Мартін Лютер і Послання до галатів. Урок СШ № 3 (2017) by Христианская периодика

Посібник з вивчення Біблії в Суботній школі (липень, серпень, вересень 2017 р.) Карл Косарт

Мартін Лютер і Послання до галатів ЗМІСТ Вступ ......................................................................................................................... 2 Урок 1. 24-30 червня. Павло – апостол язичників ...................................................... 4 Урок 2. 1-7 липня. Авторитет Павла та Євангеліє .................................................... 13 Урок 3. 8-14 липня. Єдність Євангелія ..................................................................... 22 Урок 4. 15-21 липня. Оправдання вірою .................................................................. 31 Урок 5. 22-28 липня. Віра в Старому Завіті .............................................................. 40 Урок 6. 29 липня – 4 серпня. Пріоритет обітниці ...................................................... 49 Урок 7. 5-11 серпня. Шлях до віри ........................................................................... 58 Урок 8. 12-18 серпня. З рабів – у спадкоємці .......................................................... 67 Урок 9. 19-25 серпня. Пасторське Послання Павла ................................................. 76 Урок 10. 26 серпня – 1 вересня. Два завіти.............................................................. 85 Урок 11. 2-8 вересня. Свобода в Христі .................................................................. 94 Урок 12. 9-15 вересня. Жити Духом ...................................................................... 103 Урок 13. 16-22 вересня. Євангеліє і Церква .......................................................... 112 Урок 14. 23-29 вересня. Хвалитися хрестом ......................................................... 121

Êè¿â

2017

МАРТІН ЛЮТЕР І ПОСЛАННЯ ДО ГАЛАТІВ

ротестантський світ святкує 500-річчя Реформації. Півтисячоліття тому Мартін Лютер під керівництвом Святого Духа відкрив мільйонам людей найважливіші біблійні істини, які століттями були приховані під тягарем забобонів і традицій. Можна стверджувати, що 500 років тому протестантизм зародився завдяки Посланням до галатів та римлян! У процесі дослідження Послання до галатів Мартін Лютер уперше збагнув славну Добру звістку про праведність через віру, велику істину, яка значною мірою посприяла зародженню й розвитку Реформації, звільнивши мільйони людей від багатовікових богословських і церковних помилок. Істини, які Лютер виявив у цій книзі, змінили його самого та навколишній світ. Через багато віків після Лютера адвентисти сьомого дня також почерпнули з Послання до галатів багато дорогоцінних істин. Досліджуючи його, Е. І. Ваггонер і А. Т. Джоунс допомогли Адвентистській церкві у 1880–1890-х роках знову відкрити для себе істину про праведність через віру. Чому Послання до галатів сприяло зародженню та розвитку Реформації? Яким чином воно торкнулося сердець Мартіна Лютера та інших реформаторів? У властивій тільки йому манері апостол Павло викладає в Посланні до галатів ряд тем, які мають вирішальне значення для християн. Саме в цьому посланні Павло підіймає такі надзвичайно важливі питання, як свобода, роль Закону в спасінні, перебування в Христі, природа духовного життя, а також одвічне питання про те, яким чином грішна людина може виправдатися перед святим справедливим Богом. Власне, це питання, більш ніж будь-яке інше, спонукало Мартіна Лютера стати на шлях, з якого він уже не міг зійти. Безперечно, ці істини містяться і в інших новозавітних книгах, наприклад, у Посланні до римлян, але Послання до галатів – особливе. Окрім того, що воно більш ємне за змістом, 2

його вирізняє глибока особиста пасторська манера викладу, яка навіть сьогодні відкриває серця читачів для Божого Духа. Хоч це Послання Павла безпосередньо стосується кожного з нас, ми краще зрозуміємо його, якщо познайомимося з історичною ситуацією, у якій автор під керівництвом Святого Духа звертався до своїх читачів. Багато дослідників вважають, що Послання до галатів – найбільш раннє з послань Павла. Воно було написане 49 року н. е., невдовзі після відомого Єрусалимського собору (див. Дії 15). Тому книга претендує на звання найдавнішого з відомих нам християнських документів. Разом із книгою Дії святих апостолів Послання до галатів ясно показує, що ранню Церкву роздирали внутрішні суперечки відносно спасіння язичників. На думку християн-євреїв (так званих прихильників юдаїзму), для спасіння язичників недостатньо віри в Ісуса, їм необхідно обрізуватися й дотримуватися законів Мойсея (Дії 15:1). Тож не дивно, що після того, як Павло заснував у Галатії церкву з навернених язичників, декотрі прихильники юдаїзму вирушили туди, аби «навести порядок». Дізнавшись про це, Павло відреагував дуже строго. Усвідомлюючи, що це фальшиве євангеліє про спасіння вірою й ділами загрожує зруйнувати справу Христа, Павло написав галатам листа на захист істинного Євангелія. У ньому він характеризує хибне вчення як очевидне законництво. Посібник з вивчення Біблії в цьому кварталі запрошує нас здійснити подорож разом з апостолом Павлом, котрий закликає галатів зберігати вірність Ісусові. Водночас він дає нам можливість проаналізувати власне розуміння істин, які сприяли зрештою розриву Мартіна Лютера з Римом та подальшому відновленню біблійного Євангелія. Карл Косарт, доктор теології, спеціаліст у галузі біблійних досліджень, професор університету Уолла-Уолла в Коледж Плейс, штат Вашингтон, США.

24-30 червня

Ізраїлеві звільнитися від цих оман. Тому він з’являється на сторінках Святого Письма в образі жорстокого гонителя своїх співвітчизників, котрі вірили, що Ісус – Месія. Проте Бог мав зовсім інші плани щодо Савла, які той ніколи не зміг би передбачити: цей юдей не тільки буде проповідувати про Ісуса-Месію, а й звіщатиме про Нього язичникам!

ГОНИТЕЛЬ ХРИСТИЯН

ПАВЛО – АПОСТОЛ ЯЗИЧНИКІВ Біблійні тексти для дослідження: Дії 6:9-15; 9:1-9; 1 Сам. 16:7; Матв. 7:1; Дії 11:19-21; 15:1-5. Пам’ятний вірш: «Почувши це, вони замовкли і прославили Бога, кажучи: Отже, і язичникам Бог дав покаяння для життя» (Дії 11:18).

ожна зрозуміти Савла з Тарса (після свого навернення відомого як апостол Павло) та мотивацію його вчинків. Для правовірного юдея, котрий протягом усього свого життя чув про важливість закону та незабарне політичне звільнення Ізраїлю, була нестерпною сама думка, що довгоочікуваний Месія безславно закінчив Своє життя, страчений як найгірший зі злочинців. Звичайно, Савло вважав, що послідовники Ісуса своїм тлумаченням Тори перешкоджають здійсненню Божого плану для Ізраїлю. Їхні заяви, що розп’ятий Ісус є Месією і що Він воскрес із мертвих, були, на його думку, відступництвом. Не могло бути й мови про толерантність до такої єресі або її прихильників! Савло вважав себе покликаним допомогти 4

Неділя, 25 червня

Савло з Тарса вперше згадується в книзі Дії святих апостолів як один з учасників каменування Степана (Дії 7:58), потім фігурує в масштабному переслідуванні християн у Єрусалимі (Дії 8:1–5). Петро, Степан, Пилип і Павло відіграють помітну роль у книзі Дії святих апостолів як активні учасники подій, котрі привели до поширення християнської віри за межами юдейського світу. Зокрема виділяється фігура Степана, чия проповідь і мученицька смерть вплинули на Савла з Тарса. Сам Степан був грекомовним юдеєм, одним із перших семи дияконів (Дії 6:3–6). Як повідомляє книга Дії, група грекомовних юдеїв, які поселилися в Єрусалимі (див. Дії 6:9), розпочала суперечку зі Степаном щодо його проповіді про Ісуса. Цілком можливо, що серед цих людей був і Савло з Тарса. Прочитайте Дії 6:9-15. У чому юдеї звинувачували Степана? Що нагадують нам ці звинувачення? (Див. також Матв. 26:59-61). __________________________________________

Люта ворожість до проповідей Степана була викликана двома чинниками. По-перше, Степан не приділяв належної уваги єврейському законові та храмові, які були центром юдаїзму, символом релігійної й національної ідентичності. По-друге, він палко проголошував, що Ісус, розп’ятий і воскреслий Месія, є істинною основою юдейської віри. Не дивно, що це розлютило фарисея Савла* (Филп. 3:3-6), чия запеклість у переслідуванні ранніх християн свідчила, що він, імовірно, належав до найбільш суворого та войовничого * Фарисеї були юдейською релігійною групою, що ретельно дотримувалася юдейських законів.

Урок

Переконаний у своїй правоті, Савло готовий був стратити тих, кого вважав єретиками. Хоч ми маємо виявляти горливість і старанність у виконанні нашої місії, але як нам навчитися приборкувати свій запал, усвідомлюючи, що ми теж можемо помилятися? Понеділок, 26 червня

НАВЕРНЕННЯ САВЛА

Пригадайте досвід свого навернення. Можливо, він не був таким драматичним, як досвід Савла, але Божа благодать злилася на вас аналогічним чином. Чому важливо ніколи не забувати, що нам даровано в Христі?

«А він запитав: Хто ти, Господи? Він же відповів: Я – Ісус, Якого ти переслідуєш. [Важко тобі бити ногою колючку!]» (Дії 9:5). Савло починає переслідування ранньої Церкви з непомітної ролі (він просто стереже одяг катів Степана), однак незабаром розгортає цілу кампанію (див. Дії 8:1-3; 9:1, 2, 13, 14, 21; 22:3-5). Кількома словами Лука описує Савла як дикого, лютого звіра або солдата-мародера, який прагне знищити противника. Дієслово «нищив» (Дії 8:3) також зустрічається в грецькому перекладі Старого Завіту (Псал. 80:14) для опису руйнівної безконтрольної поведінки дикого вепра. Запекла боротьба Савла з християнами була обумовлена явно не спонтанними емоціями; це був обміркований послідовний план знищення християнської віри.

Осліплий під час зустрічі з Ісусом Савло отримав повеління піти до дому Юди та чекати там Ананію. Безперечно, фізична сліпота Савла була сильним нагадуванням про духовну сліпоту, яка спонукала його переслідувати учнів Христа. Зустріч з Ісусом дорогою до Дамаска змінила все. Савло вважав себе правим, однак жахливо помилявся. Фактично він не працював для Бога, а протидіяв Йому. Савло залишив Єрусалим гордим ревним фарисеєм, а ввійшов до Дамаска зовсім іншою людиною. Перші три дні свого перебування в Дамаску він постився і молився, розмірковуючи про все, що сталося.

На думку людей, навернення Савла видається неймовірним. Тому багато хто, уперше почувши про нього, виявляє скептицизм. Савло однозначно заслуговував покарання, але Бог виявив милість до цього ревного юдея. Проте важливо зазначити, що навернення Савла, обумовлене низкою чинників, було добровільним.

Якщо церква в Єрусалимі не наважувалася прийняти Савла навіть через три роки після його навернення (див. Дії 9:26–30), можна собі уявити, які думки й побоювання наповнювали серця віруючих у Дамаску лише через кілька днів після цієї події!

Прочитайте три розповіді про навернення Савла: Дії 9:1-18; 22:6-21 і 26:12-19. Яку роль відіграла в цих досвідах Божа благодать? Інакше кажучи, чи заслуговував Савло такого доброго ставлення, яке виявив до нього Бог? __________________________________________________________

Вівторок, 27 червня

САВЛО В ДАМАСКУ

Прочитайте Дії 9:10-14. Уявіть собі, яке сум’яття відчував Ананій, бачачи в одній і тій же людині гонителя Савла та віруючого в Ісуса Павла, Божого апостола, обраного нести Євангеліє язичницькому світові (див. Дії 26:16-18). __________________________________________________________ __________________________________________________________

Савло – не атеїст. Він був побожною людиною, хоч серйозно помилявся у своєму розумінні Бога. Слова Ісуса: «Тяжко тобі бити ногою колючку!» (Дії 26:14) свідчать про те, що Святий Дух картав гонителя. Грецьке слово, перекладене в українській Біблії як «колючка» (російською «рожон»), означало загострену палицю, якою поганяли биків під час орання поля. Савло опирався Богові, Котрий «підштовхував» його протягом певного часу, але врешті-решт дорогою до Дамаска, завдяки чудовій зустрічі з воскреслим Ісусом, Савло вирішив більше не чинити опору.

Урок

1 Урок

угруповання фарисеїв. Савло усвідомлював, що великі пророчі обітниці про Боже Царство ще не здійснилися (Дан. 2; Зах. 8:23; Ісаї 40-55), і, можливо, вважав своїм обов’язком допомогти Богові наблизити той день. Для цього потрібно було очистити Ізраїль від релігійних оман, зокрема від ідеї, що Ісус – Месія.

Прочитайте 1 Сам. 16:7; Матв. 7:1 та 1 Кор. 4:5. Чому ми повинні бути обережними в прагненні оцінити духовний досвід інших людей? Чи помилялися ви у своїх судженнях про інших та чого це вас навчило?

Середа, 28 червня

ЄВАНГЕЛІЄ ДЛЯ ЯЗИЧНИКІВ Де була організована перша церква з навернених язичників? Які події спонукали віруючих вирушити туди? (Див. Дії 11:19-21, 26). Яку старозавітну історію це нагадує? (Див. Дан. 2). _____________________________________________ __________________________________________________________

Переслідування в Єрусалимі, які розгорілися після смерті Степана, змусили багатьох віруючих євреїв тікати до Антіохії, долаючи шлях приблизно в 450 кілометрів. Як столиця римської провінції Сирії, Антіохія за своїм значенням поступалася тільки Риму й Александрії. Населення міста, яке за оцінками фахівців, складало 500 тисяч осіб, було багатонаціональним, що робило місто ідеальним місцем не тільки для церкви, до якої належала велика кількість як юдеїв, так і язичників, а й для відправного пункту місіонерської діяльності ранньої Церкви. Які події в Антіохії спонукали Варнаву відвідати місто й запросити Павла приєднатися до нього там? Як у цьому уривку зображена Антіохійська церква? Дії 11:20-26. __________________________________________________________

Ще раз прочитайте Дії 11:19-26. Чого ми можемо навчитися від Антіохійської церкви, яка вирізнялася багатою культурною й етнічною різноманітністю? Яким чином ми можемо перейняти позитивний досвід ранньої Церкви?

Четвер, 29 червня

ВНУТРІШНЬОЦЕРКОВНИЙ КОНФЛІКТ Звісно, люди не досконалі, і незабаром у Церкві виникли проблеми. По-перше, не всі раділи з того, що до Церкви почали приєднуватися навернені язичники. Розбіжності виникли не з питання необхідності проповідувати Євангеліє язичникам, а через вимоги до язичників, котрі бажали приєднатися до Церкви. Деякі вважали, що віра в Ісуса ще не дає людині права називатися християнином; віру, на їхню думку, необхідно доповнити обрізанням та дотриманням Мойсеєвого закону. (В уривку Дії 10:1–11:18 можна побачити масштаби розділення між юдеями та язичниками, які по-різному реагували на досвід Петра з Корнилієм). Офіційні візити з Єрусалима уповноважених осіб, котрі ознайомилися з плодами праці Пилипа серед самарян (Дії 9

Хоч складно хронологічно розписати життя апостола Павла, але, зважаючи на все, з моменту його навернення минуло п’ять років (Дії 9:26–30), перш ніж він отримав запрошення від Варнави приєднатися до нього в Антіохії. Важко сказати, чим займався Павло всі ці роки. На підставі тексту Гал. 1:21 можна припустити, що він проголошував Євангеліє в Сирії та Килікії. Дехто вважає, що саме в цей період рідні Павла позбавили його спадщини (див. Филп. 3:8) і він пережив чимало труднощів, детально описаних у 2 Кор. 11:23–28. Церква в Антіохії зростала під керівництвом Святого Духа. Текст Дії 13:1 указує на те, що космополітичний характер міста незабаром відобразився в етнічному й культурному складі самої церкви. (Варнава був родом з Кіпру, Луцій – з Киринеї, Павло – з Килікії, Симон – імовірно, з Африки і т. д.). Святий Дух спонукував дедалі більше язичників приймати Євангеліє, використовуючи церкву в Антіохії як плацдарм для місіонерської діяльності за межами Сирії та Юдеї.

Урок

1 Урок

Зауважте також: Господь у видінні повідомив Ананії дивовижну несподівану новину про Савла з Тарса. Якби не це видіння, навряд чи він повірив би, що лютий ворог віруючих юдеїв Савло став одним із них. Савло залишив Єрусалим, отримавши від первосвящеників наказ викорінити християнську віру (див. Дії 26:12). Однак Бог мав для Савла зовсім інше доручення – поширювати Євангеліє серед язичників. Ця ідея шокувала Ананію та інших юдеїв-християн більше, ніж саме навернення гонителя. Свого часу Савло щосили намагався обмежити поширення християнської віри. А тепер Бог мав використати його, аби поширювати християнство далеко за межами тієї території, про яку мріяли юдеї-християни.

Яким чином деякі віруючі з Юдеї намагалися протидіяти праці Павла серед навернених язичників у Антіохії? Дії 15:1-5. ____________________________________________________

Хоч Єрусалимський собор зрештою підтримав позицію Павла в питанні щодо обрізання (див. Дії 15), протистояння служінню апостола тривало. Через сім років, під час останнього візиту Павла до Єрусалима, деякі віруючі все ще з підозрою ставилися до його служіння. Крім того, коли Павло був у храмі, його ледь не вбили, оскільки юдеї з Азії закричали: «Мужі ізраїльські, допоможіть! Це людина, що всіх усюди навчає проти народу, Закону і цього місця! Та ще й греків увів до храму і збезчестив це святе місце!» (Дії 21:28; див. також 21:20, 21).

Поставте себе на місце віруючих юдеїв, стурбованих ученням Павла. Чим були зумовлені їхні занепокоєння та протидія? Який урок ми можемо почерпнути щодо власних упереджених ідей, пов’язаних із культурою та релігією? Як нам уникнути помилок, котрі можливі навіть при добрих намірах? П’ятниця, 30 червня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Про зв’язок між особистим наверненням та членством у Церкві читайте в розділі «Особиста незалежність» у книзі Е.Уайт «Свідчення для Церкви» (т. 3, с. 430-434). Про ранній період життя Павла читайте в книзі «Біблійний коментар АСД» (т. 6, с. 226-234). 10

Питання для обговорення: 1. Які уроки ми можемо почерпнути з того, що найзапеклішими опонентами Павла були його співвітчизники, котрі вірили в Ісуса? 2. Як можна відстоювати релігійні принципи і водночас бути впевненими, що не протидіємо Богові?

Висновок: Зустріч Савла з Ісусом дорогою до Дамаска була визначальним моментом у його житті та в історії ранньої Церкви. Бог перетворив колишнього гонителя Церкви на Свого вибраного апостола, аби проголошувати Євангеліє язичницькому світові. Однак питання прийняття язичників до Церкви на підставі тільки віри стало каменем спотикання для окремих її членів. Це яскравий приклад того, як стереотипи, переконання й упередження можуть завадити виконанню нашої місії. 11

«Усі знали Павла як палкого захисника юдейської релігії та невтомного гонителя послідовників Ісуса. Мужність, незалежність, наполегливість, таланти й освіта дозволяли йому здійснювати служіння в будь-якій галузі. Він відзначався надзвичайно ясним мисленням, а своїм нищівним сарказмом був здатний засоромити будь-якого противника. Тепер юдеї бачили, що цей багатообіцяльний молодий чоловік, об’єднавшись із тими, кого раніше переслідував, безстрашно проповідує в Ім’я Ісуса. Смерть полеглого в бою полководця – втрата для його війська, однак вона не робить ворога сильнішим. Але коли видатна особистість стає на бік противника, це не лише втрата для його колишніх прибічників, а й явна перевага для тих, до кого він приєднався. Господь легко міг знешкодити Савла тарсянина, коли той прямував до Дамаска, позбавивши гонителів головної ударної сили. Проте Бог у Своєму провидінні не тільки зберіг Савлові життя, а й навернув його, унаслідок чого цей воїн залишив ворожий табір і приєднався до послідовників Христа. Красномовний оратор, суворий викривач, Павло зі своєю непохитною цілеспрямованістю й незламною мужністю володів саме тими якостями, котрих потребувала рання Церква» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 124).

Урок

1 Урок

8:14) та роботою з язичниками в Антіохії (Дії 11:22), указують на зацікавлення апостолів у зв’язку з прийняттям неюдеїв до християнської громади. Проте реакція на хрещення Петром Корнилія, необрізаного римського офіцера, свідчить про розбіжності в поглядах серед юдеїв-християн з питання навернення язичників у християнство. Якщо приєднання до Церкви окремих язичників, таких як Корнилій, викликало певний дискомфорт у деяких віруючих, то невтомні зусилля Павла приєднати до Церкви якомога більше язичників на підставі тільки віри в Ісуса привели до навмисних спроб підірвати служіння Павла.

Місіонерська історія

Урок

ПОРЯТУНОК НА РІЧЦІ

1-7 липня

Частина 1

енджамін Мурму шкутильгав унаслідок перенесеного поліомієліту та пересувався за допомогою палиці. У Біхарі, Індія, він спочатку прославився як знахар, а потім як політичний лідер. Згодом Бенджаміну відкрився Бог. Одного разу Бенджамін під’їхав верхи на коні до річки, маючи намір перебратися на інший бік. Вода в річці піднялася, і стрімка течія була небезпечною. Чоловік обережно направив коня у вируючу воду. Тварина щосили намагалася тримати голову над водою, але бистрина підхопила коня з вершником і понесла вниз за течією. Борсаючись у воді, кінь намагався знайти точку опори, але річка була надто глибокою. Оскільки Бенджамін не міг плавати, його єдиною надією на спасіння був кінь, у якого він міцно вчепився. Його серце прискорено билося, коли він намагався направити коня до берега, але тварина була безпорадною перед могучою течією. Перед загрозою неминучої смерті Бенджамін уперше в житті звернувся до Бога: «Боже, якщо Ти є, допоможи мені! Врятуй мене!». Раптом Бенджамін побачив перед собою у воді двох чоловіків. Не промовивши й слова, вони схопили коня і витягли його разом із вершником на берег. Бенджамін лежав на землі, намагаючись віддихатися. Коли він повернувся, щоб подякувати своїм рятівникам, їх уже не було. Шукаючи чоловіків, він пильно вдивлявся в позбавлений будь-якої рослинності пейзаж, але вони просто зникли. Поступово Бенджамін усвідомив, що Бог відповів на його молитву і послав двох ангелів врятувати його. Той момент став поворотним у його житті. Там, на березі річки, усе ще тремтячи від пережитого, Бенджамін вирішив стати християнином. Згодом місіонери адвентисти сьомого дня у селі Бенджаміна почали проводити зустрічі. Чоловік відвідував їх і прийняв почуту там істину. Наприкінці цих зустрічей він вирішив прийняти хрещення. Утім, проповідь місіонерів у селі подобалася далеко не всім. Кілька разів незадоволені намагалися зірвати зустрічі, але щоразу безуспішно, і ціла група новонавернених зібралася укласти заповіт з Господом. У день хрещення дорогу від місця зустрічі до місця хрещення перегородила юрба п’яних чоловіків. Вони пропустили служителів, але не пускали новонавернених піти за ними. Тим часом служителі із занепокоєнням очікували прибуття кандидатів на хрещення. Час минав, а ніхто не з’являвся. Служителі співали й молилися, але ніхто так і не прийшов. Далі буде.

АВТОРИТЕТ ПАВЛА ТА ЄВАНГЕЛІЄ Біблійні тексти для дослідження: 2 Петра 3:15, 16; Гал. 1; Филп. 1:1; Гал. 5:12.

Пам’ятний вірш: «Хіба тепер я покладаюся на людей – чи на Бога? Хіба я намагаюся догодити людям? Якби я і досі догоджав людям, то не був би рабом Христа» (Гал. 1:10).

туденти університету побудували на території свого містечка центр, де кожен, незалежно від раси, статі, соціального становища чи релігійних переконань, міг почуватися комфортно. Уявіть собі ситуацію: через багато років ці студенти повернулися до університетського містечка і виявили, що інші студенти перебудували центр. Замість великої зали, де було достатньо місця для спілкування та виникало відчуття єдності, вони побачили багато невеликих кімнат, куди допускали тільки представників певної раси, статі й соціальної групи. Студенти, відповідальні за такі зміни, могли б стверджувати, що керувалися багатовіковою усталеною практикою. 13

Неділя, 2 липня

ПАВЛО, АВТОР ПОСЛАНЬ Прочитайте 2 Петра 3:15, 16. На підставі цих віршів, що ми можемо сказати про ставлення ранньої Церкви до листів Павла? Як це характеризує процес Божественного натхнення? ______________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________

Коли Павло писав Послання до галатів, він не ставив перед собою мету створити літературний шедевр. Натомість під керівництвом Святого Духа апостол розглядав конкретні ситуації, які стосувалися його та віруючих у Галатії. Листи, подібні до Послання до галатів, відігравали важливу роль в апостольському служінні Павла. Як апостол язичників, Павло заснував безліч церков по всьому Середземномор’ю. І хоч при нагоді він відвідував ці громади, однак не мав змоги дуже довго залишатися на одному місці. Аби компенсувати свою відсутність, апостол надсилав цим громадам свої листи з порадами та настановами. Згодом копії цих листів віруючі надсилали й до інших церков (див. Колос. 4:16). Хоч деякі з листів Павла були втрачені, однак принаймні 13 книг у Новому Завіті належать його перу. Згідно з наведеними вище словами Петра, християни вважали послання Павла частиною Священного Писання. Це свідчить про авторитетність його служіння в ранній Церкві. Тривалий час деякі християни вважали, що листи Павла мають унікальну форму, створену Святим Духом для пере14

Якби Біблія була написана сьогодні, який стиль і форму, на вашу думку, використав би Бог для передачі Своєї звістки? Понеділок, 3 липня

ЗАКЛИК ПАВЛА Хоч послання Павла зазвичай відповідають основному формату написання стародавніх листів, Посланню до галатів притаманна низка унікальних особливостей, котрі не трапляються в інших листах апостола. Знаючи їх, ми зможемо краще зрозуміти ситуацію, про яку писав Павло.

Порівняйте привітання Павла в Гал. 1:1, 2 з його привітаннями в Ефес. 1:1; Филп. 1:1; 2 Сол. 1:1. У чому вони подібні, а чим відрізняються? ____________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Привітання апостола в Посланні до галатів трохи ширше, ніж в інших його посланнях, оскільки в ньому автор обґрунтовує свій апостольський авторитет. Давньогрецьке слово «апостолос» буквально означає «посланець» або «вісник». У Новому Завіті цей термін переважно застосовується до перших 12 послідовників Ісуса та до тих, кому Христос доручив бути Його свідками (див. Гал. 1:19; 1 Кор. 15:7). Павло заявляє, що належить до цієї групи вибраних.

дачі натхненного Божого Слова. Ця думка була спростована, коли двоє молодих учених з Оксфорда, Бернард Грендхел та Артур Хант, виявили в Єгипті близько 500 тисяч фрагментів стародавніх документів, написаних на папірусі. Окрім найдавніших списків Нового Завіту, вони знайшли рахунки-фактури, податкові декларації, квитанції й особисті листи. На загальний подив, виявилося, що листи Павла за стилем нічим не відрізняються від розповсюджених документів того часу. Вони складалися з: 1) вступної частини, у якій зазначалися імена відправника й одержувача, а також містилися вітання; 2) подяки; 3) основної частини листа; 4) завершальної фрази. Отже, Павло звертався до своїх сучасників, використовуючи знайомі їм форму і стиль.

Урок

2 Урок

Це чимось нагадує ситуацію, з якою зіткнувся Павло, коли писав своє Послання до церкви в Галатії. Його план, який дозволяв язичникам приєднатися до Церкви на підставі віри, заперечували фальшиві вчителі, наполягаючи на тому, що язичники мають бути обрізаними, перш ніж стати членами Церкви. Павло розумів, що така позиція спотворювала сутність самого Євангелія, тому не міг не відреагувати. Його відповідь викладена у Посланні до галатів.

Яким чином, нехай навіть завуальовано, авторитет Священного Писання може заперечуватися сьогодні в нашій Церкві? Як нам розпізнати ці загрози? Чи вплинули вони на ваше сприйняття авторитету Біблії?

Вівторок, 4 липня

ЄВАНГЕЛІЄ ПАВЛА Крім аргументів на захист свого апостольства, що ще зазначає Павло у вітальних рядках Послання до галатів? Порівняйте Гал. 1:3-5 з Ефес. 1:2; Филп. 1:2; Колос. 1:2. __________________________________________________________ __________________________________________________________ 16

Про які аспекти Євангелія говорить Павло в текстах Гал. 1:1-6? ______________________________________________ __________________________________________________________

Хоч у своєму вступному вітанні Павло небагатослівний, він точно передає суть Євангелія в кількох коротких віршах. Апостол наголошує: Євангеліє, усупереч твердженням опонентів, ґрунтується не на нашому послуху законові, а на тому, що Христос здійснив для нас завдяки Своїй смерті на хресті та воскресінню з мертвих. Смертю й воскресінням Христос звершив те, чого ми самі ніколи не змогли б зробити для себе. Цим Він розбив кайдани зла, гріха і смерті, які тримають багатьох людей у страху й рабстві. Роздумуючи про благодать і мир, даровані нам Богом у Христі, Павло прославляє Господа (вірш 5). Напишіть, як ви розумієте суть Євангелія, використавши приблизно стільки ж слів, скільки використав Павло в Гал. 1:1-5. Поділіться вашими думками в класі в суботу.

Середа, 5 липня

НЕ ІНШЕ ЄВАНГЕЛІЄ Які слова зазвичай писав Павло у своїх посланнях після привітання? Чим відрізняється Послання до галатів? Порівняйте Гал. 1:6 з Римл. 1:8; 1 Кор. 1:4; Филип. 1:3; 1 Сол. 1:2. __________________________________________________________ __________________________________________________________ 17

Одна з унікальних особливостей послань Павла полягає в тому, як у вітальних рядках він пов’язує слова «благодать» і «мир». Поєднання цих двох слів є результатом зміни найбільш характерних привітань у грецькій та юдейській культурі. Там, де грецький автор написав би «вітаю вас» (грец. харейн), Павло використовує співзвучне слово «благодать» (грецьке харіс). До нього він додає типове єврейське вітання «мир» (євр. шалом). Апостол використовує поєднання цих двох слів не просто з ввічливості. Вони передають вістку Євангелія. (Павло використовує їх частіше за будь-якого іншого новозавітного автора). «Благодать і мир» походять не від Павла, а від Бога Отця і Господа Ісуса Христа.

Урок

2 Урок

Павло рішуче заперечує, що покликання він отримав від людини. Це дозволяє зробити припущення, що деякі віруючі в Галатії намагалися підірвати його апостольський авторитет. Чому? Як ми вже говорили, деякі члени Церкви були незадоволені вісткою Павла про те, що спасіння можна отримати через віру в Христа, а не через діла закону. Вони вважали, що при викладенні основ Євангелія Павло недооцінює послух. Ці порушники спокою діяли хитро. Знаючи, що євангельська проповідь Павла була безпосередньо пов’язана із джерелом його апостольської влади (див. Івана 3:34), вони вирішили спрямувати головний удар саме на його авторитет. Водночас вони не заперечували відкрито апостольський статус Павла, а просто стверджували, що насправді цей факт не настільки вже й важливий. Найімовірніше, вони заявили: оскільки Павло не був одним із перших послідовників Ісуса, його авторитет походить не від Бога, а від людей, можливо, від церковних керівників з Антіохії, які послали Павла й Варнаву на місіонерське служіння (Дії 13:1–3). А можливо, Ананій, котрий охрестив Павла, наділив його відповідними вповноваженнями (Дії 9:10–18). На їхню думку, Павло був просто вісником з Антіохії або Дамаска — і ніким більше! Отже, заявляли опоненти, його Послання відображає лише його власну думку, а не Боже Слово. Усвідомлюючи небезпеку таких тверджень, Павло захищає своє Богом дане апостольське покликання.

