DEFENSE EXPRESS №2 за 2018 рік by Defense Express

ДЕТАЛЬНО: 10 БОЛЬОВИХ ТОЧОК ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

АКТУАЛЬНО

СПРАВА ТЕХНІКИ

ПАВЛО БУКІН,

Чому українські винищувачі потребують оснащення системами радіоелектронного захисту

№2 [ ЛЮТИЙ, 2018 ]

генеральний директор держконцерну «Укроборонпром»:

«З позиції «Укроборонпрому» можна реформувати оборонну галузь»

ЕКСПОРТ ЗБРОЇ ТА ОБОРОННИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ

ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ

КРИЛА СТВОРЕННЯ НОВИХ СИСТЕМ ОЗБРОЄНЬ ПОТРЕБУЄ МОБІЛІЗАЦІЇ УСІХ МОЖЛИВОСТЕЙ КРАЇНИ НОВЕ ЖИТТЯ «ТУНГУСКИ» Підходи до розвитку ЗРК ближньої дії

ПРАГНЕННЯ ПЕРЕВАГИ Третя стратегія компенсації США

ПОВІТРЯНИЙ ЗАШМОРГ Боротьба з Росією на ринку модернізації авіаційної техніки

Defense express Media & Consulting ЗМІСТ 2 6

12 20 24

30 32

43 44 46 50

Крила «Нептуна» Публічний дебют крилатої ракети, яка розроблена Державним Київським конструкторським бюро «Луч» «З позиції «Укроборонпрому» можна реформувати оборонну галузь. При професійному та сумлінному ставленні до справи» Павло БУКІН, генеральний директор держконцерну «Укроборонпром» У пошуках рецептів сили, або 10 больових точок оборонно-промислового комплексу та ДК «Укроборонпром» Реформа оборонно-промислового комплексу. Рік другий Бачення Міністерства економічного розвитку і торгівлі Державні кошти на технічне переоснащення підприємств – це інвестиції, і вони повинні працювати Владислав Глазунов, Український центр «Безпека» «Омут» против «Хибины» Украинские истребители без систем радиоэлектронной защиты на поле боя рискуют стать мишенями Знищити невидимим пострілом Портативна зброя проти безпілотних літальних апаратів Новая жизнь «Тунгуски» Подходы к развитию ЗРК ближнего действия должны учитывать возможности отечественных предприятий и динамку развития средств воздушного нападения Київський плацдарм Директор Київського бронетанкового заводу Вадим Шкавро про оновлений БТР-3ДА, модернізацію Т-72 та нові проекти Керамічний щит Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» спільно з київськими науковцями розробляє інноваційне рішення для захисту вітчизняної бронетехніки Побачити все Радіолокаційна станція «Дельта-М» Львівський потенціал захисту «Спаринг-Віст Центр»: для нашого війська і армій НАТО Прагнення переваги На це скерована Третя стратегія компенсації, що нині втілюється у США Повітряний зашморг Як Росія намагається витіснити Україну з ринку ремонту та модернізації авіаційної техніки радянського виробництва Пір’я з «білого лебедя» або Пафос та реальність навколо Ту-160

На обкладинці: Пуск крилатої ракети «Нептун». Фото – прес-служба РНБОУ

300 слів по суті

Про «Нептун» та нашу «оборонку»

цьому номері нашого журналу декілька надзвичайно цікавих, як на мене, матеріалів. Звісно, ми відкрили журнал інформаційним оглядом про перший публічний дебют крилатої ракети, яка розроблена Державним Київським конструкторським бюро «Луч». «Цими випробуваннями ми відкрили новий етап ракетної програми, відповідно до якого наші Збройні сили повинні отримати потужні високоефективні крилаті ракети, здатні на великій відстані точно вражати ворожі цілі», - так керівництво країні прокоментувало цей цікавий та важливий захід. Разом з тим, нині розробка, а особливо - серійне виготовлення нових зразків озброєнь потребують мобілізації усіх можливостей країни. 2018 рік стане реальним випробуванням вже не окремих зразків, а усієї існуючої державної системи щодо її спроможності забезпечити задоволення потреб армії сучасним озброєнням, створити умови для реального оновлення оборонної промисловості. Але що заважає? Що і як можна та треба змінити? Саме про це – аналітична доповідь «У пошуках рецептів сили, або 10 больових точок оборонно-промислового комплексу та ДК «Укроборонп-

ром». Інформаційно-консалтингова компанія Defense Express провела низку опитувань та обговорень, до яких були залучені фахівці урядових та неурядових структур, експертних та наукових організацій, керівники оборонних підприємств різних форм власності. Накопичений багаж знань, ідей та пропозицій і став основою цієї аналітичної доповіді. Раджу прочитати і взяти на озброєння. І досить показово, і важливо, що те, про що говорили експерти, співпадає з підходами, які виголосив у інтерв’ю нашому журналу новий генеральний директор ДК «Укроборонпром» Павло Букін: «Я хочу, щоб підприємства відчули реальне сприяння і допомогу з боку Концерну. Акцент буде зроблений на технологічному розвитку оборонних потужностей. На акумулюванні коштів для реалізації проектів, які дійсно забезпечать віддачу, з урахуванням потреб завтрашнього дня. Ми повинні створювати нові продукти. Хочу, щоб і професійне середовище, і суспільство про це знали». Проте сила слів перевіряється лише справами.

Сергій ЗГУРЕЦЬ,

директор інформаційно-консалтингової компанії «Діфенс Експрес», головний редактор журналу szgurets@gmail.com

СЕРГIЙ ЗГУРЕЦЬ – директор iнформацiйно-консалтингової компанiї Defense Express, головний редактор журналу «Defense Express», szgurets@gmail.com, ВАЛЕРIЙ РЯБИХ – директор з розвитку iнформацiйно-консалтингової компанiї Defense Express, defence_2@meta.ua, АНТОН МIХНЕНКО – редактор журналу Ukrainian Defense Review, ЕДУАРД ВЕЛІКАНОВ – керівник відділу маркетингу iнформацiйно-консалтингової компанiї Defense Express, defenseexpress@i.ua, МАРК КАНАРСЬКИЙ – арт-директор, Сергiй ПОПСУЕВIЧ – фотокореспондент

facebook.com/szgurets

НАША АДРЕСА: Україна, 04070, м. Київ, вул. Iллiнська, 10, оф. 5, тел. (044) 425-42-10, 425-16-22 e-mail: defenseexpress@i.ua

Інформаційно-консалтингова компанія «Діфенс Експрес» видає: журнал Defense Express. Людина. Техніка. Технології спільно з с видавництвом Дрім-АРТ. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації – серія КВ № 21842-11742Р від 31.12.2015 г.), яке видане Міністерством юстиції України журнал «Defense Express. Український оборонний вісник» (Ukrainian Defense Review). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації – серія КВ № 22819-12719Р від 12.07.2017 г.), яке видане Міністерством юстиції України

Defense Express | січень 2018

Подія Українські розробники успішно пройшли черговий етап у створенні нового зразка високоточної збої

Крила «Нептуна» Публічний дебют крилатої ракети, яка розроблена Державним Київським конструкторським бюро «Луч» 2

Сергій ЗГУРЕЦЬ, Defense Express

січня 2018 р. від бувся черговий етап випробувань української крилатої ракети. Це був перший показ ракети широкому загалові. Перші фото цієї ракети наш журнал зважився подати, здається, ще у 2015 р. Одразу після завершення випробувань секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов наголосив на тому, що «cьогоднішніми випробуваннями ми відкрили новий етап ракетної програми, відповідно до якого наші Збройні сили повинні отримати потужні високоефективні крилаті ракети, здатні на великій відстані точно вражати ворожі цілі». «Під час випробувань, які відбулись успішно, перевірялися льотні характеристики та робота систем ра-

кети» – наголосив Турчинов, підсумувавши, що ракетні комплекси такого класу «є важливим фактором стримування агресора». «Нептун» – це повністю українська розробка конструкторів державного підприємства «ДержККБ «Луч» у співп-

раці з іншими державними і приватними підприємствами ОПК України. Нині «Нептун» – проект надзвичайно вчасний. З огляду на те, що: 1) для України створення потужної зброї має виключне значення для забезпечення національної безпеки

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

ПКР «Нептун» – це повністю українська розробка конструкторів державного підприємства «ДержККБ «Луч» у співпраці з іншими державними і приватними підприємствами ОПК України.

2) за умов обмежених ресурсних можливостей держави варто обирати проекти за критерієм «ефективність-вартість». Ракетний проект «Нептун» належить саме до таких оптимальних рішень.

За відносно невеликі кошти Україна у короткий термін часу має отримати крилату ракету з дальністю в межах 300 км. Роботи у цьому напрямку здійснює ДП “Державне Київське конструкторське бюро “Луч”. Саме завдяки настійливості генерального

конструктора – директора ДержККБ «Луч» Олега Петровича Коростельова держава матиме нову зброю. Це цілком національний проект – немає залежності від іноземних партнерів, що має особливе значення на тлі відмови більшості західних оборонних компаній постачати Україні подібні зразки або складові до них. Можна стверджувати, що ДП “Державне Київське конструкторське бюро “Луч” створило нову національну високотехнологічну кооперацію, до якої входять підприємства, що забезпечили створення бойової частини, системи управління, головок самонаведення різних типів, радіовисотомірів тощо. Звісно, КБ Луч продемонструвало у конструкції свій фірмовий стиль. Це поєднання нових ідей та вже перевірених рішень, надійних конструкцій, виготовлення яких вже налагоджено в Україні. Наприклад, ті ж транспортно-пускові контейнери. Такий підхід значно зменшить витрати на підготовку серійного виробництва Проект здійснюється за затвердженим планом. Нині (виходячи з рівня та особливостей загроз) найбільш актуальною є версія наземного комплексу, оскільки вона забезпечить як захист з моря, так і ураження наземних об’єктів. У подальшому ракета буде адаптована під корабельну та авіаційні версії. Одна з посадових осіб Міноборони, з якj. я спілкувався, перспективи окреслила так: «З отриманням «Нептуна» у Збройних Силах насамперед буде реалізовано комплексні заходи щодо захисту наших інтересів з використанням перспективних зразків ракетного озброєння наземного базування у мобільному виконанні».

Defense Express | січень 2018

Подія

Французька крилата ракет Exocet. ПКР Exocet MМ.40 blok 3 пропонувалась для озброєння нового українського корвету. Закуплена Казахстаном у якості берегового ракетного комплексу. На фото – пуски у Казахстані

Ракета дозвукова. Схема польоту стандартна для крилатої ракети. На маршовій ділянці висота польоту – в межах 15 м, на кінцевій ділянці 5-10 м. Бойова частина – уламкова-фугасна. За рахунок оснащення різними типами головок самонаведення може вражати різні типи цілей. Як з відомими координатами, так і використовуватись у якості протирадіолокаційної ракети. Ракета спроможна забезпечити дальність стрільби по морській цілі у 280 км; по береговій стаціонарній цілі – більшу дальність. Поява такої крилатої ракети в арсеналі українського війська матиме надзвичайно позитивне психологічне значення – як реалізована ідея посилення ЗСУ зброєю стримування. І чим швидше – тим краще.

Шведський береговий комплекс на базі ракети RBS-15

Крилаті ракети. Теорія та практика В системі сучасних озброєнь армій передових країн світу високоточній ракетній зброї надається ключове значення. Особливе міс-

Протикорабельні крилаті ракети окремих закордонних виробників «Exocet» MM-40 Block III

RBS-15 Mk3

Франція

Швеція

США

Росія

Рік прийняття на озброєння

2010

2004

1980/2009

2003/2009

Дальність польоту, км.

180

200

120/280

130/260

15-20

10-15

Країна виробник

«Harpoon» mod Х-35 «Уран»/ А/mod. D2 Х-35УЭ

Висота польоту, м. • на маршової ділянці • на кінцевої ділянці • Швидкість Система управління та наведення

2-5

3-5

0,95

0,8

0,9

ІНС+АРГСН

ІНС+СНС+ АРГСН

ІНС+АРГСН/ ІНС+СНС +АРГСН

Стартова маса, кг

875

800

667/742

600

Маса БЧ, кг

155

200

225/235

145

це відводиться крилатим ракетам. Саме ці ракети, що запускаються як з морських, так і з повітряних носіїв, грали ключову роль у вирішенні завдань прориву протиповітряної оборони (ППО) противника, завоювання панування в повітрі, дезорганізації систем державного і військового управління, руйнування систем базування і комунікацій противника шляхом знищення найважливіших елементів цих систем. Як правило, у всіх конфліктах новітньої історії крилаті ракети (КР) застосовувалися для ураження конкретних точкових об’єктів, знищенням яких досягалося порушення функціонування складних структурно організованих на певній площі об’єктів і систем. Для ураження кожного такого точкового об’єкту з необхідною

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

Американська крилата ракета Harpoon – широко поширений зразок у американському флоті

Російський береговий ракетний комплекс «Бал» з застосуванням крилатої ракети Х-35. Наявність засобів виявлення та управління визначає високу автономність комплексу, а розміщення на колісному шасі високої прохідності – мобільність і малу вразливість

надійністю виділялося від однієї-двох до трьох-чотирьох КР в залежності від конструкції і розміру цього об’єкта і ступеня його захищеності засобами ППО. Так, відносно прості об’єкти, такі як радіолокаційні пости, зенітні ракетні комплекси, мости, окремі об’єкти енергетичної інфраструктури, можуть бути виведені з ладу або знищені ураженням одного-двох елементарних точкових об’єктів зі своєї структури. Більш складні будови, такі як командні пункти, вузли зв’язку, аеродроми, зенітні ракетні комплекси, великі об’єкти транспортної і енергетичної інфраструктури, вимагають для виведення з ладу (знищення) ураження

Військово-технічна політика багатьох країн орієнтована на оснащення бойових надводних кораблів, підводних човнів і ударних літаків малогабаритною ракетною зброєю

трьох-п’яти елементарних точкових об’єктів зі своєї структури. Великі промислові підприємства, військові бази та інші об’єкти військового і цивільного призначення, що мають у своєму складі велику кількість споруд, будівель, комунікацій та інших елементів, можуть бути виведені з ладу або зруйновані поразкою вже 10 і більше точкових об’єктів. Таким чином, для ураження (виведення з ладу) значущих об’єктів військового або цивільного призначення при відсутності або слабкій ППО потрібно витрата від двох до чотирьох ракет, для ураження відносно простих об’єктів - до шести – десяти, і більше ракет - для знищення складних об’єктів. Це означає, що при відсутності ефективної ППО кількісні можливості по ураженню важливих об’єктів противника КР при типовому витраті 500-700 КР становитимуть від 50-60 до 120-170 об’єктів в залежності від їх типу. При наявності організованої ППО потреба у КР при виконанні тих же самих завдань зростає у 15-2 рази. При цьому фахівці вважають, що КР необхідно застосовувати в комплексі з пілотованої авіацією, застосовую-

чи високоточні ракети для виконання специфічних завдань, які не може вирішити пілотована авіація або її застосування для реалізації таких завдань буде супроводжуватися неприйнятними втратами. Оцінюючи можливості ППО у боротьбі з КР з досвіду минулих військових конфліктів, можна констатувати, що застарілі ЗРК великої і середньої дальності, які були на озброєнні країн, проти яких застосовувалися крилаті ракети, не змогли вражати ці засоби нападу. Основні причини - нездатність ЗРК знищувати маловисотні повітряні цілі з малою ефективною поверхнею розсіювання (ЕПР), а також обхід крилатими ракетами районів дислокації ЗРК. Основним засобом боротьби з КР є зенітні вогневі засоби малої дальності з системи об’єктової оборони, перш за все - зенітні артилерійські системи. Під час війни у Югославії ймовірність ураження КР становила чотири - шість відсотків. Цей показник, при тому, що на озброєнні ППО Югославії не було сучасних систем управління вогнем, можна визнати досить високим.

Defense Express | січень 2018

По суті Новий генеральний директор держконцерну «Укроборонпром» Павло БУКІН в інтерв’ю журналу Defense Express розповів про те, що він має зробити для оборонної промисловості, Збройних Сил та країни.

Павло БУКІН,

генеральний директор держконцерну «Укроборонпром»:

«З позиції «Укроборонпрому» можна реформувати оборонну галузь. При професійному та сумлінному ставленні до справи» Краще менше, але краще? – Держконцерн «Укроборонпром» має змінитися. Порад, рекомендацій по цій темі достатньо. У вашому розумінні «Укроборонпром» – це експортно-орієнтована організація або структура, яка «заточена» під трансформацію «оборонки»?

– Ці завдання не є взаємовиключними, вони доповнюють один одного. Можу стверджувати, що «Укроборонпром» створювався для вирішення завдань оборонної промисловості. Оскільки український збройовий експорт цілком успішно функціонував і до створення Концерну. Основне завдання «Укроборонпрому» – це забезпечення виробництва

якісної, сучасної, конкурентної продукції на підприємствах, які входять до складу Концерну.

– Ви вже заявили про необхідність оптимізації структури «Укроборонпрому». Яка мета змін? – У мене є розуміння стратегії розвитку Концерну і план пріоритетних рішень. Я хочу, щоб підпри-

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

– ДОЗ в нинішніх умовах не забезпечує розвиток виробництва? – Не забезпечує. Обмежені можливості держбюджету диктують жорсткі правила, через які ми видавлюємо з оборонних потужностей максимум, а вкладали для розвитку – мінімум. Ці правила потрібно міняти. При цьому оцінити ситуацію потрібно з різних точок зору. Наскільки я розумію, Збройні Сили України це близько 250 тисяч, плюс ще інші силові структури. З нашою чисельністю населення 46 мільйонів. Для прикладу – Німеччина. Населення 82 мільйони, а армія близько 170 тисяч. ВВП навіть боюся порівнювати. Ми прекрасно розуміємо, наскільки важко Міністерству оборони та Генеральному штабу ЗС України забезпечувати щоденні потреби такої великої армії.

– Тобто, при слабкій економіці та великій армії левова частина коштів йде на її утримання, а не переозброєння?

ємства відчули реальне сприяння і допомогу з боку Концерну. Акцент буде зроблений на технологічному розвитку оборонних потужностей. На акумулюванні коштів для реалізації проектів, які дійсно забезпечать віддачу, з урахуванням потреб завтрашнього дня. Довгий час Концерн жив на технічних рішеннях, створених у попередні роки. Так, наша зброя отримала ту додану вартість, якої немає у багатьох інших виробників. Наша техніка доведена до розуму, з урахуванням реального досвіду бойового застосування. Але ми повинні створювати нові продукти. Хочу, щоб і професійне середовище, і суспільство про це знали.

– Концерн «Укроборонпром» – прибутковий. Ця прибутковість – за рахунок виконання держоборонзамовлення?

– Якщо ми говоримо про обсяги, то 85% надходжень забезпечується за рахунок виконання підприємствами «Укроборонпрому» експортних контрактів. 15% – це виробництво і ремонт техніки та озброєнь, поставка комплектуючих по лінії держоборонзамовлення, держзакупівель. З урахуванням всіх витрат, пов’язаних з вирішенням завдань імпортозаміщення, випуск продукції для Міністерства оборони в рамках держоборонзамовлення – це робота практично на рівні собівартості.

– Тобто, «УОП» де-факто є експортноорієнтованою структурою? – На жаль, з урахуванням можливостей нашого держбюджету, і потреб наших Збройних Сил, у нас не залишається іншого вибору, як збільшувати експортні поставки.

– Так, мова про це. Візьмемо, наприклад, комплект літньої та зимової форми для одного військового. Припустимо, близько 19 тисяч гривень. Якщо помножити чисельність особового складу армії на вартість одного комплекту літньої та зимової форми, то виходить 4,7 млрд. Простий калькулятор змушує задуматися. Тому, звичайно ж, єдиний вихід для України – це колективні інструменти забезпечення безпеки. Це НАТО. І цей вибір не тільки політичний, він – економічний.

– Тоді одразу питання про відповідність нашої продукції стандартам НАТО. Вірніше, про сертифікацію нашої оборонної продукції. Без створення національної системи сертифікованих лабораторій «чужа» сертифікація вб’є нашу «оборонку», стверджують керівники ряду наших оборонних компаній. – Якщо ми говоримо про розумне господарювання, то ми повинні знайти гроші, напружитися, і перейти на стандарти НАТО, забезпечивши всі можливі захисні механізми для нашого наукового, тех-

Defense Express | січень 2018

По суті нологічного та промислового потенціалу. Інакше планувати забезпечення армії з кожним роком буде все складніше. Самий елементарний приклад – патрони 9х18 під пістолет Макарова, який стоїть на озброєнні Міністерства оборони. Патрони під нього сьогодні випускаються тільки в Росії, в Барнаулі. І потрібно сильно попросити західних виробників, які виробляють патрон 9х19, щоб вони знайшли у себе вікно в замовленнях і переорієнтували лінію на 9х18. І скільки так буде тривати? Але це не впливає на позицію Міністерства оборони, щоб відмовитися від Макарова. Тому що він хороший, їх там майже мільйон. Що ж, ми їх викинемо, чи що? І це тільки елементарне питання – пістолет.

но, тисне на прийняття рішення. Бо рахують, скільки років ще можна стріляти тим, що є на складах, і скільки грошей потрібно для того, щоб створити щось нове. Що стосується боєприпасів великих калібрів, то раніше в Україні вони не вироблялися. І тут потрібні компетенції, і нове обладнання, і нові комплектуючі. Ми розуміємо, що процес запуску виробництва – це завжди дорого. Що через якийсь час отримаємо перші зразки, які будуть коштувати в рази дорожче, ніж можна купити по імпорту. Але імпорт летального озброєння для

вання має бути обґрунтованим. Оскільки у нас з холодним економічним розрахунком завжди були проблеми.

– Але всі висновки і рішення повинні бути прийняті, як я розумію, в досить короткі терміни. Бо інакше буде складно очікувати раціонального використання запланованих коштів ... – У нас, на жаль, був великий період відстрочених рішень. А вони мають властивість здорожувати підсумкове рішення. Тому чим швидше ми його приймемо, тим дешевше нам це все обійдеться.

