ISSN 2194-3796
дитячий християнський журнал
5
2016 , Бабусю мені и т с о пр що я , е т а з ояв не вст ю усо к о п с перед й украв и. пряник
Stejinka 05_2016.indd 1
25.05.16 14:50
Склади із позначених літер у назвах намальованих тут овочів слово, і ти дізнаєшся тему цього номера журналу. Поки ти міркувала, я встиг скласти слово й уже знаю тему журналу. А овочі використані, мабуть, тому, що зараз осінь, коли повсюди збирають урожай.
Дивлячись на овочі, можна подумати, що тема журналу – жнива. Але слово «жнива» складається лише з п’яти літер, а не з дев’яти.
СТЕЖИНКА 5/16
1 ....
5 ..
..
......
2 ...
....
6 ..
... 1
2
9 ...
Stejinka 05_2016.indd 2
..
3 ...
2
7 3
4
5
.
4 .......... ......
. . . . 6
7
8
8
....
9
Малювала Вікторія ДУНАЄВА
25.05.16 14:50
АЛІСА Слава МАЙБОРОДА
Осінь. Листя кружляє в повітрі й безладно здіймається від пориву вітру. Між деревами в’ється вузька стежка, викладена камінням. Вона веде до великого будинку. Ви маєте рацію, якщо подумали, що парк і будинок належать мешканцям цієї садиби. Тут живе сім’я – батько, мати й дочка. Батько – людина заможна, про це можна судити за розмірами будинку й парку, про це свідчать дві машини марки «Бентлі», що стоять у гаражі. Дочці за кілька місяців виповниться вісімнадцять років. Її звуть Аліса.
СТЕЖИНКА 5/16
Давайте тепер зазирнем у вікно. За столом сидять усі члени родини, їм подають вечерю. Але, навіть перебуваючи за вікном, ми чуємо, як вони жваво про щось сперечаються, причому ніхто не хоче поступитися своїми інтересами. Послухаємо, про що сперечаються батьки з дочкою... – Люба, – сказав батько, – ну що такого ти знайшла в цій вірі, релігії, секті, нарешті?! – Тату, – зупинила його дочка, – як ти можеш так говорити про таких гарних людей?! Подивись, які вони відкриті, радісні. Вони не бояться померти, не тремтять над багатством! Вони кожен день присвячують Богові, читають Біблію, моляться всією сім’єю... – Доню, ти впевнена в цьому? – спробувала пом’якшити обстановку мати. – Так, вона впевнена! – мало не кричачи, перебив батько. – І цю впевненість із неї треба якось вибивати. Гарні люди, кажеш?! Ну й чим же вони гарні? Малював Віктор БАРИБА
3 Stejinka 05_2016.indd 3
25.05.16 14:50
СТЕЖИНКА 5/16
В Аліси вже заблищали сльози на очах, але вона рішуче відстоювала свою позицію: – Знаєш, тату, чим вони відрізняються від більшості людей твого кола? Вони жертовні, добрі та співчутливі. Наприклад, поряд із церквою є притулок, і церква вкладає в нього останні гроші. Деякі жертвують половину своєї зарплати, щоб допомогти дітям-сиротам. Згадай, як багато рук за останній час було протягнуто до тебе по допомогу... Ти всім їм допоміг? Або тільки одному, який був чис тіший від інших? – Досить! – стукнув кулаком по столу батько. Але його увагу відволікла мати, якій усе це вже набридло й вона встала з-за столу. Вона хотіла вийти з кімнати. Це додало доньці рішучості, і вона, зіщулившись, сказала: – Завтра я приймаю хрещення.
4 Stejinka 05_2016.indd 4
– Що?! – В батька почала сіпатися брова. – Взавтра ти ніякого крестіння... – Хрещення, – поправила його дочка. – Байдуже, і не перебивай! У тебе взавтра музичний виступ, тож уранці за тобою заїде наш шофер і відвезе тебе на концерт. Він підвівся й пішов, залишивши Алісу думати про те, як же їй бути. Але ось минула ніч, настало «завтра». Аліса неохоче одяглася, взяла свою скрипку й попрямувала до виходу. Діватися було нікуди, сьогодні важливий виступ. Вийшовши з дому, вона побачила білий лімузин. Все правильно, шофер уже приїхав по неї. Він вийшов із машини, ввічливо відкрив перед нею дверцята, й дівчина сіла. – Алісо, почекай трохи, я тільки зазирну до твого батька. Він сказав, що сьогодні видасть мені зарплату... Але Аліса вже не слухала його. Поклавши під голову дорожню подушку, вона лягла на зад ньому сидінні. – Ось і добре. Поспи. Закривши двері, шофер пішов за грошима. Повернувшись, він сів за кермо, виїхав із двору й помчав по трасі. Виступ мав відбутися в сусідньому місті, розташованому на відстані п’ятдесяти кілометрів. Але при в’їзді в місто трапилося нещастя: вантажівка їхала по трасі з перевищенням швидкості, її занесло, й вона
25.05.16 14:50
Як виявилося, в останню хвилину Аліса передумала їхати на концерт, вийшла з лімузина, зупинила попутну машину й вирушила до церкви. А шофер навіть не підозрював, що Аліси немає в салоні машини, оскільки пам’ятав, що вона лягла поспати. До речі, з ним усе було в порядку, він відбувся синцями, подряпинами й шоком. Ось із цього часу й почалося нове життя всієї родини. Через рік ми могли б слухати біля цього ж вікна молитви й розмови про те, якою чудовою була проповідь у церкві, почути духовні пісні й жваві бесіди на біблійні теми. А якщо ми перенесемося в притулок, то побачимо, що там багато що змінилося, тому що батько Аліси став регулярно жертвувати великі кошти. Раніше життя цих людей було схоже на аркуші, списані чорнилом мирської суєти, гріха й страху. Тепер же вони – як білі, чисті аркуші, на яких Своєю рукою пише історію Бог.
Stejinka 05_2016.indd 5
СТЕЖИНКА 5/16
врізалась у лімузин, розплющивши його задню частину об бетонну огорожу. Очевидці аварії викликали швидку допомогу. Шофера витягли з лімузина, він був непритомний. Уже в лікарні він опритомнів і запитав, чи жива дівчина. Ось тоді всі й похопилися... Про трагедію батькам доповіли негайно. Мати схопилася за серце, батько не знав, що й сказати. В цей час у двері подзвонили. Служниця пішла відчиняти й раптом закричала від жаху. До будинку увійшла Аліса. Служниця зустріла її таким пронизливим криком, бо була забобонна. Вона не могла повірити, що перед нею – жива й неушкоджена дівчина. Аліса, спокійно сівши на диван, сказала: – Тату й мамо, вибачте мені, але я прийняла хрещення і тепер... Тільки зараз дівчина помітила заплакані обличчя батьків. Утім, їхнє горе швидко змінилося захопленим подивом, вони з полегшенням зітхнули.
