ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛНІННЯ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
РЕГІОНАЛЬНА ДОПОВІДЬ ПРО СТАН НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ У 2011 РОЦІ
м. МИКОЛАЇВ 2012
ЗМІСТ Вступ
5
1. Загальні відомості 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості регіону 1.2. Соціальний та економічний розвиток регіону
6 6 7
2. Стан атмосферного повітря 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря по області та в розрізі населених пунктів 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря 2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах 2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря
9 9 9 11
3. Зміна клімату 3.1. Тенденції зміни клімату 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів 3.3. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів адаптації до зміни клімату
23 23 23
4. Стан водних ресурсів 4.1. Водні ресурси та їх використання 4.1.1. Загальна характеристика 4.1.2. Водозабезпеченість територій та регіонів 4.1.3. Водокористування та водовідведення 4.2. Забруднення поверхневих вод 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод 4.2.2. Основні забруднювачі водних об’єктів (за галузями економіки) 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод 4.3. Якість поверхневих вод 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод 4.4. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення 4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів 4.6. Заходи щодо поліпшення стану водних об’єктів
29 29 29 30 31 38 38 39 44 44 44 50 58 58 59 68 69
5. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природнозаповідного фонду та формування екологічної мережі 5.1. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування екологічної мережі 5.1.1. Загальна характеристика 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття 5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття 5.1.4. Формування національної екомережі 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу 5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу 5.2.2. Лісові ресурси 5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів 5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 5.2.5. Адвентивні види рослин 5.2.6. Стан зелених насаджень
14 16 18 18 19 20 22
26
70 70 70 72 74 75 75 75 76 78 79 79 79
2
5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу 5.3.1. Загальна характеристика тваринного світу 5.3.2. Стан та ведення мисливського та рибного господарства 5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів 5.3.4. Інвазивні види тварин 5.3.6. Заходи щодо збереження тваринного світу 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні 5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду 5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення 5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон 5.6. Природно-культурна спадщина 5.7. Туризм
80 80 80 81
6. Земельні ресурси і ґрунти 6.1. Структура та використання земельних ресурсів 6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду 6.1.2. Господарська освоєність земельних угідь 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси 6.3. Стан і якість ґрунтів 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення 6.3.2. Забруднення ґрунтів 6.3.3. Деградація ґрунтів 6.4. Оптимізація використання та охорона земель
93 93 94 95 95 96 96 96 97 98
7. Надра 7.1. Мінерально-сировинна база 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази 7.2. Система моніторингу геологічного середовища 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр
100 100 101 103 103 112 118 118
8. Відходи 8.1. Структура утворення та накопичення відходів 8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) 8.3. Використання відходів як вторинної сировини 8.4. Транскордонні перевезення відходів 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами
119 119 121 125 126 126
9. Екологічна безпека 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки 9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку 9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія
127 127 133 133
10. Промисловість та її вплив на довкілля 10.1. Структура та обсяги промислового виробництва 10.2. Вплив на довкілля 10.2.1. Гірничодобувна промисловість 10.2.2. Металургійна промисловість 10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість 10.2.4. Харчова промисловість 10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва
136 136 139 139 139 140 141 143
11. Сільське господарство та його вплив на довкілля 11.1. Тенденції розвитку сільського господарства 11.2. Вплив на довкілля 11.2.1. Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні
143 143 145
84 84 84 85 85 86 87 90 90
3
насадження 11.2.2. Використання пестицидів 11.2.3. Екологічні аспекти зрошення та осушення земель 11.2.4. Тенденції в тваринництві 11.3. Органічне сільське господарство
145 146 147 149 151
12. Енергетика та її вплив на довкілля 12.1. Структура виробництва та використання енергії 12.2. Ефективність енергоспоживання та енергозбереження 12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля 12.4 Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики
152 152 153 154 156
13. Транспорт та його вплив на довкілля 13.1. Транспортна мережа області 13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень 13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів 13.2. Вплив транспорту на довкілля 13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
157 157 157 159 160 161
14. Збалансоване виробництво та споживання 14.1. Структурна перебудова та екологізація економіки 14.2. Впровадження елементів «більш чистого виробництва» 14.3. Ефективність використання природних ресурсів 14.4. Оцінка «життєвого циклу виробництва»
162 162 162 162 165
15. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища 15.1. Національна та регіональна екологічна політика 15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки 15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства 15.4. Виконання державних цільових екологічних програм 15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища 15.6. Державна екологічна експертиза 15.7. Економічні засади природокористування 15.7.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності 15.7.2. Стан фінансування природоохоронної галузі 15.8. Технічне регулювання сфері охорони довкілля, екологічної безпеки та раціонального природокористування 15.9. Дозвільна діяльність у сфері природокористування 15.10. Екологічний аудит 15.11. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля 15.12. Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень 15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій 15.12.2. Діяльність громадських рад, об’єднань, тематичних робочих груп і мереж 15.13. Екологічна освіта та інформування 15.14. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля 15.14.1. Європейська та євроатлантична інтеграція 15.14.2. Залучення міжнародної технічної допомоги та координація діяльності програм / проектів зовнішньої допомоги 15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво
165 165
Висновки
188
166 166 167 170 171 174 174 174 176 177 178 179 181 181 183 184 187 187 187 187
4
ВСТУП «Регіональна доповідь про стан навколишнього природно середовища в Миколаївській області у 2011 році» підготовлена державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області на виконання вимог ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Доповідь містить узагальнені та аналітичні матеріали про використання, охорону і відтворення природних ресурсів регіону, державний екологічний моніторинг довкілля, державну політику та контроль у галузі охорони природи та природокористування, впровадження еколого-економічних реформ, здійснення регіональних та національних екологічних програм, результати державної екологічної експертизи, поводження з відходами виробництва, радіаційну безпеку, вплив якості довкілля на стан здоров’я населення, екологічне інформування населення, освіту, громадські екологічні рухи, стан і перспективи наукових досліджень в галузі екології та раціонального природокористування, міжнародне співробітництво з питань охорони довкілля. Підведені підсумки та визначено основні пріоритети екологічної політики в області на 2012 рік.
5
1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості регіону. Як окрема політико-адміністративна одиниця України, Миколаївська область була створена 22 вересня 1937 року. У сучасних межах область розташована між 46°30' і 48°15' північної широти та між 30°15' і 33°05' східної довготи. За розмірами території вона знаходиться на 15 місці серед політико-адміністративних формувань України. Площа – 24,6 тис.км2. Кількість населення – 1178,2 тис. осіб (на 1 червня 2012 року). Центр області – місто Миколаїв. За особливістю природних умов Миколаївська область розташована на півдні країни в межах двох фізико-географічних зон – лісостепової (Кривоозерський і західна половина Первомайського району) і степової (решта території) в басейні нижньої течії ріки Південний Буг. На заході межує з Одеською, на півночі з Кіровоградською, на сході та північному сході з Дніпропетровською та на південному сході з Херсонською областями. Південна частина Миколаївщини омивається водами Чорного моря. Клімат у Миколаївській області помірно-континентальний з м’якою малосніжною зимою та жарким посушливим літом. Середньорічні температури: літня – плюс 21,1°С, зимова – мінус 2°С. Річна кількість опадів коливається від 400 мм на півдні області до 550 мм – на півночі. Середня кількість днів з опадами становить 5-9 на місяць. Максимум випадає влітку, переважно у вигляді злив. З несприятливих кліматичних явищ на території області спостерігаються суховії (у теплий період року – 15-20 днів), пилові бурі (від 5 на заході до 9 днів на сході), посухи (вересень-жовтень), град (4 дні). Північна частина Миколаївської області належить до посушливої, дуже теплої, південна – до дуже посушливої, помірно жаркої з м'якою зимою. Внутрішні води включають річки, лимани, озера, водосховища і ставки. В області нараховується 120 великих, середніх та малих річок загальною довжиною в межах області 3609,34 км. Основна водна артерія області – річка Південний Буг. У межах Миколаївської області її довжина складає 257 км. Притоки Південного Бугу: ліві – Мертвовод (92 км), Гнилий Єланець (72 км), Сухий Єланець (68 км), Велика Корабельна (40 км), Синюха (24 км); праві – Чичиклея (86 км), Бакшала (85,5 км), Чертала (60,6 км), Кодима (59 км). Друга за довжиною річка – Інгул (179 км) – впадає в Бузький лиман. На півдні області внаслідок затоплення морем гирлових ділянок річок сформувалося дев’ять лиманів, найбільшими з яких являються: ДніпровськоБузький (63 км), Тилігульський (60 км), Бузький (42 км), Березанський (26 км). До території області належать чотири невеликі острови: Довгий (7 км), Майський (4 км), Березань (0,9 км), Круглий (0,6 км), а також частина Кінбурнського півострова (40 км).
6
1.2. Соціальний та економічних розвиток регіону. Сприятливі умови розташування Миколаївської області обумовили формування на її території потужної багатогалузевої промисловості, розвиненого агропромислового комплексу, розгалуженої транспортної мережі, портового господарства й створення значної виробничої, наукової й соціальної інфраструктури. Економічний потенціал регіону становлять більше 200 промислових і понад 2,3 тис. малих підприємств всіх форм власності, понад 600 сільськогосподарських підприємств та 4,3 тис. фермерських господарств. За підсумками 2011 року спостерігається зростання практично в усіх секторах економіки області порівняно з 2010 роком. Розвиток промислового комплексу області. 2011 року в цілому в промисловому комплексі області закріплено позитивні тенденції до зростання виробництва. 2011 року в області відстежувалося зростання виробництва за більшістю видів промислової діяльності, зокрема: найбільш суттєво у машинобудуванні – на 13,6%, виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції – на 14,9%, у целюлозно-паперовому виробництві, видавничій діяльності – на 192,8%, а також у металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів – на 5,0%, хімічній та нафтохімічній промисловості – на 4,8%. З невеликим відставанням спрацювали такі галузі як харчова (на 1,6%) та енергетична (на 2,1%). Сільське господарство. За 2011 рік індекс обсягу сільськогосподарського виробництва до відповідного року становив 111,8%, що відповідає 19 місцю серед регіонів України. При цьому, приріст досягнуто як в господарствах населення (107,5 %), так і в сільськогосподарських підприємствах (116,2%). Обсяг виробництва продукції рослинництва у 2011 році порівняно з 2010 роком зріс на 16,6 %, у т.ч. в аграрних підприємствах – на 19,2 %, у господарствах населення – 12,9 %. Збільшився порівняно з 2010 роком валовий збір майже всіх сільськогосподарських культур. Будівельна діяльність. У січні-грудні 2011 року власними силами підприємств області виконано будівельних робіт у фактично діючих цінах на суму 1356,7 млн.грн., що на 10,5% менше ніж за відповідний період 2010 року. Суттєвий вплив на загальні показники по області мало зменшення обсягів будівництва у місті Миколаєві (на 16,4%) де зосереджено дві третини підприємств будівельного комплексу, питома вага яких в загальнообласному обсязі виконаних будівельних робіт склала 76,6%. Скорочення обсягу будівництва, головним чином, зумовлено тим що у 2010 році по області спостерігались високі темпи зростання обсягів виконаних робіт (внаслідок реалізації підприємствами області інвестиційних проектів) і область посідала одне з перших місць серед інших регіонів України, що стало основою великої порівняльної бази в 2010 році і, як наслідок, негативно вплинуло на зниження індексу обсягів будівельних робіт у 2011 році. Зовнішньоекономічна діяльність. Економічний розвиток в сфері зовнішньоекономічної діяльності оцінюється за показниками темпів зростання (зменшення) обсягу експорту товарів та коефіцієнту покриття експортом імпорту. 7
У січні – листопаді 2011 р. обсяг експорту товарів становив 1516,4 млн.дол. США і збільшився порівняно з січнем – листопадом 2010 р. на 11,7%, імпорту – 891,8 млн.дол. США і зріс на 14,4%. Зростання експорту відбулося за рахунок нарощення обсягів глинозему, жирів та олій тваринного або рослинного походження, механічного та електротехнічного обладнання, імпорту – за рахунок збільшення ввезення механічного та електротехнічного обладнання, засобів наземного транспорту, літальних апаратів, плавучих засобів, мінеральних продуктів. Протягом жовтня-листопада у зв’язку із скасуванням вивізного мита зросли обсяги експорту зернових культур до 89,3 млн.дол.США проти 70,3 млн. дол. США у жовтні-листопаді 2010 року, але області не вдасться значно поліпшити свій рейтинг за цим показником, що пояснюється вагомим зниженням обсягу експорту зернових культур (за 11 місяців – на 137,8 млн.дол. США або на 29,9%) через тривалу дію обмежувальних заходів щодо експорту зернових. Частка експорту зернових культур в загальнообласному обсязі становила 21,3%. Стан розвитку споживчого ринку області. Розвиток внутрішньої торгівлі та сфери послуг відображає позитивні процеси розвитку економіки області. За січень-грудень 2011 року оборот роздрібної торгівлі з урахуванням економічних результатів діяльності фізичних осіб-підприємців становив 16,7 млрд. грн. з темпом зростання до попереднього року 116,9% (по Україні – 114,7%). Обсяг продажу на одну особу в цілому по області за 2011 рік склав по області 14080,8 грн., абсолютний приріст на 1 особу до рівня 2010 року 1816,2 грн. В структурі загального обороту області 44,3% (7386,4 млн. грн.) складають обсяги товарообороту підприємств (юридичних осіб) з темпом росту до відповідного періоду минулого року 115,7%. Житлово-комунальне господарство За підсумками 2011 року обсяг введення в експлуатацію житла у розрахунку на 10 тис. населення кв. метрів загальної площі Миколаївська області становить 1197,7 кв. метрів житла (збільшення за останній квартал 2011 року на 338%). За інформацією Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області за 2011 рік введено в експлуатацію 141,3 тис. кв. м, що більше ніж за аналогічний період 2010 року на 6,5%. В області продовжується робота з розвитку нових форм самоорганізації населення за рахунок створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Всього в області за станом на 01.01.2012 року створено 848 ОСББ, які обслуговують 926 житлових будинків або 26% від загальної житлової площі комунального житлового фонду. Рівень оплати населенням житлово-комунальних послуг у січні-грудні 2011 року становив 98,0 %.
8
2. СТАН АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Охорона атмосферного повітря - ключова проблема оздоровлення навколишнього природного середовища. Атмосферне повітря займає особливе положення серед інших компонентів біосфери, виконуючи складну захисну функцію: оберігаючи Землю від абсолютно холодного Космосу і потоку сонячних випромінювань. У атмосфері йдуть глобальні метеорологічні процеси, формується клімат і погода, затримується маса метеоритів. Його значення для всього живого на Землі неможливо переоцінити. При цьому повітря повинне мати певну чистоту і будь-яке відхилення від норми небезпечне для здоров’я. Внаслідок діяльності людини в атмосферу потрапляє значна кількість забруднюючих речовин, зокрема при спалюванні різних видів палива (для опалення, виробництва електроенергії, під час експлуатації транспортних засобів) та при роботі промислових підприємств. Особливо актуальною ця проблема є для індустріальних областей, в тому числі і для Миколаївської, хоча область і не увійшла в перелік регіонів з високим забрудненням атмосфери, що зумовлено відсутністю підприємств хімічної та вугільної промисловості. Слід відмітити, що рівень техногенного навантаження на навколишнє природне середовище Миколаївської області нижчий, ніж в середньому по Україні. Так, у розрахунку на 1 км2 території регіону припадало 3,6 т викинутих в атмосферу забруднюючих речовин. В середньому по країні зазначені показники становили відповідно 11,4 т. 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами. 2011 року в атмосферне повітря області надійшло 89,86 тис.т забруднюючих речовин, що на 6,76 тис.т (8,1%) більше, ніж у 2010 році (табл. 2.1.1.1. та 2.1.1.2.), в тому числі: - зі стаціонарних джерел забруднення до атмосфери надійшло 25,69 тис.т забруднюючих речовин, що на 2,98 тис.т, або на 19,8%більше ніж у 2010 році; - від пересувних джерел 64,17 тис.т, що на 2,52 тис.т, або 4,1% більше ніж минулого року. Крім того, в атмосферу було викинуто 2,91 млн.т діоксиду вуглецю (парникового газу), який впливає на зміну клімату. У порівняні з 2010 роком викиди діоксиду вуглецю збільшилися на 0,31 млн.т що на 11,9 % більше, ніж у 2010 році. Таблиця 2.1.1.1. Динаміка викидів в атмосферне повітря Викиди в атмосферне повітря, тис.т. у тому числі Роки
2000 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Всього
стаціонарними джерелами
пересувними джерелами
Щільність викидів у розрахунку на 1 км2, т
54,23 71,45 85,80* 86,66* 89,61* 85,82* 83,10*
11,43 24,29 21,19 22,66 25,78 24,43 21,45
42,80 47,16 64,61 64,002 63,83 61,39 61,65
2,21 2,91 2,8 3,5 3,64 3,49 3,38
Обсяги викидів у розрахунку на 1 особу, кг
Обсяг викидів на одиницю ВРП, т/млн.грн.
42,14 58,20 56,80 71,76 74,69 72,0 70,0
16,36 7,48 7,22 5,78 4,67 4,22 3,45
9
2011
89,86*
25,69
64,17
3,65
76,1
-**
* Запроваджено новий метод розрахунку викидів від транспортних засобів. ** Данні про ВРП за 2011 рік Держкомстатом будуть представлені у 2013 році.
Таблиця 2.1.1.2. Динаміка викидів в атмосферне повітря (стаціонарні джерела та автотранспорт) Викиди по області Загальна кількість викидів в атмосферне повітря по області, тис.т. у тому числі: від стаціонарних джерел забруднення, тис.т. від автотранспорту, тис.т.
2005 р.
2006 р.
2007 р.
2008 р.
2009 р.
2010 р.
2011 р.
71,45
85,80*
86,66*
89,61*
85,82*
83,10*
89,86*
24,29
21,19
22,66
25,78
24,43
21,45
25,69
43,45
43,57
54,98
54,60
52,57
51,1
53,29
* Новий метод розрахунку викидів від транспортних засобів.
Динаміка викидів в атмосферне повітря у 2000 та 2005-2011 рр. в розрізі джерел надходження (стаціонарні джерела та автотранспорт) представлена на мал. 2.1.1.1. 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0
2000 р.
2005 р.
2006 р.
2007 р.
Загальна кількість викидів, тис.т
2008 р.
2009 р.
2010 р.
2011 р.
Викиди від стаціонарних джерел, тис.т
Викиди від пересувних джерел, тис.т
Мал. 2.1.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тис.т Основними забруднюючими речовинами, що потрапляють в повітряний басейн при експлуатації транспортних засобів та виробничої техніки є оксид вуглецю (70,9%, або 45,5 тис.т), діоксид азоту (14,7%, або 9,4 тис.т), неметанові леткі органічні сполуки (11,0%, або 7,0 тис.т). У значно менших кількостях в атмосферу викидалися специфічні речовини: діоксид сірки (925,6 т), метан (199,4 т), оксид азоту (81,5 т), бенз(а)пірен (5,6 т), аміак (0,6 т). Крім того, від роботи двигунів пересувних джерел забруднення було викинуто 936,3 тис.т діоксиду вуглецю. Щодо викидів від стаціонарних джерел, то їх частка становить 28,6% від загального обсягу забруднюючих речовин, що надійшли в атмосферу області. 10
У 2011 році 293 підприємств та організацій області звітували про викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами (табл. 2.1.1.3.), що на 0,3% більше ніж минулого року. Таблиця 2.1.1.3. Основні показники охорони атмосферного повітря
Кількість підприємств, які мали викиди та звітували за формою 2-ТП повітря, одиниць Обсяги викидів, тис.т Викинуто шкідливих речовин у розрахунку на душу населення, кг Викинуто шкідливих речовин у розрахунку на 1 км2 території, кг Викинуто в середньому одним підприємством, т
2005 р.
2006 р.
2007 р.
2008 р.
2009 р
2010 р
2011 р.
356
339
340
335
319
292
293
24,29
21,19
22,66
25,78
24,43
21,45
25,69
20
17
19
21,5
20,5
18,0
22
989
862
922
1048
994
872
1045
68
63
67
77
76,5
73,5
87,7
2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря по області та в розрізі населених пунктів. За даними головного управління статистики у Миколаївській області у структурі викидів шкідливих речовин переважали газоподібні та рідкі речовини, на які припадало 67,4% (17,3 тис.т) сумарної кількості викинутих у повітря забруднюючих хімічних сполук. Твердих речовин у повітряний басейн області викинуто 24,7% (6,53 тис.т). У складі газоподібних речовин 11,9 тис.т. припадає на викиди метану, сполуки азоту складають 3,5 тис.т, оксид вуглецю – 1,9 тис.т.
Речовини у вигляді твердих суспендованих частинок 24,7%
Метан 46,4%
Метали та їх сполуки 1,1% Сполуки сірки 3,3%
Леткі органічні сполуки 3,1%
Сполуки азоту 14,0%
Окcид вуглецю 7,4%
Мал. 2.1.2.1. Хімічний склад викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел у 2011 році 11
Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення в розрахунку на 1 км території області становила 1045кг, а на душу населення – 22 кг шкідливих речовин. Проте, в окремих районах та містах ці показники значно перевищили середньообласний рівень. Зокрема, у м Вознесенську обсяги викидів у 2 розрахунку на 1 км були більшими майже - у 22 рази, у м.Первомайську – в 19 разів. Підприємствами обласного центру у розрахунку на 1 км 2 було викинуто 31,46 т забруднювальних речовин, що перевищило середній показник по області в 30 разів. Що стосується викидів у атмосферу в розрахунку на душу населення, то найсуттєвішого антропогенного навантаження (0,146 т шкідливих речовин) зазнала атмосфера Миколаївського району, де цей показник перевищив середньообласний рівень майже в 6,6 разів. Зменшення обсягів викидів у повітря від стаціонарних джерел порівняно з 2010 роком було характерним для 4 районів області (на 9,7%–65%). Найзначніше збільшили обсяги викидів небезпечних речовин підприємства та організації Березанського (в 12 разів) та Братського (в 5,5 разів) районів. 2
Таблиця 2.1.2.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел у регіоні по окремим населеним пунктам, тис.т 2000 р.
2005 р.
2006 р.
2007 р.
2008 р.
2009 р.
2010 р.
2011 р
Всього по області
11,43
24,29
21,19
22,66
25,78
24,434
21,452
25,69
Всього по населеним пунктам
6,96
7,967
8,095
7,175
7,807
9,764
6,468
9,761
м. Миколаїв
5,65
6,459
6,542
6,143
7,048
9,132
5,916
8,181
м. Вознесенськ
0,50
0,423
0,421
0,265
0,244
0,229
0,212
0,537
-
0,165
0,102
0,118
0,103
0,093
0,109
0,515
м. Первомайськ
0,59
0,762
0,875
0,453
0,289
0,224
0,175
0,509
м. Южноукраїнськ
0,22
0,158
0,155
0,196
0,123
0,086
0,056
0,019
у тому числі:
м. Очаків
Динаміка викидів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в цілому по області та в розрізі населених пунктів, в тому числі по найпоширенішим забруднюючим речовинам (пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю), представлена в табл. 2.1.2.1. та табл. 2.1.2.2. За даними головного управління статистики у Миколаївській області в 2011 році від стаціонарних джерел в порівняні з 2010 роком зменшилися викиди пилу на 38%, діоксиду сірки на 31% та діоксиду азоту на 33%, викиди оксидів вуглецю збільшилися на 17% .
12
Таблиця 2.1.2.2. Динаміка викидів стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, в тому числі по найпоширеніших речовинах (пил, діоксид азоту, діоксид сірки, оксид вуглецю) в цілому по області та в розрізі населених пунктів, тис.т 2007 рік
2008 рік
Діоксид азоту
Діоксид сірки
Оксид вуглецю
Пил
Діоксид азоту
Діоксид сірки
Оксид вуглецю
1,556
21,25
10,48
2,228
1,182
1,575
25,694
6,529
2,975
0,818
1,930
м. Миколаїв
4,630
1,887
1,614
0,172 0,957
4,209
1,699
1,504
0,084
0,922
6,601
1,888
1,881
1,946
0,886
5,916
1,83
1,688
0,114
0,936
8,181
1,621
1,558
0,078
0,935
м. Вознесенськ
0,169
0,043
0,035
0,056 0,035
0,109
0,027
0,034
0,023
0,025
0,106
0,027
0,034
0,026
0,019
0,212
0,023
0,032
0,031
0,017
0,537
0,019
0,025
0,022
0,021
м. Очаків
0,017
0,003
0,004
0,002 0,008
0,014
0,003
0,003
0,001
0,007
0,009
0,003
0,003
0,001
0,002
0,109
0,001
0,005
0,001
0,003
0,515
0,001
0,006
-
0,004
м. Первомайськ
0,292
0,161
0,039
0,036 0,056
0,232
0,143
0,031
0,032
0,026
0,194
0,095
0,037
0,039
0,023
0,175
0,05
0,031
0,038
0,021
0,509
0,045
0,029
0,040
0,018
м. Южноукраїнськ
0,180
0,099
0,009
0,067 0,005
0,111
0,083
0,002
0,024
0,002
0,076
0,069
0,003
0,002
0,002
0,056
0,042
0,002
0,001
0,002
0,019
0,004
1,064
0,001
0,002
Разом
Пил
2,670
Разом
Оксид вуглецю
3,112
Пил
17,761 10,423
Разом
1,673
Пил
0,867
Разом
2,921
Оксид вуглецю
1,106 1,812 18,203 12,742
Діоксид сірки
3,103
Діоксид азоту
16,292 10,271
Пил
Разом по області, у тому числі:
Населені пункти
Разом
Діоксид сірки
у тому числі
Діоксид азоту
у тому числі
Оксид вуглецю
у тому числі
2011 рік
Діоксид сірки
у тому числі
2010 рік
Діоксид азоту
у тому числі
2009 рік
13
В таблиці 2.1.2.3. наведено інформацію про обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в розрізі районів та міст області. Аналіз даних свідчить про збільшення обсягів викидів, порівняно з попереднім роком, у 16 районах та містах Миколаєві, Вознесенську, Очакові, Первомайську. Найзначніше збільшили обсяги викидів небезпечних речовин підприємства та організації Березанського (в 12 разів) та Братського (в 5,5 разів) районів. Таблиця 2.1.2.3. Обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря по районам та містам області Міста та райони області м. Миколаїв м. Вознесенськ м. Очаків м. Первомайськ м. Южноукраїнськ Арбузинський Баштанський Березанський Березнігуватський Братський Веселинівський Вознесенський Врадіївський Доманівський Єланецький Жовтневий Казанківський Кривоозерський Миколаївський Новобузький Новоодеський Очаківський Первомайський Снігурівський Разом по області
Обсяги викидів, т
Збільшення/ зменшення викидів у 2011 р. проти 2010 р, т
Обсяги викидів у 2011 р. до 2010 р., %
Викинуто в середньому 1 підприємством, т
у 2010 р.
у 2011 р.
5,916
8,181
2,264
138,3
64
0,212
0,537
0,324
253,0
26
0,109
0,515
0,405
471,8
73
0,175
0,509
0,334
291,2
22
0,056
0,019
-0,037
34,1
4
0,807
1,058
0,250
131,1
66
1,136
1,739
0,603
153,1
133
0,062
0,775
0,712
1244,0
96
0,258
0,590
0,332
228,6
98
0,052
0,286
0,234
553,0
40
0,715
1,020
0,304
142,6
85
0,999
1,350
0,351
135,2
337
0,065
0,134
0,068
205,2
33
0,133
0,226
0,092
170,1
56
0,032
0,071
0,039
222,4
23
1,090
0,925
-0,164
84,9
84
0,226
0,395
0,169
174,9
65
0,081
0,052
-0,029
63,6
8
7,588
4,583
-3,005
60,4
327
0,126
0,221
0,094
175,6
22
0,422
1,303
0,881
303,8
100
0,075
0,089
0,013
118,6
15
0,549
0,603
0,054
109,9
32
0,568
0,513
0,108
90,3
57
21,45
25,694
4,405
119,8
88
2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки). Переважна більшість забруднюючих речовин надходить до повітря від основних забруднювачів – підприємств, обсяги викидів яких перевищують 100,0 тонн на рік. 2011 року до переліку основних забруднювачів області відносяться одинадцять підприємств (біля 4% від загальної кількості підприємств, які надали звіт по формі 2-ТП (повітря)), разом з тим обсяги викидів цих підприємств складають 79,9% від обсягів викидів всіх підприємств області та дорівнюють 20,55 тис.т. (табл.2.1.3.1.) 14
Таблиця 2.1.3.1. Основні забруднювачі атмосферного повітря № п/п
Підприємство – забруднювач
1.
ПАТ "Югцемент"
2.
ТОВ "Миколаївський глиноземний завод"
3.
Миколаївське ЛВУМГДК «Уктрансгаз)
4. 5.
6.
Валовий викид, т 2010 р.
2011 р.
Зменшення /Збільшення/+
АТВТ, створені на основі державних
6859,313
4196,306
-2663,007
Приватна власність
2532,594
2434,984
- 94,61
3436,943
4198,509
+761, 66
387,773
367,696
-20,077
Незначне зменшення обсягів виробництва
202,02
323,595
+121,575
Збільшення обсягів виробництва (тепла)
770,384
567,259
-203,125
Впровадження природоохоронних заходів
145,116
6917,678
+66772,562
Додатковий облік
166,363
149,432
-16,931
Зменшення використання твердого палива
142,415
150,644
+8,229
На тому самому рівні
865,528
1032,59
+167,062
Збільшено обсягу виробництва
*
217,94
-
-
Відомча приналежність
Державний комітет нафтової, газової та нафтопереробної промисловості ДП НВКГ "Зоря – Державний комітет Машпроект" промислової політики України ОКП Державні адміністрації "Миколаївоблтеплоенерго областей, міст Києва, " Севастополя ТОВ СП "Нібулон"
Підприємства України, засновані фізичними особами
Державний комітет нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Пасажирське вагонне Міністерство транспорту та 8. депо Миколаїв зв’язку Міністерство палива та 9. ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" енергетики України Філія УМГ "Черкаситрансгаз» дочірньої компанії Державний комітет нафтової, «Укртрансгаз» НАК 10. газової та нафтопереробної «Нафтогаз України» промисловості Південнобузька компресорна станція Олександрівського ТОВ «Бандурський 11 олійноекстраційний Приватна власність завод» 7.
ПАТ "Миколаївгаз"
Причина зменшення,/ збільшення Впровадження природоохоронних заходів Впровадження прогами енергозбереження Збільшення пусконалагоджувальних та ремонтних робіт
* Обладнання введено в експлуатацію у 2010 році.
Відповідно до даних, представлених в таблиці 2.1.3.1. можна зробити висновки: - до найбільших забруднювачів відносяться такі підприємства: ПАТ «Миколаївгаз», ПАТ "Югцемент", Миколаївське ЛВУМГ, ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", сумарні викиди яких склали 17,7 тис.т або 68,8% від викидів усіх стаціонарних джерел та 86% від викидів основних забруднювачів. Загалом, збільшення викидів від усіх стаціонарних джерел пояснюється збільшенням кількості ремонтних, пусконалагоджувальних робіт та продувок трубопроводів на Миколаївському ЛВУМГ та додатковим обліком викидів при транспортуванні природного газу до споживачів. Із промислових підприємств, як і раніше, основними забруднювачами повітря районів та міст області у 2011 році були підприємства переробної промисловості, якими викинуто 31,6% забруднюючих речовин від загального обсягу викидів від стаціонарних джерел. Викиди забруднюючих речовин в атмосферу за видами економічної діяльності представлені в таблиці 2.1.3.2. Таблиця 2.1.3.2. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами економічної діяльності № з/п
Види економічної діяльності
Кількість підприємств, які мали викиди, одиниць
Обсяги викидів по регіону тони
у % до підсумку
Викинуто в середньому одним підприємством, т
15
1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
2 Всі види економічної діяльності Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги Добувна промисловість Переробна промисловість: Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів Виробництво іншої неметалевої продукції Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів Виробництво машин та устаткування Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води Будівництво Діяльність транспорту та зв’язку
3 293
4 25694
5 100
6 87,692
53
1952,978
7,6
36,849
8 77
202,626 8128,226
0,8 31,6
25,328 105,561
27
87,1
2,5
24,141
7
4414,760
17,2
630,680
6
2502,842
9,7
417,140
12
481,149
1,6
34,846
23
7528,077
29,3
327,308
13 49
265,967 6314,453
1,0 24,6
20,459 128,866
2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря. Проблема транскордонного забруднення повітря має ряд особливостей, які ускладнюють правове регулювання в даній сфері та боротьбу з ним. До таких особливостей відносяться: множинність і розпиленість джерел забруднення, значна віддаленість джерел від місця нанесення шкоди, непостійність напрямку та відстані перенесення забруднюючих речовин, значне їх розсіювання в повітряних масах. Все це призвело до того, що довгий час не вдавалось з достатньою точністю визначати конкретні джерела в кожному випадку транскордонного забруднення через атмосферу, а також обсяги завданої шкоди. Деякі науковці вважали забруднення повітря виключно національною проблемою, оскільки максимальна шкода від забруднення повітря в багатьох випадках проявляється безпосередньо біля джерела викидів. Крім того, здатність природного середовища поглинати і "переробляти" забруднення повинна була, на думку цих науковців, істотно знижувати міжнародний (тобто транскордонний) ефект забруднення атмосфери. Тривалий час питання про правове регулювання транскордонного забруднення через атмосферу не виходило за межі стадії досліджень. Відповідні міжнародні угоди, які укладались в цій сфері, носили переважно технічний характер і робили акцент на організації програм спільного вивчення впливу забруднення атмосфери на природу та на здоров'я людей. В Європі моніторинг викидів забруднювачів атмосферного повітря розпочався наприкінці 70-х років і, починаючи з 80-х, Європа встановлювала бюджети викидів двооксиду сірки та двоокису азоту в більшості країн. Бюджети викидів забруднюючих речовин характеризують наскільки країна є імпортером чи експортером забруднення. З появою об'єктивної необхідності захисту атмосфери, створення технічних засобів такого захисту та контролю за забрудненням, в міжнародному праві стали формуватися норми заборони транскордонного забруднення повітря. В листопаді 1979 р. була укладена багатостороння Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, яка стала значним досягненням в сфері міжнародноправового регулювання транскордонного забруднення, яка вступила в силу в 16 березня 1983 року. Сторонами угоди є більшість Європейських країн, включаючи Україну. Конвенція забезпечує основу для співробітництва в сфері боротьби з транскордонним забрудненням повітря. В цьому документі сформульовані основні принципи співпраці з метою поступового скорочення забруднення 16
повітря і розроблена загальна схема проведення наукових досліджень, оцінок та моніторингу, а також обміну інформацією. Для підготовки щорічного звіту України про виконання Конвенції на підставі статистичних даних за 2010 рік підготовлено та направлено до Мінприроди звіт по Миколаївській області про викиди сполук сірки, оксидів азоту, аміаку, летких органічних сполук, вуглеводнів і важких металів в цілому по області. Кожні чотири роки «Звіт про викиди» формується з деталізацією по квадратам сітки ЕМЕП і оцінкою переносу забруднювачів повітря на великі відстані. 2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах. У 2011 році перевищення максимально разових граничнодопустимих концентрацій (ГДК) спостерігались в атмосферному повітрі м. Миколаєва по пилу, оксиду вуглецю, діоксиду азоту, фтористому водню, формальдегіду. Відсоток повторюваності максимально разової концентрації вище ГДК був більше по діоксиду азоту і формальдегіду на постах спостереження (ПСЗ) біля автомагістралей з інтенсивним рухом автомобільного транспорту. Протягом року спостерігалось незначне забруднення пилом, діоксидом сірки, оксидом вуглецю, оксидом азоту та фтористим воднем атмосфери міста. Максимальні середньомісячні перевищення ГДК середньодобової: Діоксид азоту qср=0,04 мг/м3 ( 1,0 ГДК ср.доб.) Формальдегід qср=0,022 мг/м3 ( 7,3 ГДК ср.доб.) Фтористий водень qср=0,007 мг/м3 ( 1,4 ГДК ср.доб.) Вміст важких металів (кадмій, залізо, марганець, нікель, свинець, хром та цинк) у атмосфері міста залишився незначним.
. Мал. 2.3.1. Середньомісячні концентрації по місту, у кратності ГДК 17
Річний хід середньомісячних концентрацій пилу, діоксиду сірки, оксиду вуглецю, діоксиду азоту, оксиду азоту, фтористого водню був достатньо рівномірний по всім пунктам спостережень. Середньомісячні концентрації формальдегіду підвищувались у теплий період (мал. 2.3.1.). Середні концентрації пилу, діоксиду сірки, оксиду вуглецю, діоксиду азоту, оксиду азоту залишились на тому ж рівні (табл. 2.3.1.). Випадків високого забруднення та екстремально-високого забруднення протягом не спостерігалось. Таблиця 2.3.1. Концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі м. Миколаєва Домішки
Характеристики
2009 рік
2010 рік
2011 рік
0,1 0,5 0,003 0,035 1 19 0,04 0,18 0,01 0,10 0,005 0,024 0,013 0,074 0,6 3,6
0,1 0,6 0,004 0,025 1 13 0,04 0,18 0,01 0,05 0,005 0,021 0,012 0,077 0,7 3,0
0,57 1,42 0,020 0,04 0,080 0,21 0,010 0,02 0,030 0,05 0,015 0,03 0,033 0,07 0,000 0,0
0,73 1,24 0,024 0,05 0,065 0,15 0,022 0,03 0,018 0,04 0,025 0,04 0,075 0,56 0,001 0,004
3
Пил Діоксид сірки Оксид вуглецю Діоксид азоту Оксид азоту Фтористий водень Формальдегід Бенз/а/пірен
Залізо Марганець Мідь Нікель Свинець Хром Цинк Кадмій
q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q ср qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm
мг/м 0,1 2,3 0,003 0,029 1 7 0,04 0,15 0,01 0,03 0,004 0,019 0,012 0,078 0,5 2,7 Важкі метали, мкг/м3 1,01 1,91 0,027 0,06 0,017 0,03 0,024 0,04 0,016 0,05 0,009 0,02 0,039 0,09 0,000 0,003
2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря. Спостереження за радіаційним фоном в Миколаївській області проводились обласним центром з гідрометеорології в 5 пунктах спостереження: АМСЦ Миколаїв, Г Первомайськ, М Вознесенськ, М Баштанка та МГ Очаків. Радіаційний фон у 2011 році не перевищував природного рівня (рівень природного фону < 0,025 мР/год) 18
Таблиця 2.4.1. Радіаційний фон в 2011 році, мР/год Пункт спостереження Миколаїв Січень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Лютий (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Березень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Квітень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Травень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Червень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Липень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Серпень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Вересень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Жовтень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Листопад (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Грудень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень
Первомайськ
0,012 0,013
0,014 0,015
0,012 0,014
0,013
0,013
0,013 0,017 0,012
0,012 0,016 0,011 0,015 0,013 0,016 0,013 0,016 0,012 0,015 0,013 0,015 0,012 0,015
0,011 0,013
0,011 0,013
0,012 0,014
0,014
0,015
0,014
0,012
0,013
0,012
0,014 0,017
0,013
0,012
0,014
0,012 0,014
0,017
0,014
0,017
0,013
0,012
0,014
0,012 0,014
0,017
0,015
0,016
0,012
0,011
0,014
0,012 0,016
0,016
0,013
0,016
0,013
0,011
0,013
0,011 0,013
0,016
0,014
0,017
0,012
0,012
0,013
0,011 0,013
0,015
0,013
0,017
0,013
0,011
0,013
0,011 0,016
0,018
0,014
0,016
0,012
0,011
0,014
0,010 0,011
0,018
0,013
0,017
0,012
0,011
0,014
0,011 0,012
0,018
0,012
0,015
0,016
0,011
0,014
Очаків
0,012 0,016
0,012
0,016
Баштанка
0,011 0,013
0,015
0,015
Вознесенськ
0,011 0,013
0,013 0,015
0,011 0,013
2.5. Використання озоноруйнівних речовин. Збереження озонового шару стратосфери, який захищає усе живе на Землі від згубної дії ультрафіолетового сонячного випромінювання, є однією з пріоритетних глобальних екологічних проблем XXI століття. Україна приєдналася до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, (далі - Монреальський протокол) у 1988 році. На сьогодні сторонами Монреальського протоколу є 184 держави, які тим самим підтвердили свої наміри вжити необхідних заходів до збереження озонового шару шляхом припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин. Незважаючи на відсутність вітчизняного виробництва, озоноруйнівні речовини використовуються майже в усіх секторах економіки. Рядом вітчизняних підприємств вже істотно обмежено або й повністю припинено використання озоноруйнівних речовин шляхом перепрофілювання та впровадження альтернативних технічних рішень за рахунок власних ресурсів. 19
Міністерством охорони навколишнього природного середовища України здійснюється координація дій територіальних органів Міністерства, спрямованих на забезпечення належного контролю за поводженням з озоноруйнівними речовинами та нагляду за виконанням планів переходу підприємств до 2030 року на використання озонобезпечних речовин. Продукцію, що містить озоноруйнівні речовини, вже нині заборонено експортувати до багатьох країн, а в найближчі роки - і до будь-якої країни світу. На виконання рішень Монреальського протоколу в Україні здійснюється регулювання експорту та імпорту таких речовин. Розроблено Порядок видачі погодження для отримання ліцензії на експорт та імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить. 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття. За даними наукових досліджень, негативні фактори, що мають вплив на здоров’я людини, за значимістю розподіляються так: - соціальні – 37%; - забруднення атмосферного повітря – 21%; - медичні та біологічні – 19%; - забруднення питної води – 13%; - інші причини – 10%. Це зумовлено в першу чергу тим, що людина споживає за добу і в цілому за життя повітря набагато більше в об’ємному відношенні, ніж води та їжі. Водночас істотні захисні бар’єри існують тільки для тих шкідливих речовин, що потрапляють до організму через шлунково-кишковий тракт, легені таким надійним захистом не забезпечені. Забруднення атмосферного повітря впливає на здоров’ї людини та біорізноманіття різними шляхами - від прямої негайної загрози до повільного поступового руйнування різних систем життєзабезпечення організму. Першочерговими наслідками атмосферних забруднень є розвиток специфічних захворювань і отруєнь. Постійні атмосферні забруднення несприятливо впливають на загальну захворюваність населення. Доведено прямий зв'язок між інтенсивністю забруднення повітря і станом здоров'я, а також ростом хронічних неспецифічних захворювань, зокрема таких, як атеросклероз, хвороби серця, рак легенів тощо. Забруднене повітря значно знижує імунітет. Забруднення впливають на органи дихання, сприяючи виникненню респіраторних захворювань, катарів верхніх дихальних шляхів, ларингіту, ларинготрахеїту, фарингіту, бронхіту, пневмонії. Вони спричиняють серцево-судинні та інші захворювання, зумовлюють виникнення віддалених наслідків, тобто мутагенну, канцерогенну, гонадотоксичну, тератогенну, алергенну, ембріотоксичну і атеросклеротичну дію. Одним з найбільш розповсюджених забруднювачів атмосферного повітря є зважені частки (речовини тверді суспендовані), включаючи пил. Речовини тверді суспендовані – це різновид суміші органічних та неорганічних речовин в рідкому та твердому стані, вони можуть бути різного розміру (більше 10 мкм, 10 мкм, 2,5 мкм та менше). Найбільшу небезпеку для здоров’я становлять тверді речовини з діаметром 2,5 мкм та менше, оскільки вони можуть потрапляти в нижні дихальні шляхи. Внаслідок великої поверхні легенів за невеликий проміжок часу в кров 20
може потрапити значна доза токсинів. Дослідження Всесвітньої організації з охорони здоров’я доводять, що захворювання та смерть від респіраторної та серцево-судинної патології спричинені саме речовинами твердими суспендованими. Забруднення атмосферного повітря двоокисом сірки частіше призводить до виникнення таких захворювань, як хронічний і астматичний бронхіт, бронхіальна астма, емфізема легенів. Такі явища особливо характерні для дітей, у яких відсутній чинник професійних шкідливостей і паління, а також відсутні несприятливі чинники, пов'язані з попередніми роками життя. Дуже несприятливо діє на організм оксид вуглецю. Він міститься в атмосферному повітрі в кількостях, здатних підвищити вміст карбоксигемоглобіну, що погіршує стан тканинного дихання, негативно впливає на функцію ЦНС і серцево-судинної системи. Наявність оксиду вуглецю в організмі стає причиною скарг на головний біль, запаморочення, порушення сну, зниження пам'яті і уваги, задишку, біль у ділянці серця тощо. Наростаюче забруднення повітря свинцем сприяє накопиченню його в печінці, селезінці, нирках та інших органах. Свинець, що міститься у відпрацьованих газах автомобільного транспорту, прискорюючи розпад еритроцитів, діє як протоплазматична отрута. Свинцеве отруєння викликає також функціональні зміни вищої нервової діяльності. Основними скаргами внаслідок свинцевого отруєння є головний біль, запаморочення, підвищена роздратованість, швидка втомлюваність, порушення сну. Дуже небезпечними для людини є сполуки азоту - нітрити і нітрати, що потрапляють у повітря з відпрацьованими газами автомобілів та під час внесення мінеральних добрив. Деякі з них є вихідними продуктами для синтезу канцерогенних речовин. Вдихання оксидів азоту є причиною розвитку емфіземи легенів, звуження дихальних шляхів, набряку легенів. Численні також дані щодо небезпечної дії вуглеводнів, що потрапляють в організм людини під час дихання. Ароматичні вуглеводні, особливо 3,4бензпірен, що містяться в недопалених фракціях диму, відрізняються своєю канцерогенною дією. Довготривале забруднення повітря відбивається також на генетичному апараті людини. Це призводить до зниження народжуваності, народження недоношених або ослаблених дітей, до їх розумової та фізичної відсталості тощо. В Україні негативного впливу атмосферних забруднень зазнає близько 17 млн. осіб, або 34% всього населення. Вади розвитку дітей у містах із забрудненням навколишнього середовища зустрічаються в 3 - 4 рази частіше, ніж у відносно чистих, хвороби органів дихання реєструються удвічі частіше, загальний рівень захворюваності населення на 25 - 40% вищий, вищий також рівень алергічних, онкологічних, серцево-судинних та інших захворювань.. Отже, практично майже все міське населення, особливо діти, які дуже чутливі до токсичних речовин, вимушені дихати повітрям, що здатне отруювати організм. У 2011р. закладами охорони здоров’я області (всіх міністерств і відомств) зареєстровано 768,0 тис. випадків захворювань з уперше в житті встановленим діагнозом. Найчастіше реєструвалися хвороби органів дихання (40,0% від загальної кількості випадків), системи кровообігу (10%), сечостатевої системи (6,7%), травми, отруєння та деякі інші наслідки дій зовнішніх причин (6,0%), 21
хвороби шкіри підшкірної клітковини (5,5%), хвороби органів травлення (5%). Рівень загальної захворюваності у порівнянні з 2010р. збільшився на 2,1% і склав 65084 випадків з уперше в житті встановленим діагнозом на 100 тис. населення. Захворюваність зросла по більшості класів хвороб, зокрема на хвороби крові і кровотворних органів та окремі порушення із залученням імунного механізму – на 22%, хвороби кістково-м’язової системи і сполученої тканини – на 17,4%, інфекції і паразитні хвороби – на 11,3%, хвороби ендокринної системи, розладу харчування та порушення обміну речовин – на 7,7% хвороби нервової системи – на 7,3%, хвороби вуха та сосковидного відростку – на 5,9%, розлади психіки та поведінки –на 5,4% і хвороби системи кровообігу – на 5,3%. З кожним роком поширюється захворюваність населення на злоякісні новоутворення. На кінець 2011р. на обліку у лікувально-профілактичних закладах області перебувало 31,1 тис. хворих на злоякісні новоутворення, або 2645 осіб на 100 тис. населення, проти 30 тис. і 2541 осіб рік тому відповідно. У минулому році діагноз злоякісного новоутворення встановлено уперше у житті у 4,8 тис. осіб. Рівень захворюваності на цю хворобу (кількість хворих з уперше у житті встановленим діагнозом у розрахунку на 100 тис. населення) у порівнянні з 2010р. збільшився на 3% і склав 408 осіб. Також слід зазначити, що в області в минулому році 1,1 тис. осіб уперше в житті встановлено діагноз активного туберкульозу. На кінець 2011р. на обліку у лікувально-профілактичних закладах області перебувало 1,9 тис. хворих на цю хворобу або 164 особи на 100 тис. населення (у 2010р. – 2 тис. або 173 осіб відповідно). Вплив атмосферних забруднень поширюється і на рослинний, і на тваринний світ. Викиди підприємств зумовлюють ураження всіх видів рослинності - декоративні та фруктові дерева, чагарники та ліси, сільськогосподарські культури та навіть трав'яний покрив. Токсичні речовини порушують структуру листя і погіршують обмін речовин. 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря. Довгий час єдиним рішенням проблеми забруднення повітря була властивість атмосфери до самоочищення. Механічні частки та гази розсіювались повітряними потоками, осаджувались або випадали на землю з дощем та снігом, а також нейтралізувались, вступаючи в реакцію з природними сполуками. Однак, властивість довкілля до самоочищення небезмежна, обсяги та швидкості сучасних промислових, побутових та транспортних викидів у великих містах та промислових центрах перевищують природні можливості їх утилізації та знешкодження. Тому зменшення забруднення атмосфери техногенним викидами належить забезпечувати підприємствам – забруднювачам. Згідно статистичної форми 2-ТП (повітря) у 2011 році підприємства області відзвітували про здійснення 24 заходів з охорони атмосферного повітря та попередження зміни клімату (34 – у попередньому році). На їх впровадження було фактично витрачено 6935,0 тис.грн. (на 73,3% менше рівня 2010 року), що сприяло зменшенню викидів небезпечних речовин в атмосферне повітря на 97,2 т (2,2 рази від обсягів фактичних викидів у 2010р.). Найбільше коштів потрачено на удосконалення технологічних процесів (включаючи перехід на інші види палива)та підвищення ефективності існуючих очисних установок – 6678,4 тис.грн. (96,3% загального обсягу витрат). На будівництво і введення в дію нових 22
газоочисних установок і споруд 46,5 тис.грн. (0,7%), на інші повітроохоронні заходи – 210,1 тис.грн. (3%). Біля 42% коштів витрачено ТОВ СП «Нібулон». Впровадження повітроохоронних заходів здійснювалося на підприємствах Казанківського району та м.Миколаєва, м.Вознесенська. 3. ЗМІНА КЛІМАТУ 3.1. Тенденції зміни клімату. Зміна клімату є, можливо, найбільш важливою та складною проблемою в галузі охорони навколишнього середовища, яка спіткала людство за останнє століття. Збільшення в атмосфері концентрації вуглекислого газу та інших парникових газів (далі – ПГ) впливає на глобальну зміну температурного режиму. Підвищення температури може викликати цілу низку таких явищ, як підвищення рівня моря та зміни в локальних кліматичних умовах, що, в свою чергу, може негативно вплинути на соціально-економічний розвиток країн. Україна підписала Рамкову Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату в червні 1992 року, ратифікувала її в жовтні 1996 р., а в серпні 1997 р. стала Стороною Конвенції. За прогнозом розвитку галузей промисловості в 2001-2015 рр. передбачається прискорений розвиток металургійного комплексу, хімічної та нафтохімічної промисловості, а також машинобудування. Прогнозом передбачено також прискорені темпи розвитку невиробничої сфери, поява нових видів послуг, пов’язаних з поширенням інформаційного обміну та т. ін. 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів. Ключовим елементом в дослідженнях з питань зміни клімату є розробка інвентаризації парникових газів, який визначає якісно та кількісно головні джерела та поглиначі ПГ. Цей елемент важливий в зв’язку з тим, що він є основою для наступного розвитку та уточнення методики оцінки джерел та поглиначів ПГ, а також забезпечує єдиний та безперервний механізм, який дозволяє всім країнам, що підписали Рамкову Конвенцію про зміну клімату, оцінювати викиди ПГ та їх відносний внесок в глобальну зміну клімату. Більш того, постійно поновлюваний кадастр на національному та міжнародному рівнях є основою для оцінки рентабельності та можливості проведення заходів щодо пом’якшення антропогенного впливу на клімат. Оцінки викидів з джерел та абсорбції поглиначами ПГ в Україні розраховано з допомогою Методичних вказівок по складанню кадастрів ПГ розроблених Міжурядовою групою експертів по зміні клімату з тим, щоб результати досліджень були порівнюваними як по секторах, так і по країнах. Україна в цілому дотримувалась цих Методичних вказівок, за виключенням тих секторів, де були необхідні більш детальні дані або методики обчислень для головних джерел викидів. При розробці національної системи інвентаризації викидів парникових газів розглядались такі п’ять категорій джерел та поглиначів ПГ: енергетичні системи 23
(включаючи транспорт), промислові процеси, сільське господарство, лісове господарство та землекористування, відходи. Результати розробки кадастру ПГ в Україні за 1990 рік зведені до табл. 3.2.1. Можливі невідповідності сумарних значень обумовлені похибками округлення. У базовому 1990 році викиди ПГ в Україні склали 232882 Гг ВЕ, враховуючи поглинання 14175 Гг ВЕ вуглекислого газу лісами України. Таблиця 3.2.1. Сумарні викиди/поглинання парникових газів в Україні, 1990, Гг Викид, повна молекулярна вага
Газ/Джерело
Парникові гази прямої дії 648131 Вуглекислий газ Спалювання органічного палива 668332 Промислові процеси 31775 Разом 700107 Лісове господарство (поглинання) -51976 9453 Метан Енергетика 6265 Сільське господарство 2254 Відходи 934 23412 Закис азоту Енергетика 6,708 Хімічна промисловість 6,160 Відходи 0,132 Лісові пожежі 0,175 Сільськогосподарські грунти 10,237 Парникові гази непрямої дії Моноксид вуглецю (CO) 7481 Оксиди азоту (NOX) 1243 Леткі неметанові органічні сполуки (NMVOCs) 656 Сумарний викид
Викид, вуглецевий еквівалент 176763 182272 8666 190938 -14175 54140 35881 12909 5349 1979 567 521 11 15 865 232882
У перспективі рівні викидів ПГ прямої дії будуть нижчі за рівні викидів 1990 року при будь-якому сценарії розвитку економіки, незважаючи на суттєве зростання ВВП країни при базовому, а особливо, при оптимістичному сценарії розвитку економіки України. Такі прогнози обумовлені впровадженням цілого комплексу заходів щодо зниження викидів ПГ, а також збільшення поглинання CO2 в лісовому господарстві України. Сумарні прогнозовані обсяги викидів та поглинання ПГ в Україні за розглянутий період часу при базовому сценарії наведені в табл.3.2.2. Таблиця 3.2.2. Прогнозовані обсяги викидів/поглинання парникових газів при базовому сценарії розвитку економіки України Газ
1990 р.
