оправдання можна знайти тільки в праведності Христа, дарованій нам через віру, незалежно від діл Закону. Павло зрозуміло висловив цю думку в Посланні до римлян: «Бо вважаємо, що людина оправдується вірою – незалежно від діл Закону» (Рим. 3:28). Відстоюючи цю істину, Лютер кинув виклик світській владі та римському духовенству. Виступаючи перед Ворм­ ським сеймом у 1521 році, він заявив: «Я не можу і не хочу ні від чого відрікатися, оскільки недобре й небезпечно чинити 2

проти совісті. На цьому стою і не можу інакше» (J. H. Merle D’Aubigné D. D., History of the Reformation, p. 249). І сьогодні віруючим протестантам не залишається нічого іншого, окрім як дотримуватися Слова Божого та протистояти всім небіблійним традиціям і догмам. Безперечно, від часів Лютера християнство зробило знач­ ний поступ уперед, звільнившись від багатовікових забобонів та фальшивих учень, які не тільки спотворювали суть Єван­ гелія, а й фактично узурпували його. Однак процес Реформації сьогодні призупинився. У де­ яких місцях реформаційний дух перетворився на холодний формалізм, в інших люди знову повернулися під владу Риму. І тепер, в епоху екуменізму й плюралізму, багато відмітних істин, що викликали до життя Реформацію, стали розмитими та вкрилися товстим шаром неправди; їхнє справжнє значення заперечують, аби приховати принципові суперечності, котрі, як і за часів Лютера, залишаються невирішеними. Пророцтва книг Даниїла (7:23-25; 8:9-12) й Об’явлення (розділи 13, 14), а також велика вістка про спасіння через віру в Посланні до римлян показують, чому вірні послідовники Біблії повинні твердо дотримуватися істин, які наші попередники-протестан­ ти відстоювали ціною власного життя. Ми – адвентисти сьомого дня, і наш основний принцип – Sola Scriptura – «тільки Писання». Тому ми категорично відкидаємо всі спроби повернути християн до традицій і забобонів дореформаційного періоду. Писання скеровує нас у протилежний бік (Об’явл. 18:4), і в цьому напрямку ми йде­ мо, проголошуючи світові «вічне Євангеліє» (Об’явл. 14:6). Саме це вічне Євангеліє надихнуло Лютера 500 років тому.

3

Урок

1

30 вересня – 6 жовтня

АПОСТОЛ ПАВЛО В РИМІ Біблійні тексти для дослідження: Рим. 15:20-27; Дії 28:17-31; Филп. 1:12: Римл. 1:7; Ефес. 1; Римл. 15:14. Пам’ятний вірш: «Передусім дякую моєму Богові через Ісуса Христа за всіх вас, що ваша віра звіщається в усьому світі» (Римл. 1:8).

Л

юдям, які досліджують Послання до римлян, дуже важ­ ливо зрозуміти історичний контекст книги. При вивченні Слова Божого необхідно знати контекст. Ми повинні розуміти проблематику послання. Павло писав певній групі християн у певний час і з певної причини; визначення цієї причини принесе велику користь у нашому дослідженні. Давайте вирушимо в минуле, перенесемося до Рима першо­ го століття та приєднаємося до місцевого суспільства, а потім разом із членами тамтешньої церкви вислухаємо вістку Павла, яку Святий Дух доручив йому передати віруючим у Римі. Хоч викладені Павлом проблеми мають локальний харак­ тер, принципи їхнього вирішення та запитання: «Як людині спастися?» – універсальні. У своєму листі Павло звертається до конкретної групи людей і торкається конкретних проблем.

4

Неділя, 1 жовтня

ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА На підставі текстів Римл. 16:1, 2 можна припустити, що Павло написав це послання в грецькому місті Кенхреї, роз­ ташованому неподалік від Коринта. Згадка Павла про Фиву, жительку околиці Коринфа, не виключає також і самого Коринта як місця написання Послання до римлян. Установивши місце написання новозавітного послання, можна визначити і час його написання. Оскільки Павло багато подорожував, інформація про його місцезнаходження вкаже на дату. Павло заснував церкву в Коринті під час своєї другої мі­ сіонерської подорожі в 49-52 рр. н. е. (див. Дії 18:1-18). Під час своєї третьої подорожі в 53-58 рр. н. е. він знову відвідав Грецію (див. Дії 20:2, 3) і ближче до кінця подорожі зібрав пожертви для святих у Єрусалимі (див. Римл. 15:25, 26). Тому велика ймовірність того, що Послання до римлян було написане на початку 58 р. н. е.

Які інші великі церкви відвідав Павло під час своєї третьої місіонерської подорожі? Дії 18:23. _______________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Відвідавши церкви в Галатії, Павло виявив, що за його відсутності фальшиві вчителі переконали членів церкви здійснити обряд обрізання та дотримуватися інших приписів Мойсеєвого закону. Побоюючись, що його супротивники досягнуть столиці імперії раніше за нього, Павло написав листа віруючим цього міста, щоб відвернути аналогічну трагедію в Римі. Дослідники вважають, що Послання до галатів також було написане з Коринта (можливо, відразу після прибуття апостола), де Павло перебував три місяці під час третьої місіонерської подорожі.

5

1 Урок

Але, як ми знаємо, багато століть потому в зовсім інший час та за інших обставин написані апостолом слова виявилися вкрай важливими для Мартіна Лютера. Сьогодні вони не менш важливі і для нас.

1 Урок

«У своєму Посланні до римлян Павло виклав великі прин­ ципи Євангелія. Він пояснив свою позицію щодо питань, які хвилювали єврейські та язичеські церкви, і показав, що надії й обітниці, котрі належали колись євреям, тепер є надбанням і язичників» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 373). Як уже було сказано, при вивченні будь-якої книги Біблії дуже важливо дізнатися, з якого приводу вона була написана та якої ситуації стосувалася. Отже, для розуміння Послання до римлян важливо знати, які проблеми хвилювали церкви, що складалися з юдеїв, та церкви, у яких переважали язич­ ники. Докладно ми розглянемо цю тему в наступному уроці.

Які питання хвилюють вашу церкву сьогодні? Звідки походить більша небезпека ‒ ззовні чи зсередини? Яку позицію ви займаєте в церковних диспутах? Як часто переосмислюєте свою роль, позицію і ставлення до цих проблем? Чому такий самоаналіз важливий? Понеділок, 2 жовтня

БАЖАННЯ ПАВЛА ВІДВІДАТИ РИМ Переважно особистий контакт є найкращим способом спіл­ кування. Ми можемо зателефонувати, написати SMS, надіслати листа електронною поштою і навіть поспілкуватися в Скайпі, але найкращий спосіб спілкування – розмова віч-на-віч. Ось чому Павло пише у своєму посланні, що має намір особисто зустрітися з римськими віруючими. Він бажав попередити їх про свій візит та його причини.

Прочитайте Римл. 15:20-27. Які причини, за словами Павла, перешкоджали йому відвідати Рим раніше? Що спонукало його до цього візиту? Наскільки важливе місце займає місіонерська діяльність у його повідомленні? Що ми можемо дізнатися зі слів Павла про місіонерське служіння і проповідь? Яке цікаве й важливе зауваження робить Павло з приводу юдеїв та язичників? Вірш 27. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Великий місіонер відчував постійне спонукання нести Євангеліє в нові місця, залишаючи своїх соратників працю­ 6

Який важливий принцип щодо місіонерської роботи ми можемо почерпнути з факту, що Павло шукав допомоги в уже організованій церкві, аби благовістити в нових місцях? ___________________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ Прочитайте ще раз Римл. 15:20-27. Зверніть увагу на величезне бажання Павла послужити. А що вас мотивує до дії? Чи бажаєте ви послужити іншим? Вівторок, 3 жовтня

ПАВЛО В РИМІ «Коли ж ми прийшли в Рим, [сотник передав в’язнів воєводі], а Павлові дозволено було перебувати окремо зі своїм сторожем, воїном» (Дії 28:16). Яким чином Павло прибув до Рима? Який урок ми можемо почерпнути з цього факту щодо несподіваних і небажаних подій у нашому житті? ___________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Зрештою Павло прибув до Рима, проте як в’язень. Як часто наші плани, навіть найкращі, здійснюються не так, як ми очікували і сподівалися! Павло відвідав Єрусалим наприкінці своєї третьої місіонер­ ської подорожі, маючи при собі пожертви для бідних, зібрані церквами Європи й Малої Азії. Але його чекали непередбачені події. Він був заарештований і закутий у кайдани. Після двох років ув’язнення в Кесарії апостол зажадав кесаревого суду.

7

1 Урок

вати там, де вже утвердилося Євангеліє. Під час становлення християнства, коли працівників було мало, служити в уже охоплених Євангелієм регіонах було б для Павла марною тратою сил. Він писав: «До того ж намагався благовістити не там, де вже було відоме Ім’я Христа, щоб не будувати на чужій основі, як і написано: Ті, кому не сповіщено про Нього, побачать, і ті, які не почули, зрозуміють» (Римл. 15:20, 21). Павло не планував оселитися в Римі. Він хотів євангелізу­ вати Іспанію та сподівався, що християни Рима підтримають його в цьому намірі.

1 Урок

Через три роки після свого арешту він прибув до Рима, хоч і не так, як планував, коли писав римським віруючим про своє бажання відвідати їхню громаду.

Що уривок Дії 28:17-31 повідомляє про перебування Павла в Римі? Який урок ми можемо взяти з цих текстів? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Не проповідь Павла, а його кайдани привернули увагу двору до християнства. Саме в ув’язненні він звільнив вельми багато душ від кайданів, які втримували їх у рабстві гріха. Але це ще не все. Апостол писав: “Багатьом братам у Госпо­ ді мої кайдани додали сміливості, і вони набралися відваги безстрашно звіщати Слово”» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 464). Скільки разів ви переживали несподівані повороти в житті, які зрештою перетворювалися на добро? (Див. Филп. 1:12). Завдяки таким дослідам як ви можете зміцнити свою віру й довіряти Богові в обставинах, які не провіщають нічого доброго? Середа, 4 жовтня

«СВЯТІ» В РИМІ Павло вітає церкву в Римі словами: «Усім, хто в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать і мир вам від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа!» (Римл.

1:7). Які принципи щодо істини, богослов’я та віри можна знайти в цих словах? ____________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Улюблені Божі». Звичайно, Бог любить увесь світ, але особливі почуття плекає до тих, хто обрав Його й відгук­ нувся на Його любов. Щось подібне ми спостерігаємо в людських стосунках. Ми особливо любимо тих, хто любить нас; між нами від­ бувається постійний обмін любов’ю. Любов передбачає вза­ ємність. Коли немає взаємності, любов не може виявитися в усій своїй повноті. «Покликані святі». Прикметник «святі» (грец. хагіойс) означає присвячені й відокремлені Богом. Ці люди мають 8

Павло пише своїм читачам, що вони «покликані бути святими». Чи означає це, що не всі люди мають подібне покликання? Як тексти Ефес. 1:4; Євр. 2:9; 2 Петра 3:9 допомагають нам зрозуміти думку Павла? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Добра вістка полягає в тому, що смерть Христа була універсальною: її дія поширювалася на все людство. Усі люди покликані бути спасенними в Ньому, «покликані бути святими» ще до створення світу. Початковий намір Бога полягав у тому, щоб усе людство отримало спасіння в Ісусі. Пекельний вогонь був призначений тільки для диявола та його ангелів (Матв. 25:41). Відмова окремих людей від цього чудового дару не применшує його цінності. Ще до створення світу Бог покликав вас отримати спасіння в Христі. Чому не можна собі дозволити проігнорувати цей заклик? Четвер, 5 жовтня

ВІРУЮЧІ В РИМІ «Передусім дякую моєму Богові через Ісуса Христа за всіх вас, що ваша віра звіщається в усьому світові» (Римл. 1:8). Невідомо, як була створена церква в Римі. Переказ про те, що церква була заснована Петром або Павлом, не має іс­ торичного підтвердження. Можливо, її організували звичайні люди, котрі навернулися в Єрусалимі в день П’ятидесятниці (див. Дії 2), а згодом відвідали Рим або переїхали туди. А може, якісь новонавернені оселилися в Римі та свідчили про свою віру в столиці імперії. Дивовижно, що лише через кілька десятиліть після П’ятидесятниці громада, яку, мабуть, не відвідував жоден з апостолів, стала настільки відомою. «Незважаючи на проти­ дію, уже через двадцять років після розп’яття Христа в Римі існувала жива, дієва церква. Ця церква була міцною, ревною, 9

1 Урок

пройти довгий шлях освячення, але вони визнали Христа своїм Господом, тому названі святими в біблійному розу­ мінні цього слова.

1 Урок

і Господь працював для неї» (Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1067). Під «вірою» в наведеному вище тексті, імовірно, слід розуміти відданість нового способу життя, здобутому віру­ ючими в Христі. Прочитайте Римл. 15:14. Як Павло описує церкву в Римі? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Павло звертає особливу увагу на три складові досвіду римських християн: 1. «Сповнені доброти». Чи змогли б люди, дивлячись на нас, сказати щось подібне? При спілкуванні з нами чи при­ ваблює їх наша щедра доброта?

2. «Сповнені всякого пізнання». Біблія неодноразово наго­ лошує на важливості просвіти, інформації та знань. Християни покликані вивчати Біблію і добре знати її вчення. «Слова нове серце даю вам означають новий розум даю вам. Зміна серця завжди супроводжується здобуттям ясного усвідомлення християнського обов’язку, розумінням істини» (Е. Уайт. Моє життя сьогодні, с. 24).

3. «Можете інших навчити». Ніхто не може духовно процвітати, будучи ізольованим від інших віруючих. Нам потрібно всіма силами підтримувати одновірців, водночас отримуючи підбадьорення від них. Яку репутацію має ваша місцева церква? Який вплив вона справляє на суспільство? Яким чином можна поліпшити ситуацію?

П’ятниця, 6 жовтня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Прочитайте розділ «Таємниці Біблії» в книзі Е. Уайт «Свідчення для Церкви» (т. 5, с. 706); розділ «Спасіння для юдеїв» у книзі Е. Уайт «Дії апостолів» (с. 372-374). Також прочитайте матеріал у Біблійному словнику АСД (с. 922) та Біблійному коментарі АСД (т. 6, с. 467, 468). «Спасіння людства не стало наслідком запізнілої відповіді Бога або імпровізації, яка знадобилася через несподіваний 10

Питання для обговорення: 1. Обговоріть у класі значення протестантської Реформації. Наскільки іншим був би наш світ, якби Реформація не відбулася?

2. Подумайте про те, що ми були покликані до спасіння ще до створення світу (див. також Тита 1:1, 2; 2 Тим. 1:8, 9). Як ця думка може підбадьорити нас? Що вона відкриває нам про Божу любов до всіх людей? Чому так сумно усвідомлювати, що люди відвертаються від дару, настільки люб’язно запропонованого їм?

3. Поміркуйте над запитанням, записаним наприкінці уроку за четвер. Як члени вашого класу можуть при необхідності покращити репутацію вашої громади?

11

1 Урок

поворот подій після виникнення гріха. Натомість воно витікає з Божественного Плану спасіння людини, прийнятого раніше від створення світу (1 Кор. 2:7; Еф. 1:4, 14; 2 Сол. 2:13, 14) і закоріненого у вічній любові Бога до людства (Єрем. 31:3). Цей План охоплює минуле, теперішнє й майбутнє. Він включає в себе такі реалії і благословення, як обрання та призначення бути святим народом Божим; уподібнення до Христа, викуплення і прощення, об’єднання всього в Христі, запечатування Святим Духом, прийняття вічної спадщини та прославлення (Ефес. 1:3-14). В основі цього Плану ‒ страж­ дання і смерть Ісуса, котрі не були історичною випадковістю або наслідком людського рішення, натомість корінилися у викупних намірах Бога (Дії 4:27, 28). Воістину Ісус був Агн­ цем, заколеним від створення світу (Об’явл. 13:8)» (Настільна книга з теології, Біблійний коментар АСД, т. 12, с. 275, 276).

Місіонерська історія

ВРЯТОВАНИЙ У СУБОТУ

А

ндрій виріс у Західній Україні в місті Луцьку. У школі він познайомився з Павлом, який відвідував Церкву адвентистів сьомого дня по суботах. Як невіруюча людина, Андрій не замислювався над тим, коли або куди люди ходять до церкви, його це не цікавило.

Після закінчення школи Андрій і Павло збиралися вступати до Львівської національної академії мистецтв, тому вони поїхали до Львова, щоб скласти вступні іспити. Після закінчення іспиту вони вирішили прогулятися кампусом. Раптом великий плакат на дошці оголошень привернув їхню увагу – у ньому йшлося про авіашоу, присвячене 60-річчю 14-го Авіаційного корпусу військово-повітряних сил України. Свят­ ковий захід мав відбутися на аеродромі Скнилів, лише в шести кілометрах від Львова. Андрій і Павло із цікавістю розглядали афішу. Павло звернув увагу на дату авіашоу: 27 липня 2002 року. Усвідомивши, що це буде субота, він вирішив, що не піде туди взагалі. «Андрію, 27 липня я йду до церкви. Хочеш піти зі мною?» – запитав Павло. Андрій замислився. Він насправді хотів піти на це авіашоу, але в запрошенні Павла було щось настільки щире, що Андрій вирішив прийняти його. Він розмірковував над питанням, що особливого було в цій церкві, що змусило Павла віддати перевагу саме їй, а не авіашоу. Згадуючи своє перше відвідування Церкви адвентистів сьомо­ го дня, Андрій розповідає: «Ми провели там цілий день, і мені справді сподобалася ця церква». Павло й Андрій не знали, що, поки вони були в церкві, на аеродромі Скнилів сталася найжахливіша трагедія в історії авіа­ 12

ційних шоу. На очах у понад десяти тисяч глядачів літак Су-27, керований двома досвідченими пілотами, о 12:52 розбився і врізався в натовп глядачів. Загинуло 77 осіб, серед них 19 дітей. Близько ста глядачів були госпіталізовані з травмами голови, опіками, переломами, а також 443 особи були поранені, але обійшлися без госпіталізації. Коли наступного дня Андрій почув новини, він був шокований. «Та подія змусила мене усвідомити, що я міг загинути там або отримати важке поранення. Я потоваришував з адвентистською молоддю і через рік регулярного відвідування церкви вирішив укласти заповіт з Богом». Пізніше Андрій захотів змінити свої плани щодо вибору про­ фесії і почав навчатися в Українському адвентистському центрі вищої освіти в Бучі, щоб у майбутньому стати пастором. У 2004 році пожертвування тринадцятої суботи допомогли побудувати гуртожиток у Бучі, 2014 року – побудувати школи в таких містах України, як Львів, Черкаси, Вінниця, і створити освітній комплекс у Дніпрі. Дякуємо вам за підтримку проектів тринадцятої суботи. Більше історій з Євро-Азіатського дивізіону читайте в розділі «Mission Quarterlies» на www.adventistmission.com.

13

Урок

2

7-13 жовтня

БОРОТЬБА Біблійні тексти для дослідження: Євр. 8:6; Матв. 19:17; Об’явл. 12:17; Левит 23; Дії 15:1-29; Гал. 1:1-12. Пам’ятний вірш: «Адже Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина з’явилися через Ісуса Христа» (Івана 1:17).

Р

ання Церква в основному складалася з євреїв, які навіть на мить не допускали думки, що, приймаючи єврейського Месію Ісуса, вони відрікаються від віри предків або обітниць заповіту, даних Богом Своєму народові. Як виявилося, вони мали рацію. Проте в ранніх єврейських віруючих виникали запитання. Чи повинні юдеї ставати християнами, аби прий­ няти Ісуса? Чи повинні язичники стати юдеями, перш ніж зможуть прийняти Христа? Лише пізніше, на Єрусалимському соборі, було вирішено не обтяжувати язичників безліччю правил і законів. Іншими словами, язичникам не потрібно було ставати юдеями, аби прийняти Ісуса. Та, незважаючи на це рішення, деякі вчителі продовжували переконувати Церкву й наполягати на тому, що навернені у віру язичники мають дотримуватися цих правил і законів,

14

Які питання необхідно було вирішити? Яким чином вони були вирішені?

Неділя, 8 жовтня

КРАЩА ОБІТНИЦЯ Прочитайте Євр. 8:6. Про що тут ідеться? Що ми розуміємо під висловом «кращі обітниці»? __________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Очевидно, найбільша різниця між релігією старого заповіту та релігією нового заповіту* полягає в тому, що новозавітна епоха ознаменована приходом на Землю Месії, Ісуса з Назаре­ та. Він був посланий Богом, щоб стати Спасителем. Людство не могло проігнорувати Його і при цьому розраховувати на спасіння. Тільки завдяки здійсненому Христом викупленню гріхи людей можуть бути прощені. Його досконале життя і Голгофський подвиг дають нам можливість постати перед Богом без осуду. Іншими словами, ми отримуємо спасіння винятково завдяки праведності Ісуса. Старозавітні святі з нетерпінням очікували благословень месіанської епохи та виконання обітниць про спасіння. У но­ возавітні часи люди зіткнулися із запитанням: «Чи приймуть вони Ісуса з Назарета, посланого Богом Месію, свого Спа­ сителя?» Якщо вони повірять у Нього, якщо визнають Його Тим, Ким Він насправді є, та присвятять себе Йому, то будуть спасенні через Його праведність, яку Він пропонує кожному. Водночас моральні вимоги в новому заповіті залишаються незмінними, оскільки засновані на характері Бога і Христа.

*Коли в посібнику йдеться про старозавітну або новозавітну епо­ хи, тоді відповідні словосполучення (старий заповіт, новий заповіт) пишемо з малої літери. Коли ж ідеться про відповідні частини Біблії, тоді ці словосполучення пишемо з великої літери (Старий Завіт, Новий Завіт) (прим. редактора).

15

2 Урок

зокрема закону про обрізання. На їхню думку, щоб стати учасниками обітниць, язичники повинні дотримуватися всіх правил і законів, які були обов’язковими для Ізраїлю.

2 Урок

Послух Божому моральному Законові декларується як у но­ вому заповіті, так і в старому.

Прочитайте Матв. 19:17; Об’явл. 12:17; 14:12; Якова 2:10, 11. Що ці тексти говорять нам про моральний Закон у новому заповіті? ______________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Звід ритуальних та обрядових законів, які стосувалися винятково ізраїльтян і були нерозривно пов’язані зі старим заповітом, указував на Ісуса, Його смерть та первосвящен­ ницьке служіння. Ці закони припинили свою дію, оскільки був запроваджений новий порядок на «кращих обітницях». Допомогти юдеям та язичникам зрозуміти, що означає перехід від юдаїзму до християнства, ‒ це головне завдання Павла в Посланні до римлян. Для такого переходу необхідний був час. Багато євреїв, котрі прийняли Ісуса, усе ще не були готові до майбутніх великих змін. Процитуйте ваші улюблені біблійні обітниці. Як часто ви звертаєтеся до них? Яким чином ваші рішення можуть перешкодити виконанню цих обітниць у вашому житті?

Понеділок, 9 жовтня

ЮДЕЙСЬКІ ЗАКОНИ І ПРАВИЛА Перегляньте книгу Левит (особливо розділи 12, 16, 23). Які думки з’являються у вас щодо всіх цих правил, постанов та ритуалів? Чому більшість із них уже неможливо було виконувати за часів нового заповіту? ____________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Старозавітні закони можна розділити на кілька категорій: (1) моральний Закон; (2) обрядовий закон; (3) цивільний закон; (4) особливі правила і постанови; (5) закони здоров’я. Подібний поділ дещо штучний. Фактично деякі із цих категорій тісно взаємопов’язані і багато в чому дотичні. У давнину їх розглядали як частини єдиного закону.

16

Вівторок, 10 жовтня

ЗА ЗВИЧАЄМ МОЙСЕЄВИМ Прочитайте Дії 15:1. Яке питання викликало розбіжності в першоапостольській Церкві? Чому деякі люди вважали, що повеління про обрізання стосувалося не тільки єврейського народу? Див. Бут. 17:10. ___________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ 17

2 Урок

Моральний Закон – це Десять Заповідей (Вих. 20:1-17). Він підсумовує моральні вимоги до людини. Десять Запові­ дей містяться й застосовуються в різних законодавчих актах і судових рішеннях у перших п’яти книгах Біблії, дотичні, що означає виконувати Закон Божий у різних ситуаціях. Не стоять осторонь і цивільні закони. Вони також ґрунтуються на моральному Законі. Вони регулюють взаємовідносини гро­ мадянина з цивільною владою та співгромадянами. Цивільні закони передбачають покарання за різні порушення. Церемоніальний закон регулював проведення релігійних ритуалів, описуючи різні приношення й обов’язки окремих громадян. Також він визначав святкові дні та їх дотримання. Закони здоров’я перегукуються з іншими законами. Різні закони визначають церемоніальну нечистоту, але навіть вони виходять за рамки принципів гігієни та здоров’я. Закони щодо чистих і нечистих тварин мають медичне обґрунтування. І хоч євреї розглядали всі ці закони як одне велике повчан­ ня від Бога, проте розрізняли їх. Сам Бог передав народові Десять Заповідей. Ця обставина, звичайно ж, переводить їх у ранг особливо важливих. Інші закони були передані через Мойсея. Обряди, пов’язані зі служінням у святині, слід було виконувати тільки доти, доки воно виконувало свою функцію. Коли євреї втратили свою незалежність і потрапили під владу іншого народу, вони вже не могли дотримуватися гро­ мадянських законів, принаймні більшої їх частини. А після зруйнування храму багато обрядових приписів уже неможливо було виконувати. Крім того, після Приходу Месії всі прообрази знайшли своє виконання і втратили значення.

2 Урок

Апостоли, об’єднавшись зі служителями та членами церкви в Антіохії, докладали великих зусиль, аби придбати багато душ для Христа. У цей же час деякі віруючі євреї з Юдеї, «з партії фарисеїв», спричинили в церкві суперечку з питання, яке викликало поділ у Церкві й вельми збентежило віруючих язичників. Ці вчителі стверджували: щоб спасти­ ся, необхідно здійснити обряд обрізання та дотримуватися всього церемоніального закону. Євреї завжди пишалися своїм служінням, встановленим Самим Богом. Багато ново­ навернених євреїв-християн вважало: оскільки в минулому Бог уже визначив для євреїв спосіб поклоніння, Він навряд чи схвалить найменші відхилення від нього. Ці віруючі на­ полягали на введенні в християнську практику єврейських законів та обрядів. Вони ще не усвідомили, що всі жертво­ приношення символічно вказували на смерть Сина Божого і що всі ці прообрази, зустрівшись із реальністю, втратили будь-який зміст. Прочитайте Дії 5:2-12. Як була вирішена ця суперечка? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Незважаючи на те, що Павло був навчений Самим Богом, він не намагався діяти самостійно. Покладаючись на Боже керівництво, він завжди був готовий визнавати авторитет і владу Церкви. Він відчував потребу в порадах і, коли вини­ кали важливі питання, був радий викласти їх перед Церквою та разом із братами шукати мудрості в Бога для прийняття правильних рішень» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 200). Павло часто говорив, що Ісус покликав його, наділив пророчим даром та довірив йому важливу місію; однак він не уявляв себе поза церковною організацією. Усвідомлюючи своє покликання, апостол розумів, що є частиною Церкви і має співпрацювати з нею. Як ви ставитеся до церковного керівництва? Яким чином співпрацюєте з ним? Чому співпраця є важливою? Чи змогли б ми існувати, якби кожен робив тільки те, що хоче, незалежно від усієї Церкви?

18

ВІРУЮЧІ З ЯЗИЧНИКІВ Прочитайте Дії 15:5-29. Яке рішення прийняв Єрусалимський собор та на якій підставі? _________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Прийняте рішення спростовувало аргументи євреїв. Вони наполягали на тому, щоб навернені язичники були обрізані, дотримувалися всього церемоніального закону і щоб єв­ рейські закони й церемонії були включені в християнську релігію (див. Е. Уайт. Дії апостолів, с. 189). Цікаво відзначити, що в тексті Дії 15:10 Петро називає ці старі закони «ярмом», яке люди не спроможні нести. Але хіба Господь, який установив ці закони, зробив би їх ярмом для Свого народу? Безумовно, ні. Річ у тім, що за багато років релігійні лідери, додаючи до законів свої усні перекази, перетворили їх із благословення на непосильний тягар. Єрусалимський собор постановив звільнити язичників від цього тягаря. Однак зауважте, що питання дотримання язичниками Десяти Заповідей не стояло на порядку денному. Важко собі уявити, що Собор, який звелів язичникам утримуватися від вживання крові, міг благословити їх на перелюб або вбивство! Які рекомендації і чому були дані віруючим язичникам (Дії 15:20, 29)? ___________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Хоч віруючі євреї не повинні були нав’язувати свої правила та звичаї язичникам, Собор радив християнам з язичників не робити того, що ображатиме їхніх братів-юдеїв. Апостоли і пресвітери погодилися письмово рекомендувати язичникам утримуватися від ідольських жертв, розпусти, м’яса задушених тварин і крові. Сьогодні деякі заявляють: оскільки в постанові Єрусалимського собору немає згадки про суботу, отже, язичники не зобов’язані її дотримуватися. Однак у цій постанові немає заборони і на вбивство, і на лжесвідчення, тому даний аргумент безпідставний.