Про боєприпаси, держпрограми та дружбу з Міноборони – Оскільки вже зайшла мова про боєприпаси, хотів би уточнити місце і роль «Укроборонпрому» в реалізації двох державних цільових програм – розвитку оборонної промисловості та боєприпасної галузі. Особливо з урахуванням того, що в 2018 р. буде виділено значний фінансовий ресурс під їх виконання. Ефективність використання коштів буде залежати, в тому числі, і від того, наскільки «Укроборонпром» разом з Мінекономрозвитку зможуть забезпечити і координацію, і контроль за виконанням цих державних завдань ... – «Укрспецекспорт» у складі «Укрборонпрому» завершив детальні маркетингові, я підкреслюю, маркетингові дослідження по малих калібрах аж по 12,7 мм. Я вважаю, що така робота проведена вперше. Ці матеріали передані і в РНБО України, і в силові структури. Їм приймати рішення, чи потрібен нам, грубо кажучи, патронний завод чи не потрібен. Сьогодні маса стрілецьких боєприпасів, яка знаходиться на зберіганні, ймовір-

України, на жаль, обмежений. Тому питання зі створенням виробництва артилерійських боєприпасів є пріоритетним.

– Але гроші в бюджеті вже заплановані. І з розвитку виробництва, і по боєприпасній галузі. Це 3 і 1,4 млрд. – Три мільярди на підготовку виробництва дійсно є. І є попередня розбивка по напрямках. У мене є доручення провести ревізію цієї розбивки. По-перше, вона повинна відповідати потребам Міноборони, щоб не виробляти вироби, які військове відомство не буде купувати. І, подруге, саме економічне обґрунту-

– Але такі ж «відтерміновані» рішення є і за іншими напрямами. Чи буде «Укроборонпром» братися за реструктуризацію заводу ім.Малишева? Будучи директором «Укрспецекспорту», ви досконально вивчили всі особливості цього підприємства в рамках виконання контракту на поставку танків «Оплот» для Таїланду. Виконання цього контракту я б не назвав простим. Тепер безліч гучних заяв, що ось-ось і наша армія почне отримувати нові танки «Оплот». Перша партія – близько десяти машин. Але усі особливості виробництва, скажімо так, залишилися… – Завод ім. Малишева є нашим ключовим серійним заводом з виробництва танків. Він був спроектований за радянських часів для ви-

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

пуску 600 танків на рік. У радянські часи підприємство мало норму рентабельності в 25%. Все працювало, як годинник. Сьогодні цей самий завод має завантаження фактично під штучний товар, а не під серійне виробництво. А норма рентабельності для виробника встановлена в розмірі 20%. Це дуже ресурсно-витратна машина. Тому потрібно або цю «піч» постійно закидати дровами, або оптимізувати режим горіння.

– Тоді це скоріше величезна домна, з якої ще належить зробити раціональну грубку. З чого починати?

лів в танк супротивника. Але коли говоримо про конкурентність продукції, то мова повинна йти не тільки про тактико-технічні можливості того чи іншого зразка. Ціна також повинна бути конкурентною, щоб забезпечувати підприємству можливості технологічного розвитку.

– Чи немає ризику, що, чекаючи на відповіді від Міноборони, ви потрапите в те саме зачароване коло: чим пізніше прийнято рішення – тим дорожче все обійдеться? – Єдина паличка-виручалочка – це експортні поставки. Ми співпрацює-

На вашу думку, чи військові впораються з новим для себе завданням? – Ми будемо їм допомагати. Міністерство оборони при здійсненні самостійних закупівель по імпорту дійсно зіткнеться з певними проблемами. І проблеми ці стосуватимуться формування ефективних органів закупівлі, залучення людей зі знанням мов. І, що ще більш складно, зі знанням всіх плюсів та мінусів зарубіжної техніки, включаючи нюанси її застосування в наших умовах. З досвіду, напрацьованого за три останні роки компанією «Укрспецекспорт», можу сказати – у нас на базі науково-технічного управління створено якісний інструментарій, бази даних по імпортних закупівлях. Напевно, перейти на нову систему швидко не вийде, але на перших етапах становлення надамо допомогу Міністерству оборони. Але я хочу підкреслити – будемо допомагати там, де нас попросять. Для забезпечення чистоти процесу і найбільшої його ефективності.

– Але є й інший ризик – це дуалізм в прийнятті рішень у військовому відомстві ...

– Все, що ми просимо від уряду – це отримати показники потреб. Знову повертаємося до чисельності та структури Збройних Сил та розуміємо, що відповіді повинно сформулювати Міністерство оборони та Генеральний штаб. Важливо, щоб кількість необхідних виробів була забезпечена фінансовим ресурсом. Без цього складно будувати будь-які плани щодо реформування галузі та підприємств. Якщо говорити лише про танк «Оплот», то це ефективний зразок, з дійсно унікальними для України інноваціями. Я про ефективну систему управління вогнем, виготовлену заводом «Фотоприлад». Вона забезпечить десять влучень з десяти пострі-

мо з іноземними замовниками. І ми працюємо над продовженням програм по поставках. Рішення будуть прийняті з урахуванням інтересів держави та прогнозованого розвитку економічного та військового «поля».

– Чи будете Ви прикладати зусилля для вирівнювання взаємин «Укроборон прому» з Міністерством оборони? – У нас налагоджені добрі робочі відносини з Міністерством оборони.

– Міноборони та інші силовики осьось отримають самостійне право на здійснення імпорту зброї та техніки зарубіжного виробництва. Це те, чим раніше займалися спецекспортери.

– Отримання повноважень на самостійний імпорт, я сподіваюся, підштовхне Міністерство оборони до реформування системи управління в області замовлень і закупівель. Оскільки часом ці закупівлі нагадують ситуацію, коли чоловік і дружина приходять в магазин купувати спальню. А все може закінчитися покупкою телевізора. Де два українці – там три гетьмани, у нас таке дійсно є.

У пошуках союзників і технологій – Як ви оцінюєте роль Наглядової ради у виробленні стратегії розвитку «Укроборонпрому»? – Для мене вона дуже важлива. І я дуже ціную, що у нас сформувався якісний склад Наглядової ради. Я – двома руками за кандидатуру її

Defense Express | січень 2018

По суті голови, Михайла Згуровського, яку підтримав і Президент, і Кабмін. Я говорив Михайлу Захаровичу, що ми будемо його часто турбувати. Це стосується модернізації виробництв, нових технологій, матеріалів і так далі. КПІ – один з провідних українських ВНЗ, який зможе допомогти в цьому напрямку. Саме там будуть готувати управлінські кадри для ОПК. Управління цією стратегічною галуззю – це вміння приймати правильні рішення в умовах обмеженості ресурсів і термінів виготовлення і поставок якісного продукту. Але потрібні не тільки управлінці. Необхідно формування та оновлення кадрового складу на заводах, здатного та мотивованого робочого персоналу. Нам потрібно перейти від режиму «один верстат – одна операція – один робочий», до формату сучасних процесингових центрів.

– А наскільки ускладнено сьогодні виробництво нових зразків вітчизняної техніки без російських матеріалів і комплектуючих? – Для вирішення галузевих завдань будемо залучати нашу науку. Заділ для цього вже створено. Концерн почав роботу в цьому напрямку. Будемо працювати з Академією наук, галузевими інститутами Міністерства економічного розвитку, іншими державними і приватними організаціями. Наприклад, по металах і спецсплавам колосальна робота проведена запорізьким інститутом «Укрспецсталь». Ряд ключових для нас виробів проектувався ще в Радянському Союзі, на металах і сплавах за відповідними ГОСТами. Їх виготовляли на тій ресурсній базі і сьогодні по багатьох позиціях треба шукати альтернативи.

– А як виглядає ситуація з отриманням технологій з боку США і країн Європи? Чи немає відчуття, сформулюю так, вибіркового ставлення до України в питаннях оборонно-промислової та військово-технічної політики? – Україна знаходиться в типовій ситуації. Коли країна бере участь у бойових діях, завжди складно забезпе-

чувати поставки летального озброєння. Оскільки існують обмеження, прийняті в міжнародних організаціях. Як би хто кого не підтримував, але до поставок озброєння починають ставитися обережно з точки зору забезпечення балансу сил, недопущення превалювання однієї сторони над іншою. Це реалії вже більше пов’язані з політикою та конфліктологією.

– А зворотний процес? Є спроби обмежити наші дії в роботі з іншими країнами за напрямками спільних оборонних проектів? – Ми будемо виконувати рішення, прийняті державою. Але, звичайно ж, хочемо, щоб рішення приймалися на підставі не тільки політичних, а й економічних чинників. Є історії, які потрібно пам’ятати. Наприклад, відмова України від Бушерського контракту. Тому потрібно відстоювати інтереси країни.

– Чи потрібен аудит, який має проводити зарубіжна консалтингова компанія, для оцінки стану нашої оборонної промисловості? – Я одинадцять років працюю в цій сфері. Те, що відбувається на наших підприємствах, знаю і розумію. Зарубіжний аудит, про який говорять, – юридичний і фінансовий. І потім десь там маячить аудит технологічний.

Він найбільш складний, і виконавців на нього знайти непросто, якщо взагалі можливо. Оскільки створення технологічного процесу, особливо в галузі озброєння – питання делікатне. Навряд чи ми зможемо залучити фахівця, який будував процеси для виробництва танка «Леопард», під вирішення завдань на заводі Малишева. Дуже багато нюансів в будь-який технологічній карті. Також буде зовсім інша вартість різних технічних рішень.

– Тобто, в область технологічного аудиту чужих людей пускати безглуздо, а з іншого боку – навіть небезпечно? – Скоріше безглуздо. На момент залучення фахівців у нас повинні бути чітко сформульовані не загальні, а вузькі завдання, які вимагають рішень.

Складний рік – Створення вертикально-інтегрованих структур в оборонній промисловості. «Укроборонпром» буде цим займатися? – Так, це абсолютно правильне рішення, яке я підтримую. Я маю завдання від РНБО і керівництва країни провести «кластеризацію» Концерну, або його розподіл на дивізіони. Це буде зроблено найближчим часом. У дивізіони, за галузевим принципом, уві-

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

йдуть підприємства з різним рівнем розвитку та ефективності. Головною компанією у дивізіоні буде одне з провідних підприємств галузі. Головні підприємства будуть безпосередньо здійснювати як управління, так і оптимізацію складу самих об’єднань. Майже у всіх кластерах – чи то бронетехніка, кораблебудування, високоточна зброя, радіолокація і далі за списком – на початковому етапі будуть і підприємства, користь від яких – під питанням. Тому процес відсіювання за технічними та економічними критеріями є неминучим. Фахівці галузі менше витратять часу на вироблення правильних технічних і економічних рішень.

– Що буде основою для «чистки» кластерів? – Вона буде проходити, звичайно ж, на основі реалізованих проектів, для того, щоб: а) підвищити якість, б) зменшити собівартість і збільшити дохідну частину. Зменшити витрати, збільшити доходи. «Укроборонпром» матиме структуру, розділену на здорові кластери. Але для цього, звичайно ж, потрібні час і зусилля. І, вже в третю чергу, мова піде про кошти. Але вони не настільки значні, як часто декларується.

– Чи будуть приватні компанії включатися до складу кластерів? – Резон у цьому є. Залучення приватного сектору до кластерів буде відбуватися на підставі техніко-економічної необхідності. Але перед тим, як підбирати та запрошувати «приватників», ми повинні створи-

ти адміністративний скелет цього кластера. І розуміти, для якої задачі шукаємо нових учасників.

– Скільки часу відводиться на вирішення завдання «кластеризації»? Тим більше, що вона буде нерозривно пов’язана і з корпоратизацією, і з приватизацією ... – Я розумію підтекст цього питання. Звичайно ж, цей період триватиме більше року. Концерн зацікавлений в скороченні списку підприємств, заборонених до приватизації. Є окремі моменти, де цього робити не можна, враховуючи стратегічні інтереси держави. Такі підприємства, які не підлягають приватизації, є і в Сполучених Штатах Америки. У Штатах навіть приватні підприємства, якщо це пов’язано з критичними технологіями, щільно контролюються державою. Але в цілому ринок – це найкращий регулятор.

– З урахуванням Вашого минулого досвіду і знань, які чинники – політичні, організаційні, фінансові – будуть найбільш помітно впливати на виконання «Укроборонпромом» заявлених завдань? Вибори парламенту і Президента приймаєте до уваги? – Вибори чергуються і у нас, і в Сполучених Штатах, і всюди. Але для мене завдання на цей складний рік зрозуміле. На підставі знань і навичок, які я маю, потрібно забезпечити розвиток галузі. Якщо зараз якісно не реформуємо ОПК, то втратимо знання і напрацьовані переваги. Один з ризиків – можливість колосального відтоку фахівців.

– Ви говорите про відтік наших фахівців до США, країн Європи, Китай, Саудівську Аравію? – Так. Кількість збройних конфліктів збільшується, попит на фахівців такого профілю зростає. Багато країн створюють власні «Оборонпроми». Наприклад, в тій самій Саудівській Аравії сформовано «Саудіан Арабіан Мілітарі Індастрі». Це – державна структура, яка повинна дати поштовх розвитку оборонної промисловості. Якщо ми не створимо умов тут, то економічні фактори гратимуть не на нашу користь. Звичайно ж, є питання національної безпеки, ми можемо обмежити імміграцію фахівців, але цей захід є штучним. Все має бути природно. Люди повинні отримувати гідну зарплату, працювати в гідних умовах.

– Тобто, за великим рахунком, Ви говорите про те, що в «оборонці» потрібно повернутися обличчям до людей, що раніше абсолютно ігнорувалося? – Я не готовий давати оцінку, як було раніше. У мене вперше волею долі з’явилася можливість реалізувати те, що потрібно було зробити давно. І я налаштований це робити. А ревізія – річ малопродуктивна. Є, звичайно, речі критичні, їх необхідно розслідувати і робити висновки. Але якщо говорити про щоденне життя, я не хочу витрачати час на аналіз того, що було. «Укроборонпром» сьогодні – це реальний сектор економіки зі своїми проблемами. Так, можуть бути питання щодо правового статусу, що Концерн створений як гібрид органу виконавчої влади, і господарюючої структури – і так далі. Але моя точка зору така. У нас немає часу пересідати з місця на місце, створюючи нові структури. Я повторюю – з позиції «Укроборонпрому» можна реформувати оборонну галузь. При професійному і сумлінному ставленні до справи.

Розпитував Сергій Згурець, Defense Express

Defense Express | січень 2018

Детально Гучні оптимістичні заяви та паперові проекти не зроблять державу, армію та нас сильнішими. Час гасел має змінитися часом компетенцій.

У пошуках рецептів сили, або 10 больових точок оборонно-промислового комплексу та ДК «Укроборонпром» 2018 рік стане своєрідним моментом істини, реальним випробуванням, перевіркою на ефективність усієї існуючої державної системи щодо її спроможності забезпечити задоволення потреб армії сучасним озброєнням, створити умови для реального оновлення оборонної промисловості. Але що заважає? Що і як можна та треба змінити? Інформаційно-консалтингова компанія Defense Express провела низку опитувань та обговорень, до яких були залучені фахівці урядових та неурядових структур, експертних та наукових організацій, керівники оборонних підприємств різних форм власності. На цих заходах були визначені основні вразливі та болючі точки, що хвилюють промисловців та експертів, обізнаних з реаліями у військово-технічній та оборонно-промисловій сфері. Накопичений таким чином багаж знань, ідей та пропозицій став основою для цієї аналітичної доповіді. Сергій Згурець, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

Про головного в «оборонці» та різницю між володінням і управлінням

В Україні раз за разом піднімається питання про необхідність створення центрального органу виконавчої влади (ЦОВВ), який має опікуватися оборонно-промисловим комплексом, «замикатися» на «профільного віцепрем’єр-міністра» і «керувати» підприємствами ОПК, що перебувають у державній власності. За оцінками низки експертів, інтерес до цієї теми підживлюється насамперед невиправданими сподіваннями отримати через цей унікальний орган контроль як над фінансовими потоками, що помітно збільшились у оборонному секторі, так і над державною власністю у вигляді підприємств ОПК, яка все ще залишається чи не єдиним неподіленим «полем» з часів Радянської імперії. Насправді, існуюча в країні нормативно-правова база вже має певні запобіжники щодо цих ризиків. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2015 р. ухвалена Стратегія підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання державного сектору економіки. Там зазначено, що відповідно до рекомендацій Організації економічно-

го співробітництва та розвитку, функції держави-власника повинні бути відокремлені від функцій держави-регулятора. Адже поєднання цих двох функцій у одному органі виконавчої влади породжуватиме конфлікт інтересів. Держава-регулятор і держававласник буде лобіювати насамперед інтереси державних компаній, ігноруючи інтереси приватного бізнесу, що для України є неприпустимим з огляду на тенденцію зі збільшення кількості приватних підприємств, які виконують державне оборонне замовлення в інтересах усіх силових структур. Функції регулятора в Україні покладені лише на міністерства, що передбачено Законом України «Про центральні органи виконавчої влади». Проте жодному міністерству в Україні не визначені повноваження щодо формування та реалізації оборонно-промислової політики. Відтак, немає ні профільного міністра, ні відповідального за цей сегмент реального сектору економіки. Хоча в уряді є відповідальні і за культуру, і за сільське господарство, і за енергетику, а от за «оборонку» - хоча «війна, агресія, АТО, танки давай!» - ніхто. Сьогодні на МЕРТ покладено лише функції з узагальнення пропозицій інших ЦОВВ з цих питань, проте жодної відповідальності не покладено. Тож не дивно, що за умов, коли ніхто не відповідає за оборонно-про-

До складу профільних оборонних кластерів в Україні мають входити не лише підприємства «Укроборонпрому», а також і компанії оборонної спрямованості приватної форми власності, наукові та дослідні установи Міністерства оборони, Міністерства освіти та Академії наук України мислову політику, трапляються такі унікальні випадки, коли з голосу на засіданні уряду 14 лютого за ініціативи військового міністра підтримується рішення про скасування прийнятих Урядом 12 лютого цього ж року рішень, погоджених з тим же Міністерством оборони, яке в черговий раз змінює затверджені норми прибутку. І цей крок ігнорує інтереси оборонних підприємств як державної, так і приватної форм власності. А стати на їх захист просто немає кому. В цих умовах, за висновками низки експертів, оптимальним та оперативним може бути рішення щодо внесення Урядом зміни до положення про Міністерство економічного розвитку та торгівлі, згідно з яким на МЕРТ слід покласти повноваження щодо формування та реалізації обороннопромислової політики. Такі заходи, до речі, передбачалося зробити ще у 2016 р., проте через неконструктивну позицію окремих керівників ДК «Укроборонпром» питання було відтерміновано на невизначений строк. Прийняття рішення вимагає як затверджена Президентом України Концепція розвитку сектору безпеки та оборони, так і проект ухваленого РНБОУ Закону «Про національну безпеку України». Можна припустити, що гальмування рішення щодо ЦОВВ пов’язане із небажанням жодної посадової особи в уряді брати на себе реальну відповідальність за весь клубок проблем, пов’язаних з «оборонкою». Насамперед це стосується виконання трьох

Defense Express | січень 2018

Детально

ключових програм: Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки на період до 2021 року; Державної цільової програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу України до 2021 року та Державної цільової програми створення та освоєння виробництва боєприпасів та продуктів спецхімії до 2021 року. Що ж до втілення функції держави-власника, тобто функції управління майном підприємств оборонної галузі, то зараз її головно здійснює державний концерн «Укроборонпром», хоча оборонні підприємства також є у підпорядкуванні Національного космічного агентства, Міністерства освіти тощо. Виконання функцій з управління суб’єктами господарювання може здійснюватись або через окремий державний орган, наприклад через Агентство з питань ОПК (такі ідеї були, але створення нової управляючої структури в нинішніх умовах виглядає абсолютно нераціонально з огляду на брак бюджетних коштів, фахівців тощо), або шляхом створення керуючої (акціонерної, холдингової тощо) компанії. Експерти наголошують, що саме у цьому напрямку має рухатися у своїй трансформації державний концерн «Укроборонпром», який у нинішньому своєму статусі як об’єкт господарювання увійшов у протиріччя з новими викликами та новими запитами внутрішнього та зовнішнього середовища.

«Укроборонпром». Новий коридор можливостей

Державний концерн «Укроборонпром» був створений постановою Кабінету Міністрів України №993 2012 р., на думку більшості експертів, саме з метою концентрації управління оборонно-промисловим комплексом України в руках агентів впливу Кремля. Цей проект передбачав також входження під дах «Укроборонпрому» найбільш ласих «фінансово-технологічних шматків» ракетно-космічної

галузі України – ДКБ «Південне» та ДП «Південмаш», про що у 2013 р. навіть було прийнято рішення РНБОУ (не втілене у життя лише завдяки зусиллям небайдужих людей, але і не скасоване до теперішнього часу). Концентрація управління і контролю майна (потужностей, технологій, проектів) усіх оборонних підприємств в ДК «Укроборонпром» мала суттєво спростити залучення українських державних підприємств до виконання оборонно-промислових програм в інтересах посилення військового потенціалу Російської Федерації, а у подальшому – провести їх приватизацію за вигідними цінами за допомогою російського капіталу. За відсутності Мінпромполітики та мінімізації ролі парламенту така загроза була досить реальною. Проте гра в монополію зіграла злий жарт с планом, ідеологом якого був Дмитро Рогозін, який нині обіймає посаду віце-прем’єр міністра РФ з питань ОПК. В умовах першого етапу війни з Росією «Укроборонпром», саме завдяки своїм управлінським (фактично, директивним) повноваженням відіграв позитивну роль і забезпечив скоординоване виконання вітчизняними підприємствами першочергових заходів, пов’язаних з ремонтом, модернізацію та виробництвом озброєння та військової техніки для задоволення потреб антитерористичної операції на сході України. Утворення «Укроборонпрому» у певній мірі сприяло деполітизації оборонно-промислової сфери, що також слід розглядати як позитивний чинник. Проте на сьогодні є нагальна потреба в уточнені окремих положень статуту «Укроборонпрому». Зокрема, завдань та функцій, які раніше головним чином були зосереджені

Створення вертикальноінтегрованих юридичних структур (галузевих об’єднань, холдингів) безпосередньо пов’язане з проведенням корпоратизації оборонних підприємств

на зовнішньоекономічній діяльності. Нині наголос має бути зроблений на реалізації єдиної науково-технічної та технологічної політики, координації виробничої діяльності підприємств-учасників насамперед щодо виконання завдань із забезпечення ОВТ державних замовників, вирішення питань імпортозаміщення, розробки та реалізації Стратегії розвитку. Невідкладною задачею є і удосконалення структури самого Концерну, про що вже заявив новий очільник «Укроборонпрому», професіоналізація (оновлення) кадрового потенціалу, оптимізація чисельності, функцій та завдань структурних підрозділів, вжиття заходів щодо унеможливлення безпідставного втручання «Укроборонпрому» у господарську діяльність підприємств.

