kyivska_obl_2009 by Administrator Dovkillia

ЗМІСТ

Стор.

Вступне слово Загальні відомості Географічне розташування та кліматичні особливості Київської області Соціальний та економічний розвиток Київської області Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Київської області

6 8 8 9 44 45 46

2.1.3. 2.2. 2.3.

Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) Транскордонне забруднення атмосферного повітря Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах

2.4. 2.5. 2.6. 2.7. 3. 3.1.

Радіаційне забруднення атмосферного повітря Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря Зміна клімату Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів

57 59 62 67 68 70 73 75 76

3.2.

Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів Політика у сфері адаптації до зміни клімату Стан водних ресурсів Водні ресурси та їх використання Забруднення поверхневих вод Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) Транскордонне забруднення поверхневих вод

Якість поверхневих вод Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію Радіаційний стан поверхневих вод Екологічний стан Азовського та Чорного морів Якість питної води та її вплив на здоров’я населення Заходи щодо покращення стану водних об’єктів Збереження біорізноманіття, формування екомережі та розвиток природнозаповідного фонду

90 92 94 96 98 98 98 100 101

1. 1.1. 1.2. 2. 2.1. 2.1.1. 2.1.2.

3.3. 4. 4.1. 4.2. 4.2.1. 4.2.2. 4.2.3. 4.3. 4.3.1. 4.3.2. 4.3.3. 4.3.4. 4.4. 4.5. 4.6. 5.

81 82 83 85 86 88 90

5.1. 5.1.1.

5.1.2. 5.1.3. 5.2. 5.2.1. 5.2.2. 5.2.3.

Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення Біобезпека генетично модифікованих організмів Охорона, використання та відтворення рослинного світу Лісові ресурси Спеціальне використання природних не деревних рослинних ресурсів. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України

5.2.4. 5.2.5. 5.3. 5.3.1.

Адвентивні види рослин Стан зелених насаджень Київської області Охорона, використання та відтворення тваринного світу Стан та ведення мисливського господарства в Київській області

5.3.2. 5.3.3.

Стан та ведення рибного господарства в Київській області Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними

5.3.4.

102 105

108 109 115 117 121 121 123 125 127 129 133 135 139

5.3.5.

Стан та динаміка інвазивних чужорідних видів, а також їх вплив на місцеве біорізноманіття

143

5.4. 5.4.1. 5.4.2. 5.4.3 5.4.4. 6. 6.1. 6.1.1. 6.1.2. 6.2.

Природні території, що підлягають особливій охороні Розвиток природно-заповідного фонду в Київській області Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон . Історико-культурна спадщина Туризм як фактор впливу на довкілля Стан земельних ресурсів та ґрунтів Структура та стан земельних ресурсів Структура та динаміка основних видів земельних угідь Деградація земель Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси

143 146 150 153 154 155 156 157 157 162

6.3. 6.3.1. 6.3.2. 6.4. 6.5.

Якість ґрунтів Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення Забруднення ґрунтів Охорона земель Нормативно-правове та інституційне забезпечення, співробітництво Надра Мінерально-сировинна база Стан та використання мінерально-сировинної бази

163 164 165 171 171

7. 7.1. 7.1.1.

міжнародне

172 173 177

7.2. 7.2.1.

Система моніторингу геологічного середовища Підземні води: ресурси, використання, якість

177 178

7.2.2. 7.3. 7.4. 8. 8.1. 8.2. 8.3. 8.4. 8.5. 9.

Екзогенні геологічні процеси Геологічний контроль за вивченням та використанням надр Дозвільна діяльність у сфері використання надр Відходи Структура утворення та накопичення відходів Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) Використання відходів як вторинної сировини Транскордонні перевезення відходів Державне регулювання в сфері поводження з відходами Екологічна безпека

179 179 181 182 183 186 190 190 190 192

9.1. 9.2. 9.3. 9.3.1.

Екологічна безпека як складова національної безпеки Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку Радіаційна безпека та радіоекологія Радіаційне забруднення територій

9.3.2. 10. 10.1. 10.2. 10.3.

Радіоактивні відходи Сільське господарство та його вплив на довкілля Ведення сільського господарства в Київській області Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження Використання пестицидів у сільському господарстві

193 197 198 198 202 203 204 209

11. 11.1. 11.2. 11.3. 11.4 12. 12.1. 12.1.1. 12.1.2. 12.2.

Вплив енергетики на довкілля Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави Ефективність енергоспоживання Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі Використання альтернативних джерел енергії Вплив транспорту на навколишнє природне середовище Транспортна система Київської області Обсяги транспортних перевезень Склад парку та середній вік транспортних засобів Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля

212 212 213 218 222 228 229 229 231 232

12.3 13.

233 238

13.1. 13.2.

.Використання альтернативних видів палива Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища Екологічна політика Київської області Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства

13.3. 13.4. 13.5. 13.5.1.

Моніторинг навколишнього природного середовища Державна екологічна експертиза проектної документації Економічні засади природокористування Економічні механізми природоохоронної діяльності

243 244 244 244

211

238 240

13.5.2. 13.6.

Стан фінансування екологічної галузі Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у

245 246

13.7. 13.8. 13.9. 13.10. 13.11. 13.11.1. 13.11.2. 13.12. 13.13.

сфері охорони довкілля та екологічної безпеки Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування Екологічний аудит Екологічне страхування Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля Участь громадськості у процесі прийняття рішень Діяльність громадських екологічних організацій Громадські рухи Виконання державних екологічних програм Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля

247 247 248 249 249 250 250 251 252

13.13.1. 13.13.2. 13.13.3.

Співробітництво з Європейським Союзом Залучення зовнішньої допомоги та координація програм/проектів зовнішньої допомоги Двостороннє та багатостороннє співробітництво

діяльності

щодо

Висновки і пропозиції Відповідальні виконавці за підготовку розділів Регіональної доповіді про стан навколишнього природного середовища

253 253 253 254 260

ВСУПНЕ СЛОВО Сучасний стан природних ресурсів і навколишнього середовища змушує змінювати точку зору щодо подальшого економічного розвитку і технічного прогресу й оцінювати їх з урахуванням екологічних пріоритетів, наявності екологічних ризиків та стану екологічної безпеки. Забруднюються повітря, води і ґрунти, збіднюється ландшафтне і біологічне різноманіття, що негативно впливає на живі організми і людей. Для усунення цієї небезпеки необхідно переглянути існуючі методи природокористування, докорінно перебудувати виробничо-господарську діяльність і системи природокористування на нових засадах, які ґрунтуються на досягненні компромісу між соціальними і економічними потребами суспільства та можливостями біосфери задовольняти їх без загрози для нормального функціонування природних екосистем. Необхідний перехід від тактики споживання до тактики розвитку. Зростання обсягів використання природних ресурсів, їх вичерпання та деградація обумовлюють необхідність розробки і реалізації стратегії і тактики невиснажливого природокористування і постійного контролю за змінами у ході природних і антропогенних процесів для інтегрального управління природними ресурсами та станом навколишнього середовища. На даний час вкрай необхідно виробити і здійснювати таку стратегію і тактику природокористування які б забезпечили інтегральне управління природними ресурсами, їх невиснажливе використання і охорону від вичерпання і забруднення, а також постійний контроль (моніторинг) за змінами природних і антропогенних процесів у природно-територіальних комплексах. Саме на вирішення цих завдань спрямовувалась робота Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Київській області у 2009 році. Регіональна доповідь – це щорічний випуск аналітичної інформації про екологічний стан області, що дозволяє виявити найважливіші напрямки діяльності у сфері охорони довкілля, проаналізувати динаміку основних показників стану навколишнього середовища та виробити стратегію діяльності в екологічній сфері на майбутні періоди. В Доповіді наведена інформація про основні географічні, екологічні та економічні характеристики області, техногенне навантаження на навколишнє природне середовище, зокрема, надходження шкідливих речовин в атмосферу (Розділ 2), скидання зворотних вод у водні об’єкти (Розділ 4), а також використання земельних ресурсів (Розділ 6). Система економічних та екологічних показників відображає ведення лісового та мисливського господарства, наявність диких тварин у природі та заходи, що сприяють біорізноманіттю (Розділ 5). Наведено також дані про інвестиції та поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища, джерела їхнього фінансування, платежі та збори за забруднення довкілля (Розділ 13). Основна частина представленої інформації базується на даних державних статистичних спостережень зі статистики екології спостережень зі статистики 6

екології, лісового та мисливського господарства із залученням даних демографічної статистики, товарних ринків та ін. З метою більш повного розкриття екологічної ситуації в області у доповіді вміщуються адміністративні дані Київського регіонального управління водних ресурсів, Головного управління Держкомзему в Київській області, а також Державного науково-виробничого підприємства «Геоінформ України», обласного проектно-технологічного центру охорони родючості грунтів та якості продукції, Державної екологічної інспекції в Київській області тощо. Статистична інформація подається як за 2009 рік, так і в динаміці за останні роки, у цілому по області (без міста Києва) та в розрізі районів і міст обласного підпорядкування, за видами економічної діяльності. Аналітичних та табличний матеріал доповнюється графіками та діаграмами. В цілому, підводячи підсумки минулого року, можна говорити про те, що результати роботи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області можна оцінити позитивно. Але слід відзначити, що питання фінансування робіт, спрямованих на поліпшення навколишнього природного середовища області, організація їх виконання, не стало пріоритетними у місцевих органів влади. Складові національної системи управління екологічною діяльністю такі, як місцева та громадська, залишаються пасивними, що значно стримує процес екологізації суспільства області.

1. Загальні відомості. 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Київської області Київська область, як адміністративно-територіальна одиниця, в складі України утворилась 27 лютого 1932 року. Вона розташована на півночі України в басейні середньої течії Дніпра. Київщина займає площу 28,1 тис.км² (без м.Києва), що становить 4,7 % площі України (з м.Києвом – 28,9 тис.км²). Центром Київської області є столиця України місто Київ. В адміністративному відношенні область поділяється на 25 районів, 12 міст обласного підпорядкування, 30 міст районного підпорядкування (селища міського типу), 605 сільських рад та 1127 сільських населених пунктів. Чисельність населення на 1 січня 2010 року складала 1721,8 тис. осіб, у тому числі міського – 1052,1 тис. осіб та сільського – 669,7 тис. осіб. Рельєф Київської області рівнинний із загальним похилом до долини Дніпра. Північна частина області лежить в межах Поліської низовини. На сході в межах області – частина Придніпровської низовини. Найбільш підвищені й розчленовані південна та південно-західна частини, зайняті Придніпровською височиною (висота біля 273 м над рівнем моря). Грунтовий покрив Київської області досить різноманітний. Найпоширенішими є черноземи, площа яких становить близько 50% площі орних земель регіону. Ступінь розораності території перевищує 60%. Загальна площа лісового фонду Київської області становить близько 746 тис.га. Для північної частини області характерні масиви хвойних і мішаних лісів, південна частина значною мірою розорана, на тих ділянках, які не зазнали сильного антропогенного впливу, переважають широколистяні ліси. Тваринний світ Київщини дуже різноманітний. Багатство видового складу пов’язане з тим, що область розташована на межі двох природних зон: північна частина розташована в зоні Полісся, південь області лежить у лісостеповій зоні. Природне середовище території Київщини протягом історичного часу відзначалося сприятливими грунтово-кліматичними умовами. Клімат – помірно континентальний, м’який з достатньою кількістю вологи. У 2009 році по області середня багаторічна температура повітря становила у січні -3,8 °С, липні – + 21,1 °С. Середня місячна температура повітря (за даними Українського гідрометеологічного центру) у 2009 році, °С: січень

–3,8

квітень

10,1

липень

21,1

жовтень

8,9

лютий

–1,7

травень

14,7

серпень

18,5

листопад

6,4

березень

2,2

червень

20,3

вересень

16,4

грудень

–3,2

Абсолютний мінімум температури повітря у 2009р. становив – мінус 30,0°С, абсолютний максимум температури повітря – плюс 35,0°С. Середня річна кількість опадів у 2009 році – 470 мм, норма – 593 мм. Річки Київщини належать, переважно, до басейну Дніпра. По її території протікає 177 річок, довжина яких більше 10 км. Дніпро тече територією області в межах 246 км, його притоки – Прип’ять, Тетерів, Ірпінь, Рось, Десна і Трубіж. Природний режим річок значною мірою змінений, що пов’язано з їх 8

зарегульованістю, наявністю великої кількості ставків і водосховищ. На території області розташовано 55 водосховищ, у тому числі й більша частина Київського та Канівського, понад 2000 ставків та близько 750 невеликих озер. 1.2. Соціальний та економічний розвиток Київської області ПРОМИСЛОВІСТЬ Індекс промислової продукції у грудні 2009р. порівняно з попереднім місяцем та груднем 2008р. становив відповідно 98,9% та 104,1%, за підсумками 2009р. – 82,3%, що на 1,6 в.п. перевищує показник січня–листопада п.р. У ІV кварталі 2009р. порівняно з попереднім кварталом темп виробництва становив 98,5%, у т.ч. на підприємствах добувної промисловості – 80,6%, переробної – 101,3%. Динаміка промислового виробництва за основними видами діяльності характеризується (відсотків) Таблиця 1.1. Промисловість Добувна та переробна промисловість

12. 2009р. до 11. 2009р. 98,9 95,5 75,4 95,7

12. 2009р. до 12. 2008р. 104,1 104,5 73,9 104,9

Добувна промисловість Переробна промисловість з неї Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових 101,5 107,1 виробів Легка промисловість 86,5 96,7 Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, 105,6 121,9 крім меблів Целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність 100,7 102,1 1 Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення … …1 Хімічна та нафтохімічна промисловість 87,5 121,3 Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції 78,8 72,0 Металургійне виробництво та виробництво готових 92,3 109,1 металевих виробів Машинобудування 103,4 128,1 Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 115,1 102,5 1 Інформація конфіденційна відповідно до Закону України "Про державну статистику"

2009р. до 2008р. 82,3 80,1 76,8 80,1 103,7 82,4 65,8 91,9 …1 76,3 62,8 74,0 50,0 94,5

У добувній та переробній промисловості індекс промислового виробництва у грудні 2009р. проти аналогічного місяця 2008р. становив 104,5%, за підсумками 2009р. – 80,1%, що на 1,7 в.п. перевищує показник січня–листопада п.р. У переробній промисловості індекс промислової продукції за 2009р. склав 80,1%, що на 1,7 в.п. більше аналогічного показника за 11 місяців 2009р. На підприємствах із виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів за підсумками 2009р. спостерігалось збільшення обсягів випуску продукції на 3,7%. Одержано приріст продукції у виробництві олії та тваринних жирів (на 27,1%), напоїв (на 19,5%), молочних продуктів і морозива (на 18,0%), продуктів борошномельно-круп’яної промисловості (на 4,0%), у виробництві хліба та хлібобулочних виробів (на 1,5%). Разом з тим, у виробництві 9

інших харчових продуктів та м’яса і м’ясних продуктів темпи виробництва склали відповідно 90,3% та 85,0%. У 2009р. спостерігалось збільшення виробництва олії соняшникової нерафінованої – на 28 тис.т, молока обробленого рідкого – на 17 тис.т, масла вершкового жирністю до 85% – на 0,5 тис.т, кормів готових для сільськогосподарських тварин та свійської птиці – на 80 тис.т, круп – на 10 тис.т. Водночас проти попереднього року зменшено випуск виробів ковбасних на 9 тис.т, напівфабрикатів м’ясних (включаючи з м’яса птиці) – на 6 тис.т. Виробництво основних видів продукції Таблиця 1.2. Вироблено за

Яловичина і телятина, свіжі (парні) чи охолоджені, тис.т Свинина свіжа (парна) чи охолоджена, т М'ясо і субпродукти харчові свійської птиці, свіжі чи охолоджені, т Вироби ковбасні, т Молоко оброблене рідке, т Масло вершкове жирністю до 85%, т Спреди та суміші жирові, т Сир свіжий неферментований та сир кисломолочний, т Сири жирні, т Продукти кисломолочні, т Борошно, т Вироби хлібобулочні, т Печиво солодке і вафлі, т Цукор білий кристалічний, т у т.ч. білий кристалічний буряковий Корми готові для сільськогосподарських тварин та свійської птиці, т Шоколад та інші продукти харчові готові з вмістом какао в брикетах, пластинах чи плитках, т Вироби кондитерські з цукру, включаючи білий шоколад, без вмісту какао, т Соуси (крім томатних) і продукти для приготування соусів; приправи та прянощі змішані інші, т Напої безалкогольні, тис.дал

Грудень 2009р. у % до листогрудня пада 2008р. 2009р.

2009р. у % до 2008р.

2009р.

грудень 2009р.

3929

297

98,7

71,1

58,4

6020

1147

132,0

258,3

109,2

137624

11562

108,0

87,0

96,7

13138 84135 4069 846

1163 8723 98 93

119,5 112,3 66,7 109,4

68,1 135,6 39,5 93,0

59,3 126,1 112,5 89,5

11490

1002

90,8

105,6

109,6

1014 50138 94294 61576 26864 116156 116156

52 4141 7081 5186 2672 – –

96,3 94,2 91,0 99,7 119,8 – –

57,1 114,0 76,1 101,9 111,7 – –

98,9 120,3 102,0 105,7 82,5 92,1 92,1

684473

54926

95,6

98,9

113,2

93,8

100,0

105,6

7137

540

90,2

88,2

113,6

6598

783

153,5

83,5

85,7

27877,5

2053,0

179,8

136,9

108,2

У легкій промисловості темп росту продукції у грудні 2009р. проти попереднього місяця становив 86,5%, за 2009р. проти 2008р. – 82,4% (за 11 місяців 2009р. – 82,2%). Виробництво основних видів продукції легкої промисловості Таблиця 1.3. Грудень 2009р. у % до

Вироблено за

Білизна постільна, тис.шт. Пальта, напівпальта, накидки, плащі, куртки теплі типу "парки" чи "аляски" та вироби аналогічні жіночі та дівчачі, тис.шт. Жакети та блейзери, піджаки, куртки типу піджаків, джемпери та вироби аналогічні жіночі та дівчачі, тис.шт. Брюки та бриджі чоловічі та хлопчачі, тис.шт. Брюки та бриджі жіночі та дівчачі, тис.шт. Сукні та сарафани жіночі та дівчачі, тис.шт. Взуття, тис.пар

2009р. у % до 2008р.

2009р.

грудень 2009р.

11. 2009р.

12.2008р .

215,8

12,5

176,1

96,9

49,9

84,9

0,7

6,7

20,0

86,1

108,5

15,5

124,0

118,3

114,7

4,0 118,6 29,8 840,4

0,8 4,7 1,8 90,8

62,7 81,8 101,5

88,9 41,2 69,2 143,7

27,4 82,5 87,4 72,4

Підприємствами із оброблення деревини та виробництва виробів із неї (крім меблів) у 2009р. порівняно з попереднім роком виробництво продукції зменшено на 34,2% Випуск окремих видів продукції галузі оброблення деревини та виробництва виробів із неї (крім меблів) Таблиця 1.4. Вироблено за

Деревина, уздовж розпиляна чи розколота, завтовшки більше 6 мм, тис.м3 Вікна, двері, їх рами та пороги, дерев’яні, м2

Грудень 2009р. у % до

2009р.

грудень 2009р.

листопад а 2009р.

грудня 2008р.

2009р. у % до 2008р.

48,8

5,1

102,0

141,7

87,6

11486

1595

111,6

167,4

41,7

У целюлозно–паперовому виробництві темп росту промислової продукції за 2009р. проти відповідного періоду попереднього року становив 91,9%, на підприємствах із випуску паперової маси, паперу, картону та виробів з них – 101,7%.

Виробництво окремих видів продукції целюлозно–паперового виробництва Таблиця 1.5. Грудень 2009р. у % до

Вироблено за 2009р.

12. 2009р. 11. 2009р. 12.2008р.

2009р. у % до 2008р.

Папір побутового та санітарно-гігієнічного призначення1, т

68947

6104

100,8

100,3

99,4

Папір та картон спеціальні некрейдовані; папір сигаретний, не розрізаний за розмірами1, т

80597

7447

92,2

95,7

96,4

Коробки, ящики та сумки з гофрованих паперу та картону, тис.м2

172127,7

18325,1

104,2

122,9

94,8

Папір туалетний1, тис.рул

291702,0

25252,0

101,1

99,6

103,9

___________________ 1

Інформація надана з письмового дозволу підприємств–виробників.

У хімічній та нафтохімічній промисловості проти 2008р. спостерігалось зниження виробництва продукції на 23,7%. Виробництво окремих видів хімічної та нафтохімічної промисловості Таблиця 1.6. Вироблено за 2009р. Пластмаси у первинних формах, т Трубки, труби, шланги та фітинги жорсткі з полімерів етилену, пропілену, вінілхлориду та інших пластмас, т Плити, листи, плівка, фольга і стрічки пластмасові неармовані чи некомбіновані з іншими матеріалами, т

Грудень 2009р. у % до

12. 2009р. 11. 2009р. 12. 2008р.

2009р. у % до 2008р.

11724

1041

97,8

103,7

76,9

3762

712

141,3

161,5

56,5

6584

515

91,8

109,8

75,0

У виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції у 2009р. темп росту продукції становив 62,8%. Виробництво окремих видів іншої неметалевої мінеральної продукції Таблиця 1.7. Вироблено за 2009р. Ємності зі скла для напоїв і харчових продуктів, млн.шт. Цегла керамічна невогнетривка будівельна, млн.шт.ум. цегли Блоки та цегла з цементу, штучного каменю чи бетону для будівництва, млн.шт.ум. цегли Елементи конструкцій збірні для будівництва з цементу, бетону чи штучного каменю, тис.м3

Грудень 2009р. у % до

12. 2009р. 11. 2009р. 12.2008р.

2009р. у % до 2008р.

554,6

41,1

98,3

78,3

75,8

18,9

0,8

44,4

22,9

19,4

229,7

13,3

49,8

184,7

85,1

35,1

2,1

75,0

35,0

28,1

У металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів у грудні 2009р. проти листопада п.р. виробництво промислової продукції зменшилось на 7,7%, за 2009р. порівняно з 2008р. – на 26,0%. Виробництво окремих видів продукції характеризувалося такими даними: Таблиця 1.8. Вироблено за 2009р. Вироби, одержані холодним штампуванням і гнуттям, зі сталі нелегованої, т Резервуари та цистерни металеві місткістю понад 300 л, т Котли центрального опалення, шт.

Грудень 2009р. у % до

2009р.у % до 12. 2009р. 11. 2009р. 12. 2008р. 2008р.

20633

1257

74,1

63,9

61,4

1456

180

65,5

151,3

94,4

4113

232

64,4

27,5

40,7

У машинобудуванні у грудні 2009р. індекс виробництва продукції проти аналогічного місяця 2008р. становив 128,1%, за результатами 2009р. темп виробництва в галузі становив 50,0%, (за січень–листопад п.р. – 46,4%) у т.ч. на підприємствах з виробництва електричних машин та устаткування – 73,2% (за січень–листопад п.р. – 69,7%). Дані про деякі види машинобудівної продукції Таблиця 1.9. Вироблено за 2009р. Екскаватори, шт.

Грудень 2009р. у % до

12.2009р. 11. 2009р. 12.2008р.

2009р. у % до 2008р.

123

200,0

51,3

15,7

16190

1428

58,9

175,0

76,5

Апаратура електрична низьковольтна, тис.шт.

15488,1

1402,5

100,5

127,4

92,2

Проводи та кабелі електричні низьковольтні на напругу до 1000 В, км

40413

3623

96,6

170,7

67,2

Апаратура електрична високовольтна, шт.

На підприємствах із виробництва та розподілення електроенергії темп виробництва продукції за 2009р. становив 94,5%. За підсумками 2009р. вироблено 5644 млн.кВт. годин електроенергії, що на 256 млн.кВт .годин (на 4,3%) менше, ніж за такий же період торік. Інформація про виробництво електроенергії Таблиця 1.10. Вироблено за 2009р. Електроенергія, млн.кВт./год

5644

Грудень 2009р. у % до

2009р. у % до 12. 2009р. 11. 2009р. 12. 2008р. 2008р. 564

114,4

105,2

95,7

Промисловими підприємствами області за січень–листопад 2009р. реалізовано промислової продукції (робіт, послуг) на 20402,4 млн.грн. Найбільша частка реалізованої продукції припадала на підприємства переробної промисловості, у тому числі із виробництва харчових продуктів і напоїв (33,4%), хімічної та нафтохімічної промисловості (10,3%), целюлозно–паперового виробництва та видавничої діяльності (9,7%), із виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції (7,0%), металургійного виробництва (5,8%), найменша - на підприємства добувної промисловості (0,4%). Обсяги реалізованої продукції (робіт, послуг) за основними видами промислової діяльності за січень-листопад 2009р. Таблиця 1.11.

Промисловість Добувна та переробна промисловість Добувна промисловість Переробна промисловість з неї Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів Легка промисловість Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів Целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення Хімічна та нафтохімічна промисловість Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції Металургійне виробництво та вироб-ництво готових металевих виробів Машинобудування Виробництво та розподілення електро-енергії, газу та води

Обсяг реалізованої промислової Довідково: продукції робіт, послуг у структура обсягу реалізованої відпускних цінах підприємств промислової (без ПДВ та акцизу) за січеньпродукції, без листопад 2009р. врахування вартості у % до всієї електроенергії, газу реалізованої тис.грн. та води, придбаних продукції для перепродажу, % 20402373,7 100,0 100,0 15441422,7 75,7 83,6 83122,8 0,4 0,4 15358299,9 75,3 83,2 6810969,7

33,4

36,9

413906,5

2,0

2,2

43577,1

0,2

1975655,6

9,7

10,7

…2

2091636,6

10,3

11,3

1429644,5

7,0

7,7

1174939,6

5,8

6,4

1141962,8

5,6

6,2

4960951,0

24,3

16,4

Дані розроблено на підставі короткострокової звітності, якою охоплені великі, середні та вагомі за обсягами реалізованої промислової продукції малі підприємства. Інформація сформована за функціональним принципом (по однорідних продуктах), без урахування продукції, реалізованої підприємствами-замовниками. 2 Інформація конфіденційна відповідно до Закону України "Про державну статистику".

Серед районів і міст області найбільший обсяг реалізованої продукції був у Обухівському (15,2%), Києво–Святошинському (10,9), Броварському (10,0) районах та м.Біла Церква (9,0%).

Дані щодо обсягів реалізованої продукції (робіт, послуг) по містах і районах області за січень-листопад 2009р. Таблиця 1.12.

Київська область м.Біла Церква м.Березань м.Бориспіль м.Бровари м.Васильків м.Буча м.Ірпінь м.П.- Хмельницький м.Фастів м.Ржищів м.Славутич райони Баришівський Білоцерківський Богуславський Бориспільський Бородянський Броварський Васильківський Володарський Вишгородський Згурівський Іванківський Кагарлицький К.-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський П.-Хмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищенський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський 1

Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, Довідково: питома вага послуг) у відпускних цінах підприємств (без ПДВ та обсягу реалізованої акцизу) за січень-листопад 2009р. продукції кожного міста (району) в загальному тис.грн. у % до всієї реалізованої продукції обсязі реалізації1, у % 20402373,7 100,0 100,0 1835561,5 9,0 9,9 77960,4 0,4 0,4 494817,8 2,4 2,7 547945,3 2,7 3,0 218500,5 1,1 1,2 99528,1 0,5 0,5 855218,7 4,2 4,6 78699,2 0,4 0,4 909292,7 4,5 4,9 21385,7 0,1 0,1 209909,9 1,0 1,1 38625,5 514965,4 69112,1 148402,6 248638,9 2042178,9 248273,1 46018,3 1693026,2 146888,2 24237,0 279258,9 2226973,1 122050,9 1354727,8 3092907,4 237128,0 – 141225,3 188040,0 1970,7 21057,5 32420,6 8560,5 489367,7

0,2 2,5 0,3 0,7 1,2 10,0 1,2 0,2 8,3 0,7 0,1 1,4 10,9 0,6 6,6 15,2 1,2 – 0,7 0,9 0,0 0,1 0,2 0,0 2,4

0,2 2,8 0,4 0,8 1,3 11,1 1,3 0,2 9,2 0,8 0,1 1,5 8,0 0,7 7,3 16,7 1,3 – 0,8 1,0 0,0 0,1 0,2 0,0 2,6

- без врахування вартості товарів та послуг, придбаних для перепродажу та реалізованих без додаткової обробки

У структурі реалізованої продукції добувної і переробної промисловості порівняно з січнем–листопадом 2008р. спостерігалося збільшення частки товарів широкого використання та сировинної продукції (відповідно на 3,5 та 2,1 в.п.) і скорочення частки інвестиційної продукції та товарів тривалого використання (відповідно на 4,2 та 1,4 в.п.). 15

Інформація по районах і містах щодо розподілу обсягів реалізованої продукції добувної і переробної промисловості за групами ,% Таблиця 1.13. Всього реалізовано продукції добувної і переробної промисловості за січень-листопад 2009р. Київська область м.Біла Церква м.Березань м.Бориспіль м.Бровари м.Васильків м.Буча м.Ірпінь м.П.-Хмельницький м.Фастів м.Ржищів м.Славутич райони Баришівський Білоцерківський Богуславський Бориспільський Бородянський Броварський Васильківський Володарський Вишгородський Згурівський Іванківський Кагарлицький К.-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський П.-Хмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищенський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський

у т.ч. за групами

100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0

Сировинна продукція 58,0 87,5 97,8 97,0 62,3 55,8 100,0 82,6 56,3 67,3 83,6 86,6

100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 – 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0

37,7 5,5 40,7 2,5 81,5 8,4 20,2 36,1 66,2 71,7 0,5 8,8 42,9 86,3 90,8 90,2 13,4 – 49,9 27,7 23,7 67,0 18,4 100,0 0,1

інвестиці йна продукція

товари широкого використання

5,1 3,5 – 2,2 8,0 19,5 – 0,7 0,8 6,3 – 12,7

34,6 8,3 2,2 0,8 29,6 24,6 – 11,4 42,0 25,2 16,4 0,1

товари тривалого використа ння 2,3 0,7 – – 0,1 0,1 – 5,3 0,9 1,2 – 0,6

– 20,5 18,4 83,1 13,9 0,5 36,1 0,0 4,0 – 12,4 4,6 8,9 0,5 – 0,8 – – – 0,8 67,1 6,4 – – 1,9

62,3 57,0 40,9 1,6 4,6 91,1 43,7 63,9 28,1 28,3 87,1 86,6 37,8 13,2 9,2 8,0 86,6 – 50,1 71,5 8,6 26,0 81,6 – 98,0

– 17,0 0,0 12,8 – – – – 1,7 – – – 10,4 – – 1,0 – – – – 0,6 0,6 – – –

БУДІВЕЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ Будівельними підприємствами області, які працювали у 2009р., виконано будівельних робіт на суму 1355,7 млн.грн., що на 53,8% менше, ніж у 2008р.

120

2008р. 108,5 106,7

106,5 97,2

100

96,9

99,5

97,3

97,4

94,9

91,7

2009р.

87,3

82,7

40,4

41,6

40,7

39,8

41,0

43,6

42,5

42,2

43,9

44,5

46,2

березень

квітень

травень

червень

липень

серпень

вересень

жовтень

листопад

грудень

42,7

лютий

60 40

січень

Рис. 1.1. Зміни обсягів підрядних робіт (наростаючим підсумком, у % до відповідного періоду попереднього року) Обсяги виконаних робіт за видами будівельної діяльності характеризуються такими даними: 1059,8 млн.грн. становили роботи по будівництву будівель та споруд, які виконували 311 будівельних підприємств, 280,9 млн.грн. – з установлення інженерного устаткування будівель (47 підприємств). Скорочення темпів будівельних робіт у 2009р. порівняно з 2008р. відбулося за всіма основними видами будівельної діяльності, а саме на 81,8% скоротилися роботи з завершення будівництва, на 74,1% – з підготовки будівельних ділянок, на 54,2% – з будівництва будівель та споруд та на 49,9% скоротились обсяги робіт з установлення в них інженерного устаткування. Порівняно з січнем–листопадом у січні–грудні п.р. збільшились темпи робіт з підготовки будівельних ділянок – на 4,7 в.п., з будівництва будівель та споруд – на 1,9 в.п., з установлення інженерного устаткування будівель та споруд – на 0,5 в.п., проте водночас спостерігається зменшення темпу робіт з завершення будівництва – на 2,1 в.п. Скоротили обсяги будівництва порівняно з 2008р. підприємства 24 районів та 11 міст області. Серед них найбільше – у Бориспільському – на 96,1%, Згурівському – на 91% районах та у містах Ржищів – на 89,5% і Бориспіль – 81,2% (через скорочення обсягів будівництва та монтажних робіт). Найбільша частка виконаних будівельних робіт припадала на Вишгородський – 259,3 млн.грн. (19,1% від загального обсягу виконаних робіт), Києво–Святошинський – 239 млн.грн. (17,6%) райони та місто Бровари – 247,9 млн.грн. (18,3% від загального обсягу виконаних робіт). Обсяг виконаних робіт з капітального ремонту склав 248,8 млн.грн. (18,4% від загального обсягу виконаних будівельних робіт), обсяг виконаних робіт з поточного ремонту – 121 млн.грн. (8,9% від загального обсягу виконаних 17

будівельних робіт). Порівняно з аналогічним періодом минулого року обсяг робіт з капітального ремонту скоротився на 48,5%, а з поточного ремонту – на 26,6%. У 2009р. з числа будівельних підприємств області не працювали 16,1% підприємств. ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ ТОВАРАМИ Обсяг експорту зовнішньої торгівлі товарами області за січень–листопад 2009р. становив 927,6 млн.дол. США і збільшився порівняно з відповідним періодом 2008р. на 5,6%, імпорту – 1946,9 млн.дол. і зменшився на 39,7%. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 1019,3 млн.дол. (у січні– листопаді 2008р. також від’ємне – 2350 млн.дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,48 проти 0,27 у січні–листопаді 2008р. Зовнішньоторговельні операції з товарами область здійснювала з партнерами зі 123 країн світу. Інформацію щодо зовнішньої торгівлі товарами з найбільшими торговими партнерами Таблиця 1.14.

Усього Країни СНД у тому числі: Білорусь Казахстан Російська Федерація Країни ЄС у тому числі: Австрiя Італія Литва Нідерланди Німеччина Польща Словенiя Угорщина Фiнляндiя Франція Інші країни у тому числі: Iндiя Китай Сполучені Штати Америки Туреччина

Експорт у % до млн.дол. січня– США листопада 2008р. 927,6 105,6 519,9 107,0

Імпорт

1946,9 404,2

у % до січня– листопада 2008р. 60,3 60,8

млн.дол. США

Сальдо

–1019,3 115,7

34,8 78,9 316,8 191,5

66,6 163,9 115,7 90,4

116,5 3,1 279,6 1198,6

113,7 15,0 52,0 63,7

–81,7 75,8 37,1 –1007,1

1,4 9,1 4,9 19,2 55,4 29,4 0,0 4,3 13,0 9,3 216,2

71,5 47,7 48,0 183,4 84,3 106,1 8,7 31,2 3903,1 300,1 119,6

41,7 59,7 46,0 91,4 303,7 135,2 44,0 72,2 69,3 81,4 344,1

62,1 48,9 89,4 78,0 62,8 66,4 93,6 59,6 91,0 42,0 50,4

–40,2 –50,6 –41,2 –72,2 –248,3 –105,8 –44,0 –67,9 –68,0 –72,1 –127,9

19,8 0,6 2,0 26,9

638,9 42,8 51,4 83,0

36,7 84,3 60,9 27,4

43,5 47,0 37,8 68,4

–16,9 –83,7 –58,8 –0,6

До країн СНД експортовано 56% усіх товарів, до країн ЄС – 20,6% (у січні– листопаді 2008р. – відповідно 55,3% і 24,1%). Найбільші експортні поставки здійснювалися до Російської Федерації – 34,1%, Казахстану – 8,5%, Німеччини – 6%, Білорусі – 3,8%, Польщі – 3,2% та Туреччини – 2,9% від загального обсягу експорту області. Порівняно з відповідним періодом попереднього року значно збільшилися обсяги експорту до Російської Федерації, Казахстану та Індії, а зменшилися – до Вiрґiнських Островів, Британських, Молдови, Білорусі. З країн ЄС імпортовано 61,6% усіх товарів, з країн СНД – 20,8% (у січні– листопаді 2008р. – відповідно 58,3% і 20,6%). Найбільші імпортні надходження товарів здійснювалися з Німеччини – 15,6%, Російської Федерації – 14,4%, Польщі – 6,9%, Білорусі – 6%, Нідерландів – 4,7%, Китаю – 4,3%, Франції – 4,2%, Угорщини – 3,7%, Фінляндії – 3,6%, Сполучених Штатів Америки та Італії по 3,1% від загального обсягу імпорту області. Порівняно з січнем–листопадом 2008р. імпортні надходження від головних торгових країн-партнерів області значно зменшилися (крім Білорусі). Основу товарної структури зовнішньої торгівлі області у січні–листопаді 2009р. складали готові харчові продукти, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, маса з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів, механічне та електричне обладнання, полімерні матеріали, пластмаси і каучук, продукти рослинного походження. Інформацію щодо найважливіших товарних груп у структурі зовнішньої торгівлі області Таблиця 1.15. Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД

Усього: у тому числі: II. Продукти рослинного походження з них: 10 зерновi культури IV. Готові харчові продукти з них: 17 цукор і кондвироби з цукру 18 какао та продукти з нього VI. Продукцiя хiмiчної та пов'язаних з нею галузей промисловостi з неї: 30 фармацевтична продукція 33 ефiрнi олії, косметичні препарати VII. Полімерні матеріали, пластмаси та каучук у тому числі: 39 полімерні матеріали, пластмаси 40 каучук, гума

Експорт Імпорт у % до у % до у % до у % до млн. січня– загальмлн. січня– загальдол. листопада ного дол. США листопада ного США 2008р. обсягу 2008р. обсягу 927,6 105,6 100,0 1946,9 60,3 100,0 100,6

252,8

10,9

54,8

72,7

2,8

63,2 223,8

592,5 282,3

6,8 24,1

9,5 171,3

53,6 67,6

0,5 8,8

56,3 115,2

8722,6 2343,8

6,1 12,4

0,5 31,4

15,9 59,4

0,0 1,6

20,7

101,1

2,2

589,2

78,7

30,3

2,5 16,0

80,4 111,7

0,3 1,7

346,6 90,8

77,0 87,5

17,8 4,7

78,8

57,0

8,5

173,8

57,3

8,9

19,1 59,7

91,7 50,8

2,1 6,4

129,5 44,3

62,7 45,7

6,6 2,3

X. Маса з деревини або iнших волокнистих целюлозних матеріалів з неї: 48 папiр та картон XVI. Механічне та електричне обладнання у тому числі: 84 котли, машини, апарати і механічні пристрої 85 електричнi машини і устаткування

162,9

87,3

17,6

172,0

85,6

8,8

156,8

90,4

16,9

139,2

89,8

7,2

42,2

52,9

4,5

277,1

39,1

14,2

24,2

46,0

2,6

230,4

41,1

11,8

18,0

66,5

1,9

46,7

31,4

2,4

У загальному обсязі експорту товарів порівняно з січнем–листопадом 2008р. суттєво збільшилася частка зернових культур, какао та продуктів з нього, цукру і кондвиробів з цукру, натомість значно зменшилася частка гумових виробів, жирів та олії тваринного або рослинного походження, механічного та електричного устаткування. У загальному обсязі імпорту товарів зменшилася частка наземних транспортних засобів, крiм залізничних, механічного та електричного устаткування. До області з початку року надійшло іноземної давальницької сировини на 86,5 млн.дол. США, або 4,4% від загального обсягу імпорту області. Імпорт давальницької сировини порівняно з січнем–листопадом 2008р. зменшився на 2,3%. Обсяг експорту готової продукції з імпортної давальницької сировини зменшився на 4,9% і становив 133,6 млн.дол. (14,4% від загального обсягу експорту області). Найбільша частка загальнообласного експорту товарів припадала на Яготинський – 20,6% і Миронівський – 14,8% райони, на міста Бориспіль – 10,8% та Фастів – 9,2%. Найбільші імпортні надходження здійснювалися у КиєвоСвятошинський – 18,5%, Васильківський – 8,4%, Броварський – 8,3%, Бориспільський – 8,1% райони та місто Бориспіль – 11,7%. РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ ТА РЕСТОРАННЕ ГОСПОДАРСТВО Оборот роздрібної торгівлі (до якого включено роздрібний товарооборот підприємств роздрібної торгівлі, розрахункові дані щодо обсягів продажу товарів на ринках і фізичними особами-підприємцями) за січень–грудень 2009р. становив 16835,6 млн.грн. і склав 92,0% обсягу січня–грудня 2008р. У структурі обороту роздрібної торгівлі на організовані та неформальні ринки припадало 19,6%. Оборот ресторанного господарства (з урахуванням фізичних осібпідприємців) за січень–грудень 2009р. становив 488,5 млн.грн. і проти відповідного періоду попереднього року склав 75,5%. Обсяг роздрібного товарообороту підприємств, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, за 2009р. становив 9919,7 млн.грн. і у порівнянних цінах склав 90,2% обсягу січня–грудня 2008р. Через мережу автозаправних станцій, що налічувала 328 одиниці, у грудні 2009р. було продано в роздріб світлих нафтопродуктів на 258,1 млн.грн., з них бензину автомобільного – на 187,6 млн.грн. (72,7%), дизельного пального – на 70,5 млн.грн. (27,3%). 20

2 008р.

2 009р.

160 134,8

140

120

132,5

131,0

134,6

131,5

129,0

127,6

125,9

125,1

123,8

121,8

131,4

100

94,7

93,1

91,3

92,0

91,8

90,2

90,1

92,1

92,3

90,1

89,7

90,2

грудень

листопад

жовтень

вересень

серпень

липень

червень

травень

квітень

березень

лютий

січень

Рис. 1.2. Зміни обсягів роздрібного товарообороту (наростаючим підсумком, у % до відповідного періоду попереднього року) Продаж сільськогосподарських продуктів на ринках області за січень– грудень 2009р. зменбшився проти відповідного періоду попереднього року на 0,3% при збільшенні цін на 11,4%. При цьому, за рахунок збільшення цін на продукти тваринництва на 9,8% їхній продаж зменшився на 2,3%. Продаж продуктів рослинництва збільшився на 4,1% при збільшенні цін на 2,7%. За січень–грудень 2009р. порівняно з відповідним періодом попереднього року ціни знизилися на моркву, цибулю ріпчасту, олію, буряки, яблука на 7,7– 15,8%, по інших групах товарів – зросли на яловичину, свинину, картоплю, яйця, молоко свіже, сир (творог), сметану, сало свиняче, часник, масло тваринне, мед, цукор на 4,1–44,4%. У грудні 2009р. проти листопада 2009р. продаж сільсько-господарських продуктів на міських ринках зменшився на 2,6% при збільшенні ціни на 0,9%. Середні риночні ціни на окремі сільськогосподарські продукти, грн/ кг Таблиця 1.16. Грудень Листопад 2009р. Картопля Цибуля ріпчаста Буряки Морква Часник Яблука Цукор Олія (за літр) Яловичина Свинина Сало свиняче Молоко свіже Масло тваринне

2009р.

2008р.

2,81 4,20 4,53 5,78 24,75 5,62 7,73 10,36 45,72 45,31 30,36 5,89 32,67

2,72 2,22 2,80 3,31 10,20 6,18 3,91 10,16 46,90 51,60 33,30 5,02 23,30

2,73 3,88 4,70 5,77 21,50 5,54 7,12 10,05 44,50 45,66 30,37 5,34 31,60

Сир (творог) Сметана Яйця (за десяток) Мед

27,48 24,48 7,66 42,25

25,40 21,45 8,16 29,25

26,82 23,96 7,23 41,86

ЦІНИ І ТАРИФИ Індекс споживчих цін (ІСЦ) у грудні 2009р. по Київській області (без м. Києва) становив 100,5% (по Україні – 100,9%).

136 %

133,4

132 128 123,4

124

123,0 119,5

120 116 112

113,6 109,5

107,7

107,5

107,9

108

103,9

102,6

104

107,4

105,1

Різні товари та послуги

Ресторани та готелі

Освіта

Відпочинок і культура

Зв`язок

Транспорт

Охорона здоров'я

Предмети домашнього вжитку, побутова техніка, поточне утримання житла

Житло,вода,електроенергія, газ та інші види палива

Одяг і взуття

Алкогольні напої, тютюнові вироби

Продукти харчування та безалкогольні напої

ІСЦ

100

Рис.1. 3. Індекси споживчих цін у Київській області з 12.2008 по 12.2009 На споживчому ринку в грудні ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1,2%. Найбільше (на 10,9%) подорожчала картопля. На 8,8–4,2% зросли ціни на капусту, яйця, молоко, масло, цукор. На 3,5–2,6% стали дорожчими кисломолочна продукція, сир і м’який сир, олія, маргарин та інші рослинні жири. Разом з тим, подешевшали цитрусові та м’ясо птиці (на 10,5% та 2,4% відповідно). Алкогольні напої та тютюнові вироби подорожчали на 0,5%, у т.ч. алкогольні напої – на 0,8%, тютюнові вироби – на 0,3%. У сфері охорони здоров’я зростання цін на 0,5% зумовлено подорожчанням фармацевтичної продукції, медичних товарів та обладнання (на 0,7%) та амбулаторних послуг (на 0,4%). Одяг і взуття стали дорожчими на 0,3%. Ціни (тарифи) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива знизилися на 0,4%. Подешевшання транспорту в цілому на 1,8%, відбулося за рахунок зниження цін на паливо і мастила (на 5,8%). За січень-грудень п.р продукти харчування та безалкогольні напої подорожчали на 7,9%. Найбільше (на 66,3%) подорожчав цукор. На 21,4% та 22

18,6% відповідно зросли в ціні безалкогольні напої та масло. На 16,1–9,5% подорожчали риба та продукти з риби, кисломолочна продукція, молоко, олія, сир і м’який сир. У той же час, на 12,3% та на 10,1% подешевшали яйця та овочі; на 7,2–3,3% знизилися ціни на яблука, рис, тваринні жири та яловичину. Алкогольні напої та тютюнові вироби подорожчали на 33,4%, у т.ч. алкогольні напої – на 18,2%, тютюнові вироби – на 50,0%. Підвищення цін у сфері охорони здоров’я на 23,4%, в першу чергу, зумовлено подорожчанням фармацевтичної продукції, медичних товарів та обладнання (на 32,6%). Крім того, на 15,1% та 11,0% зросла вартість амбулаторних та санаторно-курортних послуг (відповідно). Подорожчання транспорту в цілому на 23,0% відбулося за рахунок зростання цін на паливо і мастила (на 47,0%). Водночас, на 17,1% подорожчали автомобілі, зросла вартість перевезень пасажирським залізничним (на 24,5%) та автодорожнім (на 12,5%) транспортом. Послуги освіти подорожчали на 19,5% за рахунок підвищення плати за середню та вищу освіту (на 25,6% та 21,2% відповідно). На 13,6–3,9% подорожчали різні товари та послуги, предмети домашнього вжитку, одяг і взуття, послуги ресторанів та готелів, установ відпочинку і культури, зв’язку. Індекси споживчих цін на товари та послуги у грудні 2009 року(відсотків) Таблиця 1.17. До попереднього місяця жовтень 2009р. Індекс споживчих цін Продукти харчування та безалкогольні напої Продукти харчування Хліб та хлібопродукти Хліб Макаронні вироби М’ясо та м’ясопродукти Риба та рибопродукти Молоко, сир та яйця Молоко Яйця Олія та жири Масло Олія Фрукти Овочі Цукор Алкогольні напої, тютюнові вироби

листопад 2009р.

До грудня попереднього року

грудень 2009р.

грудень 2008р.

100,4

101,2

100,5

109,5

125,6

100,5 100,5 100,2 100,3 100,1 99,8 101,0 101,7 102,1 102,1 100,9 101,8 100,8 100,3 100,5 100,2 101,2

101,7 101,8 100,4 100,2 100,6 99,8 100,7 103,5 105,3 105,9 102,4 104,0 101,2 106,8 103,3 108,0 101,7

101,2 101,2 100,9 100,7 101,1 100,0 100,0 104,8 105,8 106,2 101,9 104,2 103,1 96,0 106,9 104,2 100,5

107,9 107,4 105,7 107,9 104,4 104,0 116,1

129,0 129,2 135,6 135,1 134,4 142,7 127,0 120,5 119,1 142,9 134,1 134,0 104,4 136,9 84,1 112,7 121,0

105,2 110,9 87,7 106,5 118,6 109,6 99,6 89,9 166,3 133,4

Продовження До попереднього місяця

Одяг і взуття Одяг Взуття Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива Плата за власне житло (квартирна плата) Утримання та ремонт житла Водопостачання Каналізація Електроенергія Природний газ Гаряча вода, опалення Предмети домашнього вжитку, побутова техніка та поточне утримання житла Охорона здоров’я Фармацевтична продукція, медичні товари та обладнання Амбулаторні послуги Транспорт Паливо та мастила Транспортні послуги Залізничний пасажирський транспорт Автодорожній пасажирський транспорт Зв’язок Відпочинок і культура Освіта Дошкільна та початкова освіта Середня освіта Вища освіта Ресторани та готелі Різні товари та послуги

До грудня попереднього року грудень грудень 2009р. 2008р. 107,5 111,8 107,5 111,5 107,5 112,9

жовтень 2009р. 100,8 100,7 100,8

листопад 2009р. 100,7 100,7 100,7

грудень 2009р. 100,3 100,3 100,4

100,6

100,1

99,6

102,6

144,5

100,0

105,5

133,0

100,1 102,6 108,2 100,0 100,0 100,0

99,9 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0

100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0

106,6 111,0 112,2 100,0 100,0 100,7

125,0 150,6 150,4 100,0 154,1 192,2

100,2

100,0

107,7

112,7

100,9

101,8

100,5

123,4

125,9

100,8

100,9

100,7

132,6

118,5

101,5 99,0 97,4 100,5 102,7 100,1 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 99,9 100,1

102,2 100,9 100,3 101,6 100,4 101,9 99,9 99,7 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 101,3

100,4 98,2 94,2 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,3 101,5

115,1 123,0 147,0 114,0 124,5 112,5 103,9 105,1 119,5 101,8 125,6 121,2 107,4 113,6

136,4 105,9 93,0 125,2 127,1 124,6 105,4 116,3 121,7 118,2 110,9 124,7 123,9 135,2

Індекс цін виробників промислової продукції у грудні 2009р. по області становив 101,6 %, по Україні101,0%. Ціни на продукцію добувної промисловості у грудні не змінилися. У переробній промисловості ціни зросли на 1,4%. Найбільше (на 4,5–3,0%) подорожчала продукція у целюлозно-паперовому виробництві і видавничій діяльності, виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, у виробництві електричного, електронного та оптичного устаткування. Водночас на 2,8–0,5% знизилися ціни на підприємствах металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, у виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції, виробництві гумових та пластмасових виробів. У виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води тарифи збільшилися на 2,3%. За січень-грудень п.р. ціни на продукцію добувної 24

промисловості знизилися на 3,4%, а у переробній промисловості ціни зросли на 10,3%. У виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води зафіксовано зростання тарифів на 2,0%. Індекси цін виробників промислової продукції за грудень 2009 року,% Таблиця 1.18. До попереднього місяця

Промисловість Добувна промисловість Переробна промисловість з неї виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів легка промисловість оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність хімічна і нафтохімічна промисловість у тому числі виробництво гумових та пластмасових виробів виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів машинобудування Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

До грудня попереднього року

жовтень 2009р.

листопад 2009р.

грудень 2009р.

грудень 2008р.

101,1 100,0 101,1

101,6 100,0 101,4

108,4 96,6 110,3

121,7 116,6 119,3

100,2

101,1

103,3

114,2

111,0

100,2

100,0

107,7

104,9

99,7

100,0

100,2

105,4

126,1

101,8

101,9

104,5

122,7

121,8

103,8

101,4

99,8

108,9

132,4

103,7

101,4

99,5

110,0

128,7

99,9

100,0

99,3

101,7

119,3

102,6

102,1

97,2

108,5

150,3

100,6

101,1

107,2

117,4

100,9

102,3

102,0

136,7

ФІНАНСИ Фінансовий результат суб’єктів господарювання від звичайної діяльності до оподаткування (крім малих, сільськогосподарських підприємств та установ, що утримуються за рахунок бюджету) за січень-листопад 2009р. становив 1352,1 млн.грн., що у 9 разів більше, ніж за відповідний період 2008р. Прибутковими підприємствами, частка яких у загальній кількості становила 55,0%, отримано 3763,5 млн.грн. прибутку, що в 1,4 раза більше, ніж за січеньлистопад 2008р. Основна його частина була сформована у промисловості (46,7%), діяльності транспорту та зв’язку (31,7%), торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (11,1%). За результатами січня-листопада 2009р. збитково працювали 45,0% підприємств, що на 11,1 в.п. більше, ніж у січні-листопаді 2008р. Цими підприємствами отримано 2411,4 млн.грн. збитків, що на 7,3% менше більше, ніж за відповідний період 2008р. Найбільші суми збитків спостерігалися у промисловості (1228,5 млн.грн.), торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (486,2 млн.грн.), транспорті та зв’язку (412,1 млн.грн.), по операціях з нерухомим майном, оренді, інжинірингу та наданні послуг підприємцям (139,5 млн.грн).

ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ Середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника (без урахування найманих працівників статистично малих підприємств і зайнятих у фізичних осіб-підприємців) в січні−листопаді 2009р. склала 1958 грн. і зросла порівняно з відповідним періодом попереднього року на 6,6%. Середній розмір номінальної заробітної плати в листопаді 2009р. становив 2049 грн., що в 2,8 раза вище рівня прожиткового мінімуму для працездатної особи (744 грн.). Порівняно з жовтнем 2009р. розмір заробітної плати збільшився в середньому на 0,9%, а з листопадом 2008р. – на 7,5%. Нарахування за одну оплачену годину в листопаді збільшилися по відношенню до жовтня на 7,0% і становили 13,88 грн. 2008р.

грн.

2009р.

2300 2078

2100

2104 2039

2009 1894

1900

1905

1958 1874

1700

1764

2049

2039

1930

1811 1736

2030

1913

1925

1950

1978 1906

1755

1657

грудень

листопад

жовтень

вересень

серпень

липень

червень

травень

квітень

березень

січень

лютий

1545

1500

Рис. 1.4. Динаміка номінальної середньомісячної заробітної плати у 2008–2009рр. Серед видів економічної діяльності темпи зростання коливалися в межах від 0,4% на підприємствах торгівлі до 10,7% – у лісовому господарстві. Водночас, в освіті, авіаційному транспорті, фінансовій діяльності, державному управлінні, рибальстві та рибництві, будівництві, діяльності готелів та ресторанів відбулося зменшення рівня нарахувань на 0,8–13,3%. Збільшення заробітної плати також спостерігалося серед промислових видів діяльності. Суттєве зростання показника відбулося на підприємствах з виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення та ядерних матеріалів (на 26,5%), металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (на 16,8%), а також у виробництві машин та устатковання (на 15,8%). Поряд з цим, на 6,5–9,1% зменшилася оплата праці в добувній промисловості та у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів. Продовжує утримуватися високий рівень диференціації розмірів заробітної плати за видами економічної діяльності. Найвищий рівень оплати праці в листопаді 2009р. спостерігався в авіаційному транспорті, а серед промислових 27

видів діяльності – у виробництві коксу, продуктів нафтоперероблення та в хімічному виробництві, де заробітна плата працівників у 2,2–4,7 раза перевищила середній показник по економіці області. Водночас, абсолютний розмір заробітної плати працівників виробництва шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів, оброблення деревини та виробництва виробів з деревини (крім меблів) був значно нижчим і не перевищував 43,8% середнього по економіці. Дані про розмір заробітної плати за видами економічної діяльності Таблиця 1.19.

Усього Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги Лісове господарство та пов’язані з ним послуги Рибальство, рибництво Промисловість Будівництво Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку Діяльність готелів та ресторанів Діяльність транспорту та зв’язку діяльність наземного транспорту діяльність водного транспорту діяльність авіаційного транспорту додаткові транспортні послуги та допоміжні операції діяльність пошти та зв’язку Фінансова діяльність Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям з них дослідження і розробки Державне управління Освіта Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту з них діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг

Нараховано в розрахунку на одного штатного працівника в листопаді 2009р. за місяць за оплачену годину у % до листо- середньог грн. жовтня у % до пада о рівня по грн. 2009р. 10. 2009р. 2008р. економіці 13,88 107,0 2049 100,9 107,5 100,0 1693

103,4

109,5

82,6

10,88

110,4

2054 1075 2455 1463

110,7 93,0 101,3 91,9

132,2 98,5 113,4 90,7

100,2 52,5 119,8 71,4

12,94 7,67 16,58 12,07

117,5 108,0 107,6 100,8

1966 1353 3646 2811 – 9680

100,4 86,7 102,1 104,6 – 98,9

103,2 104,6 129,6 136,7 – 125,9

95,9 66,1 177,9 137,2 – 472,5

13,31 10,82 24,21 18,47 – 61,84

106,1 110,9 109,0 109,9 – 107,1

4026 1843 2192

103,0 100,7 97,7

141,1 106,1 84,4

196,5 90,0 107,0

26,73 12,59 14,27

110,1 108,7 103,7

2257 2678 2210 1525

106,9 109,9 95,7 99,2

106,4 92,0 87,1 100,9

110,2 130,7 107,9 74,4

14,32 17,38 14,14 11,43

111,4 114,3 101,0 103,8

1325

101,1

93,4

64,7

8,42

105,8

1398

101,9

107,3

68,3

9,68

107,4

1375

102,5

107,0

67,1

9,68

107,8

Середній розмір заробітної плати в усіх містах та районах області був вищим за прожитковий мінімум для працездатної особи. Найнижчий розмір 28

заробітної плати, який не перевищував 63,1% від середнього рівня по області, спостерігався в Тетіївському, Таращанському і Поліському районах. Разом з тим, заробітна плата працівників м.Славутич та Бориспільського району в 1,9 рази перевищила відповідний показник. Протягом листопада 2009р. рівень оплати праці на Київщині залишався одним із найбільших, поступаючись лише м.Києву, Донецькій і Дніпропетровській областям. Заробітна плата в області на 4,8% перевищила середній розмір по Україні, але на 35,0% була нижчою за максимальний (3154 грн. у м.Києві). Вінницька 1565 грн. 3500 3000 Чернігівська 1483 грн.

2500

Житомирська

2000

1526 грн.

1500 1000 500 0

Черкаська

м.Київ

1565 грн.

3154 грн.

Полтавська

Київська 2049 грн.

1804 грн.

Рис. 1.5. Заробітна плата штатних працівників за листопад 2009 року У листопаді 2009р. кожен працівник відпрацював 139 годин, тобто на 4,8% менше, ніж у жовтні. Коефіцієнт використання робочого часу становив 82,7%, що на 0,3 в.п. менше, ніж у жовтні 2009р., та на 2,3% – ніж у листопаді 2008р. Динаміка показників використання робочого часу Таблиця 1.20. 2009р. листопад жовтень Фонд робочого часу на одного штатного працівника, год.: табельний фактично відпрацьований оплачений Коефіцієнт використання табельного фонду робочого часу, %

Довідково: листопад 2008р.

168

176

160

139 148

146 156

136 147

82,7

83,0

85,0

Виходячи з обсягів виконаних робіт (послуг) і випуску продукції в листопаді 2009р., завантаження працівників відповідно до встановленої тривалості робочого часу в цілому по економіці становило 95,3% штатної кількості (345,3 тис. осіб), у промисловості – 91,4% (81,3 тис. осіб). Ці показники були нижчі, ніж у листопаді 2008р. (відповідно 98,2% та 94,3%). 29

Індекс реальної заробітної плати штатних працівників у листопаді 2009р. зменшився порівняно з жовтнем на 0,4%, а відносно листопада 2008р. – на 4,1%. За січень−листопад 2009р. по відношенню до відповідного періоду попереднього року показник зменшився на 8,8%. %

101,2 94,4

100

101,2

96,4

99,6

100,9

90 80 70 60 50 40 30 20 10 0 2008р.

Індекс споживчих цін Індекс реальної заробітної плати Індекс номінальної заробітної плати

2009р.

Рис. 1.6. Темпи приросту (зниження) реальної заробітної плати та споживчих цін (листопад до жовтня відповідного року) Упродовж листопада 2009р. загальна сума заборгованості з виплат заробітної плати збільшилася на 7,2%, або на 4,2 млн.грн., і на 1 грудня становила 62,7 млн.грн., що в 2,2 раза, або на 34,5 млн.грн. більше, ніж на початок 2009р. Якщо в цілому по області обсяг невиплаченої заробітної плати на початок листопада становив 8,2% фонду оплати праці, нарахованого за листопад, то серед міст та районів області він коливався від 0,1% у Поліському до 39,8% у Бориспільському районах. Серед видів економічної діяльності найвищий рівень такого співвідношення був у авіаційному транспорті (67,9% фонду оплати праці за листопад 2009р.), найнижчий − в освіті та державному управлінні (0,1%). 65

млн.грн.

62,7 58,5

60 55

49,3

47,3 46,1

42,3 40,7

44,4

46,6

40,7

40 35

28,2 30,4

30 25 січень

лютий

березень

квітень

травень

червень

липень

серпень вересень жовтень листопад грудень

Рис.1.7. Динаміка суми заборгованості із виплати заробітної плати в 2009 році (станом на 1 число відповідного місяця) 30

Основна частка боргу припадала на підприємства промисловості (35,6%) і транспорту (31,5%), при цьому, майже половина (46,1%) – на м.Біла Церква та Бориспільський район. Упродовж листопада 2009р. заборгованість працівникам економічно активних підприємств збільшилася на 7,7%, або на 4,0 млн.грн. і на 1 грудня становила 56,8 млн.грн. Серед видів економічної діяльності суттєве збільшення суми невиплаченої заробітної плати відбулося на підприємствах транспорту (на 7,2 млн.грн.) − переважно за рахунок діяльності авіаційного транспорту (на 5,9 млн.грн.) та додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (на 1,1 млн.грн.). Поряд з цим, вагоме зменшення заборгованості зафіксовано в таких видах діяльності, як освіта (на 1,0 млн.грн.) та на підприємствах, які займаються операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям (на 738,3 тис.грн.). Серед міст та районів області найвагоміше збільшення суми боргу впродовж листопада 2009р. відбулося в Бориспільському (на 5,9 млн.грн.) районі та м.Бровари (на 810,3 тис.грн.). Водночас, значно зменшили заборгованість підприємства м.Березань (на 1,0 млн.грн.). Дані щодо заборгованості працівникам економічно активних підприємств по районах та містах Таблиця 1.21. Сума невиплаченої заробітної плати працівникам економічно активних підприємств на 1 грудня 2009р. у % до усього, млн.грн. Київська область м.Біла Церква м.Березань м.Бориспіль м.Бровари м.Васильків м.Буча м.Ірпінь м.П.-Хмельницький м.Фастів м.Ржищів м.Славутич райони Баришівський Білоцерківський Богуславський Бориспільський Бородянський Броварський Васильківський

Структура боргу, %

1 .11. 2009р.

1.01. 2009р.