CO2, Гг CO2, Гг ВЕ CH4, Гг N2O, Гг Разом, Гг ВЕ Разом, % до 1990
711447 194031 10115 38,2 255192 100
1995 р.
2000 р.
2005 р.
2010 р.
2015 р.
569149 155222 7951 39,3 204082 79,97
598016 163095 7467 40,8 209310 82,02
634352 173005 6738 42,3 215172 84,32
Викиди ПГ прямої дії 425299 115991 7150 15,7 158268 62,02
530042 144557 8383 34,7 195503 76,61
24
Газ
1990 р.
1995 р.
2000 р.
2005 р.
2010 р.
2015 р.
-68548 -18695
-70702 -19282
-72784 -19850
500601 185387 76,92
527314 190028 78,84
561568 195322 81,04
Поглинання CO2 в лісовому господарстві Поглинання CO2, Гг Поглинання CO2, Гг ВЕ
-51976 -14175
-64886 -17696
-66643 -18175
Сумарний викид CO2 CO2, Гг Разом, Гг ВЕ CO2, % до 1990
659471 241017 100
360413 140572 58,32
463399 177328 73,57
В Україні в умовах нестабільної економіки та загостреної екологічної ситуації зміна клімату може мати серйозні наслідки. Результати наукових досліджень, проведених в останні роки, свідчать про те, що зміна клімату в Україні помітно впливає на сільське та лісове господарство, водні та прибережні ресурси. Висока вірогідність суттєвої зміни врожайності сільськогосподарських культур. У процесі потепління клімату на території України, ймовірно, буде проходити трансформація типів лісу, його видового складу, продуктивності та стабільності. Що стосується вразливості прибережної зони, то уже в поточний час підйом рівня Чорного моря є встановленим фактом та складає 1,5 мм/рік. У зв’язку з викладеним вище в найближчий час необхідно: - прийняти заходи щодо оптимізації існуючої системи управління водними ресурсами; - передбачити альтернативні шляхи покриття пікових навантажень в енергосистемі в зв’язку з можливим зниженням виробництва електроенергії каскадом Дніпровських ГЕС; - розробити Національну програму розвитку сільського господарства України, яка буде включати пакет політичних, економічних та технічних заходів, комплексне здійснення яких дозволить запобігти негативним наслідкам зміни клімату для сільськогосподарського виробництва; - розробити Національну програму берегозахисних заходів, що враховує найбільш несприятливі сценарії підвищення рівня моря; - сприяти впровадженню технологічних, адміністративних, фінансових заходів для підтримки ведення лісового господарства в умовах клімату, що змінюється. Для вирішення проблем зменшення викидів ПГ та адаптації екосистем до зміни клімату, в першу чергу, необхідно вивчати, контролювати та прогнозувати ці зміни на майбутнє. Необхідно проводити глибокі системні дослідження та поширювати інформацію серед населення з метою ознайомлення з проблемою глобальної зміни клімату. З метою обліку парникових газів з 2003 року в області 1149 підприємствами проведено та відкориговано інвентаризації викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел з урахуванням викидів парникових газів від паливовикористовуючого обладнання. Динаміку фактичних викидів парникових газів від підприємств, що звітували за формою 2-ТП (повітря), наведено в таблиці 3.2.3.
25
Таблиця 3.2.3. Фактичні обсяги викидів парникових газів Парникові гази CO2
2005 р.
2006 р.
2007 р.
2008 р.
2009 р.
2010 р
2011 р
Всього,тис.т:
2058,0
2242,5
3221,63
3384,8
3010,1
2590,1
2916,2
У т. ч. від стаціонарних джерел
2058,0
2242,5
2282,5
2490,9
2139,8
1681,2
1979,9
3.3. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів. При аналізі заходів щодо пом’якшення впливу на зміну клімату розглядались дві головні групи заходів: засоби політичного регулювання та технологічні заходи. Технологічна перебудова економіки та підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів, насамперед палива та енергії, в народному господарстві України передбачається за рахунок: - впровадження прогресивних енерго- та ресурсозберігаючих технологій в усіх сферах діяльності; - зниження матеріалоємності кінцевої продукції та, як наслідок, її енергоємності в результаті впровадження передових технічних рішень та використання високоякісних перспективних матеріалів, питома витрата яких на одиницю готової продукції значно нижче існуючого рівня. В рамках цього напрямку найбільш значними є такі енергозберігаючі заходи: - заходи енергозбереження: оптимізація структури генеруючих потужностей енергосистеми, впровадження сучасних джерел та систем освітлення, засобів силової електроніки, сучасних технологій спалювання низькосортного палива, вдосконалення систем теплопостачання, збільшення ступеня утилізації вторинних енергетичних ресурсів; - зміна структури паливно-енергетичного балансу (ПЕБ): збільшення частки ядерного палива, поновлюваних, вторинних та нетрадиційних енергетичних ресурсів, введення в ПЕБ України вуглеводневих палив, заміщення вугілля та моторних палив природним газом, використання метану вугільних родовищ та біогазу забезпечить зниження викидів ПГ при зберіганні загального рівня енергоспоживання; - зниження втрат на всіх стадіях виробництва, транспортування та розподілу паливоенергетичних ресурсів (ПЕР). Найбільш важливим, з точки зору викидів ПГ, є зниження викидів метану в газовому господарстві України, яке може бути забезпечено за рахунок покращання експлуатації газових мереж; - вдосконалення промислових процесів в різних секторах економіки; - введення нових сміттєпереробних потужностей дозволить скоротити складування твердих побутових відходів на сміттєвих полігонах. Реалізація комплексу перерахованих вище заходів дозволить забезпечити щорічну економію енергоресурсів на рівні 1000-1100 ПДж в 2000 році; до 2005 року - 1950-2100 ПДж; до 2010 року - 3100-3200 ПДж; до 2015 року - 4100-4200 ПДж. Все ці заходи мають високий ступінь державної підтримки, оскільки входять в прийняті органами управління держави програми розвитку економіки. 26
В Україні розроблена та прийнята ціла низка програм економічного розвитку, з яких найбільш важливими є: - «Програма структурної перебудови економіки України до 2015 року», 1996; - «Національна енергетична програма України до 2010 року» (НЕП), 1996; - «Комплексна державна програма енергозбереження України до 2010 року» (КДПЕ), 1996; - Національний план заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату; - Національні програми розвитку окремих галузей економіки. Ці документи були прийняті за основу для розробки базового сценарію розвитку економіки країни та її галузей, оцінки можливих рівнів викидів ПГ та заходів щодо їх зменшення. На виконання Національного плану заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.08.05 №346 (у редакції розпорядження КМУ від 05.03.09 №272-р), у вересні 2009 року розроблено «Регіональний план заходів з пом’якшення наслідків зміни клімату в Миколаївській області». В Миколаївській області на виконання доручення Президента України від 11.06.2010 № 1-1/11-54 облдержадміністрацією спільно з обласною радою розроблено Цільову програму енергоефективності Миколаївської області на 20102015 роки. Рішенням сесії обласної ради від 22.10.2010 №2 Цільову програму затверджено та погоджено в ДАЕР України. Відповідно до зазначеної Цільової програми облдержадміністрацією розроблено та затверджено заходи, які потребують першочергової реалізації у 2011 році, та якими визначено конкретні шляхи щодо зменшення споживання природного газу в бюджетних установах, переведення їх на електричне опалення, застосування установок з використанням біогазу, біопалива, водню, деревини тощо. Завдяки впровадженню 2011 року ефективних енергозберігаючих заходів промисловими підприємствами, бюджетними організаціями області зекономлено 34,843 тис. т.у.п. паливно-енергетичних ресурсів вартістю 79,1 млн.грн. З них 1,858 млн.куб.м природного газу, 10,702 тис.тонн нафтопродуктів, 7,881 тис.тонн вугілля, 38,367 млн.кВт.год. електроенергії, 2,38тис.Гкал теплової енергії. Для порівняння: у 2010 році зекономлено 28,496 тис. т.у.п. паливно-енергетичних ресурсів вартістю 50,5 млн.грн. З них – 1,186 млн.куб.м природного газу, 11,349 тис.тонн нафтопродуктів, 261 тонну вугілля, 34,422 млн.кВт.год. електроенергії, 1,697 тис.Гкал теплової енергії. Забезпечено стабільну роботу гідроелектростанцій та когенераційних установок області, на яких 2011року зекономлено 18,186 тис. т.у.п. паливноенергетичних ресурсів (в переведенні на газ економія склала 15,8 млн.куб.м) вартістю 63,4 млн.грн., у тому числі 10,4 тис.тонн нафтопродуктів, 12,195 млн.кВт.год. електроенергії, 0,16 тис.Гкал теплової енергії. Обсяг залучених коштів на фінансування розробки та впровадження енергозберігаючих заходів програми енергозбереження за рахунок усіх джерел 2011 року по Миколаївській області становив 81,0 млн.грн., що на 27,7 млн.грн. більше, ніж у 2010 році. 27
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.02.09 №256-р облдержадміністрацією проводиться організаційна робота по скороченню обсягів споживання природного газу порівняно з 2008 роком не менш, як на 25%. Завдяки впровадженню 2011 року енергозберігаючих заходів споживання природного газу організаціями, які фінансуються з державного бюджету, порівняно з 2008 роком, зменшилося на 1,1 млн.куб.м. (або на 10,1%). ПАТ «Миколаївобленерго» 2011 року споживачам області встановлено 9139 багатотарифних електролічильників, у тому числі юридичним особам – 895 електролічильників, у побутовому секторі – 8244 електролічильники. Одночасно проводиться активне роз'яснення серед юридичних споживачів і населення про переваги електроопалення в комплексі з акумулюванням теплоносіїв і багатотарифним обліком. При цьому виграють споживачі за рахунок використання електричної енергії в нічний час за низьким тарифом, енергокомпанія – від збільшення відпуску електроенергії за рахунок збільшення кількості споживачів, енергосистема – від рівномірного споживання протягом доби і рівномірного навантаження генеруючих потужностей. На виконання плану заходів щодо реконструкції електромереж та модернізації енергообладнання в 2007-2011 роках для впровадження в населених пунктах області опалювальних електроустановок, розробленого ПАТ «Миколаївобленерго», та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.09.06 № 502, згідно з затвердженою на 2011 рік інвестиційною програмою, енергокомпанією виконано робіт по будівництву, модернізації та реконструкції електромереж, енергообладнання на суму 84,9 млн.грн. 2011 року для переведення житлових будинків та об'єктів соціальної сфери на електричне опалення енергокомпанією видано фізичним та юридичним особам технічних умов для влаштування електроопалення в кількості 546 одиниць загальною потужністю 9914,3 кВт. За станом на 01.01.12 електричне опалення впроваджено на 320 об'єктах, у тому числі у 103 закладах освіти, 80 закладах охорони здоров'я та 137 інших закладах, а також у 772 квартирах багатоповерхових житлових будинків та у 4139 індивідуальних будинках. Обсяги заміщеного газу становлять 0,7 млн.куб.м. вартістю 2,2 мл.грн. 2011 року газопостачальною організацією ПАТ «Миколаївгаз» встановлено в житловому фонді 8693 шт. побутових лічильників газу. Завдяки цьому комерційні понаднормовані втрати природного газу в 2011 році відсутні. На території Березанського району реалізуються 2 проекти з будівництва вітрових електростанцій: - ТОВ «Вітряний парк Березанський» реалізує будівництво 2-х черг ВЕС на території Тузлівської та Ташинської сільських рад. У 2012 році планується реалізувати І чергу будівництва потужністю 15МВТ (6 вітроустановок по 2,5МВт) орієнтовною вартістю інвестицій у проекті 216млн.грн. - ТОВ « Тилігульска ВЕС» активно веде роботу з розвитку проекту будівництва ВЕС на тариторії Анатоліївської, Ташинської та Краснопільської сільських рад потужністю 500МВт. Орієнтовна вартість інвестицій – 5млрд.грн. У серпні 2011 року в Очаківському району відбулася виставка – презентація проекту «Будівництво першої черги Очаківської вітрової електростанції» загальною потужністю 300 МВт. 18 грудня 2011 року введено в експлуатацію 7 28
вітрових електростанцій Очаківської ВЕС потужністю по 2,5 МВт кожна. Вартість будівництва 1 черги – 360 млн.грн. Термін окупності – 7 років. Введення 1 черги будівництва Очаківської ВЕС (10 вітряків) дасть можливість зекономити 2,5% потужності 1 ядерного реактора атомної електростанції, а введення в експлуатацією Очаківської ВЕС на повну потужність (300 МВт, або 120 вітряків) дасть можливість зекономити в еквіваленті 30% потужності 1 ядерного реактора атомної електростанції. 4. СТАН ВОДНИХ РЕСУРСІВ 4.1. Водні ресурси та їх використання. 4.1.1. Загальна характеристика. Миколаївська область територіально належить до басейнів р. Південний Буг (59,5%), р. Дніпро (23,5%) і річок Причорномор’я (17%) та обмежена географічними координатами: 46 023’- 48 014’ Півн. Ш 30 015’- 33 011’ Схід. Д На території області налічується 120 річок та балок (довжиною більше 10 км) загальною довжиною 3609,34 км, з яких шість середніх річок: Кодима (59,0 км), Синюха (24,0 км), Чорний Ташлик (41,0 км), Чичиклея (86,0 км), Інгул (179,0 км), Інгулець (96,0 км) та одна велика річка Південний Буг. Басейн р. Південний Буг в межах області нараховує 47 річок довжиною більш 10 км, а довжина самої річки в межах області складає 257 км. Річки Миколаївщини відносяться до рівнинних зі швидкістю течії 0,1 – 0,3 м/сек. Густота річкової мережі складає у середньому 0,15-0,16 км/км2. Живлення переважно атмосферне з помітною участю ґрунтових вод. Основна частина стоку проходить у весняну повінь. Річки використовуються для побутового, промислового, сільськогосподарського водопостачання та транспорту. Загальна площа зайнята поверхневими водними об’єктами становить 150,5 тис. га, що складає 6,1 % від території області До поверхневих водних ресурсів області, окрім річок, належать озера, водосховища, ставки та болота. Природні озера розподілені нерівномірно. Основна їх кількість зосереджена на Кінбурнському півострові, серед них найбільші озера – оз. Чернинено (56,0 га) та Черепашине (186,0 га). Перелік озер області з площею водного дзеркала більш 1 га наведено у таблиці 4.1.1. Взагалі в області обліковано 26 озер з загальною площею 13,79 км2 тобто 0,1% від території області. Таблиця 4.1.1.1. Перелік озер Миколаївської області більше 1 га № з/п 1 2 3 4 5 6
Найменування озера Баластне Директорський Пісчане Кругле Млак Школьне
Район розташування Вознесенський Вознесенський Вознесенський Первомайський Первомайський Первомайський
Площа водного дзеркала, га 42,90 8,50 23,30 1,36 17,40 3,60
Ступінь мінералізації Прісне Прісне Прісне Прісне Прісне Прісне
Примітка Кар’єр Кар’єр Кар’єр с. Кримка с. Кримка с. Кримка
29
7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26
Штундове Солонець Тузли Солонець Буракове Василькове Вовче Горло Глаголь Голе Криве Кругле Куликове Куровате Лисе Мартиняче Рассоха Татарське Черепашине Чорна засуха Чернине Чистішене Всього:
Первомайський Березанський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський
3,20 800,0 94,00 9,37 4,69 8,59 14,06 6,25 13,28 3,12 9,37 7,81 3,12 23,44 22,66 6,25 186,00 9,37 56,00 1,56 1379,20
Прісне Солоне
с. Кримка
Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне
Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів
До штучних водойм віднесено водосховища і ставки. За даними Миколаївського обласного управління водних ресурсів, станом на 01.01.12 в Миколаївській області налічується 45 водосховищ і 1108 ставків з загальною площею водного дзеркала 7585,10 га і 9868,97 га відповідно. До водосховищ з об’ємом більше 10,0 млн. м3 віднесено Ташлицьке водосховище (86,0 млн. м3), Олександрівське (58,33 млн. м3), Софіївське (36,0 млн. м3), Щербанівське (15,7 млн. м3), Степівське (13,88 млн. м3) та Катеринівське (10,8 млн. м3). Використання штучних водних об’єктів в області здійснюється для задоволення потреб енергетики, питного водопостачання, зрошення, харчової промисловості та побутових потреб населення. Болота на Миколаївщині займають незначну площу і розміщені здебільшого в заплавах річок. Це плавні гирлової області Південного Бугу і Інгулу площею 31 км2. Заболоченість спостерігається у пониззі деяких лиманів (Тилігульського, Тузли, Аджигольського). 4.1.2. Водозабезпеченість територій та регіонів. За гідрогеологічними характеристиками область належить до Причорноморського артезіанського басейну і частково в північній частині до Українського кристалічного масиву. Місцеві водні ресурси області дуже обмежені і залежать, головним чином, від притоку з інших регіонів. За питомими показниками водних ресурсів (на одиницю площі і на одного мешканця) область займає одне із останніх місць серед областей України. Таблиця 4.1.2.1. Забезпеченість річним стоком, тис.м3/рік на 1 мешканця Середньорічний
Маловодний рік
місцевий
сумарний
місцевий
сумарний
0,44
3,09
0,26
2,15
30
Територія Миколаївської області характеризується складними гідрогеологічними умовами формування підземних вод, що обумовлено геологоструктурними особливостями, природно-кліматичними та техногенними факторами. Підземні води залягають у відкладеннях різного віку, генезису і літологічного складу – від тріщинуватої зони кристалічного фундаменту до сучасних (голоценових) та плейстоценових. Прогнозні ресурси (запаси) підземних вод основних водоносних горизонтів у межах Миколаївської області визначені і апробовані Державною комісією запасів СРСР (протокол №7869 від 29.06.71, №8103 від 28.07.78), Українською територіальною комісією запасів (протокол №3886 від 21.03.78) і уточнені протоколом робочої комісії ВГО «Кримморегеологія» від 02.06.83 у кількості 441,6 тис.м3/добу, у тому числі: - з мінералізацією до 1,5 г/дм3 – 349,87 тис.м3/добу (79,23%); - з мінералізацією від 1,5 г/дм3 до 3,0 г/дм3 – 91,73 тис.м3/добу (20,77%). В середньому по області розподіл прогнозних ресурсів підземних вод складає 14,22 м3/добу/км2 (з мінералізацією до 1,5 г/дм3) і 17,95 м3/добу/км2 (з мінералізацією до 3,0 г/дм3). На одну особу населення області прогнозні ресурси підземних вод розподіляються відповідно 0,28 і 0,36 м3/добу, а по адміністративних районах цей показник змінюється від 0,04 до 1,3 і від 0,06 до 1,5 м3/добу. При цьому тільки в двох районах області – Новоодеському і Миколаївському на одного мешканця доводиться прогнозних ресурсів з мінералізацією до 1,5 г/дм3 більше 1 м3/добу. З часу оцінки прогнозних ресурсів різко змінилося техногенне навантаження на геологічне середовище, що привело до скорочень, а в деяких випадках і повної ліквідації площ з мінералізацією до 1,5 г/дм3. Прісні підземні води (з мінералізацією до 1,0 г/дм3) поширені: - в північно-західній частині Миколаївської області, а саме у зоні контакту Українського басейну тріщинних вод і Причорноморського артезіанського басейну (Кривоозерський, Врадіївський і Доманівський райони); - в долині р. Південний Буг у районі міст Вознесенськ і Нова Одеса (Вознесенське і Новоодеське родовища підземних вод). На більшості території області поширені підземні води, якісний склад яких не відповідає вимогам ГОСТУ 2874-82 «Вода питьевая» за показниками мінералізації (> 1,5 г/дм3), загальній жорсткості та ін. 4.1.3. Водокористування та водовідведення. У 2011 році для потреб населення та народного господарства з поверхневих водних об’єктів забрано 212,9 млн.м3 води, що на 10,9 млн. м3 (5,1 %) більше у порівнянні з 2010 роком. Загалом забір води по області збільшився на 9,9 млн.м 3 ( 4,4 %) і складає 226,4 млн.м3 (мал. 4.1.3.1, табл. 4.1.3.4).
31
350 296,1
315,1
330,5 311
300
264,3 246,2
млн. м3
250
215,88
231,3 202,0
216,5
226,4 212,9
200 150 100 50
18,91
19,47
18,11
15,42
14,52
13,43
0
2006
2007
обсяг забору підземних вод
2008
2009
обсяг водозабору поверхневих вод
2010
2011
загальний обсяг водозабору
Мал. 4.1.3.1. Динаміка водозабору по Миколаївській області Із загальної кількості забраної у 2011 році води використано 188,6 млн.м3, або 83,3 % від забраної. Решту об’єму складає транзитний скид Управління каналів Інгулецької зрошувальної системи. У порівнянні з 2011 роком обсяг використання води у системах зворотного та повторно – послідовного водопостачання зменшився на 75,0 млн. м3 ( 2,1 %) і становить 3482,0 млн. м3 Найбільш водоспоживаюча галузь економіки в області – це промисловість (в тому числі енергетика) на її потреби у 2011 році використано 86,9 млн.м3, що складає 46,0% від загального обсягу використаних вод (мал. 4.1.3.2., табл. 4.1.3.1., табл. 4.1.3.2). На потреби житлово – комунального господарства використано 48,56 млн.м3 вод, що у порівнянні з минулим роком менше на 3,51 млн. м 3 (на 6,7%) (табл. 4.1.3.2). Таблиця 4.1.3.1. Використання води на потреби, млн.м3 - виробничі - зрошення - господарсько-питні - сільськогосподарського водопостачання - риборозведення
2008р.
2009р.
2010р.
2011р.
110,0 35,19 51,92 2,578 5,152
104,5 34,11 48,87 3,87 3,81
103,5 24,72 48,73 2,97 3,84
95,45 33,28 47,41 2,42 10,06
32
120 110,0
103,5
104,5
95,45
100 94,34 75,59
млн.м3
80 60
51,92
46,88
48,87
47,41
34,11
35,19
40
48,73 33,38
24,72
20 0 2007 промисловість
2008
2009
сільське господарство
2010
зрошення
2011
риборозведення
комунгосп
Мал. 4.1.3.2. Динаміка використання води за галузями Таблиця 4.1.3.2. Використання та відведення води підприємствами галузей економіки у 2010 році, млн.м3
Галузь економіки
Використано води, всього
У тому числі
Відведено зворотних вод у поверхневі водні об’єкти у тому з них без всього числі очищення забруднених
господарсько-питні потреби
виробничі потреби
70,84
0,635
70,20
35,32
-
-
-
-
-
-
-
-
5,189
0,505
4,683
-
-
-
0,001
0,001
-
-
-
-
10,02
0,764
9,25
7,288
-
-
-
-
-
-
-
-
Житлово-комунальне господарство
48,562
42,38
6,172
30,75
25,73
-
Сільське господарство
45,688
2,261
0,264
-
-
-
Харчова промисловість
6,506
0,398
3,519
0,102
-
-
Транспорт
0,348
0,212
0,136
0,002
-
-
Промисловість будівельних матеріалів
0,805
0,048
0,757
-
-
-
Інші галузі
0,641
0,206
0,469
0,548
-
-
Всього 188,6 47,41 Примітка: * зрошення та с/г водопостачання - 35,357 млн.м3 ** інші потреби - 2,589 млн.м3
95,45
74,01
25,73
-
Електроенергетика Вугільна промисловість Металургійна промисловість (кольорова) Хімічна та нафтохімічна промисловість Машинобудування Нафтогазова промисловість
33
З поверхневих джерел (р. Дніпро, р. П.Буг, р. Синюха, р. Інгул) здійснюється водопостачання п’яти міст області, серед яких обласний центр – м. Миколаїв. Більшість сільських населених пунктів та райцентрів області для питних потреб користуються підземними водами. У зв’язку зі зменшенням обсягів виробництва та впровадження раціональних систем водокористування обсяги водозабору поступово зменшуються. Максимальний обсяг забору води по області було зафіксовано у 1999 році – на рівні 410,64 млн.м3, що на 44,9 % більше обсягу водозабору 2011 року. На даний час в області існує 82 комунальних, 116 відомчих, 287 сільських та 1 міжрайонний водовод, з яких на 12 водоводів здійснюють водопостачання з поверхневих джерел, інші з підземних водозаборів. Підземні води, які добуваються на території Миколаївської області головним чином йдуть на задоволення господарсько-побутових та питних потреб населення. За даними Держобліку використання підземних вод, станом на 01.01.12, в області зареєстровано 2299 експлуатаційних свердловин. Розподіл водозаборів по площі дуже нерівномірний, в середньому по області на 11,0 км2 площі доводиться 1 свердловина для господарсько - питного водопостачання. Використання підземних вод в Миколаївській області також відзначається значною нерівномірністю в різних її районах. (табл. 4.1.3.3., мал. 4.1.3.3., мал. 4.1.3.4). Таблиця 4.1.3.3. Використання прогнозних ресурсів підземних вод (ПРПВ) у 2011 році № з/п 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19.
Назва адміністративного району Арбузинський Баштанський Березанський Березнегуватський Братський Веселинівский Вознесенський Врадієвський Доманівський Єланецький Жовтневий + м. Миколаїв Казанківський Кривоозерський Миколаївський + сел.Варварівка Новобузький Новоодеський Очаківський Первомайський Снігурівський Всього
ПРПВ, тис.м3/добу 4,80 16,70 6,70 10,20 5,00 10,60 53,90 20,20 27,60 20,90 35,60 19,60 11,10 50,50 13,30 58,30 12,40 8,00 56,20 441,60
Водовідбір, тис.м3/добу 3,12 3,68 7,72 1,38 0,52 3,07 7,64 3,4 3,71 0,16 16,01 2,93 1,22 19,24 1,91 5,17 6,9 4,85 8,4 101,2
Освоєно, % 65 22 115 14 10 29 14 17 13 1 45 15 11 38 14 9 56 61 15 23
34
Водовідбір
Прогнозні ресурси
13%
21% 44%
30%
57%
35%
мінералізація до1г/дм3 1,0-1,5 1,5-3,0
мінералізація до1,5 г/дм3 1,5-3,0 більше3
Мал. 4.1.3.3. Розподіл прогнозних ресурсів за мінералізацією та їх використання За даними Держобліку використання підземних вод, водовідбір з працюючих свердловин станом на 01.01.12р. склав 101,021 тис.м3/добу (23 % величини ПРПВ по області), в т.ч. 58,208 (58%) тис.м3/добу з мінералізацією до 1,5 г/дм3 і 42,812 (42%)ис.м3/добу з мінералізацією більше 1,5 г/дм3. Більше половини водовідбору для господарчо-питного використання складають води з мінералізацією до 1,5 г/дм3 (діаграма 4.1.3). У порівнянні з попереднім роком загальний видобуток підземних вод зменшився на 18,543 тис.м3/добу (15,5%). За даними статистичної звітності 2 –ТП (водгосп) у 2011 році водозабір із підземних джерел водопостачання склав 13,43 млн.м3, що менше у порівнянні з минулим роком на 1,09 млн.м3 (7,5 %). Станом на 01.01.12. для централізованого водопостачання населених пунктів та підприємств на території Миколаївської області розвідані та затверджені експлуатаційні запаси по 9 родовищах (14 ділянок) підземних вод. Загальна кількість експлуатаційних запасів станом на 01.01.12 р. складає 85,81 тис.м3/добу (19 % від величини ПРПВ). Із зазначених 9 родовищ підземних вод на даний час освоюється 8 (Вознесенське, Очаківське, Новоодеське, Кривоозерське, Врадіївське, Доманівське, Галициніське, Миколаївське). Коблево-Рибаківське родовище, з розвіданими запасами підземних вод в кількості 5,3 тис. м3/добу та ділянка Вознесенського родовища – Бузька, де розвідані запаси підземних вод в кількості 6,3 тис. м3/рік, не експлуатуються. Протягом звітного періоду із розвіданих експлуатаційних запасів підземних вод відбиралась зовсім мала частка - 7,62 тис. м3/добу, що складає 8,9% від загальної кількості експлуатаційних запасів підземних вод по області. За обсягами розвіданих запасів підземних вод питної якості Миколаївська область є найбіднішою на Україні. Експлуатаційні запаси води на одного мешканця області в середньому становлять 0,07 м3/добу, що у порівнянні з Одеською областю менше у 1,9 раз, де аналогічний показник складає 0,135 м3/добу та у 44 рази менше за Херсонську область, де на одного мешканця кількість експлуатаційних запасів підземних вод дорівнює 3,1 м3/добу.
35
Підземні води Миколаївської області крім господарчо-питного призначення мають бальнеологічне використання (радонові, йодо-бромні, сірководневі термальні води та ін.). В районі м. Очакова затверджені ДКЗ СРСР експлуатаційні запаси мінеральних вод палеогенових відкладів в кількості 0,898 тис.м3/добу (протокол № 9421 від 10.02.1989 р., родовище не експлуатується. В районі м. Снігурівка мінеральні води приурочені до верхньосарматських вапняків, мергелів. За хімічним складом води сульфатно - хлоридні натрієвомагнієві, мінералізація 1,8-2,5 г/дм3. До сарматських відкладів належать і мінеральні води м. Очаків, смт. Березанки, Врадіївки та ін.. В північно-західній частині (Кривоозерський район) мінеральні природностолові води належать до кристалічних порід докембрію, води з мінералізацією 0,7-1,2 г/дм3, за хімічним складом гідрокарбонатно-сульфатно-хлоридні натрієвомагнієві. Тут також затверджені ДКЗ України (протокол № 1306 від 13.07.07р) запаси мінеральних природних столових вод Крім того, в північній частині області (Арбузинський, Братський райони) виявлені радонові води. Надра Миколаївської області перспективні для виявлення родовищ підземних вод не тільки в відкладах сарматського водоносного комплексу, але й в палеогенових, крейдових та кристалічних породах докембрію. 70
експлуатаційні запаси, тис.м3/добу прогнозні ресурси, тис.м3/добу водовідбір, тис.м3/добу
60
40
3
тис.м /добу
50
30
20 10
Снігурівський
Первомайський
Очаківський
Новоодеський
Новобузький
Миколаївський
Кривоозерський
Казанківський
Жовтневий
Єланецький
Доманівський
Врадієвський
Вознесенський
Веселиновский
Братський
Березнегуватський
Березанський
Баштанський
Арбузинський
0
Мал. 4.1.3.4. Прогнозні ресурси, експлуатаційні запаси та їх використання в районах області
36
У 2011 році загальний обсяг скиду зворотних вод склав – 77,3 млн.м3, що менше порівняно з 2010 роком на 14,4 млн.м3(на 15,8%). З зазначеного обсягу скидів доля забруднених стоків склала 33,3%, що дорівнює - 25,73 млн.м3 (табл. 4.1.3.4). Таблиця 4.1.3.4. Основні показники використання і відведення води, млн.м3 Показники Забрано води з природних водних об'єктів - всього у тому числі для використання Спожито свіжої води (включаючи морську) з неї на: виробничі потреби господарсько-питні потреби зрошення сільськогосподарські потреби ставково-рибне господарство Втрати води при транспортуванні Загальне водовідведення, з нього: у поверхневі водні об’єкти у тому числі: забруднених зворотних вод з них без очищення нормативно очищених нормативно чистих без очистки Обсяг оборотної, повторної та послідовно використаної води Частка оборотної та послідовно використаної води, %* Потужність очисних споруд
2000 р.
2005 р.
2006 р.
2007 р.
2008 р.
2009 р.
2010 р.
2011 р.
377,86
272,9
315,1
330,5
264,3
231,3
216,5
226,4
277,5
193,7
223,1
233,1
204,9
195,2
183,8
188,6
277,5
223,1
223,1
233,1
204,9
195,2
183,8
188,6
87,57 84,2 61,33 10,74 33,53
95,86 49,16 26,14 12,05 0,002
118,7 47,3 37,2 11,3 8,68
94,33 46,89 75,59 11,44 -
110,0 51,92 35,19 2,578 -
104,5 48,87 34,11 3,87 3,81
103,5 48,73 24,72 2,95 3,84
95,45 47,41 33,28 2,42 10,06
89,64
75,35
89,15
116,2
80,56
73,81
63,76
76,19
122,2
93,20
118,3
74,77
93,0
92,84
91,74
77,28
122,2
88,91
114,4
70,62
89,21
88,76
88,04
74,01
98,17 43,72 0,68 23,34
34,76 2,54 3,39 50,76
29,05 0,655 3,21 82,1
29,35 0,202 1,31 39,95
27,87 0,249 2,801 58,54
27,77 0,110 2,322 58,67
28,63 1,382 58,03
25,73 1,132 47,15
2975,8
3753,9
3230,0
3237,0
3608,0
3435,0
3557,0
3482,0
787,5
1952,7
1447,8
1387,5
1760,9
97,18
97,32
81,5
-
120,2
120,2
109,4
117,7
117,7
117,1
111,3
* До спожитої свіжої води.
Таблиця 4.1.3.5. Забір, використання та відведення води у 2010 році, млн.м3 Забрано води із природних водних об’єктів – всього*
Використано води
Березанський лиман
6,891
Бузький лиман
Назва водного об’єкту
Водовідведення у поверхневі водні об’єкти всього**
з них забруднених зворотних вод
8,502
0,218
-
14,37
14,04
39,46
24,15
р. Дніпро
90,34
68,39
0,985
-
у тому числі р. Інгулець
89,59
25,23
0,799
-
Дніпровський лиман
1,562
1,222
0,123
-
Тілігульський лиман
0,584
0,514
0,355
-
р. Південний Буг
112,6
95,96
38,14
1,362
у тому числі р. Синюха р. Інгул
5,267 4,591
4,346 4,216
0,613 1,08
0,364
37
* В тому числі із підземних водоносних горизонтів. ** Загальне водовідведення (в т.ч. скид у накопичувачі) без урахування транзиту та скиду у каналізацію.
4.2. Забруднення поверхневих вод. 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод. Для маловодної Миколаївської області є актуальною проблема забруднення водних ресурсів через скид стічних вод, яку значно ускладнює відсутність мереж централізованого водовідведення та якісної очистки господарсько-побутових і виробничих стоків. Держуправлінням зареєстровано 43 водокористувача, які здійснюють скид зворотних вод у поверхневі водні об’єкти. У 2011 році загальний обсяг скиду зворотних вод становив – 77,28 млн.м3 ( у тому числі обсяг скиду у накопичувачі 3,27 млн.м3), що менше порівняно з 2010 роком на 14,46 млн.м3 (на 15,8%). Обсяг скиду забруднених зворотних вод (стічних) дорівнював 25,73 млн.м3. У зв’язку зі зменшенням обсягів водозабору для водопостачання населення та використанням вод для виробничих потреб, у 2011 році порівняно з попереднім роком відбулось зменшення обсягів скидів забруднених зворотних вод на 2,9 млн. м3 чи на 10,1 %. Всі забруднені стоки, що скидались до поверхневих водних об’єктів протягом звітного періоду класифікуються, як недостатньо очищені. Починаючи з 2010 року, згідно до статистичної форми 2-ТП (водгосп), на території Миколаївської області припинено скид зворотних вод без очистики. 29,35
29,05
28,63
30
27,77
27,87 28,40
29,15
25,73 27,62
27,66
28,63
0,11
0
25,73
25
20
15
10
5 0,66
0,25
0,20
0
0 2006
2007
2008
загальний обсяг скиду забруднених вод
2009
2010
2011
обсяг скидів недостатньо очищених вод
обсяг скидів стоків без очищення
Мал. 4.2.1.1. Динаміка скиду забруднених вод до поверхневих водойм області, млн.м3 38
4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів. Скид промислових стоків до поверхневих водних об’єктів області здійснюється підприємствами енергетики та машинобудівної галузі. До зазначених стоків належать теплообмінні та продувочні води, які за якісним складом класифікуються як нормативно чисті без очищення. Обсяг скидів нормативно чистих стоків без очищення у 2011 році дорівнював 47,15 млн. м3, що у порівнянні з 2010 роком менше на 11,48 млн. м3 чи на 19,8 %. Найбільший обсяг скиду нормативно чистих без очищення зворотних вод в області здійснюється ВП «Южно-Українська АЕС», до складу якої належать Олександрівська ГЕС та Ташлицька ГАЕС. Обсяг скидів зазначеного підприємства складає 42% від загального скиду зворотних вод по області і дорівнює 32,48 млн.м3. З перевищенням встановлених нормативів скиди зворотних вод здійснюються переважно підприємствами комунальної сфери. Очистку господарсько – побутових стоків перед скидом до поверхневих водойм в області здійснюють 8 підприємств, а саме МКП “Миколаївводоканал”, КП “Міський водоканал”, КП “Первомайський міський водоканал”, ТОВ “БОС”, БГКП “Сирена”, ТОВ «Сталвіт» ( отримано майно від ТОВ «Ольшанський водоканал»), Южноукраїнське ПВКГ та ТМ, КП «Прибузьке». Комунальні очисні споруди каналізації існують переважно у містах (обласному і районних центрах) та замортизовані від 42% до 62 %. Згідно з результатами моніторингових досліджень за станом роботи обласних очисних споруд каналізації, які проводяться Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області в межах “Програми моніторингу довкілля Миколаївської області”, майже всі очисні споруди області здійснюють скид недостатньо очищених стічних вод. Кратність перевищень величин гранично – допустимих скидів від обласних очисних споруд каналізації за основними забруднюючими речовинам складає від 1,5 до 6 разів. За даними статистичної звітності за формою 2-ТП (водгосп) у 2011 році, як головні забруднювачі поверхневих вод в області, визначені такі комунальні підприємства: МКП «Миколаївводоканал», КП «Міський водоканал» (м. Баштанка), КП “Первомайський міський водоканал” та БГКП «Сирена» (мал. 4.2.2.1., табл. 4.2.2.1). 30
28,10
26,90
26,86
26,84
26,70 24,148
25 20 15 10 5 0 2006
2007
2008
2009
2010
2011
МКП "Миколаївводоканал"
КП "Первомайський міський водоканал"
КП "Міський водоканал"
БГКП "Сирена"
КП "Ольшанський водоканал"
Мал. 4.2.2.1. Співвідношення обсягів скиду забруднених стоків від комунальних підприємств – основних забруднювачів поверхневих вод області, млн.м3 39
Таблиця 4.2.2.1. Обсяги скиду забруднених стічних вод, млн.м3 № з/п 1. 2. 3. 4.
Назва комунальних підприємств-забруднювачів
МКП «Миколаївводоканал», м. Миколаїв КП «Міський водоканал», м. Баштанка БГКП «Сирена», м. Очаків КП «Первомайський водоканал», м. Первомайськ
разом
2010 рік не недостатньо очищені очищені
разом
2011 рік не недостатньо очищені очищені
26,704
-
26,704
24,148
-
24,148
0,375
-
0,375
0,364
-
0,364
0,255 1,070
-
0,255 1,070
0,221 0,965
-
0,221 0,965
Очисні споруди каналізації м. Миколаїв, які введені в експлуатацію у 1973 році, знаходяться у незадовільному технічному стані та потребують реконструкції і модернізації. Система каналізації м. Миколаєва не задовольняє потужностям міста, і як наслідок, стоки після очищення на очисних спорудах каналізації скидаються як недостатньо очищені. Через не ефективну очистку каналізаційних стоків м. Миколаєва, протягом останніх семи років МКП «Миколаївводоканал» є головним забруднювачем водних ресурсів області. Обсяг скиду забруднених стічних вод якого складає більше 90 % від загальної кількості скинутих забруднених стоків по області. В результаті експлуатації в аварійному стані каналізаційних мереж, насосних станцій, скидного колектору (в частині глибоководного випуску), неефективності роботи очисних споруд каналізації м. Миколаєва, скид стоків згаданого комунального підприємства здійснюється з перевищенням нормативних показників якості по БСК5, ХСК, залізу загальному, завислих речовин та фосфатах. За формою 2-ТП (водгосп) МКП «Миколаївводоканал» у 2011 році до водних об’єктів скинуто 26,49 млн. м3 стічних вод, з яких недостатньо очищених – 24,15 млн. м3. Таким чином, 92% від загальної кількості скиду згаданого комунального підприємства складають забруднені стічні води, що, у свою чергу, призводить до загострення санепідситуації в м. Миколаєві та негативно впливає на стан водних ресурсів. До основних причин незадовільної роботи очисних споруд каналізації м. Миколаїв відноситься: аварійний стан глибоководного випуску стоків після очистки та недостатня потужність очисних споруд на стадії вторинного відстоювання. З метою розв’язання зазначених проблемних питань, заходи "Закінчення будівництва четвертого вторинного відстійника очисних споруд каналізації м. Миколаєва" і "Реконструкція глибоководного випуску в Бузький лиман від очисних споруд каналізації м. Миколаєва» включено до ряду природоохоронних програм, серед яких «Програма охорони довкілля та раціонального природокористування Миколаївської області на 2011 - 2015 роки». У 2011 році в межах реалізації регіональних природоохоронних програм, фінансування зазначених природоохоронних заходів комунального підприємства не здійснювалось. За рахунок власних коштів протягом звітного періоду МКП «Миколаївводоканал» було виконано: 40
- ремонт розподільчої чаші на очисних спорудах каналізації міста на суму 81,7 тис. грн.; - ремонт каналізаційних колекторів на суму 262,0 тис. грн. Взагалі за останні п’ять років, головним чином за рахунок зменшення аварійних скидів МКП «Миколаївводоканал», спостерігається тенденція до зменшення загальних обсягів скиду забруднених вод по області. Кардинальним шляхом поліпшення техногенно-екологічної безпеки водопровідно-каналізаційного господарства міста Миколаєва є запровадження інвестиційного проекту «Проект розвитку системи водопостачання та водовідведення в м. Миколаєві». Його розроблено у відповідності до завдань, передбачених Планом розвитку МКП «Миколаївводоканал» на 2006-2012 роки, затвердженого рішенням міської ради від 30 червня 2006 року № 2/38. 45
41,39
39,59
40 33,71 35
31,88
28,1028,10
млнм3
30
26,8626,74 26,86 26,85 26,84 26,84 26,70 26,70
25
24,14824,148
20 15 10 5 0 2004
2005
2006
2007
разом
2008
НО
2009
2010
2011
НДО
Мал. 4.2.2.2. Динаміка скиду МКП «Миколаївводоканал» забруднених стоків до вод Бузького лиману Негайної реконструкції потребують очисні споруди каналізації біологічної очистки, які розташовані у смт. Ольшанське Миколаївського району. У 2011 році через банкрутство ТОВ «Ольшанський водоканал», згадані очисні споруди були передані в експлуатацію ТОВ «Сталвіт». Відповідно до проекту, стічні води після очистки на згаданих каналізаційних очисних спорудах повинні скидатись до вод р. Південний Буг. За даними статистичної звітності 2-ТП (водгосп), у 2011 році ТОВ «Сталвіт» не здійснювались скиди стоків до водних об’єктів, вони накопичувались в об’ємі 145,0 тис.м3 у відстійниках очисних споруд. У зв’язку з невідповідністю проектної потужності та фактичного обсягу надходження стоків на очищення (майже в 10 разів менше) очисні споруди БГКП «Сирена» (м. Очаків) потребують реконструкції. Неодноразово з ладу виходили _повітродувні турбіни, які забезпечують киснем аеротенки та мулові стабілізатори, що суттєво позначається на якості очищення стоків. Щорічний скид недостатньо очищених стоків до вод Чорного моря становить 221 тис.м3. 41
Збудовані у 1967 році очисні споруди каналізації м. Первомайськ морально та фізично застарілі і вимагають реконструкції. Система водовідведення складається із самопливних каналізаційних мереж, напірних колекторів та каналізаційних насосних станцій. За десятки років експлуатації колекторів та КНС обладнання практично не змінювалось, а споруди капітально не ремонтувались. Каналізаційні насосні станції потребують негайного ремонту з виконанням необхідних заходів для запобігання аварійних та техногенних ситуацій. Зношеність основних фондів очисних споруд каналізації складає 85%. Основною стадією очистки є відстоювання, попередньо очищених механічними засобами стоків, у системі біоставків з наступним скидом до р. Південний Буг. У 2011 році, через незадовільну роботу очисних споруд каналізації, КП «Первомайський міський водоканал» було скинуто стоки з перевищенням встановлених нормативів ГДС, як недостатньо очищені в обсязі 0,97 млн.м3, що складає 51% від загального скиду зворотних вод по м. Первомайськ. До більш стабільно працюючих очисних споруд каналізації, які приймають господарсько - побутові стоки населення, в області можна віднести ТОВ «БОС» м. Вознесенськ і «ПВКГ та ТМ» м. Южноукраїнськ. Невирішеною залишається проблема каналізування сільської місцевості. Точніше, мережі каналізації в них практично відсутні. Майже всі житлові будинки та організації збирають свої стоки у вигрібні ями, які проникають в ґрунтові та поверхневі води. Стосовно здійснення очистки стічних вод на промислових підприємствах області зазначаємо, що найбільша їх кількість зосереджена у м. Миколаєві, де скид господарсько-побутових та промислових стоків здійснюється переважно на міські очисні споруди. Попередню очистку виробничих стоків перед їх передачею до міської каналізаційної мережі здійснюють такі підприємства м. Миколаєва, як ДП НВКГ “Зоря”-“Машпроект”, ДП «Миколаївський морський торговельний порт», ТОВ «Морський спеціалізований порт ”Ніка - Тера” та ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан». Одним із проблемних питань є необхідність впровадження на підприємствах молокопереробної галузі власних очисних споруд. З існуючих в області 19 підприємств з переробки молочної сировини лише два підприємства мають власні очисні споруди, а саме: ЗАТ «Веселинівький завод СЗМ» - система біоставків. ПАТ «Баштанський сирзавод» - локальні очисні споруди каналізації біологічного очищення зі скидом стоків до комунальної каналізаційної мережі. Всі інші підприємства згаданої галузі здійснюють скид забруднених стоків без попередньої очистки до комунальних каналізаційних мереж чи на поля фільтрації. Крім того, в області існує проблема очищення зливових вод перед їх скидом до природних водойм. За даними Держуправління, у містах області (м. Миколаїв, м. Южноукраїнськ, м. Новий Буг, м. Первомайськ, м. Вознесенськ) мережі зливової каналізації експлуатуюся без очисних споруд та оформлення відповідної дозвільної документації на скид стічних (зливових) вод. 42
Проблема забруднення вод в Миколаївській області ускладнюється через скид високомінералізованих шахтних вод Кривбасу до р. Інгулець. Аварійний скид високомінералізованих шахтних вод гірничорудних підприємств Кривбасу за 21 рік втілився у планове забруднення вод р. Інгулець, екологічний стан якої, створює загрозу не тільки зрошувальним угіддям, але і значно погіршує якість питної води в регіоні (особливо це стосується Снігурівського району де мешкає 53 тис. населення). Кожен рік до р. Інгулець, яка є притокою Дніпра скидаються біля 12 3 млн. м шахтних вод Кривбасу з мінералізацією до 4000 мг/л. Позитивним моментом у вирішення зазначеної екологічної проблеми є затвердження спільним наказом Мінпромполтики, Мінприроди та Держагенства водних ресурсів України від 09.08.11 №232/279/133 Плану заходів щодо поетапного зменшення обсягу скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець та поліпшення якості води у зазначеній річці, Карачунівському водосховищі, водозаборі Інгулецької зрошувальної системи. В межах якого, передбачено фінансування регулярної промивки русла р. Інгулець за рахунок подачі дніпровської води каналом «Дніпро –Інгулець». Виконання цього заходу дає змогу поступово покращити, за рахунок розбавлення прісними водами р. Дніпро, стан екосистеми р. Інгулець. Ефективність промивки русла річки Інгулець ілюструється графіком динаміки зміни концентрацій сухого залишку у водах р. Інгулець, який складено за даними моніторингових досліджень Миколаївської обласної СЕС, що проводяться в межах Миколаївської області (м. Снігурівка) (мал. 4.2.2.3).
8000
7234
7000 5372 5372
6000 5000
3074
4000 3000
3136 1911
1914
2000 1000 0 лютий
квітень
червень
серпень
вересень
жовтень
грудень
Мал. 4.2.2.3. Сухий залишок в р. Інгулець протягом 2011 року, мг/дм3 Так, в період проведення промивки русла р. Інгулець, яка тривала у 2011 році з квітня по серпень місяць, спостерігається різке зниження вмісту сухого залишку у пробах води, що досліджувались. Далі з серпня по жовтень місяць йде поступове збільшення концентрації сухого залишку. Різке зниження концентрацій, що спостерігається у грудні місяці, є результатом проведення 43
попусків з Карачунівського водосховища в межах реалізації Регламенту скиду шахтних вод Кривбасу. Далі після скиду високомінералізованих шахтних вод концентрації сухого залишку у водах р. Інгулець збільшуються майже у 4 рази. Таким чином, у разі здійснення регулярної промивки русла р. Інгулець дніпровською водою, можливо суттєво покращати якість вод згаданого водного об’єкту. 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод. З метою захисту водних ресурсів від транскордонного забруднення та реалізації Закону України «Про ратифікацію Протоколу про воду та здоров’я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер 1992 року» від 09.07.03, протягом 2011 року, в межах реалізації відповідного Плану заходів, було виконано наступне: На виконання п. 1, п. 3 вказаного Плану, протягом 2011 року на заходи щодо запобігання забрудненню водойм господарсько-побутовими стоками, в межах діючих природоохоронних програм (місцевих та загальнодержавних), було освоєно 12620,5 тис. грн., у тому числі: - 8690,8 тис. грн. кошти з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища; - 2704,5 тис. грн. кошти з Миколаївського міського фонду охорони навколишнього природного середовища; - 1155,1 тис. грн. з місцевих бюджетів; - 70,0 тис. грн. власні кошти підприємств 4.3 Якість поверхневих вод. 4.3.1 Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками. В 2011 році хіміко-аналітичний контроль проводився в наступних водних об’єктах: р. Південний Буг, р. Кодима (права притока р. П. Буг), р. Синюха (ліва притока р. П. Буг), р. Мертвовод (ліва притока р. П. Буг), р. Інгул, Бузький лиман, Дніпровсько-Бузький лиман, Березанський лиман, р. Інгулець (права притока р. Дніпро), р. Висунь (притока р. Інгулець). р. Південний Буг Спостереження проводилися в дев’яти пунктах (15 створів) від межі з Кіровоградською областю (с. Довга Пристань) до міста Миколаєва. Відібрано та проаналізовано 57 проб. Перевищення граничнодопустимої концентрації (ГДК) для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по БСК 5 (до 1,2 ГДК), ХСК (до 2,1 ГДК), азоту амонійному (до 0,7 ГДК), магнію (до 1,4 ГДК), сульфатам (до 1,8 ГДК), фосфатам (до 4,5 ГДК), нафтопродуктам (до 1,0 ГДК), АПАР (до 1,0 ГДК), цинку (до 0,3 ГДК), міді (до 6,3 Г ДК), залізу загальному (до 5,6 ГДК).