Про надзвичайну роль Наглядової ради

Після тривалої перерви завдяки рішенням Президента та Кабінету Міністрів України вдалося в основному - на 80 % - сформувати Наглядову раду «Укроборонпрому» та обрати її голову в особі авторитетного науковця та практика - ректора КПІ ім. Ігоря Сікорського, академіка Національної академії наук України, доктора технічних наук Михайла Згуровського. Безумовно, цей факт дозволяє експертам та суспільству сподіватися на суттєві зрушення, і фахове експертне середовище готове забезпечити Наглядову раду концерну висновками та пропозиціями, що можуть дати свіжу кров та дух нових рішень. Повноваження Наглядової Ради є вирішальними у формуванні стратегії розвитку і напрямків діяльності «Укроборонпрому», здійсненні контролю за виконанням покладених на концерн завдань, підготовці змін до статуту концерну, положення якого нині не в повній мірі враховують вимоги сьогодення, що виникли після початку російської агресії проти України, ініціювання (визна-

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

чення мети та завдань) аудиту діяльності концерну та його учасників і, у цьому ключі, призначення та звільнення з посад членів аудиторської служби «Укроборонпрому», інформація про яку на сайті концерну до теперішнього часу відсутня. Від принципової позиції членів Наглядової ради буде залежати не лише успішний перехід концерну на нові ринкові методи управління, адаптування до нових умов, а й підвищення рівня довіри до цієї важливої для обороноздатності України інституції з боку суспільства, влади та міжнародних партнерів.

Про міжнародний аудит та інстинкт самозбереження

У контексті проведення міжнародного аудиту державного концерну «Укроборонпром» силами міжнародних компаній, спочатку декілька риторичних запитань. Чи є серед відомих міжнародних аудиторських компаній такі, що мають досвід розробки пропозицій щодо реорганізації оборонної промисловості у країнах пост соціалістичного табору? Який обсяг інформації потрібен міжнародним експертам для здійснення аудиту і чи є ця інформація публічною? Чи не буде ця діяльність підставою для легалізації окремими країнами своїх розвідувальних інтересів щодо Укра-

їни та її потенціалу у сферах, які все ще залишаються зонами конкурентних зіткнень українських та закордонних розробників та виробників військової техніки та озброєнь? Чи буде використаний потенціал вітчизняних наукових установ, Міністерства оборони щодо визначення заходів, які слід здійснити для проведення реструктуризації державних підприємств ОПК України? Зокрема, йдеться про ґрунтовну науково-дослідну роботу під назвою “Фабрика», яка була виконана Центральним науково-дослідним інститутом озброєння та військової техніки ЗС України. Чи не закінчиться міжнародний аудит купою паперу, що не міститимуть пропозицій, які можна буде втілити в українську реальність, у тому числі через відсутність законодавчих підстав для передачі міжнародним експертам усієї необхідної інформації з обмеженим доступом? Без попередніх відповідей на ці питання є сумніви, що проведення аудиту матиме для України лише позитивні наслідки. Показово, що окремі експерти заявили про те, що готовність Сполучених Штатів профінансувати ключові заходи з питань аудиту слід розглядати не тільки як спробу скерувати на ринкові рейки державний сектор нашої оборонної промисловості. Не виключено, що йтиметься про практичну реалізацію стратегії, яка має на меті обмежити подальшу взаємодію України з партнерами, співпрацю з якими США вважають небажа-

ними, насамперед, з точки зору власних національних інтересів. Зокрема, це окремі країни арабського світу, Китай, які також мають інтерес до наших підприємств у контексті їхньої подальшої корпоратизації. Зараз з української сторони реальність така: без нових технологій, матеріалів, вузлової та елементної бази наша «оборонка» - і державна, і приватна - приречена. З іншого боку, якщо під виглядом військово-технічної допомоги та спільних проектів Україна стане лише ринком збуту для чужих озброєнь, то наша «оборонка» у кращому разі гратиме роль постачальників другого рівня. Уся новітня взаємодія з європейськими та американськими компаніями в галузі військово-технічного співробітництва показала, що кооперація дуже обмежена, спільних проектів практично немає, поставки зразків озброєння і техніки – політично вибіркові, закупівля елементної бази для наших оборонних проектів не спростилася, а ускладнилася, незважаючи на всі заяви про дружбу і підтримку. Тому при сформованому рівні довіри чи недовіри – що, по суті, все одно - важливий пошук нових моделей взаємодії. З чітким розумінням того, що нам треба захистити свій ринок і від друзів. А рекомендації та рішення слід готувати з огляду на власні інтереси. До речі, схвалений РНБО України проект Закону «Про національну безпеку України» передбачає проведення огляду оборонно-промислового комплексу. Цей огляд має здійснюватися центральним органом виконавчої влади за визначеним Кабінетом Міністрів механізмом. Тому виглядає логічним поєднання огляду та аудиту в рамках одного заходу, де провідна роль має належати насамперед українській стороні, яка може залучати до цієї роботи міжнародних експертів. Саме за такою моделлю, до речі, проводився оборонний огляд, який здійснювало Міністерство оборони України. В рамках такого огляду було б доцільним за кошти іноземних донорів надати Україні допомогу щодо вті-

Defense Express | січень 2018

Детально лення кращого іноземного досвіду у сфері трансформації законодавства з питань діяльності ОПК, взаємодії з державними замовниками, створення спільних підприємств, передачі технологій, реалізації офсетних проектів, а також мінімізації корупційних ризиків у цій сфері. Такий досвід був би дійсно корисним для країни, сприяв би пришвидшенню трансформацій у оборонній галузі та залученню іноземних інвестицій.

5 16

Про науку заради оборони

На жаль, за виключенням організованої ЦНДІ ОВТ під час проведення виставки «Зброя і безпека 2017» науково-практичної конференції, протягом 2017 р. бракувало зібрань представників наукових установ НАНУ, Міносвіти, Міноборони, МЕРТ, Національного інституту стратегічних досліджень за участі ДК «Укроборонпром» для обговорення та підготовки пропозицій керівництву держави з найбільш проблемних питань реформування та розвитку ОПК. Здебільшого таке обговорення ініціювалося неурядовими експертно-аналітичними центрами. Насамперед - Центром дослідження армії, конверсії та роззброєння та інформаційно-консалтинговою компанією Defense Express із залученням окремих експертів-«урядовців», які висловлювали власну думку. Ураховуючи положення проекту Закону «Про національну безпеку України», яким передбачено покладення функцій з наукового та експертно-аналітичного супроводження реформування сектору безпеки та оборони, у тому числі й ОПК, на НІСД, саме ця установа може стати майданчиком для підготовки науково обґрунтованих, комплексних рекомендацій, врахування яких дозволить уряду уникнути потенційних помилок при прийнятті відповідних рішень та обрати оптимальні. Досвід та толерантність керівництва НІСД та його провідних

співробітників дозволяють сподіватися на реальність поєднання наукової думки саме на цій площадці. Затвердження урядом переліку базових та критичних технологій та заяви про створення в Україні державної агенції перспективних досліджень GARDA формально фіксують розуміння незворотності вирішального впливу інноваційних рішень та підходів на майбутнє нашої країни. Стверджувалось, що GARDA об’єднає розробників, стартапи, інвестиційні фонди і військових і базуватиметься на моделі американського агентства DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency). Але DARPA, досвід якої в Україні намагаються копіювати, здається, лише в межах співзвучної назви, діє у зоні відповідальності та інтересів міністерства оборони США. Адже саме замовник за результатами аналізу засобів та способів збройної боротьби визначає потреби та перспективи втілення передових наукових та технологічних рішень. Ще одним каменем спотикання може стати те, що в Україні уточнення переліку базових та критичних технології покладається на Міністерство освіти. Тож у разі створення в Україні державної агенції перспективних досліджень GARDA треба детально опрацювати питання щодо ролі та місця цієї структури. Аби розвіяти сумніви, що ця ініціатива - не популістська данина моді на інновації. Також експерти наголошують на необхідності скористатися можливостями та потенціалом Національного фонду досліджень та Наукової ради України з питань розвитку науки та технологій. Слід передбачити внесення змін до постанови Кабінету міністрів щодо залучення потенціалу Національного фонду досліджень, з його обсягами фінансування, для вирішення першочергових для підвищення конкурентоздатності держави завдань. Адже, окрім сектору енергетичної безпеки, не менш пріоритетним має бути розвиток напрямів, передбачених переліком базових та критичних технологій. Відтак, в рамках Наукового комітету

Національної ради України з питань розвитку науки і технологій має бути створена секція з оборонних питань з повноваженнями щодо внесення пропозицій до пріоритетного фінансування проектів з Національного фонду досліджень.

Про кластеризацію та корпоратизацію

Не раз говорилося про формування на базі підприємств-учасників Державного концерну «Укроборонпром» та інших підприємств оборонної промисловості вертикально-інтегрованих структур (об’єднань) за галузевим (кластерним) принципом (авіата кораблебудування, двигунобудування, виробництва бронетехніки, високоточної зброї, боєприпасів, радіолокаційної техніки та РЕБ тощо). Ця ідея вірна, але ДК «Укроборонпром» має зіграти значно більшу роль, аніж забезпечити власний «дах» над цим процесом. Саме створення та організація роботи (координація науково-технічної, технологічної та виробничої політики) галузевих кластерів має суттєво змінити функції та завдання «Укроборонпрому» у сторону їх скорочення, обмеження невиправданого втручання у діяльність підприємств, що безперечно, не всім буде до вподоби. Можливо, саме тому питання кластеризації, задеклароване ще у 2015 р., й досі пробуксовує. До складу профільних оборонних кластерів в Україні мають входити не лише підприємства «Укроборонпрому», а також і компанії оборонної спрямованості приватної форми власності, наукові та дослідні установи Міністерства оборони, Міністерства освіти та Академії наук України. Створення таких кластерів має відбуватися на добровільній основі. До проведення корпоратизації державних підприємств є лише одна основа для поєднання потужностей та об’єднання зусиль державних та приватних підприємств, наукових установ - це конкретні проек-

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

ти, які спроможні задовольнити поточні та перспективні потреби з боку державних замовників України у вигляді Міністерства оборони та інших силових структур, а також матимуть помітний експортний потенціал. Задля реалізації єдиної наукової та науково-технічної політики важливою складовою має стати створення у складі таких кластерів Науково-технічних рад. Другою важливою складовою мають стати Виробничі ради, що відповідатимуть за реалізацію єдиної виробничої політики у форматі спеціалізованих кластерів. Рішення, пропозиції, рекомендації колегіальних дорадчих органів оборонно-промислових кластерів мають обов’язково братися до уваги при розробці та ухваленні відповідних рішень на рівні Міністерства оборони, Кабінету Міністрів, Ради національної безпеки та оборони України, керівництва Концерну. Створення ж вертикально-інтегрованих юридичних структур (галузевих об’єднань, холдингів) безпосередньо пов’язане з проведенням корпоратизації оборонних підприємств. Проте темпи просування державних підприємств до «корпоратизованого» вигляду поки виглядають непрогнозованими (з огляду на приклад ДП «Антонов» та ДП «410 завод цивільної авіації»). А напередодні парламентських і президентських виборів є ризики, що ці заходи можуть бути використані з політичними цілями.

Про реалізацію державних програм

У бюджеті 2018 р. виділена безпрецедентна (хоча вона і складає лише 25% від потреб) сума на реалізацію державних цільових програм з розвитку оборонно-промислового комплексу та боєприпасної галузі. Це понад 3 млрд грн. на підготовку виробництва за оборонною спрямованістю, що тісно пов’язано з розширенням номенклатури нової продукції із забезпеченням вимог по якості, ви-

У бюджеті 2018 р. виділена безпрецедентна (хоча вона і складає лише 25% від потреб) сума на реалізацію державних цільових програм з розвитку обороннопромислового комплексу та боєприпасної галузі. рішення завдань імпортозаміщення вузлів та агрегатів російського виробництва, зниження енергоємності продукції і налагодження її серійного виробництва. Враховуючи ступінь зношеності основних фондів підприємств ОПК а це понад 80 % - технічне переоснащення та модернізація виробництва, освоєння нових технологій є однією з пріоритетних завдань і уряду, і керівників «Укроборонпрому», і підприємств, які отримають відповідні засоби та кошти. Але процес закупівлі, зокрема закордонного устаткування, його опанування і впровадження у виробництво - це складний і довгий у часі цикл. Тож без координації і повсякденного контролю з боку Міністерства економічного розвитку та торгівлі, керівництва «Укроборонпрому» виконання цього надзвичайно важливого завдання перебуватиме під загрозою. У 2017 р. на потреби підготовки оборонного виробництва була виділено сума в межах 785 млн., з яких було освоєно не більше 400 млн., також залишились невикористаними 300 млн. грн., які скеровувались на виробництво танків «Оплот». Ще 1,4 млд. грн. Міноборони були перенесені з 2017 р. на 2018 р. по програмі боєприпасної галузі. Невикористання або перенесення коштів – це не лише відтермінування реалізації нагальних проектів в рамках силового блоку. Це – шкода. «Уявіть собі, скільки життів українських дітей, зокрема, потребуючих коштовного лікування за кордоном, можна було б врятувати, якби хоча б частина невикористаних коштів була передана Мінохоро-

ни здоров’я. Безрезультатне невикористання державних коштів є ознакою безвідповідальності керівників, що приймають відповідні рішення та відсутності дієвого парламентського контролю», - пояснював один з експертів у ході опитування, яке проводила Інформаційно-консалтингова компанія Defense Express. Більшість експертів вважає, що перенесення строків виконання державного оборонного замовлення на наступний рік шляхом укладання додаткових угод — це прихована форма невиконання ДОЗ, оскільки замовлена техніка та озброєння не потрапляють до війська у попередньо визначені терміни. З іншого боку, укладання додаткових угод дозволяє підприємствам, які і без того працюють на низьких рівнях рентабельності, уникнути штрафних санкцій. Адже при невиконанні ДОЗ застосування санкцій дозволяє довести підприємствопорушника до банкрутства продовж двох-трьох місяців. Проте замість укладання додаткових угод, які фактично маскують низьку ефективність управління та інші проблеми у галузі ОПК, Кабінету Міністрів, Міністерству оборони, Міністерству економічного розвитку та торгівлі, парламентському комітету з питань оборони слід серйозно переглянути своє ставлення до виконання як державних цільових програм, так і до виконання ДОЗ. Серед обов’язкових заходів має бути жорсткий парламентський контроль як за рівномірним та своєчасним перерахуванням відповідних коштів державним замовникам та виконавцям ДОЗ, так і за їх ефективним використанням на зазначені потреби. Більшість експертів вважає, що саме 2018 рік буде тестом на ефективність управління для менеджерів «Укроборонпрому», бо у разі зриву виконання ключових для обороноздатності країни програм переоснащення ОПК, неосвоєння та неефективного використання коштів, існуюча система управління державним сектором економіки себе повністю дискредитує.

Defense Express | січень 2018

Детально

Про кадри, компетенції та відповідальність

Кадрова політика є одним з принципових питань менеджменту в оборонно-промисловому комплексі. Наявність диплому міжнародного зразка є недостатньою для керівництва такою специфічною сферою як оборонно-промислова. Без розуміння усіх етапів та особливостей життєвого циклу ОВТ — від формування оперативно-технічних вимог, його розробки, виробництва та експлуатації — неможливо ефективно регулювати діяльність у цій сфері. Саме тому питання підбору та розстановки керівних кадрів в ОПК — насамперед, у державному секторі — це питання номер один для керівництва держави, уряду, РНБО, «Укроборонпрому» та Міністерства оборони України. Адже усі ці структури у тій чи іншій мірі мають відповідати за кінцевий результат, а не лише обіцяти помітні покращення після 2020 р. Окремої уваги заслуговують питання фахового ставлення посадових осіб Міністерства оборони до важливості і складності питань імпортозаміщення, а також до розробки нових технологічних систем озброєння. В оборонному відомстві стала розповсюдженою практика підписання з державними та приватними підприємствами ОПК так званих Спільних рішень, згідно з якими підприємство має проводити роботи зі створення нових чи модернізованих озброєнь за власні обігові кошти. Співвідношення між кількістю Спільних рішень та виготовлених таким чином зразків один до ста, та й то це стосується зразків обмежено-технологічного рівня. Шлях «а-ля волонтерських» Спільних рішень абсолютно неприйнятний при створенні високотехнологічних сучасних систем та комплексів зброї – зокрема, тих же ЗРК для потреб ППО, про що гучно заявляють керівники країни. При виконанні аванпроектів зі створення високотехнологічних та перспективних зразків є нагальна по-

треба у залученні значної кількості співвиконавців, як це передбачено керівними документами. Всі ці роботи на практиці потребують як державного фінансування, так і адекватного та відповідального ставлення з боку державних замовників. Інша тема - розподіл сфер впливу та повноважень спецекспортерів на зовнішніх ринках, чого зараз не існує. Такий стан речей провокує ситуації, коли закордонні замовники, користуючись наявністю схожих пропозицій від декількох українських постачальників, вдало добивалися суттєвого пониження ціни на вітчизняну продукцію та послуги. Навіть менше рівня собівартості. Частину відповідальності за подібні негативі наслідки має нести як «Укроборонпром», так і Міжвідомча комісія з питань військово-технічного співробітництва та експортного контролю при РНБО. Однією з головних причин відсутності суттєвих змін та помітних зрушень у подоланні корупції у господарчий діяльності підприємств — це відсутність реального покарання керівників за неправомірні дії. Так, за інформацією «Укроборонпрому», ним постійно вживаються заходи з мінімізації корупційних ризиків під час закупівлі продукції підприємствамиучасниками (зокрема, завдяки запровадженню процедури тендерних закупівель). Було порушено низку гучних справ проти директорів підприємств ОПК, але переважна більшість з них так нічим і не завершились. З іншого боку, керівники окремих підприємств «Укроборонпрому» вимушені були заявляти про перевищення повноважень з боку керівництва концерну. Бо йшлося про невиправ-

Більшість експертів вважає, що перенесення строків виконання державного оборонного замовлення на наступний рік шляхом укладання додаткових угод — це прихована форма невиконання ДОЗ

дане втручання у господарчу діяльність підприємств під виглядом здійснення контролю з боку органу управління. Форми та методи такого контролю інколи призводили до затягування, а то й до зриву заходів з технічного переоснащення виробництв, що негативно впливало на результати господарської діяльності підприємств. Оптимізація форм та методів координації усієї діяльності з боку «Укроборонпрому» у поєднанні зі створенням атмосфери (механізмів) нетерпимості до будь-яких корупційних проявів є одним із головних завдань нового керівництва концерну.

Про право на експорт, або «сам зробив – сам продав»

Що стосується питання про надання підприємствам державного та приватного сектору права самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з продукцією військового призначення власного виробництва, то державна політика у цій сфері, на думку абсолютної більшості експертів, потребує лібералізації. Процедуру отримання повноважень треба спростити таким чином, щоб кожне підприємство, яке бажає самостійно займатися експортом власної продукції та відповідає вимогам (включно зі створенням внутрішньої системи експортного контролю) мало таку можливість. З тверезим усвідомленням усіх складнощів, з цим пов’язаних. На тлі цього показово, що задекларовані керівництвом Держекспортконтролю ще влітку минулого року зміни до законодавства з питань експортного контролю до теперішнього часу не представлені для обговорення громадськості. Водночас, Уряд не квапиться з призначенням Голови ДСЕКу, керівництво якою вже майже два роки здійснює виконуючий обов’язки, що не сприяє проведенню реформ у цій сфері. Нині експорт продукції та послуг військового призначення в Україні виконують спеціально уповноважені структури — спецекспортери, що вхо-

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

дять до складу державного концерну «Укроборонпром». Також є певний перелік (більше 20) підприємств як державної, так і приватної форми власності, що мають право на здійснення експорту власної продукції. Але більшість з них також нерідко працюють через спецекспортерів - з огляду на мінімізацію власних фінансових та маркетингових ризиків. Є показові приклади, що окремі підприємства, маючи права на «самостійність», впродовж декількох років не заключили жодного контракту з зовнішнім покупцями. Також є приклади, коли підприємства пропонують на експорт продукцію, яка під час проведення випробувань на території інозамовників не відповідала висунутим вимогам. Разом з тим, переважна більшість представників підприємств та експертного середовища наголошувала: позиція «Укроборонпрому» як органу господарювання не має бути вирішальною при прийнятті рішень щодо надання повноважень на здійснення зовнішньоекономічної діяльності тому чи іншому підприємству. А саме так є зараз. Тож голос «Укроборонпрому» може бути лише дорадчим. Так само це стосується погодження ціни та ринків збуту з «Укроборонпромом», бо є явний конфлікт інтересів між суб’єктами господарювання одного рівня. «Треба припинити обов’язкове погодження ціни при експорті своєї продукції з «Укроборонпромом», бо часом це використовується з боку представників концерну як засіб впливу на постачальників», - стверджували одні. «Не все так однозначно з огляду на ризики цінового демпінгу з боку самих виробників на шкоду іншим вітчизняним постачальникам», - переконані інші. Тож рішення треба шукати. В свою чергу, «Укроборонпром», як визнали чільні представники цієї структури, не проти розширення кола підприємств, що мають право на експорт своєї продукції. Але при умові відновлення ліцензування чи сертифікації діяльності підприємств, що виробляють продукцію військового призначення. У якості компромісного варіанту було оголо-

шено пропозицію: передбачити у Законі про виробництво зброї та військової техніки, що ліцензувати треба лише виробництво озброєнь та боєприпасів, в той час як ліцензування військової техніки не здійснювати.

