Християнський жунал для дітей Стежинка № 141 by Христианская периодика

ISSN 2194-3796

дитячий християнський журнал

5 2014

Дякую тобі, , Нембо о за те, щ а ти вчор зробив ! не для ме

«Змотай» убок. розплутаний кл тай увагу на При цьому звер дітей, і ти літери на одязі ему цього дізнаєшся про т . номера журналу

НН Д

О А я вже склав із літер слово і тепер знаю, що цей номер журналу про задоволення. СТЕЖИНКА 5/14

Так, ти правий. А от у мене не виходить бути завжди задоволеною. Цікаво, чи можна цього навчитися? Петрику, давай-но разом прочитаємо «Стежинку». Сподіваюся, ми отримаємо відповідь на це запитання.

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

Любов ЛАЗЬКО

Все, що зустрічається, Доброго чи злого, Все розпочинається З крихітки, з малого.

Добрі зерна засівай, Буде добрим і врожай. Обіцяв Господь додати Тим, хто прагне правду мати.

З крапельки маленької Злива починається, Iз струмка тоненького Річка розливається.

Що посієш, те й пожнеш, Якщо зло – його й знайдеш. А добра твого зернята Щастя принесуть багато.

З іскри стане полум'я Метрів сто заввишки. З літер – слово, речення, З речень – цілі книжки.

Щоб не шкодити душі, Обережним будь завжди. Хай росте у серці віра, I любов, свята та щира,

Камінець до камінця – Виріс дім та вулиця. Iз легкого вітерця Буря розлютується.

Благочестя та надія, Хай душа твоя радіє, Хай добро росте, росте Й плід достойний принесе.

одній х Госп Стра життя, о веде д ого має, й , о ночує і хт тим е и с й то ягн не дос і зло 3 Пр. 19:2 його.

СТЕЖИНКА 5/14

А з образливого слова Ненависть зрости готова. Треба дуже пильнувати, Місця зернам зла не дати.

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

Проповідь каштана Автор невідомий

СТЕЖИНКА 5/14

– Марусю, я ніяк не можу впоратися з цим завданням, – підійшла Ганнуся до старшої сестри. – Невже не можеш розв’язати таку легку задачку? – сердито буркнула Маруся, вириваючи з рук Ганнусі зошит. – Через твоє завдання в мене не залишиться часу пограти на піаніно! – Не гнівайся, Марусенько, я спробую ще раз, може, мені вдасться розв’язати самій, – миролюбно погодилася Ганнуся. Але Маруся швиденько розв’язала задачу й роздратовано пояснила сестрі, де була помилка. – Марусю! – покликала мама з кухні. – Боюся, що Толик по дорозі зі школи забуде принести хліб. Ти йому не нагадала про це? – Ні! Він уже не маленький. Невже щоразу йому треба нагадувати про це?! Гаразд, я сама сходжу за хлібом, – невдоволено кинула Маруся, надягаючи пальто. Був прекрасний осінній день. З дерева впав каштан і покотився до її ніг. Маруся штовхнула його й пішла далі.

На зворотному шляху вона побачила на лаві дідуся. Він катав каштан по землі своєю палицею. – Шкода, що в каштана така колюча шкаралупа! – звернувся він до Марусі. – Адже в нього таке ніжне ядро! – І справді, дідусю! – підхопила вона. – Мені теж подобається ядро каштана. Воно таке гладеньке, брунатне! А руки колоти колючою шкаралупою не хочеться. – Каштан нагадує мені декого, – продовжував дідусь. – Кого? – з цікавістю запитала Маруся. – Одну дівчинку, в якої добре й м’яке серце. Вона завжди готова допомогти ближнім, але робить це з великим невдоволенням і наріканням, тож часом і не радий її послугам. Краще б сам зробив, аніж слухати її докори. А мені хочеться, щоб ця дівчинка супроводжувала свої добрі справи ласкавими словами й посмішкою. Тоді б її всі любили й ніхто б не засмучувався. – Дідусю, ти, напевно, про мене говориш? – зашарілася Маруся. – Але ж я гадала, що це нікому не шкодить... Адже я завжди роблю те, про що мене просять. – Нехай колючий каштан буде для тебе, Марусенько, настановою. Запам’ятай слова, сказані апостолом Павлом: «Любіть один одного братньою любов’ю, в шанобливості один одного випереджайте».

СТЕЖИНКА 5/14

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

Над цим варто замислитися СТЕЖИНКА 5/14

Багато-багато років тому, так говорить Біблія, Бог звільнив цілий народ із рабства. Він вивів ізраїльтян із Єгипту, дав їм закон, за яким вони мали жити, уклав із ними угоду: Він буде берегти й боронити їх, приведе в обітовану землю, а вони повинні дотримуватися Його заповідей. Сорок років ізраїльтяни провели в дорозі до Ханаану – землі, яку Бог обіцяв їм у спадщину. Бог у стовпі хмарному вів їх удень, а в стовпі вогненному висвітлював їм шлях уночі. Він давав їм упродовж сорока років манну з неба, свіжу воду (навіть із скелі) і захищав їх від ворогів. А вони... ремствували. Були всім незадоволені: «Набридла нам небесна їжа! Хочемо м’яса з часником і цибулею!» Чому люди бувають незадоволені, чому нарікають на своє життя? Я маю на увазі не лише тих людей, у давнину, але й нас. Біблія відповідає на це запитання. Люди незадоволені тоді, коли забувають Господа, Бога свого. Так було з народом у пустелі: Бог був із ними, вони бачили Його присутність щодня, а думали про м’ясо та часник! Він провів їх по сухому через море, а вони нарікали, коли в них не було свіжої води. Вони просто не звертали на Нього уваги. Так буває з людьми й сьогодні, навіть із віруючими: Бог урятував нас від вічної загибелі. Він боронить та оберігає нас, дає все необхідне, а ми іноді нарікаємо, якщо в нас немає чогось, що є в інших хлопчиків і дівчаток. Як навчитися бути задоволеним, не нарікати? Рецепт дуже простий: пам’ятай, що все в твоєму житті дано тобі Господом Богом! Звертай увагу на те, що в тебе є, і дякуй за це Богові. Наприклад, ти надокучав мамі й татові тим, що в тебе кросівки потерті. А ти звернув увагу на сусідського хлопчика, який ходити не може, його мама в інвалідному візку в парк возить? Він був би радий хоч босоніж бігати. Або ти говориш: «Ой, мамо, знову борщ! Набрид уже!» А ти звернув увагу на голодні очі бездомного, коли проходив підземним переходом? От він борщу був би радий! Якщо бачити навколо людей в їхніх злигоднях, тоді ремствування кудись випаровується. Правда ж? Знаєш, що ще говорить Біблія про те, як важливо бути задоволеним? Читай: «Великий же зиск – то благочестя із задоволенням. Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маємо їжу та одяг, то ми задоволені будьмо з того» (1 Тим. 6:6–8). Хочеш бути багатим? Багатий не той, хто багато має, а той, хто задоволений тим, що має. Вальдемар ЦОРН

Тетяна ЖЕМБРОВСЬКА

ТОЙ, ХТО БОГУ ЖИТТЯ ДОВІРЯЄ

Едуард СКАЧКОВ

БДЖІЛКА Той, хто Богу життя довіряє, Той нестачі ні в чому не має, Бо за крихту найменшу вдячний, Тож, не стогне в біді, не плаче. Бо упевнений він, що Творець За терпіння усім нужденним, Наче люблячий наш Отець, Нагороду дасть всім смиренним.