44
Мал. 4.3.1.1. Кількість випадків перевищення ГДК в р. Південний Буг, % р. Кодима (права притока р. Південний Буг) Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі м. Первомайськ перед впадінням в р. Південний Буг. Відібрано та проаналізовано 4 проби. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 0,9 ГДК), ХСК (до 1,4 ГДК), магнію (до 1,4 ГДК), сульфатам (до 1,8 ГДК), фосфатам (до 4,5 ГДК), залізу загальному (до 5,6 ГДК). р. Синюха (ліва притока р. Південний Буг) Спостереження проводилися в одному пункті (2 створи) в межі с. Синюхин Брід та в районі м. Первомайськ перед впадінням в р. Південний Буг. Відібрано та проаналізовано 8 проб. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по БСК 5 (до 1,5 ГДК), ХСК (1,5 ГДК), , магнію (1,1 ГДК), сульфатам (1,1 ГДК), фосфатам (3,1 ГДК), АПАР (1,1 ГДК), залізу загальном (4,6 ГДК). р. Мертвовод (ліва притока р. Південний Буг) Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі м. Вознесенськ перед впадінням в р. Південний Буг. Відібрано та проаналізовано 4 проби. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 2,4 ГДК), ХСК (до 2,2 ГДК), кальцію (до 1,0 ГДК), магнію (до 3,5 ГДК), хлоридам (до 1,2 ГДК), сульфатам (до 9,5 ГДК), нафтопродуктам (до 1,0 ГДК), АПАР (до 1,8 ГДК), міді (до 1 ГДК), залізу загальному (до 4,1 ГДК). р. Інгул Спостереження проводилися в трьох пунктах (5 створів) від межі з Кіровоградською областю (с. Розанівка) до міста Миколаєва. Відібрано та проаналізовано 18 проб. 45
Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 3,6 ГДК), БСК 5 (до 2,3 ГДК), ХСК (до 2,4 ГДК), магнію (до 4,2 ГДК), хлоридам (до 4,5 ГДК), сульфатам (до 6,3 ГДК), фосфатам (до 4,7 ГДК), нафтопродуктам (до 2,8 ГДК), АПАР (до 3,0 ГДК), міді (до 10 ГДК), залізу загальному (до 3,4 ГДК).
Мал. 4.3.1.2. Кількість випадків перевищення ГДК в р. Інгул, % Бузький лиман Спостереження проводилися в п’яті пунктах (15 створів) від Варварівського моста (м. Миколаїв) до ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (с. Лимани). Відібрано та проаналізовано 57 проби. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 6,5ГДК), БСК 5 (до 2,1 ГДК), ХСК (до 3,1ГДК), магнію (до 8,7ГДК), хлоридам (до 10,0 ГДК), сульфатам (до 5,4 ГДК), фосфатам (до 2,7 ГДК), нафтопродуктам (до 1 ГДК), АПАР (до 1,8 ГДК), цинку (до 1 ГДК), міді (до 6,8 ГДК), залізу загальному (до 6,0 ГДК).
Мал. 4.3.1.3. Кількість випадків перевищення ГДК в Бузькому лимані, % Дніпровсько-Бузький лиман 46
Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі морського порту міста Очакова. Відібрано та проаналізовано 3 проби. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 6,3 ГДК), БСК 5 (до 1,5 ГДК), ХСК (до 2,5 ГДК), магнію (до 6,9 ГДК), хлоридам (до 10,1 ГДК), сульфатам (до 4,5 ГДК), міді (до 2 ГДК), залізу загальному (до 3,1 ГДК). Березанський лиман Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі скиду теплообмінних вод цеху № 180 ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» (с. Каборга). Відібрано та проаналізовано 3 проби. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 11,2 ГДК), БСК 5 (до 1,2 ГДК), ХСК (до 2,3 ГДК), магнію (до 9,4 ГДК), хлоридам (до 17 ГДК), сульфатам (до 8,4 ГДК), міді (до 7,3 ГДК), залізу загальному (до 1,5 ГДК). р. Інгулець (права притока р. Дніпро) Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі м. Снігурівка. Відібрано та проаналізовано 6 проб. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 3,3 ГДК), БСК 5 (до 3 ГДК), ХСК (до 2,0 ГДК), магнію (до 3,4 ГДК), хлоридам (до 3,5 ГДК), сульфатам (до 7,3 ГДК), нафтопродуктам (до 1,7 ГДК), міді (до 19 ГДК), залізу загальному (до 5,2 ГДК).
Мал. 4.3.1.4. Кількість випадків перевищення ГДК в р. Інгулець, % р. Висунь (права притока р. Інгулець) Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі с. Євгенівка перед впадінням в р. Інгулець. Відібрано та проаналізовано 5 проб. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 4,6 ГДК), ХСК (до 3,0 ГДК), кальцію (до 1,2 ГДК), магнію (до 13,9 ГДК), хлоридам (до 3,8 ГДК), сульфатам (до 47
15,2 ГДК), фосфатам (до 2,3 ГДК), АПАР (до 2,9 ГДК), міді (до 5,5 ГДК), залізу загальному (до 4,9 ГДК). Для оцінки ступенів забруднення водних об’єктів використовується коефіцієнт забрудненості (КЗ), який характеризує рівень забрудненості сукупно по низці показників якості води і розраховується за кратністю перевищення нормативів у долях ГДК. Результати моніторингу стану поверхневих вод області дозволяють оцінити стан води за рівнями забрудненості. Наведена оцінка стану поверхневих вод, у порівнянні з даними 2010 року, свідчить про відсутність на території області ділянок водних об’єктів, які класифікуються як брудні. Це пояснюється припиненням МКП «Миколаївводоканал» скидів забруднених стоків без очистки (аварійних) та покращенням якості роботи Галицинівських очисних споруд каналізації, головним чином, за рахунок часткового ремонту глибоководного випуску
48
Таблиця 4.3.1.1. Оцінка стану поверхневих вод за коефіцієнтом забрудненості Рівень забрудненості Коефіцієнт забрудненості (КЗ) р. Південний Буг с. Довга Пристань м. Первомайськ с. Грушівка (в районі скиду КП «Первомайськміськводоканал») м. Южноукраїнськ (в районі впливу ВП «Южноукраїнська АЕС») с. Олександрівка м. Вознесенськ (в районі скиду ТОВ «БОС») м. Нова Одеса смт Ольшанське (в районі скиду ТОВ «Ольшанський водоканал») м. Миколаїв (в районі б/в «Родники») р. Кодима м. Первомайськ р. Синюха м. Первомайськ р. Мертвовод м. Вознесенськ р. Інгул с. Розанівка (на межі з Кіровоградською областю) м. Баштанка (в районі скиду КП «Міський водоканал») м. Миколаїв Бузький лиман м. Миколаїв (в районі Варварівського моста) м. Миколаїв (в районі річкового порту) м. Миколаїв (в районі скиду т/о вод ДП НВКГ «Зоря-Машпроект») м. Миколаїв (в районі скиду т/о вод ВАТ «Вадан Ярдс Океан) с. Галицинівка (в районі скиду МКП «Миколаївводоканал») с. Лимани (в районі впливу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод») Дніпро-Бузький лиман м. Очаків (акваторія морського порту) Березанський лиман с. Каборга (в районі скиду т/о вод цеху №180 ДП НВКГ «Зоря-Машпроект») р. Інгулець м. Снігурівка р. Висунь с. Євгенівка (перед впадінням в р. Інгулець) р. Вітовка м. Миколаїв (в районі скиду МКП «Миколаївводоканал», випуск 2)
Незабруднені (чисті) 1
Слабко забруднені 1,01...2,50 1,44 1,04 1,47 1,49 1,78 1,28 1,26 1,52 1,46 1,69 1,60 1,60 1,45 1,45 2,41 2,41 2,19 1,96 2,09
Помірно забруднені 2,51....5,00
Брудні 5,01...10,00
Дуже брудні Більше 10
2.51 2,41 2.79 2,60 2.79 2.78 2.88 2,87 3,07 3,07 2,95 2,95 3.46 3.46 2.02 2,02 0.89 0.89
49
4.3.2 Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів. Угрупування водних організмів за специфікою середи існування і структурно-функціональними характеристиками мають ряд суттєвих відмінностей у порівнянні з наземними біоценозами ( Мордухай-Болтовской, 1974; Методика изучения., 1975), які загалом є наступними: 1. Гідробіонти знаходяться у водному середовищі, витримують значно менші коливання температури, ніж наземні організми, але для них має велике значення концентрація кисню, який часто є у дефіциті; 2. Водні організми знаходяться в умовах більш слабкого освітлення, ніж наземні, тому у системі гідробіонтів існує чітка вертикальна диференціація; 3. Населення гідросфери значно різноманітніше, ніж наземне. Основну масу первинних продуцентів складають зважені у воді мікроскопічні водорості, в той час як на суші – це виключно крупні рослини з кореневою системою; 4. Міжрічні (чи багаторічні) зміни у водоймах виражені більш яскраво, ніж у біогеоценозах наземних, і головним чином відбуваються в результаті зміни кліматичних умов та антропогенної діяльності людини. Інститутом рибного господарства (структурний підрозділ Херсонської лабораторії аквакультури) на підставі загальновизнаних у практиці гідробіологічних та іхтіологічних досліджень методик проводяться дослідження стану гідробіоценозів Дніпро – Бузької естуарної екосистеми. Дніпровсько-Бузька естуарна екосистема складається з гірлових ділянок річок Дніпро, Південний Буг, Дніпровсько-Бузького та Бузького лиманів. Особливості гідрології та біології Дніпровсько –Бузької водної системи зумовлені специфічністю взаємодії прісноводного стоку Дніпра та Південного Бугу з солоними водами Чорного моря, які потрапляють до естуарії через Кінбурнську протоку біля м.Очаків Миколаївської області. Гідробіоценоз згаданої естуарії існує в умовах посиленого антропогенного навантаження, основний прояв якого спостерігається у суттєвому зменшенні надходжень прісної води через зарегульованість природного стоку річок Дніпро і Південний Буг. Як наслідок у річках спостерігається зменшення швидкості течії, а у лиманах підвищення солоності води, що у свою чергу, призводить до специфічної циркуляції води - у поверхневих шарах вода спрямована в бік моря, а придонні прошарки, які насичені солоною морською водою, спрямовуються у зворотному напрямку до лиманів та пригирлових ділянок Дніпра та Південного Бугу. Все це у комплексі вливає на формування змін у абіотичних умовах існування гідробіонтів, у тому числі і іхтіофауни. Розвиток фітопланктону протягом вегетаційного періоду 2011 р. характеризувався помірним розвитком. Його біомаса по обліковим станціям змінювалася в межах 4,93 - 8,59г/м3. При цьому межі змін чисельності клітин фітопланктону у одиниці об’єму води коливався від 65912 до 114970 млн. 3 кл./м . Видовий склад фітопланктону розглядуваної водойми складався з п’яти таксономічних груп – синьо-зелених, діатомових, протококових, евгленових та пір офітових водоростей. На всіх облікових станціях домінували синьо-зелені водорості, як за численністю, так і за біомасою. Питома вага синьо-зелених водоростей у формуванні загальної біомаси фітопланктону дорівнювала 51,6%. 50
Частка діатомових та протококових була приблизно рівна, а питома вага евгленових та пірофітових водоростей не перевищувала 3,4%. Видовий склад синьо-зелених водоростей був характерним для водойм південного регіону, але великою різноманітністю він не відрізнявся. Майже на всіх облікових станціях домінували два види – Aphanizomenon flos-aquae та Aphanizomenon issatshenkoi. Представники родів Microcistis, Oscilatoria, зокрема Microcistis aeruginosa та Oscilatoria planctonica, зустрічалися в основному на ділянках з більшими глибинами. Біомаса діатомових водоростей по акваторії водойми становила в середньому 1,61г/м3. Домінуючими видами серед діатомових водоростей були Melozira varians, Navicula cryptocephala, Cyclotella meneghiniana. Зелені водорості були представлені в основному протикоковими. Їх біомаса по акваторії Дніпро-Бузької водної системи змінювалися не суттєво, коливання складали 1,05 - 1,82г/м3 при чисельності 12330млн. кл./м3. Розвиток евгленових водоростей не відрізнявся високими показниками. По станціям відбору проб їх біомаса змінювалася від 0,19 до 0,30г/м3. Домінуючими видами були Euglena acus та E. viridis. Видовий склад зоопланктону на глибоководних ділянках Бузького лиману не відрізнявся великою різноманітністю, але на більш мілководних ділянках та у пониззі Південного Бугу видова різноманітність зоопланктерів була на високому рівні. За показниками біомаси домінували гіллястовусі та веслоногі ракоподібні. Їх питома вага у формуванні загальної біомасі зоопланктону дорівнювала відповідно 60,1 та 26,7%. Частка коловерток склала 10,1%. Чисельність коловерток по акваторії водойми змінювалася в межах 33,0 – 44,7тис.екз/м3, а біомаса – від 0,19 до 0,26г/м3. Домінували серед коловерток brachionus angularis, Keratella guadrata та Filinia longiseta. Середній показник чисельності коловерток по акваторії дослідної водойми склав 38,8тис.екз/м3 при середній біомасі 0,22г/м3. Як було згадано вище, у формуванні загальної біомаси зоопланктону Бузького району вирішальна роль належала гіллястовусим ракоподібним. В середньому по водоймі біомаса цих гідробіонтів склала 1,33г/м 3, а чисельність 38,3тис.екз/м3. На відкритих ділянках пелагіалі Бузького лиману біомасу гіллястовусих формували крупні форми представника солонуватої водної фауни Podonevadne longirostrs, Daphnia hyaline, Chydorus sphaericus. На лівобережних мілководдях більш наближених до гирла Південного Бугу, за переважною більшістю проаналізованих облікових станцій домінувала Leptodora kindtii, яка є основою харчового раціону молоді цінних промислових видів риб та масового планктофагу – тюльки. Біомаса веслоногих ракоподібних по обліковим станціям була в межах 0,50 – 0,68г/м3. На більш глибоководних ділянках реєструвалися в основному наупліальні та копеподитні форми Calanoida. На інших ділянках домінували дорослі форми Cyclops vicinis та Diaptomus graciloidis. Середня біомаса зоопланктону склала 2,21г/м3, що є відносно високим показником для природних водойм. Фауна донних тварин зообентосу Бузького району представлена в основному олігохетами, личинками хірономід, ракоподібними та молюсками. Серед олігохет найбільшою чисельністю представлені родини Naididai та Tubificidae, а у хірономід - Chironominae. Ракоподібні представлені в основному 51
амфіподами, де домінуюче положення займають Gammaridae. Значимість Cumacea та Corophiidae є невисокою. Іншу групи таксономічно менш різноманітні. Домінуючою групою зообентосу є молюски, які по акваторії формували від 41,4 до 95,8% його загальної біомаси. Основними видами, які домінували у пробах, були Dreissena bugensis та D. polimorpha. Їх біомаса змінювалася в межах 35,41 – 71,32г/м3. У формуванні біомаси «м’якого» зообентосу вирішальна роль належала представникам хірономід. Їх частка склала 68,4%. Питома вага олігохет та полі хет була приблизно рівною – відповідно 13,1 та 11,5%. Результати досліджень показали, що середня біомаса зообентосу дослідної водної системи склала 21,32г/м3. При цьому біомаса найбільш цінного для живлення аборигенної іхтіофауни «м’якого» бентосу становить 5,12г/м3. Таким чином, аналіз гідробіологічного режиму Бузького району Дніпровсько-Бузькох гирлової системи показав, що відносно високі показники залишкових біомас фітопланктону, зоопланктону та «м’якого» зообентосу вказують на існування у водоймі досить потужного потенціалу кормового ресурсу, який за нашого часу аборигенною іхтіофауною використовується не достатньо ефективно. Саме це є гарною передумовою для збільшення чисельності відповідних представників іхтіофауни, які б могли ефективно використовувати надлишковий кормовий потенціал водойм, зокрема це далекосхідні планктофаги – білий і строкатий товстолобики, як споживачі продукції фіто- та зоопланктону і представник цінних промислових бентофагів – короп. З огляду на умови для відтворення риб останні роки можна розглядати як задовільні. Річковий стік Південного Бугу у нерестовий період в основному забезпечував залиття заплави, а відповідно і необхідною кількістю нерестових площ, представників літофільної іхтіофауни водойми. До основного чиннику, який безпосередньо впливав на якісні та кількісні показники ефективності відтворення іхтіофауни («врожайність») протягом останніх років, був незадовільний гідрологічний режим під час нагулу молоді риб. Стале зниження річкового стоку протягом червня – вересня місяців призводило до коливань рівня води і проникнення солоних морських вод до гирлової системи Південного Бугу. Саме такі явища і зумовлювали сучасну динаміку якісного та кількісного складу молоді риб у водоймі. Аналіз даних по «врожайності» молоді риб у Бузькому лимані та р. Південний Буг свідчать про те, що у порівнянні з попередніми роками відбулися зміни, які стосувалися зокрема тарані та ляща. У порівнянні з попереднім роком середня врожайність по тарані, як у р. Південний Буг, так і у Бузькому лимані незначно зменшилася 3 19,8 до 18,7екз/зус. Взагалі популяція тарані у 2011 році складалася з 7 вікових груп. Віковий ряд розпочинався з особин у віці 2-2+. Граничною максимальною віковою групою були особини у віці 8-8+. Основу промислової частини популяції складали особини у віці 3-3+ - 4-4+, на частку яких приходилося 56,5%. Питома вага вікових груп 5-5+ та 6-6+ склала відповідно 18,4 та 15,3%. Частка граничних вікових груп (7-7+ та 8-7+) дорівнювала 8,2% та 1,6% відповідно до вказаних груп. Питома вага молодших вікових груп (2-2+), які формують так званий резерв для нерестового фонду наступних двох років, у порівнянні з попереднім роком 52
дещо знизилася і склала 22,1% від загальної кількості улову з проаналізованого порядку контрольних знарядь. Середній виважений вік популяції тарані у Бузькому районі склав 4,5р. проти 3,4 р. у попередньому році. При середній виваженій довжині та масі відповідно 19,4см та 168г. Лінійні розміри проаналізованої частини стада тарані змінювалися в межах від 12 до 27см. При цьому індивідуальна маса за розмірними класами змінювалася від 34 до 445г. Лінійно-вагові показники по розмірним класам знаходилися у відповідності до біології виду і будь яких значних відмінностей виявлено не було. Відносна чисельність ляща також зменшилася з 9,5 до 8,8екз/зус., тобто вона вийшла практично на рівень 2009 року. Популяція ляща у 2011 році склалася з восьми вікових груп. Основу промислової частини популяції склали особини у віці 6-6+ - 7-7+. Особини старше десятилітнього віку (9+) не зареєстровані. Самою старшою віковою групою у стаді ляща звітного року було відмічено 9-9+, але такі особини реєструвалися поодинокими екземплярами – 0,1% від загальної кількості. Середній вік популяції ляща склав 3,1 р. Середній виважений показник довжини тіла взагалі по стаду ляща дорівнював 22,9см., маси – 337г. Такі показники взагалі по стаду були зумовлені тим, що у проаналізованій частині популяції домінуючою віковою групою були особини у віці 2-2+ та 3-3+, що є залишком від врожайних поколінь попередніх років. Питома вага цих вікових груп у сукупності складала більше 55%, що є гарною передумовою для поповнення промислової частини популяції ляща у наступні роки. Лінійні розміри проаналізованих особин ляща з порядку контрольних знарядь лову змінювалися в межах 15-42см. Серед непромислової частини популяції домінуючими особами були розмірні класи 17-21см. Основна частка приходилася на розмірний клас 19см. Серед промислової частини популяції домінуючими класами були 32-36см. Маса проаналізованих особин ляща змінювалася в межах 60-1480г,що відповідає біології виду взагалі. Значних відмінностей, які б могли вплинути на загальну характеристику стада, виявлено не було. Протягом останніх чотирьох років показники врожайності по сріблястому карасю відрізняються певною стабільністю і тримаються на рівні 47,9 – 49,8 екз/зус. У 2011р. наймолодшою зареєстрованою віковою групою були 2-2+, а найстаршою – 11-11+. Загальна кількість вікових груп у порівнянні з попереднім роком не змінилася і склала 10 років. Домінуючими у популяції сріблястого карася були особини у віці 2-2+ - 55+. Питома вага цих вікових груп склала 84,3% з незначним переважанням 4-4+ та 5-5+, що і зумовило збільшення середньо-виваженого віку популяції до показника 4,8 р. проти 4,6 р. у минулому році, коли розподіл за домінуючими віковими групами був приблизно рівним. У цьому зв’язку дещо підвищилася середня довжина по стаду – 16,4см і середня маса – 156г. Взагалі по стаду лінійні розміри сріблястого карася змінювалися в межах від 8 до 33см. Основна частка припадала на лінійні класи 15-19см. Динаміка змін маси тіла у відповідності до розмірного класу проаналізованих особин карася знаходиться у повній відповідності до біології виду взагалі. Суттєвих відмінностей від попередніх років не виявлено. 53
Показники «врожайності» по краснопірці та плоскирці залишилися на рівні попереднього року і склали відповідно 9,8 та 20,1 екз/зус. Віковий ряд плоскирки у 2011р. був представлений особинами віком від 3-3+ до 6-6+. Домінуючою групою були особини у віці 3-3+ - 4-4+. У загальній структурі стада домінували особини з вікової групи 3-3+ коли їх питома вага становила 65,7%. Частка вікової групи 4-4+ склала 21,3%. Граничні вікові групи правого крила вікового ряду (5-5+ та 6-6+) реєструвалися у незначних кількостях і не перевищували 2% загальної кількості проаналізованих особин. Середній виважений вік взагалі по стаду плоскирки склав 3,4р. Плоскирка в контрольних уловах була представлена особинами з лінійними розмірами від 9 до 15см. Основна частка проаналізованих особин знаходилася у діапазоні з розмірними класами від 11 до 13см, що пов’язано із селективністю використаних контрольних знарядь лову. Середній показник довжини по проаналізованій частині стада плоскирки склав 12,4см при середній виваженій масі 41г. Індивідуальна маса тіла у плоскирки, в залежності від розмірного класу особини змінювалася в межах 20-94г., що свідчить про задовільний стан популяції плоскирки взагалі. Як і у попередніх роках зростає відносна чисельність молоді пузанка. У 2011 році вона склала 16,3 екз/зус. облікових знарядь лову. Досить показовим є той факт, що молодь пузанка реєструється практично по всій акваторії Бузького лиману і пригирлової ділянки Південного Бугу, що відмічалося і у попередніх роках. А саме це є свідченням задовільної відтворювальної здатності популяції пузанка взагалі. Протягом останніх років спостерігалася стабілізація промислових запасів пузанка. Його промислова популяція складається звично з трьох вікових груп. У 2011р. домінуючою віковою групою були трирічники. Їх питома вага у загальній структурі стада вирішальною і становила 75,4%. Частка дворічників та чотирирічників відрізнялася від попереднього року, була приблизно рівною і становила відповідно 14,8 та 13,8%. За результатами контрольних ловів середній виважений вік пузанка у 2011р. склав 3,1р. Середня довжина пузанка взагалі по стаду склала 16,8см, а середня виважена маса 71г. Основна маса пузанка з уловів контрольних знарядь лову була представлена особинами з лінійними розмірами 15-17см. У відповідності до лінійних розмірів особин маса тіла змінювалася в межах 25-120г. динаміка зміни маси тіла в залежності від лінійних розмірів пузанка Бузького району Дніпровсько-Бузької гирлової системи свідчить про задовільний стан його популяції з гарними перспективами промислу на наступний рік. Протягом 2008-2010рр. відносна чисельність тюльки стабілізувалася на показниках 512,5-536,7екз/зус. У звітному 2011році відбулося незначне зниження показника до рівня 491,8 екз/зус. На відміну від попереднього року, цьоголітки тюльки вище розрізу Піски-Трихати не реєструвалися, що на нашу думку було викликано маловодістю року. Основна частка тюльки концентрувалася на акваторії Бузького лиману в районі Великої Кореніхи, Малої Коренихи та біля с. Новобогданівка. Відносна чисельність бичкових видів риб залишилася на рівні попереднього року і становить 27,6 екз/зус. З масових малоцінних видів відносна чисельність атерини дещо зменшилася, а гірчака навпаки суттєво збільшилася. 54
В контрольних уловах 2011р. судак був представлений особинами у віці 33+ та 4-4+. Довжина проаналізованих особин знаходилася в межах 37-45см. При цьому маса тіла, по мірі збільшення довжини тіла зросла від 805 до 1410г. Масовістю улови судака не відрізнялися, що було пов’язано з віддаленістю його основних нерестовищ від місця дислокації контрольно-спостережного пункту. В основному особини судака реєструвалися в уловах дрібновічкових сіток в якості прилову. Переважна більшість проаналізованих особин була представлена самицями з вибитими статевими продуктами. Статевозрілих самців не зафіксовано, що ще раз підтверджує відсутність нерестовищ цього виду в районі роботи спостережного пункту, бо за біологією виду самці під час нересту здійснюють охорону нерестових гнізд на місцях відтворення. Присутність товстолобиків у водоймі є наслідком виключно від інтродукції їх молоді. Аналіз видової структури стада товстолобиків показав, що більш ніж на 90% вони представлені гібридними формами зі зміщенням ступеню кровності у бік білого товстолобика, який в процесі живлення надає перевагу фітопланктону. Серед проаналізованих особин були зареєстровані чотирирічки, шести річки та семирічки. П’ятирічок у 2011р. зареєстровано не було. Домінуючою віковою групою були шести річки – майже 70% від загальної кількості проаналізованих особин. Довжина тіла проаналізованих товстолобиків була в межах від 37 до 72см. При цьому маса тіла змінювалася від 1150 до 5100г. Взагалі, аналіз лінійного та вагового росту товстолобиків, які мешкають у р. Південний Буг показав, що відхилень від біології виду взагалі не відмічено, що дає відповідні перспективи для збільшення обсягів зариблення водойми цим представником іхтіофауни. Таким чином, аналіз біологічного стану основних промислових видів риб Бузького району Дніпровсько-Бузької гирлової системи свідчить про задовільний стан їх популяцій. Викликає певну насторогу омолодження промислової частини популяції тарані, що спостерігається протягом останніх років. Це є свідченням відповідного антропогенного тиску на вид, який більшою мірою стосується промислового та аматорського навантаження. Другою за величиною на території області є р. Інгул (притока р. Південний Буг), протяжність якої на території області складає 179 км. Басейн річки розташований в двох геоморфологічних регіонах: верхня частина на Придніпровській височині, середня і нижні – в Причорноморській низовині. Північна частина басейну являє собою рівнину, сильно пересічену рівчаково-балочною сіткою; південна частина менш пересічена. В верхній і середній частині басейн ріки складений корінними кристалічними породами, вапняками, мергелями, глиною та піском. Нижня течія річки пролягає в межах Причорноморської низовини, рельєф якої являє собою слабо хвилясту лісову рівнину, мало розчленовану ярами та вибалками. Сучасні алювіальні відклади, що складають русла, староріччя, заплаву та заплавні тераси Інгулу, представлені в основному пісками різної зернистості, супісями, суглинками та мулами. Глибина заселення тут водоносного горизонту знаходилась в прямій залежності від рівня річкових вод на даний момент в Інгулі і на більшій частині розповсюдження по заплаві співпадала з відмітками рівня води в річці з незначним підвищенням в сторони корінних берегів. Коливання рівня води в Інгулі майже одночасно, з невеликим запізненням, передавалось горизонту 55
алювіальних вод заплавних терас. Глибина залягання дзеркала ґрунтових вод на заплаві Інгулу в основному знаходилась в межах від 0,5 до 1,5 м. Крім алювіальних вод на водозаборі Інгулу існує ціла серія різноманітних водоносних горизонтів, що вміщують цінні або посередні питні води, що відіграє значну роль в водопостачанні Миколаївщини. Будучи досить крупною рікою, Інгул, в той же час, відрізняється від подібних річок (Інгулець, Синюха) за характером свого стоку. Діапазон коливань водності тут найбільший і навіть в нижній частині ріки періодами стік дуже зменшувався або навіть зовсім припинявся. Багаторічні коливання стоку Інгулу досягають значного діапазону: максимальний стік в 1947 р. складав 0,81 км³, а мінімальний в 1936 р. – 0,031 км³. Середні багаторічні витрати Інгулу – 8,3 м³/с, що відповідає нормі стоку 0,25 м³/с. Максимальний стік майже в три рази перебільшує середній багаторічний , а мінімальний складає 11-12 середньобагаторічної норми. Найменший стік на Інгулі спостерігається в теплі місяці (серпень, вересень, жовтень), коли витрати води не перебільшують 1,13-1,64 м³/с, буває і таке, коли в маловодні роки витрати зменшуються влітку до 0,03-0,05 м³/с, тобто стік практично припиняється. В цілому Інгул характеризується високою весняною повінню, низькою літньою та зимовою меженню і відноситься до річок з мішаним типом живлення (весною – снігове, влітку – дощове і взимку – ґрунтове). Характерними рисами клімату басейну Інгулу є коротка малосніжна зима з частими відлигами; тривале, жарке, сухе літо з посухами, суховіями та пиловими бурями; середня кількість атмосферних опадів з нерівномірним розподілом їх по місяцям та порах року. До Кіровограду річка протікає в неглибокій долині, складеній піщаноглинистими осадовими породами. На ділянці від м. Кіровограду до с. Софіївка річка прорізає кристалічний масив; місцями долина набуває форму щілини (каньйону) зі стрімкими берегами. Нижче с. Софіївка долина розширюється і прорізає рихлі третинні та четвертинні відклади. Заплава тут в основному лугова, на окремих ділянках заболочена. Від Старогорожено і до с. Мар’ївка річка розбивається на рукави, долина стає широкою з низькою лівосторонньою заплавою. В заплаві річки природний рослинний покрив представлений евтрофними високотравними болотяними угрупованнями. Як правило, зарості водних рослин в руслі розміщуються переважно біля оглублих берегів меандри. В районі с. Інгулка долина звужується та річка протікає єдиним руслом. Порівнюючи дані багаторічних спостережень за станом р. Інгул (період проведення 1970-1973 р.р. та 1991-1993р.р.), зроблені інститутом зоології ім. І.І.Шмальгаузена, та теперішній стан річки (дані моніторингу 2008 - 2010 років) можна зазначити, що за останні роки спостерігається зниження вмісту хлоридів і сульфатів, суми іонів та стабілізація пермангонатної окислюваності. Це пояснюється головним чином значним зменшенням обсягів зрошення. Для порівняння, у 2011 році з поверхневих вод для потреб зрошення сільсько господарських угідь забрано 33,28 млн. м3, що на 339,72 млн. м3 (у 11 раз) менше ніж у 1993 році. 56
Але має місце зростання концентрацій фосфатів, нітратів та заліза, що свідчить про наявність значного антропогенного впливу (фільтрація каналізаційних стоків) на екосистему річки, який не може не відбитись на видовому складі біоценозів як наземних та і водних. У 30 - 40 роки ландшафт Миколаївської області характеризувався домінуванням на вододілах цільнодерних злаків та ковили, типчака та келерії, а на півночі області – лугового різноманіття. В пониженнях (подах) переважали лугово- болотяні та лугово –степові ценози складені пирієм несправжньосизим, осоками – чорноколосою та ранньою. На схилах балок і на терасах річок існували дубові ліси і чагарникові зарості з посухостійких і солевитривалих видів. На півдні області лісові формації зазнавали сильного впливу і в значній мірі були деградовані. Сучасний степові ландшафти являють собою агрофітоландшафти з надзвичайно незначною участю природної рослинності. Займаючи своєрідні біотопи на критих схилах балок і терас річок, на кам’янистих та еродованих ділянках. Сучасні фрагменти степових угруповань дуже слабко відображають колишній зональний тип цієї рослинності на вододілах. Стосовно стану екосистем малих річок, слід зазначити, що екосистеми їх басейнів мають певну структурно – функціональну стійкість, належний рівень біопродуктивності та узгодженість обміну речовин та енергії між окремими компонентами. Цим забезпечується цілісність екосистеми, її функціональна єдність, яка, внаслідок багаторічного антропогенного навантаження, значно порушена. На території Миколаївської області налічується 114 малих річок, стан яких, під дією господарської діяльності, характеризується як нестабільний. У зв’язку з активним використанням басейнів малих річок, річки надмірно замулені, і дно їх в значній мірі виповнене мулом. Несприятливі гідрологічні умови ще погіршуються під час літніх злив, коли до річок разом з дощовими водами попадають величезні маси змитого ґрунту і вони перетворюються на будні потоки. Мули пригнічуюче діють на вищу рослинність і на коловодних тварин та рибне населення. Додатковим негативним факторам, який значно впливає на стан малих та середніх річок Миколаївщини, є значне їх зарегулювання через створення великої кількості ставків. Швидкість течії в цих запрудах часто близька до нулевої, що спричиняє розвиток процесів евтрофування. До того ж, внаслідок величезного випаровування з водного дзеркала ставків, річки стають маловодними, відмічається пересихання та збільшення мінералізації води. Особливо це стосується таких водних об’єктів як р. Кодима, р.Синюха та р. Вісунь, що використовуються для питних та господарсько – побутових потреб населення. Додатково проблему забруднення малих річок ускладнює проведення розпаювання земель до урізу води та їх сільськогосподарського використання без урахування обмежень діяльності на території водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об’єктів. Все перелічене у комплексі створює умови для розвитку екзогенних процесів (підтоплення та зсувів), які є загрозою безпеки життєдіяльності населення. 57
На регіональному рівні, в межах «Комплексної програми захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні на 2006-2010 роки, 2011-2015 та прогноз до 2020 року по Миколаївській області» передбачено проведення робіт з розчистки русел річок Мертвовод, Сухий Єланець, Гнилий Єланець, Кодима, Громоклея, Чичиклея, та Вісунь. Але, у зв’язку з відсутністю фінансування зазначеної програми, заходи з розчистки русел малих річок та захисту сільського населення від підтоплення не реалізуються. 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію. Санепідеміологічною службою Миколаївської області у 2011 році було проведено лабораторні дослідження якості води з 486 водопроводів, 1103 криниць, 5 каптажів та 3 артезіанських колодязів. За результатами аналізів якості вод джерел питного водопостачання за мікробіологічними показниками у 2011 році не відповідало гігієнічним вимогам: - 22,6% досліджених проб комунальних водоводів; - 1,9 % досліджених проб відомчих водоводів; - 75,5% досліджених проб сільських водоводів. З підземних джерел питного водопостачання за мікробіологічними показниками не відповідали гігієнічним вимогам 8,4% від загальної кількості відібраних проб, що на 2,1% більше порівняно з 2010 роком. З нецентралізованих джерел водопостачання за мікробіологічними показниками не відповідало гігієнічним вимогам 18,3% досліджених проб, що на 2,48% менше порівняно 2010 роком. За звітний період санепідемслужбою відібрано та досліджено на мікробіологічні показники: - з водойм І категорії - 171 проб, з яких не відповідало нормативам 6,4%; - з водойм ІІ категорії – 704, з яких не відповідали нормативам 30,7 %, в тому числі збудники інфекційних захворювань виділені у 3 пробах; - з моря – 194, з яких не відповідали нормативам 5,2 %. Протягом останніх років гострих інфекційних захворювань пов’язаних з вживанням питної води в області, не реєструвалося. У зв’язку з відсутністю ліцензованої комп’ютерної програми санепідемслужбою не проводяться вивчення впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я населення. 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод. Відбір проб поверхневих вод для визначення вмісту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 виконувався гідрометслужбою України відповідно до “Програми поліпшення якості базових спостережень за забрудненням та моніторингу навколишнього природного середовища”, затвердженої наказом Мінекоресурсів від 08.02.2002 р. № 57. На території Миколаївської області проби поверхневих вод відбираються: - за розділом „Спостереження за радіоактивним забрудненням поверхневих вод і морських вод” у р. Південний Буг (м. Миколаїв) щомісяця, у Дніпро-Бузькому лимані (м. Очаків) – щокварталу;
58
- за розділом „Спостереження, що виконуються експедиційним шляхом у зонах впливу АЕС” – у р. Південний Буг (три точки відбору) та р. Арбузинка (одна точка відбору) – щокварталу. Результати аналізів відібраних проб наведені у таблиці 4.3.4.1. Таблиця 4.3.4.1. Об’ємна активність радіонуклідів цезію-137 та стронцію90 у пробах поверхневих вод, відібраних на території Миколаївської області у 2010 році. Концентрація, Бк/м3 цезій-137 (137Cs)
Дата відбору
завись р. Південний Буг – м. Миколаїв 11.01 0,03 07.02 0,18 11.03 0,2 18.04 0,27 12.05 0,11 10.06 0,15 08.07 0,17 02.08 0,2 15.09 0,36 13.10 0,31 09.11 0,26 02.12 0,3 мінімум 0,03 максимум 0,36 середнє 0,21 Дніпровсько-Бузький лиман – м. Очаків 15.03 0,2 19.05 0,77 13.09 0,34 24.11 0,31 мінімум 0,2 максимум 0,77 середнє 0,41
стронцій-90 (90Sr)
розчин
сума
розчин
0,17 0,2 0,9 0,6 1,86 0,58 1,12 0,6 2,06 1,2 0,28 1,94 0,17 2,06 0,96
0,2 0,4 1,1 0,87 1,97 0,73 1,29 0,8 2,42 1,51 0,54 2,24 0,20 2,42 1,17
9,3 9,7 10,5 5,3 7,9 9,1 7,4 9,1 7,6 5,9 6,8 6,8 5,3 10,5 7,95
0,67 2,70 3,65 1,49 0,67 3,7 2,13
0,87 3,47 4,0 1,8 0,87 3,99 2,53
19,6 23,4 11,7 10,9 10,9 23,4 16,4
Випадків перевищення допустимих рівнів вмісту радіонуклідів стронцію-90 та цезію-137 у поверхневих водах, відповідно до вимог ДГН ДР-2006 «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs i 90Sr у продуктах харчування та питній воді. Державні гігієнічні нормативи», на території Миколаївської області протягом 2011 року не зареєстровано. 4.4 Якість питної води та її вплив на здоров’я населення. Через обмеженість запасів прісних підземних вод, наявність навантаження на екосистему водних об’єктів в результаті скидів недостатньо очищених зворотних вод підприємств та комунальних господарств, рішення проблеми якісного питного водопостачання населення є пріоритетним для області. З поверхневих джерел (р. Дніпро, р. П.Буг, р. Синюха, р. Інгул) здійснюється водопостачання п’яти міст області, серед яких обласний центр – м. Миколаїв. Більшість сільських населених пунктів та райцентрів області для питних потреб користуються підземними водами. 59
Розподіл прогнозних ресурсів підземних вод, придатних для господарськопитного водопостачання по області дуже нерівномірний. По 8 родовищах затверджені ГКЗ і ТКЗ експлуатаційні запаси прісних і слабосолонуватих вод (з мінералізацією до 1,5 мг/дм3), які використовуються для господарсько - питного та виробничо-технічного водопостачання, в кількості 81,22 тис.м3/добу (18% від величини прогнозних ресурсів підземних вод). На більшості території області поширені підземні води, якісний склад яких не відповідає вимогам ГОСТУ 2874-82 “Вода питьевая” за показниками мінералізації (> 1,5 г/дм3), загальній жорсткості та інш. За даними державного моніторингу за станом підземних вод протягом 2011 року підвищений вміст нітратів зафіксовано по Миколаївському, Первомайському і Арбузинському районах (табл. 4.5.1). Наявність нітратів у підземних водоносних горизонтах пояснюється відсутністю мереж централізованого водовідведення, що призводить до накопичення стоків у вигрібних ямах населення. При вживанні вод з підвищеним вмістом нітратів до організму людини потрапляють не тільки нітрати, але і їх метаболіти: нітрити та нітритосполуки ( канцерогенні нітрозаміни і нітрозаміди). Головну небезпеку для здоров’я людини складають метаболіти нітратів нітрити та їх сполуки. Через взаємодію з гемоглобіном крові, нітрити утворюють метгемоглобін, який неспроможний переносити кисень, що призводить до розвитку гіпоксії (кисневого голодування). Крім того, пошкоджується лімфоідна система та система травлення, послаблюється імунітет. Контроль за станом питних джерел водопостачання здійснюється органами Міністерства охорони здоров’я України. За даними спостережень Миколаївської обласної санепідемстанції основною причиною бактеріального забруднення питної води є аварійні ситуації на водопровідних мережах. В 2011 році епідемічних ускладнень пов’язаних з вживанням питної води в області не зареєстровано. Відповідно до природоохоронного законодавства пріоритетними напрямками у сфері захисту водних об’єктів, які є джерелами питного водопостачання є: - створення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; - захист підземних водоносних горизонтів від забруднення; - зменшення навантаження на екосистеми водних об’єктів через ліквідацію аварійних понад нормативних скидів стічних вод. Згідно з вимогами природоохоронного законодавства на території Миколаївської області загальна площа прибережних захисних смуг складає 28,091 тис. га. Починаючи з 2003 року Держуправління виступало замовником виконання робіт з розробки проектної документації щодо встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. На реалізацію зазначеного, в межах обласної “Програми охорони навколишнього природного середовища на 2000-2010р.р.”, з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділено та освоєно у 2003-2004 роках - 79,0 тис. грн, на 2005- 2006 рік виділено – 210,0 тис. грн. Розроблено проекти водоохоронної зони і прибережних смуг 60
Щербанівського водосховища (р. Гнилий Єланець), Таборівського (р. Мертвовод) і Дмитрівського ( р. Сосик) водосховищ та р. Мертвовод (довжина 31км). Потягом 2007-2009 років розроблено проекти водоохоронних зон і прибережних захисних смуг: - на р. Інгул (від автомобільного мосту об'їзної дороги с. Воскресенськ до межі Жовтневого та Баштанського районів Миколаївської області) довжиною 91,3 км; - р. Інгул (від межі Жовтневого та Баштанського районів до межі Костичівської та Христофорівської с/р Баштанського району Миколаївської області) довжиною 30 км; - на р. Інгул (площа 2093,89 га), на р. Південний Буг (площа 191,5 га) та на 19 орендних ставків по р. Південний Буг (площа 136,83 га). За період 2003-2009 років на здійснення природоохоронного заходу із розробки проектів створення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, з обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища освоєно 617,8 тис. грн. У 2010 році фінансування не здійснювалось. За рахунок фінансування ТОВ СП «НІБУЛОН», на замовлення Новоодеської міської ради, ВАТ "Миколаївводпроект" потягом 2010 року було виготовлено документацію щодо встановлення прибережно – захисної смуги вздовж річки Південний Буг по Новоодеському району, на площі 9,5964 га довжиною 3,6 км. Загальна вартість виконаних робіт склала 21,5 тис. грн. Крім того, у 2010 році за кошти орендарів водних об’єктів виготовлена документація зі встановлення прибережно – захисних смуг навколо 10 водних об’єктів на площі 59,65 га з загальною вартістю робіт 119,3 тис. грн. Всього по області, за 2010 рік виготовлено документацію щодо встановлення прибережно – захисних смуг на водних об’єктах на площі 69,24 га, винесено в натуру - 69,24 га. Витрачено коштів на суму 140,8 тис. грн. У 2011 році відповідно до даних Головного управління економіки Миколаївської облдержадміністрації природоохоронні заходи з розробки проектів землеустрою зі створення водоохоронних зон та прибережних захисних зон водних об’єктів за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища не здійснювалися. Роботи з виготовлення проектної документації щодо встановлення водоохоронних зон у 2011 році здійснювались виключно за кошти орендарів водних об’єктів. Інформація щодо розробки та виносу у натуру водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, з початку проведення робіт станом на 01.01.2012 наведено у таблиці 4.5.2. Щорічно з метою покращення якості питного водопостачання, в межах програм з бюджетного буріння, будується біля 5 додаткових підземних водозаборів. З метою ліквідації безхазяйних та покинутих свердловин, які є потенційними джерелами забруднення підземних водоносних горизонтів, протягом 2003-2008 років за рахунок коштів обласного цільового фонду охорони 61
навколишнього природного середовища (872,467 тис. грн.) було проведено ліквідаційний тампонаж 88 безхазяйних і покинутих свердловин. У 2009 році затампоновано 17 свердловини (13 свердловин у Доманівському районі і 4 в Миколаївському районі). Загальна вартість проведених робіт склала 249,23 тис. грн. У 2010 та 2011 роках на проведення зазначеного заходу кошти з обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища не виділялись. Відповідно до вимог Водного Кодексу України, шляхом видачі дозволів на спецводокористування, Держуправлінням лімітуються обсяги водозабору, скиду стічних вод та встановлюються, на підставі висновку органів гідрогеології, вимоги до експлуатації підземних джерел питного водопостачання. Протягом 2011 року, для здійснення водозабору з підземних водоносних горизонтів, Держуправлінням видано 240 дозволів на спецводокористування, що на 80 дозволів ( на 33%) більше ніж у минулому році.
62
Таблиця 4.4.1. Стан основних виявлених осередків і ділянок забруднення підземних вод у 2011 році
Басейн підземних вод ( БПВ-1 ) Річковий басейн ( РБ )
№№ з/п
Одиниця адміністративнотериторіального поділу регіону
1
2
3
4
1
V
6
Миколаївська, Первомайський район
2
V
6 Миколаївська, Первомайський район
3
V
6 Миколаївська, Первомайський район
4
V
6 Миколаївська, Первомайський район
5
V
6 Миколаївська, Первомайський район
Ділянка, осередок забруднення і його місце знаходження
5
Дата Геологіч- ЗахищеТип Характеристика ділянок, виявлення ний індекс ність забрудосередків забруднення ділянки, забрудне- водонос- нення на дату виявлення осередку ного ного Площа Глибина за- Основні забруднюючі водонос- горизонту 2 забруднення , км лягання закомпоненти, ного (відповідбрудненого їх кільгоризонту но до водоносного кісний склад , карти 3 горизонту мг/дм захище(покрівляності ) подошва), м --------------Глибина визначення забруднення, м 6 7 8 9 10 11 12
с. Болеславчик, ПВКГ «Троя» 15.04.11 свердловина № 629 м. Первомайськ, ЖВК «Темп» 15.04.2011 свердловина № 1765 с.Чаусове, ФСГ «Вікторія» 26.04.11 шахт. колодязь № 1-Ч м. Первомайськ, вул. Корабельна,50 016.06.11 ПАТ «Завод Фрегат» свердловина б/н м. Первомайськ, Центральна 01.09.11 райлікарня, свердловина №333-г
Характеристика ділянок, осередків забруднення на звітний період Площа забруднення, км2
13
Джерело Наявність забруд- режимної нення мережі (кількість Глибина Основні та проникнення забруднюномери забрудненючі свердлоня, м компоненвин) -------------ти, їх Глибина кількісний випробуван- склад , ня, м мг/дм3
14
15
16
17
AR-PR захищений локальне, нітратне
невизначена
невизначена 10,8 - 16,0 -
NO3 -62 невизначено відсутня
AR-PR захищений локальне, нітратне
невизначена
невизначена 48,0 - 50,0 -
NO3 -102 невизначено відсутня
захищений локальне, нітратне
невизначена
невизначена
8,0-12,0 -
NO3 - 179 невизначено відсутня
невизначена 34,0-60,0 -
NO3 -74,7 невизначено відсутня
невизначена 34,6-90,7 -
NO3 - 75 невизначено відсутня
AR-PR
AR-PR захищений локальне, нітратне
AR-PR. захищений локальне, нітратне
63
6
V
6 Миколаївська, Арбузинський район
7
V
6 Миколаївська, Арбузинський район
8
V
6 Миколаївська, Арбузинський район
9
V
6 Миколаївська, Братський район
с. Воєводське, СТОВ «Промінь», свердловина № 10г-89 с. Воєводське, СТОВ «Промінь», свердловина № 12г-89 с. Воєводське, СТОВ «Промінь», свердловина № 470-г с.КамяноКостувате, СМПП «ЮгСервіс» свердловина № 629
27.07.11
27.07.11
27.07.11
27.12.10
AR-PR захищений локальне, нітратне
AR-PR захищений локальне, нітратне
AR-PR захищений локальне, нітратне
умовно локальне, AR-PR захищений нітратне
Всього по Миколаївській області
9
Всього по Українському басейну підземних вод (V)
9
У тому числі басейн р. Південний Буг (6)
9
Всього по Первомайському району
невизначена 48,4-156,0 _
NO3 – 51 невизначено відсутня
невизначена 67,6 -105,0 NO3 – 63 невизначено відсутня _
невизначена 25,5-146,4 _
невизначена
16,0- 64,0
NO3 – 68 невизначено відсутня
NO3 – 62 невизначено відсутня
_
5
Всього по Арбузинському району
3
Всього по Братському району
1
64
Таблиця 4.4.2. Розробка проектів та винос в натуру водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, з початку проведення робіт станом на 01.01.2012 року № п/п
Джерело фінансування
1
2
Замовник
3
Найменування водного об’єкту
Адміністративно територіальна одиниця
4
5
Виготовлення проектної документації по встановленню прибережних захисних смуг, га 6
Винесено в натуру, га
Вартість робіт, тис. грн.
7
8
170,24 55,11 83,20 376,0 15,76 700,31
170,24 55,11 83,20 376,0 15,76 700,31
13,69 9,9 5,1 28,69
Об’єкти Миколаївського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства 1 2 3 4 5
Держбюджет
Облводгосп
Катеринівське в-ще Єланецьке в-ще Водяно-Лоринське Софіївське Криничанський став.
