Книга Йова. Урок СШ № 4 (2016) by Христианская периодика

Посібник з вивчення Біблії в Суботній школі четвертий квартал (жовтень, листопад, грудень 2016 року) Кліффорд Гольдштейн

Книга Йова ЗМІСТ Вступ ......................................................................................................................... 2 Урок 1. 24 – 30 вересня. Кінець .................................................................................. 4 Урок 2. 1 – 7 жовтня. Велика боротьба ......................................................................12 Урок 3. 8 – 14 жовтня. «Чи ж Йов дармо боїться Бога?» ............................................. 21 Урок 4. 15 – 21 жовтня. Бог і страждання людей ....................................................... 30 Урок 5. 22 – 28 жовтня. “Хай загине той день” ............................................................. 39 Урок 6. 29 жовтня – 4 листопада. Незаслужене прокляття? ..................................... 48 Урок 7. 5 – 11 листопада. Каральний суд .................................................................. 57 Урок 8. 12 – 18 листопада. Невинна кров ................................................................ 66 Урок 9. 19 – 25 листопада. Проблиски надії .............................................................. 75 Урок 10. 26 листопада – 2 грудня. Гнів Елігу ............................................................. 83 Урок 11. 3 – 9 грудня. Із бурі ..................................................................................... 92 Урок 12. 10 – 16 грудня. Викупитель Йова ............................................................. 101 Урок 13.17 – 23 грудня. Характер Йова .................................................................. 110 Урок 14. 24 – 30 грудня. Окремі уроки із книги Йова .............................................. 119

Êè¿â

2016

СПОКОНВІЧНЕ ЗАПИТАННЯ

езважаючи на популярні пропагандистські заяви про зворотне, християни мають дуже логічні й раціональні причини для віри в Бога. Хоч «видатні і блискучі уми» запевняють, що еволюційні концепції «природного відбору» та «випадкових мутацій» здатні пояснити всю складність, чудо і красу життя, багато хто з людей не поспішає вірити в це, і їх можна зрозуміти. Незважаючи на останні «наукові» заяви, що Всесвіт виник із «нічого», більшість людей вважає: ідея вічного всемогутнього Бога є незрівнянно логічнішим поясненням походження світу. І все ж, навіть маючи на своєму боці логіку й тверді підстави, ми стикаємося з одвічною проблемою зла. Тому нерідко можна почути запитання: Якщо існує добрий, люблячий і всемогутній Бог, чому у світі так багато страждань? Цього кварталу ми вивчатимемо книгу Йова. Цікаво, що дана книга, яка розглядає цю відвічну проблему, є однією з перших записаних книг Біблії. На самому початку книги Бог дав нам деякі відповіді на найскладніше зі споконвічних запитань людства. Деякі відповіді, але не всі. Мабуть, жодна книга Біблії зокрема і навіть уся Біблія загалом не дають відповідей на всі запитання. Проте книга Йова відхиляє завісу і показує читачеві реальність, існування якої не піддається нашому сприйняттю навіть за допомогою суперсучасних технічних пристроїв. Це підводить нас до Царства, яке, з одного боку, далеко від нас, а з іншого – неймовірно близько. Книга Йова, як і решта книг Біблії, показує: природне і надприродне нерозривно пов’язані. Історія Йова – наочне зображення драматичності цього принципу, а також попередження, яке через століття сформулює Павло: «Адже наша боротьба не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього віку, з піднебесними духами злоби» (Ефес. 6:12). Розповідаючи про життя переважно однієї людини, книга Йова – це також історія всіх нас, оскільки всі ми страждаємо

без видимих на те причин. І навіть історія про чотирьох мужів, котрі прийшли провідати Йова, відображає нашу ситуацію, адже хто з нас не намагався зрозуміти причини чужих страждань? Проте ми б випустили з уваги ключовий момент у книзі Йова, якби обмежилися лише спробою багатостраждального людства зрозуміти багатостраждальне людство. Ця історія викладена в контексті великої боротьби між Христом і сатаною, зображеної в буквальному розумінні. Насправді йдеться про реальну битву, яка почалася на Небі та продовжується на Землі – у серці, розумі й тілі кожної людини. Уроки кварталу розглядають історію Йова як при максимальному наближенні, відзначаючи суттєві деталі розповіді, так і на певній відстані, що дозволяє побачити більш широкий контекст описаних у ній подій. Як читачам, знайомим із книгою Йова й усією Біблією, нам украй важливо побачити повну картину. Ми спробуємо зрозуміти не тільки те, чому живемо у світі зла, а й що важливіше – як повинні жити в такому світі. Безперечно, навіть після вивчення книги Йова в контексті всієї Біблії споконвічна тема про існування зла не буде вичерпана. Однак ми можемо бути впевнені: вічна відповідь на цю проблему, як і на всі інші складні запитання, міститься в Особі Ісуса Христа, у Якому ми «маємо викуплення» (Ефес. 1:7). Кліффорд Гольдштейн – редактор посібників з вивчення Біблії, співробітник Генеральної Конференції з 1984 року.

24-30 вересня

насправді не такий він уже і щасливий, оскільки ця історія теж закінчується смертю – смертю самого Йова. Починаючи цього тижня дослідження книги Йова, ми звернемося до її закінчення, бо там піднімається питання і про нашу остаточну долю, не тільки земну, а й вічну.

ДОВГО І ЩАСЛИВО?

КІНЕЦЬ Біблійні тексти для дослідження: Йова 42:10-17; Бут. 4:8; Матв. 14:10; 1 Кор. 4:5; Дан. 2:44; Йова 14:14, 15. Пам’ятний вірш: «Сказав їй Ісус: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити» (Івана 11:25).

а уроках літератури учням пояснюють, наскільки важливе хороше закінчення їхніх творів. У художній літературі, де вся історія вигадана, автор має підвести розповідь до прийнятного завершення. Однак і в науковій літературі закінчення також важливе. А що можна сказати про реальність, про саме життя, яке ми проживаємо не на сторінках книги і не в сценарії фільму, а в плоті й крові? Як щодо наших власних історій? Який фінал вони мають? Чи сходяться наприкінці всі сюжетні лінії так гарно, як у хорошому творі? Мабуть, це не той випадок, правда? Про який хороший кінець можна говорити, якщо наші історії завжди закінчуються смертю? У цьому розумінні не існує справді щасливих фіналів, адже не можна смерть назвати щастям! Це стосується й історії Йова. Хоч її фінал часто вважають щасливим, принаймні на тлі пережитих Йовом страждань, але

Неділя, 25 вересня

Часто дитячі розповіді закінчуються словами: «І жили вони довго і щасливо». У деяких мовах цей вислів став крилатим. Якою б не була трагедія – про викрадену принцесу, страшного вовка чи злого царя, – головний герой і, можливо, його нова дружина зрештою святкують перемогу. Саме так закінчується книга Йова, принаймні на перший погляд. Після всіх випробувань і нещасть, які випали на його долю, Йов доживає свої дні відносно добре. Прочитайте Йова 42:10-17 – заключні тексти всієї книги. Що вони повідомляють нам про те, як закінчилося життя Йова? ___________________________________________________

Якби ви попросили знайомих назвати біблійну книгу, у якій для головного героя все закінчилося добре, книгу із серії «жили вони довго і щасливо», багато хто назвав би книгу Йова. І справді, подивіться на все, що отримав Йов наприкінці історії. Рідні та друзі, яких не було поруч під час випробувань (за винятком Еліфаза, Біддада, Цофара, Елігу та дружини Йова), прийшли й потішають його. Вони щедрі на подарунки. Тепер Йов отримав удвічі більше матеріальних благ, ніж мав на початку (порівняйте Йова 42:12 і Йова 1:3). У нього десятеро дітей, семеро синів і три дочки, замість колись загиблих сімох синів і трьох дочок (Йова 1:2, 18, 19). «І таких вродливих жінок, як Йовові дочки, не знайшлося по всій землі» (Йова 42:15). Зауважте, про його перших дочок так не сказано! І цей чоловік, котрий був упевнений у своїй незагайній смерті, прожив ще 140 років! «І впокоївся Йов старим та насиченим днями» (Йова 42:17). Єврейська фраза «насичений днями» (іноді перекладається як «нажившись», «ситий днями») використовується для опису останніх днів 5

Урок

Усім нам подобаються історії зі щасливим закінченням, чи не так? Чи знаєте ви такі історії? Які уроки ми можемо з них почерпнути?

НЕЩАСЛИВІ ЗАВЕРШЕННЯ

Понеділок, 26 вересня

Книга Йова наголошує, що все закінчується добре для патріарха, котрий помер «старим та насиченим днями». Однак усі ми знаємо, що далеко не в усіх людей життєвий шлях закінчується настільки благополучно. Навіть ті, хто був вірний, чесний і порядний, не завжди завершували своє життя так, як Йов. Як склалася доля наступних біблійних персонажів? Авель (Бут. 4:8) __________________________________________ Урія (2 Сам. 11:17) ________________________________________ Ілій (1 Сам. 4:18) __________________________________________ Цар Йосія (2 Хронік 35:22-24) ____________________________ Іван Хреститель (Матв. 14:10) ____________________________ Степан (Дії 7:59, 60) ______________________________________

Як бачимо, Біблія рясніє історіями з нещасливими завершеннями. І це тому, що саме життя сповнене таких історій. Один приймає мученицьку смерть за добру справу, інший помирає від страшної хвороби, а ще інший проводить решту своїх днів у стражданнях. Мало людей проходить через свої випробування так тріумфально, як Йов. Нечасто в людей життя закінчується так добре, як у Йова. І, звичайно ж, про це говорить не тільки Біблія. Які історії з нещасливим завершенням знаєте ви? Чого навчилися з них? ________________________________________

Прочитайте 1 Кор. 4:5. Що цей текст говорить нам про те, як у теперішній час, у цьому житті дещо залишається без відповіді, невиконаним та незавершеним? Натомість яку надію ми маємо? ___________________________________ ___________________________________________________________

Вівторок, 27 вересня

Середа, 28 вересня

ЧАСТКОВЕ ВІДНОВЛЕННЯ

Так, історія Йова закінчилася на позитивній ноті, на відміну від історій інших біблійних персонажів та звичайних 6

ОСТАННЄ ЦАРСТВО

Крім усього іншого, Біблія – це книга про історію. Але це не просто історична книга. Вона розповідає про події ми7

людей. Дослідники Біблії часом говорять про «відновлення» Йова. І справді, багато з утраченого ним було йому повернуто. Однак заради справедливості слід визнати, що на цьому історія Йова не завершується. Безперечно, життєві обставини Йова змінилися на краще, але врешті-решт він помер, як і його діти, онуки, правнуки. І немає сумнівів, що його нащадки певною мірою також зіткнулися з життєвими випробуваннями, які є невід’ємною частиною життя в грішному світі. Очевидно, Йов не до кінця збагнув причину всіх лих, що спіткали його. Так, він знову мав дітей, але хіба не відчував смутку за втраченими дітьми? Як щодо шрамів, які, без сумніву, тривожили його все життя? Для Йова все закінчилося добре, однак не ідеально. Занадто багато втрачених можливостей, занадто багато запитань без відповідей! Біблія повідомляє, що Господь «привернув Йова до першого стану» (Йова 42:10), і це справді так. Але дещо все ж залишилося незавершеним, без відповіді та невиконаним. І в цьому немає нічого дивного, чи не так? Адже в нинішньому світі незалежно від того, добрий чи поганий наш «кінець», залишаються деякі справи незавершеними, запитання – без відповіді, а задуми – невиконаними. Ось чому фінал Йова в певному розумінні можна вважати свого роду символом справжнього завершення всіх людських нещасть і страждань. Він віщує надію на щасливий кінець, на виконання обітниці про повне й остаточне відновлення, які ми маємо завдяки Євангелію Ісуса Христа. У порівнянні з ним відновлення Йова тьмяніє.

Урок

1 Урок

Авраама (Бут. 25:8), Ісака (Бут. 35:29) і Давида (1 Хронік 29:28). Вона передає ідею, що хтось зустрічає свою смерть у відносно хороших умовах та з відчуттям щастя.

Прочитайте Дан. 2:44; 7:18. На яку надію, пов’язану з кінцем часу, указують тексти? ___________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Наслідком великого викуплення стане те‚ що світ знову користуватиметься Божим благоволінням. Усе, втрачене через гріх, відновиться. Не тільки людина, а й Земля буде викуплена, щоб стати вічною оселею слухняних. Протягом шести тисяч років сатана боровся за панування над Землею. Нарешті здійсниться споконвічний Божий намір, який Він мав при творінні. «І приймуть царство святі Всевишнього і будуть міцно держати царювання аж навіки, і аж навіки-віків» (Дан.7:18)» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 342). Книга Йова закінчується повідомленням про смерть патріарха. Доброю вісткою для нас, як і для Йова, є те, що завершення книги Йова – це не кінець історії Йова. А також наша смерть – це не кінець нашої історії. 8

ВОСКРЕСІННЯ І ЖИТТЯ

Прочитайте Йова 14:14, 15. Яке запитання ставить Йов та як сам відповідає на нього? _____________________________ ___________________________________________________________

У книзі Йова серед інших розглядається також питання смерті. І це закономірно. Будь-яка книга про людські страждання, безумовно, повинна розглядати і смерть як причину більшості наших переживань. Йов запитує, чи оживе померла людина, а потім каже, що очікує заміни для себе в майбутньому. Слово «заміна» походить від єврейського терміна, який передає ідею «відновлення» або «заміщення». Крім того, воно означає зміну одягу. Хоч саме слово багатозначне, у даному контексті йдеться про «відновлення» після смерті. Отже, Йов має надію, що смерть одного разу зміниться життям. Звичайно, наша велика надія й велика обітниця про те, що зі смертю все не закінчиться, ґрунтується на житті, смерті та служінні Ісуса. «Новий Завіт навчає, що Христос переміг смерть – найбільш лютого ворога людства, і що Бог воскресить мертвих для остаточного суду. Але ця доктрина стає центральною в біблійному віровченні після воскресіння Христа, оскільки отримує своє підтвердження в перемозі Христа над смертю» (John E. Hartley, The Book of Job, NICOT, Accordance electronic ed., P. 237). «Сказав їй Ісус: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити» (Івана 11:25). Які саме слова Ісуса в цьому тексті дають нам надію і впевненість у щасливому «фіналі»? Яким знанням ми володіємо на відміну від Йова? П’ятниця, 30 вересня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Незважаючи на всі жахливі лиха, які спіткали Йова, він залишився вірним Богові. «І Господь привернув Йова до першого стану» (Йова 42:10). Проте в його історії далеко не на всі питання дані відповіді. Книга Йова – одна із книг Біблії, і було б неправильно будувати богослов’я тільки на 9

Четвер, 29 вересня

Урок

1 Урок

нулого так, щоб ми могли почерпнути з них духовні уроки. На прикладах минулого вона навчає нас, як нам слід жити тут і зараз (1 Кор. 10:11). Однак Біблія розповідає не тільки про минуле, а й про майбутнє. Вона вказує нам на майбутнє аж до кінця часу. Учення про події останнього часу та кінець світу богослови називають «есхатологією» – від грецького слова «есхатос», «останній». Часом цей термін використовується щодо вчення про смерть, суд, Небеса і пекло. Він також пов’язаний із чудовою обітницею про нове життя в новому світі. Біблія повідомляє нам багато інформації про кінець часу. Так, книга Йова завершується згадкою про смерть Йова, і якщо людина прочитає тільки цю біблійну книгу, то може подумати, що життя Йова закінчилося смертю, як і життя кожної людини. Сподіватися нема на що, бо для цього немає видимих підстав. Однак Біблія навчає нас, що в кінці часу буде встановлене Царство Боже, яке, на відміну від земних царств, існуватиме вічно та буде оселею викуплених.

1 Урок

ній. Інші книги Святого Письма тлумачать багато складних питань, піднятих у книзі Йова. Новий Завіт особливим чином висвітлює багато тем, які не могли бути повністю пояснені в старозавітні часи. Це добре видно на прикладі служіння у святині. Незалежно від того, наскільки добре благочестивий ізраїльтянин розумів значення смерті тварин та всього жертовного служіння, зміст цієї системи отримав остаточне пояснення тільки з Приходом Ісуса і Його смертю на хресті. Послання до євреїв багато в чому допомагає усвідомити справжнє значення всього служіння. Хоч сьогодні ми маємо перевагу знати «теперішню істину» (2 Петра 1:12) та володіємо більшим світлом, ніж Йов, проте нам також потрібно навчитися жити з невирішеними питаннями. Розкриття істини відбувається поступово, і хоч нам зараз дароване велике світло, ще багато чого ми маємо навчитися. Нам сказано, що «викуплені подорожуватимуть від світу до світу, і велика частина їхнього часу буде присвячена розгадці таємниці викуплення. Протягом усієї вічності ця тема постійно відкриватиметься їхньому розуму» (Ellen G. White, Advent Review and Sabbath Herald, March 9, 1886). Питання для обговорення:

1. Що означає поняття «прогресуюче об’явлення»? Чи можете ви навести приклади з життя, які ілюструють це поняття? Дитина починає вивчати арифметику, запам’ятовує знаки, цифри. Потім навчається додавати, віднімати, множити й ділити числа. Згодом можна переходити до складніших дисциплін: алгебри, геометрії та математичного аналізу з його інтегральними численнями. Як ця аналогія допомагає нам зрозуміти ідею «прогресуючого об’явлення» в богослов’ї? 2. Прочитайте текст Йова 42:11. Коментатори протягом століть запитують, де були родичі та друзі Йова в найважчий для нього момент. Адже вони повернулися тільки після того, як його життя налагодилося. Що ви можете сказати з цього приводу? 3. Як багато трагічних доль ви знаєте? Яким чином Голгофський хрест дає надію, що це ще не кінець історії? 10

Місіонерська історія НАВЕРНЕННЯ УВ’ЯЗНЕНОГО

Частина 1

лександр Марин був добре відомий серед співробітників правоохоронних органів у більшій частині Румунії. Його ім’я та фото з’являлися в поліцейських дільницях по всій країні. Понад третину свого життя він провів у в’язниці. Марин не підходив під типовий образ закоренілого злочинця. Майбутнє добре освіченої людини, художника і дизайнера, котрий володіє мовами, було багатообіцяючим. Його старший брат наклав на себе руки у віці 18 років, будучи чемпіоном країни з легкої атлетики. Марину тоді виповнилося 15 років. Засмучені горем батьки направили всю свою любов і надії на майбутнє свого молодшого сина. Але він зв’язався з поганою компанією. Друзі сина отримували задоволення, порушуючи закон. «Ми знаємо, що станеться, якщо нас упіймають», – говорив він. Врешті-решт Олександра впіймали і посадили у в’язницю. Вона стала для нього школою для подальшої кримінальної діяльності, і незабаром він був звільнений, опанувавши нові способи скоєння злочинів. Олександр став учасником інших незаконних справ і зрештою зв’язався з мафією. Олександр одружився на колишній однокласниці. Дівчина знала про його минуле, але сподівалася змінити його. Проте в плани Олександра це зовсім не входило. Він вирішив втекти до Югославії і пізніше відправити туди свою дружину, що на той час чекала дитину. Олександру вдалося безпечно перетнути кордон, проте у нього не було ніяких коштів для проживання. «Нам доводилося красти, щоб прогодуватися», – розповідав він. За це чоловік знову був заарештований і відправлений до в’язниці. За день до звільнення Олександра співробітниця в’язниці розповіла йому про те, що його збираються депортувати до Румунії. Для Олександра це означало одне – смертний вирок. Вона дала йому напилок, і він разом зі своїми сусідами по камері почав розпилювати металеві ґрати в’язниці, що ретельно охоронялася. Ув’язнені співали й усіляко шуміли, щоб не було чути звуків розрізання сталевих ґрат. Вікно було дуже маленьким, і Олександру довелося залишити пальто і сорочку і намазатися кремом для гоління, щоб пролізти через крихітний отвір на волю. Чоловік розповідає, що відбулося далі: «Четверо з нас намагалися втекти, і трьом вдалося опинитися на сусідньому кукурудзяному полі. Була пізня осінь, і в мене не було ні сорочки, ні пальта. Я тремтів від холоду. Ми чули, як охоронці з собаками шукали нас. Поліцейські собаки знайшли мого сусіда по камері. Я зрозумів це по криках, що пролунали. Саме тоді я промовив першу у своєму житті молитву. «Боже, допоможи мені. Якщо ти дозволиш мені врятуватися, я зміню своє життя». Я вірив у те, про що говорив у молитві. Але як тільки мені вдалося втекти, я забув про свою обіцянку Богові». Далі буде

1-7 жовтня

життя патріарха, усі ми, подібно до нього, беремо участь у великій боротьбі між добром і злом.

ВІДЛУННЯ РАЮ НА ЗЕМЛІ

Неділя, 2 жовтня

Книга Йова починається на позитивній ноті. Принаймні, зі світської точки зору, ми бачимо людину, яка процвітає в усьому.

ВЕЛИКА БОРОТЬБА Біблійні тексти для дослідження: Йова 1:1-5; 1:6-12; Зах. 3:2; Матв. 4:1; Єзек. 28:12-16; Римл. 3:26; Євр. 2:14. Пам’ятний вірш: «І сказав Господь сатані: “Господь буде картати тебе, сатано, і буде картати тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не головешка, що вціліла від огню?”» (Зах. 3:2).

а сторінках Біблії можна знайти безліч вказівок і натяків на нещадну боротьбу між Богом і дияволом, добром і злом на космічному й особистісному рівнях. Порівнюючи ці тексти, ми складаємо висловлені в них думки в єдину мозаїку, вітраж істини, через який можемо зазирнути в таємний зміст біблійної вістки та більш ясно зрозуміти її» (Настільна книга з теології адвентистів сьомого дня, с. 969). Тема великої боротьби – це світло, яке допомагає нам краще зрозуміти біблійну вістку і зокрема План спасіння. Хоч ця тема яскравіше виражена в Новому Завіті, вона фігурує також і в Старому. І, мабуть, ніде в Старому Завіті не викладено більш чітке уявлення про сатану, вселенський конфлікт та його вплив на земне життя, ніж у книзі Йова. Цього тижня ми подивимося на ширший контекст подій, описаних у книзі Йова. І хоч наше життя відрізняється від

Прочитайте Йова 1:1-4. Що ці тексти повідомляють нам про життя Йова? Які позитивні моменти ви можете відзначити? __________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Складається враження, що Йов має все необхідне для щастя, зокрема і праведний характер. Слово, перекладене в Йова 1:1 як «невинний», утворене від слова, яке означає «досконалий» або «цілісний». Епітет «праведний» в оригіналі звучить як «прямий», що вказує на ходіння прямим шляхом. Початок книги дуже нагадує опис раю, зображуючи праведну, чесну, людину, котра ні в чому не має нестачі. Проте всіма названими якостями Йов володіє в грішному світі. Прочитайте Йова 1:5, 6. Як ці тексти характеризують гріховний світ, у якому жив Йов? ___________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Йов побоювався, що під час своїх бенкетів його діти могли чимось прогнівити Бога. Як вірний священик свого сімейства, він приносив жертви за кожного з них окремо. Він знав про підступність гріха, і думка, що його діти можуть забути Божественні вимоги, спонукала його виконувати роль їхнього заступника перед Богом» (Коментар Е. Уайт, Біблійний коментар АСД, т. 3, с. 1140). Судячи з усього, справи в Йова йшли настільки добре, наскільки це можливо на Землі. Епітет «райське» найкраще характеризує життя цієї людини, яка мала велику родину, чесне ім’я та величезне майно. Однак це було життя на гріховній планеті, і незабаром Йову доведеться зіткнутися з усіма небезпеками, що підстерігають нас на Землі. 13

Урок

ВСЕЛЕНСЬКИЙ КОНФЛІКТ

Понеділок, 3 жовтня

Історія Йова починається на Землі, у безтурботному і спокійному місці. Однак уже в шостому вірші першого розділу місце дії змінюється. Вона переноситься в зовсім іншу реальність, яку люди можуть осягнути винятково завдяки Божественному об’явленню. Цікаво, що в даному разі небесна реальність не видається такою ж спокійною і безтурботною, як земна. Прочитайте Йова 1:6-12. Більш докладно ці тексти ми вивчатимемо в наступних уроках, а зараз лише розглянемо, що тут відбувається. Порівняйте цю сцену з описом життя Йова на Землі. _____________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У цих кількох віршах міститься багата пожива для роздумів. Вони відкривають такі аспекти нашого Всесвіту, яких не здатні виявити всі космічні телескопи і до яких людська наука не може навіть підступити. Цікаво, що ці тексти також зображують космічний конфлікт. Записану в уривку бесіду ніяк не назвеш мирною і безтурботною. Бог говорить про Йова з почуттям задоволення, як Отець, Котрий пишається Своїм сином. А сатана, навпаки, висміює те, що Бог говорить про Йова. «І відповів сатана Господеві й сказав: “Чи ж Йов дармо боїться Бога?”» (Йова 1:9). У словах сатани ми чуємо уїдливий сарказм та глузливий тон. Хоч вірш не говорить про це явно, ми розуміємо, що протистояння відбувається на Небі. Отже, бачимо, як ангел, створена істота, стоїть перед Богом на Небесах і кидає Йому виклик у присутності «Божих синів». Важко уявити, щоб хтось із простих людей дозволив собі розмовляти в такому тоні з представниками вищого керівництва країни, а тут ми бачимо приклад зухвалого поводження із Самим Богом. Як таке могло статися? 14

КОНФЛІКТ НА ЗЕМЛІ

Вівторок, 4 жовтня

Книга Йова відхиляє завісу і показує такий вимір буття, який не можна осягнути за допомогою органів чуття та світських філософій. Наші очі, вуха й філософські методи пізнання світу безсилі, коли необхідне осмислення більш масштабної картини. Тексти Йова 1:6-12 зображують конфлікт між Богом та сатаною. І хоч це протистояння почалося на Небесах, воно швидко перемістилося на Землю. У всій Біблії ми знаходимо тексти, які вказують на цей тривалий конфлікт, до якого залучені і ми.

Прочитайте наступні вірші. Що вони повідомляють про реальність боротьби зі злими надприродними силами, яка відбувається на Землі? Бут. 3:1-4 ________________________________________________ Зах. 3:2 __________________________________________________ Матв. 4:1 _________________________________________________ 1 Петра 5:8 _______________________________________________ 1 Івана 3:8 _______________________________________________ Об’явл. 12:9 ______________________________________________

Це лише кілька віршів з безлічі текстів, які прямо або опосередковано вказують на буквального диявола – надприродну істоту зі злими намірами. Багато людей помилково вважають сатану міфічним персонажем, але, маючи ясне свідчення Біблії, ми не повинні підтримувати цей обман. Яким чином сьогодні ми можемо бачити вплив сатани в нашому світі? У чому наш єдиний захист?

Відповідь можна знайти в темі великої боротьби, яка червоною ниткою проходить через усю Біблію. У світлі цієї теми ми можемо зрозуміти не тільки книгу Йова, але і всю Біблію, а також отримати пояснення сумної історії гріха та страждань на Землі. Однак найважливіше те, що вона допомагає нам усвідомити, що Ісус здійснив для нас на хресті, аби вирішити проблему гріха і страждань на Землі.

Урок

Що хорошого є у вашому житті зараз? Як ви можете навчитися бути вдячними за це?

Початкові сцени книги Йова відкривають кілька важливих моментів. По-перше, як ми вже сказали, вони демонструють реальність небесного світу, у якому, крім Бога, є й інші небесні істоти. По-друге, вони показують тісний взаємозв’язок між земним життям і Небесним Царством. Небесні істоти безпосередньо впливають на події, що відбуваються на Землі. По-третє, вони повідомляють про духовний конфлікт на Небесах, який проектується на Землю. Іншими словами, описані в книзі Йова події – це свого роду мініатюра великої боротьби. Ці тексти показують, як вселенський за своїми масштабами конфлікт виявився в житті однієї людини – Йова. І, як ми побачимо пізніше, порушені в книзі питання безпосередньо стосуються кожного з нас. Книга Йова зображує боротьбу між Богом і дияволом, однак не описує початку конфлікту. Як наведені тексти розширюють наше уявлення про це протистояння? Ісаї 14:12-14; Єзек. 28:12-16; 1 Тим. 3:6. ________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Еллен Уайт пише про «закон любові» як основу Божого правління. Вона зазначає, що Бог, не бажаючи вимушеного послуху, передбачив свободу волі для всіх Своїх моральних створінь. Проте «знайшовся той, хто порушив Закон свободи, дарований Богом усім істотам. Гріх зародився в тому, хто після Христа був звеличений Богом понад усіх, хто володів найвищою могутністю і славою серед небожителів» (Патріархи і пророки, с. 34, 35). Потім автор цитує наведені вище вірші з книг Ісаї та Єзекіїля, описуючи падіння сатани. «Закон любові» та «свобода волі» – ключові поняття Божого правління. Біблія повідомляє, що через свою велич і красу сатана піднісся і загордився. Ми не знаємо, чому так сталося, оскільки це частина «таємниці беззаконня», про яку йдеться в тексті 2 Сол. 2:7. Словосполучення «таємниця беззаконня» 16

відкриває, наскільки тісно Закон Бога пов’язаний з основою Його правління. До моменту появи в книзі Йова сатани його падіння вже відбулося і боротьба йшла повним ходом. Який важливий вибір стоїть перед вами зараз та на які біблійні обітниці ви можете покластися, аби бути впевненими в правильності свого рішення?