Лише сонечко зійде – Бджілоньці не спиться. Мед у вулик день-у-день Носить трудівниця. Не жаліється вона, Що робити важко. Треба приклад брати нам З бджілки, із комашки. Труднощі лякають нас, Сили в нас замало. Допомогу хто нам дасть – Бджілка підказала. Слово Боже – то нектар, Треба пам’ятати, Лише цей небесний дар Сили може дати. Слово Боже, наче мед, Живить нам серця. В ньому істина та шлях, I любов Отця.

Олександр ОВЧИННИКОВ

Я ЗНАЮ – ВСЕ ПРИДУМАВ БОГ!

Лише в Слові благодать, З неба вічний дар, В ньому Бог залишив нам Для душі нектар!

Малювала Олена МІКУЛА

Придумав листя і траву I захотів, щоб вітер дунув. I Він іще мене придумав – Я народився і живу!

СТЕЖИНКА 5/14

Я знаю – все придумав Бог: Хмарки біленькі в небі синім, Яскраву райдугу красиву, I море, й золотий пісок.

Розгорнімо Біблію СТЕЖИНКА 5/14

Вальдемар ЦОРН

Ісуса зазвичай оточувало дуже багато людей. А через те що Він любив і приймав усіх, до Нього тягнулися навіть такі люди, яких ніхто не любив. Жебраки, волоцюги, найменш шановані в народі люди – всі почувались у спілкуванні з Ісусом Христом спокійно та радісно. Він нікого з них не зневажав, нікого не проганяв від Себе. Сам же Ісус був дуже шанованою Людиною, рабином, тобто вчителем закону Божого. Люди знали, що Він міг зцілювати навіть сліпих... А тут із різними негарними людьми спілкується. Так вважали священики, книжники та фарисеї. Вони були дуже незадоволені Ісусом і часто Йому це висловлювали. А Він розповідав їм притчі, щоб пояснити Свою поведінку й те, як на все це дивиться Бог.

Одного разу Ісус розповів притчу про батька, в якого було двоє синів. Коли молодший підріс і почувався цілком дорослим, він попросив батька віддати йому його частину спадщини. І батько поділив між синами свій маєток. Він віддав молодшому синові його частку грошима, і той поїхав у далеку країну – влаштовувати своє життя. Старшому синові батько віддав решту. Минуло багато часу. Старший син працював у полі, по господарству, опікувався худобою та наймитами. Одне слово, завжди був у клопотах і турботах. А про молодшого сина нічого не було чути. Батько дуже нудьгував за ним. Але якось, одного дня, батько побачив удалині жебрака – обідраного та худого молодого чоловіка. Батько з нетерпінням чекав сина, тож відразу впізнав його й кинувся йому назустріч. Так, це був його молодший син! Але в якому стані! Він марно витратив усі свої гроші, дійшов до того, що почав пасти свині

Ось таку притчу Ісус розповів фарисеям, коли вони сварили Його за те, що Він дружить із грішниками. Прочитати цю притчу ти можеш в 15-му розділі Євангелія від Луки.

СТЕЖИНКА 5/14

Малювала Людмила ЯНБУЛАТОВА

в чужих людей. І тоді він зрозумів: у домі батька йому було найкраще. «Піду в дім батька, попрошу в нього вибачення й ублагаю прийняти в число його наймитів», – вирішив молодший син. Так він і зробив – і тепер ішов додому. А батько вибіг йому назустріч, обійняв сина, цілуючи та радіючи, немов дитина. Молодший син попросив вибачення, і батько на радощах подарував йому взуття, новий одяг, перстень на руку й наказав улаштувати бенкет. Сказано – зроблено! Слуги раді старатися: господар їхній такий щасливий і щедрий, адже син його пропав і знайшовся. У цей час із поля повертався старший син. Він почув співи, гру на музичних інструментах і веселий гомін бенкету. – Що тут відбувається? – запитав він в одного зі слуг, який саме ніс до будинку свіжоспечені, духмяні коржі. – Твій брат повернувся! Батько такий радий, що наказав улаштувати свято. Заходь, порадій із батьком! – відповів слуга й заквапився далі. Але старший син до будинку не пішов. Він дуже засмутився. Навіть розсердився. Вийшов до нього батько, щасливий, із посмішкою на обличчі: – Заходь, повеселися з нами! Твій брат повернувся живим і неушкодженим! – Я був із тобою всі ці роки і працював не покладаючи рук на полях твоїх, а ти мені такого бенкету жодного разу не влаштував. Та що там, ти мені й козеняти не дав, щоб ми з друзями могли повеселитися! – гнівно відповів батькові старший син. – А цей твій син прогуляв увесь свій спадок хтозна з ким, а ти його приймаєш із розкритими обіймами! Не зайду в дім! – Любий мій! Як ти можеш таке говорити? Адже все моє – твоє! Ти міг робити що хотів і брати що бажав. Але ти ніколи не вважав наш дім своїм домом... У цьому твоя проблема. А тобі слід було б радіти, що твій брат був мертвий, а тепер живий; пропадав, а тепер знайшовся, – сказав батько й зайшов у будинок, де панували радість і веселощі. А старший син залишився поза домом, незадоволений, сердитий і нещасний.

Склала Ельвіра ЦОРН

Подумай, запиши!

НИКИ, Внеси відповіді в СТІЛЬ ло вко на і розташован стільника з запитанням, починаючи зі стільника щоб з покажчиком. Для того о ов сл нє сут дізнатися від ши в біблійному вірші, випи их ан ов ер ум літери в прон стільниках відповідно нумерації.

Велика купа сіна

Збирач мита

Бажати чогось

«Я – ______ для світу» (Ів. 8:12).

Дорогоцінний метал

5 Той, хто дає поради

Воєначальник, хворий на проказу

Сестра Авесалома (2 Сам. 13:1)

«А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий __________ , збагачувалися всяким добрим учинком» (2 Кор. 9:8).

Слава Богу

Син Нооми

СТЕЖИНКА 5/14

Відходи від змеленого зерна соняшника

У діда є онук та ______

Хитра людина

Треба ______ ворогів

Яку біблійну історію тут зображено? Спробуй-но й ти, не відриваючи олівця від паперу, намалювати її.

Малювала Емма НІКЕЛЬ

ти прочитаєш Слідуючи за стрілками, івця, в якому відомий вислів псалмосп ві. він віддає хвалу Творце

КА И ВЧИН

ПОВНА

Довідайся!

