2014 №7 «Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос)
Анонси Ругательства и хромосомы
стор.
Бо від слів своїх виправдаєшся
2
Пліткарство – смертний гріх стор.
3
Заговори зі мною стор.
4
От слов своих. Мудрецы и победители стор.
5
Пастка власних слів стор.
6
Гнилизна слів стор.
7
Слово творче чи руйнівне? стор.
8
і від слів своїх будеш засуджений zz Чи замислювалися ви коли-небудь над силою слова? У нашому світі існує чимало фізичних сил: тяжіння, електрики, магнетизму, тертя, і вони впливають на нас. Але крім фізичних сил існують і духовні сили, і однією з них є сила слова: • Від слова залежить мир чи війна. • Словом вбивають і зціляють. • Словом несуть Євангельську звістку спасіння, і словом закликають темні сили. І сила слова не тільки не поступається, але в певному сенсі навіть перевершує фізичні сили. По-перше, тому, що під дією деяких фізичних сил ми знаходимося не завжди, а під силою слова – постійно. Якщо ви в цьому сумніваєтеся, то проаналізуйте, про що ви найбільше роздумуєте протягом дня, незалежно від того, відпочиваєте ви чи працюєте. Будьте певні, що ваші думки будуть про те, що сказали вам або про те, що сказали ви. Крім того, де б ви не знаходилися, ви або говорите, або слухаєте. По-друге, наприклад, силу тяжіння ми практично не зауважуємо протягом дня. Силу ж слова відчуваємо постійно: грубі слова в громадському транспорті, зауваження начальника, слова підтримки наших домашніх або друзів та ін. По-третє, фізичними силами людина навчилася керувати, створивши атомні станції чи запускаючи в політ космічні кораблі, а от силою слова,
тобто своєю мовою керувати вдається набагато важче. По-четверте, слова, які ми говоримо, формують не тільки наш настрій, але й характер. Виявляється, наші слова мають величезну силу як для нас самих, так і для оточуючих людей, а часом і для наступних поколінь. І тому слід дуже уважно ставитися до того, що ми говоримо. При цьому необхідно пам'ятати, що усі вживані нами слова можна розділити на дві групи: слова руйнівні і слова творчі. Іншими словами, що б ми не говорили, ми руйнуємо або творимо. Це стосується і того, що прийнято вважати дрібницями: сказати правду, майже правду або цілковиту брехню, прикрасити що-небудь або згустити фарби, засмутити когось ніби ненароком або підбадьорити. Часто необдумано сказані нами слова залишають помітний слід у людей, завдаючи їм розчарування, біль чи радість, і крім того, саме ці похапцем сказані слова і створюють наш імідж, розкриваючи нашу істинну сутність, «бо від надлишку серця говорять уста». За своїми словами ми будемо судимі і на Останньому Суді: «...за всяке пусте слово, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь в день суду: бо від слів своїх виправдаєшся, і від слів своїх осудишся» (Мф. 12:36-37). Звичайне слово, як здається, просто звук, часом вимовлений нами необдумано, визначить нашу вічну долю. Саме ця причина і спонукала нас звернутися до цієї теми на сторінках газети.
2
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Ругательства и хромосомы
zz Основатель «Института квантовой генетики», РАН, биолог Пётр Петрович Горяев взялся за исследования, которые позволили создать аппарат, переводящий человеческие слова в электромагнитные колебания, а затем прослеживал, как эти колебания влияют на молекулы наследственности – ДНК. С помощью этой современной технологии стало возможным проверить, как отражаются на живом организме злые и добрые слова. Исследователи взяли семена арабидопсиса, которые изучены также хорошо, как муха дрозофила. Результаты исследований ужаснули учёных. Обработка арабидопсиса словами проклятия была подобно излучению в 40 тысяч рентген. От такой ударной волны порвались цепочки ДНК и хромосомы, рассыпались гены. Большинство семян погибло, а у выживших генетический аппарат стал вырабатывать противоестественные программы, которые обрекли растения на тяжелые болезни. Удивительно, что результаты эксперимента не зависели от громкости произнесённых слов. Исследователи кричали, говорили, шептали – в любом случае разрушительный эффект
был разрушительным. Его вызвали не сила звука, а смысл сказанного – резко негативное отношение к растению. Выяснилось, что некоторые слова могут оказаться страшнее мин: они «взрываются» в генетическом аппарате человека, искажая его наследственные программы, вызывая мутации, в конце концов, приводящие к вырождению. Во время отборной брани корёжатся и рвутся хромосомы. Мат обладает качеством блокирования созидательных процессов в организме человека. Матерщина имеет отчетливо
выраженную функцию в славянском языке, она широко представлена в обрядах языческого происхождения и носит ритуальный характер. Одновременно с этим, матерщина несёт отчётливо выраженный антихристианский смысл. В древнерусских рукописях мат рассматривается как черта бесовского поведения. Матерщина у славян выполняла функции проклятия, связь с язычеством при этом несомненна. Например, одно из матерных слов на букву «е», которое имеет славянское происхождение, переводится как «проклинать».
