DEFENSE EXPRESS №5-6 за 2016 год by Defense Express

детально | Армии и «оборонки» стран Северной Европы

Олег ВЫСОЦКИЙ №5-6 [ май-июнь, 2016 ]

глава совета директоров «НПО «Практика»:

Ориентируясь на стандарты НАТО, мы входим в абсолютно новую реальность. Со всеми сопутствующими вызовами и рисками

Арсенал

Подручная артиллерия

Украина расширяет линейку минометов отечественной разработки

Дозор-Б Стандарты НАТО и Украины От общего – к частному

Ковка брони

Польская Armstal: курс – в Украину

Поход за четыре моря фрегата «Гетьман Сагайдачний»

Блеск и скрежет стали Уроки войны Новое научно-популярное полноцветное иллюстрированное издание «Блеск и скрежет стали. Уроки войны. Том 1: танки, боевые бронированные машины» серии «Оружие Украины» выпущено в 2016 г. киевским издательством Defense Express в сотрудничестве с компанией ДримАрт и группой компаний АДЕФ. Книга является логичным продолжением издания «Блеск стали» 2011 г. В ней представлен опыт противодействия Вооруженных сил Украины российской агрессии в период 2014-2015 гг., обобщена практика боевого применения Сухопутными войсками ВСУ штатной, модернизированной и новой бронетехники в ходе гибридных военных действий, сделан анализ боевых и небоевых потерь техники и вооружений в ходе антитеррористической операции на востоке страны. Приобрести книги можно в редакции издательства Defense Express. тел.: +38 (044) 425-42-10, факс: +38 (044) 425-16-22 e-mail: defenseexpress@i.ua

* Формат книги А4+. Переплет твердый. Объем - 200 стр., с широким использованием эксклюзивных материалов, более 750 фото и инфографик.

Узнать больше о книге и об условиях приобретения можно по ссылке через QR-код

[ содержание ]

актуально

2 Ловушка Типа STANAG

Стандарты НАТО не должны стать миной замедленного действия для украинской «оборонки» прямая речь

6 Олег ВЫСОЦКИЙ

«Если мы будем игнорировать новые вызовы, связанные с переходом на стандарты НАТО, то мы потеряем и собственный рынок оборонной продукции, и рынки внешние ...» по сути

10 Стандарты НАТО и УкраинА от общего – к частному ситуацiя

14 «ДОЗОР-Б»: Бiй з тiнню

або Про перешкоди на шляху до вiйська нової тактичної бойової колiсної машини сотрудничество

22 Ковка брони

Польская Armstal: курс – в Украину дело техники

30 Григорий ЛАТЫШЕВ

«Наша компания – единственная в Украине, которая предлагает весь спектр услуг по сервисному обслуживанию двигателей компаний Deutz» сделано в украине

34 Подручная артиллерия Украина расширяет линейку минометов отечественной разработки морська миля

38 Похiд за чотири моря досвiд

46 АРМIЇ ТА ОПК КРАЇН ПIВНIЧНОЇ ЄВРОПИ: ПРИКЛАДИ ДЛЯ НАСЛIДУВАННЯ Професiоналiзм армiї, сучаснi технологiї в обороннiй промисловостi та прозорiсть i глибока кооперацiя в сферi вiйськово-технiчного спiвробiтництва крупним планом

48 ОБОРОНА ПРОМИСЛОВIСТЬ КРАЇН ПIВНIЧНОЇ ЄВРОПИ Прозорiсть, технологiчнiсть та глибока кооперацiя – головнi умови розвитку детально

54 «СКАНДИНАВСЬКЕ ЧУДО». ДОСВIД ДЛЯ УКРАЇНИ

Як в короткi термiни мобiлiзувати для оборони держави максимальну кiлькiсть громадян пряма мова

60 Ханс Петтер Мiдттан

«Україна повинна плiдно працювати над покращенням власних оборонних можливостей» сотрудничество

64 Владимир РУБЦОВ

Гонка воображений

Скажу сразу – этот заголовок придумал не я. Но он в полной мере отражает ситуацию, которая сложилась с оценкой состояния целых сегментов отечественного обороннопромышленного комплекса. На словах – мы впереди планеты всей. На деле – колоссы на глиняных ногах... Например, среди кластеров оборонно-промышленной отрасли бронетанкостроение позиционируется как наиболее приближенное к замкнутому циклу. А де-факто Украина вынуждена широко использовать зарубежную узловую и элементную базу. При производстве легкой бронетехники в основном устанавливаются зарубежные двигатели и трансмиссия, для изготовления корпусов применяется чужая сталь. Отечественные композитные материалы для усиления бронирования машин не применяются, их производство отсутствует. При создании чрезмерного количества боевых модулей непреодолимый барьер - низкий уровень отечественной микроэлектроники, компьютерных и информационных технологий, значительное отставание в области оптико-электронных систем. А без этого модули и слепы, и глухи. Требования повышениия огневой мощи бронетехники не подкреплены развитием отечественной боеприпасной отрасли. Производства боеприпасов для автоматических и танковых пушек в стране нет. Сам процесс производства бронетехники выявил на всех бронетанковых заводах нехватку квалифицированных специалистов в инженерном, технологическом и рабочем звене, вплоть до нехватки сварщиков; несоблюдение технологических требований или даже отсутствие технологической документации при изготовлении отдельных узлов и агрегатов для бронетехники; попытки производить отдельные элементы лишь по конструкторской документации; низкий потенциал станочного парка. Вывод – Украина при создании и совершенствовании вооружений вошла в фазу системного отставания по ряду ключевых направлений. Разрыв с ведущими производителями становится все более значительным. Преодоление отставания собственными силами и ресурсами уже едва ли возможно. Это означает, что необходим доступ к новым технологиям, изменение всей философии разработки и производства вооружений. Это займет годы – если будем заниматься планово и усиленно. Если эти риски и задачи проигнорируем – оборонная мощь страны будет крепнуть лишь на словах. Жаль только, что одни лишь политруки от ОПК страну защитить не смогут…

«События в Крыму и на Донбассе повысили роль процесса социальной адаптации военнослужащих уволенных в запас»

defense express MEDIA & consulting www.defense-ua.com

СЕРГIЙ ЗГУРЕЦЬ – директор iнформацiйно-консалтингової компанiї Defense Express, головний редактор журналу «Експорт зброї та оборонний комплекс України», szgurets@gmail.com; ВАЛЕРIЙ Рябих – директор з розвитку iнформацiйно-консалтингової компанiї Defense Express, defence_2@meta.ua; МАРК КАНАРСЬКИЙ – арт-директор; Антон Мiхненко – редактор журналу Ukrainian Defense Review, заступник головного редактора журналу «Експорт зброї i оборонний комплекс України»; Iгор ФЕДИК, – заступник редактора Ukrainian Defense Review, експерт-оглядач; Сергiй ПОПСУЕВIЧ – фотокореспондент; ВОЛОДИМИР ЗАБЛОЦЬКИЙ – експерт-оглядач; ОКСАНА ПЕТРЕНКО – лiтредактор.

Сергей ЗГУРЕЦ, главный редактор

Наша адреса: Україна, 04070, м. Київ, вул. Iллiнська, 10, оф. 5, тел. (044) 425-42-10 факс: (044) 425-16-22 e-mail: defenseexpress@i.ua

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння http://cacds.org.ua

ВАЛЕНТИН БАДРАК – директор Центру дослiджень армiї, конверсiї та роззброєння; МИХАЙЛО САМУСЬ – заступник директора ЦДАКР з мiжнародних питань; ВОЛОДИМИР КОПЧАК – керiвник оборонно-промислових проектiв ЦДАКР.

Журнал «Человек.Техника и технологии» издается ИКК Defense Express совместно с издательством Дрим-АРТ. Свидетельство о государственной регистрации печатного средства массовой информации – серия КВ № 21842-11742Р от 31.12.2015 г.) выдано Министерством юстиции Украины

[ актуально ]

Ловушка типа В Украине проведение испытаний вооружения и военной техники на соответствие стандартам НАТО фактически находится в зачаточном состоянии. Упредить связанные с этим риски возможно лишь системными действиями как государственных органов, так и самих предприятий - как государственных, так и частных.

STANAG Стандарты НАТО не должны стать миной замедленного действия для украинской «оборонки» Владимир ТКАЧ, Defense Express

2 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

краина движется в сторону членства в Североатлантическом альянсе. Так говорит руководство нашей страны. Вооруженные силы уже начали примерять к образцам вооружения натовские требования, «станаги» – с прицелом массово перейти на новые требования по условиям НАТО с 2018 г. Но нужно знать и понимать – у этой инициативы есть оборотная сторона. Если не предпринять опережающих действий, то стандарты НАТО станут миной замедленного действия для украинской «оборонки». В Советском Союзе нормативное поле, связанное с

разработкой, испытаниями, производством как гражданской, так и военной продукции обеспечивали ГОСТы. В свою очередь, в странах Североатлантического альянса. все, что касается стандартов НАТО, охватывается «Соглашением по стандартизации» (Standardization Agreement, STANAG), которое регламентирует общие правила, определяет совместный порядок действий, закрепляет единую терминологию и устанавливает условия унификации технических процессов, вооружения и военной техники, и, фактически, всего материального обеспечения вооруженных сил Альянса и стран-партнеров. Грубо говоря, вплоть до шнурков. Требования НАТО к показателям и параметрам той или иной техники, образцов вооружения, имущества, как и методики испытаний образцов на их соответствие STANAG в своей основой массе доступны. Но материал, узел или все изделие должно проходить проверку или испытания в специализированных лабораториях, где обученные люди с необходимым оборудованием сделают обоснованные выводы. Такие специализированные лаборатории могут быть как государственными, так и частными. Но важно, чтобы услуги и деятельность этих лабораторий была признана как в стране, так и за ее пределами. Для этого необходима их сертификация, которая также предусматривает регулярную верификацию качества услуг (в частности, контролирующий сертификационный орган от-

правляет в разные лаборатории одного профиля для проверки одинаковый тестовый материал и по результату оценивает качество работы каждой из лабораторий). Как пример: когда россияне сделали колесую бронемашину «Тигр», то Объединенные Эмираты, как стартовый заказчик, который и финансировал разработку «Тигра», хотели быть уверены в том, что новая машина обеспечивает заявленные уровни защиты. Также арабы хотели иметь все необходимые международно-признаваемые документы, подтверждающие уровни противоминной и противопульной защиты по STANAG, дабы снять все возможные вопросы при экспорте этой машины другим заказчикам. Но, чтобы получить такие документы, испытания должны были проводиться в сертифицированных лабораториях. Таких испытательных лабораторий в России не было. Для испытаний «Тигр» возили в Германию. Теперь – внимание. Сегодня в Украине также нет ни одной сертифицированной лаборатории, грубо говоря, «заточенной» под «станаги», коих великое множество. Требования «натовские» есть, методики даже есть, а одного из ключевых элементов цепочки – лабораторий с необходимым оборудованием и обученных специалистов – нет. Украинское частное предприятие НПО «Практика», которое занимается производством бронированной колесной техники, решило провести испытания «Козака» – одной из своих машин –

DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 3

[ прямая речь ]

Олег ВЫСОЦКИЙ

глава совета директоров «НПО «Практика»:

6 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

«Если мы будем игнорировать новые вызовы, связанные с переходом на стандарты НАТО, то мы потеряем и собственный рынок оборонной продукции, и рынки внешние ...»

– Почему важен переход на стандраты НАТО? Что, советские стандарты плохи?