5
25.05.16 14:50
Над цим варто замислитися СТЕЖИНКА 5/16
6 Stejinka 05_2016.indd 6
Про стійкість Що ми знаємо про Iсуса Христа? Яким Він був? Iсус був добрим, спілкувався з усіма, хто шукав із Ним спілкування: з бідними, з дітьми, з людьми похилого віку, з пересічними людьми, з грішниками. Він був святим. Ніхто не міг дорікнути Йому за гріх. Iсус Сам якось сказав тим, що чіплялися до Нього: «Хто з вас може викрити Мене в гріху?» Він був дуже мудрим. Скільки ра зів намагалися недруги підловити Його на слові, але Iсус завжди знав, як відповісти їм. Він був усемогутнім. Ми пам’ятаємо, як Він одним словом вгамував бурю на морі. Він був велелюбним. Прокажених очищав від прокази, сліпим давав зір, навіть мертвих повертав до життя. I Він був дуже милостивим. Навіть коли Його розпинали, Він молився до Свого Отця Небесного: «Отче! Прости їм, бо не знають, що роблять». Не було на землі людини, добрішої за Iсуса. Але тоді чому люди до Нього так погано стави лися? Чому вони Його вбили? Iсус каже: «Якби Я був від світу цього, то вони б Мене любили. Та оскільки Я не від світу цього, вони Мене ненавидять». А Своїм учням Він говорив: «Мене переслідували, будуть і вас переслідувати. Ненавиділи Мене, і вас будуть ненавидіти». I дійс но, всі апостоли постраждали за проповідь Євангелія. Всіх, крім Iвана, стратили за віру в Iсуса. Але вони прийняли ці муки з радістю: стійкістю й любов’ю до Iсуса вони перемогли страх. Апостоли знали, що Iсус завжди з ними, як і обіцяв. У всі часи, починаючи з I століття нашої ери, віруючих в Iсуса Христа пере слідували: їх змушували на потіху натовпові голими руками битися з левами на арені амфітеатру, спалювали на вогнищах або топили в річках. Iмена багатьох, що не піддалися на спокуси і встояли перед гоніннями, знає історія, і ми пам’ятаємо їх досі. А Господь знає ім’я кожного з них! Чому їх переслідували? – запитаєш ти. Та тому що віру ючі в Iсуса Христа не від світу цього. Такі самі й ми. Що означає «не від світу цього»? Це означає, що ми не живемо за звичаями цього світу: не обманюємо, не крадемо, не б’ємося, не вживаємо наркотиків, не п’є мо спиртних напоїв. Ми намагаємося жити так, як жив Iсус. Тому й нас цей світ ненавидить. Ми для них неначе більмо на оці, як кажуть у народі. Заважаємо їм. Як заважав їм Iсус Христос, Господь наш. Він попереджає Своїх учнів: «Гна ли Мене, і вас будуть гнати. Але щасливі ви, якщо вас будуть переслідувати за Мене! У нагороду за це ви отримаєте вічну радість, вічне блаженство в спілкуванні з Самим Богом!» Тож не будемо сумувати! Ми знаємо, Iсус із нами! Як що з нас сміються, якщо нас обзивають, якщо нас гноб лять або переслідують – так само чинили й з Iсусом Христом. А з Iсусом нам не страшно, з Ним ми все мо жемо витримати. Вальдемар ЦОРН
25.05.16 14:50
Автор невідомий
ДІТИ ІСТИНИ Ми – діти істини святої, Сини Нового Заповіту, В безпеці під Христа рукою, Його любов’ю ми зігріті. Хоч ворог нам погрози шле Та манить хибними шляхами, У Господі нам захист є, Бо обіцяв Він бути з нами. Бог сили на шляху дає, I коли хтось іти не в змозі, Він на руках Своїх несе, Боронить від біди в дорозі. Небесне світло живить нас, Дає нам розум та навчає, Бо гріх, і бруд, і гнів, і страх У світлі істини зникає. Ми – діти світла та добра, Давайте Господа любити, Щоб кожну мить свого життя З Iсусом в світлі правди жити.
Степан ЗАГОРУЛЬКО
МОЯ СИЛА Моя сила у Христі – знаю я, I джерела всі мої у Христі. Дав життя мені Господь, дав ім’я, Знає навіть мрії Він мої всі. В моїм серці є для Господа дім, Він постукав – я Йому відчинив. I тепер Господь царює у нім, Бо в молитві я Його запросив. Мій Господь – це міць і сила моя, Моя стійкість та надія й любов. I радію я щомиті, щодня, Що покликав Він мене та знайшов.
ти, праці ш є а н з Чи лина – це плід хисту?
Малювала Ірина ПОМЕРАНЦЕВА
Stejinka 05_2016.indd 7
СТЕЖИНКА 5/16
що пер заради самоза а и молюск орюється, кол пляє в т тра Вона у вини по паразит, о к а р у н т або всереди ска. предме ій н о молю я, н о іл р т е сто н чужинц атує ніж який др ахищається від з Молюск и його ч ю огорта шарами ї но спеціаль и. речовин
7 25.05.16 14:50
Розгорнімо Біблію СТЕЖИНКА 5/16
8
АРЕШТ ПЕТРА ТА ІВАНА Гузаль ТАЛІПОВА
Після воскресіння Ісуса Христа Його учням потрібно було виконати важливе доручення Господа: розповісти всім народам про Боже Царство й прощення гріхів. Щоб учні не почувалися залишеними, Ісус дав їм Святого Духа, завдяки Якому послідовники Христа знайшли сміливість проповідувати про Нього та навіть творити дива ім’ям Божим. Одного разу двоє учнів Ісуса, Петро та Іван, ідучи до храму, побачили людину, кульгаву від народження. Петро, подивившись на нещасного каліку, звернувся до нього зі словами: «В ім’я Ісуса Христа, встань і ходи!» І раптом сталося неймовірне! Кульгавий підвівся й... почав ходити! Диво не могло залишитися непоміченим – люди, що знаходилися в храмі, одразу ж зібралися навколо апостолів і почали жваво обговорювати цю подію. Всі дивувалися з того, що каліка, який сидів біля дверей храму й просив милостиню, тепер ходить, підносячи хвалу Богові за зцілення. Тоді Петро звернувся до народу з промовою, в якій розповів про велику силу Христову, якою він зцілив кульгавого. З особливою увагою люди слухали про Того, Хто віддав Своє життя заради них, а потім воскрес із мертвих. Щира проповідь Петра не залишила людей байдужими, і близько п’яти тисяч присутніх увірували того дня в Ісуса Христа! Однак вороги Ісуса не змусили довго чекати на себе. Почувши про те, що сталося в храмі, священики й начальники храмової сторожі негайно послали людей, щоб заарештувати учнів. Так Петра та Івана взяли під варту до ранку. Всю ніч вони провели в очікуванні та молитві. Наступного ранку начальники, старші та книжники зібрали раду, на яку були приведені Петро та Іван. Суворо дивлячись на обвинувачених, начальники тут же зажадали пояснень. «Ваше нове вчення привело в рух усе місто! Скажіть, якою силою ви зробили це чудо вчора в храмі?» – запитали вони. Запитання й грізний вигляд обвинувачів мали налякати учнів Ісуса, що стояли перед судом. Однак Петро, отримавши особливу силу Святого Духа, сміливо сказав: «Якщо ви вимагаєте від нас відповіді, то знайте: це чудо
Stejinka 05_2016.indd 8
25.05.16 14:50
СТЕЖИНКА 5/16
Малювала Лариса ГОРОШКО
вчинив Бог через Ісуса, Якого ви розп’яли і Якого Бог воскресив із Як ти гадаєш? мертвих. Про Нього ми й пропові1. Чому Петро та Iван були заарештовані? дуємо народові!» Відповідь Петра викликала ве2. Злякалися учні загроз? Якщо не лике пожвавлення в зібранні. Бачазлякалися, то чому? чи безстрашність учнів, обвинувачі 3. Хто може нам спантеличено подивилися один на допомогти бути одного. Петро та Іван, звичайні, на стійкими й не перший погляд, люди, говорили поступатися сильні й сміливі слова! Судді не страхові? могли заперечити ні слова. Старійшини прийшли в сум’яття. Як їм учинити з цими людьми, які так упевнено й стійко захищають свою віру? Докази скоєного чуда були занадто очевидні, адже кульгавий одужав, а весь народ радів і веселився. Покликавши Петра та Івана вдруге й пригрозивши неминучим покаранням, старійшини заборонили їм поширювати вчення Ісуса й навіть згадувати Його ім’я. Але й це нітрохи не похитнуло твердість апостолів. «Подумайте самі, кого ми повинні більше слухати – вас чи Бога? Хіба ми можемо мовчати?» – відповіли вони. Змусити їх мовчати було неможливо. Не знайшовши жодного приводу для подальших звинувачень, рада відпустила Петра та Івана на волю. Радість учнів була безмірною – хіба те, що сталося з ними, не було доказом іще одного чуда, здійсненого Господом? Можна собі уявити, як Петро та Іван дякували Богові, Який наповнив їх надзвичайною мужністю й дав стійкість перед розгніваними начальниками. Того ж дня всі віруючі знову зібралися разом, підносячи в молитвах подяку Господові за звільнення проповідників, а також за силу Святого Духа, яку Бог дав Своїм вірним слугам. Апостоли продовжуваЦю історію ти можеш ли благовістити про Ісупрочитати в третій са Христа. З кожним днем і четвертій главах книги усе більше й більше грішДії апостолів. ників приймали Господа в свої серця.