Як висловлює Павло своє занепокоєння ситуацією в Галатійській церкві? Гал. 1:6-9; 5:12. ______________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________

Павло не уникає строгих слів, докоряючи віруючих у Галатії. Він прямо говорить, що вони зрадили своє християнське покликання. Використане у вірші 6 грецьке дієслово «переходити» часто застосовувалося щодо солдатів-дезертирів, котрі зрадили свою батьківщину. Павло каже, що віруючі в Галатії стали дезертирами в духовному розумінні та відвернулися від Бога. Яким чином галати зрадили Бога? Вони звернулися до іншого євангелія. Апостол не каже, що існує кілька варіантів Доброї вістки, натомість стверджує: деякі люди в Церкві, заявляючи, що віри в Христа недостатньо (див. Дії 15:15), поводяться так, начебто існувало інше євангеліє. Павло був настільки засмучений спотворенням Доброї вістки, що проголошує прокляття від Бога на тих, хто проповідує інше євангеліє! (Гал. 1:8). Він двічі повторює цю думку (Гал. 1:9). Сьогодні навіть у наших громадах є люди, котрі надають більшого значення досвідові, аніж доктринам. Вони кажуть, що найважливіше – наші переживання, досвід наших відносин з Богом. Наскільки б важливим не був досвід, що послання Павла говорять нам про значущість правильного вчення?

Четвер, 6 липня

ЄВАНГЕЛІЄ ПАВЛА Порушники спокою в Галатії заявляли, що Павло проповідує Євангеліє через бажання отримати схвалення від 18

Чому Павло не вимагає від навернених язичників прийняти обрізання? Опоненти Павла заявляли: це тому, що Павло прагне навертати людей у християнство за будь-яку ціну. На їхню думку, він знає, що язичників буде бентежити обряд обрізання, тому й не вимагає цього від них. Він намагається догодити людям! У відповідь на ці обвинувачення апостол пише вірші 8 і 9. Якби він прагнув догодити людям, то, звичайно ж, відповів би по-іншому. Чому Павло сказав, що неможливо бути послідовником Христа, намагаючись догодити людям? _________________ __________________________________________________________ У віршах 11 і 12 Павло заявляє, що прийняв Євангеліє та владу безпосередньо від Бога. Як його слова у віршах 13-24 аргументують цю заяву? __________________________ __________________________________________________________

У віршах 13–24 апостол розповідає про своє життя до навернення (в. 13, 14), під час навернення (в. 15, 16) та після нього (в. 16–24). Він стверджує: обставини всіх цих подій не залишають сумнівів у тому, що він одержав своє Євангеліє від Бога. Павло не збирається мовчки слухати, як опоненти зневажають Божу вістку, котру він проповідує, та ставлять під сумнів його покликання. Апостол знає, що з ним відбулося і чого він покликаний навчати віруючих, тому рішуче налаштований будь-якою ціною продовжувати справу Євангелія. Чи впевнені ви у своєму покликанні в Христі? Як можна з упевненістю знати, до якого служіння покликав нас Бог? Водночас, навіть якщо ми впевнені у своєму покликанні, чому маємо прислухатися до порад інших людей?

П’ятниця, 7 липня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Майже в кожній церкві було кілька членів – євреїв за походженням. Юдейські вчителі легко знайшли підхід до цих 19

людей. Що Павло написав би по-іншому, якби просто прагнув догодити людям? Гал. 1:6-24. __________________________________________________________ __________________________________________________________

Урок

2 Урок

Хоч у своїх листах до церков Павло розглядає проблеми місцевих громад, зазвичай після вітання він звертається до читачів зі словами молитви або подяки Богові за їхню віру. У такій манері він написав і свої листи до коринтян, котрі зіткнулися з аморальною поведінкою в їхньому середовищі (пор. 1 Кор. 1:4 і 5:1). Однак ситуація в Галатії настільки плачевна, що Павло змушений відмовитися від слів подяки, аби відразу перейти до суті питання.

2 Урок

новонавернених та з їхньою допомогою здобували підтримку в церквах. Аргументами зі Святого Письма неможливо було спростувати доктрини, яких навчав Павло, тому вони вдавалися до нечесних методів, аби протидіяти його впливу та послаблювати його авторитет. Вони заявляли, що Павло не був учнем Ісуса та не отримував від Нього доручення; що він насмілився навчати доктрин, протилежних тим, яких дотримуються Петро, Іван та інші апостоли... Душа Павла була схвильована, коли він побачив усе зло, що загрожувало швидко знищити ці церкви. Він негайно написав своє Послання до галатів, викриваючи їхні помилкові теорії та строго картаючи тих, хто відрікся від віри» (Е. Уайт. Життя апостола Павла, с. 188, 189). Питання для обговорення: 1. Прочитайте у класі свої записи про суть Євангелія. Що ви можете почерпнути з відповідей одне одного? 2. У вітальному слові до галатів Павло заявляє, що Ісус помер з певною метою. Якою була ця мета? Що смерть Христа означає для нас сьогодні? 3. У тексті Гал. 1:14 Павло каже, що був завзятим прихильником батьківських передань. Під словом «передання» він, імовірно, мав на увазі усні традиції фарисеїв. Яке місце в нашій вірі можуть займати традиції й передання? Чого нас навчає досвід Павла щодо традицій? 4. Чому Павло не виявляв «терпимості» до тих, хто вірив і діяв не так, як він? Перечитайте ще раз деякі з його висловлювань про людей, які мали інші погляди на Євангеліє. Як сьогодні ми реагуємо на члена Церква, котрий займає тверду безкомпромісну позицію?

Висновок: Фальшиві вчителі в Галатії намагалися дискредитувати служіння Павла, стверджуючи, що статус апостола та Євангеліє він прийняв не від Бога. З перших віршів Послання до галатів Павло протистоїть цим звинуваченням. Він твердо заявляє, що існує тільки один шлях спасіння, і розповідає, як події, пов’язані з його наверненням, свідчать про Божественний характер його покликання та проповідуваного ним Євангелія. 20

Місіонерська історія

ПОРЯТУНОК НА РІЧЦІ

Частина 2

тмосфера загострювалася. Деякі хулігани погрожували кандидатам на хрещення палицями. – Ми не стерпимо християн у нашому селі! – вигукнув один з чоловіків. – У нас є свої боги і способи поклоніння їм. Ви не повинні слухати людей, які прийшли навчати нас чужої релігії. Ви повинні продовжувати шлях наших предків! – Схоже, що сьогодні хрещення не відбудеться, – прошепотів один з пасторів іншому. – Можливо, нам доведеться перенести його на інший день. Одразу після цього служителі почули крізь розлючені крики натовпу голос молодої жінки. – Ніхто не завадить мені сьогодні укласти заповіт з Богом! – кричала Ребекка Туду, одна з кандидаток на хрещення. – Ми живемо у вільній країні. Я буду поклонятися Богові так, як вважатиму за потрібне. Я вибираю Ісуса Христа і збираюся сьогодні укласти з Ним заповіт, подобається вам це чи ні! З цими словами Ребекка рішуче пройшла крізь натовп і пішла до місця хрещення. Ніхто з розлючених чоловіків не зупинив її. Бачачи її безстрашний дух, інші п’ятнадцять кандидатів пішли за нею. Того дня під злісними поглядами мешканців села шістнадцять осіб уклало заповіт з Господом. Віруючі, зміцнені силою Святого Духа і сміливістю Ребекки, хоробро стали на бік Ісуса Христа. Серед кандидатів того дня був і Бенджамін. Під час хрещення Бог зробив ще одне чудо в його житті. До цього у нього був настільки поганий зір, що він ледве бачив. Проте після укладення заповіту з Господом його зір покращився, і він міг без зусиль читати Біблію. «Господь з’явився мені двічі! – свідчить Бенджамін. – У мене немає жодних сумнівів, що Бог є і Він чує мої молитви!» Бенджамін проводить багато часу, ділячись досвідом свого навернення в сусідніх селах. Через тиждень після хрещення Ребекка повернулася додому до свого села, щоб розповісти батькам про те, що дізналася. Вона поділилася з ними дорогоцінними біблійними істинами та розповіла про своє натхнення в день хрещення. Її батьки з великим ентузіазмом слухали про Бога й попросили Ребекку запросити служителів до їхнього села. Служителі відвідали батьків Ребекки і протягом декількох тижнів проводили з ними біблійні уроки. Одного прекрасного дня Ребекка стояла на березі річки й дивилася, як її батьки укладають заповіт з Богом. Два її брати також приєдналися до адвентистської Церкви разом з іншими мешканцями села. К. С. Маранді до виходу на пенсію звершував служіння президента Біхарського поля в Індії.

8-14 липня

Уривок Гал. 2:1-14 повідомляє про те, що Павло робив усе можливе задля збереження єдності серед апостолів, тоді як деякі віруючі намагалися зруйнувати цю єдність. Однак, навіть визнаючи важливість єдності, Павло все ж відмовився жертвувати істиною заради досягнення цієї єдності. Хоч справжня єдність передбачає розмаїття, цілісність Євангелія не може бути розмінною монетою. Неділя, 9 липня

ВАЖЛИВІСТЬ ЄДНОСТІ

ЄДНІСТЬ ЄВАНГЕЛІЯ Біблійні тексти для дослідження: Гал. 2:1-14; 1 Кор. 1:10-13; Бут. 17:1-21; Івана 8:31-36; Колос. 3:11. Пам’ятний вірш: «Доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки» (Филп. 2:2).

ротестантський реформатор Джон Кальвін вважав, що розбрат і розділення — головна зброя диявола в боротьбі з Церквою, та попереджав, що християни повинні уникати розділення, як чуми. Однак чи можна заради єдності поступатися істиною? Уявіть, що сталося б, якби на сеймі у Вормсі Мартін Лютер, батько Реформації, заради єдності відрікся від своїх поглядів та переконання, що спасіння можна отримати тільки через віру! «Якби реформатор поступився хоча б одним принципом, тоді сатана і все його воїнство отримали б перемогу. Але його непохитна стійкість стала запорукою звільнення Церкви і поклала початок новій, кращій ері» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 109).

Прочитайте 1 Кор. 1:10-13. Що цей уривок повідомляє нам про значення єдності в Церкві, як її розумів Павло? __________________________________________________________

Спростувавши обвинувачення в тому, що його Євангеліє походить не від Бога, Павло в Гал. 2:1, 2 відповідає на ще одне висунуте проти нього обвинувачення. Фальшиві вчителі в Галатії заявляли, що Євангеліє Павла суперечить тому, чого навчає Петро та інші апостоли. Вони говорили, що Павло відступив від віри. У відповідь на ці обвинувачення Павло розповідає про свою подорож до Єрусалима, яку він здійснив щонайменше через 14 років після навернення. Хоч нам точно не відома дата відвідання ним Єрусалима, ми добре знаємо, що в давнину будь-яка подорож була нелегкою справою. Шлях апостола по суші від Антіохії до Єрусалима (450 км) зайняв три тижні, і дорогою він неминуче стикався з усілякими труднощами й небезпеками. Незважаючи на всі негаразди, Павло здійснив цю подорож, і не тому, що апостоли викликали його, а тому, що Святий Дух спонукав його до цього. Перебуваючи в Єрусалимі, він виклав «своє» Євангеліє апостолам. Чому Павло це зробив? Безперечно, не тому, що мав якісь сумніви щодо істин, які проголошував іншим. Урешті-решт, він проголошував це Євангеліє протягом 14 років. Проте він високо цінував підтримку та заохочування з боку інших апостолів і Церкви. Таким чином, обвинувачення в тому, що вістка Павла відрізнялася від проповіді апостолів, не лише дискредитувало 23

Урок

Які проблеми загрожують єдності сучасної Церкви? Як ми їх долаємо? Що може бути важливішим за єдність? Понеділок, 10 липня

ОБРІЗАННЯ І ФАЛЬШИВІ БРАТИ Чому обрізання було головним питанням у суперечці між Павлом та християнами з юдеїв? Див. Бут. 17:1-22; Гал. 2:3-5; 5:2, 6; Дії 15:1, 5. Чому немає нічого дивного в думці юдеїв, що язичники теж мають бути обрізаними? __________________________________________________________ __________________________________________________________

Обрізання було знаком відносин заповіту, укладеного Богом з Авраамом, батьком юдейського народу. Хоч обрізання призначалося тільки для нащадків Авраама чоловічої статі, усі були запрошені долучитися до відносин заповіту з Богом. Повеління щодо обрізання було дане Авраамові в Бут. 17. Це трапилося після сумнозвісної спроби Авраама мати сина від єгипетської служниці своєї дружини. Він думав, що цим допомагає Богові виконати Його обіцянку. Обрізання було підхожою ознакою заповіту. Воно слугувало нагадуванням, що люди, навіть маючи найкращі наміри і плани, ніколи не зможуть виконати того, що обіцяв Сам Бог. Зовнішнє обрізання було символом обрізання серця (П. Зак. 10:16; 30:6; Єрем. 4:4; Римл. 2:29). Однак за часів Павла обрізання стало важливою ознакою національної та релігійної ідентичності, втративши своє початкове значення. Приблизно за 150 років до народження Ісуса деякі особливо завзяті патріоти не тільки примусили 24

Можливо, сьогодні питання обрізання не стоїть так гостро. Але з якими співзвучними проблемами ми боремося як Церква? Вівторок, 11 липня

ЄДНІСТЬ У РОЗМАЇТТІ Прочитайте Гал 2:1-10. Павло пише, що фальшиві брати таємно приходили «підглянути за нашою свободою, яку маємо в Ісусі Христі, аби нас поневолити» (Гал. 2:4). Від чого вільні християни? Івана 8:31-36; Римл. 6:6, 7; 8:2, 3; Гал. 3:23-25; 4:7, 8; Євр. 2:14, 15. Яким чином ми здобуваємо цю свободу? ______________________________________ ___________________________________________________________

Свобода, яка характеризує християнський досвід, – важливе поняття для Павла. Він використовував це слово частіше за інших авторів Нового Завіту, а в Посланні до галатів неодноразово вживає слова «вільний», «звільнити», «свобода». Однак свобода християнина означає свободу в Христі. Це можливість жити життям непохитної вірності Богові. Це свобода від бажань нашої гріховної природи (див. Римл. 6), свобода від осуду Закону (див. Римл. 8:1, 2), а також свобода від влади смерті (див. 1 Кор. 15:55). Апостоли визнавали, що Павлові «довірено Євангеліє між язичниками, як і Петрові між обрізаними» (Гал. 2:7).

всіх необрізаних юдеїв у Палестині обрізатися, а й вимагали виконати цей обряд мешканців сусідніх країн, які перебували під їхньою юрисдикцією. Декотрі навіть вважали обрізання запорукою спасіння. Це можна побачити в стародавніх епіграмах, які стверджують, що «обрізані чоловіки не спускаються в геєну» (К. Кренфілд. Критичний та екзегетичний коментар на Послання до римлян, с. 172). Павло не був проти обряду обрізання як такого, натомість виступав проти нав’язування цього обряду язичникам. Фальшиві вчителі заявляли: «Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсея, не можете спастися!» (Дії 15:1). Насправді питання полягало не стільки в обрізанні, скільки в спасінні. Спасіння можна або отримати тільки через віру в Христа, або заробити через послух.

Урок

3 Урок

його, а й було нападом на єдність апостолів і саму Церкву. Підтримка єдності між апостолами мала першорядне значення, оскільки розділення між місією Павла, зорієнтованої на язичників, та материнською церквою в Єрусалимі призвело б до катастрофічних наслідків. За відсутності спілкування між християнами з язичників і християнами з юдеїв «Христос був би розділений, і вся енергія, яку Павло вже затратив та сподівався спрямувати на євангелізацію язичників, виявилася б даремною» (Ф. Ф. Брюс. Послання до галатів, с. 111).

Апостоли визнавали, що Бог покликав Павла проповідувати Євангеліє язичникам так само, як покликав Петра проповідувати євреям. В обох випадках Євангеліє було одним і тим же, але спосіб його передачі залежав від народу, якому апостоли проповідували. Цей вірш наголошує, «що одну й ту саму доктрину люди сприймають по-різному, вона має неоднакову силу в різних соціальних і культурних контекстах. І це необхідно визнати… Це – єдність у розмаїтті, яка є основою християнської єдності» (Джеймс Данн. Послання до галатів, с. 106).

Наскільки ми повинні бути відкритими для нових методів євангелізації, які спонукають нас вийти із «зони комфорту»? Які методи і чому викликають у вас занепокоєння? Як ми можемо дізнатися, що новий метод ефективний? Середа, 12 липня

ПРОТИСТОЯННЯ В АНТІОХІЇ

(Гал. 2:11-13)

Через деякий час після розмови з Павлом у Єрусалимі Петро відвідав сирійську Антіохію, де знаходилася перша церква з навернених язичників і де Павло займався місіонерською діяльністю, описаною в книзі Дії святих апостолів. Під час цього візиту Петро вільно споживав їжу разом із наверненими язичниками. Проте коли від Якова прибула група навернених юдеїв, Петро, побоюючись їхнього хибного судження, різко змінив свою поведінку та почав уникати своїх братів з навернених язичників. Чому Петро повівся так непослідовно? Порівняйте Гал. 2:11-13 і Дії 10:28. Що його поведінка відкриває нам про те, наскільки міцно культура і традиції можуть укоренитися в нашому житті та впливати на наші вчинки? __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________

Деякі помилково вважають, що в цьому випадку Петро й інші юдеї відмовилися дотримуватися старозавітних законів 26

Чому так легко припуститися лицемірства? Можливо, тому, що ми схильні закривати очі на власні помилки, проте завжди бачимо помилки інших? Яке саме лицемірство ви можете зауважити у своєму житті? Яким чином можна розпізнати й позбутися його? Четвер, 13 липня

ЗАНЕПОКОЄННЯ ПАВЛА

(Гал. 2:14)

Ситуація в Антіохії була напруженою: Павло і Петро, два Христових апостоли, розійшлися в думках і поглядах. Павло прикликав Петра до відповіді за його поведінку. Які причини спонукали Павла привселюдно викрити Петра? Гал. 2:11-14. _________________________________________ __________________________________________________________

щодо чистої та нечистої їжі. Однак ідеться зовсім про інше. Якби Петро і навернені юдеї відмовилися від законів щодо їжі, це призвело б до обурення серед членів Церкви. Про це були б якісь записи, однак їх немає. Проблема полягала в тому, що Петро сидів за одним столом з язичниками. Оскільки багато юдеїв вважали язичників нечистими, деякі юдеї по можливості уникали будь-яких контактів з язичниками. Петро і сам раніше мав таке ж уявлення, але послане Богом видіння допомогло йому зайняти правильну позицію в цьому питанні. Увійшовши в дім римського сотника Корнилія, Петро сказав: «Ви знаєте, що не годиться мужеві-юдеєві приставати або приходити до чужинця. Та мені Бог показав, щоб жодної людини не називати поганою або нечистою» (Дії 10:28). І хоч після зустрічі з Корнилієм Петро правильно розумів це питання, він так боявся образити своїх співвітчизників, що повернувся до колишньої поведінки. Це ясно показує, наскільки сильно культура й традиції впливали на його життя. Однак Павло назвав дії Петра саме тим, чим вони були: у Гал. 2:13 використовується грецьке слово х’юпокрисіс – «лицемірство». Він пише, що навіть Варнава «приєднався до їхнього лицемірства». Сильні прямі слова, адресовані однією Божою людиною іншій.

Урок

Що це говорить про єдність та різноманітність у Церкві? __________________________________________________________ __________________________________________________________

Прочитайте Гал. 3:28 та Колос. 3:11. Як ці тексти допомагають нам зрозуміти реакцію Павла? ____________________ __________________________________________________________

Під час зустрічі в Єрусалимі всі апостоли дійшли висновку, що язичники можуть одержати всі благословення в Христі без обрізання. Проте тепер дії Петра ставили це рішення під сумнів. Там, де навернені в християнство юдеї та язичники колись об’єдналися в братство, зараз громада була розділена, і в майбутньому це могло призвести до розділення всієї Церкви. На думку Павла, поведінка Петра показувала, що навернені язичники були, у кращому разі, віруючими «другого ґатунку». Такі дії могли спричинити сильний тиск на колишніх язичників, спонукуючи їх відповідати всім вимогам, аби по-справжньому стати членами християнського братства. Тому Павло сказав: «Якщо ти, юдей, живеш як язичник, а не як юдей, то чому змушуєш язичників жити по-юдейському?» (Гал. 2:14). Фразу «жити по-юдейському» дослівно можна перекласти як «навернутися в юдаїзм». Цей часто вживаний вислів означав «прийняти юдейський спосіб життя». Так говорили про язичників, котрі відвідували синагогу та запозичили юдейські звичаї. З цієї ж причини опонентів Павла в Галатії, яких він називає «фальшивими братами», часто іменували «юдеями». Приклад Петра виявився настільки сильним, що його почав наслідувати і Варнава, котрий також мав би добре розуміти це питання. Який яскравий приклад сили тиску з боку суспільства! Як нам навчитися протистояти такому тискові, щоб оточуючі не звели нас із правдивого шляху? П’ятниця, 14 липня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Щодо питання єдності й різноманітності в Церкві читайте: Е. Уайт «Поради авторам і редакторам», розділ «Дослідження 28

Питання для обговорення: 1. Для більшості людей конфлікти неприємні, але часом уникнути їх просто неможливо. Як знайти в собі мужність, аби, подібно до Павла, у дусі любові й покорі викрити неправильні вчинки ближнього, які компрометують Церкву? 2. Зростаючи чисельно по всьому світу, Церква адвентистів сьомого дня водночас являє собою зростаюче розмаїття народів, культур, мов. Яких заходів може вжити Церква, щоб у цьому різноманітті не втратити єдності? Як ми можемо навчитися приймати розмаїтість культур та традицій і навіть радіти їй, водночас зберігаючи єдність? 3. Проголошуючи Добру вістку представникам інших культур, які елементи ми можемо змінювати, а які не повинні? Як нам навчитися розрізняти елементи, котрі необхідно зберігати, та елементи, від яких при необхідності можна відмовитися?

Висновок: Деякі юдеї наполягали на обов’язковому обрізанні язичників, щоб ті могли стати істинними послідовниками Христа. Тим самим юдеї ставили під загрозу єдність ранньої Церкви. Апостоли не дозволили цій проблемі розділити Тіло Христове на різні групи. Незважаючи на конфлікти й відмінні думки, вісники Євангелія працювали разом, щоб Церква Божа залишалася єдиною та вірною істинному Євангелію. 29

нового світла» (с. 45, 47); «Вибрані вісті», т. 1, розділ «Роз’яснення з приводу ранніх висловлювань» (с. 75); «Служителі Євангелія», розділ «Тактовність» (с. 117–119); «Матеріали 1888 року», т. 3, «Опубліковані рукописи 898» (с. 1092, 1093). «Навіть найкращі люди, полишені на самих себе, можуть припускатися серйозних помилок. Чим більша відповідальність покладена на людину, чим вище її становище, що дозволяє їй диктувати й контролювати, тим більше шкоди вона може заподіяти, розбещуючи розуми та серця, якщо не прямує строго за Господом. В Антіохії Петро поступився принципами чесності. Павло змушений був протистояти йому як небезсторонній людині. Цей випадок записаний для того, щоб інші почерпнули з нього повчання і щоб цей урок був урочистим застереженням для високопоставлених осіб, аби вони не поступалися чесністю, натомість дотримувалися певних принципів» (Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1108).

Урок

3 Урок

Павло розумів: проблема полягає не в тому, що Петро вирішив розділити трапезу з єрусалимськими відвідувачами. Стародавні традиції гостинності, безумовно, вимагали цього. Питання полягало в «істині Євангелія», а не просто в спілкуванні й трапезі. Насправді поведінка Петра кидала тінь на Добру вістку.

Місіонерська історія

НЕЙМОВІРНЕ ВІДКРИТТЯ ДЕВІДА

Урок

15-21 липня

Частина 1

евід Пен уважно дивився на слова, записані в Біблії бенгальською мовою: «День сьомий – субота для Господа, Бога твого». Він був уражений, що ніколи раніше не зауважував цих слів, хоч і був учителем традиційної християнської віри. Що це означає? Який день є сьомим? У його календарі сьомим днем була субота. Проте він не знав нікого, хто б поклонявся Богові в суботу. – Я повинен запитати про це єпископа, – сказав він своїй дружині Сварні. – Він точно мені відповість! – Забудь про те, що говорить Біблія! – порадив Девіду єпископ. – Продовжуй поклонятися в неділю, як ти завжди це робив! Відповідь єпископа приголомшила Девіда ще більше. Він дивувався, чому єпископ не захотів говорити з ним про суботу. Прийшовши додому, Девід поділився своїми переживаннями зі Сварною. – Біблія прямо говорить, що ми повинні дотримуватися сьомого дня. Проте єпископ не зміг дати мені переконливої відповіді на запитання, чому ми поклоняємося в неділю. Я не знаю, що мені робити! – Можливо, нам потрібно постити і молитися про це, – запропонувала Сварна. – Якщо ми поклоняємося в неправильний день, Бог вкаже нам це! У міру того як Девід і Сварна постили і молилися, вони все більше переконувалися в тому, що повинні святити сьомий день. Наступного дня до них додому прийшов відвідувач. – Ви коли-небудь чули про церкву, члени якої поклонялися б Богові по суботах, сьомого дня тижня? – запитав його Девід. – Так, у Калькутті є церква, де богослужіння відбуваються по суботах! – відповів гість і залишив подружжю адресу церкви. Наступної суботи вранці Девід і Сварна вирушили до Калькутти і знайшли церкву. Вони були раді зустріти людей, що вивчають Біблію. Після служіння подружжя відвідало бізнесмена Джона та його дружину, з якими познайомилися в церкві. У розмові з ними Девід і Сварна розповіли про свої пошуки істини. – Нам би хотілося, щоб хтось прийшов до нас додому і розповів більше про те, чому ви дотримуєтеся суботи, – зізнався Девід. – Ми обов’язково прийдемо до вас! – пообіцяв Джон. Незабаром після цього Джон зі своїм другом відвідали Девіда і Сварну. Девід і його сім’я запросили Джона та його друга проводити суботні богослужіння в них удома. Кілька членів калькуттської церкви теж прийшли підтримати сімейну пару в їхньому пошуку істини. Натхнений тим, що Церква адвентистів сьомого дня проповідує біблійну істину, Девід залишив роботу вчителя у своїй церкві і почав проповідувати істину про суботу. Після семи місяців навчання Девід і Сварна уклали заповіт з Господом разом з іншими новонаверненими. Далі буде.

ОПРАВДАННЯ ВІРОЮ Біблійні тексти для дослідження: Гал. 2:15-21; Ефес. 2:12; Филп. 3:9; Римл. 3:10-20; Бут. 15:5, 6; Римл. 3:8. Пам’ятний вірш: «Адже через Закон я помер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп’ятий разом з Христом. І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене» (Гал. 2:19, 20).

к ми вже зазначали в минулому уроці, Павло відкрито докорив Петру в Антіохії, оскільки його поведінка суперечила проповідуваній ним вірі. Рішення Петра не споживати їжу за одним столом з братами, колишніми язичниками, наводило на думку, що вони були християнами «другого ґатунку». Його дії немов говорили: щоб стати частиною Божої родини і безперешкодно одержувати всі благословення братерських взаємовідносин, вони повинні виконати обряд обрізання. Що Павло сказав Петрові в той напружений момент? У цьому уроці ми розглянемо частину Послання до галатів (Гал. 2:15–21), яка схожа на короткий огляд подій, що відбулися після того інциденту. Цей уривок дуже важливий, оскільки 31

Який зміст вкладав Павло в ці терміни і що вони відкривають нам про План спасіння?

Неділя, 16 липня

ПИТАННЯ ОПРАВДАННЯ

(Гал. 2:15, 16)

В Гал. 2:15 Павло пише: «Ми від природи юдеї, а не грішники з язичників». Як ви вважаєте, що він мав на думці? __________________________________________________________

Слова апостола потрібно розуміти в контексті. Намагаючись привернути на свій бік таких самих християн-євреїв, як він сам, Павло починає свої міркування з того, з чим вони погодяться, – із традиційного розділення між юдеями та язичниками. Юдеї були вибраним народом, якому Бог довірив Свій Закон та який перебував у заповіті з Господом. Язичники ж були грішниками, вони не знали Божого Закону і не перебували в заповіті (Ефес. 2:12; Римл. 2:14). Хоч язичники явно були «грішниками», у вірші 16 Павло попереджає християн-юдеїв, що їхні духовні привілеї не дають їм переваг перед Богом, бо ніхто не виправдається «ділами Закону».

У Гал. 2:16, 17 Павло чотири рази використовує слово «оправдатися». Як він розумів оправдання? Див. Вих. 23:7; П.Зак. 25:1. ______________________________________________ __________________________________________________________

Дієслово «оправдатися» – ключовий термін для Павла. У Новому Завіті це слово вживається 39 разів, і 27 з них — у листах Павла. У Посланні до галатів він використовує це слово вісім разів, зокрема і згадані нами чотири рази в Гал. 2:16, 17. Оправдання – юридичний термін. Він пов’язаний з вердиктом судді, коли людину визнають невинною в тих злочинах, у яких її звинувачували. Оправдання — антонім до слова «осудження». Водночас воно означає більше, ніж просто прощення. Це визнання людини праведною. Однак для деяких віруючих юдеїв оправдання було пов’язане з їхніми відносинами з Богом та Його заповітом. Оправ32

Прочитайте Гал. 2:15-17. Про що Павло пише в уривку і як ви можете застосувати його слова у своєму християнському житті? Понеділок, 17 липня

ДІЛА ЗАКОНУ У тексті Гал. 2:16 Павло тричі наголошує, що людина не оправдується «ділами Закону». Яке значення він вкладає в це словосполучення? Як тексти Гал. 2:16, 17; 3:2, 5, 10; Римл. 3:20, 28 допомагають нам зрозуміти його значення? __________________________________________________________ __________________________________________________________

Щоб зрозуміти словосполучення «діла Закону», насамперед необхідно визначити, що Павло розуміє під словом «Закон». У листах Павла слово «закон» (грецьке – номос) вживається 102 рази. Воно може мати багато різних значень, включаючи Божу волю для Його народу, перші п’ять книг Мойсея, весь Старий Завіт, а також тільки головні його принципи. Але насамперед під цим словом Павло розуміє весь звід Божих заповідей, даних ізраїльському народові через Мойсея. Тому словосполучення «діла Закону» означає всі вимоги як моральних, так і обрядових заповідей, даних Богом через Мойсея. Павло заявляє: незалежно від того, наскільки скрупульозно ми намагаємося дотримуватися Божого Закону, нашого послуху все одно буде недостатньо, аби Бог оправдав нас і ми стали праведними в Його очах, бо Його Закон вимагає абсолютної святості навіть у думках, спонуканнях, словах і діях. Його Заповідей необхідно дотримуватися не іноді, а постійно, і не деяких із них, а всіх. А цього грішна людина самотужки досягти не може! Хоч словосполучення «діла Закону» не вживається в Старому Завіті, а в Новому його використовує тільки Павло, надзвичайне підтвердження його значення з’явилося 1947 року. Тоді були виявлені сувої Мертвого моря, зібрання рукописів, переписаних групою юдеїв-єссеїв, що жили приблизно за часів Ісуса. Хоч сувої написані єврейською, один з них містить 33

дання також означало, що людина вважалася вірним членом спільноти Божого заповіту, істинним нащадком Авраама.

Урок

4 Урок

містить слова і фрази, які є фундаментом для розуміння Євангелія та Послання до галатів. Це такі ключові слова, як оправдання, праведність, діла Закону, вірування, віра в Ісуса.

