kyiv_2009 by Administrator Dovkillia

ЗМІСТ ВСТУП 1.ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості 1.2. Соціальний та економічний розвиток 2. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ТА РУЙНУВАННЯ ОЗОНОВОГО ШАРУ 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах України 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря 2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах 2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря 3. ЗМІНА КЛІМАТУ 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату 4. ВОДНІ РЕСУРСИ 4.1. Водні ресурси та їх використання 4.2. Забруднення поверхневих вод 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод 4.3. Якість поверхневих вод 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод 4.4. Екологічний стан Азовського та Чорного морів

4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення 4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів 5. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ, ФОРМУВАННЯ ЕКОМЕРЕЖІ ТА РОЗВИТОК ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі 5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення 5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу 5.2.1. Лісові ресурси 5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів 5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 5.2.4. Адвентивні види рослин 5.2.5. Стан зелених насаджень України 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу 5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в державі 5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Україні 5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними 5.3.5. Стан та динаміка інвазивних видів тварин, а також їх вплив на аборигенне біорізноманіття 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні 5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду України 5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон 5.4.3. Історико-культурна спадщина 5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля 6 СТАН ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ТА ҐРУНТІВ 6.1. Структура та стан земельних ресурсів 6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь 6.1.2. Деградація земель 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси 6.3 Якість ґрунтів

6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення 6.3.2. Забруднення ґрунтів 6.4. Охорона земель 6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво 7. НАДРА 7.1. Мінерально-сировинна база 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази 7.2. Система моніторингу геологічного середовища 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр 8. ВІДХОДИ 8.1. Структура утворення та накопичення відходів 8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) 8.3. Використання відходів як вторинної сировини 8.4. Транскордонні перевезення відходів 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами 9. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки 9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку 9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія 9.3.1. Радіаційне забруднення територій 9.3.2. Радіоактивні відходи 10. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО 10.1. Ведення сільського господарства в Україні 10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження 10.3. Використання пестицидів у сільському господарстві 11. ЕНЕРГЕТИКА 11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави 11.2. Ефективність енергоспоживання 11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі 11.4. Використання альтернативних джерел енергії 12. ТРАНСПОРТ 12.1. Транспортна система України 12.1.1. Обсяги транспортних перевезень 12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів 12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля 12.3.Використання альтернативних видів палива 13. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ

НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА 13.1. Екологічна політика України 13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства 13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища 13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації 13.5. Економічні засади природокористування 13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності 13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі 13.6. Удосконалення системи управління та нормативноправового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки 13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування 13.8. Екологічний аудит 13.9. Екологічне страхування 13.10. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля 13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень 13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій 13.11.2. Громадські рухи 13.12. Виконання державних екологічних програм 13.13. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля 13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом 13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги 13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво ВИСНОВКИ ПРОПОЗИЦІЇ

ВСТУПНЕ СЛОВО Доповідь про стан навколишнього природного середовища в м. Києві у 2009 році підготовлена згідно з Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». Це щорічний випуск об’єктивної аналітичної інформації про екологічний стан міста, яка є необхідною для вирішення екологічних проблем міста Києва. Хоча місто Київ за рівнем техногенного впливу вигідно відрізняється від інших регіонів України з розвиненими гірничо-металургійними та сировиннопереробними комплексами, він має низку екологічних проблем, над вирішенням яких працює Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві. Ціллю діяльності Держуправління є реалізація принципу сталого розвитку шляхом екологізації економіки міста, вдосконалення механізмів управління та контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, становлення дієвої системи екологічного моніторингу. Співставлення потенціалу та конкурентних переваг м. Києва з оцінкою його сучасного стану і тенденцій соціально-економічного розвитку дозволяє виявити головні проблеми столиці, що потребують першочергового вирішення та концентрації зусиль. Насамперед це: • критичний стан міської інженерної інфраструктури, дефіцит пропускної спроможності та неефективна конфігурація дорожньо-транспортної мережі (доріг, мостів, місць для паркування та ін.), що обумовлює значні втрати води та тепла в мережах, збільшення об'ємів викидів шкідливих речовин автотранспортом у навколишнє природне середовище; • високий рівень зношеності виробничих фондів базових промислових підприємств, недостатні темпи їх модернізації і технологічного переоснащення, впровадження ресурсо- й енергозберігаючих технологій, наслідком чого є зменшення стійкості столичної економіки до впливу зовнішніх ризиків. • зростання рівня забруднення навколишнього природного середовища внаслідок відсутності дієвої системи роздільного збирання відходів, відставання темпів модернізації очисних споруд і впровадження нових технологій уловлення, переробки й утилізації шкідливих речовин від темпів збільшення техногенного навантаження; • недостатній розвиток організаційних передумов для повноцінної реалізації економічного потенціалу міста; • зростання ролі м. Києва у світових глобалізаційних та інтеграційних процесах.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ Дата заснування м. Києва – 482 рік Площа, км2 - 835,6 Кількість адміністративних районів - 10 Щільність населення, тис.чол. на 1 км2 - 3,3 Населення міста Києва (по районах) Таблиця 1.1 Назва району

Кількість наявного населення, тис. чол.

Площа,км2

Голосіївський Дарницький Деснянський Дніпровський Оболонський Печерський Подільський Святошинський Солом’янський Шевченківський Всього по місту

230.9 308.8 354.6 344.9 314.2 138.9 189.2 332.7 338.8 232.1 2785.1

156.2 133.3 148 66.7 110.2 19.6 34 101 40 26.6 835.6

Щільність наявного населення, тис. чол/км2 1.4782 2.3166 2.3959 5.1709 2.8512 7.0867 5.5647 3.2941 8.4700 8.7256 3.3331

1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Києва Сучасний Київ, де сьогодні мешкає понад 2,785 млн. чол., входить до числа десяти найбільших міст Європи, а за кількістю населення та площею території, що в межах міської смуги становить 835,6 км², поступається лише таким європейським містам як Москва, Лондон, Санкт-Петербург, Рим, та Берлін. Географічні координати: північна широта - 50° 26'; східна довгота 30° 34'; середня висота над рівнем моря - 105 м. Місто Київ розташовано в центрі східної Європи на обох берегах р. Дніпро, у його середній течії, нижче впадіння лівої притоки – р. Десна. Своєрідність і різноманітність природних умов Києва пов’язані з його розташуванням на межі фізико-географічних зон: лісостепової та мішаних лісів. Північна частина міста розташована на Поліській низовині, південнозахідна (правобережна) – на Придніпровській височині, південно-східна (лівобережна) – на Придніпровській низовині. Поверхня правобережної частини міста – підвищена платоподібна рівнина, розчленована ярами та балками, долинами невеликих річок, лівобережної – низовинна рівнина. Характерні форми рельєфу правобережжя – гори-останці, зокрема, Печерська (її висота найбільша – 196 м над рівнем моря), Старокиївська (188 м), Батиєва (176 м), Хоревиця (174 м), Багринова (170 м), Щекавиця, Замкова, Звіринецька, Чорна, Черепанова, Лиса. Найвідоміші яри: Бабин, Хрещатий, Смородинський, Кмитів, Протасів, Цимбалів та інші.

Найнижчі ділянки міста відповідають рівню води в Дніпрі – близько 92 м над рівнем моря. У геологічному відношенні м. Київ з прилеглими до нього територіями розташований у зоні стику двох регіональних структур північно-східного схилу Українського кристалічного щита та південно-західного борту ДніпровськоДонецької западини. Межею між ними слугує Дніпровська зона розломів північно-західного простягання. Завдяки цьому Київ знаходиться у досить спокійній тектонічній зоні.

Фото 1.1. Київ з космосу

Фото 1.2. Київ на мапі

Ґрунтовий покрив Києва є вельми строкатим, зважаючи на різноманітність природних умов. Північним околицям міста, що тяжіють до Полісся, властиві дерново-підзолисті ґрунти, сформовані переважно під хвойними лісами. На правобережній високій частині міста панують звичні для більшої частини України ґрунти – чорноземи. Утворились вони переважно на дуже своєрідних пухких, добре провітрюваних і відносно сухих суглинках – лесах. У природних київських лісопарках поширені темно – сірі лісові ґрунти, що утворились під пологом широколистяних лісів. Місто Київ є багатим на воду: існують значні запаси підземної води; окрім цього, великою є кількість поверхневих водних об'єктів: річок, озер, ставків. Загалом водні об'єкти на території міста займають 6,7 тис. га, або 8,0 % території. Гідрографічна мережа району представлена р. Дніпро, річками його басейну (Десна, Либідь, Сирець, Нивка, Горенка, Віта, стр. Пляховий), озерами, болотами, штучними ставками і каналами. р. Дніпро і його долина мають вирішальний вплив на природні умови Києва і дислокацію елементів його житлово-промислової агломерації. Характерним для режиму всіх річок є чітко виражена весняна повінь, низька літня межень, дещо підвищені рівні восени через сезонні дощі. Живлення річок змішане з переважаючим живленням ґрунтовими водами. Місто Київ характеризується досить комфортним, помірно континентальним кліматом з теплим літом і м’якою зимою, оптимальною є зволоженість.

Фото 1.3. Паноарма міста Відчутний вплив на клімат Києва здійснює Дніпро, що в межах міста витягнутий в субмеридіональному напрямку. Велика рухома водна площа сприяє формуванню бризового перенесенню повітря: вдень різниця температур між водною та суходолом створює потоки свіжого вологого повітря до міста.

Протягом року переважає антициклонічна діяльність, якій властива доволі стійка, малохмарна погода. Середньорічна температура повітря +8,9 – +11,90С. Глобальні зміни клімату, що спостерігаються на земній кулі, не могли обминути і Київ. Більше того, на кліматичні умови істотно впливає саме місто – розсіювання тепла з теплотрас, будинків, ТЕЦ і т. ін. У зв’язку з цим температура повітря у місті вища, ніж на його околицях. Підвищення температури повітря у Києві за останні десятиріччя є більшим, ніж глобальне на планеті. Середньорічна кількість опадів становить 600-700 мм. Переважаючий напрямок вітру влітку – західний, взимку – північно-західний. Загальна площа м. Києва становить 835,6 км². Забудовані землі міста – 364,0 км² або 43,5 %, із них під житловою та громадською забудовою знаходиться 115,0 км². Значна кількість земель зайнята промисловими об’єктами – 56,0 км² , об’єктами транспорту та зв’язку – 22,0 км². По функціональному використанню територія м. Києва розділяється на такі зони: - селітебну (міська і сільська забудова); - промислову; - рекреаційну (лісові масиви, парки, сквери, зелені насадження загального користування, об’єкти природоохоронного фонду, водоймища). Кожна із функціональних зон характеризується своїми особливостями, призначенням і впливом на навколишнє природне середовище. Селітебна зона характеризується висотною забудовою в центральній правобережній частині міста, на нових масивах - Оболонь, Виноградар, Теремки та ін., на Лівобережжі - масиви Троєщина, Харківський, а також приватною забудовою, яка розташована переважно на околиці міста по його периметру. Негативний вплив цієї зони на навколишнє природне середовище можна оцінити як середній. Промислова зона складається з промислових та автотранспортних підприємств. В межах Київської міської агломерації вони згруповані в промислові вузли і зони: Подільсько-Оболоньський, Шулявка, Нижньолибідський, Дарницький, Тельбінський. Негативний вплив цієї зони на навколишнє природне середовище оцінюється як сильний. Рекреаційна зона представлена умовно природними ландшафтами (ліси, луки, озера, річки), які збереглися в межах міста і його околиць, а також штучними зеленими насадженнями (парками, лісозахисними смугами і т.п.). Зона позитивно впливає на стан навколишнього природного середовища і є показником екологічного благополуччя. Лише у межах забудованої частини міста площа паркових насаджень досягає 183,0 км² , а навколишнє зелене кільце з лісовими масивами Голосієва, Пущі – Водиці та Дарниці становить біля 339,0 км².

1. 2. Соціальний та економічний розвиток Києва Промисловість У грудні 2009р. відносно листопада 2009р. промислове виробництво збільшилось на 12,7%, а відносно грудня минулого року зменшилось на 3,1%. У січні–грудні 2009р. відносно січня–грудня 2008р. обсяг промислової продукції зменшився на 29,1%. Всі види промислової діяльності зазнали скорочення виробництва, найбільше: металургійне виробництво та виготовлення готових металевих виробів – на 47,8%; виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – на 47,4%; машинобудування – на 39,4%; легка промисловість – на 38,9%; оброблення деревини та виробництво виробів з деревини – на 35,3%; целюлозно-паперове виробництво та видавнича діяльність – на 33,3%. На 12,4% та 13,6%, відповідно, знизилось виробництво в харчовій промисловості та в хімічній і нафтохімічній галузі. У виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів у грудні 2009р. проти листопада 2009р. відбулось зростання виробництва на 16,5%, а за січень–грудень п.р. до відповідного періоду минулого року – зниження на 12,4%. По багатьох видах харчових продуктів відбулось зниження виробництва, це – ковбасні вироби, молоко оброблене, продукти кисломолочні, сири жирні, хлібобулочні вироби тощо. До продукції, випуск якої зріс відносно січня–грудня минулого року, відносяться: сир свіжий неферментований та сир кисломолочний, маргарин, кондитерські вироби з цукру без вмісту какао, м’ясні напівфабрикати, чай зелений та чорний. У легкій промисловості в грудні 2009р. виробництво продукції проти листопада 2009р. збільшилось на 37,9%, а в січні–грудні 2009р. проти січня– грудня 2008р. зменшилось на 38,9%. Основні види продукції, випуск яких зменшився, це – верхній та спідній трикотаж, тканини з волокон хімічних, постільна білизна, взуття, чоловічі сорочки т а інше. На підприємствах з оброблення деревини та виробництва виробів з деревини в січні–грудні 2009р. виготовлено менше, ніж у січні–грудні 2008р. фанери, деревостружкових плит необроблених, деревоволокнистих плит, вікон і дверей дерев’яних та іншої продукції. На підприємствах целюлозно–паперового виробництва та видавничої діяльності обсяги продукції за січень–грудень п.р. проти січня– грудня минулого року знизились на 33,3%. Це відбулося за рахунок такої продукції, як шкільні та канцелярські товари, друкування газет, журналів і книг, календарів, поштових листівок, тиражування звукозаписів. У хімічній і нафтохімічній промисловості обсяги продукції в січні–грудні 2009р. відносно січня–грудня 2008р. зменшились на 13,6%, у т.ч. по видах продукції: фарби та лаки – на 45,6%, препарати лікарські

на основі гормонів – на 20,8%, на основі антибіотиків – на 15,2%, туалетне мило – на 30,6%, господарське мило – на 81,5%. У гумовій і пластмасовій промисловості менше, ніж торік, виготовлено плит, листів, плівок пластмасових неармованих, мішків та пакетів з полімерів етилену, покриття для підлоги та іншої продукції. На підприємствах з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції скорочення обсягів виробництва за січень–грудень 2009р. проти січня–грудня 2008р. склало 47,4%. Це відбулося за рахунок зменшення виробництва бетонних сумішей – на 57,2%; стінових матеріалів – на 68,7%; елементів збірних конструкцій – на 54,6%; блоків з цементу, штучного каменю – на 71,7%. На підприємствах машинобудування скорочення проти торішніх обсягів за січень–грудень склало 39,4%. На підприємствах з виробництва машин та устаткування випуск продукції в січні–грудні 2009р. відносно січня–грудня 2008р. зменшився за рахунок друкарського устаткування, обладнання для очищення повітря та газів, установок теплообмінних, машин і апаратів для дугового зварювання металів тощо. Разом з тим спостерігалось підвищення випуску установок електрогенераторних, насосів для перекачки рідин, печей хлібопекарських і кондитерських електричних, приладів напівпровідникових, лічильників електроенергії, резисторів електричних. Будівельна діяльність У 2009р. порівняно з попереднім роком відбулося скорочення діяльності підприємств та організацій, що виконують будівельні роботи. Обсяг робіт у цілому по місту зменшився на 54,2% і становить 9381,1 млн.грн. (за фактичними цінами 2009р.). Порівняно з 2008р. усі райони міста знизили обсяги будівельних робіт. Роботи з капітального ремонту становили 733,4 млн.грн. або 7,8% від загального обсягу будівельних робіт. Роботи з поточного ремонту складали 393,9 млн.грн. або 4,2%. Порівняно з попереднім роком обсяги капітального ремонту зменшилися на 45,3%, поточного – на 48,7%. Господарським способом виконано будівельних робіт на 144,4 млн.грн. або 1,5% від їх загального обсягу. За видами будівельної діяльності найбільший обсяг робіт виконано з будівництва будівель та споруд – 7966,6 млн.грн. або 84,9% від загального обсягу. За всіма видами будівельної діяльності спостерігається зниження обсягів будівництва порівняно з попереднім роком. Так, у 2009р. на 82,4% скорочено обсяги робіт з оренди будівельної техніки з оператором; на 72,3% – з завершення будівництва; на 54,7% –з будівництва будівель та споруд; на 49,5% – з підготовки будівельних ділянок; на 45,4% – з установлення інженерного устаткування будівель та споруд.

Фото 1.4. Новобудови столиці – міта-героя Києва У 2009р. працювало 86,8% від загальної кількості підприємств, що виконують будівельні роботи. Однак 80,2% від кількості підприємств, що працювали, скоротили обсяги робіт порівняно з попереднім роком, що суттєво вплинуло на зниження обсягів будівельних робіт у цілому по місту. Нефінансові послуги За січень–грудень 2009р. підприємствами сфери послуг усім споживачам надано різних видів послуг на суму 64131,8 млн.грн., що менше за рівень відповідного періоду минулого року в порівняних цінах на 16,5%. У середньому одним підприємством сфери послуг за січень– грудень 2009р. було реалізовано послуг на 12666,8 тис.грн. Найбільшим цей показник був у Печерському (20409,7 тис.грн.), Шевченківському (18983,7), Солом’янському (16848,3) районах, найменшим – у Дарницькому (4738,2) та Деснянському (3468,9) районах міста. У порівнянні з листопадом п.р. обсяг реалізованих послуг у грудні п.р. збільшився на 20,5% і склав 6709,9 млн.грн. Більше половини (54,4%) загального обсягу послуг припадало на послуги, що віднесені до секції І «Діяльність транспорту та зв’язку», в т.ч. питома вага послуг транспорту в загальному обсязі реалізованих послуг складала 16,8%, пошти та зв’язку – 33,7%. Частка послуг, реалізованих населенню за січень–грудень 2009р., порівняно з відповідним періодом минулого року, збільшилась на 1,9 в.п. і становила 28,4% від загального обсягу реалізованих послуг. Попитом у населення протягом дванадцяти місяців 2009р. користувалися, переважно, послуги ветеринарії, готелів та інших місць для тимчасового

проживання, охорони здоров’я людини, освіти (відповідно 99,8%, 84,4%, 84,1% та 83,8 % від загального обсягу з даного виду послуг). Транспорт Автомобільним транспортом за всіма видами сполучень у січні–грудні 2009р. перевезено (з урахуванням розрахункових даних фізичних осібпідприємців) 11,8 млн.т комерційних вантажів (74,1% до рівня 12 місяців 2008р.). За звітними даними підприємств-перевізників, за 12 місяців п.р. обсяг вантажних перевезень дорівнював 8,3 млн.т (на 35,3% менше, ніж у січні–грудні минулого року). Вантажооборот, виконаний автомобілями у звітному періоді, склав 4446,0 млн.ткм (88,4% до рівня січня–грудня 2008р.), з них підприємствами-перевізниками виконано 2366,7 млн.ткм (відповідно 82,8%). Автобусами за всіма видами сполучень у січні–грудні 2009р. перевезено (з урахуванням розрахункових даних фізичних осіб-підприємців) 479,3 млн. пасажирів (на 17,0% менше, ніж у січні–грудні 2008р.). За звітними даними, автобусами підприємств за 12 місяців п.р. перевезено 349,1 млн. пасажирів (85,6% до рівня минулого року). Пасажирооборот у звітному періоді склав 4,8 млрд.пас.км (на 31,0% менше обсягу 12 місяців 2008р.), з них підприємствамиперевізниками 3,8 млрд. пас.км (67,1% від рівня січня–грудня 2008р.). Авіакомпаніями, зареєстрованими в м.Києві, у січні–грудні 2009р. перевезено 52,5 тис.т вантажів (85,8% до січня–грудня 2008р.). Вантажооборот у звітному періоді склав 275,5 млн.ткм (94,5% від рівня січня–грудня 2008р.). Пасажирськими літаками в січні–грудні 2009р. перевезено 2470,7 тис. пасажирів (100,1% до січня–грудня 2008р.). Пасажирооборот склав 4243,9 млн.пас.км (94,5% від рівня січня–грудня 2008р.). Водним транспортом у січні–грудні 2009р. перевезено 3133,4 тис.т вантажів (40,3% до січня–грудня 2008р.), у т.ч. у закордонному сполученні 1953,3 тис.т (44,8% від обсягу січня–грудня 2008р.). Вантажооборот, виконаний торговельним флотом у звітному періоді, склав 4244,4 млн.ткм (47,1% до січня–грудня 2008р.), у т.ч. у закордонному сполученні – 3956,2 млн.ткм (46,3% від рівня січня–грудня 2008р.). Морським та річковим транспортом за період пасажирської навігації 2009р. перевезено 342,4 тис. пасажирів (95,0% до січня–грудня 2008р.), у т.ч. у закордонному сполученні 1,7 тис. пасажирів (45,9% від рівня січня–грудня 2008р.). Пасажирооборот, виконаний пасажирськими суднами, досяг 43,4 млн.пас.км (у 1,8 разів більше, ніж у січні– грудні 2008р.), у т.ч. у закордонному сполученні 4,7 млн.пас.км (у 5,8 разів більше, ніж у січні–грудні 2008р.). Відправлення вантажів Південно-Західною залізницею в січні– грудні 2009р. зменшилося на 25,1% у порівнянні з відповідним періодом минулого року. Відправлення чорних металів знизилося на 70,1%, нафти і нафтопродуктів – на 54,3%, хімічних і мінеральних добрив – на 51,8%, кам’яного вугілля – на 50,0%, цементу – на 45,4%, будівельних матеріалів –

на 35,9%, лісових вантажів – на 18,0%, брухту чорних металів – на 15,5%. Відправлення зерна та продуктів перемолу зросло в 1,7 разів. Відправлення пасажирів Південно-Західною залізницею в січні–грудні 2009р. зменшилося на 4,3% у порівнянні з відповідним періодом минулого року. Міським електричним транспортом у січні–грудні 2009р. перевезено 799,4 млн. пасажирів (73,0% до відповідного періоду 2008р.), у т.ч. платних 550,4 млн. (відповідно 72,3%). Підприємствами пошти та зв’язку в січні–листопаді 2009р. отримано доходів від послуг зв’язку на суму 17,1 млрд.грн., що на 1,5% менше, ніж у відповідному періоді минулого року. Доходи від надання послуг населенню дорівнюють 7,8 млрд.грн., що на 3,6% більше, ніж у січні–листопаді 2008р. Найбільша питома вага в загальному обсязі доходів належить стільниковому зв’язку (63,4%), у т.ч. в доходах від надання послуг населенню – 74,8%. Ринок послуг зв’язку у січні – листопаді 2009 року Галузь зв’язок являє собою один з найрозвинутіших секторів економіки. Діяльність підприємств зв’язку, які функціонують на місцевому ринку послуг, направлена на максимальне задоволення попиту споживачів як на традиційні телекомунікаційні послуги, так і на сучасні види зв’язку. За січень–листопад 2009р. 232 підприємства міста надавали послуги зв’язку, загальний обсяг доходів яких становив 17122,3 млн.грн. Як і раніше левова частка в загальних обсягах послуг належить мобільному зв’язку (63,4%), телефонному міжміському зв’язку (12,2%) та комп’ютерному зв’язку (8,1%). Населенню міста надано послуг зв’язку на 7818,3 млн.грн., що становить 45,7% від загальної суми одержаних доходів проти 43,9% у січні–листопаді 2008 року. Подальшого розвитку в місті набувають сучасні види зв’язку, до яких слід віднести комп’ютерний та мобільний зв’язок, а також кабельне телебачення. Послуги кабельного телебачення надають 14 підприємств міста, мобільного зв’язку – 27, комп’ютерного зв’язку – 131. Порівняно з січнем–листопадом 2008р. доходи від послуг комп’ютерного зв’язку зросли в 1,3 рази, кабельного телебачення – на 45,2%, тоді як доходи від послуг мобільного зв’язку зменшились на 4,3%. Зовнішньоекономічна діяльність Обсяг експорту зовнішньої торгівлі м.Києва товарами за січень–листопад 2009р. становив 6104,7 млн.дол. США і зменшився порівняно з січнем–листопадом 2008р. на 22,3%, імпорту – 21929,0 млн.дол. і зменшився на 29,8%. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 15824,3 млн.дол.

Зовнішньоторгівельні операції товарами підприємства міста здійснювали з партнерами 186 країн світу. До країн СНД було експортовано 23,9% усіх товарів, до інших країн світу – 76,1% (у січні–листопаді 2008р. – відповідно 26,7% і 73,3%). З країн СНД імпортовано 60,6% усіх товарів, з інших країн світу  39,4%(у січні–листопаді 2008р. – відповідно 39,9% і 60,1%).

Фото 1.5. МЗС України Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером столиці (13,8% експортних та 23,7% імпортних надходжень). До Індії, Саудівської Аравії, Іспанії, Нідерландів, Єгипту, Франції, Кореї, Ірану, Ісламської Республіки, Білорусії, Туреччини та Бангладеш здійснювалось 41,8% експортних поставок міста. Надходження з Туркменістану, Узбекистану, Казахстану, Німеччини та Китаю разом становили 43,9% від загального обсягу імпорту. У зовнішній торгівлі товарами з головними партнерами міста збільшились експортні поставки товарів у порівнянні з відповідним періодом минулого року до Індії, Кореї, Бангладеш та Китаю, зменшились до Росії, Саудівської Аравії, Нідерландів, Єгипту, Білорусії, Німеччини та Туреччини. Найбільше зростання імпортних поставок було з країн СНД: Узбекистану, Казахстану. Водночас майже вдвічі зменшились поставки від головних країн-

імпортерів як Європи, так і Азії: Німеччини, Китаю, Польщі, Франції, Італії, Японії. Основу товарної структури зовнішньої торгівлі м.Києва в січні–листопаді 2009р. склали: в експорті – продукти рослинного походження, жири та олії тваринного або рослинного походження, продукція хімічної промисловості; в імпорті – палива мінеральні, продукція хімічної промисловості, машини, обладнання та механізми. Зменшення обсягів зовнішньої торгівлі відбулось по всіх товарних групах як у експорті, так і імпорті товарів, крім групи «Мінеральні продукти» у імпорті. У січні–листопаді 2009р. експорт давальницької сировини становив 17,5 млн.дол., імпортовано готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на 17,1 млн.дол. У той же час у м.Київ надійшло іноземної давальницької сировини на 188,7 млн.дол. Експортовано готової продукції з імпортної давальницької сировини на 384,1 млн.дол. Основними партнерами в операціях з давальницькою сировиною були Російська Федерація, Німеччина, Індонезія, Корея, Сполучені Штати Америки, Швеція, Казахстан, Іспанія та Китай. Оптова й роздрібна торгівля, ресторанне господарство Оборот роздрібної торгівлі (до якого включено роздрібний товарооборот підприємств, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі, розрахункові дані щодо обсягів продажу товарів на ринках та фізичними особами-підприємцями) за січень–грудень 2009р. становив 58051,7 млн.грн., що на 19,1% менше обсягів січня–грудня 2008р. Оборот ресторанного господарства (до якого включено роздрібний товарооборот підприємств, які здійснюють діяльність з ресторанного господарства, розрахункові дані щодо обороту ресторанного господарства фізичних осіб-підприємців) за січень–грудень 2009р. проти січня– грудня попереднього року зменшився на 17,5% і становив 2703,3 млн.грн. Обсяг роздрібного товарообороту підприємств, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, за січень–грудень 2009р. становив 42790,5 млн.грн., що на 22,2% менше, ніж за відповідний період попереднього року. Порівняно з попереднім місяцем обсяг роздрібного товарообороту підприємств за грудень 2009р. збільшився на 23,0% – до 4348,3 млн.грн., що на 23,0% менше, ніж за грудень 2008р. Обсяг продажу сільгосппродуктів за вибірковим колом ринків міста за січень–грудень 2009р. порівняно з січнем–груднем 2008р. збільшився на 2,7% при збільшенні цін на 13,7%. Обсяг продажу продуктів рослинництва зменшився на 0,8%, а обсяг продажу продуктів тваринництва, навпаки, збільшився на 5,1% при зростанні цін відповідно на 7,5% та 18,8%.

За грудень п.р. проти попереднього місяця обсяг продажу сільськогосподарських товарів на ринках зменшився на 7,3% при збільшенні цін на 5,1%. Обсяг продажу продуктів рослинництва зменшився на 20,0%, продуктів тваринництва збільшився на 1,0% при збільшенні цін відповідно на 10,6% і 2,6%. Порівняно з груднем 2008р. сільгосппродукти подорожчали на 8,2% при збільшенні обсягів продажу на 4,7%. Продукти рослинництва подорожчали на 13,8%, продукти тваринництва – на 6,0% при зменшенні обсягів продажу продуктів рослинництва на 3,7% та збільшенні обсягів продажу продуктів тваринництва на 11,1%. Ціни і тарифи Аналіз динаміки цінових показників 2009р. у розрізі регіонів показав, що у ранжирному ряді індексів інфляції м.Київ знаходиться на четвертому місці серед регіонів України (у 2008р. м.Київ займав 16 місце). Минулий рік відзначився для столиці збільшенням індексу споживчих цін на рівні 13,4% (грудень 2009р. до грудня 2008р.). У середньому по Україні цей показник був трохи нижче – 12,3%. Індекси споживчих цін Таблиця 1.2. Індекс споживчих цін Продукти харчування та безалкогольні напої Алкогольні напої, тютюнові вироби Одяг і взуття Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива Предмети домашнього вжитку, побутова техніка, поточне утримання житла Охорона здоров’я Транспорт Відпочинок і культура Освіта

Україна

м.Київ

112,3 110,9 138,4 107,6 108,2

113,4 110,1 133,2 108,6 125,5

114,3 126,3 119,2 111,8 115,1

118,2 121,9 108,0 115,4 110,7

На формування індексу споживчих цін у 2009р. суттєвий вплив справило зростання цінових показників практично на всі, представлені у обстеженні, групи товарів та послуг. Найбільше підвищення цінових показників з січня по грудень 2009р. спостерігалося за такими позиціями: алкогольні напої, тютюнові вироби (на 33,2%), житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива (на 25,5%), охорона здоров’я (на 21,9%). Також збільшилися ціни на предмети домашнього вжитку, побутову техніку та поточне утримання житла (на 18,2%), відпочинку та культури (на 15,4%). Досить суттєво збільшилася вартість відвідування ресторанів та перебування у готелях (на 13,0%). Також відбулося підвищення цін на освіту (на 10,7%), одяг і взуття (на 8,6%) та транспорт (на 8,0%). Аналіз динаміки споживчих цін на продукти харчування по м.Києву у грудні 2009р. порівняно з груднем 2008р. у розрізі груп показав досить суттєву амплітуду коливання індексів: від зменшення на 20,6% на овочі до збільшення

на 83,7% – на цукор. Серед продуктів харчування досить значно подорожчали за цей період масло (на 48,3%), безалкогольні напої (на 27,6%), молоко (на 18,3%), олія (на 15,4%). Поряд з цим спостерігалося зниження цін на яйця (на 6,4%) та фрукти (на 0,3%). Індекс цін виробників промислової продукції у грудні 2009р. порівняно з груднем 2008р. склав по м.Києву 109,0% (по Україні – 114,3 %). Доходи населення Кількість штатних працівників підприємств, установ та організацій (без урахування найманих працівників статистично малих підприємств та зайнятих у фізичних осіб-підприємців) у листопаді 2009р. порівняно з попереднім місяцем зменшилась на 0,2% і склала 1075,3 тис. осіб. Середній розмір їхньої заробітної плати становив 3154 грн., що значно перевищує законодавчо встановлені державні соціальні стандарти: у 4,2 рази – рівень мінімальної заробітної плати (744 грн.). Порівняно з листопадом попереднього року розмір заробітної плати збільшився в середньому на 0,4%, а в порівнянні з жовтнем 2009р. – зменшився на 2,2%. Нарахування за одну оплачену годину порівняно з попереднім місяцем збільшились в середньому на 3,7% і становили 20,76 грн. За розміром середньої заробітної плати в листопаді першість традиційно утримували працівники фінансових установ, підприємств авіаційного транспорту, пошти та зв’язку, державного управління, де заробітна плата перевищила середній показник по економіці в 1,5–2,0 рази. Значно меншою була заробітна плата працівників текстильного виробництва; виробництва одягу, хутра та виробів із хутра; готелів і ресторанів; установ охорони здоров’я та соціальної допомоги; будівництва, де її розмір був у межах 50,8–65,3% від середньої в економіці. До районів з найвищим рівнем оплати праці належали: Шевченківський (3728 грн.), Печерський (3718 грн.), Подільський (3334 грн.) та Голосіївський (3223 грн.), де розмір середньої заробітної плати перевищив середній показник в економіці відповідно на 18,2%, 17,9%, 5,7% та 2,2%. Ринок праці Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, скоротилася з 7212 осіб на 1 грудня 2009р. до 6675 осіб на 1 січня 2010р. Офіційного статусу безробітних на зазначену дату набули 95,7% незайнятих громадян, із них 68,0% отримували допомогу по безробіттю. Серед безробітних 15,3% раніше займали місця робітників, 82,8% – посади службовців, а 1,8% – не мали професійної підготовки. Основні тенденції щодо зареєстрованого безробіття наведено в таблиці.

Безробіття Таблиця 1.3 на 1 січня 2010р., осіб Безробітні – всього з них жінки молодь у віці до 35 років особи, які потребують особливого соціального захисту вивільнені з економічних причин

Кількість зареєстрованих безробітних у % до 1 грудня 2009р.

1 січня 2009р.

6385

93,6

63,6

3807 2309

93,6 93,9

63,9 54,5

1284 2239

95,1 96,4

69,7 205,0

Рівень зареєстрованого безробіття по м.Києву за грудень 2009р. не змінився порівняно з попереднім періодом і на 1 січня 2010р. становив 0,4% населення працездатного віку. Кількість вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами, установами та організаціями у службі зайнятості, у грудні 2009р. збільшилась на 1,7 тис., або на 6,7% і на кінець місяця становила 27,1 тис. Кон’юнктура зареєстрованого ринку праці характеризувалась перевищенням попиту на робочу силу над її пропозицією, про що свідчать дані, наведені в таблиці. Кон’юнктура зареєстрованого ринку праці Таблиця 1.4 Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку, осіб

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, вакантних посад, осіб

Навантаження незайнятого населення (на 100 вільних робочих місць, вакантних посад), осіб

2009р.

2008р.

2009р.

2008р.

2009р.

2008р.

12809 13629 13530 13249 12878 12594 11152 9451 8086 7447 7212 6675

5414 5054 4657 4475 4644 4609 4849 4699 4936 5502 7618 10762

19751 19001 18764 19941 20139 18352 16597 16950 21455 25054 25363 27062

32307 36421 36245 35514 35087 40513 37274 35170 38792 35427 33656 24059

65 72 72 66 64 69 67 56 38 30 28 25

17 14 13 13 13 11 13 13 13 16 23 45

Із зазначеної кількості вільних робочих місць (вакансій) 41,3% передбачалося для робітників, 45,3% – для службовців та 13,4% – для осіб, які не мають професії. Навантаження незайнятого населення, яке в грудні 2009р. перебувало на обліку державної служби зайнятості, порівняно

з листопадом 2009р. зменшилось і на кінець цього місяця становило 25 осіб на 100 вільних робочих місць (вакантних посад). За сприяння державної служби зайнятості у грудні 2009р. було працевлаштовано 1812 осіб, що на 41,5% менше ніж у листопаді 2009р. Серед працевлаштованих незайнятих осіб жінки становили 51,0%, а молодь у віці до 35 років – 60,3%. Рівень працевлаштування незайнятих громадян у грудні 2009р. порівняно з листопадом 2009р. зменшився на 9,0 в.п. та становив 18,7%. Із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у грудні 2009р. на допомогу по безробіттю було витрачено 9237,7 тис.грн. Середньооблікова кількість безробітних, які її отримували впродовж зазначеного місяця становила 5251 особа, або 82,2% від загальної кількості тих, що мали статус безробітного. Середній розмір допомоги у грудні 2009р. становив 1759 грн., що у 2,4 рази перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати (744 грн.). Демографічна ситуація За оцінкою на 1 грудня 2009р. чисельність наявного населення м.Києва становила 2782,3 тис. осіб. За січень–листопад 2009р. вона збільшилась на 16805 осіб, або на 6,6‰. Зміна чисельності населення відбулося за рахунок природного приросту (3901 особа або 1,5 на 1000 осіб) та міграційного приросту населення (12904 особи або 5,0 на 1000 осіб). Зростання чисельності населення відбулося в усіх районах міста, крім Шевченківського. Загальна характеристика природного руху населення м.Києва Таблиця 1.5 Усього

Кількість народжених живими, осіб крім того, кількість мертвонароджених Кількість померлих, осіб

січень– листопад 2009р.

січень– листопад 2008р.

29770

29228

149

Січень–листопад 2009р. у % до січня–листопада 2008р.

На 1000 осіб2 січень– листопад 2009р.

січень– листопад 2008р.

101,9

11,7

11,6

159

93,7

5,43

5,93

25869

27467

94,2

10,2

10,9

у т.ч. дітей віком до 1 року

228

262

87,0

7,64

9,54

Природний (приріст) скорочення населення, осіб Кількість шлюбів, одиниць

3901

1761

221,5

1,5

0,7

21380

20446

104,6

8,4

8,1

8306

9130

91,0

3,3

3,6

Кількість розлучень, одиниць

Фото 1.6. Свято на Майдані Незалежності Порівняно з відповідним періодом минулого року народжуваність у січні–листопаді 2009р. зросла на 0,1‰ і становить – 11,7 на 1000 осіб. Рівень народжуваності характеризується значними відмінностями по окремих районах: від 9,9‰ у Голосіївському до 15,1‰ у Дарницькому. Показники народжуваності Таблиця 1.6 Кількість народжених на 1000 осіб, ‰ 11,7 до 10,3 10,3-11,6 11,7-13,0 Понад 13,0

Райони з відповідними показниками народжуваності м.Київ Голосіївський, Солом′янський Оболонський, Шевченківський, Дніпровський, Деснянський Святошинський, Подільський Печерський, Дарницький

У січні–листопаді 2009р. смертність у м.Києві порівняно із січнем– листопадом 2008р. зменшилась із 10,9 до 10,2 померлих на 1000 жителів. Зменшення смертності було зареєстровано у всіх районах столиці. Рівень смертності коливався від 7,6‰ у Дарницькому районі до 21,0‰ у Шевченківському районі.

Показники смертності Таблиця 1.7 Кількість померлих на 1000 осіб, ‰

Райони з відповідними показниками смертності м.Київ Дарницький, Деснянський, Голосіївський Печерський, Оболонський, Солом′янський, Подільський, Святошинський, Дніпровський Шевченківський

10,2 до 9,0 9,0-13,5 Понад 13,5

У м.Києві у січні–листопаді 2009р. зареєстровано: народжень – 29919 (з них 149 мертвонароджених); померлих у віці до 1 року – 228 осіб, померлих у перинатальному періоді – 241. Смертність дітей до 1 року зменшилась на 13,0% у порівнянні із січнем– листопадом 2008р. Основними причинами дитячої смертності залишаються окремі стани, що виникають в перинатальному періоді – 57,4% та вроджені аномалії – 29,8% від загальної кількості померлих дітей у віці до 1 року. Кількість померлих дітей віком до 1 року від окремих причин смерті Таблиця 1.8 Осіб січень– січень– листопад листопад 2009р. 2008р. Усього померлих дітей віком до 1 року у т.ч. від деяких інфекційних та паразитарних хвороб хвороб органів дихання хвороб органів травлення окремих станів, що виникають у перинатальному періоді природжених вад розвитку, деформацій та хромосомних аномалій не уточнених та невідомих причин смерті зовнішніх причин

У % до підсумку січень– січень– листопад листопад 2009р. 2008р.

228

262

100,0

4 12 – 131

10 10 1 142

1,8 5,3 – 57,4

3,8 3,8 0,4 54,2

68 3 1

81 6 3

29,8 1,3 0,4

31,0 2,3 1,1

Структура причин смерті населення у січні–листопаді 2009р. порівняно із січнем–листопадом 2008р. майже не змінилась: хвороби системи кровообігу складають 63,0% від загальної кількості померлих, 17,6% припадає на новоутворення, 5,7% – на зовнішні причини смерті. Розподіл померлих за основними причинами смерті Таблиця 1.9 Осіб січень– січень– листопад листопад 2009р. 2008р. Усього померлих у т.ч. від хвороб системи кровообігу новоутворень зовнішніх причин смерті

У % до підсумку січень– січень– листопад листопад 2009р. 2008р.

На 100 тис.осіб січень– січень– листопад листопад 2009р. 2008р.

25869

27467

100,0

1019,1

1090,7

16304 4563 1470

17027 4339 1902

63,0 17,6 5,7

62,0 15,8 6,9

642,3 179,8 57,9

676,1 172,3 75,5

27 із них від транспортних нещасних випадків випадкових утоплень та занурень у воду випадкових отруєнь та дії алкоголю навмисних самоушкоджень наслідків нападу з метою убивства чи нанесення ушкодження

256

393

1,0

1,4

10,1

15,6

0,1

0,2

1,3

2,0

2 97

10 99

0,0 0,4

0,1 3,8

0,4 3,9

0,3

3,1

3,7

У січні–листопаді 2009р. порівняно з відповідним періодом минулого року інтенсивність укладання шлюбів збільшилась на 0,3‰ і дорівнює 8,4‰. За цей же період рівень розлучень зменшився з 3,6‰ до 3,3‰. За січень–листопад 2009р. у столиці інтенсивність міграційних переміщень зменшилась у порівнянні із січнем–листопадом 2008 року. У міграційному обороті питома вага міжрегіонального міграційного потоку в січні–листопаді 2009р. складала 93,5%, тоді як на міждержавний потік припадало лише 6,5%. У всіх районах м.Києва за січень–листопад 2009р. зафіксовано міграційний приріст населення. Його рівень був найбільшим у Солом`янському районі (13,5‰). Міграційний рух населення по районах у січні–листопаді 2009 року Таблиця 1.10 Число прибулих осіб м.Київ райони Голосіївський Дарницький Деснянський Дніпровський Оболонський Печерський Подільський Святошинський Солом`янський Шевченківський

Число вибулих

на 1000 осіб

осіб

на 1000 осіб

Міграційний приріст (скорочення) на 1000 осіб осіб

43074

17,0

30170

11,9

12904

5,1

7324 4048 3053 3351 2878 3290 1552 3119 10094 4365

34,9 14,4 9,4 10,6 10,0 26,0 9,0 10,3 32,9 20,5

5230 3480 2237 2176 2290 2867 1216 2092 5908 2674

24,9 12,4 6,9 6,9 8,0 22,7 7,0 6,9 19,2 12,6

2094 568 816 1175 588 423 336 1027 4186 1691

10,0 2,0 2,5 3,7 2,0 3,3 2,0 3,4 13,7 7,9

Серед прибулих до столиці 91,7% становили мігранти з інших областей, 4,2% – з країн СНД, 4,1% – з інших країн. До інших областей вибуло 96,2% емігрантів, до країн СНД – 0,9%, до країн “далекого зарубіжжя” – 2,9%. Криміногенна ситуація За повідомленням органів внутрішніх справ (без урахування податкової міліції), протягом січня–грудня 2009р. зареєстровано 34944 злочини, що на 36,6% більше, ніж у січні–грудні 2008р., крім того 546 виявлено податковою міліцією.

Із загального числа зафіксованих органами внутрішніх справ кримінальних проявів 31,2% (на 5,7 в.п. менше, ніж у січні– грудні 2008р.) – тяжкі та особливо тяжкі. У загальній кількості злочинів переважну більшість (71,6%) становили злочини проти власності. Протягом січня–грудня 2009р. скоєно 133 умисних вбивств і замахів на вбивство, 29 зґвалтувань і замахів на зґвалтування. Кількість крадіжок (17706) та грабежів (3328) за звітний період порівняно з січнем–груднем 2008р., збільшилась відповідно на 77,7% та 21,5%. Органами внутрішніх справ за січень–грудень 2009р. виявлено 17 організованих груп і злочинних організацій, що скоїли 127 злочинів, з яких 70,9% (на 7,3 в.п. більше, ніж у січні–грудні 2008р.) становили тяжкі та особливо тяжкі. Кількість потерпілих від злочинів за січень–грудень 2009р. становила 25468 осіб (на 44,0% більше, ніж у січні–грудні 2008р.), з числа яких 8933 – жінки, 782 – пенсіонери та 962 – неповнолітні. З початку року внаслідок дорожньо-транспортних пригод на території міста постраждало 697 осіб, з яких 14,5% – загинуло. Усього внаслідок злочинних діянь загинули 310 осіб, з числа яких 11,6% – у результаті нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень, 38,1% було вбито. Із загального числа причетних до злочинів осіб (9744), встановлених органами внутрішніх справ, 12,1% раніше вже ставали на злочинний шлях, 7,0% – знаходились у стані алкогольного сп’яніння.

2. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ТА РУЙНУВАННЯ ОЗОНОВОГО ШАРУ 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Протягом 2009 року в атмосферу міста надійшло 277,9 тис.т забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення, що на 0,98 % більше, порівняно з попереднім роком. Щільність викидів в атмосферне повітря у розрахунку на квадратний кілометр території міста склала 332,6 т забруднюючих речовин. Основними забруднювачами атмосферного повітря м. Києва є пересувні джерела викиди від яких в 2009 році становили 234, 0 тис. т, серед них на першому місці знаходиться автотранспорт (84,2%). Основні зони забруднення повітря зосереджуються в місцях, що прилягають до автомагістралей та в місцях концентрації промислових підприємств. Другорядну роль відіграють стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин: підприємства енергетичного комплексу, а також підприємства будівельної індустрії, машинобудівної, хіміко-фармацевтичної та харчової промисловості. Місто Київ має потужний промисловий комплекс різногалузевих підприємств, подекуди з неудосконаленими енерговитратними та ресурсовитратними технологіями без належної очистки викидів. Протягом 2009 року викиди забруднюючих речовин у повітряний басейн міста здійснювали 447 підприємств, установ та організацій міста. Від них в атмосферу надійшло 43,9 тис. т забруднюючих речовин, що на 37 % більше порівняно з попереднім роком. Найбільш питому вагу у забруднення атмосфери міста вносять підприємства енергетики: ЗАТ „Енергогенеруюча компанія "Дартеплоцентраль", ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, Теплові мережі Київенерго, Філіал Житлотеплоенерго Київенерго та філіал Завод “Енергія Київенерго”, викиди яких у 2009 році становили більше 85,4% від загальної кількості викидів стаціонарних джерел. Порівняно з попереднім роком спостерігається збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів підприємств енергетичного комплексу за рахунок збільшення у складі палива частки мазуту та вугілля. Найбільша кількість забруднюючих речовин від стаціонарних джерел надійшла у повітря Дніпровського (14,75 тис. т) , Голосіївського (12,79 тис. т) та Деснянського ( 10,65 тис. т) районів.

Фото 2.1. Теплоелектроцентраль № 5 АЕК "Київенерго" На сьогоднішній день автомобільний транспорт в м. Києві, як і в ряді інших великих міст України, є одним з основних забруднювачів атмосферного повітря. Обсяги викидів від автотранспорту обумовлені збільшенням кількості автотранспорту в місті за рахунок транспортних засобів населення, погіршенням технічного стану автомобільного парку автотранспортних підприємств, незадовільною якістю палива та недостатньо розвиненою законодавчою та юридичною базою у галузі ефективного управління автотранспортом. Це ставить дану проблему на провідне місце серед екологічних проблем м. Києва.

Фото 2.2. Затори на вулицях міста Від роботи двигунів мобільних (автомобільний, авіаційний, залізничний і річковий) джерел забруднення у 2009 році в повітря надійшло 234,0 тис. т забруднюючих речовин, що на 14,2 тис. т менше порівняно з попереднім роком. Переважна частина з них – 226,64 тис. т (96,85%) – це викиди автомобільного транспорту. Обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу від автотранспорту суб’єктів господарювання у 2009 році становив 41,6 тис. т, що у порівнянні з минулим роком менше на 12%; обсяг викидів забруднюючих речовин від транспортних засобів населення у 2009 році становив 185,0 тис. т, що у порівнянні з минулим роком менше на 2,4%. З кожним роком автотранспорт все більше впливає на погіршення стану довкілля. Поряд з постійними автомобілями, які щоденно рухаються вулицями, значний внесок у забруднення повітряного басейну вносять і транзитні автотранспортні засоби, а також ті, що прибувають у столицю з інших міст на довгостроковий період. Загальна кількість таких автомобілів становить, за даними ДАІ м. Києва, 80-100 тис. одиниць за добу. Кардинально вирішити екологічну проблему забруднення атмосферного повітря автотранспортом може заміна моторних палив нафтового походження екологічно чистим природним газом або використання альтернативних видів пального та інше.

Динаміка викидів в атмосферне повітря Таблиця 2.1 Показники 1 Загальна кількість суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, од. Загальна кількість суб’єктів підприємницької діяльності, поставлених на державний облік, од. Загальна кількість суб’єктів підприємницької діяльності, що мають дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, од. Потенційний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел за суб’єктами підприємницької діяльності, поставленими на облік, тис. т Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел, тис. т у тому числі: від стаціонарних джерел, тис. т від пересувних джерел, тис. т у тому числі від автомобільного транспорту, тис. т Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел у розрахунку на км², т Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел у розрахунку на одну особу, кг Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел у розрахунку на км², т Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел у розрахунку на одну особу, кг Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел у розрахунку на км², т

2007 рік 2

2008 рік 3

2009 рік 4

1069

1047

1023

745

769

1647

1249

973

105,2

100,94

110,3

230,5

275,2

277,9

26,5 204,0 190,8

27,0 248,2 236,8

43,9 234,0 226,6

275,8

329,2

332,6

84,1

99,5

99,8

31,7

32,3

52,5

9,7

9,8

15,7

244,1

297,0

280,0

Сьогодні в столиці України функціонують практично всі відомі види міського транспорту, вплив яких на екологію міста є неоднаковим. Питома вага перевезень пасажирів міським транспортом на сьогодні становить: трамвай – 12,7%; тролейбус – 20,4%; автобус – 24,9% і метро – 42%. Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис.т. Таблиця 2.2 Роки

2000 2005 2006 2007 2008 2009

Викиди в атмосферне повітря, тис.т. Всього у тому числі стаціонарними пересувними джерелами джерелами 170,4 32,6 137,8 220,5 33,6 186,9 227,1 26,4 200,7 230,5 26,5 204,0 275,2 27,0 248,2 277,9 43,9 234,0

* - ВРП розраховується тільки з 2004 року

Щільність викидів у розрахунку на 1 кв.км, кг 203800 263700 245700 275800 329200 332575

Обсяги викидів у розрахунку на 1 особу, кг

Обсяг викидів на одиницю ВРП, кг. / 1 млн.грн.

64,7 82,7 75,9 84,5 99,5 99,8

-* 2,859 2,384 1,696 ВРП відсутній ВРП відсутній

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря - всього 300 250

220,5

227,1

230,5

2005

2006

2007

275,2

277,9

2008

2009

170,4

200 150 100 50 0

2000

тис.тонн

Рисунок 2.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин Динаміка викидів забруднюючих речови в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел 300 248,2

250 186,9

200

234

204

200,7

137,8 150 100 32,6 50

33,6

26,4

26,5

43,9

0 2000

2005

2006

стаціонарними джерелами

2007

2008

пересувними джерелами

Рисунок 2.2. Динаміка викидів забруднюючих речовин

2009

Розподіл викидів забруднюючих речовин за джерелами

16%

84%

стаціонарними джерелами

пересувними джерелами

Рисунок 2.3. Розподіл викиду забруднюючих речовин за джерелами у % 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря в Києві Основними речовинами, що забруднюють атмосферне повітря, є оксид вуглецю (181,0 тис. т), сполуки азоту (29,1 тис. т), леткі органічні сполуки (33,3 тис. т), діоксид та інші сполуки сірки (26,0 тис. т). На їх долю припадає понад 96,9% від загальної кількості викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря міста. В порівнянні з минулим роком значно збільшилися викиди стаціонарними джерелами в атмосферне повітря пилу – на 4,3 тис. т, діоксиду сірки – на 18,1 тис. т за рахунок підприємств енергетики. Найбільш питому вагу у забруднення атмосфери міста вносять підприємства енергетики: ЗАТ „Енергогенеруюча компанія "Дартеплоцентраль", ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, Теплові мережі Київенерго, Філіал Житлотеплоенерго Київенерго та філіал Завод “Енергія Київенерго”, викиди яких у 2009 році становили більше 85,4% від загальної кількості викидів стаціонарних джерел. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення у м. Києві по районах міста, тис. т Таблиця 2.3 Назва населених пунктів

2000

2005

2006

2007

2008

2009

м. Київ, всього

32,6

33,6

26,4

26,5

26,97

43,9

8,0 5,3 4,5 10,2 1,1 0,2

5,6 1,6 3,6 10,3 1,1 0,1

4,9 1,7 2,7 12,0 1,1 0,1

5,04 1,74 2,36 12,5 1,07 0,1

12,8 1,3 10,65 14,75 0,61 0,09

Голосіївський район Дарницький район Деснянський район Дніпровський район Оболонський район Печерський район

35 Подільський район Святошинський район Солом’янський район Шевченківський район

0,9 0,9 1,3 1,2

0,9 0,9 1,2 1,1

0,9 0,9 1,1 1,1

0,90 1,07 1,15 1,04

0,8 1,04 0,8 1,0

Викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел по районах м. Києва. 16 14 12 10 8 6 4 2

Дн

сь

ки й

ра іп йо ро н вс ьк ий Об ра ол йо он н сь ки й ра Пе йо че н рс ьк ий ра По йо ді н ль сь к Св ий ят ра ош йо ин н сь к Со ий ло ра м’ йо ян н сь ки Ш й ев ра че йо нк н івс ьк ий ра йо н

йо н Де

сн ян

ць ки й рн и

Да

Го ло сії

вс ь

ки й

ра

йо н

тис. тонн

Рисунок 2.4. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел Динаміка викидів стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, в тому числі по найпоширеніших речовинах(пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю) в цілому по місту, тис. тонн Таблиця 2.4

пил

діоксид сірки

діоксид азоту

оксид вуглецю

24,1

8,2

2,7

оксид вуглецю 3,4

4,3

діоксид азоту 8,5

разом

діоксид сірки 6,0

43,9

пил

оксид вуглецю 3,4

2009 р. в т.ч.

4,5

діоксид азоту 9,1

разом

діоксид сірки 5,4

26,97

пил 4,4

оксид вуглецю 3,6

разом

діоксид азоту 9,8

2008 р. в т.ч.

26,5

діоксид сірки 5,1

оксид вуглецю 8,9

пил

діоксид азоту 10,1

3,6

діоксид сірки 6,3

разом

пил 4,0

2007 р. в т.ч.

23,4

разом

2006 р. в т.ч.

32,6

м. Київ

Населені пункти

2000 р. в т.ч.

Обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря по районах міста у 2009 р. (тонн) Таблиця 2.5 Обсяги викидів, тонн м. Київ Голосіївський Дарницький Деснянський Дніпровський Оболонський Печерський Подільський Святошинський Солом’янський Шевченківський

у 2009 р.

у 2008 р.

43904,6 12787,1 1345,0 10649,5 14748,6 608,2 91,3 829,4 1044,8 791,9 1008,8

26969,8 5042,2 1741,8 2363,8 12500,5 1069,5 100,5 892,8 1073,7 1150,1 1034,9

Збільшення \ зменшення викидів у 2009 р. проти 2008 р., тонн +16934,9 +7744,9 -396,8 +8285,7 +2248,1 -461,3 -9,2 -63,4 -28,9 -358,2 -26,2

Обсяги викидів у 2009 р. до 2008 р., % 162,8 253,6 77,2 450,5 118,0 56,9 90,9 92,9 97,3 68,9 97,5

Викинуто в середньому одним підприємством, тонн 98,2 145,3 37,4 367,2 289,2 8,3 5,4 19,3 19,0 10,7 19,0

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Таблиця 2.6 Назва забруднюючої речовини 1 1. Викиди забруднюючих речовин, усього, тис. т у тому числі від: 1.1 стаціонарних джерел: метали та їх сполуки стійкі органічні забруднювачі оксид вуглецю діоксид та інші сполуки сірки оксиди азоту речовини у вигляді суспендованих твердих частинок леткі органічні сполуки 1.2 пересувних джерел: сірчистий ангідрид оксиди азоту оксид вуглецю вуглеводні леткі органічні сполуки речовини у вигляді суспендованих твердих частинок у тому числі від: 1.2.1 автомобільного транспорту: сірчистий ангідрид оксиди азоту оксид вуглецю вуглеводні леткі органічні сполуки речовини у вигляді суспендованих твердих частинок 2. Парникові гази, усього, млн. т СО2 – екв.

