kyiv_2006 by Administrator Dovkillia

„Коли мені кажуть Київ”, я бачу Дніпро, стоячи на Володимирській гірці, я схиляюсь над неосяжним простором, що відкривається перед моїми очима унизу, і мене таке відчуття, неначе я птах….” Павло Загребельний

Людину, яка вперше приїздить до Києва, завжди вражає його неповторна краса. Кожному з нас доводилось бачити, як мов зачаровані зупиняються гості міста на кручах дніпровських чи перед унікальними історичними та архітектурними пам’ятками Києва. А втім, і ми, кияни, які давно вже мали звикнути до свого міста, щоразу мов би відкриваємо його для себе. Київ сьогодні – це столиця європейського рівня, це величезне місто площею понад 800 квадратних кілометрів і майже з тримільйонним населенням. Київ сьогодні – це понад тисяча промислових підприємств, які випускають найрізноманітнішу продукцію. Київ сьогодні – це і величезний транспортний вузол. До міста підходять п’ять гілок залізниць і більше десяти автомагістралей. Зрозуміло, що Київ не могли обминути екологічні проблеми. Зокрема, негативний вплив на стан довкілля спричиняє зростаюча з року в рік кількість автотранспортних засобів та не вирішення питання щодо утворення та накопичення промислових та побутових відходів. Тому, робота Держуправління спрямована на реалізацію державних, регіональних та місцевих пріоритетів поліпшення екологічної ситуації та створення безпечних умов для життєдіяльності людини. В Доповіді про стан навколишнього природного середовища м. Києва надано досить повний аналіз стану основних складових довкілля та аналіз природоохоронної діяльності Держуправління в 2006 році. Маємо надію, що Доповідь стане не тільки джерелом екологічної інформації, але й спонукає замислитись над вразливістю природної краси, яка потребує нашої допомоги. Сьогодні вже помітними стають результати екологічної роботи, що проводиться в місті і в Україні останніми роками. Нажаль, позитивні тенденції розвиваються не так швидко, як нам би того хотілось, але треба розуміти, що відновлення навколишнього природного середовища - це кропітка і важка щоденна праця тисяч людей, вчених і винахідників, владних структур, промислових підприємств. Приємно відзначити і той факт що останнім часом активізувалася громадськість міста у питаннях охорони довкілля. Ширшає коло людей, які визначають особисту відповідальність за стан довкілля і бажають змінити його на краще. З повагою, Начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві

О. Прогнімак

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА м. КИЄВА

В місті Києві здійснюється політика, спрямована на захист життя і здоров’я населення від негативного впливу забруднення навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення максимально ефективного використання та активізації природного фактора сприяння здоровому способу життя киян. Це означає необхідність створення умов для мешканців та гостей столиці України користуватися чистим повітрям, чистою водою, екологічно чистими продуктами харчування, екологічно чистими рекреаційними ресурсами міста. Для забезпечення цих основних умов здорової життєдіяльності населення в місті необхідно ефективно використовувати наявні природні ресурси та розробляти і реалізовувати заходи, спрямовані на постійне поліпшення якості навколишнього природного середовища в столиці України. Основним завданням екологічної політики є забезпечення сталого збалансованого розвитку міста як столиці України. Сталий розвиток м. Києва як і будь-якого населеного пункту – це економічно, соціально та екологічно збалансоване вирішення завдань щодо досягнення запланованих результатів функціонування міста в перспективі. При чому екологічна складова сталого розвитку виступає на перший план і є пріоритетною, порівняно з досягненням економічних та соціальних результатів, бо стан навколишнього природного середовища за сучасних умов є визначальним фактором життєзабезпечення. Політика сталого розвитку означає, що екологічна політика в м. Києві (як її складова) має передбачати дотримання деяких принципів, які визначають сталий розвиток міста: По-перше, відмову від практики орієнтації процесу розвитку тільки на традиційні економічні показники, зокрема на темпи та обсяги росту ВВП. Необхідно забезпечити в результаті розвитку не тільки досягнення певних економічних зрушень, але й екологічну стабільність (не порушити навколишнє природне середовище). Для досягнення стійкого сталого розвитку захист навколишнього природного середовища не може розглядатися окремо, у відриві від забезпечення виконання намічених завдань економічного та соціального характеру. Потрібно в кожному конкретному випадку знаходити прийнятний баланс між економічним розвитком і збереженням природи. Екологічна політика в столиці має створити умови для забезпечення антропогенного впливу на довкілля не вище нормативно допустимого рівня, досягнення та підтримання життєзабезпечуючих якостей природної екосистеми до рівня, що гарантує екологічну безпеку територіальної громади міста. По-друге, необхідність збільшення значення державного регулювання процесів вирішення проблем якості життя населення, забезпечення оптимального взаємовідношення важелів державного управління та ринкового регулювання соціально-економічного розвитку. По-третє, необхідність раціонального природокористування та ефективного використання всіх видів ресурсів, особливо природного походження. При цьому важливе значення має інноваційна політика, спрямована на підвищення ефективності ресурсоспоживання, зниження обсягів відходів, які

утворюються в процесі виробництва та споживання, а також широке використання відходів як вторинних матеріальних ресурсів. Пріоритетні напрямки основних засад екологічної політики м. Києва: - вирішення питань утилізації побутових та промислових відходів; - поліпшення екологічного стану повітряного і водного басейнів, земельних ресурсів м. Києва та якості питної води; - гарантування радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; - формування збалансованої системи природокористування та структурної перебудови виробничого потенціалу економіки, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві та на транспорті; - збереження біологічного та ландшафтного різноманіття; - благоустрій та озеленення міста; - екологічна освіта та виховання; - створення системи інформування моніторингу довкілля міста; - вдосконалення системи екологічного управління містом. В Києві здійснюється політика, спрямована на захист життя і здоров’я населення від негативного впливу забруднення навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Основні напрямки забезпечення соціально-економічного розвитку: Екологізація промислового виробництва Екологізацію промислового виробництва передбачено проводити на основі комплексності рішень щодо розвитку промисловості з питаннями охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій. При цьому передбачено:  обов’язковість екологічної експертизи всіх проектів та бізнес-планів промислового спрямування;  недопущення введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі дотримання всіх екологічних вимог, передбачених нормативною та проектною документацією, і виконання заходів екологічного спрямування, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення);  при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадження нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об’єктів забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання природних ресурсів, дотримання нормативів можливих шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.  підприємства, установи й організації, діяльність яких пов’язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію, мають бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів та рівня шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Необхідно забезпечити винесення екологічно небезпечних підприємств, які з об’єктивних причин неможливо закрити, за межі житлових зон міста.

Екологізація капітального будівництва При здійсненні або проектуванні нового будівництва в місті передбачено:  розміщення та нову забудову здійснювати з урахуванням екологічної ємності території, дотриманням вимог охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів з метою забезпечення екологічної безпеки;  при реалізації Генерального плану розвитку Києва і розміщення нового будівництва визначити режим використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки у приміських та зелених зонах. Екологізація міського транспорту Першочергова увага приділяється забезпеченню зменшення викидів забруднюючих речовин автотранспортними засобами та передбачається:  використання на автотранспорті спеціальних моторних мастил, присадок до них та палива, модифікаторів кінематичних вузлів автомобілів, впровадження каталітичних перетворювачів палива, що приведе до зменшення витрат пального, зменшення викидів забруднюючих речовин та збільшення моторесурсів двигунів;  жорсткий контроль за якістю пального, що постачається і реалізується в місті автозаправочними станціями, його відповідністю державним стандартам, а також заборона реалізації у столиці етилованого бензину;  заміни на автотранспорті палива нафтового походження екологічно чистим природним газом, передусім в системі комунального транспорту;  забезпечення максимально можливого перевезення пасажирів на електротранспорті (метрополітен, тролейбус, трамвай). Насамперед, це означає необхідність подовження системи ліній Київського метрополітену, зокрема: Куренівсько-Червоноармійської в бік Національного комплексу “Експоцентр України” і будівництво лінії метрополітену в мікрорайоні Троєщина. Розвиток цих ліній метрополітену дасть змогу зменшити обсяги використання наземного транспорту (автобусів). Утилізація та знешкодження всіх видів відходів З метою очищення міста від відходів необхідно:  формування і реалізація програми поводження з відходами шляхом створення відповідних організаційних, нормативно-правових, економічних та інформаційних передумов;  перехід до мало - і безвідходних технологій виробництва продукції, забезпечення замкнених циклів ресурсоспоживання з метою зниження обсягів відходів та зменшення ресурсної залежності міста від завозу сировини та матеріалів за рахунок зниження витрат первинної сировини в загальному обсязі ресурсоспоживання;  поліпшення діючих і створення нових технологій виробництва та використання найважливіших видів вторинних ресурсів, утилізація відходів на місцях їхнього утворення (застосування комплексних схем використання відходів як вторинних ресурсів);  недопущення стихійних звалищ в місті;  організація науково-дослідних і конструкторських розробок перспективних ресурсозберігаючих та маловідходних технологій, що

передбачають ефективне використання мінерально-сировинних та паливноенергетичних ресурсів;  створення сприятливих умов для залучення підприємницьких структур до реалізації заходів;  налагодження конструктивних взаємовигідних відносин у сфері співробітництва з використання, переробки та утилізації відходів із зарубіжними країнами і міжнародними організаціями.

2. АТМОСФЕРНІ ТА ГІДРОЛОГІЧНІ УМОВИ І ЯВИЩА Сучасний Київ, де сьогодні мешкає понад 2,7 млн. чол., за кількістю населення входить до числа десяти найбільших міст Європи, а за площею території, що в межах міської смуги становить 835,6 км.², поступається лише п’яти європейським містам – Лондону, Риму, Будапешту, Москві та Берліну. Місто Київ розташовано в центрі східної Європи на обох берегах р. Дніпро, у його середній течії, нижче впадіння лівої притоки – р. Десна. Своєрідність і різноманітність природних умов Києва пов’язані з його розташуванням на межі фізико-географічних зон: лісостепової та мішаних лісів. Північна частина міста розташована на Поліській низовині, південно-західна (правобережна) – на Придніпровській височині, південно-східна (лівобережна) – на Придніпровській низовині. Поверхня правобережної частини міста – підвищена платоподібна лісова рівнина, розчленована ярами та балками, долинами невеликих річок, лівобережної – низовинна рівнина. Характерні форми рельєфу правобережжя – гори-останці, зокрема, Печерська (її висота найбільша – 196 м над рівнем моря), Старокиївська (188 м), Батиєва (176 м), Хоревиця (174 м), Багринова (170 м), Щекавиця, Замкова, Звіринецька, Чорна, Черепанова, Лиса. Найвідоміші яри: Бабин, Смородинський, Кмитів, Протасів, Цимбалів та інші. Найнижчі ділянки міста відповідають рівню води в Дніпрі – близько 92 м над рівнем моря. У геологічному відношенні м. Київ з прилеглими до нього територіями розташований у зоні стику двох регіональних структур північно-східного схилу Українського щита та південно-західного борту Дніпровсько-Донецької западини. Межею між ними слугує Дніпровська зона розломів північнозахідного простягання. Завдяки цьому Київ знаходиться у досить спокійній тектонічній зоні. Ґрунтовий покрив Києва є вельми строкатим, зважаючи на різноманітність природних умов. Північним околицям міста, що тяжіють до Полісся, властиві дерново-підзолисті ґрунти, сформовані переважно під хвойними лісами. На правобережній високій частині міста панують звичні для більшої частини України ґрунти – чорноземи. Утворились вони переважно на дуже своєрідних пухких, добре провітрюваних і відносно сухих суглинках – лесах. У природних київських лісопарках поширені темно – сірі лісові ґрунти, що утворились під пологом широколистяних лісів. Місто Київ є багатим на воду: існують значні запаси підземної води; окрім цього, великою є кількість поверхневих водних об'єктів: річок, озер, ставків. Загалом водні об'єкти на території міста займають 6,7 тис. га, або 8,0 % території. Гідрографічна мережа району представлена р. Дніпро, річками його басейну (Десна, Либідь, Сирець, Нивка, Горенка, Віта, стр. Пляховий), озерами, болотами, штучними ставками і каналами. р. Дніпро і його долина мають вирішальний вплив на природні умови Києва і дислокацію елементів його житлово-промислової агломерації. Характерним для режиму всіх річок є чітко виражена весняна повінь, низька літня межень, дещо підвищені рівні восени через сезонні дощі. Живлення річок змішане з переважаючим живленням ґрунтовими водами.

Місто Київ характеризується досить комфортним, помірно континентальним кліматом з теплим літом і м’якою зимою, оптимальною є зволоженість. Клімат будь-якої території, насамперед, залежить від надходження сонячної радіації, що, в свою чергу, визначається кутом падіння сонячних променів. У день літнього сонцестояння (22 червня) висота Сонця над обрієм у Києві сягає 63°. Тривалість цього дня — 1 6,5 год. У день зимового сонцестояння (22 грудня) найбільша висота Сонця — 16°, і день триває лише 8 годин. Сумарна сонячна радіація у Києві становить 4,0 х 10 9 Дж/м2. Сумарна тривалість сонячного сяйва за рік становить 1 927 год., або 43% можливої. Протягом року найбільша тривалість сонячного сяйва спостерігається у червні та липні (по 279 год.), найменша (39 год.) — у грудні. Значні відмінності у висоті стояння Сонця і тривалості сонячного сяйва протягом року визначають сезонні зміни температури повітря. В умовах Києва зменшення прозорості атмосфери через значну забрудненість пилом перешкоджає надходженню сонячної радіації. На її кількість впливають також значні площі забудови міста та вузькі вулиці. Однак, у місті до розсіяної радіації приєднується відбита стінами та бруківкою. Саме цим обумовлюється відчуття спеки та задухи, характерне для міста влітку. Результати спостережень засвідчують, що останніми десятиріччями у Києві кількість прямої сонячної радіації зменшується, а розсіяної — збільшується. Ці явища пояснюються збільшенням хмарності та зменшенням прозорості атмосфери міста. У районах міста, забудованих висотними спорудами, через закритість виднокола зменшується тривалість сонячного сяйва. Така сама тенденція спостерігається і в промислових зонах, але через підвищений вміст аерозолів в атмосфері. Завдяки потужним «островам тепла» у місті завжди тепліше, ніж на околицях. Так, середня річна температура повітря у Києві вища, ніж у розташованих південніше Умані та Білій Церкві. Відчутний вплив на клімат Києва здійснює Дніпро, що в межах міста витягнутий у меридіональному напрямку. Велика рухома водна площа сприяє формуванню бризового переносу повітря: вдень різниця температур між поверхнями міста та річки створює потоки свіжого вологого повітря до міста (що менше відчувається на правому березі завдяки специфіці рельєфу), а ввечерінавпаки, витягуючи міський пил та кіптяву. Зелені насадження навколо річки підвищують цю „санітарну функцію”. Впливає Дніпро й на інші погодні умови. У частині міста, що розміщена у заплаві, зростає швидкість та частота вітрів, підвищується вологість повітря, повторюваність туманів. Взимку тут холодніше, ніж у віддалених від Дніпра районах. Клімат Києва загалом є сприятливим для проживання, однак різкі зміни погоди, що супроводжуються метеорологічними явищами, несприятливими для київського довкілля, для нього теж характерні. Одними з найпоширеніших явищ є сильні зливи. Так, зливові опади час від часу затоплюють понижені ділянки міста — Поділ, площу Перемоги. Фіксувались у місті й ураганні вітри. Вони завдавали значної шкоди будівлям та зеленим насадженням. Майже щороку в Києві фіксуються 2-3 дні з градом, який утворюється при високій вологості та висхідних рухах повітря підчас грози.

Зрідка у Києві спостерігаються пилові бурі, що утворюються, якщо під час посухи швидкість вітру зростає настільки, щоб підняти із земної поверхні та перенести частки пилу та піску. Середня кількість днів з пиловими бурями — 2 за десятиріччя. Клімат є одним з найвпливовіших чинників формування міської природної та господарської систем. Сонячна радіація формує характерні турбулентні потоки, що впливають на умови забруднення і вентиляції. Хоча вітер великої швидкості завдає незручностей, однак завдяки йому зменшується рівень забруднення атмосферного повітря. Натомість, за слабкого вітру забруднення повітря часто зростає, особливо влітку на оточених пагорбами низинних ділянках. Характерний для Києва західний переніс теж певною мірою позначається на характері забруднення повітря: на західних околицях міста воно чистіше, ніж на східних чи південно-східних. Інколи сильний вітер призводить до пошкодження старих дерев, недостатньо закріплених деталей будівель, рекламних носіїв значної площі, ліній зв'язку та електропередач. Підвищення температури повітря в холодну пору року в цілому є позитивним явищем. У такому випадку економляться теплоносії (відповідно, зменшується забруднення атмосфери), полегшується прибирання снігу. Однак, загальне потепління сприяє поширенню з півдня адвентивних рослин, що створює додаткові екологічні проблеми. Влітку підвищення температури повітря у поєднанні з низькою відносною вологістю та сухим вітром є несприятливим. Воно викликає напруження у водопостачанні, призводить до додаткових витрат електроенергії для введення в дію додаткових засобів водозабезпечення. Одним з відчутних чинників комплексного впливу на екосистему Києва є кількість та інтенсивність опадів. Клімат міста загалом характеризується досить сприятливим їх режимом, однак, періоди надмірного випадання чи різкої нестачі створюють екологічні й господарські проблеми. Так, під час інтенсивних злив посилено розмивається грунт та нещільні гірські породи, а низовинні ділянки міста інколи затоплюються, сильні снігопади завдають чимало клопоту комунальним службам міста та паралізують роботу наземного транспорту, а ожеледі та ожеледиці викликають посилений травматизм. Боротьба з ожеледдю ведеться переважно із застосуванням солі, що знижує температуру замерзання води. Однак, під час танення солонуваті талі води, потрапляючи до Дніпра, пригнічують розвиток прісноводної флори та фауни річки. Наявність у окремі роки посушливих періодів, тривалість яких може досягати кількох місяців, теж негативно впливає на екологічну систему міста. Посухи негативно позначаються, насамперед, на стані рослинності Під час посух зростає запиленість атмосфери, що позначається на характеристиках сонячної радіації та викликає бронхолегеневі загострення й погіршення загального стану здоров'я киян. Погода у місті і клімат, визначаються передусім атмосферною циркуляцією, зокрема, чергуванням циклонів та антициклонів. Основна причина їх утворення – нерівномірність нагрівання суходолу та моря.

Протягом року переважає антициклонічна діяльність, якій властива доволі стійка, безхмарна погода. Прихід циклонів супроводжується значними змінами температури, опадами та вітром. Середньорічна температура повітря +8.9 – +11.90С. Глобальні зміни клімату, що спостерігаються на земній кулі, не могли обминути і Київ. Більше того, на кліматичні умови істотно впливає саме місто – розсіювання тепла з теплотрас, будинків, ТЕЦ і т. ін. Підвищення температури повітря у Києві за останні десятиріччя є більшим, ніж глобальне на планеті. Середньорічна кількість опадів становить 600-700 мм. Переважаючий напрямок вітру влітку – західний, взимку – північно-західний. Загальна площа м. Києва становить 835,6 кв. км. Забудовані землі міста – 346.0 кв. км. або 41,4 %, із них під житловою та громадською забудовою знаходиться 113.0 кв. км. або 13,5 %. Значна кількість земель зайнята промисловими об’єктами – 56.0 кв. км. , об’єктами транспорту та зв’язку – 22.0 кв. км. По функціональному використанню територія м. Києва розділяється на такі зони: - селітебну (міська і сільська забудова); - промислову; - рекреаційну (лісові масиви, парки, сквери, зелені насадження загального користування, об’єкти природоохоронного фонду, водоймища). Кожна із функціональних зон характеризується своїми особливостями, призначенням і впливом на навколишнє природне середовище. Селітебна зона призначена для проживання населення і характеризується висотною забудовою в центральній правобережній частині міста, на нових масивах - Оболонь, Виноградар, Теремки та ін., на Лівобережжі - масиви Троєщина, Харківський, а також приватною забудовою сільського типу, яка розташована переважно на околиці міста по його периметру. Негативний вплив цієї зони на навколишнє природне середовище можна оцінити як середній. Промислова зона складається з промислових та автотранспортних підприємств. В межах Київської міської агломерації вони згруповані в промислові вузли і зони: Подільсько-Оболонський, Шулявка, Нижньолибідський, Дарницький, Тельбінський. Негативний вплив цієї зони на навколишнє природне середовище оцінюється як сильний. Рекреаційна зона представлена умовно природними ландшафтами (ліси, луки, озера, річки), які збереглися в межах міста і його околиць, а також штучними зеленими насадженнями (парками, лісозахисними смугами і т.п.). Зона позитивно впливає на стан навколишнього природного середовища і є показником екологічного благополуччя. Лише у межах забудованої частини міста площа паркових насаджень досягає 183.0 кв. км , а навколишнє зелене кільце з лісовими масивами Голосієва, Пущі – Водиці та Дарниці становить біля 3830.0 кв. км. Шар озону, який охоплює нашу планету, знаходиться в більшій небезпеці, ніж вважали раніше. Потоншення цього шару може призвести до серйозних наслідків для людства. Саме озон повністю поглинає смертельне ультрафіолетове випромінювання сонця, що завдає великої шкоди кліткам живих організмів. Зниження концентрації озону на 1% приводить в середньому до збільшення інтенсивності жорсткого ультрафіолету у поверхні землі на 2%.

Вперше думка про небезпеку руйнування озонового шару була висловлена ще в кінці 1960-х років, тоді вважалося, що основну небезпеку для атмосферного озону являють викиди водяної пари і окисів азоту (NOХ) з двигунів надзвукових транспортних літаків і ракет. Викиди окисів азоту з поверхні землі внаслідок спалення викопного палива, масового виробництва і застосування азотних добрив також представляє певну небезпеку для озонового шару, але окиси азоту нестійкі і легко руйнуються в нижніх шарах атмосфери. Дослідження у 1974 році показали, що ХФВ можуть руйнувати озон. З того часу так звана хлорфторвуглецева проблема стала однією з основних в дослідженнях на забруднення атмосфери. Хлорфторвуглеці вже більше 60 років використовуються як “холодагенти” в холодильниках і кондиціонерах, пропелленти для аерозольних сумішей, піноутворюючі агенти у вогнегасниках, очищувачі для електронних приладів, при хімічному чищенні одягу, при виробництві пінопластиків. Колись вони розглядалися як ідеальні для практичного застосування хімічні речовини оскільки вони дуже стабільні і неактивні, а значить не токсичні. Як це ні парадоксально, але саме інертність цих з'єднань робить їх небезпечною для атмосферного озону. ХФВ не розпадаються швидко в тропосфері (нижньому шарі атмосфери, який має межі від поверхні землі до висоти 10 км), як це відбувається з більшістю оксидів азоту, і зрештою проникають в стратосферу, верхня межа якої розташовується на висоті біля 50 км. Коли молекули ХФВ підіймаються до висоти приблизно 25 км, де концентрація озону максимальна, вони зазнають інтенсивного впливу ультрафіолетового випромінювання, який не проникає на менші висоти через екрануючу дію озону. Ультрафіолет руйнує стійкі в звичайних умовах молекули ХФВ, які розпадаються на компоненти що володіють високою реакційною здатністю, зокрема атомний хлор. Таким чином ХФВ переносить хлор з поверхні землі через тропосферу і нижні шари атмосфери, де менш інертні з'єднання хлору руйнуються, в стратосферу, до шару з найбільшою концентрацією озону. Дуже важливо, що хлор при руйнуванні озону діє подібно каталізатору: в ході хімічного процесу його кількість не зменшується. Внаслідок цього один атом хлору може зруйнувати до 100 000 молекул озону перш ніж буде дезактивовано або повернеться в тропосферу. Зараз викид ХФВ в атмосферу оцінюється мільйонами тонн, але потрібно зазначити, що навіть у гіпотетичному випадку повного припинення виробництва і використання ХФВ негайного результату досягнути не вдасться: дія ХФВ, що вже попали в атмосферу буде продовжуватися декілька десятиріч. Вважається, що час життя в атмосфері для двох ХФВ фреон-11 (CFCl3), що найбільш широко використовуються і фреон-12 (CF2Cl2) становить 75 і 100 років відповідно. Приймаючи до уваги ці аргументи багато країн почали вживати заходів направлених на скорочення виробництва і використання хлорфторвуглеці (ХФВ). У вересні 1987 р. 23 найрозвинутіші країни світу підписали в Монреалі конвенцію, що зобов'язує їх знизити споживання ХФВ. Україна підписала та ратифікувала в 1988 році Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, в 1996 році ратифіковано Лондонські, а в 2000 році Копенгагенські поправки до Монреальського протоколу. Приєднання до Монреальского протоколу створило в Україні правові, технологічні та організаційні умови для охорони озонового шару, що випливає з

потреб гармонізації екологічного законодавства України з відповідним законодавством Європейського Союзу. З урахуванням економічного стану України Сьомою Конференцією Сторін Монреальського протоколу рекомендовано надати Україні допомогу для реалізації проектів конверсії промислових підприємств. Грантову допомогу отримали три підприємства м. Києва, це НВО „Електронмаш”, ЗАТ „Ремторгустаткування” та „Дніпро – НТО”. Необхідно відзначити, що значна кількість промислових підприємств та сервісних центрів по ремонту холодильного обладнання та систем кондиціонування повітря суттєво обмежили або припинили використання ОРР і перейшли на використання озонобезпечних речовин (ОБР) внаслідок перепрофілювання та запровадження альтернативних технічних рішень. Ряд підприємств здійснюють конверсію виробництва за рахунок власних ресурсів наглядом управління. На виконання Постанов Кабінету Міністрів України від “Про переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню” Здійснюється контроль за ввезенням та вивезенням озоноруйнівних речовин (ОРР) суб’єктами підприємницької діяльності. Відновлення озонового шару - це процес, який потребує часу й наполегливості. Можна вважати досягненням те, що на сьогодні руйнування озонової оболонки принаймні не прогресує. Якщо й надалі здійснюватимуться всі заходи, передбачені Монреальським протоколом, то, за розрахунками експертів, за 50 років озоновий шар відновиться до свого нормального стану. Але, повторюю, це стане можливим лише тоді, коли жодна з країн ані на крок не відступатиме від узгодженого плану.

3. АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ Моніторинг забруднення атмосферного повітря проводився на 16-ти стацiонаpних постах (ПСЗ) в 8-ми районах столиці. Для визначення забрудненості повітря в 2006 році було відібрано і проаналізовано 82095 проб. Спостеpеження за вмiстом основних забруднюючих речовин (пил, діоксид сірки, оксид вуглецю і діоксид азоту) пpоводились на всiх стацiонаpних постах, розчинних сульфатів і оксиду азоту – на одному посту, за вмiстом специфiчних (сipководень, фенол, фтоpистий водень, хлоpистий водень, амiак, фоpмальдегiд, бенз(а)пiрен, важкi метали - залiзо, кадмiй, маpганець, мiдь, нiкель, свинець, хpом, цинк) – на окpемих постах з урахуванням викидів промислових пiдпpиємств, розташованих поблизу ПСЗ і великих автомагістралей міста. Загальний рівень забруднення повітря у 2006 р. був менше середнього по Україні. Сеpедньоpічні концентрації домішок не перевищували сеpедньодобову гpанично допустиму концентрацію (ГДКс.д.), за винятком діоксиду азоту (речовини 2-го класу небезпеки). Сеpедньоpiчна концентрація діоксиду азоту в цілому по мiсту була на piвнi 2,8 ГДКс.д.; на всіх постах середній вміст цієї домішки також перевищував допустимі санітарні норми. Високі середньорічні концентрації діоксиду азоту спостеpiгалась на постах, якi pозташованi поблизу автомагiстpалей з iнтенсивним pухом тpанспоpту: в районі Московської площі (ПСЗ № 20) – 3,8 ГДКс.д., Бесарабської площі (ПСЗ № 7), бульвару Л.Українки (ПСЗ № 8), вулиці Довженка (ПСЗ № 2), проспектів Перемоги (ПСЗ № 11) та Оболонського (ПСЗ № 17) – 3,5 ГДКс.д. Сеpедньоpiчнi концентpацiї пилу, діоксиду сipки, оксиду вуглецю не пеpевищували ГДК як в сеpедньому по мiсту, так i на постах, за винятком пилу, середньорічний вміст якого дорівнював 1,1 ГДКс.д. на пр.Перемоги. По мiсту сеpедньоpiчні концентpацiї доpiвнювали: пилу – 0,7 ГДКс.д., оксиду вуглецю – 0,5, діоксиду сipки – 0,2 ГДКс.д.. Забpуднення повітря специфiчними домішками визначалось: по бенз(а)пipену – на 14 постах, фоpмальдегiду – на 12, по амiаку – на 10, по фенолу та хлоpистому водню – на 7, по фтоpистому водню і важких металах – на 5, по сipководню – на 3, по оксиду азоту i pозчинним сульфатам – на 1 посту. Сеpедньоpiчний їх вміст в цілому по мiсту складав: фоpмальдегiду – 1,0 ГДКс.д., оксиду азоту – 0,8, фенолу – 0,7, хлоpистого водню – 0,4, аміаку – 0,2, фтоpистого водню – менше 0,1 ГДКс.д.. Дані по pозчинних сульфатах i сipководню в кратності ГДК не наводяться через їх відсутність для цих речовин.У 2006 р. зареєстровано 4 випадки високого забpуднення (5 ГДК і вище) з діоксиду азоту. Всі вони відмічені у березні і обумовлені викидами автотранспорту. Максимальні концентpацiї діоксиду азоту на рівні 5,5 ГДК відмічені на вулиці Стражеска (ПСЗ № 1), 5,4 ГДК - на площі Перемоги (ПСЗ № 6), 5,2 ГДК - на Оболонському проспекті, 4,8 ГДК - на вулицях Довженка (район метро Шулявка), Межигірській (район метро Шевченка, ПСЗ № 10), проспекті Перемоги (район метро Святошин) та Московській площі. Hа iнших постах максимальнi концентpацiї діоксиду азоту були в межах 2,8 – 4,7 ГДК.

Вміст оксиду вуглецю за максимальними концентраціями пеpевищував ГДК на всіх постах, крім ПСЗ №№ 5 і 13. Найбільші концентpацiї оксиду вуглецю на рівні 4,6 ГДК спостерігались на площі Перемоги у листопаді, 3,8 ГДК - на вул.Скляренка (ПСЗ № 9) у грудні, 3,0 ГДК – на Бесарабській площі у серпні та на вул.Довженка у травні; на інших постах вони були в межах 0,6-2,6 ГДК. Повтоpюванiсть випадків перевищення максимально pазової ГДК від загальної кількості спостережень з оксиду вуглецю становила по місту 2%. Максимальні концентpацiї хлористого водню на вул.Скляренка у серпні становили 2,0 ГДК, на пл.Перемоги у вересні – 1,2 ГДК; ще на п’яти постах не перевищували рівень ГДК. На вул.Скляренка у серпні спостерігались також перевищення максимально разових ГДК по фенолу та формальдегіду в 1,3 та 1,5 рази відповідно. На інших постах перевищень за цими домішками не зафіксовано. Максимальні концентрації діоксиду сірки, оксиду азоту, сірководню, фтористого водню та аміаку не перевищували відповідні ГДК. Вміст важких металів, за винятком міді, був значно нижче рівня допустимих санітарних норм. По міді найбільші концентрації спостерігались протягом всього року на вул.Лазо (ПСЗ № 4) – середньорічна концентрація становила 0,8 ГДКс.д, максимальна з середньомісячних – 1,0 ГДКс.д (у лютому). На вул.Каунаській (ПСЗ № 9) у лютому концентрація міді досягла 0,9 ГДКс.д. Середньорічні концентрації бенз(а)пірену на трьох постах перевищували ГДКс.д: на пр.Перемоги – 2,0 ГДКс.д, на вул.Каунаській – 1,2, на Московській площі – 1,1 ГДКс.д. На інших постах середньорічні концентрації були в межах 0,5 – 0,7 ГДКс.д. В цілому по місту середня концентрація бенз(а)пірену за квітень-грудень 2006р. становила 0,6 ГДКс.д. Максимальні з середньомісячних концентрацій бенз(а)пірену перевищували або досягали рівня ГДК на дев’яти постах. Найбільші їх значення відмічено у грудні на пр.Перемоги та вул. Каунаській – 3,8 та 2,8 ГДКс.д відповідно. Оцінка сумарного забруднення атмосферного повітря по ІЗА в усі місяці року вказувала на більш високий рівень забруднення з травня по вересень з максимумом у липні. 10

Оксид азоту

ІЗА

Аміак

9 8

Хлористий водень Пил

7 6 5

Оксид вуглецю

Фенол

3 2

Формальдегід

Діоксид азоту

по місту

вул.Скляренка

Московська площа

Оболонський пр. (М

просп.Перемоги (М Святошин)

вул.Межигірська (М Шевченка)

вул.Каунаська

бульвар Л.Українки

Бесарабська площа

площа Перемоги

вул.Лазо

вул.Попудренка (М Чернігівська)

вул.Довженка (М Шулявка)

вул.Стражеска

Пости спостережень

Рис.1. Значення індексу забруднення атмосфери (ІЗА) по деяким постам м.Києва за 2006 рік та вклад кожної домішки в загальну суму.

Зонами найбільшого забруднення (рис.1) були Московська площа, бульвар Л. Українки, проспект Перемоги (район метро Святошин) та Бесарабська площа. Також підвищений рівень спостерігався на вулиці Довженка (район метро Шулявка) та Оболонському проспекті. У поpiвняннi з попеpеднiм pоком загальний рівень забруднення атмосферного повітря підвищився за рахунок деякого зростання середнього вмісту діоксиду азоту; вміст інших домішок суттєво не змінився. Найбільші середні і максимальні концентрації забруднюючих речовин (в кратності ГДК) в атмосферному повітрі міст Таблиця 3.1 Забруднююча речовина

Місто

1 пил

ГДК

Середня концентрація

Максимальна з разових концентрацій 6 0.6

Максимально разова 3 0,5

Середньо добова 4 0,15

0.05

0.5

0.2

0.1

5,0

3,0

0.5

4.6

діоксид азоту

0,085

0,04

2.8

5.5

оксид азоту

0,4

0,06

0.8

0.5

фенол

0,01

0,003

0.7

1.3

хлористий водень

0,2

0.4

2,0

аміак

0,2

0,04

0.2

0,7

формальдегід

0,035

0,003

1.0

1,5

бенз(а)-пірен*

0,0

0,00001

0.6

3.8

кадмій

0,0

0,0003

0.0

0.4

залізо

0,0

0,04

0.1

0.3

марганець

0,01

0,001

0.1

0.3

мідь

0,0

0,002

0.2

1,0

нікель

0,0

0,001

0.0

0,1

свинець

0,001

0,0003

0.1

0,6

діоксид сірки оксид вуглецю

Київ

5 0.7

Основними забруднювачами атмосферного повітря м. Києва є пересувні джерела, серед яких на першому місці знаходиться автотранспорт. Другорядну роль відіграють теплоелектроцентралі (ТЕЦ), а також підприємства будіндустрії, машинобудівної, хіміко-фармацевтичної та харчової промисловостей. Протягом 2006 року в атмосферу міста надійшло 227,2 тис. т. шкідливих речовин від стаціонарних та рухомих джерел забруднення, що на 3,0% більше порівняно з попереднім роком.

Розподіл викинутих в атмосферне повітря забруднювальних речовин у 2006 році за дж ерелами викидів

84,1%

11,6% 4,3%

ав т от ранспорт ст аціонарні джерела залізничий, ав іаційний, в одний т ранспорт

Щільність викидів в атмосферне повітря у розрахунку на квадратний кілометр території міста склала 271,7 т. шкідливих речовин, що перевищило середній показник по Україні у 25 раз. Порівняно з попереднім роком збільшення шкідливих викидів в атмосферу спостерігалось у 7 районах міста (Деснянському, Дніпровському, Оболонському, Печерському, Подільському, Святошинському і Солом’янському). Найбільша кількість забруднюючих речовин надійшла у повітря в Дніпровському (13,8% до загальних викидів по місту) та Шевченківсько-му (11,0%) районах. Викиди шкідливих речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення по районах Таблиця 3.2. у тому числі

м. Київ райони Голосіївський Дарницький Деснянський Дніпровський Оболонський Печерський Подільський Святошинський Солом’янський Шевченківський

Всього

від стаціонарних джерел

від автотранспорту

від авіаційного, залізничного та водного транспорту

227154,1

26424,1

191033,4

9696,6

23576,7 18713,6 21986,9 31250,2 22418,4 14202,3 23640,0 22083,5 24159,7 25122,8

5624,1 1579,7 3623,3 10331,3 1106,3 134,5 831,8 830,6 1214,4 1148,1

17850,6 17128,3 18363,6 19825,2 21305,6 14067,6 15855,8 21252,9 22779,9 22603,9

102,0 5,6 1093,7 6,5 0,2 6952,4 165,4 1370,8

Основні зони забруднення повітря зосереджуються в місцях, що прилягають до автомагістралей та в місцях концентрації промислових комплексів. Стаціонарні джерела Місто Київ має потужний промисловий комплекс різногалузевих підприємств подекуди з неудосконаленими енерговитратними та ресурсовитратними технологіями без належної очистки викидів. Протягом 2006

року шкідливі викиди у повітряний басейн здійснювали 425 підприємств, установ та організацій міста. Від них в атмосферу надійшло 26,4 тис. т. забруднювальних речовин, що на 7,1 тис. т., або на 21,4% менше порівняно з 2005 роком. Викиди шкідливих речовин 32,6

31,6

34,8

33,6

27,8

35 26,4

20 15

тис.тонн

10 5 2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

0 р.

Зменшення викидів забруднюючих речовин в цілому по місту пов’язано в першу чергу зі змінами паливного балансу на підприємствах енергетики у бік зменшення використання вугілля та мазуту. Проте, викиди одного підприємства енергетики в 2006 р. у 25 раз перевищують середні викиди одного підприємства в цілому по місту і становлять 1583,8 т. Найбільш питому вагу у забруднення атмосфери міста вносять наступні підприємства енергетики: ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, філія Завод “Енергія Київенерго”, котельні Теплових мереж АЕК “Київенерго” та Житлотеплоенерго і ЗАТ „УкрКан Пауер" (Дарницька ТЕЦ), викиди яких у 2006 році становили більше 75%.

Основні забруднювачі атмосферного повітря м.Києва у 2006 році (тис. тонн)

Теплоцентраль № 5 "Київенерго"

4,024

ЗАТ ЕК "Укр-Кан Пауер"

8,350

Теплоцентраль № 6 "Київенерго"

3,343

Філіал "Завод "Енергія" Київенерго"

0,880

Основними причинами великих обсягів викидів даними підприємствами є: по-перше, наявність у структурі палива ЗАТ „Укр-Кан Пауер” (Дарницька ТЕЦ) твердого палива (вугілля); по-друге, застарілість основних фондів енергетичних підприємств та неефективні технології нейтралізації забруднюючих речовин; по-третє, неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів окремими виробниками та споживачами енергії. Особливо негативно на стан атмосферного повітря лівобережної частини міста впливає філія „Завод “Енергія” АК „Київенерго”. Обсяг викидів в атмосферу в результаті його діяльності у 2006 році склав 0,879 тис. т. У зв’язку з незадовільним використання тепла, що виробляється на заводі „Енергія”, утилізація сміття практично зводиться до його спалювання без ефективного використання отриманого тепла. Треба зазначити, що практично всі підприємства міста, діяльність яких обумовлює формування шкідливих для атмосферного повітря викидів забруднюючих речовин, потребують суттєвої модернізації виробництва та існуючих систем уловлення шкідливих речовин.

Викиди шкідливих речовин від стаціонарних джерел забруднення за видами економічної діяльності Таблиця 3.3.

Всі види економічної діяльності Переробна промисловість у тому числі виробництво гумових та пластмасових виробів Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

Викинуто шкідливих речовин

Викинуто в середньому одним підприєм-ством, т

Кількість підприємств, які мали викиди

всього, т

у % до 2005р.

у % до підсумку

425 233

26424,1 5870,7

78,7 93,2

100,0 22,2

62,2 25,2

1420,5

89,3

5,4

118,4

19006,0

74,0

71,9

1583,8

Структура викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел оксид вуглецю 13,5%

інші 1,5%

суспендованіі тверді частинки 13,7%

неметанові леткі органічні сполуки 14,1%

діоксид та інші сполуки сірки 19,1%

сполуки азоту 38,1%

Динаміка викидів шкідливих речовин із стаціонарних та пересувних джерел викидів

250

200

150

149,2

175,1

167,6

200,7

186,9

100

31,6

34,8

33,6

26,4

2002

2003

2004

2005

2006

Стац. Перес.

Динаміка викидів найпоширеніших забруднювачів атмосферного повітря стаціонарними і пересувними джерелами викидів, (тис.т.) 0

0,6

1,1

19,4

3,7

22,3

3,5

1,3

23,0

3,9

24,3

1,6

100% 3,2

0,7

1,4

1,2

1,1

25,2

3,7

3,6 3,6

80%

5,4

4,7

5,0

7,9

60%

7,2

9,2

7,6 3,6 155,0

143,7

134,3

128,7

119,3

40%

14,1

12,8

13,1

11,5

20%

14,4

9,2

9,8

16,4

15,3

17,6

2002 Оксиди азоту

2003 Оксиди вуглецю

2004 Сірчитий ангідрид

2005 Вуглеводні (НЛОС)

с. пе ре

. ац ст

с. пе ре

ст

ац

с. пе ре

. ац ст

с. пе ре

. ац ст

пе ре

ст

ац

с.

2006 Сажа

Переважну більшість забруднюючих атмосферу стаціонарними джерелами речовин становлять сполуки азоту (10,1 тис.т.), діоксид та інші сполуки сірки (5,1 тис.т.), оксид вуглецю (3,6 тис.т.).

Одним з основних аспектів екологічної безпеки є надійна робота очисного обладнання де уловлюються та знешкоджуються шкідливі речовини, модернізація морально застарілих технологій та засобів виробництва. З метою охорони атмосферного повітря у 2006 році підприємства міста здійснили 67 природоохоронних заходів, на які було витрачено 4,7 млн. гривень. Впровадження природоохоронних заходів сприяло зменшенню надходжень небезпечних речовин у повітряний басейн на 190,7 тонн. Поряд з цим, 205 підприємств здійснювали капітальні інвестиції та поточні витрати на охорону повітря і проблеми пов’язані зі зміною клімату на які фактично витратили 16,4 млн. грн. з яких 39% – капітальні інвестиції. Основні вкладення капітальних інвестицій (73,8%) були направлені на запобігання утворенню забруднюючих речовин за допомогою зміни виробничих процесів та технологій. Більша частина поточних витрат (43,9%) була направлена на очищення димових і відпрацьованих газів, вентиляційних викидів. Пересувні джерела На сьогоднішній день автомобільний транспорт в м.Києві, як і в ряді інших великих міст України, є одним з основних забруднювачів атмосферного повітря. Обсяги викидів від автотранспорту мають тенденцію до зростання, що обумовлено постійним збільшенням кількості автотранспорту в місті, погіршенням технічного стану автомобільного парку, незадовільною якістю палива та недостатньо розвиненою законодавчою та юридичною базою у галузі ефективного управління автотранспортом. Це ставить дану проблему на провідне місце серед екологічних проблем м.Києва. Доцільно відмітити, що зростання викидів відбулось від автомобілів індивідуальних власників. Від роботи двигунів мобільних (автомобільний, авіаційний, залізничний і річковий) джерел забруднення у 2006 році в повітря надійшло 200,7 тис. тонн шкідливих речовин, що на 7,4% більше порівняно з попереднім роком. Переважна частина з них - 191,0 тис. т. (84% до загальноміських) – це викиди автомобільного транспорту. Розподіл викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел забруднення

авіаційний транспорт 0,7%

річковий транспорт 3,5%

залізничий транспорт 0,6%

автомобільний транспорт 95,2%

З кожним роком автотранспорт все більше впливає на погіршення стану довкілля. Поряд з постійними автомобілями, які щоденно рухаються вулицями міста, значний внесок у забруднення повітряного басейну вносять також транзитні автотранспортні засоби, та ті, що прибувають у столицю з інших міст на довгостроковий період. Загальна кількість таких автомобілів становить, за даними ДАІ м. Києва, 80-100 тис. одиниць за добу. Кардинально вирішити екологічну проблему забруднення атмосферного повітря автотранспортом може заміна моторних палив нафтового походження екологічно чистим природним газом або використання альтернативних видів енергії. Сьогодні в столиці України функціонують практично всі відомі види міського транспорту, вплив яких на екологію міста є неоднаковим. Питома вага перевезень пасажирів міським транспортом на сьогодні становить: трамвай – 12,7%; тролейбус – 20,4%; автобус – 24,9% і метрополітен – 42%.

4. ВОДНІ РЕСУРСИ Місто Київ є багатим на воду, існують значні запаси підземної води, великою є кількість поверхневих водних об’єктів: річок, озер, ставків. Водні об’єкти на території міста займають 6,7 тис. га, або 8,0 %. З них річки та струмки становлять 5,1 тис.га, озера – 0,9 тис. га, канали та колектори – 0,06 тис.га, ставки – 0,19 тис.га, штучні водосховища – 0,4 тис.га. На специфіку земельного надбання міста впливає надзвичайна протяжність прибережної смуги‚ яка через винятково високу кількість проток‚ островів, інших водойм сягає 35 км. Як правило‚ прибережні площі пов`язані із цінними природними біокомплексами рослинного і тваринного світу‚ мають рекреаційне‚ оздоровче значення і формують характерне ландшафтне обличчя міста‚ що обумовлює необхідність забезпечення їх недоторканості. Водночас, саме в таких мальовничих урочищах нерідко є намагання котеджної забудови‚ в тому числі у межах водоохоронної зони. На території міста Києва розташовано близько 431 водойм різного типу. Це озера, системи ставків, малі ріки, а також р.Дніпро, яка нижче м.Києва утворює Канівське водосховище. Сучасний стан малих водойм міста викликає серйозне занепокоєння тому, що багато з них засмічені, прибережні смуги захаращені несанкціонованими звалищами побутових та будівельних відходів. Міські водойми і водотоки перетворені у водні об’єкти переважно дощового живлення, тому якість їх води залежить від якісного складу поверхневого стоку. Цей факт може призвести до непередбачених санітарноепідемічних ситуацій. Джерелом водопостачання м. Києва є поверхневі води річок Дніпро, Десна та підземні води горизонтів сеноман-келовейського та середньоюрського водоносних горизонтів. Стан водних ресурсів міста визначається компонентами природного середовища та господарською діяльністю. На сьогодні, надмірне антропогенне навантаження на природне середовище міста, посилене наслідками Чорнобильської катастрофи, істотно знизило якість водноресурсного потенціалу м. Києва. У 2006 році із природних водних об’єктів було забрано 859,9 млн. куб.м води, що на 8,3 % (78,2 млн.куб.м) менше порівняно з 2005 роком. Переважна більшість 91,6% (787,7млн.куб.м) води забрано з поверхневих джерел, а 8,4% (72,2 млн.куб.м) – з підземних. Втрати води при транспортуванні у 2006 році склали 66,9 млн.куб.м, що становить 7,7 відсотка від забраної води з природних водних об’єктів. Основними водокористувачами в місті були 13,7 тис. підприємств, установ та організацій, якими у 2006 році спожито 793,0 млн.куб.м свіжої води, що на 79,5 млн.куб.м (8,3%) менше у порівнянні з попереднім роком. На виробничі потреби промислових підприємств припало 58,3% (462,6 млн.куб.м) всієї використаної води, на побутово-питні потреби 41,7% (330,3 млн.куб.м). Потреби промисловості задовольнялись також шляхом залучення води в оборотні і повторно-послідовні системи. За рахунок цього протягом 2006 року зекономлено 461,8 млн.куб.м свіжої води. Як і в минулі роки найбільшими користувачами води (90,0%) є підприємства енергетичної галузі.

Динаміка забору води із природних водних об’єктів в 2002 – 2006 роках (млн. куб.м.) 1000 900 800 914.0

700

912.0

929.0

859.9

938.0

600 500

827.0

829.0

827.0

862.0

787.7

400 300 200 100

87.0

85.0

76.0

82.0

72.2

0 2002

2003

2004

Забрано води із природних водних об'єктів

2005

Із поверхневих джерел

2006 Із підземних водних об'єктів

Протягом року на душу населення використано 122 куб.м води. Використання води на побутово-питні потреби у розрахунку на 1 особу 176

180

159

160

148

142 135

140

129

122

120 100

куб.м

80 60 40 20 0 1990

1995

2000

2002

2003

2004

2005

2006

Зберігається тенденція до скорочення загального водовідведення, яке у 2006 році склало 817,3 млн.куб.м, що на 82,3 млн.куб.м або на 9,1% менше порівняно з 2005 роком. Скидання забруднених стоків та безповоротний забір негативно впливають на водні ресурси. Так, протягом 2006 року у водойми скинуто 419,9 млн.куб.м

забруднених стоків, решта 397,4 млн.куб.м – надійшли у водойми як нормативно чисті. Частка забруднених вод без будь-якого очищення зросла порівняно з 2005 роком на 1,7 млн.куб.м (6,9%) і становила 25,9 млн.куб.м. Для забезпечення киян природною водою високої якості створено бюветне господарство, яке на даний час нараховує понад 209 бюветних комплексів. Якщо в кількісному відношенні місто задовольняється питною водою, то проблема чистої води стає все гострішою. Одним із основних факторів забруднення р.Дніпро (Канівського водосховища) та внутрішніх водойм в межах міста є зливові стоки. Поверхневі стічні води з території міста відводяться мережею колекторів зливової каналізації в р.Дніпро, з них лише на деяких збудовані очисні споруди, але й їхня технічна оснащеність не забезпечує достатню якість очистки стічних вод, що значною мірою впливає на стан та властивості води річки Дніпро. Станом на 1 січня 2007р. граничнодопустима концентрація азоту амонійного перевищує у Русанівській протоці в 1,4 рази, у р.Дніпро - у 2 рази, нітратів – у 4,4 рази, нітритів – у 1,2 рази. На очищення зворотних вод у 2006 році підприємствами було витрачено 79,7 млн.грн, з яких 2,9% – капітальні інвестиції. Поточні витрати підприємств на аналітичні виміри, контроль, лабораторні дослідження склали 961,9 тис. гривень. У Києві склалась критична ситуація зі станом міських каналізаційних колекторів, яка може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій. У 2006 році на будівництво, утримання та експлуатаційне обслуговування каналізаційних мереж було витрачено 240,8 млн.грн, з яких 65,9% – капітальні інвестиції.

5. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ ТА ГРУНТИ 5.1. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси Характерною і важливою особливістю земель м. Києва є їх забудовна диференціація: поруч із щільно забудованими центральними районами існують малозабудовані або зовсім незабудовані‚ головним чином периферійні території‚ які вкриті рослинністю лісових або лучних формацій. Ці землі‚ які репрезентують до 50% приселітебної території, мають виключне середовище – утворююче‚ екологічне значення і потребують охорони та збереження. Разом з тим спостерігається тенденція щодо забудови вільних зараз територій часто за рахунок скорочення зеленої зони міста, що обумовлює втрату земельних екологічно важливих резервантів міста та екологічного пріоритету в процесі містобудування. За даними обліку земельного фонду загальна площа м. Києва станом на 2006 р. становить 83,6 тис. га. Основним фактором забруднення земельних ресурсів столиці, який негативно впливає на загальний стан навколишнього природного середовища, є утворення та накопичення різних видів промислових та побутових відходів, а також відходів біологічного походження. Основними чинниками антропогенного впливу на земельні ресурси міста є транспорт, промисловість та енергетика. Міський транспорт та його супутня інфраструктура є головними забруднювачами ґрунтів нафтопродуктами. Насамперед, це стосується відкритих автостоянок, гаражних кооперативів та автозаправних станцій, які не обладнано локальними очисними спорудами дощових стоків, пунктів розвантаження паливно-мастильних матеріалів на території річкового порту та автотранспортних підприємств міста. Має місце забруднення трамвайних колій мастилами через їх витікання з негерметичних редукторів трамвайних вагонів. Негативно впливають на стан довкілля і відходи автотранспортних засобів, які утворюються в процесі їх експлуатації, а саме: відпрацьовані мастила, фільтри, акумулятори, відпрацьовані шини, деталі та корпуси автомобілів та інше, утилізацію яких належним чином ще не налагоджено. Основними забруднювачами ґрунтів у місті є свинець, ртуть, мідь, цинк. Середній по місту Києву вміст важких металів у ґрунтах – порівняно невеликий. Водночас зустрічаються ділянки з середнім, небезпечним і дуже небезпечним рівнями забруднення. Зазначені рівні забруднення визначаються сумою надфонових концентрацій важких металів у ґрунті. Як правило, значна забрудненість ґрунтів спостерігається в межах промислових зон, а також звалищ побутового сміття. Найбільша за площею ділянка з небезпечними рівнями забруднення знаходиться в межах заводу „Радикал”, який тривалий час випускав препарати хімічного захисту рослин. На цій ділянці концентрації ртуті (метал першого класу небезпеки) перевищують фонові. Вміст металу у ґрунті сягає 10 мг/кг і навіть більше. Перевищення над фоновими стосуються також міді та олова. Вміст свинцю та цинку є більшим за фоновий. Ще одна ділянка зі значним (небезпечним) рівнем забруднення розташована поряд із Гаванню поблизу заводу „Ленінська кузня” і річкового

вантажного порту. Характерні перевищення вмісту важких металів : мідь, олово, срібло, свинець і цинк. Інші поля з небезпечним рівнем забруднення ґрунтів важкими металами зафіксовано поблизу заводу „Ленінська кузня” (вулиці Комінтерну і Старовокзальна), заводів художнього скла, „Промзв’язок”, „Більшовик”, „Радіовимірювач”, „Зеніт”, „Квант”, „Енергія”. Ці поля забруднення зумовлені насамперед високими концентраціями свинцю, міді, цинку, срібла, олова, кобальту і т. ін. Вміст вищезгаданих металів у ґрунті може перевищувати фоновий у 10 – 30 разів. Поля утворилися внаслідок стійкого забруднення приземного повітря. За даними обліку земельного фонду загальна площа м. Києва станом на 01.01.2004р. становить 83,6 тис. га. Забудовані землі міста становлять 34,6 тис. га, або 41,4 %. 5.2. Структура та стан земель 5.2.1. Структура земельних угідь За даними Головного управління земельних ресурсів – виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) структура земельного фонду міста має такий склад. Структура земельного фонду регіону Таблиця 5.2.1. 2002 рік усього, Основні види земель тис. га та угідь

1 Загальна територія

2003 рік

2004 рік

% до усього, % до загальної тис. га загальної площі площі території території

2005 рік

2006 рік

усього, тис. га

% до загальної площі території

усього, тис. га

% до загальної площі території

усьогo, тис. га

% до загальн ої площі терит орії 11

83.6

100

83.6

100

83.6

100

83.6

100

83.6

100

5.5

5.9

7.1

5.9

7.1

1.1

1.3

1.1

1.3

1.1

1.3

1.2

1.4

1.2

1.4

3.1

3.2

3.3

3.2

1.3

1.2

1.4

1.2

1.4

36.1

43.2

36.1

43.2

36.1

43.2

36.2

43.3

36.1

43.2

36.0

43.1

36.0

43.1

36.0

43.1

36.0

43.1

36.0

43.1

33.9

34.0

34.1

34.5

41.2

34.6

41.4

0.3

0.4

0.3

0.4

0.3

0.4

0.3

0.4

0.3

0.4

у тому числі: 1.Сільськогосподар ські угіддя з них: рілля перелоги багаторічні насадження сіножаті і пасовища 2. Ліси і інші лісовкриті площі з них вкриті лісовою рослинністю 3. Забудовані землі 4. Відкриті заболочені землі 5. Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими

скелями) 6. Інші землі Усього земель (суша) Території, що покриті поверхневими водами

76.9

6.7

Структура земельного фонду станом на 2006 р. (у %) 7,1 8

0,3 43,2

41,4

12345-

1 2 3 4 5

Ліси та інші лісовкриті площі. Забудовані землі. Покриті поверхневими водами. Сільськогосподарські угіддя. Відкриті заболочені землі.

Аналіз структури земельного фонду міста показує, що провідне місце у ньому належить лісовим насадженням, які займають площу 36,1 тис.га або 43,2 % від загальної площі міста та забудованим землям-34,6 тис.га або 41,4 %. Крім цього у м.Києві є землі, зайняті зеленими насадженнями загального користування, яких нараховується 6,8 тис.га, які використовуються у переважній більшості у природоохоронних, рекреаційних, оздоровчих та культурноісторичних цілях. Деградовані землі у межах м. Києва відсутні. Водні об`єкти на території міста займають площу 6,7 тис.га. На специфіку земельного надбання міста впливає надзвичайна протяжність прибережної смуги‚ яка через винятково високу кількість проток‚ островів інших водойм сягає близько 35 км. Як правило‚ прибережні площі пов`язані із цінними природними біокомплексами рослинного і тваринного світу‚ мають рекреаційне‚ оздоровче значення і формують характерне ландшафтне обличчя міста‚ що обумовлює необхідність забезпечення їх недоторканості. Водночас, саме в таких мальовничі урочищах нерідко є намагання котеджної забудови‚ в тому числі у межах водоохоронної зони. У зв’язку з розвитком інфраструктури міста поступово проглядається тенденція по зменшенню рекреаційної території, яка служить для масового

відпочинку населення, приблизно на 0,1 тис. га щорічно. 5.3. Охорона земель 5.3.1. Практичні заходи З метою забезпечення необхідних заходів щодо використання та охорони земель у м. Києві розроблена “Програма використання та охорони земель на 2006-2010 роки”, затверджена рішенням Київської міської ради 21.12.06. Даною Програмою передбачено проведення практичних заходів по встановленню меж землекористувань, проведення оцінки земель, топографо-геодезичних робіт, а також робіт з рекультиватції порушених земель. На фінансування вищевказаних заходів передбачені кошти з міського бюджету. Загальна кількість коштів, які протягом 2006-2010 років виділяються і будуть виділятись на проведення даних робіт, становить 366 млн. грн. 5.3.2. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво, погоджувальна діяльність Повноваження органів Мінприроди у сфері земельних відносин визначені Земельним кодексом України. Зокрема, Держуправління приймало участь у розробленні програм щодо використання та охорони земель, розглядало проекти землеустрою та інші матеріали щодо відведення земельних ділянок суб’єктам господарювання та фізичним особам. Протягом 2006 року Держуправлінням розглянуто понад 2000 матеріалів, за результатами яких видані висновки щодо умов використання земель, що надаються, вимог екологічного характеру з метою забезпечення екологічної безпеки при розміщенні об’єктів будівництва. При розгляді зазначених матеріалів основним критерієм надання позитивного висновку є виконання екологічних вимог, що мають на меті забезпечення збереження земель та інших природних комплексів, зменшення шкідливих викидів в атмосферне повітря, тощо.

6. НАДРА 6.1. Мінерально – сировинна база. Стан мінерально-сировинної бази Використання мінерально-сировинної бази. Підземні води: ресурси, використання, якість. Київ з прилеглими до нього територіями розташований у зоні стику двох регіональних структур: північно-східного схилу Українського щита та південно-західного борту Дніпровсько-Донецької западини. Межею між ними слугує Дніпровська зона розломів північно-західного простягання. Поверхня кристалічного фундаменту в районі Києва поступово занурюється у північно-східному напрямку і в районі м. Бровари залягає на глибині понад 650 м. Найближчі до міста виходи кристалічних порід на денну поверхню відомі в долині р. Унава біля с. Плисецьке. Осадові породи, що залягають над кристалічним фундаментом, представлені пісками, глинами, мергелями. Рельєф земної поверхні Києва та його околиць складний. Тут межують одразу три найбільші орографічні одиниці Східноєвропейської рівнини. Північна частина міста розташована на Поліській низовині, південно-західна (правобережна] — на Придніпровській височині, південно-східна (лівобережна] — на Придніпровській низовині. Поверхня правобережної частини міста — підвищена платоподібна лесова рівнина, розчленована ярами, балками, долинами невеликих річок. Лівобережна частина міста є низовинною рівниною. Характерні форми рельєфу правобережжя — гори-останці, зокрема, Печерська (196 м над рівнем моря), Старокиївська (188 м), Батиєва (176 м), Хоревиця (174 м), Багринова (170 м), Щекавиця, Замкова, Звіринецька, Чорна, Черепанова, Лиса. Найвідоміші яри: Бабин, Протасів, Смородинський, Кмитів, Цимбалів та інші. Найнижчі ділянки міста відповідають рівню Дніпра — близько 92 м над рівнем моря. На території міста існують родовища будівельних матеріалів (піски, глини), підземних вод. Останнім часом розробка будівельних глин (Нижньоюрківське та Пирогівське родовища) зупинена. Надра Києва багаті на підземні води. Для водозабезпечення міста розвідано та експлуатується Київське родовище прісних підземних вод. Найближчий до поверхні — четвертинний водоносний горизонт, потужністю від 1 -2 до 30 м і більше. Його води виходять на поверхню у вигляді джерел. Хоча вони слабко захищені від забруднення з поверхні і не завжди гарантованої якості, проте, широко використовуються для господарських потреб. Кращою є захищеність і якість води з більших глибин — водоносних горизонтів, що тяжіють до олігоцен-пліоценових, сеноман-келовейських (на глибині 80-150 м) і середньоюрських (170-250 м) відкладів. Забір води з двох останніх горизонтів сягає 200-250 тис. м3 на добу. Більша її частина надходить до міської водопровідної мережі та використовується у харчовій промисловості. Родовище природностолових вод на території міста експлуатується ЗАТ «Орлан», ВАТ «Оболонь», ВАТ «Росинка», які їх видобувають, розливають і використовують у технологічних процесах.

Глибина свердловин, які експлуатує ВАТ „АК „Київводоканал”, сягає 90-320 метрів. На сьогодні добова подача питної води з Дніпровської водопровідної станції складає в середньому 350 тис.м3, а з Деснянської – 700-750 тис.м3. Система артезіанського водопостачання побудована таким чином, що вода групи свердловин, розташованих поряд, надходить по водоводах спочатку до резервуарів чистої води, знезаражується невеликими дозами хлору чи гіпохлориду і подається насосними станціями другого підйому до загальної водопровідної мережі міста. В результаті експлуатації свердловинами родовища питних підземних вод відбувається розвиток депресійних воронок та зниження рівнів підземних вод. За період експлуатації рівень сеноман-келовейського водоносного комплексу знизився на 12-15 м, рівень середньоюрського водоносного горизонту знижується на 2-3 м/рік. Для забезпечення киян природною водою високої якості, в 1997 р. створено бюветне господарство, яке на даний час нараховує понад 201 бюветних комплексів. Якість води підземних горизонтів відповідає нормативним вимогам, які ставляться до питної води. Лише в окремих районах міста Києва в підземній воді присутні незвичайні бактерії, так звані, „синьо–зелені” водорості, які в комплексі з залізобактеріями значно погіршують очищення води. В зв’язку з цим виникає необхідність розроблення технології їх очищення і будівництво очисних споруд. Лабораторії Деснянської та Дніпровської водопровідних станцій цілодобово проводять контроль технології водопідготовки та якості питної води перед подачею її населенню міста. Лабораторія мереж водопостачання здійснює контроль якості питної води в усіх адміністративних районах з понад 100 контрольних точках, 29 насосних водопровідних станціях, 143 водозабірних свердловинах та 201 бюветних комплексах. В Україні серед водопровідно-каналізаційних господарств ВАТ АК „Київводоканал”, застосувавши нові технологічні рішення, знизило вміст хлорорганічних сполук в питній воді до нормативних вимог (не вище 60 мкг/дм3). З метою використання безпечніших технологій знезараження питної води ВАТ АК „Київводоканал” поступово переводить роботу артезіанського водопроводу на використання (замість рідкого хлору) гіпохлориту натрію, який виробляється з харчової солі шляхом електролізу безпосередньо на насосних станціях. У результаті цього за останні роки зменшились витрати хлору майже вдвічі.

Родовища, що експлуатуються Таблиця6.1. № з/п

Кількість родовищ, сировина за напрямками використання

всього 1

обробл яється 3

Питна вода

Мінер альна вода

Місцезнаходження об’єкта, назва родовища

Площа, га

Площа рекульти вованих земель, га

родовища

відвал ів 4 5 6 7 І. Горючі корисні копалини ІІ. Металеві корисні копалини ІІІ. Неметалеві корисні копалини м. Київ, Київське 2 890000,0 родовище прісних питних підземних вод м. Київ, родовище мінеральних природних столових вод заводу „Росинка” вода „Софія Київська” м. Київ, родовище мінеральних природних столових вод заводу „Орлан”, вода "Каліпсо"

6,0

Обсяг накопичених порід, млн. т (м3)

відвали 8

хвосто сховища 9

Київська каналіза ція, Бортниць кі очисні споруди Київська каналіза ція

Можлив ість переведе ння відвалів, хвостос ховищ у ранг техноге нних родовищ

6.2. Стан геологічного середовища. Ендогенні та екзогенні геологічні умови Київ знаходиться у досить спокійній тектонічній зоні. Причиною є наявність у глибинах земної кори дуже стійкої геологічної структури - Східноєвропейської платформи. Вона простягається від Карпатських до Уральських гір та від Льодовитого океану до Кавказу і Криму. Власне Київ міцно стоїть на ще міцнішому геологічному утворенні, так званому Українському щиті-масиві кристалічних порід (гранітів, гнейсів, кварцитів, мігматитів тощо), що простягається від поліського міста Овруча до азовського Маріуполя. Ця велетенська кристалічна брила у надрах Землі і є справжнім оберегом міста від тектонічного неспокою. Сейсмічну активність території міста Києва визначає осередок у районі гір Вранча (Румунія). Тут за останні 200 років відбулося сім сейсмічних подій з інтенсивні струсів в епіцентрі, що перевищують 8 балів. Їх відлуння відчувалося і в Києві. Після останнього відчутного землетрусу (30.05.1990 р.) була вперше складена карта-схема інтенсивності струсів території Києва. На ній визначена частина міста, де сила поштовхів перевищувала 4 бали. Максимальна ж сила поштовхів може становити 5,5 бали. Сила поштовхів є більшою на ділянках зі складним рельєфом, за наявності печер і залежить від обводненості пластів порід.

Важливу роль відіграють також інженерно-механічні властивості грунтів, рівень підземних вод, наявність тектонічних порушень і ряд інших чинників. Яри та зсувонебезпечні ділянки урізноманітнюють рельєф міста, однак створюють перешкоди для господарського використання земель. Виникнення, стабілізація або активізація зсувів залежить від природних або штучних факторів, а саме: - особливостей рельєфу (нахил поверхні); - присутності в геологічній будові порід, здатних до утворення зсувів (чергування суглинків, глин, пісків); - гідрологічних умов (обводненість або підвищена зволоженість порід); - метеорологічних умов (інтенсивність опадів, температура, вологість повітря); - тектонічних струсів; - техногенного впливу (підрізання схилів, перевантаження надсхилових територій, нерегульоване скидання стоків). Загальна площа зсувонебезпечних ділянок у м. Києві становить 4,2 тис. га. Проблемою забезпечення техногенної безпеки, пов’язаною з можливими ерозійними процесами займається Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт (СУППР). У Києві налічується понад 100 зсувних ділянок загальною площею понад 400 га. Значна активізація зсувів у м. Києві зафіксована на схилах Сиренької балки, гори Щекавиця, Батиєвої гори, Глибочицької та Голосіївської балок. У напруженому стані знаходяться дніпровські схили між вул. Нижньоюрківською – Володимирівським узвозом – Бульвар Дружби Народів. Протягом 2006 року вищевказаним Управлінням виконувались протизсувні заходи: - у парку Вічної Слави; - на схилах Батиєвої гори; - біля Свято-Пантелеймонівського монастиря (Феофанія); - на схилах біля Киянівського провулку; - по вул. Лауреатській; - на схилах Наддніпрянського шосе; - на схилах Микільської балки. Виконано робіт на загальну суму 18 млн. грн. При цьому створено нових штолень – 500 м, водозливних лотків – 350 м, підземних дренажів – 250 м, підпірних стінок – 1500 м. Крім цього здійснювався поточний ремонт та експлуатація існуючих протизсувних споруд. Зони активного підтоплення: територія району Троєщина до парку „Перемоги”, включаючи район Старої Дарниці, Дарницького вагонноремонтного заводу. Крім двох зон активного підтоплення виділяються ще дві зони перспективного підтоплення, проспект Бажана та с. Бортничі. Головними факторами, що викликають підтоплення є: природний підйом ґрунтових вод, незадовільна експлуатація гідротехнічних споруд та технічний стан струмка Пляхового, збільшення скидів золошлакової пульпи ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан-Пауер” до озера - шламонакопичувача.

Це явище призводить до перезволоження підвалів і нижньої частини будинків з подальшою їх деформацією. Також впливає на захворюваність жителів і ускладнює зберігання архівів та музейних цінностей. Поширення екзогенних геологічних процесів Таблиця 6.2.1. № з/п 1 1 2 3

Вид (ЕГП) 2 Зсуви Підтоплення Просідання

Площа поширення, км2 3 5.5 12.0 3,3

Кількість проявів, шт. 4 107 10 7

% ураженості регіону 5 0,009 0,020 0,005

Стан основних виявлених осередків і ділянок забруднення підземних вод у 2006 р. Таблиця 6.2.2 Характеристика ділянок, Характеристика ділянок, осередків забруднення на дата осередків забруднення на звітний виявлення період Глибина залягання Основні забрудненого забрудн Глибина Джерело Площа водоносного юючі проникнення Основні забрудн Площа забру горизонту компоне забруднення , забруднюючі ення забруд днен (покрівлянти, їх м компоненти, нення, ня, підошва), м кількісн Глибина їх кількісний км2 км2 Глибина ий випробуван склад, мг/дм3 визначення склад, ня, м забруднення, мг/дм3 м 10 11 12 13 14 15 16

Ділянка, осередо к забрудн ення і його місце знаход ження

Геологічни Дата й індекс виявлен забруднено ня го ділянки, водоносно осередку го горизонту

Захищеність водоносного горизонту (відповідно до карти захищеності)

Тип забр удне ння

Шламонакопичувачі ТЕЦ-5, Голосіївський район

1971

aHPIII

незахищений

н/в

0,01

8-12 9

Шламонакопичувачі ТЕЦ-6, Деснянський район

1981

aHPIII

—//—

н/в

0,09

10-12 11

0,9

6-8 7

4-10 3-7

№ № з/п № № на кар ті

Басейн Річковий підземн басейн их вод (РБ) (БПВ-1)

2 ДАБ

3 р.Дніпро

Одиниця адміністра тивнотериторіа льного поділу регіону

4 м. Київ

Територія заводу „Радікал”, Деснянський район

Полігон ТПВ №1, Голосіївський район

1970

1986

aHPIII

N1pl

—//—

н/в

1,2

Хлориди 400-800 мг/дм3 Сульфати 20-485 мг/дм3

Наявніс ть режимн ої мережі (кількіс ть та номери свердлов ин)

Шламон акопичу вач

—//—

Ртуть (Hg)

Забрудн ені грунти

—

Мінераліза ція, органічні сполуки Cu, Cr

Побутов і відходи

Режимн а мережа зруйнов ана

7. ВІДХОДИ Накопичення небезпечних відходів у навколишньому середовищі стало одним із потенційних джерел забруднення довкілля м. Києва. Існуюча система збору побутових відходів не дозволяє охопити і виділити із загальної маси відходів фракції ресурсоцінних матеріалів (паперу, картону, скла, металу, пластмаси і інших корисних матеріалів). Система транспортування сміття до спеціальних місць в свою чергу сприяє утворенню несанкціонованих звалищ на території міста і за його межами, що не тільки псує вигляд міста, але і сприяє погіршенню санітарно-епідеміологічної ситуації в місті. Діюча система санітарної очистки міста не задовільна. Відходи, при їхньому накопиченні в місті, є джерелом суттєвої екологічної небезпеки та соціальної напруги, створюють негативний імідж Києву. Разом з цим накопичення значної кількості відходів свідчить про недоліки у використанні такого виду місцевої сировини, якою є вторинні матеріальні ресурси. Захаращення міської території всіма видами відходів обумовлюють такі основні фактори: по-перше, неефективні технології переробки первинної сировини і матеріалів, що призводить до утворення значної кількості відходів; по-друге, недоліки в розробці нових та використанні наявних (вже розроблених і відомих у світовій практиці) технологій утилізації відходів на місцях їхнього утворення; по-третє, у недоліках системи поводження з відходами, які не були утилізовані на місцях їхнього утворення, а також системи очищення території міста від відходів. Така система вимагає чітко встановленої організації збирання, транспортування, складування, сортування та переробки відходів за прогресивними технологіями з метою забезпечення їхнього подальшого використання в якості нових видів ресурсів, а також науково обґрунтованими засобами захоронення невикористаних відходів (сміття) на спеціально облаштованих полігонах; по-четверте, у недоліках існуючих механізмів (правового, інформаційного, кадрового тощо) забезпечення переробки відходів та очищення міста від сміття. На підприємствах міста протягом 2006 року утворилось 8933,7 т. відходів І-ІІІ класів небезпеки, що на 21,2% більше порівняно з 2005 роком. Основна частина утворених відходів (8748,6 т. або 98,0% від загального обсягу) належать до ІІІ класу небезпеки. Відходи ІІ класу небезпеки склали 80,2 т. та І–104,9 т. Значна кількість утворених відходів (19,8%) це відходи виробництва та застосування органічної хімії чи такі, що містять інші органічні сполуки, 15,5% – відходи, що містять метали та їхні сполуки, 15,0% – відпрацьовані нафтопродукти, продукти нафтопереробки. Частка відходів, які були повністю використані для одержання тієї чи іншої продукції, або знешкоджені, у загальному обсязі утворених склала 63% а частка знешкоджених та використаних відходів І класу небезпеки у загальному обсязі утворених склала в цілому по місту майже 78%. Із загальної кількості утворених відходів 122,0 т (1,4%) розміщено у місцях організованого складування. У цілому станом на 1 січня 2007р. у сховищах

організованого складування та на території підприємств міста накопичилось 2926,9 т. небезпечних відходів, з них 40,2 т. (або 1,4% до загальної кількості) належать до І класу небезпеки і 26,7 т. (або 0,9%) – до ІІ класу небезпеки. Небезпечні відходи, при їхньому накопичені в місті, є джерелом суттєвої екологічної небезпеки. Накопичення їх, як на полігонах, так і на підприємствах обумовлене відсутністю ефективних новітніх технологій та потужностей по переробці відходів та вторинної сировини, можливості використання різних видів відходів для виробничо-господарських потреб. На початок 2007 року 89,5% відходів І-ІІІ класів небезпеки розміщувались на території підприємств, організацій та установ. У загальній кількості відходів, що зберігаються у сховищах організованого складування та на території підприємств, найбільшу питому вагу складають відходи, що містять метали та їхні сполуки (1081,1 т. або 36,9% до загального обсягу), відпрацьовані нафтопродукти, продукти нафтопереробки (1139,1 т., 38,9%). Понад 70% відходів І-ІІІ класів небезпеки сконцентровані у Солом’янському, Оболонському, Святошинському та Печерському районах столиці. Майже третина надзвичайно небезпечних відходів (І клас небезпеки) знаходиться у Солом’янському районі. Наявність небезпечних відходів по районах міста на 01.01 2007р.