загальної суми заборгованості по регіону

56781,5 12643,2 271,2 1478,0 5929,9 – 1298,2 723,1 667,6 2379,8 142,9 2975,7

107,7 96,9 21,2 94,2 115,8 – 100,0 106,4 89,3 89,0 120,1 99,3

311,6 415,6 х 226,0 191,0 – 438,1 1181,5 198,5 145,8 362,7 401,9

90,6 99,5 100,0 100,0 99,3 – 100,0 88,6 100,0 98,7 100,0 87,0

100,0 22,3 0,5 2,6 10,4 – 2,3 1,3 1,2 4,2 0,3 5,2

948,3 202,6 – 16193,1 269,5 – –

134,1 85,5 – 158,0 92,6 – –

201,3 х – х 274,7 – –

32,2 100,0 – 100,0 74,3 – –

1,7 0,4 – 28,5 0,5 – –

Володарський Вишгородський Згурівський Іванківський Кагарлицький К.-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський П.-Хмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищенський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський

26,7 2168,6 – 5657,6 – 49,2 – 771,3 393,0 – 1,2 452,2 42,0 4,0 – 24,9 557,3 246,8

147,5 117,0 – 96,2 – 251,0 – 107,9 175,2 – 19,4 101,6 57,3 83,3 – 78,8 89,0 56,2

х 478,1 – 655,9 – 1,5 – 1004,3 78,0 – 0,9 383,5 89,2 х – 16,1 74,6 х

27,1 98,9 – 100,0 – 13,8 – 87,0 100,0 – 100,0 71,7 21,0 2,2 – 16,3 87,8 100,0

0,0 3,8 – 10,0 – 0,1 – 1,4 0,7 – 0,0 0,8 0,1 0,0 – 0,0 1,0 0,4

Кількість працівників, які вчасно не отримали заробітну плату, в листопаді 2009р. зменшилася на 3,1% і на 1 грудня 2009р. становила 23,8 тис. осіб, або 6,6% від загальної кількості штатних працівників, зайнятих в економіці. Кожному із зазначених працівників не виплачено в середньому 2290 грн., що на 11,8% більше середньої заробітної плати за листопад 2009р. Серед міст та районів області найбільша частка працівників, яким не виплачено заробітну плату, зафіксована в Іванківському районі (40,0% від загальної кількості штатних працівників району) та в м.Славутич (37,9%). Заборгованість із виплати заробітної плати з бюджетів усіх рівнів протягом листопада 2009р. зменшилася майже на чверть і на початок грудня становила 7,2 млн.грн., або 12,6% від обсягу боргу економічно активних підприємств (на початок 2009р. ця сума становила 220,0 тис.грн.). Сума заробітної плати, невиплаченої працівникам підприємств-банкрутів, протягом листопада 2009р. збільшилася на 8,5% і на початок грудня становила 2,4 млн.грн. У Таращанському районі заборгованість із заробітної плати мали лише підприємства-банкрути. На підприємствах, які призупинили виробничо-господарську діяльність (економічно неактивні), сума боргу впродовж листопада 2009р. зменшилася та на 1 грудня 2009р. становила 3,5 млн.грн. Якщо в цілому по області на економічно неактивні підприємства припадає 5,5% від загальної суми боргу, то ситуація серед міст та районів значно різниться. У м.Васильків, Васильківському, Згурівському Кагарлицькому та Макарівському районах заборгованість із заробітної плати мали лише економічно неактивні підприємства. За видами економічної діяльності три чверті заборгованості з виплати заробітної плати цієї категорії підприємств припадала на сільське господарство та будівництво. У січні–листопаді 2009р. субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначено 40,2 тис. сімей, що становило 90,3% від кількості сімей, які звернулися за субсидіями, з них у міських поселеннях – 29,3 тис. сімей, у сільських  10,9 тис. сімей. 32

Загальна сума призначених субсидій у січні–листопаді 2009р. становила 4,9 млн.грн., що на 12,5% більше відповідного показника 2008р., з неї у міських поселеннях – 3,9 млн.грн., у сільських  1,0 млн.грн. Середня сума призначеної субсидії на одну сім’ю у листопаді 2009р. становила 133 грн. Сума нарахованих субсидій для відшкодування витрат на житловокомунальні послуги у січні–листопаді 2009р. становила 31,2 млн.грн. Організаціям, що надають сім’ям житлово-комунальні послуги, включаючи погашення заборгованості попередніх періодів, перераховано 29,8 млн.грн. Субсидії готівкою для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива було призначено для 7,4 тис. сімей (81,7% із числа тих, які звернулися), у міських поселеннях – 0,5 тис. сімей, у сільських – 6,9 тис. сімей. За січень–листопад 2009р. загальна сума субсидій готівкою, призначених сім’ям для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, становила 2583,8 тис.грн., що на 56,8% менше відповідного показника 2008р., з неї у міських поселеннях – 197,6 тис.грн., у сільських – 2386,2 тис.грн. Середній розмір призначеної у листопаді 2009р. субсидії на тверде паливо і скраплений газ на одну сім’ю становив 385 грн. У січні–листопаді 2009р. загальна сума субсидій готівкою, отриманих сім’ями області для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, становила 2616,4 тис.грн. Упродовж січня–листопада 2009р. населенням області сплачено за житлово-комунальні послуги, включаючи погашення боргів попередніх періодів, 1144,7 млн.грн. (100,1% нарахованих за цей період сум). Заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг протягом листопада 2009р. збільшилась на 16,9% і на початок грудня 2009р. становила 293,9 млн.грн., середній термін заборгованості населення за всі послуги склав майже три місяці (крім електроенергії). У листопаді 2009р. мали борг за 3 місяці і більше: за вивезення побутових відходів – 27,0% власників особових рахунків, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій – 25,2%, централізоване опалення та гаряче водопостачання – 22,8%, газопостачання – 18,1%, централізоване водопостачання та водовідведення – 17,8%. РИНОК ПРАЦІ Середньооблікова кількість штатних працівників підприємств, установ та організацій1 (далі – підприємства) в листопаді 2009р. становила 362,2 тис. осіб. Порівняно з жовтнем вона скоротилася на 0,9%, або на 3,3 тис.осіб. У листопаді 2009р. кількість працівників, які перебували у відпустках з дозволу та ініціативи адміністрації, порівняно з жовтнем збільшилася на 133 особи (або на 2,1%) і становила 6,4 тис. осіб (1,8% кількості штатних 33

працівників). Найвагоміше зростання кількості таких працівників відбулося на підприємствах будівництва (на 390 осіб). Кількість працюючих у режимі скороченого робочого дня (тижня) в листопаді 2009р. порівняно з попереднім місяцем збільшилася на 1,5 тис. осіб і становила 23,7 тис. осіб (6,6% кількості штатних працівників). Найбільш поширеним такий режим роботи був у Білоцерківському районі, де в зазначених умовах працював кожний шостий працівник та містах Буча і Березань – кожний сьомий працівник. Обсяги вимушеної неповної зайнятості за причинами та видами діяльності наведено на діаграмі.

35.0 28,9

30.0 25.0 20.0

14,3

15.0

11,6 9,2

10.0 5.0

8,2

6,6 1,8

0,4

1,9

3,7 1,0

1,2

0.0 Усього

Сільське господарство, мисливство та пов'язані з ними послуги

Промисловість

Перебували у відпустках з дозволу та ініціативи адміністрації *

Будівництво

Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів

Діяльність транспорту та зв'язку

Працювали у режимі скороченого робочого дня (тижня)

Тут і далі по розділу без урахування працівників статистично малих підприємств і у фізичних осіб-підприємців.

Рис. 1.8. Рівень вимушеної неповної зайнятості за окремими видами економічної діяльності в листопаді 2009 року (у % до кількості штатних працівників відповідного виду діяльності) За даними обласної служби зайнятості, протягом 2009р. її послугами скористалися 67,2 тис. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, проти 72,8 тис. за відповідний період 2008р. На 1 січня 2010р. на обліку в державній службі зайнятості перебувало 17,3 тис. громадян, які шукали роботу, з них 53,7% – жінки, 41,3% молодь у віці до 35 років. Із загальної кількості незайнятих громадян 97,8% мали офіційний статус безробітних, із них 81,0% отримували допомогу по безробіттю. Серед незайнятих громадян, які шукали роботу через державну службу зайнятості, 47,1% раніше займали місця робітників, 38,4% – посади службовців, 14,6% становили особи без професії або такі, що займали місця, які не потребують спеціальної підготовки.

Основні характеристики зареєстрованого безробітного населення за соціальними групами Таблиця 1.22. Кількість зареєстрованих безробітних на 1 січня 2010р.

Призначено допомогу по безробіттю , осіб

у % до усього, осіб Усього з них: жінки молодь у віці до 35 років особи, які потребують особливого соціального захисту

16952 9167 7010

загальної кількості безробітних 100,0 54,1 41,4

2244

13,2

102,0

69,9

1859

вивільнені з економічних причин особи, які проживають у сільській місцевості

2066

12,2

100,2

202,2

1805

6701

39,5

112,0

52,5

...

1 грудня 2009р.

1 січня 2009р.

103,2 98,9 101,6

62,0 62,0 62,7

13724 7222 5260

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по області за грудень 2009р. не змінився і на 1 січня 2010р. становив 1,6% населення працездатного віку. Зазначений показник мешканців сільської місцевості перевищив рівень зареєстрованого безробіття мешканців міської місцевості та складав 1,8% проти 1,5%. Найбільше зростання кількості безробітних в Баришівському (на 47,4%) і Згурівському (на 38,9%) районах. Поряд з цим, суттєво зменшилася кількість безробітних відбулося в Макарівському районі (на 20,6%) і м.Ірпінь (на 15,9%). Динаміку рівня зареєстрованого безробіття за місцем проживання наведено на графіку (рис.1.9.). 4,0

% 3,3

3,7

3,6 3,4 3,1

2,9

3,0

3,0 3,0

2,6 2,5

2,6

2,7 2,4

2,5 2,3

2,0 2,2

2,3 2,2 2,0 2,0 2,1

2,0

1,9

1,9 1,7

1,9

1,8 1,7

1,8

1,6

1,5

1,6

1,6 1,6

1,5

Усього

Сільська місцевість

січень 2010р.

грудень

листопад

жовтень

вересень

серпень

липень

червень

травень

квітень

березень

лютий

січень 2009р.

1,0

Міські поселення

Рис. 1.9. Рівень зареєстрованого безробіття за місцем проживання(у % до населення працездатного віку відповідної місцевості, на початок місяця) Невідповідність виробничих та людських ресурсів у територіальному розрізі зумовлювала високий рівень міжрайонної диференціації зареєстрованого безробіття. 35

Показники щодо кількості зареєстрованих безробітних Таблиця 1.23. У % до Кількість зареєстрованих безробітних на1.01. 2010р., осіб

Київська область м.Березань м.Ірпінь м.Ржищів м.Славутич райони Баришівський Білоцерківський1 Богуславський Бориспільський1 Бородянський Броварський1 Васильківський1 Володарський Вишгородський Згурівський Іванківський Кагарлицький К.-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський П.-Хмельницький1 Рокитнянський Сквирський Ставищенський Таращанський Тетіївський Фастівський1 Яготинський

1.12.2009р.

1.01.2009р.

населення працездатного віку

16952 194 477 127 385

103,2 106,6 84,1 102,4 105,8

62,0 61,6 63,3 62,3 68,9

1,6 1,8 0,7 2,5 2,2

432 2915 673 614 438 617 937 737 184 468 274 290 407 269 556 617 1227 324 348 758 548 1086 505 545

147,4 95,6 87,2 95,5 89,6 103,2 100,5 119,6 96,3 138,9 102,2 97,6 95,3 79,4 111,6 92,8 97,5 110,2 108,1 110,8 129,2 126,7 94,9 132,9

102,6 67,1 53,6 68,5 53,0 45,0 57,6 60,9 38,3 80,7 66,0 52,9 55,4 38,7 51,2 78,9 68,9 66,5 89,0 65,4 50,7 63,1 75,4 58,7

1,9 1,8 3,2 0,9 1,3 0,6 1,6 6,5 0,4 4,4 1,3 1,5 0,4 1,1 2,7 1,4 3,4 1,8 1,6 5,5 3,1 5,7 1,0 2,7

____________ 1

Район разом з містом.

За повідомленнями підприємств, установ та організацій кількість вільних робочих місць і вакантних посад упродовж грудня 2009р. зменшилася на 22,1%, а за останні 12 місяців (відносно грудня 2008р.) – на 44,8% і на 1 січня 2010р. становила 2,1 тис. осіб. Найбільша кількість вільних робочих місць, вакантних посад спостерігалася в Білоцерківському районі та м.Б.Церква – 324, найменша – в Володарському районі (8). У м.Березань вільні робочі місця були відсутні. Навантаження незайнятого населення, яке звернулося за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості, на одне вільне робоче місце (вакансію) загалом по області впродовж грудня 2009р. збільшилося та становило 8 осіб. За районами значення цього показника коливалося від 1 особи в КиєвоСвятошинському до 97 осіб – у Володарському районі. 36

Показники попиту та пропозиції робочої сили Таблиця 1.24.

Потреба підприємств у працівниках на Кількість незайнятих заміщення вільних громадян, які робочих місць та перебували на обліку вакантних посад у % до на 1.01. на 1.01 у % до 1.01. 1.01.2009р. 2010р., осіб 2010р 2009р. 2063 55,2 17333 60,6 – х 204 59,6 160 62,0 480 60,6 20 87,0 130 59,9 40 43,5 393 66,1 28 324 21 205 58 146 92 8 74 28 38 24 278 24 34 63 50 14 74 17 11 25 177 30

77,8 133,9 60,0 41,3 120,8 79,8 27,3 66,7 25,3 59,6 60,3 141,2 49,4 60,0 85,0 71,6 45,0 35,0 38,5 68,0 57,9 75,8 63,2 50,0

452 2970 681 622 439 650 955 774 191 488 274 296 411 275 558 629 1230 364 348 770 564 1105 510 570

101,1 64,8 52,6 66,5 52,8 44,7 57,2 60,4 37,5 74,3 65,9 50,7 52,4 38,1 51,4 74,7 66,4 66,9 89,0 63,7 49,9 63,9 69,3 57,3

Навантаження на одне робоче місце (вакантну посаду),осіб на 1.01. 2010р.

на 1.01 2009р.

8 х 3 7 10

8 5 3 9 6

16 9 32 3 8 4 10 97 3 17 7 12 1 11 16 10 25 26 5 45 51 44 3 19

12 19 37 2 17 8 5 107 2 14 7 34 1 18 27 10 17 14 2 48 60 52 3 17

____________ 1

Район разом з містом.

За сприяння державної служби зайнятості впродовж 2009р. було працевлаштовано 18,9 тис. осіб, що на 41,1% менше, ніж упродовж 2008р. Із зазначеної кількості працевлаштованих 226 громадян отримали роботу шляхом надання дотацій роботодавцям. Працевлаштованих за рахунок виплати одноразової допомоги по безробіттю впродовж 2009р. не було. Серед працевлаштованих осіб 47,9% складали жінки, а молодь у віці до 35 років – 43,7%. Рівень працевлаштування незайнятих громадян у 2009р. порівняно з 2008р. зменшився на 16,0 в.п. та становив 28,1%. 37

Показники щодо кількості працевлаштованих упродовж 2009р. та рівня працевлаштування Таблиця 1.25. Кількість працевлаштованих у 2009р. у % до тис. осіб 2008р. Київська область м.Березань м.Ірпінь м.Ржищів м.Славутич райони Баришівський Білоцерківський1 Богуславський Бориспільський1 Бородянський Броварський1 Васильківський1 Володарський Вишгородський Згурівський Іванківський Кагарлицький К.-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський П.-Хмельницький1 Рокитнянський Сквирський Ставищенський Таращанський Тетіївський Фастівський1 Яготинський

Рівень працевлаштування2, % 2009р.

2008р.

18914 254 419 200 679

58,9 56,8 39,9 59,0 80,9

28,1 30,4 20,4 38,0 38,2

44,1 44,2 51,5 55,4 48,2

404 2279 503 810 415 1508 943 602 435 575 235 371 650 347 668 900 1355 417 389 652 715 896 653 640

69,4 47,6 51,7 58,1 51,8 62,4 60,8 67,2 54,5 90,4 56,1 60,8 69,8 47,8 78,3 78,3 44,8 66,2 51,9 76,1 72,1 64,0 49,4 70,7

30,2 20,7 20,8 27,6 25,2 39,4 23,7 24,6 32,3 35,9 26,0 31,2 29,1 24,3 32,5 32,7 30,2 32,6 35,7 27,9 34,0 27,2 30,9 28,7

46,6 41,8 38,4 45,3 45,8 56,0 43,0 33,5 49,3 40,2 36,4 42,6 43,7 39,1 36,1 48,4 54,6 40,0 53,6 34,4 39,6 36,3 55,8 37,0

____________ 1

Район разом з містом. Розраховано як відношення чисельності незайнятих осіб, працевлаштованих державною службою зайнятості, до загальної чисельності осіб, які перебували на обліку впродовж звітного періоду. 2

За районами найвищий рівень працевлаштування спостерігався в Броварському районі (39,4%), а найнижчій – у м.Ірпінь (20,4%). В цілому збільшення рівня працевлаштування в районах та містах області впродовж 2009р. не спостерігалося. Суттєве зменшення зазначеного показника відбулося в м.Ірпінь (з 51,5% до 20,4%). 38

В грудні 2009р. за сприяння державної служби зайнятості було працевлаштовано 904 особи, що на 22,8% менше, ніж у листопаді 2009р. і на 43,4% менше в порівнянні з груднем 2008р. Серед працевлаштованих незайнятих осіб жінки складали 51,4%, а молодь у віці до 35 років – 48,6%. Рівень працевлаштування незайнятих громадян порівняно з листопадом 2009р. зменшився на 1,3 в.п., а в порівнянні з груднем 2008р. – на 0,7 в.п. і становив 4,3% . Упродовж 2009р. з обліку державної служби зайнятості було знято 31,0 тис. осіб, що в 2,6 раза більше, ніж у 2008р. У грудні 2009р. з обліку було знято 3,0 тис.осіб, що майже в 2 рази більше, ніж у відповідному періоді 2008р. Поряд з працевлаштуванням на постійній основі, одним із напрямків соціального захисту незайнятого населення є організація оплачуваних громадських робіт, які забезпечують тимчасове працевлаштування. Упродовж грудня 2009р. на громадські роботи було направлено 147 осіб, незайнятих трудовою діяльністю. Важливим напрямком підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці є професійна підготовка та перепідготовка. З метою отримання нової професії або спеціальності, обласною службою зайнятості в 2009р. було направлено на навчання 3,3 тис. осіб. Загалом, на початок січня 2010р. за такими направленнями в навчальних закладах усіх типів продовжували навчання 269 осіб (1,6% незайнятих громадян). З фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття протягом грудня 2009р. на допомогу по безробіттю витрачено 17,4 млн.грн. Середньооблікова кількість безробітних, які її отримували впродовж зазначеного місяця, становила 21,5 тис. осіб. Середній розмір допомоги в грудні 2009р. порівняно з листопадом 2009р. збільшився на 1,7%, а з відповідним місяцем 2008р. – на 22,8% і становив 810,83 грн., що дорівнює 109,0% законодавчо встановленого в цьому періоді мінімального рівня заробітної плати (744 грн.).

ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ На 1 грудня 2009р. в області, за оцінкою, проживало 1722,5 тис. осіб. За січень–листопад 2009р. чисельність наявного населення зменшилась на 5,3 тис.осіб. Загальне скорочення населення відбулось за рахунок природного скорочення на 7289 осіб у той час як міграційний приріст населення склав 1949 осіб. Упродовж січня–листопада 2009р. природне скорочення порівняно з відповідним періодом минулого року зменшилось на 2691 особу. Інтенсивність природного скорочення у розрахунку на 1000 жителів порівняно з аналогічним періодом минулого року зменшилася з 6,3‰ до 4,6‰. Рівень цього показника найвищий у Поліському, П.-Хмельницькому та Іванківському районах (відповідно 17,4‰, 15,9‰ та 15,1‰). Водночас на фоні загального природного скорочення у січні–листопаді 2009р. спостерігалося перевищення числа живонароджених над померлими на 4,0‰ – 0,5‰ у містах Славутич, Бровари, Бориспіль, Ірпінь та Біла Церква. Інформація щодо демографічної ситуації області Таблиця 1.26. Усього1

Кількість народжених живими, осіб крім того, кількість мертвонароджених Кількість померлих, осіб у т.ч. дітей віком до 1 року Природне скорочення населення, осіб Кількість шлюбів, одиниць Кількість розлучень, одиниць

січень– листопад 2009р.

січень– листопад 2008р.

18961

18369

січень– листопад 2009р. у % до січня– листопада 2008р.

На 1000 осіб2 січень– листопад 2009р.

січень– листопад 2008р.

103,2

12,0

11,6

109

86,2

4,93

5,93

26250

28347

92,6

16,6

17,9

131

133

98,5

6,94

7,64

7289

9980

73,0

4,6

6,3

12675

13016

97,4

8,0

8,2

5422

6423

84,4

3,4

4,0

Тут і далі – за даними органів реєстрації актів цивільного стану. Тут і далі по розділу показники наводяться в розрахунку за рік. 3 На 1000 народжених живими і мертвими. 4 На 1000 живонароджених. 1 2

Зменшення природного скорочення населення відбулося за рахунок зростання числа народжених та зменшенні кількості померлих. У січні–листопаді 2009р. порівняно з відповідним періодом минулого року число народжених збільшилось на 592 особи (на 3,2%), водночас кількість померлих зменшилась на 2097 осіб (на 7,4%). 40

Рівень народжуваності по окремих районах та містах значно різниться: від 8,4 народжених на 1000 жителів у П.–Хмельницькому районі до 13,9 у м. Васильків та Бородянському районі, про що свідчать дані, наведені в таблиці 1.27. Рівень народжуваності по окремим адміністративно-територіальним одиницям Таблиця 1.27. Кількість народжених на 1000 жителів, ‰ 12,0 до 10,9 10,9 – 11,7 11,7 – 13,2 понад 13,2

Райони та міста обласного підпорядкування з відповідними показниками народжуваності Київська область П.-Хмельницький, м.Славутич, Згурівський, м.Біла Церква, Білоцерківський, Кагарлицький, Богуславський, Володарський, м.Ржищів, Поліський Іванківський, Миронівський, Сквирський, Ірпінь (міськрада), м.Березань, Ставищенський, Таращанський, Яготинський, Бориспільський Макарівський, м.Буча, Тетіївський, Баришівський, Васильківський, Рокитнянський, м.Бориспіль, Вишгородський, Обухівський м.Бровари, Броварський, м.Фастів, м.П.-Хмельницький, К.-Святошинський, Фастівський, м.Васильків, Бородянський,

Народжуваність у міських поселеннях, як і раніше, була вищою, ніж у сільській місцевості (12,2‰ проти 11,7‰). Рівень смертності в області коливався від 5,7‰ у м.Славутич до 28,3‰ у Поліському районі. Продовження таблиці 1.27. Кількість померлих на 1000 жителів, ‰ 16,6 до 15,0 15,0–19,7 19,7–21,6 понад 21,6

Райони та міста обласного підпорядкування з відповідними показниками смертності Київська область м.Славутич, м.Біла Церква, м.Бровари, Ірпінь ( міськрада ), м.Бориспіль, м.Буча, Обухівський, К.-Святошинський, м.Васильків, м.Фастів м.Березань, м. П.-Хмельницький, Тетіївський, Вишгородський, Бородянський, Бориспільський, Богуславський, Ставищенський, Броварський м.Ржищів, Кагарлицький, Рокитнянський, Сквирський, Васильківський, Таращанський, Яготинський, Білоцерківський, Миронівський Володарський, Баришівський, Згурівський, П.-Хмельницький, Макарівський, Фастівський, Іванівський, Поліський

У січні–листопаді 2009р. було зареєстровано 94 мертвонароджених дітей (у січні–листопаді 2008 р. – 109). За умови низького рівня народжуваності особливо актуальним є збереження життя новонароджених. У січні–листопаді 2009р. в області померла 131 дитина віком до 1 року і в розрахунку на 1000 живонароджених їх кількість зменшилась з 7,6‰ у відповідному періоді минулого року до 6,9‰ у поточному році. Основними причинами смерті дітей віком до 1 року залишаються окремі стани, що виникають у перинатальному періоді, природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії.

Інформація щодо причин смерті дітей віком до 1 року Таблиця 1.28.

Усього померлих дітей віком до 1 року у т.ч. від деяких інфекційних та паразитарних хвороб хвороб органів дихання хвороб органів травлення окремих станів, що виникають у перинатальному періоді природжених вад розвитку, дефориацій та хромосомних аномалій неуточнених та невідомих причин смерті зовнішніх причин смерті

Осіб січень– січень– листопад листопад 2009р. 2008р. 131 133

У % до підсумку січень– січень– листопад листопад 2009р. 2008р. 100,0 100,0

5 4 –

9 5 1

3,8 3,1 –

6,8 3,8 0,8

46,5

38,3

38 – 3

50 – 10

29,0 – 2,3

37,5 – 7,5

Структура причин смерті населення у січні–листопаді 2009р. порівняно з відповідним періодом минулого року не зазнала істотних змін. Перше місце посідали хвороби системи кровообігу, друге – новоутворення, третє – зовнішні причини смерті. Структура причин смерті населення Таблиця 1.29.

Усього померлих у т.ч. від хвороб системи кровообігу новоутворень зовнішніх причин смерті із них від транспортних нещасних випадків випадкових утоплень та занурень у воду випадкових отруєнь та дії алкоголю навмисних самоушкоджень наслідків нападу з метою вбивства чи нанесення ушкодження

Осіб січеньсіченьлистопад листопад 2009р. 2008р. 26250 28349

У % до підсумку січеньсіченьлистопад листопад 2009р. 2008р. 100,0 100,0

На 100 тис.осіб січеньсіченьлистопад листопа 2009р. д 2008р. 1662,8 1787,3

18476 3270 1794

19446 3408 2295

70,4 12,5 6,8

68,6 12,0 8,1

1170,3 207,1 113,6

1226,0 214,9 144,7

399

588

1,5

2,1

25,3

37,1

112

141

0,4

0,5

7,1

8,9

0,1

0,2

1,9

3,2

354

340

1,5

1,2

22,4

21,4

108

118

0,4

6,8

7,4

У січні–листопаді 2009р. порівняно з відповідним періодом минулого року зареєстровано зменшення кількості шлюбів з 13016 до 12675, а інтенсивність вступу до шлюбу становила 8,0 випадків на 1000 осіб (у січні–листопаді 2008р. – 8,2‰). Найвищий рівень реєстрації шлюбу спостерігався у Києво-Святошинському (9,9‰), Обухівському (9,5‰) районах та містах Переяслав-Хмельницькому (9,3‰), Березань (9,2‰), найнижчий – у Поліському районі (3,3‰). Кількість розлучень за цей же період зменшилась з 6423 до 5422. Найвищий рівень розлучуваності спостерігався серед населення, яке проживало у містах Славутич (5,6‰), Переяслав-Хмельницький (4,5‰), Ржищів (4,4‰), найнижчий – 42

в Переяслав-Хмельницькому (2,1‰) та Кагарлицькому (2,4‰) районах, тоді як в цілому по області частота розлучень становила 3,4 випадки на 1000 жителів (у січні–листопаді 2008р. – 4,0‰). У січні-листопаді 2009р. зареєстрований міграційний приріст населення, який становив 1949 осіб. Динаміка міграції населення Таблиця 1.30. Всього, осіб січень– листопад 2009р. число прибулих число вибулих

21572 19623

міграційний приріст (скорочення)

1949

число прибулих число вибулих

5395 5395

січень– листопад 2008р.

січень– листопад 2009р. у % до січня– листопада 2008р.

На 1000 осіб січень– листопад 2009р.

січень– листопад 2008р.

88,9 84,9

13,7 12,5

15,3 14,6

1154 Внутрішня міграція 6373 6373

168,9

1,2

0,7

84,7 84,7

3,4 3,4

4,0 4,0

х Зовнішня міграція

Усі потоки міграції 24271 23117

міграційний приріст

число прибулих число вибулих міграційний приріст (скорочення)

16177 14228

17898 16744

90,4 85,0

10,3 9,1

11,3 10,6

1949

1154

168,9

1,2

0,7

Серед прибулих із-за меж України 85,6% становили іммігранти з країн СНД та 14,4% – з інших країн. Серед вибулих – 57,0% виїхали до країн СНД, 43,0% – до інших країн. У 11 районах і 6 містах спостерігався міграційний приріст населення. Найбільшим він був у Ірпінській міськраді (13,9%) та м.Бровари (9,9%). Поряд з цим, у 14 районах та 5 містах зареєстровано міграційне скорочення населення. Його рівень був найбільшим у Рокитнянському (15,6%) та Володарському (14,0%) районах.

2. Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару

2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря Викид забруднюючих речовини в атмосферне повітря – це надходження речовини в атмосферу від джерел забруднення. Частиною п’ятою статті 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” обумовлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі – дозвіл) – це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі – суб’єкт господарювання) експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, встановлює “Порядок проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян підприємців, які отримали такі дозволи”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302.

2008

13,1

2009

0,2 18,1

2,3

0,1

Суспендовані тверді частинки Сполуки азоту

4,3 17,7

12,1

17,4

2,1 3,3

Діоксид та інші сполуки сірки

15,6

Оксид вуглецю Неметанові леткі органічні сполуки Метан

44,3

Інші

49,4

Рис.2.1.Структуравикидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення у 2009 році(відсотків до загального обсягу) 45

2008

5,3% 0,1% (9,6 тис.т) (0,3 тис.т) 3,7% (6,7 тис.т)

2009

5,3% (8,8 тис.т)

90,9% (165,9 тис.т)

Автомобільний Авіаційний

0,1% (0,1 тис.т) 2,6% (4,3 тис.т)

92,0% (151,6 тис.т)

Залізничний Виробнича техніка

Рис.2.2. Структура викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел забруднення за видами транспорту(відсотків до загального обсягу) 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. т. Таблиця 2.1. Роки

2000 2005 2006 2007 2008 2009

Викиди в атмосферне повітря, тис.т. Всього у тому числі стаціонарними пересувними джерелами джерелами 167,501 80,793 86,708 170,103 73,037 96,717 201,937 108,312 93,625 251,371 93,35 158,021 289,830 107,374 182,456 266,714 101,884 164,830

Щільність викидів у розрахунку на 1 кв.км, кг 6000 6000 7200 8900 10300 9484

Обсяги викидів у розрахунку на 1 особу, кг 92,9 91,0 159,6 145,0 167,7 154,9

Обсяг викидів на одиницю ВРП -

За статистичними даними, у 2009р. у повітряний басейн Київської області надійшло від стаціонарних та пересувних джерел забруднення 266,714 тис.т шкідливих речовин. У порівнянні з 2008р. їх обсяг зменшився на 23,116 тис.т (8%). Щільність викидів у розрахунку на квадратний кілометр території області у 2009 році склала 9484 кг, що на 816 кг менше ніж у попередньому році, але якщо порівнювати з 2000 роком то збільшилась на 37,7%. У розрахунку на душу населення в середньому припадало 154,9 кг шкідливих речовин.

Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря по районах і містах,т* Таблиця 2.2. Київська область Райони Баришівський Білоцерківський Богуславський Бориспільський Бородянський Броварський Васильківський Вишгородський Володарський Згурівський Іванківський Кагарлицький К.-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський П.-Хмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищанський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський Міста Біла Церква Березань Бориспіль Бровари Буча Васильків Ірпінь П.-Хмельницький Ржищів Славутич Фастів Нерозподілене

2000 16751

2005 17013

2006 20197

2007 251371

2008 28980

2009 266714

1353 2367 2053 3111 2630 2929 3286 2897 1310 789 2702 1779 8011 2058 2441 67599 1052 157 1741 2553 1025 1506 1949 864 4391

1988 2456 5067 3865 3043 4263 2618 4488 1433 761 2715 1608 10617 4270 2657 60144 1182 138 1708 2080 958 1844 1843 910 4359

2084 2296 4558 8437 2721 4034 2583 4763 1524 795 2299 1480 17792 3241 2659 80962 1079 143 1524 1930 850 1620 2994 805 9444

4003 5271 5123 9847 4762 6916 6490 7774 2366 1898 2994 3455 20217 4404 4164 72281 3100 545 3249 4347 2484 2722 3456 2559 10342

4609 5700 5800 12360 5323 8794 7209 9307 2610 2136 3445 3982 23053 4952 4406 86669 3576 616 3684 4784 2853 3115 3652 2876 10330

4291 5283 5090 9545 4652 8279 6736 8236 2428 1910 2949 3578 20663 4341 4016 84114 3274 568 3598 4194 2653 2838 3236 2691 9301

13080 268 2104 5894

12519 361 2535 6048 …

11204 278 2625 5710

16041 1228 6162 7879

19041 1418 6616 8738

18355 1277 5956 7896

… 1178 8581 1686 55 1761 3043 3199

2429 2829 8178 2141 562 2039 4271 2843

2733 3139 9689 2500 665 2435 4683 2332

2148 2829 8926 2226 576 2132 4204 1725

… 1397 7835 1783 97 1741 2665 8084

1298 10023 2029 65 1921 3159 3130

У 2000 р. наводяться дані щодо викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел забруднення та автотранспорту, починаючи з 2005р. включені дані щодо викидів від залізничного, авіаційного та водного транспорту, а з 2007р. – від виробничої техніки. *

Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря у розрахунку на квадратний кілометр по районах і містах, т* Таблиця 2.3. 2000 Київська область 6,0 Райони Баришівський 1,4 Білоцерківський 1,9 Богуславський 2,6 Бориспільський 2,1 Бородянський 2,8 Броварський 2,5 Васильківський 2,8 Вишгородський 1,4 Володарський 2,0 Згурівський 1,0 Іванківський 0,8 Кагарлицький 1,9 К.-Святошинський 11,0 Макарівський 1,5 Миронівський 2,7 Обухівський 87,5 П.-Хмельницький 0,7 Поліський 0,1 Рокитнянський 2,6 Сквирський 2,6 Ставищенський 1,5 Таращанський 2,0 Тетіївський 2,6 Фастівський 1,0 Яготинський 5,5 міста Біла Церква 384,7 Березань 8,1 Бориспіль 56,9 Бровари 173,4 Буча … Васильків 66,5 Ірпінь 211,8 П.-Хмельницький 57,5 Ржищів 2,7 Славутич 82,9 Фастів 62,0 * Див. виноску до табл. 2.2.

2005

2006

2007

2008

2009

6,0

7,2

8,9

10,3

9,5

2,1 1,9 6,6 2,6 3,3 3,6 2,2 2,2 2,2 1,0 0,8 1,7 14,6 3,1 2,9 77,8 0,8 0,1 2,6 2,1 1,4 2,4 2,4 1,0 5,5

2,2 1,8 5,9 5,7 2,9 3,4 2,2 2,3 2,4 1,0 0,6 1,6 24,5 2,4 2,9 104,7 0,7 0,1 2,3 2,0 1,3 2,1 4,0 0,9 11,9

4,2 4,1 6,6 6,7 5,1 5,8 5,5 3,8 3,7 2,5 0,8 3,7 27,8 3,2 4,6 93,5 2,1 0,4 4,9 4,4 3,7 3,6 4,6 2,9 13,0

4,8 4,5 7,5 8,4 5,7 7,4 6,1 4,6 4,0 2,8 1,0 4,3 31,8 3,6 4,9 112,1 2,5 0,5 5,6 4,9 4,2 4,1 4,8 3,2 13,0

4,5 4,1 6,6 6,5 5,0 7,0 5,7 4,1 3,8 2,5 0,8 3,9 28,5 3,2 4,4 108,8 2,2 0,4 5,4 4,3 3,9 3,7 4,3 3,0 11,7

368,2 10,9 68,5 177,9 … 61,8 270,9 65,5 1,8 91,5 73,5

329,5 8,4 70,9 167,9 … 56,1 231,9 54,4 1,5 83,9 70,8

471,8 37,2 166,5 231,7 242,9 134,7 302,9 69,1 15,6 97,1 99,3

560,0 43,0 178,8 257,0 273,3 149,5 358,9 80,6 18,5 116,0 108,9

539,9 38,7 161,0 232,2 214,8 134,7 330,6 71,8 16,0 101,5 97,8

Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря у розрахунку на одну особу по районах і містах,кг Таблиця 2.4. Київська область Райони Баришівський Білоцерківський Богуславський Бориспільський Бородянський Броварський Васильківський Вишгородський Володарський Згурівський Іванківський Кагарлицький К.-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський П.-Хмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищенський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський міста Біла Церква Березань Бориспіль Бровари Буча Васильків Ірпінь П.-Хмельницький Ржищів Славутич Фастів 

2000

2005

2006

2007

2008

2009

92,0

96,0

114,9

144,1

167,8

154,9

33,2 40,7 49,5 60,4 47,0 40,4 48,5 40,1 59,5 32,6 72,6 48,5 52,6 43,6 56,5 898,9 31,3 17,1 48,1 60,9 37,8 41,3 51,7 24,1 110,1

50,2 46,8 131,6 72,5 53,7 58,3 40,4 61,6 67,0 36,4 81,3 43,8 69,8 95,5 69,0 860,4 35,0 20,0 51,4 49,5 36,0 54,9 51,6 26,0 115,9

53,6 44,3 119,9 158,9 48,1 56,0 40,9 65,5 73,3 39,0 69,7 40,9 117,5 74,5 70,2 1164,9 32,8 21,3 47,3 46,6 32,6 49,2 85,3 23,5 256,6

104,8 102,9 136,6 185,8 83,7 98,0 105,2 107,4 117,1 96,3 92,1 97,6 132,7 105,4 112,8 1043,0 95,7 83,8 103,8 106,8 97,4 84,5 102,2 76,2 286,5

121,0 112,0 156,3 233,6 94,0 126,0 120,2 128,7 133,2 110,1 107,0 111,9 152,6 119,9 120,1 1257,9 114,6 96,3 121,2 118,7 113,7 98,3 106,8 87,2 291,8

114,3 104,9 138,3 181,6 81,7 120,1 114,0 114,7 127,3 102,6 92,9 102,7 134,3 109,0 111,7 1225,5 106,1 90,6 121,3 105,6 108,2 91,4 97,9 83,1 266,4

60,7 16,8 38,5 65,9 … 36,0 85,5 58,1 11,3 66,2 50,5

62,1 21,1 46,1 67,8 … 34,4 101,0 67,4 7,9 78,4 63,3

55,2 16,4 47,3 63,2 … 31,7 86,1 57,0 6,8 71,6 61,6

77,2 73,5 109,1 85,6 90,6 76,0 109,6 73,6 71,1 83,6 86,6

93,2 84,4 117,3 94,6 102,4 86,0 131,5 86,8 85,3 99,4 96,4

87,8 76,8 103,8 83,7 79,1 77,4 118,2 78,4 75,0 87,5 86,2

Див. виноску до табл. 2.2.

Аналізуючи динаміку викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами, можна зробити висновок, що з 2000 по 2009 рік зростає обсяг викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря. Так, порівнянно з 2000 роком, викиди полютантів в атмосферне повітря збільшились в 1,6 разів, тоді як порівнянно з 2008 роком зменшились в 0,9 разів. Окрім того, важливо відмітити той факт, що у 2009 році від джерел пересувного характеру надходить 49

164,830 тис.т. викидів, що становить 61,8% забруднення атмосферного повітря у Київській області (таблиця 2.1.). Що стосується дифференційованного обстеження забруднення атмосферного повітря території Київської області, то необхідно відмітити, що 46,2% від усього обсягу викидів шкідливих речовин припадає на джерела, що знаходяться у межах Обухівського районів (31,5%), Києво-Святошинського (7,8%) та м. Біла Церква (6,88%). Найменші об’єми забруднення припадають на Поліський район та м. Ржищів (таблиця 2.2.). У розрахунку на квадратний кілометр найбільша кількість шкідливих речовин антропогенного походження припадає на Києво-Святошинський, Обухівський райони, а також міста Біла Церква, Ірпінь та Бровари. Відповідно, у розрахунку на одну особу, найбільша кількість викидів становить 1225,5 кг в Обухівському та 266,4 кг в Яготинському районі; з міст обласного значення необхідно відмітити: м. Ірпінь – 118,2 кг та м. Бориспіль – 103,8 кг. Найменша концентрація викидів шкідливих речовин в Бородянському – 81,7кг та Фастівському - 83,1 кг; в містах – Ржищів – 75,0 кг та Березань – 76,8 кг (таблиця 2.4.).

2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Київської області 140 130 120

122,6 108,3

110

81,1

84,0

101,9

93,4

93,0

100 90

107,4

99,4 87,4

85,0 80,8

75,3

78,8

2003

2004

73,0

70 60 1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2005

2006

2007

2008

2009

Рис. 2.3. Динаміка викидів шкідливих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення, тис.т.

Викиди шкідливих речовин та діоксиду вуглецю в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення по районах і містах у 2009 році Таблиця 2.5. У тому числі Обсяги Крім того, викидів неметавикиди шкіддіоксид діоксиду оксиду оксиду нових летких діоксиду ливих у метану вуглецю, сірки вугле-цю азоту органічних речовин азоту тис.т сполук всього, т Київська область райони Баришівський Білоцерківський Богуславський Бориспільський Бородянський Броварський Васильківський Вишгородський Володарський Згурівський Іванківський Кагарлицький К.-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський П.-Хмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищенський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський міста Біла Церква Березань Бориспіль Бровари Буча Васильків Ірпінь П.-Хмельницький Ржищів Славутич Фастів

101884

50293

15207

12327

3373

190

2143

7845,5

36 235 1706 135 292 277 557 1034 186 64 57 135 6694 492 283 78023 40 – 311 340 30 17 93 31 5391

0 10 – 0 2 10 29 3 20 14 1 2 0 0 0 48366 5 – 4 36 7 0 4 1 2

4 17 409 6 69 32 43 130 21 16 17 7 48 3 39 12276 2 – 9 41 6 5 11 10 522

– 0 1185 23 – 101 79 79 0 0 0 – 6337 5 2 205 0 – 61 0 0 – 0 – 4098

4 40 64 8 11 44 219 326 84 11 18 84 142 15 49 631 7 – 109 111 12 12 47 9 722

– 5 12 0 1 4 1 6 6 0 4 6 2 5 1 68 1 – 0 18 0 – 2 1 13

5 3 8 85 121 7 85 183 34 19 9 12 80 318 17 79 2 – 10 81 – 0 5 2 19

0,8 0,9 248,1 0,6 0,0 21,9 1,0 14,9 3,6 7,9 8,9 0,9 6,5 10,7 11,5 6529,6 0,7 – 23,4 4,5 0,6 0,0 3,8 5,9 176,0

2959 21 179 259 192 134 1169 71 – 139 302

1412 0 0 5 6 0 322 6 – 21 5

512 4 40 56 138 7 607 11 – 66 24

79 0 25 0 – 0 0 29 – 1 18

265 8 19 85 14 16 99 8 – 47 33

5 – 0 2 1 23 1 0 – 0 2

563 1 54 53 18 78 34 7 – 1 150

637,6 0,2 6,1 3,4 13,9 2,4 5,9 11,4 – 60,2 21,7

У 2009р. у повітряний басейн Київської області надійшло від стаціонарних джерел забруднення 101,884 тис.т шкідливих речовин (без урахування викидів діоксиду вуглецю). У порівнянні з 2008р. їх обсяг зменшився на 5,490 тис.т (5,2%). 51

Із загальної кількості шкідливих викидів викиди метану та оксиду азоту, що належать до парникових газів, становили відповідно 12,327 тис.т та 15,207 тис.т. ( 12,1% та 14,9%). Крім того, підприємства здійснювали викиди в атмосферу області діоксиду вуглецю, який має парникову дію. Загальні його викиди у 2009р. становили 7845,5 тис.т. У порівнянні з 2008р. викиди діоксиду вуглецю зменшились в цілому по області на 6,5%. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення у регіоні по окремим населеним пунктам, тис.т Таблиця 2.6. Київська область Райони Баришівський Білоцерківський Богуславський Бориспільський Бородянський Броварський Васильківський Вишгородський Володарський Згурівський Іванківський Кагарлицький К.-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський П.-Хмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищанський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський Міста Біла Церква Березань Бориспіль Бровари Буча Васильків Ірпінь П.-Хмельницький Ржищів Славутич Фастів Зона відчуження

2000 80,793

2005 73,037

2006 108,312

2007 93,350

2008 107,374

2009 101,884

0,086 0,342 0,275 0,069 0,372 0,066 1,375 0,087 0,278 0,150 0,137 0,220 0,386 0,314 0,442 65,055 0,045 0,001 0,435 0,948 0,008 0,154 0,386 0,066 2,509

0,070 0,177 3,294 0,153 0,547 0,127 0,736 0,262 0,271 0,189 0,156 0,157 0,648 2,164 0,398 53,931 0,039 – 0,369 0,654 0,011 0,138 0,253 0,034 2,239

0,046 0,402 2,956 0,239 0,560 0,142 0,805 0,771 0,383 0,264 0,120 0,186 8,219 1,252 0,667 75,362 0,055 – 0,290 0,654 0,012 0,102 1,602 0,077 7,510

0,035 0,447 1,885 0,137 0,583 0,175 0,536 0,917 0,199 0,126 0,099 0,191 7,315 0,417 0,552 66,438 0,068 – 0,208 0,825 0,022 0,074 0,376 0,050 6,485

0,020 0,250 2,038 0,169 0,435 0,331 0,578 1,083 0,201 0,092 0,141 0,196 8,231 0,580 0,349 79,985 0,060 – 0,224 0,661 0,017 0,021 0,199 0,028 5,998

0,036 0,235 1,706 0,135 0,292 0,277 0,557 1,034 0,186 0,064 0,057 0,135 6,694 0,492 0,283 78,023 0,040 – 0,311 0,340 0,030 0,017 0,093 0,031 5,391

2,982 0,102 0,322 0,931 … 0,293 0,930 0,168 0,009 0,194 0,388 0,268

2,319 0,055 0,410 0,453 … 0,152 1,831 0,069 – 0,266 0,465 –

2,153 0,026 0,402 0,468 … 0,169 1,542 0,071 – 0,330 0,475 –

1,697 0,015 0,408 0,555 0,563 0,205 1,110 0,079 – 0,146 0,412 –

2,069 0,016 0,243 0,520 0,534 0,171 1,342 0,118 – 0,157 0,317 –

2,959 0,021 0,179 0,259 0,192 0,134 1,169 0,071 – 0,139 0,302 –

Динаміка викидів стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, в тому числі по найпоширеніших речовинах (пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю) в цілому по області та в розрізі населених пунктів, (т) Таблиця 2.7.

250

11 –

4 47553 227

2 4644

4 1 101884

оксид вуглецю

107374

діоксид сірки

пил

разом

в т.ч. оксид вуглецю

діоксид сірки

оксид вуглецю

93350

пил

діоксид азоту

діоксид сірки

2009р. в т.ч.

пил

оксид вуглецю

1108312

разом

діоксид азоту

в т.ч.

діоксид сірки

Пил

оксид вуглецю

8 80793

разом

діоксид азоту

в т.ч.

діоксид сірки

Київська область

пил

пункти

разом

в т.ч. Населені

2008 р.

діоксид азоту

2007 р.

діоксид азоту

2006 р.

разом

2000 р.

5 1 50293 15207 3373

райони Баришівський

Білоцерківський

342

402

447

Богуславський

275

2956

1885

2038

Бориспільський

239

137

169

Бородянський

372

560

583

435

Броварський

–

235

1706

135

108

292

277

219

–

409

142

175

331

Васильківський

1375

805

536

578

217

557

Вишгородський

771

917

1083

357

1034

130

326

278

383

199

201

186

Згурівський

150

264

126

Іванківський

137

120

141

Кагарлицький

220

186

191

196

125

135

К-Святошинський

386

8219

7315

153

142

314

1252

417

6694 492

Макарівський

8231 580

442

349

283

78023

39 1227 6

631

7998 5 60

0 483 66

552 6643 8

667 7536 2

–

208

224

154

311

109

825

661

148

268

340

111

–

Володарський

Миронівський Обухівський

65055

0 463 72

1 70

743

П-Хмельницький

Поліський

Рокитнянський

435

290

Сквирський

948

654

Ставищенський

Таращанський

154

102

Тетіївський

386

1602

376

199

119

Фастівський

2509

7510

6485

5998

1043

5391

533

722

Яготинський

міста Біла Церква Березань Бориспіль

2982

2153

102

322

402

931 …

468

…

Васильків

293

169

Ірпінь

930

1542

168

Славутич

194

Фастів

388

268

Бровари Буча

П.-Хмельницький Ржищів

Нерозподілене

2069

1697

497

2959

286

141 2

512

265

–

408

243

179

555

520

134

259

563

534

192

138

205

171

134

1110

1342

313

171

1169

322

607

118

–

330

146

157

139

475

412

317

302

–

Обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря по районам та містам області у 2009 р. (тонн) Таблиця 2.8. Обсяги викидів, тонн у 2009 р. у 2008 р.

Київська область райони Баришівський Білоцерківський Богуславський Бориспільський Бородянський Броварський Васильківський Вишгородський Володарський Згурівський Іванківський Кагарлицький К.Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський П.-Хмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищенський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський міста Біла Церква Березань Бориспіль Бровари Буча Васильків Ірпінь П.-Хмельницький Ржищів Славутич Фастів

101884

107374

Збільшення \ зменшення викидів у 2009 р. проти 2008 р.,тонн -5490

Обсяги викидів у 2009 р. до 2008 р., % 94,9

Викинуто в середньому одним підприємством, тонн 214,0

36 235 1706 135 292 277 557 1034 186 64 57 135

20 250 2038 169 435 331 578 1083 201 92 141 196 8231

16 -15 -332 -34 -143 -54 -21 -49 -15 -28 -84 -61 -1537

180 94 83,7 79,9 67,1 83,7 96,3 95,4 92,5 69,6 40,4 68,8 81,3

6694 492 283 78023 40 – 311 340 30 17 93 31 5391

580 349 79985 60 224 661 17 21 199 28 5998

-88 -66 -1962 -20 87 -321 13 -4 -106 3 -607

84,8 81 97,5 66,6 138,8 51,4 176 80,9 46,7 110,7 89,8

2959 21 179 259 192 134 1169 71 – 139 302

2069 16 243 520 534 171 1342 118 157 317

890 5 -64 -261 -342 -37 -173 -47 -18 -15

143 131,25 73,6 49,8 35,9 78,4 87,1 60,1 88,5 95,2

У 2009 році викиди забруднюючих речовин зменшились на 5490 т в порівнянні з 2008 роком. Але в деяких районах та містах спостерігається збільшення на 1014 т., зокрема: Баришівському на 16 т., Рокитнянському на 87 т., Ставищанському на 13 т. і 55

Фастівському районі 3 т. та містах обласного значення Біла Церква на 890 т. і Березань на 5 т. Викиди шкідливих речовин та парникових газів у атмосферне повітря(т) Таблиця 2.9. Викиди шкідливих речовин у повітря – всього у тому числі діоксид сірки діоксид азоту оксид азоту оксид вуглецю метан1 неметанові леткі органічні сполуки2 Сажа стаціонарними джерелами забруднення з них діоксид сірки діоксид азоту оксид азоту оксид вуглецю метан1 неметанові леткі органічні сполуки Сажа пересувними джерелами забруднення у тому числі діоксид сірки діоксид азоту оксид азоту оксид вуглецю метан1 неметанові леткі органічні сполуки2 Сажа пересувними джерелами за видами транспорту автомобільним транспортом з них діоксид сірки діоксид азоту оксид азоту оксид вуглецю метан1 неметанові леткі органічні сполуки Сажа авіаційним, залізничним, водним транспортом та виробничою технікою4 з них діоксид сірки

2000

2005

2006

2007

2008

2009

167501

170103

201937

251371

289830

266714

32515 17416 … 79768 12269 1077 499

29654 19845 328 82709 15401 3371 796

42129 23295 264 78965 27734 4691 1013

37473 31437 321 124700 13510 21021 2220

49436 36926 354 142294 14648 24229 2318

51988 31809 300 127851 12865 21747 1993

80793

73037

108312

93350

107374

101884

32125 11851 … 13720 461 1077 139 86708

29140 13099 328 6450 2369 3355 298 97066

41427 15337 264 7205 15829 4005 465 93625

35790 15036 213 5572 12910 2683 467 158021

47553 18384 227 4644 14057 2515 379 182456

50293 15207 190 3373 12327 2143 200 164830

390 5565 … 66048 11808

514 6746 … 76259 13032

702 7958 … 71760 11905

1683 16401 108 119128 600

1883 18542 127 137650 591

1695 16602 110 124478 538

…

686

18338

21714

19604

360

498

548

1753

1939

1793

86708

96717

88116

142685

165927

151652

390 5565 … 66048 11808 … 360

504 6590 … 76139 12996 … 488

527 6317 … 68870 11865 … 537

1203 12302 80 110526 479 16667 1421

1365 14095 95 128374 564 19833 1594

1264 12994 87 117165 513 18136 1486

…

349

5509

15336

16530

13178

…

175

480

519

431

діоксид азоту оксид азоту оксид вуглецю метан3 неметанові леткі органічні сполуки Сажа Крім того, викиди діоксиду вуглецю – всього, тис.т у тому числі стаціонарними джерелами автомобільним транспортом авіаційним, залізничним, водним транспортом та виробничою технікою

… … … …

156 … 120 36

1641 … 2890 40

4099 28 8602 121

4447 32 9276 27

3608 23 7313 25

…

686

1671

1881

1468

…

332

346

308

…

6287,2

7393,5

9687,7

11174,8

10211,3

… …

6287,2 …

7393,5 …

7287,5 1596,4

8392,9 1847,5

7845,5 1689,9

...

…

803,8

934,4

675,9

1 У 2000р. включені інші вуглеводні. 2 У 2000р. наводяться дані щодо викидів летких органічних сполук. 3 У 2000-2006рр. включені інші вуглеводні. 4 Починаючи з 2007р. включені викиди від виробничої техніки.

2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) Основні забруднювачів атмосферного повітря Таблиця 2.10. № п/п

Підприємство забруднювач

Відомча приналежність

ВАТ „ДЕК ”Центренерго” Трипільська ТЕС юр. ад.: 03151 м.Київ, Солом’янський р-н., вул.Народного Ополчення,1 фак. ад.: 08720 м.Українка, вул. Промислова, 1

Міністерство палива та енергетики України

Валовий викид,т 2009 р. 2008 р.

Зменшення/збільшення/+

Причина зменшення/ збільшення

Енергетика 76871,345 79313,334

-2241,989

Зменшення обсягу виробництва електроенергії

Основним забруднювачем атмосферного повітря в Київській області є Трипільська ТЕС, яка знаходиться в м. Українка Обухівського району. Валовий викид за 2009 рік становить 76, 871 тис. т., що складає 28,8% від загальної кількості викидів в повітря області, відповідно від стаціонарних джерел 75,5%.

Рис.2.4. Трипільська ТЕС, м. Українка Обухівського району Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами економічної діяльності Таблиця 2.11. № з/п 1

1.1. 1.2. 1.3. 1.4. 1.4.1.

Види економічної діяльності Усі види економічної діяльності у тому числі: Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги Лісове господарство та пов’язані з ним послуги Добувна промисловість Переробна промисловість у тому числі виробництво харчових продуктів, напоїв та

Кількість підприємств, які мали викиди, од.

Обсяги викидів по регіону тис. т

у % до 2008 р.

Викинуто в середньому одним підприємством, т.

476

101,884

94,9

214,0

2,173

110,8

77,6

0,101

75,8

14,4

10 197

0,069 4,345

77,6 72,9

6,9 22,1

1,290

81,8

21,2

1.4.2. 1.4.3.

1.4.4. 1.4.5.

1.5. 1.6. 1.7. 1.8.

тютюнових виробів хімічна та нафтохімічна промисловість виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів виробництво машин та устаткування Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води Будівництво Діяльність транспорту та зв’язку Інші види економічної діяльності

1,838

66,8

52,5

0,267

75,0

22,3

0,039

55,9

2,4

80,160

98,5

2109,5

0,269

60,6

9,0

13,800

83,9

306,7

121

0,967

102,4

8,0

Проаналізувавши дану таблицю видно, що основна частка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами економічної діяльності надходить від виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, яка становить 78,7 %, а в середньому одним підприємством даної галузі 2109,5 т. Відповідно найменше, виробництво машин та устаткування – 0,04% одним підприємством галузі – 2,4 т. 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря Атмосферне повітря, без сумніву, є однією з основних умов існування життя на Землі, її невід'ємною складовою. Існування живих організмів неможливе без атмосфери. Атмосфера Землі виконує кілька важливих функцій. По-перше, вона є ресурсом повітря - суміші газів, необхідних для підтримання життя на землі. Найважливішими з газів є кисень, азот, деякі інертні гази, вуглекислий газ. В атмосфері у газоподібному стані міститься також водяна пара. Атмосфера виступає також вкрай важливим захисним екраном для усього живого - тонкий прошарок озону захищає життя від згубного для всього живого ультрафіолетового випромінювання. Атмосфера - простір, через який на Землю надходить левова частка енергії, необхідної для підтримання життя. З економічної точки зору атмосфера є джерелом газів, як сировини для багатьох виробничих процесів, необхідною умовою сільськогосподарського виробництва, простором, у якому відбувається розвиток господарства. Важливою також є роль атмосфери у відносинах між країнами, у міжнародних відносинах. З одного боку атмосфера - це сфера, на яку розповсюджуються національний суверенітет, з іншого боку - це простір активної взаємодії країн, це національний ресурс і умови середовища країни. Водночас екологічні характеристики атмосфери, можливо як ніякої іншої оболонки Землі, зумовлюють необхідність міжнародно-правового врегулювання відносин держав щодо її використання. Об'єктивні фізичні та екологічні закони унеможливлюють 59

встановлення національних кордонів для атмосферних процесів. Атмосфера - цілісна оболонка, водночас атмосферні процеси, як шкідливі, так і позитивні, зачіпають інтереси багатьох країн, для яких вона є і однією з природних умов, і ресурсом, і простором для видалення продуктів господарської діяльності. Властивості атмосфери спричиняють до того, що через атмосферу країни здатні впливати одна на одну, і такий вплив може мати як позитивний, так і негативний характер. Величезні об'єми викидів забруднюючих речовин, існуюча та потенційна небезпека забруднення атмосфери, шкода, яка завдається здоров'ю населення та екосистемам, господарству держав світу зумовлює необхідність міждержавного співробітництва у сфері охорони повітряного простору та озонового шару. Перебільшити актуальність цієї теми для міжнародного права неможливо, оскільки із розвитком господарства проблеми забруднення атмосфери не зникають. Стаття 1 b) Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані визначає "транскордонне забруднення повітря на великі відстані" як "забруднення повітря, фізичне джерело якого знаходиться повністю чи частково в межах території, яка знаходиться під національною юрисдикцією однієї держави, і негативний вплив якої проявляється на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншої держави на такій відстані, що в цілому неможливо визначити частку окремих джерел чи груп джерел викидів." Загалом, при визначенні транскордонного забруднення повітря автори лише вказують на факт перетину забруднюючими речовинами державного кордону і завдання екологічної шкоди за межами юрисдикції держави походження. З природничо-наукової точки зору, проблема транскордонного забруднення повітря нічим не відрізняється від інших проблем, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища. Однак факт перетину забруднюючими речовинами національних кордонів має велике значення з точки зору міжнародного права, оскільки міграція забруднення з однієї країни в іншу породжує не тільки екологічні, але й складні економічні та політичні проблеми. Міжнародний характер цієї проблеми проявляється, зокрема, в тому, що шкідливі речовини з джерел, які знаходяться під юрисдикцією однієї держави, переносяться на територію іншої держави і завдають там шкоди. Основними "експортерами" екологічної шкоди такого роду є ті країни, на території яких в районах концентрації промисловості існує дуже високий рівень забруднення довкілля, а переважаючі вітри транспортують викиди промисловості в сусідні держави. Так широко відомими випадки завдання значної шкоди навколишньому середовищу Норвегії та інших скандинавських країн забруднюючими речовинами, які викидались підприємствами Великобританії та Німеччини. В деяких випадках масове перенесення забруднення в сусідню державу пояснюється не загальним високим рівнем забруднення довкілля в певних районах, а тим, що підприємства розташовані чи екологічно небезпечні роботи проводяться безпосередньо біля державного кордону. Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій була укладена: враховуючи, що шкідливий вплив транскордонних аварій може відчуватись за межами кордонів і потребує співробітництва між державами; підтверджуючи 60

необхідність сприяння активному міжнародному співробітництву між зацікавленими державами до, під час і після аварії з метою укріплення відповідної політики, а також посилення і координації дій на всіх належних рівнях для попередження промислових аварій, забезпечення готовності до них і ліквідації їх транскордонного впливу. В ряді резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, прийнятих незабаром після Стокгольмської конференції з навколишнього середовища, держави закликаються розвивати систему інформації про екологічно небезпечну діяльність і попередніх консультацій в зв'язку з нею між сусідніми державами. Так, резолюція 2995 (XXVII) вказує, що співробітництво між державами в сфері охорони навколишнього середовища не буде "ефективним, якщо не буде забезпечено інформування як офіційних осіб, так і громадськості про технічні дані, що стосуються робіт, які держави мають намір провести в межах своєї юрисдикції таким чином, щоб це дозволило уникнути значної шкоди, яка може бути завдана навколишньому середовищу сусідніх районів". Резолюція 3129 (XXVIII) закликає, щоб співробітництво розвивалось на основі системи інформації і попередніх консультацій в рамках нормальних відносин, які існують між державами. В 1974 р. Резолюція 3281 (XXIX), відома як Хартія економічних прав і обов'язків держав, підкреслила, що при розробці природних ресурсів, що знаходяться в користуванні двох чи кількох країн, кожна держава повинна співпрацювати на основі надання інформації і проведення попередніх консультацій з метою досягнення оптимального режиму у використанні таких ресурсів без завдання шкоди законним інтересам інших". Організація економічного співробітництва і розвитку прийняла в 1977 р. Рекомендацію С/77/28, в якій міститься наступне положення: "Країна джерела забруднення, з своєї ініціативи чи на прохання сторони, яка постраждала, повинна повідомляти останній інформацію, яка її стосується з питання транскордонного забруднення чи значного ризику такого забруднення, і почати з нею консультації". Виходячи з вище сказаного, можна з впевненістю сказати, що в міжнародному праві склались норми, які зобов'язують забруднюючу державу, по-перше, попереджати сусідів про роботи, які здійснюються на її території, якщо вони можуть завдати значної транскордонної екологічної шкоди; по-друге, вступати на вимогу потенційних постраждалих в консультації і переговори з метою розв'язання проблеми. В міжнародній практиці досить часто держави, яким була завдана транскордонна екологічна шкода, чи у випадках виникнення загрози завдання такої шкоди вступали з цього приводу в переговори з державами, на території яких знаходились джерела транскордонного забруднення. Результати таких переговорів були різними. Так Великобританія, не дивлячись на вимоги Норвегії, відмовлялась вживати певних заходів для припинення транскордонного забруднення цієї держави. Можна також привести багато прикладів вдалого врегулювання транскордонних екологічних проблем. Підписанням угоди про боротьбу з транскордонним забрудненням в Ізерських горах закінчились переговори між Чехословаччиною та Польщею в 1978 р. В 1982 р. також успішно завершились переговори про вжиття заходів по зменшенню забрудненості повітря в прикордонних районах між Чехословаччиною та ФРН. Заходи з попередження потенційного транскордонного 61

забруднення радіоактивними опадами були розроблені в результаті переговорів між ФРН і Францією з приводу будівництва двох атомних електростанцій на кордоні двох країн - в Фесенхаймі і Каттеномі. Процес формування системи міжнародно-правових норм, які стосуються транскордонного забруднення повітря, є ілюстрацією того, як науково-технічний прогрес (його негативні наслідки) впливає на розвиток норм міжнародного права. Особливості транскордонного забруднення повітря полягає в тому, що правові аспекти цієї проблеми дуже тісно пов'язані з науковими її сторонами. Формування міжнародно-правових норм в даній сфері, які покладають на держави певні зобов'язання, залежить від науково-технічного прогресу не тільки тому, що виникають якісь нові негативні явища і необхідність їх регулювання, але й тому, що створюються нові засоби для реальної ліквідації цих наслідків і в держав з'являється можливість виконати зобов'язання з захисту навколишнього середовища, які накладаються міжнародним правом. За відсутності практичної можливості скоротити чи попередити транскордонне забруднення повітря держави не беруть на себе відповідних зобов'язань. Транскордонне забруднення повітря на великі відстані розраховується згідно з методологією Спільної програми спостереження і оцінки розповсюдження забруднювачів повітря на великі відстані (ЕМЕП). Центральною геофізичною обсерваторією проводиться моніторинг забpуднення повітpя в чотиpьох містах: в Білій Цеpкві - на двох стаціонаpних постах спостеpежень (ПСЗ), в м.Бpоваpи, м.Обухів, м.Укpаїнка - по одному посту. Визначається вміст чотиpьох основних домішок: завислих речовин (пилу), діоксиду сіpки, оксиду вуглецю, діоксиду азоту, а також специфічних: бенз(а)пірену (БП) і восьми важких металів: заліза, кадмію, маpганцю, міді, нікелю, свинцю, хpому, цинку. 2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах Моніторинг забpуднення атмосфеpного повітpя в Київській області пpоводився в містах: Біла Цеpква, Бpоваpи, Обухов та Укpаїнка. Визначався вміст чотиpьох основних домішок: завислих речовин (пилу), діоксиду сіpки, оксиду вуглецю, діоксиду азоту, а також специфічних: бенз(а)пірену (БП) і восьми важких металів: заліза, кадмію, маpганцю, міді, нікелю, свинцю, хpому, цинку. За звітний рік у Білій Церкві було відібрано 7208 проб атмосферного повітря, у Броварах – 3458 проб, Обухові – 3558 проб, Українці – 3712 проб, які були проаналізовані в лабораторіях ЦГО. Пилові фільтри на вміст бенз(п)пірену аналізувались в регіональній лабораторії атмосфери Донецького ЦГМ. Сеpедньоpічні концентрації визначаємих домішок не перевищували сеpедньодобову гpанично допустиму концентрацію (ГДКс.д.*), за винятком діоксиду азоту (речовини 2-го класу небезпеки), викиди якого надходять в повітряний басейн в основному від стаціонарних джерел забруднення енергетичного комплексу і автотранспорту. Зміни

середньомісячних концентрацій (в кратності ГДК) цієї домішки в атмосферному повітрі міст Київської області протягом року представлені на рисунку. У 2009 р. загальний рівень забруднення атмосферного повітря за індексом забруднення атмосфери (ІЗА) в містах Біла Церква, Бровари, Обухів, Українка оцінювався, як низький. Місто БІЛА ЦЕРКВА Спостереження за забрудненням атмосферного повітря проводились на двох постах: в районі вул.Леваневського (ПСЗ №1) та вул.Сломчинського (ПСЗ № 2). В атмосфері міста зафіксовано підвищений вміст діоксиду азоту, сеpедньоpічна концентpація якого пеpевищувала середньодобову гpанично допустиму концентpацію в 1,8 раза. Сеpедньоpічні концентpації інших домішок доpівнювали: завислих речовин та оксиду вуглецю – 0,7 ГДКс.д., діоксиду сіpки – 0,4 ГДКс.д. (табл.). Максимальні з pазових концентpацій доpівнювали: діоксиду азоту – 2,4 ГДКм.р., завислих речовин та оксиду вуглецю – 0,4, діоксиду сіpки – 0,2 ГДКм.р. Повтоpюваність випадків пеpевищення максимально pазової ГДК з діоксиду азоту становила на обох постах та по місту в цілому 34-36% (в 2008 році – 18%). Сеpедні за рік концентрації важких металів і бенз(а)пірену були значно нижчими за відповідні ГДКс.д. Максимальна з середньомісячних концентрацій бенз(а)пірену становила 1,0 ГДКс.д. (спостерігалась у січні та грудні на ПСЗ № 2). Максимальні концентрації важких металів не перевищували 0,1-0,2 ГДКс.д., крім міді – 0,3-0,4 ГДКс.д. у січні-червні та 0,4 ГДКс.д. по марганцю у серпні. Рівень забpуднення повітpя завислими речовинами та діоксидом сірки був дещо вищим на ПСЗ № 1, бенз(а)піреном – на ПСЗ № 2; вміст оксиду вуглецю і діоксиду азоту був однорідним на обох постах міста. У річному ході спостерігалось деяке зростання середньомісячних концентрацій діоксиду азоту у квітні-липні, завислих речовин – у серпні, бенз(а)пірену – у січні та жовтні-грудні. Річний хід середніх концентрацій інших домішок не зазнав значних коливань. У поpівнянні з 2008 р. у повітрі міста дещо підвищився вміст діоксиду азоту, завислих речовин, оксиду вуглецю та бенз(а)пірену; вміст діоксиду сіpки не змінився. м.Біла Церква Таблиця 2.12. Домішки

Середньорічні концентрації Номери постів (ПСЗ) 1

Завислі речовини Діоксид сірки Оксид вуглецю Діоксид азоту

0.8 0.5 0.7 1.8

2 0.7 0.4 0.7 1.8

Максимальні концентрації Номери постів (ПСЗ)

По місту 2009 0.7 0.4 0.7 1.8

2008 0.5 0.4 0.5 1.5

1 0.4 0.2 0.4 2.4

2 0.4 0.1 0.4 2.4

По місту 2009 0.4 0.2 0.4 2.4

2008 0.4 0.2 0.6 3.3

Місто БРОВАРИ Спостереження за забрудненням атмосферного повітря проводились в районі вулиці Черняховського (ПСЗ №1). Сеpедньоpічна концентpація з діоксиду азоту пеpевищила відповідну ГДК в 1,5 раза. Сеpедньоpічні концентpації інших забpуднювальних домішок становили: 63

оксиду вуглецю – 0,6 ГДКс.д., діоксиду сіpки – 0,5, завислих речовин – 0,3 ГДКс.д. (табл.). Максимальні з pазових концентpацій доpівнювали: з діоксиду азоту – 1,8 ГДКм.р., з оксиду вуглецю – 0,8, з завислих речовин – 0,2, з діоксиду сіpки – 0,1 ГДКм.р. Повтоpюваність випадків пеpевищення максимально pазової ГДК по вмісту діоксиду азоту у повітрі складала 16% (в минулому році – 13%). Сеpедні за рік та максимальні з середньомісячних концентрацій важких металів і бенз(а)пірену були значно нижчими за відповідні ГДКс.д. У piчному ході спостерігалося деяке зростання середньомісячних концентpацiй оксиду вуглецю в серпні-вересні, завислих речовин – в липні. Річний хід середніх концентрацій інших домішок не зазнав значних коливань. У поpівнянні з 2008 р. у повітрі міста дещо підвищився вміст оксиду вуглецю та діоксиду азоту. Рівень забpуднення атмосфеpного повітря іншими домішками суттєво не змінився м.Бровари (ПСЗ №1) Таблиця 2.13. Домішки Завислі речовини Діоксид сірки Оксид вуглецю Діоксид азоту

Середньорічні концентрації 2009 2008 0.3 0.3 0.5 0.4 0.6 0.1 1.5 1.2

Максимальні концентрації 2009 2008 0.2 0.2 0.1 0.1 0.8 0.2 1.8 1.8

Місто ОБУХІВ Спостереження за забрудненням атмосферного повітря проводились в районі вулиці Миру (ПСЗ №1). Сеpедньоpічні концентpації забpуднювальних pечовин становили: діоксиду азоту – 1,5 ГДКс.д., завислих речовин – 0,5, діоксиду сіpки – 0,4, оксиду вуглецю – 0,3 ГДКс.д. (табл.). Максимальна з pазових концентpацій діоксиду азоту доpівнювала 2,6 ГДКм.р., завислих речовин та оксиду вуглецю – 0,4, діоксиду сіpки – 0,2 ГДКм.р. Повтоpюваність випадків пеpевищення максимально pазової ГДК по вмісту діоксиду азоту у повітрі складала 28% (в минулому році – 24%). По важких металах і бенз(а)пірену сеpедні за рік та максимальні з середньомісячних концентрацій були значно нижчими за відповідні ГДК с.д. У piчному ході спостерігалося зростання середньомісячних концентpацiй: діоксиду азоту у квітні та червні, діоксиду сірки – у лютому, бенз(а)пірену – у квітні. Також зафіксовано зниження середньомісячних концентpацiй окису вуглецю – у серпні та листопаді, завислих речовин – у грудні. Поpівняно з 2008 p. рівень забpуднення атмосфеpного повітря суттєво не змінився: спостерігалося незначне зниження вмісту завислих речовин, оксиду вуглецю, підвищення – діоксиду сірки. 64

м.Обухів (ПСЗ №1) Таблиця 2.14. Домішки Завислі речовини Діоксид сірки Оксид вуглецю Діоксид азоту

Середньорічні концентрації 2009 2008 0.5 0.6 0.4 0.3 0.3 0.4 1.5 1.5

Максимальні концентрації 2009 2008 0.4 0.2 0.2 0.1 0.4 0.6 2.6 1.8

Місто УКРАЇHКА Спостереження за забрудненням атмосферного повітря проводились в районі вулиці Зв'язку (ПСЗ №1). Сеpедньоpічні концентpації шкідливих pечовин у повітpі міста доpівнювали: діоксиду азоту – 1,2 ГДКс.д., діоксиду сіpки – 0,4, завислих речовин – 0,3, оксиду вуглецю – 0,1 ГДКс.д. Максимальні з pазових концентpацій досягли: з діоксиду азоту – 1,8 ГДКм.р., з оксиду вуглецю – 0,4, з завислих речовин – 0,2, з діоксиду сіpки – 0,1 ГДКм.р. (табл.). Повтоpюваність випадків пеpевищення максимально pазової ГДК за вмістом діоксиду азоту у повітрі складала 14% (в минулому році – 16%). Сеpедні за рік та максимальні з середньомісячних концентрацій важких металів і бенз(а)пірену були значно нижчими за відповідні ГДКс.д. У piчному ході спостерігалося зростання середньомісячних концентpацiй діоксиду азоту у липні-вересні. Річний хід середніх концентрацій інших домішок не зазнав значних коливань. Поpівняно з 2008 p. дещо знизився pівень забpуднення атмосферного повітря оксидом вуглецю; вміст інших домішок залишився на тому ж рівні. м.Українка (ПСЗ №1) Таблиця 2.15. Домішки Завислі речовини Діоксид сірки Оксид вуглецю Діоксид азоту

Середньорічні концентрації 2009 2008 0.3 0.3 0.4 0.4 0.1 0.2 1.2 1.2

Максимальні концентрації 2009 2008 0.2 0.4 0.1 0.1 0.4 0.8 1.8 2.4

2,5

ГДК с.д. Біла Церква

2,0

Бровари

1,5

Обухів

1,0

Українка

0,5 0,0 I

III

VII

VIII

XII

місяць

Рис.2.5. Річний хід діоксиду азоту в містах Київської області за 2009 р

0,15

0,20

0,5

0,022

0,05

0,085

0,50

1,25

3,0

4,0

5,0

0,06

0,04

0,22

0,085

100

0,15

1,0

2 3

4 4

0,002 1,89

0,3 40,0

0,03 7,37

0 0

0,05

1,0

0,23

0,10

2,0

0,73

0,02

1,0

0,09

1 1 3

4 4 4

0,02 0,01 0,32

0,3 1,5 50,0

0,11 0,03 1,67

0 0 0

Частка міст (%), де максимальний разовий вміст перевищував:

Частка міст (%), де середньорічний вміст перевищував: ГДК

вміст,

0,072

Середньорічний

спостереженнями

Кількість міст, охоплних

Максимально разові

Нікель,мкг/м3 Свинець,мкг/м3 Хром,мкг/м3 Цинк,мкг/м3

Максимальний вміст

завислі речовини мг/м3 діоксид сірки мг/м3 оксид вуглецю мг/м3 діоксид азоту мг/м3 бенз(а)пірен,нг/м 3 Кадмій,мкг/м3 Залізо,мкг/м3 Марганець,мкг/м 3 Мідь,мкг/м3

Клас небезпеки

Речовина

Середньодобові ГДК

Вміст основних забруднюючих речовин в атмосферному повітрі Таблиця 2.16.

