Дитячий християнський журнал Стежинка № 145 by Христианская периодика

ISSN 2194-3796

дитячий християнський журнал

3 2015

ти а Б р о сь щ йки – а т понечесно.

Віктор кт торр Н НІМ НІМЦІВ ІІМ МЦ ЦІІВ

Підбери до початку кожного рядка чотиривірша правильне продовження.

Це завдання доволі легке. Петрику, давай я з'єднаю обривки й прочитаю вірш.

не т ова риш ує.

Зрозумів. Цей вірш підказує нам тему журналу.

риса

ь–

дини, честь і слава для лю Малювала Вікторія ДУНАЄВА

є. ану

ш ог

Б СТЕЖИНКА 3/15

ї дит ини

3. Чесність –

1. Чесн іст

Божо

.І

се

рц

4. Правда із брехнею

пр

ав

ди

ві

Світлана ЯРОШЕВИЧ

Аромат витав у повітрі, мов легенька хмаринка: його вдихаєш із насолодою – і він солодкими цівками розливається по тілу.

Все пробуджувалось від довгої зимової сплячки й по-своєму виказувало радість настанню весни. Сади, одягнені в пишні білі сукні, вітали довгоочікуване тепло пахощами.

Через деякий час на яблуні облетіли останні пелюстки, і маленька зав'язь, що утворилася на місці квіток, почала збільшуватись.

Дерево намагалося просочити майбутні яблучка й тому проникало своїм корінням усе глибше в землю. «Який смачний сік у нашої мамияблуні!» – сказало одне з яблучок.

«Так, мама в нас найкрасивіша», – відповіло інше яблучко. Вечорами комахи прилітали на стару яблуню задля ночівлі.

Тоді дерево нагадувало готель. I ось одного разу, рівно через десять днів після цвітіння, пізно ввечері до саду залетів красивий метелик.

СТЕЖИНКА 3/15

Малювала Ірина ПОМЕРАНЦЕВА

«Ох, який ти прекрасний!» – вигукнув малюк. «Дуже приємно чути, мій маленький друже! Я б хотів знайти тут нічліг». – «Будь ласка! Ночуй ось тут, поруч зі мною.

Цей м'який листочок буде для тебе чудовим ліжечком!» – запросило яблучко. «Як мило з твого боку! – зрадів метелик. – Я приймаю твоє запрошення».

Тут затріщали сухі гілки старої яблуні, і скрипучий голос сказав: «Ні, ні! Дитя моє, жени його геть! Цей метелик заподіє тобі шкоди».

«Але ж, мамо, він такий гарний і добрий», – заперечило яблучко. «Дитино моя, це обман, тож не піддавайся улесливим словам», – переконувала його яблуня.

«Мамо, нехай він тільки одну нічку поспить поруч зі мною», – наполягало яблучко. Однак яблуня була непохитна: «Ні, я не дозволяю!»

I тут метелик, боячись, що впустить приємну можливість, ніжно доторкнувся своїми крильцями до молодого яблучка: «Малюк, не слухай її.

Твоя мама стара, віджила свій вік і зовсім не розуміє молодих! Не бійся мене, краще подивись, який я ніжний. Хіба таке тендітне створіння може заподіяти комусь шкоду?»

«Так», – подумало яблучко й згідно кивнуло. Метелик опустився поруч і ласкаво погладив малюка: «Ну от і добре. На добраніч! Добрих снів!»

СТЕЖИНКА 3/15

Чорно-білі крильця з бронзовими цятками на кінцях, пишне боа на плечах і ніжні тонкі вусики – все було вишуканим і витонченим. Метелик затріпотів над одним із яблучокзав'язей.

а людин м Чим т а, и чесніш підозрює е менш нших вона і ності. ес у безч рон Цице

Коли малюк розплющив очі, метелика вже не було. «Ці кульки він, напевно, залишив мені на згадку, щоб я не нудьгував, – подумав він. – Як мило з його боку!»

Без слів він продовжував відгризати від малюка по шматочку, плямкаючи від насолоди й облизуючи кислий сік гостреньким рухомим язичком.

Вранці, коли сонце стало підніматися над обрієм, щоб розбудити сплячих, на листочок поруч із маленьким яблучком упав промінчик і освітив крихітні кульки, які залишив після себе метелик.

Минуло ще десять днів. Одна з кульок луснула, і на світ виліз білозелений черв’ячок. Він безцеремонно підповз до яблучка й відкусив від нього поки що зовсім небагато.

Незабаром гусениця дісталася до серцевини, і яблучко, не витримавши болю, впало на землю. Життя його обірвалося через те, що воно не послухало маму-яблуню.

«Ні, ні! Зачекай! Не їж мене, мені ж боляче!» – закричало яблучко, але черв’ячок був невблаганний.

Гріх теж здається привабливим, але той, хто дозволяє йому оселитись у своєму серці, чинить, як маленьке нерозумне яблучко. Щоб не загинути, потрібно тікати від гріха!

СТЕЖИНКА 3/15

Ніч опустилася на землю. Творець створив ніч для того, щоб можна було відпочити після денної праці й поновити розтрачені сили. Але з тих пір як на землі гріх зайняв панівне місце, ніч нерідко служить послідовникам занепалого ангела (сатани) для брудних справ.

Розгорнімо Біблію СТЕЖИНКА 3/15

Гадаю, тобі відома історія про маленьку ізраїльську полонянку – служницю в будинку сирійського воєначальника Наамана. Яку добру пораду дала ця дівчинка Нааманові та його дружині? Правильно! Вона направила хворого на проказу Наамана до Божого пророка Єлисея, бо вірила, що через нього Бог Ізраїлю може зцілити сирійського воїна. Рут ТАЛІПОВА І уявляєш, такий великий воєначальник, як Нааман, учинив за порадою маленької служниці! Він дійсно поїхав до Єлисея з надією, що пророк вийде йому назустріч, закличе ім’я Господа й покладе на його хворе тіло свої руки, – ось тоді він очиститься від прокази. Але все сталося зовсім не так. Єлисей не вийшов до воєначальника, а послав слугу сказати: «Іди, занурся сім разів у Йордані – і зцілишся від хвороби!» Нааман не очікував почути таке, адже в думках він уявляв своє зцілення урочистою подією! Він не зміг приховати свого розчарування: «У мене в Сирії повно річок, які набагато кращі за ізраїльські! Хіба я не міг омитися в них, щоб зцілитися?» Він рвучко повернувся й хотів піти, але слуги встигли вчасно зупинити його словами: «Пане! Якби пророк сказав тобі зробити щось складне, хіба ти не зробив би цього? А тут він усього лише звелів тобі зануритися в річці». Почувши ці мудрі слова, Нааман зрозумів, що даремно погарячкував. І він попрямував до Йордану, де із завмиранням серця почав тихо рахувати кожне своє занурення у воду: «Один, два, три...» Коли він випірнув з води всьоме, то з хвилюванням подивився на себе. Невже він здоровий? Так! Йому не ввижається – на його тілі не залишилося жодного сліду страшної хвороби! Нааман очистився за словом пророка! Можна лише уявити ту велику радість, що охопила людину, яка настраждалася від хвороби! Нааман повернувся в будинок Єлисея і вигукнув: «Тепер я знаю, що на всій землі нема Бога, крім Бога Ізраїлю! Єлисею, прийми подарунки!» Але як не благав Нааман узяти дари, Єлисей не погодився. Тоді воєначальник сказав: «Гаразд, я попрошу тебе тільки про одне – дай мені трохи землі, щоб я зміг відвезти її додому. Ця земля буде нагадувати мені про ізраїльського Бога, Якому я буду поклонятися до кінця своїх днів!» Єлисей не заперечував – і відпустив його з миром, радіючи, що сирійський воєначальник увірував у Господа. Малювала Людмила ЯНБУЛАТОВА