Склала Ірина ВИСОЦЬ

ЯКІ

ГОСПОДИ, –

В ДІЛА

ННІ

Е ЧИСЛ

ТВОГО

УСІХ,

ТИ

О ДР У М 4

4:2

ЗЕМЛЯ!

0 .1

, ТВ О

РИ

ЇХ

ВА

ТВ

ОЇ

ТО

тям жит і, е т н Будь шолюб ся о е р не г ольняйт е. в є о а т зад що м , 13:5 м Євр. ти

ПС

По горизонталі: 1. Один із авторів євангелій, лікар за фахом. 3 3. «Тато» єврейською. По вертикалі: 1. Повторення звуку в лісі чи горах. 2. Мати Самуїла (1 Сам. 1:2). 2

Склала Олена МІКУЛА

По горизонталі: 1. Розділ між сусідськими ділянками землі. 3 3. Дванадцятий місяць за єврейським календарем (Ест. 3:7). По вертикалі: 1. Те, з чого печуть хліб. 2. Рабиня Сарри (Бут. 16:1). 1

По горизонталі: 1. Батько дванадцяти колін ізраїлевих (Бут. 49:1–28). 3 3. Невістка Нооми (Рут, 1:4). По вертикалі: 1. Те, у що впрягають домашніх тварин. 2. Рідина, що утворює моря та річки. 1

СТЕЖИНКА 5/14

Ірина ОРЛОВА

У лузі зеленім, де чисту водицю Несе серед трав джерело, Дбайливий пастух випасав свої вівці, Аж сто їх у нього було.

Iз ранку до вечора все роздивлялась Привабливий берег вона. Трава вже своя несмачною здавалась, Вода несмачною була.

У спеку шукав він для них прохолоду, У затишку спати вкладав, Щоб кожна вівця мала їжу та воду, Невтомний пастух завжди дбав.

I так її мрія ота полонила, Терпіти вівця не могла! Убік від отари нарешті ступила I щастя шукати пішла.

Його хвилювало, щоб місця доволі Овечкам у лузі було, Щоб вівці здорові були, а не кволі, Щоб чисте було джерело.

В три кроки вона перейшла в хвилюванні Місток через річку хиткий. На берег, на свій, озирнулась востаннє Й побігла у край своїх мрій.

Овечки паслися, щасливі та ситі, В безпеці спокійно жили. Любов пастуха відчували щомиті, Слухняно всі сто за ним йшли.

«Я тут погуляю під сонцем, на волі, Траву найсмачнішу знайду, Побігаю вдосталь в широкому полі, А потім додому піду!»

Аж ні! Не усі – бо одна розглядала Iз заздрістю берег чужий. Трава там смачнішою їй видавалась, I вигін просторий такий!

Iз радістю біга, щипає травицю, Зриває листочки, квітки, I п’є з джерела прохолодну водицю, Й стрибає в траві залюбки.

I меж її радості наче немає, I щастю немає кінця. «Ой, час вже додому, бо сонце сідає», – Нарешті згадала вівця.

«Навіщо покинула рідну отару, Навіщо прийшла я сюди? Хіба мені сонця, трави бракувало? Хіба бракувало води?

Свої оченята овечка підводить: «Вже пізно, піду до своїх!» Повз річку біжить, та ніде не знаходить Місточок у рідні краї.

Я мала опіку, я мала родину I милих сестричок тепло. Пастух турбувався про мене невпинно, Мені з ним спокійно було.

Шукаючи стежку, побігла чимдужче, Злякалася, плаче вона… А берег крутіший, лиш скелі та кручі, I річка бурхлива й страшна.

Його не побачу ніколи, я знаю, Бо він вже про мене забув…» Покликала тихо: «Спаси, пропадаю!» I він її голос почув!

I вже не травичка м’яка під ногами, А гостре каміння лежить, I берег колючими вкритий кущами, I річка реве та шумить.

Вівцю заблукалу піднявши на плечі, Iз радістю він проказав: «Нарешті знайшлась моя люба овечка, Як довго тебе я шукав!»

«Де ж берег рідненький? – заплакала, бідна, Не маючи сили, вона. – Як темно і страшно! Нічого не видно, Я тут залишилась одна!»

«Чому через мене, вівцю заблукалу, Отару залишив свою?» Пастух відповів їй: «Я хочу, щоб знала, Що я тебе дуже люблю!»

Покинули бідну вівцю її мрії Про інші, чудові краї, Лежить в самоті і від страху німіє, Ковтаючи сльози свої:

Тепер у безпеці себе відчуває Вівця на плечах у нього, Iз радістю тихо вона промовляє: «Я з ним! Я навіки його!»

СТЕЖИНКА 5/14

Малювала Катерина ПРАВДОХІНА

Іванка ХИЖНЯК

(Алегорія)

Маленька кульбабка росла біля паркану. Ніхто не поливав її в належний час, тому що вона росла не в саду й не належала до красивих і шляхетних квітів. Але кульбабку це зовсім не засмучувало. Вона раділа сонечку, бавилася з вітром, а коли серед густої трави помічала польову квіточку, таку ж, як вона сама, то привітно махала їй листочком.

СТЕЖИНКА 5/14

Кульбабка росла поблизу огорожі, за якою росли красиві й шляхетні квіти, тому їй було добре чутно їхні розмови. Квіти були дійсно дуже красиві (якщо кульбабка піднімала свою голівку, то бачила через паркан яскраві пелюстки), а от їхні розмови були менш привабливі.

«Погляньте-но на ці два бур’яни! – голосно обурювалася жоржина. – Вони так близько виросли біля моїх корінців, п’ють мою воду й мої добрива! Учора ввечері садівник знову їх не помітив і не вирвав. Тепер мої квітки не будуть такими красивими, як минулого року, і ніхто не буде мною захоплюватися. Як прикро!» Жоржина зітхнула так, нібито з нею сталося найбільше нещастя.

«Краще подивіться на мене, – втрутилася пишна півонія. – Ніхто не підгорнув мене сьогодні... Тепер уся волога випарується, і я буду страждати від спраги». За такими розмовами минав у квітнику день. Квіти, звичайно, знали, що маленька квіточка за парканом чує їхні розмови, але їх це не обходило. А кульбабка раділа тому, що могла рости в густій зеленій траві й їй не потрібно турбуватися про те, що її не полили або забули підгорнути.

«Гей, мала! – одного разу почула кульбабка й підвела голівку. З-за паркану визирав цікавий гладіолус. – А чому це в тебе такі вузькі пелюстки? Зараз так не модно! Може, ти хвора?» Кульбабка нічого не відповіла, лише привітно змахнула листком. З-за паркану долинуло приглушене хихотіння квітів. Їх розвеселив дотепний жарт гладіолуса. Кульбабка була цілком задоволена своїми пелюстками. Вона аж ніяк не захворіла, просто в усіх кульбабок такі вузькі пелюстки.