ВІДПОВІДІ НА ХРЕСТІ

Четвер, 6 жовтня

Книга Йова порушує низку важливих питань. Однак на чимало із них там немає відповіді. Тому нам потрібна вся Біблія. Але, навіть досліджуючи Святе Письмо, ми «бачимо, як у дзеркалі, неясно» (1 Кор. 13:12). Як ми вже зазначали, книга Йова нічого не говорить про початок повстання сатани. Крім того, вона не повідомляє про те, як сатана врешті-решт зазнав поразки у великій боротьбі. Незважаючи на роль цього персонажа в подальшій розповіді, сатана з’являється в книзі Йова лише двічі (Йова 1:6-12; 2:1-7). Він зникає з поля зору, хоч заподіяне ним руйнування залишається. Далі в книзі він не згадується. Усі наступні події пов’язані з Богом, а не із сатаною. І це цілком логічно, оскільки книга Йова насамперед розповідає про Бога та Його характер. Проте Біблія ясно і недвозначно повідомляє нам про поразку сатани у великій боротьбі. Кульмінацією цієї поразки є смерть Ісуса на хресті. Як наступні тексти пояснюють, чому подвиг Ісуса приведе до завершення великої боротьби? Івана 12:31, 32; Об’явл. 12:10-12; Римл. 3:26; Євр. 2:14. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

На хресті сатана був повністю викритий перед усім Усесвітом як убивця, ким він і є. Ті, хто знав Ісуса в період Його царювання на Небі, очевидно, були вражені, побачивши, наскільки Він принижений прибічниками сатани. Це і був той «суд» над сатаною, про який Ісус говорив в Івана 12. 17

ЙОВ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ВСЬОГО СВІТУ

Урок

2 Урок

Середа, 5 жовтня

Як ми можемо навчитися радіти подвигом Ісуса на хресті навіть серед випробувань, які переживаємо зараз?

П’ятниця, 7 жовтня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Концепцію боротьби, протистояння між добром і злом можна виявити в багатьох культурах. Вона існує протягом тисячоліть і часто знаходить відображення в міфології. Сьогодні під впливом критицизму й модерністського раціоналізму багато християн заперечують буквальне існування диявола та злих ангелів, вважаючи їх символами людського і стихійного зла, властивими первісній культурі. Ми, адвентисти, не можемо уявити собі, як узагалі можливо зрозуміти Біблію, не вірячи в реальність диявола та його ангелів. Не всі християни піддалися омані, заперечуючи реальність усесвітнього конфлікту між надприродними силами добра і зла. Євангельський богослов Грегорі Бойд багато писав про реальність багатовікової (але не вічної) боротьби між Богом і дияволом. У передмові до своєї книги «Бог у стані війни», прокоментувавши кілька віршів із 10-го розділу книги Даниїла, Бойд написав: «Від початку і до кінця Біблія передбачає наявність духовних істот, які мешкають у просторі між людством та Богом. Їхні дії значною мірою полегшують або ускладнюють існування людей. У своїй книзі я стверджую, що саме ця концепція лежить у центрі біблійного світогляду» (Gregory A. Boyd, God at War, 1997, p. 11). Важко не погодитися із цим твердженням! 18

Питання для обговорення:

1. Які інші біблійні вірші говорять про сатану і демонічні сили? Що можна випустити з уваги, якщо інтерпретувати їх як символи темної сторони людської натури? 2. Нікколо Макіавеллі, італійський письменник XVI століття, висловив таку думку: для правителя значно краще, аби піддані його боялися, ніж любили. Еллен Уайт, навпаки, пише: «Навіть після того, як було вирішено, що сатана не може далі залишатися на Небі, Безмежна Мудрість не знищила його. Бог може прийняти тільки служіння любові, вірність Його творінь має ґрунтуватися на усвідомленні Його справедливості й милості. Мешканці Неба та інших світів, не розуміючи природи гріха і його наслідків, не побачили б справедливості й милосердя Бога в знищенні сатани. Якби він був негайно знищений, тоді б вони служили Богові не з любові, а зі страху» (Велика боротьба, с. 498, 499). Чому Бог хоче, щоб ми служили Йому з любові, а не зі страху?

Урок

2 Урок

Тільки коли Спаситель помер на хресті за «гріхи всього світу» (1 Івана 2:2), Небеса змогли проголосити, що настало спасіння. Тільки тоді виповнилася Божественна обітниця, дана «перед вічними часами» (2 Тим. 1:9). Віддавши Своє життя за нас, Христос «справедливий і оправдує того, хто вірить в Ісуса» (Римл. 3:26). На хресті Він спростував обвинувачення диявола в тому, що Бог не може виконати Свій Закон (бути праведним) і водночас спасти порушників Закону (виправдати їх). Після Голгофи доля сатани була вирішена.

Місіонерська історія НАВЕРНЕННЯ УВ’ЯЗНЕНОГО

8-14 жовтня

Частина 2

лександр подався до Норвегії, де зайнявся розповсюдженням наркотиків. Двічі його життя висіло на волосині в бійках і під пострілами. Олександр думав, що таким невразливим його роблять сатанинські сили. Незабаром він був заарештований за торгівлю наркотиками і направлений назад до Румунії, де він почав купувати і продавати нелегальну зброю. Його тесть був настільки злий на нього, що викликав поліцію. Олександра посадили у в’язницю на два роки. Тюремні працівники у відчаї намагалися зрозуміти, що з ним зробити. В останній спробі щось змінити вони призначили його відповідальним за тюремну кімнату соціальних заходів. Олександр повинен був приносити туди стільці, підключати колонки і т. п. І за обов’язками своєї роботи чоловік зобов’язаний був відвідувати всі зустрічі. У цьому приміщенні проводилися церковні богослужіння, зокрема зустрічі адвентистів. Їх проводили євангелісти – члени Церкви місцевої громади. Олександр вирішив ставити складні запитання тим, хто проводить заняття, аби поставити їх у безвихідь. Він навіть почав для цього читати Біблію. Але, маючи намір чинити опір релігії, він прослухав безліч проповідей і отримав багато відповідей на свої запитання. Поступово Олександр дізнався про Божу любов. Одного разу на черговій зустрічі євангеліст попросив Олександра помолитися. Чоловік розгубився і не зміг цього зробити. Після зустрічі євангеліст доторкнувся до Олександра і сказав: «Ти близький до Царства Божого». Глибоко зворушений цими словами Олександр почав ретельно вивчати Біблію, шукаючи в ній насамперед віру і розраду, а не складні запитання для служителів. Він усвідомив, що тепер вірить у Бога. Ув’язнені і наглядачі почали помічати зміни в характері Олександра. Він почав ставитися до ув’язнених з добротою, а до охоронців з повагою. Коли друзі зауважували зміни, що відбулися в чоловікові, він говорив їм, що це Бог зробив. Олександр попросив євангеліста повідомити його сім’ї в Бухаресті про зміни в його житті. Дружина Олександра здивувалася. Вона не могла повірити, що її чоловік міг змінитися так радикально. В останні місяці свого перебування у в’язниці Олександр став учителем серед ув’язнених. Після свого звільнення Олександр і його дружина Флорентина проводили час у серйозних роздумах і вивченні Біблії. Крок за кроком чоловік показував дружині прекрасну вістку Божої любові і спасіння. Поступово Флорентина дійшла до розуміння тієї сили, котра перетворила її чоловіка, закоренілого злочинця, на м’яку, добру, люблячу людину. Подальші місяці після звільнення Олександра були важкими. Його друзі з минулого чинили тиск на нього, закликаючи знову ввійти до прибуткового світу незаконно нажитого майна. Але Олександр був непохитний. Пізніше Олександр і Флорентина уклали заповіт з Богом у церкві поряд з в’язницею, де він пережив своє навернення. За мотивами історії, записаної Іоном Бусуманом, Бухарест, Румунія.

Урок

«ЧИ Ж ЙОВ ДАРМО БОЇТЬСЯ БОГА?» Біблійні тексти для дослідження: Йова 1; 2; 1 Кор. 4: 9; Бут. 3:1-8; Филп. 4:11-13; Матв. 4:1-11; Филп. 2:5-8. Пам’ятний вірш: «А він до неї відказав: “Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?” При всьому тому Йов не згрішив своїми устами» (Йова 2:10).

нига Йова відкриває нам новий вимір реальності. Вона дає можливість поглянути на велике протистояння між Христом і сатаною. Вона також пропонує модель, яка допомагає нам краще зрозуміти світ, у якому ми живемо і який часто бентежить, приголомшує та лякає нас. Крім того, книга Йова показує, що всі ми залучені до великої боротьби. «Горе землі й морю, бо до вас зійшов диявол, який у великій люті, знаючи, що має обмаль часу!» (Об’явл. 12:12). Сатана зійшов на Землю, і ми знаємо, що його лють справді велика. Хто з нас, смертних людей, не відчув на собі цієї люті? Цього тижня ми продовжимо вивчати перші два розділи книги Йова та спробуємо зрозуміти, як нам слід поводитися в умовах великої боротьби. 21

Прочитайте Йова 1. Зверніть особливу увагу на обвинувачення, висунуті сатаною проти Йова. Що сказав сатана? Що означають його звинувачення? Кого насправді атакував сатана? ________________________________________ ___________________________________________________________

«Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю» (Йова 1:10). Книга Йова починається зі згадок не тільки про праведність патріарха та його добрий характер, але також про його матеріальні благословення й успішне господарство. Благополуччя і процвітання принесли йому пошану, він став «більший від усіх синів сходу» (Йова 1:3). Ось чому сатана дорікає Богові: «Йов служить Тобі тільки тому, що Ти дав йому всі ці блага». Сатана стверджував: якщо Бог забере все це від Йова, той негайно прокляне Його (Йова 1:11). Фактично це звинувачення проти Самого Бога. Якби Бог справді був прекрасним і добрим, то Йов би корився Йому, обожнював Його і поклонявся Йому виключно з почуття любові і вдячності. Зрештою, як можна не любити Бога, Котрий так багато зробив для нього? Сатана виразно натякав: Бог підкупив Йова, щоб той був вірний Йому. Тим самим він стверджував, що Йов служить Богові не з любові, а через власні корисливі мотиви. Подумайте про деяких жорстоких політичних правителів, котрі мають відданих до смерті послідовників, бо ці правителі добрі до них. Якщо Господь справді такий добрий, люблячий і дбайливий, яким здається, то Йов служив би Йому, навіть втративши все своє добро. Однак, стверджуючи, що Йов не залишиться вірним, сатана натякав: навіть Йов не повністю довіряє Йому. Вірність патріарха обумовлена щедрими Божими дарами. Іншими словами, відданість Йова, за логікою сатани, продиктована винятково власною вигодою.

Чому ви служите Господу? Припустимо, ваші мотиви не є досконалими. Якщо чекатимете, коли ваші мотиви стануть досконалими, що може статися з вами і вашою вірою?

ШКІРА ЗА ШКІРУ: БИТВА ТРИВАЄ

Уривок Йова 2:1-3 багато в чому повторює тексти Йова 1:6-8. Але в останній частині тексту Йова 2:3 ми бачимо істотну відмінність. Сам Господь говорить про вірність Йова, яку він зберіг, незважаючи на пережиті лиха. Тому на момент, коли розповідь доходить до тексту Йова 2:3, складається враження, що обвинувачення сатани відхилені як хибні. Йов залишився вірним Богові і не прокляв Його всупереч прогнозу сатани.

Прочитайте Йова 2. Що відбувається в цьому розділі? Яке значення має факт, що в перших двох розділах книги Йова згадуються «Божі сини» – свідки розмови між Богом та дияволом? ____________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Фразеологізм «Шкіра за шкіру» викликає подив у коментаторів. Ідея, однак, полягає ось у чому: нехай щось трапиться із самим Йовом і це покаже ціну його вірності. Сатана заявляє Богові: «Зруйнуй тіло Йова, забери в нього здоров’я і подивися, що станеться!» Зауважмо, що розмова між Богом та дияволом відбувається не в зачиненій кімнаті. Обидва випадки дискусії на Небі, описані в книзі Йова, відбуваються в контексті зустрічі небесних розумних істот з Богом. Сатана висуває свої обвинувачення «публічно», у присутності інших небесних істот. Такими є методи дій сатани у великій боротьбі. Конфлікт розгортається перед усім Усесвітом (1 Кор. 4:9; Дан. 7:10; Об’явл. 12:7-9). «План викуплення, однак‚ мав більш глибоке і серйозне призначення, ніж тільки спасіння людини. Христос прийшов на Землю не лише заради цього; не тільки для того‚ щоб мешканці маленької планети навчилися шанувати Божий Закон так‚ як він цього заслуговує. План викуплення мав виправдати перед Усесвітом характер Бога… Смерть Христа задля спасіння людини не лише відкривала людям дорогу 23

Понеділок, 10 жовтня

Урок

3 Урок

БОЖИЙ СЛУГА ЙОВ

Неділя, 9 жовтня

Вівторок, 11 жовтня

НЕХАЙ БУДЕ БЛАГОСЛОВЕННЕ ГОСПОДНЄ ІМ’Я!

Як відреагував Йов після першої атаки сатани, дізнавшись про всі нещастя, які спіткали його? (Йова 1:20-22.) Що означає факт, що навіть в умовах такої трагедії «Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного»? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Свобода вибору – вирішальний чинник Божого правління, яке ґрунтується на любові. Господь бажає, щоб ми служили Йому з любові, а не з примусу. «Сатана припустив, що Йов служить Богові з корисливих мотивів... Він заперечував, що істинна релігія виникає з любові й осмислення Божого характеру, що справжні шанувальники не мислять себе поза релігією і служать Богові тому, що таке служіння є правильним саме по собі, а не просто тому, що Небеса сповнені славою. Вони люблять Бога, оскільки Він гідний їхньої любові й довіри, а не тільки тому, що Він благословляє їх» (Біблійний коментар АСД, т. 3, с. 500). Йов довів, що обвинувачення сатани хибні. Бог наперед знав, що станеться, але Йов же не знав та міг інакше повестися. Він міг би згрішити і сказати щось «безумне» на Бога. Господь не примушував патріарха чинити саме так. Його непохитна вірність, виявлена за вкрай важких обставин, була дивовижним свідченням перед людьми й ангелами. Порівняйте зміст першого розділу книги Йова з описом у Бут. 3:1-8 гріхопадіння Адама та Єви. Як цей контраст показує, наскільки жахливий їхній гріх? _________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Як реакція Йова свідчить про те, наскільки дешевими, легковажними й помилковими бувають наші виправдання гріха?

ДРУЖИНА ЙОВА

Середа, 12 жовтня

Настав момент звернути увагу на іншу жертву в історії Йова – його дружину. Вона з’являється в книзі Йова тільки в текстах 2:9, 10 і після цього зникає з історії. Більше про неї нічого не сказано. Однак, з огляду на все, що відбулося, хто може собі уявити горе, пережите цією нещасною жінкою? Її власна біда, трагедія її дітей та інших жертв показує, що страждання нікого не обминають. Ми всі залучені до великої боротьби, ніхто не уникне її. Порівняйте тексти Йова 2:3 та 2:9. Яку фразу використовують як Бог, так і дружина Йова? Наскільки важливо те, як по-різному вони використовують її? ______________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Фраза «тримається міцно в своїй невинності», яка характеризує Йова, не випадково з’являється в обох текстах. Слово, перекладене як «невинний», зустрічається також у Йова 1:1 та 1:8; воно також означає «безвадний». Корінь цього слова передає ідею досконалості й цілісності. Як шкода, що дружина Йова дорікає його в тому, за що Бог його хвалить. У своєму горі вона спонукає Йова зробити саме те, чого, на думку Бога, він не зробить. Хоч ми, звичайно, не маємо права засуджувати її, цей приклад навчає нас бути обережними, аби не стати каменем спотикання для інших (Луки 17:2). 25

Адам і Єва, безгрішні істоти, які мешкали в раю, не послухалися Бога й упали в гріх, не витримавши нападу сатани. Йов, який пережив біль і руйнування, залишився вірним Господу, незважаючи на спроби сатани похитнути його. В обох випадках ми маємо яскравий приклад добровільних доленосних рішень.

Урок

3 Урок

до Неба, а й мала виправдати перед Усесвітом дії Бога та Його Сина у відповідь на повстання сатани. Вона повинна була довести‚ що Божий Закон залишається незмінним‚ а також показати суть і наслідки гріха» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 68, 69).

Йов доводить істинність своєї віри. Він служитиме Господу як за добрих часів, так і за поганих. Зауважмо, що сатана зникає з розповіді та більше не з’являється в ній. І хоч текст про це не згадує, ми можемо уявити собі розчарування сатани і його невдоволення відповіддю Йова. Зрештою, подивіться, як легко він переміг Адама та Єву і багатьох інших. «Обвинувачеві наших братів» (Об’явл. 12:10) довелося шукати для звинувачень когось іншого, а не Йова. Як ми можемо навчитися бути вірними Богові як за добрих, так і за важких часів?

СЛУХНЯНИЙ ДО СМЕРТІ

Четвер, 13 жовтня

У тексті Йова 1:22 читаємо: «При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!». Текст Йова 2:10 повідомляє: «При всьому тому Йов не згрішив своїми устами». В обох випадках, незважаючи на напади сатани, Йов залишився вірним Господу. Обидва тексти підкреслюють факт, що Йов не згрішив ані діями, ані словами. Звичайно, ці тексти не стверджують, що Йов був безгрішним. Біблія навчає, що всі ми – грішники. «А коли скажемо, що ми не згрішили, то робимо Його неправдомовним і Його слово в нас не перебуває» (1 Івана 1:10). Бути «невинним та праведним», боятися Бога й уникати зла (Йова 1:1) зовсім не означає бути безгрішним. Як і всі інші, Йов народився грішником та потребував Спасителя. Незважаючи на нещастя, які спіткали його, Йов залишився вірним Господу. У цьому значенні патріарха можна вважати прообразом Ісуса (див. Урок 14), Котрий серед жахливих випробувань та спокус не здався, не впав у гріх і тим самим спростував обвинувачення сатани проти Бога. Звичайно, діяння Христа за своїми наслідками були незрівнянно більш 26

Прочитайте Матв. 4:1-11. Як досвід Йова відображає спокусу Христа в пустелі? ___________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

За неймовірно важких обставин, ослабнувши від голоду, Ісус у Своїй людській природі, у «подобі гріховного тіла» (Римл. 8:3), не піддався, як і Йов, на спокуси диявола. Коли патріарх довів свою вірність, сатана зник зі сцени. Те ж саме відбулося й у випадку з Ісусом. Святе Письмо повідомляє: після того як Ісус вистояв у спокусі, диявол залишив Його (Матв. 4:11, див. також Якова 4:7). Але спокуса, з якою Ісус зіткнувся в пустелі, була тільки початком боротьби. Справжнє випробування чекало Його на хресті, однак і тут, незважаючи на весь тягар страждань (незрівнянно сильніших, ніж страждання Йова), Ісус залишився вірним до смерті. Прочитайте Филп. 2:5-8. Яку надію дарує нам послух Христа «до смерті»? Чим ми повинні відповісти на Його послух? П’ятниця, 14 жовтня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Дослідники книги Йова, знавці єврейської мови, відзначають цікавий феномен. Слова дружини Йова перекладені так: «Прокляни Бога – і помреш!» (Йова 2:9). Текст Йова 1:5 у перекладі звучить так: «Може, згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму». А переклад тексту Йова 1:11 такий: «Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, – чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?». У кожному із цих прикладів дієслово «проклинати/зневажати» утворене від слова «благословляти». Слово, що має корінь брк, у всій Біблії означає «благословляти». Цей же корінь використовується в Бут. 1:22, де Бог «благословляє» створені Ним істоти, а також у Псал. 67:8: «Нехай благословляє нас Бог». 27

масштабними, величними і значущими, ніж діяння Йова. Проте між ними можна зауважити паралелі.

Урок

Прочитайте тексти Йова 2:10. Яку сильну заяву зробив Йов? Див. також Филп. 4:11-13. ________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

3 Урок

Чому ж дієслово «благословляти» перекладається як «проклинати/зневажати» в наведених вище текстах із книги Йова? Насамперед, якби в даних текстах ішлося про «благословення», вони б не мали змісту. Навіщо Йову знадобилося приносити жертви Богові (див. Йова 1:5), якщо його сини «благословили» Бога у своїх серцях? Контекст вимагає протилежного значення, як і в Йова 1:11 та 2:5. Чи міг сатана думати, що Йов благословить Бога, якщо його спіткає лихо? Контекст, безперечно, вимагає значення «проклинати». За що Йов дорікнув дружині, якщо вона порадила йому благословити Бога (Йова 2:9,10)? Усі ці вірші мають зміст тільки в тому разі, якщо зазначене слово передає ідею «прокляття». Чому ж автор не використав одне з поширених слів для позначення «прокляття»? Учені вважають, що це евфемізм – нейтральне слово, використане замість непристойного. Опис ситуації, у якій прокляття адресується Богові, ображало релігійні почуття автора. Те ж саме ми спостерігаємо в текстах 1 Цар. 21:10, 13, де слово, перекладене як «зневажати», утворене від дієслова брк – «благословляти». Отже, Мойсей використовував слово «благословляти» замість слова «проклинати», хоч ідеться явно про прокляття.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ: 1. Чому в кризові часи для людей так природно сумніватися в існуванні Бога та в Його добрих намірах? Перебуваючи в суворій реальності грішного світу, де триває велика боротьба, чому ми завжди повинні пам’ятати про Голгофський хрест? 2. Хоч нам відомий фон, на якому розгортається трагедія Йова, сам патріарх, судячи з усього, не знав підґрунтя цих подій. Він бачив лише лиха, що обрушилися на нього, але не бачив усієї картини. Чого це навчає нас? Яким чином думка про більшу картину, яку ми часто не бачимо або не розуміємо, може заспокоїти нас у важкі часи?

Місіонерська історія ПОРОЖНЕЧА СЕРЦЯ Частина 1

удучи єдиною донькою і наймолодшою дитиною в сім’ї, Олена була оточена любов’ю. Однак глибоко всередині вона відчувала деяку порожнечу і не знала, що б це могло бути. Друзі запропонували Олені піти з ними на дискотеку, де б вона могла заповнити душевну порожнечу музикою і танцями, але батьки не відпустили її. Один із друзів Олени запросив її відвідати Адвентистську церкву. Олена чула, що адвентисти були чесними і порядними людьми. Але бабуся попередила її, що вірні ортодокси не переступають поріг протестантських церков. Тому дівчина не пішла. Потім хтось запросив Олену на серію молитовних зустрічей. «Адже це не постійні богослужіння,– переконувала себе дівчина,– тому немає нічого поганого в тому, щоб піти туди». Отримавши дозвіл від батька, вона пішла, частково із цікавості, послухати, чого навчають інші церкви. Олена відвідувала кожну зустріч і вперше в житті почула про те, що Ісус хоче бути її особистим Другом, що Він любить її, віддав за неї життя і незабаром повернеться знову. Уперше в житті Олена відчула щастя. Вона хотіла дізнатися більше і вирішила відвідувати церкву по суботах. Коли батько Олени дізнався, що тепер вона хоче відвідувати богослужіння по суботах, він розсердився. Але дівчина вже відчула любов Христа і розуміла, що вона повинна дізнатися більше. Однак, коли вона спробувала вийти з дому, щоб піти до церкви, батько зупинив її. «У цій сім’ї тільки одна релігія, – сказав він. – І ніхто в цьому будинку не перейде ні в жодну іншу віру». Але в міру того як Олена читала Біблію і вивчала істини, котрих не знала, вона вирішила, що субота – день Господній. Вона хотіла відвідувати церкву, але розуміла, що батьки не дозволять їй цього. Тому Олена сказала їм, що йде відвідати бабусю. Дорогою до церкви вона зупинилася на декілька хвилин, щоб зайти до бабусі, і потім знову продовжила свій шлях. Бабуся попередила Олену, що це принесе розбрат в їхню сім’ю. По сусідству жила вдова. Вона чула про бажання Олени відвідувати церкву і запрошувала дівчину до себе в п’ятницю після обіду, щоб та могла непомітно вийти на вечірнє богослужіння. Олена намагалася піти з церкви раніше, щоб її не побачили з адвентистами. Далі буде

15-21 жовтня

БОГ І СТРАЖДАННЯ ЛЮДЕЙ Біблійні тексти для дослідження: Римл. 1:18-20; Йова 12:7-10; Об’явл. 4:11; Колос. 1:16, 17; Матв. 6:34; Йова 10:8-12; Римл. 3:1-4. Пам’ятний вірш: «Отже, не журіться про завтрашній день, бо завтрашній день і сам про себе поклопочеться; вистачає дневі власних турбот» (Матв. 6:34).

а відміну від інших книг Біблії, книга Йова не пов’язана з ізраїльським народом та його землею. Починаючи від книги Буття, де Авраамові дано обітницю, що Господь зробить його родоначальником великого народу (Бут. 12:2), та закінчуючи книгою Об’явлення, яка описує «святе місто» Єрусалим (Об’явл. 22:19), тема Ізраїлю і його відносин заповіту з Богом так чи інакше, прямо чи опосередковано допомагає формувати кожну книгу. Однак у книзі Йова нічого такого немає, немає навіть згадки про знаменну подію давньої історії Ізраїлю – вихід. Це пояснюється насамперед тим, що Мойсей написав книгу Йова та книгу Буття в Мідіянській землі (див. Біблійний коментар АСД, т. 3, с. 1140). Вихід не згадується, оскільки він ще не відбувся.

Проте, можливо, є ще одна, важливіша причина. Одна з головних тем книги Йова, тема страждань людей, носить універсальний характер. Вона не обмежується будь-яким народом або епохою. Єврею та язичнику, усім нам тією чи іншою мірою знайомі біди Йова і біль від життя в гріховному світі. Якими б винятковими не були його переживання, Йов представляє собою всіх нас у наших стражданнях.

БОГ У ПРИРОДІ

Неділя, 16 жовтня

Прочитайте Римл. 1:18-20. Що повідомляє Павло в цих віршах? __________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Які сильні слова! Існування Бога достатньою мірою відкривається «через творіння», тобто через створений світ. Тому люди не зможуть виправдати власне невір’я. Павло каже, що за допомогою спостереження за творінням можна багато чого довідатися про існування Бога та Його характер. Це підстава для справедливого розгляду в день суду. Звичайно, світ природи повідомляє нам багато інформації про існування Бога. Сучасна наука відкрила такі подробиці про чудеса творіння, які наші предки, що жили лише 300 років тому, а тим більше 3 000 років тому, не могли собі навіть уявити. Іронія полягає ось у чому: чим більшу складність наука виявляє в житті, тим менш імовірною стає названа наукою причина походження життя – випадковість. Телефон «IPhone» має продуману функціональність, демонструє певний дизайнерсько-технічний задум і, безперечно, є чиїмось винаходом. А людина – істота з незрівнянно більш складною і продуманою будовою – є, як нас запевняють, лише продуктом випадковості. На жаль, багато людей вірять таким хибним заявам. Прочитайте Йова 12:7-10. Як ці слова підтверджують думку, викладену в Римл. 1:18-20? _______________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Урок

Що конкретно в природі свідчить нам про силу і доброту Бога? Як ви можете навчитися черпати підтримку із цих свідчень?

УСЕ МАЄ ПРИЧИНУ

Понеділок, 17 жовтня

Існує багато вагомих аргументів на користь існування Бога. Крім свідчення створеного світу, існує ще так званий космологічний аргумент. Він зводиться до того, що будьяка матеріальна річ у Всесвіті має причину свого існування поза собою. Будь-яка річ була створена кимось або чимось, створеними раніше. Цей ланцюжок тягнеться доти, доки ми не впираємося в нематеріальну причину існування Всесвіту, яка не має початку. А цією причиною є вічний Бог, зображений у Писанні!

Що наведені тексти повідомляють про Першопричину всього? Об’явл. 4:11 _______________________________________________ Колос. 1:16,17 _____________________________________________ Івана 1:1-3 _______________________________________________

Наведені тексти, як і багато інших, навчають про вічного Бога, і це вчення є логічним поясненням Творіння. Деякі мислителі, категорично налаштовані проти ідеї існування Бога, вигадали альтернативне пояснення. Нам кажуть, що Всесвіт створив не всемогутній вічний Бог, а «ніщо». Навіть такий відомий учений, як Стівен Хокінг, якого називають сучасним Ісааком Ньютоном, стверджує, що наш Усесвіт створило «ніщо». «Унаслідок закону гравітації Всесвіт може і буде створювати себе з нічого» (Стівен Хокінг і Леонард Млодінов. Вищий задум, с. 180). Хоч Хокінг пояснює свою ідею складною математичною мовою, хочеться запитати: через 400 років після початку 32

У зв’язку із цим прочитайте текст 1 Кор. 3:19. Чому християнам слід завжди пам’ятати цю важливу істину?