Ти можеш прочитати історію про Наамана та Гехазі в Біблії – у п’ятому розділі Другої книги царів.

СТЕЖИНКА 3/15

Гарна історія, правда? Але в ній є й сумний бік, пов’язаний зі слугою пророка Єлисея. Звали його Гехазі. У Біблії написано, що Гехазі бачив безліч чудес, створених Богом через Єлисея, і не тільки бачив, а й допомагав пророкові в його служінні. Але Гехазі був людиною нечесною. Коли він побачив, що Єлисей відпустив Наамана, нічого від нього не взявши, йому в го- Як ти гадаєш? лову прийшла негарна думка: «Я побі1. Як повівся Нааман після того, як одужав? жу за ним і обов’язково у нього щось випрошу!» Окрилений своєю ідеєю, Ге2. Що накликав на себе Гехазі своїм нечесним хазі помчав за воєначальником. Нааман учинком? помітив його, зійшов із колісниці і з по3. Якими Бог хоче бачити дивом запитав: «З миром?» нас? «З миром, – відповів хитрий Гехазі. – Просто мій пан послав мене сказати: ◊До мене прийшли двоє друзів. Прошу тебе, дай їм 36 кілограмів срібла й дві зміни одягу“». – «Звичайно! Бери навіть 72 кілограми!» – сказав Нааман, радіючи, що все-таки чимось може віддячити Єлисея. Гехазі був дуже задоволений, що зумів спритно обвести навколо пальця сирійського воєначальника. Здобуті обманом багатства понесли двоє слуг, але як тільки вони дійшли до пагорба, Гехазі взяв усе це й надійно заховав у себе вдома. А потім, наче нічого не сталося, повернувся до свого пана. «Де ти був, Гехазі?» – запитав Єлисей. «Я нікуди не ходив», – збрехав Гехазі, вважаючи, що надурити людину Божу так само просто, як і сирійського воєначальника. Але Бог ненавидить брехню. Він попередив Єлисея про те, як погано Гехазі повівся з Нааманом, а тепер обманює і пророка. Єлисей дуже засмутився й сказав: «За те, що ти так учинив, проказа Наамана пристане до тебе й твоїх нащадків назавжди!» Гехазі вийшов від Єлисея весь білий, але не тому що страшенно злякався слів пророка, а тому що весь укрився проказою. Бог любить правду та чесність! Нааман без хитрості, зі щирим серцем прийшов до ізраїльського пророка. І Бог зцілив не тільки його тіло, але й душу. А Гехазі, хоч і чув про Бога Ізраїлю від самого дитинства, але так і не пізнав Його, думаючи, що обдурити можна навіть Господа. Знаю, що й нам іноді хочеться десь схитрувати, не сказати всієї правди. Але на цьому прикладі ми можемо навчитися завжди бути чесними перед людьми та Богом!

Над цим варто замислитися СТЕЖИНКА 3/15

чесності? Хто з нас не хоче, щоб до нього всі добре ставилися, щоб його цінували? Тобі, напевно, теж хотілося б стати героєм, людиною, на яку інші будуть рівнятися, про яку будуть говорити з повагою? Думаю, це дуже похвальне бажання. Бог говорить у Біблії, що нам потрібно шукати слави у Нього. Але як стати такою людиною? Для цього потрібно, в першу чергу, стати чесним! Чесність включає правдивість, принциповість, вірність узятим зобов’язанням, переконаність у правоті справи, щирість перед іншими, перед самим собою і перед Богом. Ти скажеш, що все це добре, але як цього навчитися? Тобі подобаються сильні, енергійні та вправні люди? Для того щоб бути такими сильними, спортсмени тренуються. Багато тренуються. I не за один день, тиждень або рік їхні м’язи стають міцнішими, а серця – сильними та витривалими. Для цього необхідні час і сталість. Біблія вчить нас постійності в добрій справі. Наприклад, завжди говорити правду. Здається, це дуже проста справа. Але якщо ти задумаєшся про все, що говорять хлопці й дівчата, то дуже здивуєшся, скільки навколо обману! Та що там на інших дивитися, ти й за собою помітиш бажання приховати правду, виставити себе в кращому світлі, сказати тільки частину правди... Або сказати тільки зручне або приємне. А про решту промовчати. Хочеш стати героєм віри? Стань сильним у правді, тренуйся кожен день. Ти незабаром помітиш, що тобі стає все легше й легше говорити правду. А мине час, і ти почуєш від людей, як вони скажуть про тебе: він – чесний! Але найголовніше, в душі ти будеш спокійний і задоволений, бо знаєш, що Богові подобаються люди, які з поваги до Нього завжди говорять правду. I Він допоможе тобі бути чесним. Тільки слухайся Його! Але це не все. Чесна людина завжди виконує те, що обіцяла. У п’ятому розділі Книги Екклезіяста дано пораду: «Краще не дати обіту, ніж дати обіт – і не сповнити» (вірш 4). Знай, що Господь завжди з тобою. Він допомагає тобі. Він чує, що ти говориш. Та що там, Він бачить твоє серце і знає твої думки! Якщо ти усвідомлюєш, що Бог все знає, бачить і чує, тобі буде легше чинити так, як Він наказав. I тоді ти поступово навчишся бути чесним і вірним. Батьки, друзі та навіть недоброзичливці будуть поважати тебе. I Господь буде радіти за тебе. Чесним бути варто. I цього можна й потрібно навчитися. Почнімо прямо сьогодні тренуватися в чесності? Вальдемар ЦОРН

Валерій ШУМИЛ ШУМИЛІН Переклав Степан ЗАГОРУЛЬКО ЗАГОРУ

Т И Е Б З О Р СКЛО Грав Сергійко у футбол Та забив сусідам гол. Не в ворота, у вікно, I розбив у шибці скло. З переляку ледь не плаче, Озирнувсь: ніхто не бачив! «Не скажу про це нікому – Не сваритимуть удома!» Так, забути можна швидко Про м’ячем розбиту шибку. Та на серці неспокійно, I душа тривожно ниє: «Раптом я зустрінусь зранку Iз сусідами на ґанку? Як їм в очі подивлюсь? Я ж крізь землю провалюсь! Бог все бачив, гріх не скрити, Слід пробачення просити У сусідів, у батьків, Що про гріх не розповів…» сна езче ться б й а аю Чесн а впізн ого, н и д лю льки з т ть, і я не т ни робл чого о , в о г о о щ з т ть. і й але бажаю крит Демо вони СТЕЖИНКА 3/15

Треба сором подолати, Вбити страх в душі своїй, Вчись брехню перемагати – Бог з тобою, хлопчик мій!