2007 рік 2

2008 рік 3

2009 рік 4

230,5

275,2

277,9

26,5 0,1 0 3,4 5,4 9,1 4,4 3,3 204,0 1,8 21,3 152,5 1,0 25,4 4,4

27,0 0,1 0 3,4 6,0 8,5 4,5 3,5 248,2 2,0 23,6 187,9 1,0 31,4 -

43,9 0,1 0 2,7 24,1 8,2 4,3 3,6 234,9 1,9 20,9 178,3 0,8 29,7 7,6

190,8

236,8

226,4

1,4 15,2 148,1 1,0 23,7 2,1

1,7 18,5 183,9 1,0 29,9 2,3

1,6 17,8 175,7 0,8 28,7

11,3

10,6

10,4

1,8

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел по речовинах, % 0%

10%

19% 57%

метали та їх сполуки

стійкі органічні забруднювачі

оксид вуглецю

діоксид та інші сполуки сірки

оксиди азоту

речовини у вигляді суспендованих твердих частинок

леткі органічні сполуки

Рисунок 2.5. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел по речовинах Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел по речовинах, %

13%

77% сірчистий ангідрид

оксиди азоту

оксид вуглецю

вуглеводні

леткі органічні сполуки

Рисунок 2.6. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел по речовинах

2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря економіки)

(за галузями

Київ - урбанізоване місто, що включає в себе потужний промисловий комплекс. Не вирішеним питанням для міста є енерговитратність технологій підприємств та неефективність очистки їх викидів. Це в свою чергу створює гостру проблему забруднення атмосферного повітря регіону. До основних об'єктів забруднювачів міста Києва віднесено наступні: філія "Завод "Енергія", ТЕЦ – 5 та ТЕЦ – 6 ВАТ АЕК "Київенерго", ЗАТ "Енергогенеруюча компанія Дартеплоцентраль". Таким чином найбільшими забруднювачами регіону є підприємства енергетики, частка забруднення від яких склала 81 %. З початку 2009 року спостерігалася тенденція різкого підвищення сумарної кількості викидів в атмосферне повітря від основних підприємствзабруднювачів. Це пов'язано з заміною паливного балансу підприємств. Зокрема, ЗАТ "Енергогенеруюча компанія Дартеплоцентраль" збільшила частку використання вугілля замість більш екологічно-безпечного природного газу. У 2009 році ТЕЦ – 5 та ТЕЦ – 6 АЕК "Київенерго" почали використовувати замість головного палива станцій природного газу, резервне – мазут. Такий перехід зумовив значне зростання обсягів викидів наступних забруднюючих речовин: метан, метали та їх сполуки, тверді суспендовані частки, сполуки сірки. Кількість викидів у 2009 році філії "Заводу "Енергія" ВАТ АЕК "Київенерго" становила 0,691 тис. т., яка на 0,335 тис. т. менша у порівнянні з 2008 роком. Причиною зменшення викидів від підприємства є зменшення кількості спалених твердих побутових відходів на котлах та реалізації інших природоохоронних заходів. Основні забруднювачі атмосферного повітря Таблиця 2.7 № п/п

Підприємство забруднювач

Валовий викид, т

Відомча приналежність

2009 р.

2008 р.

Зменшення/збільшення/+

12642,4

10858,8

+1842,3

ЗАТ "Енергогенеруюча компанія Дартеплоцентраль

ТЕЦ №5 Київенерго

АЕК”Київенерго”

11442,2

3166,3

+8275,9

ТЕЦ №6 Київенерго

АЕК”Київенерго”

10233,1

1946,2

+8286,9

АЕК”Київенерго”

1876,8

1661,2

+215,6

АЕК”Київенерго”

605,0

604,5

+0,5

АЕК”Київенерго”

692,3

1027,6

-335,3

4 5

Теплові мережі Київенерго Філіал Житлотеплоенерго Київенерго Філіал "Завод "Енергія" Київенерго"

Причина зменшення/ збільшення

збільшення у складі палива частки мазуту та вугілля

зменшення кількості відходів, що спалюються

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами економічної діяльності по м. Києву у 2009 р. Таблиця 2.8 № з/п

Види економічної діяльності 1

1.1 1.2 1.2.1 1.2.2 1.2.3

1.3 1.4

Усі види економічної діяльності у тому числі: Добувна промисловість Переробна промисловість, у тому числі Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів Виробництво гумових та пластмасових виробів Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води Діяльність транспорту та зв’язку

Кількість підприємств, які мали викиди, одиниць

Обсяги викидів по регіону

Викинуто в середньому одним підприємством, т.

тис. т

у % до 2008 р.

447

43,9

162,8

98,2

167,0

26,0

191

4,5

81,4

23,6

0,7

81,3

28,6

1,8

192,0

140,4

0,7

49,2

29,5

37,8

193,6

3436,9

0,6

74,7

8,9

Фото 2.3. Теплоелектроцентраль № 6 АЕК "Київенерго" В 2009 Державною екологічною інспекцією в м. Києві перевірено 127 об’єктів, обстежено 113 джерел викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря. Проведено 4269 визначень. Основними порушеннями, які виявлені під час перевірок, є:

- порушення умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (нездійснення виробничого контролю); - відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; - невиконання приписів; - перевищення встановлених нормативів викидів. За результами проведених перевірок за порушення природоохоронного законодавства накладені штрафні санкції (всього 39 штрафів) на суму 9503грн, з них сплачено 9503 грн. За результатами інструментально-лабораторного контролю викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря з порушення вимог природоохоронного законодавства на суб’єкти господарювання, а саме: КП «Автодорсервіс», СП ТОВ «Опалубчі системи АБ Пашал», Філія «Київкомбікорм», ТОВ «Комплекс Агромарс», ВАТ «Асфальтобетонний завод», ДП «Конструкторське бюро» «Артилерійське озброєння», ТОВ «Кнауф Гіпс Київ», які здійснювали викиди забруднюючих речовин без дозволу та з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів, нараховані претензії на суму 17249 грн., з них ТОВ «Комплекс Агромарс» (претензія на суму 3216,36 грн.) не сплатили претензію, решта підприємств збитки відшкодували. Під час перевірок проводилось обстеження установок очистки газу, а саме ГОУ на ВАТ «Київгума», ДП «Дарницький вагоноремонтний завод», ДП «Київський державний завод «Буревісник». За результатами інструментальнолабораторного контролю перевірені ГОУ працюють задовільно. 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря В 70-х роках, в час піку індустріалізації Європи постало питання про глобальний вплив викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тому 09.11.1979 р. Організацією Об'єднаних Націй (ООН) була прийнята Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані. Україною вона ратифікована 05.06.1980 р. На виконання умов конвенції підписано наступні Протоколи: – протокол про скорочення викидів сірки або їх транскордонних потоків принаймні на 30 відсотків (12.08.1986 р.); – протокол про обмеження викидів окислів азоту або їх транскордонних потоків (24.07.1989 р.); – протокол стосовно подальшого скорочення викидів сірки (17.12.1996 р.); – протокол про стійкі органічні забруднювачі (23.10.2003 р.); – протокол про важкі метали (29.12.2003 р.). Транскордонне забруднення повітря на великі відстані розраховується згідно з методологією Спільної програми спостереження і оцінки розповсюдження забруднювачів повітря на великі відстані (ЕМЕП). ( http://www.eea.europa.eu/)

Європа розбита на квадрати розміром 50 км х 50 км, м. Київ знаходиться в 4 квадратах, по яким Держуправлінням проводяться спостереження та оцінка розповсюдження забруднювачів повітря на великі відстані і надає інформацію про викиди забруднюючих речовин, а саме SO2, N0x, NH3, НМЛОС, СО та по важких металах з розбивкою за секторами.

Рис.2.7. Київ в системі ЕМЕП 2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в м. Києві Моніторинг забруднення атмосферного повітря проводився на 16-ти стацiонаpних постах (ПСЗ) в 8-ми районах столиці. Для визначення забрудненості повітря в 2009 році було відібрано і проаналізовано 73368 проб. На постах №№ 4, 6, 7, 9 в окремі місяці року спостереження проводились не в повному обсязі, на ПСЗ №10, 20 – лише за оксидом вуглецю. Основною причиною простоювання постів було відключення їх від електроенергії, в районі ПСЗ № 10 - через будівництво офісного центру, в районі ПСЗ №20 - довгострокову реконструкцію Московської площі. На всiх стацiонаpних постах визначався вмiст основних забpуднювальних домішок – завислі речовини (пил), діоксид сірки, оксид вуглецю і діоксид азоту, на одному посту – вміст розчинних сульфатів і оксиду азоту. За вмiстом специфiчних речовин – сipководень, фенол, фтоpистий водень, хлоpистий водень, амiак, фоpмальдегiд, бенз(а)пiрен, залiзо, кадмiй, маpганець, мiдь, нiкель, свинець, хpом, цинк – спостереження проводились на окpемих постах з

уpахуванням викидів пpомислових пiдпpиємств, pозташованих поблизу ПСЗ, а також в районах найбільш завантажених автомагістралей міста. За даними спостережень у 2009 р. загальний рівень забруднення повітря у Києві оцінювався як високий. Вміст основних забруднюючих речовин в атмосферному повітрі м. Києва у 2009 році Таблиця 2.9 Речовина Клас небезпеки

Кількість міст, охоплених спостереженнями

Середньо- Середньо- Максирічний добові мальний вміст, ГДК вміст, мг/м3 мг/м3

Максимально разові ГДК

Частка міст (%), де середньорічний вміст перевищував: 1 ГДК

завислі речовини

0,12

0,8

0,3

0,6

діоксид сірки

0,015

0,3

0,10

0,2

оксид вуглецю

0,9

0,3

27,0

5,4

діоксид азоту

0,08

0,44

5,2

оксид азоту

0,03

0,5

0,12

0,3

фенол

0,002

0,7

0,01

фтористий водень

0,001

0,2

0,01

0,5

хлористий водень

0,04

0,2

0,18

0,9

аміак

0,008

0,2

0,0,6

0,3

формальдегід

0,008

2,7

0,35

бенз(а)пірен

0,4 нг/м3

0,4

2,8 нг/м3

2,8

кадмій

0,01 мкг/м3

0,13 мкг/м3

0,4

залізо

1,93 мкг/м3

8,50 мкг/м3

0,3

марганець

0,04 мкг/м3

0,28 мкг/м3

0,2

мідь

0,34 мкг/м3

0,2

1,88 мкг/м3

0,9

нікель

0,01 мкг/м3

0,08 мкг/м3

0,1

свинець

0,02 мкг/м3

0,1

0,24 мкг/м3

0,8

хром

0,01 мкг/м3

0,04 мкг/м3

цинк

0,20 мкг/м3

0,93 мкг/м3

5 ГДК

Частка міст (%), де максимальний разовий вміст перевищував: 10 1 5 10 ГДК ГДК ГДК ГДК

Високий рівень забруднення, в основному, обумовлено високим вмістом у повітрі формальдегіду і діоксиду азоту (речовини 2-го класу небезпеки), середньорічні концентрації яких перевищували середньодобову гранично допустиму концентрацію (ГДК) у 2,7 та 2,0 рази відповідно. Середні за рік концентрації завислих речовин (пил) перевищували середньодобову ГДК тільки на проспекті Перемоги в 1,3 рази та на Бесарабській площі – в 1,1 раза. Динаміка вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі м. Києва (пил) 1,000 0,800 0,600 0,400

Грудень

Листопад

Жовтень

Вересень

Серпень

Липень

Червень

Травень

Квітень

Березень

Лютий

0,000

Січень

0,200

Середньомісячна концентрація ЗР, у кратності ГДК

Рис. 2.8. Динаміка вмісту пилу Сеpедньоpiчнi концентpацiї діоксиду сipки, оксиду вуглецю не пеpевищували відповідні середньодобові ГДК як по мiсту, так i на постах і були в межах 0,1-0,4 середньодобової ГДК крім районів Бесарабської площі та Московської площі, де середньорічні концентрації з оксиду вуглецю були найбільшими та становили 0,9 середньодобової ГДК. В цілому по мiсту сеpедньорічні концентрації доpiвнювали: з завислих речовин – 0,8 середньодобової ГДК, з діоксиду сipки та оксиду вуглецю – 0,3 середньодобової ГДК.

Грудень

Листопад

Жовтень

Вересень

Серпень

Липень

Червень

Травень

Квітень

Березень

Лютий

0,700 0,600 0,500 0,400 0,300 0,200 0,100 0,000

Січень

Динаміка вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі м. Києва (оксид вуглецю)

Середньомісячна концентрація ЗР, у кратності ГДК

Рис. 2.9. Динаміка оксиду вуглицю За максимальними концентраціями вміст завислих речовин та діоксиду сірки не перевищував максимальноразову ГДК. З оксиду вуглецю пеpевищення максимальноразової ГДК відмічалось на всіх постах, крім ПСЗ № 5 (район Багринової гори). Найвищі концентpацiі оксиду вуглецю спостерігались на Бесарабській площі: 10 липня – 5,4 максимальноразової ГДК. і 12 вересня – 5,0 максимальноразової ГДК. На території Експоцентру України у травні зафіксовано 3,4 максимальноразової ГДК, на вулиці Каунаській у серпні – 3,2 максимальноразової ГДК, на бульварі Лесі Українки у липні – 3,0 максимальноразової ГДК, на інших постах максимальні концентрації були в межах 1,0-2,4 максимальноразової ГДК. Повтоpюванiсть випадкiв пеpевищення максимальноразової ГДК від загальної кількості спостережень з оксиду вуглецю становила на Бесарабській площі – 11%, Московській площі – 9%, в цілому по мiсту – 2%. Вміст діоксиду азоту за середньорічними та максимальними концентраціями перевищував рівень відповідних ГДК майже на всіх постах. Найбільш високі середньорічні концентрації діоксиду азоту спостеpiгались на постах, якi pозташованi поблизу автомагiстpалей з iнтенсивним pухом тpанспоpту: в районі Бесарабської площі (ПСЗ №7) – 2,8 середньодобової ГДК, на вулиці Лазо (ПСЗ №4) – 2,5 середньодобової ГДК, на проспекті Перемоги (ПСЗ №11) та вулицях Стражеска (ПСЗ № 1), Довженка (ПСЗ №2), Каунаській (ПСЗ № 9), Скляренка (ПСЗ №21), – 2,2 середньодобової ГДК. На інших постах середньорічні концентрації були в межах 1,0-2,0 середньодобової ГДК.

Динаміка вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі м. Києва (діоксид азоту) 2,500 2,000 1,500 1,000

Грудень

Листопад

Жовтень

Вересень

Серпень

Липень

Червень

Травень

Квітень

Березень

Лютий

0,000

Січень

0,500

Середньомісячна концентрація ЗР, у кратності ГДК

Рис. 2.10. Динаміка вмісту діоксиду азоту У 2009 р. з діоксиду азоту зареєстровано 2 випадки високого забруднення на рівні 5,2 максимальноразової ГДК: 6 червня на Бесарабській площі та 9 червня – на Оболонському проспекті (у 2008р. випадків високого забруднення не відмічено). Максимальні концентpацiї діоксиду азоту на рівні 4,8 максимальноразової ГДК були зареєстровані на вулиці Скляренка, 4,7 максимальноразової ГДК, на вулиці Лазо, 4,4 максимальноразової ГДК, на площі Перемоги, 4,0 максимальноразової ГДК, на вулиці Довженка (район метро Шулявка), 3,8 максимальноразової ГДК, на проспекті Перемоги (район метро Святошин), 3,6 максимальноразової ГДК на вулиці Стражеска. Hа iнших постах максимальнi концентpацiї діоксиду азоту були в межах 2,1 – 2,9 максимальноразової ГДК. Повтоpюванiсть випадкiв пеpевищення максимальноразової ГДК від загальної кількості спостережень по мiсту становила 39%, причому найбільші значення відмічені на ПСЗ №7 (пл. Бесарабська) – 64% та на ПСЗ №4 (вул. Лазо)– 58%.

Грудень

Листопад

Жовтень

Вересень

Серпень

Липень

Червень

Травень

Квітень

Березень

Лютий

6,000 5,000 4,000 3,000 2,000 1,000 0,000

Січень

Динаміка забруднюючих речовин в атмосферному повітрі м. Києва (формальдегід)

Середньомісячна концентрація ЗР, у кратності ГДК

Рис. 2.11. Динаміка вмісту формальдегіду Вміст формальдегіду у повітрі міста був високий. Середньорічні концентрації цієї домішки на усіх постах, де вона визначалась, перевищували середньодобову ГДК у 2 - 3 рази. Найбільш високий вміст формальдегіду спостерігався на площі Перемоги – 3,3 середньодобової ГДК Максимальні концентрації формальдегіду на постах були в межах 0,7-1,0 максимально разової ГДК. Сеpедньоpiчний вміст інших специфічних домішок в цілому по мiсту складав: фенолу – 0,7 середньодобової ГДК, оксиду азоту – 0,5 середньодобової ГДК., фтоpистого водню, хлоpистого водню та аміаку – 0,2 середньодобової ГДК. Дані за pозчинними сульфатами i сipководню в кратності середньодобової ГДК не наводяться через їх відсутність для цих речовин. Максимальні концентрації вищезгаданих речовин не перевищували відповідні ГДК .

Середньомісячна концентрація ЗР, у кратності ГДК

Рис. 2.12. Динаміка вмісту фенолу

Грудень

Листопад

Жовтень

Вересень

Серпень

Липень

Червень

Травень

Квітень

Березень

Лютий

1,200 1,000 0,800 0,600 0,400 0,200 0,000

Січень

Динаміка вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі м. Києва (фенол)

Вміст важких металів, в основному, був значно нижче рівня відповідних середньодобових ГДК. Найбільші концентрації міді відмічені на ПСЗ № 4 (вул.Лазо) у березні-квітні, липні-серпні, листопаді-грудні на рівні 0,8-0,9 середньодобової ГДК. На ПСЗ № 9 у вересні середньомісячна концентрація свинцю становила 0,8 середньодобової ГДК, міді – 0,7 середньодобової ГДК. Середньорічна концентрація бенз(а)пірену (речовини І класу небезпеки) в цілому по місту становила 0,4 середньодобової ГДК. Максимальні з середньомісячних концентрацій бенз(а)пірену перевищували рівень середньодобових ГДК. на трьох постах. Найбільші їх значення відмічено: на вул.Скляренка – 2,8, 2,2 і 2,1 середньодобової ГДК. у грудні, лютому та листопаді відповідно, на проспекті Перемоги – 2,5 і 2,2 середньодобової ГДК у січні і лютому, на вул.Каунаській – 2,4 середньодобової ГДК у лютому. У річному ході середньомісячних концентрацій підвищення вмісту діоксиду азоту відмічено у лютому, березні та травні, фенолу – з червня по серпень, бенз(а)пірену – взимку, оксиду вуглецю – з червня по вересень, фтористого водню – у серпні. Суттєве зростання вмісту формальдегіду у повітрі відмічалось з травня по вересень, що обумовлено (крім впливу антропогенних факторів) фотохімічними процесами, які найбільш виявлені в атмосфері у теплий період року. По інших домішках значних коливань не відмічено. Найбільші середні і максимальні концентрації забруднюючих речовин (в кратності ГДК) в атмосферному повітрі м. Києва Таблиця 2.10 Забруднююча речовина завислі речовини діоксид сірки оксид вуглецю діоксид азоту оксид азоту фенол фтористий водень хлористий водень аміак формальдегід бенз(а)пірен кадмій залізо марганець мідь нікель свинець хром цинк

Місто Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ

Середньорічна концентрація 0,8 0,3 0,3 2 0,5 0,7 0,2 0,2 0,2 2,7 0,4 0 0 0 0,2 0 0,1 0 0

Максимально разова концентрація 0,6 0,2 5,4 5,2 0,3 1 0,5 0,9 0,3 1 2,8 0,4 0,3 0,2 0,9 0,1 0,8 0 0

Оцінка сумарного забруднення атмосферного повітря за індексом забруднення атмосфери (ІЗА) вказувала на високий рівень забруднення з лютого по вересень, підвищений – у січні та жовтні, низький – у листопадігрудні. Найвище забруднення атмосфери міста зафіксовано у серпні, коли на п’яти постах спостерігався дуже високий рівень забруднення повітря.

Рівень забруднення атмосферного повітря за значенням ІЗА Таблиця 2.11 Міста, (значення ІЗА)

Забруднюючі речовини, які визначають високий рівень забруднення атмосферного повітря

Київ, 8,0

Формальдегід, діоксид азоту, фенол, завислі речовини, оксид вуглецю…

ІЗА

Оксид азоту Аміак

Оксид вуглецю 8

Пил Діоксид сірки

Фенол 4

Формальдегід Діоксид азоту

ІЗА по місту вул.Скляренка

Оболонський просп.

Гідропарк

Експоцентр України

просп.Перемоги (М Святошин)

вул.Каунаська

бульвар Л.Українки

Бесарабська площа

площа Перемоги

проспект Науки

вул.Лазо

вул.Попудренка (М Чернігівська)

вул.Довженка (М Шулявка)

вул.Стражеска

0 Пости спостережень

Рисунок 2.13. Значення ІЗА по постам м. Києва в 2009 р Значення ІЗА по постах Києва за 2009 рік Таблиця 2.12 № поста 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 13 15 17 20 21 по місту

Розташування поста вул. Стражеска вул. Довженка вул. Попудренка вул. Лазо проспект Науки площа Перемоги площа Бесарабська бул. Лесі Україники вул. Каунаська вул. Межи гірська (район метро Шевченка) проспект Перемоги (район метро Святошин) Експоцентр України Гідропарк Оболонський проспект (район метро Оболонь) площа Московська вул. Скляренка

Значення індексу забруднення атмосфери (ІЗА) 6,9 8,2 7,6 5,0 2,5 8,7 10,3 8,0 8,8

9,1 2,6 3,3 8,4

8,4 8,0

У 2009 р. місцями найбільшого забруднення були Бесарабська площа та проспект Перемоги (район метро Святошин). Також високим рівнем забруднення характеризувались вулиця Каунаська, площа Перемоги, вулиці Довженка (район метро Шулявка), Скляренка, Оболонський проспект, бульвар Лесі Українки та вулиця Попудренка (район метро Чернігівська). Підвищений рівень забруднення зафіксовано на вулицях Стражеска та Лазо. Менш забрудненими (низький рівень) були район Гідропарку, територія Національного комплексу Експоцентр України та проспект Науки (район Багринової гори). У поpiвняннi з попеpеднiм pоком загальний рівень забруднення атмосферного повітря підвищився і характеризувався, як високий (у 2008 р. рівень забруднення був підвищений). Відмічено зростання середнього вмісту формальдегіду, діоксиду азоту та фтористого водню, невелике зниження фенолу. Вміст інших домішок суттєво не змінився. 2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря Рівень радіоактивного забруднення атмосферного повітря в м.Києві визначає Центральна геофізична обсерваторія. Щоденні заміри проводяться на таких пунктах спостереження як Багринова гора, Гідропарк, Жуляни, Святошин. Середньомісячне значення гамма-фону мкР/год за постами в м. Києві ( 2009 р.) cічень 16

лютий

березень

квітень

травень

червень

липень серпень

вересень

жотень

0 Київ АМСЦ (Жуляни)

АМСЦ Святошин

Багринова гора

Гідропарк

листопад грудень

Рис. 2.14. Середньомісячне значення гамма-фону мкР/год На всіх досліджуваних пунктах середньомісячне значення гамма-фону в 2009 році не перевищувало рівень природного фону м. Києва.

2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля Шар озону, який охоплює нашу планету, знаходиться в більшій небезпеці, ніж вважали раніше. Потоншення цього шару може призвести до серйозних наслідків для людства. Саме озон повністю поглинає смертельне ультрафіолетове випромінювання сонця, що завдає великої шкоди кліткам живих організмів. Зниження концентрації озону на 1% приводить в середньому до збільшення інтенсивності жорсткого ультрафіолету у поверхні землі на 2%. Вперше думка про небезпеку руйнування озонового шару була висловлена ще в кінці 1960-х років, тоді вважалося, що основну небезпеку для атмосферного озону являють викиди водяної пари і окисів азоту (NOХ) з двигунів надзвукових транспортних літаків і ракет. Викиди окисів азоту з поверхні землі внаслідок спалення викопного палива, масового виробництва і застосування азотних добрив також представляють певну небезпеку для озонового шару, але окиси азоту нестійкі і легко руйнуються в нижніх шарах атмосфери. Дослідження у 1974 році показали, що хлорфторвуглеці (ХФВ) можуть руйнувати озон. З того часу так звана хлорфторвуглецева проблема стала однією з основних. ХФВ вже більше 60 років використовуються як “холодоагенти” в холодильниках і кондиціонерах, пропеленти для аерозольних сумішей, піноутворюючі агенти у вогнегасниках, очищувачі для електронних приладів, при хімічному чищенні одягу, при виробництві пінопластиків. Колись вони розглядалися як ідеальні для практичного застосування хімічні речовини, оскільки вони дуже стабільні і неактивні, а значить не токсичні. Як це не парадоксально, але саме інертність цих з'єднань робить їх небезпечною для атмосферного озону. ХФВ не розпадаються швидко в тропосфері (нижньому шарі атмосфери, який має межі від поверхні землі до висоти 10 км), як це відбувається з більшістю оксидів азоту, а проникають в стратосферу, верхня межа якої розташовується на висоті біля 50 км. Коли молекули ХФВ підіймаються до висоти приблизно 25 км, де концентрація озону максимальна, вони зазнають інтенсивного впливу ультрафіолетового випромінювання, який не проникає на менші висоти через екрануючу дію озону. Ультрафіолет руйнує стійкі в звичайних умовах молекули ХФВ, які розпадаються на компоненти, що володіють високою реакційною здатністю, зокрема атомний хлор. Таким чином, ХФВ переносить хлор з поверхні землі через тропосферу у нижні шари атмосфери, де менш інертні з'єднання хлору руйнуються, в стратосферу, до шару з найбільшою концентрацією озону. Дуже важливо, що хлор при руйнуванні озону діє подібно каталізатору, в ході хімічного процесу його кількість не зменшується. Внаслідок цього, один атом хлору може зруйнувати до 100 000 молекул озону, перш ніж його буде дезактивовано або повернуто в тропосферу. Зараз викид ХФВ в атмосферу оцінюється мільйонами тонн, але потрібно зазначити, що навіть у випадку повного припинення виробництва і використання ХФВ негайного результату досягнути не вдасться: дія ХФВ, що вже попали в

атмосферу буде продовжуватися декілька десятиріч. Вважається, що час життя в атмосфері для двох ХФВ фреон-11 (CFCl3) і фреон-12 (CF2Cl2), що найбільш широко використовуються, становить 75 і 100 років відповідно. Приймаючи до уваги ці аргументи багато країн почали вживати заходів, направлених на скорочення виробництва і використання хлорфторвуглеців (ХФВ). У вересні 1987р. 23 найрозвинутіші країни світу підписали в Монреалі конвенцію, що зобов'язує їх знизити споживання ХФВ. Україна підписала та ратифікувала в 1988 році Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, в 1996 році ратифіковано Лондонські, а в 2000 році Копенгагенські поправки до Монреальського протоколу. Приєднання до Монреальського протоколу створило в Україні правові, технологічні та організаційні умови для охорони озонового шару, що випливає з потреб гармонізації екологічного законодавства України з відповідним законодавством Європейського Союзу. З урахуванням економічного стану України Сьомою Конференцією Сторін Монреальського протоколу рекомендовано надати Україні допомогу для реалізації проектів конверсії промислових підприємств. Грантову допомогу отримали три підприємства м. Києва, це НВО „Електронмаш”, ЗАТ „Ремторгустаткування” та „Дніпро – НТО”. Необхідно відзначити, що значна кількість промислових підприємств та сервісних центрів по ремонту холодильного обладнання та систем кондиціонування повітря суттєво обмежили або припинили використання озоноруйнуючих речовин (ОРР) і перейшли на використання озонобезпечних речовин (ОБР) внаслідок перепрофілювання та запровадження альтернативних технічних рішень. Ряд підприємств здійснюють конверсію виробництва за рахунок власних ресурсів. На виконання Постанов Кабінету Міністрів України “Про переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню” здійснюється контроль за ввезенням та вивезенням (ОРР) та продукції, що може містити ОРР, суб’єктами підприємницької діяльності. Відновлення озонового шару - це процес, який потребує часу й наполегливості. Можна вважати досягненням те, що на сьогодні руйнування озонової оболонки, принаймні, не прогресує. Якщо й надалі здійснюватимуться всі заходи, передбачені Монреальським протоколом, то, за розрахунками експертів, за 50 років озоновий шар відновиться до свого нормального стану. Але, це стане можливим лише тоді, коли жодна з країн ані на крок не відступатиме від узгодженого плану.

2.6. Вплив біорізноманіття

забруднюючих

речовин

на

здоров’я

людини

та

За даними експертів серед чинників довкілля виділено основні медикоекологічні проблеми міста, які завдають шкоду здоров’ю населення: забруднення атмосферного повітря, якість питної води, накопичення відходів. Стан забруднення атмосферного повітря впливає на здоров'я населення, шляхом загострення хронічних хвороб серцево-судинних, органів дихання, крові, нервової системи, алергічним проявом, тощо. Особливо це відчувається в районах житлової забудови, прилеглої до автомагістралей з інтенсивним транспортним рухом, де рівні забруднення повітря на порядок вищі ніж в районах, де відповідний рух відсутній, а також в зелених зонах відпочинку населення. Вихлопні гази автотранспорту містять різні сполуки (чадний газ, вуглеводні, оксиди азоту, альдегіди тощо), які, утворюючи фотооксиданти, здійснюють подразнюючий, токсичний, канцерогенний, мутагенний вплив на людський організм. Чадний газ насичує людську кров, замість кисню сполучається з еритроцитами та переноситься до всіх органів У людини порушується сон та працездатність, підвищується втомлюваність, послаблюється увага, різко змінюється настрій. При хронічному отруєнні чадним газом порушується робота нервової системи, печінки, нирок. Зростання кількості викидів свинцю в атмосферу відображується на здоров’ї населення міста і в першу чергу дітей. Автотранспорт, крім викидів забруднюючих речовин в атмосферу, також спричиняє негативне акустичне забруднення. Це особливо вагомий чинник для центральних магістралей міста. Дослідження свідчать про те, що акустичне забруднення впливає на розвиток серцево-судинних захворювань, що є основною причиною смертності населення. Відомо, що від 10 до 20 % полютантів володіють властивістю викликати віддалені наслідки, які характеризуються підвищеним рівнем генетичної та онкологічної патології. За результатами контролю держсанепідслужби в зазначених вище районах, рівні забруднення приземного шару атмосферного повітря за вмістом азоту диоксиду, вуглецю оксиду, сірки диоксиду (сірчистого ангідриду) і пилу перевищують гранично-допустимі рівні в середньому від 2-х до 5-ти разів, а в окремих випадках і більше. При цьому радіус забруднення від автомагістралей, переповнених автотранспортом, поширюється на 100 метрів і більше, захоплюючи прилеглі прибудинкові території. Слід відзначити, що за останні 10-15 років, в зв'язку з інтенсивним збільшенням автотранспортного руху і скороченням викидів промислових підприємств, відмічається превалювання автотранспорту в забрудненні повітряного середовища м.Києва над підприємствами. Останнє підтверджується висновками науковців Інституту гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва АМН України за результатами багаторічних спостережень держсанепідслужби за станом повітря, що рівень захворюваності населення,

особливо дітей, в місцях впливу автотранспорту майже (за вищевизначеними захворюваннями) вдвічі більший, ніж в так званих „чистих зонах" і навіть в зонах впливу підприємств м.Києва. Тому зусилля держсанепідслужби, природоохоронців, місцевих органів влади і самоврядування повинні бути спрямовані, в першу чергу, на зменшення забруднення автотранспортом міських територій і прилеглих до міста зон відпочинку. 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря Одним з основних аспектів екологічної безпеки є надійна робота очисного обладнання, де уловлюються та знешкоджуються забруднюючі речовини, модернізація морально застарілих технологій та засобів виробництва. З метою охорони атмосферного повітря у 2009 році підприємства міста здійснили 58 природоохоронних заходів, на які було витрачено 4,28 млн. гривень. Впровадження природоохоронних заходів сприяло зменшенню надходжень небезпечних речовин у повітряний басейн на 67,0 т, що становить 98,3% від очікуваного обсягу зменшення. Природоохоронні заходи для фінансування з фонду охорони навколишнього природного середовища міста Києва на 2009 рік виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не передбачалися. З державного з фонду охорони навколишнього природного середовища заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря не фінансувались.

3. ЗМІНА КЛІМАТУ Вивченням клімату, його коливань та змін займається наука кліматологія, яка нараховує близько двох тисяч років. Однак, до недавнього часу кліматологія не викликала суспільного інтересу, та навіть державні інституції, на діяльність яких суттєво впливає клімат, мало цікавились результатами досліджень та висновками кліматологів. Як відомо фахівцям, ще на початку 60-тих років минулого століття відомий радянський кліматолог М.Будико прогнозував прийдешнє потепління. У ті часи навіть з фахівців мало хто відносився до цих передбачень з довірою. Проте, у наш час не проходить жодного року чи сезону, щоб знову і знову не велись розмови, як на побутовому рівні, так і на рівні політиків, про те, що "клімат теплішає". Існує декілька концепцій зміни клімату, кожна з них ґрунтується на своїх аргументах. Прибічники природних причин обґрунтовано стверджують, що клімат в минулому неодноразово змінювався. За останні дві тисячі років нашої ери спостерігалися три періоди потепління та 3 похолодання, останнє з яких закінчилось в першій половині ХІХ століття. Тому, прибічники природних причин стверджують, що за періодом потепління настане похолодання. Послідовники іншої теорії наводять свої аргументи. По-перше, раніше не спостерігалося такої швидкої зміни середньої температури повітря. Природні фактори не можуть так швидко "розігрівати" атмосферу. По-друге, доведено, що завжди в історії планети збільшення вмісту вуглекислого газу (СО2) супроводжувалось аналогічним підвищенням температури повітря біля землі - всім давно відомий "парниковий ефект". За рахунок людської діяльності вміст СО2 в атмосфері збільшився на 35%. Встановлено, що здатність атмосфери Землі поглинати теплові потоки збільшується із підвищенням концентрації в ній вуглекислого газу (С02), закиси азоту, метану, хлорфторвуглеводнів. Потепління клімату призводить до збільшення інтенсивності та повторюваності небезпечних та стихійних гідрометеорологічних явищ, які ведуть до зростання втрат від несприятливих погодних умов. Збільшення вмісту вуглекислого газу (СО2) супроводжувалось за рахунок розвитку промисловості та збільшенням автотранспорту. Протягом останніх десятиліть майже удвічі зросла концентрація в атмосфері метану. Основні джерела його утворення – вирощування рису, розведення жуйних тварин, спалювання біомаси в тропіках і саванах, міські звалища, втрати природного газу при добуванні, транспортуванні та використанні, гірничо видобувні роботи тощо. Приріст концентрації метану становить близько одного відсотка на рік. Вважають, що внесок цього газу в парниковий ефект може стати не набагато меншим, ніж вуглекислого, оскільки радіаційні властивості метану в двадцятеро ефективніші, ніж С02. Однак на фоні високої середньої річної температури повітря у різних регіонах світу були зафіксовані різкі перепади температури повітря, які супроводжувались екстремальними явищами ( руйнівні повені, сильні засухи).

Кліматологи Центральної геофізичної обсерваторії МНС України проаналізували результати метеорологічних спостережень у Києві за 2009 рік і дійшли висновку, що цей рік став третім у рейтингу найтепліших років за 130річний період регулярних метеорологічних спостережень у Києві. Найтеплішим залишився 2007 р. із середньою річною температурою 9,9 °С. 2008 повторив значення 1975 та 1989 років — середня річна температура повітря в ці роки досягла 9,6 °С. Середнє багаторічне значення (стандартна кліматична норма), розраховане за період 1961—1990 рр. (тридцятирічний період, визначений ВМО, що найбільш рельєфно характеризує зміни глобального клімату), становить для Києва 7,7 °С, у 2009 р. норма середньої річної температури була перевищена на 1,7 °С та становила 9,4 °С. Лише у травні та грудні температура повітря не перевищила багаторічні значення. Дуже теплим видався вересень, середня місячна температура була майже червневою (на 3,4 °С вища за норму). Значно теплішими за норму, як і у Європі, виявились січень і лютий, дуже теплими були квітень та листопад — в усі ці місяці перевищення норми складало 2— 2,5 °С Одним з важливих критеріїв, які дозволяють оцінювати зміни клімату, є опади. У минулому році у Києві випало майже на третину опадів менше, ніж за нормою. Протягом холодного періоду (XI—III) лише у лютому випала місячна норма, у січні та листопаді опадів було на 30—40% менше норми. Поряд з цим, у березні та грудні опадів випало більше норми (відповідно 140 та 170%), це привело до того, що у цілому за холодний період кількість опадів виявилась близькою до норми — 253 мм (при нормі 236 мм). А от теплий період (IV—X) видався спекотним та посушливим. Особливо відзначився квітень — кількість опадів за цілий місяць склала лише 4% від норми. Липень, серпень та вересень також були дуже посушливими, у ці місяці недоотримано 60—75% місячної норми опадів. Узагалі теплий період 2009 р. встановив новий рекорд посушливості — 197 мм, понизивши попередній рекорд 1959 р. (227 мм) аж на 30 міліметрів. Аналіз змін середньої річної температури повітря за понад сторічний період дозволяє визначити, що глобальне потепління яскраво простежується в останні десятиріччя, причому з роками воно стає більш інтенсивним. Про це можуть свідчити такі дані — середня річна температура повітря у Києві в різні періоди ñòàíîâèëà: 1881-1960 - 7,1 °С; 1961-1990 - 7,7 °С; 1991— 2009 - 8,6 °С. Враховуючи вищесказане, можна стверджувати, що потепління клімату в Україні триває. Загалом зміни клімату у температурному режимі для України мають сприятливий характер, однак потепління клімату призводить до збільшення інтенсивності та повторюваності небезпечних, стихійних метеорологічних явищ та екстремальних величин кліматичних параметрів (наочним прикладом є зима 2009—2010 рр. із періодами сильних морозів та снігопадів). Збільшення повторюваності стихійних метеорологічних явищ веде до зростання чисельності травм і жертв серед насе лення та значних економічних втрат, зокрема на розчищення доріг.

На жаль, комунальні служби (навіть у столиці України!) не були готові до снігопадів, хоча висота снігового покриву у більшості випадків не досягала максимальних історичних значень. Хоча глобальне потепління триває, однак Україна залишається у зоні помірного клімату, тому морозні і снігові зими будуть і у майбутньому нагадувати про це. Комунальники мають враховувати цю обставину завжди. 3.1. Політика і заходи у сфері обмеження і скорочення викидів парникових газів і збільшення їхнього поглинання Збільшення концентрації вуглекислого газу (головна причина потепління), змусили політиків прийняти міжнародні домовленості (Рамкова Конвенція ООН про зміни клімату 1992 року та "Кіотський протокол" 1997 року на виконання вимог Конвенції) по зменшенню темпів приросту викидів СО2 в атмосферу. Рамкова конвенція ООН про зміну клімату була підготовлена Міжурядовим комітетом по проведенню переговорів Рамкової конвенції про зміну клімату у 1990-1992 рр. і прийнята 9 травня 1992 року у штаб квартирі ООН у Нью-Йорку членами Ради цього комітету. Конвенція підписана більш ніж 180 країнами світу, Україною ратифікована в 1996 році . Головна мета Конвенції - визнання того, що зміна клімату є загальнолюдською проблемою, розробка глобальної стратегії захисту системи клімату та її збереження для сучасного та майбутнього поколінь, спільний пошук можливостей стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, що відвертав би шкідливе антропогенне втручання в систему клімату. У грудні 1997 року на зустрічі в Кіото (Японія), яка присвячена глобальній зміні клімату, делегатами із понад ста шістдесяти країн був прийнятий протокол, що зобов'язує розвинені країни скоротити викиди СО2. Кіотський протокол зобов'язує тридцять вісім індустріально-розвинених країн скоротити до 2008-2012 років викиди СО2 на 5% від рівня 1990 року. Країни, що підписали протокол одержують право скористатися фінансовими механізмами його виконання, до яких відноситься: спільне виконання зобов'язань, спільне здійснення проектів, механізм чистого розвитку, торгівля квотами на викиди парникових газів. На виконання рішень Кіотського протоколу Україна прийняла наступні розпорядчі документи: - Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №206 "Про затвердження Порядку розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на зменшення обсягу антропогенних викидів або збільшення абсорбції парникових газів"; - Наказ Мінприроди України від 17.07.2006 №341 "Про затвердження вимог до документів, у яких обґрунтовуються обсяги антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, для отримання листа-підтримки власником джерела викидів, на якому планується реалізація проекту спільного впровадження".

- Наказ Мінприроди України від 17.07.2006 №342 "Про затвердження вимог до підготовки проектів спільного впровадження". 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів Парниковий газ – це газ, який затримує інфрачервоне випромінювання земної поверхні, що призводить до глобального потепління на планеті. До основних парникових газів належать - двоокис вуглецю (СО2), метан (СН4), закис азоту (N2O), гідрофторовуглеці (ГФВ), перфторвуглеці (ПФВ) та гексафторид сірки (SF6). Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів (далі - національна система) - це система організаційнотехнічних заходів щодо спостереження, збирання, оброблення, передачі і збереження інформації, необхідної для оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів. Національна система охоплює всі види діяльності, які призводять (можуть призвести) до антропогенних викидів парникових газів в атмосферне повітря із джерел (підприємства, цехи, агрегати, установки, транспортні засоби тощо), а також ті, що пов'язані з абсорбцією парникових газів. Метою національної системи є виконання вимог Кiотського протоколу до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату та рішень Конференції Сторін Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату, зокрема: - планування та проведення суб'єктами господарювання щорічної інвентаризації антропогенних викидів та абсорбції парникових газів (далі інвентаризація); - узагальнення результатів інвентаризації; - складання національного кадастру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів і контроль за його якістю; - забезпечення архівного зберігання інформації національного кадастру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів і матеріалів до нього. На підставі даних інвентаризації щороку готується національний кадастр антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, а також національне повідомлення з питань зміни клімату та досліджень, пов'язаних з покращенням якості оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів. Викиди парникових газів повинні бути розраховані по секторах народного господарства за спеціальною методологією, яку розробила міжнародна група експертів з питань змін клімату (ІРСС). До цього часу викиди цих газів ніколи не враховувались в національній статистичній звітності, на них не встановлені граничнодопустимі концентрації (ГДК), вони не нормуються, не лімітуються. Кількість СО2 в атмосфері неухильно росте, тому що як джерело енергії стали широко застосовуватися види викопного палива (вугілля і нафта). Крім того, як результат людської діяльності в атмосферу потрапляють і інші парникові гази, наприклад метан, закис азоту і цілий ряд хлормістких речовин.

Не дивлячись на те, що вони виробляються в менших об'ємах, деякі з цих газів куди небезпечніші з погляду глобального потеплення, ніж вуглекислий газ. В місті Києві особливої уваги заслуговують викиди парникових газів, що пов’язані з функціонуванням паливно-енергетичного комплексу та спричиняють більше половини парникового ефекту. 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату Заходи по виконанню зобов'язань щодо Кіотського протоколу повинні включатись до Програми охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, так і до програм, що пов’язані з структурною перебудовою народного господарства, зокрема, щодо енергозбереження. Необхідно впровадити заходи щодо підвищення ефективності енергокористування та переходу до альтернативних видів палива (відмова від викопних видів палива, таких як нафта і вугілля). Для зменшення викидів парникових газів в атмосферу в місті необхідно впроваджувати наступні заходи: - на підприємствах-виробниках модернізувати обладнання; - впроваджувати енергозберігаючі технології; - здійснити переведення комунального автотранспорту на електротягу та використання природного газу; - ввести повну заборону використання у місті автомобілів без каталізаторів відпрацьованих газів двигунів. Оскільки потепління клімату, викликане людською діяльністю, а саме споживанням енергії більше на 50%, необхідно змінити практику цього споживання.

4. СТАН ВОДНИХ РЕСУРСІВ 4.1. Водні ресурси та їх використання Водні об’єкти на території міста займають 6,7 тис.га, або 8,0 %. З них річки та струмки становлять 5,1 тис.га, озера – 0,9 тис. га, канали та колектори – 0,06 тис.га, ставки – 0,19 тис.га, штучні водосховища – 0,4 тис.га. На території міста Києва розташовано 422 водойми різного типу, місцевого значення - 269, з них 38 штучних водойм, у тому числі – 6 технічних. Це озера, системи ставків, малі ріки, а також р. Дніпро, яка нижче м. Києва утворює Канівське водосховище. Для кожної водойми характерні свої гідрологічні характеристики та антропогенне навантаження різного ступеня інтенсивності . Протяжність річок по території міста складає 104.28 км.

Рисунок 4.1. Схема розташування водних об’єктів міста

Характеристика річок Кількість напірних каналізаційних колекторів, що перетинає водний об»єкт

Продукто-

Аміако-

Нафто-

Газо-

Кількість гребель (водосховищ)

Кількість населених пунктів вздовж берегової смуги

Назва

Протяжність по території, м.Києва, км

Таблиця 4.1. Кількість трубопроводів, які проходять через річку

Великі річки Канівське вдсх (р.Дніпро)

Всього

Десенка Віта Притока р.Віта Горенка Катурка Коник Либідь Нивка Сирець Всього Всього по всіх річках в місті

10,2 9,9 13,9 4,4 2,96 3,8 11,0 11,42 5,7 73,28 104,28

м. Київ м. Київ м. Київ м.Київ м. Київ м. Київ м. Київ м. Київ м. Київ

Малі річки -

Водні об’єкти міста Таблиця 4.2. Одиниця виміру од.

Кількість 422

Примітка

Усього, у тому числі: од.

269

од.

місцевого значення

з них 38 штучних водойм (в т.ч. 6 – технічних)

з них передано в оренду водних об'єктів (їх частин) загальнодержавного значення

Сучасний стан малих водойм міста викликає серйозне занепокоєння тому, що багато з них засмічені, прибережні смуги захаращені несанкціонованими звалищами побутових та будівельних відходів. Міські водойми і водотоки перетворено у водні об’єкти переважно дощового живлення, тому якість їх води залежить від якісного складу поверхневого стоку. Цей факт може призвести до непередбачених санітарноепідемічних ситуацій.

Фото 4.1. р. Дніпро У 2009 році із природних водних об’єктів було забрано 701,3 млн.м3 води, що на 9 % (771,9 млн.м3) менше порівняно з 2008 роком (табл. 4.3). Втрати води при транспортуванні у 2009 році склали 54,83 млн.м3, що становить 7,8 відсотка від забраної води з природних водних об’єктів. Основні показники використання і відведення води, млн.м3 Таблиця 4.3. Показники Забрано води з природних водних об'єктів – всього

1990 1146,5

2000 874,5

2005 938,1

2006 859,9

2007 786,4

2008 771,9

2009 701,3

у тому числі для використання

1146,5

874,5

938,1

859,9

786,4

771,9

701,3

Спожито свіжої води , з неї на: виробничі потреби

1093,0

776,9

872,5

793,0

727,7

708,7

646,3

629,5 463,5

389,8 387,0

526,2 346,2

462,6 330,3

421,7 305,9

412,0 296,7

369,6 276,6

48,35 1015,0

0,017 97,64 821,2

0,032 0,012 64,67 899,7

0,031 0,005 66,96 817,342

0,052 0,052 57,9 723,137

0,087 0,009 62,71 715,0

0,05 0,005 54,83 657,513

1014,0

820,5

899,6

817,3

723,1

714,9

657,5

1,159 0,396 510,6 501,8

23,3 23,25 468,7 328,4

437,47 24,27 0,019 462,1

419,84 25,94 0,018 397,4

366,16 25,86 0,018 356,9

366,3 24,53 0,025 348,6

345,27 23,45 0,007 312,23

побутово-питні потреби Зрошення сільськогосподарські потреби ставково-рибне господарство Втрати води при транспортуванні Загальне водовідведення з нього у поверхневі водні об'єкти у тому числі забруднених зворотних вод з них без очищення нормативно очищених нормативно чистих без очистки

62 823,9 55.7 587,2

Обсяг оборотної та послідовно використаної води Частка оборотної та послідовно використаної води, % Потужність очисних споруд

465,5 54.4 659,3

501,3 81,88 658,0

461,8 68,68 658,0

491,0 87,57 658,0

473,5 87,77 657,9

Динаміка використання води 1400 1200

1146,5 1093

млн.м.куб.

1000

874,5 776,9

800

938,1 872,5

859,9 793

786,4 727,7

771,9 708,7

2007

2008

701,3 646,3

600 400 200 0 1990

2000

2005

2006

Забрано води з природних вод-них об'єктів - всього

2009

Спожито свіжої води

Рисунок 4.2. Динаміка забору та використання води Динаміка водовідведення 1200 1000 800 600 400 200 0 1990

2000

2005

2006

2007

2008

Загальне водовідведення, млн. м. куб

Рисунок 4.3. Динаміка водовідведення води

2009

477,5 88,78 657,9

Забір, використання та відведення води, млн.м3 Таблиця 4.4. Назва водного об’єкту р. Дніпро

Забрано води із природних водних об’єктів - всього 701,3

Використано води

Водовідведення у поверхневі водні об’єкти всього з них забруднених зворотних вод 657,5 345,27

646,3

Динаміка використання води на господарсько-побутові потреби

160

142

140

135

129

122 111

120

108

100

98,78

80 60 40 20 0 2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Використання на 1 особу

Рисунок 4.4. Динаміка використання води на господарсько-побутові потреби 4.2. Забруднення поверхневих вод Моніторинг стану забруднення поверхневих вод в м. Києві проводять Державна екологічна інспекція в м. Києві, Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, СЕС в м. Києві, ВАТ "АК "Київводоканал" та Центральна геофізична обсерваторія. Хімічне забруднення поверхневих вод в м. Києві визначається більш як на 70 створах в межах басейну р.Дніпро. Облік ведеться по таких фізичних та хімічних показниках як температура, завислі речовини, водневий показник рН, сухий залишок, розчинений кисень, БСК5, окислюваність, ХСК, хлоридні іони, сульфатні іони, магній, кальцій, натрій+калій, загальна жорсткість, лужність, азот амонійний, азот нітритний, азот нітратний, фосфатні іони, залізо загальне, мідь, марганець, цинк, свинець, нікель, кадмій, нафтопродукти, АПАР, феноли, кольоровість, запах, прозорість, Cs-137, Sr-90, хром ІІІ та інші, до 40 показників. Результати аналізів порівнювалися з нормативами ГДК для водойм господарсько-побутового водокористування.

За 2009 рік обстежено стан таких водойм як р.Дніпро, р.Либідь, р.Нивка, оз.Нижній Тельбін, оз.Тельбін, стр.Сирець , стр.Віта, стр. Курячий брід, стр.Совки, Русанівький канал, затока Коник; каскад озер Пуща-Водиця, озера: Видубицьке, Вирлиця, Синє, Райдужне, Лісове, Міністерське, Сонячне, Харківське, затока Десенка. У результаті проведених обстежень та виконаних гідрохімічних аналізів Державною екологічною інспекцією в м. Києві виявлено такий стан водойм. р.Дніпро. І квартал. За результатами хімічних аналізів якість води у створі №1 (вище гирла р.Десна) відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений”. У створі №2 (нижче гирла р.Десна) виявлено перевищення норм ГДК по вмісту заліза загального в межах похибки методики визначення. Інші показники якості води, що визначались, відповідають встановленим нормам. У створах №3 (вище мосту ім. Патона) №4 (нижче гирла р.Дарниця) та №5 (нижче гирла р.Либідь) виявлені підвищений рівень загальноорганічного забруднення (ХСК) та заліза загального з перевищеннями норм ГДК від перевищень в межах похибок методик визначення до 1,3 ГДК. У створі №6 ( нижче скиду БСА) якість не відповідає встановленим нормам ГДК по ХСК - 1,6 ГДК та залізу загальному – 1,5 ГДК. Інші показники якості води, що визначались, відповідають встановленим нормам ГДК для водойм культурно-побутового водокористування. ІІІ квартал. За результатами хімічних аналізів якість води у створах №1 та №2 відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений”. У створах №№3-6 виявлені перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по вмісту заліза загального в межах похибки методики визначення. Інші показники якості води, що визначались відповідають встановленим нормам ГДК. ІV квартал. За результатами хімічних аналізів якість води р.Дніпро у контрольних створах по показникам, що визначались, відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений”. р.Либідь. За результатами гідрохімічних визначень у І кварталі у всіх створах спостерігається незначне підвищення рівня загально-органічного забруднення (ХСК) з перевищеннями нормативів в межах похибки методики визначення. Інші показники, що визначались, відповідають встановленим нормативам. у створах №2 та №4 спостерігається перевищення норм ГДК по ХСК (до 1,4 ГДК). Також зафіксовано перевищення норм ГДК у створах №№2-4 по нафтопродуктам (від перевищень в межах похибки методики визначення до 1,3 ГДК). У ІІ кварталі за результатами хімічних визначень у всіх створах спостерігається підвищення рівня загально-органічного забруднення (ХСК) з перевищеннями нормативів по ХСК 2,6-2,2 ГДК, перевищення по нафтопродуктам та залізу загальному – в межах похибки методики визначення. Інші показники, що визначались, відповідають встановленим нормативам. ІІІ квартал: за результатами хімічних аналізів у створах №1 (вул. Ушинського) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-

побутового водокористування по ХСК – 2,4 ГДК та вмісту нафтопродуктів – в межах похибки методики визначення. У створі №2 (вул. Жилянська, нижче скиду СТ-1) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – 2,6 ГДК та по вмісту нафтопродуктів – в межах похибки методики визначення. У створі №3 (Протасів Яр) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – 2,3 ГДК та вмісту нафтопродуктів – в межах похибки методики визначення. У створі №4 (гирло, Видубичі) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – 2,2 ГДК та по залізу загальному - в межах похибки методики визначення. Якість води у контрольних створах по іншим показникам, що визначались, відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений”. стр.Сирець. У І кварталі за результатами хімічних аналізів у створі №2 (вул. Кузьминська) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурнопобутового водокористування по загально органічному забрудненню (ХСК) в межах похибки методики визначення, у створі №4 (гирло, впадіння в оз. Кирилівське) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурнопобутового водокористування по ХСК – 2,1 ГДК та вмісту нафтопродуктів – 1,2 ГДК. У створах №1 та №3 (вул. Сирецька) перевищень норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування не виявлено. ІІІ квартал: за результатами хімічних аналізів у створі №1 (ПКтВ «Нивки», біля з/пл. «Рубежанський») та у створі №3 (вул. Сирецька) перевищень норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування не виявлено. У створі №2 (вул. Кузьминська) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по загально органічному забрудненню (ХСК) в межах похибки методики визначення . У створі №4 (гирло, впадіння в оз. Кирилівське) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – 2,1 ГДК та вмісту нафтопродуктів – 1,2 ГДК. Якість води у контрольних створах по іншим показникам, що визначались, відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений”. У ІV кварталі за результатами хімічних аналізів у створі №1 (ПКтВ «Нивки», біля з/пл. «Рубежанський») виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по: ХСК- 1,5 ГДК, залізу загальному – 3,2 ГДК. У створі №2 (вул. Кузьминська) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по: ХСК- 1,3 ГДК, залізу загальному – 3,7 ГДК. Якість води у створі №3 (вул. Сирецька) по показникам, що визначались, відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений” для водойм культурно-побутового водокористування.