9
Stejinka 05_2016.indd 9
25.05.16 14:50
П
Нумо відгадай!
Д
ПОВІТРЯНІ КУЛЬКИ У
Ь
Т
Б
Ц
Н
лії, и вислів із Біб Щоб прочитат , ну кульку «поверни» кож на місце. я, ас що відірвал
Н
Е
И
І
Н
І,
О
Е
Х
Т
М
І
Малювала Тетяна КОСТЕЦЬКА
СТЕЖИНКА 5/16
1 Мав усе він в домі тата, Був заможним та багатим. Те, що мав, не цінував – Жебраком убогим став. _______ ___
10
3 Дуже Бога він любив, У слухняності ходив, В полі вівці випасав Та царем Юдеї став. _____
Stejinka 05_2016.indd 10
ЗАГАДКИ
2 Був сином прийомним у фараона, Залишив він велич безбожного трону Та зрікся пошани і царського роду. За Божим наказом вождем став народу. ______
4 Був сином любим у батьків, На заздрість для своїх братів. Брати, підступні, узяли I його в рабство продали. Та Бог його не покидав, Він правити в Єгипті став. _____
ти, е ш є а н з Чи зважаючи на т
руйні, що, не змії от отруйні і ч у м и що гр які не кі змії, ь с ів х змій, л о р ко римучи г а з і й дрібніш на них? Вони ь змій полюют ть гримучих ую вистеж ть перемогу ю а в і здобу . и над ним
25.05.16 14:50
БУХУ Пауль УАЙТ
– Як багато людей прийшло сьогодні в лікарню! – сказав Калі. – I справді! Я ніколи стільки не бачив, – підхопив його брат Талі. – Вірно, – погодився Тембо, – вони прийшли, то му що віспа поширюється й уже охопила кілька сіл. Люди бояться, ось і приходять до нас по допомогу. – Ніколи ще я не бачила так багато людей, які по стійно чимось незадоволені й жаліють самих себе, – зауважила Елізабет. Тембо почав зображати незадоволених хворих, змінюючи при цьому голос і вираз обличчя: «Ох, ця спека!» – «Ах, нестерпно весь час стояти!» – «Хіба варто було приходити сюди лише заради щеплен ня?» – «Мені погано, я такий нещасний!»
Малювала Катерина ПРАВДОХІНА
Із серії «Пригоди гіпопотама Буху»
НЕЗАДОВОЛЕНИЙ
Дауді, помічник лікаря, засміявся й зручніше влаштувався під баобабом: – Хлопці, сподіваюсь, ви вилучите з цього урок для себе. I запам’ятайте: крокодили вбивають сотні людей, а укус москітів (комарів) щорічно при зводить до смерті мільйонів людей. – Ого! – вигукнув Ден, прихлопуючи долонею москі та, що сів на його ногу. – I якщо ви робите погано, а люди навколо гово рять, що це не так уже й страшно, то завжди пам’я тайте, що незначні вчинки призводять до значних наслідків. А тепер я розповім вам історію про те, що трапилося з Буху.
Вигляд у нього був хворобливий. «Він володіє дивовижною здатністю псува ти настрій собі й оточуючим. Придивись уважно й послухай його.
Сама зрозумієш, що я маю на увазі», – відповів жираф. Буху приєднався до тварин, що стояли в затінку під баоба бом. «Ох, – простогнав він, – ну й спе ка сьогодні!
Шкіра просто горить! Жахливо!» Анти лопа Дік-Дік помітила, що куточки пащі Буху сумно опустилися. Носоріг Фару голосно заревів у відповідь, а мавпочка Тото захихотіла.
«Я дуже вразливий, – пробурмотів Бу ху. – Чому ж ви?..» – «Припини себе жаліти, – обурився Фару. – Не думай і не кажи тільки про себе. А краще вза галі нічого не говори».
Буху в подиві похитав головою і знову застогнав: «Гм, нічого ти не розумієш... От якщо на твоїй шкірі роздуються пухирі, якщо... гм...» Фару почер вонів від люті.
Stejinka 05_2016.indd 11
СТЕЖИНКА 5/16
Одного безхмарного дня антилопа ДікДік запитала в жирафа Твиги: «Чому Буху так часто гуляє один?» Саме за раз гіпопотам Буху наближався до них.
11
25.05.16 14:50
Буху з тугою подивився йому вслід. «Гм, а ви розумієте, що я маю на увазі? Це було так недружелюбно з його боку, – гіпопотам перевів подих і продовжив:
– Я ж привітний і завжди готовий допо могти кожному. Завжди!» – «Ходімо», – сказав йому Твига, коли інші тварини почали розходитися. Вони мовчки пі дійшли до густих заростей осоту.
Тоді Буху знову сумно сказав: «Чому ж ви мовчите? Я так намагаюся бути товариським, а ніхто...»Тут мавпочка захихотіла: «Добре, що Фару з нами немає!
Він не любить цей будяк». – «Дурна мавпочка, ти навіщо мене перебиваєш? Маленьких мавпочок належить тільки бачити, але не чути... Гм... Що ти ска зала? Будяк?
Жахлива рослина! Терпіти не можу цей колючий чагарник». Зебра Поккі, вда ривши задніми копитами об землю, про тяжно закричала: «Й-а-а!» I повільно пішла далі.