Человек, произносящий его, тем самым проклинает себя и окружающих. Слово, начинающееся на букву «х», в древнерусском языке означало волхва, действия, которого были связаны с умершими предками, и этим возгласом на языческих ритуалах вызывали умерших. Ругательное обозначение женщины легкого поведения на букву «б» – это имя демона, с которым общались древние колдуны. Остальные матерные слова – имена языческих богов, то есть бесов. И человек, который произносит эти слова, автоматически призывает этих бесов на себя, своих детей и свой род. С матерными словами связано ещё одно интересное наблюдение. В тех странах, в национальных языках которых отсутствуют ругательства, указывающие на детородные органы, очень редкими бывают заболевания Дауна и ДЦП. Беда ещё и в том, что очень часто мы невольно ощущаем на себе влияние нечаянно услышанной ругани. Вот почему Священное Писание настоятельно советует: «НИКАКОЕ гнилое слово да НЕ ИСХОДИТ из уст ваших, а только ДОБРОЕ, ДЛЯ НАЗИДАНИЯ В ВЕРЕ, дабы оно доставляло Благодать слушающим» (Библия, Ефесянам, гл.4 ст.29).
zz Человек привыкший сквернословить находится уже в зависимости от своей вредной привычки. Иисус Христос говорил об этом: «Всякий, делающий грех, есть раб греха» (Евангелие от Иоанна 8:34). Следует помнить, что привычка сквернословить, перерастает в зависимость. Для многих бросить ругаться не легче, чем бросить курить. Помимо того, что матерщина духовно вредит, она культурно обедняет, оскверняет человека, убивает
Казати все, «що спаде на думку» – найпопулярніша мова світу. Мільярди слів щоденно ранять нас. Здатність промовляти – великий дар. Щоб людина не говорила надто багато зайвих слів Богові, Він дав їй десять пальців, щоб пам'ятала Його мудрої ради: «Щоб перше слово було добре, Щоб друге слово було правдиве, Щоб третє слово було справедливе, Щоб четверте слово було щире, Щоб п'яте слово було відважне, Щоб шосте слово було делікатне, Щоб сьоме слово несло втіху, Щоб восьме слово було ласкавим, Щоб дев'яте слово було сповнене поваги, Щоб десяте слово було мудре. А далі мовчи!» Обращаться с языком кое-как – значит и мыслить кое-как (Лев Толстой).
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Пліткарство – смертний гріх
3
zz Серед слів є одне, яке заробило репутацію як найжорстокіше слово у всьому словнику – навушник. У ньому відчувається шипіння змія, і дуже мало людей, які не здригнулися б при його звуці, а причину цього ми незабаром відкриємо. Навіть при поверховому погляді стає зрозумілим, що мав на увазі Соломон, коли написав наступне: «Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів». (Прип. 16:28). Ще в давніх Левітських законах містилося особливе положення проти пліток та лихослів'я: «Не будеш ходити пліткарем серед народу свого. Не будеш наставати на життя свого ближнього. Я Господь!» (Левіт 19:16). Чи в наші дні цей вислів має таке саме значення? Ми часто дивимося на деякі гріхи, як на щось гідне пошани. Це такі витончені гріхи духу, як гордість, заздрість, ревнощі та ін. Оскільки вони не мають зовнішніх неприємних фізичних проявів, ми їх терпимо як особисті дива. А до іншої категорії гріхів ставимося з виправданим презирством, і навіть з огидою. Плотські утіхи: перелюбство, мужолозтво, крадіжка – розглядаються як неповажні і нетерпимі. Звичайно, будь-який гріх є беззаконням, та проте у Біблії перераховуються сім смертних гріхів, які ненавидить Господь. І серед цього неприємного списку знаходимо наступний образ: «свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!» (Притчі 6:19). Це ще один спосіб описати обмовника. Задумайтеся над цим словом. У нього ніжний, приємний звук, але у нього найгучніший і грубіший відгомін зі всіх слів у мові. Він також поруйнував безліч домів, безліч сердець, більше, ніж яке-небудь інше слово. Подумайте також про дружбу, яка була похована під впливом цього явища. Навушник говорить на всіх мовах, він перетинає межі, він прихожанин усіх церков. Він носій усіляких хибних чуток. Важко заперечувати факт, що в людині існує неприродна схильність говорити погане про інших людей. Можливо, ніхто не зможе пояснити цю ваду сповна, але ми знаємо, якщо вона нам притаманна, то тільки тому, що ми вдалися до неї колись. Апостол Яків робить дивовижну заяву про те, що досконалою є та людина, котра, врешті-решт, може приборкати свого язика, тобто, орган мови. Ось послухайте: «Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний при-
Плітка боркувати й усе тіло. От і коням вкладаємо уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. Також кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим кермом скеровуються… Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською… та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!» (Якова, 3:2-8). Отже, Святе Писання зображує пліткаря як знаряддя сатани. Господь так ненавидить цей гріх тому, що його часто скоюють під виглядом релігійної святості. Звичайно пліткар говорить так, ніби він захищає якусь порушену біблійну заповідь, або навіть нібито захищає чиюсь честь, розголошуючи при цьому такі подробиці, від яких той, кого він захищає, мало не мліє. Одна брехлива вигадка має більше сили, ніж ціла сотня добрих справ. Образливий шепіт не помре, поки не спопелить безневинну душу і не перетворить її на порох. Ви знаєте, хто перший породив систему перебільшення і лжетрактовки? Сатана. Ісус назвав його батьком брехні тому, що він перший сказав брехню Адаму і Єві, нашим прабатькам. Але, зауважте, що це прозвучало тихо і хитро. Під виглядом простого запитання: «Чи справді Бог наказав: «Не їжте з усякого дерева в раю?». Диявол знав, що Бог не заборонив їсти плоди з кожного дерева в раю. Це був нáтяк на одне заборонене дерево – пізнання добра і зла. Незважаючи на те, що подібні