У створі №4 (гирло, впадіння в оз. Кирилівське) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – 1,2 ГДК та вмісту нафтопродуктів – 1,2 ГДК. Якість води у контрольних створах по іншим показникам, що визначались, відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений” . р. Дарниця. За результатами хімічних аналізів за І квартал 209 р. у створі №1 виявлено перевищень норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК в межах похибки методики визначення. У створах №2 - №4 виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурнопобутового водокористування по ХСК- 1,2-1,9 ГДК. Інші показники, що визначались, відповідають встановленим нормативам. У ІІ кварталі у створі №2 (вул. Червоногвардійська) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по вмісту ХСК в межах похибки методики визначення. У створі №3 (гирло) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по вмісту ХСК – 1,5 ГДК та заліза загального в межах похибки методики визначення. Якість води у контрольних створах по іншим показникам, що визначались, відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений”. ІV квартал – за результатами хімічних аналізів у створі №2 виявлено перевищення норм ГДК по вмісту ХСК – 1,7 ГДК, аміаку (по азоту) – в межах похибки методики визначення. Якість води у контрольних створах по іншим показникам, що визначались, відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений”. каскад озер Опечінь. За результатами гідрохімічних визначень за І квартал 2009 року у спостережних створах №№1,3,4 спостерігаються перевищення норм ГДК по загально-органічному забрудненню ХСК в межах похибки методики визначення, у спостережному створі №2 виявлені перевищення норм ГДК по (ХСК) в межах від 1,2 ГДК. Інші показники, що визначались, відповідають встановленим нормативам. ІІ квартал: За результатами хімічних аналізів якість води у створі №1 (оз.Пташине) відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений” для водойм культурно-побутового водокористування по показникам, що визначались. У пробі води з створу №2 (оз.Опечінь) виявлені перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – 1,2 ГДК та по БСК5 – в межах похибки методики визначення. У пробі води із створу №3 (оз.Кирилівське) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК та по БСК5 – в межах похибки методики визначення. У пробі води із створу №4 (оз.Йорданське) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – 1,5 ГДК.

За результатами хімічних аналізів якість води оз.Вербне - створ №5 виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – 1,36 ГДК та по БСК5 – в межах похибки методики вимірювань. Інші показники якості води, що визначались у вищезазначених створах, відповідають вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений”. оз. Нижній Тельбін. У І кварталі за результатами хімічних аналізів виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по вмісту нафтопродуктів – 1,2 ГДК та по ХСК – 1,2 ГДК. Якість води оз. Н.Тельбін по іншим показникам, що визначались, відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений” . За ІІ квартал 2009р. виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по вмісту ХСК – 1,9 ГДК. Якість води оз. Н.Тельбін по іншим показникам, що визначались, відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений” . У ІV кварталі виявлено перевищення норм ГДК по вмісту ХСК – 1,4 ГДК. Інші показники, що визначались, відповідають встановленим нормативам. оз.Тельбін. За результатами хімічних аналізів у І кварталі перевищень норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування не виявлено. У ІІ кварталі виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурнопобутового водокористування по вмісту ХСК – 1,3 ГДК. Якість води оз. Тельбін по іншим показникам, що визначались, відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений”. У ІV кварталі Якість води оз. Тельбін відповідає вимогам СанПиН №4630-88 по показникам, що визначались. Каскад озер пуща-Водиця. За результатами хімічних аналізів у створах №1 та №2 (5-а лінія та 7-а лінія відповідно) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по вмісту ХСК – 2 ГДК. У створі №3 (Сапсаїв став, біля санаторію Пуща-Водиця) виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по вмісту ХСК – 1,6 ГДК. Якість води у контрольних створах по іншим показникам, що визначались, відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений”. ІV квартал - за результатами хімічних аналізів якість води у контрольних створах по показникам, що визначались, відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений” для водойм культурно-побутового водокористування. Русанівська протока. За результатами хімічних аналізів якість води вище та нижче скидів Деснянської водопровідної станції не відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений”, а саме виявлені перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по загально органічному забрудненню (ХСК): в межах похибки методики визначення – вище скиду та 1,2 ГДК – нижче скиду. Інші

показники якості води, що визначались, відповідають встановленим нормам ГДК для водойм культурно-побутового водокористування. р.Віта. За результатами хімічних аналізів у створі №1 виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – 2,1 ГДК та азоту амонійному – 3,2 ГДК. Інші показники якості води, що визначались, відповідають вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений”. За результатами хімічних аналізів якість води р.Віта у контрольному створі №2 не відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений” для водойм культурно-побутового водокористування по загально-органічному забрудненню (ХСК) - 1,2 ГДК. Інші показники якості води, що визначались, відповідають вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений”. За результатами хімічних аналізів якість води озера по пр-ту Бажана, біля ст. м. «Харківська», не відповідає вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений” для водойм культурно-побутового водокористування з перевищеннями норм ГДК по: ХСК – 1,2 ГДК, нафтопродуктам – в межах похибки методики визначення. Інші показники, що визначались, не перевищують нормативи ГДК для водойм культурнопобутововго водокористування. У пробі, яка відібрана з озера по пр-ту Бажана, виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутововго водокористування по ХСК – 1,3 ГДК, нафтопродукти – 1,2 ГДК. Інші показники, що визначались, відповідють вимогам СанПиН №4630-88 “Охрана поверхностных вод от загрязнений”. Якість води інших водних об’єктів, що контролюються (озера Сонячне, Лісове, Райдужне, Видубицьке, Синє, затока Коник, затока Десенка, стр. Совки, стр. Курячий Брід), відповідала встановленим нормативам, окрім загальноорганічного забруднення (ХСК), перевищення по якому в окремих водоймах знаходились в межах похибки методики визначення. За 2009р. відібрані проби на водовипусках дощової каналізації м.Києва у поверхневі водойми Подільського району, Дніпровського, Деснянського, Дарницького, Шевченківського, Голосіївського, Святошинського районів. Всього обстежено 57 водовипусків. За результатами хімічних аналізів у пробах, які відібрані на скиді стічних дощових вод до водойм міста, виявлені перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по хімічному споживанню кисню (ХСК) та вмісту нафтопродуктів – від перевищень в межах похибки методик визначення до 1,4 ГДК. 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод Водокористувачі здійснюють скидання зворотних вод безпосередньо в р. Дніпро та водні об’єкти міста або скидають забруднені стоки до міськканалізації (як з попередньою очисткою, так і без неї), після чого вони

поступають на міські очисні споруди Бортницької станції аерації, проектною потужністю 1,8 млн. м3/добу, 657 млн. м3/рік.

Фото 4.2. Бортницька станція аерації ВАТ "АК "Київводоканал".

Рисунок 4.5. Схема очистки стічних вод Бортницькою станцією аерації Поверхневі води перед подачею в водопровідні мережі очищуються та знезаражуються на Дніпровській та Деснянський водопровідних станціях реагентним методом по класичній схемі.

4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) Використання та відведення води підприємствами галузей економіки, млн.м3 Таблиця 4.5 Галузь економіки

Електроенергетика Вугільна промисловість Металургійна промисловість Хімічна та нафтохімічна промисловість Машинобудування Нафтогазова промисловість Житлово-комунальне господарство Сільське господарство Харчова промисловість Транспорт Промисловість будівельних матеріалів Інші галузі Всього

Використано води

З неї на: побутово-питні потреби

виробничі потреби

329,3 0,025 0,462

0,871 0,012 0,169

328,4 0,012 0,293

Відведено зворотних вод у поверхневі водні об’єкти всього у тому з них без числі очищення забруднени х 310,5 -

3,861 289,66

1,974 263,16

1,887 26,45

346,1

345,27

23,45

1,018 6,917 3,287 1,380

0,514 0,469 1,380 0,522

0,496 6,448 1,906 0,858

0,115 0,002 0,627 -

10,39 646,3

7,529 276,6

2,85 369,6

0,146 657,49

345,27

23,45

За 2009 рік відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в м. Києві здійснено 189 перевірок за станом поверхневих та якістю зворотних вод. Всього проаналізовано 154 проби поверхневих вод, 136 проб зворотних вод, виконано 4447 гідрохімічних аналізів. Основні порушення: - відсутність аналітичного контролю за якістю стічних вод, що скидаються; - невиконання приписів; - перевищення встановлених нормативів . За результатами проведених перевірок за порушення природоохоронного законодавства накладені штрафні санкції (всього 25 штрафів) на суму 6698грн, з них сплачено 6290 грн. За результатами інструментально-лабораторного контролю з порушення вимог природоохоронного законодавства в сфері охорони водних ресурсів на суб’єкти господарювання, а саме: ВАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Славутич», ДП ЗАТ «Оболонь», «Пивоварня Зіберта» , ЗАТ «Кисневий завод», які здійснювали викиди без дозволу, нараховані претензії на суму 244,79 грн., вся сума збитків повністю відшкодована. За звітний період проводились регулярні перевірки основних забруднювачів водних об’єктів на відповідність якості стічної води, що скидається до водного об’єкту затвердженим нормативам та вплив цих скидів на стан водного об’єкту. Так проводились перевірки Бортницької станції аерації, Дніпровської водопровідної станції, Деснянської водопровідної станції та інших підприємств.

За результатами перевірок дотримання нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин на Бортницькій станції аерації, яка здійснює скид очищених стічних вод до р.Дніпро, на розсіюючому скиді підприємства у р.Дніпро перевищень затверджених нормативів гранично-допустимого скидання забруднюючих речовин не виявлено. Здійснювались перевірки дотримання нормативів ГДС на Дніпровській водопровідній станції, скид очищених стічних вод якої відбувається до р.Дніпро. За результатами хімічних аналізів відібраних проб перевищень встановлених нормативів ГДС не виявлено. Деснянська водопровідна станція скидає очищені стічні води до Русанівської протоки р.Дніпро. За результатами здійсненого інструментальнолабораторного контролю якість очищеної стічної води відповідає встановленим нормативам ГДС. Під час перевірок виявлені порушення при дотриманні затверджених нормативів гранично-допустимих скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти на таких підприємствах: СП «Електродепо «Оболонь», ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен». За встановлені перевищення затверджених концентрацій забруднюючих речовин на винних осіб накладені штрафи. Повторні перевірки цих підприємств показали, що якість очищеної стічної води відповідає встановленим нормативам ГДС. 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод 4.3. Якість поверхневих вод 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками Результати аналітичного контролю якості поверхневих вод м.Києва за 2009 рік Таблиця 4.6 Місце спостереження за якістю води 1

0,5 км вище гирла р.Десна 0,5 км нижче гирла р.Десна 0,5 км вище мосту Патона 0,5 км нижче гирла р.Дарниця 0,5 км нижче гирла р.Либідь 0,5 км нижче розсіючого випуску БСА вул. Ушинського вул. Комінтерна

Показники складу та властивостей сульфати хлори-ди азот нітрати амонійний 2 3 4 5 6 7 8 Контрольні створи водного об'єкту господарсько-побутового призначення: р. Дніпро 0.6 0.8 0.4 0.1 0.1 0.3 0.2

завислі речовини

БСК5

мінералізація

нафтопродукти 9

0.2

0.6

0.7

0.4

0.1

0.2

0.1

0.7

0.4

0.1

0.3

0.4

1.2

0.6

0.4

0.2

0.1

0.2

0.3

0.5

0.9

0.6

0.4

0.2

0.1

0.3

0.6

0.9

0.4

0.1

0.2

0.3

0.9 1

0.8 1

0.5 0.5

р.Либідь 0.2 0.3

0.2 0.2

0.2 0.5

0.3 0.3

0.8 0.9

інші

72 вул.Протасів Яр, під мостом Гирло, Видубичі

0.9

0.5

0.2

0.8

0.3

0.7

0.5

0.2

0.3

0.9

на розі вул. Ю.Смолича і вул. Московська с.Жуляни, вул.Шевченка пр.Перемоги, кемп."Пролісок"

0.4

0.6

0.2 р. Нивка 0.1

0.1

0.7

0.9

0.6

0.4

0.1

0.2

0.7

0.4

0.1

0.2

0.8

вул.Попудренко, поворот русла Вхід в колектор по вул.Червоногвард. Гирло, місце впадіння в оз.Н.Тельбін

0.5

0.7

0.5

р. Дарниця 0.1

0.2

0.3

0.9

0.7

0.5

0.2

0.1

0.6

0.2

0.6

1.5

0.6

0.1

0.4

0.1

0.9

оз. Н.Тельбін, нижче гирла р. Дарниця

1.3

1.1

0.5

оз. Н.Тельбін 0.1

0.1

0.4

0.3

0.7

оз. Тельбін вул.Тичини

1.1

0.9

0.5

оз. Тельбін 0.2

0.1

0.2

0.4

оз.Пташине, вул.Полярна оз.Опечінь, вул.Богатирська оз.Кирилівське,вище гирла стр.Сирець оз.Йорданське, Оболонський пр. оз.Вербне, пр.Червоних Козаків

0.7

0.3

каскад оз. Опечінь 0.1 0.1

0.2

0.3

0.9

1.5

0.3

0.1

0.2

0.3

0.8

1.8

0.4

0.2

0.1

0.3

0.5

0.6

1.2

0.4

0.1

0.2

0.3

0.6

1.4

0.4

0.1

0.3

0.2

витік, ПКтаВ"Нивки" з/пл."Рубежанський" вул. Кузьминська вул. Сирецька, 37 Гирло, місце впадіння в оз. Кирилівське

0.9

1.3

0.4

стр. Сирець 0.1

0.2

0.4

0.2

0.3

1 0.7 1

1 1 1.2

0.4 0.5 0.5

0.1 0.1 0.2

0.2 0.2 0.2

0.3 0.3 0.1

0.2 0.2 0.2

0.5 0.5 0.6

вул. НабережноПечерська дорога

1.2

1.1

0.4

оз. Видубицьке 0.2

0.1

0.3

0.1

вул. НабережноКорчуватська, дамба

0.6

1.3

0.4

затока Коник 0.2

0.1

0.3

0.2

0.3

с. Пирогів, вул. Крута с. Чапаївка, вул. Любомирська

0.5

0.4

стр. Віта 0.3

0.1

0.6

0.2

0.4

0.7

1.3

0.4

0.3

0.1

0.6

0.2

0.4

створ №1, вул. Ревуцького створ №2, вул. Колекторна, нижче з-д "Енергія"

0.3

0.5

0.4

оз. Вирлиця 0.1

0.1

0.3

0.5

0.4

0.1

0.3

створ №1, зі сторони лісу створ №2, зі сторони гаражів

0.4

0.5

0.4

оз. Синє 0.1

0.1

0.7

0.5

0.4

0.1

каскад оз. Пуща-Водиця

73 створ №1 5-а лінія створ №2 7-а лінія, пляж створ №3 оз.Сапсаїв Став

1 0.8

1.2 1.1

0.4 0.4

0.1 0.1

0.2 0.2

0.1 0.2

0.5 0.5

0.8

0.4

0.1

0.2

0.4

0.3

вул. Райдужна

0.8

0.5

0.4

0.5

0.4

вул.Крайня

1.2

1.1

0.6

0.4

0.2

0.7

створ №1, вул. Флоренція створ №2, вул. Ентузіастів створ №3 біля к/т "Славутич" Русанівська набережна, перетин з вул. Флоренції вул. Ентузіастів, з/авт "Київська Русанівка" вул. Ентузіастів, гот. "Славутич"

0.6

1.3

0.6

0.1

0.3

0.5

0.6

0.5

0.1

0.3

0.2

0.6

0.9

0.6

0.2

0.1

0.3

0.6

1.3

0.6

0.1

0.3

0.5

0.6

0.5

0.1

0.3

0.2

0.6

0.9

0.6

0.2

0.1

0.3

вул. Брестська, 25 500 м нижче виходу з колектору

0.6 0.8

1.2 1.1

0.3 0.4

стр. Курячий Брід 0.1 0.1 0.1 0.1

0.4 0.5

0.5 0.5

0.3 0.4

вул. Ревуцького, пляж

0.8

0.9

0.4

0.1

0.3

біля станції м.Харківська пр. Бажана

1.8

1.1

0.5

оз. Харківський масив 0.1 0.1

0.8

0.2

1.1

2.5

1.1

0.5

0.1

0.7

0.2

1.2

просп. Червонозоряний

0.6

1.1

0.5

0.2

0.1

0.2

0.7

Воскресенські сади

1.3

0.6

0.1

0.2

0.4

зі сторони пляжу

0.6

0.8

0.4

0.2

0.1

оз. Райдужне 0.1 0.1 оз. Лісове 0.1 0.1 Русанівський кан. 0.1 0.1

оз. Сонячне 0.2

0.1 стр.Совки 0.1

затока Десенка 0.1 0.1 оз. Міністерське 0.1 0.1

Інструментально-лабораторний контроль якості поверхневих вод Таблиця 4.7 Назва водного об’єкту

1 р. Дніпро

Кількість контрольних створів, в яких здійсню-вались вимірювання, од. з перевищенням усього ГДК 2 3 6 4

Відібрано та проаналізовано проб води, од.

4 24

Кількість показників, у тому числі забруднюючих речовин, що визначалися, од. 5 23

Кількість випадків та назва речовин з перевищенням ГДК, од.

р.Либідь

р. Нивка

стр. Сирець

р. Дарниця

стр. Віта

каскад оз. ПущаВодиця каскад оз. Опечінь оз. Н.Тельбін

6 ХСК - 4, нафтопродукти - 1, залізо загальне - 8 ХСК - 13, нафтопродукти - 11, залізо загальне - 4, азот амонійний - 1 ХСК - 2, нафтопродукти -1 ХСК -7, нафтопродукти - 3, залізо загальне - 2 ХСК - 4, нафтопродукти - 2, залізо загальне - 3 ХСК - 4, азот амонійний -2 ХСК - 3

ХСК - 8, БСК5 - 3

оз. Тельбін стр.Совки

1 1

3 2

23 23

Русанівський кан. затока Десенка стр. Курячий Брід оз. Міністерське оз. Видубицьке затока Коник оз. Синє оз. Райдужне оз. Лісове оз. Сонячне оз. Вирлиця оз. Харківський масив Усього

ХСК - 3, нафтопродукти -1 ХСК - 1 ХСК - 1, нафтопродукти -1 ХСК - 3

1 2

23 23

1 1 1 2 1 1 2 2 2

23 23 23 23 23 23 23 23 23

117

529

1 1 1 2 1 1 1 2 2 50

1 1

ХСК - 1

ХСК - 1 ХСК - 1

ХСК - 2, нафтопродукти -1

4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів Гідробіологічна оцінка якості води р.Дніпро в 2009 році свідчить про несуттєві зміни у стані гідробіоценозів Дніпровських водосховищ порівняно з 2008 роком. Сезонна динаміка, яка є важливою характеристикою сталої екологічної ситуації, спостерігалася на всіх водосховищах. Стан пелагічних угруповань залишався стабільним, структура була сталою та різноманітною, визначалось помірне забруднення вод, ІІІ клас якості. Покращення сапробіологічного стану визначено для Київського вдсх., де суттєво збільшилась загальна видова представленість ценозів, чисельність та біомаса

гідробіонтів. "Цвітіння" вод навесні та влітку за рахунок збільшення біомаси синьозелених та діатомових водоростей відмічено в акваторії Канівського вдсх. Якісні показники розвитку гідробіонтів збільшилися порівняно з попереднім роком. Фітопланктон Канівського вдсх. в районі м. Києва характеризувався збільшенням частки високосапробних діатомових водоростей (до 65%), що приводило до зниження якості вод. Показники кількісного та якісного розвитку фітопланктону були в цілому невисокими, домінували діатомові та евгленові водорості, а влітку масово розвивалися зелені та синьозелені водорості. Результати оцінки сапробіологічної ситуації за створами були згладжені. Максимальні показники розвитку зоопланктону спостерігались в червні, у другій половині року, сезонна динаміка розвитку угруповання була порушена. Звичайно домінували коловертки та несапробні ювенільні стадії циклопід, влітку значно зросла частка гіллястовусих ракоподібних. Токсичність вод визначалася в хронічних дослідах біотестування на тестоб'єкті Ceriodaphnia affinis. На Канівському водосховищі в пункті м. Київ якість вод, порівняно з минулим роком, погіршилася. Найгірша якість вод за показниками біотестування була визначена у серпні, жовтні та листопаді звітного року. Хронічну токсичну дію вод на плодючість тест-об'єкту у ці строки спостережень було встановлено у всіх пробах. Можна помітити тенденцію збільшення частки проб із хронічною токсичністю восени. 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідеміологічну ситуацію В 2009 році держсанепідслужбою з систем водопостачання було відібрано і досліджено 6401 проб води за санітарно-хімічними показниками, 5894 проб за бактеріологічними показниками та 292 проб за радіологічними показниками; з них зареєстровано 1,4% проб - з відхиленнями від санітарногігієнічних вимог по хімпоказникам, 0,7% проб - по бакпоказникам, за радіологічними показниками - 0% проб. Відхилення від нормативів у питній воді зареєстровані за органолептичними показниками, вмістом заліза та колііндексом. Епідемічна ситуація в місті Києві, яка пов’язана з вживанням населенням питної води з централізованих джерел водопостачання, залишається стабільною. Протягом багатьох років (більше 35) в м. Києві не зареєстровано жодного спалаху інфекційної захворюваності, пов’язаної з вживанням питної води. Разом з тим, у відкритих водоймах, що використовуються, як джерела централізованого водопостачання, р. Дніпро, р. Десна виявляються рота-віруси, колі-фаги і відмічається підвищення забруднення внаслідок життєдіяльності людини, що вимагає з боку ВАТ «АК «Київводоканал» впроваджувати додаткові заходи з очищення води, що готується для питних цілей. На якість води в місті вирішальний вплив має старе, зношене водопровідне господарство, реконструкція і розвиток якого постійно відображається в багатьох державних програмах, але це питання залишається лише на декларативному рівні, а відношення до реконструкції і розвитку

водопровідного господарства міста фактично зводиться до „латання дірок". Таке відношення до найважливішої сфери життєзабезпечення людини може привести до катастрофічних наслідків. Про важливість виконання державних програм реконструкції та розвитку водопровідного господарства міста Києва постійно наголошує на всіх рівнях виконавчої влади, інформує Міністерство охорони здоров'я України, надає інформації ЗМІ. 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод Радіаційний стан поверхневих вод у районі м. Києва у 2009 році, як і в інші роки після аварії на Чорнобильській АЕС, визначався переважно техногенними радіонуклідами, що змиваються із водозборів, що були забруднені внаслідок аварійних викидів. Одним із основних факторів, які суттєво впливають на формування вторинного радіоактивного забруднення поверхневих вод, є особливості гідрометеорологічних умов. Оскільки на теперішній час головним шляхом надходження радіонуклідів до Київського водосховища (з подальшою міграцією по каскаду дніпровських водосховищ) залишаються води р. Прип'ять, то умови формування поверхневого стоку на території її водозбору, перш за все на території зони відчуження, мають вирішальний вплив на радіаційний стан водних об'єктів в районі м. Києва. У 2009 році гідрометеорологічні умови, що склались у 30-км зоні відчуження і загалом у басейні Дніпра, не призвели до ускладнень радіаційної ситуації на водних об'єктах зони та дніпровської водної системи. На пригирловій ділянці р.Прип'ять при проходженні весняного водопілля найвищі рівні води були на 1,1-1,7 м нижчими за критичні позначки, за яких відбувається затоплення неодамбованих, забруднених радіонуклідами, ділянок заплави річки. Такі умови сприяли тому, що максимальні та середньорічні концентрації радіонуклідів у воді р.Прип'ять і їх винос у Київське водосховище у звітному році були одними з найменших за період після аварії на ЧАЕС (за даними ДСНВП „Екоцентр"). У каскаді дніпровських водосховищ під впливом природних факторів відбувається трансформація стоку радіонуклідів, що надходять з річковими водами із забруднених територій, і поступове зменшення їх концентрацій по довжині каскаду внаслідок природних процесів самоочищення водних мас. Вміст стронцію-90 зменшується переважно внаслідок розбавлення забруднених вод більш чистими водами приток (рр.. Дніпро, Десна та ін.). Зниження концентрації цезію-137 відбувається більш інтенсивно. Вирішальну роль у цьому відіграють, окрім розбавлення, процеси седиментації (значна частина цезію-137 акумулюється у донних відкладах водосховищ). У 2009 році середні значення концентрації стронцію-90 при проходженні забруднених прип'ятських вод від м.Чорнобиля до верхнього б'єфу Київської ГЕС (м.Вишгород) зменшились від 108 до 42 Бк/м3. У верхній частині Канівського водосховища (м.Київ, Гідропарк) середньорічний вміст стронцію90 склав 32 Бк/м3 (у 2008 році показники складали відповідно 51 та 44 Бк/м3 ).

Середня річна концентрація цезію-137 у воді р.Прип'ять (м.Чорнобиль) дорівнювала 33 Бк/м3. В Київському водосховищі (м.Вишгород) вона становила 7,5 Бк/м', у Дніпрі в районі Гідропарку - 7,7 Бк/м3 (у 2008 році відповідно 10,2 та 10,8 Бк/м3). У 2009 р. середні річні і максимальні концентрації радіонуклідів у поверхневих водах в районі м.Києва були одними з найменших за весь період спостережень після аварії на ЧАЕС. Вміст радіонуклідів у поверхневих водах наведений у таблиці 4.7. Вміст радіонуклідів у воді р.Дніпро в районі м.Києва у 2009 році Таблиця 4.8 Концентрація, Бк/м3

Об'єкт та пункт спостереження

цезій-137

стронцій-90

мін.

макс.

середнє

мін,

макс.

середнє

Київське вдсх. - м. Вишгород

0,91

15,3

7,5

24,3

61,3

42,0

Канівське вдсх.- м. Київ

ЗЛ

13,9

7,7

15,7

44,0

32,0

Загалом, у 2009 році концентрації стронцію-90 і цезію-137 у дніпровській воді поблизу м.Києва були набагато меншими за допустимі рівні для цих радіонуклідів (2000 Бк/м3), встановлених "Допустимими рівнями вмісту радіонуклідів стронцію - 90 та цезію - 137 у харчових продуктах та питній воді" (ДР- 2006).

Рисунок. 4.6. Концентрація радіонуклідів

Наведені вище результати, а також те, що у зоні відчуження продовжуються роботи по запобіганню виносу радіонуклідів до Київського водосховища, дають підстави сподіватись, що ситуація стосовно забруднення поверхневих вод в районі м. Київ техногенними стронцієм – 90 та цезієм - 137 залишається стабільною, з тенденцією до подальшого поліпшення. 4.4. Екологічний стан Азовського та Чорного морів 4.5. Якість питної води та її вплив на здоров'я населення. Система централізованого водопостачання м.Києва включає Дніпровську, Деснянську водопровідні станції, артезіанські свердловини, насосні станції першого, другого, третього та четвертого підйомів, водопровідні мережі. В останні роки спостерігається значне скорочення водоспоживання. Кількість поданої у місто води в 1991р. була в середньому 1560 тис.м3/добу. На сьогодні середньодобова подача води в водопровідні мережі міста складає біля 900-1000 тис.м3/добу, з них: Дніпровська водопровідна станція - біля 200-300 тис.м3/добу, Деснянська - 500-600 тис.м3/добу, артезіанські насосні водопровідні станції-90-100 тис.м3/добу. Джерелами водопостачання м.Києва є ріки Дніпро, Десна та підземна вода сеноман-келовейського та середньоюрського водоносних горизонтів. Вода річок в районі м.Києва відрізняється великою забрудненістю органічними речовинами природного походження - фульвіновими та гуміновими кислотами, які зумовлюють високу кольоровість та окислюваність води, великою бактеріальною забрудненістю, що особливо стосується р.Десни. Артезіанська вода характеризується стабільними показниками якості, відповідає вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питна" і ГОСТ 2761-84 "Джеререла централізованого господарсько-питного водопостачанн". Але вона має підвищену корозійну активність, що викликає корозію сталевих трубопроводів і підвищення вмісту заліза у воді. В окремих районах (Троєщина, Оболонь, Корчувате) хімічний склад води сприяє росту синьо-зелених водоростей та залізобактерій, наявність яких погіршує якісгь питної води. Вода окремих свердловин має підвищений вміст марганцю, заліза, хлоридів. Поверхневі води перед подачею у водопровідні мережі очищуються та знезаражуються на очисних спорудах Дніпровської та Деснянської водопровідних станцій реагентними методами по класичній схемі. Споруди водопровідних станцій складаються з водозабору, насосних станцій 1-го та 2-го підйомів, змішувачів, камер реакції, горизонтальних відстійників, швидких фільтрів, резервуарів чистої води, реагентного та хлорного господарств. Крім того, на Дніпровській водопровідній станції є станція озонування. При надходженні на очисні споруди вода оброблюється коагулянтами (сульфатом або оксихлоридом алюмінію) і флокулянтами. Після коагуляції забруднення видаляються з води шляхом осадження у відстійниках та подальшою фільтрацією на швидких фільтрах. Знезараження води проводиться хлором. Для

запобігання утворення шкідливих хлорорганічних сполук застосовується амонізація води. Управління експлуатації артезіанських свердловин і насосних водопровідних станцій нараховує 371 артезіанську свердловину, 33 насосні водопровідні станції і 5 насосних станцій 3 підйому, 59 резервуарів чистої води загальним об'ємом 216,8 тис.м3, 33 підкачувальні насосні станції. У зв'язку з тим, що вода спочатку поступає в резервуари чистої води, а потім насосами подається у водопровідні мережі, для гарантованої бактеріальної безпеки вода знезаражується хлором (скраплений хлор, гіпохлорит натрію). Контроль якості води джерел водопостачання, води на етапах очистки і питної води здійснюється трьома атестованими виробничими лабораторіями ВАТ "АК "Київводоканал" (Деснянської і Дніпровської водопровідних станцій та Центральною) за щорічним планом робіт, який погоджується з органами санітарного нагляду міста, за хімічними, бактеріологічними, гідробіологічними та радіологічними показниками. Крім того, щорічно проводяться експедиції по вивченню якості води та виявленню джерел її забруднення в зонах санітарної оборони П-Ш поясів річок Дніпра та Десни. Якість води на водопровідних станціях контролюється на всіх етапах очистки води та перед подачею у водопровідні мережі цілодобово. Центральною лабораторією вода контролюється на насосних водопровідних станціях, артезіанських свердловинах, у контрольних точках мереж, водорозбірних колонках, бюветних комплексах. Контроль якості води здійснюється: щоденно - по 20, щомісячно - по 48, щорічно - по 73 інгредієнтах. За результатами лабораторних досліджень якість питної води відповідає вимогам ГОСТ 2874- "Вода питна". Захворювань, пов’язаних з вживанням недоброякісної питної води, в місті Києві впродовж останніх 30-ти років держсанепідслужбою не зареєстровано.

Фото 4.3. Деснянська водопровідна станція Департаменту експлуатації водопровідного господарства ВАТ "АК "Київодоканал". Обладнання для хлорування води

4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів З метою поліпшення стану водних ресурсів в 2009 р. за кошти Київського фонду охорони навколишнього природного середовища та міського бюджету реалізовуються наступні заходи: - заміна системи аерації аеробному стабілізаторі 3-го блоку Бортницької станції аерації, профінансовано 788,0 тис.грн.; - технічне переобладнання 6 вторинних відстійників II та III блоків Бортницької станції аерації зубчатими водозливами, профінансовано 649,172 тис.грн.; Придбання флокулянту для інтенсифікації процесу ущільнення стабілізованого мулу. Профінансовано за рахунок коштів підприємств і організацій міста (власних коштів) 2198,25 тис.грн. На виконання Програми соціально-економічного та культурного розвитку м.Києва заходи щодо покращення стану водних об’єктів з міського бюджету не фінансувалися.

5. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІО- ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ, ФОРМУВАННЯ ЕКОМЕРЕЖІ 5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі 5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових Забезпечення сталого, екологічно збалансованого розвитку міста, підвищення його природно-ресурсного потенціалу, збереження цінних природних територій, біологічних ресурсів, що на них знаходяться, генетичного фонду тваринного та рослинного світу вимагають дотримання оптимального балансу між територіями, що інтенсивно експлуатуються, і такими, щодо яких запроваджуються спеціальні режими охорони та відтворення. Для забезпечення такого балансу - як в Києві, так і в Україні - формується екологічна мережа. Екомережа – єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного i рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні. Законом «Про екологічну мережу України» визначено перелік категорій земель, які включаються до структурних елементів екомережі: а) території та об'єкти природно-заповідного фонду; б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони; в) землі лісового фонду; г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду; д) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами; е) землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів; є) інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослинності, пасовища, сіножаті, кам'яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність); ж) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України; з) території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України;

и) частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання - пасовища, луки, сіножаті тощо; і) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні, як природні регіони з окремим статусом. Саме ці території забезпечують збереження найбільш цінних і типових для регіону компонентів ландшафтного та біорізноманіття. Розрізняють біосферний, континентальний, національний, регіональний (обласний) та локальний (місцевий) рівні екомереж. Ключовим є регіональний рівень, оскільки він забезпечує формування реальної територіальної системи екомережі. На виконання Закону України від 21.09.2000р. № 1989-ІІІ "Про затвердження Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки", у м.Києві розроблено заходи, якими передбачено створення нових природно-заповідних об’єктів, проведення інвентаризації природних комплексів та об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ), створення автоматизованої системи ведення державного кадастру, розроблення регіональної схеми формування екологічної мережі та розроблення наукової моделі організації моніторингу довкілля на територіях ПЗФ. Основною метою створення екомережі м.Києва стало формування територіально єдиної системи для збереження територій з найбільш неушкодженими природними ландшафтами, збалансоване та невиснажливе використання природних ресурсів, поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу, збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, тобто екологічна мережа міста розглядається як єдина територіальна природна система об’єктів та територій, розташованих в межах адміністративних кордонів міста, яка включає не тільки ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, території та об’єкти природно-заповідного фонду, а й зелені насадження загального та спеціального користування. Формування, збереження та використання екомережі здійснюється відповідно до таких основних принципів: а) забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі; б) збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі; в) зупинення втрат природних та напівприродних територій (зайнятих рослинними угрупованнями природного походження та комплексами, зміненими в процесі людської діяльності), розширення площі території екомережі; г) забезпечення державної підтримки, стимулювання суб'єктів господарювання при створенні на їх землях територій та об'єктів природнозаповідного фонду, інших територій, що підлягають особливій охороні, розвитку екомережі; д) забезпечення участі громадян та їх об'єднань у розробленні пропозицій і прийнятті рішень щодо формування, збереження та використання екомережі;

е) забезпечення поєднання національної екомережі з екомережами суміжних країн, що входять до Всеєвропейської екомережі, всебічний розвиток міжнародної співпраці у цій сфері; є) удосконалення складу земель України шляхом забезпечення науково-обґрунтованого співвідношення між різними категоріями земель; ж) системне врахування екологічних, соціальних та економічних інтересів суспільства. Одним з найбільш важливих елементів екологічної мережі міста Києва міг би стати регіональний ландшафтний парк “Дніпровські острови”. Саме ця територія є тим природним регіоном, що забезпечить у повній мірі збереження біорізноманіття та середовища існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів рослин і тварин при невиснажливому використанні наявних природних ресурсів у рекреаційних цілях. При цьому, на основі комплексного обстеження ландшафтів та господарської діяльності прилеглих територій можна науково обгрунтувати та визначити межі природного коридору, який з’єднає даний природний регіон з аналогічними на території Київської області, а також буферних зон для захисту природних регіонів та природних коридорів від негативного впливу господарської та іншої діяльності людини. Слід зазначити, що створений у 2004 році регіональний ландшафтний парк "Дніпровські острови" на площі 1215 га не відповідає цілям та завданням території. У зв’язку з цим, Держуправлінням направлені пропозиції до Постійної комісії Київради з питань екологічної політики пропозиції щодо розширення меж РЛП "Дніпровські острови" та включення до його складу усього каскаду островів на загальній площі понад 3000 га. Включення усіх островів до складу РЛП дасть можливість створення локального екологічного коридору як складової Київської міської екологічної мережі, яка з'єднає природні ядра лісових масивів у північній частині м.Києва з масивами КончаЗаспи. Нажаль, дані пропозиції не знайшли підтримки у депутатського корпусу Київради. Площі земельних угідь – складових національної екомережі за роками, тис.га Таблиця5.1 Категорії землекористування Землі природного призначення Сіножаті та пасовища Землі водного господарства (рибні ставки) Землі водного фонду у т.ч. площа рибних ставків Землі оздоровчого призначення Землі рекреаційного призначення Землі історико-культурного призначення Ліси

2000

2005

2006

2007

2008

2009

1,2 6,7 0,3 27,4 0,3 36,1

1,3 6,7 0,4 0,3 27,3 0,3 36,1

1,2 6,7 0,4 0,3 27,1 0,3 35,9

0,6 6,7 0,4 0,3 27,0 0,3 35,8

0,601 6,73 0,4 0,513 27,0 0,874 35,4

Площі земельних угідь складових екомережі міста Києва, тис. га 0,601

6,73

0,513

35,4 27 0,874 Сіножаті та пасовища Землі водного фонду Землі оздоровчого призначення Землі рекреаційного призначення Землі історико-культурного призначення Ліси

Рисунок 5.1. Площі земельних угідь У Конвенції про охорону біологічного різноманіття термін “біологічне різноманіття” визначається як “різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає у себе різноманітність у рамках виду, між видами і різноманітність екосистем”. Біорізноманіття, яке ми бачимо сьогодні, – це продукт еволюції життя впродовж мільярдів років, який визначається природними процесами, і на який все більше впливає людська діяльність. Біорізноманіття – це тканина життя, складовою частиною якої є ми і від якої ми повністю залежимо. Для людей біорізноманіття має економічну, рекреаційну, культурну, екологічну та інші цінності. Наше власне здоров’я, а також здоров’я економіки та суспільства в цілому залежить від безперервного отримання різноманітних “екосистемних послуг”, замінити які буде або дуже дорого, або просто неможливо, тобто тих вигод, які людство отримує від екосистем. Це послуги екосистем із забезпечення людства природними ресурсами, здоровим середовищем існування, іншими екологічно та економічно значущими “продуктами”. Заходи щодо збереження біорізноманіття стали важливим компонентом державної екологічної політики, конкретизуючи та розвиваючи ідеологію традиційної охорони природи. Державне управління у сфері формування, збереження та використання екомережі здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної діяльності та його територіальні органи, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві органи

виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом. Державне управління у сфері формування, збереження та використання екомережі здійснюється із залученням громадян та їх об'єднань і забезпеченням їх широкого доступу до інформації з цих питань. Важливе значення має вдосконалення нормативно-правової бази у сфері збереження, розширення, відтворення та охорони єдиної системи територій з природним станом ландшафту та інших природних комплексів і унікальних територій, створення на їх основі природних об'єктів, які підлягають особливій охороні, що сприяє зменшенню, запобіганню та ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності людей на навколишнє природне середовище, збереженню природних ресурсів, генетичного фонду живої природи. Формування екологічної мережі передбачає зміни в структурі земельного фонду країни шляхом віднесення (на підставі обгрунтування екологічної безпеки та економічної доцільності) частини земель господарського використання до категорій, що підлягають особливій охороні з відтворенням притаманного їм різноманіття природних ландшафтів. З метою збереження удосконалення екомережі та відтворення об’єктів рослинного світу та збереження біорізноманіття Держуправлінням проводяться роботи: по комплексному дослідженню об’єктів рослинного і тваринного світу; сумісно з природоохоронними організаціями виявляє та досліджує об’єкти, які підлягають заповіданню та на підставі досліджень готує матеріали та проекти рішення Київради щодо заповідання цих об’єктів тощо. Останніми роками простежено значний інтерес до ландшафтів та їхньої охорони з огляду на деструктивну та неконтрольовану їхню зміну, а також процес ландшафтної гомогенізації. З урахуванням важливості ландшафту як невід'ємної частини і важливого елемента в житті людини висловлено низку пропозицій щодо збереження та керування ландшафтами, зокрема: розвиток стратегії дій для ландшафтів Європи; концепція індикаторів ландшафту та його оцінки в рамках Європейського союзу, а також вивчення зв'язків між традиційними ландшафтами і регіональною економікою для розробки планів дій щодо їхнього пріоритетного використання і збереження ландшафтного різноманіття. Ландшафт означає цілісне природне утворення, складене чималою кількістю складників довкілля – рельєфом та геологічною будовою, грунтово - рослинним покривом, станом поверхневих та підземних вод, сукупністю живих організмів тощо, що безперервно обмінюються між собою потоками речовини, енергії та інформації і, таким чином, існують як єдина частка (складова частина) природного середовища – ландшафту, або природноантропогенного середовища міста – ландшафтно - архітектурної системи. Тому, враховуючи вищенаведене, можна сказати, що ландшафтне різноманіття, поперше, є необхідною передумовою для збереження біологічного різноманіття – збереження місць проживання є одною з основних вимог збереження видового, популяційного та біоценотичного різноманіття. По-друге, ландшафти виконують прямі функції збереження загального екологічного балансу. Крім того, вимагається також успішне функціонування всіх компонентів географічної оболонки. По-третє, мова йде про забезпечення економіки

ресурсами, в четвертих, про виконання соціальних функцій (рекреація, відпочинок, естетичні якості тощо). Всі зазначені функції забезпечують в сукупності еколого-соціально-економічний баланс території, без якого не неможливе збереження біологічного різноманіття. Києву значною мірою поталанило на природні умови, зокрема, на своєрідний ландшафт, багато у чому він служить киянам застережником від так званої "сенсорної утоми", тобто згубного впливу на людину монотонності міської забудови, одноманітності ландшафтних (пейзажних) вражень. Проте, слід зауважити, що, на території міста майже не залишилось корінних ландшафтів. Внаслідок будівництва інженерних споруд та багатоповерхових будинків, планувальних, меліоративних, протиерозійних та інших робіт суттєвих змін зазнали літогенні, грунтові, водні та біотичні компоненти ландшафтів, змінено видовий склад природних насаджень, спрощена їх структура. Ландшафти будуть змінюватися і надалі внаслідок економічного і культурного розвитку та інших чинників, однак ці зміни потрібно спрямувати так, щоб у кінцевому підсумку досягти сучасного якісного (оптимального) ландшафту. Ландшафти повинні бути результатом екологічно обґрунтованого проектування, а не безсистемного розвитку. З огляду на щораз більше антропогенне навантаження на природні ландшафти особливого значення набуває формування екологічної мережі як єдиної структурованої системи територій регіонального і національного рівнів з природними або частково зміненими ландшафтами. Як регулювати у межах міської екосистеми Києва несприятливі процеси, що викликані діяльністю людини? Для цього передбачають багато різноманітних заходів, наприклад: "захищають" поверхню рельєфу, тобто ізолюють породи від вивітрювання, шляхом посіву трави та влаштування дерену, а інколи і укладанням бетону, асфальту, бітуму; виконується так звана агролісомеліорація, яка здатна травою, дереном, корневою системою дерев або чагарників зберегти поверхню чисельних незабудованих схилів та оголених ділянок від руйнівних дощів; для збереження природного рельєфу на зсувних ділянках для перехоплення підземних вод, які змочують глинисту основу зсуву і сприяють ковзанню порід по ній, влаштовують дренажні галереї, поглинаючі колодязі та фільтри, горизонтальні та нахилені свердловини, трубчасті дренажні системи траншейного типу тощо. Або навантажують так звані вологі схили специфічними грунтами, здатними вбирати воду і дренувати її надлишок до підніжжя зсувного схилу. Інколи використовують методи перерозподілу ґрунтових мас, тобто знімають або зрізають усю зсувну масу, як зайвий, шкідливий об’єм, або зрізають активну товщу, а нижню її частину "привантажують" контрбанкетом. Застосовується також і терасування, виположування значних відкосів тощо. Яскравим прикладом використання таких заходів є проведення протиаварійних та ремонтно-реставраційних робіт по Андріївській церкві, мета

яких забезпечення інженерного захисту Андріївської церкви і схилу від несприятливих явищ. 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення Для м. Києва, як в цілому для України особливо актуально стоїть проблема збереження природного різноманіття, так як майже не залишилось не спотворених господарською діяльністю ландшафтів та природної рослинності. Малозмінені ландшафти складають незначний відсоток і це, головним чином, вторинні ліси, заболочені ділянки, природно-заповідні території. Всього у м. Києві нараховується 148 таких територій та об’єктів загальною площею 12,8 тис.га. Важливою складовою частиною національної екологічної мережі у межах міста Києва є міські ліси, загальна площа яких становить 35,4 тис.га. Усі вони виконують захисні функції і відносяться до лісів 1 групи. Враховуючи, що у місті відсутні вільні землі для створення додаткових лісонасаджень, збільшення їх площі не передбачається. На території міста відсутні землі деградовані та забруднені, які потребують консервації або заліснення. Складові структурних елементів екологічної мережі Таблиця5.2

11 0,2

13 -

12 27,0

14 -

15 0,6

Радіоактивно забруднені землі, що не використовуються в господарстві

10 35,4

Пасовища, сіножаті

9 6,7

8 -

Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом

7 -

Землі під консервацією

6 6,9

Курортні та лікувально-оздоровчі території Рекреаційні території

5 12,8

Ліси та інші лісовкриті площі

4 46,9

Землі водного фонду

3 83,6

Складові елементи екомережі, тис. га Відкриті заболочені землі Водоохоронні зони, винесені в натуру

Загальна площа екомережі , тис. га

Водно-болотні угіддя

2 1 м. Київ 1

Загальна площа, тис. га

Об’єкти ПЗФ

Одиниці № з/п адміністрат ивнотериторіаль ного устрою

16 -

Серед антропогенних чинників, які впливають на структурні елементи екомережі, біорізноманіття в м. Києві є транспорт, промисловість, енергетика та будівництво. Інтенсивне природокористування, нехтування екологічним обґрунтуванням у процесі розвитку промисловості, сільського господарства, стихійного розвитку колективного садівництва та інших невпорядкованих дій призводять до знищення цінних природних комплексів та ландшафтів. Проблема деградації та фрагментації навколишнього природного середовища, в тому числі і втрати біологічного біорізноманіття, особливо гостро стоїть для великих міст. По мірі розвитку міста Києва збільшується його площа, ускладнюється інфраструктура, росте чисельність населення і антропогенний прес на урболандшафт. Змінюється екологічне середовище, змінюється видовий склад флори та фауни.

При забудові міста, створюються мікрорайони, розділені досить великими ділянками природних територій – лісами, луками, полями. Це зберігає високу мозаїчність середовища існування, а отже і високий рівень біорізноманіття в цілому, а тому необхідно завчасно виявити та взяти під охорону окремі ділянки – рефугіуми. Рефугіуми не тільки забезпечують виживання багатьох диких видів, але і приваблюють види, які уникають урболандшафтів, тобто вони працюють на перспективу, підвищуючи біорізноманіття міст не тільки на сьогодні, а і робить певний запас на майбутнє. Розподіл рослинності обумовлений характером ґрунтового покриву, який у межах сучасної території Києва, дуже різноманітний.

Фото 5.1. "Новий будівельний майданчик" Деградація біо- та екотопів відбувається, в основному, за рахунок забруднення довкілля, що призводить до потрапляння забруднюючих речовин в організми рослин і тварин та їх хронічної інтоксикації. У зв’язку з розвитком інфраструктури міста поступово проглядається тенденція по зменшенню рекреаційної території, яка служить для масового відпочинку населення та збільшення забудованих земель. Слід зазначити, що незважаючи на брак необхідних коштів, у місті створюються нові озеленені території та парки. Протягом останніх років закладено парки у нових районах міста – житлових масивах Троєщина та Позняки, де на міських пустирях висаджено дерева та чагарники, проведено благоустрій, створено нові місця відпочинку. З метою зменшення рекреаційного та техногенного тиску на природні комплекси та збереження екомережі, біорізноманіття, зелених насаджень міста, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві розглянуто 898 (у 2008р. - 1524) проектів землеустрою та інших

матеріалів щодо відведення земельних ділянок, за результатами видано висновки щодо умов використання земель, виконання вимог екологічного характеру з метою забезпечення екологічної безпеки при розміщенні об’єктів будівництва, з них 205 (у 2008р. - 120) відхилено, як таких, що не відповідають вимогам природоохоронного законодавства, погоджено – 591 (у 2008р. - 1192), надано інформаційних відповідей – 82 (у 2008р. - 212). При розгляді зазначених матеріалів основним критерієм надання позитивного висновку є виконання екологічних вимог, що мають на меті забезпечення збереження земель та інших природних комплексів, зменшення шкідливого впливу діяльності підприємств. 5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів Генетично модифіковані організми (ГМО) з`явились ще наприкінці 80-х років минулого століття. Відтоді перед вченими постають непрості питання, пов`язані з прогнозуванням можливих, нині недостатньо досліджених, наслідків поширення ГМО та безконтрольного вживання ГМ-продуктів. Генетично модифікований організм має в собі нову, неприродну для себе комбінацію генетичного матеріалу, переміщеного завдяки генній інженерії. Так зване генетичне забруднення, яке відбувається на фоні втрат біологічного та генетичного різноманіття, стає однією з найбільших загроз сучасності. Якщо у 1996 році площі під вирощуванням ГМО складали приблизно 2,8 млн.га, то за останні десять–дванадцять років площа засіяна трансгенами збільшилась на планеті у понад 40 разів. Активно культивуються і використовуються ГМ культури в Китаї, Індії, Японії, країнах Латинської Америки, і особливо – у США. Водночас, більшість країн Євросоюзу категорично обмежують ввезення та використання трансгенів. Від генномодифікованої продукції зараз відмовилось понад 130 країн світу. У 2005 році було прийнято "Берлінський маніфест", що передбачає більш, ніж 100 регіонів вільних від ГМО. Біологічна безпека розглядається як стан середовища життєдіяльності людини, при якому відсутній негативний вплив його чинників (біологічних, хімічних, фізичних) на біологічну структуру й функцію людської особи в теперішньому й майбутніх поколіннях, а також відсутній незворотній негативний вплив на біологічні об’єкти природного середовища (біосферу) та сільськогосподарські рослини та тварини. Генетична безпека – стан середовища життєдіяльності людини, при якому відсутній будь-який неприродний вплив на людський геном та на геном об’єктів біосфери, а також відсутній неконтрольований вплив на геном сільськогосподарських рослин і тварин, промислових мікроорганізмів, який призводить до появи у них негативних або небажаних властивостей. Біологічна й генетична безпека є складовою частиною національної безпеки цивілізованої держави. І тому переважна більшість країн, які досягли певного рівня розвитку встановили правила поводження з генетично модифікованими організмами і приділяють цьому процесу серйозну увагу. У січні 2000 року було ухвалено Картахенський протокол про біобезпску до Конвенції про біологічне різноманіття, який є першим міжнародним

документом, що регулює відносини між країнами в сфері поводження з генетично модифікованими організмами і його основна мета – встановити міжнародні правила щодо безпечного перевезення, обробки та використання організмів, які можуть мати несприятливий вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням ризиків для здоров'я людини. 11 вересня 2003 року Протокол офіційно вступив в силу після того, як його ратифікували понад 50 країн світу. Передові країни світу мають як розвинену систему наукових досліджень в галузі біобезпеки і аналізу перспектив розвитку біотехнології, так і досить відрегульовану національну правову базу щодо застосування ГМО. У вересні 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України про приєднання до Картахенського протоколу. Приєднавшись до протоколу, Україна заявила про застосування принципу обережності при ухваленні рішень стосовно поширення ГМО. 31 травня 2007 року Верховною Радою України було прийнято закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів. Слід зауважити, що до функціональних обов’язків Держуправління не входять функції щодо: здійснення державної екологічної експертизи ГМО, призначених для використання у відкритій системі; розробка критеріїв оцінки ризику потенційного впливу ГМО на навколишнє середовище на основі наукових принципів та міжнародного досвіду; здійснення державної реєстрації засобів захисту рослин, отриманих із використанням ГМО; надання дозволів на вивільнення ГМО у відкритій системі; здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням заходів біологічної та генетичної безпеки щодо біологічних об’єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні ГМО у відкритій системі. Вищезазначені функції відносяться до компетенції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу Відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", Лісовим кодексом України, Законом "Про рослинний світ" та іншими нормативно-правовими актами. Охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання. Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких

знаходяться об'єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів. Об'єкти рослинного світу - дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угруповання. Перелік видів судинних рослин, водоростей, грибів та лишайників яким загрожує небезпека Таблиця 5.3 Назва виду

Кількість видів 2000

Судинні рослини Гриби Водорості Лишайники Разом:

шт.

56 56

Види, яким загрожує небезпека 2005 2006 2007 200 2009 8 56 56 56 56 56 56 56 56 56 56

Проведені заходи щодо збереження та відновлення лісів, га Таблиця 5.4 2000 82,0

Лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду

2005 147,6

2006 133,6

2007 124,8

2008 91,1

2009 75,0

Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень 160

147,6 133,6

140

124,8

120 100

91,1

80 60 40 20 0 2000

2005

2006

2007

2008

2009

га

Рисунок 5.2. Проведені заходи щодо збереження та відновлення лісів

Фото 5.2. Відтворення лісових насаджень Під час здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватися таких основних вимог: - збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об'єктів рослинного світу; - збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань; - науково обгрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів; - здійснення заходів щодо запобігання негативному впливу господарської діяльності на рослинний світ; - охорони об'єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб; - здійснення заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу; - регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з врахуванням інтересів охорони здоров'я населення. Вказані вимоги враховуються під час розробки проектів законодавчих актів, загальнодержавних, міждержавних, регіональних програм та здійснення заходів з охорони, використання та відтворення рослинного світу. 5.2.1. Лісові ресурси Ліси відіграють визначну роль у контексті виконання загальнодержавної Програми формування національної екологічної мережі України. За рахунок лісових ресурсів здійснюється комплекс заходів по розширенню екологічної мережі, заповідних територій, розвиток туристично-рекреаційного та лікувально-оздоровчого комплексу, тому збереження біологічних ресурсів м.Києва, в тому числі лісів, які відносяться до державного лісового фонду

України та займають 35,47 тис. га (42,3 % площі міста), є одною з найважливіших передумов цілісності природних екосистем. Розподіл земель лісогосподарського призначення лісів наведено в таблиці 5.5. Землі лісогосподарського призначення Таблиця 5.5 № з/п 1 1.

2 Загальна площа земель лісогосподарського призначення у тому числі:

1.1

площа земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств площа земель лісогосподарського призначення комунальних лісогосподарських підприємств площа земель лісогосподарського призначення, що не надана у користування Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю Лісистість (відношення покритої лісом площі до загальної площі регіону)

1.2 1.3 2. 3.

Одиниця виміру 3 га

Кількість

Примітка

4 35386,47

га

33884,39 30000,7

42,3

Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень, га Таблиця 5.6 Лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду Створення захисних лісонасаджень на непридатних для с/г землях Створення полезахисних лісових смуг

2000 82,0 -

2005 147,6 -

2006 133,6 -

2007 124,8 -

2008 91,1 -

2009 75,0 -

Ліси м.Києва за екологічним і соціально-економічним значенням та виконуваних ними функцій відносяться до захисних, рекреаційних лісів та лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення та об'єднані в три лісопаркових господарства: у східній частині міста, на лівому березі Дніпра, створено Дарницьке лісопаркове господарство. У його складі – 5 лісництв; у північно-західній околиці міста по вододілу річок Дніпра й Ірпінь розташоване Святошинське лісопаркове господарство; у південній частині Києва, на правому березі Дніпра, розташувались найстаріші лісові урочища лісопаркового господарства "Конча-Заспа" Київського комунального об'єднання зеленого будівництва і експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд". У його складі Голосіївські вікові діброви та кончазаспівські сосни. Рослинність лісів в м.Києві характеризуються великою різноманітністю і багатством, що зумовлено розташуванням Києва на межі двох геоботанічних зон: Полісся і Лісостепу. Природна рослинність оточує місто майже суцільним кільцем шириною до 10 км і відносно добре збереглася. Вона представлена лісами, луками, болотами, водними угрупованнями, фрагментами степів та пустищ, площа яких становить близько 45 тис.га, із яких ліси займають понад 35,5 тис.га. Окремі ділянки лісів мають вік понад 100 років, але більшу площу лісів займають молоді посадки віком до 40 років.

Розподіл рослинності обумовлений, насамперед, характером ґрунтового покрову, який у межах сучасної території Києва, дуже різноманітний. Із півночі, південного заходу та заходу до самого міста підходять масиви соснових і змішаних лісів (Святошинського та Пуща-Водицького ЛПГ). Найпоширенішими є дубово-соснові та соснові ліси. Осередки цих лісів можна побачити серед житлових масивів Дарниці, Святошин, Біличів. На правому березі Дніпра в південно-західній частині міста Києва розповсюджені широколистяні грабово-дубові ліси з наявністю клена гостролистого, ясена високого, липи серцелистої, що характерні для лісостепу. Тряв'яний покрив в них складається з багатьох видів, характерних для широколистяних лісів. Як для широколистяних лісів взагалі, тут характерне багатство коротковегетуючих весняних багаторічників (Петрів хрест, проліски, зубниця цибуляста й п'ятилиста, багато різноманітних фіалок, ряст, анемона жовтцева тощо). Найкраще грабово-дубові ліси збереглися в урочищах Феофанія, на Лисій горі, в деревостанах яких трапляються могутні дуби віком понад 150 років, гірше — в Голосіївському парку.

