DEFENSE EXPRESS №4 за 2018 рік by Defense Express

№4 [ КВІТЕНЬ, 2018 ]

СПЕЦТЕМА: ОФСЕТНА ПОЛІТИКА ПРИ ЕКСПОРТІ ТА ІМПОРТІ ОЗБРОЄНЬ

АКТУАЛЬНО

ПРЯМА МОВА

БОЙОВИЙ ГОРИЗОНТ – 2030

СЕРГІЙ СЛЮСАРЕНКО

або 10 трендів майбутнього

генеральний директор ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» МИ ГОТОВІ ДО БОРОТЬБИ. КОНКУРЕНТНОЇ

ЕКСПОРТ ЗБРОЇ ТА ОБОРОННИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ

ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ

ВОГНЯНА НОВА ВИСОКОТОЧНА РЕАКТИВНА СИСТЕМА ЗАЛПОВОГО ВОГНЮ – ІСПИТ ПЕРЕД СЛУЖБОЮ

ЗБРОЙОВА ІСТЕРІЯ Чим погрожує Путін світу

ПІД «КЕДРОМ» Чому «буксує» модернизація Т-64

УДАРНИКИ НЕБЕС Створення та застосування ударних БпЛА

Defense express Media & Consulting ЗМІСТ 2 Вогняна «Вільха»

Нова високоточна система залпового вогню. Вперше – детально

8 Бойовий горизонт 2030 10 трендів майбутнього

14 Боевые машины пехоты с фальшдовеском,

или Некоторые детали к нашумевшей публикации «Нового Времени»

20 Сергій СЛЮСАРЕНКО,

генеральний директор ДП ДГЗІФ «Укрінмаш»:

«Ми готові до боротьби. Конкурентної» 24 Офсетный шанс

Офсетные механизмы можно и нужно использовать для решения задач перевооружения армии, реструктуризации и развития отечественного обороннопромышленного комплекса

27 Українська теорія

Дія українського офсету розповсюджується на договори, вартість яких перевищує 5 млн. євро

30 Гра на підвищення

Нові тенденції розвитку офсетної політики при експорті та імпорті озброєнь

34 В тени «Кедра»

Почему «буксует» модернизация Т-64

37 Зможе все

Броньована ремонтно-евакуаційна машина «Атлет»

38 Блудная «Онцилла» 42 Ударники небес

Створення ударних БпЛА для застосування у тактичній ланці. Загальна картина та проблеми

50 Хмурые боги войны

Практика применения артиллерии в ходе боевых действий на Донбассе. Начало

58 Кузькина мать по-путински,

или Круговорот оружейной истерии

62 Заважкий якір,

або Чи можна відродити кораблебудування

300 слів по суті

Постійно вдосконалюватись

омер цього журналу і звичайний, і особливий одночасно. Звичайний за структурою. Як завжди, ми пишемо про нову українську зброю. Про те, які основні тренди формуються у військовому, промисловому та технологічному світі. Про те, що планує робити наш ворог. Тож у цьому номері ви насамперед прочитаєте про те, як кується ракетний щит країни на прикладі аналізу нової високоточної системи озброєнь залпового вогню «Вільха». Ця система створена вітчизняними підприємствами за державним оборонним замовленням в інтересах Збройних Сил України. Ще один надзвичайно важливий матеріал має назву «Бойовий горизонт 2030, або 10 трендів майбутнього». Це – скорочена версія дослідження, яке було проведено нашою інформаційно-консалтингової компанію Defense Express у взаємодії з компанією «Everest». Ключове питання було окреслено так: «Яких можливостей та спроможностей потребуватиме Україна та її Збройні Сили у період до 2030 р.?». Серед таких потреб – складові, які для нашого війська начебто ще далекі. Це штучний інтелект, військовий інтернет речей, «блокчейн»-рішення, робототехніка, З-D-виробництво. Але ця реальність вже поруч. Просто наше військо трохи запізнюється. Тому перший крок до сприйняття нової реальності – це знання та розуміння: Як? Чому? Навіщо?

А тепер про особливість цього номеру. За ініціативи і підтримки компанії «Everest» було вирішено, що цей номер буде надруковано більшим накладом і за сприяння структур Міноборони та Генерального штабу ЗСУ буде відправлено по бойовим частинам. Насамперед офіцерському складу. Аби у військових, у тому числі і на передовій, була можливість отримати доступ до інформації, яка є важливою та цікавою. На наше спільне переконання, Збройні Сили країни мають бути організацією, що здатна вчитися та адаптуватися до нових викликів, до нових реалій. Звісно, можна сказати, що питання навчання належить до особистих уподобань. Але для офіцерів Збройних Сил навчання та удосконалення професійних навичок — це громадський обов’язок. Бо командиру у еру інноваційних технологій потрібно зберігати головні переваги, які будуть потрібні завжди — лідерство, довіру, компетентність. Команда Defense Express у взаємодії з компанією «Everest» хочуть максимально цьому сприяти.

Сергій ЗГУРЕЦЬ,

директор інформаційно-консалтингової компанії «Діфенс Експрес», головний редактор журналу szgurets@gmail.com

СЕРГIЙ ЗГУРЕЦЬ – директор iнформацiйно-консалтингової компанiї Defense Express, головний редактор журналу «Defense Express», szgurets@gmail.com, ВАЛЕРIЙ РЯБИХ – директор з розвитку iнформацiйно-консалтингової компанiї Defense Express, defence_2@meta.ua, АНТОН МIХНЕНКО – редактор журналу Ukrainian Defense Review, ЕДУАРД ВЕЛІКАНОВ – керівник відділу маркетингу iнформацiйно-консалтингової компанiї Defense Express, defenseexpress@i.ua, МАРК КАНАРСЬКИЙ – арт-директор, Сергiй ПОПСУЕВIЧ – фотокореспондент

facebook.com/szgurets

НАША АДРЕСА: Україна, 04070, м. Київ, вул. Iллiнська, 10, оф. 5, тел. (044) 425-42-10, 425-16-22 e-mail: defenseexpress@i.ua

Інформаційно-консалтингова компанія «Діфенс Експрес» видає: журнал Defense Express. Людина. Техніка. Технології спільно з с видавництвом Дрім-АРТ. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації – серія КВ № 21842-11742Р від 31.12.2015 г.), яке видане Міністерством юстиції України журнал «Defense Express. Український оборонний вісник» (Ukrainian Defense Review). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації – серія КВ № 22819-12719Р від 12.07.2017 г.), яке видане Міністерством юстиції України

Defense Express | квітень 2018

Зроблено в Україні

Вогняна «Вільха» Нова високоточна система залпового вогню. Вперше – детально. Український ракетний щит стане набагато міцнішим. Такий попередній висновок можна зробити за підсумками найбільш важливого етапу державних випробувань нової системи озброєнь «Вільха», яка створена вітчизняними підприємствами за державним оборонним замовленням в інтересах Збройних Сил України.

Сергій ЗГУРЕЦЬ, Defense Express 25 квітня 2018 р. на одному з полігонів у Херсонській області були перевірені основі бойові та тактико-технічні показники нових зразків під час залпу з пускової на базі реактивної системи залпового вогню «Смерч». З вимогою влучення у попередньо визначені цілі. І з успішним виконанням цієї місії. На цей кульмінаційний етап випробувань прибуло найвище керівництво країни: Президент України – Верховний Головнокоманду-

вач Збройних Сил Петро Порошенко, Секретар Ради національної безпеки та оборони України Валентин Турчинов, Міністр оборони України генерал армії Степан Полторак, Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України генерал армії України Віктор Муженко, голова комітету Верховної ради з питань національної безпеки та оборони Сергій Пашинський та інші. Також були запрошені військові аташе, акредитовані в Україні. Все разом це свідчило про те, яке велике значення приділяється новому ракетного кроку України

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

у військовому, дослідно-конструкторському та промисловому вимірі. Загалом 25 квітня було зроблено сім пусків. Два – ще з самого ранку. І п’ять – залпом. На очах великої делегації. Залпові пуски «Вільхи» здійснювалося на відстань у 54 кілометри. З огляду на обмеження полігону. Стрільба на максимальну дальність у 70 кілометрів проводилася у інших полігонах умовах. За підсумками чергового етапу державних випробувань, як було зазначено високопосадовими пред-

ставниками державами, «завдання, яке ставили перед вітчизняною оборонною промисловістю та наукою, в цілому виконано». За твердженням Президента «українська армія нарешті отримає високоточну зброю, яка значно підвищить ефективність дій підрозділів Збройних Сил України. Це важливо і тому, що ракета «Вільха» зібрана повністю з українських комплектуючих. Нам ніхто не може перешкодити виробляти цю високоточну зброю. Можу сказати одну конкретну цифру: ракета «Вільха»

у 10 разів точніша і, відповідно, у 10 разів ефективніша, ніж старі системи залпового вогню, які знаходились на озброєнні ще з часів Радянського Союзу», – стверджував Петро Порошенко одразу після пусків. З практичної точки зору йдеться про розробку та виготовлення нової системи залпового вогню з можливостями високоточної зброї. А також нової ракети в габаритних параметрах реактивного снаряду для РСЗО «Смерч». За словами Генерального директора — генерального конструктора державного Київського конструкторського бюро «Луч» Олега Коростельова, який власне є і головною рушійною конструкторською силою цього проекту, «Вільха» забезпечує якісно інший рівень застосування систем РСЗО. З можливостями, яких раніше просто не було. «Ми створили нове високоточне озброєння – поки що на ту ж саму дальність, що і «Смерч». Від 20 до 70 км. І ми розгорнули виробництво нової ракети. Самостійно. Ми все тепер робимо самі. Ми робимо корпус двигуна, сопловий блок, стабілізатори, бойову частину, запобіжно-виконавчий механізм, систему наведення,

Defense Express | квітень 2018

Зроблено в Україні

систему прийняття сигналів супутникової навігації, газове управління, підривачі» – пояснював Олег Коростельов військовим аташе. У кооперацію з виготовлення нової системи озброєнь включено близько п’ятнадцяти вітчизняних підприємств – з застосуванням їхніх власних розробок та комплектуючих. Насамперед це ДержККБ «Луч» – головний виконавець проекту за державним оборонним замовленням. Серед інших важливих учасників – Павлоградський хімічний завод, який розробив та виготовив нове сумішеве паливо для двигунів «Вільхи», підприємство «Артем», на устаткуванні якого виготовляються нові корпуси для високоточної зброї, «Орізон-Навігація», що спеціалізується на системах супутникової навігації. Роль інших підприємств також є не менш важливою та унікальною, проте поки що оголошувати повний ланцюжок кооперації, звісно, не є доцільним. За словами Генерального директора державного концерну «Укроборонпром» Павла Букіна цей проект є беззаперечним доказом високого наукового, конструкторського та промислового рівня, якій сконцентровано у вітчизняній галузі. «Набутий досвід взаємодії, кооперації різних підприємств і досягнутий результат є важливими для концерну і як практичне підтвердження вірності ідеї щодо об’єднання підприємств у профільні кластери. ДержККБ «Луч» якраз і продемонструвало ефект синергії, вдало поєднавши сильні сторони усіх вітчизняних учасників, що брали участь у розробці і виготовленні нової системи озброєнь. Хоча проблем на цьому шляху дійсно було немало», – наголосив гендиректор «Укроборонпрому».

Одразу після ядерної Як відомо, радянська далекобійна реактивна система залпового вогню «Смерч» (9К58), що викорис-

товує реактивні снаряди калібром 300 мм з різними бойовими частинами, вважається однією з найбільш потужних у світі. Вона призначена для ураження на далеких підступах будь-яких групових цілей, включно з живою силою, броньованою технікою мотопіхотних і танкових підрозділів, підрозділів артилерії, тактичних ракет, зенітних комплексів і вертольотів на стоянках, руйнування командних пунктів, вузлів зв’язку та об’єктів військово-промислової структури. Бойовий потенціал «Смерчей» за потужністю іноді навіть порівнюють з застосуванням тактичної ядерної зброї. Одна бойова машина здійснює залп з 12 реактивних снарядів на відстань у 70 км. Залп однієї бойової машини спроможний перетворити на пекло площу у 67 гектарів. Це десь 100 футбольних полів. Однієї машини достатньо, щоб знищити аеродром з літаками чи гелікоптерами ворога. Шістьох машин може бути достатньо, щоб зірвати наступ механізованої чи танкової бригади противника. Але в сучасних умовах, коли Україна не є багатою країною, критерії «ефективність-вартість» повинні обов’язково враховуватись як розробниками, так і військовими. Треба забути про те, що ми маємо покривати площі в рамках залпового вогню. Абсолютно невірно використовувати дорогу високоточну зброю за радянськими лекалами бойових дій. Ми повинні мати зброю, яка гарантовано знищить виявлені важливі цілі точковими ударами. І готувати і ракети, і розрахунки. Для цього нова «Вільха» та, сподіваюсь, і її подальші близькі бойові «родичі» підходять ідеально.

Ракета «Вільха» у 10 разів точніша , ніж системи залпового вогню, які знаходились на озброєнні ще з часів Радянського Союзу

В Збройних Силах України полки, що оснащені РСЗО «Смерч», мають у своєму складі по 36 бойових машин. З «Вільхою» вони стануть набагато потужнішими. Якщо для штатних реактивних снарядів «Смерча» ворожі цілі знищуються гарантованим покриттям площі враження, то «Вільха» на випробуваннях продемонструвала можливості саме високоточної зброї.

Від площі до точки Щодо точності влучення ракет, то такі показники зазвичай втаємничують. Але, здається, зараз не той випадок. Повторюсь – за твердженням Президента, ракета «Вільха» має точність на порядок більшу, ніж снаряди реактивної системи залпового вогню «Смерч» радянського виробництва. Після порівняння технічних характеристик це означає, що кожна ракета «Вільха» на відстані у 70 км влучає у коло діаметром тридцять метрів. Або навіть і менше. Бо за весь період стрільб ракетами «Вільха» були непоодинокі випадки, коли ракети влучали у кілок з прапорцем – тобто з нульовим відхиленням від цілі.

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

Як це відбувається і за рахунок чого досягнуто? Логіка управління для реактивних систем залпового вогню полягає в тому, що реактивний снаряд чи ракету треба стабілізувати на початковій ділянці траєкторії, а потім – відкоригувати на кінцевій. Якщо спостерігати за пуском «Вільхи», то помітно, що при виході з направляючої у передній частині ракети з`являється швидке пульсуюче полум’я. Це спрацьову-

ють імпульсні двигуни. Вони потрібні, аби забезпечити незмінним курс ракети, коли вона ще розганяється. Адже восьмиметрова ракета вилітає з направляючої зі швидкістю лише 30 метрів на секунду, і цього замало, або керувати нею за допомогою аеродинаміки. Її можна утримати на вірному курсі лише реактивною силою імпульсних двигунів. Тож після виходу з направляючої ракета стабілізується за рахунок маленьких одноразових ре-

активних двигунів. Таких імпульсних двигунів 90. Вони зовні опоясують блок управління у декілька рядів. Всі вони спрацьовують за декілька секунд – набагато швидше, ніж автоматна черга. Проте кожен імпульс відбувається у потрібну мілісекунду, і з потрібного напрямку. Обрахунки здійснює процесор – з урахуванням усіх даних, необхідних для точної орієнтації ракети. Середня частина траєкторії ракети є некерованою. На третій, заключній частині польоту, владу над «Вільхою» знову бере система управління. Коли ракета починає знижуватися, у передній частині ракети розкриваються аеродинамічні рулі. Система управління інтегрує сигнали від глобальної системи позиціонування супутників та власної інерціальної системи і формує команди на рулі. Управління відбувається за стандартним методом паралельнопропорційного наближення. Ракета керується до влучення у ціль. За твердженням генерального конструктора — генерального директора ДержККБ «Луч» Олега Коростельова, ймовірність того, що на всій дистанції польоту ракети супутниковий сигнал буде відсутній – дуже мала. На низку уточнюючих питань за цією темою розробники «Вільхи» відповідали так: «Якщо одна сторона супутники виключить, то інша обов’язково залишить». Це означає, що глобальна система позиціонування нової ракети враховує можливості різних систем позиціонування. Окрім точності, ще одна важлива конкурентна деталь залпу «вільхами» – на відміну від радянського «Смерча», – це можливість розведення ракет на кінцевій ділянці. Кожна ракету знищує свою ціль, якщо координати цих цілей попередньо розвідані і введені в «мізки» кожної ракети. Саме це і робить їх і високоточними, і в міру розумними. Діаметр розведення 12 ракет, що запущені у залпі на одному прицільному куті установки становить приблизно 1,5 км. Ведення вогню з бойових машин може бути як оди-

Defense Express | квітень 2018

Зроблено в Україні

ночними пусками, так і залпом. Тож можна стверджувати, що «Вільха» – це високоточна тактична зброя, придатна для масового застосування. Тактичні вимоги – нанести масований удар і швидко полишити місця пуску. Розгортання комплексу разом з заряджанням ракет – в межах 30 хвилин. Бойова машина можне пересуватись і повністю зарядженою. Зазвичай заряджання відбувається завчасно, за декілька кілометрів від зони пуску. Прив’язка до точки старту, введення даних для стрільби, введення координат цілей – безпосередньо у зоні пуску. Нове рішення від ДержККБ «Луч» також включає оснащення бойових машин автоматизованою системою пуску. Це значно скорочує час на введення необхідних даних для пуску кожної ракети по конкретній цілі, і пришвидшує готовність до відкриття вогню. Також суттєво спрощено наведення пакету з 12 ракетами на потрібний кут підйому та азимут. За рахунок приладів навідник переміщує пакет з ракетами, орієнтуючись на зображення на невеличкому захищеному екрані, де вказано точку, на яку треба вивести положення пакету. Вже не потрібні бусолі і інші процедури наведення, характерні для «Смерчей». Хоча всі вони залишаються на машині як резервний варіант для наведення. Мінімальний період перебування РСЗО на бойовій позиції сприятиме живучості зразка, модернізованої

за рахунок автоматизованої системи пуску. Пуск пакету з 12 ракет – за 48 секунд. Полишення зони пуску – за 3-4 хвилини. Залп відбувається без зміни положення пакету. Маса ракети – в межах 800 кг. Маса двигуна – в межах 500 кг. Система управління – в межах 70 кг. Швидкість ракети на кінцевій ділянці траєкторії – в межах 3,4 М. Вага бойової частини – близько 250 кг. В Україні з 1995-го р. кількість снарядів до РСЗО з осколково-фугасною бойовою частиною була обмеженою. Хоча, на думку військових, саме така бойова частина вважається найбільш оптимальною з огляду на ту кількість типових задач, що стоять перед ракетними підрозділами в сучасних умовах. Основні бойові частини до РСЗО «Смерч», якими сьогодні володіє українська армія — касетні. Тож військові наполягали на тому, що нова бойова частина має бути уламково-фугасна. Це і було зроблено. При цьому, з огляду на уніфікацію роз’ємів, на «Вільху» може бути встановлена будь-яка інша бойова частина. Зокрема, термобарична. Державні випробування «Вільхи» триватимуть ще до кінця липня. Адже програма перевірок надзвичайно широка. Можна припустити, що прийняття українською армією «Вільхи» на озброєння – йдеться про наказ Міністра оборони, який легітимізує увесь процес подальших закупок – відбудеться десь у серпні. Президент України, у свою чергу, заявив

про те, що серійне виготовлення нової ракети відбудеться вже у цьому році. Це може стати реальністю, якщо вже сьогодні буде здійснено заходи з випереджуючого виробництва окремих ключових елементів, характеристики яких не залежать від остаточних результатів повного циклу державних випробувань. Зокрема, це стосується виробництва твердого палива для нових систем. Чим більше ракет буде замовлено – тим точнішими вони будуть. Велика партія забезпечить незмінність характеристик твердого палива при його виготовлені. Адже фактично всю дистанцію від перших кидкових випробувань ракети до залпових пусків в рамках державних випробувань пройдено з мінімально можливою кількістю пусків. Насамперед, з метою зменшити вартість розробки. За твердженням військових, продемонстровані і підтверджені державними випробуваннями рішення сприятимуть гнучкості застосування найбільш потужних в арсеналі Сухопутних військ ЗС України далекобійних високоточних комплексів. За словами заступника Міністра оборони України генерала Ігоря Павловського, вчасне виконання проекту «Вільха» надзвичайно важливе для українського війська. Досягнуті здобутки дозволять у подальшому йти двома паралельними шляхами переозброєння Ракетних військ та артилерії, що суттєво прискорить посилення потенціалу Збройних Сил

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

України. Йдеться як про виготовлення повністю нових зразків, так і використання нової системи управління від «Вільхи» для якісного покращення бойового потенціалу тих реактивних снарядів для РСЗО «Смерч», які вже є в арсеналі української армії. Можна прогнозувати, що на найближчу перспективу переозброєння на нові тактичні високоточні засоби враження та оновлення РСЗО буде одним з пріоритетів у розвитку Ракетних військ та артилерії ЗС України.

Перспективи Подальше вдосконалення РСЗО з новими засобами враження буде здійснюватись у напрямку створення на їх базі розвідувально-ударних систем, інтеграції в автоматизовану систему управління, збільшення дальності дії системи та потужності бойових частин. Весь цей процес буде реалізуватися у тісній взаємо-

дії підприємств оборонно-промислового комплексу з Міністерством оборони України. Вже найближчим часом відбудуться стрільби нової версії «Вільхи» на відстань у 120 кілометрів. Це досягнуто за рахунок збільшення двигуна і зменшення ваги бойової частини з 250 до 170 кілограм. Але ця бойова частина залишається достатньо ефективною для виконання основних типових завдань на дальності у 120 кілометрів – з незмінною точністю враження, як і для базової «Вільхи». При цьому ракета буде піднімається на висоту у 30-40 кілометрів. Чим вище – тим більше часу ракета летить у розрідженому просторі, що також сприяє збільшенню дальності дії. Також урядом поставлене завдання про переведення високоточної реактивної системи залпового вогню на автомобільну базу вітчизняного виробництва. Також йдеться і про власне виготовлення 300 мм пускових стволів для пакету направляючих для РСЗО. Високоточна система залпового вогню «Вільха» має значний експортний потенціал. Саме тому один з найефектніших етапів державних випробувань був публіч-

По завершенню залпових стрільб заступник Міністра оборони України генерал Ігор Павловський та голова парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Сергій Пашинський нагородили військових, які брали участь у державних випробувань, почесними відзнаками.

ним для низки військових аташе. Що, власне, є безпрецедентним – з огляду на мою практику подібних заходів. Але тут своя логіка. Експортні контракти пришвидшать процес переозброєння війська, і, як не дивно, допоможуть покращити показники цієї зброї. Бо чим більша серія – тим дешевший кожний окремо взятий серійний зразок. Також побажання замовників сприятимуть тому, що від «Вільхи» почнуть виростати і інші «гілки». Військовий представник однієї з країн, потенційно зацікавленій у цій розробці, під час демонстрації залпового пуску ракет поцікавився – а чи можна встановити на «Вільху», як доповнення, і лазерну головку самонаведення. Йому відповіли, що така версія також вже пропрацьовано: «Але ми вважаємо, що для стрільби на велику дальність це нераціонально. Це ускладнить застосування системи з огляду на необхідність введення у контуру управління лазерного підсвітлювача. Це може позбавити нас мобільності та неочікуваності для ворога. А так є командир, є декілька бойових машин, вони отримали дані про цілі, здійснили пуски на враження і швидко полишили зону вогню». Для державного концерну «Укроборонпром» та Міністерства оборони України «Вільха» стала гарним прикладом створення нового високотехнологічного зразка озброєнь у надзвичайно стислі терміни. Від перших пусків масогабаритних макетів тактичної ракети у березні 2016 р. до державних випробувань з залповими пусками «Вільхи» у квітні 2018 р. пройшло лише два роки. З огляду на складність розробки, це гарний показник. Тепер надзвичайно важливо, аби після державних випробувань з не менш потужним темпом розпочалося серійне виробництво нових високоточних ракетних засобів ураження тактичного рівня. Бо у подальшому саме це буде ключовою складовою зміцнення ракетного і щита, і меча країни. Власне, це і є місією для «Вільхи».