Облводгосп
Нечаянське в-ще
Басейн р. Південний Буг Веселинівський р-н Єланецький р-н Єланецький р-н Новобузький р-н Миколаївський р-н
Всього по басейну 1
Держбюджет
Степовське в-ще Данилівське в-ще
2 3
Басейн річок Чорного моря Миколаївський р-н
47,5
47,5
Березанський р-н
63,58
-
Миколаївський р-н Березанський р-н
106,0 20,0 237,08
106,0 153,5
58,41
104,5 83,82 33,0 4,0 1,8 42,92 426,7 696,74 1634,13
104,5 83,82 33,0 4,0 1,8 42,92 426,7 696,74 1634,13
12,82 4,3 1,5 6,3 5,7 8,59 39,21 126,31
560,0
560,0
560,0
560,0
Всього по басейну 1 2 3 4 5 6 7
Держбюджет
Облводгосп
Басейн річок Нижнього Дніпра Явінське в-ще Баштанськи р-н Красноставське в-ще Баштанськи р-н Бармашівський став. Жовтневий р-н Березнігуватський став. Березнігуватський р-н б. Лепетиха став. Снігурівський р-н Люблинське в-ще Снігурівський р-н р. Верьовчина Снігурівський р-н
Всього по басейну Всього за кошти облводгоспу
58,41
Об’єкти Управління каналів Інгулецької зрошувальної системи Басейн річок Нижнього Дніпра 1
Держбюджет
УК ІЗС
Інгулецький МК
Снігурівський р-н, Жовтневий р-н
Всього за кошти УК ІЗС
Басейн р. Південний Буг
65
1
Держбюджет
Держуправління Екоресурсів
2 3 4 5
Таборівське в-ще
Вознесенський р-н
Щербанівське в-ще ПЗС р. Мертвовод ПЗС р. Інгул ПЗС р. Південний Буг
Вознесенський р-н Вознесенський р-н Жовтневий, Баштанський р-ни Вознесенський р-н
353,6
353,6
49,59
200,6 270,63 (28,8 км.) 4925,73 (123,59 км.) 151,56 (18,69 км) 5902,12/ 171,08 км
200,6
554,2
19,0 80,0 540,0 70,0 758,59
67,1 (128,65 км)
67,5
9,41
5969,22/ 299,73 км
621,7
768,0
Арбузинський р-н
215,6
215,6
Баштанський р-н Первомайський р-н
1554,36 9,74
1554,36 9,74
20
Новоодеський р-н
9,5964
9,5964
21,5
1789,2964
1789,2964
41,5
120,0 1909,2964
120,0 1909,2964
41,5
570,74 (130,74 км)
-
170,0
570,74 (130,74 км)
-
170,0
171,769 415,19 329,36 100,08 122,17 67,466 67,06 187,61 10,3 118,873 96,099 146,884 108,82 291,358 43,47
171,769 415,19 329,36 100,08 122,17 67,466 67,06 187,61 10,3 118,873 96,099 146,884 108,82 291,358 43,47
Вартість не визначена
Всього по басейну Басейн річок Чорного моря 1
Держбюджет
Держуправління Дмитріївське в-ще Екоресурсів Всього за кошти Держуправління Екоресурсів
Миколаївський р-н
Об’єкти підприємств, організацій Басейн р. Південний Буг
1
Держбюджет
2 3 4
Місцевий бюджет
ЮУ АЕС
Кошти підприємців Кошти підприємців
Новоодеська міська рада
Ташлицьке (охолод. АЕС) р.Інгул, р.Громоклея р. Південний Буг р. Південний Буг
Всього по басейну 1
Місцевий бюджет
Жовтневе в-ще
Басейн річок Чорного моря Жовтневий р-н
Всього за кошти місцевого бюджету
-
Прибережні смуги в межах м. Миколаєва 1
Місцевий бюджет
Міська рада р.П.Буг, р. Інгул, м. Миколаєва Бузький лиман Всього за кошти місцевого бюджету
Басейн р. Південний Буг в межах м. Миколаєва
Орендні ставки 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
Кошти підприємців
Орендарі
22 – ставки 16 – ставків 48 – ставків 13-ставків 11-ставків 13-ставків 17-ставків 25-ставків 2-ставки 29-ставків 9-ставків 10-ставків 11-ставків 56-ставків 1 - ставок
І. Басейн р. Південний Буг Арбузинський р-н Баштанський р-н Братський р-н Веселинівський р-н Вознесенський р-н Врадіївський р-н Доманівський р-н Єланецький р-н Жовтневий р-н Кривоозерський р-н Миколаївський р-н Новобузький р-н Новоодеський р-н Первомайський р-н Казанківський район
66
Всього по басейну 292 ставки
2287,759
2287,759
67,22 11,6 1,26 10,08 90,16
67,22 11,6 1,26 10,08 90,16
1,0 72,02 165,37 153,52 391,91
1,0 72,02 165,37 153,52 391,91
Всього по області 353 орендних ставках
2769,829 га
2769,829 га
-
Всього по області
13413,209/446,88 км
7494,949
1104,81
П. Басейн річок Чорного моря 7-ставків Березанський р-н 2-ставки Очаківський р-н 1-ставок Веселинівського р-н 2-ставка Миколаївського р-н
1 2 3 4 Всього по басейну 12 ставків
Ш. Басейн річок Нижнього Дніпра 1 - ставок Березнегуватський р-н 9 - ставків Жовтневий р-н 20 - ставків Казанківський р-н 19 - ставків Снігурівський р-н
1 2 3 4 Всього по басейну 36 ставки
67
4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів. Територіально Миколаївська область належить до басейну Чорного моря. На півдні області внаслідок затоплення морем гирлових ділянок річок сформувалося дев’ять лиманів. За мірою сполучення з Чорним морем лимани підрозділяються на декілька типів. Лимани стандартного типу – Бузький, Дніпровський. Протягом року солоність води у Бузькому лимані коливається у дуже широких межах: від 0,3 до 9,5 г/л. Дніпровський лиман має своєрідний гідрологічний режим, який обумовлює стоком Південного Бугу і Дніпра (починаючи з 1956 року в зарегульованому режимі). Солоність води в цьому лимані збільшується від дельти Дніпра (0,5 г/л) до гирла (14 – 16 г/л). В пригирловій частині Дніпра така саме, як у річкових водах. До лиманів лагунового типу відноситься Березансько - Сасикський (в тому числі Бейкуський) лиман. Приходні складові водного балансу цього лиману мають такі значення (млн. м3): надходження морських вод – 3180, поверхневих вод – 10, атмосферні опади – 27. Солоність вод у лимані складає 4 - 9 г/л але на півдні збільшується до 15 г/л Закриті лимани – Карабуш і Тузли поступово пересихають. Зв’язок Адтигольського лимані з Дніпрово – Бузьким підтримується штучним каналом, але і цей лиман поступово усихає. Для всіх трьох закритих лиманів Миколаївщини характерно формування на дні самосадочних солей. Заболоченість спостерігається в пониззі деяких лиманів (Тилігульського, Тузли, Аджигольського). Безпосередньо побережжя Чорного моря належить до територій Очаківського та Березанського районів, і використовується для забезпечення рекреації. Скид зворотних вод до морських водойм здійснюється 14 водокористувачами, з яких скид здійснюють: - до вод Бузького лиману – 12 водокористувачів; - до Березанського лиману - 1 водокористувача; - до Чорного моря – 1 водокористувач. За даними статистичної звітності 2-ТП (водгосп) забруднені зворотні води (недостатньо – очищені) у 2011 році скидались двома підприємствами, до яких належить найбільший забруднювач водних ресурсів Миколаївської області МКП «Миколаївводоканал», що здійснює водопостачання та очистку каналізаційних стоків м. Миколаїв. До основних причин незадовільної роботи очисних споруд каналізації м. Миколаїв відноситься: аварійний стан глибоководного випуску стоків після очистки та недостатня потужність очисних споруд на стадії вторинного відстоювання. Протягом останніх років, спостерігається тенденція до зменшення МКП «Миколаївводоканал» загальних обсягів скиду забруднених вод. Так, у 2011 році, у порівнянні з минулим роком, згаданим комунальним підприємством значно зменшено скид недостатньо очищених стоків, а саме на 2,6 млн. м3 За даними Держуправління скид недостатньо очищених стоків до Чорного моря здійснюється від каналізаційних очисних споруд м. Очаків. Згадані очисні споруди розташовані у с. Чорноморка Очаківського району і введені в експлуатацію у 1991 році з проектною потужністю 68
7665,0 тис. м3/рік (робоча потужність 4015,0 тис. м3/рік). З 2004 року каналізаційні очисні споруди м. Очаків експлуатуються БГКП “Сирена”. У зв’язку з невідповідністю проектної потужності та фактичного обсягу надходження стоків на очищення (майже в 10 раз менше) очисні споруди потребують реконструкції. Неодноразово з ладу виходили воздуходувні турбіни, які забезпечують киснем аеротенки та мулові стабілізатори, що суттєво позначається на якості очищення стоків. Через відсутність атестованої лабораторії на БГКП «Сирена» не здійснюються системні спостереження за якістю стічних вод та їх впливом на стан Чорного моря. Проблема забруднення Чорноморського узбережжя ускладнюється відсутністю у Коблево – Рибаківській зоні системи централізованого водовідведення. На значній кількості баз відпочинку каналізаційні стоки накопичуються у вигрібних ямах, що безпосередньо впливає на стан підземних вод, які є однією зі складових водного балансу Чорного моря. Частково стоки Коблево – Рибаківської зони відпочинку надходять на очищення до очисних споруд каналізації у с. Лугове, які експлуатуються КП ДОЗ «Причорномор’є». Біологічні очисні споруди у с. Лугове побудовані у 1984 році у складі двох блоків окислення. Після реконструкції у 2001 році обладнання одного блоку окислення демонтовано і потужність очистки зменшилась у 2 рази і склала 2,4 тис. м3/добу. Система очистки стоків не передбачає скид до поверхневих водойм, стоки накопичуються у спеціально створеному ставку накопичувачу. За даними комунального підприємства, очисні споруди працюють ефективно при навантаженні 2,2 тис. м3/добу. Максимальне навантаження очисних споруд відбувається у курортний сезон (червень – серпень). Враховуючи інтенсивність розвитку будівництва у Коблевсько Рибаківській зоні очисні споруди КП ДОЗ «Причорномор’є» вимагають реконструкції з врахуванням збільшення потужностей. За таких обставин, для вирішення проблеми забруднення вод Чорного моря через скид недостатньо – очищених каналізаційних стоків необхідне виділення фінансування для проведення відповідних робіт з будівництва і реконструкції очисних споруд каналізації та каналізаційних систем. 4.6. Заходи щодо поліпшення стану водних об’єктів. З метою покращення якості водних об’єктів області та зменшення антропогенного навантаження на водні екосистеми в Миколаївській області розроблено ряд природоохоронних програм основним напрямком реалізації яких є ліквідація забруднення водойм через скид недостатньо-очищених каналізаційних стоків. Протягом 2011 року виконувались 16 заходів, спрямованих на зменшення скиду господарсько побутових, промислових стоків до поверхневих водойм, забруднення підземних вод, Чорного моря, запобігання деградації річкових екологічних систем та усунення шкідливої дії вод. Виконувались такі заходи: 1. Будівництво каналізації Залізничного селища та Старого інвалідного хутора. 69
2. Захист від підтоплення с. Лепетиха та с. Веселе Березнегуватського району. 3. Реконструкція каналізаційної насосної станції і каналізаційних колекторів у селищі Луч Жовтневого району Миколаївської області. 4. Будівництво комплексу гідротехнічних споруд для захисту територій від ерозії, підтоплення, зсувів у м. Нова Одеса. 5. Реконструкція системи водоочищення каналізаційних стічних вод у м. Новий Буг Миколаївської області. 6. Реконструкція каналізаційних мереж у м. Нова Одеса (мікрорайон «Бузький», вул. Маслозаводська). 7. Захист від підтоплення присадибних ділянок по вул. Зарічна у с. Воронівка Вознесенського району – будівництво, у тому числі виготовлення проектно-кошторисної документації. 8. Будівництво каналізаційних міських очисних споруд, м. Вознесенськ. 9. Ремонт та заміна технологічного обладнання ТОВ «Біологічні очисні споруди». 10. Будівництво установки очищення стічних вод за технологією “BIOTAL” продуктивністю 2м3/добу з зовнішніми мережами каналізації для інфекційного відділення центральної районної лікарні по вул. Лермонтова, 1 в смт. Березнегувате Миколаївської області. 11. Реконструкція глибоководного випуску скидного колектора від Миколаївських міських очисних споруд каналізації до урізу р. Південний Буг (проектні роботи). 12. Проведення перерахунків кошторисів на будівництво берегоукріплення уздовж р. Пвденний Буг в районі старого кладовища в мкр. Северній в м. Миколаєві та проведення експертизи проектно-кошторисної документації 13. Ліквідація підтоплення Широкої Балки м. Миколаєва (будівництво дренажного колектора) 14. Захист від підтоплення ґрунтовими водами вулиць М.Ульянової та Фонтанної в Корабельному районі м. Миколаєва. 15. Укріплення берегової частини Намиву шляхом будівництва набережної для запобігання розмиванню (розробка техніко-економічного обґрунтування будівництва берегоукриплювальних споруд в мкр. Намив І єтап) м. Миколаїв. 16. Проведення інвентаризації систем та споруд інженерного захисту територій, в т.ч. зливових колекторів , та рбліку дренажних стоків із створенням відповідної інформаційної бази (І єтап), м. Миколаїв. 5. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ, РОЗВИТОК ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ 5.1. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування екологічної мережі. 5.1.1. Загальна характеристика. По території Миколаївської області проходять чотири екологічні коридори загальнодержавного значення: широтні - Приморсько-степовий, Степовий та 70
меридіональні - Бузький, Дніпровський коридори. Екологічні коридори місуевого значення проходять по притокам великих річок різних порядків. До природних ядер загальнодержавного значення віднесено регіональні національні природні парки “Білобережжя Святослава”, “Бузький Гард”, регіональні ландшафтні парки “Тилігульський”, “Приінгульський”, природний заповідник “Єланецький степ”, ділянки Чорноморського біосферного заповідника та інші, до природних ядер місцевого значення – інші існуючі та перспективні території природнозаповідного фонду (ПЗФ), що можуть відігравати роль ядер екомережі. Роботи над формуванням екомережі Миколаївської області державним управлінням охорони навколишнього природного середовища розпочато у 2002 р. з проведення комплексних досліджень територіії регіону. За результатами досліджень визначено основні структурні елементи екомережі області – ключові території (ядра), буферні зони, сполучні території (коридори), відновлювальні території. Основною метою було визначено збільшення площі земель області з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, формування їх територіально єдиної системи. У 2010 році завершено інвентаризацію територій та об’єктів природнозаповідного фонду Миколаївської області, що дало змогу відкоригувати програму розвитку екомережі відповідно до сучасного стану та перспектив розвитку природоохоронних територій області. Обласну Цільову Програму розвитку екологічної мережі на період до 2015 року затверджено наприкінці першого півріччя 2011 року рішенням Миколаївської обласної ради від 24.06.2011 № 4. Головним управлінням земельних ресурсів у Миколаївській області визначено орієнтовні площі земельних угідь – складових екомережі. Таблиця 5.1.1.1. Площі земельних угідь – складових екологічної мережі, тис.га Категорії землекористування
2000 рік
2007 рік
2008 рік
2009 рік
2010 рік
2011рік
0,7
2,42
2,42
2,42
2,43
2,43
Сіножаті та пасовища
273,1
268,69
272,398
271,754
271,3
271,174
Землі водного господарства (рибні ставки)
11,0
Дані відсутні
Дані відсутні
Дані відсутні
Дані відсутні
Дані відсутні
Землі водного фонду
127,4
128,5
128,7
128,8
128,8
у т.ч. площа рибних ставків
11,0
Дані відсутні
Дані відсутні
Дані відсутні
Дані відсутні
Дані відсутні
Землі оздоровчого призначення
0,1
0,119
0,116
0,119
Землі рекреаційного призначення
1,5
0,7
0,73
0,74
0,7
0,7
Землі історико-культурного призначення
0,4
Дані відсутні
Дані відсутні
Дані відсутні
Дані відсутні
Дані відсутні
120,4
121,07
121,258
121,7
122,0
122,8
Землі природного призначення
Ліси
71
5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття. Одним із основних антропогенних чинників, що негативно впливає на структурні елементи екомережі та біорізноманіття Миколаївської області є значний ступінь господарського освоєння її території. Сучасна структура земельного фонду Миколаївщини свідчить про надзвичайно високе антропогенне навантаження на природні екосистеми, яке призвело до їх зміни та скорочення площ. Рілля складає понад 69 % території області, пасовища та сіножаті – 11 %, багаторічні насадження – 1,5 % території області, лісові землі – 4,9 %, забудовані землі – 3,9 %. Розораність сільськогосподарських угідь в розрізі районів коливається від 60 до 85 %. Таким чином, частка природних угідь в межах Миколаївської області є мінімальною. З метою мінімізації негативного впливу зазначенного чиннику проводиться системна робота щодо розвитку екомережі та охорони і відтворення біорізноманіття. До основних заходів, що здійснються відносться формування елементів регіональної екомережі, збільшення площі природно-заповідного фонду області, здійснення державного регулювання використання природних ресурсів та об’єктів тваринного і рослинного світу, проведення еколого-освітньої роботи.
72
Таблиця 5.1.2.1. Складові елементи екологічної мережі
0,001 0,166 0,682
0,061 0,005 2,438
21,075
10
11
12
13
4,19 8,85 4,02 5,77 5,79 7,48 13,29 6,38 7,52 4,79 5,06 7,50 4,88 4,19 6,02 7,03 7,93 7,26 3,63 0,01 1,16 0,01 0,06 122,82
0,010
0,413 0,068
0,009 0,002
0,029
0,003
0,003 0,019
0,072
0,011 0,156
0,005
0,001
0,015 0,119
0,7
14
15
16
0,70 4,81 2,97 0,894 1,31 1,13 1,99 1,01 2,84 0,72 0,67 0,39 0,24 1,26 0,84 1,62 4,58 1,95 0,70 0,14 0,09 0,06 0,13
6,31 24,03 17,99 19,31 9,96 16,77 19,91 16,36 19,02 14,90 8,30 14,84 6,28 13,82 14,37 19,53 8,15 9,40 10,92 0,024 0,92
30,962
271,174
Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом
9
Землі під консервацією
8
Радіоактивно забруднені землі, що не використовуються в господарстві
1,523
7 0,78 2,23 0,26 0,11 0,71 1,43 0,94 1,45 2,02 0,43 1,25 0,77 1,77 1,57 0,17 1,69 0,45 1,30 1,64 0,004 0,10
Рекреаційні території
0,44928
6
Курортні та лікувально-оздоровчі території
2458,552
5
Ліси та інші лісо вкриті площі
4 0,012 0,040 0,026 0,026 0,018 0,027 0,036 0,025 0,031 0,023 0,015 0,023 0,013 0,021 0,021 0,030 0,022 0,02 0,017 0,0002 0,002 0,00007 0,0003
Прибережні захисні смуги
3 96,865 170,61 137,81 126,37 112,92 124,47 139,19 80,10 145,80 101,76 146,04 134,92 81,44 142,99 124,28 142,85 150,02 131,87 135,02 2,26 25,98 2,51 2,44
Пасовища, сіножаті
Всього
Загальна площа екомережі, тис.га
Водоохоронні зони
2 Арбузинський Баштанський Березанський Березнегуватський Братський Веселинівський Вознесенський Врадіївський Доманівський Єланецький Жовтневий Казанківський Кривоозерський Миколаївський Новобузький Новоодеський Очаківський Первомайський Снігурівський м. Вознесенськ м. Миколаїв м. Первомайськ м. Южноукраїнськ
Загальна площа, тис.га
Відкриті заболочені землі
1 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23.
Одиниці адміністративнотериторіального устрою
Водно-болотні угіддя
№ з/п
Об’єкти ПЗФ
Складові елементи екологічної мережі, тис.га
0,054
73
5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Обласною Цільовою Програмою розвитку екологічної мережі на період до 2015 року передбачена низка основних заходів, направлених на збереження біологічного та ландшафтного різноманіття та формування екологічної мережі, в тому числі створення нових об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення різних категорій – від пам’яток природи до ландшафтних заказників, загальною кількістю 52 об’єкти. Площа цих об’єктів повинна скласти 9720,46 га, що дозволить збільшити відсоток ПЗФ області до 3,3%, що матиме позитивний вплив на навколишнє середовище та дозволить зберегти природні екосистеми області. Також Програмою передбачені заходи щодо збереження та охорони видів, занесених до Червоної книги України, еколого-просвітницька робота із місцевим населенням, встановлення на місцевості меж структурних елементів екомережі, зокрема, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, формування схем екологічної мережі. З метою недопущення знищення рідкісних та зникаючих видів флори та фауни під час проведення господарської діяльності на землях лісового фонду, до обласної Цільової програми розвитку екологічної мережі до 2015 року включено захід „Визначення та позначення на місцевості рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України та інших охоронних списків, на землях державного лісового фонду” відповідно до якого заплановано проводиться картування місць існування червонокнижних видів рослин та тварин на території земель лісового фонду у 2011-2015 роках. Спеціалістами держуправління з метою збереження біорізноманіття здійснюються обстеження територій під час розгляду проектів відведення земельних ділянок фізичним та юридичним особам. Регіональними ландшафтними парками підготовлено картки кадастру, проведено дослідження популяцій низки видів рослин, занесених до Червоної книги України, складено Літописи природи. У Миколаївській області 1901 р. створено зоопарк, який на сьогодні є об’єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та членом Євро-Азіатської Асоціації Зоопарків і Акваріумів. Він має репутацію одного з найкращих в Україні. Таблиця 5.1.3.2. Охорона біорізноманіття в Миколаївському зоопарку
безхребетні
у т.ч. рідкісні хребетні
3141/376
472/96
163/8
3164/389
392/97
земноводні
55/6
плазуни
1814/117
Площа, га
птахи
Разом
Рік
ссавці
риби
Кількість видів тварин/популяцій
2005
18,5
439/107
677/101
128/37
28/8
2006
18,5
438/107
658/104
135/37
27/8
1743/125
74
2007
18,5
431/101
701/105
154/40
28/9
2253/132
461/43
4028/430
1285/239
2008
18,5
98/440
110/878
46/161
9/27
135/2168
53/608
451/4282
227/1496
2009
18,5
97/464
111/827
44/ 155
1149
139/2411
52/660
454/4646
234/3986
2010
18,5
97/478
114/923
44/158
11/54
146/3434
11/238
423/5285
220/1533
2011
18,5
94/491
114/873
45/183
13/90
138/3165
52/722
456/5524
197/1172
5.1.4. Формування національної екомережі Указом Президента України від 16.12.09 № 1056/2009 створено національний природний парк (НПП) „Білобережжя Святослава”. До території НПП включено 35223,15 га земель, в тому числі 28587,74 га з вилученням та наданням в постійне користування. НПП створено на базі регіонального ландшафтного парку „Кінбурнська коса”. Наказом Мінприроди України № 653-о від 12.12.11 створено адміністрацію національного природного парку. На виконання заходу Обласної Цільової Програми розвитку екологічної мережі на період до 2015 року «Розробка проектів створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду» розроблено проекти створення 5 об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, а саме: ландшафтних заказників «Кам’яно-Костуватський», «Сергіївський», «Лагодівський», «Каньйон річки Чичиклія» та «Новоодеський». Запланована орієнтовна площа об’єктів складала 520 га, але за результатами натурних обстежень проектну документацію розроблено на загальну площу 885,66 га. Таким чином, площу природнозаповідного фонду області буде додатково збільшено на 365,66 га. Протягом 2011 року рішеннями Миколаївської обласної ради від 25.11.11 № 9 в межах Березнегуватського району області створено регіональний ландшафтний парк «Висунсько-Інгулецький» загальною площею 2712,6 га. Роботи по розвитку та удосконаленню екомережі будуть продовжені у 2012 році. 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу. 5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу. На більшій частині Миколаївської області – різнотравно-типчаковоковилова рослинність, по долинах річок є невеликі масиви байрачних лісів. Серед рослин є рідкісні, ендемічні та зникаючі, занесені до Червоної книги України та Регіонального червоного списку. До них відносяться унікальні рослинні угруповання (тюльпан південнобузький, ковила Лессінга, ковила волосиста, ковила українська, ковила Граффа, ковила шорстка, бpандушка pізнокольоpова, каpагана скіфська, астрагал шерстистоквітковий, півник понтичний, шафpан сітчастий, шоломниця весняна, сон чоpніючий тощо). Особливо цінними є лісові масиви та урочища природно-заповідного фонду, які виконують санітарногігієнічні та оздоровчі функції. Хоча по площі зайнятої лісами область посідає лише передостаннє місце в Україні, на Миколаївщині нараховується 14 значних лісових масивів.
75
5.2.2. Лісові ресурси. За інформацією Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства загальна площа земель лісогосподарського призначення на території Миколаївської області складає 122,816 тис.га (табл. 5.2.2.1.). Таблиця 5.2.2.1. Землі лісогосподарського призначення № з/п
Одиниця виміру
Кількість
Примітка
тис.га
122,816
Ліси відповідно до форми 6-зем
тис.га
84,5
Лісові та нелісові землі
1.
Загальна площа земель лісогосподарського призначення
1.1
у тому числі: площа земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств
1.2
площа земель лісогосподарського призначення комунальних лісогосподарських підприємств
тис.га
-
1.3
площа земель лісогосподарського призначення, що не надана у користування
га
56,7
2.
Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю
тис.га
99,6
3.
Лісистість (відношення покритої лісом площі до загальної площі регіону)
%
4,1
Загальна площа земель державного лісового фонду за минулий рік зросла завдяки прийняттю нових земель на площі 762 га і становить станом на 01.01.2012 р. 77,9 тис.га. Лісгоспи працюють над погодженням проектів землеустрою щодо передачі до складу державного лісового фонду незакріплених лісів та призначених для заліснення земель на площі 19,5 тис. га. За минулий рік відтворено 2175 га лісових насаджень, що на 109% є перевиконанням плану. Так, 2011 року лісогосподарськими підприємствами Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства створено 2010 га лісових культур. Із 1993 га нових лісів - 191 га створено за кошти обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища. Лісові культури дуба створено на площі 717 га, що в 6,5 разів перевищує річний обсяг, передбачений програмою «Діброва». Майже в 2 рази перевиконано завдання Програми із заготівлі насіння дуба - заготовлено 27,9 т. За підсумками матеріалів інвентаризації, приживлюваність фактично збережених лісопосадок за останні три роки по управлінню складає 71,3 % при нормативній 68,9 %. 2011 року переведено у вкриті лісовою рослинністю землі та передано в експлуатацію захисних насаджень і полезахисних лісових смуг 392 га. В лісових розсадниках області вирощено 7,7 млн.шт стандартного посадкового матеріалу. У шкілки закладено й вирощено 0,1 млн.шт декоративних та плодово-ягідних саджанців. 76
Крім лісових розсадників площею 26,2 га, закладено понад 35 га плантацій новорічних ялинок. У парниках вирощено 33 тис.шт живців декоративних порід. З метою запобігання лісовим пожежам влаштовано 36 км протипожежних розривів, 895 км мінералізованих смуг та проведено догляд за ними на 7203 км. У лісових масивах вздовж доріг загального користування та в місцях відпочинку населення виставлено 885 шт. аншлагів, біг-бордів, плакатів на протипожежну тематику. У засобах масової інформації оприлюднено 2104 виступів і звернень до мешканців області, організовано 598 лекції та бесіди про необхідність дотримання вимог пожежної безпеки в лісах. Проведено 456 рейдів щодо дотримання протипожежних вимог у лісовому фонді. Виявлено й притягнуто до адміністративної відповідальності 118 порушників. За пожежонебезпечний період минулого року тільки на наших землях погашено 19 лісових пожеж на площі 12,97 га. Середня площа на один випадок пожежі в держлісфонді склала 0,68 га. Лісогосподарськими підприємствами постійно ведеться моніторинг санітарного стану лісів. Протягом минулого року проведено 45066 га лісопатологічних обстежень. Всі лісогосподарські підприємства виконали плани з лісозахисту. Загальна площа осередків небезпечних шкідників і хвороб лісу зменшилась за 2011 рік на 592 га. Ліквідовано заходами боротьби 461 га осередків. Площа пошкоджених і всихаючих насаджень по області зменшилась на 946 га. З метою покращання санітарного стану лісів та для підвищення біологічної стійкості лісових насаджень 2011 року державними підприємствами проведено рубок формування та оздоровлення лісів на площі 2084 га, в тому числі санітарні рубки на площі 1455 га. Рубки догляду за лісом проведено на площі 373 га, з них рубки догляду в молодняках на площі 66 га. При цьому заготовлено 39,5 тис. м. куб. деревини. Таблиця 5.2.2.2. Динаміка проведення лісогосподарських заходів, пов’язаних із вирубуванням деревини Рік 2004 2005 2006 2009 2010 2011
2004 2005 2006 2009 2010 2011 2004 2005 2006
Загальна площа, га
Фактично зрубано, тис.м3
Усього рубок пов’язаних з веденням лісового господарства 1929 41,174 2114 40,754 2136 51,771 2016 39,6 1951 38,956 2089 39, 475 у тому числі: 1. Рубки догляду 712 9,389 717 9,126 781 11,124 454 4,709 411 4,476 373 5, 298 2. Лісовідновні рубки 53 5,361 79 7,825 100 8,168
77
2009 2010 2011
33 15 -
2004 2005 2006 2009 2010 2011
114 84 129 132 130 137
1,618 0,579 3. Суцільні санітарні рубки 7,625 7,223 13,997 11,628 12,023 11, 261
5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів. З метою охорони, збереження та відтворення дикорослої флори спеціальне використання природних не деревних рослинних ресурсів здійснюється відповідно до ст.10 Закону України «Про рослинний світ» на підставі дозволів та у межах встановлених лімітів. У 2010 році на здійснення заготівлі лікарської сировини встановлювалися ліміти для національного природного парку «Бузький Гард» (табл.5.2.3.1.). Таблиця 5.2.3.1. Динаміка заготівлі лікарської сировини, т Рік 2006
Разом по області 2007 Разом по області 2008
Разом по області 2009
Разом по області 2010
Разом по області 2011 Разом по області
Вид рослин
Обсяги заготівлі, т встановлені ліміти фактично заготовлено
Лісовий заказник «Рацинська дача» Аронія чорноплідна, плоди 0,2 Липа дрібнолиста 0,2 Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя» Шипшина, плоди 5,0 Глід, плоди 4,0 Чабрець, квіти 0,3 9,7 Лісовий заказник «Рацинська дача» Аронія чорноплідна, плоди 0,02 0,02 Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя» Шипшина, плоди 5,0 Глід, плоди 4,0 Чабрець, квіти 0,3 9,3 Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя» Шипшина, плоди 5,0 Глід, плоди 4,0 Чабрець, квіти 0,3 9,3 Національний природний парк «Бузький Гард» Шипшина, плоди 5,0 Глід, плоди 4,0 Чабрець, квіти 0,3 9,3 Національний природний парк «Бузький Гард» Шипшина, плоди 5,0 Глід, плоди 4,0 Чабрець, квіти 0,3 9,3
-
-
0,5 0,3 0,01 0,81 0,3 0,3 0,1 0,7 -
78
5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України. Динаміка видів флори Миколаївської області, що знаходяться під охороною, відображає загальні світові та державні тенденції щодо затвердження списків особливої охорони. Так, у 1981 та 1985 роках під охороною знаходились лише ті види флори, що були включені до Червоної книги України видання 1980 р. У 1991 р. цей список був поповнений завдяки укладанню Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі. У Миколаївській області відзначено 24 таких видів. За результатами наукових досліджень (О.М. Деркач) на території області зростає низка рідкісних і тих, що зникають, видів рослин, які занесені до різних списків спеціальної охорони, зокрема: - 54 види рослин занесено до Червоної книги України (наприклад, волошки короткоголова, перлиста, білоперлинна, первинноперлинна, тюльпани бузький, Шренка, підсніжник Ельвеза, півники понтичні, 11 видів ковил та ін.); - 5 видів рослин - до міжнародного списку Бернської конвенції (сальвінія плаваюча, гвоздика бузька, мерингія бузька, осока житня, камка морська); - 24 види - до Європейського червоного списку (гвоздика бузька, мерингія бузька, смілка бузька, астрагал шерстистоквітковий, карагана скіфська, зіновать гранітна та ін.); - 38 видів - до Регіонального червоного списку Миколаївської області. Регіональні червоні списки видів рослин, тварин, грибів укладаються в кожній з областей України, до яких заносяться види, які є регіонально рідкісними, але не охороняються відповідно до Червоної книги України. Враховуючи сучасні тенденції розвитку господарської діяльності, Регіональний червоний список Миколаївської області потребує розширення, оскільки він не переукладання вже 20 років. Для визначення кількості видів флори, яким загрожує небезпека необхідно проведення досліджень території Миколаївської області. 5.2.5. Адвентивні види рослин. Значну частину адвентивних (заносних) видів рослин складають злісні та карантинні бур’яни, які можуть негативно впливати на місцеве біорізноманіття пригнічуючи та витісняючи види природної флори. Серед них є отруйні та алергенні. Найвідоміша з них – амброзія полинолиста, що спричиняє осінню лихоманку та асматичні загострення. З метою впровадження комплексних заходів боротьби з цим адвентивним видом рослин в області розробляється проект Регіональної програми з локалізації та ліквідації амброзії полинолистої на території Миколаївської області на 20112015 роки. 5.2.6. Стан зелених насаджень. З метою збільшення зелених насаджень в населених пунктах області щорічно проводяться заходи зі створення нових зелених насаджень, реконструкція ландшафтів, догляд за зеленими насадженнями.
79
У 2011 році площа створених нових зелених насаджень м. Миколаєва склала 1,13 га, також проведено догляд за насадженнями на 1481,41 га (табл. 5.2.6.1). Таблиця 5.2.6.1. Заходи з озеленення м. Миколаєва Заходи Створено нових зелених насаджень, га Проведено ландшафтну реконструкцію насаджень, га Проведено догляд за насадженнями, га
2005 рік
2006 рік
2007 рік
2008 рік
2009 рік
2010 рік
2011 рік
3,8
0,3
1,5
2,1
2,2
1,13
0,28
1,3
0,95
0,3
1,0
1,2
0,22
-
1281,2
1281,5
1371,5
1281,5
1480,0
1481,13
1481, 41
5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу. Охорона фіторізноманіття включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання рослинного світу. Основні вимоги законодавства щодо забезпечення охорони рослинного світу визначені ст. 25, 26 Закону України «Про рослинний світ», рідкісних та зникаючих видів флори і фауни – ст. 11 Закону України «Про Червону книгу України». Основними заходами щодо збереження рослинного світу є: - створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду в місцях зростання рідкісних та зникаючих видів; - організація проведення комплексних обстежень території області з метою виявлення ділянок із значним фіто- та ландшафтним різноманіттям; - розробка планів дій зі збереження рідкісних та зникаючих видів, занесених до Червоної книги України; - картування місць зростання популяцій рідкісних та зникаючих видів флори для забезпечення їх збереження при здійсненні господарської діяльності; - обстеження земельних ділянок при погодженні проектів відведення земельних ділянок з метою забезпечення збереження фіторізноманіття. 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу. 5.3.1 Загальна характеристика тваринного світу. Тваринний світ Миколаївської області нараховує понад 100 тис. видів тварин, серед яких – близько 500 видів складають хребетні. Ссавці представлені близько 100 видами, птахи – близько 300 видами, плазуни – 11 видами, земноводні – 11 видами, риби – близько 100 видами. Безхребетних нараховується понад 100 тис. видів. Характерними видами серед ссавців є заєць-русак, дикий кабан, лисиця, козуля, єнотовидна собака, куниця кам’яна. З птахів зустрічаються перепел, сіра куріпка, фазан. Серед тварин області є рідкісні, ендемічні та зникаючі. Кількість видів тварин, яким загрожує небезпека (ті, що занесені до Червоної книги України, Європейського червоного списку, списку Міжнародної спілки охорони природи та ін.) разом становить 299 видів, в тому числі 147 видів хребетних. 80
Рішенням обласної ради народних депутатів від 16.10.90 №1 затверджено Перелік видів тварин, які потребують регіональної охорони на території Миколаївської області. До регіональних списків заносяться види, які є рідкісними в межах області, але не занесені до Червоної книги України. До переліку видів тварин, які потребують регіональної охорони на території Миколаївської області включено 19 видів птахів, 6 видів земноводних, 4 види плазунів, 11 видів риб, а також представники ссавців, серед яких: 1 вид рукокрилих, 4 види з ряду хижаки, 3 види – з ряду гризуни. 5.3.2 Стан і ведення мисливського та рибного господарства. Загальна площа мисливських угідь області складає 2043,1 тис. га. Веденням мисливського господарства займаються 29 мисливських господарств, в тому числі: 4 державних підприємства, що перебувають у сфері управління Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, 19 районних організацій Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР), Товариство військових мисливців та рибалок Миколаївського гарнізону, Мисливське господарство «Бакшала», ТОВ «Мисливців та рибалок Вознесенська», ТОВ «Мисливці Катеринки», та два новостворених товариства з обмеженою відповідальністю: «Семенівське мисливсько-рибальське господарство» та «СМГ «Буг», яким право ведення мисливського господарства було надано відповідними рішеннями Миколаївської обласної ради у 2011 році. Всі ці користувачі мають право користуватися при веденні мисливського господарства мисливськими тваринами, тобто державною власністю, але при цьому, зобов’язані їх охороняти, відтворювати і раціонально використовувати. З метою вивчення стану популяцій дикої фауни проводяться систематичні дослідження для тварин мисливських видів. Основними видами мисливських тварин являються олень, козуля, кабан, заєць-русак, фазан, сіра куріпка. Головним показником рівня ведення мисливського господарства є чисельність мисливської фауни. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (табл. 5.3.2.1), де враховується чисельність тварин згідно з обліками мисливських господарств, свідчить про зниження показників чисельності тварин в порівнянні з минулими роками. Таблиця 5.3.2.1. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (голів) Види мисливських тварин
2000 рік
2007 рік
2008 рік
2009 рік
2010 рік
2011 рік
Копитні
2764
1885
1809
1670
2121
1338
Хутрові
10323 0 10194 0
58915
65037
58925
61299
55688
51510
54670
52650
65942
48828
Пернаті
Зниження показників чисельності тварин в порівнянні з минулими роками пов’язано зі зниженням чисельності основних видів мисливських тварин в угіддях районних організацій УТМР, в користуванні яких знаходиться більш ніж 85% 81
мисливських угідь області. За інформацією Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, не всіма районними організаціями УТМР проводиться достатня робота по охороні та відтворенню мисливських тварин, не в повному обсязі виконуються вимоги договору про умови ведення мисливського господарства. В той же час в угіддях підприємств лісового господарства завдяки проведеним за останні 5 років заходам спостерігається збільшення чисельності мисливських тварин: по козулі - на 27 голів, по зайцю - на 250 голів, по фазану на 400 голів, по куріпці - на 310 голів. Досягнута оптимальна чисельність: по козулі – всіма підприємствами, по зайцю - в ДП «Врадіївське ЛГ» та ДП «Очаківське ЛМГ», по фазану - всіма підприємствами. Стабільною залишається чисельність мисливських тварин в угіддях ТОВ «Мисливців та рибалок Вознесенська» та ТОВ «Мисливці Катеринки». Добування таких видів тварин, як олень, козуля, кабан проводиться за ліцензіями в межах затверджених лімітів (табл. 5.3.2.2). Таблиця 5.3.2.2. Добування основних видів мисливських тварин Рік 2000
2007
2008
2009
2010
2011
Види мисливських тварин
Затверджений ліміт добування, гол.
Видано ліцензій, шт.
Добуто, гол.
Не використано ліцензій, шт.
Причини невикористання
Олень Козуля Кабан Олень Козуля Кабан Олень Козуля Кабан Олень Козуля Кабан Олень Козуля Кабан
14 18 10 49 92 10 44 87 8 36 95 27 46
14 18 10 49 92 10 44 87 8 36 95 27 46
9 10 10 42 65 4 22 57 5 32 72 27 28
5 8 0 7 27 6 22 30 3 4 23 18
Не добуто тварин Не добуто тварин
Олень Козуля Кабан
5 30 81
5 30 81
5 30 76
0 0 5
Не добуто тварин Не добуто тварин Не добуто тварин Не добуто тварин Не добуто тварин
З метою забезпечення раціонального використання об’єктів тваринного світу затверджуються сезонні норми та проекти лімітів добування диких тварин з урахуванням фактичного та оптимального показника їх чисельності. Контроль за добуванням диких тварин здійснюють єгерські служби користувачів, державна екологічна інспекція в Миколаївській області, представники державних служб лісового та мисливського господарства. З метою поліпшення умов перебування мисливських тварин у природі, охорони та досягнення їх оптимальної чисельності Миколаївською обласною радою затверджено «Програму розвитку мисливського господарства Миколаївської області на 2009-2015 роки», якою передбачено проведення ряду заходів щодо відтворення мисливських тварин, боротьби зі шкідливими тваринами, штучного розведення тварин та інше. Реалізація Програми передбачає збільшення видового різноманіття та чисельності основних видів мисливських тварин, поліпшення середовищ їх перебування. 82
На території Миколаївської області веденням рибного господарства займаються спеціалізовані рибогосподарські підприємства, серед яких фермерські риболовецькі господарства, приватні підприємства. Основними рибогосподарськими водними об’єктами є Північно-західна частина Чорного моря, Дніпровсько-Бузький, Бузький, Березанський, Тилігульський лимани, р. Південний Буг. Ці водойми відносяться до водойм вищої категорії та мають важливе значення у відтворенні водних живих ресурсів. У Дніпровсько-Бузькому та Бузькому лиманах розташовані нерестовища, місця нагулу та зимівлі цінних видів риб, таких як: лящ, рибець, карась, щука, білизна, осетр, білуга, севрюга, пузанок, оселедець, тюлька, бичок та інших. Південний Буг має нерестові ділянки ляща, тарані, судака, рибця, сазана, карася, білизни, щуки, сома, пузанка та інших видів риб. У Березанському лимані розташовані ділянки нересту, нагулу та зимівлі судака, сазана, карася, бичків, оселедця, глоси, чорноморських кефалей, піленгаса, окуня, тарані, ляща та інших видів риб. У Тилігульському лимані проходить нерест бичка, судака, сазана, карася; здійснюється нагул морських видів риб (кефалевих, піленгаса). Фактичний вилов риби у 2011 році в порівнянні з 2010 роком збільшився (табл. 5.3.2.3). Таблиця 5.3.2.3. Динаміка вилову риби Рік 2007 2008 2009 2010 2011
Водний об’єкт Дніпровсько–Бузька естуарна система, Тилігульський лиман, Березанський лиман Дніпровсько–Бузька естуарна система, Тилігульський лиман, Березанський лиман Дніпровсько–Бузька естуарна система, Тилігульський лиман, Березанський лиман Дніпровсько–Бузька естуарна система, Тилігульський лиман, Березанський лиман, Чорне море Дніпровсько–Бузька естуарна система, Тилігульський лиман, Березанський лиман, Чорне море
Затверджений ліміт вилову, т/рік
Фактичний вилов, т/рік
6959,5
3800,8389
6907,0
1938,9694
6987,5
2951,084
118528,5
3125,066
88615,5
3752,0
Во внутрішніх водоймах Миколаївської області виловлено 2578 т водних живих ресурсів або 69% від загального об’єму вилову. Вилов риби та добування інших водних живих ресурсів у виключно (морській) економічній зоні України дорівнював 1174 т (31%). Серед виловлених промислових видів риб основну масу (близько 87% від загального об’єму риби, яка виловлювалася) складали тюлька, кілька, песчанка та товстолобик. Контроль за виловом водних живих ресурсів здійснюється Миколаївдержрибоохороною та державною екологічною інспекцією у Миколаївській області.
83
5.3.3 Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України. Кількість видів фауни, які зустрічаються на території області та є вразливими, представлена нижче (табл. 5.3.3.1). Дані приведені на основі Червоної книги України, визначників тощо. Для їх уточнення необхідно провести спеціальні дослідження. Таблиця 5.3.3.1. Кількість видів фауни, яким загрожує небезпека Назва виду хребетні
Кількість видів
Види, яким загрожує небезпека 2007 2008 2009 2010 2006 рік рік рік рік рік 147 147 147 147 147
2011 рік 147
птахи
понад 500 близько 100 (з кажанами під час перельотів) близько 300
плазуни
11
10
10
10
10
10
10
земноводні
11
6
6
6
6
6
6
риби
близько 100
24
24
24
24
24
24
круглороті
1
1
1
1
1
1
1
безхребетні
понад 100 тис. видів (з найпростішими)
152
152
152
152
152
152
разом
понад 100 тис. видів
299
299
299
299
299
299
ссавці
33
33
33
33
33
33
73
73
73
73
73
73
До Регіонального червоного списку Миколаївської області занесено 19 видів птахів, 6 видів земноводних, 4 види плазунів, 19 видів ссавців, з них: 1 вид рукокрилих, 4 види з ряду хижаки, 3 види – з ряду гризуни, 11 видів риб. Наприклад, регіонально рідкісними птахами є такі: сіра чапля, руда чапля, кваква, яструб-перепелятник, яструб-тетерук, пустельга звичайна, пустельга степова, луговий лунь, болотний лунь, кібець, болотна сова, сплюшка, сизоворонка, ремез. 5.3.4 Інвазивні види тварин. З метою недопущення розповсюдження інвазійних хвороб користувачі мисливських угідь забезпечують проведення представниками органів державної ветеринарної медицини ветеринарно-санітарної експертизи дичини, призначеної для використання на харчові цілі. Під час переселення диких тварин обов’язковим є перевірка тварин на наявність захворювань для недопущення розповсюдження інвазійних чужорідних видів та негативного впливу на місцеве біорізноманіття. 5.3.5 Заходи щодо збереження тваринного світу. Збереження тваринного світу включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на охорону, відтворення та раціональне використання тваринного світу. Основні вимоги законодавства щодо забезпечення охорони тваринного світу визначені розділом IV Закону України «Про тваринний світ», рідкісних та зникаючих видів фауни – статтею 11 Закону України «Про Червону книгу України». 84
До основних заходів зі збереження та охорони тваринного світу області, що вживаються держуправлінням, відносяться: - створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду в місцях мешкання рідкісних та зникаючих видів; - організація проведення комплексних обстежень території області з метою виявлення ділянок із значним біо- та ландшафтним різноманіттям; - розробка планів дій зі збереження рідкісних та зникаючих видів, занесених до Червоної книги України; - картування місць мешкання популяцій рідкісних та зникаючих видів фауни для забезпечення їх збереження при здійсненні господарської діяльності; - реалізація державних та обласних програм щодо збереження тваринного світу; - обстеження земельних ділянок при погодженні проектів відведення земельних ділянок з метою забезпечення збереження біотичного різноманіття. 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні. 5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду. Станом на 01.01.2012 р. фактична площа природно-заповідного фонду Миколаївської області становить 74 493,05 га, кількість об’єктів ПЗФ - 135, з них 8 загальнодержавного значення, а відсоток заповідності становить 3 %. 16 об’єктів входять до складу територій інших об’єктів ПЗФ без зміни категорії. Всі території ПЗФ відповідно до чинного законодавства є загальнонаціональним надбанням і знаходяться під особливою охороною. Протягом 2011 р. на території Миколаївської області створено 1 об’єкт природно-заповідного фонду площею 2712,6 га, а саме регіональний ландшафтний парк «Висунсько-Інгулецький». На виконання Указу Президента України від 01.12.08 № 1129/2008 «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів» продовжуються роботи щодо розширення меж природного заповідника „Єланецький степ” на загальну площу 1381 га. за рахунок земель ландшафтного заказника «Михайлівський степ» в межах Новоодеського району та цінних ділянок в межах Вознесенського району. Таблиця 5.4.1.1. Структура та динаміка природоохоронних об’єктів за роками (загальнодержавного та місцевого значення) Кількість Категорія об'єкту ПЗФ
Площа територій суворої заповідності
Площа, тис. га
1990 рік
1995 рік
2000 рік
2011 рік
1990 рік
1995 рік
2000 рік
2011 рік
1990 рік
1995 рік
2000 рік
2011 рік
1
1
1
1
2,74
2,74
2,74
2,74
2,74
2,74
2,74
2,74
-
-
1
1
-
-
1,67
1,67
-
-
1,67
1,67
-
-
-
2
-
-
-
41,36
-
-
-
-
Заказники
46
46
46
49
11,24
11,24
11,24
11,48
-
-
-
-
Заповідні урочища
12
13
13
13
3,32
3,43
3,65
3,65
-
-
-
-
Біосферні заповідники Природні заповідники Національні природні парки
85
Пам’ятки природи
41
41
41
44
0,21
0,21
0,21
0,28
-
-
-
-
Ботанічні сади
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Дендропарки
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
19
19
19
19
0,2
0,2
0,2
0,2
-
-
-
-
Паркипам’ятки садовопаркового мистецтва
Таблиця 5.4.1.2. Структура природно-заповідного фонду області Сианом на 01.01.2011 р. Категорії територій та об’єктів ПЗФ 1 Природні заповідники
Станом на 01.01.2012 р.
Кількість, шт
Площа, га
Кількість, шт
Площа, га
2
3
4
5
1
1675,7
1
1675,7
Біосферні заповідники
1
2741,0
1
2741,0
Національні природні парки
2
41361,28
2
41361,28
Регіональні ландшафтні парки
4
36632,6
5
39345,2
Заказники загальнодержавного значення Заказники місцевого значення
1
1782,0
1
1782,0
48
9700,70
48
9700,70
Пам’ятки природи загальнодержавного значення Пам’ятки природи місцевого значення
1
11,0
1
11,0
43
285.96
43
285.96
Заповідні урочища
13
3656,7
13
3656,7
Ботанічні сади загальнодержавного значення Ботанічні сади місцевого значення
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
1
18.48
1
18.48
-
-
-
-
1
28,0
1
28,0
Дендрологічні парки загальнодержавного значення Дендрологічні парки місцевого значення Зоологічні парки загальнодержавного значення Зоологічні парки місцевого значення Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення РАЗОМ
18
184,8
18
186,3
134
98 078,22
135
100792,32
Фактична площа ПЗФ
134
72104,65
135
74493,05
% фактичної площі ПЗФ від площі АТО
2,9%
3,0%
5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення. В межах Миколаївської області розташовано два водно-болотних угіддя (ВБУ) міжнародного значення, яким в 1995 р. надано офіційний статус, – «Тилігульський лиман», «Ягорлицька затока». Водно-болотне угіддя «Тилігульський лиман» розташоване на межі Миколаївської та Одеської областей. Воно займає акваторію Тилігульського 86
лиману та прибережні схили. Загальна площа угіддя становить 26 тис. га, з них 9,6 тис. га розташовані в межах нашої області. Частина водно-болотного угіддя входить до складу природно-заповідного фонду – регіонального ландшафтного парку «Тилігульський». Акваторія Тилігульського лиману, прибережні коси, солоні озера пересипу є важливою територією для розмноження, годівлі, міграцій багатьох видів птахів. Тут зафіксовано більше 200 видів птахів, в т.ч. ті, які занесені до Червоної книги України, наприклад, колпиця, чернь білоока, ходуличник, кулик-сорока. У складі флористичних комплексів багато рідкісних і таких, що зникають видів рослин, які занесені до Червоної Книги України: підсніжник Ельвеза, ковили українська, Граффа, шорстка, Лессінга, тюльпани Шренка та бузький. Краєвиди угіддя надзвичайно мальовничі. Водно-болотне угіддя міжнародного значення „Ягорлицька затока” розташоване в Миколаївській та Херсонській областях. Його загальна площа становить 34,0 тис. га, з них 10,6 тис. га - на Миколаївщині. Угіддя в межах нашої області займає акваторію Ягорлицької затоки, частину Кінбурнського півострову, де зосереджені численні озера, острови Довгий і Круглий, що знаходяться у південно-західній частині Ягорлицької затоки і є ділянками Чорноморського біосферного заповідника. Тут знаходяться цінні нерестовища багатьох видів риб, це - середовище існування значної кількості птахів. Тут можна побачити пеліканів, чапель, гагу, орлана-білохвоста та інших рідкісних видів. 5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон. Миколаївська область володіє високим рекреаційно-ресурсним та туристським потенціалом. Область займає вигідне фізико-географічне положення як в межах України, так і в Європі. Сприятливим фактором є виходи до Чорного моря, Ягорлицької затоки, Дніпробузького лиману. Величезний вплив на клімат справляють Атлантичний океан і Азіатський материк. Влітку сюди проникають повітряні маси з Північної Африки, Малої Азії, Балканського півострова. Взимку заходять маси холодного арктичного повітря. У зв'язку з тим, що Причорномор'я є рівнинною місцевістю, повітряні маси не мають тут серйозних перешкод і не залишають значних атмосферних опадів, особливо в прибережній смузі. Таким чином, зима переважно коротка, часто бувають потепління (50-60 днів), сніговий покрив (3-6 см) нестійкий, загальною тривалістю 1 місяць. Середня температура самого холодного місяця - січня - -1,9° С. Клімат області в цілому помірно–континентальний з м’якою малосніжною зимою і жарким літом. Весна через швидку зміну висоти сонця і тривалості дня і ночі відносно коротка. Характерною особливістю є інтенсивне підвищення температури. Завдяки цьому весна наступає швидко і є короткою — 40-45 днів. Травень за температурними умовами вже являється літнім місяцем – середня температура повітря - + 15-16° С. Літо тривале (з травня по вересень включно) і досить спекотне. Підвищення температури продовжується до липня включно, а з серпня починається поступовий спад температури. Середньомісячна температура в червні - +20,1° С, в липні - +22,8° С, в серпні - +22,0° С. Максимальні температури повітря сягають в червні - +38° С, у липні - +39° С, у серпні - +40. В останні роки позначки 87
термометрів показують рекордні підвищення температури. Відносна вологість повітря влітку найнижча на протязі року. Суховії часто спричиняють посухи. Для прибережних районів характерні бризи - вітри дують вночі з суши на море, а вдень з моря на сушу. Це значно пом'якшує високу температуру повітря. Осінь значно тепліша весни, коротка, м'яка і часто засушлива. Середньомісячна температура у вересні - + 17,3° С, в жовтні - +11,2° С, в листопаді - +4,6° С. Вересень ще є літнім місяцем, стовпчик термометра інколи піднімається до +36° С. Восени найбільш виражений тепловий ефект моря. У середині і кінці осені часто відбувається повернення тепла. Розглянуті особливості говорять про широкі можливості курортного краю для проведення всіх видів кліматолікування. Важливим доповненням є морелікування. Купальний сезон починається в середині травня і закінчується в середині вересня. Уже в червні вода прогрівається понад 20о С і не охолоджується до другої декади вересня. За інформацією управління з питань зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, європейської інтерації туризму і курортів облдержадміністрації, населеними пунктами, віднесеними до курортних є села Василівка, Покровка, Чорноморка Очаківського району, м. Очаків, села Вікторівка, Коблеве, Морське, Лугове, Рибаківка Березанського району. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.96 № 1499 “Про затвердження переліку водних об’єктів, що відносяться до категорії лікувальних,” затверджено перелік водних об’єктів, родовищ мінеральних вод, з них на території області розташовані Очаківське, Коблевське, Казанківське, з родовищ лікувальних грязей – Бейкушське, Тилігульське. Об’єктом рекреації є: національний природний парк «Бузький Гард», національний природний парк «Білобережжя Святослава», регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя», регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса», регіональний ландшафтний парк «Тилігульський», регіональний ландшафтний парк «Приінгульський», лісовий заказник загальнодержавного значення «Рацинська дача». Основна частина баз відпочинку зосереджена на узбережжі ДніпроБузького лиману, в районі с. Коблеве, Рибаківка, Чорноморка та м. Очаків. Справжні морські пляжі охоплюють більше 20 км Кінбурнського півострова. Не меншу цінність являють Ягорлицька затока, мілководні озера, запаси лікувальних грязей. На Кінбурні активно розвивається сільський туризм, за якого місцеві жителі приймають відпочиваючих у своїх садибах. Величезний рекреаційний потенціал має долина р. Південний Буг на ділянці від м. Первомайськ до с. Олександрівка і нижче за течією. Поєднання надзвичайно гарних краєвидів, пам’яток історії та археології, слаломних трас та маршрутів для скелелазіння відкриває величезні можливості щодо розвитку тут організованого туризму. Рибаківка Зона відпочинку Рибаківка розташована на березі Чорного моря, вздовж берега простягнулась широка смуга соснового лісу. Поряд заходиться лікувальне грязе-сольове озеро Тузли. Проведений Українським НІЇ курортології та фізіотерапії аналіз грязей о. Тузли показав, що вони володіють сильними лікувальними властивостями. Грязелікування – це один з перспективних напрямків розвитку курорту. Море, ліс, степ та близькість сольового озера 88
створюють унікальний мікроклімат, що сприяє оздоровленню дихальної та серцево-судинної систем організму. В зоні відпочинку Рибаківка свої послуги відпочиваючим пропонують 65 баз відпочинку та пансіонатів. Інфраструктура курортної зони добре розвинута. Організуються різноманітні екскурсії. Працюють пошта, відділи зв’язку, ощадний банк, пункти обміну валюти. Коблево Зона відпочинку Коблево розташована на Чорноморському узбережжі Миколаївської області, в 4-х км від траси Одеса-Миколаїв (40 км від м. Одеси та 70 км від м. Миколаєва) та являє собою зосередження пансіонатів та баз відпочинку, розтягнутих по прибережній смузі на 6 км. В зоні відпочинку Коблево працюють 83 бази відпочинку, пансіонатів та інших закладів розміщення. В зоні відпочинку розташовані медичні пункти, аптеки, продовольчі магазини, переговорні пункти, спортивні та дитячі майданчики, пункти обміну валют, пошта, ринки, кафе, кінотеатри. Морське повітря в прибережній смузі, збагачене киснем, солями йоду, брому, хлору, цілюще для людей. Благотворно впливають на здоров'я також бризові явища, шум моря, хвиля прибою. Тому на узбережжі корисно як відпочивати, так і лікуватись. На території Березанського району (за даними Березанської РДА) розташовано 174 бази відпочинку: - с. Коблеве – 88; - с. Рибаківка – 68; - с. Лугове – 13; - с. Морське – 4; - с. Краснопілля – 1. Очаківський район та м. Очаків Курортна територія Очаківського району має грязьові ресурси. Вони складаються із родовищ лікувальних грязей Бейкушської затоки Березанського лиману. Тут розвідані родовища сульфідних мулових грязей. Балансові запаси цих грязей складають 349 410 м3. Такої кількості достатньо для перспективного використання якісних лікувальних грязей можливим комплексом санаторнокурортних закладів. На курортах також виявлені підземні мінеральні води: хлоридно натрієві води високо мінералізовані і розсільного типу (32-41 г/л). Ці води мають високу концентрацію йоду - 6-16,9 мг/л та особливо брому — 126— 156 мг/л. Такі якості води дозволяють широко використовувати їх в бальнеології, що значно розширює перспективу курортів. На території Очаківського району (за даними Очаківської РДА) розташовано 63 бази відпочинку: с. Чорноморка “Лагерна коса” – 16; с. Чорноморка – 21; с. Парутине – 3; с. Покровка – 1. м. Очаків - 7. В тому числі, в Очаківському районі та м. Очакові працюють 15 санаторнокурортних закладів.