Фото 5.3. Національний природний парк "Голосіївський" У заплавах невеликих річок, заболочених місцях поширені вільхові ліси, які прорізають соснові масиви. Піщані береги Дніпра раніше були покриті вербовими та тополевими лісами, які трапляються тепер фрагментарно. Місцями піщані наноси на берегах Дніпра вкриті заростями чагарникової верби-шелюги. Досить цікавими в заплаві Дніпра є фрагменти дубових лісів, де окремі дерева мають діаметр понад 2 м. На піщаних відкладах у місцях зведених лісів формуються специфічні пустища, розріджений трав'яний покрив яких утворюють посухолюбні види, наприклад, типчак поліський, келерія сиза, полин дніпровський, чебрець боровий, куничник та занесена до „Червоної книги України” ковила дніпровська.

У більшості парків, на схилах крутого берега Дніпра деревостани формують як природні види (клен гостролистий, липа серцелиста, ясен високий, тополя біла, тополя чорна), так і інтродуковані (гіркокаштан кінський, дуб північний, тополя срібляста, клен пенсильванський, робінія, псевдоакація, ялини, туї). До лісових ресурсів відносяться: деревина, живиця, пробка, гриби, плоди, ягоди, горіхи, лікарські рослини, мисливсько-промислові ресурси і т.д., а також корисні властивості лісу — водоохоронні, кліматорегулюючі, протиерозійні, оздоровчі й ін. Лісові ресурси відносяться до поновлюваних ресурсів. На території лісового фонду об'єднання „Київзеленбуд" виявлена значна кількість лісових насаджень, які внаслідок розпаду деревостанів втрачають захисні, водоохоронні, рекреаційні та інші корисні якості, або повністю втратили свої фізіологічні властивості. Внаслідок рекреаційного навантаження, пониження рівня ґрунтових вод, стадійного старіння та поступового згасання біологічних процесів фітоцидна, знезаражувальна, киснеутворююча здатність насаджень сильно знижена, проходить прискорене всихання, загибель та перетворення на осередки ентомошкідників та фітозахворювань. З метою поліпшення стану лісового фонду міста здійснюються спеціальні заходи за участю спеціалістів - лісопатологів по виявленню таких насаджень та поступовому вирівнюванню шляхом проведення лісогосподарських заходів вікової структури лісових насаджень міста, створенням нових високопродуктивних та високостійких деревостанів. Крім цього, на території лісопаркових господарств (Дарницького, Святошинського та "Конча – Заспа") здійснюється заміна ослаблених та розладнаних деревостанів шляхом створення лісових культур. Посадка і посів лісів в місті Києві проводиться за рахунок коштів місцевого бюджету. Відмічено низький рівень підготовки лісосік до розробки, відсутність дієвого контролю з боку державної лісової охорони за ходом їх розробки, допущення до лісозаготівельних робіт фахівців низької кваліфікації, що працюють на умовах договорів підряду по освоєнню обсягів лісокористування та недостатню кількість природозберігаючих технологій і механізмів. Слід зазначити, що найбільшу увагу, на сьогоднішній день, необхідно приділяти збереженню і використанню нематеріальних (еколого-соціальних) функцій лісу, які охоплюють регуляцію клімату, охорону вод та регуляцію водного балансу, охорону грунтів, створення та підтримку природного середовища життя населення та забезпечення його зайнятості, створення культурних ландшафтів, санітарну та естетичну роль, рекреацію.

Загибель лісових насаджень від пожеж Таблиця 5.7 Пройдено пожежами , га №

Кількість випадків

Район

м. Київ

Площа на 1 випадок, га

Лісові землі Нелісові в т.ч. землі всього верховими

727

131

Завдані збитки, тис. т..

Звітний рік, га

Попередній рік, га

всього

в т.ч. побічні **

0,15

0,47

83,4

Спеціальне використання лісових ресурсів державного значення у 2009 році Таблиця 5.8 Район

Затверд- Фактичн жена розра- о зрубано хункова разом, лісосіка, га/тис.м3 тис. м3

м. Київ

Зрубано по господарствах хвойні твердолистяні м’яколистяні розрахун- фактично розрахун- фактич розраху фактично кова зрубано, кова но нкова зрубано, лісосіка, га/тис. м3 лісосіка, зрубано, лісосіка, га/тис. м3 тис. м3 тис. м3 га/тис. тис. м3 м3 -

Вогонь є історичним супутником соснових лісів. Відновлення системи протипожежного нагляду за лісами дозволяє ефективно ліквідовувати осередки виникнення вогню в лісах. 5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів. Заготівля лікарських рослин Більше половини лікарських препаратів виготовляється з лікарських трав. Тому одна з причин відсутності вітчизняних препаратів - це відсутність достатньої кількості і асортименту лікарської рослинної сировини для їх виготовлення. Раніше в "застійні" часи в Україні вирощували і заготовляли до 12 тис.тон лікарської сировини в рік. Все це поставлялось в систему "Союзлекраспрома", яка об'єднувала всі підприємства по вирощуванню, заготівлі і переробці лікарської сировини. Динаміка заготівлі лікарської сировини, т

Таблиця 5.9 Рік 2000 2005 2006 2007 2008 2009

Вид рослин -

встановлені ліміти -

Обсяги заготівлі,т фактично заготовлено -

Україна багата такими лікарськими рослинами, як валеріана, шипшина, фіалка триколірна, дурман, кульбаба, материнка звичайна, барвінок малий, лепеха звичайна, тмин пісковий, суниці лісові, живокіст лікарський, оман високий, ромашка, брусниця, чорна порічка, чорниця, малина, калина, лаванда,

м’ята перцева, горицвіт весняний, меліса, золототисячник, кропива дводомна, чистотіл, звіробій, подорожник великий, обліпиха, цикорій дикий, толокнянка, спориш звичайний, конвалія та інші. Багато видів дикорослих лікарських рослин уже занесено до Червоної книги України. Це – цибуля ведмежа, тирлич жовтий, астрагал шерстистоквітний та інші. Більшість лікарських рослин росте в природних умовах, деякі – культивуються людиною. Для лікувальних цілей використовують листя, стебла, плоди, коріння. Заготівля здійснюється переважно навесні, влітку і восени (рідше зимою). На території м.Києва заготівля лікарських рослин не здійснюється. 5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України У межах міста та його зеленої зони зустрічаються понад 25 видів рідкісних судинних рослин, занесених до “Червоної книги України”. Це такі види як береза низька — реліктовий вид, що зростає на Романівському болоті, відкасник осотовидний ендемічний вид, зростає на сухих лісових полянах та галявинах; лілія лісова — декоративний, рідкісний вид на галявинах листяних та змішаних лісів; ситник бульбистий — вид, що зростає на болотах і заплавних луках. Значна кількість видів родини орхідних, які характеризуються високою декоративністю, мають вузьку екологічну амплітуду і вимагають специфічних умов для розвитку. Це пальчатокорінники Фукса та бузиновий, зозулинець блощичний, що знаходяться на межі ареалу, трапляються на болотах, узліссях, галявинах, берегах річок; любка дволиста та зеленоквіткова — світлі мішані ліси, галявини; зозулині сльози яйцевидні — сирі луки, чагарники, заболочені місця; билинець комарниковий — вид на межі ареалу, зростає на луках, лісових галявинах; коручки чемерниковидна та темно-червона — в лісах та на узліссях; болотна — на заболочених луках, болотах, берегах річок та озер. У водоймах зустрічаються сальвінія плаваюча — рідкісна папороть і водяний горіх плаваючий. Охорона невиснажливого використання та відтворення дикорослих рослин Таблиця 5.10 Район

1 -

Усього видів рослин, занесених до Червоної книги України, екз.

Усього рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, од.

2 541

3 -

Кількість видів рослин, занесених до Червоної книги України, відтворено на територіях та об’єктах ПЗФ, екз., назва 4 312

Кількість популяцій видів рослин, занесених до Червоної книги України, які зникли , од., назва 5 -

Відтворення об'єктів Червоної книги України забезпечується шляхом: сприяння природному відновленню популяцій рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу,

інтродукції та реінтродукції таких видів у природні умови, де вони перебували (зростали); утримання і розведення у штучно створених умовах. Охорона та відтворення об'єктів Червоної книги України забезпечуються також шляхом: здійснення необхідних наукових досліджень з метою розроблення наукових засад їх охорони та відтворення; установлення підвищеної адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження об'єктів Червоної книги України, заподіяння шкоди середовищу їх перебування (зростання); проведення освітньої та виховної роботи серед населення; здійснення інших заходів відповідно до законодавства.

Фото 5.4. Зозулині сльози яйцевидні Перебування (зростання) на певній території рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, є підставою для оголошення її об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення. Для забезпечення вирішення транскордонних та інших проблем охорони і відтворення об'єктів Червоної книги України здійснюється міжнародне співробітництво в цій сфері шляхом укладання і виконання відповідних двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, організації біосферних заповідників, створення на територіях, суміжних з іншими державами, міждержавних заповідників, національних парків, заказників та інших територій і об'єктів природно-заповідного фонду, проведення спільних наукових досліджень, обміну їх результатами.

Види тваринного і рослинного світу, занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів і Європейського Червоного списку, які перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, можуть заноситися до Червоної книги України або їм може надаватися інший особливий статус відповідно до законодавства. 5.2.4. Адвентивні види рослин Київ є одним із найбільших центрів в Україні первинного проникнення, закріплення, автономного розселення, повної натуралізації та подальшої експансії адвентивних (заносних) рослин. Зараз в урбанофлорі Києва їх нараховується понад 600 видів. Найбільша кількість адвентивних рослин походить з Північної Америки, Середземномор'я, Середньої Азії, Кавказу та Західної Європи.

Фото 5.5. Амброзія

100

На першому місці за ступенем негативного впливу стоять експансивні адвентивні види, кількість яких останнім часом становить близько 80 видів. Вони швидко захоплюють значні території, продукують велику біомасу, пригнічують і витісняють види природної флори. Ці рослини уніфікують фітоландшафти, створюють монодомінантні низькодекоративні угруповання, викликають відчуття занедбаності парків і скверів. Значну частину адвентивних компонентів урбанофлори Києва складають злісні та карантинні бур'яни (74 види). Серед адвентивних рослин є отруйні, яких загалом нараховується 111 видів. Найбільш небезпечними є болиголов, чорнощир, переступень, лаконіс, ваточник та ін. Співвідношення географо-генетичних груп адвентивних видів флори Таблиця 5.11 Географо-генетичні групи антропофітів

Число антропофітів

% від всіх антропофітів

Число кcенофітів

% від всіх кcенофітів

Європейська ПівденноєвропейськоАзіатська

СхідноєвропейськоАзіатська

Азіатська Американська Африканська Невизначеного походження

Ще одна група рослин є продуцентами алергенів (44 види), які викликають у людей стійкі та важковиліковні полінози. Найвідоміша з них амброзія полинолиста, що спричиняє осінню сінну лихоманку та астматичні загострення. 5.2.5. Стан зелених насаджень м.Києва До системи зелених насаджень м.Києва належать міські ліси, які відносяться до державного лісового фонду України, міські насадження загального, обмеженого та спеціального користування. В межах міста ліси і інші лісовкриті площі займають 35,4 тис. га, або 42,4 % від загальної площі міста. Крім цього до зелених насаджень міста загального користування відносяться парки, сквери, інші зелені насадження – 6,6 тис. га. У цілому забезпеченість міста зеленими насадженнями складає 163 кв. м. на 1 мешканця. В екологічному аспекті провідне місце належить насадженням загального користування як таким, що безпосередньо формують характер міської селітебної зони, забезпечують відпочинок населення і визначають ступінь забезпеченості зеленими насадженнями одного міського жителя. У великих містах, яким є й м.Київ, та поблизу них особливо гостро стоїть проблема деградації навколишнього природного середовища та втрати

101

біологічної стійкості зелених насаджень. Санітарний стан зелених насаджень загального користування міста (парків, скверів, бульварів тощо) здебільшого не відповідає сучасним вимогам ведення паркового господарства. На основі аналізу породного складу вуличних насаджень виявлено невтішну картину стосовно розподілу дерев як за категоріями стану, так і за видовим складом, що виявляється в бідності асортименту. Найповніше представлені липи (39%), гірко каштан звичайний (22%), тополі (21%), клен гостролистий і цукристий (8%). Ще на 7 видів припадає близько 5% площ. За загальним станом тільки половина дерев оцінена 4 або 5 балами. До основних причин погіршення стану зелених насаджень у м. Києві відноситься в першу чергу погіршення умов місцезростання дерев у вуличних насадженнях: забрудненість повітряного середовища пилом і газами, неправильним добором порід до умов середовища, обмеженим обсягом живлення рослин, одностороннім виносом поживних речовин, недостатньою аерацією ґрунту внаслідок погіршення його фізичних властивостей та умов діяльності ґрунтових мікроорганізмів, накопичення продуктів розпаду коренів. Крім того, відмічається негативна дія автотранспорту, який отруює міське повітря шкідливими для дерев сполуками, ущільнює й забруднює грунт під деревами, викликає вібрації ґрунту, що проявляється в розбалансуванні ростових речовин та гальмуванні росту й розвитку рослин. Небезпечне для дерев є зайве нагромадження іонів натрію й хлору внаслідок застосування хлористих солей для прискорення танення снігу й льоду в зимовий період та поливання дерев хлорованою водою. Ще одною з основних причин погіршення стану зелених насаджень є відсутність необхідних коштів на розробку проектів їх реконструкції, нестача капіталовкладень на їх впорядкування та догляд за ними. Це призводить до збільшення кількості сухостійних дерев, захаращення, зміни порід та інших негативних явищ.

102

Фото 5.6. Омела біла Загрозливого характеру набула розповсюдженість омели білої в міських зелених насадженнях як в парках, так і в вуличних насадженнях. Особливо сильно вражені омелою клен гостролистий і цукристий, робінія звичайна, тополя дельтовидна, липа серцелиста. До цього часу крім обрізання гілок, вражених омелою, інших ефективних методів боротьби з цією хворобою для умов міста немає. Разом з тим, одним із заходів по запобіганню розповсюдження цього паразита, є поступова заміна вразливих омелою порід на невразливі, над реалізацією якого мають працювати місцеві органи виконавчої влади, КО “Київзеленбуд” та Держуправління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві.

103

Фото 5.7. Голосіївський парк ім. Максима Рильського Не меншою проблемою в останні роки стало використання нерайонованого і неадаптованого до умов місцезростання посадкового матеріалу, як правило дорогого та іноземного походження. Такий посадковий матеріал, у більшості вражений грибковими захворюваннями, механічно ушкоджений і висаджується не в оптимальні терміни – іноді з повністю розвинутими вегетативними бруньками, а іноді й у стані цвітіння. Цілком упущені такі агротехнічні прийоми як обробіток ґрунту, основне й вегетаційне внесення добрив, система поливу, догляду за насадженнями тощо. Підсилює негативні тенденції зі створення й утримання зелених насаджень міста невдалі експерименти з реорганізації КО "Київзеленбуд". Відсутність у нового керівництва стратегії й тактики розвитку зеленого господарства міста, на фоні низької технологічної й виконавчої дисципліни підпорядкованих комунальних підприємствах призводить до занепаду галузі і суттєвого погіршення екологічного стану міста. Разом з тим, навіть в умовах недостатнього фінансування та інших проблем, підприємствами КО “Київзеленбуд” із залученням громадськості протягом року виконані значні обсяги робіт з озеленення і підготовки парків, скверів, бульварів, лісопаркових зон міста, благоустрою бюветів питної води. Розпочата і продовжується поетапна реконструкція зелених насаджень міських парків. Так впродовж 2009 року комунальними підприємствами по утриманню зелених насаджень м.Києва отримано з бюджету 55 882,1 тис.грн. та проведено наступні роботи з озеленення міста: висаджено 11,5 тис. декоративних дерев, 23,0 тис. декоративних кущів та 10,3 млн. квітів; влаштовано, створено та відремонтовано 148,0 га газонів. З метою покращення стану зелених насаджень у місті запроваджено проведення щорічних весняних та осінніх місячників з благоустрою, озеленення та поліпшення санітарного стану міста, у День довкілля та під час

104

місячників створюються зелені насадження, висаджується від 15 до 20 тисяч молодих дерев, понад 30 тисяч декоративних чагарників, інші елементи озеленення, квітники та газони. Здійснюється також постійний догляд за ними та проводиться ландшафтна реконструкція існуючих зелених насаджень. Жодний будівельний об’єкт у м.Києві не приймається в експлуатацію без озеленення прилеглої території. На виконання наказу Мінприроди від 04.11.2004р. № 429 здійснюються компенсаційні висадження дерев, чагарників та інших зелених насаджень у кількостях, рівних кількості знесених. Озеленення населених пунктів, га Таблиця 5.12 Заходи Створено нових зелених насаджень, га Проведено ландшафтну реконструкцію насаджень, га Проведено догляд за насадженнями, га

Рік 2000

2005

2006

2007 16,1

2008 11,84

80,5

16,6

17,0

30,5

58,6

9255,64

8130,11

2009 8308,67

Найкраще забезпечені озелененими територіями жителі Шевченківського, Голосіївського, Дніпровського, Святошинського та Солом’янського районів, а найменш забезпечені - Подільського району. 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу Хоча дослідження фауни Києва ще далеко не завершені, вже відомо, що в межах міста мешкає не одна тисяча видів тварин. На початку 1970-х років з 259 видів тварин, занесених до Червоної книги, 83 мешкало в Києві. За останні 30 років майже половину видів цього списку (41 вид) вже не побачиш. Поясненням цього є збільшення частки міської забудови. Неабиякий інтерес викликають на перший погляд непомітні безхребетні тварини, наявність у Києві яких - це ознака того, що екологічний стан міста ще не зовсім поганий. Це, в першу чергу, мешканці водойм, зовні неподібні на тварин губки, різноманітні ракоподібні, молюски, серед яких чимало наземних видів, і навіть п'явки. П'явку медичну занесено до Європейського Червоного списку тварин, що зникають у світовому масштабі. Останнім часом зустрічаються певні види тварин, які не тільки добре себе почувають у великих містах, а вже й навіть жити не можуть у відриві від цивілізації. Прикладом може стати єдиний представник ряду скутигер мухоловка звичайна. Ця хижа тварина, що живе на південному узбережжі Криму, пристосувалася до життя у панельних будинках, де полює на невеликих павуків, тарганів і кімнатних мух, і стала в Києві більш пересічною ніж у природних умовах. Цікавим прикладом є урочище «Лиса гора», фактично острів посеред міської забудови Києва, яке протягом багатьох років було військовим об'єктом. Завдяки цьому, за даними співробітників Інституту зоології НАН України, до останнього часу збереглись червонокнижні види – чорний аполон, махаон, голубянка Мелеагр, жук-олень, бджола-тесляр, мала вечірниця.

105

Фото 5.8. Мала вечірниця Найчисленнішими представниками дикої фауни столиці по праву можна вважати комах, кількість видів яких навіть у межах такого індустріально насиченого мегаполіса, як Київ, налічує кілька тисяч. Особливий природоохоронний та естетичний інтерес викликають великі комахи: бабки, богомоли, коники, метелики, жуки і джмелі. Всього в межах Києва виявлено близько 30 рідкісних і тих, які охороняються, видів комах. До них належать дивовижно чарівні бабки красуня-діва і блискуча, найбільший представник цього ряду дозорець-імператор. Поміж жуків привертає увагу рогач звичайний вид Червоної книги, що охороняється в масштабі всієї Європи. Його можна зустріти в Голосієві та Пущі-Водиці. Там, де ще залишилися старі верби, зустрічається зелений мускусний вусач. Особливу увагу привертають червонокнижні представники ряду лускокрилі. У заказниках ще можна побачити найбільших денних метеликів— парусників: махаона і мнемозіну. Мешкають у нашому місті й рідкісні нічні метелики. У заказнику „Лісники”, лісопарку „Конча-Заспа” та урочищі „Феофанія” ще трапляються великі метелики сатурнії, яких ще звуть „нічними павиноочками”. Зацікавленість вчених-натуралістів викликають найбільш швидкісні комахи метеликибражники, які годуються нектаром. У межах Києва є види комах, занесені до Червоної книги: прозерпіна та бражник скабіозовий. У місті зустрічається чимало жалючих комах: джміль моховий і яскравий. Деякі з них потребують особливої охорони, і їх також занесено до Червоної книги. На відкритих ділянках лісопарку „Конча-Заспа” можна зустріти види, притаманні степовій зоні: сколію-гіганта і яскравих металево-синіх бджіл-теслярів. Цікаво, що

106

звичайну для наших лісів руду лісову мурашку включено до Європейського Червоного списку. Список риб, що водяться в водоймах міста налічує щонайменше 52 види, що входять до складу 8 рядів. Найбільше представлений ряд коропоподібні, до якого відносяться головні промислові види Дніпра: плітка і лящ, а також ще 20 видів. До другого за числом видів ряду окунеподібних відносяться як звичайні види: окунь, судак, йорж звичайний, так і мало кому відомий кремезний йорж Балона, а також не менш ніж 15 видів бичків. Звичайними в Дніпрі біля Києва залишаються щука, сом і минь, з'явилися й інші морські види: тюлька і морська іглиця пухлощока, яка зараз є дуже чисельною у всіх чистих озерах дніпровської заплави. За останні 30 років видовий склад риб Київщини, з одного боку, збагатився не менш ніж на 17 видів малоцінних і нехарчових видів-інтродуцентів, серед яких є навіть тропічна рибка гупі, що живе протягом цілого року у каналах Бортницкої очисної системи. З іншого боку, іхтіофауна Києва побіднішала не менш ніж на 10 видів, причому за рахунок таких цінних промислових риб як марена дніпровська, вирезуб, підуст, стерлядь, йорж-носар. Важко тепер уявити, але ще на початку XX сторіччя в озерах Конча і Заспа неодноразово зустрічалися двометрові осетри. Важливу роль у збереженні біорізноманіття міста відіграє Дніпро з його затоками, протоками, островами. Тут не тільки гніздяться десятки видів птахів, але й відмічаються тисячні скупчення останніх в період перелетів та зимівель. Причому, нерідко це червонокнижні види. Так, в період весняної міграції, навпроти ж/м Оболонь спостерігались скупчення гоголя до декількох сотень особів. На Бортницькій зрошувальній системі зимувало до двох десятків орланів-білохвостів. У Київському мегаполісі зустрічаються 6 видів плазунів: 4 види ящірок, 1 – змій (вуж звичайний) і 1 — черепах. Рептилії погано витримують антропогенне навантаження і саме тому в забудованій частині міста не зустрічаються. Тільки в зеленій зоні можна натрапити на ящірку прудку і веретільницю. В Кончі-Заспі ще зрідка зустрічаються ящірки живородна і зелена. У більшості київських озер ще збереглися досить численні популяції черепахи болотяної, яка вже практично вимерла в Західній Європі. Саме тому її занесено до Червоної книги Міжнародної спілки охорони природи. У межах Києва гніздиться понад 110 видів птахів. Варто зазначити, що практично всі види потребують особливої охорони. На центральних вулицях нашої столиці можна почути спів птахів, яких необхідно брати під охорону: великої синиці, чорного дрозда, рихвістки-чорнушки, сірої мухоловки, шпака, зяблика й зеленяка, а білу плиску можливо побачити на тротуарах Хрещатика. На горищах будівель гніздиться невеличкий сокіл - чеглик; часто зустрічається значний за розміром хижак — канюк звичайний. У міських парках столиці стали звичайні чикотень, блакитна синиця, мухоловка строката, в пущах можна зустріти гнізда славок і вівчариків, а в зимовий період — і сов. Найулюбленішим пернатим мешканцем наших парків по праву вважається соловей, проте його кількість за останні 30 років зменшилась. Особливий інтерес викликають, добре помітні біляводні та водоплавні птахи: мартин озерний, крячок річковий, очеретянки велика і ставкова курочка водяна, лиска,

107

крижень та бугайчик. Подекуди .в передмістях Києва (Троєщині, Кончі-Заспі) ще є гнізда білого лелеки.

Фото 5.9. Бугайчик Світ ссавців Києва ненабагато бідніший, в межах Києва зустрічається 48 видів. Найбільш численними в місті є представники рядів комахоїдні (їжак звичайний, кріт європейський, землерийка-бурозубка звичайна та землерийкабілозубка мала) і гризуни. Тільки мишоподібних гризунів у Києві налічують 13 видів. В місті зустрічаються й інші види: соня сіра і горішкова, підземний мешканець сліпак подільський, якого занесено до Червоної книги і білка звичайна, яку можна вважати живим символом міста. На особливу увагу та охорону заслуговують кажани. Це єдиний ряд ссавців, якому загрожує зникнення в Європі. Тому всі види кажанів належать до видів, що підлягають особливій охороні. У межах Києва зафіксовано 10 видів кажанів, занесені до Червоної книги: мала вечірниця, ставкова нічниця, середземноморський нетопир. 5.3.1. Ведення мисливського господарства: аналіз стану. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин Промислового значення тваринний світ міста немає й підлягає охороні. У межах міста мисливство заборонено, мисливські господарства відсутні. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (голів) Таблиця 5.13 Види мисливських тварин Копитні Хутрові Пернаті

2000

2005 158 813 470

2006 142 829 490

2007 151 805 420

2008 175 917 630

2009 194 896 489

108

Зазначені представники тваринного світу підлягають охороні і не є об’єктами мисливства. Слід зазначити, що рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 року затверджено перелік видів тварин, які підлягають особливій охороні на території м.Києва. До нього увійшли представники безхребетних (56 видів), хребетних (земноводні, риби, плазуни, птахи – всього 22 види). Загальна чисельність видів фауни, що охороняється на території м.Києва, становить 82 види. Добування основних видів мисливських тварин Таблиця 5.14 Рік 2000 2005 2006 2007 2008 2009

Види мисливських тварин -

Затверджений ліміт добування, гол. -

Видано ліцензій, т.

Добуто, гол.

Не використано ліцензій, -

Причини невикористання -

Види флори і фауни, що охороняються Таблиця 5.15 Загальна кількість видів флори на території регіону, од. Загальна чисельність видів фауни , од.

2005 рік 56

2006 рік 56

2007 рік 56

2008 рік 56

2009 рік 56

5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в м.Києві Сучасний стан ведення рибного господарства в Україні визначається, перш за все, складною загальною економічною ситуацією, яка, до того ж, ускладнюється через суттєві екологічні наслідки антропогенного характеру. Однією з основних проблем, що впливають на зменшення запасів промислових водних живих ресурсів, є значне погіршення якості води, за рахунок скидання значної кількості стічних вод та за рахунок проведення робіт по видобутку піску, інженерної підготовки територій тощо. Різко погіршилась якість води у головній водній артерії України — Дніпрі з його каскадом водосховищ (підвищились забарвленість, вміст заліза й марганцю, зменшився вміст кисню), причому спеціалісти прогнозують збереження, а то і подальше посилення таких екологічних ускладнень протягом найближчих років. Штучно створені водосховища повноцінно і комплексно не використовуються з причини несумісності інтересів енергетиків, судноплавців, працівників рибного та сільського господарства, представників інших зацікавлених галузей.

109

Динаміка вилову риби* Таблиця 5.16 Рік

Водний об‘єкт

Затверджений ліміт вилов, (т)

Фактичний вилов, (т)

1 2000 2005 2006 2007 2008 2009

2 -

3 -

4 -

* - промислового значення рибне господарство в місті Києві не має, рибні запаси підлягають охороні. У межах міста рибний промисел відсутній. Недосконалим є законодавче та нормативно-правове забезпечення рибогосподарської галузі. В першу чергу це стосується питань платного використання запасів водних живих ресурсів, одержання та використання квот на право їх видобування, а також компенсаційних та штрафних коштів за шкоду, завдану цим ресурсам і рибному господарству, надання у користування та експлуатації рибогосподарських водних об’єктів, здійснення рибництва і діяльності колективних рибогосподарських підприємств. Промислового значення рибне господарство в місті Києві не має, рибні запаси підлягають охороні. У межах міста рибний промисел відсутній. 5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України Охорона та відтворення тваринного світу Таблиця 5.17 Район

Київ

Усього видів тварин, занесених до Червоної книги України, екз.

Кількість видів тварин, занесених до Червоної книги України, відтворено на територіях та об’єктах ПЗФ, екз., назва

Кількість популяцій видів тварин, занесених до Червоної книги України, які зникли , од., назва -

Кількість видів фауни, яким загрожує небезпека Таблиця 5.18 Назва виду 1

Види, яким загрожує небезпека

Кількість видів 2

2005

2007

2008

2009

5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними За відсутності спеціалізованих мисливських господарств у межах міста систематичний ветеринарний нагляд за дикою фауною не проводиться.

110

5.3.5. Стан та динаміка інвазивних видів, а також їх вплив на аборигенне біорізноманіття Найбільшим шкідливим проявом дії інвазивних видів спостерігається через зараження людини, тварин глистами, комахами, кліщами. У межах міста спостерігається поява істот, не характерних для міста, а саме міграція баклана – приморського виду розповсюдилась північніше Києва, до гирла Прип'яті. На даний час популяції інвазивних видів не загрожують місцевому біорізноманіттю. Дані про динаміку кількості й чисельності інвазивних видів на території м. Києві відсутні. 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні Найбільш ефективним заходом по охороні довкілля є пошук цінних природних територій та об’єктів з метою надання їм природоохоронного статусу та оголошення їх заповідними.

111

Структура та динаміка природоохоронних об’єктів за роками (загальнодержавного та місцевого значення) Таблиця 5.19 Категорія об'єкту ПЗФ Біосферні заповідники Природні заповідники Національні природні парки Регіональні ландшафтні парки Заказники Заповідні урочища Пам'ятки природи Ботанічні сади Дендропарки Зоопарки Парки- пам'ятки садовопаркового мистецтва

1995 2 7 11 3 1 1

Кількість 2000 2008 1 3 4 8 16 31 62 3 3 1 1 1 1 20

2009 3 16 100 3 2 1

1995 252,1 1161,2 33,6 205,7 6,5 39,5

2000 610,0 1241,2 38,1 205,7 6,5 39,5

1937,8

Площа, тис. га 2008 4525,5 2652,2 5134,2 131,7 205,7 6,5 39,5 2132,0

2009 2652,2 5134,2 161,7 205,7 6.5 39,5

1995 1110,2 30,0 205,7 6,5 39,5

2132,0

1758,5

Площа територій суворої заповідності 2000 2008 2009 4525,5 4525,5 1110,2 1110,2 1110,2 30,0 30,0 30,0 205,7 205,7 205,7 6,5 6,5 6,5 39,5 39,5 39,5 1758,5

1942,5

112

Динаміка ПЗФ, га 6000 5000 4000 3000 2000 1000 0 1995

2000

Регіональні ландшафтні парки

Заказники

2008

2009

Парки- пам'ятки садово-паркового мистецтва

Рисунок 5.3. Динаміка природоохоронних об’єктів м. Києва Динаміка ПЗФ, га 250 200 150 100 50 0 Пам'ятки природи

Ботанічні сади

Пам'ятки природи

Ботанічні сади

Дендропарки Дендропарки

Зоопарки Зоопарки

Рисунок 5.4. Динаміка природоохоронних об’єктів м. Києва Серед найбільш цінних природно-заповідних територій слід назвати Центральний ботсад ім. Гришка та ботсад ім. Фоміна, які є науковими та методичними базами у підготовці фахівців-ботаніків, в ботсаду також займаються розведенням та розселенням інпродукованих порід. Значне місце серед природно-заповідних територій займають парки та лісопарки, які відіграють виключно важливу роль у очищенні повітряного басейну міста. Унікальним природним комплексом на території міста є ботанічний заказник загальнодержавного значення “Лісники”, що знаходиться на південній межі Києва. Тут, на порівняно невеликій території (1110 га), збереглись фрагменти унікальних за мальовничістю лісових ландшафтів із залишками вікових дібров (вік дерев понад 350 років), що ще не так давно були поширені у

113

південній частині правобережжя Києва. Тут зростає понад 400 видів вищих судинних рослин, понад 100 видів мохів та лишайників, живуть понад 100 видів птахів, 33 види ссавців, 14 видів земноводних та плазунів.

Фото 5.10 Національний Ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України

114

Динаміка структури природно-заповідного фонду Таблиця 5.20. Категорії територій та об’єктів ПЗФ 1 Природні заповідники Біосферні заповідники Національні природні парки Регіональні ландшафтні парки Заказники загальнодержавного значення Заказники місцевого значення Пам’ятки природи загальнодержавного значення Пам’ятки природи місцевого значення Заповідні урочища Ботанічні сади загальнодержавного значення Ботанічні сади місцевого значення Дендрологічні парки загальнодержавного значення Дендрологічні парки місцевого значення Зоологічні парки загальнодержавного значення Зоологічні парки місцевого значення Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення РАЗОМ

На 01.01.2006 року кількість, площа, га од. 2 7 4 5140,29

На 01.01.2007 року кількість, площа, од. га 8 9 4 5140,3

На 01.01.2008 року кількість, площа, од. га 10 11 1 4521,29 3 1467,69

На 01.01.2009 року кількість, площа, од. га 12 13 1 4525,52 3 1467,69

На 01.01.2010 року кількість, площа, од. га 12 13 1 4525,52 3 2652,2

1 15

1110,2 4024,0

1 15

1110,2 4024,0

1 15

1110,2 4024,0

1 15

1110,2 4024,0

1 15

1110,2 4024,0

1 53

30,0 16,75

1 54

30,0 20,5

1 56

30,0 131,7

1 62

30,0 131,7

1 99

30,0 131,7

3 -

205,7 -

3 -

205,7 -

3 -

205,7 -

3 -

205,7 -

3 -

205,7 -

6,5

13,7

1 -

39,5 -

1 -

39,5 -

1 -

39,5 -

1 -

39,5 -

1 -

39,5 -

1942,5

11 99

179,3 12694,74 12694,74

12 102

189,5 12722,4 12722,4

12 104 104

189,5 12833.6 12833,6

12 110 110

189,5 12837,83 12837,83

12 148 148

189,5 12840,02 12840,02

Фактична площа ПЗФ * % фактичної площі ПЗФ від площі АТО

15,1

15,2

15,4

Примітка: * - сумарна площа територій та об’єктів ПЗФ без урахування площі тих об’єктів ПЗФ, що входять до складу територій інших об’єктів ПЗФ.

15,4

115

1% 0% 0% 0% 0%

Структура ПЗФ станом на 01.01.2010р. 0% 13%

0% 0% 30%

0% 1%

27% 7%

18%

Природні заповідники Біосферні заповідники Національні природні парки Регіональні ландшафтні парки Заказники загальнодержавного значення Заказники місцевого значення Пам’ятки природи загальнодержавного значення Пам’ятки природи місцевого значення Заповідні урочища Ботанічні сади загальнодержавного значення Ботанічні сади місцевого значення Дендрологічні парки загальнодержавного значення Дендрологічні парки місцевого значення Зоологічні парки загальнодержавного значення Зоологічні парки місцевого значення Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення

Рисунок 5.5. Структура природно-заповідного фонду м. Києва З метою екологічного виховання населення, за участю Держуправління на території заказника було влаштовано екологічну стежку “Лісники”, пройшовши якою, можна побачити куточки добре збереженої живої природи: величні соснові бори, могутні крислаті дуби, почути шелест крон, пісню солов'я, дзюрчання чистих струмків, тощо. Умови сьогодення і розвиток заповідної справи диктують необхідність перегляду приорітетів при формуванні природно-заповідної мережі міста у напрямку збільшення кількості територій поліфункціонального призначення, які створюються як для збереження природних комплексів, так і для забезпечення соціальних функцій. Робота по створенню системи природнозаповідних об'єктів комплексного призначення – особливо актуальна для Києва з його щільною забудовою. При цьому важливо найбільш раціонально використати наявні рекреаційні ресурси, створити сприятливі умови для відпочинку населення не завдаючи шкоди цінним природним комплексам, що збереглись на території міста. Саме таким цілям відповідатиме створення національного природного парку “Голосіїв”, проект першої черги якого на площі 5887 га розроблено на замовлення Держуправління. 5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду м.Києва Розвиток природно-заповідного фонду України (ПЗФ) має бути одним із основних пріоритетів екологічної політики держави. Природно-заповідний

116

фонд має особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, слугує збереженню природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтриманню загального екологічного балансу і забезпеченню фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Природне довкілля є не лише природним середовищем проживання людини, а й природним капіталом, що надає людині безліч ресурсів та послуг. Людська цивілізація переходить від ери, в якій обмежуючим фактором розвитку був капітал, створений людиною, до ери, в якій таким дефіцитним чинником стає природний капітал. Логіка ефективних управлінських дій за таких умов вимагає максимального підвищення продуктивності використання природного капіталу та постійного нарощування інвестицій у збільшення його відновлювальної частини. Ядром відновлювального природного капіталу будьякої нації є її природно-заповідний фонд. Структура природно-заповідного фонду міста станом на 01.01.2010 року Таблиця 5.21 № п\п Найменування об’єктів ПЗФ 1. 2. 3. 4. 5.

7. 8. 9. 10.

Біосферні заповідники Національні природні парки Дендрологічні парки Регіональні ландшафтні парки Заказники – всього, в т.ч.: ландшафтні лісові ботанічні загальнозоологічні орнітологічні іхтіологічні гідрологічні загальногеологічні Пам’ятки природи – всього, в т.ч.: комплексні ботанічні лісові гідрологічні джерела зоологічні геологічні Ботанічні сади Парки-пам”ятки садовопаркового мистецтва Заповідні урочища Зоологічні парки РАЗОМ

Об’єкти природно-заповідного фонду Загальнодержавного Місцевого значення Всього значення Кількість Площа Кількість Площа Кількість Площа 1 4525,52 1 4525,2 1 6,5 1 13,7 2 20,2 4 2652,2 4 2652,2 1 1110,2 15 4024,0 16 5134,2 5 1321,0 5 1321,0 6 2007,0 6 2007,0 1 1110,2 1 1110,2 3 665,0 3 665,0 1 31,0 1 31,0 1

131,7

100

161,7

1 3

30,0 205,7

4 54 4 -

115,2 16,5 -

4 55 4 3

115,2 46,5 205,7

1942,5

189,5

2132,0

39,5 5826,6

39,5

131

7011,22

148

12480,02

Природно-заповідний фонд м. Києва – одна з найбільш важливих ланок в умовах урбанізованого міста, що забезпечує збереження природних територій та комплексів, а також використання їх у рекреаційних цілях, у тому числі для масового відпочинку населення.

117

Сучасний природно-заповідний фонд Києва складається з 148 територій та об’єктів, з яких 17 загальнодержавного значення. На виконання ст. 56-59 Закону України “Про природно-заповідний фонд” ведеться постійний облік об"єктів рослинного та тваринного світу у межах заповідних територій. За відсутністю рішень державних органів щодо ведення державного кадастру щорічні зміни у стані ПЗФ заносяться до карток тимчасового обліку, затверджених наказом Головного управління національних природних парків та заповідної справи Мінприроди України від 07.05.1998 р. № 8.

Фото 5.11. Ландшафтний заказник місцевого значення "Жуків острів" Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, на виконання Указів Президента України від 27.08.2008р. № 774/2008 "Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків" та від 01.12.2009р. № 1129 "Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об"єктів", проводиться значна робота по розширенню екологічної мережі, виявленню й підготовці необхідних документів, клопотань, наукових обґрунтувань та проектів рішень щодо надання окремим унікальним об"єктам і територіям статусу об"єктів природно-заповідного фонду України. На території міста, в останні роки, відбувається динамічне збільшення площі територій та кількості об"єктів, що підлягають особливій охороні – це стосується не тільки об"єктів природно-заповідного фонду, а й рекреаційних, водозахисних, лікувально-оздоровчих та курортних територій. Збільшення площі заповідних територій відбувається за рахунок включення до їхнього складу цінних природних комплексів островів та схилів річки Дніпро.

118

Зокрема, у 2008 було розширено територію Національного природного парку "Голосіївський", за рахунок цінних лісонасаджень Голосіївського лісу (територія НАУ), з 4521,29 га до 4525,52га. Так, у І кварталі 2007 року площа природно-заповідних територій складала 12722,4 га, а кількість об"єктів – 102, у 2008 році відповідно – 12833,6 га, 104 об'єктів , а в 2009 - 12837,8 га й 110 об'єктів. Опрацьовано матеріали, а Київрадою прийняті рішення від 23.04.2009р. № 326/1382 та від 27.11.2009р. № 713/2782 "Про оголошення об’єктів природно-заповідного фонду пам’ятками природи місцевого значення у м. Києві" 37 об'єктів. На даний час (на 01.01.2010 року) загальна кількість територій та об'єктів на території м. Києва становить 148 загальною площею 12,8 тис.га, або 15,4% від загальної площі міста. Для порівняння, у цілому по Україні доля заповідних територій ледь перевищує 4 %. За результатами науково-пошукових робіт в м. Києві в 2009-2010 роках підготовлено клопотання з метою оголошення парком-пам"яткою садовопаркового мистецтва парку "Перемога" площею понад 65га. У парках, скверах, на територіях державних підприємств та приватних землекористуваннях зростає велика кількість різновидових старовікових дерев з унікальними дендрометричними показниками. У приміських лісах збереглось найбільше багатовікових дерев дуба звичайного, сосни звичайної, ялини, плодових порід тощо. Багатовікові дерева мають велику природоохоронну, наукову, естетичну, історичну, меморіальну й господарську цінність, вимагають постійного нагляду й контролю за їхнім станом. Старовікові дерева є носіями генетичного коду наших пралісів, вони і їхній репродуктивний матеріал, який адаптований до глобальних кліматичних змін – це національне багатство народу України. Насіння з таких маточників по вазі іноді перевищує ціну золота. Культ старих дерев в Україні існував із давніх часів. Наші далекі пращури обожнювали старі дерева й поклонялись їм як святиням. Нині культ старих дерев дещо послабшав, етичні та естетичні мотиви старих дерев не враховується при збереженні міського середовища, і рідко враховуються при проведенні містобудівельної діяльності. Тому проведення роботи щодо виявлення, охорони, збереження й оголошення пам"ятками природи унікальних багатовікових дерев у м. Києві є своєчасним, необхідним і важливим природоохоронним заходом. На 01.01.2010р. у м. Києві налічується 99 пам"ток природи місцевого й одна загальнодержавного значення. У поточному 2010 році Держуправлінням будуть продовжені роботи з виявлення й оголошення цінних природних об"єктів і територій об"єктами природно-заповідного фонду України. Зокрема, напрацьовано та будуть направлені в постійну комісію з питань екологічної політики Київради 30 пакетів матеріалів для оголошення унікальних природних об"єктів пам"ятками природи, по одній території заказником та парком-пам"яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення.

119

Запропоновані до заповідання дерева та територія є унікальними природними об"єктами й мають особливу природоохоронну цінність. З метою збереження їх у природному стані з науковою, культурно-освітньою, рекреаційною та естетичною цілями згаданим об"єктам буде надана державну охорону у відповідності до ст. ст. 27, 28, 51-53 Закону України "Про природнозаповідний фонд України". Оголошення об"єктів і земельних ділянок на яких вони розташовані (в межах проекції крон дерев) пам"ятками природи проводиться без вилучення земельних ділянок у їх власників або користувачів, у відповідності до ст..ст. 5153 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Підприємства, установи та організації, на землях яких розташовані пам"ятки природи, зобов"язані дотримуватись встановленого для них режиму й відповідати за їх збереження.

Фото 5.12. Пам'ятка природи – дуб Грюневальда Окремі пам"ятки природи будуть, відповідно до наказу Мінприроди України від 10.12.2009р. № 611 Про затвердження Положення про проведення Всеукраїнського конкурсу "Національне дерево України", зареєстрованого в міністерстві юстиції України 13.01.2010 р. за №18/17313, подаватись на

120

конкурс для відбору стародавніх дерев на присвоєння звання "Національне дерево України" окремо з таких номінацій: "Найстаріше дерево України"; "Меморіальне дерево України"; "Історичне дерево України"; "Естетично цінне дерево України". Протягом 2004-2009 років Держуправління роботи з розроблення проектів землеустрою територій та об’єктів природно-заповідного фонду України на території м. Києва з подальшим винесення їх меж у натурі щорічно вносить до Переліків першочергових природоохоронних заходів, що фінансуються з міського фонду охорони навколишнього природного середовища. Усього, протягом 2004-2009 років виділено на проведення даних робіт 1,0 млн. грн. Станом на даний час проводяться роботи з розроблення проектів землеустрою, що фінансуються з міського Ф.О.Н.П.С. на 13 об’єктах. Крім цього, розробляються проекти землеустрою на 5 об’єктах ПЗФ, що фінансуються з міського бюджету. Таким чином, на різній стадії виконання робіт знаходяться 18 об’єктів ПЗФ загальнодержавного та місцевого значення. В основному – це парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного та місцевого значення, регіональні ландшафтні парки, а також заказники на загальній площі 943 га. Станом на даний час освоєно коштів: - з міського Ф.О.Н.П.С. – 681,3 тис. грн. - з міського бюджету – 334,6 тис. грн. Проекти землеустрою парків-пам’яток садово-паркового мистецтва «Парк «Кинь Грусть», Сирецький гай», «Березовий гай» розглядались Держуправлінням і були повернуті для доопрацювання та врахування зауважень. Інші проекти на розгляд та погодження до Держуправління не надавались. Станом на даний час рішення Київською міською радою щодо затвердження цих, а також інших проектів землеустрою 18 об’єктів ПЗФ не приймались. Об’єктами, межі яких винесені в натуру (на місцевості) у м. Києві слід вважати: - Національний ботанічний сад ім.. М. Гришка на площі 130га; - Ботанічний сад і м. І. Фоміна на площі 22,5га; - Київський зоопарк на площі 33,7 га; - Парк ім. Шевченка на площі 5 га; - Дендропарк «Юннатський» на площі 13,7 га; - Усього: на площі 204,9 га. Території даних об’єктів огороджені парканами, контури яких відповідають встановленим межам. Винесення меж 18 територій та об’єктів ПЗФ у натуру (на місцевості), проекти яких у даний час розробляються, буде здійснено після закінчення робіт із землеустрою та затвердження меж ПЗФ Київрадою. У даний час назріло питання землеустрою, узгодження та винесення меж у натурі (на місцевості) земель першої черги національного природного парку

121

«Голосіївський». Вищевказані роботи не розпочаті за відсутності відповідного фінансування. В межах виконання спільного Проекту програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та Глобального Екологічного Фонду "Зміцнення управління та фінансової стійкості національної системи природоохоронних територій України видано реєстр – довідник "Стародавні дерева України", який знайомить майже з 200 легендарними стародавніми деревами України, в тому числі деревами міста Києва. Схвалено проект "Загальнодержавної цільової програми формування та невиснажливого використання національної екомережі України на 2009-2018 роки", проведено науково-експертне оцінювання проекту змін до загальнодержавної програми формування Національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки. 5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон Місто Київ – столиця України, один з найважливіших політичних, економічних, наукових, культурно-освітніх та релігійних центрів Європи. За кількістю населення входить до числа 10 найбільших міст Європи. Київ – туристський центр, початковий, кінцевий чи транзитний пункт міжнародних та місцевих маршрутів та має вагомі об’єктивні передумови, щоб увійти до найбільш розвинутих у туристичному відношенні столичних міст Європи. Київ має цінні курортологічні ресурси, цілісні лісо-озерні природні комплекси з комфортними мікрокліматичними характеристиками. Сприятливі природні умови Києва зумовили формування та розвиток двох кліматичних курортів загальнодержавного значення: Пуща-Водиця та Конча-Заспа. Мережа санаторно-курортних та оздоровчих закладів налічує 48 об'єктів та 177 дитячих оздоровчих таборів. Загальна місткість закладів курортного лікування складає близько 8,8 тис. місць, площа близько 300 га. З них 6 санаторіїв , 10 дитячих санаторіїв, 9 санаторіїв-профілакторіїв, 23 пансіонатів і баз відпочинку та 2 бальнео-лікарні. Для відпочинку та дозвілля в Києві нараховується близько 140 парків, 35 зон відпочинку біля води та 39 зон відпочинку на території міських лісів. Постійно зростає кількість об’єктів природно-заповідного фонду. Важливим фактором розвитку міського туризму є рекреаційна сфера – це невід'ємна частина іміджу привабливості для туристів міста, його ландшафтнопросторового сприйняття. Система зелених насаджень Києва, розміщення лісопарків, парків, скверів, вуличних зелених насаджень з урахуванням рельєфу і плануванням історичної частини міста та новобудов, розділених Дніпром, на правобережну і лівобережну частини, створюють його неповторний вигляд, як одного з найкращих міст Європи. Аналіз природних комплексів (рекреаційних ресурсів) м. Києва свідчить про широкий діапазон можливостей для здійснення різноманітних видів відпочинку. У межах Києва формуються великі території масового відпочинку.

122

Улюбленими місцями відпочинку киян та гостей міста є також три ботанічні сади (площею 206,0 га), зоопарк (40,0 га), НК "Експоцентр України" (285,0 га), Музей народної архітектури і побуту (135,0 га), зони історико-культурних заповідників (18,0 га), ділянка для гольф-клубу в урочищі Оболонь, зони історико-культурних заповідників, зокрема Феофанія, Пирогово-Китаєво. Парки і гідропарки долини р. Дніпро є своєрідним водно-зеленим діаметром, що має довжину до 30 км і ширину від 1,5 до 5,0 км. Він включає нагірні парки (Володимирська гірка, Хрещатий, Маріїнський, Міський сад, Аскольдова могила, парк Слави, Печерський, ботанічний сад НАНУ, парк 1500-річчя Києва на Лисій горі) та парки заплави (парк Дружби народів в урочищі Чорторий, парки на Трухановому, Долобецькому, Венеціанському островах). Чудові зони відпочинку, які приваблюють киян та гостей міста, розкинулись на берегах Дніпра та озер. Це зони відпочинку в Гідропарку, на Трухановому, Жуковому, Долобецькому та інших островах, пляжі Дніпровська Рив’єра, Центральний, Венеція, Молодіжний, Золотий, Сонячний тощо. Для поліпшення благоустрою м. Києва та розширення туристичних можливостей виконуються проектні роботи на реконструкцію парків Нивки, Сирецький гай, меморіального парку "Бабин яр", розроблено концепцію по створенню інформаційного комплексу ООН на території Наводницького парку, озеленення та благоустрій територій прилеглих до автодороги "Бориспіль – Київ". З метою поліпшення екології та естетичного вигляду міста працівниками Київзеленбуду в 2009 році висаджено понад 11,5 тис дерев, 23,0 тис. кущів, понад 10,3 млн. квітів. Проведено роботи по впорядкуванню зелених насаджень вздовж центральних магістралей та вулиць міста. Для запобігання виникнення нещасних випадків в місцях масового відпочинку людей знесені сухостійні та аварійні дерева. Після проведення дозвілля мешканців в лісопаркових зонах ліквідовано понад 200 сміттєзвалищ, вивезено понад 30 куб.м. сміття. В м. Києві проводиться значна робота по облаштуванню приміських в’їзних територій та транспортних коридорів місцями для короткочасного відпочинку туристів. Відповідно до Програми будівництва і реконструкції дорожньотранспортних об’єктів на період до 2011 року на протязі 2007-2011 років в Києві заплановано відремонтувати 27 автомобільних доріг та побудувати 11 нових. Загальна вартість робіт складає 19,629 млрд. грн., з них 12, 110 млрд. грн. передбачається витрати на дорожні роботи. На сьогодні всіма районними у м. Києві державними адміністраціями визначені можливі місця паркування, стоянок і зупинок туристичноекскурсійного транспорту, вирішені питання щодо організації безкоштовних місць паркування екскурсійного автотранспорту для дитячих екскурсійних груп. Основними завданнями розвитку галузі є:  Комплексний розвиток туристично-рекреаційної індустрії, визначення перспектив та напрямів розвитку внутрішнього і міжнародного

123

туризму, координація діяльності туристичних підприємств, санаторнокурортних закладів;  Розробка проектів та програм економічного і соціального розвитку міста, цільових програм, спрямованих на підвищення рівня забезпеченості населення та гостей міста туристичними, курортними та екскурсійними послугами, поліпшення їх якості;  Проведення заходів, спрямованих на вдосконалення роботи туристичних підприємств і підприємств курортної сфери, розвиток їх інфраструктури;  Залучення в порядку, визначеному законодавством, підприємств, установ та організацій до участі в розвитку курортного і туристичного господарства міста;  Організація та контроль, відповідно до чинного законодавства, додержання підвідомчими структурами правил прийому та обслуговування туристів;  Участь у залученні інвестицій, отриманні кредитів для потреб розвитку туристичної індустрії міста;  Організація та здійснення рекламно-інформаційної та виставкової діяльності. 5.4.3. Історико-культурна спадщина Київ, поєднавши в собі різні епохи і періоди літочислення, відзначається неповторною природною і архітектурною своєрідністю. Виключне значення об'єктів його історико-культурної спадщини неодноразово стверджувалось багатьма постановами Уряду. Саме тому стародавній історичний центр міста, його унікально-мальовничий ландшафт запропоновані Національною комісією України у справах ЮНЕСКО до включення у список всесвітньої культурної спадщини. На цей час триває робота по оформленню належних документів.

124

Фото 5.13. Андріївська церква

125

Фото 5.14. Софія Київська Площа міста складає 836 кв. км. , площа забудови міста - 364 кв. км., в тому числі історичної- 90 кв. км., історична забудова Києва в цілому складає близько 12.000 споруд. Загальна кількість об'єктів культурної спадщини по м .Києву станом на 1.05.2010 року становить 4272 об'єкта. З них пам'яток національного значення 379, місцевого значення 2171, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини 1598. Одночасно інформуємо, що на державному обліку перебуває 25 пам'яток садово-паркового мистецтва (13 національного значення, 12 місцевого значення) та 1 пам’ятка ландшафту („Історичний ландшафт Київських гір і долин ріки Дніпра в межах Дніпровського, Подільського, Шевченківського районів). Крім того повідомляємо, що в Києві існують пам'ятки природи, які не перебувають в компетенції Головного управління охорони культурної спадщини. Історико-культурна спадщини Києва постійно поповнюється новими об'єктами, які відповідно до Закону України „Про охорону культурної спадщини" включаються до Державного Реєстру нерухомих пам'яток України та до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини. На території міста розташовано 4 архітектурних та археологічних заповідника. Два з них мають всесвітнє значення: ансамбль Софії Київської та комплекс Києво-Печерської Лаври. У приміській зоні Києва знаходиться два архітектурних заповідника: Музейнародної архітектури і побуту "Пирогово",

126

в якому сконцентровано 243 пам'ятки архітектури, та заповідник "Китаєво", в якому знаходяться 18 пам'яток архітектури. Окрім того, в Києві є 4 археологічних заповідника з 11-ма пам'ятками. На території колишніх дачних місцевостей Святошин та Пуща-Водиця налічується відповідно 7 та 11 пам'яток. До Поясу бойової слави міста Києва (1941-43 рр.) увійшло 5 пам'яток історії. Робота по виявленню нових пам'яток культури триває. Міжнародний статус Києва як столиці великої європейської держави потребує нової містобудівної концепції розвитку, упорядкування і благоустрою його території, особливо історичного центру. Це стосується в першу чергу проведення ремонтно-реставраційних робіт, відродження видатних архітектурних ансамблів і пам'яток національної культурної спадщини. Як відомо, без минулого немає сучасного, без сучасного не може бути майбутнього. Величезну культурну спадщину залишили нам предки. І все найцінніше, що дійшло до нас через віки, потрібно зберегти для прийдеш них поколінь. 5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля Туризм і природа вступають в конфлікт. При цьому туризм наносить шкоду довкіллю і природним ресурсам. Захисники довкілля чинити опір такому туризму, за допомогою введення заборон і обмежень. Загалом, дія туризму на довкілля залежить від масштабів і типа туристичної діяльності. Окремий турист робить зазвичай незначний вплив. Проблеми з'являються при збільшенні числа туристів або при зміні мірі використання ресурсів. Отже, хоча туризм і є значним джерелом доходу, з ним пов'язані серйозні проблеми. Вплив туризму на території, що охороняються, можна розділити на 2 категорії, прямий і непрямий. Прямий вплив туризму пов'язаний з безпосередньою присутністю туристичної діяльності, непрямий - з туристичною інфраструктурою. Крім того, можна виділити такі типи впливу: вплив на мінерали і копалини, на грунт, на водні ресурси, на рослинність, на тваринний світ, на санітарний стан території, естетичний вплив на ландшафт, вплив на культурне середовище регіону. Результати дії туристичної діяльності на довкілля часто виявляються в приведеній вище послідовності. Ті явища, які слідують завжди один за одним або разом, можна попередити. Першими зазнають серйозні зміни території, на яких найбільш розвинена рекреаційна діяльність. На їх досвіді можна прогнозувати і запобігати ситуації в інших регіонах де туризм тільки розвивається.