5 ГДК

1 ГДК

10 1 ГДК 5 ГДК ГДК

10 ГДК

Найбільші середні і максимальні концентрації забруднюючих речовин (в кратності ГДК) в атмосферному повітрі міст Таблиця 2.17. Забруднююча речовина 1

Місто

Середньо річна Максимально разова середньорічна концентрація концентрацій 2

м. Біла Церква

0,7

0,4

Діоксид сірки

0,4

0,2

Оксид вуглецю

0,7

0,4

Діоксид азоту

1,8

2,4

0,3

0,2

Діоксид сірки

0,5

0,1

Оксид вуглецю

0,6

0,8

Діоксид азоту

1,5

1,8

0,5

0,4

Діоксид сірки

0,4

0,2

Оксид вуглецю

0,3

0,4

Діоксид азоту

1,5

2,6

0,3

0,2

Діоксид сірки

0,4

0,1

Оксид вуглецю

0,1

0,4

Діоксид азоту

1,2

1,8

Завислі речовини

м. Бровари

м. Обухів

М. Українка

Рівень забруднення атмосферного повітря за значенням ІЗА Таблиця 2.18. Міста, (значення ІЗА)

Забруднюючі речовини, які визначають високий рівень забруднення атмосферного повітря

Біла Церква (4,0) – низький рівень Діоксид азоту, завислі речовини, оксид вуглецю, діоксид забруднення сірки, бенз(а)пірен Бровари (3,2) – низький рівень забруднення Діоксид азоту, оксид вуглецю, діоксид сірки, завислі речовини, залізо Обухів (3,0) – низький рівень забруднення Діоксид азоту, завислі речовини, діоксид сірки, оксид вуглецю, бенз(а)пірен Українка (2,3) – низький рівень Діоксид азоту, діоксид сірки, завислі речовини, оксид забруднення вуглецю, залізо ІЗА по Україні у 2009 р. становив 8,1 – високий рівень забруднення

2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря За період 2009 р. на території Київщини, за винятком території зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, гамма-фон складав 10 – 25 мкР/годину, що істотно не перевищує доаварійні показники. 67

2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля Всім добре відомо, що атмосфера Землі має озоновий шар, що знаходиться на висоті від 15 до 50 кілометрів, охороняє живі істоти від згубної дії ультрафіолетових сонячних променів. Почнемо з того, що озон – це молекула, яка складається з трьох атомів кисню. Звичайний кисень, яким всі дихають, є поєднанням двох атомів. Проте озон, незважаючи на цю, на перший погляд, малу різницю, досить серйозний різниться по своїх химіко-фізічніх якостях від кисню. Найголовніша відмітна особливість, що робить озон потужним і унікальним охоронцем життя на планеті: він є поглиначем короткохвильового ультрафіолетового випромінювання з протяжністю хвилі від 200 до 300 нанометрів. Сонце доволі активно випромінює в цьому діапазоні, без озонового шару життя на Землі перестало б існувати. З одного боку озон утворюється із звичайного кисню під впливом сонячної енергії, з іншою, механізм не так простий, щоб говорити про швидке відновлення озонового шару при можливих пошкодженнях. При знищенні озонового шару, на відновлення киснево-озонової рівноваги підуть багато років. І звичайно ж, рослинне і тваринне життя на планеті за цей проміжок попросту зникне. Тому, озоновий шар – рідке багатство, оцінити яке людство змогло порівняно недавно. Лише у 1987 році всі цивілізовані країни підписали протокол Монреаля, що забороняє виготовлення і вживання найбільш згубних речовин для озону – фреонів. Трохи історії. До 1928 року, на початку виробництва холодильників, як хладагентів використовувались різні речовини, що не задовольняли тодішніх технологів. Тому коли Т. Міджлі знайшов дихлордифторметан, всі світові конструктори прийняли його за ідеальний хладагент. Він істотно відрізнявся від аміаку, що раніше використався, глибоко токсичного і небезпечного в експлуатації, адже мінімального витоку вистачало для отруєння людини. Дихлордифторметан (фреон) не був отруйний. Він навіть використовувався як розпилювач для домашніх аерозолів. До речі, «фреон» - це торгівельна марка, якою володів концерн «Du Pont». У 1930 році почалося активне промислове виготовлення фреонів дочірньою компанією «Du Pont» і «General Motors» - «Kinetic Chemical Company». Гігантські розмахи виробництва холодильників на основі фреонових хладагентов з часом привели до того, що в атмосферу планети було викинуто близько 20 000 000 тонн цих страшних хімікатів. Вносили свої внески в загальну картину і дезодоранти. У 1974 році американці Крутцен, Роуленд, Моліна виставили на загальний огляд процес руйнування фреонами атмосферного озонового шару. Це непроста ланцюгова реакція, в результаті якої одна молекула хлорсодержащего фреону руйнує до 200 молекул озону, а одна молекула бромсодержащего - до 1 000 000. При цьому, фреони – дуже стійкі елементи. Тривалість їх життя доходить до 100 років, що особливо лякає, тому що у них в запасі величезна кількість часу, щоб досягти верхніх шарів атмосфери. Після цього шокуючого відкриття американських учених відомості, констатуючі факт зростання озонової діри над Антарктидою і глобальне зниження озону в атмосфері, нарешті пов'язали з масовими викидами фреону. Приголомшена світова громадськість негайно вжила рішучі заходи, підписала протокол Монреаля, 68

що забороняє використання фреону у виробництві товарів. Крутцена, Роуленда і Моліну нагородили Нобелівською премією, і світові розуми стали шукати нові дороги виходу з ситуації, що створилася, на ринку побутової техніки. Хладагенти нового покоління, розроблені в 1990-х, трохи поступалися фреонам по технологічних властивостях, але не губили атмосферний озон. Сьогодні викиди фреонів в планетарну атмосферу істотно скоротилися, це привело до помітної зупинки зростання озонових дір. Поза сумнівом, в одну мить нейтралізувати руйнівні процеси неможливо, адже вироблені раніше холодильники у багатьох благополучно продовжують працювати. Але ініціатива вчених в перетворенні хладагентов помалу принесла плоди. Повне відновлення озонового атмосферного шару можливе вже найближчі п'ятдесят років, якщо фреонові викиди не поновляться. Але у теперішній час існує інша загроза озоновому шару нашої планети. Оксид азоту N2О, відомий також як звеселяючому газу, як виявилось, є головною озоноруйнуючою речовиною, запобігають американські учені в статті, опублікованій в журналі Science. Порівнявши здатність N2О, що викидається людиною, до руйнування озону з іншими озоноруйнуючими речовинами, виявилось, що емісія N2О в даний час єдина найбільш важлива озоноруйнуюча речовина, і залишиться їм впродовж всього 21-го століття", - пишуть Аккигебал Равішанкара і його колеги з Національної метеорологічної служби США (NOAA). Експерти нагадують, що в 1980-і роки, після того, як учені виявили зменшення озонового шару земної атмосфери - озонові діри - 193 країни підписали протокол Монреаля, що забороняє виробництво речовин, руйнівних озоновий шар. Проте оксид азоту не увійшов до списку заборонених речовин. На відміну від фреонів, що попали під заборону, хлорфторвуглеців, звеселяючий газ утворюється як в результаті діяльності людини, так і в природних процесах. При цьому оксид азоту має багато загального з озоноруйнуючими газами - він стабільний в тропосфері, а потрапляючи в стратосферу, утворює хімічно активні з'єднання, які і руйнують озон, відзначають учені. Що стосуэться нашоъ держави, то з урахуванням економічного стану України Сьомою Конференцією Сторін Монреальського протоколу рекомендовано надати Україні допомогу для реалізації проектів конверсії промислових підприємств. Грантову допомогу отримали три підприємства м. Києва, це НВО „Електронмаш”, ЗАТ „Ремторгустаткування” та „Дніпро – НТО”. Необхідно відзначити, що значна кількість промислових підприємств та сервісних центрів по ремонту холодильного обладнання та систем кондиціонування повітря суттєво обмежили або припинили використання озоноруйнуючих речовин (ОРР) і перейшли на використання озонобезпечних речовин (ОБР) внаслідок перепрофілювання та запровадження альтернативних технічних рішень. На виконання Постанов Кабінету Міністрів України “Про переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню” здійснюється контроль за ввезенням та вивезенням (ОРР) та продукції, що може містити ОРР, суб’єктами підприємницької діяльності. 69

Відновлення озонового шару - це процес, який потребує часу й наполегливості. Можна вважати досягненням те, що на сьогодні руйнування озонової оболонки принаймні не прогресує. Якщо й надалі здійснюватимуться всі заходи, передбачені Монреальським протоколом, то, за розрахунками експертів, за 50 років озоновий шар відновиться до свого нормального стану. Але, це стане можливим лише тоді, коли жодна з країн ані на крок не відступатиме від узгодженого плану. 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття На сьогоднішній час налічуються тисячі забруднюючих речовин газоподібного стану, що потрапляють до атмосфери. Всі забруднюючі атмосферне повітря речовини більшою чи меншою мірою негативно впливають на здоров'я людини. Ці речовини потрапляють в організм людини переважно через систему дихання. Органи дихання страждають від забруднення безпосередньо, оскільки близько 50% часток домішок радіусом 0,01-0.1 мкм, проникаючих в легені, осідають в них. Проникаючі в організм частки викликають токсичний ефект, оскільки вони: 1. токсичні (отруйні) по своїй хімічній або фізичній природі; 2. служать перешкодою для одного або декількох механізмів, за допомогою яких нормально очищається респіраторний (дихальний) шлях; 3. служать носієм поглиненої організмом отруйної речовини. Оксид вуглецю. Концентрація СО, що перевищує гранично допустиму, приводить до фізіологічних змін в організмі людини, а концентрація більше 750 млн до смерті. Пояснюється це тим, що СО - виключно агресивний газ, що легко з'єднується з гемоглобіном ( червоними кров'яними тельцями). При з'єднанні утворюється карбоксигемоглобін, підвищення (понад норму, рівною 0.4%) вміст якого в крові супроводжується: а) погіршенням гостроти зору і здатності оцінювати тривалість інтервалів часу; б) порушенням деяких психомоторних функцій головного мозку ( при вмісті 25%), в) змінами діяльності серця і легенів ( при вмісті більше 5%); г) головними болями, сонливістю, спазмами, порушеннями дихання і смертністю ( при вмісті 10-80%). Ступінь дії оксиду вуглецю на організм залежить не лише від його концентрації, але і від часу перебування (експозиції) людини в загазованому СО повітрі. Так, при концентрації СО рівною 10-50 млн (часто зафіксованою в атмосфері площ та вулиць великих міст), при експозиції 50-60 мін відмічаються порушення, приведені в п. "а", 8-12 ч - 6 тижнів - спостерігаються зміни, вказані в п.. "в". Порушення дихання, спазми. Втрата свідомості спостерігаються при концентрації СО, рівною 200 млн, і експозиції 1-2 ч при важкій роботі і 3-6 ч - у спокої. На щастя, утворення карбоксигемоглобіну в крові - процес оборотний: після припинення вдихання СО починається його поступовий вивід з крові; у здорової людини вміст СО в крові кожні 3-4 ч і зменшується в два рази. Оксид вуглецю - дуже стабільна речовина, час його життя в атмосфері складає 2-4 місяці. При щорічному вступі 350 млн. т концентрація СО в атмосфері повинна була б збільшуватися приблизно на 0,03 млн-1/год. Проте цього, на щастя, не спостерігається, чим ми зобов'язані в основному грунтовим грибам, дуже активно розкладаючим СО (деяку роль грає також перехід СО в СО2). 70

Діоксид сірки (SО2) і сірчаний ангідрид (SО3) в комбінації із зваженими частками і вологою надають найбільш шкідливою дію на людину, живі організми і матеріальні цінності SО2 - безбарвний і негорючий газ, запах якого починає відчуватися при його концентрації в повітрі 0,3-1,0 млн, а при концентрації понад 3 млн SО2 має гострий дратівливий запах. іоксид сірки в суміші з твердими частками і сірчаною кислотою (подразник сильніший, ніж SО2) вже при середньорічному вмісті 9,04-0,09 млн. і концентрації диму 150-200 мкг/м3 приводить до збільшення симптомів утрудненого дихання і хвороб легенів, а при середньодобовому вмісті SО2 0,2-0,5 млн і концентрації диму 500-750 мкг/м3 спостерігається різке збільшення числа хворих і смертельних результатів. При концентрації SО2 0,3-0,5 млн протягом декількох днів настає хронічна поразка листя рослин (особливо шпинату, салату, бавовни і люцерни), а також голок сосни. Оксиди азоту (перш за все, отруйні діоксид азоту NО2), що з'єднуються за участю ультрафіолетової сонячної радіації з вуглеводнями (серед найбільшою реакційною здатністю володіють олеофіни), утворюють пероксилацетілнітрат (ПАН) і інші фотохімічні окислювачі, у тому числі пероксибензоїлнітрат (ПБН), озон (О 3), перекис водню (Н2О2), діоксид азоту. Ці окислітелі - основні складові фотохімічного смогу, повторюваність якого велика в сильно забруднених містах, розташованих в низьких широтах північної і південної півкулі. Широко відомо, що в классифікації смогів існує, окрім Лондонського та Лос-Анджелеського, також Український смог, який об`єднує особлівості перших двох і є найнебезпечнішим по наслідкам впливу на здоров`я людіни та стан навколишнього середовища. Оцінка швидкості фотохімічних реакцій, що приводять до утворення ПАН, ПБН і озону, показує, що на території Україні ці швидкості переверщують значення, починаючи з яких відмічається утворення смогу: при спостережуваних рівнях забруднення повітря максимальна швидкість утворення О3 досягла 0,70-0,86 мг/(м3*ч), тоді як смог виникає вже при швидкості 0,35 мг/( м3*ч). Наявність в складі ПАН діоксиду азоту і йодистого калія додає смогу коричневий відтінок. При концентрації ПАН випадає на землю у вигляді клейкої рідини що згубно діє на рослинний покрив. Всі окислювачі, в першу чергу ПАН і ПБН, сильно дратують і волають запалення очей, а в комбінації з озоном дратують носоглотку, приводять до спазмів грудної клітки, а при високій концентрації (понад 3-4 мг/м3) викликають сильний кашель і ослабляють можливість на чомусь зосередитися. Назвемо деякі інші речовини, що забруднюють повітря, шкідливо діють на людину. Встановлено, що у людей, що професійно мають справу з азбестом підвищена вірогідність ракових захворювань бронхів і діафрагми, що розділяють грудну клітку і черевну порожнину. Берилій шкідливу діє (аж до виникнення онкологічних захворювань) на дихальні шляхи, а також на шкіру і очі. Пари ртуті викликають порушення роботи центральної верхньої системи і нирок. Оскільки ртуть може накопичуватися в організмі людини, то зрештою її дія приводить до розладу розумових здібностей. У містах унаслідок забруднення повітря, що постійно збільшується, неухильно зростає число хворих, страждаючих такими захворюваннями, як хронічний бронхіт, емфізема легенів, різні алергічні захворювання і рак легенів. У останні десятиліття схвильовує зростання числа хворих раком бронхів і легенів, виникненню яких сприяють канцерогенні 71

вуглеводні. Неможливо не зауважити також щодо радіаційного впливу на здоров`я людини внаслідок Чорнобильської катастрофи. Деякі хімічні елементи радіоактивні: їх мимовільний розпад і перетворення на елементи з іншими порядковими номерами супроводиться випромінюванням. При розпаді радіоактивної речовини його маса з часом зменшується. Теоретично вся маса радіоактивного елементу зникає за нескінченно великий час. Час, після закінчення якого маса зменшується удвічі, називається періодом напіврозпаду. Для різних радіоактивних речовин період напіврозпаду змінюється в широких межах: від декількох годин (в 41 Ar він рівний 2 ч) до декількох мільярдів років (238U - 4,5 млрд. років) Боротьба з радіоактивним забрудненням середовища може носити лише попереджувальний характер, оскільки не існує жодних способів біологічного розкладання і інших механізмів, що дозволяють нейтралізувати цей вигляд зараження природного середовища. Найбільшу небезпеку представляють радіоактивні речовини з періодом напіврозпаду від декількох тижнів до декількох років: цього часу вистачає для проникнення таких речовин в організм рослин і тварин. Поширюючись по харчовому ланцюгу (від рослин до тварин), радіоактивні речовини з продуктами харчування потрапляють в організм людини і можуть накопичуватися в такій кількості, яка здатна завдати шкоди здоров'ю людини. При однаковому рівні забруднення середовища ізотопи простих елементів (14С, 32З, 45Са, 35S, 3Н і ін.) є основними доданками живої речовини (рослин і тварин), небезпечніші ніж радіоактивні речовини, що рідко зустрічаються, слабо поглинаються організмами. Найбільш небезпечні серед радіоактивних речовин 90 Sr, 137Сs утворюються при ядерних вибухах в атмосфері, а також поступають в довкілля з відходами атомної промисловості. Завдяки хімічній схожості з кальцієм 90Sr легко проникає в кісткову тканину, тоді як 137 Cs накопичується в м'язах заміщаючи калій. Випромінювання радіоактивних речовин надають наступну дію на організм: - ослабляють опромінений організм, уповільнюють зростання, знижують опірність до інфекцій і імунітет організму; - зменшують тривалість життя, скорочують показники природного приросту ізза тимчасової або повної стерилізації; - різними способами уражають гени, наслідки чого виявляються в другому або третьому поколіннях; - надають кумулятивну (що накопичується) дію, викликаючи необоротні ефекти. Антропогенний вплив на стан природного довкілля має комплексний характер, що ускладнює його відстеження, оцінку небезпеки, прогноз змін та контролювання впливу в рамках екологічних нормативів. Характерні перерозподіл ефекту впливу та неоднозначність прояву реакції природних екосистем на сукупну дії комплексу чинників потребують інтегральної оцінки дії всіх негативних факторів на різних рівнях біологічної організації екосистем. За причини неузгодженості окремих цілей або відсутності системного підходу у господарюванні, обліку ресурсів наразі виникає багато ускладнень щодо збереження біорізноманіття. Ще більше невирішених питань у сфері діагностики 72

трансформації природних екосистем в умовах комплексного впливу антропогенних та природних факторів. 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря В області розташовані 454 підприємства, що є джерелом забруднення атмосферного повітря. На всіх підприємствах, які працюють, розроблені проекти нормативів гранично – допустимих викидів в атмосферу. Із 6912 джерел організованих викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря обладнано пилогазоочисними спорудами 2105 (30,5%). На виконання ст.19 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” організовано проведення лабораторних досліджень стану атмосферного повітря навколо 939 підприємств з метою визначення додержання нормативів ГДВ шкідливих речовин в атмосферному повітрі на межі санітарно – захисної зони та в житловій забудові, дослідження фонових концентрацій шкідливих речовин в атмосфері. В 2009 році досліджено 26491 проба атмосферного повітря на межі санітарнозахисних зон, з них перевищення ГДК було виявлено у 319 пробах, що становить 1,2%. Проби відбирались навколо 939 підприємств, з них навколо 12 були перевищення ГДК шкідливих речовин. За період 2009 року фахівцями держсанепідслужби області відібрано для проведення лабораторних досліджень 16234 проби атмосферного повітря у міських поселеннях та 10257 проб – у сільських поселеннях. За результатами досліджень у 155 пробах атмосферного повітря міських поселень та 164 пробах повітря сільських поселень виявлено перевищення ГДК забруднюючих речовин. Як видно з наведеного, відсоток проб атмосферного повітря, які містять забруднюючі речовини у концентраціях, що перевищують ГДК становить у міських поселеннях 0,95% , у сільських – 1,59%. Головними причинами, що обумовлюють незадовільний стан атмосферного повітря населених пунктів є недотримання підприємствами технологічного режиму експлуатації пилогазоочисного устаткування, невиконання у встановлені терміни заходів по зниженню обсягів викидів до нормативного рівня, низькі темпи впровадження сучасних технологій очищення викидів, відсутність ефективного очищення викидів підприємств від газоподібних домішок, самовільна забудова санітарно-захисних зон між підприємств. За невиконання вимог санітарного законодавства згідно ст. 19 Закону України “Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення” на відповідальних осіб накладено 69 штрафів, тимчасово заборонялась експлуатація 9 об’єктів. Підготовлено 60 приписів. Матеріали заслуховувались на нарадах в райдержадміністраціях, Київській обласній державній адміністрації.

Впровадження повітроохоронних заходів у 2009 році Таблиця 2.19. Загальний Фактично обсяг витрат витрачено Кількість за з початку заходів кошторисною виконання вартістю, заходів, тис.грн. тис.грн. Усього у тому числі удосконалення технологічних процесів (включаючи перехід на інші види палива, сировини і т.ін.) будівництво і введення в дію нових газоочисних установок і споруд підвищення ефективності роботи існуючих установок (включаючи їхню модернізацію, реконструкцію і ремонт) інші заходи

Зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря після впровадження повітроохоронних заходів, т очікуване

фактичне

1882,0

11,6

10,9

1220,9

1,8

2,0

3,0

5,3

4,4

526,8

3,6

131,3

0,9

Протягом 2009 року в Київській області проведено 13 заходів, спрямованих на покращення якості атмосферного повітря, загальним обсягом витрат за кошторисною вартістю в 1882,0. Важливо відмітити те, що фактичне зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря після впровадження повітроохоронних заходів становить 10,9 т, що на 0,7т менше від очікуваного. Це стосується, передусім, заходів, пов`язаних з удосконаленням технологічних процесів, будівництвом і введенням в дію нових газоочистних установок та споруд. Порівнянно з 2008 роком, кількість заходів щодо покращення якості атмосферного повітря скоротилася з 19 на 13. Також зменшилась і ефективність впроваджених заходів: у 2008 році фактичне зменшення викидів становило 142,6 т, що на 1308,25% більше, ніж у 2009.

3. Зміна клімату

    

 

 

3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів До засобів політичного регулювання відносяться заходи щодо державної регламентації питань організації раціонального використання та економії енергоресурсів в усіх галузях народного господарства, включаючи: правовий механізм, що забезпечує основу енергозберігаючої політики та виконання вимог охорони навколишнього середовища; нормативний механізм, що встановлює стандарти на паливо- та енергоспоживання, рівні викидів токсичних та парникових газів для різноманітних технологій, машин та устаткування; ціновий, податковий, митний та амортизаційний механізми стимулювання впровадження енергоефективних технологій, машин та устаткування; науково-дослідницькі та проектно-конструкторські роботи (НИПКР) та демонстраційні програми щодо покращання якості інформації та її розповсюдження; створення незалежних структур енергетичного та екологічного аудиту підприємств, центрів НДПКР, інформаційних центрів та центрів підготовки кадрів, спеціальних структур енергетичного менеджменту на підприємствах, державної системи сертифікації енергоспоживаючого устаткування та пристроїв і т. ін.; автоматизоване управління енергоспоживанням; встановлення засобів контролю витрати енергоресурсів. Реалізація цих напрямів дозволяє забезпечити максимальний ефект з точки зору зниження викидів парникових газів за рахунок створення умов для переведення економіки на шлях енергоефективного та екологічно прийнятного розвитку. В умовах ринкової економіки зменшиться частка енергоємних галузей економіки (енергетики, гірничо-металургійного комплексу, тяжкого машинобудування та т. і.) та збільшиться частка наукоємних галузей, сфери послуг, аграрного комплексу. Технологічна перебудова економіки та підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів, насамперед палива та енергії, в народному господарстві України передбачається за рахунок: впровадження прогресивних енерго- та ресурсозберігаючих технологій в усіх сферах діяльності; зниження матеріалоємності кінцевої продукції та, як наслідок, її енергоємності в результаті впровадження передових технічних рішень та використання високоякісних перспективних матеріалів, питома витрата яких на одиницю готової продукції значно нижче існуючого рівня. В рамках цього напрямку найбільш значними є такі енергозберігаючі заходи: 1) Заходи міжгалузевого енергозбереження: впровадження сучасних джерел та систем освітлення, засобів силової електроніки, сучасних технологій спалювання низькосортного палива, вдосконалення систем теплопостачання, збільшення ступеня утилізації вторинних енергетичних ресурсів. 2) Заходи галузевого енергозбереження. До найбільш ефективних заходів відносяться такі: 76

 Паливно-енергетичний комплекс: оптимізація структури генеруючих потужностей енергосистеми, електричних мереж та вдосконалення електротехнічного устаткування, підвищення ККД газоперекачуючих агрегатів, впровадження прогресивних технологій добування вугілля.  Гірничо-металургійний комплекс: удосконалення технологічних процесів доменного, мартенівського, киснево-конверторного, електросталеплавильного та феросплавного виробництв, удосконалення структури виробництва, зниження випуску найбільш енергоємної продукції.  Машинобудівний комплекс: використання економічних технологій металообробки, застосування високоякісної сировини та матеріалів, застосування водомазутних емульсій для вогнетермічних агрегатів, що працюють на мазуті.  Хімічна промисловість: удосконалення технології виробництва аміаку та кальцинованої соди, технології виробництва фосфорних добрив.  Промисловість будівельних матеріалів: вдосконалення технологічних процесів виробництва цементу, скла, цегли, стінових матеріалів.  Харчова промисловість: вдосконалення технологічних процесів виробництва цукру, спирту, рослинного масла та інших продуктів, використання ультразвукових змішувачів палива, впровадження прогресивних технологій виробництва тепла.  Будівництво: удосконалення технологічних процесів, наприклад використання індукційного електронагріву при виготовленні асфальтобетонної суміші, використання замість вогневого способу коаксіального трубчатого електронагрівача для відтаювання мерзлого грунту та інші; збільшення ступеню газифікації будівельних виробництв; скорочення обсягів земляних робіт; удосконалення технології виробництва залізобетонних та інших будівельних конструкцій.  Сільське господарство: зменшення частки енергоємних культур, скорочення рівня розораності сільськогосподарських угідь, вдосконалення технології сушіння та зберігання продукції, впровадження біогазового устаткування, переробка відходів тваринництва в кормову муку і т. ін.  Комунально-побутовий сектор: перехід на споживання низьковуглецевомістких енергоресурсів, встановлення опалювальних котлів з регульованим діапазоном теплових навантажень, покращання теплоізоляції будівель, впровадження енергоефективних побутових пристроїв та ін.  Транспорт: удосконалення структури транспортного парку та оптимізація його використання, покращання технічних характеристик двигунів транспортних засобів, покращання якості доріг, застосування сучасних матеріалів для зниження ваги рухомого складу на залізничному транспорті, покращання транспортного потоку. 3) Зміна структури паливно-енергетичного балансу (ПЕБ): збільшення частки ядерного палива, поновлюваних, вторинних та нетрадиційних енергетичних ресурсів, введенення в ПЕБ України вуглеводневих палив, заміщення вугілля та 77

моторних палив природним газом, використання метану вугільних родовищ та біогазу забезпечить зниження викидів ПГ при зберіганні загального рівня енергоспоживання. 4) Зниження втрат на всіх стадіях виробництва, транспортування та розподілу ПЕР. Найбільш важливим, з точки зору викидів ПГ, є зниження викидів метану в газовому господарстві України, яке може бути забезпечено за рахунок покращання експлуатації газових мереж, якості арматури та газопроводів, сучасних засобів діагностики стану газових систем. 5) Вдосконалення промислових процесів в різних секторах економіки, вдосконалення доменного, мартенівського, киснево-конверторного, електросталеплавильного та феросплавного виробництв, вдосконалення технологічних процесів виробництва залізобетонних конструкцій, цементу, скла, цегли та ін. 6) Введення нових сміттєпереробних потужностей дозволить скоротити складування твердих побутових відходів на сміттєвих полігонах, що передбачає щорічну додаткову утилізацію близько 5,8-6,2 млн тонн. Однак можливість реалізації цих заходів значною мірою буде залежати від наявності інвестицій.

   

Останнім часом розроблена та прийнята ціла низка програм економічного розвитку України, з яких найбільш важливими є: «Програма структурної перебудови економіки України до 2015 року», 1996; «Національна енергетична програма України до 2010 року» (НЕП), 1996; «Комплексна державна програма енергозбереження України до 2010 року» (КДПЕ), 1996; Національні програми розвитку окремих галузей економіки. Ці документи були прийняті за основу для розробки базового сценарію розвитку економіки країни та її галузей, оцінки можливих рівнів викидів ПГ та заходів щодо їх зменшення. При аналізі заходів щодо пом’якшення впливу на зміну клімату розглядались дві головні групи заходів: засоби політичного регулювання та технологічні заходи. Всі заходи мають високий ступінь державної підтримки, оскільки входять до прийнятих органами управління держави програм розвитку економіки України та її галузей. Реалізація таких заходів, як впровадження енергоефективних технологій, машин, устаткування, побутових електропристроїв, проведення активної енергозберігаючої політики, використання поновлюваних джерел енергії та розвиток атомної енергетики дозволив забезпечити щорічну економію енергоресурсів в 2000 році - на рівні 1000-1100 ПДж; до 2005 року - 1950-2100 ПДж; а станом на 01.01.2010 року - приблизно 3100-3200 ПДж. Впровадження повітроохоронних заходів на території області у 2009 році дозволило скоротити викиди шкідливих речовин, що мають також і парниковий ефект, на 10,9 т. 78

Впровадження повітроохоронних заходів у 2009 році Таблиця 3.1. Фактичн Загальний о обсяг витрат витрачено Кількість за з початку заходів кошторисною виконання вартістю, заходів, тис.грн. тис.грн. Усього у тому числі удосконалення технологічних процесів (включаючи перехід на інші види палива, сировини і т.ін.) будівництво і введення в дію нових газоочисних установок і споруд підвищення ефективності роботи існуючих установок (включаючи їхню модернізацію, реконструкцію і ремонт) інші заходи

Зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря після впровадження повітроохоронних заходів, т очікуване фактичне

1882,0

11,6

10,9

1220,9

1,8

2,0

3,0

5,3

4,4

526,8

3,6

131,3

0,9

Що ж стосується енергозберігаючих заходів, то їх впровадження значною мірою залежить від наявності інвестицій. Порівняльний аналіз, проведений по кількох критеріях відносної ефективності, показує, що найбільш ефективними є заходи, пов’язані зі зниженням втрат природного газу, з впровадженням засобів контролю та автоматизованого управління енергопостачанням, реалізацією міжгалузевих програм енергозбереження. Однак необхідно враховувати, що для цілої низки заходів зниження викидів ПГ є непрямим ефектом. Доцільність їх впровадження обумовлена, як правило, іншими економічними та соціальними факторами. 3.2 Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів При складанні національного кадастру парникових газів (ПГ) України розглядались ПГ прямої дії: вуглекислий газ (CO2), метан (CH4), закис азоту (N2O). Враховувались також ПГ непрямої дії: моноксид вуглецю (CO), оксиди азоту (NO х) та леткі неметанові органічні сполуки (NMVOCs). У 2009 році загальний викид парникових газів склав 232882 Гг вуглецевого еквіваленту, враховуючи поглинання в лісах України 14175 Гг вуглецевого еквіваленту (ВЕ) Викиди вуглекислого газу склали 47,9% від загального викиду у 2009 році, в основному за рахунок спалювання органічного палива. Частка метану досягла 4,8%, вона включає до себе, зокрема, викиди зі стаціонарних джерел.

Викиди шкідливих речовин та парникових газів у атмосферне повітря в Київській області, тонн. Таблиця 3.2. 2000 167501 32515 17416 … 79768 12269 1077 499 80793 32125 11851 … 13720 461 1077 139 86708

2005 170103 29654 19845 328 82709 15401 3371 796 73037 29140 13099 328 6450 2369 3355 298 97066

2006 201937 42129 23295 264 78965 27734 4691 1013 108312 41427 15337 264 7205 15829 4005 465 93625

2007 251371 37473 31437 321 124700 13510 21021 2220 93350 35790 15036 213 5572 12910 2683 467 158021

Викиди шкідливих речовин у повітря діоксид сірки діоксид азоту оксид азоту оксид вуглецю метан неметанові леткі органічні сполуки сажа стаціонарними джерелами забруднення діоксид сірки діоксид азоту оксид азоту оксид вуглецю метан неметанові леткі органічні сполуки сажа пересувними джерелами забруднення у тому числі діоксид сірки 390 514 702 1683 діоксид азоту 5565 6746 7958 16401 оксид азоту … … … 108 оксид вуглецю 66048 76259 71760 119128 метан 11808 13032 11905 600 неметанові леткі органічні сполуки … 16 686 18338 сажа 360 498 548 1753 Пересувними джерелами за видами транспорту автомобільним транспортом діоксид сірки діоксид азоту оксид азоту оксид вуглецю метан неметанові леткі органічні сполуки сажа авіаційним, залізничним, водним транспортом та виробничою технікою з них діоксид сірки діоксид азоту оксид азоту оксид вуглецю метан неметанові леткі органічні сполуки сажа

2008 289830 49436 36926 354 142294 14648 24229 2318 107374 47553 18384 227 4644 14057 2515 379 182456

2009 266714 51988 31809 300 127851 12865 21747 1993 101884 50293 15207 190 3373 12327 2143 200 164830

1883 18542 127 137650 591 21714 1939

1695 16602 110 124478 538 19604 1793

86708

96717

88116

390 5565 … 66048 11808 … 360

504 6590 … 76139 12996 … 488

527 6317 … 68870 11865 … 537

16592 7 1203 1365 12302 14095 80 95 110526 128374 479 564 16667 19833 1421 1594

…

349

5509

15336

16530

13178

… … … … … … …

10 156 … 120 36 16 10

175 1641 … 2890 40 686 11

480 4099 28 8602 121 1671 332

519 4447 32 9276 27 1881 346

431 3608 23 7313 25 1468 308

142685

151652 1264 12994 87 117165 513 18136 1486

Крім того, викиди діоксиду вуглецю, тис.т у тому числі

…

6287,2

7393,5

9687,7

стаціонарними джерелами

…

6287,2

7393,5

7287,5

автомобільним транспортом

…

1596,4

авіаційним, залізничним, водним, транспор- том та виробничою технікою

...

…

803,8

11174, 8 8392, 9 1847, 5 934,4

10211,3

7845,5 1689,9 675,9

Аналізуючи таблицю 3.2, важливо відмітити, що викиди парникових газів пересувними джерелами забруднення становлять 65% від всього обсягу забруднення, з них 86,6% становлять викиди автомобільним транспортом.

  

 

3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату В умовах нестабільної економіки та загостреної екологічної ситуації зміна клімату може мати серйозні наслідки. Результати наукових досліджень, проведених в останні роки, свідчать про те, що зміна клімату помітно впливає на сільське та лісове господарство, водні та прибережні ресурси. Висока вірогідність суттєвої зміни врожайності сільськогосподарських культур. У процесі потепління клімату, ймовірно, буде проходити трансформація типів лісу, його видового складу, продуктивності та стабільності. Що стосується вразливості прибережної зони, то уже в поточний час підйом рівня Чорного моря є встановленим фактом та складає 1,5 мм/рік. У зв’язку з викладеним вище в найближчий час необхідно: прийняти заходи щодо оптимізації існуючої системи управління водними ресурсами, насамперед басейну Дніпра, включаючи збільшення корисної віддачі водосховищ, зміна правил регулювання стоку водосховищами та т. і.; передбачити альтернативні шляхи покриття пікових навантажень в енергосистемі в зв’язку з можливим зниженням виробництва електроенергії каскадом Дніпровських ГЕС; розробити Національну програму розвитку сільського господарства України, яка буде включати пакет політичних, економічних та технічних заходів, комплексне здійснення яких дозволить запобігти негативним наслідкам зміни клімату для сільськогосподарського виробництва. Першим кроком в цьому напрямку може бути прискорення проведення земельної реформи; поширити дослідницькі програми, спрямовані на підвищення генетичного потенціалу вітчизняних сортів сільськогосподарських культур та порід тварин; сприяти впровадженню технологічних, адміністративних, фінансових заходів для підтримки ведення лісового господарства в умовах клімату, що змінюється, впроваджувати заходи щодо подовження строків існування деревостоїв, що склалися, захисту лісів від шкідників та хвороб, насадження стійких порід, що забезпечують найбільшу продуктивність в нових кліматичних умовах, підвищення рівня відповідальності лісокористувачів за збереження лісів та ін.

4. Стан водних ресурсів

4.1. Водні ресурси та їх використання Київщина має густу річкову мережу – 177 річок, довжина яких більше 10 км. На території області протікають: - три великих ріки – Дніпро, Прип’ять та Десна, загальною довжиною в межах області 377 км; - 8 середніх річок – Уж, Тетерів, Рось, Ірпінь, Трубіж, Супій, Гірський Тікач, Гнилий Тікач, загальною довжиною – 7535 км. Підводними та водогосподарськими об’єктами відведено 8% території області. Найважливіша водна артерія – Дніпро, протяжністю 246 км в межах області, основними притоками якого є: Прип’ять з Ужем, Тетерів зі Здвижем, Ірпінь з Унавою, Стугна, Красна, Рось із Роставицею, Горохуваткою, Протокою, Кам’янкою, а також Десна, Трубіж, Супій, Перевіз. Всі вони є рівнинними річками, що живляться сніговими, дощовими та підземними водами. У водному режимі чітко визначена весняна повінь та дощові паводки влітку. Природний режим річок значно змінений, що пов’язано з їх зарегульованістю, наявність великої кількості штучних водойм. В області є близько 750 невеликих озер, які за походження є старицями річок, внаслідок чого мають дугоподібну форму. Окрім дніпровських, в області налічується 58 водосховищ, з повним і корисним об’ємом відповідно 185,7 та 161,7 млн. м3 води. Найбільшими водосховищами є Канівське та Київське, більша частина їх площі знаходиться в межах Київської області. Окрім того створено 2389 ставів, загальним об’ємом 259,1 млн. м3. Основні показники використання і відведення води (млн.м3) Таблиця 4.1. Забір води з природних водних об‘єктів у т.ч. для використання у розрахунку на одну особу, м3 Спожито свіжої води у тому числі для виробництва для побутово-питних потреб у розрахунку на одну особу, м3 Втрати води при транспортуванні Відведено (скинуто) зворотних вод у тому числі забруднених з них без очищення нормативно-очищених Обсяг оборотної та послідовно (повторно) використаної води Потужність очисних споруд

1990

1995

2000

2005

2006

2007

2008

2009

2132 2131

1501 1502

1278 1146

937 821

1002 882

995 871

1015 889

1019 897

1095 2131

787 1496

619 1132

464 812

502 874

499 862

513 881

520 886

1893 97

1286 108

986 76

711 55

753 50

747 48

775 49

775 46

50 11

57 7

41 10

31 6

28 6

33 6

1806

1230

1022

735

774

776

796

791

23 1 66

14 1 74

20 9 59

19 5 39

16 5 36

32 5 20

30 4 20

29 3 18

3905 170

2822 174

1897 173

492 169

474 168

374 170

323 171

318 168

(млн.м3) 1600

1496

1400

1229 1200

1126 1132 1021

1000

1017 1000

800

948 862 881 886 812 874

963

600

786 400 200

2009

График 1

2008

2007

2006

2005

2004

2003

2002

2001

2000

1999

1998

1997

1996

1995

Рис. 4.1. Динаміка споживання свіжої води Забір, використання та відведення води (млн. м3) Таблиці 4.2. Назва водного об’єкту

Забрано води із природних водних об’єктів - всього

Використано води

Басейн р. Дніпро Десна Ірпінь Прип’ять Рось Супій Тетерів Трубіж Уж Басейн р. Південний Буг – р.Синюха

885,1 7,2 18,0 2,9 29,3 47,9 2,0 4,8 0,1

0,3

Водовідведення у поверхневі водні об’єкти всього з них забруднених зворотних вод 779,9 29,1 5,7 5,7 4,7 1,8 0,4 – 21,7 15,5 5,8 0,1 0,8 0,3 1,4 0,8 – – 0,1

–

4.2. Забруднення поверхневих вод Обсяг оборотної та послідовно (повторно) використаної води по районах і містах(млн.м3) Таблиця 4.3. Київська область райони Баришівський1 Білоцерківський Богуславський Бориспільський Бородянський Броварський Васильківський Вишгородський Володарський Згурівський Іванківський Кагарлицький2 К.-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський П.-Хмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищенський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський міста Біла Церква Бориспіль Бровари Васильків Ірпінь3 П.-Хмельницький Прип’ять Славутич Фастів Зона відчуження 1 Включаючи м.Березань. 2 Включаючи м.Ржищів. 3 Включаючи м.Бучу.

2000

2005

2006

2007

2008

2009

1897,3

491,6

474,4

374,1

322,8

317,8

0,2 1,5 1,0 – 0,3 0,0 6,7 0,0 2,9 0,8 0,3 0,5 0,9 9,6 2,9 63,8 – – 3,9 2,2 0,1 2,4 0,2 2,0 3,8

0,1 1,2 4,2 0,3 0,5 0,1 5,0 2,0 3,2 1,4 0,3 2,1 0,1 1,3 2,5 135,2 – – 2,7 1,5 0,0 1,4 3,2 0,1 1,2

0,1 1,5 0,9 0,6 0,6 0,1 5,6 1,8 4,0 2,6 – 1,7 0,2 1,0 5,2 128,1 – – 4,3 1,5 0,2 3,2 3,5 0,5 1,8

0,1 1,9 0,4 0,3 1,0 0,2 4,5 1,8 2,2 0,9 – 1,2 0,0 1,2 2,0 133,7 0,0 – 1,9 1,5 0,1 1,6 4,2 0,3 2,7

0,1 – 1,2 0,3 0,7 0,2 0,0 1,8 3,1 1,7 – 1,4 0,0 1,2 0,0 96,9 0,0 – 2,7 2,6 – 0,0 3,4 0,0 1,8

0,1 – 1,2 0,3 0,8 – 0,0 1,8 2,3 0,4 – 0,7 0,0 1,1 0,0 92,4 0,0 – 2,6 2,6 – 0,0 2,8 0,1 1,8

109,1 0,1 8,8 0,0 5,3 0,2 1667,0 0,0 0,4 0,4

123,2 0,1 5,2 0,0 3,3 0,0 184,7 1,4 4,1 0,0

121,9 0,0 4,6 0,0 3,5 0,0 170,0 1,3 4,1 0,0

112,0 0,0 4,6 0,1 3,8 – 85,4 1,2 3,3 0,0

103,1 0,0 5,4 0,0 2,8 – 87,6 1,1 3,7 0,0

97,9 0,0 3,2 0,1 2,7 – 99,7 0,9 2,3 0,0

4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод Скидання забруднених зворотних вод у природні поверхневі водні об’єкти по районах і містах у 2009 році (млн.м3) Таблиця 4.4. У тому числі Усього Київська область 29,1 райони Баришівський1 0,7 Білоцерківський 0,3 Богуславський – Бориспільський – Бородянський – Броварський 0,0 Васильківський 0,5 Вишгородський 1,0 Володарський – Згурівський – Іванківський 0,3 Кагарлицький2 0,1 К.-Святошинський 0,1 Макарівський 0,1 Миронівський – Обухівський 0,6 П.-Хмельницький – Поліський – Рокитнянський 0,0 Сквирський 0,4 Ставищенський – Таращанський – Тетіївський 0,1 Фастівський 0,1 Яготинський 0,1 міста Біла Церква 14,7 Бориспіль – Бровари 5,7 Васильків 1,5 Ірпінь3 0,3 П.-Хмельницький 0,6 Славутич 1,8 Фастів 0,1 1 Включаючи м.Березань. 2 Включаючи м.Ржищів. 3 Включаючи м.Бучу.

Частка у загальному обсязі скидання зворотних вод, відсотків

без очищення

недостатньо очищених

3,7

25,4

3,7

– – – – – – – – – – 0,3 – – 0,1 – 0,4 – – – 0,2 – – – – 0,1

0,7 0,3 – – – 0,0 0,5 1,0 – – – 0,1 0,1 0,0 – 0,2 – – 0,0 0,2 – – 0,1 0,1 –

100,0 100,0 – – – 5,6 43,2 100,0 – – 100,0 100,0 2,3 93,4 – 0,1 – – 0,6 8,2 – – 93,8 72,5 1,3

1,7 – 0,5 – 0,3 – – 0,1

13,0 – 5,2 1,5 – 0,6 1,8 –

94,8 – 100,0 100,0 61,8 100,0 100,0 10,5

Скидання забруднених зворотних вод у природні поверхневі водні об’єкти по районах і містах (млн.м3) Таблиця 4.5. Київська область райони Баришівський1 Білоцерківський Богуславський Бориспільський Бородянський Броварський Васильківський Вишгородський Володарський Згурівський Іванківський Кагарлицький2 К.-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський П.-Хмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищенський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський міста Біла Церква Бориспіль Бровари Васильків Ірпінь3 П.-Хмельницький Прип’ять Славутич Фастів Зона відчуження 1 Включаючи м.Березань. 2 Включаючи м.Ржищів. 3 Включаючи м.Бучу

2005 18,7

2006 16,4

2007 31,5

2008 30,2

2009 29,1

0,5 0,6 0,4 – 0,2 – 0,5 0,7 – 0,4 0,2 0,1 0,2 0,0 0,5 0,5 0,0 – 0,1 0,2 – – 0,1 0,1 0,2

0,0 0,2 0,4 – 0,2 0,0 0,4 0,8 – – 0,2 0,1 0,2 – 0,1 0,6 – – – – 0,1 0,0 0,3 0,1 0,0

0,4 0,3 0,3 – 0,3 0,0 0,5 1,0 – – 0,1 0,1 0,1 – 0,3 0,4 – – – 0,2 – – 0,4 0,1 0,2

0,4 0,2 0,3 – 0,1 0,0 0,5 1,0 – – 0,3 0,1 0,1 0,0 0,3 0,6 – – – 0,3 – – 0,1 0,1 0,1

0,7 0,3 – – – 0,0 0,5 1,0 – – 0,3 0,1 0,1 0,1 – 0,6 – – 0,0 0,4 – – 0,1 0,1 0,1

1,8 – 5,8 1,3 0,6 – – 2,9 0,2 0,6

2,3 – 5,8 1,3 0,6 – – 2,5 0,2 –

15,9 – 5,6 1,6 0,4 0,7 – 2,3 0,3 –

15,4 – 6,0 1,5 0,5 – – 2,1 0,2 –

14,7 – 5,7 1,5 0,3 0,6 – 1,8 0,1 –

4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) Використання та відведення води підприємствами галузей економіки (млн. м3) Таблиця 4.6. Використано води всього

Відведено зворотних вод у поверхневі водні об’єкти

У тому числі для

Усього

885,4

побутовопитних потреб 46,5

виробничих потреб 775,3

Електроенергетика

735,0

0,3

734,8

721,6

–

Металургійна промисловість

0,2

0,1

0,2

0,5

Легка промисловість

0,2

0,0

0,1

1,1

1,0

Машинобудування

0,5

0,2

0,3

0,7

0,4

Житлово-комунальне господарство

50,8

41,0

9,7

37,0

25,3

Сільське та рибне господарство

77,4

0,6

14,2

11,9

1,1

Харчова промисловість

6,3

0,7

5,5

2,9

0,3

Інші галузі

15,0

3,6

10,5

14,9

0,5

всього

у тому числі забруд-нених

790,6

29,1

Найбільші забруднювачі водних об`єктів Таблиця 4.7. № п\п

3 4

Підприємства

КОКП ВКГ «Київоблводоканал» м. Біла Церква КП КОР «Київоблводоканал» м. Бровари КП УЖКГ м. Славутич КП «Васильківська шкірфірма» м. Васильків

Скиди забруднених зворотніх вод 2007 рік 2008 рік 2009 рік млн.м3 % до млн.м3 % до млн.м3 % до загального загального загального скиду скиду скиду забруднених забруднених забруднених зворитних зворитних зворитних вод у водні вод у водні вод у водні обєкти обєкти обєкти 13,847

43,917

13,526

51,823

12,982

50,046

5,098

16,169

5,390

20,651

5,200

20,046

1,884

7,078

1,782

6,827

1,788

6,892

1,057

3,352

1,031

3,950

0,999

3,851

З таблиці 4.6. видно, що в 2009 році використано 885,4 млн. м 3 води в тому числі побутово-питні потреби 46,5 млн. м3 та виробничі 775,3 млн. м3. Відведено зворотних вод у поверхневі водні об’єкти 790,6 млн. м3 в тому числі забруднених зворотніх вод у водні обєкти 29,1 млн. м3 , а найбільшими забруднювачем водних обєктів в області скинуто забруднених вод 20,969 млн.м 3 , 88

що становить 80,8 % від загального скиду забруднених зворотніх вод у водні обєкти (Див. таб. 4.7.). Основним забруднювачем водних обєктів в області є КОКП ВКГ «Київоблводоканал» м. Біла Церква, яким скинуто забруднених вод 12,982 млн. м3 , що становить 50,1 % від загального скиду забруднених зворотніх вод у водні обєкти. (відсотків до загального обсягу)

2008

2009

Електроенергетика

0,8 1,7

0,7 1,9

83,1

8,2 6,2

8,7

Житлово-комунальне господарство

83,0

5,7

Сільське та рибне господарство Харчова промисловість Інші галузі

Рис. 4.2. Структура використання свіжої води підприємствами за основними галузями економіки

(відсотків до загального обсягу)

2008

0,3

5,6

0,5

2009

88,0

Виробничі потреби

0,4

6,1 0,5 87,7

5,3

5,6

Побутово-питні потреби Зрошення

Ставково-рибне та сільське господарство Інші потреби

Рис.4.3. Структура використання свіжої води

4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод 4.3. Якість поверхневих вод Категорія якості води - показник ступеня забрудненості водного об'єкта, який визначається за сукупністю встановлених показників складу і властивостей води і дотримання якого є обов'язковим протягом визначеного часу. Екологічна оцінка якості поверхневих вод має важливе значення при організації моніторингової мережі, при визначенні пріоритетів водоохоронної діяльності, при плануванні водогосподарчих заходів. Систематизація якості поверхневих вод на основі певних критеріїв приводить до необхідності розробки різних класифікацій забрудненості або якості води водних об’єктів. Актуальність питання оцінки якості поверхневих вод сьогодні є актуальним не лише для екологів, а й для широкого кола споживачів води у містах та жителів сільських регіонів Київщини. Крім того, проблема забруднення водного середовища часто ускладнена в разі вирішення міждержавних відносин, зокрема це важливо в теперішній геополітичній спрямованості України до інтеграції в Європейський Союз. Сьогодні водогосподарська діяльність призвела до того, що практично всі великі річки України є інтегрованими в єдину гідрологічну систему, яка функціонує як у нашій країні, так і за її межами. Саме тому проблема оптимізації системи комплексного контролю та спостереження за станом поверхневих вод і рівнем їхнього забруднення особливо важлива на шляху до сталого розвитку суспільства. Вона потребує реорганізації на засадах екологічної та конструктивної географії. Оскільки не існує єдиного показника, який визначав би весь комплекс характеристик води, оцінювання якості води проводиться на основі системи показників. Ці показники поділяються на фізичні, бактеріологічні, гідробіологічні та хімічні. Інша форма класифікації показників якості води – їх розподіл на загальні та специфічні. До загальних відносять показники, характерні для будь-яких водоймищ. Присутність у воді специфічних показників обумовлена місцевими природними умовами, а також особливостями антропогенного впливу на водний об’єкт. До основних фізичних показників якості води належать: температура, запах, прозорість, кольоровість, уміст зважених речовин. Бактеріологічні показники характеризують забрудненість води патогенними мікроорганізмами. До найважливіших бактеріологічних показників відносять: колііндекс – кількість кишкових паличок у літрі води; колі-титр – кількість води в мілілітрах, у якій може бути знайдена одна кишкова паличка. Гідробіологічні показники дають змогу оцінити якість води за тваринним населенням та рослинністю водоймищ. Зміна видового складу водних екосистем може відбуватися за настільки слабкого забруднення водних об’єктів, яке не виявляється жодними іншими методами. Тому гідробіологічні показники є найбільш чутливі. Фізичні, бактеріологічні та гідробіологічні показники відносять до загальних показників якості води. Хімічні показники можуть бути загальними та специфічними. До загальних хімічних показників якості води належать: уміст розчиненого кисню, хімічне та 90

біохімічне споживання кисню; водневий показник; уміст азоту і фосфору та мінеральний склад. До найбільш поширених специфічних показників якості води відносять феноли, нафтопродукти, поверхнево-активні речовини (ПАР), синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР), пестициди і важкі метали. Забезпечення водою населення в повному обсязі ускладнюється через незадовільну якість води водних об'єктів. Якість води більшості з них за станом хімічного і бактеріального забруднення класифікується як забруднена і брудна (IV V клас якості). Найгостріший екологічний стан спостерігається в басейнах річки Дніпра, де якість води класифікується як дуже брудна (VI клас). Для екосистем більшості водних об'єктів властиві елементи екологічного та метаболічного регресу. До основних забруднюючих речовин належать нафтопродукти, еноли, азот амонійний та нітритний, важкі метали тощо. Для переважної більшості підприємств промисловості та омунального господарства скид забруднюючих речовин істотно еревищує встановлений рівень гранично допустимого скиду (далі - ГДС). Це призводить до забруднення водних об'єктів, порушення норм якості води. Основними причинами забруднення поверхневих вод Київської області є: скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації; надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь; ерозія ґрунтів на водозабірній площі. Проблема екологічного стану водних об'єктів є актуальною для всіх водних басейнів України. Що ж до Дніпра, водні ресурси якого становлять близько 80 відсотків водних ресурсів України і забезпечують водою 32 млн. населення та 2/3 господарського потенціалу країни, то це одне з найважливіших завдань економічного і соціального розвитку та природоохоронної політики держави. Це зумовлено складною екологічною ситуацією на території басейну, оскільки 60 відсотків її розорано, на 35 відсотках земля сильно еродована, на 80 відсотках трансформовано первинний природний ландшафт. Водосховища на Дніпрі стали акумуляторами забруднюючих речовин. Значної шкоди завдано північній частині басейну внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС; в критичному стані перебувають малі річки басейну, значна частина яких втратила природну здатність до самоочищення. У катастрофічному стані знаходяться річки Нижнього Дніпра, де щорічно має місце ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації, знижується вилов риби, бідніє біологічне різноманіття. Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд із щорічним забрудненням басейну органічними речовинами (40 тис.тонн), нафтопродуктами (745 тонн), хлоридами, сульфатами (по 400 тис.тонн), солями важких металів (65 - 70 тонн) завдає забруднення біогенними речовинами внаслідок використання відсталих технологій сільськогосподарського виробництва, низької ефективності комунальних очисних споруд. Екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним з найважливіших пріоритетів державної політики у галузі охорони та відтворення водних ресурсів. 27 лютого 1997 року Верховною Радою України затверджена Національна програма 91

екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Основною метою Національної програми є відновлення і забезпечення сталого функціонування Дніпровської екосистеми, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження. Системний аналіз сучасного екологічного стану басейнів річок України та організації управління охороною і використанням водних ресурсів дав змогу окреслити коло найбільш актуальних проблем, які потребують розв'язання, а саме: надмірне антропогенне навантаження на водні об'єкти внаслідок екстенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення самовідтворюючих можливостей річок та виснаження водноресурсного потенціалу; стала тенденція до значного забруднення водних об'єктів внаслідок неупорядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарських об'єктів і сільськогосподарських угідь; широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів багатьох річок внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС; погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання; недосконалість економічного механізму водокористування і реалізації водоохоронних заходів; недостатня ефективність існуючої системи управління охороною та використанням водних ресурсів внаслідок недосконалості нормативно-правової бази і організаційної структури управління. 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками Спостереження за станом забpуднення водних об’єктів Київської області по гідpохімічних показниках пpоводились меpежею гідрометслужби у 2009 р. на річках Тетерів, Ірпінь, Унава, Десна, Трубіж, Недра, Рось та Київському і Канівському водосховищах. Річки. За даними гідрохімічних спостеpежень вміст pозчиненого у воді кисню був достатнім і знаходився в межах 6,92 - 10,28 мгО2/дм3. Річки Київської області були забpуднені пеpеважно сполуками азоту, сполуками важких металів, фенолами. Середньорічні концентрації забруднювальних речовин становили по: - азоту амонійному - 1-3 гранично допустимої концентрації (ГДК) на річках Тетерів, Ірпінь, удава, Трубіж, Недра, Рось (м. Біла Церква); - азоту нітpитному - 1 - 2 ГДК на всіх річках Київської області, крім р. Десна; - сполуках міді – 2 - 3 ГДК, сполуках маpганцю – 2 - 5 ГДК, сполуках цинку 2-4 ГДК у pічках Іpпінь, Унава, Десна, Рось (м.Біла Церква); - сполуках заліза загального – 1,8 ГДК на р. Ірпінь; - фенолах – 2-6 ГДК, сполуках хрому шестивалентного – 6- 10 ГДК у всіх пунктах спостережень. Протягом року зафіксовано випадок високого забруднення (вище 10 ГДК) по сполуках марганцю на рівні 11 - 17 ГДК у воді річок Ірпінь, Унава, сполуках цинку – 12-13 ГДК на р. Рось - м.Біла Церква. Порівняно з 2009 роком у воді річок Іpпінь, Унава, Десна, Рось (м.Біла Церква) дещо збільшився вміст сполук цинку, у річках Тетерів, Унава, Трубіж – сполук азоту амонійного, у воді р. Унава - сполук марганцю. 92

Водосховища. Середній вміст pозчиненого кисню у воді Київського та Канівського водосховищ знаходився в межах 6,88 - 8,16 мгО2/дм3. Середньорічні концентрації забруднювальних речовин становили по: - азоту амонійному-1,0-1,7 ГДК у воді Київського та Канівського водосховищ; - азоту нітpитному –1,0-1,7 ГДК у воді Київського водосховища в районі м.Чорнобиль, с. Новопетрівці та пунктах Канівського водосховища; - сполуках заліза загального - 1 - 3 ГДК в усіх пунктах Київського водосховища і в районі м. Київ Канівського водосховища; - сполуках цинку – 2 - 3 ГДК, сполуках міді – 2 - 5 ГДК, сполуках марганцю – 2 - 4 ГДК, сполуках хpому шестивалентного – 4 - 10 ГДК, фенолах – 1 - 6 ГДК в усіх пунктах Київського і Канівського водосховищ. Протягом року спостерігались випадки високого забруднення по сполуках марганцю – 10 – 21 ГДК у воді Київського водосховища в районі с. Страхолісся і Канівського водосховища нижче міст Києва, Українки та в межах м. Ржищіва. Порівняно з 2008 р. у воді Канівського водосховища дещо збільшились концентрації сполук цинку та сполук азоту амонійного.