Наскільки бездоганно ви дотримуєтеся Божого Закону у своєму житті? Чи відчуваєте ви, що дотримуєтеся його так ретельно, що можете бути оправдані перед Богом завдяки своєму послухові Закону? (Див. Римл. 3:10-20). Якщо ні, то чому? Як ваша відповідь допомагає вам зрозуміти слова Павла? Вівторок, 18 липня

ПІДСТАВА ДЛЯ ОПРАВДАННЯ «Виявитися в Ньому не зі своєю праведністю, яка від Закону, але з тією, що через віру в Христа, з праведністю, яка від Бога, через віру» (Филп. 3:9). Ми не повинні думати, що християни з юдеїв вважали, начебто віра в Христа неважлива; зрештою, усі вони вірили в Нього. Однак їхня поведінка показує, що вони були переконані: віри недостатньо для оправдання, її необхідно доповнювати послухом, ніби наш послух може щось додати до акту оправдання. На підтримку своєї думки вони могли б сказати, що оправдання буває по вірі і по ділах. Акцент Павла на різниці між вірою в Христа й ділами Закону вказує на його категоричне неприйняття такого підходу. Віра, і тільки віра, є підставою для оправдання перед Богом, оскільки заслужити прощення ділами неможливо. Для Павла віра — не абстрактна концепція. Вона нерозривно пов’язана з Ісусом. Фраза, двічі перекладена в Гал. 2:16 як «віра в Христа», набагато глибша, ніж може передати будь-який переклад. У грецькій мові цей вислів дослівно означає «віра» або «вірність Христа». Таке дослівне значення розкриває окреслену Павлом явну різницю між ділами закону, які звершуємо ми, та ділами Христа заради 34

Прочитайте Римл. 3:22, 26; Гал. 3:22; Ефес. 3:12; Филп. 3:9. Як ці тексти, а також викладені вище думки допомагають нам зрозуміти надзвичайну істину: вірність Христа заради нас, Його ідеальний послух Богові — єдина підстава для нашого спасіння? Середа, 19 липня

ПОСЛУХ ВІРИ Павло ясно пише, що віра – це основа християнського життя. За допомогою віри ми одержуємо всі дані нам у Христі обітниці. Утім, що таке віра? Що вона включає в себе? Що наступні тексти повідомляють нам про походження віри? Бут. 15:5, 6; Івана 3:14-16; 2 Кор. 5:14, 15; Гал. 5:6. __________________________________________________________

Справжня біблійна віра народжується у відповідь на ставлення Бога до нас. Віра — не почуття, яке люди раптом вирішують відчувати, оскільки цього вимагає Бог. Справжня віра — це вдячний відгук на доброту й любов Бога. Тому, згідно з Біблією, віра завжди йде слідом за діями Бога. Наприклад, у випадку з Авраамом віра була відповіддю на над35

нас, ділами, які Він уже здійснив для нас завдяки Своїй вірності (звідси «вірність Христа»). Важливо пам’ятати, що віра не означає оправдання, ніби вона сама по собі є заслугою. Віра – це засіб, за допомогою якого ми приймаємо Христа і Його жертву заради нас. Ми оправдуємося не на підставі нашої віри, а на підставі вірності нам Христа, Котрого ми приймаємо вірою. Христос здійснив те, чого не змогла зробити жодна людина: тільки Він був вірний Богові в усьому. Наша надія — у праведності Христа, а не в нашій праведності. Це велика й важлива істина, яка разом з іншими запалила вогонь протестантської Реформації. Сьогодні вона залишається такою ж значущою, як і багато століть тому, коли Мартін Лютер почав проповідувати її. Ранній сирійський переклад Гал. 2:16 добре передає зміст тексту: «Тому ми віримо, що людина оправдується не ділами закону, а вірою в Ісуса-Месію; ми повірили в Нього, в Ісуса-Месію, що через Його віру, віру Месії, ми можемо оправдатися, але не ділами закону».

Урок

4 Урок

саме це словосполучення. Сувій називався «Міксат Ма’ас Ха-Торах», що можна перекласти як «Важливі діла Закону». Поради, записані в цьому сувої, спрямовані на запобігання опоганення святого, але особлива увага приділяється відокремленню юдеїв від язичників. Наприкінці автор підкреслює: якщо ви дотримуєтеся цих «діл Закону», то «будете вважатися праведними перед Богом». На відміну від Павла, автор сувою пропонує своїм читачам праведність на підставі не віри, а діл.

Якщо віра – це відповідь Богові, то що має включати цей відгук? Що наступні тексти повідомляють про природу віри? Івана 8:32, 36; Дії 10:43; Римл. 1:5; 6:17; Євр. 11:6; Якова 2:19. ________________________________________________ ___________________________________________________________

Чимало людей визначають віру як «переконання». Таке визначення породжує проблеми, оскільки в грецькій мові, як і в українській, іменник «віра» утворений від дієслова «вірити». Інакше кажучи, віра завжди діє. Уважне вивчення Святого Письма показує, що віра включає не тільки знання про Бога, а й згоду із цим знанням та його прийняття. Ось чому так важливо мати правильне знання про Бога. Неправильне уявлення про характер Бога може підірвати віру. Але простої згоди з Євангелієм недостатньо, адже «й біси вірять». Справжня віра має впливати на спосіб життя людини. У тексті Римл. 1:5 Павло використовує вислів «послушні вірі». Він не каже, що послух — те ж саме, що й віра. Він має на увазі, що справжня віра впливає на все життя людини, а не тільки на її розум. Вона включає і довір’я до нашого Господа й Спасителя Ісуса Христа, і вірність Йому на противагу формальному дотриманню певних правил. Нашу віру визначає не тільки те, у що ми віримо, а й те, що ми робимо та як живемо. Четвер, 20 липня

ЧИ ВІРА НЕ ЗАОХОЧУЄ ДО ГРІХА? Головний аргумент обвинувачів Павла полягав у тому, що проповідь апостола про оправдання тільки вірою спонукує людей грішити (див. Римл. 3:8; 6:1). Справді, якщо Бог оправдує людей незалежно від їхніх учинків, навіщо їм непокоїтися про те, як вони живуть? Лютер теж зіткнувся з такими звинуваченнями.

Як Павло відповідає на звинувачення в тому, що вчення про оправдання тільки вірою спонукує людей до гріховної поведінки? Гал. 2:17, 18. _________________________________ __________________________________________________________

Як Павло описує свою єдність з Ісусом Христом? Яким чином його відповідь спростовує звинувачення з боку противників? Гал. 2:19-21. _______________________________ __________________________________________________________

Павло вважає аргументи своїх противників безглуздими. Прийняття Христа вірою — це не щось само собою зрозуміле; це не гра в переконання, коли Бог вирішує вважати людину праведною, хоч її спосіб життя зовсім не змінився. Навпаки, прийняти Христа вірою — це радикальний крок. Він включає повне єднання зі Спасителем, єднання в Його смерті й воскресінні. Павло каже, що ми духовно розп’яті із Христом, тому вже не перебуваємо під владою наших старих гріховних звичок, породжених егоїзмом (Римл. 6:5–14). Ми повністю покінчили з минулим та є новим творінням (2 Кор. 5:17). Ми воскресли для нового життя в Христі, і воскреслий Спаситель живе в нас, щодня роблячи нас усе більше схожими на Нього. Тому віра в Сина Божого не заохочує до гріха. Вона закликає до відносин із Христом більш глибоких і багатих, ніж можна знайти в законницькій релігії.

Як ви ставитеся до концепції оправдання тільки вірою, незалежно від діл Закону? Чи не бентежить вас ця концепція, спонукаючи думати, що вона може бути виправданням для гріха? Чи, навпаки, вона тішить вас? Що ваша відповідь говорить про ваше розуміння істини про оправдання? П’ятниця, 21 липня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Мені знову і знову було відкрито: як народові нам загрожує небезпека прийняти помилкові ідеї щодо оправдання вірою. Протягом кількох років мені неодноразово було показано, що сатана почне працювати особливим чином, аби цим питанням внести сум’яття в розум людей. Наголос 37

На звинувачення своїх опонентів Павло відповідає категорично: «Зовсім ні!» (Гал. 2:17). Хоч людина може знову впасти в гріх після свого навернення до Христа, відповідальність за це лежатиме на самій людині. Порушуючи Закон, ми стаємо злочинцями.

Урок

4 Урок

звичайні обітниці, які Бог йому дав (Бут. 15:5, 6). У Новому Завіті Павло пише, що віра виникає з усвідомлення того, що Христос здійснив для нас на хресті.

4 Урок

робили на Законі, його проповідували в зібраннях, і він був майже так само позбавлений пізнання Ісуса Христа і Його зв’язку із Законом, як і жертва Каїна. Мені було показано, що багато хто не вірує, оскільки чує заплутані, безладні ідеї про спасіння, а служителі не працюють належним чином, не намагаються досягти сердець. Питання, яке роками хвилювало мій розум, — це зарахована праведність Христа... Немає теми, про яку варто говорити постійно та більш серйозно, щоб вона міцніше закоренилася в розумі людей, ніж істина про те, що грішна людина нічого не може заслужити своїми найкращими ділами. Спасіння дається тільки через віру в Ісуса Христа» (Е. Уайт. Віра і діла, с. 18, 19). «Закон вимагає праведності, тому грішник – боржник перед Законом, але він не спроможний оплатити цей борг. Для нього єдиний шлях здобути праведність лежить через віру. Вірою він може представити Богові заслуги Христа, і Господь зараховує грішникові послух Свого Сина. Бог приймає праведність Христа замість гріховності людини; Він прощає й оправдує покаянного грішника, ставиться до нього як до праведного, і любить його, як любить Свого Сина» (Е. Уайт. Вибрані вісті, т. 1, с. 367). Питання для обговорення: 1. У першій з наведених вище цитат Еллен Уайт говорить, що немає теми, про яку слід говорити постійно і ставитися до неї більш серйозно, ніж істина про оправдання вірою. У класі обговоріть, чи сьогодні цей коментар так само актуальний, як і понад сто років тому, коли був написаний? Чому? 2. Подумайте про протестантську Реформацію та Лютера. Хоч час, місце й обставини були іншими, чому проголошувана Павлом істина стала таким важливим чинником у звільненні мільйонів людей від духовного рабства вчення Риму?

Висновок: Поведінка Петра в Антіохії дозволяла стверджувати, що колишні язичники не можуть бути справжніми християнами, якщо не приймуть обрізання. Павло підкреслює, що такі думки хибні. Бог не може назвати когось праведним на підставі його поведінки, оскільки навіть кращі з людей не ідеальні. Грішники можуть оправдатися перед Богом, тільки прийнявши те, що Він здійснив для нас у Христі. 38

Місіонерська історія

НЕЙМОВІРНЕ ВІДКРИТТЯ ДЕВІДА

Частина 2

одружжя Серкар відвідувало ту саму церкву, що Девід і Сварна. Вони також були натхнені отриманими знаннями. Особливо їх вразила істина про те, що до Бога можна звертатися в особистій молитві без допомоги священика або молитовника. Тривалий час вони прагнули безпосереднього спілкування з Богом у молитві. Одного разу вночі подружжя прокинулося від криків своєї тринадцятирічної дочки. Вона скаржилася на дуже сильний біль у грудях, який не вщухав. Стурбовані її стогонами і криками, батьки злякалися, що вона помирає. – Що ж нам робити? – не знаходила собі місця місіс Серкар. – Зараз ми ніяк не можемо отримати медичну допомогу, а до ранку вона може не дожити! – Давай будемо за неї молитися! – запропонував чоловік. – Ми дізналися, що нам не потрібен священик. Ми просто розповімо Ісусу про те, що трапилося, і попросимо Його зцілити нашу доньку. Батьки схилили коліна біля ліжка хворої доньки і звернулися до Бога із благанням врятувати їхнє дитя. Сльози текли по їхніх щоках, коли вони благали Господа торкнутися Своєю цілющою рукою їхньої дорогоцінної дівчинки. Несподівано їхня дочка перестала стогнати. Не встигли вони сказати «амінь», як вона заснула! Подружжя віддало хвалу Богові і вкотре переконалося, що саме Господь привів їх у будинок Девіда Піна для вивчення Біблії. Вони продовжили відвідувати богослужіння, які проводилися в цьому будинку, й одними з перших уклали заповіт з Богом. У сусідньому селі Віктор і його дружина молилися про те, щоб хтось прийшов до них і допоміг зрозуміти Біблію. Через деякий час їх запросили на біблійні курси до будинку Девіда та Сварни. Подружжя було переконане, що вони отримали запрошення у відповідь на свою молитву. Найближчої суботи вони пішли на зустріч до будинку Девіда. Після цієї зустрічі Віктор з подивом констатував, що отримав біблійні відповіді на запитання, які не давали йому спокою роками. Вістка швидко поширилася серед мешканців сусідніх сіл. Люди приходили до будинку Девіда та Сварни, стукали у двері й просили прийти і відкрити їм істину. Кілька років тому Девід і Сварна пройшли навчання в школі піонерів усесвітньої місії і стали однією з двадцяти команд, які вирушили в міста і селища проповідувати Євангеліє. Унаслідок їхнього служіння та роботи інших піонерів усесвітньої місії тисячі людей прийшли до Ісуса й уклали заповіт.

22-28 липня

ВІРА У СТАРОМУ ЗАВІТІ Біблійні тексти для дослідження: Гал. 3:1-14; Римл. 1:2; 4:3; Бут. 15:6; 12:1-3; Левит 17:11; 2 Кор. 5:21. Пам’ятний вірш: «Христос викупив нас від прокляття Закону, ставши за нас прокляттям. Бо написано: Проклятий кожний, хто висить на дереві» (Гал. 3:13).

аленький хлопчик змайстрував кораблика, гарно пофарбував та оснастив його. Через якийсь час хтось украв кораблика, що дуже засмутило хлопчика. Одного разу, проходячи повз ломбард, він побачив свого кораблика. Щасливий, він підбіг до лихваря і сказав: — Це мій кораблик! — Ні, він мій, тому що я купив його, – відповів лихвар. — Він мій, – заперечив хлопчик, – бо я змайстрував його. — Можеш забрати його, – запропонував лихвар, – якщо даси мені два долари. Це була велика сума для хлопчика. Він не мав ані цента. Однак малий вирішив заробити й викупити свого кораблика. Він робив усе, що йому доручали, і незабаром зібрав необхідну суму грошей.

Хлопчик прибіг у ломбард, заплатив гроші і забрав свого кораблика. Він підіймав його вгору, обіймав і цілував, примовляючи: «Мій дорогий кораблику, я люблю тебе! Ти мій, ти двічі мій. Я змайстрував тебе, а тепер і викупив тебе». Щось подібне сталося і з нами. Ми двічі належимо Господу. Він створив нас, але ми потрапили в «ломбард» диявола. Тому Ісус прийшов і заплатив за нас жахливу ціну – не сріблом або золотом, а Своєю дорогоцінною кров’ю. Ми належимо Господу за правом творіння і викуплення» (Уїльям Мозес Тідвелл. Наочні ілюстрації, с. 97). Неділя, 23 липня

«НЕРОЗУМНІ ГАЛАТИ» Прочитайте Гал. 3:1-5. Узагальніть зміст цих текстів? Чи не ризикуємо ми опинитися в такій самій духовній пастці, почавши добре, а потім удавшись до законництва? __________________________________________________________

Багато сучасних перекладачів Біблії намагаються передати зміст слів Павла: «нерозумні галати» (в. 1). Використане апостолом грецьке слово дуже сильне – це аноетой, яке походить від слова ноус (розум). Дослівно воно означає «нерозумні», «нерозважливі». Галати не розмірковували. Однак Павло на цьому не зупиняється. Він заявляє: оскільки вони поводяться настільки нерозумно, тоді доречне запитання: хто так вплинув на них, що їхній розум і мислення виявилися настільки затуманеними? «Хто звів вас?» Слова, використані апостолом у цьому уривку, дозволяють припустити, що він вважав: головною причиною цієї проблеми був диявол (2 Кор. 4:4). Галати знали, що спасіння походить тільки від Христа, однак вони вирішили відступити. І цей факт дуже засмутив Павла. Слово, перекладене в Гал. 3:1 як «зображений», дослівно означає «наочно представлений» або «видимо зображений». Його використовували, коли йшлося про публічні відозви. Павло наголошує: хрест Христа був центром його проповіді й галати могли уявити собі розп’ятого Месію (1 Кор. 1:23; 2:2). Апостол стверджує, що своїми діями галати відвертаються від Голгофського хреста.

Урок

Чи не виникали у вас такі думки: «Я поводжуся правильно. Я – стійкий у вірі християнин, не роблю того і того... Я достатньо хороший для спасіння»? Чому мислити таким чином небезпечно?

Понеділок, 24 липня

ЗАКОРІНЕНІ В ПИСАННІ

Уважно прочитайте Гал. 3:6-14. Знайдіть у цих віршах цитати зі Старого Завіту. Що це говорить нам про авторитетність Старого Завіту для Павла та його адресатів у Галатії? __________________________________________________ Чи не виникали у вас іноді думки, що одна частина Біблії більш «богонатхненна», ніж інша? Згідно зі словами Павла в 2 Тим. 3:16, у чому небезпека такого підходу?

Досі в Посланні до галатів Павло відстоює свою вістку про оправдання вірою, посилаючись на рішення собору в Єрусалимі (Гал. 2:1–10) та на особистий досвід самих галатів (Гал. 3:1–5). Починаючи з Гал. 3:6, Павло переходить до свідчення Святого Письма, щоб остаточно підтвердити свою проповідь. Уривок Гал. 3:6 – 4:31 містить аргументи, які ґрунтуються на старозавітному Писанні.

ВИЗНАНИЙ ПРАВЕДНИМ

Важливо пам’ятати, що за часів написання Послання до галатів Нового Завіту ще не було. Коли Павло цитує Святе Письмо, то він, вочевидь, цитує Старий Завіт. Павло — найбільш ранній з новозавітних авторів. Євангеліє від Марка було, імовірно, найбільш раннім із чотирьох Євангелій. Очевидно, воно було написане лише незадовго до смерті Павла (65 р. н. е.), тобто приблизно на 15 років пізніше, ніж Послання до галатів. Тому, посилаючись на Священне Писання, апостол мав на увазі лише Старий Завіт. Старозавітне Писання відіграє винятково важливу роль у вченні Павла. Він не вважає його чимось неважливим,

Авраам — центральна постать у юдаїзмі. Він був не просто батьком єврейського народу. Євреї вважали його прикладом істинного юдея. Багато хто з них вірив не тільки в те, що визначальною рисою його характеру був послух, але також що завдяки цьому послухові Бог назвав Авраама праведним. Адже Авраам залишив свою батьківщину та близьких, прийняв обрізання і був готовий навіть принести в жертву свого сина за Божою вказівкою. Оце послух! Наполягаючи на обрізанні, противники Павла, мабуть, наводили ці аргументи. Так, послух Авраама гідний захоплення, але Павло дев’ять разів згадує Авраама в Посланні до галатів у зв’язку з його вірою, а не з дотриманням Закону.

Що має на увазі Павло, згадуючи в Гал. 3:6-8 слово «Писання»? Див. також Римл. 1:2; 4:3; 9:17. ___________________

Вівторок, 25 липня Бажаючи за допомогою Писання підтвердити істинність вістки Євангелія, чому Павло насамперед звертається до досвіду Авраама? Гал. 3:6. _______________________________ __________________________________________________________

мертвим, скасованим. Для Павла Старий Завіт – авторитетне живе Боже Слово. У тексті 2 Тим. 3:16 він пише: «Усе Писання богонатхненне». Слово, перекладене як «богонатхненне» (теопнеустос), складається з двох частин. Перша частина, тео, означає «Бог», а друга – «дихання». Писання богонатхненне. Павло використовує Писання з метою показати, що Ісус – обіцяний Месія (Римл. 1:2), утвердити віруючих у християнському способі життя (Римл. 13:8, 10), довести важливість і законність своєї проповіді (Гал. 3:8, 9). Павло постійно цитує Старий Завіт; у всіх його листах (крім найкоротших — до Тита і до Филимона) можна знайти багато старозавітних цитат.

Урок

5 Урок

Далі Павло протиставляє нинішню поведінку галатів їхній реакції, коли вони вперше почули про Христа й повірили в Нього. Апостол робить це за допомогою риторичних запитань. Яким чином вони одержали Духа, тобто як стали християнами? Чому Бог дарував їм Святого Духа? Чи тому, що вони заслужили це? Звісно ж, ні! Це було здійснено через їхню віру в Добру вістку про те, що Христос звершив заради кожного з них. Однак, увірувавши та зростаючи у вірі, чому тепер вони почали вважати, що повинні покладатися на свої діла, намагаючись заслужити спасіння?

Якщо слово «оправдання» запозичене з юридичної термінології, то слово «зарахувати» вживають у діловій лексиці. Цей термін може означати «давати в кредит» або «переказувати комусь гроші». Воно використане не тільки в Гал. 3:6 стосовно Авраама, але вживається ще 11 разів стосовно патріархів. Його можна перекласти як «зарахувати», «приписати». Відповідно до метафори Павла, на наш рахунок «переказана» праведність. Ми не заслужили її, вона дарована нам Богом. Проте виникає запитання: на якій підставі Бог вважає нас праведними? На підставі нашого послуху, як стверджували противники Павла? Ні. Яким би важливим не був послух Авраама, у Святому Письмі сказано, що Бог вважав його праведним завдяки його вірі, яка стала відгуком на Божі дії. Біблія свідчить ясно і недвозначно: послух Авраама був не підставою оправдання, а його наслідком. Патріарх здійснював усі ці вчинки не для того, щоб оправдатися перед Богом і заслужити Його прихильність, а тому, що вже був оправданий. Оправдання веде до послуху, а не навпаки. Що означає фраза: «Ми оправдуємося не своїми ділами, але завдяки тому, що Христос здійснив задля нас». Чому ця вістка є доброю? Як ми можемо навчитися приймати цю істину та вірити, що вона стосується кожного з нас особисто? Середа, 26 липня

ЄВАНГЕЛІЄ В СТАРОМУ ЗАВІТІ «Адже Писання, передбачивши, що Бог через віру оправдає язичників, благовістило Авраамові: В тобі благословляться всі народи!» (Гал. 3:8). Павло пише, що Добра вістка була не просто передана Авраамові, її сповістив Сам Бог. Тому вістка істинна. Утім, коли Бог звістив Авраамові Євангеліє? Павло цитує Бут. 12:3, указуючи на завіт, якого Бог уклав з Авраамом у Бут. 12:1-3. Прочитайте Бут. 12:1-3. Що тут сказано про природу завіту, який Бог уклав з Авраамом? _______________________

Які ще приклади можна знайти в Старому Завіті, які підтверджують, що спасіння можна досягти тільки вірою? Див., наприклад, Левит 17:11; Псал. 32:1-5; 2 Сам. 12:1-13; Зах. 3:1-4. ________________________________________________ Ми відкидаємо та руйнуємо Божу благодать, якщо вважаємо, що можемо примножити її цінність своїми ділами або ж виправдати нею свої гріхи. Яка із цих двох оман більш небезпечна для вас і як ви можете вберегти себе від спокуси прийняти помилковий погляд? Четвер, 27 липня

ВИКУПЛЕННЯ ВІД ПРОКЛЯТТЯ

(Гал. 3:9-14)

Безперечно, противників Павла здивувало його сміливе висловлювання в Гал. 3:10. Вони аж ніяк не допускали, що перебувають під прокляттям. Навпаки, за свій послух очікували нагороди і благословення. Однак Павло однозначно каже: «А ті, що живуть ділами Закону, перебувають під прокляттям; бо написано, що проклятий кожний, хто не дотримується всіх приписів книги Закону, щоб їх виконувати». 45

Завіт Бога з Авраамом ґрунтувався на тому, що Бог обіцяв йому. Господь чотири рази давав Авраамові обітниці. Вони вражають тим, що мають односторонній характер. У цьому завіті обіцяє Бог, Авраам же нічого не обіцяє. Це протилежне тому, як багато людей сьогодні намагається побудувати взаємовідносини з Богом. Як правило, ми обіцяємо служити Йому за умови, що Він зробить щось для нас у відповідь. Але це законництво. Бог не вимагав від Авраама жодних обіцянок. Авраам мав вірою прийняти Господні обітниці. Звичайно, це було нелегко, оскільки Авраамові необхідно було навчитися повністю довіряти Богові, а не собі (див. Бут. 22). Отже, покликання Авраама відображає суть Євангелія — спасіння Бог дарує людині за її вірою. Деякі помилково вважають, що в Біблії представлені два шляхи спасіння. Вони заявляють, що в старозавітні часи людина спасалася дотриманням Заповідей, але оскільки ця система погано працювала, Бог скасував Закон і зробив доступним спасіння по вірі. Однак таке розуміння дуже далеке від істини. У тексті Гал. 1:7 Павло пише, що існує тільки одне Євангеліє, тільки один шлях спасіння.

Урок

Проаналізуйте, як Павло цитує Бут. 15:6. Що він має на увазі, кажучи, що віра Авраама зарахована йому за праведність? Див. також Римл. 4:3-6, 8-11, 22-24. ________ __________________________________________________________

Яким чином Христос звільнив нас від прокляття Закону? Див. Гал. 3:13; 2 Кор. 5:21. ________________________________

Павло наводить ще одну метафору, аби пояснити, що Бог здійснив для нас у Христі. Слово «викупити» вживали тоді, коли за гроші звільняли заручників або рабів. Оскільки плата за гріх — смерть, значить покаранням за порушення Закону є смертний вирок. Викуп за наше спасіння коштував Богові життя Його Сина (Івана 3:16). Ісус звільнив нас від прокляття, узявши на Себе наші гріхи (див. 1 Кор. 6:20; 7:23). Він добровільно поніс наше прокляття, прийнявши за нас повне покарання за гріх (див. 2 Кор. 5:21). Павло цитує текст П. Зак. 21:23 як біблійний доказ своїх слів. За юдейською традицією, людина була проклята Богом, якщо її страчували, повісивши на дереві. Смерть Ісуса на хресті стала наочним прикладом такого прокляття (див. Дії 5:30; 1 Петра 2:24). Не дивно, що хрест Христа став каменем спотикання для багатьох євреїв, котрі не могли сприйняти ідею, що Месія був проклятий Богом. Проте в цьому й полягав Божий план. Так, Месія поніс прокляття, але не Своє, а наше! П’ятниця, 28 липня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

«На Христа, нашого Заступника й Викупителя, були покладені гріхи всіх нас. Він був зарахований до злочинців, 46

Питання для обговорення: 1. Навіть сьогодні чимало щирих християн не розуміє істину про спасіння вірою, тобто вістку про те, що благодать Божа через Христа спасає нас незалежно від наших діл. Чому деякі вагаються, не приймаючи цю важливу істину? 2. Павло ревно виступав проти омани, що людина спасається ділами. Що це говорить нам про важливість правильного розуміння богословських питань? Чому ми, як Церква, повинні боротися з помилковими теоріями, які з’являються в нашому середовищі?

Висновки: Авраам вважався праведним завдяки своїй вірі в Божі обітниці. Цей самий дар праведності доступний кожному, хто поділяє віру Авраама. Ми не засуджені на смерть за наші гріхи тільки тому, що Ісус заплатив за них, померши замість нас.

щоб спасти нас від осудження Закону. Вина всіх нащадків Адама гнітила Його серце. Огида Бога до гріха, Його страшний гнів проти беззаконня наповнювали серце Його Сина скорботою. Усе Своє життя Христос проголошував грішному світові Добру вістку про милосердя і вибачну любов Отця. Він завжди наголошував, що спасіння можливе навіть для найзапеклішого грішника. Але тепер під непомірним тягарем вини всього людства Ісус не міг бачити співчутливого обличчя Небесного Отця. У годину найжорстокіших мук Спаситель був позбавлений Божественної присутності, і це викликало в Його серці таку скорботу, якої не могла б знести жодна людина. Душевні муки були настільки сильними, що Він майже не відчував фізичного болю» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 753). «Тоді Лютер сміливо виступив на захист істини. Викриваючи огидний характер гріха, він рішуче застерігав народ і навчав, що людина не може своїми ділами полегшити вину або уникнути покарання за гріх. Тільки через покаяння перед Богом і віру в Христа грішник може отримати спасіння. Благодать Христа не можна купити, це безкоштовний дар. Лютер закликав віруючих не купувати індульгенцій, а з вірою покладатися на розп’ятого Викупителя» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 57).

Урок

5 Урок

Павло наводить дві абсолютно протилежні ідеї оправдання: оправдання вірою та оправдання ділами. Якщо людина бажає покладатися винятково на своє дотримання Закону, аби Бог її прийняв, їй необхідно постійно дотримуватися всього Закону в думках, спонуканнях, словах і вчинках. У нас немає можливості вибирати, що із Закону слід виконувати, а що можна проігнорувати. І ми не можемо розраховувати на те, що Бог дивитиметься крізь пальці на наші випадкові помилки. Або все, або нічого — третього не існує! Звичайно, це погана новина не тільки для язичників, а й для противників Павла, котрі покладалися на Закон, «адже всі згрішили й позбавлені Божої слави» (Римл. 3:23). Як би ретельно ми не намагалися своїми силами дотримуватися Закону, він може тільки засудити нас як злочинців.

Місіонерська історія

КАМЕНІ БІЛЬШЕ НЕ ВПАДУТЬ

Урок

29 липня – 4 серпня

Частина 1

ракайя і Чинаммі живуть у маленькому селі в східній Індії. Як і більшість людей у їхньому селищі, вони працюють на рисових плантаціях. На цій виснажливій роботі пара заробляє до 45 рупій (менше 19 гривень) за день. Цього вистачає тільки на те, щоб купити їжу. Єракайя був старійшиною у своєму селі, і його життя ніяк не можна було назвати легким. Одного разу вночі демони почали кидати величезні камені на черепичний дах його будинку. Удари каменів розбудили його домашніх і пошкодили кілька черепиць на даху. Щоночі камені сипалися на дах, порушуючи їхній сон. Демони сиділи на дереві неподалік від будинку, але Єракайя не наважувався зрубати дерево, побоюючись гірших наслідків. Єракайя з дружиною молилися в кожному храмі своєї місцевості, приносячи дари й жертви богам, щоб зупинити диявола, але нічого не допомагало. Вони здійснили тривалу подорож до відомого шамана й заплатили гроші, щоб той зупинив демонів, але, повернувшись додому, виявили купу каміння на землі біля свого будинку. Тієї ж ночі на їхній дах обрушилося ще більше каменів. Ці нападки тривали протягом року. Одного разу їхнє село відвідав адвентистський пастор С.С.Рао. Він знайшов Єракайю і представився. Пастор Рао повідомив старійшині, що прийшов розповісти жителям села про живого Бога, Котрий любить їх і хоче спасти. Єракайя сів на ґанок, слухаючи гостя. Пастор зауважив, що той був нетверезий, і засумнівався, чи зрозумів чоловік хоча б щось із його слів. Нарешті пастор запитав Єракайю, що він може зробити, щоб допомогти мешканцям села дізнатися про кращий спосіб життя. Єракайя подивився пастору у вічі і закричав: «Доведи мені, що твій Бог – істинний Бог. Змусь демонів перестати кидати каміння в мій будинок, і я повірю». Єракайя вказав на купу каміння поблизу і розповів пастору свою історію. Пастор вислухав його і сказав: «Я доведу, що мій Бог сильніший за диявола. Я організую зустрічі в цьому селі. Якщо демони кидатимуть каміння під час зібрання, я молитимуся, щоб Господь заборонив їм. Якщо демони перестануть кидати каміння, ти дізнаєшся, що Бог Небес – це справжній і живий Бог». Єракайя погодився. Далі буде. 48

ПРІОРИТЕТ ОБІТНИЦІ Біблійні тексти для дослідження: Гал. 3:15-20; Бут. 9:11-17; Матв. 5:17-20; Вих. 16:2226; Бут. 15:1-6. Пам’ятний вірш: «Бо коли спадщина є від Закону, то вже не за обітницею. Авраамові ж Бог дав спадщину через обітницю!» (Гал. 3:18).