127

Туристична галузь міста Києва впродовж останніх восьми років характеризується позитивною та сталою динамікою розвитку. Неухильне зростання кількості туристів та обсягів наданих їм послуг, комплексний підхід до розвитку туризму, готельного господарства та курортів на місцевому рівні, підтримка розвитку малого та середнього бізнесу у туристичній сфері створили новий імідж українського продукту, конкурентоспроможного в нашій державі та за кордоном. Щорічно київські туристичні фірми обслуговують 1/3 частину іноземних туристів, які прямують до Україні із майже 130 країн світу та 2/3 вітчизняних туристів подорожуючих за кордон. Динаміка обсягу туристичних потоків Таблиця 5.22 Показники 1

2 3 4

Загальний обсяг туристичних потоків, в тому числі: - іноземних туристів - туристів, що виїжджали - внутрішніх туристів - екскурсантів Обсяг наданих туристичних послуг Надходження до бюджету Кількість працівників

Одиниця виміру тис. осіб тис. осіб тис. осіб тис. осіб тис. осіб тис. грн. тис. грн. чол..

2000

2006

327,14

1472,877

107,469 75,977 143,703 60,907

Роки 2007

2008

2009

1814,052

2086,495

1589,534

208,931 878,142 385,805 243,703

286,901 1116,582 410,569 204,617

313,427 1396,010 377,058 243,031

257,893 1024,464 307,477 88,670

311860

2076476

3209300

5062797

47378

56323

68757

80961

5720

5427

6732

7340

Динаміка туристичних потоків 2500,00 2000,00 1500,00 1000,00 500,00 0,00 2000

2006

2007

Загальний обсяг

2008

2009

іноземні туристи

Русунок 5.6. Динаміка туристичного потоку В даний час в місті Києві фахівцями туристичної галузі розроблено біля 110 екскурсійних маршрутів: 25 міських автобусних, 9 міських пішохідних, 55 музейних, 19 заміських автобусних, 2 теплохідні маршрути.

128

На виконання Закону України „Про туризм” Київською міськдержадміністрацією розроблено Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу та створення акредитаційної комісії. Ведеться робота по видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу на території м. Києва. Протягом 2007-2009 років видано 300 дозволів. Дозволи видаються на безкоштовній основі та за принцом організаційної єдності ("єдиного вікна"). Для організації методичного забезпечення екскурсійної діяльності в м. Києві опрацьовуються питання створення міського екскурсійно-методичного центру, методичної ради. Станом на сьогодні в м. Києві працює один туристсько-інформаційний центр (ТІЦ) у формі комунального підприємства у Шевченківського районі, урочисте офіційне відкриття якого відбулось 26.06.2008 року. Невід’ємною складовою індустрії туризму є галузь готельного господарства.

Фото 5.15. Готель Прим'єр Палац За вимогами УЄФА, в рамках підготовки до фіналу чемпіонату Європи 2012 року з футболу, загальна потреба у номерному фонді засобів розміщення в м. Києві має бути:  3740 номерів – у готелях категорії 5 зірок;  4250 номерів – у готелях категорії 4 зірки; – 400 номерів – у готелях категорії 3 зірки; – 200 000 місць в готелях та інших засобах розміщення. На сьогоднішній день номерний фонд м. Києва фактично нараховує: – 661 номер – у готелях категорії 5 зірок; –1204 номери – у готелях категорії 4 зірки; – 3432 номери – у готелях 3 зірки; Кількість номерів у готелях категорії 1-2 зірки та без визначеної категорії комфортності у сумі складають 1941 номер. Враховуючи число об’єктів готельного призначення, що планується ввести в дію до 2012 року, згідно з Міською цільовою програмою підготовки та проведення в м. Києві фінального чемпіонату Європи 2012 року з футболу,

129

затвердженою 31.01.2008 р. рішенням сесії Київради, номерний фонд м. Київ налічуватиме: – 4856 номерів – в готелях категорії 5 зірок; – 3608 номерів – у готелях категорії 4 зірки; – 7056 номерів – у готелях категорії 3 зірки. Для забезпечення своєчасного введення в експлуатацію готелів, що будуються у м. Києві до Євро 2012 утворено робочу групу. Основним завданнями робочої групи є оперативне вирішення питань та координація заходів, спрямованих на розв’язання проблем, які пов’язані з будівництвом та своєчасним введенням в експлуатацію готелів, визначених Генеральним планом інфраструктури розміщення м. Києва до Євро 2012. Київ, володіючи численними історичними та культурними цінностями, унікальними рекреаційними ресурсами, зможе досягти значного економічного ефекту в туристичному бізнесі. Якщо в розвинених країнах ця галузь діяльності перетворилась на індустрію туризму, то Київ робить лише перші кроки в цьому.

130

6. СТАН ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ТА ГРУНТІВ 6.1. Структура та стан земельних ресурсів Характерною і важливою особливістю земель м. Києва є їхня забудовна диференціація: поруч із щільно забудованими центральними районами‚ існують малозабудовані, або зовсім незабудовані‚ головним чином периферійні території‚ які вкриті рослинністю лісових або лучних формацій. Ці землі‚ які репрезентують до 50% приселітебної території, мають виключне середовище – утворююче‚ екологічне значення і потребують охорони та збереження. Разом з тим спостерігається тенденція щодо забудови вільних територій часто за рахунок скорочення зеленої зони міста, що обумовлює втрату земельних екологічно важливих резервантів міста та екологічного пріоритету в процесі містобудування. Земельний фонд міста Києва налічує 83,56 тисячі гектарів. При цьому в структурі земель міста Києва 14,8 % від загальної площі використовується для відпочинку, 7,83 % земель використовуються для житлової забудови та громадського призначення, ще 4,3 % земель займають об’єкти промисловості, 2,8 % площі Києва відведено під транспорт та зв’язок. Лише 5,9% столичної землі використовується у комерційних цілях. 6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь За даними Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) структура земельного фонду міста має такий склад (таб. 6.1.). Динаміка структури земельного фонду м. Києва Таблиця 6.1 2005рік Основні види земель та угідь

1 Загальна територія у тому числі: 1

Сільськогосподарські угіддя

2006 рік

2007 рік

2008 рік

2009 рік

усього, % до усього, % до усього, % до усього, % до усього, % до тис. га загальн тис. га загальн тис. га загальн тис. га загальн тис. га загальн ої ої ої ої ої площі площі площі площі площі територ територ територ територ територ ії ії ії ії ії 4 5 6 7 8 9 10 11 10 11 83,6 100 83,6 100 83,6 100 83,56 100 83,56 100

5,9

7,1

5,8

6,9

4,77

5,7

4,68

5,6

1,2

1,3

1,2

1,4

1,2

1,4

0,71

0,8

0,58

0,69

3,2

3,3

3,2

3,3

3,9

1,2

1,4

1,2

1,4

1,2

1,4

0,6

0,7

0,6

0,71

з них: рілля перелоги багаторічні насадження сіножаті і пасовища

131 2

3 4

Ліси і інші лісовкриті площі з них вкриті лісовою рослинністю Забудовані землі Відкриті заболочені землі Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями) Інші землі Усього земель (суша) Території, що покриті поверхневими водами

36,1

43,2

36,2

43,3

35,9

43,0

35,47

42,4

35,38

42,3

36,0

43,1

36,0

43,1

35,8

42,8

35,4

42,3

35,2

42,1

34,6

41,2

35,9

41,6

36,39

43,5

36,6

43,8

0,3

0,4

0,3

0,4

0,3

0,4

0,15

0,2

0,15

0,18

0,1

0,04

0,05

0,04

0,05

76,9

76,78

91,9

76,82

91,9

6,7

6,74

8,1

6,74

8,1

Структура земельного фонду, тис.га

42%

44%

1. Сільськогосподарські угіддя 2. Ліси і інші лісовкриті площі 3. Забудовані землі 4. Відкриті заболочені землі 5. Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями) Території, що покриті поверхневими водами

Рисунок 6.1. Структура земельно фонду м. Києва Аналіз структури земельного фонду міста показує, що провідне місце у ньому належить забудованим землям, які займають площу 36,6 тис. га, а це 43,8% від загальної площі міста та землям, що належать лісовим насадженням

132

площею 35,4 або 42,1 % (рис. 6.1). Крім цього в м. Києві є землі, зайняті зеленими насадженнями загального користування, яких нараховується 6,8 тис. га, що використовуються в переважній більшості в природоохоронних, рекреаційних, оздоровчих та культурно-історичних цілях. Динаміка росту забудованих земель, тис. га 37 36,6 36,39

36,5 35,9

35,5

35 34,6

34,6

2005рік

2006 рік

34,5

33,5 2007 рік

2008 рік

2009 рік

Рисунок 6.2. Динаміка селітебної зони Водні об`єкти на території міста займають площу 6,74 тис. га. На специфіку земельного надбання міста впливає надзвичайна протяжність прибережної смуги‚ яка через винятково високу кількість проток‚ островів інших водойм сягає близько 35 км. Як правило‚ прибережні площі пов`язані із цінними природними біокомплексами рослинного і тваринного світу‚ мають рекреаційне‚ оздоровче значення і формують характерне ландшафтне обличчя міста‚ що обумовлює необхідність забезпечення їх недоторканості. Водночас, саме в таких мальовничих урочищах нерідко є намагання котетжної забудови‚ в тому числі у межах водоохоронної зони. У зв’язку з розвитком інфраструктури міста поступово проглядається тенденція по зменшенню рекреаційної території, яка служить для масового відпочинку населення міста. 6.1.2. Деградація земель Деградація земель - природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів. "Деградація земель" означає зниження чи втрату біологічної і економічної продуктивності і складної структури орних земель, що зволожуються дощем, зрошуваних орних земель чи пасовищ, лісів і лісистих ділянок у посушливих,

133

напівпосушливих і сухих субгумідних районах у результаті землекористування чи дії одного чи кількох процесів, у тому числі пов'язаних з діяльністю людини і структурами розселення, таких, як: вітрова, водна ерозія грунтів; погіршення фізичних, хімічних і біологічних чи економічних властивостей грунтів; довготермінова втрата природного рослинного покриву та ін. Райони, які зазнають ерозії ґрунтів Таблиця 6.2 Площа земель, які піддаються деградації, тис. га % до загальної площі території Деградація земель, у тому числі: вітрова ерозія, тис. га водна ерозія, тис. га сукупна ерозія, тис. га підкислення грунтів, тис. га засолення грунтів, тис. га Залуження грунтів, тис. га Зсуви землі, тис. га

2000 -

2006 -

2007 -

2008 -

2009 -

Зважаючи на незначну площу земель, які використовуються в м. Києві для ведення сільського господарства, в загальній структурі земельного фонду вони займають 4,68 тис. га або 5,6 %, деградовані землі в межах м. Києва практично відсутні. 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси На сучасному етапі надзвичайно загострюються екологічні аспекти землекористування в Україні. Більшість екологічних негараздів, пов'язаних з використанням земельних ресурсів, мають природну основу, однак їх активізація зумовлена не стільки ритмікою (циклічністю) природних явищ, скільки антропогенним впливом, точніше - наслідками нерозважливого господарювання, орієнтованого не на перспективу, а на сьогоденну віддачу. Серед основних несприятливих факторів, що позначаються на кількісній і якісній сторонах земельних ресурсів, насамперед згадаємо про ерозійні процеси, які полягають у руйнуванні ґрунтового покриву, переміщенні, перетиранні, обточуванні та перевід-кладенні твердих частинок ґрунту під дією води, вітру або під час обробітку ґрунту. В залежності від переважаючих факторів, що зумовлюють розвиток ерозійних процесів, останні поділяються на три групи - водну, вітрову та агротехнічну ерозію. При цьому розрізняють ерозію нормальну, яка проявляється на територіях, не порушених господарською діяльністю людини, та прискорену, що розвивається під антропогенним впливом (розорювання схилів, нерегульовані випаси худоби на них, суцільне вирубування лісів тощо). Другий за поширенням (після ерозії) екологічний аспект землекористування в Україні пов'язаний з інтенсивним забрудненням ґрунтів,

134

яке виникає внаслідок господарської діяльності людини, причому діяльності, далеко не завжди безпосередньо пов'язаної з експлуатацією земельних ресурсів. Так на урбанізованих територіях забруднення земельних ресурсів виникає внаслідок викидів промислових підприємств, транспорту, підприємств теплоенергетики, витоків з міських інженерних мереж (дощова та госппобутова каналізації тощо) та відстійників, впливу промислових, побутових відходів та відходів біологічного походження, а також за рахунок використання добрив та пестицидів. Міський транспорт та його супутня інфраструктура є одним з головних забруднювачів ґрунтів нафтопродуктами. Насамперед, це стосується відкритих автостоянок, гаражних кооперативів та автозаправних станцій, які не обладнано локальними очисними спорудами дощових стоків, пунктів розвантаження паливно-мастильних матеріалів на території річкового порту та автотранспортних підприємств міста. Має місце забруднення трамвайних колій мастилами через їх витікання з негерметичних редукторів трамвайних вагонів. Негативно впливають на стан довкілля й відходи автотранспортних засобів, які утворюються в процесі їх експлуатації, а саме: відпрацьовані мастила, фільтри, акумулятори, відпрацьовані шини, деталі та корпуси автомобілів та інше, утилізацію яких належним чином ще не налагоджено. Ще одним антропогенним впливом на грунти є інтенсивна інженерно – будівельна діяльність в межах міста проведення якої включає значний об’єм земляних робіт (прокладання доріг, комунікацій, риття котлованів під фундаменти, меліоративні роботи, інженерна підготовка тощо). Для збереження грунту необхідно проводити обов’язкове зняття шару грунту від підстілаючих шарів на всіх категоріях земель. Негативний вплив на стан грунту в місті здійснює використання повареної солі та інших видів солі для боротьби з ожеледицею в зимовий період та витоки високомінералізованих технологічних розчинів. Це приводить до зростання кількості фітотоксичних з'єднань в складі грунту. Відомо, що хлориди натрію та кальцію руйнують грунтові колоїди та викликають в певних концентраціях загибель рослин. 6.3

Якість грунтів

6.3.1 Якість грунтів сільськогосподарського призначення Спостереження за забрудненням земель сільськогосподарського призначення на території м. Києва не проводяться, так як їх частка в загальній структурі земельного фонду незначна і складає менше 5,6 %. 6.3.2 Забруднення грунтів Основними забруднювачами ґрунтів у місті є нафтопродукти, хлориди, солі важких металів, отрутохімікати, феноли та інші речовини.

135

Моніторингові спостереження ґрунтів та державний контроль грунтів проводять в м. Києві ДРГП „Північгеологія”, Центральна геофізична обсерваторія, СЕС в м. Києві та Державна екологічна інспекція в м. Києві. Для Києва характерна нерівномірність забруднення грунтів в різних районах міста. Згідно з даними ДРГП „Північгеологія”, біля 95% житлової та промислової площі міста за станом грунтового покриву можна віднести до слабкого та допустимого ступеню забруднення, а інші території знаходяться в межах від помірно-небезпечного до надзвичайно-небезпечного ступеня. Максимально забруднені ділянки виявлені в Дарниці, на Подолі, Шулявці, в с. Пирогів. Забруднення ґрунтів в Дарниці зумовлене виробничою діяльністю заводу „Радикал”, який протягом майже 50 років використовував сполуки ртуті без належних заходів захисту атмосферного повітря і ґрунтів. На цій ділянці концентрації ртуті (метал першого класу небезпеки) перевищують фонові. Уміст металу в ґрунті сягає 10 мг/кг і навіть більше. Перевищення над фоновими стосуються також міді та олова. Вміст свинцю та цинку є більшим за фоновий. На Подолі і Шулявці забруднення ґрунтів зумовлене діяльністю підприємств електротехнічної, хімічної, машинобудівельної, поліграфічної промисловості. Отже, ділянки забруднення переважно співпадають з промисловими зонами та автодорогами, які і є основними джерелами забруднення навколишнього природного середовища. Ще одна ділянка зі значним (небезпечним) рівнем забруднення розташована поряд із Гаванню поблизу заводу „Ленінська кузня” і річкового вантажного порту. Характерні перевищення вмісту важких металів: мідь, олово, срібло, свинець і цинк. Не менш важливою проблемою забруднення грунтів є відсутність мереж водовідведення в районах малоповерхової садибної забудови м. Києва, т.я. при використанні вигрібних ям відбувається забруднення грунтів та поверхневих вод. На сьогоднішній день, розроблена та затверджена "Програма розвитку, реконструкції та ремонту водопровідно-каналізаційного господарства районів малоповерхової і котеджної забудови м. Києва" на період 2003-2010р.р." від 26.12.2002р. № 196/356, відповідно до якої розробляється проектна документація та виконуються роботи щодо каналізування малоповерхової забудови. Порушення та рекультивація земель Таблиця 6.3 Землі

20 00

Порушені, тис. га % до загальної площі території Відпрацьовані, тис. га % до загальної площі території Рекультивовані, тис. га % до загальної площі території

20 05

20 06

20 07

20 08

20 09

Показники державного контролю грунтів Таблиця 6.4

136

в с ь о г о

ш т

у тому числі, раз від 2 від 5 від 10 до 5 до 10 % ш % ш % ш % т т т

ш т

у тому числі, раз від 2 від 5 від 10 до 5 до 10 % ш % ш % ш % т т т

до 2

фонового вмісту

ГДК

до 2

6.4.

Охорона земель

Раціональне використання земель та їх охорона – головне соціальноекономічне та екологічне завдання сучасного суспільства, найважливіша передумова національної безпеки держави. Охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. З метою забезпечення необхідних заходів щодо використання та охорони земель у м. Києві розроблена “Програма використання та охорони земель на 2006-2010 роки”, затверджена рішенням Київської міської ради від 21.12.2006р. Даною Програмою передбачено проведення практичних заходів по встановленню меж землекористувань, проведення оцінки земель, топографогеодезичних робіт, а також робіт із рекультивації порушених земель. На фінансування вищевказаних заходів передбачені кошти з міського бюджету. Загальна кількість коштів, які протягом 2006-2010 років виділяються й будуть виділятись на проведення даних робіт, становить 366 млн. грн. Регулювання в галузі охорони земель здійснюють центральні органи всіх гілок влади, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених законом. Спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в галузі охорони земель є: - центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів; - центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів; - центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики. Зокрема, Держуправління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві – територіальним органом центрального органу

нафто пр.

Кількість визначень, в яких виявлено перевищення вмісту показника

Показники, що Площа Площа земельної контролювались земель ділянки, на якій зафіксовано назва кількість ної ділянки на якій перевищення визна контролюв нормовано чень, ався вмісту шт показник, показника м2 м2 % всь ого

137

виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (Мінприроди України) приймало участь у розробленні програм щодо використання та охорони земель, розглядало проекти землеустрою та інші матеріали щодо відведення земельних ділянок суб’єктам господарювання та фізичним особам. Протягом 2009 року Держуправлінням розглянуто 898 матеріалів, за результатами яких видані висновки щодо умов використання земель, вимог екологічного характеру з метою забезпечення екологічної безпеки при розміщенні об’єктів будівництва. При розгляді зазначених матеріалів основним критерієм надання позитивного висновку є виконання екологічних вимог, що мають на меті забезпечення збереження земель та інших природних комплексів, зменшення шкідливих викидів в атмосферне повітря, тощо. 6.5. Нормативно-правове міжнародне співробітництво

та

інституційне

забезпечення,

Повноваження органів Мінприроди в сфері земельних відносин визначені Земельним кодексом України. Законами України “Про охорону земель” та “Про землеустрій” передбачається розробка і реалізація державних і регіональних програм, стандартів, норм, нормативів, правил, регламентів у галузі охорони земель; забезпечення їх родючості; проведення обліку показників родючості земель; формування правових обмежень у використанні земель; складання планів здійснення агротехнічних, меліоративних, протиерозійних та ін. заходів. Правова охорона земель являє собою систему врегульованих нормами права організаційних, економічних та інших суспільних відносин щодо забезпечення раціонального використання земельного фонду країни, запобігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист земельних ресурсів від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення та підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого правового режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь як до складних природних утворень з урахуванням цілей і характеру їх використання, зональних і регіональних особливостей. Система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий, відновлюючий характер та передбачати збереження ґрунтів, обмеження шкідливого впливу на них, а також на рослинний та тваринний світ й інші компоненти навколишнього природного середовища. Проекти з міжнародного співробітництва в галузі охорони земель в м.Києві відсутні.

138

7 НАДРА 7.1. Мінерально-сировинна база 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази Київ з прилеглими до нього територіями розташовано у зоні стику двох регіональних структур: північно-східного схилу Українського щита та південно-західного борту Дніпровсько-Донецької западини. Межею між ними слугує Дніпровська зона розломів північно-західного простягання. Поверхня кристалічного фундаменту в районі Києва поступово занурюється у північно-східному напрямку і в районі м. Бровари залягає на глибині понад 650 м. Найближчі до міста виходи кристалічних порід на денну поверхню відомі в долині р. Удава біля с. Плисецьке. Осадові породи, що залягають над кристалічним фундаментом, представлено пісками, глинами, мергелями. В межах міста Києва знаходяться Заводське родовище будівельного піску місцевого значення. Родовище розташовано в руслі р. Дніпро між правим берегом Дніпра і островом Великим. Запаси затверджені ДКЗ України у 2006 році за категорією А+В+С в кількості 1202 тис. м3. Родовище не розробляється. На території міста існують родовища будівельних матеріалів (піски, глини), підземних вод. Останнім часом розробка будівельних глин (Нижньоюрківське та Пирогівське родовища) зупинена. Заводське родовище будівельного піску теж не розробляється. Мінерально - сировинна база Таблиця 7.1 Види корисних копалин

Загальна кількість родовищ

Родовища, що розробляються

2008 р.

2009 р.

2008 р.

2009 р.

Пісок будівельний

Цегельночерепична сировина

Одиниця виміру

Видобуток сировини в 2009р.

Балансові запаси станом на 01.01.10 тис. тон А+. В+С1

тис. м3

128,64

2758,2

тис. м3

1266

Використання надр

Таблиця 7.2 № з.п.

Загальна кіль кість кар`єрів, шахт, розрізів та розробок

Наявність документації гірничий відвод

земельний відвод

Родовище Заводське

Родовище ПівнічноЛибідське

ліцензії

№4480 від 01.11.2007 (видобування). ДЗК УКР. №1167 2006р. №2336 від 31.12.2004

Загальна площа порушених земель, га

Площа відпрацьованих земель, що підлягають рекультивації

Рекультивован о в 2009р.

139

Родовище Либідське

(розвідка). ДЗК УКР. №1278 2007р. (анульовано) №2592 від 04.11.2004

7.2. Система моніторингу геологічного середовища Підземні води є складовою частиною геологічного середовища. Державна система моніторингу підземних вод – це система проведення спостережень, збирання, обробки, підготовки, збереження та передавання інформації про стан підземних вод, прогнозування його змін у природних умовах та під впливом господарської діяльності та розробки науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам гідрогеологічної обстановки та дотримання вимог екологічної безпеки. На 01.01.2010 року спостережна мережа моніторингу підземних вод державного рівня по м. Києву складається із 22 спостережних пунктів (с.п.), в тому числі: в природному режимі – 3 с.п. – на грунтові води, в порушеному – 19 с.п. (2 – на міжпластові води, 17 с.п. – на опорних полігонах по вивченню умов формування експлуатаційних запасів підземних вод). 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість Станом на 01.01.2010 року по м. Києву розвідано і затверджено ДКЗ СРСР, Укр ТКЗ та ДКЗ України експлуатаційні запаси підземних вод по 1 родовищу яке включає 9 ділянок із загальними розвіданими експлуатаційними запасами 699,10 тис. м3/добу. З 9 ділянок розвіданих родовищ питних і технічних підземних вод в експлуатацію введено 8 ділянок. Видобуток питних підземних вод з 8 ділянок що розлобляються в м. Києві у 2009 році становив 146,403 м3/добу, з них використано 53,3 млн. м3/рік. В м. Києві виявлено 4 основних осередки забруднення підземних вод, в межах яких підземні води четвертинних відкладів мають сухий залишок до 1200 мг/дм3 та підвищений вміст сульфатів та хлоридів а також ртуті. Водозабори м. Києва працюють в сталому гідродинамічному та гідрохімічному режимі без перевищення розрахункових речовин.

140

Фото 7.1. Бювет по вулиці П. Запорожця Мінеральні води Станом на 01.01.2010 року по м. Києву розвідано і затверджено ДКЗ СРСР, Укр ТКЗ та ДКЗ України експлуатаційні запаси мінеральних підземних вод по 4 родовищам, які включають 3 ділянки що розробляються, із загальними розвіданими експлуатаційними запасами 1239,60 м3/добу. Видобуток підземних мінеральних вод з розвіданих родовищ у 2009 році становив 284,482 м3/добу. З 4 ділянок розвіданих родовищ мінеральних підземних вод експлуатуються 3 ділянки. Ступінь освоєння експлуатаційних запасів розвіданих родовищ мінеральних підземних вод у 2009 році склала – 22,94 %. Експлуатаційні запаси та видобуток на ділянках родовищ мінеральних вод станом на 01.01.2010 року (одиниця виміру : м3/добу) Таблиця 7.3 Ном з/п 1

2 3

Назва родовища, ділянки Каліпсо м. Київ, вул. Донця, 13

Індекс водоносн. горизонту J2B

Балансові запаси А+В+С1 С2

Конча-заспа. Софія київська Київ, вул Ежена Потьє, територія заводу «Росинка» Оболонь м. Київ, масив «Оболонь»

AR-PR1

39,60

J2B

300,00

J2B

800,00

100,00

Всього

Видобуток Використ. Скид без використ.

Природнє розвантаж.

141

7.2.2. Екзогенні геологічні процеси На території м. Київ станом на 01.01.2010 року зафіксовано 107 зсувів, з них 6 зсувних рельєфів (міські зсувонебезпечні ділянки), загальною площею близько 5,55 км . У напруженому стані знаходяться дніпровські схили на Подільській (вул. Боричів Тік) та Центральній ділянках (Паркова дорога), де спостерігається розтріскування та випирання підпірних стінок, порушення асфальтових доріг, сходів, жолобів по відведенню атмосферних опадів. Активізація зсувів постійно відмічається на правому схилі Сирецької балки у вигляді локальних зміщень т. і. Поширення екзогенних геологічних процесів (ЕГП) Таблиця 7.4 № з/п

Вид (ЕГП)

Площа поширення,

Кількість проявів, од.

% ураженості регіону

км2

з с ув и

5,55

107

0,66

підтоплення

1.44

просідання

3.3

0.39

Що стосується екзогенних геологічних процесів, то ВАТ "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" (ВАТ "СУППР") відповідає за збереження території, яка належить територіальній громаді м. Києва від проявів зсувних процесів і контролює ситуацію. Враховуючи, що основна частина зсувонебезпечних територій не укріплена на сьогоднішній день, є значні прояви зсувних процесів в м. Києві, які, в основному, пов'язані з техногенними факторами - підтопленням територій, привантаженням схилів тощо. Перелік основних зсувних у зсувонебезпечних ділянок у м. Києві. - Схил, прилеглий до вул. Вільшанської, від вул. Професора Підвисоцького добудинку по Вільшанській,2-в. Біля території колишнього автопідприємства (нині "Буйфіш холдінгс") по вул. Кіквідзе, 17 розвиваються зсуви на площі біля 5000 м2. ВАТ "СУППР" видало технічні умови на проектування на цій території житлово-громадського комплексу у складі житлового будинку, офісно-торговельногоцентру та підземного паркінгу між будинками №2-а на вул. Вільшанській та №16 по вул. Професора Підвисоцького для ТОВ "Український фонд розвитку регіонів", визначеного, як забудовник розпорядженням КМДА від 16.10.07 р., №1354 "Провиконання протиаварійних робіт із закріплення схилу по вул. Вільшанській". ВАТ "СУППР" погодило генплан будівництва житлового, офісно-торгового і спортивно оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою і підземним паркінгом на вул. Вільшанській, 2-6 - І черга протизсувні заходи – будівництво багатоярусної підпірної стіни на стадії "П"(1 ярус). На даний час схил розвантажено від

142

колишніх споруд і частково - від ґрунту. Розпочато роботи з укріплення верхньої частини схилу палями. В даний момент роботи призупинено. Схил біля тенісних кортів не укріплено. Для попередження техногенної аварії необхідно терміново виконати протизсувні заходи на схилі по проекту в повному обсязі. - Схил яру, прилеглий до садиби по вул. Адмірала Ушакова. Діючий зсув. Є загроза будівлям і дорозі. Площа зсуву близько 1600 м2 Є розпорядження КМДА від 23.08.2006 р. №1267 „Про укріплення схилу біля садиби №6-а по вул. Адмірала Ушакова у Голосіївському районі", згідно якого ВАТ "СУППР" є замовником виконання протизсувних заходів. Виконано проектновишукувальні роботи. Затверджено проект, отримано позитивний висновок "Київдержекспертизи". Схил потребує укріплення, однак місцеві мешканці проти виконання протизсувних робіт. ВАТ "СУППР" внесло пропозицію до "Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2010 рік" щодо укріплення схилу на даному об'єкті. - Зсув ґрунтів біля Пішохідного мосту через Дніпро (2-й зсувний цирк). Площа зсуву 250м2. ВАТ "СУППР" є замовником на виконання протизсувні заходів. В 2009р .проектом Програми капітального будівництва було передбачено фінансування робіт на продовження будівництва протизсувних споруд, але кошти не виділялись і роботи не проводились. - Зсув ґрунтів і деформації житлових будинків на вул. Пирятинській,13-1, 13 2, 15-1, 15-2 і Мічуріна, 48/11, 50 через руйнування водопроводу в садибі № 23-а на вул. Пирятинській і водонасичення ґрунтів. Виникла загроза руйнування цих будинків. Необхідно терміново виконати протизсувні заходи. ВАТ "СУППР" надало КП „Печерськ-інвест" (як замовнику проектно-вишукувальних і будівельних робіт) технічні умови на проектування протизсувних і протидеформаційних заходів для стабілізації та забезпечення довготривалої стійкості ділянки території і погодило НДІ проектреконструкція план відновлення доріг та благоустрою території, дощової каналізації, зовнішнього освітлення та підпірних стін у приватному секторі по вул./пров. Мічуріна, Пирятинської, Землянської. На теперішній час підпірні стіни не будуються. - Схил, прилеглий до тильного фасаду 10-го корпусу Національного аграрного університету по вул. Героїв Оборони, 11. Діючий зсув площею близько 1300 м2. Розпорядженням КМДА від 05.12.06р. №1718 „Про укріплення схилу по вулиці Героїв Оборони, 11 у Голосіївському районі" замовником розробки проектно-кошторисної документації та здійснення укріплення схилу визначено ВАТ "СУППР". Розроблено проект, є позитивний висновок "Київдержекспертизи". Оскільки схил потребує невідкладного укріплення, ВАТ "СУППР" запропонувало внести даний об'єкт до "Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2010 рік". - Схил яру в районі будинку №31 по вул. Буковинській. Активне руйнування схилів яру. Необхідно припинити розвиток ерозійних і зсувних процесів, влаштувати водостічну систему, укріпити схили. Площа - 5000м2.

143

ВАТ "СУППР" були видані технічні умови на проектування протизсувних заходів на схилах Микільської балки по вул. Буковинській. У 2006 р. ВАТ "СУППР" були розпочаті протизсувні роботи згідно Розпорядження КМДА від 01.03.04 р. №317 „Про здійснення протизсувних заходів на схилах Микільської балки по вул. Буковинській". В теперішній час роботи призупинені у зв'язку з протидією мешканців мікрорайону. Необхідно вирішити питання продовження робіт. - Схил, прилеглий до садиб по вул. Адмірала Ушакова, 24 і 26 і КвіткиОсновяненка, 14. Діючий зсув ґрунту площею до 1400 м 2. в тилу садиб. Існує загроза садибам і будівлям. Протизсувні заходи не виконуються. Необхідно визначити замовника і виконати протизсувні заходи. - Схил між садибами по вул. Корчуватській,13-17 та Голубим озером на вул. Квітки-Основ'яненка. Діючий зсув площею близько 1500 м2. При подальшому розвитку зсувного процесу є загроза руйнування житлових будинків. Розпорядженням КМДА від 23.08.2006р., №1266 "Про укріплення схилу біля садиб №№13,15,17 по вул. Корчуватській" ВАТ "СУППР" визначено замовником розробки проектно-кошторисної документації та здійснення укріплення схилу. У 2007 році було розпочато проектновишукувальні роботи, але до теперішнього часу ВАТ "СУППР" проект не отримав. Затримка зумовлена тим, що після виконання вишукувань з'ясувалось, що роботи неможливо виконувати без відселення мешканців будинку №13 і зрізання небезпечної частини схилу. На стадії розробки попереднього проектного рішення такі роботи не враховувались. В даний час роботи не виконуються у зв'язку з невирішеністю питань майнового і правового характеру. Необхідне термінове виконання протизсувних заходів. - Схил по вул. Протасів яр, 39. Діючий зсув, на якому необхідно виконати протизсувні заходи. Зруйнована підпірна стіна між територіями ТОВ "Холдингова компанія "ЕНСО-ГРУП" та ТОВ "Бора". Об'єкт внесено до проекту Програми виконання заходів щодо підвищення стійкості схилів у м. Києві на період 2006 -2010 рр. ВАТ "СУППР" видало технічні умови ТОВ "Холдингова компанія "ЕНСО-ГРУП" (вул. Протасів Яр, 39) та ТОВ "Бора" (вул. Миколи Амосова), які розташовані на зсувному схилі. Проектні матеріали на погодження до ВАТ "СУППР" не надавались. Площа зсувної території 7500 м2. - Схили Багрінового яру, що руйнуються біля території ГБК „Юпітер", „Волна", УІСП „Венето", складів заводу „Радар". Необхідна реконструкція, чистка існуючого водостічного колектора, прокладеного по дну Багрінового яру. Колектор перебуває у незадовільному стані. Слід продовжити його будівництво далі по тальвегу нижньої частини яру і укріпити схили яру на площі близько 15000м 2 Згідно протоколу №31 від 26.12.05р. Постійною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА вирішено виконати протизсувні заходи. Кошти на виконання робіт не виділялись, в теперішній час роботи не виконуються. - Схили на пров. Моторному біля озера, яке знаходиться в районі ВАТ„Корчуватський завод будматеріалів і конструкцій". Зсув ґрунту

144

площею близько 2800 м2. Необхідно визначити замовника і виконати протизсувні заходи. - Схили Національного ботанічного саду НАНУ ім. М. Гришка. Зсувні явища та ерозія на схилах вздовж Наддніпрянського шосе на площі біля 5000 м2. Необхідно виконати протизсувні заходи. - Схил між пров. Кленовим і АТП-7 (вул. Кіквідзе, 43). Періодичне ерозійне розмивання схилу площею близько 4000 м2 з виносами розрідженого ґрунту на територію ВАТ „АТП-7". Необхідно визначити замовника і виконати протизсувні і протиерозійні заходи. - Схил, прилеглий до садиби по вул. Менделєєва, 45. Деформація поверхні насипного укосу, тріщини заколу внаслідок самовільного некваліфікованого будівництва мешканцями садиби на площі близько 600 м2. Можливе виникнення зсувних явищ. Землекористувачу слід забезпечити стійкість схилу по спеціальному проекту. - Схил біля ділянки будівництва житлового будинку по вул. Редутній,6571. Деформації в суміжних будинках і садибах, які виникли після початку будівництва. Необхідно вирішити питання забезпечення стійкості території приватної забудови і схилу від можливих зсувів і руйнувань (насамперед в районі садиби №59 по вул. Редутній). - Схил на вул. Чорногірській біля садиб №32,34,36. Значні деформації, відхилення підпірних стін біля Гаража Федерації профспілок у зв'язку з водонасиченням ґрунтів побутовими стоками. Площа близько 1200 м2. Необхідно виконати підсилення підпірних стін для недопущення зсуву, збудувати централізовану побутову каналізацію в мікрорайоні з підключенням до неї приватних будинків. - Схил біля садиби по вул. Сорочинській, 6. Внаслідок аварії і витікань води в колодязі пожежного гідранту відбулись деформації дороги біля колодязя і гаража на схилі в садибі №6. Можливе руйнування гаража. Порушення поверхневого стоку на дорозі призводить до водонасичення ґрунтів і ерозії схилу в садибі №6. Необхідне укріплення схилу біля гаража, перепланування поверхні дороги з організацією поверхневих стоків на вул. Сорочинській. - Тверський тупик, 6/8. Через незадовільну експлуатацію дренажної штольні, побутової і дощової каналізації та відсутність належної організації поверхневих стоків біля будинку періодично виникають провали і деформації асфальту прибудинкової території. Можливі зсуви ґрунтів на прилеглому до прибудинкової території схилі. Необхідно привести до робочого стану всі водонесучі комунікації і дренажну штольню, забезпечити їх належну експлуатацію, а також провести технічне обстеження будинку і фундаменту в комплексі з інженерно-геологічними роботами. - Схил, де періодично відбуваються виноси розрідженого ґрунту на дорогу і в садибу біля його підніжжя на вул. Червонопрапорній, 58 внаслідок невпорядкованості поверхневих стоків з плато. Площа близько 2000м 2. Слід організувати відведення поверхневих стоків з плато, виконати укріплювальні заходи на схилі. - Схили озера Глинка на місці колишнього кар'єру цегельної

145

сировини біля Либідської площі з боку пров. Філатова - бульв. Дружби Народів. Періодична активізація зсувних явищ на площі біля 9000 м2. 13 березня 2009 р. навпроти будинку №3/1 по вул. Філатова стався новий зсув ґрунту об'ємом до 1500 м3 Необхідно зобов'язати землекористувачів виконати протизсувні заходи. - Схили, прилеглі до ГБК "Буран" (Стратегічного шосе) та Голосіївського заводу СМІК і ГБК "Голос". Деформації і періодичні обрушення стрімких схилів і укосів старого кар'єру, що становить загрозу для гаражів, інших споруд та земельних ділянок. Необхідно визначити замовника, виконати протизсувні і протиерозійні заходи на площі близько 7000 м2. - Схил біля вул. Ягідної, 60, корп. 7. Зсув площею близько 1700 м2. Необхідно визначити замовника і виконати протизсувні заходи. - Схили Божкового яру. Техногенні зсуви. Яр пересипаний ґрунтовою греблею, за якою накопичуються атмосферні, підземні та технічні стоки. Потрібно прокласти водозливний колектор, виконати протизсувні заходи. Є розпорядження КМДА „Про виконання протизсувних заходів на схилах Божкового яру" від 15.03.2004 р. № 393. Генпідрядна організація "Концерн "Київпідземшляхбуд" в 2009 році проклала скидний колектор, ведуться опоряджувальні роботи. Для завершення виконання протизсувних заходів ВАТ "СУППР" запропонувало внести цей об'єкт до "Програми соціальноекономічного та культурного розвитку міста Києва на 2010 рік". - Схил біля Маріїнського парку на ділянці від Музичної раковини до оглядового майданчика на Радянській площі. Зсувний процес на протязі останніх десятиліть руйнує прибрівочну частину плато. Площа зсувного схилу складає біля 24500 м2. Замовником на виконання протизсувних заходів, згідно розпорядження КМДА від 07.10.1999 р. № 1641, визначено Дирекцію будівництва шляхово-транспортних споруд КК „Київавтодор". Проект протизсувних заходів реалізований не в повному обсязі. Об'єкт внесено до програми Першочергових заходів щодо підвищення стійкості схилів у місті Києві на період 2006-2007 років, затвердженої Київським міським головою. В 2008-2009 роках кошти на протизсувні заходи не виділялись, роботи не проводились. - Ділянка Міського саду, який є продовженням Маріїнського парку, в даний час руйнується через ерозійні процеси. ВАТ "СУППР" є замовником проекту інженерних захисних заходів для стабілізації ділянки схилу. Проект розроблений. Постійна комісія з питань екологічної політики Київської міської ради не дає згоди на знесення зелених насаджень. - Підпірні стіни між будинком №10 по вул. Костьольній і № 5/1 по вул. Трьохсвятительській знаходяться в гостроаварійному стані. Для укріплення вертикального укосу дороги необхідно терміново влаштувати нову підпірну стіну або підсилити стару. ВАТ "СУППР" направило листи в КП "ШЕУ Шевченківського району", генеральному директору КК "Київавтодор", КП "ЖЕК "Михайлівська", в Шевченківську РДА, в Управління з питань НС Шевченківського району та в Головне управління з питань НС КМДА, але становище до теперішнього часу не виправлене.

146

- Схил біля садиби по вул. Військовій, 15-а. Деформація самовільно збудованих на схилі підпірних стін на площі близько 700 м2. Новому землевласнику необхідно укріпити схил протизсувними спорудами по проекту, погодженому з ВАТ "СУППР". - Схили рекультивованого звалища твердих побутових відходів в с. Пирогів. Надмірне водонасичення укосів фільтратом і поверхневими водами, ерозія та руйнування схилів з північно-західного і південно-східного боку звалища. Необхідно виконати протизсувні та протиерозійні заходи в повному обсязі. - Схили яру біля вул. Весняної від будинків №№33,35 і до озера. Необхідно виконати протизсувні, протиерозійні заходи, організацію поверхневих і побутових стоків в мікрорайоні для запобігання можливим зсувам. - Схили в кінці вул. Писаржевського розмиваються невпорядкованими поверхневими стоками з дороги. Для недопущення зсувів потрібно забезпечити стійкість укосів і схилів та виконати протиерозійні заходи. - Схил між автостоянкою №48 Спілки автомобілістів України та ГБК „Деміївський яр" на пров. Бурмистенка перебуває в нестійкому стані, деформується. Гаражі останнього ряду автостоянки № 48, які самовільно побудовані, похилились. Необхідно укріпити схил. - Схил, прилеглий до оглядового майданчика в районі Арки Возз'єднання в парку "Хрещатий". Зсув ґрунтів на площі близько 200 м. Є небезпека розвитку зсувного процесу і руйнування прогулянкової території парку. Кошти на проведення робіт не виділялись. - Схили озера біля вулиць Квітки-Основ'яненка та Військової, 31-а. Періодичні зсувні явища на площі до 2700 кв. м. Слід забезпечити стійкість схилів. - Схил вздовж ГБК „Дніпро-2" біля приватних садиб на ділянці між вул. О. Кошового і вул. Добрий шлях знаходиться в стані відносної стійкості. Слід укріпити стрімкий уступ схилу на площі до 1500 м2. - Схил біля садиб по вул. Малокитаївській, 82, 84. Деформації підпірної стіни. Проводились роботи її підсиленню, але у зв'язку з невпорядкованістю поверхневих стоків у садибах можливий розвиток зсувних явищ. Землевласникам необхідно організувати поверхневі стоки в садибах. - Схил, прилеглий до підпірної стіни по вул. Китаївській, 14-16. Деформації існуючих підпірних стін можуть призвести до їх руйнування і зсуву. Експлуатуючій організації необхідно реконструювати і підсилити підпірні стіни. - Схил біля садиби №5-а по вул. Закарпатській. Без погодження проекту забудовником пересипано яр. Деформується недобудована підпірна стіна, недосконало організовано пропуск води по дну яру. Можливі зсувні явища. Землевласнику слід упорядкувати стік води на території ділянки і по дну яру. - Схили яру біля пров. Стратегічного,23 привантажено насипом ґрунту, вони розмиваються неорганізованими поверхневими стоками з вулиці і

147

садиби. Можливі зсувні явища. Слід визначити замовника, виконати протизсувні заходи на схилах яру, першочергово організувавши поверхневі стоки в районі садиби №23. - Схили яру біля вул. Військової, 36-а,б та вул. Маршальської, 22. Значна стрімкість схилів і невпорядкованість поверхневих стоків в садибах можуть призвести до зсувів. Необхідні укріплювальні та інші протизсувні заходи. - Схил між дорогами навпроти садиби по вул. Академіка Кащенка, 7 знаходиться в нестійкому стані, має тріщини заколів. Можливий зсув площею до 300 м2. Необхідно визначити замовника і виконати укріплення схилу і організацію поверхневих стоків. - Схил біля дороги навпроти будинку по вул. Парниковій,4. Початкова стадія розвитку зсуву (площа біля 180 м2), деформація дороги. Для збереження дороги, інженерних комунікацій, прилеглих споруд і схилу необхідно невідкладно перекласти водопровід, забезпечити його належну безаварійну експлуатацію, влаштувати на дорозі зливову каналізацію і шляховий борт та укріпити схил. - Схили яру в лісі біля вул. Ягідної, 58. Діючі зсуви площею біля 1500 м 2. внаслідок концентрованого розмивання і водонасичення ґрунтів поверхневими водами з дороги. Необхідно забезпечити стійкість схилів, першочергово організувавши відведення шляхових поверхневих стоків до тальвегу яру. Забезпечити належну експлуатацію водопроводу на вул. Ягідній, на якому часто трапляються аварії. - Схили вздовж вул. Ракетної, Панорамної до Лисогірського узвозу поступово розмиваються поверхневими стоками і руйнуються. Можливі зсуви. Слід організувати відведення поверхневих стоків з плато і виконати укріплювальні заходи. - Схили і укоси Пирогівського кар'єру, де в даний час знаходиться полігон №6 ВАТ "Київспецтранс" (вул. Червонопрапорна, 94-96) поступово руйнуються і потребують влаштування стійкого профілю укосів, удосконалення організації поверхневих стоків. - Ділянка схилу альпійської гірки Ботанічного саду імені академіка О.В.Фоміна Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Зсувний процес в верхній частині альпінарію, відбувається осідання ґрунту по тріщині заколу через водонасичення ґрунтів схилу. Необхідно виконати спеціальні протизсувні заходи. Силами Ботанічного саду закріплена частина небезпечної території, але цього недостатньо для забезпечення довготривалої стійкості ділянки схилу. Площа зсувонебезпечної території 4000 м2. - Зсувонебезпечний схил між Міжнародним центром культури і мистецтв профспілок України (вул. Інститутська, 1) і Інститутом історії України та ВАТ "Київоздоббуд" (вул.Грушевського, 4). Порушення, допущені при влаштуванні дощової каналізації і відсутності належного технічного обслуговування цієї каналізації, викликали руйнування схилу. Можливе виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної із зсувом ґрунтів та руйнуванням будівель. Для виправлення становища необхідно привести до робочого стану

148

дощову каналізацію і ліквідувати промивини на схилі. З цього приводу було проведено засідання Комісії ТЕБ та НС Печерської РДА, - XXXI зсувний цирк (ур. Спаський Яр) на правому березі р. Дніпра. Відбуваються деформації і осідання оглядового майданчика і алеї парку, руйнуються підпірні стіни ВАТ "СУППР". Можливе виникнення зсуву. - Об'єкт - "Будівництво офісно-житлового центру по вул. Мечникова між будинками, 9-а і 11" (замовник будівництва - ТОВ "Георгій"). При влаштуванні пальового огородження котловану відбулося осідання брівки схилу і прибудинкової території будинку № 7 на вул. І. Мар'яненка. Можливий розвиток зсувного процесу. Для виправлення становища ВАТ "СУППР" надало припис генпідряднику ТОВ "Газ-Тех-Комплект" з вимогою забезпечити стійкість схилу і прибудинкової території. Вимоги припису не виконано. Згідно протокольних доручень Комісії ТЕБ та НС забудовник зобов'язаний виконати термінові протидеформаційні заходи для будинку № 7 на вул. І. Мар'яненка і побудувати застійний дренаж. На підставі розпорядження КМДА від 16.10.08р. № 1430 "Про виконання протиаварійних робіт з підсилення фундаментів житлового будинку № 7 на пров. І.Мар'яненка", ВАТ "СУППР" погодило ДП "ВЦБК" схему розташування підсилення фундаментів будинку. - Об'єкт - "Будівництво 2 житлових будинків № 5-а і 5-6 на вул. Мечникова, офісного центру на вул. Мечникова, 1 та медичного комплексу на вул. Шовковичній, 39/1" (замовник - УПІК "Проміндустрія"). При виконанні земляних робіт підрізано зсувонебезпечні схили без тимчасового кріплення укосів на території Олександрівської клінічної лікарні. Можливі виникнення зсувівґрунтів, є загроза руйнування дороги і споруд лікарні. - Об'єкт - "Будівництво житлового будинку по вул. Шовковичній, 39/1-а. При виконанні земляних робіт забудовником "Житло-Буд" небезпечно підрізано схил без укріплення укосу. Можливе виникнення зсуву ґрунтів. Для виправлення становища ВАТ "СУППР" надало припис порушнику ТОВ "ЖитлоБуд" з вимогою забезпечити стійкість підрізаного укосу і повідомило Київську міську державну адміністрацію. Вимоги припису не виконано. Згідно п.1 розпорядження КМДА № 1487 від 30.12.2009р. "Про виконання протиаварійних робіт в нижній частині зсувонебезпечного схилу з влаштуванням підпірної стіни на території Олександрівської клінічної лікарні м. Києва на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі", Відкритому акціонерному товариству "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" доручено здійснити протиаварійні роботи з укріплення схилу з влаштуванням підпірної стіни на території Олександрівської клінічної лікарні м. Києва на вул. Шовковичній, 29/1-а. - Кловський узвіз, 14-18. Внаслідок незадовільної експлуатації дощової каналізації прибудинкових територій будинків №№ 15, 17, 19 на Печерському узвозі (служба КП "Липкижитлосервіс" ) зруйновано оглядовий колодязь. Дощова вода з колодязя тече на схил, руйнується схил і підпірна стіна ВАТ "СУППР" в підніжжя схилу. Можливе виникнення зсуву аварійного характеру. ВАТ "СУППР" надало приписи порушникам протизсувного режиму КП "Липкижитлосервіс" і ЖБК "Печерський" з вимогою привести до робочого

149

стану дощову каналізацію та повідомило про порушення Управління житловокомунального господарства Печерської РДА. Вимоги приписів не виконуються. - Схил біля Дальніх печер Києво-Печерської Лаври з боку Набережного шосе (біля джерела). Підрізано зсувонебезпечний схил під час відновлення джерела. Без проектної документації будується храм. Існує небезпека обрушення схилу і вище розташованої території. Про порушення протизсувного режиму ВАТ "СУППР" повідомило Печерську районну у м. Києві державну адміністрацію. Необхідно забезпечити стійкість підрізаного схилу. - Площа І. Франка. Неупорядкованість і випуск поверхневих стоків з прибудинкових територій будинків №№ 19-6, 21/12, 17-а на вул. Лютеранській призвело до руйнування схилу з боку пл. І. Франка. Утворились вимивини ґрунту, водовідвідний лоток і цегляна підпірна стіна зазнали руйнувань. Можливе виникнення зсуву ґрунтів. ВАТ "СУППР" надало приписи порушникам ЖЕО-601 і Гімназії № 86 "Консул" (ДНЗ № 107) з вимогою організувати поверхневі стоки на прибудинкових територіях, ліквідувати на схилі вимивини ґрунту, привести до робочого стану водовідвідний лоток, підпірну стіну та повідомило КП "Печерськжитло" і Управління житлового господарства Печерської РДА. Вимоги приписів не виконуються. - Вул. Мечникова, 7-а. Відсутність дощової каналізації з прибудинкових територій будинку №14 на вул. І. Мар'яненка призвела до потрапляння поверхневої води на прилеглий схил. У нижній частині схилу утворились ерозійні вимивини, руйнується підпірна стіна на прибудинковій території будинку № 7-а на вул. Мечникова. Можливе виникнення зсуву ґрунтів. У зв'язку з цим порушенням протизсувного режиму ВАТ "СУППР" повідомило Печерську РДА і ЖБК "Дружба". - Пров. К. Гордієнка, 3. Після ліквідації аварії на водокомунікаціях відбувається осідання ґрунту, яким було засипано провал, і борту вздовж укосу біля будинку № 3. Атмосферна вода з прибудинкової території тече на схил, надмірно зволожуються ґрунти схилу. Якщо якісно не відновити борт вздовж укосу, то це може призвести до зсуву ґрунтів і повторної аварії водокомунікацій. Для виправлення становища ВАТ "СУППР" надало припис КП "ШЕУ Печерського району" і повідомило про це Управління з питань ТЕБ та НС Печерської РДА. На сьогоднішній день порушення не виправлено. - Схил Байкової гори між садибами № 48-56 по вул. Волзькій та ГБК "Козацькій" по вул. Кіровоградській. Неукріплена ділянка схилу: існуюча стіна не відповідає навантаженням від схилу. Необхідно припинити потрапляння побутових стоків мешканців вул. Волзької на схил, укріпити протизсувною спорудою ділянки схилу. - Садиби по вул. Монтажників, 32, 50. Руйнування незакріпленої ділянки схилу внаслідок розмивання поверхневим стоком. Необхідно прокласти дощову каналізацію до тальвегу Божкового яру, запроектувати та виконати протизсувні заходи. Замовник КП "Дирекція з управління і обслуговування житлового фонду Солом'янського району". - Схили Солом'янського ландшафтного парку. Ерозія схилу внаслідок неупорядкованого поверхневого стоку. Слід відновити роботу дощової

150

каналізації, вжити заходи для недопущення розвитку ерозії з території міської клінічної лікарні № 4 до вул. Механізаторів. Замовник КП УЗН Солом'янського району. ВАТ "СУППР" надало технічні умови замовнику, проектні матеріали на розгляд та погодження до ВАТ "СУППР" не надавались. - ГБК "Волгоградський", вул. Городня, 13. Розмивання ділянки схилу внаслідок неупорядкованого поверхневого стоку. Необхідно довести дощову каналізацію до тальвегу яру, укріпити схили. Відповідальний ГБК "Волгограський". - Ділянка схилу Батиєвої гори по вул. Провідницькій, 21, 21-а. Влаштовано насип на зсувонебезпечний схил без влаштування тимчасового кріплення укосів. При водонасиченні ґрунтів поверхневими стоками можливе обрушення схилу. Відповідальний приватний забудовник. ВАТ "СУППР" надало технічні умови на проектування замовнику, проектні матеріали на розгляд та погодження до ВАТ "СУППР" не надавались. Порушнику вручено припис, укоси частково закріплені. - Схил Юрківського яру по вул. Нижньоюрківській,53. Зсув ґрунту. Площа 14000 м2. Необхідно завершити будівництво протизсувних споруд які були розпочато в 2008 р. В проекті Програми капітальних вкладень та введення в діюпотужностей Київської міської державної адміністрації на 2009 р. по ВАТ "СУППР" були передбачені кошти в сумі 8205 тис. грн. на продовження виконання протизсувних робіт. В 2009 році кошти на цей об'єкт не виділялись. На теперішній час об'єкт внесено в Програму соціально-економічного розвитку м.Києва на 2010 р. в якій передбачено 11593,8 тис. грн. - Схил Юрківського яру біля будівлі Свято-Макаріївської церкви ( вул. Стара-Поляна,46). Розвиток зсувних процесів. Площа 3000 м2 Виконання протизсувних заходів. В 2009 році кошти на цей об'єкт не виділялись. - Діючий зсув на схилі Юрківського яру між територією автокооперативу „Макарівський" по вул. Отто Шмідта, 2/2 та земельними ділянками по вул. Нижньоюрківській, 12-14. Площа зсуву близько 4000 м2. Причина зсуву порушення протизсувного режиму при забудові: скидання поверхневих вод на брівку схилу, підрізання його підніжжя. На теперішній час будівництво протизсувних споруд не виконується. Спостерігається подальший розвиток зсувних процесів. На схилі з'явились нові тріщини заколу, частина гаражів автокооперативу впала. Є небезпека для будівель та приміщень підприємств ПНВП «Петор» та «УкрросЕКСО», що розташовані в підніжжі схилу по вул. Нижньоюрківській, 12. Необхідно терміново за спеціальним проектом виконати комплекс протизсувних заходів. - Територія ТОВ "Українська стрічкоткацька фабрика" по вул. Нижньоюрківській,31, що розташована в підніжжі крутого зсувонебезпечного схилу Юрківського яру. На схилі спостерігається розвиток ерозійних процесів та опливання ґрунту. Капітальних протизсувних споруд для захисту території від зсувів немає. Поширення розвитку зсувних процесів може спричинити руйнування будинку гуртожитку фабрики. Необхідно за спеціальним проектом виконати комплекс протизсувних заходів: будівництво підпірних стін, дренажів, водовідвідних лотків, планувальні та інші роботи.