«Ось тобі й маєш, – засмутився Буху. – Хіба це спілкування? Ну, може, звичай но, мавпи й такі. Але, по-моєму, буде набагато цікавіше, якщо ми будемо роз мовляти. Як ви вважаєте?»
Дік-Дік хотіла щось сказати, але Твига подав їй знак, похитавши головою. Він знав, що гіпопотами ставлять запитан ня, на які зовсім не чекають відповіді.
А Буху продовжував говорити: «У Пок кі, звичайно ж, немає проблем із будя ком, як у мене». Тото видерлася на дов гу шию Твиги й вимовила:
«Було б жахливо, якби Буху був жи рафом!» Твига весело посміхнувся. Гі попотам знову глибоко зітхнув: «Чи не здається вам, що в цій частині джунглів нудно?
Мені до душі квіти й усе таке...» Він по хитав головою, продовжуючи повіль но йти. Незабаром тварини підійшли до місця, де річка починала спускатися з пагорба.
Перед ними простиралися тінисті бао баби. Дерева були вкриті жовтими кві тами. – «Поглянь, – сказав Твига, – це має тебе порадувати!»
СТЕЖИНКА 5/16
Його ріг загрозливо задерся вгору: «Iди краще в свою водойму та занурся у воду, нестерпний ти гіпопотам!» Фа ру розвернувся й пішов, продовжуючи бурчати.
12
Stejinka 05_2016.indd 12
25.05.16 14:50
До того ж... Хоча, що ви в цьому розу мієте?» Між деревами пронісся приєм ний прохолодний вітерець. «Як цей ві терець освіжає!» – з насолодою заува жив Твига.
«Ну, так, освіжає, – знову невдоволено буркнув Буху, – і розносить всюди пи лок, який потрапляє мені в ніздрі. Від нього мені весь час хочеться чи-чи-чи хати...»
Гіпопотам замовк. Його ніздрі почали смикатися то вгору, то вниз – зараз він чихне! Тото злізла зі спини жирафа, підскочила до Буху й затулила йому ніз дрі лапкою.
«Постарайся стриматися й не чихати! Я допоможу тобі». – «Ох, не можу! – вигукнув Буху. – А-а-а...»Тото ще силь ніше притиснула лапку до ніздрів Буху.
Твига відбіг убік, крикнувши Дік-Дік: «Ховайся за мурашником! Якщо Буху зараз чихне, тебе, точно, здує!» Дік-Дік тут же помчала в укриття.
Звідти вона почула дивні звуки, що ви давав Буху, й сміх Тото. «Він що, зараз чихне?» Твига кивнув: «Так, і він буде незадоволений, якщо не зможе чихну ти. Такі вони, гіпопотами!»
Буху скривився й широко роззявив пащу. Його ніздрі тремтіли. На мить у джунглях запала тиша. «А-а-а-чхи!» Мавпочка по летіла в повітрі.
На льоту вона встигла вхопитися за сильну шию жирафа. Всі подивилися на Буху, який стояв один-однісінький. «Ну от, знову...» I Буху чихнув удруге.
«Якби ви тільки знали, як я страждаю, коли чихаю! Ребра болять, очі сльозять ся, а ніздрі забиті. Це просто жахливо!» Він чихнув іще два рази, після чого за уважив: «Ну от, тепер я зовсім не можу
дихати носом! Почуваюся жахливо!» Буху розвернувся й самотньо побрів до річки. Дік-Дік забралася на мурашник. Так вона була трохи вище й могла про шепотіти Твигові прямо у вухо: «Твиго,
як ми можемо йому допомогти?» – «Ну, якщо він для різноманітності подумає про кого-небудь іншого, а не тільки про себе, то йому, безумовно, ста не легше».
Stejinka 05_2016.indd 13
СТЕЖИНКА 5/16
Буху, скривившись, підняв голову: «Ох, Твиго, не подобаються мені ці жовті квіти. Від них я весь час чихаю. Ніс за битий, важко дихати. Терпіти цього не можу.
13
25.05.16 14:50
СТЕЖИНКА 5/16
«А є в нас якісь ідеї?» – схвильовано за питала Дік-Дік, стрибаючи на мурашни ку. Раптом вона оступилася й, упавши, покотилася прямо в річку.
У той самий момент трохи далі в річ ку безшумно ковзнули три крокодили. Твига вибіг на берег і закричав: «Буху! Гей, Буху!»
Жираф зі страхом стежив за Дік-Дік, яка з усіх сил намагалася плисти проти течії. Гіпопотам повернувся до жирафа й пробурчав: «Що трапилося?»
Твига побіг до Буху: «Дік-Дік впала в во ду!» – «Ну, вона ж уміє плавати. Власне, всі повинні вміти плавати». – «Вміє, але не так добре, як крокодили!
А їх там троє!» – «Вони її не чіпатимуть, якщо я буду поблизу». – «Але ж ти не поблизу!» – «О, ну так... Зараз», – ска зав Буху й побіг до антилопи.
Його короткі ноги рухалися все швидше й швидше. Він біг повз квітучі дерева, не перестаючи чихати. Однак не зупи нявся, щодуху прямуючи до річки.
Нарешті він пірнув у воду й, рухаючись з неймовірною легкістю, підплив до ДікДік і крокодилів. Iз сяючими очима він сказав: «Я тут, Дік-Дік! Я плаваю, як риба».
Потім, повернувши голову до крокоди лів, додав: «А ви, крокодили, пливіть звідси подалі! Iнакше я вас покусаю! Моя тітка якось укусила одного кроко дила.
Це був його кінець!» Озирнувшись, Бу ху побачив, що Дік-Дік усе ще боролася з сильною течією. «Ти в порядку? – за питав він. – О, я занадто швидко пливу.
Я весь час забуваю, що відмінно пла ваю!» Але тут один із крокодилів, особ ливо злий і небезпечний, підплив зов сім близько до Дік-Дік.
Антилопа з переляку притиснулася до Буху, щосили борсаючись у воді. Буху, побачивши це, розтулив пащу й заре вів, чим дуже налякав крокодила.
Iнший крокодил безшумно пірнув, щоб проплисти під Буху. Дік-Дік, відчувши небезпеку, закричала: «Допоможіть!» Не роздумуючи, Буху випростався у воді.
14
Stejinka 05_2016.indd 14
25.05.16 14:50
У гіпопотамів це непогано виходить». I Буху поплив у напрямку берега. «Три майся поруч, – порадив він антилопі. – Ми майже в безпеці.
Скоро в тебе знову буде ґрунт під нога ми». Нарешті Дік-Дік опинилася на бе резі. «Милий і добрий Буху!» – водночас вигукнули Твига, Тото й Поккі.
«Що таке? – запитав Буху. – З Дік-Дік усе в порядку!» Антилопа поклала ко питця на величезні ноги Буху й зазир нула йому в очі.
«Спасибі тобі, любий Буху!» – подяку вала вона гіпопотамові. Буху розчулено моргнув, і куточки його пащі піднялися.
«Та чого там, Дік-Дік, це дрібниці! – ска зав гіпопотам і з подивом додав: – А ви помітили, що мої ніздрі більше не заби ті? Так набагато краще!»