Минуло зовсім небагато часу, і жовта шапка кульбабки стала білою та пухнастою. «Ви були в модного перукаря? Чи не розповісте нам, хто цей умілець?» Кульбабка підвела голівку вгору й побачила чайну троянду, що перехилилась через паркан. Сказавши це, троянда одразу ж сховалася назад.

Сусідство з садовими квітами стало тепер іще більш неприємним. Вони дражнили кульбабку через її лисі голівки. Верхівка перського бузку стирчала над парканом і постійно корчила їй пики, а декоративний виноград і зовсім перекинув свої довгі батоги через паркан. Кульбабка не звертала уваги на своїх настирливих сусідів, лише привітно змахувала листочками й раділа, що могла прожити ще одне літо. Вона була задоволена життям. Малювала Аліна МАНЬКО

й, ший то ся т а г а б й ь На ольняєт в о д а з хто е бо так малим, ня свідчить ен задовол о атств г про ба . натури ократ, С

філософ

СТЕЖИНКА 5/14

Кульбабку зовсім не засмучувало те, що шапочка в неї побіліла: «Як тільки дмухне вітерець, білі парасольки – моє насіння – розлетяться в різні боки. Вони потраплять у ґрунт, і з них виростуть нові кульбабки. Адже я теж виросла з маленького насіннячка». Вона терпляче чекала на цю подію. Адже коли з її насіння виростуть кульбабки, вони обов’язково надішлють їй привіт у вигляді насіння – парасольки! Тоді на цій галявинці буде більше її друзів...

Кросворд

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

Склала Олена МІКУЛА

По горизонталі: 1. Обіцянка Господу. 4. Син Сима (Бут. 10:22). 7. Iм’я Даниїла у полоні (Дан. 1:3–7). 11. Брат Каїна. 12. Батько Самсона (Суд. 13). 16. Брат Марії та Марти. 17. Син Хама (Бут. 10:6). 19. «Ось вам ознака: ___________ сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме» (Лк. 2:12). 20. Невістка Нооми (Рут, 1:1–4). 21. Брат Мойсея (Вих. 4:14). 22. Нічний гість Iсуса (Iв. 7:50). 23. Неслухняний пророк, якого проковтнула риба. 24. Автор Євангелія.

По вертикалі: 2. Що вкрав Яків у свого брата Iсава (Бут. 27:35)? 3. Один із апостолів, чиє послання є в Біблії. 5. Жінка, яка допомогла єврейським розвідникам (Нав. 6:16). 6. Корабель апостола Павла (Дії, 28:11). 8. Судилище, на якому сидів Пилат (Iв. 19:13). 9. Людина, яка не могла померти, доки не побачить Iсуса (Лк. 2:25–26). 10. Старший син Якова (Бут. 35:23). 11. Один з «малих» пророків. 13. Печера, біля якої Давид вилив воду на славу Господу (2 Сам. 23:13–17). 14. Місце, де померла Сарра (Бут. 23:2). 15. Син Iрода (Мт. 2:22). 18. Прабабуся Давида (Рут, 4:16–17). 19. Iдол, що сам упав та розбився (1 Сам. 5:3).

6 7

11 12

СТЕЖИНКА 5/14

21 22

Насправді саме Своїм улюбленим дітям – віруючим в Iсуса Христа – Небесний Отець дарує неймовірне багатство Небес, яке набагато перевершує найсміливіші мрії: «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (1 Кор. 2:9). Але й на землі ми не обділені Його щедрістю. Ми багаті миром, радістю, вірними друзями, атмосферою любові, упевненістю в завтрашньому дні... I ще багато чим, за що люди готові платити великі гроші. Розкішний будинок, шикарна машина та дорогий одяг – усе це дає лише короткочасне задоволення, за яке доводиться дорого платити: «А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибель. Бо корінь усього лихого – то грошолюбство...» (1 Тим. 6:9–10). Тому вірні та чесні християни байдуже проходять повз розкішні вітрини дорогих магазинів.

Запитання — відповіді

Чом у Бог дарує багате життя злим і нечесним людям, а хрис тиянам – просте й скромне, хоча вони вірні, чесні, добрі люди? (Юлія Л., Україна)

ули перші люди? Якою мовою Якої національності б і як її перекладали різними писана перша Біблія а н а ї написано, що Бог змішав бул світу? Адже в Біблі и м а мов ови і кожен знав тільки свою мову? м

Національність перших людей можна визначити як «діти Адама», адже всі вони вийшли з його родини. Після потопу в живих знову залишилася тільки одна сім’я. Від неї утворилась уся сучасна цивілізація, яку можна було б назвати «діти Ноя». Коли Бог розділив їх і дав різні мови, люди розійшлися світом. Відтоді з’явилися різні народи й племена зі своєю культурою та писемністю. Потім Господь обрав одну сім’ю, щоб вона поширювала Його Царство по всій землі. Це була родина євреїв – Авраама, Iсака та Якова. Їхні численні нащадки стали називатися народом Iзраїля. Серед них Господь обирав пророків, які передавали людям Слово Боже. Тому мовою Старого Заповіту була давньоєврейська мова. Новий Заповіт був написаний апостолами Iсуса Христа на простонародній мові давніх греків, тому що за тих часів вона була дуже поширеною, як сьогодні англійська. Адже апостоли намагалися виконати веління Христа: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в Iм’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Мт. 28:19–20). Переклад Біблії – справа довга й непроста. Iноді правителі народів, бажаючи мати Біблію, наймали вчених людей, які перекладали для них Писання рідною мовою. Але в більшості випадків Біблію перекладали учні Iсуса Христа, які намагалися виконати Його повеління навчити всі народи. На сьогоднішній день повна Біблія існує на 518 мовах народів світу, і її можуть читати близько п’яти мільярдів людей. Новий Заповіт або його частини перекладено ще на 2280 мов. I ще існує понад 2000 проектів з перекладу Біблії різними мовами і наріччями. Відповіді пастора Олексія ЄРОПКІНА Малювала Вікторія ДУНАЄВА

СТЕЖИНКА 5/14

(Таїса С., Україна)

Із серії «Фару сильніший за всіх» СТЕЖИНКА 5/14

Пауль УАЙТ

– Який шлях обрав носоріг Фару? – запитав Гулу в Дауді, помічника лікаря в джунглях. – У нього було дві можливості – або йти зі слоном, або без нього. – I чим же все закінчилося? – хотіла знати Луту, дівчинка з забинтованими очима.

Носоріг Фару замислився. Він відпочивав у прохолоді джунглів, ніжно обдмухуючи свої передні ноги, – там, де ліани глибоко врізалися в шкіру. Якесь дивне, тепле почуття наповнювало його єство.

Підвівши голову, він побачив антилопу Дік-Дік, що стояла біля великого мурашника. «Слон був дуже турботливий, коли розв’язував тобі ноги». – «О, так», – відповів носоріг, причому, без притаманного

йому гарчання. Фару підняв одну ногу: «Я не міг звільнитися сам». – «Ти правий, – погодилася Дік-Дік, – ти був занадто міцно зв’язаний. Мене слон теж врятував, коли я потрапила в пастку мисливця.