151

- Діючий зсув (площею 2000 м2) на схилі між ГБК "Вільний" (вул. Кудрявська, 39) та ГБК "Сигнал" (вул. Петрівська, 32-34). Необхідно виконати протизсувні заходи. За Програмою соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2005р., затвердженою рішенням Київської міської ради від 28.12.2004р. за №1051/2461, та Розпорядженням Шевченківської РДА від 08.04.2004р. №620 «Про розробку проектно-кошторисної документації виконання реконструкції та проведення будівельних робіт на об'єктах Шевченківського району", (п.17 додатку про реконструкцію зсувонебезпечних схилів) передбачені кошти на проектування протизсувних заходів на схилах між будинками №10 по вул. Костьольній і № 5/1 по вул. Трьохсвятительській та на схилі між ГБК "Вільний" (вул. Кудрявська,39) та ГБК "Сигнал" (вул. Петрівська, 32-34). не виділялись кошти на виконання протизсувних робіт. - Лівий схил Глибочицької балки між вулицями Лук'янівською та Глибочицькою, 69-71. Руйнування схилів внаслідок активної ерозії за рахунок витікань з пожежного гідранту і, можливо, з інших водоносних комунікацій. Площа розмивання - 420 м2. Слід засипати вимивини, укріпити схил. - Діючий зсув на схилі Глибочицької балки між ділянкою по вул. Пимоненка, 13-а та кооперативною автостоянкою "Глибочицька" (вул. Глибочицька, 10). Площа зсуву - 400 м2. Будівництво протизсувних споруд, які б забезпечили довготривалу стійкість схилу, до теперішнього часу не виконано. Проектні матеріали на розгляд та погодження до ВАТ "СУППР" не подавалися. Необхідно виконати протизсувні заходи. - Лівий схил Глибочицької балки на території будівельного майданчику по вул. Глибочицькій, 43. Розрито та не укріплено зсувонебезпечний схил. Єзагроза виникнення зсуву грунту на площі 1500 м2. Землекористувачу ТОВ "ЕЛ-Інвест" укріпити підрізани нестійкі ділянки схилу протизсувними спорудами. - Кмитів яр. Зсув ґрунтів на території АК «Артемовець», вул.Мельникова,6. Площа аварійної ділянки схилу 300 м2. Необхідно терміново визначити замовника і виконати протизсувні заходи. - Діючий зсув грунту на схилі Куренівського озера біля приватної садиби по вул. Фруктова,20-6. Площа зсуву 6000 м2. Причина зсуву привантаження брівки неукріпленого крутого схилу Сирецького яру звалищем будівельного сміття та грунта. Зсувом частково знищенні гідротехнічні споруд ВАТ "СУППР". Є загроза руйнування металевих гаражів на території садиби. Необхідно за спеціальним проектом виконати комплекс протизсувних заходів. - Зсув грунту на схилі Куренівського озера з боку вул. Достоєвського. Причина зсуву є природний фактор: складний рельєф та інженерно-геологічні умови. Площа зсуву близько 4000м2. Необхідно за спеціальним проектом виконати комплекс протизсувних заходів. - Схил Сирецького яру на території а/к "Бакинській" ( вул. Бакинська,35). Самовільне виконання земляних та будівельних робіт. Підрізано схили, заходи з укріплення не виконуються. Необхідно виконати комплекс протизсувних заходів.

152

- Територія виробничих баз комунальних підприємств Шевченківського району на вул. Бакинській, 35 Відсутність заходів по забезпеченню стійкості насипів. Виконання проектних та будівельних робіт по будівництву протизсувних споруд. - Територія СПДЧ-14 по вул. Нижньоюрківській, 5, що розташована в підніжжі зсувонебезпечного схилу Юрківського яру. Спостерігається деформація підпірних стін на території частини, особливо стіни, що тримає спортивний майданчик на терасі схилу. Стіна має тріщини, відхилилась від вертикалі, металева огорожа, що влаштована на підпірній стіні, небезпечно нахилилась. Причиною деформацій підпірної стіни є невідповідність її конструкції реальним навантаженням від схилу, відсутність застійного дренажу, відсутність належної експлуатації і відведення поверхневих стоків на спортивному майданчику за підпірною стіною. Є небезпека руйнування підпірних стін. Необхідно виконати протиаварійні та протизсувні заходи. - Схил залізничної виїмки вздовж колії, будівництво гаражних боксів ГБК "Ветеран" на вул. Козелецької, 2а. Влаштовано підрізання зсувонебезпечного схилу без тимчасового кріплення. Існує небезпека обрушення вище розташованої території, де знаходиться залізнична колія. Необхідно забезпечити стійкість підрізаних укосів, організувати поверхневі стоки. - Схили біля котельної по Стратегічному шосе, 54. Періодичне розмивання схилу біля будівлі котельної технологічними та іншими водами. Необхідно усунути можливість витікань, ліквідувати ерозійні вимивини. - Не закріплена ділянка схилу Байкової гори на території СТО ТОВ "Бастіон-600" на вул. Кіровоградській, 38. Аварійна ситуація, можливе обрушення ділянки схилу з руйнуванням садиб мешканців приватного сектору вул. Волзької. Необхідно укріпити підрізану ділянку схилу згідно проектних рішень, які необхідно погодити з ВАТ "СУППР". На даний час виконується укріплення підрізаної ділянки схилу, проектні матеріали на розгляд та погодження до ВАТ "СУППР" не надавались. - Аварійний стан ділянки підпірної стіни ЗАТ "Трикотажна фабрика "Роза" на вул. Миколи Грінченка, 2/1. Утворення "пазух" між застійним водовідвідним лотком та підпірною стіною, тріщина в підпірній стіні. Необхідно привести ділянку підпірної стіни в належний робочий стан, забезпечити відведення поверхневого стоку з боку схилу. - Аварійний стан схилу Совської балки біля магістрального трубопроводу теплових мереж в районі насосної станції № 2 теплових мереж по вул. Зеленогірській (біля Совських ставків). Внаслідок зсуву зруйнована недобудована підпірна стіна, а також підпірна стіна в підніжжі схилу. Відмічається відсутність експлуатації протизсувних споруд. Під загрозою руйнування знаходиться магістральний трубопровід теплових мереж. Необхідно запроектувати та виконати комплекс необхідних протизсувних заходів для забезпечення довготривалої стійкості схилу. Згідно розпорядження КМДА №47 від 09.02.2010р. "Про виконання протиаварійних робіт укріплення зсувонебезпечного схилу Совської балки біля вул. Петра Радченка", ВАТ "СУППР" є замовником проектних та будівельно-монтажних робіт

153

укріплення зсувонебезпечного схилу Совської балки. Цей об'єкт внесено до Програми соціально-економічного та культурного розвитку міста на 2010 рік. - Зсув ґрунтів на схилі Совської балки на вул. Колоскова, навпроти приватної садиби № 5. Небезпека обрушення дороги вул. Колоскова. Причина зсуву: водонасичення ґрунтів за рахунок витікання з водопровідної системи, потрапляння розріджених ґрунтів до підніжжя схилу та динамічні навантаження від автотранспорту, відсутність нормативного запасу стійкості схилу. КП "ШЕУ Солом'янського району" необхідно виконати протизсувні заходи на зсувному схилі, забезпечити стійкість схилу та дороги вул. Колоскова. - Володимирська гірка. Згідно розпорядження КМДА від 18.08.98р. № 1709 розроблено проект реконструкції і благоустрою Володимирської гірки, яким було передбачено влаштування підпірної стіни для укріплення брівки схилу біля пам'ятника Св.Володимиру. На сьогоднішній день підпірна стіна не побудована. В період весняної повені 2009р. виникли заколи, осідання брівки схилу та руйнування вимощення доріжки, яка проходить по схилу від пам'ятника Св.Володимиру до Володимирського узвозу. Можливе різке загострення зсувної ситуації. Для збереження стійкості цієї частини схилу необхідно побудувати підпірну стіну, виконати організацію поверхневих стоків, влаштувати борт на брівці схилу, ліквідувати депресії рельєфу, де накопичується вода. - Вул. Басейна, 23/52. Незадовільна експлуатація службами КП УЖГ "Хрещатик" цегляної підпірної стіни і застінного водовідвідного лотка на території житлового будинку призвели до деформацій і руйнування стіни і лотка. Можливе виникнення зсуву грунтів, якщо не виконати необхідний ремонт протизсувних споруд - підпірної стіни і водовідвідного лотка. Для виправлення становища ВАТ "СУППР" надало приписи порушнику КП УЖГ "Хрещатик" і повідомило Головне управління комунального господарства. - Територія приватних садиб непарного боку вул. Медвинської, 19-25 та прилегла до садиби № 27 територія. По вулиці відсутні дощова та побутова каналізації. Влаштований несанкціонований насип грунту на схил Божкового яру, є загроза сповзання насипу в яр. Необхідно організувати випуск поверхневих стоків з садиб, вулиці Медвинської і провулку Травневого, не допускаючи водонасичення ґрунтів, забезпечити пропуск води по дну яру і не допускати привантаження схилу насипами. 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр Геологічний контроль за вивченням та використанням надр здійснює відділ контролю за геологічним вивченням надр, структурний підрозділ Управління державного геологічного контролю Державної геологічної служби. У своїй діяльності Відділ керується Законом України "Про державну геологічну службу України", Кодексом України про надра, Водним Кодексом України, іншими законами України, "Положенням про державний геологічний контроль за веденням робіт по геологічному вивченню надр України", затвердженому постановою КМ України від 30.11.1994 р. № 801, іншими

154

постановами та розпорядженнями виконавчої влади, наказами і розпорядженнями Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і ДГС, положеннями про ДГС, Управління, а також положенням про Відділ контролю за геологічним вивченням надр Управління державного геологічного контролю. Робота Відділу ведеться у співпраці з іншими відділами і управліннями ДГС із залученням працівників виробничих, науково-дослідних та інших, координованих ДГС, організацій. Головними завданнями відділу є забезпечення ефективного та систематичного контролю діяльності гірничодобувних підприємств на теренах України, незалежно від їх підпорядкування та форм власності. Узагальнення та аналіз матеріалів перевірок. Здійснення контролю за використанням і охороною надр, додержанням встановлених лімітів використання природних ресурсів. Координація роботи, аналіз та узагальнення звітів територіальних інспекцій держгеолконтролю щодо відповідності діючому законодавству діяльності надрокористувачів з видобування корисних копалин. Надання різносторонньої допомоги територіальним інспекціям у здійсненні ними контролю на особливо складних об`єктах надрокористування. Сприяння втіленню нових прогресивних методик в практику розробки родовищ корисних копалин, маючи на меті підвищення ефективності видобувних робіт і зменшення їх негативного впливу на навколишнє середовище. Здійснення координації та необхідного методичного забезпечення діяльності територіальних інспекцій держгеолконтролю. Відділ, відповідно до покладених до нього завдань здійснює, спільно з Київською територіальною інспекцією держгеолконтролю, державний контроль за: - виконанням державних програм геологічних робіт, геологічних завдань і замовлень з паливних корисних копалин; - обґрунтованістю напрямків пошукових, розвідувальних та інших геологічних робіт; - виконанням рішень з питань методичного забезпечення геологічних робіт з паливних корисних копалин; - обгрунтованістю застосування методик і технологій, якістю, комплексністю, ефективністю геологічних робіт з паливних корисних копалин; - ефективністю та цільовим використанням державних коштів, спрямованих на геологічні роботи з паливних корисних копалин; - повнотою і вірогідністю вихідних даних про кількість та якість запасів основних і спільно залягаючих корисних копалин і компонентів, що містяться в них; - своєчасністю і правильністю державної реєстрації геологічних робіт, наявністю спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами та виконанням передбачених ліцензійних умов; - дотриманням міністерствами, відомствами, підприємствами їх об'єднаннями, установами та організаціями нормативів, стандартів та інших вимог;

155

- відповідністю геологорозвідувальних робіт і наукових досліджень державним контрактам і замовленням, а також проектам з проведення таких робіт; - повнотою вивчення геологічної будови надр, гірничо-технічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних, геолого-екологічних та інших умов родовищ корисних копалин; - використанням технічних засобів і методів ведення геологічних робіт, що виключають невиправдані втрати корисних копалин і погіршення їх якості; - виконанням надрокористувачами рішень Державної комісії України по запасах корисних копалин та інших контролюючих органів; - дотриманням під час дослідної експлуатації родовищ корисних копалин технологій, які б забезпечували необхідне їх вивчення, не знижуючи при цьому їх промислової цінності; - збереженням розвідувальних свердловин, геологічної документації, зразків порід і дублікатів проб, що можуть бути використані при подальшому вивченні надр. 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр Дозвільна діяльність у сфері використання надр, а саме, на спеціальне водокористування регулюється ст.ст. 48, 49 Водного кодексу України. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві надаються дозволи на спеціальне водокористування. За станом на 01.01.2010 р. на обліку в Держуправлінні нараховувалось 333 первинних водокористувачів із загальною кількістю артезіанських свердловин – 996 од. За 2009 рік підприємствам, установам, організаціям, суб’єктам господарювання видано 69 дозволів на спеціальне водокористування, а також 11 дозволів на буріння артезіанських свердловин. Встановлений ліміт забору води суб’єктам господарювання м. Києва з підземних вод в 2009 р. – 11755,966 тис. м3, з поверхневих вод – 6336,86 тис.м3, з міськводопровода – 10576,514 тис.м3. Держуправлінням у 2009 році підготовлено 39 екологічних карток про погодження матеріалів щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами з метою геологічного вивчення.

156

8. ВІДХОДИ 8.1. Cтруктура утворення та накопичення відходів Сучасне життя людини неминуче пов`язано з утворенням великої кількості відходів. Накопичення відходів у навколишньому природному середовищі є одним з потенційних джерел забруднення довкілля м. Києва і значною мірою залежить від погодних умов, сезону року, ступеня благоустрою житлових будинків, рівня життя населення тощо. Відходи, при їх накопиченні в місті, є джерелом суттєвої екологічної небезпеки та соціальної напруги, створюють негативний імідж місту. Разом з цим, накопичення значної кількості відходів свідчить про нездатність держави використовувати в достатній мірі такий вид місцевої сировини, якою є вторинні матеріальні ресурси. В організації цієї роботи в Україні взагалі, і в Києві зокрема, ще є значні недоліки і невикористані можливості. Захаращення міської території всіма видами відходів обумовлюють такі основні фактори: - неефективні технології переробки первинної сировини і матеріалів, що призводить до утворення значної кількості відходів; - недоліки в розробці нових та використанні наявних (вже розроблених і відомих у світовій практиці) технологій утилізації відходів на місцях їхнього утворення; - недоліки системи поводження з відходами, які не були утилізовані на місцях їхнього утворення, а також системи очищення території міста від відходів. Така система вимагає чітко встановленої організації збирання, транспортування, складування, сортування та переробки відходів за прогресивними технологіями з метою забезпечення їхнього подальшого використання в якості нових видів ресурсів, а також науково обґрунтованими засобами захоронення невикористаних відходів (сміття) на спеціально облаштованих полігонах; - недоліки існуючих механізмів (правового, інформаційного, кадрового тощо) забезпечення переробки відходів та очищення міста від сміття. Небезпечні відходи, при їхньому накопичені в місті, є джерелом суттєвої екологічної небезпеки. Накопичення їх, як на полігонах, так і на підприємствах обумовлене відсутністю ефективних новітніх технологій та потужностей по переробці відходів та вторинної сировини, можливості використання різних видів відходів для виробничо-господарських потреб. На початок 2010 року 90,0% відходів І-ІІІ класів небезпеки розміщувались на території підприємств, організацій та установ. У загальній кількості відходів, що зберігаються у сховищах організованого складування та на території підприємств, найбільшу питому вагу складають відходи, що містять метали та їхні сполуки, відпрацьовані нафтопродукти, продукти нафтопереробки. Понад 65 % відходів І-ІІІ класів небезпеки сконцентровані у Дарницькому, Оболонському, Святошинському та Печерському районах

157

столиці. Майже третина надзвичайно небезпечних відходів (І клас небезпеки) знаходиться у Солом’янському районі . Накопичення відходів (станом на початок року) Таблиця 8.1 № з/п 1 2 3 4 5

Показник Суб’єкти підприємницької діяльності, виробнича діяльність яких пов’язана з утворенням небезпечних відходів Накопичено небезпечних відходів, усього у тому числі: відходи 1 класу небезпеки відходи 2 класу небезпеки відходи 3 класу небезпеки

Одиниця виміру од.

Кількість

1596,826

т т т

30,784 20,174 1275,868

Примітка

591

Структура утворення та нокопичення відходів І-ІІІ класу небезпеки відходи 2 класу небезпеки; 30,784

відходи 1 класу небезпеки;

відходи 3 класу небезпеки; 20,174

відходи 1 класу небезпеки

відходи 2 класу небезпеки

відходи 3 класу небезпеки

Рисунок 8.1. Структура утворення та накопичення відходів Показники утворення відходів у динаміці за 2007 -2009 роки Таблиця 8.2 № з/п 1

Показник Обсяги утворення відходів: Промислові (у т.ч. гірничопромислові) відходи, т Відходи за формою 14-МТП (номенклатура з 57 видів), т Небезпечні (токсичні) відходи(за формою звітності № 1 – небезпечні відходи, т Відходи житлово-комунального господарства, тис. мі Загальна кількість відходів, т

2007 рік

2008 рік

791598 13451,1

338607 10880,9

5803,0

5972,1

2009 рік

269409

158 2

Інтенсивність утворення відходів: Загальна кількість відходів на одиницю ВРП, кг/ 1 млн.грн Утворення небезпечних (токсичних) відходів І-ІІІ класів небезпеки на одиницю ВРП, кг/ 1 млн.грн Утворення твердих побутових відходів на особу, мі/ на 1 чол.

98,978

64,17

2,14

2,21

* - ВРП відсутній

8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) У Києві щорічно утворюється близько 1,4 млн. т твердих побутових відходів (ТПВ) із тенденцією до зростання, з них 250 тис. т спалюється на підприємстві по термічній переробці побутових відходів Філія «Завод «Енергія» Київенерго» АЕК «Київенерго» ( м.Київ, вул. Колекторна, 44), 250 тис. т завозиться для захоронення на полігон твердих побутових відходів № 5 у с. Великі Дмитровичі Обухівського району (площа 63,7 га), 200 тис. т вилучається підприємствами по збору вторинної сировини, решта (понад 700 тис.т) захоронюється на звалищах. Використання полігонів на сьогоднішній день є екологічно недоцільним, а також спричиняє соціальну напругу серед мешканців Київської області, які проживають у наближених до полігонів місцях. Суттєву потенційну небезпеку становлять токсичні відходи.

Фото 8.1 ТОВ "Грінко" За санітарно-екологічною ситуацією на полігоні № 5 та прилеглих до нього територій встановлено постійний контроль. Стан підземних вод контролюється через систему спостережних свердловин (12 шт.), які розташовано по периметру полігону. З лютого 1999р. на полігоні працює німецька установка «Палл Рохем», яка дозволяє очищати фільтрат, накопичений у спеціально ізольованих озерах.

159

Продуктивність установки 200 куб.м фільтрату на добу, з них 15% потребують додаткового знешкодження. Наявність однієї установки «Палл Рохем» проблему знешкодження наявного фільтрату не вирішує, тому на полігоні збудовано цех по очистці фільтрату з використанням італійської установки фірми «VOMM», потужністю 400 куб.м на добу, технологічна котельня, дві насосні станції, вагова, трансформаторна підстанція, контрольно-пропускний пункт, адміністративно-побутовий корпус з даховою котельнею та проведена реконструкція інженерних мереж. Завершується дослідна експлуатація установки, закінчуються роботи по виводу комплексу на проектну потужність та прийняття в промислову експлуатацію. Отриманий після випаровування осад має ІV клас небезпеки.

Фото 8.2. Несанкціоноване сміттєзвалище на території міста Робота зазначеної італійської установки в промисловому режимі суттєво покращить екологічну ситуацію в районі полігону та надасть можливість продовжити функціонування полігону. Але, потужності полігону № 5 майже вичерпані, крім того, відповідно до директиви ЄС з 2011 року відкрите захоронення відходів забороняється. У зв`язку з цим прийнято рішення щодо будівництва нового сміттєпереробного підприємства- ТЕЦ на відновленому паливі в Деснянському районі м.Києва. Під забудову виділено земельну ділянку площею 5,05 га. Потужність підприємства-500 тис. куб.м в рік. Термін вводу ТЕЦ в експлуатацію - 2010 рік. Полігон № 6 (м.Київ, вул.Червонопрапорна, 94-96) займає вироблену частину Пирогівського кар`єру глин Корчуватського комбінату будівельних матеріалів (площею 16,7 га) і призначений для прийому будівельних та великогабаритних відходів. З метою забезпечення експлуатації полігону, здійснюються роботи по укріпленню його схилів та створенню карт складування відходів на ІІІ черзі полігону.

160

На проммайданчику площею 3,96 га, який розташовано по вул. Червонопрапорній, 94-96 в Голосіївському районі м. Києва, для сортування твердих побутових відходів з метою вилучення цінних компонентів , що дозволить зменшити кількість відходів, побудована сміттєсортувальна станція потужністю 200 тис. тонн на рік. Вилучення цінних компонентів у ході сортування твердих побутових відходів забезпечить переробні підприємства гарантованими поставками вторсировини (макулатура, полімери, текстиль, брухт чорних та кольорових металів, склобій та ін.). На даний час сміттєсортувальна станція знаходиться в стадії введення в експлуатацію. Система транспортування сміття до спеціальних місць в свою чергу сприяє утворенню несанкціонованих звалищ на території міста і за його межами, що не тільки псує вигляд міста, але і сприяє погіршенню санітарноепідеміологічної ситуації в місті. Збирання і транспортування побутових відходів в м. Києві здійснюється близько 300 спеціальними автомобілями, які на 50 % відпрацювали свій ресурс і підлягають списанню. Високий рівень тарифів з надання послуг у сфері поводження з відходами призводить до зменшення кількості укладених договорів на ці послуги. Діюча система санітарної очистки міста не задовільна. Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки (тис. т) Таблиця 8.3 № з/п 1

Показники

2000 рік

2007 рік

2008 рік

2009 рік

Утворилося

4728,5

13451,1

10880,9

2 3 4

Одержано від інших підприємств у тому числі з інших країн Використано

8,0 2357,0

2286,2 7009,0

1613,0 5793,2

5 6 7 8 9 10 11 12

Знешкоджено (знищено) у тому числі спалено Направлено в сховища організованого складування (поховання) Передано іншим підприємствам у тому числі іншим країнам Направлено в місця неорганізованого складування за межі підприємств Втрати відходів внаслідок витікання, випаровування, пожеж, крадіжок Наявність на кінець року у сховищах організованого складування та на території підприємств

105,7

180,7 23,5 81,6 8559,1 16,8 2769,1

120,6 24,0 92,4 6414,9 25,0 2794,7

5358,70 8 167,087 1182,50 4 104,098 16,386 51,370 6066,0 1596,82 6

51,7 2354,5 51,7 171440, 1

Інформація про кількість сміттєзвалищ (полігонів) станом на 01.01. 2010 року Таблиця 8.4 № з/п

Назва одиниці адміністративнотериторіального устрою регіону

2 Сміттєзвалища

Всього

Кількість) 3

Площі під твердими побутовими відходами, га 4

Зміни площі (+/-) у відношенні до попереднього року

161 …. 1.

Полігони Полігон №5 ВАТ «Київспецтранс» Всього Заводи по переробці твердих побутових відходів Філіал «Завод «Енергія» Київенерго» Усього

1 1

35,75 35,75

0 0

8,83

Поводження з непридатними пестицидами Таблиця 8.5 № з/п

Район

Усього

Перезатарено впродовж року, т

Знешкоджено впродовж року, т

Утворено (виявлено) впродовж року, т Непридатні пестициди в м.Києві відсутні -

Кількість на кінець року, т

Не менш важливе значення має і утилізація відходів від автотранспортних засобів, кількість яких щорічно збільшується. Не до кінця вирішена проблема утилізації шламів гальванічного виробництва та мулу від миття транспорту. Через те, що наявні технології очистки стічних вод недостатньо ефективні, відходи гальванічних виробництв є одним із основних джерел забруднення водного басейну міста високотоксичними важкими та кольоровими металами (цинк, нікель, хром, мідь, кадмій, тощо). Очисні споруди Бортницької станції аерації (БСА) щодобово затримують 9-12 тис.куб.м органічних речовин, забруднених солями важких металів. Щорічно на мулові площадки очисних споруд БСА надходить 1,8 млн.т осадів міських стічних вод та на піскоуловлювачах осаджується 10,92 тис.т піску. Після біологічної очистки ця велика кількість мулу ніде не використовується, а просто захоронюється в зв’язку з відсутністю технологій очистки і переробки. Це потребує відведення нових територій для їх накопичення. Не завершено захоронення берилійвмісних відходів, які зберігаються на підприємстві «Захід». Підприємством „Захід” завершено роботи по створенню тимчасового пункту зберігання контейнерів з берилійвмісними відходами і виконано значний об`єм робіт, а саме: очищено територію підприємства, приміщення та будівельні конструкції і обладнання спецкорпусу, відпрацьовані фільтри вентсистем, пластикове покриття, елементи демонтованого устаткування та оснащення герметично упаковано в металеві спецконтейнери в кількості 111 штук. Пункт тимчасового зберігання контейнерів з берилійвмісними відходами обладнано безпосередньо на території підприємства „Захід” у приміщенні технологічного корпусу, грунт, на якому були розміщені контейнери, знято і також завантажено у сховище. Остаточним завершенням очисних робіт повинно бути встановлення залишкових рівнів забруднення на підприємстві, прийняття результатів очистки міжвідомчою комісією та забезпечення охорони вказаного об`єкту. Слід зазначити, що екологічно безпечні технології знищення чи утилізації берилійвмісних відходів в Україні відсутні.

162

Окремо потрібно розглядати відходи рослинного походження, які щорічно утворюються у достатньо великій кількості - це відходи деревини, листя та гілок від обрізки зелених насаджень. В даний час ці тонни рослинної маси частково спалюються, а частково вивозяться на полігони. Проте, без великих затрат для міста, можливо налагодити переробку їх в біогумус з наступним поверненням його в обіг землекористування для збагачення та рекультивації земель паркової зони. Національним аграрним Університетом виконано науково-дослідну роботу “Біотехнологічна утилізація органічних відходів та використання кінцевих продуктів для реанімації грунтів”, яка не впроваджується. В місті збільшується кількість підприємств, що займаються збором та утилізацією окремих видів відходів як вторинної сировини, а саме: макулатура, склобій, полімерні відходи, відходи гуми, у тому числі зношені шини, матеріали текстильні вторинні та інше (табл. 8.7.). Відповідно до Закону України “Про ліцензування окремих видів діяльності” ліцензії на поводження з небезпечними відходами та ліцензії на право збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини видаються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. Поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами регулюється шляхом: 1.Надання дозволів на утворення та розміщення відходів, надано у 2009 році 1780 дозволів (у 2008р. -1732); 2.Ведення реєстру місць видалення відходів, погодження та проведення ревізій (перегляд й оновлення) даних паспортів місць видалення відходів. У 2009 році 96 погоджень та проведення ревізій (у 2008р. -134); 3. Ведення реєстру об’єктів утворення та оброблення відходів, затвердження реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів. За звітній період затверджено 91 реєстрова карта (у 2008р. -92); 4. Надання дозволів на зберігання, використання, захоронення, знешкодження та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів. У 2009 році надано 124 дозволи (у 2008р. -207). Крім цього, надано 36 (у 2007р. - 26) погоджень місць поховання твердих побутових відходів та нетоксичних промислових відходів, 3 висновки для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пестицидами та агрохімікатами, 4 висновки підприємствам м. Києва для отримання ліцензії на господарську діяльність. Слід вказати на позитивні зрушення в сфері поводження з відходами. За кошти Київського міського фонду охорони навколишнього природного середовища у 2009 році здійснено наступні заходи: - збір та демеркуризація відпрацьованих ртутьвмісних ламп, що зберігаються в бюджетних закладах освіти, медицини, культури, профінансовано 26,2 тис.грн; - розроблено процес зв’язування фільтрату у твердий, практично

163

водонерозчинний стан на полігоні твердих побутових відходів, що дозволить запобігти прониканню фільтрату в грунтові та підземні води, профінансовано 220,00 тис.грн. Крім цього виконувались наступні роботи: - на виконання Програми утилізації рослинних відходів у м. Києві на 20072010 роки проводилась утилізація та компостування рослинних відходів; - щомісяця ліквідовувались несанкціоновані звалища відходів, можна відмітити, що у їх ліквідації активну участь приймали студенти, школярі та молодіжні екологічні організації. В листопаді відбулась акція по прибиранню території лісу прилеглого до ДВРЗ-1. В акції приймали участь волонтери ГО “Молодіжний екологічний центр Дніпровського району”, а також всі бажаючі жителі столиці. 8.3. Використання відходів як вторинної сировини Об`єми утворення відходів в найбільшому мегаполісі країни постійно зростають і лише 10-15 відсотків використовується як вторинний ресурс, хоча розраховані потенційні можливості складають 75 % вторинної сировини. Решта відходів – 85-90 відсотків потрапляє на звалища без сортування. До морфологічного складу ТПВ належать наступні компоненти: папір, картон 2030%, харчові відходи 28-45%, деревина 1,5-4%, метал чорний 1,5-4,5%, текстиль 4-7%, скло 3-8%, шкіра, гума, взуття 1-4%, фаянс 1-3%, пластмаса 1,55%. Існуюча система збору побутових відходів не дозволяє охопити і виділити із загальної маси відходів фракції ресурсоцінних матеріалів (паперу, картону, скла, металу, пластмаси і інших корисних матеріалів). Динаміка використання відходів Таблиця 8.6 № з/п 1 2 3

Показник Обсяги утворення відходів, т Обсяги використання відходів, т Рівень використання, %

2000 рік 4728,5 2357,0 50

2007 рік 13451,1 7009,0 52

2008 рік 10880,9 5793,2 53

2009 рік 5358,708 1182,504 22

164

Динаміка утворення-використання відходів 16000 13451,1

14000 12000

10880,9

10000

8933,7

8000 6000 4000

7009 5793,2

5444,3

4728,5

5358,708

2357 1182,504

2000 0 2000 рік

2006 рік

2007 рік

Обсяги утворення відходів, т

2008 рік

2009 рік

Обсяги використання відходів, т

Рисунок 8.2. Динаміка утворення-використання відходів Одним із болючих питань є питання створення та розміщення об`єктів по збиранню відходів рослинного походження (опале листя, трава, дрібне гілля деревини) для подальшого їх компостування (спецмайданчики). На сьогоднішній день спецмайданчики створено не в усіх районах міста, в результаті чого відходи рослинного походження в перемішку з побутовими і іншими відходами вивозяться на полігони міста Києва і завод «Енергія», що є порушенням чинного законодавства. Для вирішення вказаних проблем необхідно використати комплексний підхід, складовою частиною якого є впровадження системи роздільного збору ресурсноцінних компонентів твердих побутових відходів. Комплексний підхід до вирішення задач по впровадженню системи роздільного збору ресурсноцінних компонентів ТПВ включає необхідність вирішення наступних задач: -екологічна - зменшення використання природних ресурсів за рахунок повернення у цикл виробництва вторинних матеріалів, а також подовження терміну дії існуючих полігонів ТПВ за рахунок зменшення об`ємів відходів, які надходять для захоронення; -естетична впровадження системи роздільного збору передбачає використання євроконтейнерів і мусоровозів із заднім завантаженням, які білиш гармонійно вписуються в інфраструктуру міста і не спричиняють забрудненню території як при збиранні, так і при транспортуванні відходів; -економічна – одержання додаткового доходу від реалізації вторинних ресурсів і їх витрати на подальший розвиток системи поводження з відходами, а також зменшення витрат на вивезення і захоронення ТПВ.

165

Практичний досвід впровадження системи роздільного збору ресурсноцінних компонентів ТПВ показує, що її використання дозволяє лише на початковому етапі скоротити об`єми ТПВ, які раніше вивозилися на полігон, мінімум на 20 – 30 %. В м. Києві з 2007 року розпочато впровадження системи роздільного збору ТПВ. Для удосконалення системи використання вторинних ресурсів в народногосподарському комплексі міста необхідно вирішити комплекс питань інформативного, організаційно-правового, науково-технічного та економічного характеру. Більшість цих питань для свого вирішення не потребує значних капіталовкладень, а залежить лише від зацікавленості та організаційної діяльності місцевих органів управління. 8.4. Транскордонні перевезення відходів Інформація щодо транскордонних перевезень відходів на митній території м. Києва за 2009 рік. Таблиця 8.7 Види відходів

Імпорт, т

Шлаки, що містять мідь Одяг бувший у вжитку

Експорт, т 2075

3583

Тютюнова жилка

Відходи пластмас

119

Вуглець технічний (сажа)

180

Відходи бавовни

520

Склобій

140

1922

Відходи какао

Відпрацьовані каталізатори

Шини бувші у вжитку

Шлак доменний

8946

Пивна суха дробина

115

8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами Існуюча нормативно-правова база потребує розробки і впровадження заходів пов’язаних з організаційними та економічними засадами діяльності направленої на запобігання або зменшення обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини на території України. Для вирішення цих питань необхідно: По-перше розробити і впровадити нову редакцію Державного класифікатору відходів, тобто зробити систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці. Розробка повинна проводитись на базі різнобічної та обґрунтованої інформації про

166

утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів. Для отримання такої інформації необхідно впровадити єдину систему (базу даних) по всій Україні. База даних повинна відображати всі види відходів, які утворюються на території України у всіх галузях промисловості та сільського господарства. Дані для наповнення бази даних повинні отримувати місцеві управління спираючись на інформацію представлену підприємствами та установами на яких утворюються відходи. Аналіз отриманих даних повинні провести експерти і запровадити єдину форму комп’ютерної версії по всій території України. По-друге розробити відповідно до появи нових галузей промисловості та нових технологій, від яких утворюються відходи, перелік окремих видів відходів як вторинної сировини. Визначить щодо напрямків використання вторинної сировини, рекомендацій по застосуванню різних видів вторинної сировини в якості сировини, для різних технологічних процесів. Керуючись створеною базою ретельно контролювати перевезення через кордон України різних видів вторинної сировини. По-третє розробити доповнення до Державного класифікатору відходів спираючись на представлені виробниками відходів статистичні відомості (сформовані на базі нормативно-правових актів) щодо визначення класу небезпеки відходів різних галузей промисловості та сільського господарства. Залучити до проведення цієї роботи фахівців органів СЕС та МОЗ. Керуючись єдиною створеною базою даних щодо підприємств та відходів які утворюються в наслідок їх господарської діяльності, можливо запровадити єдиний організаційно-економічний механізм стимулювання господарської діяльності у сфері поводження з відходами. Для цього необхідно проводити лімітування обсягів утворення та розміщення відходів. Межі лімітування встановлювати для кожного окремого підприємства і для окремого населеного пункту, виходячи із потужностей полігонів для захоронення відходів, а також із виробничих потужностей підприємств по переробці токсичних відходів, або по використанню відходів в якості сировини. Встановити нормативи плати за розміщення відходів із диференціацією платежів залежно від рівня небезпеки відходів та цінності території. Надавати фінансову підтримку у вигляді податкових, кредитних та інших пільг підприємствам, які утилізують, зменшують обсяги та впроваджують нові технології по переробці і утилізації відходів. Звернути окрему увагу на фінансування науково-дослідних робіт з конкретних проблем утилізації відходів і зменшення їх створення. Надавати можливість підприємствам фінансувати науково-дослідні роботи із фондів для цільового фінансування заходів щодо утилізації відходів (можливість залучення вітчизняних та іноземних інвесторів) та частини коштів від платежів за розміщення відходів. За розміщення відходів у навколишньому природному середовищу із суб’єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території на якій

167

вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища. Поповнення фондів необхідне для подальшого фінансування заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення, впровадження нових технологій та проведення відповідної соціальної політики серед населення. Від плати за розміщення відходів на своїх територіях звільняються підприємства, які мають ліцензії на певний вид господарської діяльності пов'язаний із заготівлею вторинної сировини Нове європейське законодавство вважає, що єдиним екологічноекономічним ефективним методом утилізації ТПВ є метод термічної переробки, усі інші методи є умовно достатніми. Починаючи з червня 2005р., згідно з директивою ЄС, заборонено вивозити на полігони необроблені відходи. Вважаємо, що в умовах України необхідно об’єднати процеси сортування ТПВ (щорічний ріст обсягів утворення ТПВ становить 20% - що необхідно враховувати при плануванні схеми утилізації та проектування потужностей з сортування та переробки сміття) з термічною обробкою. Якщо дотримуватись цих принципів у сфері поводження з відходами потенційні інвестори отримують технології, які забезпечать їм прибуток в якості отримання вторинних ресурсів і додаткового тепла та електроенергії (що в умовах світової енергетичної кризи дуже актуально). Реалізація принципу відповідальності виробника за збір і переробку окремих видів продукції після її використання полягає в розумінні основного принципу створення будь якого виробництва, ще на стадії проектування будь якого підприємства, до складу проекту повинні входити заходи по реалізації відходів виробництва, а також збору та переробки окремих видів продукції. Що стосується стимулювання населення на підтримку програми роздільного збору відходів, для цього потрібно створити соціальну програму по розробці поетапного впровадження соціальних і економічних заходів при роботі з населенням. До загальних пунктів такої програми можуть відноситись створення правових економічних важелів впливу на установи та організації міста (Ст.40 Закону України «Про відходи») з ціллю забезпечення мінімального утворення відходів в цілому та розширення їх використання у господарській діяльності, запобігаючи при цьому шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище. Необхідне також впровадження передових науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання. Впровадження передових технологій дасть необхідний економічний ефект, що в свою чергу підвищить рентабельність підприємств і «спрацює» в якості додаткового аргументу на користь збору вторинної сировини.

168

9. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки Технологічний розвиток ставить людину в умови, коли вона може зруйнувати сама себе і свій світ. Іншими словами, домінантною стає думка про те, що зараз не тільки військовими, але й іншими засобами можна зруйнувати світ. Сьогодні відповідальність за виживання людського роду набуває більш широкого значення, стосується мирного використання технологічних засобів, зв’язує між собою основні форми життя суспільства: кількість і якість розвитку, екологічну рівновагу, демографічний ріст, військові витрати. Діяльність підприємств, що становлять підвищену екологічну небезпеку, може призвести до негативних явищ, до незворотних змін у системі „здоров’я населення – навколишнє природне середовище”, до виникнення аварії, наслідки якої призведуть до порушення нормальних умов життя і діяльності людей, функціонування рослинного та тваринного світу та погіршення стану довкілля в цілому. 9.2. Об’єкти підвищеної екологічної безпеки З метою завчасного запобігання виникнення техногенно-екологічної небезпеки, Постановою Кабінету Міністрів від 27.07.1995р. № 554, затверджений перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. До таких об’єктів можна віднести: Дніпровську водопровідну станцію, Деснянську водопровідну станцію, ТЕЦ-5 АЕК "Київенерго", ТЕЦ-6 АЕК "Київенерго”, Філіал "Завод "Енергія" Київенерго", ЗАТ „Енергогенеруюча компанія “Дартеплоцентраль", Бортницьку станцію аерації (БСА), ВАТ "Радикал", Підприємство "Захід", Київський ПЗРВДМСК УкрДО "Радон". Дніпровська водопровідна станція ВАТ “АК “Київводоканал” Дніпровська водопровідна станція (ДнВС) є одним з основних джерел постачання питної води до міст Києва та Вишгорода. Основну небезпеку становить хлорне господарство. Небезпека об'єктів хлорного господарства станції пов'язана з можливістю викиду хлору і розповсюдженням токсичної хлорної хвилі. Хлор є сильнодіючою отруйною речовиною 2-го класу небезпеки, використовується у кількості, яка перевищує критичні значення, тому в аварійній ситуації можливе зараження хлором не тільки території станції, а також поруч розташованих дачних ділянок, лікарняного комплексу, ґрунту, атмосфери, води р. Дніпро, лісових насаджень, інтоксикації населення. Бортницька станція аерації Аналіз наявної інформації щодо функціонування Бортницької станції аерації (БСА) ВАТ “АК “Київводоканал” свідчить про можливі негативні наслідки її подальшої експлуатації без проведення капітального ремонту. Основною проблемою нормального функціонування споруд БСА є їх повний

169

фізичний та моральний знос, будівельні конструкції, насоси, трубопроводи та інше обладнання 1-ї черги очисних споруд станції є непридатним для їх подальшої експлуатації, а деякі з них знаходяться в аварійному стані. Крім цього, подальше використання існуючих мулових полів може призвести до їх переповнення, прориву дамби, так як на даний час фактичний обсяг осадів вдвічі перевищує проектне навантаження. Не вирішення проблеми може призвести до виникнення техногенних аварій та створити передумови до виникнення надзвичайної екологічної ситуації. Полігон № 5 знаходиться в зоні надмірного зволоження (атмосферні опади – 667 мм, випаровування з поверхні – 420 мм), що призвело до накопичення великих мас фільтраційних вод, за оцінками різних інституцій, від 300 до 500 тис.т. Експлуатація очисної установки німецької фірми „Пал-Рохем”, яка почала працювати з лютого 1999 р., не вирішила проблеми зменшення об’єму фільтрату, тому що проектна потужність установки складає 70 тис.м3 фільтрату в рік, тоді як від атмосферних опадів фільтрату утворюється близько 83 тис.м3 без урахування води, яка поступає з побутовими відходами. Все це є потенційною загрозою для забруднення поверхневих та підземних вод, а також не виключена можливість прориву дамб, що може призвести до непередбачених наслідків в результаті попадання величезної кількості фільтрату через р. Сіверка в р. Дніпро. На весні 2006 року таки стався прорив захисної дамби, в результаті чого спостерігалося аварійне забруднення прилеглої території та р. Сіверка. Через не вирішення питання знешкодження фільтрату, в регіоні склалася загрозлива для довкілля і здоров’я населення ситуація. Однак, попри очевидну екологічну небезпеку для довкілля та здоров'я населення, яка існує тривалий час, проблеми полігону не вирішувалися, кошти в повному обсязі на реконструкцію полігону та модернізацію обладнання не виділялись. Крім цього, на території м. Києва довгий час працювали підприємства, відходи виробництва яких негативно впливали і продовжують впливати на стан довкілля. До осередків забруднення, які існують протягом тривалого часу і становлять загрозу для довкілля та здоров’я людей, можна віднести такі підприємства , як ВАТ „Радикал” та підприємство „Захід”. ВАТ „Радикал” (колишній завод хімікатів) було введено в експлуатацію в 1954 р. Для виробництва хлору і каустику на підприємстві використовувалася ртуть. На основі хлору вироблялись ДДТ і дуети ДДТ, хлорокис міді, дихлоральсечовина, монохлорамін і ціла низка інших ядохімікатів і гербіцидів, що призвело до забруднення шкідливими речовинами не тільки території підприємства, а й прилеглих до нього міських територій. На цей час усі шкідливі виробництва ВАТ „Радикал” виведено з експлуатації. Ртуть з електролізерів вилучено і відправлено на переробку в м. Горлівку, але проблема очищення забруднених будівель і територій залишається.

170

На підприємстві „Захід” потребує вирішення питання зберігання відходів берилієвого виробництва, які упаковано в 111 контейнерів і знаходяться на території підприємства, що категорично заборонено санітарними нормами. Це може призвести до забруднення території берилієм (перший клас небезпеки).

Фото 9.1. Державне підприємство "Київський державний міжобласний спецкомбінат "УДО "Радон" На Київському ПЗРВДМСК УкрДО "Радон" – зберігаються відходи в рідкій та твердій фазі. Найбільша кількість тритію скупчена в заглиблених в землю сховищах твердих радіоактивних відходів. Сховища твердих високоактивних джерел іонізуючих випромінювань є потенційно небезпечними. Порушення цілісності сховищ твердих радіоактивних відходів може спричинити забруднення підземних водних горизонтів, що негативно вплине на навколишнє природне середовище та на здоров'я населення. Виходячи із небезпеки, яка потенційно існує у місті Києві, є ряд пропозицій, а саме: 1. Підприємства, які знаходяться в межах Києва і носять в собі потенційну небезпеку (техногенну і як наслідок екологічну) необхідно винести за межі Києва. Потрібно зазначити, що соціальні питання пов’язані з даною проблемою (віддаленість від житла працівників, додаткові виплати на проїзд та інше) потрібно вирішувати не тільки підприємствам, але й на рівні Київської державної адміністрації та Уряду України. 2. Нагальною потребою є створення більш жорстких умов щодо сплати відшкодування за дії, які заподіяли шкоду навколишньому природному середовищу. Підприємству на сьогодні вигідніше заплатити штраф за заподіяну шкоду ніж закупити дороге обладнання для очищення власних виробничих викидів. Принцип „платить забруднювач” повинен бути реально втілений в діяльність контролюючих органів.

171

3. Необхідною умовою повинна стати обов’язкова екологічна паспортизація підприємств та екологічний аудит, з метою перевірки та оцінки діяльності підприємств, які здійснюють екологічно-небезпечну діяльність, а також джерел підвищеної екологічної небезпеки. Проведення екологічного аудиту є обов'язковим для: екологонебезпечних об'єктів і підприємств; військових, оборонних та інших об'єктів, що становлять державну таємницю та які мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища, або потенційно здатні негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я населення; проведення екологічного страхування з метою визначення ставок чи розмірів страхових платежів і відшкодування збитків, заподіяних порушенням вимог екологічного законодавства. 9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія 9.3.1. Радіаційне забруднення територій Радіаційний стан у м. Києві залишається стабільним. Протягом останніх років у м. Києві експозиційна доза гамма-випромінювання становить 10-14 мкР/год., має незначні сезонні коливання. У 2009 році різких коливань та аномально високих показників гамма-випромінювання в атмосферному повітрі у межах м. Києва не зафіксовано. Середньомісячне значення гамма-фону мкР/год за постами в м. Києві ( 2009 р.) cічень 16

лютий

березень

квітень

травень

червень

липень серпень

вересень

жотень

0 Київ АМСЦ (Жуляни)

АМСЦ Святошин

Багринова гора

Гідропарк

Рисунок 9.1. Радіаційний стан

листопад грудень

172

9.3.2. Радіоактивні відходи Діяльність по поводженню з радіоактивними відходами, що утворюються при використанні джерел іонізуючого випромінювання в народному господарстві, виконує державне об’єднання „Радон”, яке має у своєму складі шість державних міжобласних спеціалізованих комбінатів (ДМСК), один з них розташовано на території м. Києва. Державне об’єднання „Радон” виконує роботи, пов’язані із збиранням, транспортуванням, зберіганням та захороненням низько - і середньо-активних твердих радіоактивних відходів та рідких радіоактивних відходів, а також відпрацьованих ДІВ з усіх підприємств, установ та організацій, крім підприємств енергетичної галузі. На Київському ДМСК експлуатується технологічний ангар для тимчасового зберігання твердих радіоактивних відходів (ТРВ). Сховища Київського ДМСК будувались за недосконалими проектами, розробленими ще в кінці 50-х років, що призвело до радіаційної аварії на Київському ДМСК, внаслідок якої сталося забруднення ґрунтових вод радіонуклідом тритію поза межами сховищ в санітарно-захисній зоні ДМСК. Для кардинального вирішення проблеми нерозповсюдження радіонуклідів з аварійних сховищ необхідно здійснити перезахоронення твердих радіоактивних відходів. Звертає на себе увагу швидке заповнення проектних об’ємів сховищ твердих радіоактивних відходів. Це відбувається внаслідок того, що тверді радіоактивні відходи в цих сховищах зберігаються/захоронюються без будь-якого кондиціонування, а захоронення відпрацьованих ДІВ здійснюється у біозахисті, в той час, згідно з вимогами нормативних документів, їх захоронення має проводитися тільки у спеціалізованих сховищах шляхом безконтейнерного розвантаження джерел. Проблема наявності вільних сховищ на Київському ДМСК та надійності їх конструкції з точки зору радіаційної безпеки є найбільш гострою. Відсутність технологій і обладнання для переробки радіоактивних відходів на Київському ДМСК ще більш загострює цю проблему. Іншою проблемою, яка потребує якнайшвидшого вирішення, є значний дефіцит на Київському ДМСК обладнання для вимірювання вмісту тритію в різних середовищах, не достатньо апаратури для визначення радіонуклідного складу альфа– та бета– випромінюючих радіоактивних речовин. Через недостатнє фінансування ця проблема не вирішується. Джерела іонізуючого випромінювання у вигляді радіоактивних речовин або пристроїв, генеруючих іонізуюче випромінювання, ефективно використовуються в багатьох галузях народного господарства України. Разом з тим, використання джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ) створює ризик додаткового опромінення, тому небезпека, пов’язана з використанням ДІВ, обмежується державою через державне регулювання безпеки діяльності з ДІВ. Державне регулювання здійснення діяльності з ДІВ, передбачає: встановлення норм, правил та стандартів з радіаційної безпеки; сертифікацію ДІВ з підвищеною небезпекою, державну реєстрацію ДІВ та надання ліцензій

173

на ведення діяльності з ДІВ; здійснення нагляду за дотриманням нормативних вимог та умов наданих дозволів. Наглядова діяльність, державний контроль, відповідно до ст. 5 Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, віднесена до основних принципів державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту. Здійснення інспекційних перевірок дають можливість підтримувати радіаційну безпеку в м. Києві на рівні, який відповідає національним та міжнародним стандартам з радіаційної безпеки. Окремою проблемою залишається поводження з відпрацьованими ДІВ високої активності (більше тисячі Кі) на основі кобальту-60 та стронцію-90. Зберігання таких джерел на спеціалізованих підприємствах по поводженню з радіоактивними відходами потребує побудови спеціальних сховищ. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2006р №796 «Питання державного комітету ядерного регулювання» та на виконання спільного наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державного комітету ядерного регулювання України від 05.07.2006р. №320/100 повноваження щодо ліцензування провадженню діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, а також здійсненню контролю за додержанням вимог норм та правил з радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання передано Державному комітету ядерного регулювання України.

174

10. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 10.1. Ведення сільського господарства в Україні Сільське господарство – одна з головних галузей матеріального виробництва, що має важливе значення для постачання продовольства для населення та сировини для промисловості. Сільське господарство України складається з двох великих, взаємопов’язаних комплексів – рослинництва та тваринництва. До рослинництва належать виробництво зерна, буряку, льону-довгунця, соняшнику, картоплі, овочів, плодів, ягід, винограду тощо. У складі тваринництва переважають скотарство, свинарство, вівчарство, бджільництво, конярство, звіроводство, рибоводство. Основу сільськогосподарського виробництва творять земельні ресурси. Землі, придатні для ведення сільського господарства, одержали назву сільськогосподарських угідь. Сільське господарство у м. Києві слабо розвинуто, оскільки місто швидко розвивається та щільно забудоване. Найтиповіші представники цієї галузі в м. Києві є: СГ ТОВ АК "Хотівське", КСП "Пуща-Водиця". Агрокомбінат "Хотівський" створений у 2000 році, згідно з Указом президента України від 03.12.1999 року №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки". Територіально господарство розташоване на півдні району на землях 4 рад: Голосіївської (м.Київ), Лісниківської, Ходосівської, Хотівської сільських рад та 6 населених пунктів: Пирогів, Чапаївка, Ходосівка, Лісники, Кремени ще та Хотів. Загальна площа сільськогосподарських угідь складає 2512га. У господарстві є машиннотракторний парк, автопарк, ремонтна майстерня, будівельний цех, цех переробки, тепличне господарство. СГ ТОВ АК "Хотівський" займається вирощуванням зернових та кормових культур, овочів та продукції садівництва та грибівництва. Під посіви зернових культур щорічно відводиться до 550га посівних площ. Крім того на підприємстві займаються вирощуванням багаторічних трав та насінників конюшини, рейгасу, люцерни та вівсяниці червоної. Господарство має 86га багаторічних насаджень (садів). Агрокомбінат “Пуща-Водиця” є високорентабельним прибутковим багатогалузевим господарством. Сільськогосподарські угіддя агрокомбінату розташовані в двох адміністративних районах м. Києва – Оболонському й Подільському. Підприємство здійснює свою діяльність на земельній ділянці площею 261,2 га, з яких 85,2 га оброблюваних земель та 176,09 га земель зайнятих багаторічними насадженнями. Виробнича спеціалізація: овочівництво закритого і відкритого ґрунтів, промислове грибівництво, садівництво, молочне і м’ясне тваринництво, переробка овочів, фруктів, грибів і м’яса. Виробництво має цілорічний характер. На ринки Києва, Київської області та інших регіонів України агрокомбінат постачає свіжу овочеву продукцію, гриби, фрукти, ягоди, плодоовочеві, грибні та м’ясні консерви, вітамінізовані соки й напої, м’ясо і

175

молокопродукти, хліб і хлібобулочні вироби, макаронні вироби, квіти. Загалом, в асортименті підприємства налічується 118 найменувань продукції. 10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі Мінеральні та органічні добрива містять елементи живлення рослин і застосовуються для підвищення родючості грунту. На території України дозволяється використання тільки тих мінеральних та органічних добрив, які пройшли державну реєстрацію в установленому порядку та включені до "Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні". Однією із обов'язкових умов державної реєстрації та включення до "Переліку" є наявність позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, обґрунтованого на підставі токсиколого гігієнічної оцінки небезпечності для здоров'я людини та середовища життєдіяльності і затвердженого Головним державним санітарним лікарем України. Рівні небезпечних факторів при поводженні з мінеральними добривами не повинні перевищувати встановлених санітарних норм. Внесення мінеральних та органічних добрив у грунт сільськогосподарськими підприємствами Таблиця 10.1 2000 Загальна посівна площа, тис. га Мінеральні добрива: Всього внесено в поживних речовинах, тис. ц У тому числі: азотних, тис. ц фосфорних, тис. ц калійних, тис. ц азотно-фосфорно-калійних, тис. ц Удобрена площа під урожай, тис. га % удобреної площі Внесено на 1 га, кг У тому числі: азотних, кг фосфорних, кг калійних, кг азотно-фосфорно-калійних, кг Органічні добрива: Всього внесено в поживних речовинах, тис. т Удобрена площа, тис. га % удобреної площі Внесено на 1 га, т

2005 3,020

2006 2,906

2007 2,773

2008 2,451

2009 2,5

2,254 0,361 0,733 3,348 2,184

2,085 0,473 0,892 3,450 2,317

1,588 0,328 0,592 2,509 1,938

1,103 0,126 0,437 1,666 1,605

1,0 0,13 0,5 1,7 1,6

507 780530 104873 223029 1108492

452 784775 75008 188680 1048463

386 509849 68938 169596 748383

327 355650 47067 122154 524871

28,759

27,192

21,393

13,917

0,375

0,319

0,395

0,442

76,7

10.3. Використання пестицидів у сільському господарстві Пестициди – токсичні сполуки або суміші речовин хімічного й біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів – бур’янів, комах, гризунів, бактерій тощо, не завдаючи особливої шкоди корисним культурам.

176

В Україні використовують пестициди трьох груп. До першої належать препарати рослинного, грибного і бактеріального походження, до другої неорганічні препарати міді, заліза, до третьої - препарати промислового органічного синтезу: органічні сполуки хлору, фосфору, ртуті та інших металів. Застосування пестицидів в Україні регламентовано законодавством. В 2003 році до Переліку дозволених пестицидів було внесено 492 препарати, діючу речовину яких представляють 219 хімічних сполук. Серед них: - Вуглеводні, спирти, феноли, прості ефіри, альдегіди, кетони, хінони; Хлорорганічні сполуки; - Органічні сполуки фосфору; - Нітросполуки; - Аміни та солі четвертинних амонієвих солей; - Карбонові кислоти та їхні похідні; - Похідні вугільної кислоти; - Похідні карбамінової кислоти; - Похідні тіо та дитіокарбамінової кислот; - Похідні сечовини та тіосечовини, гуанідину; - Похідні урацилу; - Тіоли; - сульфіди сильфони та їхні похідні; - Тіоціанати та ізотіоціанати; - Похідні сульфітної та сульфатної кислот; - Сильфонові кислоти та їхні похідні; - Похідні гідразину та азосполуки; - Гетероциклічні сполуки; - Органічні сполуки ртуті; - Органічні сполуки олова, кремнію, германію та свиню; - Сполуки миш'яку, сурми, вісмуту, заліза, бору; - Неорганічні пестициди. Застосування засобів захисту рослин Таблиця 10.2 2000 Витрати засобів захисту рослин, т Площа, на якій застосовувалися засоби захисту рослин, тис. га Кількість внесених пестицидів на 1 га, кг

2005 5,08 300

2006 4,8 300

2007 3,3 300

2008 2,7 300

2009 2,7 300

16,9

177

11. ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИКИ НА ДОВКІЛЛЯ 11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі Києва Динаміка використання паливно-енергетичних ресурсів Таблиця 11.1 2000 Споживання паливно-енергетичних ресурсів на енергетичні цілі, тис. т у.п. Темп зміни, % до обсягу 2000 р. Споживання електроенергії млн. кВт.г Темп зміни, % до обсягу 2000 р. Споживання палива, тис.т у.п. Темп зміни, % до обсягу 2000 р.