Про зброю, таємниці та «бойовий» PR

Незважаючи на прийняття Радою національної безпеки та оборони України рішення щодо необхідності запровадження в Україні ефективного контррозвідувального режиму, некомпетентність окремих посадових осіб, а також безвідповідальність окремих політиків та журналістів фактично руйнує систему контррозвідувальних заходів щодо захисту інтересів держави в оборонній сфері. Експерти наголошують на порушенні балансу між конфіденційністю інформації щодо нових розробок, військовотехнічного співробітництва з іноземними державами та прозорістю діяльності суб’єктів господарювання та органів державної влади у цій сфері. Що особливо актуально в умовах військової агресії РФ проти України. З одного боку, закритість основних показників ДОЗ навіть від його виконавців суперечить принципам оборонного планування. Формалізована закритість та штучна втаємниченість не дозволяє забезпечити планову господарську діяльність підприємствам як державної, так і приватних форм власності, які долучені до виконання ДОЗ. В таких умовах втрачається відчуття реальної перспективи, спроможність спрогнозувати потребу в коштах на розвиток виробництва тощо. Водночас, закриваючі від суспільства основні кількісні показники закупівель, окремі засоби масової інформації, а також такі державні майданчики, як ProZorro, оприлюднюють відомості щодо номенклатури та постачальників критичних з точки зору імпортозаміщення вузлів і деталей, комплектуючих для ремонту техніки та озброєння виробництва колишньо-

го СРСР. Це дозволяє спецслужбам Російської Федерації використовувати ці дані для здійснення впливу на країни як Східної Європи, так і Заходу, до повного придушення активності та готовності потенційних постачальників критичних вузлів та технологій співпрацювати з Україною. На тлі цих ризиків та складнощів Україна інколи нагадує країни, де політичні керманичі намагаються публічно демонструвати та висвітлювати у ЗМІ чи не кожну подію чи етап, що пов’язані з випробуванням нових зразків озброєнь та техніки. Такими заходами Україна так само надає спецслужбам РФ неоціненну послугу щодо визначення напрямів військовотехнічної політики та проектів, які реалізуються в інтересах Збройних Сил України. Особливо небезпечним є публічна персоніфікація кола осіб, які мають вирішальне значення для розвитку та успішного завершення оборонних проектів національного значення. Експерти вважають, що намагання отримати політичні дивіденди в українському інформаційному просторі не повинно домінувати над вимогами щодо конфіденційності заходів з переозброєння української армії.

Післямова Розвиток технологічної та промислової бази у новому форматі. Пошук, навчання, вирощування фахівців, які будуть відповідати новим вимогам і стандартам. Впровадження нової бізнес-культури. Ринкові перетворення та інтеграція у євроатлантичний простір, антикорупційні заходи. Все це потрібно для того, щоб знайти форми та шляхи вирішення заіржавілих непорозумінь, пробитись через перешкоди необґрунтованих амбіцій і продемонструвати якісний та кількісний результат. Такими у підсумку мають стати визначальні риси оборонопромислового комплексу у 2018 р. Бо гучні оптимістичні заяви та паперові проекти не зроблять державу, армію та нас сильнішими. Час гасел має змінитися часом компетенцій.

Defense Express | січень 2018

Офіційно Державна цільова програма реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу є планом першочергових дій для всіх суб’єктів ОПК, від виконавчої влади до промислових підприємств

Реформа обороннопромислового комплексу. Рік другий Бачення Міністерства економічного розвитку і торгівлі Спільними зусиллями держави та бізнесу розпочато новий етап розвитку українського оборонно-промислового комплексу. Так оптимістично стверджують у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України.

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

ЮРІЙ БРОВЧЕНКО заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України

2017

рік, безсумнівно, став для оборонно-промислового комплексу України визначальним. Нам вдалося зробити головне – розпочати втілення його системної реформи, що поєднала у собі як законодавчі ініціативи, так і управлінські новації. Завдяки цьому 2018 рік український ОПК розпочинає з комплексним планом реформи, істотно збільшеним обсягом фінансування, нормативною базою, що постійно удосконалюється, і – що є вагомим здобутком – першими практичними результатами. Минулий рік став рекордним як за кількістю прийнятих програмних документів, так і за їх стратегічним значенням для оборонної промисловості. Понад п’ять років, три з яких – в умовах кардинальної перебудови, пов’язаної із російською агресією, український ОПК розвивався ситуативно. Єдиними настановами для його розвитку слугували положення стратегічних документів вищого рівня – Концепції розвитку сектору безпеки і оборони, Стратегії національної безпеки та інших. В першу чергу, нам вдалося максимально структурувати основи реалізації визначених керівництвом держави завдань. Дорожня карта на середньострокову перспективу – прийнята Урядом Державна цільова програма реформування та розвитку обороннопромислового комплексу – є ґрунтовним планом першочергових дій для всіх суб’єктів ОПК, від виконавчої влади до промислових

підприємств. Такий план Україна отримала вперше, починаючи з 2008 року. В його основі дві складові: інституційна та виробнича реформи. В окрему галузеву програму було виділено розвиток боєприпасного виробництва як критично важливого в умовах проведення антитерористичної операції. За підсумками року в рамках реалізації інституційної складової реформи ОПК можна відмітити позитивний результат - це і внесені до Верховної Ради України законопроекти про виробництво озброєнь та військово-технічне співробітництво, і впорядкування механізму надання промисловим підприємствам кредитів під державні гарантії, і державна підтримка процесів імпортозаміщення. За активної участі силових відомств-основних державних замовників, з урахуванням їх потреб та ресурсних можливостей, ми пере-

глянули підходи до оновлення виробничих фондів підприємств-виконавців державного оборонного замовлення та до планування їх завантаженості. А працююча сьогодні система трирічного планування ДОЗ дозволяє здійснювати постійний моніторинг ефективності цієї роботи – як використовуються фонди, як корелюються між собою обсяги замовлень та виробничі можливості. Спільно з Державним концерном «Укроборонпром» ми змогли оцінити реальні можливості кожного виробничого сегмента українського ОПК та розпочати процес оптимізації управління активами підприємств та орієнтації на конкретні цілі та пріоритети за кожним таким сегментом. Держава забезпечує рівні умови для всіх представників промисловості, і це не лише гасла – за результатами минулого року ДОЗ в рівних частках виконується як приватними, так і державними підприємствами. Більше того, із понад 150 підприємств, що включені до Реєстру виробників продукції, робіт і послуг оборонного призначення, закупівлі яких становлять державну таємницю, половина – приватні. Тенденцію до розвитку виробничої складової ми плануємо зберегти і в 2018 році, і вже в значно більших обсягах фінансування буде продовжено реалізацію проекту з оновлення виробничих фондів підприємств ОПК. Новації очікують і на нормативну базу – позитивні результати виконання програми реформування оборонно-промислового комплексу засвідчили можливості переходу до нового, довгострокового етапу планування його розвитку. Проведена робота дає підстави сфокусуватись на стратегічних пріоритетах і чітко визначити, яким буде український ОПК у 2022 році – після реалізації окреслених реформ, та якого шляху слід дотримуватись у найближчі десять років.

Підприємства оборонно-промис лового комплексу мають пристосовуватись до роботи в нових умовах, що передбачає проведення радикальної перебудови та пошуку нових коопераційних зв’язків на заміну старих.

Defense Express | січень 2018

Офіційно

АНДРІЙ ТИВОНЧУК директор департаменту стратегічного розвитку сектору оборони та безпеки МЕРТ

З 22

міни, яких зазнавала система управління оборонно-промисловим комплексом України з часів здобуття незалежності, в значній мірі формують модель його довгострокового розвитку. Сьогодні можна стверджувати, що українська оборонна промисловість є більш адаптивною до геополітичних викликів, має перспективи до подальшої розбудови та підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку. Зараз підприємства обороннопромислового комплексу мають пристосовуватись до роботи в нових умовах, що передбачає проведення радикальної перебудови та пошуку нових коопераційних зв’язків на заміну старих. Оптимальним варіантом реалізації поставлених цілей в умовах обмеженого державного фінансування, як свідчить міжнародна практика, є проведення корпоратизації. США та провідні європейські країни (Великобританія, Німеччина та Франція) проводили корпоратизацію у декілька етапів – від створення єдиних національних компаній до міжнародних інтегрованих структур з подальшим утворенням консорціумів, що наразі успішно реалізують свою діяльність за рахунок поділу внутрішнього ринку та напрямів міжнародного співробітництва. Основна мета, що досягається за рахунок проведення корпоратизації – збільшення надходження фінансового ресурсу у виробництво. Українська модель зменшення впливу держави на оборонну промисловість має базуватись на принципах збереження потужних виробництв та реструктуризації неперспектив-

них підприємств, у разі можливості – їх перепрофілювання. Так, у 2017 році Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спільно з Концерном розпочато роботу над створенням нормативно-правового поля для проведення корпоратизації 67 підприємств Концерну. В переважній більшості це ремонтні підприємства та компанії, що виступають співвиконавцями оборонних замовлень, мають високий рівень зносу основних фондів та недостатньо адаптовані до принципів роботи на міжнародних ринках. Запровадження ефективного менеджменту на таких підприємствах дозволить, в першу чергу, провести раціональний перерозподіл виробничих можливостей. Як приклад – підприємства високоточної зброї та боєприпасів, потреба у динамічному розвитку яких є для України нагальною. Нам необхідно відновлювати втрачені у 2014 році виробництва і здійснювати заміну існуючих потужностей з високим ступенем зносу. Перехід на корпоративне управління для 30% підприємств галузі, що мають виробничий потенціал, але не мають достатньо коштів для модернізації – це можливість рухатись у фарватері з флагманами боєприпасного виробництва. Згідно із законопроектом, в сегменті авіабудування, наприклад, заплановано провести корпоратизацію третини підприємств. Цей процес має від-

буватись синхронно із впровадженням нових принципів роботи підприємств в рамках вже утвореного авіабудівного кластера, зокрема, це стосується об’єднання потужностей авіаремонтних підприємств. Ще один спосіб досягти поставлених цілей – впровадити законодавчі механізми утворення спільних підприємств та інструментарію для здійснення спільної діяльності. Ідея базується на залученні капіталу іноземних суб’єктів господарської діяльності в український ОПК, здійсненні спільного управління та на спільному розподілі результатів. На жаль, на багатьох підприємствах активи використовуються недостатньо ефективно. Це і основні засоби з довгим терміном служби, наприклад, будівлі, споруди, земля, обладнання, і нематеріальні ресурси, такі як об’єкти промислової та інтелектуальної власності. Спільне управління такими активи або ж розпорядження ними – а беззаперечним є факт, що будь-яка інвестиція має на меті отримання прибутку – дасть поштовх до підвищення темпів розвитку підприємства, своєчасності реалізації нових та відмови від неефективних проектів. Вже сьогодні в Міністерстві триває робота над розробкою відповідного законопроекту, адже впровадження сучасного менеджменту та залучення інвестицій у розвиток виробництва є першоосновами формування довгострокової стратегії розвитку українського ОПК. Повертаючись до питання відмови від традиційних до початку збройного конфлікту ринків постачання продукції, хотів би вчергове підкреслити важливість імпортозаміщення – проекту, якому протягом останніх кількох років приділяється увага як промисловості, так і держави. Цей фактично вимушений крок став чи не головним стимулом до самовідтворення оборонної промисловості, дозволив налагодити внутрішньодержавну кооперацію, вирішити ряд питань ло-

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

гістичного забезпечення та стимулювати розвиток малого підприємництва за рахунок участі у виконанні державних замовлень. Серед останніх досягнень – робота з утворення при Мінекономрозвитку Міжвідомчої координаційної комісії з питань імпортозаміщення. До її складу увійшли представники всіх зацікавлених державних органів, Адміністрації Президента України, депутати Верховної Ради України (представники комітетів з питань національної безпеки і оборони та промислової політики та підприємництва), делегати від науки, і, звісно, представники промисловості – як державного, так і приватного секторів. Комісія має стати платформою для реалізації галузевих проектів з імпортозаміщення, відкритого діалогу та пошуку нових коопераційних зв’язків; використання можливостей проекту для переходу до новітніх розробок із подальшим їх впровадженням, активізації роботи науково-дослідних установ України, використання в повній мірі їх потенціалу. Проте головний стратегічний напрям реформи обороннопромислового комплексу лежить у площині його фінансового забезпечення. Ще у 2016 на підприємства Концерну поширювалась дія Порядку відрахувань до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, відповідно до якого такі відрахування складали 75%, що фактично унеможливлювало власні інвестиції у розвиток виробничих фондів. Інструментів цільового фінансування із державного бюджету не існувало. Ситуацію змінили ключові рішення Уряду – прийняття програми розвитку оборонно-промис-

лового комплексу, порядків надання підприємствам кредитів під державні гарантії та формування ціни на продукцію оборонного призначення, а також перегляд процедур формування планів закупівель за державним оборонним замовленням (трирічне планування ДОЗ). У 2017 році в рамках проекту з оновлення виробничих фондів, державним замовником якого виступило Мінекономрозвитку, забезпечено придбання відповідного обладнання для підприємств ОПК. Близько 1,7 млрд. гривень було залучено під гарантії Уряду як державними, так і приватними підприємствами. Ці кошти спрямовувались здебільшого на розвиток бронетанкових виробництв. Вже у поточному році інвестиції держави в оборонну промисловість складуть близько 3 млрд. гривень і будуть використані, зокрема, для оновлення виробничих фондів підприємств високоточної зброї та боєприпасів, а також бронетанкових підприємств, яким характерний найвищий показник рівня зносу. Це кошти, передбачені у держав-

ному бюджеті. Використання такого інструменту, як державні гарантії, передбачає фінансування в істотно більших обсягах. Проте достатність фінансового ресурсу обумовлена, в першу чергу, його раціональним використанням. У рамках запровадження стратегічного планування в оборонній сфері вже другий рік поспіль державне оборонне замовлення формується на середньострокову перспективу, а цьогорічний проект, окрім іншого, базується на основних напрямах бюджетної політики на 2018-2020 роки. І державні замовники, і підприємства-виконавці наразі мають змогу оцінити свої ресурсні можливості, і планувати потреби та завантаженість виходячи саме з цих показників. Крім того, в рамках комплексного підходу до управління ресурсами в найближчій перспективі заплановано реалізувати ініціативу щодо унормування питань розроблення стратегічних планів діяльності та розвитку державних підприємств. На меті – спрощення процедур планування виробничих процесів, їх автоматизація та можливість моніторингу і ретроспективного аналізу даних за будь-якими класифікаційними ознаками. Актуальним також залишається питання унормування процедури включення до складу ціни на продукцію оборонного призначення витрат на підготовку виробництва – власних інвестицій підприємств у розвиток спроможностей. Результат, який Україна має сьогодні – значний. Проте зусилля всіх інституцій, причетних до реформи обороннопромислового комплексу, сьогодні мають бути спрямовані на використання цього результату у майбутньому.

Defense Express | січень 2018

Пряма мова З липня 2017 року здійснення функцій служби замовника Міністерства економічного розвитку і торгівлі України для виконання державних цільових програм реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу покладено на ДП «Український науково-технічний і впроваджувальний центр комплексного захисту інформації» (альтернативна назва Український центр «Безпека»). Про те, якими є причини та основні переваги створення служби замовника на базі підприємства, результати першого півріччя діяльності та плани на майбутнє директор підприємства Владислав ГЛАЗУНОВ розповів кореспонденту Defense Express в ексклюзивному інтерв’ю. 24 – Владиславе Геннадійовичу, в чому полягають причини та основні переваги створення служби замовника Мінекономрозвитку на базі ДП «Український центр «Безпека»? – По-перше, Міністерство не може безпосередньо здійснювати управління господарською діяльністю підприємств ОПК, не має в підпорядкуванні профільних державних підприємств та не може самостійно набувати у власність продукцію ОПК. По-друге, утворення в Міністерстві структурного підрозділу, аналогічного до існуючих в Міноборони та ДКАУ, є економічно недоцільним – витрати на його утримання склали б понад 13 млн. гривень щороку. Найоптимальніший спосіб вирішити це питання – перекласти функції замовника на підприємство, що підпорядковується Мінекономрозвитку, однак має фаховий персонал та виробничі можливості. Окрім цього, Український центр «Безпека» співпрацює з багатьма незалежними експертами – за прикладом Агентства пере-

Владислав Глазунов,

Український центр «Безпека»:

Державні кошти на технічне переоснащення підприємств - це інвестиції, і вони повинні працювати дових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA). Наші фахівці мають досвід роботи у сфері закупівель, ґрунтовно розбираються у технічних питаннях, пов’язаних із закупівлею обладнання. Діяльність ДП «Український центр «Безпека» можна розглядати як майданчик для співпраці приватних та державних оборонних підприємств. Окремо хотів би загострити увагу на витратах на утримання служ-

би замовника. Український центр «Безпека» веде настільки прозору діяльність, наскільки це дозволяє специфіка оборонного напрямку. Сьогодні прибуток підприємства є лише резервом на супроводження довгострокових контрактів. За результатами діяльності у 2017 році витрати на утримання склали близько 0,39 % від виділених коштів. При цьому, частину витрат направлено на оновлення матеріальної бази (а воно не здійсню-

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

валось останні сім років). Цілком зрозуміло, що капітальні витрати є власністю держави та підвищують, якщо можна так сказати, капіталізацію підприємства.

– З яких міркувань визначено граничні витрати до 2,5 % від контракту? – Діяльність служби замовника реалізується за двома напрямами. Перший – реконструкція та будівництво об’єктів оборонного призначення. За такими проектами Державне підприємство «Український центр «Безпека» забезпечує технічний нагляд. Існуючі норми ДБН визначають вартість таких робіт на рівні саме 2,5 % від вартості будівництва. Хочу звернути увагу на декілька аспектів. Будівництво, взагалі, є довготривалим процесом, а будівництво об’єктів оборонного призначення має свою специфіку, особливо це стосується об’єктів спецхімії, тут потрібен відповідний досвід роботи. У минулому році спеціалісти Українського центру «Безпека» привели у відповідність (а фактично виправили) директивні технологічні процеси, що передують безпосередньо будівництву. Другий напрям – це технічне переоснащення підприємств оборонної галузі під виконання завдань програми розвитку оборонно-промислового комплексу для задоволення потреб Міністерства оброни та вимог національної безпеки взагалі. Потрібно розуміти, що 1,5 %, визначені Мінекономрозвитку як гранична межа, є запорукою ефективного виконання довгострокових контрактів. Але реальні витрати підприємства затверджуються фінансовим планом, виходячи із складності контрактів та очікуваних витрат на їх виконання. Деякі витрати неможливо розрахувати, а особливо за контрактами, виконання яких заплановано здійснити у новому бюджетному році.

– Пане Владиславе, а якими є основні принципи роботи Українського центру «Безпека» як служби замовника?

Довідка Державне підприємство «Український центр «Безпека» створено у 1993 році на базі Українського науково-дослідного центру комп’ютерної безпеки при ВО «Завод «Арсенал». Основний напрям діяльності – розробка, виробництво, впровадження, обслуговування, дослідження ефективності систем і засобів технічного захисту інформації, надання послуг у галузі технічного захисту інформації. У липні 2017 року Український центр «Безпека» уповноважено на здійснення функцій служби замовника для виконання державних цільових програм реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу, розроблення, освоєння і впровадження нових технологій, нарощування наявних виробничих потужностей для виготовлення продукції оборонного призначення

– Я вважаю, що державні кошти, надані на технічне переоснащення державних підприємств - це в першу чергу інвестиції, і держава очікує їх повернення через створення нових виробництв, впровадження новітніх технологій, збільшення робочих місць та темпів виготовлення продукції. При цьому, технічне переоснащення повинно не тільки забезпечити потреби національної безпеки, а й створити певні конкурентні переваги на ринку. Безумовно, у разі залучення до виконання поточних завдань за Програмою приватних підприємств позиція буде такою ж самою. Взагалі, існуючий механізм не лише створює передумови для ефективного використання бюджетних коштів,

а й дозволяє врахувати вимоги чинного законодавства, зокрема, в податковій частині, земельних відносинах та нормах будівництва.

– Що вдалося зробити за півроку існування служби замовника? – У другому півріччі 2017 року в доволі стислі терміни було розпочато виконання всіх заходів, передбачених Програмою. Крім того, сьогодні спеціалістами Українського центру «Безпека» розробляються пропозиції щодо синхронізації серійного виробництва зразків озброєння та військової техніки. На окрему увагу заслуговує той факт, що завдяки здійснюваному фахівцями Українського центру «Безпека» контролю розрахункових матеріалів до контрактів вдалося скоротити бюджетні витрати за окремими проектами на декілька мільйонів гривень.

– Якою Ви бачите стратегічну мету роботи служби замовника? – Почну з того, що хочу подякувати співробітникам підприємства, яких я запросив на роботу і які практично на ентузіазмі в перші місяці роботи впроваджували існуючий механізм та забезпечили своєчасне виконання визначених нам завдань. Я хочу створити потужну сервісну компанію, яка здатна виконувати завдання як у галузі оборони і безпеки, так і, у разі потреби, в інших сферах. З цією метою відпрацьовуються питання співпраці з незалежними експертами, ведеться підготовча робота щодо проведення внутрішнього аудиту системи управління, розробляються плани науково-технічного розвитку підприємства. Вважаю, що такі амбітні плани щодо розвитку Державного підприємства «Український центр «Безпека» не тільки стануть реальними, а й забезпечать сталий розвиток промислового потенціалу держави. Розмову вів

Валерій РЯБИХ Defense Express

Defense Express | січень 2018

Дело техники

«Омут» против «Хибины» 26

Украинские истребители без систем радиоэлектронной защиты на поле боя рискуют стать мишенями Средства радиоэлектронного противодействия играют огромную роль в современной воздушной войне. Применение авиацией средств радиоэлектронной борьбы (РЭБ) позволяет существенно снизить эффективность действий средств ПВО и авиации противника, а зачастую и вовсе свести их боевые возможности к минимуму.