«Ориентируясь на STANAG, Украина и мы, как производители оборонной продукции, фактически входим в абсолютно новую реальность. Эта реальность требует качественно других условий для существования и развития». Так заявил в разговоре с редактором журнала глава совета директоров «НПО «Практика» Олег ВЫСОЦКИЙ.

– Дело в другом. Мы же идем в Европу и НАТО. На законодательном уровне данная норма закреплена, например, в таких документах, как Указ Президента Украины от 2 сентября 2015 г. «О новой редакции военной доктрины Украины», где сформулированы задачи по достижению Украиной критериев, необходимых для членства в Европейском Союзе и Организации Североатлантического договора. А в известном Соглашении о коалиции депутатских фракций «Европейская Украина» определен переход к стандартам НАТО (STANAG) до 2019 г. Это напрямую связано с обеспечением нашей армии и других силовых формирований вооружением и военной техникой, соответствующей стандартам НАТО (STANAG). Сегодня предприятия военно-промышленного комплекса Украины имеют необходимые условия и возможности по выпуску продукции, соответствующей таким требованиям. Но без решения вопроса по оценка соответствия и сертификации вооружения и военной техники отечественного производства стандартам НАТО полноценное и качественное реформирование Вооруженных Сил Украины по требованиям альянса будет невозможным. Возьмем, например, испытания по баллистическую стойкость – как бронемашин, так и средств индивидуальной защиты. У НАТО методика испытаний на 75% такая же, как и советская. Только у нас автомат Калашникова с калибром 5,45 или 7,62. А у них винтовка М-16. Для проверки на баллистику нужна научно-методологическая база, разнокали-

берные сертифицированные стволы, например, уже не под АК-76, а под М-16, необходимые боеприпасы, пули, осколки, средства объективного контроля, например, высокоскоростные камеры и так далее. И так – по каждому параметру, требующему проверки. Когда мы готовили подрыв нашего «Козака», то собрали заказчиков – от Минобороны, Нацгвардии, военпредов, специалистов от научных структур – нашей Академии наук, Института сварки имени Патона, которые имеют опыт работы при сварке взрывом. И мы провели обсуждение, как провести испытание, чтобы они максимально соответствовало требованиям STANAG 4659. Было признано, что на даном этапе, то, что было, сделано – это максимальное, что мы может добиться в отечественных условиях. И это вполне удовлетворило наших военных.

– Вы планировали провести оценку и сертификацию противопульной защиты машины «Козак» в полном соответствии с методиками и требованиям SТANAG в одной из профильных лабораторий, которая сертифицирована для подобного рода работ в странах НАТО. Но потом отказались от этой идеи. Почему? – Мы проводили переговоры с сертифицированными лабораториями как в Дании, так и Польше. Нам выставили счета за услуги и работы. Чтоб Вы ориентировались в пространстве: счёт непосредственно за отстрелы – 7 тысяч евро. Работа с документами, за все научное и методические обеспечение процесса – 37 тысяч евро. Из расчета 215 евро – за час работы с документами.

DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 7

[ по сути ]

Стандарты НАТО иот общего УкраинА – к частному

10 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

Стандарт НАТО, он же «Соглашение по стандартизации» (Standardization Agreement) – международный договор, который регламентирует общие правила, определяет совместный порядок действий, закрепляет единую терминологию и устанавливает условия унификации технических процессов, а также вооружения и военной техники, другой материальной части вооруженных сил Альянса и стран-партнеров. издании наших партнеров Центра исследований армии, конверсии и разоружения (ЦИАКР, www.cacds.org.ua) – обзоре по вопросам безопасности «Вызовы и риски» – был опубликован материал начальника департамента ВТС и экспортного контроля Минобороны Украины Сергея МУКОСИЯ, в котором представлено общее описание взаимосвязанной иерархии руководящих документов Альянса в области стандартов. Стандарты НАТО условно можно разделить на административные, оперативные и материально-технические. Административные стандарты, к примеру, определяют процессы управления и обмена информацией, порядок работы с документацией. Оперативные стандарты направлены на оперативное планирование применения войск. В свою очередь, материально-технические стандарты определяют единые требования к вооруже-

нию и военной технике союзников, управлению жизненным циклом, а также кодификации предметов обеспечения. Высшим органом НАТО, определяющим политику в области вооружения, в том числе в вопросах стандартизации, является Конференция национальных директоров по вооружению (Conference of National Armaments Directors – CNAD). Под ее эгидой развернута широкая структура рабочих групп и подгрупп, различных комитетов, на постоянной основе, с учетом полученного Альянсом опыта, анализирующих, уточняющих и разрабатывающих стандарты НАТО. Украинская сторона, вместе с другими странами-партнерами, также принимает участие в ее работе. Также следует отметить, что каждая страна-член НАТО имеет и свою собственную национальную систему стандартизации. Внутри каждой страны есть свои национальные стандарты, и все они разные. Так, к примеру, США, Великобритания, другие страны, военные операции планируют по своим оперативным стандартам. Но при действиях в составе контингента НАТО они руководствуются общими стандартами. Именно поэтому вопросы взаимосовместимости являются очень важными.

О порядке получения и имплементации стандартов НАТО

В целом, порядок получения стандартов НАТО следующий: 1. Для открытых стандартов (а таких – около 2/3 от всего количества). Они выложены на

официальном сайте НАТО: заходите туда, регистрируетесь, получайте и работайте. 2. Для «закрытых» стандартов, имеющих гриф секретности. Заказ необходимого документа можно сделать установленным порядком через Главное управление военного сотрудничества и миротворческих операций (ГУВСМО) ГШ ВС Украины. В его структуре есть Бюро учёта стандартов НАТО, в котором можно проверить, есть ли интересуемый стандарт в Украине. Если необходимого стандарта нет, тогда в штаб-квартиру НАТО направляется соответствующий запрос. Конечно, необходимо обосновать, для чего он вам нужен. Далее, на заседании одного из комитетов НАТО рассмотрят эту заявку и примут решение, например, передавать стандарт в полном объёме, или с определенными ограничениями. Всем документам НАТО, имеющим гриф секретности, присваивается наш гриф секретности, который соответствует натовской классификации. С таким документом вы уже будете работать как с секретным документом Украины. То есть будете соблюдать все установленные требования по хранению, обращению и распространению как с национальным документом подобного рода. В случае если в «закрытом» стандарте заинтересовано предприятие украинского ОПК, то при наличии у него секретного делопроизводства, руководство предприятия, при соответствующем обращении в МО Украины, может его получить в установленном порядке. Каждый стандарт проходит процедуру имплементации. Документ, как международный договор, тщательно изучается,

DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 11

[ по сути ] сравнивается с национальными стандартами в этой сфере. Затем на основе анализа принимается решение, присоединяться к нему в полном объёме или только в части отдельных требований. Далее в штаб-квартиру НАТО отправляется письмо с уведомлением о том, что мы хотим присоединиться к интересующему нас стандарту в полном объеме или в части его требований.

Внедрение стандартов НАТО в национальную систему стандартизации Украины

Что касается вопроса внедрения стандарта в национальную систему стандартизации Украины, то это уже сугубо технический процесс. Для этого есть два основных метода. Во-первых, это можно сделать путём разработки по установленной процедуре нашего документа, аналога конкретного стандарта. Второй путь – более простой: принять натовский документ в полном объеме, просто присвоив ему национальные реквизиты, так называемый «метод обложки». И наше законодательство, и подходы НАТО это позволяют. После этого необходимо проинформировать Офис стандартов НАТО (NATO Standardization Office-NSO), что на основании стандарта НАТО нами разработан документ, которому присвоен определенный код, и он включен в украинскую систему кодификации. И сейчас таких документов уже много. Сегодня Министерство обороны является локомотивом среди всех органов власти по внедрению стандартов НАТО и с этим никто спорит. Это связано с тем, что специалисты Министерства обороны, в этом плане лучше подготовлены. На протяжение мно-

12 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

гих лет мы постоянно принимаем участие в различных программах, курсах, многонациональных учениях и операциях НАТО. Но необходимо и других участников подтягивать, причем привлекать надо, в том числе, и другие структуры сектора безопасности. Что касается производителей вооружения и военной техники, то в этом году, к примеру, мы предложили генеральным конструкторам, вместе с Министерством обороны, участвовать в работе рабочих групп и подгрупп Конференции Национальных директоров по вооружению на постоянной основе. Это позволит разработчикам непосредственно общаться с людьми из других стран, имеющих опыт, и теми, кто эти стандарты разрабатывают. Более того, они могут в дискуссиях предлагать им своё виденье, высказывать своё мнение и получать ценную информацию в вопросах разработки современных видов вооружений.

Об особенностях работы с материальнотехническими стандартами НАТО

Работа с материально-техническими стандартами является довольно сложным процессом. Дело в том, что они внедряются в производство ОВТ конструкторами, которые разрабатывают ту или иную технику. И как бы мы не хотели, в течение долгого периода мы будем зависимы от стандартов, заложенных в эту технику. Так как большая часть нашей техники производилась в советское время, ее техническое обслуживание и ремонт осуществляется в соответствии с требованиями тех лет. Здесь внедрение стандартов НАТО ограничено. Не надо бояться этого. Многие восточноевропейские страны, вступив в НАТО, прошли тя-

желый путь перехода на стандарты Альянса. Мы можем использовать накопленный ими опыт. Другой вопрос – это эксплуатация техники, к примеру, управление ее жизненным циклом, а также процессы закупки и логистики. В этой сфере внедрять натовские стандарты можно и нужно более свободно. При этом следует отметить, что в вопросе управления жизненным циклом вооружения и военной техники, НАТО взяло за основу международный стандарт ISO/IEC 15288, он так и называется «Система процессов жизненного цикла», который просто адаптирован для военных целей. То есть речь идет о применении современных международных подходов.

О взаимодействии МО Украины и предприятий ОПК в вопросе внедрения стандартов НАТО при производстве ВВТ

Сегодня в вопросе внедрения стандартов НАТО в процесс производства и модернизации техники для ВС Украины, Минобороны тесно взаимодействует с предприятиями отечественного ОПК. Механизм этого взаимодействия заложен в процедуры заказа ВВТ и проверки качества изделий. Министерство обороны уже заранее прописывает в технические задания на разработку ВВТ все необходимые требования на основе полученного войсками опыта АТО и современных стандартов НАТО. Например, стандарты касательно изготовления БПЛА, НАТО не придумывает из воздуха. Вооруженные силы Альянса принимают активное участие в операциях и, исходя из собственного опыта, соответствующие

органы создают эти стандарты. Мы же сравниваем их с нашими, и, если они нам подходят, говорим: «Да, они передовые, будем их достигать». Мы закладываем эти стандарты в технические задания, которые потом уже исполняются, к примеру, ГП «Антонов» и другими предприятиями.

Об отношениях МО Украины и «Укроборонпрома» в контексте внедрения стандартов НАТО

Прежде всего, необходимо отметить, что Министерство обороны отвечает за разработку Государственной целевой программы развития вооружения и военной техники. При этом мы являемся пользователями ВВТ. Ведомство само ничего не производит, а лишь определяет потребность и технические требования к ВВТ для производителей. Потребности определяются Генеральным штабом на основании опыта применения военной техники в операциях и планов ее применения. Когда Министерство обороны формирует технические требования, оно закладывает туда, на перспективу, стандарты НАТО, то есть те, которые нам нужны и которые являются передовыми. Эти требования направляются ГК «Укроборонпром», который производит эту технику и после соответствующих испытаний передает её нам через механизм государственного оборонного заказа. Что касается процесса внедрения стандартов НАТО на предприятиях «Укроборонпрома», то, если техника изготовляется в интересах вооруженных сил, его курирует Министерство обороны посредством военной приёмки в соответствии с техническими заданиями.