Defense Express | квітень 2018

Мистецтво можливого

Бойовий горизонт

2030

10 трендів майбутнього Реальність, що нас оточує, постійно змінюється. Ці зміни одночасно є і викликами, і можливостями. Спроможність стратегічного та технологічного передбачення для України у нинішніх реаліях – надзвичайно важлива складова забезпечення конкурентоздатності та безпеки країни та її громадян. Рівень захисту та безпеки, який Україна буде здатна надати своїм громадянам у середньостроковій та довгостроковій перспективі, напряму пов’язаний зі спроможністю спрогнозувати домінуючі технічні, технологічні тренди, оцінити їх вплив на майбутнє і на підставі цього розробити інноваційну стратегію, яка дозволить перетворити можливості на переваги.

Фахівці інформаційно-консалтингової компанії Defense Express у взаємодії з компанією «Everest» та провідними експертами у IT-галузі провели низку заходів у вигляді досліджень, опитувань, експертних обговорень. Ключове питання було окреслено так: «Яких можливостей та спроможностей потребуватиме Україна та її Збройні сили у період до 2030 р.?». Відповіді експертів та фахівців були скеровані на визначення 10

найбільш помітних інноваційних трендів, які кардинально вплинуть на ландшафт можливостей оборонного сектору світу, Європи і, власне, України.

До уваги також бралися оцінки та прогнози Європейського оборонного агентства, а також аналіз напрямів діяльності агенції перспективних оборонних досліджень міноборони США (DARPA).

Цей підсумковий матеріал пропонує узагальнене бачення технологічних викликів та інноваційних трендів, які повинні враховуватися при виборі середньострокових і довгострокових пріоритетів розвитку держави і Збройних Сил. Мета – сприяти підвищенню можливостей України, її армії і громадян вміло та результативно захищати свої інтереси у всіх сферах конкурентного протистояння – від інтелектуального до військового.

Defense Express | квітень 2018

Штучний інтелект у сфері оборони Термін «штучний інтелект» набуває все більшої популярності. Штучний інтелект (ШІ) можна розуміти як створення та розвиток комп’ютерних систем або алгоритмів, здатних виконувати завдання, що зазвичай вимагають людського інтелекту. В минулому столітті поява цифрових комп’ютерів дала змогу виконувати математичні операції та зберігати дані із швидкістю, що значно перевищує можливості людей. Також стала можливою розробка дуже складних алгоритмів і, зрештою, машини змогли навчитися та знаходити рішення. Це те, що в людях ми називаємо інтелектом. Нині комп’ютерні системи мають можливість вивчати дані, навколишнє середовище та виправляти власні помилки. Комп’ютерні машини демонструють кращі навички, ніж люди, граючи в шахи чи покер. Технологія ШІ стане проривною у багатьох напрямках. Комерційні компанії, що отримують величезні прибутки на світовому ринку, стимулюють інновації у цій галузі та розробляють нові алгоритми для впровадження інтелекту через різні програми, із надмірно точним визначенням зображень, голосових та текстових повідомлень. Алгоритми є ключовими компонентами функціонування ШІ. Алгоритм – це набір покрокових інструкцій, наданих комп’ютеру для виконання конкретного завдання. ШІ може виштовхнути цю технологію на інший рівень, щоб досягти інтелектуальних автономних алгоритмів. Для ілюстрації: Facebook нещодавно відмовився від експерименту з ШІ після того, як чатботи винайшли свою мову, яку люди не зрозуміли. Оборонні відомства провідних країн також вивчають можливості застосування алгоритмів ШІ в оборонній сфері, виходячи з дуже успішних результатів, отриманих в цивільній області такими компаніями, як Google, Apple або Facebook. Аналізуються різні програми, такі як виявлення зловмисного трафіку у зашифрованих мережах для кіберзахисту, ідентифікація маршруту і жестів людей, зокрема, для виявлення аномальної поведінки при русі морських суден. Також йдеться про застосовування спроможності ШІ у таких сферах, як підтримка прийняття рішень для командувачів на полі бою, отримання відповідної семантичної інформації для підтримки військової розвідки; автоматизація та оптимізація логістичних систем; підтримка медичної діагностики та лікування; а також скорочення кількості персоналу, який буде розгорнутий у небезпечних середовищах та місіях; для автономної експлуатації безпілотних машин тощо. Є чітке розуміння того, що ШІ відграватиме все більшу роль.

Потенційні сфери застосування ШІ настільки широкі, що в Україні слід створити спільні інвестиційні програми, які дозволять державним структурами – насамперед, Збройним Силам, – отримати доступ до цих нових можливостей на всіх потенційних рівнях роботи. Це може забезпечити суттєві переваги над ворогом та відбиття його агресивних дій.

www.defence-ua.com

Кіберзахист

Потенціал ШІ тісно пов’язаний з ефективністю організації кіберзахисту, що з розвитком автоматизації набуває все більшої актуальності для Збройних Сил України як нагальна потреба. Один з варіантів використання ШІ у захисті кіберпростору – у можливості створення мереж, які самоконфігуруються. Це означатиме, що системи ШІ зможуть виявити уразливі місця (помилки програмного забезпечення) та виконувати дії, необхідні для самостійного виправлення. Це відкриває нові шляхи зміцнення безпеки комунікаційних та інформаційних систем шляхом забезпечення стійкості мережі, попередження та захисту від кібер-загрози. Якщо врахувати високу швидкість, необхідну для проведення будь-якої кібер-операції, очевидно, що тільки машини здатні ефективно реагувати на початкових стадіях серйозних кібер-атак. Таким чином, ШІ може впоратися із недоліками традиційних інструментів кібербезпеки. Інший аспект, що має значення для побудови систем кібербезпеки із застосування ШІ – те, що у майбутньому вона може бути залученою у квантових обчисленнях або високопродуктивних комп’ютерах. Це вдосконалення для підтримки обробки даних може підвищити ефективність алгоритмів.

З огляду на актуальність питання кіберзахисту в Україні слід сприяти дискусії між представниками науки, промисловості та Збройних Сил для проведення відповідних досліджень та формулюванням нових тем для досліджень. Поточна та майбутня дослідницька діяльність має проводитись у напрямках боротьби із складними кібер загрозами, проектування програмного забезпечення зворотної дії відносно шкідливих програм та проектування зміцнення ситуаційної обізнаності в кіберпросторі серед багатьох інших.

Defense Express | квітень 2018

3 10

4 Військовий інтернет речей

Аналіз великих масивів даних у сфері оборони

Інтернет прийшов зі світу оборони. Веб-протоколи та надання адрес веб-сайтам у 1989 р. дозволили інтернету стати глобальним феноменом. Нині набуває сили нова концепція так званого Інтернету Речей (IoT). Вона полягає у поширенні інтернет-з’єднань за межами комп’ютерів та систем зв’язку із охопленням повсякденних об’єктів. Таких, як автомобілі, годинники, упаковки харчування, побутові прилади та багато інших речей. Цивільне використання та комерційні виробники є основними драйверами цієї технічної революції в ІТ. І в цивільній, і в оборонній сферах все більшого поширення набувають сенсори та мережеві з’єднання з величезною кількістю різних типів даних, що виробляються і застосовуються для різних логістичних, комерційних цілей, в охороні здоров’я, безпеці. Сенсоризація та «оцифровування» суспільства генерують велику кількість даних у реальному часі, що дає змогу здійснювати дистанційний моніторинг всього, починаючи з індивідуального здоров’я чи продуктивності окремих солдатів, до аналізу рухів цивільного населення або раннього виявлення та попередження прихованих загроз. Саме тому науково-технологічні підрозділи оборонного сектору розвивають інновації, пов’язані з інтернетом у новій реальності. Нині Інтернет Речей має тенденцію до збільшення оборонної спроможності: військова розвідка та системи управління використовують безліч датчиків, які можуть бути розгорнуті у всіх областях, що дозволяє військовим отримати повну ситуаційну обізнаність та контроль над різними зонами конфліктів або областями боїв. У свою чергу, розробки з автоматизованого та алгоритмічного аналізу покращують обробку та аналіз цих великих масивів даних, що в подальшому призведе до скорочення процесу від обробки даних до прийняття рішень та дозволить командирам побороти заплутаність та неузгодженість дій на полі бою.

Великі об’єми даних є наслідком зростання кількості цифрових даних в інтернеті та кількості об’єктів, підключених до мережі. Коли масив даних вважається великим? Тоді, коли традиційні комп‘ютерні потужності (зберігання, аналіз, трансфер мережами та візуалізація) не можуть впоратися із кількістю, швидкістю, складністю та якістю даних, яка перенасичує людські життя. Це спровокувало необхідність інвестувати в інноваційні архітектури обладнання та ПЗ. Прогрес у аналізі великих масивів даних дозволяє, наприклад, розшифрувати ДНК людини протягом декількох хвилин, попередити терористичні напади, визначати маркетингові зусилля та запобігати захворюванням. Нині, застосовуючи аналіз великих масивів даних, телекомунікаційні та транспортні компанії можуть точніше прогнозувати поведінку споживачів, супермаркети можуть передбачити, які продукти будуть продаватися, а компанії страхування автомобілів розуміти, наскільки вправно їхні клієнти керують автомобілем. Можливість використовувати постійно зростаючу кількість даних змінює нашу спроможність розуміти світ і все, що в ньому. У оборонній сфері окремі європейські країни та США реалізуються проекти з застосуванням аналізу великих обсягів даних, аби зрозуміти, яким чином ці інструменти та можливості можуть бути застосовані в роботі з моделювання для потреб збройних сил. Такими областями є: • розробка концепцій діяльності та управління можливостями; • операційний аналіз для прийняття рішень в обороні; • розробка систем з визначення, розробки та виявлення областей застосування нових або вдосконалених військових можливостей; • аналіз з метою визначення прогалин у навчанні, розробка альтернативних методів навчання, віртуальна бойова підготовка; • допомога в прийнятті рішень при плануванні та виконанні операцій.

Існуюча технологія цивільного Інтернету Речей все ширше застосовується у військовій сфері, значна увага провідних держав приділяється необхідності інвестицій у цю галузь з метою отримання успішних результатів. Швидкі темпи технологічних змін у цій області зумовлюють необхідність збільшення досліджень у секторі оборони. Це має взяти до уваги і Україна.

На тлі цього в Україні необхідно провести аналіз, щоб зрозуміти, яким чином комерційні додатки Big Data можуть бути застосовані в секторі безпеки та оборони, та дослідити їх потенційну користь. Також слід визначити, які рішення та інфраструктури можуть бути адаптовані та орієнтовані на пріоритети оборонного сектору.

Defense Express | квітень 2018

Технологія «блокчейн» у сфері оборони

В даний час блокчейн та інші технології розподілення привертають увагу дослідників через їх потенційну можливість застосування поза межами фінансової сфери, де вони виникли. Блокчейн – це, по суті, організація та зберігання інформації відповідно до заздалегідь визначеної логіки. Ця система “від рівня до рівня” зберігає та передає цифрову книгу даних за допомогою криптографії для забезпечення конфіденційності та цілісності. В результаті блокчейнові мережі не тільки зменшують ймовірність загрози з боку атаки противника, але суттєво збільшують витрати супротивника на її створення. Важливість цієї технології полягає у створенні довіри до цифрових даних, оскільки велика децентралізована мережа здатна підтверджувати дійсність даних і має постійний безпечний цифровий запис. Інші можливі способи вжитку з’являються у здійсненні інтелектуальних контрактів на блокчейн, захисті особистих даних або захисті даних. Новий підхід, який створює блокчейн, може призвести до нових знахідок, придатних для застосування у оборонній галузі. Зокрема, в таких напрямках як інформаційна безпека, автентифікація, цілісність та стійкість даних та інших. Враховуючи її високий проривний потенціал, технологія блокчейнів є перспективною темою для досліджень. Адже шифрування стає все більш важливим при забезпеченні конфіденційності інформації і є одним із фундаментальних частин безпеки комунікаційних та інформаційних систем, що так само є актуальним для Збройних Сил України та інших силових структур держави.

Можна прогнозувати, що найближчими роками науково-дослідницька спільнота оборонної галузі буде шукати нові програми/додатки для військових, засновані на технологіях блокчейн, з наголосом на таких сферах як кіберзахист, захищений обмін повідомленнями, комунікації, підтримка логістики та створення мережі Інтернету Речей для потреб оборони. Проте переваги та реальні способи застосування у галузі комунікацій та протидії кібернетичним загрозам, швидше за все, не будуть розглядатися раніше, ніж у 2025 р.

www.defence-ua.com

Робототехніка

За останні десять років безпілотні системи стали звичайними інструментами, що використовуються у ході конфліктів. Використання дронів, зокрема, ілюструє величезний потенціал безпілотних систем. Хоча дистанційно-керовані повітряні дрони є, мабуть, найбільш яскравим прикладом безпілотних системних технологій, справжній потенціал останніх охоплює всі середовища бою – землю, море, повітря та космос. Роботи та системи «бджолиного рою» у перспективі відіграватимуть рушійну роль у військових операціях. Вони будуть виконувати завдання, які сьогодні вважаються надто ризикованими, складними або навіть неможливими для виконання людиною. Роботизовані системи у майбутньому, ймовірно, змінять і спосіб проведення воєнних операцій, і навіть дозволять передбачати нові типи місій. Оцінка різних сценаріїв оборони, в яких різнорідні (наземні, повітряні, морські) рої роботів могли б призвести до виникнення додаткової цінності, нині активно аналізуються у провідних країнах Європи та США. Ці проекти висвітлюють стійкий інтерес оборонного сектору до цього напряму. Проте існує необхідність у більш глибоких дослідженнях та розробках, а також нових технологіях, які мають бути розроблені, вдосконалені та випробувані, перш ніж перед військовими повністю відкриється потенціал роботизованої техніки та озброєнь на полі бою. Великим випробуванням для оборони буде переведення цих технологій з лабораторії в реальні операції, де роботам доведеться співіснувати і співпрацювати з людьми. В Україні перші спроби створення роботизованих систем для потреб ЗС України силами українських підприємства виявили низку складних технологічних проблем, для вирішення яких необхідна взаємодія з закордонними розробниками та виробниками ключових систем, а також з фахівцями, що володіють значним практичним досвідом. Без використання сучасної елементної і вузлової бази, яка нині в Україні відсутня, створення конкурентних зразків НРК буде практично неможливим.

Розробка і серійне виробництво роботизованої безпілотної техніки військового призначення в інтересах ЗС України – завдання довгострокове. Його успішне вирішення можливе лише при системному підході та спільних зусиллях органів державного управління у сфері оборонної, промислової та військово-технічної політики, Міністерства оборони України, а також підприємств державної та приватної форм власності.

Defense Express | квітень 2018

Мистецтво можливого

ЗD-виробництво у сфері обороні

Аддитивне виробництво (AM – Additive Manufacturing), добре відоме як 3D-друк, було визначено Європейською Комісією як одна з ключових технологій, що здатна підвищити конкурентоспроможність промисловості в Європі завдяки її можливостям швидкого, делокалізованого та гнучкого виробництва. АМ вже використовується у цивільній промисловості та виробниками оборонного комплексу. Проте, збройні сили знаходяться ще достатньо далеко від використання потенціалу цієї технології. Очікуване зростання ринку аддиктивного виробництва може генерувати численні переваги для оборонної спільноти: зменшення витрат на виробництво інструментів та деталей, вдосконалення конструкції, скорочення часу на шляху до кінцевого споживача, підвищення технічної та комерційної конкурентоспроможності. В той же час, 3D-друк значно вплине на обслуговування військових платформ шляхом виробництва запасних частин та компонентів обладнання. Крім того, технології аддитивного виробництва можуть бути перспективними для посилення оборонних можливостей. Йдеться про логістичну підтримку розгорнутих сил у віддалених або ворожих середовищах. Використання цих технологій у проведенні операцій може суттєво вплинути на хід виконання місій. Час між відмовами в роботі та відновленням доступності платформ, транспортування та зберігання значної кількості запасів може зменшитись, із супутнім зменшенням витрат, скороченням логістичного навантаження на операцію. Для подальшого вивчення технологій аддитивного виробництва у 2016 р. Європейське оборонне агентство розпочало проект, спрямований на підвищення обізнаності про 3D-друк у сфері оборони. Проект “Техніко-економічного обґрунтування та демонстрації технології аддитивного виробництва” (Additive Manufacturing Feasibility Study & Technology Demonstration) забезпечив успішне розгортання лабораторії 3D-друку у Сарагосі (Іспанія) під час авіаційних перевезень у червні 2017 р.(EAATTC 17-3). Успішний тестовий політ лабораторії аддитивного виробництва був ключовим для вивчення можливості розгортання в повітрі.

В Україні напрям 3D-друку для потреб у сфері оборони нині взагалі не розглядається, що є ознакою повного ігнорування тенденцій, які у Європі визнані як такі, що здатні підвищити конкурентоспроможність промисловості, а згодом – і потенціал збройних підрозділів.

Використання нових матеріалів для потреб оборони

Військові системи стають дедалі складнішими, як і матеріали, що використовуються для їх створення. У цьому контексті сучасні матеріали викликають значний інтерес, оскільки їхнє використання може істотно вплинути на майбутню операційну ефективність військових місій. Новітні матеріали можуть застосовуватися у широкому діапазоні областей та ворожих середовищ, де ризики та пошкодження можуть бути зменшені за допомогою захисних рішень. Найбільш проривний ефект планується отримати за рахунок інтеграції функціоналів різних нових розробок. Таких, як зберігання та застосування енергії, камуфляж, моніторинг персонального здоров’я, захист завдяки «суперінтелектуальним» матеріалах для платформ та солдатів. Інші потенційні способи використання новітніх матеріалів, які будуть вивчені в майбутньому, включають потенціал самовідновлювальних матеріалів, матеріалів кібер-захисту (реагування на електромагнітне втручання), конструкції біоміметичних матеріалів, морфінгові аеродинамічні поверхні (morphing aerofoils) або інтеграція метаматеріалів (metamaterials). Розробка нових матеріалів та їх інтеграція у нові платформи має вирішальне значення для забезпечення можливостей Збройних Сил у майбутньому. Проте для використання нових технологій наука та промисловість – як державна, так і приватна – повинна глибше розуміти операційні потреби військових.

В Україні співпраця між оборонними структурами, галузевими та академічними колами у поєднанні із відповідними фінансовими ресурсами є ключовими елементами для просування науково-дослідної роботи в цій галузі.

Defense Express | квітень 2018

10 9

Автономність в обороні: від зброї до системи прийняття рішень За оцінками американських та європейських експертів, які вже підкріплені конкретними заходами, майбутні безпілотні системи мають отримати більш високі ступені автономності. Зокрема, завдяки штучному інтелекту та когнітивним обчисленням. Оцінка ефективності показала, що за допомогою адекватно скоординованих безпілотних транспортних засобів навіть складні завдання можуть бути виконані автономно, зменшуючи навантаження на людину, але виключаючи критично важливі рішення.

Проте успішна реалізація автономних систем для військових цілей нині вже не залежить виключно від розвитку технологій. Існуватиме потреба переглянути та оновити військові доктрини та статути через те, що військові тактики та процедури можуть змінюватися при впровадженні автономних систем. Також слід розглянути політичні, культурні, соціологічні та регуляторні питання, а також їхні потенційні етичні та юридичні наслідки. Особливо за умов, коли автономні системи будуть оснащені смертоносною зброєю.

Тривалий період часу нові рішення, винаходи, інновації виникали у відповідь на військові та оборонні потреби. Згодом вони набували поширення у цивільному житті. Реактивні подорожі, супутникова навігація або інтернет – це лише кілька прикладів. Проте нині через розвиток комерційного сектору, глобальну взаємопов’язаність динаміка інновацій у оборонній сфері нерідко працює у зворотньому порядку. Технології, розроблені для цивільного використання, згодом починають вико-

www.defence-ua.com

Готовність до біологічних загроз

Нові технології надають нові можливості для виявлення та діагностики інфекційних захворювань. Таких, як швидка ідентифікація на ранній фазі епідемії або визначення генотипів під час розслідування ознак біологічної загрози. Однією з ключових складностей у розслідуванні вірогідності використання біологічної зброї є можливість відрізняти навмисне поширення від природних біологічних подій за допомогою наукового оцінювання, в тому числі молекулярне охарактеризування підозрюваного збудника. Нині є потреба у розробках технологій та продуктів, які можна було б використати як засіб реагування у реальному часі на підозрювану біологічну атаку або спалах інфекційного захворювання. Дані про спалах у реальному часі можуть виявити основні показники виникнення епідемії, включаючи навмисне поширення патогенів. Портативні інструменти недалекого майбутнього мають бути готовими до розгортання в польових умовах, протоколи для обміну інформацією мають бути простими, швидкими та надійними. Дані, які не вважаються чутливими, можуть бути доступними через онлайнові хмарні сервери.

ристовуватися у військових цілях. Це лише збільшує важливість усвідомлення усієї ширини спектру майбутніх технологічних тенденцій, якщо спроможні впливати на появу інноваційних рішень для військових засобів. Розуміння законів та логіки інноваційного «мистецтва можливого», що швидко розвивається та змінюється, є викликом для військових, урядів та приватних організацій. Співпадіння у поглядах на майбутнє українських та європейських фахівців, аналітиків та науковців до-

Для України робота за цим напрямом може поєднати потенціал низки українських компаній з закордонними партнерами для спільної протидії новим загрозам.

зволяє мінімізувати ризик помилок та рухів у тупикові напрямки, сприяє формуванню дорожньої карти, яка може дозволити поєднати потенціал найбільш технологічних українських компаній з закордонними партнерами для спільної протидії новим загрозам. А в межах України – забезпечити однозначне розуміння пріоритетних завдань, які потребуватимуть поєднання можливостей держави та приватного сектору, який демонструє значно більшу гнучкість у продукування рішень і використанні нових можливостей.

Defense Express | квітень 2018

Резонанс

Боевые машины пехоты с фальшдовеском, или Некоторые детали к нашумевшей публикации «Нового Времени» Чем менее точна информация, тем более бурную реакцию она вызывает. Таков мой короткий ответ на обращения в нашу компанию с просьбой прокомментировать ситуацию и факты, изложенные в публикации журнала «Новое Время». В ней речь шла о том, что «…сборка разобранных БМП, странные закупки радиостанций, которые не помещаются в танки – такие сделки с военной продукцией проворачивают высокопоставленные представители власти». По касательной эта публикация «Нового Времени» задела и нашу компанию, поскольку в ней нашим экспертам приписаны утверждения, которых они не озвучивали.