Владимир ТКАЧ, Defense Express С 2014 г. современные российские самолеты начали оснащаться новым комплексом РЭБ «Хибины» и контейнерными станциями групповой защиты «Тарантул». Украина, в свою очередь, создала собственные системы РЭБ – причем еще задолго до того, как «Хибины» начали производиться в России серийно. Украинская компания «Радионикс» разработала комплекс индивидуальной радиоэлектронной

защиты (РЭЗ) «Омут-КМ», который может использоваться для оснащения самолетов Су-25, Су-27, МиГ-29. Российские и украинские разработчики опираются на различные концепции в решении задач радиоэлектронного противодействия. Что заметно повлияло и на технические отличия и возможности систем РЭБ, которые применяются или предлагаются к оснащению самолетов фронтовой авиации двух стран. Коротко эти различия состоят в следующем. В России ставка сделана на оснащение боевых самолетов системами, которые обеспечивают активное радиоэлектронное подавление. Эти образцы РЭБ призваны «глушить», срывать работу радиолокационных средств противника, действуя по принципу «против лома нет приема», используя максимально возможные мощности активных шумовых помех. Эти системы эффективны против радиолокационных целей, параметры

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

которых заранее известны. Но в этом одновременно и их уязвимое место. В Украине созданы образцы, которые можно с полной уверенностью назвать интеллектуальными системами РЭБ. Собственно, это два в одном. Они решают задачи как радиоэлектронной разведки, так и радиоэлектронной защиты. Это означает, что комплекс, которым оснащается истребитель или штурмовик, анализирует сигналы, которыми «облучают» самолет и определяет наиболее оптимальные алгоритмы защиты. Комплекс позволяет противостоять как существующим, так и перспективным образцам средств обнаружения и поражения. Именно поэтому комплекс «Омут-КМ» способен защитить самолеты фронтовой авиации Воздушных Сил Украины с большей эффективностью, нежели разработки, которым оснащаются самолеты противника. Правда, есть одно «но». Защитный потенциал украинских технологий командование Воздушных сил ВС Украины пока игнорирует.

Потенциал агрессора Разработка комплекса «Хибины» была начата Калужским научно-исследовательским радиотехническим институтом (КНИРТИ, в наВ настоящий момент ведётся широкомасштабное производство комплексов РЭБ «Хибины» для всех новых самолётов тактической авиации ВКС России. К 2017 г. для бомбардировщиков Су-34 поставлено порядка 100 комплектов комплекса РЭБ «Хибины

стоящий момент входит в состав КРЭТ), ещё в конце 1980-х годов. Он должен был заменить большинство комплексов радиоэлектронного противодействия, имевшихся на вооружении советской авиации. Так как к тому времени в США и странах НАТО на вооружение были приняты РЛС и ЗРК нового поколения, электронную борьбу с которыми вести стало практически невозможно. С 2013 г. началось серийное производство комплексов РЭБ «Хибины» для новейших самолётов ВКС России. Авиационный комплекс РЭБ «Хибины» имеет три основные модификации, предназначенные для различных новых самолётов ВКС России. Л-175В «Хибины-10В» – для бомбардировщиков Су-34. Л-265 «Хибины-10М» – для истребителей Су-35С и комплекс «Хибины-У» – для истребителей Су-30СМ. «Хибины-У» отличается от двух предыдущих комплексов тем, что интегрируется в планер самолета, а не размещается в подвесных контейнерах. Различия между «Хибинами» серий 10В и 10М состоят исключительно в контейнере подвески. Это обусловлено конструкцией крыла Су-34 и Су-35. Принципиальных отличий в работе нет. Разработка данного варианта комплекса была начата в 2013 г. В состав комплекса «Хибины» входят система радиотехнической разведки «Проран», предназначенная для обнаружения радиоэлектронных средств противника, их классификации, определения местоположения; станция активных помех САП-518«Регата» и вычислительная подсистема Станция помех САП-518 располагается в контейнерах, устанавливаемых на законцовках крыла самолё-

та. Данная станция предназначена для индивидуальной защиты самолётов и осуществляет постановку имитирующих и уводящих помех РЛС наведения ЗРК, бортовым РЛС истребителей противника и активным головкам самонаведения ракет «воздухвоздух». Принцип действия таких помех достаточно прост. Станция помех принимает сигнал РЛС и просто «копирует» его, перенаправляя обратно на источник. Т.к. сигнал, излучаемый станцией помех как правило более мощный, чем отражённый от самолёта сигнал РЛС, то приёмник РЛС противника «настраивается» на него. После этого станция помех начинает постановку уводящих помех по всем каналам определения параметров цели – дальности, скорости и угловых координат, представляющие собой несколько изменённые сигналы РЛС противника, в результате чего ракета противника с высокой вероятностью наводится на «фантомную» цель. При успешной постановке уводящих помех, кратковременное выключение станции помех приводит к срыву сопровождения цели РЛС наведения или активной головкой самонаведения ракеты противника. Также возможно скрытие положения самолёта путём «бомбардировки» РЛС противника имитирующими помехами, что

Defense Express | січень 2018

Дело техники

приводит к засветке узкого сектора индикатора РЛС и затрудняет получение информации о реальном положении цели. Использование станций помех САП-518 позволяет существенно снизить вероятность поражения самолёта-носителя, что многократно повышает его выживаемость в условиях противодействия современных систем ПВО и воздушного боя с современными истребителями. В настоящий момент ведётся широкомасштабное производство комплексов РЭБ «Хибины» для всех новых самолётов тактической авиации ВКС России. К 2017 г. для бомбардировщиков Су-34 поставлено порядка 100 комплектов комплекса РЭБ «Хибины», что свидетельствует о практически полном оснащении всех строевых Су-34 средствами радиоэлектронного противодействия индивидуальной защиты. Дальнейшее развитие «Хибин» — ввод в комплекс контейнерной станции активных помех групповой защиты САП-14 «Тарантул». «Тарантул» осуществляет постановку активных шумовых помех обзорным РЛС, ЗРК и авиационным РЛС. Контейнерные САП позволяют превратить любой Су-34 в самолёт РЭБ, позволяя прикрывать другие самолеты в ударной группе непосредственно из боевых порядков. Данная станция осуществляет постановку активных шумовых помех обзорным РЛС, ЗРК и авиационным РЛС. Постановка шумовых помех приводит к засветке целого сектора индикатора РЛС и делает невозможным выделение целей на определённом расстоянии и существенно снижает дальность обнаружения целей, а для РЛС старых типов обеспечивает полное их подавление. Помехи, выставляемые станцией групповой защиты, позволяют скрыть от обнаружения радиоэлектронными средствами противника целую группу самолётов.

Украинское решение Киевским ООО «Радионикс» разработаны и произведены образцы комплекса радиоэлектронной защиты (РЭЗ) «Омут-КМ», который может

Комплекс РЭЗ «Омут-КМ» ставит имитационные помехи РЛС зенитноракетных комплексов, а также радиолокационным головкам самонаведения ракет класса «земля-воздух» и «воздух-воздух» практически всех типов, находящихся в диапазоне его рабочих частот

использоваться для оснащения самолетов Су-25, Су-27, МиГ-29. «ОмутКМ» является развитием комплекса «Омут-К», который компания ранее производила для инозаказчиков. Внешне эти два изделия мало чем отличаются, но внутренне они изменены на 80%. По утверждению разработчиков, от первоначального прототипа в комплексе «Омут-КМ» практически ничего не осталось. Контейнерный вариант бортового комплекса радиоэлектронной защиты «Омут-КМ» предназначен для индивидуальной защиты самолета от средств ПВО с радиолокационными системами управления оружием, а также от управляемых средств поражения класса «воздух-воздух», использующими РГСН. Комплекс в автоматическом режиме создает активные пространственно-когерентные маскирующие и имитирующие поме-

хи всем атакующим радиолокационным средствам противника. Основным принципом роботы комплекса радиоэлектронной защиты «Омут-КМ» является непрерывное взаимодействие между многоканальными блоками цифрового приема, анализа и модуляции радиосигнала. С помощью многоканального цифрового приемника реализовано непрерывное сканирование частотного диапазона, с мгновенным анализом полосы частот шириной 1 ГГц. С учетом собранной информации формируются команды управления модуляторами для постановки индивидуальных помех каждой цели. Многоканальный частотно-фазовый модулятор СВЧ сигнала дает возможность производить индивидуальную постановку оптимальных помех 20 радиоэлектронным средствам противника. Комплекс «Омут-КМ» обеспечивает многократную ретрансляцию искаженных (наделенных ложной информацией) зондирующих импульсов радиоэлектронных средств противника. При работе подавляемого радиоэлектронного средства в режиме обзора аппаратура создает маскирующие помехи в каналах дальности, скорости и угловых координат. На индикаторах обзора у оператора РЛС или пилота наблюдаются множественные отметки от ложных целей. Выделение истинной отметки на фоне ложных целей весьма затруднительно или невозможно.

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

В режиме сопровождения комплекс «Омут-КМ» обеспечивает создание управляемых возмущений в каналах измерения угловых координат антенн подавляемого радиоэлектронного средства. Как следствие – радиолокационная станция противника переходит на сопровождение ложной цели, располагающейся относительно защищаемого самолета в другом направлении. При работе против головок самонаведения ракет комплекс осуществляет постановку помехового воздействия. Это приводит к возникновению интенсивных знакопеременных перегрузок, искривлению траектории наведения ракет, существенному уменьшению дальности полета ракеты и увеличению текущего и конечного промаха. Изначально в качестве основного канала для варианта «Омут-К» был выбран диапазон 8-12 ГГц. Но в связи с современными реалиями, в частности, с появлением в России ряда новых и модернизированных образцов ЗРК, «штатный» диапазон работы комплекса радиоэлектронной защиты был существенно расширен. Для «Омут-КМ» он составляет 4-18 ГГц. В современном варианте исполнения комплекс РЭЗ «Омут-КМ» ставит имитационные помехи для РЛС обнаружения и наведения зенитно-ракетных комплексов, а также радиолокационным головкам самонаведения ракет практически всех типов, находящихся в диапазоне рабочих частот «Омута». Что крайне важно с учетом потенциальных рисков на поле боя для украинской фронтовой авиации. В компании «Радионикс» утверждают, что по своим возможностям комплекс «Омут-КМ» обеспечит высокий уровень защиты для самолетов ВС Украины. Что же касается станций помех групповой защиты, как противовеса новой российской стации САП-14 «Тарантул», то потенциал предприятия позволяет в корот-

кое время решить эту задачу на существующем технологическом заделе. При условии, что со стороны Минобороны будет реальный, а не декларативный интерес к этому проекту.

Без щита В ходе проведения антитеррористической операции на востоке Украины фронтовая и армейская авиация ВСУ решали задачи по уничтожению вооруженных сепаратистов и российских войск на востоке Украины, что сопровождалось значительными потерями самолетов

и вертолетов от средств поражения противника. За время АТО Украина потеряла 18 самолетов и вертолетов, при этом погибли 89 человек, 11 были ранены, а двое пропали без вести. В частности, было потеряно 10 вертолетов (по пять Ми-8 и Ми-24) и восемь самолетов (Ан-30Б, Ан-26, Ил76, два МиГ-29, два Су-25, Су-24М). Против украинской авиации применялись ПЗРК «Игла», ПЗРК типа

ТТХ комплекса «Омут-КМ» • Диапазон рабочих частот, гГц ... 4-18 • Тип станции .................................активный ретранслятор • Количество одновременно подавляемых средств, .............. до 20 • Виды применяемых активных радиолокационных помех ....................................маскирующие и имитирующие • Выходная мощность, Вт ................... 20 • Потребляемая мощность, Вт ..... 520 • Допустимые температурные режимы, °C .............. -60 ...+70 • Масса, кг........................................................ 71 • Габаритные размеры, мм ...................2400x370x260

«Верба», а также ракетно-пушечные комплексы противовоздушной обороны «Панцирь» – наиболее современные образцы, поступившие на вооружение российской армии. Командование ВС Украины убеждено, что летчики двух Су-25 украинских Воздушных сил, сбитые в зоне АТО на высоте более 5 км, были подбиты именно комплексом «Панцирь-С1» и просто не знали, что находятся под прицелом. Значительную потенциальную угрозу нашей авиации также представляют комплексы «Бук-М1» и «Бук-М2», также представленные в российских боевых порядках как в Крыму, так и в зоне, соприкасающейся с восточной границей Украины. С учетом болезненного опыта потерь командование армейской авиации для защиты от ПЗРК практически все боеспособные Ми-24 и Ми-8 уже оснастило станциями оптико-электронного противодействия «Адрос», которые созданы «Научно-производственной фирмой «Адрон». Что же касается фронтовой авиации, то при необходимости выполнение задач украинскими МиГ-29, Су-27 и Су-25 будет проходить в условиях противодействия со стороны современных зенитных ракетных комплексов и истребителей противника. Это означает, что для противодействия радиолокационным средствам обнаружения, сопровождения и наведения, в том числе ракетам с радиолокационными системами наведения для защиты им крайне необходим штатный комплекс РЭБ. Оснащение наших самолетов и вертолетов как оптико-электронными, так и радиоэлектронными системами защиты – это не только необходимое условие гарантированного выполнения боевой задачи. Это вопрос жизни наших летчиков. При игнорировании очевидной потребности в современных средствах защиты в реальном бою за это придется заплатить высокую цену. Думается, руководство Воздушных Сил понимает всю полноту личной ответственности.

Defense Express | січень 2018

Загрози та протидія

Знищити невидимим пострілом

Портативна зброя проти безпілотних літальних апаратів В умовах сучасного ведення війни інформаційна складова має вирішальне значення для обох сторін конфлікту. Донецька та Луганська області стали своєрідним плацдармом для випробувань та застосування у дії безпілотників різних габаритів та функціонального призначення, наймасовішими серед яких є невеликі розвідувальні БпЛА. Десятки ворожих апаратів збирають інформацію про місце дислокації українських військових. Чи не єдиним способом знешкодити такі пристрої для нашої армії є знищення їх за допомогою стрілецької зброї чи зенітних установок. Однак для знешкодження невеликого безпілотника такі методи неефективні та потребують значних ресурсів. Тому проти міні-БпЛА доцільно використовувати засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ).

Олексій ЛЕВКОВ, спеціально для Defense Express alexeylvkv@gmail.com

орічно розробники з усього світу представляють нові системи знешкодження БпЛА. Першими над проектуванням портативного засобу РЕБ проти безпілотників задумалися американці. Компанія Battelle у 2015 р. розробила унікальну антидронову гвинтівку Drone Defender. Зброя здатна “збивати” безпілотники на відстані до 400 метрів. Пристрій створює радіоперешкоди, після чого БпЛА зазвичай застосовує протокол безпеки та виконує одну із запрограмованих дій: зависає в повітрі, робить посадку чи повертається назад. У будьякому випадку оператор втрачає контроль над дроном та вимушений перервати місію. Хоча перша антидронова гвинтівка використовувалася переважно для контролю повітряного простору під час масових громадських заходів, військові схвально оцінили можливість

Антидронова система IHASAVAR від компанії “Aselsan”

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

У 2017 р. спеціалісти ХК “Укрспецтехніка” представили першу вітчизняну радіоелектронну рушницю.

адаптації портативної гвинтівки для реальних бойових умов. Ідею створення невеликого та ефективного пристрою проти БпЛА підхопили турецькі розробники. Компанією “Aselsan” була розроблена антидронова система IHASAVAR. Вона являє собою комплект з портативного рюкзака й антидронового глушника-гвинтівки та призначена для захисту військових баз, важливих об’єктів, місць проведення зустрічей та демонстрацій тощо. Завдяки високопотужній направленій антені система IHASAVAR має високу ефективність у боротьбі з БпЛА. Пристрій використовує частоти від 400 до 3000 МГц та від 5700 до 5900 МГц. Електричне поле відповідає стандартам Міжнародної комісії по захисту від неонізуючої радіації, тож пристрій безпечний для людини. Час безперервної роботи системи — пів-

тори години. Цей виріб компанія “Aselsan” вперше продемонструвала в Україні на виставці «Зброя та безпека-2017». За даними агенції Defence Express, цей пристрій може потрапити до українських військових як штатна антидронова зброя. “Ми працюємо над тим, щоб наша армія поповнилася найефективнішими засобами РЕБ, одним з яких може стати турецька система IHASAVAR від Aselsan”, — прокоментували ситуацію представники компанії “Еверест” — партнера “Aselsan” на українському ринку. Фахівці “Евереста” акцентували увагу на особливостях роботи рушниці: “Зне-

Компанія Battelle у 2015 р. розробила унікальну антидронову гвинтівку. Зброя здатна “збивати” безпілотники на відстані до 400 метрів

шкодження міні-БпЛА чи дронів відбувається шляхом постановки перешкод на частотах дистанційного керування, супутників GPS чи ГЛОНАСС, каналів передачі даних, телеметрії. Таким чином, рушниця повністю “відрізає” безпілотник від оператора. Пристрій усуває необхідність відстеження сенсорних систем та дозволяє одразу знешкодити БпЛА”. «Розробка IHASAVAR та інші пропозиції будуть представлені на розгляд українських військових вже на початку цього року. Вибір з огляду на «ефективність-вартість», залежить, власне, безпосередньо від Міністерства оборони України. У разі зацікавленості ми можемо забезпечити вирішення низки питань, пов’язаних як локалізацією виробництва, так і «українізацією» тих чи інших програмних та технічних рішень. Тим більше, що у компанії «Еверест» є і власні напрацювання у галузі боротьби з безпілотними системами ворога», - наголосив директор з розвитку IoT компанії «Еверест» Віктор Долгоп’ятов. Інші українські розробники теж не стоять осторонь. У 2017 р. спеціалісти ХК “Укрспецтехніка” представили першу вітчизняну радіоелектронну рушницю. З дальністю дії до 2 км та часом автономної роботи 8 годин ця зброя може бути використана як у зоні бойових дій, так і для супроводу військових колон. Кругові антени пристрою надають можливість постановки над об’єктом купола перешкод радіусом до 5 км. Проте поки що етап випробувань за методиками військових ще не відбувся. Не виключено, що ці вання будуть провипробуходити одночасно для українських та турецьких розробок. Сподіваємося, що вже цього року війська ЗСУ будуть використовувати радіоелектронні гвинтівки у боротьбі з ворожими БпЛА.

Defense Express | січень 2018

Арсенал Компания «Оборонные технологии» обеспечит средний ремонт зенитного ракетно-пушечного комплекса 2К22 для ВС Украины

Новая жизнь «Тунгуски» Подходы к развитию ЗРК ближнего действия должны учитывать возможности отечественных предприятий и динамку развития средств воздушного нападения Владимир ТКАЧ, специально для Defense Express Восстановление боевого потенциала зенитных ракетных комплексов для Вооруженных Сил Украины имеет особую актуальность. Надежная ПВО – сдерживающий фактор, отрезвляющий аргумент для врага массово использовать авиацию и другие средства воздушного нападения. Но противовоздушный щит – это не только ЗРК средней дальности из боевого состава Зенитных ракетных войск Воздушных сил. Особенность боевых действий на востоке Украины продемонстрировала крайне высокую значимость средств ПВО, способных эффективно действовать на переднем крае, в полосе соприкосновения, где реакция на угрозу с воздуха должна быть практически мгновенной. Как следствие, военное руководство Украины активизировало усилия по ремонту ЗРК ближнего действия. Это зенитные ракетные комплексы «Оса-АКМ», «Стрела-10», ЗСУ-23-4 «Шилка», а также зенитный ракетно-пушечный комплекс 2К22 «Тунгуска».

Новые угрозы – старые средства Сейчас не только вертолеты огневой поддержки, высокоточное оружие, армейская и тактическая авиация, но и беспилотные летательные аппараты различных классов стали приоритетными целями для ПВО переднего края. В зоне АТО противник активно использовал и использует БпЛА как для разведки, так и для

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

корректировки огня своей артиллерии. Все большее насыщение боевых порядков различными беспилотными средствами – как для решения задач технической разведки, так и для выполнения ударных задач – тенденция вполне очевидная. Прогнозируемая угроза роевого применения «беспилотников» на порядок повышает требования к системам противовоздушной обороны. Но появление новых целей вовсе не приуменьшило и значимость фразы о том, что «лучше иметь десять танков, надежно прикрытых с воздуха, чем сто без прикрытия». Эта аксиома особенно актуальна для наших механизированных и танковых подразделений. При решении задач уничтожения малоразмерных воздушных целей, включая БПЛА, управляемые ракеты, снаряды и других образцы высокоточного оружия украинская армия на переднем крае пока может опираться лишь на возможности ЗРК ближнего действия, которые были разработаны и серийно производились в СССР. Зенитные ракетные комплексы «ОсаАКМ», «Стрела-10», зенитный ракетнопушечный комплекс «Тунгуска», ЗСУ23-4 «Шилка» действительно способны – при соответствующем уровне подготовки личного состава и с той или иной степенью вероятности - поражать воздушные цели на поле боя, обеспечивая защиту и прикрытие своих войск. Но есть одно «но». Боеспособных комплексов в этом сегменте еще недостаточно, чтобы закрыть даже штатные потребности Вооруженных Сил, не говоря уже о дальнейшем уплотнении средствами защиты переднего края. Несмотря на наличие ряда государственных предприятий, специализирующихся на ремонте комплексов «большой» и «малой» ПВО, реальные темпы ремонта Министерство обороны и Генеральный штаб не удовлетворяют. Также весьма остро стоит вопрос стоимости и качества работ. Такая ситуация в целом объектива. Она – следствие «вымывания» профессиональных кадров из «оборонки» за прошлые года, старения про-

изводств и ремонтной базы, отсутствия запасных частей и «зипов» к технике советского производства. Но одной констатации проблем в нынешних условиях недостаточно. Нужны решения. И большой плюс украинской реальности в том, что отечественные частные оборонные компании также готовы включаться в решение государственно важных и технологически сложных задач по ремонту, а в дальнейшем – и по модернизации систем и комплексов противовоздушной обороны.