Малювала Лариса ГОРОШКО

ТРЕБА БОРОТИСЯ

Володимир УЛЬЧЕНКОВ

СТЕЖИНКА 3/15

У церковному гардеробі Віктор зіткнувся зі справжнім утрудненням. Воно полягало не в тому, щоб підстрибнути і, вхопившись за край своєї шапки, стягти її вниз із полиці. З цим він легко впорався. І пальто з вішалки він зняв, підставивши табурета й ставши на нього. Надягнувши пальто й шапку, Віктор збирався вже покинути роздягальню, як раптом його погляд зупинився на підвіконні, на якому лежали чотири жетони на метро. Ось тут і з’явилось ускладнення. «Вартість жетонів невелика, – подумав хлопець, – але як вони тут опинилися?» У приміщенні нікого не було, тож ні в кого було запитати про те, чиї це жетони. «Чи не з моєї вони кишені?» – розмірковував хлопчик. У нього дійсно завжди були в кишені пальта жетони, що дозволяло економити час на їх придбання, бо до каси часто утворювалася довга черга.

Віктор перевірив кишені пальта: грошова дрібниця там знайшлася, але жетонів – жодного! «Очевидно, що вони мої! Мабуть, я загубив жетони, знімаючи пальто, а хтось їх знайшов і поклав на видноті», – зрадів він, простягнув руку – і ось жетони вже в його руці. Але в голові промайнула думка: «А що, як вони належать іншій людині? Адже нас у церкві вчили, що привласнення чужого – гріх». І жетони... опинилися на колишньому місці, тобто на підвіконні. «Тут справа складна, – міркував Віктор. – Якби точно знати, що жетони – мої, то я б їх узяв, але тепер... Не знаю, як учинити».

ти ш бу е ч о Х ивим щасл иття – усе ж есною ч будь ою. н и д лер лю с Фул

Деякий час хлопчик перебував у сум’ятті, розмірковуючи про те, яке рішення прийняти. Переважувало то одне, то інше. Обидва рішення (взяти або залишити) мали підставу для доказу й здавалися обґрунтованими та вагомими. Врешті-решт Віктор вирішив залишити жетони на вікні. Переконали три аргументи. Поперше, Віктор не міг точно сказати, скільки жетонів у нього в кишені було спочатку, та й чи були вони взагалі. До того ж втрата такої дрібниці не буде для нього великою втратою. По-друге, нехай краще ці жетони повернуться до тієї людини, яка з упевненістю заявить про те, що вони належать їй. По-третє, Віктор був переконаний, що його рішення ніяк не зможе засмутити його Друга – Ісуса Христа, а от якщо він візьме чуже, то, безсумнівно, засмутить Ісуса. З легким серцем хлопчик покинув роздягальню, що стала для нього на якийсь час ареною боротьби. Адже тут розгорнулася справжнісінька битва за чесність! Удома Віктор поділився з батьками тим, що пережив цього недільного ранку. Мама схвалила рішення сина, зауваживши: – За чесність, виявляється, треба боротися! А батько підсумував: – Ти вчинив вірно, тому що набагато КРАЩЕ ПОЖЕРТВУВАТИ СВОЇМ, НІЖ ПРИВЛАСНИТИ ЧУЖЕ! Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

СТЕЖИНКА 3/15

Тома

Прочитай!

У маленького художника на палітрі дивовижні фарби. Напиши слова з палітри на веселці, розставляючи їх відповідно до кольорів веселки. Після того як перенесеш усі літери на веселку, ти зможеш прочитати важливий вірш із Біблії.

Малювала Олена МІКУЛА

Розфарбуй малюнки та дай відповідь на запитання: куди слід поставити запалену свічку? (Лк. 11:33)

СТЕЖИНКА 3/15

СВІЧКА

Малювала Олена МІКУЛА

Чи можна давати однокласникам списувати ання? контрольні та самостійні завд (Тетяна Ш., Україна)

Бог дав Своїм дітям заповідь діяти по любові, тобто так, щоб іншому було добре. Якщо хтось відмовляється дати комусь списати, його звинувачують у тому, що він поганий друг. Але подумай, чи гарну послугу ти зробиш тим, кому даси списати контрольну? Я думаю, давати списувати – це неправильно й нечесно. Адже цим ти заохочуєш у школярах лінь, і вони не придбають знань, необхідних кожній освіченій людині. Ти можеш сказати однокласникам про своє ставлення до списування і попередити, що не будеш давати їм списувати. Якщо ж ти запропонуєш їм свою допомогу в підготовці до контрольної та позаймаєшся з ними – це буде справжньою допомогою і добрим вчинком.

Запитання-відповіді

а глава книги Числа) – Ким був Валаам (22-г кий знав Бога? пророком або ворожбитом, я

(Петро М., Україна)

Валаам не був Божим пророком і не знав Бога, хоча знав про Його існування. Знати Бога означає любити Його та чинити за Його заповідями. Валаам був язичницьким (тобто не єврейським) віщуном, щось на зразок ворожбита. Біблія говорить про Валаама як про лукаву людину, яка «полюбила нагороду несправедливості», тобто гроші. Через Валака він схилив ізраїльтян до відпадіння від Бога й згоден був за винагороду проклясти ізраїльський народ, хоча й не зміг цього зробити (2 Петр. 2:15–16; Юд. 1:11; Об. 2:14; Втор. 23:4–5), тому що Бог не дозволив йому. Бог використовував Валаама в Своїх планах, відкрив йому майбутнє ізраїльського народу. I вуста Валаамові виголосили Божі слова благословення ізраїльському народові.

ь говорять в кінці молитви «амін о г о Для ч

»?