Работа с материальнотехническими стандартами является довольно сложным процессом. Они внедряются в производство ОВТ конструкторами, которые разрабатывают ту или иную технику. И как бы мы не хотели, в течение долгого периода мы будем зависимы от стандартов, заложенных в эту технику. Если техники изготавливается на экспорт – в современном мире вы не продадите ее на рынке вооружений без соответствия STANAG, а также, если она не принята на вооружение собственными вооруженными силами. Таким образом, существует определенное разделение полномочий в этой сфере. В целом, в вопросах внедрения стандартов НАТО Министерство обороны и ГК «Укроборонпром» - единомышленники. Приоритетность в переходе на стандарты НАТО определяется не Министерством обороны, а жизнью, операциями, в которых участвуют вооруженные силы. Если у нас раньше не было такого опыта, то мы должны были изучать опыт тех, у кого он есть. В данном случае, это НАТО. Сейчас мы приобрели богатый опыт АТО, который также интересен НАТО. Это двусторонний процесс. Что касается приоритетности в плане внедрения натовских стандартов в процесс изготовления ВВТ для конкретных родов войск, то на сегодня таковыми являются разведка всех видов, бронетанковая техни-

ка, техника войск ПВО, артиллерия, в частности, системы управления ею, авиация.

Об актуальных проблемах внедрения стандартов НАТО

Самая главная проблема в этом вопросе – это знание английского языка и профессиональная подготовка тех, кто отвечает за работу со стандартами НАТО. Другими словами – это готовность людей работать с этими стандартами. В тоже время, когда мы говорим, что Министерство обороны в вопросе перехода на стандарты НАТО впереди всех, то не нужно на этом останавливаться и ждать когда подползут остальные, а наоборот, как в наступлении – подгонять и подтягивать отстающих. Причем, начинать надо с профессиональной подготовки персонала органов власти, которые в подобных вопросах являются очень неповоротливыми. НАТО готова оказать помощь в этом через Программу профессиональной подготовки гражданского персонала структур сектора безопасности (Professional Development Program – PDP). Соответствующие мероприятия предусмотрены также проектом Дорожной карты оборонно-технического сотрудничества Украины с НАТО, подписание которой ожидается в ближайшее время. Надо эффективно использовать эти возможности, это инвестиции в будущее. Есть также и другие проблемы, которые сейчас решаются, в структуре управления стандартизацией, информационном обмене, в переводе стандартов НАТО с английского, менеджменте имплементацией и так далее. Но главное – это люди и их способность работать по стандартам НАТО.

DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 13

[ ситуація ]

Сергій ЗГУРЕЦЬ, директор інформаційно– консалтингової компанії «Defense Express»

«ДОЗОР-Б»: Б Кожен зразок нового озброєння розробляється удвічі довше, коштує удвічі більше та має удвічі менші можливості, ніж це планувалось. Такою є аксіома створення озброєння. Тактична бойова колісна машина «Дозор-Б» виключенням не стала. Разом з цим, нині цей проект є своєрідним лакмусовим папірцем, який дозволить протестувати технологічний, промисловий та організаційний рівень вітчизняних процедур при розробці та серійному виготовленні нових озброєнь. А ще важливіше – вміння приймати адекватні та зрозумілі рішення як на державному, так і на чисто людському рівні. 14 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

Траса «Дозору»

ТКБМ «Дозор» був розроблений як ініціативний проект державним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.Морозова» (ХКБМ) ще у 2006 р. Це був макетний зразок, який, втім, неодноразово демонструвався на внутрішніх та міжнародних виставках озброєнь – без особливої ува-

або Про перешкоди на шляху до війська нової тактичної бойової колісної машини

Бій з тінню ги до цього проекту з боку наших військових. Після початку бойових дій на сході України з огляду на нагальну потребу силових відомств у новій бронетехніці ремонтний «Львівський бронетанковий завод» було визначено як серійне підприємство для виготовлення цієї нової продукції. Перший зразок, який було виготовлено на заводі, було означено як дослідний, і саме цей «До-

зор» був відправлений для проходження державних випробувань. Дослідний зразок ТКБМ «Дозор-Б» проходив державні випробування з 17 серпня по 20 листопада 2015 р. 8 грудня 2015 г. було підписано Спільне рішення між Міністерством оборони України та ДК «Укроборонпром» щодо підсумків цих державних випробувань. Воно оголошувало, що дослідній зразок ТБКМ

«Дозор-Б» державні випробування витримав. Проте, як зазначалось у документі, прийняття на озброєння ЗС України та організація серійного виробництва ТКБМ «Дозор-Б» має здійснюватися лише після усунення недоліків та реалізації зауважень та пропозицій комісії з державних випробувань; коригування робочої конструкторської документації та дороблення дослідного зразка

DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 15

[ сотрудничество ]

Ковка брони Польская Armstal: курс – в Украину

Украина для производства новой бронетехники (бронетранспортеры БТР-4, БТР-3, бронемашины «Дозор», «Тритон») начала активно закупать броню Armstal польского производства. Что же именно представляет собой бронесталь с клеймом «made in Poland», которая выпускается Сталевовольским металлургическим заводом? 22 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

Военные гены

Сталевовольский металлургический завод по производству специальных сталей Huta Stali Jakościowych (HSJ) поставляет практически всю номенклатуру броневых листов для выпускаемых в Польше БТР Rosomak и патрульных автомобилей Oncilla. Руководство предприятия заявляет, что завод способен изготовить элементы бронирования практически для всех типов выпускаемой сегодня и проектируемой польской бронетехники. Также имеется возможность производить ковкую сталь для поко-

вок стволов орудий разных калибров. HSJ относится к объединению Grupа Cognor, которая, кроме сталевовольского предприятия, также включает завод в Гливицах. Это практически единственное полностью польское металлургическое объединение, кроме индийских и испанских концернов. Здесь работают 900 человек, которые в год производят около 240 тыс тонн спецстали 250 различных сортов. В их числе – жаростойкая сталь, стойкая к воздействию кислот, термически улучшенная, износостойкая, сталь Хадфилда и другие. Производи-

[ дело техники ]

Симбиоз мощи и качества Григорий ЛАТЫШЕВ

заместитель гендиректора по сервису ДП «Автомоторс»:

30 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

«НАША КОМПАНИЯ - ЕДИНСТВЕННАЯ В УКРАИНЕ, КОТОРАЯ ПРЕДЛАГАЕТ ВЕСЬ СПЕКТР УСЛУГ ПО СЕРВИСНОМУ ОБСЛУЖИВАНИЮ ДВИГАТЕЛЕЙ КОМПАНИи DEUTZ»

– Григорий Витальевич, на сегодня в Украине представлен достаточно широкий ассортимент двигателей для военной техники, это и Volvo, и IVECO, и Deutz. В чем преимущество двигателей Deutz? – Если посмотреть на образцы действующей техники, которая сейчас производится и находится на вооружении украинских силовиков, то, в принципе, комплектация машин говорит сама за себя. Новейшие боевые бронированные машины БТР4, БТР-3 и Дозор-Б имеют силовой агрегат Deutz и коробку передач Allison. Готовится серийное производство автомобилей КРАЗ с двигателями Deutz. Поэтому у нас довольно сильные позиции на украинском рынке. Есть, конечно, конкуренты с европейскими и американскими комплектующими, двигателями и трансмиссиями, но у нас немецкое качество и мощная сервисная поддержка в Украине. Кроме того, следует понимать, что в мире существует не так много независимых производителей дизельных двигателей и самые известные имена, пожалуй, это Deutz, Cummins и Perkins. Все остальные производители моторов входят в состав корпораций, которые производят различные машины и оборудование. Соответственно поставки, установка и сервис именно силовых агрегатов на конвейеры сторонних производителей не является основным бизнесом таких компаний. Логично предположить, что дилерская и сервисная сеть в различных странах так же не приспособлена для работы с двигателями, которые устанавливаются на технику других брендов. Кстати, среди указанных выше независимых произво-

Лидером импортных двигателей как гражданского, так и военного назначения, на украинском рынке является компания DEUTZ, общий объем поставок которой, на сегодняшний день, уже достиг примерно 15 тыс. единиц. Эксклюзивным правом на продажу двигателей DEUTZ в Украине обладает компания ДП «Автомоторс», которая несет полную ответственность за сервис и гарантию на территории нашей страны. О том, как предоставляются услуги по ремонту и обслуживанию двигателей для военной техники, а также о многом другом, Defense Express пообщался c заместителем генерального директора по сервису ДП «Автомоторс» Григорием Латышевым.

дителей, только ДОЙТЦ предлагает в Украине моторы немецкого производства. Второй плюс Deutz, это то, что компания одна из немногих, которая адаптирует или если точнее выразится кастомизирует двигатели не только для техники различных сегментов (например, сельскохозяйственная, автомобильная, генераторы и т.д.) но и для машин каждого конкретного типа. Поэтому военные и гражданские заказчики ценят это свойство компании. Такого разнообразия опций нет ни у одного производителя. Ну, и, пожалуй, самое главное преимущество – это цена, которая даже для украинского рынка вполне конкурентная, особенно если учитывать высокое качество и длительные сроки гарантии.

– Многие эксперты, говоря о широком спектре производителей двигателей для военной техники у силовиков, очень часто акцентируют внимание на дальнейшие проблемы с сервисным обслуживанием. Ведь лучше выбрать одного производителя и в дальнейшем от него и отталкиваться. Какова Ваша оценка такого обстоятельства? – Безусловно, унификация это единственный правильный путь и, чем больше будет двигателей одного типа, тем быстрее и проще будет сервис. Это две логически связанные вещи. Производителю всегда легче просчитать сервисную стратегию, если он видит, что число его двигателей в стране достаточно большое и количество потребителей постоянно растет. Это стимулирует инвестировать в организацию соответствующих сервисных структур и различных тренинговых центров по подготовке технических специалистов. Кроме этого, у производителя двигателей появляется финансовая возможность создавать локальные склады запчастей и заменных двигателей. Это, в свою очередь, ускоряет решение большинства гарантийных вопросов.