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

Сергей ЗГУРЕЦ, директор информационноконсалтинговой компании Defense Express

Точка отсчета По версии журнала «Новое Время», «один из самых странных контрактов, заключенных МО в 2016–2017 гг., касается поставок Житомирским бронетанковым заводом (ЖБЗ) боевых машин пехоты (БМП). Предприятие закупало списанные с вооружения БМП1 1980-х годов выпуска у компании Wtorplast из Польши. Польская компания, согласно документам, имеющимся в распоряжении НВ, в свою очередь изначально покупала их у чешской компании Excalibur Army по €2025 тыс. за единицу — по цене металлолома. Wtorplast разбирала БМП — отделяла башни от шасси. Далее ЖБЗ завозил все это по отдельности в Украину. Каждая башня оценивалась в $66 тыс., а каждое шасси — в $99 тыс. Завод «ремонтировал» БМП — попросту сое-

динял ранее разобранные части. Стоимость работ составляла еще $40 тыс. за единицу. В итоге БМП стоимостью €20 тыс. обходилась украинскому оборонному бюджету в $205 тыс. Только в прошлом году в рамках контракта с ЖБЗ Минобороны закупило 200 боевых машин, потратив на них $41 млн». Таков фактаж одного из разделов материала в «Новом Времени». Со стороны «Укроборонпрома» уже последовало опровержение, в котором утверждается: «Вважаємо публікацію «Но вое Время» диверсією проти обороно здатності держави. Вона завдає ре путаційних збитків Концерну і нашим міжнародним партнерам. Тому прийнято рішення у судовому порядку захистити інтереси Концерну. Впевнені, що суд встановить істину». Мы, со своей стороны, также решили углубиться в тему. Эксперт компании Defense Express побывал в воинской части, где эксплуатируются БМП-1АК, собранные из узлов, закупленных в Польше. А мне удалось провести ряд достаточно детальных разговоров с представителями руководства Минобороны. При этом картина, которая вырисовывается, существенно отличается от видения «Нового Времени».

О цене вопроса и необходимости «Это был бы большой плюс, если бы к сегодняшнему дню у нас уже было 200 этих БМП-1АК. А еще лучше – вдвое больше. Даже по цене $200 тыс. за машину», – такой была первая реакция на мои вопросы у высоких должностных лиц Минобороны. Почему так? Начну с позитива. К 2018 г. танковые, механизированные и мотопехотные бригады Сухопутных войск были укомплектованы исправной техникой по штату. Это при том, что численность ВС Украины по сравнению с началом боевых действий в 2014 г. к сегодняшнему дню увеличилась почти в два раза, сформировано более десятка новых бригад. В Сухопутных войсках две танковые, тринадцать механизированных и мотопехотных бригад. Но количество и качество – категории разные. Именно поэтому задача повышения потенциала бригад за счет поставки новой, модернизации и ремонта существующей техники очень актуальна. Теперь о плохом. Боевые машины пехоты – как БМП-1, так и БМП-2 – для усиления потенциала наших

Defense Express | квітень 2018

Резонанс

Сухопутных войск брать уже неоткуда. То, что было ремонтопригодным на базах и арсеналах, отремонтировано и поставлено в войска. Точка. Но потребность в боевых машинах пехоты есть. Как пример, наши мотопехотные бригады ВС Украины, которые были сформированы в конце 2014 г. на базе батальонов территориальной обороны. Планировалось, что мотопехотными они будут временно, до передачи им техники, положенной по штату механизированным бригадам. Пока эта задача не решена. На одну бригаду, среди прочего вооружения, приходится, грубо говоря, 130 БМП. Это означает, что для четырех мотопехотных бригад нужно около 500 БМП. Про части корпуса резерва промолчу. В Украине БМП не производятся. Лишь в 2018 г. в гособоронзаказ включена опытно-конструкторская работа по созданию отечественного образца боевой машины пехоты. Почему так поздно, когда будет результат – безответный вопрос как к Минобороны, так и к «Укроборонпрому». Пока же ясность есть в том, что быстро удовлетворить потребности частей в БМП можно лишь за счет закупок. С одним уточнением, что покупать эти БМП просто не у кого, а стоимость ремонта на момент предконтрактной подготовки превышала стоимость новых БМП1АК. Во времена Варшавского договора БМП производились на территории России, в Польше и Чехословакии. При этом чехословацкие «копейки» – БМП-1 – из-за качества сборки были на голову выше по надежности тех, что делали в России. Но постсоветские запасы растая-

Для Минобороны Украины договорная цена за одну машину БМП-1АК – со всеми «накрутками», включая комиссию «Укрспецэкспорта» в 2,87%, расходы на доставку узлов в Украину и работу спецов с Житомирского завода составила около $169 тыс. Или около 4,38 млн. грн. ли у всех и это было большой удачей, что в одной из компаний стран Восточной Европе еще хранилась БМП-1. С ней в 2016 г. «Укрспецэкспорт» начал переговоры о закупке. Первая партия этих комплектующих «копеек» была поставлена в Украину в 2017 г. через зарубежного партнера. При этом Минобороны Украины с самого начала весьма плотно участвовало в ходе подбора боевой техники для пополнения своих арсеналов. Военные выезжали для оценки состояние техники и комплектующих вместе с представителями завода и спецекспортеров. «БМП и их комплектующие хранились в идеальных условиях. Все узлы и агрегаты для сборки машин прошли необходимые регламентные работы и стендовые испытания. Пробег машин – от 30 до 100 км. Все, что нуж-

но было заменить по срокам регламентных работ, сделано. При этом БМП-1АК вооружены 73-мм пушкой, которая с учетом специфики боевых действий на востоке Украине идеально подходит для противостояния противнику при нехватке огневых средств и артиллерии. При этом эти БМП могут плавать. Это реально надежная техника». Такова часть оценок, которые услышал от представителей Центрального бронетанкового управления ВС Украины. По итогу для Минобороны Украины фактическая договорная цена по первой поставленной партии за одну машину – со всеми «накрутками», включая комиссию «Укрспецэкспорта» в 2,87%, расходы на доставку узлов в Украину и работу спецов с Житомирского завода (работа в Украине и на выезде, по моим данным, около 40 тыс. грн, а не евро, как утверждается в публикации) составила около $169 тыс. Или около 4,38 млн. грн. Много это или мало за одну фактически новую боеспособную боевую машину пехоты? Долгожданный «Дозор» 4х4, не претендующий на поле боя на роль БМП, будет стоить около 8 млн грн. Новые колесные БМП 8х8 БТР-3 и БТР-4 украинского производства обойдутся как минимум в три раза дороже, чем «копейка». При этом, чтобы обеспечить производство хотя бы 100 колесных боевых машин пехоты в год, придется очень сильно постараться.

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

Риски и лабиринты права Для Украины агрессия России обернулась парадоксом. С одной стороны, громкие слова о воюющей Украине как о форпосте по защите ценностей европейской цивилизации. С другой, отказ ряда стран, особенно тех, что оглядываются на Россию, подписывать и выполнять контракты на поставку в Украину боевой техники и боеприпасов, чтобы не быть обвиненным в дестабилизации в регионе. Вместо ожидаемой помощи был заморожен ряд контрактов с государствами, которые решили прикрыться или европейским, или национальным законодательством, запрещающим поставлять оружие в зоны конфликтов. А боевые действия на востоке нашей страны трактовались именно так. Единственными открытыми «окошками» в получении Украиной ограниченной военной помощи до сих пор были Польша и страны Балтии. Так как они на своей шкуре понимают опасность соседства с нынешней Россией. Теперь снова вернемся к БМП, которые крайне нужны украинской армии. БМП – щит и меч пехоты. БМП – наступательное оружие, с ведением боя непосредственно боевыми машинами. Она создавалась для этого. Но их поставка в Украину как цельных изделий оказалось невозможной, исходя из ограничений европейского законодательства (в частности, Code of Conduct Европейского Союза), которое не дает возможности развивать прямое сотрудничество по летальной тематике. Поэтому в 2016 г. переговоры о закупке БМП-1 напрямую как в Словакии, так и в Чехии к позитивному результату не привели. При этом для оказания помощи Украине было принято решение, которое вполне вписывалось в рамки нелетальных поставок. В 2017 г. «Укреспецэкспорт» подписал контракт, по которому предусматривалось, что Житомирский бронетанковый завод со-

бирает БМП на своих мощностях по существующей документации – из комплектующих, закупка которых производится Госкомпанией «Укреспецэкспорт» у польской компании Wtorplast S.A. При этом цена за один «бээмпешный» пакет узлов и агрегатов, по моим данным, со стороны зарубежного поставщика составляла около $160 тыс. На территорию поставщика выезжала команда Житомирского бронетанкового завода. 4-5 заводчан отвечали за выполнение требований

30 листов инструкций с необходимостью оценки и фиксации множества параметров каждого прибора, узла, агрегата, а также ходовых и технических свойств машины в целом. Зачем все это полякам? Заработок – лишь часть ответа. Думаю, тут нужно отдать должное качеству связей представителей «Укрспецэкспорта» с польской компанией, которая традиционно помогала Украине и по другим направлениям, когда все остальные уходили в «цивилизованный отказ».

Defense Express | квітень 2018

Резонанс

З огляду на резонансність публікації журналу «Новое Время», відбулось засідання Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони, на якому було детально розглянуто матеріал видання. Головна увага та левова частина часу була присвячена саме з’ясуванню деталей про закупівлю БМП1АК. Про це парламентарям та журналістам розповіли представники керівництва концерну «Укроборонпром», Міноборони, військової частини, де зараз експлуатуються закуплені БМП, керівники польської компанії Wtorplast, з якою і укладав контракт «Укрспецекспорт». Були усі дійові особи, що згадані у публікації, окрім самих ініціаторів оприлюднення скандального фактажу. Не було ні автора резонансної публікації. Ні головного редактора журналу «Новое Время». Тепер – про те, що ж було оголошено на засіданні парламентського комітету. Заступник Міністра оборони України генерал Ігор Павловський підтвердив необхідність закупівлі БМП насамперед з огляду на поточну потребу переозброєння бригад ЗСУ. Такі зразки, як БМП-1 та БМП-2 добре відомі у військах. Але в Україні їх не виробляють. Саме тому БМП-1 закуповувались за кордоном. У даному випадку – у польської компанії Wtorplast. Середня вартість однієї машини першої партії за контрактом становить $169 тисяч (це десь 4,3 млн. грн.). Вартість корпусу $99 тис, башти з озброєнням $66 тис., вартість робіт «Житомирського бронетанкового заводу» складає $4 тисячі», - заявив Ігор Павловський. За його словами, найменша ціна від інших постачальників БМП, які

БМП-1АК «доїхали» до парламенту

пропонувалися ЗСУ, була на рівні 6,5 млн. грн. Також було оголошено, що на міжнародному ринку вартість БМП-1, в залежності від комплектації, в межах від $200 тисяч і доходить до $550-600 тисяч. Також для орієнтування - було названо ціни на БМП від різних виробників. Вартість БМП-3 (Російська Федерація) - $2,5-4 млн. M2 Bradley (США) - $1-6 млн, Warrior (Великобританія) - $2-6 млн, Puma (Німеччина) - $7 млн.

На питання, коли у нас будуть власні БМП, відповідь заступника Міністра оборони України була такою. Програма розвитку озброєнь в інтересах ЗСУ передбачає виконання двох дослідно-конструкторських робіт, які нині здійснює Харківське конструкторське бюро з машинобудування. Йдеться про створення важкої бойової машині піхоти та БМП загального призначення (тобто йдеться про БМП середньої вагової категорії). Всі документи – оперативно-тактич-

ні вимоги та технічне завдання – відпрацьовані. Триває робота щодо створення кооперації та виробництво складових для подальшого виготовлення зразків. Очікується, за оптимістичними оцінками, поява макетних зразків – до кінця цього року. Перший квартал 2019 р. – випробування. На засіданні комітету також було заслухано командира підрозділу, куди надійшли бронемашини. Командир роти повідомив, що «коли ми їх отримали, пробіг цих машин складав 50-55 км, настрілів на гарматі та кулеметі жодного, окрім тих, який був зроблений на заводських випробуваннях. Це абсолютно нові машини. На озброєнні мого підрозділу вони стоять біля одного місяця. За цей час в нас був проведений повний цикл залагодження, жодних нарікань з боку механіків-водіїв та з боку навідників-операторів не було. За цей період машини пройшли вже більше 500 км, жодних недоліків не бу-

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

ло виявлено», - розповів командир роти на ім’я Андрій. У свою чергу, перший заступник генерального директора ДК «Укроборонпром» Сергій Омельченко повідомив про те, що публікація у журналі «Новое Время» спровокувала ризики для повноцінного виконання поточного контракту з польською стороною. «Насправді, той контракт, який ми зараз обговорюємо, знаходиться у стані виконання. У нас є надзвичайні побоювання, що саме через політичну чутливість систем експортного контролю цей контракт може бути зірваний і, можливо, не буде виконаний до кінця», - наголосив Сергій Омельченко. У цьому контексті важливо, що адвокат польської компанії Wtorplast також повідомив, що після публікації під загрозою опинилася ліцензія компанії Wtorplast, яка також використовується для експорту техніки не лише до України, а й до Казахстану, Іраку, США і Чехії. При цьому представники інтересів польської компанії спростували твердження журналістів про те, що компанія Wtorplast нібито купувала розібрані БМП-1 за 20 тис. євро за ціною металобрухту. А потім перепродувала Україні вдесятеро дорожче. «Ця техніка ніколи не була металобрухтом, її головні вузли виробництва 2016-2017 рр. Теза видання «Новое Время», що ця операція є «корупційною оборуд-

кою», ніколи не може стосуватися компанії Wtorplast, тому що вона звітує міжнародним рейтинговим агентствам, звітує міжнародному аудиту і жодного разу не була замішана у корупційному скандалі. Категорична позиція Wtorplast - звернутися з позовом до видання, до автора. І вирішити питання збитків і розміру шкоди діловій репутації. Але однозначно можемо сказати, що цей розмір перевищує мільйон чи півтора мільйона євро в залежності від того, чи буде виконано контракт», - заявив адвокат. Також про свій позов до видання «Новое Время» оголосив концерн «Укроборонпром». Серед інших резюмучих рішень є і таке. Комітети ВР підготують зміни до чинного законодавства про посилення відповідальності журналістів за підрив обороноздатності держави шляхом розповсюдження неправдивої інформації. Про це заявив голова Комітету з нацбезпеки Сергій Пашинський. «Я прошу наших депутатів разом з Комітетом по свободі слова напрацювати доповнення до чинного законодавства про відповідальність, у тому числі кримінальну, за підрив обороноздатності шляхом розповсюдження завідомо неправдивих даних. Це питання назріло». Отже, відлуння від цієї публікації зачепить ще багатьох.

Контракт вошел в рабочий ритм, и после сборки БМП-1АК первой партии в Житомире поставки боевых машин с завода в части ВСУ должны были быть продолжены. Но, по данным Defense Express, публикация в «Новом Времени» серьезно встревожила Wtorplast S.A. Руководство компании Wtorplast S.A уже заявило об ущербе для своей деловой репутации. И все это происходит в условиях определенного политического похолодания между Украиной и Польшей. При этом – вот как совпало – у поляков вдруг появился новый заказчик на БМП-1. Причем по более высокой цене и без претензии на импровизации. Так ли это на самом деле, или поставщики начали искать выход из ситуации вскоре увидим. Но в случае недопоставки БМП1 для армии Минобороны выставит санкции посреднику – «Укрспецэкспорту». Не знаю, будет ли цена неустойки, который «Укрспецэкспорт» в худшем исходе со срывом поставок БМП будет выплачивать Минобороны, сравнима с ценой финансовых претензий «Укроборонпрома» к «Новому Времени». Но это тот случай, когда нужны не деньги, а оружие.

Постскриптум В отношении закупок БМП-1АК данные и утверждения, изложенные в публикации журнала «Новое время», отличаются от того, что пришлось увидеть и услышать мне. Схожая картина и с описанием закупок систем военной связи для ВС Украины. На 90 строк журнального текста в разделе материале «Нового Времени» о закупках средств связи для ВСУ – 11 ошибочных посылов. Факты во сто раз ценнее, чем комментарии. Точность и правдивость первичных фактов – основа любого материала. Они важны как точки опоры. Если они ошибочны, то вся конструкция никакого отношения к журналистике и аналитике уже не имеет. Это продукт, который решает совсем другую задачу.

Defense Express | квітень 2018

Пряма мова Сергій СЛЮСАРЕНКО, генеральний директор ДП ДГЗІФ «Укрінмаш»:

Ми готові до боротьби. Конкурентної

Про те, як досягти успіху на ринку озброєнь та військової техніки, чому для України важливо розвивати військовотехнічне співробітництво зі США та західними партнерами, навіщо Україні треба торгувати технологіями – у розмові кореспондента Defense Express з генеральним директором Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» (ДП ДГЗІФ «Укрінмаш») Сергієм СЛЮСАРЕНКО.

Про результати та те, як їх досягти за допомогою людей – Сергій Валерійович, якими є підсумки роботи Державної фірми «Укрінмаш» у 2017 році, а також основні показники діяльності підприємства?

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

– Фінансова звітність, яку ми публікуємо на сайті компанії у відкритому доступі свідчить, що протягом останніх двох років у нас відбувається зростання по основних показниках. Зокрема, наприклад, обсяг експорту за останні роки виріс і в 2017 році становив більше $53 млн., що на $20 млн. більше, ніж у 2016 році. Також я б хотів говорити про ефективність і такий показник в бізнесі, як EBITDA. Статистика показує, що у 2017-му і в 2016-му роках є суттєве зростання. А саме, в 2016 році EBITDA становив майже 37 млн. грн., в 2017 році – 107 млн. грн.! І це в час найжорсткішої конкуренції з Росією та повного розриву зв’язків. Ми змінили підходи та структуру українського експорту. Зараз нашою метою є створення нової бізнес репутації та ділової етики, тобто просування українського бренду. Це надважка задача! Проте ми справляємось і я бачу позитивну тенденцію. Це нова історія успіху України та нова сторінка в історії торгівлі зброєю. Дехто думає, що ми, як державна компанія, працюємо за бюджетні кошти. Однак хочу спростувати цю доволі поширену думку і наголосити, що ми, навпаки, є компанією бюджетоформуючою. Лише за минулий рік нами було сплачено більше 100 мільйонів гривень податків, і це не враховуючи податку на прибуток. Треба також наголосити, що ці податки сплачені компанією, в якій працює лише близько 150 людей. Фактично, ми звичайна бізнес-компанія, якій властиві всі ринкові закони, проте бенефіціаром та власником є держава. Моя задача – це ефективне управління держаним бізнесом.

– За рахунок чого вдається отримувати високі показники? – В першу чергу – це робота з кадрами, створення чіткої та зрозумілої системи заохочень. Як для людини, яка прийшла на державне підприємство з бізнесу, для мене важливим показником є ефективність як самої моделі побудови бізнесу,

Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна фірма «Укрінмаш» є дочірнім підприємством компанії «Укрспецекспорт», працює на міжнародному ринку з 1991 р. З 2010 р. ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» входить до складу ДК «Укроборонпром». Діяльність фірми спрямована на реалізацію державних інтересів у сфері військово-технічного співробітництва, забезпечення реалізації експортного потенціалу військово-промислового комплексу України. ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» має досвід роботи з понад 60 країнами світу.

так і окремих елементів системи. І, в першу чергу, людей, що тут задіяні. Для того, щоб зрозуміти ефективність кожного представника нашої команди ми запроваджуємо систему оцінки діяльності персоналу – оцінку «360°». При цьому ми враховуємо те які обов’язки покладено на конкретного працівника. Так, як це і заведено в бізнесі, ми поділяємо весь наш персонал на бек-офіс (допоміжний персонал, що забезпечує основну діяльність компанії) та людей, які безпосередньо задіяні в продажах. Для кожної з цих категорій ми запровадили системи заохочень, в яких враховуються особливості діяльності. Крім бонусної системи заохочень, ми ввели систему електронного документообігу, яка дає мож-

Сергій Слюсаренко очолює ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» з листопада 2015 р. До призначення на посаду був одним з топ-менеджерів компанії BRAIN Computers, яка займається оптовою та роздрібною торгівлею ІТ-технікою. BRAIN Computers представлена в 16 регіонах України, штат близько 800 співробітників.

ливість відстежувати статистику по кількості оброблених документів працівниками, по кількості залучення їх до контрактної роботи та по інших показниках. Після введення цих двох систем дуже яскраво стало видно, хто дійсно працює і є ефективним співробітником. Півтора роки назад ми провели першу реструктуризацію компанії, за результатами якої ми звільнили близько 30 людей та оновили кадри приблизно на 40%. Як наслідок – в

Defense Express | квітень 2018

Пряма мова

нас по персоналу піднялися показники по кількості вищих освіт, знанню англійської мови, а середній вік зменшився. Наступний крок це – введення CRM систем. Але вже прийшов час ще раз запускати механізм реструктуризації, що можна зробити в рамках оголошеного керівництвом ДК «Укроборонпром» скорочення штату Концерну. Ця реструктуризація стосуватиметься, зокрема, і лібералізації експортно-імпортних операцій з товарами військового призначення та подвійного використання. Після введення ліцензування в цій сфері ми виявимося ще в більш жорсткому конкурентному середовищі. Якщо зараз в нас є шість основних спецекспортерів, то завтра в країні може з’явиться ще 20-30 компаній-експортерів, в першу чергу з числа приватних оборонних компаній.

– Чи готовий «Укрінмаш» до такої нової реальності? – Ми готові і маємо конкурентні переваги. В першу чергу, це репутація нашої компанії у світі. Вона позитивно-висока. У цьому бізнесі дуже багато залежить від репутації та зв’язків. Це те, що напрацьовується десятками років. Люди, які працюють в нашій компанії, є експертами та мають великий досвід організації та супроводження зовнішньоекономічної діяльності. А приватні компанії встануть перед потребою створення власної сис-

теми експортного контролю, відділів зовнішньоекономічної діяльності тощо, необхідністю пройти всі етапи просування бренду та товарів компанії на зовнішніх ринках, брати участь у міжнародних виставкових заходах. Знайти фахівців саме в нашій галузі досить важко. Тому тим же приватним компаніям буде простіше звернутись до таких компаній як наша, де всі ці етапи пройдено та вся система працює злагоджено.

Про інвестиції та технології – Чи розглядається інвестування у якості перспективного напряму для Вашої компанії ? – «Укрінмаш» – інвестиційна фірма. Це є навіть в нашій назві. Ми вкладаємо в нові продукти та в розвиток нашого бізнесу. Наразі є проблеми з законодавством, яке надто жорстко зарегулювало інвестиційну діяльність. Це стримуючий фактор для розвитку. Проте факт залишається – спецекспортери мають колосальний потенціал для розвитку ОПК та залучення інвестицій в нього. Тому державні компанії пішли на те, щоб, завдяки державно-приватному партнерству, створити механізми, через які б подібні проекти проходили, показуючи свою перспективність. Це можна побачити на прикладі «Платформи розвитку інновацій», яку ство-

рено у формі державно-приватного партнерства між ДК «Укроборонпром» та приватними інвесторами. Ми також шукаємо іноземних інвесторів для України. Ключові чи критичні технології неодмінно мають залишаються в Україні, однак слід пропонувати трансфер технологій озброєнь поколінь «надсучасне мінус один», «надсучасне мінус два». А на отримані від цього гроші розробляти для власних потреб надсучасну зброю, яка не поступається кращим європейським чи американським зразкам. Саме наша компанія однією з перших відпрацювала цивілізовані механізми трансферу технологій. При цьому це було зроблено на одному з найцивілізованих та вимогливих ринків – США. Так, на прохання української компанії-власника технічної документації, ми організували продаж замовнику в США комплекту документації на модернізований зразок радянської стрілецької зброї. Мова йде про конструкторську документацію для організації виробництва кулеметів КТ-7,62. І це зроблено офіційно і відповідно до всіх вимог українського національного законодавства.