(Владислава М., Україна)

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

СТЕЖИНКА 3/15

Це слово прийшло до нас із єврейської мови. «Амен» означає «нехай буде так», «істинно», «вірно», «поправді». Iсус Христос використовував його повторно, коли хотів підкреслити, що Його слова не підлягають сумніву. Він говорив тоді: «Поправді, поправді кажу вам...» (тобто: «Iстинно, істинно кажу вам…»). Коли ми наприкінці своєї або чужої молитви говоримо «амінь», це означає нашу згоду з усім сказаним і молитовне звернення до Бога, щоб усе сказане здійснилося з Його милості. Відповіді Марини КУЗНЕЦОВОЇ

Схованка в домі лісника Еріх ШМІДТ-ШЕЛЬ Марк і Аня проводять зимові канікули в бабусі та дідуся. Їх дідусь – лісник. Онуки, що приїхали з міста, допомагають доглядати за пораненим косулятком, стають свідками гонитви собаки за косулею... Частина 3

СТЕЖИНКА 3/15

У цю мить косуля, добігши до узлісся, зупинилася. Перед нею була річка, метрів п’ять завширшки. Суцільного крижаного покриву в цьому місці не було. – Чи наважиться вона стрибнути? Чи вистачить у неї сили піднятися на протилежний крутий берег? – хвилювався лісник, а діти, мов зачаровані, стежили за косулею. Вівчарка майже наздогнала втікачку. До неї залишалося метрів десять. – Ісус, допоможи косуленьці! – закричала Аня щосили. Косуля приготувалася до стрибка. Дідусь і діти, не відриваючи очей, стежили за нею. Величезним стрибком косуля перестрибнула на інший берег і тепер повільно піднімалася по схилу. Видно було, що вона ослабла. У цей момент песбраконьєр підбіг до річки й у нерішучості зупинився. Але ось і він приготувався до стрибка...

СТЕЖИНКА 3/15

Діти затамували подих. Вони всім серцем сподівалися, що Ісус втрутиться і допоможе бідолашній косулі. І раптом!.. Діти здивовано подивилися один на одного: собака зник! Вони піднялися навшпиньки, щоб краще все побачити. Але як не старалися, вівчарки не побачили. Її не було й на іншому березі річки. І тільки через кілька хвилин Цезар знову з’явився на цьому березі річки, звідки хотів її перестрибнути. З шерсті собаки струмками стікала вода, і він посилено обтрушувався. – Так тобі й треба, браконьєр! – зрадів лісник. – Цезар упав у воду і загубив слід косулі. Марк і Аня, сміючись від радості, весело застрибали. Раптом Аня зупинилась, і її обличчя стало задумливим. – Що з тобою? – запитав Марк. – Знаєш, Марку, адже Ісус відповів на мою молитву! – з сяючими очима сказала Аня. – Господь зробив так, що злий собака впав у воду й не зміг наздогнати бідну косулю! Мені хочеться подякувати Ісусові за допомогу! Марк не міг ще зосередитися на серйозних речах. Він був занадто збуджений і веселий і тільки розсміявся від слів сестрички. Але одразу ж схаменувся, бо дідусь сказав: – Вірно, Анечко. Ти права. Давай-но подякуємо Ісусові зараз же. Вимовивши «амінь», усі троє знову підвели очі й побачили вівчарку, яка йшла прямо на них. Очевидно, вона хотіла повернутися додому тією ж дорогою, що й прийшла сюди. Діти відчули себе незатишно й притиснулися до дідуся. Було видно, що вони готові закричати від страху. Дідусь погладив їх по голівках. – Не бійтеся, цей злий собака не заподіє нам шкоди, – заспокоїв він. – Зараз побачите, що відбудеться. Цезар підходив усе ближче. Час від часу він зупинявся, щоб у черговий раз обтруситися. І раптом, помітивши лісника з дітьми, він завернув убік.

СТЕЖИНКА 3/15

Дідусь схопив гілку, що стирчала зі снігу, прицілився і, впевнено кинувши її, потрапив нахабному мисливцеві в зад. Цезар здригнувся, заскиглив і помчав щодуху в ліс. – Думаю, бажання полювати в нього сьогодні більше не буде, – засміявся лісник. Діти полегшено зітхнули. Тепер можна було повертатися додому. Цього разу на сани сіли Марк і Аня, а дідусь їх віз. Дорогою він завернув до річки, вирішивши показати дітям місце, де Цезар упав у воду. Підійшовши до берега, дідусь пояснив: – Бачите, наш мисливець забіг занадто далеко й потрапив на лід. Не маючи опори для стрибка, він не зміг як слід відштовхнутися, послизнувся й опинився не на іншому березі, а у воді. Обличчя Ані раптом стало сумним. – У чім річ? – запитав Марк. – Якщо дідусь правий, то Ісус не відповів на мою молитву, – міркувала Аня. – Адже собака впав у воду тільки тому, що опинився на льоду. – А хто так зробив? Хто змусив собаку бігти так, що він спробував стрибнути не з берега, а з льоду? – заперечив дідусь. – Не думайте, що Бог діє тільки тоді, коли відбувається щось велике й могутнє, чого ми ще ніколи не бачили. Господь діє і в повсякденному житті, у звичайних речах, які нам добре відомі. Навіть найчастіше саме в них. Цього разу Він влаштував усе так, щоб злий собака не зміг потрапити на інший берег. За нормальних умов Цезарю нічого не варто перестрибнути через цю річку. Тому я й звернув сюди. Я хотів подивитися, чому він не впорався. Тепер зрозуміло чому. Ти, Анечко, молилася, щоб собака не спіймав косулю. По твоїй молитві Цезар забіг на лід і звалився у воду. Аня була задоволена. Марк теж уважно слухав, і для нього це був іще один урок.

СТЕЖИНКА 3/15

Тут дідусь нахилився, відламав шматок льоду й кинув у воду. – Що ви бачите, діти? – запитав він. – Плаваючий лід. І що тут особливого? – здивувався Марк. – Це теж чудо, – пояснив дідусь. Діти з подивом подивилися один на одного, а потім на дідуся. – Плаваючий лід – чудо? – запитав Марк із сумнівом у голосі. – Так, – підтвердив дідусь. – Усі інші рідини, замерзаючи, тонуть. І тільки замерзла вода спливає. І знаєте чому? Марк і Аня знизали плечима. – Вода, замерзаючи, розширюється. Тому лід легше, ніж вода, він плаває на поверхні і навіть трохи виступає з неї. Ця особливість води – основа життя. Інакше всі моря та океани давно б уже промерзли наскрізь. І ніякі сонячні промені не змогли б проникнути на таку глибину й розтопити стільки льоду. Життя було б неможливим ні в якому морі, ні в якому озері й ні в якому ставку. Тому Бог влаштував так, що лід плаває на воді. Діти задумливо дивилися на річку. Потім усі разом вирушили до будинку лісника. Сніг, що лежав на даху будинку, був схожий на величезну білу шапку. Зайшовши в будинок, діти відчули приємний запах. – Чим це так смачно пахне? – Марк із цікавістю подивився на дідуся. – Пряники до дня народження, – сказав дідусь. – Напевно, бабуся пече ті самі смачні пряники, які щороку посилає вам до дня народження. Цього року ми відсвяткуємо цей день у нас, і ви побачите, як бабуся готує ці пряники. Діти зраділи. Так, вони пам’ятали смачні пряники, які бабуся щороку присилала їм до дня народження. Марк і Аня народилися в один і той самий день, тільки в різні роки, і мамі доводилося нелегко щоразу, коли вона намагалася порівну поділити між ними пряники, – адже кожному з них хотілося отримати якомога більше.