19

2 Урок

Середа, 11 жовтня

Урок

2

Чи не трапляється так, що ми покладаємо на людей непотрібні тягарі, які переважно є традицією, а не повелінням Бога? Яким чином ми це робимо? Поділіться своїми думками в класі. Четвер, 12 жовтня

ПАВЛО І ГАЛАТИ Яким би зрозумілим не було рішення Собору, деякі християни намагалися прямувати власним шляхом, про­ довжуючи наполягати на тому, щоб язичники виконували юдейські традиції й закони. Павло дуже серйозно сприйняв таку ситуацію. Це було не просто несерйозне ставлення до ключових аспектів віри, а заперечення самого Єван­ гелія Христа. Прочитайте Гал. 1:1-12. Наскільки серйозно Павло поставився до проблеми, з якою зіткнувся в Галатії? Що це говорить нам про важливість даного питання? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Як уже було сказано, саме ситуація в Галатії спонукала апостола написати листа до Рима. У Посланні до римлян Павло розвиває тему Послання до галатів. Деякі віруючі євреї стверджували, що церемоніальний закон, даний Богом через Мойсея, важливий і навернені язичники повинні дотриму­ ватися його. Але Павло намагався показати його справжнє місце й функцію. Апостол не хотів, щоб ці люди зміцнили своє становище в Римі, як це сталося в Галатії. Було б надто спрощено запитувати, про який закон говорив Павло в Посланнях до галатів та до римлян: про церемоніальний чи про моральний. Фактично обговорення стосувалося питання, чи повинні навернені язичники обрізу­ ватися й дотримуватися Мойсеєвого закону. Єрусалимський собор уже ухвалив рішення з цього питання, проте окремі віруючі відмовилися виконувати його рішення. Деякі вбачають у Посланнях Павла до галатів і до рим­ лян доказ того, що моральний Закон, Десять Заповідей (а 20

Що ви відповідаєте на твердження, ніби християни не зобов’язані дотримуватися суботи? Як можете викласти істину про суботу таким чином, щоб не поставити під загрозу цілісність Євангелія? _____________________________ ___________________________________________________________ П’ятниця, 13 жовтня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Прочитайте в книзі Е. Уайт «Дії апостолів» розділи «Євреї та язичники» (с. 188-192, 194-197) та «Відступництво в Га­ латії» (с. 383-388); у книзі «Патріархи і пророки» ‒ розділи «Закон, даний Ізраїлю» (с. 310-312) та «Закон і заповіти» (с. 370-373); у книзі «Христос – надія світу» ‒ розділ «Ви­ браний народ» (с. 27-30). Безперечно, наша Церква час від часу стикається із суперечками й розбіжностями. Але в цьому немає нічого нового. Сатана завжди повстає на Церкву. Навіть у ранні дні християнства серед віруючих виникали розбіжності. І якби тодішня суперечка не була вирішеною, Церква була б знищена ще «в пелюшках». «Через вплив фальшивих учителів, які з’явилися серед віруючих в Єрусалимі, розділення, єресі та сенсуалізм швидко поширювалися серед віруючих Галатії. Ці фальшиві вчителі примішували юдейські традиції до євангельських істин. Усу­ переч рішенням Єрусалимського собору, вони нав’язували наверненим із язичників обрядовий закон» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 383).

21

2 Урок

насправді лише четверта заповідь), більше не обов’язкові для християн. На жаль, вони не звертають увагу на саму суть послань, історичний контекст та викладені апостолом питання. Павло, як ми побачимо, наголошує: спасіння можна отримати тільки через віру, а не через дотримання закону, зокрема й морального. Однак це не означає, що не потрібно виконувати моральний Закон. Необхідність послуху Десяти Заповідям ніколи не була спростована. А ті, хто ставить їх під сумнів, спотворюють тексти під впливом сучасних теорій, з якими Павло не був знайомий.

2 Урок

Питання для обговорення: 1. Поділіться в класі своїми відповідями на останнє запитання в уроці за середу. Яким чином ваша місцева церква або ви самі можете покладати на інших (одновірців, членів сім’ї, самих себе) непотрібні тягарі? Як розпізнати, що ми справді так чинимо? Чи існує небезпека впасти в іншу крайність? Як уникнути небезпеки настільки захопитися фальшивою свободою, що наше життя вже не відображатиме нашого високого покликання в Христі?

2. Які аргументи наводять прихильники ідеї, що Десять Заповідей уже не обов’язкові для християн? Як відповісти на такі заяви? Чому їхні аргументи помилкові і чому переважно ці люди не живуть так, як нібито Десять Заповідей втратили свою силу?

3. Прочитайте Гал. 1:1-12. Зверніть увагу на те, наскільки безкомпромісний і категоричний Павло у своєму розумінні Євангелія. Наскільки твердо ми повинні відстоювати біблійні істини? У яких питаннях ніколи не можна йти на компроміс?

4. Обговоріть у класі причини та цілі протестантської Реформації. Які її завдання так і не були вирішені?

22

Місіонерська історія

ОДИН РІК У СЛУЖІННІ Частина 1

Г

анна знала, що це Бог привів її навчатися до Саратовського державного університету, розташованого на березі відомої російської річки Волги. Бог здійснив стільки чудес, щоб ді­ вчина тут навчалася! А тепер вона вже має вчений ступінь у галузі біологічних наук. Ганна почала шукати роботу, однак нічого підхожого знайти не вдавалося. «Боже, – молилася вона, – я не знаю, чому не можу знайти роботу. Але я впевнена, що це Ти допоміг здобути мені цю освіту, і я вірю, що Ти потурбуєшся про мене». У Бога справді були плани щодо Ганни – значно більші, ніж вона могла собі уявити. Якось молодіжний керівник Волзької конференції запропонував їй узяти участь у новій програмі «Один рік у служінні» за ініціативи Генеральної Конференції. Програма спрямована на навчання молоді євангельського служіння у ве­ ликих містах. Ганна з радістю погодилася – їй справді хотілося щось зробити для Бога. Незабаром вона дізналася, що буде представляти Євро-­Азійський дивізіон у рамках цієї програми в Нью-Йорку 2013 року. Прибув­ ши до Нью-Йорка 24 січня 2013 року, Ганна відразу приєдналася до решти тринадцяти учасників, які представляли всі дивізіони і прикріплені поля Церкви адвентистів сьомого дня. Молоді люди пройшли навчальний курс в галузі суспільного служіння, євангелізму, медико-місіонерської роботи та комунікації. З Нью-Йорка вони повернулися до своїх дивізіонів, маючи практичний досвід і матеріали для проведення навчального кур­ су. Їм потрібно було підготувати команду з десяти волонтерів із кожного уніону свого дивізіону. Таким чином, місіонерська діяльність повинна була розвиватися.

23

«Ми застосовували тільки метод Христа – спілкувалися з людьми, цікавилися їхніми потребами, вивчали з ними Біблію і запрошували їх слідувати за Христом», – ділиться своїм до­ свідом Ганна. Щодня місіонери ходили з дому в дім і стукали у двері. «Доброго дня, ми нещодавно переїхали до вашого міста і просто хотіли б познайомитися. Ми – ваші нові сусіди й будемо раді потоваришувати з вами», – говорили вони. Більшість людей при­ їхали з Індії або Непалу, і деякі запрошували ввійти до будинку. «Ми спілкувалися, і вони ставали нашими друзями, – роз­ повідає Ганна. – Ми пропонували їм вивчати Біблію, і багато хто погоджувався. Часто ми разом молилися. Іноді я пекла млинці і пригощала сусідів, розповідаючи їм і нагадуючи, що Бог їх любить». Крім цього, Ганна була призначена на служіння в Адвен­ тистській церкві для іспаномовних жителів району. Багато з них виявило бажання вивчати англійську мову, тому Ганна та інші місіонери почали безкоштовно викладати її в Адвентистській церкві як другу мову. «Люди були дуже щасливі, що ми могли допомогти їм, – гово­ рить Ганна. – Ми розпочинали кожен урок із читання біблійного вірша, пояснюючи граматику і значення тексту. Після уроків ми запрошували наших учнів на вечірню євангельську програму. Таким чином дуже багато людей дізналося про Бога». Далі буде.

24

Урок

3

14-20 жовтня

СТАН ЛЮДИНИ Біблійні тексти для дослідження: Римл. 1:16, 17, 22-32; 2:1-10, 17-24; 3:1, 2, 10-18, 23. Пам’ятний вірш: «Адже всі згрішили й позбавлені Божої слави» (Римл. 3:23).

В

ід самого початку в Посланні до римлян Павло прагне викласти важливу істину про жалюгідний стан людства, бо ця істина безпосередньо пов’язана з євангельською віст­ кою. У момент гріхопадіння ми всі були заражені гріхом. Гріх вплетений у наші гени, як інформація про колір очей. У своєму коментарі на Послання до римлян Мартін Лютер писав: «Увесь цей фрагмент апостол виголошує в Дусі, тобто він говорить про людей не так, як вони бачать самі себе або хочуть здаватися перед іншими людьми, а так, якими вони є перед Богом. А в Божих очах усі вони під гріхом – і ті, хто здається людям украй порочними, і ті, котрі у своїх очах та в очах навколишніх здаються добрими. Пояснення цьому таке: ті, хто явно порочний, грішать як внутрішньо, так і зовні, не маючи жодної праведності, навіть людської. Ті ж, хто зовні здається хорошим самому собі та своїм братам, 25

3 Урок

насправді грішать внутрішньо [“у своїй внутрішній людині”]. Бо, хоч вони і роблять добрі діла зовні, однак роблять їх через страх перед покаранням, або з любові до грошей, слави, або керуючись якимись іншими матеріальними мотивами, без бажання й радості. Таким чином, зовнішня людина, безумовно, змушена робити добрі діла, а внутрішня людина перебуває у хтивих бажаннях» (М. Лютер. Лекції з «Послання до римлян», Фонд «Лютеранська спадщина», 1996, с. 241). Неділя, 15 жовтня

СИЛА БОГА «Бо я не соромлюся Радісної Звістки [Христа]; адже вона Божа сила на спасіння кожного, хто вірить: перше – юдеєві, тоді – грекові. Адже праведність Божа відкривається в ній з віри у віру, як написано: А праведний вірою житиме» (Римл. 1:16, 17). Про що йдеться в цих текстах? Чи виконалася у вашому житті згадана тут обітниця? ___________________________________________________________

Наведений уривок містить кілька ключових слів: 1. Радісна Звістка. Перекладене цим словосполученням грецьке слово означає «блага (добра) звістка». Дане слово може стосуватися будь-якої хорошої новини, але фраза «Ра­ дісна Звістка Христа» означає «Добра звістка про Месію». (Грецьке слово Христос означає Месія, Помазаник). Добра звістка полягає в тому, що Месія вже прийшов і люди можуть бути спасенні через віру в Нього. Саме в Ісусі та Його доско­ налій праведності, а не в нас самих можна знайти спасіння.

2. Праведність. Це слово означає «бути правим, правиль­ ним». У Посланні до римлян воно має особливе значення, як ми побачимо далі. Слід зауважити, що в тексті Римл. 1:17 дане слово використовується в словосполученні «праведність Божа». Ця праведність походить від Бога, її дарує Сам Бог. Як ми побачимо, праведність Божа – єдина праведність, яка може дарувати нам надію на вічне життя.

3. Віра. У грецькій мові, як і в українській, дієслово пістеуо (вірити) та іменник пістіс (віра) мають спільний корінь. Роль віри в спасінні розкриватиметься в процесі вивчення Послання до римлян.

26

Понеділок, 16 жовтня

УСІ ЗГРІШИЛИ Прочитайте Римл. 3:23. Чому нам, християнам, сьогодні так легко повірити в це твердження? Водночас чому деякі люди сумніваються в ньому? ____________________________

Дивно, але деякі люди справді сумніваються в гріховнос­ ті людини, вважаючи, що за своєю природою вона добра. Проблема витікає з нерозуміння того, що таке справжня доброта. Порівнюючи себе з іншими, люди можуть бути про себе хорошої думки. Врешті-решт, ми завжди можемо знайти когось гіршого за нас. Однак це не робить нас добрими. Якби ми порівняли себе зі святим і праведним Богом, то нічого, крім сорому, не відчули б. Текст Римл. 3:23 також говорить про «Божу славу». Цей вислів тлумачать по-різному. Можливо, найпростіше пояс­ нення випливає з паралелі, що міститься в тексті 1 Кор. 11:7: «Чоловік, будучи образом і славою Бога». У грецькій мові слово «слава» – синонім до слова «образ». Гріх спотворив образ Божий у людях. Грішні люди більше не відображають образ Бога, або Його славу. Прочитайте Римл. 3:10-18. Чи змінився стан людства сьогодні? Яка з наведених метафор найкраще відображає, якими були б ви, якби у вашому житті не було Христа? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Яким би важким не було становище грішника, воно не безнадійне. Перший крок полягає в тому, щоб визнати свою гріховність та нездатність щось виправити. Святий Дух готує основу для такого визнання. Якщо грішник не опирається Йому, Дух спонукає грішника зірвати маску облуди й само­ 27

3 Урок

Чи не виникали у вас коли-небудь болісні сумніви щодо власного спасіння? Чи запитували ви себе: «А я – спасенний? Чи можливе спасіння?» Чим обумовлені такі побоювання? Наскільки вони обґрунтовані? Можливо, наш спосіб життя спростовує наше визнання віри? Якщо так, тоді яке рішення нам необхідно прийняти, щоб розраховувати на обітниці й запевнення, запропоновані нам в Ісусі?

3 Урок

виправдання й упасти до ніг Христа, вигукнувши: «Боже, будь милостивий до мене, грішного!» (Луки 18:13). Коли востаннє ви уважно й неупереджено оцінювали себе, аналізуючи свої мотиви, вчинки і почуття? Напевно, ви були засмучені, чи не так? У Кому ваша єдина надія? Вівторок, 17 жовтня

ПРОГРЕС? На рубежі XX століття люди вважали, що людство про­ гресує, його моральний рівень зростатиме, а наука й техніка допоможуть досягнути загального благоденства. Панувала думка, що людські істоти швидкими темпами рухаються на шляху до досконалості і що завдяки правильній освіті й вихо­ ванню моральних якостей люди зможуть покращити себе та своє суспільство. ХХ століття обіцяло грандіозні перспективи. На жаль, усе пішло зовсім не так, як очікувалося. ХХ сто­ ліття було одним з найбільш жорстоких і варварських у всій історії якраз через досягнення науки. З’явилася можливість знищувати людей у таких кількостях, про які деспоти мину­ лого не могли навіть мріяти. У чому ж полягала проблема? Прочитайте Римл. 1:22-32. Яким чином ця ситуація, описана в І столітті, повторюється сьогодні, у XXI? ___________________________________________________________

Звичайно, щоб повірити в такі християнські концепції, як воскресіння мертвих, Другий прихід, Нове Небо і Нова Земля, необхідна віра. Але хіба потрібна віра, аби усвідоми­ ти занепад людства? Сьогодні кожен із нас відчуває на собі наслідки цього занепаду. Зверніть увагу на тексти Римл. 1:22, 23. Чи бачимо ми прояв цього принципу сьогодні? Відкинувши Бога, кому й чому поклоняються люди в наш час? Яким чином вони обманюють самі себе? Поділіться своїми відповідями в класі. Середа, 18 жовтня

ЩО СПІЛЬНОГО У ЄВРЕЇВ ТА ЯЗИЧНИКІВ

У першому розділі Послання до римлян Павло говорив про стан язичників, які давно втратили образ Божий і тому дуже деградували.

28

Прочитайте Римл. 2:1-3, 17-24. Про що застерігає Павло? Чого його слова навчають нас, євреїв та язичників? ___________________________________________________________

«Показавши, що всі язичники грішні, він [апостол] конкретно і виразно розкриває, що юдеї [також] у гріху, а особливо з тієї причини, що вони дотримуються Закону лише зовні ‒ згідно з його буквою, а не духом» (М. Лютер. Лекції з «Послання до римлян», с. 25). Дуже легко зауважувати чужі гріхи й указувати на них. Але як часто ми самі буваємо винні в тих самих гріхах і на­ віть у гірших? Проблема полягає в тому, що ми не помічаємо власних вад або ж порівнюємо себе з тими, хто гірший за нас. Павло так не робив. Він закликає своїх співвітчизників не поспішати засуджувати язичників, бо вони, євреї, хоч вибра­ ний народ, але також є грішниками. У деяких випадках вони значно більше винні, ніж засуджені ними язичники, оскільки отримали значно більше світла, ніж язичники. Отже, Павло показує, що ніхто з нас не праведний, ніхто не відповідає Божественному стандарту, не є добрим чи святим за своїм характером. Єврей чи язичник, чоловік чи жінка, бага­ тий чи бідний ‒ ми всі приречені. І якби не Божа благодать, відкрита в Євангеліє, у нас не було б ані найменшої надії. Як часто ви, нехай навіть тільки в думках, засуджуєте інших за те, у чому самі винні? З огляду на слова Павла, як ви можете змінитися? Четвер, 19 жовтня

ЄВАНГЕЛІЄ ТА ПОКАЯННЯ «Або нехтуючи багатством Його доброти, лагідності й довготерпіння, не знаєш, що доброта Божа веде тебе до покаяння?» (Римл. 2:4). Що апостол говорить про покаяння? ____________________________________________________ 29

3 Урок

Однак він не замовчував сумний стан власного народу, своїх співвітчизників. Незважаючи на всі дані їм переваги (див. Римл. 3:1, 2), вони також були грішниками, засудже­ ними Законом Божим, і потребували спасенної благодаті Христа. Євреї були такими ж грішниками, порушниками Божого Закону, як і язичники, так само гостро потребували Божої благодаті для спасіння.

3 Урок

Слід зазначити, що доброта Бога веде, а не примушує грішників до покаяння. Бог нікого не примушує. Він не­ скінченно терпеливий і намагається навернути до Себе всіх людей Своєю любов’ю. Вимушене покаяння знищило б увесь сенс покаяння, чи не так? Якби Бог змушував до покаяння, тоді хіба не всі були б спасенні? Покаяння має бути добро­ вільним актом, відповіддю на вплив Святого Духа в нашому житті. Так, покаяння ‒ це дар від Бога, але ми маємо бути готові й налаштовані отримати його. Таке рішення можемо прийняти тільки ми самі. Що чекає на тих, хто опирається Божій любові, відмовляється покаятися й послухатися? Римл. 2:5-10. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

В уривку Римл. 2:5-10 і впродовж усього послання Пав­ ло наголошує на значенні добрих діл. Оправдання вірою незалежно від діл Закону не можна тлумачити так, ніби в християнському житті немає місця добрим ділам. Напри­ клад, у тексті Римл. 2:7 сказано, що спасіння буде дароване тим, котрі «настирливістю в добрих ділах шукають слави». Хоч людські зусилля не можуть здобути спасіння, вони є невід’ємною частиною всього досвіду спасіння. Важко зро­ зуміти, як можна читати Біблію та дійти висновку, що діла не мають жодного значення. Істинне покаяння, яке виходить із серця, завжди буде супроводжуватися наміром подолати гріхи, у яких ми каємося. Як часто ви каєтеся? Наскільки щире ваше покаяння? Чому в цьому досвіді такою важливою є правильна мотивація? П’ятниця, 20 жовтня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Таким чином, згідно з біблійною термінологією, гріх ‒ це не стихійне лихо, яке захопило людей зненацька, а наслідок вибору людини, її дій. Більше того, гріх ‒ не відсутність добра, а невідповідність Божественним очікуванням. Це нечестивий шлях, який людина обирає навмисно. Це не слабкість, у якій люди не винні, бо людина, здійснюючи гріховний учинок, свідомо обирає шлях повстання проти Бога, порушення Його 30

Питання для обговорення: 1. Яку відповідь можна дати людям, котрі, незважаючи ні на що, переконані, ніби людство прогресує? Які аргументи вони наводять та як ви на них відповідаєте?

2. Прочитайте цитату Е. Уайт в уроці за п’ятницю. Якщо ви впізнали в ній себе, якою буде ваша реакція? Чому так важливо не впадати у відчай, а продовжувати покладатися на Божі обітниці про прощення й очищення? Хто найбільше зацікавлений у тому, щоб ви перестали боротися і здалися? Кого ви слухаєте: ворога людей чи Ісуса, Котрий каже: «Я тебе також не засуджую. Іди і відтепер більше не гріши» (Івана 8:11)?

3. Чому для нас, християн, так важливо зрозуміти істину про гріховність та зіпсованість людини? Що може статися, якщо ми не зважаємо на цю обставину? До яких помилок може призвести неправильне розуміння нашого справжнього стану?

4. Подумайте про безліч протестантів, котрі вважали за краще померти, ніж зректися своєї віри. Наскільки ми сильні у вірі?

31

3 Урок

Закону та небажання слухатися настанов Слова Божого. Гріх намагається вирватися за встановлені Богом рамки. Отже, гріх ‒ це повстання проти Бога» (Настільна книга з теології, Біблійний коментар АСД, т. 12, с. 183). «Мені була представлена жахлива ​​ картина духовного стану нашого світу. Всюди панує аморальність. Характерним гріхом нашого століття є розбещеність. Ніколи порок не піднімав так зухвало свою потворну голову, як у наш час. Люди здаються паралізованими; ті, що люблять чесноту і справжню добро­ ту, падають духом, бачачи, з якою зухвалістю й силою гріх опановує смертних. Зростаюче беззаконня захоплює не тільки невіруючого та кепкуна. Це було б ще півбіди. Багато чоловіків і жінок, котрі визнають релігію Христа, винні. Навіть ті з них, хто стверджує, що очікує Його Приходу, готові до прийдеш­ ньої події не більше, ніж сатана. Вони не очищають себе від усякої скверни. Ці люди так довго служили своїй хтивості, що їхні помисли стали нечистими, уява розбещеною, і це їхній звичний стан» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 2, с. 346).

Місіонерська історія

ОДИН РІК У СЛУЖІННІ Частина 2

К

оли члени місцевих адвентистських церков побачили ен­ тузіазм молоді, що бере участь у програмі «Один рік у служінні», вони зрозуміли, що теж можуть зробити щось кори­ сне для суспільства, і, наслідуючи гарний приклад, налагодили спілкування зі своїми сусідами. «Чесно кажучи, – зізнається Ганна, – раніше я не надавала значення роботі у великих містах – я не бачила там жодних реальних проблем. Піти в невелике село чи селище було значно простіше. Але після служіння в цьому проекті я зрозуміла, що нам справді необхідно бути тут. Коли я повернулася до рідної церкви в Росії, то почала сприймати все інакше. Я зрозуміла, що нам слід запровадити зміни – потрібно бути справжніми християнами, по-іншому жити і працювати. Мене так надихнуло служіння в Нью-Йорку, що я почала молитися про те, щоб організувати щось подібне в нашому Євро-­Азійському дивізіоні». У червні 2013 року сотні лідерів, пасторів і євангелістів з усього світу з’їхалися до Нью-Йорка для участі в міжнародній євангельській польовій школі Генеральної Конференції. Про­ грама включала в себе денні заняття та практичні навики з проведення вечірніх євангельських зустрічей, організованих у різних районах Нью-Йорка. Леонід Рутковський, пастор з Євро-Азіатського дивізіону (ЄАД), виступав із презентацією в українських і російських церк­ вах Нью-Йорка. У вільний час він і Віктор Козаков, директор Адвентистської місії ЄАД, обговорювали, як можна зробити щось подібне у своєму дивізіоні. «Ми вирішили: якщо люди прихильно сприймають проповідь у Нью-Йорку і є хороші результати, то чому б нам не застосувати 32

такий же метод на своїй території? – розповідає Леонід. – Якщо ця праця була результативною в Нью-Йорку, то може бути плід­ ною в Москві і в Києві. Польова школа вказала нам правильний напрямок щодо роботи у великих містах. Тепер у нас є чітка мета та стратегія її досягнення». Коли Ганна зустрілася з Леонідом, вона була неймовірно рада почути про майбутні плани. «У нас є мета – постукати в кожні двері в Києві, – сказав він Ганні. – Усього в місті близько 700 тисяч дверей, і ми хочемо обійти кожні. У нас є спеціальна карта, на якій видно кожну вулицю, кожен квартал і кожен будинок». Ганна була в захопленні: «Я бачила, що Господь керував цим, і знала, що я потрібна в Києві. Для кожного з нас у Бога є чудовий план – нам просто потрібно дотримуватися його». Леонід організовує в Києві навчання членів церкви єван­ гельського служіння, курирує роботу біблійних працівників і літературних євангелістів, медико-місіонерів, які забезпечують людей ліками та проводять курси з шістнадцяти різних напрям­ ків, таких як боротьба з курінням, зайвою вагою, кулінарні курси, позбавлення від алкогольної залежності, здоров’я матері та дитини та інші. Далі буде.

33

Урок

4

21-27 жовтня

ОПРАВДАННЯ ВІРОЮ Біблійні тексти для дослідження: Римл. 3:19-28. Пам’ятний вірш: «Бо вважаємо, що людина оправдується вірою – незалежно від діл Закону» (Римл. 3:28).

У

даному уроці ми розглянемо основну тему Послання до римлян ‒ оправдання (або виправдання) вірою. Ця визначна істина найбільше сприяла протестантській Ре­ формації. І, незважаючи на всі заяви про зворотне, позиція Римської церкви щодо віри не дуже змінилася з 1520 року, коли папа Лев X своєю буллою засудив Лютера та його вчен­ ня. Лютер спалив копію цієї булли, оскільки був упевнений: вчення про оправдання вірою носить принциповий характер і компроміси в цьому питанні неможливі. Оправдання ‒ юридичний термін. Уявімо собі таку гіпоте­ тичну ситуацію: порушника закону приводять до судді, котрий виголошує йому смертний вирок за злочини. Але з’являється заступник та приймає злодіяння грішника на себе, тим самим звільняючи правопорушника. Прийнявши таку заміну, зло­ чинець тепер стоїть перед суддею очищений від своєї вини. До нього ставляться так, ніби він ніколи не скоював злочину, за який його судили. А все тому, що заступник ‒ абсолютно

34

Неділя, 22 жовтня

ДІЛА ЗАКОНУ Прочитайте Римл. 3:19, 20. Що Павло каже про Закон, його роль і функції? Що Закон не здатний зробити? Чому це важливо зрозуміти всім християнам? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Павло використовує слово «закон» у ширшому значенні, ніж розуміли його сучасники-юдеї. Під словом «Тора» (євр. закон) євреї навіть сьогодні розуміють Божі настанови, насамперед у перших п’яти книгах Мойсея, а також у всьому Старому Завіті. Моральний Закон формував принципи його виконання в пра­ вилах і постановах, а також у церемоніальних приписах. Тому закон можна розглядати як системотворчий чинник юдаїзму. Бути під Законом означає бути під його юрисдикцією. Закон виявляє вади і провини людини перед Богом. При цьому Закон не може зняти вину; усе, що він може зробити, ‒ указати на гріх та спонукати грішника шукати рятівний засіб. Якщо застосувати Послання до римлян до наших днів, коли чимало приписів Тори втратили своє колишнє значен­ ня, то ми розглядаємо Закон у контексті моральних правил. Але й моральний Закон може спасти нас не більше, ніж це могла зробити система юдаїзму для євреїв. Моральний За­ кон не може спасти грішника. Його функція полягає в тому, щоб явити характер Бога і показати людям, у чому вони не відображають цей характер. Про який би закон не йшлося ‒ моральний, церемоні­ альний, цивільний або про всі разом, ‒ дотримання цих

35

4 Урок

чистий перед законом ‒ пропонує помилуваному злочинцеві свій досконалий досвід дотримання закону. У Плані спасіння кожен із нас є злочинцем. Христос, наш Заступник, абсолютно чистий перед Законом, Він стоїть перед судом замість нас і пропонує Свою праведність замість нашої гріховності. Тому ми виправдані перед Богом, але завдяки не нашим заслугам, а Ісусові, праведність Якого стає нашою, коли ми приймаємо Його. Яка радісна звістка!

4 Урок

законів не зробить людину невинною в очах Бога. Фактично це ніколи не входило у функції Закону. Він тільки вказує на наші гріхи та приводить нас до Христа. Закон не може спасти нас, як діагноз хвороби не може її вилікувати. Діагноз не лікує, він лише вказує на необхідність лікування. Це функція Закону. Наскільки ви успішні в дотриманні Закону? Що ваша відповідь говорить про марність спроб спастися шляхом дотримання Закону? Понеділок, 23 жовтня

ПРАВЕДНІСТЬ БОГА «Нині ж, незалежно від Закону, виявилася Божа праведність, про яку свідчать Закон і Пророки» (Римл. 3:21). Як ми розуміємо цей текст? ________________________________ ___________________________________________________________

Ця виявлена праведність протиставляється праведно­ сті від Закону, яку знали євреї. Нова праведність названа Божою, оскільки походить від Бога та являє собою єдину праведність, яку Він приймає як істинну. Саме цю праведність мав Ісус, живучи на Землі в люд­ ському тілі. Він пропонує її всім, хто вірою прийме Його. Господь робить це не тому, що хтось із людей заслужив Його праведність, а тому, що всі жителі Землі потребують її. «Праведність – це послух Законові. Закон вимагає пра­ ведності, тому грішник ‒ боржник перед Законом; але він не спроможний сплатити цей борг. Єдиний шлях здобуття пра­ ведності лежить через віру. Вірою грішник може представити Богові заслуги Христа, і Господь зараховує грішникові послух Свого Сина. Бог приймає праведність Христа замість гріхов­ ності людини, прощає й оправдовує покаянного грішника, ставлячись до нього, як до праведного, та люблячи його, як Він любить Свого Сина» (Е. Уайт. Вибрані вісті, т. 1, с. 367).