запитання у різних варіаціях дуже часто повторюються і сьогодні, і, можливо, через це не розглядаються як порочні, але Ісус назвав це брехнею. Перебільшувати, як сатана це робив, означає йти від істини, і жодна мова іносказання не зможе приховати те, що це в Божому розумінні є найогиднішим гріхом. На той час, коли сатана з'явився перед Євою в Саду, він уже мав певний досвід у мистецтві приховувати правду під розсудливими словами. Велика частина його протесту на небесах полягала в розповсюдженні брехливих припущень проти самого Бога. Плоди руйнівного лжесвідчення підтверджують його величезне зло! Одна третина ангелів піддалася зрадницьким пропозиціям Люцифера. Чи користуються сьогоднішні учні диявола так само напівправдою, плітками, щоб ослабити і знищити безневинних людей? Воістину, навушники все ще навколо нас, і їхні огидні дії зруйнували більше людських життів, аніж усі битви, що відбулися на землі. Вони не завжди виглядають як вороги Бога. Оскільки у їхньому обмовництві міститься тільки нáтяк, вони завжди уникають відповідальності за скоєне. Жодних фактів, зауважте, тільки розмова взагалі, щоб збудити уяву і примусити працювати млин. А потім хтось підхопить, додасть і передасть, але вже в перебільшеній формі. При повторі, зміст історії стане ще більш жахливим, а легко ранима душа знівечена і гине. Зважаючи на те, що слово має
величезну силу як до добра, так і до зла, Христос наголосив на тому, що кожна людина повинна давати звіт своїм словам. Він сказав: «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!». Чи будемо ми щасливими з'явитися за свої слова на суді? А як щодо світських чуток у домі, недобрі слова про сім'ю чи друга, а як же гнівні випади? Кожний з нас може з соромом озирнутися на свої слова, яким би не слід було злітати з язика – слова, за які, можливо, віддали б і маєток, щоб їх знищити. Але шкоди завдано і повернути минуле не можливо, бо слово як пташка – полетіло і назад не вернеш. Тому не зайвим є ще раз нагадати, що потрібно обережно вживати слова, бо одного разу вони будуть свідками проти нас. Обмовники і наклепники стоять поряд з убивцями і богозневажниками. Натхнення полишає того, хто силу слова вживає на зле. Ображати інших – це порушення Закону Божого. Кожен із нас свого часу мав справу з плітками. З одного боку колись ми вимовили слова, за якими дотепер жалкуємо, а з другого – мабуть і самі були об’єктом злих обмов та образ. Ви могли б сказати: «Але я не кажу неправди про мого сусіда, все, що я говорю про нього, це правда». Але навіщо говорити, якщо не можеш сказати нічого доброго про нього? Дійсно! А може краще помолитися за нього?
Не оборачивается тот, кто устремлен к звездам (Леонардо да Винчи)
4
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Заговори зі мною
zz Древній філософ Сократ любив говорити при знайомстві з ким-небудь: «Заговори зі мною, щоб я міг побачити тебе». Не тільки вимовлене слово, але й наша інтонація – можуть впливати до добра або до зла на тих, з ким ми спілкуємося. Сіль робить їжу смачною. Так і наша мова повинна бути привабливою і шляхетною. Сила слова – це талант, що дає Бог, і який необхідно культивувати. Зі всіх дарунків, які ми одержуємо від Святого Духа, жоден не може бути більш благословенним, аніж цей. Словами ми перемагаємо і переконуємо, віддаємо хвалу і молимося Богові, розповідаємо іншим про любов Спасителя. Як важливо, щоб наша мова відповідала нашим добрим бажанням, а тому потрібно говорити розважно. Апостол Павло, керований Святим Духом, говорить: «Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст, а тільки добре для настанови, щоб воно дало користь тим, що слухають (Еф. 4:29). Гнилі слова – це не тільки лайка, але також і будь-який прояв, що суперечить святим принципам чистого вчення Христа. Це і нечисті нáтяки і таємне нашіптування зла. Якщо не стати проти цього відразу, то
наслідки будуть жалюгідними. У зв’язку з цим, апостол Павло, продовжуючи цю думку, дає пораду: «І не засмучуйте Святого Божого Духа, яким ви запечатані на день викупу. Всяке роздратування, і гнів, і лють, і крик, і огуда хай віддаляться від вас разом з усякою злобою) (Еф. 4, 30 – 31). Тут можна розглянути природний порядок у перерахуванні Павлом ганебних гріхів: незадоволення незабаром переходить у запеклість та гнів, що, у свою чергу, веде до непристойної
Саме у слові все бере свій початок zz Сьогодні ми не надаємо слову такого великого значення, як у давнину. Людина мало стурбована тим, як вона говорить. Для неї важливішим є просто те, що вона говорить. В основному намагаються передати якнайбільше інформації, а вже як вона передається – мало хто задумується. Наша мова стала одноманітною, неемоційною, в ній багато вульгаризмів, а то й нецензурних слів і виразів. Серед молоді зараз дуже популярною є своя особлива мова. Її називають молодіжним сленгом, або жаргоном. Здається, що такі слівця, як «врубатися», «прикинь», «відморожений», «блін», «прикол» та інші, ніби спрямовані проти словесної пишноти і пустослів’я, а насправді, лише збіднюють мову. Набір слів такого сленгу невеликий. Подібно до Елочки-людоїдки (із сатиричного роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова «Дванадцять стільців»), лексикон якої складався всього з 30 слів. Деякі вчені-філологи стверджують: якщо людина постійно користується такою мовою, вона дурнішає, навіть голос її не розвивається, а стає монотонним, втрачаючи своє звукове різноманіття. Отож, щоб людині висловити складний світ своєї душі, потрібен цілий світ слів, а не тісне коло сленгу. І тоді починаєш по-новому розуміти значення біблійних рядків: «Спочатку було Слово...»