дного головного радника президента якось запитали: «Чи виконав президент усі обіцянки, які давав під час передвиборчої кампанії?» Він відповів: «Так... ну, принаймні ті, які мав намір виконати». Кого з нас у той чи інший момент життя не підводили люди, котрі не виконали своїх обіцянок? Нерідко траплялося, що людина, яка порушила своє слово, навіть не зауважувала цього. Часом люди дають обіцянку, маючи серйозний намір її дотримати, але пізніше не виконують обіцяного; інші ж, обіцяючи золоті гори, твердо знають, що їхні обіцянки — обман. На щастя, обітниці нашого Творця і Спасителя зовсім іншого роду. Боже Слово точне й незмінне. «Я сказав – те й спроваджу, що Я задумав був – теє зроблю!» – говорить Господь (Ісаї 46:11). 49

Неділя, 30 липня

ЗАКОН І ВІРА

(Гал. 3:15-18)

Навіть якби противники Павла визнали, що життя Авраама насамперед було життям віри, Павло знав, що в них усе одно залишилися б запитання. І головне з них було б таким: навіщо через 430 років після Авраама Бог дав Ізраїлеві закон? Хіба цей закон не анулював усі попередні домовленості? Який зміст наведеної Павлом аналогії між заповітом, останньою волею людини, та завітом, який Бог уклав з Авраамом? Гал. 3:15-18. _________________________________ ___________________________________________________________

Завіт і заповіт загалом відрізняються один від одного. Завіт, як правило, – це взаємна домовленість між двома або кількома сторонами, яку часто називають угодою, договором або контрактом. Заповіт, навпаки, є волевиявленням однієї людини. У грецькому перекладі Старого Завіту, Септуагинті, Божий завіт з Авраамом ніколи не позначається словом сюнтеке, яке використовується для позначення взаємних угод і контрактів. Замість нього використовується слово діатеке, що означає «заповіт або волевиявлення». Чому? Імовірно, перекладачі усвідомлювали, що завіт Бога з Авраамом не був угодою між двома людьми, у якій прописані взаємні обіцянки. Божий завіт був заснований винятково на Його власній волі. Жодних додаткових застережень. Авраам мав просто повірити Богові на слово. Павло звертає увагу на значеннєву близькість слів «заповіт» та «обітниця», аби підкреслити характерні особливості Божого завіту з Авраамом. Як і людський заповіт, Божа обітниця стосується конкретного спадкоємця – Авраама та його нащадків (див. Бут. 12:1–5; Гал. 3:16); вона також передбачає спадщину (див. Бут. 13:15; 17:8; Римл. 4:13; Гал. 3:29). Най50

Замініть слово «завіт» [у Біблії перекладу І. Огієнка – заповіт] словом «обітниця» в наведених текстах Святого Письма. Які особливості «завіту» в кожному з уривків? Яким чином розуміння завіту як Божої обітниці робить зрозумілішим зміст тексту і як це допомагає нам краще усвідомити саму ідею завіту? Бут. 9:11-17; 15:18; 17:1-21. Що це говорить нам про характер Бога та про нашу довіру Йому? Понеділок, 31 липня

ВІРА І ЗАКОН

(Римл. 3:31)

Павло рішуче виступає за перевагу віри у відносинах людини з Богом. Він неодноразово заявляв, що ані обрізання, ані інші «діла Закону» не є необхідними умовами для оправдання, «бо жодна людина не буде оправдана ділами Закону» (Гал. 2:16). Віра – характерна риса віруючого (Гал. 3:7). Таке неодноразове заперечення діл Закону як засобу оправдання приводить нас до запитання: «Невже Закон не має жодної цінності? Чи скасував Бог Закон?» Заявляючи, що оправдання можна отримати вірою, а не ділами Закону, чи мав Павло на увазі, що віра скасовує Закон? Що з цього приводу повідомляють наступні тексти? Порівняйте Римл. 3:31 з Римл. 7:7, 12; 8:3; Матв. 5:17-20. __________________________________________________________

Аргументи Павла в третьому розділі Послання до римлян перегукуються з його словами про віру і закон у Посланні до галатів. Розуміючи, що ці слова можуть привести декого до думки, що він звеличує віру та говорить про скасування Закону, Павло ставить риторичне запитання: «То що, ми скасовуємо Закон вірою?» Слово, перекладене в Римл. 3:31 як «скасовуємо», грецькою звучить як катаргео. Павло часто 51

важливішим для Павла є незмінна природа Божої обітниці. Подібно до того, як людський заповіт не можна змінити після набуття ним чинності, так і переданий через Мойсея закон не може скасувати завіт Бога з Авраамом. Божий заповіт – це обітниця (див. Гал. 3:16), а Бог ніколи не порушує Своїх обітниць (див. Ісаї 46:11; Євр. 6:18).

Урок

6 Урок

У запропонованому уроці ми поговоримо про взаємозв’язок між Божою обітницею Авраамові та законом, даним Ізраїлеві через 430 років. Як розуміти цей взаємозв’язок та як він впливає на проповідь Євангелія?

Подумайте, що відбулося б, якби Павло справді заявив, що віра скасовує Закон. Наприклад, чи перестав би тоді перелюб бути гріхом? Або крадіжка? Або навіть убивство? Чи можливо таке? Подумайте про скорботу, біль і страждання, яких ви позбулися, підкорившись Божому Законові. Чи доводилося вам переживати проблеми і труднощі, коли ви відмовлялися приймати Божий Закон? Вівторок, 1 серпня

МЕТА ЗАКОНУ У текстах Гал. 3:19-29 Павло кілька разів згадує слово «Закон». Про який Закон говорить Павло в цій частині Послання до галатів? ____________________________________

Деякі вважають, що слова «аж поки» у вірші 19 указують на тимчасовість цього Закону. Вони думають, що цей уривок стосується церемоніального закону, оскільки мета цього закону була досягнута на Голгофі. Хоч сама по собі ця думка правильна, не схоже, що Павло в Посланні до галатів говорив саме про це. Так, церемоніальний закон і моральний Закон були дані пізніше, на горі Синай, «для виявлення переступів», 52

Чому був даний Закон? Порівняйте Гал. 3:19 і Римл. 5:13, 20. __________________________________________________________

Павло не каже, що Закон був «доданий» до Божого завіту з Авраамом як доповнення, котре змінювало початкові умови. Моральний Закон існував задовго до Синаю. Однак Павло має на думці, що Закон був даний Ізраїлеві із зовсім іншою метою. Закон указує нам на нашу гріховність і потребу в Божій благодаті. Він не мав стати свого роду програмою, яка допомагала б заслужити спасіння. Навпаки, Павло каже: «Закон увійшов, щоб намножився переступ» (Римл. 5:20), тобто більш чітко став помітним гріх у нашому житті (Римл. 7:13). Церемоніальний закон указував на Месію, наголошуючи на святості й на потребі в Спасителеві. Моральний же Закон з його «Не…» виявляє гріх і показує нам, що гріх – не просто частина нашої природи, а пряме порушення Божих повелінь (Римл. 3:20; 5:13, 20; 7:7, 8, 13). Тому Павло каже: «Де немає Закону, там нема й переступу» (Римл. 4:15). «Закон діє як збільшувальне скло. Воно не збільшує кількість брудних плям на одязі, натомість робить їх більш помітними та виявляє значно більшу кількість плям, ніж людина може побачити неозброєним оком» (Уїльям Хендріксон. Коментар до Нового Завіту. Тлумачення Послання до галатів, с. 141). Середа, 2 серпня

ТЕРМІН ДІЇ БОЖОГО ЗАКОНУ Павло пише, що Закон був «даний» на горі Синай. Чи означає це, що до цього Божого Закону не було? А якщо був, що змінилося після подій на горі Синай? Бут. 9:5, 6; 18:19; 26:5; 39:7-10; Вих. 16:22-26. ______________________________ __________________________________________________________

Богові не треба було давати Свій Закон Авраамові з громом, блискавками й сильним голосом сурми (Вих. 19:10–23). Але чому Він саме так дав Закон ізраїльському народові? Це відбулося тому, що за час рабства в Єгипті ізраїльтяни забули

але, обміркувавши наступне запитання, ми побачимо, що Павло насамперед говорив про Закон моральний.

Урок

6 Урок

використовує це слово. Його можна перекласти як «знищувати» (Римл. 3:3), «усувати», «позбавляти» (Ефес. 2:15; Римл. 6:6). Якби Павло хотів підтримати ідею про те, що Закон був скасований на хресті (яку деякі люди сьогодні помилково приписують апостолу), то зараз була найкраща для цього нагода. Проте Павло не просто категорично заперечує це припущення, а й заявляє, що віра «утверджує» Закон! «План оправдання вірою показує, як високо Бог шанує Свій Закон, якщо заради виконання його вимог приніс викупну жертву. Якби оправдання вірою скасувало Закон, не було б жодної потреби у викупній смерті Христа. Не потрібно було б звільняти грішників від їхніх гріхів та примиряти їх з Богом. Більше того, щира віра передбачає повну готовність виконувати в житті волю Бога, підкоряючись Його Законові... Правдива віра, заснована на щиросердній любові до Спасителя, може привести лише до послуху» (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 510).

Що має на увазі Павло, коли пише, що Закон був даний, «аж поки не прийде Нащадок, Якому була дана обітниця»? Гал. 3:16-19. ________________________________________ __________________________________________________________

Багато хто розуміє цей текст так: Закон, даний на горі Синай, був тимчасовим. Він з’явився через 430 років після Авраама, а потім його дія завершилася з Приходом Христа. Однак це тлумачення суперечить словам Павла про Закон, записаним у Посланні до римлян, а також іншим біблійним текстам, таким як Матв. 5:17–19. Часто читачі помилково вважають, що слова «аж поки» завжди означають обмежений період часу. Проте це не так. У тексті Об’явл. 2:25 Ісус каже: «Тільки тримайте те, що маєте, аж поки прийду». Чи говорить Ісус про те, що, коли Він прийде, нам уже не потрібно бути вірними? Роль Закону не завершилася з Приходом Христа. Закон продовжує вказувати на гріх. Павло каже, що Прихід Христа стане вирішальним моментом в історії людства. Христос здійснив те, чого Закон ніколи не зміг би здійснити: Спаситель дарував справжнє визволення від гріха, оправдав грішників і через Свого Духа виконав у них Свій Закон (Римл. 8:3, 4). Чи не допускали ви коли-небудь таку думку: «Якби Бог зробив для мене те або це, я більше ніколи не сумнівався б у Ньому»? Однак подумайте, що відбулося біля гори Синай. Ізраїльтяни бачили надзвичайний прояв Божої сили, а незабаром уже поклонялися золотому теляті. Яким чином цей досвід відкриває нам, що таке істинна віра та як її підтримувати? (див. Колос. 2:6). Четвер, 3 серпня

НЕЗМІННІСТЬ ОБІТНИЦІ «Це той, що в пустині на зібранні був разом з Ангелом, який на Синайській горі говорив до нього та до наших батьків, який одержав живі слова, щоб дати нам» (Дії 7:38). 54

Опишіть особливості безпосереднього спілкування Авраама з Богом. У чому перевага таких близьких відносин з Богом? Бут. 15:1-6; 18:1-33; 22:1-18. _____________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Пригадайте інші приклади спілкування людей з Богом: Адам і Єва в Едемі (Бут. 3); Яків у Бет-Елі (Бут. 28), Павло дорогою до Дамаска (Дії 9). Можливо, ви не пережили таких драматичних подій, але як Бог відкрився вам? Що у вашому житті заважає вам мати близькі відносини з Богом? Що ви можете зробити, аби усунути перешкоди?

У текстах Гал. 3:19, 20 Павло продовжує думку про те, що Закон не скасовує завіту благодаті. Це дуже важливо. Противники Павла стверджували протилежне. Яким було б наше становище як грішників, якби для спасіння нам довелося покладатися на свій послух Законові, а не на Божу благодать? У нас не було б надії. Хоч нелегко збагнути всі деталі коментаря Павла в Гал. 3:19, 20 щодо подій на Синаї, основна думка зрозуміла: Закон був переданий через ангелів і Мойсея. Участь ангелів у передачі Закону не згадана в книзі Вихід, проте згадується в кількох інших частинах Святого Письма (П. Зак. 33:2; Дії 7, 53; Євр. 2:2). У тексті 1 Тим. 2:5 Павло використовує слово «Посередник» стосовно Христа, але його коментар у Гал. 3:19, 20 дає всі підстави припускати, що він посилається на текст П. Зак. 5:5, де Мойсей каже про себе: «Я того часу стояв між Господом та між вами, щоб передавати вам Господні слова». Дарування Закону на горі Синай було величною й урочистою подією, воно відбувалося в присутності незліченної кількості ангелів. Мойсей відіграв важливу роль у цій події, адже передача Закону відбулася через нього, посередника. У цьому і полягала відмінність від завіту, який Бог уклав безпосередньо з Авраамом (а в його особі з усіма віруючими), коли не було потреби в посереднику. Незважаючи на всю важливість Закону, він не може замінити собою обітницю про спасіння благодаттю через віру. Але Закон допомагає нам краще усвідомити, наскільки чудова ця обітниця.

Урок

6 Урок

про велич Бога та Його високі моральні стандарти. Через це виникла необхідність показати їм контраст між їхньою гріховністю та святістю Божого Закону. Саме з цією метою було дане об’явлення на горі Синай.

6 Урок

П’ятниця, 4 серпня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

«За час своєї неволі народ великою мірою втратив знання про Бога та принципи, покладені в основу завіту з Авраамом. Визволяючи ізраїльтян з Єгипту, Бог бажав показати їм і Свою силу, і милість, щоб вони любили Його й довіряли Йому. Він привів їх до Червоного моря, де, переслідувані єгиптянами, вони, здавалося, не мали порятунку: тоді вони повинні були усвідомити свою немічність і потребу в Божественній допомозі. Тоді Бог визволив їх. Серця ізраїльтян сповнилися любов’ю до Бога та вірою в Його силу, яка була здатна допомогти їм. Він з’єднав їх із Собою як їхній Визволитель з рабства. Однак у свідомості людей необхідно було закарбувати ще одну глибоку істину. Живучи серед ідолопоклонства й аморальності, вони не мали правильного уявлення про Божу святість і надзвичайну гріховність власних сердець, про свою абсолютну неспроможність власними силами дотримуватися Божого Закону та про потребу в Спасителеві. Усього цього їм потрібно було навчитися» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 371). «Закон Божий, урочисто проголошений на горі Синай, засуджує грішника. Функція Закону – засуджувати, проте він не володіє силою помилувати або викупити» (Коментарі Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1094).

Питання для обговорення: 1. Як ви почувалися, коли вам щось обіцяли, а потім обманювали? Що ви відчували до людини, котра не виконала своєї обіцянки? Чи має значення факт, що обіцяльник хотів дотримати свого слова, але потім передумав або не зміг? А якщо він узагалі не збирався виконувати обіцяного? Чи станете ви менше довіряти людині, яка з якоїсь причини не дотримала свого слова? Що для вас означає довіра до Божих обітниць? Як навчитися довіряти Божим обітницям? 2. Як оточення може негативно вплинути на наше розуміння даних Богом істин? Як ми можемо розпізнавати цей недобрий вплив та протистояти йому?

Висновок: Проголошений на Синаї Закон не скасовує обітниці, даної Богом Авраамові, та не змінює її. Закон був даний для того, щоб люди усвідомили реальні масштаби своєї гріховності та свою потребу в Спасителеві. 56

Місіонерська історія

КАМЕНІ БІЛЬШЕ НЕ ВПАДУТЬ Частина 2

устрічі розпочалися через кілька днів. Доки мешканці села будували повітку із жердин і соломи поруч з будинком Єракайї, пастор проводив зібрання в будинку одного із жителів. Коли навіс був готовий, організували велику зустріч, на яку прийшло приблизно 150 мешканців села. Тільки-но пастор почав говорити, як на солом’яну стріху посипалося каміння. Воно пробивало дах і падало на присутніх. Люди ухилялися від каменів, а один чоловік встав і перебив пастора: «Демони знову турбують нас. Камені падають прямо на нас!» Пастор Рао сказав: «Не бійтеся! Будемо молитися живому Богові, і дозволимо Йому вирішити нашу проблему». Потім він почав молитися гучним голосом: «Отче, Ти – живий Бог! Диявол хоче зірвати наші зустрічі, а ці люди хочуть більше дізнатися про Тебе. Покажи їм, що Ти – істинний Бог, і повели демонам перестати кидати каміння!» Після цього пастор Рао наказав демонам: «В ім’я Ісуса, я наказую вам залишити це село!» Цієї миті камінь потрапив у солом’яну стріху, але не провалився, а залишився там, куди впав. Деякий час люди стояли в подиві, а потім сіли слухати проповідь. Після молитви пастора жоден камінь не впав. Після цього випадку камені більше не падали і на будинок Єракайї. Відтоді його сім’я мирно спала ночами. Єракайю переконало таке свідчення. Він пообіцяв поклонятися правдивому Богові і перестати вживати алкоголь. Подружжя запросило трьох своїх дорослих дітей і внуків відвідувати біблійні зустрічі, і тепер усі вони поклоняються живому Богові. Присвятивши своє життя Христу, новонавернені викинули своїх ідолів у найближчу річку. Єракайю так схвилювали зміни, які Ісус зробив у його родині і в його селі, що він запросив пастора піти з ним до сусіднього села, де жили його друзі та родичі, щоб поділитися історією викуплення. Єракайя розповів мешканцям села, як Бог зупинив демонів, які турбували його сім’ю, і закликав людей послухати розповідь пастора про живого Бога. Завдяки цьому понад 150 осіб з двох сіл уклали заповіт з Господом. Місіонерська робота в Індії виконується швидкими темпами, і ваші пожертвування тринадцятої суботи нададуть неоціненну допомогу. Дякуємо вам за участь! Єракайя і Чинаммі Балага живуть у селі Конкарада, Андхра-Прадеш, Індія. 57

5-11 серпня

Однак добра вістка полягає в тому, що Бог не залишив нас самих. Він указує шлях до спасіння через Своє Слово, а цей шлях включає і Закон, і благодать. Багато хто намагається відокремити Закон від Євангелія; а дехто навіть вважає, що вони суперечать один одному. Така думка не просто помилкова, вона призводить до найсерйозніших наслідків. Без Закону ми не мали б Євангелія. І зрозуміти Євангеліє без Закону просто неможливо. Неділя, 6 серпня

ШЛЯХ ДО ВІРИ Біблійні тексти для дослідження: Гал. 3:21-25; Левит 18:5; Римл. 3:9-19; 1 Кор. 9:20; Римл. 3:1, 2; 8:1-4. Пам’ятний вірш: «Але Писання замкнуло все під гріхом, щоб обітниця з віри в Ісуса Христа була дана тим, які вірять» (Гал. 3:22).

оштові голуби здавна славилися своєю здатністю пролітати сотні кілометрів за день та з дивовижною точністю долітати до місця призначення. Однак навіть найкращі поштові голуби часом збиваються зі шляху і не повертаються додому. Один з таких випадків стався в Англії, коли близько 55 тисяч птахів (вартістю понад 600 тисяч доларів) не повернулися до своїх голубників. Більшості з нас так чи інакше доводилося збиватися зі шляху й губитися, і всі ми знаємо, наскільки це неприємно. У таких випадках людина відчуває хвилювання і страх, часом навіть паніку. Усе це справедливо і щодо духовного життя. Навіть після прийняття Христа можна згодом заблукати, втративши Господа з поля зору. 58

ЗАКОН ТА ОБІТНИЦЯ «То що, може, Закон є проти Божих обітниць?» (Гал. 3:21). Павло розумів, що на підставі його коментарів опоненти можуть дійти висновку, що він зневажливо ставиться до Закону або що його слова про пріоритет Божих обітниць – це лише завуальоване відкидання Закону. Тому він сам озвучує запитання, яке могло виникнути в його противників: «То що, може, Закон є проти Божих обітниць?» На це апостол відповідає рішучим «Зовсім ні!». Такий висновок безпідставний, оскільки Бог не може суперечити Собі. Творець дав і обітницю, і Закон. Одне жодним чином не суперечить іншому. У них різні ролі й функції в загальному Плані спасіння. Які помилкові поняття щодо ролі Закону мали противники Павла? Порівняйте Гал. 3:21; Левит 18:5 і П. Зак. 6:24. __________________________________________________________

Ці люди вірили, що Закон може дати їм духовне життя. Імовірно, така думка ґрунтувалася на помилковому тлумаченні старозавітних текстів, наприклад, Левит 18:5 і П. Зак. 6:24, де Закон указує, як повинні жити люди, котрі перебувають у завіті з Богом. Однак у Біблії постійно наголошується, що здатністю «оживляти» володіє тільки Бог: Отець, Син і Святий Дух (2 Цар. 5:7; Неем. 9:6; Івана 5:21; Римл. 4:17). Закон не може відродити духовне життя. Але це не означає, що Закон суперечить Божій обітниці. Намагаючись довести неспроможність Закону давати життя, Павло в Гал. 3:22 пише: «Але Писання замкнуло все під гріхом». У Римл. 3:9–19 Павло наводить низку текстів зі Старого Завіту, аби проілюструвати, наскільки ми гріховні. Ці тексти 59

Урок

Понеділок, 7 серпня

«ПІД ЗАКОНОМ СТЕРЕЖЕНО» У тексті Гал. 3:23 Павло пише: «Але поки прийшла віра, під Законом стережено нас» (переклад І. Огієнка). Під словом «нас» Павло має на увазі віруючих юдеїв у церквах Галатії. Вони знали Закон, тому з вірша Гал. 2:15 Павло звертається саме до них, ототожнюючи себе з ними. У Гал. 3:23 сказано: «Поки прийшла віра». Оскільки в грецькому тексті слово «віра» має означений артикль, а в Гал. 3:24 говориться про роль Закону до і після Першого приходу Христа, очевидно, йдеться не стільки про християнську віру в цілому, скільки про нашу особисту віру. Павло каже, що юдеїв «під Законом стережено» до Приходу Христа. Що він має на думці? Порівняйте Гал. 3:22, 23 з Римл. 6:14, 15; 1 Кор. 9:20; Гал. 4:4, 5, 21; 5:18. __________________________________________________________

У своїх посланнях апостол Павло 12 разів використовує фразу «під Законом». Залежно від контексту, вона може мати кілька різних значень: «Під Законом» – означає під силою чи покаранням закону як альтернативний шлях спасіння (Гал. 4:21). Опоненти Павла в Галатії намагалися послухом заслужити праведність, необхідну для спасіння. Проте це неможливо, як апостол пояснив вище (Гал. 3:21, 22), тому що без Христа ми не здатні виконувати Закон. Пізніше він навіть наголошуватиме, що галати, бажаючи бути «під Законом», насправді відкидали Христа (Гал. 5:2–4). 60

ЗАКОН – НАШ «СТОРОЖ»

Вівторок, 8 серпня

Павло робить два висновки щодо Закону: 1) Закон не скасовує Божу обітницю, дану Авраамові (Гал. 3:15–20); 2) Закон не суперечить обітниці (Гал. 3:21, 22). У чому ж тоді полягає роль Закону? Павло пише, що він був даний «для виявлення переступів» (Гал. 3:19). Далі апостол розвиває цю думку, використовуючи три різних слова щодо Закону: «замкнені» (в. 23), «стережено» (в. 23) і вихователь (в. 24). Уважно і з молитвою прочитайте Гал. 3:19-24. Що Павло каже про Закон? _________________________________________

Більшість сучасних перекладів передає слова Павла про Закон із негативним відтінком. Однак грецький оригінал не такий однозначний. Слово, перекладене як «стерегти» (в. 23), дослівно означає «охороняти». Хоч воно може мати негативний зміст як «стерегти», «вистежувати» (2 Кор. 11:32), у Новому Завіті зазвичай має позитивне значення — «берегти», «захищати» (Филп. 4:7; 1 Петра 1:5). Те саме можна сказати і про слово «замкнені» (Гал. 3:23). Його можна перекласти як «стримати» (Бут. 20:18), «замкнути» (Вих. 14:3; І. Нав. 6:1; Єрем. 13:19), «зловити» (Луки 5:6). Залежно від контексту це слово може мати як позитивне, так і негативне значення.

«Під Законом» – перебувати під засудженням Закону (Римл. 6:14, 15). Оскільки Закон не може викупити від гріха, порушення його вимог призводить до засудження. У такому становищі перебувають усі люди. Закон діє як тюремний наглядач, замикаючи всіх, хто порушив його та заслуговує смертного вироку. «Під Законом» – під юрисдикцією Закону. Цей вислів можна також розуміти, як «у рамках Закону». Тобто «жити в рамках вимог Закону» через єднання з Христом (1 Кор. 9:21). «Ділами Закону», тобто через спроби виконати Закон без Христа, неможливо виправдатися, бо «праведний житиме вірою» (Гал. 3:11). Ця істина не скасовує Закону; вона тільки показує, що Закон не може дати нам вічного життя.

Урок

7 Урок

розташовані в певному порядку. Апостол починає із самої суті проблеми гріха – егоїзму, яким уражені людські серця. Потім він говорить, що гріх має всеосяжний та універсальний характер. Що він хоче сказати? Через масштаби поширення гріха та вимоги Божого Закону обітниця вічного життя може бути виконана для нас тільки по вірі в Ісуса Христа. Тут викладена істина, яка сприяла зародженню протестантської Реформації. Хоч Закон не може нас спасти, обговоріть, які переваги та благословення несе в собі послух Законові.

Павло негативно оцінював прагнення деяких людей виправдатися «ділами Закону» (Римл. 7:6; Гал. 2:19). Водночас про сам Закон він писав багато хорошого (див. Римл. 7:12, 14; 8:3, 4; 13:8). Закон не був прокляттям, яке Бог наклав на Ізраїль, обмежуючи його. Навпаки, він мав стати благословенням для людей. Розглянемо, наприклад, систему жертвоприношень Мойсеєвого закону. Хоч вона не могла вирішити проблему гріха, однак указувала на обіцяного Месію, Котрий міг це зробити. Закон, керуючи людською поведінкою, захищав Ізраїль від багатьох кар, які роз’їдали інші стародавні цивілізації. У світлі позитивних слів Павла про Закон в інших його працях було б неправильно сприймати цей уривок як негативний.

Пригадайте хороші речі, які використовуються не за призначенням. Наприклад, препарат, створений для лікування захворювань, деякі люди використовують як наркотик. Які ще подібні приклади ви зможете навести зі свого життя? Як наше знання того, що хороші речі можуть бути неправильно використані, допомагає нам зрозуміти, яку проблему намагається вирішити Павло в цьому уривку? Середа, 9 серпня

ЗАКОН – «ВИХОВАТЕЛЬ» У Гал. 3:23 Павло описує Закон як певну силу, яка оберігає і захищає. З чим він порівнює Закон у вірші 24 та що це означає? ______________________________________________

Слово, перекладене як «вихователь», походить від грецького слова пайдагогос. Його також можна перекласти як «суворий командир», «учитель» або навіть «опікун», однак жодне із цих слів не може повністю передати його значення. У римському суспільстві пайдагогос був рабом, якому доручали дітей господаря від моменту, коли їм виповнювалося шість або сім років, і він супроводжував їх до зрілості. Крім задоволення фізичних потреб підопічних, зокрема підготовки ванни, забезпечення їх їжею й одягом, захисту від небезпек, пайдагогос також мав стежити, щоб діти господаря ходили 62

Коли востаннє ви звіряли свої дії, слова й думки із Законом? Зробіть це зараз, звірте їх не просто з буквою Закону, а з його духом (Матв. 5:28; Римл. 7:6). Наскільки добре ви дотримуєтеся Закону? Як ваша відповідь допомагає вам зрозуміти послання Павла?

Четвер, 10 серпня

ЗАКОН ТА ВІРУЮЧИЙ

(Гал. 3:25)

Багато хто тлумачить слова Павла в Гал. 3:25 як повне заперечення Закону. Проте таке тлумачення втрачає свій зміст, якщо порівняти його зі словами Павла про Закон в інших частинах цього та інших його послань. Тоді що ж він мав на думці? 63

до школи та виконували домашні завдання. Він повинен був не просто навчати дітей моральних цінностей, а й стежити, щоб вони запам’ятовували та дотримувалися їх. Хоч деякі педагоги були добрими і підопічні любили їх, найчастіше в античній літературі їх зображують суворими прихильниками дисципліни. Вони змушували дітей слухатися, не тільки погрожуючи їм та картаючи їх, а й бичуючи своїх підопічних батогами та різками. Порівняння Закону з пайдагогос ще більше проясняє розуміння Павлом ролі Закону. Закон був даний для того, щоб указувати на гріх і викладати інструкції. З огляду на свої функції Закон містить і негативний аспект, оскільки докоряє грішникам, засуджує їх. Утім, навіть цей «негативний» аспект Бог використовує нам на добро, адже осуд, який несе в собі Закон, провадить нас до Христа. Таким чином, Закон і Євангеліє не суперечать одне одному. Бог створив їх, щоб вони разом вели нас до спасіння. «“Тому Закон був нашим вихователем до Христа, щоб нам оправдатися вірою” (Гал. 3:24). У цих словах Святий Дух через апостола говорить насамперед про моральний Закон. Закон відкриває нам, що таке гріх, і тим самим змушує нас відчувати потребу в Христі, спонукує нас шукати в Нього прощення й миру в покаянні перед Богом та вірі в Господа нашого Ісуса Христа» (Е. Уайт. Вибрані вісті, т. 1, с. 234).

Урок

Які переваги мав ізраїльський народ завдяки моральному та церемоніальному законам? Римл. 3:1, 2; П. Зак. 7:12-24; Левит 18:20-30. __________________________________________

Прочитайте Римл. 8:1-3. Що означає не бути засудженими Законом? Як ця надзвичайна істина впливає на ваше життя? ___________________________________________________

Оскільки ми прощені Христом, наші відносини із Законом змінилися. Тепер ми покликані жити так, щоб догодити Богові (1 Сол. 4:1). Павло пише, що відтепер віруючого провадить Дух (Гал. 5:18). Однак це не означає, що моральний Закон більше нам не потрібний. Церемоніальний закон був виконаний на хресті, а моральний продовжує діяти, як діяв вічно. Питання про скасування морального Закону ніколи не стояло. Як Закон може бути скасований, якщо саме він визначає, що таке гріх?! Але оскільки Закон відображає характер Бога, то, підкоряючись Законові, ми відображаємо Божий характер. Більше того, ми не просто підкоряємося переліку правил, а наслідуємо приклад Христа, Котрий звершує для нас те, чого не може зробити Закон, – Він вписує Закон у наші серця (Євр. 8:10) й уможливлює здійснення в нас праведних вимог Закону (Римл. 8:4). Тобто через взаємовідносини з Ісусом ми отримуємо силу, щоб дотримуватися Закону, як ніколи раніше. Прочитайте Римл. 8:4. Про що Павло повідомляє в цьому вірші? Як ця обітниця виявилася у вашому житті? Водночас, незважаючи на всі позитивні зміни, які з вами відбулися, чому ваше спасіння завжди має ґрунтуватися винятково на подвигу Христа заради вас? П’ятниця, 11 серпня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Мене просять висловити свою думку щодо закону в Посланні до галатів. Який закон є вихователем до Христа? Я відповідаю: обидва – і церемоніальний, і моральний кодекс Десяти Заповідей. 64

Питання для обговорення: 1. Ми часто запитуємо: як можливо перемогти гріх у своєму житті? Які обітниці щодо такої перемоги пропонує нам Біблія? Як ми можемо сприяти виконанню цих обітниць у своєму житті? Водночас, чому ми повинні пильнувати, аби будувати свою надію на спасіння не на власних перемогах, а на перемозі Христа заради нас? 2. Чимало християн заявляє, що Закон був скасований, проте виступає проти гріха, а це свідчить, що вони аж ніяк не вважають Закон скасованим. Що ж насправді вони мають на увазі? Про скасування якої заповіді найчастіше говорять люди? Чи можна скасувати одну заповідь із Закону, залишивши інші недоторканими?