Всього, т

У % до підсумку

2927,0

100,0

У розрахунку на 1 особу, кг 1,1

239,5 255,9 19,8 155,5 523,8 413,3 89,5 432,1 681,7 115,9

8,2 8,7 0,7 5,3 17,9 14,1 3,1 14,8 23,3 3,9

1,1 0,9 0,1 0,5 1,7 3,1 0,5 1,3 2,2 0,5

Таблиця 7.1. У розрахунку на 1 км2, т 3,5 1,5 1,9 0,1 2,3 4,8 20,7 2,6 4,3 17,0 4,3

Протягом 2006 році поточні витрати підприємств міста на поводження з відходами становили 24,5 млн. грн., капітальні інвестиції – 51,2 млн.грн. Основні вкладення капітальних інвестицій (95,1%) були направлені на розміщення відходів на полігонах, решта – на спалювання, збирання і транспортування відходів. Невирішеними залишаються такі проблеми поводження з промисловими відходами: по-перше, не запроваджена чітка система утилізації та використання для потреб столиці продуктів переробки макулатури, склобою, автомобільних шин, полімерних відходів, відходів легкої та харчової промисловості, відпрацьованих нафтопродуктів тощо; по-друге, необхідно розробити і впровадити систему поводження (знешкодження) токсичних відходів. Зокрема, необхідно вирішити питання щодо

облаштування сучасного екологічно безпечного полігону токсичних відходів, який зараз відсутній. по-третє, необхідно організувати утилізацію золи, що утворюється на заводі “Енергія”, та золошлакової суміші, що утворюється на ТЕЦ-4. На ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 утворюються та зберігаються в накопичувачах вапняний та ванадійвмісний шлами; по-четверте, не вирішена в місті проблема утилізації шламів гальванічного виробництва та мулу від миття транспорту; по-п’яте, через те, що наявні технології очистки стічних вод недостатньо ефективні, відходи гальванічних виробництв є одним із основних джерел забруднення водного басейну міста високотоксичними важкими та кольоровими металами (цинк, нікель, хром, мідь, кадмій тощо). Очисні споруди Бортницької станції аерації щодобово затримують 9-12 тис.м3 органічних речовин, забруднених солями важких металів. Щорічно на мулові площадки очисних споруд БСА надходить близько 2 млн.т. осадів міських стічних вод та на піскоуловлювачах осаджується приблизно 10 тис.т. піску. Після біологічної очистки ця велика кількість мулу ніде не використовується, а просто захоронюється, що потребує відведення нових територій для їхнього накопичення. Утворення небезпечних відходів за 2002 – 2006 роки

2002; 3656 2006; 8933,7 2003; 3861,8

2004; 3010,3 2005; 7369,3

Утворення небезпечних відходів за класами небезпеки

2006 рік 8933,7 тонн ІІ класу небезпеки;

І класу небезпеки; 104,9; 1,2%

80,2; 0,9%

ІІІ класу небезпеки;

8748,5; 97,9% Наявність відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах на території підприємств за 2002 – 2006 роки

2006 - 2926,9

2002 - 170261,3

2005 - 3086,8

2003 - 154318,2 2004 - 154537,4

Наявність відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах на території підприємств за класами небезпеки на 01.01.2007 р. 2006 рік 2926,98 тонн ІІІ класу небезпеки;

2860; 98%

ІІ класу небезпеки;

І класу небезпеки;

26,7; 1%

40,2; 1%

8. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА 8.1.Екологічна безпека як складова національної безпеки Технологічний розвиток ставить людину в умови, коли вона може зруйнувати сама себе і свій світ. Іншими словами, домінантною стає думка про те, що зараз не тільки військовими, але й іншими засобами можна зруйнувати світ. Сьогодні відповідальність за виживання людського роду набуває більш широкого значення, стосується мирного використання технологічних засобів, зв’язує між собою основні форми життя суспільства: кількість і якість розвитку, екологічну рівновагу, демографічний ріст, військові витрати. Діяльність підприємств, що становлять підвищену екологічну небезпеку, може призвести до негативних явищ, до незворотних змін у системі „здоров’я населення – навколишнє природне середовище”, до виникнення аварії, наслідки якої призведуть до порушення нормальних умов життя і діяльності людей, функціонування рослинного та тваринного світу та погіршення стану довкілля в цілому. Під терміном „екологічна небезпека” визнається ймовірність розвитку негативних явищ та взаємопов’язаних подій, які спричиняють до незворотних змін у системі „здоров’я населення – навколишнє природне середовище”. Тому, з метою завчасного запобігання виникнення техногенно-екологічної небезпеки, Постановою Кабінету Міністрів № 554 від 27.07.1995р., затверджений перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. До таких об’єктів можна віднести: Дніпровську водопровідну станцію, Деснянську водопровідну станцію, ТЕЦ-5 АЕК "Київенерго", ТЕЦ-6 АЕК "Київенерго”, Філіал "Завод "Енергія" Київенерго", ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" (АК "Дарницька ТЕЦ"), Бортницьку станцію аерації (БСА), ВАТ "Радикал", Підприємство "Захід", "Радон". Дніпровська водопровідна станція ВАТ “АК “Київводоканал” Дніпровська водопровідна станція (ДнВС) є одним з основних джерел постачання питної води до міст Києва та Вишгорода. Основну небезпеку становить хлорне господарство. Небезпека об'єктів хлорного господарства станції пов'язана з можливістю викиду хлору і розповсюдженням токсичної хлорної хвилі. Хлор є сильнодіючою отруйною речовиною 2-го класу небезпеки, використовується у кількості, яка перевищує критичні значення, тому в аварійній ситуації можливе зараження хлором не тільки території станції, а також поруч розташованих дачних ділянок, лікарняного комплексу, ґрунту, атмосфери, води р. Дніпро, лісових насаджень, інтоксикації населення. Крім цього, підприємство здійснює скиди забруднюючих речовин в р. Дніпро. Обсяг скидів забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти в 2006 році склав 1226,5 т, в минулому році обсяг скиду забруднюючих речовин склав 1201,8 т. З метою запобігання ситуаціям техногенного та природного характеру в 2006 р. виконано наступні заходи за власні кошти: - облаштування вагомих рам хлору сигналізаторів УЗ УУС; - облаштування танків рівнемірами хлору.

Деснянська водопровідна станція ВАТ “АК “Київводоканал” Деснянська водопровідна станція є одним з основних джерел постачання питної води. Основна небезпека – можливість витоку хлору та зараженням ним ґрунту, атмосфери, води та зелених насаджень. Морально зношене та застаріле обладнання збільшує кількість аварійних витоків та пошкоджень. В Русанівську протоку в 2006 році обсяг скидання забруднюючих речовин складав – 5209,1 т, в минулому році 4695,0 т. З метою запобігання ситуаціям техногенного та природного характеру в 2006 р. за власні кошти виконано наступні заходи : - облаштування танків рівнемірами хлору; - облаштування випарної видаткового складу хлору санітарною колоною. Бортницька станція аерації Аналіз наявної інформації щодо функціонування Бортницької станції аерації (БСА) ВАТ “АК “Київводоканал” свідчить про можливі негативні наслідки її подальшої експлуатації без проведення капітального ремонту. Не вирішення ситуації може призвести до виникнення техногенних аварій та створити передумови до виникнення надзвичайної екологічної ситуації. Основною проблемою нормального функціонування споруд БСА є їх повний фізичний та моральний знос, будівельні конструкції, насоси, трубопроводи та інше обладнання 1-ї черги очисних споруд станції є непридатним для їх подальшої експлуатації, а деякі з них знаходяться в аварійному стані. Крім цього, подальше використання існуючих мулових полів може призвести до їх переповнення, прориву дамби, так як на даний час фактичний обсяг осадів вдвічі перевищує проектне навантаження. Полігон № 5 знаходиться в зоні надмірного зволоження (атмосферні осади – 667 мм, випаровування з поверхні – 420 мм), що призвело до накопичення великих мас фільтраційних вод. За оцінками різних інституцій, від 300 до 500 тис. т. Експлуатація очисної установки німецької фірми „Пал-Рохем”, яка почала працювати з лютого 1999 р., не вирішила проблеми зменшення об’єму фільтрату, тому що проектна потужність установки складає 70 тис.м.3 фільтрату в рік, тоді як від атмосферних опадів фільтрату утворюється близько 83 тис.м.3 куб. без урахування води, яка поступає з побутовими відходами. (на 14.06.2006 установка з моменту запуску очистила близько 220 тис.м.3 фільтрату і отримала 198 тис.м.3 перміату та більше вона не працювала). Все це є потенційною загрозою для забруднення поверхневих та підземних вод, а також не виключена можливість прориву дамб, що може призвести до непередбачених наслідків в результаті попадання величезної кількості фільтрату через р. Сіверка в р. Дніпро. На весні 2006 року таки стався прорив захисної дамби, в результаті чого спостерігалося аварійне забруднення прилеглої території та р. Сіверка. Через не вирішення питання знешкодження фільтрату, в регіоні склалася загрозлива для довкілля і здоров’я населення ситуація. Однак, попри очевидну екологічну небезпеку для довкілля та здоров'я населення, яка існує тривалий час, проблеми полігону не вирішувалися, кошти в повному обсязі на реконструкцію полігону та модернізацію обладнання не виділялись. Крім цього, на території м. Києва довгий час працювали підпри-

ємства, відходи виробництва яких негативно впливали і продовжують впливати на стан довкілля. До осередків забруднення, які існують протягом тривалого часу і становить загрозу для довкілля та здоров’я людей, можна віднести такі підприємства , як ВАТ „Радикал” та підприємство „Захід”. ВАТ „Радикал” (колишній завод хімікатів) було введено в експлуатацію в 1954 р. У виробництвах хлору і каустику на цьому підприємстві використовувалася ртуть. На основі хлору вироблялись ДДТ і дуети ДДТ, хлорокис міді, дихлоральсічовина, монохлорамін і ціла низка інших ядохімікатів і гербіцидів, що призвело до забруднення шкідливими речовинами не тільки території підприємства, а й прилеглих до нього міських територій. На цей час усі шкідливі виробництва ВАТ „Радикал” виведено з експлуатації. Ртуть з електролізерів вилучено і відправлено на переробку в м. Горлівку, але проблема очищення забруднених будівель і територій залишається. На підприємстві „Захід” потребує вирішення питання зберігання відходів берилієвого виробництва, які упаковані в 111 контейнерів і знаходяться на території підприємства просто неба, що категорично заборонено санітарними нормами. Це може призвести до забруднення території берилієм (перший клас небезпеки). Слід зазначити, що екологічно безпечні технології в Україні відсутні. На Київському ПЗРВДМСК УкрДО "Радон" – зберігаються відходи в рідкій та твердій фазі. Найбільша кількість тритію скупчена в заглиблених в землю сховищах твердих радіоактивних відходів. Сховища твердих високоактивних джерел іонізуючих випромінювань є потенційно небезпечними. Порушення цілісності сховищ ТРВ може спричинити забруднення підземних водних горизонтів, що негативно вплине на навколишнє природне середовище та на здоров'я населення. Тому, Держуправлінням та Держінспекцією разом із відповідними службами проводиться особливий контроль на об'єктах, що становлять підвищену екологічну небезпеку для Києва. Виходячи із небезпеки, яка потенційно існує у місті Києві, є ряд пропозицій, а саме: 1. Підприємства, які знаходяться в межах Києва і носять в собі потенційну небезпеку (техногенну і як наслідок екологічну) необхідно перенести за межі Києва. Але потрібно зазначити, що соціальні питання пов’язані з даною проблемою (віддаленість від житла працівників, додаткові виплати на проїзд та інше) потрібно вирішувати не тільки підприємствам, але й на рівні Київської державної адміністрації та Уряду України. 2. Нагальною потребою, з метою забезпечення екологічної безпеки міста від викидів забруднюючих речовин підприємствами, є створення більш жорстких умов по сплаті відшкодування за дії, які заподіяли шкоду навколишньому природному середовищу. Підприємству на сьогодні вигідніше заплатити штраф за заподіяну шкоду ніж закупити дороге обладнання для очищення власних виробничих викидів. Від такої практики розвинуті країни відійшли ще у ХХ столітті. Принцип „Платить забруднювач” повинен бути реально втілений в діяльність контролюючих органів.

3. Необхідною умовою на сьогодні повинна стати обов’язкова екологічна паспортизація підприємств та екологічний аудит, з метою перевірки та оцінки діяльності підприємств, які здійснюють екологічно-небезпечну діяльність, а також джерел підвищеної екологічної небезпеки. Проведення екологічного аудиту є обов'язковим для: еколого-небезпечних об'єктів і підприємств; військових, оборонних та інших об'єктів, що становлять державну таємницю та які мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища, або потенційно здатні негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я населення; проведення екологічного страхування з метою визначення ставок чи розмірів страхових платежів і відшкодування збитків, заподіяних порушенням вимог екологічного законодавства. 8.1.1. Екологічна безпека оборонної діяльності В 2006 році перевірено 6 об'єктів Міністерства оборони України в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства, а саме Філія ДП МОУ "Укрвійськбуд", "135 домобудівний комбінат", КП МОУ "Київська військовокартографічна фабрика, " ДП МОУ "Київське управління механізації і будівництва". Під час перевірок виявлені наступні порушення природоохоронного законодавства: - відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"; - відсутній дозвіл та ліміт на утворення і розміщення відходів і навколишньому природному середовищі, ст.55 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища"; - відсутній дозвіл на спеціальне водокористування, ст.ст.44, 49 Водного кодексу України. Протягом 2006 року надзвичайних ситуацій у сфері військової діяльності та екологічних наслідків військових навчань в м.Києві не зафіксовано. Державною екологічною інспекцією в м.Києві здійснювався державний контроль на військових і оборонних об'єктах, а також під час передислокації військ та військової техніки в частині екологічного контролю атмосферного повітря водних об’єктів та поводження з відходами. 8.1.2. Поводження з небезпечними хімічними речовинами Поводження з небезпечними хімічними речовинами регулюється шляхом надання дозволів та здійснення перевірок дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства підприємствами та організаціями, які отримали дозволи. Дозволи на поводження з небезпечними хімічними речовинами видаються згідно з вимогами постанови КМУ від 20.06.95р. № 440 “Порядок одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин….”

В 2006 році видано 137 дозволів на поводження з небезпечними хімічними речовинами різних видів діяльності. Дозволи видаються на 3 роки. Найбільше дозволів видавалось на зберігання і використання соляної кислоти, сірчаної кислоти, азотної кислоти етиленгліколю, формальдегіду, ангідриду хромового. Здійснюються постійні перевірки дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства підприємств та організацій, які отримали дозволи. За порушення зазначених вимог до адміністративної відповідальності притягнуто 10 суб’єктів підприємницької діяльності. На сьогодні в Державній екологічній інспекції в м.Києві відсутня інформації щодо наявності на території м.Києва місць зберігання, переміщення та утилізації непридатних та заборонених до використання пестицидів та отрутохімікатів. 8.2 Радіаційна безпека Після аварії на ЧАЕС було викинуто в довкілля дуже велику кількість радіоактивного пилу, який у формі хмар розносився в різні боки. Радіоактивні матеріали опинились на земній поверхні, потрапили на грунт, поверхні водойм, дахи будинків, листя дерев і траву. Крім постачання радіоактивності шляхом вимірювання радіонуклідів з хмар, радіоактивні матеріали заносились до Києва із транспортом. Радіаційна небезпека у місті може бути значно послабленою, якщо своєчасно і кваліфіковано здійснювати комплекс протирадіаційних заходів, а саме: свердлування нових артезіанських колодязів; поливання асфальтових доріг, тротуарів; проведення йодної профілактики, перевірка продуктів харчування на радіонукліди. Радіаційний стан у м. Києві залишається стабільним. Протягом останніх років у м. Києві експозиційна доза гамма-випромінювання становить 11-14 мкР/год., має незначні сезонні коливання. У 2006 році різких коливань та аномально високих показників гамма-випромінювання в атмосферному повітрі у межах м. Києва не зафіксовано. Джерела іонізуючого випромінювання у вигляді радіоактивних речовин або пристроїв, генеруючих іонізуюче випромінювання, ефективно використовуються в багатьох галузях народного господарства України. Разом з тим, використання ДІВ створює ризик додаткового опромінення, тому небезпека, пов’язана з використанням ДІВ , обмежується державою через державне регулювання безпеки діяльності з ДІВ. Державне регулювання здійснення діяльності з ДІВ, передбачає: встановлення норм, правил та стандартів з радіаційної безпеки; сертифікацію ДІВ з підвищеною небезпекою, державну реєстрацію ДІВ та надання ліцензій на ведення діяльності з ДІВ; здійснення нагляду за дотриманням нормативних вимог та умов наданих дозволів. Здійснення інспекційних перевірок дає можливість підтримувати радіаційну безпеку в м. Києві на рівні, який відповідає національним та міжнародним стандартам з радіаційної безпеки. В результаті інспекційних перевірок було виявлено ряд порушень Основних санітарних правил та Норм радіаційної безпеки України по яким

надано 127 приписів на їх усунення, за ходом виконання приписів налагоджено контроль. Наглядова діяльність, державний контроль, відповідно до ст. 5 Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, віднесена до основних принципів державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту. Здійснення інспекційних перевірок дають можливість підтримувати радіаційну безпеку в м. Києві на рівні, який відповідає національним та міжнародним стандартам з радіаційної безпеки. У 2006 році видано 13 ліцензій на право провадження діяльності з використання ДІВ підприємствами міста. Окремою проблемою залишається поводження з відпрацьованими ДІВ високої активності (більше тисячі Кі) на основі кобальту-60 та стронцію-90. Зберігання таких джерел на спеціалізованих підприємствах по поводженню з радіоактивними відходами потребує побудови спеціальних сховищ. За 2006 рік проводились перевірки дотримання норм, правил та стандартів з радіаційної безпеки на 36 підприємствах. В тому числі на 3 підприємства накладено адміністративні стягнення за правопорушення у сфері використання ДІВ. Діяльність по поводженню з радіоактивними відходами, що утворюються при використанні джерел іонізуючого випромінювання в народному господарстві, виконує державне об’єднання „Радон”, яке має у своєму складі шість державних міжобласних спеціалізованих комбінатів (ДМСК), один з них розташовано на території м. Києва. Державне об’єднання „Радон” виконує роботи, пов’язані із збиранням, транспортуванням, зберіганням та захороненням низько - і середньо-активних твердих радіоактивних відходів та рідких радіоактивних відходів, а також відпрацьованих ДІВ з усіх підприємств, установ та організацій, крім підприємств енергетичної галузі. На Київському ДМСК експлуатується технологічний ангар для тимчасового зберігання ТРВ. Сховища Київського ДМСК будувались за недосконалими проектами, розробленими ще в кінці 50-х років, що призвело до радіаційної аварії на Київському ДМСК, внаслідок якої сталося забруднення ґрунтових вод радіонуклідом тритію поза межами сховищ в санітарно-захисній зоні ДМСК. Для кардинального вирішення проблеми нерозповсюдження радіонуклідів з аварійних сховищ необхідно здійснити перезахоронення твердих радіоактивних відходів. Звертає на себе увагу швидке заповнення проектних об’ємів сховищ твердих радіоактивних відходів. Це відбувається в наслідок того, що тверді радіоактивні відходи в цих сховищах зберігаються/захоронюються без будь якого кондиціонування, а захоронення відпрацьованих ДІВ здійснюється у біозахисті, в той час, згідно з вимогами нормативних документів, їх захоронення має проводитися тільки у спеціалізованих сховищах шляхом безконтейнерного розвантаження джерел. Проблема наявності вільних сховищ на Київському ДМСК та надійності їх конструкції з точки зору радіаційної безпеки є найбільш гострою. Відсутність технологій і обладнання для переробки радіоактивних відходів на Київському ДМСК ще більш загострює цю проблему.

Іншою проблемою, яка потребує якнайшвидшого вирішення є значний дефіцит на Київському ДМСК обладнання для вимірювання вмісту тритію в різних середовищах, не достатньо апаратури для визначення радіонуклідного складу альфа– та бета– випромінюючих радіоактивних речовин. Через недостатнє фінансування ця проблема не вирішується. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2006р №796 «Питання державного комітету ядерного регулювання» та на виконанню спільного наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державного комітету ядерного регулювання України від 05.07.2006р №320/100 станом на 01.09.2006 р. повноваження щодо ліцензування провадженню діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, а також здійсненню контролю за додержанням вимог норм та правил з радіаційної безпеки при використання джерел іонізуючого випромінювання передані Державному комітету ядерного регулювання України. Державною екологічною інспекцією в м.Києві в межах своєї компетенції здійснювався радіологічний контроль вантажів та транспортних засобів. За звітний період проведено 424590 тонн вантажів, перевищень природного радіаційного фону не виявлено.

9. ВПЛИВ НЕГАТИВНИХ ФАКТОРІВ ДОВКІЛЛЯ НА СТАН ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ За даними експертів серед чинників довкілля виділені основні медикоекологічні проблеми міста, які завдають шкоду здоров’ю населення: забруднення атмосферного повітря, якість питної води, накопичення відходів. Серед чинників довкілля найбільш вагомо на стан здоров’я населення впливає забруднення атмосферного повітря. При цьому основні викиди спричиняє автотранспорт. Забруднене повітря часто стає причиною захворювань органів дихання —бронхів, трахеї, легенів. Вихлопні гази автотранспорту містять різні сполуки (чадний газ, вуглеводні, оксиди азоту, альдегіди тощо), які утворюючи фотооксиданти, здійснюють подразнюючий, токсичний, канцерогенний, мутагенний вплив на людський організм. Чадний газ насичує людську кров, замість кисню сполучається з еритроцитами та переноситься до всіх органів У людини порушується сон та працездатність, підвищується втомлюваність послаблюється увага, різко змінюється настрій. При хронічному отруєнні чадним газом порушується робота нервової системи, печінки, нирок. Реєструється зростання кількості викидів свинцю в атмосферу, що ймовірно буде мати відображення на картині здоров’я населення міста і в першу чергу дітей. Автотранспорт також спричиняє негативне акустичне забруднення. Це особливо вагомий чинник для центральних магістралей міста. Дослідження свідчать про те, що акустичне забруднення впливає на розвиток серцевосудинних захворювань, що є основною причиною смертності населення. Спектр хімічного забруднення повітря підвищує ризик захворювань органів дихання, в т. ч. на бронхіальну астму, значно впливає на онкологічну патологію. Відомо, що від 10 до 20 % полютантів володіють властивістю викликати віддалені наслідки, які характеризуються підвищеним рівнем генетичної та онкологічної патології. Необхідно відмітити значення контролю за якістю питної води для здоров’я населення. Згідно з результатами оцінок впливу оточуючого середовища на здоров’я населення визнано, що проблема здоров’я населення пов’язана з екологічними умовами довкілля і в першу чергу залежить від якості питної води та повітря. Забруднена вода може містити, як токсичні речовини, так і хвороботворні мікроби. Вживання неякісної води може причинити захворювання, насамперед, органів шлунково-кишкового тракту. Найгіршою за вмістом і динамікою груп показників якісного складу ділянкою Дніпра біля м. Києва є та, що розташована нижче випуску стічних вод Бортницькою станцією аерації. Купання у забруднених водоймах може призвести до негативних для здоров'я наслідків через надходження шкідливих речовин до організму через шкіру. Актуальними для міста залишаються проблеми щодо приведення в належний санітарно-технічний стан водопровідних та каналізаційних мереж і споруд. Окремої уваги потребує проблема знезараження води хлором. Науковими дослідженнями доведено, що 10 % хлору при хлоруванні витрачається на утворення хлормістких сполук, головним чином хлороформу, летких тригалометанів нелетких галооцетових кислот, які мають бластомогенні та

мутагенні властивості. Такі дані спонукають на пошук альтернативних засобів знезараження води. Окрема проблема, пов’язана з якістю води децентралізованого постачання та інформування населення з цього питання. Із забруднених повітря та води до ґрунтів потрапляють важкі метали та солі. Накопичуючись у ланцюгах живлення, токсичні елементи з ґрунтів потрапляють до організму людини через продукти харчування та воду і спричинюють тяжкі захворювання. Ґрунти вздовж автошляхів Києва та його околиць насичені сполуками свинцю із спаленого автомобільного пального, території деяких промислових підприємств - іншими важкими металами з їх сполуками. На третьому місці для міста, за експертними даними, посідає утворення відходів. Вважається, що накопичення значної кількості відходів свідчить про нездатність використовувати у достатній мірі вторинні матеріальні ресурси, застосовувати економічні інструменти регулювання процесів у галузі екології. Такий напрямок тільки розпочинає розвиватися у місті. Особливої уваги потребують медичні відходи, що включають відходи лікувально-профілактичних, аптечних закладів, а також виробництв медичних препаратів. Їх накопичення є шкідливим та небезпечним для міста. Технологія їх утилізації, знищення розглядається по аналогії з технологією промислових та побутових відходів різного класу токсичності. Ця проблема потребує вирішення. Фізичними факторами негативного впливу на людину є шум, електромагнітні поля та іонізуюче випромінення. Шум є одним з чинників погіршення здоров'я людей, адаптація до якого неможлива. Він провокує стрес і, крім порушень діяльності центральної нервової системи (ЦНС), викликає деструктивні процеси в органах і тканинах організму. Особливо небезпечним є шум, який виникає як поодинокий імпульс звуку (гук, сигнал) і постійно повторюється. Інфра та ультразвуки у складі шуму викликають порушення нервової, серцево-судинної, ендокринної систем, слухового та вестибулярного апаратів. Контактна дія високочастотного ультразвуку (від 100 кГц) спричинює порушення капілярного кровообігу, знижує відчуття болю, може викликати зміни у структурі кісткової тканини. Однак, певні дози ультразвуку мають терапевтичний ефект і використовуються в медицині. На електромагнітні поля хворі люди реагують сильніше, ніж здорові, чоловіки - сильніше, ніж жінки. Тривала дія різних діапазонів цих полів при помірній інтенсивності спричинює розлади ЦНС, ендокринно-обмінних процесів, складу крові. Шкідливий вплив електромагнітних хвиль залежить і від їх довжини: міліметрові - поглинаються шкірою, а сантиметрові та дециметрові, проникаючи у глибину тіла, впливають на тканинні структури та мозок. Бурхливий розвиток підземного будівництва, що здійснюється у Києві, має враховувати підвищення ризику іонізуючого опромінення його жителів. Джерелами додаткового опромінення природного походження є оздоблення підземних споруд природним камінням та підвищення вмісту радону й торону у підземних просторах. Радіоактивні гази радон та його ізотоп торон, наявні у підземних водах території Києва, мігрують на значні відстані і накопичуються у підземних спорудах, перших поверхах будівель, формуючи природну радіоактивність їх повітря. Підвищений вміст радону може спричинювати

опромінення людей, які перебувають тривалий час у підземних закладах та просторах Тому постійна радіаційно-гігієнічна оцінка підземних споруд соціального призначення є нагальною необхідною. Здоров’я населення – пріоритетна соціальна задача, яка може бути вирішена тільки за умови об’єднання зусиль у роботі державних і громадських установ, медичних закладів, більш чіткої взаємодії між відомствами, підвищення відповідальності і реальної зацікавленості кожного громадянина у збереженні власного здоров’я. Серед окремих вікових груп населення найвищі рівні захворюваності притаманні дитячому населенню. Рівень дитячої захворюваності перевищує рівень захворюваності дорослого населення у 2,7 рази. В цілому спостерігається тенденція до погіршення стану здоров’я дітей. Збільшується загальний рівень захворюваності: у 2006р. він становив 20669 випадків на 10 тис. дітей, у 2005р. – 20550, у 1990р. – 14015. Діти частіше, ніж особи інших вікових груп, хворіють на хвороби органів дихання, органів травлення, хвороби шкіри та підшкірної клітковини, ока та його придаткового апарату, інфекційні та паразитарні хвороби. У порівнянні з 1990р. захворюваність дітей на хвороби крові, кровотворних органів зросла у 6,6 рази, хвороби сечової системи у 6,5 рази, хвороби кістково-м’язової системи та сполучних тканин у 5,3 рази, вроджені аномалії (вади розвитку, деформації і хромосомні порушення) у 4,5 рази. У дорослого населення у порівнянні з 1990р. найбільш показове зростання захворюваності відбулось на хвороби системи кровообігу (у 4,1 рази), хвороби ендокринної системи та патології вагітності і пологів (у 3,3 рази). Особливе занепокоєння викликає стала тенденція до росту хвороб, що становлять загрозу для життя людини. Так по м. Києву захворюваність на новоутворення у порівнянні з 1990р. зросла у 2,3 рази, на хвороби крові і кровотворних органів у 3,8 рази. Чисельність наявного населення становить 2 718,1 тис. (постійного – 2676,8 тис.), це на 24,9 тис. більше, ніж в минулому році (приріст – 0,92%). Станом на 2006 рік у м. Києві народилося 28101 особа або 10,4 на 1 000 населення, що на 6,1% більше, ніж у 2005 році; померло 29 920 осіб або 11,1 на 1 000 населення проти 11,2 у 2005 році, що на 6,1% більше, ніж у 2005 році.; природний приріст – 1819 осіб або 0,7 на 1 000 населення проти –1,4 за минулий рік (зростання на 50%); віковий склад населення: діти 0-15 років – 359547 осіб (13,6%); працездатне населення 16-54 (59) років – 1 769 056 осіб (66,7%); старші за працездатний вік 55 (60) років та старші – 523314 осіб (19,7%); рівень малюкової смертності – 8,37 особи на 1 000 народжених, 5,86 без іногородніх відповідно; розповсюдженість хвороб у дорослого населення ( 18 років та старші) – 4 925 242 захворювання або 2 1869,3 захворювання на 10 000 населення; розповсюдженість хвороб серед дитячого населення (0-14 років) – 1965,3 захворювання на 1 000 дитячого населення. З 1999 року захворюваність на активний туберкульоз мала стійку тенденцію до зростання з 37,7 до 52,0 випадків на 100 000 населення, тобто в 1,4 рази. Натомість динаміка поширеності розладів психіки і поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин протягом останніх п’яти років має тенденцію до зменшення. В 2006 році первинна захворюваність на вище зазначену патологію становила 6,1 випадки на кожні 10 000 мешканців столиці, а це на

6,2% менше, ніж в 2002 році (6,5 на 10 000 населення). Контингент хворих станом на 01.01.2007р. становить 9 393 особи або 114,1 на 10 000 населення, у порівнянні з 2002 роком (127,3 на 10 000 населення) він зменшився на 10.4%. До вічних проблем забезпечення міського населення продовольством, житлом, чистою водою і т.п. не менш гостра проблема – задоволення потреб людини в чистому повітрі, сприятливому та здоровому навколишньому середовищі. Звідси витікає об’єктивна необхідність посилення охорони природи, проведенню широкого комплексу природоохоронних заходів, головна мета яких збереження нормального з точки зору інтересів здоров’я людини міського природного середовища.