– Дауді, – сказав Мгого, – ми знаємо, що віспу мож на вилікувати. А ось чи є в твоїх історіях що-небудь про ліки від жалю до самого себе? Гулу з цікавістю підвівся у візку. – Допомагаючи ближнім, можна вилікуватися й від жалю до себе, – відповів Дауді. Лісо торкнула Дауді за рукав: – Це точно гарні ліки! Давайте підбадьорювати ближніх, замість того щоб постійно жаліти самих себе. У цей момент по Дауді прийшов посильний з лікарні. – Я вже йду, – сказав Дауді. Мгого підвівся, щоб провести його. – Дауді, спасибі тобі за сьогоднішню, дуже повчальну, історію, – сказав він, прощаю порада чись із ним. Корисна – Добре, що ти це зрозумів! – зрадів Дау дь й: Госпо Пам’ята ді. – Пам’ятай, Бог ніколи не дозволить г омо ти є, як доп а н з ких Своїм дітям страждати без причини. У Бога ям у важ воїм діт С нах. на все є Свій великий план. Турботи, склад обстави ності й навіть біль можуть мати різні наслід ки: або наше серце робиться жорстоким, або ми стаємо духовно сильнішими.
Малювала Юлія ПРАВДОХІНА
Stejinka 05_2016.indd 15
СТЕЖИНКА 5/16
Десь під ним почулися дивні звуки. Гіпо потам був задоволений собою: «Дурний крокодил! Хотів проплисти піді мною! Я його гарненько штовхнув! Не думаю, що йому це сподобалося.
15 25.05.16 14:50
Нумо дізнайся!
ЩО ТУТ НАПИСАНО? Заміни символи в клітинках на відповідні літери, і ти дізнаєшся, що сказав апостол Петро послідовникам Iсуса.
ПРОЧИТАЙ ВІРШ! Той, хто покладає свою надію на Господа, може сказати:
>
(
!
<<
••
+
•
Г
Є
С
А
С
К
О
Я
Т
§
>>
�
(
–
!
√
О
О
В
П
I
,
Г
О
И
=
<
/
•
‒>
)
<<
С
М
I
С
Н
Є
О
Б
С
§
=
(
+
:
<‒
?,
П
Ь
Т
Й
Н
О
Б
У
Ь
√,
=
(
+
<<
–
!
О
Д
Л
О
Я
М
У
Д
?
•
••
:
�
�
<‒
А •
Г >>
З /
К >
Н �
С §
Я √
Б –
Е :
І <‒
Л !
О (
Т =
Ь <
В +
Ж •• И <<
М ?
Р )
Х ‒>
_______ ____ ___ _ ________ ___,____ ___ _______? (Пс. 27:1) Йди за стрілками, і ти дізнаєшся, чому християни покладаються на Бога.
СТЕЖИНКА 5/16
Свідчення
Сумні спогади
Цей випадок стався зі мною в ранньому дитинстві. Був прекрасний літній день. Я зі своєю сестричкою й сусідськими дітлахами грала біля будинку. Раптом до нас підійшов хлопчик – родич віруючих сусідів – і доброзичливо запропонував подружитися. І як ви думаєте, ми погодилися? Ні, ми стали робити хрестики з гілочок, хрестити ними хлопчика, презирливо сміючись при цьому й дражнячи його. Але, як це не дивно, він не сказав нам у відповідь ні слова, хоча, напевно, його маленьке серденько було глибоко поранене. Він просто постояв і тихо відійшов від нас. А ми швидко забули про це й стали далі весело грати. Але одного разу, коли ми лягли спати, моя старша сестра сказала мені: «Ти знаєш, мені так соромно, що ми образили того хлопчика, який хотів пограти з нами». При цих словах щось раптом сколихнулося в моїй душі, і я відчула те саме, що й вона. Минуло багато років, я вже не та маленька зухвала дівчинка. Згодом я увірувала в Господа Ісуса Христа, і в мене самої ростуть двоє кумедних малюків. Але коли я згадую про хлопчика з далекого дитинства, мені стає так шкода його. І так хочеться Л. ДIДУХ, 25 років, Росія зігріти його серце одним, сповненим каяття, словом «прости».
16 Stejinka 05_2016.indd 16
25.05.16 14:50
Я? С Ь Т С У М И Р ЩО
дуб
зуб
Приклад:
Роздивись уважно дуже Ти малюночки усі. Та до їхніх назв, мій друже, Акуратно ці малюнки В риму пари добери. Виріж, гарно розфарбуй, I картки для гри яскраві Власноруч ти приготуй.
СТЕЖИНКА 5/16
Малювала Олена МАМАЄВА
Ще додати пари спробуй – В світі є багато слів! Меморі – це гра чудова Для розумних дітлахів.
17 Stejinka 05_2016.indd 17
25.05.16 14:50
Схованка в домі лісника Еріх ШМІДТ-ШЕЛЬ Марк і Аня проводять зимові канікули в бабусі й дідуся. Їхній дідусь – лісник, і онукам, що приїхали з міста, все цікаво: спостерігати за птахами в годівниці, шукати в лісі зниклу кішку... Нарешті настав день народження Марка й Ані, в який проступок Марка повинен розкритися. Частина 11
СТЕЖИНКА 5/16
Сидячи на богослужінні поруч із дідусем і Анею, Марк майже не помічав, що відбувалося навколо нього. Сумні думки кружляли в його голові. Раптом він немов відчув, що бабуся саме зараз виявила наслідки його негідного вчинку... Він був просто не в силах спокійно сидіти на своєму місці. Скоріше б уже закінчилося богослужіння... На зворотному шляху дідусеві вже не доводилося підганяти онука. Марк ішов попереду нього. Йому не терпілося дізнатися, що чекає на нього вдома. Він не розраховував ні на що хороше, але йому хотілося, щоб ця історія якнайшвидше відійшла в минуле. Однак удома не відбулося нічого незвичайного. Бабуся зустріла його так само привітно, як і дідуся з Анею. Невже бабуся ще нічого не помітила?! Можливо, вона ще не діставала пряники з бідона? Якщо так, то йому знову доведеться чекати! Він усе ще не може бути вільний!
18 Stejinka 05_2016.indd 18
25.05.16 14:50
СТЕЖИНКА 5/16
Ах, очікування було таким жахливим! Але хіба він не може сам покінчити з цим? Хіба це не в його силах? Адже потрібно лише підійти до бабусі й розповісти їй про все. Так, саме так він і зробить. Але пізніше, після того як вони пообідають... У цей момент бабуся покликала всіх до столу. Однак і після обіду в Марка не вистачило мужності зізнатися в крадіжці. І ось бабуся, прибравши кухню, надягла свою найгарнішу, вихідну, сукню й сказала: – А тепер будемо святкувати ваш день народження! Ідіть усі сюди, до вітальні. І тут Марк побачив на столі вазу з пряниками. Це були добре знайомі йому пряники – із бідона, що стояв на горищі. Марк відчув укол у серце. – Сідайте, – запросила бабуся як ні в чому не бувало. Аня й дідусь сіли за стіл. Марк примостився біля печі, щоб опинитися подалі від злощасних пряників. Бабуся підійшла до шафи, вийняла звідти пакет і вручила подарунок Ані. Марк не отримав нічого. Проте він промовчав. «Зараз почнеться, – подумав він. – Зараз мене покарають...» Але нічого не відбувалося. Здавалося, ним ніхто не цікавиться. Дідусь, узявши в руки Біблію, хотів прочитати уривок із Писання. Але тут Аня зауважила, що Марк не отримав подарунка, і вигукнула: – Бабусю! Ти забула Марка! – Забути я не забула, – похитавши головою, спокійно відповіла бабуся. – Але подарунки в день народження повинні нагадувати нам про великий подарунок, зроблений нам Богом. Він подарував нам Свого Сина, Господа Ісуса Христа. А якщо хтось поводиться так, ніби Бог не обдарував нас, то й подарунка до дня народження йому не потрібно... – Хіба Марк поводився так, ніби він не був обдарований Господом? – здивувалася Аня.