Як ви можете застосувати цю чудову істину у своєму житті? (Див. також Римл. 3:22). __________________________ ___________________________________________________________

Дія віри в житті християнина показує, що віра ‒ це щось значно більше, ніж просто осмислене прийняття біблійних 36

Вівторок, 24 жовтня

ЙОГО БЛАГОДАТТЮ Прочитайте Римл. 3:24 в контексті вже досліджених нами істин про Закон. Про що Павло пише? Що означає для нас факт, що викуплення дароване в Христі? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Що означає використане в тексті слово «оправдується»? Грецьке дієслово дікайоо, що перекладається як «оправдати», означає також «визнати праведним», «оголосити правед­ ним» або «вважати праведним». Слово має той же корінь, що й дікайосюне ‒ «праведність» і дікайома ‒ «заповідь», «справедлива вимога». Таким чином, існує тісний зв’язок між словами «виправдання» і «праведність», хоч вона про­ стежується не в усіх перекладах. Ми оправдані, коли Сам Бог оголошує нас «праведними». Без цього виправдання людина залишається грішною, тому Бог не може прийняти її. Отримавши виправдання, вона вважається праведною, тому Бог приймає її. Оправдання можна здобути тільки Божою благодаттю. Благодать означає «прихильність, доброзичливість». Коли грішник благає Бога про спасіння, унаслідок дії благодаті він визнаний праведним. Незаслужена милість полягає в тому, що віруючий оправданий незалежно від власних заслуг, він не може нічого запропонувати Богові, крім власної безпо­ радності. Людина оправдовується через викуплення в Ісусі Христі ‒ замісній Жертві й Поручителі за грішника. Оправдання представлене в Посланні до римлян як миттєва дія. Досі грішник перебував поза благодаттю, не­ праведний та неприйнятий, а тепер умить стає праведником, прийнятим Богом.

37

4 Урок

істин; більше, ніж просто визнання певних фактів про життя і смерть Христа. Справжня віра в Ісуса Христа приймає Його як Спасителя, Заступника, Поручителя й Господа. Вона оби­ рає Його спосіб життя, довіряє Йому і прагне за допомогою віри жити згідно з Його Заповідями.

4 Урок

Людина, яка перебуває в Христі, дивиться на оправдання як на здійснений акт; її оправдання відбулося тоді, коли вона повністю присвятила себе Христові. Тому в тексті Римл. 5:1 Павло пише: «Виправдавшись вірою...» Звичайно, якщо ви­ правданий грішник схибить, а потім повернеться до Христа, тоді знову відбудеться виправдання. Крім того, якщо вважати, що навернення відбувається щодня, то й виправдання можна розглядати як повторюваний день у день досвід. Що стримує людей від прийняття такої чудової вістки про спасіння? Що заважало вам отримати всі обіцяні й запропоновані Господом благословення? Середа, 25 жовтня

ПРАВЕДНІСТЬ ХРИСТА У тексті Римл. 3:25 Павло продовжує викладати велику вістку про спасіння. Він використовує незвичайне слово примирення. Відповідне грецьке слово хіластеріон зустріча­ ється в Новому Завіті лише тут і в тексті Євр. 9:5, де воно перекладене як «престол благодаті». Слово «примирення» використовується в Римл. 3:25, щоб описати запропоновані через Христа виправдання й викуплення; примирення являє собою все, що символізувало собою віко ковчега в старо­ завітній святині. Завдяки Своїй жертовній смерті Ісус спас нас, Він ‒ єдиний, Хто звершує примирення. Тобто Бог здійснив усе необхідне для нашого спасіння. Текст також говорить про «прощення раніше вчинених гріхів». Саме наші гріхи відвертають нас від Бога. Ми самі нічого не можемо зробити, щоб викорінити їх. Але в Плані викуплення Бог передбачив спосіб прощення гріхів через віру в кров Христа. Слово «прощення» утворене від грецького паресіс, яке буквально означає «пропустити» або «пройти повз». «Про­ пуск» ‒ це в жодному разі не ігнорування гріхів. Проте Бог може забути гріхи минулого, оскільки за гріхи всіх людей Христос заплатив Своєю смертю. Тому будь-яка людина, віруючи в Його кров, може отримати прощення своїх гріхів, бо за неї вже помер Христос (див. 1 Кор. 15:3).

38

Добра звістка, якою Павло так прагнув поділитися з усіма людьми, полягає в тому, що «Божа праведність» доступна всьо­ му людству і ми отримуємо її не через наші діла, не завдяки нашим заслугам, а через віру в Ісуса та Його подвиг заради нас. Завдяки Голгофському хресту Бог може оголосити гріш­ ників праведними і в очах усього Всесвіту вони будуть чисті й непорочні. Сатана не зможе звинуватити Бога, бо Небеса принесли найвищу Жертву. Сатана звинувачував Бога в тому, що Він вимагає від людського роду більше, ніж Сам готовий дати йому. Хрест спростував цю неправду. Сатана думав, що Бог знищить світ після гріхопадіння, натомість Він послав Ісуса, щоб спасти світ. Що це говорить нам про характер Бога? Як пізнання Божого характеру впливає на наше життя? Четвер, 26 жовтня

НЕЗАЛЕЖНО ВІД ДІЛ ЗАКОНУ «Бо вважаємо, що людина оправдується вірою – незалежно від діл Закону» (Римл. 3:28). Якщо Закон не спасає нас, чи означає це, що ми не зобов’язані дотримуватися його? Поясніть свою відповідь. ___________________________ ___________________________________________________________

Якщо брати до уваги історичний контекст, то в тексті Римл. 3:28 Павло говорить про Закон у світлі системи юдаїз­ му. Незалежно від того, наскільки сумлінно єврей намагався жити за цією системою, він не міг бути виправданий, не прийнявши Ісуса як Месію. Текст Римл. 3:28 ‒ висновок апостола з його тверджен­ ня, що закон віри виключає те, чим можна хвалитися. Якби людина могла оправдатися власними ділами (що, як ми довели, неможливо), вона могла б хвалитися цим. Але якщо вона оправдана через віру в Ісуса, то заслуга, безперечно, належить Богові, Котрий оправдав грішника. На запитання: «Що таке виправдання вірою?» Еллен Уайт дає цікаву відповідь: «Це Божа справа, яка повергає 39

4 Урок

Прочитайте Римл. 3:26, 27. На що Павло звертає нашу увагу? ____________________________________________________ ___________________________________________________________

4 Урок

в порох людську славу і звершує для людини те, чого вона не спроможна зробити для себе сама» (Е. Уайт. Свідчення для проповідників, с. 456). Діла Закону не можуть викупити минулі гріхи. Оправдання не можна заробити. Його можна отримати тільки через віру у викупну жертву Христа. І в цьому розумінні діла Закону не мають нічого спільного з виправданням. Бути виправданим не­ залежно від заслуг ‒ значить бути виправданим тоді, коли в нас самих немає нічого, чим можна було б заслужити виправдання. На жаль, багато християн неправильно розуміє і застосовує цей текст. Вони заявляють: усе, що необхідно робити, ‒ це вірити, і зводять нанівець роль діл або послуху, включаючи послух моральному Законові. Таким чином вони помилково інтерпретують Павла. У Посланні до римлян та інших по­ сланнях апостол надає дуже великого значення дотриманню морального Закону. Таким було ставлення Ісуса, а також Якова та Івана (див. Матв. 19:17; Римл. 2:13; Якова 2:10, 11; Об’явл.

14:12). Павло наголошує: хоч послух Законові не є засобом оправдання, проте оправдана вірою людина дотримується Закону Божого, і, по суті, тільки вона силою Христа може дотримуватися Закону. Невідроджена, невиправдана людина ніколи не зможе виконати вимоги Закону.

Чому так легко потрапити в пастку, вважаючи: якщо Закон не спасає, нам не потрібно турбуватися про його дотримання? Ви коли-небудь намагалися дати розумне пояснення своєму гріхові, прикриваючись доктриною оправдання через віру? Чим небезпечна така позиція? Водночас наскільки важливо дорожити Божою обітницею спасіння? П’ятниця, 27 жовтня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: У книзі Еллен Уайт «Вибрані вісті» (т. 1) прочитайте роз­ діли «Праведність Христа, показана в Законі» (с. 236-239); «Прийдіть, шукайте і знайдете» (с. 331-335); «Досконалий послух у Христі» (с. 373-374); у книзі «Наочні уроки Христа» прочитайте розділ «Нове і старе» (с. 128, 129). «Хоч Закон не може скасувати покарання за гріх і вимагає від грішника повністю сплатити весь борг, Христос обіцяв 40

Питання для обговорення: 1. Прочитайте біблійні тексти, які ми досліджували протягом тижня, а потім коротко передайте їхній зміст. Поділіться один з одним своїми узагальненнями.

2. Прочитайте наведену вище цитату Лютера. Чому істина про виправдання вірою та подібні до неї спонукали його до дії? Чому його слова актуальні для нас і сьогодні?

3. «Адвентисти сьомого дня вважають себе спадкоємцями Реформації. Вони ґрунтуються на її відкриттях у галузі біблійного вчення про виправдання благодаттю через віру. Вони вважають себе відбудовниками і провісниками повноти, ясності й цілісності апостольського Євангелія» (Настільна книга з теології, Біблійний коментар АСД, т. 12, с. 230). Які в нас є підстави вважати, що ці слова стосуються і нас?

41

4 Урок

прощення всім, хто покається й повірить у Його милість. Божа любов рясно зливається на душу, котра кається й вірує. Тавро гріха на душі можна видалити лише Кров’ю викупної Жертви. Необхідне було приношення не менше за жертву Того, Хто рівний Отцеві. Служіння Христа ‒ Його життя, приниження, смерть і заступництво за грішну людину ‒ звеличує та про­ славляє Закон» (Е. Уайт. Вибрані вісті, т. 1, с. 371). «Характер Христа заступає ваш характер. Бог приймає вас такими, ніби ви ніколи не грішили» (Е. Уайт. Дорога до Христа, с. 62). «Коли апостол каже, що “людина оправдується вірою ‒ незалежно від діл Закону”, він має на увазі ті діла, які здійснюються не з метою здобути виправдання. Тому вони більше не є ділами Закону, натомість це діла благодаті й віри, оскільки їхній виконавець не покладається на них у своєму виправданні, але хоче бути виправданим, і не думає, що цими ділами виконав Закон, але шукає його виконання. Павло називає ділами Закону ті діла, котрі їхні виконавці розглядають як причину свого виправдання та, здійснюючи які, вважають себе праведними. Отже, вони роблять ці діла не для того, щоб знайти виправдання, а щоб прославитися у своїй праведності, яку вони вже нібито мають» (М. Лютер. Лекції з «Послання до римлян», с. 277).

Місіонерська історія

ОДИН РІК У СЛУЖІННІ Частина 3

Т

ут ми зробили навіть більше, ніж у Нью-Йорку», – го­ ворить Леонід. 150 місіонерів приїхали до Києва – усі були спеціально обрані своїми конференціями або Уніоном. Крім того, була сформована молодіжна команда з 18 осіб з усього Євро-Азіатського дивізіону. Протягом піврічних навчальних курсів місіонери працювали разом з біблійними працівниками, медико-місіонерами та допомагали в магази­ нах здорового харчування. Також приїхали 400 пасторів для двотижневої підготовки до подібних євангельських програм, які будуть проводитися в інших містах по всьому дивізіону.

«

Ганна, яка очолювала молодіжну групу, була задіяна в про­ грамі. Вона розповідає: «Ми здійснювали молитовну прогулянку біля будинків, де планувалося звіщати Добру вістку. У кожному будинку ми молилися: «Будь ласка, Боже, подаруй нам цю сім’ю. Подаруй нам цих людей. Підготуй їх для нас»». Наступного дня члени команди йшли по двоє, де одна людина говорила з людьми, інша молилася. «Насамперед ми розмовляли з людьми про події, що відбуваються у світі, – ділиться досвідом Ганна. – Потім ми запитували їх, чи читають вони Біблію і чи бачать зв’язок між духовним життям і здоров’ям. Ми намагалися продовжити розмову і познайомитися з ними». «У цьому методі головне – не вираз наших облич або правильні запитання, – додає Леонід, – а те, що Господь готує конкретну людину для нас, що бажає почути вістку, якою ми хочемо поді­ литися. Це дуже важливо». Усього після двох тижнів благовістя з дому в дім команда раділа 26 новим людям у церкві. Крім того, учасники програми, 42

присвяченій здоров’ю, були раді дізнатися, як жити довше та краще, і насолоджувалися спілкуванням з місіонерами. «У вас така чудова команда, – говорили вони Леоніду і Ганні. – Ми хочемо бути з вами. Нам подобається те, що ви робите». Особливою радістю Ганни були результати молодіжного про­ екту. «Я дуже щаслива чути їхні слова: “Знаєш, ми відчуваємо себе, як на Небесах. Нам здається, що тут ми живемо по-справжньому”. Удома в кожного свої турботи, але тут вони відчувають любов Ісуса. Коли ми працюємо з Ісусом і для Нього, – це справжнє життя», – розповідає Ганна. «Наша молодіжна програма – це частина великого проекту “Місія у великих містах”, – додає Леонід. – Тут ми всі залучені до однієї справи, у нас один розум, один дух, і це справді чудово!» «Цей проект – результат багатьох молитов, – розкриває Ганна головний секрет успіху. – Наша Всесвітня церква думає про те, як досягти людей у ​​великих містах. Якщо ми об’єднаємо наші зусилля, то зможемо зробити дивовижні речі, й Ісус прийде!» Ганна Гавело, 23 роки, представляла Євро-Азійський дивізіон (ЄАД) у пробній програмі «Один рік у служінні». Разом з іншими тринадцятьма молодими людьми вона брала участь у церковній програмі «Місія у великих містах» у Нью-Йорку.

43

Урок

5

28 жовтня – 3 листопада

ВІРА АВРААМА Біблійні тексти для дослідження: Бут. 15:6; 2 Сам. 11, 12; Римл. 3:20, 31; 4:1-17; Гал.

3:21-23; 1 Івана 3:4. Пам’ятний вірш: «То, що ми скасуємо Закон вірою? Зовсім ні! Ми утверджуємо Закон!» (Римл. 3:31).

Ч

етвертий розділ Послання до римлян передає суть біблійного вчення про спасіння через віру, що стало відправною точкою Реформації. Рівно 500 років тому Мартін Лютер почав реформаційний рух, який продовжили його послідовники-протестанти. Говорячи про Авраама (зразок святості й доброчинності) як про людину, котра потребувала спасіння через благодать незалежно від діл Закону, Павло висловлюється цілком ясно. Якщо дотримання Закону людиною, котра є прикладом для наслідування, було недостатньо для її виправдання перед Богом, чого ж можуть сподіватися всі інші? Авраам був спасенний через благодать, і цей же досвід переживають усі інші ‒ як євреї, так і язичники.

44

Неділя, 29 жовтня

ЗАКОН Прочитайте Римл. 3:31. Про що говорить Павло? Чому для нас, адвентистів, це так важливо? __________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У даному уривку Павло твердо виголошує, що віра не скасовує Закон Божий. Проте навіть люди, що дотримувалися морального Закону й усього старозавітного зводу правил, ніколи не спасалися цим. Релігія як старого, так і нового заповітів завжди була релігією Божої благодаті, дарованої грішникам по вірі. Прочитайте Римл. 4:1-8. Як ці вірші показують, що навіть у старому заповіті спасіння відбувалося через віру, а не завдяки ділам Закону? ___________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Відповідно до цієї старозавітної історії, Авраам був пра­ ведним, бо «ввірував Аврам Господеві». Таким чином, Старий Завіт навчає праведності через віру. Отже, будь-який висновок про те, що віра «скасовує» (грец. катаргео ‒ “робить марним, анулює”) Закон, є хибним; принцип спасіння через віру є частиною Старого Завіту. Увесь Старий Завіт говорить про 45

5 Урок

У четвертому розділі Послання до римлян Павло роз­ криває три основні етапи в Плані спасіння: (1) обітниця ­Божественного благословення (обітниця благодаті), (2) відгук людини на цю обітницю (відповідь віри), (3) Божественне проголошення праведності, дарованої віруючим (оправдан­ ня). Так сталося з Авраамом, так відбувається і з нами. Важливо пам’ятати: Павло говорить про те, що спасіння по благодаті дароване нам, хоч ми цього зовсім не заслуговуємо. Якби ми його заслужили, то воно належало б нам за правом, тому вже не було б подарунком. Але для таких зіпсованих та грішних істот, як ми, спасіння ‒ це дар. Обґрунтовуючи свій погляд на спасіння по вірі, Павло цитує Бут. 15:6: «І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність». Ось виправдання по вірі, відображене на перших сторінках Біблії.

5 Урок

благодать. Усе служіння у святині було демонстрацією того, що грішники спасаються не своїми ділами, а завдяки замісній Жертві, принесеній заради них! Як ще можна пояснити прощення Богом Давида після того, як він згрішив із Вірсавією? Безперечно, його спасло не дотримання Закону, оскільки він порушив безліч приписів і заслуговував покарання. Якби Давид розраховував на спасіння ділами Закону, то взагалі не був би спасенний. Павло говорить про повернення Давидові Божої прихиль­ ності як про приклад виправдання через віру. Прощення було актом Божої благодаті. Таким чином, ми бачимо тут ще один старозавітний приклад праведності через віру. Незважаючи на схильність до законництва в стародавньому Ізраїлі, юдейська релігія завжди була релігією благодаті. Законництво було її спотворенням, а не фундаментом. Подумайте про прощення й відновлення Давида (див.

2 Сам. 11, 12; Псал. 51). Яку надію можна почерпнути для себе із цієї сумної історії? Як ми повинні ставитися до тих членів Церкви, котрі схибили? Понеділок, 30 жовтня

ПЛАТА ЧИ ДАР БЛАГОДАТІ? Питання, котре піднімає Павло, виходить за рамки бого­ слов’я. Воно стосується самої суті спасіння і нашого ставлення до Бога. Якщо хтось вважає, що має заслужити визнання й досягти певного рівня святості, перш ніж отримати виправ­ дання і прощення, тоді природно зосередитися на собі та своїх ділах. Релігія може бути вельми егоїстичною. На противагу цьому, якщо людина прийме Добру звіст­ ку про те, що виправдання ‒ це незаслужений дар від Бога, наскільки ж легше та природніше для цієї людини сконцен­ трувати свою увагу на любові й милості Бога, а не на собі? І, врешті-решт, хто більше відображатиме любов і ха­ рактер Бога ‒ той, хто зосереджений на собі, чи той, хто постійно думає про Бога? Прочитайте Римл. 4:6-8. Як Павло розвиває тут тему оправдання через віру? __________________________________ ___________________________________________________________

46

Враховуючи універсальність Голгофського хреста і його свідчення щодо цінності кожної людини, чому расові, етнічні чи національні упередження такі жахливі? Як ми можемо навчитися розпізнавати в собі подібні упередження і за допомогою Божої благодаті звільнятися від них? Вівторок, 31 жовтня

ОБІТНИЦЯ Цього дня 500 років тому Мартін Лютер прибив свої 95 тез до дверей церкви у Віттенбергу. Сьогоднішня тема також говорить про саму суть спасіння по вірі. У тексті Римл. 4:13 протиставляються поняття «обітниця» і «закон». Прикладами зі Старого Завіту Павло намагається аргументувати своє вчення про праведність через віру. Він згадує Авраама, якого всі євреї вважали своїм прабатьком. Прийняття Богом або виправдання Авраама відбулося не­ залежно від Закону. Бог дав Авраамові обітницю, що він та його нащадки будуть володіти світом. Авраам повірив цій обітниці, тобто прийняв на себе роль, яку вона передбачала. Бог прийняв його та діяв через нього заради спасіння світу. Це яскравий приклад того, як благодать діяла в старому заповіті, і Павло не випадково використовував його.

47

5 Урок

«Грішник має прийти до Христа з вірою, прийняти Його заслуги, покласти свої гріхи на Нього й отримати Його про­ щення. Саме заради цього Христос прийшов у світ. Таким чином праведність Христа залічується покаянному, вірую­ чому грішникові. Він стає членом царської сім’ї» (Е. Уайт. Вибрані вісті, т. 1, с. 215). Потім Павло пояснює, що спасіння через віру передбачене не лише для євреїв, а й для язичників (див. Римл. 4:9-12). Формально Авраам не був євреєм, оскільки його пращури були язичниками (див. І. Нав. 24:2). У його час не існувало розділення на язичників та євреїв. Коли Авраам отримав ви­ правдання (див. Бут. 15:6), він навіть не був обрізаний. Таким чином, Авраам став батьком і необрізаних, і обрізаних, а також ідеальним персонажем для Павла, котрий на його прикладі пояснює універсальність спасіння. Христос помер за всіх людей, незалежно від їхньої раси чи національності (див. Євр. 2:9).

Урок

5

Прочитайте Римл. 4:14-17. Яким чином Павло показує, що спасіння через віру займає центральне місце в старому заповіті? Див. також Гал. 3:7-9. __________________________ ___________________________________________________________

Як уже було сказано спочатку, дуже важливо пам’ятати, кому Павло пише своє послання. Ці єврейські віруючі дотри­ мувалися старозавітних законів, і багато хто з них дійшов висновку, що їхнє спасіння залежить від того, наскільки добре вони дотримуються цих законів, хоч Старий Завіт навчає протилежного. Намагаючись виправити таку помилкову думку, Павло стверджує, що Авраам ще до проголошення Закону на Синаї отримав обітницю ‒ не через діла Закону (оскільки ні Тори, ні церемоніальної системи ще не було), а через віру. Навіть якщо Павло говорить тут винятково про моральний Закон, який фактично існував ще до Синаю, суть залишається незмінною. За словами апостола, прагнення отримати Божі обітниці через дотримання Закону робить віру непотрібною і даремною. Сенс цих безапеляційних слів полягає в тому, що віра спасає, а Закон засуджує. Павло намагається донес­ ти таку думку: марно шукати спасіння через те, що веде до засудження. Ми всі, євреї та язичники, порушили Закон, отже, потребуємо того ж, що й Авраам: спасенної праведності ­Ісуса, яка залічується нам через віру. Саме ця істина зрештою привела до протестантської Реформації. Середа, 1 листопада

ЗАКОН І ВІРА На прикладі взаємодії Бога з Авраамом Павло показав, що спасіння дароване через обітницю благодаті, а не через Закон. Тому євреям, котрі бажали спастися, слід було переста­ ти покладатися на свої діла та прийняти обітницю Авраама, яка виконалася нині з Приходом Месії. Це необхідно зробити кожному єврею та язичнику ‒ усім, хто в питанні примирення з Богом розраховує на свої «добрі» діла. «Переконання, що людина може спастися власними ділами, становить основу будь-якої язичницької релігії… Там, де його дотримуються, люди беззахисні перед вла-

48

Якби й існував закон, здатний дарувати життя, то це був би, звичайно, Закон Божий. Однак Павло каже, що жоден закон не може дарувати життя, навіть Закон Божий, бо всі на Землі порушили цей Закон і тому засуджені ним. Але обітниця віри, найбільш повно відкрита через Христа, звільняє всіх віруючих від перебування «під законом»; тобто від осуду та непосильних спроб заслужити спасіння його до­ триманням. У відриві від віри й благодаті Закон стає тягарем, оскільки без віри, благодаті та праведності через віру бути під Законом означає перебувати під тягарем і засудженням гріха. Наскільки важлива праведність через віру у ваших взаємо­ відносинах із Богом? Як ви можете переконатися, що цю доктрину не затьмарюють інші аспекти істини і ви не втрачаєте з поля зору це найважливіше вчення? Яку цінність мають інші вчення без цієї істини? Четвер, 2 листопада

ЗАКОН І ГРІХ Ми часто чуємо, як люди кажуть, що Закон був скасований у новозавітну епоху, а потім цитують біблійні тексти, які, на їхню думку, це доводять. Проте їхні аргументи і богословські пояснення не викликають довіри.

Прочитайте 1 Івана 2:3-6; 3:4 і Римл. 3:20. Що ці тексти повідомляють про взаємозв’язки між Законом та гріхом? ____________________________________________________________

Кілька сотень років тому ірландський письменник Джона­ тан Свіфт писав: «Чи може хтось сказати, що, якщо раптом актом парламенту слова пияцтво, шахрайство, неправда, злодійство будуть вилучені з англійської мови та словників, то наступного ранку ми всі прокинемося стриманими, чесними і справедливими правдолюбами? Чи буде це закономірним наслідком?» (Дж. Свіфт. Скромна пропозиція та інші сатири).

49

5 Урок

дою гріха» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 35, 36). Що означають ці слова? Чому вчення про спасіння власними заслугами робить нас такими беззахисними перед гріхом? ___________________________________________________________ Як Павло пояснює взаємозв’язок між Законом та вірою в Посланні до галатів? Гал. 3:21-23. ___________________________________________________________

5 Урок

За аналогією, якщо Закон Божий був скасований, то чому неправда, убивство та злодійство досі вважаються злочинами? Якщо Закон Божий був змінений, тоді необхідно перегля­ нути визначення гріха. Якщо Божий Закон було скасовано, значить і гріх теж, але чи це так? (Див. також 1 Івана 1:7-10; Якова 1:14, 15). У Новому Завіті є місце і для Закону, і для Євангелія. За­ кон показує, що є гріхом; Євангеліє вказує на засіб звільнення від гріха ‒ смерть і воскресіння Ісуса. Якщо немає Закону, то немає і гріха, ‒ тоді від чого ж ми спасенні? Євангеліє має сенс лише за наявності діючого Закону. Ми часто чуємо, що Закон був анульований Голгофським хрестом. Іронія полягає в тому, що насправді хрест свід­ чить: Закон не може бути скасований або змінений. Якщо Бог не анулював і навіть не змінив Закон до смерті Христа на хресті, навіщо це робити потому? Чому б не позбутися Закону після гріхопадіння, тим самим звільнивши людство від справедливої відплати за порушення Закону? Тоді Ісусові не довелося б помирати. Смерть Ісуса свідчить: якби Закон міг бути змінений або анульований, це мало відбутися до Голгофського хреста, а не після нього. Таким чином, ніщо так добре не свідчить про незмінний характер Закону, як смерть Ісуса. Він помер саме тому, що Закон не міг бути змінений. Якби можна було змінити Закон, аби прийняти нас у нашому грішному стані, хіба це не було б кращим вирішенням проблеми гріха, ніж смерть Ісуса? Якби не було Божої заповіді, яка забороняє перелюб, хіба зрада приносила б людям менше болю і страждань, ніж зараз? Яким чином ваша відповідь дає зрозуміти, що Закон Божий залишається в силі? З якими наслідками порушення Божого Закону ви стикалися? П’ятниця, 3 листопада

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Прочитайте із книги Еллен Уайт «Вибрані вісті» (т. 1) розділ «Христос ‒ центр вістки» (с. 388); із книги «Патріархи і пророки» ‒ розділи «Покликання Авраама» (с. 125-127), «Закон і заповіти» (с. 363, 364); із книги «Христос – надія 50

Питання для обговорення: 1. Чому так важливо розуміти, що спасіння дароване винятково через віру, незалежно від діл Закону? Від яких помилок це знання може захистити нас? Які небезпеки загрожують тим, хто випускає з уваги цю найважливішу біблійну доктрину?

2. Які ще аргументи ви можете навести, аби показати непорушність Закону Божого, навіть розуміючи, що нас не спасають Закон та його дотримання?

3. Основне запитання Реформації було таким: «Як можна спастися»? Яким чином ми можемо відкрито і прямо говорити про різне розуміння цього питання протестантами й католиками, не переходячи на особистості?

4. Як оправдані грішники, ми стаємо одержувачами благодаті, незаслуженої милості від Бога, проти Якого грішили. Як цей факт повинен вплинути на наше ставлення до інших людей? Якою мірою ми виявляємо благодать і милість до нашого кривдника, який, на нашу думку, не заслуговує їх?

51

5 Урок

світу» ‒ розділи «Нагірна проповідь» (с. 307, 308), «Супе­ речка» (с. 608), «Звершилося!» (с. 762, 763). «“Адже тому, хто робить діла, нагорода зараховується не як благодать, а як належне. А тому, хто не робить, але вірить у Того, Хто оправдує нечестивого, віра його зарахо­ вується за праведність” (Римл. 4:4, 5). Апостол інтерпретує Писання і робить висновок, що виправдання дароване через віру, а не за наші діла. І він робить це дуже ефектно, шляхом акцентування уваги на слові “зараховується”, яке виражає абсолютно безоплатне прийняття Богом, а не заслуги лю­ дини, що робить добрі діла» (М. Лютер. Лекції з «Послання до римлян», с. 42). «Якщо сатана зможе привести людину до переконання, що вона здатна власними ділами здобути милість і праведність, це означатиме, що йому буде нескладно здолати цю людину своїми спокусами та зробити її своєю жертвою і здобиччю... Покропіть одвірки своїх дверей кров’ю Голгофського Агнця, і ви будете в безпеці» (Е. Уайт // Адвент Рев’ю енд Саббат Геральд, 3 вересня 1889 р.).