Потенциал «Оборонных технологий» Отечественная компания «Оборонные технологии» рассматривается Министерством обороны Украи-

ны как головное предприятие, которое будет отвечать за проведение ремонта зенитного ракетно-пушечного комплекса 2К22 «Тунгуска». Комплекс «Тунгуска» был принят на вооружение в 1982 г. Во второй половине 1990 г. была разработана модифицированная версия, получившая обозначение «Тунгуска-М» (комплекс 2К22М), но на вооружение ВС Украины этих версий ЗРПК нет. ЗРПК ближнего действия «Тунгуска» обладает достаточно уникальными возможностями, которые в нынешнем формате гибридной войны на востоке Украины крайне оптимальны как в экономической, так и с военной точки зрения. Это мобильный, подвижный, действующий непосредственно в боевых порядках прикрываемых войск комплекс с высокой проходимостью -

Комплекс «Тунгуска» разработан Тульским КБ приборостроения. Серийное производство зенитных самоходных установок (ЗСУ) и части средств обслуживания и ремонта было развернуто на Ульяновском механическом заводе (Россия). ЗСУ выполнена на 6-катковом гусеничном шасси ГМ-352. В состав ЗСУ входят радиолокационная станция, оптический прицел с системой стабилизации, две двуствольные автоматические пушки калибром 30 мм и восемь контейнеров с ЗУР 9М311.Установленный в кормовой части башни радиолокатор обзора сделал машину автономной, способной выполнять полный цикл боевой работы от обнаружения цели до ее уничтожения. При стрельбе ЗУР зона поражения по высоте составляет 15-3500 м, по дальности - 2500-8000 м. Зона поражения установки при стрельбе зенитными автоматами составляет по высоте 0-3000 м, по дальности 200-4000 м.

Defense Express | січень 2018

Арсенал

благодаря гусеничному шасси. Зенитная самоходная установка комплекса обладает достаточно высокими показателями как по обнаружению, так и по поражению типовых целей, для уничтожения которых он в свое время и разрабатывался. Фактически это первый советский серийный комплекс, в котором объединены возможности ракетного и пушечного вооружения. Комплекс обеспечивает стрельбу с места, коротких остановок и в движении зенитными автоматами в любое время суток и любых погодных условиях и ракетами с места в условиях визуальной видимости. Работы по «Тунгуске» предприятием «Оборонные технологии» уже начаты. От Вооруженных Сил для проведения ремонта получено оговоренное договором количество «Тунгусок». Директор предприятия «Оборонные технологии» Дмитрий Усенко так очертил текущие задачи предприятия: «Мы опираемся на те технические условия и требования, которые нам предоставил заказчик. Мы должны обеспечить проведение среднего ремонта этого комплекса. Это предусматривает восстановление исправности и частичного восстановления ресурса изделий с заменой или восстановлением составных частей и номенклатур, которые входят в состав ЗРПК «Тунгуска». Это касается и пушечного, и артиллерийского канала, и ходовой части комплекса. Учитывая то, что комплекс идёт на ремонт, а не на модернизацию, мы пока не имеем права менять имеющиеся узлы и блоки на современные, модернизировать его. Мы должны изготовить или точно такой же по схеме узел и блок, или приобрести новый и поставить. Также мы должны обеспечить контроль технического состояния составных частей, выполняемом в объеме, установленном в нормативно-технической документации. Нам также будет необходимо отработать техническую и ремонтную документацию, которую должен принять заказчик»,

- пояснил изданию Defense Express директор ООО «Оборонные технологии» Дмитрий Усенко. По его словам, современное оборудование, производственная база и стендовое оборудование предприятия позволяет производить диагностику всех элементов и узлов зенитных ракетных комплексов, включая наиболее остродефицитные и «отказные» элементы, обеспечить поиск неисправностей, их устранение и проведение всех необходимых наладок. После отработки всего цикла ремонта зенитного ракетно-пушечного комплекса 2К22 - как по «железу», так и по документации - и оценки результатов выполненных работ межведомственной комиссией, на предприятии планируют обеспечить ремонт остальных комплексов, которые есть в арсенале украинской армии.

Что завтра? Одно из достоинств ЗРПК «Тунгуска» в том, что его можно адаптировать к новым приемам и способам действий средств воздушного нападения, он пригоден к внедрению новых технических решений, к проведению глубокой модернизации. Но этот путь требует единого понимания задачи как заказчиком в лице оборонного ведомства, так и исполнителей – государственных и частных компаний, заинтересованных в таких проектах и имеющих задел и потенциал для их успешной реализации в обозримой, а в идеале – в краткосрочной перспективе. В компании «Оборонные технологии» утверждают, что после подтверждения всех параметров качественного ремонта, специалисты предприятия намерены передоложить ряд улучшений по этому комплексу. В частности, это касается разработки модульных решений по его электронному наполнению, эргономическому и функциональному обновлению рабочих

мест расчета, установки современных мониторов, уменьшению количества индикаторов, установки новых средств связи. И этот процесс можно будет начинать уже в ближайшей перспективе, опираясь на требования и пожелания заказчика в лице Министерства обороны. Первые, наиболее очевидные решения в этой области, конечно же, должны касаться перевода отечественных ЗРПК 2К22 на новую элементную базу. У компании «Оборонные технологии», в частности, есть разработки отдельных блоков и узлов на новой элементной базе, которые смогут обеспечить работу «Тунгуски» с уменьшением энергетических затрат, с уменьшением точек настройки, обеспечить максимальную надёжность техники с минимальным вмешательством человека в её работу. В частности, речь идет о широком применении в электронных контурах ЗРПК универсальных модулей или так называемых «ячеек». Такой модуль адаптивен для записи любой информации и для ее обработки по требуемым алгоритмам. «Модульный» путь является оптимальным при модернизации как «Тунгуски», так и таких зенитных ракетных комплексов как «Бук», С-300П и С-300В1. Также в компании «Оборонные технологии» разработаны новые индикаторные системы. Перед оператором ЗРК могут быть установлены новые VGA дисплеи, а не вакуумные трубки, которые устарели и морально, и физически, исчерпав все возможные все сроки эксплуатации. Все это повысит надежность и ремонтопригодность комплекса. Дальнейшим шагом по модернизации «Тунгуски» может стать введение в состав комплекса оптико-электронной системы обнаружения и автоматического сопровождения воздушных объектов с аппаратурой обработки видеоинформации. Это даст возможность автономно или по данным целеуказания обнаруживать и автоматически сопровождать современные воздушные цели в любое

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

время суток и в сложных метеоусловиях, поражать их с высокой степенью вероятности. Особенно когда речь идет о стрельбе ракетами. В теперешнем облике «Тунгуска» обеспечивает автоматическое сопровождение цели радиолокатором сопровождения при стрельбе пушками. Артиллерийская стрельба не требует высочайшей точности наведения, ошибки радиолокатора незначительны для облака рассеяния снарядов близ цели. Другое дело - наведение ракеты. Она должна пройти рядом с воздушной целью на расстоянии не более 5 метров. Погрешности уставленного на «Тунгуске» локатора на максимальном удалении цели до 8 км в это требование не укладываются. Только применение оптики позволяет провести ракету рядом с целью с точностью 2-3 метра. Но для такой работы требуются операторы квалификации выше средней, и для выполнения успешной стрельбы они должны были постоянно тренироваться. Введение в состав комплекса оптико-электронной станции для автоматического сопровождения воздушного объекта при стрельбе ракетой, как ожидается, повысит эффективность применения комплекса даже с более низким уровнем подготовки операторов. Что весьма немаловажно - с учетом той громадной психофизиологической нагрузки, которая наваливается на расчет

«Тунгуски» в быстротечном бою с большим количеством малоразмерных целей. Но наиболее значимый прирост боевых возможностей комплексу могут обеспечить лишь новые ракеты - взамен тех, что сейчас применяются на «Тунгуске». Да, Украина пока имеет определенный запас зенитных управляемых ракеты 9М311, которые были произведены еще во времена СССР. Временной запас их прочности, точнее – надежности, вовсе не безграничен. Более того, эти ракеты имеют ограничения, которые уже в нынешних, а тем более в будущих боестолкновениях – игнорироваться не могут. Ракеты 9М311 комплекса «Тунгуска» оснащены неконтактными датчиками цели (НДЦ), построенном на базе 8-лучевого лазера. Такой НДЦ обладает хорошими эксплуатационными характеристиками, надежен - но для своего времени и для тех основных типовых целей, против которых и создавался ЗРПК «Тунгуска». А именно - борьба с истребительной и штурмовой авиацией, а особенно - с вертолетами огневой поддержки, которые оснащались все более дальнобойными противотанковыми комплексами и представляли и представляют серьезную угрозу для танков и

других важных бронированных целей. Неконтактный датчик цели ракеты гарантированно срабатывает при прохождении крупной цели, а вот малый летательный аппарат мог «проскользнуть» незамеченным между лучами лазера. Именно по этой причине для придания комплексу возможности уничтожать малоразмерные цели в России комплекс «Тунгуска» был доработан до облика «Тунгуска-М1». Задача была реализована путем доработки ракеты до версии 9М3111М. На нее, в частности, вместо лучевого оптического был установлен радиолокационный неконтактный датчик цели. Также была доработана бортовая аппаратура. Все это позволило увеличить зону поражения комплекса до 10 км, улучшить помехозащищенность оптической линии управления ракетой, повысить вероятность уничтожения малоразмерных целей. В Украине уже поднят вопрос о своей ракете для ЗРК ближнего действия. Инициатором выступило ГП «Государственное Киевское конструкторское бюро «Луч» в партнерстве с ЦКБ «Арсенал». Речь идет о новой бикалиберной ракете, создание которой возможно в короткие сроки с использованием того технического и технологического задела, который уже есть у этих предприятий, а ключевые узлы и решения уже отработаны на серийных изделиях. Этот задел существенно сократит время и сэкономит средства для реального обновления потенциала ЗРК ближнего действия. Минобороны с этими предложениями ознакомлено. Так что вполне возможно, что новый облик «Тунгуски» будет формироваться в ходе плотного взаимодействия отечественных государственных и частных предприятий.

Defense Express | січень 2018

Дослівно

«Завод зараз має чи не найбільший пакет замовлень у порівнянні з трьома попередніми роками. У 2018 р. ми працюємо на повну потужність…»

Київський плацдарм Директор Київського бронетанкового заводу Вадим Шкавро про оновлений БТР-3ДА, модернізацію Т-72 та нові проекти Київський бронетанковий завод (ДК «Укроборонпром») повністю виконав Державне оборонне замовлення 2017 року, передавши до Збройних Сил України, та Нацгвардії нові БТР-3ДА. Нині підприємство продовжує нарощувати темпи. Зокрема, підписані нові контракти з Міністерством оборони та, через спецекспортерів, з іноземними партнерами. Про плани та перспективи Київського бронетанкового заводу журналу Defence Express розповів директор заводу Вадим ШКАВРО.

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

– Вадиме Петровичу, як ви можете описати стан заводу на початок року, чи збільшилася кількість замовлень у порівнянні з тогорічними показниками? – Так, звичайно, збільшилася. Ми вже підписали контракти з Міністерством оборони України в рамках державного оборонного замовлення (ДОЗ) як по загальному фонду, так і під державні гарантії. Треба віддати належне Міноборони, вони швидко мобілізувалися. Якщо в минулому році у цей час ми тільки чекали підписання документів, то сьогодні ми повністю розуміємо, що нам потрібно робити, та достатньо впевнено дивимося на перспективу. Також повністю вирішили проблему з ціноутворенням: вартість машин оголошено та перевірено, тут немає ніяких питань. Окрім замовлень від Збройних Сил України, у нас є перехідні контракти з Національною гвардією, і ми вже готові передавати продукцію за певною номенклатурою. Ми закінчили 2017 рік без жодного боргу, без жодних штраф-

них санкцій: все чітко, у визначені контрактами терміни. Початок року для заводу також можу вважати позитивним. Ми маємо чи не найбільший пакет замовлень у порівнянні з трьома попередніми роками. Зараз ми працюємо на повну потужність, шість повних робочих днів на тиждень. Тільки на корпусній дільниці в нас декілька десятків машин. Це БТР-3 – як нові зразки, так і ті, що ремонтуються, БТР80 для ремонту, танки Т-72, які у нас проходять модернізацію.

– БТР-3ДА прийнятий в експлуатацію в ЗС України. З доопрацюванням бронетранспортера усі питання закриті? – Починаючи з 2002 р. було виготовлено і поставлено інозамовникам більше 300 одиниць бронетранспортерів різних модифікацій. Однак застосування машини в реальних бойових умовах в зоні проведення АТО на Донбасі засвідчило, що машина потребує вдосконалення. У першій половині 2016 р. Київський бронетанковий завод випустив перші два глибоко модернізовані броне-

транспортери. Це машина БТР-3ДА. З березня по грудень 2016 року ми внесли близько 1000 змін у конструкцію бронетранспортера. Харківське конструкторське бюро ім. А.Морозова (ХКБМ) постійно працює над вдосконаленням машини, ми раз на тиждень отримуємо якісь коригування. Машина пройшла визначальні відомчі випробування, після яких виявлені недоліки та зауваження були усунуті. Питання “вузьких” проблемних місць були вирішені ще в минулому році: зварні шви, планки закриття швів, посилення тощо. У роботі знаходиться нижня частина люка десанту, але й тут вже маємо готове рішення, яке треба тільки втілити в наступних зразках. Тому всі проблеми із кулестійкістю вирішені. Надалі планується вдосконалення бойового модуля шляхом встановлення оптико-електронного модуля (ОЕМ-ВМ) з тепловізійним каналом Ізюмського приладобудівного заводу.

– Розкажіть про основні характеристики оновленого бронетранспортера. – На БТР-3ДА встановлено двигун “Deutz”. Продукцією цієї фірми ми цілком задоволені. Двигуни компанії “Deutz”, окрім БТР3, встановлюються на БТР-4 і на “Дозор”. Бронетранспортер оснащений бойовим модулем БМ3М “Штурм”, який має на озброєнні 30-мм автоматичну гармату ЗТМ-1, дві пускові установки для протитанкових керованих ракет «Бар’єр», 30-мм автоматичний гранатомет КБА-117 та спарений з гарматою кулемет КТ-7,62. Для ефективного застосування бойового модуля по лівому борту встановлений додатковий силовий агрегат, який дозволяє використовувати його без запуску основної силової установки. Оновлений БТР має покращений бронезахист екіпажу (кількість ша-

Defense Express | січень 2018

Дослівно рів внутрішнього додаткового захисту зросла з 7 до 16), поліпшений захист проти уламків. Загалом ми намагалися врахувати всі прохання українських військових, щоб нова модель була ефективною та надійною. Наразі ми також здійснюємо обслуговування машин в зоні АТО силами наших виїзних бригад та ремонтних підрозділів у місцях експлуатації БТР-3ДА.

– Яка броня буде використовуватись для виготовлення нових БТР-3ДА? І хто робить для вас корпуси?

– Корпуси машин «з нуля» виготовляються на Лозовському ковальсько-механічному заводі. Потім вони проходять військову “прийомку”. За рекомендаціями розробника – ДП «ХКБМ», для виготовлення корпусів може використовуватися українська, бельгійська, польська та фінська сталі. Ми не ставимо задачу закуповувати все в одного виробника, навпаки, з метою здорової конкуренції, їх має бути 3-4. Йдемо тільки цим шляхом. Проте корпус БТР має бути з броні лише одного виробника.

– Чи є для КБТРЗ актуальним питання виробництва корпусів БТР-3 на власних потужностях? – Звісно. У нас є необхідне устаткування в тому числі стапель, який придбаний на Маріупольському «Азовмаші», на ньому ми відпра-

цювали процес виробництва нових корпусів власними силами. Все це робимо з урахуванням конструкторської документації отриманої від ХКБМ та частково розробленої технічним відділом нашого підприємства. До речі, корпуси для тих БТР, які ми готуємо для одного з інозамовників, зроблені саме на наших стапелях, тож у перспективі ми плануємо спільно з ЛКМЗ виготовляти корпус БТР-3.

– Було питання уніфікації вузлів та агрегатів БТР-3 з БТР-4. Чи прийшли ви до якогось спільного рішення з ХКБМ? – Частково відпрацьована технічна документація по уніфікації вузлів і агрегатів бронетранспортера БТР-4 до БТР-3.

– А які перспективи співпраці з іноземними партнерами, які раніше отримували з України БТР-3? Адже

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

нині потужності заводу дозволяють виконувати як замовлення в рамках ДОЗ, так і експортні контракти. – Звісно, ми головно налаштовані на виконання контрактів в інтересах наших силових структур за державним замовленням. Максимально ми спроможні виготовляти 12-13 машин місяць, щоправда, за наявності якісного гарного ремфонду. Тому 10 машин у місяць не буде для нас проблемою, я впевнений, що за рік ми і ДОЗ виконаємо, і контракти з закордонними партнерами закриємо. Тому ми не хочемо втрачати наших традиційних і давніх партнерів. Ми маємо контракт з Таїландом з постгарантійного обслуговування тих БТР-3, які були поставлені нашим підприємством у минулі роки. У рамках цього контракту передбачено три напрямки роботи. Поперше, це дефектовка машин нашою виїзною бригадою. По-друге, постачання запчастин та комплектуючих. По-третє, це безпосередньо сама робота з технікою. У перспективі плануємо підписати схожі контракти ще з декількома країнами, де служать наші БТР-3. У цих напрямках ми співпрацюємо з “Укрспецекспортом”.

– У вас також був контракт на постачання великої кількості бойових

«Десять машин у місяць не буде для нас проблемою…Я впевнений, що за рік ми і ДОЗ виконаємо, і контракти з закордонними партнерами закриємо». модулів для інозамовника, він ще актуальний? – Наше підприємство не укладає контракти з іноземними замовниками напряму. Ми працюємо через спецекспортерів. Дійсно, один з наших вітчизняних спецекспортерів має достатньо потужний контракт на виготовлення бойових модулів, які він планує розмістити на нашому підприємстві.

– На замовлення ЗСУ ви розробили модернізований Т-72АМТ. Танк оснащений прицілом для стрільби керованою ракетою “Комбат”. Вже відбулися стрільби цими ракетами? – Зараз ми машину допрацьовуємо і з кінця січня передаємо цей танк військовим. Тому практичні стрільби ракетами “Комбат” будуть здійснюватися військовими, вони також будуть проводити всі етапи відомчих випробувань. Зараз вирішується питання щодо того, щоб на серпневому

параді був не один Т-72АМТ, який ми демонстрували на виставці, а рота. Цим ще займаються, але швидше за все нам дадуть танки для модернізації до того рівня, який ми показували минулого року. Новий вигляд танку, серед іншого, передбачає встановлення на танк приладів нічного бачення з електронно-оптичними перетворювачами третього покоління, нічного прицілу 1К13 з можливістю ведення вогню керованою ракетою «Комбат», двигуна В-84-1 замість В-46, комплексу динамічного захисту по тип танку Т-72UA, радіостанцій Aselsan, навігаційної системи СН-3003 «Базальт». Я вже казав і ще раз повторю: це найкраща з усіх версій модернізації «сімдесятдвійки».

– У Київського бронетанкового заводу у 2018 р. дійсно серйозне завантаження. Нові ініціативні проекти відклали? – У нас є нові проекти, маємо підписаний договір на відновлення по гусеничній пожежній машині. Також будемо розпочинати роботу по виготовленню броньових колісних машин з колісною формулою 4х4 для подальшого використання цих машин для ЗС України та постачання інозамовникам.

– Наскільки відповідає дійсності твердження, що стало складніше підбирати та утримувати персонал, який здатен кваліфіковано виконувати задачу? – Звичайно, стало складніше. Особливо після того, як відкрили кордон, і люди стали виїжджати на заробітки. Однак це проблема не тільки нашого заводу, а скоріше загальнодержавна. Ми зі свого боку робимо все, щоб людям у нас було комфортно та вигідно працювати. У січні підняли зарплату на 10%, в лютому ще на 20%, тому в березні працівники отримають гроші з урахуванням підвищення. Я вважаю, що це суттєві цифри для того, щоб утримати наших робітників.

Сергій ЗГУРЕЦЬ, Олексій ЛЕВКОВ Defense Express фото – Сергій СТАРОСТЕНКО

Defense Express | січень 2018

Технології Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» спільно з київськими науковцями розробляє інноваційне рішення для захисту вітчизняної бронетехніки

Керамічний щит 40

Непоодинокі випадки застосування у районі проведення антитерористичної операції проросійськими бойовиками новітніх боєприпасів із термозміцненим осердям калібру 12,7 та 14,5 мм, які мають високий ступінь бронепробиття, вимагають від наших науковців та конструкторів прискорити роботи в напрямку підвищення балістичної захищеності вітчизняних бойових броньованих машин (ББМ). Андрій ЛИСЕНКО, спеціально для Defense Express

Від металу до кераміки Найбільш простим способом забезпечення протикульного захисту екіпажу та елементів конструкції ББМ є встановлення металевої броні. Донедавна підвищення рівня такого захисту здійснювалося двома способами: збільшенням товщини броньового листа та покращенням захисних властивостей броні. Поступово це призводило до збільшення маси бронемашини, а в кінцевому результаті негативно впливало на її бойові та експлуатаційні характеристики. Вчені провідних країн світу активно працюють над створенням нових сплавів, які могли б забезпечити більш високий рівень захисту

за умови збереження маси захисного елементу. Також броню зміцнюють за допомогою особливої технологічної обробки сталевих сплавів. Іще один спосіб укріплення металу — застосування хіміко-термічної обробки. Наприклад, насичення поверхневого шару металу азотом із подальшим утворенням нітриду значно збільшує твердість поверхні та підвищує рівень захисних властивостей броньованого елементу. Так, сучасна азотована сталева броня при однаковому рівні захисту з необробленим металом має на 25–30% меншу товщину. Окрім металу, перспективним для захисту бронетехніки є застосування спеціальної кераміки (карбіду бору,

Наявність різних зразків бронепанелей дозволить залежно від завдань, що виконуються, бронювати ББМ за різними класами захисту. При цьому, завдяки модульному підходу при побудові бронювання, робити це стане можливим оперативно, навіть в польових умовах.