19 Stejinka 05_2016.indd 19
25.05.16 14:50
СТЕЖИНКА 5/16
– А ти запитай у нього самого. Але тільки потім. А зараз дідусь почитає нам із Біблії, – сказала бабуся. Дідусь відкрив Біблію й прочитав вірш із Книги пророка Ісаї: «Віл знає свого власника, а осел ясла пана свого, а Ізраїль не знає Мене, не звертає уваги народ Мій на Мене...» Марку було цікаво, що дідусь скаже з приводу цього вірша, і він приготувався слухати. Лісник, трохи подумавши, пояснив: – Те, що Бог хоче сказати нам через пророка Ісаю, не дуже приємно. Невже віл і осел розумніші за нас? Ні, це нам зовсім не подобається! Проте ні віл, ні осел ніколи не ходять до чужого хліва. Вони завжди повертаються в дім свого господаря. Але більшість людей чинять інакше. Вони тікають від Ісуса й шукають притулку в інших панів, а потім дивуються, чому їм так важко. Дійсно, є чого навчитися у вола та віслюка... Марк був не в змозі далі слухати. Він усвідомлював, що вчинив дуже погано, коли вкрав пряники. Як часто він чув у своєму серці голос Спасителя, але не звертав на нього уваги, заглушав його в собі. Ні, він не має права скаржитися на те, що йому зараз так погано. Особливо боляче було те, що бабуся й дідусь поводилися з ним так дружелюбно. Йому було б легше, якби вони відлупцювали його або хоча б насварили. А їхнє привітне ставлення спричиняло йому таких страждань... Маркові здавалося, що йому ще ніколи в житті не було так погано... Раптом він схопився з лави біля печі й підбіг до бабусі. Кинувшись їй на шию, він заплакав.
20 Stejinka 05_2016.indd 20
25.05.16 14:51
Бабуся ніжно погладила його по голові. Знаючи, чому він прийшов до неї, вона все ж запитала: – У чім річ, онучку? Спочатку він не міг вичавити ні слова. Потім, трохи заспокоївшись, сказав крізь сльози: – Бабусю, я... я вкрав пряники. Прости мені! Бабуся, не кажучи ні слова, підвелася, вийняла з шафи другий пакет і вручила подарунок Маркові. – Хлопчику мій, – сказала вона, – те, що ти зараз пережив, – це найцінніший подарунок для тебе в твій день народження. Ти зараз цього, напевно, не розумієш або розумієш не в повному обсязі. Але цей досвід принесе тобі велику користь. Господь Ісус прийшов на цю землю, щоб простити наші гріхи. Але Він прощає тільки ті гріхи, які ми не приховуємо, а сповідуємо Йому. Ти зізнався в своєму гріху, й Ісус простив тобі. А якщо Він тобі простив, то й я тобі прощаю. І бабуся обняла й поцілувала онука. – Бабусю, я відчуваю, що мій гріх прощений, – сказав Марк, сяючи від радості. – Мені тепер так легко! Ніби камінь із душі впав! – Тоді подякуємо Ісусові за це, – запропонував дідусь. Усі з радістю погодилися. Коли ввечері діти вкладалися спати, Марк сказав Ані: – Знаєш, Аню, цей день народження я ніколи не забуду. Гляди, не будь такою ж дурною, як я... Якщо ти раптом зробиш щось погане, не чекай так довго, не тримай це в собі, як я. Це так жахливо! Краще відразу в усьому зізнайся, й відразу отримаєш прощення. Повір мені: прощення – це щось прекрасне!
ти, своєю ш є а н з Чи елеони, відомі ватися
що хам ю пристосову ща, ви т здатніс ишнього середо алюнок м л до навко забарвлення й онтроль к и ч ь змінюю сні втрачают уть н ві тіла, у ром шкіри, блід хижаків? я о л ь д л над ко ітними и м о п ь н і стают ють колір во ю ін Але зм ергу для ч в першу ня між н спілкува е для ан собою, від захисту . хижаків
СТЕЖИНКА 5/16
Малювала Юлія ПРАВДОХІНА
21 Stejinka 05_2016.indd 21
25.05.16 14:51
П
8
ОМ . САЛ ору
ах ригент тійськім. и д я л 1Д нті га ів. труме На інс алом Давид Пс
СТЕЖИНКА 5/16
Малювала Олена МІКУЛА
2 Господи, Владико наш, – яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, – Слава Твоя понад небесами!
3 З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника.
4 Коли бачу Твої небеса – діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, –
5 то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?
6 А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його!
7 Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив:
22 Stejinka 05_2016.indd 22
25.05.16 14:51
8 худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких,
9 птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить!
ти, щаод, ш є а н з Чи рева, наприкл ся
10 Господи, Боже наш, – яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!
деякі де сна, відносять со в? секвоя і их дере к ій т с о лісових ва, до жар Під час ці дере ою пожеж і товст захищен ільки т корою, ться обпікаю ня їх вогнем, не а деревин ється, жу пошкод инуть. ег і вони н
Ш Р І В Й И Н А В О ЗАШИФР
Дізнайся, що Бог обіцяв тим, хто покладається на Нього.
А Б В Д Е И
_ _ _ _
_ _ _
_ _
_ _
_ _ _ _ _ _ ,
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
І Ї К Л Н О
П Р С Т У Ю
Я Є
_ _ _
_ _ _ _!
( До _ _ _ _ _ _ , 13:5 )
Склала Віра САЯПИНА
СТЕЖИНКА 5/16
_
23 Stejinka 05_2016.indd 23
25.05.16 14:51
Петер МАРТІН
Книга Iсуса Навина (Кінець XV століття або XIII століття до Р. Х.)
Освоєння земель Женці жнуть серпами ячмінь. Знайди ячмінне поле.
Мойсей не дожив до підкорення Ханаану. Він призначив своїм наступником мужнього молодого воїна Ісуса Навина, який ввів ізраїльський народ у Ханаан.
Ізраїльтяни нарешті осіли на землі, яку обіцяв їм Бог.
Зжатий ячмінь в’язали в снопи. Знайди 2 снопи.
За допомогою молотарки зерна вилучалися з колосків. Чи бачиш ти дітей на молотарці?
СТЕЖИНКА 5/16
Обмолочений ячмінь віяли: його в кошиках підкидали в повітря, щоб вітер відносив полову. Знайди жінку, яка віє зерно.
24 Stejinka 05_2016.indd 24
Щоб урожай винограду був гарний, гілки його обрізували кам’яними ножами. Знайди двох чоловіків, що обрізують гілки винограду.
Знайди двох дітей, які збирають горох.
На фруктові сади найчастіше здійснювали набіги дамани. Чи бачиш ти двох даманів?