Скільки я не намагалась, але не могла сама видертися з неї. Слон допоміг мені. Все, що мені потрібно було робити, – це триматися за його хобот. Ходімо поговоримо з ним». З боку водойми доносилося

хропіння. Вони побачили сплячого гіпопотама Буху, тулуб якого був прихований під водою. Лише голова його лежала на поверхні. Він розплющив одне око: «А-а, Фару, ходи-но сюди. Присядь.

Твоїм ногам буде легше». Носоріг втупився на нього, але потім іскри в його очах зникли. I замість звичного гарчання Фару привітно промовив: «Доброго ранку! Як справи?» Буху посміхнувся йому.

«Погано бути зв’язаним, чи не так?» – зауважив він. «Дуже погано, – підтвердив Фару. – Мені знадобилося багато часу, щоб зрозуміти підступність змії Нцоки». – «Авжеж», – зітхнув

Буху. Довго вони лежали в тиші, насолоджуючись прохолодною м’якою багнюкою. Потім Буху прошепотів на вухо Фару: «Поглянь-но туди!» З кущів виповзала змія. «Доброго ранку», – вимовила вона

якомога привітніше. Носоріг вибрався з багнюки. Його приклад наслідував і гіпопотам. «Шкода, що ти вчора не доклав трішки більше зусиль», – лукаво посміхнулася Нцока. Носоріг зробив крок до змії.

хитрішою...» Фару замислився про слона Нембо. Він потрусив головою, щоб переконатися, що це не сон. Ниючий ріг був цьому підтвердженням.

Носоріг згадав великий валун, мурашник, баобаб... Буху мовчки стояв окрай болота. Через деякий час він сказав: «Краще слухатися слона, ніж змію, правда ж?»

Крізь листя просунулася голова жирафа Твіги: «Змія знову взялася за своє?» Носоріг кивнув головою, а Буху повільно відповів: «Так, звичайно».

Твіга посміхнувся: «Вона нашіптує слова, від яких інші потрапляють у біду». – «Згоден, – сказав гіпопотам Буху, – а ось слон не такий.

Він зайнятий тим, що звільняє інших із біди». – «Ти правий, – підтвердив носоріг Фару. – Ходімо поговоримо з ним». – «Чудово!» – сказала антилопа Дік-Дік і пострибала вперед.

«Ти пам’ятаєш, Фару, той день, коли слон врятував мангуста Джо-Джо від гієни та її рідні, розкидавши їх своїми бивнями?» – озираючись назад, запитала вона носорога.

Фару зупинився: «Мабуть, і мій ріг міг би придатися». – «Безсумнівно, – погодився Твіга, – і твоя сила теж». Носоріг продовжив шлях, напружено розмірковуючи.

Незабаром вони опинилися під пальмами-парасолями. Носоріг підійшов до слона Нембо й сказав: «Спасибі тобі за те, що ти вчора зробив для мене».

Потім зовсім тихим голосом, якого джунглі ніколи раніше від нього не чули, додав: «Я чимало за цей час передумав». Фару розповів слону про свій ріг і про свою силу.

На закінчення він додав: «Можливо, я зможу стати тобі в нагоді, Нембо». I під час розмови з Нембо про те, чим він може бути корисний слонові, Фару знову відчув приємне тепле почуття.

Потім носоріг та гіпопотам пішли разом до водойми з лататтям. «Краще ходити зі слоном, – несподівано промовив носоріг Фару, – і з тими, хто слідує його шляхом».

СТЕЖИНКА 5/14

Думки проносились у голові набагато швидше, ніж раніше. Носоріг відкрив пащу й голосно заявив: «Ні, ти не права!» Змія слизнула в тінь, сичачи про себе: «Наступного разу буду

СТЕЖИНКА 5/14

«Так, – кивнув Буху, – набагато краще. Хоча змія, гієна та інші їхні приятелі з цим не згодні». Раптом він збуджено запитав: «Ти чув, як слон сказав: ◊Протистань змії – і вона втече“?»

«Так, чув», – відповів Фару. Тут щось зашурхотіло в траві. Очі носорога блиснули. Він поглянув на Буху й, на власний подив, відчув, що в них один і той самий намір.

«Доброго дня, Фару, – м’яко прошипіла змія, – я думала, що ти...» Носоріг звівся на задні ноги й з силою опустив передні туди, де щойно перебувала змія.

«Чудово! – схвально засміявся Буху. – Тепер вона, сподіваюся, зрозуміла». Вони дивилися, як трава переставала ворушитися, після того як там проповзла змія.

Жираф Твіга, що виник поряд, зауважив: «Ось це й є мудрість – не слухати те, що говорить змія. А ще краще – не давати їй навіть можливості сказати щось».

Носоріг Фару кивнув. Цього він не забуде. Глибоко в душі він усвідомлював, що змінився – він став іншим носорогом.

– Це нечасто трапляється з носорогами, – сказав Калі. – Вірно, – погодився Дауді. – Однак пам’ятай: це нерідко трапляється з людьми. – Це коли вони просять Iсуса пробачити чити їм, довіривши Йому своє життя? – запитав Талі. – Біблія каже: «Тому-то, коли хто в Христі, той нове створіння», – сказав Гулу. Елізабет продовжила: – «Стародавнє минуло, ото сталось нове» (2 Кор. 5:17). Луту засміялася. Вона зняла з очейй пов’язку, обережно обійшла навколо тачки, не наступаюступаючи при цьому на коріння баобаба, й зупиупинилася перед Дауді. – Ти бачиш! – закричали Калі й Талі. – Бачу, – кивнула Луту. – Коли я вперше почула історію про сліпу мавпочку, в мене відкрилися духовні очі. А тепер я просто бачу очима. – Стародавнє минуло, – прошепотіла Елізабет. Малювала Юлія ПРАВДОХІНА

рада

по Корисна

оє життя Довір св і Він Ісусові, ове е т із бе н зробить я. створінн

Зі школи Люба повернулася додому в поганому настрої. Вона мовчки пройшла повз маму й сіла на диван. Мама відразу помітила незвичайну поведінку доньки: – Ти що така сердита? Двійку отримала? – Ні, – буркнула Люба. – З оцінками все гаразд. – Тебе хтось образив? – Ні! – Тоді що з тобою відбувається? – Нічого особливого... Наталя сьогодні прийшла в новій куртці. – Дуже красива? – Так, рожева така, кишені на замочках, а на капюшоні біле хутро! Всі дивилися на неї із захватом, а Наталя аж сяяла від щастя! – Он як?! І це тебе засмутило? Ти б пораділа за подругу. – З чого радіти? У Наталі чергова нова куртка, а в мене – стара, я її вже три роки ношу. І взагалі, у всіх дівчат у класі нові куртки! Їм

батьки весь час щось купують. Тільки в мене немає ніяких обновок... – Любонько, мені б не хотілося, щоб такі думки з’являлися в твоїй голові. Ти ж знаєш, що нам для тебе нічого не шкода, просто в нас зараз тимчасові труднощі. Твій брат Віктор служить в армії, а тато хворий, і йому необхідні дорогі ліки. Грошей у нас вистачає тільки на їжу... Тому ми не можемо дозволити собі додаткові витрати. Бог дасть, і ми ці труднощі переживемо. За першої ж можливості купимо тобі гарну нову куртку. Поглянь на моє старе пальто. Скажу тобі по секрету, – і мама перейшла на шепіт, – я теж мрію про нове! Остання фраза розсмішила Любу. Мама посміхнулася й присіла поруч із донькою: – Принеси, моя люба, Біблію. Люба принесла Біблію, і мама швидко відкрила потрібну сторінку – шосту главу з Першого послання апостола Павла до Тимофія.