89
5.6. Природно-культурна спадщина. За інформацією управління культури Миколаївської облдержадміністраї в Миколаївській області станом на 01.01.12 року на державному обліку перебуває 4425 памяток археології, пам’яток садово-паркового мистецтва – 19. 28 пам’яток археології мають статус національного значення. Крім того, внесено до Переліку щойно виявлених пам’яток 356 об’єктів. Найбільш визначними об’єктами історико-культурної спадщини є: історико-археологічний заповідник «Ольвія», до складу якого входять стародавнє місто Ольвія та о. Березань, городища Пітухівка та Козирка в Очаківському районі та городище Городок в Веселинівському районі, могили-склепи композитора та етнографа М. Аркаса та засновника корабельні в м. Миколаєві М. Фалеєва, могила В. Каразіна, місце страти лейтенанта П. Шмідта, Курган Слави, меморіальний комплекс в с. Ковалівка, Старофлотські казарми, Миколаївська обсерваторія, Офіцерське зібрання, Будинок головного командира Чорноморського флоту і портів, Покровська церква та дзвіниця в м. Первомайськ, Пелагеївська церква в с. Пелагеївка Новобузького району. Основними факторами негативного впливу на стан об’єктів культурної спадщини, перш за все, пам’яток архітектури, залишаються природний (зсуви грунту, підтоплення) та антропогенний (несанкціоновані земельні роботи, сільськогосподарські роботи, грабіжницькі розкопки тощо). Протягом 2011 року проводився поточний ремонт та реставрація пам’яток та об’єктів культурної спадщини, в тому числі затвердження меж скверів та парків рекреаційного та історико-культурного призначення. Держінспекцією по охороні пам’яток культури в Миколаївській області протягом 2011 року обстежено понад 300 археологічних об’єктів. 5.7. Туризм. За інформацією управління з питань зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, європейської інтеграції туризму і курортів облдержадміністрації в області у 2011 році спостерігалися наступні показники діяльності туристичної галузі. В туристичній сфері області нараховується 120 суб'єктів господарської діяльності (за даними на 19.06.12), з них 13 є ліцензованими туристичними операторами та 117 суб’єктами турагентської діяльності. Структура туристичний потоків за звітний період по області наступна: найбільший процент займає внутрішній туризм – 52,9% (15 217 чол.), далі зарубіжний (виїзний) туризм – 30,8% (8 848 чол.) та іноземний (в’їзний) – 16,3% (4 674 чол.). Сукупний об’єм реалізації послуг, наданих суб’єктами туристичної діяльності у 2011 році, склав 57 млн. гривень, що на 9,9% (5 662 238 грн.) більше, порівняно з 2010 роком. Таблиця 5.7.1. Туризм в Миколаївській області в 2011 році Кількість суб’єктів туристичної діяльності Обсяг наданих туристичних послуг, тис.грн. Платежі до бюджету, тис.грн. Кількість обслуговуваних туристів, чол.
130 57 037 070 грн. 2 187 527 грн. 28 739 чол.
90
Кількість туристів, охоплених внутрішнім туризмом, чол. Кількість обслуговуваних іноземних туристів, чол. Кількість екскурсантів, чол.
15 217 чол. 4 674 чол. 8 848 чол.
Протягом 2011 року в Миколаївській області було організовано та проведено наступні масові заходи: 29 квітня-3 травня 2011 року поблизу с. Грушівка Первомайського району пройшли Всеукраїнські відкриті змагання Миколаївської області з пішохідного туризму серед юніорів «Кубок Бугу». 10-12 червня 2011 року – в районі с. Мигія Первомайського району пройшли всеукраїнські змагання зі спортивного (водного) туризму «Срібна регата Побужжя». Не менш яскравим спортивним заходом стала першість Світу з універсального бою серед юнаків та дівчат 10-11 та 12-13 років, яка проходила з 23 по 26 червня 2011 року на території бази відпочинку «Вінниця» (курортна зона Коблеве Березанського району). 29-30 червня 2011 року 14 Міжнародний фестиваль дитячої творчості «Золотий лелека – 2011» (с. Рибаківка Березанського району); 20-21 липня 2011 року – Фінал Міжнародного фестивалю дитячої творчості, краси і спорту «Зоряні канікули в «Перлині» (с. Чономорка Очаківського району); 20-21 серпня 2011 року – 7 Міжнародний фестиваль авторської пісні, грецької культури та туристичного відпочинку «Ольвія» (с. Парутине Очаківського району); 23-25 вересня 2011 року на території Національного природного заповідника «Бузький Гард», в районі скельного масиву на березі р. Південний Буг м. Южноукраїнськ Миколаївської області відбувся Міжнародний туристичний фестиваль «Відпочивай активно!», що проходив в рамках 37 обласних відкритих змагань з техніки гірського туризму «Пам’яті товариша». Загалом, Миколаївська область володіє високим рекреаційно-туристичним потенціалом, перспективним напрямком його розвитку є екологічний туризм. Екологічний туризм – це вид туризму, метою якого є пізнання заповідних об’єктів, дикої природи з нанесенням їм мінімальної шкоди, при цьому подорожі і туризм повинні підтримувати культуру та інтереси місцевих жителів. Привабливими для екологічного туризму є національні природні парки (НПП) – «Білобережжя Святослава», «Бузький гард» та регіональні ландшафтні парки (РЛП) «Тилігульський», «Приінгульський». Кінбурнський півострів (розташований в Очаківському районі) з 1992 р. входить до складу природно-заповідного фонду України. Півострів, який омивається водами Дніпро-Бузького лиману, Чорного моря, Ягорлицької затоки, приваблює своїми безкрайніми просторами на межі піщаного степу, лісу, моря, безкрайніх синіх озер. Широка пляжна смуга, малозабудоване узбережжя, мозаїка прісних і солоних озер - саме ці риси виділяють Кінбурнська косу з поміж інших об’єктів. Перспективним видом туризму, окрім пляжно-купального відпочинку, є спостереження за птахами (Birds watching). На Кінбурні зустрічається близько 250 видів птахів, серед яких багато рідкісних – чапля жовта, кулик-довгоніг, пухівка, орлан-білохвіст, пелікан-рожевий. Одне із чудес НПП «Білобережжя Святослава» - Покровське орхідне поле - найбільше на Нижньому Дніпрі та, взагалі, в Європі місце зростання орхідей – представників родини Зозулинцевих (Орхідних). 91
НПП «Бузький Гард» - мальовнича ділянка каньйоноподібної долини р. Південний Буг є сприятливою для розвитку багатьох видів туризму – відпочинку вихідного дня, скелелазіння, водного сплаву, пішохідного туризму та ін. Парк вздовж річки простягається від Первомайського до Вознесенського району, має відокремлені дільниці в Братському та Кривоозерському районах. Для водного туризму, сплаву цінна вся ділянка русла р. Південний Буг, по якій проходять водні маршрути II-III категорії складності, найбільш привабливими є ділянка біля греблі ГЕС в с. Мигія, урочища Протіч (Інтеграл), Гард. Для пішохідного туризму привабливою є вся територія парку. РЛП «Тилігульський» створений в 1995 р. на одному з найчистіших лиманів північно-західного Причорномор’я і розташований на межі Миколаївської та Одеської областей. Ця територія віднесена до водно-болотних угідь міжнародного значення, має важливе значення для збереження птахів і цілинних ділянок степу, що збереглися по схилах балок. Пляжний відпочинок в поєднанні з іншими видами рекреації – рибалкою, прогулянками на човнах, підводним полюванням є найбільш привабливими для відвідувачів парку. Для пляжного відпочинку зручними є піщані коси Червоноукраїнська, Анатоліївська, Атаманська. В Новобузькому районі в долині р. Інгул 2002 р. створено регіональний ландшафтний парк «Приінгульський», який є привабливим для розвитку пляжнокупального відпочинку, пішохідного туризму. На територіях природно-заповідного фонду перспективними видами рекреаційно-туристичної діяльності є такі: подорожі туристичними маршрутами та екологічними стежками; організація пляжно-купального відпочинку; створення та забезпечення функціонування візит-центрів і музеїв природи; організація спостережень за птахами; аматорська та професійна фото-, відео зйомка. Організація спортивно-туристичних заходів, природоохоронних акцій є перспективними напрямками розвитку туризму. Так, наприклад, щорічно з 1994 р. в області проводиться регата, яка на сьогодні має назву – Екологічна регата ім. С.В. Шаповалова «Кубок Кінбурнської коси». Перегони проходять за маршрутом: Миколаїв – Очаків – Кінбурнська коса (Ягорлицька затока) – Миколаїв, загальною довжиною 100 морських миль. Це яскрава подія в житті м. Миколаїв, до якої залучаються учасники з інших областей України. Основними природними рекреаційними ресурсами області є морські піщані пляжі довжиною більш як 70 км, мальовничі ландшафти берегів Південного Бугу та численних водосховищ, джерела мінеральної води із затвердженими запасами до 1 тис. куб. м, запаси лікувальних грязей, особливо Тілігульського та Бейкушського лиманів з геологічними запасами понад 2 млн. куб. м. Завдяки тільки наявним запасам родовищ мінеральних вод, лікувальної грязі можливо організувати лікування близько 140 тис. чоловік на рік. Низов'я річок та їх дельти можна використовувати для спортивного полювання і деяких інших видів рекреаційних занять. Розгалужена система рекреаційних закладів відпочинку дозволяє зацікавити місцевих і вітчизняних відпочиваючих та іноземних туристів відпочити або оздоровитися на території Миколаївщини. 92
Станом на 1 червня 2012 року в області нараховується 359 санаторнокурортних (оздоровчих) закладів, готелів та інших місць тимчасового перебування (перелік додається), з них: баз відпочинку – 225 закладів; пансіонатів та санаторіїв – 30 закладів; готелів – 68 закладів; дитячих оздоровчих таборів – 36 закладів. Найбільш повне й оптимальне задоволення туристських потреб здійснюється через розгалужену систему засобів розміщення, що проходять процедуру підтвердження відповідності міждержавним стандартам, правилам обов'язкової сертифікації готельних послуг та послуг харчування. У Миколаївській області (за даними органів статистики) працює 121 готелів на 6641 номерів. Важливою складовою ефективної інформаційної діяльності для розвитку сучасної індустрії туризму є створення туристично-інформаційних центрів. Мета створення мережі спеціалізованих центрів туристичної інформації - допомогти туристам швидко дізнатись про туристичні послуги, що надаються на території області, про туристичні можливості Миколаївської області, екскурсійні маршрути, заклади розміщення, ціни, транспортне забезпечення та ін. На сучасному етапі в Миколаївській області діє 3 туристичних інформаційних центра: при обласній бібліотеці для дітей ім. В. Лягіна та в місті Вознесенськ, продовжує діяти туристичний інформаційний центр Миколаєва, який знаходиться в будівлі Миколаївського автовокзалу. 6. СТАН ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ І ГРУНТІВ 6.1. Структура та використання земельних ресурсів. Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об’єктів, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва (в першу чергу сільського і лісового господарства). Всі землі України незалежно від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд держави. Більша частина Миколаївської області лежить у межах Причорноморської низовини. На півночі простягаються Подільська височина (правобережжя Південного Бугу) та Придніпровська височина (лівобережжя Південного Бугу). Земельний фонд Миколаївської області характеризується наявністю досить високого біопродуктивного потенціалу, а в його структурі висока питома вага грунтів чорноземного типу, що створює сприятливі умови для продуктивного землеробства.. Ґрунти Миколаївщини представлені чорноземами звичайними в центральній частині та на північному заході і південними чорноземами та темнокаштановими ґрунтами на півдні області. За даними Миколаївського обласного управління земельних ресурсів в Миколаївській області розподіл та динаміка основних видів земельних угідь у 2011 році складається таким чином: сільськогосподарські землі – 2008,5 тис. га (81,7%); ліси та інші лісовкриті площі – 122,8 тис. га (4,99%); 93
забудовані землі – 98,2 тис. га (3,99%); відкриті заболочені землі – 21,2 тис. га (0,86%); відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - 30,9 тис. га (1,27%); території, що покриті поверхневими водами – 128, 8 тис. га (5,24%).
6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду. Територія України характеризується унікальним комплексом фізикогеографічних, ландшафтних, гідрологічних, структурно-геологічних і інших параметрів, що зумовило формування в її межах значної кількості видів та об'єктів природних ресурсів. Найбільш цінними серед природних ресурсів є земельні і мінерально-сировинні. Але це в ніякій мірі не применшує екологічного та економічного значення водних, лісових, рекреаційних ресурсів, тваринного і рослинного світу у створені сприятливих умов життєдіяльності населення та збалансованого розвитку держави. Земельний фонд Миколаївської області станом на 1 січня 2012 року складає 2458,5 тис. га, більшість з яких займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарського освоєння земель. До сільськогосподарських належать земельні угіддя, які використовують для одержання сільськогосподарської продукції: рілля, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища. Структура угідь залежить як від рельєфу місцевості, так і від якості ґрунтів. Таблиця 6.1.1.1. Динаміка змін земельного фонду області 2007 рік
2010 рік
2011 рік
усього, тис.га
% до загальної площі
усього, тис.га
% до загальної площі
усього, тис.га
% до загальної площі
2458,55
100
2458,55
100
2458,5
100
2458,5
100
2010,17 81,76
2010,0
81,8
2009,3
81,73
2008,8
81,71
2008,5
81,7
1698,45 69,08 3,02 0,12
1698,1 3,4
70,4 0,15
1698,2 3,2
69,07 0,13
1698,2 3,1
69,07 0,13
1698,1 3,1
69,07 0,13
2458,55
% до загаль- усього, ної тис.га площі
2009 рік
% до загальної площі
Основні види земель та усього, угідь тис.га Загальна територія у тому числі: 1. Сільськогосподарські угіддя з них: рілля перелоги багаторічні насадження сіножаті і пасовища 2. Ліси і інші лісовкриті площі, всього з них вкриті лісовою рослинністю 3. Забудовані землі 4. Відкриті заболочені землі 5. Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою,
2008 рік
100
35,95
1,46
36,0
1,50
36,2
1,47
36,2
1,47
36,2
1,47
272,74
11,09
272,5
11,1
271,7
11,05
271,3
11,03
267,2
10,87
121,07
4,92
121,3
4,9
121,7
4,95
122,0
4,96
122,8
4,99
98,23
3,99
98,4
4,0
98,5
4,01
99,4
4,04
99,6
4,05
96,70
3,93
97,3
4,0
97,8
3,98
97,9
3,98
98,2
3,99
21,21
0,86
21,1
0,90
21,0
0,85
21,0
0,85
21,2
0,86
32,51
1,32
32,1
1,30
32,1
1,31
32,0
1,30
30,9
1,27
94
голими скелями) 6. Інші землі Усього земель (суша) Території, що покриті поверхневими водами
176,89 7,19 2330,02 94,77
176,75 2458,5
7,19 100,0
176,6 2329,6
7,18 94,76
176,8 2329,7
7,19 94,76
176,9 2329,7
7,19 94,76
128,53
128,7
5,2
128,9
5,24
128,8
5,24
128,8
5,24
5,23
6.1.2. Господарська освоєність земельних угідь. Сільськогосподарське освоєння території області в порівнянні із земельними фондами інших регіонів надзвичайно високе (82%). Тому всі землі потребують захисту та охорони від негативних процесів, забруднення й погіршення екологічного стану. Природні та кліматичні умови області сприятливі для інтенсивного високоефективного розвитку сільського господарства. Сільське господарство – друга за обсягами та перша по зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва області. Миколаївщина має значні можливості для розвитку сільськогосподарської галузі, перетворення її у високоефективний, експортноспроможний сектор економіки. Це і сприятливі природнокліматичні умови, родючі землі, трудові ресурси та давні хліборобські традиції. Область вважається одним із регіонів інтенсивного землеробства в Україні та має значні земельні ресурси. Загальна площа сільськогосподарських угідь перевищує 2 млн.га (займає близько 5% площ України), з яких 1,7 млн.га становить рілля. Слід зазначити, що останніми роками відбувається скорочення площ сільськогосподарських угідь (2008,6 тис.га у 2011р. проти 2010,8 тис.га у 2005р.) і це свідчення того, що певна частина цих угідь переводиться в несільськогосподарські землі для потреб промислової та соціально- побутової інфраструктури. Земельний фонд Миколаївщини характеризується високим ступенем освоєння. Сільськогосподарські угіддя займають близько 82% загальної земельної площі. Характерною особливістю структури сільгоспугідь є значна питома вага орних земель (більше 84%). Решта площ використовується під багаторічні насадження (1,8%), сінокоси (0,2%), пасовища (13,3%), перелоги (0,2%). Найбільш розорані сільськогосподарські угіддя в Арбузинському районі (91%), найменш - у Врадіївському (74,6%). 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси. Основними чинниками антропогенної трансформації ландшафтів є вплив промислових підприємств. Значної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення ґрунтів викидами промисловості (важкі метали, кислотні дощі, тощо) та використання засобів хімізації в аграрному секторі. В умовах переходу на ринкові відносини, коли проходять бурхливі процеси у зміні форм господарювання і власності на землю, спостерігається диспаритет цін на паливо, техніку, добрива, послуги і сільськогосподарську продукцію. Родючість грунту залишається поза увагою багатьох виробників, враховуючи застосування органічних та мінеральних добрив. Агрохімічне обстеження ґрунтів області показує погіршення якісних показників їх родючості. Використання органічних та мінеральних добрив зменшує вміст гумусу у ґрунті. Спостерігається порушення структури посівних площ, порушення сівозмін і оптимальних систем полезахисних лісонасаджень. Недотримання технологій і 95
термінів проведення обробітку ґрунту, захисту рослин від бур’янів, шкідників та хвороб, застосування хімічних меліорантів, негативно впливає на відтворення родючості ґрунтів, загострює проблеми гумусового, агрофізичного та меліоративного стану і веде до зниження родючості ґрунтів та ефективності ведення рослинництва. 6.3. Стан і якість ґрунтів. 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення. У структурі земельного фонду особливе місце займають землі сільськогосподарського призначення, які пов'язані зі сферою сільськогосподарського виробництва, і які на сьогоднішній день є основною категорією земель, що забезпечують проведення земельної реформи. До земель сільськогосподарського призначення належать усі землі, основним цільовим призначенням яких є їх використання в сільському господарстві. Відповідно до Земельного Кодексу України землями сільськогосподарського призначення є землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для таких цілей. Виходячи з цього, можна визначити дві основні правові ознаки земель сільськогосподарського призначення — надання для потреб сільського господарства, а також використання у сфері сільськогосподарського виробництва. Для них встановлено особливий правовий режим, що характеризується таким використанням земель, за якого забезпечується охорона земель, недопущення виведення їх із сільськогосподарського обігу, підвищення родючості грунтів. Ґрунтовий покрив у північній частині області представлений переважно чорноземами глибокими, далі на південь – чорноземами звичайними та південними, а в приморській смузі – темно-каштановими ґрунтами на лесових породах. Серед цих зональних ґрунтів на значно менших площах сформувалися чорноземи на щільних глинах, елювії щільних карбонатних та некарбонатних порід, піски, а також лучно-чорноземні, лучні та інші ґрунти. Чорноземи глибокі на лесових породах мають поширення у Кривоозерському, Врадіївському та Первомайському районах. Це одні з найбільш родючих ґрунтів області. Чорноземи звичайні мало- та середньогумусні на лесах найбільш поширені в області й займають майже третину її території. Чорноземи південні бідніші на гумус і поживні речовини, ніж чорноземи звичайні. Вони в більшій мірі піддаються дії вітрової ерозії, ніж чорноземи звичайні. Темно-каштанові залишково-слабо-солонцюваті ґрунти на лесових породах поширені на крайньому півдні області. 6.3.2. Забруднення ґрунтів. Антропогенно–техногенний вплив на довкілля постійно збільшується, що позначилось значною мірою на забрудненні ґрунтового покриву. Погіршуються фізичні і хімічні властивості ґрунтів, зростають площі деградованих земель, забруднених атмосферними викидами і стічними водами, хімічними речовинами і радіонуклідами. 96
Основними джерелами забруднення ґрунтів внаслідок антропогенного впливу є сільське господарство, промисловість і транспорт. Характерними забруднювачами земельних ресурсів виступають важкі метали та пестициди. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель призводить до зниження родючості ґрунтів через їх переущільнення, втрати грудко-зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, застосування засобів хімізації, меліорації та механізації призводить до погіршення агрономічних якостей ґрунту через знищення в ньому гумусу. Істотним фактором техногенного забруднення ґрунтів є, перш за все, транспорт. Викиди вихлопних газів підвищують вміст свинцю у ґрунтах біля автотрас та в ґрунтах придорожньої смуги уздовж доріг з інтенсивним рухом. 6.3.3 Деградація грунтів. Деградація грунтів - погіршення корисних властивостей та родючості грунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів. Деградація земель - природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів. Забруднення грунтів - накопичення в грунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості. Головною з причин деградації грунтів є людська діяльність (антропогенне втручання). Деградація, ерозія грунтів, зменшення гумусного покрову, забруднення хімічними й біологічними сполуками і радіонуклідами - такі очевидні наслідки антропогенного впливу на землю. На формування та проходження деградаційних процесів у землекористуванні, разом з чинниками природного характеру, значний вплив мають техногенні галузі сільського, лісового та іншого господарства. У складі деградаційних процесів першість належить процесам водної ерозії ґрунтів. Зростання еродованих земель, насамперед, залежить від того, як використовуються землі. 0Натурні вивчення розвитку процесів водної ерозії засвідчили, що середньозмиті ґрунти розміщуються, в основному, на покатих прибалкових схилах. Сильнозмиті ґрунти безпосередньо примикають до берегів річок, водойм і балок. Ерозія ґрунтів є основним і найбільш небезпечним та дестабілізуючим фактором екологічної ситуації на ландшафтах, що призводить до забруднення та замулення (струмків, річок, ставків, тощо). Недотримання технологій і термінів проведення обробітку ґрунту, захисту рослин від бурянів, шкідників та хвороб, застосування хімічних меліорантів, негативно впливає на відтворення родючості ґрунтів, загострює проблеми гумусового, агрофізичного та меліоративного стану і веде до зниження родючості ґрунтів та ефективності ведення рослинництва. Збільшення обсягів виробництва рослинницької продукції за рахунок екстенсивної системи землеробства призвела до залучення у сільськогосподарський обіг малопродуктивних і деградованих угідь, включаючи схилові землі, піщані масиви тощо. Площа деградованих та малопродуктивних земель в області становить 246,4 тис. га, які визначені, розробленою в 1995 році Миколаївською філією Інституту 97
землеустрою «Регіональною програмою захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель Миколаївської області». Потребують консервації 223,6 тис. га деградованих земель (9,09% від загальної площі території), а також 22,8 тис. га малопродуктивних земель, (0,9% від загальної площі території). Визначити фактичну площу малопродуктивних та деградованих земель в розрізі державної та приватної власності, непридатність їх для вирощування сільськогосподарських культур та необхідність їх заліснення, можливо тільки при проведенні землевпорядних робіт з інвентаризації земель та їх ґрунтового обстеження. Райони, які зазнають ерозії ґрунтів 2007 Площа земель, які піддаються деградації, тис. га % до загальної площі території Деградація земель, у тому числі: вітрова ерозія, тис. га водна ерозія, тис. га сукупна ерозія, тис. га підкислення грунтів, тис. га засолення грунтів, тис. га Залуження грунтів, тис. га Зсуви землі, тис. га
2008 246,4
2009 246,4
2010 246,4
2011 246,4
10,02
10,02
10,02
10,02
1796,0 140,5
Територія порушених земель по Миколаївській області складає 4,1082 тис. га, що складає 0,17 % від загальної площі області. За 2011 рік рекультивовано земель на площі 5,0 га, що становить 0,2 % від загальної площі території. 6.4. Оптимізація використання та охорона земель. Охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, запобігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. В межах своїх повноважень державне управління забезпечує додержання встановленого порядку передачі земельних ділянок у власність, надання їх у користування, а також продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам. При цьому, контролюється та ураховується місце розташування та розмір земельних ділянок, умови щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища при вилученні або передачі земельних ділянок усіх категорій незалежно від форм власності. Погодження матеріалів щодо надання земельних ділянок проводиться в порядку, встановленому ст.ст. 118, 123, 124, 151 Земельного кодексу України та наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №434 від 05.11.2004, зареєстрованим в Мін’юсті 22.11.05р. за №1470/10069. Обсяг проектних матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок під розташування об’єктів збільшився. За 12 місяців 2011 року було 98
розглянуто зазначених матеріалів по 2911 об’єктам, що на 6,6% більше в порівнянні з тим же періодом 2010 року. За категоріями земель було надано погодження на відведення земельних ділянок: сільськогосподарського призначення – 18189,85 га; земель лісового фонду – 347,11 га (землі надавалися спеціалізованим підприємствам (лісгоспам) для ведення лісового господарства); земель водного фонду – 312,4720 га; земель природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення – 1620,855 га для обслуговування об’єктів ПЗФ; земель рекреаційного призначення – 29,1862 га; земель житлової та громадської забудови – 387,1487 га; земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення – 104,1249 га. В процесі опрацювання проектних матеріалів, що представлялися на погодження природоохоронному органу було повернуто на доопрацювання або відхилено від погодження 209 проектних матеріалів, що складає 7,18% від загальної кількості проектів. Основні недоліки проектної документації, за якими проектні матеріали були відхилені від погодження - це або невідповідність природоохоронним вимогам розміщення запланованого об’єкту, або необхідність доопрацювання проектної документації відповідно до вимог наказу Мінприроди від 05.11.04 №434. Особлива увага при розгляді проектної документації приділяється землям сільськогосподарського призначення, землям лісового фонду (дотримання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р «Деякі питання розпорядження лісовими ділянками»), під водними об’єктами та в межах нормативних розмірів їх прибережних захисних смуг, а також земельних ділянок оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. З метою ефективного вирішення питань, пов’язаних з проблемами ліквідації негативних процесів на еродованих та деградованих землях розроблено «Регіональну програму захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель в Миколаївській області». Також, в області розроблено «Обласну програму охорони та підвищення родючості ґрунтів Миколаївської області на 2006-2015 роки», затверджену рішенням обласної ради від 17 березня 2006 року №6. Даними програмами передбачено виведення з обробітку малопродуктивних та деградованих земель, консервацію зазначених земель на площі 38,4 тис. га і переведення еродованих земель в поліпшені пасовища на площі 236,4 тис. га, що зменшить розораність ґрунтів області. Крім того, на площі 16,4 тис. га ріллі передбачається створити стокорегулюючі і полезахисні смуги. На площі 2,7 тис. га – планується створити прибережні захисні смуги вздовж річок і навколо водойм. На площі 0,2 тис. га – провести суцільне заліснення. За рахунок пасовищ до 2015 року передбачено створити 18,2 тис. га прибережних захисних смуг вздовж річок і навколо водойм, провести заліснення на площі 50,8 тис. га, заповідні території на площі 8,8 тис. га. Пропонується вилучити з орних угідь, в першу чергу, ділянки із сильнозмитими ґрунтами на схилах крутизною від 50 і більше. В другу чергу пропонується виведення з орних угідь ділянки із середньозмитими ґрунтами на схилах від 30 до 50. Для корінного поліпшення кислих та солонцюватих і засолених ґрунтів застосовують хімічну меліорацію. Вона полягає в зміні складу увібраних катіонів ґрунту. З цією метою вносять кальцієвмісні матеріали: вапно на кислих ґрунтах, а на лужних – гіпс або відхід хімічної промисловості фосфогіпс. Хімічна меліорація 99
поліпшує хімічну реакцію та водно-фізичні властивості ґрунту. Це створює сприятливі умови для ефективного внесення добрив. Одним із першочергових заходів поліпшення засолених, заболочених, підтоплених і перезволожених земель є зниження рівня ґрунтових вод та відвід їх шляхом спорудження дренажної мережі. Дренажні системи споруджуються для відведення як поверхневих вод так і ґрунтових. Також, необхідно здійснювати: створення контурно-меліоративної системи території, яка передбачає диференційоване використання земель залежно від рельєфу, грунтовоекологічних і водоутворювальних умов; збільшення лісистості до оптимальних розмірів; здійснення агротехнічних протиерозійних заходів із запобігання замулюванню водних джерел продуктами ерозії; створення та упорядкування водоохоронних зон і прибережних захисних смуг; залуження і створення лісових насаджень у прибережних захисних смугах, схилах, балках та ярах; упорядкування водовідведення на сільськогосподарських угіддях. Однак цей процес тривалий, довгий та потребує великих фінансових затрат. Роботи по відновленню земель та їх облік проводиться проектнотехнологічним центром охорони родючості ґрунтів та якості продукції «Облдержродючість». 7. НАДРА 7.1. Мінерально-сировинна база. Україна - унікальна мінерально-сировинна держава, багатства надр якої зумовлені особливостями геологічної будови її території. В межах країни розповсюджені всі основні геоструктурні зони земної кори. В геологічній будові цих зон приймають участь дуже різноманітні по складу, походженню і віку гірської породи. Більша частина Миколаївської області перебуває на Причорноморській низовині, і тільки на півночі - у межах Придніпровської височини. Північнозахідна її частина лежить в області лісостепів, південно-східна – в області степів. Корисні копалини представлені головним чином нерудним комплексом. Разом із гранітами зустрічаються гнейси, кварцити та польовий шпат. Мінерально-сировинні ресурси на території області представлені значними запасами будівельних матеріалів: каменю будівельного, гранітів із широкою гамою кольорів і високих декоративних якостей, каменю пиляного, цементної сировини, глиняно-черепичної сировини, піску будівельного. Промислове значення мають також поклади вапняків, каоліну, дорожніх матеріалів і т.п. Більша частина Миколаївської області перебуває на Причорноморській низовині, і тільки на півночі - у межах Придніпровської височини. Північнозахідна її частина лежить в області лісостепів, південно-східна – в області степів. Корисні копалини представлені головним чином нерудним комплексом. Разом із гранітами зустрічаються гнейси, кварцити та польовий шпат. 100
Мінерально-сировинні ресурси на території області представлені значними запасами будівельних матеріалів: каменю будівельного, гранітів із широкою гамою кольорів і високих декоративних якостей, каменю пиляного, цементної сировини, глиняно-черепичної сировини, піску будівельного. Промислове значення мають також поклади вапняків, каоліну, дорожніх матеріалів і т.п. Миколаївська область має досить потужний мінерально-сировинний потенціал. В її надрах Державним балансом запасів враховані 149 родовищ твердих корисних копалин, у тому числі: урану – 2; нікелю і кобальту – 1; - цементної сировини – 2; - первинного каоліну – 2; - облицювальної сировини – 8; - пиляних вапняків – 14; - буто-щебеневої продукції – 36; - вапняків на вапно – 6; - цегельної сировини – 46; - будівельних пісків – 30; - сировини для виробництва агломерату – 2. Крім того, на стадії геологічного вивчення знаходяться ще 14 родовищ корисних копалин, з яких: - нікель – 3; - каоліни – 1; - облицювальна сировина – 4; - буто-щебенева продукція – 6; - пісок будівельний – 1. Таблиця 7.1.1. Мінерально-сировинна база Види корисних копалин
Граніт Пісок Вапно (виготовлення вапна та цементна сировина) Пильний камінь (черепашняк) Каоліни Керамзитова сировина Вапняк для випалювання на вапно Цегельна сировина
Загальна кількість родовищ
Родовища, що розробляються
Одиниця виміру
Видобуток сировини в 2011р.
2010р. 47 32 2
2011р. 47 32 2
2010р. 15 11 1
2011р. 15 11 1
тис. м3 тис. м3 тис.т
240,42 870,72 884,40
15
15
2
2
-
-
2 2 6
2 2 6
1 -
1 -
т -
20955,00 -
44
44
5
5
-
-
7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази. Добувна промисловість Миколаївської області орієнтована на видобування будівельних матеріалів (граніт, пиляний черепашник, вапняк, пісок, каоліни, керамзитова сировина, цегельна сировина). Згідно даних державної статистичної звітності на 01.01.2012 р. в області налічувалось 2980,7877 га під відкритими розробками, кар’єрами та шахтами та 101
відповідними спорудами у тому числі 1723,618 га під відкритими розробками та шахтами, які експлуатуються, а також 1257,1697 га інших (під відпрацьованими розробками та кар’єрами, закритими шахтами, відвалами, териконами, які не експлуатують ). Першочерговими завданнями в сфері забезпечення раціонального використання надр на території області є формування картографічної інформаційної бази родовищ, участь в межах компетенції у розробці та затвердженні обласної Програми розвитку мінерально-сировинної бази як складової соціально-економічного розвитку регіону. Функції держуправління з питання надрокористування визначені чинним природоохоронним законодавством і включають: розробку та затвердження екологічних карток відповідно до «Регламенту погодження Мінприроди України надр у користування», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.07.2011 №262, зареєстрованого в Мінюсті України 29 липня 2011 р. №932/19670; здійснення державної екологічної експертизи проектної документації на користування надрами, відповідно до ст.13 Закону України «Про екологічну експертизу», ст.22 Гірничого Закону України та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.95р. №554; надання висновку щодо погодження гірничих відводів відповідно до кодексу України «Про надра» та Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95р. №59; надання висновків про погодження проектів землеустрою щодо надання земельних ділянок відповідно до ст.124 Земельного кодексу України, кодексу України «Про надра». Зведені дані по використанню надр у Миколаївській області наведені у таблиці 7.1.1.1. Таблиця 7.1.1.1. Використання надр* Загальна кількість кар`єрів, шахт, розрізів та розробок 149 (твердих корисних копалин)
Наявність документації Гірничий відвід
Земельний відвід 1
Загальна площа порушених Ліцензії** земель, га 2
3028,526
Площа відпрацьованих земель, що підлягають рекультивації, га
Рекультивовано в 2011 році, га
1313,7984
-
* - за 2011 рік за даними Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області; ** - розроблено Держуправлінням за 2011 рік екологічних карт на отримання ліцензії на геологічне дослідження та розробку родовищ корисних копалин.
Надмірні техногенні навантаження і довготривалий масштабний видобуток корисних копалин призводять до значних змін геологічного середовища і порушують урівноваженість природних процесів: геохімічних, біогеохімічних, 102
гідрогеологічних, інженерно-геологічних (екзогенних), геофізичних (сейсмогеофізичних). В останні роки у декілька разів збільшилася (переважно внаслідок техногенезу) кількість небезпечних екзогенних геологічних процесів: зсувів, підтоплень, карсту, просідань, абразії берегових зон. Крім того, високий рівень техногенних перетворень геохімічних параметрів ландшафтів (внесення міндобрив, надходження хімічних речовин з повітряними і водними викидами, накопичення відходів) збільшив загальний екологічний ризик геологічного середовища. 7.2. Система моніторингу геологічного середовища. 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість. В гідрогеологічному відношенні Миколаївська область знаходиться на площі Причорноморського та Українського басейнів підземних вод. Гідрогеологічні умови формування прогнозних ресурсів області в цілому не дуже сприятливі, тому і кількість їх тут невелика – 441,6 тис. м3/добу. Територія області характеризується відносно невисокими прогнозними ресурсами підземних вод, які придатні до водопостачання, нерівномірним їх розподілом і забезпеченістю. Недостачу питної води відчуває багато населених пунктів області. Основними водоносними горизонтами (комплексами), які розповсюджені на території Миколаївської області і придатні для водопостачання населення, є плейстоценовий алювіальний, верхньо -, середньосарматський, палеогеновий, крейдовий та архей-протерозойський. Прогнозні ресурси підземних вод (далі ПРПВ) з мінералізацією до 1,5 г/дм3 дорівнюють 349,87 тис. м3/добу, що складає 79,23% від загальної кількості ПРПВ. По водоносних горизонтах (комплексах) ПРПВ з мінералізацією до 1,5 г/дм3 розподіляються у таким чином (у дужках загальний обсяг ПРПВ в т.ч. і з мінералізацією до 3,0 г/дм3): плейстоценовий – 58,14 (62,2) тис.м3/добу - 16,6 % від величини 3 ПРПВ з мінералізацією до 1,5 г/дм , неогеновий – 184,08 (242,8) тис.м3/добу – 52,6 %; палеогеновий – 49,64 (61,2) тис.м3/добу – 14,2%; крейдовий - 31,45 (31,8) тис.м3/добу – 8,99%; архей-протерозойський – 26,56 (43,6) тис.м3/добу – 7,6%. Загальний водовідбір з експлуатаційних свердловин, відповідно до даних Державного обліку використання підземних вод, у 2011 році склав 101,021 тис.м3/добу (23 % величини ПРПВ), в т.ч. 58,208 (58%) тис.м3/добу з мінералізацією до 1,5 г/дм3 і 42,812 (42%) тис.м3/добу з мінералізацією більше 1,5 г/дм3. Більше половини водовідбору для господарчо-питного використання складають води з мінералізацією до 1,5 г/дм3.У порівнянні з попереднім роком загальний видобуток підземних вод зменшився на 18,543 тис.м 3/добу (15,5%). Розподіл прогнозних ресурсів по водоносним горизонтам та адміністративним районам наведений у таблиці 7.2.1.1.
103
Таблиця 7.2.1.1. Прогнозні ресурси підземних вод по водоносним горизонтам Найменування № адміністративних з/п районів алювіальний
Прогнозні ресурси, тис.м3/добу Водоносні горизонти і комплекси неогеновий палеогеновий крейдовий
архей-протерозойський
Всього з мінералізацією до 3,0 г/дм3
1. Арбузинський
-
-
-
-
4,8
4,8
2. Баштанський
-
11,3
5,4
-
-
16,7
3. Березанський
-
6,7
-
-
-
6,7
1,0
5,8
3,1
-
0,3
10,2
5. Братський
-
-
-
-
5,0
5,0
6. Веселинівський
-
10,6
-
-
-
10,6
7. Врадієвський
-
3,8
8,2
7,2
1,0
20,2
8. Вознесенський
26,1
1,2
13,2
11,3
2,1
53,9
9. Доманівський
-
4,6
13,0
9,5
0,5
27,6
10. Єланецький
3,0
3,4
8,5
-
6,0
20,9
11. Жовтневий
-
35,8
-
-
-
35,8
12. Казанковський
3,0
6,4
3,2
-
7,0
19,6
13. Кривоозерський
3,0
0,4
-
3,8
3,9
11,1
14. Миколаївський
-
50,5
-
-
-
50,5
15. Новобузький
-
4,7
3,6
-
5,0
13,3
16. Новоодеський
26,1
29,2
3,0
-
-
58,3
17. Очаківський
-
12,4
-
-
-
12,4
18. Первомайський
-
-
-
-
8,0
8,0
19. Снігурівський
-
56,2
-
-
-
56,2
62,2
242,8
61,2
31,8
43,6
441,6
4. Березнегуватський
Усього
Водовідбір за 2011 рік прогнозних ресурсів у розрізі водоносних горизонтів розподілявся наступним чином: плейстоценовий алювіальний водоносний горизонт - прогнозні ресурси підземних вод визначені в кількості 62,2 тис.м3/добу. Загальний водовідбір в 2011 р. склав 12,5 тис.м3/добу. Ступінь освоєння прогнозних ресурсів – 20 %. Прогнозні ресурси алювіального водоносного горизонту не зазнали значних змін хімічного складу, а сучасний стан рівнів підземних вод дорівнює допустимих значень. неогеновий водоносний комплекс - є основним, що експлуатується у межах області (водоносний горизонт у середньосарматських відкладах - у північній, північно-західній частинах області, верхньосарматських – в східних, південних, центральних районах). ПРПВ по неогеновому комплексу визначені в кількості 242,8 тис.м3/добу. Загальний водовідбір 2011 р. склав – 72,6 тис.м3/добу. Ступінь освоєння складає 30 %. Прогнозні ресурси неогенового водоносного комплексу зазнали незначних змін якісного та кількісного складу. 104
палеогеновий водоносний комплексу - ПРПВ визначені в сумі 61,2 тис.м3/добу. Загальний водовідбір 2011 р. склав – 5,1 тис.м3/добу. Ступінь освоєння складає 8 %. Сучасний стан прогнозних ресурсів палеогенового водоносного комплексу не зазнав значних змін. крейдовий водоносний комплекс - ПРПВ визначені в кількості 31,8 3 3 тис.м /добу. Загальний водовідбір 2011 р. склав – 0,35 тис.м /добу. Ступінь освоєння складає 1,1 %. Прогнозні ресурси крейдових відкладів не зазнали значних змін хімічного складу, а сучасний стан рівнів підземних вод дорівнює допустимих значень. архей-протерозойський водоносний комплекс - ПРПВ визначені в сумі 43,6 тис.м3/добу. Загальний водовідбір 2011 р. склав – 10,6 тис.м3/добу. Ступінь освоєння складає 24 %. Прогнозні ресурси архей-протерозойського комплексу зазнали змін з часу підрахунку, поширились площі їх використання (за межами ділянок підрахунку). В цілому по області прогнозні ресурси освоєні на 23 %. Ступінь розвіданості прогнозних ресурсів підземних вод по області складає 19%, змінюючись по адміністративних районах від 19% (Врадіївський) до 79% (Березанський). На даний період величина ПРПВ з мінералізацією до 1,5 г/дм3 значно скоротилася за рахунок інтенсивного експлуатаційного навантаження, тому ступінь розвіданості підземних вод не відображає їх резерв на даний час. Значні резерви, перспективні для використання існують в північно-західній частині області, на площі поширення прісних підземних вод, де можливе нарощування експлуатаційних запасів. На площі 9-ми адміністративних районів на різні водоносні горизонти та комплекси розвідані і затверджені експлуатаційні запаси по промислових категоріях в кількості 85,81 тис.м3/добу. В середньому на 1 мешканця області доводиться 0,067 м3/добу ЕЗПВ (прогнозних ресурсів – 0,360 м3/добу). Розподіл ЕЗПВ по адміністративним районам нерівномірний. Основна частина ЕЗПВ приурочена до долини р. 3 Південний Буг, де експлуатаційні запаси становлять 60,91 тис. м /добу – 70 % від ЕЗПВ. Тут знаходиться 3 родовища (6 ділянок) підземних вод, які розташовані в межах Вознесенського, Жовтневого і Новоодеського районів. Протягом звітного періоду із родовищ експлуатаційних запасів області відбиралась не значна частко підземних вод -7,62 тис. м3/добу (8% від загальної кількості ЕЗПВ). Коблево-Рибаківське родовище (розвідані запаси в кількості 5,3 тис.м3/добу) і ділянка Бузька Вознесенського родовища (6,3 тис.м3/добу) не експлуатуються. Тобто з чотирнадцяти розвіданих ділянок родовищ підземних вод станом на 01.01.12р. експлуатуються двонадцять. Дані щодо розподілу експлуатаційних запасів підземних вод відповідно до родовищ наведені в таблиці 7.2.1.2 Таблиця 7.2.1.2. Експлуатаційні запаси підземних вод Миколаївської області №
1
Родовище підземних вод
Вознесенське
Ділянка РПВ
Вознесенська-1 Бузька
Геологічний індекс водоносного горизонту P2-3 аQІІІ
№ протоколу, інстанція та дата затвердження №3543 УкрТК3
ЕЗПВ, тис.м3/добу в т.ч. по категоріях
Усього
А
В
С1
С2
2,3 6,3
2,8
2,3 -
3,5
-
105
ОдеськоКишинівська Натягайлівська
аQІІІ N1s2
P2-3
2
Врадіївське
Врадіївська
3
Кривоозерське
Кривоозерська
AR-PR1
4
Доманівське
Зброшківська
K2
5
Новоодеське
Новоодеська-1
aQII-III
6
КоблевеРибаківське
КоблевеРибаківська
7
Очаківське
8
Галицинівське
9
Миколаївське Разом:
N1s3
Очаківська-1 Очаківська-2
N1s3
Галицинівська
N1s3
Миколаївське
N1s3
Миколаївське
N1s2
08.12.73р.
№4101 УкрТКЗ 25.04.81р. №4136 УкрТКЗ 29.10.81р. № 3756УкрТКЗ 17.02.76р. №4199 УкрТКЗ 02.07.82р. №4803 УкрТКЗ 18.06.89р. №3540 УкрТК3 20.01.73р. № 1829 УкрТК3 8.10.09р. № 2360 УкрТК3 2011р
3,9
-
3,9
-
-
19,8
4,3
4,4
11,1
-
3,8
2,7
0,8
0,3
-
3,9
-
2,0
1,9
-
6,4
2,0
1,3
3,1
-
21,6
13,0
8,6
-
-
5,3
1,3
3,4
0,6
-
3,5
2,3
-
1,2
-
2,5
0,9
0,8
0,8
-
1,92
-
1,6
0,32
0,423
0,300
-
0,300
-
-
3,870
-
2,250
1,620
-
85,81
30
30,95
24,44
0,423
Дані щодо стану підземних вод відповідно до родовищ, по яким затверджені експлуатаційні запаси, з зазначенням водокористувачів наведені у таблиці 7.2.1.3.
106
Таблиця 7.2.1.3. Дані щодо стану підземних вод у розрізі родовищ по яким затверджені експлуатаційні запаси станом на 01.01.2012 № з/ п
Назва ділянки та її код
1
2
1
ВРАДІЇВСЬКЕ 375301
2
3
4
ВОЗНЕСЕНСЬКЕ, ВОЗНЕСЕНСЬКА 1 375402
517,9
517,9 9,358
ВОЗНЕСЕНСЬКЕ НАТЯГАЙЛІВСЬКА 375403
91,167
ВОЗНЕСЕНСЬКЕ, ОДЕСЬКОКИШИНІВСЬКА 375404
420,093
5
ДОМАНІВСЬКЕ ЗБРОШКІВСЬКА 378901
6
КРИВООЗЕРСЬКЕ 383801
7
НОВООДЕСЬКА 389401
8
ОЧАКІВСЬКА 1 390601 ОЧАКІВСЬКА 2 390602
9
Водовід бір загальн Код Водокористува . ВГ ч по ділянці, тис.м3/ рік 3 4 5 267
КП «ВодогінВрадіївка»
ТОВ «Вознесенська продовольча компанія» 58 КП «Водопостачан ня м. Вознесенська» 364 КП «Водопостачан ня м. Вознесенська» 364
Водовідб ір по Код водоЄДРПОУ користу вачу, тис.м3/р ік 6
МИКОЛАЇВСЬКЕ 462801
Використання, тис.м3/рік (по кожному водокористувачу) ГПВ
ВТВ
8
9
10
11
12
13
14
4
517,9
-
-
-
-
-
517,9 24781924 9,358
4 4
517,9 2,808
6,55
33321804 91,167
3
91,167
33321804 420,093
4
420,093
-
520,618 9,6
11 1
514,0 9,6
6,55
9,6 45,8
ККП «Добробут»
32014978
9,6 45,8
1 1
9,6 45,8
-
1250
45,8 241,4
ЖКГ «Нова Одеса»
45,8 32818762 241,4
1 3
45,8 241,4
-
80
241,4 10004536 324,1
3 4
241,4 324,1
-
10004536 137,2
2
137,2
461,3
6 4
461,3
-
28,573
500,544
265 267
529,117
15
від
до
16
17
від
до
18
19
Самовиливні
0,76
-
-
-
н.в.
0,8
1,0
-
-
-
1.21
5.9
0,5
0,8
-
-
-
1.5
4.4
0,4
0,6
HCO336-44 SO431-39CL9-20 CA49-64NA22-32MG9-20
34128785
137,2
Скид
Мінералізація на 01.01.2012р
HCO340-54 SO428-38CL14-22 CA43-64NA20-41MG9-22
КП «Доманівське»
265
-
-
433
БГКГ «Сирена» БГКГ «Сирена»
ЗРШ РЗЛ
Рівень води на 01.01.2012р
HCO342-54 SO412-34CL14-18 CA43-64NA20-34MG9-18
520,618 9,6
241,4 324,1
СГВ
Формула іонного складу води на 01.01.2012р
HCO366 CL18SO416 CО31 NA57MG26 CA18
461,3 1 0
7
35500333 517,9
Кількі сть діючи х сверд ловин
ТОВ "Сандора" 22430008
529,117
-
-
-
н.в.