СТЕЖИНКА 3/15

Ніколи ще діти не знімали своє важке зимове взуття так моторно, як цього разу. Потім вони поспішили на кухню, звідки доносився приємний аромат. Взагалі-то внуки збиралися розповісти бабусі про те, що вони пережили в лісі, коли годували тварин. Але, побачивши на столі пряники, про все забули. Марк був не в силах приховати свого бажання скуштувати пряників. У нього аж слинки потекли. – Ходи-но сюди, Марку, – покликала бабуся й простягнула йому кілька пряників. Звичайно, Аня отримала таку ж саму порцію. Діти за обидві щоки наминали жовто-коричневі ласощі. Марк, як завжди, впорався швидше сестри. – Бабусю, можна мені ще? – запитав він. Бабуся виконала його прохання і, щоб не образити Аню, їй теж дала добавку. Бачачи, що Марк знов не відводить погляду від пряників, бабуся сказала: – Досить, онученьку. І, будь ласка, не бери пряники потайки! Я спекла їх для вас на ваш день народження. Марк, почервонівши, швидко запевнив бабусю: – Звичайно, ні! Я без дозволу нічого брати не буду! Тим не менш, залишившись наодинці з дідусем, бабуся сказала: – Думаю, що пряники потрібно добре заховати. У мене таке відчуття, що інакше вони не збережуться до дня народження. – Чому ти так думаєш? – здивовано запитав дідусь. Бабуся розповіла про те, що бачила за столом. – Ну, тоді й справді буде краще, якщо ми їх сховаємо, – погодився він. – Інакше пряники будуть занадто сильно вабити Марка й він не зможе дотримати свою обіцянку. Не будемо піддавати його спокусі. Бабуся довго думала, де ж заховати пряники, і нарешті знайшла, як їй здавалося, ідеальну схованку.

Під вечір дідусь знову пішов у ліс. Бабуся була зайнята в хліві – годувала кіз і пораненого косулятка. Марк і Аня сиділи у вітальні, біля теплої кахельної печі, і грали в настільну гру. Незабаром Марку це заняття набридло. Він підвівся й підійшов до вікна. Аня, знайшовши іншу гру, намагалася вмовити брата пограти з нею. Але Марку зовсім не хотілося. Тоді Аня пішла до бабусі в хлів. Там вона спостерігала за тим, як бабуся годує тварин, і навіть трохи допомагала їй. Опинившись один у кімнаті, Марк ще кілька хвилин дивився у вікно. Однак краси зимового вечора в лісі він не помічав. Навіть мерехтливі зірки й місяць над засніженими деревами, які зазвичай так заворожували Марка, в цей момент його абсолютно не цікавили. Думки його кружляли навколо бабусиних пряників. Марк уже помітив, що в кухонному буфеті пряників не було, і тепер розмірковував, куди бабуся могла їх заховати. Ні, брати їх він не збирався, адже він обіцяв це бабусі. Просто йому дуже захотілося знайти схованку. Хлопчик прокрався до спальні дідуся та бабусі, розташованої на другому поверсі. Пряники мали бути тут, у цьому він був абсолютно впевнений. Обережно, але ґрунтовно, Марк обшукав платтяну шафу й усі висувні шухляди. Все марно – пряників там не було. Ними навіть і не пахло. Нарешті Марк ліг на підлогу й почав шукати під ліжками. Але майже відразу схопився: десь грюкнули двері, і він зрозумів, що це бабуся з Анею повернулися з хліва. Звичайно, не можна допустити, щоб вони знайшли його тут, у спальні. І взагалі, їм не треба знати, що він був на другому поверсі, інакше вони запідозрять щось недобре. Те, що він шукав пряники, повинно залишатися його таємницею. (Далі буде)

СТЕЖИНКА 3/15

Малювала Юлія ПРАВДОХІНА

1835–1882

Від батька Юлія успадкувала літературний хист, який повністю розкрився, коли вона почала присвячувати свої сили служінню Богові.

Дитячі роки Ніч прийшла. У запічку скрекоче цвіркун. Таємничо-лякаюче виглядають у нічній напівтемряві розвішані по стінах оленячі голови, роги лося, шкура ведмедя – мисливські трофеї батька. Портрети предків дивляться з темних від часу, важких рам. По кутах кімнати, під низькими стелями старовин-

Портрет дітей Д. Давидова. Вірогідно, Вадим і Юлія

ного поміщицького будинку ховаються тіні, насилу розганяються полум’ям самотньої, повільно танучої свічки. З вулиці доноситься гавкіт дворових собак, над зарослим садом повисли загадкові зірки, ледь видні в маленькому вікні. Тихо ллється протяжний спів няньки, яка сонно поправляє постіль. «Спи, спи», – монотонно примовляє вона, поплескуючи рукою по ковдрочці. Юленьці не хочеться спати. Лежить, витріщає оченята. У коридорі чуються кроки. Це батько, човгаючи нічними пантофлями, йде у вітальню. Старий гусар, відважний вояка не спить по ночах.

СТЕЖИНКА 3/15

Садиба Давидових у селі Верхня Маза, Росія

Герой Вітчизняної війни 1812 р. поет Денис Давидов. Літографія 1890 р.

Сидить, палить свічку до ранку, пише вірші, потім рве папір, кидає в куток. Довго, сердито пихкає люлькою, потім знову заходиться писати. А вранці – тарарам, дим стовпом – гості! Дзвенять дзвіночки, б’ють копитами коні, хвацько гальмують біля ґанку сани. У розкритих навстіж дверях стоїть сам господар, обіймаючи кожного, хто входить.