4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів Гідробіологічні спостереження проводилися на Київському і Канівському водосховищах та на рр. Десна, Рось. На 2-х водосховищах і річках: Десна, Рось, Тетерів (смт.Іванків), Недра, Трубіж, Ірпінь виконувалися визначення хронічної токсичності вод (біотестування) на ракоподібних Ceriodaphnia affinis. Річки За сукупністю даних розвитку планктонного ценозу (фіто- і зоопланктону) стан водної екосистеми р.Десна на ділянці 2,5км ПнЗ с. Літки відповідав ІІІ класу якості вод (помірне забруднення). Стан гідробіоценозів р.Рось у районі м.Біла Церква відповідав ІІІ класу якості вод (помірне забруднення). Планктонні ценози р.Рось були чисельні і різноманітні. У квітні на всіх створах значну частку складали βα-мезосапробні коловертки (30-57%) – індикатори помірно забруднених–забруднених вод, у жовтні спостерігалася початкова стадія «цвітіння» синьозелених водоростей. Донні ценози були різноманітними, знайдені представники різних класів вищих ракоподібних, червів, мохуватки, кишковопорожнинні, молюски, павукоподібні, 7 рядів водних комах; визначалось 517 «груп» для розрахунків біотичного індексу. Значне погіршення стану донних ценозів спостерігалося в серпні на двох нижніх створах. Визначення хронічної токсичності вод проводилися на рр.Трубіж, сел.Баришівка, м.Переяслав-Хмельницький (4 рази), Рось, мм.Біла Церква та Богуслав (10 разів), Десна с. Літки (7 разів); Ірпінь, с. Мостище (5 разів), Недра, м.Березань (2 рази), Тетерів, м.Іванків (4 рази). Токсичну дію вод було встановлено тільки на р.Рось: 9 км вище м.Біла Церква (15.10), 1 км вище м.Біла Церква (15.10); 3 км нижче м.Біла Церква (15.10); 0,5 км нижче м.Богуслав (02.12). Водосховища Якісні та кількісні показники розвитку фітопланктону Київського водосховища досягали максимальних значень у верхній частині водосховища в районі м.Чорнобиль. У цій частині водоймища домінували водорості β– мезосапробного комплексу (водорості-індикатори помірно забруднених вод). У середній частині водосховища (в районі с.Страхолісся) і на пригреблевій ділянці (с.Новопетрівці) чисельність і біомаса фітопланктону знижувалися. У першій половині року в середній та нижній частині водосховища (верт.0,1 та 0,5) збільшувалась частка α-мезосапробних (водорості-індикатори переважно забруднених вод) видів до 42%. Якість вод у цій частині водосховища була найнижча і відповідала III класу V категорії якості вод (забруднені, помірно забруднені води). У пробах фітопланктону значна частка евгленових водоростей, які вказують на органічне забруднення вод, спостерігалася по всій акваторії водосховища; у квітні домінували зелені та евгленові водорості. Зоопланктонне угруповання водосховища в першому півріччі було збідненим. Чисельні і якісні характеристики розвитку тваринних ценозів значно зменшилися (у 2 і більше разів) порівняно з минулим роком. Значення індексу різноманіття Шеннона свідчили про нестійкий і нестабільний розвиток зоопланктону. У пробах переважали організми– індикатори чистих і досить чистих вод. Домінуючою групою були коловертки та несапробні ювенільні (молодь) стадії Cyclopоida. У серпні спостерігався сезонний 94

пік чисельності та видового багатства угруповання, розвивались переважно коловертки. Якість вод відповідала III класу (слабко забруднені води). Визначення хронічної токсичності вод Київського водосховища протягом року проводилось чотири рази, всього було відібрано 44 проби. Токсичну дію вод водосховища на виживаність і плодючість тест-об’єкта Ceriodaphnia affinis виявлено в 13,6 % проб: 1 км вище м.Чорнобиль, верт.0,9 – 11.09 1 км нижче м.Чорнобиль, верт.0,9 – 14.07 3,5 км нижче м.Чорнобиль, верт.0,5 – 14.07 в межах с.Зелений Мис, верт.0,1, та 0,5 – 14.07 0,5 км нижче с.Новопетрівці, верт. 0,5 – 14.07 Показники кількісного та якісного розвитку фітопланктону Канівського вдсх. були невисокими, але угруповання структуроване, його розвиток відповідав сезонній динаміці. В пробах по всій акваторії водосховища домінували β-мезосапроби, індикатори помірно забруднених вод. У нижній частині водосховища (квітень) на створах мм.Українка і Ржищів частка евгленових водоростей складала 22-47%. По створах результати оцінки сапробіологічної ситуації були згладженими. Значення індексу різноманіття Шеннона свідчили про стійкий і стабільний розвиток альгопланктоценозу. У серпні показники розвитку фітопланктону в районі м.Київ значно зменшилися, якість вод погіршилася до забруднених, слабко забруднених вод.. У розвитку зоопланктону простежувалась сезонна динаміка, але видове різноманіття не зросло, чисельні показники розвитку теж залишалися на весняному рівні. Змінилися лише домінуючі групи безхребетних. У квітні домінували коловертки та несапробні ювенільні стадії циклопід, у червні – частка гіллястовусих ракоподібних складала 36-67,3%. В пробах переважали організми-індикатори чистих та помірно забруднених вод. Восени чисельність і біомаса тваринного планктону були дуже низькими, в нижній частині водосховища в районі мм.Українка і Ржищів організми зоопланктону були відсутні. Низький розвиток планктонних угруповань у жовтні не узгоджується з температурним режимом водосховища в цей період, і може свідчити про неблагополучний стан водної екосистеми в цей період. У цілому стан водної екосистеми за сукупністю гідробіологічних показників відповідав ІІІ класу якості вод (помірно забруднені). В рамках експериментального визначення хронічної токсичності вод (біотестування) на Канівському водосховищі було відібрано і проаналізовано 97 проб води. Хронічну токсичність встановлено в 18 пробах (18,5%): 1,5 км вище м.Київ, верт.0,1 – 14.10 1,5 км вище м.Київ, верт.0,5 – 14.10 1,5 км вище м.Київ, верт.0,9 - 09.01, 14.10 в межах м.Київ, верт.0,1 – 09.01, 11.06, 14.10 в межах м.Київ, верт.0,5 – 14.10 в межах м.Київ, верт.0,9 – 09.01, 14.10 6 км нижче м.Київ, верт.0,1 – 09.01, 16.03, 14.10, 24.12 6 км нижче м.Київ, верт.0,5 – 11.09, 14.10 6 км нижче м.Київ, верт.0,9 – 09.01, 14.10 95

4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію На виконання «Програми моніторингу якості води рік Дніпро та Десна» від 22.04.1994р. фахівцями санітарно-епідеміологічної служби на території області проводиться моніторинг стану поверхневих водойм у встановлених наказом створах. У 2009 році згідно наказу по санітарно-епідеміологічній службі області від 16.11.1998року №186 «Про здійснення моніторингу якості води р. Дніпро в межах Київської області» досліджувались проби води з 207 створів постійного спостереження ( на водоймах І категорії розміщено – 64, на водоймах ІІ категорії – 143) на 33 річках. Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин в воді водних об’єктів а також гігієнічні вимоги до якості води господарсько-питного та культурно-побутового водокористування затверджені СанПіН №4630-88 «Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения". У 2009 році досліджено 1318 проб води за мікробіологічними показникам, з них не відповідало санітарним вимогам 162 проби, що становить 12,2 % та 1983 за санітарно-хімічними показниками, не відповідало санітарним нормам 249 (12,5%) проб. Найбільша кількість нестандартних проб води по санітарно-хімічних показниках на водоймах І категорії відмічалась у Богуславському (76), Рокитнянському (23), Вишгородському (5), Бориспільському (2), Миронівському (1) районах та м. Біла Церква (1); по мікробіологічних показниках у Білоцерківському (8), Богуславському (5), Рокитнянському (21), Миронівському (5), Вишгородському (5), Переяслав-Хмельницькому (2) районах та м. Біла Церква (5). Найбільша кількість нестандартних проб води по санітарно-хімічних показниках на водоймах ІІ категорії відмічалась у Білоцерківському (6), Бориспільському (6), Бородянському (50), Миронівському (2), Васильківському (10), Києво-Святошинському (15), Фастівському (8), Яготинському (29) районах; по мікробіологічних показниках у Баришівському (6), Білоцерківському (10), Броварському (5), Васильківському (18), Києво-Святошинському (15), районах та м. Ірпінь (9). Відхилення від гігієнічних вимог по хімічним показникам реєструється, в основному, по біохімічному споживанні кисню, окислюванності, залізу та мутності, по мікробіологічних – по числу лактозопозитивних паличок, в період цвітіння водойм. На виконання доручення Київської обласної державної адміністрації проводиться постійний моніторинг якості води в басейні р. Рось на територіях Тетіївського, Володарського, Білоцерківського, Рокитнянського, Богуславського, Миронівського районів та м. Біла Церква. Основними джерелами забруднення басейну р. Рось являються м. Біла Церква та м. Богуслав, а також зарегульованість річки. За даними моніторингу вода р. Рось на територіях Тетіївського та Володарського районів протягом квітня, травня та червня відповідала вимогам СанПиН №4630-88 «Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения». На території Білоцерківського району в р. Рось та р. Роставиця відмічається зростання колірності води з 20-24 до 28-30 градусів; кількість лактозопозитивної кишкової палички (ЛПК) коливається в межах 2000 – 2300 в дм3. Після м. Біла Церква в Рокитнянському районі (район с. Бирюки) колірність води збільшується вже до 47 градусів; кількість ЛПК становить 70 000 в дм3 (при нормі не 96

більше 10000). На виході з Рокитнянського району в с. Бушеве, під час дослідження води з р. Рось встановлено, що колірність води підвищилась до 59 градусів, ХСК (хімічне споживання кисню) становить 40 мгО2/дм3 (при № - 15.0), кількість ЛПК становить 2300 в дм3. На вході на територію Богуславського району в с. Мисайлівка колірність води з р. Рось знаходиться на рівні 58 градусів, ХСК – 28 мгО2/дм3. В місті Богуслав колірність води 50 градусів, ХСК – 30 мгО2/дм3. Аналізуючи далі якість води р. Рось, відмічається тенденція погіршення якості води на виході з Богуславського району (с. Москаленки), а саме: колірність – збільшується до 54 градусів; ХСК – 36 мгО2/дм3 (в 2,4 рази більше норми); кількість ЛПК – 7000 в дм3. В районі питного водозабору з р. Рось для м. Миронівка фіксується динаміка різких сплесків кількості ЛПК в воді, так 18.06.2008р. кількість ЛПК становила 240 тисяч в дм3, а вже 23.06.2008р. – 20 тисяч. Також вода в районі водозабору не відповідає вимогам по БСК та ХСК (біологічне та хімічне споживання кисню). Проблемними щодо забруднення залишаються і басейни річок Ірпінь та Трубіж, де відбувається інтенсивне забруднення води недостатньо очищеними стічними водами підприємств і організацій, розміщених у акваторіях їх приток. Так, стічні води смт. Глеваха, які скидаються до притоки ріки Ірпінь - р. Бобриці мали перевищення ГДС за вмістом азоту амонійного, заліза, хлоридів фосфатів, нафтопродуктів, СПАРів, ХСК, і БСК від 2 до 128 разів, у результаті чого, поверхневі води Бобриці нижче скидів мали нормативні перевищення ГДК за вмістом амонію сольового, фосфатів, СПАРів та ХСК у 3-9 разів. Стічні води міста Бровари, що скидаються до р. Красилівки, притоки р. Трубіж мають перевищення ГДС за вмістом завислих речовин у 5, азоту амонійного у 1,7, нітратів у 2,4, фосфатів у 1,6 разів. До іншої притоки – р. Ільти скидає свої стічні води птахофабрика ТОВ «Рубі Роз» (с. Морозівка Баришівського району) з виявленими перевищеннями вмісту нітритів і нітратів у 17-18 разів, хлоридів у 3 та фосфатів у 9 разів, що, враховуючи маловодність цих річок негативно впливає на їх екологічний стан. Окремо слід відмітити стан води малих річок у акваторії Києва. Проведені протягом літнього періоду лабораторні дослідження річок Сирець, Красна, Либідь, Віта та Сіверка показали їх незадовільний гідрохімічний стан. Особливо це стосується р. Сіверки, лівої притоки р. Віта (Києво-Святошинський район), що має вихід до Дніпра. У пробах води з ріки, відібраних в селі Ходосіївка, Підгірці та Дмитровичі перевищення ГДК для вод загально-господарського користування складають від 2 до 36 разів. За порушення вимог статті 18 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” фахівцями санітарно-епідеміологічної служби з розділу охорони водойм в 2009 році на відповідальних осіб накладено 23 штрафи, винесено 6 постанову про тимчасову заборону експлуатації об’єктів у Макарівському та Сквирському районах.

4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод Радіологічною лабораторією ДЗ”Київська облСЕС МОЗ” досліджено в 2009 р. 38 проб води, з них 30 з поверхневих водойм, 8 - питної. Перевищень вмісту радіонуклідів в досліджених пробах не реєструвалось. 4.4. Екологічний стан Азовського та Чорного морів 4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення На виконання Указу Президента України «Про стан безпеки водних ресурсів та якість питної води в містах та селах України» від 04.02.2003р.№75/2003 санітарноепідеміологічною службою області проводиться постійний моніторинг якості питної води джерел централізованого та децентралізованого водопостачання населених пунктів. Під наглядом санітарно-епідеміологічної служби області знаходиться 806 водопроводів, з них 59 – комунальних, 212 – відомчих та 535 – сільських. Із загальної кількості комунальних водопроводів чотири – з поверхневих джерел водопостачання: з річки Рось – водопроводи міст Біла Церква, Богуслав, Миронівка, з р. Десна – водопровід міста Бровари. Решта 802 водопроводи - з 2063 артезіанських свердловин. Якість питної води за мікробіологічними показниками в області становила 3,5 % нестандартних проб води у 2009р. проти 3,3 % в 2008 році та за санітарнохімічними показниками 19,5% нестандартних проб проти 18,5 % у минулому році. Найвищі показники нестандартних проб води за мікробіологічними показниками відмічалися в Білоцерківському, Баришівському, Яготинському, Васильківському, Миронівському, Переяслав–Хмельницькому, Києво-Святошинському, Кагарлицькому, Рокитнянському районах; за санітарно-хімічними у Бородянському, Києво-Святошинському, Фастівському, Таращанському, Васильківському, Кагарлицькому, Рокитнянському, Ставищенському районах. Нестандартні проби води виявлялись на комунальних водопроводах міст Баришівки, Вишгорода, Василькова, Переяслав – Хмельницького, Боярки, Яготина, Білої Церкви. У 2009 році за мікробіологічними показниками досліджено 8331 пробу питної води із них нестандартних 130 (1,5 %), за санітарно-хімічними 2662 проби із них нестандартних 448 (16,8 %). Досліджено 2866 проб питної води за мікробіологічними показниками на відомчих водопроводах із них нестандартних 128 – 4,4% та 2094 проб за санітарнохімічними показниками із них нестандартних 479 – 22,8%. Нестандартні проби води виявлялись на водопроводах Васильківського, Кагарлицького, Вишгородського, Києво-Святошинського, Рокитнянського, Яготинського, Фастівського районів. За 12 місяців 2009 року досліджено 5770 проб питної води за мікробіологічними показниками з сільських водопроводів із них нестандартних 337 – 5,8 % та 2954 проб за санітарно-хімічними показниками із них нестандартних 582 –19,7%. Найбільша кількість на сільських водопроводах Баришівського ( в сс. Бзів, Морозівка, Пасічне), Яготинського (в сс. Засупоївка, Двірківщина, Годунівка), Рокитнянського ( в сс. Савинці, Ромашки, Ольшаниця, Телешівка, Синява), Миронівського (в сс. 98

Олександрівка, Пиї, Потік, Владиславка, Юхни, Яхни, Тувинці, Росава, Зеленьки, Пустовіти), Васильківського (в с. Бугаївка, Устинівка, Барахти, Плисецьке), Вишгородського (в с. Козаровичі і Демидів), Обухівського (в селах Підгірці, Безрадичі) районів. По вказаним незадовільним результатам лабораторних досліджень направлені приписи головам сільських рад по приведенню в належний стан джерел водопостачання з повторним лабораторним дослідженням проб води. На якість питної води негативно впливає незадовільний технічний стан водопровідних споруд і мереж, їх зношеність, відсутність обладнання по знезалізненню питної води, необхідного комплексу очисних споруд. В даний час потребують покращення санітарно-технічного стану 56 водопроводів в Баришівському, Яготинському, Білоцерківському, Броварському, Вишгородському, Обухівському, Васильківському, Ставищенському, Таращанському, Бориспільському та інших районах. Найбільша кількість нестандартних проб питної води з централізованих систем водопостачання за санітарно-хімічними та бактеріологічними показниками реєструється на сільських водопроводах, найменша на комунальних. Власники сільських систем водопостачання – сільські ради, не спроможні забезпечити водогони обладнанням по знезалізненню питної води. На вимогу санепідслужби в більшості районів області створюються організації по експлуатації водопровідно – каналізаційного господарства в сільській місцевості. Не створені такі організації в Бородянському, Таращанському, Тетіївському, Кагарлицькому, Рокитнянському, Сквирському, Ставищенському та інших районах. На комунальних та відомчих водопроводах забезпечений необхідний запас дезінфікуючих засобів для проведення профілактичної дезінфекції води та водопровідних споруд. Фахівцями санепідслужби області здійснюється санітарний нагляд за 2478 джерелами децентралізованого водопостачання, в т.ч. 1759 шахтними колодязями громадського користування, 31 каптажами та 688 трубчатими колодязями. За мікробіологічними показниками у 2009 році досліджено 3975 проб питної води з них не відповідало санітарним вимогам 613 проб, що становить 15,4 %, за санітарнохімічними досліджено 2562 проби, не відповідало вимогам 934 проби -36,4%. Незадовільна якість питної води з децентралізованих джерел водопостачання пов’язана з забрудненням поверхневих вод в Обухівському, Баришівському, Богуславському, Білоцерківському, Васильківському, Києво-Святошинському, Кагарлицькому, Таращанському, Фастівському , Яготинському районах та м. Ірпінь. На території області встановлені створи постійного спостереження в місцях рекреаційного водокористування населення, на водозаборах водопроводів господарсько-питного призначення, а також вище та нижче випусків стічних вод після очистки на очисних каналізаційних спорудах. Проби води поверхневих водойм досліджуються щоквартально по санітарно-хімічних, мікробіологічних, токсикологічних та вибірково вірусологічних і радіологічних показниках. У 2009 році згідно наказу по санітарно-епідеміологічній службі області від 16.11.1998року №186 «Про здійснення моніторингу якості води р. Дніпро в межах Київської області» з 207 створів постійного спостереження на 33 річках досліджено 1318 проби води за мікробіологічними показникам, з них не відповідало санітарним вимогам 162 проби, що становить 12,2 % та 1983 за санітарно-хімічними 99

показниками, не відповідало санітарним нормам 249 (12,5%) проб. Відхилення від гігієнічних вимог по хімічним показникам реєструється, в основному, по біохімічному споживанні кисню, окислюванності, залізу та мутності, по мікробіологічних – по числу лактозопозитивних паличок, в період цвітіння водойм в Білоцерківському, Бориспільському, Миронівському, Рокитнянському, Вишгородському, Богуславському районах. 4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів Для покращання водопостачання населення Київської області необхідно: - розширення обсягів використання підземних вод для питного водопостачання населення шляхом збільшення мережі водозабірних свердловин; - будівництво та реконструкція водопровідних мереж та споруд; - для попередження скиду забруднюючих речовин у водні об`єкти передбачити будівництво, реконструкцію каналізаційних очисних споруд і мереж та провести каналізування сільських населених пунктів; - реконструкцію та розширення водозабору з поверхневих джерел водопостачання з р. Рось для міст Біла Церква, Богуслава, Миронівки; - будівництво нових водопроводів з використанням ефективних технологій очищення води; - будівництво очисних споруд поверхневого стоку селітебних територій населених пунктів; - поліпшення зон санітарної охорони джерел водопостачання, проведення подальшого благоустрою водоохоронних зон та прибережних смуг водних об`єктів; - широке впровадження індивідуальних та колективних установок доочищення води для питних потреб у місцях її безпосереднього споживання; - достатнє фінансування прийнятих Програм за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел надходження.

100

5. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду

101

5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття та формування екомережі Екологічна мережа – єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природноресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного i рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні. Терміном «екомережа» визначають сукупність ділянок відносно недоторканої природи, де тварини і рослини практично позбавлені впливу людини (ядра екомережі), та шляхів, якими ці ділянки сполучаються між собою (екологічні коридори). Так наприклад, ядрами екомережі можуть бути два ліси, а коридором – річка, що протікає між ними. Руслом і берегами річки тварини зможуть пересуватися з однієї ділянки лісу в інший. Такі системи поєднуються у більші, котрі в свою чергу формують глобальну екомережу, що охоплює всю планету. Територія екологічної мережі - це свого роду данина, це той мінімум, який ми лишаємо живим істотам Землі, і який обов’язково має бути звільненим від впливу господарської діяльності людини. Основною метою створення екомережі Київської області є формування територіально єдиної системи, побудованої відповідно до забезпечення можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, яка б забезпечувала збереження природних екосистем, видів рослинного і тваринного світу та їх популяцій. Формування, збереження та використання екомережі здійснюється відповідно до таких основних принципів: а) забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі; б) збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі; в) зупинення втрат природних та напівприродних територій (зайнятих рослинними угрупованнями природного походження та комплексами, зміненими в процесі людської діяльності), розширення площі території екомережі; г) забезпечення державної підтримки, стимулювання суб'єктів осподарювання при створенні на їх землях територій та об'єктів природнозаповідного фонду, інших територій, що підлягають особливій охороні, розвитку екомережі; д) забезпечення участі громадян та їх об'єднань у розробленні пропозицій і прийнятті рішень щодо формування, збереження та використання екомережі; е) забезпечення поєднання національної екомережі з екомережами суміжних країн, що входять до Всеєвропейської екомережі, всебічний розвиток міжнародної співпраці у цій сфері; 102

є) удосконалення складу земель України шляхом забезпечення науковообґрунтованого співвідношення між різними категоріями земель; ж) системне врахування екологічних, соціальних та економічних інтересів суспільства. Згідно Закону України "Про екологічну мережу України" до складових структурних елементів екомережі включаються: а) території та об'єкти природно-заповідного фонду; б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони; в) землі лісового фонду; г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду; д) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами; е) землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів; є) інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослинності, пасовища, сіножаті, кам'яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність); ж) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України; з) території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України; и) частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання - пасовища, луки, сіножаті тощо; і) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом. На територіях – складових національної екологічної мережі, має бути забезпечено проведення спеціальних заходів, спрямованих на запобігання знищенню чи пошкодженню природних ландшафтів та рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх існування, створення належних умов для розмноження у природних умовах та для розселення. На виконання Закону України від 21.09.2000р. №1989-ІІІ "Про затвердження Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі на 20002015 роки", Київською обласною радою п’ятого скликання затверджена Програма “Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2011 року”, якою передбачені заходи: Виніс меж в натуру існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду Київської області; Розробка регіонального списку видів тварин, які охороняються на території Київської області; Розробка кадастру хребетних тварин Київської області, занесених до Червоної книги України; Розробка списку рідкісних і зникаючих видів рослин природної флори, які підлягають охороні в Київській області; 103

Розробка регіональної програми формування національної екологічної мережі та Регіональної схеми екологічної мережі в Київській області. Площі земельних угідь – складових національної екомережі за роками, тис.га Таблиця 5.1 Категорії землекористування Землі природного призначення Сіножаті та пасовища Землі водного господарства (рибні ставки) Землі водного фонду у т.ч. площа рибних ставків Землі оздоровчого призначення Землі рекреаційного призначення Землі історико-культурного призначення Ліси

2005

2006

2007

2008

2009

1366,4

1363,7

1362,1

1360,6

1358,9

252,9

253,7

253,2

252,9

253,0

175,6 -

175,3 -

175,4 -

175,3 -

0,5

0,4

0,5

0,6

2,5

2,6

2,4

0,1

648,6

649,3

649,6

649,0

647,9

Площі земельних угідь – складових національної екомережі за 2009р.

175,3 253

0,6 2,4

0,1 647,9

1358,9 Землі природного призначення

Сіножаті та пасовища

Землі водного фонду

Землі оздоровчого призначення

Землі рекреаційного призначення

Землі історико-культурного призначення

Ліси

Розробка екологічної мережі області є наступним логічним кроком розвитку природоохоронної справи після формування системи територій природнозаповідного фонду. Екологічна мережа розглядається як єдина територіальна природна система об’єктів та територій, розташованих в межах адміністративних кордонів області, яка включає не тільки ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, території та об’єкти природно-заповідного фонду, а й зелені насадження загального та спеціального користування.

104

5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових

Окремого закону про збереження і раціонально використання біологічного різноманіття в Україні немає, але ці питання регулюються Існуючими законами держави. Так, згідно з базовим Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" всі об'єкти рослинного і тваринного світу підлягають державній охороні, а їх використання здійснюється на основі спеціальних дозволів і за плату. Спеціальні питання з охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу регулюються Законом України "Про тваринний світ", а щодо охорони і регулювання використання рослин - Законом України "Про рослинний світ". Питання збереження біологічного різноманіття в межах територій природнофонду висвітлені у Законі "Про природно-заповідний фонд України, а щодо рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин — в Положенні про Червону книгу України. Важливе місце в збереженні біорізноманіття України посідають міжнародні природоохоронні конвенції. Окрім Конвенції про біологічне різноманіття, Україна з 1989 р. є стороною Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини. Крім того, 29.10.1996 р. Верховна Рада України прийняла закони про приєднання до Бернської і Рамсарської конвенцій. У 1999 р. Україна приєдналася до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITEC), Бонської конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин, Угоди про збереження кажанів в Європі, до Угоди про збереження афро-євразїйських мігруючих водно-болотних птахів. Міжнародна співпраця в галузі збереження біорізноманіття є одним з пріоритетних напрямків роботи Мінприроди України. В 1995 р. у м. Софія Україна підписала Всеєвропейську стратегію збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Ряд положень цієї стратегії лягли в основу Концепції збереження біологічного різноманіття України (розроблена на 105

виконання Конвенції про біологічне різноманіття), яка 12.05.1997 р. затверджена постановою № 439 Кабінету Міністрів України. На основі цієї концепції буде розроблена Національна програма збереження біологічного різноманіття до 2015 року, а також Програма розбудови екологічної мережі в Україні. Збереження природного біологічного різноманіття України, різноманіття її ландшафтів — одне з найважливіших завдань природоохоронної діяльності держави. Основним напрямком у збереженні природного біологічного різноманіття України та різноманіття її ландшафтів є формування репрезентативної, науково обґрунтованої мережі територій і об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ). Ця діяльність триває з часу організації першого в Україні (1898) заповідника "Асканія-Нова". Зелена книга України, яка була розроблена спеціалістами Інституту ботаніки Національної академії наук в 1987 p., набула нормативного характеру згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.01.1997 р. Мінприроди України наказом № 17 від 19.02.1997 р. затвердило Положення про Зелену книгу України, що створює правову базу для розробки заходів щодо збереження рідкісних рослинних угруповань, насамперед шляхом встановлення відповідного режиму їх використання. Ця розробка є унікальним у світовій практиці виданням і представляє новий концептуальний підхід до збереження біологічного різноманіття, роблячи наголос на його ценотичному аспекті. В ній представлено 126 рідкісних рослинних угруповань, які склалися в процесі еволюції і потребують охорони. У ценотичному відношенні серед цих угруповань: лісових — 51, степових — 26, лучних — 16, водних — 16, болотних — 12, чагарникових — 5. Наведені цифри корелюють з ценотичним різноманіттям та ступенем змін в основних типах рослинності України. Дослідженнями, які пов'язані з вивченням і розробкою заходів для збереження біологічного різноманіття, зайняті наукові установи та центри Національної академії наук України, насамперед інститути ботаніки, зоології, гідробіології, географії, біології південних морів, екології Карпат, молекулярної біології, мікробіології, клітинної біології та генетичної інженерії. Ряд питань, пов'язаних з науковим пошуком і управлінням в цій сфері, вирішують наукові центри, лабораторії і інститути Мінприроди України та інших органів виконавчої влади. Все активніше в природоохоронній діяльності бере участь громадськість. Проявом цього стало створення багатьох громадських організацій, асоціацій, об'єднань і груп екологічного напрямку. Для забезпечення взаємодії з ними при Мінприроді України створена Громадська рада. Окрім Конвенції про біологічне різноманіття, іншим базовим документом для реалізації в Україні екополітики в сфері збереження довкілля є Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. На основі цих міжнародних актів була розроблена і схвалена відповідною постановою Кабінету Міністрів України Концепція збереження біологічного різноманіття України (Національна стратегія), структура і зміст якої в цілому відповідає нормам Всеєвропейській стратегії. Українськими дослідниками фундаментальним чином проаналізовано проблему біорізноманіття, зокрема ними були здійснені розробки "Перспективна мережа заповідних територій", "Зелена книга України", "Продромус рослинності 106

України", а також розроблена методологія інвентаризації об'єктів живої природи, складено Червону книгу України, визначники рослин, в т. ч. водоростей, грибів, різних груп тварин. Серії наукових монографій охопили систематичні, геоботанічні та екологічні аспекти природи України Останнім часом екологічну освіту в Україні, насамперед з питань збереження біологічної складової, намагаються здійснювати з охопленням усіх вікових груп населення, хоча особлива увага надається поколінню, що підростає. Практично в усіх дошкільних закладах України, в тій чи іншій формі, діти знайомляться з рослинним і тваринним світом країни. Стан природних складових довкілля. Законом «Про екологічну мережу України» визначено перелік категорій земель, які включаються до структурних елементів екомережі. Це території, що вже мають певний охоронний статус (території та об'єкти природно-заповідного фонду, ліси, прибережні захисні смуги, рекреаційні території тощо), а також ті, що не охороняються і інтенсивно використовуються (природні сіножаті та пасовища, тощо). До цього переліку включено й радіоактивно забруднені землі, що не використовуються і підлягають охороні як об'єкти з особливим статусом, а також території з деградованим рослинним покривом, які підлягають ренатуралізації. Розрізняють біосферний, континентальний, національний, регіональний (обласний) та локальний (місцевий) рівні екомережі. Ключовим є регіональний рівень, оскільки він забезпечує формування реальної територіальної системи екомережі. Проблема деградації навколишнього природного середовища, в тому числі і втрати біологічного біорізноманіття, особливо гостро стоїть для Київської області. Одним з найбільш важливих елементів екологічної мережі Київської області могли б стати національні природні парки “Залісся” у Броварському районі, “Білоозерський” у Переяслав-Хмельницькому районі та проектований НПП “Подесіння” у Броварському та Вишгородському районах, а також розширення НПП “Голосіївський” з включенням до його складу земель Київської області (Обухівський, Бориспільський та Києво-Святошинський райони). Саме ці території є тим природним регіоном, що забезпечить у повній мірі збереження біорізноманіття та середовища існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів рослин і тварин при невиснажливому використанні наявних природних ресурсів у рекреаційних цілях. Заходи щодо удосконалення екомережі в Київській області. Заходи щодо збереження біорізноманіття стали важливим компонентом державної екологічної політики, конкретизуючи та розвиваючи ідеологію традиційної охорони природи. Державне управління у сфері формування, збереження та використання екомережі здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної діяльності та його територіальні органи, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

107

Державне управління у сфері формування, збереження та використання екомережі здійснюється із залученням громадян та їх об'єднань і забезпеченням їх широкого доступу до інформації з цих питань. Важливе значення має вдосконалення нормативно-правової бази у сфері збереження, розширення, відтворення та охорони єдиної системи територій з природним станом ландшафту та інших природних комплексів і унікальних територій, створення на їх основі природних об'єктів, які підлягають особливій охороні, що сприяє зменшенню, запобіганню та ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності людей на навколишнє природне середовище, збереженню природних ресурсів, генетичного фонду живої природи. Формування екологічної мережі передбачає зміни в структурі земельного фонду країни шляхом віднесення (на підставі обгрунтування екологічної безпеки та економічної доцільності) частини земель господарського використання до категорій, що підлягають особливій охороні з відтворенням притаманного їм різноманіття природних ландшафтів. З метою збереження удосконалення екомережі та відтворення об’єктів рослинного світу та збереження біорізноманіття Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області плідно співпрацює з науковими установами, такими як: інститут зоології ім. Шмальгаузена, та Національний ботанічний сад ім. Гришка, громадськими організаціями: Національний екологічний центр України, Київський еколого-культурний центр, ДО “Зелене майбутнє” з метою виявлення цінних територій та об’єктів для наступного їх заповідання. 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтного різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення Серед антропогенних чинників, які впливають на структурні елементи екомережі, біорізноманіття в Київській області є промисловість та будівництво котеджних містечок, садових товариств, які як правило будуються біля річок, озер та лісів. Саме тому найбільш захищеними територіями у Київській області є природні комплекси у межах природно-заповідного фонду. Важливою складовою частиною національної екологічної мережі у межах Київської області є ліси, загальна площа яких становить 708,8 тис.га, без врахування зони відчуження обов’язкового (безумовного) відселення ЧАЕС.

108

Складові структурних елементів екологічної мережі Таблиця 5.2

Відкриті заболочені землі

Водоохоронні зони, винесені в натуру

Землі водного фонду

Ліси та інші лісовкриті площі

Курортні та лікувально-оздоровчі території

Рекреаційні території

Землі під консервацією

Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом

Пасовища, сіножаті

49,8

6,36

49,22

649,0

0,5

2,5

2,218

17,6

252,8

Радіоактивно забруднені землі, що не використовуються в господарстві

Водно-болотні угіддя

83,8

Об’єкти ПЗФ

10076,685

Загальна площа екомережі, тис. га

1240,1

Київська область-

Загальна площа, тис. га

Складові елементи екомережі, тис. га

281

№ Одиниці з/ адміністративно п територіального устрою

У зв’язку з розвитком забудови області поступово проглядається тенденція по зменшенню рекреаційної території, яка служить для масового відпочинку населення та збільшення забудованих земель. 5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів У сучасних умовах науково-технічного прогресу, поширення новітніх технологій, а також сфер їх застосування невід'ємною складовою екологічної безпеки стає біологічна безпека при поводженні з генетично-модифікованими організмами. В аспекті її правової регламентації слід ураховувати, що: а) забезпечення біологічної безпеки можливе за умови застосування системи правових, організаційно-управлінських, технічних та інших засобів, що запобігає виникненню небезпечних для здоров'я людини та довкілля наслідків генноінженерних маніпуляцій; б) досягнення біобезпеки має здійснюватись із дотриманням принципу застереження, зумовленого відсутністю науково обгрунтованих даних щодо міри можливої небезпеки генетично-модифікованих організмів для біорізноманіття і здоров'я людини, та принципу запобігання заподіянню екологічної шкоди; в) біобезпека допускає наявність прийнятного рівня ризику при здійсненні генетично-інженерної діяльності; г) забезпечення біобезпеки зумовлює необхідність вироблення, прийняття та дотримання спеціальних правил і нормативів оцінки та управління ризиком тощо. Біологічну безпеку у сфері здійснення генетично-інженерної діяльності можна розглядати як стан, за якого здійснюється запобігання виникненню небезпечних для здоров'я людини та навколишнього природного середовища наслідків використання генетично-модифікованих організмів, що зумовлено відсутністю недопустимого ризику. Досягнення такого стану можливе за умови чіткого нормативного визначення правил проведення досліджень генетично-модифікованих організмів, 109

порядку їх використання у закритих та відкритих системах, а також запровадження контролю за їх виконанням, визначення оптимальних рівнів допустимих ризиків, пов'язаних зі здійсненням генетично-інженерної діяльності. Правові аспекти біологічної безпеки при поводженні з генетичномодифікованими організмами. Аналіз поняття біобезпеки тісно пов'язаний із проблемою її забезпечення. Досягнення певної мети (в даному випадку - запобігання можливому негативному впливу генетично-модифікованих організмів на довкілля та людський організм) можливе шляхом застосування певної сукупності засобів різнопланового характеру, що реалізуються здійсненням відповідних заходів. Вибір конкретних засобів та процедури їх втілення в життя залежить від того, що потрібно отримати, яка кінцева мета такої діяльності, а також від особливостей об'єктів (суб'єктів), щодо яких ці засоби застосовуються. Мета правового регулювання генетично-інженерної галузі в частині забезпечення її біобезпеки є зрозумілою захист довкілля та людини від можливих небезпечних наслідків такої діяльності шляхом її належного впорядкування. При цьому необхідно виділити та врахувати особливості розвитку і функціонування цієї галузі, які підлягають правовому регулюванню, а отже, мають бути закріплені та впорядковані за допомогою правових норм. Генетично-модифіковані організми та продукція з їх вмістом є результатом застосування методів генної інженерії - одного із напрямів новітніх біотехнологій, який, починаючи з 70-х років минулого століття і до сьогодні, інтенсивно розвивається. Сам термін "генна інженерія" було запроваджено Нобелівським лауреатом Е. Тейтумом ще у 1963 р. Фактичне ж її виникнення умовно відносять до 1972 p., коли в результаті роботи групи мікробіологів на чолі з Бергом була створена перша рекомбінантна молекула ДНК. Досягнення в галузі біотехнології відкривають широкі перспективи і знаходять своє застосування сьогодні у медицині, виробництві фармацевтичних препаратів, сільському господарстві, харчовій промисловості, зберіганні продуктів, запобіганні захворюваності тварин, переробці сміття, біологічному відновленні або очищенні довкілля тощо. Але переміщення продуктів генної інженерії за межі лабораторій і поширення їх у найрізноманітніших сферах людського життя сприймається досить неоднозначно як вченими, так і широкою громадськістю. Зумовлено це різними причинами, передусім відсутністю науково доведеного факту безпечності застосування генетично-модифікованих організмів для людини та довкілля. Тобто використання досягнень генної інженерії, з одного боку, надає людині значні можливості як у науково-дослідній, так і у прикладній сферах, з іншого - пов'язане із певним ризиком. Тому на даному етапі необхідним є забезпечення запобігання потенційним негативним наслідкам (у тому числі віддаленим у часі) здійснення генетичноінженерної діяльності. Важлива роль у цьому процесі належить засобам правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин. Саме тому протягом останніх десятиліть в екологічному праві (насамперед міжнародному) в рамках інституту правового забезпечення збереження біологічного різноманіття розвивається новий напрям - правове регулювання забезпечення біобезпеки при поводженні з генетичномодифікованими організмами. 110

Регулювання питань забезпечення біобезпеки у генно-інженерній галузі на міжнародному рівні здійснюється передусім у рамках природоохоронної діяльності ООН, а також у межах регіональних міждержавних утворень (наприклад, Європейський Союз). Відповідно положення міжнародних документів мають враховуватися при формуванні національного законодавства країн. Аналіз норм міжнародно-правових актів, які регулюють відносини у сфері поводження з генетично-модифікованими організмами, свідчить, що вони розроблені із урахуванням загальновизнаних положень та принципів екологічного права. Основні з цих принципів у загальному вигляді були сформовані ще у 1972 р. на Стокгольмській конференції з навколишнього середовища у відповідних деклараціях і надалі розвинені у Всесвітній стратегії розвитку (1980 p), Всесвітній хартії природи (1982 p), документах, розроблених Всесвітньою комісією з навколишнього середовища та розвитку (створена у 1987 p), Конференцією з навколишнього середовища та розвитку (1992 p., Ріо-де-Жанейро) та ін. Саме в них були сформульовані зобов'язальні засади збереження живої та іншої природи, які стали свого роду стратегічним дороговказом при формуванні нормативної бази, покликаної врегульовувати розвиток та впровадження у практику досягнень однієї з новітніх технологій - біотехнології та її складової - генної інженерії. Головною думкою цих міжнародних документів є те, що природні ресурси Землі, включаючи повітря, фунти, флору і фауну, та особливо репрезентативні зразки природних екосистем, мають бути збережені на благо теперішніх та прийдешніх поколінь шляхом детального планування діяльності людини і управління нею в міру необхідності; при здійсненні людиною будь-якої діяльності не повинні порушуватися важливі екологічні процеси і системи підтримання життя, слід зберігати генетичне різноманіття та забезпечувати стале використання видів та екосистем. Особливе значення для регулювання відносин у сфері поводження з генетичномодифікованими організмами мають положення окремих документів, прийнятих у 1992 р. на Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку в Ріо-деЖанейро. Серед них слід виділити Декларацію з навколишнього середовища та розвитку (Декларація Ріо) та Конвенцію про біологічне різноманіття. Зокрема, в ряді принципів Декларації Ріо говориться, що з метою захисту навколишнього природного середовища держави, відповідно до своїх можливостей, повинні широко використовувати принцип застосування заходів застереження. Тобто у разі існування небезпеки заподіяння серйозної або непоправної шкоди нестача повної наукової інформації не повинна бути причиною для відмови або відкладення проведення ефективних заходів щодо запобігання забрудненню довкілля, навіть якщо їх реалізація пов'язана зі значними матеріальними витратами (фактично на цьому принципі грунтується Протокол з біобезпеки, про який йтиметься далі). Важливу роль відіграє Конвенція про біологічне різноманіття, прийнята 5 червня 1992 р. та ратифікована Україною 29 листопада 1994 р. її метою є збереження та стале використання біологічного різноманіття, спільне отримання на справедливій та рівній основі вигод, пов'язаних із використанням генетичних ресурсів. Низка положень цієї конвенції стосується здійснення діяльності у сфері сучасної біотехнології, у тому числі генної інженерії. Зокрема, у ній визначається: доступ до 111

генетичних ресурсів; передача біотехнологій; розподіл вигод, пов'язаних із використанням біотехнології; питання біобезпеки. У ст. 19 конвенції звертається увага на необхідність прийняття додаткового документа, який визначав би порядок безпечної передачі, використання та застосування генетично-модифікованих організмів, що є результатом біотехнології та здатні негативно впливати на збереження і стале використання біологічного різноманіття; умови міждержавного обміну наявною інформацією про правила використання таких організмів та порядок дотримання техніки безпеки при поводженні з ними, а також про потенційно можливий шкідливий вплив генетично-модифікованих організмів на довкілля тощо. Крім безпосередньої вказівки на необхідність прийняття спеціального документа, який регламентував би порядок поводження з генетичномодифікованими організмами, потреба у прийнятті такого роду нормативного акта пояснювалася цілою низкою причин. Серед них можна виділити такі взаємозумовлені обставини, як: швидкий розвиток та поширення сучасної біотехнології; надходження продуктів генної інженерії на світовий ринок товарів; ймовірність неконтрольованого вивільнення генетично-модифікованих організмів у довкілля; наявність потенційного ризику для здоров'я людини та навколишнього природного середовища при поводженні з генетично-модифікованими організмами та продукцією із вмістом генетично-модифікованих компонентів. Оскільки зупинити розвиток біотехнології сьогодні неможливо і не потрібно, то важливим фактором стає розробка заходів її безпеки щодо довкілля та здоров'я людини, а також механізму їх ефективної реалізації. Це було ще одним чинником, який зумовлював потребу прийняття спеціального документа. Оскільки на час обговорення питання про доцільність чи недоцільність прийняття відповідного спеціального міжнародного документа щодо генетично-модифікованих організмів факт розміщення на ринку продуктів біотехнології вже відбувся, то, безумовно, виникла потреба у виробленні таких міжнародно-правових норм, які б, не перешкоджаючи розвиткові торговельних відносин на світовому ринку продукції, забезпечували при цьому належний захист довкілля та здоров'я людей. У результаті тривалої роботи, яка супроводжувалася бурхливими дебатами, 29 січня 2000 р. у Монреалі (Канада) було підписано Протокол з біобезпеки до Конвенції про біологічне різноманіття, який набув чинності 11 вересня 2003 р. Основною метою Протоколу є забезпечення належного рівня захисту людини та навколишнього природного середовища у сфері передачі, обробки та використання генетично-модифікованих організмів, які є результатом сучасної біотехнології, при цьому основна увага приділяється транскордонному переміщенню. Цей документ розроблений з урахуванням принципу застереження, який має застосовуватись у разі "прийняття рішень в умовах наукової невизначеності щодо шкідливих наслідків запропонованої діяльності для навколишнього середовища та здоров'я людей" і є одним з найважливіших у процесі запобігання заподіянню шкоди довкіллю ще до того, як вона виникне. Зокрема, у ст.11 цього Протоколу зазначається, що "відсутність наукової достовірності у зв'язку із нестачею відповідних наукових інформаційних даних та знань, які стосуються масштабів можливого несприятливого впливу живого зміненого організму на збереження та стале використання біологічного різноманіття в Стороні імпорту, з урахуванням 112

також ризиків для здоров'я людини, не є перепоною для Сторони імпорту у прийнятті відповідного рішення стосовно імпорту такого живого зміненого організму, призначеного для безпосереднього використання як продовольства або корму чи для обробки, з метою запобігання або максимального обмеження такого можливого несприятливого впливу". Це положення Протоколу є суттєвою новелою в сучасному міжнародному екологічному праві, адже вперше в міжнародно-правовому документі знайшли закріплення юридичні наслідки поведінки, які базуються на застосуванні принципу застереження. Щодо сфери дії Протоколу з біобезпеки, то він застосовується до транскордонного переміщення, транзиту, обробки та використання усіх генетичномодифікованих організмів, які можуть несприятливо вплинути на збереження та стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров'я населення. Проте є окремі випадки, на які сфера дії документа не поширюється. Наприклад, згідно зі ст.5 положення Протоколу не застосовуються до генетично-модифікованих об'єктів, що мають форму фармацевтичних препаратів для людини. Отже, Протокол з біобезпеки встановлює правила поводження з генетичномодифікованими організмами. При цьому вони є різними залежно від типу діяльності щодо генетично-модифікованих організмів, зокрема виділяються такі її види, як: транзит генетично-модифікованих організмів; використання їх у закритих системах; транскордонне переміщення для цілеспрямованого вивільнення у довкілля; транскордонне переміщення генетично-модифікованих організмів, що призначені для використання як продовольства, кормів або для переробки. Ці види діяльності вчиняються із застосуванням відповідних процедур, а саме: процедура попередньої обґрунтованої згоди; процедура щодо генетично-модифікованих організмів, які призначені для використання як продовольства, корму або для переробки; обробка, транспортування, упаковка та ідентифікація; інформування громадськості та її участь. У 2002 р. Україна приєдналась до Протоколу з біобезпеки. Це лише один із перших кроків на шляху до формування сукупності нормативно-правових актів, призначених врегульовувати відносини у сфері поводження з генетичномодифікованими організмами. В українському законодавстві немає спеціального закону про забезпечення біобезпеки при здійсненні генетично-інженерної діяльності. Оскільки протягом 90-х років минулого століття генетично-модифіковані організми з'явилися на території України, виникла нагальна потреба у виробленні та нормативному затвердженні певних правил, які регламентували б діяльність щодо них. Серед перших документів, покликаних врегулювати цю сферу суспільних відносин, можна виділити кілька урядових актів. Це зокрема, розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. про створення Міжвідомчої ради з питань регламентації випробувань, реєстрації і використання трансгенних рослин в Україні при Державній комісії по випробуванню та охороні сортів рослин Мінагропрому України. Наступним кроком стало затвердження урядом 17 серпня 1998 р. Тимчасового порядку ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні. Даний документ приймався для посилення правового регулювання відносин, що виникали у результаті розвитку 113

генетично-інженерної галузі.14 грудня 2001 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про утворення Міжвідомчої ради з питань новітніх біотехнологій". Фактично цими кількома нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України й обмежується законодавство, призначене для регулювання відносин у сфері генетичної інженерії. Поряд з цим протягом останніх років до ряду законів були внесені зміни та доповнення, якими частково врегульовано й відносини у сфері поводження з генетично-модифікованими об'єктами. Йдеться, зокрема, про Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", ст.1 якого після внесення змін і доповнень серед ряду факторів середовища життєдіяльності виділяє й біологічні, до яких віднесено вірусні, пріонні, бактеріальні, паразитарні тощо. Висновок. Про можливість виробництва різного роду продуктів за допомогою генної інженерії йдеться також у Законі України "Про тваринний світ". Так, згідно з вимогами ст.51 цього закону створення нових штамів мікроорганізмів, біологічно активних речовин, виведення генетично змінених організмів, виробництво інших продуктів біотехнології здійснюється лише на підставі позитивних висновків державної екологічної експертизи. Використання цих організмів та речовин без позитивних висновків екологічної експертизи забороняється. До того ж, як зазначено у ст.53 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", їх виробництво і використання здійснюється тільки після проведення комплексних досліджень їх впливу на здоров'я і навколишнє природне середовище за дозволом Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Отже, зазначені організми є об'єктами екологічної експертизи. Таким чином, до них мають застосовуватися положення, закріплені в інших законах України екологічного спрямування. Зокрема, йдеться про Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст.53, 57) та Закон України "Про екологічну експертизу" (ст.13). Важливими є норми, що містяться в Законі України "Про захист прав споживачів". їх належне застосування також сприятиме досягненню необхідного рівня біобезпеки. Так, ст.18 закону закріплює право споживачів на інформацію про товари (роботи, послуги). Згідно зі змінами, внесеними до цього закону 10 січня 2002 р., до такої інформації належить також обов'язкова позначка на відповідному товарі, яка свідчить про "застосування генної інженерії під час виготовлення товарів". Це положення закону співзвучне з відповідними вимогами міжнародних документів, наприклад, Картахенського протоколу з біобезпеки (ст.18), де закріплені вимоги щодо обов'язкового маркування продукції, яка містить або складається з генетичномодифікованих організмів.

114

5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу

Рідкісний вид орхідеї

Підсніжник

Відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", Лісовим кодексом України, Законом "Про рослинний світ" та іншими нормативноправовими актами. Охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання. Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів. Об'єкти рослинного світу - дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угруповання. Програмою „Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2011року” (що затверджена рішенням Київської обласної ради від 06.11.2007р. №198-13-У) та рішенням сесії обласної ради від 17.07.2008 № 346-18-V було затверджено „Перелік природоохоронних заходів на 2008 рік, що фінансуються за рахунок коштів обласного фонду ОНПС” передбачені заходи на: розробку регіональної програми формування екологічної мережі та 115

регіональної схеми екологічної мережі в Київській області; виніс меж у натуру (на місцевість) територій та об’єктів ПЗФ загальнодержавного і місцевого значення, (у т.ч. новостворених територій природно-заповідного фонду); розробка кадастру хребетних тварин Київської області, занесених до Червоної книги України; розробка списку рідкісних і зникаючих видів рослин природної флори, які підлягають охороні в Київській області; розробка регіонального списку видів тварин, які охороняються на території Київської області. Але у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області виконати дані заходи не було можливості. Перелік видів судинних рослин, водоростей, грибів та лишайників яким загрожує небезпека Таблиця 5.3 Назва виду Судинні рослини Гриби Водорості Лишайники Разом:

Кількість видів -

2005 -

Види, яким загрожує небезпека 2006 2007 2008 -

2009 -

116

5.2.1. Лісові ресурси

Станом на 01.01.2010 рік площа лісів Київської області становить 708,8 тис.га, що становить 19,8% від загальної площі області. Площа лісів за останні роки залишається стабільною, та не збільшується по причині вилучення лісів для не лісогосподарських потреб, хоча і створюється щорічно від 100 до 300 га нових лісів. В 2009 році садіння та висівання лісів було здійснено на площі 2,760 тис.га. в області . Обсяги садіння та висівання лісу зменшується внаслідок зменшення обсягів суцільних зрубів хвойного та твердолистяного господарства та збільшення відсотку суцільних зрубів м'яколистяного господарства, відновлення лісу, після якого проходить природним шляхом. Для досягненням оптимальної науково-обгрунтованої лісистості області (23%) необхідно нарощувати обсяги створення захисних лісових насаджень (створення нових лісів) за рахунок деградованих і малородючих грунтів, які доцільно передати державним спеціалізованим підприємствам для заліснення. На жаль на даний час це неможливо по кількох причинах: - необхідно внести доповнення до ст. 208 Земельного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 щодо звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва спеціалізованих лісогосподарських підприємств у випадку надання їм у постійне користування для заліснення техногенно-забруднених, деградованих та малородючих земель, що вилучені із сільськогосподарського використання; - необхідно розробити механізм викупу державою під заліснення розпайованих земель, які не використовуються за цільовим призначенням, необхідно розробити загально обласний проект землеустрою щодо зміни цільового призначення 117

деградованих і малородючих грунтів сільськогосподарських земель для їх подальшого заліснення. Землі лісогосподарського призначення Таблиця 5.4 № з/п 1 1.

1.1 1.2 1.3 2. 3.

Одиниця виміру 3 Тис.га

2 Загальна площа земель лісогосподарського призначення у тому числі: площа земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств площа земель лісогосподарського призначення комунальних лісогосподарських підприємств площа земель лісогосподарського призначення, що не надана у користування Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю Лісистість (відношення покритої лісом площі до загальної площі регіону)

Кількість

Примітка

4 749.297

5 -

575.984

Тис.га

349.82

19.8

Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень, га Таблиця 5.5 Лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду Створення захисних лісонасаджень на непридатних для с/г землях Створення полезахисних лісових смуг

2005 2006 2007 2008 2957, 2457, 2557, 2400, 4 9 7 1 6 -

2009 2409,9 -

118

Загибель лісових насаджень від пожеж Таблиця 5.6 Пройдено пожежами , га №

Район

Кількість випадків

Лісові землі всього

в т.ч. верховими

Площа на 1 випадок, га

Нелісові землі

Звітний рік, га

Завдані збитки, тис. грн.

Попередній рік, га

всього

в т.ч. побічні **

Лісові пожежі Київському ОУМГ ДП „Білоцерківський лісгосп”

2,67

0,38

4,5

ДП „Богуславський лісгосп”

0,15

ДП „Бориспільський лісгосп”

20,69

0,22

0,13

21,1

ДП„Вищедубечанський лісгосп”

25,72

0,29

0,16

38,3

37,9

ДП „Димерський лісгосп”

153

0,540,92

0,27

0,07

15,3

Дніпрово-Тетерівське ДЛМГ

0,54

0,14

0,28

0,1,2

1,2

ДП „Іванівський лісгосп”

5,04

0,22

0,84

4,2

ДП „Київський лісгосп”

1259

37,92

1,40

0,15

0,17

92,3

ДП „Клавдієвський лісгосп”

15,78

0,24

0,22

20,0

ДП „Макарівський лісгосп”

27,59

3,70

0.51

0,29

80,7

78,8

ДП „Поліський лісгосп”

0,27

0,09

0,19

0,9

ДП „П-Хмельницький лісгосп”

130,52

121,00

0,2,61

0,10

627,4

7623,7

ДП „Ржищівський лісгосп”

6,18

0,39

0,32

39,3

ДП „Тетерівський лісгосп”

0,18

0,27

48,7

ДП „Фастівський лісгосп”

1,04

4,50

49,5

69,36/0,39

15,97/0,42

29,0

76,17/1,86 95,74/1,52

23,84/1,19

34,078

14,61 5,20

Інші лісокористувачі ВП НАУ „Боярська ЛДС”

176

69,36

6,4

ДСКП „Чорнобильська Пуща”

19,57/1,15

ДП „Київська ЛНДС”

5,57

0,09

0,02

3,8

ДП „Ржищівський ВЛГ”

8,4

5,0

4,2

2,7

КОДО „Київагроліс”

79,95

0,5

1,378

5,134

152,9

111,9

ДО „ЛГ „Білоозерське”

1,5

2,9

ДО „Резиденція „Залісся”

11,9

119

Спеціальне використання лісових ресурсів державного значення у 2009 році Таблиця 5.7 Район

ДП „Білоцерківський лісгосп” ДП „Богуславський лісгосп” ДП „Бориспільський лісгосп” ДП„Вищедубечанський лісгосп” ДП „Димерський лісгосп”

Затверджена розрахункова лісосіка, тис. м3 32,1 41,6

Фактичн о зрубано разом, га/тис.м3

83,0/23,2

Зрубано по господарствах хвойні твердолистяні м’яколистяні розрахун- фактично розрахун- фактично розрахунко фактично кова зрубано, кова зрубано, ва зрубано, лісосіка, га/тис. м3 лісосіка, га/тис. м3 лісосіка, га/тис. м3 тис. м3 тис. м3 тис. м3 1,8 8,4/1,9 27,0 66,4/19,2 3,3 8,2/2,1 8,6

24,6/8,6

32,6

23,9

159,8/49,2 * 70,0/23,2

0,4

1,4/0,4

5,3

133,8/40, 2 12,6/5,1

10,4

28,8/10,5

8,2

28,6/7,6

20,8

71,3/19,6

41,9/13,0

0,6

3,3/0,6

7,2

26,1/6,0

54,2

185,6/53, 9 240,6/70, 3 68,2/19,9 135,3/39, 2 135,3/39, 2 59,4/16,6

42,0

136,0/42,1

1,3

4,1/1,3

10,9

45,1/10,5

64,7

223,1/63,6

4,0

8,1/2,1

15,7

9,4/4,6

13,1 34,5

39,8/13,1 114,3/34,5

0,4 -

1,4/0,4 -

6,5 4,6

27,0/6,4 21,0/4,7

34,5

114,3/34,5

6,2

9,0/2,0

10,5

35,8/10,9

1,6

4,6/1,7

3,9

19,0/4,0

103,1

4,8

14,4/3,5

17,3

7,9/2,0

31,6

310,6/105, 2 90,1/32,0

7,1

27,3/6,9

1,2 1,5

3,5/1,2 7,2/1,6

17,5

36,5/16,4

2,3

6,0/2,1

6,9

21,1/7,2

8,37

332,9/110 ,7 3,5/1,2 124,6/40, 5 63,6/25,7 * 13/2,8

5,3

1,6

0,6

0,05

2,5

1,2

38,1 15,5

28,1 44/11,1

35,5 11,4

27 7,4

1,1 1,5

0,8 1,1

1,5 2,6

0,5 2,6

13,64

5,206

10,46

22,2/5,206

3,18

0,8

0,18

0,8

0,8/0,18

ДП „Іванівський лісгосп”

84,4

ДП „Київській лісгосп” ДП „Клавдієвський лісгосп” ДП „Поліський лісгосп”

20,0 39,1

ДП „П-Хмельницький лісгосп” ДП „Тетерівський лісгосп”

16 125,2

ДП „Ржищівськи лісгосп” ДП „Фастівський лісгосп”

1,2 40,2

ДП „Макарівський лісгосп” Київська обласна державна організація „Київагроліс” ВП НУБІП „Боярська ЛДС ДП „Ржищівський військовий лісгосп” ДО „Лісове господарство Білоозерське” ДСКП „Чорнобильська Пуща”

26,7

26,9

* - ДП „Богуславський лісгосп” додатковий ліміт 6600 куб.м (недовикористано в 2008 році) ДП „Макарівський лісгосп” додатковий ліміт 300 куб.м (недовикористано в 2008 році).

120

5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів. 5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України У межах Київської області зустрічаються понад 66 видів рідкісних судинних рослин, занесених до “Червоної книги України” та 3 види, занесені до Європейського Червоного списку. Програмою “Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2011 року” затвердженою Київською обласною радою п’ятого скликання передбачено виділення коштів у розмірі 45 тис. грн. на розробку списку рідкісних і зникаючих видів рослин природної флори, які підлягають охороні в Київській області. Охорона невиснажливого використання та відтворення дикорослих рослин Таблиця 5.9 Район

Усього видів рослин, занесених до Червоної книги України, екз.

Усього рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, од.

Кількість видів рослин, занесених до Червоної книги України, відтворено на територіях та об’єктах ПЗФ, екз., назва -

Кількість популяцій видів рослин, занесених до Червоної книги України, які зникли , од., назва -

Відтворення об'єктів Червоної книги України забезпечується шляхом: сприяння природному відновленню популяцій рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, інтродукції та реінтродукції таких видів у природні умови, де вони перебували (зростали); утримання і розведення у штучно створених умовах. Охорона та відтворення об'єктів Червоної книги України забезпечуються також шляхом: здійснення необхідних наукових досліджень з метою розроблення наукових засад їх охорони та відтворення; установлення підвищеної адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження об'єктів Червоної книги України, заподіяння шкоди середовищу їх перебування (зростання); проведення освітньої та виховної роботи серед населення; здійснення інших заходів відповідно до законодавства. Перебування (зростання) на певній території рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, є підставою для оголошення її об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення. Для забезпечення вирішення транскордонних та інших проблем охорони і відтворення об'єктів Червоної книги України здійснюється міжнародне співробітництво в цій сфері шляхом укладання і виконання відповідних двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, організації біосферних заповідників, створення на територіях, суміжних з іншими державами, міждержавних заповідників, 121

національних парків, заказників та інших територій і об'єктів природно-заповідного фонду, проведення спільних наукових досліджень, обміну їх результатами. Види тваринного і рослинного світу, занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів і Європейського Червоного списку, які перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, можуть заноситися до Червоної книги України або їм може надаватися інший особливий статус відповідно до законодавства.

Сон розкритий

Первоцвіт весняний

Горицвіт весняний

122

5.2.4. Адвентивні види рослин Перелік видів флори, що охороняється, в регіоні (станом на 01.01.2010 року) Таблиця 5.10 № п/п 1

Назва виду (звичайна і наукова) 2

Червона книга України 3

Плауноподібні 1 2 3 4

5 6

7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29

Дифазіаструм сплюснутий Diphasiastrum complanatum (L.) Holub Дифазіаструм Зейлера Diphasiastrum zeilleri (Reuy) Плаун річний, плаун колючий Lycopodium annotinum L. Баранець звичайний Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schrank et Mart. Папоротеподібні Гронянка півмісяцева Botrychium lunaria (L.) Sw. Сальвінія плаваюча Salvinia natans (L.) AIl. Покритонасінні Альдрованда пухирчаста Aldrovanda vesiculosa L. Астрагал шерстистоквітковий Astragalus dasyanthus Pall. Береза низька Betula humilis Schrank Билинець довгорогий, билинець комарниковий Gymnadenia conopsea (L.) R. Br. Брандушка різнокольорова Bulbocodium versicolor (Ker-Gawl.) Spreng. Мулатка довголиста Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch Верба Старке, верба сиза Salix starkeana Willd. Верба чорнична Salix myrtilloides L. Водяний горіх плаваючий Trapa natans L. s. L. Глід український Crataegus ucrainica Pojark Гніздівка звичайна Neottia nidus-avis ( L.) Rich. Гудайєра повзуча Goodyera repens (L.) R. Br. Зозулинець блощичний Orchis coriophora L. Зозулинець болотний Orchis palustris Jacq Зозулинець рідкоквітковий Orchis laxiflora Lam. Зозулинець шоломоносний Orcitis militaris L. Зозулині сльози яйцевидні Listera ovata (L.) R. Br. Зозулині черевички справжні (черевички зозулині) Cypripedium calceolus L. Ковила волосиста, тирса Stipa capillata L. Ковила вузьколиста Stipa tirsa Stev. Ковила дніпровська Stipa borysthenica Klok. ex Prokud. Ковила пірчаста, ковила Іоанна Stipa pennata L.