10. РОСЛИННИЙ СВІТ 10.1. Лісові екосистеми До системи зелених насаджень м.Києва належать міські ліси, які відносяться до державного лісового фонду України, міські насадження загального, обмеженого та спеціального користування. В межах міста ліси і інші лісовкриті площі займають 36,1 тис.га, або 43,2 % від загальної площі міста. Переважна більшість лісовкритих площ входить до складу 3 –х лісопаркових господарств – Дарницького, Святошинського та “Конча-Заспа”. Ліси в околицях Києва досить різноманітні. Найпоширенішими є дубовососнові та соснові ліси. У трав'яному покриві їх домінують орляк, чорниця, конвалія, куничник наземний та зелені мохи. На правому березі Дніпра в південно-західній частині міста розповсюджені широколистяні грабово-дубові ліси з участю клена гостролистого, ясена високого, липи серцелистої, що характерні для лісостепу. Найкраще збереглися вони в урочищах Феофанія, на Лисій горі, гірше — в Голосіївському парку. Залишки дубово-соснових лісів можна побачити серед житлових масивів Дарниці, Святошин, Біличів. У більшості парків, на схилах крутого берега Дніпра деревостани формують як природні види (клен гостролистий, липа серцелиста, ясен високий, тополя біла, тополя чорна), так і інтродуковані (гіркокаштан кінський, дуб північний, тополя срібляста, клен пенсильванський, робінія, псевдоакація, ялини, туї). Доведено, що при нормальній віковій структурі лісових насаджень частка стиглих і перестиглих насаджень не повинна перевищувати 1-3 %. З утворенням у 1956 році Управління зеленої зони м. Києва, зміною у зв'язку з цим категорій захищеності лісового фонду і передачею його до відання територіальної громади міста Києва - лісовідновні рубки на території міських лісів були заборонені. В результаті цього за цей період вікова структура лісового фонду лісопаркових господарств об'єднання "Київзеленбуд" значно погіршилась: середній вік лісових насаджень збільшився. Динаміку зміни вікової структури лісів наведено в таблиці 10.1 Динаміка зміни вікової структури лісів по КО "Київзеленбуд" Таблиця 10.1.1. Показники Середній вік деревостанів, років Площа стиглих та перестійних насаджень, га

Роки 1970 42 -

1980 54 -

1990 68 4130

2006 76 4477

Проектами організації та розвитку лісового господарства лісопаркових господарств лісовпорядкування, виконаних згідно ст. ст. 93, 94 Лісового кодексу України Комплексною експедицією Українського державного лісовпорядного виробничого об'єднання на території лісового фонду об'єднання „Київзеленбуд", виявлено 1715,6 га лісових насаджень, які внаслідок розпаду деревостанів втрачають захисні, водоохоронні, рекреаційні та інші корисні якості, або повністю втратили свої фізіологічні властивості. Внаслідок рекреаційного

навантаження, пониження рівня ґрунтових вод, стадійного старіння та поступового згасання біологічних процесів фітонцидна, знезаражувальна, киснеутворююча здатність насаджень сильно знижена, проходить прискорене всихання, загибель та перетворення на осередки ентомошкідників та фітозахворювань. З метою поліпшення стану лісового фонду міста здійснюються спеціальні заходи за участю спеціалістів - лісопатологів по виявленню таких насаджень та поступовому вирівнюванню шляхом проведення лісогосподарських заходів вікової структури лісових насаджень міста, створенням нових високопродуктивних та високостійких деревостанів. Крім цього, на території вищевказаних господарств здійснюється заміна ослаблених та розладнаних деревостанів шляхом створення лісових культур. З метою забезпечення даних заходів у м. Києві необхідно створити додаткові лісові розсадники, які б забезпечили вирощування необхідної кількості високоякісного та адаптованого до місцевих умов зростання садивного матеріалу. Динаміка лісовідновлення та лісорозведення наведена у таблицях 10.2 та 10.3 Динаміка відновлення лісів по КО "Київзеленбуд" Таблиця 10.1.2. Заходи Лісовідновлення, лісорозведення – на землях лісового фонду, га - в тому числі заліснення лісосік, га Створення захисних лісонасаджень на непридатних для с.-г. землях Створення полезахисних лісових смуг

Роки 2003 216,6

2004 229,8

2005 169.2

2006 131.7

216,6 -

229,8 -

169,2 -

131,7 -

Динаміка лісовідновлення, лісорозведення та створення захисних насаджень Таблиця 10.1.3. № з/п

Рік

Міністерства, відомства, постійні лісокористувачі, власники лісів

2002 2003 2004 2005

Разом Разом Разом Разом

2006

Разом у тому числі: Держкомлісгосп Мінагрополітики Міноборони Мінприроди Інші

лісовідновлення, га у тому числі:

посадка лісу

посів лісу

усього

4 171.6 216.6 229.8 169.2

5 -

6 171.6 216.6 229.8 169.2

131.7

Усього створено лісових насаджень, га лісорозведення, га у тому числі: створення захисних насаджень на створення землях, полезахисних усього посадка посів непридатних для лісових смуг, га лісу лісу сільського господарства, га

7 -

8 -

9 -

створення інших захисних насаджень, га

природне поновлення лісу, га

усього створено лісів

10 -

11 -

12 -

13 4 3 2.3 10.4

14 171.6 216.6 229.8 169.2

4.3

131.7

10.2. Проблеми охорони та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України З метою охорони та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України на території лісового фонду міста створена система заказників у кількості 16, загальна площа яких становить у даний час 5,1 тис.га. Відповідно до вимог законодавства за станом рослинного світу здійснюється постійний моніторинг, результати якого заносяться до тимчасових карток обліку територій та об’єктів природно-заповідного фонду України (ПЗФ) – первинних карток обліку, які стануть основою для ведення кадастру ПЗФ. Зміни, що відбуваються протягом року у стані та кількості популяцій рослин, заносяться до карток з метою визначення можливого скорочення площ або зменшення їх кількості. 10.3. Хвороби та шкідники дикої флори, заходи профілактики та боротьби з ними З метою поліпшення санітарного стану лісів проводяться лісівничі заходи, що полягають у проведенні рубок догляду за лісом, санітарно-оздоровчих рубок. Динаміка проведення лісогосподарських заходів, направлених на поліпшення санітарного стану лісів, наведені у таблиці 10.4 Проблемою, що наразі насувається на місто і потребує вирішення, є розповсюдження мінуючої каштанової молі, яка загрожує основній цінності та символу міста – київським каштанам. Для її вирішення необхідні наукові дослідження, відповідні кошти та запозичення досвіду інших європейських країн, зокрема Польщі. Динаміка проведення лісогосподарських заходів, пов’язаних із вирубуванням деревини Таблиця 10.3.1 Рік

Загальна площа, га

Фактично зрубано, тис. м3

Зрубано по господарствах

2004

3367.7

хвойні твердолистяні фактично площа, га фактично зрубано, зрубано, га/тис. м3 га/тис. м3 3 4 5 6 7 Усього рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства 151.9 3367.7 151.9 -

2005

3527.7

147.6

3527.7

147.6

2006

3181.8

133.6

3181.8

133.6

2004

5022

20.9

502.2

20.9

2005

439.8

20.4

439.8

2006

475.3

19.7

475.3

2004

133.2

42.4

133.2

42.4

2005

23.5

2006

86.6

29.2

86.6

м’яколистяні площа, фактично га зрубано, га/тис. м3 8 9

площа, га

20.4

19.7

23.5

29.2

у тому числі: 1. Рубки догляду

2. Лісовідновні рубки

3. Суцільні санітарні рубки 2004

59.8

16.7

59.8

16.7

2005

74.6

23.0

74.6

23.0

2006

52.4

15.8

52.4

15.8

10.4. Динаміка стану зелених насаджень у містах та селищах міського типу України Санітарний стан зелених насаджень загального користування (парків, скверів, бульварів) здебільшого не відповідає сучасним вимогам ведення паркового господарства. Основною причиною такого становища є відсутність необхідних коштів на розробку проектів їх реконструкції, нестача капіталовкладень на їх впорядкування та догляд за ними. Це призводить до збільшення кількості сухостійних дерев, захаращення, зміни порід та інших негативних явищ. Велика кількість дерев різних порід вражена омелою білою, як в парках так і в вуличних насадженнях. Разом з тим, протягом останніх років у м.Києві здійснюються реконструкції парків-пам’яток садово-паркового мистецтва м. Києва, які одночасно є рекреаційними установами та відносяться до природно-заповідного фонду України. Завдяки проведеним заходам у парках “Маріїнський”, “Міський сад”, “Хрещатий”, “Перемога” (перша черга) значно поліпшено видовий склад зелених насаджень, їх санітарний стан, створені умови для організованого відпочинку населення та розширені їх рекреаційні можливості. При цьому відведення стадійно старих, аварійних, сухостійних та вражених хворобами дерев до вирубки здійснювалось розширеною комісією у складі фахівців дендрологів та вчених – біологів Національного ботанічного саду ім. М.Гришка. У даний час на виконання доручення Кабінету Міністрів України продовжуються роботи з реконструкції парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Феофанія”, розробляється проект реконструкції парку “Володимирська гірка”, а також проект встановлення зовнішніх меж парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Сирецький гай”. У м. Києві лише у рамках проведення щорічних весняних та осінніх місячників з благоустрою, озеленення та поліпшення санітарного стану міста, у День довкілля та під час інших заходів створюються зелені насадження, висаджується від 15 до 20 тисяч молодих дерев, понад 30 тисяч декоративних чагарників, інші елементи озеленення, квітники та газони. Здійснюється також постійний догляд за ними та проводиться ландшафтна реконструкція існуючих зелених насаджень (табл. 10.5). Жодний будівельний об’єкт у м. Києві не приймається в експлуатацію без озеленення прилеглої території. При цьому здійснюються компенсаційні висадження дерев, чагарників та інших зелених насаджень у кількостях, рівних кількості знесених відповідно до наказу Мінприроди від 04.11.04 №429. Крім цього до зелених насаджень міста відносяться парки, сквери, бульвари, лісопарки, лугопарки, газони, квітники та інші зелені насадження загального користування на загального користування на площі 6,8 тис.га. Озеленення населених пунктів Таблиця 10.5 Заходи Створено нових зелених насаджень, (тис.шт.) Проведено ландшафтну реконструкцію, (га) Проведено догляд за насадженнями, без лісів (га)

Рік 2004 25 35,4 -

2005 27 34,4 -

2006 32 40,3 218,7

Серед проблемних питань при здійсненні державного контролю за станом біоресурсів та заповідних територій основним є відсутність матеріалів інвентаризації земель лісового фонду, зелених насаджень загального користування (парки, сквери, бульвари, тощо), а також земель природнозаповідного фонду. Відсутність встановлених та узгоджених меж зазначених територій може призвести до їх поступового (повзучого) самовільного захоплення та використання не за призначенням. Роботи по встановленню та узгодженню зовнішніх меж зелених насаджень загального користування (парки, сквери та ін.), міських лісів та природнозаповідного фонду необхідно розпочинати негайно. У місті відчувається дефіцит земельних ділянок для розміщення об’єктів житлового та громадського призначення. Враховуючи розміщення значної кількості зелених насаджень загального користування та об’єктів ПЗФ у центральній частині міста та за відсутності чітких меж між ними та забудованими землями, існує реальна загроза втрати останніх осередків зелені в умовах урбанізованого міста, які створювались не одним поколінням киян. На вирішення цієї нагальної проблеми необхідно спрямувати частину коштів як місцевого бюджету, так і Київського міського фонду охорони навколишнього природного середовища, а також державного фонду ОНПС. В даний час розробляється проект встановлення зовнішніх меж паркупам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Сирецький гай”, на фінансування якого виділені необхідні кошти з міського фонду охорони навколишнього природного середовища.

11. ТВАРИННИЙ СВІТ 11.1. Проблема охорони та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України Аналіз фауни міських лісів, островів та водних об’єктів показав, що вона відрізняється великою різноманітністю. Тільки хребетних тварин в регіоні відмічено 212 видів 31 роду 6 класів. Переважну більшість складають птахи – 121 вид. Зустрічаються 30 видів ссавців. До найбільш типових можна віднести лише мілких представників, таких як кріт звичайний, бурозубка звичайна, полівка лісова та звичайна, миша велика та мала лісова, білка. Незчисленно зустрічаються: їжак звичайний, кутора звичайна, лисиця, куниця кам'яна, заєць сірий. З парнокопитних в невеликій кількості мешкають козуля європейська, свиня дика, лось. Найчисленнішими представниками дикої фауни столиці по праву можна вважати комах, кількість видів яких навіть у межах такого індустріально насиченого мегаполіса, як Київ, налічує кілька тисяч. Особливий природоохоронний та естетичний інтерес викликають великі комахи: бабки, богомоли, коники, метелики, жуки і джмелі. Всього в межах Києва виявлено близько 30 рідкісних і тих, які охороняються, видів комах. До них належать дивовижно чарівні бабки красуня-діва і блискуча, найбільший представник цього ряду дозорець-імператор. Поміж жуків привертає увагу рогач звичайний - вид Червоної книги, що охороняється в масштабі всієї Європи. Його можна зустріти в Голосієві та Пущі-Водиці. У межах Києва є види комах, занесені до Червоної книги: прозерпіна та бражник скабіозовий. У місті зустрічається чимало жалючих комах: джміль моховий і яскравий. Деякі з них потребують особливої охорони, і їх також занесено до Червоної книги. Цікаво, що звичайну для наших лісів руду лісову мурашку включено до Європейського Червоного списку. Цікавим прикладом є урочище «Лиса гора», фактично острів посеред міської забудови Києва, яке протягом багатьох років було військовим об'єктом. Завдяки цьому, за даними співробітників Інституту зоології НАН України, до останнього часу збереглись червонокнижні види – чорний аполон, махаон, голубянка Мелеагр, жук-олень, бджола-тесляр, мала вечорниця. В межах міста ще зустрічаються поселення бобрів, відносно нещодавно ще зустрічалась видра (можливо вона мешкає в межах міста і зараз). Є чимало інших прикладів, які стосуються як червонокнижних, так і тих, що охороняються, але рідких для Києва видів. Список риб, що водяться в водоймах міста налічує щонайменше 52 види, що входять до складу 8 рядів. Найбільше представлений ряд коропоподібні, до якого відносяться головні промислові види Дніпра: плітка і лящ, а також ще 20 видів. До другого за числом видів ряду окунеподібних відносяться як звичайні види: окунь, судак, йорж звичайний, так і мало кому відомий кремезний йорж Балона, а також не менш ніж 15 видів бичків. Звичайними в Дніпрі біля Києва залишаються щука, сом і минь, з'явилися й

інші морські види: тюлька і морська іглиця пухлощока, яка зараз є дуже чисельною у всіх чистих озерах дніпровської заплави. У Київському мегаполісі зустрічаються 6 видів плазунів: 4 види ящірок, 1 – змій (вуж звичайний) і 1 — черепах. Рептилії погано витримують антропогенне навантаження і саме тому в забудованій частині міста не зустрічаються. Тільки в зеленій зоні можна натрапити на ящірку прудку і веретільницю. Найбільш численними в місті є представники рядів комахоїдні (їжак звичайний, кріт європейський, землерийка-бурозубка звичайна та землерийкабілозубка мала) і гризуни. Тільки мишоподібних гризунів у Києві налічують 13 видів. В місті зустрічаються й інші види: соня сіра і горішкова, підземний мешканець сліпак подільський, якого занесено до Червоної книги і білка звичайна, яку можна вважати живим символом міста. На особливу увагу та охорону заслуговують кажани. Це єдиний ряд ссавців, якому загрожує зникнення в Європі. Тому всі види кажанів, належать до видів, що підлягають особливій охороні. У межах Києва зафіксовано 10 видів кажанів, занесені до Червоної книги: мала вечірниця, ставкова нічниця, середземноморський нетопир. Важливу роль у збереженні біорізноманіття міста відіграє Дніпро з його затоками, протоками, островами. Тут не тільки гніздяться понад 110 видів птахів, але й відмічаються тисячні скупчення останніх в період перелетів та зимівель. Причому, нерідко це червонокнижні види. На центральних вулицях нашої столиці можна почути спів птахів, яких необхідно брати під охорону: великої синиці, чорного дрозда, рихвістки-чорнушки, сірої мухоловки, шпака, зяблика й зеленяка, а білу плиску можливо побачити на тротуарах Хрещатика. На горищах будівель гніздиться невеличкий сокіл чеглик; часто зустрічається значний за розміром хижак — канюк звичайний. У міських парках столиці стали звичайні чикотень, блакитна синиця, мухоловка строката, в пущах можна зустріти гнізда славок і вівчариків, а в зимовий період — і сов. Подекуди .в передмістях Києва (Троєщині, Кончі-Заспі) ще є гнізда білого лелеки. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (голів) Таблиця 11.1 Види мисливських тварин Копитні Лось Козуля Кабан Хутрові Заєць русак Білка Ондатра Бобер Лисиця Борсук Куниця Тхір чорний Пернаті Сіра куріпка Гуси Качки Лиски

2003 148 4 113 31 800 283 379 14 8 55 2 56 3 637 218 21 361 37

2004 147 4 108 35 751 292 314 12 11 51 4 58 9 550 179 18 308 45

2005 127 4 94 29 685 241 303 5 8 78 50 406 176 168 62

2006 142 6 95 41 827 274 360 20 10 75 8 70 10 490 130 20 250 90

Зазначені представники тваринного світу підлягають охороні і не є об’єктами мисливства. Слід також зазначити, що рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 року затверджено перелік видів тварин, які підлягають особливій охороні на території м. Києва. До нього увійшли представники безхребетних (59 видів), хребетних ( земноводні, риби, плазуни, птахи – всього 22 види). Загальна кількість видів представників дикої природи, що охороняються на території м. Києва, становить 81 вид. Кількість представників тваринного світу, що підлягають охороні у Київському зоопарку, приводиться у таблиці 11.2. Охорона біорізноманіття в зоопарках за роками Таблиця 11.2 № з/п

Назва зоопарку

Роки

Київський зоопарк (види)

1990 2000 2006 1990 2000

39,5 -“-“-“-“-

87 79 84 500 369

2006

-“-

288

(кількість)

площа ссавці

Кількість видів тварин і популяцій птахи плазуни земнориби водні 120 42 8 80 151 37 5 64 138 45 3 105 510 90 48 1100 832 85 11 425 848

730

безхребетні 5 27 39 82 545

Разом

345 363 410 2330 2267

У т.ч. рідкісні хребетні 68 108 240

976

2957

216

12*. ЕКОМЕРЕЖА ТА БІОРІЗНОМАНІТТЯ На виконання Закону України від 21.09.00р. №1989-ІІІ Про затвердження Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки, у м. Києві розроблено заходи, якими передбачено створення нових природно-заповідних об’єктів, проведення інвентаризації природних комплексів та об’єктів ПЗФ, створення автоматизованої системи ведення державного кадастру, розроблення регіональної схеми формування екологічної мережі та розроблення наукової моделі організації моніторингу довкілля на територіях природно – заповідного фонду (ПЗФ). На виконання вищевказаної Програми та заходів у м. Києві створено 22 нових об’єктів ПЗФ на загальній площі 3065 га, серед яких 1 регіональний ландшафтний парк, 1 дендропарк, 6 заказників та 14 пам’яток природи місцевого значення. проведена інвентаризація природних комплексів парків пам'яток садово-паркового мистецтва “Володимирська гірка”, “Хрещатий”, “Міський сад”, “Маріїнський” та “Парк Вічної Слави” та інші. На черзі створення автоматизованої системи ведення державного кадастру ПЗФ, оцінка стану популяцій видів рослин і тварин, занесених до Червоної Книги України, а також розроблення наукової моделі організації моніторингу довкілля на територіях ПЗФ. Виконання вищевказаних заходів має бути завершене у 2007 році. Площі земельних угідь – складових національної екологічної мережі за роками наводиться у таблиці 12.1. Площі земельних угідь – складових національної екологічної мережі Таблиця 12.1 Категорії землекористування Землі природоохоронного призначення Сіножаті і пасовища Землі водного господарства (рибні ставки) Землі водного фонду у т.ч площа рибних ставків Землі оздоровчого призначення Землі рекреаційного призначення Землі історико-культурного призначення Ліси

1980 -

1990 -

2000 8,9 1,2 0,4 6,7 0,4 0,2 27,4 0,4 35,9

2006 12,7 1,2 0,4 6,7 0,4 0,2 27,4 0,4 36,1

Відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в основу формування екологічної мережі України та м. Києва мають увійти такі її компоненти, як створення природних регіонів, природних коридорів та буферних зон, які у своїй безперервній єдності утворюють мережу, що об’єднує ділянки природних ландшафтів у територіально цілісну систему, в якій виділяються елементи загальнодержавного та місцевого значення. Для цього мають бути максимально використані існуючі території та об’єкти природно-заповідного фонду, міські ліси, об’єкти водного фонду, курортні зони, тощо.

Одним з найбільш важливих елементів екологічної мережі міста міг би стати регіональний ландшафтний парк “Дніпровські острови” у межах, рекомендованих вищезазначеною науковою розробкою. Саме ця територія є тим природним регіоном, що забезпечить у повній мірі збереження біорізноманіття та середовища існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів рослин і тварин при невиснажливому використанні наявних природних ресурсів у рекреаційних цілях. При цьому, на основі комплексного обстеження ландшафтів та господарської діяльності прилеглих територій можна також науково обгрунтувати та визначити межі природного коридору, який з’єднає даний природний регіон з аналогічними на території Київської області, а також буферних зон для захисту природних регіонів та природних коридорів від негативного впливу господарської та іншої діяльності людини. Свої пропозиції з даного питання Держуправлінням направлено Постійній комісії Київської міської ради з питань екологічної політики.

12. ТЕРИТОРІЯ ТА ОБ′ЄКТИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ОСОБЛИВІЙ ОХОРОНІ Природно-заповідний фонд м. Києва – одна з найбільш важливих ланок в умовах урбанізованого міста, що забезпечує збереження природних територій та комплексів, а також використання їх у рекреаційних цілях, у тому числі для масового відпочинку населення. Сучасний природно-заповідний фонд Києва складається з 104 територій та об’єктів, з яких 16 загальнодержавного значення. Наше місто прикрашають 21 парк-пам′ятка садово-паркового мистецтва. Відомим у Європі є Київський зоопарк. У місті працюють 3 ботанічних сади та 2 дендропарки, у яких культивуються цінні представники флори з усіх куточків Землі. За останні роки в Києві створено 4 регіональних ландшафтних парки, які є природоохоронними установами багатофункціонального призначення. Характеризуючи заповідний фонд міста важливо відзначити, що у ньому присутні також невеликі по площі об’єкти цільового призначення (заказники, пам’ятки природи). Так, на вул. Володимирській росте унікальна 500 річна липа, яка пам’ятає ще Богдана Хмельницького, на території КиєвоПечерської Лаври – три найстаріших у м. Києві каштани – символи нашого міста. Крім цього охороні на території міста підлягають ще 53 окремих дерев, груп дерев, цілющих джерел, та інших об’єктів, які мають не тільки природне, а й значне історико-культурне значення. Серед найбільш цінних природно-заповідних об’єктів міста слід назвати Національний ботанічний сад ім. М.Гришка та ботанічний сад ім. Академіка І.Фоміна, які є науковими та методичними базами у підготовці фахівців – біологів вищих учбових закладів м. Києва, проводять наукові дослідження, розробляють рекомендації щодо визначення оптимального складу зелених насаджень у межах міста, займаються розведенням та розселенням інтродукованих порід дерев та чагарників, тощо. Унікальним явищем на південній околиці міста є ботанічний заказник загальнодержавного значення “Лісники”, оголошений у 1989 році на порівняно невеликій території (1110 га) у межах лісового масиву КончаЗаспа. Тут збереглися фрагменти унікальних за мальовничістю лісових ландшафтів з залишками старих дібров, віком понад 350 років, які ще недавно були поширені у південній частині правобережжя Києва та у заплаві Дніпра. Тут зростає понад 400 видів судинних рослин, понад 100 видів мохів та лишайників, 103 види птахів, 33 види ссавців, 14 видів земноводних та плазунів. З представлених у заказнику видів до Червоної Книги України занесено 13 видів рослин, 7 видів птахів, 2 види ссавців та понад два десятки видів комах. Не менш цінними є також штучно створені природно-заповідні об’єкти, серед яких слід відзначити парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Володимирська гірка”, “Маріїнський”, ім. Т.Шевченка, які є улюбленими місцями відпочинку киян та гостей столиці.