Дитинство... Далекий, солодкий сон. Він закінчився, і настав час блискучого Петербурга: гучні бали, друзі, знайомі. Серед них такі володарі думок, як Федір Михайлович Достоєвський і Лєсков Микола Семенович, відомі письменники й визнані стовпи російської літератури. Життя великосвітської дами клопітке. Але одного разу... «Люба Юленько, Ви чули новину? До Петербурга приїздить лорд Редсток, кажуть, великий оригінал! Чи не хочете послухати його? Буде забавно. У середу він виступає у княгині Лівен». Проповіді англійського лорда справили велике враження на Юлію Денисівну. З дитинства вона ходила до церкви, пам’ятала й повторювала молитви, неспішно творячи хресне знамення, дотримувала Великий піст, стояла всеношну на Великдень і Різдво Христове. Проте світ віри існував паралельно з повсякденним життям. Служба в церкві – одне, а те, що за її порогом, – зовсім інше. За словами ж лорда Редстока, Євангеліє – це не тільки теорія, але й практичне керівництво для віруючих, які пережили народження згори. Це відкриття здивувало, вразило й змусило Юлію переглянути все своє життя. Подальше

Лорд Редсток

Микола Лєсков

Служіння Богові Від батька Юлія успадкувала літературний хист, який повністю розкрився, коли вона почала присвячувати свої сили служінню Богові. Юлія Засецька писала християнські оповідання й повісті. Саме їй належить переклад таких книг, як: «Подорож пілігрима» і «Духовна війна» Джона Буньяна, роман Л. Уоллеса «Бен-Гур». Юлія Денисівна брала активну участь у місіонерській та благодійній діяльності: відкрила нічліжний

Видатні особистості

Шлях до живої віри

спілкування з лордом-проповідником і його послідовниками привело її до щирого покаяння перед Господом і прийняття Iсуса Христа як особистого Спасителя.

«Чи бачиш ти там, вдалині, Тісну Браму?» – ілюстрація з англійського видання Дж. Буньяна «Подорож пілігрима»

будинок для безпритульних, поширювала Євангеліє серед простих людей, надавала допомогу нужденним і хворим. Розумна, освічена, добра, вона з радістю ділилася своєю вірою та переконаннями з усіма, хто готовий був її слухати. Достоєвський захоплювався її гарячою вірою і твердою позицією, повторюючи, що «поважає в цій пані її мужність і щирість». Незадовго до смерті Юлія Денисівна поїхала до Парижа. Там померла і була похована. Дізнавшись про смерть Засецької, М. С. Лєсков написав: «Це була така розумна й освічена жінка, яких небагато, і притому дуже переконана християнка».

СТЕЖИНКА 3/15

Юленька знає, що гості – відомі люди: поети, письменники, герої війни. Iмена деяких із них написані на корінцях книг, що стоять у батьковій бібліотеці: Пушкін, Жуковський, В’яземський. Батько, Денис Давидов, – теж герой і поет. Донька любить слухати його спогади про те, як він бив французів у 1812 році, як командував партизанським загоном, як хвацько рубався зі своїми гусарами в лобових зіткненнях із противником.

Надія ОРЛОВА

Розв’яжи та запам’ятай!

НА Склала Світлана КВАС

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Розв’язавши кросворд, ти прочитаєш у виділених клітинках слово, яким називають послідовників Христа. А порахувавши всі літери «в», ти дізнаєшся, скільки синів було в Ноя.

1. Син Ноя, батько Ханаана (Бут. 9:18). 2. Невістка Нооми, яка пішла з нею в Iзраїль (Рут, 1:15–19). 3. Друге ім’я Петра (Iв. 6:68). 4. Один із суддів Iзраїлю, силач (Суд. 15:16–20). 5. Молодий послідовник Христа, постійний супутник апостола Павла (Дії, 16:1–3; Рим. 16:21). 6. Один із апостолів (Мт. 10:3). 7. Брат-близнюк Iсава (Бут. 25:25). 8. Вавилонський цар, за якого було зруйновано Єрусалим і храм (1 Цар. 25:8–10). 9. Первісток Якова (Бут. 35:23). 10. Сирійський воєначальник, якого Бог зцілив через Єлисея (2 Цар. 5:9–14).

СТЕЖИНКА 3/15

Закресли літери, яких немає в українській абетці, і ти прочитаєш корисну пораду.

UОGБSИW ZНFИМR БRУVUТWНRИNЧGЕFС FЩL ПGЕSРЕSДUІWYНLШИFJМSLИZБRУLДLЬ JЧЕVСYНZИRМFПЕSРQЕДULСZОБLОWЮR

Раїса КУДАШЕВА

Переклала Олена МІКУЛА

В ПОЛІ В полі вітерець гуляв Та присів спочити трошки I почув, як серед трав Вихвалялася волошка:

Чує вітерець, аж раптом Пролунав тихенько голос, Розпрямився, захитався Повний стиглих зерен колос:

«Ой, яка ж я гарна квітка! Найгарніша в цілім світі! Ось чому у спеку дітки Так мене шукають в житі.

«Звісно, я не вельми гарний, Соломинка – це не диво, Одяг мій не різнобарвний, Не яскравий, не красивий.

Між колосся рученята Вибирають чудо-квітку. Пелюстки яскраво-сині Тішать око навіть діткам.

Ані бджілка, ні метелик Наді мною не кружляє, Лише вбоге мишенятко Зерня під стеблом шукає.

I комашка мене любить, Бджілка мій нектар збирає, I маленьке мишенятко Коло мене тихо грає.

Діти мене оминають, Не бажаючи зірвати, Я ж у тиші дозріваю, Щоби згодом хлібом стати».

Витанцьовує поволі I метелик різнобарвний, Я – окраса цього поля, Я – волошка дивна й гарна!»

Хвиля полем прокотилась, Вітерець заграв легкий, Перед колосом вклонились У красі своїй квітки. (1905 р.)

СТЕЖИНКА 3/15

лку, оми п и ивш ї, – Зроб мити ї ає о г усвід му поля о ь ц лку, . у ість и поми р д у м вш її – оми Усвід иховати ь. р не п чесніст нь є й Цзи Ю це