Місіонерська історія

З МАФІЇ – У БОЖІ ВІСНИКИ Частина 1 езважаючи на те, що багато його родичів сповідували іслам, а дід навіть був імамом, Ігор мав світське виховання. Досягнувши успіху в спорті, він незабаром став лідером, якого поважали і боялися хлопці на вулиці. Ці лідерські якості, повага і страх з боку інших проявлялися і в до­ рослому житті Ігоря. Він почав брати активну участь у мафіозних справах. Зброя, великі гроші і укладання великих угод стали невід’ємною частиною його життя. Але, незважаючи на гострі відчуття й азарт, які приносила йому його активна злочинна діяльність, Ігор відчував, що йому чогось не вистачало. Усередині нього була порожнеча, яку хлопець нічим не міг заповнити, тому він вирушив на пошуки сенсу життя. Спочатку, просто із цікавості, він відвідав послідовників Харе Крішни, потім пішов до Російської православної церкви, а після – до мечеті, але ніде не знаходив того, чого шукав. Одного разу друг розповів Ігорю, що знає людину, у якої є Біблія. Заінтригований, Ігор захотів дізнатися про неї більше, тому друг їх по­ знайомив. «Чи знаєш ти, – запитав Ігоря власник Біблії, – що в Біблії ти можеш прочитати про нечисту їжу і про те, що недозволено їсти свинину?» Це було несподівано для Ігоря; він думав, що лише Коран навчає такого. Протягом декількох місяців Ігор зустрічався з цим чоловіком багато разів, а той терпляче пояснював йому незрозумілі місця з Біблії. Нарешті цей віруючий чоловік запросив Ігоря піти з ним до церкви. «Я ніколи не піду до твоєї церкви», – грубо відповів Ігор. Але його співрозмовник не засмучувався і продовжував підтримувати стосунки з цим жорстоким мафіозі. Через шість місяців він знову запросив Ігоря до церкви, цього разу той погодився. У суботу Ігор сів у свою машину (після звичного ритуалу перевірки автомобіля на наявність вибухових пристроїв) і вирушив до церкви. Віруючі збиралися в невеликому орендованому приміщенні, яке мало досить скромний вигляд, однак Ігор відчув себе там комфортно. Деякі члени церкви дивилися на нього з підозрою, але Ігор продовжував відвідувати церкву. Продовжуючи вивчати Біблію, він почав порівнювати її з Кораном. «Я був добре знайомий з історією, – розповідає Ігор, – і міг порівняти вчення цих двох книг. Але зрештою істина, записана на сторінках Біблії, підкорила мене». Перед хрещенням Ігор вивчав Святе Письмо з адвентистським пасто­ ром, ставлячи йому на кожній зустрічі безліч запитань. Потім до Казані приїхав видатний євангеліст, і наприкінці проведеної ним програми Ігор уклав заповіт з Богом – у віці 35 років. «Коли я уклав заповіт, я розумів, що більше не можу продовжувати брати участь у тому, що відбувалося на вулицях. Але, навіть відійшовши від справ мафії, я все одно залишався хуліганом», – зізнається Ігор. Далі буде.

Н

52

Урок

6

4-10 листопада

АДАМ ТА ІСУС Біблійні тексти для дослідження: Римл. 5. Пам’ятний вірш: «Отже, виправдавшись вірою, маємо мир з Богом через нашого Господа Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, в якій перебуваємо і хвалимося надією на Божу славу» (Римл. 5:1, 2).

П

авло ясно показав, що виправдання, або примирення з Богом, приходить тільки через віру в Ісуса Христа, бо тільки Його праведність дає нам право невинними стояти перед нашим Господом. Ґрунтуючись на цій великій істині, апостол продовжує розвивати тему праведності через віру. Показавши на прикладі праведника Авраама, що спасіння дароване через віру, а не за наші діла, Павло продовжує за­ глиблюватися в історію, щоб зобразити перед читачем більш широку картину: причину гріха, страждання і смерті, а також вирішення проблеми через викупну місію Христа. Через гріхопадіння однієї людини, Адама, усе людство зазнало осуду, відчуження і смерті; але завдяки перемозі іншої 53

6 Урок

Людини, Ісуса, людям була дарована можливість виправдатися перед Богом. Через віру в Ісуса всі їхні гріхи й покарання за них можуть бути прощені та навіки стерті. Павло протиставляє Адама й Ісуса, показуючи, що Хрис­ тос викупив те, що втратив Адам. Ісус зазнав кари, яка призначалася Адамові. Відтепер через віру люди, учасники гріха Адама, можуть бути спасенні Ісусом Христом. Основою спасіння є хрест Христа та Його замісна жертва, які дають можливість кожній людині, як єврею, так і язичнику, отри­ мати вічне життя. Своєю кров’ю Ісус приніс виправдання всім, хто приймає Його. Цю тему необхідно глибоко досліджувати, адже на ній ґрунтується наша надія. Неділя, 5 листопада

ВИПРАВДАНІ ВІРОЮ Прочитайте Римл. 5:1-5. Кількома реченнями узагальніть слова Павла. Які уроки ви можете почерпнути з них для себе? ____________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Дієприслівник доконаного виду «виправдавшись» указує на завершену дію. Ми були проголошені праведними, і нас вважають праведними завдяки не ділам Закону, а тому, що ми прийняли Ісуса Христа. Нам залічується досконале життя Ісуса, прожите Ним на Землі, та Його досконале дотримання Закону. Усі наші гріхи були покладені на Ісуса. Завдяки цьому ми можемо бути звільнені від заслуженого нами покарання. Це покарання спіткало Христа, а не нас. Грецьке слово, перекладене в Римл. 5:3 як «хвалимося», зустрічається також у Римл. 5:2, що пов’язує ці два тексти. Оправдані люди можуть радіти в скорботі, бо їхня віра зо­ середжена на Ісусі Христі. Вони впевнені: завдяки Богові всі негаразди сприятимуть їм для добра. Вони вважають за честь постраждати заради Христа (див. 1 Петра 4:13). Зауважте також розвиток думки в уривку Римл. 5:3-5.

54

Яка ваша найбільша надія в житті? Як ця надія може реалізуватися в Ісусі? Якщо вона не може бути реалізована в Ньому, чи впевнені ви, що правильно розставили пріоритети? Понеділок, 6 листопада

КОЛИ МИ БУЛИ ЩЕ ГРІШНИКАМИ Прочитайте Римл. 5:6-8. Що цей уривок говорить нам про характер Бога і чому ці слова наповнюють нас надією? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Коли Адам і Єва порушили Боже повеління, Господь зробив перші кроки на шляху до примирення. Відтоді Він узяв ініціативу на Себе, запропонував шлях спасіння та за­ прошує людей довіритися Йому. «Коли ж прийшла повнота часу, Бог послав Свого Сина» (Гал. 4:4). У тексті Римл. 5:9 сказано, що завдяки Ісусові ми можемо уникнути гніву Божого. Що це означає? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Напередодні виходу з Єгипту кров на одвірках ізраїль­ ських осель захистила єврейських первородних від гніву, який спіткав єгипетських первістків. Подібно до цього, кров Ісуса Христа гарантує, що людина, котра оправдана і зберігає цей статус, буде захищена, коли наприкінці історії світу гнів Божий остаточно знищить гріх.

55

6 Урок

1. Терпеливість. Грецьке слово хюпомоне означає «стій­ кість», «витривалість». Така витривалість розвивається в людини, котра навіть серед випробувань і нестерпних страждань зберігає віру й надію в Христі.

2. Досвід. Грецьке слово докіме дослівно означає «переві­ рена якість»; у даному разі – «характер» або точніше – «пе­ ревірений характер». Терпляче переживаючи випробування, людина виробляє в собі зрілий характер.

3. Надія. Терпіння та зрілий характер, у свою чергу, зрощують надію, яка закорінена в Ісусі й обітниці спасіння в Ньому. З вірою, покаянням і послухом покладаючись на Ісуса, ми маємо надію.

6 Урок

Деякі люди не погоджуються з тим, що люблячий Бог може гніватися. Однак цей гнів обумовлений саме Його лю­ бов’ю! Хіба може Бог, Котрий любить людей, не гніватися на гріх? Якби Він був байдужий до нас, Його не хвилювало б, що відбувається на Землі. Озирніться навколо й подивіться, що гріх зробив з Його творінням. Як може Бог не гніватися на таке зло і руйнування? Які ще причини для радості ми маємо? Римл. 5:10, 11. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Деякі коментатори вбачають у тексті Римл. 5:10 вказівку на земне життя Ісуса, під час якого Він виявив досконалий характер. Тепер цей характер Господь пропонує нам. Однак Павло наголошує на іншому факті: хоч Христос помер, Він воскрес і вічно буде живим (див. Євр. 7:25). А ми спасає­ мося завдяки тому, що Він живий. Якби Ісус залишався в могилі, наші надії загинули б із Ним. Текст Римл. 5:11 дає нам ще один привід для радості в Господі завдяки Його Голгофському подвигу. Вівторок, 7 листопада

СМЕРТЬ ЧЕРЕЗ ГРІХ Смерть – наш лютий ворог. Створюючи людську сім’ю, Бог бажав, щоб її члени жили вічно. Зазвичай люди не хочуть помирати, а ті, хто закінчує життя самогубством, ідуть на цей крок, переживши сильний душевний біль і страждання. Смерть для нас протиприродна, оскільки від самого початку ми були створені для вічного життя. Прочитайте Римл. 5:12. Що Павло описує та пояснює в тексті? ___________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Коментатори обговорюють цей уривок Писання частіше за інші. Можливо, причина криється в їхніх спробах «надати наведеному віршу не того змісту, який мав на увазі Павло» (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 529). Зокрема вони полемізують над питанням, яким чином гріх Адама перейшов до його нащадків. Чи успадкують на­ 56

Чи відчули ви у своєму житті трагічну реальність смерті? Чому перед обличчям такого безжального ворога ми повинні мати надію на щось більше, ніж ми самі або те, що пропонує світ? Середа, 8 листопада

ВІД АДАМА ДО МОЙСЕЯ Прочитайте Римл. 5:13, 14. Що Павло пише про Закон? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Про що пише тут Павло? Фраза «до Закону» відповідає твердженню «від Адама до Мойсея». Апостол говорить про часовий період між Творінням та Синаєм, до офіційного вве­ дення правил і законів ізраїльської системи, куди входили, звичайно ж, і Десять Заповідей. Вислів «до Закону» означає «до моменту, коли Божі вимоги були прописані в різних законах, даних Ізраїлю на 57

6 Урок

щадки Адама його вину чи вони відповідальні перед Богом за власні гріхи? Деякі намагаються знайти в наведеному тексті відповідь на це запитання, але Павло говорить про інше. Він ще раз підкреслює сказані раніше слова: «Адже всі згрішили» (Римл. 3:23). Ми повинні визнати себе гріш­ никами, бо тільки в такому разі можемо усвідомити свою потребу в Спасителеві. Тут Павло спонукає читачів усвідоми­ ти, наскільки жахливий гріх та які нещастя він приніс у світ через Адама. Потім Павло показує, що в Ісусі Бог пропонує нам єдиний засіб спасіння від трагедії, яка обрушилася на наш світ разом із гріхом Адама. Однак цей текст говорить лише про проблему – про смерть в Адамі, а не про вирішення проблеми – життя в Христі. Один з найбільш славних аспектів Євангелія полягає в тому, що смерть була поглинута життям. Ісус переступив поріг смерті та розірвав її кайдани. Він каже: «І Живий. І був Я мертвий, і ось Я живий на віки віків. І Я маю ключі від смерті й від аду» (Об’явл. 1:18). Оскільки ключі зна­ ходяться в Христа, ворог більше не може тримати свої жертви в могилі.

6 Урок

Синаї». Гріх існував і до Синаю, чи не так? Хіба неправда, убивство, перелюб та ідолопоклонство не були гріхами до цього моменту? Звичайно ж, були! До Синаю люди мали лише обмежене уявлення про Бога, однак вони, очевидно, знали достатньо, щоб нести відповідальність. Бог справедливий, тому нікого не каратиме незаслужено. Як пише Павло, люди помирали і до Мойсея. Смерть перейшла в усіх. І хоч вони не переступили ясно вираженого повеління, але все одно згрішили. Їм було дано одкровення Бога в природі, проте вони відкинули його і тому стали винні. «Тож Його невидиме від сотворення світу через творіння стає зрозумілим, – Його вічна сила і Божественність. Так що нема їм виправдання» (Римл. 1:20). З якою метою Бог відкрив Себе більш повно в «законі»? Римл. 5:20, 21. ____________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Дані на Синаї настанови включали в себе моральний Закон, хоч він існував і до цього. Однак, згідно з Біблією, на Синаї цей Закон уперше був записаний та широко про­ голошений. Коли ізраїльтяни почали оцінювати себе на відповідність Божественним вимогам, то виявили, що далекі від доскона­ лості. Іншими словами, «намножився переступ». Вони раптом усвідомили весь тягар своїх гріхів. Метою такого одкровення було допомогти їм побачити свою потребу в Спасителі та спонукати їх прийняти безоплатно запропоновану Богом благодать. Як ми вже говорили раніше, справжня віра ста­ розавітних часів не була законницькою. Яким чином закони вашої країни відкривають уявлення людей про добро і зло? Якщо це здатні зробити людські закони, що можна сказати про вічний Божий Закон?

Четвер, 9 листопада

ІСУС, ДРУГИЙ АДАМ «Як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного на всіх людей прийшло оправдання для життя. Бо як непослухом однієї людини 58

Як люди, ми нічого іншого не успадкували від Адама, крім смертного вироку. Однак з’явився Христос і, зазнав­ ши всіх випробувань заради людей, пройшов там, де впав Адам. Він викупив гріхопадіння Адама та як наш Заступник поставив нас у найкраще становище перед Богом. Тому Ісус названий «Другим Адамом». «Другий Адам був вільний у моральному виборі та відповідальний за Свою поведінку. Зазнаючи підступного й оманливого впливу, Він був у менш сприятливому ста­ новищі, ніж перший Адам. Перебуваючи серед грішників, Він, однак, опирався кожній спокусі і зберігав Себе в непо­ рочності. Він завжди був безгрішний» (Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1074).

Як протиставляються дії Адама і Христа в уривку Римл.

5:15-19? __________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Проаналізуйте протилежні поняття: смерть – життя, не­ послух – послух, осуд – оправдання, переступ – праведність. Ісус прийшов і виправив усі помилки Адама! Зауважте, що слово дар зустрічається в уривку Римл.

5:15-17 п’ять разів. П’ять разів! Суть проста: Павло наголо­ шує, що виправдання не можна заробити, його отримують безкош­товно. Ми не гідні цього дару і не можемо його заслужити. Як і з іншими подарунками, потрібно просто простягнути руку й узяти його; у такому разі ми претендуємо на цей дар на підставі віри. Назвіть найкращий подарунок, який ви коли-небудь отримували? Чому він був для вас таким особливим? Яким чином факт, що це подарунок, а не зароблена річ, спонукає вас значно більше його цінувати? Але чи можна цей подарунок порівняти з тим, що нам дарує Ісус?

59

6 Урок

багато стали грішними, так і послухом Одного багато стануть праведними» (Римл. 5:18, 19). Яке протиставлення ми знаходимо в уривку? Яка надія нам запропонована в Христі? _________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Урок

6

П’ятниця, 10 листопада

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Прочитайте із книги Еллен Уайт «Служіння зцілення» розділ «Допомога в щоденному житті» (с. 470-472); із книги «Вибрані вісті» (т. 1) розділ «Христос – осередок вістки» (с. 383, 384); із книги «Патріархи і пророки» – розділ «Спо­ куса і падіння» (с. 60-62); з «Енциклопедії АСД» – розділ «Виправдання» (с. 712-714). «Багато людей обманюється щодо стану свого серця. Вони не усвідомлюють, що людське серце найлукавіше над усе та невигойне. Люди загортаються у власну праведність і задовольняються тим, що досягли людських критеріїв мо­ ральності» (Е. Уайт. Вибрані вісті, т. 1, с. 320). «Украй необхідно, щоб Христос був проповідуваний як єдина надія та спасіння. Коли доктрина про виправдання вірою була представлена на ​​ соборі в Римі, для багатьох вона стала як вода для спраглого подорожнього. Думка про те, що праведність Христа залічується нам не тому, що ми маємо якісь заслуги, а як безоплатний дар від Бога, надзвичайно цінна» (там же, с. 360). «“Подібно до переступу Адама, котрий є прообразом майбутнього”, бо Адам також є прообразом Христа. Але яким чином? Відповідь така: як Адам став причиною смерті народжених від нього (хоч вони не їли від дерева пізнання, смерть була накликана [на них]), так і Христос здобув пра­ ведність для тих, хто належить Йому, хоч ми не володіємо жодною праведністю і Він подарував її нам завдяки Своєму хресту. Таким чином, подібність переступу Адама існує в нас, ми помираємо, оскільки згрішили так само, як він. І подібність оправдання Христа існує в нас; ми живемо так, ніби отримали таку ж праведність, що й Він» (М. Лютер. Лекції з «Послання до римлян», с. 337). Питання для обговорення: 1. Поясніть наступну цитату Еллен Уайт: «Необхідно якомога уважніше досліджувати Слово Боже, та, як ніколи раніше в нашій роботі, ми повинні звертати особливу увагу на 60

61

6 Урок

книгу пророка Даниїла і книгу Об’явлення. Можливо, нам доведеться м’якше виступати з деяких питань, котрі стосуються влади Риму й папства, натомість більшу увагу людей звертати на те, що написано пророками й апостолами, натхненими Духом Божим» (Е. Уайт. Євангелізм, с. 577).

2. Подумайте про реальність смерті та її вплив не лише на саме життя, а й на сенс життя. Багато письменників та філософів нарікали на повну безглуздість життя, яке закінчується вічною смертю. Як ми, християни, можемо заперечити це? Чому надія, котру ми маємо в Ісусі, – єдина відповідь на цю безглуздість?

3. Як падіння Адама наділило нас усіх гріховною природою, так перемога Ісуса пропонує обітницю вічного життя всім, хто вірою приймає її. Що утримує людей від того, аби простягнути руку та прийняти цю обітницю? Як ми можемо допомогти тим, хто прагне краще зрозуміти цей дар Христа і Його подвиг заради всіх нас?

Місіонерська історія

З МАФІЇ – У БОЖІ ВІСНИКИ Частина 2 отижня Ігор брав із собою в церкву зброю, надійно тримаючи її у себе на колінах. Один із членів церкви якось сказав йому, що зброю в церкву краще не приносити. «Покладися на Бога, а не на зброю», – порадив він. Наступного тижня Ігор вирішив залишити зброю вдома, але, від­ чуваючи страх, зрозумів, що йому складно відмовитися від звичного атрибута безпеки. Коли він повернувся додому, то помітив темний силует, що рухався за ним. Вирішивши не піддаватися страху, Ігор обернувся і побачив лише чоловіка, що ніс мішок картоплі. Віра Ігоря зміцнювалася, і він почав розповідати іншим про істи­ ну, що відкрилася йому. Дружина й сестра Ігоря почали відвідувати Адвентистську церкву і через рік теж уклали заповіт з Господом. Його племінниця та племінник також почали відвідувати церкву, як і багато інших, з ким він ділився своєю вірою. Одного разу Ігор розмовляв із другом про біблійні істини, але тому було нецікаво. Однак чоловік, що стояв неподалік, прислухався до роз­ мови і захотів більше дізнатися про це. Чоловіка звали Василем, він жив дуже важким життям. Ця людина також була пов’язана з мафією, і це навіть було помітно зовні. Рубці й потворні шрами від битого скла було видно на його голові та обличчі. Василь був пов’язаний із великими грошима. Він працював у ком­ панії, що укладає контракти, які оцінюються в сотні мільйонів рублів. У минулому охоронець, Василь розмовляв із керівництвом компанії їхньою мовою. У нього було дороге обладнання, що дозволяло йому підслухову­ вати розмови в закритих приміщеннях. Люди, які хотіли зруйнувати цю компанію, знали, що Василь був ключовою фігурою в укладанні великих угод, і, оскільки він був перешкодою на шляху до їхньої мети, вони двічі намагалися його вбити. Уперше це сталося, коли він пішов зі своєю дочкою на ринок за продуктами. Незважаючи на жорстокий напад, чоловік вижив. Під час другої спроби у Василя неодноразово стріляли, але якимось дивом йому вдалося підвестися і добігти до своєї квартири. Забігши всередину, чоловік упав на підлогу. Побоюючись близької смерті, він благав матір пробачити його, але вона запевнила сина, що він буде жити. З оновленою надією Василь почав боротися за своє життя і викликав поліцію. Його відразу відвезли до лікарні, де він отримав необхідне лікування, незабаром його виписали. Одного разу Василь зустрів віруючу людину, яка запитала його: «Чи хочеш ти вбити тих, хто зробив таке з тобою?» «Звичайно!» – без сумнівів відповів Василь. «Не роби цього, – сказав співрозмовник. – Прости їх. Якщо ти їх уб’єш, то ніколи не зможеш жити в мирі з собою. Прости їх». Далі буде.

Щ

62

Урок

7

11-17 листопада

ПЕРЕМОГА НАД ГРІХОМ Біблійні тексти для дослідження: Римл. 6; 1 Івана 1:8-2:1. Пам’ятний вірш: «Тож хай гріх не панує над вами, бо ви не під Законом, а під благодаттю» (Римл. 6:14).

Я

кщо діла не можуть нас спасти, чи варто взагалі про них турбуватися? Чому б просто не продовжувати грішити? У 6-му розділі Послання до римлян ми знаходимо від­ повідь Павла на це складне запитання. Апостол говорить про процес освячення, за допомогою якого ми перемагаємо гріх та все більше й більше відображаємо характер Христа. Слово «освячення» (грец. хагіасмос) використане в Посланні до римлян лише двічі – у текстах 6:19, 22. Чи означає це, що Павло не мав що сказати про досвід освячення? Звичайно, ні! У Біблії дієслово «освячувати» переважно означає присвя­ чувати когось або щось Богові. Освячення часто відображає завершену дію. Наприклад, «всі освячені» (Дії 20:32) – це посвячені Богові люди.

63

7 Урок

Однак таке біблійне використання слова «освячувати» жодним чином не заперечує важливість доктрини про освя­ чення, котра підкреслює, що освячення триває все життя. Біблія підтримує це вчення, проте зазвичай використовує інші слова для його опису. Цього тижня ми розглянемо іншу грань спасіння через віру (цю грань часто неправильно розуміють), а саме: обітницю перемоги над гріхом у житті спасенної Христом людини. Неділя, 12 листопада

ДЕ НАМНОЖИВСЯ ГРІХ У тексті Римл. 5:20 Павло робить важливу заяву: «А де на­ множився гріх, там безмірно виявилася благодать». Він каже, що незалежно від масштабів поширення гріха та його жахливих наслідків, Божої благодаті завжди достатньо, аби впоратися з гріхом. Яка чудова надія для кожного з нас, особливо коли ми схильні вважати, що наші гріхи надто великі, аби бути прощени­ ми! У тексті Римл. 5:21 Павло показує: хоч гріх призвів до смерті, Бог через Ісуса переміг смерть і може дати нам вічне життя. Прочитайте текст Римл. 6:1. Який умовивід наводить Павло та як відповідає на нього в уривку Римл. 6:2-11? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У 6-му розділі Павло наводить цікаві підтвердження дум­ ки, чому виправдана людина не повинна грішити. На самому початку він говорить, що ми не повинні грішити, оскільки померли для гріха. Потім апостол пояснює, що має на увазі. Занурення у води хрещення символізує поховання. Кого ж хоронять? Гріховну «стару нашу людину», тобто тіло, віддане й підвладне гріху. Тому «гріховне тіло позбавлене влади» і ми більше не служимо гріху. У Римл. 6 гріх представлений господарем, що панує над своїми рабами. Коли ж знищено «гріховне тіло», панування гріха над ним припиняється. Той, хто піднімається з водної могили, стає новою людиною, яка більше не служить гріху. Тепер вона ходить в оновленні життя. Хоч Христос колись помер, однак третього дня воскрес і тепер живе по вічні віки. Таким же чином охрещений христи­ 64

Понеділок, 13 листопада

КОЛИ ПАНУЄ ГРІХ Яку настанову дано нам у Римл. 6:12? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У наведеному тексті гріх зображений паном. Гріх нама­ гається панувати над нашими смертними тілами й диктувати нам поведінку. Коли Павло каже: «Хай же гріх не панує», він має на ува­ зі, що виправдана людина може завадити гріхові панувати у своєму житті. Для цього потрібно прийняти вольове рішення. «Потрібно зрозуміти, що таке справжня сила волі. Це – керівна сила в житті людини, сила робити вибір. Усе залежить від правильного спрямування волі. Бог наділив людину правом вибору, і вона повинна ним скористатися. Ви не можете влас­ ними силами змінити своє серце чи примусити його любити Бога, але можете прийняти рішення служити Йому. Ви можете підкорити Богові свою волю, і тоді Він здійснюватиме у вас “і хотіння, і дію за доброю волею Своєю”. Тоді ви повністю перебуватимете під керівництвом Духа Христа; ви полюбите 65

7 Урок

янин, померши для гріха раз і назавжди, надалі не повинен потрапляти під його владу. Звичайно, будь-який християнин, котрий уклав заповіт із Богом, знає, що гріх не зникає авто­ матично з нашого життя, як тільки ми виходимо з води. Ми продовжуємо боротися з гріхом, проте він уже не панує над нами. «З даного уривка можна ясно зрозуміти значення слів апостола. Бо всі ці пропозиції: (1) бути мертвим для гріха; (2) жити для Бога і т. д. – означають: ми не здаємося нашим огидним похотям та гріху, хоча гріх усе ще залишається в нас... Подібне ми читаємо в Гал. 5:17: “Бо тіло бажає проти­ лежного духові, а дух – протилежного тілу: вони протидіють одне одному, щоб ви не чинили того, чого бажаєте”... Таким чином, усі апостоли і святі розуміють, що гріх і хтивість за­ лишаються в нас доти, доки тіло не перетвориться на прах та не встане нове тіло, не підвладне похотям і гріху» (М. Лютер. Лекції з «Послання до римлян», с. 341, 342).

7 Урок

Його, і всі ваші думки будуть у гармонії з Ним» (Е. Уайт. Дорога до Христа, с. 47). Грецьке слово в Римл. 6:12, перекладене як «пожадан­ ня», означає «бажання». Це можуть бути як добрі, так і лихі бажання; коли панує гріх, він змушує нас бажати поганого. Такі бажання будуть сильними і навіть непереборними, якщо ми боротимемося з ними самостійно. Гріх – це жорстокий тиран, який не може насититися своєю владою. Тільки ві­ рою покладаючись на Божі обітниці перемоги, ми можемо подолати цього безжального господаря. Словосполучення «хай же» в тексті Римл. 6:12 указує на прямий зв’язок з уривком Римл. 6:10, 11. Охрещена людина живе «для Бога», Котрий є центром її нового життя. Така людина служить Господу, догоджає Йому, тому не може одночасно служити й гріху. Вона «живе для Бога в [нашім Господі] Ісусі Христі». Поверніться до цитати Еллен Уайт у сьогоднішньому уроці. Зверніть увагу, наскільки важлива свобода волі. Як моральні істоти, ми маємо свободу волі – право обирати добро або зло, Христа або світ. Протягом наступної доби спробуйте простежити, як ви користуєтеся моральною свободою волі. Чи використовуєте ви цей священний дар для добра чи зловживаєте ним? Вівторок, 14 листопада

«НЕ ПІД ЗАКОНОМ, А ПІД БЛАГОДАТТЮ» Прочитайте Римл. 6:14. Як нам розуміти цей вірш? Чи не означає він, що Десять Заповідей більше не обов’язкові для виконання? Якщо ні, то чому? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Текст Римл. 6:14 – одна з ключових думок у Посланні до римлян. Цей вірш ми часто чуємо від наших опонентів, які стверджують, що субота була скасована. Однак даний текст означає інше. Як міг бути скасований моральний Закон, якщо гріх продовжує існувати? Адже саме моральний Закон дає визначення гріху! Якщо прочитати по­ передні розділи Послання або навіть тільки 6-й розділ, буде 66

Чи відчули ви реальність нового життя в Христі? Чи можете ви навести свідчення того, що Христос діє у вашому житті? У яких сферах життя ви ще не до кінця довірилися Йому? Середа, 15 листопада

ГРІХ ЧИ ПОСЛУХ? Прочитайте Римл. 6:16. Про що говорить Павло? Чому він бачить лише дві альтернативи? Який урок ми повинні почерпнути з цього протиставлення? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Павло знову повертається до думки, що нове життя віри не дає нам права вільно грішити. Життя віри уможливлює перемогу над гріхом; тільки через віру ми можемо одержати обіцяну нам перемогу.

67

7 Урок

важко зрозуміти, як у розпалі дискусії про реальність гріха Павло міг заявити: «Моральний Закон – Десять Заповідей, що визначають гріх, – був скасований!». Така заява немає сенсу. ​​ Павло пояснює римлянам: людина, котра живе «під Зако­ ном», тобто керується єврейською системою цінностей у тому вигляді, у якому вона дійшла до Павла, з усіма її нормами, правилами й переказами, все одно перебуватиме під владою гріха. На противагу цьому людина, котра живе під благо­ даттю, здобуде перемогу над гріхом, бо Закон написаний у її серці і віруючий дозволив Святому Духові спрямовувати її кроки. Приймаючи Ісуса Христа як Месію, отримуючи Його виправдання, хрестячись у Його смерть, розпинаючи «стару людину», воскресаючи для нового життя, ми скидаємо гріх із престолу нашого життя. Пам’ятайте, що слова Римл. 6:14 записані в контексті обітниці перемоги над гріхом. Не слід надто вузько визначати поняття «під Законом». Людина, яка нібито живе «під благодаттю», але порушує Закон Божий, здобуде не благодать, а осуд. Вислів «під благо­даттю» означає, що через явлену в Ісусі Божу благодать засудження Закону, неминуче накликане грішником на себе, скасовано. Таким чином, звільнившись від проголошеного Законом смертного вироку, ми живемо «оновленим життям», яке свідчить: ми мертві для гріха, тому більше не раби гріха.

7 Урок

Зобразивши гріх в образі господаря, що панує над своїми підданими, Павло повертається до цієї аналогії, підкреслюю­ чи: гріх на правах господаря вимагає послуху від своїх рабів. Апостол зазначає, що людина сама обирає собі господаря. Вона може служити або гріху, що призводить до смерті, або праведності, що веде до вічного життя. Павло не залишає нам жодного компромісного варіанту. Або одне, або друге, і в кінці ми пожнемо або вічне життя, або вічну смерть.