СТЕЖИНКА 5/14

Ольга НОВИКОВА

СТЕЖИНКА 5/14

– Прочитай-но вголос із шостого вірша по восьмий, – мама простягнула відкриту Біблію доньці й додала: – Мені теж не завадить почути це ще раз. Люба почала читати: – «Велике надбання – бути благочестивим і задоволеним». Мама тихенько призупинила доньку: – Ти, напевно, думаєш, що рожева курточка стала б для тебе зараз великим надбанням, правда ж? Люба кивнула. – А Бог вважає, що всі наші найдорожчі та жадані покупки не є великим надбанням. Він бажає відкрити тобі таємницю, яка для багатьох людей закрита. І якщо ти хочеш її знати, читай далі. Таємничість у словах мами зацікавила дівчинку, і вона продовжила читати: – «Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того». Але, матусю, це так важко – бути задоволеною! – вигукнула Люба.

– Так, важко. Та коли Ісус буде твоїм Учителем, ти зрозумієш, що бути задоволеною – це ВЕЛИКЕ надбання, і тобі стане легко почуватися задоволеною. Ти тільки подивись, що з тобою зробило невдоволення! – А що воно зі мною зробило? – По-перше, зіпсувало тобі настрій. – Ну так... – Невдоволення керує тобою і робить у твоєму серці що хоче. – Це як? – Доню, я навіть не відразу тебе впізнала. Дивлюся, заходить незнайома дівчинка – з похмурим обличчям і образою на весь світ. – Ой, справді, мамо! Я з Наталею навіть розмовляти не хотіла... – Так і зі мною ладна була посваритися. Запам’ятай: невдоволення межі не знає. Воно руйнує межі миру, дружби, довіри. – Звідки ти все знаєш, мамо?

– Я, звичайно, знаю більше, ніж ти, але не все! Тільки Бог знає все. Тому ми й звертаємося до Нього. Ти пам’ятаєш бідну людину з паличкою, яку ми зустріли в день Пасхи? Ти ще помітила, що він такий худий і одяг у нього зовсім зношений. – Пам’ятаю... Я йому булочку дала й зі святом привітала. А він довго дякував і здоров’я нам побажав. І ще назвав мене милою панянкою... Очі в нього були дуже добрі. – І ще, якщо ти пам’ятаєш, він посміхався всім перехожим, вітав зі святом Воскресіння Христового й кожному бажав Божих благословень. Злидні не завадили цій людині бути задоволеною та дарувати радість іншим.

Ти ж розумієш, що твоя булочка не могла задовольнити всі його потреби? – Він теж знав про велике надбання? – Звичайно! Тільки Господь знає, що нам може послужити до блага, а чого треба уникати. Любі стало соромно за свою поведінку. Вона підійшла до мами й обійняла її. – Ось тепер я впізнаю мою дівчинку, – мама міцно притиснула дочку до себе. Любов і мир витіснили всі образи. Люба вирішила для себе бути задоволеною, бо великий Бог піклується про неї.

ЗАГАДКИ Надіслала Дарина ЯБЛОНСЬКА

Заміни в імені героя Старого Заповіту всі літери «а» на «е», і ти дізнаєшся, що він втратив.

 – 

Назви імена двох персонажів Старого Заповіту. В їхніх іменах заховалося слово «лис».

Заміни в назві мушлі літеру «м» на літеру «л», і ти дізнаєшся, як звали найпершу християнку.

 +  –  +  Малювала Лариса ГОРОШКО

З’єднай назву частини людського обличчя та відрізку часу, і ти отримаєш назву статі людини.

СТЕЖИНКА 5/14

 +  + ,  +  + 

 + 

СТЕЖИНКА 5/14

Розповіді з історії християнства

Сергій САННИКОВ

Поруч із нашим будинком розташований гарний парк, а в ньому – невеличкий ставок. Нещодавно ми гуляли парком, і я помітив, що на березі ставка зібралася групка хлопчаків, які пускали по воді маленькі кораблики. Багато корабликів були під білими вітрилами, а один навіть радіокерований. «І куди ми пливемо?» – запитав я, підійшовши до хлопців. «Та нікуди, – знизав плечима один, доросліший, – просто цікаво дивитись, як вони плавають». – «Ось так і з дорослими буває, – подумав я, – пливуть, а не знають куди. Мети немає». А куди йде історія християнства? Чи є на цьому шляху мета? Для тих, хто не бачить керуючої руки Творця, всі події здаються випадковими, але для нас, що знають Господа, все складається в єдину гармонію. Християнство з’явилося не випадково. Багато століть Господь готував людство до приходу Христа, Котрий почав творення Церкви, Своєї нареченої. З цього часу ті, хто приймає вірою жертву Ісуса, входять у тіло Христове, яке росте кількісно та якісно, отримуючи «зріст тіла на будування самого себе любов’ю», як писав апостол Павло (Еф. 4:16). Іншими словами, християнство розвивається, маючи мету, – підготуватися до шлюбу Агнця й удосконалитися, щоб бути з Богом! І веде до цієї мети Свою Церкву її Глава – Ісус. Зараз кожна третя людина на землі – християнин. І хоча християнство дуже роз’єднане – є сотні християнських церков, груп і рухів, які сваряться між собою і не визнають один одного, – не будемо бентежитись. Господь знає своїх, і не нам судити, хто справжній християнин, а хто прикидається.

Якщо Господь ще подовжить життя на Землі, то що буде з християнством? За прогнозами вчених, до 2050 року на Землі будуть жити більше дев’яти мільярдів людей, з них від трьох до п’яти мільярдів будуть християнами. Кількісно це гарний показник, але чи стане світ більш християнським? Навряд чи. Вже сьогодні ми живемо в суспільстві, яке часто називають постхристиянським, тобто «післяхристиянським».