– Как Вы подчеркнули, на отечественных образцах вооружений, которые сегодня уже применяются в зоне проведения Антитеррористической операции, в частности, БТР-3 и БТР-4, а также на новом «Дозор-Б», который в ближайшее время может оказаться в АТО, используются немецкие двигатели Deutz. Как организован ремонт и сервисное обслуживание таких силовых агрегатов, ведь DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 31

[ сделано в украине ]

Украина расширяет линейку минометов отечественной разработки

Подручная

артилле 34 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

Одной из особенностей войны на востоке Украины является массовое применение артиллерийского вооружения. Значительную роль в нанесении огневого поражения противнику играют минометы. Используя мировой опыт, а также собственные оценки нынешних боевых действий на Донбассе, украинские производители создали линейку минометов разных калибров, позволяющих эффективно решать поставленные задачи. Как известно, миномет – это гладкоствольное орудие, предназначенное для навесной стрельбы по укрытым целям,

а также для разрушения полевых укреплений. Он по тактико-технической классификации, в зависимости от калибра и веса, а также принятой организационно-штатной структуры войсковых формирований, в основном входит в состав оружия пехоты или артиллерии, однако в современных боевых действиях встречается практически во всех боевых родах сухопутных и аэромобильных войск, а также морской пехоты. В зависимости от способа транспортировки сухопутные миномёты могут быть переносными (причем средние минометы на колесном ходу традиционно также относят к категории переносных), возимы-

рия

ми (на повозке/повозках, в автомобиле или на бронетранспортёре), возимо-переносными, буксируемыми (в прицепе за тягачом) и самоходными (на гусеничном, полугусеничном или колёсном шасси). Главными преимуществами минометов являются большая мощность боеприпасов (мин) относительно массы самого орудия, относительно высокая скорострельность, сравнительно малая масса, простота устройства и боевого применения, постоянная готовность к открытию огня без особой подготовки. Большая крутизна траектории полёта мин (углы возвышения ствола от 45 до 85°) позволяет уничтожать в оврагах, окопах,

DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 35

[ сделано в украине ]

на обратных скатах высот, не попадая тем самым в прицел противника. Благодаря меньшей начальной скорости, чем у пушек и гаубиц, миномётная мина испытывает при выстреле меньшие перегрузки и является более предпочтительной основой для встраивания системы управления, которая может быть менее прочной и, соответственно, менее дорогостоящей. И самое главное, что показали события на Донбассе: минометы остаются незаменимым средством в антитеррористических операциях. Ведь миномет является эффективным средством при ведении уличных, локальных боев. Понимая эти достоинства, производители минометного вооружения закладывают в свои современные изделия гораздо более высокие характеристики. Стараются максимально увеличить технологичность, мобильность и точность минометов. При этом прослеживается ряд важных тенденций: • повышение мобильности минометных расчетов за счет их размещения на легкой колесной базе;

36 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

• использование новых материалов при создании стволов и дополнительного оборудования; • создание универсальных минометных механизмов, где есть возможность использовать ствол различных калибров путем его быстрой замены; • использование персональных вычислительных компьютеров, обеспечивающих максимально быстрое и точное вычисление координат целей; • уменьшение внешнего воздействия (бокового ветра) при ведении огня под большим углом за счет применения современных вычислительных технологий. • применение новых высокоточных боеприпасов, которые позволяют точно попадать и уничтожать цели. Пытается идти в ногу со временем и Украина. Так, на сегодня в стране разработана и производится отечественными предприятиями целая линейка минометов разных калибров. ГП “Конструкторское бюро «Артиллерийское вооружение» (ГП «КБАО»), которое

входит в состав ГК «Укроборонпром», выпускает минометы КБА-118 (М60) калибра 60 мм и КБА-48М калибра 82 мм. 60 мм миномет КБА-118 предназначен для применения пехотой с целью поражения живой силы и боевой техники противника. Невзирая на небольшой калибр, этот миномет остается достаточно популярным средством огневого поражения. К примеру, морские пехотинцы и армия США, которые использовали этот калибр во Второй мировой войне и во Вьетнаме, продолжают его применять в пехотных ротах. Миномет КБА-118, имея малый калибр, обладает меньшим весом как боеприпаса, так и самого миномета. Кроме обычной пехоты он может успешно использоваться и спецназом. Но, в то же время, как и все минометы малого калибра, он имеет небольшую дальность стрельбы – почти 1,5 км. В сравнении с американским, новый украинский миномет имеет меньшую массу, благодаря чему он будет незаменим в пехотных подразделениях. Впервые общественности миномет КБА-118 был представлен на киевской выставке «Оружие и безопасность-2013». Главной особенностью 82 мм миномета КБА-48М также является его масса. За счет использования в конструкции титановых сплавов он намного легче, чем штатный советский 82 мм миномет 2Б14 «Поднос». При этом основные тактико-технические характеристики (баллистика, габариты, дальность стрельбы) у нового миномета практически аналогичны характеристикам миномета, который сегодня стоит на вооружении украинской армии (все тот же 2Б14 «Поднос»). Меньший вес миномета без потери прочности конструктивно обеспечивается за счет того, что

ствол нового миномета представляет собой трубу из титановых сплавов. Прочность титана – общеизвестна, а его удельный вес в два с лишним раза меньше, чем у стали. Выигрыш облегченного варианта очевиден и заключается в первую очередь в упрощении транспортировки миномета, в результате чего сокращается время его подготовки к боевому применению, что важно в ведении современного боя. Использование в конструкции титановых стволов можно считать «пионерской» разработкой ГП КБАО. В состав миномета входят: ствол, лафет, опорная плита, предохранитель двойного заряжания, прицельное устройство, боеприпасы. Миномет разработки ГП КБАО может стрелять минами западного образца калибра 81 мм. По заказу МО Украины специалисты другого отечествен-

Характеристика

ного предприятия из состава ГК «Укроборонпром» – ПАО «Завод Маяк», создали свой миномет, но уже большего – 120 мм калибра, который получил название «Молот», а позже М-120-15. Новый миномет впервые был презентован во время выставки «Оружие и Безопасность 2015», которая 22-25 сентября 2015 года прошла в Киеве. В качестве основы для «Молота» взят советский миномет М-120. Однако украинский миномет делают из новейших сплавов, что позволило продлить его жизнь. По словам разработчиков «Молот» был создан всего за два месяца. Миномет стал легче на 45 кг, его вес теперь составляет 210 кг, но при этом разработчикам удалось сделать более выносливый ствол, что позволяет гарантированно выполнить в полтора раза больше выстрелов, чем из старого советского.

КБА-118

Характеристика

Калибр

60 мм

Калибр

Макс. дальность

1,429 м

Макс. дальность

Специалистами в создании нового миномета использовались только украинские материалы и комплектующие. На «Молоте» установлен современный прицел MUM 706M. Также миномет оснащен специальным предохранителем на дульной части от двойного заряжания. Для стрельбы используются осколочно-фугасные мины всех модификаций от любых 120мм минометных систем. В конце 2015 – начале 2016 гг. миномет «Молот» прошел последние полевые испытания. В начале марта 2016 г. ПАО «Завод Маяк» отгрузили первую партию новых минометов для ВС Украины. Как видим, сегодня украинские производители для удовлетворения потребностей потенциальных клиентов могут предложить широкий спектр минометов разных калибров и возможностей.

КБА-48М 82 мм 100-4,000 м

Характеристика

М-120-15 «Молот»

Калибр

120 мм

Макс. дальность

7,100 м

Скорострельность

20 выстр./мин

Скорострельность

10-15 выстр./мин

Скорострельность

12 выстр./мин

Угол возвышения

40° – 85°

Угол возвышения

40° – 85°

Угол возвышения

40° – 85°

Масса миномета

12.5 кг

Масса миномета

35 кг

Масса миномета

210 кг

Масса мины

1.33 кг

Масса мины

3.0 кг

Масса мины

15-16 кг

Расчет

1-2

Расчет

до 5

DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 37

[ морська миля ]

162 доби тривав похід фрегату «Гетьман Сагайдачний» в рамках антипіратських операцій НАТО «Океанський Щит» та Європейського Союзу «Аталанта», пройдено – понад 20 000 миль, повернення додому співпало з початком агресії Росії проти України

Похід за чотири моря 38 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 39

[ морська миля ] Участь фрегату «Гетьман Сагайдачний» в антипіратських операціях НАТО «Океанський Щит» та Європейського Союзу «Аталанта» стала визначною подією в історії молодого українського флоту, підсумком цілого періоду його розвитку і багаторічної наполегливої роботи військових моряків в умовах хронічного недофінансування наших ВМС. Необхідність долучення України до участі в міжнародних антипіратських операціях набула актуальності після захоплення сомалійськими піратами 25 вересня 2008 р. на відстані 160 миль від узбережжя Сомалі українського транспортного судна «Фаїна», що прямувало до Кенії з експортним вантажем озброєння (в т.ч. 33 танки Т-72). Команда судна, що складалася з 20 осіб, в тому числі двох громадян РФ (в т.ч. капітан, що помер від серцевого нападу на другий день), одного громадянина Латвії та 17 громадян України, опинилася в заручниках, а справа їхнього звільнення одразу ж набула великого розголосу міжнародного масштабу. У справі визволення «Фаїни» ми були змушені покладатися лише на скромні можливості власних спецслужб та військові кораблі західних партнерів, що діяли у рамках затвердженої 10 грудня 2008 р. антипіратської операції ЄС «Аталанта». Спільними зусиллями судно звільнили і 5 лютого 2009 р. «Фаїна» у супроводі корабля ВМС США прибула до порту призначення. Після досягнення в другій половині 2013 р. домовленості щодо участі України в міжнародних антипіратських операціях, 24 вересня 2013 р фрегат «Гетьман Сагайдачний», маючи на борту вертоліт Ка-25ПР

40 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

Андрій ТАРАСОВ

контр-адмірал, начальник штабу – перший заступник командувача ВМС ЗС України і підрозділ спеціального призначення, вийшов із Севастополя для участі в міжнародних антипіратських операціях під егідою НАТО та ЄС і районі Аденської затоки, Червоного моря та західної частини Індійського океану. Командування українським 250-особовим національним контингентом на борту корабля здійснював контр-адмірал Андрій ТАРАСОВ, нині – начальник штабу-перший заступник командувача ВМС ЗС України, який погодився дати інтерв’ю для Defence Express.

– Якою була обстановка в районах проведення операцій? – Якщо коротко, вона була дуже складною і нестабільною, водночас з активною піратською діяльністю, діяли кілька терористичних угрупувань, у т.ч. «Аль-Каїда» в Азії та «АльШабаб» в Африці. У Ємені тривала громадянська війна, у Со-

малі панувала повна анархія, за два тижні до проходу «Сагайдачного» Суецьким каналом там з мінометів обстріляли цивільне судно. Дуже складними виявилися і погодні умови. Адже Аденська затока – це місце з самою високою температурою морської води на Землі, тут найвищий рівень сонячної радіації, а вологість повітря сягає 98%. Карти узбережжя Сомалі та Джибуті взагалі не відповідали реальній навігаційній обстановці, а район плавання вважається одним з найскладніших через рифи, течії і складні погодні умови, що впливають на безпеку плавання. Тривалість походу, майже півроку, і інтенсивність виконання завдань – 80% в морі – це була перша такого плану повноцінна бойова служба українського корабля на рівні провідних флотів країн НАТО. Український фрегат діяв у складі багатонаціональних сил і повністю відповідав вимогам стандартів НАТО.

– Особливості підготовки до походу, матеріально-технічного забезпечення та підготовки особового складу – В районі операції практично відсутня система судноремонту, тому в частині ремонту озброєння та механізмів корабля ми мали покладатися виключно на власні сили. За таких умов важливою була ретельна підготовка. Я скажу відверто, що мало хто сподівався, що корабель діятиме успішно. Успіхом вважали б навіть просто самостійне повернення корабля після такого тривалого плавання. Але в мене особисто була впевненість, яку поділяв екіпаж, що ми спроможні виконати поставлені складні завдання, адже ВМС мали великий досвід далеких походів в Середземному морі, в Атлантичному та Індійському океанах.