0,8
SO449HCO327CL24 NA39MG37CA23
н.в.
0,8
CL51HCO339 SO411 CA43NA36 MG20
1.3
7.7
0,8
0,9
CL60-68HCO323-28 SO49-13 NA54-64 MG29-36CA7-10 CL61-62HCO329 SO49-10 NA48 MG37CA15
35.7
44.8
0,9
1,2
36.7
43.3
0,9
Cl65-81SO412-29HCO38-18 Na71-76Mg16-22Ca6-9
52,9
56,9
3,8
CL70HCO322 SO48 NA69 MG17CA14 -
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
4,9
107
1 1
МИКОЛАЇВСЬКЕ 462801
1 2
ГАЛИЦИНІВСЬКЕ 459001
265 58,518 587,635 405,01
405,01 2789,263
ТОВ "Сандора" 22430008
265
ТОВ "Миколаївськи й глиноземний завод"
SO447-48Сl33-35HCO318-19 Mg39-47Na36-46Ca15-18
4 58,518 587,635 33133003 405,01
8 10
405,01 2789,263
10 44
3,16 31,733 384,61
55,358 555,902 20,4
384,61 20,4 2206,411 582,852
HCO317-44 Cl 47-82 SO4425 Mg 12-61 Na26-88 Ca 7-22 -
-
-
46
51,2
2
2,4
2,26
36,8
0,3
0,9
-
108
Відомості про прогнозні ресурси (за даними регіональних оцінок) та експлуатаційні запаси підземних вод (згідно протоколів Державної комісії з затвердження запасів) наведені в таблиці 7.2.1.4.
№ пп
1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19
Назва адміністративного району
2 Арбузинський Баштанський Березанський Березнегуватський Братський Веселинівский Вознесенський Врадієвський Доманівський Єланецький Жовтневий + м.Миколаїв* Казанківський Кривоозерський Миколаївський Новобузький Новоодеський Очаківський Первомайський Снігурівський УСЬОГО:
Площа, тис.км2
Таблиця 7.2.1.4 Прогнозні ресурси та експлуатаційні запаси підземних вод Миколаївської області
3 1,0 1,7 1,4 1,2 1,3 1,2 1,4 0,8 1,5 1,0 1,6 1,4 0,8 1,5 1,5 1,3 1,4 1,3 1,3 24,6
Прогнозні ресурси підземних вод, тис.м3/добу У тому числі Усього ЕЗПВ Мінералізація, г/дм3 до 1,5
1,5-3,0
до 3,0
до 1,5
4 3,15 7,73 5,54 2,35 2,51 9,68 52,32 20,20 26,75 14,14 21,95 8,63 10,54 45,90 6,36 50,92 11,90 8,00 41,30 349,87
5 1,65 8,97 1,16 7,85 2,49 0,92 1,58
6 4,80 16,70 6,70 10,20 5,00 10,60 53,90 20,20 27,60 20,90 35,60 19,60 11,10 50,50 13,30 58,30 12,40 8,00 56,20 441,60
7
0,85 6,76 13,65 10,97 0,56 4,60 6,94 7,38 0,50 14,90 91,73
5,30
32,30 3,80 6,40 6,51 3,90
21,60 6,00
85,81
При проведення оцінки достовірність визначення гідрогеологічних параметрів водоносного горизонту за досвідом експлуатації водозаборів існують деякі складності. Це пов’язано з тим, що водокористувачі не завжди виконують вимоги щодо умов спеціального водокористування. Облік використаної води ведеться непрямими методами (по терміну роботи насосного обладнання, по витратах електроенергії). Спостереження за рівнем підземних вод в експлуатаційних свердловинах не проводяться. При вибірковому обстеженні водозаборів отримати таку інформацію також не представилося можливим, тому що свердловини не обладнані пристроями для замірів рівнів, відсутні прилади обліку видобутку підземних вод. На більшості родовищ режимні спостереження не проводяться в зв’язку з тим, що режимна мережа відсутня (Вознесенське-1, Доманівське, Кривоозерське). Аналіз режиму рівня та якості підземних вод в області здійснюється за даними моніторингу, який проводиться Миколаївською гідрологічною партією. На 01.01.2012 року режимна мережа Миколаївської області складається з 55 спостережних свердловин, в т.ч. 33 свердловини державного рівня узагальнення та 22 свердловини регіонального рівня узагальнення. 36 свердловин характеризують природний і слабкопорушений режим підземних вод і 19 свердловин характеризують порушений режим підземних вод 109
на Вознесенському, Очаківському, Матросівському, Новоодеському водозаборах та в Коблево-Рибаківській зоні відпочинку. Режимною мережею охоплені ґрунтові води четвертинних відкладів (19 свердловин) і міжпластові води понтичних (3 свердловини), меотичних (2 свердловини), верхньосарматських (13 свердловин), середньосарматських (4 свердловини), кінських (1 свердловина), палеогенових (6 свердловин), крейдових (1 свердловина), архей-протерозойських відкладів (6 свердловин). Формування режиму ґрунтових вод відбувається під значним впливом кліматичних і техногенних чинників, що визначає епізодичні сезонні і багаторічні зміни їх запасів і хімічного складу. В період з 1985 року по 2005 рік, у зв’язку з збільшенням кількості атмосферних опадів, відмічалось підвищення рівня ґрунтових вод з інтенсивністю 0,03-0,04 м/рік. В останні роки, в зв’язку з зменшенням кількості атмосферних опадів, відмічається незначне зниження рівнів ґрунтових вод в межах 0,13-0,8 м. Хімічний склад ґрунтових вод різноманітний і залежить від умов формування, літологічного складу водовміщуючих порід, глибини залягання. Ґрунтові води в заплавах і надзаплавних терасах річок, в умовах активного водообміну з поверхневими водами, прісні з мінералізацією до 1 г/дм3. На міжрічних (вододільних) просторах ґрунтові води переважно приурочені до лесовидних суглинків і в умовах важкого водообміну характеризуються підвищеною мінералізацією (3,4-12,8 г/дм3). Формування рівневого режиму неглибоко залягаючих міжпластових вод понтичних і меотичних відкладів також в значній мірі відбувається під впливом кліматичних і техногенних факторів. Води переважно солонуваті з мінералізацією 3-7,5 г/дм3. Областю живлення міжпластових підземних вод Причорноморського басейну в межах Миколаївської області є південна частина схилу Українського кристалічного масиву та відроги Подільської височини. Найбільш сприятливі умови для формування підземних вод існують у північних та північно-західних частинах території. Тут порівняно неглибоке залягання порід-колекторів (вапняки, піски, мергелі та ін..), більш висока їх проникність, інтенсивний водообмін, висока зволоженість обумовило формування значних ресурсів прісних підземних вод. Наявність річок (П.Буг, Кодима, Мертвовод, Інгул, Інгулець та ін..), долини яких вироблені в неогенових, палеоген-крейдових і докембрійських породах, являються додатковим джерелом поповнення ресурсів підземних вод. Додаткове інфільтраційне живлення підземні води неогену одержують у місцях виходів порід на денну поверхню або близького від її залягання (в ерозійних врізах). Це ж відноситься і до живлення підземних вод кристалічних порід докембрію, у меншому ступені палеогену і крейди. У живлені підземних вод неогену бере участь і перетік ґрунтових вод лесових відкладів через водоупор («червоно-бурі» плейстоцен-пліоценові глини і ін.). Основний напрямок руху підземних вод орієнтовано в цілому з півночі на південь, що обумовлено падінням водомістких порід і водотривких шарів, що їх розділяють. Оскільки області живлення глибоко залягаючих міжпластових підземних вод в межах Причорноморського артезіанського басейну знаходяться далеко від областей утворення надмірного напору, їх природний режим, на відміну від ґрунтових вод, більш стабільний. Тут майже зовсім не проявляються дії поверхневих факторів і процесів, які значною мірою формують режим перших 110
від поверхні водоносних горизонтів. Коливання рівня для міжпластових підземних вод мають згладжений, нерізкий характер, однак вони збігаються з природними багаторічними циклами які властиві ґрунтовим водам з деяким гальмуванням та зміщенням на кілька років. Відмічається тенденція до збільшення мінералізації підземних вод основних експлуатаційних водоносних горизонтів верхньо-і середньосарматських відкладів. В межах Українського басейну (Інгуло-Інгулецький гідрогеологічний підрайон), де розповсюджені підземні води зон тріщинуватості кристалічних порід докембрію, основним фактором формування їх режиму являються атмосферні опади та поверхневі води рік. Підземні води находяться переважно в незахищених умовах від поверхневого забруднення та характеризуються підвищеною мінералізацією за рахунок впливу техногенних факторів. В порушених умовах на крупних (групових) водозаборах рівневий режим підземних вод, в основному, визначається величиною водовідбору. На окремих водозаборах, розташованих в прибережних зонах Чорного моря та Бузького лиману (Очаківський водозабір, водозабори Коблево-Рибаківської зони відпочинку, Ольшанський водозабір та ін..), у зв’язку з тривалою та інтенсивною експлуатацією відмічається підвищення мінералізації підземних вод за рахунок підтягування більш мінералізованих вод із водоносних горизонтів, що залягають вище-і нижче, а також поверхневих вод Чорного моря та Бузького лиману. При неглибокому заляганні водоносного горизонту в умовах природної його незахищеності підземні води схильні до нітратного забруднення. В 2011 році виявлено 11 ділянок забруднення нітратами (вміст 46159 мг/дм3), в більшості це Первомайський район, де відображаються наслідки накопичення сполук азотної групи в ґрунтах і ґрунтових водах в зоні надзвичайної ситуації в Первомайському районі (межиріччя П.Буг-Синюха), концентрації яких змінювались в широких межах (від 1,2 до 12,3 більш ГДК). По решті водозаборів динаміка росту погіршення якісного складу не спостерігалася. Таким чином, як висновок слід зазначити, що інтенсифікація господарської діяльності, все зростаючі техногенні навантаження на геологічне середовище істотно впливають на еколого-гідрогеологічну обстановку в області. При подальшій інтенсифікації господарської діяльності без обліку всього комплексу процесів і явищ, зв’язаних із природними і техногенними факторами неминуче погіршення еколого - гідрогеологічної обстановки. У Березанському, Очаківському і Жовтневому районах, де водозабір перевищує прогнозні експлуатаційні запаси основного водоносного горизонту верхньосарматських відкладів, можливе виснаження його і підвищення мінералізації підземних вод. На водозаборах, розташованих в прибережній смузі Чорного моря і Бузького лиману можливе подальше погіршення якості підземних вод за рахунок підтягування некондиційних поверхневих вод. Невпорядковані побутові та промислові сміттєзвалища, склади отрутохімікатів, скидання неочищених стічних вод обумовили погіршення стану підземних вод. Для зниження ступеня антропогенного впливу на природне середовище необхідно враховувати комплекс процесів і явищ, пов’язаних із природними і техногенними факторами, що негативно впливають на гідрогеологічну 111
обстановку. Техногенне освоєння території повинне здійснюватися усебічного вивчання природних умов і прогнозування їх змін.
шляхом
7.2.2. Екзогенні геологічні процеси. Інформацю надано, згідно досліджень проведених у 2010 році (2011 року дослідження не проводились). Моніторинг екзогенних геологічних процесів (ЕГП) упродовж 2010 року в межах території Миколаївської області виконувався в рамках проекту «Моніторинг поширення та розвитку інженерно-геологічних процесів та явищ в межах території Одеської, Миколаївської та Херсонської областей з метою геологічного забезпечення УІАС НС та протизсувних заходів» (на період 20062011 роки). Таблиця 7.2.2.1. Стан та прояви ЕГП, 2011 рік Зсуви
Підтоплення
Ерозія
Кількість зсувів Площі Площі областей, розповсюд2 тис.км ження, км2 24,6
8,96
Ураженість території обл., % 0,037
у т.ч. усього активних (оцінка) 1149
99
на забудованих територіях
Площа, км2
Ураженість., %
Площа, км2
Ураженість., %
50
17033
69
8200
33,3
Абразійно-зсувні процеси. На території Миколаївської області у 2010 році проведені наступні види інженерно-геологічних робіт: маршрутне обстеження берегової смуги узбережжя Чорного моря, інспекційні виїзди на ділянки проявів надзвичайних ситуацій, викликаних небезпечними інженерно-геологічними процесами. Ділянка морського узбережжя між Тилігульським і Березанським лиманами (інженерно-геологічний район Б-V-2-55) має протяжність 16 км з них 10,5 пог.км абразійно-зсувний схил. Середня висота схилу складає +35 над рівнем моря. Схил складений з потужної товщею покровних елювіально-еоловоделювіальних неоплейстоценових суглинків (e,vd PІ-ІІІ), червоно-бурими пліоценеоплейстоценовими (N2-E) глинами та в основі дуже абрадуємими запісоченими глинами куяльницького підярусу (N1 kj). На ділянці сформувалося 17 структурних деляпсивних зсувів загальною площею 853 000 м2. З них на 13 зсувах (у природному стані) спостерігалася активізація зсувних деформацій, в результаті чого, від плато відокремились ділянки загальною площею 478,0 м2 (у 2009 році – 774,0 м2). Це майже у 8 разів більше ніж у 2008 році (59,0 м2 ) і дещо перевищує показник в середньому за попередніх 3 роки (2006-2008 роки – 405,0 м2). Питома ураженість ділянки у 2010 році складає К-0,045 (у 2009 році К-0,074). Ділянка морського узбережжя між Березанським лиманом та мисом Очаків (інженерно-геологічний район Б-V-2-55) має протяжність 7,3 пог.км, з них абразійно-зсувні 4,5 км та абразійно-обвальні 2,8 км. Середня висота схилу над рівнем моря складає +35 м. Схил складений покривними елювіально-еоловоделювіальними неоплейстоценовими суглинками (e,vd PІ-ІІІ), які підстилаються червоно-бурими пліоцен-еоплейстоценовими (N2-E) глинами. В основі схилу абрадуються сіровато-жовті, гравелисті піски куяльницького ярусу (N2kj). На абразійно-зсувній ділянці довжиною 4,5 км давно сформувалися 5 структурних деляпсивних зсуви загальною площею 275 000 м 2. Тіло одного з 112
зсувів площею 13 000 м2 в результаті активної абразії в попередні роки розмито, тому в рельєфі не виражене. Поверхні двох зсувів загальною площею 200 000 м2 на протязі 2 пог.км вздовж морського узбережжя сплановані, схил закріплений. За звітний період активізації зсувних деформацій на ділянці не спостерігалося. В 2009 році від плато відокремився масив загальною площею 367,5 м2, у 2008 році (33,0 м2) і значно більше ніж в середньому за попередніх 3 роки (2006-2008 роки). Питома ураженість ділянки 12 складала у 2009 році К-0,082. Абразійно-обвальна ділянка морського узбережжя довжиною 2,8 пог.км від тилової частини Лагерної коси до західної окраїни міста Очаків. Ерозійноакумулятивно-денудаційна вододільна лесова рівнина з півдня обмежена майже вертикальним уступом висотою від 9,0 до 26,0 м. В середньому висота уступу коливається від 20,0 до 22,0 м. На протязі 2010 року на ділянці від тилової частини Лагерної коси на захід до м. Очаків, довжиною 0,4 км, проводилися планувальні інженерні заходи. Таким чином у природному стані залишається ділянка довжиною 2,4 км. На цій ділянці у 2010 році зафіксовано відступання бровки плато у результаті абразії загальною площею 712,0 м2, швидкість – 0,29 м/рік (у 2009 році – 480,0 м2, зі швидкістю 0,20 м/рік ). Питома ураженість ділянки 13 у 2010 році складає К-0,25 (у 2009 році – К-0,17). Середня величина швидкості відступання бровки плато у результаті абразії склала за звітний період 0,29 м/рік, (у 2009 році – 0,20 м/рік), що трохи вище, ніж у 2009 році, та співпадає зі швидкістю 2008 року (0,25-0,30 м/рік), і набагато менше у порівнянні з багаторічним періодом, вона знизилася з 1,0-0,8 м/рік до 0,29 м/рік. Просліджується залежність величини абразії від висоти берегового уступу. Максимальне (0,85 м) відступання бровки плато приурочене до ділянки з найбільшою (24-26 м) висотою уступу. На абразійно-зсувному схилі, який примикає до гирлової частини Дніпровського лиману, протяжністю 1,5 км абразійно-зсувні процеси сприяють відступу бровки плато за звітний період в середньому на 0,3 м/рік. Таким чином на узбережжі моря у межах Миколаївської області з 22 зсувів активізація у 2010 році зафіксована на 13 зсувах (у 2009 році – на 15 зсувах – 68%), з них 3 зсуви сплановані. На 2009 рік роботи з інженерного захисту та планування проводилися на 6 зсувах, з яких на 3 зсувах спостерігалась активізація зсувних деформацій. Всього з 17,8 км абразійно-зсувного та абразійно-обвального схилів морського узбережжя Миколаївської області на 2010 рік сплановано та закріплено 5,6 пог.км берега – 31,5%, (у 2009 році – 4,90 пог.км берега – 27,5%). У 2010 році площа плато в Миколаївській області, що відокремилась від прибровочної частини плато 100% (478,0 м2 знаходиться на ділянці морського узбережжя між Тилігульським і Березанським лиманами). У зсувний процес у 2010 році загалом було залучено близько 478,0 м2 прибровочної частини плато морського узбережжя Миколаївської області, (у 2009 році – 1142,0 м2, що в 2,4 разів більш ніж в 2010 році), і дорівнює в середньому за трьохрічний період 2006-2008 років. Загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини абразійно-зсувного берега, морського узбережжя в Миколаївській області, довжиною 15,0 пог.км склала у 2010 році 478,0 м2, у той же час на абразійній ділянці морського узбережжя Миколаївської області загальної довжиною 2,80 пог.км загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини плато, склала у 2010 році 712,0 м2 (у 2009 році – 480,0 м2). Значне збільшення 113
відмиву на абразійній ділянці вірогідно викликане довготривалою призупинкою планувально-будівельних робіт на ділянці довжиною 0,40 км. Ділянка Бузького лиману (правий схил) від м. Очаків до с. Кір’яківка (інженерно-геологічний район Б-V-2-55). Попереднє обстеження правого схилу Бузького лиману відбулося у 2007 році. У 2010 році зсуви вивчалися на ділянці протягом 111,5 пог.км, від південної окраїни с. Кир’яківка до східної окраїни м. Очаків. Всього на цій ділянці спостерігалося 97 зсувів (у 2007 році – 89 зсувів). З них 4 зсуви нових (4%) та на 42 зсувах спостерігається деяка активність(43%). Таким чином у 2010 році активність спостерігалася на 46 зсувах, або на 47% їх загальної кількості у 2010 році (в 2007 році активізація спостерігалась на 43 зсувах (на 48% їх загальної кількості). Значна частка активних зсувів вірогідне викликане все зростаючим дачним будівництвом на схилах, привантаженням та їх обводненням. Ерозійні долини. Усі обстежені ділянки ерозійних долин розташовані на території Одеської області, але, умови формування зсувів в ерозійних долинах аналогічні, або схожі з іншими зсувами в окремих інженерно-геологічних районах регіону. Таким чином, за допомогою маршрутних спостережень, визначивши ступень зсувної активності на окремих ділянках ерозійних долин (часові ряди зсувної активності) за допомогою спостережень у 2010 році, можна дати оцінку зсувної активності в ерозійних долинах на всій території досліджень. В цілому по регіону на ділянках ерозійних долин зсувна активність слабка, складає 3-9%, що свідчить про продовження періоду тимчасової стабілізації зсувів, на фоні різкого зростання середньорічної кількості атмосферних опадів у 2010 році по усієї спостережної мережі метеорологічних пунктів Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, та враховуючи інерційність процесу формування зсувних деформацій, яка дорівнює 1-2 рокам, зріст активності зсувів в північному районі Б-І-5-9 повинен відбутися в 2011-2012 роках, за умови збереження тренду зростання середньорічної кількості опадів по метеостанціям регіону в найближчі роки. Підтоплення. На території Миколаївської області процес підтоплення повільно розвивається. Це пов’язано з розвитком комплексу природних та техногенних чинників. Одним з основних природних чинників розвитку підтоплення на даній території є наявність великих плоских безстічних вододільних просторів, які характеризуються дуже низькою природною дренованістю та ускладнені численними балками і ярами, а в південно-східній і південній частинах – подами і западинами. До основних техногенних чинників розвитку процесу підтоплення відноситься водогосподарська діяльність (в основному, наявність крупних систем зрошування). Причому, більшість зрошувальних систем розташована саме на цих вододільних рівнинах. В усіх адміністративних районах Миколаївської області відзначене зростання площ підтоплення, порівняно з 1981 роком. Це пов’язано з постійною, на протязі 25-30 років, експлуатацією великих масивів зрошування (Інгулецька та інші меліораційні системи). В 2010 році враховуючи те, що режим ґрунтових вод межах річкових долин (в заплавах і надзаплавних терасах), на ділянках постійно-природно підтоплених площ, суттєво не впливає на приріст поширення площ підтоплення, основна увага 114
була приділена режиму рівня ґрунтових вод (РГВ) на вододілах і в меншому ступені на схилах, тому що приріст площ підтоплення здійснюється за рахунок вододілів. Динаміка РГВ у 2010 році на території Миколаївської області в межах гідрогеологічних районів представлена наступним чином: - в межах Причорноморського басейну - (В), в Бузько-Дніпровському гідрогеологічному районі - (26); - північна частина гідрогеологічного району в природних умовах формування з непорушеним, вододільним режимом характеризується підвищенням РГВ в порівнянні з 2009 роком; - центральна частина з природно-техногенним вододільним режимом формування характеризується значним підвищенням РГВ у порівнянні з 2009 роком, але також і незначне зниження РГВ від багаторічного; - західна та південно-західна, частини гідрогеологічного району в природному вододільному слабопорушеному режимі характеризується незміннім, або слабким зростанням РГВ по відношенню до середньорічного рівня 2009 року; - південна частина гідрогеологічного району в умовах порушеного режиму і значного техногенного навантаження (наявність великих площ зрошення) характеризується значним коливанням РГВ від – 0,65 м до +1,05 м по відношенню до середньорічного рівня 2009 року; - в межах Тилігул-Куяльницького підрайону - (25б) динаміка РГВ характеризується незначним підвищенням РГВ у 2010 році, в порівнянні з 20082009 роками, але ця характеристика є досить умовною, тому що гідрогеологічний підрайон не може характеризуватися однією спостережною свердловиною. В цілому необхідно відзначити, загальне значне підняття РГВ у 2010 році, в порівнянні з 2009 роком, особливо характерне у вододільному режимі. А також підкреслити, що для характеристики динаміки коливання рівня існуюча режимна мережа спостережних свердловин на ґрунтові води в Миколаївській області досить недостатня, як по кількості спостережних свердловин, так і по місту розташування і не може бути використана для визначення площ поширення ділянок підтоплення. Таким чином в подальшому можна очікувати в північно-східній частині Миколаївської області, в результаті незначного падіння РГВ, в умовах непорушеного природного терасового і схилового режиму, незначне збільшення площ підтоплення. В східній та південно-східній частині області на ділянці з природним режимом формування процесу підтоплення, площі підтоплення незначно збільшаться. В північно-західній частині області можна прогнозувати незначне збільшення площ підтоплення. В центральній частині (межиріччя Інгул-Інгулець), з природно-техногенним вододільним режимом формування, у 2010 році РГВ значно підвищився від рівня 2009 року, площі ділянок підтоплення можуть значно збільшитися. В південній частині (південна частина межиріччя Інгул-Інгулець), в умовах порушеного режиму і сильного природно-техногенного навантаження на ділянках зрошення, РГВ в спостережних свердловинах збільшився, що дає можливість прогнозувати значний приріст площ підтоплення. 115
У 2010 році, в зв’язку з регіональним значним зростанням середньорічної кількості опадів на усіх метеостанціях Миколаївської області, в багатьох випадках дуже значне, дає можливість прогнозувати збільшення площ підтоплення в подальшому на найближчі роки. Вплив техногенних чинників на розвиток та активізацію ЕГП. Визначення можливого розвитку надзвичайних ситуацій від ЕГП на об’єктах господарчої інфраструктури проводилося шляхом інспекційних виїздів. Обстежено біля 70 небезпечних ділянок з загрозою 82 об’єктам господарювання від ЕГП, серед яких більшість об’єктів регіонального рівня, розташованих в основному на техногенно-навантажених ділянках узбережжя Чорного моря (бази відпочинку, санаторії). На виконання розпорядження Державної геологічної служби про посилення робіт з моніторингу небезпечних процесів, польові роботи були розпочаті наприкінці лютого 2010 року і полягали в обстеженні ділянок розвитку небезпечних ЕГП з загрозою об’єктам господарчої інфраструктури, в основному на господарчих об’єктах державного та регіонального рівня значимості. Внаслідок техногенного впливу на ділянки розвитку ЕГП (у 2011 році) на території Миколаївської області були виявлені наступні об’єкти з можливою загрозою виникнення надзвичайних ситуацій (таблиця 7.2.2.2).
116
Таблиця 7.2.2.2. Перелік об'єктів, яким загрожує області, які спостерігалися у 2011 році Назва геологічного явища зсуви, абразія
Райони області
Площа, км 2
І група ризику (об'єкти, що потребують негайних запобіжних заходів) Березанський район: південно-східна околиця с.Рибаківка; 0,060 бази відпочинку: - «Княжичанка», 0,025 - «Колос», 0.022 - «Янтар», 0,015 -«Солов'їна роща»; 0,011
ЕГП в Миколаївський Ураженість території району, %
0,0043 0,0018 0,0016 0,0011 0,0008
абразія
Жовтневий район: в 0,2км на північ від маяка Нижній Хабловський, цвинтар 0,002 0,0001 зсуви Казанківський район: с.Володимирівка 0,004 0,0003 (аміакопровід) зсуви Миколаївський район: - с.Кир`яківка - Паточне, 0,008 0,0005 - с.Сливине, 0,035 0,0023 - сс.Мала і Велика Корениха, 0,170 0,0113 - с.Н.Богданівка (дачні будівлі) 0,056 0,0037 зсуви Ново-Одеський район: с. Троїцьке (житлові 0,084 0,0060 будинки, господарські споруди і присадибні ділянки) зсуви Очаківський район, с.Парутине (заповідна 0,125 0,0083 територія „Ольвія”) ІІ група (об'єкти, для яких необхідно провести запобіжні заходи протягом наступного року) зсуви Березанський район: база відпочинку «Урожайний» 0,022 0,0016 зсуви Миколаївський район: с.Ст. Богданівка 0,025 0,0017 зсуви, Очаківський район: яружна ерозія - м.Очаків, б/в Прибой, а також засипка ярів уздовж спуску на пляж; 0,096 0,0064 - с.Каталине, 0,079 0,0053 - північно-східніше м.Очакова 0,140 0,0093 ІІІ група (об'єкти, що потребують довгострокової роботи, яку необхідно розпочати в поточному і продовжити в наступні роки) зсуви 0,08 0,0044 Баштанський район: - с.Привольне (присадибні ділянки) зсуви Березанський район: - с.Морське (зменшення пляжів на Карабузькій 0,042 0,0030 пересипі, опори ЛЕП), - с.Коблеве (бази відпочинку „Металург”, 0,060 0,0043 ”Політех”, ”Нива Золота”); яружна ерозія
зсуви
Автодорога , 1км на схід бази відпочинку «Лугове» (деформація асфальтованого полотна); Автодорога Рибаківка- Лугове (деформація асфальтованого полотна між базами відпочинку Колос-1 и Колос-2) Веселинівський район: - с.Чернигівка (територія ПТФ та водонапірна башта), - с.Ново-Павлівка, с.Ново-Петрівка, с.Поріччя
0,020
0,0017
0,090
0,0075
117
Назва геологічного явища зсуви
зсуви зсуви яружна ерозія зсуви зсуви зсуви зсуви
зсуви, яружна ерозія
зсуви
абразія
Райони області (присадибні ділянки) Вознесенський район: - с.Прибужани (цегляний завод), - с.Прибужани (присадибні ділянки), - с.Нова Пристань (присадибні ділянки), - с.Ястребинове (присадибні ділянки) Врадіївський район: - с.Ново-Павлівка (присадибні ділянки), с.В.Чайківка (присадибні ділянки) Доманівський район: - с.Цвитків (присадибні ділянки), - с.Чернигівка (присадибні ділянки) Жовтневий район: - Лупаревський маяк Казанковський район: - с.Володимирівка (опора ЛЕП) Миколаївський район: - с.Надбузьке (опори ЛЕМ, 2-а житлові будинки, присадибні ділянки, дачі) Ново-Одеський район: - с.Ковальовка (присадибні ділянки) Очаківський район: - м. Очаків (ділянки Очаківського глибоководного випуску, присадибні ділянки); -м.Очаків, північно-західна частина (деформація стін і фундаменту 1-поверхового кам'яного будинку кафе-готелю в нижній частині схилу); -м.Очаків, південно-західна частина, район вантажного порту (загроза деформації споруджуваного 2-поверхового будинку на прибровочної частини плато й верхів'я яру); - с.Іванівка (присадибні ділянки); - с.Куцуруб (присадибні ділянки); - с.Парутине (1 опора ЛЕМ);
Площа, км 2
Ураженість території району, %
0,075 0,011 0,120
0,0054 0,0008 0,0086
0,040
0,0029
0,007
0,0009
0,054 0,069
0,0036 0,0046
0,003
0,0002
0,070
0,0047
0,004
0,0003
0,056
0,0037
0,439 0,313
0,0293 0,0208
- с.Чорноморка, південна окраїна ( загроза деформації 3 житловим будовам, 1 опори ЛЕМ); - с.Чорноморка, 0,3 км на південь від південної окраїни (загроза деформації території бази відпочинку та автостоянки); - с.Дмитрівка (загроза деформації опори ЛЕМ та території присадибних ділянок)
яружна ерозія Всього – 48 об'єктів, з них І група ризику – 13, ІІ група ризику – 4, ІІІ група ризику-31
7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр здійснюється Державною службою геології та надр України Міністерства екології та природних ресурсів України (03057 м. Київ, вул. Ежена Потьє, 16) 7.4 Дозвільна діяльність у сфері використання надр. З метою забезпечення раціонального та комплексного використання родовищ корисних копалин на території Миколаївської області Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області надається попереднє погодження на використання надр, яким є Екологічна картка. 118
Надання суб’єктам господарювання погоджень на отримання ліцензій на усі види користування надрами (у т.ч. пошук (розвідку)), а також спеціальних дозволів на користування надрами визначені вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. №615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» та Регламенту погодження Мінприроди України надання надр у користування, затвердженого Наказом Мінприроди України від 26.07.2011 №262 та зареєстрованого в Мінюсті України від 29 липня 2011 року за № 932/19670. Держуправлінням у 2011 році розроблено дві Екологічні картки на отримання ліцензії на розробку родовищ корисних копалин. Впорядкування надрокористування ведеться при проведенні державної екологічної експертизи робочих проектів на розробку родовищ корисних копалин, розгляді проектів гірничих відводів та погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під розробку родовищ корисних копалин, а також при розгляді матеріалів для отримання екологічних карток на видачу ліцензії на користування надрами. Основними вимогами при розгляді та погодженні проектних матеріалів є: планування ефективних природоохоронних заходів. За 2011 рік держуправлінням розглянуто та надано висновків державної екологічної експертизи по двом об’єктам державної екологічної експертизи на розробку родовищ корисних копалин. Згідно з компетенцією держуправління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області приймає активну участь у напрямку впорядкування надрокористування на території Миколаївської області. На виконання розпорядження голови Миколаївської облдержадміністрації від 28.05.2008р. №251-р. «Про упорядкування діяльності у сфері використання природних ресурсів та корисних копалин на території Миколаївської області» щоквартально держуправління звітує до головного управління економіки Миколаївської облдержадміністрації стосовно розроблених екологічних карток та позитивних висновках державної екологічної експертизи з питань надрокористування. Першочерговими завданнями в сфері забезпечення раціонального використання надр на території області є формування та оновлення картографічної інформаційної бази родовищ, участь в межах компетенції у розробці та затвердженні обласної Програми розвитку мінерально-сировинної бази як складової соціально-економічного розвитку регіону. 8. ВІДХОДИ 8.1. Структура утворення та накопичення відходів. За статистичними даними в м. Миколаєві та Миколаївської області обсяг утворення відходів за 2011 рік становить 3,064 млн. т., домінуюче положення серед яких займають відходи 4 класу небезпеки - понад 2,9 млн. т. Протягом 2011 року на підприємствах Миколаївщини фактично утворилося 158,5 тис. тонн небезпечних відходів І-ІІІ класів (табл. 8.1.1.), що на 16,1% менше порівняно з 2010 роком ( 188,8тис. т). За класами небезпеки утворені відходи розподілилися наступним чином: 28,8 тонн (0,0009%) – відходи І класу небезпеки, 835,4 тонн ( 0,027%) – ІІ класу, 157,6 119
тис. тонн ( 5,14 %) – ІІІ класу небезпеки, ІУ класу – 2905,5 тис .тонн ( 94,83 %) До основних сфер, де фактично утворюються небезпечні відходи належать підприємства металургії, машинобудування, суднобудування, харчової промисловості, обробки шкір, водоканали, сільськогосподарські підприємства. Безумовна більшість (89,6 % або 2743,8 тис. т) загального обсягу утворення відходів утворена підприємствами м. Миколаєва, решта відходів була утворена підприємствами Веселинівського району( 56,6 тис.т ), Первомайського (55,6 тис.т), Снігурівського ( 37,5 тис. т ) районів. Серед підприємств регіону найбільшими утворювачами відходів у звітному році були ТОВ “Миколаївський глиноземний завод “ ( 1827,8 тис. т або 59,7% від загального обсягу), Миколаївське відділення ПАТ “Сан Інбев Україна” ( 799,2 тис. т або 26,1%). Також, необхідно відмітити ВАТ “Веселинівський завод сухого знежиреного молока” ( 55,0 тис. т) , ТОВ «Екотранс» (54,2 тис.т) та ТОВ «Бандурський олійно – екстракційний завод» ( 43,7 тис. т). Із загальної кількості утворених відходів 4,6 % (141,3 тис. т) утилізовано, оброблено (перероблено). На підприємствах області налічувалося 69 спеціально відведених місць чи об’єктів видалення відходів, на які протягом року направлено 64,1 % утворених відходів (1962,6 тис .т) видалення відходів. На кінець року в спеціально відведених місцях чи об’єктах та на території підприємств зберігалося 42767,5 тис. т відходів, з яких 99,8 % відносяться до мало небезпечних відходів (ІУ класу небезпеки). Таблиця 8.1.1. Показники утворення відходів у динаміці за 2006-2011 роки № з/п 1.
Показник Обсяги утворення відходів: Промислові (у т.ч. гірничопромислові) відходи, т Відходи за формою 14-МТП (номенклатура з 57 видів), т Небезпечні (токсичні) відходи (за формою звітності № 1 – небезпечні відходи, т Відходи житлово-комунального господарства, тис.м³ Загальна кількість відходів, т
2006 рік
2007 рік
2008 рік
2009 рік
2010 рік
2011 рік
301757,5
299566,5
238282,4
210076,2
211388,1 159376,0
Форма Форма відмінена відмінена 201048,0 188831,6 158490,0
1875256,5 1845826 1814648,4 982171,0 238091
211467
202964
1926,605
1903,67
1917,431
1228,29
1878,8
3568,6
2533347,5 2472293 2435612,4 2393295,2 3126846,0 3064012,0
Інтенсивність утворення відходів: Загальна кількість відходів на одиницю 213300 167420 ВРП, кг/1 млн.грн. Утворення небезпечних (токсичних) 20048 14320 відходів І-ІІІ класів небезпеки на одиницю ВРП, кг/1 млн.грн. Утворення твердих побутових відходів на 2,88 2,85 особу, м³/на 1 чол. * ВРП за 2010 рік буде розраховано Держкомстатом України у 2013 році. 2.
132471
117687,6
129987,4
*
11039
9886,31
7850,0
*
2,87
1,85
2,35
3,02
Загальний обсяг накопичення відходів в області становить понад 42,0 млн. т. На кінець 2011року у спеціально відведених місцях чи об’єктах на території підприємств зберігалося 42767,47 тис. т відходів усіх класів небезпеки, у тому числі 97,189 тис. тонн відходів І-ІІІ класів небезпеки, що становить 83,9% від 2010 року. Майже всі накопичені відходи 42670,28 тис. т або 99,8% від загального 120
обсягу) належать до ІУ класу небезпеки. Відходи І класу склали 14,332 тонни, ІІ класу – 256,826 тонни, ІІІ класу – 96917,501 тонни ( табл. 8.1.2) По видам відходів що зберігаються на території підприємств частка відходів І-ІІІ класу дуже незначна. Так, відходів, що містять хром та його сполуки накопичено - 70,813 тис. т (0,17%); відпрацьовані оливи – 20709,7 тонни (1,65 %); відходів акумуляторних батарей – 195,398 тонни (0,123 %). Таблиця 8.1.2. Накопичення відходів (станом на початок 2012 року) № з/п 1. 2.
Показник Суб’єкти підприємницької діяльності, виробнича діяльність яких пов’язана з утворенням небезпечних відходів Накопичено небезпечних відходів, усього
Одиниця виміру
Кількість
од.
653*
т
42767470,0
у тому числі: 3.
відходи 1 класу небезпеки
т
14,332
4.
відходи 2 класу небезпеки
т
256,826
5.
відходи 3 класу небезпеки
т
96917,501
6.
відходи 4 класу небезпеки
т
42670281,355
Примітка :*- кількість підприємств, які надали державну статичну звітність за звітний рік
Найбільша складова накопичених відходів ІУ класу випадає на долю червоного шламу ТОВ “Миколаївський глиноземний завод”. Станом на 01.01.2012 р. на шламосховищах накопичено - 32411126,110 т червоного шламу або 76 % від усіх накопичених відходів 4 класу. В області зареєстровано 396 видів відходів. Частина відходів передається спеціалізованим підприємствам як вторинна сировина, частина вивозиться на утилізацію за межі області. Станом на 01.01.12 ліцензії Мінприроди України на поводження з вторсировиною в Миколаївській області мають 31 підприємство, на поводження з небезпечними відходами – 10 підприємств. Основним видом діяльності у сфері використання відходів, як вторинної сировини є збирання заготівля таких відходів як: макулатура, склобій, відходи полімерних матеріалів, вторинні текстильні матеріали ( ТОВ «Вторма – Миколаїв», ТОВ «Агростар», ФОП Ковальчук Ю.В., ТОВ “Укрінекспорт, КП «Миколаївська заготовчо - збутова база» та інш.), зношені шини та відходи гумові ( ТОВ «Юж Побут- 24», ТОВ «Бентобудсервіс», ПП “Двалекс”). Потужності з переробки нафтопродуктів існують у : ДП “Миколаївський морський торговельний порт”, ДП “Миколаївський річковий порт” АСК “Укррічфлот”; зі збирання, зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп у МВКП „Вікінг”, ФОП Білоус С.В. та інших. 8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення). Як в області так і за її межами діяльність відходопереробних підприємств здійснюється на підставі ліцензій, які видає Мінприроди України у відповідності до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, наказів 121
Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства екології та природних ресурсів України “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.04.01 за № 319/5510, та “Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.03.01 за № 187/5378. Так, потужності з переробки нафтопродуктів існуютьу: ДП “Миколаївський річний порт” АСК «Укррічфлот» серії АГ № 594579 від 29.04.2011 , ДП “Миколаївський морський торговельний порт” ліцензія серії АВ № 433631 від 28.10.2008; зі збирання, зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп у МВКП „Вікінг” ліцензія серії АВ № 487820 від 25.02.10р., зі збирання ,зберігання відпрацьованих нафтопродуктів, емульсій ТОВ „Базука” ліцензія серії АГ № 594652 від 06.07.2011р, та інші. За 2011 рік, ДП “Миколаївський морський торговельний порт” перероблено 1659,519т лляльних вод, ДП “Миколаївський річпорт” – 1016,0 т лляльних вод. Із загальної кількості утворених відходів 4,6 % (141,3 тис.т) утилізовано, оброблено(перероблено). В продовж року, що минув, підприємствами регіону було утилізовано, оброблено (перероблено) 93,3 тис. тонн відходів І-ІІІ класів небезпеки. Відходи І класу небезпеки не оброблялися, а в кількості 77,654 тонн було передано іншим підприємствам на утилізацію. Відходів ІІ класу небезпеки було утилізовано, оброблено – 2303,276 тонни. Значну частку оброблених відходів ІІ класу небезпеки складають відходи кислот, лугів чи солей - 310,0 т, відпрацьовані оливи - 1991,407 т. Відходів ІІІ класу небезпеки було утилізовано, оброблено - 80,9 тис. тонн, із них відходів сільськогосподарського виробництва – 5,766 тонн. Основні показники поводження з відходами наведені в таблиці 8.2.1. Таблиця 8.2.1. Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки (тис.т) № з/п
Показники
2006 рік
2007 рік
2008 рік
2009 рік
2010 рік
2011 рік
238,09
211,466
202,964
201,047
188,8
158,5
0,86
1,0
0,99
0,98
4,655
27,8
0
0
0
0
0
0
213,56
253,9
196,576
241,018
81,237
93,3
1.
Утворилося
2.
Одержано від інших підприємств
3.
у тому числі з інших країн
4.
Використано
5.
Знешкоджено (знищено)
0,33
0,3
0,287
0,288
81,231*
93,294
6.
у тому числі спалено
0,012
0,008
0,005
0,006
0,006
0,0059
7.
50,95
36,6
34,480
7,463
23,705
16,7
8.
Направлено в сховища організованого складування (поховання) Передано іншим підприємствам
16,901
22,8
26,651
26,957
43,596
50,2
9.
у тому числі іншим країнам
0
0
0
0
0
0
122
Направлено в місця неорганізованого складування за межі підприємств 11. Втрати відходів внаслідок витікання, випаровування, пожеж, крадіжок 12. Наявність на кінець року у сховищах організова-ного складування та на території підприємств * Утилізовано, оброблено, перероблено. 10.
0,002
1,78
0,001
0,001
0,381
0,0047
0,0123
0,0210
0,210
0,195
84,0
0,009
543,5
455,8
413,830
325,196
115,893
97,2
З інформації, отриманої від управління житлово-комунального господарства Миколаївської облдержадміністрації, райдержадміністрацій, всього на території області налічується майже 500 сміттєзвалищ загальною площею 565 гектарів. Інформація про найбільші сміттєзвалища наведена у таблиці 8.2.2. На виконання Законів України "Про благоустрій населених пунктів", "Про відходи", "Про охорону навколишнього середовища", "Про житлово-комунальні послуги", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.04 № 265 "Про затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами", в Миколаївській області розроблено та затверджено рішенням № 6 обласної ради від 21 листопада 2008 року ХХУ сесії п'ятого скликання обласну Програму Поводження з твердими побутовими відходами в Миколаївській області на період до 2020 року. Програмою передбачено виконання першочергових та перспективних заходів, які планується виконати у II етапи: І етап - 2008-2014 роки, ІІ етап -2015-2020 роки. Орієнтовні обсяги фінансування заходів Програми становлять 2143,1 млн. грн. Фінансування заходів, передбачених Програмою, планується здійснювати за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, кредитів банків, іноземних інвестицій та за рахунок інших джерел, фінансування, не заборонених чинним законодавством. Таблиця 8.2.2. Кількість найбільших сміттєзвалищ (полігонів) в області № з/п
Назва одиниці адміністративнотериторіального устрою регіону
1.
Сміттєзвалища м. Миколаїв м. Вознесенськ м. Очаків м. Первомайськ м. Южноукраїнськ смт Арбузинка смт Константинівка (Арбузинський р-н) м. Баштанка смт Березанка смт Березнегувате смт Братське смт Веселинове смт Кудрявцівка (Веселинівський р-н) смт Олександрівка (Вознесенський р-н) смт Врадіївка смт Доманівка смт Єланець смт Первомайське (Жовтневий р-н) смт Воскресенське (Жовтневий р-н) смт Казанка смт Криве Озеро смт Ольшанське (Миколаївський р-н)
Кількість
1 1 1 1 1 3 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
Площі під твердими побутовими відходами, га 37,9 12,6 5,3 4,5 4,1385 9,8 4,2 10,0 1,2 3 1,4 2,8 2,3 2 2,9 3 2,5 1,5 1,5 5 4,5 2
Зміни площі (+/-) у відношенні до попереднього року 0 0 0 0 -1,3615 0 0 +7,5 -0,3 0 0 0 0 0 0 0 -1,5 0 0 0 0 0
123
2. 3.
м. Новий Буг м. Нова Одеса смт Підгородна (Первомайський р-н) м. Снігурівка Всього Полігони Заводи по переробці ТПВ
1 1 1 1 28 відсутні відсутні
5,0 2,5 1 4,5 137,0385
+2,1 0 0 0
Одним з найбільш гострих екологічних проблемних питань в області у звітному році була проблема утилізації непридатних до використання та заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР), накопичених за попередні роки (табл.8.2.3.). За наявною в Держуправлінні інформацією станом на 01.01.2011 року в області накопичено 694,245 т непридатних пестицидів та агрохімікатів, які зберігаються в 77 місцях. Стан більшості міць зберігання непридатних хімічних засобів захисту рослин (далі -ХЗЗР) – незадовільний. За станом на 31.12.11 відповідно до бюджетної програми «Комплексна реалізація державної екологічної політики, здійснення природоохоронних заходів», в рамках виконання заходів із забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення та знешкодження непридатних ХЗЗР і тари від них за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища на території Казанківського, Березанського, Миколаївського, Новоодеського, Вознесенського, Арбузинського, Кривоозерського, Доманівського, Первомайського, Єланецького, Веселинівського та Врадіївського районів Миколаївської області зібрано, перезатарено і вивезено на знешкодження за межі України 694,475 т отрутохімікатів. Також, підготовлено до вивезення у Врадіївському районі 11,650 тонн отрутохімікатів. Виділені бюджетні кошти освоєно в повному обсязі. Незважаючи на вжиті заходи, станом на 01.01.2012 на території області залишилось ще 183,53т непридатних пестицидів ( табл. 8.2.3). Заходи зі знешкодження непридатних ХЗЗР передбачено обласною Програмою економічного і соціального розвитку Миколаївської області на 2011-2014 роки «Миколаївщина – 2014», затвердженою рішенням обласної ради №3 від 25.03.2011 та обласною Програмою охорони довкілля та раціонального природокористування на 2011-2015 роки, затвердженою рішенням облради №3 від 24.06.2011. З метою реалізації положень Стокгольмської конвенції Україна взяла на себе зобов’язання щодо вивезення 40 тис. тонн відходів гексахлорбензолу для знешкодження. Мінприроди України було визначено виконавця робіт - ДП «Національний центр поводження з небезпечними відходами» та прийнято рішення щодо перевантаження відходів через морські порти Миколаївської області. Тричі під головуванням голови облдержадміністрації проводилися наради з керівниками ДП «Національний центр поводження з небезпечними відходами», транспортних підприємств та контрольно - наглядових служб області. Працював обласний штаб з підготовки та координації роботи контрольно - наглядових служб області при транспортуванні та перевантаженні зазначених речовин. Всього через морські порти Миколаївщини перевантажено 14,415 тис. тонн відходів гексахлорбензолу.
124
Таблиця 8.2.3. Поводження з непридатними пестицидами № з/п 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19.
Район Арбузинський Баштанський Березанський Березнегуватський Братський Веселинівский Вознесенський Врадієвський Доманівський Єланецький Жовтневий Казанківський Кривоозерський Миколаївський Новобузький Новоодеський Очаківський Первомайський Снігурівський Всього
Перезатарено впродовж року, т 25,24 36,56 0,0 3,77 41,180 95,1 9,32 8,66 66,96 2,96 3,99 322,65 78,085 694,475
Знешкоджено впродовж року, т 25,24 36,56 0,0 3,77 41,180 95,1 9,32 8,66 66,96 2,96 3,99 322,65 78,085 694,475
Утворено (виявлено) впродовж року, т 35,59 57,8 19,06 15,5 0,0 1,67 28,38 101,28 6,22 -0,34 4,3 42,26 -1,04 3,79 -161,5 8,01 22,78 183,76
Кількість на кінець року, т 23,85 70,0 0,0 24,5 0,0 0,0 0,0 15,18 0,0 0,0 18,3 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 1,7 30,0 183,53
8.3. Використання відходів як вторинної сировини. В Миколаївській області основним видом діяльності у сфері використання відходів, як вторинної сировини є збирання заготівля таких відходів як: макулатура, склобій, відходи полімерних матеріалів, вторинні текстильні матеріали, використана металева тара (ящики, фляги, каністри, банки, зокрема алюмінієві з-під напоїв, балончики), зношені шини та відходи гумові (табл.8.3.1). Ліцензії на вказаний вид діяльності мають 31 підприємств. Іншим напрямком у сфері комплексного використання матеріальносировинних ресурсів є використання червоного шламу ТОВ „Миколаївський глиноземний завод”, як залізовмісної добавки у виробництві цементу. За 2011 рік підприємством реалізовано споживачам 174,7 тис. т червоного шламу. Таблиця 8.3.1. Динаміка використання відходів № з/п 1. 2. 3.
Показник Обсяги утворення відходів, т Обсяги використання відходів, т Рівень використання, %
2006 рік
2007 рік
2008 рік
2009 рік
2010 рік (І-ІІІ класів)
2011 рік (І-ІІІ Класів)
1167088,8 1875256,5
1845826
1814648,4
1982171
188831,6
158490,0
107798,6
377814,7
339597,4
251572,3
219858
*
*
9,2
20,14
18,4
13,9
11,09
*
*
2000 рік
* В зв’язку з відміною статичної звітності за формою №14-МТП у 2010, 2011 роках відсутні дані щодо обсягів використання відходів, як вторинної сировини.
125
8.4. Транскордонні перевезення відходів. Протягом 2011 року через пости екологічного контролю в Миколаївській області, був здійснений контроль суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що займаються транскордонним перевезенням відходів: на ПЕК “м. Миколаїв”: здійснено вивіз: кеку глиноземистого (відходу концентратів руд кольорових металів) – 44893,17 т; - на ПЕК “Вантажно-митний Термінал”: вивіз текстильних відходів (залишків давальницької сировини) – 19,5 т; ввіз речей, бувших у вжитку у вигляді гуманітарної допомоги – 110,158т; п/п “Миколаївський річковий порт” АСК “Укррічфлот”: - вивіз металобрухту – 109517,561 т; вивіз лушпиння соняшникового – 54,4 т; вивіз жмиху – 31309,736 За звітний період ( 2011 р) фактів незаконного перевезення вантажів відходів по митній території Миколаївської області виявлено не було. 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами. Керуючись основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами, загальна стратегія держуправління у сфері поводження з відходами базується на вирішенні таких основних завдань : - мінімізація кількості утворюваних відходів; - максимально можливе залучення відходів до господарського обігу, їх матеріально - енергетична утилізація як техногенної сировини; - пошук екологічно безпечних методів переробки відходів з найменшими економічними витратами; - організація ведення обліку утворення, обробки, знешкодження, утилізації та видалення відходів, їх паспортизації, створення та ведення реєстру об’єктів утворення , оброблення відходів, реєстру місць видалення відходів (МВВ). Одним з напрямків утилізації відходів є впровадження ТОВ «Євролакт» на території ВАТ “Вознесенський сирзавод” технології переробки відходів молокозаводів, що забезпечило зменшення обсягів скидів забруднюючих речовин до поверхневих водойм та рельєфу місцевості. За 2011 рік було перероблено 35,65 тис. т. кисломолочної сироватки. Іншим напрямком у сфері комплексного використання матеріальносировинних ресурсів є використання червоного шламу ТОВ “Миколаївський глиноземний завод”, як залізовмісної добавки у виробництві цементу. Так, у 2011 році утворено червоного шламу -1810,992 тис. т, з яких реалізовано – 174,7 тис. т., що становить 9,6 % від утвореного. Для удосконалення системи управління відходами регіону в держуправлінні впроваджено інформаційно - аналітичний комплекс „ІАС – відходи”. Впровадження комплексу дозволило створити базу даних утворення, використання та оброблення відходів на підприємствах Миколаївської області. Продовжується введення інформації про підприємства, утворювачів відходів до обласної інформаційно - аналітичної системи "Відходи", за 2011 р. внесена інформація про 1500 підприємств. 126
Згідно постанови КМУ «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» від 03.08.1998 р №1218, протягом 2011 року прийнято до розгляду 1501 проектів лімітів та видано 1133 дозволів на розміщення відходів, що на 18 % більше ніж в 2010 р. За звітний період затверджено технічні паспорти відходів 102 підприємств, що більше на 32% за попередній рік ( 77підпр.), реєстрові картки 55 підприємств що перевищує 2010 рік на 12% (49 підпр.), розглянуті звіти з інвентаризації відходів виробництва 16 підприємств ( на рівні 2010 року). Розглянуті і узагальнені зміни до реєстрових карт 140 підприємств утворювачів відходів. Сформовано, узгоджено та затверджено облдержадміністрацією реєстр об’єктів утворення відходів (107 підприємства ОУВ) та реєстр об’єктів оброблення та утилізації відходів (3 підприємства ООУВ). У 2011 році розглянуті та внесені зміни до реєстру місць видалення відходів (МВВ) (30 паспортів МВВ), затверджено 3 паспорта МВВ, з них : 2 паспорта МВВ для МКП «Миколаївводоканал» - «Мулові майданчики на території очисних споруд каналізації» та «Піскові майданчики на території очисних споруд каналізації» та 1 паспорт МВВ ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані». Відповідно до функціональних обов’язків підрозділу у звітному році надавалися дозволи на використання, зберігання та транспортування небезпечних хімічних речовин. Так, розглянуто 26 заявок та пакетів документів підприємств на зберігання, використання отруйних речовин (ПКМУ від 20.06.1995 р. №440), видано 26 дозволів, що в 2 рази більше ніж у 2010 році. Взаємодія держуправління з іншими державними органами у сфері поводження з відходами здійснюється шляхом надання пропозицій Мінприроди, облдержадміністрації та інш. щодо внесення змін до чинного законодавства про відходи, встановлення нормативів плати за розміщення відходів, розробки загальнодержавних та регіональних програм поводження з відходами, погодження місць розміщення об’єктів поводження з відходами, створення інформаційно – аналітичних систем, банків даних про обсяги утворення, збирання, оброблення, утилізації та видалення відходів, їх паспортизації, створення і ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, місць видалення відходів, обміну інформацією з відповідними органами влади у сфері поводження з відходами та інш. 9. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки. У 2011 році на території Миколаївської області зареєстровано надзвичайних ситуацій (мал. 9.1.1): 10 техногенного (2010 р. – 3), 2 природного (2010 р. – 6). За масштамбами надзвичайні ситуації розподілилися на: державного – 0 (2010 р. – 0); регіонального - 0 (2010 р. – 1); місцевого - 0 (2010 р. – 4); об’єктового -12 (2010 р. – 4).