Бернська конвенція 4

CITES 5

Європейський червоний список 6

ІІ

ІІІ

ІІ

ІIІ

ІІI

ІІ

ІІІ

ІІ

ІІІ

ІІI

ІІ

ІІІ

ІІ

ІІІ

ІІ

ІІ III

123

30 31 32 34 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 47 51 52 53 54 55 56

57 58 59 60 61 62 63 64 65 66

Коручка болотяна Epipactis palustris (L) Cranlz Коручка темно-червона Epipactis atrorubens ( Hoffm. ex Bernb.) Schult. Коручка чемерниковидна, коручка морозниковидна, коручка широколиста Epipactis helleborine (L.) Crantz. Лілія лісова (лілія кучерява) Lilium martagon L. Любка дволиста Platanthera bifolia (L.) Rich. Любка зеленоквіткова Platanthera chlorantha (Cust.) Reichenb. Малаксис однолистий Malaxis monophyllos ( L.) Sw. Неотіанта каптурувата Neottianthe cucullata (L.) Schlechter Осока Буксбаума Carex buxbaumii W ahlenb. Пальчатокорінник м’ясочервоний Dactylorhiza incarnata (L.) Soo Пальчатокорінник травневий Dactylorhiza majalis ( Reichenb.) P. F. Hunt et Summerhayes Пальчатокорінник Траунштейнера Dactylorhiza traunsteineri (Saut.) Soo Пальчатокорінник Фукса Dactylorhiza fuchsii (Druce ) Soo Півники борові Iris pineticola Klok. Підсніжник білосніжний, Galanthus nivalis L. Сон чорніючий, сон-трава чорніюча Pulsatilla nigricans Storck Тюльпан дібровний Tulipa quercetorum Klok. et Zoz Цибуля ведмежа Allium ursinum L. Шафран сітчастий, крокус сітчастий Crocus reticulatus Stev. Ex Adam. Шеxйцерія болотна Scheuchzeria palustris L. Шолудивник королівський Pedicularis sceptrum-carolinum L. Гриби Грифола зонтична, поліпіл зонтичний Grifola umbellata (Fr.) Pil. Грифола листянолісова, поліпіл листянолісовий Grifola frondosa (Fr.) S. F Grav Зморшок степовий Morchella steppicola Zer. Леукоагарик довгастокореневий Leucoagaricus macrorhirus Мутин собачий Mulinus caninus Fr. Мухомор щетинистий Amanita solitaria (Bull.: Fr ) Mer. Печериця таблитчаста Agaricus tabularis Pk. Рядовка опеньковидна, армілярія комірчаста Tricholoma focale (Fr.) Ricken Трюфель літній (трюфель їстівний) Tuber aestivum Vitt. Феолепіота золотиста Phaeolepiota aurea (Fr ) R.Mre ex Konr.et Maubl. Усього

ІІІ

ІІ

ІІІ

ІIІ

ІІ

ІІІ

ІI

ІІІ

ІІ

ІI

ІІ

ІІІ

ІІ

ІІI

ІII

ІІI

ІІІ

ІII

ІІІ

124

5.2.5. Стан зелених насаджень України Озеленення населених пунктів, га Таблиця 5.11 Заходи Створено нових зелених насаджень, га Проведено ландшафтну реконструкцію насаджень, га * Проведено догляд за насадженнями, га

2005 425,8

2006 821,5

Рік 2007 406,5

2114,5

2418,3

2797,0

2008 1238,9

2009 856,6

2937,2

2993,6

* зазначені дані відсутні (у відповідності до звітності «1-Звіт про зелене господарство» (наказ Мінжитлокомунгоспу України від 24 грудня 2008 року № 401 за погодженням з Держкомстатом України).

Також повідомляємо, що станом на 01.01.2010 року загальна площа зелених насаджень в Київській області становить 13877,6 га, площа зелених насаджень загального користування, охоплених доглядом становить 2993,6 га, площа зелених насаджень загального користування – 5403,8 га. В тому числі: - парки культури та відпочинку – 840,2 га; - парки, міські, районні, сади житлових районів при житлових будинках 1946,4 га; - сквери- 330,9 га; - набере6жні та бульвари – 65,8 га; - гідропарки, лугопарки та лісопарки – 1734,2 га; - інші об’єкти благоустрою – 486,3 га. У 2009 році витрати на утримання зелених насаджень загального користування складали 7,1 млн.грн. На території області працює 29 підприємств, що здійснюють діяльність з утримання зелених насаджень територій загального користування, в тому числі 28 комунальних та 1 приватне. Також необхідно зазначити, що на виконання пункту 9 розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.11.2009 р. № 1320-р «Про затвердження Національного плану дій щодо підвищення рівня благоустрою населених пунктів та прилеглих до них територій на 2010-2015 роки», розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2010 № 777-р «Деякі питання проведення щорічної всеукраїнської акції з благоустрою «За чисте довкілля» та з метою поліпшення стану навколишнього природного середовища, благоустрою, озеленення населених пунктів та прилеглих до них територій в Київській області розпорядженням голови облдержадміністрації від 11.03.2010 № 196 традиційно організовано проведення двомісячника благоустрою населених пунктів з 15 березня по 17 травня 2010 року. 17 травня завершено проведення двомісячника в області. За результатами проведеної роботи виконано певний обсяг робіт, а саме: Ліквідовано 1550 одиниць несанкціонованих сміттєзвалищ, у тому числі 376 одиниць уздовж смуг вулиць та доріг населених пунктів, 240 одиниць на прибудинкових територіях, 936 одиниць на пустирях в межах населених пунктів. Приведено в належний санітарний стан 8450 тис.м2 прибудинкових територій, 53 парків, 325 скверів, 563 дитячих майданчиків, 550 спортивних майданчиків. 125

Прибрано та впорядковано 927,4 тис.м2 вулиць та доріг, 75,8 тис.м2 тротуарів, 623 зупинки громадського транспорту, очищено від сміття 2375,4 тис.м2 берегів водойм. Відремонтовано 46,5 тис.м2 доріг та 21,1 тис.м2 тротуарів комунальної власності. У зв'язку з відзначенням 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні та звільнення України від фашистських загарбників особливу увагу в період проведення двомісячника приділено упорядкуванню військових кладовищ, братських та одиноких могил, меморіальних комплексів, скульптурних, архітектурних та інших споруд і об'єктів, що увічнюють пам'ять про Перемогу та подвиги її учасників, із широким залученням ветеранських та інших організацій, підприємств усіх форм власності. Роботи з упорядкування кладовищ виконано у повному обсязі до традиційних Днів пам'яті померлих. Комунальними службами виконувались роботи з ремонту огорож, ритуальних майданчиків, під'їзних доріг, госпбудівель та місць санітарного призначення, прибирання сміття тощо Так, відремонтовано та впорядковано 1354 кладовища, 807 братських могил, 899 пам'ятників та 146 меморіальних комплексів. У рамках двомісячника 16-17 квітня проведено акцію "Посади своє дерево". За даними райдержадміністрацій і міськвиконкомів під час проведення акції висаджено 301,3 тисяч дерев та 306,2 тисяч кущів. З метою забезпечення контролю за виконанням заходів з упорядкування територій населених пунктів області, ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ на території області в облдержадміністрації створена оперативна рейдова група у складі представників головного управління житлово-комунального господарства і паливноенергетичного комплексу, державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, обласної санітарно-епідеміологічної служби, управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в Київській області, Державної екологічної інспекції та Державної житловокомунальної інспекції в Київській області. Зазначена рейдова група з 1 по 13 квітня 2010 року, відповідно до затвердженого графіка, проводила рейдові перевірки здійснення в Київській області заходів, спрямованих на благоустрій, та приведення у належний стан населених пунктів та прилеглих до них територій. З метою виконання доручення Кабінету Міністрів України щодо належної підготовки до святкування Дня Перемоги в Київській області 24 квітня поточного року було проведено всеукраїнський суботник із залученням до участі у заходах представників облдержадміністрації, райдержадміністрацій і міськвиконкомів, колективів підприємств, установ, організацій, а також мешканців житлових мікрорайонів, студентської та учнівської молоді. До участі заходах було залучено близько 400 тисяч осіб. Під час суботника були виконані наступні роботи: прибрано від сміття територій придорожніх смуг 1425 тис.м2 , вулиць, майданів, дитячих, спортивних та тренажерних майданчиків, парків, скверів, лісосмуг уздовж доріг; ліквідовано 65 стихійних сміттєзвалищ; 126

побілено 175 тисяч дерев, бордюрних каменів, парканів; відновлено існуючих та створено нових квітників 306,3 тис.м2, проведено прибирання 355 господарських дворів, підприємств і організацій; пофарбовано 1355 контейнерів для сміття, 75 км турнікетного огородження, встановлено 786 садових лавочок; прибрано 817 тис.м2 прибудинкових територій, вивезено сміття 1056 м3; прибрано 865 тис. м2 прибережних смуг водойм. На зазначені заходи з благоустрою витрачено 9,93 млн.грн., в тому числі 7,9 млн.грн. бюджетних та 2,03 млн.грн. позабюджетних коштів. Зазначені заходи широко висвітлювались у місцевих і обласних засобах масової інформації. Так, на сторінках обласної газети "Київська правда" постійно подаються матеріали під рубриками "Благоустрій", "Довкілля і ми", "Природа і ми", "Рейдова повідомляє" та інш., де розповідається про те, як на Київщині проводиться робота з благоустрою територій, які маємо тут проблеми і що робиться для того, щоб ці проблемні питання ліквідувати. На виконання п.2 доручення Кабінету Міністрів України від 30.04.2010 року щодо започаткування безстрокової всеукраїнської компанії із забезпечення чистоти і порядку в населених пунктах, підвищення рівня контролю за дотриманням вимог чинного законодавства щодо норм громадського порядку у цій сфері. На даний час головним управлінням житлово-комунального господарства і паливноенергетичного комплексу облдержадміністрації готується розпорядження про затвердження плану дій щодо підвищення рівня благоустрою населених пунктів Київської області та прилеглих до них територій на 2010-2015 роки. Заходи з благоустрою території Київської області будуть проводитись постійно, що буде широко висвітлюватись у засобах масової інформації. 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу На превеликий жаль останні дослідження фауни Київської області проводились ще в 1978 році. Програмою “Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2011 року” затвердженою Київською обласною радою п’ятого скликання передбачено виділення коштів у розмірі 20,80 тис. грн. на розробку кадастру хребетних тварин Київській області, занесених до Червоної книги України та 13,90 тис. грн. на розробку регіонального списку видів тварин, які охороняються на території Київської області. До Червоної книги України занесено 107 видів фауни, до Європейського Червоного списку – 15 видів фауни, ЕUROBATS – 4 види, СМS – 2 види.

127

Інформація про розселення мисливських тварин у 2009 році Таблиця 5.12 Вид тварин

Місце відлову тварин

Місце розселення

Вольєр СМГ „Полісся”

СМГ „Полісся”

Вольєр ДП „Богуславський лісгосп”

ДП „Богуславський лісгосп”

Кабан

АТЗТ „АЕО „Трахтемирів”

ЗАТ „Українські лови”

Кабан

АТЗТ „АЕО „Трахтемирів”

МГ „Удача”, Донецька обл.

Кабан

Вольєр ЗАТ „Українські лови”

ЗАТ „Українські лови”

Кабан

Кабан Олень благородний

Кількість

Вольєр Д-Ленінське МГ ТВМР ЗСУ

Д-Ленінське МГ ТВМР ЗСУ

Олень благородний

ДО „Резиденція „Залісся”

ТОВ „СМГ „КМ Голованщини”

Олень благородний

ДО „Резиденція „Залісся”

ДСКП „Чорнобильська пуща”

Олень благородний

ДО „Резиденція „Залісся”

ТОВ „СМГ „Ушомир”

Олень благородний

ДО „Резиденція „Залісся”

ДП „Оникіївський лісгосп”

Олень плямистий

ДО „Резиденція „Залісся”

ТОВ „СП „Мік” „Бучацька дача”

Олень плямистий

ДО „Резиденція „Залісся”

ТОВ „СМГ „Ушомир”

Кабан

ДО „Резиденція „Залісся”

ПП „ТМРГ „Вепр”

Кабан

ДО „Резиденція „Залісся”

ДП „Оникіївський лісгосп”

128

5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в державі Станом на 01.01.2010 р. загальна площа мисливських угідь Київської області складає 2083,5 тис. га, які закріплені за 62 мисливськими господарствами, в тому числі лісові 489,1 тис.га, польові 1414,9 тис.га, водно-болотні 129,0тис.га, та інших 50,5 тис.га. Незакріплених мисливських угідь в Київській області немає. Всі мисливські угіддя надані у користування мисливським господарствам у відповідності до рішень Київської обласної ради. Відповідно до вимог ст. ст. 21, 22 Закону України „Про мисливське господарство та полювання” між Київським обласним управлінням лісового господарства та мисливськими користувачами укладені типові договори про умови ведення мисливського господарства. Мисливським упорядкуванням охоплено 2083,5 тис.га, що становить 100% від загальної площі мисливських угідь, які закріплені за мисливськими користувачами Київської області. Переважна більшість, а саме 24 мисливські господарства, входять до складу Київської обласної організації УТМР, за якою закріплено 1206,5 тис. га угідь, що становить 57,9% від загальної площі мисливських угідь області. Угіддя площею 263,8 тис. га закріплені за 10 мисливськими господарствами Київського обласного управління лісового господарства, що становить 12,6% від загальної площі мисливських угідь області. Угіддя площею 183,3 тис. га закріплені за 4 мисливськими господарствами товариства мисливців та рибалок ЗС України, що становить 8,8% мисливських угідь області. Угіддя площею 72,1 тис. га закріплені за 3 мисливськими господарствами ЦСМРК обласної ради „Динамо”, що становить 3,5% мисливських угідь області. Угіддя площею 24,1 тис. га закріплені за мисливським господарством “Леонівське” Київської міської ради УТМР, що становить 1,2% мисливських угідь області.. За останні роки в Київській області створено 16 приписних мисливських господарств і їх кількість на даний час становить 20 мисливських господарств, за якими закріплено 333,7 тис. га, що становить 16,0 % від загальної площі мисливських угідь області.

129

Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (голів) Таблиця 5.13 Види мисливських тварин Копитні Хутрові Пернаті

2000 13321 73769 450000

2006 13821 73490 399700

2007 16294 76560 437200

2008 14671 72275 436500

2009 8015 8479 43462

Динаміка чисельності копитних тварин 18000 16294

16000

14671

14000

голів

12000

13321

13821

10000 8015 8000 6000 4000 2000 0 2000

2006

2007

2008

2009

рік

130

Динаміка чисельності хутрових

90000 76560 80000 70000

72275 73769

73490

голів

60000 50000 40000 30000 20000 10000

8479

0 2000

2006

2007

2008

2009

рік

131

Динаміка чисельності пернатих 500000 399700

450000 400000

436500 450000

437200

350000

голів

300000 250000 200000 150000 100000 50000

43462

0 2000

2006

2007

2008

2009

рік

132

Добування основних видів мисливських тварин Таблиця 5.14 Рік

2007

2008

2009

Види мисливських тварин

Затверджен ий ліміт добування

Видано ліцензій

Добуто

3 42 198

4 42 198

5 35 98

Не використа но ліцензій 6 7 100

120

Полювання не відбулось

8 1086 727 38 212

2 1086 727 37 135

964 600 32 109

6 122 127 5 26

Полювання не відбулось Полювання не відбулось Полювання не відбулось Полювання не відбулось

100

Полювання не відбулось

1 1286 749

1060 630

1 226 119

Полювання не відбулось Полювання не відбулось Полювання не відбулось

107

Кабан

1355

1047

308

Козуля

839

838

752

2 Лось Олень благородний Олень плямистий Лань Кабан Козуля Лось Олень благородний Олень плямистий Лань Кабан Козуля Лось Олень благородний Олень плямистий Лань

Причина невикористання

7 Полювання не відбулось Полювання не відбулось

Полювання не відбулось

5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Україні Сучасний стан ведення рибного господарства в Україні визначається, перш за все, складною загальною економічною ситуацією, яка, до того ж, ускладнюється через суттєві екологічні наслідки антропогенного характеру. Однією з основних проблем, що впливають на зменшення запасів промислових водних живих ресурсів, є значне погіршення якості води. Лише протягом 1998 р. до поверхневих водних об’єктів України скинуто 9,2 км3 стічних вод, з яких 4,2 км3 забруднено різноманітними відходами діяльності людини. Різко погіршилась якість води у головній водній артерії України — Дніпрі з його каскадом водосховищ (підвищились забарвленість, вміст заліза й марганцю, зменшився вміст кисню), причому спеціалісти прогнозують збереження, а то і подальше посилення таких екологічних ускладнень протягом найближчих років. Штучно створені водосховища повноцінно і комплексно не використовуються з причини несумісності інтересів енергетиків, судноплавців, працівників рибного та сільського господарства, представників інших зацікавлених галузей.

133

Недосконалим є законодавче та нормативно-правове забезпечення рибогосподарської галузі. В першу чергу це стосується питань платного використання запасів водних живих ресурсів, одержання та використання квот на право їх видобування, а також компенсаційних та штрафних коштів за шкоду, завдану цим ресурсам і рибному господарству, надання у користування та експлуатації рибогосподарських водних об’єктів, здійснення рибництва і діяльності колективних рибогосподарських підприємств. Динаміка вилову риби Таблиця 5.15 Рік

Водний об’єкт

1 2005 2006 2007 2008 2009 2005 2006 2007 2008 2009

2 Канівське водосховище

Київське водосховище

Затверджений ліміт вилову, т/рік 3 704,0 781,5 749,5 687,0 560,68 1329,5 940,10 910,0 926,7 721,7

Фактичний вилов, т/рік 4 381,360 377,262 440,733 440,928 462,491 644,369 612,132 448,957 398,144 575,257

134

5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України Перелік видів фауни, що охороняються, в регіоні Таблиця 5.16 №п/п

1. 2.

4. 5.

6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23. 24.

Назва виду (звичайна і наукова)

2 3 Кільчасті черви П`явка медична Hirudo medicinalis Linnaeus Бранхіпус Шафера Branchipus schaefferi Fisher Ракоподібні Бранхіпус Шафера Branchipus schaefferi Fisher Комахи Аноплій самарський x Anoplius samariensis Pallas Бітак італійський, комарівка-бітак італійська Bittacus italicus Muller Бражник дубовий Marumba quercus Denis et Schiffermuller Бражник мертва голова Acherontia atropos Linnaeus Бражник Прозерпіна Рroserpinus proserpina Pallas Ванесса чорно-руда Nymphalis xanthomelas Esper Ведмедиця гера, ведмедиця чотирикрапкова Callimorpha quadripunctaria Poda Ведмедиця-хозяйка Callimorpha dominula Linnaeus Вусач великий дубовий західний Cerambux cerdo cerdo Linnaeus Вусач земляний хрестоносець, коренеїд хрестоносець Dorcadion equestre Laxmann Вусач мускусний Aromia moschata Linnaeus Вусач червонокрилий Келлера Purpurikenus kaehleri Linnaeus Джміль вірменський Bombus armeniacus Radoszkowski Джміль мінливий Bombus proteus Gerskaecker Джміль моховий Bombus muscorum Fabricius Джміль пахучий Bombus fragrans Pallas Джміль лезус Bombus lacsus.F. Morawitz Джміль червонуватий Bombus ruderatus Fabricius Дозорець-імператор Anax imperator Leach Ендроміс березовий Endromis versicolora Linnaeus Жук-олень, рогач звичайний Lucanus cervus Linnaeus Linnaeus

Червона книга України 4 -

Бернська конвенція

СІТЕS

СМS

ЕUROBATS

5 -

7 -

8 -

Європейський червоний список 5 -

III

ІІ

III

ІІ

III

135

25. 26. 27. 28.

29. 30. 31. 32. 33. 34. 35. 36. 37. 38. 39. 40. 41. 42. 43. 44. 45. 46. 47. 48. 49. 50. 51. 52. 53. 54.

Кордулегастер кільчастий Cordulegaster annulatus annulatus Latreille Красотіл пахучий Calosoma sycophanta Linnaeus Красуня-діва Calopteryx virgo Linnaeus Ксилокопа звичайна, бджола-тесляр звичайний Хyloсоpa valgа Gerstaecker Ксилокопа фіолетова, бджола-тесляр фіолетовий Хуlocopa violaceae Linnaeus Ктир гігантський Satanas gigas Eversman Ктир шершнеподібний Asilus crabroniformis Linnaeus Махаон Papilio machaon Linnaeus Мегариса Рогохвостова Megarhyssa superba Schrank Мегахіла округла, бджола листоріз люцерновий Magachile rotundata Fabricius Мелітурга булавовуса Melitturga clavicornis Latreille Мнемозина Parnassius mnemosyne Linnaeus Мурашка руда лісова Formica rufa Перинеура приструмкова Perineura rubi Panzer Плавунець широкий Dytiscus lattissimus Подалірій Iphiclides podalirius Linnaeus Поліксена Zerуnthіa polyxena Denis et Schiffermuller Райдужниця велика Apatura iris Linnaeus Рофітоїдес сірий Rhophіtoides canus Eversmann Сатурнія руда Aglia tau Linnaeus Синявець ероїдес Polyommatus eroides Frivaldszky Синявець мелеагр Polyommatus daphnis Denis et Schiffermuller Сінниця Геро, сінниця борова Coenonympha hero Сіобла Бальзамінова Siobla sturmi Klug Сколія-гігант Scolіa makulata Drury Сколія степова Scolіa hіrta Schranck Совка розкішна Staurophora celsia Linnaeus Стрічкарка блакитна Catocala fraxini Linnaeus Стрічкарка орденська малинова, стрічкарка малинова Catocala sponsa Linnaeus Стрічкарка тополева Limenitis populi Linnaeus

III

136

55.

56.

57.

58. 59.

60.

61. 62. 63. 64. 65. 66. 67. 68. 69. 70. 71. 72. 73. 74. 75. 76. 77. 78. 79. 80. 81. 82. 83. 84.

Шовкопряд кульбабовий, Lemonia taraxaci Denis et Schiffermuller Молюски Слимак виноградний Helix pomatia Круглороті Мінога українська Eudontumyzon mariae Berg Риби Марена дніпровська Barbus barbus borysthenicus Dydowski Стерлядь Acipenser ruthenus Linnaeus Плазуни Мідянка Coronella austriaca Laurenti Птахи Балобан, сокіл-балобан, кібець Falco cherrug Gray Беркут, орел скельний, халзан Agyila chrysaetos L. Глухар, глушець Тetrao urogallus Linnaeus Гоголь Bucephala clangula Linnaeus Деркач Crex crex Журавель сірий Grus grus Linnaeus Змієїд, крачун Circaetus gallicus Gmelin Колпиця, косар Platalea leucorodia Linnaeus Кроншнеп великий Numenius arguata Linnaeus Крохаль довгоносий, крохаль середній Mergus serrator Linnaeus Кулик-сорока, пискун Haematopus ostralegus Linnaeus Лелека чорний Ciconia nigra Linnaeus Лунь польовий, мишолов, рябець Circus cyaneus Linnaeus Лунь степовий, мишолов, рябець Circus macrourus S.G.Gmelin Могильник, орел-могильник Aquila heliaca Savigny Орел-карлик Hieraaetus pennatus Gmelin Орлан-білохвіст, сіруватень Haliaeetus albicila Linnaeus Очеретянка прудка, очеретянка вертка Acrocephalus paludicola Vieillot Підорлик великий, орел-скигляк Aquila clanga Pallas Підорлик малий, орел-скигляк малий Aquila pomarina C.L.Brehm Поручайник Tringa stagnatilis Bechstein Пугач Bubo bubo Linnaeus Сипуха Tuto alba skopoli Сич волохатий Aegolius funereus Linnaeus

III

137

85. 86. 87. 88. 89. 90. 91. 92.

93. 94. 95. 96. 97. 98. 99. 100. 101. 102. 103. 104. 105. 106. 107. 108. 109. 110. 111.

Сичик-горобець Glaucidium passerinum Linnaeus Скопа Pandion haliaetus Linnaeus Сокіл-сапсан, сапсан, сокіл мандрівний Falco peregrinus Tunstall Сорокопуд сірий Lanius excubitor Linnaeus Ходуличник Himantopus himantopus Linnaeus Чеграва, Hydroprogne caspia Pallas Червоновола казарка Rufibrenta ruficollis Pallas Чернь білоока Aythya nyroca Culdenstadt Ссавці Борсук звичайний Meles meles Linnaeus Вечірниця велетенська, вечірниця велика Nyctalus lasiopterus Schreber Вечірниця мала, вечірниця Лейслера Nyctalus leisleri Kuhl Видра річкова Lutra lutra Linnaeus Вухань бурий Plekotus auritus Горностай Mustela erminea Linnaeus Заєць білий,заєць-біляк Lepus timidus Linnaeus Зубр Bison bonasus Linnaeus Кутора мала, Neomys anomalus Cabrera Мишівка степова Sicista subtilis Pallas Нічниця ставкова, лилик ставковий Myotis dasycneme Boie Норка європейська, Mustela (Lutreola) lutreola Linnaeus Рись звичайна Lynx lynx Linnaeus Сліпак звичайний Spalax microphtabnus Тушканчик великий Allactaga jaculusPallas Тхір степовий Mustela (Putorius) eversmanni Lesson Широковух європейський, широковух звичайний Ваrbastella barbastella Вечірниця мала, вечірниця Лейслера Nyctalus leisleri Вечірниця велетенська, вечірниця велика Nyctalus lasioptterus Усього

III

III-IV

III

III II

III

107

138

5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними Зооантропонози – група заразних хвороб, спільних як для тварин так і для людей, що мають постійну загрозу для здоров'я оскільки передаються людям від тварин, в тому числі і від птахів. Хвороби спільні для людини і тварин, на сьогодні займають значне місце серед всіх відомих нині інфекційних і паразитарних захворювань. Відомо, що тварини і птахи беруть участь в перенесенні багатьох небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб, в тому числі спільних для тварин і людини. Найбільшу небезпеку для людей становлять захворювання на сказ, грип, туберкульоз, токсоплазмоз, лейкоз, лептоспіроз, сальмонельоз, хламідіоз, енцефаліт, кокцидіоз, дирофіляріоз, орнітоз. Останні 10 років в області епізоотична ситуація цілком контрольована. В минуле відійшли гострі інфекції. У нашій зоні виникають спалахи хвороб, збудники яких розмножуються в організмі різних видів тварин, де довго зберігаються, інколи розмножуються й поза організмом тварин. Особливих турбот тваринництву завдають так звані факторні хвороби, які мають комплексну етіологію. В основу ефективної системи профілактичних та оздоровчих заходів покладено: постійний моніторинг епізоотичної ситуації у кожному господарстві, рання і достовірна діагностика хвороб, своєчасне проведення необхідних ветеринарно-санітарних та організаційно-господарських заходів з профілактики та ліквідації інфекційних захворювань. При плануванні та проведенні протиепізоотичних заходів фахівці ветмедицини і власники тварин особливу увагу приділяють контрольованості епізоотичниих процесів на території області, здійснюючи моніторинг етіологічних чинників хвороб та вчасно застосовуючи профілактичні заходи. Профілактика зооантропонозних захворювань у тварин і людей, які перебувають у контакті з ними, має першочергове значення. Дотримання правил захисту та утримання, а також суворе виконання правил поводження з тваринами і птахами та здійснення всього комплексу епізоотичних ветеринарно-санітарних заходів мінімізує можливість захворювання та розповсюдження інфекції. Основну увагу служби ветеринарної медицини Київської області направлено на контроль, ліквідацію та недопущення сказу, високопатогенного пташиного та так званого свинячого грипу, а також хворобу Ауєскі. Цього року епізоотична ситуація щодо розповсюдження сказу, а це особливо небезпечне вiрусне захворювання всiх теплокровних тварин i людини, що характеризується гострим перебiгом, ураженням нервової системи i закiнчується завжди летально, дещо стабілізувалася і кількість випадків сказу значно знизилася. Упродовж року діагноз було встановлено 33 рази, де хвороба підтверджена лабораторно (у попередньому році було 78 таких випадків). Особливiстю сказу природного типу є формування зон стiйкого неблагополуччя. Такi зони розмiщенi, як правило, в мiсцевостях з пiдвищеною щiльнiстю поселення лисиць. Враховуючи природне поширення сказу тварин, заходи по боротьбi з ним здiйснюються комплексно органами державної ветеринарної медицини, охорони 139

здоров'я, житлово-комунального i лiсового господарства, товариствами мисливцiв і рибалок, пiд керiвництвом надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї при Київській обласній державній адміністрації та органiв державної влади на мiсцях. Найбільш сприйнятливими до вірусу сказу є лисиці, єнотоподібні собаки, вовки, шакали, деякі гризуни, кішки. Дещо менш чутливими вважаються люди, собаки, велика рогата худоба, коні та свині. В основному джерелом інфекції в області є хижаки. Зокрема щільність розповсюдження пополяції лисиць в області значно перевищує норму і складає 0,5-1 голова на 100 га території. Але кількість випадків сказу серед хижаків зменшується, а серед домашніх тварин, особливо котів – збільшується. У 2009 році основна кількість захворілих тварин це – коти 15 гол., собаки – 6 гол., 1 корова, решта дикі – 10 лисиць і один вовк. В області згідно даних сільських та селищних рад зареєстровано 144 тис. голів собак та 83 тис. голів котів. За рік фахівцями служби було вакциновано 141,2 тис. голів собак та 18,62 тис. голів котів. Проведено 92 засідання надзвичайних протиепізоотичних комісій при обласній та районних держадміністраціях на яких розглядались питання профілактики сказу. Засідання проведені за участю СЕС, житлово-комунального господарства, управління лісового та мисливського господарств. У рамках співробітництва зі службою СЕС громадянам було видано 294 письмових попередження та проведено 648 рейдів по перевірці правил утримання собак. 3315 тварин з початку року перебувало під наглядом, від 369 тварин патматеріал досліджувався у державних лабораторіях ветеринарної медицини. Основним заходом у профілактиці сказу залишається роз’яснювальна робота серед населення. Саме в цьому напрямку фахівцями держветмережі області за поточний рік було проведено 98 семінари, прочитано 24 радіолекцій, надруковано 60 статей в пресі і випущено 11 тис. роз’яснювальних листівок. Також проведено розкладання пероральної вакцини для імунізації диких м’ясоїдних у дикій фауна у рамках весняної та осінньої кампанії по пероральній імунізації диких м’ясоїдних на території області. В усіх районах роботу поводили залучаючи авіаційну техніку. За дві кампанії було розкладено 506,24 тис приманок з вакциною. У рамках контролю за ефективністю кампанії пероральних щеплень диких м’ясоїдних 2009 року відібрано 468 щелеп від 512 голів лисиць, а також відправлено на дослідження 207 проб крові. За результатами досліджень наявності антитіл та тетрацеклінового маркеру у сироватках крові та щелепах на базі Державного науково-дослідного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів України та Державного науково-дослідного інституту лабораторної діагностики та ветеринарносанітарної експертизи України антитіла в крові виявлено у 33 % диких тварин (68 гол.), а тетрацекліновий біомаркер у кістковій тканині щелеп лисиць виявлено у 41% тварин (196 гол.), що свідчить про значну ефективність проведених заходів з профілактики сказу серед хижаків. Для аналізу епізоотичного статусу господарств по хворобі Ауєскі (а це вiрусне захворювання з характерними ознаками енцефаломiєлiту, ураженням верхнiх дихальних шляхiв i легень, що супроводжується в деяких видiв тварин сильним свербiнням та розчiсуванням), а також для організації протиепізоотичних заходів в області, при планування закупівлі діагностичних наборів та маркованої вакцини 140

нами розроблено реєстр всіх свиногосподарств Київської області. Станом на 01.01.2010 року в області налучувалося 293 тваринницькі господарства, які утримують свиней, із них 26 свиногосподарств являються племінними. Так в даному році з усіх племінних господарств і господарств де утримують більше 1 тис. голів свиней було направлено до Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області для серологічного дослідження 6933 проб сироваток, з яких 1079 виявлено позитивних. Дані позитивні були виявлені у 18 господарствах області. У 5 господарствах до схем вакцинації були включені щеплення проти хвороби Ауєскі. По решті господарств продовжується вивчення їх статусу. Крім того ведеться постійний державний моніторинг наявності захворювання серед диких кабанів, зокрема в рамках цього моніторингу досліджено 50 голів тварин. За рік епізоотична ситуація в світі щодо розповсюдження захворювання на свинячий грип ускладнилася. З метою недопущення виникнення захворювання в області проводиться державний моніторинг у свиногосподарствах усіх форм власності, які мають імпортоване поголів’я свиней. За результатами моніторингу у трьох господарствах області зокрема у Білоцерківському та Кагарлицькому районах, у племінних кнурів було виявлено антитіла до збудника грипу типу А. Комісійними перевірками господарств встановлено відсутність клінічних ознак захворювання у реагуючих тварин. Оскільки наявність титрів у крові при відсутності клінічної картини не є підтвердженням хвороби, керівникам господарств відповідно до чинного законодавства вручені приписи з вимогою окремого утримання цих свиней, а також ведення спостереження за їх клінічним станом.

Значну роль відіграє профілактика високопатогенного грипу птиці та ньюкаслської хвороби. Ситуація в області наразі стабільна та контрольована. Грип птиці або класична чума птиці − висококонтагіозне вірусне захворювання з гострим перебігом, що викликає майже 100%-у загибель птиці яка була ним уражена, тим самим спричинюючи величезні матеріальні збитки. Крім того, вже доведено, що в результаті генної мутації вірус, що має антиген типу Н5N1 є патогенним для людини. Упродовж року для унеможливлення заносу вірусу пташиного грипу проведено 16 засідань Державної Надзвичайної Протиепізоотичної Комісії на яких прийняті відповідні рішення щодо попередження занесення збудника даної хвороби на територію області. Організовано 209 груп фахівців для оперативного контролю клінічного стану птахопоголів’я у індивідуальних господарствах власників приватного сектору. Всього за рік було обстежено всі населені пункти області, в яких виявлено 57 хворих птахів. Відповідно до інструкції в лабораторію було направлено біоматеріал від них з метою виключення високопатогенного грипу птиці – результат негативний. В області проведено 190 перевірок у всіх 47 птахогосподарствах різних форм власності з метою недопущення заносу вірусу грипу. За результатами перевірок керівникам вручено 81 припис щодо усунення виявлених недоліків та накладено 58 штрафів за порушення ветеринарно-санітарних правил для птахівницьких 141

господарств. Щеплено птиці проти ньюкаслської хвороби у індивідуальних господарствах громадян приватного сектора − 2,78 млн. гол., щепленнями охоплено 100% населених пунктів області, де утримується птиця, проводиться постійний серологічний контроль напруженості групового імунітету. Державною лабораторією ветмедицини також проводиться постійний моніторинг проб крові відібраної від домашньої, синантропної, дикої перелітної птиці, а також птиці господарств різних форм власності на високопатогенний грип та ньюкаслську хворобу. Загалом досліджено 25 тис. 372 проби крові – результат негативний. Усі спеціалізовані птахогосподарства в області, що виробляють яйця та м’ясо птиці, переведені на закритий режим роботи, контроль за дотриманням даного режиму здійснюють державні інспектори ветеринарної медицини. Серед населення проводиться постійно роз’яснювальна робота щодо усіх небезпечних захворювань. Зокрема надруковано десяток статей у газетах районного значення та обласній «Київська правда», а також неодноразово здійснено виступи на радіо Голос Києва. Добування хижих та шкідливих тварин Таблиця 5.17 Хижі та шкідливі тварини Вовки Лисиці Єнотові собаки Шакали Бродячі собаки Бродячі коти Сірі ворони Сороки Граки Сойки

Добуто голів 36 4536 156 4762 1587 2583 251 228 211

142

5.3.5. Стан та динаміка інвазивних чужорідних видів, а також їх вплив на місцеве біорізноманіття Найбільшим шкідливим проявом дії інвазивних видів спостерігається через зараження людини, тварин глистами, комахами, кліщами. На даний час популяції інвазивних видів не загрожують місцевому біорізноманіттю. Дані про динаміку кількості й чисельності інвазивних видів на території Київської області відсутні. 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні

На території Київської області станом на 01.01.2010 року нараховується – 168 територій та об’єктів, загальною площею 100076,685 га, що складає 3,56% від адміністративної площі Київської області, в тому числі 21 об’єкт загальнодержавного значення загальною площею – 80908,92 га та 145 об’єктів місцевого значення загальною площею – 19945,86 га. З них 15 заказників, 2 пам’ятки природи, 1 дендрологічний парк, 3 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. До об’єктів місцевого значення входить 63 заказники, 53 пам’яток природи, 11 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, 16 заповідних урочищ та 2 регіональних ландшафтних парків.

143

Рішенням Київської обласної ради п’ятого скликання “Про оголошення нововиявлених територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення Київської області” у 2009 році було розширено межі ландшафтного заказника місцевого значення «Попів хутір» до 80, 0 га та оголошено створення: Ландшафтного заказника місцевого значення «Сторожівці», площею 47,9 га на землях ДП «Клавдієвське лісове господарство» Бородянського району; Ландшафтного заказника місцевого значення «Бурковиця», площею 349,0 га на землях ДП «Тетерівське лісове господарство» Бородянського району; Ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Мазепинці» площею 15,0 га на землях Київської обласної державної організації «Київагроліс» Тетіївського району; Ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Кремез» площею 72,0 га на землях Київської обласної державної організації «Київагроліс» Тетіївського району; Ландшафтного заказника місцевого значення «Гайдамацьке болото», площею 751,0 га на землях ДП «Іванківське лісове господарство» Іванківського району; Ландшафтного заказника місцевого значення «Яхнівський», площею 426,0 га на землях ДП «Тетерівське лісове господарство» Іванківського району; Ландшафтного заказника місцевого значення «Березовське», площею 240,7 га на землях ДП Іванківського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства «Держагролісгосп» Іванківського району; Ландшафтного заказника місцевого значення «Пролісок», площею 391,0 га на землях ДП «Київське лісове господарство» Обухівського району; Комплексної пам’ятки природи «Ревина гора», площею 1,0 га на землях Германівської сільської ради Обухівського району; Комплексної пам’ятки природи «Городище», площею 1,0 га на землях Германівської сільської ради Обухівського району; Парк-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Чагари», площею 33,9 га на землях ДП «Білоцерківське лісове господарство» Тетіївського району; Парк-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Дубовий гай» 29,8 га на землях Київської обласної державної організації «Київагроліс» Тетіївського району; Також Указами Президента України від 11.12.2009 № 1148/2009 та № 1149/2009 було оголошено створення двох Національних природних парків «Білоозерський» площею 3658,22 га (в межах Київської області) у ПереяславХмельницькому районі та «Залісся» площею 13548,5 га у Броварському районі. Таким чином площа природно-заповідного фонду Київської області за 2009 рік збільшилась на 19631,02 га. Станом на 01.01.2010 року відсоток заповідності становить 3,59 від адміністративної площі Київської області.

144

Структура та динаміка природоохоронних об’єктів за роками (загальнодержавного та місцевого значення) Таблиця 5.18 Категорія об'єкту ПЗФ

Кількість

1 -

1 995 -

990 Біосферні заповідники Природні заповідники Національ ні природні парки Заказники

2 3

Заповідні урочища Пам'ятки природи Ботанічні сади Дендропар ки Паркипам'ятки садовопаркового мистецтва

2 009 -

5 9

7 8

3 4

000

5 2

Площа, тис. га

6 3

1 6

5 5

1 1

1 2

1 4

199 0 -

199 5 -

20 00 -

Площа територій суворої заповідності 200 -

1 990 -

1 995 -

2 000 -

2 009 -

172 06,72

117 62,2 800, 9 193, 32 -

194 75,3 156 7,6 211, 4 -

23 255,8 15 85,0 24 5,86 -

756 13,13 152 4,7 272, 885 -

205, 0 454, 7

205, 0 601, 7

29 7,0 61 5,7

405, 8 679, 42

145

5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду Київської області

Держуправлінням протягом 2010 року планується подати на розгляд до Київської обласної ради проект Рішення «Про оголошення ново виявлених територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення Київської області» та 9 Проектів створення нових територій та об’єктів природнозаповідного фонду, загальною площею 506,51 га. Також проводиться робота по створенню гідрологічного заказника загальнодержавного значення “Болото Перевід” загальною площею 561,0 га у Згурівському районі та по створенню Національного природного парку «Подесіння» у Броварському та Вишгородському районах. Для розвитку заповідної справи у Київській області пріоритетним напрямком є створення об’єктів високої категорії заповідності, до яких належать, зокрема, національні природні парки, на які покладені дві основні функції збереження біологічного та ландшафтного різноманіття та забезпечення рекреаційних потреб населення у спосіб, що не шкодить довкіллю. Реалізація планів щодо створення територій природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення у період до 2011 роки дозволить збільшити відсоток територій ПЗФ Київської області із 2,9% до 6,6%.

146

Cтруктура природно-заповідного фонду області станом на 01.01.2010 року Таблиця 5.19 Категорії об’єктів ПЗФ

1 Природні заповідники Біосферні заповідники Національні природні парки Регіональні ландшафтні парки Заказники, усього у тому числі: ландшафтні лісові ботанічні загальнозоологічні орнітологічні ентомологічні іхтіологічні гідрологічні загальногеологічні палеонтологічні карстово-спелеологічні Пам’ятки природи, усього у тому числі: комплексні ботанічні зоологічні гідрологічні

загальнодержавного значення кільплоща, га кість, усього у тому од. числі надана в постійне користування 2 3 4 ─ ─ X ─ ─ X 2 X 17206,72

Об’єкти ПЗФ місцевого значення кількість, од.

разом

5 ─ ─ ─

площа, га усього у тому числі надана в постійне користування 6 7 ─ ─ ─ X ─ X

кількість, од.

8 ─ ─ 2

площа, га усього у тому числі надана в постійне користування 9 10 ─ ─ 24387,53 17206,72 X

% площі окремих категорій до загальної площі ПЗФ

11 ─ 24517,63 ─

─

5156,2

16%

62715,9

12897,23

75612,23

75,8%

5 4 ─ 1 2 ─ ─ 3 ─ ─ ─ 2

4827 3081,5 ─ 48870,0 489,7 ─ ─ 5447,7 ─ ─ ─ 92,0

X X X X X X X X X X X X

18 11 18 ─ 6 ─ 1 9 ─ ─ ─ 53

5831,9 1209,2 1665,73 ─ 506,1 ─ 563,0 3121,3 ─ ─ ─

X X X X X X X X X

23 15 18 1 8 ─ 1 12 ─ ─ ─ 55

10658,9 4290,7 1665,73 48870,0 995,8 ─ 563,0 8569,0 ─ ─ ─ 272,885

X X X X X X X X X X X X

─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ 0,9%

─ 2 ─ ─

─ 92,0 ─ ─

X X X X

6 40 ─ 2

X X X X

6 42 ─ 2

14,9 229,71 ─ 2,525

X X X X

─ ─ ─ ─

180,885

14,9 137,71

─ 2,525

147

геологічні Заповідні урочища Ботанічні сади Дендрологічні парки Парки-пам’ятки садовопаркового мистецтва Зоологічні парки РАЗОМ

─ ─ ─ 1

─ ─ ─ 405,8

X X X 297,0

5 16 ─ ─

25,75 1524,7 ─ ─

X X X X

5 16 ─ 1

25,75 1524,7 ─ 405,8

X X X X

─ 4,5%

488,5

─

190,92

679,42

1,9%

─ 23

─ 80908,92

─ ─

─ 145

─ 19945,86

X X

─ 168

─ 100858,855

X X

─ 100

0,9%

148

Динаміка природно-заповідного фонду станом на 01.01.2010 року 1524,7 га

405,8 га

17206,72 га

5156,2 га 679,42 га 272,885 га

75613,13 га

Національні природні парки Регіональні ландшафтні парки Пам’ятки природи

Дендрологічні парки Заказники Парки-пам”ятки садово-паркового мистецтва

Заповідні урочища

30 20 10 0

РЛП

Дендрологічні парки

Національні природні парки

кількість

Заповідні урочища

Парки-пам”ятки садово-паркового мистецтва

Пам’ятки природи

Заказники

Кількість територій та обєктів природно-заповідного фонду за категоріями станом на 01.01.2010 р.

категорія

149

5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон

На сьогодні Київську область можна впевнено назвати туристично розвинутим регіоном з стрімко зростаючим позитивним іміджем не лише на теренах нашої держави, а й за кордоном. ЇЇ статус «туристичних воріт» України в сукупності з віковічними надбаннями історико-культурної спадщини, насиченістю рідкісними та цінними природними рекреаційними ресурсами, розгалуженою системою сервісної інфраструктури в своїй системі генерують значний інтерес і попит у сфері туризму, екскурсій, подорожей, активного, здорового і культурного відпочинку та змістовного дозвілля. Наявний туристичний потенціал та екскурсійні можливості Київщини представлені: - розгалуженою системою музейних закладів: Національний історикоетнографічний заповідник “Переяслав”, що налічує 23 музеї, 2 державних обласних музеї–заповідники: «Битва за Київ в 1943 році» та «Вишгородський історикокультурний», 21 державний музей та 241 музейний заклад на громадських засадах, серед яких ціла низка музеїв-садиб наших всесвітньо відомих земляків – І.Козловського, М.Островського, К.Стеценка, І.Задорожнього, Т.Шевченка, К.Паустовського, М.Вовчка, О.Корнійчука, А.Малишка та багатьох інших видатних особистостей. Є на Київщині і приватні екскурсійні об’єкти на зразок Історикоархеологічного музею «Прадавня Аррата-Україна» в с.Трипілля Обухівського району та Садиби-музею старожитностей і етнографії «Хата Савки» в с.Нові Петрівці Вишгородського району; - біля 6 тисяч пам’яток історико-культурної спадщини, включаючи давні поселення, городища, могильники, кургани, змійові вали, місця битв та історичних подій, археологічні пам’ятки, що занесені до Реєстру нерухомих пам’яток, пам’ятки національного значення, серед яких більшість – це культові споруди XVI-XIX ст.; - 8 міст Всеукраїнського історичного значення: Біла Церква, Богуслав, Васильків, Вишгород, Переяслав-Хмельницький, Ржищів, Фастів та Яготин, які в 150

сукупності з широким спектром закладів сучасної модернізованої сервісної інфраструктури стрімко трансформують їх в потужних генераторів пакетів високоякісних туристичних послуг; - 6 об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення: Національні природні парки «Залісся» (Броварський р-н, 13548,5 га) та «Білоозерський» (Переяслав-Хмельницький р-н, 3658,22 га), парки-пам’ятки садовопаркового мистецтва: «Кагарлицький» (Кагарлицький р-н, 35,5 га), «Згурівський» (Згурівський р-н, 309,0 га), «Ташанський» (Переяслав-Хмельницький р-н, 144,0 га), а також туристична родзинка області - дендрологічний парк «Олександрія» (Білоцерківський р-н, 405,8 га). - 11 об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення : паркипам’ятки садово-паркового мистецтва: «Ставищанський» (Ставищанський р-н, 14,0 га), «Сулимівський» (Бориспільський р-н, 17,4 га), «Жорнівський» (КиєвоСвятошинський р-н, 5,2 га), «Копилівський» (Макарівський р-н,8,0 га), «Фастівський» (Фастівський р-н, 33,0 га), «Молодіжний» (Фастівський р-н, 14,02 га), «П’ятигірський» (Тетіївський р-н, 29,8 га), «Чагари» (Тетіївський р-н, 33,9 га), «Дубовий гай» (Тетіївський р-н, 29,8 га), «Томилівський» (Білоцерківський р-н, 2,8 га), «Альта» (Баришівський р-н, 3,0 га); - 2 регіональних ландшафтних парки: «Трахтемирів» (Миронівський р-н, 5148, 7 га) та «Богуславль» ( Богуславський р-н, 7,5 га). Наявні внутрішні та міжнародні авіаційні, залізничні, автомобільні, а також річкові транспортно-магістральні сполучення до усіх регіонів України та за кордон, формують розгалужену мережу внутрішніх транспортних і туристичних коридорів, що є щільно насиченими численними об’єктами сервісної та супутньої інфраструктури: висококласними культурно-історичними парками, розважальними центрами, готельними та ресторанними комплексами, автокемпінгами, кінноспортивними та гірськолижними комплексами, SPA-курортами, сноубордпарками, тенісними та гольф-клубами, зоопарками тощо. Переконливим свідченням динамічного та системного розвитку сфери розміщення в області є постійно зростаючий реєстр готельних об’єктів, який станом на 1 червня 2010 року налічує 125 закладів. В той час як відповідно у 2006 р. функціонувало 26 об’єктів, в 2007р. – 38, 2008 р. - 52, 2009 р. - 95. В рамках підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу ведеться активна робота щодо їх реконструкції, модернізації та переоснащення відповідно до світових стандартів. На території регіону також планується будівництво ще понад 50-ти засобів розміщення та такої ж кількості зон для розваг та відпочинку туристів. Села Білоцерківського, Богуславського, Вишгородського, Кагарлицького, Переяслав-Хмельницького районів та місто Ржищів з їх історико-культурною спадщиною, національними традиціями, мальовничою природою, самобутнім побутом, характерною гостинністю і яскравим колоритом місцевих жителів пропонують крім послуг з розміщення широкий спектр можливостей для сімейного та активного відпочинку за найрізноманітнішими вподобаннями: прогулянках верхи на конях, риболовля, полювання, збирання грибів та ягід, участь у майстер-класах з виготовлення виробів традиційних українських народних ремесел, промислів та 151

сувенірної продукції, куштування традиційних страв національної кухні, атракційне святкування народних свят і масових забав тощо. Станом на 01.06.2010 року функціонує 35 агросадиб (домашніх готелів) загальною разовою потужністю обслуговування понад 250 чол. Унікальність куточків природи, чудодійні та цінні джерела мінеральних, радонових, хлоридно-натрієвих, лікувально-столових і столових вод, дивовижні водойми, цілющі властивості екологічно чистих природних зон, велика концентрація різнопрофільних лікувально-оздоровчих та санаторно-курортних закладів Броварського, Києво-Святошинського, Миронівського, Обухівського, Переяслав-Хмельницького районів та Боярки, Бучі і Миронівки, а також курортних зон - Ворзеля та Ірпеня є широко відомими не лише в Україні, а й далеко за її межами. Загальна кількість функціонуючих об’єктів в регіоні становить 34 заклади, з яких: - санаторіїв, профілакторіїв - 16 - баз відпочинку - 4 - оздоровчих таборів, комплексів - 14. Найбільш розвинутими, перспективними та прибутковими видами туризму для столичного регіону, що зростають випереджаючими темпами, на сьогодні є: культурно-пізнавальний туризм (10% загального потоку туристів); активні види туризму (спортивний, пригодницький); спеціалізовані види туризму (в тому числі навчальний); лікувально-оздоровчий туризм (відвідування рекреаційно- оздоровчих центрів); За умов динамічного та впевненого зростання попиту міського населення, особливо столиці, на пакети вихідного дня та сімейний відпочинок в сільській місцевості Київщини, особливої актуальності набуває масовий, діловий та конференц-туризм. На сьогодні в області пропонується велика кількість внутрішніх маршрутів. Управлінням культури і туризму Київської облдержадміністрації розроблено обласний комплексний багатоденний туристичний маршрут “Золоте сузір'я Київщини” та систему (12 маршрутів) турів вихідного дня, систему науковопізнавальних маршрутів “По древніх кордонах Русі”, інноваційний маршрут “Золотий вінок Київщини”, маршрути «Голодомор 1932-1933 років на Київщині» та «Місцями партизанської слави», а також понад 200 туристично-екскурсійних маршрутів місцевого значення. З огляду на все вище зазначене, можна впевнено констатувати, що галузь туризму і курортів в Київській області активно розвивається, набуваючи дедалі вагомого значення в економічній, соціальній та культурній сферах, якісно зростає сектор туристичного бізнесу. Динаміка та характер розвитку сфери туристичного обслуговування. Лише протягом 2005 – 2009 років регіональний реєстр ліцензіатів туристичної діяльності поповнило 156 підприємств (2005 р.- 39 ліцензіатів, 2006р.- 68 ліцензіатів, 2007 р.90 ліцензіатів, 2008р.- 152 ліцензіати, 2009р. – 195 ліцензіатів), що пропонують 152

послуги в‘їзного, виїзного та внутрішнього туризму. Станом на 1 березня 2010 року їх кількість складає 199 підприємств (32-туроператори, 167-турагенти). Загальна кількість обслугованих в 2008 році туристів становить 27 354 чол., з яких екскурсантів – 3 728 чол.. В той час як протягом 2009 року цей показник складає 19 691 чол. та відповідно екскурсантів - 4044 чол.. Порівняльний аналіз динаміки турпотоків показує, що кількість обслугованих туристів за 2009 рік у порівнянні з 2008 роком зменшилася приблизно на 40%, при цьому кількість екскурсантів, в такому ж співвідношенні, збільшилася майже на 25 %. Відповідно до наявних світових тенденцій в сфері туристичного та екскурсійного обслуговування динаміка фінансових потоків характеризується наступним чином: загальні обсяги реалізації туристичних послуг у 2009 році відносно 2008 року зменшилися приблизно на 27 %, платежі до бюджету – відповідно на 9%. За оцінками експертів, загострення світової економічної кризи в 2008-2009 рр. та зниження цін реалізації туристичних продуктів (зокрема, в тому числі через падіння курсу національних валют) об’єктивно зумовить поступове зниження обсягів виїзних туристичних потоків, особливо серед споживачів із середнім і невисоким рівнем доходів, та призведе до зростання внутрішніх турпотоків. 5.4.3. Історико-культурна спадщина Білоцерківський краєзнавчий музей та ціла низка музеїв-садиб наших всесвітньо відомих земляків – І. Козловського, м. Островського, к. Стеценка, І. Задорожнього, Т. Шевченка, к. Паустовського, М. Вовчка, О. Корнійчука, А. Малишка та багатьох інших видатних особливостей, являють собою потужний потенціал для інтенсивного розвитку екскурсійної діяльності в регіоні та активізації її внутрішніх туристичних потоків. Визнані туристично-культурні центри області – м. Біла Церква, Бориспіль, Переяслав-Хмельницький, Ржищів та інші в сукупності з широким спектром закладів сучасної модернізованої сервісної інфраструктури стрімко трансформують їх в потужних генераторів пакетів високоякісних туристичних послуг. Наявні внутрішні та міжнародні авіаційні, залізничні, автомобільні, а також річкові транспортно-магістральні сполучення до усіх регіонів України та закордон, в тому числі, із зручним виходом до провідних Чорноморських портів, формують розгалужену мережу внутрішніх транспортних туристичних коридорів, що є щільно насиченими численними готельними і ресторанними комплексами , авто кемпінгами, зонами для розваг і відпочинку туристів (110 закладів розміщення місткістю 3500 чоловік). Самобутність природних ландшафтів, унікальність природних куточків, чудодійні та цінні джерела мінеральних, радонових хлоридно-наьрієвих, лікувально-столових і столових вод, дивовижні водойми, цілющі властивості лікувально-оздоровчих та санаторно-куротних закладів (47 обєктів з разовою кількістю 8685 чоловік) Броварського, Києво-Святошинського, Миронівського, обухівського, Переяслав-Хмельницького районів та Боярки, Бучі, Ворзеля, Ірпіня і Миронівки широко відомі не лише в Україні, а й далеко за її межами. Села Білоцерківського, Богуславського, Вишгородського, Кагарлицького, Переяслав-Хмельницького районів та місто Ржищів з їх історико-культурною 153

спадщиною, національними традиціями, мальовничою природою, характерною гостинністю і яскравим колоритом місцевих жителів та самобутнім побутом пропонують послуги з сільського, земельного туризму та активного відпочину (35 агросадиб з разовою місткістю обслуговування біля 250 чоловік) за найрізноманітнішими вподобаннями: прогулянки вершки на конях, риболовля, полювання, збирання грибів та ягід, участь у майстер класах з виготовлення виробів традиційних українських народних ремесел, промислів та сувенірної продукції, куштування традиційних страв, національної кухні, атракцій не святкування народних свят і масових забав тощо. За умов динамічного та впевненого зростання попиту міського населення, особливо столиці, на пакети вихідного дня та сімейний відпочинок в сільській місцевості Київщини, особливої актуальності набуває масовий, діловий та конференц-туризм. 5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля Туристична інфраструктура та сфера обслуговування в області характеризує тенденцію активного перейняття та практики світового досвіду розвитку туріндустрії – будуються висококласні туристичні і культурно-історичні центри, аквапарки, SPA-курорти з повним супутнім комплексом готельної, ресторанної та розважально-торгової інфраструктури. Приємно констатувати, що галузь туризму і курортів в Київській області активно розвивається, набуваючи дедалі вагомого значення в економічній, соціальній та культурній сферах, якісно зростає сектор туристичного бізнесу, пропонується велика кількість внутрішніх маршрутів. Лише протягом 2008 року – І кварталу 2009 року на туристичному ринку з`явилося понад 60 нових туристичних підприємств і організацій, що пропонують послуги в`їзного, виїзного та внутрішнього туризму. В сучасних умовах рівень розвитку туристично-культурної сфери свідчить про відкритість області, її загальний економічний, соціальний та культурний розвиток, інвестицій можливості та унікальні перспективи на майбутнє.

154

6. Стан земельних ресурсів та ґрунтів

155

6.1. Структура та стан земельних ресурсів Структура земельного фонду

5% 1% 2%

23%

59%

Сільськогосподарські угіддя Ліси та інші лісовкриті площі Забудовані землі Відкриті заболочені землі Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями Інші землі Території, що покриті поверхневими водами

156

6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь Динаміка структури земельного фонду області Таблиця 6.1. 2000 Основні види угідь

Загальна територія

Всього, тис.га

2006

2007

2008

2009

% до % до % до % до % до загальної Всього, загальної Всього, загальної Всього, загальної Всього, загальної площі тис.га площі тис.га площі тис.га площі тис.га площі території території території території території

2812,1

100

2812,1

100

2812,1

100

2812,1

100

2812,1

100

1675,9

59,6

1674,3

59,5

1670,8

59,4

1668,4

59,3

1666,7

59,3

651,2

23,1

648,2

23,1

649,2

23,1

649,0

23,1

649,0

23,1

у тому числі: 1. Сільськогосподарські угіддя 2. Ліси і інші лісовкриті площі 3. Забудовані землі

113,2

4,0

117,3

4,1

119,3

4,2

122,3

4,3

124,3

4,4

4. Відкриті заболочені землі

49,6

1,8

49,9

1,8

50,0

1,8

49,8

1,8

49,8

1,8

5. Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями) 6. Інші землі

16,6

0,6

17,4

0,6

17,7

0,6

17,6

0,6

17,4

0,6

131,6

4,7

131,5

4,7

129,7

4,6

129,7

4,6

129,6

4,6

Усього земель (суша)

2636,7

93,8

2636,6

93,8

2636,7

93,8

2636,7

93,8

2636,8

93,8

Території, що покриті поверхневими водами

175,4

6,2

175,6

6,2

175,4

6,2

175,4

6,2

175,3

6,2

6.1.2. Деградація земель Деградація земель – природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов`язаних із землею природних компонентів. «Деградація земель» означає зниження чи втрату біологічної і економічної продуктивності і складової структури орних земель, що зволожуються дощем, зрошуваних орних земель чи пасовищ, лісів і лісистих ділянок у посушливих, напівпосушливих і сухих субгіміднихр фйонах у результаті землекористування чи дій одного чи кількох процесів, у тому числі пов`язаних з діяльністю людини і структурами розселення (вітрова, водна ерозія ґрунтів; погіршення фізичних, хімічних і біологічних чи економічних властивостей ґрунтів). Передумови для розвитку ерозійних процесів створює характер використання земель. Серед освоєних земель найбільш схильні до ерозії орні землі, що обумовлено глибокими, часто необоротними перетвореннями рослинного і ґрунтового покриву в процесі сільськогосподарського виробництва. Найбільш інтенсивно ерозійні процеси виражені на правобережжі Дніпра. Тут ними охоплено від 30-70% сільськогосподарських угідь. Північна та східна частини Київської області характеризуються незначним розвитком ерозійних процесів, тут ними охоплено до 10% сільськогосподарських угідь. На вододільних плоских ділянках ці процеси практично не мають розвитку або проявляється дуже слабо. Ураженість сільськогосподарських угідь ерозією не перевищує 1%.