Про важливість співробітництва з США та конкуренцію на ринку – Наскільки зараз для України важливо співробітництво з США? – США є стратегічним партнером України і розвиток будь-яких форм співробітництва з цією країною для України в умовах гібридної агресії з боку РФ є дуже важливим. З одногу боку, в України є потреба в поглибленні співпраці у військовій і військово-технічній сферах з метою модернізації українських Збройних сил, а також використання українського потенціалу в аерокосмічній галузі. З іншого боку, США, будучі найбільшим гравцем на міжнародному ринку ОВТ, мають потужний вплив на його регулювання. В цій си-

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

туації є потреба організації якісного представництва інтересів України у цій країні. Це, в тому числі, і завдання спецекспортерів – створювати умови для розвитку прагматичних взаємовигідних відносин у воєнно-технічній сфері. З метою створення сприятливих для України умов співробітництва з США і реалізації національних інтересів нашої країни компанія «Укрінмаш» уклала угоду з відомою американською лобістською компанією YORKTOWN SOLUTIONS. Цим фактом, до речі, деякі журналісти нам намагались дорікати. Хоча в цій ситуації немає нічого особливого чи осудного – це нормальна міжнародна практика, коли для просування інтересів країни, чи навіть окремої компанії, наймається лобістська структура, що має значний вплив на формування суспільної думки в колах де приймаються рішення. Слід відзначити, що «Укрінмаш» обрав лобіста в США не випадково, а за результатами вивчення позитивного досвіду іншої української державної компанії «Нафтогаз України», яка, маючи попередній досвід роботи з YORKTOWN SOLUTIONS, знайшла доцільним цього року вже вдруге укласти угоду з цією американською компанією на просування власних та державних інтересів.

Що стосується нашого досвіду роботи з американським лобістом – ми провели переговори, досягли певних домовленостей – в тому числі і стосовно взаємодії з Конгресом, Сенатом і їх профільними комітетами, органами влади США, зокрема і з міністерством оборони цієї країни, засобами масової інформації, насамкінець. Саме це і передбачає укладена нами угода. Але наразі говорити про те, що це процес, який є успішним, ще передчасно. Тому що зараз ми лише розпочали співробітництво і знаходимось на початковому етапі наших відносини. Для чого це нам потрібно? Для того, щоб Україну розуміли в США. Ми мусимо переконати певні кола в цій країні у тому, що Україна варта довіри. Це є конкретна робота по просуванню України як бренду в Сполучених Штатах. І ми мусимо це робити, щоб отримати і нові можливості на міжнародному ринку озброєнь.

– Чи становить загрозу для українських виробників поява в Україні потужних іноземних компаній ? – Тут не можна говорити просто про загрози. Нашим виробникам потрібно відстежувати нові тренди, розуміти свої місце, можливості і недоліки, і розуміти, що потрібно робити, щоб не відставати від часу та потреб ринку. Я вважаю,

що кластеризація нашої оборонної промисловості, про що оголосило керівництво ДК «Укроборонпром», є своєчасною та необхідною. І це має нам допомогти створити ефективну систему виробництва продукції оборонного призначення – тієї, що буде затребувана і в країні, і на зовнішніх ринках. Для кожного кластера має бути створено та діяти таке собі R&D бюро, яке зможе подивитися на 5, 10, 15 років вперед і зрозуміти, яким чином слід розвиватися всьому кластеру. Ті потенційні загрози, які можуть виникати від заходу на ринок більш потужних і технологічних західних компаній, ми повинні перетворити на переваги. Для компаній, які заходять на наш ринок з технологіями, яких в нас немає, двері повинні бути відкриті. І тут українські державні, або приватні компанії повинні зрозуміти, де вони можуть зайняти свої місця: бути партнерами в цьому, бути дистриб’юторами і отримувати з цього заробіток, ставати сервісними центрами, або навіть ставати локальними виробниками цієї продукції. Всі ці шляхи є відкритими, доступними, і тут можуть бути можливості для всіх. В зв’язку з цим хочу зауважити, що нам потрібно вдосконалювати своє офсетне законодавство, яке зараз не є досконалим. Тому що певні функції є в Міністерства оборони, певні функції є в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі, однак вони не завжди є узгодженими. Цю співпрацю необхідно налагоджувати. Це завдання можна вирішити, або виписавши всі повноваження, обов’язки та процедури в законодавстві, або створивши спеціальний орган, який би здійснював координацію в цій сфері. В будь якому, разі це має бути плодом спільних зусиль – і держави, і окремих компанії і наших партнерів. Тож все в наших руках!

Розмову вів Валерій РЯБИХ, Defense Express

Defense Express | квітень 2018

Спецтема / Теория и практика офсетов

Офсетный шанс Офсетные механизмы можно и нужно использовать для решения задач перевооружения армии, реструктуризации и развития отечественного оборонно-промышленного комплекса Сегодняшние реалии торговли вооружением и военной техникой (ВВТ) ставят определенные условия для поставщиков и покупателей. С одной стороны, каждая страна стремится вооружить свою армию наиболее современным оружием, в том числе зарубежного производства, а с другой – стремится изыскать и направить средства на развитие своей собственной оборонной промышленности. Такая ситуация стимулировала появление новых схем взаимодействия, называемых офсетами, по которым продавец оружия не только обязуется поставить товар, но и принимает на себя дополнительные обязательства компенсировать покупателю часть его затрат. Именно такими путями развивается сегодня международное военно-техническое сотрудничество.

Антон МИХНЕНКО, Defense Express

фсет в оборонной сфере в той или иной форме применяют более 90 государств. Первоначально уровень офсетных обязательств составлял порядка 10-20% от объема основного контракта на поставку ВВТ. Однако, со временем, когда международный рынок оружия начал сужаться, и предложение стало превышать спрос, начали расти требования импортеров к объе-

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

мам компенсаций. И сегодня объемы офсетных обязательств уже перешагнули 100% рубеж. Из международной практики можно выделить масштабный европейский оружейный контракт последнего десятилетия в размере $3,48 млрд. на поставку в Польшу американских самолетов F 16, который был выигран корпорацией Lockheed Martin во многом благодаря льготному кредитованию проекта со стороны правительства США и офсетному пакету, который в 1,7 раза превышает сумму основного контракта. Офсет открывает внушительные перспективы при ограниченных финансовых возможностях приобретать сравнительно современную технику, новые технологии, совершенствовать собственный ОПК и, наконец, привлекать иностранные инвестиции на внутренний рынок для развития отраслей, абсолютно не связанных с «оборонкой».

Суть вопроса Офсет – это современная практика в международной торговле вооружением и военной техникой (ВВТ), которая предоставляет возможность импортерам частично компенсировать (в той или иной форме) свои расходы на такие закупки. Другими словами, под офсетом понимают специальный договор (соглашение), в рамках которого экспортер принимает на себя обязательство компенсировать импортеру согласованным с ним способом часть расходов, связанных с закупкой продукции военного назначения, поэтому такие договора называют также компенсационными. Следует особо подчеркнуть, что офсетный договор заключается одновременно с основным договором на поставку вооружения, военной или специальной техники. Как правило, применению офсетной практики в стране–импортере предшествует создание соответствующей правовой базы. По своему содержа-

нию офсет подразделяют на четыре основных типа: прямой и косвенный офсет, а также встречные и обратные закупки. Конечно, разнообразие вариантов компенсаций на этом не заканчивается, но именно эти являются основными. Офсетные требования в Украине определяются с учетом предложений представителей государственных предприятий, которые привлекаются в качестве консультантов по вопросам определения офсетных требований и принятия соответствующих предложений. При этом перечень государственных предприятий, представители которых привлекаются в качестве консультантов по вопросам определения офсетных требований и принятия офсетных предложений, утверждается офсетной комиссией. Государство оставляет за собой контроль за выполнением офсетного договора. Так, офсетный бенефициарий готовит квартальные отчеты об использовании компенсаций, установленных соответствующим договором, и предоставляет их оф-

сетной комиссии ежеквартально до 5 числа месяца, следующего за отчетным периодом. Немаловажной особенностью украинского офсета является размер компенсации (офсетный коэффициент), который зависит от отрасли, в которой заключается договор. К примеру, если речь идет об офсетном договоре в авиастроении, то офсетный коэффициент при поставках товаров составляет 100% и 95% при предоставлении услуг (Таблица 1). Одновременно с этим украинское законодательство максимально разъясняет для потенциальных инвесторов виды компенсаций, которые могут быть предоставлены по офсетным договорам. Так, согласно утвержденному «Порядку», таковыми могут быть: • выполнение работ, связанных с обслуживанием и ремонтом военной и специальной техники и военного имущества; • предоставление услуг по повышению квалификации специалистов в сфере обороны и безопасности;

Таблица 1. Отрасль экономики, в которой заключается офсетный договор Отрасль экономики, в которой заключается офсетный договор

Офсетный коэффициент в процентах к стоимости контракта на поставку подофсетной продукции товар

услуги

Авиастроение

100

Судостроение

100

Космическая отрасль

100

Топография и геодезия

Радиоэлектроника

100

Экология

Автоматизация и робототехника

Машиностроение

Строительство

Оптико-волоконные материалы

Биотехнологии

Defense Express | квітень 2018

Спецтема / Теория и практика офсетов • передача имущественных прав интеллектуальной собственности; • проведение в Украине научных прикладных исследований и разработок; • предоставление инвестиций; • закупка у субъектов хозяйствования Украины товаров или услуг на сумму, соответствующую частичной или полной стоимости экспортируемых товаров (встречная торговля); • предоставление украинским промышленным предприяти-

ям дополнительных экспортных возможностей; • оказание технической помощи по реформированию сектора обороны и безопасности. Украине для снижения расходов на закупку импортного ВВТ следует реализовывать уже действующую законодательную базу, а Минобороны и Минэкономразвития необходимо готовить различные проекты прямых офсетных договоров, начинать переговоры с европейскими компаниями

и обеспечивать в дальнейшем как закупку современного вооружения, так и передачу технологий. Следует помнить, что отечественный ОПК не в состоянии перекрыть все существующие потребности Вооруженных Сил в ВВТ. Поэтому офсетная политика может и должна рассматриваться как в контексте перевооружения нашей армии современными образцами оружия и техники, так и для решения задач по реструктуризации и развитию отечественного оборонно-промышленного комплекса.

Глоссарий

офсет или офсет-сделка – встречное обязательство, согласно которому страна-экспортер (ВВТ или других товаров и услуг) обязана вложить часть или все средства, полученные от контракта, в экономику страны-покупателя. Под офсетным соглашением понимается общий договор, где указывается, какую часть стоимости контракта должна возместить в виде офсета страна-экспортер, в какие отрасли должны быть направлены инвестиции, сроки выполнения обязательств и возможные санкции. Конкретный перечень действий по выполнению офсетного соглашения называется офсетными транзакциями; подофсетная продукция – продукция оборонного назначения, закупка которой по импорту осуществляется на условиях получения Украиной соответствующих компенсаций;

щиком подофсетной продукции расходов государственного заказчика на закупку такой продукции, которая прямо не касается указанной продукции;

заказчики – центральные органы исполнительной власти, другие государственные органы, которые являются главными распорядителями бюджетных средств, уполномоченные Кабинетом Министров Украины заключать контракты на поставку подофсетной продукции; бенефициар офсетных обязательств – государственный заказчик или другой субъект отношений государственной формы собственности в сфере исполнения государственного контракта по оборонному заказу на поставку (закупку) продукции, выпол-

нение работ и оказание услуг, получающий выгоды, преференции или инвестиции от иностранных поставщиков подофсетной продукции; прямое офсетное обязательство – форма предоставления компенсации иностранным поставщиком подофсетной продукции расходов государственного заказчика на закупку такой продукции, которая прямо касается указанной продукции; непрямое офсетное обязательство – форма предоставления компенсации иностранным постав-

офсетные мультипликаторы/коэффициенты. Для стимулирования (или ограничения) развития некоторых отраслей экономики страны-покупатели используют мультипликаторы. Мультипликатор – это числовой коэффициент, показывающий, во сколько раз сумма зачтенных офсетных обязательств будет отличаться от объема фактически выполненных работ. Например, если мультипликатор в отрасли двигателестроения равен 1.2, то инвестиции поставщика в эту отрасль, скажем, на уровне $100 млн будут зачтены как $120 млн. Если бы мультипликатор был меньше единицы, например, 0.8, то $100 млн инвестиций были бы зачтены как $80 млн.

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

У 2010 р. Законом України «Про державне оборонне замовлення» було введено поняття офсетного договору при здійсненні закупівель продукції оборонного призначення за імпортом. Після того, у квітні 2011 р. постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Порядок укладення компенсаційних (офсетних) договорів та види компенсацій, що можуть надаватися за компенсаційними (офсетними) договорами. В рамках формування в Україні правового поля офсетної діяльності щодо імпорту продукції та послуг військового призначення за основу був взятий досвід Республіки Польщі.

Українська теорія Дія українського офсету розповсюджується на договори, вартість яких перевищує 5 млн. євро.

апровадження офсетної практики в Україні здійснюється за наступною схемою: статтею 8 Закону України «Про державне оборонне замовлення» визначено передумови виникнення офсету, постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок укладення компенсаційних (офсетних) договорів та видів компенсацій, що можуть надаватися за компенсаційними (офсетними) договорами, при Мінекономрозвитку утворено офсетну комісію. Розгляд та обговорення офсетних пропозицій здійснюється офсетною комісією за поданням офсетного бенефіціара.

Дія українського офсету розповсюджується на договори, вартість яких перевищує 5 млн. євро. Вартісна межа закупівель озброєння та військової техніки, при якій виникатимуть офсетні зобов’язання – це мінімальна сума контракту на постачання продукції оборонного призначення, необхідна для виникнення офсету. Так, Румунія, Угорщина та Болгарія висувають вимоги щодо нижньої вартісної межі закупівель у розмірах 3 млн. євро, 4 млн. євро та 5,1 млн. євро відповідно. Польща як країна з подібною до української системою державного регулювання встановила цю межу на рівні 5 млн. євро. У Фінляндії, досвід якої є ціка-

вим для України, навпаки, офсетні зобов’язання виникають у тому разі, коли вартість контракту на постачання продукції та послуг оборонного призначення складає лише 10 тис. євро. Існують також приклади, неприйнятні для країн, яким характерні нерівномірне фінансування оборонного замовлення та дефіцит бюджету – в Австрії умовою виникнення офсету є укладання контракту на суму 22 млн. євро, Швейцарія визначила цей показник на рівні 12,7 млн. євро, Португалія – 10 млн. євро. При Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України створено офсетну комісію. Офсетна комісія є консультативно-дорадчим ор-

Defense Express | квітень 2018

Спецтема / Теорія та практика офсетів

28 ганом, її персональний склад затверджується відповідним наказом. Основною метою створення комісії є забезпечення на належному рівні координації діяльності суб’єктів офсетної діяльності щодо укладення, виконання та здійснення контролю за виконанням офсетних договорів. Завданнями комісії є розроблення та вдосконалення нормативноправової бази у сфері офсетної діяльності, координація вибору та діяльності офсетних бенефіціарів, підготовка та надання державним замовникам рекомендацій щодо напрямів та видів офсетних компенсацій. Комісією розглядаються та схвалюються офсетні пропозиції та проекти офсетних договорів, проводиться аналіз інформації щодо основних показників державного оборонного замовлення на відповідний рік у контексті визначення можливості виникнення офсету. Одними із завдань офсетної комісії є проведення аналізу інформації щодо основних показників державного оборонного замовлення на від-

повідний рік у контексті визначення можливості виникнення офсету, а також вивчення та узагальнення міжнародного досвіду застосування офсетних договорів при закупівлі продукції оборонного призначення. Створення в Україні діючої і в подальшому ефективної офсетної системи може потребувати внесення відповідних змін до Державного бюджету України. Мінекономрозвитку як уповноважений орган з питань координації оборонного замовлення забезпечує підготовку та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту основних

Економічно розвинуті країни з високим рівнем наукомісткості виробництва використовують переважно прямий офсет, тобто залучення іноземних інвестицій у підприємства оборонно-промислового комплексу

показників оборонного замовлення на відповідний бюджетний період, контролює діяльність державних замовників під час розміщення оборонного замовлення та виконання державних контрактів. Внутрішньодержавна координація з питань забезпечення упровадження офсетної діяльності в Україні налагоджена належним чином – зокрема, представники Міністерства оборони України та Міністерства фінансів України є членами офсетної комісії, і, в свою чергу, беруть участь у здійсненні заходів, направлених на удосконалення цієї сфери. Разом з тим, розвиток офсетної діяльності в Україні, як і будь-якої іншої галузі, багато в чому залежить не лише від досконалої нормативно-правової бази, належного рівня фінансування, наявності виробничих потужностей тощо. Внутрішня привабливість більшості видів продукції обороннопромислового комплексу України досить низька, передусім це пов’язано з обмеженістю оборон-

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

ного бюджету при значних потребах фінансування закупівель озброєнь. Сьогодні підприємства ОПК України характеризуються підвищенням потенціалу міжнародної кооперації, що в майбутньому надасть їм можливість зайняти певні позиції на міжнародному ринку озброєнь. За умов, що сформувались в оборонно-промисловому комплексі України, офсетні схеми можуть забезпечити його розвиток лише якщо в державі реалізується ефективна науково-технічна політика, розроблені моделі інноваційного розвитку підприємств, програми підтримки промисловості та створення за рахунок міжнародного співробітництва конкурентної продукції військового призначення. Паралельно з цим має розвиватись офсетна діяльність – невід’ємна складова зовнішньоекономічних операцій. Однією із особливостей українського офсету є розмір компенсацій (офсетний коефіцієнт) – від 65% до 100% основного договору в залежності від галузі. Так, авіаційна галузь відзначена стовідсотковим коефіцієнтом компенсації, в той же час топографічна галузь відображе-

на коефіцієнтом у 65%, що обумовлено прогнозованою вартістю можливих контрактів на постачання підофсетної продукції. Водночас, положеннями Порядку передбачено, що офсетні вимоги визначаються з урахуванням пропозицій представників державних підприємств, які залучаються як консультанти з питань визначення офсетних вимог та прийняття офсетних пропозицій. Тобто, у разі якщо державне підприємство, залучене як консультант, запропонує змінити цей показник, а офсетна комісія підтримає таку пропозицію, то відсотковий коефіцієнт може коригуватись – звісно, в межах визначених показників. Слід також додати, що офсетний коефіцієнт є предметом переговорів з контрагентом, і коефіцієнт компенсації по кожному окремому договору повинен стати консенсусом, точкою перетину інтересів сторін. Кожною державою встановлюється процентне співвідношення між прямим та непрямим офсетом у відповідності до цілей її офсетної політики. Прямий офсет являє собою компенсаційний договір, що реалізовується експортером в тій галузі промисловості, до якої в по-

дальшому здійснюватиметься компенсація. Непрямий офсет – це компенсаційні договори, що реалізовуються експортером в галузі промисловості чи інших сферах економіки, безпосередньо не пов’язаних з продукцією оборонного призначення, що постачається. Так, економічно розвинуті країни з високим рівнем наукомісткості виробництва використовують переважно прямий офсет, тобто залучення іноземних інвестицій у підприємства оборонно-промислового комплексу (Швеція, Фінляндія, Греція, Туреччина). Країни, що вибірково освоюють наукомісткі технології та виробництво, застосовують у пропорції, встановленій відповідними нормативними актами, як прямий, так і непрямий офсети (Австрія, Бельгія, Польща). Країни, що розвиваються, використовують переважно непрямий офсет – непрямі проекти в цивільних галузях промисловості (наприклад, Малайзія). Це пояснюється необхідністю розвивати власну оборонну промисловість. Що стосується України, співвідношення прямих і непрямих офсетних операцій на законодавчому рівні не визначено. Зважаючи на той факт, що наразі в Україні створено законодавче підґрунтя для започаткування офсетної практики, в подальшому тип офсетних угод, що переважає на українському ринку, визначатиметься рівнем її соціально-економічного розвитку, цілями, що переслідуватиме Україна при висуванні офсетних вимог, а також обсягами та номенклатурою продукції оборонного призначення, що закуповуватиметься за імпортом. Водночас, слід розуміти, що офсетна практика є для України своєрідною інновацією. Якщо теоретичну складову офсету можна розглянути на прикладі зарубіжних країн, які мають як позитивний, так і негативний досвід використання офсету, то практична складова та об’єктивні реалії можуть поставити перед Україною складні, непрогнозовані питання.

Defense Express | квітень 2018

Спецтема / Теорія та практика офсетів Закордонна практика застосування офсетів важлива для корегування воєнно-технічної політики України

Гра на підвищення Нові тенденції розвитку офсетної політики при експорті та імпорті озброєнь Зниження обсягів закупівель озброєння, військової та спеціальної техніки у провідних експортерів озброєнь призвело до посилення кризових явищ у воєнній промисловості цих держав, зростання конкуренції на ринках озброєнь та змін офсетної політики державімпортерів озброєнь та військової техніки (ОВТ).

Офсетні ставки зростають Останні декілька років демонструють нові тенденції у сфері офсетної політки. Насамперед йдеться про збільшення числа країн, що

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

застосовують офсет при закупівлях ОВТ; зростання значимості офсетних програм при проведенні тендерів; підвищення ролі і частки проектів з прямого офсету в розроблюваних офсетних програмах; збільшення обсягу офсетних зобов’язань до ста та більш відсотків від вартості контракту на поставку ОВСТ; наполягання імпортерів у рамках непрямого офсету в першу чергу на передачі їм наукомістких технологій, розробок, ноу-хау військового, подвійного та цивільного призначення, на проведенні спільних наукових досліджень, підготовці кваліфікованих наукових кадрів; зниженні розмірів мультиплікаторів (підвищувальних коефіцієнтів) при визначенні офсетної вартості проектів. На підставі оціночних показників, можна стверджувати, що сукупна вартість офсетних угод за контрактами з імпорту ОВТ, підписаних в усьому світі, у 2013 p. склала близько $290 млрд. У 2014 р. цей показник збільшився до $320 млрд., у 2015 р. – до $380 млрд. , у 2016 р. – перевищив планку у $430 млрд. При цьому країни-імпортери все більше намагаються поєднати основний контракт на імпорт ОВТ і офсетну програму в єдиний процес. Прагнуть отримати комплексні системи озброєнь для вирішення власних задач не тільки на сьогодні, а й на перспективу. Намагаються оптимально пристосувати офсетну політику до потреб національної безпеки. У свою чергу, основною тенденцією провідних держав-експортерів озброєнь щодо офсетних програм є намагання обмежити передачу критичних технологій з виробництва озброєнь. Проте в конкурентній боротьбі і США, і провідні європейські країни, зокрема, Франція, широко використовують офсетні угоди. Росія також використовує цей механізм у галузі ВТС.

Американська практика В США висловлюють негативне відношення до офсетних угод, що в більшості вимагають передачі певних технологій. На державному рівні існують обмеження на передачу технологій іншим державам. Наприклад, в 2015 р. США заборонили компанії «Локхід Мартін» передачу ряду технологій Південній Кореї в рамках уже узгодженої офсетної програми, зокрема, технології виробництва активної фазованої антенної решітки, яку корейські компанії мали бажання отримати та використати у власному винищувачі, що розробляється корейськими компаніями спільно з ком-панією «Локхід Мартін». У той же час, в умовах посилення конкуренції на ринках озброєнь США укладають офсетні угоди. Такі угоди укладаються як у рамках американських програм Foreign Military Sales (FMS), що регулюють контракти на експорт ОВТ на основі дер-жавних гарантій, так і програм Direct Commercial Sales (DCS), що регулюють контракти приватних компаній на експорт ОВТ. Ці програми практично охоплюють більшу частину експорту та є основою політики США при експорті звичайних озброєнь. У США розроблена дуже детальна класифікація офсетних угод.