12
127
Мал. 9.1.1. Розподіл кількості надзвичайних ситуацій у Миколаївській області по роках Кількість надзвичайних ситуацій по зрівнянню з 2010 роком збільшилася на 33 % (2010р. – 9 НС). Внаслідок надзвичайних ситуацій загинуло 2 особи (2010 р. – 11), ще 3 особи постраждало (2010 р. – 64). Показники загибелі людей зменшився на 82%, дитячої загибелі не допущено, а кількість постраждалих збільшилася на 67%. Збитки завдані надзвичайними ситуаціями склали 598 тисяч гривень, що значно менше ніж у 2010 році (2010 р. – 85 млн. 175 тис.грн.) У 2011 році виникали переважно надзвичайні ситуації техногенного характеру – 10 ситуацій (2010р. – 3 НС). Виникло також 2 ситуації природного характеру (2010р. – 6 НС) (мал. 9.1.2.).
Мал. 9.1.2. Розподіл кількості НС у 2011 році за характером
Розподіл кількості НС у 2011 році за рівнем 0
0
2 10
12
Природного
Техногенного
О’єктовий
Місцевий
Регіональний
Кількість надзвичайних ситуацій техногенного характеру у 2011 році збільшилася по зрівнянню з 2010 роком більш ніж у 3 рази (2011 р. – 10 НС, 2010 р. – 3 НС). Внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного характеру загинуло 2 особи. Кількість надзвичайних подій по зрівнянню з 2010 роком зменшилася на 10 % та склала 374 випадки (2010р. – 414 подій). Внаслідок надзвичайних подій загинуло 97 осіб, у т.ч. 9 дітей (2010 р. – 144, у т.ч. 10 дітей), ще 93 особи постраждало (2010 128
р. – 154). Показник загибелі людей зменшився на 33%, дитячої загибелі – на 10%, кількість постраждалих - на 40%. 4
3
кількість
3
2
3
2
2
2
0
1
0
0
0
0
0
0
0
грудень
листопад
жовтень
вересень
серпень
липень
червень
травень
квітень
березень
лютий
січень
Мал. 9.1.3. Розподіл кількості НС по місяцям Кількість надзвичайних ситуацій техногенного характеру у 2011 році збільшилася по зрівнянню з 2010 роком більш ніж у 3 рази (2011 р. – 10 НС, 2010 р. – 3 НС). Внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного характеру загинуло 2 особи. Кількість надзвичайних подій по зрівнянню з 2010 роком зменшилася на 10 % та склала 374 випадки (2010р. – 414 подій). Внаслідок надзвичайних подій загинуло 97 осіб, у т.ч. 9 дітей (2010 р. – 144, у т.ч. 10 дітей), ще 93 особи постраждало (2010 р. – 154). Показник загибелі людей зменшився на 33%, дитячої загибелі – на 10%, кількість постраждалих - на 40%. Розподіл кількості деяких подій за видами: отруєння людей чадним газом - 6 подій (загинуло – 3 особи, з них 1 дитина, постраждало - 6 осіб, з них 1 дитина), (2010 рік – 18 подій, загинуло - 6 осіб, постраждало - 33 особи, з них 14 дітей); отруєння людей хімічними речовинами - 1 подія ( постраждала 1 особа), (2010 рік – 1 подія, постраждала 3 особи); знайдення хімічно небезпечних речовин – 6 подій, (2010 рік – 10 подій); події на ВП «Южно-Українська АЕС» - 1 подія, (2010 рік – 2 події). Миколаївська область є регіоном з розвиненими промисловістю і інфраструктурою, із складним та високим рівнем техногенної небезпеки і в силу географічного положення знаходиться під впливом таких сезонних природних явищ (підтоплення, зсуви, метеорологічні НС, пов’язані з атмосферними опадами та діями низьких температур), внаслідок яких реально можливі надзвичайні ситуації, що можуть викликати значну кількість постраждалого населення та великі матеріальні збитки. На території області розташована Южно-Українська атомна електростанція, запроектована як складова частина ВП НАЕК „Южно-Українська АЕС”. На даний час експлуатуються 3 енергоблоки типу ВВЕР-1000, які введені в експлуатацію в 1982, 1984 та 1989 роках. Встановлені потужності енергетичних реакторів 3000 Мвт. З огляду на відносну зношеність устаткування АЕС, наявність до 10-15 129
технологічних припинень реакторів у рік, пов'язаних із ремонтом і заміною окремих вузлів і агрегатів прогнозується можливість виникнення локальних і місцевих аварій. В 30-км зону навколо ПУ АЕС може потрапити близько 157 тисяч людей, п’ятьох сільських районів (Арбузинський, Братський, Вознесенський, Доманівський, Первомайський) та міст Южноукраїнськ, Вознесенськ. В Миколаївській області розташовані і діють 561 потенційно небезпечний об‘єкт, з яких 26 є хімічно небезпечними. Всього в зонах можливого хімічного забруднення можуть опинитися більш 20 населених пунктів та близько 101,2 тис. людей, що складає 8% від загальної чисельності населення області. Окремо в зонах зараження при аварії на аміакопроводі відповідно - 221 населений пункт, з кількістю населення близько 189,1 тис. людей, що складає 30,8% від загальної його чисельності. По території області проходить 2 магістральних газопроводи високого тиску (50-70 кг/кв.см): «Черкаситрансгаз» (112 км) і Харківтрансгаз» (198 км), загальною довжиною 310 км та 2 магістральних нафтопроводи: «Снігурівка-Одеса» (119 км) і «Кременчук-Херсон» (96 км), загальною довжиною 215 км із нафтоперегонною станцією у с.Кобзарці Снігурівського району. Найбільше характерними аваріями на газовій мережі є протікання газу і пов’язані з цим вибухи в житлових будинках, підвалах та отруєння людей. На території Миколаївської області знаходиться 26 хімічно-небезпечних об’єктів, які у своїй виробничий діяльності використовують небезпечні хімічні речовини (НХР). На них зберігаються або використовуються у виробничому процесі близько 696,8 тон НХР. Таблиця 9.1.1. Наявність небезпечних хімічних речовин № пп
Найменування міст та районів
Кількість об’єктів НХР
Найменування НХР
1.
м. Миколаїв
3 6 2
Хлор Аміак Кислота
2. 3.
м. Вознесенськ м. Первомайськ
4.
Сільські райони
5.
МП "Трансаміак" Всього за область на об’єктах народ-ного господарства
1 3 2 4 4 1 10 13 3
Кислота Хлор Аміак Хлор Аміак Аміак Хлор Аміак Кислота
Кількість тон Максимально Наявність на можливе 01.01.2012р. 53,2 2,2 55,8 9,5 6,0 3,5 48,0 12,0 22,0 10,5 8,7 912,0 75,7 988,2 54,1
20,0 3,0 6,0 3,8 5,0 596,0 8,9 664,4 23,5
Вони розподіляються: - по ступіням хімічної небезпечності: 1 ступеню - 0; ІІ ступеню - 2 об’єкти (МУМА УДП «Укрхімтрансаміак» та очисні споруди водопроводу МКП “Миколаївводоканал”); ІІІ ступеню - 8 об’єктів; ІV ступеню - 16 об’єктів; Всього: - 26 об’єктів. - по використанню НХР: хлору - 10 об’єктів; 130
аміаку - 13 об’єктів; кислоти - 3 об’єкти. Разом з аміакопроводом на території області зберігається і використовується НХР, які представлені в таблиці 9.1.2. Таблиця 9.1.2. Небезпечні хімічні речовини Кількість, т Найменування Хлор
Наявність станом на 01.01.09 р. 8,9
Максимальна
В 1-й ємкості
75,7
8,9
Аміак, разом:
664,4
988,2
615,9
Аміакопровід
596,0
912,0
500,0
Перхлоретілен
23,5
54,1
13,5
На підприємствах м’ясної, харчової промисловості, об’єктах очистки води можуть виникнути аварійні ситуації з викидом (витоком) НХР у атмосферу. В результаті аварій на вказаних підприємствах можливий вихід НХР до довкілля від 1 до 500 тон. По території області прокладено 766 км залізничних колій. Щодобово на залізничних станціях та залізничних ділянках області знаходиться велика кількість рухомого складу з небезпечними вантажами, чималу частину яких складають сильнодіючі отруйні речовини. Всі вказані фактори обумовлюють зростання ризику виникнення надзвичайних ситуацій на транспорті. Основними причинами НС на об’єктах та на транспорті являються: - перевищення нормативних запасів НХР; - порушення правил їх зберігання та транспортування; - недотримання правил безпеки; - вихід зі строю окремих агрегатів, трубопроводів, механізмів. Таблиця 9.1.3. Сили цивільного захисту Миколаївської області, що залучаються до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру
1
МНС України
Миколаївський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін
1
Склад особо- техвий ніка 158 17
2
Територіальне управління МНС України у Миколаївській області
ДПРЧ (ДПЧ) Аварійно-рятуваль-ний загін спеціаль-ного призначення
28 1
1027 220
246 46
Гасіння пожеж, проведення аварійно-рятувальних робіт
Управління МВС України в Микола-ївській області
Оперативна група
30
1627
497
Охорона громадського порядку, регулювання
№ з/п
3
Відомча належність
Найменування формування
Кількість
Завдання, які виконуються Проведення аварійнорятувальних робіт
131
№ з/п 4 5
6
7
8
9
10 11 12 13 14 15 16 17 18
Відомча належність
Найменування формування
Кількість
Склад особо- техвий ніка
дорожнього руху Надання медичної допомоги постраждалим Надання екстреної медичної допомоги
Управління охорони здоров’я облдержадміністрації Обласний територіаль-ний центр екстреної медичної допомоги Головне управління ветеринарної медици-ни в Миколаївській області Обласна санітарноепідеміологічна служба
Бригада швидкої медичної допомоги Бригада швидкої медичної допомоги
22
707
70
5
15
5
Виїзна бригада
21
175
42
Реагування на інфекційні захворювання с/г тварин
Виїзна бригада
26
142
15
Обласне управління лісового та мисливсь-кого господарства Обласне управління водного господарства
Відомча пожежна охорона
9
406
114
Індикація та ідентифікація бактеріальних засобів, отруйних та радіоактивних речовин Ліквідація лісових пожеж
Аварійно-відновлювальна команда
5
188
52
Аварійно-відновлювальна команда ПАТ «Миколаївобленерго» Аварійно-відновлювальна команда ПАТ «Миколаївгаз» Аварійно-відновлювальна команда КП «Миколаївтеплоенерго» Аварійно-відновлювальна команда ДП «Миколаївській Аварійно-відновлюоблавтодор» вальна команда КП «ЕЛУ автодоріг» Аварійно-відновлювальна команда МКП «Миколаївводоканал» Аварійно-відновлювальна команда ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» Аварійно-відновлювальна команда Залізничний вузол «Миколаїв» Відбудований поїзд Одеської залізниці
22
159
70
84
428
109
4
103
10
11
98
19
23
951
458
3
52
11
6
134
54
5
73
7
1
26
1
Пожежний поїзд Комунальна аварій-норятувальна служба Портова аварійнорятувальна служба
1 1
21 14
1 2
1
70
3
МФ ПАТ «Укртелеком»
19
Міськвиконком м.Очакова
20
Морський торговельний порт
21
Миколаївський річковий порт
Рятувальна команда
1
62
5
22
430
5
1
34
1
1
45
14
25
Райдержадміністрації
Аварійно-рятувальна команда (служба) Пошуково-рятувальна служба Спеціалізована зведена група Місцева пожежна команда
2
24
Спеціалізований морський порт «Октябрськ» КП Міжнародний аеропорт «Миколаїв» ДП «Укрхімтрансаміак»
15
112
22
23
Завдання, які виконуються
Проведення аварійновідновлювальних робіт на гідротехніч-них спорудах Відновлення систем зв’язку та телекомунікацій Відновлення електропостачання Відновлення газопостачання Відновлення теплопостачання Забезпечення руху на автошляхах Забезпечення руху на автошляхах Ліквідація аварій на водоканалізаційних мережах Ліквідація аварій на тепломережах Ліквідація наслідків аварій на залізнич-ному транспорті Проведення аварійнорятувальних робіт Проведення пошукових та аварійно-рятуваль-них робіт на воді Проведення аварійнорятуваль-них робіт на воді Проведення аварійнорятувальних робіт Проведення пошуковорятувальних робіт Ліквідація аварій на аміакопроводі Ліквідація пожеж
9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну безпеку. 132
Перелік екологічно небезпечних об’єктів, розташованих в Миколаївській області, які на цей час фактично справляють значний негативний вплив на довкілля наведено в таблиці 9.2.1. Таблиця 9.2.1. Перелік екологічно небезпечних об’єктів № з/п
Назва об’єкту
Вид діяльності
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15.
ВП «ЮУ АЕС» МКП «Миколаївводоканал» КП «Первомайський міський водоканал» ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» ПАТ «ЮГцемент» Снігурівський водоканал МУМА УДП «Укрхімтрансаміак» ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» ЗАТ «ВОЗКО» ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» ДП «Миколаївський морський торгівельний порт» ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» БГКП «Сирена» ВАТ «Миколаївнафтопродукт» (нафтосховище у Баштанському р-ні) ВАТ «Завод Фрегат» (полігон захоронення солей важких металів)
Виробництво електроенергії Комунальні послуги Комунальні послуги Виробництво глинозему Виробництво цементу Комунальні послуги Транспортування аміаку Машинобудування Легка промисловість Транспортні послуги Транспортні послуги Виробництво цукру Комунальні послуги Зберігання нафтопродуктів Оцинковка металевих виробів
9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія. На території Миколаївської області понад 20 років працює Южно-Українська атомна електростанція. На Южно-Українській АЕС багато уваги приділяється впровадженню сучасних технологій, що гарантують високий рівень безпеки для персоналу, населення та навколишнього природного середовища. ЮУ АЕС перша серед електростанцій України отримала постійну ліцензію Держатомрегулювання на експлуатацію енергоблоків. Атомна станція використовує ядерне паливо – яке є потенційним джерелом забруднення довкілля радіоактивними речовинами такими як тритій, цезій, стронцій, кобальт, хром, цинк. Система радіаційного контролю за діяльністю ПУ АЕС включає два види контролю: відомчий та позавідомчий. Контроль за радіаційним станом навколишнього природного середовища проводиться як на проммайданчику, так і в радіусі 30 км. навколо АЕС. За результатами нагляду середні значення гама-фону за період експлуатації атомної станції склали: на проммайданчику АЕС, у м. Южноукраїнськ (3 км. від АЕС), у смт. Арбузинка, у с. Коштово (15 км від АЕС), у с. Олександрівка (20 км від АЕС) та других населених пунктах 30 км зони від 13 до 16 мкР/годину. Всі вони відповідають середнім фоновим значенням, виміряним до пуску ЮУ АЕС. З червня 1994 року ставок-охолоджувач ЮУ АЕС працює в режимі “продувки”, тобто забору свіжої води з р. Південний Буг і викиду в неї солоної води. Контроль за вмістом радіонуклідів лабораторія зовнішньої дозиметрії здійснює в відповідності з “ Регламентом радіаційного контролю “ЮУ АЕС”, 133
“Регламентом продувки Ташлицького водосховища”, затвердженими та узгодженими з органами Держсаннагляду та Мінекоресурсів. Радіаційний контроль проводиться відповідно до “Регламенту радіаційного контролю в ВП «ЮУ АЕС ”. У зоні впливу Південноукраїнської АЕС вміст радіонуклідів цезію та стронцію за звітний період контролювався у воді рр. Синюха (зокрема питний водозабір м. Первомайськ), Південний Буг (зокрема питні водозабори мм. Южноукраїнськ та Вознесенськ, Інгул (зокрема, питний водозабір м. Н.Буг) та Інгулець. Активні концентрації цезію- 137 у воді зазначених річок коливались в межах 3,7-22,2 Бк/ м3, а стронцію-90 -11,1 -33,3 Бк/ м3, що значно нижче контрольних рівнів. Позавідомчий радіаційний контроль в 30 км. санітарно-захисній зоні атомної станції здійснює санітарна епідеміологічна служба області . На базі радіологічного відділу створено лабораторію індивідуального дозиметричного контролю. За 2011р. обстежено 1206 осіб, які проживають в зоні спостереження ЮУ АЕС. Дози зовнішнього опромінення населення становлять 0,8 – 1,0 мЗв на рік, що дорівнює природному радіаційному фону. Також, на підпорядкованій території знаходиться близько 70 підприємств, організацій та установ, що використовують різноманітні прилади, які оснащені джерелами іонізуючого випромінювання ( в тому числі рентгенівські пристрої), з них 46 організацій та підприємств Миколаївської області станом на 31.12.2011 вже отримали ліцензію на право використання джерел іонізуючого випромінювання ( з яких 13 – організацій використовують радіонуклідні ДІВ, інші використовують генеруючи ДІВ промислового та медичного призначення ). Серед підприємств Миколаївської області є лише одне, яке отримало дозвіл на ввезення на територію України ядерних матеріалів – це ДП «Спеціалізований морський порт « Октябрськ». Основна кількість підприємств знаходиться в м. Миколаєві та в Жовтневому і Первомайському районах області. Найбільшу кількість ДІВ використовує ТОВ „Миколаївський глиноземний завод. За звітний період радіаційних аварій, позаштатних ситуацій при використанні ДІВ, випадків виявлення ДІВ у незаконному обігу, втрати регулюючого контролю над ДІВ, виявлення радіаційно забрудненого металобрухту на підпорядкованій території не було. Радіаційне забруднення територій. На території Миколаївської області визначено 4 пункти постійного радіаційного контролю ( с.с. Колос Добра, Костянтинівка Арбузинського району, с.с. Веселий Роздол, Воронівка Вознесенського району). Лабораторні дослідження в цих пунктах проводяться з метою здійснення радіологічного моніторингу на території області та оцінки доз іонізуючого опромінення населення шляхом вибіркового радіаційного контролю. За 2011 рік в лабораторіях санепідслужби досліджено проб: - об’єктів довкілля - 160; - води (питна та відкритих водоймищ) - 42; - харчових продуктів - 748; - будівельних матеріалів - 172; - лікарських рослин – 8. Перевищення вимог ГН 6.6.1.1-130-2006 не реєструвалось. 134
За результатами проведених досліджень в цілому радіаційний стан в області можна характеризувати як задовільний. Таблиця 9.3.1.1. Інформація щодо забруднення території техногенними та техногенно-підсиленими джерелами природного походження № з/п
Назва одиниці адміністративно територіального устрою регіону
1.
Арбузинський р-н
2.
Баштанській р-н
3.
Березанський р-н
4.
Березнегуватський р-н
5.
Братський р-н
6.
Веселинівський р-н
7.
Вознесенський р-н
8. 9.
Врадіївський р-н Доманівський р-н
10. 11.
Єланецький р-н Жовтневий р-н
12.
Казанківський р-н
13.
Кривоозерський р-н
14.
Миколаївський р-н
15.
Новобузький р-н
16. 17 18.
Новоодеський р-н Очаківський р-н Первомайський р-н
19.
Снігурівський р-н
Питома активність забруднюючих радіонуклідів, Бк/кг Радіаційний фон на цезій-137 стронцій-90 радій торій калій території, (техноген(техноген(природний) (природний) (природний) мкЗв/год ний) ний) Миколаївська область – 1178,2 тис.чол. 0,12 (мін) 9,1 1,64 1,1 32,42 42,34 0,29 (серед) 19,62 4,49 19,19 45,11 563,7 0,17 (макс) 682,7 15,01 27,96 64,4 810,8 0,10 (мін) 0,6 0,99 13,92 30,86 505,7 0,14 (серед) 8,15 3,51 25,95 40,45 631,2 (макс) 23,9 5,11 38,3 105,9 759,2 0,115 (мін) 4,8 0,2 серед 7,6 1,25 24,2 41,53 576,1 макс 11,8 2,09 0,12 (мін) 1,28 1,1 12,54 30,76 479,5 серед 10,36 2,0 20,66 43,41 632,8 макс 20,61 3,53 34,24 64,94 898,7 0,125 (мін) 8,39 0,28 12,1 40,3 469 серед 14,12 2,71 17,96 47,24 584,4 макс 23,5 4,60 23,3 53,4 674 0,13 (мін) 7,49 0,8 6,62 9 405,8 серед 15,52 2,0 14,4 43,95 543,7 макс 32,2 4,0 26,3 53,74 676,7 0,16 (мін) 1,58 2,25 10,7 41,33 518,4 0,14 (серед) 5,85 3,68 15,83 43,4 547 0,16 (макс) 23,3 4,99 20,56 47,1 586,3 0,10 15,67 1,3 8,26 33,68 414,2 0,12 (мін) 2,05 0,64 10,3 9,42 261,3 0,20 (серед) 21,96 3,54 24,36 35,1 539,9 0,15 (макс) 155 17,68 58,3 73,45 826 0,12 10,47 2,99 24,6 41,1 603,2 0,12(мін) 5,84 1,44 13,99 17,2 482,1 серед 11,42 4,5 21,4 42,3 618,9 макс 17,59 5,1 41,3 58,5 778,4 0,2 (мін) 0,65 0,78 11,5 15,9 365,7 серед 7,99 2,34 23,5 39,6 611,9 макс 31,65 3,48 81,9 56,2 835,8 0,9 (мін) 14,8 0,8 14,5 40,4 480 серед 22,97 1,87 26,04 49,6 559 макс 55,2 3,36 35,4 60,1 602 0,3 (мін) 1,1 0,88 10,2 23,0 84,1 серед 10,34 2,02 23,8 38,1 550,1 макс 23,8 4,02 48,7 53,2 642,3 0,1 (мін) 7,29 8,71 34,2 355,6 серед 10,54 1,88 13,21 44,5 604,7 макс 14,06 21,46 51,7 763,8 0,9 15,2 1,67 18,3 34,5 540,6 0,2 10,1 1,35 20,8 44,1 596,2 0,2 (мін) 18,24 1,21 12,67 34,1 433,8 0,5 (серед) 22,1 5,69 19,67 38,8 496,3 0,6 (макс) 152,5 12,5 25,7 42,3 523 0,1 (мін) 5,98 6,78 36,2 461,2 серед 9,52 2,65 17,4 41,8 535,2 макс 12,65 24,04 52,9 576,4
* Інформація в надана з урахуванням населення міст обласного значення (Южноукраїнськ, Вознесенськ, Очаків, Первомайськ).
135
** Вимірювання проводились приладом СРП -68-01. *** Для районів з кількома радіологічними стаціонарами (розташованих навколо ЮУ АЕС, на територіях локального забруднення після аварії на ЧАЕС) наведені мінімальний, максимальний та середні рівні.
Радіоактивні відходи. На території Миколаївської області за інформацією Південної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки знаходиться близько 70 підприємств, організацій та установ, що використовують різноманітні прилади, які оснащені джерелами іонізуючого випромінювання ( в тому числі рентгенівські пристрої). Радіонуклідні ДІВ використовують 13 підприємств, організацій, з них безпосередньо промислових підприємств – 11, які використовують саме радіоізотопні ДІВ, як правило у складі різноманітних приладів технологічного контролю. Крім того, на обліку в Південній держінспекції знаходиться 50 медичних установ, що використовують ДІВ для рентгенівської і радіонуклідної діагностики та терапії. На даний час ліцензії на діяльність з використанням ДІВ з них отримало 25 медичних установ ( процес ліцензування продовжується). Серед медичних установ радіоізотопні ДІВ у гамма терапевтичних апаратах використовує Миколаївський обласний онкологічний диспансер, який є потенціальним виробником РАВ. На обліку в Південній державній інспекції з ядерної та радіаційної безпеки по Миколаївській області знаходиться 13 суб'єктів, які визнані такими, що надають звітність з утворення радіоактивних відходів ( далі –РАВ) та сплачують внески до фонду поводження з РАВ. За звітний період приватним підприємством “ ДДП” переведено в розряд відходів і здано на захоронення до спецкомбінатів УкрДО „Радон” відпрацьовані джерела іонізуючого випромінювання, які використовувались для гама дефектоскопії в кількості 2 од. та ДП “Суднобудівний завод ім. 61 комунара “ - 2 од. 10. ПРОМИСЛОВІСТЬ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 10.1. Структура та обсяги промислового виробництва. Економічний потенціал Миколаївської області є складовою частиною господарського комплексу України й характеризується потужною багатогалузевою промисловістю, розвиненим агропромисловим комплексом, розгалуженою транспортною мережею й розвиненим портовим господарством. Промисловий потенціал області сконцентрований головним чином у п’яти містах обласного підпорядкування, питома вага яких у загальнообласних обсягах промислової продукції досягає майже 95%. Провідною галуззю Миколаївщини є суднобудування. Самими більшими підприємствами цієї галузі є три суднобудівні підприємства: ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод»; ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара»; ВАТ «Вадан Ярдс Океан». Місто Миколаїв центр машинобудування, у тому числі суднобудування, кольорової металургії, харчової й легкої промисловості області. У ньому налічується понад 60 великих промислових підприємства, питома вага яких у загальнообласних обсягах становить понад 51%. Тут функціонують один річковий і три морські порти, оснащені сучасними портальними кранами й іншим устаткуванням. У м. Южноукраїнськ розташована атомна електростанція, яка дає понад 35% промислової продукції області. Промислова спеціалізація м. Первомайська 136
визначається виробництвом дизелів і дизель-генераторів, сільськогосподарського оснащення, цукру, молочних консервів і швейних виробів. Місто Вознесенськ спеціалізується на виробництві шкірсировини, взуття, харчової й швейної продукції, м. Очаків рибних консервів. За даними Головного управління статистики, підприємствами області реалізовано промислової продукції на 20,6 млрд. грн. (у 2010 році – на 18,6 млрд. грн., 2009 році – на 16,9 млрд. грн.). В області сформована достатньо стабільна структура промислового виробництва, яка базується на виробництві харчових продуктів і напоїв (25,8 % у загальному обсязі реалізованої продукції промисловості у 2011 році), виробництві та розподіленні електроенергії, газу, тепла та води (27,6%), у машинобудуванні(19,6%), та металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів (16,4%). Сумарна частка продукції зазначених видів діяльності становила понад 90%. Таблиця 10.1.1 Структура обсягу реалізованої продукції за видами діяльності за 2009-2011 роки. Промисловість Добувна промисловість Переробна промисловість у тому числі виробництво харчових продуктів та напоїв легка промисловість оброблення деревини та виробництво з деревини, крім меблі целюлозне-паперове виробництво хімічна та нафтохімічна промисловість виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції металургійне виробництво готових металевих виробів машинобудування Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води
2009 100 0,7 76,1
(відсотків до загального обсягу) 2010 2011 100 100 0,7 0,5 74,1 71,9
25,8 2,6 0,5 0,3 0,9 2,9 18,3 23,8 23,2
31,8 3,3 0,3 0,3 0,9 2,9 16,0 18,2 25,2
28,5 2,0 0,0 0,4 1, 3,4 16,4 19,6 27,6
Миколаївські підприємства у 2011 році забезпечили понад 50% загальнодержавного обсягу реалізованої продукції таких видів діяльності як виробництво двигунів та турбін, 27,3% - виробництво кольорових металів, 20,6% будування та ремонт суден, 14,4% - виробництво шкіри та виробів з неї, 3,5% виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, 3,2% - виробництво та розподілення електроенергії. У минулому році у промисловості спостерігалось сповільнення темпу приросту виробництва проти попереднього року – до 4,1%, тоді як у 2010 році приріст складав 10,3%. Найбільшого зростання обсягу продукції досягнуто у целюлозно-паперовому виробництві і видавничій діяльності – у 2,9 раза, тоді як у 2010 році у галузі фіксувався спад – на 28,5%. Позитивні зрушення відбулись завдяки активній діяльності підприємства ТОВ «Юг картон», яким у ІІ кварталі2011 року розпочато випуск гофротартону та коробок з нього. У виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції спостерігалось незначне сповільнення приросту з 15,8% у 2010 році до 14,6% у 2011 році. У натуральному виразі проти 2010 року нарощено виробництво гофрованих листів, шиферу та аналогічних виробів з азбестобетону – на 6,8%, елементів конструкції збірних для будівництва з цементу, бетону чи штучного каменю – на 7%, блоків з цегли з цементу, штучного каменю чи бетону для будівництва – на 137
13,6%, цементу – на 19,5%, багатошарових ізолюючих виробів зі скла – на 19,7%, керамічної не вогнетривкої будівельної цегли – на 61,2%. Поряд з тим знизився випуск вапна – на 28,8% та готових для використання бетонних сумішей – на 3,1%. Машинобудівним комплексом області у 2011 році сформовано 19,6% загальнообласного обсягу реалізованої промислової продукції. У структурі реалізації продукції машинобудування рибництву машин та устаткування належить найвагоміша частка (84,7%), у т.ч. виробництву двигунів та турбін – 56% та виробництву машин та устаткування для сільського та лісового господарства = 17,7%. питома вага продукції з виробництва транспортних засобів та устаткування склала 10,6% (у т.ч. з будування та ремонту суден – 6,7%). Частка продукції з виробництва електричного, електронного та оптичного устаткування незначна – 4,7%. У минулому році у машинобудуванні продовжувалось нарощення обсягу продукції, і величина приросту склала 13,8% проти попереднього року (у 2010 році – 11,5%). Одним з базових видів промислової діяльності області є металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів. У 2001 році обсяг реалізованої продукції склав 16.4% від загального обсягу реалізованої промислової продукції. У 2011 році обсяг металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів у порівнянні з попереднім роком збільшився на 5,1% (у 2010 році – на 3,6%). Зокрема, у металургійному виробництві одержано приросту продукції на 4,7% (у 2010 році – на 3,2%), завдяки стабільному випуску глинозему найпотужнішим підприємством області ТОВ «Миколаївській глиноземний завод». У виробництві готових неметалевих виробів одержано приросту на 9,9% (у 2010 році – на 10,1%). За підсумками минулого року зростання продукції досягнуто у хімічній і нафтохімічній промисловості – на 4,1%. У 2010 році у галузі був зафіксований найбільший приріст у області – на 37,6%. У добувній промисловості спостерігалось сповільнення темпу приросту виробництва проти попереднього року – з 21,1% у 2010 році до 3% у 2011 році. У 2011 році більш ніж у попередньому році вироблено (видобуто) шлаків для будівництва – на 7,8%, вапняку – на 21,4%, інших глин – на 35,9%. Водночас, видобуток граніту скоротився на 24,1%, природних пісків на 19,9%, гальки, гравію, щебеню і каменю дробленого – на 1,8%. Ще один з визначальних базових видів діяльності, від результатів роботи якої залежить розвиток промислового виробництва області – виробництво та розподілення електроенергії. У 2011 році питома вага продукції з виробництва та розподілення електроенергії у загальнообласному обсязі реалізованої промислової продукції склала 27,6%. Обсяги продукції у галузі у 2011 році відносно попереднього року збільшилися на 2,1% (у 2010 році одержано приріст – на 7,2%). У минулому році всіма типами електростанцій вироблено 18007,5 млн.кВТ/год електроенергії, що на 2,3% (на 428,2 млн.кВТ/год) менше ніж у 2010 році, за рахунок скорочення випуску електроенергії атомною електростанцією. Водночас, гідравлічними електростанціями випущено електроенергії більше на 2,4%, тепловими – на 3,3%. Проведений аналіз результатів діяльності промислового комплексу свідчить, що у минулому році у промисловості області спостерігалось сповільнення темпу приросту виробництва на 10,3% у 23010 році і до 4,2% у 2011 році. Разом з тим, 138
незважаючи на дворічний приріст продукції майже у всіх галузях, компенсувати спад виробництва у 2009 році на 14,5% не вдалося, і у 2011 році відставання від рівня виробництва докризового 2008 року складало 1,7%. На фоні нарощення обсягу продукції, в окремих видах діяльності виробнича активність так і не була відновлена. 10.2. Вплив на довкілля. 10.2.1. Гірничодобувна промисловість. Добувна промисловість Миколаївської області в загальнообласній структурі виробництва має невеликі показники, але наявність природно-сировинної бази для виробництва будівних матеріалів сприяє інвестиційній привабливості галузі. На території області є можливість ефективної розробки родовищ граніту, будівельного і облицювального каменю, сировини для виготовлення цегли та черепиці, інших будівельних матеріалів. Розвиток будівництва, будівельної індустрії та загальна позитивна економічна динаміка, що прогнозується на перспективу, зумовлюють стійку тенденцію до зростання видобутку основних видів будівельної мінеральної сировини. Найбільш динамічним очікується зростання видобутку щебеневої продукції, будівельного каменю, сировини для стінової кераміки. Добувна промисловість Миколаївської області представлена наступними підприємствами: ВАТ «Микитівський гранітний кар’єр», ВАТ «Первомайський кар’єр «Граніт», Первомайський гранітно-щебеневий кар’єр, ТОВ «Прибузький гранітний кар’єр», ТОВ «Софія-Граніт», ДП Арбузинська виправна колонія №83, ДП Казанківська виправна колонія №93. Гірничодобувна промисловість завдає шкоди рельєфу, земельним ресурсам, ґрунтовим водам. На стан довкілля впливає також пилове забруднення в результаті розробки кар’єрів будівельних матеріалів. Під час розробки родовищ корисних копалин, особливо відкритим способом, неминуче руйнується поверхня землі. Природний ґрунтовий покрив змінюється або навіть знищується. Знищується природна і культурна рослинність, безплідні пустирі змінюють ліси і поля, знижується дебіт наземних та підземних вод і в цілому погіршується водний режим територій. Незакріплені рослинністю і висушені площі, що складені глибинними розпушеними в процесі розкривних робіт породами, стають вогнищами водної та вітрової ерозії. 10.2.2. Металургійна промисловість. Металургійна промисловість в Миколаївській області представлена підприємством кольорової металургії - ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» яке відіграє важливу роль у Об’єднаної Компанії РУСАЛ яка спеціалізується на виробництві алюмінію. ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» займається випуском металургійного глинозему біля 1,5 млн. тонн на рік та товарного гідрату алюмінію. Сировиною для виробництва глинозему є боксити, переробка яких здійснюється гідрохімічним способом по методу Баєра. По питомим нормам витрати паливо-енергетичних ресурсів на виробництво глинозему завод займає провідні позиції у світі серед глиноземних підприємств. У 2010 році на підприємстві поновлена програма реконструкції заводу по збільшенню потужності до 1,7 млн.тонн, що є значним інвестиційним проектом в 139
регіоні. На цей час на модернізацію підприємства Компанією РУСАЛ інвестовано більше 330 млн. доларів, у тому числі у 2010 році біля 6 млн. доларів. При збільшені випуску товарної продукції на підприємстві зменшуються затрати води на виробничі потреби. На господарсько – питні потреби використовується вода з артезіанських свердловин в межах ліміту згідно дозволу на спецводокористування. Відповідно до моніторингу ґрунтових вод та вод ДніпроБугского лиману наявність забруднюючих речовин відповідає нормативам. ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» утворюється найбільша кількість відходів ІУ класу області. За 2011 рік підприємством утворено 1810,9 тис.тонн червоного шламу, з яких реалізовано споживачам 174,7тис.тонн. Станом на 01.01.12 на шламосховищах накопичено 32411,12тис. тонн червоного шламу, або 76% від накопичених відходів ІУ класу. ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» є одним із найбільших забруднювачів атмосферного повітря в області. Протягом 2011 року підприємством викинуто в атмосферу 2434,9 тонн забруднюючих речовин. Підприємством розроблено Програму комплексних заходів по пилопригніченню при експлуатації шламосховища №1 та №2 ТОВ «МГЗ» яка погоджена з відповідними контролюючими обласними організаціями. Програмою передбачено ряд заходів загальною вартістю 32,5 млн. гривен, які мінімізують пилоутворення. 2011 року нв виконання цих заходів освоєно 29355,44 тис. грн. власних коштів підприємства. Для недопущення випадків пиління на шламосховищі №1 забезпечено постійний контроль вологості поверхневого шару шламу та утримання його на достатньому рівні з врахуванням погодних умов. Постійний моніторинг вологості поверхневого шару шламу ведеться і на шламосховищі №2. Моніторинг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється атестованою лабораторією охорони праці и екології підприємства. Відповідно до моніторингу перевищень ПДК на межі санітарної зони потягом квітня-грудня 2011 року не зафіксовано. Підприємством укладено договір з Інститутом гігієни и медицинської екології ім. О.М. Марзєєва. Спеціалісти інституту проведуть додаткову експертизу впливу шламосховищ на здоров’я людей та середовища їх існування. 10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість. Вплив підприємств хімічного та нафтохімічного комплексу на стан навколишнього природного середовища характеризується викидами в атмосферу вуглеводнів, сірчаної кислоти, сірковуглецю, ртуті, фтористих та інших шкідливих сполук. В Миколаївській області відсутні підприємства хімічної, нафтохімічної, вугільної промисловості, тому Миколаївщина не увійшла до переліку регіонів з високим забрудненням атмосфери. Хімічні та нафтохімічні підприємства розміщуються в основному в районах видобутку корисних копалин: кам’яне і буре вугілля, нафта і природний газ, кам’яна і калійна солі, фосфорити, сірка. Хімічна небезпека області обумовлюється 42 хімічно небезпечними об’єктами (ХНО), які у своїй виробничій діяльності використовують хімічно небезпечні речовини (ХНР): 84,0 т хлору, 999,0 т аміаку та 2,0 т інших небезпечних речовин. 140
Також територією проходить траса аміакопроводу «Тольятті-Одеса» протяжністю 166 км, де одночасно може знаходитися до 9120,0 тонн аміаку. 10.2.4. Харчова промисловість. Виробництво харчових продуктів і напоїв – це одна з найбільш впливових галузей промисловості області. Питома вага продукції галузі є найбільшою у загальнообласному обсязі реалізованої продукції промисловості. Так, у 2011 році ( за даними короткострокового спостереження) обсяг реалізованих харчових продуктів і напоїв склав 5,9 млрд. грн. або 28,5 % ( у 2010 році – 31,8%). Традиційно основну частку в обсязі реалізованої продукції у 2011 році (понад 85%) складали продукція з перероблення та консервування овочів та фруктів – 30,7 % (1,8 млдр. Грн.), виробництва напоїв -30,3% ( 1,8 млрд.грн) та молочних продуктів і морозива -24,2 % (1,4 млрд. грн.). Питома вага галузі в обсязі реалізованої продукції з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів України у 2011 році становила 3,5%. У виробництві харчових продуктів і напоїв у 2011 році у порівнянні з попереднім роком відбулося зменшення обсягів продукції – на 1,5 % , на відміну від 2010 року, коли активна діяльність підприємств сприяла одержанню приросту – на 14,4 %. В цілому у харчовій промисловості України спостерігалась аналогічна ситуація: у 2011 році скорочення обсягу продукції склало 0,6 % після його приросту на 3,2 % у 2010 році. У 2011 році за величиною індексу продукції у галузі Миколаївська область поділила 18-19 місце разом з Івано-франківською областю серед регіонів України. У 2011 році поглибилось падіння обсягу виробництва м’яса та м’ясних продуктів – до 33% ( у 2010 році падіння складало 22,6%). Не досягнуто рівня виробництва попереднього року у переробленні та консервуванні овочів та фруктів – на 6,8 % ( у 2010 році – на 1,6%), що головим чином зумовлено зниженням виробництва сокової продукції на ТОВ «Сандора». Менше ніж у 2010 році випущено купажованих соків – на 13,7% та виробництво овочів, фруктів, горіхів і грибів, консервованих з додаванням оцту – на 10,6%, натуральних консервованих овочів – на 54,3 %. Збільшили випуск цієї продукції фермерські господарства «Органік Сістемс» та «Владам». Продовжується падіння виробництва у борошномельно - круп’яній промисловості : за результатми 2011 року його величина склала 4% проти попереднього року ( у 2011 році -12,9%). Це зумовлено зменшенням впуску житнього борошна – на 68% та пшеничного – на 2,5%. Основними виробниками продукції АТ «За сільське хлібоприймальне підприємство» та ТОВ «Миколаївзернопродукт- Грейгово ( їм належить 17% загальнообласного обсягу виробництва борошна у 2011 році) зменшено його випуск на 36,4 %. Водночас, найбільшим виробником борошна ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», яким у минулому році вироблено 59% загальнообласного обсягу даної продукції, збільшено випуск на 12,2%. Разом з тим, відмічено нарощування виробництва круп – на 7,8 %. У натуральному виразі більше ніж у 2010 році вироблено круп з пшениці – на 9,1 %, кукурудзяних круп – на 8,06%, перлових – на 36,6%, пшоняних – на 32,3 % та лущеного полірованого гороху – на 3,1%. 141
У минулому році скоротився обсяг виробництва напоїв- на 3,7 % ( у 2010 році приріст у цій галузі складав 18,9%), зокрема, за рахунок зниження випуску виноградних вин ВАТ «Коблево». Водночас, збільшилось виробництво безалкогольних напоїв – на 4,3%, натуральних мінеральних негазованих вод – на 10,7 %. Крім того, зросло виробництво пива та кон’яку. У виробництві інших харчових продуктів випущено продукції на 58,3 % менше ніж у попередньому році ( у 2010 році спостерігалося зростання у 2 рази). Такий значний спад зумовлений припиненням у минулому році виробництва цукру ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані». Водночас, у виробництві хліба та хлібобулочних виробів обсяг продукції збільшено на 1,3 % ( у 2010 році спостерігався спад на 5,7%)- основними виробниками продукції ТДВ «Вознесенський хлвбзавод», ТОВ «Коровай –Н», ТОВ «тернавський хлібзавод» та КП «Жовтневий хліб» збільшено його випуск – у 2,9 рази. Проте, ТОВ «Миколаївхліб» у Минулому році вироблено 57 % загальнообласного обсягу даної продукції, її випуск знижено – на 4,4 %. У натуральному виразі зросло виробництво хлібобулочних виробів – на 1,4 %, пирогів, пиріжків, пончиків – на 19%, тортів – на 21,3 %, тістечок – на 21,8%. Зменшено тільки випуск здобних виробів – на 10,9%. Серед інших харчових продуктів зросло виробництво макаронних виробів з начинкою (пельменів, вареників, тощо) – на 8,4%, пряників та аналогічних виробів – на 16,8 %, спредів – на 20,8 %, виробів кондитерських з цукру, включаючи білий шоколад, без вмісту какао – у 3,2 рази. Водночас, знизився випуск макаронних виробів без начинки на 22,3%, майонезу – на 10,2%, солодкого печива та вафель – на 8,2%, молоковмісних продуктів – на 4,2%, готової гірчиці – на 2,7 %, кетчупу та томатних соусів – на 1,7 %, шоколадних цукерок – на 1,4%. У виробництві молочних продуктів і морозива одержано приросту на 0,3 ( у 2010 році спостерігався спад на 3,7%). У 2011 році більше випущено свіжого неферментованого та кисломолочного сру – на 1,5%, сичужних сирів – на 2,5%, вершкового масла – на 4,1%, рідкого обробленого молока – на 8,9%, кисломолочних продуктів – на 13,5 %. Однак, відмічено скорочення випуску згущеного молока і вершків – на 24,6 %, морозива –на 16,3%, сухих молока та вершків – на 10,2 %, плавленого сиру – на 6,8%. Продовжувалось нарощення обсягу продукції увиробництві олії та тваринних жирів, який зріс у 2,2 рази проти попереднього року ( у 2010 році – на 20,4%). Випуск нерафінованої соняшникової олії збільшився у 2,2 рази проти 2010 року, що зумовлено активною діяльністю потужного виробника галузі – ТОВ «Бандурський олійно – екстракційний завод». Збільшився обсяг виробництва рибної продукції – на 14,5 % ( у 2010 році – на 4,8%), за рахунок нарощення виробництва солоної риби ( крім оселедців) – на 27,5 %, солоних оселедці – на 43,9%, копченої риби, включаючи філе – на 61,9%, в’яленої та сушеної риби – у 2,7 рази. Водночас, менше ніж у 2010 році випущено приготовленої риби та консервів з риби в оцті, олії, маринаді, томаті – на 19,2 %. У минулому році зріс обсяг виробництва готових кормів для тварин – на 0,7 % 9 у 2010 році – на 18%). Переважна більшість відходів, що утворюються на підприємствах харчової промисловості відносяться до ІУ класу небезпеки. Частина відходів, таких як злаки хлібні некондиційні, дробина пивна, шлам кізельгуру, залишки овочів та фруктів, 142
відходи від переробки молока, меляса, жом та інші передаються підприємствами різним споживачам на корм тваринам, або розміщуються на полях, як добрива. Інша частина відходів, таких як відходи промивних вод, відходи молокопереробних заводів накопичуються на полях фільтрації, біоставках, які займають великі площі, або скидаються в каналізаційні мережі. Проблема утилізації відходів молокопереробних заводів, зокрема молочної сироватки не була вирішена до 2005 року. Щорічно в області, на діючих підприємствах, утворювалося близько 127 тис. т молочної сироватки З метою створення на місцях потужностей з переробки та утилізації відходів спільним українсько - бельгійським підприємством з іноземними інвестиціями „Євролакт” у 2005 році на території ВАТ „Вознесенський сиркомбінат” (м Вознесенськ) встановлена установка з переробки підсирної сичужної та кислотної сироватки, потужністю з переробки -500 т/добу. Основні продукти переробки: молочний цукор, білковий концентрат, молочні концентровані кислоти. За 2011 рік перероблено 35,65 тис. т сироватки Також, на підприємствах харчової промисловості утворюються відходи тари і упаковки, які передаються спеціалізованим підприємствам. Власних потужностей з їх переробки підприємства регіону не мають. 10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва. Сьогодні під екологізацією розуміють процес поступового і послідовного впровадження систем технологічних, управлінських та інших рішень, які дозволяють підвищувати ефективність використання природних ресурсів і умов поряд з покращенням або хоча б збереженням якості природного середовища. В соціально-економічному плані екологізація повинна спиратися на перехід до природозберігаючих методів господарювання, а в технічному – на екологізацію технологій виробництва і природокористування. Основні напрямки екологізації виробництва: - розробка ефективних засобів очищення промислових, комунальних стічних вод і промислових та транспортних викидів в атмосферу; - зменшення або повна ліквідація шкідливих відходів, що забруднюють довкілля; - утилізація, тобто повторне використання відходів; - збалансування темпів експлуатації екосистеми природокористування з інтенсивністю самовідтворення цих екосистем; - екологічна стандартизація і сертифікація технологій, техніки і продукції; - економія енергії, зміна її джерел на екологічно “чисті”, ресурсозбереження. 11. CІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 11.1. Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві. Сільськогосподарський сектор, структуру якого формують галузі рослинництва й тваринництва, є головною складовою агропромислового комплексу - одного з найбільших і найважливіших секторів економіки України. У прямій залежності від його функціонального стану, особливо сільського господарства, 143
знаходиться розвиток економіки, продовольча безпека та незалежність держави, стан внутрішнього й зовнішнього ринків, а отже і рівень життя населення. Водночас, аграрний сектор виробництва завжди був одним із найбільш ризикових видів бізнесу. Зумовлено це кількома причинами: високою залежністю від малопередбачуваних змін природнокліматичних умов (сільгоспвиробник ніколи напевно не знає, чи буде економічно ефективним наступний рік); нестабільною кон'юнктурою ринків сільськогосподарської сировини; відносно довшим періодом окупності інвестицій; низькою ліквідністю активів сільськогосподарських підприємств. Миколаївщина має значні можливості для розвитку сільськогосподарської галузі, перетворення її у високоефективний, експортноспроможний сектор економіки. Це і сприятливі природнокліматичні умови, родючі землі, трудові ресурси та давні хліборобські традиції. Область вважається одним із регіонів інтенсивного землеробства в Україні та має значні земельні ресурси. Загальна площа сільськогосподарських угідь перевищує 2 млн.га (займає близько 5% площ України), з яких 1,7 млн.га становить рілля. Слід зазначити, що останніми роками відбувається скорочення площ сільськогосподарських угідь (2008,6 тис.га у 2011р. проти 2010,8 тис.га у 2005р.) і це свідчення того, що певна частина цих угідь переводиться в несільськогосподарські землі для потреб промислової та соціально- побутової інфраструктури. Земельний фонд Миколаївщини характеризується високим ступенем освоєння. Сільськогосподарські угіддя займають близько 82% загальної земельної площі. Характерною особливістю структури сільгоспугідь є значна питома вага орних земель (більше 84%). Решта площ використовується під багаторічні насадження (1,8%), сінокоси (0,2%), пасовища (13,3%), перелоги (0,2%). Найбільш розорані сільськогосподарські угіддя в Арбузинському районі (91%), найменш - у Врадіївському (74,6% У 2011 р. в регіоні було вирощено 4,6% загальнодержавного обсягу виробництва зернових культур (у 2010р. - 5,6%); 7,3% - насіння соняшнику (8,7); 6,1% - ріпаку (8,2%), 4,9% - овочів (4,3%); 2,3% - плодів та ягід (2,2%); 1,6% - м'яса у живій вазі (стільки ж); 3,3% - молока (3,2); 3,3% - яєць (3,4%); 2,5% - вовни (2,4%). У розрахунку на одну особу населення виробництво зернових культур перевищило відповідний загальнодержавний показник у 1,8 раза, насіння соняшнику - у 2,8 раза, овочів - у 1,9 раза, молока та яєць - на 27,6% по кожному з видів продукції. Натомість нижчим цей показник був по картоплі - на 65,7%, плодах та ягодах - на 9,8%, м'ясу (у живій вазі) - на 36,4% Таблиця 11.1.1. Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції на одну особу населення(кг) Роки
2005 2006 2007 2008 2009 2010
Зернові культури Соняшник Картопля
1440 1605 531 1989 2067 1855
349 411 215 431 464 494
Овочі
Плоди та ягоди
Миколаївська область 174 218 170 244 87 126 150 229 141 280 144 298
30 17 19 31 24 32
М'ясо (у за- Молоко бійній вазі)
23 23 27 24 21 24
353 340 314 307 308 307
Яйця від птиці всіх видів, штук
256 269 279 322 397 483
144
2011
2226
535
182
2008 2009 2010 2011
1152 999 856 1242
141 138 148 190
423 427 408 531
407 Довідково: Україна 172 181 177 215
37
42 *
310
523
33 35 38 41
41 42 45 66*
254 252 245 243
323 345 372 409
* У живій вазі
1.2. Вплив на довкілля. 11.2.1. Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі та під багаторічні насадження. Застосування добрив - один із визначальних елементів у системі заходів по нарощуванню обсягів і підвищенню ефективності виробництва продукції рослинницької галузі. Останніми роками в області відслідковується позитивна динаміка збільшення кількості застосованих добрив. Під урожай 2011р. сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) внесено 474,4 тис.ц мінеральних добрив, що на 18,3% перевищує рівень 2010р. та в 2,8 раза - 2005р. Це найвищий показник за останнє десятиріччя. У розрахунку на 1 га всієї посівної площі застосовано 49 кг добрив проти 41 кг у 2010р. та 18 кг - у 2005р. Кількість внесених мінеральних добрив під посіви сільськогосподарських культур у порівнянні з 2010р. збільшилася в господарствах 15 районів області. Найбільше зростання відмічалося в аграрних підприємствах Миколаївського (у 1,9 раза), Новобузького та Жовтневого (у 1,6 раза по кожному) районів. Найбільша кількість цього виду добрив, застосованих на І га посівної площі, відмічалася в аграрних підприємствах Вознесенського (61 кг), Снігурівського (60 кг) та Березанського (59 кг) районів.