Прочитайте Римл. 6:17. Як Павло розвиває думку, ви­ словлену в Римл. 6:16? ____________________________________ ___________________________________________________________

Зверніть увагу на те, яким чином послух пов’язаний із пра­ вильним ученням. Римські християни були навчені принципів християнської віри, яких тепер дотримувалися. Павло вважав, що щире дотримання правильного вчення допомагає римлянам ставати «рабами праведності» (Римл. 6:18). Іноді можна почути розмови про те, що доктрини не мають значення, якщо ми виявляємо любов. Це помилкове розуміння християнського досвіду. Як зазначалося в попередньому уроці, Павло був вельми стурбований хибним ученням, жертвою якого стала церква в Галатії. Тому потрібно бути дуже обережними й уникати заяв, які принижують значення правильного вчення.

Раби гріха та раби праведності – разючий контраст. Якщо після хрещення ми згрішили, чи означає це, що насправді ми не спасенні? Прочитайте тексти 1 Івана 1:8-2:1. Як цей уривок допомагає нам зрозуміти, що означає бути істинним послідовником Христа? Четвер, 16 листопада

ВІЛЬНІ ВІД ГРІХА Прочитайте Римл. 6:19-23. Узагальніть зміст сказаного Павлом. Як ви можете втілити в життя важливі істини, про які говорить Павло. Наскільки це важливо? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Слова Павла показують, що він добре знав про гріховний стан людської природи. Він говорить про «немічність [слаб­ кості] тіла». Апостол чудово розумів, на що здатна занепала 68

П’ятниця, 17 листопада

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Прочитайте із книги Еллен Уайт «Вісті для молоді» роз­ діл «Завойована перемога» (с. 105, 106); із книги «Небесні принципи щасливого життя» – розділ «Якими мотивами керуватися в служінні» (с. 93-95); зі «Свідчень для Церкви» (т. 3) – розділ «Заклик до молоді» (с. 365); з Біблійного коментаря АСД, т. 6, с. 1074, 1075. «Христос не піддався гріхові. Навіть у думках Христос не поступився спокусі. Так повинні чинити і ми. В Ісусі поєднува­ 69

7 Урок

людська природа, полишена на саму себе. Тому знову нагадує про вибір, завдяки якому ми можемо віддати себе та свою слабку плоть новому Панові – Ісусові. А Христос наділить нас здатністю жити праведним життям. Текст Римл. 6:23 часто цитують з метою показати, що порушення Закону карається смертю. Безперечно, покарання за гріх – смерть. Але спробуємо поглянути на гріх очима Павла — як на господаря, котрий поневолює своїх слуг, обманює їх і платить за службу смертю. Зауважте також: використовуючи образ двох господарів, Павло звертає увагу на факт, що служіння одному панові звільняє від служіння другому. Ми знову бачимо лише два варіанти. Третього не дано. Водночас, як ми всі знаємо, сво­ бода від влади гріха не означає безгрішність, вона не звільняє нас від боротьби та не захищає від падінь. Свобода від влади гріха означає, що відтепер гріх більше не панує над нами, хоч присутній у нашому житті, тому необхідно щодня звертатися до обітниць Христової перемоги над ним. Отже, даний уривок містить заклик до кожного, хто слу­ жить гріху. Цей тиран не пропонує нічого, крім смерті як плати за ганебні вчинки; тому розумна людина бажає звіль­ нення від влади тирана. На противагу цьому, раби праведності роблять те, що чесно і похвально, але не з метою заробити спасіння; добрі діла – це плід їхнього нового досвіду. Якщо ж вони намагаються заробити спасіння, значить випустили з уваги всю суть Євангелія, спасіння та своєї потреби в Ісусі.

7 Урок

лися людське єство та Божественність. Він був підготовлений до боротьби Святим Духом, Який перебував у Ньому. Спаситель прийшов, щоб і нас зробити учасниками Божественної природи. Поки будемо сполучені з Ним вірою, гріх не матиме над нами влади. Завдяки нашій вірі Бог провадить нас до того, щоб ми довірилися Божественності Христа, досягаючи таким чином досконалості характеру» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 123). «У момент хрещення ми даємо урочисту обіцянку розірвати всі зв’язки із сатаною та його представниками, присвятивши серце, розум і душу справі поширення Царства Божого... Отець, Син і Дух Святий обіцяли співпрацювати з людьми, котрі стали освяченими знаряддями Бога» (Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1075). «Визнання християнства без відповідних віри й діл не принесе жодної користі. Ніхто не може служити двом панам. Діти нечистого є рабами свого пана, оскільки кому вони віддають себе за рабів на послух, кому підкоряються, того вони й раби. Вони не можуть бути рабами Божими доти, доки не відречуться від диявола і його справ. Для слуг Небесного Царя не може залишатися нешкідливою участь у розвагах та іграх пліч-о-пліч зі слугами сатани, навіть якщо ті будуть без кінця повторювати, що ці розваги не є небез­ печними. Бог відкриває священні істини Своєму народові, щоб його відокремити від невіруючих та очистити для Себе. Адвентисти сьомого дня мають жити згідно зі своєю вірою» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 1, с. 404, 405). Питання для обговорення: 1. Ми маємо чудові обітниці про перемогу над гріхом, однак усвідомлюємо: якими б посвяченими християнами ми не були, наші серця сильно зіпсовані. Чи є в цьому суперечність? Поясніть свою відповідь.

2. Розкажіть у класі, що зробив для вас Христос та які зміни з вами відбулися.

3. Важливо завжди пам’ятати, що наше спасіння ґрунтується винятково на тому, що Христос здійснив для нас. А що Ісус продовжує здійснювати в нас, перетворюючи нас на Свій образ? Чому потрібно розуміти й однаково цінувати обидва ці аспекти спасіння?

70

Місіонерська історія

З МАФІЇ – У БОЖІ ВІСНИКИ Частина 3 ерез деякий час Василь пішов прогулятися до лісу. Раптом він поба­ чив одного з чоловіків, який намагався вбити його; той відпочивав у лісі з дівчиною. Дивлячись на свого потенційного вбивцю, він тихо видихнув: «Добре, я прощу його». Через півроку Василь дізнався, що той чоловік помер від передозу­ вання наркотиками. Другий чоловік, який намагався вбити його, став інвалідом на все життя, а третій був застрелений. Наближався Новий рік, і Василь готувався до святкування. У нього було багато друзів, які святкували свій день народження в кінці грудня і на початку січня, тому всі свята зазвичай перетворювалися на два тижні суцільного пияцтва. Але цього року щось змінилося. Василь більше не отримував за­ доволення від бурхливих святкувань. Наприкінці цих двох тижнів він вирішив, що з нього досить. «Хіба я був народжений для цього брудного життя? – замислювався Василь. – Ні! Мені потрібне нове життя!» Упавши навколішки, він молився, щоб Господь допоміг йому. Яки­ мось чином чоловік зміг знайти Біблію. З цією святою книгою в руках він підходив до кожного зі своїх друзів, запрошуючи їх піти з ним у ліс на три дні. Двоє друзів вирішили приєднатися до нього. «Ми пішли в ліс, де в спокої і тиші три дні просто читали Біблію», – розповідає Василь. Він молився, просячи у Бога один місяць нового життя. І Господь відповів на його молитву. Тоді Василь попросив про другий місяць іншого, кращого, життя, і це також було йому дано. Він попросив у дружини пробачення і по милості Божій продовжує жити іншим життям. Коли Василь та Ігор зустрілися, вони зрозуміли, що в них було багато спільного. «Скрізь є люди, які люблять правду, – каже Василь, – і мені подобаються такі люди». Сьогодні Василь та Ігор – близькі друзі, які працюють разом. У кож­ ному районі Казані вони розповсюджують особливу газету, яка розповідає про те, як покращити своє фізичне і духовне здоров’я. Ця газета – одна з найпопулярніших у Росії. Два колишніх мафіозі разом шукають спонсорів, щоб тисячі адвентистських книг розповсюджувалися в Казані. «Наші історії здаються жахливими, – зізнається Василь. – Але на­ справді такий наш світ. Ми з Ігорем просто хочемо допомогти людям знайти краще життя». Василь та Ігор дуже раді відвідувати нову церкву і центр духовного впливу в Казані, будівництво яких стало можливим завдяки вашим ще­ дрим пожертвам тринадцятої суботи 2014 року. Дякуємо вам за підтримку цього важливого проекту. Більше дивовижних історій з Євро-Азіатського дивізіону ви можете прочитати в розділі Mission Quarterly на сайті www.AdventistMission.org.

Ч

71

Урок

8

18-24 листопада

ЛЮДИНА ІЗ СЬОМОГО РОЗДІЛУ Біблійні тексти для дослідження: Римл. 7. Пам’ятний вірш: «Нині ж ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас зв’язувало, щоб служити в оновленні духа, а не в стародавності букви» (Римл. 7:6).

Н

ебагато розділів Біблії викликало більше суперечок, ніж 7-й розділ Послання до римлян. «Зміст віршів 14-25 за­ лишається одним з найбільш обговорюваних питань у всьому посланні. Чи можна вважати, що наведений опис сильної мо­ ральної боротьби має автобіографічний характер? Якщо так, то якого періоду досвіду Павла стосується даний опис: до чи після його звернення? Те, що Павло розповідає про власну боротьбу з гріхом, стає очевидним з його недвозначних слів (пор. в. 7-11; Дорога до Христа, с. 19; Свідчення для Церкви, т. 3, с. 475). Не викликає також сумніву і те, що він описує боротьбу, яку тією чи іншою мірою переживає кожна людина, котра зустрілася зі святим Законом Божим та побачила його духовні вимоги» (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 553).

72

Неділя, 19 листопада

ПОМЕРЛИ ДЛЯ ЗАКОНУ Прочитайте Римл. 7:1-6. Які ілюстрації використовує Павло з метою показати читачам їхнє ставлення до Закону та що він намагається цим сказати? _______________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Ілюстрація Павла в Римл. 7:1-6 неоднозначна, але ретель­ ний аналіз уривка допоможе нам зрозуміти логіку апостола. У контексті всього послання Павло говорить про вста­ новлену на Синаї систему поклоніння. Саме її він має на увазі під словом «закон». Євреям було складно усвідомити, що ця система, дана їм Богом, мала припинити свою дію з Приходом Месії. Саме з такою проблемою зіткнувся Павло: віруючі євреї не були готові відмовитися від понять, які складали важливу частину їхнього життя. Павло пропонує наступну ілюстрацію: закон пов’язує заміжню жінку з її чоловіком. Доки чоловік живий, вона не може вийти заміж за іншого. Але коли чоловік помирає, вона звільняється від цієї вимоги закону (див. Римл. 7:3). Яку паралель проводить Павло між шлюбним законом та системою юдаїзму? Римл. 7:4, 5. ______________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Символізм цього розділу тісно пов’язаний із символіз­ мом шостого розділу. Стара людина – це перший чоловік. Розп’яття старої людини (6:6) – смерть чоловіка. Воскресіння віруючого до нового життя (6:5, 11) – повторний шлюб, тоб­ 73

8 Урок

Серед коментаторів немає єдиної думки щодо того, коли Павло пережив описаний у 7-му розділі досвід: до чи після свого навернення. У будь-якому разі важливо розуміти, що праведність Ісуса покриває нас і завдяки цьому ми постаємо перед Богом досконалими. Бог же обіцяє освятити нас, дати нам перемогу над гріхом та уподібнити до «образу Його Сина» (Римл. 8:29). Прагнучи поширити «вічне Євангеліє» «усякому народові, поколінню, племені і народності», ми повинні знати це і пережити на власному досвіді (див. Об’явл. 14:6).

8 Урок

то духовний союз із воскреслим Спасителем. Звільнення від закону означає, що внаслідок смерті старої людини віруючий звільнений від духовного рабства, у якому він перебував, намагаючись заробити спасіння ділами закону (див. 6:4)» (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 547). Відтепер віруючі вільні «укласти повторний шлюб». Вони отримали запрошення укласти заповіт із воскреслим Месією та принести плід Богові. Ця ілюстрація була ще однією спробою Павла переконати як юдеїв, так і язичників, що тепер вони вільні відмовитися від спроб заробити спасіння ділами Закону. З огляду на все, що Павло й Біблія кажуть про послух Десяти Заповідям, не можна стверджувати, ніби в даному уривку Павло повідомляє єврейським віруючим про скасу­ вання Десяти Заповідей. Люди, котрі на підставі цих текстів стверджують про скасування морального Закону, насправді хочуть сказати, що з усього Закону була скасована тільки заповідь про суботу. Вбачати в цих текстах вказівку на те, що четверта заповідь була скасована або замінена постано­ вою про неділю, – значить надавати їм такого змісту, якого вони ніколи не мали. Понеділок, 20 листопада

ГРІХ І ЗАКОН Якщо в наведених учора текстах Павло говорив про всю систему даних на Синаї законів, то як сприймати текст Римл. 7:7, де він конкретно згадує одну з Десяти Заповідей? Чи доводить цей вірш, що Павло говорить про скасування Десяти Заповідей? ______________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Ні! Ми повинні пам’ятати, що для Павла поняття «за­ кон» означало всю встановлену на Синаї правову систему, яка включала і моральний Закон, але не обмежувалася ним. Отже, Павло міг цитувати з нього, як і з будь-якої іншої частини єврейського зводу законів, аби пояснити свою точку зору. Зі смертю Христа церемоніальний закон перестав діяти, чого не можна сказати про моральний Закон, який існував до Синаю й існує після Голгофи.

74

Бог відкрив Себе ізраїльському народові, докладно пояс­ нивши, що правильно і що неправильно у сферах моральній, цивільній, церемоніальній та охорони здоров’я. Він також повідомив їх про покарання за порушення різних законів. Порушення чітко висловленої волі Бога визначається як гріх. Павло пояснює: він не знав би, що побажати – це гріх, якби Закон не повідомив про це. Гріх – це порушення відкритої Божої волі, тому там, де ця воля невідома, немає усвідомлення гріха. Коли людина дізнається про волю Бога, вона усвідомлює себе грішником, котрий перебуває під засудженням і смертю. І в цьому розумінні людина помирає. У своїй аргументації в даному розділі Павло намагається вибудувати міст, щоб ті ізраїльтяни, котрі шанують Закон, побачили Христа як його виконання. Апостол показує, що Закон був необхідний, але його дія була обмежена. Закон указує на необхідність у спасінні, проте ніколи не був засо­ бом отримання спасіння. «Апостол Павло, розповідаючи про свій досвід, відкри­ ває нам важливу істину про працю, яка звершується при наверненні. Він каже: “Я жив колись без Закону (тобто не відчував засудження), а як прийшла заповідь (коли Закон Божий подіяв на його сумління), гріх ожив, а я – помер”. Саме тоді він побачив себе грішником, засудженим Божест­ венним Законом. Зауважте, що помер Павло, а не Закон» (Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 6, с.1076). У контексті наведеної цитати в якому розумінні ви «померли»? Як з огляду на це ви можете зрозуміти значення жертви Христа заради вас?

Вівторок, 21 листопада

ЗАКОН СВЯТИЙ Прочитайте Римл. 7:12. Як зрозуміти цей вірш у контексті всього Послання до римлян? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ 75

8 Урок

Прочитайте уривок Римл. 7:8-11. Що Павло говорить про зв’язок між Законом та гріхом? _________________________ ___________________________________________________________

8 Урок

Знаючи трепетне ставлення юдеїв до Закону, Павло звеличує його всіма можливими способами. Закон виконує відведену йому роль (указує на гріх), однак не може зроби­ ти те, для чого не був призначений, – він не спасає нас від гріха. Для цього нам потрібен Ісус, оскільки закон (чи то вся система єврейських законів, чи то моральний Закон зокрема) не може дарувати спасіння. Це може зробити лише Ісус та Його праведність, дарована нам через віру. Що Павло звинувачує у своїй «смерті», а що виправдовує? Чому важливо усвідомлювати різницю між Законом та гріхом? Римл. 7:13. ____________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У даному тексті Павло представляє Закон у найкращому світлі. Винуватцем свого жахливого гріховного стану апостол вважає гріх, а не Закон. Саме гріх викликає «всяку пожад­ ливість [похіть]» (Римл. 7:8). Закон добрий, бо це Божий стандарт поведінки, але Павло, як грішник, засуджений ним. Що переконало Павла в його гріховності? Римл. 7:14, 15. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Павло мав потребу в Ісусі Христі. Тільки Ісус міг зняти осуд з людини (Римл. 8:1) та звільнити її від рабства гріха. Павло пише, що він «проданий гріхові». Він є рабом гріха і позбавлений будь-якої свободи. Він не може робити те, що хоче. Апостол намагається дотримуватися доброго Закону, але гріх не дозволяє йому робити це. За допомогою такої ілюстрації Павло намагається показати євреям їхню потребу в Месії. Він уже відзначив, що перемога можлива тільки під благодаттю (див. Римл. 6:14). Цю ж думку апостол ще раз підкреслив у Римл. 7. Життя «під Законом» означає поневолення гріхом, нещадним володарем.

Чи знайоме вам поневолення гріхом? Чи пробували ви колись загравати з гріхом, наївно вважаючи, що зможете спокійно контролювати його, але врешті-решт відчули себе під владою порочного нещадного «наглядача»? Чому необхідно щодня підкорятися Ісусові й помирати для себе?

76

ДУХОВНА БОРОТЬБА ЛЮДИНИ «Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся з Законом, що він добрий. Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, що живе в мені» (Римл. 7:16, 17). Яку боротьбу зображують ці тексти? __________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Використовуючи Закон як дзеркало, Святий Дух викриває людину в тому, що вона робить неугодне Богові та не від­ повідає вимогам Закону. Намагаючись виконати ці вимоги, грішник виявляє свою згоду з тим, що Закон добрий. Яку думку знову повторює й підкреслює Павло? Римл.

7:18-20. __________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Щоб людина усвідомила свою потребу в Христі, Святий Дух часто проводить її через «старозавітний» досвід. Еллен Уайт так описує досвід Ізраїлю: «Люди не усвідомлювали власної гріховності, не розуміли, що без Христа не зможуть виконувати Божий Закон; без вагання вони уклали заповіт з Богом. Вважаючи, що можуть самі досягти праведності, вони проголосили: “Усе, що сказав Господь, зробимо й будемо послушні!” (Вих. 24:7)… однак минуло лише кілька тижнів, як люди розірвали заповіт з Богом, поклоняючись литому ідолові. Розірвавши заповіт, вони вже не могли роз­ раховувати на Божу прихильність; тепер, відчуваючи власну гріховність та потребу в прощенні, ізраїльтяни зрозуміли необхідність у Спасителі, Котрий був відкритий у заповіті з Авраамом та в прообразних жертвоприношеннях» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 371, 372). На жаль, не бажаючи щодня перепосвячувати себе Христо­ ві, багато християн фактично служать гріху, хоч не визнають цього. Вони вважають, що насправді переживають нормальний досвід освячення і їм просто ще належить пройти довгий шлях. Замість того, аби принести відомі їм гріхи Христу і просити Його про перемогу над ними, ці люди ховаються за сьомий розділ Послання до римлян, який нібито запевняє їх, що чи­ 77

8 Урок

Середа, 22 листопада

8 Урок

нити правильно неможливо. Справді, у цьому розділі сказано, що чинити правильно неможливо, якщо людина поневолена гріхом, але перемога можлива в Ісусі Христі. Чи отримали ви обіцяну Христом перемогу над собою та гріхом? Якщо ні, то чому? Що ви робите неправильно? Четвер, 23 листопада

СПАСЕННІ ВІД СМЕРТІ Прочитайте Римл. 7:21-23. Чи переживали ви подібну боротьбу у своєму житті, навіть уже будучи християнином? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У цьому уривку Павло прирівнює закон, який діє в його тілі, до закону гріха. За словами апостола, тілом він служить «законові гріха» (Римл. 7:25). Але служіння гріху й послух його законові означає смерть (див. Римл. 7:10, 11, 13). Отже, оскільки його тіло перебуває в послусі гріху, його можна охарактеризувати як «тіло смерті». Закон розуму – це За­ кон Бога, одкровення Його волі. Під впливом Святого Духа Павло погоджувався із цим Законом. Розумом він вирішив дотримуватися його, але для цього не знайшов у собі сили, бо його тіло бажало грішити. Хто не переживав такої бо­ ротьби? Розумом ми усвідомлюємо, що хочемо одного, але наше тіло вимагає зовсім іншого. Чи є вихід зі складної ситуації, у якій ми перебуваємо? Римл. 7:24, 25. ____________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Дехто дивується, чому після досягнення славної кульмі­ нації у вислові: «Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого!» Павло повертається до теми внутрішньої бороть­ би, від якої він, здавалося б, звільнився. Деякі дослідники вважають цей вислів подяки спонтанним вигуком. Вони припускають, що такий вигук – це природна реакція на запитання: «Хто визволить мене?». Перш ніж почати роз­ ширене обговорення славного визволення (Римл. 8), Павло узагальнює сказане в попередніх віршах і знову зізнається у своїй боротьбі проти сили гріха.

78

П’ятниця, 24 листопада

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Прочитайте із книги Еллен Уайт «Вибрані вісті» (т. 1) розділи «Досконалий закон» (с. 212-215) і «Той, Хто по­ ніс гріх за нас» (с. 308-310); із книги «Служіння зцілення» розділи «Зцілення душі» (с. 84, 85) і «Важливість прагнення до істинного знання» (с. 452-454); із книги «Моє життя сьо­ годні» статтю «Перемога Христа була досконалою настільки, наскільки абсолютне падіння Адама» (с. 323). «У порушенні Закону немає ні спокою, ні безпеки, немає йому і виправдання. Якщо людина продовжує грішити, у неї немає надії стати невинною перед Богом і бути в мирі з Ним завдяки заслугам Христа» (Е. Уайт. Вибрані вісті, т. 1, с. 213). «Павло бажає, щоб його брати побачили: велика слава Спасителя, Котрий прощає гріх, наповнила сенсом увесь життєвий уклад євреїв. Він також хотів, аби вони побачи­ ли, що в той момент, коли Христос прийшов у наш світ та приніс Себе в жертву за людину, прообраз зустрівся з реальністю. Коли Христос помер на хресті як жертва за гріх, церемоніальний закон утратив свою силу. Але він усе ще був пов’язаний із моральним Законом і володів славою. Обидва закони мали печатку Божественності й виражали святість, справедливість та праведність Бога. І якщо слу­ жіння, якому за Божим задумом судилося завершитися, мало таку славу, то наскільки ж більш славною мала стати дійсність, коли з’явився Христос і наділив усіх віруючих 79

8 Урок

Інші дослідники припускають, що слова: «Отже, я сам» означають: «Я, залишений на самого себе, втратив з поля зору Христа». Як би ми не трактували уривок Римл. 7:24, 25, ясно одне: самі по собі, без Христа, ми безсилі перед гріхом. З Христом ми маємо нове життя в Ньому і нам да­ ровані обітниці перемоги. Тому ми можемо сміливо до них звертатися, хоч наше «я» постійно нагадуватиме про себе. Як ніхто не може за нас дихати, так ніхто не може за нас підкоритися Христу. Тільки особисто я можу зробити такий крок. Це єдиний спосіб досягти обіцяної нам в Ісусі перемоги.

8 Урок

Своїм життєдайним Святим Духом?!» (Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1095). Питання для обговорення: 1. «“Отже, я сам розумом служу Божому Законові, а тілом – законові гріха” (вірш 25). Це одна з найбільш виразних заяв. Зверніть увагу, що одна і та ж людина одночасно служить Законові Божому й законові гріха, одночасно будучи праведником і грішником! Бо він не каже: “Мій розум служить Законові Божому” або: “Моє тіло служить законові гріха”, але зміст його слів полягає в наступному: “Я весь, одна і та ж людина, служу і тому, й іншому”. Таким чином, людина одночасно дякує за те, що служить Законові Божому, та шукає милості за своє служіння законові гріха. Хто буде стверджувати про тілесну людину, що вона служить Законові Божому? Тепер зверніть увагу на сказане мною вище, що святі, будучи праведниками, одночасно є грішниками. Праведниками вони є тому, що вірують у Христа, Чия праведність покриває їх та залічується їм, але ці люди також грішники, оскільки не виконують Закон, не вільні від хтивості й подібні до хворих людей, котрі перебувають під наглядом лікаря. Фактично вони хворі, однак і здорові у своєму упованні, а насправді вже почали зцілюватися, тобто вони “ті, що зцілюються”. Вони є людьми, для котрих найгірше – це самовпевнене припущення, ніби вони здорові, оскільки тоді вони впадають у ще гірший рецидив» (М. Лютер. Лекції з «Послання до римлян», с. 371). Чи можемо ми погодитися з тим, що написав Лютер? Обґрунтуйте в класі свої відповіді.

80

Місіонерська історія

«ЗНАЙДИ КНИГУ»

Ш

ахіда* народилася в мусульманській сім’ї у країні колиш­ нього СРСР. З дитинства вона сповідувала іслам. Одного разу під час молитви Шахіда побачила ангела, котрий говорив їй: «Знайди Книгу ... Знайди Книгу». Шахіда не могла зрозуміти, про яку Книгу говорив ангел. Через п’ять років вона отримала відповідь. Євангеліст Церкви адвентистів сьомого дня приїхав до їхнього міста, і Шахіда вирі­ шила відвідувати його лекції. Там вона вперше побачила Біблію і змогла її купити. «Коли я почала читати Біблію, то зрозуміла, що це була та сама “Книга”, про яку говорив мені ангел», – розповідає Шахіда. Неза­ баром вона змогла знайти багато спільного між Біблією і Кораном. Хоч їй дуже подобалися євангельські зустрічі, Шахіда не наважувалася стати адвентисткою. Вона боялася, що Бог пока­ рає її. Однак євангеліст молився за неї, і вона вирішила піти до церкви «хоча б раз». «Проповідь була про жінку-самарянку з Євангелія від Івана. Я знала, що це стосувалося мене, – згадує Шахіда. – Я була немов та самарянська жінка, у пошуках чогось кращого. Коли моє серце сповнилося любові до Ісуса, я зрозуміла, що Він – найкраще, що може бути в житті, і мені не потрібно нікого, крім Христа!» Шахіда уклала заповіт з Господом і через деякий час знайшла можливість поділитися своєю вірою з тими, хто дотримувався принципів її колишньої релігії. Шахіда вирішила написати книгу про свій особистий ду­ ховний досвід і порівняти деякі елементи її минулої релігії з біблійними істинами. Вона багато молилася про публікацію цієї книги й отримала достатньо спонсорських коштів, щоб надру­ кувати 1 500 примірників. _________ * Ім’я вигадане

81

Безстрашно Шахіда вручала видану книгу сотням релігійних лідерів своєї колишньої релігії. «Ви повинні думати про те, у що вірите, і, я впевнена: для вас ця книга буде корисною», – говорила вона. Також Шахіда переклала кілька книг Еллен Уайт своєю рід­ ною мовою, а одна з книг, «Патріархи і пророки», дивом була опублікована. «Коли центральне видавництво отримало мої файли з пере­ кладом, у країні виникли великі політичні хвилювання. Хтось намагався вбити президента країни, і відразу всі видавництва були закриті. Урядові агенти перевіряли кожне видавництво в пошуках компромату. Коли агенти прийшли до центрального видавництва, головний редактор не зміг увімкнути один із комп’ютерів. Це був єдиний комп’ютер, у якому зберігалися файли перекладу для книги «Патріархи і пророки». Після того як урядові агенти пішли, комп’ютер легко увімкнувся, і вони змогли надрукувати книгу. Публікація книг була дуже дорогою, але нам не потрібно було нічого платити. Головний редактор сказав нам: «Ви робите велику справу – і ми не можемо брати з вас гроші». Шахіда дякує Богові за особливе служіння, яке Він їй довірив. «Багато людей були дуже щасливі отримати ці матеріали, – роз­ повідає вона, – а для мене Еллен Уайт стала найкращим другом».

82

Урок

9

25 листопада – 1 грудня

СВОБОДА В ХРИСТІ Біблійні тексти для дослідження: Римл. 8:1-17. Пам’ятний вірш: «Тож нема тепер жодного осуду тим, які в Ісусі Христі [ходять не за тілом, а за Духом]» (Римл. 8:1).

В

осьмий розділ Послання до римлян – це відповідь Павла на сьомий розділ. У сьомому розділі Павло говорить про розчарування, боротьбу й осуд. А у восьмому тема осуду змінюється роздумами про свободу і перемогу в Ісусі Христі. У сьомому розділі апостол наголошує: якщо ви відмовитеся прийняти Ісуса Христа, вас очікує жалюгідна доля, доклад­ но описана в цьому ж розділі. Ви будете рабами гріха і не зможете робити добро, навіть якщо захочете. У Римл. 8 він повідомляє: Ісус Христос пропонує вам звільнення від гріха та свободу звершувати те добро, яке ви хочете звершувати, але якому опирається ваше тіло. Далі Павло пояснює, що ця свобода була куплена нескін­ ченно дорогою ціною. Христос, Син Божий, став Людиною. Тільки так Він міг поріднитися з нами, стати нашим доско­ налим прикладом та померти замість нас як Викупитель. Він прийшов «у подобі гріховного тіла» (Римл. 8:3). Завдяки 83

9 Урок

цьому в нас можуть бути виконані справедливі вимоги За­ кону (Римл. 8:4). Іншими словами, Христос здобув перемогу над гріхом та задовольнив усі вимоги Закону, зробивши це можливим для всіх віруючих; проте це не засіб для спасіння, а його результат. Послух Законові ніколи не був і не може бути засобом спасіння. Це розуміли і Павло, і Лютер, це по­ винні зрозуміти і ми. Неділя, 26 листопада

В ІСУСІ ХРИСТІ «Тож нема тепер жодного осуду тим, які в Ісусі Христі ходять не за тілом, а за Духом» (Римл. 8:1). Що означає вислів «жодного осуду»? Жодного осуду за що? І чому це добра новина для нас? __________________________________ ___________________________________________________________

Вислів «в Ісусі Христі» часто зустрічається в посланнях апостола Павла. Людина, котра перебуває «в Ісусі Христі», прийняла Його як свого Спасителя. Вона беззастережно довіряє Йому та вирішила виконувати Його волю у своєму житті. Результат такого рішення – близький союз із Христом. Вислів «в Ісусі Христі» протиставляється вислову «за ті­ лом». Ця фраза також контрастує з досвідом, про який ідеться в розділі 7. Там Павло описує людину, котра перебуває під осудом і залишається рабом гріха доти, доки не підкориться Христові. Цій людині виголошено смертний вирок (Римл.