важко. Але наприкінці книги Біблії показано фінал історії християнства – шлюб Агнця з Церквою, нареченою, яка приготувала себе для Господа. Остання крапка в історії християнства буде поставлена невидимим перстом Того, Хто відправив корабель Церкви у безмежне море часу. Веслярі сваряться між собою, гребуть інколи в різні боки й до того ж забувають про мету, якої потрібно досягти. А тих диваків, які говорять їм про призначення корабля, вони безжалісно викидають за борт. Але, незважаючи на це і, більше того, використовуючи все це, Всевишній настільки мудрий і всемогутній, що доведе корабель, який пустив у плавання, до твердої пристані вічних обителей, на подив веслярів і безтурботних пасажирів. Історія християнства добігає кінця. Минуло більше двадцяти століть відтоді, як ковчег порятунку (Церква Христова) відправився в плавання, і сьогодні багато проповідників – глашатаїв Божих, як той матрос на щоглі, що дивиться вперед, кричать: «Крізь ранковий туман бачу обриси рідних берегів! Близький кінець шляху!» – Керманичу! Чи близький кінець шляху? Чи довго ще плисти нам? – Скоро, – чується у відповідь, – дуже скоро. Малював Олександр ВОЛОСЕНКО

СТЕЖИНКА 5/14

Це означає, що суспільство тільки з виду християнське. Насправді це язичницьке суспільство з християнським минулим, і жити в такому суспільстві важче, ніж у суто язичницькому. Коли християнство жило у ворожому оточенні, було ясно, хто християнин, а хто ні. Зараз, коли християнські цінності визнаються загальнолюдськими, всі межі розмиті. Тепер у кожного своя правда, і на християн дивляться з подивом, коли вони заявляють, що шлях до Бога лежить тільки через Ісуса Христа. Але це єдино правильна відповідь. Це як у математиці: в задачці кожен може написати свою відповідь, але правильною буде тільки одна – яка наприкінці підручника. Тому проголошувати унікальність Христа й бути сьогодні справжнім християнином, коли навколо всі вважають себе християнами, дуже

Ельвіра ЦОРН

НАЙБІЛЬШІ МАВПИ

СТЕЖИНКА 5/14

Для того щоб познайомитися з горилами – найбільшими мавпами в світі (зріст самиць яких досягає в середньому 1,5 м за маси тіла близько 90 кг, а самців – до 1,8 м і 140–180 кг), ми можемо піти до зоопарку. Але щоб скласти правильне уявлення про них, цього буде замало. Тому вчені вирушали в африканські джунглі, жили серед горил і досліджували поведінку цих тварин. Завдяки цьому ми зараз знаємо про горил набагато більше, ніж про інших мавп.

Творець наділив горил міцними щелепами, тому вони можуть поїдати кору, деревину, коріння і стебла рослин. А ось питва вони зовсім не потребують, оскільки в соковитій зелені достатньо вологи. Горили недолюблюють дощ і по Чи знаєш можливості уникають водойм і воГорили в основному наземні тварини й пересуди взагалі. ти? ваються на чотирьох кінцівках, ступаючи на підГорили – спокійні та миролюбні ошви задніх лап і спираючись на пальці передтварини. На інших тварин вони саніх. Але в Західній Африці, де більше плодових демі не нападають. А захищає сімейрев, ніж у Східній Африці, не тільки молодняк, а й дорослі особини ну групу самець: при нападі він кипроводять доволі багато часу на деревах, харчуючись фруктами. дається на ворога, різко зупиняється перед ним, при цьому звівшись на весь зріст, і б’є себе в груди. Якщо ворог кидається З усіх мавп у горил найбільш стабільні групові стосунки. Сімейна група найчастіше складається навтьоки, самець наздоганяє його й кусає. У деяких африканських племен укуси горил вваз одного самця, трьох самиць і чотирьох-п’яти дитинчат різного віку, але може включати до 30–40 жаються найбільш ганебними ранами, бо свідчать особин. Живуть вони разом місяцями й навіть рока- про те, що людина тікала, отже, ця людина – боягуз. Але в горил мало ворогів саме тому, що вони – ми, зберігаючи добрі стосунки, захищаодні з найбільших тварин джунглів. Навіть зухвалі, ючи одне одного й дитинчат, вичісуючи одне одному шерсть. Цим тварини займаються під час полуден- Чи знаєш Рід горил включає один вид (Gorilla gorilla) з трьоного відпочинку. Вся родина збима підвидами: західний рівнинний, або береговий ти? рається навколо самця зі срібляс(в Габоні, Конго та Камеруні), східний рівнинний тою спиною; молодь пустує, а до(на сході Заїру) та східний гірський (уздовж кордорослі або сплять, або звільняють нів між Заїром, Руандою та Угандою). одне одного від бруду й паразитів. Першу частину дня горили шукають собі прожи- спритні та сильні леопарди уникають сутичок із ниток. I потім, після відпочинку, група перебирається ми. Руки самця горили дуже потужні, і його ікла мона нове місце для годівлі. Горил можна назвати ве- жуть завдавати страшних ран. Поведінка самця може бути загрозливою, щоб гетаріанцями, оскільки основу їхнього харчування складає рослинна їжа. I тільки невелику частку в їх- зняти напругу, яка виникає у відповідь на якісь тривожні сигнали, або щоб показати свою владу над ньому меню складають комахи.

іншими членами родини. I виглядає це так: него- До трьох, а то й чотирьох років дитинча повністю залосне «гухання» горили поступово переходить на лежить від матері. Вона годує його молоком, вкриває руками від холоду та негоди, вночі вкладає спакрик, самець встає на задні лапи і, згорти в своє гніздо. бивши плечі, б’є себе в груди зігнутими в кулак долонями. Потім розбігається і, опустившись на всі чо- Чи знаєш Творець наділив горил високим рівнем інтелектири лапи, з тріском продирається ту. У них виявлена здатність до знакового спілти? через кущі, зносячи все на своєму кування. Коли малюки хочуть запросити однолітшляху. А наприкінці ще й стукає по ків пограти, вони ляскають себе долонею по груземлі долонями. Але при цьому він дях, животу або стовбуру дерева, на якому сидять. не завдає нікому шкоди. Горили активні в світлу пору доСтавши дорослим, самець залишає родину, щоб би. Вночі вони сплять у великих гніздах на деревах чи на землі, спорудивши їх із гілок. Причому горили заснувати власну, а молоді самиці йдуть до інших ніколи не використовують ці гнізда наступної ночі. групувань або до самотніх самців. Живуть горили Раз на чотири роки в самиці народжується за- 30–50 років. На жаль, вони перебувають під загрозвичай одне дитинча (рідко два) вагою близько 2 кг. зою зникнення.

СТЕЖИНКА 5/14

Малювала Наталя ЖУРАКОВСЬКА

1. Якого слова бракує наприкінці заголовку? Ти знайдеш його, прочитавши із заду наперед наступні літери: м о д о р

...в..

..д....

2. Чи знайомі тобі ці тварини? Тоді заміни крапки в назві кожної тварини на літери.

.е.

А хто тут заховався?

(Бут. 1:25)

..е.

..с. ...а..

..р.

.л..

4. Намалюй у пустій рамочці портрет тварини, яка тобі подобається більше за інших.

СТЕЖИНКА 5/14

...о...

..н.

5. Знайди помилку в зображенні голови однієї з тварин.