$290

млрд. склала сукупна вартість офсетних угод за контрактами з імпорту ОВТ, підписаних в усьому світі, у 2013 p. У 2016 р. цей показник перевищив планку у $430 млрд.

Згідно із законодавством США в ході ВТС вони класифікують та використовують у контрактах офсетні угоди таким чином: • виробництво – організація виробництва американських ОВСТ (або запчастин для них) за ліцензією на території країни-покупця за умови, що вихідний контракт на поставку ОВСТ був укладений з Міноборони США (програма FMS); • ліцензійне виробництво – організація виробництва американських ОВСТ (або запчастин для них) за ліцензією на території країни-імпортера за умови, що вихідний контракт на поставку ОВСТ був укладений з американською фірмою-виробником (програма DCS); • субпідряди – організація виробництва запчастин і комплектуючих для американських ОВСТ на території країни-імпортера без передачі повної технічної документації та відповідних прав; • інвестиції – фінансування створення (або розширення) на території країни-імпортера філії компанії-експортера, СП або ж деякого бізнесу, не пов’язаного з профілем діяльності компаніїекспортера; • фінансова допомога – надання країні-імпортеру прямих або опосередкованих позик, кредитів, гарантій за кредитами, організація схем фінансування, допомога в реструктуризації державної заборгованості; • закупівлі – придбання кінцевого продукту виробництва країни-імпортера, не пов’язаного з ОВСТ, що поставляються; • передача технологій – організація науково-дослідної або конструкторської діяльності в країні-імпортері, технічна або технологічна допомога підприємствам; • організація навчання – навчання персоналу країни-імпортера для використання та обслуговування експортованих товарів.

Defense Express | квітень 2018

Спецтема / Теорія та практика офсетів

Європейські «хвилі» В ЄС владні структури виступають проти офсетних угод, однак прямо їх поки не забороняють. У країнах ЄС класифікують офсетні угоди на прямі (тобто ті, які прямо відносяться до імпортованої продукції) і непрямі (усі інші) офсети. У той же час, між країнами-членами ЄС створюються умови вільного переміщення без об-межень передач технологій, ноу-хау і спільного виробництва ОВСТ, що зменшує значення офсетних програм в самому ЄС. Однак країни ЄС, імпортуючи свої ТВП за межі союзу, активно використовують офсетні програми, конкуруючи з іншими державами.

Польська офсетна трансформація 32

В країнах ЄС, що активно розвивають власну воєнну промисловість, відбувається зміна вимог до офсетних програм. Так, у Польщі у 2014 р. був прийняв новий закон про офсетні угоди, що укладаються паралельно з контрактами на імпорт ОВСТ. Новий закон скасував закон про офсетні угоди, що діяв в країні раніше. Колишнє польське законодавство дозволяло практично будь-які види компенсаційних угод, що укладалися на додаток до основного контракту на поставку ТВП. Компенсації могли здійснюватися як за рахунок створення спільного підприємства на території Польщі, так і за участі іноземних підприємств в організації не зв’язаного офсетного зобов’язання. Відповідно до прийнятого закону міністерство оборони Польщі тепер може укладати з постачальниками ТВП тільки прямі офсетні угоди, безпосередньо пов’язані з ОВСТ основного контракту. При цьому компенсацій-

ні угоди, що передбачають опосередковані види інвестицій у економіку Польщі, наприклад, пряме фінансування або участь у незв’язаних спільних проектах, було заборонено. Новий закон привів польські правила рішень щодо офсетних угод і купівлі озброєнь у відповідність до директиви 2009/81/ ЕС Європейського Союзу. Ця директива вимагає, щоб країни – члени ЄС у рамках проведення тендерів на імпорт військової техніки висували офсетні вимоги, що безпосередньо зв’язані з предметом конкурсу. Закон також зняв обмеження мінімального розміру офсетної угоди, який раніше становив 5 млн. євро. Завдяки цьому стане можливим реалізація невеликих компенсаційних угод під час підписання контрактів на поставку продукції або послуг невеликої вартості. У цілому, Польща розглядає діюче законодавство як можливість прискорити розвиток власного оборонно-промислового комплексу та підтримати економіку. Прийняття закону було важливо для Польщі, оскільки країна нині займається реалізацією програми переозброєння збройних сил. Фінансування програми протягом найближчих десяти років – до 2024 р. – складе 33,6 млрд. євро. Для проведення ряду тендерів на поставку нових ОВСТ польським військовим необхідно схвалення контрольних органів Євросоюзу

Зроблено для Індії В Індії в 2016 р. також прийняли рішення щодо змін вимог до офсетних програм. Основним документом, що регламентує закупівлі ОВСТ, у тому числі у форматі ВТС, в державі є «Положення про оборонні закупівлі» (Defence Procurement Procedure – DPP). Починаючи з 2005 p., цей документ кожні 2-3 роки корегується. У 2011 р. одним з основних нових положень DPP– 2011, що стосуються офсетних угод, було розширення секторів промисловості, в яких припустима реалізація офсетних програм. Як наслідок, також був розширений перелік продукції, закупівлі якої можуть бути зараховані іноземній компанії як виконання офсетних зобов’язань. Замість переліку оборонної продукції (List of Defence Products), що був в DPP2008, уведений перелік продукції, авторизованої для виконання офсетних зобов’язань (List of Products, Eligible for Discharge of Offset Obligations). Також важливою зміною до офсетних угод стало фіксування вартості офсетних контрактів в індійських рупіях для нівелювання коливань валютних курсів. В офсетній політиці Індії в DPP-2011 був введений механізм нагромадження офсетних зобов’язань (Banking of Offset Credits). Він дає можливість постачальникові виконати офсетні програми в обсязі, що перевищує регламентований обов’язковий рівень, і надалі зарахувати їх при виконанні офсетних зобов’язань за новими контрактами. Період використання накопичених офсетних зобов’язань позначено в межах двох фінансових років з моменту затвердження пакета цих зобов’язань. Оскільки механізм нагрома-дження офсетних зобов’язань погоджується з їхнім «заліком за перспективними контрактами при фактичній невизначеності їх одержання постачальником у май-бутньому,

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

закономірним є виникнення поняття перевідступлення прав на них, тобто торгівлі офсетами. Однак, за оцінкам експертів, процесуальна частина механізму нагромадження офсетних зобов’язань має істотні недоробки через відсутність виразного механізму передачі/ перевідступлення прав у випадку неотримання виконавцем перспективних контрактів у Індії. Згідно з DPP-2011 у практиці ВТС з індійською стороною важливими були процедури оподатковування і митних відрахувань, оскільки продукція, що постача-ється країнами-експортерами в рамках офсетних угод, нерідко підпадала в одну категорію із чистим імпортом з усіма стримуючими факторами. Наприклад, для індій-ських компаній, що імпортують компоненти іноземного виробництва для виконання контрактів з міністерством оборони, передбачене звільнення таких поставок від сплати мит, у той час як поставки іноземних компаній, що беруть участь у реалізації офсетних програм, підпадають під обов’язкову сплату митних і компенсаційних мит як постачальники імпортної продукції. Крім того, іноземні компанії, на відміну від індійських, зобов’язані сплачувати акцизні збори (зі ставкою 14,4%) на використані у виробництві кінцевої продукції матеріали індійського походження. Також кінцева продукція як результат виробництва, розміщеного іноземними компаніями на індійських підприємствах, обкладається податком з продажів. Уведені в дію у 2011 р. в Індії процедури придбань ОВСТ DPP-2011 також були спрямовані на прискорення прийняття рішень щодо імпорту і спрощення укладання договорів, однак це лише підсилило корупційні схеми при формуванні угод. Наприклад, корупційний скандал навколо угоди щодо придбання VIP вертольотів італійської компанії «Агуста/Уестленд». Прийняті у 2013 р. процедури придбань ОВСТ DPP-2013 бу-

Нові вимоги країнімпортерів озброєнь з реалізації офсетних програм відкривають Україні перспективи щодо посилення своїх експортних можливостей ли спрямовані на ліквідацію вищезазначених недоліків DPP-2011 та передумов корупції. У 2013 р. Індія збільшила обсяги закупівлі ОВСТ, однак вона імпортувала більше 70% озброєнь. Відтак, у 2014-2015 pp. на політичному рівні було прийнято рішення щодо стратегії імпорту ОВСТ. Міністерство оборони Індії 21 березня 2016 р. схвалило документ «Процедури придбання продукції оборонного призначення – 2016». DPP-2016 замінив діючу DPP-2013 і набув чинності з 2 квітня 2016 р. Метою DPP-2016 є зниження залежності МО Індії від постачань імпортних ОВСТ, стимулювання створення СП на території Індії закордонними постачальниками і національними компаніями, включа-ючи їх дочірні підприємства. У цьому випадку офсетні вимоги щодо передачі технологій вирішуються шляхом формування СП і реалізації зв’язаних проектів виробництва ОВСТ. Міністерство оборони Індії тільки формує вимоги до ОВСТ і замовляє їх необхідну кількість у СП. Воно розраховує до 2027 р. досягти 70% самостійності в забезпеченні військ ОВСТ та збільшити число робочих місць у індійській воєнній промисловості.

Висновки 1 При здійсненні ВТС між державами укладання офсетних угод продовжує поширюватись, а вимоги до таких угод стають більш відповідальними та деталізо-ваними. Країни-імпортери озброєнь удо-

сконалюють власну нормативноправову базу з укладання та реалізації офсетних угод. Спостерігається світова тенденція, коли основні контракти на імпорт озброєнь та офсетні угоди стають одним цілим. При цьому країниімпортери намагаються одночасно створити спільне виробництво ОВСТ на власній території. 2. Теорія та практика застосування офсетної політики при експорті/ імпорті озброєнь важлива як для розвитку оборонної промисловості, так і для корегування воєнно-технічної політики та політики експорту ОВТ в Україні. 3. Останніми роками багато країн (ОАЕ, Індія, Саудівська Аравія, КНР тощо) зацікавлені у налагодження ВТС з Україною в галузі воєнної промисловості, зокрема в авіапромисловості, з використанням офсетних угод з передачею технологій виробництва авіатехніки. Нові вимоги країнімпортерів озброєнь з реалізації офсетних програм відкривають Україні перспективи щодо посилення своїх експортних можливостей. Однак це потребує нових методів ВТС України з іншими країнами, обґрунтування дольової участі українських компаній в СП на території імпортерів та визначення обсягів передачі технологій. Як правило, таке співробітництво може бути довгостроковим і на основі міждержавних угод. Так само Україна, закуповуючи озброєння та техніку закордонного виробництва, має застосовувати офсетні програми за умов, якщо обсяги контрактів перевищують 5 млн. євро. Очікується, що після закупівлі військових тактичних радіостанцій від компанії Asеlsan для ЗС України подальша співпраця з Туреччиною у царині ВТС передбачатиме застосовування механізму офсетів.

Сергій ГРІНЧЕНКО, Укрспецконсалтинг

Defense Express | квітень 2018

Арсенал

В тени «Кедра» Почему «буксует» модернизация Т-64 В течение ещё достаточно долгого времени основу танкового арсенала Вооруженных Сил Украины будут составлять основные боевые танки Т-64 в различных модификациях. Их модернизация – одна из актуальных задач, которая требует верных и рациональных решений. 34

Владимир ТКАЧ, Defense Express

пыт боевых действий танковых и механизированных подразделений в зоне АТО выдвинул ряд новых требований к улучшению таких характеристик танка как ео защищенность, огневая мощь и подвижность. Перечь возможных и необходимых мероприятий по каждому из направлений этой «триады» напрямую связан с техническими, технологическими и промышленными

возможностями отечественных оборонных предприятий. Центральное бронетанковое управление ВС Украины в альянсе с частными и государственными компаниями на практике уже отработало ряд эффективных решений на базе танка Т-64. В частности, существенно повышены возможности экипажа обнаруживать, распознавать и поражать цели ночью. Что касается улучшения защиты, то Государственное предприятие «Базовый центр критических технологий «Микротек» выполнило опытно-конструкторскую работу «Щит-64» по переоснащению танков Т-64 усовершенствованной динамической защитой. Это разработка на основе комплекса «Нож», но с рядом изменённых характеристик. Новый комплекс в три раза легче комплекса ДЗ «Дуплет», при этом практически не уступает последнему по характеристикам. Что же касается ходовых возможностей, манёвренности, то тут подход требуется более комплексный и масштабный. В зоне АТО в боевых действиях участвовали око-

ло 50 танков БМ «Булат» – одна из версий модернизации танка Т-64. На «Булате» для повышения подвижности, в моторно-трансмиссионном отделении устанавливалась новая силовая установка с двигателем 5ТДФМ мощностью 850 л.с., который являлся форсированной модификацией двигателя 5ТДФ мощностью 700 л.с. Установка двигателя 5ТДФМ потребовала замены штатного воздухоочистителя на новый и доработки выпускной системы. При этом, как показала практика, мощности форсированного двигателя в 850 л.с все равно недостаточно для танка, боевая масса которого возросла с 39 до 45 тонн. В том числе, и из-за динамической защиты. Масса комплекта дополнительной защиты «Нож» с установочными и крепёжными

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

деталями, а также с элементами динамической защиты на «Булате» составляла 3500 кг. Уже второй год между военным ведомством и Харьковским конструкторскими бюро по машиностроению им. Морозова обсуждаются варианты ремоторизации «шестьдесят четверки». В настоящее время в серийном производстве ГП «Завод имени В.А.Малышева» изготавливаются танковые двигатели 5ТДФМ мощностью 850 л.с. для танков БМ «Булат», 5ТДФМА-1 мощностью 1050 л.с. для танков Т72UА-1, 6ТД-2Е мощностью 1200 л.с. для танков БМ «Оплот». При этом МТО на базе двигателей 6ТД2 имеют большой экспортный спрос – с учетом обеспечения, в первую очередь, потребностей армии Пакистана, где на вооружении состоят более трехсот танков Т-80УД с МТО на дизелями 6ТД.

Именно двигатель 6ТД рассматривается как наиболее оптимальное решение для модернизации Т-64. Правда, отсутствие публичной информации о прогрессе в этом направлении может свидетельствовать или о наличии определенных технических и производственных проблем, или

же о шероховатостях во взаимоотношениях между конструкторами и заказчиками. При этом представители Министерства обороны Украины, с которыми общались эксперты журнала Defense Express, убеждены: у ХКБМ им. Морозова имеется весь необходимый конструкторский задел, чтобы задачу по ремоторизации «шестьдесятчетверок» решить быстр и с учетом требований военных. Подтверждение тому – работы, которые проводились ещё во времена

Советского Союза по так называемому проекту «Кедр». Еще в 70-е годы харьковскими конструкторами совместно с производственниками был создан танк – так называемый «Объект 476», в котором соединились защищенность и огневая мощь тяжелых танков и подвижность средних. Опытный образец «Объект 476» создавался на базе Т-64А и по замыслу конструкторов должен был стать базой для отработки и установки систем двигателя 6ТД. При производстве этой модели была применена новая схема защиты – многослойное бронирование, а также установлен механизм заряжания и

опробовано множество интересных конструкторских находок. Именно этот танк впоследствии стал основой создания новых модификаций танков Т-64 и Т-80. Первый образец танка проекта «Объект 476» появился в 1975 г. Создатели новой боевой машины изменили форму башни, применили метод комбинированного бронирования лобовой части. Обеспечили возможным осуществить установку на боевые машины комплекса управляемого вооружения «Кобра». Также – что наиболее интересно в нашем современно контексте – на новой серии танков был установлен тысячесильный двигатель 6ТД-1. Тактико-технические характеристики «Объекта 476» были следующими: масса – 41,5 т; экипаж 3 чел; мощность двигателя 1000 л.с.; максимальная скорость – 67 км/ч; запас хода – 600 км. Войсковые испытания новой базовой модели успешно прошли в различных климатических усло-

Военные настаивают, что пора вспомнить опыт по «Кедру» и применить его к штатным Т-64 в полном объеме. При этом стоит отметить – промежуточные итоги по темпам модернизации Т-64 нельзя признать удовлетворительными. Работа над ошибками делается слишком долго

Defense Express | квітень 2018

Арсенал «Объект 476» появился в 1975 г. Создатели новой боевой машины изменили форму башни, обеспечили установку на боевые машины комплекса управляемого вооружения «Кобра». Также на танке был установлен тысячесильный двигатель 6ТД-1.

виях. Несмотря на потяжелевшую башню, танк обладал повышенной маневренностью. По результатам испытаний новый двигатель 6ТД1 был рекомендован для серийного производства. За счет высокой преемственности по конструктивному исполнению с предыдущим серийным двигателем 5ТДФ была обеспечена возможность использования уже хорошо отработанной технологии и имеющегося оборудования для серийного производства 6ТД-1 на харьковском заводе им. В.А. Малышева в самые сжатые сроки. Именно поэтому военные настаивают, что пора вспомнить опыт по «Кедру» и применить его к штатным Т-64 в полном объеме. Но каким будет итоговый результат – пока не ясно. При этом стоит отметить – промежуточные итоги по темпам модернизации Т-64 нельзя признать

удовлетворительными. Работа над ошибками делается слишком долго. Таков вывод первый. Вывод второй. Интенсивное применение в зоне АТО новых и модернизированных образцов как танков, так и легких бронемашин (БМ «Булат», БТР-4, БТР3) сопровождалось выявлением и исправлением конструкционных, производственных, эксплуатацион ных недостатков, принятием решений по совершенствованию образцов с учетом опыта АТО. Для быстрого достижения позитивного результата крайне важно обеспечить эффективное взаимодействие и взаимопонимание между военными и промышленниками. Вывод третий. Дальнейшие требования как к применению танков, так и к их оснащенности средствами поражения и особенно защиты должны опираться на прогнозируемый

облик тех конфликтов и войн, которые будет вести украинская армия в будущем. Разработчикам и промышленникам нужно знать, от какого наиболее массового противотанкового средства военные хотят получить защиту. Также важно учитывать еще один нюанс. Новая совершенная, с превосходными техническими данными, и, как следствие, дорогая техника, конечно же, нужна. Она может быть успешно использована в операциях типа блицкриг. Но если в короткое время цели не достигнуты, то боевые действия конфликтующих сторон традиционно переходят в фазу на истощение сил и возможностей друг и друга. И тут на первый план выходит уже количество техники, ее исправность, темпы ее восстановления для возвращения в боевые порядки. Для такого этапа войны нужно много простых и надежных танков.

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

Зможе все Броньована ремонтно-евакуаційна машина «Атлет» ДП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. Морозова», що входить до складу ДК «Укрборонпром», розпочало виробництво броньованих ремонтно-евакуаційних машин (БРЕМ) «Атлет». Розроблена фахівцями «ХКБМ» машина призначена для технічного забезпечення танкових підрозділів. «Атлет» дозволяє проводити евакуаційні операції та ремонт техніки у польових умовах. «Атлет» обладнаний крановою установкою з вантажопідйомністю до 25 т, яке дозволяє проводити заміну основних вузлів та агрегатів танку, включаючи башту та двигун. Для евакуації бойових машин «Атлет» обладнаний лебідкою з максимальною силою до 250 кН, якої достатньо для витягування основних бойових танків. Спеціальне обладнання дозволяє проводити буксирування техніки на швидкості до 25 км/год. 1000-сильний двигун дозволяє розвивати «Атлету», що важить 46 т, швидкість до 70 км/год.

Окрім того, БРЕМ може перевозити до 1,5 т вантажу. Він оснащений зварювальним апаратом та іншим обладнанням, яке дозволяє проводити широкий комплекс робіт з відновлення боєздатності бронетехніки безпосередньо у польових умовах. Перші нові машини вже відправлені до Таїланду в рамках виконання контракту на постачання до цієї країни 49 танків БМ

«Оплот-Т» та двох БРЕМ «Атлет». Далі – у разі замовлень з боку Міноборони, вони будуть постачатись до ЗС України. Ця машина значно посилить технічні можливості ЗС України та забезпечить належний рівень боєготовності танкових підрозділів.

Фото: Олег КАТКОВ, Юрій ЩЕКОВ, «Укробонронпром»

Defense Express | квітень 2018

Дело техники В Министерстве обороны не исключают, что в сегменте боевой колесной машины 4х4 для украинской армии может закупаться «Онцилла» – зарубежный близнец «Дозора». Но при условии производства в Украине

Блудная «Онцилла» Министерство обороны уже заждалось боевой колесной машины 4х4 «Дозор». И после длительной паузы вернулось к тому, что нужно рассмотреть возможность серийного производства в Украине двухосного многоцелевого бронетранспортера 4х4 «Oncilla». Эта машина уже прошла испытания в Украине и своим исполнением и возможностями заслужила высокие оценки испытателей.

Сергей ЗГУРЕЦ, Defense Express «Онцилла» продвигается кипрской компанией «Lасеnaire Limited». За этой компанией – одна из четырех групп собственников документации на украинский «Дозор» в самом

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

первом его облике. По их утверждению, они довели «сырые» «дозоровские» чертежи до решений, воплощенных в «Онцилле». И это уже совсем другая машина. Производство налажено на польском предприятии АО Mista. Впервые «Онциллу» показали на польской оружейной выставке в Кельце в 2013 г. В 2015 г. и 2017 г. машины представлялись на выставках в Европе в различных версиях, кардинально переделанные по сравнению с 2013 г. На одной из зарубежных оружейных выставок у меня была возможность расспросить собственников компании «Lасеnaire Limited», что же именно они изменили в конструкции «Дозора», делая из него «Онциллу». Сейчас – самое время обратиться к записям, которые неожиданно оказались актуальными. Далее – прямая речь:

О корпусе «От «Дозора» в «Онцилле» осталась принципиальная идея создания машины. С корпусом произошел ряд конструктивных изменений. Полностью изменена крыша, люки, входные и выходные жалюзи. Изменена конструкция закрывания дверей, все дверные соединения заменены, чтобы обеспечить герметичность при преодолении водной преграде и работу ФВУ для создания избыточного давления. Внутреннее пространство машины герметично, защищено от воздействия ОМП. В машине – двойной

пол, чтобы гасить энергию взрыва мин под днищем. Днище у машины сделано полусферическое. Бронетранспортер можно использовать для преодоления бродов глубиной до 1,2 м.без необходимости дополнительной подготовки. По броне. Броня польская. Она, как и была запланирована по требуемым толщинам, так и сделана: 12 миллиметров – по отделению десанта, 8 мм – по моторному отделению, 6 мм – днище. Обеспечивает 3-й уровень «станага» по баллистике и, как минимум, 2-й уровень по противоминной защите. Это подтверждено в натовских лабораториях. Мы можем и 3-й «станаг» заложить по противоминной, но это потянет за собой вес, который ходовая часть должна выдерживать.»