сварки; а сварка завжди супроводжується образами. Усе це виходить від сатанинської злості, що знаходить собі місце в серцях людей. Ми ніколи не повинні забувати, що наші слова можуть впливати не тільки до добра, але й до зла. Втратити кому-небудь свою власну душу – жахлива річ, але стати причиною загибелі іншої людини – ще більш жахливо. Якщо наші слова стали причиною спокуси й невір’я для інших – то що може бути більш жахливішим. Христос сказав: «Горе тій людині через
кого приходять спокуси» (Матв. 18,7). Сумно, коли християнин багато років ходить у церкву, але ніхто з його оточення не знає, що він – християнин. А яким було свідчення про перших християн? У книзі Дії апостолів читаємо що вперше в Антіохії учнів названо християнами (Дії 11:26). Їх стали так називати тому, що Христос був головною темою їхньої проповіді. Вони розповідали про Його життя, смерть і воскресіння, Його служіння в Небесному святилищі, як Посередника за грішників і Його Друге пришестя. Чому ж у деяких, котрі вважають себе християнами, мова є забрудненою? Христос дав чітке визначення такому стану: «Як ви можете добре говорити, будучи злими? Бо з повноти серця промовляють уста. Не може гілка, щеплена до доброї лози, приносити погані ягоди» (Матв. 12). Якщо ми справжні Християни, то наші слова та діла будуть свідчити про це. Отже, виражаючи осудження або даючи пораду, не дозволяйте собі різких та суворих слів. Такі слова ніколи не зможуть принести зцілення зраненій душі. За всіх обставин слово настанови повинно бути сказане в дусі любові. Тоді наші слова будуть приносити благодать тим, що слухають.
zz О том, как речь и слова влияют на общее состояние человека и животных, можно наглядно проследить из опыта, проведенного японскими учеными, который заключался в следующем: в течение трех месяцев крысам во время приема пищи говорились р а з л и ч н ы е слова. Первую крысу хвалили и гладили по шерстке, второй, давая пищу, – говорили грубые, жестокие слова, а с третьей вообще не разговаривали. По прошествии указанного времени из первой крысы выросло большое, упитанное и миролюбивое животное, вторая крыса отличалась злобным нравом и постоянным стремлением к нападению. Третья крыса, не дожив до конца эксперимента, умерла. Сквернословие, в отличие от добрых пожеланий, может нанести смертельный удар не только душе, но и здоровью. Слово может не только творить, оно может и разрушать. На разных полюсах стоят слова созидательные и слова разрушительные, слова молитвы и слова брани. Первые лечат и совершенствуют сущность человека, вторые навлекают болезни и низводят нас до уровня существ, живущих только инстинктами.
Мова – це одежа для думки (С. Джонсон). Слово ранить швидше, ніж лікує (Гете).
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
5
От слов своих. Мудрецы и победители Часто ли вам говорили, что вы не правы?
zz Всем нам доводилось слышать поучения, проповеди или наставления, когда какой-либо человек, с научной степенью или даже без неё, но имеющий особый статус или должность, говорил к нам объясняя некую «правду». И если послушать умного человека мы обычно согласны, то часто после фразы «нет, вы не правы», адресованной лично нам, мы, как правило, утрачиваем всякое желание слушать и вообще продолжать общение. Исключение составляют лишь паталогические спорщики, но это ведь не о нас, правда? Но есть и другая сторона этого вопроса – в роли такого учителя можем выступать и мы. Не пропадает ли уже у наших слушателей желание общаться после наших речей? И, что более важно, каким
мотивом мы руководствуемся, когда собираемся что-то рассказать, донести и научить? Общепринятый мотив Обычно, и с этим все согласятся, мы стараемся что-либо объяснить своему собеседнику, когда считаем, что он неправ или заблуждается. Если я точно знаю (ведь точнее просто не может быть), что мой собеседник неправ, а моё понимание однозначно верное, то конечно мне никак нельзя молчать. Вам знаком такой мотив? А вот ещё: если перед вами человек, который многого не знает и поэтому пока просто не может иметь своего мнения, и вам представилась уникальная возможность сформировать его мировоззрение по какому-либо вопросу – то, конечно, будет просто глупо этим не воспользоваться и не продемонстрировать весь свой учительский потенциал. В конце концов надо же как-то передавать опыт и знания? Всё это нам знакомо, и мы регулярно попадаем в такие ситуации. Мотив, который побуждает нас учить и о котором мы говорили выше, вполне обычен и является общепринятым. Но, это… неверный мотив! Верный мотив В поисках верного мотива мы непременно должны