157

Ерозія як фактор деградації ґрунтового покриву і екологічної небезпеки оцінюється, перш за все, інтерсивністю змиву і обсягами переміщення ґрунтового субстрату. Середньорічний змив ґрунту з орних земель часто складає 10-15 т/га, а під просапними культурами подекуди досягає 20-30 т/га. Найбільший середньорічний розрахунковий змив ґрунту орних земельу Богуславському районі – 42,3 т/га, а в цілому для орних земель Київської області середньорічний змив становить 11,0 т/га. Ерозійні процеси руйнують родючий горизонт ґрунтів, знижують вміст в ньому органічних речовин, зменшують вміст азоту, фосфору, калію, мікроелементів та ін. Наукові дослідження свідчать що внаслідок ерозії відбувається істотне зменшення вмісту гумусу в ґрунтах еродованих земель. В цілому за рік від ерозії втрачається близько 0,7 млн. т. гумусу. Серед генетичних груп грунтів найбільш еродовані чорноземи, не дивлячись на значну їх протиерозійну стійкість. Це пояснюється інтенсивним їх використанням та давністю сільськогосподарського освоєння ( таблиця 6.2.) Еродованість сільськогосподарських угідь Київської області у розрізі генетичних типів ґрунтів Таблиця 6.2. Найменування генетичних груп грунтів Дерново-підзолисті Світло-сірі та сірі Темно сірі і чорноземи опідзолені Чорноземи типові Чорноземи на пісках Разом

261625 109175

га 4688 10750

% 1,8 9,8

Змитих грунтів У тому числі слабо середньо га % га % 4062 1,6 543 0,2 5854 5,4 2968 2,7

162918

37503

23,0

23001

14,1

8422

5,2

6080

3,7

673741 1365 602824

92152 737 145830

13,7 54,1 24,2

60552 629 94098

9,0 46,1 15,6

21215 54 33202

3,2 4,0 5,5

10385 54 18530

1,5 4,0 3,1

Загальна площа, га

усього

сильно га % 83 1928 1,7

На пасовищах ерозійні процеси розвиваються менш інтенсивно. Однак внаслідок перевантаження пасовищ худоба виїдає траву під корінь та пошкоджує дерновий покрив, що спричиняє активацію цих процесів. Сіножаті розташовані переважно в знижених елементах рельєфу і тому еродовані в самій незначній мірі. Значну небезпеку для земельних угідь представляють процеси лінійної ерозії та зв`язаного з неюяроутворення. Активація яружної ерозії обумовлена антропогенним освоєнням території, яке змінило ландшафт підвищених рівнині загальні умови яроутворення. За даними 200 року на території області нараховувались 5,3 тис. га ді.чих ярів і їх активних відвершків. Найбільш густа яружна мережа відмічається на побережжі Канівського водосховища. На ділянці від Києва до с. Нові Безрадичі густота яружної мережі складає 0,7 км/ км2, від с. Трипілля до м. Ржищева – 0,5 км/ км2 , тут на окремих ділянках густота яружної мережі досягає 3 км/ км2, а щільність ярів 12-15 шт. Для басейну р.Рось характерне менше розчленування ярами, тут вони відмічаються на схилах річкових долин і окремих крутосхилових балок. Басейни Ірпеня та 158

Унави характеризуються ще меншими значеннями густоти яружної мереж. Відмічені невеликі берегові яри по крутих берегах лівобережних приток Дніпра. На Поліссі процеси яружної ерозії розвиваються головним чином на лесових «островах» та на прирічкових місцевостях моренно-зандрових і зандрових рівнин. В останні десятиліття характер прояву ерозійних процесів зазнав суттєвих змін у зв`язку з помітно збільшеним техногенним навантаженням на довкілля. Встановленна активація цих процесів при зрошенні, добуванні корисних копалин, неорганізованному скиданні на схили промисловопобутових стоків, різних видах будівництва, прокладанні підземних комунікацій, на побережжі Дніпровських водосховищ та при інших видах інженерно-господарської діяльності людини (техногенна ерозія). Ці види ерозії, порівняно слабо впливаючи на стан ґрунтового покриву в цілому, на окремих ділянках в ландшафтах нестійких до техногенного навантаження, можуть мати негативні екологічні наслідки. Таким чином, проблема ерозії ґрунтів у Київській області, як і в цілому в Україні, не тільки не вирішена, але і дещо загострилася і особливо це відчутно в умовах економічної кризи і реформування земельних відносин. Проведенні дослідження, а також великий дослід боротьби з ерозією грунтів свідчать про те, що окремі ґрунтозахисні заходи і навіть сукупне застосування не в змозі попередити чи значно знизити ерозійні процеси. В цих умовах, коли масштаби ерозійноїдеградації ґрунтів і спричинена нею шкода настільки значна як в економічному, так і в кологічному відношеннях, потрібні істотні зміни в господарській діяльності людини та природокористуванні. Ці зміни пов`язані насамперед з оптимізацією співвідношення природних екосистем та агроекосистем, реконструкцією агроландшафтів на екологічній основі, протиерозійною організацією території на рівні окремих сівозмінних масивів, полів і робочих ділянок. На цей час екологічно оптимізованої структури замельних угідь для України взагалі і для Київської області зокрема не розроблено. Погляди на цю проблему об`єднає лише одне – визнання необхідності зменшення сільськогосподарської освоєності і перш за все розораності земельного фонду, але в кількісному відношенні різні автори пропонуєть своє, досить відмінне одне від другого її бачення, яке до того ж не зовсім враховує структуру грунтового покриву країни і передусім в регіональному аспекті. Відомо, що екологічна стійкість агроландшафту беспосередньо залежить від того, скільки в ньому збережено природних фітоценозів. Тобто поліпшення екологічної ситуації вбачається в зниженні питомої ваги орних земель, відповідно, збільшенні площі кормових угідь, лісових насаджень, тобто екологостабілізуючих угідь, екосистеми яких функціонують за природними аналогами при мінімізованому антропогенному впливі. Йдеться, таким чином, про широку ренатуралізацію довкілля, що повинно забезпечити в першому наближенні екологічну оптимізацію природокористування. Одним із основним, якщо не головних, заходів ренатуралізації довкілля на сучасному етапі є консервація деградованих, в тому числі, еродованих 159

малопродуктивних орних земель. Суть її полягає у створенні умов для відновлення родючості деградованих ґрунтів та захисту їх від негативних процесів. Виділяють консервацію-реабілітацію і консервацію-трансформацію. У першому випадку орні землі після певного періоду вилучення з інтенсивного використання і «відпочинку» при відновленні модальних значень показників ґрунтів повертаються до попереднього використання. При консерваціїтрансформації деградовані та малородючі ґрунти необоротно вилучаються з ріллі. Зважаючи на те, що соціально-економічні проблеми можуть поставити питання про повернення земель до попереднього використання за умов усунення кризових явищ, необхідно мати на увазі правомірність цих двох напрямків консервації земель. Практично безальтернативна ідея вилучення деградованих ґрунтів із сфери активного землеробства і відведення їх на консервацію можлива лише шляхом створення на них суцільного багаторічного рослинного покриву, що приводить до задерновування ґрунту і поступової його регенерації в умовах біологічного кругообігу. Ця ідея є досить привабливою та простою, хоча після консервації земель не менш актуальним є питання надійного протиерозійного їх захисту. При дво- та трирічному вирощуванні багаторічних трав відновлюється структура ґрунту, в ньому накопичується органічна речовина, що рівноцінна застосуванню 20 т гною на 1 га. В Інституті землеустрою УААН розроблно підходи щодо визначення земель з деградованими та малородючими ґрунтами. Площа таких земль у Київській області складає 150,0 тис. га (10,7% від всієї площі ріллі). У першу чергу консервації підлягають орні орні землі, ґрунти яких знаходяться у кризовому та катастрофічному стані, таких земель 81,4 тис. га, у тому числі 57,7 тис. га з них відводиться під реабілітацію і 23,7 тис. га під трансформацію. Площа еродованих ґрунтів орних земель, які першочергово виводяться на консервацію, становить 16,1 тис. га, з них під реабілітацію відводиться 14,3 тис. га і 1,8 тис. га під трансформацію. Консервацію еродованих грунтів передбачається виконати дифференційовано по видах сільськогосподарських угідь. Залуженню підлягають орні землі з ухилами понад 5 градусів, з компактними масивами середньо і сильнозмитих грунтів, а також їх комплекси зі слабозмитими. Рекомендується використовувати їх під лукопасовищні угіддя з нормованим випасанням худоби. Також підлягають залуженню орні угіддя з середньозмитими ґрунтами на складних схилах крутістю 3-5 градуси, а малопродуктивні круті схили (>7 градусів) заліснюються. З огляду на екологічну доцільність виконано оптимізацію структури ґрунтового покриву лукопасовищних угідь. На тих же засадах, що були використані для орних земель, проведено перерозподіл ґрунтів легкого механічного складу, які виводляться під ліс. Це стосується, в першу чергу, пасовищ, бо випасання худоби на таких ґрунтах часто веде до деградації рослинного покриву, а то і повного знищення дернини. Незахищена рослинністю грунтова поверхня стає осередком дефляції. Разом з тим, у складі сіножатей знаходяться грунти, які краще використовувати під пасовищами. Це, перш за все, грунти автоморфного ряду, 160

такі як грунти на глинах та ін. Продуктивність їх невисока, до того ж їх обробіток і сінокосіння супроводжується підвищеним зносом і поомками сільськогосподарської техніки. Більш доцільно використовувати під пасовищами і сильнозмиті грунти, де виключається використання техніки. В цілому в Київській області сільськогосподарська освоєнність має скласти 56,5%, розоренність 44,6%. В той же час збільшиться питома вага територій з постійним рослинним покривом: сіножатей – з 4,0% до 5,7% , пасовищ – з 4,4 % до 4,7%, лісів – з 23,2 до 24,7%. Збільшиться площа боліт з 1,8% до 1,9% за рахунок грунтів, які відводяться під регенерацію. Збагачення агродандшафту природними екосистемами сприятиме збільшенню його біорізноманіття, підвищенню стійкості, опору ерозійним процесам та дозволить покращити екологічну ситуацію. Разом з тим скорочення площі ріллі у зв`язку з переведенням деградованих і малопродуктивних земель в інші види угідь породжує проблеми, зумовлені помилками на перших етапах проведення земельної реформи. Правильним було б виконати цю роботу при здійсненні роздержавлення та паювання земель, тепер же виникає необхідність внесення змін у проекти паювання щодо вартості грошової оцінки сільськогосподарських угідь, а також у сертифікати на право на земельну частку (пай). Однією з найбільш складних проблем з усього комплексу регулювання ерозійних процесів є боротьба з ярами, яка потребує значних затрат і довготривалих наукових досліджень. Слід відмовитись від невірного формального уявлення про те, що при значному відсотку площ водозборів зайнятих лісом, необхідність у проти яружних засобах відпадає. Встановлювати доцільність застосування тих чи інших заходів потрібно виходячи не з відсотків лісистості, а з фактичного розповсюдження ярів та їхніх генетичних особливостей. У межах Київської області яри найбільш часто розвиваються в породах лесової формації і значно рідше в інших відкладах. При цьому, в залежності від складу і фізико-механічних властивостей лесових та підстилаючих порід формуються різні генетичні типи яружних верхів`їв. Виділені такі генетичні типи яружних верхів`їв: просадово-ерозійні, просадовосуфозійно-ерозійні, тектоніко-ерозійні, ерозійні та ерозійно-обвальні. Для закріплення ярів з просадово-ерозійним і просадово-суфозійноерозійним генетичними типами верхів`я рекомендується застосовувати протиерозійні гідротехнічні споруди відповідного типу, з тим щоб відвести поверхневі води і не допуститиїх фільтрації в просадово-суфозійну товщу. При закріпленні ярів з ерозійним генетичним типом верхів`я застосовуються як лісомеліоративні (переважно), так і гідротехнічні заходи. Боротьба з техногенною ерозією супроводжується значними труднощами технологічного, організаційного і методологічного порядку. І вона не буде успішною до тих пір, поки не утвердиться захисно-біосферна концепція природокористування , а в землеробстві – концепція адаптивного землекористування. При розробці протиерозійних заходів на землях несільськогосподарського призначення найбільш доцільне застосування ландшафтного підходу, який ґрунтується на всебічному врахуванні всіх 161

основних факторів ерозії та необхідності комплексного впливу як на окремі елементи, так і на ландшафт в цілому. Крім того, ці заходи повинні бути пов`язаними з протиерозійними заходами, що здійснюються на землях сільськогосподарського призначення. Враховуючи обмеженість земельних ресурсів, придатних для землеробства, здійснення значних програм протиерозійних заходів на ерозійнонебезпечних сільськогосподарських землях і в той же час невпинне розширення земель несільськогосподарського призначення, можна прогнозувати, що з часом фронт ерозії буде зміщуватися з сільськогосподарських земель на техногенні. Попередження ерозійних процесів та боротьба з ними в цих умовах не будуть менш актуальними ніж в даний час на землях сільськогосподарського призначення. 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси Порушення та рекультивація земель Таблиця 6.3. Землі Порушені, тис. га % до загальної площі території Відпрацьовані, тис. га % до загальної площі території Рекультивовані, тис. га % до загальної площі території

2000

2005 3,8 0,1

2006 3,8 0,1

2007 3,8 0,1

2008 3,8 0,1

2009 3,8 0,1

1,8 0,06

1,3 0,05

162

6.3. Якість ґрунтів Якість землі - характеристика земельних ділянок, що визначається з метою встановлення їхньої придатності для використання у різних сферах життя суспільства. Через багатоманітність функції землі її якість оцінюють за різними критеріями. Якість землі фіксується у державному земельному кадастрі, що містить сукупність відомостей і документів про якісний та кількісний стан земельних ресурсів, правовий режим земельних ділянок, їх розподіл між власниками та користувачами. Важливих напрямів оцінки якості землі є бонітування ґрунтів, тобто порівняльна оцінка їх якості за основними природними властивостями, що мають сталий характер і істотно впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природнокліматичних умовах. Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються фунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність. Також передбачається здійснення економічної оцінки землі, тобто її оцінки як природного ресурсу та засобу виробництва в суспільстві та лісному господарстві, а також як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі. Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання в умовних кадастрових гектарах або в грошовому виразі. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельних ділянок різного цільового призначення. Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання й охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при укладенні та виконанні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок (купівля-продаж, дарування, міна, застава тощо).

163

6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення У 2009 році Київський обласний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції виконував роботи з проведення суцільної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення. Якісна характеристика земель сільськогосподарського призначення Київської області /станом на 01.12.2009р./ Таблиця 6.4. № п/ п

Назва районів

Обстежено ріллі, тис.га

рН

Середньозважені показники родючості N К2О ЕкологоР2О5 мг/кг мг/кг Гумус агрохімічна мг/кг грунт грун % оцінка в грунту у ту балах 125 120 85 2,60 46 152 99 81 3,45 59 115 131 112 2,49 52 104 144 66 2,20 39 102 82 31 2,38 27 104 136 61 1,38 29

1 2 3 4 5 6

Баришівський Білоцерківський Богуславський Бориспільський Бородянський Броварський

33,5 62,9 30,0 55,3 9,3 22,3

6,2 6,2 6,0 6,0 5,7 5,8

7 8

Васильківський Вишгородський

51,3 3,9

6,3 5,5

159 103

111 111

92 49

3,45 1,59

58 29

9 10 11 12

Володарський Згурівський Іванківський Кагарлицький

29,9 39,0 12,93 46,9

6,4 6,2 5,6 6,4

138 162 90 161

133 132 69 138

115 97 36 115

2,98 3,19 1,84 3,55

58 60 26 68

К.-Святошинський

10,4

5,7

112

115

1,71

Макарівський

38,5

5,8

1,69

15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Миронівський Обухівський П.-Хмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищенський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський По області

41,9 24,5 45,4 12,9 26,1 51,0 32,4 31,4 39,3 33,9 38,1 825,8

6,1 6,0 5,8 5,6 6,1 5,9 6,4 6,4 6,4 5,7 6,8 6,1

146 145 122 101 156 156 154 152 136 142 145 137

140 122 138 95 144 134 103 105 144 98 140 122

110 108 104 60 106 107 98 83 118 87 104 90

3,30 2,83 2,66 1,80 3,25 3,16 3,39 2,91 3,12 2,99 3,37 2,99

63 62 55 29 69 63 59 54 61 49 66 54

164

6.3.2. Забруднення ґрунтів Розрізняють три ступені забруднення з такими наступними діями, як профілактика, перебудова та припинення використання ґрунтів. При надходженні в ґрунти доз важких металів, що не обумовлюють перевищень гранично допустимих концентрацій (ГДК), рекомендується проведення профілактичних заходів та здійснення моніторингу стану ґрунтів і рослин. В тих випадках, коли в ґрунтах і в деяких рослинах перевищуються ГДК та існує небезпека для здоров'я людей, рекомендується застосовувати меліоративні, агрономічні, селекційні заходи та розробляти організацію раціонального використання забруднених земель. Для зменшення рухомості важких металів і переходу їх до фітоценозів кислі ґрунти вапнують, лужні гіпсують, використовують фосфорні і органічні добрива, вносять іонообмінні речовини (цеоліти, гранули полістиролу, кремнійорганічні сполуки), підбирають рослини, які найменш вбирають важкі метали, наприклад — льон, конопля. Найбільш забруднені ґрунти відводять під залісення. Згідно статті 84 Земельного кодексу України, власники землі і землекористувачі, в тому числі орендарі, зобов'язані здійснювати захист земель від забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами. Для цього необхідно знати їх просторовий розподіл в межах відповідних земельних масивів. Традиційно це завдання вирішується шляхом відбору деякої кількості проб ґрунту та зразків фітоценозів в межах кожного з них для подальшого аналізу, наприклад, рентгено-флуоресцентним методом. Необхідна кількість проб, зазвичай, визначається для кожного випадку з вимог задоволення умовам репрезентативності їх статистик.

165

Щільність забруднення сільськогосподарських угідь Київської області радіонуклідами цезію та стронцію станом на 1 січня 2010 року. Таблиця 6.5. Щільність забруднення, Кі/км2 Назва району, рік обстеження 1

Згурівський, 2007

Яготинський, 2007

Вишгородський, 2007

К.Святошинський, 2007

С/г угіддя

2 Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища

Площа, тис.га

До 1

3 41,15 40,73 0,01 0,07 0,34 31,08 30,49

4 41,15 40,73 0,01 0,07 0,34 31,08 30,49

0,55 0,04 7,61 7,56 0,04 0,01

0,55 0,04 7,40 7,35 0,04 0,01

18,59 16,47 1,85 0,23

18,56 16,44 1,85 0,23

0,04

Цезієм-137 1-5 5-15 в т.ч. в т.ч. Всього Всього торф торф 5 6 7 8

більше 15 в т.ч. Всього торф 9 10

Стронцієм-90 0,02-0,15 0,15-3,0 в т.ч. в т.ч. Всього Всього торф торф 11 12 13 14

Більше 3 15

0,68 0,68

0,21 0,21

0,87 0,87

2,38 2,38

0,03 0,03

166

Всього в т.ч. рілля Бородянський, Багат нас 2007 Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Макарівський, Багат нас 2007 Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Богуславський, Багат нас 2008 Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Володарський, Багат нас 2008 Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Тетіївський, 2008 Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Васильківський, Багат нас 2009 Сіножаті Пасовища Всього Фастівський, 2009 в т.ч. рілля Багат нас

21,53 20,49 0,03 0,44 0,57 39,29 38,49

21,41 20,37 0,03 0,44 0,57 39,14 38,34

0,12 0,12

2,32 2,32

0,15 0,15

1,94 1,94

0,25 0,25

0,37 0,43 30,08 30,08

0,37 0,43 27,72 27,72

2,36 2,36

1,26 1,26

0,06 0,06

29,88 29,88

0,12 0,12

40,69 40,69

0,71 0,71

41,15 41,15

38,48 38,48

2,67 2,67

1,3 1,3

32,94 32,11 0,83

32,87 32,11 0,76

0,07

0,18 0,18

0,07

167

П.Хмельницький, 2008

Баришівський, 2009

Ставищенський, 2009

Поліський, 2005

Бориспільський, 2005 – 2006

Білоцерківський, 2005

Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища

47,09 47,09

38,82 38,82

37,00 37,00

17,73 17,73

16,49 16,49

49,57 49,57

63,52 63,52

56,32 56,32

1,05 1,05

0,93 0,93

0,31 0,31

12,02 12,02

5,71 5,71

0,83 0,83

7,20 7,20

168

Іванківський, 2009

Таращанський, 2005

Кагарлицький, 2006

Броварський, 2006

Сквирський, 2006

Рокитнянський, 2006

Обухівський, 2006

Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас

15,99 15,99

15,22 15,22

0,77 0,77

2,32 2,32

31,26 31,26

29,54 29,54

1,72 1,72

45,00 45,00

43,24 43,24

1,76 1,76

22,80 22,80

50,99 50,99

50,54 50,54

0,45 0,45

1,49 1,49

26,10 26,10

21,58 21,58

4,52 4,52

1,26 1,26

23,50 23,50

1,17 1,17

0,97 0,97

0,26 0,26

0,90 0,90

169

Миронівський, 2007

Всього по області:

Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища Всього в т.ч. рілля Багат нас Сіножаті Пасовища

41,87 41,87

845,24 839,38 2,76 1,68 1,42

821,97 816,18 2,69 1,68 1,42

0,88 0,88

22,96 22,89 0,07

0,31 0,31

32,26 32,26

8,67 8,67

Вміст в ґрунтах залишкових кількостей пестицидів в 2009 році Таблиця 6.6. Кількість проб, штук Назва району

Фастівський Васильківіський Ставищенський Всього по області:

Пестицид

ДДТ

0,0042

0,1

0,004

0,0073

0,1

0,0028

0,0022

0,0040

0,1

0,0058

0,0046

0,007

0,1

0,0036

0,0023

0,005

0,1

0,0062

0,0041

0,0079

0,1

0,0031

0,0022

0,0044

0,1

0,0059

0,00420

0,00740

0,1

із них забруднено ЗКП

із вмістом вище ГДК

серед.

мінім.

максим.

870

0,0029

0,0022

0,0057

974

ГХЦГ ДДТ

ГДК

Населений пункт, господарство, де було перевищення ГДК

Проаналізовано

ГХЦГ ДДТ

Вміст ЗКП, мг/кг

492

ГХЦГ ДДТ ГХЦГ

2336

170

6.3. Охорона земель Охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Виходячи з наявності кислих і солонцевих ґрунтів в області, для їх корінного поліпшення Київським обласним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції на науковій основі розроблена та затверджена рішенням сесії Київської облради Програма „Підвищення родючості ґрунтів у 2006 та на період до 2010 року”. Програмою передбачено в 2009 році в області провести вапнування кислих ґрунтів на площі 9,3 тис. га. Проектно-кошторисна документація виготовлена на площу 6,193 тис.га. На цій же площі проведено вапнування кислих ґрунтів. Причини недовиконання Програми – недостатнє фінансування з обласного та місцевих бюджетів. 6.4. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво Відповідно до статті 55 Закону України "Про охорону земель" фінансування заходів щодо охорони земель і ґрунтів здійснюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, в тому числі коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, від плати за землю, а також коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законом. Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України та ст.15 Закону України «Про охорону земель» державний контроль за виконанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах та місцевими державними адміністраціями, в повноваження яких входить здійснення контролю за дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням.

171

7. Надра

172

7.1. Мінерально-сировинна база На території області обліковується 309 родовищ і 3 об’єктів обліку (всього 312) з 11 видів різноманітних корисних копалин, з яких розробляється 94 родовищ і 1 об’єкт обліку. У порівнянні з іншими областями України Київська область на корисні копалини бідна. ЇЇ мінерально-сировинна база на 16,4% складається з паливноенергетичних корисних копалин (торф), на 50,5% - із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решта – це руди рідкісних металів, питні, технічні та мінеральні води. Запаси торфу підраховані на 32 родовищах і складають 29,078 млн. т промислових категорій А+В+С1. Періодично розробляється 3 родовища із запасами 29,078 млн. т. З обліку Державного балансу виключено 22 родовища в Поліському та Чорнобильському районах, де поклади торфу забруднені радіонуклідами. Видобуток торфу в 2009 році склав 13 тис. т. Торф використовується як добриво в сільському господарстві та як паливо. В Іванківському та Вишгородському районах відомо два родовища сапропелю із загальними запасами 1,285 млн. т. Одне родовище сапропелю розробляється. Видобуток сапропелю в 2009 р. не здійснювався. Київська область має добре розвинену сировинну базу будівельних матеріалів. На її території знаходиться 184 родовищ і 3 об’єкти обліку з 7 видів корисних копалин, які застосовуються у будівництві. 57 родовищ та 1 об’єкт обліку розробляються. Державним балансом враховано 5 родовищ кварцового піску для виробництва скла, які на даний час не розробляються. Найбільш перспективним до промислової розробки є Кодринське родовище, запаси якого складають 1,799 млн. т за категоріями А+В+С1. Враховуючи те, що родовище було розвідане в 1946-1950 рр. минулого століття, якісні властивості сировини потребують вивчення у відповідності до ДСТУ, які діють на даний час. Камінь облицювальний представлений єдиним Богуславським родовищем граніту, запаси якого складають 4844,75 тис.м3 промислових категорій А+В+С1. Слід зазначити, що значна кількість облицювального каменю на територію Київської області завозиться із Дніпропетровської, Житомирської, Запорізької, Кіровоградської та Черкаської областей. Державним балансом враховується 22 родовища каменю будівельного із запасами 141,03 млн. м3 промислових категорій А+В+С1. До розробки залучено 15 родовищ, видобуток на яких в 2009 р. склав 1175,5 тис. м3. Більшість родовищ каменю будівельного характеризуються невеликою кількістю розвіданих запасів, які не можуть забезпечити у повній мірі виробничі потужності кар’єрів на амортизаційний термін їх дії. Крім того, значна кількість запасів розташована на високопродуктивних орних землях. Керамзитова сировина представлена 3-ма родовищами. Видобуток глини для виробництва керамзитового гравію в 2009 р. не проводився.

173

У достатній кількості область забезпечена будівельними пісками. На її території виявлено і розвідано 38 родовищ і 3 об’єкти обліку, де пісок розглядається як супутня корисна копалина у комплексі з основною. На даний час розробляється 11 родовищ і 1 об’єкт облік, видобуток піску на яких у 2009 р. склав 977,5 тис. м3 (15,7 % від загального видобутку в Україні). Видобутий пісок повністю забезпечує потреби Київської області, а також частково вивозиться в Кіровоградську, Хмельницьку, Черкаську та інші області України. Цегельно-черепична сировина представлена 111 родовищами, запаси яких складають 188,118 млн. м3 промислових категорій А+В+С1. На даний час в експлуатації перебуває 29 родовищ, видобуток на яких в 2009 р. склав 80,622 млн. м3 (11,22 % від загального видобутку в Україні). Виробництво керамічної цегли може бути значно збільшене за рахунок використання резервних розвіданих родовищ, а також розвідки нових родовищ і раціонального використання видобутої сировини. Питні та технічні підземні води в Києві та Київській області для господарсько-питного і виробничо-технічного водопостачання розвідані на 88 ділянках. У 2009 році розроблялось 33 ділянки. Мінеральні і природні столові підземні води м. Києва і Київської област розвідані на 6 родовищах, з яких три розробляються. Сумарна кількість затверджених (балансових) запасів мінеральних вод складає 2682,0 м3/добу промислових категорій А+В+С1. Водовідбір в 2009 році становив 83,4 м3/добу. Видобувалися радонові мінеральні води для бальнеолікування і природні столові води для розливу в пляшки. Не розробляються Броварське родовище мінеральних лікувально-питних вод (віднесене до категорії рідкісних), Миронівська 2 ділянка Миронівського родовища радонових вод та Олександрійське родовище мінеральних лікувальнопитних вод.

174

Стан мінерально-сировинної бази Таблиця 7.1.

Торф Від всього по Україні,% Сапропель Від всього по Україні,%

7 8 9

13 14 15

Всього

Розробл А+В+С юється 1

А+В+ С1

С2

0,11 576 23,3

0 0 0

2,16 0 0

3,13 0 0

Розроблюється С2

Горючі корисні копалини Тверді корисні копалини, тис.т 32 3 29078 7887 3,79 5,77 3,58 8,11 2 1 1285 0.65 50 2,25 Неметалічні корисні копалини Будівельні корисні копалини, тис.т

Сировина скляна (Кварцевий пісок) Від всього по Україні,%

1799

13,16

0,8

Пісок будівельний

38+3

11+1

251895

2619

104007

3,67

9,24

0 977,56 1 15,07

Від всього по Україні,%

Всього

Погашено запасів Втрати

Балансові запаси на 01.01.2009

Видобуток

№

Баланс Сорт, марка корисної копалини

Кількість родовищ

Пісок для автошляхового покриття Від всього по Україні,% Пісок для автошляхового покриття, будівельних розчинів Від всього по Україні,% Пісок для баласту будівельних розчинів Від всього по Україні,% Пісок для бетону Від всього по Україні,% Пісок для бетону, автошляхового покриття Від всього по Україні,% Пісок для бетону, силікатних блоків, цегли Від всього по Україні,% Пісок для бетону, будівельних розчинів Від всього по Україні,% Пісок для будівельних розчинів Від всього по Україні,% Пісок для силікатних блоків, цегли Від всього по Україні,% Пісок для силікатної цегли Від всього по Україні,% Пісок для силікатної

7,84 5,83 8,39 0,53 Будівельні корисні копалини, тис м3

5,54

7122

24,84

6333,3

1221,3

15,2

10,29

5,71

4,15

2788

6,44 4497 4,01

0 0 0

3545,2

805,2

128,64

3,16

32,11

100

541

100

608,2

28,3

1,4

0,2

0,76

8,83

12,07

85579,2

822278

295,1

12,29

18,61

16,92

13381

6138

48,3

0,5

6,55 0 90053,86 2078 15,15 2,39 14087 -

9,19 1630,86 0,77 0

0 0 0 0

13,78 200,9 16,28 -

3,72 6,53 15,47 -

11,71

175

16 17 18

20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

32 33 34 35 36 37

цегли, будівельних розчинів Від всього по Україні,% Суміш піщано-гравійна Від всього по Україні,% Камінь облицювальний Від всього по Україні,% Камінь будівельний Від всього по Україні,% Граніт (камінь облицювальний) Від всього по Україні,% Граніт (камінь будівельний) Від всього по Україні,% Гранодіорит Від всього по Україні,% Мігматит Від всього по Україні,% Мігматит, граніт Від всього по Україні,% Сировина керамзитова Від всього по Україні,% Глина Від всього по Україні,% Суглинок Від всього по Україні,% Сировина цегельночерепична Від всього по Україні,% Глина Від всього по Україні,% Глина Від всього по Україні,% Мергель Від всього по Україні,% Наглинок

Від всього по Україні,% Пісок Від всього по Україні,% Суглинок Від всього по Україні,% Суглинок Від всього по Україні,% Глина строката Від всього по Україні,% Води питні та технічні Води мінеральні

1 1,72 1 0,47

0 0 1 0,75

6,99 354 0,12 4844,75 1,46

1396 3,54

0 0 0 0 0 0 518,75 1396 0,26 8,16 118866,1 141030,19 9560,9 9560,9 9 1,5 1,34 1,87 2,68

0 0

1175,9

4,59

2,68

3,25

4,55

2,01

4844,75

1396

3,18

7,53

3 5,45 -

0 0 -

0,26 11,59 111154,4 129687,49 9560,9 9560,9 9 2,98 3,98 3,17 4,87 3732 3732 0 3,85 4,07 0 1473,7 1473 0 0,13 0,16 0 6137 0 2506 0 29,27 0 100 0 24634.28 481 0 0 7,53 2,35 0 0 14270,28 481 0 0 6,85 2,35 0 0 10364 0 0 16,99 0 0

1114,7

3,99

6,61 61,2 6,52 0 0 0

3,97 0,6 16,22 0 0

111

188118,46

80622,66

238,5

3,41

5,82 -

6,61 -

7,96 37749,27 6,82 23717,4 98,39 10709,3 90,73 14620,49

0 0 0 0 0 0 0 0

11,22 17328,27 8,11 17280,4 100 10709,3 97,22 12055,49

0 0 0 0 0 0 0 0

9,94 156,4 18,1 0 0 9,3 100 39,3

2,82 1,1 3,16 0 0 0,1 100 0,41

88 6

33 3

100 2211 4,99 85546 5,44 4337 52,16 1306 100 -

0 0 0 0 0 0 0 0 0 -

100 636 6,77 17710,2 4,32 3597 49,62 1306 100 -

0 0 0 0 0 0 0 0 0 -

100 0 0 33,5 2,43 0 0 0 0 -

100 0 0 1,8 2,12 0 0 0 0 -

518.75

1396

176

7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази Мінерально - сировинна база Таблиця 7.2. Загальна кількість родовищ 2008 р.

2009 р.

2008 р.

2009 р.

Видобуто к сировини в 2009 р.

Торф, тис. т

Балансові запаси станом на 01.01.10 29078

Сапропель, тис. т

1285

1799

Суміш піщано-гравійна, тис. м

354

Камінь будівельний, тис. м

1175,9

Камінь облицювальний, тис. м

4844,75

Керамзит

24634,28

Пісок будівельний, тис. м

35 (3)*

38(3)*

10 (1)*

11(1)*

977,56

251895

Сировина цегельно-черепична, тис.м3

106 (2)*

111

29 (1)*

238,5

188118,46

Питні та технічні підземні води, тис.м3/добу

119,06

1140,97

Мінеральні води, куб. м/добу

83,411

2682,0

Види корисних копалин

Сировина скляна, тис. т 3

3 3

Родовища, що розробляються

141030,19

Примітка: * - об’єкти обліку

7.2. Система моніторингу геологічного середовища Моніторинг геологічного середовища – система спостережень, збирання, обробки, передавання, зберігання та аналізу інформації про стан геологічного середовища, прогнозування його змін, розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень.

177

7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість Прогнозні ресурси підземних вод (ПРПВ), тис.м3/добу Всього у т.ч. розвідані запаси Всього Баришівський Білоцерківський Богуславський Бориспільський Бородянський Броварський Васильківський Вишгородський Володарський Згурівський Іванківський Кагарлицький К.-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський П.-Хмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищенський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський Київська область

159,4 41,8 21,8 800,4 60,5 477,4 48,6 601,5 33,0 0 232,3 8,7 270,3 10,10 33,2 75,2 370,6 17,6 29,4 19,1 8,6 33,6 18,4 41,9 53,3 3466,7

К-ть РПВ 22,11 3 25,3 2 0 0 156,7 3 52,9 1 228,7 2 37,72 1 146,6 2 10,4 1 0 0 166,0 2 8,9 1 99,97 4 7,8 1 36,5 2 74,4 1 28,3 1 14,2 1 3,8 1 8,95 1 7,6 1 7,09 1 8,2 1 27,5 1 16,0 1 1195,64 33

К-ть ДРПВ 4 3 0 4 5 5 7 7 2 0 7 2 16 2 2 2 2 3 1 3 3 2 2 2 2 88

Розвіданість ПРПВ, %

Таблиця 7.3. Адміністративний район

14 61 0 20 87 48 78 24 32 0 71 102 37 77 110 99 8 81 13 47 88 21 45 66 30 34

Видобуток з прогнозних ресурсів, Освоєння, % Невикористані, 3 тис.м /добу тис.м3/добу Всього у т.ч.з розвіда- Неоцінений Прогнозні Розвідані Прогнозні Розвідані них запасів дренаж ресурси запаси ресурси запаси Всього К-ть ДРПВ 5,81 0 0 0 4 0 153,6 22,11 1,13 0 0 0 3 0 40,67 25,3 0,47 0 0 0 2 0 21,33 0 13,66 9,69 1 0 2 6 786,74 147,01 3,52 1,46 1 0 6 3 56,98 51,44 7,53 3,47 2 0 2 2 469,87 225,23 8,37 6,1 4 0 17 16 40,23 31,62 12,23 0,8 2 0 2 1 589,27 145,8 0,44 0,44 1 0 1 4 32,56 9,96 0,63 0 0 0 0 0 0,63 0 6,33 5,06 3 0 3 3 225,97 160,94 0,91 0,21 1 0 10 2 7,79 8,69 27,77 17,2 8 0 10 17 242,53 82,77 2,24 0 0 0 22 0 7,86 7,8 0,62 0,1 1 0 2 0 32,58 36,4 10,88 0,55 1 0 14 1 64,32 73,85 3,12 2,35 2 0 1 8 367,49 25,95 0 0 0 0 0 0 17,6 14,2 0,95 0 0 0 3 0 28,45 3,8 2,14 1,05 2 0 11 12 16,96 7,9 0,79 0,5 1 0 9 7 7,81 7,1 054 03 1 0 2 4 33,06 6,79 0,6 0,45 1 0 3 5 17,8 7,75 5,54 4,94 1 0 13 18 36,36 22,56 2,88 0 0 0 5 0 50,42 16,0 119,06 54,67 34 0 3 5 3347,64 1140,97

% видобутих запасів до видобутих ПРПВ

178

0 0 0 71 42 46 73 7 98 0 80 23 62 0 16 5 75 0 0 49 63 56 74 89 0 46

7.2.2. Екзогенні геологічні процеси Поширення екзогенних геологічних процесів (ЕГП) Таблиця 7.4. В П лоща ількість п проявів, од. ( п ЕГП) оширення , км2 Примітка: інформація відсутня № з/

ид

% ураженості регіону

7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр Геологічний контроль за вивченням та використанням надр здійснює відділ контролю за геологічним вивченням надр, структурний підрозділ Управління державного геологічного контролю Державної геологічної служби. У своїй діяльності Відділ керується Законом України "Про державну геологічну службу України", Кодексом України про надра, Водним Кодексом України, іншими законами України, "Положенням про державний геологічний контроль за веденням робіт по геологічному вивченню надр України", затвердженому постановою КМ України від 30.11.1994 р. № 801, іншими постановами та розпорядженнями виконавчої влади, наказами і розпорядженнями Міністерства охорони навколишнього природного України і ДГС, положеннями про ДГС, Управління, а також положенням про Відділ контролю за геологічним вивченням надр Управління державного геологічного контролю. Робота Відділу ведеться у співпраці з іншими відділами і управліннями ДГС із залученням працівників виробничих, науково-дослідних та інших, координованих ДГС, організацій. Головними завданнями відділу є забезпечення ефективного та систематичного контролю діяльності гірничодобувних підприємств на теренах України, незалежно від їх підпорядкування та форм власності. Узагальнення та аналіз матеріалів перевірок. Здійснення контролю за використанням і охороною надр, додержанням встановлених лімітів використання природних ресурсів. Координація роботи, аналіз та узагальнення звітів територіальних інспекцій держгеолконтролю щодо відповідності діючому законодавству діяльності надрокористувачів з видобування корисних копалин. Надання різносторонньої допомоги територіальним інспекціям у здійсненні ними контролю на особливо складних об`єктах надрокористування. Сприяння втіленню нових прогресивних методик в практику розробки родовищ корисних копалин, маючи на меті підвищення ефективності видобувних робіт і зменшення їх негативного впливу на навколишнє середовище. Здійснення координації та необхідного методичного забезпечення діяльності територіальних інспекцій держгеолконтролю.

179

Відділ, відповідно до покладених до нього завдань здійснює, спільно з Київською обласною територіальною інспекцією держгеолконтролю, державний контроль за: - виконанням державних програм геологічних робіт, геологічних завдань і замовлень з паливних корисних копалин; - обґрунтованістю напрямків пошукових, розвідувальних та інших геологічних робіт; - виконанням рішень з питань методичного забезпечення геологічних робіт з паливних корисних копалин; - обгрунтованістю застосування методик і технологій, якістю, комплексністю, ефективністю геологічних робіт з паливних корисних копалин; - ефективністю та цільовим використанням державних коштів, спрямованих на геологічні роботи з паливних корисних копалин; - повнотою і вірогідністю вихідних даних про кількість та якість запасів основних і спільно залягаючих корисних копалин і компонентів, що містяться в них; - своєчасністю і правильністю державної реєстрації геологічних робіт, наявністю спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами та виконанням передбачених ліцензійних умов; - дотриманням міністерствами, відомствами, підприємствами їх об'єднаннями, установами та організаціями нормативів, стандартів та інших вимог; - відповідністю геологорозвідувальних робіт і наукових досліджень державним контрактам і замовленням, а також проектам з проведення таких робіт; - повнотою вивчення геологічної будови надр, гірничо-технічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних, геолого-екологічних та інших умов родовищ корисних копалин; - використанням технічних засобів і методів ведення геологічних робіт, що виключають невиправдані втрати корисних копалин і погіршення їх якості; - виконанням надрокористувачами рішень Державної комісії України по запасах корисних копалин та інших контролюючих органів; - дотриманням під час дослідної експлуатації родовищ корисних копалин технологій, які б забезпечували необхідне їх вивчення, не знижуючи при цьому їх промислової цінності; - збереженням розвідувальних свердловин, геологічної документації, зразків порід і дублікатів проб, що можуть бути використані при подальшому вивченні надр.

180

7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр Протягом 2009 року Державним управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області було погоджено: - отримання ТОВ «Промисловий концерн «Мрія» спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами з метою геологічного вивчення з досліднопромисловою розробкою водозабору прісних вод бучанського і сеноманського водоносних горизонтів (свердловини № 1, 2, 3, 4, які планується пробурити на західній околиці с. Блискавиця Бородянського району Київської області; - отримання ПП «Надра-сервіс» спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами з метою видобування піску з Бірюківського родовища, яке розташоване за 1 км на північний схід від с. Бруки Рокитнянського району Київської області; - отримання ТОВ ім. О.Г. Бузницького спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами з метою видобування піску з родовища Мироніввське -1, яке розташоване за 1 км на північний схід від м. Миронівка Київської області.

181

8. Відходи

182

8.1 Структура утворення та накопичення відходів Сучасне життя людини неминуче пов`язано з утворенням великої кількості відходів. Накопичення відходів у навколишньому природному середовищі є одним з потенційних джерел забруднення довкілля м. Києва і значною мірою залежить від погодних умов, сезону року, ступеня благоустрою житлових будинків, рівня життя населення тощо. Відходи, при їх накопиченні в області, є джерелом суттєвої екологічної небезпеки та соціальної напруги, створюють негативний імідж місту. Разом з цим, накопичення значної кількості відходів свідчить про нездатність держави використовувати в достатній мірі такий вид місцевої сировини, якою є вторинні матеріальні ресурси. В організації цієї роботи в Україні взагалі, і в Києві зокрема, ще є значні недоліки і невикористані можливості. Захаращення міської території всіма видами відходів обумовлюють такі основні фактори: - неефективні технології переробки первинної сировини і матеріалів, що призводить до утворення значної кількості відходів; - недоліки в розробці нових та використанні наявних (вже розроблених і відомих у світовій практиці) технологій утилізації відходів на місцях їхнього утворення; - недоліки системи поводження з відходами, які не були утилізовані на місцях їхнього утворення, а також системи очищення території міста від відходів. Така система вимагає чітко встановленої організації збирання, транспортування, складування, сортування та переробки відходів за прогресивними технологіями з метою забезпечення їхнього подальшого використання в якості нових видів ресурсів, а також науково обґрунтованими засобами захоронення невикористаних відходів (сміття) на спеціально облаштованих полігонах; - недоліки існуючих механізмів (правового, інформаційного, кадрового тощо) забезпечення переробки відходів та очищення міста від сміття. Небезпечні відходи, при їхньому накопичені в місті, є джерелом суттєвої екологічної небезпеки. Накопичення їх, як на полігонах, так і на підприємствах обумовлене відсутністю ефективних новітніх технологій та потужностей по переробці відходів та вторинної сировини, можливості використання різних видів відходів для виробничо-господарських потреб. У загальній кількості накопичених відходів, що зберігаються у сховищах організованого складування та на території підприємств, найбільшу питому вагу складають відходи 3 класу небезпеки - 152941,9 т, 2 класу небезпеки - 4599,5 т та 1 класу небезпеки169,5 т (див. таблицю 8.3.) Утворення відходів І–ІІІ класів небезпеки за класами небезпеки (т) Таблиця 8.1. 2000 Усього I класу небезпеки II класу небезпеки

638 54 139

2005 9103 83 314

IIІ класу небезпеки

445

8706

2006 8816 109 388

2007 7443 83 368

2008 8989 77 335

2009 3291 44 176

8319

6992

8577

3071

183

Утворення відходів I-III класів небезпеки по районах і містах (т) Таблиця 8.2. 2005

2006

2007

2008

2009

9103,5

8815,6

7443,1

8989,3

3291,1

0,3

0,1

2,8

268,5

23,7

19,5

18,1

18,2

Богуславський

1,1

1,0

94,3

1,8

2,9

Бориспільський

741,1

738,2

316,4

134,1

9,3

Бородянський

9,7

28,0

27,5

22,4

9,6

Броварський

37,8

16,7

43,3

37,4

24,4

Васильківський

5041,5

5344,1

2689,5

3168,1

1836,4

Вишгородський

158,1

141,4

152,5

195,2

276,2

Володарський

0,0

Згурівський

2,2

1,0

402,0

171,0

78,0

Іванківський

5,0

7,8

13,7

4,3

11,6

Кагарлицький

3,1

1,6

3,1

4,0

3,0

К.-Святошинський

34,0

89,8

75,2

73,3

69,5

Макарівський

30,3

11,6

19,2

3,0

3,8

Миронівський

13,2

5,7

10,1

5,1

0,8

Обухівський

391,3

60,9

96,9

358,0

100,4

П.-Хмельницький

–

Поліський

–

Рокитнянський

0,2

–

Сквирський

0,8

0,9

9,6

4,0

0,4

Ставищенський

0,2

0,4

Таращанський

1545,2

1,1

1327,7

1,7

1,4

Тетіївський

166,8

830,8

499,6

251,6

15,2

Фастівський

0,4

0,2

0,0

3,4

Яготинський

19,0

14,4

23,7

32,5

32,3

міста Біла Церква Березань Бориспіль Бровари Буча Васильків Ірпінь П.-Хмельницький Ржищів Славутич Фастів

484,1 – 18,8 15,2 … 27,7 44,8 – – 6,4 36,7

1163,2 0,0 25,8 57,3 … 76,8 32,7 – – 13,1 126,9

1286,8 0,0 28,4 47,5 102,0 75,6 15,8 – – 24,9 37,8

1083,6 0,1 30,1 57,0 587,3 23,8 20,3 – – 9,4 2691,8

625,0 0,1 46,1 19,6 4,8 29,3 17,4 0,4 – 12,8 35,6

Київська область райони Баришівський Білоцерківський

184

Накопичення відходів (станом на початок року) Таблиця 8.3. № з/п 1 2 3 4 5

Показник

Одиниця виміру Суб’єкти підприємницької діяльності, виробнича діяльність од. яких пов’язана з утворенням небезпечних відходів Накопичено небезпечних відходів, усього т у тому числі: відходи 1 класу небезпеки т відходи 2 класу небезпеки т відходи 3 класу небезпеки т

Кількість Примітка 359

157710,9

169,5 4599,5 152941,9

Наявність відходів I–III класів небезпеки у спеціально відведених місцях або об’єктах та на території підприємств по районах і містах (т) Таблиця 8.4. Київська область райони Баришівський Білоцерківський Богуславський Бориспільський Бородянський Броварський Васильківський Вишгородський Володарський Згурівський Іванківський Кагарлицький К.-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський П.-Хмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищенський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський міста Біла Церква Березань Бориспіль Бровари Буча Васильків Ірпінь П-Хмельницький Ржищів Славутич Фастів

2005 158365,4

2006 158589,2

2007 159766,0

2008 158705,5

2009 157710,9

31,0 721,8 25,9 741,9 10,6 151699,7 6,8 0,5 – 5,7 46,3 7,8 5,8 17,0 12,8 34,4 10,8 – – 17,3 0,1 16,1 163,1 0,1 71,3

28,4 136,1 24,2 692,3 91,1 151698,8 7,1 1,8 – – 99,7 7,8 23,1 5,6 12,8 34,3 25,3 – – 15,3 – 33,1 595,5 0,1 57,1

21,5 128,3 326,4 276,8 1,8 151710,4 13,9 1,8 – 770,1 32,7 3,1 18,9 – 12,8 29,4 9,0 – – 8,3 – 513,1 622,6 0,1 57,0

21,5 128,9 28,4 86,2 1,7 151729,9 32,0 1,9 – 811,5 29,9 3,6 17,6 – 12,9 25,4 4,1 – – 6,6 – 100,7 247,6 – 57,0

0,0 129,2 28,8 63,0 1,7 151729,2 32,3 4,7 – 213,2 28,9 3,1 15,3 – 12,3 11,7 – – – 3,7 – 28,7 10,6 – 57,0

4058,6 0,6 0,3 626,8 … 2,6 5,9 – – 0,7 23,1

4319,6 0,7 0,3 633,6 … 2,9 5,8 0,6 – 1,0 35,2

4521,2 0,1 18,8 626,1 11,2 2,8 4,8 0,6 – 3,2 19,2

4676,3 0,2 25,8 625,3 1,4 2,7 3,2 0,6 – 1,1 21,5

4685,8 – 10,7 622,7 – 2,6 4,4 0,4 – 3,5 7,4

185

8.2.Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) Поводження з відходами – дії, направлені на попередження (мінімізацію) утворення відходів, збір, транспортування, обробку (переробку), утилізацію, видалення, знешкодження та захоронення, включаючи контроль за цими операціями і нагляд за місцями видалення. Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки (тис. т) Таблиця 8.5. № з/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Показники Утворилося Одержано від інших підприємств у тому числі з інших країн Використано Знешкоджено (знищено) у тому числі спалено Направлено в сховища організованого складування (поховання) Передано іншим підприємствам у тому числі іншим країнам Направлено в місця неорганізованого складування за межі підприємств Втрати відходів внаслідок витікання, випаровування, пожеж, крадіжок Наявність на кінець року у сховищах організованого складування та на території підприємств

2000 рік 2006 рік 2007 рік 0,638 0,344 Х

2008 рік 2009 рік

0,152 Х

8,816 0,019 X 2,7 0,9 X

7,443 0,055 X 2,61 0,065 0,011

8,989 0,733 Х 1,321 3,398 2,659

3,291 0,008 1,6 0,007 0,006

0,02

0,5

0,317

0,147

0,038

0,282 -

4,37 -

4,761 -

5,524 -

2,456 -

0,004

0,076

0,03

0,003

0,007

11,113

158,589

159,766

158,705

157,711

186

Інформація про кількість сміттєзвалищ (полігонів) станом на 01.01. 2010 року Таблиця 8.6. № з/п 1

Назва одиниці адміністративнотериторіального устрою регіону 2

1 2 3 4

Баришівський Білоцерківський Богуславський Бориспільський

5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

Бородянський Броварський Васильківський Вишгородський Володарський Згурівський Іванківський Кагарлицький Києво-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський Переяслав Хмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищанський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський Всього

18 19 20 21 22 23 24 25

1 2 3 4 5 6

Кількість

Площі під твердими побутовими відходами, га

3 Сміттєзвалища 2 3 1 3

Зміни площі (+/-) у відношенні до попереднього року

4 0 0 0 0

1 2 2 1 1 1 2 1 1 1 1

14,0 21,8 1,5 18,04 (1 рекультивоване) 13,5 16,6 12,1 5,0 3,7 3,6 2,9 7,0 4,1 4,0 5,0

1 1 1 1 1 2 1 27

2,0 10,02 2,2 2,8 2,2 24,4 5,0 181,46

0 0 0 0 0 0

Полігони Білоцерківський 1 10,6 Бориспільський 1 25,0 рекультивовано Броварський 1 17,0 Києво-Святошинський 1 16,8 Обухівський 1 56,3 Зона відчуження ЧАЕС 2 18,0 та м. Славутич Всього 6 143,7 Заводи по переробці твердих побутових відходів -

0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0

0 0 0 0 0 0 0 0 0

0 -

187

Поводження з непридатними пестицидами Таблиця 8.7. № з/п 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23. 24. 25. 26. 27.

Район Баришівський Білоцерківський Богуславський Бориспільський Бородянський Броварський Васильківський ВишгородськийВолодарський Згурівський Іванківський Кагарлицький К-Святошинський Макарівський Миронівський Обухівський ПереяславХмельницький Поліський Рокитнянський Сквирський Ставищанський Таращанський Тетіївський Фастівський Яготинський Ірпінський регіон Зона відчуження ЧАЕС Усього

Перезатарено впродовж року, т 47,432 45,410 -

Знешкоджено впродовж року, т -

Утворено (виявлено) Кількість на впродовж року, т кінець року, т -

45,5 122,922 44,2 76,6536 75,0 12,0 40,2 Відсутні 10,31 331,633 19,4 272,1 11,5 117,0101 8,457 21,759

15,8

Відсутні Відсутні 64,8 11,7 177,179 10,6 86,8 60,1 Відсутні

49,745

92,84215

49,745

1685,3687

На виконання наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.03.2008 № 111 «Про проведення у 2008 році інвентаризації непридатних пестицидів та запровадження регулярного обміну інформацією щодо їх обліку» Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області була проведена інвентаризація непридатних до використання пестицидів. Підчас проведення інвентаризації не були враховані пестициди, які знаходяться на території зони відчуження ЧАЕС. В 2009 році Державною екологічною інспекцією в Київській області надано інформацію, що на території зони обліковується 49,745 т непридатних пестицидів. У листопаді-грудні 2009 року в рамках міжнародного проекту “Зниження гострих ризиків від непридатних пестицидів в Україні” ВЕГО “МАМА-86” провела роботи з перезатарювання та вивозу непридатних пестицидів з Бородянського та Макарівського районів Київської області на тимчасове зберігання до Державного підприємства “Національний центр поводження з небезпечними відходами”. 188

В ході робіт з перезатарювання були повністю очищені місця розташування непридатних до використання пестицидів в складах Бородянського району, а саме: с. Качали, с. Лубянка, с. Майданівка, с. Нова Гребля, с. Нове Залісся, с. Шибене. Загальна кількість вивезених з Бородянського району дорівнює 47,43225 т. У Макарівському районі були повністю звільнені від непридатних до використання пестицидів склади в наступних селах: Великий Карашин, Мостище, Рожів. Частково очищені склади в с. Забуяння. Загальна кількість вивезених з Макарівського району дорівнює 45,4099 т. Станом на 01.01.2010 на території області знаходиться 1685,368 т непридатних пестицидів. Стан зберігання заборонених і непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин у Згурівському районі Київської області

189

8.3. Використання відходів як вторинної сировини Утворення та використання вторинної сировини і відходів виробництва за 2009 рік (т) Таблиця 8.8. Утворено, т Вторинна сировина і відходи виробництва у тому числі відходи паперу та картону сировина полімерна вторинна матеріали текстильні вторинні відходи шкіряні склобій покупний фосфогіпс шлаки виробництв доменного сталеплавильного феросплавного зола та золошлакові відходи теплових електростанцій і місцевих котелень відходи графітовмісні вуглевидобутку і вуглезбагачення будівельного виробництва (бетон і залізобетон), тис.м3 тверді побутові деревини, тис.щільних м3

Використано, т

2009р.

у % до 2008р.

2009р.

у % до 2008р.

1525552

94,4

588054

84,5

16772 900 110 661 16866 – – – – –

89,6 115,2 43,3 74,0 505,9 – – – – –

296115 186 87 3 26580 – – – – –

92,0 30,3 53,0 Х 547,5 – – – – –

521979

93,5

0,1

– –

– 1536

– 24,9

0,8 101640 115,4

82,6 68,9 95,1

0,2 – 27,0

216,0 – 83,9

Аналізуючи таблицю 8.11., можна відмітити, що у 2009 році утворено на 5,6% менше вторинної сировини та відходів виробництва, відповідно, знизилось використання 8.4. Транскордонні перевезення відходів Транскордонне перевезення - будь-яке переміщення відходів з району, який перебуває під національною юрисдикцією однієї країни, у район чи через район, який перебуває під національною юрисдикцією іншої країни, або у район чи через район, який не перебуває під юрисдикцією будь-якої країни, за умови, що таке перевезення стосується, принаймні, двох країн. За наявною інформацією в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Київській області транскордонних перевезень відходів з території та на територію Київської області в 2009 році не здійснювалось. 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами Рада національної безпеки і оборони України відзначає наявність у сфері поводження з відходами низки проблем та негативних тенденцій. Не забезпечуються повне збирання, максимально можлива утилізація, своєчасне знешкодження та видалення відходів, унаслідок чого прогресує їх 190

накопичення, не впроваджуються екологічно безпечні методи та засоби поводження з відходами, через що підвищується небезпечність відходів, зростають техногенні та екологічні ризики. Недостатньо впроваджуються маловідходні технології, повільними темпами створюється інфраструктура у сфері поводження з відходами, перш за все небезпечними, їх утилізації. Неналежними темпами вдосконалюється законодавство у сфері поводження з відходами, не забезпечується поетапна розбудова системи державного регулювання у цій сфері. Регулювання органами виконавчої влади діяльності у сфері поводження з відходами, впровадження системи заходів, пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження, здійснюється непослідовно, результати виконання прийнятих рішень свідчать про неефективність заходів, передбачених такими рішеннями. Наведене свідчить про незадовільний стан реалізації органами виконавчої влади державної політики у сфері поводження з відходами, про відсутність належної координації роботи міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері.

191

9. Екологічна безпека

192

9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки Екологічна безпека (екобезпека) являє собою соціоприродну та наукову реальність, є об'єктом дослідження різних наук (природничих, соціальних, юридичних та ін.), оскільки охоплює складний комплекс взаємозв'язків людини з навколишнім природним середовищем. Екобезпека — категорія соціальна, притаманна людському суспільству, формується в межах суспільних відносин. Вона має певні правові форми неправового характеру хоча і належить до явищ. Зазначена категорія характеризується, по-перше, як вічна цінність людського суспільства, що грунтується на певній системі гарантій екологічної безпеки співіснування природи і людини. Йдеться про безпеку людини в процесі: взаємодії з природним середовищем, з небезпечними речовинами (радіоактивними, хімічними, токсичними тощо), використання руйнівних або небезпечних технологій і процесів, здійснення різноманітних впливів на довкілля тощо. Вона може бути пов'язана і з не контрольованими людиною процесами (стихійні сили природи). По-друге, при забезпеченні екологічної безпеки враховуються закони природи, за якими розвиваються екологічні об'єкти. По-третє, екобезпека здійснюється під контролем держави, яка утворює цілу систему спеціальних органів. По-четверте, основою правової форми є екологічне право як самостійна правова галузь. Правове забезпечення екобезпеки є одним з основних принципів цього права. Визначення екологічної безпеки як правової категорії має різне тлумачення в еколого-правовій науці. Вважають, що її сутність полягає в захисті людини і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу; умовах збереження здоров'я людей і забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку; балансі розвитку екосистем; діяльності по захисту життєво важливих екологічних інтересів; в тому, що вона є складовою частиною міжнародної екологічної безпеки тощо. Право екологічної безпеки розглядають як комплексну галузь екологічного права, систему правових норм та інших засобів, які спрямовані на створення правових умов для реалізації суб'єктивного права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та захист його в разі порушення, а також регулювання відносин щодо здійснення екологічно небезпечної діяльності з метою запобігання погіршенню екологічної обстановки, виникненню екологічної небезпеки для природних систем, населення, інтересів держави і юридичних осіб та здійснення системи заходів у разі виникнення екологічної небезпеки щодо ліквідації небезпечних наслідків, визначення режиму використання екологічно небезпечних територій і об'єктів, встановлення особливого статусу осіб, що постраждали від негативних наслідків природної стихії чи техногенного впливу, досягнення режиму безпечного існування населення і стану довкілля на місцевому, регіональному, національному і транснаціональному рівнях. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 50) визначає екологічну безпеку як стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей, що гарантується здійсненням широкого 193

комплексу взаємопов'язаних екологічних, політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Екологічна безпека розглядається у двох аспектах. Як суб'єктивна категорія вона проявляється у процесі реалізації суб'єктивного права громадян на екологічну безпеку шляхом регулятивного та охоронного методів. Це право громадян тісно пов'язане з правом на безпечне навколишнє природне середовище для їх життя і здоров'я. З іншого боку — це об'єктивно існуюча система правового забезпечення екологічної безпеки, за допомогою якої регламентується екологічно небезпечна діяльність, режим використання природних ресурсів, охорона довкілля, попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для природних об'єктів і населення. Довкілля вважається безпечним, коли його стан відповідає встановленим у законодавстві критеріям, стандартам, лімітам і нормативам, які стосуються його чистоти (незабрудненості), ресурсомісткості (невиснаженості), екологічної стійкості, санітарних вимог, видового різноманіття, здатності задовольняти інтереси громадян. Чинне екологічне законодавство України як критерії безпеки навколишнього природного середовища передбачає спеціальні нормативи екологічної безпеки. За якісними показниками стан довкілля можна представити трьома рівнями, де його якість розглядається як сукупність природних та «набутих» властивостей, сформованих під впливом антропогенної діяльності, які відповідають встановленим екологічним, санітарно-гігієнічним нормативам, що забезпечують умови для розвитку і відтворення живих організмів, у тому числі життєдіяльності людини. Найвищий якісний рівень природного середовища являє собою чисте природне середовище. У цьому разі забруднення природного середовища є мінімальним, воно не спричиняє змін нормального екологічного стану в певному регіоні. До другого рівня слід віднести сприятливе природне середовище. Тут забруднення природного середовища можливе в межах, які не впливають на стан здоров'я людини і коли відсутні будь-які неприємні фактори, викликані специфікою окремих виробництв. До третього рівня можна віднести безпечне природне середовище. На відміну від другого рівня тут допускається можливість наявності в природному середовищі певного регіону незагрозливих для людини негативних факторів. Як зазначалося, екобезпека природних об'єктів пов'язана з безпекою громадян у сфері екології. Це є передумовою здійснення природного і невід'ємного права людини на безпечне довкілля. Об'єктами екологічної безпеки відповідно до ст. 3 Закону «Про основи національної безпеки України» є: людина і громадянин (їх конституційні права та свободи, перелік яких відповідно до Основного Закону (ст. 22) не є вичерпним); суспільство (його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси); держава (її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність). Таким чином, об'єктами екологічної безпеки є життєво важливі інтереси суб'єктів безпеки: права, матеріальні та духовні потреби особи; природні ресурси та навколишнє природне середовище як матеріальна основа державного і суспільного розвитку. 194

Суб'єктами забезпечення екологічної безпеки є: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада Національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, суди загальної юрисдикції, прокуратура України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, Збройні Сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України, громадяни України, об'єднання громадян (ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України»). У термінологічному і змістовому аспектах безпека пов'язана з антонімом «небезпека» і є його зворотною стороною. Безпека — виключення небезпеки або її зменшення до прийнятного ризику для довкілля. У частині 1 ст. 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» вказується на попередження погіршення екологічного стану і виникнення небезпеки для здоров'я людей. Екологічна небезпека — це сукупна небезпека, діяльність техногенних систем, під впливом яких виникли природні екологічні фактори та негативні природні процеси. У зв'язку з тим, що антропогенне і технічне перевантаження на довкілля постійно зростає, закріплено Перелік видів діяльності і об'єктів, що являють собою підвищену екологічну небезпеку, який зараз містить понад 22 їх види і постійно поновлюється. Правові, економічні, соціальні, організаційні основи діяльності, пов'язані з об'єктами підвищеної небезпеки і спрямовані на захист довкілля, життя і здоров'я людей від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеженню (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків, визначаються в Законі України від 18 січня 2001 року «Про об'єкти підвищеної небезпеки». Об'єктами підвищеної небезпеки вважаються такі, на яких використовуються, виготовлюються, переробляються, зберігаються або трансформуються небезпечні речовини чи категорії речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти, які є реальною загрозою виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Екологічно небезпечні види діяльності і об'єкти — це важливі чинники, які потребують розробки оптимальних заходів по забезпеченню екологічної безпеки. Правові вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки різноманітні за своїм змістом, направленістю і містяться не тільки в екологічному законодавстві, але й в інших нормативно-правових приписах держави. Категорія «екологічна безпека» з'явилась в українському законодавстві з прийняттям Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. У подальшому вона отримує конституційне закріплення, її забезпечення та захист віднесено до обов'язків і найважливіших функцій держави, а також є справою всього українського народу (статті 16, 17 Конституції України). Поряд з людиною, її життям і здоров'ям, честю й гідністю, недоторканністю безпека проголошується і визначається Основним Законом найвищою соціальною цінністю (ст. 3). Зазначені положення Основного Закону становлять конституційну основу екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до них були розроблені: Основні напрямки державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної 195

безпеки; Концепція (основи державної політики) національної безпеки України; Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року. Чинне законодавство України не тільки визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів, гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, але й визнає пріоритетні національні інтереси: забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства; збереження навколишнього природного середовища; раціональне використання природних ресурсів (ст. 6 Закону України «Про основи національної безпеки України»). Загальні положення у сфері екологічної безпеки закріплені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». Самостійного закріплення в ньому дістав принцип правового забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, який належить до основних принципів екологічного права (ст. 3). Його сутність полягає в тому, що за допомогою правових та інших заходів забезпечується підтримка безпечного стану навколишнього природного середовища для життя та здоров'я громадян, довкілля в цілому. У поресурсовому законодавстві окремо вирізняються принципи, що забезпечують пріоритет екологічних вимог перед іншими. До них належать: пріоритетність вимог екологічної безпеки; обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів; гарантування екологічно безпечного середовища для життя та здоров'я людей. Відмінною рисою цих принципів від інших є забезпечення підтримання екологічної рівноваги на території України. Законодавче закріплення отримали заходи щодо забезпечення екологічної безпеки при здійсненні різних видів господарської діяльності, які можуть негативно впливати на навколишнє природне середовище, життя і здоров'я людини. У зв'язку з цим в літературі іноді слушно зазначається, що еколого-правові норми неоднорідні і регулюють різні види правовідносин. Одні спрямовані на охорону навколишнього природного середовища, закріплюють вимоги екологічної безпеки і є обов'язковими для виконання, а інші — встановлюють обов'язки щодо дотримання екологічних вимог та здійснення різноманітних видів господарської діяльності. Недотримання вимог екологічної безпеки створює екологічно небезпечну ситуацію, яка загрожує стану навколишнього природного середовища та здоров'ю людини, спричиняє різноманітні наслідки. Вимоги екологічної безпеки в законі сформульовані за трьома напрямами: за господарськими суб'єктами, стадіями господарського процесу, видами господарської діяльності. Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» окремо закріплює вимоги екологічної безпеки за видами господарської діяльності у: сільському господарстві, промисловості, транспорті, при розміщенні та розвитку населених пунктів. Згідно зі ст. 58 Закону вимоги екологічної безпеки поширюються повною мірою на військові і оборонні об'єкти, а також на об'єкти органів внутрішніх справ і державної безпеки. Цих вимог повинні також додержуватися при дислокації військових частин, проведенні військових навчань, маневрів, переміщень військ і військової техніки. 196

Забезпечення екологічної безпеки знаходить своє правове закріплення в нормативних актах, які регулюють окремі види господарської діяльності або використання та охорону природних ресурсів. Зокрема, Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 року регулює правові відносини, пов'язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, реалізацією та безпечним для здоров'я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів (статті 3, 6—9, 13, 18—20 та ін.). Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року (статті 3, 8, 13, 17 та ін.) спрямований на попередження настання екологічної небезпеки у процесі поводження з радіоактивними матеріалами і відходами, у процесі використання ядерної енергії, на радіаційний захист населення. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 року (статті 1, 3, 4), регламентує забезпечення вимог екологічної безпеки у надзвичайних ситуаціях. Закон України «Про правовий режим території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 року зі змінами встановлює вимоги щодо екологічної безпеки в межах територій і зон, на яких запроваджено режим надзвичайних екологічних ситуацій тощо. Вимоги екологічної безпеки знаходять своє закріплення в обов'язкових нормах, правилах, стандартах щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів тощо. Так, у ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачена система екологічних нормативів. Вони встановлюють гранично допустимі викиди та скиди в навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися також нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи. Це дає змогу стверджувати, що в сучасних умовах забезпечення екологічної безпеки стало розвивається як самостійний напрямок діяльності держави і суспільства. Тому систему правових приписів у галузі забезпечення екологічної безпеки можна розглядати як самостійний складний правовий інститут в галузі екологічного права. Нині триває процес удосконалення зазначеного правового інституту. Так, в Основних напрямках державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки передбачається удосконалення законодавства в галузі забезпечення екологічної безпеки шляхом прийняття закону «Про екологічну (природно-техногенну) безпеку». 9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку Області зареєстровано 646 потенційно небезпечних об’єктів з яких 223 об’єкти підвищеної небезпеки у тому числі 30 хімічно-небезпечних об’єктів. На території області знаходиться близько 1700 тонн непридатних та заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин. 197

Умови зберігання більшості пестицидів не відповідають діючим екологічним та санітарним нормам. Більшість накопичених препаратів були свого часу заборонені до використання у зв'язку з їх високою токсичністю та негативним впливом на здоров'я населення і довкілля. Тому кожен з відведених для зберігання непридатних або заборонених до використання пестицидів склад є об'єктом потенційної небезпеки. Для знешкодження хімічних засобів захисту рослин необхідно більш ніж 30,0 млн. грн. 9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія 9.3.1. Радіаційне забруднення територій Внаслідок Чорнобильської катастрофи понад 12,37 тис.км2. (44,02%) території Київської області віднесені до різних зон радіоактивного забруднення. На радіоактивно забруднених територіях розташовано 560 населених пунктів. На сьогоднішній час гамма-фон на відстані 1 м. від поверхні ґрунту в порівнянні з 1986 року знизився в десятки-сотні разів. На територіях, в межах яких виконувалися дезактиваційні заходи III–IV зон радіоактивного забруднення, гаммафон зменшився на два-три порядки. Після розпаду в 1986 - 1988 роках коротко та середньоіснуючих радіонуклідів, їх фіксації та заглиблення, самоочищення рослинності тощо, радіологічна ситуація стабілізувалася і зараз змінюється повільно. За період 2009 р. на території Київщини, за винятком території зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, гамма-фон на поверхні ґрунту складає 10 - 25 мкР год-1, що істотно не перевищує доаварійні показники.