О двигателе, ходовой и другом «По двигателю – предлагались изначально «Дойц»/«Ивеко» и коробка передач «Алисон». На «Дозоре» стоит «Дойц». Мы сделали ставку на «Ивеко», потому, что «Дойц» – тракторный низкооборотистый дизель. А «Ивеко» – высокооборотистый двигатель, который позволяет обеспечить лучшие динамические характеристики при ускорении машины, при достижении машины на максимальных оборотах и так далее. На «Онцилле» нового поколения под крышкой капота, где ранее помещался 4-цилиндровый дизельный мотор Deutz мощностью 190,5 л.с., стоит 4-цилиндровый мотор IVECO мощностью 210 лошадиных сил, по сравнению с 190 лошадиных сил у «Дойца». По ходовой части произведено ряд изменений, которые реализованы для обеспечения нормальной работы при больших динамических нагрузках. При езде по бездорожью и прочим сложным рельефам. Фактически на «Онцилле»

Defense Express | квітень 2018

Дело техники

пришлось установить новую ходовую. Трансмиссия заменена полностью. Отошли от «гремящей» трансмиссии, что в «Дозоре». Хотя сначала пробовали повторить решение. В колёсных редукторах, как вы знаете, были кулачковые дифференциалы повышенного трения. Особенность их конструкции так или иначе продуцирует повышенный шум. Мы пытались что-то изменить в дифференциалах. Но в итоге все это выкинули. Конструктора сказали: «Это устаревшая модель, никто в мире такого уже не делает». Поставлены все другие узлы. Карданные валы полностью заменены. Амортизаторы, «раздатки» – всё другое. Та раздаточная коробка, что стоит на «Дозоре» – она не обеспечивает работу надежную работу. Во-первых – она греется, во-вторых – она также создаёт страшные шумы. Прошли цикл выбора и проверки в работе новой раздаточной коробки. Сначала поставили четырёхвальную, потом пришли к выводу, что оптимальный вариант – трёхвальная. Так что машина получила новую распредкоробку с автономным охлаждением масла, а также новые, специально спроектированные для нее ведущие мосты и редуктора польской разработки и производства Можем говорить, что изменениям подверглась также автоматическая коробка передач Allison. А именно – внедрено новое программное обеспечение бортовыми управляющими подсистемами (вместо 5+1 внедрена система 6+1). Полностью изменено рулевое управление. Рулевое колесо на «Дозоре» вращать тяжело. На «Онцилле» все крутится, как на обычном легковом автомобиле. Почти одним пальцем. Полностью изменена тормозная система. Ушли от колодок и перешли на дисковые тормоза. Система подкачки шин совершенно другая по сравнению с «дозоровской». Стоит высокопроизводительная система подкачки, с большим запасом воздуха, автоматическим переключением, независимо контроли-

рует давление в каждой шине, сама подкачивает и так далее. Если прокололи или пробили колесо, то моментально работает на пробитое колесо с большей мощностью. Электропроводка, вы видели сами, вся НАТОвская. Со специальными уплотнениями, соединениями. Нет гаек, болтов, всё на защёлках.»

О системах охлаждения, кондиционирования и пожаротушения «Ту «дуйку», которую когда-то

спроектировали для «Дозоре» мы полностью заменили. Мы пригласили компанию с мировым именем, и она нам разработала целую систему. Сначала разработали систему охлаждения и кондиционирования только для зоны десанта, но оказалось, что этого недостаточно. Так как от с перегородки между водителем и моторным отделением шел жар. Поэтому дополнительно сделали контур и для десанта, и для экипажа. Теперь экипажу комфортно, а если машина будет стоять в холодных условиях, есть отбор тепла для отопителя от двигателя .

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

Так как одним из заказчиков была поставлена задача на эксплуатацию машины в условиях высоких температур, то для «Онцилы» разработана новейшая система охлаждения. Вращение вентилятора зависит от температуры двигателя. Сделаны специальные входы и выходы для горячего воздуха. Она спокойно функционирует при внешней температуре +55 градусов. Проверено и испытано в специальных термокамерах с нагрузками. Разработанные специальные радиаторы, специальные вентиляторы, специальные привода к ним и так далее. Воплощено очень много конструктивных особенностей, которые, к сожалению, на украинских машинах пока не применяется. Конструктора с ХКБМ, где разработан «Дозор», знают эту концепцию, но пока в свою конструкцию это не внедряют». Что касается специальных систем. Реализован совершенно новый принцип противопожарной системы. Есть два варианта. Мы один вариант использовали – водяной. Вторая система двухконтурная – одна для боевого отделения, другая для десантного отделения, которая в автоматическом режиме работает в зависимости от развития пламени, и может также управляться вручную»

Полная масса, кг

8800 +3%

Габаритные размеры, мм: – длина с лебедкой – ширина – высота по зенитной установке

5800 2450 2700

Ширина колеи

2000

Дорожный просвет

400

Мин. радиус разворота, м

8,9

Экипаж

3 чел

Десант

Количество сделанных, проданных машин и ценовая политика «Этот вопрос является коммерческой тайной. – От ваших конкурентов слышал, что цена машины колеблется от $300 до $450 тысяч. – «Вилка» неправильная. – Какая правильная?

– От $250 тысяч. Все зависит от комплектации машины. Машина в полной комплектации – около $500 тыс. Если взять систему противопожарную, то она стоит $15 тысяч, и меньше ты не сделаешь. Не то, что в «Дозоре» – 2 баллончика и 5 датчиков поставлено. Хотя, если мы возвращаемся к ценообразованию, есть определенные заказчики, которые говорят, что вот есть такая сумма, больше мы не заплатим. Мы готовы действовать гибко. Основные узлы, агрегаты в машине остаются. Но мы можем заменять какие-то другие дорогостоящие комплектующие. К примеру, здесь стоят английские сидения за 2 с половиной тысячи долларов. Мы можем поставить сидения румынские, которые стоят 200-255 долларов. Вот тебе разница – 5 тысяч или тысяча долларов. И так всё».

Не исключено, что в ближайшее время может развернуться весьма мощное противостояние между теми, кто заинтересован в закупках для украинской армии «Онцилл», но производимых в Украине – блудного зарубежного близнеца «Дозора», и тех, кто отвечает за продвижение проекта «Дозора» в его отечественной версии. Исход битвы пока не предопределен.

Defense Express | квітень 2018

Крупним планом Підвищення оперативних спроможностей за рахунок використання безпілотних ударних систем буде залежати від трьох ключових складових. Це техніка, тактика та навички

Ударники небес 42

Створення ударних БпЛА для застосування у тактичній ланці. Загальна картина та проблеми Бойові дії на сході України стали черговим підтвердженням тенденцій, що сформувалися у ході ведення локальних військових конфліктів у новітній історії людства. А саме – відсутність чітких ліній фронту, де відбувається головне протистояння; широке застосування малих тактичних підрозділів, окремих груп або навіть окремих бійців для виконання завдань; зростання вимог до автономності підрозділів та частин під час ведення бойових дій; спромож ність збройних сил вести бойові дії у містах або на територіях з розвинутою мережею індустріальних забудов, де ускладнене ведення розвідки, забезпечення зв’язку та проведення операцій наступального та оборонного характеру.

Сергій ЗГУРЕЦЬ, Defense Express

нових реаліях підвищення оперативних спроможностей військ, ефективності застосування малих груп для вирішення завдань тісно пов’язане з безпілотними комплексами. В Україні – як серед військових, так і серед розробників – за час війни на сході держави з російсько-терористичними військами суттєво зріс інтерес до ударних БпЛА. При чому йдеться про

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

їх застосування насамперед на тактичному рівні. Загалом ситуація, на перший погляд, виглядає спокусливо. Тактичні БпЛА з огляду на свої габарити, малу помітність і відсутність необхідності піклуватися про безпеку пілота можуть непомітно наблизитись до цілі і здійснити неочікувану для ворога атаку. Проте, як виявилось, створення таких зразків є складним технологічним завданням. У світі експерименти на тему ударних безплотників для застосування у тактичній ланці почалися набагато раніше. Розробка піш-

Проте «легкий» боєприпас – це мала маса його бойової частини, і, як наслідок, обмежена потужність. Втім, зниження потужності боєприпасу має і позитивний ефект, оскільки зменшує ймовірність нанесення побічного збитку мирному населенню, якщо мова йде про враження цілей у межах населених пунктів, і власним військам, які знаходяться у зіткненні з противником на малій відстані. Аби забезпечити прийнятну ефективність застосування такого комплексу дистанційно керованого озброєння, слід суттєво підви-

вання. Вагу перспективних боєприпасів обмежили до 6 кг. Жорсткі вагові та габаритні обмеження примусили розробників з Lockheed Martin зробити ставку не на керовану ракету, а на плануючу бомбу, політ якої корегується за сигналами GPS, а на кінцевій ділянці застосовується напівактивне лазерне наведення. При однаковій масі бойової частини бомба, на відміну від ракет, не має власного двигуна, що дозволяє суттєво зменшити загальну вагу боєприпасу. Дальність застосування бомби залежить,

> 43

ла двома основними шляхами. Це створення спеціалізованих надлегких боєприпасів, які можна використовувати з малих тактичних БпЛА, і перетворення в одноразову керовану зброю самого безпілотника. Виявилось, що пристосування тактичних «дронів», які головно виконують завдання розвідки у різних частотних діапазонах, до виконання також і ударних функцій, не є простим питанням. Обмеження ваги корисного навантаження у тактичних БпЛА висуває особливі вимоги до боєприпасів, які будуть використовуватися для враження цілей. Вони мають бути достатньо легкими, аби «безпілотник» міг їх підняти і діяти без суттєвого зменшення бойового радіусу.

щити вимоги до систем управління. Вони мають забезпечити або пряме влучення боєприпасу у ціль, або незначну похибку – не більше ніж 1-3 м, аби таким чином компенсувати «недолік» малопотужної БЧ. Корпус морської піхоти і Командування спеціальних операцій США десь у 2010 р. поставили перед розробниками завдання надати ударні функції 170-кілограмовому розвідувальному БпЛА RQ-7 «Shadow 200», який широко застосовується в армії США і користується попитом на міжнародному ринку озброєнь. Також обумовлювалось, що озброєння RQ-7 «Shadow 200» не повинно зашкодити його розвідувальним можливостям і не має помітно знизити дальність польоту або час патрулю-

головним чином, від висоти відділення від носія і його швидкості. У 2012 р. пройшли випробування такої бомби під маркою Shadow Hawk. Боєприпас мав калібр 70 мм, довжину 68 см і вагу 5 кг. У ході випробувань з БпЛА RQ-7 бомба була скинута з висоти понад 1,5 км і вразила мішень усього у 20 сантиметрах від точки прицілювання. Мала потужність її осколкової бойової частини була цілком компенсована високою точністю. Проте, як не дивно, й досі БпЛА RQ-7 «Shadow 200» у розширеній версії з ударними можливостями не постачається американській армії. Серед іншого, це пов’язано з недостатньою ефективністю у порівняні з іншими засобами враження,

Defense Express | квітень 2018

Крупним планом

що є на оснащенні армії США, в тому числі і за рахунок безпілотних комплексів вищого класу, здатних застосовувати керовані боєприпаси більшої потужності. Разом з тим, комерційні розробки керованих боєприпасів для БпЛА різних класів ведуть різні фірми США, Франції, Ізраїлю, Китаю тощо. В Україні також пролунали оптимістичні заяви про можливість створення вітчизняного тактичного ударного безпілотного комплексу. 29 серпня 2016 р. під час презентації продукції ДК «Укроборонпром» у Києві вперше була представлена аеродинамічна модель комплексу АН-БК-1 «Горлиця», який розробляється ДП «Антонов» у кооперації з провідними підприємствами України. Стверджувалось, що АН-БК-1 «Горлиця» – це багатофункціональний комплекс, призначений для ведення повітряної розвідки вдень та вночі, а також ураження цілей бортовим озброєнням. ДП «Антонов» взяв за орієнтири можливості американського БпЛА RQ-7 «Shadow 200». При цьому демонстрації АНБК-1 «Горлиця» проходили також і в 2017 р. – перед різними посадовими особами. У тому числі і з натяком на «ударні» можливості. Пріоритети у розвитку тактичних БпАК з ударними амбіціями надзвичайно тісно пов’язані не стільки з тривалістю та дальністю польоту, а й з можливостями цільового навантаження щодо ідентифікації, визначення координат цілі та наведення високоточних боєприпасів. Виконання завдань повітряної розвідки за допомогою БпЛА становить інтерес, якщо виявлений «дроном» об’єкт може бути віднесений до одного з типів військової техніки: танк, автомобіль, літак, РЛС. Це найпростіший рівень, так звана «загальна ідентифікація». Поглиблена, «описова ідентифікація» передбачає спроможність за допомогою БпЛА ідентифікувати зразок. Наприклад, визначити, що помічений танк – це Т-72Б3. І, нарешті, «технічний аналіз», який дозволяє опера-

тору БпЛА розрізнити, чи працює двигун у цього танку чи ні, з огляду, наприклад, на наявність чи відсутність димового вихлопу. Нині цільове корисне навантаження (ТВ та ІЧ-камери) українських БпЛА тактичних поля бою та тактичних, за окремими виключенням, мають низьку розрізнювальну здатність. Відтак, навіть «описова ідентифікація» ворожих цілей нашими БпЛА обмежена. Що є неприйнятним при бажанні пристосувати такі БпЛА для виконання ударних функцій, особливо в умовах близького контакту наших військ з ворогом, або при загрозі завдання шкоди мирному населенню.

Корпус морської піхоти і Командування спеціальних операцій США десь у 2010 р. поставили перед розробниками завдання надати ударні функції 170-кілограмовому розвідувальному БпЛА RQ-7 «Shadow 200», який широко застосовується в армії США і користується попитом на міжнародному ринку озброєнь.

Для ударного БпЛА потрібні сучасні гіростабілізовані платформи, які інтегрують у єдиному блоці ТВ та ІЧ-камери, лазерний далекомір і лазерний підсвітлювач цілі, які необхідні для наведення боєприпасів. Як приклад, на американському БпЛА RQ-7 «Shadow 200» встановлена гіростабілізована оптико-електронна платформа POP-300D вироб-

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

ництва ізраїльської компанії Israel Aerospace Industries. POP-300D інтегрує у єдиному блоці ТВ та ІЧ камери, лазерний цілевказувач і лазерний далекомір. POP-300D забезпечує вирішення завдань розвідки, спостереження, виявлення цілей і рекогносцировки вдень та вночі. Лазерний цілевказувач POP-300D сумісний з лазерними системами наведення США і НАТО, включно з ракетами Hellfire. Експорт таких систем в Україну поки що обмежений. Маса високотехнологічного POP300D становить понад 20 кг. Аналоги РОР-300D інших виробників мають вагу 26 кг і більше. Нині в Україні немає жодного БпЛА, який спроможний підняти таку вагу. Звісно, окрім існуючого у вигляді демонстраційного макетного зразка «Горлиці». У разі, якщо АН-БК-1 буде реалізований як діюча платформа, що зможе підняти заявлене навантаження у 50 кг (засоби враження плюс багатофункціональна гіростабілізована оптико-електронна платформа на кшталт РОР-300D, або продукт власного виробництва) підстав для оптимізму буде більше. Але де-факто це завдання надзвичайно складне для розв’язання. Поки що в Україні також немає зразків озброєння – ракет чи керованих плануючих авіабомб – які придатні для застосування з БпЛА. Але у українських військових вже є вимоги до необхідних ударних можливостей безпілотного тактичного авіаційного комплексу. Критерії оцінки ефективності бойового застосування ударних БпАК визначені як щодо ймовірності ураження одиночної типової цілі (зокрема, «танк»); так і вра-

ження групових та площинних цілей – на кшталт «танковий взвод на марші» або «склад паливо-мастильних матеріалів». Як важливий і цікавий приклад: військові хочуть, або ударний БпАК тактичного рівня забезпечив знищення типової наземної цілі (наприклад, той же російський танк Т-72Б3 на відкритій місцевості), при одному ударі з ймовірністю не менше 0,8. Іншими словами, з першого заходу і з першої спроби атака нашого «безпілотника» має завершитись гарантованим знищення ворожого танку. Інакше гра не варта свічок.

АН-БК-1 «Горлиця» неодноразово демонструвався перед різними посадовими особами. У тому числі і з натяком на «ударні» можливості. Заявлені ТТХ АН-БК-1 «Горлиця»: максимальна злітна вага – 200 кг; максимальна вага корисного навантаження – 50 кг; оперативний радіус: 80 км; робоча висота ведення розвідки: 1800 – 2400 м.

Якщо візьмуть верх не ці вимоги, які схожі до вимог до ударних комплексів у арміях інших країн, а позиція представників промисловості, що досягнення вимог з боку Міноборони є неможливим чи непотрібним, це означатиме одне. З витрат на потреби оборони держава буде фінансувати проект, який у підсумковому варіанті не буде конкурентним з точку зору бойової ефективності. Ризик збиття такого БпАК буде вищим, ніж гарантоване знищення «дроном» ворожого танку (при прогнозованій вартості од-

Defense Express | квітень 2018

Крупним планом

ного БпАК типу «Горлиця» у комплектації, придатної для виконання ударних місій, в межах $4 млн – за оцінками інформаційно-консалтингової компанії Defense Express). Розробка та застосування ударних тактичних БпАК є актуальним та важливим завданням. Але за повної відсутності в Україні діючого тактичного БпАК як платформи під ударну версію; боєприпасів, які будуть застосовуватися з такого БпЛА такого комплексу; відсутністю прицільних систем задля забезпечення влучення у цілі в автоматичному режимі і з мінімальною похибкою; відсутність захищених каналів управління та передачі даних, які спроможні діяти в умовах РЕБ противника; систем управління та наведення високого рівня – заяви про створення у найближчій перспективі ударних тактичних «дронів» надмірно передчасні. Здійснення таких надзвичайно складних технологічних проектів має відбуватися поетапно, з урахуванням досвіду та науково-технологічного набутку, який сформується у ході успішної реалізації насамперед розвідувального тактичного БпАК за темою “Горлиця”, яка виконується в інтересах Сухопутних військ. Разом з цим, на найближчу перспективу задля посилення бойового потенціалу Збройних Сил вважається за доцільне зосередити зусилля на підвищенні ефективності бойового застосування не окремих ударних літальних апаратів або комплексів, а насамперед розвідувально-ударних систем. Ефективність застосування такої системи у складі, наприклад, БпАК «Фурія» (або «FlyEye») та артилерійського підрозділу (будь-якого складу та каліБпЛА «Switchblade» застосовується з 2012 р. Після «мінометного» старту з легкого композитного контейнера «безпілотник» вмикає малошумний маршовий електродвигун, що знижує його помітність. Боєприпас здатний застосовуватися поза зоною прямої видимості, що особливо важливо при бойових діях в горах і умовах міської забудови. Його також можна запускати з укриття.

бру) проти цілей та об’єктів ворога значно вища, ніж застосування будь-якого автономного ударного БпЛА, з, наприклад, двома засобами ураження вагою по декілька сот грамів, або навіть декілька кілограмів.

Розробка одноразових ударних БпЛА Здешевлення безпілотників, їх розвиток і мініатюризація, масовий випуск електронних компонентів привели до появи нового класу надлегких одноразових ударних БпЛА, які можуть застосовуватися окремими бійцями – так званих «розумних гранат». Поштовхом до їх створення стали війни США в Іраку і Афганістані, де американським військовим довелося не тільки воювати з регулярною армією, скільки вести протипартизанські дії. За результатами аналізу цих конфліктів, у 2010 р. Армія США сформулювала, а потім регулярно оновлювала свої вимоги до таких БпЛА у рамках програми Lethal Miniature Aerial Munition System (LMAMS, «Мініатюрна повітряна ударна система»).

Вимоги до таких систем у версії від 2013 р. є досить непростими. Такі ударні «безпілотники» створюються для використання на рівні взводу, мають переноситися і застосовуватися однією людиною. Одноразовий «безпілотник» і станція управління ним повинні бути готові до застосування з похідного положення протягом двох хвилин. Боєприпас у зборі повинен важити не більше 2,5 кг і мати бойову частину вагою менше 300 грамів – при цьому забезпечувати дуже високу ефективність проти незахищеною живої сили у радіусі 4 метри і дуже малий збиток в радіусі понад 10 метрів. Дальність застосування – не менше 10 км; тривалість польоту – не менше 15 хвилин. Одноразовий «безпілотник» повинен мати оптичну камеру для спостереження по курсу і по сторонам у денних умовах, а також нічну ІК-камеру для спостереження за курсом. Також необхідна вимога до виробу: можливість автосупроводження стаціонарних і рухомих цілей після захоплення їх оператором.

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

Зразками, що відповідають цим вимогам, є ударний «дрон» Switchblade американської компанії AeroVironment та «розумна граната» Tiger виробництва компанії MBDA Missile Systems. Ударний боєприпас «Tiger» має вагу 1,2 кг. Після вилучення з компактного транспортного тубуса запускається кидком руки. Невеликий електромотор і надувне пластикове крило дозволяють йому доставляти до цілі дві кумулятивно-осколкові бойові частини на основі стандартної 40-мм гранати М430A1, яка застосовується в автоматичних гранатометах. Переваги «розумних гранат» перед звичайними гранатами, гранатометами і керованими ракетами начебто очевидні. Головна з них – можливість вражати цілі за межами прямої видимості, залишаючись поза досяжністю противника, якщо той не має аналогічної зброї. Разом з тим, ключовим параметром щодо оцінки таких керованих літаючих гранат буде їхня спроможність виконати поставлене завдання з потрібним ступенем ймовірності. Бойова частина боєприпасу повинна бути спроможною виконати так звану типову задачу, на виконання якої розрахований такий безпилотник. Наприклад, знищення легко/важкоброньованої ціли, сховища тощо. Також «розумна граната» повинна мати переваги у порівнянні з іншими зразками зброї, що вже є арсеналі української армії. Наприклад, мінометами чи іншими засобами артилерії різної потужності, у томі числі і за критерієм « ефективність – вартість». На нинішньому етапі такі БпЛА поки що достатньо коштовні для масового застосування та складні для використання звичайними солдата-

Безпілотний літальний апарат «Ятаган-2» розроблений в ініціативному порядку недержавним об’єднанням Альянс «Нова Енергія України» (м.Київ). Розробники стверджують, що «безпілотник» є бойовим засобом, що здатний здійснити точковий удар по цілі. Дальність дії – до 3 км. Тривалість польоту 12 хвилин. Маса бойової частини – 1 кг. Принцип дії ударного «дрона» – доставка заряду вибухової речовини до цілі і її знищення шляхом прямої атаки. Система наведення не деталізована. Бойовий «дрон» розміщується у тубусі, після старту з якого складені крила безпілотника розгортаються. Також «Ятаган-2» може запускатися з руки або використовуватися у якості ударного засобу при його розміщенні на бронетранспортерах. БпЛА «Гайдамака» М-49 розроблено у Національному авіаційному університеті (м.Київ). Заявлено, що багатофункціональний БпЛА здатен виконувати не тільки стандартні функції безпілотника, але і самонавідного снаряда. БпЛА «Гайдамака» М-49 має довжину 0,48 м, розмах крил – 0,82 м; швидкість – до 140 км/г. Максимальна висота польоту – до 2 км. Завдяки легкій вазі і невеликим розмірам апарат можна переносити у рюкзаку, запуск здійснюється як зі спеціального пристрою, так і з руки. Також заявлено, що він пристосований для транспортування до 2 кг вибухівки. Тривалість польоту – до 30 хвилин.