Висновок: Одне із завдань Закону — указати грішникам на їхню потребу в Христі. Подібно до сторожа, він відкриває нам характер Бога і захищає від зла. Але як вихователь, він також указує нам на наші гріхи й засуджує нас. Христос вписує Закон у наші серця та звільняє нас від його осуду. 65

Христос був основою всієї єврейської богослужебної системи. Смерть Авеля стала наслідком відмови Каїна прийняти Божий План у школі послуху, щоб знайти спасіння кров’ю Христа Ісуса, прообразом якої служили жертвоприношення. Каїн відмовився від пролиття крові, яка символізувала кров Христа, що проллється заради світу. Весь обряд жертвоприношення був підготовлений Богом, і основою всієї цієї системи став Христос. Це – початок дії Закону як вихователя, котрий приводить грішну людину до усвідомлення Христа як Основи всієї єврейської богослужебної системи. Усі, хто здійснював служіння у святині, постійно отримували уроки про заступництво Христа за людський рід. Мета цього служіння полягала в тому, щоб викликати в кожному людському серці любов до Божого Закону — Закону Його Царства» (Е. Уайт. Вибрані вісті, т. 1, с. 233). «Десятислівний Закон не слід сприймати тільки як заборони; у ньому насамперед потрібно бачити Божу милість. Його заборони – це незмінна гарантія щастя в послуху. Отриманий у Христі, він відтворює в нас чистоту характеру, яка радуватиме нас упродовж усієї вічності. Для виконавців Закону він слугує захисною стіною» (Е. Уайт. Вибрані вісті, т. 1, с. 235).

Урок

7 Урок

Насамперед, ми більше не під осудом Закону (Римл. 8:3). Як віруючі, ми належимо Христу. Завдяки цьому ми насолоджуємося привілеєм бути під силою Його благодаті (Римл. 6:14, 15). Перебування під благодаттю звільняє нас і дозволяє Христу діяти в нас. Саме це – справжня свобода в Євангеліє. Вона радикально відрізняється від відсутності необхідності підкорятися Законові, що деякі люди називають «свободою» в Христі. Проте непокора Законові – це гріх, а гріх не може бути свободою (Івана 8:34).

Місіонерська історія

НЕВИННО ЗАСУДЖЕНА

12–18 серпня

Частина 1

рабсі ледь виповнилося шістнадцять років, коли її заарештували за вбивство, якого вона не скоювала. «Що може бути ще гіршим у житті? – думала вона, сидячи у в’язничній камері. – Я не винна в цьому злочині. Чому боги не чують мене?». Прабха виросла в бідній родині. Вона та її сестри не відвідували школу і змушені були працювати, щоб прогодувати сім’ю. Коли дівчині було п’ятнадцять років, її батько помер, і сім’я дуже зубожіла. Перед смертю її батько став християнином, але Прабха не розуміла, що хорошого це йому дало, адже він усе одно помер. Прабха працювала в заможної жінки похилого віку, яку вона шанобливо називала Ма (скорочено від Матаджі – матір). Дівчина готувала їжу, прибирала в будинку і спілкувалася з жінкою. Ма була доброю до Прабхи, тому що після смерті чоловіка дівчина стала єдиною людиною, яка була поруч. Одного вечора, коли Прабха збиралася піти додому, Ма попросила її залишитися на ніч. Прабха погодилася, оскільки знала, що Ма була самотня, бо її прийомний син покинув місто. Близько третьої години ранку Ма покликала Прабху. «Будь ласка, підігрій воду для ритуального обмивання. Я хочу бути готовою до ранкової молитви, тому що сьогодні свято мого бога». Прабха кивнула і пішла на кухню. Відчинивши двері кухні, вона побачила кількох чоловіків, що ховалися там. Вони схопили її і вставили в рот кляп. Один злочинець поранив її ножем. Інший зв’язав її мотузкою і штовхнув у кут. Після цього зловмисники попрямували до кімнати Ма. Прабха чула, як Ма закричала, коли чоловіки ввійшли до неї в кімнату. Вони вимагали в жінки гроші, прикраси та золото. Потім дівчина почула здавлений крик, звуки боротьби і глухий удар. Після цього чоловіки вибігли з будинку. Прабха насилу звільнилася від мотузок, але виявила, що двері кухні замкнені. Вона розбила вікно і вибралася назовні, щоб покликати на допомогу. Вона знайшла Ма на підлозі в її кімнаті. Прабха спробувала привести до тями літню жінку, але та була вже мертвою. Прабха крикнула у вікно чоловікові, що проходив повз, щоб той викликав поліцію. «Грабіжники увірвалися в будинок і вбили Ма!» – кричала вона в істериці. Коли прибула поліція, Прабха розповіла, що трапилося. Дівчину відвезли до лікарні, де їй перев’язали рани. Та незабаром поліція заарештувала її і взяла під варту. Дівчину звинувачували у вбивстві Ма. Далі буде.

Урок

З РАБІВ – У СПАДКОЄМЦІ Біблійні тексти для дослідження: Гал. 3:26-4:20; Римл. 6:1–11; Євр. 2:14–18; 4:14, 15; Римл. 9:4, 5. Пам’ятний вірш: «Тому ти вже не раб, а син; а якщо син, то [через Христа] й спадкоємець Божий» (Гал. 4:7).

авло навчає галатів, що вони повинні жити не як раби, а як Божі сини й доньки з усіма належними їм правами та привілеями. Саме цієї істини Мартін Лютер потребував найбільше. Усвідомлюючи власну гріховність, молодий чоловік намагався своїми ділами здобути прощення й мир. Він вів найсуворіший спосіб життя, постом, пильнуванням і батогами стримуючи свої злі нахили, від яких його не звільнило чернече життя. Він був готовий пожертвувати всім, аби тільки здобути чистоту серця і бути прийнятим Богом. Мартін був, як він напише про себе пізніше, благочестивим ченцем, строго дотримувався уставів свого ордена, проте так і не знайшов душевного спокою. «Якби хоч один монах потрапив на Небо за своє чернецтво, то я б теж був там», – говорив він. Однак усе це не допомогло. Тільки зрозумівши істину про спасіння в Христі, відкриту в Посланні до галатів, Лютер здобув для своєї душі свободу і мир. Завдяки цьому наш світ змінився назавжди. 67

(Гал. 3:26–29)

Прочитайте Гал. 3:25, 26. Як ці тексти допомагають краще зрозуміти наші відносини із Законом після того, як Ісус викупив нас? ____________________________________________ __________________________________________________________

Сполучник «адже» у 26-му вірші вказує на те, що Павло вбачав прямий зв’язок між цим і попереднім віршами. Діти господаря перебувають під опікою вихователя тільки до повноліття. Люди, які з вірою прийшли до Христа, перестали бути неповнолітніми. Їхні відносини із Законом змінилися, оскільки вони стали дорослими «синами» Бога. Звичайно, тут слово «сини» стосується не тільки чоловічої статі, Павло включає в цю категорію і жінок (Гал. 3:28). Він використовує слово «сини» з урахуванням системи успадкування, коли майно переходило до нащадків-чоловіків. Крім того, словосполучення «сини Божі» – це особливий титул старозавітного Ізраїлю (П. Зак. 14:1; Осії 11:1). Однак тепер у Христі язичники також одержували перевагу насолоджуватися особливими відносинами з Богом, які раніше належали тільки Ізраїлеві. Чому хрещення — надзвичайно важлива подія? Гал. 3:27, 28; Римл. 6:1-11; 1 Петра 3:21. ____________________________ __________________________________________________________

Вірш 27 також логічно пов’язаний із попередніми текстами. Павло вважає хрещення доленосним рішенням людини об’єднати своє життя із Христом. У Римл. 6 за допомогою символів апостол зображає хрещення як нашу участь у смерті й воскресінні Христа. У Посланні до галатів Павло пропонує іншу метафору хрещення – зодягнення в Христа. Використані апостолом образи пов’язані з дивовижними старозавітними текстами про зодягнення в праведність і спасіння (див. Ісаї 61:10; Йова 29:14). «Павло розглядає хрещення як момент, коли Христос покриває віруючого, наче одягом. Хоч Павло не використовує цей термін, він описує даровану віруючим праведність» (Френк Дж. Матера. Послання до галатів, с. 145). 68

Подумайте над висловом: «Бог ставиться до нас так, ніби ми ніколи не грішили». Як ця дивовижна істина може впливати на кожну сферу нашого життя?

Понеділок, 14 серпня

«ПОНЕВОЛЕНІ ПРИРОДНИМИ СТИХІЯМИ СВІТУ» Порівнявши наші відносини з Богом із відносинами спадкоємців, апостол продовжує розвивати цю метафору в Гал. 4:1–3. Він описує ситуацію, коли власник великого багатства помирає, залишаючи все своє майно старшому синові. Однак його син ще малолітній. (Сьогодні також трапляється, що батько у своєму заповіті зазначає: син має перебувати під наглядом охоронців та опікунів до повноліття). Хоч офіційно малолітній син уже є власником батьківського майна, проте насправді він трохи більший за раба. Ця аналогія Павла подібна до метафори про вихователя в Гал. 3:24, але в цьому випадку влада опікунів значно більша й важливіша. Вони відповідають не тільки за виховання сина господаря, але й за всі фінансові й адміністративні питання, доки син не стане досить дорослим, щоб самостійно їх вирішувати.

Прочитайте Гал. 4:1–3. Які слова Павла допомагають нам краще зрозуміти роль Закону в нашому житті, коли ми в Христі? _________________________________________________ ___________________________________________________________

Сьогодні багато дослідників дискутують про те, що саме Павло розумів під висловом «природні стихії світу» (Гал. 4:3, 9). Грецьке слово стойхейа дослівно перекладається як «елементи». Деякі вважають, що тут ідеться про основні елементи Всесвіту (2 Петра 3:10, 12), або про демонічні сили, котрі сьогодні керують багатьма процесами (Колос. 2:8, 15),

Наше єднання із Христом, символічно представлене хрещенням, означає, що Бог ставиться до нас так, ніби ми ніколи не грішили і всі благословення Христа тепер належать нам. Оскільки Христос — «нащадок» Авраама, ми, як «співспадкоємці Христа» (Римл. 8:17), успадковуємо всі обітниці завіту з Авраамом та його нащадками.

Урок

8 Урок

НАШЕ СТАНОВИЩЕ В ХРИСТІ

Неділя, 13 серпня

Хоч ми не повинні залишатися в духовному «малолітстві», однак можемо багато чого навчитися від дітей, як наголосив Сам Ісус (Матв. 18:3). Чи можемо ми сказати, що чим більше людина зростає духовно, тим більш дитячою стає її віра? Наскільки дитячою, безневинною і щирою є ваша віра? Вівторок, 15 серпня

«БОГ ПОСЛАВ СВОГО СИНА» (Гал. 4:4)

«Коли ж прийшла повнота часу, Бог послав Свого Сина, Який народився від жінки і був під Законом» (Гал. 4:4). Слово «повнота» в цьому вірші вказує на активну роль Бога в здійсненні Своєї мети в людській історії. Ісус прийшов не просто в якийсь момент, Він прийшов у той момент, котрий підготував Бог. В історії ця епоха відома як Pax Romana (Римський світ) – двохсотлітній період відносної стабільності й миру в Римській імперії. Завоювання Римською імперією Середземномор’я принесло мир, єдину мову, зручні засоби пересування, спільну культуру. Усе це сприяло швидкому поширенню Доброї вістки. Згідно з Біблією, це був час, визначений Богом для Приходу обіцяного Месії (див. Дан. 9:24–27). 70

У тексті Гал. 4:4 міститься один з найкоротших викладів Євангелія в Писанні. У людській історії Прихід Христа не був випадковістю. «Бог послав Свого Сина». Інакше кажучи, Бог виявив ініціативу задля спасіння людей. На цих словах ґрунтується віра християн у Божественність Христа (Івана 1:1–3, 18; Филп. 2:5–9; Колос. 1:15–17). Бог не послав небесного вісника. Він прийшов Сам, тому що нас міг спасти тільки Бог. Ісус – небесний споконвічний Божий Син, але, прийшовши на Землю, Він «народився від жінки», що вказує на Його людську природу. Фраза «був під Законом» не тільки вказує на юдейський спадок Ісуса, але й означає факт, що Він зазнав замість нас осуду й народився, щоб померти за наші гріхи. Христу було необхідно прийняти нашу природу, оскільки ми самі не можемо спастися. Об’єднавши Свою Божественну природу з нашою людською, Христос зміг стати нашим Заступником, Спасителем і Первосвящеником. Як другий Адам, Він прийшов, аби повернути все, що перший Адам втратив через свій непослух (Римл. 5:12–21). Своїм послухом Ісус повністю виконав вимоги Закону, викупивши трагічну помилку Адама. А Своєю смертю на хресті Він задовольнив правосуддя Закону, яке вимагало смерті грішника. Тому Ісус одержав право спасти всіх, хто, відкидаючи власне «я», з вірою прийде до Нього.

ПЕРЕВАГИ УСИНОВЛЕННЯ

Середа, 16 серпня

(Гал. 4:5–7)

У текстах Гал. 4:5–7 Павло продовжує розвивати свою думку, наголошуючи, що Христос прийшов «викупити тих, що під Законом» (в. 4, 5). Слово «викупити» означає певну плату, внесену за заручника або раба. Як бачимо, людина потребує звільнення і не може самостійно здобути цю свободу. Від чого нас необхідно звільнити? Новий Завіт називає чотири таких елементи: 71

Чому Христос мав прийняти людське тіло, щоб викупити нас? Івана 1:14; Гал. 4:4, 5; Римл. 8:3, 4; 2 Кор. 5:21; Филп. 2:5–8; Євр. 2:14–18; 4:14, 15. ______________________________

Урок

8 Урок

або початкові знання про Бога (Євр. 5:12). Наголос Павла на тому, що до свого приходу до Христа люди перебувають у періоді малолітства (Гал. 4:1–3), дозволяє припустити, що тут він посилається на найпростіші принципи релігійного життя. Апостол стверджує, що старозавітний період з його законами та жертвоприношеннями був тільки попередником Євангелія, яке містить основи спасіння. Тому яким би важливим і виховним не був церемоніальний Закон для Ізраїлю, він являв собою лише тінь майбутнього. Ніколи не передбачалося, що він займе місце Христа. Будувати своє життя на цих правилах, а не на Христі – значить бажати повернутися в минуле. Для галатів бажання повернутися до цих «природних стихій світу» після Першого приходу Христа подібне до бажання дорослого сина з метафори Павла знову стати малою дитиною!

Окрім викуплення, що ще Христос подарував нам? Гал. 4:5–7; Ефес. 1:5; Римл. 8:15, 16, 23; 9:4, 5. _________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________

Ми часто говоримо, що Христос подарував нам спасіння. Хоч це правильне слово, проте воно не таке яскраве й точне, як використане Павлом. Його унікальний термін — хюйотесіа (усиновлення). Хоч Павло — єдиний з новозавітних авторів, хто використовує це слово, усиновлення було відомою юридичною процедурою в греко-римському світі. За часів Павла імператори, не маючи законних спадкоємців, за допомогою усиновлення обирали свого наступника. «Усиновлення давало низку переваг: 1. Усиновлений ставав справжнім сином... свого усиновителя... 2. Усиновитель був зобов’язаний ростити дитину належним чином і забезпечувати її потреби в їжі й одязі. 3. Усиновитель не міг відректися від усиновленої дитини. 4. Дитина не могла бути понижена до становища раба. 5. Рідні батьки дитини не мали права вимагати повернути її. 6. Усиновлення надавало право успадкування» (Дерек Р. Мур-Кріспін. Протестантський щоквартальник, т. 61, № 3, 1989 г. «До галатів 4:1-9: правильне й неправильне використання паралельних місць», с. 216). Якщо всі ці права гарантував земний закон, уявіть, наскільки більше переваг одержать усиновлені діти Божі! Прочитайте Гал. 4:6, пам’ятаючи, що арамейське слово «Авва» було дуже особистим зверненням дитини до батька, як сьогодні слово «тато». Ісус використовував його в молитві (Марка 14:36), і Божі діти також мають перевагу називати Бога «Авва». Чи ваші відносини з Богом настільки ж близькі? Якщо ні, то в чому проблема? Що ви можете зробити, аби досягти такої близькості?

НАВІЩО ПОВЕРТАТИСЯ В РАБСТВО?

Четвер, 17 серпня

Урок

8 Урок

1. Звільнення від диявола та його хитрощів (Євр. 2:14, 15). 2. Звільнення від смерті (1 Кор. 15:56, 57). 3. Звільнення від влади гріха, який поневолює нас (Римл. 6:22). 4. Звільнення від осуду Закону (Римл. 3:19–24; Гал. 3:13; 4:5).

(Гал. 4:8–20)

Прочитайте уривок Гал. 4:8–20. Стисло перекажіть суть слів Павла. Наскільки серйозно він ставиться до появи фальшивих учителів серед галатів? ______________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________

Павло не описує природу релігійних обрядів галатів, натомість ясно говорить про помилкову систему поклоніння, яка призвела їх до духовного рабства. Апостол вважав її настільки небезпечною та руйнівною, що пише такого палкого листа і дає своє красномовне свідчення, попереджаючи галатів: їхні дії – це добровільна відмова від статусу синів та повернення до статусу рабів. Які дії галатів Павло вважав настільки неприйнятними? Гал. 4:9–11. _______________________________________________ __________________________________________________________

Багато хто тлумачить слова Павла: «Ви уважно стежите за днями й місяцями, за порами й роками» (Гал. 4:10) як заперечення не просто проти церемоніального закону, але також проти суботи. Однак таке тлумачення хибне. По-перше, якби Павло справді хотів виділити суботу та інші юдейські правила, він міг би просто перелічити їх, як у Колос. 2:16. По-друге, Павло чітко каже: що б не робили галати, це привело їх від дарованої Христом свободи в рабство. «Якщо дотримання сьомого дня – суботи – поневолює людину, то Сам Творець виявився б поневоленим, коли дотримався першої суботи в історії нашого світу!» (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 967). Крім того, чому Ісус не тільки дотримувався суботи, а й інших навчав дотримуватися її, якщо це позбавляло людей свободи в Ньому? (Див. Марка 2:27, 28; Луки 13:10–16).

Як ви вважаєте, чи можуть у нашому середовищі існувати звичаї або традиції, які позбавляють нас свободи в Христі? А може, проблема не у звичаях, а в нашому ставленні до них? Як неправильне ставлення може призвести нас до такого ж рабства, про яке Павло попереджав галатів? 73

Урок

П’ятниця, 18 серпня

Місіонерська історія

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «На небесній нараді було ухвалене рішення, що люди, хоч і стали злочинцями, не повинні загинути через свій непослух, натомість через віру в Христа як свого Замісника і Заступника можуть стати Божими обранцями, яких Ісус Христос усиновить для Себе за Своєю доброю волею. Бог бажає, щоб усі люди спаслися, Він заплатив високу ціну, віддавши Свого Єдиного Сина, аби викупити людей. Ті, хто загине, загинуть тому, що відмовилися прийняти усиновлення Богом через Ісуса Христа. Гордість людини заважає їй прийняти дар спасіння. Проте людські заслуги не виправдають душу перед Богом. Тільки дана Христом благодать через віру в Його Ім’я зробить людину праведною перед Богом. Діла і почуття, які переживають люди, ніяк не пов’язані із запевненням у тому, що люди вибрані Богом; бо люди спасаються через Христа» (Е. Уайт. Вибрані в Христі // Ознаки часу, 2 січня 1893 р.). Питання для обговорення: 1. Як ви вважаєте, що означає бути подібними до дітей у своїх відносинах із Господом? Які риси дітей ми повинні запозичити для своєї віри? Як ми можемо впасти в крайнощі в цьому питанні? (Див. 1 Кор. 14:20). Обговоріть ваші відповіді. 2. Чому люди бояться вчення про оправдання тільки вірою? Чому багато хто віддав би перевагу заслужити оправдання ділами, якби це було можливо? 3. У класі обговоріть вашу відповідь на останнє запитання уроку за четвер. Яким чином ми можемо знову потрапити в рабство, від якого колись звільнилися? Як можемо розпізнати це рабство та звільнитися від нього?

Висновок: У Христі ми стали синами й доньками Бога, бо Він усиновив нас. Як Божі діти, ми отримали всі права і переваги таких сімейних відносин. Спілкуватися з Богом на підставі тільки правил і законів було б нерозумно. Це подібно для того, що син вирішив відмовитися від свого становища та спадщини, аби стати рабом. 74

НЕВИННО ЗАСУДЖЕНА

Частина 2

одня поліція допитувала Прабху. Вони били її по руках і будили серед ночі для продовження допиту. Вони допитували братів і матір Прабхи, намагаючись знайти якийсь доказ, який свідчив би проти неї. Як довго вона планувала це пограбування? Де вона сховала золото і гроші? Прабха благала богів своєї сім’ї допомогти їй і обіцяла поголити голову, якщо вони звільнять її, але нічого не відбувалося. Виснажливі допити тривали. Одного разу вночі, коли дівчина спала на бетонній підлозі, їй приснився Чоловік у білій одежі, Котрий доторкнувся до неї і велів не боятися. – Я буду з тобою, – пообіцяв Він. – Незабаром ти будеш звільнена! – Хто ти? – запитала Прабха. – Я – Ісус! Наступного дня допит продовжився. Та цього разу, коли вони били Прабху, вона молила Ісуса про допомогу. Через дві години її випустили з в’язниці, але розгляд її справи не завершився. Щодня Прабха ходила до поліцейської дільниці, немов на роботу. Якщо у поліцейських з’являвся новий доказ, вони викликали її на допит. Якщо вони затримували можливого грабіжника, то щоразу кликали її для впізнання. Усе це тривало більше року. Прабха пам’ятала свій сон і разом із рідними почала відвідувати християнську церкву. Одного разу член Адвентистської церкви відвідав будинок Прабхи. Він запропонував їм більше дізнатися про Ісуса. Коли він розповів їм про суботу, брати Прабхи запитали його: «Чому християни святкують неділю, якщо Біблія велить їм поклонятися в суботу?» Адвентист пояснив, що субота була встановлена при творінні, підтверджена Десятьма Заповідями і вшанована Ісусом навіть після Його смерті. Через кілька тижнів адвентист запросив родину Прабхи відвідати євангельські зустрічі. Вони погодилися і прийшли зі своїми друзями. Після відвідання цих зустрічей Прабха та її рідні уклали заповіт з Богом. Незабаром, після того як Прабха прийняла хрещення, грабіжників, що вбили Ма, заарештували. Поліція попросила дівчину впізнати їх. Родичі грабіжників попросили Прабху та її рідних помолитися за своїх чоловіків і батьків. Злочинці відбули покарання у в’язниці лише рік. Шість із восьми ув’язнених прийняли Ісуса своїм Господом, і один з них нині звершує служіння проповідника. Решта двоє грабіжників, які не захотіли стати християнами, загинули насильницькою смертю. Біди Прабхи обернулися благословеннями. Її сім’я знайшла Ісуса, а злочинці розпочали нове життя. Зараз Прабха здійснює служіння біблійного працівника. Прабха Маміді служить Богу в Візіанагарамі, Індія.

19–25 серпня

складних аргументів, щоб переконати галатів у помилковості їхніх суджень. А тепер переходить до особистого пасторського звернення. На відміну від фальшивих учителів, які не дбають про галатів, Павло виявляє справжні зацікавлення, занепокоєння, надію і любов доброго пастиря до своєї отари. Він не просто виправляє їхні теологічні погляди, але й намагається з любов’ю служити їм. Неділя, 20 серпня

СЕРЦЕ ПАВЛА

ПАСТОРСЬКЕ ПОСЛАННЯ ПАВЛА Біблійні тексти для дослідження: Гал. 4:12–20; 1 Кор. 11:1; Филп. 3:17; 1 Кор. 9:19–23; 2 Кор. 4:7–12. Пам’ятний вірш: «Прошу вас, брати: будьте, як я, бо я такий же, як ви. Нічим ви мене не образили» (Гал. 4:12).

к ми вже зазначали, Павло в Посланні до галатів не намагався пом’якшувати висловлювання. Однак серйозні слова апостола лише відображали його величезне бажання бачити засновану ним церкву духовно стійкою. Апостол не просто викладає важливе теологічне питання, але також показує, наскільки важлива істинна доктрина. Якщо не так уже й важливо, у що ми віримо, якщо доктрини не мають значення, тоді чому Павло у своєму Посланні настільки категоричний і непохитний? Відповідь одна: те, у що ми віримо і як чинимо, надто важливе, особливо в питанні Благої вістки. У Гал. 4:12–20 Павло продовжує свою думку, хоч дещо змінює підхід. Раніше він навів кілька докладних, теологічно 76

Прочитайте Гал. 4:12–20. Яка головна думка текстів? __________________________________________________________ __________________________________________________________

Занепокоєння і тривога великим тягарем лежать на серці Павла. Він проникливо звертається до галатів (в. 12). Це звернення звучить відразу ж після його прохання: «Будьте, як я». На жаль, переклад вислову прошу вас не повністю передає весь багатогранний зміст грецького слова деомай. Хоч це слово можна перекласти як «просити», «умовляти», оригінал передає більш сильний відтінок розпачу, висловленого в проханні (див. 2 Кор. 5:20; 8:4; 10:2). Павло, по суті, каже: «Благаю вас!» Апостол турбується не просто про теологічні ідеї й доктринальні погляди. Він переживає за людей, котрі через його служіння прийшли до Христа. Апостол вважав їх більше ніж просто друзями або братами по вірі. Він був їхнім духовним батьком, а вони – його дітьми. Більше того, він порівнює своє занепокоєння щодо галатів із хвилюванням і муками, яких зазнає матір при народженні дитини (Гал. 4:19). Тепер, коли галати відійшли від істини, апостол знову переживає весь біль, бажаючи забезпечити їхнє благополуччя. До якої мети Павло провадив галатів? Якого результату він очікував від «пологів», які знову терпів заради них? Гал. 4:19. _________________________________________________ __________________________________________________________

Апостол говорить про себе як про матір, котра очікує дитину. Слово «відобразиться» використовується як ме-

Урок

Чи виявляється характер Христа у вашому житті? Які сфери свого життя вам ще необхідно змінити? Понеділок, 21 серпня

«БУДЬТЕ, ЯК Я» Прочитайте 1 Кор. 11:1; Филп. 3:17; 2 Сол. 3:7–9; Дії 26:28, 29. Яка думка із цих текстів відображена в Гал. 4:12? Як ми повинні її розуміти? _________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________

Кілька разів у своїх посланнях Павло закликає християн наслідувати його. У кожній ситуації він виявляє себе авторитетним взірцем, який віруючі мають наслідувати. У текстах 2 Сол. 3:7–9 Павло на власному прикладі показує, як віруючі в Солуні повинні заробляти собі на життя, щоб не обтяжувати інших. У тексті 1 Кор. 11:1 Павло закликає коринтян наслідувати його приклад і насамперед шукати користі для інших. Однак його занепокоєння щодо галатів зовсім інше. У тексті Гал. 4:12 Павло не просить галатів наслідувати його. Він закликає їх «бути» такими, як він. Апостол наголошує на суті, а не на дії. Чому? Проблема в Галатії полягала не в аморальній поведінці або неугодному Богові способі життя, як це було в Коринті. Галатійське відступництво стосувалося самої суті християнства, його внутрішньої сутності, а не практичного життя. Павло не каже: «Поводьтеся, як я», натомість закликає: «Будьте, як я». З такими самими словами він звернувся до Ірода Агрипи II: «Чи трохи, чи багато, але благав би я Бога, щоб не тільки ти, а й усі, що сьогодні 78

Хто з людей подає вам хороший приклад? Які риси цієї людини ви вважаєте гідними наслідування і як можете краще розкрити їх у своєму житті?

Вівторок, 22 серпня

«Я ТАКИЙ ЖЕ, ЯК ВИ» Прочитайте 1 Кор. 9:19–23. Які слова Павла в цих текстах допомагають нам краще зрозуміти зміст другої частини вірша Гал. 4:12? Див. також Дії 17:16–34; 1 Кор. 8:8–13; Гал. 2:11-14. _______________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________

Текст Гал. 4:12 може видатися не зовсім зрозумілим. Чому галати повинні стати, як Павло, якщо він такий же, як вони? Апостол хотів, щоб вони уподібнилися до нього у вірі в Христа й упевненості в тому, що її достатньо для оправдання. Його слова про те, що він став, як вони, нагадують: хоч він був юдеєм, але фактично став язичником «без Закону», щоб нести Євангеліє язичникам. Як великий місіонер у світі язичників, Павло проповідував Добру вістку і юдеям, і язичникам. Згідно з 1 Кор. 9:19–23, хоч саме Євангеліє залишалося незмінним, методи Павла змінювалися залежно від його аудиторії. «Павло був піонером у тому, що ми сьогодні називаємо контекстуалізацією або передачею Доброї вістки таким чи79

мене чують, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів» (Дії 26:29). Павло говорить про свій християнський досвід і віру, яка ґрунтувалася тільки на Христі. Він довіряє не своїм ділам Закону, а Христу, оскільки знає, що Господь здійснив для нього. Галати зосереджували увагу на своїй поведінці, а не на єдності з Ісусом. І хоч Павло не уточнює, яким чином галати повинні стати такими, як він, ситуація в Галатії свідчить: ця вимога не стосувалася деталей його життя. Непокоячись про віру галатів, орієнтовану винятково на Закон, Павло, очевидно, мав на увазі надзвичайну любов, радість, свободу й упевненість у спасінні, які знайшов в Ісусі Христі. У світлі спасіння в Христі Павло навчився вважати все інше незначним (Филп. 3:5–9). Він хотів, щоб галати самі пережили такий досвід.

Урок

9 Урок

дичний термін, котрий позначає розвиток ембріона. Цією метафорою Павло пояснює, що означає бути християнином як в особистому, так і церковному житті. Бути послідовником Христа – це значно більше, ніж просто на словах визнавати віру. Християнин радикально змінюється з однією метою – стати відображенням Христа. Павло «шукав не незначних змін у галатах, а таких змін, щоб у їхньому житті виявився характер Христа» (Леон Морріс. Послання до галатів, с. 142).

Нескладно спотворити вістку Євангелія, пристосовуючи її до своїх поглядів, чи не так? Іноді чим довше людина є християнином, тим легше йде на компроміс. Чому це відбувається? Подумайте про себе. Чи не проникли компроміси у ваше життя та чи не виправдовуєте ви їх? Як можете позбутися їх там, де необхідно?

ТОДІ І ЗАРАЗ

Середа, 23 серпня

Стосунки Павла з віруючими в Галатії не завжди були такими складними. Павло пригадує час, коли вперше проповідував Євангеліє в Галатії. Він із задоволенням згадує добре ставлення галатів до нього. Що ж сталося? Які обставини могли вплинути на рішення Павла проповідувати в Галатії? Гал. 4:13. __________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________

Імовірно, спочатку Павло не планував довго залишатися в Галатії. Однак у дорозі він занедужав і був змушений або залишатися в Галатії довше запланованого, або повернутися до Галатії для лікування. Чим саме хворів Павло, залишається таємницею. Одні вважають, що він заразився малярією, інші – що це могло бути захворювання очей. Таке припущення ґрунтується на словах Павла, що галати були готові вирвати свої очі й віддати йому (Гал. 4:15). Захворювання 80

Чому Бог дозволив Павлові страждати? Як апостол міг служити іншим, якщо страждав сам? Римл. 8:28; 2 Кор. 4:7–12; 12:7–10. ___________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________

Якою б не була хвороба Павла, вона, очевидно, була серйозною. Апостол легко міг використовувати її, щоб скаржитися Богові на свої проблеми або просто перестати проповідувати через погане самопочуття. Проте Павло цього не зробив. Він не дозволив ситуації зламати його, натомість використав її як можливість ще більше покластися на Божу милість. «Знову і знову Бог використовував мінливості життя – хворобу, переслідування, бідність, навіть природні катаклізми й незбагненні трагедії, – щоб виявити Свою милість і благодать та сприяти поширенню Доброї вістки» (Тімоті Джордж. Послання до галатів, сс. 321, 322). Як навчитися у випробуваннях і стражданнях більше пізнавати Бога? Яка існує альтернатива?