25.05.16 14:51
На дахах розстеляли льон. Після того як стебла згнивали, залишалися волокна льону. Знайди жінку, яка розстеляє льон.
Знайди жінку, яка поливає баштан.
Щоб смокви довше залишалися придатними для споживання, їх засушували. Знайди жінку, яка розкладає смокви. Воду черпали з колодязя. Знайди жінку з розбитим глечиком.
Хліб випікали в печі, що мала форму глиняного вулика. Знайди хлопчика з хлібом у руках.
Особливий страх у ізраїльтян викликали грабіжники – мідіяни. Знайди трьох мідіянських розвідників.
Для гарного зростання овочів посіви треба було звільняти від бур’янів. Знайди 3 мотики для прополювання.
Stejinka 05_2016.indd 25
Чи бачиш ти козу на оливковому дереві?
Злодії крали виноград. Знайди 3 сторожові вишки для охорони виноградників.
СТЕЖИНКА 5/16
Малював Петер КЕНТ
Знайди втомленого сільсько господарського робітника, який відпочиває в затінку.
25 25.05.16 14:51
БЕЗ ГРИПУ ПО ЖИТТЮ Микита ледве дочекався кінця занять у школі: голова розколювалася від болю, почався нежить. Мабуть, він захворів на грип, епідемія якого якраз була в розпалі. На шляху додому його друг Павлик сказав: – А мій тато ніколи не хворіє на грип! І все тому, що він працює в теп лицях, де вирощують зелену цибулю. – Може, в нього просто дуже міцне здоров’я? – заперечив Микита. – Та ні. Не тільки він не хворіє на грип, але й усі, хто там працює, не хворіють навіть під час епідемії грипу. Це факт! – Оце так! Я знаю тільки, що коли вжалила оса, то потрібно соком цибулі натерти місце укусу. Але не знав, що цибуля оберігає від хвороб. Я б теж хотів ніколи не хворіти на грип! – Тоді тобі треба працювати в такій теплиці, – посміхнувшись, сказав Павлик. – Тато каже, що цибуля відома в медицині з часів Гіппократа. Це природний антибіотик, гарний засіб, який охороняє від різних хвороб, а також виліковує багато з них. Під час епідемії черевного тифу в 1805 році росіяни, які споживали у великій кількості цибулю, не хворіли на цю хворобу. Цибуля – хороший вітамінний засіб, його особливо потрібно вживати в зимово-весняний період. – Ось знову чогось навчився, – посміхнувся Микита. – А я до цих пір не любив цибулю... Доведеться змінити ставлення до цієї звичної, але такої дивовижної рослини.
Цибуля – рід дворічних і багаторічних трав, які відносять до сімейства лілейних, а іноді їх виділяють в особливе сімейство цибулевих. Це один з найдавніших і найбільш популярних овочів.
СТЕЖИНКА 5/16
Малював Олександр ВОЛОСЕНКО
26 Stejinka 05_2016.indd 26
25.05.16 14:51
Цікаві факти Найбільша цибулина в світі важила шість кілограмів і була вирощена в Англії.
Стародавні єгиптяни при судових позовах клялися говорити тільки правду, поклавши руку на головки цибулі.
З історії цибулі У Біблії цибуля вперше згаду ється в описі мандрів ізраїльтян по пустелі. У пустелі їм дуже бракувало єгипетської цибулі. Батьківщиною цибулі дослід ники вважають Середземно мор’я, де її смак і корисні вла стивості оцінили ще 4000 років тому. Вирощувати цибулю на городах першими почали шу мери, а перші письмові згад ки про цей овоч збереглися на внутрішніх стінах піраміди Хе опса. За знайденими докумен тами можна зробити висновок, що в давнину цибулю вжива ли в їжу, застосовували як лі карську рослину, а також ви користовували у релігійних ри туалах, муміфікації, похованні, навіть у магічних цілях. В Європі цибуля з’явилася наприкінці X – початку XI сто ліття. На Русі про цибулю діз налися приблизно в XII–XIII сто літтях, але вона швидко стала народною улюбленицею та ге роїнею приказок і оповідей. До Америки цибулю завіз Колумб.
Стародавні греки цінували ріпчасту цибулю як ліки, але в страви додавали рідко, тому що через запах вважали її їжею простих людей. Римляни, навпаки, вважали цибулю їжею багатіїв. Імператор Нерон уживав її у великих кількостях для збереження голосу, тому що любив виголошувати довгі промови. Римські легіонери їли багато цибулі й вірили, що вона надає сили й робить воїна безстрашним. За часів хрестових походів слава цибулі була такою великою, що вона обов’язково входила до раціону благородних лицарів. А французи в 1250 році вимінювали в сарацинів своїх полонених, сплачуючи дивний, як на наш час, викуп: вісім цибулин за людину!
СТЕЖИНКА 5/16
Цибуля – джерело вітамінів і мікроелементів. Вона вважа ється не тільки харчовим про дуктом, який використовуєть ся в кухнях практично всіх на родів світу, але й хорошим лі карським засобом. Вживати ци булю можна в будь-якому ви гляді: сирою, смаженою, варе ною, маринованою і сушеною. У їжу йдуть цибулини й листя не тільки цибулі ріпчастої, але й деяких інших культурних видів, наприклад, цибулі дудчастої, порею, різанця, або шніт-цибулі, цибулі шалот і часнику. Є й декоративні види цибулі.
Чудеса творіння
ЦИБУЛЯ
Ельвіра ЦОРН
27 Stejinka 05_2016.indd 27
25.05.16 14:51
ХТО Я?
Юлія АБДУВАХІДОВА
основним інструментом пересування у воді, і без нього нам не виплисти на поверхню для киснево го обміну, який життєво важливий для нас. З ростом тіла твердий панцир, що огортає ме не, стає тісним, тому доводиться його скидати – линяти. У цей період оновлюються також верхній шар зябер і сітківки очей, частини травних орга нів і захисний верхній шар ротових придатків. Ви повзаю я зі старого панцира голий і м’який, абсо лютно безпорадний і беззахисний. Таку складну процедуру мені доводиться проходити за перший рік життя вісім разів, за другий – п’ять, а потім один-два рази на рік. У цей період ми стаємо лег кою здобиччю будь-якого хижака, тому до кінця першого року життя із сотні особин залишається в живих лише близько десяти. Забарвлення покриву в нас варіює від зелену вато-бурого до синювато-чорного (залежить від місця проживання). Та коли нас варять, то речо вини, що забарвлюють панцир, руйнуються, тому в вареному вигляді ми всі однакові: рожево-чер воного кольору. Виловлюють нас через ніжне бі ле м’ясо зі своєрідним, неповторним смаком. Нас вважають традиційним російським делікатесом, а в Фінляндії та Швеції на нашу честь влаштову ють свята. Я впевнений, ти вже здогадався, що мене звуть широкопалий (Astaсus astacus). рак
Я дуже люблю нові знайомства. Але через мою не дуже привабливу зовнішність це трапляється нечасто. Сподіваюся, що ти, юний читачу, мене не злякаєшся. Запевняю тебе – я дуже добро зичливий. Учені вважають мене скоріше збира чем, ніж мисливцем. Я й мої родичі харчуємося в основному рослинами, але їмо також равликів, черв’яків, комах і їх личинки, а через брак цьо го – і падаль, виконуючи тим самим роль саніта рів водойми. Химерними нас вважають через міцний пан цир, пару потужних зазублених клешней, безліч кінцівок і пару складних очей на рухомих сте блинках. Рухаюсь я повільно, спокійно, майже непомітно, лише антени-вуса розмірено прома цують водний простір. З їх допомогою я визна чаю склад і температуру води, наявність їжі, присутність ворога. При ходьбі я можу рухатися вперед або задкувати, а от плаваю заднім кін цем тіла вперед. У пошуках їжі я виходжу зі схо вища пізно ввечері й повертаюся назад перед сходом сонця. Клешні – це й передні кінцівки, і грізна зброя, без якої мені було б важко прогодувати себе або захиститися від ворогів. Нерідко кого-небудь із нас можна зустріти тільки з однієї клешнею або без частини хвоста. Клешню ми втрачаємо, ко ли захищаємося, але з часом вона знову відро стає. А от без хвоста нам не вижити. Він служить
СТЕЖИНКА 5/16
Малювала Наталія ЖУРАКОВСЬКА
28 Stejinka 05_2016.indd 28
25.05.16 14:51
ка
об Самор
А Н О А Я ФАР
Ц И Н С І КОЛ
льтян,
ізраї слідує е р е п аон ий фар (Вих. 14). к ь с т е їх Єгип вільняє з г о Б але
Ззаду
2. Зігни клапан,
пунктирних лініях зігни клапани назад. Постав коней поруч і склей клапани на спині й животі, наклавши один на одного.