Словно травы, шелестят слова… Как слова и травы в жизни схожи! Говорим: целебная трава – Есть слова целительные тоже. Есть слова, исполненные яда, Есть простые, словно васильки, А порой с собою нету сладу, Если в речи всходят сорняки. Словом можно душу покалечить, Словом можно рану исцелить, Бремя безысходности облегчить, Веру и надежду воскресить. Я смотрю на луг, в цветы одетый, Как прекрасен сочных трав покров… Научи нас, Бог, дарить букеты, Состоящие из добрых, мудрых слов. Наталья Щеглова
будем обратиться к Библии – единственному бесспорному авторитетному источнику истины. На её страницах в избытке истории, благословений и повеления. Исследуя её мы найдём много, очень много полезных рекомендаций. Но то, что мы обязательно заметим и мимо чего никак нельзя пройти, так это то, что эта Книга называет главной добродетелью Любовь. Самый яркий писатель Нового Завета – апостол Павел, записал такие слова: «Если имею [дар] пророчества, и знаю все тайны, и имею всякое познание и всю веру, так что [могу] и горы переставлять, а не имею любви, – то я ничто» (1Кор.13:2). Святой апостол утверждает, что главным, а значит единственно верным мотивом, может быть (и должна быть) только любовь. Стоит прочесть всю тринадцатую главу его первого послания к христианам Коринфа, чтобы ощутить мощь логики Павла – ничто не имеет ценности без любви! Это значит, что никакая «правда», более глубокие знания и даже ваша осведомлённость или опыт, не стоят ничего, если вы не руководствуетесь любовью к тому (или к тем), кому вы собираетесь что-либо преподать. Искренняя заинтересованность в собеседнике, желание сделать его по настоящему счастливым, оградить от реальной опасности, помочь духовно окрепнуть и воз-
Один человек пришел к своему Наставнику и спросил: – Знаешь ли ты, что сказал сегодня о тебе твой друг? – Подожди, – остановил его Учитель, – просей сначала все, что ты собираешься сказать, через три сита. – Три сита? – Прежде, чем чтонибудь говорить, нужно трижды просеять это. Во-первых, просеять через сито правды. Ты уверен, что все, что ты хочешь сказать мне, есть правда? – Да нет, я просто слышал… – Очень хорошо. Значит, ты не знаешь правда это или нет. Тогда
расти, успокоить его мятущееся сердце и дать надежду – вот, что такое любовь, а значит и выражение настоящего мотива учителя. Любой другой мотив, даже приведший к кажущемуся успеху, на самом деле, будет только успехом вашего эгоизма (хотя это и очень трудно признать). Мудрецы и победители Иисус Христос, наш истинный Учитель, ходя по этой земле и уча народ, руководствовался именно мотивом Любви. Он сострадал не только ничего незнающим людям, но и гордым глубоко образованным учителям, понимая, что они всего лишь грешники, а значит тоже нуждающиеся в благодати и Его любви, и именно это покоряло самые надменные сердца. Если мы решим наследовать убеждение Павла и опыт Христа – мы сможем занять самое достойное место среди действительно великих учителей. И пусть нашей аудиторией не всегда будут «толпы народа» и большие залы, а часто просто соседи или только наши дети, в глазах Бога и в перспективе Вечности, мы будем мудрецами и победителями: «Нет мудрости, и нет разума, и нет совета вопреки Господу. Коня приготовляют на день битвы, но победа – от Господа» (Прит.21:30,31). Д. Долгожитель
просеем это через второе сито – сито доброты. Ты хочешь сказать о моем друге что-то хорошее? – Нет, напротив… – Значит, – продолжал Учитель, – ты собираешься сказать о нем чтото плохое, но при этом даже не уверен, что это правда. Попробуем третье сито – сито пользы. Так ли уж необходимо услышать мне то, что ты хочешь рассказать? – Нет, в этом нет никакой необходимости… – Итак, заключил Наставник, – в том, что ты хочешь сказать мне, нет ни правды, ни доброты, ни необходимости. Зачем тогда говорить это?
Мова та слова – як гілка та листя серця, а свідчать про те, сухі чи зелені вони (А. Перес).