ГОВОРИТИ ПРАВДУ

Четвер, 24 серпня

Прочитайте текст Гал. 4:16. Про що пише Павло? Де і коли ви переживали щось подібне? Див. Івана 3:19; Матв. 26:64, 65. Єрем. 36:17–23. ______________________________________ __________________________________________________________

Вислів «говорити правду» часто має негативний відтінок, особливо в нинішній час. Сьогодні його можуть сприймати 81

також могло бути пов’язане з «колючкою в тілі», про яку він пише в 2 Кор. 12:7–9. Від чого б не страждав Павло, він натякає: хвороба була такою неприємною, що для галатів стала випробуванням. У світі, де хворобу часто вважали знаком Божественного осуду (Івана 9:1, 2; Луки 13:1–4), вона могла стати для галатів приводом відкинути Павла та його вістку. Однак вони від чистого серця прийняли апостола. Чому? Тому що проповідь про розп’ятого Христа (Гал. 3:1) і вплив Святого Духа торкнулися їхніх сердець. Як же тепер вони могли пояснити зміну свого ставлення до Павла?

Урок

9 Урок

ном, щоб звертатися до кожного з урахуванням його менталітету» (Тімоті Джордж. Новий американський коментар: Послання до галатів, с. 321). Водночас у тексті 1 Кор. 9:21 Павло показує її межі, тобто наскільки далеко людина може зайти в контекстуалізації Євангелія. Наприклад, він каже: хоч людина вільна по-різному проповідувати юдеям та язичникам, ця свобода не означає право жити, не підкоряючись Законові, бо християнин перебуває у Законі Христа. Хоч контекстуалізація може бути складною, але «доки ми можемо відокремити суть Євангелія від культурного кокону, контекстуалізуючи вістку про Христа і не спотворюючи її суті, доти наслідуємо Павла» (там же, с. 321, 322).

Що Павло каже про людей, яким протистоїть? Крім створеного ними богослов’я, проти чого ще виступає апостол? Гал. 4:17–20. ___________________________________ ___________________________________________________________

Павло говорить відкрито, ризикуючи викликати роздратування галатів. А його противники, навпаки, активно шукали прихильності в галатів, однак не через любов до них, а заради своїх егоїстичних інтересів. Не зовсім ясно, що Павло має на увазі, коли пише, що його противники «хочуть вас відлучити». Імовірно, тут ідеться про спробу відлучити їх від переваг Євангелія, доки вони не приймуть обрізання. Пригадайте випадки, коли на вас гнівалися через ваші слова, хоч вони були чесними й потрібними. Як цей досвід може допомогти вам наступного разу, коли вам доведеться робити щось подібне?

П’ятниця, 25 серпня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

«У галатійських церквах євангельську вістку витіснила відкрита, незамаскована омана. Вони фактично проміняли Христа, правдиву основу віри, на застарілі обряди юдаїзму. Апостол розумів: для звільнення віруючих Галатії від небезпечного впливу потрібно вдатися до найрішучіших заходів та висловити найсуворіші застереження. 82

Питання для обговорення: 1. Поміркуйте про страждання і про те, як Бог може використати їх. Як упоратися із ситуацією, яка, здається, жодним чином не слугує до добра, не приносить нічого доброго? 2. Поміркуйте про те, що в «нас відображається Христос». Що це означає практично? Які зміни відбуваються в нас? Як не розчаруватися, якщо це відбувається не так швидко, як би нам хотілося?

Висновок: Раніше Павло навів кілька докладних, теологічно складних аргументів, щоб переконати галатів у помилковості їхніх думок. Тепер же він звертається до них з особистим пасторським напучуванням. Апостол благає їх прислухатися до його порад, нагадує про колишні добрі стосунки між ними, про щиру любов і турботу, котрі він відчуває до них як їхній духовний батько.

Кожний служитель Христа має засвоїти найважливіший урок: уміти пристосовувати методи роботи до стану тих, кому хоче допомогти. Ніжність і терпіння, рішучість і твердіть однаково необхідні, але їх потрібно виявляти відповідно до ситуації. Розумно поводитися з різними категоріями людей за різних обставин та умов – це праця, котра вимагає мудрості і розсудливості, якими Божий Дух просвічує й освячує розум. Павло благав віруючих, котрі у своєму житті пізнали Божу силу, навернутися до першої любові до євангельської істини. За допомогою незаперечних аргументів він доводив, що вони мають перевагу стати вільними в Христі. Завдяки Його викупній благодаті всі, хто цілковито підкоряється Йому, зодягаються в одежу Його праведності. Апостол відстоював думку, що кожна душа, котра прагне спасіння, повинна володіти особистим духовним досвідом. Щире благання апостола не було безплідним. Святий Дух діяв з могутньою силою, і багато з тих, хто став на чужий шлях, навернулися до своєї колишньої віри в Євангеліє. Відтоді вони твердо стояли в дарованій Христом свободі» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 385, 386, 388).

Урок

9 Урок

як жорсткий, нещадний принцип викладу фактів, якими б неприємними або небажаними вони не були. Якби не слова Павла в Гал. 4:12–20 та в кількох інших місцях його Послання (див. Гал. 6:9, 10), можна було б помилково зрозуміти, що прагнення Павла говорити правду сильніше за будь-які прояви любові. Але, хоч Павло турбувався про те, щоб галати пізнали «істину Євангелія» (Гал. 2:5, 14), це занепокоєння було обумовлено любов’ю до них. Хто з нас не знає, як боляче критикувати когось або просто говорити йому правду, котрої він не хоче чути? Проте ми робимо це, оскільки переживаємо про людину, а не тому, що хочемо завдати їй болю. Хоч часто першою реакцією на наші слова може бути біль, злість або образа, ми все одно говоримо їх, бо знаємо: як би людина не опиралася, їй необхідно це почути.

Місіонерська історія

РАДІСТЬ УРАНЦІ

Урок

26 серпня – 1 вересня

Частина 1

ся в сльозах Мері сиділа біля свого будинку, заколисуючи на руках маленького сина. Він хворів майже від самого народження. Мері неодноразово показувала його лікарям, але малюк, як і раніше, страждав від сильних нападів кашлю. Двічі його госпіталізували, і навіть найсильніші антибіотики не допомагали впоратися з болісним кашлем. Останній лікар призначив аналізи та рентгенівське обстеження, але в Мері не було більше грошей. Її чоловік, тесля, три місяці не міг знайти роботу. Вони взяли в борг не одну тисячу рупій, щоб заплатити за оренду та купити їжу. Ситуація здавалася безнадійною. Її чоловік був у розпачі; він відчував себе нездатним утримувати сім’ю. Він не бачив іншого виходу, крім самогубства. Коли чоловік запропонував це рішення дружині, вона розізлилася, але в міру того, як проблеми зростали, вона почала думати, що це, можливо, їхній єдиний вихід. Після чергового нападу кашлю свого малюка Мері розридалася. – Що трапилося? – запитала сусідка Мадеш, яка проходила повз. – Даніель тяжко хворий, а в мене немає грошей на лікування! – відповіла Мері. Мадеш знала про проблеми Мері. Вона відвідувала Мері кілька разів відтоді, як народився її син, і всіляко намагалася їй допомогти. Також вона молилася про її сім’ю. – Не хвилюйся! – сказала вона. – Ісус може допомогти. Ходімо зі мною до церкви, і пастор помолиться за тебе. Мері не стала заперечувати. Вона витерла сльози й пішла з Мадеш на суботнє богослужіння. При вході до церкви їх привітав пастор. Коли Мадеш розповіла йому про проблеми Мері, той запевнив, що помолиться за її сина після служіння. Мері тихо просиділа всю Суботню школу; вона ніколи не бачила подібного служіння. Даніель спав у неї на руках. Вона слухала проповідь пастора, розмірковуючи над тим, чи дасть він ліки її синові. Коли служіння закінчилося, Мері залишилася сидіти на лавці в очікуванні. Пастор повернувся до залу і сів біля неї. Поклавши руку на голову Даніеля, він помолився, щоб Господь зцілив дитя і явив цій родині Свою силу. Потім пастор дав Мері трави та звелів змішувати їх із медом або водою і давати хлопчикові. На зворотному шляху Мадеш підбадьорювала свою сусідку. Вдома у Мері вона приготувала лікувальний відвар і дала його маленькому Даніелю. Перед тим як піти додому, Мадеш ще раз помолилася з Мері. Далі буде.

ДВА ЗАВІТИ Біблійні тексти для дослідження: Гал. 4:21–31; Бут. 1:28; 2:2, 3; 3:15; 15:1–6; Вих. 6:2–8; 19:3–6. Пам’ятний вірш: «А горішній Єрусалим вільний; він є матір’ю для [всіх] нас» (Гал. 4:26).

ристияни, які відкидають авторитет Старого Завіту, вважають: Закон, даний на горі Синай, не узгоджується з Євангелієм. Вони доходять висновку, що укладений на Синаї завіт знаменує початок ери в людській історії, коли спасіння ґрунтувалося на підпорядкуванні Законові. Та оскільки люди не змогли жити відповідно до вимог Закону, Бог, на їхню думку, змушений був укласти новий завіт, завіт благодаті через заслуги Ісуса Христа. У цьому полягає їхнє розуміння двох завітів: старого, який ґрунтувався на Законі, та нового, який ґрунтувався на благодаті. Якою б поширеною не була ця думка, вона помилкова. Людина ніколи не могла здобути спасіння через дотримання Закону, біблійна релігія від самого початку була релігією благодаті. Законництво, з яким Павло боровся в Галатії, було перекручуванням не тільки християнства, а й самого 85

Неділя, 27 серпня

ОСНОВА ЗАВІТУ Багато хто вважає переказ Павлом історії Ізраїлю (Гал. 4:21–31) найважчою для розуміння частиною його Послання через дуже складні докази, які вимагають глибокого знання старозавітних персонажів та подій. Щоб зрозуміти цей уривок, необхідно розібратися в старозавітній концепції завіту, на якій будуються аргументи Павла. Єврейське слово беріт, перекладене як «завіт», використовується в Старому Завіті майже 300 разів. Воно означає контракт, угоду або договір. Тисячі років завіти були невід’ємною частиною взаємовідносин як між людьми, так і народами на всьому стародавньому Близькому Сході. Часто при укладанні (дослівно «зарізанні») завіту вбивали якусь тварину. Смерть тварини символізувала долю того, хто не виконає своєї частини угоди. «Від Адама до Ісуса Бог взаємодіяв з людством за допомогою серії завітів, центром яких був майбутній Викупитель і кульмінацією яких став завіт Давида (Бут. 12:2, 3; 2 Сам. 7:12–17; Ісаї 11). Ізраїлеві у вавилонському полоні Бог дав обітницю кращого, „нового завіту” (Єрем. 31:31–34), пов’язаного з Приходом Месії з племені Давида (Єзек. 36:26–28; 37:22–28)» (Ганс К. Ларонделл. Наш Творець – Викупитель, с. 4). Які повеління Бог дав Адамові в Едемському саду до гріхопадіння? Бут. 1:28; 2:2, 3, 15–17. _____________________ __________________________________________________________

Шлюб, фізична праця й дотримання суботи були благословенням для першої людини. Проте існувала одна Божа 86

Прочитайте Бут. 3:15 – першу євангельську обітницю в Біблії. Де в цьому вірші міститься надія, яку дарує нам Христос?

ЗАВІТ З АВРААМОМ

Понеділок, 28 серпня

Яку обітницю Бог дав Авраамові в Бут. 12:1-5? Як відповів на це Авраам? __________________________________________

Перша обітниця Бога Авраамові – один із найсильніших старозавітних текстів. Ці вірші повідомляють про Божу благодать. Обітниці дає Бог, а не Авраам. Патріарх нічим не заслужив Божої прихильності. Немає також згадки про те, що Бог і Авраам разом працювали над цією угодою. Усі обітниці походять від Бога. Авраамові ж тільки необхідно було вірити в надійність і вірність Божої обітниці. Його віра не повинна бути слабкою й формальною. Патріарх мав виявити свою віру, залишити родичів (а йому вже виповнилося 75 років!) та вирушити до обіцяної Богом землі. «Благословивши Авраама, а через нього й усіх людей, Бог підтвердив Свої наміри викупити їх. Він „благословив” Адама та Єву в раю (Бут. 3:15). Бог підтвердив Свою обітницю благословити „всі народи” Своїм універсальним Планом спасіння» (Ганс К. Ларонделл. Наш Творець – Викупитель, с. 22, 23).

Протягом багатьох років Авраам очікував народження обіцяного сина. Які запитання виникали в нього щодо Божої обітниці? Бут. 15:1–6. _____________________________

Деякі вважають, що Авраам був таким героєм віри, у котрого ніколи не виникало запитань і сумнівів. Однак Священне Писання повідомляє про інше. Авраам вірив, але в нього все-таки виникали запитання й сумніви. Однак, не87

заборона – не їсти плодів з дерева пізнання добра і зла. Послух був природним для людей. Однак Адам і Єва вирішили зробити те, що було протиприродним для них. Тим самим це призвело не лише до розриву завіту творіння, а й до нездатності людства, ураженого гріхом, задовольнити вимоги цього завіту. Сам Бог вирішив відновити зруйновані Адамом та Євою відносини. Для цього Він уклав завіт благодаті, заснований на обітниці про Спасителя (Бут. 3:15).

Урок

10 Урок

старого завіту. Два завіти – це не два періоди часу. Вони відображають тільки відносини людей, символізуючи два способи налагодження зв’язку з Богом. Ці способи беруть початок від Каїна й Авеля. Один із них символізує тих, хто, подібно до Каїна, помилково покладався на власні діла. Новий же завіт символізує досвід тих, хто, подібно до Авеля, повністю покладався на благодать Бога, віруючи, що Він виконає всі Свої обітниці.

У яких сферах життя вам необхідно просто повірити в те, що здається неможливим? Як ви можете навчитися продовжувати вірити, незважаючи ні на що? Вівторок, 29 серпня

АВРААМ, САРРА Й АГАР Чому Павло пригадує історію Агари? Гал. 4:21-31; Бут. 16. Яку важливу думку щодо спасіння Павло передає за допомогою цієї старозавітної історії? ___________________ ___________________________________________________________

Агар була єгипетською рабинею в домі Авраама. Роль Агари в історії книги Буття безпосередньо пов’язаня з тим, що Авраам засумнівався в Божій обітниці (Бут. 12:11–16). Авраам і Сарра вже десять років очікували обіцяного сина, проте залишалися бездітними. Вирішивши, що потрібно допомогти Богові, Сарра дала Агар Авраамові в наложниці. Хоч нам сьогодні цей план здається дивним, за тих днів він був поширеним явищем. За звичаєм рабиня могла стати матір’ю для дитини її безплідної пані. Таким чином, Сарра могла вважати дитину, народжену від Агари та її чоловіка, своєю. І хоч син народився, він не був обіцяним Богом. Ця історія – яскравий приклад того, як у важких обставинах навіть великий Божий муж може засумніватися. У Бут. 17:18, 19 Авраам висловлює свої особливі надії на Ізмаїла як 88

Поміркуйте над тим, за яких обставин народився Ісак і в чому його народження відрізнялося від народження Ізмаїла. Бут. 17:15-19; 18:10–13; Євр. 11:11, 12. Чому ці обставини вимагали від Авраама й Сарри великої віри? __________________________________________________________ __________________________________________________________ Чи зазнавали ви коли-небудь болю через брак віри в Божі обітниці? Чи навчили вас ці помилки вірити Богові за будь-яких обставин? Які ваші рішення можуть зміцнити вашу довіру до Божих обітниць? Середа, 30 серпня

АГАР І ГОРА СИНАЙ

(Гал. 4:21–31)

Які відносини завіту зі Своїм народом Бог бажав установити на горі Синай? Що спільного між цим завітом та завітом з Авраамом? Вих. 6:2–8; 19:3–6; П. Зак. 32:10–12. __________________________________________________________ __________________________________________________________

На горі Синай Бог бажав установити такі ж самі відносини завіту з ізраїльським народом, як колись з Авраамом. Між Божими словами Авраамові в Бут. 12:1, 2 та Мойсеєві у Вих. 19 є подібність. В обох випадках Бог підкреслює, що Він зробить для Свого народу. Він не вимагає, щоб ізраїльтяни обіцяли зробити щось, аби заслужити Його благословення. Вони просто мають бути слухняними у відповідь на Його благословення. Бог не говорить про праведність через діла. Навпаки, Він хоче, щоб ізраїльтяни мали ту саму віру, яку виявляв Авраам у відповідь на Його обітниці. Якщо завіт, укладений Богом з Ізраїлем на горі Синай, подібний до Його завіту з Авраамом, чому Павло порівнює гору Синай з досвідом Агари? Вих. 19:7–25; Євр. 8:6, 7. __________________________________________________________ __________________________________________________________

спадкоємця. Господь відкидає таке припущення. У появі на світ Ізмаїла, дитини, «народженої за тілом», не було нічого надприродного. Якби Авраам непохитно вірив Божій обітниці і не дозволив обставинам узяти над собою гору, нічого цього не сталося б. Він міг би уникнути багатьох переживань.

Урок

10 Урок

зважаючи ні на що, його віра зростала. Подібно до батька з історії, описаної в Марка 9:24, Авраам у Бут. 15:8, по суті, сказав Богові: «Вірю, допоможи моєму невірству!». У відповідь Бог милостиво запевнив Авраама у вірності Своєї обітниці, уклавши з ним завіт (Бут. 15:7–18). Цей уривок дивовижний не через те, що Бог укладає завіт з Авраамом, а через те, наскільки заради цього Бог був готовий зійти до рівня Авраама. Стародавні правителі на Близькому Сході відкидали навіть саму ідею укладання завіту зі своїми слугами. На відміну від них, Бог не тільки дав слово, але, за звичаєм того часу, навіть пройшов між розсіченими тваринами, у такий спосіб уклавши завіт з патріархом. Власне, заради спасіння людей та виконання обітниці Ісус і віддав Своє життя.

Четвер, 31 серпня

ІЗМАЇЛ ТА ІСАК СЬОГОДНІ Стислим викладом історії Ізраїлю Павло бажав спростувати твердження своїх опонентів про те, що вони – справжні нащадки Авраама, а Єрусалим (центр юдейського християнства й Закону) – їхня матір. Ці юдеї стверджували, що язичники не були законними спадкоємцями. За їхніми словами, якщо язичники хотіли стати справжніми послідовниками Христа, вони повинні були спочатку стати синами Авраама, виконавши закон про обрізання. Однак Павло каже, що все навпаки. Саме законники, подібно до Ізмаїла, були незаконними синами Авраама. Покладаючись на обрізання, вони довіряли «тілу», як Сарра у 90

З чим зустрінуться в цьому світі справжні нащадки Авраама? Гал. 4:28–31; Бут. 21:8–12. ________________________ __________________________________________________________

Як обіцяного сина, Ісака чекали не тільки благословення, а й переслідування і протистояння. Говорячи про переслідування, Павло має на увазі випадок, описаний у Бут. 21:8–10, коли вшановували Ісака, а Ізмаїл насміхався над ним. Хоч сьогодні поведінка Ізмаїла може видатися не настільки значною, вона вказує на глибоку ворожість, оскільки на кону було право первородства. У давнину багато правителів намагалися забезпечити своє становище, знищуючи потенційних суперників, зокрема рідних братів і сестер (Суд. 9:1–6). Хоч Ісак зіткнувся з ворожістю, проте він одержав усі переваги любові, захисту й заступництва як спадкоємець свого батька. Як духовні нащадки Ісака, ми не повинні дивуватися випробуванням і ворожнечі навіть з боку одновірців. Чи зустрічалися ви через свою віру з ворожістю з боку навіть найближчих людей? А чи не траплялося вам переслідувати інших за їхню віру? Подумайте про це.

П’ятниця, 1 вересня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Прочитайте з книги Е. Уайт «Патріархи і пророки» розділ «Закон і завіти» (с. 363–373). «Але якщо завіт з Авраамом містив обітницю викуплення, то для чого ж був укладений ще завіт на Синаї? За час своєї неволі народ великою мірою втратив знання про Бога та принципи, закладені в основу завіту з Авраамом… Бог привів їх до Синаю, явив там Свою славу, дав Закон з обітницею великого благословення за умови послуху. “Коли 91

випадку з Агарою та ізраїльтяни біля гори Синай. А навернені язичники стали синами Авраама не за фізичним народженням, а, подібно до Ісака, надприродним чином. «Як Ісак, вони були виконанням обітниці Авраамові... Як Ісак, вони народилися вільними завдяки Божественній благодаті; як Ісак, вони належать до гілки завіту обітниці» (Джеймс Данн. Послання до галатів, с. 256).

Урок

10 Урок

Завіт, даний на горі Синай, мав виявити гріховність людства, а також указати на ліки від неї в рясній Божій благодаті. Це символічно відображалося в служінні у святині. Проблема із завітом, даним на горі Синай, походила не від Бога. Вона полягала в помилкових обіцянках людей (Євр. 8:9). На Божі обітниці вони відповіли не покірністю й вірою, а самовпевненістю: «Усе, що Господь говорив, зробимо!» (Вих. 19:8). Проживши понад 400 років у Єгипті як раби, вони не усвідомлювали справжньої величі Бога та всієї глибини своєї гріховності. Як Авраам і Сарра намагалися допомогти Богові виконати Його обітницю, так і ізраїльтяни бажали перетворити Божий завіт благодаті на завіт діл. Випадок з Агарою і гора Синай – це приклади спроб людей спастися ділами. Павло не каже, що даний на Синаї Закон став для людей злом або був скасований. Його непокоїло неправильне, законницьке розуміння галатами Божих Заповідей. «Закон мав переконати їх в абсолютній неможливості догодити Богові послухом Законові. Але замість цього він пробудив у них глибоко закорінену рішучість використати власні ресурси, щоб догодити Богові. Таким чином, Закон не виконав свого благодатного завдання – привести юдеїв до Христа. Він закрив від них Христа» (O. Палмер Робертсон. Христос Божих завітів, с. 181).

10 Урок

справді послухаєте Мого голосу і будете дотримувати завіту Мого, то... ви станете Мені царством священиків та народом святим” (Вих.19:5, 6). Люди не усвідомлювали власної гріховності, не розуміли, що без Христа не зможуть виконувати Божий Закон; вони без вагання уклали завіт з Богом… Однак уже через кілька тижнів вони розірвали завіт з Богом, поклоняючись литому ідолові. Розірвавши завіт, вони вже не могли розраховувати на Божу прихильність; тепер, відчуваючи власну гріховність і потребу в прощенні, ізраїльтяни зрозуміли необхідність у Спасителі, Котрий був відкритий у завіті з Авраамом та в прообразних жертвоприношеннях. Таким чином з любов’ю і вірою ізраїльтяни з’єдналися з Богом як своїм Визволителем з рабства гріха. Тепер вони були готові оцінити благословення нового завіту» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 371, 372). Питання для обговорення: 1. Ваші відносини з Господом більш «старозавітного» чи «новозавітного» типу? Як можна відрізнити ці два типи відносин? 2. Які питання у вашій громаді створюють напружену атмосферу? Як їх вирішують? Хоч ви можете відчувати себе жертвою «переслідування», як вам переконатися, що самі нікого не переслідуєте? Див. Матв. 18:15–17. 3. Скільки разів ви обіцяли Господу, що не робитимете якихось учинків, а потім порушували свою обіцянку? Як цей сумний факт допомагає вам зрозуміти значення благодаті?

Висновок: Історії Агари, Ізмаїла й ізраїльського народу біля гори Синай свідчать, наскільки безглуздо покладатися на власні сили, намагаючись виконати Божу обітницю. Такі приклади самоправедності Павло називає завітом із Синайської гори. Новий завіт – це вічний завіт благодаті, уперше укладений з Адамом і Євою після гріхопадіння, відновлений з Авраамом та виконаний у Христі.

Місіонерська історія

РАДІСТЬ УРАНЦІ Частина 2

вечері того ж дня пастор і його дружина прийшли до Мері, але не застали її вдома. Її чоловік Семі сидів у дворі сам. Він розповів їм, що вдень вони з Мері посварилися через гроші. Семі розповів усю їхню історію і те, що вони замислюються про самогубство. Семі сказав, що вони з дружиною не відчували Божої присутності, коли відвідували церкву на свята. Він вирізав із дерева не одну статую святих для церкви, але більше в них не було потреби, і він сидів без роботи. Пастор і його дружина уважно вислухали Семі. М’яко, але наполегливо вони переконали чоловіка, що самогубство – це не вихід. Вони закликали Семі довіряти Богові, дати Йому шанс. Семі був настільки пригнічений, що не бачив іншого рішення. Йому хотілося зрозуміти, на що сподіваються пастор і його дружина. Вони розмовляли із Семі близько трьох годин, відкриваючи Божу любов на сторінках Біблії. У Семі з’явилося безліч запитань про Бога та Його любов. Пастор запропонував помолитися про Семі та Мері й особливо про те, щоб Семі знайшов роботу. Коли вони з дружиною зібралися йти, Семі попросив їх прийти завтра. Пастор відвідав цю родину наступного вечора. Мері була вдома з дитиною. Семі широко усміхався. Йому кортіло розповісти пастору, що цього ранку приходив підрядник і запропонував йому роботу! Мері вперше за кілька тижнів усміхалася. Вони були зовсім не схожі на двох зневірених людей, яких пастор зустрів напередодні. Наступного разу, коли пастор відвідав їх, Мері схвильовано зустріла його. «У Даніеля припинилася гарячка! І він кашляє значно менше». Через кілька днів він уже їв і бавився, як усі здорові хлопчики. Мадеш і пастор із дружиною продовжували відвідувати цю родину. Вони бачили значні зміни. Якщо раніше члени цієї сім’ї постійно сварилися і збиралися покінчити життя самогубством, то тепер вони разом молилися і читали Біблію. Коли пастор вивчав з ними Біблію, вони часто запрошували сусідів послухати. Іноді в їхньому будинку збиралося до двадцяти п’яти осіб. Через три місяці Мері і Семі уклали заповіт з Господом. А ще через кілька місяців прийняли хрещення шестеро їхніх друзів. Подружжя радіє, що завдяки молитвам посвячених адвентистів у Семі тепер завжди є робота. Подружжя із вдячністю приносить десятини та пожертвування, дякуючи Богові за Його благословення. Семі (Арокуасемі) й Мері Арокайа здійснюють служіння в церкві Тріші, Індія. 93

2–8 вересня

Як законництво, так і вседозволеність позбавляють своїх прихильників свободи, оскільки тримають їх у своєрідному рабстві. Павло закликає галатів міцно триматися істинної свободи, дарованої їм у Христі. Неділя, 3 вересня

ХРИСТОС ЗВІЛЬНИВ НАС

СВОБОДА В ХРИСТІ Біблійні тексти для дослідження: Гал. 5:1–15; 1 Кор. 6:20; Римл. 8:1; Євр. 2:14, 15; Римл. 8:14; 13:8. Пам’ятний вірш: «Адже ви, брати, покликані до свободи. Тільки б свобода ваша не стала причиною жити по-тілесному; але любов’ю служіть один одному» (Гал. 5:13).

текстах Гал. 2:4, 5 Павло згадує про те, як важливо захищати свободу, дану нам у Христі Ісусі. Апостол часто говорить про свободу, але що він розуміє під цим словом? Що передбачає свобода? Як далеко вона поширюється? Яким чином свобода в Христі пов’язана із Законом? Павло розкриває ці питання, попереджаючи галатів про дві загрози. Перша – законництво. Опоненти Павла в Галатії так захопилися спробами заслужити Божу прихильність своєю поведінкою, що забули про викупний подвиг Христа, про спасіння, яке вони можуть отримати вірою через Христа. Друга загроза полягала в схильності зловживати свободою в Христі, прирівнявши її до вседозволеності. Ці люди помилково припускали, що свобода протилежна Законові. 94

«Христос визволив нас для свободи, тож стійте в ній і не впрягайтеся знову в ярмо рабства» (Гал. 5:1). Як полководець, котрий прагне надихнути своє військо, Павло закликає галатів не відмовлятися від свободи в Христі. Натхненне, емоційне звернення апостола спонукає читачів до дії. Хоч цей текст тематично пов’язаний з попередніми і наступними віршами, його різкий тон та синтаксична побудова в грецькій мові дозволяють припускати, що Павло бажав особливо виділити його. Усі аргументи Павла зводяться до свободи в Христі, яку галати ризикували втратити. Прочитайте тексти Гал. 1:3, 4; 2:16; 3:13. Які метафори використовує автор та як вони допомагають нам зрозуміти, що Христос здійснив для нас? ___________________________

Вислів Павла: «Христос визволив нас для свободи» (Гал. 5:1) дозволяє припустити, що тут він використовує ще одну метафору. Побудова цієї фрази схожа на формулу, яку використовували при релігійному звільненні рабів. Оскільки раби не мали законних прав, передбачалося, що якесь божество може купити їм свободу, після чого звільнений раб за законом належатиме цьому божеству. Звісно, на практиці такий процес був лише фікцією, оскільки раб сам мав принести до храму гроші за своє звільнення. Прикладом цього може слугувати формула, використана в понад тисячі написів, знайдених у храмі Аполлона Піфійського в Дельфах, датованих 201 р. до н. е. – 100 р. н. е.: «Для звільнення Аполлон Піфійський купує в Сосібуса з Амфісси рабиню на ім’я Нікея... Однак Нікея принесла пожертву Аполлонові за своє звільнення» (Бен Уітерінгтон III. Благодать у Галатії, с. 340). Ця формула подібна до вислову Павла, однак між ними існує головна відмінність. У метафорі Павла немає фікції. Ми не 95

Урок

Проаналізуйте своє життя. Як ви вважаєте, чи можете спасти себе? Що ваша відповідь говорить про те, яку подяку ми всі маємо відчувати за дар Христа? Понеділок, 4 вересня

ПРИРОДА ХРИСТИЯНСЬКОЇ СВОБОДИ Павло закликає християн стояти у свободі (Гал. 5:1), а потім наводить важливий факт: цю свободу подарував нам Христос. Чому християни повинні стояти у свободі? Тому що її подарував Христос. Іншими словами, наша свобода стала результатом подвигу Христа заради нас. Далі йде вказівка, типова для послань Павла (1 Кор. 10:13, 14; Колос. 2:6). Наприклад, у Римл. 6 Павло кілька разів указує на наш стан у Христі: «Знаємо, що стара наша людина розп’ята разом з Ним» (Римл. 6:6). На підставі цього факту Павло закликає: «Хай же гріх не панує у вашому смертному тілі, щоб не слухалися його пожадань» (Римл. 6:12). По суті, Павло каже: «Станьте тими, ким ви вже є в Христі». Євангеліє не накладає на людину тягар спроб поводитися так, аби довести, що ми – Божі діти. Натомість ми поводимося як Божі діти, оскільки вже є ними. Від чого Христос звільнив нас? Римл. 6:14, 18; 8:1; Гал. 4:3, 8; 5:1; Євр. 2:14, 15. _______________________________________

У посланнях Павла для опису християнського життя слово «свобода» використовується більш виразно, ніж в інших текстах Нового Завіту. У цих посланнях слово «свобода» та його похідні зустрічаються 28 разів, а в інших текстах – лише 13 разів. Як Павло розуміє свободу? По-перше, це не просто абстрактне поняття. Воно не стосується політичної, економічної свободи або свободи жити, як нам заманеться. Істинна свобода ґрунтується на наших відносинах з Ісусом Христом. Контекст свідчить, що Павло пише про свободу від рабства й осуду за96

Що у вашому житті поневолює вас? Пригадайте текст Гал. 5:1 та моліться, щоб свобода в Христі стала реальною для вас. Вівторок, 5 вересня

НЕБЕЗПЕЧНІ НАСЛІДКИ ЗАКОННИЦТВА

(Гал. 5:2–12)

Перші слова Павла в Гал. 5:2 вказують на те, що він хоче сказати щось важливе. У різних варіантах перекладу вони звучать як: «Дивіться!», «Послухайте!», «Зазначте мої слова!», «Ось я, Павло, кажу вам». Павло не висловлюється неясно. Своїми словами він не просто вимагає повної уваги читачів, але навіть застосовує свій апостольський авторитет. Він бажає, щоб вони зрозуміли всю серйозність ситуації. Якщо язичники прийматимуть обрізання, щоб спастися, то галатам необхідно усвідомити небезпечні наслідки такого рішення. Прочитайте Гал. 5:2-12. Від чого застерігає Павло читачів у зв’язку з питанням про обрізання? _____________________ __________________________________________________________

Перший наслідок спроби людини заслужити Божу прихильність, здійснивши обрізання, полягає в тому, що це зобов’язує людину дотримуватися всього церемоніального закону. У віршах 2 і 3 Павло використовує цікаву гру слів. Він каже, що Христос не принесе їм користі (офелесей), але вони будуть зобов’язані (офейлетес) виконувати Закон. Якщо людина хоче жити відповідно до закону, вона не може вибирати, які приписи виконувати, а які ні. Потрібно дотримуватися всього. По-друге, вони «відпадуть» від Христа. «Не можна отримати і те, й інше. Неможливо прийняти Христа, тим самим визнавши, що не можеш спасти сам себе, а потім здійснити обрізання, тим самим заявивши, що можеш» (Джон Стотт. Послання до галатів, с. 133). 97

конницького християнства. Проте наша свобода включає в себе значно більше. Це свобода від гріха, вічної смерті й диявола. «Без Ісуса Христа людське існування є рабством – рабством законництва, рабством зла, яке домінує у світі, рабством гріха, тіла і диявола. Бог послав Свого Сина у світ, щоб скинути ярмо цих рабовласників» (Тімоті Джордж. Послання до галатів, с. 357).