карбіду кремнію, оксиду алюмінію). Захисний елемент на основі кераміки при однаковому рівні балістичної стійкості з відповідним сталевим, має значно меншу масу. Так, маса одного квадратного метру додаткового захисту зі спеціальної кераміки від набою калібру 12,7 мм складає приблизно 40-45 кг, у той же час сталевого листа – у межах 60-70 кг. Найлегшим, найміцнішим, проте й найкоштовнішим у виробни-

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

Бронепанелі мають макрошарувате компонування і складаються із дискретного керамічного шару, який розміщується у високоміцній полімерній матриці, та текстильно-полімерного затримуючого шару. Додатково бронепанелі можуть оснащуватись підкладкою з надвисокомолекулярного поліетилену. Кріпити їх на штатній броні ББМ планують за допомогою шпилькового з’єднання.

цтві є карбід бору. На сьогоднішній день жодна країна в світі поки не освоїла серійне виробництво з його використанням. Адже застосування технології гарячого пресування дозволяє протягом виробничого циклу отримувати лише одиничні вироби з карбіду бору. Другим за міцністю та вартістю виробництва є карбід кремнію. Він має трохи більшу масу, аніж карбід бору. Саме ці два матеріали завдяки своїй відносно невеликій масі використовують при виготовленні захисних керамічних елементів для індивідуальних засобів захисту. У бронюванні техніки найчастіше застосовують оксид алюмінію. Це найдешевший з керамічних матеріалів. Він має дещо збільшену масу порівняно з карбідом бору та карбідом кремнію. Так, захисний елемент з оксиду алюмінію має масу на 30% більшу за масу подібного елемента, виготовленого з карбіду бору. Зрозуміло, що для техніки це не критично. Набагато важливіше, що вироби з оксиду алюмінію є досить міцними, а технологія їхнього виробництва доволі простою. Тут високий тиск не потрібен, тому за один виробничий цикл можна виготовити близько тисячі виробів. Отже набагато легше організувати серійне виробництво із застосуванням саме цього керамічного матеріалу. Серйозним недоліком керамічного бронювання є низька живучість. Адже керамічна броня під впливом вражаючого елемента розтріскується та втрачає свої захисні властивості. Відтак для локалізації пошкоджених ділянок керамічного шару її виробляють у вигляді дискретних елементів (таких, які мають визначене конструктивно закінчене виконання). Зазвичай вони мають форму циліндру або плитки. Також для забезпечення кращої ремонтопридатності в польових умовах захисні керамічні елементи виконують у вигляді окремих блоків.

Defense Express | січень 2018

Технології У якості дискретного керамічного шару у бронепанелях застосовується корунд (кристалічний оксид алюмінію). На фото – так виглядають модульні керамічні елементи, яка застосовувались у різних версіях бронепанелей у якості захисного керамічного шару – для протидії кулям різних калібрів.

Вітчизняна ініціатива

В Україні не існує промислового виробництва захисних елементів на основі кераміки. Низка вітчизняних компаній та наукових установ ведуть ініціативні розробки за цим напрямом. Але далі дослідних зразків справа поки не йде. Відтак на цьому фоні доволі перспективним виглядає спільний проект компанії «Прогрес», Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Навчально-наукового центру «Фізикохімічне матеріалознавство» НАН України по розробці навісної керамополімерної бронепанелі для додаткового захисту ББМ від ураження крупнокаліберними бронебійними набоями калібру 12,7 мм та 14,5 мм. Робота виконується на підставі технічного завдання одного з провідних вітчизняних підприємств-розробників бронетехніки. Бронепанелі мають макрошарувате компонування і складаються із дискретного керамічного шару, який розміщується у високоміцній полімерній матриці, та текстильно-полімерного затримуючого шару. Додатково бронепанелі можуть оснащуватись підкладкою з надвисокомолекулярного поліетилену. Кріпити їх на штатній броні ББМ планують за допомогою шпилькового з’єднання. До речі, таку конструкцію бронепанелей зумовили результати останніх досліджень.

Вони доводять, що саме багатошарові конструкції, які поєднують елементи кераміки та полімерних композитів, спроможні забезпечити надійний захист від високоенергетичних динамічних навантажень. Відбувається це завдяки поєднанню різних за природою властивостей матеріалів, які створюють умови для трансформації кінетичної енергії кулі та розсіювання енергії ударних навантажень. Так, керамічний шар перебирає на себе удар вражаючого елемента і забезпечує умови для пластичного деформування бронебійного осердя кулі. Далі полімерний композит розсіює енергію (шляхом деформації та руйнування високоміцних армованих волокон), що залишилася після руйнування кераміки. Бронепанелі виготовляються виключно з вітчизняних матеріалів за спеціально розробленою технологією. У якості дискретного керамічного шару застосовується корунд (мінерал, кристалічний оксид алюмінію). Представник компанії «Прогрес» розповів, що наразі виготовлено декілька варіантів захисних елементів, які випробовували за програмою та методиками підприємствазамовника. Так, підсумки балістичних випробувань підтвердили здатність бронепанелей стримати кулі калібру 12,7 та 14,5 мм. Також в ході польових випробувань підтверджено їх високу ремонтопридатність. Адже пошкоджені в результаті влучання кулі дискретні керамічні елементи легко замінюються нови-

ми, які заливають спеціальним розчином. Той швидко твердне і вже через 10-20 хвилин відремонтована захисна панель готова для подальшого використання. Передбачається, що маса квадратного метра бронепанелі, яка захищатиме від набоїв калібру 12,7 мм становитиме 43-47 кг, а від набоїв калібру 14,5 мм – у межах 93-95 кг. Зупинятися розробники не збираються і поступово намагатимуться виготовити захисні керамічні елементи, які зможуть убезпечити від боєприпасів калібру 30 мм. У подальшому наявність різних зразків бронепанелей дозволить залежно від завдань, що виконуються, бронювати ББМ за різними класами захисту. При цьому, завдяки модульному підходу при побудові бронювання робити це стане можливим оперативно, навіть в польових умовах. Виробник розраховує до кінця поточного року доопрацювати та представити бронепанель на визначальні відомчі випробування до оборонного відомства. Також серед його амбітних планів – з часом налагодити серійне виробництво навісної керамополімерної бронепанелі для додаткового захисту вітчизняних бойових броньованих машин. Виробництво, якого досі в Україні немає.

Державне підприємство Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» Україна, м. Київ, +38 (044) 568 51 98 +38 (044) 461 92 53 progress@progress.gov.ua

Defense Express | січень 2018

Технології

Львівський потенціал захисту «Спаринг-Віст Центр»: для нашого війська і армій НАТО Науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-Віст Центр», яке майже тридцять років працює під торговою маркою «ECOTEST», розробляє та виготовляє засоби та системи радіаційного контролю. За кордоном продукція підприємства давно користується значним попитом, чого не скажеш про внутрішній ринок.

початком бойових дій на сході України багатий досвід компанії «Спаринг-Віст Центр» у створенні та виробництві електронних приладів, наявність сучасної дослідної, виробничої та випробувальної бази дозво-

лили львівському підприємству відгукнутись на актуальні потреби військових в оснащені сучасними приладами, що впливають на рівень бойових можливостей військової техніки і військових підрозділів, та розробити цілу лінійку електронних блоків, відмовитись від російських комплектуючих. Про окремі аспекти діяльності львівської компанії, що входить до складу об’єднання «Ліга оборонних підприємств України», журналу Defense Express розповів генеральний директор науково-виробничого приватного підприємства «СпарингВіст Центр» Ростислав СМУК.

– Як відомо, «Спаринг-Віст Центр» поставив на озброєння української армії шість нових виробів. Проте обсяги замовлень з боку Міноборони в рамках державного оборонного замовлення не є значними. Чому так? – Думаю, що, з огляду на бойової дії на Сході країни, сформувалися дещо інші пріоритети щодо озброєння та військової техніки. Керівництво МОУ чомусь не вважає актуальним сьогодні закуповувати прилади для захисту від радіації, хіміобіології… Хоча цим загрожує північний сусід та й з боку Північної Кореї, Ірану, Іраку є така небезпека. Варто також згадати про хімічні атаки у Сирії. Але, на жаль,

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

наше військове керівництво не бачить у цьому загрози. Як приклад, ми поставили на озброєння нові протигази. Витратили на це два роки. Вони якісні і закуповуються багатьма країнами-членами НАТО. Але у нашому ДОЗ-2018 цього виробу знов немає. Хоча потреба у протигазах неймовірно велика. Єдине, що у нас закуповує МОУ – це димові гранати і сигнальні міни. Три роки тому ми поставили димові гранати на озброєння і налагодили їх серійне виробництво. Вони потрапили у оборонне замовлення на 2018 рік. Мені відомо про випадок, коли наші димові гранати допомогли вийти з оточення українській розвідгрупі, фактично врятувавши життя військовослужбовців. Відомо, що трішки збільшено кількість замовлення цих виробів. Але обсяг ДОЗ дуже незначний. І якщо би ми не співпрацювали з іншими силовими структурами, то не змогли би утримувати колектив у 170 осіб.

– Яке співвідношення у обсязі закупівель продукції «Спаринг-Віст Центру» Міністерством оборони України та іншими силовими відомствами? – МОУ закуповує найменше. Йдеться про 10%, а то й менше. Це при тому, що продукція ТМ «ЕКОТЕСТ» експортується у понад 80 країн світу. Наша дилерська мережа представлена у таких країнах як: Республіка Корея, США, Болгарія, Великобританія, Австралія, Аргентина, Бразилія, Греція, Італія, Єгипет, Казахстан, Німеччина, Канада, Туреччина, Сербія, Японія. Серед замовників продукції ТМ «ЕКОТЕСТ», окрім Міноборони, є Національна гвардія, яка закупила значну партію наших нових протигазів, Міністерство екології та природних ресурсів України, СБУ, МВС України, Міністерство охорони здоров’я України, Державна служба охорони, Прикордонна служба Республіки Казахстан та Прикордонна служба Республіки Узбекистан.

– Отже, ваше приватне підприємство вимушене й надалі більше орієнтуватися на зовнішній ринок?

НВПП «Спаринг-Віст Центр» пропонує українській армії: Сучасний дозиметр-радіометр універсальний МКС-УМ – широкодіапазонний прилад радіаційної розвідки в польових умовах. Розроблений на базі приладу МКС-У, який відмінно себе зарекомендував в важких умовах пустелі під час миротворчої місії на Близькому Сході, МКС-УМ, окрім гамма- та бетавипромінень додатково може вимірювати альфа-випромінення. Протигази фільтрувальні типу ОМ90 та СМ-6 військового та цивільного призначення, які відповідають українським та європейським стандартам. Військові протигази ОМ90 включені в реєстр NATO (NSN No.4240-16-0008232). Фахівці компанії «Спаринг-Віст Центр» також розробили: прилад радіаційної розвідки ДРГ-1, датчики рівня палива, блоки управління системою стабілізації озброєння, комплекс виявлення лазерного опромінення з системою постановки димової завіси для маскування об’єктів спецтехніки (це блок електронно-обчислювальний з пультами, приймачі — До певної міри експорт, звісно, рятує. Але військові дії на Сході країни вимагають зосередження на допомозі нашій армії. Тому ми зараз зменшили увагу на закордон і фінансово це відчуваємо. Тим не менше, стратегічну ставку таки робимо на іноземного споживача, бо останніми роками обсяги закупівель нашої продукції силовими структурами в Україні дуже незначні. Чотири роки тому ми отримали замовлення від НАТО через німецьку компанію Bruker (вона вважається одним з лідерів з виробництва обладнання для визначення хімічних, біологічних і радіоактивних речовин у світі) на розробку польового приладу радіаційної розвідки SVG-3. Ішлося про заміну усіх приладів радіа-

імпульсного лазерного опромінення (грубий ПІЛО-1 та точний ПІЛО-2); балістичний обчислювач БВ64. Система протипожежного обладнання ППО від компанії «Спаринг-Віст Центр» призначена для виявлення пожежі у моторному відділенні транспортного засобу спеціального призначення і її гасіння в автоматичному або ручному режимах. Прилади ППО, що прийняті на озброєння, встановлюються, зокрема, у БТР, БМП, бронеавтомобілі та танки. ційної розвідки SVG-2 у арміях країн Альянсу. Ми цей прилад зробили та сертифікували його по стандартах MIL (MIL-STD-810 — ряд стандартних параметрів для лабораторних випробувань військового стандарту США (United States Military Standard). Нині їх продається приблизно 20 штук на рік. Але маємо надію, що така співпраця продовжиться, і кількість виробів буде збільшено, бо цих приладів у країнах Альянсу працюють тисячі. Відзначу, що то був унікальний прецедент. Ми поки що чи не єдині в Україні, які виключно за свої кошти створили продукт і сертифікували його за стандартами НАТО.

Ольга ВАУЛІНА, агентство «ОПК» для Defense Express

Defense Express | січень 2018

Тренди

Прагнення переваги На це скерована Третя стратегія компенсації, що нині втілюється у США Для протидії загрозам майбутнього у США нині впроваджують нову концепцію, яка багатьох американських документах, заявах та публікаціях згадується як «Треться офсетна стратегія», або Third Offser Strategy. З виокремленням самої суті, її можна назвати як «Третя стратегія компенсації», або СК-3. Ця стратегія передбачаєє здійснення комплексу заходів, що у результаті, серед іншого, мають забезпечити Сполученим Штатам дієві, беззаперечні та конкурентні переваги над ворогом у всіх сферах військового протистояння.

Перша, Друга та Третя стратегії компенсації У Сполучених Штатах Перша стратегії компенсації, або СК-1 мала за мету наситити свої війська

тактичною і стратегічною ядерною зброєю в рамках розпочатої в 1950х роках програми «Нового вигляду» (New Look) збройних сил США. «Перша стратегія компенсації» вичерпала себе після досягнення у кінці 1960-х роках ядерного паритету між СРСР та США. Після цього США розробили та реалізували комплекс технологічних ініціатив, що дістав назву Друга стратегія компенсації, або СК2. Цей період охопив 1970-1980 роки. Заходи СК-2 призвели до насичення військ високоточною зброєю, сучасними засобами розвідки та управління, широкого застосування технології малопомітності тощо. Результати «Другої стратегії компенсації» ніколи не були випробувані у бою з рівним противником. Однак реалізовані тоді програми помітно вплинули на громадянську еконо-

міку, забезпечили її стрімкий розвиток на новими напрямками, що раніше навіть не існували. Як приклад – прямим результатом СК-2 стала поява супутникової навігаційної системи GPS, народження та розвиток інтернету та багатьох сучасних технологій зв’язку. СК-2 з позицій дня сьогоднішнього розцінюється як початок нового американського методу ведення війни та прикладом безпрецедентного успіху, який має повторитися в майбутньому. Третя стратегія компенсації (Third Offser Strategy, СК-3) спочатку була висунута як ідея американським Центром стратегічних та бюджетних оцінок (Center for Strategic and Budgetary Assessments, CSBA) у докладі колишнього заступника міністра ВМС США Роберта Мартінейджа під назвою «До нової стратегії компенсації: використання

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

довгострокових переваг США для відновлення глобальних можливостей з проектування сили». Згодом основі положення СК-3 були відображені у Оборонній інноваційній ініціативі (Defense Innovation initiative, DII), яка була оголошена до реалізації 15 листопада 2014 року міністром оборони США Чаком Хейгелом. Він обіймав цю посаду до 17 лютого 2015 року. Хейгел відзначав, що «ми визначаємо третю стратегію компенсації як таку, що гарантовано віддасть перевагу над конкурентами в руки американського проектування сили на майбутні десятиліття». Тож СК-3 націлена на «збереження та укріплення військової переваги США в XXI сторіччі» в умовах бюджетних обмежень та «ерозії» американського домінування в ключових сферах ведення бойових дій. Основною ідеєю СК-3 є укріплення американської переваги шляхом розробки та реалізації саме «інтелектуальних» рішень. Серед них: • вдосконалення системи управління оборонними науково-дослідними та дослідно-конструкторські роботам (НДДКР);

• створення довгострокової програми планування оборонних НДДКР та доведення до фази серійного виробництва «проривних» технологій; • розробка нових концепцій проведення операцій з метою покращення взаємодії наявних ресурсів; • проведення серії заходів з вдосконалення управління в рамках міністерства оборони США.

Кого і як збираються «компенсувати» США Не зважаючи на те, що Росія, Іран та Північна Корея згадувалися в доповіді американського оборонного відомства Defense Innovation initiative, яка, власне, і є рамочним викладенням СК-3, особливу увагу США приділяють насамперед Китаю. Адже, як очікувалося, зростаюча економічна сила Китаю може привести КНР до панування над Сполученими Штатами по номінальному обсягу ВВП вже в 2024 році. Також було проаналізовано китайські успіхи у реалізації стратегії ізоляції театру військових дій (ТВД). Резуль-

татом цих успіхів вважався китайський прогрес у створенні інтегрованої системи протиповітряної оборони (ППО), протисупутниковій зброї, розробці нових систем зброї (протикорабельні балістичні ракети, підводний флот тощо). Для відповіді на ці виклики пропонувалося зробити акцент на сферах технологій, де США мали впевнену, стійку перевагу. Успіх у цьому напрямку би сформувати Глобальну ударно-розвідувальну мережу та відновити американську перевагу. Для цього в рамках СК-3 запропоновані конкретні заходи, зокрема: • створення ряду безпілотних літальних апаратів (БпЛА) з великою тривалістю польоту, можливістю дозаправки у повітрі та здатністю взяти на себе завдання зв’язку, навігації, спостереження тощо; • нарощування власних можливостей ураження космічних цілей, щоб стримувати противника від ударів по американських супутниках; • розширення географії застосування підводних сил шляхом прискореного розвитку технологій безпілотних підводних апаратів;

Defense Express | січень 2018

Тренди

• розширення можливостей підводних сил по доставці корисного навантаження – від вдосконалення нових модулів корисного навантаження для атомних багатоцільових підводних човнів типу Virginia (Virginia Payload Module) до створення донних та буксированих модулей корисного навантаження, у тому числі, оснащених модифікованими варіантами крилатих ракет Tomahawk та зенітних ракет сімейства Standart; • створення нових сімейств морської мінної зброї для застосування з землі, моря та повітря, а також нового типу протичовнової зброї великої дальності; • інвестиції в прискорену розробку електромагнітних гармат та лазерної зброї на направленій енергії; • створення нових систем для ураження сенсорів противника (системи на мікрохвильовому випромінюванні, лазерні системи, системи РЕБ); • прискорена розробка технології автоматизованого дозаправлення паливом у повітрі; • прискорена розробка стратегічного бомбардувальника нового покоління LRS-B; • розробка власних «наземних локальних систем A2/AD», що складаються з систем ППО малої та середньої дальності, берегових протикорабельних ракетних комплексів, ракет «поверхня — поверхня», морських мін та безпілотних підводних апаратів. Ці пропозиції були розроблені згідно зі специфічними умовами Тихоокеанського ТВД. Вони враховують реалії протидії Китаю з його великим арсеналом ракет середньої дальності, потужною системою ППО та береговою авіацією, значними амфібійними силами, прискореним розвитком протисупутникової зброї, швидко зростаючими силами загального призначення та ВМС. Стратегія також бере до уваги слабкі сторони американської військової присутності в Азіатсько-Тихоокеанському регіо-

ні (АТР), де більшість країн прагнуть до нейтральної позиції в американсько-китайській суперечці. Також важливо враховувати, що стратегія не пропонує ініціювання великої кількості нових масштабних програм, а радить інвентаризувати поточні НДДКР та надати пріоритетного характеру тим з них, які дозволяють досягти вирішальної переваги над імовірним противником. Стратегія має на меті досягнення військово-технічної переваги над КНР в умовах, коли можливості США з різкого збільшення військових витрат обмежені, а військові витрати КНР продовжують рости швидкими темпами. Китай вже є найбільшою економікою світу з паритету купівельної спроможності та другою по номінальному обсягу свого ВВП. Збройні сили США розкидані по світу, а ЗС Китаю сконцентровані в західній частині Тихоокеанського ТВД. У результаті можливості по ряду напрямків знаходяться у стані рівноваги, а по деяких (завдання ударів по ба-

зах ВПС у регіоні, боротьби з надводними цілями) відмічається перевага китайців. DII та СК-3 є спробою змінити негативну для США динаміку в балансі сил на Тихому океані. Що ж до стримування Росії, то вважаться, що комплекс заходів в рамках СК-3 є цілком достатнім, аби компенсувати також і будь-які ініціативи Росії у оборонній царині і стримати їх на етапі, коли вони не увійшли у стадію, на якій вони можуть призвести до порушення балансу сил, який нині є на користь США.