ми. Але вони також мають переваги, які забезпечать їм місце у арсеналі спецпідрозділів і елітних частин. В Україні вже демонструвалися безплотні комплекси, які претендували та претендують на роль «розумних гранат». Один з випадків завершися трагічно. У грудні 2014 р. на Яворівському полігоні у Львівські області через вибух «безпілотника» загинув волонтер. Апарат вибухнув перед запуском. Унаслідок вибуху волонтер із Києва отримав травми, несумісні з життям. Чоло-

вік був досвідченим інженером, займався створенням безпілотників, неодноразово бував в зоні АТО. Серед інших українських проектів «дронівкамікадзе» – безпілотний літальний апарат «Ятаган-2» та багатофункціональний БпЛА «Гайдамака» М-49. Визначальних відомчих випробувань цих зразків на ДНВЦ (м.Чернігів) не проводилось. Тож поки що можна спиратися лише на інформацію, що надають самі розробники. Також для ЗС Україні пропонуються ударні «дрони-камікадзе» закордонного виробництва – як для закупки, так і для спільного виробництва разом з українськими компаніями. ПАТ «Чернігівський завод радіоприладів» (ПАТ «ЧеЗаРа») просуває проект комплексу «Сокіл» з використанням як ударного засобу безпілотного літального апарату Warmate розробки та виробництва польської приватної компанії WB Electronics SA. Warmate є зразком ударних БпЛА одноразової дії. Офіційні представники ПАТ «ЧеЗаРа» заявили про готовність до виробництва власного ударного комплексу на потужностях чернігівського підприємства на підставі ліцензійної угоди з польською фірмою, яка була підписана 18 березня 2016 р. Типовим варіантом бойового застосування БпЛА Warmate/«Сокіл» є пряме влучення в ціль. Наскільки реалістичне виконання цього завдання стане більш зрозумілим у ході державних випробувань цього комплексу, який має бути виготовлено власне вже як український комплекс в рамках Державного оборонного замовлення для ЗС Україні у 2018 р.

Defense Express | квітень 2018

Крупним планом

Warmate/«Сокіл» виготовлено з композитних матеріалів (у випадку серійного виробництва передбачається можливість виконання цілком композитної конструкції), літакової схеми з V-подібним хвостовим стабілізатором. Власна маса апарату становить 4 кг, довжина – 1,1 м, розмах крил – 1,4 м. Двигун – електричний. Максимальна швидкість – 80 км/год, час знаходження в повітрі – 30 хвилин (з можливістю збільшення до 50 хвилин). З використанням стандартних батарей Warmate може подолати дистанцію у 40 км, але на практиці радіус дії обмежується висотою антени і дальністю радіозвязку – до 10 км. Апарат може діяти на висотах до 500 м над поверхнею землі або на 3000 м над морем,

типовий варіант використання передбачає роботу на висоті 150 м. БпЛА летить до місця дії з використанням навігаційних приладів INS/GPS та автопілоту, проте значна частина маршруту, особливо у фазі пошуку цілі, передбачає участь оператора. На кінцевому етапі, після прийняття рішення про атаку зв’язок переривається, і апарат атакує ціль самостійно. Атака на ціль виконується з виключенням двигуна в піке, при цьому апарат досягає швидкості до 150 км/год. Невеликий за розмірами і легкий БпЛА вразливий до сильного вітру, тому його використання можливе при швидкості вітру до 10 м/сек на поверхні землі. Під час бокового вітру використання апарату не рекомендоване. ПАТ «ЧеЗаРа» спільно з польськими партнерами пропонує

Битва мультикоптерів Мультикоптери достатнього традиційно використовуються у конфліктах низької інтенсивності для виконання як розвідувальних, так і ударних завдань. Електричні БпЛА з декількома несучими гвинтами мають такі переваги як простота і надійність, невеликі габарити, хороша вантажопідйомність, можливість вертикального зльоту і посадки без за-

потенційним замовникам розширену лінійку боєприпасів для ударних «безпілотників», яка включає чотири типи БЧ WW-II: бойову частину фугасної дії (HEW, маса вибухової речовини – 1350 гр., площа враження – в межах 50 м.кв.); уламково-фугасної дії (BFW, маса вибухової речовини – 530 гр., готові вражаючі єлементи вагою 2 г. – 524 шт, площа враження – в межах 70 м.кв.); кумулятивної дії (CW, маса вибухової речовини – 1100 гр., бронепробиття – 100-120 мм гомогенної броні) та запалювальної дії (ІW маса вибухової речовини – 530 гр., температура горіння – 2000 градусів, зона ефективного знищення – в межах 70 м.кв).

стосування додаткових пристроїв, гарна маневреність. Квадрокоптери можуть бути пристосовані для перевезення до цілей противника вибухівки, її скидання та підриву. У якості готових бойових частин можуть використовуватися річні та кумулятивні гранати. Також були спроби пристосовувати квадрокоптери для пострілу по цілі за допомогою вертикально закріпленого одноразового реактивного гранатомету. «Ударні» квадрокоптери з імпровізованим бойовим навантажен-

ням застосовувались як з українського, так і російського боку у зоні АТО. Зокрема, за допомогою квадрокоптера, де у якості бойового елементу застосовувалися ручна кумулятивна граната, диверсійна група намагалася знищити українські системи РСЗО, які, згідно з Мінськими угодами, були відведені на певну відстань від лінії зіткнення і знаходились в укритті, але під легким дахом. Кумулятивний пест пробив дах, але не завдав шкоди пусковим РСЗО «Ураган». Проте в усіх випадках суттєвою вадою залишається низька точність влучення у ціль з квадрокоптеру – навіть при спроможності «дрона» зависати над об’єктом атаки, чутливість до бокового вітру, невелика дальність дії, значно менший час перебування у повітрі у порівнянні з БпЛА, виконаних за літаковою схемою, мала швидкість, а відтак – вразливість від огню зі стрілецької зброї. В Україні вже було представлено окремі зразки мультикоптерів для виконання бойових завдань. Роботи у цьому напрямку продовжуються окремими ініціативними приватними компаніями.

Замість висновків Безпілотні авіаційні комплекси спроможні вирішувати широкий спектр завдань у мирний та кризовий час. Особливу вагу та значення БпАК

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

набувають у ході бойових дій. Тож не дивно, що розробка БпАК різних класів, насичення ними підрозділів, частин та з’єднань є важливим елементом технічної модернізації Збройних сил України, відчутною складовою підвищення оперативних спроможностей українського війська. Проте ударні безпілотники у складі ЗС України поки що не представлені як штатні бойові одиниці. Разом з тим, ця ситуація може змінитися на краще вже незабаром. Тож у подальшому підвищення оперативних спроможностей та бойової ефективності частин та підрозділів Збройних Сил України за рахунок використання безпілотних ударних систем буде залежати від трьох ключових складових. Це техніка, тактика та навички. Безпілотний зразок повинен мати усі необхідні тактико-технічні можливості, які дозволяють військовому гарантовано виконувати завдання. Тактика застосування ударних БпЛА має бути відображена у бойових статутах, настановах чи рекомендаціях, які визначають методи та способи застосування нових технологічних платформ у різних видах бойових дій та інших операціях, де застосовуються військові контингенти. Навички щодо застосування безпілотних комплексів мають бути добре відпрацьовані та засвоєні на усіх рівнях – від оператора БпАК до командира підрозділу, який надає наказ на використання таких систем на етапі планування чи ведення операції. У трикутнику «техніка-тактика-навички» кожен кут є рівно важливою точкою опори, за відсутності однієї пропадає сенс усієї конструкції. Незалежно від того, яким би сучасним, ефективним та технологічним не був ударний «безпілотник».

«Ударний» квадрокоптер з імпровізованим бойовим навантаженням. Серед іншого, у якості бойового елементу застосовується ручна кумулятивна граната.

Defense Express | квітень 2018

Поле боя. Вчера как сегодня

Хмурые боги войны 50

Практика применения артиллерии в ходе боевых действий на Донбассе. Начало Заранее обнаружить, распознать и с большой точностью атаковать цели, оценить эффективность огня, сменить позиции, контролировать ситуацию. Такой представляется большинству аналитиков, всесторонне оценивающих боевые действия, разыгравшиеся на востоке Украины летом и осенью 2014 г., логичная цепочка целевого использования артиллерийских систем разных типов, как ствольных, так и реактивных ракетных. Сегодня самое время вспмнить недавнее прошлое. Для того, чтобы быстрее решать задачи по повышению потенциала отечественной артилллерии.

езотносительно взглядов и симпатий экспертов, анализирующих сильные и слабые стороны действий обеих сторон конфликта на востоке Украины, все согласны с тем, что, подобно событиям периода второй мировой войны на восточном фронте, особенность его территории, рельефа и протяженность превращают артиллерию в большинстве случаев в решающий фактор действий армейских подразделений.

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

Кроме ряда отечественых монографий, описывающих особенности применения артиллерии, также большого внимания заслуживает основанная на личных экспертных наблюдениях работа доктора Филиппа А. Карбера (dr. Philip A. Karber) «Уроки русско-украинской войны; личные наблюдения» («Lessons Learned from the RussoUkrainian War; Personal Observations»), изданная The Potomac Foundation.

Воздушная разведка Очевидец событий на российскоукраинском фронте доктор Филипп Карбер был поражен решительным преимуществом российско-сепаратистской стороны в части использования разных типов воздушных беспилотных разведывательных платформ в интересах обеспечения собственной артиллерии данными о текущей обстановке и данными о потенциальных целях. Причем речь шла скорее о массированном огне по площадям, а не о поражении артиллерией точечных целей. Впервые малые беспилотники появились у сепаратистов в мае 2014 г. Летом того же года применение БпЛА против украинских войск стало носить массовый характер. На начальном этапе использовались 5 основных типов БпЛА. Они действовали на разных высотах, независимо друг от друга. Некоторые были уязвимы к обстрелу, другие, наоборот, отличались высокой живучестью. По мере усиления боев на Донбассе увеличивалось и количество российских беспилотников. Американец утверждает, что, по его наблюдениям, на востоке Украины использовалось не менее 13 типов БпЛА самолетного типа и

Большую роль в боевых действиях в Донбассе с обеих сторон играли минометы. Дешевое и простое в обслуживании оружие. В данном случае на фото миномет 2С12 Сани, новейший образец обеих сторон конфликта, спроектированный в 1970-х гг.

Defense Express | квітень 2018

Поле боя. Вчера как сегодня Когда на фронте недоставало современных ПТРК, пришлось использовать буксируемые 100-мм гладкоствольные противотанковые орудия MT-12 Рапира. Оказалось, что это устаревшее оружие (в украинских арсеналах имеется несколько сот таких орудий) при использовании из засад тоже может быть весьма эффективным. Однако и потери, особенно в окружении, были высокими.

один – вертолетного, с вертикальным взлетом и посадкой. Беспилотники стартовали как с оккупированных территорий Украины, так и непосредственно с территории России. К числу последних относились БпЛА большой дальности действия – они обычно патрулировали вдоль линии границы с Украиной и ее территориальных вод на море. Обычно спустя четверть часа (такое время реакции считается нормой) разведанную местность накрывали огнем систем РСЗО крупного калибра, в т.ч. 300-мм типа «Смерч» и 220-мм типа «Ураган». После залпа беспилотники оценивали его эффективность и объемы разрушений. Например, в сентябре 2014 г. противник использовал РСЗО «Град» при обеспечении 2-х БпЛА, одного из них – самолетного типа, действовавшего на высоте 600 м, и одного вертолетного. Последний зависал неподвижно над районом обстрела на высоте 200-300 м. Правда, такая тактика не была эффективной для поражения движущихся целей. Фактов использования россиянами боевых БпЛА против движущихся целей, подобно тому, как это делают на Ближнем Востоке американцы, не отмечалось.

На порядок больше Николас де Ларринага (Nicholas de Larrinaga) из Jane’s Defence Weekly считает, что современная российская армия сделала выводы из болезненных уроков войны против Грузии в 2008 г., приступив к массовому внедрению структурных подразделений беспилотников-разведчиков в состав артиллерийских частей. Это дало о себе знать и в войне на территории Украины, и в Сирии, где в больших количествах зафиксированы российские БпЛА разных типов. Ларринага сообщает, что для уточнения целей для артиллерийских ударов россиянами используются как БпЛА собственной конструкции семейства «Орлан» и «Гранат», так и импортные БпЛА израильского производства: Searcher Mk II и Bird Eye-400. Первый из них носит в российской армии многозначительное название

«Форпост», а второй – «Застава». По данным Jane’s Defence Weekly, за последние 5 лет количество разведывательных беспилотников в армии РФ увеличилось в 10 раз. Если в 2011 г. их было на вооружении до 180 единиц, то к концу 2015 г.– более 1700. По другую сторону «донбасского» фронта все начиналось практически с нуля, если не считать нескольких сложных для использования и решительно устаревших реактивных БпЛА Tу-141, родословная которых берет свое начало еще в 1960-х гг. Как это отражалось на практике в артиллерийских поединках первых месяцев войны легПусковые установки РСЗО БМ-27 «Ураган» 220-мм калибра, способные поражать цели на дальности до 35 км. Украинцы, как и мятежники, и россияне также располагали СРЗО еще большего калибра и дальности действия, пусковыми установками 300-мм снарядов БМ-30 «Смерч» с дальностью действия 90 км.

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

ко себе представить. Брошенные на фронт подразделения добровольцев, такие как, например, батальон «Днепр», экспериментировали в этой области, создавая собственные импровизированные конструкции БпЛА с использованием летающих авиамоделей, к которым обычным скотчем крепили фотокамеры… Хотя обе стороны охотились за беспилотниками друг друга и теряли их достаточно часто, потери не были критическими настолько, чтобы поставить под сомнение сам факт их эффективности и дальнейшего применения. Даже примитивные конструкции, созданные на коммерческой основе, в боевых условиях показали удивительную живучесть. Украинская сторона обычно практиковала обстрел обнаруженных вражеских беспилотников из 14,5мм пулеметов или 23-мм или 30-мм автоматических артустановок, хотя часто БпЛА оставались незамеченными вообще. На уничтожение беспилотников старались не тратить относительно дорогостоящие ПЗРК, не говоря о том, что головки самонаведения последних часто были просто не в состоянии захватить столь малую цель. Американец отмечал успешное использование на южном участке фронта российских средств РЭБ против украинских коммерческих беспилотников. Электромагнитный импульс боевого блока системы РЭБ создавал помеху приема позиционирующего сигнала системы GPS, в результате чего БпЛА терял управление, переходил в неконтролируемый режим полета и терпел аварию. Аналогичным образом российская сторона выводит из строя беспилотники немецкого производства, которые использует на Донбассе миссия ОБСЕ. Таким же способом сбивались украинские БпЛА артиллерийской разведки, созданные на коммерческой основе. Вывод американского эксперта должен быть услышан и принят к сведению в высоких кругах, где принимаются важные решения:

массовое использование летающих беспилотников в современных конфликтах принципиально изменило поле боя, особенно в части применения артиллерии. Благодаря применению дешевых, малозаметных и трудных для уничтожения средств точного определения целей артиллерийские войска превратились в эффективное и чрезвычайно экономичное средство борьбы на все больших расстояниях. Поэтому, с одной стороны, следует обеспечить возможности разведки и привязки координат к местности при помощи многочисленных беспилотников, поставляемых в войска в гораздо большем количестве, чем ранее, а с другой – безотлагательно заняться усовершенствованием средств и способов уничтожения или вывода из строя БпЛА потенциального противника.

300-400 снарядов на ствол ежедневно По данным The Potomac Foundation, порядка 85% всех потерь обеих сторон приходится на артиллерию. Это больше, чем во времена позиционных боев времен Первой мировой войны. Ошеломляющей также оказалась и интенсив-

ность артиллерийского огня. Возьмем за точку отсчета Октябрьскую войну 1973 г. на Ближнем Востоке (война Yom-Kippur) и характерную для нее высокую эффективность артиллерийского огня. Расход боеприпасов тогда в 2-3 раза превышал все предусмотренные НАТО стандарты. Ежедневно на ствол приходилось до 250 выстрелов. На Донбассе этот показатель превышен до 300400 выстрелов на ствол, при том, что стрельба велась значительно реже, но разрушения причинялись более сильные. Обе стороны применяли боеприпасы, запрещенные на Западе (за исключением США). Речь о боеприпасах для поражения живой силы и термобарических боеприпасах. В самом начале войны украинская армия старалась минимизировать использование артиллерии в густонаселенных урбанизированных районах. Это признают, в числе прочих, и российские военные аналитики. Все изменилось после 1 июля 2014 г. с началом большого наступления Киева. Его целью было преодоление сопротивления обеих самопровозглашенных респуУкраинская 122-мм гаубица 2А18 в бою в районе Луганска летом 2014 г. Д-30 относятся к числу наиболее массовых представителей артиллерийского вооружения ВС Украины.

Defense Express | квітень 2018

Поле боя. Вчера как сегодня Редкость для украинского арсенала – самоходная 152-мм гаубица 2С19 Мста-С. Согласно официальным данным украинского оборонного ведомства, сухопутные войска страны располагают всего 40 единицами таких машин. Подавляющее большинство составляют более старые гаубицы 2С3 Акация. На них были нанесены полосы быстрого опознавания своих сил.

блик – Донецкой и Луганской. Украинская артиллерия получила приказ о нейтрализации 128 объектов на территориях, занятых сепаратистами. Проблема неизбежных хотя бы по причине рассеивания снарядов при падении потерь среди гражданского населения отошла на второй план. Июль 2014 г. был временем молниеносной реакции Москвы. Согласно исследованию The Potomac Foundation, на протяжении шести недель российская артиллерия, стреляя в т.ч. через линию государственной границы, сумела повлиять на ход боевых действий. Были зафиксированы как минимум 53 точные попадания по 40 наземным целям. Причем в подавляющем большинстве для ударов использовались РСЗО. Одним из наиболее характерных примеров стали события 11 июля в районе Зеленополья. Против готовившегося к наступлению механизированного подразделения ВС Украины были применены РСЗО, стрелявшие кассетными боеприпасами и поражавшие бронетехнику в верхней полусфере, а также термобарические боеприпасы. Менее чем 3-минутный огневой налет надолго вывел из строя целых два украинских механизированных батальона. В данном случае использовались установки РСЗО «Град», накрывшие огнем боевую группу в составе батальона из состава 79-й воздушно-десантной бригады и отдельного батальона из состава 24-й механизированной бригады. Потери украинцев усугубил факт уничтожения склада боеприпасов. Погибло 35 человек, еще 93 были ранены. Были выведены из строя около 30 единиц бронетехники, включая танки и БТРы.

Направляющие взамен стволов Американские аналитики подчеркивают, что с конца ХХ века россияне продолжают менять конфигурацию своей артиллерии. Ранее в сухопутных войсках РФ на одну многозарядную РСЗО приходилось 4 традиционных ствола обычной артиллерии. Сегодня соотношение меняется в пользу ракетной артиллерии. Из этого можно сделать вывод: россияне отдают и будут отдавать предпочтение массовым, обезоруживающим ракетным ударам, что ярко контрастирует с верой Запада в хирургически точный огонь орудий 155-мм калибра. Эта вера привита и нам, полякам. Российские подходы к ведению боевых действий игнорируют потери среди гражданского населения. Факт остается фактом: залп РСЗО на дальности нескольких десятков километров создает довольно сильное впечатление вывода объекта из строя (высокое рассеивание нивелируется большим числом выпущенных снарядов, а также применением самонаводящихся головок, на-

пример, тепловых или кассетных боеприпасов), особенно, если речь идет о наземной цели. В то же время, западные системы гарантируют высокую точность при использовании одиночных боеприпасов. Причем они сами находятся в зависимости от спутниковой навигации, которая, в свою очередь, в условиях военных действий с участием технически продвинутого противника, вполне может подвергнуться воздействию помех или быть выведенной из строя. Похоже, это различие сохранится и в обозримом будущем. Важно отметить следующее. Киев в 2012-2013 гг. снял с вооружения все самоходные гаубицы 2С1, что повлекло за собой автоматическое сокращение арсенала почти на 200 единиц и, соответственно, ослабило огневую мощь артиллерийских подразделений поддержки. В период ожесточенных боев в 2014 г. «Гвоздики», тем не менее, вернули в строй. Аналогично поступили с выведенными в резерв 15 лет назад 203-мм орудиями «Пион». Украинское командование использовало против групповых целей на востоке также оперативно-тактические ракеты «Точка-У».

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

Ярослав Крашевский, бригадный генерал, в 2013-2015 гг. – начальник Ракетных войск и артиллерии ВС Польши «Практика многих учений и последних вооруженных конфликтов (прежде всего, в Афганистане) вынуждают теоретиков изменить подходы к использованию ракетных войск и артиллерии (РВиА). В Польше также предпринимаются шаги в направлении изменения ментальности в части использования «бога войны» в условиях современного и будущего поля боя. Важным фактором дополнительного пересмотра концептуальных подходов польскими артиллеристами стала техническая модернизация РВиА и начало широкого использования беспилотных разведывательных систем FlyEye. Оба фактора в целом связаны с общей тенденцией цифровизации процессов подготовки наставлений по стрельбе и процесса управления огнем. Особое значение в обеих сферах начинает приобретать внедрение автоматизированной системы управления огнем Topaz, что позволяет оперативно считывать информацию о си-

туации на поле боя с разведывательных сенсоров в режиме реального времени, существенно сократить время огневой реакции и повысить эффективность артиллерийского огня в целом. В равной степени планы принятия на вооружение РВиА новых образцов вооружения, а именно: гаубиц Krab и Kryl, а также минометов Rak послужили основанием для разработки новой тактики их использования на поле боя. Новые решения, прежде всего, требуют динамизации всех функциональных процессов при стрельбе и управлении огнем, следствием чего будет значительное сокращение времени огневой реакции и повышение живучести орудий и личного состава на поле боя. Представленные в статье подходы к использованию на Донбассе российской артиллерии подтверждают обоснованность

принятых ранее в Польше подходов в части боевого использования РВиА. Насыщение поля боя сенсорами, позволяющими вести видовую разведку, представляет собой, собственно говоря, будущее в области целеуказания. Использование БпЛА, прежде всего, представляет собой получение данных в реальном отсчете времени с возможностью осуществления анализа объекта разведки и определения средства огневого поражения. Такой подход позволяет точно подготовиться к стрельбе, выполнить ее с привязкой по времени, которое будет неожиданностью для противника плюс, что важнее всего, БпЛА позволяют точно оценить итоги огневого удара по цели. Неудивительно в этой связи, что россияне отдают предпочтение простым и дешевым гаубицам 2С-1 и СРЗО «Град» (БМ21). Включение в их системы управления огнем точных сенсоров видовой разведки позволяет увеличить точность стрельбы. Таким образом, российская артиллерия имеет возможность буквально с хирургической точностью и достаточ-

но дешево поражать цели в составе группировки украинских войск. Средства на содержание и обслуживание такого артиллерийского вооружения также невелики – прежде всего, в контексте производства артиллерийских и реактивных боеприпасов – позволяя увеличивать суточный расход наряду с одновременным увеличением числа пораженных целей. В заключение, гибрид дешевого осколочно-фугасного боеприпаса и точных сенсоров видовой разведки, позволяющий осуществлять точную селекцию цели в реальном отсчете времени, представляет собой стандартное решение для традиционных видов боевой деятельности (наступление и оборона). Помимо селективного и точного поражения целей, немаловажное значение имеет применение пусковых установок СРЗО ракетной артиллерии, сила огня которых (т.е. количество выпущенных за короткий отрезок времени ракет) вызывает у противника ужас и панику.

Defense Express | квітень 2018

Поле боя. Вчера как сегодня Будни артиллериста – чистка ствола гаубицы Д-30. Рядом находится боезапас – отдельно снаряды и отдельно – метательные заряды. Фото выполнено летом 2014 г. в одной из частей артиллерийской поддержки украинской воздушно-десантной бригады.