Малювала Тетяна КОСТЕЦЬКА

СТЕЖИНКА 3/15

НЕЗВИЧАЙНИЙ ДЕСЕРТ

Йшов дощ. Під час великої перерви школярі стояли в коридорі, підкріплюючись хто бутербродом, хто пиріжком. У Галі були з собою маленькі помідорчики, які вона нарвала на дачі дядька й тітки. Їй дуже припали до смаку ці солодкі міні-томати, вирощуванням яких захопилася її тітка. Галя простягнула кілька штук своїй подрузі Ніні: – Покуштуй, вони набагато смачніші, ніж куплені в магазині. – Вірю, адже в магазинах привізні, які ще незрілими знімають з кущів. Звідки вони в тебе? – запитала подруга. – Моя тітка вирощує їх на дачі. Спробувавши, Ніна погодилася: – І справді, вони такі солодкі, що їх можна вживати як десерт. Напевно, і з більшою користю, ніж солодощі. – Тітка сказала, що вони чудово ростуть і в горщиках. Я хочу наступного року посадити в нас на балконі один кущ червоних і один кущ жовтих коктейль-томатів, – розмріялася Галя. – Їх треба обов’язково підв’язувати до кілочка, тому що вони зазвичай високо-томати дають дуже хороший урожай. А якщо виростирослі. Ці міні-томати ти один кущ на двох коренях, то врожай буде ще більше. а двох коренях? – здивувалася Ніна. – Як це – на – Мені теж було цікаво, коли тітка розповіла про це, тому я запам’ятала. Для цього потрібно посадити насіння на відстані 1 см одне від одного. Коли товщина стебла в розсади буде досить великою, потрібно гострою бритвою зняти верхній шар усідніх рослин – зі звернених один до одного стебел двох сусідніх овинен бути довжиною 2–3 см. Оголені боків. Розріз повинен ділянки зрізу треба докласти одну до одної і щільно обмотати це місце широкою стрічкою. Несадження в ґрунт або у велизадовго до висадження кий горщик (діаметром приблизрхівку меншої з росно 35 см) верхівку ищепити на відстані лин треба прищепити різом. А під час ви3–5 см над зрізом. ти рослину землею садки засипати ий кущ виходить до зрізу. Такий значно більше звичайного, щоивати його поправда, й поливати ше. Зате вротрібно рясніше. щий. жай буде кращий. – Те, що ти розповідаже цікаво! єш, Галю, дуже ама дозвоМожливо, мама ирощувати лить і мені вирощувати и на балкоміні-помідори ні. Сьогодні ж запитаю орілася Гав неї, – загорілася деєю Ніна. линою ідеєю

Томат – це однорічна або багаторічна рослина роду паслін із родини пасльонових, яка культивується як овочева культура. Помідорами називають плоди томата, вони вважаються ягодою. Помідори можна їсти свіжими, печеними, тушкованими. Їх використовують у багатьох стравах, а також для приготування соусів і салатів.

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

Ельвіра ЦОРН

Чудеса творіння

Помідори здатні покращувати настрій, оскільки до їх складу входить серотонін, який є хорошим антидепресантом.

Найбільший помідор, вагою 2,9 кілограма, був вирощений у США.

Найпопулярніший продукт із помідорів – кетчуп. Цей найвідоміший у світі соус був раніше елітним і подавався лише в кращих ресторанах. Його готують, як і ацтекський соус, із помідорів і перцю чилі, з додаванням трав і ароматних приправ.

В Україні, в Кам'янціДніпровській (Запорізька область), встановлено пам'ятник «Слава помідорові».

Помідори захищають від бактерій і запалень, а також покращують обмін речовин. Вони можуть підвищити опірність організму й захистити шкіру від ультрафіолетового випромінювання.

Всього у світі відомо понад 2500 сортів, а щорічно вирощується приблизно 120 мільйонів тонн помідорів.

СТЕЖИНКА 3/15

З історії томатів Батьківщиною томата вважається Південна Америка, де він до цих пір зустрічається в дикій формі. До Європи (спочатку в Iспанію, Португалію, а потім і в інші країни) він потрапив у середині XVI століття. Назва «помідор» походить із італійської мови, що в перекладі означає «золоте яблуко», оскільки перші томати були жовтого кольору. Ацтеки називали його «томатль», що означає «велика ягода», а переробили його назву на «томат» французи. Томати довгий час вважалися неїстівними й навіть отруйними, їх розводили як декоративну рослину з барвистими плодами. У Росії вони з’явилися в XVIII столітті, а широке визнання завоювали тільки в середині XIX століття. У даний час це одна з найпоширеніших культур, яка цінується завдяки своїм поживним і дієтичним якостям.

Цікаві факти

ТОМАТ

Вікторина

Вікторину підготувала Тетяна ГОЛОВІНА

Бог створив наш світ за шість днів. Спочатку земля була «пуста та порожня» (Бут. 1:2), але потім, по Божому слову, з’явилися на ній моря і океани, суша – з лісами й горами. У п’ятий день творіння створив Господь риб і птахів. «I поблагословив їх Бог, кажучи: ◊Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі“» (вірш 22). А в останній, шостий, день «вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. I бачив Бог, що добре воно» (вірш 25). Дійсно, який прекрасний наш світ, створений Богом! Ось лише кілька прикладів того, який багатий і різноманітний тваринний світ на планеті. А тобі потрібно вибрати правильну відповідь на поставлені нижче запитання. 1. На землі існує два види слонів – азіатські та африканські. Обидва види мають довгий хобот, але вуха в них – різної величини. Як ти думаєш, у кого вуха довші? а) у азіатських слонів;

СТЕЖИНКА 3/15

б) у африканських слонів.

2. Пінгвіни та білі ведмеді живуть у регіонах, де завжди багато снігу. Зрозуміло, що в таких місцях важко знайти прожиток. Але чому білі ведмеді досі не з'їли всіх пінгвінів?

3. Динозаври, величезні наземні хребетні тварини, до нашого часу вже вимерли, але колись жили на землі. Де був знайдений перший добре збережений кістяк динозавра?

а) тому що пінгвіни моторніші, ніж білі ведмеді, а значить, їх важко зловити;

а) в Америці;

б) тому що білі ведмеді не їдять м'ясо; в) тому що пінгвіни й білі ведмеді живуть на різних полюсах земної кулі й ніколи не зустрічаються.

б) в Африці; в) у Росії.

Малювала Катерина ПРАВДОХІНА

4. На гербі Австралії зображені два представники тваринного світу цієї країни. Які це тварини? (Маленька підказка: обидва вони не можуть пересуватися «заднім ходом».) а) папуга і пінгвін; б) кенгуру та птиця ему; в) жираф і коала.

а) амурського тигра; ам

6. Господь забезпечив папугу ару дуже міцним дзьобом, яким він може розколоти будь-який, навіть самий твердий, горіх. Власне, він і харчується, насамперед, ядрами горіхів, що відрізняє ару від папуг в його регіоні. А чи знаєш ти, де живе папуга ара?

б) пантеру; па

а) у пустелі Гобі в Китаї;

в) лева. ле

б) у тропічних лісах Амазонки (Південна Америка); в) в африканській савані.

7. Взимку холодно навіть морським мешканцям біля узбережжя Аляски й Камчатки, хоча ці регіони – їх звичне місце проживання. У цей час кити-горбані відправляються звідти в більш теплі води, де народжується їх потомство. Чи знаєш ти, де знаходиться «дитячий садок» для китів-горбанів? а) у Тихому океані, біля узбережжя Гавайських островів; б) в Атлантичному океані, біля узбережжя Iспанії та Португалії; в) в Iндійському океані, біля Західної Австралії.

СТЕЖИНКА 3/15

5. Великі особини сімейства котячих мешкають по всьому світу – в тропічних лісах, на високих горах, у пустелях. Але чи знаєш ти, яких представників родини котячих можна зустріти в холодних, засніжених регіонах?