2006

2007

2008

6043,6

9098,2

8499,3

8628,4

5773,4

150,5%

140,6%

142,8%

95,5%

2852,7

3398,1

3298,1

3765,7

3293,2

119,1%

115,6%

132,0%

115,4%

4278,5

4426,8

4168,2

4000,7

3737,6

103,5%

97,4%

93,5%

87,4%

Споживання паливно-енергетичних ресурсів на енергетичні цілі, тис. т у.п. 12000 9665,1

10000

9098,2

8499,3

8628,4

8000 6043,6

5773,4

6000 4000 2000 0 2000

2005

2009

2006

2007

2008

2009

Споживання паливно-енергетичних ресурсів на енергетичні цілі, тис. т у.п.

Рисинук 11.1 Споживання паливно-енергетичних ресурсів на енергетичні цілі т.у.п.

178

Викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами підприємств, що виробляють електроенергію, газ та воду у 2009 році Таблиця 11.2 Кількість підприємств

Усього стаціонарними джерелами

Обсяги Обсяг викидів на викидів, тис. одиницю т реалізованої продукції, кг/грн

6295,9

Темп зміни, % порівняно з 2008 роком

обсягів викидів 103

Усього стаціонарними джерелами

Динаміка споживання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти Таблиця 11.3 Всього по Україні млн. т умовного палива /область, у % Вугілля кам’яне/ область, у % Газ природний, млрд. м³ / область, у % Бензин моторний / область, у % Газойлі (паливо дизельне) / область, у % Мазути топкові важкі / область, у %

2000 р.

2006 р.

2007 р.

154,0/3,4

207,7/2,9

210,7/2,8

63,3/0,3 68,4/5,7 2,9/6,9 4,9/2,0 1,2/4,2

70,4/0,3 70,6/5,7 4,4/9,1 5,6/5,4 1,1/0,9

70,8/0,4 66,8/5,7 4,8/10,4 6,1/4,9 1,2/0,2

2008 р. 194,5/3,1

2009 р. 169,7/3,2

70,4/0,4 63,5/5,8 5,1/11,8 6,2/6,5 1,2/0,1

63,0/0,5 50,1/5,8 4,7/10,6 5,3/5,7 2,1/19,0

Структура використання паливних матеріалів

50% 40%

Вугілля кам’яне/ область, у %

Газ природний, млрд. м³ / область, у %

Бензин моторний / область, у %

Газойлі (паливо дизельне) / область, у %

Мазути топкові важкі / область, у %

Рисинук 11.2 Структура споживання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти

179

11.2. Ефективність енергоспоживання Під чинником ефективності енергоспоживання розуміються дії — комплекс аналогічних за своєю спрямованістю заходів, — що є причиною зміни стану основних елементів виробництва, тобто зміни стану техніки, технології, організації виробництва, праці і управління, кваліфікаційного складу працюючих і поліпшення їх використання . Всі чинники, що визначають рівень розвитку енергоспоживання, поділяються на зовнішні і внутрішні. Внутрішніми або внутрішньозаводськими називаються чинники, що залежать від діяльності розглянутого підприємства і функціонують в рамках даного підприємства. Одним із найзначніших і таких, що прямо впливають на обсяг споживання енергії, є такий внутрішній чинник, як обсяг виробництва окремих видів продукції. При збільшенні кількості виробленої продукції частіше всього збільшується і кількість спожитих енергоресурсів. Однак, це характерно не для всіх випадків. Вплив даного чинника не можна розглядати окремо від чинника структури виробленої продукції. При збільшенні виробництва менш енергоємної продукції величина основного показника споживання енергії — енергоємності — зменшиться, а при значних структурних змінах може зменшитися і кількість споживаних енергоресурсів. Динаміка використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти Таблиця 11.4 2000 р. Всього, т умовного палива Вугілля кам’яне Газ природний, тис. м³ Дрова для опалення, м³ щільних Інші види первинного палива, т умовного палива Кокс та напівкокс з вугілля кам’яного, вугілля бурого та торфу Бензин авіаційний Бензин моторний Фракції легкі інші Паливо реактивне типу гас Гас для технічних цілей Гас освітлювальний Газойлі (дизельне паливо) Мазути топкові важкі Масла мастильні для процесів очищення Масла мастильні Пропан і бутан скраплені Вазелін нафтовий, парафін, озокерит, інші мінеральні воски Бітум нафтовий і сланцевий Мастила відпрацьовані Присадки до мастил та палива Інші види нафтопродуктів, тон умовного палива

2008 р.

2007 р.

2006р.

5241,0 5950,0 Первинні види палива 180,6 193,8 3910,1 4031,0 39,1 34,2 0,1 6,0 Продукти переробки палива

2009 р.

5890,3

6049,3

5476,5

254,1 3769,5 35,2

274,6 3655,6 28,0

303,5 2899,1 35,3

1,6

1,8

0,7

…2 …2 154,4 0,0 143,3 47,3 1,9

…2 …2 382,9 0,2 56,1 0,3 0,0 289,5 10,4 0,0 5,2 10,6

…2 …2 455,0 0,2 67,6 0,2 0,0 343,1 2,2 0,0 5,5 12,0

…2 …2 590,1 0,1 58,7 0,3 0,0 402,8 1,2 0,0 5,2 13,5

…2 …2 544,3 0,0 46,4 0,1 0,0 321,0 378,8 …2 2,8 11,1

0,1 33,1 0,3 0,0

0,1 37,6 0,1 0,2

0,0 36,2 0,1 0,0

0,0 16,3 0,0 0,0

…2

180 Кам’яновугільний газ, одержаний шляхом перегонки в коксових печах тис.м³ Інші продукти переробки палива, тон умовного палива 2

1,0

Інформація конфіденційна відповідно до Закону України «Про державну статистику»

Динаміка споживання газу природнього 4500 4000

3910,1

4031 3769,5

3655,6

3500 2899,1

3000 2500 2000 1500 1000 500 0 2 000р.

2 006р.

2 007р.

2 008р.

2 009р.

Газ природний, тис. м³

Рисунок 11.3. Динаміка використання газу природного, тис.м.куб. Динаміка споживання вугілля кам’яного 350 300 250 200 150 100 50 0 2 000р.

2 006р.

2 007р.

2 008р.

2 009р.

Вугілля кам’яне

Рисунок 11.4. Динаміка використання вугілля кам’яного , тис.т.

181

Використання основних видів енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти за видами економічної діяльності у 2009 році Таблиця 11.5 Витрати палива в натуральному вимірі Витрачено т умовного палива Всього Сільське господарство, мисливство та лісове господарство Промисловість Добувна Переробна У тому числі металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення та ядерних матеріалів Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води Будівництво Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку Діяльність транспорту та зв’язку Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям Державне управління Освіта Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги Інші види діяльності 2

вугілля кам’яне тис.т.

газ природний млн.м3

бензин моторний тис.т.

газойлі (паливо дизельне) тис.т.

5476,5

303,5

2899,1

544,3

321,0

22,8

0,0

1,3

1,0

6,4

4053,7 1,7 274,6

294,0 0,8

2813,8 177,6

16,8 0,4 12,6

17,8 0,7 14,5

4,7

…2

1,5

0,6

1,3

0,2

…2

0,0

…2

85,5

…2

63,1

4,0

4,1

3777,5

293,1

2636,2

3,7

2,6

54,4

0,2

4,7

7,0

25,5

924,1

…2

6,8

471,4

141,0

281,6

5,9

11,7

20,5

119,9

51,7

…2

14,8

10,0

4,3

10,6 9,4

…2 …2

4,3 6,2

2,4 1,1

0,5 0,3

8,4

2,5

2,3

1,4

33,1

11,8

4,1

59,7

…

Інформація конфіденційна відповідно до Закону України «Про державну статистику»

11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі Нинішній стан паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) міста характеризується наявністю низки проблем, які перешкоджають його сталому функціонуванню, особливо в умовах значного зростання вартості енергоносіїв. Понад 25% кабельних ліній відпрацювали 30 років і більше, 41% трансформаторних підстанцій експлуатуються більше 25 років, що спричиняє зростання втрат електроенергії (2000 рік – 9,8%, 2007 рік – 15,6 %). Потребують відновлення і модернізації 49% магістральних теплових мереж, 43% теплових розподільчих мереж, 68% обладнання теплових пунктів; унаслідок незадовільної теплоізоляції в магістральних теплопроводах втрачається 16 % загальної величини відпуску теплоенергії, суттєвими є економічні збитки від частих аварій та значних обсягів ремонтних робіт. Відсутність упродовж останнього десятиліття комплексного підходу до територіального розвитку міста обумовила поглиблення невідповідності між розвитком інженерної інфраструктури та темпами нового будівництва. Щороку

182

Фото 11.1. Теплоелектроцентраль № 6 АЕК "Київенерго" максимальне електричне навантаження споживачів зростає на 5-6%. В окремих районах столиці склався дефіцит потужностей через брак джерел живлення (зокрема, в центрі, на лівобережжі, районах Подолу, Воскресінки). Вичерпано резерви теплопостачання новобудов у центральній частині Києва, районах житлових масивів Позняки, Осокорки, Оболонь, Відрадний, Нивки, Лівобережний. Негативний вплив на розвиток теплоенергетики має недостатнє впровадження у виробництво та житлово-комунальне господарство енергозберігаючих технологій низький рівень оснащення житла приладами обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів, особливо теплової енергії. 11.4. Використання альтернативних джерел енергії Використання альтернативних джерел енергії в АК «Київенерго» До складу Компанії входить філіал «Завод «Енергія» Київенерго». Філіал «Завод «Енергія» Київенерго» здійснює термічне перероблення твердих побутових відходів і на сьогодні є єдиним у м. Києві за своїм видом діяльності. Нині завод «Енергія» переробляє щороку до 25% твердих побутових відходів, що утворюються у м. Києві. На цей час сміттєспалювання розглядається, як найбільш опрацьований метод перероблення відходів у Європі. Завод працює цілодобово, технологія спалювання відходів є незмінною, склад вихідних димових, газів під котлоагрегаті» постійний протягом доби, тижня, місяця.

183

Діяльність філіалу «Завод «Енергія» Київенерго» здійснюється з постійним дотриманням технологічних та екологічних вимог. Для зменшення кількості забруднюючих речовин у димових газах та належного контролю за забрудненням навколишнього середовища виконано низку заходів, а саме: - виконано роботи з реконструкції всіх електрофільтрів, ефективність яких на сьогодні становить 98 ,99%; - встановлено обладнання «Кордон», яке в автоматичному режимі вимірює рівень радіації сміїтя; Крім того, фахівці АК «Київенерго» постійно працюють над подальшим поліпшенням екологічних показників підприємства. Розроблено проекти впровадження хімічного очищення димових газів ї реалізації теплової та електричної енергії із встановленням, турбогенератора.

184

12. ВПЛИВ ТРАНСПОРТУ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ 12.1 Транспортна система м. Києва Формування ефективного транспортного комплексу, спроможного задовольнити потреби населення у відповідних послугах та сповна реалізувати переваги транспортно-географічного розташування м. Києва є вагомим. Розширення площі житлових масивів, збільшення чисельності населення та підвищення його мобільності (з урахуванням приїжджих, іногородніх студентів, трудових і маятникових мігрантів людність Києва оцінюється на рівні близько 4,2 млн. осіб), швидке зростання парку приватного автотранспорту (за останні 10 років кількість транспортних засобів, зареєстрованих у м. Києві, зросли на 84% і в 2011 році прогнозується на рівні близько 900 тис. автомобілів) обумовили поглиблення невідповідності між пропускною спроможністю транспортної мережі та потребами в ній. Зі швидкою забудовою лівобережної частини міста загострились проблеми з обслуговуванням транспортних потоків на мостових переходах через р. Дніпро. Інтенсивність руху між правим і лівим берегом становить понад 300 тис. приведених одиниць на добу, в т.ч. за «години пік» — 27,1 тис, що на 20% перевищує пропускну спроможність діючих мостів. Такі ж тенденції характерні для більшості магістралей Києва, особливо його центру. Це призводить до значних економічних витрат, пов’язаних із зростанням та перепробігами транспорту, втрат пального, погіршення безпеки руху й екологічної ситуації в місті. Зростає навантаження на громадський транспорт. У «години пік» наповнюваність транспортних засобів перевищує їх пасажиромісткість у 1,5-2 рази, при цьому близько 70% парку транспортних засобів має понаднормативний знос (один і більше амортизаційних строків), створюючи тим самим перманентну аварійно небезпечну ситуацію. Існуючі підходи до управління транспортним комплексом Києва не спроможні вирішити наявні проблеми. Необхідним є перехід від практики вибіркової реконструкції окремих, найбільш перевантажених елементів вулично-шляхової мережі до комплексної реконструкції та будівництва магістралей і транспортних вузлів різних рівнів відповідно до положень Комплексної схеми транспорту м. Києва на період до 2020 року, забезпечення випереджаючого розвитку електричного пасажирського транспорту (метрополітену, швидкісного трамваю, тролейбусів) і скорочення кількості маршрутних таксомоторів як найбільш невигідного, з огляду на стан довкілля і безпеку руху, виду транспорту.

185

12.1.1. Обсяги транспортних перевезень Автомобільним транспортом за всіма видами сполучень у січні–грудні 2009р. перевезено (з урахуванням розрахункових даних фізичних осібпідприємців) 11,8 млн.т комерційних вантажів (74,1% до рівня 12 місяців 2008р.). За звітними даними підприємств-перевізників, за 12 місяців п.р. обсяг вантажних перевезень дорівнював 8,3 млн.т (на 35,3% менше, ніж у січні–грудні минулого року). Вантажооборот, виконаний автомобілями у звітному періоді, склав 4446,0 млн.ткм (88,4% до рівня січня–грудня 2008р.), з них підприємствами-перевізниками виконано 2366,7 млн.ткм (відповідно 82,8%). Автобусами за всіма видами сполучень у січні–грудні 2009р. перевезено (з урахуванням розрахункових даних фізичних осіб-підприємців) 479,3 млн. пасажирів (на 17,0% менше, ніж у січні– грудні 2008р.). За звітними даними, автобусами підприємств за 12 місяців п.р. перевезено 349,1 млн. пасажирів (85,6% до рівня минулого року). Пасажирооборот у звітному періоді склав 4,8 млрд.пас.км (на 31,0% менше обсягу 12 місяців 2008р.), з них підприємствами-перевізниками 3,8 млрд. пас.км (67,1% від рівня січня–грудня 2008р.). Авіакомпаніями, зареєстрованими в м.Києві, у січні–грудні 2009р. перевезено 52,5 тис.т вантажів (85,8% до січня–грудня 2008р.). Вантажооборот у звітному періоді склав 275,5 млн.ткм (94,5% від рівня січня–грудня 2008р.). Пасажирськими літаками в січні–грудні 2009р. перевезено 2470,7 тис. пасажирів (100,1% до січня–грудня 2008р.). Пасажирооборот склав 4243,9 млн.пас.км (94,5% від рівня січня–грудня 2008р.). Водним транспортом у січні–грудні 2009р. перевезено 3133,4 тис.т вантажів (40,3% до січня–грудня 2008р.), у т.ч. у закордонному сполученні 1953,3 тис.т (44,8% від обсягу січня–грудня 2008р.). Вантажооборот, виконаний торговельним флотом у звітному періоді, склав 4244,4 млн.ткм (47,1% до січня–грудня 2008р.), у т.ч. у закордонному сполученні – 3956,2 млн.ткм (46,3% від рівня січня–грудня 2008р.). Морським та річковим транспортом за період пасажирської навігації 2009р. перевезено 342,4 тис. пасажирів (95,0% до січня–грудня 2008р.), у т.ч. у закордонному сполученні 1,7 тис. пасажирів (45,9% від рівня січня–грудня 2008р.). Пасажирооборот, виконаний пасажирськими суднами, досяг 43,4 млн.пас.км (у 1,8 разів більше, ніж у січні–грудні 2008р.), у т.ч. у закордонному сполученні 4,7 млн.пас.км (у 5,8 разів більше, ніж у січні–грудні 2008р.). Обсяги транспортних перевезень Таблиця 12.1 Вид транспорту

Рік

Вантажооборот

2000

Перевезено вантажів млн. т % 15,9 40,0

Залізничний

млн.т.км. 30800,0

2006 2007

30,5 34,2

48227,6 54259,9

51,0 48,0

% 81,0

Перевезено пасажирів млн. % 141,7 9,0

млн.пас.км. 16400,0

% 80,0

79,0 78,0

193,1 136,3

18044,3 17696,1

53,0 51,0

8,0 8,0

Пасажирооборот

186

Автомобільний

2008 2009 2000

34,7 26,0 16,4

54,0 54,0 42,0

52776,0 37750,0 1434,9

78,0 80,0 4,0

137,7 132,1 402,7

7,0 9,0 25,0

17850,8 16275,9 2862,3

48,0 52,0 14,0

Водний

2006 2007 2008 2009 2000

20,1 26,9 21,8 19,2 7,0

33,0 38,0 34,0 40,0 18,0

4031,2 4711,9 5656,3 5066,8 5705,7

7,0 7,0 9,0 10,0 15,0

515,3 523,8 576,4 479,4 0,0

30,0 30,0 32,0 34,0 0

5350,0 5735,3 6807,9 4682,0 7,3

16,0 17,0 18,0 15,0 0

Авіаційний

2006 2007 2008 2009 2000

9,3 9,7 7,8 3,1 0,0

16,0 14,0 12,0 6,0 0

8570,1 10086,2 9008,7 4275,8 21,5

14,0 15,0 13,0 9,0 0

0,4 0,4 0,4 0,3 0,7

0 0 0 0 0

33,9 27,5 23,6 43,4 1256,0

0 0 0 0 6,0

0,1 0,1 0,1 0,1 -

0 0 0 0 -

239,9 312,4 291,9 276,0 -

0 0 0 1 -

1,5 1,9 2,5 2,5

0 0 0 0

2808,7 3500,7 4486,6 4242,9

Трубопровідний

2006 2007 2008 2009 2000 2006 2007 2008 2009

8,0 10,0 12,0 14,0 -

Міський електротранспорт

2000

1077,1

66,0

Всього

2006 2007 2008 2009 2000 2006 2007 2008 2009

39,3 60,0 70,9 64,4 48,4

100 100 100 100 100

37962,1 61068,8 69370,4 67732,9 47368,6

100 100 100 100 100

1043,9 1057,7 1095,6 799,5 1622,2 1700,2 1720,1 1812,6 1413,8

62,0 62,0 61,0 57,0 100 100 100 100 100

7457,6 7581,7 7866,1 5833,1 20525,6 33694,5 34541,3 37035,0 31077,3

23,0 22,0 22,0 19,0 100 100 100 100 100

Примітки.

*) Південно-Західна залізниця в цілому **) без урахування фізичних осіб-підприємців

187

Динаміка пасажирообороту 40000

37035 33694,5

35000

34541,3 31077,3

30000 25000 20525,6 20000 15000 10000 5000 0 2000

2006

2007

2008

2009

млн.пас.км

Рисунок 12.1. Динаміка пасажирообороту Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від окремих видів автотранспорту підприємств міста, тис.т. Таблиця 12.2 Роки

2000 2006 2007 2008 2009

Вантажні автомобілі 19,3 23,5 20,5 18,1 16,6

Пасажирські автобуси 9,9 8,3 6,8 5,8 4,9

Пасажирські легкові автомобілі 7,9 16,5 17,2 17,1 15,1

Спеціальні легкові автомобілі 1,6 1,8 1,7 1,7 1,5

Спеціальні нелегкові автомобілі 6,9 6,6 5,4 4,6 3,5

12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів Групування автомобілів за конструкцією, яка дозволяє використовувати паливо (незалежно від фактичного використання палива) Таблиця 12.3 Тип автомобіля (одиниць) Автомобілів всього Легкові автомобілі

Всього бензин

дизпаливо

За видами палива зріджений стиснений нафтовий газ газ

стиснений природний газ і бензин

890558

757098

96221

37228

763998

711187

28678

24133

дизпаливо та стиснений природний газ 11

188 Вантажні бортові Самоскиди Сідлові тягачі Пасажирські автобуси Спеціальні автомобілі Інші автомобілі

18140 8447

7489 2255

5923 5597

4725 593

3 2

9444

472

8834

136

11245

3013

7500

732

20019 59265

4960 27722

13644 26045

1411 5498

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення від використання окремих видів палива Таблиця 12.4 Роки

2000 2006 2007 2008 2009

Обсяги викидів, тис.т.

У тому числі від використання бензин газойлів паливо зрідженого та авіац. (дизельного реакт. стисненого газу палива) типу ГАС … 8,3 … 1,7 … 17,6 … 1,8 0,0 32,8 3,7 7,6 0,0 35,0 3,3 6,8 0,0 31,3 2,5 7,2

бензину

137,8 200,7 204,0 248,2 234,0

127,7 171,6 159,9 203,1 193,0

Частка викидів забруднюючих речовин від використання бензину у загальних обсягів викидів, % 92,7 85,5 78,4 81,8 82,5

Середній вік парку дорожніх механічних транспортних засобів Таблиця 12.5 Всього

Від 2 до 3 років

Від 3,1 до 5 років

Від 5,1 до 10 років

Більше 10 років

2009 377915

7878

8285

4723

5161

328171

2008 401909

7715 4831

355565

2007 373264

8078 4820

327725

2006 354847

... ...

311014

2000 ...

2251 357

...

2008

2009 81301

1999 371

57382

2007

79096

2006

1790 251

59420

70634

80914 1827 254

52943

... ...

65820

2009

2000 ...

74606 1499 440

...

1131 295

60923

2008 56974

1015 181

46637

2006

2007 42310

1127 204

33785

2000

37805

2009

... ...

30299

...

312153 5800 2322

...

4348 1456

277172

2008 209563

3378 873

182063

2007 182504

2464 559

160280

2006 130766

... ...

114226

2000 ...

17835 8280

...

2009 845975

15356 6845

723648

2008 747542

13898 6136

643685

2007 668712

13496

Самоскиди

5837

574733

2006 604332

...

521359

Вантажні бортові

...

Легкові автомобілі

...

Автомобілі - всього

...

2000

Тип автомобіля

3253 4654 17474

10917

2970 3792 16040

10941

3025 3797 15901

10270

2926 3360 13416

11233

... ... ...

...

2395 2159 14000

2757

2240 2024 10364

2678

1886

1425

1949 9395

2420

2026 7551

2011

...

739

... ...

...

1495 8220

1290

599 1415 5512

1385

552 1003 4624

1150

624 954 3731

866

...

2552

... …

...

2936 16275

5096

1464 3209 13029

3994

1089 3004 11130

2750

877 2671 7879

2090

... ... ...

...

8939 11244 55969

20060

7273 10440 44945

18998

6552 9753 41050

16590

5852 16200

...

9011

Інші транспортн і засоби

32577

Пасажирсь кі автобуси

...

Спеціальні автомобілі

...

Сідлові тягачі

...

189

12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля Транспорт являється основним забрудником атмосферного повітря м. Києва. Тенденція збільшення транспортних засобів в населення в останні роки призводить до утворення великої кількості заторів на дорогах та як наслідок загазованості. Для усунення цієї проблеми в Києві заборонили в'їзд вантажного транспорту з 7 - 20.00. Даний захід суттєво зменшив кількість заторів, та загазованість на проблемних ділянках автошляхів міста. 12.3. Використання альтернативних видів палива Одним з альтернативних видів палива для автотранспорту є природній газ. Стиснутий до 200 атмосфер природний газ як моторне паливо має низку важливих переваг порівняно з бензиновим і дизельним. Серед них цілий набір чудових екологічних достоїнств — на сьогодні він є найчистішим альтернативним паливом для транспортних засобів. Досить сказати, що у вихлопі двигуна, котрий працює на газі, маса канцерогенів у 10, а іноді й у 100 разів менша, аніж в інших видах палива. Особливо небезпечним є дизельне — воно складне за вмістом, і вихлопні гази при його спалюванні містять понад 40 сполук. Серед них можна знайти канцерогени, мутаногени і речовини, котрі порушують функції ендокринної системи, викликають респіраторні захворювання. На даний момент частка використання стиснутого газа як палива на автомобілях порівняно до бензину мізерна, але зважаючи на нові Європейські стандарти можна вважати що в майбутньому альтернативне паливо посяде одне з перших місць.

190

13. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА 13.1. Екологічна політика м. Києва В місті Києві здійснюється політика, спрямована на захист життя і здоров’я населення від негативного впливу забруднення навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення максимально ефективного використання та активізації природного фактора, сприяння здоровому способу життя киян.

Фото 13.1.Колегія Держуправління Це означає необхідність створення умов для мешканців та гостей столиці України користуватися чистим повітрям, чистою водою, екологічно чистими продуктами харчування, екологічно чистими рекреаційними ресурсами міста. Для забезпечення цих основних умов здорової життєдіяльно- сті населення в місті необхідно ефективно використовувати наявні природні ресурси та розробляти і реалізовувати заходи, спрямовані на постійне поліпшення якості навколишнього природного середовища в столиці України. Основним завданням екологічної політики є забезпечення сталого збалансованого розвитку міста як столиці України, економічно, соціально та екологічно збалансованого вирішення завдань щодо досягнення запланованих

191

результатів функціонування міста в перспективі. При чому, екологічна складова сталого розвитку виступає на перший план і є пріоритетною, порівняно з досягненням економічних та соціальних результатів, бо стан навколишнього природного середовища за сучасних умов є визначальним фактором життєзабезпечення. Політика сталого розвитку означає, що екологічна політика в м. Києві (як її складова) має передбачати дотримання деяких принципів, які визначають сталий розвиток міста: По-перше, відмову від практики орієнтації процесу розвитку тільки на традиційні економічні показники, зокрема на темпи та обсяги росту внутрішнього валового продукту. Необхідно забезпечити в результаті розвитку не тільки досягнення певних економічних зрушень, але й екологічну стабільність (не порушити навколишнє природне середовище). Для досягнення стійкого сталого розвитку захист навколишнього природного середовища не може розглядатися окремо, у відриві від забезпечення виконання намічених завдань економічного та соціального характеру. Потрібно в кожному конкретному випадку знаходити прийнятний баланс між економічним розвитком і збереженням природи. Екологічна політика в столиці має створити умови для забезпечення антропогенного впливу на довкілля не вище нормативно допустимого рівня, досягнення та підтримання життєзабезпечуючих якостей природної екосистеми до рівня, що гарантує екологічну безпеку територіальної громади міста. По-друге, необхідність збільшення значення державного регулювання процесів вирішення проблем якості життя населення, забезпечення оптимального взаємовідношення важелів державного управління та ринкового регулювання соціально-економічного розвитку. По-третє, необхідність раціонального природокористування та ефективного використання всіх видів ресурсів, особливо природного походження. При цьому важливе значення має інноваційна політика, спрямована на підвищення ефективності ресурсоспоживання, зниження обсягів відходів, які утворюються в процесі виробництва та споживання, а також широке використання відходів як вторинних матеріальних ресурсів. 13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства В м. Києві Державна екологічна інспекція в м. Києві є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України. Основними завданнями інспекції є: - реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний і рослинний світ) поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами,

192

пестицидами та агрохімікатами, екологічної безпеки, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території; - здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами на відповідній території; - здійснення державного контролю за забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок викидів та скидів шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей, у тому числі забруднюючих речовин, у межах галузі атестації на право виконання цих вимірювань, а також здійснює контроль у пунктах пропуску через державний кордон України та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення; - подання до Мінприроди, територіальних органів Мінприроди та Держекоінспекції у межах своєї компетенції пропозицій щодо розроблення нормативів зборів за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища та порядку їх стягнення, а також видачу, зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів, транскордонного переміщення об’єктів рослинного та тваринного світу; - обстеження в установленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; - взаємодія із засобами масової інформації з питань висвітлення актуальних проблем здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища; - інформування в межах своєї компетенції органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і населення про додержання вимог природоохоронного законодавства, випадки і причини забруднення довкілля 13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища Система моніторингу довкілля - це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки. Мета моніторингу - забезпечення збереження якості різних компонентів середовища. Моніторинг є одним із основних елементів в системі управління якістю навколишнього природного середовища. Головними завданнями моніторингу є: Основними завданнями системи є:

193

- збір, збереження та оброблення даних про стан довкілля; - налагодження інформаційної взаємодії суб’єктів державної системи моніторингу довкілля та забезпечення інформаційних потреб користувачів; - створення та ведення банків даних; - аналіз інформації, комплексна оцінка стану навколишнього природного середовища і впливу на нього факторів забруднення, прогнозування змін та інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки; - забезпечення достовірності інформації, що надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, громадським і міжнародним організаціям; - оцінка ситуації (значень параметрів та концентрацій) та тенденції; - оцінка масових потоків (навантажень); - перевірка відповідності стану середовища вимогам діючих стандартів та класифікацій; - раннє попередження та виявлення забруднень. Система моніторингу спрямована на: - підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля; - підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях; - підвищення якості обґрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення; - сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки. В зв’язку з важливістю, багатоплановістю та багатоетапністю завдання створення системи моніторингу довкілля, її виконання вимагає значних наукових та фінансових витрат і поетапного створення та введення в дію. Створення системи екологічного моніторингу міста дозволить забезпечити: - постійний контроль об'єктів міста; - оперативний контроль надзвичайних ситуацій, якi здатні привести до катастрофи; - повноту i достовiрнiсть екологічної iнформацiї з метою вироблення науково-обгрунтованих рекомендацій для органів державної влади по управлінню якістю довкілля. Суб’єктами моніторингу в м. Києві є: - ЦГО. Одна з основних організацій, напрямком роботи якої є спостереження: - атмосферного повітря (вміст забруднюючих речовин (далі - ЗР), поверхневих вод, ґрунтів, наземних і водних екосистем (біоіндикаторні визначення); - організація гідрометеорологічної служби: атмосферного повітря та опадів (вміст ЗР, поверхневих вод (гідрохімічні та гідробіологічні

194

визначення, вміст ЗР), ґрунтів (вміст ЗР), радіаційної обстановки (на пунктах стаціонарної мережі спостережень).

Фото 13.2. Пост спостереження за забрудненням атмосферного повітря Київське міське територіальне медичне об'єднання "Санепідемслужба". Забезпечує санітарно-епідеміологічне благополуччя населення, зокрема щодо організації державного соціально-гігієнічного моніторингу, а також який є однією з основних організацій, напрямком роботи якої є спостереження за станом (у місцях проживання і відпочинку населення,) - атмосферного повітря (вміст шкідливих хімічних речовин); поверхневих вод і питної води (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); озер та водойм (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); ґрунтів (вміст пестицидів, важких металів, бактеріологічні, вірусологічні визначення, наявність яєць геогельмінтів); фізичних факторів (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо). ПДРГП „Північгеологія”. Діяльність спрямована на отримання достовірної інформації про стан НПС: - ґрунтів і ландшафтів (вміст ЗР); ґрунтових та підземних вод (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); екзогенних та ендогенних процесів; речовинного складу гірських порід, ґрунтів, донних відкладів, ґрунтового повітря, стихійних та небезпечних гідрометеорологічних явищ, повеней, паводків, селів. - дослідження забрудненості комплексно еколого-геохімічні літо -, гідросфери; контроль якості природних та стічних вод; визначення величини техногенного навантаження на оточуюче середовище; обстеження екологічного стану жилого фонду та присадибних ділянок; визначення екологічного стану

195

територій, прилеглих до техногенних та інших об’єктів (включаючи оцінку забруднення ґрунтів, снігу, рослинності та т.п. радіонуклідами та важкими металами); геохімічні дослідження геологічних утворень; еколого-геохімічні дослідження усіх складових навколишнього середовища. ВАТ „АК «Київводоканал”. Діяльність спрямована на отримання достовірної інформації про стан НПС. Головним напрямком роботи є спостереження за станом річок, водосховищ, каналів, систем міжгалузевого водопостачання (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); поверхневих вод у місцях їх інтенсивного виробничо-господарського використання (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); прибережних зон водойм (переформування берегів і підтоплення територій). Дніпровське басейнове управління водних ресурсів. Діяльність спрямована на отримання достовірної інформації про стан НПС. Одна з організацій, головним напрямком роботи якої є спостереження за станом річок, водосховищ, каналів, зрошувальних систем і водойм у межах водогосподарських систем комплексного призначення, систем водопостачання (вміст ЗР, в тому числі радіонуклідів), водойм у зонах впливу основних забруднювачів регіону, прибережних зон водосховищ. Система моніторингу м. Києва повинна об'єднати окремі суб'єкти моніторингу на основі єдиного нормативного, організаційного, методологічного та метрологічного забезпечення, яке на сьогодні знаходиться в стадії розробки. Моніторинг довкілля м. Києва є складовою частиною державної системи моніторингу і водночас - частиною регіональної інформаційної аналітичної системи м. Києва загального призначення. Відносно незначна кількість відомостей, що отримується за сучасним станом, розрізненість інформації та різноманітність засобів її обробки лише в певній мірі відповідають початковому рівню формування системи моніторингу. Функціонування системи екологічного моніторингу є одним із основних напрямків підвищення ефективності управління станом навколишнього природного середовища. Система спостережень за станом довкілля Таблиця 13.1. Кількість точок спостережень, од.

№ з/п

1 1 2 3

Суб’єкти моніторингу довкілля

2 Дніпровське басейнове управління водних ресурсів ЦГО Держекоінспекці я в м.Києві

морські води

джерела скидів зворотних вод у морські води

підземні води

джерела скидів зворотних вод у глибокі підземні водоносні горизонти 10

атмосферне повітря

стаціонарні джерела вікидів в атмосферне повітря

поверхневі води

джерела скидів зворотних вод у поверхневі води

16 0

грунти

196 4

СЕС

ПДРГП "Північ геологія "

8388

3644

205

2036 8

Комплексно із залученням багатьох організацій розробників та виконавців за принципом необхідної відповідності робіт сучасним вимогам світових стандартів під науково-технічним керівництвом Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова НАН України розпочато створення системи моніторингу довкілля міста (СМДМ), розроблено регіональну “Програму створення системи моніторингу довкілля міста Києва (СМДМ) на 1999-2002 роки (І черга)”, що затверджена Рішенням Київради №366/467 від 08.07.1998 року та Технічне завдання (ТЗ) на її реалізацію. Ці документи розроблялись концептуально як типові регіональні з метою їх подальшого тиражування в різних регіонах України з урахуванням особливостей кожного з регіонів та принципів їх сталого розвитку. Технічне завдання на СМДМ м. Києва розроблено вперше в Україні та зареєстровано в Мінекоресурсів України у 2001 році за № 26М 0001/11/3. У складі системи моніторингу довкілля Києва створено Центр оперативного моніторингу в Держуправлінні м. Києва, Інформаційноаналітичний центр в Управлінні охорони навколишнього природного середовища КМДА та територіально розподілену корпоративну комп’ютерну мережу проблемно-орієнтованих комплексів контролю атмосфери вздовж автомагістралей, довкілля житлової зони з використанням датчиків та приладів для автоматичного контролю NOx, СО, SOx , а також контролю приземного шару атмосфери та ґрунтів.

197

Рисунок 13.1. Схема організації моніторингу навколишнього природного середовища м. Києва Результати виконання робіт по створенню СМДМ Києва неодноразово демонструвались на виставках регіонального та Міжнародного рівнів та доповідалися на відповідних семінарах, виставках. Результати отримали позитивну оцінку і підтримку керівництва Кабінету Міністрів України. 13.4 Державна екологічна експертиза проектної документації. Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. Метою екологічної експертизи є запобігання негативного впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища, а

198

також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах. Основними завданнями екологічної експертизи є: - визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи з здійснюваної діяльності; - організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи; - встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил; - оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища і якість природних ресурсів; - оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; - підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи. Здійснення еколого-експертної діяльності проводиться згідно з вимогами діючого природоохоронного законодавства України, положеннями постанов Уряду України, інструктивно-методичних документів. Протягом 2009р. відділом екологічної експертизи Державного управління було проведено державну екологічну експертизу передпроектної (ТЕО, ТЕР, ТЕД), проектної (проект, робочий проект) документації в кількості 178 проектів, з них 90 оцінено позитивно та 88 – негативно (49,43 % від загальної кількості розглянутих проектів), в тому числі у рамках комплексної державної експертизи розглянуто 90 проектів, з них 33 оцінено позитивно та 57 – негативно (63,33%), у відокремленому порядку (самостійно) розглянуто 88 проект, з них 57 оцінено позитивно та 31 – негативно (64,77 % від загальної кількості розглянутих проектів). Спеціалістами відділу державної екологічної експертизи надавалася консультативна допомога замовникам проектів і проектувальникам стосовно питань охорони водного басейну, атмосферного повітря та утворення відходів виробничої діяльності. Представники відділу приймали участь у роботі міської Міжвідомчої комісії з питань теплопостачання об’єктів цивільного і виробничого призначення КМДА (11), виїзних нарадах (12), залучалися до участі у роботі комісій по прийманню в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів (15). За цей період відділом держекоспертизи Держуправління були розглянуті звернення громадян, організацій щодо порушень вимог природоохоронного законодавства України, з питань проведення державної екологічної експертизи та надані 162 листи-відповіді. Останнім часом спостерігається тенденція щодо зменшення загальної кількості проектної документації, яка надається на державну екологічну експертизу, що пов’язане із зменшенням загальних обсягів будівництва в м. Києві та загальним станом економіки держави. Останнім часом зросла кількість проектної документації, яка повертається на доопрацювання у зв’язку з їх низькою якістю, а саме :

199

не відповідність матеріалів розділу «Оцінка впливів на навколишнє середовище» вимогам ДБН А.2.2-1-2003 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків, споруд»; при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів не забезпечується раціональне використання природних ресурсів і дотримання встановлених нормативів гранично - допустимих концентрацій шкідливих викидів у навколишнє природне середовище, що не відповідає ст. ст. 30, 32, 33, 40, 51, 55, 60, 62 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; не дотримання ст.ст. 8, 10, 13, 14, 15, 32, 35, 36 Закону України «Про екологічну експертизу» у частині гласності екологічної експертизи (в т.ч. оголошення через засоби масової інформації про проведення екологічної експертизи у спеціальній «Заяві про екологічні наслідки діяльності») та спеціальних вимог до проектної документації на об’єкти державної екологічної експертизи; порушення вимог діючих нормативних документів - ДБН А.2.2-3-04 «Склад, порядок розробки, узгодження проектної документації для будівництва», ст.ст. 87, 88, 105 Водного Кодексу України, ДБН-360-92*, ДБН А.2.2-1-2003, тощо; неопрацьованість питань з охорони атмосферного повітря та водного басейну; в наданих на експертизу проектних матеріалах недостатньо обґрунтовується питання щодо доцільності влаштування індивідуальних котелень; в наданих на експертизу проектах реконструкції існуючих підприємств (окремих виробничих дільниць) не враховується загальний екологічний стан і вплив на навколишнє середовище підприємства; здебільшого відсутні розрахунки економічної ефективності природоохоронних заходів, що передбачені проектом; відсутні компенсаційні заходи незворотного збитку від планової діяльності шляхом проведення заходів щодо рівноцінного поліпшення стану природного, соціального та техногенного середовища, грошові відшкодування збитків; в розроблених проектах приймаються нераціональні та неефективні методи очистки стічних вод, особливо дощових вод з території об’єктів. На підставі зауважень висновків державної екологічної експертизи Держуправління були внесені зміни у технічні рішення та прийняті заходи щодо зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за рахунок зміни джерела теплопостачання (приєднання до централізованих міських теплових мереж замість автономної котельні), застосування найсучаснішого технологічного, екологічно-безпечного обладнання з мінімальною емісією забруднюючих речовин в атмосферне повітря, впровадження сучасних високоефективних методів очистки повітря, збільшення висоти димових труб, тощо.

200

Основні тенденції, які виявлені при проведенні державної екологічної експертизи наданих матеріалів за 2009р: зростання кількості об'єктів, які мають автономне джерело теплопостачання, в тому числі влаштування топкових та котелень на газовому паливі, а також на нетрадиційних видах палива (відходи деревини); - встановлення автономних енергоблоків у складі газо-поршневих когенераційних установок (модулів) та абсорбційних чиллерів з метою покриття недостатніх (електричної та теплової) потужностей мереж АЕК «Київенерго» для забезпечення потреб проектованих об’єктів. За рахунок встановлення когенераційних установок, забезпечується виробництво теплової енергії в абсорбційних чиллерах шляхом утилізації енергії вихлопних газів когенераційних модулів при спалюванні природного газу; - встановлення резервних дизельних електростанцій для забезпечення аварійного електропостачання об'єктів (лікарень, банківських установ, автоматичних телефонних станцій та станцій мобільного зв’язку, тощо); - проведення реконструкції існуючих котелень із зменшенням існуючої теплової потужності та заміною морально застарілого котельного обладнання з значними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря на сучасні котли, які мають діапазон регулювання температури води в системі опалення, низькі показники викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, високі теплотехнічні і екологічні показники, що забезпечують надійність, економічність теплопостачання та економію пального. Підвищена увага при розгляді проектної документації приділялась питанням: контролю виконання умов та обмежень, зазначених у висновках до матеріалів відведення земельних ділянок; збереженню існуючих зелених насаджень на територіях, запланованих під будівництво об’єктів; впровадженню комплексу заходів, спрямованих на недопущення погіршення стану територій та об’єктів природо-заповідного фонду, інших особливо-цінних земель; земель, зарезервованих до заповідання, водоохоронних зон, прибережно-захисних смуг, інших територій та об’єктів, які є складовими екомережі; наявності в складі проекту дендроплану, у складі якого передбачена обов’язкова компенсаційна висадка зрілих дерев із сформованою кореневою системою згідно Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.11.04 №429; раціональному використанню водних ресурсів (наявність зворотних систем, повторне використання води на виробничі потреби, недопустимість використання артезіанської води на виробничі потреби); захисту території забудови від затоплення і підтоплення, впровадження заходів щодо запобігання або зменшення негативного впливу на навколишнє середовище (поверхневі води, ґрунти, ерозійні процеси, тощо). Держуправління розглянуло та надало позитивний висновок державної

201

екологічної експертизи робочих проектів протиаварійних робіт по водозниженню та водовідведенню з території приватної забудови у мікрорайоні Жуляни. Завдяки впровадженню проектів влаштовуються закриті системи водовідведення з використанням трубопроводів в дренажній обсипці замість відкритих водовідвідних каналів, що сприятиме запобіганню розвиткові ерозійних процесів, зменшенню негативного впливу на водне середовище, тощо; охороні поверхневих вод від забруднення, засмічення. Держуправління розглянуло та надало позитивні висновки державної екологічної експертизи до матеріалів робочих проектів реконструкції та будівництва каналізаційних колекторів, в тому числі Прозорівського зливостічного колектора, ліквідаційного санітарно-технічного тампонажу артезіанських свердловин, водопостачання та каналізування секторів малоповерхової приватної забудови, тощо; забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (в тому числі максимального збереження площі земельних ділянок з ґрунтовим і рослинним покривом, зняття та складування у визначених місцях рослинного шару ґрунту з наступним використанням його для поліпшення малопродуктивних угідь, рекультивації земель та благоустрою населених пунктів і промислових зон, недопущення порушення гідрологічного режиму земельних ділянок). Держуправлінням проведена державна екологічна експертиза проектних матеріалів: “Благоустрій прилеглої території в парку “Відрадний” з влаштуванням декоративних малих форм”, “Реконструкція паркової зони та встановлення пам’ятного знаку “Пам’яті жертв Чорнобиля” в 4-му мікрорайоні житлового масиву Вигурівщина – Троєщина в Деснянському районі м. Києва”, які отримали позитивні висновки. Завдяки проведення реконструкції будуть впорядковані та озеленені території парків на загальній площі 13,99 га; раціональному використанню природних ресурсів та застосування найсучаснішого технологічного, екологічно-безпечного обладнання з мінімальною емісією забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Держуправління розглянуло та надало позитивний висновок до матеріалів проекту: “Реконструкція і технічне переоснащення станції технічного переоснащення (СТ-1) по вул. Жилянській, 85 у Шевченківському районі м. Києва”. Проектом передбачено проведення заміни морально-застарілих, фізично зношених котлів на нові сучасні котлоагрегати СТ-1. При впровадженні проекту значно зменшаться обсяги споживання природного газу, води, електроенергії та поліпшиться якість, надійність теплопостачання мешканців 4-х адміністративних районів міста, значно зменшаться викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (на 79,326 т/рік) при цьому максимально-можливі концентрації забруднюючих речовин в приземному шарі атмосфери зменшаться з 0,740 ГДК до 0,252 ГДК (на повний розвиток); впровадженню протиаварійних та протизсувних заходів. Держуправління розглянуло та надало позитивний висновок державної екологічної експертизи до матеріалів проекту: “Протиаварійні та ремонтно-

202

реставраційні роботи по Андріївській церкві по Андріївському узвозу, 23 у Подільському районі м. Києва”. Втілення проекту забезпечить інженерний захист схилу та Андріївської церкви (віднесена до архітектурних, мистецьких та історичних пам'яток загального національного і світового значення та входить в охоронний реєстр ЮНЕСКО) від несприятливих явищ; дотримання встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та гранично - допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; обладнанню локальними очисними спорудами дощового стоку існуючих та запроектованих об’єктів (в т. ч. у складі проекту «Будівництво житлових будинків та об’єктів соціально-побутового призначення, комплексного благоустрою території для суспільних потреб у 2-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» у Дарницькому районі м. Києва, погодженого висновком державної екологічної експертизи); впровадженню систем зворотного водопостачання на існуючих мийках автомобілів; дотримання екологічних вимог, установлених законодавством України, при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів. Для поліпшення загальної екологічної ситуації в м. Києві необхідно провести реконструкцію Бортницької станції аерації, прискорити розробку і затвердження схеми теплопостачання м. Києва, детальних планів територій (ДПТ) м. Києва з чітким визначенням його охоронних зон та зон збереження ландшафту, регулювання і регламентування забудови, рекреаційних і спортивних територій, вирішення питань транспортного обслуговування населення (в тому числі застосування екологічно-чистих видів транспорту) та впровадження альтернативних екологічно-безпечних джерел теплозабезпечення. 13.5. Економічні засади природокористування 13.5.1. Економічні механізми природокористування Економічні механізми природокористування та природоохоронної діяльності в Україні базується на таких головних засадах: 1. Платність за спеціальне використання природних ресурсів та за шкідливий вплив на довкілля. 2. Цільове використання коштів, отриманих від зборів за спеціальне використання природних ресурсів та забруднення довкілля, на ліквідацію джерел забруднення, відновлення та підтримання природних ресурсів в належному стані. В основу методології встановлення нормативів, які визначали розміри плати за забруднення, було покладено: - величину еколого-економічного збитку; - обсяг грошових коштів, який необхідно «отримати» з кожної тонни викидів, скидів, розміщених відходів для створення джерела фінансування екологічної діяльності, який був би незалежним від державного бюджету;

203

- економічний стан підприємств-забруднювачів. Стимулююча функція платежів спрямована на запобігання виснаження природних ресурсів і припинення безоплатного використання навколишнього середовища як приймальника забруднюючих речовин. Збір, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди та розміщення відходів у межах лімітів, відноситься на валові витрати виробництва та обігу, а за перевищення цих лімітів — стягується з прибутку, що залишається у розпорядженні юридичних осіб. Фізичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності, сплачують цей збір за рахунок свого доходу. Для бюджетних організацій збір за забруднення навколишнього природного середовища відноситься на видатки і передбачається в кошторисі доходів і видатків. Кошти сплачені підприємствами надходять до бюджету міста, а в подальшому використовуються для проведення заходів на підприємстві, удосконалення технологічних процесів. Кошти природоохоронних фондів використовуються для цільового фінансування природоохоронних заходів, відповідно до Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердженого постановою КМУ №1147 від 17 вересня 1996 року та розподіляються на підставі плану пріоритетного фінансування природоохоронних заходів. Економічний механізм природоохоронної діяльності визначається економічними правовими засобами, що застосовуються і спрямовуються на досягнення мети і завдань екологічної політики. Здійснення на національному, регіональному та об`єктному рівнях найбільш гострих поточних завдань і довгострокових пріоритетів екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища, розвиток і вдосконалення законодавчо-правової бази, застосування економічних інструментів (поетапного впровадження платного природокористування) для відтворення та використання природних ресурсів. Згідно з Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, визначаються єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303 плата за забруднення залежить від кількості та „якості” забруднюючих речовин і справляється за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти та за розміщення відходів. Держуправління разом з органами місцевого самоврядування або з місцевими державними адміністраціями визначають перелік платників збору та подають його до органів державної податкової служби. Найважливішими функціональними елементами державної системи управління природоохоронною діяльністю є наступні складові економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності, а саме: - механізм зборів за забруднення навколишнього природного середовища та за спеціальне використання природних ресурсів;

204

- механізм відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля; - система державного бюджетного фінансування природоохоронних заходів через головний розділ у складі Держбюджету “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека”, Державний та Київський міський фонди охорони навколишнього природного середовища у складі відповідних бюджетів. Головною метою економічних механізмів природокористування та природоохоронної діяльності є: стимулювання шляхом впровадження еколого-економічних інструментів природокористувачів до зменшення шкідливого впливу на довкілля, раціонального та ощадливого використання природних ресурсів та зменшення енерго- і ресурсомісткості одиниці продукції. - створення за рахунок коштів, отриманих від екологічних зборів та платежів, незалежного від державного та місцевих бюджетів джерела фінансування природоохоронних заходів та робіт. Економічна суть плати за забруднення полягає в тому, що: - забруднювач і споживач продукції змушений оплачувати (компенсувати) економічні збитки від негативного екологічного впливу на здоров'я людей, об'єкти житлово-комунального господарства (житловий фонд, міський транспорт, зелені насадження тощо), сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні та рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості та ін. При цьому слід врахувати, що наразі не йдеться про юридичну відповідальність у повному обсязі за забруднення навколишнього природного середовища; - платежі за забруднення стали основою створення Київського міського і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища. Плата за забруднення, яка здійснюється в межах граничнодопустимих викидів (ГДВ), граничнодопустимих скидів (ГДС), тимчасово –погоджених викидів (ТПВ), тимчасово-погоджених скидів (ТПС) відноситься на собівартість продукції (включається до валових витрат і оплачується споживачем, чим реалізовано принцип “споживач платить”. До понаднормативного (понад ГДВ, ГДС, ТПВ, ТПС), понадлімітного забруднення застосовуються штрафні санкції, які сплачуються за рахунок прибутку підприємства-забруднювача. Найбільшим бюджетоутворюючим підприємством є ВАТ “АК “Київводоканал”, яке відноситься до підприємств житлово-комунального господарства. 13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі Основними платниками збору в м. Києві за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення протягом останн залишаються підприємства енергетики, такі як АЕК „Київенерго” та ЗАТ „Енергогенеруюча компанія “Дартеплоцентраль". Надходження збору від цих підприємств залежить від кількості, якості та структури використаного палива протягом року та середньодобових температур в опалювальний період.

205

За забруднення навколишнього природного середовища в 2009 році до за даними Державної податкової адміністрації до фонду охорони навколишнього природного середовища в м. Києві надійшло 84,607 млн.грн В порівнянні з відповідним періодом минулого року надходження зросли на 44,524 млн. грн або майже на 105%. 13.6. Удосконалення систем управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної бепеки Система управління в галузі охорони довкілля потребує удосконалення. Потребує удосконалення й законодавче та нормативно-правове регулювання, а саме: 1. Внести зміни до Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” в ст.19 пункт д) „Компетенція виконавчих та розпорядчих органів місцевих Рад народних депутатів у галузі охорони навколишнього природного середовища” та в частину шосту ст.47. 2. З метою скорочення та спрощення процедури отримання дозволу на розміщення відходів та лімітів на утворення та розміщення відходів, необхідно внести зміни до ст.1, 20, 23 Закону України „Про відходи”. 3. Необхідно внести зміни у статтю 123 п. 6, ст. 151 п. 8, ст. 118 п. 9 Земельного Кодексу України. Рішенням Київської міської ради від 26.06.03 №512/672 прийнято новий “Порядок надання земельних ділянок у користування в м. Києві”, в якому передбачено, що проекти відведення земельних ділянок у м. Києві узгоджується створеним у м. Києві Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (Київської міської держадміністрації), яке на цей час привласнює собі функції Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві (територіального органу Мінприроди України) в частині порядку погодження питань, пов’язаних із вилученням (викупом), відведенням та наданням в оренду земельних ділянок (ст. 151, 123, 118 Земельного кодексу України). Згідно з пунктом 8 ст. 151, пунктом 6 ст. 123 Земельного кодексу України найбільш доцільні місця розташування об’єктів, розміри намічуваних для вилучення (відведення) земельних ділянок та умови їх вилучення (відведення) мають погоджуватись зацікавленими у цьому юридичними особами з районними (міськими) природоохоронними органами. 4. Для забезпечення дієвих адміністративних заходів у відношенні порушників природоохоронного законодавства у питаннях охорони біоресурсів, у тому числі на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, Держуправління вважає за доцільне віднести до повноважень органів Мінприроди застосування ст.ст.91, 91-2, 91-3, 85, 85-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, для чого внести відповідні зміни до статей 242-1 та 221 зазначеного Кодексу.

206

5. Для вдосконалення нормативно правової бази з охорони водних ресурсів необхідно внести зміни та доповнення до ст. 16, 70, 88, 89, 105 Водного кодексу України. Пункт 9 ст.16 викласти у такій редакції: “погодження умов дозволів на спеціальне водокристування в разі використання поверхневих вод”. Доповнити абзац 2 ст.70 після слів «…скидання забруднюючих речовин» словами «та дозволу на спеціальне водокористування». Змінити назву ст. 79 на «Класифікація водних об’єктів України». Доповнити її поняттям «штучні водойми» та «озера». Статтю 88 доповнити розміром прибережних захисних смуг для штучних водойм (технічного та технологічного призначення), озер та для малих річок в тих місцях, де вони протікають у відкритому та закритому колекторі. До ст.89 доповнити другим абзацом „У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розміщення авторемонтних майстерень, автозаправочних станцій, складів паливномастильних матеріалів та зливно-наливних естакад нафтопродуктів”. Доповнити п.6 ст.89 Водного кодексу України словами “звалищ побутових, будівельних відходів”. З абзацу 4 ст.105 вилучити слово “пошукових”, а після слів” …на балансі яких вони знаходяться”, доповнити “…після їх обстеження і надання висновку спеціалізованими організаціями, які мають дозволи (ліцензії) на проведення цих робіт та дозволу органів Мінекобезпеки на проведення ліквідаційного тампонажу”. 6. Внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.98р. № 1218 „Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів”: 7. Відповідно до п.5 та п.6 Постанови Кабміну України від 12.07. 2005 р. № 557 “Про затвердження порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду” необхідно розробити та затвердити перелік документів, які додаються до заяви, зразок заяви та форма дозволу, які повинні затверджуватись Міністерством будівництва архітектури та житловокомунального господарства, Мінприроди та Держводгоспом. 8. На підставі п.3 постанови КМУ від 13.03.2002р. № 321 «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування» та внесення змін до постанови КМУ від 10.08.1992р. № 459 необхідно розробити Інструкцію щодо надання дозволів на спецводокористування. 9. Розробити нормативно-правовий документ щодо послідовності та першочерговості отримання водокористувачами - надрокористувачами дозволів на спецводокористування та спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами (підземними водами), із встановленням термінів отримання ними ліцензій. 10. Необхідно розробити норми допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних дощових водах, що відводяться до міської дощової каналізації.

207

11. Запровадити надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ і організацій в разі реалізації ними заходів щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, при переході на маловідходні, ресурсо- та енергозберігаючі технології, організації виробництва і впровадженні очисного обладнання і устаткування для утилізації та знешкодження відходів, приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин, а також виконання інших заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища. 13.7. Стандартизація, природокористування

метрологія

охорони

довкілля

З прийняттям у 2001 році Законів України "Про підтвердження відповідності" та "Про стандартизацію" виникла об'єктивна необхідність у прискоренні впровадження положень Європейських Директив у вітчизняне законодавство. А це в свою чергу передбачає розробку загальних та спеціальних технічних регламентів з різних питань, у тому числі з екологічної та промислової безпеки. Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил та вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки населення. Екологічні стандарти є обов’язковими для виконання і визначають режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання його забрудненню, інші питання, пов’язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів міста. Для Києва можуть встановлюватися більш суворі, ніж загальнодержавні, нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Така можливість передбачена ст.33 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Система стандартів ІSО 14000, на відміну від багатьох інших природоохоронних стандартів, зорієнтована не на кількісні параметри (обсяг викидів, концентрація речовини і т.д.) та технології (вимога використовувати або не використовувати визначені технологічні процеси), а на створення системи управління навколишнім середовищем, яка є невід'ємною частиною загальної системи управління підприємством. Структура, обов'язки, досвід, технічні правила, методики для реалізації екологічної політики повинні бути скоординовані з зусиллями в інших сферах управління підприємством, наприклад, в управління якістю. Наявність на підприємстві впровадженої та сертифікованої системи управління якістю згідно стандартам ДСТУ ІSО 9000 набагато полегшує впровадження системи управління навколишнім середовищем і робить її більш ефективною.