НАЙБІЛЬШ РАННЯ КНИГА

Вівторок, 18 жовтня

Незважаючи на гучні заяви тих, хто не вірить у Бога, люди, котрі вірують у Нього, мають багато вагомих причин для цього. Проте існує одна відвічна проблема, яку протягом століть використовувало багато осіб, аби виправдати своє невір’я. Це проблема страждання людей та існування зла. Як можуть співіснувати всеблагий, люблячий, усемогутній Бог і зло? Для багатьох це питання продовжує залишатися каменем спотикання. Навіть віруючі люди, котрі на досвіді пізнали Бога та Його любов, час від часу замислюються над цим питанням! Еллен Уайт навчає того ж, що і єврейська традиція: Мойсей написав книгу Йова в Мідіянській землі. «Довгі роки усамітнення в пустелі не пройшли марно. У цей період Мойсей не тільки підготувався до майбутньої великої праці, а й натхнений Святим Духом написав книги Буття і Йова, які народ Божий читатиме з глибоким зацікавленням до кінця часу» (Коментар Еллен Уайт, Біблійний коментар АСД, т. 3, с. 1140). Одна з двох перших книг Біблії, книга Йова, розглядає універсальну проблему людського горя і страждань. Бог знав, що людство зустрінеться із цією проблемою, тому на самому початку у Своєму Слові через Мойсея передав історію Йова. Бог відразу ж повідомив нам: ми не залишені напризволяще в наших стражданнях та болю, Він поруч, усе знає, і ми маємо надію, що врешті-решт Він усе владнає. Що наступні тексти говорять нам про реальність зла? Матв. 6:34; Івана 16:33; Дан. 12:1; Матв. 24:7. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

наукової революції один з провідних учених доводить, що Всесвіт і все в ньому виникли з нічого? Помилка залишається помилкою, навіть якщо вона висловлена вченим.

Урок

4 Урок

Тут також ідеться про те, що існування Бога виявляється у створеному світі. Хоч у своєму деградованому стані природа не розкриває повністю характер Бога, вона, безумовно, відкриває Його творчу силу і доброту.

Для людини природно ставити запитання про причини зла у світі. Як ми можемо навчитися вірити в доброту Бога, незважаючи на це зло?

ДИЛЕМА

Середа, 19 жовтня

Прочитайте наведені вірші з книги Йова. Яке запитання не дає спокою патріархові? Про що він не запитує? Йова 6:4-8; 9:1-12. _____________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Як вже зазначалося раніше, у книзі Йова жодного разу не постає питання про існування Бога. Звучить інше запитання: чому біди обрушилися на Йова? З огляду на його віру в Бога та долю, яка спіткала його, можна сказати, що це було справедливе запитання. Якби подібні нещастя обрушилися на атеїста, відповідь на запитання, чому це сталося, була б для нього відносно простою і зрозумілою. На його думку, ми живемо в безглуздому й безцільному світі, якому до нас немає діла. Отже, перебуваючи серед суворих, холодних і байдужих природних сил, ми іноді стаємо жертвами лих, які не мають жодної мети. Чому так відбувається? Якщо саме життя не має жодної мети, тобто є безглуздим, то й пов’язані із цим життям випробування мають бути такими ж безглуздими. У той час як багатьом така відповідь здасться незадовільною та безнадійною, вона, безумовно, має зміст, якщо виходити з передумови, що Бога не існує. Проте люди, подібні до Йова, зустрічаються з іншою дилемою. 34

Запитання, які мучили Йова, продовжують терзати більшість віруючих у Бога: «Якщо добрий і люблячий Бог існує, чому люди страждають? Чому навіть «хороші» люди, такі як Йов, переживають лиха і нещастя, від яких немає жодної видимої користі?» Якби Всесвіт існував без Бога, подібні негаразди сприймалися б як невід’ємна частина матеріального світу, у якому людські істоти – лише випадкові побічні продукти взаємодії атомів і молекул. Проте Йов, як і ми, мав зовсім інше уявлення про світ. Звідси й дилема! Четвер, 20 жовтня

ТЕОДИЦЕЯ, АБО ВИПРАВДАННЯ БОГА

Прочитайте уривок Римл. 3:1-4. Хоч ці слова звучать у контексті теми порушення людьми заповіту з Богом, про яку більш значущу проблему розмірковує Павло? Що Павло говорить про Бога? ___________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Словами з тексту Псал. 51:6 Павло звертається до Господа: «Щоб Ти був виправданим у Своїх словах, і переможеш, коли будеш судитися!» (Римл. 3:4). Тема виправдання Самого Бога звучить у різних місцях Писання. Богослови називають її теодицеєю, і йдеться про розуміння доброти Бога перед лицем зла. Це відвічне питання ми розглядаємо протягом поточного тижня. Фактично вся велика боротьба сама по собі є теодицеєю. Незважаючи на панування зла у світі, людям, ангелам і всьому Всесвітові буде явлена доброта Бога. «Усі питання істини й омани, навколо яких так довго точилася боротьба, тепер стають зрозумілими. Перед усіма створеними розумними істотами постають наслідки бунту та результати відкидання Божественних постанов. Усесвіт бачить 35

Прочитайте Йова 10:8-12. Як ці тексти допомагають нам зрозуміти болісні запитання, які непокоять Йова? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Урок

4 Урок

За логікою Святого Письма проблема існування зла не ставить під сумнів існування Бога. Біблія повідомляє як про реальність усезнаючого, усемогутнього, люблячого Бога, так і про реальність зла, людських страждань і горя. Зло не є виправданням для невір’я в Бога. Навіть при поверховому читанні книги Йова видно, що, перебуваючи в повному розпачі, Йов ані на хвилину не сумнівається в існуванні Бога. Він цілком резонно запитує, чому його спіткало лихо.

Чому так важливо славити Бога, зокрема й у випробуваннях, які здаються нестерпними?

П’ятниця, 21 жовтня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Християнський письменник і апологет Клайв Льюїс написав книгу, у якій розповідає про смерть дружини та свої спроби примиритися із цією втратою. Автор говорить: «Я не думаю, що існує небезпека втратити віру в Бога. Справжня небезпека полягає в можливості повірити в те, що Він – поганий. Я боюся не того, що дійду висновку: “Виявляється, Бога немає!”, натомість: «Так ось який Він, виявляється, і нічого себе обманювати» (Біль втрати, с. 6, 7). Саме це питання мучило Йова. Як ми побачили, він ніколи не сумнівався в існуванні Бога; його турбувало питання щодо Божого характеру. Йов сумлінно служив Господу, був «доброю» людиною. Тому знав, що не заслужив усіх нещасть, які трапляються з ним. Він ставив таке ж запитання, над яким під час лиха замислюється багато віруючих: «Який Бог насправді?». Це центральне питання великої боротьби. Обговорюється не стільки існування Бога, скільки Його 36

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ: 1. Поміркуйте над питанням страждання людей, які не вірять у Бога. Ми вже відзначали: коли трапляються трагедії, їм не потрібно боротися з тими ж питаннями, що й віруючим у Бога. Однак чи мають вони надію колись отримати відповідь, колись знайти рішення? Тільки уявіть собі, як це – пройти через усі переживання земного життя і вважати, що все це закінчується могилою і більше нічого немає. Не дивно, що багато невіруючих розчаровується в житті. У світській літературі раз у раз звучать протести проти абсурдності людського буття. Як ми можемо навіть на тлі земних скорбот черпати надію з нашої віри, незважаючи на невирішені поки що питання? 2. Чому так важливо сьогодні покладатися на Голгофський хрест – найбільший прояв любові й характеру Бога? Коли ми переживаємо горе, трагедію, лихо, що Голгофський хрест відкриває нам про характер Бога? Постійно дивлячись на хрест, яку надію ми можемо мати на остаточне вирішення того, із чим стикаємося в даний час?

характер. І хоч результат великої боротьби обумовлений багатьма чинниками, немає жодних сумнівів, що смерть Ісуса на хресті, де Син Божий «видав Себе за нас як дар і жертву Богові, як приємні пахощі» (Ефес. 5:2), найкраще засвідчила перед Усесвітом про істинний характер нашого Творця. Голгофський хрест свідчить, що Богові можна довіряти.

Урок

4 Урок

різницю між правлінням сатани та правлінням Божим. Сатана засудив себе власними вчинками. Мудрість, справедливість і доброта Бога повністю виправдані. Усі розуміють, що в усіх Своїх діях у цій великій боротьбі Бог дбав про вічне добро для Свого народу та всіх створених Ним світів» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 670, 671). Як би важко не було для нас сьогодні усвідомлювати це у світі гріха і страждань (Йову було значно важче), коли все закінчиться, ми зможемо побачити доброту, справедливість, любов і святість Бога в Його поводженні з людством, сатаною та гріхом. Це не означає, що всі події у світі заслуговують нашого схвалення. Це лише означає, що за всіх обставин Бог діє найкращим чином. Коли жахлива історія гріха закінчиться, ми зможемо вигукнути: «Великі та дивні діла Твої, Господи Боже, Вседержителю! Праведні й правдиві дороги Твої, Царю народів!» (Об’явл. 15:3).

Місіонерська історія

ПОРОЖНЕЧА СЕРЦЯ

Урок

22-28 жовтня

Частина 2

ісля декількох тижнів обману Олена усвідомила, що говорить неправду заради того, щоб поклонятися Богові, і що це неприйнятно для Нього. Вона вирішила бути чесною. Але батько вже здогадувався, куди ходить його дочка. Він бачив її, як вона заходила в дім вдови і потім через півгодини залишала його. Батько пішов до сусідки і запитав, де Олена. Вдова відповіла, що дівчина пішла і повернеться через півгодини. Але того вечора слова проповідуючого про страждання Ісуса за усе людство настільки глибоко торкнулися Олени, що вона ніяк не могла змусити себе піти раніше. Дорогою додому дівчина думала: «Якщо Господь настільки постраждав за мене, можливо, я теж повинна постраждати заради Нього? Я буду вірною і дивитимуся на Ісуса, і Він допоможе мені». Вона навіть не підозрювала, наскільки скоро почнуться її страждання. Олена повернулася до будинку вдови, переповнена радістю від того, що вона дізналася. Але жінка попередила її: «Будь обережна, твій батько дуже злий». Батько чекав доньку вдома. Він кричав на неї, вимагаючи пояснень. «Я була в церкві, – сказала Олена. – Мені там дуже подобається». «Ти більше не підеш у цю церкву! – закричав він. – Ти більше ніколи не матимеш справи з адвентистами!» Він пішов до кімнати доньки, зібрав усі релігійні книги і порвав їх. Потім він зібрав їх у купу і спалив у дворі. Батько випробував усі способи, які знав, щоб переконати дочку припинити відвідувати церкву. Але Олена бачила, що Божий шлях кращий, і відмовлялася зійти з нього. Коли вона сказала про це батькові, він закричав: «Я швидше вб’ю тебе, ніж житиму з дочкою, яка не слухається мене! Ти більше мені не дочка!». «Добре, – сказала вона. – Якщо ти більше не дозволяєш мені бути твоєю дочкою, тоді я буду дочкою Божою!». Одного разу в суботу Олена прокинулася і виявила, що всі ще сплять. Вона вирішила піти до церкви, незважаючи на погрози батька побити її. Поки вона збиралася, батько помітив її. – Куди ти йдеш? – запитав він. – В Адвентистську церкву, – відповіла вона. – Добре, – сказав він спокійно. – Але довго не затримуйся! Коли дівчина повернулася додому, батько запитав її: – Хто дозволив тобі йти в церкву? – Ти! – відповіла Олена. – Коли? – запитав він здивовано. – Сьогодні вранці. Ти хіба не пам’ятаєш? Напруга між Оленою і батьком зростала, їй було важко вдома. Але більше йти було нікуди. Далі буде

«ХАЙ ЗАГИНЕ ТОЙ ДЕНЬ» Біблійні тексти для дослідження: Йова 3:1-10; Івана 11:11-14; Йова 6:1-3; 7:1-11; Якова 4:14; Йова 7:17-21; Псал. 8:4-6. Пам’ятний вірш: «Достойний Ти, Господи і Боже наш, прийняти славу, честь і силу, бо Ти створив усе, і завдяки Твоїй волі все постало і було створене!» (Об’явл. 4:11).

оли ми читаємо історію Йова, у нас є дві явних переваги: по-перше, ми знаємо, як вона закінчується; по-друге, нам відомі її передумови – вселенський конфлікт, який відбувається за межами сцени. Йов не знав цього. У його житті все відбувалося просто чудово, як раптом на нього обрушилися нещастя за нещастям, трагедія за трагедією. І цьому чоловікові, який був «більший від усіх синів сходу» (Йова 1:3), не залишається нічого іншого, як ридати і сумувати, сидячи в поросі й попелі. Продовжуючи вивчати книгу Йова, спробуємо уявити себе на місці Йова, щоб краще зрозуміти пережиті ним сум’яття, гнів, смуток. Погодьтеся, що для нас це не таке вже й складне завдання! Не можна сказати, що ми пережили те саме, що й патріарх, але кому з нас, хто народився в людському тілі в грішному світі, не знайоме почуття розгубленості, яке при39

Неділя, 23 жовтня

«НЕХАЙ ЗАГИНЕ ДЕНЬ, КОЛИ Я НАРОДИВСЯ»

(Йова 3:2, переклад І. Хоменка) Уявіть себе на місці Йова. Ваше життя, усе, заради чого ви працювали, чого досягли, чим Бог благословив вас, руйнується без будь-яких видимих причин. Те, що відбувається, не має жодного сенсу. Багато років тому шкільний автобус потрапив в аварію і багато дітей загинуло. У зв’язку з цим один атеїст сказав, що таке нещастя цілком могло статися у світі, який не має ні сенсу, ні мети, ні напрямку. Подібні трагедії нічого не означають, бо сам світ не має сенсу. Однак ми знаємо, що така відповідь не задовольняє віруючого в Бога. І Йова, вірного послідовника Господа, вона також не задовольняла. У Йова не було ані найменшого пояснення того, що трапилося. Усе, що в нього було, – це його безмежне горе та болючі запитання, які постійно переслідували його. Прочитайте Йова 3:1-10. Як Йов уперше висловив тут свій смуток? Яким чином його слова можуть стосуватися кожного з нас? ___________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Життя – це дар Божий. Ми існуємо тільки тому, що Бог створив нас (Дії 17:28; Об’явл. 4:11). Саме наше існування – чудо, яке вражає сучасну науку. Учені не можуть навіть дати єдиного визначення поняття «життя» і вже тим більше прийти до єдиної думки щодо того, як і чому воно з’явилося. Однак хто з нас у хвилини розпачу не запитував: а чи варто взагалі жити? Тут ми говоримо не про спроби покінчити рахунки з життям, а про моменти, коли ми, подібно до Йова, шкодуємо, що взагалі народилися! Один стародавній грек колись сказав: «Краща частка для смертних – на світ ніколи не народитися!» Іншими словами, життя може бути настільки нестерпним, що перспектива 40

Чи відчували ви колись те ж саме, що Йов? Чи шкодували, що народилися на світ? Наскільки важливо навіть у найпохмуріші моменти пам’ятати, що ми маємо надію на майбутнє, що все налагодиться!

ВІДПОЧИНОК У МОГИЛІ

Понеділок, 24 жовтня

Прочитайте Йова 3:11-26. Про що говорить Йов? Як він продовжує свій плач? Що сказав про смерть? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Ми ледь можемо уявити собі страшну біду, яку переживав бідний Йов. Втративши все своє майно і здоров’я, що само по собі важко, Йов утратив усіх своїх дітей. Усіх до одного! Нам важко уявити біль від втрати однієї дитини. У Йова було десятеро дітей, і він втратив усіх! Не дивно, що він бажав власної смерті. Нагадаємо, що патріарх нічого не знав про причини трагедії, яка сталася. Але навіть якби він знав причини, навряд чи це допомогло б йому почуватися краще, чи не так? Однак зауважте, що саме говорить Йов про смерть. Якби він помер, то який досвід придбав би? Чи скуштував би райське блаженство? Чи зазнав би радість від присутності Бога? Чи грав би на арфі разом з ангелами? Нічого подібного. Ось що сказав сам Йов: «Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок» (Йова 3:13).

Прочитайте Екл. 9:5 та Івана 11:11-14. Як слова Йова узгоджуються з тим, що Біблія говорить про стан людини після смерті? ___________________________________________ ___________________________________________________________

Тут, в одній з найдавніших книг Біблії, міститься, мабуть, перша згадка про стан мертвих. У той момент Йов бажав одного – спокою. Життя раптом стало настільки важким і болісним, що він побажав собі смерті, яка міцно асоціювалася в його свідомості зі спокійним відпочинком у могилі. Його 41

взагалі не народитися здається звільненням від неминучого страждання, яке супроводжує людське життя в грішному світі.

Урок

5 Урок

ходить разом з бідами і стражданнями, особливо якщо ми намагаємося вірно служити Господу та правильно чинити?

Як християни, ми маємо чудові обітниці про майбутнє. Як можна навчитися пам’ятати у важкі часи гарні моменти з минулого, черпаючи з них розраду і заспокоєння?

БІЛЬ ІНШИХ ЛЮДЕЙ

Вівторок, 25 жовтня

У третьому розділі повідомляється, що Йов завершив свій перший плач. У двох наступних розділах Еліфаз, один із друзів Йова, наставляє його (ми розглянемо його промову наступного тижня). У розділах 6 і 7 Йов продовжує говорити про свої страждання. «Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі, то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!» (Йова 6:2, 3). Як Йов висловлює тут свій біль? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Ця метафора дає нам уявлення про те, як сприймає Йов свої страждання. Якби можна було вмістити весь морський пісок на одній чаші ваги, а його «смуток» і «нещастя» на другій, то останнє переважило б перше. Так Йов сприймав власний біль. Це був особистий біль Йова і нікого іншого. Іноді мова заходить про «страждання всього людства». Однак таке узагальнення помилкове. Ми не страждаємо колективно. Ми страждаємо не від чужого болю, а тільки від свого власного. Нам знайомі тільки наш власний біль і наші власні страждання. Муки Йова при всій їхній важкості не були більші за міру страждань, якої може зазнати кожна людина. Деякі люди, бажаючи підтримати ближнього, кажуть, що відчувають його біль. Це самообман, вони не можуть його відчути. Усе, що вони можуть відчути, – їхній власний біль, що виник у відповідь на чужі страждання. Але це завжди їхній власний біль, а не біль іншої людини. Ми чуємо про катастрофи, викликані природними силами або людиною, з великим числом загиблих. Кількість жертв 42

Поміркуйте про межі страждання для окремо взятої людини. Як це допомагає побачити насущне питання людських страждань у дещо іншому світлі?

ТКАЦЬКИЙ ЧОВНИК

Середа, 26 жовтня

Уявіть собі таку розмову. Двоє людей висловлюють занепокоєння з приводу смерті – неминучого кінця життя. Незалежно від того, наскільки порядно вони живуть і чого досягли, усе закінчиться могилою. «Ми живемо всього якихось вісімсот-дев’ятсот років, а потім зникаємо! – скаржиться Метушалах другові. – Що таке вісімсот-дев’ятсот років у порівнянні з вічністю?!» (Див. Бут. 5). Нам сьогодні важко уявити собі, як це – жити кілька століть! (Метушалахові було 187 років, коли народився його син Ламех, а після цього Метушалах прожив ще 782 роки). Проте навіть патріархи, усвідомлюючи неминучість смерті, напевно, скаржилися на швидкоплинність життя.

Прочитайте Йова 7:1-11. На що скаржиться Йов? Див. також Псал. 40:5, 11; Якова 4:14. _________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Нещодавно ми читали, як Йов бажав спокою й полегшення в результаті смерті. Тепер він журиться від усвідомлення швидкоплинності життя. Він каже, що людина стикається з труднощами життя і після цього помирає. Парадокс полягає 43

приголомшує нас. Ми насилу можемо уявити собі настільки масові страждання. Однак в умовах гріховного світу, у яких перебував Йов та в яких живуть усі люди, починаючи від Адама і Єви в Едемі та до завершення історії цього світу, ми можемо відчувати тільки свій власний біль і не більше. Ми в жодному разі не хочемо применшити проблему індивідуальних страждань і, як християни, маємо намагатися полегшити біль там, де можемо (див. Якова 1:27; Матв. 25:34-40). Проте, незалежно від безлічі страждань у світі, ми можемо бути вдячними Богові, що жодна грішна людина не страждає понад міру, яку може витримати. (Існує єдиний виняток, див. Урок 12).

Урок

5 Урок

смуток був таким великим, що, забувши всі світлі моменти в житті, він пошкодував, що не помер при своєму народженні.

Як розуміння гріхопадіння, смерті й обітниці воскресіння може допомогти нам інакше поглянути на питання швидкоплинності життя?

Четвер, 27 жовтня

«МА ЕНОШ?» («ЩО ТАКЕ ЛЮДИНА?»)

Уявімо себе на місці Йова. «Чому Бог так поводиться зі мною? – думаємо ми. – Чому Він допустив таке в моєму житті?!» Йов не бачив і не міг бачити всієї картини. Він знав лише про своє лихо та губився в здогадах щодо причин. Хто з нас не був у подібній ситуації? Прочитайте Йова 7:17-21. Про що тут говорить Йов? Які запитання ставить? Якщо врахувати його становище, чому ці запитання виправдані? ___________________________ ___________________________________________________________

Деякі богослови вважають, що наведені вище слова Йова перегукуються з уривком Псал. 8:5-7: «Що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його! Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив» (див. також Псал. 144:3, 4). Проблема, однак, полягає в тому, що книга 44

Прочитайте Івана 3:16 та 1 Івана 3:1. Як ці тексти допомагають нам зрозуміти, чому Бог взаємодіє з людством? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Серце Івана переповнюється захопленням і благоговінням, коли він дивиться на висоту, глибину й ширину Отчої любові до нашого загиблого роду. Він не може знайти відповідних слів, щоб описати таку любов, але закликає світ споглядати її: «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми!» (1 Івана 3:1). Якою цінною стає людина завдяки такій любові! Порушивши Божий Закон, людські сини стали підданими сатанинського царства. Але завдяки безмежній жертві Христа і віри в Ім’я Його сини Адама стають Божими синами. Прийнявши на Себе людську природу, Христос підніс людський рід» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 4, с. 563). П’ятниця, 28 жовтня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

«У століття, як ніколи яскраво освітлене наукою і розумом, Добра вістка християнства все більше втрачає свою метафізичну переконливість, переставши бути тією міцною безпечною підставою, на якій можна будувати своє життя, та потроху втрачаючи колишню психологічну мотивацію. З болісною виразністю відкрилася повна неймовірність усього нерозривного сплетіння подій: хіба можливо, аби безмежний вічний Бог несподівано втілився в образ якоїсь однієї людини в конкретний історичний час та в конкретному географічно45

Йова була написана задовго до книги Псалмів. Не виключено, що псалмист написав ці вірші у відповідь на плач Йова. У будь-якому разі запитання «Ма енош?» («Що таке людина?») – одне з найважливіших запитань. Хто ми? Як опинилися тут? У чому сенс і мета нашого життя? Йов вважає, що Бог «ударив» його, тому запитує, чи Бог цікавиться ним. Бог великий, Його творіння безмежне, для чого Йому взаємодіяти з Йовом? Навіщо Йому цікавитися кожним із нас?

Урок

5 Урок

в тому, що ми нарікаємо на швидкоплинність життя навіть тоді, коли це життя похмуре й нещасне. Одна адвентистка написала статтю про свою боротьбу з депресією та думками про самогубство. Ось що вона зазначила: «Найсильніше засмучувало те, що, як адвентистка, я вела такий спосіб життя, котрий обіцяв мені додаткових шість років життя». У лещатах депресії ця обставина не мала для неї великого значення. Страждальцеві здається, що багато речей не мають сенсу. Біль заглушає раціональні докази, переважають страх і безнадія. Навіть Йов, маючи підставу для надії (див. Йова 19:25), у розпачі вигукнув: «Пам’ятай, що життя моє – вітер, моє око вже більш не побачить добра...» (Йова 7:7). Йов відчував подих смерті, проте скаржився на швидкоплинність життя, яким би жалюгідним у той момент воно не здавалося.

5 Урок

му місці тільки для того, щоб зазнати ганебної страти? Щоб одне-єдине коротке життя, прожите два тисячоліття тому людиною з безвісного первісного народу на планеті, котра, як стало тепер відомо, являє собою порівняно невелике кулясте скупчення речовини і котра обертається навколо однієї зірки з мільярдів їй подібних у неймовірно безмежному й безликому Всесвіті, – хіба можливо, щоб настільки непримітна подія мала особливе космічне й вічне значення? Віра в це втратила будь-яку переконливу силу в очах серйозних людей. Неймовірно, щоб цілий Усесвіт був якось особливо стурбований саме цією крихітною частиною своїх незмірно величезних просторів, – якщо він взагалі може бути чимось «стурбований». Тепер, коли сучасне мислення нагально потребувало знайти соціальне, емпіричне, наукове доведення всіх тверджень віри, чари християнства помітно слабшали» (Річард Тарнас. Історія західного мислення, с. 305). Що випустив з уваги автор? Що ця цитата говорить нам про обмежені можливості «науки й розуму» в питанні розуміння Бога та Його любові до нас? Що це говорить про необхідність об’явлення істини, яку «наука й розум» не можуть осягнути самі по собі?

Питання для обговорення:

1. Як ви, будучи християнином, відповіли б на запитання: «що таке людина?» Чим ваша відповідь відрізнятиметься від відповіді людей, котрі не вірять у Бога Біблії? 2. «Мертвим смерть не страшна, – писав Кормак Маккарті. – Смерть – предмет тривоги для живих». Як наше розуміння стану мертвих може допомогти пережити втрату близьких людей? Яким чином нас може втішити думка, що вони спочивають у могилах і життєві турботи й труднощі не турбують їх? 3. Чому, на ваш погляд, навіть у найжахливішій ситуації більшість людей чіпляється за життя, яким би поганим воно не здавалося? 4. Обговоріть, що Голгофський хрест відкриває про цінність життя однієї людини й усього людства. 46

Місіонерська історія

ПОРОЖНЕЧА СЕРЦЯ Частина 3

дного разу в п’ятницю ввечері Олена розплакалася прямо посеред богослужіння. Приїжджий служитель помітив це. Коли він дізнався, що у дівчини проблеми в сім’ї, він запропонував їй роботу з нагляду за дітьми. Олена знала, що батько ніколи не дозволить їй працювати на адвентистів, тому сказала служителеві, що дасть йому знати пізніше, чи зможе вона прийняти його пропозицію. Упродовж наступного тижня Олена кілька разів просила свого батька дозволити їй працювати в цій сім’ї, але у відповідь чула завжди – «ні». «Чому ти не дозволяєш мені працювати в цих людей? – нарешті запитала вона. – Ти сам сказав мені заробляти в адвентистів собі на харчування, але не дозволяєш мені цього!» Нарешті батько дозволив їй працювати. Олена не могла повірити своєму щастю. Вона зможе жити в адвентистській сім’ї, відвідувати кожне богослужіння, насолоджуватися сімейними богослужіннями і читати Біблію й адвентистські книги без страху. Олена духовно виросла за той рік, який прожила з цією сім’єю. Але незабаром пастор переїхав, і Олена зіткнулася з проблемою повернення до батьківського будинку. Її брат переїхав до Іспанії, і Олена прохала батька дозволити їй поїхати до нього. Батько дозволив, упевнений у тому, що син утримає її від Адвентистської церкви. Але коли брат зустрів Олену на вокзалі, він вразив її своїм запрошенням: «Цієї суботи йдемо до церкви!». Він почав відвідувати Адвентистську церкву! Вони стали разом ходити до церкви, і незабаром Олена прийняла хрещення. Минув деякий час, але Олена ніяк не могла знайти роботу в Іспанії і почала думати про повернення до Румунії. Але брат кинув їй виклик. «Де твоя віра? Я думав, ти довіряєш Богові». Олена зрозуміла, що брат спостерігає за нею, і вона повинна бути сильною. Вони молилися, і незабаром Олена змогла знайти роботу в сім’ї, де їй давали вихідний у суботу. Нині батько Олени жалкує про грубі слова, сказані на адресу дочки, але він попередив її, що якщо вона колись захоче повернутися додому, то повинна буде залишити свою релігію. Чого, за словами Олени, ніколи не станеться. Олена Мокану живе в Косладі, передмісті Мадрида, в Іспанії.

29 жовтня – 4 листопада

нескінченний парад людського смутку і страждань у світі, створеному люблячим, могутнім і дбайливим Богом.

ВАЖЛИВІ ПИТАННЯ

НЕЗАСЛУЖЕНЕ ПРОКЛЯТТЯ? Біблійні тексти для дослідження: Псал. 119:65-72; Йова 2:11-13; Йова 4:1-21; Римл. 3:19, 20; 1 Кор. 3:19; Євр. 12:5; Матв. 7:1. Пам’ятний вірш: «Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свого Творця є чистіший?» (Йова 4:17).