6
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Пастка власних слів
zz Дуже різні слова вилітають з наших уст. Є добрі серед них… А є й такі, що не мають ваги та сили, не цінуються, тому гинуть, вмирають… є такі, які шкодять, а є й такі, які здатні убити… Що таке «Слово»? Форма нашої людської думки, поняття… сказав і полетіло… Чи щось більше? Чи впливає на нас, на інших людей наше власне слово? В якій мірі ми відповідальні за свої слова? Чи мають наші слова якийсь зв'язок із нашою духовністю? Яків пише:1:26 та 3:2. Чому так категорично? Звідки Яків бере таку впевненість, що коли людина не згрішить у слові, – то вона досконала? Як він може провести рівність і сказати: якщо людина не згрішить у слові, то вона досконала? Слово є словом, а особистість – особистістю… Невже справді є така пряма залежність між словами людини та її особою?! Ми думаємо, що слова словами, думки думками, а діла людини – ділами… Невже є такий прямий зв'язок між словами людини та її духовністю?! Чому ж Яків такий категоричний, коли твердить, що коли гріха немає у слові, то й немає гріха у житті? І взагалі, що має на увазі Яків, коли говорить «не помиляється у слові?» Що тут мається на увазі? Лайка, лихослів’я, наклепи, пустослів’я… Наші слова дуже точно відображають нашу особу. «Бо чим серце наповнене, – те говорять уста» (Мт.12:34 та 35). Одне неправильне слово, і воно на 100% впливає на нашу особу, – щось всередині людини відбувається. Коли людина промовляє неправильне слово, чи брехню, щось порушується… Коли ти промовляєш неправильне слово, це має прямий вплив на твою особу, на твою духовність, на твоє життя. Твоє життя змінюється в залежності від того, що ти говориш… Як у цьому переконатися? Адже ми можемо бути з цим не згідні і казати, що слово це ще не дія, не вчинок, то яким чином можуть слова так сильно впливати на життя людини? Ми кажемо: «слово – то просто слово: сказав і полетіло…» Таке наше твердження свідчить про те, що ми люди перестали нести відповідальність за слова. Наші слова втратили силу, вагу… Ми стали настільки скептичними і лукавими, що не віримо жодним людським словам і питаємо: «Що ж він насправді хотів тим сказати, який його справжній намір?» Тому й легковажимо слова і не бачимо небезпеки неточності
чи неправдивості наших слів… Ми використовуємо слова з подвійним значенням, двозначні слова, у нас навіть поняття, які стоять за цими словами – двозначні… Часто як нам, так і іншим людям вигідно, щоб нас не спіймали на слові, навіть наші контракти, угоди і закони неточні і двозначні, – і це комусь приносить вигоду, зиск… Класик колись сказав: «Як багато важить слово». Це було колись. А тепер?! Чи так само воно важить і сьогодні?! Так зіпсувалося людство, що чимало людей дотримуються такого принципу: якщо моя брехня служить добрій справі і має добру мету, то це вже благородна брехня, позитивна брехня, напевно Бог не трактує її як брехню, бо Він знає, що я маю добру мету… Сьогодні наше людське слово втратило силу: як прості люди, так і високопоставлені не несуть відповідальності за свої слова… Багато чого може бракувати в нашому світі, лише не щедрих на обіцянку слів, похвал, пустопорожніх звинувачень, брехні та паплюження. Сьогодні чимало таких, що багато і гарно говорять… і не лише політиків. Соломон писав: «Не бракує гріха в многомовності…». Що ж Соломон мав на увазі, коли говорив про багатомовство, чи тільки про балакунів? Якщо ти багато говориш, тобі не омину-
ти гріха – рано чи пізно, але ти обов’язково згрішиш… За виразом Христа, все, що говорить людина, – або її оправдає, або ж її осудить. Кожне пусте слово (окрім звичайно ж побутових слів) – брехливе, лукаве, неточне, хитре, підступне – воно людину осудить! Є такий вираз – «спіймати на слові». То кого ж ми ловимо на слові – людину чи слово? Людину на її ж власному слові. Те, що вийшло з уст людини, спрямувалося проти людини. Чи людина може змінити сказане слово? Ні. А ми говоримо – це просто слово. Ні. Насправді ж слово людини стає для неї пасткою, у яку вона потрапляє. Власне слово людини, яке вона вимовила може людину осудити. В буквальному і прямому значенні. Слово людини може виступати її суддею і осудити її, однозначно – зруйнувати її як особу. У Посланні до Римлян 2:1 апостол Павло пише: «судячи інших, робиш те саме». Ось яким чином ловляться люди! – У своїх власних словах. Згрішити у слові – це наважитися докорити іншому в тому, в чому сам винний. Де ж наша провина? У чому нас можуть спіймати люди? Коли ти навчаєш когось, і навіть добре навчаєш, згідно з Біблією, але – сам порушуєш його. Тебе ловлять твої власні слова. Це означає, що від слів своїх ти осудишся. Отже, ти
згрішив у слові, – сказав те, чого сам не дотримуєшся… Це означає, що я не маю права говорити того, що сам порушую, – не маю морального права. Це слово може зруйнувати мене, хоча самі слова можуть бути правильними, від Господа. Чому слово навіть від Господа мене руйнує? Бо я сам своїм власним сказаним словом себе осуджую. Напевно це мав на увазі Ісус Христос, коли докоряв фарисеїв та книжників: «Ці люди устами шанують Мене, серце їхнє далеко від Мене…» (Мк.7:6) та «Усе, що вони скажуть – робіть і виконуйте, та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони, – та не роблять» (Мт.23:3). Як це діє на практиці? Наприклад, я домовився зустрітися з другом на певний час, а він запізнився на 30 хвилин. Каже, що по дорозі трапилась ДТП. Вона справді була, але тебе затримали на 10 хвилин, а не на 30! Людина виправдалася, із ситуації вийшла, але ця часткова брехня вбиває у ній впевненість, людина себе розміняла, принизила, перехитрила, її почуття людської гідності зменшилось на отих 20 хвилин брехні. Біда в тому, що ця брехня буде надалі прогресувати і чим закінчиться? Втратою авторитету! Хто ж тут винен? Власні слова! Отже, коли ми говоримо слова, то часто самі ж попадаємо у пастку своїх слів, які нас можуть осудити. Ми невірні… Про Бога ж написано, що Він вірний і від Себе самого не може відректися. Титул Бога тримається на Його найвищому Авторитеті, а Авторитет – на Його Слові. Не залишається у Бога безсильним жодне слово. «Навіки, о Господи, Слово Твоє в небесах пробуває» (Пс.118:89). Ви можете сказати: «Хіба ж я не господар свого власного слова?». Проте з тієї миті, як ви сказали слово, воно має владу над вами. А тому бережіться потрапити у пастку своїх власних слів! Я є особистістю настільки, наскільки відповідаю за свої слова, наскільки їх притримуюся… Тому людина свою особистість будує чи руйнує залежно від своїх слів, які виголошує. Чим чистішим та святішим є проголошене людиною слово, тим більшу відповідальність вона несе за своє слово. Дивімося на нашого Господа і Спасителя Христа – втілене Предвічне Слово, погляньмо на силу Його слова. Лк.4:22 «І всі стверджували і дивувались словам благодаті, що линули з уст Його». Отож, якщо хочемо уподібнюватися до Ісуса, хай би і наші вуста проголошували слова благодаті! Богдан Глуховецький
Недобросовісні оратори прагнуть представити погане хорошим (Платон).