3. Приклей колеса, приклавши їх
для того щоб приклеїти спинку колісниці по колу до дна. Ззаду колісниця відкрита.
Дно колісниці
1. Виріж коней, по
віссю до задніх кутів колісниці.
Спереду
4. Приклей голоблю одним
кінцем до нижньої сторони дна колісниці, іншим – до живота коней.
5. Розфарбуй Колісниця
6. Щоб зробити
спину фараона й помісти його в колісницю, приклеївши до дна.
віжки, натягни нитку від шиї кожного з коней до спини фараона.
СТЕЖИНКА 5/16
Голобля
29 Stejinka 05_2016.indd 29
25.05.16 14:51
З пошти «Стежинки»
У вогняній печі
їна
Руслан ПАРНИЦЬКИЙ, 11 років, Укра
Оля НОВИКОВА, 7 років, Росія Діана АБУМУСА, 15 рок
ів, Україна
раїна
Люба «Стежинко»! Мене звуть Христина Демиденко. Ми з бабусею любимо читати й розгадувати твої кросворди. Нам також цікаво читати твої історії. Я дуже люблю Бога й дякую Йому, що Він допомагає вам видавати цей журнал. Ваш журнал допомагає мені краще пізнавати Біблію. Нехай Бог вас благословить за дуже потрібну та корисну працю. З повагою, Христина Демиденко, 11 років, м. Ванкувер, США
Маша, 10 років, Ук
Відповіді до с. 24–25:
СТЕЖИНКА 5/16
5. Освоєння земель
30
Ячмінне поле 1 Снопи 2, 3 Діти на молотарці 4, 5, 6 Жінка, що віє зерно 7 Чоловіки, що обрізують гілки винограду 8, 9
Stejinka 05_2016.indd 30
Діти, що збирають горох 10, 11 Дамани 12, 13 Мотики 14, 15, 16 Коза на оливковому дереві 17 Вишки 18, 19, 20 Втомлений робітник 21
Мідіянські розвідники 22, 23, 24 Хлопчик із хлібом 25 Жінка з розбитим глечиком 26 Жінка, що розкладає смокви 27 Жінка, яка поливає баштан 28 Жінка, що розстеляє льон 29
25.05.16 14:51
! ш р і в й у р ф и ш Роз
5/2016
Юний пастух Давид відважно виступив проти велетня Голіафа. Що він сказав Голіафові?
Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку. Виходить шість разів на рік. Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Головний редактор Ельвіра Цорн Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова Художній редактор I. Козіна Підписний індекс: 06597 Тираж 29 400 прим. Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим. Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73; e-mail: sns@sns.org.ua Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002.
Склала Карина БАТАР, 13 років, Молдова
Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. С. 11–15: © Paul White Productions, переклад з німецької Олесі Гандзій. C. 18–21: © CSV, Hückeswagen, переклад з німецької Марії Вінс. С. 24–25: © Lion Hudson, переклад з німецької Ельвіри Цорн. С. 29: © AUE-Verlag, Mockmühl, переклад з німецької Ельвіри Цорн.
Номер підписано до друку 28.07.2016. Надруковано ТОВ «Новий друк», вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660.
ів, США
Відповіді:
Катерина ЛУДАН, 5 рок
До стор. 2: До стор. 10: До стор. 16: До стор. 17: До стор. 23: До стор. 31:
Stejinka 05_2016.indd 31
Марина ЖЕЛНОВА, 8 рок
ів, Естонія
Стійкість. ПОВIТРЯНI КУЛЬКИ: «Будьте міцні, непохитні» (1 Кор. 15:58). ЗАГАДКИ: 1. Блудний син. 2. Мойсей. 3. Давид. 4. Йосип. ЩО ТУТ НАПИСАНО: «Коли ж вас ганьблять за Христове Iм’я, то ви блаженні…» (1 Петр. 4:14). ПРОЧИТАЙ ВIРШ: «Господь моє світло й спасіння моє, – кого буду боятись?» (Пс. 27:1). Мишка – книжка, білка – гілка, пташка – мурашка, коник – дзвоник, хліб – гриб, стріла – бджола. «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (До євреїв, 13:5). «Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Iм’я Господа…» (1 Сам. 17:45).
Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Пожертвування можна надсилати: УМТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01924. © «Свет на Востоке», 2016 р. ISSN 2194-3796 Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма На першій сторінці обкладинки: фото © Sergey Novikov /shutterstock.com
www.tropinka.eu
25.05.16 14:51
В МОЇМ СЕРЦІ ВІРА
Слова Олени МІКУЛИ
Музика Павла ДАВИДЮКА Малювала Вікторія ДУНАЄВА
Радісно
1. В мо-їм сер - ці ві - ра в Гос-по - да жи - ве. 2. Впев-не-но кро-ку - ю – Він ме - не ве - де,
ли - вість ві - ра
Бог да - є. Він – мо - я під-трим-ка, і рос-те, всі з о-чей сльо-зин-ки
Стій-кість та сміі міц - ні - є
си - ла, міць мо - я! ви - тре ме - ні Сам, Приспів:
Він – мо - я Вка - же Він
юсь, не юсь, не
на - ді - я, зна - ю я! сте-жин - ку в не - бе - са!
бо-юсь, Ад - же по - руч мій бо-юсь – Він під - ні - ме, мій
Я ні - чо - го Рап-том впас-ти
І - сус, мій І - сус, мій
І - сус! І - сус.
бі та у бі - ді будь-я - кій по - руч Він, по - руч Він, Бог в ра-дос-ті, в жур-бі будь-я - кій по - руч Він, по - руч Він, Бог
Stejinka 05_2016.indd 32
не не
бобо-
В бо-ротьВ го - рі,
мій! мій!
25.05.16 14:51