инулого тижня ми намагалися поставити себе на місце Йова. Зробити це не так вже й складно, оскільки його переживання певною мірою знайомі всім нам. Страждання, які часто не мають жодного сенсу і здаються нам несправедливими, так чи інакше торкаються кожного з нас. Хоч і в цьому уроці ми будемо ототожнювати себе з Йовом, але також спробуємо зрозуміти точку зору інших учасників історії, котрі прийшли плакати й сумувати разом з Йовом. І це також не буде для нас надто важким. Адже хто з нас не бачив чужих страждань? Хто не прагнув утішити інших у їхніх скорботах і втратах? Усі ми знаємо, як важко підібрати правильні слова, щоб утішити тих, чиє горе ранить нас у саме серце? Фактично багато питань у книзі Йова з’ясовуються в ході діалогу між Йовом та його друзями, оскільки всі вони намагаються зрозуміти те, що часто здається безглуздим:

Неділя, 30 жовтня

Більша частина подій у книзі Йова розгортається в перших двох розділах. Тут відкривається завіса, яка розділяє Небо і Землю. Нам дана можливість подивитися на реальність у всіх її аспектах, включаючи навіть невидимі для нас. Якими б потужними космічними телескопами ми не володіли, вони не здатні показати нам картини із книги, написаної тисячі років тому в пустелі на території сучасної Саудівської Аравії. Книга Йова також відкриває, наскільки тісно взаємопов’язані надприродне Царство Бога й ангелів із природним світом, Землею та її мешканцями. Після перших двох розділів велика частина книги Йова складається з того, що в телевізійному бізнесі називається «балакучими головами», тобто з діалогів. У даному випадку «балакучі голови» – це Йов та люди, котрі прийшли обговорити важкі питання життя: богослов’я, біль, філософію, віру, життя і смерть. З урахуванням усіх нещасть Йова подібні розмови здаються виправданими. Так легко зануритися в круговерть життєвих справ, проживати день за днем та забути про справді важливе. І тільки лихо, наше власне чи чуже, здатне пробудити нас від духовної летаргії та спонукати ставити важливі запитання. Прочитайте уривок Псал. 119:65-72. Про що говорить псалмист? ________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Псалмист зміг побачити позитивні аспекти у своїх випробуваннях. Іноді випробування можуть бути завуальованими благословеннями, повертаючи нас до Господа або приводячи до Нього вперше. Хто з нас не чув розповідей про людей, чиє життя підійшло до критичної межі, і тільки тоді людина або повернулася до Бога, або вперше довірилася Йому? Іноді випробування, якими б жахливими й трагічними вони не 49

Урок

Чи можете ви озирнутися на минулі випробування і побачити їхні позитивні аспекти? Як ви впоралися з випробуваннями, які не принесли нічого доброго?

ЧИ ГИНУВ НЕВИННИЙ?

Понеділок, 31 жовтня

Прочитайте Йова 2:11-13. Що ці вірші повідомляють нам про те, якою бачили ситуацію друзі Йова? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Почувши про нещастя Йова, ці люди «прийшли» (Йова 2:11), тобто зібралися разом і вирушили відвідати свого друга. Тексти повідомляють: вони були вражені побаченим і приєдналися до його голосіння. У тексті зазначається, що друзі Йова сиділи мовчки, не кажучи ні слова. Зрештою, що можна сказати людині, яка опинилася в становищі патріарха. Однак варто було Йову заговорити й озвучити свої скарги, як ці мужі знайшли, що сказати.

Прочитайте Йова 4:1-11. У чому суть промови Еліфаза, зверненої до Йова? ______________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Слова Еліфаза, імовірно, могли б стати хорошим початком для книги «Потіха в горі». А її перший розділ варто було б назвати: «Чого не можна говорити засмученій людині». Хоч очевидно, що ці люди співчували патріархові, їхнє співчуття на цьому й закінчувалося. Схоже, що для Еліфаза богословська чистота була важливішою за просту розраду. Чи можете ви собі уявити, що хтось підходить до страждальця, подібного до Йова, та каже: «Мабуть, ти це заслужив, адже Бог справедливий і так страждають тільки нечестиві»? Навіть якщо уявити, що Йов справді був покараний за свої помилки, навіщо йому говорити про це? Припустимо, 50

Згадайте моменти, коли люди потішали вас у час скорботи. Що та як вони говорили? Як цей досвід допомагає вам утішати інших людей у їхніх переживаннях?

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ТВОРЕЦЬ

Вівторок, 1 листопада

Еліфаз не вирізнявся тактовністю й умінням виявити співчуття. За його словами, Йову не становило жодних проблем бути світлом і розрадою для інших, коли все було добре. А тепер, коли його спіткало зло, він «налякався» (4:5), однак не має так поводитися. Бог справедливий, тому нещастя трапляються з нами заслужено. Прочитайте Йова 4:12-21. Які аргументи наводить патріархові Еліфаз? _________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Промова Еліфаза містить багато цікавих моментів, зокрема уявлення друзів патріарха про природу й характер істинного Бога ще до появи ізраїльської нації. Книга Йова свідчить, що знанням про Бога володіли не тільки патріархи і згодом ізраїльтяни, але також інші люди. Тут ми бачимо, що Еліфаз фактично прагне захистити характер Бога. Те, що Еліфаз почув у «видіннях», у багатьох аспектах було правильним богослов’ям (див. Псал. 103:14; Ісаї 64:7; Римл. 3:19, 20). Ми, людські істоти, – лише порох, ми минущі, а знищити нас так же легко, як міль. І, безумовно, немає на світі людини, яка була б праведніша за Бога! З іншого боку, його слова були банальні й недоречні. Питання полягало не в тому, чи кращий Йов за Бога. Патріарх скаржився не на це. Він говорив про те, який нещасний та як сильно страждає, а не про те, що праведніший за Бога. 51

що водій, перевищивши швидкість, потрапив в автомобільну аварію і втратив усю свою сім’ю. Важко уявити собі «доброзичливця», який заявляє убитій горем людині: «Бог покарав тебе за те, що ти перевищив швидкість!» Проблема Еліфаза полягає не тільки в сумнівному богослов’ї; значно гірша його нечутливість до Йова та його переживань.

Урок

6 Урок

були, можуть сприяти нашому благу, і через деякий час ми усвідомлюємо це. В інших випадках вони здаються нелогічними та безглуздими.

Чого ми можемо навчитися з промови Еліфаза? Навіть якщо наше судження правильне, чи може бути так, що ми висловлюємо його в невідповідний момент і не кращим чином?

БЕЗУМНИЙ РОЗСІВСЯ

Середа, 2 листопада

У 5-му розділі Еліфаз продовжує викладати свої доводи. Він повторює думку, висловлену в попередньому розділі: лихо спостигає тільки нечестивих. Уявіть собі, як це було слухати Йову. Патріарх знав: це не так і він не заслужив страждань, які обрушилися на нього. Проте далеко не все, про що говорив Еліфаз, помилкове. Навпаки, чимало із цих думок повторюється в інших частинах Біблії. Як наведені тексти відображають думки, виражені в 5-му розділі книги Йова?

Псал. 37:10 _______________________________________________ Прип. 26:2 _______________________________________________ Луки 1:52 _________________________________________________ 1 Кор. 3:19 ________________________________________________ Псал. 34:6 ________________________________________________ Євр. 12:5 _________________________________________________ Осії 6:1 ___________________________________________________ Псал. 34:19 _______________________________________________ 52

Багато думок із промови Еліфаза були правильними. Він висловив чимало істинних ідей, які перегукуються з іншими біблійними текстами. І все ж його відповідь Йову була хибною. Проблема полягала не стільки в його словах, скільки в їхній недоречності. Викладені ним думки просто не підходили до даної конкретної ситуації (див. наступний урок). Наш світ вельми складний. Оцінивши в загальних рисах ситуацію, легко кинути мимохідь кілька заяложених фраз або навіть два-три біблійних тексти, які, на вашу думку, доречні в даному випадку. Можливо, вони справді доречні. Але переважно – ні. Проаналізуйте твердження Еллен Уайт про те, що часто ми самі накликаємо на себе певні події. «Жодна істина не представлена в Біблії більш ясно, ніж та, що наші думки і вчинки взаємопов’язані: те, що ми робимо, – результат того, ким ми є. Здебільшого життєвий досвід є наслідком нашого характеру» (Виховання, с. 146). Це глибока й важлива істина. Але чи можете ви собі уявити, що якийсь «доброзичливець» підходить до людини, яка перебуває в становищі Йова, та читає їй наведене вище твердження Еллен Уайт? Було б значно краще, якби наш «доброзичливець» прислухався до іншої думки: «Чимало людей вважають, що виявляють Божу справедливість, однак абсолютно не виявляють Його ніжності й великої любові. Часто ті, з ким вони поводяться невблаганно й суворо, перебувають під гнітом спокуси. Сатана змагається з такими душами, а різкі, безжалісні слова позбавляють їх мужності, роблячи здобиччю спокусника» (Е. Уайт. Служіння зцілення, с. 163). У випадку з Йовом, як це часто буває, не вся важлива інформація була відома Еліфазові й усім іншим персонажам, включаючи самого патріарха. Тому прагнення Еліфаза засудити, навіть при всій його правильній теології, не було правильним за цих обставин. 53

ПОСПІШНИЙ ОСУД

Четвер, 3 листопада

Урок

6 Урок

Однак Еліфаз, мабуть, саме так розцінив слова Йова. Адже якщо Бог справедливий і нещастя спостигає тільки безбожника, значить Йов зробив щось таке, за що тепер змушений страждати. Тому скарги Йова безпідставні. Намагаючись захистити Бога, Еліфаз читає мораль Йову. У своїх висновках Еліфаз, за його словами, спирався не тільки на колективний досвід взаємодії людей з Богом, а й на надприродне одкровення (хоч у нас немає гарантії, що це було справжнім одкровенням). Проте його позиція не враховувала головного.

Навіть якби Еліфаз мав рацію, стверджуючи, що Йов сам накликав на себе ці лиха, його слова були необачні і невчасні. Йов уособлює тут усе людство, адже всі ми втягнуті у велику боротьбу і страждаємо від цього. У певний момент усім нам потрібне співчуття, а не моралі. Звичайно, є час і місце для настанов. Але коли людина сидить на купі попелу, її життя зруйноване, діти мертві, а тіло вкрите виразками, – з настановами слід почекати. П’ятниця, 4 листопада

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Як ми побачили, Еліфаз мав певне співчуття до Йова. Але його співчуття відступило на другий план, поступившись місцем бажанням за будь-яку ціну захистити характер Бога. Зрештою, якщо Бог справедливий, а Йов жахливо страждає, значить він заслужив таке лихо. «У цьому й полягає Божа справедливість!» – підсумував Еліфаз. Тому Йов не повинен скаржитися. Звичайно, Бог справедливий. Але це зовсім не означає автоматично, що ми побачимо, як Його справедливість виявляється в будь-якій ситуації в гріховному світі. Найчастіше ми не бачимо цього. Справедливість і правосуддя переможуть, але не обов’язково в даний час (Об’явл. 20:12). Життя віри передбачає довіру до Бога та переконаність, що в один прекрасний день запанує справедливість, якої не вистачає на Землі. Ставлення Еліфаза подібне до ставлення деяких книжників та фарисеїв до Ісуса. Вони так завзято бажали бути «вірними» й побожними, що, обурюючись на зцілення, здійснені Господом у суботу (див. Матв. 12), залишили поза увагою радість людей, звільнених від недуг і страждань. Усі, 54

Питання для обговорення:

1. Як ми можемо визначити, коли людині потрібні розрада і співчуття, а коли повчання й осуд? Чому краще зайвий раз виявити співчуття до людей, які страждають через власні гріхи та провини? 2. Прочитайте ще раз промову Еліфаза (розділи 4 і 5). У якій ситуації ці слова були би більш доречними, ніж тут? 3. Припустимо, що ви – друг Йова. Ви прийшли до нього і бачите, що він сидить на купі попелу. Що б ви сказали йому і чому? Якби ви були на його місці, що хотіли б почути від інших?

хто любить Бога і ревнує про Нього, повинні пам’ятати докір Христа: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо даєте десятину з м’яти, кропу й кмину, а занедбали найважливіше в Законі: суд, милосердя і віру; і це належить робити, і того не залишати» (Матв. 23:23).

Урок

Чому наступні вірші завжди мають бути в центрі нашої уваги, коли ми зустрічаємося з людьми, яких схильні вважати грішниками? Матв. 7:1, 2; Римл. 2:1-3; 1 Кор. 4:5. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Місіонерська історія «УСЕ ВІН ПРЕГАРНИМ ЗРОБИВ СВОГО ЧАСУ»

Урок

5-11 листопада

Частина 1

ихаела була єдиною дитиною у своїй згуртованій і дружній румунській сім’ї. Її батьки були вчителями, і сім’я із задоволенням проводила час разом. Коли мати Михаели почала відвідувати Адвентистську церкву, батько не був проти, але Михаелі це не подобалося. У той час їй було 18 років, і вона випробовувала свою матір різними ідеями і висловлюваннями. Коли її мати перестала носити прикраси, Михаела заявила, що та виглядає негарно без них. Проте Михаела, як і раніше, любила свою матір і хотіла їй найкращого. Коли дівчина вступила до університету, вона усвідомила, що її думки часто звертаються до Бога і релігії. Вона думала про те, що розповідала їй мама про вчення адвентистів, і навіть відстоювала ці вчення в дискусіях з іншими студентами. Але Михаела опиралася глибшому інтересу до релігії, пояснюючи це тим, що вона ще молода і в неї попереду все життя, щоб подумати про Бога і релігію. Під час навчання в університеті Михаела зустріла симпатичного юнака, що користувався популярністю у дівчат. Він був привабливим хлопцем із заможної сім’ї. Та все ж він вибрав Михаелу. Коли їй виповнився 21 рік, вони одружилися. Михаела відчувала, що Бог щедро благословив і схвалив її вибір, дозволивши їй вийти заміж за чоловіка своєї мрії. Молодята часто відвідували свої сім’ї. Тоді як батьки Михаели насолоджувалися домашнім затишком, наповненим щирими бесідами і дискусіями, сім’я її чоловіка не відчувала такого задоволення від спільного дозвілля. Свекруха Михаели перестала допомагати оплачувати навчання сина після його одруження, тому після випуску Михаела влаштувалася на роботу, щоб допомогти чоловікові заплатити за навчання. Їй не потрібно було працювати по суботах, тому зазвичай вона проводила цей день, займаючись домашніми справами. Але все частіше Михаела відчувала докори сумління, згадуючи настанови матері про те, як слід святити суботній день. Через деякий час, коли чоловік Михаели все ще не завершив навчання, у сім’ї почали виникати проблеми. Часто, коли наставали важкі часи, Михаела молилася про те, що, якщо Бог допоможе їм вирішити проблеми, вона стане адвентисткою. Але як тільки криза минала, вона забувала свою обіцянку. Коли батьки чоловіка дізналися, що їхній син ще не завершив навчання в університеті, хоч і сказав їм, що завершив, вони розсердилися на нього і звинуватили в марній траті свого життя і їхніх грошей. Розгніваний, він зателефонував Михаелі на роботу і сказав, що вони переїжджають з квартири, подарованої батьками. «Я завершив навчання і забезпечу сім’ю самостійно!» – відважно заявив він. Неохоче Михаела повернулася додому і зібрала речі. Вони переїхали до сестри чоловіка, котра жила в тому ж місті. Михаела продовжувала працювати, тоді як її чоловік збирав документи для отримання віз, щоб залишити країну. 56 Далі буде

КАРАЛЬНИЙ СУД Біблійні тексти для дослідження: Йова 8:1-22; 11:1-20; Ісаї 40:12-14; Бут. 6:5-8; 2 Петра 3:5-7. Пам’ятний вірш: «Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?» (Йова 11:7)?

роблема людського страждання продовжує лякати людей. У житті ми бачимо, як «хороші» люди переживають величезні страждання, тоді як лиходії залишаються безкарними. Кілька років тому вийшла книга «Чому погане трапляється з хорошими людьми?». Це була одна із численних спроб протягом століть знайти задовільну відповідь на згадане запитання. Але відповіді так і немає. Багато філософів та мислителів писали про свої спроби примиритися з людськими стражданнями. Однак вони також не знайшли вичерпних відповідей. Ця тема розглядається в книзі Йова. Вивчаючи її, ми продовжуємо шукати відповідь на запитання: чому навіть «хороші» люди, такі як Йов, страждають у світі? Проте на відміну від більшості інших творів, книга Йова не ґрунтується на людському сприйнятті страждань (хоч прикладів такого сприйняття в книзі чимало). Тут, як і в інших книгах Біблії, нам пропонується Боже бачення проблеми. 57

БІЛЬШЕ ЗВИНУВАЧЕНЬ

Неділя, 6 листопада

Після Еліфаза до Йова підходить його друг Білдад і частково повторює сказане Еліфазом. На жаль, Білдад був ще більш грубий і суворий у поводженні з Йовом, ніж Еліфаз. Уявіть собі, що до людини, яка втратила дітей, приходить хтось і каже: «Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!» (Йова 8:4). Це звучить як насмішка, оскільки в тексті Йова 1:5 повідомляється, що патріарх приносив жертви за своїх дітей саме на випадок, якщо вони згрішили. Отже, тут ми бачимо контраст між розумінням благодаті Йовом та вступними словами Білдада, які виражають суворе законництво з його каральною спрямованістю. Однак найгірше те, що Білдад говорить усе, намагаючись захистити характер Бога.

Прочитайте Йова 8:1-22. Яка аргументація Білдада та наскільки правильні його твердження? Іншими словами, якщо розглянути викладені думки поза безпосереднім контекстом, які помилки ви могли б знайти в них? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Хто може заперечити слова Білдада? «Бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь – наші дні на землі» (Йова 8:9). Це переконливо, правильно й відповідає Біблії (Якова 4:14). Або що можна сказати всупереч його твердженню, що безбожник, покладаючись на матеріальні цінності, насправді вірить у те, що не міцніше павутиння (див. Йова 8:14)? Це теж біблійна думка. Мабуть, найбільша проблема полягає в тому, що Білдад представляє тільки один аспект Божого характеру. Хтось може, наприклад, зосередитися тільки на Законі, спра58

Як люди, ми завжди повинні зберігати баланс між Законом і благодаттю в нашому богослов’ї та нашому житті. Проте, якби, реагуючи на проступки інших людей, вам довелося помилитися в той чи інший бік, у який бік краще помилитися і чому? Понеділок, 7 листопада

«МЕНШЕ, НІЖ ПРОВИНИ ТВОЇ ТОГО ВАРТІ»

«Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього? Вона вища від неба, – що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, – як пізнаєш її? Її міра – довша за землю, і ширша за море вона!» (Йова 11:7-9; див. також Ісаї 40:12-14). Яка істина виражена в текстах і чому для нас важливо завжди її пам’ятати? ______________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Ці слова чудово відображають факт, що ми дуже багато чого не знаємо про Бога, а всі наші спроби самостійно пізнати Його залишають більше запитань, ніж відповідей. Один з відомих філософів ХХ століття, покійний Річард Рорті, стверджував, що ми ніколи не зрозуміємо реального стану речей та істини, тому потрібно відмовитися від спроб. Замість того аби намагатися зрозуміти реальність, на думку Рорті, ми можемо лише спробувати впоратися з нею. У цьому вислові західна філософська школа, історія якої налічує 2600 років, фактично розписується у власній поразці. Якщо всі наші пошуки не додають знань про навколишній світ, тоді хто може за допомогою «дослідження» зрозуміти Творця – Того, Хто створив цей світ і, отже, незрівнянно більший? Рорті, по суті, повторив думку, яку ми щойно прочитали в Біблії. Ці глибокодумні тексти взяті з промови третього друга Йова – Цофара, котрий використав їх як частину своєї хибної аргументації проти Йова. 59

ведливості й послуху, а хтось – на благодаті, прощенні та замісній Жертві. Будь-який надмірний акцент, як правило, призводить до спотвореного зображення Бога й істини. Тут ми бачимо подібну проблему.

Урок

7 Урок

Протягом тижня ми продовжимо розглядати міркування людей, котрі прийшли провідати страждальця Йова. Їхні спроби вирішити проблему людських страждань, хоч і невдалі, можуть багато чого нас навчити.

Важко собі уявити, як хтось наважується підійти до людини, яка страждає, подібно до Йова, і сказати: «Ти отримуєш те, що заслужив! Фактично тобі слід було б страждати вдвічі більше! А Бог вимагає менше від тебе, ніж провини твої того варті» Найжахливіше, що Цофар, як і двоє інших його товаришів, у своїх словах керується бажанням виправдати добрий характер Бога. Іноді простого знання про характер Бога недостатньо, щоб відображати його. Що ще нам потрібно для цієї мети?

БОЖЕСТВЕННЕ ПОКАРАННЯ

Вівторок, 8 листопада

Троє друзів Йова, безперечно, мали певне знання про Бога та щиро намагалися Його захистити. Ми вже наголошували: яким би помилковим не було їхнє ставлення до Йова (особливо з огляду на контекст), ці люди висловлювали деякі важливі істини. Центральне місце в їхніх доводах займала така думка: Бог справедливий, гріх і зло викликають Божественне покарання, а добро – Його особливе благословення. Хоч нам невідомий точний час, коли жили ці люди, беручи до уваги факт, що Мойсей написав книгу Йова в Мідіянському краї, можна припустити, що вони жили в період до виходу. Також найбільш імовірно, що вони жили після потопу. Прочитайте Бут. 6:5-8. Хоч ми не знаємо, що Еліфаз, Білдад і Цофар знали про потоп, як ця подія могла вплинути на їхні богословські погляди? ____________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Звичайно, історія потопу є прикладом Божественної відплати за гріх. Під час потопу Бог безпосередньо покарав 60

Яким чином ця ж ідея карального суду зображена в текстах Бут. 13:13; 18:20-32; 19:24, 25? ____________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Незалежно від ступеня обізнаності Еліфаза, Білдада й Цофара щодо цих випадків, вони свідчать про реальність Божого суду над злом. Господь не просто залишав грішників, дозволяючи, щоб гріх знищив їх. Як і у випадку з потопом, Бог безпосередньо брав участь у їхньому покаранні. У цих випадках Він виступав як Суддя та Винищувач нечестя і зла. Як би сильно нам не хотілося зосередитися на любові, прощенні й милосерді Бога, чому не можна забувати про Його справедливість? Подумайте про все зло у світі, яке залишається безкарним. Що це має повідомити нам про необхідність Божественної відплати незалежно від того, коли та яким чином вона здійсниться? Середа, 9 листопада

КОЛИ ГОСПОДЬ ЗДІЙСНЮЄ НАДЗВИЧАЙНЕ

Безліч прикладів прямого Божественного покарання злочинців та благословення праведників були записані в Біблії через сторіччя після смерті всіх персонажів книги Йова. Яку велику обітницю дано тим, хто обере послух Богові? П. Зак. 6:24, 25. __________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Старий Завіт містить безліч обітниць про добробут і процвітання Божого народу на умові його послуху Богові. Тут можна побачити приклади Божого благословення людей, які прагнуть коритися Йому та Його заповідям і жити чес61

тих, хто цього заслужив. Однак навіть у цій історії присутня благодать, як видно з тексту Бут. 6:8. Еллен Уайт відзначала: «Кожен удар молотка, який забивав у ковчег цвяхи, був свого роду проповіддю» (Дух пророцтва, т. 1, с. 70). Певною мірою ми можемо побачити в цій історії приклад того, про що друзі проповідували Йову.

Урок

Прочитайте Йова 11:1-20. Які слова Цофара правильні? У чому помилковість його аргументації? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Прочитайте Чис. 16:1-33. Чого навчає цей приклад Божественного покарання? ________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

З огляду на метод знищення бунтівників, цей інцидент не можна зарахувати до розряду випадків, коли «грішників карає власний гріх». Ці люди прийняли покарання від Бога за їхній гріх і бунт. У даному випадку ми бачимо прояв надприродної Божої сили всупереч законам природи. «А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зійдуть живі до шеолу, то пізнаєте, що люди образили Господа» (Чис. 16:30). Використане тут дієслово «створить» має в оригіналі той же корінь, що й «створив» у тексті Бут. 1:1. Господь бажав, щоб усі знали: покарання, яке обрушилося на заколотників, походило від Нього.

ДРУГА СМЕРТЬ

Четвер, 10 листопада

Звичайно, найбільш масштабний і могутній прояв карального суду відбудеться в кінці часу, коли нечестиві будуть знищені. Біблія називає це «другою смертю» (Об’явл. 20:14). Цю смерть не слід плутати зі смертю, якої зазнають усі нащадки Адама. Ідеться про смерть, від якої Другий Адам, Ісус Христос, звільнить праведників наприкінці часу (1 Кор. 15:26). На противагу цьому друга смерть, подібно до деяких інших старозавітних покарань, стане Божою 62

Прочитайте уривок 2 Петра 3:5-7. Що Слово Боже говорить нам про долю нечестивих? _________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Вогонь спадає з неба від Бога. Земля відкривається, і схована в її глибинах зброя викинута на поверхню. З усіх зяючих провалин виривається пожираюче полум’я, горять навіть скелі. “Настав день, що палає, як піч”. Стихії, земля та діла на ній розтопляться від жару «пожираючого вогню» (Мал. 4:1; 2 Петра 3:10). Поверхня землі виглядає, як суцільна розтоплена маса – величезне озеро, що дихає вогнем. Настав час суду і погибелі для беззаконників, “день помсти Господньої, рік заплати за заколот проти Сіону!” (Ісаї 34:8)» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 672, 673). Хоч гріх сам по собі карає грішника, безперечно, бувають випадки, коли Бог безпосередньо карає гріх та грішників, як стверджували друзі Йова. Правильним є й те, що гріх є причиною всіх страждань у світі. Але помилково вважати, що всі страждання – це Божа кара за гріх. Не так було в історії Йова та в деяких інших випадках. Ми всі є учасниками великої боротьби і маємо ворога, котрий заподіює нам шкоду. Однак добра вістка полягає в тому, що Бог завжди перебуває поруч. Незалежно від причин та наслідків наших випробувань, ми маємо запевнення в незмінній Божій любові. Ця любов настільки велика, що Ісус зійшов на хрест заради нас. Подвиг Христа гарантує кінець усіх страждань.

Чи можемо ми бути впевнені, що чиїсь страждання – це пряме покарання від Бога? Якщо ні, тоді як слід ставитися до страждальців і навіть до своїх власних страждань? П’ятниця, 11 листопада

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Як уже зазначалося, важливо поставити себе на місце персонажів історії, оскільки це може допомогти нам зро63

карою грішників, котрі не покаялися та не прийняли спасіння в Христі.

Урок

7 Урок

ним життям. Ці приклади частково підтверджують правоту друзів Йова. Також у Старому Завіті зустрічаються численні попередження про пряме Божественне покарання людей унаслідок їхнього непослуху. У більшості старозавітних уривків, що датуються періодом після укладання заповіту з Ізраїлем на Синаї, Бог попереджає ізраїльтян про те, до чого призведе їхній непослух. «А якщо ви не будете слухатися Господнього голосу, і будете непокірні до Господніх заповідей, то Господня рука буде проти вас та проти ваших батьків!» (1 Сам. 12:15).