Кроки по реалізації. Від Обами до Трампа Реалізація стратегії СК-3 матиме ключове значення для успіху американської політики стримування Китаю, яка почалася здійснюватися ще на початку першого терміну президентства Барака Обами. У сфері військової думки втіленням цього підходу стала створена у 2009

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

році концепція «повітряно-морського бою» (AirSea Battle), специфічно націлена на протидію китайській стратегії ізоляції ТВД. У 2014 році стало зрозумілим те, що в довгостроковій перспективі у США в протиборстві з Китаєм залишається один козир: технологічна перевага, заснована на динамічній інноваційній економіці. Перемога на американських президентських виборах у США 2016 року Дональда Трампа призвела до дискусій та спекуляцій навколо СК3. На початку каденції новий американський президент демонстрував намір збільшити витрати на оборону, однак він же проявив схильність до радикальної зміни окремих великих програм, що почалися у минулому, окресливши їх неефективні. Проте його гучні заяви про можливий перегляд програми закупівлі літаків F-35 та відмові від електромагнітних катапульт на авіаносцях наразі не мають якихось наслідків. У підсумку нині СК-3 посіла одне з центральних місць в американському військовому плануванні. Початковий набір технологій, запропонований на ранньому етапі розвитку програми, зазнав у заявах американських офіційних облич певного коригування. Так, Хейгел у згаданому раніш програмному виступі у листопаді 2014 року, присвяченому DII/СК-3, називав такі пріоритети як «робототехніка, автономні системи, мініатюризація, робота з великими масивами даних, перспективні технології виробництва, включаючи 3D друк». Згодом вказувалися наступні пріоритети СК-3 у сфері інформаційних технологій: • навчальні машини (технології штучного інтелекту) — в інтересах побудови автономної системи, кращого захисту від кібератак, удосконалення систем управління тощо; • інтерфейси між людиною та машиною, зокрема системи відображення інформації, які дозволяють оператору приймати швидкі та якісні рішення;

• взаємодія пілотованих та безпілотних систем у бойових умовах; • створення автономних систем, захищених від кібератак. Більшість названих пріоритетів збігаються з магістральним напрямком розвитку та громадянською високотехнологічною індустрією, де відбувається роботизація, впровадження безпілотного транспорту, розширення використання великих масивів даних, 3D друку тощо. Тісна інтеграція між військовопромисловим комплексом та громадянським бізнесом грає принципову роль у стратегії СК-3. Починаючи з 2014 року, Пентагон нарощував зусилля з налагодження взаємодії з компаніями Кремнієвої долини, де було відкрито спеціальний офіс військового відомства. Оскільки СК-3 є переоцінкою пріоритетності програм, що вже існували, обсяги фінансування, що проходять по відповідній статті бюджету Пентагона, не надто високі. Вони показують лише фінансування нових проектів, розпочатих у рамках СК3. У 2017 році на ці цілі було виділено $3,5 млрд дол., а витрати за п’ять років, починаючи з 2017 року, складуть в межах $18 млрд дол. Значна частина бюджету йде на конкретні прикладні проекти, пов’язані, наприклад, з перешкодозахищеністю високоточних боєприпасів, створенням нових типів протичовнових підводних автономних апаратів, модернізацією систем ППО тощо. Низка досліджень на основі аналізу американського бюджету також відмічають різкий зріст витрат на НДДКР з таких пов’язаними з СК-3 напрямами як гіперзвукові літальні апарати, зброя на направленій енергії та на нових фізичних принципах, перспективні підводні апарати, передові технології ведення бойових дій в кіберпросторі (наступальних і оборонних). Дані щодо американського бюджету на 2018 рік говорять про те, що пріоритетність СК-3 лише посилюється. У бюджету Пентагону розділ «НДДКР, випробування та оцінка» збільшено на 14%. При цьому підрозділ «Наука та технологія», що входить у цей розділ та фінан-

сує фундаментальні й прикладні дослідження на подальшу перспективу, скорочено десь на 5%, а практично всі додаткові засоби будуть направлені на розробку, випробування та підготовку до оперативного розгортання систем нового покоління, створюваних у рамках СК-3.

Реакція на СК-3 Китай як країна, на яку безпосередньо направлена СК-3, судячи з усього, сприйняв її як серйозну загрозу своїй обороноздатності. На початку 2017 року у КНР було створено спеціальний державний орган — Центральна комісія з інтегрованого військового та громадянського розвитку, задачею якого, наскільки можна зрозуміти, є концентрація ресурсів на невеликій кількості ключових «проривних» напрямках науки та техніки. Показником важливості нової структури стало те, що її особисто очолив голова КНР Сі Цзиньпін. У Росії комплекс заходів США в рамках стратегії СК-3 знаходиться у полі зору Міністерства оборони та академічної науки. Військові РФ відстежують розвиток цієї стратегії та її наслідки для власної обороноздатності. Можна припустити, що заходи США, яке скеровані на те, аби інноваційними рішеннями нівелювати перевагу ворога, що має великий арсенал керованих ракет різних класів та дальності, потужну систему ППО, значні амфібійні та авіаційні сили, арсенал протисупутникової зброї та РЕБ, матимуть суттєві наслідки на блокування військових потенціалів як Китаю, так і Росії. Успішна реалізація «Третьої офсетної стратегії», або Third Offser Strategy має для США ключове значення для здійснення політики стримування з позиції домінуючої економічної, військової та технологічної сили.

Олексій ЛЕВКОВ, спеціально для Defense Express alexeylvkv@gmail.com

Defense Express | січень 2018

Протидія

Як Росія намагається витіснити Україну з ринку ремонту та модернізації авіаційної техніки радянського виробництва 50

Повітряний зашморг Україна має зробити все для того, щоб не бути вичавленою російськими компаніями з ринку ремонту та модернізації радянської авіаційної техніки. Більш того, у нашої країни є всі можливості зайняти в цій сфері позиції лідера, запропонувавши комбіновану пропозицію, що поєднує європейський рівень вимог та здатність удосконалювати радянські технології за рахунок схрещення з західними високотехнологічними рішеннями, поки РФ обмежена введеними проти неї санкціями.

Валерій РЯБИХ, Defense Express

Брудні ігри росіян Представники українських компаній-спецекспортерів, які представляють постачальників послуг з авіаційного ремонту та модернізації авіаційної техніки на зовнішньому ринку, говорять про суттєве по-

силення тиску з боку безпосередніх конкурентів українських виробників – компаній з РФ. При цьому спостерігається застосування росіянами широкого спектру засобів для того, щоб витіснити з цього ринку конкурентів з України – від делікатного лобізму до шантажу та підкупу. Результатом таких дій росіян стає те, що діючі контракти з надання послуг з авіаційного ремонту та модернізації авіаційної техніки радянської розробки та виробництва, а також на постачання запасних частин та комплектуючих до неї почали піддаватись ревізії – навіть з боку традиційних для українських компаній партнерів. При складанні нових умов тендерів на закупівлю товарів та послуг з авіаційного ремонту та постачання запасних частин для потреб ВПС ЗС деяких країн почала з’являтись додаткова умова, що претендент на участь у тендері повинен підтвердити, що він є виробником

оригінальних запчастин до типу техніки, що фігурує в тендері, що ускладнило, а часом і унеможливило участь українських компаній в них. Це, в першу чергу, стосується вертолітної техніки марки «Мі» та бойових літаків марки «МіГ», що стоять на озброєні ряду армій світу. В цій частині відчувається саме безпосередній вплив з боку росіян на посадових осіб, що відповідають за розробку умов тендерів. У якості одного зі свіжих прикладів результатів подібної діяльності росіян можна навести ситуацію, коли українська компанія ДГЗІФ «Укрінмаш» була штучно позбавлена можливості участі в тендері на ремонт, продовження ресурсу, постачання запасних частин для 12 літаків МіГ-29 та 3 літаків МІГ-29УБ ВПС Болгарії, що відбулось на фоні відвертого лобізму інтересів російської «РСК «МіГ» з боку очільника оборонного відомства Республіки Болгарія. Красимір Каракачанов поясню-

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

вав свої дії по лобіюванню інтересів російської компанії ексклюзивним правом розробника (російської компанії) на внесення змін в конструкцію літального апарату в зв’язку з ремонтом чи модернізацією. З критикою такої позиції К.Каракачанова виступають навіть у самій Болгарії. Наприклад, один з болгарських політичних аналітиків, колишній Посол Болгарії в РФ Ільян Василев. За його словами, позиція керівника оборонного відомства є стратегічною помилкою, оскільки він проводить в життя російську тезу, що лише РФ має виняткові права та ліцензії на обслуговування озброєння та техніки виробництва колишнього СРСР. Більш того, колишній Посол Болгарії в РФ по факту звинуватив Красиміра Каракачанова в лобіюванні російських інтересів. Ільян Василев прямо заявив, що «болгарський міністр оборони «грає чужу гру», коли на офіційному рівні намагається переконати всіх, що ніхто не може ремонтувати жоден вид ОВТ колишнього СРСР без ліцензії РФ». Він також наголошує на тому, що значна частина заводів радянського ОПК залишилась на території

Держава з усіма її наявними можливостями повинна стати на підтримку власних виробників та експортерів України, і вона ж, як один зі спадкоємців колишнього СРСР, має всі права щодо виробництва та ремонту всіх видів радянських озброєнь.

Право на право Дії російської сторони по витісненню конкурентів з ринку у якості підґрунтя мають спірне твердження про ексклюзивність прав розробника, який, нібито, має безмежні можливості впливу на супроводження вже реалізованої авіаційної техніки. Насправді, в питаннях регулювання діяльності державної авіації, до якої відносяться і літальні апарати військового призначення, кожна країна визначається сама. Країна-експлуатант може встановлювати в цій сфері свої правила і вільна вносити будь-які зміни в конструкцію літального апарату для отри-

мання необхідних для себе характеристик. Тут правила гри задає експлуатант – міністерство оборони країни, яке бере на себе і функцію сертифікації подібних апаратів та контролю за безпекою їх експлуатації, через органи, що спеціально створюються у військовому відомстві для цих цілей. І тут взагалі немає місця для претензій розробників чи виробників ЛА. Межа їх впливу на процес може закінчуватись саме в момент розрахунку за поставлену продукцію. І, частіше за все, залежність країни від іноземних розробників та виробників бойових літаків, визначається лише наявністю достатнього науково-технічного, конструкторського, та виробничого потенціалу. Різницю в моделях поведінки експлуатантів та наслідки цього можна побачити на прикладі експлуатації у двох країнах-членах НАТО (Польщі та Болгарії) літаківвинищувачів МіГ-29, що дістались їм у спадок з часів існування Організації Варшавського договору. Так, Польща, стикнувшись з проблемою підтримання льотної придатності та забезпечення сумісності свого парку пострадянських винищувачів в рамках взаємодії з партнерами по НАТО, маючи необхідний потенціал, вирішила її без звернення до російської сторони, створивши, сертифікувавши та поставивши на озброєння польської армії власний варіант модернізації МіГ-29, який повністю адаптований до сумісних дій з партнерами по Альянсу. В той же час Болгарія, в якій зберігається традиційно сильний російський вплив, потерпає від невирішеності питання продовження ресурсу наявних МіГ-29 та їх адаптації до потреб ВПС Болгарії. Через це болгарські МіГ-29 вже тривалий час не можуть повноцінно виконувати покладені на них завдання, не говорячи про спільні дії в рамках НАТО. І навряд чи зможуть – враховуючи те, що питання підтримання їх льотної готовності віддаються на відкуп ідеологічному противнику!

Defense Express | січень 2018

Протидія

Не проходити мимо

Дії РФ, що спрямовані на зайняття російськими розробниками авіаційної техніки привілейованого положення на міжнародному ринку ремонту та модернізації авіаційної техніки радянської розробки та виробництва, а також на постачання запасних частин та комплектуючих до неї потребують уваги та реакції з боку відповідних органів та установ в Україні. Як відмічають в ДГЗІФ «Укрінмаш», що вже зіштовхнулась з протидією росіян зовнішньому ринку, якщо не почати вирішувати цю проблему на державному рівні в Україні, можна втратити суттєву долю ринку. І саме держава з усіма її наявними можливостями повинна стати на підтримку власних виробників та експортерів. Дієвим інструментом тут має стати посилення всебічної підтримки українських експортерів послуг з авіаційного ремонту та модернізації авіаційної техніки із застосуванням всіх інструментів Держави. В першу чергу тих, що дозволяють налагодити якісне інформування потенційних партнерів стосовно можливостей та переваг українських виробників. Слід також активізувати роз’яснювальну роботу серед державних органів країн-споживачів подібних послуг стосовно можливостей України у цій сфері, правових підстав здійснення діяльності в сфері модернізації авіаційної техніки, що була розроблена в часи СРСР, підтвердження необхідних для цього компетенцій та того факту, що Україна вже знаходиться в правовому полі Європейського Союзу, адаптувавши все необхідне для здійснення цієї діяльності законодавство. Водночас, слід апелювати до відповідних керівних структур ЄС та НАТО, показуючи всю абсурдність ідеї покладання надій на те, що РФ може забезпечити підтримання окремих типів їх бойових літаків і не скористається тим, щоб отримати переваги для себе, в тому числі з

використанням технічних закладок, які б дозволяли в необхідний момент блокувати можливість ефективного використання відремонтованої РФ натовської техніки. Тут, нарешті, слід відкрити очі і самим європейцям на те, що Україна вже тривалий час перебуває в їх правовому полі та користується прийнятими ними нормативно-правовими актами, що робить нашу країну передбачуваним та надійним партнером, який має все необхідне, для того, щоб повноцінно працювати з питаннями підтримання та модернізації техніки радянської розробки.

Не зайвим буде також компаніям-постачальникам послуг з авіаційного ремонту та модернізації авіаційної техніки посилити роботу з західними партнерами з тим, щоб використовуючи їх високотехнологічні рішення в авіоніці, системах захисту ЛА, авіаційному озброєнні, системах авіаційної безпеки та ін., спільно створити висококонкурентні варіанти модернізації радянських типів літальних апаратів, сумісні з подібними натовськими системами. Це, безперечно, могло б підсилити і Україну і Альянс, до якого Україна неминуче приєднається.

www.defence-ua.com

Defense Express | січень 2018

Агресор

Пір’я з «білого лебедя» або Пафос та реальність навколо Ту-160

априкінці січня відбулась достатньо важлива для України подія – випробування нової власної крилатої ракети, яка здатна уражати наземні та морські цілі. Україна зробила суттєвий крок для підвищення бойових можливостей власних Збройних Сил. Цілком природньо, що подібний успіх непокоїть РФ. Саме тому російські військові експерти одразу ж почали критикувати український проект, видумуючи недоліки та передрікаючи йому усілякі труднощі. Однак, тим часом в РФ забувають говорити про власні проблеми та труднощі. Взяти хоча б літак Ту160, нещодавно помпезно презентований В.Путіну… 25 січня 2018 року в присутності президента Росії в небо піднявся «новий», сімнадцятий за рахунком, стратегічний бомбардувальник Ту-

160. Одразу ж після цього в атмосфері пафосу Міністерство оборони Росії та ПАТ «Туполев» уклали контракт на постачання перших 10 модернізованих стратегічних бомбардувальників Ту-160М2. Документ передбачає виділення 160 млрд рублів на побудову зазначених літаків до 2027 року. При цьому початок поставок перших серійних зразків Ту-160М2 заплановано на 2023 рік. Церемонія підписання контракту пройшла на Казанському авіаційному заводі імені С.П. Горбунова ПАТ «Туполев» у присутності Володимира Путіна, заради якого в небо піднявся сімнадцятий літак Ту-160М1, вперше за багато років зібраний виключно російськими промисловцями. Втім, існують серйозні сумніви щодо можливості успішної та своєчасної реалізації цього проекту. Є переконання, що факт підписання контракту

на постачання перших 10 бомбардувальників Ту-160М2 представляє собою виключно популістський крок, зорієнтований на те, щоб продемонструвати «нахабному Заходу» міць РФ та культивувати відчуття гордості у власного населення. По-факту, президенту РФ В.Путіну був продемонстрований літак Ту-160М1, який зібраний на основі старої конструкторської документації із наявних комплектуючих Ту-160, що залишилися на заводі в Казані після розвалу Радянського Союзу. При цьому дійсно використовувалися деякі нові вузли, деталі та агрегати, виготовлені в РФ на замовлення ПАТ «Туполєв». Єдиним відносно новим елементом машини став двигун НК-32 серії 02, який за рахунок модернізації низки вузлів став економнішим. В дійсності, мова йде про те, що РФ відтворила літак старого зразка у вер-

Defense Express | січень 2018

www.defence-ua.com

сії Ту-160М1, п’ять з яких вже стоять на озброєні ВКС Росії. Про те, що ситуація з організацією виробництва літаків, які свого часу створювалися зусиллями підприємств всього СРСР, досі залишається не вирішеною, свідчить хоча б той факт, що Міністерство оборони Росії та ПАО «Туполев» розраховують отримати перший зразок стройового літака модернізованого до версії Ту-160М1, в кращому випадку, у 2019 році. Однак, якщо питання з комплектуючими, грошима та виробництвом було б дійсно вирішене, то це відбулося би набагато раніше. Будувати ж нові літаки Ту-160М2 «з нуля» планується почати пізніше. Адже в реальності на сьогодні немає навіть конструкторської документації на цей літак і з’явиться вона, в кращому випадку, в середині 2018 року, а дослідно-конструкторська робота по Ту-160М2, взагалі, завершиться лише у 2021 році. А з урахуванням того, що Ту-160М2 за планами МО РФ має бути абсолютно новим літаком з оновленим радіоелектронним наповненням, новою інформаційною системою управління, сучасними пілотажно-навігаційним обладнанням, бортовим комплексом зв’язку, системою управління, бортовою радіолокаційною станцією та двигунами, цей термін взагалі може бути перенесений на більш пізній час. Крім того, 160 млрд рублів, які передбачено на побудову 10 літаків Ту-160М2 до 2027 року, в реальності недостатньо для якісного виконання покладеного на ПАО «Туполєв» завдання. По факту, вартість одного літака є близькою до $272 млн., що з огляду на поточну вартість створення, випробування та інтеграції нового обладнання є замалою. За орієнтовними підрахунками, ціна створення Ту-160М2 РФ, навіть з урахуванням вже випробуваних елементів, в поточних умовах щонайменше в двічі більша. Також на сьогодні немає підтвердження того, що в РФ вирішено низку технологічних питань,

Defense Express | січень 2018

Агресор

серед яких забезпечення авіапромисловим титаном, який виробляють на ВАТ «Корпорація ВСМПОАВІСМА» і який переважно йде на експорт, виробництва та постачання болтів Вт6ч чи їх аналогів для Ту-160 на Нижегородському заводі «Нормаль», а також багато іншого. Залишається складною ситуація з поповненням ПАО «Туполев» висококваліфікованими спеціалістами та наявністю необхідної кількості спеціалістів, які вміють та знають, як створювати літак Ту-160. Це зумовлено низькою чинників, серед яких вік, низька зарплата, недостатній фаховий рівень тощо. Так, дійсно, керівництву підприємства вдалося зібрати працівників та інженерів для того, щоб збудувати літак 08-04 із тих запчастин, що були, однак що далі? Наприклад, деякі випускники Казанського національного дослідницького технічного університету імені А. Н. Туполева, потрапивши на завод після закінчення навчального закладу, звільняються з огляду на графік роботи, малу зарплату та «відсутність оптимізму з приводу майбутнього на цьому підприємстві».

Не сприяє успішній реалізації проекту Ту-160М2 поточний фінансовоекономічний стан в самій РФ, який зумовлений і поступовим скороченням оборонного бюджету країни в тому числі. Саме тому, скоріш за все, керівництво МО РФ в короткостроковій перспективі буде зорієнтовано на модернізацію наявного парку літаків Ту-160 до версії Ту-160М1, а не на побудову Ту-160М2. Ну, а про створення цивільної версії літака Ту-160, про що в рамках офіційних заходів 28 січня обмовився президент Росії В.Путін, взагалі не йдеться. Краще списати це на «необізнаність» очільника Кремля, зорієнтовану на подання зайвих міфічних надій. Тим не менш, слід зазначити, що керівництвом РФ та фахівцями російських підприємств все ж таки щось робиться в контексті відновлення виробництва літаків Ту-160М1. Так, в рамках реалізації заходів федеральної цільової програми «Розвиток оборонно-промислового комплексу РФ на 2011-2020 роки» лише на ПАТ «Туполев» в Казані виконується комплексна реконструкція всіх основних виробничих майданчиків: складального, механічного, заготівельно-штам-

пувального, гальванічного та термічного, зварювального та підготовки виробництва. Виконана комплексна реконструкція льотно-випробувального комплексу, створюється новий паливний та заправлювальний модуль. Здійснюється будівництво ангарного комплексу та нового корпусу агрегатного складання. Створюються умови функціонування інженерного центру, в складі якого передбачено центр обробки даних, який здійснюватиме синхронізацію роботи конструкторських та технологічних служб заводу. Відбувається реконструкція злітно-посадкової смуги, руліжних доріжок по ангарах, тощо. Питання лише в тому, чи буде все це необхідне за кілька років, коли стан економічної ситуації в країні погіршиться і розмір оборонного бюджету не зможе забезпечити реалізацію забаганок Кремля. У голому підсумку маємо: РФ вдалося збудувати сімнадцятий літак Ту-160М1, однак він по факту є зразком озброєння минулого століття і зроблений із решток, що залишилися з минулого.

Олексій СЕРДЮК, спеціально для Defense Express

ИКК «Defense Express» оперативно освещает события, происходящие в сфере безопасности, обороны и военно-технического сотрудничества Украины. Регулярные информационные продукты: аналитический блок и лента новостей на ресурсе www.defense-ua.com (ежедневно); информационный бюллетень «Украинский оборонный обзор» (еженедельно); информационный бюллетень на английском языке «Ukrainian Defense News» (ежемесячно). Аналитический журнал «Defense Express. Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины» – выходит ежемесячно, доступен по подписке в печатной и он-лайн версии

defense-ua.com

ИНФОРМАЦИОННО–КОНСАЛТИНГОВАЯ КОМПАНИЯ

Англоязычный журнал «Ukrainian Defense Review» – выходит ежеквартально, доступен в он-лайн версии на сервисе ISSUU по ссылке: http://issuu.com/ukrainian_defense_ review, возможна подписка на печатную версию журнала Книги серии «Оружие Украины» предназначены для читателей, интересующихся современной продукцией и новыми разработками украинской «оборонки»

КОМПАНИЯ «DEFENSE EXPRESS» РАБОТАЕТ НА ИНФОРМАЦИОННОМ РЫНКЕ С 2001 Г. Контакты для подписки на печатную и он-лайн продукцию ИКК «Defense Express»: Адрес: ул. Ильинская, 10, офис 5, г. Киев, Украина, 04070, Тел.: +38 (044) 425-16-22, Факс: +38 (044) 425-42-10 E-mail: defenseexpress@i.ua www.defense-ua.com