ЖЕН Малювала Олена ГРАН

В схованки курчатка грались І від мами заховались.

Переклад Степана ЗАГОРУЛЬКО

Загадка

Ванда САВОЛАЙНЕН

У траві, під листям – двоє, Коло діжки – два герої, Троє в кошику принишкли. А останній – коло кішки. Квокче курка: «Де курчата? Де малих мені шукати? Люди добрі, поможіть! Де курчата, підкажіть!» Під листком знайшлися дочки, Коло діжки – два синочки, Трьох, що в кошику, тихеньких, Квочка теж знайшла хутенько. Восьмий де бешкетник, де? Хто із вас його знайде?

СТЕЖИНКА 5/14

Малювала Олена МІКУЛА

Зп пошти «Стежинки»

Катруся КРАСНОУХОВА, 9 років, Росія

*** Який цей світ прекрасний і величний! Його створила Господа рука. В нім кожен образ цінний і класичний, І зайвого у нім таки нема. По небу хмарки рухаються вдалеч, Пташки співають пісню чарівну В природі скрізь гармонія і велич, Хто міг створити нам таку красу?

А К М О Л О В ГОЛО Знайди в таблиці 10 назв тварин та птахів. Склала Марія КРАВЧУК, 12 років, Україна

Г Ж У Р А В Е Л Ь

О Л Е Н Ь Б Л К Ю

Р И С Х З А Є Ц Ь

О С О В А Б В И О

Б И Г Т Л І В С Т

Е Ц Р И Х Л Е В Б

Ц Я А Г Ч К Я Г В

Ь Т К Р Щ А Р Д А

Один Господь, бо Він всьому початок, І міць Його не зна границь і меж. За все Йому хвала, немов струмочок, Нехай летить у простори без меж. *** День такий, і сонячний, й красивий, Заглядає у моє вікно. Його промінь, теплий і щасливий, Поцілує лагідно в чоло. Я всміхнуся ранку золотому. Він зайде до мене на поріг. Як це добре, щоб в житті земному Хтось тебе від горя оберіг. Хай це буде дощова краплина Чи маленький сонця промінець, Я ж зрадію щастю, мов дитина, І тоді ласкавий вітерець Віднесе в захмарені простори До Творця світів мою хвалу. З Ним ділю і радість, й горе, І лиш з Ним вперед життям іду.

Марійка УСТИМЕЦЬ, Укр

аїна а

Оксана ГУДЗЬ, с. Буглів, Тернопільська обл.

СТЕЖИНКА 5/14

Лілія ЯСКОВЕЦЬ, Україн

Сайора ЄРАЛІЄВА, Казахстан

Олеся ЯРУТА, 14 років, Україна

В,

Роланд БЄГІЦО Німеччина

РОЗШИФРУЙ ВІРШ!

5/2014

, 89 30 37 38 18 45

18 86 88

44 33

24 18 45

33 15 81 15

95 37

! 1

29 37

37 30 15 29 16 13

29 24

, 33

37 11

Виходить шість разів на рік. 24

44 51 45

50 37 86

! 1

А – 45 Б – 81 В–1

45 20

Д–4 Е – 15 Є – 20

И – 16 Й – 13 I – 24

15 18 10 50 16

Ї – 11 Л – 18 М – 50

Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку.

Н – 29 О – 37 П – 89

89 30 37

Р – 30 С – 38 Т – 33

47 15

У – 44 Ц – 47 Я – 86 Ш – 51 Ь – 10 Щ – 95 Ю – 88

Склала Марія СЕМЕНЮК, 10 років, Україна Iсус у гостях у Марти та Марії

Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Головний редактор Ельвіра Цорн Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова Художній редактор I. Козіна Підписний індекс: 06597 Тираж 29 400 прим. Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим.

Вікторія ШМАКОВА, 11 років, Росія

Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73; e-mail: sns@sns.org.ua Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002.

Відповіді:

Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.

До стор. 2: Задоволення. До стор. 10: ВУЛИК IЗ СТIЛЬНИКАМИ: 1. Скирда. 2. Митник. 3. Хотіти. 4. Золото. 5. Світло. 6. Тамара. 7. Алілуя. 8. Любити. 9. Хитрун. 10. Онучка. 11. Макуха. 12. Махлон. 13. Нааман. 14. Радник. ДОСТАТОК. ВIДГАДАЙ: Притча про блудного сина. До стор. 11: ПРОЧИТАЙ ВIРШ: «Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!» (Пс. 104:24). «КВАДРАТИ». № 1. По горизонталі: 1. Лука. 3. Авва. По вертикалі: 1 Луна. 2. Анна. № 2. По горизонталі: 1. Межа. 3. Адар. По вертикалі: 1. Мука. 2. Агар. № 3. По горизонталі: 1. Яків. 3. Орпа. По вертикалі: 1. Ярмо. 2. Вода. До стор. 16: КРОСВОРД. По горизонталі: 1. Обітниця. 4. Арпахшад. 7. Валтасар. 11. Авель. 12. Маноах. 16. Лазар. 17. Ханаан. 19. Дитину. 20. Орпа. 21. Аарон. 22. Никодим. 23. Йона. 24. Іван. По вертикалі: 2. Благословення. 3. Яків. 5. Рахав. 6. Діоскури. 8. Літостротон. 9. Семен. 10. Рувим.11. Амос. 13. Адуллам. 14. Хеврон. Г О Р О Б Е Ц Ь 15. Архелай. 18. Ноомі. 19. Дагон. До стор. 23: ЗАГАДКИ: 1. Адам – Едем. 2. Єлисавета, Єлисей. ЖУ ЛЕ ИС ОС ИГ ЦР ЯА КТ 3. Мідія – Лідія. 4. Чоловік. Р Н Х В Т И Г Р А Ь З А Л Х Ч Щ До стор. 28: 1. Родом. 2. Буйвіл, ведмідь, лось, лев, осел, В Б А Б І Л К А жирафа, морж, слон, носоріг, кінь. 3. Тукан. Е Л Є В В Е Я Р Помилка: у жирафи бракує одного рожка. Л К Ц И С В Г Д Ь Ю Ь О Т Б В А До стор. 30: ГОЛОВОЛОМКА: До стор. 31: «Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!» (Пс. 139:14).

C. 3: Із книги «Хвалите Господа», © Вид-во «Книги о главном». С. 18–20: © Paul White Productions, переклад з англійської Олександра Сибільова. С. 28: © Das Haus der Bibel, CP 151, CH-1032, Romanel-surLausanne, переклад з німецької Ельвіри ЦОРН.

Номер підписано до друку 14.07.2014. Надруковано ТОВ «Новий друк», вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660. Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Пожертвування можна надсилати: УМТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01001. © УМТ «Світло на Сході», 2014. ISSN 2194-3796 Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма На першій сторінці обкладинки: фото © Sergiy Kobyakov/shutterstock.com

www.tropinka.eu

Лола КАМАЛОВА

Віталій КРИВЕНКОВ

Переклад Олени МІКУЛИ

Малювала Віктория ДУНАЄВА