Відповіді до с. 26-27

1. У африканських слонів. Слони не можуть виді-ляти піт через шкіру, як ми, люди. Африканські сло-ни живуть у спекотному кліматі савани, і сховатисяя від спеки там ніде. Ось і пітніють вони, буквально,, своїми величезними вухами, якими їх наділив Бог.. Азіатські слони перебувають у більш вигідному ста-новищі: вони можуть сховатися від спеки в лісі, то-му їм не потрібні такі величезні вуха.

2. Тому що пінгвіни та білі ведмеді живуть на різних полюсах земної кулі (білі ведмеді – на Півночі, тобто в Арктиці, а пінгвіни – на Півдні, тобто в Антарктиді). Хоча дуже холодно і в Арктиці, і в Антарктиді. До речі, не всі види пінгвінів полюбляють холодний регіон. Деякі їхні родичі, навпаки, люблять тепло й живуть на узбережжі Африки, Нової Зеландії та Австралії.

7. На початку зими китигорбані, що мешкають біля узбережжя Аляски та Камчатки, відправляються в більш теплі води Тихого океану, до узбережжя Гавайських островів, де в них народжується потомство. Кити-горбані – ссавці, довжина окремих особин досягає 14–18 м, а вага – від 30 до 40 т. Харчуються вони рачками, рибою, молюсками.

4. Кенгуру та ему, найбільший птах після страуса. Це правда, що вони не можуть пересуватися «заднім ходом». Саме тому вони потрапили на герб Австралії: цим країна хоче підкреслити, що не оглядається назад, на своє колоніальне минуле, а впевнено йде вперед.

5. Амурського тигра тигра. Це найбільший пре представник родини котячих, і він не боїться навіть лютих морозів. На жаль, його популяція різко зменшується, тому амурського тигра занесли до Червоної книги, тобто охороняють від винищення. Як припускають, у наш час на південному сході Росії, по берегах річок Амур і Уссурі в Хабаровському та Приморському краях, залишилося трохи більше 400 амурських тигрів.

6. У тропічних лісах Амазонки (Південна Америка). У цих місцях багато папуг, і всі вони харчуються, в основному, фруктами, квітами, листям. А улюблена страва папуги ара – ядра горіхів. Тому Бог і дарував йому такий міцний дзьоб.

Малювала Юлія ПРАВДОХІНА

СТЕЖИНКА 3/15

3. Перший добре збережений кістяк динозавра було знайдено в США, тобто в Америці. Влітку 1858 року археолог Вільям Паркер Фульк виявив його в Нью-Джерсі.

Брати Йосипа погано вчинили з ним, продавши його до Єгипту. Коли ж у їхній країні розпочався голод, вони пішли в Єгипет, щоб купити хліба. Йосип упізнав своїх братів, а вони його – ні. Тоді Йосип вирішив перевірити, змінилися вони чи ні, звинувативши їх у шпигунстві. Але брати запевняли його, що вони люди чесні (Бут. 37:2–36; 41:41 – 42:11). Малювала Олена МІКУЛА

СТЕЖИНКА 3/15

БРАТИ ЙОСИПА

Зцілення Наамана

З пошти «Стежинки»

Єва і змій

Юля СОЛОНIКIДА, 8 років, Україна

Ангеліна Д’ЯКОНЕНКО,

Лєна ЄВСЕЄВIЧЕВА, 8 рок

ів

11 років, Україна

Гроші в роті у рибки

Паша, Україна

Давид СТЕЦЕНКО, 7 рок

ів, Україна

Ной та звірі

Запиши правильні відповіді в клітинки кросворда, і у виділених клітинках по вертикалі ти прочитаєш ім’я одного з синів царя Давида, який хотів оволодіти царським престолом.

Данило МУЗИКА, 12 років, Україна

КРОСВОРД 1 2 3 4 5

СТЕЖИНКА 3/15

Вероніка ЧЕРНЯК, 11 років, Україна

Діна КОРЕНЕВА Казахстан

Склала Олена КРАВЕЦЬ, 13 років, Україна

6 7 8

1. Сестра Марії та Лазаря. 6. Пророк, чия книга в Біб2. Дружина Iсака. лії розташована після 3. Єврейка, дружина перкниги пророка Осії. ського царя Ахашвероша. 7. Вавилонський цар, при 4. Людина, якій Бог накадворі якого жив у полоні зав вивести ізраїльський Даниїл. народ із Єгипту. 8. Один із друзів Даниїла, 5. Один із авторів Єванякий не хотів вклонятигелій. ся бовванові.

3/2015 Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку. Виходить шість разів на рік. Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924. Головний редактор Ельвіра Цорн Сергій ПАВЛОВИЧ, Україна

Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова Семен ТО ОЛ ЛК КАЧОВ

Художній редактор I. Козіна Підписний індекс: 06597 Тираж 29 400 прим. Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим. Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924. Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73; e-mail: sns@sns.org.ua Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002.

Й, Андрій БЄЛЬСЬКИ Україна

Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924. C. 14–19: © CSV, Hückeswagen, переклад з німецької Марії Вінс.

Номер підписано до друку 10.03.2015. Надруковано ТОВ «Новий друк», вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660.

Відповіді:

О Анна ГЕРАСИМЕНК

До стор. 2: «Чесність – риса Божої дитини, і серця правдиві Бог шанує. Чесність – честь і слава для людини. Правда із брехнею не товаришує». До стор. 12: ВЕСЕЛКА: «Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний» (Пр. 28:13). СВIЧКА: Туди, де вона буде світлом. До стор. 22: КРОСВОРД. По горизонталі: 1. Хам. 2. Рут. 3. Симон. 4. Самсон. 5. Тимофій. 6. Пилип. 7. Яків. 8. Навуходоносор. 9. Рувим. 10. Нааман. По вертикалі: ХРИСТИЯНИН. У Ноя було троє синів. ПОРАДА. Щоб бути чесним перед іншими, будь чесним перед собою. До стор. 30: КРОСВОРД. По горизонталі: 1. Марта. 2. Ревека. 3. Естер. 4. Мойсей. 5. Iван. 6. Йоїл. 7. Навуходоносор. 8. Мешах. По вертикалі: АВЕСАЛОМ. До стор. 32: Симон, Лука, Барак, Соломон, Яків.

Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924. Пожертвування можна надсилати: УМТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01001. © «Свет на Востоке», 2015 р. ISSN 2194-3796 Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма На першій сторінці обкладинки: фото © SergiyN/shutterstock.com

www.tropinka.eu

Відгадай біблійні імена!

2 3 4

ш тжии,нка», є а н з и Ч урнал «Сте овах

що ж на 8 м 0 000 ходить жем 15 тні який ви а р и т им ть со загальн , читаю и ів р я л п ним екзем й (за да онад е іт д ч тися тек, п та х бібліо дитячи ише в Україні) у л ки йом мільйон о завдя т х о т бага у Бога? повірив

Склала Олена МІКУЛА