7:11, 13, 24), вона служить закону гріха (Римл. 7:23, 25) і перебуває в жахливому стані (Римл. 7:24). Але потім людина підкоряється Ісусові, і її стан перед ­Богом негайно змінюється. Засуджена в минулому як поруш­ ник Закону, тепер вона стоїть перед Богом досконала, ніби ніколи не грішила, бо праведність Ісуса Христа повністю покриває її. Осуду більше немає, але не тому, що людина сама по собі бездоганна, безгрішна або гідна вічного життя, а тому, що їй залічується досконале, безгрішне життя Ісуса. Але добрі новини на цьому не закінчуються. Хто звільняє людину від рабства гріха? Римл. 8:2. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

84

«Кожна душа, котра не бажає віддати себе Богові, пере­ буває під владою іншої сили і собі не належить. Вона може говорити про свободу, залишаючись найжалюгіднішим рабом... У той час як людина тішить себе думкою, нібито керується власним переконанням, насправді вона кориться волі князя темряви. Христос прийшов, щоб зняти рабські кайдани гріха з душі» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 466). Хто ви: раб князя пітьми чи вільна людина в Христі? Понеділок, 27 листопада

ЧОГО ЗАКОН НЕ МОЖЕ ЗРОБИТИ Яким би добрим не був «закон» (церемоніальний закон, моральний Закон чи навіть обидва разом узяті), він не може дати нам те, чого ми найбільше потребуємо, – спасіння від осуду і смерті, спричинених гріхом. Для цього нам потрібний Ісус.

Прочитайте Римл. 8:3, 4. Що здійснив Христос, чого Закон не може здійснити? _____________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Бог передбачив викуплення, пославши «Свого Сина в подобі гріховного тіла», і «засудив гріх у тілі». Втілення Христа було важливим кроком у Плані спасіння. Для здійс­ нення Плану спасіння життя Христа «в подобі гріховного тіла» було не менш важливим, ніж Його смерть на хресті. Завдяки тому, що Бог послав Свого Сина, ми отримали можливість відповідати праведним вимогам Закону, тобто звершувати праведні діла, яких вимагає Закон. «Під Зако­ ном» (Римл. 6:14) це було нездійсненно, але «в Христі Ісусі» стало можливим.

85

9 Урок

«Закон духа життя» (переклад І. Огієнка), тобто закон Святого Духа, Котрий дає життя. Він названий так, бо воло­ діє життєдайною силою (див. в. 11). «Закон духа життя» – це життєдайна сила Святого Духа, яка керує в житті, як закон. Цей закон протилежний законові гріха і смерті. Останній був описаний у розділі 7 як закон, за яким править гріх та кінець якого – смерть. Закон Духа, навпаки, приносить життя і свободу.

9 Урок

Однак, дотримуючись Закону, ми повинні пам’ятати, що виконуємо його вимоги не з метою заслужити спасіння. Це неможливо ‒ ані раніше, ані тепер. Керуючись Законом, ми просто живемо життям, яким Бог дає нам можливість жити. Це життя послуху, у якому ми «розіп’яли своє тіло з його пристрастями та пожадливостями» (Гал. 5:24) і в якому відображаємо характер Христа. У тексті Римл. 8:5 вислів «Бо ті, хто ходить за тілом» (переклад І. Огієнка) означає невідроджених людей до або після навернення. Жити за тілом означає керуватися егоїс­ тичними бажаннями. А жити за Духом, навпаки, означає виконувати праведні вимоги Закону. Це можливо лише завдяки допомозі Святого Духа. Тільки в Ісусі Христі ми можемо вільно робити те, що вимагає Закон. Поза Христом такої свободи немає. Понево­ лена гріхом людина в певний момент розуміє, що не здатна чинити добро, яке бажає робити (див. Римл. 7:15, 18).

Наскільки добре ви дотримуєтеся Закону? Не вдаючись до дискусії про спроби спастися Законом, чи можете ви сказати, що «оправдання Закону» здійснюється у вашому житті? Якщо ні, то чому? Чим ви намагаєтеся виправдати свою поведінку? Вівторок, 28 листопада

ТІЛО ЧИ ДУХ? «Бо ті, що за тілом, думають про тілесне; а ті, що за Духом, ‒ про духовне. Адже тілесні задуми ‒ то смерть, а задуми Духа – то життя і мир» (Римл. 8:5, 6). Поміркуйте над цим текстом. Яка його головна думка? Що ці слова відкривають вам про ваш спосіб життя? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У даному уривку прийменник «за» (грец. ката) означає «відповідно до», а дієслово «думати» ‒ зосереджувати увагу і зусилля. Одна група зосереджується на виконанні своїх при­ родних бажань; друга ‒ на духовних питаннях, на виконанні повелінь Святого Духа. Оскільки розум визначає дії, ці дві групи живуть та діють по-різному.

86

Зосередитися на виконанні бажань тіла ‒ значить во­ рогувати проти Бога. Якщо розум людини налаштований подібним чином, вона байдуже ставитиметься до виконання Божої волі. Вона може навіть повстати проти Господа, від­ крито зневажаючи Його Закон. Павло особливо підкреслює, що без Христа неможли­ во дотримуватися Закону Божого. Знову і знову апостол повертається до цієї теми: незалежно від того, наскільки сильно людина старається, без Христа вона не може під­ корятися Законові. Павло прагне переконати євреїв, що вони потребують чогось більшого за Тору (закон). Своїми ділами юдеї показа­ ли: незважаючи на отримане ними Божественне одкровення, вони були винні в тих гріхах, що і язичники (див. Римл. 2). А це свідчило про їхню потребу в Месії. Без Нього вони були безнадійними рабами гріха. Такою була відповідь Павла юдеям, котрі не могли зрозу­ міти, чому для спасіння недостатньо дотримання старозавітних постанов. Не ставлячи під сумнів їхні добрі спонукання, Павло переконує юдеїв у необхідності прийняти Христа. Проаналізуйте своє життя за останню добу. Як ви жили: за Духом чи за тілом? Як ваша відповідь характеризує вас? Що вам варто змінити та як ви можете це зробити? Середа, 29 листопада

ХРИСТОС У ВАС Павло продовжує розкривати тему спасіння через віру, протиставляючи два способи життя: життя за духом, тобто під керівництвом обіцяного нам Святого Духа, та життя згідно зі своїми гріховними, тілесними бажаннями. Один спосіб життя веде до вічного життя, другий ‒ до вічної смерті. Третього не дано. Як сказав Сам Ісус: «Хто не зі Мною, той проти Мене, і хто зі Мною не збирає, той роз­ кидає» (Матв. 12:30). Краще не скажеш!

87

9 Урок

Чого не спроможні зробити тілесні задуми? Римл. 8:7, 8. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Урок

9

Прочитайте Римл. 8:9-14. Що обіцяно тим, хто повністю підкориться Христові? ___________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Життя за тілом протиставляється життю за Духом. Життя за Духом ‒ це життя під керівництвом Духа Божого, Святого Духа. У цьому розділі Павло називає Його Духом Христовим, бо Він є Представником Христа і через Нього Христос перебуває у віруючому (Римл. 8:9, 10). У наведених віршах Павло повертається до образу, ви­ користаного ним у Римл. 6:1-11. Гріховне тіло (або тіло, яке служило гріху) символічно було знищене при хрещенні. «Стара наша людина розп’ята разом з Ним» (Римл. 6:6). Однак хрещення символізує не тільки поховання старої людини, а й воскресіння нової ‒ хрещена людина повстає для нового життя. Рішення поховати стару нашу людину ми повинні приймати щодня. Бог не посягає на свободу люди­ ни. Навіть після того, як стара, гріховна людина похована, усе одно існує небезпека згрішити. Павло закликав колосян «умертвити [їхні] земні члени» (Колос. 3:5). Отже, після навернення боротьба з гріхом триватиме. Різниця полягає в тому, що людина, у якій перебуває Дух, тепер має Божественну силу для перемоги. Крім того, оскільки людина була таким чудовим чином звільнена з рабства гріха, вона зобов’язується надалі не служити гріху.

Поміркуйте над тим, що Дух Божий, Котрий воскресив Ісуса, – це той самий Дух, Який з нашого дозволу живе в нас. Подумайте про Його силу, доступну нам! Що заважає нам сповнитися цією силою? Четвер, 30 листопада

ДУХ СИНІВСТВА Як Павло описує нові відносини в Христі? Римл. 8:15. Яку надію ми черпаємо для себе з цієї обітниці? Як можемо втілювати ці слова у своєму житті? ______________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ 88

Чому ми впевнені, що Бог справді прийняв нас як Своїх дітей? Римл. 8:16. ________________________________________ ___________________________________________________________

Свідчення Духа всередині нас підтверджує, що ми ­ рийняті Богом. Хоч небезпечно керуватися винятково п своїми почуттями, однак люди, котрі свідомо дотримуються Слова Божого, матимуть внутрішнє переконання в тому, що прийняті як Божі діти. Справді, у Римл. 8:17 сказано, що ми є спадкоємцями. Як частина Божої сім’ї та діти Небесного Отця, ми отримаємо чудову спадщину. Її не можна заробити; вона подарована нам з огляду на наш новий статус у Бозі. Цей статус ми отримали через Його благодать, а благодать стала доступна нам завдяки смерті Ісуса за нас. Наскільки ви близькі з Господом? Ви справді знаєте Його чи тільки знаєте про Нього? Які зміни вам потрібно здійснити у своєму житті, аби зблизитися з вашим Творцем і Викупителем? Що стримує вас і чому? П’ятниця, 1 грудня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Прочитайте із книги Еллен Уайт «Велика боротьба» розділ «Англійські реформатори пізнього періоду» (с. 253-256); із книги «Христос – надія світу» розділи «Хрещення» (с. 113), «У Капернаумі» (с. 253-256), «Нехай серце ваше не триво­ 89

9 Урок

Для нових відносин характерна свобода від страху. Раб живе в постійному страху перед своїм господарем. Він нічого не отримає за свої довгі роки служби. Зовсім по-іншому живуть ті, хто приймає Ісуса Христа. По-перше, така людина служить добровільно. По-друге, вона служить без страху, бо «досконала любов проганяє страх» (1 Івана 4:18). По-третє, як усиновлена дитина, ​​ вона стає спадкоємцем нескінченно цінної спадщини. «Дух рабства породжений прагненням жити відповідно до законницької релігії, спробами виконувати вимоги Закону власними силами. Ми маємо надію тільки тоді, коли ввійдемо в заповіт Авраама – заповіт милості через віру в Ісуса Христа» (Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1077).

9 Урок

житься» (с. 671, 672); із книги «Наочні уроки Христа» розділ «Подібно до закваски» (с. 95-98); із книги «Свідчення для Церкви» (т. 8) розділ «Листи лікарям» (с. 126-129). «План спасіння не звільняє віруючу людину від страж­ дань на цій Землі, навпаки, він закликає всіх християн іти за своїм Учителем тим же шляхом самозречення й ганьби... Але лише за допомогою випробувань та гонінь характер Христа буде відображений у Його народі... Беручи участь у стражданнях Христа, ми виховуємося, дисциплінуємося й готуємося стати учасниками майбутньої слави» (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 568, 569). «Сходи, опущені на Землю від престолу Божого, досить довгі, щоб досягти найглибших і найнижчих місць. Хрис­ тос може підняти грішників зі згубного рову та зробити їх дітьми Божими, співспадкоємцями Христа, котрі мають право на нетлінну спадщину» (Е. Уайт. Свідчення для Церк­ ви, т. 7, с. 229). «Той, Хто був прославлений усіма Небесами, прийшов у наш світ, аби в людському тілі стати на чолі людства, свідку­ ючи грішним ангелам та безгрішним світам, що з доступною всім Божественною допомогою будь-яка людина може йти шляхом послуху Божим Заповідям... Викуп за нас був оплачений нашим Спасителем. Нам дана можливість звільнитися від сатанинського рабства. Христос стоїть перед нами як наш усемогутній Помічник» (Е. Уайт. Вибрані вісті, т. 1, с. 309). Питання для обговорення: 1. Прочитайте цитати із книг Еллен Уайт в уроці за п’ятницю. Яку надію ми можемо отримати з них для себе? Як можемо домогтися виконання цих обітниць перемоги в нашому житті?

2. Які практичні кроки допомагають вам думати про духовне (див. Римл. 8:5)? Що це означає? Чого бажає Дух? Чи допомагає те, що ви дивитеся, читаєте або про що думаєте, зосередитися на духовних питаннях?

3. У великій боротьбі ми боремося або на одній стороні, або на другій. Нейтралітет неможливий! Як розуміння цієї важливої ​​істини має визначати наші вчинки та рішення?

90

Місіонерська історія

ВІД СИГАРЕТ – ДО ЗАМКІВ Частина 1

Я

виріс в Україні, у невіруючій сім’ї. Мій батько говорив, що 2000 року настане кінець світу, і я вірив йому. Я був упевнений, що немає ніякої надії на майбутнє. У мене були дві старші сестри; оскільки мені здавалося, що батьки приділяють більше уваги їм, я відчував повну свободу робити все, що мені заманеться. Дуже рано я почав курити, пити і вживати наркотики. Життя моїх батьків стало нестерпним, коли я почав красти, до того ж як з дому, так і за його межами. Мої батьки не знаходили собі місця. Коли мене забрали в армію, у нашому місті почалися євангельські адвентистські зустрічі, і мій батько уклав заповіт з Богом. Повернувшись додому, я почав жити ще більш розгульним життям, ніж до армії. Моя мати сильно захворіла на ревматоїдний артрит і стала інвалідом. Життя моїх батьків перетворилося на справжній жах через мене. Мій батько просив церкву постити і молитися за мене. Я навіть чув, як у сусідній кімнаті за мене молилася моя мати, яка не була членом церк­ви. Оскільки у громади не було власного місця для зустрічей, члени громади часто збиралися в нашому будинку. Під час служіння я завжди йшов з дому. Але поступово в мене почав з’являтися інтерес до духовних питань, а члени церкви більше не боялися мене і почали вільно спілкуватися зі мною. Через деякий час батько попросив мене зустріти групу молодих людей – літературних євангелістів, які мали приїхати до нашого міста. У місцевій церкві було лише кілька молодих людей, тому я думав, що приїдуть люди похилого віку або хворі, які не мають ніякої мети в житті. Проте я відчував якусь порожнечу у своєму серці. Тому я вирішив зустріти цих людей. Я уявляв їх дивними, жалюгідними, з якимись не­ доліками. Але яким було моє здивування, коли я побачив привабливих, сильних, здорових хлопців, які привітно усміхалися. Я бачив непідробне щастя в їхніх очах. Я чув їхню чисту мову. І раптом я зрозумів: це не вони, а я дивний і жалюгідний. У моїй свідомості ясно постали дві групи людей: 1) мої давні друзі, які постійно виголошували прокляття, пили, курили; 2) чисті й чесні люди, які не лаялися і не випивали. У них я бачив тільки хороше. Літературні євангелісти запросили мене розносити літературу разом з ними, хоч у мене в кишені лежали цигарки. Я ходив у парі разом з відповідальним чоловіком, і коли ми ходили від дверей до дверей, я іноді йшов покурити, а потім не відкривав рота, бо не хотів, щоб хтось відчув запах цигарок. Я почав відвідувати церкву. Іноді мої нові друзі запрошували мене на молодіжні зустрічі в інші міста, і поступово мій кругозір розширювався, а безвихідь, що існувала в моїй свідомості, була остаточно зруйнована. Далі буде.

91

Урок

10

2-8 грудня

ДІТИ ОБІТНИЦІ Біблійні тексти для дослідження: Римл. 9. Пам’ятний вірш: «Отож, кого хоче, Він милує, а кого хоче, робить черствим» (Римл. 9:18).

З

гідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненави­ дів… Бо Він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу по­ милувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися!» (Римл. 9:13, 15). Про що пише Павло? А як щодо свободи волі й вибору людини, без яких наші переконання навряд чи мають сенс? Хіба ми не вільні прийняти чи відкинути Бога? Чи ці тексти свідчать, що деякі люди вибрані і спасуться, а інші загинуть, незалежно від власного вибору? Відповідь на це запитання можна знайти, якщо про­ аналізувати ці біблійні слова в ширшому контексті. Павло намагається показати право Бога обирати тих, кого вико­ ристовуватиме як Свою «вибрану» зброю для проголошення Доброї вістки. Врешті-решт, якщо Бог несе повну відпові­ дальність за спасіння світу, чому Він не може обрати Своїми помічниками тих, кого захоче?

«

92

Неділя, 3 грудня

ТЯГАР ПАВЛА «А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам» (Вих. 19:6).

Богові потрібні були люди, які проголошуватимуть До­ бру вістку світові, котрий гинув у язичництві, невігластві й ідоло­поклонстві. Господь обрав ізраїльтян та відкрився їм. Він планував, що вони стануть прикладом для інших наро­ дів, навертаючи їх до істинного Бога. Його мета – навернути світ до Себе, показавши Свій характер через Ізраїля. Завдяки церемоніальному служінню Христос мав бути звеличений перед народами, щоб усі, дивлячись на Нього, могли жити. У міру зростання чисельності ізраїльського народу зростали і його благословення; він мав розширювати свої межі, доки його царство не охопить увесь світ. Прочитайте уривок Римл. 9:1-12. Що пише Павло про вірність Бога на фоні людських помилок? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Павло вибудовує свою аргументацію, показуючи, що дану Ізраїлеві обітницю не порушено. Існує останок, через який Бог продовжує виявляти Себе. Щоб довести обґрун­ тованість ідеї останку, Павло звертається до історії Ізра­ їлю. Він показує, що Бог завжди діяв вибірково: (1) для укладання заповіту Він обрав не всіх нащадків Авраама, а тільки нащадків Ісака; (2) Він обрав не всіх нащадків Ісака, а тільки нащадків Якова.

93

10 Урок

Якщо Бог нікого не позбавляє можливості отримати спа­ сіння, такі дії з Його боку не суперечать принципам свободи волі. Але ще важливіше, що це не суперечить великій істині про смерть Христа за всіх людей та Його бажанню спасти всіх. Фактично дев’ятий розділ Послання до римлян не торка­ ється питання особистого спасіння згаданих у ньому осіб, а повідомляє про те, що вони були покликані виконувати певну місію, тому розділ не є складним для розуміння.

10 Урок

Важливо також розуміти, що ані спадкове право, ані похо­ дження не гарантують спасіння. Можна походити з поважної родини і навіть відвідувати істинну Церкву, однак виявитися загиблим та втратити обітниці. Тільки віра, що діє любов’ю, визначає «дітей обітниці» (Римл. 9:8). Зверніть увагу на фразу в Римл. 9:6: «Та не всі, що від Ізраїля, є Ізраїлем». Який важливий урок ми, адвентисти, можемо почерпнути із цих слів для себе, адже сьогодні багато в чому виконуємо ту ж роль, що й стародавні ізраїльтяни свого часу?

Понеділок, 4 грудня

ВИБРАНІ «Їй було сказано, що старший служитиме меншому, згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів» (Римл. 9:12, 13).

Ще раз наголосимо: аби правильно зрозуміти дев’ятий роз­ діл Послання до римлян, необхідно пам’ятати, що тут Павло говорить не про особисте спасіння людей, а про конкретні завдання, для вирішення яких Бог покликав певних людей. Господь хотів, щоб Яків став родоначальником народу, котрий здійснював би особливу місіонерську роботу у світі. У цьому уривку не сказано, що Ісав не міг бути спасенним. Бог бажав спасти його так само, як і всіх інших людей.

Прочитайте Римл. 9:14, 15. Як ми розуміємо ці слова в контексті всього послання? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Знову ж таки Павло говорить не про спасіння окремих людей, адже Бог пропонує милість усім, бажаючи, «щоб усі люди спаслися» (1 Тим. 2:4). «Бо для всіх людей з’явилася спасаюча Божа благодать» (Тита 2:11). Бог знає все, тому може обрати певних людей для виконання певної місії. Урешті-решт, Божественний вибір не був випадковим, Господь не видавав указу, який позбавив би Ісава права на спасіння. Через Христа дари Його благодаті відкриті для всіх. Ми всі були обрані для спасіння, а не для смерті (див. Ефес. 1:4, 5; 2 Петра 1:10). Наші власні рішення, а не Божі 94

Ще до заснування світу ми були обрані в Христі для спасіння. Це наше покликання, наш вибір, даний нам Богом через Ісуса. Який привілей, яка надія! Чому все інше тьмяніє в порівнянні з цією великою обітницею? Чому найбільшою помилкою було б дозволити гріху, егоїзмові й тілесним бажанням позбавити нас усього, що обіцяно вам в Ісусі? Вівторок, 5 грудня

ТАЄМНИЦІ «Бо ваші думки – не Мої це думки, а дороги Мої – то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої – за ваші думки» (Ісаї 55:8, 9).

Прочитайте Римл. 9:17-24. Враховуючи прочитане раніше, як зрозуміти слова Павла? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У відносинах з єгиптянами під час виходу ізраїльського народу з рабства Бог діяв заради спасіння людського роду. Боже одкровення про Самого Себе, явлене в єгипетських карах та спасінні Свого народу, мало показати єгиптянам, а також іншим народам, що Бог Ізраїлю ‒ істинний Бог. Таке одкровення мало стати для інших народів запрошенням за­ лишити своїх богів та поклонятися Йому. Жодна надприродна сила не була застосована для того, щоб озлобити серце фараона. Господь дав йому найсильніші докази Божественної сили, однак цар уперто відмовлявся прийняти це світло. Кожен відкинутий ним прояв безмежної могутності дедалі більше зміцнював його в повстанні проти Бога. Господь не позбавляв його можливості спасіння. Серце фараона стало запеклим у відповідь на заклик відпустити Ізраїль, а не у відповідь на Божий заклик прийняти спасіння.

95

10 Урок

заважають нам скористатися обітницею вічного життя в Христі. Ісус помер за кожну людину. Проте Бог у Своєму Слові визначив умову, при дотриманні якої кожна душа успадковує вічне життя, ‒ це віра в Христа, яка спонукає виправданого грішника до послуху.

10 Урок

Христос помер за фараона так само, як за Мойсея, Аарона та інших синів Ізраїлевих. Важливо розуміти, що ми, як грішні людські істоти, маємо дуже обмежене уявлення про реальний світ, Бога та Його дії у світі. Як можна розраховувати зрозуміти всі шляхи Господа, якщо навіть світ природи сповнений загадок? Зрештою, лише 171 рік тому лікарі зрозуміли, що перед операцією необхідно мити руки! Ось якими неосвіченими ми були! І хто знає, про що ще ми дізнаємося в майбутньому, що покаже, наскільки ми неосвічені сьогодні? Звичайно, ми не завжди розуміємо Божі шляхи, однак Ісус прийшов показати нам, який Бог (див. Івана 14:9). Чому ж серед усіх таємниць життя і несподіваних подій нам так важливо роздумувати про характер Христа і про те, що Він відкрив нам про Бога та Його любов до нас? Як може знання Божого характеру допомогти нам залишатися вірними Йому у важких випробуваннях? Середа, 6 грудня

АММІ: «МІЙ НАРОД» У тексті Римл. 9:25 Павло цитує Осії 2:25, а в тексті Римл.

9:26 ‒ Осії 2:1. Ідеться про те, що Бог звелів Осії взяти «жінку блудливу» (Осії 1:2), щоб цей шлюб ілюстрував відносини Бога з Ізраїлем, котрий захопився чужими богами. Дітям, народженим від цього шлюбу, були дані імена, які відобра­ жали Боже невдоволення ідолопоклонством Ізраїлю та його покарання. Третя дитина була названа Ло-Аммі (Осії 1:9), що буквально означає «не Мій народ». Проте Осія передбачив настання дня, коли, покаравши Свій народ, Бог відновить його, знищить неправдивих богів та укладе з ним заповіт (див. Осії 2:13-21). Тоді Ло-Аммі («не Мій народ») стане Аммі («Мій народ»). За часів Павла «Аммі» становили ті, кого Бог «покликав не тільки від юдеїв, але й з язичників» (Римл. 9:24). Яке виразне проголошення Євангелія, від самого початку при­ значеного для всього світу! Не дивно, що ми, адвентисти сьомого дня, проголошуємо таку вістку: «І я побачив іншого ангела, який летів серед неба. Він мав вічне Євангеліє, щоб 96

Прочитайте уривок Римл. 9:25-29. Зверніть увагу, як час­ то Павло цитує Старий Завіт, аби пояснити те, що від­ бувається в його час. Яка головна думка цього уривка? Яку надію запропоновано його читачам? ________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Факт, що деякі зі співвітчизників Павла відкинули заклик Євангелія, завдавав йому великого смутку й безупинного болю (Римл. 9:2). Але принаймні був останок. Божі обітни­ ці непорушні, навіть якщо люди підводять. Ми віримо, що врешті-решт Божі обітниці виконаються як в історії, так і в нашому особистому житті! Як часто вас підводили люди? А як часто ви підводили себе та інших? Які уроки необхідно взяти з цього досвіду? Що такі невдачі говорять про те, кому можна повністю довіряти? Четвер, 7 грудня

СПОТИКАННЯ «Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, ту праведність, що з віри; а Ізраїль, що шукав закону праведності, не осягнув Закону [праведності]. Чому? Бо шукали не з віри» (Римл. 9:30-32). Про що говорять ці тексти? Яким чином ми можемо застосувати їх у своєму житті? Як уникнути помилок, яких припустилися ізраїльтяни? _____________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Павло зрозуміло й чітко пояснює своїм співвітчизникам, чому вони, незважаючи на всі свої зусилля, не отримали того, що Бог хотів їм дати. Слід зауважити, що прийняті Богом язичники навіть не прагнули до такого прийняття. Вони переслідували власні інтереси й цілі, коли до них прийшла євангельська вістка. Однак, усвідомивши її цінність, вони прийняли її. Бог оголо­ 97

10 Урок

звіщати його жителям землі, ‒ усякому народові, поколінню племені і народності» (Об’явл. 14:6). Сьогодні, як і за часів стародавнього Ізраїлю й Павла, Добра вістка про спасіння має поширюватися по всьому світу.

10 Урок

сив їх праведними, бо вони прийняли Ісуса Христа як свого Спасителя. З їхнього боку це було дією віри. Проблема ізраїльтян полягала в тому, що вони спіткну­ лися об Камінь спотикання (див. Римл. 9:33). Деякі з них, але не всі (див. Дії 2:41), відмовилися прийняти Ісуса з Назарета як посланого Богом Месію. Він не відповідав їхнім очікуванням, тому вони відвернулися від Нього. Наприкінці розділу Павло цитує інший старозавітний текст: «Як написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у Нього, не буде засоромле­ ний!» (Римл. 9:33). У цьому уривку Павло ще раз показує, наскільки важлива в Плані спасіння істинна віра (див. також 1 Петра 2:6-8). Камінь спокуси? Але кожен, хто вірить у Нього, не буде засоромлений? Так, для багатьох Ісус є Ка­ менем спотикання, але для тих, хто знає і любить Його, Він є іншим Каменем, «Скелею спасіння» (Псал. 89:27). Чи був Ісус для вас коли-небудь Каменем спотикання або Каменем спокуси? Якщо так, то яким чином? Які ваші вчинки привели до такої сумної ситуації? Як ви вийшли з неї та чого навчилися? П’ятниця, 8 грудня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Прочитайте із книги Еллен Уайт «Велика боротьба» розділ «Англійські реформатори пізнього періоду» (с. 261, 262); із Біблійної енциклопедії АСД ‒ розділ «Віра і діла» (с. 530, 531); Коментарі Е. Уайт в Біблійному коментарі АСД (т. 1, с. 1099, 1100). «Слово Боже повідомляє про обрання осіб і народу – єдине обрання, коли людина вибрана для спасіння. Багато хто дивиться на кінець із цілковитою впевненістю, що вони вибрані для небесного блаженства. Але не про це обрання сказано в Біблії. Людина вибрана звершувати своє спасіння зі страхом і трепетом. Вона вибрана зодягнутися в усю Божу зброю та боротися добрим подвигом віри. Людина вибрана використовувати Божі засоби, які Господь зробив для неї доступними, у боротьбі проти кожної низької пристрасті, 98

Питання для обговорення: 1. Деякі християни переконані, що ще до нашого народження Бог обрав одних для спасіння, а інших ‒ для загибелі. Ті, кому Бог призначив загинути, приречені на смерть, тобто вічні муки в пеклі. Іншими словами, за Божим провидінням деяким людям, незалежно від їхнього власного вибору, нібито судилося жити на Землі без спасенних відносин з Ісусом та провести вічність у пекельному вогні. У чому ця точка зору суперечить Біблії?