Сперечатися вміють багато-хто, та мало хто вміє просто розмовляти (Олкотт).
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Гнилизна слів
zz Слово – це звук, що живе лише частку секунди і зникає в просторі. Сказав слово, а тепер іди і спробуй знайти його у звуковій хвилі.
Іноді буває, що й говорити, ніби нема про що, а лихослів’я так і сиплеться, мимоволі опоганюючи слух. Але апостол Павло попереджає: «злоріки ... Царства Божого не вспадкують» (1 Кор. 6:10). Слово – дар Божий, саме те, що уподібнює людину до Творця. Творчим словом Господь створив наш прекрасний Всесвіт – космос, що по-грецькому означає «краса». Отже, виявляється, що Слово Творця викликало до життя Красу. А гнилим словом ми намагаємося образити цю красу, опоганити її. Біблія застерігає від цього гріха. «Нехай жодне слово гниле не виходить з уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує» (Ефес. 4:29) – вчить апостол. «А розпуста та нечисть усяка не повинні навіть іменуватися у вас» (Ефес. 5:3) – наполягає він. Але, на жаль, бачимо, що гнилі слова сьогодні для багатьох стали майже нормою. Лихослів'я вживається в сім'ях, і не тільки в спілкуванні між дорослими, – часто навіть
дитячі уста забруднені гнилими словами. Причиною лихослів'я вже стають не лише роздратування та гнів, але й просто без приводу. І особливо сумно від того, що лихослів’я через свою поширеність багатьма не вважається за гріх. Тим часом, лайка – явний прояв злої сили в людині. Не всі розуміють, яка біда для нас криється за скверною лайки. Містичні корені цього явища йдуть у далеку язичницьку давнину. Люди дохристиянської епохи, щоб захистити своє життя від злісних нападок демонічного світу, всту-
пали з ним у контакт. Цей контакт міг бути тільки двояким. Демону або догоджали, звеличуючи його і приносячи йому жертви, або лякали. Так ось, лякали демона саме скверною лайкою, демонструючи свою злу мову. Подібне можна спостерігати на початку бійки, коли супротивники, роблячи люту гримасу, кричать один одному про свою жорстокість, про свою готовність зробити той чи інший вчинок. Тобто демонструють більше злості, ніж є насправді. Для страху чи від страху. Так ось, у давнину, незалежно від того, закликали демона
7
чи лякали його, використовували ті самі лайливі слова. Таким чином, так званий мат є мовою спілкування з демонічними силами. Єдина мета демонів – погубити людину, заволодіти її душею. Оволодіти ж демон може тільки людиною-грішником. І якщо людина лихословить, то цим вершить собі вирок і віддає себе в руки диявола. «Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений», – попереджає Ісус Христос (Матвія 12:37). Нашому народу Творець дав мову напрочуд милозвучну й виразну. І цю мову лихослови забруднюють жалюгідним набором мерзенних слів. Такі люди свідомо калічать у собі образ Божий – і це початок боговідступництва. Диявольські сили роблять усе, щоб люди вчилися самі себе поганити. На перший погляд здається, що гріх лихослів’я не такий уже й важкий, як, наприклад, вбивство, блуд або грабіж. Але якщо Слово Боже говорить, щоб гниле слово не виходило з наших вуст, значить Бог не вважає це незначним. Словом Бог створив усе. Слово – дарунок Божий. Воно має наближати до Бога, а не віддаляти від Нього. Хай же слово наше буде добрим, цілющим і вічним!
Скажи лайці «ні!» zz Ніхто не любить, коли у його сторону лунають якісь неприємні слова, кожен очікує почути добре слово розуміння, похвали і любові. Але водночас самі люди часто не зауважують того, що говорять іншим. Звідки ж взялася нецензурна лайка? І взагалі, яким чином погані слова добралися до українців? Гортаючи вебсторінки можна натрапити на декілька цікавих версій. За найпоширенішою з них, в давні часи наші предки не лаялися, а на Київську Русь нецензурна лексика прийшла разом з монголо-татарською ордою. Хоча ця версія – повна нісенітниця, адже ті самі англійці чи іспанці теж неабиякі любителі полаятися, однак жодних монголо-татар до них не приходило. Також постає питання – звідки лайка з’явилась у самих монголо-татарів і чи була вони присутня у давніх народів в старовинних цивілізаціях - у Шумері, Вавилоні, давньому Єгипті чи Греції. На це питання не має однозначної відповіді, адже жодних писемних згадок із нецензурними словечками з тих часів немає. Але ж їх і не
могло б бути, як-не-як, - цензура! Найцікавіша версія походження нецензурної лексики та, що вони спершу були не поганими, «брудними» словечками, а зовсім навпаки – священними мантрами, які символізували родючість. Родючість тоді була пов’язана із різноманітними еротичними обрядами, бо наші предкиязичники вірили, що людська еротичність та сексуальність може вплинути на природну родючість. Усі нецензурні слова посилаються на дітородні органи і для того, кому їх сказали, це означає втрату чоловічої сили та гідності, позбавлення чоловічої сили. Ненормативна лексика завдає шкоди не лише тим, хто її вживає, але і тим, хто її чує. І тут також діє той же метод бумерангу: що будемо говорити, те буде до нас і тягнутися. Якщо постійно кликати диявола, то до нас і чіплятиметься всяка нечисть, так само і з ненормативною лексикою: чим більше таких слів у нашому житті, тим більше все недобре буде вкорінюватися у нашу долю. Та і взагалі – все, що вимов-
ляє людина – не випадковість. Це віддзеркалення того, що є в середині. «Чим серце наповнене, те говорять уста» – написано у Євангеліє від Матвія. Не забувайте також, що в Україні нецензурна лайка в громадських місцях карається статтею 173 Кодексу України про Адміністративні правопорушення. КУпАП Стаття 173. Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський поря-
док і спокій громадян, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб. Пам’ятайте: «За всяке пусте слово, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь у день суду» (Мф. 12:36). Вікторія Михальчук
Всякое слово без дела ничтожно и пусто (Демосфен). Самый лучший проповедник — муравей, а он не произносит ни одного слова (Франклин).