7 Урок

зуміти їхні мотиви й учинки. Вони не бачили що відбувається за лаштунками боротьби, про яку відомо нам. Якщо ми поставимо себе на їхнє місце, буде неважко помітити помилку, якої припустилися Еліфаз, Білдад і Цофар щодо страждань Йова. Вони винесли вирок, не маючи для цього необхідних повноважень. «Для людини природно вважати, що великі лиха є незаперечним доказом найбільших злочинів та гріхів; але люди часто припускаються помилки, оцінюючи характер таким чином. Ми не живемо під час карального суду. Добро та зло співіснують, і лиха приходять до кожного. Іноді люди справді виходять за межі дії Божого захисту, опиняються у владі сатани і Бог не втручається. Йов сильно страждав, а друзі спонукували патріарха визнати, що його страждання викликане гріхом, аби змусити його відчути себе винним. Вони вважали, що Йов – великий грішник, але Господь дорікнув їм за те, що вони несправедливо засудили Його вірного слугу» (Коментарі Еллен Уайт, Біблійний коментар АСД, т. 3, с. 1140). Ми маємо бути дуже обережними в питанні визначення причин страждань. Звичайно, у деяких випадках бачимо прямий причинно-наслідковий зв’язок. Людина курила і захворіла на рак легенів. Наслідки передбачувані Але як бути з тими, хто курить усе життя і не хворіє на рак? Бог одного карає, а іншого – ні? Зрештою, подібно до Еліфаза, Білдада й Цофара, ми не завжди знаємо, з якої причини приходять страждання. Фактично не має значення, знаємо ми це чи ні. Важливо те, як реагуємо на страждання людей. Саме в цьому троє друзів фатально помилялися. Питання для обговорення:

1. Чи допомагає усвідомлення ідеї карального суду вірити в кінцевий тріумф Божої справедливості? 2. Троє друзів Йова справді не розуміли всього, що відбувалося з Йовом та завдавало йому страждань. Ми також не розуміємо всіх причин людських страждань. Як усвідомлення цього допомагає нам бути милосерднішими до страждальців? 64

Місіонерська історія «УСЕ ВІН ПРЕГАРНИМ ЗРОБИВ СВОГО ЧАСУ» Частина 2 оки Михаела працювала і займалася домашніми справами, її чоловік не навчався і не працював. Одного разу він повідомив дружині, що отримав візу до Іспанії, але її віза ще не готова. Тому він поїхав до Іспанії без дружини. Михаела жила з батьками чоловіка після того, як він поїхав. У неї було багато вільного часу, тому вона почала читати адвентистську літературу, яку їй давала мама. Нарешті віза була готова, і Михаела планувала поїхати до чоловіка. Вона пообіцяла Богові: якщо вони зможуть возз’єднатися з чоловіком, вона прийме хрещення при першій же можливості. Коли Михаела приїхала до Іспанії, вона оселилася у квартирі, яку вони з чоловіком ділили з двома іншими сім’ями і незаміжньою жінкою. Михаела із захопленням дізналася, що одна із сімей була адвентистською, котра запрошувала її чоловіка із собою на богослужіння. З радістю пара почала відвідувати церкву разом. Михаела знайшла роботу няні, це потребувало постійного перебування на робочому місці з ранку понеділка до п’ятниці вечора. Вона жила вихідними, на яких могла побути з чоловіком. Здавалося, життя стало налагоджуватися. Чоловік знайшов роботу, і Михаела чекала, що найближчим часом вони зможуть придбати собі власне житло. Потім один за одним люди почали говорити Михаелі, що її чоловік проводить надто багато часу з незаміжньою жінкою, що мешкала з ними в одній квартирі. Михаела зауважувала, що ці двоє здавалися занадто доброзичливими, але вони заперечували будь-які таємні стосунки. Незабаром інтерес її чоловіка до церкви згас. Він почав просити Михаелу готувати їсти або ходити з ним за покупками по суботах. Коли вона відмовлялася, він погрожував узяти замість неї іншу жінку. Врешті-решт Михаела поступилася і пішла по магазинах з чоловіком й іншою жінкою. Вона почувалася нещасною і вирішила, що більше не піддасться на погрози чоловіка. Наступного тижня Михаелу відвідав пастор, і вона сказала йому, що хоче укласти заповіт з Богом. Трохи пізніше начальник її чоловіка повідомив Михаелі, що її чоловік й незаміжня сусідка по квартирі були більше, ніж просто друзі. Михаела зустрілася із цією жінкою, і та зізналася, що це правда. Михаела не могла повернутися до тієї квартири, тому попросила у своїх працедавців можливості залишатися в їхньому будинку і на вихідні. Попри те, що її чоловік пішов до іншої жінки, Михаела знайшла радість у надійному другові Ісусі, Який дав їй віру і сили пережити сімейні проблеми. Михаелі приємно бачити, як Бог бере участь у її житті, і її батьки щасливі, що вона присвятила своє життя Христу шляхом водного хрещення. Михаела Будау живе в Косладі, Іспанія. 65

12-18 листопада

переконливі. Виникає потреба знайти чітке пояснення явищ, які видаються безглуздими. Цього тижня ми продовжимо наше дослідження.

ПРОТЕСТ ЙОВА

НЕВИННА КРОВ Біблійні тексти для дослідження: Йова 10; Ісаї 53:6; Римл. 3:10-20; Йова 15:14-16; 1:18-20; Матв. 6:34. Пам’ятний вірш: «Віра є підставою для надії, те, що переконує про речі, недоступні для споглядання» (Євр. 11:1).

ароджений в Алжирі письменник Альбер Камю розмірковував над питанням людських страждань. У своєму романі «Чума» він використав чуму як метафору нещасть, котрі приносять біль і страждання людству. Автор зобразив сцену, як маленький хлопчик страждає від виразок і врешті помирає жахливою смертю. Після цього священик, свідок трагедії, сказав присутньому там лікареві: «Це справді викликає протест, оскільки перевершує всі наші людські мірки. Але, можливо, ми зобов’язані любити те, чого не можемо збагнути розумом». Лікар, спалахнувши, різко відповів: «Ні, отче. Я маю інше уявлення про любов. І навіть на смертному одрі відмовляюся любити такий устрій, за якого діти зазнають важких страждань» (Альбер Камю. Чума, с. 218). Ця сцена відображає ідею, викладену в книзі Йова: незадовільні відповіді на те, що не має простих рішень. Йов, як і згаданий лікар, знав, що запропоновані йому відповіді не

Неділя, 13 листопада

Еліфаз, Білдад і Цофар мали рацію: Бог справді карає зло. На жаль, це пояснення не підходило до ситуації Йова. Страждання патріарха не були проявом карального суду. Бог не карав його за гріхи, на відміну від Корея, Датана й Авірона. Йов не пожинав плоди посіяного, що часто трапляється в житті людей. Ні, Йов був праведною людиною. Сам Бог говорить про це (Йова 1:8). Тому патріарх не тільки не заслужив того, що з ним сталося, але також знав, що страждає незаслужено. Через це його скарги були настільки несамовиті і сповнені гіркоти. Прочитайте Йова 10. Що патріарх говорить Богові і чому це має величезне значення, враховуючи обставини? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У часи великих лих чи не ставили віруючі в Бога подібні запитання: «Господи, навіщо Ти мене взагалі створив?», або: «Навіщо Ти так зі мною поводишся?», або: «Було б краще ніколи не народжуватися, ніж терпіти це». Тверда переконаність Йова у своїй вірності Богові поглиблювала його муки. Він кликав до Нього: «Хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки» (Йова 10:7). Ми бачимо тут приховану іронію: всупереч заявам його друзів, Йов страждав не через свій гріх. Сама книга свідчить про зворотне: Йов страждав саме тому, що був вірний. Перші два розділи книги підкреслюють це. Йов не мав можливості дізнатися, що його вірність стала причиною мук, але навіть якби він дізнався про це, його гіркота й розчарування, імовірно, посилилися б. Однак якою б унікальною не була ситуація Йова, вона також має загальний характер, оскільки стосується універ67

Урок

Що ви можете сказати людині, яка вважає, що страждає несправедливо?

НЕВИННА КРОВ?

Понеділок, 14 листопада

Ми часто чуємо про «невинні страждання». Біблія навіть використовує фразу «невинна кров» (Ісаї 59:7; Єрем. 22:17; Йоіла 4:19), здебільшого в контексті незаслуженого насильства над людьми або їх убивства. Якщо ми сприймаємо вислів «невинна кров» у такому розумінні, то визнаємо, що в нашому світі її пребагато. З іншого боку, Біблія говорить про гріховність та зіпсованість людей, що викликає цілком логічне запитання про значення прикметника «невинний». Якщо всі згрішили, якщо всі порушили Божий Закон, тоді хто по-справжньому невинний? Хтось сказав: «Свідоцтво про народження вже є доказом вашої вини». Хоч богослови й дослідники Біблії протягом століть сперечаються про справжній характер взаємодії людини та гріха, Біблія ясно говорить, що гріх вплинув на все людство. Ідея людської гріховності відображена не тільки в Новому Завіті. Фактично дослідження даної теми в Новому Завіті прояснює те, що було написано на цю тему в Старому. Що наведені тексти повідомляють про реальність гріха? 1 Цар. 8:46; Псал. 51:5; Прип. 20:9; Ісаї 53:6; Римл. 3:10-20. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Крім цього ясного свідчення Святого Письма, є й інші свідчення. Будь-яка людина, котра колись знала Господа особисто і бачила відблиски Божої доброти й святості, не з чуток знає про людську гріховність. Якщо бути чесними, 68

Як досвід пізнання Бога та Його святості, викликаючи в нас глибоке відчуття власної гріховності, допомагає нам побачити свою потребу в Голгофському хресті?

НЕСПРАВЕДЛИВІ ДОЛІ

Вівторок, 15 листопада

Прочитайте Йова 15:14-16. Яку істину Еліфаз виголошує патріархові? _____________________________________________ ___________________________________________________________

Знову Еліфаз говорить про гріховність усього людства. Гріх, як і страждання, є поширеним явищем на Землі. І, як ми знаємо, усі людські страждання в кінцевому підсумку – це результат гріха. Звичайно, Бог може використати страждання, щоб викласти нам важливі уроки. «Бог завжди випробовував Свій народ у горнилі горя та страждань. Тільки в розпеченій печі чисте золото християнського характеру звільняється від усяких домішок» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 129). Проте існує і більш глибока проблема, пов’язана зі стражданнями. Що можна сказати про періоди, коли ми не бачимо жодної користі від страждань? А як щодо страждань людей, у котрих чисте золото характеру не звільнилося від усяких домішок, оскільки ці люди були миттєво вбиті? А якщо хтось страждає, не знаючи істинного Бога або не маючи жодної інформації про Нього? Що можна сказати про людей, чиї страждання тільки наповнили їх гіркотою, злістю і ненавистю до Бога? Ми не можемо ігнорувати ці приклади або намагатися максимально спростити їх. Зробивши так, ми повторимо помилки обвинувачів Йова. 69

то хто з нас (ми не торкаємося питання про немовлят і маленьких дітей) справді «невинний»? Однак ідеться не про це. Йов був грішником. У цьому розумінні він та його діти не були безневинними. І все ж що він або вони зробили такого, аби заслужити цю долю? Чи не це становить головне питання для людства у зв’язку зі стражданнями? Усупереч «відповідям з глини» своїх друзів (Йова 13:12, переклад І. Хоменка) патріарх знав, що не заслужив такої долі.

Урок

8 Урок

сального питання страждань. Коли з’являється відчуття, що страждання перевершують зло, яке людина могла вчинити, виникає внутрішній протест. Одна справа – перевищити швидкість та отримати штрафну квитанцію і зовсім інша – зробити те ж саме з метою збити людину.

Середа, 16 листопада

ВИСТАЧАЄ ДНЕВІ ВЛАСНИХ ТУРБОТ

Прочитайте наступні тексти і подумайте про долю згаданих у них людей. Потім запитайте себе: «Наскільки життя було справедливим до них?» Йова 1:18-20 ______________________________________________ Бут. 4:8 __________________________________________________ Вих. 12:29, 30 _____________________________________________ 2 Сам. 11:17 _______________________________________________ Єрем. 38:6 ________________________________________________ Матв. 14:10 _______________________________________________ Євр. 11:35-38 _____________________________________________

Біблія відображає сувору реальність життя в гріховному світі, де присутні зло і страждання. Тільки поверхове читання 70

Хто з нас не знає, наскільки несправедливим та гірким може бути життя? Як думка про те, що Христос визнавав наявність зла в нашому світі, може дати нам заспокоєння і силу?

НЕВИДИМІ РЕЧІ

Четвер, 17 листопада

Прочитайте Прип. 3:5. Яку важливу вістку містить цей відомий текст, особливо з урахуванням досліджуваної нами теми? ______________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Хоч випадок Йова є особливим, він відображає сумну реальність людського страждання в грішному світі. Нам не обов’язково знати історію Йова або інші біблійні історії, аби 71

Божого Слова та виривання окремих текстів із загального контексту можуть привести до думки, що життя на Землі справедливе, чесне, благополучне і що ми можемо уникнути страждань, якщо залишимося вірними Богові. Звичайно, вірність може бути винагороджена вже зараз, але це не означає, що вона вбереже від страждань і болю. Подивіться на приклад Йова. У заповідях блаженства Ісус пояснює, чому ми повинні довіряти Богові та не журитися про те, що нам їсти, пити або в що вдягнутися. На прикладах зі світу природи Ісус доводить, що ми можемо довіряти Божій доброті в питанні вдоволення наших потреб. Потім Він виголошує відомі слова: «Отже, не журіться про завтрашній день, бо завтрашній день і сам про себе поклопочеться; вистачає дневі власних турбот» (Матв. 6:34). Зауважте: вистачає для кожного дня своїх турбот або своїх тривог. Ісус не заперечував наявності в нашому житті тривог і навіть їх щоденної присутності. В оригіналі використовується грецьке слово («какіа»), яке може означати «зіпсованість», «розбещеність», «згубність». Ісус визнавав наявність зла в нашому повсякденному житті, що завдає нам клопотів. Як Господь, Він знав про зло в цьому світі значно більше, ніж будь-хто з нас.

Урок

8 Урок

Крім того, що доброго може бути в знищенні тварин, котрі живими згоріли під час лісової пожежі? Чи в смерті тисяч людей, що загинули внаслідок стихійного лиха? Або в загибелі мирних жителів під час війни? Які уроки вони або їхні сім’ї могли отримати, якщо всі разом були знищені? Було б логічно запитати не тільки про десятьох загиблих дітей Йова, а й про його слуг, які були вбиті «вістрям меча» (Йова 1:15, 17) або заживо згоріли від «Божого вогню» (Йова 1:16). Доля всіх цих людей, безумовно, видається несправедливою, незалежно від уроків, отриманих Йовом та його обвинувачами, та остаточної поразки сатани в результаті вірності Йова. Сьогодні ми стикаємося з подібними проблемами. Шестирічна дитина помирає від раку – хіба це справедливо? Двадцятирічну студентку силою витягли з її машини і зґвалтували – хіба це справедливо? Тридцятип’ятирічна мати трьох дітей гине в автокатастрофі – хіба це справедливо? А що можна сказати про 19 тисяч японців, які загинули під час землетрусу в 2011 році? Чи були всі 19 тисяч людей винні в чомусь, за що таким чином поплатилися? Якщо ні, то їхня загибель була також несправедливою. Це дуже важкі питання.

Текст Євр. 11:1 говорить: «Віра є підставою для надії, те, що переконує про речі, недоступні для споглядання». На підставі того, що ми бачимо, як можемо навчитися довіряти Богові в тому, що стосується невидимих речей? Виходячи з пройденого матеріалу книги Йова, чи можемо ми сказати, що Йов навчився такої довіри? Як нам навчитися того ж? П’ятниця, 18 листопада

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

На початку минулого уроку згадувався Альбер Камю, який шукав відповідь на запитання про людські страждання, а також сенс життя, значно ускладненого цими стражданнями. Як і більшість атеїстів, він не надто був успішним у своїх пошуках. Камю писав: «Є лише одна по-справжньому серйозна філософська проблема – проблема самогубства. Вирішити, варте чи не варте життя того, щоб його прожити, – значить відповісти на фундаментальне питання філософії» (А. Камю. Бунт людини, М.: Політіздат, 1990, с. 24). 72

Питання для обговорення:

1. Під час обговорення проблеми зла можна почути таку думку: «Так, у світі існує зло, але добра у світі значно більше!» Першим запитанням на таку заяву було б: звідки ми знаємо, що добро переважає зло? Як можна визначити їх співвідношення? Друге запитання: навіть якщо добро переважає, це анітрохи не полегшувало страждань Йова та інших людей! Німецький філософ Артур Шопенгауер навів переконливий приклад, доводячи неспроможність ідеї балансу між добром і злом у світі. «Кажуть, задоволення в цьому світі переважують страждання, – писав він, – або принаймні між ними існує рівновага. Якщо читач хоче переконатися, чи справедливе це твердження, рекомендую йому порівняти відчуття двох тварин, коли одна пожирає іншу». Як би ви відповіли на думку, що добро якимось чином урівноважує зло? 73

Звичайно, на питання про людські страждання непросто відповісти. Книга Йова відхиляє завісу й показує нам ширшу картину. Але навіть після її прочитання в нас залишається багато запитань. Однак існує принципова різниця між людьми, котрі без Бога шукають відповіді на питання страждань, та людьми, які шукають їх із Богом. Так, проблема болю і страждань ускладнюється, якщо ви вірите в існування Бога. З іншого боку, на відміну від подібних до Камю атеїстів, у нас є надія на вирішення цієї проблеми. (Є свідчення, що Камю через деякий час хотів охреститися, але незабаром загинув в автомобільній катастрофі). Ми очікуємо моменту, коли Бог «обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю, – вже більше не буде, бо перше минулося» (Об’явл. 21:4). Навіть якщо хтось не вірить у цю та інші біблійні обітниці, він повинен як мінімум визнати, що значно приємніше жити з такою надією, ніж просто жити в праці й боротьбі, а потім назавжди померти, вважаючи, що все це не мало жодного значення.

Урок

8 Урок

побачити цю реальність навколо нас. Певною мірою всі ми відчуваємо її на собі. «Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями: вона виходить, як квітка – й зів’яне, і втікає, мов тінь, – і не зостається...» (Йова 14:1, 2). Отже, нас непокоїть запитання: як нам ставитися до страждань, котрі, здавалося б, не мають сенсу та в котрих проливається невинна кров? Початкові розділи книги Йова й уся Біблія свідчать, що сатана – реальна істота і причина безлічі страждань. Як ми переконалися на початку кварталу (див. Урок 2), розуміння великої боротьби допомагає нам правильно ставитися до зла у світі. Проте іноді важко зрозуміти, чому відбувається подібне. Часто біди, які трапляються у світі, не мають жодного сенсу. Саме в такі моменти, не розуміючи усього, що відбувається, ми повинні навчитися вірити в доброту Бога. Нам необхідно навчитися довіряти Богові навіть тоді, коли відповіді не очевидні і ми не бачимо нічого доброго в злі та стражданнях навколо нас.

Місіонерська історія

ОБМАН САТАНИ

Урок

19-25 листопада

Частина 1

уї жив з бабусею і дідусем у Португалії. Вони померли, коли йому було сім років. Руї хотів знати, що відбувається з людьми, коли вони помирають, але у його дядька, до якого він переїхав жити, не було відповідей на ці запитання. Руї розпочав довгий пошук відповідей з відвідування недільної школи, розташованої неподалік від будинку дядька. Сподіваючись знайти відповіді на свої духовні запитання, він часто цитував молитви, які запам’ятовував напам’ять, але, здавалося, що побудувати міст над прірвою між ним і Богом йому так і не вдається. Руї купив Біблію, сподіваючись, що це допоможе йому зрозуміти Бога. Але, оскільки він був навчений того, що прості люди не можуть зрозуміти цю книгу, він поставив її на видне місце і не читав її. Одного разу, прибираючи на полиці, Руї посунув Біблію. Вона відкрилася на двадцятому розділі книги Вихід. Руї звернув увагу, що заголовок сторінки свідчив: «Десять Заповідей Божих». Він сів і прочитав розділ. Руї був вражений, виявивши, що заповіді в Біблії відрізняються від тих, які він вивчав у недільній школі. Наступної неділі він запитав священика про це. Руї був розчарований, коли священик просто сказав йому дотримуватися заповідей церкви і не звертати увагу на біблійний варіант. Здивування Руї зростало, і він перестав відвідувати церкву. Але порожнеча в його житті залишилася. Руї згадав: від своїх родичів він чув, що його бабуся говорила з духами. Він ставив запитання, чи має він ту ж здатність. Почуваючи себе пригніченим від безуспішних спроб знайти відповіді на свої запитання в церкві, він вирішив шукати відповіді у мертвих. Чоловік ходив на зібрання, де викликали духів, і невдовзі почав відчувати їхню присутність. Незабаром Руї глибоко занурився у світ духів. Він знайшов книги з чорної магії і почав вивчати їх. Але деякі з приписів настільки лякали його, що він знищив усе, що мав, пов’язане з духами і чаклунством, залишивши тільки свою Біблію. Руї знову почав шукати відповіді на запитання про Бога. Він відвідав не одну церкву і поставив не одне запитання. Але все, що йому говорили, викликало в нього сумнів і відчай. Далі буде 74

ПРОБЛИСКИ НАДІЇ Біблійні тексти для дослідження: Прип. 17:28; Йова 13:1-15; Якова 2:20-22; 1 Кор. 15:1120; 1 Петра 1:18-20; Бут. 22:8. Пам’ятний вірш: «І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний» (Йова 13:16).

юдина – єдина жива істота, яка сміється і плаче, – написав британський публіцист Вільям Хезлітт, – оскільки на відміну від інших створінь вона бачить різницю між тим, як усе є, і тим, як має бути». Звичайно, у світі все не так, як має бути. Проте християнин, живучи з обітницею про Другий прихід, має надію на кардинальну зміну ситуації в майбутньому (2 Петра 3:13). Усе буде настільки чудово, що ми навряд чи можемо зараз собі це уявити, оскільки наш духовний погляд затьмарений гріхом (див. 1 Кор. 13:12). На жаль, обмежений розум світської людини давно втратив цю надію. Протягом тижня продовжуючи досліджувати проблему страждань у книзі Йова, ми побачимо, що навіть у своїх несподіваних безжалісних нещастях патріарх усе ж зміг виголосити слова надії. Що це була за надія? На що ми також можемо надіятися?

«НА НЬОГО БУДУ НАДІЯТИСЬ Я»

«І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває – розумним» (Прип. 17:28). Що б не говорили про Йова, не можна сказати, що він збирався сумно сидіти і спокійно слухати докори друзів. Навпаки, велика частина книги складається із заперечень Йова, який намагається дати відсіч тому, що, як він знав, являє собою суміш істини й омани. Як ми побачили, друзі Йова не виявили особливого такту і співчуття; вони стверджували, що захищають Бога, виправдовуючи те, що сталося з патріархом. По суті, вони говорили, що він заслужив навіть значно гірші нещастя, ніж ті, котрі обрушилися на нього! Кожен із них помилявся, аргументи всіх трьох були нестерпні, і Йов не міг не відповісти на них.

На самому початку вивчення уроків цього кварталу ми зазирнули в кінець книги і побачили, що історія Йова завершилася щасливо. Ми зазначили, що, навіть переживаючи жахливі страждання, Йов мав підставу для надії. Справді, сьогодні ми, знаючи, чим завершується Біблія, розуміємо, що Йов мав значно більше підстав для надії, ніж міг собі уявити тоді. Але коли померли його діти, коли він втратив своє майно і здоров’я, Йов не міг наперед знати фіналу свого життя. І він чітко усвідомив, що життя йому остогидло. Гірко нарікаючи та бажаючи, щоб він не народився взагалі або відправився в могилу відразу з утроби матері, Йов водночас висловив надію. Це була надія на Бога – того самого Бога, Котрий, на думку Йова, поводився з ним несправедливо.

З другого розділу ми дізнаємося, що, прийшовши і побачивши становище Йова, друзі нічого не говорили йому протягом семи днів. Знаючи, що зрештою вони йому наговорили, можна вважати, що мовчання було б найкращою підтримкою. Очевидно, так думав і Йов. Зауважте також: патріарх заявляє, що ці люди не просто говорили неправду, вони говорили неправду про Бога. Це дуже цікава деталь у світлі завершення історії (див. Йова 42:7). Звичайно, було б краще взагалі нічого не говорити, ніж говорити неправду. Але ще гірше – говорити неправду про Бога. Іронія полягала в тому, що ці люди справді вважали, ніби захищають Бога та Його характер від гірких скарг Йова. Хоч патріарх не розумів, чому все це сталося з ним, він був достатньо освічений, аби зрозуміти, що мова цих людей «неправду кує» (Йова 13:4).

Дослівний переклад цього тексту згідно з Кумранськими рукописами звучить так: «Ось, Він убиває мене, та на Нього буду надіятись я». Яке виразне свідчення віри! Після всього, що з ним трапилося, Йов знав: існує велика ймовірність того єдиного останнього лиха, яке ще не спіткало його, – смерті, і Бог цілком може допустити його. Проте навіть якби це сталося, Йов помер би, надіючись на Господа. «Багатство Христової благодаті має наповнювати наші думки. Дорожіть тими уроками, які викладає Його любов. Нехай ваша віра буде подібна до віри Йова, щоб ви могли також проголосити: “Ось, Він убиває мене, та на Нього буду надіятись я». Ухопіться за обітниці вашого Небесного Отця та зберігайте в пам’яті приклади Його участі у вашому житті та житті Його слуг; бо «тим, які люблять Бога… все сприяє до добра”» (Е. Уайт. The Advent Review and Sabbath Herald, 20 жовтня 1910 р.). З людської точки зору, Йов не мав жодних підстав на щось надіятися. Однак він не дивився на свою ситуацію винятково

Прочитайте Йова 13:1-14. Яку позицію займає Йов, відповідаючи на промови друзів? __________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Коли востаннє ви говорили щось неправильне або те, чого не слід було говорити? Чого ви можете навчитися з цього досвіду, щоб не повторити помилки?

Прочитайте Йова 13:15. Яка надія змальована в цьому вірші? Що говорить Йов? ________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Понеділок, 21 листопада

Урок

9 Урок

НЕПРАВДУ КУЄТЕ ВИ

Неділя, 20 листопада

Може виникнути цілком логічне запитання: як Йов зміг зберегти віру в Бога в таких нестерпних обставинах? Прочитайте тексти Йова 1:1 та Якова 2:20-22. Як ці вірші допомагають відповісти на поставлене запитання і що ця відповідь відкриває нам про важливість вірності й послуху в християнському житті? (Див. урок 13).

ПРОВІСНИК НАДІЇ

Вівторок, 22 листопада

«І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний» (Йова 13:16). Даний текст міститься відразу після того матеріалу, який ми прочитали вчора. Як цей текст ще раз підтверджує, що, незважаючи на всі біди, Йов не втрачав надії на Бога? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Зверніть увагу на послідовність думки. Навіть якби Йову судилося померти, навіть якби Бог убив його, патріарх вірив у Боже спасіння. Тут немає жодної суперечності. Адже що таке спасіння, як не звільнення від смерті? І що таке смерть, принаймні для спасенних, як не короткий період спокою, скороминущий сон перед воскресінням і початком вічного життя? Хіба ця надія на воскресіння для вічного життя не залишається головною надією всіх Божих дітей протягом тисячоліть? Саме цю надію мав Йов. Прочитайте уривок 1 Кор. 15:11-20. Яка надія зображена тут? Не маючи цієї надії, чи можемо ми взагалі надіятися на щось? ________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Висловивши свою впевненість у спасінні, Йов каже, що «безбожний» («ханеф») не посміє з’явитися перед Богом. Слово «ханеф» має вкрай негативне смислове забарвлення в єврейській мові. Йов знав, що спасіння можна знайти тільки 78

СПОКОНВІЧНА НАДІЯ

Середа, 23 листопада

Хто з нас, переживши досвід Йова, зміг виголосити настільки обнадійливу заяву? Його слова є незаперечним доказом віри й послуху. Йов мав надію, бо служив Богові надії. Навіть з урахуванням непривабливих прикладів людської гріховності, що мали місце від моменту падіння Адама та Єви в Едемському саду (див. Бут. 3) і до падіння Вавилону в кінці часу (див. Об’явл. 14:8), Біблія – це книга, сповнена надією. Вона дає більш широке уявлення, яке виходить за рамки пропонованої світом картини майбутнього. «Світ був переданий Христові, і через Нього Божі благословення зливаються на все грішне людство. Ісус був Викупителем як до, так і після Свого втілення. Ще до появи гріха Спаситель уже був» ( Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 210). Спаситель – найбільше Джерело нашої надії! Як наведені вірші підтверджують чудову надію, виражену в словах Еллен Уайт? Ефес. 1:4; Тита 1:2; 2 Тим. 1:8, 9; 1 Петра 1:18-20. _______________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Ці тексти відкривають дивовижну істину. Завдяки Своєму передбаченню Бог ще до створення світу знав, що людство впаде в гріх. У грецькому тексті 2 Тим. 1:9 сказано, що ми 79

в Бозі, тільки в послухові Йому. Ось чому нечестивий та безбожний, тобто «ханеф» не мають цієї надії. Очевидно, Йов висловив власне розуміння того, що прийнято називати «впевненістю в спасінні». Хоч патріарх сумлінно приносив жертви за гріх, ми не знаємо, наскільки добре він розумів їхнє значення. До Голгофського хреста більшість вірних послідовників Господа, таких як Йов, звичайно ж, не мали настільки повного розуміння спасіння, яке доступне нам, що живемо після хреста. Проте Йов знав достатньо, аби розуміти: надію на спасіння можна здобути тільки в Господі, а жертви вказують на засіб отримання цієї надії.

Урок

9 Урок

з людської точки зору. Якби він так учинив, то яку надію міг би мати? Виголошуючи це дивовижне свідчення віри й надії, патріарх покладається тільки на Бога.

«Що ж скажемо на це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас?» (Римл. 8:31). Як ви можете надіятися на Божий захист усупереч усім своїм тривогам?