На навчаннях «Сі Бриз 2013» фрегат «Гетьман Сагайдачний», корабельний вертоліт Ка27 та доглядова група від загону боротьби з ПДСЗ отримали від експертів НАТО найвищу оцінку на взаємосумісність із кораблями Альянсу. Достатня кількість офіцерів і старшин пройшла підготовку за кордоном і володіла не тільки відповідним рівнем англійської мови, але й процедурами НАТО. Перед походом наші льотчики відновили навички польоту з палуби корабля у складних умовах, в т.ч. вночі. Екіпаж фрегату «Гетьман Сагайдачний» провів без перебільшення колосальну роботу з якісної передпохідної підготовки корабля. Ми були впевнені, що екіпаж витримає екстремальні умови. Хвилювала хіба що витривалість техніки, адже корабель не новий, йому минуло вже тоді понад 20 років. Отже, техніка інколи могла відмовляти. Це не лише наша проблема, адже командир нашої тактичної групи, іспанський адмірал Єугеніо Діаз дель Ріо пізніше говорив з цього приводу: «Ми воюємо не тільки з піратами на морі, але і

в середині корабля з матеріальною частиною». Механіки корабля здійснили усі регламенти механізмів та озброєння, корабель пройшов заводський ремонт, ми запаслися ЗІПом на усі випадки та передбачили доставку при необхідності запасних частин безпосередньо в район операції. Збільшили можливості засобів зв’язку, навігації та радіолокації, встановили додаткові кондиціонери і сучасну опріснювальну установку. Навіть дах ангару та надбудови корабля пофарбували у білий колір для зменшення нагріву в умовах тропічного сонця. Величезну і ретельну роботу з питань фінансування походу, медичного та продовольчого забезпечення, урахування правових аспектів, в т.ч. і щодо правил застосування зброї (з цього приводу вийшла Постанова Уряду) провели офіцери Командування ВМС. Заздалегідь обрали основний пункт базування (порт Джибуті) і агентуючі фірми, які забезпечували нас усім необхідним. Втім, все передбачити неможливо, деякі складнощі виникли вже на початку похо-

ду. Перехід від Севастополя до Босфору пройшов у штормових умовах, хвилі досягали 3-х метрів заввишки, тому для вчасного прибуття до протоки Босфор довелося збільшити швидкість до 25 вузлів. Це стало першим випробуванням: потужними ударами хвиль вибило клапани системи зливу води за борт і в деякі приміщення корабля почала надходити забортна вода. Довелося оголошувати аварійні тривоги. З 28 вересня по 1 жовтня фрегат знаходився в бухті Суда (о.Кріт), де на Тренувальному центрі НАТО з морських операцій особовий склад пройшов підготовку перед участю в операціях. Фахівці НАТО довели останній досвід боротьби з піратством та обстановку у районі проведення операцій. Остаточно підготовку завершили тактичним навчанням з бойовими стрільбами корабля, вертольоту та доглядової групи на переході до Порт-Саїду. Отже, ми були готові. Вже 4 жовтня після багаточасового та виснажливого проходу Суецьким каналом ми увійшли до Червоного моря, безпосередньо в район проведення операції, а невдовзі досягли порту Джибуті, столиці однойменної країни. Саме в Червоному морі ми зіткнулися зі складними тропічними умовами. Температура забортної води була значно вище, ніж передбачалося умовами роботи штатної системи кондиціювання корабля і вона зупинилася. Фактично, в сорокаградусну спеку працювали лише додаткові кондиціонери. Відпочивати в більшості кубриків особового складу стало неможливо та й особовий склад ще не акліматизувався. Ми були змушені розташовувати особовий склад на відпочинок вночі просто на палубі в усіх приміщеннях, де були кондиціоне-

DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 41

[ морська миля ] ри: кают-компанія офіцерів, ходовий місток і їдальня команди. У машинному відділенні температура сягала 60 градусів, вийшов з ладу один з 5 дизельгенераторів. Внаслідок високої температури почали виходити з ладу окремі технічні засоби, зокрема, відмовив гірокомпас. Тому ми користувалися резервним магнітним компасом (як за часів Магеллана), та супутниковими системами навігації. Це був найкритичніший період походу, але наші люди його гідно витримали. Зрештою, ще до початку першого патрулювання ми спромоглися подолати практично всі технічні проблеми та повністю відновити боєздатність корабля.

– Як виглядала участь українського національного контингента в операціях НАТО «Океанський щит» та ЄС «Аталанта» – 12 жовтня фрегат увійшов до складу міжнародної тактичної групи та розпочав участь в операції НАТО «Океанський щит», керівництво якою здійснювалося з Нортвуду (Велика Британія). До складу групи спочатку входили також кораблі ВМС США (фрегат «Де Верт»), Норвегії (фрегат «Фрідтьйоф Нансен») і Данії (двкд «Есберн Снейр») під командуванням командора ВМС Норвегії Хенінга Амундсена. Після ротації їх замінили кораблі ВМС Іспанії (фрегат «Альваро де Базан») і Туреччини (фрегат «Геліболу») на чолі з іспанським контр-адміралом Єугеніо Діазом дель Ріо. В операції брали участь також патрульні літаки і підрозділ охорони суден, що доставляли гуманітарну допомогу до Сомалі. У відповідності до вимог українського та міжнародного законодавства, до завдань українського національного контингенту під час участі в антипірат-

42 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

ських операціях входили: спостереження за морським простором в районі патрулювання, демонстрація військово-морської присутності, захист торговельних суден, які прямують міжнародним рекомендованим коридором безпеки, від нападів піратів; розвідка у визначених районах вздовж північного узбережжя Сомалі з метою виявлення піратської активності, піратських баз, таборів тощо; опитування окремих суден щодо дотримання рекомендацій Міжнародної морської організації щодо запобігання захоплення судна піратами. До наших завдань також входили знешкодження піратських плавзасобів, надання допомоги цивільним суднам у випадку піратської атаки, а також активний пошук морських піратів та знешкодження шляхом арешту плавзасобів, супровід суден ООН з гуманітарними вантажами тощо.

В рамках операції «Океанський щит» український фрегат провів на патрулюванні 59 діб, оглянув 14 риболовних суден, корабельний вертоліт здійснив 100 польотів, сприяв зупинці 8 швидкісних катерів тощо. 3 січня 2014 р. ми розпочали участь в операції «Аталанта» в північно-західній частині Індійського океану, включно з Аденською затокою. Командував силами операції французький контр-адмірал Ерве Блежен. До складу нашої тактичної групи кораблів також входили французький двкд «Сіроко» (флагман), німецький фрегат «Гессен», грецький фрегат «Псара» та іспанський патрульний корабель «Торнадо». Звичайний ритм використання корабля в операціях – 10 діб в морі, 3 доби в базі – поповнення запасів, обслуговування матеріальної частини, короткий відпочинок, і знову 10 діб патрулювання. Це зазвичай вахти, тренування, навчання та артилерійські стрільби для підтримання готовності, підтримання в готовності матеріальної частини і, звичайно, пильність, увага і повна готовність до негайних дій. До речі, девіз нашого корабля – «Готові негайно!» Кожного дня «коридором безпеки» проходило більше 50 великих цивільних суден, і це без урахування численних каботажних та риболовецьких суден, зазвичай це були дао, традиційні місцеві дерев’яні вітрильники. На таких, мабуть, Індійським океаном ходив ще казковий Сіндбад. Також в районі відчувалась військова присутність: ми зустрічали в морі кораблі і літаки Франції, США, Італії, Великої Британії, Німеччини, Пакистану, Ірану, Індії, Китаю, Південної Кореї, Японії та інших країн. Під час патрулювання ми практикували «дружні підхо-

ди» до місцевих рибалок в профілактичних цілях, з метою виявлення піратської діяльності, а також для опитування про підозрілі судна. Адже піратів важко відрізнити від звичайних рибалок, вони користуються такими ж плавзасобами, до того ж, місцеві рибальські судна там зазвичай теж мають зброю, щонайменше по 2-3 автомати. Однак є і ознаки, за якими можливо виявити причетність до піратської діяльності. Таких підходів ми зробили близько тридцяти. Загалом з 3 січня по 26 лютого 2014 р. в рамках операції «Аталанта» фрегат безперервно провів 37 діб на патрулюванні у потенційно небезпечних районах, доглядова команда здійснила огляд 4 підозрілих суден, а вертоліт виконав 50 польотів для повітряної розвідки та зупинки 2-х швидкісних катерів-порушників з повітря. Ми довели спроможність ВМСУ захищати торговельне судноплавство.

– Чи доводилося українцям знешкоджувати реальних піратів? – Так, довелося. Одного разу наш сигнальник на відстані 7 миль (майже 14 кілометрів) виявив одинокий човен, який виявився піратським катером «скіф». Пірати спробували відірватися від нас на швидкості 27 вузлів, тому ми змушені були розвинути максимальний хід і підняли вертоліт, який своїми рішучими та агресивними маневрами змусив піратський човен зупинитися. З наближенням нашого корабля пірати почали терміново скидати за борт зброю (автомати, РПГ) та піратське знаряддя (драбини, кішки). Доглядова команда ретельно оглянула човен та кожного із членів піратської групи. Їх сфотографували, зняли відбитки пальців, вилучили речові докази.

Пірати виявилися не такими бідними, як на перший погляд. В одного з них на мобільнику зберіглося СМС-повідомлення від електронного банкінку про рахунок за обід в одному з ресторанів Лондона на декілька тисяч фунтів стерлінгів, а в телефонній книзі були американські та британські номери телефонів. Все це ми передали командиру тактичної групи і воно було використане пізніше. Під час операції ми не мали затримувати піратів, натомість мусили знешкодити піратську групу, зробити її безпечною та відпустити. Проте, з використанням наших даних, двох піратів з цієї групи спецслужби затримали вже після висадки на берег.

– Наскільки ефективним було використання корабельного вертольоту? – Наявність корабельного вертольоту значно підвищило можливості корабля під час патрулювання, і особливо при затримуванні потенційних порушників. Відтак, більш активним та насиченим було ведення розвідки піратських баз, під час якої ми фактично оглянули північне узбережжя Сомалі аж до самої крайньої східної точки Африки – мису Гвардафуй. Тут основне навантаження припадало на доглядову команду та льотчиків, які багато годин поспіль оглядали узбережжя. До речі, наші морські льотчики показали себе справжніми майстрами своєї справи, вони здійснювали польоти і вночі, і на хвилюванні з палуби корабля, адже вертолітний майданчик має розміри лише 12 на 12 метрів. Той факт, що за п’ять місяців інтенсивного і бездоганного використання вертольоту в тропічних умовах ми не мали з ним жодних проблем, свідчить про високий професіоналізм наших авіаторів і техніків.

Є ще один унікальний підрозділ, не тільки в Збройних Силах, але і в Україні в цілому – рятувальна парашутна десантна група. Про рівень їх підготовки свідчить такий курйозний випадок. Ми затримали підозрілий човен-скіф, який під час переслідування викидав за борт невідомі пакети. Поки ми доглядали порушника, вертоліт відправили на пошук викинутих пакетів. Пакетів не знайшли (напевно, затонули), натомість виявили… морську черепаху, що заплуталася у рибальській сітці. Вертоліт завис, спустив рятувальника, який визволив і відпустив черепаху. Про випадок ми довідалися лише згодом, адже все відбувалося в кілометрах 20 від корабля, і такі маневри вертольоту ми, звісно, спостерігати не могли.