2. Проведіть паралель між покликанням Церкви адвентистів сьомого дня та роллю стародавнього Ізраїлю? Які ви бачите подібність та відмінність? Які завдання ми виконуємо краще, а які гірше? Обґрунтуйте свої відповіді.

99

10 Урок

поки сатана бореться за її душу. Вона вибрана пильнувати в молитві, досліджувати Святе Письмо, уникати спокуси. Вона вибрана постійно вірити, підкорятися кожному слову, що виходить з уст Божих, аби бути не тільки слухачем, а й виконавцем Слова. Саме таким є біблійний вибір» (Е. Уайт. Свідчення для проповідників, с. 453, 454). «Обмежений [людський] розум не може збагнути до кін­ ця характер або дії Безмежного. Ми не можемо знайти Бога науковим шляхом. Як для вчених людей з найсильнішим інтелектом, так і для тих, чий розумовий кругозір обмежений, Святий Бог залишається вкритим таємницею. Але хоч «хмара та морок круг Нього, справедливість та право ‒ підстава пре­ столу Його» (Псал. 97:2). Ми настільки зможемо зрозуміти Його ставлення до нас, наскільки зможемо розрізнити Його безмежну милість, з’єднану з безмежною силою. Ми можемо зрозуміти Його цілі настільки, наскільки здатні розуміти. Та, незважаючи на все це, ми можемо довірятися Його всемо­ гутній руці та серцю, сповненому любові до нас» (Е. Уайт. Виховання, с. 169).

Місіонерська історія

ВІД СИГАРЕТ – ДО ЗАМКІВ Частина 2 дного разу в церкві пролунав заклик до хрещення. Усі, хто хотів укласти заповіт з Богом, отримали матеріали, що містили в собі перелік основних пунктів віровчення Церкви адвентистів сьомого дня. Моє духовне становлення відбувалося дуже стрімко для мене – ми­ нуло менше двох місяців. З сигаретою в руці я почав заповнювати форму заяви на хрещення. У міру прочитання я дійшов до пункту про утримання від алкоголю, тютюну і наркотиків. Я не знав, як мені кинути курити. У лютому 1997 року я уклав заповіт з Господом. Відразу ж залишивши алкоголь, я все ще боровся з курінням. Я випробував усі методи, щоб кинути курити, але нічого не допомагало. Я почав благати: «Господи, будь ласка, забери це від мене». І Він допоміг мені. Ось як це відбулося. Моя тітка, що жила в іншому селі, попросила мене приїхати на декілька днів, щоб допомогти їй по господарству. Там був тільки один магазин, де продавалися сигарети, і він був зачинений. Коли я приїхав, то розповів тітці, що став християнином і змінився. Але вона не знала, що я все ще кидаю курити. Щодня вона давала мені роботу. Так минуло чотири дні без сигарет. На п’ятий день я повернувся додому і не потяг­ нувся за сигаретою. Тепер я розумію, що перебування у тітки було для мене реабілітаційним центром. Я дивуюся Божій мудрості й тому способу, який Він використовував, щоб я зміг кинути курити. Коли я збирався укладати заповіт з Господом, сестри сказали, що мені потрібно попросити вибачення у батьків. Я так і зробив; вони плакали від щастя. І тоді я зрозумів, що з Богом ти можеш здобути будь-яку перемогу. Коли ми почали будувати церкву, мене дещо вразило. Люди при­ носили золото й коштовності як пожертвування, і, знаючи моє минуле, вони віддавали все мені, щоб я продав це. Я був здивований і звору­ шений виявленою довірою. Пізніше я став літературним євангелістом і молодіжним лідером. На одній із зустрічей літературних євангелістів я зустрів мою майбутню дружину Богдану. Сьогодні у нас три прекрасні доньки, і я звершую служіння пресвітера в нашій церкві. Я просто захоплююся тим, як Господь навернув мене до Себе і дав мені це життя, про яке я навіть не мріяв. У певному розумінні мій батько мав рацію: кінець світу настав для мене 1999 року, і це був кінець мого колишнього життя. Я жалкую лише про одне – втрачені роки моєї молодості. Значну частину свого життя я провів даремно – без сенсу і орієнтирів. Зараз я розумію, що з Богом жити значно краще. Ви можете здобути будь-які перемоги у вашому житті, коли ви з Богом та коли щиро молитеся Йому. Далі буде.

О

100

Урок

11

9-15 грудня

ОБРАННЯ Біблійні тексти для дослідження: Римл. 10, 11. Пам’ятний вірш: «Отож, я запитую: Чи відкинув Бог Свій народ? Зовсім ні! Адже і я ізраїлець – з нащадків Авраама, з Веніяминового племені» (Римл. 11:1).

У

рок цього тижня охоплює розділи 10 та 11 Послання до римлян, зосереджуючи особливу увагу на розділі 11. Важливо повністю прочитати обидва розділи, щоб зрозуміти хід думки Павла. Дані розділи були й залишаються предметом великих дис­ кусій. Але в цих розділах чітко простежується одна тема ‒ лю­ бов Бога до людства та Його величезне бажання спасти всіх людей. Нікому не відмовлено в спасінні. У тексті Римл. 10:12 чітко зазначено, що «нема різниці поміж юдеєм і греком»: усі грішники, усі потребують Божої благодаті, даної світові через Ісуса Христа. Благодать запропонована всім ‒ не за національністю, походженням чи ділами Закону, а тільки через віру в Ісуса, Котрий помер за всіх грішників на Землі. Хоч Бог може обирати різні шляхи здійснення Своєї волі, основний План спасіння залишається незмінним.

101

11 Урок

Павло розвиває цю тему в розділі 11. Як уже зазначалося раніше, важливо розуміти, що, обговорюючи питання обрання й покликання, Павло не торкається питання спасіння. Ідеться про конкретну роль у Божому Плані спасіння світу. Жодній людині не було відмовлено в спасінні. Після жертви Христа на хресті і проголошення Євангелія язичникам, зокрема через Павла, рання громада віруючих, що складалася з юдеїв та язичників, прийняла на себе завдання проповідувати Добру вістку світові. Неділя, 10 грудня

ХРИСТОС І ЗАКОН Прочитайте Римл. 10:1-4. З урахуванням усього сказаного вище подумайте, про що тут ідеться. Чи загрожує нам сьогодні небезпека «встановити власну праведність»? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Законництво може виявлятися в різних формах, тому його буває важко розрізнити. Якщо людина, навіть маючи найкращі наміри, дивиться на себе ‒ на свої добрі діла, пра­ вильний раціон харчування, суворе дотримання суботи як на власні досягнення, вона потрапляє в пастку законниц­тва. Кожну мить нашого життя ми повинні дивитися на свя­ тість Бога на противагу нашій гріховності, бо це найбільш надійний спосіб захистити себе від спокуси шукати власну праведність, яка суперечить праведності Христа. Текст Римл. 10:4 дуже важливий, оскільки передає суть звернення Павла до римлян. Насамперед нам необхідно зна­ ти контекст. Багато юдеїв силкувалося «встановити власну праведність» (Римл. 10:3) та шукало «праведність, що від Закону» (Римл. 10:5). Але з Приходом Месії був показаний істинний шлях праведності. Праведність запропонована всім, хто з вірою покладається на Христа. Саме на Нього вказувала вся стародавня церемоніальна система. Але навіть якщо в зазначених вище текстах ідеться про Десять Заповідей, це зовсім не означає, що вони були ска­ совані. Моральний Закон указує на наші гріхи, помилки, 102

Чи вважали ви себе коли-небудь кращими за інших? Можливо, ви справді «кращі» за когось, але хіба це дає вам перевагу? Оцініть себе в порівнянні із Христом! Понеділок, 11 грудня

«ЗА ВИБОРОМ БЛАГОДАТІ» Прочитайте тексти Римл. 11:1-7. Яке поширене уявлення про Божественний вибір беззастережно заперечує Павло в цьому уривку? _________________________________________ ___________________________________________________________

У першій частині відповіді на запитання: «Чи відкинув Бог Свій народ?» Павло вказує на збережений «за вибором благодаті» останок як доказ того, що Бог не відкинув Свого народу. Спасіння відкрите для всіх, хто приймає його, ‒ і для юдеїв, і для язичників. Слід пам’ятати, що спочатку християнство приймали тільки євреї, як, наприклад, група навернених у день П’ятидесятниці. Необхідне було особливе видіння й чудо, аби переконати Петра, що благодать Христа доступна також язичникам (див. Дії 10, порівн. Дії 15:7-9) і що Євангеліє необхідно проповідувати і їм. Прочитайте Римл. 11:7-10. Чи говорить тут Павло, що Бог закрив шлях до спасіння тим ізраїльтянам, які відкинули Ісуса? Чому це хибна думка? ____________________________ ___________________________________________________________

В уривку Римл. 11:8-10 Павло цитує авторитетне для юдеїв джерело ‒ Старий Завіт. Наведені Павлом вірші говорять про те, що Бог наслав на ізраїльтян духа затьмарення, позбавивши 103

11 Урок

вади, допомагаючи нам усвідомити потребу в Спасителеві, прощенні, праведності, а все це ми знаходимо лише в Ісусі. Христос ‒ «завершення» Закону в тому розумінні, що Закон врешті-решт приводить нас до Нього та Його праведності. Грецьке слово телос, «завершення», також можна переклас­ ти як «мета» або «призначення». Христос – кінцева мета Закону, бо Закон має привести нас до Ісуса. Побачити в тексті Римл. 10:4 вказівку на те, що Десять Заповідей, і насамперед четверта заповідь, скасовані, ‒ ­означає зробити помилковий висновок, протилежний ученню Павла й Нового Завіту.

11 Урок

їх духовного зору і слуху. Чи засліплює Бог людей, щоб вони не побачили світла, яке приведе їх до спасіння? Ніколи! Ці уривки потрібно розуміти у світлі нашого пояснення Римл. 9. Павло не говорить про особисте спасіння, оскільки в справі спасіння Бог не відкидає жодної людини. Тут, як і раніше, ідеться про роль, яку ці люди відіграють у Його справі.

Чому неправильно думати, що Бог позбавляє будь-яку групу людей можливості спастися? Чому це суперечить Євангелію, котре свідчить, що Христос помер заради спасіння всіх людей? Яким чином у випадку з юдеями ця думка призвела до трагічних наслідків? Вівторок, 12 грудня

ПРИРОДНІ ГАЛУЗКИ Прочитайте Римл. 11:11-15. Про яку велику надію говорить Павло в цьому уривку? __________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

В уривку ми знаходимо два паралельних висловлювання: (1) «їхня повнота [ізраїльтян]» (Римл. 11:12) і (2) «при­ йняття [ізраїльтян]» (Римл. 11:15). Павло припускав, що применшення й відкинення євреїв має тимчасовий характер, і за ними настане повнота і прийняття. Це друга відповідь Павла на запитання, поставлене на початку розділу: «Чи відкинув Бог Свій народ?». Те, що здається відкиненням, говорить апостол, є лише тимчасовою ситуацією. У новому завіті ізраїльський народ має можливість нарівні з іншими народами прийняти Христове спасіння. Прочитайте Римл. 11:16-24. Про що говорить Павло? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Вірний останок в Ізраїлі Павло уподібнює до благородної оливки, окремі галузки якої (невіруючі) «відломилися». Цю ілюстрацію він використовує, щоб довести: «Не відкинув Бог Свого народу» (Римл. 11:2). Корінь і стовбур ще цілі. Віруючі язичники були прищеплені до цього дерева. Але вони живляться соком та життєвою силою від кореня і стов­ бура, які представляють собою віруючий Ізраїль.

104

Середа, 13 грудня

ВЕСЬ ІЗРАЇЛЬ СПАСЕТЬСЯ Прочитайте Римл. 11:25-27. Які великі події провіщає Павло? ___________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Протягом століть християни обговорюють уривок Римл.

11:25-27. Однак кілька моментів очевидні. По-перше, Бог звертається тут до євреїв. Сказане Павлом ‒ відповідь на запитання, поставлене на початку розділу: «Чи відкинув Бог Свій народ?». Даючи заперечну відповідь, апостол пояснює, що запеклість (грец. поросіс ‒ «твердість») відбулася «част­ 105

11 Урок

Те, що відбулося з юдеями, котрі відкинули Ісуса, може відбутися і з віруючими язичниками. Концепція «спасенний одного разу ‒ спасенний назавжди» не є біблійною. По­ дібно до того, як спасіння вільно запропоноване всім, від нього так само вільно можна відмовитися. Потрібно бути обережними й не поспішати стверджувати: щоразу, пада­ ючи, ми втрачаємо спасіння, або що ми не спасенні, доки не досягли досконалості. Водночас нам необхідно уникати й іншої помилкової ідеї: оскільки Божа благодать колись торкнулася нас, жодні наші вчинки та рішення не можуть позбавити нас спасіння. Зрештою спасуться лише ті, хто перебуває в милості Божій (див. Римл. 11:22). Жоден віруючий не повинен хвалитися власною пра­ ведністю або відчувати перевагу над своїми братами. Ми не заслужили спасіння, це подарунок. Перед Голгофським хрестом і Божим Законом ми всі рівні. Ми ‒ грішники, які потребують Божої благодаті й святості, подарованої винят­ ково по благодаті. У нас самих немає нічого гідного похвали. Ми можемо хвалитися лише Ісусом і тим, що Він здійснив для нас, коли прийшов на Землю в людському тілі, зазнав тих же страждань, що й ми, помер за наші гріхи, залишив нам приклад того, як ми маємо жити, та пообіцяв дати силу жити таким життям. У всьому цьому ми повністю залежимо від Нього, бо без Нього не маємо жодної надії.

11 Урок

ково» і має тимчасовий характер, «доки не ввійде повнота язичників». Що означає «повнота язичників»? Багато хто вважає, що ця фраза вказує на час, коли буде виконане Велике доручен­ ня і весь світ почує Євангеліє. «Повнота язичників» увійде, коли Євангеліє буде проповідуване по всьому світу. Віра Ізраїлю, явлена в Христі, стала доступною всім. Євангеліє буде проповідуване всьому світові. Прихід Ісуса близько. І багато євреїв почне приходити до Ісуса. Певні труднощі викликає вислів «весь Ізраїль спасеться» (Римл. 11:26). Було б неправильно тлумачити його так, ніби за Божественним указом кожен єврей наприкінці часу буде спасенний. Писання ніде не проповідує універсалізм ‒ ані для всього людства, ані для конкретної нації. Павло сподівався спас­ ти «декого з них» (Римл. 11:14). Одні прийняли Месію, а інші відкинули Його, як це відбувається в будь-якому іншому народі. Коментуючи Римл. 11, Еллен Уайт писала: «Наприкінці проповіді Євангелія… для багатьох євреїв це буде неначе світанок нового дня... Багато євреїв вірою приймуть Христа як свого Викупителя» (Дії апостолів, с. 381). «Необхідно звершити величезну справу в нашому світі. Господь проголосив, що язичники будуть зібрані до світла, і не тільки язичники, а й євреї. Серед євреїв є багато таких, котрі навернуться та завдяки котрим ми побачимо, що спасіння Боже просувається вперед, немов палаючий смолоскип. Євреї проживають усюди, і до них потрібно обов’язково донести світло істини для теперішнього часу. Багато євреїв прийдуть до світла і з дивовижною силою проголосять непорушність Божого Закону» (Євангелізм, с. 578). Подумайте про юдейські корені християнської віри. Як може уважне вивчення Старого Завіту допомогти вам краще зрозуміти вашу християнську віру? Четвер, 14 грудня

СПАСІННЯ ГРІШНИКІВ Любов Павла до рідного народу відображена в уривку Римл. 11:25-27. Очевидно, йому було особливо боляче, коли 106

Прочитайте Римл. 11:28-36. Як Павло зображує любов Бога не тільки до євреїв, а й до всього людства? Якими словами він змальовує дивовижну, незбагненну силу Божої благодаті? ________________________________________ ___________________________________________________________

В уривку Римл. 11: 28-36, де порівнюються євреї та язични­ ки, ясно виражена думка про те, що милість, любов і благодать Бога зливаються на всіх грішників. Ще до заснування світу Його план полягав у тому, щоб спасти людство, використо­ вуючи інших людей та навіть цілі народи як інструменти для виконання Його Божественної волі.

Уважно з молитвою прочитайте текст Римл. 11:31. Яким має бути наше свідчення не тільки євреям, а й усім людям, з якими ми спілкуємося? ____________________________ ___________________________________________________________

Безперечно, якби християнська церква краще ставилася до євреїв протягом століть, багато хто з них прийняв би свого Месію. Велике відступництво в перші століття після Приходу Христа і крайнє «оязичування» християнства, включаючи від­ мову від дотримання суботнього дня на користь святкування неділі, завадили юдеям прийти до Ісуса. Наскільки важливо, щоб усі християни, усвідомлюючи даровану їм в Ісусі благодать, демонстрували милосердя до інших. Інакше ми не можемо бути християнами (див. Матв. 18:23-35). Чи є серед ваших знайомих людина, до якої ви можете виявити милосердя, якого вона, можливо, не заслуговує? Чому б не виявити милість до неї, хоч це і непросто? Але хіба не так само Ісус поводиться з вами? П’ятниця, 15 грудня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Прочитайте із книги Еллен Уайт «Дії апостолів» розді­ ли «Перед синедріоном» (с. 77-79); «Із гонителя ‒ в учні» (с. 112-114); «Листи з Рима» (с. 474, 475); із книги «Єванге­ лізм» ‒ розділ «Проповідування католикам» (с. 573-577); із 107

11 Урок

деякі з його співвітчизників боролися проти нього й істини Євангелія. Проте апостол продовжував вірити, що багато євреїв прийме Ісуса як Месію.

11 Урок

книги «Вибрані вісті» (т. 1) ‒ розділ «Про що проповідувати і про що не проповідувати» (с. 155, 156). «Незважаючи на падіння Ізраїлю як нації, серед них за­ лишався благочестивий останок, котрий мав бути спасенний. За часів Спасителя багато вірних мужів та жінок із радістю прийняли вістку Івана Хрестителя і почали заново дослі­ джувати пророцтва про Месію. Перша християнська Церква складалася з цих вірних євреїв, котрі визнали в Ісусі з Назарета довгоочікуваного Месію» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 376, 377). «Серед євреїв деякі, подібно до Савла з Тарса, сильні в Писанні; вони з дивовижною силою звіщатимуть незмінність Божого Закону... Коли Його слуги з вірою працюють для тих, хто довгий час був занедбаний і зневажений, тоді відкриється Його спасіння» (там же, с. 381). «Бог очікує, що наприкінці проповіді Євангелія, коли має бути звершена особлива робота для досі занедбаних класів людей, Його вісники виявлять особливе зацікавлення щодо єврейського народу, котрий проживає в усіх частинах світу. Коли Писання Старого й Нового Завітів зіллються в одне ціле, відкриваючи віковічний План Єгови, для багатьох євреїв це буде неначе світанок нового дня, наче воскресіння душі. Коли вони побачать новозавітного Христа на сторінках старо­ завітних Писань та зрозуміють, наскільки ясно Новий Завіт пояснює Старий, їхні сонні душі прокинуться і вони визнають Христа Спасителем світу. Багато людей вірою прийме Христа як свого Викупителя» (там же). Питання для обговорення: 1. Оскільки Божий Закон і особливо заповідь про суботу будуть широко обговорюватися в останні дні, хіба не логічно припустити, що євреї (багато з яких серйозно ставляться до Десяти Заповідей) та адвентисти візьмуть участь у просвіті людей? Обговоріть це питання.

2. Чому саме Адвентистська церква може досягти найбільшого успіху в проповіді Євангелія євреям? Що ви або ваша місцева церква можете зробити для проповіді Євангелія євреям у вашому місцевому суспільстві?

3. Чого ми можемо навчитися на помилках ізраїльтян? Як нам сьогодні уникнути повторення цих помилок?

108

Місіонерська історія

ВІД СИГАРЕТ – ДО ЗАМКІВ Частина 3

Я

кі б труднощі у мене не виникали – у бізнесі чи у вихованні дітей, Бог нагадує мені про перші кроки моєї віри: молитися і поклада­ тися на Нього. Сьогодні я власник невеликого бізнесу. Я продаю іграшки, і в мене є кілька надувних замків, встановлених у різних парках міста Вінниці. Кожен, хто приходить до нас, отримує безкоштовний адвентистський журнал, наповнений духовними роздумами і корисною інформацією про здоров’я. Найбільше людей приходить в парки по суботах і неділях. Централь­ ний міський парк належить міській адміністрації, тому, коли мій бізнес успішний, вони отримують хороший відсоток від прибутку. Але проблема в тому, що я не працюю по суботах. Спочатку в мене виникли труднощі через це. Співробітники адміністрації намагалися змусити мене працювати в суботу, але я залишався непохитним: або я не працюю по суботах, або я не працюю взагалі. Вони бачили мою принциповість, а також знали, як я старанно працюю. Зрештою їм довелося погодитися на мої умови. Іноді я ходжу на цвинтар, де похована моя мама. Я проходжу повз могили, на яких указані імена моїх друзів та знайомих, похованих тут. Особливо мені сумно, коли я бачу три імені друзів, з якими я, ставши хрис­ тиянином, часто спілкувався. Я запрошував їх прийти до церкви й обрати Божий шлях, але, на жаль, тепер їхні імена видніються на надгробках. Одного разу у моєї дружини з’явилася можливість побачити, яким моторошним було моє колишнє життя. Ми гуляли в парку і на лавці побачили деяких моїх давніх друзів, які були ще живі. Один з них, побачивши мене, підбіг, упав на коліна і почав плакати, кажучи: «Я так стомився від цього життя, яким я живу!». Я розповів йому, що не так давно на цьому самому місці я пропо­ нував нашому спільному другові піти до церкви, але його вже немає. А тепер я говорив і йому: «Іди до церкви!», але той навіть не став мене слухати. Приречено він промовив: «Мене чекає така ж доля, як і того хлопця в могилі». Я благав його: «Значно простіше піти до церкви, ніж опинитися на кладовищі. Подивися на мене зараз, ось моя дружина й діти». Він по­ дивився на них. «Ти можеш розпочати нове життя», – запевнив я його. Але знайомий повернувся до своїх друзів, назад до пияцтва. У ньо­ го не було сім’ї. Не було нічого! Він проводив кожен день у пошуках чергової пляшки. Коли ми йшли, моя дружина прошепотіла: «Тепер я бачу, яким ти був у минулому». «Так, – відповів я, – і я був гіршим за них».

109

Урок

12

16-22 грудня

ПЕРЕМАГАЮЧИ ЗЛО ДОБРОМ Біблійні тексти для дослідження: Римл. 12, 13. Пам’ятний текст: «І не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є Божа воля: добре, приємне і досконале» (Римл. 12:2).

У

своєму посланні Павло намагався застерегти римлян від помилкового розуміння Закону, але водночас він закликає християн до досконалого послуху. Такий послух – результат внутрішньої зміни серця й розуму, яка відбувається винятково завдяки силі Бога, яка діє в слухняних Йому. У Посланні до римлян немає жодного натяку, що такий послух приходить сам собою. Християнин повинен дізнатися про необхідні вимоги, бажати підкоритися їм та знайти силу, без якої послух неможливий. Це означає, що діла – частина християнської віри. Павло ніколи не принижував значення діл. У розділах 13-15 свого послання він приділяє їм велику увагу. Це зовсім не заперечує його попередніх висловлювань про праведність через віру. Навпаки, діла є справжнім вираженням віри. Можна навіть стверджувати: оскільки Христос приніс додаткове одкровення, 110

Неділя, 17 грудня

«ВАШЕ СЛУЖІННЯ РОЗУМУ» Розділ 11 завершує доктринальну частину Послання до римлян. Розділи 12-16 викладають практичні настанови й осо­ бисті нотатки апостола. Однак заключні розділи надзвичайно важливі, оскільки показують, як потрібно жити життям віри. Віра не замінює собою послуху і жодним чином не анулює наш обов’язок коритися Господу. Моральні Заповіді залиша­ ються в силі, Новий Завіт пояснює та навіть розширює їх. І ніде не сказано, що християнинові буде легко втілювати в життя ці моральні принципи. Навпаки, Писання підкреслює, що часом це буде дуже важко зробити, оскільки боротися із собою та з гріхом завжди важко (1 Петра 4:1). Однак християнинові обіцяна Божественна сила і дане запевнення, що перемога можлива, проте ми донині живемо у ворожому світі і ще не раз будемо змушені боротися зі спокусою. Хороша новина полягає ось у чому: навіть коли падаємо і спотикаємося, ми не відкинуті, а якщо покаємося, то маємо Первосвященика, Котрий заступається за нас (Євр. 7:25). Прочитайте Римл. 12:1. Яким чином представлена ​​в тексті аналогія показує, як повинні жити християни? Як це співвідноситься з Римл. 12:2? ____________________________ ___________________________________________________________

У тексті Римл. 12:1 Павло використовує образ старо­ завітних жертвоприношень. Як у давнину тварин приносили в жертву Богові, так тепер християни повинні віддати Богові свої тіла, але не для того, аби бути вбитими, а як живу жертву, для служіння Йому. За часів стародавнього Ізраїлю кожну жертовну тварину ретельно оглядали. Якщо у тварини виявляли якийсь дефект, її відбраковували, оскільки Бог вимагав безвадну жертву.

111

12 Урок

вимоги Нового Завіту значно складніші за вимоги Старого Завіту. Новозавітним віруючим був даний зразок належної моральної поведінки в Ісусі Христі. Спаситель, як ніхто інший, показує нам приклад, який потрібно наслідувати. «Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі» (Филп. 2:5). Немає стандарту вищого за цей!

12 Урок

Таким чином, Господь велить християнам принести свої тіла «як живу, святу, приємну Богові жертву». А задля цьо­ го всі їхні сили мають бути збережені в найкращому стані. Хоч усі люди порочні, ми повинні прагнути жити настільки бездоганно й вірно, наскільки це можливо.

«“Змінюйтеся оновленням вашого розуму” (Римл. 12:2). Ця репліка є закликом до вдосконалення. Бо апостол говорить тут про людей, які вже стали християнами. Їхнє життя не є чимось статичним та незмінним, але перебуває в русі від хорошого до кращого» (М. Лютер. Лекції з «Послання до римлян», с. 479). Що означає рухатися від хорошого до кращого в християнському житті? Понеділок, 18 грудня

ДУМАЙТЕ ПРО СЕБЕ СКРОМНО Протягом цього кварталу ми багато говорили про незмін­ ний характер морального Закону Божого та неодноразово підкреслювали, що ніде в Посланні до римлян Павло не навчає про скасування Десяти Заповідей. Проте спокуса дотримуватися букви Закону настільки велика, що ми часом забуваємо про дух Закону. А цей дух є любов – любов до Бога й одне до одного. Людина може скільки завгодно говорити про любов, але являти любов у повсякденному житті – це зовсім інше. Прочитайте Римл. 12:3-21. Як нам потрібно виявляти любов до людей? ___________________________________________ ___________________________________________________________

Перераховуючи дари Духа в 1 Кор. 12, 13, Павло звеличує любов (грец. агапе). «Бог є любов» (1 Івана 4:8). Любов – це сутність Божого характеру. Любити – значить поводитися з іншими так, як Бог поводиться з нами, і ставитися до них так, як Бог ставиться до нас. Тут Павло показує, як любов має виявлятися на ділі. Усі тексти Римл. 12:3-21 указують на важливість особистої по­ кірності. Це готовність людини не думати «про себе більше, ніж належить думати» (Римл. 12:3), «пошаною один одного випереджайте» (Римл. 12:10) і не «вважайте себе мудрими» (Римл. 12:16). Слова Христа про Себе: «Візьміть Моє ярмо на 112

Прочитайте Римл. 12:18. Як ви застосовуєте цю настанову у своєму житті? Чи потрібно вам у чомусь змінити своє ставлення, щоб виконати зазначену настанову? Вівторок, 19 грудня

ХРИСТИЯНИН І ДЕРЖАВА Прочитайте Римл. 13:1-7. Які основні принципи ставлення до цивільної влади ми можемо почерпнути з уривка? ___________________________________________________________

Слова Павла особливо примітні тим, що були написані в період, коли світом правила язичницька імперія – надзвичай­ но жорстока, зіпсована й ворожа щодо істинного Бога. Лише через кілька років ця імперія почне масово переслідувати тих, хто бажав поклонятися Богові. Апостол Павло був страчений цією державою! Та, незважаючи на все це, Павло закликає християн бути хорошими громадянами навіть при такій владі! Чому? Тому що сама ідея управління бере свій початок у Біблії. Принцип керівництва встановлений Богом. Людина живе в суспільстві за певними правилами і стандартами. Анархія не є біблійним поняттям. Це не означає, що Бог схвалює всі форми правління або керівництва в усіх країнах. Як в історії, так і нині є приклади жорстоких політичних та військових режимів. Але навіть у таких ситуаціях християни повинні по можливості дотриму­ ватися законів країни. Християни мають підкорятися державі доти, доки її вимоги не суперечать вимогам Бога. Людина повинна уважно та з молитвою обдумати свої кроки, ради­ 113

12 Урок

себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем» (Матв. 11:29) – передають усю суть покірності. Серед інших людей християни повинні вирізнятися своєю скромністю. Врешті-решт, подумайте про те, які ми безпорадні та як сильно впали. Подивіться, наскільки ми залежні в питанні власного спасіння не тільки від заліченої нам праведності, а й від перетворювальної сили Святого Духа. Чим же можемо хвалитися? Що ми маємо, чим можна було б пишатися? Нічого! Виявляючи особисту покірність не тільки перед Богом, а й перед іншими людьми, ми маємо жити так, як закликає нас Павло в цих віршах.