198

Інформація щодо щільності забруднення сільськогосподарських угідь в розрізі районів (Кі/км2) Таблиця 9.1.

Всього

в т.ч. торф

Всього

в т.ч. торф

Всього

в т.ч. торф

Більше 3

0,15-3,0

До 1

38,82

63,52

56,32 7,20

63,52

56,32 7,20

30,08

27,72 2,36

1,26

0,06

30,08

27,72 2,36

1,26

0,06

Всього

49,57

0,83

в т.ч. рілля

49,57

0,83

Всього в т.ч. рілля Багатонасінні Сіножаті

21,53 20,49 0,03 0,44

21,41 0,12 20,37 0,12 0,03 0,44

2,32 2,32

Пасовища

0,57

Всього

22,80

0,97

в т.ч. рілля

22,80

0,97

Всього

41,15

38,48 2,67

1,3

в т.ч. рілля

41,15

38,48 2,67

1,3

Всього Баришівський, 2009

0,02-0,15

в т.ч. торф

більше 15

5-15 Всього

1-5

Стронцієм-90

в т.ч. торф

С/г угіддя

Цезієм-137

Всього

Назва району, рік обстеження

Площа, тис.га

Щільність забруднення, Кі/км2

в т.ч. рілля Багатонасінні Сіножаті Пасовища Всього

Білоцерківський, 2005

в т.ч. рілля Багатонасінні Сіножаті Пасовища Всього

Богуславський, 2008

в т.ч. рілля Багатонасінні Сіножаті Пасовища

Бориспільський, 2005 - 2006

Багат нас Сіножаті Пасовища

Бородянський, 2007

Броварський, 2006

Багатонасінні Сіножаті Пасовища

Васильківський, 2009

Багатонасінні Сіножаті Пасовища

199

200

Вишгородський, 2007

Всього в т.ч. рілля Багатонасінні Сіножаті

7,61 7,56 0,04 0,01

7,40 0,21 7,35 0,21 0,04 0,01

0,87 0,87

Всього

29,88

0,12

в т.ч. рілля

29,88

0,12

41,15 40,73 0,01 0,07

2,38 2,38

Пасовища

Володарський, 2008

Багатонасінні Сіножаті Пасовища

Згурівський, 2007

Іванківський, 2009

Всього в т.ч. рілля Багатонасінні Сіножаті Пасовища

0,34

Всього

15,99

15,22 0,77

2,32

в т.ч. рілля

15,99

15,22 0,77

2,32

45,00 45,00

43,24 1,76 43,24 1,76

1,17 1,17

Багатонасінні Сіножаті Пасовища

Кагарлицький, 2006

Всього в т.ч. рілля Багатонасінні Сіножаті Пасовища

К.Святошинський, 2007

Макарівський, 2007

Миронівський, 2007

Всього

18,59

18,56 0,03

в т.ч. рілля

16,47

16,44 0,03

Багатонасінні

1,85

Сіножаті

0,23

Пасовища

0,04

Всього в т.ч. рілля Багатонасінні Сіножаті

39,29 38,49

39,14 0,15 38,34 0,15

0,37

Пасовища

0,43

Всього

41,87

0,88

в т.ч. рілля

41,87

0,88

Всього

23,50

0,90

в т.ч. рілля

23,50

0,90

Всього

47,09

1,05

в т.ч. рілля

47,09

1,05

Всього

17,73

16,49 0,93

0,31

12,02

5,71

в т.ч. рілля

17,73

16,49 0,93

0,31

12,02

5,71

1,94 1,94

0,25 0,25

Багатонасінні Сіножаті Пасовища

Обухівський, 2006

Багат нас Сіножаті Пасовища

П.-Хмельницький, 2008

Багатонасінні Сіножаті Пасовища

Поліський, 2005

201

Багатонасінні Сіножаті Пасовища

Рокитнянський, 2006

Всього

26,10

21,58 4,52

1,26

0,26

в т.ч. рілля

26,10

21,58 4,52

1,26

0,26

Всього

50,99

50,54 0,45

1,49

в т.ч. рілля

50,99

50,54 0,45

1,49

Всього

37,00

в т.ч. рілля

37,00

31,26 31,26

29,54 1,72 29,54 1,72

Всього

40,69

0,71

в т.ч. рілля

40,69

0,71

Сіножаті Пасовища Всього

32,94

32,87 0,07

0,18

в т.ч. рілля

32,11

0,18

Багатонасінні

0,83

0,76 0,07

Всього в т.ч. рілля Багатонасінні Сіножаті

31,08 30,49

0,55

Пасовища

0,04

Всього

845,24

в т.ч. рілля

839,38

Багатонасінні

2,76

0,04 821,9 22,96 7 816,1 22,89 8 2,69 0,07

Сіножаті

1,68

Пасовища

1,42

Багатонасінні Сіножаті Пасовища

Сквирський, 2006

Багатонасінні Сіножаті Пасовища

Ставищенський, 2009

Багатонасінні Сіножаті Пасовища

Таращанський, 2005

Всього в т.ч. рілля Багатонасінні Сіножаті Пасовища

Тетіївський, 2008

Фастівський, 2009

Багатонасінні

Сіножаті Пасовища

Яготинський, 2007

Всього по області:

0,68 0,68

0,31

32,26

8,67

0,31

32,26

8,67

202

9.3.2. Радіоактивні відходи В Київській області відсутні спеціалізовані підприємства та установи, що здійснюють практичну діяльність з радіоактивними відходами, проектування, вибір майданчиків, будівництво споруд та обладнання призначених для поводження з радіоактивними відходами не здійснювалося.

203

10. Сільське господарство та його вплив на довкілля

204

10.1. Ведення сільського господарства в Київській області У 2009р. загальне виробництво продукції сільського господарства порівняно з відповідним періодом 2008р. зменшилось на 2,0%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах – на 0,8%, в господарствах населення – на 3,9%. Загальний обсяг продукції сільського господарства у фактичних цінах, за розрахунками, становив 6631,5 млн. грн.

113,6

115

106,8

106,5

96,7

листопад

105,9

жовтень

110 105,4

105 100,2 97,8

98,3 95,0

94,4 92,2

92,3

95,5

94,9

95,0

травень

98,4

квітень

100

99,5

96,0

97,2

98,7

95,4

98,0

2008р.

грудень

вересень

серпень

липень

червень

березень

лютий

січень

2009p.

Рис. 10.1 Зміни обсягів сільськогосподарського виробництва(наростаючим підсумком, у % до відповідного періоду попереднього року) Рослинництво. У 2009р. виробництво продукції рослинництва порівняно з відповідним періодом 2008р. скоротилося на 3,2%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах – на 1,6%, у господарствах населення – на 4,8%. За попередніми даними, господарствами усіх категорій у 2009 році одержано 2482,9 тис.т зерна (у вазі після доробки). Порівняно з 2008р. виробництво зерна зменшилось на 4,2%, що зумовлено зниженням урожайності зернових культур (на 1,5 ц з 1 га, або на 3,7%) та площі їх збирання (на 3,9 тис.га, або на 0,6%). Сільськогосподарськими підприємствами вироблено 2207,9 тис.т зерна (89% загального валового збору), господарствами населення – 275,0 тис.т (11%), у середньому з 1 га одержано по 38,5 ц зерна, у т.ч. сільськогосподарськими підприємствами – 39,2 ц (на 0,9 ц менше, ніж торік), господарствами населення – 33,9 ц (на 5,1 ц менше).

205

Виробництво основних видів продукції рослинництва у 2009 році Таблиця 10.1. Валовий збір тис.ц

2009р. до 2008р. +, –

Площа збирання тис.га у%

Урожайність

2009р. до 2008р. +, –

у%

ц з 1 га

до 2008р. (+ , –)

Зернові і зернобобові культури – всього1

24828,6

–1099,9

95,8

644,3

–3,9

99,4

38,5

–1,5

у тому числі пшениця ячмінь

9687,2 5210,6

–1193,0 –25,2

89,0 99,5

263,0 167,7

–8,1 25,8

97,0 118,2

36,8 31,1

–3,3 –5,8

кукурудза на зерно

8491,1

524,7

106,6

133,7

–17,5

88,4

63,5

10,8

Цукрові буряки (фабричні)

7477,7

2497,9

75,0

24,7

–5,1

82,9

302,4

–32,2

Соняшник на зерно¹

926,7

105,8

112,9

44,6

–

20,8

2,4

Ріпак – усього

862,3

751,5

53,4

43,2

–20,8

67,7

20,0

–5,3

Соя

1234,2

508,6

170,1

76,4

22,3

141,2

16,2

2,8

Картопля

13897,8

–879,7

94,0

93,3

–2,2

97,7

149,0

–5,8

Овочі – всього

4610,2

–523,6

89,8

22,6

–1,1

95,4

204,0

–12,9

Плоди та ягоди

424,2

163,4

162,7

9,7

–1,8

84,3

43,7

17,7

У вазі після доробки.

У загальному валовому зборі зернових і зернобобових культур найбільше зібрано пшениці – 968,7 тис.т (на 11,0% менше, ніж торік), кукурудзи на зерно – 849,1 тис.т (на 6,6% більше) та ячменю – 521,1 тис.т (на 0,5% менше), середня урожайність пшениці знизилась на 3,3 ц і склала 36,8 ц з 1 га, ячменю – на 5,8 ц (31,1 ц з 1 га), кукурудзи на зерно – збільшилась на 10,8 ц і склала 63,5 ц з 1 га. Зменшення обсягу виробництва зерна порівняно з 2008р. відбулося у сільськогосподарських підприємствах 15 районів, і найсуттєвіше у КиєвоСвятошинському (на 32,8%) і Васильківському (на 27,6%) районах. Значно кращий врожай зерна одержано сільськогосподарськими підприємствами Іванківського (на 43,4% більше, ніж у 2008р.), Фастівського (на 31,7%), Макарівського (на 15,6% більше) районів. Виробництво соняшнику становило 92,7 тис.т і порівняно з 2008р. зросло на 12,9% за рахунок збільшення урожайності (на 2,4 ц з 1 га, або на 13,0%). Сільськогосподарськими підприємствами зібрано 89,7 тис.т соняшнику (на 13,5% більше) при середній урожайності 20,8 ц з 1 га проти 18,3 ц у 2008р. Збільшення обсягів виробництва насіння соняшнику відбулось у сільськогосподарських підприємствах 15 районів, із них найбільше в Рокитнянському (в 2,3 р.б.), Сквирському та Бориспільському (в 1,5 р.б.) районах. 206

Валовий збір цукрових буряків (фабричних) порівняно з 2008р. зменшився на 25,0% за рахунок як скорочення площ збирання (на 5,1 тис.га, або на 17,1%), так і зниження урожайності (на 32,2 ц з 1 га, або на 9,6%) і склав 747,8 тис.т при середній урожайності 302,4 ц з 1 га, у т.ч. сільськогосподарськими підприємствами накопано 704,3 тис.т (на 25,1% менше), в середньому по 305,7 ц з 1 га. Зменшення обсягів виробництва цукрових буряків (фабричних) відбулося в сільськогосподарських підприємствах 14 районів із 18, що займаються їх вирощуванням. Найсуттєвіше знижено обсяги їх валового збору сільськогосподарськими підприємствами Яготинського, Богуславського та Баришівського районів (на 97 – 91%). У господарствах усіх категорій виробництво картоплі (1390,0 тис.т) порівняно з 2008р. зменшилося на 6,0%, овочів (461,0 тис.т) – на 10,2%, що зумовлено як зниженням урожайності цих культур відповідно на 3,7% та 5,9%, так і площ їх збирання (на 2,3% та 4,6% відповідно). Загальні обсяги виробництва плодоягідної продукції (42,4 тис.т) збільшилися на 63,4% за рахунок зростання урожайності на 17,7%. Господарствами населення у 2009р. одержано 95% загального обсягу картоплі, 85% овочів, 91% плодів та ягід, 11% зерна, 6% цукрових буряків (фабричних), 3% соняшнику. Тваринництво. За 2009р. загальний обсяг виробництва продукції тваринництва порівняно з 2008р. було зменшено на 0,6%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах – на 0,2%, у господарствах населення – на 2,0%. Виробництво основних видів продукції тваринництва у січні–грудні 2009 року Таблиця 10.2. Усі категорії господарств 2009р. М'ясо1, тис.т Молоко, тис.т Яйця, млн.шт. 1

267,5 472,4 2045,6

у % до 2008р. 94,4 93,4 111,6

У тому числі сільськогосподарські господарства підприємства населення у % до у % до 2009р. 2009р. 2008р. 2008р. 215,6 94,7 51,9 93,0 204,3 101,8 268,1 87,9 1832,6 111,4 213,0 113,8

Частка господарств населення, % 2009р.

2008р.

19,4 56,8 10,4

19,7 60,3 10,2

Реалізація худоби та птиці на забій (у живій вазі).

У сільськогосподарських підприємствах (крім малих) порівняно з січнем– груднем 2008р. загальні обсяги виробництва м'яса (реалізації худоби та птиці на забій у живій вазі) збільшено у 9 районах і найсуттєвіше – у Згурівському (у 6,6 р.б.), Сквирському (на 33,4%), Кагарлицькому (на 22,9%) районах. Значне скорочення обсягів виробництва м'яса відбулося у Васильківському (на 66,6%), Макарівському (на 51,8%) та Білоцерківському (на 44,7%) районах. У структурі реалізації худоби та птиці на забій сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) частка птиці всіх видів становила 78,1% (у січні– грудні 2008р. – 77,8%), великої рогатої худоби – 7,7% (8,4%), свиней – 14,2% (13,8%). 207

В сільськогосподарських підприємствах (крім малих) у січні–грудні 2009р. обсяг вирощування худоби та птиці зменшився проти січня–грудня 2008р. на 5,3% (на 120,4 тис.ц), у т.ч. великої рогатої худоби – на 7,9%, птиці – на 7,8%; вирощування свиней збільшилося на 8,7%. Середньодобові прирости великої рогатої худоби на вирощуванні, відгодівлі та нагулі зросли на 3,3%, свиней – на 9,2% та відповідно становили 536 г та 403 г. Відношення загального обсягу вирощування худоби та птиці до реалізації тварин на забій становило 99,3% (торік – 99,5%). Перевищення обсягів вирощування над обсягами реалізації худоби та птиці на забій зафіксовано у 17 районах, суттєво менше вирощено худоби та птиці у Сквирському (76,6% від обсягів реалізації на забій) та Баришівському (82,3%) районах.

У січні–грудні п.р. порівняно з відповідним періодом 2008р. через скорочення поголів’я корів виробництво молока зменшилося на 6,6%, у т.ч. у господарствах населення – на 12,1%, але зросло в сільськогосподарських підприємствах – на 1,8% (за рахунок зростання продуктивності тварин). Середній надій молока від однієї корови в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) зріс на 640 кг (на 14,1%) і становив 5179 кг. Виробництво молока зменшено у сільськогосподарських підприємствах 15 районів, із них найсуттєвіше – у Броварському (на 52,7%) та Васильківському (на 44,2%) районах. Найбільше перевищено минулорічні обсяги у Згурівському (у 1,9 р.б.), Бородянському (на 30,3%) та Миронівському (на 19,5%) районах. Зростання продуктивності корів спостерігалося в сільськогосподарських підприємствах 21 району. Найвищі надої молока в розрахунку на одну корову одержано у Згурівському (9003 кг), Бориспільському (6430 кг) та Миронівському (6246 кг) районах. 208

Виробництво яєць від птиці усіх видів збільшилось на 11,6%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – на 11,4%. Збільшення загальних обсягів виробництва яєць спостерігалося у сільськогосподарських підприємствах 10 районів і найсуттєвіше – у Тетіївському (у 1,5 р.б.), Рокитнянському (на 37,6%) та Сквирському (на 18,0%) районах. Чисельність поголів’я основних видів худоби та птиці на 1 січня 2010 року Таблиця 10.3. Усі категорії господарств тис. голів Велика рогата худоба у т.ч. корови Свині Вівці та кози Птиця

172,6 90,1 458,6 35,8 19939,2

до 1 січня 2009р. +, – у% –3,9 –3,2 31,6 8,2 –970,6

У тому числі сільськогосподарські господарства населення підприємства до 1 січня до 1 січня 2009р. тис. тис. 2009р. голів голів +, – у% +, – у%

97,8 105,7 –8,2 92,8 96,6 41,1 –2,2 94,9 107,4 320,0 49,7 118,4 129,7 5,2 0,2 104,0 95,4 16235,2 –1587,3 91,1

66,9 49,0 138,6 30,6 3704,0

4,3 –1,0 –18,1 8,0 616,7

106,9 98,0 88,4 135,4 120,0

Загальне поголів’я великої рогатої худоби скоротилося в сільськогосподарських підприємствах 20 районів; у т.ч. корів – 14 районів; свиней – 5 районів; овець і кіз – 9 районів; птиці всіх видів – 10 районів. Найсуттєвіше скорочення загального поголів’я великої рогатої худоби спостерігалось у Бориспільському (на 49,8%), Броварському (на 38,8%) та Фастівському (на 25,5%) районах; свиней – Фастівському (на 39,9%) та Васильківському (на 15,2%) районів; овець і кіз – Баришівському (на 64,2%), Згурівському (на 60,9%) та Володарському (46,2%) районах; птиці всіх видів – Києво-Святошинському (на 100%), Згурівському (на 67,3%) та Баришівському ( на 62,5%) районах. Господарствами населення на початок січня п.р. утримувалось 38,8% загальної чисельності великої рогатої худоби (торік – 35,5%), у т.ч. корів – 54,4% (53,6%), свиней – 30,2% (36,7%), овець і кіз – 85,5% (81,9%), птиці всіх видів – 18,6% (14,8%). У січні–грудні п.р. порівняно з відповідним періодом 2008р. у сільськогосподарських підприємствах (крім малих) зросло загальне надходження приплоду поросят (на 63,9 тис. голів, або на 15,0%) та ягнят і козенят (на 0,1 тис. голів, або на 4,8%). Надходження телят зменшилося на 3,5 тис. голів, або на 7,9%. У розрахунку на 100 маток, які були на початок року, вихід телят від корів становив 66 голів (торік – 62 голови), поросят від основних свиноматок – 1670 голів (1483 голови), ягнят і козенят – 70 голів (75 голів). У сільськогосподарських підприємствах порівняно з січнем–груднем 2008р. відсоток падежу до обороту стада великої рогатої худоби і свиней збільшився на 0,1 в.п., а овець і кіз – зменшився на 0,8 в.п. і склав відповідно 1,2%, 5,8% і 2,0%. Станом на 1 січня 2010р. у сільськогосподарських підприємствах (крім малих) було в наявності кормів усіх видів 245,1 тис.т корм.од, що на 16,4% менше, ніж на 1 січня 2009р., у т.ч. концентрованих – 108,2 тис.т корм.од (на 33,0% менше). У розрахунку на одну умовну голову великої худоби припадало по 4,9 ц корм.од кормів усіх видів, у т.ч. концентрованих – по 2,2 ц корм.од (на 1 січня 2009р. – відповідно 5,6 ц та 3,1 ц корм.од). 209

10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження Внесення мінеральних та органічних добрив у грунт сільськогосподарськими підприємствами Таблиця 10.4. Загальна посівна площа, тис. га Мінеральні добрива: Всього внесено в поживних речовинах, тис. ц У тому числі: азотних, тис. ц фосфорних, тис. ц калійних, тис. ц азотно-фосфорно-калійних, тис. ц Удобрена площа під урожай, тис. га % удобреної площі Внесено на 1 га, кг У тому числі: азотних, кг фосфорних, кг калійних, кг азотно-фосфорно-калійних, кг Органічні добрива: Всього внесено в поживних речовинах, тис. т Удобрена площа, тис. га % удобреної площі Внесено на 1 га, т

2000 2005 960,659 831,9

2006 815,267

2007 816,404

2008 816,794

2009 803,765

228,508

424,079

530,545

596,4

596,86

460,66

179,368 27,727 21,412 228,508 237,287 28,4 23,8 18,7 2,9 2,2 28,4

269,246 69,293 85,54 424,079 397,205 47,7 51 32,4 8,3 10,3 51

337,37 89,35 103,83 530,545 461,666 56,5 65 41 11 13 65

361,9 105,2 129,3 596,4 501,359 61,4 73 44,3 12,9 15,8 73

406,7 85,5 104,65 596,86 563,508 69,0 73 50 10 13 73

322,52 65,44 72,70 514,779 64 57 36 10 11 -

2409,3

1221,112

1220,2

1030,373

917,299

923,372

68,112 7,1 2,5

37,148 4,5 1,47

36,201 4,4 1,5

34,936 4,3 1,26

34,639 4,2 1,1

36,262 4,5 1,1

Аналізуючи данні таблиці «Внесення мінеральних та органічних добрив у грунт сільськогосподарськими підприємствами», можна зробити висновок про те, що у 2009 в порівнянні з 2000 роком відбувається скорочення загальної посівної площі на 156, 894 тис. га, а в порівнянні з 2008 – на 13,029 тис.га. У 2009 році на 1 га посівної площі вноситься 57 кг мінеральних добрив, використовується менший об`єм як азотних та фосфорних добрив, так і калійних та азотно-фосфорнокалійних,. Що стосується органічних добрив, то порівняно з 2008 роком, у 2009-му збільшуються обсяги використання з 917,299 до 923,372 тис.т., що на 0,65% більше, відсоток удобреної площі збільшується на 0,3%. Проведення вапнування і гіпсування ґрунтів у сільськогосподарських підприємствах Таблиця 10.5. 1990 Проведено вапнування, тис.га Внесено вапнякового борошна та інших вапнякових матеріалів, тис.т

2000

2005

2006

2007

2008

2009

1,4

3,9

1,9

6,193*

4,9

6,4

12,5

10,6

– –

0,5 0,5

Вапнування ґрунтів 76,7 0,6 0,9 425,6

3,7

Гіпсування ґрунтів Проведено гіпсування, га – – Внесено гіпсу та інших гіпсовмісних порід, т – –

Примітка: * - за інформацією Київського обласного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції

210

Удобрена площа під урожай 2009 року в сільськогосподарських підприємствах по районах Таблиця 10.6.

803766

Удобрена площ, (га) мінеральними добривами органічними добривами частка частка удобреної усього усього удобреної площі, площі, % % 514779 64,0 36262 4,5

41445 71200

25113 38191

60,6 53,6

2923 7013

7,1 9,8

27477

21061

76,6

348

1,3

Бориспільський Бородянський Броварський

42328 3633

31224 1539

73,8 42,4

532 60

1,3 1,7

25915

14614

56,4

761

2,9

Васильківський

44686

14358

32,1

1432

3,2

Вишгородський

2286

165

7,2

161

7,0

Володарський

36900

31079

84,2

584

1,6

Згурівський

38731

28823

74,4

663

1,7

Іванківський

8721

2973

34,1

0,2

Кагарлицький

50357

31825

63,2

1199

2,4

К.-Святошинський

9676

4390

45,4

1097

11,3

Макарівський

10478

4186

39,9

787

7,5

Миронівський

45820

30499

66,6

788

1,7

Обухівський

24586

15638

63,6

2537

10,3

П.-Хмельницький

44817

30834

68,8

3486

7,8

Поліський

4179

116

2,8

–

Рокитнянський

29798

18872

63,3

3231

10,8

Сквирський

54565

29299

53,7

612

1,1

Ставищенський

37832

30838

81,5

4831

12,8

Таращанський

38299

25875

67,6

414

1,1

Тетіївський

39843

27203

68,3

1636

4,1

Фастівський

27488

19029

69,2

846

3,1

Яготинський

42706

37035

86,7

301

0,7

Посівна площа,

(га) Київська область райони Баришівський Білоцерківський Богуславський

211

10.3 Використання пестицидів у сільському господарстві Застосування засобів захисту рослин Таблиця 10.7. Витрати засобів захисту рослин, тис. т Площа, на якій застосовувалися засоби захисту рослин, тис. га Кількість внесених пестицидів на 1 га, кг

2000 562,4 594,6

2005 753 1102,5

2006 885,3 1034,1

2007 811,2 1094,5

2008 1030,8 1459

2009 1026 1399

0,48

0,66

0,82

0,8

1,0

0,73

Проаналізувавши дану таблицю видно, що витрати засобів захисту рослин у 2009 році в порівняння з 2008 роком зменшились на 4,8 тис. т. Відповідно площа, на якій застосовувались засоби захисту, також зменшилась на 60 тис. га. Крім того кількість внесених пестицидів на 1 га в 2009 році становила 0,73 кг, що за останні чотири роки найнижча.

212

11. Вплив енергетики на довкілля 11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави Динаміка використання паливно-енергетичних ресурсів Таблиця 11.1.

Темп зміни, % до обсягу 2000 р.

40,3

2006 2007 77346,6 75529, 4 41,7 40,7

Споживання електроенергії млн. кВт.г

223,5

230,9

225,5

216,8

200,5

Темп зміни, % до обсягу 2000 р. Споживання палива, тис.т у.п.

39,7 2125,0

41,0 2289,5

40,0 2239,3

38,5 2418,5

35,6 2218,3

Темп зміни, % до обсягу 2000 р.

90,7

97,7

95,5

103,2

94,6

Споживання паливно-енергетичних ресурсів на енергетичні цілі, тис. т у.п.

2005 74759,9

2008 72868,4

2009 67388,6

39,3

36,3

Викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами паливноенергетичного комплексу у 2009 році Таблиця 11.2. Кількість підприємств

Усього стаціонарними джерелами -в тому числі за видами діяльності: Процеси спалювання в енергетиці та переробній промисловості Непромислові установки для спалювання Спалювання в промисловості

286

Обсяги Обсяг викидів на Темп зміни, % порівняно з викидів, одиницю 2008 роком тис. т реалізованої продукції, кг/грн обсягів викиди на викидів одиницю продукції, 84303,7 97,7 -

80291,6

98,5

958,3

93,9

126

3053,8

82,3

Споживання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти Таблиця 11.3. 2009 р. Всього по Київській області тис. т умовного палива /Україна, у % Вугілля кам’яне тис.т./ Україна, у % Газ природний, млн. м³ / Україна, у % Бензин моторний тис.т./ Україна, у % Газойлі (паливо дизельне)тис.т. / Україна, у % Мазути топкові важкі тис.т. / Україна, у %

3411,0/2,4 1931,1/3,1 1107,9/3,3 57,7/5,2 153,5/4,1 91,9/4,4

213

11.2. Ефективність енергоспоживання Ефективність енергоспоживання характеризується динамікою відповідних показників. Для того, щоб оцінити ефективність споживання енергоресурсів на підприємстві, необхідно, насамперед, визначити чинники, що будуть впливати на зміну цього споживання. Під чинником ефективності енергоспоживання розуміються дії — комплекс аналогічних за своєю спрямованістю заходів, — що є причиною зміни стану основних елементів виробництва, тобто зміни стану техніки, технології, організації виробництва, праці і управління, кваліфікаційного складу працюючих і поліпшення їх використання [1]. Всі чинники, що визначають рівень розвитку енергоспоживання, поділяються на зовнішні і внутрішні (див. таблицю). Внутрішніми або внутрішньозаводськими називаються чинники, що залежать від діяльності розглянутого підприємства і функціонують в рамках даного підприємства. Одним із найзначніших і таких, що прямо впливають на обсяг споживання енергії, є такий внутрішній чинник, як обсяг виробництва окремих видів продукції. При збільшенні кількості виробленої продукції частіше всього збільшується і кількість спожитих енергоресурсів. Однак, це характерно не для всіх випадків. Вплив даного чинника не можна розглядати окремо від чинника структури виробленої продукції. При збільшенні виробництва менш енергоємної продукції величина основного показника споживання енергії — енергоємності — зменшиться, а при значних структурних змінах може зменшитися і кількість споживаних енергоресурсів. Іншим внутрішнім чинником, що значно впливає на обсяг споживання енергії, є структура споживаних енергоносіїв. Тут найважливішим є ступінь ефективності їх використання, який залежить, насамперед, від якості енергії. При поліпшенні якості енергоресурсів зменшується кількість їх відходів і, відповідно, зменшується загальне їх споживання. Підвищення рівня використання вторинних енергетичних ресурсів також відіграє значну роль в економії енергоресурсів. Значно впливає на обсяг споживання енергії і технічний рівень виробництва. Сюди, насамперед, потрібно віднести наявність досконалих енергозберігаючих технологій і сучасного устаткування. Крім того, необхідно стежити за повнотою завантаження устаткування, збалансованістю потужності технологічних агрегатів і енергетичного приводу, порядку і часу проведення ремонтів устаткування. Вплив на обсяг споживання енергоресурсів має і система управління цим споживанням. Тут необхідно відзначити роль нормування, планування й обліку енергетичних ресурсів, а також особисту зацікавленість працівників в економії енергії. Отже, одним із факторів буде наявність та удосконалення системи економічного стимулювання раціонального використання енергоресурсів. Крім того, варто звернути увагу на постійне впровадження наукових розробок, винаходів і раціоналізаторських пропозицій, спрямованих на економію енергоресурсів. Всі перераховані чинники можна віднести до внутрішніх, тобто таких, зміна яких у значній мірі обумовлена політикою самого підприємства. 214

Існує також група зовнішніх чинників, до яких відносяться чинники, що не залежать від діяльності розглянутого підприємства. Вони розділяються в залежності від рівня управління промисловістю і характеру впливу на обсяг споживання енергії. В залежності від рівня управління промисловістю зовнішні чинники поділяються на: - народногосподарські чинники, що функціонують в рамках народного господарства або кількох його галузей; - галузеві чинники — в рамках галузі; - регіональні чинники — в рамках району, міста, області. В управлінні промисловістю слід визначити два основні чинники — удосконалення законодавчого регулювання та посилення впливу органів державного нагляду за споживанням енергоресурсів. За характером впливу на обсяг енергоспоживання виділяються так звані ринкові чинники: структура цін на різні види енергії (зміна цін на окремі види енергії тягне за собою необхідність зміни структури споживання енергоресурсів на підприємстві); перспектива наявності на ринку окремих видів енергоресурсів (можливе в найближчому майбутньому вичерпання якогось енергоресурсу тягне за собою необхідність його заміни іншим, що позначається на загальному обсязі енергоспоживання); кількість енергії, споживаної конкурентами для виробництва аналогічної продукції (прагнення перемогти в конкурентній боротьбі стимулює до зменшення витрат на енергію). Крім ринкового впливу, до зовнішніх чинників можна віднести і посилення екологічного і соціального значення економії енергоресурсів. Так, наприклад, плата за викиди шкідливих речовин в атмосферу значно збільшує загальну суму енерговитрат, а використання вторинних енергоресурсів знешкоджує негативний вплив на довкілля і водночас дозволяє зменшити витрати. Реалізація резервів економії енергії призведе до поліпшення стану енергетичної галузі, і, як наслідок, до поліпшення соціальної ситуації в країні або регіоні. Всі чинники, і зовнішні, і внутрішні тим або іншим способом впливають на обсяги споживання енергоресурсів. В залежності від характеру цього впливу їх можна розділити на дві групи: екстенсивні й інтенсивні. Інтенсивний і екстенсивний шляхи підвищення ефективності енергоспоживання утворюються системою внутрішніх і зовнішніх, стосовно підприємства, комплексних і часткових чинників. Під частковим чинником розуміється такий, подальше ділення якого, як правило, неможливе. Частковий чинник об'єднує всі заходи, аналогічні за напрямком свого впливу на розвиток виробничого процесу. Комплексний чинник об'єднує групу часткових. У назві комплексного чинника виражена спільна ознака, характерна для групи часткових чинників, що об'єднуються. Особливу увагу варто звернути на групу інтенсивних чинників, до яких відносяться всі дії, пов'язані з застосуванням якісно нових, більш досконалих способів використання енергії. 215

Комплексна група інтенсивних чинників підвищення технічного рівня забезпечує зростання економічної ефективності енергоспоживання за рахунок скорочення впровадження прогресивних технологічних процесів і відновлення основних фондів. При цьому зростає фондоємність продукції, але ще більш високими темпами зростає ефективність енергоспоживання. Ця форма інтенсифікації одержала назву фондоємної, тобто такі чинники вимагають великих капіталовкладень. Використання ж інтенсивних чинників, що забезпечують зростання ефективності енергоспоживання при незмінній фондоємності продукції або при її зниженні, називається фондозберігаючою формою інтенсифікації виробництва, при якій не вимагаються зовсім або вимагаються незначні капітальні вкладення. Запропонована система чинників енергоспоживання відображає основні напрямки використання енергії в промисловості, що дає можливість прослідити за споживанням різних видів енергії та намітити найбільш перспективні напрямки їх економії.

216

Динаміка використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти Таблиця 11.4. Всього, т умовного палива Первинні види палива Вугілля кам’яне,т Газ природний, тис. м³ Дрова для опалення, м³ щільних Інші види первинного палива, т умовного палива Продукти переробки палива Кокс та напівкокс з вугілля кам’яного, вугілля бурого та торфу, т. Бензин авіаційний, т. Бензин моторний, т. Фракції легкі інші, т. Паливо реактивне типу гас, т. Гас для технічних цілей, т. Гас освітлювальний, т. Газойлі (дизельне паливо), т. Мазути топкові важкі, т. Масла мастильні для процесів очищення, т. Масла мастильні, т. Пропан і бутан скраплені, т. Вазелін нафтовий, парафін, озокерит, інші мінеральні воски, т. Бітум нафтовий і сланцевий, т. Мастила відпрацьовані Присадки до мастил та палива Інші види нафтопродуктів, тон умовного палива Кам’яновугільний газ, одержаний шляхом перегонки в коксових печах тис.м³ Інші продукти переробки палива, тон умовного палива

2005 р. 3495448

2006 р. 3925074

2007 р. 3805674

2008 р. 3975024

2009 р. 3411005

1325274 1760204 36359

1796470 1631765 35712

1598286 1644096 34632

2004963 1442670 35596

1931137 1107892 28364

3233

8052

11132

8842

12658

109 79152 14 127418 36 2 152837 8297

78491 2 164577 58 161317 11107

75477 2 170464 410 174138 12374

70662 213179 49 178192 22940

4 57733 135712 36 153506 91945

8740 2479

8600 5110

8331 7291

7315 8890

4855 7579

35302 742 -

71648 101 -

49976 60 -

44334 35 1

24953 31 1

4397

6110

217

Використання основних видів енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти за видами економічної діяльності у 2009 році Таблиця 11.5.

Всього Сільське господарство, мисливство та лісове господарство Промисловість Добувна Переробна У тому числі металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення та ядерних матеріалів Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води Будівництво Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку Діяльність транспорту та зв’язку Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям Державне управління Освіта Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги Інші види діяльності

Витрачено т умовного палива 3411005

Витрати палива в натуральному вимірі вугілля кам’яне

газ природний

бензин моторний

газойлі (паливо дизельне)

1931137

1107892

57733

153506

289103

2417

137810

16645

68466

2527362 4844 284681

1916625 1053 7353

773327 170052

15320 157 11323

23671 2491 18915

6975

4689

410

476

14940

11935

139

219

122392

4605

68001

6526

11172

2237837

1908219

603275

3840

2265

56753

854

7892

5515

11874

31999

522

9372

4637

9069

398109

698

119425

6500

34258

18458

10753

1762

2034

57341 7567

9448 8

31194 4813

2838 615

2107 566

14885

517

9634

1833

119

9428

3672

2068

1342

218

11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі Вплив на довкілля ТЕС. Виробництво електроенергії на ТЕС супроводжується виділенням великої кількості теплоти, тому такі станції, як правило, будуються поблизу міст і промислових центрів для використання (утилізації) цієї теплоти. Зважаючи на обмеженість світових запасів мінерального палива, вчені й технологи продовжують працювати над поліпшенням параметрів енергоблоків, підвищенням їхніх коефіцієнтів корисної дії (ККД), що забезпечує ощадливіше витрачання палива. Так, істотну економію палива дає збільшення одиничної потужності енергоблоків. Сьогодні на ТЕС установлюються енергоблоки потужністю 1000—1200 МВт. Сучасна технологія дає змогу підвищити цю потужність до 3000 МВт, що заощадить кілька процентів палива. Подальше зростання потужності блоків (до 5000 МВт) можливе в разі запровадження так званих кріогенних генераторів, які охолоджуються зрідженим гелієм. Знизити питому витрату палива вдається також підвищенням ККД генераторів ТЕС. Нині максимальне значення ККД становить близько 40 %, але в принципі його можна збільшити до 60 % за рахунок упровадження перспективних магнітогідродинамічних (МГД) генераторів, дослідні зразки яких сьогодні випробовуються в ряді країн. Спалювання мінерального палива супроводжується сильними забрудненнями довкілля. Розглянемо головні з них. Забруднення атмосфери газовими й пиловими викидами. Під час спалювання вуглеводневого палива в топках ТЕС, а також у двигунах внутрішнього згоряння виділяється вуглекислий газ, концентрація якого в атмосфері збільшується приблизно на 0,25 % за рік. Це спричинює розігрівання атмосфери за рахунок парникового ефекту . З труб ТЕС і вихлопних труб автомобілів у атмосферу викидаються також оксиди сірки й азоту, внаслідок чого випадають кислотні дощі. Атмосфера забруднюється й дрібними твердими частинками золи, шлаку, не повністю згорілого палива (сажа). Для зменшення шкоди від цих забруднень вдаються до таких технологічних заходів: – вугілля перед його спалюванням у топках ТЕС очищають від сполук сірки; –вловлюють із диму ТЕС оксиди сірки й азоту, пропускаючи його крізь спеціальні поглиначі; – частинки золи й сажі вловлюють за допомогою установок типу «Циклон» та іншими способами; – для зменшення токсичності вихлопних газів автомобілів застосовують регулювання двигунів, переходять на «екологічно чисті» марки палива, встановлюють на автомобілях спеціальні каталізатори, що допалюють чадний газ до вуглекислого, і т. д. Радіоактивне забруднення. У викопному вугіллі й пустих породах містяться домішки природних радіоактивних елементів (урану, торію та ін.). Після спалювання вугілля ці елементи концентруються в частинках золи, яка виявляється більш радіоактивною, ніж вихідне вугілля й пусті породи (сланці тощо). Таким чином відбувається радіоактивне забруднення атмосфери й земної поверхні. 219

Щоправда, воно не настільки небезпечне, як радіоактивне забруднення від АЕС (див. нижче), оскільки у вугіллі й вугільних породах містяться радіоактивні ізотопи, що існують у біосфері впродовж мільярдів років, і до них живий світ пристосувався. Більшість рослин і тварин не нагромаджують ці ізотопи у своєму організмі, на відміну від штучних радіонуклідів, які викидаються АЕС. Розроблені методи очищення відхідних газів ТЕС від частинок золи дають змогу зменшити це забруднення в 100—200 разів і звести його в такий спосіб майже до фонового рівня. Забруднення земної поверхні відвалами шлаків і кар'єрами. Після спалювання в топках ТЕС вугілля залишається багато твердих відходів (шлаку, золи). Вони забирають великі площі землі, забруднюють підземні й поверхневі води шкідливими речовинами. Ще більші ділянки землі порушуються величезними вугільними кар'єрами. Так, шлакові відвали й терикони пустих порід лише в Донбасі займають площу понад 50 тис. га, і вона дедалі збільшується. Зменшення шкоди від такого забруднення досягається утилізацією (корисним використанням) шлаків і пустих порід, з яких виготовляють будівельні матеріали, засипають ними яри, болота й кар'єри під час рекультивації. Ефективними є й економічні санкції, зокрема введення високої платні за порушення земель, особливо родючих. Завдяки цим обмеженням у більшості західних країн відмовилися від кар'єрного способу видобування корисних копалин у сільськогосподарських районах, оскільки платня за землю виявляється вищою, ніж та вигода, яку може дати відкритий спосіб розробки родовища порівняно з шахтним. В Україні питання про відведення сільськогосподарських земель під будівництво великого кар'єру або ТЕС вирішує найвищий законодавчий орган країни — Верховна Рада. Вплив на довкілля АЕС. атомна енергетика настільки згубно впливає на біосферу, а потенційна небезпека аварії на АЕС така велика (адже це — техніка, й не можна дати стопроцентної гарантії її безвідмовності), що обстоювати цей спосіб добування енергії недопустимо й аморально. Паливний енергетичний цикл АЕС передбачає видобування уранової руди й вилучення з неї урану, переробку цієї сировини на ядерне паливо (збагачення урану), використання палива в ядерних реакторах, хімічну регенерацію відпрацьованого палива, обробку й поховання радіоактивних відходів. Усі ці операції (рис. 4. 1.) супроводжуються небезпечним радіоактивним забрудненням природного середовища. Жоден із запропонованих методів зберігання радіоактивних відходів нині не є задовільним. Проблему необхідно вирішити до того, як різко збільшиться кількість атомних електростанцій, що закриваються. Забруднення починається на стадії видобування сировини, тобто на уранових рудниках. Після вилучення урану з руди залишаються величезні відвали слабко радіоактивних пустих порід — до 90 % добутої з надр породи. Ці відвали забруднюють атмосферу радіоактивним газом радоном, небезпечним для біоти 220

(наприклад, медики довели, що внаслідок вдихання повітря з підвищеним умістом радону в ссавців розвивається рак легень). Кількість радіоактивних відходів зростає на стадії збагачення уранової руди, з якої виготовляють твели — спеціальні елементи, що виділяють тепло, котрі надходять потім на АЕС. У реактор типу РБМК (сумнозвісний після аварії на Чорнобильській АЕС) завантажується близько 180 т таких твелів, які в результаті роботи реактора перетворюються на високорадіоактивні відходи. АЕС — це, по суті, підприємство, яке поряд з електроенергією виробляє величезну кількість украй небезпечних речовин. Відпрацьовані твели кілька років зберігаються на території АЕС у спеціальних басейнах із водою, поки трохи знизиться їхня радіоактивність, після чого в особливих контейнерах спеціальними поїздами їх перевозять на фабрику для регенерації ядерного палива. Тут твели обробляють, вилучаючи з них уран, який іще не «вигорів», і виготовляють із нього нові твели. Сьогодні на всіх АЕС України нагромаджено до 70 тис. м3 радіоактивних відходів, 65,5 млн. т — у видобувній та переробній урановій промисловості, 5 тис. м3 — в Українському державному об'єднанні «Радон» та 1,1 млрд. м3 відходів міститься в зоні відчуження ЧАЕС. Близько 85—90 % радіоактивних відходів належать до категорії низько- та середньоактивних. Сказане цілком стосується й самих АЕС. Через 25—30 років експлуатації все їхнє обладнання, апаратура, місткості, приміщення, транспортні засоби й т. д. стають настільки радіоактивними, що їх необхідно демонтувати й поховати на сотні років. А для поховання лише одного реактора потрібно близько 40 га землі. Немає жодного іншого енергоносія, використання якого залишало б хоч приблизно стільки відходів, скільки дає ядерна енергетика, і немає таких відходів, які за ступенем небезпечності хоча б приблизно нагадували продукти розщеплення. (Е. Гауль, німецький учений-атомник). В Україні за роки незалежності не вдалося створити замкненого циклу виробництва палива для АЕС і поховання ядерних відходів. АЕС виробляють сотні видів радіоактивних речовин, яких раніше не було в біосфері, й до яких живі істоти не пристосовані. Так, після аварії на Чорнобильській АЕС в атмосферу було викинуто близько 450 видів радіонуклідів. Серед них багато довгоіснуючих, таких як цезій-137 (період напіврозпаду 80 тис. років) і стронцій-90 (період напіврозпаду 20 тис. років). Вони за своїми хімічними властивостями подібні до калію й кальцію, які відіграють велику роль у біохімічних процесах. Живі організми не можуть відрізнити ці ізотопи від калію та кальцію й нагромаджують їх, що є причиною найнебезпечнішого внутрішнього опромінення, яке викликає тяжкі захворювання й шкідливі мутації. Штучний елемент плутоній (період напіврозпаду перевищує 20 тис. років!), який нагромаджується в атомних реакторах, — це найтоксичніша речовина з усіх, що будь-коли створені людиною: 450 г плутонію (за об'ємом це кулька розміром з апельсин) достатньо, щоб убити 10 млрд. людей; 1 мкг цієї речовини викликає рак легень у людини. А нині на Землі в ядерних боєголовках, відпрацьованих твелах та інших відходах АЕС накопичено тисячі тонн цієї суперотрути. Нагромадження в природі невластивих для неї радіоактивних речовин украй шкідливо діє на біосферу. В зонах, забруднених унаслідок аварії на ЧАЕС, уже 221

сьогодні спостерігаються масові аномалії: у рослин — гігантизм листя дерев, такі зміни деяких рослин, що важко визначити їх вид; у тварин — народження нежиттєздатних мутантів (поросят без очей, лошат із вісьмома кінцівками тощо); у людей і тварин — пригнічення функцій імунної системи, в результаті чого ускладнився перебіг таких захворювань, як грип, запалення легень, збільшилася смертність від «звичайних» захворювань. До сказаного слід додати, що АЕС спричинюють також велике теплове забруднення, особливо гідросфери. Лише мала частина теплоти, що виділяється під час роботи реакторів, може бути утилізована й перетворена на електроенергію. Левова ж її пайка у вигляді гарячої (45 °С) води й пари викидається у водойми та в повітря. Вплив на довкілля ГЕС. У наш час ГЕС виробляють близько 20 % електроенергії у світі. Гідроенергетичний потенціал України становить 44,7 млрд. кВт/год, проте лише 21,5 млрд. кВт/год припадає на ресурси, які технічно можливо використати (46 % їх сконцентровано в басейні Дніпра, по 20 % — у басейнах Дністра й Тиси, 14 % — інших річок). Щодо економічно доцільних для використання гідроенергоресурсів, то вони загалом не перевищують 16—17 млрд. кВт/год (61 % зосереджено в басейні Дніпра, 22 % — Тиси, 17 % — Дністра). Отже, за запасами гідроенергоресурсів Україна посідає досить скромне місце серед інших держав світу, Європи та СНД. Установлена потужність ГЕС України становить 4,7 млн. кВт, 98 % якої припадає на гідроелектростанції Дніпровського каскаду та Дністровської ГЕС. Порівняно з ТЕС і АЕС гідроелектростанції мають низку переваг: – вони зовсім не забруднюють атмосферу; – поліпшують умови роботи річкового транспорту; – працюючи в парі з ТЕС, беруть на себе навантаження під час максимального (пікового) споживання електроенергії; – агрегати ГЕС уводяться в дію дуже швидко, на відміну від агрегатів ТЕС, яким потрібно кілька годин для розігрівання й виходу на робочий режим (або ж треба утримувати один з агрегатів ТЕС у «гарячому» режимі, витрачаючи дефіцитне паливо). Разом із тим ГЕС, особливо ті з них, що побудовані на рівнинних річках, завдають шкоди довкіллю. На Дніпрі, наприклад, водосховищами затоплено величезні площі найродючіших у Європі земель: Київським — 922 км2, Канівським — 675, Кременчуцьким — 2250, Дніпродзержинським — 567, Дніпровським — 410, Каховським — 2155 км2. У сумі це становить майже 7000 км2 — чверть території Бельгії! Важко уявити, скільки сільськогосподарської продукції недоодержала Україна через це. Із затоплюваних ділянок довелося відселяти жителів сотень сіл, прокладати нові дороги й комунікації тощо. Пішло під воду багато історичних і ландшафтних пам'яток. У місцевостях, розташованих поблизу водосховищ, піднімається рівень ґрунтових вод, заболочується територія, виводяться із сівозмін великі площі землі. На водосховищах тривають обвали берегів, які на окремих ділянках відступили вже на сотні метрів. 222

Греблі перетворили Дніпро на низку застійних озер, що мають слабкий водообмін та погану самоочищуваність і стають уловлювачами промислових забруднень. Дуже потерпають від гребель мешканці річок — планктон і риба. Риба не може проходити крізь греблі до місць своїх звичних нерестовищ, які до того ж стають непридатними для нересту через заглиблення. Багато риби й планктону гине в лопастях турбін. Водосховища, забруднені стоками й добривами, що змиваються з полів, улітку нерідко «цвітуть», що спричинює масову загибель риби та інших мешканців водойм. Якщо підрахувати всі ці збитки від будівництва й роботи ГЕС на рівнинних територіях, стає зрозуміло, що твердження про «найдешевший кіловат», який нібито дають ГЕС, не відповідає дійсності. Очевидно, що великі ГЕС раціонально будувати лише в гірських районах. Можливо, в майбутньому нам чи нашим нащадкам доведеться спускати воду з деяких «рукотворних морів» на тому ж Дніпрі. 11.4. Використання альтернативних джерел енергії Нестача викопних енергетичних ресурсів у розвинених країнах світу веде до розширення ефективного використання альтернативних джерел енергії. Енергія сонця. Майже всі джерела енергії так або інакше використовують енергію Сонця: вугілля, нафта, природний газ суть не що інше, як “законсервована” сонячна енергія. Вона поміщена в цьому паливі з незапам'ятних часів; під дією сонячного тепла і світла на Землі росли рослини, накопичували в собі енергію, а потім в результаті тривалих процесів перетворилися на паливо, що вживалося сьогодні. Сонце щороку дасть людству мільярди тонн зерна і деревини. Енергія річок і гірських водопадів також походить від Сонця, яке підтримує кругообіг води на Землі. У всіх приведених прикладах сонячна енергія використовується побічно, через багато проміжних перетворень. Принадно було б виключити ці перетворення і знайти спосіб безпосередньо перетворювати теплове і світлове випромінювання Сонця, падаюче на Землю, в механічну або електричну енергію. Всього за три дні Сонце посилає на Землю стільки енергії, скільки її міститься у всіх розвіданих запасах викопних палив, а за 1 з - 170 млрд. Дж. Велику частину цієї енергії розсіює або поглинає атмосфера, особливо хмари, і лише третина її досягає земній поверхні. Вся енергія, що випускається Сонцем, більше тієї її частині, яку отримує Земля, в 5000000000 разів. Але навіть така “нікчемна” величина в 1600 разів більше енергії, яку дає решта всіх джерел, разом узяті. Сонячна енергія, падаюча на поверхню одного озера, еквівалентна потужності крупної електростанції. Сьогодні для перетворення сонячного випромінювання в електричну енергію ми маємо в своєму розпорядженні дві можливості: використовувати сонячну енергію як джерело тепла для вироблення електроенергії традиційними способами (наприклад, за допомогою турбогенераторів) або ж безпосередньо перетворювати 223

сонячну енергію в електричний струм в сонячних елементах. Сонячну енергію використовують також після її концентрації за допомогою дзеркал - для плавлення речовин, дистиляції води, нагріву, опалювання і т.д. Оскільки енергія сонячного випромінювання розподілена за великою площею (іншими словами, має низьку щільність), будь-яка установка для прямого використання сонячної енергії повинна мати збираючий пристрій (колектор) з достатньою поверхнею. Простий пристрій такого роду - це колектор, чорна плита, добре ізольована знизу. Вона прикрита склом або пластмасою, яка пропускає світло, але не пропускає інфрачервоне теплове випромінювання. У просторі між плитою і склом найчастіше розміщують чорні трубки, через які течуть вода, масло, ртуть, повітря, сірчистий ангідрид і т.п. Сонячне випромінювання, проникаючи через скло або пластмасу в колектор, поглинається чорними трубками і плитою і нагріває робочу речовину в трубках. Теплове випромінювання не може вийти з колектора, тому температура в нім значно вища (па 200-500°С), ніж температура навколишнього повітря. У цьому виявляється так званий парниковий ефект. Звичайні садові парники, по суті справи, є простими колекторами сонячного випромінювання. Але чим далі від тропіків, тим менш ефективний горизонтальний колектор, а повертати його услід за Сонцем дуже важко і дорого. Тому такі колектори, як правило, встановлюють під певним оптимальним кутом на південь. Складнішим і дорожчим колектором є увігнуте дзеркало, яке зосереджує падаюче випромінювання в малому об'ємі біля певної геометричної крапки фокусу. Відзеркалювальна поверхня дзеркала виконана з металізованої пластмаси або складена з багатьох малих плоских дзеркал, прикріплених до великої параболічної підстави. Завдяки спеціальним механізмам колектори такого типу постійно повернені до Сонця, це дозволяє збирати можливо більшу кількість сонячного випромінювання. Температура в робочому просторі дзеркальних колекторів досягає 3000°С і вище. Сонячна енергетика відноситься до найбільш матеріаломістких видів виробництва енергії. На думку фахівців, найпривабливішою ідеєю щодо перетворення сонячної енергії є використання фотоелектричного ефекту в напівпровідниках. Але, для прикладу, електростанція на сонячних батареях поблизу екватора з добовим виробленням 500 МВт·ч (приблизно стільки енергії виробляє досить велика ГЕС). Ясно, що таке величезна кількість сонячних напівпровідникових елементів може. окупитися тільки тоді, коли їх виробництво буде дійсне дешево. Ефективність сонячних електростанцій в інших зонах Землі була б мала із-за нестійких атмосферних умов, щодо слабкої інтенсивності сонячної радіації, яку тут навіть в сонячні дні сильніше поглинає атмосфера, а також коливань, обумовлених чергуванням дня і ночі. Проте сонячні фотоелементи вже сьогодні знаходять своє специфічне застосування. Вони виявилися практично незамінними джерелами електричного струму в ракетах, супутниках і автоматичних міжпланетних станціях, а на Землі - в першу чергу для живлення телефонних мереж в не електрифікованих районах або ж 224

для малих споживачів струму (радіоапаратура, електричні бритви і запальнички і т.п.). Вітрова енергія. Ми живемо на дні повітряного океану, в світі вітрів. Люди давно це зрозуміли, вони постійно відчували на собі дію вітру, хоча довгий час не могли пояснити багато явищ. Величезна енергія рухомих повітряних мас. Запаси енергії вітру більш ніж в сто разів перевищують запаси гідроенергії всіх річок планети. Постійно і всюди на землі дмуть вітри - від легкого вітерцю, що несе бажану прохолоду в літню спеку, до могутніх ураганів, що приносять незліченну утрату і руйнування. Завжди неспокійний повітряний океан, на дні якого ми живемо. Вітри, що дмуть на просторах наший країни, могли б легко задовольнити всі її потреби в електроенергії! Чому ж такий рясний, доступний та і екологічно чисте джерело енергії так слабо використовується? В наші дні двигуни, що використовують вітер, покривають всього одну тисячну світових потреб в енергії. Середньорічна швидкість вітру на висоті 20-30 м над поверхнею Землі повинна бути чималою, щоб потужність повітряного потоку, що проходить через належним чином орієнтований вертикальний перетин, досягала значення, прийнятного для перетворення. Вітроенергетична установка, розташована на майданчику, де середньорічна питома потужність повітряного потоку складає близько 500 Вт/м2 (швидкість повітряного потоку при цьому рівна 7 м/с), може перетворити в електроенергію близько 175 з цих 500 Вт/м2. Енергія, що міститься в потоці рухомого повітря, пропорційна кубу швидкості вітру. Проте не вся енергія повітряного потоку може бути використана навіть за допомогою ідеального пристрою. Теоретично коефіцієнт корисного використання енергії повітряного потоку може бути рівний 59,3 %. На практиці, згідно з опублікованими даними, максимальний коефіцієнт корисного використання енергії вітру рівний приблизно 50 %, проте і цей показник досягається не при всіх швидкостях, а тільки при оптимальній швидкості, передбаченій проектом. Крім того, частина енергії повітряного потоку втрачається при перетворенні механічної енергії в електричну, яке здійснюється з ККД зазвичай 75-95 %. Враховуючи всі ці чинники, питома електрична потужність складає 30-40 % потужності повітряного потоку. Проте іноді вітер має швидкість, що виходить за межі розрахункових швидкостей. Широкому застосуванню агрегатів для перетворення вітру в енергію в звичайних умовах поки перешкоджає їх висока собівартість. Навряд чи потрібно говорити, що за вітер платити не потрібно, проте машини, потрібні для того, щоб запрягти його в роботу, обходяться дуже дорого Енергія річок. Багато тисячоліть вірно служить людині енергія води. Запаси її на Землі колосальні. Недаремно деякі учені вважають, що нашу планету правильніше було б називати не Земля, а Вода - адже близько трьох чвертей поверхні планети покрито водою. Величезним акумулятором енергії служить Світовий океан, що поглинає 225

велику її частину, що поступає від Сонця. Тут відбуваються приливи і відливи, виникають могутні океанські течії. Народжуються могутні річки, що несуть величезні маси води в моря і океани. Зрозуміло, що людство у пошуках енергії не могло пройти мимо таких гігантських її запасів. Раніше всього люди навчилися використовувати енергію річок. Вода була першим джерелом енергії, і, ймовірно, першою машиною, в якій людина використовувала енергію води, була примітивна водяна турбіна. Понад 2000 років тому горці на Ближньому Сході вже користувалися водяним колесом у вигляді валу з лопатками. Суть пристрою зводилася до наступного. Потік води, відведений із струмка або річки, тисне на лопатки, передаючи їм свою кінетичну енергію. Лопатки приходять в рух, а оскільки вони жорстко скріпляють з валом, вал обертається. З ним у свою чергу скріпляє млинове жорно, яке разом з валом обертається по відношенню до нерухомого нижнього жорна. Саме так працювали перші “механізовані” млини для зерна. Але їх споруджували тільки в гірських районах, де є річки і струмки з великим перепадом і сильним натиском. На поволі поточних потоках водяні колеса з горизонтально розміщеними лопатками малоефективні. У сучасній гідроелектростанції маса води з великою швидкістю спрямовується на лопатки турбін. Вода із-за дамби тече - через захисну сітку і регульований затвор - по сталевому трубопроводу до турбіни, над якою встановлений генератор. Механічна енергія води за допомогою турбіни передається генераторам і в них перетвориться в електричну. Після здійснення роботи вода стікає в річку через тунель, що поступово розширюється, втрачаючи при цьому свою швидкість. Гідроелектростанції класифікуються по потужності на дрібних (зі встановленою електричною потужністю до 0,2 Мвт), малих (до 2 Мвт), середніх (до 20 Мвт) і великих (понад 20 Мвт). Другий критерій, по якому розділяються гідроелектростанції, - натиск. Розрізняють низьконапірні (натиск до 10 м), середнього натиску (до 100 м) і високонапірні (понад 100 м). У окремих випадках дамби високонапірних ГЕС досягають висоти 240 м. Такі дамби зосереджують перед турбінами водну енергію, накопичуючи воду і піднімаючи її рівень. Поряд з використанням енергії сонця і вітру все більшого поширення набуває біонафта, різні тверді органічні матеріали та біогаз, які є продукцією сільськогосподарського виробництва. Аграрне виробництво із споживача традиційних видів енергії перетворюється у виробника їх зі значним потенціалом у майбутньому. У розвитку біоенергетики сільської місцевості у світі можна виділити три основні тенденції: скорочення загальних витрат енергії; збільшення використання відновлюваних джерел енергії; переважного застосування твердих видів біопалива. 1. Тверде біопаливо Основними технологіями термічної переробки деревини та біомаси є пряме спалювання (найбільше вивчено і комерційно розвинене), газифікація (знаходиться на демонстраційному рівні розвитку) і піроліз ( знаходиться на дослідному рівні розвитку). На сьогодні світовим лідером з використання соломи в енергетичних 226

цілях є Данія, де знаходиться в експлуатації біля 8000 фермерських установок, потужністю 0,1 — 1,0 МВТ, які споживають за рік 390 тис. т соломи і виробляють 5,6 ПДЖ енергії. В Україні надлишок соломи та стебел усіх культур складає 21,1 млн. т. Однак, використання біомаси в енергетичних цілях проходить тільки своє становлення. За останній час виконано декілька демонстраційних проектів у області біоенергетики. Установки, впроваджені в рамках цих проектів, є першим сучасним великомасштабним біоенергетичним обладнанням у нашій країні. Зокрема це результат технічної допомоги з боку Голландії. Встановлено два парових котли: потужністю 5 мВт на підприємстві по виробництву клеєної фанери "ОДЕК Україна" в м. Оржів Рівненської області; потужністю 1,5 МВТ — у Малинському держлісгоспі-технікумі Житомирської області. Успішно виконаний датськоукраїнський проект технічної допомоги, в рамках якого в с. Дрозди Київської області встановлений і введений в експлуатацію котел потужністю 980 кВт для спалювання соломи. Перспективним напрямом є енергетичне використання біомаси в технологічних агрегатах, перш за все в сушарках. Досвід реалізації тепла генераторів, які використовують органічні відходи, показує високу рентабельність подібних технологій при сушінні деревини. Ефективне використання енергетичних котлів потребує розробки технологій підготовки біопалива, систем автоматичного управління процесом спалювання та спеціальних (керамічних) матеріалів камери згорання. Особливу увагу слід звернути на вибір технології й обладнання для переробки біомаси, які визначають величину капітальних витрат. Мінімізація цих витрат можлива при модернізації існуючих на підприємствах енергоагрегатів заміною конструкції топки і відповідних газоочисних споруд. Подібний підхід реалізований у вітчизняній практиці на котлах ДКВР. 2. Рідке біопаливо За прогнозами спеціалістів, найближчим майбутнім передбачається покриття до 10% світових потреб у дизельному пальному за рахунок рослинного рідкого палива. Метилові ефіри використовуються як чисте паливо в Німеччині, Австрії, і як 30, 20 і 5%- ні суміші з дизельним паливом у Франції, Швеції, США, Чехії та інших країнах. При цьому, наприклад, у США до 2012 року планується випускати щорічно близько 20 млн. т. рідкого палива. Виробництво рідкого біопалива проводять в єдиному технологічному процесі з насіння енергомістких культур, або в два етапи переробки: насіння — в олію і олію — в біопаливо. Технологія випуску дизельного палива з ріпакової олії побудована на фізичній і хімічній переробці відфільтрованої олії до форми метилового ефіру. Під впливом каталізатора олія переетерифікується метанолом у метиловий ефір зі звільненням гліцерину. Вихідні компоненти практично не змішуються, тому після закінчення реакції відбувається гравітаційний розподіл суміші на два шари. Технологія переробки насіння олійних культур безпосередньо в біопаливо реалізована (як приклад) у розробці фірмою FARMET (Чехія) цеху по виробництву біологічного дизельного палива з річною продуктивністю 1000 -1500 т палива за 250 днів, який розбитий на дві окремих 227

виробничих ділянки: пресування олійних культур та фільтрації олії і переетерифікації ріпакової олії метанолом. Установлена споживана потужність на ділянці переетерифікації 95 кВт, загальна річна витрата електроенергії — 150 (225) мВт-годин. Екологічний ефект. Перевагами біологічного дизельного палива порівняно з дизельним пальним із нафти, насамперед, є: - швидке біологічне розщеплення — через 21 день на 98% (дизельне — на 72,0%); - сприятливе відношення до утворення "тепличного ефекту", що випливає з відновлюючого характеру сировини — ріпаку; - сприятливий склад відпрацьованих газів (загалом, половинний вміст диму, нижчий на 20% вміст твердих частинок, на 7,2% СО, на 1,9% СН). Енергетичні властивості рідкого біопалива відрізняються від традиційного так: - температура згоряння приблизно на 12% нижча; - вміст кисню дозволяє знизити подачу повітря на 13% чи, при однаковій подачі повітря, будь-який коефіцієнт надлишку повітря в 1,16 раза вищий; - падіння енергетичних параметрів при робочому навантаженні двигуна коливається в межах 4-5 %; - витрати вищі на 5-8 %; - більшість тракторів можуть працювати на біологічному дизельному паливі без переробки. Експлуатаційні властивості рідкого біопалива також мають свої особливості. Воно абсолютно змішується з дизельним паливом. Ускладнений запуск двигуна виникає при температурі нижче + 5°С. Економічна ефективність біопалива в умовах нашої країни потребує комплексного врахування всіх прямих і побічних продуктів при його виробництві. Щорічне виробництво ріпаку в Україні складає близько 300 тис. т. Цю кількість насіння можна розглядати як потенційний сировинний обсяг для початку виробництва близько 100 тис. т біопалива.

228

12. Вплив транспорту на навколишнє природне середовище

229

12.1. Транспортна система Київської області Київщина вкрита густою мережею автомобільних та залізничних шляхів. Міжнародне значення мають автомагістралі Львів-Харків, Львів-Москва, СанктПетербург-Одеса 12.1.1. Обсяги транспортних перевезень За січень–грудень 2009р. підприємствами транспорту перевезено 4144,7 тис.т вантажів, що на 0,6% менше, ніж за січень–грудень 2008р. Вантажооборот зменшився на 4,2% і становив 1784,3 млн.ткм.