По данным российских источников, украинской ствольной артиллерии не приходилось жаловаться на недостаток боеприпасов в период тяжелейших боев на Донбассе. На складах по-прежнему хранились огромные запасы 122-мм и 152-мм снарядов и 120-мм минометных мин. Однако, для их доставки на линию фронта требовалось мобилизовать большое количество гражданских грузовиков. Артиллерия, с учетом слабости авиации, гарантировала единственную форму огневой поддержки армейских подразделений. Донбасс принес настоящий ренессанс 122-мм самоходной артиллерийской системе 2С1, она же «Гвоздика», которую украинцы вернули из небытия. Эти установки использовали и сепаратисты. Причем последние, помимо решения классических боевых задач, применяли их в качестве штурмовых орудий для разрушения укреплений и уничтожения противотанковых средств противника, стреляя прямой наводкой на дальность от 1 до 6 км. Украинская сторона также имеет опыт стрельбы прямой наводкой – при отражении танковых атак противника, в силу нехватки ПТРК. Что интересно, даже прямое попадание снаряда «Гвоздики» обычно не приводило к пробиванию брони танка, но для пораженной броне-

техники бой завершался из-за выхода из строя прицельных приспособлений или даже срыва башни. Такое применение «Гвоздик» не оставалось безнаказанным. По причине слабого бронирования 2С1 их потери с обеих сторон были велики.

Больше радаров Также нет сомнения в том, что россияне удачно используют возможности артиллерийских радаров, широко распространенных в их армии. На Донбассе были идентифицированы несколько типов таких радаров: от АРК-1 РЛ239 «Рысь» и РЛ232 «Леопард» до 1Л219М «Зоопарк-1». По оценкам The Potomac Foundation, они обеспечили неплохую эффектив-

ность при контрбатарейной стрельбе на больших дистанциях. Украинцы вообще не располагали подобными устройствами, отсюда и просьбы Киева к Вашингтону. Известно, что украинцы просили передать им классические артиллерийские радары AN/TPQ-36. Неофициально также шла речь о предоставлении польских радаров Liwіес. Подобные запросы были направлены в большинство стран ЕС. Не желая обострять отношения с Россией, в первый год войны американская администрация решилась выслать украинцам только до 20 легких радаров для определения места ведения минометного огня AN/TPQ-48A и AN/ TPQ-50 с радиусом действия до 10 км. Украинцам удалось увеличить дальность действия этих станций за счет поднятия антенны на большую, чем обычно, высоту, но не настолько, чтобы это могло заменить отсутствие у них классических систем с радиусом действия в несколько десятков километров. 4-5 комплектов техники было уничтожено в боях или захвачено противником. Один радар россияне захватили в Дебальцево. Украинцы даже не успели извлечь его из транспортного контейнера. Еще несколько станций AN/ TPQ-36 прибыло в Украину уже по завершении наиболее интенсивных боев. Оказалось также, что определяющей тенденцией контрбатарейной стрельбы с обеих сторон является не точное уничтожение после долгих поисков и пеленгации батарей противника, а вынуждение противника беглым огнем к быстрой смене позиций. Только для того, чтобы лишить его поддержки.

Войчех ЛУЧАК, перевод выполнил Владимир ЗАБЛОЦКИЙ

Defense Express | квітень 2018

Агрессор

Кузькина мать по-путински, или Круговорот оружейной истерии Обращение президента РФ В.Путина к Федеральному собранию, в ходе которого руководитель Кремля рассказывает о «новейшем» и «не имеющем аналогов в мире» оружии, напоминает ситуацию, которая уже случалась в истории. И с Хрущевым, и с Гитлером, который неоднократно заявлял о наличии у Германии «чудо-оружия» или «оружия возмездия», способного уничтожить врагов Третьего рейха. Тогда лидер нацистской Германии имел в своих закромах уникальные на то время ракеты «Фау-1» и «Фау-2». Однако это не помогло ему сохранить режим, державший Европу в ужасе.

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

лючевая часть доклада президента РФ В.Путина состояла из презентации, сопровождавшейся соответствующим видеорядом «новейших» образцов российского вооружения. Однако, невзирая на пафосность, для внешнего наблюдателя все это походило на демонстрацию силы пещерным человеком, размахивающим дубиной. Конечно, это ужасающее зрелище, но если немного разобраться в деталях, то все намного прозаичнее. Руководитель Кремля, рассказывая о «новейшем» и «не имеющем аналогов в мире» оружии, многое оставил за кадром. Оказывается, оно далеко не новейшее и имеет аналоги в мире. Кроме того, многое из представленного изготовлено в единичном экземпляре, а коечто проходит испытания, и неизвестно, станет ли вообще когда-либо на вооружение росармии. Так, если говорить о стратегическом ракетном комплексе шахтного базирования с тяжелой многоступенчатой жидкостной межконтинентальной баллистической ракетой (МБР) «Сармат», то речь идет только о бросковых испытаниях. А они, на самом деле, представляют собой короткий запуск из шахтной пусковой установки макета ракеты на небольшое расстояние до момента срабатывания маршевого двигателя. До того, как комплекс будет принят на вооружение, пройдет не два года, как об этом сказано, а гораздо больше — лет пять, в лучшем случае. О том, что предстоит длительный и непростой процесс, свидетельствует хотя бы история первых бросковых испытаний «Сармата», которые должны были пройти еще в 2014 г., а потом неоднократно переносились, пока не состоялись в декабре минувшего года. Кроме того, Путин умолчал и о том, что, по сути, «Сармат» по своим возможностям (за некоторыми исключениями) почти полностью повторяет характеристики МБР

Р-36М «Сатана». Это и вес — чуть более 200 тонн, и дальность — до 16 тыс. км, и размер боевой части и т.п. Да и габариты, скорее всего, идентичны. Ведь погружать ракету придется в те же шахты, где ранее находились МБР «Сатана». Также в ракете будут использоваться жидкостные двигатели от Р-36М, а именно РД-264 в их модернизированной версии РС-99 (он же ПДУ-99). Отличием, возможно, является разве что реализация в них гиперзвуковых маневрирующих боевых блоков. Однако сама идея этого тоже не нова и уходит еще в анналы советской истории. Тем не менее, надо отдать должное, что РФ все же продвинулась в этой теме. Кроме бросковых испытаний в конце 2017 г., летом 2016 г. были проведены успешные огневые испытания двигателя ПДУ-99 первой ступени РС28. Также в 2016 г. прошло несколько тестов гиперзвуковых маневрирующих боевых блоков для «Сармата» на МБР РС-18Б (SS-19 Stiletto). Касаемо перспективной крылатой ракеты с ядерной энергетической установкой, испытания которой, по словам В.Путина, прошли в конце 2017 г., то это тоже не уникальное решение, хотя, бесспорно, очень грозное. Разработкой таких силовых установок занимались в СССР и США еще в 50-е гг. Их вполне ре-

РФ может иметь некоторые наработки в создании перспективных образцов вооружения и военной техники, представляющих угрозу для передовых стран. Однако очень спорно, что Кремль вообще когда-либо решится на реальное применение подобного оружия. ально сделать. Соединенные Штаты еще в 60-е прошлого столетия произвели и испытали первые прототипы двигателя. Однако от дальнейшей разработки США отказались ввиду чрезмерной дороговизны создаваемого двигателя, сложности обслуживания, хранения и обеспечения безопасности, а также непростого процесса производства и высокой степени заражения собственных территорий во время полета. Отдельно стоит отметить подводный беспилотник с ядерной силовой установкой. Скорее всего, речь идет о реализации проекта «Статус-6», который предполагает создание беспилотного подводного робота, а также разработку атомной подводной лодки — носителя для таких роботов. Эта разработка действительно есть и успешно реализуется.

Defense Express | квітень 2018

Агрессор

19 ноября 2015 г. ЦРУ подтвердило существование системы «Статус-6» с мощностью заряда до 10 мегатонн с основной целью поражения баз ВМФ и прибрежных городов США. Позднее, 27 ноября 2016 г., американская разведка подтвердила уже практическое испытание прототипа подводного беспилотника с ядерной силовой установкой, запущенного из подводной лодки «Саров». Сама разработка этого дрона/ торпеды также уходит глубоко в советскую историю к 40—50-м гг. прошлого века — к проекту ядерной торпеды Т-15 со сверхмощной боеголовкой. Но проект торпеды был закрыт в связи с невозможностью на уровне технологии тех лет «разработать достаточно компактный ядерный реактор». Позднее к этой теме еще много раз возвращались. В результате в 1978 г. для торпеды АМБ-8 был создан ядерный реактор для проведения испытаний. Однако с точки зрения радиационного заражения местности подводный взрыв считается самым опасным. Если воздушные ядерные взрывы считаются «самоочищающимися», т.к. основная часть продуктов распада уносится в стратосферу, то морские еще долго будут о себе напоминать уровнем радиации, миллионами погибших людей и на многие годы уничтоженной инфраструктурой. Именно поэтому даже при использовании ядерных торпед в советские времена рассматривался вопрос не нанесения огневого удара по береговым объектам, а в первую очередь создания с их помощью разрушительного цунами. Очередной «новинкой» из речи В.Путина стал высокоточный гиперзвуковой авиационно-ракетный комплекс «Кинжал», который с декабря 2017 г. поставлен на опытнобоевое дежурство в Южном военном округе. О том, на какой стадии создания в действительности находится этот проект, сказать трудно. Однако легко догадаться, что, если речь идет об опытном дежурстве, значит, уже проведен ряд пусков, тем не ме-

нее, предстоит еще много работы по доведению комплекса до нужной кондиции. Конечно, наличие «Кинжала» существенно расширяет возможности Воздушно-космических сил России, но существует множество вопросов к этому проекту. Для начала, он не является суперсовременным и не имеющим аналогов в мире. Еще в 1959 г. в США начались полеты на экспериментальном пилотируемом ракетоплане Х-15, продолжавшиеся до 1970 г. Наивысшая скорость, которую удалось достичь, составила 6,5 Мах. (Мах (М) — отношение локальной скорости потока к местной скорости звука. В воздухе скорость в 1 Мах равняется 1225.044 км/ч). Затем к этой теме еще неоднократно возвращались как в СССР, так и в Соединенных Штатах. Пришли к тому, что начали использовать гиперзвуковой прямоточно-воздушный двигатель (ГПВРД), на котором достигли практического потолка порядка 19 М. Пока же максимальная

известная скорость, которой удалось достичь американцам и австралийцам для такого типа аппаратов, составила 11 М. Что же касается российской ситуации с созданием гиперзвуковой ракеты «Кинжал», то она, по словам Путина, летает со скоростью в 10 М. Однако пока, как известно, самую быструю в РФ ракету корабельного базирования «Циркон», с которой, по разным слухам, планировалось делать ракету воздушного базирования, удалось разогнать только до скорости 8 М. Конечно, РФ могла создать «Кинжал», но проблема в том, что, чем выше скорость такого типа оружия, тем больше возрастает его себестоимость. Даже если российской промышленности удалось получить заявленную скорость (а этого не стоит исключать), а также обеспечить ее маневренность и управляемость, то проблема с тем, чтобы запустить проект в серию и, в конце концов, закупить

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

для нужд ВКС РФ. Ее цена для МО будет довольно существенна. В условиях сокращения бюджета «Кинжал» может остаться лишь на уровне нескольких образцов. Насчет гиперзвукового ракетного комплекса с планирующим крылатым блоком «Авангард», который, по словам Путина, способен лететь со скоростью в 20 раз выше скорости звука и при этом надежно управляется, то, по факту, скорее всего, речь идет о подвижном грунтовом ракетном комплексе с межконтинентальной баллистической ракетой РС-26 «Рубеж». С 2016 г. она должна была поступать на вооружение войск РВСН РФ. РС-26 «Рубеж» является дальнейшим развитием проекта «Ярс» (РС-24 «Ярс»), только с новыми управляемыми боевыми блоками для прорыва противоракетной обороны, о которых и говорил Путин. РС-26 «Рубеж», предположительно, твердотопливная трехступенчатая с дальностью полета до 12 тыс. км (хотя официально заявляется — 2—6 тыс. км) и может оснащаться 3—6 гиперзвуковыми маневрирующими боеголовками мощностью 150—300 кТ. Работы над этой ракетой и боевыми блоками велись уже очень давно — по меньшей мере, с 2006 г. и, повидимому, завершились. По-сути, о «Рубеже»/»Авангарде» ничего сверхнового Путин не сказал. Дело в том, что средняя ско-

рость баллистической ракеты подобного класса составляет 20 Махов. Об управляемых блоках тоже говорилось довольно давно. Только вот конкретных результатов по поражению целей теми же боевыми блоками и их реальной способностью маневрировать/планировать на такой скорости и попадать точно в цель пока нет. Еще одна «новинка» из выступления Путина — боевой лазер наземного базирования. Безусловно, это перспективное направление, но оно также не является уникальным. Этой тематикой уже достаточно давно занимались СССР, США, Китай, Германия и Франция. Наработки в России по этой теме есть и, вполне возможно, есть теоретическая способность создавать оружие, поражающее лазерным лучом высокой мощности различные объекты. Но если после развала Союза передовые страны пошли в этой теме достаточно далеко, то Россия в этом направлении отстала. Очень спорно, что был представлен действующий образец. Ведь для реального использования боевых лазеров нужна не только большая мощность, но еще и сложная система наведения и фокусировки. С учетом того, что доступ к западным технологиям у РФ ограничен, перспективы создания принципиально нового комплекса весьма сомнительны. В действительности, своим обращением к Федеральному собранию

В.Путин решил «убить двух зайцев» — мобилизовать собственный электорат перед выборами президента, показав по старинке «Кузькину мать» зловещему Западу, ну и, конечно, заставить тот же Запад снова прийти к перераспределению сфер ответственности и зон влияния в мире, к т.н. соглашению «Ялта-2». Скорее всего, такие действия на международной арене будут иметь обратную реакцию. Демонстрация агрессии лишь упрочит позицию цивилизованного мира по отношению к РФ, как к непредсказуемому соседу, от которого стоит держаться подальше (хотя найдутся и те, кто захочет ублажить Кремль). Кроме того, Москва по факту публично подтвердила, что имеет хоть и единичные экземпляры вооружения, но в нарушение Договора о ликвидации ракет средней и малой дальности (РСМД) (речь в первую очередь об «Авангарде» и крылатой ракете с ядерным двигателем). Об этом уже давно неоднократно говорили американцы, а Москва все время отнекивалась. Конечно, РФ может иметь некоторые наработки в создании перспективных образцов вооружения и военной техники, представляющих угрозу для передовых стран. Однако очень спорно, что Кремль вообще когда-либо решится на реальное применение подобного оружия. Кроме того, в условиях деградации экономики, отсутствия доступа к иностранным инвестициям, сокращения оборонного бюджета маловероятно, что все эти наработки будут «доведены до ума». Обращение Путина к Федеральному собранию засвидетельствовало, что Кремль загнан в угол и решил достать последний аргумент — стратегическое оружие. Как отреагирует цивилизованный мир — покажет время. Однако отрезвление однозначно наступит.

Антон МИХНЕНКО, главный редактор журнала Ukrainian Defense Review, компания Defense Express

Defense Express | квітень 2018

Морська миля Україна після розпаду колишнього СРСР отримала у спадщину половину з найбільш потужних суднобудівних заводів. Проте місцеві еліти виявилися неспроможними довести до відома суспільства важливість збереження і розвитку суднобудівельної галузі

Заважкий якір, або Чи можна відродити кораблебудування Україна – європейська морська держава одразу двох морів. Це аксіома, що зумовлює, по-перше, наявність власного морського торговельного флоту, покликаного обслуговувати постійно зростаючі обсяги експортних перевезень, а по-друге – сучасних ВМС, здатних забезпечувати інтереси країни на морі. А передумовою цього має бути наявність власної розвиненої кораблебудівної галузі промисловості і науки світового рівня.

Defense Express | квітень 2018

www.defence-ua.com

Шагренева шкіра спадщини Україна після розпаду колишнього СРСР отримала у спадщину половину – 9 з 18 найбільш потужних суднобудівних заводів, розташованих в Миколаєві (3), Херсоні (2), Києві (1), Севастополі (1), Феодосії (1) та Керчі (1), а також низку спеціалізованих підприємств з виробництва унікальних морських газових турбін, спеціальних морських холодильних установок, радіолокаційної техніки тощо. Що маємо на сьогодні? Внаслідок

вої галузі «оборонки»). Через відсутність зацікавленості держави розвитком власного судно– і кораблебудування отримані у спадщину промислові потужності поступово були приватизовані або деградували через відсутність замовлень і обігових коштів, збанкрутували тощо. Водночас, припинила існувати система підготовки кадрів, що вважалася однією з найкращих у світі. На жаль, місцеві еліти виявилися неспроможними довести до відома суспільства важливість збереження і розвитку суднобудівельної галузі, як передумови державно

анексії Криму було тимчасово втрачено 3 суднобудівних заводи, в т.ч. 2 (у Керчі та Феодосії) – нових або третину національного потенціалу кораблебудування. Відповідно, втрачено і певні експортні можливості (Китай, Туркменістан, В’єтнам тощо). Відтак, наразі ми можемо розраховувати лише на потужності 6 заводів материкової частини. Проте, за невеликим виключенням, вони знаходяться в критичному стані і вимагають термінових заходів з відновлення виробництва, підготовки кадрів та залучення потенційних замовлень. Після набуття державної незалежності, на жаль, Україна майже нічого не робила для розвитку цієї спадщини (на відміну від ракетно-космічної або бронетанко-

важливого питання розвитку морського і річкового транспорту та забезпечення боєздатності національних Військово-Морських Сил. Тому плани розвитку суднобудування, морського транспорту (будівництво танкерного флоту) тощо так і залишилися на папері, оскільки виявилися нікому не цікавими. Мабуть, наша національна буржуазія все ще не дозріла до такого розуміння.

Приватний рятувальний жилет Стан вітчизняної суднобудівної промисловості експерти вважають складним, але не безнадійним. Проте спроби лікування чи, скоріш, ре-

Defense Express | квітень 2018

Морська миля

анімації, потребують розуміння на урядовому рівні важливості розвитку морської галузі як такої. Існують різні думки щодо можливих шляхів відродження суднобудівельної галузі, в т.ч. шляхом створення Об’єднаної суднобудівельної корпорації, за прикладом РФ, активізації державно-приватного партнерства, більш широкого залучення іноземного капіталу та ліцензій (турецький приклад) тощо. На думку президента Асоціації суднобудівників України Віктора Лисицького, важливу роль могло б відіграти потужне державне замовлення, як це було за часів колишнього СРСР. Саме так свого часу у 20-х та 40-х повоєнних роках спромоглися подолати кризу та надати поштовху розвитку не лише окремим заводам, а й цілої галузі. Передумовою цього були відповідні плани розбудови ВМФ тодішнього СРСР та прийняття на державному рівні програм щодо будівництва кораблів певних проектів. Таким чином і з’явилися необхідні кошти на відбудову зруйнованих нацистами у 1944 р. заводів, підготовку фахівців та розвиток економіки регіону в цілому. Розвиток галузі дозволив модернізувати виробництво і перейти на випуск широкої номенклатури продукції, в т.ч. цивільного призначення. Проте, тоді були зовсім інші обставини і геополітичні умови, коли потужна економіка дозволяла вкладати в розвиток військового кораблебудування значні кошти. Сьогодні в Україні, в умовах війни на виснаження, яка може тривати довго, а також економічних проблем, на такий сценарій сподіватися не варто. І навіть з точки зору розвитку ВМС України масштаби залучених ресурсів будуть значно меншими, ніж вимагає сьогодні відродження галузі. Тому, на думку експертів, більш реальним може виявитися орієнтування не стільки на державу (хоча її можливості не відкидаємо), скільки на приватний бізнес. І передусім варто робити наголос на будівництві цивільної продукції,

барж, буксирів, зерновозів тощо. Це вимагатиме також системних заходів на державному рівні щодо відродження вітчизняного морського і річкового судноплавства, а відповідно – сприяння розвитку ринку вітчизняних морських та річкових перевезень. Останнє гарантуватиме попит на продукцію суднобудівної галузі і всіляко сприятиме її інфраструктурному розвитку. Адже Україна має величезний експортний потенціал продовольства та виробів важкої промисловості, який постійно зростатиме. До того ж, розвиток суднобудування сприятиме розвитку виробництва у суміжних галузях – металургії, машинобудуванні та інших, прикладним науковим дослідженням тощо. У якості позитивного прикладу можна навести досвід роботи ТОВ СП «Нібулон», яке активно розвиває власне суднобудування і судноплавство на річках України. Зокрема, там розробили і почали реалізувати програму з відновлення Дніпра. За оцінками фахівців Укррічфлоту, сумарних потужностей українських суднобудівних підприємств цілком вистачить, наприклад, для будівництва щороку до 30 суден, з яких 15-типу «річка-море», 10 барж та 5 буксирів. Протягом 9 наступних років чисельність комерційного флоту може бути доведена до 250-270 одиниць. Бюджетні відрахування задіяних у виробництві цих суден суднобудівних заводів за 9

років відповідно можуть скласти $202,5 млн (в т.ч. $151,2 млн. – відрахування з фонду заробітної платні і $51,3 млн. – податок на прибуток). Це не виключає поступового або паралельного переходу потужностей на будівництво більш складних морських суден і кораблів для потреб ВМСУ або на експорт. Головне, що основний тягар відродження галузі візьме на себе приватний бізнес, як більш ефективний і здатний залучити великі інвестиції. За державою, що важливо, залишається лише створення відповідного законодавства та розумних і привабливих для бізнесу та потенційних інвесторів правил гри. Зокрема, галузь потребує державної підтримки у вигляді компенсації частини відсоткових платежів за кредитним фінансуванням. Зокрема, наразі поточна вартість обслуговування боргів за банківською відсотковою ставкою у 12% в USD робить будівництво флоту заздалегідь нерентабельним. У більшості промислово розвинених країн світу (США, ФРН, Італія, Нідерланди, РФ, Японія, Фінляндія, Корея тощо) урядова допомога у фінансуванні суднобудівної галузі є лише частиною кредитного портфелю і може включати: дотації на будівництво суден, допомогу на модернізацію виробництва, податкові пільги, пільгове кредитування, допомога у проведенні НДДКР тощо. Зараз у ВР України знаходяться на розгляді кілька варіантів законопроекту «Про внутрішній водний транспорт», де найбільш реалістичним вважається варіант №2475а-3, розроблений з урахуванням пропозицій приватного бізнесу. Оптимальне врахування закордонного досвіду та власних можливостей та потреб має бути основою для того, аби Україна відродилася як потужна морська держава і вважалася такою не лише через особливості її географічного розташування.

Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ, спеціально для Defense Express

ИКК «Defense Express» оперативно освещает события, происходящие в сфере безопасности, обороны и военно-технического сотрудничества Украины. Регулярные информационные продукты: аналитический блок и лента новостей на ресурсе www.defense-ua.com (ежедневно); информационный бюллетень «Украинский оборонный обзор» (еженедельно); информационный бюллетень на английском языке «Ukrainian Defense News» (ежемесячно). Аналитический журнал «Defense Express. Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины» – выходит ежемесячно, доступен по подписке в печатной и он-лайн версии

defense-ua.com

ИНФОРМАЦИОННО–КОНСАЛТИНГОВАЯ КОМПАНИЯ

Англоязычный журнал «Ukrainian Defense Review» – выходит ежеквартально, доступен в он-лайн версии на сервисе ISSUU по ссылке: http://issuu.com/ukrainian_defense_ review, возможна подписка на печатную версию журнала Книги серии «Оружие Украины» предназначены для читателей, интересующихся современной продукцией и новыми разработками украинской «оборонки»

КОМПАНИЯ «DEFENSE EXPRESS» РАБОТАЕТ НА ИНФОРМАЦИОННОМ РЫНКЕ С 2001 Г. Контакты для подписки на печатную и он-лайн продукцию ИКК «Defense Express»: Адрес: ул. Ильинская, 10, офис 5, г. Киев, Украина, 04070, Тел.: +38 (044) 425-16-22, Факс: +38 (044) 425-42-10 E-mail: defenseexpress@i.ua www.defense-ua.com