ОБРАЗИ НАДІЇ

Четвер, 24 листопада

Прочитайте наступні вірші. Яку надію вселяє кожен із них? Бут. 3:15 __________________________________________________ Бут. 22:8 _________________________________________________ Левит 17:11 _______________________________________________ Івана 1:29 ________________________________________________ Гал. 2:16 __________________________________________________ Филп. 1:6 _________________________________________________ 1 Кор. 10:13 _______________________________________________ Дан. 7:22 _________________________________________________ Дан. 12:1, 2 _______________________________________________ Матв. 24:27 _______________________________________________ Дан. 2:44 _________________________________________________ Простежте за розвитком думки в цих текстах. Що всі вони разом повідомляють нам про надію, яку ми, християни, маємо в Ісусі? 80

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Від початку і до кінця Біблія містить чудові обітниці надії. «Це Я сказав вам, щоб у Мені ви мали мир. У світі зазнаєте страждання, але будьте відважні: Я переміг світ!» (Івана 16:33). «Ось, Я з вами по всі дні аж до кінця віку!» (Матв. 28:20). «Христос викупив нас від прокляття Закону, ставши за нас прокляттям» (Гал. 3:13). «Як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини!» (Псал. 103:12). «Бо я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні будьяке інше творіння не зможе нас відлучити від Божої любові, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Римл. 8:38, 39). «І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам’ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі» (Бут. 9:16). «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми! І такими ми є. Світ нас не знає, тому що Його не пізнав» (1 Івана 3:1). «Знайте, що Господь – Бог Він, Він нас учинив, і Його ми, – Його ми народ та отара Його пасовиська» (Псал. 100:3). Ці тексти – лише невелика частина Божого Слова, котра відкриває нам, який наш Бог і що Він пропонує нам. Які ми мали б підстави для надії, якби ці істини не були відкриті для нас у Біблії? Питання для обговорення:

1. Які ще біблійні тексти говорять нам про надію? Які з них особливо важливі для вас і чому? 2. Які доктрини Церкви адвентистів сьомого дня, на ваш погляд, сповнені надії? 3. Серед особистих випробувань, трагедій та нещасть як ми можемо навчитися тішитися надією, відкритою нам у Біблії? Чому так легко розчаруватися через різні негаразди, навіть маючи таку надію? Яким чином можна зберегти цю надію й радіти нею? 4. «Говори про надію, віру й подяку Богові. Будь бадьорим, упевненим у Христі. Привчай себе славити Його. Це великий засіб звільнення від хвороб душі й тіла» (Е. Уайт. Розум, характер, особистість, т. 2, с. 492). Чому для нас важливо прославляти Бога, якщо ми хочемо зберегти свою надію на Господа? 81

П’ятниця, 25 листопада

Урок

9 Урок

були покликані через благодать, дану нам у Христі Ісусі «попереду вічних часів». Ця благодать була дана нам «не за наші діла» (жодних наших діл ще не було, оскільки тоді ми не існували), а через Ісуса. Ще до нашого існування Бог розробив План, який пропонує людству надію на вічне життя. Надія з’явилася не тоді, коли в нас виникла потреба в ній; вона існувала задовго до цього, очікуючи моменту, коли ми відчуємо гостру потребу в ній. Як християни, ми маємо достатньо підстав для надії й віри. Ми перебуваємо у створеному Богом Усесвіті. Цей Бог полюбив (Івана 3:16) і викупив нас (див. Тита 2:14). Він чує наші молитви (Матв. 6:6) та заступається за нас (Євр. 7:25). Цей Бог обіцяє, що ніколи не залишить нас (Євр. 13:5). Він воскресить наші смертні тіла (Ісаї 26:19) і дасть нам вічне життя в Його присутності (Івана 14:2, 3).

Місіонерська історія

ОБМАН САТАНИ

Урок

26 листопада – 2 грудня

Частина 2

уї почав читати Біблію самостійно. Так він виявив згадки про суботній день. Руї знав, що «шаббат» – це субота, оскільки ці слова були ідентичні в португальській мові. Але він не знав церкви, члени якої поклонялися б у суботу. Через кілька тижнів Руї слухав радіопрограму, під час якої диктор пропонував безкоштовне вивчення Біблії. Руї записався і почав отримувати уроки. Майже відразу він почав знаходити відповіді на запитання, які бентежили його багато років. Але перш ніж зробити висновок і прийняти рішення, Руї тимчасово припинив навчання, оскільки зустрів дівчину. Він відклав вивчення біблійних уроків і проводив увесь свій час із коханою. Врешті-решт вони одружилися. Його життя наповнилося новим змістом. Але щоразу, коли пара відвідувала церкву, Руї відчував старі протиріччя, що виникали в його серці. Він більше не вірив, що неділя була біблійним днем поклоніння, і тепер сприймав смерть як сон, а не життя в іншому місці. Ці релігійні запитання розколювали його сім’ю зсередини, викликаючи хвилювання і суперечки. Руї боявся, що його переконання можуть зруйнувати їхній шлюб. Чоловік дізнався, що кузина його дружини була адвентисткою сьомого дня і що біблійні уроки, які він вивчав, були організовані адвентистами. Несподівано на запитання, які він ставив усе життя, з’явилися відповіді. Усе стало на свої місця. Але Руї, як і раніше, стикався з дилемою: що скаже його дружина, дізнавшись про його інтерес до цієї церкви? Чоловік почав дивитися адвентистське телебачення, коли дружини не було вдома. Коли вона поїхала на кілька тижнів відвідати батьків, Руї відвідав Адвентистську церкву. Він знайшов там духовну сім’ю і був переконаний, що саме сюди Бог вів його. Руї наважився розповісти про все дружині. Коли він зробив це, вона не сприйняла серйозно його захоплення релігією, оскільки бачила його духовні пошуки давно, відколи вони познайомилися. Але Руї знав, що він знайшов те, що шукав. Чоловік продовжував вивчати та досліджувати істини і незабаром попросив хрестити його. «Я знайшов спокій, – говорить він. – Омана сатани більше не уразить мене, тому що я знайшов істину».

ГНІВ ЕЛІГУ Біблійні тексти для дослідження: Йова 13:28; 28:28; 32:1-5; 34:10-15; Єзек. 28:12-17; Йова 1-2:10. Пам’ятний вірш: «Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої – за ваші думки» (Ісаї 55:9).

риває словесна суперечка між Йовом та трьома його друзями. Багато слів опонентів Йова переконливі, прекрасні, глибокі й щирі. Люди часто цитують не тільки Йова, а й Еліфаза, Білдада і Цофара. Як уже неодноразово зазначалося, вони справді мали що сказати. На жаль, для своїх слів вони обрали невідповідні місце і час, їхні полум’яні промови не відповідали обставинам. В уривку Прип. 25:11-13 викладена важлива істина, яку нам слід засвоїти: «Золоті яблука на срібнім тарелі – це слово, проказане часу свого. Золотая сережка й оздоба зо щирого золота – це мудрий картач для уважного вуха. Немов снігова прохолода в день жнив – посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє». На жаль, не такі слова почув Йов від своїх друзів. Але згодом ситуація тільки погіршилася, і цьому сприяла поява в історії нового персонажа. 83

Навіть після переконливого підтвердження Йовом своєї віри (див. Йова 13:15, 16) словесна суперечка триває. Протягом кількох розділів учасники розмови обговорюють цілий ряд глибоких і важливих питань: про Бога, гріх, смерть, справедливість, зло, мудрість, швидкоплинність людського життя. Які істини виражені в наведених віршах? Йова 13:28 _________________________________________________ Йова 15:14-16 ____________________________________________ Йова 19:25-27 ____________________________________________ Йова 28:28 _______________________________________________

Суперечка триває протягом кількох розділів, і всі її учасники твердо стоять на своєму. Еліфаз, Білдад і Цофар наводять свої аргументи на підтримку думки, що люди отримують у житті те, чого заслужили. Отже, нещастя, які спіткали Йова, – це справедливе покарання за гріхи. Йов продовжує нарікати на свою жорстоку долю, переконаний, що не заслужив таких страждань. Кожен з «розрадників» обвинувачує Йова у виголошенні порожніх, марних слів. У тому ж самому Йов обвинувачує своїх друзів. Зрештою, жоден з них, включаючи і Йова, не зрозумів, що відбувається. Та чи були вони здатні це зрозуміти? Як і всі люди, вони виходили з власних обмежених поглядів. Якби можна було почерпнути тільки один урок із книги Йова, він зводився б до того, що ми, люди, потребуємо покори, коли наважуємося говорити про Бога та Його діла. Ми можемо знати певну істину, можливо, навіть багато істини, але часом, як у випадку із цими трьома мужами, погано розуміємо, як застосувати ці істини найкращим чином. Подивіться на світ природи. Яким чином він свідчить про обмеженість наших пізнавальних можливостей?

ПОЯВА ЕЛІГУ

Понеділок, 28 листопада

У розділах 26-31 Йов виголошує свою останню промову, звернену до трьох мужів. Красномовно і досить емоційно 84

Прочитайте Йова 32:1-5. Що тут відбувається і в чому Елігу звинувачує Йова та його друзів? ___________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Тут у книзі Йова вперше згадується Елігу. Він, очевидно, чув якусь частину довгої дискусії, хоч не сказано, коли саме він з’явився на сцені. Можливо, він прийшов пізніше, оскільки його ім’я не згадується разом з іменами трьох інших чоловіків, котрі прийшли провідати Йова. Ми знаємо, що Елігу не був задоволений почутими відповідями. У п’яти текстах чотири рази відзначається, що через почуте «запалився його гнів». Протягом наступних шести розділів ця людина викладає власне розуміння питань, які виникли у зв’язку зі стражданнями Йова. У тексті Йова 32:2 говориться, що Елігу розгнівався на Йова «за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога». Ці слова помилково трактують позицію Йова. Що це має відкрити нам про те, з якою обережністю слід інтерпретувати чужі слова? Як ми можемо тлумачити слова інших людей таким чином, аби намагатися виправдати їх, а не засудити?

він повторює озвучену раніше думку: «Я не заслужив того, що зі мною відбувається. Крапка!» Йов символізує собою людство в тому розумінні, що багато людей переживає незаслужені страждання. І найскладніше в таких ситуаціях питання: «Чому?». У деяких випадках відносно легко назвати причину страждань: люди самі накликали на себе біду. Але в багатьох випадках, як, наприклад, в історії Йова, це далеко не так, тому запитання про страждання залишається. У 31-му розділі Йов розповідає про своє життя. Жоден його вчинок не виправдовує того, що з ним відбувається. Останній вірш розділу повідомляє: «Слова Йова скінчилися» (Йова 31:40).

Урок

10 Урок

ЖАЛЮГІДНІ РОЗРАДНИКИ

Неділя, 27 листопада

Протягом століть про Елігу та його промову було написано безліч коментарів. У них зазначається, що вона знаменує переломний момент у розмові. Однак насправді досить складно побачити будь-які новаторські елементи в мові Елігу, здатні змінити напрямок і динаміку розмови. Навпаки, складається враження, що він здебільшого наводить ті ж аргументи, що й троє інших чоловіків, намагаючись захистити Бога від звинувачень у несправедливому ставленні до Йова. Прочитайте Йова 34:10-15. Які істини озвучує Елігу? Як вони співвідносяться з тим, про що говорилося раніше? Чому його правильні по суті слова були недоречні в даній ситуації? _________________________________________________ ___________________________________________________________

Можливо, у випадку з Елігу та трьома іншими друзями ми маємо справу з побоюванням, що Бог не такий, яким його уявляє людина. Вони хочуть вірити в доброту, справедливість і могутність Бога, тому Елігу озвучує істини саме про ці Його риси. «Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її, – немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались» (Йова 34:21, 22). «Та ж Бог сильний, і не відкидає нікого, Він міцний в силі серця. Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає. Від праведного Він очей Своїх не відвертає, але їх садовить з царями на троні назавжди, – і вони підвищаються» (Йова 36:5-7). «Всемогутній, – Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою. Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він» (Йова 37:23, 24). Якщо все це правда, то єдиним логічним поясненням страждань Йова є висновок: патріарх заслужив їх. Хіба може бути інакше? Іншими словами, Елігу намагався захистити власне уявлення про Бога, ставши свідком жахливих лих, які спіткали таку добру людину, як Йов. 86

ІРРАЦІОНАЛЬНІСТЬ ЗЛА

Середа, 30 листопада

Усі четверо мужів, які вірять у справедливого Бога, зіткнулися з дилемою: як пояснити ситуацію Йова раціональним і логічним способом, який би узгоджувався з їхнім розумінням Божого характеру. На жаль, у своєму прагненні осмислити зло взагалі або принаймні зло, яке спіткало Йова, вони зрештою зайняли хибну позицію. Еллен Уайт пропонує важливий коментар із цього питання. «Неможливо логічно пояснити виникнення гріха та причини його існування... Гріх – це непрошений гість, присутність якого нічим не може бути виправдана. Це непояснима таємниця; і виправдовувати гріх – значить захищати його. Якби можна було знайти причину або пояснити його існування, то він перестав би бути гріхом» (Велика боротьба, с. 492, 493). Хоч автор використовує слово «гріх», ми можемо замінити його близьким за змістом словом «зло». Тоді цитата звучатиме так: «Неможливо логічно пояснити виникнення зла та причини його існування... Зло – це непрошений гість, присутність якого нічим не може бути виправдана. Це непояснима таємниця; і виправдовувати зло – значить захищати його. Якби можна було знайти причину або пояснити його існування, то воно перестало би бути злом». Коли трапляється трагедія, люди часто кажуть або думають: «Я не можу цього зрозуміти!», «Це безглуздо!». Саме такою була реакція Йова. Існує об’єктивна причина, через яку Йов та його друзі не могли зрозуміти, що відбувається: зло саме по собі позбавлене будь-якого сенсу. Якби ми могли зрозуміти його, якби воно мало зміст або вписувалося в якусь логічну і раціональну схему, воно вже не було б злом, оскільки служило б конкретній меті. 87

Чи стикалися ви із ситуацією, коли у вас виникали побоювання за свою віру? Як ви відреагували на власний страх? Озираючись назад, подумайте, що б ви зробили по-іншому?

Урок

10 Урок

ЕЛІГУ ЗАХИЩАЄ БОГА

Вівторок, 29 листопада

Ми бачимо досконалу істоту, створену досконалим Богом у досконалому середовищі. Вона займає високе становище, сповнена мудрості і краси, прикрашена дорогоцінними каменями. Люцифер, «помазаний херувим», був на святій Божій горі. Отримавши такі високі привілеї, ця істота погубила сама себе і дозволила злу оволодіти нею. Немає нічого більш ірраціонального та нелогічного, ніж зло, яке уразило диявола! Наведіть з власного досвіду приклади, які свідчать про ірраціональність і непояснимість зла.

ВИПРОБУВАННЯ ВІРИ

Четвер, 1 грудня

Безумовно, головні герої в книзі Йова як прості смертні, котрі бачать, «як у дзеркалі, неясно» (1 Кор. 13:12), діяли, виходячи з власного обмеженого розуміння фізичного світу та ще більше мізерного розуміння духовного світу. Зауважмо, що в усіх цих суперечках про лихо, яке спіткало Йова, жоден із чоловіків, включаючи Йова, не обговорював роль диявола – пряму, безпосередню причину всіх бід Йова. Незважаючи на їхню впевненість у власній правоті, особливо впевненість Елігу (див. Йова 36:1-4), усі їхні спроби раціонально пояснити страждання Йова зазнали краху. І, звичайно, Йов знав про це.

Навіть з нашим розумінням вселенського підґрунтя історії наскільки добре ми здатні раціонально осмислити й пояснити зло, що спіткало Йова? Перечитайте Йова 1-2:10. Хоч у цих віршах багато чого відкрито, які питання залишаються? _____________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Завдяки початковим розділам книги Йова ми бачимо те, чого жоден з її персонажів не міг бачити. Проте складні для 88

У чому ви повинні довіряти Богові, навіть чогось не розуміючи? Як можна зміцнювати цю довіру, не маючи відповідей на багато запитань? П’ятниця, 2 грудня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

В обговоренні питання віри й розуму письменник Джон Хедлі Брук посилається на німецького філософа Іммануїла Канта (1724-1804) та його спроби визначити межі людського знання, особливо коли йдеться про діяння Бога. Для Канта «питання обґрунтування людиною шляхів Бога було питанням віри, а не знання. Як приклад правильної позиції перед 89

розуміння питання залишаються. Як ми вже зазначали, на Йова накликали лихо не злі діла, а його благочестя, на яке Бог звернув увагу диявола. Виходить, що причиною всіх нещасть Йова стали його благочестя та бажання бути вірним Богові? Як нам це зрозуміти? І навіть якби Йов дізнався, що відбувається, чи не закричав би він: «Будь ласка, Боже, використай когось іншого! Поверни мені моїх дітей, моє здоров’я, моє майно!» Йов не давав згоди бути піддослідним кроликом. І хто погодився б на таку роль? Виникає запитання: наскільки це було справедливо щодо Йова та його сім’ї? Тим часом, навіть з урахуванням здобутої Богом перемоги в суперечці з дияволом, ми знаємо, що диявол не визнав поразки (див. Об’явл. 12:12). У чому ж полягала мета? Якою б славною не була остаточна доля Йова, чи варта вона смерті стількох людей та всіх страждань, через які пройшов патріарх? Якщо навіть у нас виникають такі запитання при всій нашій обізнаності, уявіть собі, про що ж думав сам Йов! І все ж тут криється один з найважливіших уроків, які ми можемо почерпнути із книги Йова: жити вірою, а не видінням; довіряти Богові й залишатися вірними Йому навіть тоді, коли, подібно до Йова, ми не можемо раціонально пояснити того, що відбувається. У житті немає місця вірі, коли абсолютно все піддається раціональному поясненню. Ми живемо вірою, коли, наслідуючи приклад Йова, віримо й підкоряємося Богові, навіть не розуміючи, що відбувається навколо нас.

Урок

10 Урок

Прочитайте вірші Єзек. 28:12-17 про падіння сатани та походження зла. Чи має його падіння якийсь смисл? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

10 Урок

лицем нещастя Кант наводив Йова, який, втративши все, зберіг чисту совість. Підкоряючись Божественному рішенню, він мав рацію, протистоячи пораді друзів, котрі намагалися знайти логічне пояснення його нещастю. Сила позиції Йова полягала в отриманому ним знанні: Бог переслідує певну мету, посилаючи йому нещастя» (Science and Religion, New York: Cambridge University Press, 2006, pp. 207, 208). Друзі Йова, включаючи й Елігу, вважали, що здатні пояснити нещастя Йова простим причинно-наслідковим зв’язком. Вони заявляли: причиною був гріх Йова, а результатом стали його страждання. Який ще висновок може бути більш ясним, переконливим з богословської точки зору та раціональним? Проте їхні міркування були хибними. Бог і створена Ним дійсність не завжди відповідають нашому розумінню того, як діє Бог та як влаштований світ. Питання для обговорення:

1. Як ми побачили, у тривалій дискусії про страждання Йова жодного разу не згадується диявол. Чому? Що це говорить нам про те, наскільки згадані люди були обмежені у своєму розумінні, незважаючи на їхнє знання істини? Що їхнє неуцтво відкриває про наше власне невігластво, незважаючи на наше знання істини? 2. «Коли ми хочемо щось зробити самі і покладаємося на власну мудрість, то беремо на себе тягар, якого Бог не покладав на нас, та намагаємося нести його без допомоги Господа... Але якщо ми щиро віримо в те, що Бог нас любить і бажає нам добра, то перестанемо непокоїтися про майбутнє. Ми довіримося Богові, як дитина довіряється своєму люблячому батькові. Тоді наші турботи і страхи зникнуть, бо наша воля зіллється з волею Божою» (Е. Уайт. Небесні принципи щасливого життя, с. 100, 101). Як ми можемо навчитися такої довіри? Які рішення приймаємо зараз: ті, що зміцнюють нашу віру чи послаблюють її?

Місіонерська історія ВИКОНУЮЧИ БОЖУ СПРАВУ Частина 1

я історія не про мене. Вона про те, як Господь діє через мене і що Він може здійснити через будь-кого, хто бажає дозволити Богові використати себе. Я завжди любив бізнес. У віці 21 року я заснував свою першу компанію, продаючи комп’ютери школам. Від самого початку Бог був моїм партнером і рясно благословляв мене. Пізніше я купив франшизу на програмне забезпечення. За п’ять років компанія збільшилася з однієї людини до п’ятдесяти і заробила багато грошей. Я багато чого вкладав в служіння, але відчував порожнечу. Через деякий час я усвідомив, що, хоч і підтримував церкву фінансово, проте я не був залучений особисто до служіння. Ми з дружиною дійшли висновку, що нам необхідно свідчити людям про Божу вістку. Наші ділові кола продовжували розширюватися, але я відчував, що Бог закликає мене продати найбільшу компанію. Я віддав продаж у руки Божі, і компанію швидко купили за суму більшу, ніж я очікував. Я знав, що Богові не потрібні мої гроші, але я почав усвідомлювати, що Господь хоче, щоб я присвятив Йому свій час. Служіння – це не те, що ми робимо щось по суботах. Це те, що ми робимо увесь час. Я хотів бути особисто залученим до служіння. Тому я запитував Бога, що Він хоче, щоб я зробив для Нього. Одного разу, розмовляючи зі своїм колегою, християнським бізнесменом, членом Асоціації підприємців-адвентистів, я поділився з ним своїм бажанням бути особисто залученим до місіонерського служіння, до конкретного євангельського проекту. Я не переймався тим, де цей проект реалізовуватиметься, я просто прагнув служити на ниві Божій. Я запитав колегу, чи немає у нього якихось ідей із цього приводу. Він відповів, що поміркує над цим. Відразу ж після розмови в цього чоловіка задзвонив телефон, і він, вибачившись, вийшов, щоб відповісти на дзвінок. Коли він повернувся, то повідомив, що телефонував керівник церкви, який розповів йому про місіонерський проект у країні, закритій для євангелізму. Щойно він сказав про цей проект, я зрозумів, що це Бог відповідає на мою молитву! Проект здійснювався в країні, з якою я був знайомий. Я знав мову і культуру людей тієї країни, і, як бізнесмен, я міг би допомогти керівникам церкви його здійснити. Я знав, що міг би туди поїхати, у те місце, куди багато інших людей не мали можливості потрапити. Далі буде

ГОСПОДЬ ВІДПОВІДАЄ

Прочитайте Йова 38:1. Хто долучається до розмови? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

З БУРІ Біблійні тексти для дослідження: Йова 38-39; Івана 1:29; Матв. 16:13; 1 Кор. 1:18-27; Йова 40:1-4; 42:1-6; Луки 5:1-8. Пам’ятний вірш: «Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!» (Йова 38:4).

езважаючи на всі відмінності, герої в книзі Йова мали одну спільну рису: кожному було що сказати про Бога або принаймні про своє розуміння Бога. І, як ми зазначали, з багатьма їхніми висловами можна погодитися. Важко заперечити, наприклад, таке твердження: «Але запитай хоч худобу – і навчить тебе, і птаство небесне – й тобі розповість. Або говори до землі – й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські. Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила? Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла?» (Йова 12:7-10)? Або таке: «Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?» (Йова 8:3). І хоч приводом для розмови були страждання Йова, головним об’єктом обговорення був Бог. У міру розповіді, не беручи до уваги перших двох розділів, Господь залишався за сценою і не виявляв Себе. Але незабаром усе зміниться. Сам Бог – об’єкт незліченних дискусій та дебатів у книзі Йова – говоритиме за Себе. 92

Несподівано в розповіді книги Йова з’являється Господь, останні слова Якого прозвучали в тексті Йова 2:6: «І сказав Господь до сатани: “Ось він у руці твоїй, – тільки душу його бережи!”». Читачі зовсім не готові до такої раптової появи Бога. Розділ 37 книги Йова закінчується промовою Елігу. А наступний розділ починається словами: «Тоді відповів Господь Йову із бурі» (Йова 38:1). У певний момент Бог та Йов залишаються сам на сам, так, немовби в присутності інших зовсім не було необхідності, принаймні зараз. Образ «бурі» використовується як один з атрибутів з’явлення Бога людям (див. Ісаї 29:6; Зах. 9:14). Те ж саме єврейське слово, перекладене як «вихор», використовується при описі вознесіння Іллі на Небо: «І сталося, коли Господь мав узяти Іллю у вихрі на небо, то йшов Ілля та Єлисей із Ґілґалу» (2 Цар. 2:1). Хоч Біблія не повідомляє про будь-які фізичні аспекти цієї «теофанії» (видимого з’явлення Бога людям), ясно, що Бог не говорить до Йова в тихому вітрі (див. 1 Цар. 19:12). Замість цього Він явив Себе могутнім чином, який, безумовно, привернув увагу патріарха. Звичайно, це не єдиний випадок, коли Бог відкрив Себе людям. Знову Святе Письмо показує нам близькість Бога до людства. Що наведені тексти повідомляють нам про те, наскільки Бог може бути близький до нас? Бут. 15:1-6; 32:24-32; Івана 1:29. ________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Біблія навчає нас великої й важливої істини: наш Бог – не відсторонене божество, яке створило світ, а потім залишило його напризволяще. Бог тісно взаємодіє з людьми. Незважа93

Неділя, 4 грудня

Урок

3-9 грудня

Одна річ – умоглядно вірити в близькість Бога до нас, і зовсім інша – зазнати цієї близькості. Як ви можете навчитися підтримувати близькі взаємовідносини з Богом, черпаючи з них надію й розраду?

ЗАПИТАННЯ БОГА

Понеділок, 5 грудня

Після мовчання, яке могло видатися патріархові нестерпно довгим, Бог нарешті заговорив з ним. При цьому сказані Ним на початку слова, імовірно, відрізнялися від тих, які Йов хотів почути.

Яке перше запитання Бог поставив патріархові і що воно означало? Йова 38:2. _____________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Біблія неодноразово повідомляє, що Бог ставить людям запитання. Це відбувається не тому, що Він не знає відповідей. Господь, подібно до доброго вчителя, ставить запитання, спонукаючи нас замислитися над своєю ситуацією, заперечити самим собі, щоб розібратися в цих запитаннях та дійти певних висновків. Іншими словами, Бог ставить запитання не для того, аби пізнати те, чого Він нібито не розуміє, натомість щоб з їхньою допомогою люди могли зрозуміти, знання чого вони найбільше потребують. Божі запитання мають риторичний характер і призначені для того, щоб істина дійшла до умів і сердець людей.

Прочитайте наступні запитання Бога. Як ви думаєте, з якою метою Бог ставив ці запитання? На що Він звертав увагу? Бут. 3:11 __________________________________________________ Бут. 4: 9 __________________________________________________ 1 Цар. 19:9 ________________________________________________ Дії 9:4 ___________________________________________________ Матв. 16:13 _______________________________________________

Йов міг багато чого сказати про Бога, і Господь, очевидно, хотів показати йому, що насправді він багато чого не знає і не 94

Якби Бог зараз поставив запитання щодо вашого життя, що б Він, на вашу думку, запитав? Що б ви Йому відповіли? Як ця відповідь характеризує вас?

ГОСПОДЬ ЯК ТВОРЕЦЬ

Вівторок, 6 грудня

Прочитайте Йова 38:4-41. Про що Бог запитує Йова та яка мета цих запитань? __________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Усупереч своїм очікуванням Йов не отримав докладних пояснень, чому з ним трапилися всі біди. Натомість на нього обрушився потік риторичних запитань, котрі свідчили про контраст між творчою силою Господа та невіглаством бідного смертного Йова. «Де ти був, коли землю основував Я?» – насамперед запитав Господь (Йова 38:4). Після нагадування початкових сцен із книги Буття, таких як створення землі, моря, світла й темряви, Бог говорить до Йова: «Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!» (Йова 38:21). Потім Господь указує на чудеса й загадки творіння знову у формі послідовних риторичних запитань, які стосуються не тільки створення землі, а й загадок погоди і навіть зірок. «Чи зв’яжеш ти зав’язки Волосожару, чи розв’яжеш віжки в Оріона?» (Йова 38:31). Потім Бог знову звертає погляд Йова на землю, акцентуючи його увагу на різноманітних явищах, починаючи від людського інтелекту (Йова 38:36) і закінчуючи звичками диких тварин (Йова 38:39-41). Остання тема досить докладно розглядається в розділі 39. Якби ця книга була написана в наші дні, Господь міг би запитати: «Хто зв’язує кварки в протонах і нейтронах?», «Де ви були, коли я вперше виміряв сталу Планка?» або «Хіба через вашу мудрість гравітація викривляє простір-час?» Безперечно, Йов не був присутній при жодній з описаних подій і мало що знав про будь-яке зі згаданих Господом явищ. 95

розуміє про свого Творця. Перше запитання Бога співзвучне зі словами його друзів (Йова 8:1, 2; 11:1-3; 15:1-3).

Урок

11 Урок

ючи на всі наші скорботи, біди й труднощі, ми можемо бути впевненими в близькості Бога та довіряти Йому.

Якщо Йов так мало знав про творіння, наскільки повними були його пізнання про Творця? Ми бачимо разючий контраст між Творцем і творінням, між Богом і людством. Хоч Господь у даному разі порівнює Себе з Йовом, результат порівняння з будь-якою іншою людиною, за винятком Ісуса, буде аналогічним. Що ми собою являємо в порівнянні з Богом? І все ж подумайте, що здійснив Бог, аби спасти нас та запропонувати нам надію на вічний союз із Ним.

МУДРІСТЬ МУДРИХ

Середа, 7 грудня

Оцінюючи (з урахуванням наших сьогоднішніх знань) запитання, поставлені Богом Йову, неважко зрозуміти, наскільки мало людина, що жила кілька тисячоліть тому, могла знати про створений світ. Тільки у XVI столітті нашої ери люди (принаймні деякі) нарешті зрозуміли, що видимий рух Сонця в небесній сфері обумовлений обертанням Землі навколо Сонця та своєї осі. Більшість із нас сьогодні вважає цей факт очевидним. Завдяки сучасній науці ми володіємо такими знаннями про природний світ, які були недоступні для людей у біблійні часи. Але навіть володіючи всіма цими знаннями, ми, люди, як і раніше, обмежені у своєму розумінні будови й походження світу. Прочитайте запитання, які Бог поставив Йову в розділах 38 і 39. Наскільки краще люди можуть відповісти на них сьогодні? _________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Звичайно, наука відкрила нам багато граней реальності, які раніше були невідомі. Проте нам ще багато чого належить пізнати. Не применшуючи величі й таїнства Божого творіння, наука багато в чому зробила процес його пізнання ще більш 96

Яке попередження щодо обмеженості людського знання містять наступні тексти? 1 Кор. 3:19; 1:18-27. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ Навіть маючи всі знання, накопичені за останні сотні років, людство визнає: творіння залишається повним незбагненних чудес і таємниць. Чим більше ми дізнаємося про створений світ, тим більш дивовижним і таємничим він постає перед нами. Які факти творіння викликають у вас захоплення могутністю Бога?