Урок

11 Урок

платимо самі за свою свободу (1 Кор. 6:20; 7:23). Ціна занадто висока для нас. Ми не можемо спасти себе самі. Однак Ісус зробив за нас те, чого ми самі зробити не могли. Він зазнав покарання за наші гріхи, тим самим звільнивши нас від осуду.

Середа, 6 вересня

СВОБОДА, АЛЕ НЕ ВСЕДОЗВОЛЕНІСТЬ

(Гал. 5:13)

Текст Гал. 5:13 є поворотною точкою Послання до галатів. Якщо до цього моменту Павло зосередив усю свою увагу на теологічній частині Послання, то тепер переходить до питання християнської поведінки. Як має жити людина, котра спасається не ділами Закону? Від якої можливої помилки в розумінні свободи Павло хотів застерегти галатів? Гал. 5:13. ______________________ __________________________________________________________

Павло добре знав про можливість неправильного тлумачення його слів щодо благодаті та свободи, отриманих віруючими в Христі (Римл. 3:8; 6:1, 2). Однак проблема полягала не в його вістці, а в людській схильності потурати своїм бажанням. Історія рясніє розповідями про людей, міста й народи, чиї розбещеність і моральний хаос були безпосередньо пов’язані з браком самоконтролю. Хто не помічав цієї тенденції у своєму житті? Тому апостол так серйозно закликає 98

Дайте чесну відповідь: чи думали ви коли-небудь, що свобода в Христі може дозволити вам залишати за собою невеликі «грішки»? Що небезпечного в таких думках? Четвер, 7 вересня

ВИКОНАННЯ ВСЬОГО ЗАКОНУ

(Гал. 5:13–15)

Як можна узгодити негативне зауваження Павла щодо необхідності «виконання всього Закону» (Гал. 5:3) з його позитивним висловом: «...весь Закон міститься» (Гал. 5:14)? Порівняйте також Римл. 10:5; Гал. 3:10, 12; 5:3 з Римл. 8:4; 13:8; Гал. 5:14. ____________________________________________ __________________________________________________________

Дехто вбачає парадоксальну суперечність між негативним висловом Павла про необхідність «виконання всього Закону» та позитивними словами: «...весь Закон міститься». Але тут

послідовників Ісуса не догоджати тілу. Апостол бажає, щоб вони чинили навпаки, тобто «любов’ю служили один одному». Кожен, хто з любов’ю служить іншим, знає, що це можна робити тільки на умові розп’яття власного «я». Люди, які потурають тілу, не схильні служити іншим, – радше навпаки. Тому наша свобода в Христі не просто звільняє нас від рабства світу, а й закликає до нового типу служіння, до обов’язку служити іншим з любов’ю. Це «можливість любити ближнього без перешкод, можливість створювати людські співтовариства на основі взаємного безкорисливого служіння, а не на жадобі влади і становища» (Сем Уїльямс. Послання до галатів, с. 145). Сучасні переклади тексту Гал. 5:13 не завжди передають усю глибину вістки апостола та її впливу на галатів. По-перше, грецький оригінал наголошує: любов, яка веде до такого служіння, – це не звичайна людська любов. Людська любов надто умовна. Павло використовує означений артикль перед словом «любов». Це свідчить про те, що він говорить про Божественну любов, яку ми одержуємо тільки за допомогою Святого Духа (Римл. 5:5). Цікаво, що слово, перекладене як «служити», у грецькому оригіналі може означати «бути рабом». Наша свобода подарована нам не задля незалежності та самодогоджання, а для того, щоб ми стали рабами один одного на основі Божої любові.

Урок

11 Урок

Третє заперечення Павла проти обрізання полягає в тому, що воно заважає духовному зростанню. Апостол порівнює цю ситуацію з бігуном, якому навмисно не дали добігти до фінішу. Слово, перекладене як «перешкодив» (в. 7), у військовій термінології означало «руйнування доріг чи мостів або створення перепон на шляху ворога з метою перешкодити його просуванню» (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 978). І, врешті-решт, обрізання скасовує необхідність у Голгофській жертві Христа. Яким чином? Деякі християни-юдеї проповідували вістку про те, що людина може спастися, здійснивши обрізання. Це лестить людському самолюбству. А вістка про розп’яття уражає людське самолюбство, оскільки нам необхідно визнати, що ми повністю залежимо від Христа. Павло обурений тим, що фальшиві вчителі наполягають на обрізанні, фактично усуваючи Христа зі свого життя й життя їхніх слухачів. Це показує, наскільки серйозним він вважав це питання.

У чому, за словами Павла, Закон виявляється в усій повноті? Левит 19:18; Марка 12:31, 33; Матв. 19:19; Римл. 13:9; Якова 2:8. ________________________________________________ __________________________________________________________

У Посланні до галатів Павло цитує Левит 19:18. Ісус вважав цей текст відображенням усього Закону. Рабин Гіллель, який жив приблизно за покоління до Ісуса, також сказав: «Що ти ненавидиш, того не роби своєму ближньому, – у цьому весь закон». Однак Ісус дивився на це питання по-іншому (Матв. 7:12). Його думка не просто більш позитивна, Він показав, що Закон і любов чудово поєднуються. Без любові Закон порожній і холодний. Без Закону любов не має напрямку й мети. Що простіше: любити інших чи просто виконувати Десять Заповідей? Чи має сенс таке запитання? Чому? Обговоріть ваші відповіді в класі. П’ятниця, 8 вересня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Справжня віра завжди виявляється в любові. Дивлячись на Голгофу, ви не повинні думати, що можна нехтувати 100

Питання для обговорення: 1. У класі обговоріть ваші відповіді на останнє запитання уроку за четвер. Які важливі істини відкривають ваші відповіді про те, що означає жити за Законом? 2. Павло пише, що Закон заснований на любові. Що це означає? 3. Чому так легко використовувати свободу в Христі для потурання своїм гріхам? До якої пастки потрапляють люди, котрі так поводяться? (Див. 1 Івана 3:8).

Висновок: Свобода – одне з улюблених слів Павла для визначення Доброї вістки. Воно відкриває, що здійснив для нас Христос, звільнивши від рабства світу, та яким християнським життям ми покликані жити. Однак ми повинні бути обережними, щоб наша свобода не перетворилася на законництво або вседозволеність. Христос звільнив нас не для того, щоб ми служили собі, а для того, щоб ми присвятили своє життя служінню ближнім. 101

своїми обов’язками і втрачати пильність, навпаки, це має пробуджувати у вас діяльну віру в Ісуса, яка очищає душу від іржі егоїзму. Коли ми вірою приймаємо Христа, наша праця тільки починається. Кожна людина має гріховні звички, які потрібно перемогти рішучими діями. Послідовник Христа не може бути різким у поводженні з іншими людьми, безсердечним та безжалісним. Він не повинен вимовляти непристойні, брутальні або осудливі слова, бути пихатим, самовдоволеним і властолюбним. Праця любові витікає з дій віри. Біблійна релігія означає постійну працю. „Тож нехай сяє ваше світло перед людьми, щоб вони побачили ваші добрі діла й прославили Отця вашого, що на небесах”. „Зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння. Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію”. Ми маємо бути старанними в добрих ділах та уважними, аби підтримувати благі труди. Вірний Свідок каже: “Я знаю твої діла”. Якщо правильне те, що наша активна діяльність не гарантує нам спасіння, то правильне також і те, що віра, яка об’єднує нас із Христом, спонукатиме душу до дій» (Е. Уайт. Рукопис 16, 1890 р. // Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1111).

Урок

11 Урок

немає суперечності. Річ у тім, що Павло навмисно використовує ці фрази, щоб показати важливу різницю між двома можливими варіантами ставлення християн до Закону. Зауважте: коли Павло говорить про дотримання християнами Закону в позитивному ключі, він ніколи не називає це «виконанням Закону». Цей вислів він використовує тільки відносно неправильної поведінки тих, хто живе під Законом і намагається заслужити Божу прихильність виконанням вимог Закону. Однак Павло зовсім не має на увазі, що спасенні благодаттю Христа не підкоряються Законові. Таке твердження далеке від істини. Апостол наголошує, що вони живуть і поводяться за Законом. Іншими словами, справжня християнська поведінка – це значно більше, ніж сліпе «виконання» Закону. Християни живуть за Законом. Такий послух походить від Ісуса (див. Матв. 5:17). Це не скасування Закону або зведення його до однієї лише любові. Але так віруючий може збагнути справжнє призначення та зміст усього Закону!

Місіонерська історія

Урок

9-15 вересня

ШЛЮБ, УКЛАДЕНИЙ НА НЕБЕСАХ Частина 1

дитинства Сахана любила Бога і щонеділі відвідувала церкву. Проте іноді їй хотілося, щоб служіння не було таким гучним і помпезним. Сахана закінчила навчання і почала працювати вчителем у жіночому коледжі. Вона, як це прийнято в Індії, жила з батьками. Дівчина знала, що незабаром батьки виберуть для неї чоловіка. Сахана любила свою роботу в коледжі і в неї там було багато друзів. Особливо їй подобалася Марина, яка теж працювала там учителькою. Одного разу Марина захворіла на малярію, і її поклали до лікарні. Сахана пішла відвідати подругу. Біля входу в палату вона зустріла чоловіка, який теж прийшов провідати Марину. Вони розговорилися. Сахана дізналася, що чоловіка звати Майкл і він пише релігійні книги. – До якої церкви ви належите? – запитала Сахана. – Я – адвентист сьомого дня, – відповів Майкл. Сахані захотілося дізнатися більше про релігію цього чоловіка, але в її культурі незаміжній дівчині було непристойно розмовляти з чоловіком довше п’яти хвилин. Тому розпитати його більше їй не вдалося. Невдовзі вона змогла зайти до Марини. Проте Сахана не переставала думати про цього чоловіка та його церкву. Сахана читала Біблію, і в неї було багато запитань, на які її пастор не міг відповісти. Можливо, церква Майкла зможе відповісти на її запитання. Сахана вирішила, що, коли Марина видужає, вона розпитає її про Майкла та його віру. Коли Сахана знову побачила Марину в навчальному містечку, вона відразу вирішила поставити їй запитання, які накопичилися. – Я зустріла твого друга Майкла, коли чекала тебе в лікарні. Він – адвентист сьомого дня. Що це означає? Ти щось знаєш про цю церкву? – Я майже рік відвідую церкву адвентистів. Вони поклоняються по суботах, тому що Біблія велить дотримуватися сьомого дня. У цій церкві дуже привітні й добрі люди. Мій чоловік приєднався до цієї церкви, але я не наважилася піти за ним, оскільки працюю по суботах». Сахана з подивом дізналася, що ця церква вивчає книгу Даниїла та Об’явлення, і виявила бажання вивчати ці біблійні книги. Далі буде.

102

ЖИТИ ДУХОМ Біблійні тексти для дослідження: Гал. 5:16–25; П. Зак. 13:4, 5; Римл. 7:14–24; Єрем. 7:9; Осії 4:2; Матв. 22:35–40. Пам’ятний вірш: «Кажу: живіть духом, і не чинитимете пожадань тіла» (Гал. 5:16).

імн Роберта Робертсона «Прийди, Джерело всіх благословень» ‒ один із найпопулярніших християнських гімнів. Однак Робертсон не завжди був людиною віри. Після смерті батька він озлобився і незабаром занурився в пияцтво й розпусту. Але, почувши проповіді відомого євангеліста Джорджа Уайтфілда, Робертсон присвятив своє життя Господу, став методистським пастором і написав цей гімн. Початкова версія гімну містила такі слова: «Я схильний блукати, Господи, я відчуваю це. Схильний залишати Бога, котрого люблю». Комусь не сподобався образ блукаючого християнина, і слова гімну були змінені на такі: «Я бажаю поклонятися Тобі, Господи, я відчуваю це; я бажаю любити Бога, Котрому служу». Хоч редактор діяв з найкращих спонукань, оригінальна версія дуже точно описувала боротьбу християн. Ми, як ві103

Неділя, 10 вересня

Понеділок, 11 вересня

«ХОДІТЬ ЗА ДУХОМ» Прочитайте текст Гал. 5:16 у перекладі Івана Огієнка. Як слово «ходіть» пов’язане з життям за вірою? П. Зак. 13:4, 5; Римл. 13:13; Ефес. 4:1, 17; Колос. 1:10. __________________ __________________________________________________________

«Ходити» – це метафора зі Старого Завіту, яка відображає поведінку людини. Як юдей, Павло часто використовує цю метафору у своїх посланнях для змалювання поводження християн. Імовірно, ця метафора також була пов’язана з першою назвою ранньої Церкви. Перш ніж послідовників Христа почали називати християнами (Дії 11:26), їх ще називали послідовниками «вчення Дороги» (Івана 14:6; Дії 22:4; 24:14). Це означає, що на самому початку християнство було не просто кодексом теологічних вірувань з Ісусом у центрі, але також «дорогою» життя, якою слід іти. Як слова «жити», «ходити», «водити» в посланнях Павла відрізняються від старозавітного розуміння? Порівняйте Вих. 16:4; Левит 18:4; Єрем. 44:23 з Гал. 5:16, 18, 25; Римл. 8:4. __________________________________________________________ __________________________________________________________

У Старому Завіті, коли йдеться про поведінку, використано не просто слово «ходити», а більш конкретний вислів: «ходити в Законі». Юридичний термін галаха юдеї застосовували до приписів та правил, установлених законом і рабинською традицією. Хоч зазвичай це слово перекладають як «юдейський закон», воно походить від єврейського слова «ступати» і дослівно означає «шлях, яким ідуть». Слова Павла «живіть духом» не суперечать дотриманню Закону. Апостол не закликає християн порушувати Закон, не виступає проти Закону та його дотримання. Він був проти законницького ставлення, коли сам Закон хибно розуміли 104

Яким був ваш досвід «жити духом»? Як ви це робили? Що у вашому житті ускладнює таку поведінку?

БОРОТЬБА ХРИСТИЯНИНА «Бо тіло бажає протилежного духові, а дух – протилежного тілу: вони протидіють одне одному, щоб ви не чинили того, чого бажаєте» (Гал. 5:17). Чи переживали ви у своєму житті жорстоку реальність цього факту? __________________________________________________________ __________________________________________________________

Не всі провадять описану Павлом боротьбу. Його слова стосуються суперечливих почуттів, які переживають християни. Оскільки люди народжуються з бажанням догоджати «тілесним задумам» (Римл. 8:7), духовний конфлікт з’являється лише тоді, коли ми знову народжуємося від Духа (Івана 3:6). Це не означає, що нехристияни ніколи не відчувають моральних суперечностей. Звичайно, вони переживають їх і стикаються з ними, проте ці конфлікти також є результатом дії Святого Духа, Котрий впливає на серця людей, спонукуючи їх до добра. Однак боротьба християн має інший вимір, адже віруючий володіє двома конфліктними началами – тілом і Духом. Протягом усієї історії християни бажали відпочити від такої боротьби. Деякі намагалися вирішити цей конфлікт, залишаючи суспільство. Інші говорили, що грішну людську натуру можна викорінити завдяки новому духовному народженню. Обидві думки помилкові. Хоч за допомогою сили Святого Духа ми, безперечно, можемо придушити бажання тіла, але конфлікт триватиме, приймаючи різні форми, доки ми не одержимо нове тіло під час Другого приходу. Відокремлення від людського суспільства не допоможе, бо куди б людина не пішла, боротьбу вона несе в самій собі, і ця боротьба триватиме до смерті людини, а в глобальному масштабі – до Другого приходу.

105

й використовували. Справжнього послуху, якого бажає Бог, можна досягнути за допомогою не зовнішньої поведінки, а внутрішнього спонукання, натхненого Святим Духом (Гал. 5:18).

Урок

12 Урок

руючі, поєднуємо в собі два протиборчі начала – тіло та Дух. І хоч наша грішна природа завжди буде схильна віддалятися від Бога, якщо ми бажаємо наповнитися Його Духом, то не повинні залишатися рабами тіла. Цю думку Павла ми докладно вивчатимемо протягом тижня.

На підставі власного досвіду духовної боротьби, яку пораду ви можете дати християнинові, котрий намагається перемогти в цьому нескінченному конфлікті?

Вівторок, 12 вересня

ДІЛА ТІЛА Змалювавши конфлікт між тілом і Духом, у текстах Гал. 5:18–26 Павло розкриває природу цього протистояння, перелічуючи пороки та чесноти. Такий перелік був усталеним літературним жанром в юдейській та греко-романській літературі. Він указував, якої поведінки необхідно уникати та яких чеснот прагнути.

Уважно проаналізуйте переліки пороків і чеснот у наведених уривках. У чому список Павла в Гал. 5:19–24 подібний до них, а чим відрізняється? Єрем. 7:9; Осії 4:2; Марка 7:21, 22; 1 Тим. 3:2, 3; 1 Петра 4:3; Об’явл. 21:8. __________________________________________________________ __________________________________________________________

Хоч Павло був добре знайомий з іншими переліками пороків і чеснот, його список вирізняється важливими особливостями. По-перше, Павло протиставляє два переліки, називаючи список пороків «учинками тіла», а список чеснот – «плодом Духа». Це важлива різниця. Як пише Джеймс Данн, «тіло вимагає, а Дух дарує. Якщо один перелік дихає тривожним самовдоволенням і шаленим потуранням бажанням, то інший наповнений турботою про ближніх, спокоєм, стійкістю, надійністю. Один перелік зображує людські вчинки, інший – 106

Уважно прочитайте перелік «учинків тіла». Чи зауважили ви, що кожен із цих учинків є порушенням однієї або кількох Заповідей Десятислів’я? Середа, 13 вересня

ПЛІД ДУХА

(Гал. 5:22–24)

«Плід же Духа – любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, віра, лагідність, стриманість. На таких нема Закону!» (Гал. 5:22, 23). Як дотримання Десяти Заповідей відображає плід Духа, змальований у цих віршах? Див. Матв. 5:21, 22, 27, 28; 22:35–40. __________________________________________________________ __________________________________________________________

Десять Заповідей – це не альтернатива або заміна любові. Вони показують нам, як виявляти любов до Бога й людей. Думка про те, що любов до Бога та ближнього скасовує Десять Заповідей, така ж безглузда, як і заява, що любов до природи скасовує закон усесвітнього тяжіння. Крім того, на відміну від переліку вчинків тіла, який складається із 18 слів, плід Духа описаний дев’ятьма словами. 107

Божественну підтримку та благословення. А це свідчить про наступне: внутрішнє перетворення є джерелом відповідальної поведінки» (Послання до галатів, с. 308). Друга вражаюча особливість переліків Павла полягає в тому, що про список пороків він навмисно говорить у множині: «учинки тіла», а словосполучення «плід Духа» використовує в однині. Ця відмінність дозволяє припустити, що життя за тілом може призвести тільки до розділення, безладдя, розбрату й розколу. А життя в царстві Духа, навпаки, дає один плід Духа, який виявляється в дев’яти чеснотах, що ведуть до єдності й цілісності. Деякі віруючі часом заявляють: неважливо, як людина вірить у Бога, головне, щоб її віра була щирою. Ця концепція далека від істини. Складений Павлом перелік пороків свідчить про зворотне: неправильне знання про Бога веде до спотвореного розуміння релігії, моральності, сексуальної поведінки, а це руйнує стосунки. Більше того, людина ризикує втратити вічне життя (Гал. 5:21).

Урок

12 Урок

Описуючи в Римл. 7 внутрішній конфлікт християн, який не дає їм робити те, що вони хочуть, Павло наголошує на серйозності цього конфлікту. Наше духовне єство бажає духовного і ненавидить тілесне, а тілесне прагне до тілесного та протистоїть духовному. А оскільки навернений розум надто слабкий, щоб самостійно протистояти тілу, єдина надія полягає в тому, аби придушувати гріховні бажання і щодня об’єднуватися зі Святим Духом у боротьбі проти нашої гріховної сутності. Саме тому Павло наполегливо закликає нас жити за Духом.

Чи пов’язана любов із самозреченням? Чи можна любити без самовідданості? Що Ісус говорить нам про любов і самозречення? Четвер, 14 вересня

ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ Хоч внутрішня боротьба між тілом і Духом триватиме в серці кожного віруючого протягом його життя, однак воно не має бути наповнене поразкою, промахами та гріхом. На підставі уривка Гал. 5:16–26 визначте, що є ключовим чинником у житті, у якому Дух панує над тілом? __________________________________________________________

Уривок Гал. 5:16–26 містить п’ять ключових дієслів, які описують життя, у якому панує Дух. По-перше, людина повинна «ходити» за духом (в. 16, переклад І. Огієнка). У грецькій мові це слово звучить як перипатео, що дослівно 108

Що ви повинні змінити у своєму житті, аби отримати обіцяну в Христі перемогу? П’ятниця, 15 вересня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Життя християнина далеко не безтурботне. Він стикається із суворими конфліктами та серйозними спокусами. “Бо тіло бажає протилежного духові, а дух – протилежного тілу”. Чим ближче ми підходимо до закінчення земної історії, тим більш 109

означає «ходити навколо» або «йти». Прихильники грецького філософа Аристотеля були відомі як перипатетики (мандрівники), оскільки всюди прямували за своїм учителем. Це дієслово вжите в теперішньому часі, що дозволяє припустити: Павло говорить не про випадкові вчинки, а про щоденне життя. Заклик «ходити» за духом передбачає, що цей вибір ми повинні робити щодня. Друге дієслово – «веде» (в. 18). Воно означає, що нам також необхідно дозволити Духові вести нас відповідно до Його волі, а ми повинні йти, підкоряючись Йому (порівняйте Римл. 8:14; 1 Кор. 12:2). Не ми маємо вести, а нас мають вести. Наступні два дієслова згадуються в Гал. 5:25. Перше – «живемо» (грецькою домен). Тут Павло говорить про досвід переродження, котрим має бути відзначене життя кожного віруючого. Теперішній час дієслова вказує на те, що цей досвід щодня має відновлюватися. Далі Павло каже: якщо ми живемо духом, то повинні також ходити духом. В оригіналі це слово відрізняється від слова у вірші 16. Тут воно звучить як стойхомен. Це військовий термін, який дослівно означає «вишиковуватися в похíдному порядку», «підбивати підсумок», «тримати крок» або «відповідати». Це означає, що Дух не тільки дає нам життя, а й щодня має спрямовувати його. У вірші 24 Павло використовує слово «розіп’яли». Це вражаючий вислів. Якщо ми живемо Духом, то повинні прийняти тверде рішення умертвити бажання тіла. Звичайно, Павло висловлюється фігурально. Ми розпинаємо тіло тим, що підживлюємо своє духовне життя, не живимо бажання тіла та придушуємо їх.

Урок

12 Урок

Богослови вважають, що ці дев’ять чеснот об’єднані в три групи по три чесноти, проте немає єдиної думки щодо того, наскільки важливий порядок їхнього перерахування. Деякі вбачають у числі три приховану асоціацію із Трійцею. Інші вважають: три групи показують, як ми повинні ставитися до Бога, ближнього і себе. А ще інші впевнені, що цей список, по суті, описує характер Ісуса. Хоч кожна з наведених думок має право на існування, найважливіше – пам’ятати, що першорядного значення Павло надає любові в житті християн. Перераховуючи дев’ять чеснот, Павло не випадково першою називає любов. У текстах Гал. 5:6, 13 він уже наголошував на верховенстві любові в житті християн. Павло також включає її до переліку чеснот в інших своїх посланнях (2 Кор. 6:6; 1 Тим. 4:12; 6:11; 2 Тим. 2:22). Якщо всі інші чесноти згадуються і в нехристиянських джерелах, то любов – відмінна риса християн. Усе це свідчить про те, що любов не можна вважати лише однією з багатьох чеснот. Любов – центральна християнська чеснота, ключ до інших чеснот. Любов – головна якість плоду Духа (1 Кор. 13:13; Римл. 5:5). Вона має визначати життя й відносини кожного християнина (Івана 13:34, 35), як би складно часом не було виявляти любов.

12 Урок

оманливими і майстерними будуть атаки ворога. Його атаки ставатимуть дедалі більш жорстокими й частими. Ті, хто відкидає світло й істину, зробляться ще більш нечутливими і байдужими, ще більше озлобляться проти тих, хто любить Бога та продовжує дотримуватися Його Заповідей» (Е. Уайт. Рукопис 33, 1911 р. // Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1111). «Вплив Святого Духа – це життя Христа в нашій душі. Ми не бачимо Христа на власні очі і безпосередньо з Ним не говоримо, але Його Святий Дух завжди перебуває поруч із нами. Він діє в кожному й через кожного, хто приймає Христа та вірує в Нього. Ті, у кому перебуває Дух, виявлять плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброту, віру, лагідність та стриманість» (Е. Уайт. Рукопис 41, 1897 р. // Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1112).

Питання для обговорення: 1. Поміркуйте над ідеєю розп’яття гріховних бажань тіла. Що це означає? Як це можна здійснити? Як часто необхідно це робити? Чому Павло використовує таке сильне дієслово? Що слово «розіп’ясти» відкриває нам про складність боротьби проти своєї гріховної природи? 2. Яку роль відіграють людські зусилля в здобутті плоду Духа? Що ваш особистий досвід відкриває про роль цих зусиль? 3. Павло попереджає: хто потурає пожаданням тіла, той не успадкує Божого Царства. Як це попередження узгоджується з істиною про спасіння вірою, а не ділами? 4. У чому полягала причина вашої найсерйознішої духовної боротьби? Чи не було це спокушення якимось гріхом? Яким чином гріх позначається на відносинах із Богом? Хто із християн не відчував самотності, сумнівів і розчарування внаслідок власних падінь, особливо якщо врахувати обітницю про перемогу над гріхом? У контексті цієї обітниці, чому ми завжди повинні пам’ятати, що наше спасіння повністю залежить від Голгофського подвигу Христа?

Висновок: Хоч у житті всіх віруючих відбувається боротьба між тілесним і духовним, християнин не приречений на поразку в цій боротьбі. Оскільки Христос переміг гріх і смерть, у житті християнина може панувати Дух Божий, щоденно даруючи йому Божі благословення та тримаючи під контролем його тілесні бажання. 110

Місіонерська історія

ШЛЮБ, УКЛАДЕНИЙ НА НЕБЕСАХ Частина 2

аступного дня Марина принесла Сахані брошури про біблійні пророцтва. У міру того як Сахана читала їх, вона була вражена тим, наскільки краще вона почала розуміти книгу Даниїла та Об’явлення. Пізніше Марина принесла їй почитати книгу «Христос – надія світу». Сахана прочитала її на одному диханні, відчуваючи, як Святий Дух підказує їй, що все написане – правда. Сахані хотілося відвідати Адвентистську церкву і дізнатися, чи виправдає ця церква та її члени її очікування. Тому, коли у них з Мариною в суботу був вихідний, вони разом пішли до церкви. Там Сахана побачила Майкла, чоловіка, якого зустріла в лікарні. З подивом вона дізналася, що він був керівником цієї невеликої громади. Після служіння Сахана поділилася своїми враженнями з подругою: «Люди тут такі доброзичливі та привітні. Ця церква саме така, якою ти мені її описувала. Я відчуваю, що нарешті знайшла свій духовний дім!». Коли Сахана повернулася з церкви додому, вона охоче розповіла батькам про нову церкву. Її батьки ніколи не чули про адвентистів сьомого дня, тому Сахана пояснила їм деякі ключові доктрини й розповіла про книги, які читала. Вона розгорнула Біблію, прочитала їм Десять Заповідей і пояснила, що Бог ніколи не відміняв Свій Закон і не змінював його. Тому Ісус і Його учні дотримувалися цього Закону. Батьки Сахани були задоволені, що їхня донька така щаслива. Вони схвалили її нову віру, але самі вирішили продовжувати відвідувати церкву, до якої ходили впродовж багатьох років. Пропрацювавши вчителем майже рік, Сахана почала шукати іншу роботу. Водночас батьки Сахани почали шукати їй чоловіка. «Я переживаю за те, кого батьки виберуть мені в чоловіки, – ділилася Сахана з Мариною. – Ви з чоловіком стали адвентистами разом, але що буде, якщо батьки виберуть мені чоловіка, який не захоче, щоб я була адвентисткою? Мені буде складно зберегти віру, якщо я вийду заміж за людину, яка не поділяє моїх переконань». Далі буде. 111

16-22 вересня

шим. Усвідомлення того, що ми спасенні благодаттю, зробить нас покірними, більш терплячими та співчутливими до інших. Неділя, 17 вересня

ВИПРАВЛЕННЯ ТИХ, ХТО СХИБИВ

ЄВАНГЕЛІЄ І ЦЕРКВА Біблійні тексти для дослідження: Гал. 6:1–10; Матв. 18:15–17; 1 Кор. 10:12; Римл. 15:1; Івана 13:34; Луки 22:3. Пам’ятний вірш: «Тому, поки маємо час, робімо добро всім, а найперше тим, які рідні у вірі» (Гал. 6:10).