130,5

130

113,7

120

121,6 110,9

125,8

127,7

129,2

130,9

132,5

134,7

136,2

94,5

95,3

95,8

грудень

140

листопад

150

112,6

110 108,6

100 90

97,1

98,3 110,1

95,9

95,1

100,9

98,6 80,6

2008р.

жовтень

вересень

серпень

липень

червень

травень

квітень

березень

лютий

січень

2009р.

Рис. 12.1. Вантажооборот підприємств транспорту(наростаючим підсумком, у % до відповідного періоду попереднього року) Підприємствами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) за січень–грудень 2009р. перевезено 4119,3 тис.т вантажів, що менше січня–грудня 2008р. на 0,7%, вантажооборот зменшився на 4,1% і становив 1729,3 млн.ткм. У січні–грудні 2009р. послугами пасажирського транспорту скористалися 138,5 млн. пасажирів, виконано пасажирську роботу в обсязі 6041,3 млн.пас.км, що відповідно на 12,2% більше та на 11,6% менше порівняно з січнем–груднем 2008р. Таблиця 12.1.

Усіма видами транспорту у тому числі автомобільним1 Водним авіаційним3 тролейбусним 1

Перевезено пасажирів у% до січня– тис. грудня 2008р. 138452,1 112,2 131853,7 ... 2 1381,0 ... 2

113,5 6,0 55,2 110,2

Пасажирооборот млн.пас.км

у% до січня–грудня 2008р.

6041,3

88,6

2620,4 ... 2 3390,6 ... 2

157,1 66,7 66,2 110,2

З урахуванням пасажирських перевезень, виконаних фізичними особами-підприємцями.

2 Інформація конфіденційна відповідно до Закону України “Про державну статистику”. 3 Перевезення пасажирів.

230

120 108,9

110

109,6

107,8

104,0

110,6 106,3

109,1

104,6

106,7

103,2 100,8

104,3

89,9

89,1

87,8

85,6

87,4

ëèï åí ü

91,6 90

÷åðâåí ü

100

87,8

88,3

86,9

87,4

88,6

2008р.

ãðóäåí ü

ëèñòî ï àä

æî âòåí ü

âåðåñåí ü

ñåðï åí ü

òðàâåí ü

êâ³òåí ü

áåðåçåí ü

ëþ òèé

ñ³÷åí ü

2009р.

Рис.12.2. Пасажирооборот підприємств транспорту (наростаючим підсумком, у % до відповідного періоду попереднього року) Обсяги пасажирських автоперевезень (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) збільшилися проти січня–грудня 2008р. на 13,5% і склали 131,9 млн. пасажирів, у тому числі маршрутні – 52,5 млн. пасажирів; пасажирооборот збільшився на 57,1% і склав 2620,4 млн.пас.км, у тому числі маршрутний – 1099,7 млн.пас.км. Авіаційним транспортом області за січень–грудень 2009р. відправлено 2909,9 тис. пасажирів, 1,9 тис.т пошти та 6,2 тис.т вантажів; авіакомпаніями, розташованими на території області, перевезено 1381,0 тис. пасажирів, 1,0 тис.т пошти та 14,4 тис.т вантажу, що менше проти січня–грудня 2008р. відповідно на 44,8; 18,7 та 30,4%. За січень–листопад 2009р. підприємствами пошти та зв’язку надано послуг на 1825,9 млн. грн., що у порівнянних цінах на 13,5% менше, ніж за січень–листопад 2008р. Доходи послуг зв’язку для населення зменшились на 21,2% і становили 444,7 млн. грн. Найбільшу питому вагу в обсязі доходів, отриманих від населення, склали послуги телефонного міжміського (включаючи міжнародний) – 14,4% та мобільного – 51,7% зв’язку. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від окремих видів автотранспорту підприємств області, тис.т. Таблиця 12.2. Роки

Вантажні автомобілі

Пасажирські автобуси

Пасажирські легкові автомобілі

Спеціальні легкові автомобілі

Спеціальні нелегкові автомобілі

2000

21,0

7,8

5,3

1,4

5,3

2005

21,6

6,3

7,2

1,3

5,3

2006

21,0

6,0

7,2

1,2

5,5

2007

17,5

4,6

7,2

1,2

3,9

2008

17,2

4,1

7,1

1,2

3,3

2009

15,8

3,4

6,2

1,0

2,9

231

12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів Групування автомобілів за конструкцією, яка дозволяє використовувати паливо (незалежно від фактичного використання палива) Таблиця 12.4. Тип автомобіля (одиниць)

Автомобілів всього Легкові автомобілі Вантажні бортові Самоскиди Сідлові тягачі Пасажирські автобуси Спеціальні автомобілі Інші автомобілі

Всього

За видами палива зріджений стиснений стиснений нафтовий газ природний газ газ і бензин

бензин

дизпаливо

дизпаливо та стиснений природний газ

343947

243375

74347

3700

288

22203

303860

227486

54796

3426

270

17852

13036 5514

6483 1632

4775 3544

131 81

18 -

1625 257

4 -

3162

294

2836

6799

3149

2774

824

5652 5924

1893 2438

3024 2598

735 884

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення від використання окремих видів палива Таблиця 12.5. Роки

Обсяги викидів, тис.т.

У тому числі від використання бензину газойлів зрідженого (дизельного та палива) стисненого газу

Частка викидів забруднюючих речовин від використання бензину у загальних обсягів викидів, %

2000

86,7

79,3

5,8

1,6

91,5

2005

96,7

86,8

7,8

2,0

89,8

2006

88,1

76,9

8,7

2,5

87,3

2007

158,0

117,5

26,5

8,6

74,4

2008

182,5

137,8

28,9

9,0

75,5

2009

164,8

124,2

27,2

9,2

75,3

232

Середній вік парку дорожніх механічних транспортних засобів Таблиця 12.6.

2009 140352 118230 7792

2008 -

2007 -

2006 -

2005 -

72147

82115

20009

Більше 10 років

2521

2008 93841 72738 -

2007 57727 41814 -

2005 2006 53270 38679 -

55993

61488

2009

Від 5,1 до 10 років

1698

2008 58218 50318 -

2007 30478 22963 -

2006 -

2005 28091 21194 -

57490

59992

2009

Від 3,1 до 5 років

1025

2008 59067 54126 -

2007 17813 15145 -

2005 16425 13980 -

2009 343947 303860 13036

2008 388857 304701 29643

2007 359190 294561 21202

2006 289088 232023 15999

Вантажні бортові

272684

Легкові автомобілі

19480

Автомобілі всього

330977

2005

Тип автомобіля

2006

Від 2 до 3 років

Всього

3744 1546 3112 2813

3115

1178 902 2061 1723

1583

544 508 1169 883

693

48 206 457 505

261

5514 3162 6799 5924

5652

13916 8666 8780 6380

16771

13533 4884 8020 2792

13198

12348 4338 14088

12035

6919

Інші транспортні засоби

3373

Пасажирські автобуси

7376

Спеціальні автомобілі

2566

Сідлові тягачі

4478

12358

Самоскиди

12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля Транспорт являється основним забруднювачем атмосферного повітря Київської області. Тенденція збільшення транспортних засобів в населення в останні роки призводить до утворення великої кількості заторів на дорогах та як наслідок загазованості. Заходи, щодо зменшення негативного впливу на довкілля: - вживаються заходи по поліпшенню якості вітчизняного автомобільного палива, росте випуск високооктанового бензину заводами. Однак імпорт етилированих бензинів зберігається. У результаті в атмосферу від автотранспорту надходить менше свинцю; 233

- існуюче законодавство не дозволяє обмежити ввіз в країну старих автомобілів з низькими експлуатаційними характеристиками , і кількість іномарок з більшим терміном служби, що не відповідають нормам державних стандартів; - в останні роки, незважаючи на ріст числа автомобілів, в області намітилася тенденція стабілізації обсягів викидів шкідливих речовин. Основні фактори, що дозволяють підтримувати таку ситуацію впровадження католітичних нейтролізаторів газів, що відробили; запровадження в дію обов`язкового екологічного сертифікування автомобілів, що належать юридичним особам; істотне поліпшення палива на АЗС. З метою зниження забруднення навколишнього середовища триває переведення підприємств дорожнього господарства з рідкого палива на газ. Приймаються міри для поліпшення екологічної ситуації в районах розміщення асвальтобетонних заводів і вдосконалюються мазутні пальники. 12.3. Використання альтернативних видів палива Одним з приорітетних альтернативних видів палива для автотранспорту є природній газ. Стиснутий до 200 атмосфер природний газ як моторне паливо має низку важливих переваг порівняно з бензиновим і дизельним. Серед них цілий набір чудових екологічних достоїнств — на сьогодні він є найчистішим альтернативним паливом для транспортних засобів. Досить сказати, що у вихлопі двигуна, котрий працює на газі, маса канцерогенів у 10, а іноді й у 100 разів менша, аніж в інших видах палива. Особливо небезпечним є дизельне — воно складне за вмістом, і вихлопні гази при його спалюванні містять понад 40 сполук. Серед них можна знайти канцерогени, мутаногени і речовини, котрі порушують функції ендокринної системи, викликають респіраторні захворювання. На даний момент частка використання стиснутого газа як палива на автомобілях порівняно до бензину мізерна, але зважаючи на нові Європейські стандарти можна вважати що в майбутньому альтернативне паливо посяде одне з перших місць. Ріпак, як сировина для виробництва безпечного для навколишнього середовища біологічного пального Європейські країни (ЄС) закуповують 47% витратної енергії, 75% з яких у вигляді нафти. Прогнози на майбутнє говорять про щорічне збільшення імпорту на 1,9%. Сучасне пальне складає неабияку небезпеку для оточуючого середовища. Варто лише згадати про парниковий ефект, що виник у результаті збільшення СО2 в атмосфері. Його концентрація збільшується щорічно на 1,5•10-3 %/год. і в 2050 році вдвічі перевищить концентрацію СО2 в доіндустріальний період. Крім того, сірка, яка міститься в дизельному паливі, призводить до утворення великої кількості оксидів, котрі зумовлюють зникнення лісів. Розвинені країни гостро поставили проблему сірки, вбачаючи вирішення її необхідним для зменшення навантаження і збереження родючості удобрюваних сільськогосподарських угідь. За вимогою ЄС у 1980 році була створена організація "Євробіодизель" (GEIE), яка зайняла одне із провідних місць в "енергетичній мережі" і вирішує питання 234

виробництва палива з рослинних олій. Розвиток напряму з вирощування олійних як джерела палива отримало високу оцінку на ринку енергетичних ресурсів. Розвиток "енергетичної системи" за допомогою олійних дає унікальну можливість для історичної трансформації європейського сільського господарства з виробника продуктів харчування у виробника палива. Останнє характеризується високою конкурентоспроможністю на європейському ринку і, що дуже важливо, безпечністю для оточуючого середовища. Ріпак вважається однією із найважливіших (після пальми та сої) олійною культурою в світі, яка являється джерелом одержання рослинного масла. За останні 20 років за значенням і поширенням він випередив арахіс, зерна бавовни і навіть, не так дивно, соняшник. Цьому посприяло виведення сортів, які містять мало ерукової кислоти та глюкозинолатів. У Канаді сорти ріпаку, що задовольняють вимогам за вмістом цих речовин, називаються канола. Канадська Асоціаця Канола має торгову марку, яка включає сорти ріпаку, які містять не більше 2% ерукової кислоти (С 22:1) у олії. Згідно з європейськими стандартами, вміст усіх глюкозинолатів не повинен перевищувати 20 мкмоль/г. Варто відмітити досить вигідне співвідношення між споживаною і вироблюваною енергією рослинами ріпаку (табл. 12.7.). Порівняльний енергетичний баланс різних рослин Таблиця 12.7. Енергетичний еквівалент, ГДж/га

Вид сировини ріпак

Цукрові буряки

пшениця

Кукурудза

картопля

Споживання енергії

27,8

97,8

56,1

53,7

84,1

Виробництво енергвії

62,7

159,8

64,2

68,9

87,5

1:2,25

1:1,63

1:1,14

1:1,28

1:1,04

Співвідношення

* Примітка- без соломи

За даними ФАО (1995), посівні площі під ріпаком у світі щороку сягають 2224 млн. га. Понад дві третини його виробництва (70%) сконцентровано в Китаї, Індії й Канаді — по 5,6-6,1 млн. га. Великі площі під ріпак відведено також у США, Австралії, Новій Зеландії, країнах Західної Європи, Польщі. Загалом 28 країн світу вважають ріпак основною олійною культурою. Як європейська олійна культура набув істотного поширення в середині ХІХ століття. Нині його посіви на європейському континенті сягають 3,3-3,5 млн. га. До Західної України він був завезений з Німеччини, причому на початку минулого століття його посіви за площею значно перевищували посіви соняшнику. Значне збільшення виробництва насіння ріпаку зумовлене широким спектром використання олії для продовольчих потреб, а макухи (шроту), як концентрованого кормового білка, для годівлі сільськогосподарських тварин. Інтерес до цієї культури викликаний також великою необхідністю в одержанні олії з високим вмістом ерукової кислоти для промислових (технічних, хімічних) потреб. 235

У Лісостепу України ріпак є поряд із соняшником і соєю основною олійною і білковою культурою. Як промислову культуру його почали інтенсивно впроваджувати лише останніми десятиріччями. Площа під ним зросла до 100 тис. га, а урожайність становила в середньому 15 ц/га. Окремі господарства отримують 30-35 ц/га насіння. У структурі посівних площ він займає 0,3-0,5% (табл. 19.6) Незначні обсяги виробництва товарного насіння ріпаку зумовлені відсутністю державної системи заготівлі, матеріально-технічної бази, добрив, високоефективних пестицидів, техніки для вирощування, збирання і очистки урожаю, відсутністю переробної промисловості. Розрахунки свідчать, що площі посіву ріпаку в найближчі роки можна збільшити у 6—8 разів і довести до 500 тис. га і більше, а врожайність товарного насіння збільшити до 24—26 ц/га. Це дозволить виробляти 380—400 тис. т олії, 500—600 тис. т концентрованого кормового білка, який за протеїном у 8—10 разів перевищує комбікорми. За складом жирних кислот розрізняють наступні типи сортів ріпаку: Примітка: ++ — звичайний сорт з традиційним вмістом ерукової кислоти, багатий на глюкозінолат; 0/00 — сорт з низьким вмістом ерукової кислоти та глюкозинолату; 000— сорт з низьким вмістом лінолевої кислоти; Е-тип — сорт з підвищеним вмістом ерукової кислоти; 0-тип — сорт з підвищеним вмістом масляних кислот; Згідно з європейським стандартом (ЄС) сорти 00 містять менш як 20 мікромоль/г глюкозинолатів. Сорт 0 відповідає малому вмісту ерукової кислоти і високому вмісту глюкозинолатів. Поняття "промисловий сорт" відповідає будьякому сорту з високим вмістом ерукової кислоти. В Інституті хрестоцвітих культур створено такі сорти озимого ріпаку, як Тисьменицький, Іванна і Свєта. Вони занесені до Державного реєстру рослин, і їх висівають в 13 областях України та в п'яти країнах СНД. Ці перші "00" сорти, безерукові, низькоглюкозинолатні, забезпечують урожайність насіння 33-35 ц/га з вмістом олії 45%. Сорти ярого ріпака Оріон та Микитинецький двонульові, з урожайністю 24-26 ц/га, вмістом олії — 43%. Іншими словами, сорти озимого і ярого ріпаку відповідають світовим стандартам. Олія, вироблена з вітчизняних сортів ріпаку, за вмістом основних жирних кислот прирівнюється до маслинової і придатна для використання безпосередньо в їжу, для виготовлення маргарину, майонезу, кулінарних жирів та інших високоякісних продуктів харчування. Олія використовується як харчова для салатів а також для виготовлення маргарину. Всі харчові олії з ріпаку користуються широким попитом у покупців завдяки низькому вмісту насичених жирних кислот. Ріпаковий корм містить близько 40% протеїну, що знаходиться на рівні кращих високопоживних рослинних протеїнів. Для моногастритої дієти він має кращий амінокислотний баланс ніж соєвий корм. Із насіння традиційних сортів одержується корм з вмістом більш як 100 мікромоль/г глюкозинолатів. Продукти гідролізу глюкозинолатів хрестоцвітих овочів придають їм характерний смак і їдкість гірчиці. Деякі з продуктів гідролізу токсичні або антипоживні. Частина 236

похідних продуктів глюкозинолатів понижують смакові якості корму, а значить і бажання тварин вживати його. Саме тому корм з ріпаку обмежено застосовується для годівлі великої рогатої худоби і має низьку цінність. Корм із високоякісного насіння ріпаку, які містять мало глюкозинолатів, може використовуватись як добавка у всі види кормів для тварин без обмежень. Один гектар ріпаку дає при відповідній технології вирощування 20 т зелених кормів, 20 т зелених добрив, 100 кг меду, 3,0—3,5 т насіння, 13 ц олії, 16 ц макухи, 500 кг паперу. Макуха (шрот) 00-сортів, що містить 37% протеїну, може використовуватися в будь-якій кормосуміші для тварин, може заміняти соєвий та соняшниковий шрот. У 1 кг макухи ріпака міститься 14-16 г незамінних амінокислот, зокрема лізину (в зерні ячменю, вівса, кукурудзи і пшениці — 5 г). Використання нехарчової олії ріпаку зараз широко вивчається у різних галузях промисловості, особливо тоді, коли є загроза ризику попадання олії у воду і проникнення її у ґрунтові води. Олія з високоерукових сортів використовуються для виробництва змащувальних матеріалів з високою стійкістю: гідравлічні мастила, змащувальні, охолоджуючі змащувальні, антикорозійні, для змащування пилових ланцюгів та пил, адгезійні, масла для видалення іржі, біодизельне паливо, пилезатримуючі масла в приміщеннях для зберігання зерна, моторне і трансмісійне масла, масла для м'яких мастил. У найближчому майбутньому більшість мінеральних масел можуть бути замінені рослинними. Крім того з олії ріпаку одержують гліцерин, метиловий ефір, жирні кислоти, з яких виготовляють кислоти, мила, спирти, сульфати, ефіри та аміни. Масло ріпаку може конкурувати з іншими рослинними оліями та тваринними жирами, які використовують для технічних цілей. Заміна мінеральних масел на рослинні викликана екологічними проблемами. Ріпакова олія біологічно швидко розкладається і не несе в собі загрози для водоймищ: у ґрунті вона через 7 діб розкладається на 95% (мінеральне масло тільки на 16%). Пальне одержують після видалення з олії гліцерину, який закоксовує форсунки паливної системи двигуна. Його ще називають ріпак-метилефіром (РМЕ). У країнах, які не мають власних запасів нафтопродуктів, взялись за спроби замінити дизельне пальне на РМЕ. До вирішення цих проектів включилися всесвітньо відомі фірми і компанії. У 1992 році французька компанія "Рено" випробувала новий автомобільний двигун, що працює на РМЕ. Оснащений ним автомобіль "Рено-21" пройшов 19 тис. км, показавши високу швидкість й економічність (витрата пального — 4 л на 100 км). Американська фірма "Нертон" також випробовує нові двигуни на пальному з ріпаку. В Бельгії й Нідерландах уже 80-85% громадського транспорту працює на біологічному пальному. Перша в Австрії фабрика комерційного виробництва біодизельного пального потужністю 500 т на рік була відкрита 1985 року. Через п’ять років його випуск зріс уже до 20 000 т. За даними Британської асоціації біопалив та олій (ВАВFО), 1995 року виробництво біодизельного пального в Європі сягало 327 000 т, а в найближчому майбутньому має зрости до 625 тис. т. Ріпакова олія як біопаливо може використовуватися у вигляді чистої олії холодного пресування та етерифікованої. У першому випадку пальне підходить до 237

двигунів з вихровою камерою, дообладнаних додатковою апаратурою для вприскування олії. На етерифікованій олії можуть працювати звичайні двигуни без переобладнання. Втрата потужності двигуна після переведення його на біопаливо становить лише 5-10%. Виробництво (переетерифікація) біодизеля включає в себе такі основні процеси (рис. 19.5). Одержану після пресування олію очищають від побічних продуктів, фосфатидів, надмірної вологи, проводячи часткове рафінування (гідратацію, лужне рафінування і відбілювання). На етапі етерифікації, який проходить при безперервному переміщуванні з обігріванням, за допомогою надмірного введення метанолу одержують потрібний продукт — РМЕ і як побічний — гліцерин, який, до речі, має досить пристойну ціну, чим дозволяє знизити загальні затрати на виробництво основного продукту. Раніше РМЕ використовували, як пальне для двигунів. За розробками останніх років рекомендується здійснити ще кілька технологічних операцій. У ході додаткових заходів (очищення, дистиляції і кондиціювання) РМЕ звільняють.

238

13. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища 13.1. Екологічна політика України Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду. Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких таенергоємних технологій. Низький рівень екологічної свідомостісуспільства призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічногенетичною деградацією народу України. Головними причинами, що призвели до загрожуючого стану довкілля є: - застаріла технологія виробництва та обладнання; - високий рівень концентрації промислових об'єктів; - несприятлива структура промислового виробництва з високою - концентрацією екологічно небезпечних виробництв; - відсутність належних природоохоронних систем; - відсутність належного правового та економічного механізмів; - відсутність належного контролю за охороною довкілля. Серед промислових об'єктів одним з основних забруднювачів атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики. У галузі екології в тепловій енергетиці домінують дві найважливіші проблеми: забруднення атмосфери повітря і забруднення земель. Ядерна енергія в Україні використовується в усіх галузях народного господарства. Головними місцями накопичення радіоактивних відходів є атомні станції - Чорнобильська АЕС. У шести областях України розташовані регіональні підприємства УкрДО "Радон" з переробки та зберігання радіоактивних відходів. Україна належить до країн з дуже розвинутим використанням джерел іонізуючого випромінювання. Сільське господарство України - найбільш трудомістка галузь, що має могутній природно-ресурсний потенціал. У сільськогосподарському виробництві щороку використовуються понад 10,9 млрд. куб.м води. Якщо Україна в Європі займає 5,7% території, то її сільськогосподарські угіддя - 18,9%, а рілля - 26,9 %. Основними причинами низької віддачі земельного потенціалу в Україні є безгосподарське ставлення до землі, недосконалі техніка і технологія обробітку землі, повсюдне недотримання сівозмін і ін. Якісний стан овсюдне недотримання сівозмін і ін. Якісний стан земельного фонду погіршується. Використання у великій кількості мінеральних добрив, пестицидів ускладнює екологічну ситуацію в Україні. Значним забруднювачем довкілля є транспортна галузь, значної шкоди довкіллю завдають відпрацьовані гази автомобілів, паливно-мастильні матеріали, пари шкідливих речовин. Через великі обсяги використання пального автотранспорт забруднює навколишнє середовище токсичними компонентами: 25% - солями свинцю; 50% оксидом вуглецю. Основні забруднювачі залізничного транспорту – це відпрацьовані гази тепловозів, фенол, аерозолі, сміття. Морський транспорт забруднює море відходами харчування, сміттям, нафтою. 239

В Україні інтенсивно відбуваються процеси урбанізації. Їх негативними наслідками є: 1) концентрація і навантаження промислових об'єктів на обмеженій території; 2) несприятлива територіально-планувальна структура міст; 3) другорядність проблем містобудування; 4) руйнування природного середовища великих міст. Система водопровідно-каналізаційного господарства нині перебуває в кризовому екологічному стані з таких причин: - водопровідні мережі не мають внутрішнього антикорозійного покриття; - понад 17% води не відповідають вимогам стандарту; - не мають централізованих систем каналізації; - промислові підприємства скидають у водойми шкідливі речовини. Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація поклала Україну в число країн з найбільшими високими абсолютними обсягами утворення відходів. Недостатні норми адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення правил збирання, зберігання, транспортування промислових відходів. Існуючи рівень утилізації відходів вторинних ресурсів не впливає на поліпшення стану довкілля. Військова діяльність та конверсія військово-промислового комплексу. Геополітичне розташування України на Європейському континенті історично зумовило роль і місце її території, а також військово-економічного потенціалу в проектах і програмах реалізації військових доктрин. Щоденна військова діяльність негативно впливає на довкілля. Екологічний стан може погіршитися у ході проведення широкомасштабної військової реформи, ліквідації ракетно-ядерної зброї та хімічної зброї. Основні джерела прісної води на території України - стоки річок Дніпра, Дністра, Пд. Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю. З метою забезпечення населення та народного господарства необхідною кількістю води в Україні з збудовано 1087 водосховищ. Для екосистем водних об'єктів України властиві елементи екологічного та метаболічного регресу. До основних забруднюючих речовин належать нафтопродукти, феноли, важкі метали. Основними причинами забруднення вод України є: - скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод у водні об'єкти; - надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин; - ерозія ґрунтів на водозабірній площі. Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд з щорічним забрудненням басейну органічними речовинами, завдає забруднення біогенними речовинами. Екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним з найважливіших пріоритетів державної політики у галузі охорони та відтворення водних ресурсів. Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустимі 240

співвідношення площ ріллі, природих кормових угідь, що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення ґрунтів викидами промисловості та використання засобів хімізації. Ситуація з забрудненням території ускладнилася після аварії на Чорнобильській АЕС. Мінерально-сировинна база є основою виробництва понад 90% продукції важкої промисловості. На частку мінерально-сировинного комплексу припадає третина виробничих фондів. Основною метою екологічної політики області, як і в цілому в державі, є забезпечення конституційного права громадян на безпечне навколишнє природне середовище. Тому інтеграція екологічної політики в усі напрями діяльності є обов’язковою умовою переходу до екологічно збалансованого розвитку держави, коли розвиток країни, структура економічного зростання, матеріального виробництва та споживання функціонує в межах здатності природних екосистем відновлюватися, поглинати забруднення та підтримувати життєдіяльність теперішнього і майбутніх поколінь. Екологічна політика спрямована на стабілізацію і поліпшення екологічного стану Київської області, охорону, раціональне використання й відтворення усіх видів природних ресурсів шляхом: утвердження екологічної політики як інтегрованого чинника соціальноекономічного розвитку держави, з метою переходу до екологічно збалансованого розвитку; формування і впровадження екологічно збалансованої системи природокористування, зміни нераціональних моделей виробництва і споживання, екологічно-інноваційної модернізації економіки України; поліпшення екологічного стану річок, зокрема басейну Дніпра, та якості питної води; стабілізація та поліпшення екологічної ситуації в містах та промислових центрах; збереження біотичної та ландшафтної різноманітності, розвитку природно-заповідної справи; комплексного використання природних ресурсів; реалізації заходів щодо зменшення негативного впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки країни, розширення участі України у міжнародному співробітництві. 13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області : - організовує та проводить державну екологічну експертизу відповідно до вимог закону України «Про екологічну експертизу»; 241

- бере участь у роботі державних комісій із приймання в експлуатацію об'єктів виробничого, житлово-комунального призначення та житлових масивів; - подає проекти лімітів: використання природних ресурсів місцевого значення, розміщення відходів; вносять пропозиції щодо їх затвердження відповідною обласною державною адміністрацією; - затверджує нормативи гранично допустимих викидів і скидів забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище; - видає в установленому порядку дозволи (ліцензії) на спеціальне використання природних ресурсів, дозволи на викиди і скиди забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище, на розміщення та здійснення інших операцій у сфері поводження з відходами; - узгоджує матеріали підприємств на отримання дозволів (ліцензій) на пошук (розвідку) та експлуатацію родовищ корисних копалин, спеціальних дозволів на користування надрами; - організовує регіональний моніторинг навколишнього природного середовища; - забезпечує розвиток заповідної справи, збереження біологічного ті ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі, здійснює державне управління з питань організації, охорони й використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України; - бере участь у розробці, реалізації та контролі виконання місцевих екологічних програм і програм забезпечення екологічної та, в межах своє компетенції, радіаційної безпеки, програм попередження та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій; - сприяє екологічній освіті та екологічному вихованню громадян, діяльності екологічних об’єднань громадян, рухів тощо. Державною екологічною інспекцією в Київській області протягом року проведено 2052 перевірки відповідно до яких було складено акти перевірок. З яких 1826 складено протоколів про адміністративне правопорушення. Притягнуто до адміністративної відповідальності 1827 чоловік та накладено штраф на суму 300,3 тис. грн., відповідно стягнуто адміністративних штрафів з 1181 особи на суму 193 819 грн. (таблиця 13.1.)

242

Інформація щодо контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства Таблиця 13.1. № з

Назва заходу

Одиниця виміру

2007

Роки 2008

2009

2913 2295 2295

2440 2226 2226

2052 2052 1826

2226/ 262224 1867/ 195010 118/5923066

1827/300300

41/ 333800 142

34/87739

од.

2275/ 298063 2250/ 242063 96/ 1335147 48/ 147099 78

од.

у тому числі на скиди у водні об’єкти

од.

1на викиди в атмосферне повітря

од.

1на утворення та розміщення 1.3 відходів 1Внесено подань про припинення 2 дії виданих дозволів 1Кількість матеріалів про 3 порушення, що містили ознаки злочину, переданих на розгляд в правоохоронні органи (прокуратури, внутрішніх справ, СБУ)

од.

/п

1Кількість перевірених об’єктів 2Складено актів перевірок 3Кількість складених протоколів про адміністративне правопорушення 4Притягнуто до адміністративної відповідальності 5Стягнуто адміністративних штрафів 6Пред’явлено претензійно-позовних матеріалів 7Стягнуто претензійно-позовних матеріалів 8Прийнято рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності 9Прийнято рішень про призупинення фінансування будівництва (реконструкції) об’єктів 1Кількість дозволів, виданих на відновлення господарської діяльності та фінансування 1Кількість об’єктів, на яких виявлено перевищення встановлених екологічних нормативів, дозволів або лімітів 1на спеціальне водокористування

од. од. од.

чол./грн чол./грн од./грн. од./грн.

1181/193819 140/14131310

131

1.1

1.2

243

13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища Ефективне державне управління якістю навколишнього природного середовища неможливе без наявності відповідної інформації про його стан. Ця інформація збирається та аналізується за допомогою регіональної системи моніторингу довкілля. Екологічний моніторинг на території області у 2009 році проводять наступні суб’єкти моніторингу: Державна екологічна інспекція в Київській області, Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, Київська обласна санітарноепідеміологічна станція МОЗ України, Центральна геофізична обсерваторія та Радіоекологічний центр ДСНВП «Екоцентр». Точки спостереження повністю відсутні по наступним параметрам: морські води, джерела скидів зворотних вод у морські води, підземні води, джерела скидів зворотних вод у глибокі підземні водоносні горизонти, ґрунти. Дані по суб’єктам моніторингу довкілля, а також відомості щодо кількості точок спостереження подані у таблиці 13.2. Система спостережень за станом довкілля Таблиця 13.2. № Суб’єкти з/п моніторингу довкілля

1 1

2 Центральна геофізична обсерваторія Дніпровське басейнове управління водних ресурсів Державна екологічна інспекція в Київській області Радіоекологічни й центр ДСНВП «Екоцентр» Київська обласна санітарно – епідеміологічн а станція МОЗ України

Кількість точок спостережень, од. джерела джерела скидів скидів Стаціона зворотн зворотрні поверх их вод у морсь них вод підземні атмос- джерела -неві поверхн -кі у води ферне викидів в води еві води води морські повітря атмосфе води р-не повітря

джерела скидів зворотн их вод у глибокі ґрунти підземні водоносн і горизон ти 10 11 -

3 4

4 -

5 24

6 -

7 -

8 -

9 -

138

207

244

13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації Державна екологічна експертиза здійснюється відділом державної екологічної експертизи Держуправління. Інформація щодо еколого – експертної діяльності Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області за 2009 рік Інформація щодо проведення екологічної експертизи проектної документації Таблиця 13.3. Виконання робіт

Проведено експертиз перед проектної (ТЕО, ТЕР, ТЕД), проектної (проект, робочий проект) документації У рамках комплексної державної експертизи У відокремленому порядку (самостійно)

Загальна кількість

Позитивно оцінено (шт.)

Повернуто на доопрацювання та оцінено негативно (шт)

Повернуто на доопрацювання та оцінено негативно (% від загальної кількості)

865

496

369

42.6

272

117

155

593

379

214

13.5. Економічні засади природокористування 13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності В основі природоохоронної діяльності лежить її економічний механізм. Головними складовими елементами економічного механізму природокористування є платежі за використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, грошові стягнення за порушення норм і правил охорони довкілля та за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, система фінансування і кредитування природоохоронних заходів. Одним з найбільших важливих джерел фінансування природоохоронної діяльності тепер справедливо вважаються бюджетні природоохоронні фонди. Саме завдяки існуванню таких екофондів як на загальнодержавному, так і місцевих рівнях є реальна можливість спрямовувати відповідні кошти на реалізацію природоохоронних програм і проектів. Формування цих фондів відбувається переважно за рахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища суб’єктами господарської діяльності, а місцевих ще й з частини грошових стягнень за порушення норм і правил охорони довкілля та шкоду, заподіяну довкіллю порушенням природоохоронного законодавства в результаті господарської та іншої діяльності.

245

Станом на 01.01.2010 року кількість юридичних осіб зареєстрованих, як платники збору за забруднення навколишнього природного середовища біля 7,5 тис. шт. та фізичних осіб понад 6,1 тис. шт. 13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі У 2009 році підприємствами області на охорону навколишнього природного середовища витрачено 228,981 млн.грн., у т.ч. капітальні інвестиції склали 32,745 млн.грн., поточні витрати – 196,236 млн.грн. (таатлиця 13.4.) Капітальні інвестиції та поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища Таблиця 13.4. Витрати на охорону навколишнього природного середовища, тис.грн. у тому числі капітальні інвестиції з них капітальний ремонт засобів природоохоронного призначення поточні витрати Індекси витрат на охорону навколишнього природного середовища, відсотків до попереднього року Частка витрат на охорону навколишнього природного середовища за рахунок коштів Державного бюджету, відсотків у капітальних інвестиціях у поточних витратах

2005

2006

2007

2008

2009

129831,8

150930,5

206941,4

257780,3

228980,8

16379,0

39579,2

77885,1

83955,3

32745,2

11997,5 113452,8

28404,7 111351,3

8142,1 129056,3

16639,2 173825,0

196235,6

115,1

116,3

137,1

124,6

88,8

– 9,4

15,1 9,1

14,5 36,8

36,8 32,2

10,8 30,0

3750,2

В 2009 році підприємствам, організаціям, установам були пред’явлені збори за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 33383,7 тис. грн., частка фактично сплачених екологічних зборів у загальній сумі пред’явлених 98,1% тобто 32737,3 тис.грн. (таблиця 13.5.) Екологічні платежі (тис.грн.) Таблиця 13.5. 2005

2006

2007

Збори, пред’явлені підприємствам, організаціям, установам за 6023,0 15747,9 17395,7 забруднення навколишнього природного середовища у тому числі 3852,3 11436,6 11610,2 за викиди в атмосферне повітря від стаціонарних джерел 440,9 1087,3 1440,4 за викиди в атмосферне повітря від пересувних джерел за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні 246,6 455,9 1009,4 об’єкти за розміщення відходів 1483,2 2768,1 3335,7 Позови за збитки, заподіяні природі, та штрафи, пред’яв-лені 14,8 242,1 91,5 за порушення природоохоронного законодавства Частка фактично сплачених екологічних зборів у загальній сумі пред’явлених, відсотків 100,3 86,0 101,1

2008

2009

26665,9 33383,7

17340,3 21063,2 2023,8 2286,3 1254,0

1052,3

6047,8

8981,9

87,0

1149,0

78,5

98,1

246

13.6. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги наериторії України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду .Українського народу є обов'язком держави. Державна політика у сфері екології, як і будь якій іншій сфері повинна базуватися на стабільній системі законодавства, актів, нормативів , але ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною , тобто вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів , вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища. І це є дуже ефективним засобом подолання екологічної кризи та забезпечення природоохоронної функції держави. Основні напрями втілюватимуться за допомогою системи екологічного права. Правовий механізм має надати основним напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов'язковості, сприяти врегулюванню відносин у галузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Вивчення, аналіз та узагальнення практики застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається здійснювати у двох напрямах: 1. складання і затвердження екологічних нормативів природокористування (стосовно надр, грунтів, води, повітря, рослинності тощо); 2 .складання і затвердження комплексу еколого-економічних показників державного контролю за станом довкілля та діяльністю господарчих структур. Забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (стаття 16), кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля (стаття 50) і кожен зобов'язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66). Також у цій сфері Україна має такі закони та акти: “Про охорону навколишнього природного середовища" та"Про тваринний світ" ; "Про природнозаповідний фонд" та "Про охорону атмосферного повітря" ; “Лісовий кодекс України” та“ Водний кодекс України” ; ” Земельний кодекс України” та“Кодекс України про надра” ; Також першочергово плануется підготувати проекти законів України про рекреаційні зони, курортні, лікувально-оздоровчі зони і зони з особливими умовами природокористування; підготувати проекти нормативно-правових актів, які затверджує Кабінет Міністрів України, а саме: Правила відшкодування збитків, завданих порушеннями екологічного законодавства, Положення про екологічний контроль.

247

13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування 13.8. Екологічний аудит Екологічний аудит системи екологічного менеджменту відповідно до стандарту ISO 14001 визначається як систематичний і документований процес отримання об'єктивних доказів для визначення, чи відповідає система екологічного менеджменту підприємства критеріям, які пред’являються до таких систем. Підприємство повинне розвивати і підтримувати періодичне проведення аудитів систем екологічного менеджменту. Під час проведення екологічних аудитів визначається, відповідає або не відповідає діюча система екологічного менеджменту вимогам Міжнародного стандарту ISO 14001 (або його національного аналога), а також наскільки забезпечується і підтримується її функціонування. Програма екологічного аудиту системи екологічного менеджменту повинна бути заснована на справжній екологічній діяльності підприємства і результатах попередніх аудитів. Проведення екологічного аудиту повинне бути вигідним керівництву підприємства, оскільки результати аудитів інформують його, чи працює система екологічного управління і менеджменту так, як вона повинна працювати відповідно до заявленої екологічної політики і мети. Підприємство може також замовляти проведення екологічного аудиту з іншою метою, наприклад, з метою сертифікації системи екологічного менеджменту третьою стороною відповідно до національного або міжнародного стандартів. Програми і процедури екологічного аудиту повинні враховувати: пріоритетні екологічні аспекти діяльності підприємства; періодичність проведення аудитів; ефективне планування і ефективну організацію роботи аудиторської "команди"; активне використовування результатів аудиту; компетенцію аудиторів; загальну методологію екологічного аудиту і методику здійснення аудитів. Екологічний аудит систем екологічного менеджменту може бути внутрішнім чи зовнішнім. У разі внутрішнього аудиту керівництво доручає відповідальним фахівцям з числа персоналу формування аудиторської "команди", куди можуть входити і фахівці із сторони. У разі зовнішнього аудиту полягає договір із спеціалізованою аудиторською фірмою або фахівцем, що має ліцензію на даний вид діяльності і формуючими аудиторську "команду", до складу якої можуть входити і представники підприємства. У будь-якому випадку, фахівці, що здійснюють екологічний аудит, повинні бути кваліфікованими, неупередженими об'єктивними. Створити і забезпечити ефективне функціонування системи екологічного менеджменту непросто, тому можна проводити екологічний аудит з метою виявлення тих напрямів і аспектів діяльності, які ще недостатньо розвинуті. Висновок екологічного аудиту повинен містити кваліфіковані рекомендації по розвитку екологічного менеджменту на підприємстві і бути направлено на створення ефективної системи екологічного менеджменту. Аудит підприємства 248

може проводитися для представлення інформації державним органам екологічного контролю і управління в цілях офіційної сертифікації системи екологічного менеджменту. Такий аудит виконується зовнішніми незалежними аудиторами або аудиторськими фірмами, що мають ліцензію на даний вид діяльності. Також завжди є зовнішній екологічний аудит, який проводиться для банків або інвесторів. 13.9. Екологічне страхування Інтеграція України в світове економічне співтовариство диктує необхідність переходу до нових принципів регулювання природоохоронної діяльності та розробки нормативно-правової системи, спрямованої на зниження масштабів промислового забруднення довкілля. Досвід розвинених країн засвідчив, що найбільш ефективним інструментом екологічної політики та гарантій безпеки життєдіяльності людей, є використання ринкових механізмів захисту здоров’я громадян та навколишнього середовища. Фінансування витрат по ліквідації наслідків аварій і надзвичайних ситуацій за рахунок коштів бюджету знижує ефективність природоохоронних програм. Це обумовлює потреби пошуку та мобілізації принципово інших джерел компенсації заподіяної шкоди. Страхування відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища найбільш ефективно захищає інтереси підприємств по отриманню прибутків, суспільства по захисту здоров’я людей та держави через створення сприятливого інвестиційного клімату, гарантій податкових надходжень та соціальну стабільність. Проте страхування екологічних ризиків в Україні не набуло поширення. З причин такого становища можна виділити, насамперед, законодавчі. Рівень нормативно-правового забезпечення недостатній. Юридичні гарантії відшкодування збитків, завданих забрудненням довкілля та зниження якості природних ресурсів не забезпечені повністю. Окрім правових, розвиток ринку екологічного страхування гальмується: - слабкими стимулами добровільного страхування; - відсутністю надійних та загальноприйнятих методик оцінки ризику та розрахунку ймовірної шкоди; - низькою потужністю самого ринку, що позбавляє змоги здійснювати страхування небезпечних та великих за величиною екологічних ризиків. Найголовніше, що треба зробити зараз – це запровадити принцип безумовної відповідальності за шкоду довкіллю, заподіяну будь-якими суб’єктами підприємницької діяльності. Це основна загальносвітова тенденція в галузі законодавства про відповідальність за екологічну шкоду. За таких умов не треба доводити, що забруднювач діяв протизаконно або недбало. Безумовна відповідальність змушує підприємства гарантувати наявність додаткових коштів по компенсації витрат, в тому числі, і у вигляді страхування. Останнім часом Україна почала приділяти більше уваги проблемам фінансового забезпечення екологічної політики. Відповідальність за забруднення довкілля встановлена багатьма чинними законодавчими актами, якими закладено основи обов’язкового страхування, наприклад, при транспортуванні небезпечних 249

речовин та експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки. Чи не першу в Україні спробу запровадження суворої відповідальності за забруднення довкілля треба оцінити позитивно та надалі підтримувати. Страхові продукти, які розроблені на основі законодавства про охорону навколишнього середовища є першим серйозним досвідом застосування в Україні ринкового механізму вирішення екологічних проблем. Проте, обов’язкове страхування дає найбільший результат тоді, коли воно ґрунтується на узагальненні та аналізі практики добровільного. За умов відсутності в Україні потужного ринку добровільного страхування встановлення обов’язкової форми може не дати очікуваного ефекту. Головні увагу треба зосередити не на обов’язковості страхуванні, а на формуванні стимулів до фінансового забезпечення зобов’язань по компенсації збитків від аварій та надзвичайних ситуацій. Найбільш доступним та зручним для контролю способом підтвердження платоспроможності суб’єктів господарювання є страхування відповідальності. Комплексний розвиток екологічного страхування в Україні дасть змогу: - скоротити бюджетні витрати на ліквідацію аварійних та надзвичайних ситуацій; - підвищити матеріальну відповідальність підприємств і зацікавленість місцевих органів влади у мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище; - забезпечити цільове використання коштів, які спрямовуються на ліквідацію та попередження екологічного забруднення; - посилити контроль за потенційно небезпечними видами діяльності та підняти вимоги екобезпеки. Таким чином, за умов сучасної фінансово-економічної ситуації в країні розвиток страхування відповідальності за шкоду довкіллю може стати реальним механізмом забезпечення екологічної безпеки, ринковим важелем впливу на підприємства з метою контролю за масштабами промислового забруднення й зниження його рівня, подолання наслідків надзвичайних ситуацій та стимулом зростання національної економіки. 13.10. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля 13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень Участь громадськості у процесі прийняття рішень здійснюється відповідно до пункту "л" статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Конвенції "Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля" (Орхуська конвенція).

250

13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій Громадські організації, що діють на території області (загальнодержавні, місцеві) Таблиця 13.6. № Назва організацій з/п 1. Громадська організація “Товариство любителів полювання та рибальства” 2. Громадська організація „Природоохоронна зона” 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11.

12. 13. 14. 15

Юридична адреса м. Київ, вул. Дегтярівська, 48.

03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 145/1 Київська обласна організація Українського товариства мисливців та м. Київ-53, вул. Нестерівський рибалок пров., буд. 7/9, тел.212-25-63, Київська обласна організація Українського товариства охорони м. Київ-033, вул.. Тарасівська, 12, природи тел.224-75-59 Київська обласна організація Всеукраїнської екологічної Ліги 252024, м. Київ, вул.Лютеранська, (КОВЕЛ) 19-б, тел. 462-02-82 м. Київ, вул.Хрещатик,115/30-31, Обласний осередок Партії зелених України 451-75-41 Київська міська організація «Зелений світ» м. Київ, 258-12-48 Спілка врятування від Чорнобилів м. Київ, 449-14-58 Спілка «Порятунок Голосіїва» м. Київ, 524-79-22 м. Київ, пр-т Науки, 25, кв. 53, 267Громадська організація “Рідна земля” 65-34. Київська обл., КиєвоГромадська організація „Екологія та Соціальний захист Київської Святошинський р-н, с. Білогородка, області” вул. Леніна, буд.60 Київська обл., м. Вишгород, вул. Громадська організація „Екологічна фундація” Набережна, 4-Г 03148 м. Київ, вул. Картвелішвілі, Громадська організація Козацьке Товариство Київщини 5, кв. 31 Київська обл., м.Васильків, вул. Громадська організація «ПАРОСТОК» Соборна,72 01024, м. Київ, а/с 135 536-91-55 Європейська екологічна ліга Київська обл. м. Ірпінь вул. ІІІ Інтернаціоналу, 105-ІІ

13.11.2. Громадські рухи

251

13.12. Виконання державних екологічних програм Перелік регіональних (місцевих) природоохоронних программ та Таблиця 13.7. № з/п

Програми

Ким прийнята

№ та дата прийняття

1 1

Затверджена рішенням Київської обласної ради Затверджена рішенням Київської обласної ради Затверджена рішенням Київської обласної ради Затверджена рішенням Київської обласної ради

№198-13-V від 07.11.2007

Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2011 року Програма поводження з твердими побутовими відходами у Київській області на 2007-2011 роки Програма ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах Київської області у 2003-2030 роках Комплексна програма захисту населених пунктів, виробничих об’єктів і сільськогосподарських угідь Київської області від шкідливої дії вод на 2006-2010 та прогноз до 2015 року Регіональна програма захисту сільськогосподарських угідь та територій населених пунктів Київської області від підтоплення у 2009-2013 роках та прогноз до 2015 роки Регіональна програма розвитку лісового господарства Київської області до 2015 року «Ліси Київщини» Київська обласна програма підвищення родючості ґрунтів у 2006 році та на період до 2010 року

Кількість освоєних коштів, тис. грн. 5 3070,41

№116-10-V від 30.03.2007

1631,29

від 02.03.2006 №368-32-ІV

1291,91

№367-32-ІV від 02.03.2006

4893,84

Затверджена рішенням Київської обласної ради

№491-25-V від 23.07.2009

13063,25

Затверджена рішенням Київської обласної ради Затверджена рішенням Київської обласної ради

№263-15ХХІІ від 25.01.2001 №361-32-ІV від 02.03.2006

190648,1

384,7

252

13.13. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля У міжнародному співробітництві з охорони навколишнього середовища наша держава посідає одне з вагомих місць. Будучи членом ООН, Україна є суверенною стороною 18 міжнародних угод з питань екології, бере участь у 20 міжнародних конвенціях, а також понад 10 двосторонніх угодах, виконує міжнародні зобов’язання з охорони навколишнього середовища. Українська держава з перших днів незалежності активно співпрацює у міжнародних природоохоронних заходах та реалізації екологічних програм і проектів. Так, відповідно до Закону «Про природно-заповідний фонд України» від 26 листопада 1993 року видано Указ Президента України «Про біосферні заповідники», яким затверджено перелік біосферних заповідників в Україні, що внесені Бюро міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера» до міжнародної мережі біосферних заповідників: Асканія-Нова (Херсонська область), Чорноморський (Херсонська, Миколаївська області), Карпатський (Закарпатська область). Міністерству закордонних справ України і Академії наук України доручено підготувати матеріали, необхідні для підписання угоди з Республікою Польща та Словацькою Республікою про створення міжнародного біосферного заповідника «Східні Карпати». Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища посідає одне з важливих місць у зовнішньополітичному курсі України. Україна підписала 44 двосторонні міжнародні угоди і договори, насамперед із сусідами Білоруссю, Грузією, Молдовою, Росією, Словаччиною та Польщею. Меморандуми про взаємопорозуміння щодо співробітництва в галузі охорони довкілля підписані з Австрією і Фінляндією. Угода про співробітництво в галузі охорони довкілля укладена урядом України з урядом Ізраїлю; про співробітництво в галузі ядерної безпеки і захисту від радіації — з урядами Фінляндії, Австрії та Росії. Динамічно розвивається співробітництво в галузі охорони довкілля, національних парків і біорізноманіття, раціонального використання природних ресурсів, управління водними ресурсами, токсичними відходами, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — з Данією, Нідерландами, США. Міжнародне співробітництво в галузі ядерної та радіаційної безпеки здійснюється Україною з МАГАТЕ і Європейським Союзом у рамках програми ТАСIS, а також на двосторонній основі — з США, ФРН, Канадою, Швецією та Японією. Україна підписала Меморандум про співробітництво урядів України та Канади з питань зміни клімату, а також Протокол про співробітництво з питань зміни клімату з Нідерландами і почала впровадження трьох спільних проектів. Україна є членом провідних міжнародних організацій, діяльність яких пов’язана із вирішенням глобальних чи регіональних проблем, охорони довкілля (ЮНЕП, ЮНЕСКО, ВООЗ та ін.). Україна бере активну участь у діяльності Європейської Економічної Комісії, насамперед, її Комітету з екологічної політики.

253

13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом Між Україною та Єврокомісією розпочаті переговори щодо створення Регіонального екологічного центру в Україні (РЕЦ-Україна). Метою створення РЕЦ-Україна є: надання допомоги у вирішенні екологічних проблем в Україні та сусідніх державах, забезпечуючи екологічні права людини та створюючи умови для існування безпечного довкілля; розвиток вільного обміну інформацією щодо навколишнього природного середовища та розповсюдження такої інформації між усіма зацікавленими сторонами; сприяння участі громадськості в процесі прийняття рішень щодо захисту навколишнього природного середовища, а отже і розвиток громадянського суспільства в Україні та інших країнах. Правовою базою для заснування такого центру має стати міжнародний договір, підписаний між Україною та ЄС, а також Статут Регіонального екологічного центру. Необхідною умовою для забезпечення можливості вживати заходів з метою реалізації бюджетної підтримки є схвалення та реалізація Україною Національної стратегії з питань навколишнього природного середовища на період до 2020 року Національного плану дій з питань навколишнього природного середовища на 2009-2012 роки. ЄС відстоює позиції щодо зміцнення міжнародного співробітництва, зокрема в контексті стратегії послідовного просування своєї нової екологічно-енергетичної політики в частині її зовнішнього виміру, спрямованої на залучення до її реалізації третіх країн. Враховуючи послідовне виконання Україною положень Кіотського протоколу, ЄС вбачає Україну партнером та активним учасником політики просування міжнародних домовленостей щодо боротьби із змінами клімату у період після 2012 р. Планами подальшого співробітництва з ЄС Україна передбачає активно пропонувати проекти спільного впровадження у сферах: використання шахтного метану, використання біомаси, когенерації електроенергії, використання рідких відходів, впровадження альтернативних джерел енергії, модернізації міських систем опалювання та технологічних процесів в енергетичному секторі. 13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги 13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництв

254

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ Аналіз стану навколишнього природного середовища області показує, що екологічна ситуація в загалом задовільна, показники екологічної життєдіяльності кращі, ніж у більшості регіонів України. Разом з тим не слід забувати, що управління в галузі охорони навколишнього природного середовища за допомогою економічних та законодавчих інструментів має спрямовуватись в першу чергу на мінімізацію споживання первинних природних ресурсів, на забезпечення їхньої оборотності, зменшення негативного техногенного впливу на довкілля. Водні об’єкти області, як і в попередні роки, продовжували забруднюватись скидами неочищених стічних вод, що відводяться із забудованої території, на якій вони утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів, та скидами недостатньо очищених зворотних вод підприємств, очисні споруди яких працювали неефективно. З метою покращення стану водних ресурсів в області за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища було проведено реконструкції існуючих очисних споруд, які не забезпечують достатню очистку стічних вод та будівництво нових. Для вирішення проблем в галузі охорони атмосферного повітря найбільш суттєвим є впровадження нових видів очистки, направлених на скорочення викидів в атмосферу на основних підприємствах – забруднювачах атмосферного повітря. Протягом 2009 року в Київській області проведено 13 заходів, спрямованих на покращення якості атмосферного повітря, загальним обсягом витрат за кошторисною вартістю в 1882,0. Важливо відмітити те, що фактичне зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря після впровадження повітроохоронних заходів становить 10,9 т, що на 0,7т менше від очікуваного. Це стосується, передусім, заходів, пов`язаних з удосконаленням технологічних процесів, будівництвом і введенням в дію нових газоочистних установок та споруд. Основними забруднювачами навколишнього природного середовища промисловими відходами в Київській області є підприємства: Полігон № 5 ВАТ „Київспецтранс” Обухівський район, Звалище скопу ВАТ „Київський картонно – паперовий комбінат” м.Обухів, Золовідвал Трипільської ТЕС Обухівський район, Полігон промислових відходів ЗАТ „Россава” Білоцерківський район. На даний час невирішеною проблемою залишаються мулові поля Бортницької станції аерації ВАТ «АК Київводоканал», які знаходяться в переповненому стані, відносно раніше передбачених проектних позначок.

255

Пропозиції щодо зменшення техногенного впливу відходів на навколишнє природне середовище. 1. Впровадження новітніх технологій, щодо оброблення утилізації відходів. 2. Будівництво сучасного сміттєпереробного заводу з попереднім сортуванням відходів, що дають змогу зберегти вторсировину Держави. 3. Для вирішення питання стічних вод мулових полів Бортницької станції аерації ВАТ «АК Київ водоканал» необхідно вводити сучасні технології з їх очистки, які дозволять висушувати мул механічним способом з подальшою переробкою та відмовитися від мулових полів. Вирішення питання зберігання непридатних, невідомих та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин на території сільськогосподарських підприємств області є важливою ланкою в системі заходів щодо покращення екологічного стану області. У листопаді-грудні 2009 року в рамках міжнародного проекту “Зниження гострих ризиків від непридатних пестицидів в Україні” ВЕГО “МАМА-86” провела роботи з перезатарювання та вивозу непридатних пестицидів з Бородянського та Макарівського районів Київської області на тимчасове зберігання до Державного підприємства “Національний центр поводження з небезпечними відходами”. В ході робіт з перезатарювання були повністю очищені місця розташування непридатних до використання пестицидів в складах Бородянського району, а саме: с. Качали, с. Лубянка, с. Майданівка, с. Нова Гребля, с. Нове Залісся, с. Шибене. Загальна кількість вивезених з Бородянського району дорівнює 47,43225 т. У Макарівському районі були повністю звільнені від непридатних до використання пестицидів склади в наступних селах: Великий Карашин, Мостище, Рожів. Частково очищені склади в с. Забуяння. Загальна кількість вивезених з Макарівського району дорівнює 45,4099 т. За даними інвентаризації станом на 01.01.2010 в області зберігалось 1685,368 тонн невідомих, непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР). Із 177 складів, на яких зберігаються хімічні засоби захисту рослин, у доброму стані знаходиться 2 склади, у задовільному – 83 та 92 склади - у незадовільному стані. Київська область розташована у двох фізико – географічних зонах – Поліській та Лісостеповій. Виходячи з природно – кліматичних, гідрогеологічних та гідрологічних характеристик цих зон, під час оцінки масштабів підтоплення використовувались відповідні показники, як для угідь, так і населених пунктів згідно ВНД 33-5.5-07-99 „Організація робіт по обстеженню та оцінці підтоплення сільськогосподарських угідь і сільських населених пунктів” Державного комітету України по водному господарству 1999 р. 256

На території Київської області інтенсивно розвивається процес підтоплення. Це пов’язано, як з природними умовами території, так і інтенсивним впливом техногенних чинників. Одним з основних природних чинників розвитку підтоплення є наявність великих плоских безстічних вододільних просторів, які характеризуються дуже низькою природною дренованістю та ускладненням численними замкненими пониженнями. До основних техногенних чинників розвитку процесу підтоплення відноситься надмірне антропогенне навантаження, а саме: забудова заплав річок та берегів водойм, самовільні скиди води з орендованих ставків, самовільне будівництво перегороджуючи споруд, незадовільна експлуатація внутрішньогосподарських осушувальних систем, а також відсутність або недостатня ефективність дренажу, відсутність відведення розталих і зливових вод, неналежне вертикальне планування, старіння та вихід з ладу водонесучих комунікацій, колекторів, дренажних насосних станцій, загортання природних дрен та інш.. З питання підтоплення сільських населених пунктів, що знаходяться у зоні впливу меліоративних об’єктів (осушувальні системи, водосховища та ставки, що використовуються для зрошення), можна зробити висновок, що пік цього небезпечного явища припав на 1998 рік, коли було зафіксовано підтоплення 90 населених пунктів. За даними управління водного господарства у м.Києві та Київській області, а також за даними організацій геологічної служби причиною цього стало накладання піків багаторічного, середньорічного та малорічного періодів підйому рівнів грунтових вод. У наступні роки кількість населених пунктів, що зазнали підтоплення була меншою і становила 50-60 населених пунктів, але ця, зовні перспективна, тенденція не знімає загальної напруги, тому що пов’язана із погіршенням санітарно-гігієнічних умов проживання значної частини населення області. Крім цього мають місце ще два фактори: забруднення першого від поверхні водоносного горизонту, який є джерелом питного водопостачання у значній кількості сільських населених пунктів, за рахунок змиву органічних сполук з городів, смітників, тощо; - затоплення погребів та підвалів, що не дозволяє зберігати запаси с/г продукції. Запобігти цьому негативному явищу та його наслідкам можливо за рахунок: - ефективної експлуатації водогосподарських об’єктів; - реконструкції існуючого та будівництва нового захисного дренажу; - інтенсивного водовідведення поверхневого стоку в межах населених пунктів. Основними причинами підтоплення населених пунктів та с/г угідь Київської області є: періодичне підняття рівня ґрунтових вод; накопичення дощової (розталої) води; 257

підняття рівня ґрунтових вод після будівництва водосховищ: Кам’яногребельського, Оржицького, Гречаногребельського, Блощинського, Веселокутського, Чубинського, Гаврощанського та ставків; погіршення пропускної спроможності річок: Недра, Березанка, Альта, Петіль, Карань, Жоравка. Основними джерелами підтоплення є: - інфільтрація атмосферних опадів, інфільтрація з водоймищ (ставків, водосховищ, річок, каналів); - штучне затоплення заплавних лук. Забудова територій експлуатація будівель та споруд, інших комплексів і об’єктів практично скрізь супроводжується накопиченням вологи в ґрунті та підвищенням рівня ґрунтових вод, що призводить до порушення природної рівноваги у водному балансі та негативно позначається на стані довкілля, соціально-економічних умовах життєдіяльності на цих територіях. Найбільш небезпечними районами в Київській області, де спостерігається підтоплення є: Баришівський, Іванківський, Поліський та ПереяславХмелницький. Кількість міст і селищ із сталими проявами підтоплення за період з 1984 по 2010 рік зросла. На даний час кількість міських населених пунктів області, що можуть підтоплюватися становить близько 44% від їх загальної кількості та 5% від їх загальної площі. Особливу увагу необхідно приділити ліквідації підтоплення земель Київської області в Згурівському загальнодержавному парку-пам’ятці садовопаркової архітектури, заснованому у 60-их роках XIX ст.. графом П.А.Кочубеєм. Основною причиною виникнення підтоплення та підвищення рівня ґрунтових вод є зменшення пропускної здатності русел річок через їх замулення продуктами водної та вітрової ерозії. За експертною оцінкою об’єм робіт з розчистки русел річок складає більше 2 млн.м3. Для комплексного протипаводкового захисту територій та поліпшення екологічного стану водних ресурсів в Київській області виконується ряд заходів передбачених програмами, які затверджені сесією Київської обласної ради: 1. Програма ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах Київської області у 2003-2030 роках; 2. Комплексна програма захисту населених пунктів, виробничих об’єктів і сільськогосподарських угідь Київської області від шкідливої дії вод на 20012005 роки та прогноз до 2010 року; 3. Регіональна програма захисту сільськогосподарських угідь та територій населених пунктів Київської області від підтоплення у 2009-2013 роках та прогноз до 2015 року. У 2009 році на виконання цих програм було направлено 21,7 млн.грн. Замовниками робіт по вищезазначених програмах виступало Управління водного господарства у м. Києві та Київській області. Згідно затвердженого переліку заходів роботи виконувались на 68 об’єктах в 22-х районах Київської 258

області. Для виконання робіт було залучено 16 будівельних та 7 проектних організацій. Завдяки виконаним заходам по всіх джерелах фінансування захищено від підтоплення 29 населених пунктів області та 1741 га сільськогосподарських угідь, при цьому розчищено русел річок 57,9 км, каналів – 89,2 км, відремонтовано 61 шт. гідротехнічних споруд, укріплено 0,47 км берегів річок, реконструйовано 0,07 км дамб, влаштовано 2,5 км водовідвідної мережі. Також слід зазначити, що високе розорювання прибережних захисних смуг річок штучно ускладнило умови пропуску повені і паводкового стоку, що також призвело до руйнування берегів річок, і як наслідок значних матеріальних втрат. Велика кількість потенційно небезпечних районів, водних об’єктів з незадовільним технічним станом, об’єктів та зон підвищеного техногенного навантаження і, нарешті, районів, які вже потерпіли від водної стихії, потребують негайного вирішення проблем. В умовах економічної кризи необхідно раціонально цілеспрямовано використовувати кошти, приймати ефективні та економічно вигідні рішення. Тому до першочергових заходів віднесені об’єкти і будови, реалізація яких була розпочата в минулі роки, а також невідкладні протипаводкові та природоохоронні заходи. Пропозиції щодо зменшення еродованих, підтоплених земель та зсувонебезпечних ділянок  Проведення комплексу робіт з удосконалення моніторингової мережі спостережних свердловин за рівнем ґрунтових вод для уточнення умов розвитку підтоплення.  Жорстке регулювання водогосподарської діяльності, реконструкція магістральних каналів та мереж водопостачання з застосуванням комплексу інженерних заходів для водозниження. З метою зменшення підтоплення та затоплення територій в Київській області реалізуються „Комплексна програма захисту населених пунктів, виробничих об`єктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод у 2001 – 2010 роках та прогноз до 2015 року”, якою передбачаються розчистка річок та водойм, ремонт гідроспоруд для забезпечення безаварійного проходження повені та паводків, а також „Програма ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах Київської області”. Одним з пріоритетних напрямків у 2009 році було розширення мережі об’єктів природно-заповідного фонду Київської області. Станом на 01.01.2010р. мережа територій та об’єктів природно-заповідного фонду Київської області налічує 168 територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею 100 076,685 га в тому числі 23 території природнозаповідного фонду загальнодержавного значення загальною площею 80 908,92 га та 145 територій природно-заповідного фонду місцевого значення загальною площею до 19 945,86 га. На даний час загальна площа ПЗФ становить 3,59%

259

від загальної площі Київської області, що на 0,7% більше ніж станом на 01 січня минулого року. Указами Президента України № 1048/2009 та № 1049/2009 від 11.12.2009р. створено національні природні парки „Залісся”, площею 13548,5 га у Броварському районі та „Білоозерський”, площею 3658,22 га (в межах Київської області) у Переяслав-Хмельницькому районі. На виконання Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №522 від 05.10.09р. „Про збереження вікових дерев” для забезпечення збереження вікових дерев в Київській області, пропаганді їх екологічної, наукової, естетичної, господарської та історико-культурної цінності серед населення, Держуправлінням проводилася робота щодо виявлення таких дерев у Київській області для їх подальшого заповідання. На сьогодні одним із основних чинників, що опосередковано сприяють негативному впливу на стан природно-заповідного фонду в області, є відсутність закріплених на місцевості меж об'єктів природно-заповідного фонду, що створює підґрунтя для різних порушень. Станом на 01.01.2010р. необхідно винести в натуру (на місцевість) межі 5-ти територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, площею 4897,2 га та 50 територій природно-заповідного фонду місцевого значення, загальною площею 8759, 12 га. Як показує досвід попередніх років, основним елементом механізму фінансування природоохоронних заходів є цільові фонди охорони навколишнього природного середовища. Для скорочення термінів вирішення екологічних проблем в області необхідно проведення фінансування природоохоронних заходів не тільки за рахунок цільового природоохоронного фонду, а також за рахунок зборів за використання природних ресурсів, що надходять до місцевих бюджетів, підкріплювати створені природоохоронні програми джерелами фінансування. В подальшому Держуправління буде продовжувати діяльність, направлену на стабілізацію і поліпшення екологічного стану Київської області, охорону, раціональне використання і відтворення усіх видів природних ресурсів.

260

261