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
8
Слово творче чи руйнівне?
zz Серед усіх людських здібностей є одна, яку можна назвати винятковою, – це уміння виражати свої думки й відчуття за допомогою слова. Саме слово є однією з перших ознак свідомого й розумного життя. Дуже багато в нашому житті залежить від того, що саме і як вимовляється. Адже слово може зігріти теплом любові або обпекти холодом байдужості, зцілювати рани душі й тіла або ж, навпаки, – спричиняти біль та страждання. Слово може також творити й руйнувати, потішати й засмучувати, може служити джерелом сили та натхнення, але воно здатне породжувати й слабкість та відчай. І можна сказати без перебільшення, що саме слова багато в чому визначають життя та долю людини. Соломон, чиї вислови відзначалися особливою мудрістю та виразністю, зауважив: «Смерть та життя у владі язика». Те, що ми говоримо і як це робимо, має серйозні наслідки не тільки для оточуючих нас людей, але й власної душі. Слід визнати, що наші вуста, на жаль, творять немало руйнівного. Відомо, що слова, які спричиняють нам проблеми й страждання, часто зодягаються у форму брехні, критики, пліток, лестощів, глузувань, лихослів'я, лайки. Нам також відомо, що необдумані, гнівливі слова є причиною особистих та сімейних трагедій, які затьмарюють наше щастя та радість. Слова – це думки, вимовлені вголос, які треба фільтрувати та контролювати у своєму розумі. Господь визнав це питання настільки важливим, що, відкриваючи Свою волю через Закон, Він присвячує одну Заповідь саме нашій мові. Дев’ята Заповідь закликає: «Не свідкуй неправдиво на свого ближнього». Будь-який обман чи спроба ошукати ближнього є порушенням цієї Заповіді. Бажання обманути породжує обман; сюди слід віднести будь-яке навмисне перебільшення, натяк або наклеп. Чому ж наші погані слова є гріхом перед Богом? Передусім
тому, що, вимовляючи їх і завдаючи болю ближньому, принижуючи лайливим словом, ми тим самим кидаємо докір не тільки на адресу людини, але й Бога, Який створив її. Лихословлячи ближнього, ми лихословимо його Творця, лихословимо Святе ім'я Господа, тобто говоримо богохульство. Настанови апостола Петра торкаються не тільки культури поведінки, але й культури мовлення. Читаємо у його Першому
посланні, 3 розділі: «Нарешті ж, будьте всі однодумні, співчутливі, братолюбні, милосердні, покірливі. Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте!». Тоді абсолютно інша атмосфера запанувала б і в нашому домі, а, зрештою, і в житті. Дітям нашим прищепилося б добре та чуйне ставлення одне до одного, а конфліктні ситуації проходили б без тяжкого засмучення.
Телеканал цілодобового супутникового мовлення «Надія» створений для тих, хто бажає бачити більше, знати глибше, розвинути найкраще. Контактні (:
0 (800) 50 157 80 +380 66 707 000 5 +380 93 50 157 80 +380 98 707 000 5
Пишіть на адресу: м. Ужгород, вул. Джамбула, 23; Індекс: 88000
Засновник і видавець: Черничко Іван Петрович Адреса редакції: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36 моб. тел.: 095-195-41-91 e-mail: chernip@i.ua Газета видається на кошти від благодійних пожертвувань. Розповсюджується безкоштовно
e-mail:
info@contact-hope.com
Редакційна колегія: Іван Черничко, Агнеса Черничко, Людмила Кастран, Наталія Різак, Василь Чопик, Віталій Мелесь. Реєстраційне свідоцтво: ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.
Так, апостол Павло в посланні до Ефесян 4:29 закликає: «Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст, а тільки добре, щоб воно дало користь тим, що слухають». Сьогодні, здається, ми стали дуже скупі на добрі слова. Та все ж таки радимо: не пошкодуйте їх для тих, хто поруч з вами. Ви будете приємно вражені благотворною силою доброго слова! http://hope.ua/
skype:
contact-hope
Адреса друкарні: вул. Гагаріна, 42/1 м. Ужгород, Закарпатська обл. ПРАТ «Видавництво «Закарпаття» тел.: 66-95-68 Тираж: 45000. Зам. № 251