Одним з наймальовничіших місць столиці, що бентежить душу, є Голосіївський ліс, зелена окраса нашої столиці. Неповторний сам по собі, він унікальний також своїм місцем розташування. Справді, де ще знайти сучасне місто, посеред якого знаходиться прадавній ліс з кількома сотнями старезних дубів, вік яких сягає 400-500 років. Видове різноманіття флори й фауни тут просто вражає. У цьому заповідному куточку знаходять собі притулок і харч численні дикі мешканці лісу. Тільки дерев тут нараховується 260 порід. Пересічена місцевість, значна кількість ярів, улоговин, потічків та крутосхилів створюють тут надзвичайно сприятливі умови не тільки для існування дикої флори та фауни, а й рекреаційного використання цієї території, яка є найулюбленішим місцем відпочинку жителів міста. Розуміючи необхідність збереження для майбутніх поколінь цінних у природному відношенні комплексів та окремих об’єктів, Держуправління приділяють значну увагу їх пошуку та подальшому заповіданню. У порівнянні з 1994 роком кількість таких об’єктів зросла удвічі і в даний час їх загальна площа становить майже 12,7 тис.га, що складає 15,2 % усієї території міста. Лише протягом 2006 року у м. Києві оголошено 2 нові заповідні території, які поповнили природно-заповідний фонд Києва як складову частину світової системи природних територій, що перебувають під особливою охороною. Для порівняння, у цілому по Україні доля заповідних територій ледь перевищує 4%. Структура та динаміка природоохоронних об’єктів за роками (загальнодержавного та місцевого значення) Таблиця 12.1. Категорія об'єкту ПЗФ Біосферні заповідники Природні заповідники Національні природні парки Заказники Заповідні урочища Пам'ятки природи Ботанічні сади Дендропарки Паркипам'ятки садовопаркового мистецтва

Кількість

1990 -

1995 -

2000 -

Площа, тис. га

Площа територій суворої заповідності

2006 -

1990 -

1995 -

2000 -

2006 -

1990 -

1995 -

2000 -

2006 -

5 -

7 -

10 -

16 -

1130 -

1241 -

2104 -

5134 -

1130 -

1241 -

2104 -

5134 -

33,6

38,8

50,5

33,6

38,8

50,5

3 -

3 1

3 2

205,7 -

205,7 6,5

205,7 20,2

2121,8

2132,0

Разом з тим, міський заповідний фонд потребує відповідного режиму охорони, а території парків – реконструкції та оновлення з метою розширення їх рекреаційних можливостей. Іншими словами, в умовах міста необхідно здійснювати заходи по поліпшенню умов відпочинку населення

без нанесення шкоди колекціям флори та іншим елементам озеленення, які підлягають охороні. З метою реалізації таких заходів проведена реконструкція заповідних парків “Хрещатий”, “Міський сад” та “Маріїнський”, передбачається реконструкція парку “Володимирська гірка”. У подальшому усі міські парки підлягатимуть реконструкції на основі світового досвіду ландшафтного будівництва. Окремо необхідно торкнутися питання створення у м. Києві національного природного парку “Голосіїв”, навколо якого останнім часом точаться суперечки і навіть спекуляції. Дійсно, проблема збереження цінних лісових масивів Голосієва та Конча-Заспи досить гостра, особливо з огляду на те, що знаходяться вони у межах майже 3-х мільйонного міста і мають значну комерційну привабливість. Як уже неодноразово заявлялось, Держуправління розуміє необхідність і підтримує ідею створення національного природного парку у зазначених межах. Разом з тим, не відповідає дійсності точка зору деяких громадських екологічних організацій, про поступову деградацію та загибель цих унікальних природних комплексів. Генеральним планом розвитку м. Києва до 2020р. вони не підлягають забудові, будуть збережені у природному стані як резервати цінних рослинних угруповань, об’єктів тваринного світу, а також у рекреаційних цілях для організації відпочинку населення, розвитку туризму, тощо.

13. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ 1. Стан водогонно-каналізаційного господарства. Якість питної води В Києві склалась критична ситуація зі станом міських каналізаційних колекторів, яка може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій. На балансі ДКО “Київводоканал” знаходиться 2449,5 км каналізаційних мереж, із яких в аварійному стані – 887,5 км (36%), які потребують ремонту. Значний відсоток амортизації основних фондів (мереж та обладнання) і недостатні обсяги фінансування експлуатаційної діяльності протягом останніх років призвели до збільшення кількості аварійних витоків та пошкоджень. За результатами проведеної інвентаризації існуючих очисних споруд на дощовій каналізації водовипусків дощових вод у водні об’єкти міста, які відводять неочищені стічні води у Київську дощову каналізацію, в місті із 533 підприємств і організацій, де існує дощова каналізація, дощові споруди побудовані лише на 188. Лише 5 водовипусків дощової каналізації з житлових масивів міста обладнані очисними спорудами. Їх технічна експлуатація не забезпечує достатню якість очистки стічних вод, що в значній мірі впливає на стан та властивості води в р. Дніпро. На виконання Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, (Постанова Верховної Ради України від 27.02.97р.) необхідно: - прискорити розробку “Програми будівництва очисних споруд дощової каналізації на випусках у водні об’єкти м. Києва на період 20052015 рр.”; - здійснити будівництво очисних споруд дощових вод; - збудувати очисні споруди перед впадінням р. Либідь у р. Дніпро; - підприємства, які займаються виробничою діяльністю, повинні бути обладнані системою дощової каналізації з очисними спорудами для запобігання забруднення водойм міста неочищеними дощовими водами. На даний час в м. Києві залишаються не вирішеними питання забезпечення міста якісною питною водою. Основними з яких є: - вибір ефективно діючих очисних споруд для попередньої очистки природних вод з метою максимального вилучення органічних сполук; - реконструкція та модернізація існуючої технологічної схеми на Дніпровській та Деснянській водопровідних станціях; - впровадження нових більш ефективних реагентів; - кондиціонування питної води на кінцевій стадії на фільтрах з засипкою активованим вугіллям. 2. Технічний стан Бортницької станції аерації Аналіз наявної інформації щодо функціонування Бортницької станції аерації (БСА) Департаменту експлуатації каналізаційного господарства ВАТ “АК “Київводоканал” свідчить про можливі негативні наслідки її подальшої експлуатації. Відсутність вирішення зазначеної ситуації може призвести до виникнення техногенних аварій та створити передумови до виникнення

надзвичайної екологічної ситуації. По-перше: основною проблемою нормального функціонування споруд БСА є їх повний фізичний та моральний знос: будівельні конструкції, насоси, трубопроводи та інше обладнання 1-ї черги очисних споруд станції є непридатним для їх подальшої експлуатації, а деякі з них знаходяться в аварійному стані. По-друге: подальше використання існуючих мулових полів може призвести до їх переповнення, прориву дамби, так як на даний час фактичний обсяг осадів вдвічі перевищує проектне навантаження. По-третє: погіршилась якість очищення стічних вод. Для вирішення проблеми необхідно: - провести повну заміну грат на існуючих грабельних відділеннях та проект реконструкцію аеротенків; - провести повну реконструкцію 1-ї черги БСА; - впровадити технологію механічного зневоднення осадів, що утворюється на станції та будівництво резервних мулових майданчиків згідно з будівельними нормами і правилами. 3. Забруднення атмосферного повітря Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря зростають завдяки викидам від автотранспорту. Це, перш за все, зумовлено збільшенням кількості автотранспорту в місті, відставанням темпів розвитку вулично-шляхової мережі, труднощами щодо контролю великої кількості автотранспорту як джерела забруднення атмосфери (приватний автотранспорт, транзит), недостатньо розвиненою законодавчою базою для ефективного управління автотранспортом, як екологічно небезпечним об'єктом. Поява на транспортній мережі великої кількості маршрутних таксомоторів негативно впливає на стан навколишнього природного середовища і відповідно на збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Питому вагу у забруднення атмосфери міста вносять підприємства енергетики (ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, Завод “Енергія”, ЗАТ ЕК “Укр-Кан Пауер”, (АК “Дарницька ТЕЦ”), котельні Теплових мереж АЕК “Київенерго” та Житлотеплоенерго). Основним причинами великих обсягів викидів даними підприємствами є: - наявність у структурі палива ЗАТ ЕК “Укр-Кан Пауер”, (АК “Дарницька ТЕЦ”), вугілля та його низька якість; - застарілість основних фондів енергетичних підприємств та неефективні технології нейтралізації забруднюючих речовин; - неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів окремими виробниками та споживачами енергії. Для поліпшення стану атмосферного повітря міста необхідно: встановити стаціонарні газоаналізатори на станціях теплоелектропостачання: ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, ЗАТ ЕК “Укр-Кан Пауер”, (АК “Дарницька ТЕЦ”), СТ-1, СТ-2, з метою контролю та регулювання режимів експлуатації котлоагрегатів; - здійснити переведення комунального автотранспорту на електротягу та використання природного газу;

- ввести повну заборону використання у місті автомобілів без каталізаторів відпрацьованих газів двигунів, заборонити в’їзд до міста транспорту без каталізаторів, організувати стоянки для нього; - при подальшій розробці схем забудови передбачити пункти паркування на в'їздах у місто (на кінцевих зупинках транспорту загального користування), проаналізувати стару забудову міста та спланувати нові місця паркування; - заборонити в’їзд до міста транзитного автотранспорту; створити єдину кільцеву систему теплогенерації та тепловодозабезпечення міста за рахунок ТЕЦ, районних котелень та котелень підприємств міста, що знизить викиди в атмосферу окислів азоту, вуглецю та сірки, тощо; - вивести за межі міста екологічно небезпечні виробництва із значними викидами забруднюючих речовин в атмосферу; - для зменшення впливу вітру в міжбудинкових просторах та зниження впливу автомототранспорту на мешканців житлової забудови бажано проводити селітебну забудову кварталу як одного цілісного будинку з підземними гаражами та об’єктами культурного і побутового комплексу у центрі та південній частині цієї забудови, спортивними та дитячими майданчиками з півночі і закритими службовими проїздами транспорту на одну сторону. 4.Поводження з відходами Незважаючи на тенденцію деякого зменшення обсягів утворення відходів виробництва, в місті триває процес накопичення відходів різних видів. Невирішеними залишаються такі проблеми поводження з відходами: - не запроваджена система утилізації та використання для потреб столиці продуктів переробки макулатури, склобою, автомобільних шин, полімерних відходів, відходів легкої та харчової промисловості, відпрацьованих нафтопродуктів тощо; - не впроваджена система поводження з токсичними відходами не вирішено питання щодо створення спеціалізованого полігону токсичних промислових відходів. В Києві на території промислових підприємств та на звалищах сконцентровано близько 170 тис. т промислових токсичних відходів; - не вирішена проблема утилізації шламів гальванічного виробництва та мулу від миття транспорту. Гальванічне виробництво є одним із основних джерел забруднення водного басейну міста високотоксичними важкими та кольоровими металами (цинк, нікель, хром, мідь, кадмій тощо). Через відсутність полігону токсичних відходів не вирішено питання розміщення забруднених будівельних відходів після санації корпусів ВАТ «Радикал», берилієвмістимих відходів ДНВП «Захід», вапняних та ванадійвмістимих шламів, що утворюються на ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, та золошлакової суміші ТЕЦ-4. 5.Стан Київського державного міжобласного комбінату „Радон” Недофінансування КДМСК УкрДО „Радон” протягом останніх п’яти років не дає можливості остаточно вирішити питання аварійно-

відновлювальних робіт з ліквідації радіаційної аварії і мінімізації її наслідків на навколишнє природне середовище З усієї кількості захоронених в пункті захоронення радіоактивних відходів (ПЗРВ) у складі радіоактивних відходів (РАВ) радіонуклідів виявлена активна міграція тритію. Стан сховищ твердих радіоактивних відходів ПЗРВ Київського спецкомбінату не відповідає вимогам діючих в Україні нормативних документів, якими обумовлюються правила роботи з РАВ. Сховища твердих джерел іонізуючих випромінювань є потенційно небезпечними через недосконалість конструкції сховищ та технології захоронення. У сховищах міститься 432 м3. рідких слабоактивних радіоактивних відходів що є потенційно небезпечним. 6. Відсутність встановлених та узгоджених меж зелених насаджень загального користування, що може призвести до їх поступового (повзучого) самовільного захоплення та використання не за призначенням. Роботи по встановленню та узгодженню зовнішніх меж зелених насаджень загального користування (парки, сквери та ін.), міських лісів та природно-заповідного фонду необхідно розпочинати негайно. У місті відчувається дефіцит земельних ділянок для розміщення об'єктів житлового та громадського призначення. Враховуючи розміщення значної кількості зелених насаджень загального користування та об’єктів ПЗФ у центральній частині міста та за відсутності чітких меж між ними та забудованими землями, існує реальна загроза втрати останніх осередків зелені в умовах урбанізованого міста, які створювались не одним поколінням киян. На вирішення цієї нагальної проблеми необхідно спрямувати частину коштів як місцевого бюджету, так і Київського міського фонду охорони навколишнього природного середовища, а також державного фонду охорони навколишнього природного середовища. Для вирішення проблеми необхідно : - закінчити інвентаризацію зелених насаджень міста з метою впровадження концепції формування вуличних насаджень на території м. Києва, розробленої вченими Національного ботсаду ім. М.Гришка; - розробити у кожному районі згідно з генеральним планом розвитку міста плани озеленення, у яких передбачити створення нових та реконструкцію існуючих зелених насаджень загального користування; - з метою повного забезпечення потреб міста у посадковому матеріалі цінних деревно-чагарникових порід здійснити заходи по розширенню та реконструкції розсадників КО ”Київзеленбуд”; - продовжувати роботи над пошуком цінних природних територій та об’єктів з метою надання їм природоохоронного статусу та оголошення їх заповідними. 7. Ведення днопоглиблюваних та гідро-намивних робіт у заплаві р. Дніпро Масова забудова, що здійснювалась і здійснюється без урахування цінності природних ландшафтів, безсистемне днопоглиблення та роботи по

гідронамиву вже призвели до руйнування та втрати частини високоцінних природних територій та акваторій (зокрема нерестовищ) та біорізноманіття. Безсистемне освоєння територій заплави р.Дніпро продовжується без будьяких узгоджень. Виділення та надання у власність чи орендне користування земельних ділянок на заплаві р. Дніпро призводить до неможливості вільного доступу всіх громадян до водної акваторії та їх обмеженого пересування у 100-метровій прибережній захисній смузі. Сучасна масова забудова заплавної частини р. Дніпро супроводжується підвищенням рівня території способом гідронамивів до позначок, що є близькими до рівнів повені малої забезпеченості. Це призводить до зменшення пропускної спроможності русла та заплави р. Дніпро і створюється реальна загроза підпору води та затоплення приміської зони м. Києва під час пропуску повеней.

14. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ Державний контроль в галузі охорони довкілля здійснює Державна екологічна інспекція в м.Києві відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в м.Києві. Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на території міста Києва. Інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за: додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами); виконання вимог висновків державної екологічної експертизи у сфері використання дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, за забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок викидів та скидів шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей, у тому числі забруднюючих речовин, у межах галузі атестації на право виконання цих вимірювань; за додержанням вимог екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки. Перевірки підприємств здійснювались підрозділами як екологічної інспекції, так і за участю співробітників природоохоронної прокуратури, працівників районних держадміністрацій. У 2006 році здійснено 4 827 перевірок (2005 р. - 4041), в т. ч. 2 396 перевірок пересувних транспортних засобів. На усунення порушень природоохоронного законодавства, що виявлені у ході перевірок, видані відповідні приписи. За виявлені порушення природоохоронного законодавства притягнуто до адміністративної відповідальності 1543 (2005р. – 1168) посадових осіб, на яких накладені штрафні санкції на суму 115,629 (2005 р. – 101,601) тис. грн., стягнуто з урахуванням раніше накладених 112,518 (2005р. - 93,033)тис. грн., виставлено 152 (2005р. - 100) претензій на суму 650,847(2005р. – 408,128) тис. грн., стягнуто 136 (2005р. - 81) претензій на загальну суму 561,898 (2005р. – 234,892)тис. грн. За звітній період в галузі охорони атмосферного повітря проведено перевірки 442 підприємств (2005р. - 456), установ і АТП міста. За результатами проведених перевірок виявлено 688 (2005р. – 585) випадків порушень вимог природоохоронного законодавства, за що 680 (2005р. – 516)

посадових осіб було притягнуто до адміністративної відповідальності на суму 35,87 (2005р. – 37,268)тис. грн. За звітний період проведено перевірку 245 (2005р. – 199) технічних звітів по виконаних налагоджувальних роботах на паливовикористовуючому обладнанні, розглянуто 187 (2005р. – 191) паспортів на газоочисне обладнання, із них 164 (2005р. – 171) зареєстровано. Видано 49 (2005р. – 36) реєстраційних свідоцтв на проведення комплексних еколого-теплотехнічних випробувань на паливовикористовуючому обладнанні та на проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Всього було перевірено 1060 автотранспортних засобів, з яких у 16% виявлені перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах. В галузі охорони і використання водних ресурсів та надр проводились перевірки дотримання вимог водного законодавства підприємствами міста. Більшість перевірок здійснювалась за дорученням правоохоронних органів як самостійно, так і спільно з районними в м. Києві держадміністраціями. Так, за дорученням військової прокуратури по дотриманню вимог природоохоронного законодавства перевірено 6 об’єктів Міністерства оборони України. Крім цього, проведено 407 (2005р. – 383) перевірок об’єктів міста, із них – 46 (2005р. – 62) автомийок, 78 (2005р. – 93) підприємств, що розташовані в прибережних захисних смугах водних об’єктів міста. За порушення природоохоронного законодавства притягнуто до адміністративної відповідальності 131 (2005р. – 249) посадова особа на суму 18,202 тис. грн. За самовільне використання підземних вод виставлено 26 (2005р. – 22) претензій на суму 19,26 (2005р. – 65,95) тис. грн., із них: Вищеназвані перевірки виявили ряд порушень, основними з яких є: несвоєчасне подовження дозволів на спецводокористування; невиконання умов дозволу на спецводокористування; відсутність дозволів на спецводокористування; відсутність очисних споруд дощової каналізації; порушення правил ведення первинного обліку; відсутність журналів обліку якості стічних вод; не виконання приписів попередніх актів перевірок Держуправління; розміщення відходів в прибережних захисних смугах водних об’єктів міста. На виконання доручення голови Постійної комісії з питань ТЕБ та НС КМДА прийнято участь в засіданні з питання розробки ТОВ “Альянс-Союз” підводного кар’єру піску біля Південного мосту. В галузі контролю поводження з відходами та вторинними ресурсами у 2006 році здійснювалось інспектування підприємств по виконанню вимог природоохоронного законодавства України здійснено 266 (2005р. – 205) інспекторських перевірок підприємств. За результатами перевірок видано 712 приписів на усунення виявлених недоліків. До адміністративної

відповідальності притягнуто 322 (2005р. – 197) посадових осіб. Загальна сума штрафів складає 27,634 (2005р. – 17,457) тис. грн. В галузі контролю біоресурсів та заповідних територій здійснювався державний контроль за дотриманням вимог законодавства за охороною та використанням земель, охороною, використанням та відтворенням рослинного, тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду. У 2006 році проведено 267 перевірок, за результатами яких 64 посадових осіб притягнуто до адмінвідповідальності на суму 41,244 тис. грн., стягнуто – 9,389 тис. грн. Всього при здійсненні державного контролю за станом рослинних, тваринних, земельних ресурсів, природно-заповідного фонду, надр та поводження з відходами у межах озеленених територій, здійснено 759 (2005р. – 708) перевірок, складено 123 (2005р. – 79) протоколи, порушено 120 (2005р. – 68) адміністративних справи на загальну суму 9,571 (2005р. – 7,973) тис. грн., з яких стягнуто на суму 7,855 тис. грн. На відшкодування збитків, завданих державі, виставлено 78 претензій на суму 440,391 тис. грн., 58 з яких на суму 320,332 тис. грн. сплачено. Матеріали 3-х справ передані до судових органів. Держлісінспекцією в м. Києві в звітному періоді, у порядку здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів виконано наступні роботи: - проводились перевірки дотримання вимог лісового та природоохоронного законодавства на території Держлісфонду в межах м. Києва; - прийнято участь у роботі спеціальних комісій по призначенню суцільних санітарних та лісовідновних рубок; - проводились перевірки щодо цільового використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, що знаходяться в межах лісового фонду; - проводились операції “Первоцвіт” , “Новорічна ялинка”; - здійснювався контроль за виконанням заходів, що направлені на підвищення пожежної безпеки в міських лісах постійними лісокористувачами; - проведено рейдові перевірки за дотриманням вимог Законів України “Про мисливське господарство” та “Про тваринний світ”; - проведено перевірки щодо цільового використання земель Держлісфонду на території районів м. Києва; Держлісінспекцією в м. Києві протягом звітного періоду проводилась робота щодо виявлення та попередження знищення цінних недеревних рослин – первоцвітів та перевірки на звернення громадян і організацій, з порушення законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, цільового використання земель Держлісфонду, виявлення порушень правил рибальства, ведення полювання та боротьби з браконьєрством в лісах м. Києва.

Проведено 161 (2005р. – 171) перевірок, в результаті яких складено 50 (2005р. – 31) протоколи про адміністративні правопорушення (ст. 63, 65, 73, 91, 153, 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та притягнуто за порушення вимог лісового та природоохоронного законодавства до адміністративної відповідальності 20 (2005р. – 9) посадових осіб. До Київської природоохоронної прокуратури направлено 2 клопотання про подання позову до суду про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушень лісового та природоохоронного законодавства на суму 837.40 грн. На запит Київської природоохоронної прокуратури проведено перевірку Святошинського лісництва КП ”Святошинське ЛПГ” стосовно самовільної рубки дерев, що здійснило ДП “Укрвійськбуд” під час будівництва житлового будинку по вул. Бударіна, 3, Святошинського району м. Києва. За результатами перевірки керівництво ДП “Укрвійськбуд” притягнуто до адмінвідповідальності на суму 119 грн. (ст.65 КУпАП) та виставлено претензію за нанесені державі збитки в сумі 1915,90 грн. На звернення громадян проведено перевірку Дарницького лісництва КП ”Дарницьке ЛПГ” щодо законності знесення зелених насаджень. На момент перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства не виявлено. За дорученням Київської природоохоронної прокуратури проведено перевірку щодо дотримання вимог лісового законодавства при проведенні вибіркової санітарної рубки в Пуща-Водицькому лісництві КП “Святошинське ЛПГ”. Перевіркою встановлено факт порушення, правопорушники притягнуті до адмінвідповідальності та виставлено претензії на відшкодування збитків завданих державі. За дорученням районних прокуратур м. Києва здійснено перевірки додержання вимог Лісового кодексу України: КП «ЛПГ Конча-Заспа», КП «Святошинське ЛПГ», КП «Дарницьке ЛПГ», ТОВ «Серміт і К», ПП «Сіліна». За дорученням Державної інспекції з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів України проведено перевірку правомірності знесення зелених насаджень на території кладовища “Лісове” в Деснянському районі м. Києва. В ході перевірки порушень природоохоронного законодавства не виявлено. Проведено перевірку ботанічного заказника загальнодержавного значення “Лісники” за результатами якої видано припис. За дорученням Мінприроди України проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в Пущі-Водиці. За результатами перевірки правопорушник притягнутий до адмінвідповідальності та надано припис. За дорученням КМДА на публікацію в газеті “Україна молода” проведено перевірку Голосіївського лісу стосовно загрози його знищення. Порушень вимог природоохоронного законодавства не виявлено.

На звернення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо порушення природоохоронного законодавства в районі ДВРЗ проведено перевірку, порушень вимог природоохоронного законодавства не виявлено. На звернення громадян смт. Гостомель щодо порушень вимог природоохоронного законодавства на території Київського лісництва КП “Святошинське ЛПГ” проведено перевірку, порушень не виявлено. На звернення громадської природоохоронної спілки “Порятунок Голосієва” стосовно виділення земельної ділянки під будівництво Резиденції Консульства республіки Кіпр проведено перевірку, якою виявлено порушення вимог природоохоронного законодавства. Керівництво ТОВ “НВБ фірма “Добробут” притягнуто до адмінвідповідальності. На виконання плану Держлісінспекції м. Києва було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного та лісового законодавства в КП ЛПГ “Конча-Заспа”. Прийнято участь в роботі комісій з обстеження лісових насаджень щодо призначення лісовідновних, суцільних санітарних рубок та інших лісогосподарських заходів. На виконання Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про рослинний світ” відповідно до Положення про Червону книгу України, з метою посилення державного контролю в галузі охорони, збереження та раціонального використання рослинного світу, Держуправлінням прийнята Постанова “Про посилення контролю за збереженням і охороною цінних недеревних рослинних ресурсів”. На виконання Постанови здійснено 10 рейдів з метою перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, під час яких перевірено 22 ринки та видано 26 приписів керівникам ринків щодо недопущення торгівлі ранньоквітучими рослинами, занесених до Червоної книги України. На території парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Святошинський лісопарк” працівниками господарства виявлено самовільну рубку 54 дерев різних порід, про що було складено протокол про лісопорушення. Порушників не встановлено, державі нанесено збитків на суму 39539,00 грн. Матеріали справи та розрахунок збитків направлено до органів внутрішніх справ та прокуратури Святошинського району м. Києва. За звітній період в галузі аналітичного контролю та метрологічного забезпечення здійснено перевірки дотримання природоохоронного законодавства на 278 (2005р. – 324) підприємствах, та обстежено стан 197 (2005р. – 49) водойм на території м. Києва. Здійснено 190 перевірок за дотриманням норм ГДС на: Бортницькій станції аерації, Дніпровській водопровідній станції, Деснянській водопровідній станції. За результатами хімічних аналізів на скидах вищевказаних підприємств у водойми перевищень затверджених граничнодопустимих скидів не виявлено. Під час перевірок відбирались контрольні проби виробничих та дощових стічних вод, викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Основними порушеннями, які виявляються під час перевірок, є:

неефективна робота очисних споруд; здійснення викиду забруднюючих речовин на атмосферне повітря без дозволу на те державних органів. В результаті проведених перевірок за порушення природоохоронного законодавства накладені штрафні санкції на суму 7,616 тис.грн. та виставлено претензії на суму 3 732,39 грн. Обстежено стан водойм м. Києва: р. Дніпро, р. Либідь, р. Дарниця, стр. Сирець, р. Нивка, р. Віта, затока Коник, оз. Вирлиця, Русанівський канал, каскад озер Опечінь, оз. Тельбін та Н.Тельбін, оз. Синє, оз. Лісове, оз. Райдужне, р. Десьонка, стр. Курячий Брід. Проби води аналізувалися по наступним інгредієнтам: розчинений кисень, хімічне споживання кисню (ХСК), азотна група (амоній сольовий, нітрити, нітрати), фосфати, хлориди, сульфати, солі жорсткості (кальцій, магній), метали (залізо, цинк, мідь, нікель, хром (VI)), нафтопродукти, АПАР, водневий покажчик (рН), сухий залишок, завислі речовини, прозорість. Результати аналізів порівнювались з нормами ГДК для водойм культурно побутового водокористування. До адміністративної відповідальності було притягнуто 17 посадових осіб суб’єктів підприємницької діяльності, на яких накладено адміністративне стягнення по ст. 83 КУпАП на суму 2,21 тис. грн. Проведено перевірку вимог правил, норм та стандартів з радіаційної безпеки на 33 (2005р. – 46) підприємствах м. Києва. У результаті перевірок було виявлено 97 порушень вимог Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України та норм радіаційної безпеки України, на усунення яких було видано 76 (2005р. – 135) приписів. На посадову особу Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології НАН України було накладено адміністративне стягнення за правопорушення у сфері використання джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ).

15. УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЯ 15.1. Удосконалення системи управління в галузі охорони довкілля. Удосконалення існуючих механізмів управління Управління в галузі охорони довкілля в м. Києві здійснюється Державним управлінням навколишнього природного середовища м. Києві та Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке дублює функції державного управління галуззю. Для здійснення управління в сфері охорони навколишнього природного середовища в Укpaїні користуються досить широким набором інструментів екологічної політики: нормативно-правовими, економічними, інформаційними, просвітницькими та іншими. Нормативно-правові інструменти встановлюють нормативні вимоги для підприємств-забруднювачів (стандарти та дозволи, як інструменти досягнення дотримання стандартів), а також використовуються для спонукання та стимулювання підприємств щодо дотримання природоохоронних вимог шляхом таких інструментів, як моніторинг довкілля, звітність, інспекційні перевірки, санкції та порушення природоохоронного законодавства, застосування норм відповідальності за шкоду, нанесену довкіллю. Вагомим інструментом є екологоекспертна діяльність та оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) нових джерел забруднення. Система управління в галузі охорони довкілля потребує удосконалення. Потребує удосконалення й законодавче та нормативноправове регулювання, а саме: - ст.19, 47 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” - ст.20, 23 Закону України „Про відходи”; - Постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.98 № 1218 „Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів”; - ст. 123 п. 6, 151 п. 8, 118 п. 9 Земельного кодексу України. Необхідно розробити норми допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних дощових водах, що відводяться до міської дощової каналізації. Доповнити існуюче законодавство відповідними статтями, що регламентують відповідальність за забруднення міської дощової каналізації. Для вдосконалення нормативно правової бази з охорони водних ресурсів необхідно внести зміни та доповнення до ст. 16, 70, 88, 89, 105 Водного кодексу України. Запровадити надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ і організацій в разі реалізації ними заходів щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, при переході на маловідходні, ресурсо- та енергозберігаючі технології,

організації виробництва і впровадженні очисного обладнання і устаткування для утилізації та знешкодження відходів, приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин, а також виконання інших заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища. 15.2. Удосконалення законодавчого регулювання охорони довкілля і природокористування. Дозвільна діяльність та її удосконалення Екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних і біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України. Дозвільна діяльність Держуправління це надання: дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів, дозволів на спеціальне водокористування, лімітів та дозволів на утворення та розміщення відходів в навколишньому природному середовищі, дозволів на поводження з отруйними хімічними речовинами, погодження місця поховання відходів для підприємств-перевізників, ліцензій на право провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання. Держуправлінням в м. Києві у 2006 році видано 234 дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів, розглянуто документацію 141 водокористувачів та видано 98 дозволи на спеціальне водокористування, видано 1860 лімітів та дозволів на утворення та розміщення відходів в навколишньому природному середовищі. Погоджено (в тому числі проведено ревізію) 136 паспортів МВВ, розглянуто та погоджено 202 Реєстрові карти об’єктів утворення та оброблення відходів. Крім цього, надано 9 експертних висновків підприємствам для отримання ліцензії на поводження з небезпечними відходами та підготовлено 20 висновків для отримання дозволів на роботу з пестицидами та агрохімікатами. Видано та переоформлено 11 ліцензій на право провадження діяльності з використання ДІВ підприємствами міста. Видано 3 дозволи на право проведення дозиметричного та аналітичного контролю експортних партій металобрухту. 15.3. Стандартизація, метрологія охорони довкілля та природокористування Розробка нових або вдосконалення діючих екологічних стандартів та нормативів для м. Києва виконується відповідно до чинного законодавства на

основі науково-обґрунтованих даних, економічної доцільності з урахуванням специфічних умов екологічного стану столиці України. Для столиці України можуть встановлюватися більш суворі, ніж загальнодержавні, нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Така можливість передбачена ст.33 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил та вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки населення. Екологічні стандарти є обов’язковими для виконання і визначають режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання його забрудненню, інші питання, пов’язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів міста. Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України. 15.4. Державна екологічна експертиза проектної документації. Результати еколого-експертної діяльності органів Мінприроди Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. Метою екологічної експертизи є запобігання негативного антропогенного впливу на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах. Основними завданнями екологічної експертизи є: - визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності; - організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи; - встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил; - оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища і якість природних ресурсів; - оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи. Здійснення еколого-експертної діяльності проводиться згідно з вимогами діючого природоохоронного законодавства, положеннями постанов Уряду України, інструктивно-методичних документів. Проектні матеріали розробляються проектними організаціями, які мають ліцензію на право проектування відповідних природоохоронних розділів. Протягом 2006 року Держуправління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві було розглянуто 320 проектних матеріалів, в т.ч. оцінено позитивно - 193, повернуто на доопрацювання 127. Останнім часом зросла кількість проектної документації, яка повертається на доопрацювання у зв’язку з їх низькою якістю, а саме : - не відповідність матеріалів розділу «Оцінка впливів на навколишнє середовище» вимогам ДБН А.2.2-1-2003 «Державні будівельні норми України. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків, споруд»; - при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів не забезпечується раціональне використання природних ресурсів і дотримання встановлених нормативів граничнодопустимих концентрацій шкідливих викидів у навколишнє природне середовище, що не відповідає ст. ст. 30, 32, 33, 40, 51, 55, 60, 62 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; - не дотримання ст.ст. 8, 10, 13, 14, 15, 32, 35, 36 Закону України «Про екологічну експертизу» у частині гласності екологічної експертизи (в т.ч. оголошення через засоби масової інформації про проведення екологічної експертизи у спеціальній «Заяві про екологічні наслідки діяльності») та спеціальних вимог до проектної документації на об’єкти державної екологічної експертизи; - порушення вимог діючих нормативних документів - ДБН А.2.2-3-04 «Державні будівельні норми України. Склад, порядок розробки, узгодження проектної документації для будівництва», ст.ст. 87, 88, 105 Водного Кодексу України, змін №10 до ДБН-360-92, ДБН А.2.2-1-2003, тощо; - в більш ніж 40 % наданих на експертизу проектних матеріалах розрахунки викидів шкідливих речовин в атмосферу виконуються за методиками, а не за паспортними даними обладнання; - в більш ніж 35 % наданих на експертизу проектних матеріалах недостатньо обґрунтовується питання щодо доцільності влаштування індивідуальних котелень; - в більш ніж 50 % наданих на експертизу проектах реконструкції існуючих підприємств (окремих виробничих дільниць) не враховується загальний екологічний стан і вплив підприємства; - здебільшого відсутні розрахунки економічної ефективності природоохоронних заходів, що передбачені проектом;

- в більш ніж 10% наданих на експертизу проектах приймаються не раціональні та не ефективні методи очистки стічних вод, особливо дощових вод з території об’єктів; - обґрунтування установлення локальних очисних споруд на території автостоянок та гаражних кооперативів; Основні тенденції, які виявлено при проведенні екологічної експертизи в 2006 році: - зростання кількості наданих на експертизу проектних матеріалів; - зростання кількості об'єктів, які мають автономне джерело теплопостачання; - надходження на експертизу проектів незначних об’єктів, в основному, не державної форми власності (мийки, ГБК, АЗС та інше); - влаштування топкових на нетрадиційних видах палива (відходи деревини); - проведення реконструкції існуючих котелень із зменшення існуючої теплової потужності та заміною морально застарілого котельного обладнання з значними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря на сучасні котли, які мають діапазон регулювання температури води в системі опалення, низькі показники викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, високі теплотехнічні і екологічні показники, що забезпечують надійність, економічність теплопостачання та економію пального. При розгляді проектних матеріалів, що надходили на екологічну експертизу в 2006 році, підвищена увага приділялась питанням: - збереженню існуючих зелених насаджень на територіях, запланованих під будівництво об’єктів; - обов’язкової наявності в складі проекту дендроплану, розробленого і погодженого Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища ВО КМР (КМДА) та Державним управлінням, у складі якого передбачена обов’язкова компенсаційна висадка зрілих дерев із сформованою кореневою системою згідно з Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.11.04 №429; - раціонального використання водних ресурсів (наявність зворотних систем, повторне використання води на виробничі потреби, недопустимість використання артезіанської води на виробничі потреби); - застосування в проектах найсучаснішого технологічного, екологічно безпечного обладнання, сучасних високоефективних методів очистки повітря та стічних вод; - наявності матеріалів врахування громадських інтересів, тощо.

16. МОНІТОРИНГ ДОВКІЛЛЯ Система моніторингу довкілля — це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки. Мета моніторингу — забезпечення збереження якості різних компонентів середовища. Моніторинг є одним із основних елементів в системі управління якістю навколишнього природного середовища. Головними завданнями моніторингу є: - оцінка ситуації (значень параметрів та концентрацій) та тенденції; - оцінка масових потоків (навантажень); - перевірка відповідності стану середовища вимогам діючих стандартів та класифікацій; - раннє попередження та виявлення забруднень. Система моніторингу спрямована на: - підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля; - підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях; - підвищення якості обґрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення; - сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки. В зв’язку з важливістю, багатоплановістю та багатоетапністю завдання створення системи моніторингу довкілля, її виконання вимагає значних наукових та фінансових витрат і поетапного створення та введення в дію. Створення системи екологічного моніторингу міста дозволить забезпечити: - постійний контроль екооб'єктів міста; - оперативний контроль надзвичайних ситуацій, якi здатні привести до катастрофи; - повноту i достовiрнiсть екологічної iнформацiї з метою вироблення науково-обгрунтованих рекомендацій для органів державної влади по управлінню якістю довкілля. Суб’єктами моніторингу в м.Києві є: - Центральна геофізична обсерваторія, яка здійснює моніторинг стану атмосферного повітря в селітебній зоні, атмосферних опадів, хімічного забруднення ґрунтів, радіаційного забруднення повітря, поверхневих вод і ґрунтів. - Київське міське територіальне медичне об’єднання „Санепідслужба”, яке проводить спостереження за станом атмосферного повітря в санітарнозахисних зонах промислових підприємств і на їх межі, поблизу автомобільних трас, а також підфакельні та маршрутні спостереження, при необхідності,

поверхневих вод і питної води, ґрунтів, фізичних факторів (шум, електромагнітні поля, вібрація), здійснює радіаційний контроль. - Управління земельних ресурсів, яке контролює стан ґрунтів і ландшафтів, берегових ліній, річок, озер, водосховищ, а також стан використання земельного фонду, структуру землекористування з метою запобігання негативним процесам та ліквідації їх наслідків. - Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, яке здійснює контроль якості питної води в системі міського водопостачання, поверхневих вод у місцях їх інтенсивного використання, а також контролює облік використання вод і скидання стічних вод водокористувачами. - КО „Київзеленбуд”, яке веде спостереження за станом державного лісового фонду, лісової та міської рослинності, за станом об’єктів природнозаповідного фонду. - Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, яке здійснює контроль джерел промислових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та скидів стічних вод, поверхневих вод, водних об'єктів у межах природоохоронних територій, звалищ промислових та побутових відходів. - ПДРГП „Північгеологія”, яке здійснює контроль підземних вод і ґрунтів, геохімічного складу ландшафтів, ендогенних та екзогенних процесів тощо. Система спостережень за станом довкілля Таблиця 16.1. Кількість точок спостережень, од.

джерела скидів зворотни х вод у глибокі підземні водонос ні горизонт и 10

ЦГО

СЕС

7824

222

195

Держуправлін ня ПДРГП "Північ геологія " Дніпровське басейнове управління водних ресурсів

№ з/п

Суб’єкти моніторингу довкілля

атмосфе рне повітря

стаціонарн і джерела викидів в атмосферн е повітря

поверхн еві води

джерела скидів зворотни х вод у поверхне ві води

морс ькі води

джерела скидів зворотних вод у морські води

підзем ні води

ґрунти

Система моніторингу м.Києва повинна об'єднати окремі суб'єкти моніторингу на основі єдиного нормативного, організаційного, методологічного та метрологічного забезпечення, яке на сьогодні знаходиться в стадії розробки. Моніторинг довкілля м.Києва є складовою частиною державної системи моніторингу і водночас — частиною

регіональної інформаційної аналітичної системи м.Києва загального призначення. Відносно незначна кількість відомостей, що отримується за сучасним станом, розрізненість інформації та різноманітність засобів її обробки лише в певній мірі відповідають початковому рівню формування системи моніторингу. Функціонування системи екологічного моніторингу є одним із основних напрямків підвищення ефективності управління станом навколишнього природного середовища. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві комплексно із залученням багатьох організацій розробників та виконавців за принципом необхідної відповідності робіт сучасним вимогам світових стандартів під науково-технічним керівництвом Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова НАН України розпочато створення системи моніторингу довкілля міста (СМДМ), розроблено регіональну “Програму створення системи моніторингу довкілля міста Києва (СМДМ) на 1999-2002 роки (І черга)”, що була затверджена Рішенням Київради №366/467 від 08.07.19998 року та Технічне завдання (ТЗ) на її реалізацію. Ці документи розроблялись концептуально як типові регіональні з метою їх подальшого тиражування в різних регіонах України з урахуванням особливостей кожного з регіонів та принципів їх сталого розвитку. Технічне завдання на СМДМ м. Києва було розроблене вперше в Україні та зареєстровано в Мінекоресурсів України у 2001 році за № 26М 0001/11/3. У складі I черги системи моніторингу довкілля Києва створено Центр оперативного моніторингу в Держуправлінні м. Києва та територіально розподілену корпоративну комп’ютерну мережу проблемно-орієнтованих комплексів контролю атмосфери вздовж автомагістралей, довкілля житлової зони з використанням датчиків та приладів для автоматичного контролю NOx, СО, SOx , а також контролю приземного шару атмосфери та ґрунтів. Центр оперативного моніторингу в Держуправлінні може використовуватись як один із регіональних центрів для надання інформації в автоматизованому режимі до Інформаційно-аналітичного центру, який створюється в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України. Розроблено проект регламенту автоматизованого обміну даними в підсистемі моніторингу атмосферного повітря системи моніторингу довкілля м. Києва. Другий напрямок робіт — створення програмного забезпечення для автоматизованих робочих місць кінцевих користувачів — спеціалістів Держуправління, а саме: керівництва, начальників та спеціалістів відділів та служб. При чому, дані і системні ресурси розподіляються між рівнями в залежності від прав доступу до них та задач, що вирішуються за автоматизованими робочими місцями. Згідно з Програмою створення І-ої черги СМДМ було заплановано на 1999-2002 роки. Але ця Програма не була реалізована в запланований термін внаслідок її недофінансування на завершальному етапі, а саме, станом на

кінець 2002 року у порівнянні з планом, недофінансовано майже 1000 тисяч гривень, і у 2006 році фінансування не проводилось. Результати виконання робіт по створенню СМДМ Києва неодноразово демонструвались на виставках регіонального та Міжнародного рівня і докладались на відповідних семінарах, виставках. Ці результати отримали позитивну оцінку і підтримку керівництва Кабміну.

17. ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ 17.1 Економічні механізми природоохоронної діяльності Економічний механізм природоохоронної діяльності визначається економічними правовими засобами, що застосовуються і спрямовуються на досягнення мети і завдань екологічної політики. Здійснення на національному, регіональному та об`єктному рівнях найбільш гострих поточних завдань і довгострокових пріоритетів екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища, розвиток і вдосконалення законодавчоправової бази, застосування економічних інструментів (поетапного впровадження платного природокористування) для відтворення та використання природних ресурсів. Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, згідно з яким визначаються єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303 плата за забруднення залежить від кількості та „якості” забруднюючих речовин і справляється за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти та за розміщення відходів. Збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: - викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; - скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; - розміщення відходів. Органи Мінприроди України разом з органами місцевого самоврядування або з місцевими державними адміністраціями визначають перелік платників збору та подають його до органів державної податкової служби. Найважливішими функціональними елементами державної системи управління природоохоронною діяльністю є наступні складові економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності а саме: - механізм зборів за забруднення навколишнього природного середовища та за спеціальне використання природних ресурсів; - механізм відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля; - система державного бюджетного фінансування природоохоронних заходів через головний розділ у складі Держбюджету “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека”, Державний, республіканський АР Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі відповідних бюджетів. Головною метою економічних механізмів природокористування та природоохоронної діяльності є:

- стимулювання шляхом впровадження еколого-економічних інструментів природо користувачів до зменшення шкідливого впливу на довкілля , раціонального та ощадливого використання природних ресурсів та зменшення енерго- і ресурсомісткості одиниці продукції. - створення за рахунок коштів, отриманих від екологічних зборів та платежів, незалежного від державного та місцевих бюджетів джерела фінансування природоохоронних заходів та робіт. Економічна суть плати за забруднення полягає в тому, що: - забруднювач і споживач продукції змушений оплачувати (компенсувати) економічні збитки від негативного екологічного впливу на здоров'я людей, об'єкти житлово-комунального господарства (житловий фонд, міський транспорт, зелені насадження тощо), сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні та рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості та ін. При цьому слід врахувати, що наразі не йдеться про юридичну відповідальність у повному обсязі за забруднення навколишнього природного середовища. - платежі за забруднення стали основою створення місцевих, республіканського АР Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища, незалежного від державного та місцевих бюджетів джерела фінансування природоохоронних заходів і робіт. Плата за забруднення, яка здійснюється в межах граничнодопустимих викидів (ГДВ), граничнодопустимих скидів (ГДС), тимчасово –погоджених викидів (ТПВ), тимчасово-погоджених скидів (ТПС) відноситься на собівартість продукції (включається до валових витрат і оплачується споживачем, чим реалізовано принцип “споживач платить”. До понаднормативного (понад ГДВ, ГДС, ТПВ, ТПС), понадлімітного забруднення застосовуються штрафні санкції, які сплачуються за рахунок прибутку підприємства-забруднювача. В умовах ринкових відносин, конкуренції плата стимулює виробника до зменшення рівня забруднення, з метою зменшення ціни продукції та підвищення її конкурентоспроможності. Слід зазначити, що екологічні нормативи (ГДВ, ГДС, ТПВ,ТПС) регулярно переглядаються і стають більш жорсткими та встановлюються на окремі терміни із зазначенням природоохоронних робіт, які має виконати підприємство-забруднювач. В цілому по м. Києву у 2006 році до Зведеного бюджету надійшло збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 24850,8 тис. грн., збору за спецводокористування в сумі 7 767,2 тис. грн. По збору за забруднення навколишнього природного середовища відзначається позитивна тенденція щодо збільшення надходжень в порівнянні з попереднім роком на 11 787,4 тис. грн., або на 90 відсотків. По збору за спецводокористування надходження зменшились на 1 172,6 тис. грн., або на 18 відсотків, що обумовлено зменшенням нормативів для підприємств житлово-комунального господарства. Найбільшим бюджетоутворюючим підприємством є ВАТ АК “Київводоканал”, яке

відноситься до підприємств житлово-комунального господарства, надходження від якого зменшились на 53 відсотки. Заборгованість по платежах станом на 01.01.2007року складає по збору за забруднення довкілля – 56,6 тис.грн., по збору за спецводокористування –13,1 тис. грн. Податкові органи вживають всі необхідні заходи щодо погашення в повному обсязі заборгованості по платежах. Станом на 01.01.2007р. у м. Києві зареєстровано платників: 16 310 - по збору за забруднення навколишнього природного середовища, з них 2 427- по збору за спеціальне водокористування. За наслідками проведених звірок податковими органами додатково залучено до оподаткування 68 суб'єктів господарювання по збору за забруднення довкілля на загальну суму 45 тис. грн. та 35 суб'єктів господарювання по збору за спецводокористування на загальну суму 13,7тис. грн. Окрім того, виявлено 108 суб'єктів господарювання, що подають розрахунки і сплачують збір за забруднення навколишнього природного середовища та 15 підприємств, які сплачують збір за спеціальне водокористування, але відсутні в переліках, наданих Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у м. Києві. Динаміка надходження коштів

2001

Надходження коштів до зведеного бюджету України від зборів за забруднення навколишнього природного середовища Державний Міський фонд Разом фонд (Фінуправління (Держказначе КМДА), грн. йство) грн. 1 708 606,06 4 503 080,20 6 211 686,26

Таблиця 17.1. Надходження коштів разом з іншими , грн. Інші надходження коштів до спец. фонду місцевого бюджету , грн. 6 211 686,26

2002

1 754 312,92

5 385 849,00

7 140 161,92

2003

1 788 606,29

5 315 766,70

7 104 372,99

130 220,32

7 234 593,31

2004

3 401 112,50

7 935 929,15

11 337 041,65

182 431,24

11 519 472,89

2005

7 658 820,0

4 123 980,0

11 782 800,0

2006

16 153 020,0

8 697 780,0

24 850 800,0

Основними платниками збору в м. Києві за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення протягом останніх років залишаються підприємства енергетики, такі як АЕК „Київенерго” та ЗАТ ЕК „Укр-Кан Пауер” (АК „Дарницька ТЕЦ”). Надходження збору від цих підприємств залежить від кількості, якості та структури використаного палива протягом року та середньодобових температур в опалювальний період.

17.2. Стан фінансування екологічної галузі Основу фінансування природоохоронних програм та заходів на регіональному та місцевому рівнях складають кошти фондів охорони навколишнього природного середовища. Проте на місцевому рівні відбувається розпорошення коштів, що не дозволяє фінансувати практичні заходи з ліквідації та зменшення забруднення. Кошти використовуються нераціонально. Незважаючи на обмеженість коштів на природоохоронну діяльність, має місце значний залишок невикористаних коштів на кінець року. З Державного фонду охорони навколишнього природного середовища профінансовано заходів на суму 4742,238 тис.грн. Перелік природоохоронних заходів, що фінансуються з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища наведено в таблиці 17.2.1. З Київського міського фонду охорони навколишнього природного середовища профінансовано заходів на суму 12117,7324 тис.грн. Перелік природоохоронних заходів, що фінансуються з Київського міського фонду охорони навколишнього природного середовища наведено в таблиці 17.2.2. Фінансування природоохоронних заходів, яке здійснювалось за рахунок коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2006 році Таблиця 17.2.1 № з/п

Назва природоохоронного заходу

Заміна системи аерації на аеротенку №11 цеху блоку очисних споруд №2 Бортницької станції аерації, м.Київ Реконструкція грабельного відділення другого та третього блоків очисних споруд Бортницької станції аерації, м.Київ Завершення будівництва сміттєсортувального комплексу: монтаж та пусконаладка двох сміттєсортувальних ліній потужністю 200 тис. тон на рік в м. Києві Створення (реконструкція) пункту тимчасового зберігання контецнерів з берилійвмісними відходами на підприємстві „Захід” Реконструкція (модернізація) сортувальних ліній сміттєсортувального комплексу в м.Києві Всього

Загальна кошторисна вартість згідно з проектом, тис.грн.

Ступінь готовності природоох оронного заходу,%

Обсяг фактичних видатків з Державного фонду, тис. грн.

484,688

100

484,688

2089,0

100

2089,0

547,928

100

383,550

450,0

100

315,0

1470,0

100

1470,0

5041,616

4742,238

Фінансування природоохоронних заходів, яке здійснювалось за рахунок коштів Київського міського фонду охорони навколишнього природного середовища у 2006 році Таблиця 17.2.2.

№ з/п

Назва природоохоронного заходу

Модернізація 2 стаціонарних постів контролю (Центральної геофізичної обсерваторії) рівнів забруднення атмосферного повітря (СО,СН, SO2, NO, NO2) з метою паралельного відбору проб (у тому числі і в автоматизованому режимі). Розробка робочої документації впровадження автоматизації поточного процесу спалювання твердих побутових відходів на філіалі „Завод „Енергія” Київенерго” Забезпечення комунального транспорту міста приладами для зменшення викидів шкідливих речовин, що містяться у відпрацьованих газах. Очищення та благоустрій каскаду озер масиву Райдужний Заміна механічних решіток грабельного відділення цеху блоку очисних споруд №3 Бортницької станції аерації Заміна системи аерації аеротенку № 9 другого блоку Бортницької станції аерації Придбання флокулянта для гідравлічного ущільнення стабілізовано-активного мулу Бортницької станції аерації Збір та і демеркуризація відпрацьованих ртутьвмісних ламп, що зберігаються в бюджетних закладах та установах міста. Реалізація заходів щодо захисту навколишнього середовища від факторів радіаційного забруднення на Київському міжобласному спецкомбінаті „Радон”. Придбання мобільної лабораторії екологічного контролю стану забруднення навколишнього середовища Продовження робіт по створенню системи моніторингу з орієнтацією на „кризову” підсистему. Оснащення димових труб ТЕЦ-5 „АЕК „Київенерго” стаціонарними комплексами екологічного контролю за викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря з передачею даних до ІАЦ та ЦОМ Створення системи обміну інформацією між ІАЦ та ЦОМ Ведення ресурсних баз даних стану довкілля міста та їх поповнення, організація автоматичних робочих місць (АРМів) (забезпечення Держуправління екоресурсів та Управління ОНПС) відповідною екологічною інформацією) Передача даних від системи приладів постійно діючого контролю величин викидів та покращання регулювання процесу спалення сміття на заводі „Енергія” Інвентаризація природних комплексів території природно-заповідного фонду м. Києва (проекти відводу) Благоустрій та облаштування скверу по вул. Котельникова, 32/11 у Святошинському районі Забезпечення просвітницької та виховної роботи, підготовка та проведення виставок екологічного спрямування. Забезпечення проведення природоохоронних акцій громадськими об’єднаннями.