208

Впровадження систем управління навколишнім середовищем на підприємстві дає значний ефект підвищення рівня економічної діяльності без значних капітальних витрат. Головною метою впровадження добровільної державної стандартизації в галузі охорони навколишнього природного середовища є об’єднання напрямків, що надає можливість комплексної оцінки вирішення екологічних питань та консолідації зусиль всіх зацікавлених сторін: бізнесу – влади – громадськості. Добровільна державна стандартизація в галузі охорони навколишнього природного середовища спрямована на підтримку зусиль підприємств та організацій у задоволенні потреб споживачів шляхом поліпшення якості, екологічності та конкурентоспроможності продукції, розвитку і впровадження методів управління якістю та довкіллям. У рамках стандартизації в галузі охорони навколишнього природного середовища необхідно впровадити систему екологічного маркування, проводити спеціалізовані виставки та всеукраїнські науково-практичні семінари, мета яких ознайомлюють вітчизняних виробників та представників місцевого самоврядування з сучасними науковими підходами в галузі охорони довкілля, інформування щодо впровадження міжнародних та європейських систем стандартизації та сертифікації, екологічного маркування, здійснення інформування громадськості із залученням засобів масової інформації, проводяться прес-конференції. Екологічне маркування може виступати і як засіб підкорення зовнішніх ринків, що особливо актуально зараз, коли Україна має намір вступити до Всесвітньої Організації торгівлі, а також до ЄС. Знак екологічного маркування повинен надавати споживачам можливість вибирати та підтримувати виробників, котрі піклуються про навколишнє природне середовище, поліпшують екологічні аспекти своєї діяльності, виробляють більш екологічно безпечний та якісний товар та впроваджують системи екологічного менеджменту. В місті Києві є ряд підприємств, які запровадили систему управління навколишнім середовищем та отримали міжнародні сертифікати ІSO 14001, а саме: ВАТ “Київмедпрепарат” є одним з лідерів фармацевтичного виробництва в Україні, яке одне з перших запровадило сертифіковану систему управління навколишнім середовищем у відповідності до ДСТУ ISO 14001-97. Підприємство модернізувало обладнання аміачно-компресорної станції з метою зменшення аміаку системі та зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Старе обладнання аміачно-компресорної станції замінено на 2 холодильні машини FXPP виробництва Нідерландів. За рахунок модернізації кількість аміаку в системі зменшено з 7000 кг до 50 кг, а викиди аміаку в атмосферу – з 1500 кг на рік до 0.3 кг на рік. ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця” - найбільший виробник вітчизняних ліків постійно вдосконалює технології виробництва та вводить у дію найсучасніші виробничі лінії. Підприємство має міжнародні сертифікати ISO 9001 та ISO- 14001-97.

209

Введено в експлуатацію виробничий комплекс твердих лікарських форм, який включає новітнє технологічне обладнання передових фірм Європи, системи чистих приміщень та централізовану систему пилозбирання. Завдяки цьому значно скорочені викиди в атмосферне повітря часток фармацевтичних субстанцій. Централізована система пилозбирання облаштована ефективною системою фільтрації повітря та системою збору твердих часток в спеціальні контейнери для подальшої утилізації. Система високоефективної фільтрації має функцію автоматичного контролю ступеню забруднення фільтрів, що виключає можливість збоїв в роботі системи та попадання фармацевтичних продуктів у навколишнє природне середовище. Значно знижено використання води для очистки технологічного обладнання за рахунок експлуатації автоматичної миючої станції. Нові методи підготовки води виключили використання кислот та лугів у технологічному процесі підготовки води і як наслідок запобігання її забруднення. ЗАТ “Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод” На підприємстві функціонує інтегрована система управління якістю та навколишнім природним середовищем (ISO 9001 та ISO- 14001-97). Підприємством проведена режимна наладка котлів котельні, що зменшило викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, проведена інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин, проведено заміну 168 люмінісцентних ламп на освітлення, що не містить шкідливих речовин і є більш енергозберігаючим, проводиться реконструкція та технічне переоснащення виробництва сиропів, яке облаштовано системою повітря - підготовки, з новою технологією, що зменшить викиди в атмосферне повітря, зменшено використання озоноруйнуючого холодоагенту R-22 за рахунок переходу на озонобезпечні технології, зменшили використання природного газу за рахунок впровадження енергозберігаючих технологій. Крім цього, підприємство активно приймає участь в проектах по охороні навколишнього природного середовища в Центральній Європі. ЗАТ “Лакма” – виробник лакофарбової продукції з більш ніж 75річною історією. Значну увагу підприємство приділяє охороні навколишнього природного середовища, працюючи в правовому полі, в межах дозволеного ліміту на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, з функціонуючою системою управління природоохоронною діяльністю. На підприємстві постійно проводиться контроль за викидами в атмосферне повітря і скидами у стічні води, який здійснюється атестованою санітарно-екологічною лабораторією. Своєчасно утилізовуються відходи виробництва. На підприємстві вперше в галузі застосована мікробіологічна очистка шкідливих викидів в атмосферу за допомогою біофільтраційної установки, яка закріплена Патентом. Діє локальна установка дощових стічних вод. Зусилля в природоохоронній роботі оцінено програмою Європейської співдружності Таsis, якою виділено грант для надання допомоги підприємству в проведенні підготовки виробництва до сертифікації по Системі екологічного менеджменту ISO-14001, На сьогодні сертифікована система управління навколишнім

210

природним середовищем відповідно до ДСТУ ISO 14001 на підприємстві впроваджена. Це дозволяє суттєво підвищити імідж лакофарбової продукції “Лакма”, поставити на новий, більш високий рівень організацію природоохоронної діяльності на підприємстві, покращити його екологічні показники. ЗАТ “Оболонь” – лідер у виробництві пива і слабоалкогольних напоїв, один з найбільших виробників безалкогольних напоїв та мінеральних вод з екологічно чистої сировини. Підприємство першим в галузі отримало сертифікат на відповідність системи якості міжнародного стандарту ІSO 9001 та сертифікат ІSO 14001. Державна метрологічна система створює необхідні засади для забезпечення єдності вимірювань у державі, діяльність якої спрямована на: реалізацію єдиної технічної політики у сфері метрології, захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань, підвищення рівня фундаментальних досліджень і наукових розробок, економію всіх видів матеріальних ресурсів, забезпечення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції, створення нормативно-правових, нормативних, науково-технічних та організаційних основ забезпечення єдності вимірювань у державі. Діяльність щодо забезпечення функціонування та розвитку державної метрологічної системи координує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері метрології (ЦОВМ). 13.8. Екологічний аудит Державна політика у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки головною задачею на найближчі роки визначила подолання негативних проявів деекологізації виробництва і забезпечення стабілізації екологічної ситуації як передумови для сталого розвитку суспільства. Ефективним інструментом реалізації поставленої задачі є створення і впровадження на промислових підприємствах системи екологічного управління. Проблема впровадження систем екологічного управління підіймає цілий комплекс питань, які потребують нагального вирішення. До таких питань, перш за все, відноситься екологічний аудит. Екологічний аудит с невід'ємною складовою управління навколишнім природним середовищем, він проводиться для визначення ефективності роботи системи як на етапі її сертифікації, так і в процесі її функціонування. Необхідність проведення екологічного аудиту пов'язана з недостатністю достовірної інформації стосовно негативних впливів суб'єктів господарювання на навколишнє природне середовище. Прагнення України інтегрувати до Європейської спільноти, де екологічний аудит набув значного поширення, надає поштовху до прискореного розвитку напряму діяльності та його широкого застосування. Екологічний аудит, як новий вид аудиторських послуг, активізувався з 2004 року, у зв'язку із виходом Закону України «Про екологічний аудит».

211

Аналіз розвитку еколого-аудиторської діяльності за період дії цього Закону показав, що стоїть завдання удосконалення організаційних, нормативноправових та економічних механізмів забезпечення розвитку робіт, пов'язаних з екологічним аудитом. Стаття 12 Закону вказує на сфери і обставини, за яких певні об'єкти піддаються екоаудиту в обов'язковому порядку. Це може стосуватись виключно об'єктів, які законодавство України визнає екологічно небезпечними, тобто таких, які включені до Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. При цьому, перший досвід реалізації Закону дає підстави для висновку про те, що сфери застосування обов'язкового екологічного аудиту не є вичерпними, за межами обов'язкового екоаудиту залишилось ще чимало сфер, де проведення такої діяльності є доцільним і необхідним. Вважаємо, зокрема, що не варто обмежувати обов'язковий екоаудит лише об'єктами підвищеної екологічної небезпеки. Це повинні бути також інші об'єкти, обов'язковий екоаудит на яких призначається, зокрема, за приписами уповноважених органів виконавчої влади при виникненні спірних ситуацій в процесі контрольно-наглядової діяльності чи в інших випадках необхідності отримання незалежної експертної оцінки; за ініціативою органів ліцензування або сертифікації при ліцензуванні чи сертифікації видів діяльності в сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки; при обгрунтуванні інвестиційних проектів і програм, якщо це передбачено умовами інвестування; в інших випадках, передбачених законом. Необхідно призначити обов’язковий екоаудит щодо виявлених завершених будівництвом об’єктів, що в порушення законодавства не пройшли обов’язкової екологічної експертизи. Резервною сферою відповідного екоаудиту є також аудит територій, які приватизуються, передаються в постійне користування чи довгострокову оренду, особливо якщо йдеться про землі водного фонду та лісогосподарського призначення. Підприємства, які отримали міжнародні стандарти ІSO 14001 в обв’язковому порядку пройшли екологічний аудит. 13.9. Екологічне страхування Інтеграція України в світове економічне співтовариство диктує необхідність переходу до нових принципів регулювання природоохоронної діяльності та розробки нормативно-правової системи, спрямованої на зниження масштабів промислового забруднення довкілля. Досвід розвинених країн засвідчив, що найбільш ефективним інструментом екологічної політики та гарантій безпеки життєдіяльності людей, є використання ринкових механізмів захисту здоров’я громадян та навколишнього середовища. Фінансування витрат по ліквідації наслідків аварій і надзвичайних ситуацій за рахунок коштів бюджету знижує ефективність природоохоронних програм. Це обумовлює потреби пошуку та мобілізації принципово інших джерел компенсації заподіяної шкоди.

212

Страхування відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища найбільш ефективно захищає інтереси підприємств по отриманню прибутків, суспільства по захисту здоров’я людей та держави через створення сприятливого інвестиційного клімату, гарантій податкових надходжень та соціальну стабільність. Проте страхування екологічних ризиків в Україні не набуло поширення. З причин такого становища можна виділити, насамперед, законодавчі. Рівень нормативно-правового забезпечення недостатній. Юридичні гарантії відшкодування збитків, завданих забрудненням довкілля та зниження якості природних ресурсів не забезпечені повністю. Окрім правових, розвиток ринку екологічного страхування гальмується: - Слабкими стимулами добровільного страхування; - Відсутністю надійних та загальноприйнятих методик оцінки ризику та розрахунку ймовірної шкоди; - Низькою потужністю самого ринку, що позбавляє змоги здійснювати страхування небезпечних та великих за величиною екологічних ризиків. Найголовніше, що треба зробити зараз – це запровадити принцип безумовної відповідальності за шкоду довкіллю, заподіяну будь-якими суб’єктами підприємницької діяльності. Це основна загальносвітова тенденція в галузі законодавства про відповідальність за екологічну шкоду. За таких умов не треба доводити, що забруднювач діяв протизаконно або недбало. Безумовна відповідальність змушує підприємства гарантувати наявність додаткових коштів по компенсації витрат, в тому числі, і у вигляді страхування. Останнім часом Україна почала приділяти більше уваги проблемам фінансового забезпечення екологічної політики. Відповідальність за забруднення довкілля встановлена багатьма чинними законодавчими актами, якими закладено основи обов’язкового страхування, наприклад, при транспортуванні небезпечних речовин та експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки. Чи не першу в Україні спробу запровадження суворої відповідальності за забруднення довкілля треба оцінити позитивно та надалі підтримувати. 13.10. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля Основою нових прогресивних засобів виробництва і систем є наукові дослідження. Київ характеризується унікальною концентрацією науководослідних інститутів і вищих навчальних закладів з потужними науковими школами світового значення, 7 технопарків («Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона», «Інститут монокристалів», «Інститут технічної теплофізики», «Київська політехніка», «Інтелектуальні інформаційні технології», «Агротехнопарк»). Відносно розвинутою є інфраструктура інноваційної діяльності (створено КП «Центр високих технологій та інновацій», діє 300 інноваційних фондів і компаній). Крім того, в Києві знаходиться велика кількість ВУЗів з екологічними спеціальностями .

213

Причиною гальмування науково-дослідної діяльності є недостатня фінансова підтримка держави. З міського бюджету фінансуються тільки прикладні дослідження, спрямовані на одержання нових знань із метою їх практичного використання у господарстві міста. Чинним законодавством і нормативно-правовими актами капіталовкладення на наукове забезпечення міської інфраструктури, а саме: впровадження результатів наукових розробок, не передбачаються. У зв'язку з цим виконання науково-технічних робіт призупиняється на завершальних, найбільш ресурсоємних етапах виготовлення та дослідження експериментальних зразків. Хоча існують негативні тенденції в наукових дослідженнях слід також відзначити, що збільшується кількість робіт саме в галузі екології. Ведуться дослідження в сфері переробки ТПВ, що є однією з найактуальніших проблем Києва. Перспектива проведення ЄВРО 2012 в Україні спонукає до покращення стану навколишнього середовища і як наслідок зацікавленості влади. Тому очікується збільшення фінансування в науково-дослідну роботу. Також, досліджуються найефективніші способи переробки пестицидів, та досліди в використані нетрадиційних джерел енергії, а саме дослідження біопалива. НАН України була розроблена та поступово впроваджується Цільова комплексна програма наукових досліджень “Біомаса як паливна сировина” (“Біопалива”). 13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень З метою забезпечення сприятливих умов для розв’язання екологічних проблем на регіональному рівні в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в м. Києві проходять засідання Громадської екологічної Ради, до складу якої входять представники громадських організацій та їх об'єднань, а також громадяни України. Основними завданням Громадської ради є:  сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами з питань, що стосуються довкілля та сталого (збалансованого) розвитку;  участь у формуванні та реалізації екологічної політики та підтримка громадських ініціатив щодо цього процесу;  сприяння інтеграції екологічної політики до інших складових державного розвитку, як основної передумови переходу держави до сталого розвитку;  участь у контролі щодо врахування центральними органами виконавчої влади громадської думки у процесі підготовки, прийняття та виконання рішень з питань, що стосуються довкілля та сталого розвитку;  сприяння заходам просвіти та освіти в інтересах сталого розвитку;  участь у обговоренні проектів нормативно-правових актів у сфері охорони довкілля, природокористування та формування громадських ініціатив щодо вдосконалення і розвитку природоохоронного законодавства;

214

 сприяння обміну екологічною інформацією між Мінприроди України, іншими органами державної влади та громадськістю України.

Фото 13.4. Лекція у гімназії Можливість доступу до інформації дозволяє громадськості краще зрозуміти ситуацію і взнати про існування екологічних ризиків і дій, що впливають на них, їх сім'ї і місцеві громади. Право громадян на участь у процесі прийняття рішень базується на визначених Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", законом України "Про звернення громадян", Законом України "Про інформацію" та Орхуською конвенцією гарантіях прав громадян: вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію. Участь громадськості в процесі ухвалення рішень, у рамках Орхуської конвенції, підвищує якість ухвалених рішень і процесу їх виконання, надає громадськості можливості висловлювати свою занепокоєність і дає змогу органам виконавчої влади забезпечувати належним чином врахування таких інтересів. Держуправління підтримує права громадян на отримання достовірної інформації, що стосується довкілля, визнає важливість окремих громадян, неурядових організацій, що відіграють важливу роль в справі охорони навколишнього природного середовища. Представники громадськості також мають право брати участь в проведенні державної екологічної експертизи, шляхом виступів у ЗМІ (засоби масової інформації), подання скарг, пропозицій та рекомендацій, включення представників громадськості до складу експертних комісій. Скарги та звернення громадян щодо недотримання організаціями природоохоронного законодавства розглядалися з виїздом на місце та з прийняттям відповідних мір, а саме притягненням до адміністративної відповідальності.

215

Враховуючи думку громадськості, суб’єкти екологічної експертизи проводять публічні слухання або відкриті засідання. Еколого-експертні органи після завершення екологічної експертизи повинні висвітлити про її висновки щодо подальшої реалізації (використання, застосування, експлуатації тощо) об’єкта, через засоби масової інформації та надіслати відповідним органам виконавчої влади на місцях, органам державної екологічної експертизи та зацікавленим особам або замовникам об’єктів екологічної експертизи, стосовно яких вона проводилася. Для кращого інформаційного забезпечення громадськості, Держуправління також співпрацює з пресою, радіо, телебаченням, де обговорюються питання забруднення атмосферного повітря, води, проблеми утилізації сміття, незаконного знесення зелених насаджень, питання забудови міста, проведення природоохоронних заходів тощо. За 2008 рік проведено 14 виступів на телебаченні: ТРК "Сіті", ТРК "Київ", "ICTV", "5-канал", "Перший діловий", "Тоніс" , 6 публікацій в газетах: "Киевское слово", "Економічна газета", "Правда України", "Обзор", "Експрес"; 6 виступів на радіо: "Голос Києва", Національне радіо, "Промінь". Слід зазначити, що використовується два аспекти надання інформації: - активне - надання інформації поширюється з власної ініціативи органів Державної влади; - пасивне – надання інформації на запит. Публічний доступ до даних, завдяки активному наданню інформації, сприяє інформованості громадськості про навколишнє природне середовище. З метою ефективного доступу до екологічної інформації крім друкованих матеріалів, використовуються і електронні засоби масової інформації. Для широкого кола громадськості інформація про стан охорони навколишнього природного середовищам розміщується в Інтернеті на сайті Мінприроди України. Поповнення веб-порталу Мінприроди України екологічною інформацією здійснюється регулярно. Формування та постійне оновлення електронних баз даних екологічної інформації надає громадськості вільний доступ до неї через мережу Інтернет.

Фото 13.5. Конкурс "Ялинка 2010"

216

Пасивне поширення інформації може задовольнити потреби окремої людини, а активне - широке коло громадськості. Отримання достовірної екологічної інформації є невід'ємним правом кожного члена суспільства. Екологічна інформація може забезпечувати різний ступінь екологічних знань, різну їхню глибину, ґрунтовність залежно від індивідуально-психологічних особливостей, віку, життєвого досвіду, фаху, моральної та соціальної позиції індивіда. Необ’єктивні знання призводять до формування та розвитку викривленої екологічної свідомості. 13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій Одним із пріоритетних напрямків роботи Держуправління м. Києва є залучення до вирішення місцевих екологічних проблем, а також формуванню екологічної культури і світогляду громадських екологічних організацій. Найбільш активну, позицію займають вже досить, відомі громадські екологічні організації. У 1997 році утворилася громадська організація Всеукраїнська екологічна ліга, яка ставить за мету радикально змінити екологічну ситуацію в державі, сформувати новий природоохоронний менталітет, створити дієву модель та механізми участі громадськості у прийнятті та реалізації рішень, що стосуються конкретних екологічних проблем, здійснення вільного обміну досвідом та інформацією у сфері збереження довкілля. Основними завданнями Ліги є : - організація громадського екологічного контролю за виконанням природоохоронного законодавства; - боротьба за припинення діяльності, яка загрожує екологічній безпеці, біологічному різноманіттю, здоров’ю громадян; - розширення участі громадськості у формуванні державної екологічної політики, внесення пропозицій до органів влади і управління, участь у підготовці рішень, реалізація яких суттєво впливає на стан довкілля; - формування екологічної свідомості шляхом пропаганди знань про стан навколишнього природного середовища, підвищення рівня екологічної освіти та культури громадян. Всеукраїнська дитяча спілка „Екологічна варта” об’єднує дітей, підлітків, молодь, які опікуються проблемами довкілля. Метою діяльності Спілки є виховання екологічно свідомої особистості через організацію цікавої екологічної роботи з дітьми та молоддю, їх участь у дослідницькій роботі та природоохоронних акціях, допомога новому поколінню в усвідомленні себе частинкою світу, в якому ми живемо. Всеукраїнська екологічна громадська організація (ВЕГО) «МАМА-86» є неурядовою організацією, яка була заснована у 1990 році і нині об’єднує 17 організацій із різних регіонів України. Діяльність ВЕГО «МАМА-86» спрямована на формування умов для переходу України до сталого розвитку з особливою увагою до вирішення комплексних проблем захисту довкілля в умовах економіки перехідного типу і ролі громадськості в цих процесах. «МАМА-86» веде активну просвітницьку

217

діяльність серед широких верств населення, особливо жіноцтва, шляхом збору та поширення інформації, проведення постійного навчання та громадських і міжсекторальних обговорень, лобіювання урядових рішень в інтересах громадян. Особлива увага приділяється активізації діяльності жінок, дітей та молоді, посиленню ролі неурядових організацій щодо урахування чинників довкілля, здоров’я та прав громадянського суспільства при розробці урядових планів, програм та політики. Всеукраїнська громадська організація «Жива планета» утворилась згідно рішення установчого з'їзду у 2001 році і зареєстрована Міністерством юстиції України, з метою координації та об'єднання зусиль для вирішення актуальних завдань в сфері охорони навколишнього природного середовища, освіти, культури, формування екологічного світогляду, свідомого та дбайливого ставлення до особистого здоров'я і довкілля. Всеукраїнська громадська організація «Жива планета» має представництва у 19 регіонах України. На виконання своєї статутної мети організацією впроваджено низку природоохоронних програм і проектів спрямованих на вирішення проблем з відходами, ресурсо- і енергоспоживання та пропагування екологічних знань. Крім того, ВГО "Жива планета" за сприяння Комітету Верховної Ради України питань екологічної політики та Мінприроди України, впроваджує програму екологічного маркування в Україні. Мета програми - формування попиту на продукцію, яка мінімізує негативний вплив на навколишнє середовище та здоров'я людини протягом всього життєвого циклу. Молодіжний екологічний центр (повна назва – "Молодіжний екологічний центр" Дніпровського району м. Києва) – громадська організація, що постійно впроваджує різноманітні програми екологічної освіти дітей та юнацтва, які сприяють формуванню екологічної свідомості підростаючого покоління, вихованню їх небайдужого ставлення до оточуючого навколишнього середовища, допомагають збереженню довкілля. Метою роботи МЕЦу є здійснення діяльності спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, творчих, економічних, духовних та інших спільних інтересів. Для формування в учнів та студентської молоді вміння бачити вплив антропогенного натиску на довкілля, оцінювати його наслідки в лісопаркових зонах була створена Школа велопатрулювання, яка уможливлює формування норм поведінки учнів та студентської молоді у природному середовищі, допомагає організовувати дослідження, експерименти, поглиблювати екологічну освіту та виховання, формувати екологічну свідомість. Громадська еколого – правова організація „ЕкоПраво – Київ” – незалежна неурядова організація, заснована у 1992 році. Головна мета організації – сприяти розвитку демократії та побудові громадянського суспільства шляхом охорони довкілля та реалізації екологічних прав людини на безпечне для їх життя та здоров’я довкілля. Завдання організації сприяти: -реалізації міжнародних зобов’язань, прийнятих Україною, на місцевому та національному рівнях;

218

-забезпеченню доступу громадськості до інформації, участі у прийнятті рішень та доступу до правосуддя на місцевому та національному рівнях; -налагодженню ефективної взаємодії та співпраці між владою (місцевою, національною) та організацій громадянського суспільства і громадськістю. Для підвищення рівня екологічної свідомості із школярами середньо освітніх шкіл в 2008 р. проведено тренінги та семінари щодо екологічних проблем м. Києва та шляхів їх вирішення, ощадливого використання природних ресурсів. В рамках XI виставки-ярмарку ""Екологія-2008" проведено семінар на тему "Моніторинг навколишнього середовища". Для підприємств та організацій проведено семінар у ТОВ "Знання" щодо проблем природоохоронної діяльності та дотримання вимог природоохоронного законодавства на підприємствах та установах міста. З метою збереження та відтворення рідкісних видів рослин, проводився конкурс "Первоцвіти під охороною". До проведення міжнародного "Дня довкілля" проведено семінари та круглі столи: "Екологія, діти, майбутнє", "Екологічні проблеми рідного міста", "Безпека довкілля людини". Підведено підсумки фотоконкурсу "Довкілля нашого міста", проведено акцію-гру "Прибери планету". У 2008 році у загальноміських заходах взяли участь близько 75 тис. мешканців міста. В цілому по місту в День довкілля виконані такі обсяги робіт: - створено нових лісових насаджень загальною площею 85,1 га; - упорядковано територій парків, скверів, алей близько 1,7 тис. га; - висаджено більше 11 тис. шт. дерев та близько 14 тис. шт. кущів; - ліквідовано близько 112 стихійних звалищ; - прибрано від побутового сміття, піскозмету на території площею 3000 м2. 13.11.2 Громадські рухи Українське товариство охорони природи Українське товариство охорони природи (УкрТОП) засноване 28 червня 1946 року і має цікаву та сповнену боротьби історію першопочатківців українського природоохоронного руху. З одержанням Україною незалежності УкрТОП було перереєстроване Мін'юстом 2 грудня 1992 року (свідоцтво № 335) згідно Статуту, затвердженого 9-им з'їздом УкрТОП від 21 листопада 1991 року (зі змінами). З'їзд УкрТОП формує Всеукраїнську раду (та її Президію), більшість членів якої традиційно здійснюють повноваження на громадських засадах. З самого початку свого заснування УкрТОП очолювали віддані природоохоронній справі громадські діячі та науковці, під чиїм керівництвом виборювалось право громадян на чисте довкілля. УкрТОП проводило громадський контроль за екологічними забрудненнями внаслідок господарювання. Відстоювання екологічних прав в умовах відсутності демократії було важким навіть для всесвітньо відомих науковців. Однак, під тиском УкрТОП

219

Уряд Української РСР у 1967 році прийняв рішення створити Державний комітет охорони природи, як центральний орган влади. Він став праобразом Мінекоресурсів, створеного у 1992 році. З 2002 року головою Президії Всеукраїнської ради УкрТОП є Шевчук В. Я. (див. список членів Президії та Всеукраїнської ради УкрТОП). УкрТОП є всеукраїнською громадською неприбутковою організацією. Вищим керівним органом управління УкрТОП є з'їзд, а в період між з'їздами, що відбуваються раз на 5 років, є Всеукраїнська рада та її Президія. Всеукраїнській раді підпорядковані 21 обласна, Київська та Севастопольська міські організації УкрТОП. У складі обласних та Київської і Севастопольської міських організацій є 354 районних і 70 міських осередків, до складу яких входить 23 тисячі первинних організацій та більше 10 тисяч колективних членів, понад 2 мільйони індивідуальних членів. Українська екологічна асоціація "Зелений світ" Головною метою діяльності організації є сприяння координації зусиль у справі докорінного виправлення екологічної ситуації на території України і сприяння забезпеченню стійкого співіснування людини, довкілля та захисту спільних інтересів своїх членів. Головні напрямки діяльності:  брати участь, сприяти, організовувати і проводити наукові конференції, семінари, лекції, конкурси, фестивалі, святкові заходи, прес-конференції, пікетування, мітинги, демонстрації та інші заходи з екологічних питань;  порушувати питання перед державними та правозахисними органами про притягнення до адміністративної і матеріальної відповідальності осіб, які порушують екологічне законодавство України;  залучати фахівців та громадськість для проведення в установленому порядку громадських екологічних експертиз та висвітлення результатів цих експертиз в органах масової інформації;  створювати банк інформації УЕА «ЗС» про екологічну ситуацію в Україні; створювати громадську екологічну інспекцію УЕА «ЗС», як проблемний осередок національного рівня, та її органи на місцях. Досвід діяльності організації зі збереження малих річок. З 1994 р. по 1998 р. виконано понад 18 проектів за фінансової підтримки організації ISAR (як на розв'язання організаційних питань, так і на численні екологічні акції). У 1999-2001 рр. був виконаний проект, підтриманий міжнародним фондом "Відродження", на видання неурядової екологічної газети України «Зелений Світ», а також громадських наукових та науково-популярних видань різних видів. З 2002 року до травня 2003 року виконувався проект «Київ-2003». Українська екологічна асоціація "Зелений світ" неодноразово брала участь у різноманітних акціях, спрямованих на вивчення та покращення стану водного басейну України. Разом із студентами вищих навчальних закладів проводилися екологічні експедиції (зокрема на Вінниччині), головною метою яких було вивчення стану малих річок Тяжилівка, Вишня, Вінничка, Сільниця,

220

Бернадинка, а також екологічного стану поверхневих та підземних вод. Результати цих експедицій були оприлюднені на фотовиставках, на засіданні Вченої Ради Вінницького Державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, а також у місцевих та обласних теле- і радіопрограмах. Члени УЕА "Зелений світ" брали активну участь у конференціях, семінарах, круглих столах та інших заходах, присвячених проблемам водних ресурсів України, в тому числі, організованих Українською річковою мережею. Українська екологічна академія Академію екологічних наук заснував Президент України Віктор Ющенко. Ця наукова установа повинна забезпечувати комплексний розвиток екологічної науки, проведення фундаментальних і прикладних досліджень з питань екологічної безпеки, а також, раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища. Академія також проводитиме науково-аналітичний огляд сучасних особливостей переходу України до гармонійного розвитку, сприятиме становленню та розвитку вітчизняної екологічної наукової школи, формуванню системи підготовки високопрофесійних наукових кадрів у сфері екології. Крім того, в обов'язки установи увійде: прогнозування розвитку науковотехнічного прогресу і його впливу на навколишнє середовище, визначення пріоритетних напрямків розвитку екологічної науки для забезпечення сталого розвитку України, а також координація діяльності науково-дослідних і методичних установ, наукових підрозділів вищих навчальних закладів щодо проведення наукових екологічних досліджень. Академія екологічних наук займатиметься і внесенням в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Згідно із Указом, в Академії буде 25 дійсних членів і 52 членівкореспондентів. Також Ющенко доручив Кабінету Міністрів здійснити необхідні заходи, пов'язані із створенням Академії екологічних наук України, фінансуванням і забезпеченням умов для її роботи, а також визначити перелік установ і закладів, які передаються Академії. Президент також доручив кабміну затвердити згідно із законодавством Статут Академії. Українське відділення міжнародної організації "Грінпіс". Міжнародну громадську організацію охорони природи Грінпіс (Greenpeace) було засновано 1971 року. Основним завданням є вирішення глобальних екологічних проблем. Діяльність спрямована на запобігання радіаційного зараження, хімічного і нафтового забруднення навколишнього середовища, на запобігання катастрофічних змін клімату, пошук нешкідливих шляхів вироблення енергії, інформування людей про екологічні злочини. Існує на пожертви громадян і внесків благодійних фондів, не приймає фінансової допомоги від державних організацій, комерційних структур і політичних партій. Грінпіс не підтримує жодну політичну партію.

221

Національні офіси Грінпіс відкриті в 40 країнах світу як самостійні одиниці, що працюють над реалізацією своїх національних проектів. Керування кожним таким відділення здійснює національне правління. На чолі кожного відділення стоїть виконавчий директор Загальна політика і стратегія міжнародних проектів визначається на щорічних зустрічах виконавчих директорів і директорів з кампаній всіх офісів Грінпіс. Фінансується організація і її відділення виключно за рахунок особистих добровільних пожертвувань прихильників руху у світі. Головним керівним органом є Рада «Грінпіс», що складається з представників всіх офісів організації. Рада щорічно збирається для обговорення подальшої діяльності організації, розробки щорічного бюджету й обрання міжнародного Правління, яке звітує за свою роботу перед Радою. У свою чергу Правління обирає голову Правління і призначає виконавчого директора, відповідального за щоденну роботу організації. Виконавчий директор звітує про свою роботу перед Правлінням. Правління відповідає за фінансові справи організації, за виконання рішень Правління і прийняття довгострокової політики «Грінпіс». Національний екологічний центр України Національний екологічний центр України (НЕЦУ) - неприбуткова громадська природоохоронна організація національного рівня. Дата заснування - 30 серпня 1991 р. НЕЦУ має 25 територіальних відділень, що діють по всій Україні. Діяльність задля створення здорового довкілля та поліпшення якості життя людей в Україні, що ґрунтується на підтримці державної незалежності України, побудові громадянського суспільства та втіленні ідей збалансованого розвитку в Україні. Головною метою діяльності oрганізації є консолідація інтелектуального і творчого потенціалу України, налагодження та підтримання неформальних зв’язків між науковцями, фахівцями з питань екології, вивчення, охорони та управління станом довкілля, урядовцями, громадськими діячами. Головні напрямки діяльності: - сприяння створенню дієвої системи управління охороною довкілля; - збереження біологічного та ландшафтного різноманіття; - сприяння створенню екологічної мережі; - сприяння розвитку природно-заповідного фонду; - проведення наукових екологічних експертиз; - розвиток екологічної освіти та просвіти; - підготовка та видання книжок, буклетів і журналів з питань екології та збереження довкілля; - наукова підтримка та проведення громадських природоохоронних проектів та акцій; - протистояння екологічно шкідливим і небезпечним технологіям та проектам; - сприяння розвитку енергозбереження; - створення екологічної мережі; - проведення наукових екологічних експертиз;

222

- розробка та видання книжок, буклетів та журналів з екології та збереження довкілля; - наукова підтримка і проведення громадських природоохоронних проектів та акцій. Досвід діяльності і досягнення. Серед наукових досягнень НЕЦУ - успішне виконання проектів Міністерства науки і технологій України: - “Комплексна оцінка гідросфери району Азовського моря – відновлення можливостей”; - “Розвиток концепції розповсюдження рослинності на Україні”; - “Пріоритети, концепція та національна програма використання природи на Україні”; - “Дослідження Чорнобильської катастрофи, вплив на рослинність в 30 км Чорнобильській зоні”. НЕЦУ брав активну участь у роботі над законами України “Про природно-заповідний фонд України”, “Про тваринний світ”, “Про охорону рослинного світу”; у розробці Концепції і проекту Державної програми “Збереження біологічного різноманіття в Україні". У 1993 р. на замовлення Міністерства екології та природних ресурсів України НЕЦУ підготував до видання та видрукував “Національну доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні" за 1992 рік. НЕЦУ виконав міжнародний проект “Подвійний зелений еліпс”, розробив проект створення природного заповідника “Єланецький степ”, здійснив розробку наукової програми “Створення географічної інформаційної системи (ГІС) і підготовка її елементів до впровадження у “Карпатському біосферному заповіднику” та заповіднику “Дунайські плавні” (ІНЕКО). НЕЦУ ініціював та брав участь у створенні низки важливих об’єктів природно-заповідного фонду, таких як регіональні ландшафтні парки “Гранітно-степове Побужжя”, “Кінбурнська коса”, “Тилігульський”, “Прип'ятьСтохід”, “Згарський”, “Дніпрова лука” тощо. У 1995-1996 рр. НЕЦУ спільно з Інститутом сталих спільнот (Вермонт, США) при підтримці Міністерства екології та природних ресурсів України успішно виконав проект “Екологічне телебачення та громадська обізнаність”. Головною метою цього проекту було залучення громадськості до розробки низки програм охорони довкілля. У 1995 р. НЕЦУ був членом Національного оргкомітету Європейського року охорони дикої природи (ENCY-95). У рамках заходів, присвячених цій події, при підтримці Ради Європи та Мінекоресурсів України НЕЦУ провів конференцію “Урбанізація навколишнього середовища: охорона природи та здоров'я людини”. НЕЦУ виконував проекти IUCN “Збереження та раціональне використання лісів у Центральній та Східній Європі”, "Розвиток екомережі в країнах Центральної та Східної Європі (українська частина)", “Стійке сільське господарство та збереження біорізноманіття степів в Україні і Росії” (ІНЕКО), брав участь у підготовці та проведенні Української установчої конференції IUCN.

223

НЕЦУ здійснював згідно з угодою між урядом України та США проект UNDP "Заснування Нового регіонального екологічного центру – Київ (РЕЦКиїв)”. НЕЦУ виконав освітній проект “Навчайтесь з нами” (фонд “Відродження” – програма “Схід-Схід”), провів загальнонаціональні кампанії “Жива вода–96” і “Жива вода–98”, які були підтримані Адміністрацією Президента України, курував виконання проекту для Регіональної мережі причорноморських НУО “Розвиток сільського зеленого туризму на заповідних територіях і рекреаційних зонах Північного Причорномор’я”. У 1999 р. НЕЦУ реалізував проект “Участь громадськості і засобів масової інформації у прийнятті рішень у галузі охорони довкілля, в рамках якого було проведено аналіз діяльності NGO в Україні. Організація брала участь у низці Державних екологічних експертиз, виступала ініціатором перших в Україні Громадських слухань з цілого ряду важливих екологічних питань. У 1997 році НЕЦУ було нагороджено Європейською премією Фундації Гете (Базель) за досягнення у галузі охорони природи. Цей вибір було зроблено серед багатьох НУО континенту. Вперше цю відзнаку отримав представник громадських організацій Центральної та Східної Європи З метою поліпшення взаємодії між екологічними НУО та активізації їхньої участі у підготовці V Міністерської конференції "Довкілля для Європи" (Київ-2003), НЕЦУ був одним з ініціаторів створення коаліції "Громадськість за нову екологічну політику" (АЛЬТЕР-ЕКО). У червні 2000 р. НЕЦУ організував та успішно провів Міжнародну конференцію Ради Європи і Міністерства екології та природних ресурсів України "Збереження та моніторинг біологічного і ландшафтного різноманіття в Україні". У вересні 2002 року НЕЦУ за підтримки Всесвітньої спілки охорони природи (IUCN) розпочав трирічний проект “Підтримка розвитку Національної екологічної мережі України у рамках формування Всеєвропейської екологічної мережі. Задум та втілення у пілотній зоні”. У квітні 2003 р. НЕЦУ спільно з організацією Fondazione Lanza (Італія) провів 5-у Міжнародну конференцію з етики та екологічної політики "Бізнес стилі і сталий розвиток". За час існування організації, лише Центральним офісом НЕЦУ було здійснено понад 50 проектів та проведено більше 20 конференцій та семінарів. Зараз організація виконує такі проекти: - “Знамениті та історичні дерева України” (за підтримки амбасади Королівства Нідерланди); - Моніторинг соціологічних та соціальних аспектів діяльності міжнародних фінансових інституцій в Україні, а також у регіоні Європи та Центральної Азії (CEE Bankwatch Network); - Екологічні та соціо-екологічні засади розвитку фермерського рибництва в Україні (RSS). НЕЦУ є офіційним членом IUCN (МСОП), мережі CEE Bankwatch Network, мережі Climate Action Network у Центральній та Східній Європі (CAN

224

CEE), номінує в Україні міжнародну програму “Global Releaf International”, входить до Регіональної мережі причорноморських НУО, має акредитацію як НУО при Всесвітній екологічній фундації (GEF). Досвід діяльності організації зі збереження малих річок. У 1996 р. НЕЦУ ініціював проведення загальнонаціональної кампанії зі збереження малих річок "Жива вода", яка проводилась за підтримки Мінекобезпеки України та Інституту збалансованих спільнот (США). Головною метою кампанії було привернути увагу громадськості до проблеми малих річок України. Кампанію підтримали Адміністрація Президента України, Верховна Рада України, Мінекобезпеки України, Міносвіти України, Держкомітет України з питань телебачення та радіомовлення. Було виготовлено 2500 листівок та 500 прес-релізів для засобів масової інформації, які містили аналітичну інформацію про стан річок України. Прес-релізи було надіслано на адресу газет різного рівня (центральні, обласні, місцеві), а листівки - майже усім екологічним НУО України та по каналам Мінекобезпеки і Міносвіти державним установам. По радіо і телебаченню транслювалися спеціально підготовлені передачі та короткі повідомлення про кампанію та проблеми збереження річок. Кампанія знайшла підтримку у багатьох людей. Близько 8 тис. чоловік взяли участь у кампанії. Вони садили дерева вздовж берегів річок, прибирали сміття, розчищали струмки і джерела, проводили експедиційні дослідження, читали лекції, подавали статті в газети тощо. У 1998 р. НЕЦУ спільно з Мінекобезпеки України за фінансової підтримки програми TACIS провів кампанію “Жива вода – 98” (До чистих джерел). Цього разу у кампанії взяли участь 17 тис. чоловік. У 1999 р. НЕЦУ та Інститут екології НЕЦУ підготували “Концепцію діяльності українських неурядових організацій зі збереження та відновлення річок”, яку було схвалено за засіданні Громадської Ради при Мінекобезпеки України 22 вересня 1999 р. У листопаді 2000 р. НЕЦУ спільно з Чорноморською програмою “Wetlands International” підготували та провели загальнонаціональний семінар “Участь громадськості у збереженні малих річок України”. У роботі семінару взяли участь 74 представники екологічних неурядових організацій, які займаються збереженням малих річок, Мінекоресурсів України, Державного комітету України з водного господарства, Державної екологічної інспекції України, науково-дослідних установ. 19 листопада учасники зустрічі ухвалили “Декларацію про створення Української річкової мережі (УРМ)”. У 2001-2003 рр. НЕЦУ брав активну участь в організації щорічних робочих зустрічей української річкової мережі. У червні 2002 р. НЕЦУ провів Дніпровський форум НУО України, на якому обговорювалися екологічні проблеми басейну Дніпра і перспективи участі громадськості у вирішенні цих проблем та у Програмі ПРООН-ГЕФ екологічного оздоровлення басейну Дніпра. У жовтні 2002 р. НЕЦУ організував і провів в Києві Міжнародний Дніпровський форум НУО, на якому було створено Міжнародну Дніпровську річкову мережу, в яку увійшли НУО Білорусі, Росії та України.

225

Упродовж 2001-2003 рр. НЕЦУ видав 5 інформаційних бюлетенів Програми ПРООН-ГЕФ екологічного оздоровлення басейну Дніпра "Дніпро: партнерство в ім'я відродження" українською, російською та англійською мовами. 13.13. Виконання державних екологічних програм Екологічні Програми розробляються з метою поліпшення стану навколишнього природного середовища та запобігання його забруднення шляхом розробки та впровадження відповідних заходів: з охорони земельних ресурсів та використання надр; з охорони і раціонального використання водних ресурсів; по захисту атмосферного повітря; з охорони і раціонального використання лісових ресурсів; щодо розвитку природно-заповідної справи та раціонального використання рекреаційних ресурсів; розміщення побутових та виробничих і утилізації токсичних відходів. Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки, затверджена Законом України від 21.09.00р. №1989-ІІІ На виконання Закону України від 21.09.00р. №1989-ІІІ "Про затвердження Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки", розроблено заходи, якими передбачено створення нових природно-заповідних об’єктів, проведення інвентаризації природних комплексів та об’єктів ПЗФ, створення автоматизованої системи ведення державного кадастру, розроблення регіональної схеми формування екологічної мережі та розроблення наукової моделі організації моніторингу довкілля на територіях природно – заповідного фонду (ПЗФ). Програма розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджена Рішенням Київради від 19.07.2005 р № 806/3381 З метою визначення містобудівних параметрів формування, функціонування розвитку мережі озеленених територій міста та організаційнотехнічних заходів щодо їх досягнення розроблена та затверджена Програма розвитку зеленої зони міста Києва на період до 2010 р. та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста. Зелені насадження є важливим компонентом міського середовища, що має значний вплив на його містобудівні та естетичні ландшафтні характеристики. Тому у м. Києві здійснюється реконструкція парків-пам’яток садово-паркового мистецтва м. Києва, які одночасно є рекреаційними установами та відносяться до природно-заповідного фонду України. Завдяки проведеним заходам у парках “Маріїнський”, “Міський сад”, “Хрещатий”, “Перемога” (перша черга) значно поліпшено видовий склад зелених насаджень, їх санітарний стан, створено умови для організованого відпочинку населення та розширено їх рекреаційні можливості. При цьому відведення стадійно старих, аварійних, сухостійних та вражених хворобами дерев до вирубки здійснювалось розширеною комісією у складі фахівців дендрологів та вчених – біологів Національного ботанічного саду ім. М.Гришка.

226

Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води Проблема поліпшення екологічного стану басейну Дніпра займає одне з найважливіших місць серед завдань економічного та соціального розвитку природоохоронної політики країни. Метою Програми є відновлення і забезпечення сталого функціонування екосистеми Дніпра, якісного водопостачання захисту водних об’єктів від забруднення та виснаження. Для забезпечення Національної програми розроблена Регіональна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Проведений аналіз показує, що стратегічні заходи її реалізації розроблено, а практичні потребують вирішення кола питань у вигляді конкретних цілеспрямованих взаємопов’язаних дій щодо забезпечення достатнім фінансуванням та відповідним механізмом реалізації на державному та місцевому рівнях. Одним із пріоритетних завдань Програм є упорядкування існуючого водовідведення на урбанізованих територіях. В 2004 році розроблена та затверджена „Програма розвитку та реконструкції водопровідного господарства м.Києва на 2004-2015рр.” Виконання заходів цих Програм припинить засмічення водних об’єктів та скидання забруднених стічних вод у місцях, де їх обсяги істотно впливають на екологічний та санітарно-гігієнічний стан водойм. 13.13. Міжнародне співробітництво Держуправління протягом 2009 не приймало участь в проектах міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища. 13.13.1. Міжнародне співробітництво з Європейським Союзом 13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги 13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво

227

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ Аналіз стану навколишнього природного середовища міста показує, що екологічна ситуація в місті загалом нормальна, показники екологічної життєдіяльності столиці кращі, ніж у більшості регіонів України. Але, в м. Києві має місце забруднення атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів в обсягах, що можуть суттєво зменшитися за умови вирішення ряду екологічних проблем. В першу чергу необхідно підвищити екологізацію міського транспорту, екологізацію енергетики, екологізацію промислового виробництва та капітального будівництва, покращити утилізацію та знешкодження усіх видів відходів. Необхідно забезпечити максимально можливе в існуючих соціальноекономічних умовах зменшення масштабів негативного впливу шкідливих екологічних факторів техногенного і антропогенного характеру на повітряний басейн, поверхневі та підземні води, земельні ресурси та рослинний світ. Саме тому, в місті Києві здійснюється політика, спрямована на захист життя і здоров'я населення від негативного впливу забруднення навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, тобто політика сталого розвитку. В місті існує ряд екологічних проблем, які потребують першочергового вирішення та допомоги державних органів влади, а саме: 1. Стан водогонно-каналізаційного господарства. Якість питної води. В Києві склалась критична ситуація зі станом міських каналізаційних колекторів, яка може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій. На балансі ДКО “Київводоканал” знаходиться 2449,5 км каналізаційних мереж, із яких в аварійному стані – 887,5 км (36%), які потребують ремонту. Значний відсоток амортизації основних фондів (мереж та обладнання) і недостатні обсяги фінансування експлуатаційної діяльності протягом останніх років призвели до збільшення кількості аварійних витоків та пошкоджень. За результатами проведеної інвентаризації існуючих очисних споруд на дощовій каналізації водовипусків дощових вод у водні об’єкти міста, які відводять неочищені стічні води у Київську дощову каналізацію, в місті із 533 підприємств і організацій, де існує дощова каналізація, дощові споруди побудовано на 188. Лише 5 водовипусків дощової каналізації з житлових масивів міста обладнано очисними спорудами. Їх технічна експлуатація не забезпечує достатню якість очистки стічних вод, що в значній мірі впливає на стан та властивості води в р. Дніпро. На виконання Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (Постанова Верховної Ради України від 27.02.97р.) необхідно: - здійснити будівництво очисних споруд дощових вод;

228

- підприємства, які займаються виробничою діяльністю, обладнати системою дощової каналізації з очисними спорудами для запобігання забруднення водойм міста неочищеними дощовими водами. На даний час в м. Києві залишаються не вирішеними питання забезпечення міста якісною питною водою. Основними з яких є: - вибір ефективно діючих очисних споруд для попередньої очистки природних вод з метою максимального вилучення органічних сполук; - реконструкція та модернізація існуючої технологічної схеми на Дніпровській та Деснянській водопровідних станціях; - впровадження нових більш ефективних реагентів; - кондиціонування питної води на кінцевій стадії на фільтрах з засипкою активованим вугіллям. 2. Технічний стан Бортницької станції аерації Аналіз наявної інформації щодо функціонування Бортницької станції аерації ВАТ “АК “Київводоканал” (БСА) свідчить про можливі негативні наслідки її подальшої експлуатації. Основною проблемою нормального функціонування споруд БСА є їх повний фізичний та моральний знос: будівельні конструкції, насоси, трубопроводи та інше обладнання 1-ї черги очисних споруд станції є непридатним для їх подальшої експлуатації, а деякі з них знаходяться в аварійному стані. Мулові поля БСА (загальна площа-276 га, проектний об’єм – 3,2 млн.куб.м.) переповнені осадом. На даний момент вони перетворилися, фактично, в мулонакоплювачі та джерело вторинного забруднення і створюють потенційну небезпеку р. Дніпро. Подальше використання існуючих мулових полів може призвести до прориву дамби та виникнення техногенної аварії, створити передумови до виникнення надзвичайної екологічної ситуації. Погіршилась якість очищення стічних вод. Для вирішення проблеми необхідно: - провести повну реконструкцію 1-ї черги БСА; - впровадити технологію механічного зневоднення осадів, що утворюється на станції та будівництво резервних мулових майданчиків згідно з будівельними нормами і правилами. 3. Забруднення атмосферного повітря Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря зростають завдяки викидам від автотранспорту. Це, перш за все, зумовлено збільшенням кількості автотранспорту в місті, відставанням темпів розвитку вулично-шляхової мережі, труднощами щодо контролю великої кількості автотранспорту як джерела забруднення атмосфери (приватний автотранспорт, транзит), недостатньо розвиненою законодавчою базою для ефективного управління автотранспортом, як екологічно небезпечним об'єктом. Поява на транспортній мережі великої кількості маршрутних таксомоторів негативно впливає на стан навколишнього природного середовища і відповідно на збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

229

Викликає занепокоєння й збільшення викидів забруднюючих речовин з стаціонарних джерел ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “ДАРтеплоцентраль” . Збільшення викидів пояснюється збільшенням використанням у структурі палива вугілля низької якості. Іншими причинами значних обсягів викидів від підприємств енергетики є застарілість основних фондів енергетичних підприємств та неефективні технології нейтралізації забруднюючих речовин, неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів окремими виробниками та споживачами енергії. Для поліпшення стану атмосферного повітря міста необхідно: - здійснити переведення комунального автотранспорту на електротягу та використання природного газу; - ввести повну заборону використання у місті автомобілів без каталізаторів відпрацьованих газів двигунів, заборонити в’їзд до міста транспорту без каталізаторів, організувати стоянки для нього; - при подальшій розробці схем забудови передбачити пункти паркування на в'їздах у місто (на кінцевих зупинках транспорту загального користування), проаналізувати стару забудову міста та спланувати нові місця паркування; встановити стаціонарні газоаналізатори на станціях теплоелектропостачання: ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, ЗАТ „Енергогенеруюча компанія “Дартеплоцентраль", СТ-1, СТ-2 з метою контролю та регулювання режимів експлуатації котлоагрегатів; створити єдину кільцеву систему теплогенерації та тепловодозабезпечення міста за рахунок ТЕЦ, районних котелень та котелень підприємств міста; - вивести за межі міста екологічно небезпечні виробництва із значними викидами забруднюючих речовин в атмосферу; - для зменшення впливу вітру в міжбудинкових просторах та зниження впливу автомототранспорту на мешканців житлової забудови бажано проводити селітебну забудову кварталу як одного цілісного будинку з підземними гаражами та об’єктами культурного і побутового комплексу у центрі та південній частині цієї забудови, спортивними та дитячими майданчиками з півночі і закритими службовими проїздами транспорту на одну сторону. 4.Поводження з відходами Невирішеними залишаються такі основні проблеми поводження з відходами: - не запроваджена система роздільного збору відходів та їх переробки; - не впроваджена система поводження з токсичними відходами, не вирішено питання щодо створення спеціалізованого полігону токсичних

230

промислових відходів. В Києві на території промислових підприємств та на звалищах сконцентровано близько 170 тис. т промислових токсичних відходів. Через відсутність полігону токсичних відходів не вирішено питання розміщення забруднених будівельних відходів після санації корпусів ВАТ «Радикал», берилієвмістимих відходів ДНВП «Захід», вапняних та ванадійвмістимих шламів, що утворюються на ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 та золошлакової суміші ЗАТ „Енергогенеруюча компанія “Дартеплоцентраль". - недостатньо потужностей існуючого полігону побутових відходів. Реалізація зазначеного дасть змогу збільшити обсяг використання відходів, зменшити їх негативний вплив на довкілля і здоров’я людей та сформувати дійову систему управління у сфері поводження з відходами. Для успішного розв’язання проблем утилізації, знешкодження та переробки відходів реконструкція існуючого полігону з будівництвом сміттєспалювального заводу і потужність яких буде достатньо для задоволення потреб великого міста передбачається застосування механізмів організаційноекономічного, фінансового та правового характеру. 5.Стан Київського державного міжобласного комбінату „Радон” Недофінансування КДМСК УкрДО „Радон” протягом останніх п’яти років не дає можливості остаточно вирішити питання аварійновідновлювальних робіт з ліквідації радіаційної аварії і мінімізації її наслідків на навколишнє природне середовище. З усієї кількості захоронених в пункті захоронення радіоактивних відходів (ПЗРВ) у складі радіоактивних відходів (РАВ) радіонуклідів виявлена активна міграція тритію. Стан сховищ твердих радіоактивних відходів ПЗРВ Київського спецкомбінату не відповідає вимогам діючих в Україні нормативних документів, якими обумовлюються правила роботи з РАВ. Сховища твердих джерел іонізуючих випромінювань є потенційно небезпечними через недосконалість конструкції сховищ та технології захоронення. У сховищах міститься 432 м3 рідких слабоактивних радіоактивних відходів що є потенційно небезпечним. Першочергові завдання 1. Для поліпшення стану атмосферного повітря міста: - встановлення нових стаціонарних автоматизованих постів спостереження за станом атмосферного повітря; - заборонити використання у місті автомобілів без каталізаторів відпрацьованих газів двигунів, в’їзду до міста транспорту з периферії без вищевказаних каталізаторів; - розробити схему теплопостачання м. Києва з метою визначення оптимального розміщення котелень; - вирішити питання введення в дію системи дезодорації запахів на Бортницькій станції аерації.

231

2. Для поліпшення екологічного стану водних об’єктів необхідно: - створити перелік (кадастр) існуючих об’єктів господарювання в межах встановлених водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, для подальшого винесення об’єктів, господарська діяльність яких не відповідає вимогам (ст.89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України); - заборонити будь-яке будівництво на землях водного фонду, яке іде всупереч з вимогами існуючого чинного законодавства; при наданні права користування земельними ділянками на землях водного фонду на умовах оренди, суворо дотримуватись вимог Земельного та Водного кодексів України та інших нормативно-правових документів у галузі охорони навколишнього природного середовища; об’єкти господарювання, розташовані в водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах та на островах, в обов’язковому порядку, повинні бути підключені до міських каналізаційних мереж; прийняти відповідні міри впливу, передбачені ст. 212 Земельного кодексу України, до громадян та юридичних осіб, що здійснили самозахоплення земельних ділянок на землях водного фонду; здійснювати будівництво очисних споруд дощових вод; - впровадити технологію механічного зневоднення осадів, що утворюється на БСА та будівництво резервних мулових майданчиків згідно з будівельними нормами і правилами. 3. Вирішити питання щодо створення спеціалізованого полігону токсичних промислових відходів. Дорученням Президента України від 22 липня 1999 року № 137/22093-01 та Прем'єр-Міністра України від 26 липня 1999 року № 16511/2 передбачено створення державного підприємства та спеціалізованого полігону токсичних промислових відходів, в тому числі для підприємств м. Києва. На сьогодні проблема його створення не вирішена. 4. Запровадити 100 % - го контроль за надходженням на територію м. Києва небезпечних вантажів. Вирішення проблеми полягає у направленні всіх без винятку небезпечних вантажів для проходження екоконтролю за місцем надходження. 5. Відпрацювати механізм взаємодії з Київською міською службою “Київдержекспертиза” з метою залучення спеціалізованих організацій – співвиконавців державної екологічної експертизи, відповідно до рекомендацій, викладених у листі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.03.05р №2059/21-8,10 та на виконання п. 4 ст. 37 Закону України “Про екологічну експертизу”. 6. Організувати централізоване забезпечення підрозділів, які займаються екологічною експертизою, нормативною та технічною інформацією для практичного використання її в роботі.