еякі фермери вирішили найбільшу картоплю залишати собі, а дрібну садити. Після кількох невтішних урожаїв вони виявили, що бульби зменшилися до розмірів волоського горіха. І хоч у плані економіки це був плачевний досвід, фермери відкрили для себе важливий закон життя. «Не можна залишати собі найкраще, а рештки використовувати для садіння. Закон життя показує, що якість насіння неминуче позначиться на врожаї. На жаль, ми продовжуємо „садити дрібну картоплю”. Ми беремо собі найкраще, а висаджуємо залишки. Ми очікуємо, що завдяки якомусь неймовірному викривленню духовних законів наш егоїзм буде винагороджений безкорисливістю» (Міжнародний студентський інформаційний бюлетень, березень, 2007 р.). Цей принцип Павло описує в Гал. 6:1–10. Церкву не повинні розділяти внутрішні суперечки (див. Гал. 5:15), натомість вона має бути місцем, де Дух спонукає нас давати дорогу ін112

Хоч вимоги Павла до християнського життя високі (Гал. 5:16), його порада віруючим у Гал. 6:1 актуальна й сьогодні. Люди не ідеальні, і навіть найбільш посвячені християни не застраховані від помилок. Грецький оригінал тексту Гал. 5:16 дозволяє припустити, що Павло змальовує ситуацію, яка незабаром може скластися в Церкві. Апостол дає галатам практичну пораду, як долати такі ситуації. Як християни повинні реагувати, коли брат по вірі впадає в переступ? Гал. 6:1; Матв. 18:15–17. ______________________

Щоб скористатися порадою апостола в Гал. 6:1, необхідно зрозуміти, про яку саме ситуацію пише Павло. Її розкривають два слова, використані в першій половині речення. Перше слово «впаде». Дослівно воно означає «бути виявленим, захопленим зненацька, схопленим». Контекст та різні нюанси цього слова дозволяють припустити, що Павло мав на увазі два аспекти. Він говорить не тільки про віруючого, котрий «схопив» іншого віруючого на переступі, але також про віруючого, який «схопив» самого себе на вчинку (див. Прип. 5:22), якого за кращих обставин він волів би уникнути. На підставі підібраних Павлом слів для опису гріхів можна дійти висновку, що йдеться про ненавмисні переступи. Слово, перекладене як «переступ», походить від грецького параптома. Воно стосується не навмисних гріхів, а помилки, спотикання, хибного кроку. Це жодним чином не виправдовує переступів, натомість показує, що Павло говорить не про демонстративний гріх (1 Кор. 5:1–5). У такій ситуації правильною реакцією було б не покарання, осуд або відторгнення, а виправлення. Грецьке слово, перекладене як «виправляйте» (катартідзо), означає «лагодити», «упорядковувати», «відновлювати». У Новому Завіті це слово вживається, коли йдеться про лагодження сітей (Матв. 4:21). У грецькій літературі воно також є ме113

Урок

Чому часто ми не дотримуємося вказівок із Матв. 18:15–17, натомість погано відгукуємося про кривдників, дозволяємо своєму гніву зростати або навіть прагнемо помститися?

Як часто ви засуджували інших (можливо, тільки в думках) за гріхи, котрих колись припускалися самі?

Понеділок, 18 вересня

ОСТЕРІГАЙТЕСЯ СПОКУС «І сказав Натан до Давида: “Ти той чоловік!”» (2 Сам. 12:7). Не можна не зауважити, наскільки серйозними є слова Павла в Гал. 6:1 про те, що ми повинні пильнувати за собою, аби не потрапити в спокусу. Тон цього звернення вказує на наполегливість та особисте занепокоєння Павла. Слово, перекладене як «пильнувати», дослівно означає «звертати пильну увагу» (порівняйте Римл. 16:17; Филп. 2:4). Апостол закликає: «Уважно стежте за собою, щоб гріх не захопив вас зненацька». Аби підкреслити важливість цієї перестороги, Павло переходить від особового займенника другої особи множини («ви») у першій частині Гал. 6:1 до займенника в однині («ти») в останній частині вірша (в оригіналі: «щоб ти не був спокушений»). Це застереження адресоване не всій Церкві загалом. Це особисте застереження, адресоване кожному членові Церкви. Павло не дає пояснень щодо природи спокус, від яких так наполегливо застерігає галатів. Можливо, він мав на увазі не одне конкретне порушення, а попереджав їх не впасти в такий самий гріх, від якого намагаються застерегти інших. Водночас фраза «не ставаймо марнославними» в Гал. 5:26 показує: апостол закликає їх не вважати себе духовно вищими за тих, кого виправляють. Чому Павло вважав за необхідне застерегти віруючих від духовної гордині? Див. 1 Кор. 10:12; Матв. 26:33, 34; 2 Сам. 12:1–7. _____________________________________________

Одна з найбільших небезпек у житті християн – духовна гординя. Вона навіює нам, що ми якимось чином захищені від 114

Вівторок, 19 вересня

НЕСТИ ТЯГАР

(Гал. 6:2–5)

Окрім порад щодо виправлення тих, хто схибив, які ще вказівки дає Павло віруючим у Галатії? Гал. 6:2–5; див. також Римл 15:1; Матв. 7:12. ______________________________

У грецькій мові слово, перекладене як «тягарі» в Гал. 6:2, звучить як барос. Дослівно воно означає «важкий тягар, який комусь доводиться далеко нести». Однак згодом це слово стало метафорою, що означає «будь-які проблеми або труднощі», як, наприклад, тягар тривалої праці в спекотний день (Матв. 20:12). Безпосередній контекст вказівки Павла: «Носіть тягарі один одного» стосується моральних переступів братів по вірі, про які йдеться в попередньому вірші. Однак апостол має на думці ширше розуміння носіння тягарів. Вказівки Павла розкривають кілька особливостей християнського життя, про які не можна забувати. По-перше, як пише Тімоті Джордж, «у кожного християнина є тягар. Для декого це тягар спокус та наслідків моральних помилок, як зазначено в першому вірші. Для інших це фізична вада, криза в родині, безробіття або ціла низка подібних проблем. Проте немає християнина без тягаря» (Послання до галатів, с. 413). По-друге, Бог не бажає, щоб ми самотньо несли свій тягар. На жаль, ми часто з більшим бажанням допомагаємо іншим людям нести їхній тягар, ніж дозволяємо їм допомогти нам, відмовляючись визнати, що в нас також є потреби і слабкості. Таку самовпевнену самодостатність Павло називає гординею 115

певних гріхів. На жаль, усі ми маємо гріховну натуру, яка протистоїть Богові. Тому без стримувальної сили Духа Божого за певних обставин ми можемо припуститися практично будь-якого гріха. Усвідомлення нашої реальної сутності, сутності без Христа, може стримати нас від гріха самовпевненості. Воно також може спонукати нас більше співчувати тим, хто помилився.

Урок

13 Урок

дичним терміном, який означає лікування переломів. Ми не відвернемося від брата, якщо він упаде і зламає ногу. У такий же спосіб, як члени Тіла Христового, ми повинні з любов’ю піклуватися про своїх братів і сестер у Христі, котрі схибили й упали на шляху до Божого Царства.

Що не дозволяє нам просити допомоги: гординя, сором, недовіра, почуття самодостатності? Чому б не звернутися до того, кому ми довіряємо, і не попросити його розділити наш тягар? Середа, 20 вересня

ЗАКОН ХРИСТА

(Гал. 6:2–5)

Павло пов’язує носіння тягарів із виконанням Закону Христа. Що він розуміє під словами «Закон Христа»? Гал. 5:14; 6:2; Івана 13:34; Матв. 22:34–40. _____________________

Це єдине місце в Біблії, де використано вислів «Закон Христа» (грец. тон номон ту Христу). Однак Павло вживає подібний вислів у 1 Кор. 9:21 (енномос Христу). Унікальність цієї фрази привела до цілої низки варіантів тлумачення. Дехто помилково вбачає в цьому вислові підтвердження того, що Закон Божий, даний на горі Синай, був замінений іншим Законом – Законом Христа. Інші заявляють, що слово «Закон» просто означає «загальний принцип» (див. Римл. 7:21), тобто, несучи тягарі один одного, ми наслідуємо приклад Ісуса. Хоч останнє тлумачення частково правильне, контекст і термінологія, подібна до Гал. 5:14, дозволяють припускати, що слова «виконаєте Закон Христа» – це повторення вказівки виконувати Закон Божий з любов’ю. Раніше у своєму листі Павло показав, що з Приходом Христа моральний Закон не 116

Деякі тягарі ми можемо розділити з іншими людьми, а деякі можемо віддати тільки Господу. Як відрізнити їх? Як навчитися віддавати Богові те, що ми самі просто не можемо нести? Четвер, 21 вересня

СІЯТИ І ЖАТИ

(Гал. 6:6–10)

Гал. 6:7 – єдиний текст у Новому Завіті, де вживається слово мюктерідзетай, перекладене як «осміяний». Проте воно часто використовується в грецькому перекладі Старого Завіту. Дослівно воно означає «із презирством звеличуватися перед тим, кого сварять». У Старому Завіті це слово вживається для опису ставлення до Божих пророків (2 Хронік 36:16; Єрем. 20:7). В одному місці Святого Письма воно навіть використане для опису бунтівного ставлення до Бога (Єзек. 8:17). Павло заявляє: люди можуть ігнорувати Бога або навіть насміхатися над Його Заповідями, але вони не можуть обма117

був скасований. Навпаки, заснований на любові Закон Десяти Заповідей продовжує відігравати важливу роль у житті християн. Це короткий виклад того, чого навчав Ісус під час Свого земного служіння, того, як Він жив та як прийняв смерть на хресті. Несучи тягарі один одного, ми не тільки наслідуємо приклад Ісуса, а й виконуємо Закон. У досліджуваному уривку є ще одне складне місце: уявна суперечність між Гал. 6:2 та 6:5. Однак це питання вирішується легко: Павло використовує два різних слова, описуючи дві різні ситуації. Як ми вже говорили, у вірші 2 слово, перекладене як «тягар» (барос), означає важкий тягар, який необхідно нести на далеку відстань. А слово фортіон у вірші 5 означає «вантаж корабля», «рюкзак солдата» або «вагу дитини в утробі матері». І якщо перший тягар (барос) можна опустити, то другий (фортіон) – ні. Вагітна жінка має виносити дитину. Як видно з цього прикладу, деякі тягарі можна розділити з кимось, а деякі інша людина не може понести за нас. Прикладом цього може служити тягар вини, страждань і смерті. Тут ми повинні покладатися тільки на Божу допомогу (Матв. 11:28–30).

Урок

13 Урок

(Гал. 6:3). Гординя не тільки позбавляє нас допомоги інших людей, але також не дає цим людям виконати служіння, до якого їх покликав Господь. І, нарешті, Бог закликає нас носити тягарі один одного, оскільки через наші дії Він допомагає людям. Така концепція ґрунтується на факті, що Церква – тіло Христове. Ілюстрацією цього можуть бути слова Павла: «Але Бог – Той, Хто втішає покірних, – потішив нас приходом Тита» (2 Кор. 7:6). Зауважте: «Бог утішив Павла не під час особистої молитви й очікування Господа, а через прихід друга і добру звістку, яку той приніс. Людська дружба, виявлена в тому, що ми носимо тягарі один одного, – це частина Божого плану для Його народу» (Джон Р.В.Стотт. Вістка Послання до галатів. с. 158).

Прочитайте Гал. 6:8 (у перекладі І. Огієнка). Про що Павло пише тут? Які можна знайти приклади біблійних персонажів, котрі сіяли для тіла або для духу? Див. Дії 5:1–5; Луки 22:3; Дан. 1:8; Матв. 4:1. ____________________________

Метафора Павла про посів і жнива не рідкісна. Вона відображена в багатьох стародавніх приказках. Важливо, як апостол використовує її для пояснення попередніх слів про тіло і дух. Джеймс Данн відзначає: «Існує сучасний варіант цього вислову: ми можемо приймати рішення, але не можемо вибирати наслідки своїх рішень» (Послання до галатів, с. 330). Хоч Бог не завжди звільняє нас від земних наслідків наших гріхів, ми не повинні впадати у відчай через свої неправильні рішення. Ми можемо радіти, що Бог простив нам гріхи й усиновив нас як Своїх дітей. Ми повинні вкладати в те, що принесе багатий урожай на Небесах. Крім того, текст Гал. 6:10 відображає факт, що «християнська етика зосереджена на двох принципах: один – універсальне й усеосяжне „робімо добро всім”, другий – конкретне і точне „а найперше своїм у вірі”. Універсальний заклик Павла ґрунтувався на факті, що всі люди в усьому світі були створені за образом і подобою Бога, тому безмежно цінні в Його очах. Коли християни забували цей головний факт біблійного об’явлення, вони неминуче ставали жертвами засліпливого гріха дискримінації за ознаками раси, статі, народності, класу та безлічі інших ознак, який уражав людство від Адама та Єви до наших днів» (Тімоті Джордж. Послання до галатів, с. 427, 428). Що ви сієте: добро чи зло? Проаналізуйте своє життя. Який урожай ви пожнете?

П’ятниця, 22 вересня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Божий Дух стримує зло за допомогою совісті людини. Коли людина звеличує себе над Святим Духом, вона пожинає плоди свого беззаконня. Вплив Духа на таку людину зменшується, і Йому стає все складніше стримувати непослух, 118

Питання для обговорення: 1. Що практично означає «виправити» брата по вірі, який згрішив? Як «масштаби» зробленого гріха впливають на процес виправлення? Чи означає це, що в деяких випадках (наприклад, «масштаби» гріха невеликі) виправлення не потрібне і все може залишатися, як і раніше? Обговоріть ваші відповіді. 2. Оскільки певний тягар люди повинні нести самі (Гал. 6:5), як віруючому визначити, чи може він допомогти іншому в конкретному випадку? 3. Як ваша церква виконує вказівки Павла, записані в Гал. 6? Що ви особисто можете зробити, аби покращити ситуацію?

Висновок: Присутність Бога серед Його народу виявляється через Дух Христа, який панує в Церкві. Про це можна судити з того, як поширюється прощення й виправлення на членів, котрі схибили, як віруючі допомагають один одному у випробуваннях та звершують добрі діла один для одного й оточуючих.

119

який вона всюди сіє. Застереження для неї стають безсилими. Вона поступово втрачає Божий страх. Вона сіє для свого тіла і від тіла пожне тління. Урожай посіяного людиною насіння незабаром дозріє. Вона нехтує святими Божими Заповідями. Її тілесне серце кам’яніє. Опір істині утверджує людину в беззаконні. Через те, що люди сіяли насіння зла, у допотопному світі процвітали беззаконня, злочини й насильство. Усі мають знати про дії, які руйнують душу. Це відбувається не тому, що Бог видав якусь постанову проти людини. Не Він робить людину духовно сліпою. Бог дає людині достатньо світла й доказів, щоб вона могла відрізнити істину від омани. Проте Він не змушує людину приймати істину. Він залишає за нею свободу обирати добро або зло. Якщо людина відкидає свідчення, достатні, аби скеровувати її думки в правильному напрямку, й обирає зло, то їй легше буде повторити це вдруге. Утретє їй буде ще простіше піти від Бога й долучитися до сатани. Так вона продовжуватиме доти, доки не укорениться в гріху й не повірить неправді, яку плекатиме як істину. Її впертість принесла свій плід» (Е. Уайт. Рукопис 126, 1901 р. // Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1112).

Урок

13 Урок

нути Його. Він – головний Суддя, і, зрештою, вони повинні будуть відповісти за свої дії.

Місіонерська історія

Урок

23–29 вересня

ШЛЮБ, УКЛАДЕНИЙ НА НЕБЕСАХ Частина 3

–

обі потрібно невпинно молитися про це! – порадила подрузі Марина. – А якщо я допоможу твоїм батькам знайти чоловіка серед адвентистів? У мене є дехто на прикметі. – Серйозно? Ти зможеш? Це було б чудово! – зраділа Сахана. Сахана поговорила з матір’ю про свої переживання. – Мамо, я хочу вийти заміж за адвентиста! – Усі церкви однакові, – заперечила мати дівчини. – І я не знаю нікого з адвентистів. – Моя подруга Марина може допомогти вам знайти для мене чоловіка серед адвентистів, – запропонувала Сахана. – Що ж, добре, якщо у Марини є хтось на прикметі, ми розглянемо цю кандидатуру, – пообіцяла мати дочці. Марина знала, що пастор Майкл готується до власного весілля. Вона знала, що на його весіллі збереться багато адвентистської молоді. Марина дізналася, що юнак Абі приїде на весілля і зупиниться в її домі. Тому вона запросила Сахану до себе, щоб вони познайомилися. Сахана ревно молилася, щоб Господь подарував їй хорошого чоловіка. Коли Абі приїхав, Сахана була рада, що він виявився вельми люб’язним і привабливим. Вона дізналася, що він працює інженером-програмістом. Вони спілкувалися протягом кількох годин. Батьки Сахани познайомилися з Абі, і він також справив на них дуже хороше враження. Після весілля пастора Абі повернувся додому, і Сахана більше з ним не розмовляла. Через два дні мама Абі попросила фотографію Сахани. А ще через два місяці батьки Абі зустрілися із Саханою та її батьками. Зустріч пройшла добре. Коли батьки Абі повернулися додому, мама сказала йому: «Я б хотіла бачити цю дівчину твоєю дружиною!». Почалася підготовка до весілля. Коли трудовий контракт Сахани в школі закінчився, вона уклала заповіт з Господом. Її хрестив батько Абі. Через три місяці молодята одружилися. У день весілля вони за тамтешніми звичаями побачилися вдруге. Хоч вони і були мало знайомі до весілля, Сахана й Абі були впевненими, що Господь створив їх один для одного. Вони почали спільне життя з Богом, Котрий був центром і основою їхньої сім’ї. У них народилося двоє дітей. Абі та Сахана Куріан живуть у Хосурі, Індія, де Абі працює інженером-програмістом.

120

ХВАЛИТИСЯ ХРЕСТОМ Біблійні тексти для дослідження: Гал. 6:11–18; Римл. 6:1–6; 12:1–8; 2 Кор. 4:10; 5:17; 11:23–29. Пам’ятний вірш: «А я не став би хвалитися нічим іншим, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене розп’ятий світ, а я для світу» (Гал. 6:14).

аше дослідження Послання до галатів було доволі ґрунтовним, та й саме Послання досить серйозне й насичене. Павло знав про своє покликання, знав істину, яку проповідував (він не раз говорив, що ця істина походить від Господа). Завдяки цьому він пише з натхненною силою старозавітних пророків, подібно до Ісаї, Єремії, Осії. Як ці пророки благали своїх сучасників залишити гріхи й навернутися до Бога, так і Павло просить про те саме віруючих його часу. Як би не відрізнялися обставини часів Єремії, його слова актуальні як для сучасників пророка, так і для галатів: «Так говорить Господь: Хай не хвалиться мудрий своєю премудрістю, і хай не хвалиться лицар своєю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться! Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я – то Господь, 121

Неділя, 24 вересня

РУКА ПАВЛА Порівняйте завершальні слова Павла в уривку Гал. 6:11–18 із заключними словами інших його послань. У чому вони подібні, а чим відрізняються? (Див. закінчення в Посланні до римлян, у Першому й Другому посланнях до коринтян, у Посланнях до ефесян, филип’ян, колосян, у Першому й Другому посланнях до солунян). _________________________ __________________________________________________________

Заключні слова в посланнях Павла не завжди однакові, але вони містять цілу низку спільних елементів: (1) привітання конкретних людей, (2) заключна настанова, (3) підпис, (4) завершальне благословення. Однак Послання до галатів містить два важливі особливі елементи. По-перше, на відміну від більшості листів Павла, у Посланні до галатів немає вітань для окремих людей. Чому? Як і відсутність звичної подяки на початку листа, це може вказувати на напружені стосунки між Павлом та галатами. Тон Павла ввічливий, але офіційний. По-друге, ми повинні пам’ятати, що зазвичай Павло диктував свої послання писарям (Римл. 16:22). На завершення листа Павло брав перо і писав кілька коротких рядків своєю рукою. Узявши перо в писаря, Павло настільки стурбований ситуацією в Галатії, що продовжує писати своє Послання. Він просто не може відкласти перо, доки ще раз не закличе галатів відмовитися від своєї нерозумної поведінки. У тексті Гал. 6:11 Павло наголошує, що підписав листа великими літерами. Ми не знаємо чому. Декотрі припускають, що Павло говорив не про розмір літер, а про свій почерк. Вони вважають, що руки Павла постраждали від побиття гонителями або огрубіли при виготовленні наметів, тому він 122

Якими б не були причини, Павло явно намагався привернути увагу до своїх застережень.

Понеділок, 25 вересня

ХВАЛИТИСЯ ТІЛОМ Прочитайте Гал. 6:12, 13. Про що Павло пише в цих віршах? __________________________________________________________

Хоч раніше Павло вже згадував про вимоги й цілі своїх опонентів (див. Гал. 1:7; 4:17), однак уперше відкрито говорить про них у текстах Гал. 6:12, 13. Він наголошує, що вони бажають «хвалитися тілом». Слово «хвалитися» грецькою мовою дослівно означає «робити гарне обличчя». Словом «обличчя» греки також називали маски акторів. Тобто Павло каже, що ці люди схожі на акторів, котрі бажають завоювати прихильність публіки та міняють маски. У культурі, що ґрунтувалася на честі й пристойності, невід’ємною частиною життя була необхідність відповідати нормам. Тому фальшиві вчителі намагалися підвищити свій авторитет перед братамиюдеями як у Єрусалимі, так і в Галатії. Павло вказує на один із мотивів їхньої поведінки – бажання уникнути переслідувань. Слово «переслідування» можна розуміти і в найгіршому його значенні, включаючи фізичне насильство. Однак і більш «м’які» його прояви – обвинувачення, глузування, виключення із суспільства – можуть завдати великої шкоди. Павло, коли був Савлом, та інші запеклі фанатики в Юдеї в минулому самі організовували жорстокі переслідування (Гал. 1:13), проте не гребували і більш м’якими варіантами гонінь. Релігійні лідери в Юдеї продовжували користуватися значним політичним впливом у багатьох регіонах. Вони мали

123

не міг акуратно виписувати літери. Інші вважають: цей рядок доводить, що в нього був поганий зір. Хоч можливі обидва варіанти, більш імовірним здається те, що Павло навмисно писав великими літерами, щоб надати особливої ваги своїм словам. У наш час ми також можемо зробити акцент на важливому слові, підкресливши його, виділивши курсивом або написавши ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ.

Урок

14 Урок

Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Моє уподобання, каже Господь!» (Єрем. 9:22, 23). Ніде наша «славна» людська мудрість, багатство і сила не виглядають так марно й жалюгідно, як перед розп’ятим Христом. Це основна думка Послання Павла до заблудлої пастви в Галатії.

Подумайте про причини, через які ці люди проповідували помилкове вчення. Якщо врахувати всі обставини, їхня поведінка видається обґрунтованою. Що це говорить нам про те, що навіть «найкращі» спонукання можуть звести нас із правильного шляху, якщо ми не будемо обережними? Коли востаннє ви чинили неправильно з добрих спонукань? Вівторок, 26 вересня

ХВАЛИТИСЯ ХРЕСТОМ ГОСПОДА

(Гал. 6:14)

«А я не став би хвалитися нічим іншим, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене розп’ятий світ, а я для світу» (Гал. 6:14). Розкривши мотиви, через які декотрі юдеї-християни наполягають на обрізанні, Павло ще раз коротко викладає галатам Євангельську вістку. Для Павла Євангеліє ґрунтується на двох основних істинах: (1) центральна роль хреста (в. 14) і (2) доктрина оправдання (в. 15). Сьогодні розглянемо першу з них. Живучи у XXI столітті, нам складно зрозуміти той шок, який спричиняли слова Павла про хрест Господа (Гал. 6:14). Сьогодні розп’яття – звичайний шанований символ, який у більшості людей викликає позитивні асоціації. Проте за часів Павла розп’яттям не вихвалялися, до нього ставилися з презирством та огидою. Юдеї сприймали як блюзнірство саму ідею про розп’ятого Месію, а римляни вважали розп’ят124

Як розп’яття Христа змінило ставлення Павла до світу? Гал. 6:14; Римл. 6:1–6; 12:1–8; Филп. 3:8. __________________ __________________________________________________________

Для віруючого розп’яття Христа змінює все. Воно змушує нас переглянути своє ставлення не тільки до самих себе, а й до світу. Світ – нинішня ера гріха з усіма його наслідками (Гал. 2:16) – протистоїть Богові. Померши із Христом, ми звільнилися від рабства і більше не живемо старим життям, яким жили для світу. Як зазначає Павло, розрив між людиною та світом має бути таким, немов вони померли один для одного. Як розп’яття вплинуло на ваші відносини зі світом? Як воно змінило ваше життя? Чи відрізняється ваше нинішнє життя від життя до того, як ви віддали своє серце Господу, Котрий помер за вас? Середа, 27 вересня

НОВЕ ТВОРІННЯ Указавши на центральну роль розп’яття Христа в житті християн, Павло тепер переходить до другого основного елементу своєї вістки – оправдання вірою. Як ми вивчали протягом усього кварталу, Павло фактично протиставив обрізання та Євангеліє (див. Гал. 5:2–4). Однак він не бажає, щоб галати дійшли висновку, начебто Богові більше приємні необрізані, ніж обрізані. Не в цьому зміст вістки апостола. Людина може дотримуватися таких же законницьких поглядів відносно того, що вона робить, як і того, чого вона не робить. З духовної точки зору, саме по собі питання обрізання неважливе. У правдивій релігії первинним є не зовнішній прояв, а стан людського серця. Як сказав Сам Ісус, людина зовні може виглядати чудово, але всередині бути духовно зіпсованою (Матв. 23:27). Що означає бути новим творінням? Гал. 6:15; 2 Кор. 5:17. Чи пізнали ви на власному досвіді, що це означає? __________________________________________________________

125

тя настільки ганебним, що його навіть не застосовували до римських громадян. І за цих обставин Павло сміливо заявляє, що йому нема чим хвалитися, як тільки хрестом Господа!

Урок

14 Урок

офіційні документи з Рима. Тому багато хто з юдеїв-християн прагнув зберегти з ними хороші стосунки. Обрізаючи язичників та навчаючи їх дотримуватися Тори, ці люди шукали схвалення місцевих юдеїв. Такі дії дозволяли їм не просто підтримувати дружні стосунки з юдеями в синагогах, а й зміцнити свій зв’язок з деякими віруючими в Єрусалимі, котрі з усе більшою підозрою дивилися на їхню діяльність серед язичників (Дії 21:20, 21). Безперечно, у певному розумінні їхні дії могли зробити свідчення юдеям більш ефективним. Про яку б ситуацію не говорив Павло, його думка зрозуміла: «Адже всі, що в Ісусі Христі бажають жити благочестиво, будуть переслідувані» (2 Тим. 3:12).

Четвер, 28 вересня

ЗАКЛЮЧНІ СЛОВА

(Гал. 6:16-18)

Павло благословляє тих, котрі «будуть дотримуватися цього правила» (Гал. 6:16). Враховуючи контекст, як ви вважаєте, про яке правило говорить Павло? ____________ ___________________________________________________________

Слово, перекладене як «правило», дослівно означає «прямий стрижень, рівень або брус, який каменярі й теслі використовують для вимірювань». Поступово це слово набуло переносного значення, а саме: правила або стандарти, якими людина оцінює що-небудь. Наприклад, коли говорять про канон Нового Завіту, зазвичай мають на увазі 27 книг Нового Завіту, які вважаються достатньо авторитетними для 126

Які «рани Господа Ісуса» носив Павло на своєму тілі? Гал. 6:17. Що він розуміє під словами: «Хай ніхто не завдає мені труднощів»? Чи може текст Гал. 6:14 допомогти знайти відповідь на це запитання? Гал. 6:17; 2 Кор. 4:10; 11:23-29. __________________________________________________________ __________________________________________________________

Слово рана – грецькою стигмата, від якого походить і українське слово тавро (грец. стигма). За часів Павла рабів таврували знаком господаря для розпізнавання, кому вони належать. Крім того, таврування використовували фанатики деяких містичних течій як знак особливої відданості. «Однак під висловом “рани Господа Ісуса” Павло, безперечно, мав на увазі шрами на своєму тілі від побоїв та різних випробувань (див. 2 Кор. 4:10; 11:24–27). Його опоненти наполягали на тому, щоб навернені язичники прийняли знак обрізання як свідчення своєї належності до юдаїзму. Проте Павло мав знаки, які свідчили, чиїм рабом він став. І він відданий тільки Христу... Шрами, які Павло одержав від ворогів, служачи своєму Вчителеві, найкрасномовніше свідчили про його відданість Христу» (Коментарі Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 989). Яких фізичних та інших «ран» ви зазнали через свою віру в Ісуса? Тобто чого вам коштувала ваша віра?

П’ятниця, 29 вересня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Голгофський хрест кидає виклик і зрештою знищить усі сили зла. На хресті зосереджений увесь вплив, і від хреста він поширюється далі. Це великий центр тяжіння, оскільки на хресті Христос віддав Своє життя заради всього людства. Ця жертва була запропонована з метою відновити в людині її початкову досконалість. Більше того, вона була запропонована, щоб характер людини міг повністю перетворитися і вона стала більш ніж просто переможцем. Ті, хто завдяки силі Христа протистоїть великому ворогові Бога й людини, зрештою займуть почесне місце в небесних оселях, вище ангелів, які ніколи не грішили. 127

визначення вірувань та поведінки членів Церкви. Тому якщо вчення не відповідає цим книгам, його не приймають.

Урок

14 Урок

Грецьке слово ктісіс, перекладене як «творіння», може стосуватися як окремого «створіння» (Євр. 4:13), так і всіх живих істот (Римл. 8:22). В обох випадках слово вказує на дію Творця. Саме про це говорить Павло. Щоб стати «новим творінням», недостатньо жодного людського зусилля, чи то обрізання, чи чогось іншого. Ісус називає цей процес «народженням» (Івана 3:5–8). Це Божественна дія, коли Бог бере духовно мертву людину і вдихає в неї життя. Це ще одна метафора для зображення акту спасіння, який Павло зазвичай називає оправданням вірою. Більш докладно апостол говорить про нове творіння в тексті 2 Кор. 5:17. У цьому вірші Павло пояснює, що стати новим творінням означає значно більше, ніж просто бути вписаним у церковну книгу. Це зміна нашого нинішнього життя. Як відзначає Тімоті Джордж, це «включає в себе весь процес навернення: відновлювальна дія Святого Духа веде до покаяння і віри, щоденного процесу розп’яття та відродження, до постійного зростання у святості, котре веде до відповідності людини образу Христа» (Галатам, с. 438). Спасіння означає, що під впливом Бога людина стає новим творінням. Така радикальна зміна безпомилково показує, що означає бути оправданим.

14 Урок

Христос проголошує: “Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе!” Сам хрест не є привабливим образом, однак він має величезну притягальну силу завдяки жертві Ісуса Христа... Христос на хресті був Посередником, завдяки Котрому милість і правда спіткалися, справедливість та мир поцілувалися. Ось засіб, який змінює світ» (Е. Уайт. Рукопис 56, 1899 р. // Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1113). Питання для обговорення: 1. Чим для вас важливий факт, що Павло починає і завершує своє звернення словами про Божу благодать? (Порівняйте Гал. 1:3 і 6:8). 2. У світлі заяви Павла, що він «розп’ятий… для світу» (Гал. 6:14), які взаємовідносини сьогодні мають бути між християнами і світом? Якщо християни померли для світу, як вони повинні ставитися до питань екології, расизму, абортів тощо? 3. Яким чином людина може зрозуміти, що стала «новим творінням»? 4. На підставі матеріалу вивчених уроків коротко викладіть думку Павла з таких питань: Закон, діла Закону, оправдання вірою, старий і новий завіти, жертва Христа, освячення та християнське життя.

Висновок: Істинна релігія полягає в стані серця, який обов’язково виявиться в житті людини. Якщо серце віддане Богові, життя людини, яка зростає у вірі, усе більше відображатиме характер Христа. Серце має бути підкорене Христові. Коли це відбудеться, тоді буде видно плоди праведного життя.

Ïîñ³áíèê ç âèâ÷åííÿ Á³áë³¿ â Ñóáîòí³é øêîë³ III êâàðòàë Карл Косарт

Мартін Лютер і Послання до галатів Äèðåêòîð âèäàâíèöòâà Â. Äæóëàé, ãîëîâíèé ðåäàêòîð Ë. Êà÷ìàð, ïåðåêëàä Í. Êà÷ìàð, êîðåêòîðè: Þ. Âàëü÷óê, ². Äæåðäæ, êîìï’þòåðíà âåðñòêà Â. Êóçüìåíêî, äèçàéíåð îáêëàäèíêè À. Àïòåð, â³äïîâ³äàëüíà çà äðóê Ò. Ãðèöþê Áóìàãà îôñåòíà. Îôñåòíèé äðóê. Ï³äïèñàíî äî äðóêó 17.03.2017 ð. Ãàðí³òóðà Í’þòîí. Íàêëàä 3000 ïðèì. Âèäàâíèöòâî «Äæåðåëî æèòòÿ» 04107, ì. Êè¿â, âóë. Ëóê’ÿí³âñüêà, 9/10-À, òåë. (044) 425-6906, ôàêñ 467-5064, E-mail: dzherelo@ukr.net, www.adventist.org.ua

128