4. 5.

6. 7.

10.

11. 12.

13. 14.

15.

16.

17. 18.

Обсяг фактичних видатків з Київського міського фонду, тис. грн.

Загальна кошторисна вартість згідно з проектом , тис.грн.

Ступінь готовності природоохорон ного заходу,%

295,00

93,9

277,00

250,00

245,0

900,00

32,6

293,736

1272,0

99,9

1271,997

1735,48

100

1735,48

469,00

100

469,00

523,2

100

523,2

100,00

100

100,00

1000,0

29,9

298,783

850,00

98,3

835,907

300,00

58,3

175,00

275,0

76,4

210,00

49,5

93,8

46,45

100,00

73,00

20,0

12,00

499,435

34,30

170,00

150,00

100

150,00

438,026

84,6

370,588

18.1.

18.2. 18.3. 18.4. 18.5. 18.6. 18.7. 18.8. 18.9. 19. 20. 21. 22.

23.

24. 25. 26.

Видання поліграфічної та кінопродукції з екологічної тематики. Розробка міських нормативно-правових актів щодо охорони навколишнього середовища. Наукові дослідження та проектні розробки. Підготовка кадрів. „Пріоритизація природоохоронних заходів в галузі охорони атмосферного повітря на підставі оцінок та аналізу екологічних ризиків для здоров`я населення м. Києва” Заходи на базі КП „Київський міський будинок природи” Організація та проведення міжшкільних екологічних змагань „Яскраві іскорки” Відзначення Міжнародного „Дня Землі” Видання плакатів до заходів акції „Зелений паросток майбутнього” Проведення семінару Реалізація проекту „Перетвори сміття у ресурс” Заходи ГО „Молодіжний екологічний центр” Організація виставки неурядових громадських організацій м. Києва, присвячена Дню Землі Благоустрій водойми у парку „Відрадний” Здійснення заходів щодо впорядкування території дендрологічного парку „Юнацький” Невідкладні заходи з лікування і заповідання вікових дерев – пам’яток природи в м. Києві Моніторинг виконання у 2006 році Київської міської програми охорони навколишнього природного середовища на період до 2007 року Розробка проекту Київської міської програми охорони навколишнього природного середовища на період до 2011 року Благоустрій водойми у парку „Орлятко” Заміна системи аерації аеротенків № 12, 13 другого і третього блоків Бортницької станції аерації Придбання флокулянта для гідравлічного ущільнення стабілізовано-активного мулу Бортницької станції аерації Всього

179,00

62,3

111,562

104,291

100

104,291

28,00 60,00 10,235

100 100 100

28,00 60,00 10,235

7,00 29,9 2,6

100 100 100

7,00 29,9 2,6

17,00 1831,014

100 97,7

17,00 1790,074

25,0044 14,0

100 74,6

25,0044 10,441

29,0

93,1

27,00

200,00

19,75

39,5

930,00 1050,198

100 100

929,999 1050,198

617,787

100

617,787

14 361,6704

12 117,7324

18.

СТАН ТА ПЕРСРЕКТИВИ НАУКРВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

Основними завданнями наукового забезпечення реалізації природоохоронних заходів є розвиток наукових знань про екологічні основи сталого розвитку, виявлення екологічних ризиків, породжених розвитком суспільства, а також природними процесами і явищами. Для цього необхідно здійснити: - теоретичні основи переходу до сталого розвитку м. Києва на основі реалізації ефективної екологічної політики; - екологічно ефективні, ресурсозберігаючі технології, виробництва, види сировини, матеріали, продукції та устаткування; - наукові принципи і технології використання відновлювальних біологічних ресурсів (лісових, водних, лікарських та ін.), що забезпечують їхнє стале відтворення; - ефективні методи збереження біологічного розмаїття, включаючи розвиток мережі природних територій, які особливо охороняються, збереження і відновлення рідкісних і цінних видів рослин, а також природних систем; - методика визначення екологічних ризиків з метою створення системи управління якістю природного середовища; - засоби і методи запобігання і ліквідації забруднень, реабілітація навколишнього середовища та утилізація відходів, у тому числі небезпечних; - вивчення зв'язку між захворюваннями людей і змінами якості навколишнього природного середовища; - обґрунтування збереження цілісності природних комплексів у процесі територіального планування; - новітні методи використання місцевих природних сировинних та енергетичних ресурсів на основі екологічно чистих технологій. Державне управління навколишнього природного середовища в м. Києві тісно співпрацює з науковими організаціями. Позитивними результатами наукової діяльності в галузі охорони навколишнього природного середовища слід вважати роботи: - розробка технології та виготовлення промислової установи для переробки мулу від миття автотранспорту (Київський інститут екології нафти та газу); - розробка проектів прибережно-захисних смуг водних об'єктів м. Києва (ВАТ „Київгенплан"); - науково-дослідна робота по утилізації активного мулу міських стоків Бортницької станції аерації (НВО „Агроекоцентр" ); розробка біотехнічної утилізації органічних відходів та використаннякінцевих продуктів для реанімації ґрунтів (Національний аграрний університет); - оцінка динаміки і можливих наслідків розвитку геологічних процесів (зсувів) в межах м. Києва (Північне державне регіональне геологічне підприємство „Північгеологія");

вплив факторів забруднюючих речовин на показники людського розвитку та формування пропозицій щодо створення надійних гарантій соціального захисту на етапі інтеграції України в ЄС (Центр перспективних соціальних досліджень); - дослідження міської території засобами дистанційного зондування землі, яке проводиться за допомогою оптико-електронного обладнання космічних апаратів, з метою отримання об'єктивних даних про стан компонентів довкілля міста (1-й етап - зелених насаджень, водних об'єктів міста Києва).

19. ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА. ІНФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ. ГРОМАДСЬКІ РУХИ. ВЗАЄМОДІЯ З ЗАСОБАМИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ Для забезпечення дієвої екологічної освіти в м. Києві велике значення надається підготовці кадрів з питань охорони навколишнього природного середовища. Екологічні знання є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для усіх посадових осіб в місті, особливо якщо їхня діяльність пов’язана з використанням природних ресурсів та призводить до негативного впливу на стан навколишнього природного середовища. Спеціально визначені вищі та професійні навчальні заклади розширюють практику підготовки спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища. Підвищення екологічної культури суспільства і професійна підготовка спеціалістів забезпечується загальною обов’язковою комплексною освітою та вихованням в галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі в дошкільних дитячих закладах, в системі загальної середньої, професійної та вищої освіти, а також в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. Крім цього проводяться конференції, семінари, виставки на екологічні теми, де приймають участь спеціалісти наукових закладів. Для підвищення екологічної свідомості громадян, пропагування дбайливого відношення до природи, інформаційної підтримки екологічної політики держави за участю Держуправління проводились круглі столи, семінари, прес-конференції, виставки, прийнято участь в ІХ Міжнародній виставці-ярмарку "Екологія - 2006", на якій представлено біосорбент "Еколан", що локалізує розливи нафти та нафтопродуктів. В рамках операції “Первоцвіт – 2006” проведено конкурс "Первоцвіти під охороною". Під час проведення Всеукраїнської акції "Зелений паросток майбутнього" прийнято участь в семінарах та круглих столах: "Парки, сквери – легені столиці"; "Дивовижний світ захоплень", "Київ як середовище існування". З метою поглибленого вивчення екології, поширення світогляду в галузі охорони навколишнього природного середовища із школярами середньоосвітніх шкіл проводяться навчання-тренінги щодо екологічних проблем та шляхів їх вирішення, для підприємств та організацій міста проводяться семінари (спільно з ТОВ “Знання”) за темами: “Очистка стічних вод”, “Проблеми природоохоронної діяльності та дотримання вимог природоохоронного законодавства на підприємствах та установах”. Роль громадських організацій у нашій країні визначається як допоміжна щодо діяльності державних органів влади й управління різних рівнів. Такими функціями громадські організації наділено і в галузі охорони навколишнього природного середовища. Привернення уваги суспільства до екологічних проблем зумовило надання інспекційних повноважень громадським організаціям. В умовах демократизації і екологізації соціальних процесів громадськість отримує все більше можливостей для участі в екологічному управлінні, активно їх реалізує як самостійно, так і на партнерських засадах з органами державного

екологічного управління. Цей ефективний напрямок громадської діяльності потребує належного нормативного забезпечення. Для участі в проведенні державної екологічної експертизи залучаються представники громадськості. Громадська екологічна експертиза здійснюється незалежними групами спеціалістів з ініціативи громадських об’єднань, а також органів місцевого самоврядування незалежно від державної екологічної експертизи. Висновки громадської екологічної експертизи враховуються органами, які здійснюють державну екологічну експертизу, а також органами, що зацікавлені в реалізації проектних рішень або експлуатують відповідний об’єкт. Право громадян на участь у процесі прийняття рішень при здійсненні екологічного управління передбачено багатьма правовими актами Конституцією України, Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закон України "Про звернення громадян", Закон України "Про інформацію", Орхуською конвенцією. Керуючись вимогами Орхуської конвенції щодо доступу до інформації та участі громадськості в процесі прийняття рішень з питань довкілля Держуправління підтримує права громадян на отримання достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, вчасно надаються відповіді на скарги та звернення громадян. У 2006 році до Держуправління надійшло 183 звернення від громадян та громадських організацій. Найбільша кількість звернень надходила щодо висновків екологічної експертизи проектів (48), збереження лісових та зелених насаджень (34), протесту мешканців проти забудови на території вже сформованих житлових масивів (24), забруднення атмосферного повітря (17), забруднення водних об’єктів та підземних вод (14). На всі звернення надано вичерпні відповіді, але слід зазначити, що згідно ст.9. Земельного Кодексу України та Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” остаточне рішення щодо доцільності будівництва на території міста приймає Київська міська Рада з урахуванням громадської думки. Скарги та звернення щодо недотримання організаціями та підприємствами природоохоронного законодавства розглядаються з виїздом на місце та з прийняттям відповідних мір, а саме притягненням до адміністративної відповідальності, наданням приписів по усуненню порушень природоохоронного законодавства. За самовільне знищення зелених насаджень порушуються адміністративні справи, подаються приписи про припинення незаконного вирубування зелених насаджень, нараховуються збитки нанесені державі незаконною рубкою дерев, справи передаються до прокуратури для подальшої роботи. Матеріали перевірки направляються в природоохоронну прокуратуру. Велика кількість звернень та скарг стосується питань, що не належать до компетенції органів Мінприроди України. Забезпечення громадськості достовірною інформацією відбувається також і через ЗМІ (засоби масової інформації) - телебачення, радіо, газети та журнали. Також громадяни можуть отримати інформацію електронною поштою, звичайною поштою, безпосередньо спілкуючись з спеціалістами органів влади, по гарячій телефонній лінії, завдяки екологічній літературі.

За 2006 рік проведено 21 виступ на телебаченні (ТРК "Київ", ТРК "Україна", 1+1, Інтер, УТ-1, ТРК "Тонис", СТБ), 19 - на радіо (“Голос Києва”, “Майдан”, “Київ”, "Ера"), 24 публікації в газетах: “Хрещатик”, "Столиця”, "Зеркало тижня", "Еко", "Київський регіон", "Сегодня". Слід зазначити, що використовується два аспекти надання інформації: - активне - надання інформації поширюється з власної ініціативи органів Державної влади; - пасивне – надання інформації на запит. Публічний доступ до даних, завдяки активному наданню інформації, сприяє інформованості громадськості про навколишнє середовище. З метою ефективного доступу до екологічної інформації крім друкованих матеріалів, використовуються і електронні засоби масової інформації. Для широкого кола громадськості інформація про стан охорони навколишнього природного середовищам розміщується в Інтернеті на сайті Мінприроди. Поповнення вебпорталу Мінприроди екологічною інформацією здійснюється регулярно. Формування та постійне оновлення електронних баз даних екологічної інформації забезпечує громадськості вільний доступ до неї через мережу Інтернет. Пасивне поширення інформації може задовольнити потреби окремої людини, а активне - широке коло громадськості.

21. ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОГРАМ 21.1. Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України На виконання Закону України від 21.09.00р. №1989-ІІІ Про затвердження Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки, у м. Києві розроблено заходи, якими передбачено створення нових природно-заповідних об’єктів, проведення інвентаризації природних комплексів та об’єктів ПЗФ, створення автоматизованої системи ведення державного кадастру, розроблення регіональної схеми формування екологічної мережі та розроблення наукової моделі організації моніторингу довкілля на територіях природно – заповідного фонду (ПЗФ). На виконання вищевказаної Програми та заходів у м. Києві створено 22 нових об’єктів ПЗФ на загальній площі 3065 га, серед яких 1 регіональний ландшафтний парк, 1 дендропарк, 6 заказників та 14 пам’яток природи місцевого значення. проведена інвентаризація природних комплексів парків-пам′яток садово-паркового мистецтва Планується створення автоматизованої системи ведення державного кадастру ПЗФ, оцінка стану популяцій видів рослин і тварин, занесених до Червоної Книги України, а також розроблення наукової моделі організації моніторингу довкілля на територіях ПЗФ. Виконання вищевказаних заходів має бути завершене у 2007 році. 21.3. Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води Проблема поліпшення екологічного стану басейну Дніпра займає одне з найважливіших місць серед завдань економічного та соціального розвитку природоохоронної політики країни. На даний час розроблена та затверджена Національна програма екологічного оздоровлення басейну р. Дніпро та поліпшення якості питної води, основною метою якої є відновлення і забезпечення сталого функціонування екосистеми Дніпра, якісного водопостачання захисту водних об’єктів від забруднення та виснаження. Для забезпечення Національної програми розроблена Регіональна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпро та поліпшення якості питної води. Проведений аналіз показує, що стратегічні проблеми її реалізації розроблені, а от практичні потребують вирішення кола питань у вигляді конкретних цілеспрямованих взаємопов’язаних дій щодо забезпеченням достатнім фінансуванням та відповідним механізмом реалізації на державному та місцевому рівнях. Одним із пріоритетних завдань Національної та Регіональної Програм є упорядкування існуючого водовідведення на урбанізованих територіях. В 2004 р. розроблена „Програма будівництва, реконструкції та капітального ремонту дощової каналізації міста Києва на період 2004-2015рр.”, згідно з Програмою ДП „Інститут „Київгенплан” розробляє „Програму будівництва очисних споруд дощової каналізації м. Києва на 2005-2015рр.”.

Виконання заходів цих Програм припинить засмічення водних об’єктів та скидання забруднених стічних вод у місцях, де їх обсяги істотно впливають на екологічний та санітарно-гігієнічний стан водойм.

ДОДАТКИ 2. Перелік нормативно–правових актів у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, введених в дію у 2006 р. 1. Закон Верховної Ради України вiд 12.12.2006 № 434-V „Про внесення змін до Закону України "Про планування і забудову територій". 2. Постанова Верховної Ради України вiд 19.10.2006 № 270-V ”Про направлення на повторне друге читання проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про планування і забудову територій" 3. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. № 206 „Про затвердження Порядку розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на зменшення обсягу антропогенних викидів або збільшення абсорбції парникових газів згідно з Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату”. 4. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 р. № 375 „Про використання у 2006 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів з охорони навколишнього природного середовища”. 5. Постанова Кабінету Міністрів України від 7.04.2006 р. № 462 „Про внесення змін до Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища”. 6. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 р. № 493 „ Про порядок використання у 2006 році коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів”. 7. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 29.12.2006 № 1852 Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2007 році. 8. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 20.12.2006 № 1768 ”Про внесення змін до Положення про Державну екологічну інспекцію”. 9. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 13.12.2006 № 1744 ”Про внесення зміни до Порядку використання коштів державного бюджету на здешевлення кредитів для здійснення природоохоронних заходів”. 10. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 08.11.2006 № 1570 ”Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань користування надрами”. 11. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 02.11.2006 № 1524 „Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України”. 12. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 19.07.2006 № 997 ”Про заходи щодо удосконалення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища”. 13. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 12.07.2006 № 974 ”Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку”.

14. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 21.04.2006 № 554 „Про затвердження Порядку функціонування національної системи оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, які не регулюються Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар”. 15. Розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 20.12.2006 № 623р. „Про підписання Угоди між Урядом України та Урядом Французької Республіки про сприяння проектам, спрямованим на скорочення антропогенних викидів із джерел або на збільшення абсорбції поглиначами парникових газів відповідно до статті 6 Кіотського протоколу”. 16. Наказ Мінприроди України вiд 20.12.2006 № 354 „Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ каолінів”. 17. Наказ ДКЗ, Мінприроди України вiд 20.12.2006 № 554 „Про затвердження лімітів використання водних живих ресурсів загальнодержавного значення в 2007 році„. 18. Наказ Мінприроди України вiд 19.12.2006 № 548 „Про затвердження Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі та Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі”. 19. Наказ Мінприроди України вiд 06.12.2006р. № 528 ”Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля ПівнічноЗахідного регіону Чорного моря. 20. Наказ Мінприроди України вiд 06.12.2006 № 527 "Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію Азовського моря ". 21. Наказ Мінприроди України вiд 06.12.2006 № 526 "Про затвердження Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію". 22. Наказ Держмитслужби України, Адміністрації держкордонслужб, МОЗ України, Мінагрополітики України, Мінприроди України, МКТ України вiд 27.11.2006 № 1158/1028/895/808/570/1218 "Про внесення змін до наказу Державної митної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства культури і туризму України від 31.08.2005 N 819/641/435/441/310/592". 23. Наказ Мінприроди України вiд 24.11.2006 № 511 ”Про внесення змін та доповнень до лімітів добування (відстрілу, відлову) диких парнокопитих та хутрових звірів у сезон полювання 2006/2007 року”. 24. Наказ Мінприроди України вiд 08.11.2006 № 491 „Про затвердження зразка Дозволу на ввезення та застосування незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів для державних випробувань та наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу”. 25. Наказ Мінприроди України вiд 08.11.2006 № 490 „Про затвердження зразків Посвідчення про державну реєстрацію, дозволу на використання залишків пестицидів і агрохімікатів, дозволу на виготовлення та застосування дослідних партій вітчизняних пестицидів і агрохімікатів і зразка етикетки”.

26. Наказ ДКЗ, Мінприроди України вiд 01.11.2006 № 283 ”Про внесення змін до Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод”. 27. Наказ Мінприроди України вiд 25.09.2006 № 420 "Щодо приведення нормативно-правових актів у відповідність до законодавства". 28. Наказ Мінприроди України вiд 27.07.2006 № 356 "Про внесення змін та доповнень до лімітів добування (відстрілу, відлову) диких парнокопитих та хутрових звірів у сезон полювання 2006/2007 року". 29. Наказ Мінприроди України вiд 17.07.2006 № 341 ”Про затвердження Вимог до документів, у яких обґрунтовуються обсяги антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, для отримання листа-підтримки власником джерела викидів, на якому планується реалізація проекту спільного впровадження”. 30. Наказ Мінприроди України вiд 13.07.2006 № 339 Про внесення змін до наказу Мінприроди України від 20.12.2005 N 482 "Про затвердження лімітів використання живих ресурсів загальнодержавного значення у 2006 році" 31. Наказ Мінприроди України вiд 27.06.2006 № 309 ”Про затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел”. 32. Наказ Мінприроди України вiд 03.05.2006 № 198 „Про затвердження Порядку видачі погодження для отримання ліцензії на експорт та імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить”. 33. Наказ Мінприроди України вiд 03.04.2006 № 159 Про внесення змін до наказу Мінприроди України від 20.12.2005 N 482 "Про затвердження лімітів використання водних живих ресурсів загальнодержавного значення у 2006 році". 34. Наказ Мінприроди України вiд 09.03.2006 №108 „Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців”. 3. Природоохоронні заходи, фінансування яких здійснювалось за рахунок коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища. З Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2006 році профінансовано наступні заходи: 1. Заміна системи аерації на аеротенку №11 цеху блоку очисних споруд №2 Бортницької станції аерації, м.Київ. 2. Реконструкція грабельного відділення другого та третього блоків очисних споруд Бортницької станції аерації, м.Київ. 3. Завершення будівництва сміттєсортувального комплексу: монтаж та пусконаладка двох сміттєсортувальних ліній потужністю 200 тис. тон на рік в м. Києві. 4. Утворення (реконструкція) пункту тимчасового зберігання контейнерів з берилійвмісними відходами на підприємстві „Захід”. 5. Реконструкція (модернізація) сортувальних ліній сміттєсортувального комплексу в м.Києві.

4. Громадські організації природоохоронного спрямування, що співпрацюють з Держуправлінням № з/п

Назва організацій

1 1

2 Київська міська організація "Зелений світ"

Громадська природоохоронна спілка "Порятунок Голосієва"

Всеукраїнська екологічна громадська організація "Мама - 86" Громадська організація “Молодіжний екологічний центр” Дніпровського району м. Києва Громадська еколого-правова організація "ЕкоПравоКиїв" Інститут зоології Національного екологічного центру

4 5 6

Благодійний досьє"

інформаційно-видавничий центр "Зелене

Громадська організація "Жива планета"

Київська міська організація “Всеукраїнська екологічна ліга”

Будинок природи

Журнал «Рідна природа»

ІНАКО

Юридична адреса

3 м. Київ, 04070, Контрактова пл., 4, 417-02-83 м. Київ, 03083, вул. .Армійська, 26 524-79-22 mihalko@i.com.ua 417-56-82 www.mama-86.огg.uа. elenaz@mama-86.огg.uа м. Київ, вул. Алма-Атинська,109, к. 9 2552-50-60 м. Київ, вул. Нижній Вал, 17 206-31-83 есо1аw@ecop.redc.com м. Київ, 01601, вул. Б. Хмельницького, 15 546-00-73 ; 235-51-87 м. Київ, вул. Саксаганського,53/80, оф. 501 248-84-28 есо\wеек@аксесс.кіеу.иа 407-31-10 м. Київ, 03061, пр-т Відрадний,61 491-41-76; 497-64-99; 562-70-33; ф.430-16-77 e-mail sv74br03@i.com.ua; galas@torba.com.ua м. Київ, 01033, вул.. Саксаганського,30-В, оф.33 52929-26 varta@ecoloague.net м. Київ, 01004, вул. Рогнідинська,3 234-45-47 234-10-68 м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5Б 289-73-34; 289-73-82 факс 532-58-48 ximko@i.com.ua

Організації, включені до складу громадської ради при територіальному органі та спецпідрозділі Мінприроди 4 "Зелений світ" "Порятунок Голосієва" "Мама - 86" “Молодіжний екологічний центр” "ЕкоПраво-Київ" Інститут зоології Національного екологічного центру "Зелене досьє"

"Жива планета"

“Всеукраїнська екологічна ліга” Будинок природи Журнал «Рідна природа»

5. Відповідальні виконавці розділів Національної доповіді за 2006 р. №

Розділ звіту

Екологічна політика

2 3 4 5

Атмосферні та гідрологічні умови і явища Атмосферне повітря Водні ресурси Земельні ресурси та ґрунти

6 7 8

Надра Відходи Екологічна безпека

Вплив негативних факторів довкілля на стан здоров’я населення

Рослинний світ

Тваринний світ

12*

Екомережа та біорізноманіття Території таі об’єкти, що підлягають особливій охороні Деякі екологічні проблеми та шляхи їх вирішення Державний контроль у галузі охорони довкілля Управління в галузі охорони довкілля

13 14 15

Моніторинг довкілля

Економічні засади природокористування

Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля Екологічна освіта. Інформування громадськості. Громадські рухи. Взаємодія з засобами масової інформації Виконання державних екологічних програм Висновки

Відповідальні виконавці Начальник відділу моніторингу, планування,прогнозування та зв’язків з громадськістю Начальник відділу моніторингу, планування, прогнозування та зв’язків з громадськістю Начальниквідділурегулювання природокористування Начальниквідділурегулювання природокористування Начальник відділу земельних, біоресурсів та екологічного обстеження об’єктів Начальниквідділурегулювання природокористування Начальниквідділурегулювання природокористування Начальник відділу моніторингу та зв’язків з громадськістю Начальник відділу моніторингу, планування, прогнозування та зв’язків з громадськістю Начальника Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Начальник відділу земельних, біоресурсів та екологічного обстеження об’єктів Начальник відділу земельних, біоресурсів та екологічного обстеження об’єктів Начальник відділу земельних, біоресурсів та екологічного обстеження об’єктів Начальник відділу земельних, біоресурсів та екологічного обстеження об’єктів

Доценко Т.В. Доценко Т.В. Подоляк І.П. Подоляк І.П. Михалюк В. П. Подоляк І.П. Подоляк І.П. Доценко Т.В. Доценко Т.В. Качурова Л. В. Михалюк В. П. Михалюк В. П. Михалюк В. П. Михалюк В. П.

Начальник відділу моніторингу та зв’язків з громадськістю

Доценко Т.В

Начальник Державної екологічної інспекції

Витязь М. І.

Начальник відділу моніторингу, планування, прогнозування та зв’язків з громадськістю Начальник відділу екологічної експертизи Начальник відділу моніторингу, планування, прогнозування та зв’язків з громадськістю Начальник відділу моніторингу, планування, прогнозування та зв’язків з громадськістю Начальник відділу бухгалтерського обліку і економіки Начальник відділу моніторингу, планування, прогнозування та зв’язків з громадськістю

Доценко Т.В. Савицький Е.А. Доценко Т.В. Доценко Т.В. Зелінська Н. М. Доценко Т.В.

Начальник відділу моніторингу, планування, прогнозування та зв’язків з громадськістю

Доценко Т.В.

Начальник відділу моніторингу та зв’язків з громадськістю Начальник відділу земельних, біоресурсів та екологічного обстеження об’єктів

Доценко Т.В Михалюк В. П.

Начальник відділу моніторингу, планування, прогнозування та зв’язків з громадськістю

Доценко Т.В.