ПОКАЯННЯ В ПОРОСІ Й ПОПЕЛІ

Четвер, 8 грудня

Прочитайте Йова 40:1-4; 42:1-6. Що сказав Йов у відповідь на об’явлення Бога про Себе? ___________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Очевидно, Йов був вражений тим, що показав йому Бог. Коли в Йова 42:3 патріарх каже: «Хто ж то такий, що ховає пораду немудру?», він фактично повторює перше запитання Бога до нього. Тепер Йов знав відповідь: це був він сам, коли міркував про речі, про які не мав жодного поняття. Зауважте також, що Йов говорить у тексті 42:5. Хоч він багато чув про Бога, тепер, побачивши Його, тобто ближче познайомившись із Ним, він також побачив себе в правдивому світлі. Ось чому патріарх так відреагував, принизившись та каючись у поросі й попелі. Прочитайте Ісаї 6:1-5 та Луки 5:1-8. Чим описані в текстах реакції подібні до реакції Йова?

захопливим, відкриваючи глибину і складність світу природи, про які попередні покоління нічого не знали. «”Закрите, те що є Господа, Бога нашого, а відкрите – наше та наших синів аж навіки” (П. Зак. 29:28). Бог не відкрив людям, яким саме чином була здійснена праця творіння. Людська наука не здатна проникнути в таємниці Всевишнього. Його творча могутність така ж незбагненна, як і Його буття» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 113).

Урок

11 Урок

Метою Бога було показати патріархові, що навіть при всій його мудрості та знаннях і при тому, що, на відміну від інших людей, він говорив про Бога «слушно» (Йова 42:7), Йов, однак, знав так мало. І його брак знань найкраще виявився в обізнаності про створений світ.

Уявіть собі, що ви стоїте перед обличчям Бога. Як ви вважаєте, якою була б ваша реакція?

П’ятниця, 9 грудня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

«Бог послав потоки світла нашому світові як у науці, так і в мистецтві, але коли люди‚ що претендують на вченість, підходять до таких важливих питань з винятково людської точки зору, тоді їхні висновки неминуче будуть хибними. Робити різного роду припущення щодо не відкритого нам у Божому Слові може бути невинною справою, якщо тільки наші теорії не суперечать фактам Святого Письма. Але ті, що залишають Боже Слово і намагаються пояснити Його діла творіння за допомогою наукових припущень‚ блукають без карти й компаса в невідомому їм океані. Найвидатніші уми‚ котрі у своїх дослідженнях не керуються Божим Словом, розчаруються у власних спробах встановити зв’язок між наукою і Божим об’явленням. Оскільки Творець та Його діла є вищими за їхнє розуміння і їх неможливо по98

Питання для обговорення:

1. Проаналізуйте наведене вище твердження Еллен Уайт. Які ми бачимо докази того, що її застереження збуваються, особливо у сфері науки? Які сучасні наукові постулати явно суперечать Божому Слову? 2. Альфред Норт Уайтхед, авторитетний математик і письменник XX століття, сказав: «П’ятдесят сім років тому я був молодою людиною і навчався в Кембриджському університеті. Наукову методологію й математику мені викладали видатні люди, і я мав успіх у навчанні; але на рубежі століть я став свідком того, як усі базові припущення обох дисциплін були визнані хибними... І все ж, знаючи про це, творці нових наукових гіпотез заявляють: «Тепер, нарешті, ми маємо впевненість!»» (AN Whitehead, Dialogues of Alfred North Whitehead). Що ця цитата має повідомити нам про те, наскільки обережними слід бути в прийнятті «істин», яких нас навчають «великі світу цього», особливо, коли їхнє вчення явно суперечить Божому Слову? 3. Які чудеса творіння відкрила нам сучасна наука, котрих люди за часів Йова і навіть двісті років тому могли б не зрозуміти? Як вони ще сильніше свідчать про дивовижну творчу силу нашого Господа?

яснити за допомогою законів природи, вони розцінюють біблійну історію як таку‚ що взагалі не заслуговує довір’я. Хто сумнівається в правдивості Старого й Нового Завітів, той зробить ще один крок і почне сумніватися в існуванні Бога. Таким чином, утративши свій якір, ці люди будуть залишені на поталу хвилям, доки не розіб’ються об скелі невір’я» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 113).

Урок

11 Урок

У всіх цих випадках ми бачимо ключову біблійну істину про гріховність людини. Йов був «невинний та праведний і він Бога боявся, а від злого втікав» (Йова 1:1). І, незважаючи на всі спроби сатани налаштувати його проти Бога, патріарх залишився вірним. Ми бачимо тут стійкого вірного послідовника Господа. Проте, як і у випадку з Ісаєю й Петром, проблиску святості і сили Бога було достатньо, аби змусити Йова зіщулитися від відчуття своєї гріховності й нікчемності. Усі ми – грішні, уражені гріхом істоти, і наша природа сама по собі перебуває в конфлікті з Богом. Ось чому ніхто не може спасти себе; ніхто не може зробити достатньо добрих діл, щоб заслужити прихильність Бога. Ось чому всі ми, включаючи навіть «найкращих», які, подібно до Йова, непорочні, справедливі, богобоязливі й віддаляються від зла, потребуємо благодаті і Спасителя, Котрий здійснив для нас те, чого ми ніколи не зможемо зробити для себе. На щастя, в Ісусі ми маємо все необхідне для спасіння і навіть більше.

Місіонерська історія

Урок

10-16 грудня

ВИКОНУЮЧИ БОЖУ СПРАВУ Частина 2

зустрівся з керівниками церкви в регіоні, де передбачалося здійснювати проект, і ми склали плани підготовки і навчання 1000 чоловік для благовістя на своїй батьківщині. Хоч місіонерська діяльність у цій країні офіційно заборонена, Бог відкривав двері. Після прибуття ми думали, що деяка кількість людей з 1000 записаних не прийде. Але прийшли 1300 чоловік! Багато хто знав, що не отримає матеріалів для підготовки, але виявив бажання прийти і навчатися у будь-якому разі. Які дивовижні люди були там! Ми не могли ввозити місіонерські матеріали або DVD– плеєри для місіонерів, тому були змушені купувати або друкувати ці матеріали всередині країни самостійно. Кожній людині дозволялося купити лише один DVD– плеєр, і ми змушені були перевіряти, щоб вони не купували DVD– плеєри в одному і тому ж місці в один і той же час. Ми купували папір і засоби для друку на «чорному» ринку, щоб друкувати необхідні матеріали для волонтерів. Усе це повинно було відбуватися таємно, і ми не могли говорити про те, як Господь усе це зробить. Але Він це зробив! Ми навчили людей, забезпечили їх усім необхідним і відправили додому розпочинати роботу. Сто осіб із цих добровольців сьогодні постійно трудяться як піонери Глобальної місії, щоб проповідувати, хрестити і організовувати нові громади. Їх таємно відвезли в ті райони країни, де не було церков. Там вони проповідували своїм новим сусідам про Божу любов і організовували нові громади. За перші шість місяців програми віруючі в цій країні зустріли тисячі бажаючих знайти істину. Було хрещено понад 650 осіб, і створено шість нових громад. І ці благословенні люди тільки починають своє служіння. Я вражений тим, що Господь робить через мене, мою сім’ю і всіх, хто присвячує себе служінню Богові під Його керівництвом. Ми – помічники Бога, розпорядники Його ресурсів. Він використовує нас для подальшої роботи в такому місці, про яке я навіть не міг мріяти. Кожна віруюча людина – розпорядник Божих ресурсів, і Він благословить кожного з нас, якщо ми присвятимо своє життя і матеріальні блага Йому. Це досвід адвентистського бізнесмена з Португалії.

100

ВИКУПИТЕЛЬ ЙОВА Біблійні тексти для дослідження: Йова 19:25-27; Івана 1:1-14; Йова 10:4,5; Луки 2:11; Гал. 4:19; Луки 9:22; Ісаї 53:1-6. Пам’ятний вірш: «Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив» (Ісаї 53:4).

несподіваною появою Самого Господа в 38-му і наступних розділах книга Йова досягає своєї кульмінації. Бог явив Себе патріархові могутнім і чудовим чином, а це привело Йова до покаяння. Потім Господь дорікнув трьом друзям Йова за те, що вони «не говорили слушного» про Бога, і патріарх помолився за них. «І Господь привернув Йова до першого стану, коли він помолився за своїх приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє» (Йова 42:10). Після цього Йов прожив довге повноцінне життя. Однак існує щось тривожне, щось незадовільне в цій історії і в тому, як вона закінчується. Бог і сатана сперечаються на Небесах, і ця суперечка переходить на Землю, ускладнюючи життя бідного Йова! Видається несправедливим і неправильним факт, що патріарх змушений важко страждати через конфлікт між Богом та дияволом, тоді як Господь залишається на Небі і просто спостерігає за всіма подіями. 101

МІЙ ВИКУПИТЕЛЬ ЖИВИЙ

Якби в нас був тільки Творець, але не було Спасителя, яку надію ми б мали? Чому нам необхідний Ісус-Спаситель?

Неділя, 11 грудня

У 38-му розділі Бог показав Себе Йову в образі Творця: «Хто для зливи протоку провів, а для громовиці – дорогу, щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема» (Йова 38:25, 26). Але роль Творця – не єдина роль Господа. Прочитайте Йова 19:25-27. Як ці слова свідчать про надію Йова на спасіння? ________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Цими відомими словами Йов засвідчив, що має певне знання про Спасителя. Йому відомо: хоч люди помирають, існує непідвладна смерті надія на Спасителя, Котрий одного разу прийде на Землю. Слова Йова вказують на найбільш значущу істину в Біблії – істину про Бога-Викупителя. Так, Бог – наш Творець. Однак у бунтівному світі грішників, приречених на вічну смерть через свої беззаконня, нам потрібен не тільки Творець, а й Спаситель. Бог є нашим Творцем і нашим Викупителем (Ісаї 48:13-17); завдяки цим Його двом ролям ми маємо велику надію на вічне життя. Прочитайте Івана 1:1-14. Яким чином у цьому уривку Іван зображує Ісуса і як Творця, і як Спасителя? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У тексті Івана 1:1 міститься явна алюзія (непряме посилання) на Бут. 1:1 та вказівка на Бога-Творця. Слова: «У світі Він був, і світ через Нього постав… А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, – тим, які вірять у 102

СИН ЛЮДСЬКИЙ

Понеділок, 12 грудня

У початкових розділах книги Йова ми мали можливість частково побачити велику боротьбу між Христом і сатаною. Це протистояння почалося на Небі, але згодом перейшло на Землю (див. Об’явл. 12:7-12). У книзі Йова ми побачили той же напрямок: конфлікт розпочався на Небесах і переходить на Землю. На нещастя Йова, цей конфлікт на Землі був зосереджений на ньому. Прочитайте Йова 10:4, 5. На що скаржився Йов та чи мав він підстави для скарги? _________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Позиція Йова проста. Ти – Бог, Владика Всесвіту, Творець. Звідки Ти можеш знати, як це – бути людиною й відчувати різного роду страждання? Як наступні вірші відповідають на скаргу Йова? Луки 2:11; Івана 1:14; Луки 19:10; Матв. 4:2; 1 Тим. 2:5; Євр. 4:15. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Йов нарікав на те, що Бог – не людина і тому не може знати людське горе. Вичерпною відповіддю на цю скаргу став Прихід Ісуса в людському тілі на Землю. Зберігши Свою Божественність, Ісус став Людиною, на особистому досвіді відчувши страждання та боротьбу Йова й усіх людей. У Євангеліях ми бачимо реальність людської природи Христа і тих страждань, через які Він пройшов, будучи Людиною. Ісус відповів на скаргу Йова. «Христос прийняв на Себе не уявну, а справжню людську природу і жив у ній... Він не був лише Володарем створе103

Його Ім’я» (Івана 1:10-12) зображають нерозривний зв’язок між Ісусом-Творцем та Ісусом-Викупителем. Насправді Бог може бути нашим Викупителем тільки на тій підставі, що Він наш Творець.

Урок

12 Урок

Ця історія повинна мати продовження. І воно є. Історія отримує новий розвиток через багато століть у земному житті Христа і Його смерті на хресті. Тільки в Ісусі ми знаходимо дивовижні утішливі відповіді на запитання, на які книга Йова відповіла не повною мірою.

Як ви розумієте факт, що Ісус прийняв на Себе людську природу. Що це говорить про те, наскільки Він розуміє ваші переживання?

СМЕРТЬ ХРИСТА

Вівторок, 13 грудня

Що наступні тексти повідомляють нам про Ісуса і про те, як ми маємо розуміти Його? 1 Івана 2:6 ________________________________________________ Гал. 4:19 __________________________________________________

Безперечно, Ісус – зразкова Людина. Його життя і характер – приклад, який завдяки Божій милості повинні наслідувати всі його послідовники. Ісус залишив єдиний досконалий приклад життя, до якого Бог закликає нас. Проте Ісус прийшов на Землю не для того, аби просто дати нам приклад. Наше становище грішників вимагало незрівнянно більш рішучих заходів, ніж просто розвитку рис нашого характеру до уподібнення Його образу. Для викуплення цього було недостатньо. Ми потребуємо Заступника, Який понесе покарання за наші гріхи. Христос прийшов не для того, аби просто явити нам приклад досконалого життя. Він прийшов, щоб померти смертю, на яку заслуговуємо ми, аби Його досконале життя могло бути зараховане нам як наше власне.

Що наведені тексти повідомляють про необхідність смерті Христа за нас? Марка 8:31; Луки 9:22; 24:7; Гал. 2:21. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Ісус повинен був померти за нас, оскільки послух Законові (хоч і займає одне із центральних місць у християнському житті) не спасає грішних. «То що, може, Закон є проти Божих обітниць? Зовсім ні! Тож якби був даний Закон, здатний оживляти, тоді праведність була б від Закону» (Гал. 3:21). Якби якийсь закон міг спасти грішника, то це однозначно був 104

Як ваш досвід дотримання Закону свідчить про вашу потребу в Заступникові?

СТРАЖДАННЯ СИНА ЛЮДСЬКОГО

Середа, 14 грудня

Прочитайте Ісаї 53:1-6. Що тут говориться про страждання Господа на хресті? ___________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У тексті Ісаї 53:4 зазначено, що Ісус поніс наші немочі й болі. Цей тягар включав у себе також немочі й болі Йова. І не тільки Йова, а й усього світу. Ісус помер на хресті за гріхи всіх людей, котрі будь-коли жили на Землі. Отже, книгу Йова можна правильно зрозуміти тільки у світлі Голгофського хреста. Тут ми бачимо того самого Бога, Володаря природи, Котрий з’явився Йову (Котрий навчає літати орла та зв’язує кварки), Котрий страждає сильніше, ніж може витримати будь-яка людина, включаючи Йова. Горе та скорботи, пережиті кожним із нас зокрема, Він прийняв на Себе всі разом. Немає потреби, аби хтось просвіщав Бога щодо страждань, оскільки Він у людському тілі поніс на Собі важку ношу всіх страждань, посіяних гріхом по всьому світу. Нам відомі тільки наші власні немочі, наші власні страждання, а Ісус на хресті зазнав їх усіх повною мірою. Бог, Котрий запитував Йова: «Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?» (Йова 38:33), постає перед нами ще більш дивовижним, коли ми розуміємо, що Він не тільки створив «устави неба», а й прийняв на Себе людське тіло і помер у ньому, «аби Своєю смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола» (Євр. 2:14). У контексті Голгофського хреста книга Йова набуває більшого сенсу, оскільки хрест відповідає на багато запитань, 105

би Закон Божий, але навіть цей Закон не може спасти нас. Тільки досконале життя і жертовна смерть нашого ідеального Взірця, Ісуса, може спасти нас, тому Христос прийшов, щоб запропонувати Себе як єдину на всі часи «жертву за гріхи» (Євр. 10:12).

Урок

12 Урок

ного тіла, але сприйняв подобу тіла гріховного» (Коментарі Е.Уайт, Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1124) .

ВИКРИТТЯ САТАНИ

Четвер, 15 грудня

Прочитайте Івана 12:30-32. Що Ісус каже про сатану в контексті хреста і великої боротьби? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Еллен Уайт пише про сильний вплив хресної смерті Христа на всіх мешканців Усесвіту. «Звинувачення сатани проти Божественного характеру і правління постали в справжньому світлі. Сатана звинувачував Бога в тому, що, вимагаючи від створених Ним істот покори й послуху, Він прагнув тільки до самозвеличення. Лукавий заявляв, що, домагаючись від інших самозречення, Творець Сам не виявляв його та нічим не жертвував. Але тепер усі побачили, що для спасіння людства, яке впало в гріх, Правитель Усесвіту приніс найбільшу жертву, на яку тільки здатна любов, «адже Бог у Христі примирив світ із Собою» (2 Кор. 5:19). Усі побачили також, що тоді, як Люцифер, пориваючись до честі та верховної влади, відчинив двері гріху, Христос для знищення гріха впокорив Себе і став слухняним аж до смерті» (Велика боротьба, с. 502). 106

Світ упав у гріх і повстав проти Бога; він став уразливим для сатанинських вивертів, що ясно видно в книзі Йова. Ісус, прийнявши людське тіло та зберігши при цьому Свою Божественність, нерозривними узами об’єднав Небо і Землю. Своєю смертю Він гарантував остаточну поразку гріха й сатани. На хресті Ісус поніс законне покарання за гріх, тим самим примиривши грішний світ з Богом. Хоч усі ми – засуджені на смерть грішники, однак вірою можемо мати надію на вічне життя в Ісусі. Ісус на хресті заплатив повну ціну за вчинені нами гріхи. Чому ця дивовижна істина може змінити наше життя і пробудити в нас бажання жити в послуху Йому? П’ятниця, 16 грудня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

«“Нині настав суд цьому світові, — продовжував Христос. — Нині князь цього світу буде вигнаний геть. Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе! Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав умерти”. Це був час кризи для світу. Якщо Ісус стане жертвою за людські гріхи, то світ побачить світло. Влада сатани над людськими душами буде зламана, а спотворений Божий образ у людях — відновлений; свята сім’я праведників нарешті успадкує небесну домівку. Такими будуть наслідки смерті Христа. Спаситель споглядав переможну сцену, яка відкрилася перед Його очима. Він бачить хрест, жорстокість, муки розп’яття, і жахається, але знає, що скоро все буде осяяне славою. Адже на хресті здійсниться не лише спасіння людства. Цілому Всесвітові відкриється Божа любов. Князь цього світу буде вигнаний, а звинувачення, які він висував проти Бога, будуть спростовані. Ганьба, яку він кинув на Бога, буде змита назавжди. Як ангели, так і люди, будуть привернені до Спасителя» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 625, 626). 107

Прочитайте текст 2 Кор. 5:19. Як смерть Христа примирила грішний світ з Богом? ________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Урок

12 Урок

які книга залишає без відповіді. А найголовніше запитання: наскільки справедливим було те, що Бог перебував на Небесах, а Йов змушений був нестерпно страждати на Землі, і все для того, щоб допомогти спростувати звинувачення сатани? Хрест показує: незалежно від того, наскільки сильно Йов або будь-яка інша людина страждає в цьому світі, наш Господь добровільно постраждав значно сильніше за будь-кого з нас; Він зробив це, щоб дати нам надію й обітницю спасіння. Йов бачив Бога як Творця і майбутнього Викупителя; а ми після Голгофського хреста бачимо Його як Творця, Котрий уже став нашим Викупителем (Филп. 2:6-8). Щоб виконати це завдання, Він мав постраждати від гріха так, як ніколи не постраждає жодна людина, включаючи Йова. Тому нам залишається тільки вигукнути разом з Йовом: «Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!» (Йова 42:6).

1. Яким ще чином життя і смерть Ісуса відповіли на запитання, поставлені в книзі Йова? 2. Подумайте про те, що хрест розкриває нам характер Бога, особливо коли ми усвідомлюємо, що наш Творець помер за нас на хресті. Чому ця обставина може вселити в нас надію й потішити в наших випробуваннях? Як ця дивовижна істина навчає нас довіряти Богові та Його доброті? (Див. Римл. 8:32). 3. Книга Йова показує, що велика боротьба має вселенський масштаб і конфлікт між Христом та сатаною виходить за межі Землі. Уявіть собі, що відчували небесні істоти (котрі знали Ісуса тільки в Його небесній славі), коли побачили Його муки на хресті! Як роздуми про це допомагають нам дорожити дарованим в Ісусі спасінням?

Урок

Питання для обговорення:

108

Місіонерська історія

ПРОБУДЖЕННЯ МОГО СЕРЦЯ Частина 1 виріс у турботливій інтелігентній сім’ї. Батьки з повагою ставилися до мене з братом. Ми ніколи не зазнавали голоду і ні в чому не мали потреби. Але релігія ніколи не була частиною нашого життя. Я ніколи не замислювався над тим, що щось або Хтось справді існує десь за межами мого матеріального світу. Я ніколи навіть не мріяв про те, що Бог може говорити до мене. Мої батьки часто сварилися, і коли мені було 10 років, вони розлучилися. Мій батько працював на засекреченій посаді в армії, а мама була клерком у міській ратуші. Після розлучення ми з братом жили у мами. Там я завершив навчання в школі і будував плани на майбутнє. Одного разу я зустрів колишнього однокласника. Ми не були близькими друзями, але дотримувалися однієї життєвої філософії, тому я був здивований, коли він розпочав розмову про релігію. Просто на вулиці Квето почав розповідати мені про Ісуса Христа, про Божу любов до мене, про Біблію і пророцтва. Він говорив з ентузіазмом, і я зніяковів, оскільки перехожі почали дивитися на нас. Невдовзі, вибачившись, я пішов далі, роздумуючи про те, що могло змінити Квето так радикально. Я зустрічав Квето на вулиці кілька разів після тієї зустрічі. Щоразу він повертався до теми нашої розмови про релігію. Він говорив, я слухав і час від часу намагався застати його зненацька запитанням, на яке, як я думав, він не зміг би відповісти. Але брак мого релігійного навчання і знань Біблії давався в знаки. Щоразу, коли ми зустрічалися з Квето, він запрошував мене до себе додому вивчати пророцтва. Врешті-решт я погодився зайти. Квето хотів довести мені, що Бог існує, а я був більше зацікавлений у тому, щоб довести йому зворотне. Я намагався переконати його, що Біблія могла бути написана ким завгодно і що вона точно не може бути істиною. Квето завжди молився перед тим, як ми відкривали Біблію, і пізніше він зізнався, що молився і після того, як я йшов від нього. Коли ми почали вивчати пророцтва, я відчув зацікавленість щодо того, що ж Біблія повинна сказати про майбутнє. Ми вивчали книгу Даниїла й Об’явлення, а також деякі праці Еллен Уайт. Потім відбулося щось дивне. Я прийшов після чергового вивчення Біблії і вперше почав молитися самостійно. Я не говорив нічого особливого в молитві, а просто висловив, що шукаю спілкування зі всемогутньою Силою Всесвіту. Далі буде

109

ЛЮДИНА З КРАЇНИ УЦ

Прочитайте тексти Йова 1:1, 8. Що вони повідомляють про характер Йова? _____________________________________ ___________________________________________________________

ХАРАКТЕР ЙОВА Біблійні тексти для дослідження: Йова 1:1, 8; 29:8-17; 31:1-23; Вих. 20:17; Матв. 7:22-27; 5:16; Ефес. 3:10. Пам'ятний вірш: «Чи не бачиш, що віра співдіяла з його ділами, і віра стала досконалою через діла?» (Якова 2:22).

осліджуючи книгу Йова, ми не повинні залишати поза увагою самого Йова як особистість. Ким була ця людина, якій Господь довіряв настільки, що ручався за її вірність і чесність перед дияволом? Ким була ця людина, котра не розуміла, що відбувається, обурювалася на несправедливість, якої зазнала, висловлювала свій гнів і розчарування, проте залишилася вірною до кінця? Хоч основна частина книги описує становище Йова після нещасть, які його спіткали, розповідь містить відомості про життя Йова до того, що сталося. Інформація про минуле Йова та його особистісні характеристики допомагає нам глибше зрозуміти, чому Йов залишився вірним Господу, незважаючи на свої страждання і спроби сатани налаштувати його проти Бога. Якою людиною був Йов та як приклад його життя може допомогти нам зберігати вірність Господу в нашому житті?

110

Хоч друзі Йова говорили, що він, очевидно, у чомусь згрішив і тим самим накликав на себе нещастя, насправді все було навпаки. Саме доброчесність та вірність патріарха зробили його особливою мішенню для сатани. Наскільки доброчесним і вірним був патріарх? По-перше, текст повідомляє, що він був «невинний». Це слово не означає, що Йов був таким же безгрішним, як Ісус. Воно вказує на цілісний характер особи, чесність і щирість. «Непорочний у Божих очах – це людина, яка досягла такого рівня особистісного розвитку, якого очікують від неї Небеса в той чи інший момент часу. Єврейське слово “там”, що означає “невинний”, відповідає грецькому слову “телейос”, яке в Новому Завіті часто перекладається як “досконалий”, але ближче за змістом до слова “зрілий”» (Біблійний коментар АСД, т. 3, с. 499). Подальший досвід Йова показав, що він, будучи вірним і справедливим, продовжував зростати. По-друге, у тексті наголошується, що він був «праведний». Це слово означає «прямий», «чесний», «правильний». Йов жив так, що підходив під визначення хорошого громадянина. По-третє, текст повідомляє, що він «Бога боявся». Хоч Старий Завіт зображує «богобоязливість» як одну з рис вірного ізраїльтянина, у Новому Завіті це слово характеризує язичників, котрі вірою і правдою служили Богові Ізраїлю (Дії 10:2, 22). Нарешті, Йов «від злого втікав», або уникав зла. Ця характеристика патріарха була підтверджена Самим Господом у розмові із сатаною: «Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає» (Йова 1:8). Йов був людиною Божою, його віра виявлялася в способі життя; він справді свідчив і ангелам, і людям (див. 1 Кор. 4:9), якою може бути людина в Христі. 111

Неділя, 18 грудня

Урок

17-23 грудня

Понеділок, 19 грудня

«КОЛИ МОЇ КРОКИ КУПАЛИСЯ В МАСЛІ»

Намагаючись пережити свої нещастя, Йов розмірковував про своє минуле, яке складалося якнайкраще. Про свої минулі дні патріарх сказав: «Коли мої кроки купалися в маслі» (Йова 29:6). Минулі місяці та дні Йов характеризує як час, коли Бог оберігав його (див. Йова 29:2). Єврейське слово, перекладене як «боронив», утворене від слова, яке часто зустрічається в Старому Завіті, коли йдеться про Божий захист щодо Його народу (див. Псал. 92:11; Чис. 6:24). Безперечно, у Йова було хороше життя. Він сам оцінював своє життя як хороше. Прочитайте Йова 29:8-17. Як ставилися до патріарха оточуючі? А як він ставився до нужденних? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Ці вірші показують, якою повагою користувався Йов. Фраза «ставив на площі сидіння своє» (Йова 29:7) указує на орган місцевого самоврядування, у якому патріарх, очевидно, брав участь. Таке право зазвичай надавали старшим за віком, шанованим членам суспільства, до числа яких, безумовно, належав Йов. Але ми бачимо, що і «простий люд» любив та поважав його. Бідні, безпорадні, вдови, сироти, кульгаві й сліпі – усі отримували від Йова допомогу і розраду. «Бог у Своєму Слові змалював процвітаючу людину, чиє життя було в найвищому розумінні успішним, людину, котру прославляли Небо і Земля» (Е. Уайт. Виховання, с. 142). Ці та інші вірші (як ми побачимо пізніше) свідчать, чому Йов був успішною людиною в очах Бога і людей. 112

СЕРЦЕ Й ОЧІ

Вівторок, 20 грудня

На підставі наведених нижче текстів може скластися враження, що Йов хвалиться, виставляє напоказ свою святість, доброчинність і хорошу поведінку. Подібне ставлення Біблія, безумовно, засуджує (див. Матв. 23). Але тут інша ситуація. Важливо пам’ятати контекст: Йову сказали, що причина його страждань – його минуле порочне життя. Однак патріарх знає, що це неправда і він не заслужив такої гіркої долі. Тому він розповідає про себе та своє життя. Прочитайте Йова 31:1-23. Що ще розповідає Йов про своє життя в минулому? ______________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Зауважте також, що Йов говорить не тільки про свої зовнішні дії. Вислів «за очима моїми пішло моє серце» (Йова 31:7) показує, що Йов розумів глибинне значення святості і праведності, а також основоположні принципи Божого Закону. Мабуть, Йов знав, що стан нашого серця й розуму хвилює Бога не менше, ніж наші дії (див. 1 Сам. 16:7; Вих. 20:17; Матв. 5:28). Патріарх усвідомлював, що гріх – це не тільки вчинити перелюб із чужою дружиною, а й бажати її. (Ще одне підтвердження факту, що знання істинного Бога існувало ще до того, як Господь покликав ізраїльтян бути Його народом заповіту і свідчити про Нього). Прочитайте Йова 31:13-15. Чому ці слова важливі? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Тут Йов показує прогресивне для свого часу розуміння ідеї рівності всіх людей. У стародавньому світі люди не були рівні у своїх правах. Окремі групи людей вважали себе більш значущими, вищими за інших і, не замислюючись, зневажали 113

Легко бути люб’язним і шанобливим до багатих, впливових і видатних людей. А як ви ставитеся до тих, кому нічого запропонувати вам?