12 Урок

тися з досвідченими посвяченими служителями, аби своїми нерозумними діями не спричинити передчасних гонінь на себе і Церкву. Ми знаємо з пророцтва, що в майбутньому всіх вірних Божих послідовників очікує протистояння полі­ тичним силам, які керують світом (див. Об’явл. 13). Але до того часу нам слід робити все можливе, аби бути хорошими громадянами своєї країни. «Ми повинні визнавати земний уряд як Божественну уста­ нову, навчаючи, що послух його законним вимогам є нашим священним обов’язком. Але коли його вимоги суперечать вимогам Божим, тоді ми маємо слухатися більше Бога, аніж людей. Слово Боже вище за будь-яке людське законодавство. Ми не повинні зневажати чи ігнорувати владу. Наші слова, викладені в усній чи письмовій формі, мають бути ретельно зваженими, аби про нас не склалося враження, ніби ми противники закону чи порядку. Нам не слід вдаватися до нерозважливих слів чи вчинків, які можуть зачинити перед нами всі двері» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 69). Середа, 20 грудня

ЛЮБІТЬ ОДНЕ ОДНОГО «Нікому нічого не будьте винні, за винятком любові одне до одного. Адже хто любить іншого, той виконав Закон» (Римл. 13:8). Як розуміти цей текст? Чи означає це: якщо ми любимо, то не обов’язково дотримуватися Закону Божого? __________________________________________________ ___________________________________________________________

Як і Христос у Нагірній проповіді, Павло пояснює заповіді Закону, показуючи, що любов має бути головним мотивом усіх наших дій. Оскільки Закон відкриває характер Бога, а Бог є любов, значить любити – це виконувати Закон. Однак Павло не замінює докладні приписи Закону якимось невиразним стандартом любові, як стверджують деякі християни. Мораль­ ний Закон залишається обов’язковим, бо вказує на гріх – а хто буде заперечувати існування гріха? Проте по-справжньому дотримуватися Закону можна, тільки люблячи Бога й людей. Пам’ятайте: деякі з тих, хто привів Христа на хрест, потім поспішили додому, аби виконати приписи закону!

114

Зауважмо, що принцип любові не був новим. Цитуючи слова: «І будеш любити ближнього свого, як самого себе!» (Левит 19:18), Павло показує, що цей принцип є невід’ємною частиною старозавітної системи. Павло знову звертається до Старого Завіту, щоб підтримати свою проповідь Євангелія. Деякі люди на підставі цих текстів стверджують, що непоруш­ ними залишаються лише згадані тут Павлом заповіді. У такому разі чи означає це, що християни можуть не поважати своїх батьків, поклонятися ідолам і мати інших богів перед лицем Господа, оскільки апостол не згадує ці заповіді? Звичайно, ні! Перегляньте контекст цих віршів. Павло говорить про наше ставлення одне до одного. Він звертає увагу читачів на особисті стосунки, тому називає відповідні заповіді. Його міркування, безумовно, не повинні бути витлумачені як скасування решти Закону (див. Дії 15:20; 1 Сол. 1:9; 1 Іва­ на 5:21). До того ж, як зазначають автори Нового Завіту, являючи свою любов до інших, ми показуємо свою любов до Бога (див. Матв. 25:40; 1 Івана 4:20, 21). Подумайте про ваші відносини з Богом і про те, як вони відображаються у ваших відносинах з людьми. Наскільки любов є визначальним чинником у цих взаєминах? Як ми можемо навчитися любити інших так, як Бог любить нас? Що заважає нам так чинити? Четвер, 21 грудня

«СПАСІННЯ БЛИЖЧЕ ДО НАС» «Отже, ви знаєте час, що пора вже нам від сну прокинутися. Бо тепер спасіння ближче до нас, ніж тоді, коли ми повірили (Римл. 13:11).

Як уже зазначалося, Послання Павла до римлян пере­ слідувало конкретну мету – викласти римській церкві, а особливо євреям-християнам, новозавітне розуміння ролі віри та діл. Апостол піднімає питання: як грішник може стати праведним і святим перед Господом. Щоб допомогти тим, хто в питаннях спасіння повністю покладався на Закон, 115

12 Урок

Які заповіді цитує Павло, ілюструючи принцип любові в дотриманні Закону? Чому саме ці заповіді? Римл. 13:9, 10. ___________________________________________________________

12 Урок

Павло пояснює справжню роль та історичне значення За­ кону. Хоч юдаїзм навіть за старозавітних часів був релігією благодаті (в ідеалі), законництво, що з’явилося, принесло багато шкоди. Як Церква, ми повинні бути дуже уважними, щоб знову не припуститися цієї ж помилки. Прочитайте Римл. 13:11-14. Про яку подію говорить Павло та як потрібно діяти в очікуванні цієї події? ____________ ___________________________________________________________

Які дивовижні ці слова Павла! Він закликає віруючих про­ кинутися й об’єднатися, бо Ісус повертається. Факт, що ці слова написані майже дві тисячі років тому, не має значення. Ми завжди повинні жити в очікуванні Приходу Христа. Незалежно від нашої зацікавленості й особистого досвіду, Другий прихід настільки ж близький до нас, як імовірність нашої власної смерті. Чи закриються наші очі наступного тижня, чи через сорок років, чи перебуватимемо ми в могилі тільки чотири дні чи чотириста років – не має для нас жодного значення. Ми знаємо, що відразу після цього для нас відбудеться Другий прихід Ісуса. А оскільки смерть може зустріти будь-кого з нас щохвилини, часу залишилося справді мало, і тепер спасіння ближче до нас, ніж тоді, коли ми повірили. У Посланні до римлян Павло не так багато говорить про Другий прихід, більш докладно цю тему він розкриває в Посланнях до солунян і коринтян. Це ключова тема Біблії і особливо Нового Завіту. Без надії на Другий прихід наша віра була б справді безглуздою. Врешті-решт, що означає «оправдання вірою» без Другого приходу, яке приводить цю чудову істину до повного здійснення? Якби ви точно знали, що Ісус прийде наступного місяця, що змінили б у своєму житті і чому? Якщо ви вважаєте, що потрібно щось змінити за місяць до Приходу Ісуса, чому б не зробити цього зараз? Навіщо чекати? П’ятниця, 22 грудня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Прочитайте із книги Еллен Уайт «Вибрані вісті» (т. 1) розділ «Пояснення з приводу ранніх висловлювань» (с. 66-69); із книги «Свідчення для Церкви» (т. 5) розділ «Практичне 116

Питання для обговорення: 1. Обговоріть у класі відповіді на запитання, поставлене в кінці уроку за четвер.

2. Бути одночасно хорошим громадянином і хорошим християнином – складне завдання. Якщо хтось запитає вас, чи має він ціною конфлікту з владою відстоювати те, що вважає волею Бога, що ви відповісте? Яку пораду можете дати? Яких принципів потрібно дотримуватися? Чому до цього питання ми повинні підходити розумно та з молитвою?

3. Що, на вашу думку, важче: ретельно дотримуватися букви Закону чи безумовно любити Бога й людей? Чи коректне це запитання? Якщо ні, то чому?

4. У міру наближення до кінця кварталу обговоріть у класі, які думки й ідеї з Послання до римлян допомагають нам зрозуміти важливість Реформації. Що говорить Послання до римлян про те, у що і чому ми віримо?

117

12 Урок

благочестя» (с. 540, 541); із книги «Свідчення для Церкви» (т . 6) розділ «Наша позиція щодо цивільної влади» (с. 394, 395); із книги «Патріархи і пророки» розділ «Скинія та служіння в ній» (с. 352, 353); із книги «Небесні принципи щасливого життя» розділ «Духовність Закону» (с. 49-51). «У Біблії відкрита воля Бога. Істини Слова Божого – це вислови Всевишнього. Людина, яка робить ці істини частиною свого життя, стає в усіх відношеннях новим творінням... Слова “нове серце даю вам” означають “новий розум даю вам”. Зміна серця завжди супроводжується здобуттям ясного усвідомлення християнського обов’язку, розумінням істини. Людині, котра старанно та з молитвою вивчає Писання, будуть дані помірко­ ваність і розсудливість. Спілкування з Богом зробить її здатною до глибшого мислення» (Е. Уайт. Моє життя сьогодні, с. 24). «Господь скоро прийде... ми зобов’язані приготуватися й чекати Його Прихід. О, як славно побачити Його і бути прийнятими Ним серед Його викуплених! Ми довго чекаємо, але наша надія не має слабшати. Якщо тільки ми удостоїмося побачити Царя в Його величі, то навіки знайдемо блаженство. Мені хочеться голосно вигукнути: “Ми повертаємося додому!” Ми близькі до того часу, коли Христос прийде в силі й вели­ кій славі, щоб забрати Своїх викуплених до їхнього вічного дому» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 8, с. 253).

Місіонерська історія

ВРЯТОВАНИЙ У НЕБІ

П

Частина 1

римітка редактора: Пастор Микола Жукалюк звершував служін­ ня в Церкві адвентистів сьомого дня понад сорок років як пастор, письменник, видавець і колишній президент Української уніонної конференції. У наведеній нижче історії він розповідає про поворотний момент своєї служби в Радянській армії. «Термін моєї обов’язкової служби в Радянській армії добігав кінця. Одним із моїх обов’язків в армії була робота журналіста військової газети. Начальство було задоволене моєю роботою і хотіло, щоб я продовжив цим займатися як головний редактор. Мені запропонували квартиру в Ленінграді, яку в той час було дуже важко отримати. Була тільки одна умова – я повинен був стати комуністом. У радянські часи людина не могла працювати на таких посадах, не будучи комуністом. Через кілька днів я був запрошений на зустріч із генералом. Він сказав мені: «Ви можете продовжити військову службу. Ми дамо вам офіцерське звання, і ви можете залишитися з нами. У вас будуть ділові поїздки, ви будете подорожувати в різні місця і працювати з військовим округом. Ви можете залишитися в армії та працювати тут». Таким чином, тепер у мене було дві пропозиції – стати голов­ ним редактором або військовим офіцером. Це була велика спокуса, я думав про те, що значить стати офіцером, і про все, що хотів би отримати. З іншого боку, отримати квартиру в Ленінграді... Це була моя мрія! Я серйозно розглядав варіант прийняття однієї з цих пропозицій, хоча для мене це означало відмовитися від моєї віри в Бога і стати комуністом. У той час я також служив військовим парашутистом і вже здій­снив близько 80 стрибків. Одного разу, коли ми готувалися до чергового стрибка, командир сказав мені: «Я піду першим, а ти – останнім. Між нами стрибнуть 15 солдатів». Парашути всіх солдатів попереду мене розкривалися автоматично, але мені потрібно було розкрити свій парашут вручну. Я був упевнений, що все буде гаразд, адже я хоробрий, дуже досвідчений і робив це раніше багато разів. Я стрибнув останнім. Після короткого вільного падіння я смик­ нув за шнур. Нічого не відбулося. Намагаючись не панікувати, я потягнувся за запасним шнуром і потягнув. Парашут не з’явився. Наді мною нічого, крім блакитного неба, а внизу швидко набли­ жається земля. Я зрозумів, що це кінець. Відчуття, які переповнювали мене в той момент, може повністю зрозуміти тільки той, хто був у небі». Далі буде.

118

Урок

13

23-29 грудня

ХРИСТИЯНСЬКЕ ЖИТТЯ Біблійні тексти для дослідження: Римл. 14-16. Пам’ятний вірш: «Тож чому ти осуджуєш свого брата? Чому свого брата зневажаєш? Адже всі ми станемо перед Божим судом» (Римл. 14:10).

М

и завершуємо наше вивчення Послання до римлян – кни­ ги, яка сприяла народженню протестантської Реформації та яка краще за інші пояснює нам, чому ми – протестанти і чому нам варто ними залишатися. Як протестанти й адвентисти сьомого дня, ми сповідуємо принцип Sola Scriptura – «Тільки Писання!». Саме з Біблії ми дізналися про істину, яка кілька століть тому спонукала наших духовних прабатьків розірвати відносини з Римом; це велика істина про спасіння через віру, переконливо викладена в Посланні Павла до римлян. Напевно, фундаментальну частину послання, яку ми до­ сліджували протягом кварталу, можна підсумувати запитан­ ням язичницького в’язничного сторожа: «Що потрібно мені робити, аби спастися?» (Дії 16:30). У Посланні до римлян нам запропонована відповідь на це запитання, і вона кардинально відрізняється від відповіді, даної церквою за часів Лютера. Тому й почалася Реформація, і тому ми – протестанти.

119

13 Урок

В останніх розділах послання Павло торкається різних питань, і хоч вони не такі значущі, як основна тема, проте також увійшли до послання. Тому ми ставимося до них, як до Священного Писання.

Як апостол завершує своє Послання, які істини містяться тут для нас, спадкоємців не тільки Павла, а й протестантської Реформації? Про це поговоримо в даному уроці. Неділя, 24 грудня

СЛАБКИЙ У ВІРІ В уривку Римл. 14:1-3 розглядається питання вживання в їжу м’яса тварин, принесених у жертву ідолам. Єрусалим­ ський собор (див. Дії 15) постановив, що навернені язичники повинні утримуватися від такої їжі. Але м’ясо, що продається на міських ринках, цілком могло бути м’ясом ідоложертовних тварин, і саме це питання викликало проблеми (див. 1 Кор.

10:25). Деяких християн це не хвилювало, інші ж при наймен­ ших сумнівах воліли вживати рослинну їжу. Тут не йдеться про вегетаріанство або здоровий спосіб життя. Також Павло не мав на увазі в цих віршах, що відмінність між чистою й нечистою їжею скасована. Це навіть не обговорювалося. Слова «можна все їсти» (Римл. 14: 2) не слід сприймати як пораду вживати м’ясо будь-яких тварин: чистих і нечистих. Порівняння цього фрагмента з іншими уривками Нового Завіту свідчить про хибність такого висновку. «Прийняти» немічного у вірі означає прийняти його як повноправного члена Церкви. З такими людьми не потрібно сперечатися, необхідно залишити їм право на свою думку.

Який принцип нам необхідно засвоїти з уривка Римл.

14:1-3? ___________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Важливо зрозуміти, що в тексті Римл. 14:3 Павло не відгукується негативно про «слабку у вірі» людину з Римл.

14:1. Він також не радить цій людині, як стати сильнішою. Доки людина щиро виконує волю Бога, нехай навіть, на наш погляд, надто ретельно, вона прийнята: «Бог і його прийняв».

120

Понеділок, 25 грудня

УСІ СТАНЕМО ПЕРЕД СУДОМ Прочитайте Римл. 14:10. Які докази наводить Павло, закликаючи нас бути обережними, оцінюючи вчинки інших? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Іноді ми схильні суворо докоряти іншим за те, що дозволя­ ємо собі. Наші власні вчинки не здаються нам настільки жах­ ливими, як аналогічні вчинки ближніх. Своїм лицемірством ми, можливо, обманемо себе, але не Бога, Котрий попередив нас: «Не судіть, щоб і вас не судили, бо яким судом судите, таким будуть судити і вас; і якою мірою міряєте, такою буде відміряно і вам. Чому ж бачиш скалку, що в оці твого брата, а колоди, що в твоєму оці, не відчуваєш? Або, як скажеш своєму братові: Дай витягну скалку з твого ока, коли ось колода в твоєму оці? І що ти дивишся на скалку в оці брата твого, а колоди у власному оці не відчуваєш?» (Матв. 7:1-4).

Яке значення має наведене Павлом висловлювання зі Старого Завіту? Римл. 14:11. ______________________________ ___________________________________________________________

Цитата з Ісаї 45:23 підтверджує: усі мають з’явитися на суд. Словосполучення «усяке коліно» й «усякий язик» свідчать про те, що суд стосується кожного особисто. Кожен із нас повинен буде відповісти за своє власне життя і свої вчинки (див. Римл. 14:12). Ніхто не може відповісти за іншого. З огляду на сказане вище, як ви розумієте слова Павла в Римл. 14:14? ____________________________________________ ___________________________________________________________

121

13 Урок

Як ця думка розкрита в тексті Рим. 14:4? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ Хоч нам необхідно завжди пам’ятати принципи, розглянуті в сьогоднішньому уроці, у яких ситуаціях ми повинні втрутитися і дати оцінку якщо не мотивам людини, то принаймні її діям? Чи повинні ми мовчати і бути бездіяльними в будь-якій ситуації? Пророк називає таких сторожів «псами німими, які гавкати не можуть» (див. Ісаї 56:10). Як визначити, коли слід говорити, а коли мовчати?

13 Урок

Тут також ідеться про ідоложертовне м’ясо. Питання не стосується відмінності між чистою й нечистою їжею. Павло не бачить нічого поганого у вживанні продуктів, які могли бути присвячені ідолам. Врешті-решт, що таке ідол? Ніщо! (Див. 1 Кор. 8:4.) А якщо так, то для чого непокоїтися про те, що якийсь язичник присвятив ці продукти в жертву статуї жаби або бика? Не можна змушувати людину йти проти власного сумлін­ ня, навіть якщо її сумління надто чутливе. «Сильні» брати, мабуть, не розуміли цього. Вони зневажали скрупульозність «слабких» і ставили перешкоди на їхньому шляху. Чи не загрожує і нам у нашій ревності щодо Господа така ж небезпека, про яку попереджав Павло? Чому ми не повинні ставати совістю інших людей, якими б хорошими не були наші наміри? Вівторок, 26 грудня

НЕ ГУБИ БРАТА Прочитайте Римл. 14:15-23 (див. також 1 Кор. 8:12, 13). Узагальніть суть слів Павла. Який принцип можна почерпнути з цього уривка, що можна застосовувати в усіх сферах нашого життя? ___________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

В уривку Римл. 14:17-20 Павло висвітлює різні аспекти християнства. Хоч питання харчування важливе, християнам не слід сперечатися через те, що деякі люди їдять овочі, а не м’ясо ідоложертовних тварин. Замість цього вони повинні зосередитися на праведності, мирі й радості у Святому Дусі. Як ми можемо застосувати цю ідею до питань харчування в наш час у нашій Церкві? Хоч вістка про здоровий спосіб життя і особливо вчення про правильне харчування може бути благословенням для нас, не всі однозначно сприймають це питання, і ми повинні визнати право іншої людини на власний вибір. У вірші Римл. 14:22 в контексті міркувань про те, що необхідно дозволити людям керуватися власним сумлінням, Павло висловлює цікаву думку: «Блаженний той, хто не

122

Чи доводилося вам чути такі слова: «Нікого не стосуєть­ ся, що я їм, у що вдягаюся та як розважаюся!» Але чи так це? Ніхто з нас не живе у вакуумі. Наші дії, слова, учинки і навіть звички в харчуванні добре або погано впливають на інших людей. Ми обманюємо себе, якщо думаємо інакше. Як християни, ми відповідальні один за одного, і якщо наш приклад вводить когось в оману, ми несемо вину за це.

Який приклад показуєте ви? Чи почуватиметеся комфорт­ но, якщо інші люди, особливо молодь або новонавернені, підуть за вашим прикладом у всіх сферах життя? Що ваша відповідь говорить про вас? Середа, 27 грудня

ВІДРІЗНЯЮЧИ ДНІ Радячи не судити людей, котрі мають відмінну від нашої думку, та закликаючи не ставати каменем спотикання для тих, кого можуть образити наші дії, Павло згадує про особливі дні, відносно яких також були різні погляди. Прочитайте Римл. 14:4-10. Як потрібно розуміти слова апостола? Чи стосуються вони четвертої заповіді? Якщо ні, то чому? ______________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Про які дні пише Павло? Чи були в ранній Церкві різні думки щодо дотримання або недотримання визначених днів? Очевидно, були. Про цю дискусію згадується в Гал. 4:9, 10, де Павло докоряє галатійським християнам за те, що вони стежать «за днями й місяцями, за порами й роками». Як уже зазначалося в уроці 2, деякі люди в церкві переконали галатійських християн прийняти обрізання й дотримуватися інших приписів Мойсеєвого закону. Павло побоювався, що ці ідеї можуть завдати шкоди і церкві в Римі. Але, можливо, у Римі саме християнам з юдеїв було складно відмовитися від дотримання єврейських свят. Тут Павло каже: чиніть у 123

13 Урок

осуджує себе за те, у чому впевнений». Про що тут попереджає Павло? Як це пояснює його позицію? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

13 Урок

цьому питанні так, як вважаєте за потрібне; головне — не судіть тих, хто має іншу точку зору. Очевидно, деякі хрис­ тияни вирішили дотримуватися одного або кількох єврей­ ських свят. Павло дає пораду: нехай дотримуються, якщо переконані, що це правильно. Декотрі віруючі безпідставно вважають, що в тексті Римл.

14:5 ідеться і про щотижневу суботу. Чи можна уявити, що Павло так нешанобливо ставився до четвертої заповіді? Зви­ чайно ж, ні, оскільки апостол Павло сам її святив протягом усього життя (див. Дії 13:13, 14, 42-44; 16:13; 17:2; 18:4). Як ми вже говорили впродовж кварталу, Павло наголошував на важливості послуху Законові і аж ніяк не долучив би запо­ відь про суботу до тієї ж категорії, що й питання про ідоло­ жертовну їжу. Ці тексти часто використовуються з метою довести, що дотримуватися сьомого дня вже необов’язково, однак нічого подібного в них не говориться. Факт, що їх використовують таким чином, доводить правоту слів Петра про послання Павла: «Як і в усіх посланнях, де він про це говорить. В них є дещо важко зрозуміле, що ненавчені та нестійкі перекручують, як і інші Писання, – собі на власну погибель» (2 Петра 3:16). Чи суботній день є для вас благословенням, яким він був задуманий? Що ви можете змінити, аби повною мірою відчути благословення цього дня?

Четвер, 28 грудня

ЗАКЛЮЧНІ СЛОВА Прочитайте Римл. 15:1-3. Яка важлива християнська істина міститься в уривку? ______________________________________ ___________________________________________________________ Згідно з уривком, що означає бути послідовником Ісуса? ___________________________________________________________ Які інші біблійні тексти говорять про те ж саме? Як ви можете жити відповідно до цього принципу? ___________________________________________________________ Закінчуючи своє послання, які благословення виголошує Павло? Римл. 15:5, 6, 13, 33. ______________________________ ___________________________________________________________ 124

Після численних особистих привітань як Павло завершує своє послання? Римл. 16:25-27. __________________________ ___________________________________________________________

Павло закінчує свого листа, віддаючи славу Богові. Римські християни й усі інші можуть твердо вірити, що є викупленими синами і дочками Бога, виправданими вірою та керованими Духом Божим. Ми знаємо, що Павло був натхнений Господом, аби написати це послання у відповідь на конкретну ситуацію в конкретний час. Але ми не знаємо всіх подробиць того, що Господь відкрив Павлу про майбутнє. Справді, апостол знав, що має прийти «відступлення» (див. 2 ​​Сол. 2:3), хоч цей текст не говорить, як багато він знав. Нам невідомо, чи передбачав Павло ту роль, яку його послання й особливо Послання до римлян відіграють під час завершальних подій історії світу. Важливо те, що завдяки дії Духа Божого через це послання народився протестантизм. Якщо людина прагне залишатися вірною Ісусові, вона бу­ дуватиме свою віру на біблійних засадах, навіть коли світ буде ошуканий звіром (див. Об’явл. 13:3). П’ятниця, 29 грудня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Прочитайте з книги Еллен Уайт «Свідчення для Церкви» (т. 5) розділи «Єдність і любов у Церкві» (с. 477, 478), «Любов до заблудлих» (с. 604-606); із книги «Служіння зцілення» – розділ «Допомога спокушуваним» (с. 166); з Біблійного коментаря АСД, т. 6, с. 719. «Мені було показано, що дітям Божим загрожує небезпека в усьому покладатися тільки на брата і сестру Уайт, постійно їздити до них зі своїми проблемами й питати в них пора­ ди. Такого не має бути. Співчутливий люблячий Спаситель запрошує прийти до Нього всіх струджених та обтяжених, 125

13 Урок

Бог терпіння – це Бог, Котрий допомагає Своїм дітям усе стійко витримувати. Слово «терпіння» (грец. хьюпомоне) означає «сила духу», «непохитна витривалість». Бог утіхи підбадьорює нас. Бог надії дає людству дорогоцінну надію. У Бога миру ми знаходимо досконалий спокій.

13 Урок

щоб Він полегшив їхні страждання... Багато хто звертається до нас із запитаннями: чи потрібно робити те чи інше? Чи взяти участь у певному заході? Або запитують щодо одягу, чи варто їм носити те чи інше плаття або якийсь інший предмет гардеробу. Я відповідаю їм: ви називаєтеся учнями Христа, тож вивчайте Біблію! Уважно і з молитвою читайте про земне життя нашого дорогого Спасителя, наслідуйте Його в усьому, і тоді не ухилитеся з вузького шляху. Ми рішуче відмовляємося бути вашим сумлінням. Якщо ми скажемо вам, як потрібно чинити, ви будете приходити до нас за керівництвом замість того, аби прямо й безпосередньо звертатися до Ісуса» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 2, с. 118, 119). «Ми не повинні перекладати нашу відповідальність на ін­ ших й очікувати від них вказівок. Не можна залежати від люд­ ської поради. Господь так охоче навчить нас виконувати наші обов’язки, як Він навчає цього інших... Люди, які вирішили не робити неугодного Богові, після спілкування з Ним знатимуть, яким шляхом іти далі» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 668). «У Церкві завжди були люди, котрі постійно виявляють схильність до незалежності. Вони, здається, не розуміють, що незалежність духу може призвести людину до самовпевненості. Тоді людина починає покладатися на власне судження, виявляю­ чи неповагу до порад та не цінуючи думок своїх братів, особливо тих, кого Бог поставив для керівництва Своїм народом. Бог наділив Свою Церкву особливими владою й силою, тож немає виправдання тим, хто ігнорує або зневажає її, бо так вони по­ горджують голосом Божим» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 163, 164). Питання для обговорення: Зважаючи на деякі теми цього тижня, як ми, християни, можемо: (а) бути вірними тому, у що віримо, не засуджуючи при цьому людей, які мають іншу точку зору; (б) діючи за власним сумлінням та не намагаючись бути сумлінням для інших, допомагати тим, хто, на нашу думку, помиляється; (в) бути вільними в Господі і водночас усвідомлювати свою відповідальність за тих, хто може рівнятися на нас?

126

Місіонерська історія

ВРЯТОВАНИЙ У НЕБІ Частина 2

Я

розкрив свій важкий плащ і спробував використовувати його, щоб порушити вільне падіння. Я почав молитися найщирішою молитвою, якою будь-коли молився, вважаючи, що це, імовірно, буде моє останнє звернення до Бога: «Боже, немає нічого, що я можу зробити, аби врятувати себе, але я справді хочу побачити Твою руку в цей момент». Я зрозумів: найгірше, що я будь-коли робив, – це прийняв рішення залишити Бога. Що зі мною зараз буде? Квартира в Ленінграді і всі військові почесті світу більше не мали жодного значення. Подивившись униз, я побачив відкритий парашут мого ко­ мандира. Раптово подув вітер і штовхнув мене прямо на його парашут! Але втриматися на вершині парашута дуже складно. Як тільки я зісковзнув вниз, мій командир схопив мене своїми сильними руками і утримував залізною хваткою! Ми швидко падали, і він сказав мені, як тримати ноги так, щоб ми могли приземлитися якомога безпечніше. Після приземлення ми по­ трапили до лікарні з незначними травмами. Наступного дня історія про цю незвичайну пригоду з’явилася в газеті. Усі визнали, що це було диво. Відтоді мої молитви дуже відрізнялися від колишніх. Через два тижні, коли в мене була призначена зустріч із генералом, моя відповідь була готова. Коли я увійшов до кабінету генерала, він подивився на мене й усміхнувся. Чоловік був абсолютно впевнений у моїй згоді. «Я думав про вашу щедру пропозицію, однак вирішив не залишатися в армії», – твердо сказав я. Вражений, він запитав: «Що ж ти будеш робити?» «Я буду слідувати заклику партії. Я збираюся поїхати в не­ обжиті місця й освоювати там нові території». У той час уряд 127

країни проводив посилену кампанію з освоєння цілинних земель Сибіру і Середньої Азії. Генерал із подивом дивився на мене: «Ну, солдате, я бачив багато божевільних людей, але ти перевершив усіх!» Після своєї служби в збройних силах пастор Жукалюк таємно працював як пастор і організував підпільну роботу з друкування релігійних книг та матеріалів для адвентистів у Радянському Союзі. Миколу разом із дружиною Євгенією за цю роботу посадили до в’язниці, а потім відпустили. Вони одружені вже 63 роки.

Посібник з вивчення Біблії в Ñó­áîòíіé øêî­ëі IV квартал

«На цьому стою» Мартін Лютер і Послання до римлян Äèðåêòîð видавництва Â. Äæóëàé, головний ðåäàêòîð Ë. Êà÷ìàð, переклад Н. Качмар, кîðåêòîðи: Þ. Âàëü÷óê, І. Джердж, кîìï’юòåðíà âåðñòêà Â. Êóçüìåíêî, дèçàéíåð îáкëадинкè А. Аптер, відповідальна çà друк Ò. Ãðèöþê Áóìàãà офсетна. Îôñåòíий друк. Ïідписано до друку 7.07.2017 р. Ãàðíіòóðà Í’þòîí. Наклад 8 600 прим. Видавництво «Äæåðåëî æèòòÿ» 04107, м. Êèїâ, вóë. Ëóê’ÿíіâñьêà, 9/10-À, òåë. (044) 425-6906, ôàêñ 467-5064, E-mail: dzherelo@ukr.net, www.adventist.org.ua

128