– Яким чином здійснювалося матеріально-технічне забезпечення корабля під час участі в антипіратських операціях? – В питанні організації матеріально-технічного забезпечення було враховано наш багатий досвід тривалих походів та участі в операції НАТО «Активні зусилля», тобто, через агентські фірми, які забезпечували все, – від продовольства, питної води, пального для вертольоту і до замовлення автобусів для особового складу. В Середземному морі ми користувалися послугами надійної агентуючої компанії ISS. Дуже вдалим був вибір агента в Джибуті – французька компанія Аgence Maritime Мarill. Вона добре відстоювала наші інтереси під час розподілу причалів, допомагала отримати потрібні для ремонту деталі, забезпечила відправку нашого хворого із Джибуті в Україну. Зазвичай, за 3-5 діб до заходу в порт ми замовляли продукти

DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 43

[ морська миля ] і воду, портові послуги та інше. За необхідності могли змінити агента, якщо планувався захід в інший, не передбачений планом, порт. Оплата послуг та товарів здійснювалася пластиковою карткою, яка знаходилася у фінансиста походу. Це загальноприйнята у світі практика, система є гнучкою і повністю забезпечує усі потреби екіпажу. Високоякісне пальне для корабля нам постачала фірма, яка забезпечує ВМС США, згідно міжурядової угоди. Це пальне коштувало ще й значно дешевше, ніж в Україні. Забезпечення повністю задовольняло наші потреби. Широкий асортимент продуктів, який поставлявся на корабель, дозволяв зробити їжу різноманітною, а іноді навіть екзотичною. Корабельний кок готував з них надзвичайно смачні страви. Мені особисто запам’ятався борщ по-африканськи, це коли до страви кладуть не рідні українські спеції, а специфічні місцеві, то ж борщ виходив дуже незвичайним. А це позитивно впливало на настрій екіпажу. Проте, залишаються проблеми з речовим забезпеченням, оскільки відсутня зручна і якісна тропічна форма одягу особового складу. Наша штатна «тропічка» – шорти та куртка з коротким рукавом – була настільки низької якості, що після другого прання весь екіпаж перетворювався на обірванців. До того ж, вона не захищала руки та ноги від малярійних комарів та інших інфекційних комах, яких у тому районі багато. Тому екіпаж одягли в тропічний камуфляж армійського зразку. А проблему з формою одягу не вирішено досі.

– Час повернення «Гетьмана Сагайдачного» співпав з початком російської агресії проти України, повідомля44 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

лося про плани агресора перехопити фрегат на шляху додому. Як насправді проходило повернення? – Завершальна частина походу завжди є найскладнішою, а цей період прийшовся на драматичні події в Україні: протистояння на Майдані, Революція Гідності, розстріл людей. Ці бурхливі події дуже хвилювали нас. Ми мали доступ до Інтернету та можливість спілкуватися з рідними, друзями в Україні. Ми бачили практично он-лайн події 20 лютого 2014 р. Надвечір того дня, з важким серцем, ми знялися з якоря на рейді Джибуті курсом додому. Вже в порту Суда на о. Кріт, куди прибули 28 лютого, довідалися про захоплення Верховної Ради АРК, а початок блокування росіянами наших товаришів на кораблях та в частинах Криму не залишав сумніву, що це війна. Вже тоді російська пропаганда розповсюдила фейк про ніби-то перехід фрегата на бік загарбників. Того ж дня у відповідь на російську брехню

ми сфотографували «Сагайдачний» під Прапором України – це було на стоянці в Суді. Саме це фото потім розповсюдили провідні українські та світові інформаційні агенції. Ще з ранку 2 березня я телефонував Березовському, як командувачу ВМС, а вже в обід довідався про його зраду. Тоді я припинив усі зв’язки з КП ВМС в Севастополі, вийшов на зв’язок з Головним командним центром Збройних Сил і перейшов в його пряме підпорядкування. Надвечір мене викликав на зв’язок в.о. Міністра оборони України адмірал Тенюх, який і затвердив рішення на повернення в Одесу. Після цього я вимкнув усі супутникові телефони, а радіостанції поставив в чергування на прийом. Не можна було виключати можливих провокацій з боку російського корабельного угруповання, розгорнутого на схід від о.Кріт, тому перехід до Турецьких проток здійснювали в режимі повного радіомовчання.

Я відверто довів до особового складу, що ми на порозі війни з Російською Федерацією, тому повинні бути готовими до бою з переважаючими силами противника. Я побачив у хлопцях рішучість і зосередженість. Вже вночі, в Егейському морі, ми зустріли військовий корабель, оголосили бойову тривогу, але потім розпізнали в ньому турецький корвет, дали відбій. Корвет супроводжував нас до протоки Босфор, де його змінив турецький фрегат. Посольство України попередило, що на березі Босфору нас вітатимуть співвітчизники. Ми підняли найбільший Державний Прапор України, який мали на борту. І дійсно, на березі протоки стояли люди з українськими та кримськотатарськими прапорами, вони нас вітали, ми давали сигнали тифоном і сиреною у відповідь. Було приємно, стало легше на душі. Таке не забувається. Тільки з виходом в Чорне море за межі досяжності мобільного зв’язку я оголосив особовому складу, що кінцевим пунктом нашого походу є не Севастополь, а Одеса. Ще раз наголосив, що попереду нас чекає Чорноморський флот, спроможний будь на що, від провокацій до бою. «Сагайдачний» після піврічної бойової служби розвинув хід 27 вузлів та підтримував його декілька годин. Турецький фрегат відстав, а вранці 5 березня ми стали на якір на рейді Одеси. Наша одіссея завершилася.

– Що можна сказати про отриманий досвід участі українського національного контингенту в антипіратських операціях? – Я особисто пишаюсь участю в цьому поході, це найяскравіша сторінка мого життя. Саме це є призначенням кожного військового моряка. Похід був успішним, отже про деякі його результати. Похід тривав 162 до-

би, пройдено більше 20 000 миль (це достатньо, що б обійти навкруги земну кулю). Проведено більше 20 бойових стрільб під час навчань. Відпрацьовували ми спільні дії і на «попутних» навчаннях (PASSEX) з іноземними кораблями – ВМС Норвегії, Данії, Китаю та Південної Кореї (без стрільб). Ми знешкодили одну піратську групу та зірвали одну спробу піратської атаки на цивільне судно. Хочу підкреслити, що за період нашого перебування в Аденській затоці зусиллями всіх кораблів різних країн (а це близько 30 одиниць) було знешкоджено лише три піратські групи, і одна з них саме українським кораблем. Це дуже непоганий результат! Екіпаж отримав у поході безцінний практичний досвід, і це головний здобуток. Ми діяли у складі тактичних груп НАТО та ЄС, виконували усі завдання на рівних з іншими кораблями. На відміну від попередньої практики, багато моряків володіло англійською, навіть старшини-контрактники спілкувалися з портом та лоцманом. А кожен вахтовий офіцер корабля був здатний самостійно узгодити по радіо умови безпечного розходження із зустрічним іноземним судном. Не випадково командир тактичної групи 501 визнав український фрегат «Сагайдачний» найбільш результативним кораблем свого угрупування. Командири тактичних груп, до яких входив наш фрегат, відзначали гнучкість, швидкість і правильність прийняття рішень, впевненість дій та високу вмотивованість екіпажу «Сагайдачного». Дуже важливою була присутність українського корабля в небезпечному від піратів районі і для численних наших співвітчизників, що працюють на торговельних суднах. Вони дякували по радіо: «Спасибі, хлопці, за вашу службу. З вами

спокійніше!». Це найвища нагорода. То ж, ми показали Україну з найкращого боку. А ще на щоглі українського корабля вперше майорів прапор Європейського Союзу. І якщо знов виникне необхідність участі в антипіратській операції, я впевнений, ми це зробимо. До того ж, не випадково, ЄС продовжив операцію «Аталанта» до 2016 р. Для України завдання боротьби з піратами також залишається актуальним, з огляду на забезпечення безпеки експорту української зброї, як одного з важливих джерел поповнення державного бюджету. Адже більшість традиційних ринків української зброї – це країни Південно-Східної та Південної Азії і Східної Африки. Нарешті, Петро Порошенко, який побажав вітчизняній «оборонці» увійти до першої п’ятірки світових експортерів зброї, мав безпосереднє відношення до започаткування участі ВМСУ в операції «Аталанта» під час візиту до Лондону ще в якості міністра закордонних справ України. Проте, для участі в подібних операціях ВМСУ потрібні кораблі океанської зони, здатні діяти в суворих кліматичних умовах. І це далеко не ракетні катери, про які так красиво розповідають деякі патріоти, а принаймні корвети, подібні до «Володимира Великого», будівництво якого на жаль, призупинено. Адже «Гетьман Сагайдачний» – єдиний поки сучасний корабель морської зони у складі ВМСУ – потребує як ремонту і модернізації, так і заміни на більш сучасний аналог. Це об’єктивна реальність, яку треба зрозуміти, особливо в контексті забезпечення власного експорту озброєння.

Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ, Defense Eхpress DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 45

[ досвід ]

АРМІЇ ТА ОПК КРАЇН ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ: ПРИКЛАДИ ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ

ФІНЛЯНДІЯ

НОРВЕГІЯ

швеція

ДАНІЯ

Професіоналізм армії, сучасні технології в оборонній промисловості та прозорість і глибока кооперація в сфері військовотехнічного співробітництва 46 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

Фінляндія

Фінляндія, як країна, що свого часу пережила військову агресію РФ і на сьогодні не є членом НАТО, має величезний досвід в тому, як в короткі терміни мобілізувати для оборони держави максимальну кількість громадян. Всього за 72 годин чисельність Сили оборони держави може зрости в 17 разів з 23 тис. осіб. у мирний час до 540 тис. у військовий.

Данія

Підприємства оборонної промисловості Данії лише в незначній мірі забезпечують потреби національних збройних сил, однак вони надають особливо важливу роль розвитку співпраці із закордонними виробниками. Успіх продажів визначається не національною приналежністю постачальника, а технологічним рівнем, якістю, ціною, умовами поставок виробів, відповідністю їх тактикотехнічним характеристикам вимогам.

Норвегія

Норвегія має виключний досвід у комплектуванні збройних сил та розбудові власної оборонної промисловості. Країна є однією з небагатьох, де жінки підлягають призову до лав ЗС так само, як чоловіки. А в сегменті оборонного виробництва головною державною політикою визначена орієнтація виключно на прозорість ринку озброєнь, а також на сувору систему експортного контролю товарів оборонного призначення.

Швеція

Керівництво Швеції розглядає оборонну промисловість як основну складову комплексної програми розвитку економіки. Також як і в Норвегії, велике значення надається конкурентоспроможності власної продукції, через активне впровадження високих технологій. При цьому при населенні в близько 9,7 млн. осіб, країна має діючу армію чисельністю в 20 тис. осіб і військовий бюджет в розмірі близько $5,8 млрд, що є 1,24% ВВП.

Гібридна агресія РФ примусила військово-політичне керівництво України по-новому подивитися на реформування збройних сил та оборонної промисловості країни та швидко шукати приклади для наслідування за кордоном. Держави Північної Європи (в першу чергу Данія, Швеція, Норвегія та Фінляндія), мають достатньо успішний досвід в питаннях ефективного використання людських ресурсів в інтересах оборони держави, а також розбудови власної промисловості, що займається випуском широкого спектру сучасного озброєння та військової техніки, що користується попитом не лише на внутрішньому ринку, а й далеко за кордоном. Саме тому їх досягнення можуть бути корисними для України і використані для розбудови власного сектору безпеки та оборони, який би відповідав сучасним викликам на загрозам, що надходять з боку Росії.

DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 47

[ крупним планом ]

ОБОРОНА ПРОМИСЛОВІСТЬ КРАЇН ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ Прозорість, технологічність та глибока кооперація – головні умови розвитку Оборонна промисловість країн Північної Європи (в першу чергу Данії, Швеції, Норвегії та Фінляндії) є одним з аспектів забезпечення безпеки в регіоні та певним прикладом для України, як можна розбудовувати власну систему функціонування підприємств, що діють в сегменті виробництва озброєння та військової техніки (ОВТ). Незважаючи на те, що в кожній з північних держав розвиток оборонної промисловості має власні особливості, він в однаковій мірі цікавий для України. 48 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

ФІНЛЯНДІЯ

На сьогодні фінська промисловість здатна забезпечити багато потреб сил оборони у вибухових речовинах і боєприпасах, легких озброєннях, мінометах і артилерії, кораблях та транспорту транспортних засобах. Місцеві компанії здійснюють роботи з технічного обслуговування та модернізації авіаційної техніки, випускають електронні компоненти для систем озброєння та аерокосмічної промисловості, РЛС та іншу радіоелектроніку. Однак Фінляндія залежить від інозем-

них постачальників для реактивних літаків та вертольотів, ракет, танків та більшості броньованих машин і систем протиповітряної оборони. Річний обіг оборонної промисловості Фінляндії складає понад €1,4 млрд. Близько половини військової продукції, що випускається країною, постачається на експорт. Основними покупцями є Швеція, Польща, Словенія, Хорватія, ПАР та ОАЕ. Близько половини військового експорту складається з пороху, боєприпасів, артилерійських снарядів та штурмових гвинтівок. Найбільшою компанією галузі є концерн Patria, 100% акцій якої з

[ детально ]

«СКАНДИНАВСЬКЕ ЧУДО». ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ Як в короткі терміни мобілізувати для оборони держави максимальну кількість громадян

початком військової агресії РФ проти України було відновлено призов і країна де-факто повернулася до змішаного комплектування збройних сил (ЗС) – за контрактом та за призовом. Однак питання ефективного використання мобілізаційних ресурсів в інтересах оборони держави, а також створення відповідного підготовленого резерву, досі залишається відкритим. З огляду на це, доцільним є ознайомлення з досвідом країн, які в умовах обмеже-

54 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

них людських ресурсів, використовуючи змішану систему комплектування своїх ЗС, можуть, у разі необхідності, в короткі терміни організувати для захисту держави достатню кількість військово-навчених громадян. Показовим в даному випадку є досвід скандинавських країн. Комплектування збройних сил особовим складом є не тільки однією з важливих складових частин військового будівництва, але й запорукою ефективного протистояння зовнішній агресії. Для України

дане питання є більш ніж актуальним. До недавнього часу, в державі ніяк не могли визначитись, яким чином комплектувати свої ЗС: одні говорили про необхідність збереження призову, інші – про перехід на 100% контрактну основу (при цьому абсолютно не розуміючи що це таке). Проте агресія Росії, фактично, розставила в даному питанні всі крапки над «і»: в країні було відновлено призов та пройшло декілька

хвиль мобілізації. Звичайно, це були вимушені кроки, а не результат послідовної воєнної політики держави. В той же час вони чітко показали, що для України, (яка в умовах зовнішньої агресії може розраховувати тільки на себе), збереження призову, а відтак – комплектування ЗС за змішаним принципом, є найефективнішим способом отримання достатньої кількості військовослужбовців та військово-навчених мобілізаційних ресурсів для захисту суверенітету та територіальної цілісності держави. Більш того, за змішаний спосіб комплектування ЗС України говорять й такі фактори: • армії, що комплектуються змішаним способом, більш ефективні при проведенні широкомасштабних операцій по відбиттю зовнішньої агресії; • даний спосіб сприяє соціальному згуртуванню молодих людей, які є вихідцями з різних класових, етнічних, релігійних та культурних прошарків суспільства; • при змішаному комплектуванні забезпечується більш ефективна взаємодія між державою та її громадянами;

• в такий спосіб забезпечується регулярне оновлення ЗС, а також можливість постійної підготовки військово-навчених мобілізаційних ресурсів держави. Незважаючи на те, що вищезазначені фактори вкотре підтверджують доцільність комплектування української армії за змішаним принципом, відкритим залишається не менш важливе питання: а яким чином це робити, щоб його ефективність для обороноздатності держави була максимальною. Частково, відповідь на нього можна отримати ознайомившись з досвідом скандинавських країн (Фінляндія, Данія, Норвегія і Швеція), які комплектують свої ЗС за змішаним принципом і є на сьогодні одними з найбільш готових до відбиття зовнішньої агресії.

Фінляндія

На сьогодні ЗС Фінляндії комплектується змішаним способом. Частка професійних військовослужбовців і громадян, що проходять військову службу за призовом, складає відповідно 55% і 45%. У мирний час чисельність сил оборони Фінляндії,

при загальній чисельності населення країни близько 5,5 млн чол., становить близько 23 тис. чол., включаючи 7 тис. цивільних службовців. Сили оборони військового часу становлять близько 540 тис. чол., тобто, в 17 разів більше, ніж мирного. При цьому розгортання угруповання військового часу проводиться протягом 72 годин. Військовий бюджет Фінляндії становить €2,9 млрд, що становить 1,37% ВВП. У стані постійної боєготовності знаходяться тільки ВПС і деякі підрозділи ВМС. У Сухопутних військах немає жодного з’єднання або частини за штатами воєнного часу. Вони знаходяться в навчальних центрах. Їх завданням є підготовка призовників і резервістів, а також забезпечення мобілізаційного розгортання, на що з боку керівництва держави звертається особлива увага. На військову службу громадян Фінляндії закликають після досягнення ними 19-річного віку. Термін служби залежить від посади і військової спеціальності військовослужбовця: звичайних солдатів (стрілець, радист, водій категорії В) – 6 місяців; солдатів, служба яких вимагає

DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 55

[ детально ]

спеціальної підготовки (санінструктори, водії категорії С, метрологи, коректувальники вогню) – 9 місяців; солдатів, які виконують обов’язки молодшого командного складу (командири відділень, розрахунків, бойових машин і т. п.), а також проходять службу на посадах висококваліфікованих фахівців (механіки, водії категорії Е, водолази і т. п.), – 12 місяців. Щорічно військову підготовку проходять 31 тис. призовників (з них 500 жінок) і 30 тис. резервістів. В цілому строкову службу проходять понад 80% всього призовного контингенту. В свою чергу, максимальна тривалість загальної професійної підготовки офіцерів, включаючи основну підготовку, навчання на курсах офіцерів в Академії національної оборони, а також курсах офіцерів Генерального штабу – становить 6 років. Крім безпосередньої служби в силах оборони, в державі також активно розвивається добровольча національна оборона. Її мета полягає в максимальному використанні ресурсів всього суспільства, особливо парамілітарних та цивільних громадських організацій, в інтересах підвищення рівня обороноздатності держави. За даний напрямок, відповідає Міністерство оборони Фінляндії.

56 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

Данія

Комплектування ЗС Данії здійснюється на основі закону «Про загальний військовий обов’язок» і шляхом набору військовослужбовців за контрактом. Відбір призовників здійснюється на конкурсній основі, так як кількість молодих людей, придатних і готових служити в збройних силах значно перевищує потребу в них. Як правило конкурсний відбір призовників проходить підчас т.з. «Днів оборони Данії». Відповідно до данського законодавства всі особи призовного віку чоловічої статі (з 19 років) зобов’язані брати участь в «Днях оборони Данії», а жіночої – за бажанням. В рамках даних заходів, на основі поданих заяв та наявної потреби ЗС в особовому складі, Міністерство оборони (МО) оформляє контракти на добровільній основі і визначає кількість необхідних призовників. Термін строкової служби для рядового складу становить 7,5 – 11 місяців, сержантів та офіцерів резерву – до 24. Початкова підготовка строковиків проводиться в навчально-мобілізаційних полках і навчальних центрах видів ЗС. Її тривалість 1-3 місяці, після чого військовослужбовці направляються для проходження служ-

би у військах. Після звільнення з дійсної служби рядові і сержанти зараховуються в резерв, в якому вони перебувають до досягнення 35-річного віку. Після досягнення зазначеного віку, військовозобов’язані переводяться у війська місцевих сил оборони. На службу за контрактом приймаються військовозобов’язані у віці від 17 до 30 років. У збройних силах Данії встановлено два види контракту: короткостроковий (27 – 72 місяці) і тривалий (до досягнення 45 років з можливістю продовження до 60). Кадровий офіцерський склад готується у військових училищах видів ЗС. Вищу військову освіту офіцери отримують у військовій академії.

Загалом, на сьогодні чисельність ЗС Данії, при населенні країни в 5,7 млн. чол., нараховує понад 15 тис. військовослужбовців та майже 5 тис. цивільних. В свою чергу чисельність військово-навченого резерву становить 12 тис. чол. Військовий бюджет Данії становить близько $3 млрд, що становить 1,3% ВВП. Крім регулярних військ, в країні діє нерегулярна воєнізована організація «Хемверн» («Національна гвардія»), яка комплектується на добровільній основі і призначена для вирішення допоміжних завдань в інтересах збройних сил. Чисельність «Хемверна» становить близько 51 тис. чол. Підрозділи організації мають високу

мобілізаційну готовність. На їх збір по тривозі відводиться 4-6 год, а оскільки військова форма, особиста зброя та боєприпаси до неї зберігаються вдома або на робочих місцях, то підрозділи практично відразу ж після прибуття на збірні пункти готові до виконання завдань. При переведенні ЗС на військовий стан, «Хемверн» передається в підпорядкування командирів військових округів сухопутних військ, BMС і військово-повітряних баз.

Норвегія

Збройні сили Норвегії складаються з регулярної армії і, як і в Данії – з «Хемверна», який формується з

громадян, що мають досвід військової служби. Загалом, чисельність ЗС Норвегії за штатами мирного часу, при населенні країни в 5,2 млн. чол., становить понад 29 тис. чол., а у воєнний час їх чисельність перевищує 300 тис. Військовий бюджет Норвегії становить близько $7 млрд, що складає 1,2% ВВП країни. Комплектування ЗС Норвегії здійснюється за змішаним принципом. Також, законодавством передбачена і альтернативна служба, проте її обирають лише 4% призовників, оскільки в країні прийнято вважати, що кожен чоловік повинен хоча б одну зиму провести на військовій службі. Відповідно до Конституції Норвегії, всі придатні громадяни чоловічої статі зобов’язані служити в ЗС. Призовний вік починається з 19 років, і триває до 44. Добровольці можуть призиватись з 17 років, а у військовий час – і з 16. Кількість призовників, які проходять початкову військову підготовку, визначається керівними документами збройних сил. При цьому основною метою ЗС в даному випадку є забезпечення того, щоб дану підготовку проходили найбільш кваліфіковані і найбільш мотивовані призовники. Особливість Норвегії полягає в тому, що у 2014 р. парламент країни прийняв новий Закон «Про військову службу», в якому йшлося про те, що жінки підлягають призову до лав ЗС так само, як чоловіки. Зокрема, всі придатні до військової служби жінки у віці від 19 до 44 років зобов’язані відслужити в ЗС 19 місяців. В 2016 р. буде перший призов жінок 1997 року народження. Загалом, ініціатива щодо обов’язкової військової служби для всіх громадян незалежно від статі, робить Норвегію першою країною в Європі і четвертою в світі, яка прийняла таке рішення в мирний час. Основу «Хемверн» складають громадяни, які пройшли 3-6 місячний курс підготовки в армії і повернулися додому. Вдома у них зберігається спорядження і одяг, а починаючи з 2000-х років – і зброя. Загальна чисельність «Хемверна» – 45 тис. чоловік.

DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016 / 57

[ детально ] Швеція

До 2010 року в Швеції діяла змішана система комплектування збройних сил – на основі закону «Про загальний військовий обов’язок» і прийому на службу в добровільному порядку (за контрактом). Військовозобов’язаними вважались чоловіки у віці від 18 до 47 років. Термін дійсної військової служби становив 7,5 – 15 місяців в залежності від виду збройних сил і спеціальності. Після закінчення дійсної служби військовозобов’язані зараховувались в резерв і приписувались до конкретних підрозділів. При цьому командування прагнуло до того, щоб протягом всього періоду перебування в резерві резервісти проходили службу в одному підрозділі або частині. Її особовий склад кожні 3-4 роки призивався на перепідготовку. На сьогодні Швеція, при населенні в близько 9,7 млн. чол., має діючу армію чисельністю в 20 тис. чол. Військовий бюджет країни становить близько $5,8 млрд, що є 1,24% ВВП. Комплектування ЗС відбувається на контрактній основі. Новобранець підписує контракт, і протягом трьох місяців проходить інтенсивну базову підготовку. Після цього слідує 9-місячний період служби в ЗС. Після закінчення цього терміну він стає солдатом запасу або може підписати контракт на подальшу службу. Підготовка молодших командирів здійснюється в школах і на різних курсах під час дійсної військової служби. Офіцерський склад готується у військових училищах видів збройних сил. Термін навчання – два роки. Особлива увага приділяється формуванню корпусу офіцерів резерву, який у військах військового часу становитиме до 70% офіцерів (в сухопутних військах в ротній ланці – близько 85%). Проте, нещодавно, у зв’язку з ситуацією в Україні та міграційною кризою в Європі, МЗС Швеції М.Валльстрем виступила за відновлення призову на військову та альтернативну цивільну службу. За її словами, вона підтримує «новий, не-

58 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

залежний від статевої приналежності варіант військового обов’язку з військовою і цивільною складовою». Крім того, як і в інших скандинавських країнах, в Швеції діє «Хемверн», який являє собою воєнізовану нерегулярну організацію, яка комплектується на добровільній основі і налічує 22 тис чол., організованих в 300 рот в 70 батальйонів. Для управління «Хемверном», організації навчань, бойової підготовки та проведення мобілізації територія країни розділена на відповідні райони і ділянки. *** Виходячи з досвіду скандинавських країн, слід зазначити, що в основі організації сил оборони України повинен бути варіант, коли в країні в мирний час існують високо професійні і оснащені сучасним озброєнням і військовою технікою ЗС, а також надійний резерв постійної готовності, готовий в найкоротші терміни бути відмобілізованим і виконувати завдання за призначенням. Він повинен проходити регулярну бойову підготовку, при чому не на папері, а реально в полі, як самостійно так і з бойовим залагодженням частин і підрозділів та практичними стрільбами. Крім того, слід активно розвивати діяльність нерегулярних воєнізованих організацій таких як, на приклад скандинавський «Хемверн», який

би комплектувався на добровільній основі і додавав би основним силам оборони країни військово-навчений і високо мотивований особовий склад. А для цього повинна вестись робота серед населення і особливо – серед молодих людей. Поряд з патріотичним вихованням, заохочення до служби в ЗС чи участі в інших воєнізованих формуваннях, повинне відбуватись на основі пропонування їм широкого «соціального пакету». При цьому слід наголосити, що все вищезазначене можливе лише при системному і послідовному підході до нього як державного, так і військового керівництва України, а також відповідного фінансування. Безумовно, в такому випадку навантаження на оборонний бюджет України буде суттєвим, але іншого вибору в держави на сьогодні немає. Тому, формула «мінімально необхідна кількість солдат + велика кількість кадрових офіцерів і унтер-офіцерів + військово-навчений резерв + постійна бойова підготовка = мобілізація в короткі терміни необхідної кількості сил оборони» повинна стати основою формування української армії майбутнього. І чим швидше даний процес буде запущено, тим ефективнішим надалі буде протистояння різним агресіям, «гібрессіям» і т.і.

Ігор ФЕДИК, Defense Express

[ пряма мова ]

Ханс Петтер Мідттан

Аташе з питань оборони Норвегії в Україні

«УКРАЇНА ПОВИнНА ПЛІДНО ПРАЦЮВАТИ НАД ПОКРАЩЕННЯМ ВЛАСНИХ ОБОРОННИХ МОЖЛИВОСТЕЙ» Норвегія є однією з країн світу, яка рішуче підтримує Україну протягом тривалого періоду часу. Російська окупація Криму та агресія Кремля на Донбасі не змінили ставлення до України, а навпаки зміцнили його. Про Україну, НАТО та деякі інші актуальні питання Defense Express поспілкувався з аташе з питань оборони Норвегії в Україні Хансом Петтером Мідттаном. – Як ви оцінюєте сучасний рівень співпраці між Україною та Норвегією? Я би сказав, що на сьогодні ми має дуже міцні відносини між Україною та Норвегією. Співпраця між країнами різко зросла впродовж двох останніх років. Незважаючи на те, що наші основні зусилля переважно поширюються на реформування громадянського суспільства, Норвегія також прагне до зміцнення оборонного співробітництва з Україною, як в рамках річного плану двостороннього співробітництва в галузі оборони, так і в межах партнерства з НАТО. – Просто для того, щоб дати уявлення про масштаби нашої невійськової підтримки, наведу низку цифр. Так, у 2014 році наша підтримка зросла до 485 млн грн. у порівнянні зі 120 млн грн. у 2013. А у 2015 році

60 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

фінансова допомога вже склала 940 млн грн. Оборонне співробітництво між країнами також зросло. Ми продовжуємо програму соціальної адаптації військовослужбовців звільнених у запас. В цьому напрямку ми маємо два рівня співпраці: в рамках Трастового фонду НАТО з одного боку та Міжнародного фонду соціальної адаптації в Україні (через 14 українських і один норвезький університети) з іншого. Основним завданням проекту є підготовка військовослужбовців та членів їх сімей до цивільного життя. Всі розроблені з цією метою курси засновані на по-

требах в тих чи інших професіях на ринку праці в різних регіонах України. До сих пір нам вдалося підготувати більш 7 300 чоловіків і жінок по всій країні. Норвегія разом з Албанією, Хорватією, Грецією, Люксембургом, Португалією та Туреччиною є провідною країною в рамках Трастового фонду НАТО з військової кадрової політики. Впродовж наступних трьох років ми будемо підтримувати Міноборони України в питаннях розробки сталої та ефективної програми підготовки військовослужбовців, які повертаються до цивільного життя. Допомога здійснювати-

[ сотрудничество ]

Владимир РУБЦОВ

Президент «Международного фонда социальной адаптации»

Оккупация Крыма и агрессия России на востоке Украины внесли свои изменения в работу «Международного фонда социальной адаптации», который на протяжении последних семнадцати лет успешно действует на территории Украины. Невзирая на все трудности, сегодня фонд продолжает работу в рамках совместного украинско-норвежского проекта, направленного на профессиональную переподготовку и социальную адаптацию уволенных в запас кадровых силовиков и членов их семей. О текущей деятельности фонда, успехах и трудностях Defense Express пообщался с президентом Международной благотворительной организации «Международный фонд социальной адаптации» (МФСА) Владимиром Рубцовым. Владимир Сергеевич, мы с Вами встречались еще три года назад. Какие результаты деятельности работы Международного фонда социальной адаптации за эти несколько лет? В декабре 2014 г. завершился очередной трехлетний этап сотрудничества Норвегии и Украины в рамках проекта «Украина – Норвегия», который был открыт в 2003 г. благодаря совместной инициативе Посла Норвегии в Украине Йостейна

64 / DEFENSE EXPRESS / Май-июнь 2016

«СОБЫТИЯ В КРЫМУ И НА ДОНБАССЕ ПОВЫСИЛИ РОЛЬ ПРОЦЕССА СОЦИАЛЬНОЙ АДАПТАЦИИ ВОЕННОСЛУЖАЩИХ, УВОЛЕННЫХ В ЗАПАС» Бернхардсена и ректора Университета Нурланда профессора Фруде Меллемвика. МФСА в проекте выступал гарантом и организатором с украинской стороны. За 2012-2014 гг. участниками проекта стали 3238 человек. Трехлетний период сотрудничества был очень напряженным и эффективным. К проекту присоединились новые участники – университеты Украины, которые в декабре 2014 г. вошли в состав созданного Норвежско-украинского университетского Альянса. В университете Нурланда (Норвегия) состоялось торжественное подписание Меморандума о норвежско-украинском сотрудничестве. Тогда с украинской стороны Меморандум подписали 12 университетов из Киева, Черновцов, Ивано-Франковска, Кировограда, Львова, Одессы, Николаева, Тернополя, Винницы. Позднее присоединились еще два ВУЗа. Сегодня в составе университетского Альянса мы уже имеем 14 украинских ВУЗов и один норвежский. География проекта дополнительно к выше перечисленным городам уже охватывает Чертков, Луцк, Чернигов, Мелитополь и Запорожье. За прошедшие три года многое что изменилась. Только за 2014 г. в проект «Украина – Норвегия» были вовлечены одиннадцать университетов –

участников. Изменилась и география проекта. Если ранее она охватывала преимущественно южные регионы Украины, то сегодня уже центральные и западные области страны. На протяжении февраля – апреля 2015 года проходили консультации и согласования программы дальнейшего сотрудничества Украины и Норвегии в данном направлении. МФСА представил норвежским партнерам проект программы пятилетнего сотрудничества. После этого последовал ряд визитов как в Норвегию со стороны украинских представителей, так и в Украину со стороны представителей Высшей школы бизнеса Университета Нурланда и МИД Норвегии. Результатом проведенных встреч и дискуссий стал тот факт, что на сегодня мы имеем твердые договоренности о сотрудничестве в сфере переподготовки и социальной адаптации уволенных в запас кадровых силовиков на последующие 5 лет (2015-2019 годы).

Как повлияла агрессия РФ в Крыму и на Донбассе на процесс реализации проекта? 2014 г. был одним из самых сложных в истории существования проекта. Безусловно, события в Крыму имели некоторые последствия и для нас. Так, участие в проекте при-

ИКК «Defense Express» оперативно освещает события, происходящие в сфере безопасности, обороны и военно-технического сотрудничества Украины. Регулярные информационные продукты: аналитический блок и лента новостей на ресурсе www.defense-ua.com (ежедневно); информационный бюллетень «Украинский оборонный обзор» (еженедельно); информационный бюллетень на английском языке «Ukrainian Defense News» (ежемесячно). Аналитический журнал «Defense Express. Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины» – выходит ежемесячно, доступен по подписке в печатной и он-лайн версии

defense-ua.com

Информационно–консалтинговая компания

Англоязычынй журнал «Ukrainian Defense Review» – выходит ежеквартально, доступен в он-лайн версии на сервисе ISSUU по ссылке: http://issuu.com/ukrainian_defense_ review, возможна подписка на печатную версию журнала Книги серии «Оружие Украины» предназначены для читателей, интересующихся современной продукцией и новыми разработками украинской «оборонки»

Компания «Defense Express» работает на информационном рынке с 2001 г. Контакты для подписки на печатную и он-лайн продукцию ИКК «Defense Express»: Адрес: ул. Ильинская, 10, офис 5, г. Киев, Украина, 04070, Тел.: +38 (044) 425-16-22, Факс: +38 (044) 425-42-10 E-mail: defenseexpress@i.ua www.defense-ua.com