Урок

13 Урок

Якби книга Йова була про вас, що було б написано на місці пропусків? Була людина в країні _____, ім'я його / її _____, і була ця людина _____ та ______ і він/вона Бога ______ і від злого _____.

ДІМ НА СКЕЛІ

Середа, 21 грудня

Прочитайте Йова 31:24-34. Що ще ми дізнаємося про Йова? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Не дивно, що Господь саме так відгукнувся про життя і характер Йова. Ця людина жила відповідно до своєї віри. Учинки патріарха вказували на його близькі взаємовідносини з Богом. Це, безперечно, робило його стогони більш гіркими, а доводи друзів – менш переконливими. «Чому все це спіткало мене?» – дивувався Йов. Але є більш глибокий і важливий урок, який ми можемо почерпнути з вірного життя Йова. Його життя в минулому безпосередньо обумовило реакцію патріарха на нещастя, які спіткали його пізніше. Те, що Йов відмовився проклясти Бога і померти (див. Йова 2:9), не було проявом сили волі або вдалим збігом обставин. Ні, це сталося через те, що довгі роки вірності й послуху Богові виробили віру та сформували характер, які дозволили йому довіряти Господу, незважаючи ні на що. Прочитайте Матв. 7:22-27. Яке пояснення вірності Йова ми знаходимо в цих віршах? ____________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Головна перемога Йова стала можливою завдяки його меншим перемогам в минулому (див. також Луки 16:10). Тверде безкомпромісне дотримання істини зробило Йова тим, ким він був. Книга Йова вказує на роль діл у житті віри, про яку писав у своєму Посланні Яків: «...віра співдіяла разом з його [Авраама] ділами, і віра стала досконалою через діла» (Якова 2:22). Який важливий принцип християнського життя розкривається в цьому тексті! Ми бачимо, що цей принцип 114

Яке рішення нам потрібно прийняти, аби бути такими ж вірними, як Йов?

Четвер, 22 грудня

БАГАТОГРАННА БОЖА ПРЕМУДРІСТЬ

Раніше в книзі Йова в суперечці головних героїв Еліфаз теманянин сказав патріархові: «Що Всемогутній має з того, що ти справедливий? Який Йому прибуток з того, що твої дороги досконалі?» (Йова 22:3, переклад І. Хоменка). Питання звучить іронічно, якщо врахувати наше знання події, яка сталася перед цим на Небесах. Так, Богові приносить задоволення праведне життя Йова, і Він отримує прибуток з того, що патріарх живе непорочно. Це твердження стосується всіх послідовників Господа. Прочитайте Матв. 5:16. Як ці слова допомагають відповісти на запитання Еліфаза? _______________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Першорядним запитанням в книзі Йова було запитання: чи залишиться Йов вірним? Сатана сказав: «Ні», а Бог відповів: «Так». Отже, вірність Йова давала Богові перевагу, принаймні в цій суперечці із сатаною. Але ця історія – лише мініатюрна ілюстрація загального принципу. Звістка першого ангела закликає нас віддати славу Богові (Об’явл. 14:7), і Христос пояснив у тексті Матв. 5:16, що ми можемо прославити Бога нашими добрими ділами. Саме так чинив Йов, так можемо діяти і ми. Прочитайте Ефес. 3:10. Як висловлений тут принцип розкритий у книзі Йова? ____________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У наведеному вірші та в книзі Йова ми бачимо підтвердження того, що Бог діє в житті Своїх послідовників, аби змінити їх на Свій власний образ заради Своєї слави. «Божий 115

відіграв важливу роль в історії Йова. Йов був створений з тіла й кісток, як і всі ми, проте завдяки Божій милості та власним ревним зусиллям він прожив життя послуху Богові.

Урок

13 Урок

основні права і достоїнства ближніх. Однак тут Йов показує дивовижне розуміння прав кожної людини, обумовлених фактом створення її Богом. У певних питаннях Йов був на крок попереду не тільки свого часу, а й нашого.

Що у вашому житті прославляє Бога? Що ваша відповідь говорить вам про самих себе, про ваше життя і необхідність змін у ньому?

П’ятниця, 23 грудня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Протестантська Реформація знову проголосила велику істину про спасіння через віру. Ця істина вперше прозвучала ще в Едемі (див. Бут. 3:15), потім знайшла найповніше відображення в житті Авраама (див. Бут. 15:6; Римл. 4:3) і далі була послідовно розкрита в посланнях Павла. Спасіння вірою завжди включає в себе діяльність Святого Духа в житті віруючого. У житті й характері Йова ми знаходимо чудовий приклад такої діяльності. Богослови іноді називають її «освяченням». У Писанні освяченню надано великого значення. Не випадково Слово Боже закликає нас прагнути до «святості, без якої ніхто не побачить Господа» (Євр. 12:14). Основне визначення освячення – «відокремлення чогось для святого використання». Ця ідея звучить у зверненні Господа до Свого народу заповіту: «Будьте святі, бо святий Я, – Господь, Бог ваш!» (Левит 19:2). Хоч сам термін та ідея по-різному трактуються в Старому й Новому Завітах, щоразу йдеться про те, що Бог звершує в нас. Такий процес можна розглядати як моральне зростання в благочесті. Це «прогресуючий процес моральних змін, який здійснюється силою Святого Духа у співпраці з людською волею» (Настільна книга з теології, Біблійний коментар АСД, т. 12, с. 222). Хоч тільки Бог може здійснити в нас цю справу, але нас ніхто не примушує до освячення, так само, як і до виправдання. Ми вручаємо самих себе Господу, і цей же Господь, Котрий 116

Питання для обговорення:

1. Яким чином ми можемо сприяти Божій праці в нас? Ми знаємо, що тільки Бог спроможний змінити серце людини, але нам дозволено співпрацювати з Ним. Із чим можна порівняти таку співпрацю? Як вона виявляється? 2. У тексті Колос. 2:6 говориться: «Отже, як ви прийняли Господа Ісуса Христа, так і ходіть у Ньому». Як ці слова допомагають нам зрозуміти, що значить жити у вірі й послуху? 3. Як ми – кожен зокрема і Церква загалом – можемо прославляти Господа перед людьми й ангелами?

117

виправдовує нас через віру, освячує нас, уподібнюючи до Бога тією мірою, якою це можливо тут, на Землі. Таке перетворення було здійснене для Йова. Павло пише: «Діти мої, я знову терплю нестерпні муки за вас, доки не відобразиться у вас Христос» (Гал. 4:19). Еллен Уайт підкреслює: «Христос – наш Взірець, досконалий і святий, даний нам, щоб ми йшли за Ним. Ми ніколи не можемо бути рівні Взірцеві, але можемо наслідувати Його й відображати Його відповідно до наших можливостей» (Щоб мені пізнати Його, с. 265).

Урок

13 Урок

образ має бути відновлений у людині, тому що бездоганний характер Божих дітей прославляє Бога і Христа» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 671). Життя Йова було прикладом дії цього принципу, хоч патріарх жив багато тисяч років тому. Діти Божі в будь-якому віці мають перевагу прожити своє життя таким же чином.

Місіонерська історія ПРОБУДЖЕННЯ МОГО СЕРЦЯ

Урок

24-30 грудня

Частина 2

ерез шість місяців після мого першого візиту до будинку Квето він запросив мене піти з ним до церкви. Я читав Біблію, і мені стало цікаво, що являє собою церква, яка навчає цих істин, тому вирішив відвідати її. Я був зацікавлений, але обережний, оскільки не хотів бути втягнутим у щось неправильне. Будівля церкви була нічим не примітна, але, коли ми увійшли до неї, кожен хотів потиснути мені руку. Квето знав, що я був досить стриманою людиною, тому він попередив мене, що люди в церкві дуже доброзичливі. Я відчував іншу атмосферу в цьому місці, наповнену спокоєм, порядком і любов’ю. Мені справді сподобалося богослужіння і теплота цих людей, тому я почав відвідувати церкву щосуботи. Тепер я знав, що Святий Дух пробудив моє серце і розум, щоб я міг розуміти істину. Я усвідомив свою власну духовну убогість. Бог дав мені віру і змінив моє серце. Члени моєї сім’ї помітили зміни в моєму житті. Вони ставили запитання, побоюючись, що мене обманом втягнули в одну із сект. Вони бачили, що моє релігійне переконання було твердим, і ніколи не забороняли мені відвідувати церкву або читати Біблію. У міру того як ми з Квето разом вивчали Писання, ми стикалися з різними аспектами віри в Бога і доктринами Церкви. Я регулярно відвідував семінари, на яких досліджувалися книги Даниїла й Об’явлення. Вони допомагали мені багато чого зрозуміти і відповісти на безліч запитань. Через рік після того, як уперше зустрів Квето на вулиці, я присвятив своє життя Богові. У п’ятницю ввечері під куполом неба я уклав заповіт з Богом. Відповідаючи на запитання пастора і підтверджуючи свою віру, я відчував, наскільки Небеса були близькі до мене. У суботу мене офіційно прийняли до членів церкви. Мені було 20 років. Який терплячий і милостивий наш всемогутній Бог! Мене вражає той факт, що Той, Хто тримає під контролем цілий Усесвіт, нахиляється до мене, щоб звільнити мене від помилок цього світу! Він врятував мене і щодня веде до більшого розуміння Плану спасіння. Господь привів мене до Себе, коли я намагався вирішити, що мені робити зі своїм життям. Після хрещення я навчався в Адвентистській духовній семінарії в Празі, тому тепер я можу бути інструментом в руках Божих, щоб приводити душі, котрі шукають Його, до Небесного Отця. Я славлю і дякую Богові за Квето, який ніколи не здавався, коли я не вірив йому. Сьогодні Йозеф Плачи – рукопокладений пастор Церкви адвентистів сьомого дня. Він здійснює служіння директора дитячого відділу, дитячої Суботньої школи і клубу «Слідопит» у Словацькій конференції.

118

ОКРЕМІ УРОКИ ІЗ КНИГИ ЙОВА Біблійні тексти для дослідження: 2 Кор. 5:7; Йова 1:1-2: 8; Матв. 4:10; 13:39; Івана 8:1-11; Євр. 11:10; 4:15. Пам’ятний вірш: «Бо блаженними називаємо тих, що терпіли. Ви чули про терпіння Йова і знаєте Господній кінець, що Господь дуже милосердний та щедрий» (Якова 5:11).

авершуємо дослідження книги Йова в цьому кварталі. Ми змогли вивчити значну частину матеріалу книги, але необхідно визнати, що залишається величезний простір для дослідження. У матеріальному світі відкриття й результати досліджень піднімають ще більше нових питань, які потребують вивчення. Це стосується і духовних істин Божого Слова. «Немає жодних причин сумніватися в Божому Слові тільки тому, що ми не можемо зрозуміти таємниць Божественного провидіння. Світ природи сповнений чудес, які перевершують наше розуміння, – чи варто тоді дивуватися прихованим таємницям духовного світу, які непідвладні нашому розумінню? 119

ВІРОЮ, А НЕ ВИДІННЯМ

Неділя, 25 грудня

Прочитайте 2 Кор. 5:7 і 2 Кор. 4:18. Які важливі істини відкриті в текстах? Як ці істини можуть допомогти нам у прагненні бути вірними послідовниками Господа? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Вірш 2 Кор. 4:18 слід розуміти в контексті обговорення подій кінця часу, коли ми зодягнемося в безсмертя. Ця обітниця ще не виконалася, і ми повинні прийняти її вірою. Книга Йова також показує нам, що реальність виходить за видимі межі. Однак ця обставина не повинна бентежити людей, котрі живуть у наш час і завдяки науці знають про дії невидимих сил. Проповідник звертався до церкви у великому місті. Він попросив, щоб люди в залі затихли. Запанувала тиша. Проповідник дістав радіоприймач, увімкнув його і почав перемикати канали. З радіоприймача почулося безліч різних звуків. – Дозвольте мені запитати, – сказав проповідник. – Звідки з’явилися всі ці звуки? Вони утворюються в самому радіоприймачі? Ні, ці звуки перебувають у повітрі навколо нас у вигляді радіохвиль, таких же реальних, як і мій голос. Та через наші природні особливості ми не чуємо їх. Але той факт, що ми не можемо їх побачити, відчути або почути, не означає, що їх не існує, чи не так?

Які існують реальні явища (наприклад, радіація або гравітація), яких ми не бачимо? Які духовні уроки ми можемо почерпнути з того, що ці невидимі сили не тільки існують, а й можуть впливати на наше життя?

120

ЗЛА ІСТОТА

Понеділок, 26 грудня

Одне з головних питань, на які людство шукає відповіді, – це питання зла. Хоч деякі філософи і навіть релігійні діячі заперечують існування зла або вважають, що ми повинні, як мінімум, відмовитися від цього терміна, більшість людей не згодні з ними. Зло реальне і є невід’ємною частиною нашого світу. Хоч ми можемо сперечатися щодо визначення зла, більшість із нас здатна ідентифікувати його при безпосередньому контакті з ним. Зло іноді поділяють на два види: природне і моральне. Природне зло виникає внаслідок стихійних лих, коли землетруси, повені або епідемії спричиняють страждання. Моральне зло виникає з умисних дій інших людей, таких як вбивство або грабіж. Стародавні й сучасні теорії намагаються пояснити існування зла. Як адвентисти сьомого дня, ми віримо біблійному вченню про те, що зло бере початок у падінні створеної істоти, яка стала сатаною. Популярна культура, спираючись на матеріалістичні філософські спекуляції, відкидає ідею існування сатани. Але це суперечить ясним свідченням Писання, котре зображує сатану як реальну істоту, що перебуває у світі, аби максимально шкодити людям. Ця істина особливим чином представлена в книзі Йова. Прочитайте Йова 1:1-2:8. Як ці два розділи допомагають нам зрозуміти причетність сатани до поширеного зла у світі? _____________________________________________________

121

Як свідчить книга Йова, ніхто з її персонажів не розумів до кінця, що відбувається. Вони вірили в Бога і навіть мали певне уявлення про Нього, Його характер, творчу силу. Споглядаючи жахливі біди Йова, вони не знали про те, що відбувалося за лаштунками. Чи не буваємо і ми часом такими ж необізнаними щодо елементів невидимої реальності? Книга Йова показує, що нам необхідно навчитися жити вірою, усвідомлюючи, наскільки ми слабкі та як мало насправді бачимо і знаємо.

Урок

14 Урок

Усі труднощі розуміння обумовлені слабкістю і недосконалістю людського розуму» (Е. Уайт. Виховання, с. 170). Так, загадки залишаються, особливо в такій книзі, як книга Йова, де піднімаються найскладніші питання життя. Цього тижня ми розглянемо окремі уроки цієї історії, які допоможуть нам, подібно до Йова, зберігати вірність Господу в неспокійному світі.

Що наведені вірші повідомляють про існування сатани? Об’явл. 12:12; Матв. 4:10; 13:39; Луки 8:12; 13:16; 22:3, 31; Дії 5:3; 1 Петра 5:8. Які приклади впливу сатани у вашому житті ви можете навести? Як ви можете захиститися від нього?

З ТАКИМИ ДРУЗЯМИ...

Вівторок, 27 грудня

Друзі Йова розмовляли з ним через добрі спонукання. Вони почули про його біду і прийшли, «щоб похитати головою над ним та потішити його» (Йова 2:11). Однак після того як Йов заговорив, нарікаючи на свою лиху долю, вони, імовірно, вважали, що для них важливіше урезонити гординю Йова та напоумити його, ніж підтримати й підбадьорити свого стражденного друга. Раз у раз вони хибно тлумачили ситуацію. Але припустимо, що вони зрозуміли все правильно. Припустимо, що всі нещастя трапилися з Йовом, бо він це заслужив. Але навіть якби друзі мали рацію у своїй богословській оцінці, що з того? Хіба Йов потребував правильної богословської оцінки? Чи він потребував чогось іншого?

Прочитайте Івана 8:1-11. Який важливий момент, згаданий Христом, випустили з уваги друзі Йова? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

122

Як ми можемо навчитися виявляти більше співчуття до страждальців, навіть якщо вони страждають через власні неправильні дії?

НЕ ТІЛЬКИ ТЕРНИНА Й ОСОТ

Середа, 28 грудня

Усі ми знаємо, що життя важке. Ще в Едемі після гріхопадіння наші прабатьки зрозуміли, наскільки важким буде життя, коли Господь повідомив їм про наслідки їхнього непослуху (див. Бут. 3:16-24). Утім, це були тільки натяки. Адже якби єдиною проблемою, з якою люди зіткнулися в житті, були «тернина й осот», людське існування докорінно відрізнялося б від того, яким воно є сьогодні. Що ми бачимо навколо себе, крім страждань, хвороб, бідності, воєн, злочинності, відчаю, забруднення навколишнього середовища і несправедливості? Стародавній історик Геродот писав про традицію в його культурі оплакувати (!) 123

Існує велика різниця між жінкою, схопленою на перелюбі, і її обвинувачами, з одного боку, та Йовом і його обвинувачами – з іншого. Жінка була винна. Хоч вона, можливо, була менш винна в гріху, ніж її обвинувачі, сумнівів у її провині не виникало, якими б не були пом’якшувальні обставини. На відміну від неї, Йов не був винен, принаймні в тому, у чому його звинувачували. Але навіть якби він був винен, як і ця жінка, патріарх потребував би того ж, чого потребувала вона і чого потребують усі страждальці, – благодаті і прощення. «Прощаючи жінку та заохочуючи її до кращого життя, Ісус відкрив красу Своєї досконалої праведності. Не виправдовуючи гріха і не применшуючи її вини, Він прагнув не осудити, а спасти. Світ ставився до цієї пропащої жінки з презирством і глузуванням, але Ісус сказав їй слова втіхи й надії» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 462). Книга Йова навчає нас поводитися з людьми так, як ми хочемо, щоб вони ставилися до нас, якби ми були на їхньому місці. Безумовно, за певних обставин осуд має значення, але, виступаючи в ролі викривачів, ми повинні пам’ятати, що самі є грішниками.

Урок

14 Урок

У випадку з Йовом сатана ніс пряму відповідальність за моральне і природне зло, яке обрушилося на патріарха. Однак події в книзі Йова не обов’язково означають, що кожен приклад зла або страждання безпосередньо пов’язаний із демонічною активністю. Факт полягає в тому, що ми, як і персонажі книги Йова, не знаємо всіх причин жахливих подій, які відбуваються. Ім’я «сатана» жодного разу не згадується при обговоренні нещасть Йова. Звучать звинувачення на адресу Бога та Йова, але не сатани. Проте книга Йова має показати нам, хто зрештою несе відповідальність за зло на Землі.

Які біблійні вірші ясно говорять про те, що ми маємо велику надію, котра перевершує все, що може запропонувати цей світ? (див., наприклад, Євр. 11:10; Об’явл. 21:2).

ІСУС ТА ЙОВ

Четвер, 29 грудня

Дослідники Біблії протягом століть знаходили паралелі між історією Йова та історією Ісуса. І хоч Йов не є точним «прототипом» Ісуса (як і тварини в системі жертвоприношень), деякі аналогії не можна не помітити. Ці аналогії допомагають зрозуміти, чого Господу коштувало наше спасіння. 124

Ці тексти справді відкривають цікаві паралелі між досвідом Йова й Ісуса. На відміну від Ісуса, Йов не був безгрішний; проте він був вірною і праведною людиною, чиє життя прославило Небесного Отця. Диявол сильно спокушав патріарха, як і Христа. Йова фальшиво звинувачували, Ісус теж зазнав осуду. І, нарешті, найголовніше: незважаючи на всі нещастя й переживання, Йов залишився вірним Господу. Ісус також залишився вірним Богові, хоч Його вірність мала для людства незрівнянно більше значення. Незважаючи на всі випробування, Ісус прожив безгрішне життя, досконало явивши характер Бога. Ісус був «сяйвом слави та образом Його [Бога] сутності» (Євр. 1:3) і володів праведністю, достатньою для спасіння людства. «А праведність Божа – через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірить, – бо немає різниці» (Римл. 3:22). Страждання Йова та виявлена ним вірність були лише слабким відображенням того, що довелося пережити Ісусові, його Викупителеві, заради патріарха і заради нас. Ми віримо, що Він справді прийде і «останнього дня Він підійме із пороху» всіх вірних (Йова 19:25). П’ятниця, 30 грудня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Протягом століть книга Йова захоплювала, просвіщала і вражала читачів – послідовників юдаїзму, християнства і навіть ісламу (де є свій варіант біблійної історії). Наявність 125

Порівняйте тексти Йова 1:1; 1 Івана 2:1; Якова 5:6 і Дії 3:14. Які паралелі ви виявили? ________________________________ ___________________________________________________________ Прочитайте Матв. 4:1-11. Які паралелі тут можна зауважити між Ісусом та Йовом? _______________________________ ___________________________________________________________ Прочитайте Матв. 26:61; Луки 11:15, 16; Івана 18:30. Як ці тексти співвідносяться з досвідом Йова? _________________ ___________________________________________________________ Порівняйте Йова 1:22 і Євр. 4:15. Яка аналогія присутня тут? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Урок

14 Урок

народження дитини, оскільки дорослі передбачали скорботи і страждання, з якими неминуче зіткнеться ця дитина. Це здається жахливим, але хто може заперечити таку логіку? У книзі Йова міститься вістка щодо становища людства. Як ми побачили, Йов є символом усього людства. Усі ми страждаємо, і часто ці страждання здаються надмірними в порівнянні з гріхами, яких ми неминуче припускаємося. Йов зіткнувся із цією несправедливістю, стикаємося з нею і ми. При цьому книга Йова говорить нам, що Бог є, Він знає наші страждання і запевняє, що ми страждаємо не даремно. Світські письменники й автори-атеїсти намагаються примиритися з безглуздям життя, яке завершується смертю. Вони шукають відповіді, але безуспішно. Існує атеїстична філософія під назвою «нігілізм» (від лат. nihil – «ніщо»). Нігілізм навчає, що наш світ і наше життя у світі нічого не значать. Книга Йова, однак, говорить про трансцендентну реальність, тобто таку реальність, яка виходить за межі нашого розуміння. Вона вказує на Бога і вищий світ, з якого ми можемо черпати надію. Вона повідомляє: усе, що стається з нами, відбувається не в замкнутому просторі, оскільки є Бог, Котрий знає це й обіцяє одного разу все налагодити. І хоч книга Йова не дає відповідей на багато важливих запитань, не можна сказати, що вона прирікає нас сидіти на купі попелу (див. Бут. 3:19; Йова 2:8). Навпаки, вона дає нам найбільшу надію, яку не можна здобути, спираючись винятково на власні почуття й висновки.

14 Урок

у цій книзі запитань без відповіді не повинна бентежити, оскільки вони є в усіх біблійних книгах. Навіть уся Біблія не відповідає на кожне з поставлених у ній запитань. Якщо такі теми, як гріхопадіння людини та План спасіння, ми вивчатимемо протягом усієї вічності (див. Велика боротьба, с. 678), то хіба може одна книга обмеженого обсягу, нехай навіть натхненна Господом (див. 2 Тим. 3:16), відповісти сьогодні на всі запитання? Проте книга Йова не стоїть окремо. Вона є частиною значно більшої картини, відкритої в Божому Слові. Як фрагмент грандіозної духовної й богословської мозаїки, вона містить дієве послання до всіх послідовників Бога. Вона закликає нас зберігати вірність серед нещасть. Йов є живим підтвердженням слів Ісуса: «А той, хто встоїть до кінця, буде спасенний» (Матв. 24:13). Хто з віруючих в Ісуса, намагаючись чинити правильно, не стикався із несправедливістю? Хто з віруючих в Ісуса, бажаючи бути вірним, не проходив через випробування віри? Хто з віруючих в Ісуса, потребуючи розради, не чув натомість осуду? І все ж книга Йова представляє нам приклад людини, яка, незважаючи ні на що, зберегла віру й непорочність. А оскільки по благодаті Божій ми віримо в Того, Хто помер на хресті за Йова і за нас, до нас звернений заклик: «Іди і ти чини так само!» (Луки 10:37). Питання для обговорення:

1. Уявіть собі єврея, який був знайомий із книгою Йова та жив до Першого приходу Христа. Які запитання, на вашу думку, могла поставити ця людина, котрих не виникає у нас? Яким чином історія Ісуса та Його подвиг заради нас допомагають нам краще зрозуміти книгу Йова? 2. Коли ви зустрінете Йова, яким буде ваше перше запитання до нього і чому? 3. Назвіть теми і проблеми, порушені в книзі Йова, але не охоплені при її вивченні цього кварталу? 4. Який основний духовний урок ви почерпнули з книги Йова? Поділіться своїми відповідями в класі. 126

Місіонерська історія ПОШУК ДУХОВНОГО СЕНСУ

виріс у Словаччині, у місті Кошице, яке розташоване в східній частині колишньої Чехословаччини. Коли мені було 15 років, мої батьки розійшлися. Моя мама переїхала до Праги, тоді як я залишився з батьком. Я хотів, щоб мене вважали крутим у старшій школі, тому у віці 16 років я почав курити і пити. Незабаром я усвідомив, що ці задоволення спричиняють ще більшу порожнечу в моєму житті, тому я почав шукати те, що б могло повністю задовольнити мене. Наші сусіди були досить набожними людьми, і, коли мама приїжджала відвідати нас, вона зупинялася в цих людей. Вони запрошували нас піти з ними на їхнє зібрання. Я починав усвідомлювати, що Бог справді існує і що Він любить і піклується про мене. Коли батько дізнався про мій інтерес до релігії, він прямо вказав мені на сімейну традиційну католицьку віру. Батько організував для мене уроки у місцевого священика, і я щонеділі почав відвідувати месу. Через декілька тижнів я помітив оголошення про набір групи з вивчення Біблії в нашому районі. Упродовж декількох місяців я відвідував і біблійні курси, і доктринальні заняття в Католицькій церкві. Священик чув про біблійні курси і погрожував відлучити від церкви кожного, хто ходитиме на ці заняття. Але мені подобалися ці уроки з вивчення Біблії. Нас закликали дотримуватися в першу чергу вчення Біблії, а не вчень будь-якої церкви. Пастор говорив про істинну біблійну Церкву. Я не знав такої, тому попросив пастора розповісти, яка церква сповідує ці принципи. Він сказав, що це Церква адвентистів сьомого дня. Я вже чув цю назву. На минулій зустрічі ми розмірковували про суботу, і я пішов додому подивитися слово «субота» в атеїстичному словнику, а там про адвентистів сьомого дня говориться як про тих, хто дотримуються суботи! Після біблійних курсів проводилася євангельська кампанія. Невдовзі я був переконаний, що Адвентистська церква – істинна Божа церква. Коли я побачив, наскільки багато молодих людей присвятило своє життя Ісусові, це торкнулося і мого серця, і я вирішив розпочати нове життя з Христом. Через вісім місяців після мого першого біблійного уроку з адвентистами я уклав заповіт з Господом. Молоді, і не лише молоді, люди все ще шукають сенс життя. Ваші місіонерські пожертвування допомагають їм знайти способи отримати відповіді на свої запитання. Дякую за вашу жертовність. Цей досвід був узятий з історії, написаної Войтехом Пекариком, що навчався в Адвентистській богословській семінарії поблизу Праги, у Чеській Республіці.

127

Ïîñ³áíèê ç âèâ÷åííÿ Á³áë³¿ â Ñóáîòí³é øêîë³ IV êâàðòàë Кліффорд Гольдштейн

Книга Йова Äèðåêòîð âèäàâíèöòâà Â. Äæóëàé, ãîëîâíèé ðåäàêòîð Ë. Êà÷ìàð, ïåðåêëàä Í. Êà÷ìàð, êîðåêòîðè: Þ. Âàëü÷óê, ². Äæåðäæ, êîìï’þòåðíà âåðñòêà Â. Êóçüìåíêî, äèçàéíåð îáêëàäèíêè À. Àïòåð, â³äïîâ³äàëüíà çà äðóê Ò. Ãðèöþê Áóìàãà îôñåòíà. Îôñåòíèé äðóê. Ï³äïèñàíî äî äðóêó 20.07.2016 ð. Ãàðí³òóðà Í’þòîí. Íàêëàä 3000 ïðèì. Âèäàâíèöòâî «Äæåðåëî æèòòÿ» 04107, ì. Êè¿â, âóë. Ëóê’ÿí³âñüêà, 9/10-À, òåë. (044) 425-6906, ôàêñ 467-5064, E-mail: dzherelo@ukr.net, www.adventist.org.ua

128