75,8
15,6
8,6
2011
76,4
16,1
7,5
2010
Азотні
Фосфорні
Калійні
Мал. 11.2.1.1. Структура внесення мінеральних добрив за видами, %
145
Таблиця 11.2.1.1. Динаміка застосування добрив сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) 2008 2009 2010 2011
2011 у % до 2010
Мінеральні добрива (у поживних 170,0 212,0 264,0 281,8 306,2 401,0 474,4 речовинах), тис.ц
118,3
Внесено мінеральних добрив на 1 га посівної площі, кг
119,5
2005 2006 2007
Органічні добрива, тис.т
18
22
29
28
31
41
49
117,0 115,9 102,8 92,0 114,8 188.8 102,2
Внесено органіки на 1 га посівної площі, т
0,1
0,1
0,1
0,1
0,1
0,2
0,1
54,1 50,0
Під урожай 2011р. кількість внесених добрив на кожний гектар посівів зернових культур (без кукурудзи) збільшилася порівняно з 2010р. на 17% і становила 55 кг поживних речовин, кукурудзи на зерно - на 4,7% (45 кг), технічних культур - на 23,5% (42 кг), овочів - на 5,3% (160 кг), кормових культур - на третину (8 кг). Натомість на І га посівної площі картоплі та продовольчих баштанних культур міндобрив застосовано відповідно по 104 кг та 7 кг, що на 20% та 12,5% менше ніж у попередньому році. Необхідною умовою підвищення родючості ґрунту й ефективності сільськогосподарського виробництва є зважена концепція раціонального застосування мінеральних та органічних добрив. Під урожай 2011р. було внесено 102,2 тис.т органічних добрив, на 45,9% менше ніж у попередньому році. Зменшилась також кількість районів, в господарствах яких застосовувалися органічні добрива. Якщо у 2010р. їх було 13 то у минулому тільки 10. Серед районів області найзначніше зниження показника зафіксовано в сільгосппідприємствах Новоодеського (на 81,5%) та Миколаївського (на 64,1%) районів. В аграрних підприємствах Очаківського району на 1 гектар посівної площі внесено найбільшу кількість органічних добрив (0,7 т). У структурі застосованих мінеральних добрив за останні роки суттєвих змін не відбулося. Найбільшу питому вагу займають азотні добрива - 75,8% (на 3,3 в.п. менше ніж у 2005р.), 15,6% - фосфорні (на 1,4 в.п. більше), 8,6% - калійні (на 1,9 в.п. більше). 11.2.2. Використання пестицидів. Сільгоспвиробниками Миколаївської області у 2011 році було використано 1278,9 т засобів захисту рослин проти 1145,8 т у 2010 році (на 10,4% більше), площі на яких застосовувалися засоби захисту рослин зменшилися на 3%. Таблиця 11.2.2.1 Застосування засобів захисту рослин Витрати засобів захисту рослин, т Площа, на якій застосовувалися засоби захисту рослин, тис.га
2000 рік 976,2
2006 рік 830,6
2007 рік 946,3
2008 рік 986,4
2009 рік 1221,7
2010 рік 1145,8
2011 рік 1278,9
522,4
1172,6
1329,1
1595,9
2097,7
2089,0
2023,8
146
Кількість внесених пестицидів на 1 га, кг
0,5
0,7
0,7
0,6
0,6
0,6
0,6
11.2.3 Екологічні аспекти зрошення та осушення земель Степ України — це унікальний регіон, який спроможний вирішувати головну проблему сьогодення — забезпечувати населення високоякісною продукцією, а переробну промисловість — повноцінною сировиною. Проте основною перешкодою для щорічного отримання високих урожаїв є посушливий клімат, який характеризується недостатньою кількість опадів. Зменшення негативного впливу посухи на продуктивні процеси рослин, оптимізація умов вирощування культур у посушливих регіонах досягається за рахунок зрошення. В Миколаївській області 190,32 тис. га зрошувальних угідь, з них зрошення здійснюється за допомогою: - державних систем – 157,87 тис. га; - мале зрошення – 32,46 тис. га Державне управління в системі зрошення покладено на Держагентство з водних ресурсів України, на балансі територіальних підрозділів якого знаходяться державні системи зрошення. Миколаївське обласне управління водних ресурсів, за рахунок роботи районних та міжрайонних структурних підрозділів здійснює експлуатацію дев’ятнадцяти зрошувальних систем, що використовують у якості джерел водозабору води з р. Південний Буг, р. Інгул та р. Інгулець. Найбільш потужна зрошувальна мережа (Інгулецька і Явкінська зрошувальні системи) експлуатується Управлінням каналів Інгулецької зрошувальної системи. Продуктивність водозабірних споруд - 62,4 м3/с. Водозабір здійснюється з р. Інгулець якість якої, через регулярні аварійні скиди високомінералізованих шахтних вод Кривбасу, значно погіршується (зростає мінералізація), що у свою чергу ускладнює зрошувальні умови. Згідно з дозволом на спецводокористування від 14.04.11 № УКР 3297 А/НИК, Управлінням каналів Інгулецької зрошувальної системи здійснює водоподачу для зрошення загальної площі – 54,8 тис. га, при ліміті водозабору 385,2 млн. м3/рік. З зазначеного ліміту, обсяг водопостачання в межах Миколаївської області складає не більше 98,9 млн. м3/рік. Загальний перелік зрошувальних систем, які експлуатуються на території області наведено у табл. 11.2.3.1 Таблиця 11.2.3.1 Зведені відомості щодо зрошувальних систем Миколаївської області № п/п 1 1 2 3 4 в т. ч.
5
Найменування зрошувальних систем 2 Інгулецька Явкінська Спаська Південно-Бузька Кам’янська Петрівська Катеринівська Інгульська
Зрошувальна площа, га
Водозабір у 2011 році, млн. м3
Джерело водозабору
3 42667 50294 10351 10267 6473 1674 2227 4978
4
5
36,365
р. Інгулець
9,554 2,651 1,224 0,106 0,194
р. Південний Буг Кам’янське водосховище Нечаянське водосховище Катеринівське водосховище р. Інгул
147
6 7 8
Костичевська Білоусівська Щербанівська
2071 7727 1319
1,131 1,021 -
9 10 11 12
Єланецька Вознесенська Олександрівська Водяно-Лоринська
576 1009 422 1215
0,865 -
13 14 15 16 17 18 19
Ястребинівська Новоодеська Новосафронівська Мічурінська Комінтернівська Кандибинська Вольнівська ВСЬОГО:
522 4421 847 3566 2948 1162 1129 157865
0,880 законсервована 0,460 50,470
р. Інгул р. Південний Буг Щербанівське водосховище Єланецьке водосховище р. Південний Буг р. Південний Буг Водяно-Лоринське водосховище р. Південний Буг р. Південний Буг Щербанівське водосховище р. Інгулець р. Інгулець р. Південний Буг р. Південний Буг
У 2011 році, в Миколаївській області було полито 21,8 тис. га, що у порівнянні з минулим роком більше на 1,01 тис. га (4,6%) та складає 11,46% від загальної площі зрошувальних угідь по області. З политих у 2011 році 21,8 тис. га доля краплинного зрошення складає – 27,6% (6,02 тис. га), що у порівнянні з 2010 роком більше на 3,0% (0,9 тис. га). За даним статистичної звітності за формою 2 – ТП (водгосп) у 2011 році, в області для потреб зрошення використано 33,28 млн. м 3, що у порівнянні з попереднім роком більше на 8,6 млн. м3 (на 25,8%). Моніторинг за гідрогеолого-меліоративним станом на зрошувальних та прилеглих до них землях в Миколаївській області здійснюється Снігурівською гідрогеолого – меліоративною партією, яка входить до складу Миколаївського обласного управління водних ресурсів. Комплексні дослідження і спостереження ведуться на загальній площі 264,7 тис. га (з яких: 190,3 тис. га – зрошувальні і 56,9 – прилеглі землі) у відповідності до «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошувальних та осушуваних земель», затвердженої наказом Держводгоспу України від 16.04.08 №108. Протягом 2011 року для визначення якості води джерел зрошення, на хімічний аналіз було відібрано 14 проб води в 14 точках спостереження. Проби води відбирались переважно біля головних насосних станцій. Визначення якості води проводилось на відповідність вимогам ДСТУ 2730-94 “Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії “. За результатами досліджень стан джерел зрошення протягом 2011 року був таким. В змішаних водах Інгулецького магістрального каналу (фактична площа зрошення 8,929 тис. га) хімічний склад був переважно хлоридно-сульфатний, магнієво-натрієвий з загальною мінералізацією 1,8 г/дм3, водневий показник рН = 7,27. Вміст хлоридів 10,2 мг-екв/дм3 (362 мг/дм3). Співвідношення частин дніпровської води, яка подається в верхоріччі Інгульця для промивки та власне інгулецької води, нерегулярне. Вміст токсичних солей в змішаних водах Інгулецького магканалу, в середньому за поливний період становив 12 мг-екв/дм3, з відхиленням до 6 3 мг-екв/дм як в один, так і в інший бік, тобто склад визначається співвідношенням частки участі двох зустрічних потоків - ріки та “антиріки”. Води р. Південний Буг (фактична площа зрошення 4,481 тис. га) характеризувались, як хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатні магнієво-натрієві із 148
загальною мінералізацією 0,5-0,7 г/дм3. Водневий показник рН-7,15 – 7,35. Згідно з даними спостережень - хімічний склад та загальна мінералізація стабільні. В р. Інгул ( фактична площа зрошення 1,312 тис. га) вода визначалась як хлоридно-сульфатна магнієво–натрієва із загальною мінералізацією 1,5 г/дм3. Водневий показник рН-7,06 –7,72. В порівнянні з даними минулих років зафіксовані зміни незначні. В періоди паводків мінералізація зменшувалась, в посушливі періоди – збільшувалась до 1,9 г/дм3. Хімічний склад при цьому змінювався несуттєво. В водосховищах, які задіяні у системі зрошення ( фактична площа зрошення 7,083 тис.га ) загальна мінералізація переважно дорівнювала 2 – 2,9 г/дм3 при рН 6,75 – 7,9. В порівнянні з відповідним періодом минулого року спостерігались незначні зміни в бік погіршення показників поливної води за рахунок "упарювання" в посушливих умовах. За критеріями оцінки, якість води в джерелах зрошення області відноситься до обмежено придатної за небезпекою вторинного засолення та осолонцювання ґрунту, а також негативного впливу на рослини. Розподіл зрошуваних площ (21805 га) відповідно до якості поливної води наступний: - по небезпеці вторинного засолення ґрунтів –17084 га (78,3 % від загальної площі угідь , що зрошувались протягом 2011 року ); - по небезпеці підлуження – 240 га (1,1%); - токсичного впливу на рослини – 4481 га (20,6 %). По Бармашовському, Щербанівському водосховищам та р. Інгулець біля с. Ново-Кондакове розподіл площ не наводиться, тому що водозабору з них в поливний період не було. Таким чином, проведена оцінка якості зрошувальної води свідчить про те, що якість води в джерелах по більшості показників є обмежено придатною (по небезпеці вторинного засолення і підлуження ґрунтів), застосування її небезпечне внаслідок можливого опіку листя та коренів рослин через високий вміст загальної лужності, лужності від нормальних карбонатів і хлору. Вода обмежено придатна унаслідок високого вмісту Nа+ + К+ ( більше 40% від суми основ), що викликає осолонцювання ґрунтів і погіршення їх властивостей. Все вищезазначене у комплексі вимагає більш уважного ставлення до використання води при зрошенні сільського - господарських культур та проведення комплексу робіт із запобігання погіршення ґрунтової родючості. Заходи з осушення земель, враховуючи природні умови, на території області не застосовуються. 11.2.4. Тенденції в тваринництві. Тваринництво - невід'ємна споріднена з рослинництвом галузь. Воно покликане задовольнити потреби населення у м'ясомолочних продуктах, а також потреби легкої та інших галузей промисловості в багатьох видах сільськогосподарської сировини. Впродовж тривалого періоду розвиток галузі тваринництва відбувається в умовах занепаду матеріально-технічної бази, скорочення маточного поголів'я худоби, спаду виробництва м'яса, молока, інших видів продукції галузі та потребує негайного відродження. 149
Тваринництво області представлене такими основними галузями як скотарство, свинарство і птахівництво. Певною мірою розвинутими є бджільництво, вівчарство й кролівництво У 2011 році, за попередніми даними, виробництво тваринницької продукції забезпечило 26,8% всієї валової продукції сільського господарства, що на 3 в.п. менше від аналогічного показника в 2010р. та на 7,1 в.п. менше ніж у 2005р. Індекс обсягу виробництва продукції тваринництва порівняно з 2010р. склав 100,5%. В аграрних підприємствах та господарствах населення цей показник знаходився на такому ж рівні. Господарствами усіх категорій торік було вирощено 48,0 тис.т худоби та птиці (у живій вазі), що на 3,2% менше, ніж у попередньому році. Відношення обсягів вирощування худоби до її реалізації на забій дорівнювало 97,2% (108,3% - у 2010р.). У цілому по області було одержано 49,4 тис.т м'яса (у живій вазі), що на 7,6% більше, ніж у попередньому році та на 10,3% - ніж у 2005р. У структурі виробництва м'яса (у живій вазі) в минулому році в усіх категоріях господарств найбільша питома вага припадала на м'ясо великої рогатої худоби - 36,8% (43,8% у 2010р.); м'ясо свиней займало 32,2% (23,3%), птиці - 28,2% (29,6%), овець та кіз - 1,6% (2%), інші види м'яса - 1,2% (1,3%). Проти 2005р. скоротилася частка м'яса великої рогатої худоби (на 17 в.п.), інших видів м'яса (на 1,7 в.п.), натомість зросла питома вага виробництва м'яса птиці (на 9,4 в.п), свиней (на 9 в.п.), овець та кіз (на 0,3 в.п.) Усіма категоріями господарств за підсумками 2011 р. вироблено 365,9 тис.т молока, що на 0,5% більше рівня попереднього року, 617,0 млн. штук яєць (на 7,7%), 6205 т меду (на 6%). Разом з тим, на 6,9% скоротилося виробництво вовни і становило 95 т. Таблиця 11.2.4.1 Виробництво основних видів продукції тваринництва (усі категорії господарств) 2011 2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
у% до 2010
М'ясо всіх видів (у живій вазі), тис.т Молоко, тис.т Яйця. млн. штук Вовна, т Мед, т
44,8 432,3 313,7 64 4775
44,4 413,1 327,0 84 4778
50,7 379,2 336,7 83 4388
46,0 368,8 386.3 95 5986
39,9 367,7 473,9 120 7386
45,9 364,0 572,7 102 5856
49,4 365,9 617,0 95 6205
107,6 100,5 107,7 93,1 106,0
Останніми роками триває динаміка підвищення продуктивності корів. Якщо у 2005р. середній удій молока від однієї корови (яка була в наявності на початок року) в усіх категоріях господарств становив 3482 кг, то у 2011р. - 3906 кг, що на 67 кг більше ніж у попередньому та на 424 кг - ніж у 2005р. У сільськогосподарських підприємствах у порівнянні з 2010р. відбулося зростання продуктивності корів на 10,1%, у господарствах населення - на 1%. Середній надій молока від однієї корови в аграрних підприємствах становив 3699 кг, в господарствах населення - 3927 кг. У 2011р. в сільськогосподарських підприємствах в середньому від однієї курки-несучки було отримано 299 штук яєць, що на 6,8% більше ніж у 2005р. та на 4,5 % - ніж у попередньому. 150
Настриг вовни від однієї вівці в аграрних господарствах порівняно з 2010р. збільшився на 6,7%, разом з тим з 2005р. - зменшився на третину і становив 1,6 кг. Основою для нарощування обсягів виробництва тваринницької продукції є наявність поголів'я худоби та птиці. Протягом минулого року в області спостерігалася негативна тенденція скорочення чисельності корів (на 0,6%), свиней (на 6,6%), овець і кіз (на 1,4%) та птиці (на 3,2%). Таблиця 11.2.4.2 Поголів'я худоби га птиці в усіх категоріях господарств (на кінець року; тис, голів)
Велика рогата худоба у т.ч. корови Свині Вівці та кози Птиця всіх видів
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
180,6
171,4
150,6
145,6
144,5
141,4
142,0
2011 у % до 2010 100,4
115,1 140,2 41,0 3200,0
105,0 184,0 42,4 3285,2
100,8 127,3 43,0 2886,2
96,2 113,7 48,6 3742,0
93,5 147,7 53,2 3856,2
92,4 166,9 48,7 4198,1
91,8 155,9 48,0 4065,3
99,4 93,4 98,6 96,8
На початок 2012р. близько 28% загальнообласного поголів'я великої рогатої худоби зосереджено у господарствах Баштанського, Новоодеського, Снігурівського та Вознесенського районів; більше третини (34,4%) чисельності свиней Первомайського, Новоодеського, Арбузинського та Кривоозерського. Аграрії Жовтневого, Баштанського та Березанського районів утримують 26,4% загального поголів'я овець та кіз у цій категорії господарств. Значна сумарна частка (54,7%) поголів'я птиці всіх видів припадає на господарства Снігурівського, Арбузинського та Баштанського районів. Стосовно розподілу поголів'я худоби та птиці за категоріями господарств слід відмітити, що у минулому році зберігалася тенденція зростання питомої ваги окремих видів худоби, що утримується у господарствах населення. Так, на початок поточного року на подвір'ях громадян було зосереджено 84,9% загальнообласної чисельності великої рогатої худоби (на початок 2006р. - 79,2%), з неї корів - 90,1% (88,1%), свиней-59,1% (51,3%). Тваринництво є одним з основних екологічних забруднювачів. Виробництво кормів вимагає інтенсивного використання води, добрив, пестицидів і викопного палива. Відходи тваринництва є іншим предметом серйозного занепокоєння. оскільки тільки третина з поживних речовин, що згодовується тваринам, поглинається, відходи тваринництва є провідним фактором у забрудненні землі і водних ресурсів. Особливу небезпеку для довкілля становлять великі промислові тваринницькі комплекси. Відходи тваринництва окремо можуть бути джерелом небезпечного забруднення урожаю та ґрунтових вод нітратами, що швидко утворюються з аміачних солей. Підприємства з виробництва яловичини, свинини і птиці також викидають велику кількість вуглекислого газу, метану та інших парникових газів. Проблеми зміни клімату, пов’язані з тваринництвом, залишаються в основному невирішеними.
151
11.3. Органічне сільське господарство. Екологічне (або органічне) сільське господарство – розповсюджена у всьому світі практика ведення сільського господарства без використання будь-яких видів хімічних препаратів (пестицидів, антибіотиків тощо). Як відомо, «хімія» накопичується не лише у виробленій продукції (рослинах, плодах, м’ясі тварин і птиці), але і в ґрунті, що завдає непоправної шкоди навколишньому середовищу. При веденні екологічного сільського господарства хімічні засоби підвищення врожайності і продуктивності повністю заміняються натуральними, в першу чергу – біопрепаратами. В результаті – аграрії виробляють екологічно чисту і безпечну продукцію для споживача. Сучасні біопрепарати є не лише повністю натуральними і екологічно безпечними засобами – їх ефективність на рівні із ефективністю агрохімікатів, а в деяких випадках і перевищує її. В області існує Миколаївська обласна асоціація фермерів та приватних землевласників «Відродження» – незалежна самоврядна громадська організація, яка захищає інтереси 4574 фермерських та майже 39000 особистих селянських господарств. Мета створення організації – захист інтересів селян шляхом належного громадського контролю за діяльністю влади по додержанню прав і законних інтересів фермерів та селян-землевласників, сприяння розвиткові масового фермерського руху в Миколаївській області, інформативне забезпечення як фермерів, так і споживачів сільськогосподарської продукції про наявність попиту та пропозиції, впровадження інноваційних технологій господарювання з меншим виснаженням ґрунту. Асоціація має свою регіональну інфраструктуру, яка налічує 14 районних осередків, об’єднує на добровільних засадах власників фермерських та особистих селянських господарств, а також працівників обслуговуючих кооперативів, інших недержавних підприємств та організацій, які формують фермерську структуру і обслуговують членів асоціації. Асоціація «Відродження» є членом асоціації фермерів та приватних землевласників України. Члени асоціації постачають у 12 країн світу свою продукцію, а саме: - соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену олію; - томатну пасту в асортименті, виготовлену по технології Сold break та Hot break. - овочеві консерви, томатну пасту та соки в асортименті, виготовлені з екологічно чистої сировини у скляній тарі; - зернові та олійні культури, сою; - ковбасну продукцію та м’ясні копченості; - м’ясо та молоко в асортименті. 12. ЕНЕРГЕТИКА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 12.1. Структура виробництва та використання енергії. Сучасна енергетика Миколаївської області характеризується поступовим старінням обладнання електростанцій, зростанням питомих витрат пального та низьким коефіцієнтом корисної дії (ККД). Більшість комунальних підприємств Миколаївщини за останні 10 років не отримували достатнього фінансування для ремонту і модернізації обладнання та мереж. 152
В Миколаївській області функціонує 34 підприємства, які виробляють теплову енергію та забезпечують опалення житлових будинків і об’єктів соціальної сфери. Підприємствами теплопостачання експлуатується 197 котелень. Більшість – майже 92%, котелень теплопостачальних підприємств є дрібними опалювальними котельними з малоефективними, морально і фізично зношеними котлами, з низьким ККД, застарілою автоматикою і пальниковими пристроями, що обумовлює значні перевитрати палива. Основним видом палива для котелень є природний газ, частка якого становить 85% від загальних обсягів всіх видів палива. Електроенергетична галузь області представлена 326 електростанціями, загальною потужністю понад 3,1 млн.кВт. Основою енергетичної галузі регіону є ВП НЕК «Енергоатом» «Южно-Українська АЕС», частка якої в загальних обсягах виробництва електроенергії області досягає 99%. Провідні підприємства паливно-енергетичного комплексу Миколаївської області: ВП «Южно-Українська АЕС», ВАТ «Миколаївська ТЕЦ», ПАТ «Миколаївобленерго», ПАТ «Миколаївгаз». В 2011 році підприємствами і організаціями регіону на виробничі та комунально-побутові потреби використано 1,03 млн.т енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти в умовному вимірі. В структурі використаних ресурсів основною складовою залишився природний газ, питома вага якого становила 85,3%. Серед інших видів палива помітні структурні частки займали: паливо дизельне – 10,5%, бензин моторний – 1,8%, вугілля кам’яне – 0,6%. Частки решти паливних ресурсів (бітум нафтовий і сланцевий, мазути топкові важкі, пропан та бутан скраплені, фракції середні інші, дрова для опалення, масла мастильні тощо) були незначними і в сумі не перевищили 1%. Динаміка використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти за видами упродовж 2008-2011рр. свідчить про відсутність загальної тенденції в зміні їх обсягів. Нарощення споживання одних видів супроводжувалося зменшенням використання інших. Порівняно з 2010р. збільшення обсягів спожитих ресурсів обумовлено зростанням споживання дизельного пального - на 5,8 тис.т, газу природного - на 4 млн.м3 та бітуму нафтового - на 2,1 тис.т. Водночас, менше використано бензину моторного - на 1,3 тис.т, вугілля кам'яного - на 320 т, пропану та бутану скраплених - на 114 т, дров для опалення - на 120 щільн.м3. При цьому слід відмітити, що протягом останніх чотирьох років чітка тенденція до скорочення простежується тільки зі споживання дров для опалення, обсяги яких, у порівнянні з 2008р., скоротилися на 32,2%. Серед інших видів палива, зменшилися також обсяги використання бензину моторного - на 24,7%, палива дизельного - на 4,7%, газу природного - на 1,1%. Водночас, порівняно з 2008 роком збільшилися обсяги споживання вугілля кам'яного - у 1,5 раза, пропану і бутану скраплених - на 47,9% та мазутів топкових важких - на 43,8%. Основними споживачами енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти залишилися промислові підприємства, якими використано чотири п’ятих загальнообласних обсягів спожитого палива. 12.2. Ефективність енергоспоживання. Економія паливно-енергетичних ресурсів - це відносне скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів, яке проявляється у зниженні їх питомих витрат на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг встановленої якості. 153
Слід зазначити, що у 2011 році зафіксовано зниження питомих витрат по всіх складових паливно-енергетичних ресурсів. Усього суб'єктами господарювання міста зекономлено 43,6 тис. т у. п., зокрема: котельно-пічного палива - 2,5 тис.т у. п., теплоенергії - 38,5 тис.т у. п., електроенергії - 2,6 тис.т у. п. Оцінюючи ефективність використання енергетичних ресурсів по видах економічної діяльності, слід відмітити, що промисловістю, а саме підприємствами металургійного виробництва та з виробництва готових металевих виробів забезпечена економія усіх складових паливних ресурсів. Зокрема: котельно-пічного палива - 1,1 тис.ту. п., теплоенергії - 216,7 тис.Гкал, електроенергії - 8 млн.кВт-год. Найбільш значний обсяг заощаджень ресурсів у цій галузі досягнуто за рахунок удосконалення технологічних процесів на таких підприємствах, як ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" та ПАТ "Миколаївський машинобудівний завод". При виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води зекономлено 1,8 тис.т палива в умовному виразі, чому сприяв ремонт основних засобів та магістральних тепломереж на ТОВ "Миколаївська ТЕЦ". Крім того, паливо ефективно використовувалося при виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції - 0,4 тис.т у. п. Економія теплоенергії спостерігалась при виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - 7 тис.Гкал, машин та устатковання - 0,1 тис. Гкал, а також на підприємствах транспорту та зв'язку - 0,3 тис. Гкал. Також слід відзначити економне використання електроенергії підприємствами з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, якими зекономлено 660 тис.кВт-год. Трохи менші обсяги економії забезпечили підприємства з виробництва машин та устатковання - 164 тис.кВт-год, іншої неметалевої мінеральної продукції - 111 тис.кВт-год та підприємства будівництва520 тис.кВт-год. Незважаючи на досягнуту економію паливно-енергетичних ресурсів, 14 підприємств міста перевитратили 872 т умовного палива, 3 підприємства - 417 Гкал теплоенергії, 21 - 3,8 млн.кВт-год електроенергії. Зокрема, неекономно використовувалось котельно-пічне паливо у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, перевитрати якого склали 498 т у. п. Перевитрати теплоенергії допустили підприємства з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції - 399 Гкал. Питомі витрати електроенергії на одиницю продукції збільшили підприємства з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води і загалом перевитратили 3 млн.кВт-год. Крім того перевитрати котельно-пічного палива допущені у будівництві - 245 т у. п. та закладами освіти - 101 т у. п. 12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля. Найбільш водоспоживаюча галузь економіки Миколаївської області – енергетика, на потреби якої у 2011 році використано 70,84 мил.м3, що складає 81,5% від обсягу використаних вод для потреб промисловості та 38% від загального обсягу використання вод по області(таблиця 4.1.4). Енергетичні комплекси використовують гідрологічну, теплову (газове, вугільне і мазутне пальне) та атомну енергію. Енергосистема України включає у себе чотири атомні електростанції, одна з яких розташована у Миколаївській області – Южно - Українська АЕС. Обсяг її 154
щорічного водокористування складає біля 85% від загального обсягу використання вод для потреб енергетики по області. Южно –Український енергокомплекс складається: - Южно - Українська АЕС з потужністю 3000 МВт (три енергоблоки) і річним виробництвом 17 млрд.кВт годин електроенергії, що складає 10% від загального виробництва електроенергії в Україні чи 95 % споживання Миколаївською, Херсонською і Одеською областями; - Ташлицька гідроакумулююча електростанція (ТГАЕС) (поетапне введення в експлуатацію): потужність 300 МВт з річним виробництвом електроенергії 83 млн. кВт годин при роботі двох агрегатів; потужність 450 МВт з річним виробництвом електроенергії 700 млн. кВт годин при роботі трьох агрегатів (фактичний стан); потужність 900 МВт з річним виробництвом електроенергії при роботі шести агрегатів; Олександрівська гідроелектростанція (ОГЕС) потужністю 10,5 МВт з річним виробництвом електроенергії 47 млн. кВт годин. Олександрійський гідровузол працює разом з ТГАЕС, для якої Олександрівське водосховище виконує функцію нижньої водойми, що забезпечує наповнення верхньої водойми у насосному режимі роботи ТГАЕС та приймання зворотних вод у турбінному режимі її роботи. До проблемних питань роботи Южно –Українського енергокомплексу належить підвищена мінералізація Ташлицької водойми – охолоджувача, гідрохімічний режим якого формується під впливом таких факторів: - природний притік мінералізованих вод балки Ташлик ( концентрація по сухому залишку до 3200 мг/л); - надходження каналізаційних стоків м. Южноукраїнськ (попередньо очищені на біологічних очисних спорудах ЦВКГ і ТМ ВП «ЮУ АЕС») та зливові стоки; - фільтраційний потік з боку шламонакопичувача ВП «ЮУ АЕС». З метою приведення якості вод Ташлицької водойми – охолоджувача до технологічних вимог, згідно з відповідним регламентом, впроваджено систему продувки ( розбавлення пісною водою) технічної водойми атомної станції за рахунок водозабору з р. Південний Буг та скиду до Олександрівського водосховища. На підставі дозвільної документації, загальний обсяг скиду вод в результаті проведення продувки складає 63,07 млн. м3/рік при секундних витратах не більше 2,0 м3 Контроль за дотриманням гранично допустимих концентрацій здійснюється у відповідних контрольних створах (500 м нижче скиду та у водоймі – охолоджувачі). Моніторинг за якісним станом вод р. Південний Буг та Олександрівського водосховища ведеться лабораторією підприємства. Відповідно до узагальнених даних статистичної звітності за формою 2ТП (водгосп), протягом останніх шести років зворотні води, які скидаються енергокомплексом ВП «ЮУ АЕС», є нормативно чисті. За даними Миколаївського обласного центру з гідрометеорології, яким виконуються спостереження за радіологічним станом вод області, питома активність радіонуклідів у р. Південний Буг в районі розташування ВП «ЮУ АЕС» не перевищує нормативних показників ( розділ 4.3.4). 155
Таблиця 12.3.1. Перелік підприємств енергетичної галузі, які здійснюють скид зворотних вод
ВП «ЮУ АЕС» (продувка)
м. Южноукраїнськ
р. Південний Буг
Дозволені обсяги скиду зворотних вод, т.м3 /рік 63072,0
Олександрівська ГЕС (ВП «ЮУ АЕС»)
м. Южноукраїнськ
р. Південний Буг
2841015,0
нормативно-чисті без очистки
Ташлицька ГАЕС (ВП «ЮУ АЕС»)
м. Южноукраїнськ
4271,0
нормативно-чисті без очистки
ВАТ «Миколаївська ТЕЦ»
м. Миколаїв
Олександрівське водосховище (р. Південний Буг) Бузький лиман
7141,0
нормативно-чисті без очистки
Філія ВАТ ЕК «Миколаївобленерго», Костянтинівська ГЕС Філія ВАТ ЕК «Миколаївобленерго», Первомайська ГЕС Філія ВАТ ЕК «Миколаївобленерго», Мигіївська ГЕС
Арбузинський район
р. Південний Буг
664095,6
нормативно-чисті без очистки
Первомайський район
р. Південний Буг
1048396,8
нормативно-чисті без очистки
Первомайський район
р. Південний Буг
475422,72
нормативно-чисті без очистки
Назва підприємства
Місце розташування
Назва водоймиводоприймача
Якість вод, що скидаються нормативно-чисті без очистки
12.4. Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики. За останній час інтерес до таких джерел енергії як вода, вітер і сонце постійно зростає, оскільки в багатьох відносинах вони необмежені. У міру того як постачання палива стає менш надійним і більш дорогим, ці джерела стають усе більш привабливими і більш економічними. Підвищення цін на нафту і газ послужило головною причиною того, що ми знову звернули до них свою увагу. У встановленому законодавством порядку державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області були погоджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «Вітряний парк Березанський» та ТОВ «Вітряний парк Очаківський» для будівництва та експлуатації промислових вітроелектростанцій (об’єкти по виробництву та розподілу електроенергії) в межах території Очаківського та Березанського району Миколаївської області, а також проекти будівництва вітроелектростанцій. Очікуваний результат від введення в дію вітроелектростанції: залучення інвестицій у розвиток екологічно чистої відновлювальної енергетики; річний обсяг виробництва електроенергії ВЕС 800 млн. кВт/час; річна економія використання природного газу - 270 млн. куб. метрів; створення нових робочих місць – 2000; зменшення негативного впливу на навколишнє середовище, яке відбувається у середньо річному запобіганні викидів вуглекислого газу у кількості біля 600 тис.т. Розвиток та використання альтернативних та відновлювальних джерел енергії (вітрової і сонячної енергії, біопалива, тощо) є вагомим фактором для зміцнення енергетичної безпеки та зменшення негативного техногенного впливу на навколишнє природне середовище. Важливість розвитку альтернативної енергетики 156
є очевидною, адже вона відіграє вирішальну роль у зменшенні парникових викидів, знижені негативного впливу на довкілля, підвищує безпеку енергопостачання, допомагає зменшити залежність від імпорту енергії. Що стосується України, використання альтернативних джерел енергії є важливим як в національному, так і міжнародному масштабі – з точки зору реакції на глобальні кліматичні зміни та покращення енергетичної безпеки в Європі. Енергетична стратегія України визначає такі перспективні напрямки розвитку альтернативних та відновлювальних джерел енергії: біоенергетика, видобуток та утилізація шахтного метану, використання вторинних енергетичних ресурсів, вітрової і сонячної енергії, теплової енергії довкілля, освоєння економічно доцільного гідропотенціалу малих річок України. 13. ТРАНСПОРТ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 13.1. Транспортна мережа області. 13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень. Транспортний комплекс є важливою складовою у структурі економіки Миколаївської області. Він обслуговує потреби народного господарства та населення і є важливим фактором реалізації значного і вигідного геостратегічного потенціалу області. В Миколаївській області сконцентрувалися всі потенційно привабливі умови для розвитку транспортної інфраструктури: географічне положення регіону, могутня багатогалузева промисловість, розгалужена транспортна система та розвинене портове господарство які обумовлюють її стратегічне значення для розвитку економіки області та України в цілому. Унікальне географічне розташування області на півдні України на перехресті міжнародних транспортних коридорів, як одного із важливих центрів міжнародних економічних і транспортних зв’язків, через який проходять залізничні, автомобільні і трубопровідний міжнародні коридори, обумовлює необхідність першочергового розвитку магістральних шляхів сполучення. У перспективі інтенсивність цих зв’язків значно зростатиме. Область має розгалужену транспортну систему, в структурі якої функціонує 1 міжнародний аеропорт, 4 морських торговельних порти, 1 річковий порт, підрозділи залізниці, кілька тисяч автоперевізників різних форм власності, які працюють на ринку автотранспортних перевезень. Загальна транспортна мережа Миколаївської області включає 711 км експлуатаційної довжини залізничних колій загального користування, 9605 км автомобільних доріг, 58 км тролейбусних шляхів та 72 км трамвайних колій. Автомобільні дороги на Миколаївщіні мають особливу значимість, що обумовлюється її географічним розташуванням (розгорнутим сільськогосподарським виробництвом та близькістю річкових та морських портів). Загальна їх протяжність складається із автодоріг загального користування (4816 км) та автодоріг відомчого підпорядкування (4789 км). Із загальної протяжності доріг 87,7% становлять дороги з твердим покриттям. На початок 2012р. в області на автомобільних дорогах загального користування нараховувалися 257 мостів і шляхопроводів загальною протяжністю 6,5 тис.пог.м., в їх числі 13 шляхопроводів протяжністю 0,7 тис.пог.м. Через область проходять такі міжнародні автомобільні транспортні коридори: 157
- Євразійський із проходженням по Україні: Одеса – Миколаїв – Херсон – Джанкой – Керч; - Чорноморське економічне співробітництво із проходженням по Україні: Рені – Ізмаїл – Одеса – Миколаїв – Херсон – Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь – Новоазовськ; - Балтійське море – Чорне море з проходженням по Україні: Ягодин – Ковель – Луцьк – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Умань – порти Чорного моря. Через територію області проходять такі автомобільні шляхи державного значення: - Київ – Одеса; - Кіровоград – Платонове (на Кишинів через Любашівку) – М-13; - Одеса – Мелітополь – Новоазовськ (на Таганрог) – М-14; - Ульянівка – Миколаїв (через Вознесенськ) – М-23; - Дніпропетровськ – Миколаїв (через Кривий Ріг) – Р-06; - Олександрівка – Кіровоград – Миколаїв – Р-16. До складу залізничного транспорту входять локомотивне та вагонне депо, залізничні станції, підпорядковані Одеській залізниці, Ольшанське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту. Експлуатаційна довжина залізничннх колій загального користування на території регіону впродовж останніх шести років не зазнавала змін. На 1000 кв.км території припадає 28,9 км експлуатаційної довжини залізничних колій, що менше ніж в середньому по країні (35,8 км). . Через область проходять такі міжнародні залізничні транспортні коридори: - Євроазійський із проходженням по Україні: Херсон – Миколаїв – Одеса; - Чорноморське економічне співробітництво із проходженням по Україні: Рені – Ізмаїл – Одеса – Колосовка – з відгалуженням Колосівка – Миколаїв – Херсон – Чаплине – Бердянськ. Трубопровідний транспорт області представлений Миколаївським управлінням магістрального аміакопроводу «Укрхімтрансаміак» (довжина у межах обслуговування – 444 км, з технічною можливістю для транспортування рідкого аміаку – до 3 млн.т на рік. Географічне положення області, наявність судноплавних артерій сприяють розвитку водного транспорту. Могутнім портовим містом не тільки області, а й України, є м. Миколаїв, де функціонують три морські й один річковий порти, які входять до єдиного Дніпровсько-Бузького морського транспортного вузла (ДБМТВ), зокрема: - ДП «Миколаївський морський торговельний порт»; - ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»; - ВП морський порт /Дніпро-Бузький/; - спеціалізований морський порт «Октябрськ»; - ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот». Авіаційний транспорт представляє КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв», який входить до числа великих аеропортів півдня України. У концепції розвитку єдиної транспортної системи України й області аеропорт Миколаїв планується зробити провідним міжнародним вантажо-пасажирським аеропортом півдня України, що працює за схемою “море – повітря – земля” на країни Прибалтики, Західної Європи, Середньої і Південно-Східної Азії. 158
За 2011 рік в області наземним транспортом перевезено 28,1 млн.т вантажів (2010 року – 27,3 млн.т) з них: автомобільним – 21,8 млн.т, що на 0,1 млн.т менше ніж 2010 року; залізничним – 6,3 млн.т, що на 0,9 млн.т більше ніж 2010 року (таблиця 13.1.1.1). Вантажооборот у 2011 році склав 2156,0 млн.ткм. (мал. 13.1.1.1) Таблиця 13.1.1.1. Перевезення вантажів за видами транспорту 2000 рік
2007 рік
2008 рік
2009 рік
2010 рік
2011 рік
Транспорт
16,0
35,0
37,2
26,8
27,3
28,1
Наземний
15,9
34,6
37,0
26,7
27,3
28,1
залізничний
2,3
7,4
8,7
4,7
5,4
6,3
автомобільний*
13,6
27,2
28,3
22,0
21,9
21,8
0,1
0,4
0,2
0,1
-
-
морський
0,1
0,0
0,0
0,0
-
-
річковий
0,0
0,4
0,2
0,1
-
-
Авіаційний
0,0
0,0
0,0
0,0
0,0
0,0
Водний
* З урахуванням комерційних вантажних перевезень, виконаних фізичними особами-підприємцями.
2500 2156,0
2000 1469,7 1500 1000
848,4
1152,2
1195,9
2006
2007
1471,5
1393,4
867,7
500 0 2000
2005
2008
2009
2010
2011
Мал. 13.1.1.1. Вантажооборот Миколаївської області по роках, млн.ткм Залізничним транспортом у 2011 році перевезено: кам’яного вугілля і коксу – 130 тис.т, чорних металів – 53 тис.т, лісових – 1 тис.т, хлібних – 259 тис.т, руди – 1821 тис.т, хімічних та мінеральних добрив – 833 тис.т, мінеральних будівельних матеріалів (включаючи цемент) – 2904 тис.т, інших вантажів – 258 тис.т. 13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів. Станом на 01.01.2012р., за даними ВДАІ УМВС у Миколаївській області, автомобільний парк області налічував 297,7 тис. одиниць рухомого складу, з них 91,4% становлять автомобілі, шо є приватною власністю мешканців регіону. 159
Загальна кількість автомобілів у приватній власності становила 272 тис. і збільшилась проти 2000р. на 88%. У структурі транспортних засобів в індивідуальному користуванні громадян найбільша частка припадає на легкові автомобілі - 87,7%, яка у порівнянні з 2000р. скоротилась на 4,9 в.п. У середньому на 1000 осіб постійного населення приходиться 203 одиниці легкового автотранспорту. Розвиток малого бізнесу у сфері маршрутних пасажирських перевезень обумовив підвищення попиту населення на такий вид транспортних засобів, як автобус, порівняно з 2000р., кількість автобусів зросла у 2,1 раза. На 01.01.2012р. вона становила 8,5 тис., 47,2% загальної кількості автобусів по області знаходиться у приватній власності мешканців регіону. Вантажний парк автомобілів області на кінець 2011р. нараховував 41,3 тис. одиниць, що у порівнянні з 2000р. у 1,8 рази більше. Із їх загальної кількості 69,3% знаходиться в особистій власності громадян. Кількість вантажних автомобілів в особистій власності проти 2000р. збільшилась у 4,3 рази, що позитивно вплинуло на розвиток вантажних комерційних перевезень фізичними особами-підприємцями. Рухомий склад міського електротранспорту на кінець 2011р. нараховував 78 трамвайних вагонів і 40 тролейбусних машин. Залишається значною питома вага зношеного і застарілого рухомого складу. У 2011р. знаходилось в експлуатації від 15 років і більше 88,5% трамвайних вагонів і 70% тролейбусних машин. 13.2. Вплив транспорту на довкілля. Більше 71% від усіх забруднюючих речовин, які потрапили у повітря у 2011 році, викинуто пересувними джерелами. 70
54,4
60
50
42,8
43,4
55,0
44,7
42,5
43,4
54,6
52,6 51,1
53,2
21,5
25,7
43,7
40
30
22,2 13,3
20
15,4
24,3
22,6
21,2
24,4
15,4
11,4 9,0
10
25,8
4,1
3,7
9,2
8,8
10,6 10,9
3,7 4,1
0 2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
стаціонарними джерелами забруднення автотранспортом іншими видами транспорту
Мал. 13.2.1 Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (тис. тонн)
160
На стан атмосферного повітря населених пунктів області значною мірою впливають викиди від роботи двигунів пересувних джерел забруднення, які домінують над викидами від стаціонарних джерел. Причиною цього є значне зростання кількості приватних транспортних засобів, незадовільний технічний стан автотранспорту, низька якість палива та відсутній дієвий контроль за ним. У минулому році в атмосферу надійшло 64,17 тис.т, небезпечних речовин від пересувних джерел забруднення. Кількість цих викидів порівняно з попереднім роком збільшилася на 4,1% (на 2,52 тис.т). Найбільш шкідливого впливу від транспортних засобів та виробничої техніки зазнала атмосфера обласного центру, на територію якого припало 78% загальних викидів (29,2 тис.т). Збільшення обсягів викидів у повітря від всіх видів транспортних засобів порівняно з 2011 роком було характерним для 9 районів області та міста Миколаїв (на 0,4%–2,7%). Найзначніше збільшилися обсяги викидів небезпечних речовин у м.Миколаєві (10,3%). Щільність викидів від усіх видів транспортних засобів в розрахунку на 1 км 2 території області становила 2610кг, а на душу населення – 54 кг шкідливих речовин. Проте, в окремих містах ці показники значно перевищили середньообласний рівень. Зокрема, у м. Первомайську обсяги викидів у розрахунку на 1 км 2 були більшими майже у 42 рази, у м.Миколаєві – у 43 рази, у м.Вознесенську та м.Южноукраїнськ – у 30 разів. В районах області зазначений показник нижче середнього обласного показника. Що стосується викидів у атмосферу в розрахунку на душу населення, то найсуттєвішого антропогенного навантаження (75 кг шкідливих речовин) зазнала атмосфера Очаківського району, де цей показник перевищив середньообласний рівень майже на 38%. Найменше викидів в розрахунку на душу населення припадає в Арбузинському районі -38 кг, що на 28%менше середньообласного показника. Автотранспорт був і залишається найбільшим забруднювачем атмосферного повітря в області. У 2011 році ним викинуто 53,3 тис.т. забруднюючих речовин, що складає 82,9% від загального обсягу викидів від усіх пересувних джерел, з них 75% викидів здійснено автомобілями, що перебувають у приватній власності населення. Найбільше забруднюючих речовин викинуто автотранспортом у м.Миколаїв- 23,5 тис.т, що складає 44,1% від усіх викидів автомобільного транспорту області. Від роботи двигунів автомобільного транспорту в атмосферу надходить 59% шкидливих речовин від загального обсягу викидів по області (у 2010, 2009 та 2008 році цей показник був 61%, у 2007 році – 64%, у 2006 році – 63%). 13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля. З метою виведення з міста Миколаєва потоку транзитного транспорту, поліпшення екологічної ситуації в місті і розвантаження діючих мостів через річки Південний Буг та Інгул передбачається будівництво мостового переходу (на автомобільному шляху Ростов-на-Дону – Одеса) на північному об’їзді м. Миколаєва. При цьому будівництво мосту забезпечує розв’язання проблем автотранспортних потоків на півдні України та вирішує внутрішні питання – усунення хронічних затримок руху в м. Миколаєві, має особливе значення для розвитку магістральних шляхів між сходом та заходом, сприяє підвищенню інвестиційної привабливості області. 161
14. ЗБАЛАНСОВАНЕ ВИРОБНИЦТВО ТА СПОЖИВАННЯ 14.1. Структурна перебудова та екологізація економіки. Структурна перебудова економіки повинна проводитися в умовах зміни законодавства в області екологізації економіки, тобто в посилені вимог державних стандартів технологічних процесів, у взаємодії не тільки з навколишнім середовищем, але й з визначенням цілей виробництва, що забезпечують відновлення якості середовища проживання, одержання продукції, яка б не наносила збитку природним об’єктам протягом усього життєвого циклу. Екологічно орієнтоване керування виробництвом являє собою систему планування та контролю на різних етапах: - складання виробничої програми. Якщо це нове підприємство, то програма передбачає послідовність дотримання стадій проектування, експертизи, одержання дозвільної документації і т.д. Якщо модернізується старе підприємство, мова йде про зняття з виробництва екологічно шкідливої продукції, заміні застарілого обладнання і старої технології на нову; - календарне планування підготовки і перевірки стану роботи устаткування; - виробничий контроль; - планування і контроль якості. 14.2. Впровадження елементів «більш чистого виробництва». У 2011 році до державного управління охорони навколишнього природного середовища був представлений та отримав позитивний висновок державної екологічної експертизи розділ ОВНС «Перша черга Дмитрівського вітрополя «Очаківської ВЕС» потужністю 25 МВт в Очаківському районі Миколаївської області з використанням десяти ВЕУ «Furhlander FL». На виконання п. 3.3 розділу ІІІ розпорядження голови Миколаївської облдержадміністрації від 14.06.2011 №188-р з боку держуправління в межах компетенції проводиться робота з підтримки ініціативи щодо поширення та впровадження екологічно чистих технологій на підприємствах міста та області. Застосування енергозберігаючих та екологічно чистих технологій зменшить викиди небезпечних парникових газів в атмосферу. Відомо, що один вітрогенератор потужністю 1 МВт скорочує щорічні викиди в атмосферу 2000 т СО2, 9 т SO2, 4 т оксиду азоту. Введення першої черги ВЕС в Березанському районі дозволить скоротити щорічні викиди СО2 на 30 тис.т, SO2 – на 135 т и 60 т оксиду азоту. Введення першої черги ВЕС в Очаківському районі дозволить скоротити щорічні викиди СО2 на 50 тис.т, SO2 – на 225 т и 100 т оксиду азоту. Вітроенергетичні установки в процесі експлуатації не споживають викопного палива. 14.3. Ефективність використання природних ресурсів. Досягнутий рівень наукового прогресу в національній економіці призвів до інтенсивного використання земельних ресурсів, атмосферного повітря, водних ресурсів . Це викликає певні негативні явища, зокрема загострення екологоекономічної ситуації. На сьогодні робляться спроби здійснити певні природоохоронні і ресурсозберігаючі заходи, які супроводжуються суттєвими 162
змінами в господарському комплексі, зростанням у ньому ролі природної складової. Вимогою часу є розробка нових підходів до підвищення еколого-економічної ефективності використання природних ресурсів. В основу екологічної стратегії соціально-економічного розвитку необхідно закладати слідуючі основні принципи: пріоритет екології над економікою; пріоритет екологічних критеріїв показників і вимог над економічними; раціональне поєднання ринкових і державних економічних та адміністративних інструментів і важелів регулювання екологічних відносин. Оцінити варіанти співвідношень між економічною вигодою і можливою шкодою навколишньому середовищу можна за допомогою еколого- економічних показників, розрахованих на одиницю валового продукту. На графіках представлено співвідношення обсягів викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел, обсягів забору води з природних водних об’єктів, скиду забруднених вод та утворення відходів по області на млн. грн. валового регіонального продукту (ВРП) протягом 2005-2010 років (дані про ВРП за 2011 рік Держкомстатом будуть представлені у 2013 році). 3
т/млн.грн.
2,5 2 1,5 1 0,5 0 2005
2006
2007
2008
2009
2010
рік
Мал. 14.3.1. Співвідношення обсягів викидів на одиницю ВРП
250
млн.м3/млн.грн.
200
150 100
50
0 2005
2006
2007
рік
2008
2009
2010
Мал. 14.3.2. Співвідношення обсягів забору води на одиницю ВРП 163
40
млн.м3/млн.грн.
35 30 25 20 15 10 5 0 2005
2006
2007
2008
2009
2010
рік
Мал. 14.3.3. Співвідношення обсягів скиду недостатньо очищених вод на одиницю ВРП 100 90 80
т/ млн.грн.
70 60 50 40 30 20 10 0 2005
2006
2007
2008
2009
2010
рік
Мал. 14.3.4. Співвідношення обсягів утворення відходів І-ІІІ класів небезпеки на одиницю ВРП 14.4. Оцінка «життєвого циклу виробництва». Сучасне промислове виробництво характеризується тим, що не має замкнутого циклу, це відкрита система до якої надходять маси природних сировинних матеріалів – вугілля, нафта, руда, будівельні матеріали, сільськогосподарська і лісова сировина, вода, повітря. Усі матеріали проходять одну або кілька стадій переробки і потім як кінцевий продукт виходять із системи і надходять у споживання. Поряд з цим на всіх стадіях їх обробки з систем викидаються відходи – пуста порода, шлаки, попіл, гази, пил, які містять різні шкідливі для живих організмів речовини. Життєвий цикл виробництва складається з п’яти стадій. Перша стадія - впровадження нововведення - є найбільш трудомісткою і складною. Саме тут великий обсяг видатків на освоєння виробництва і випуск дослідної партії нового товару. На першій стадії відтворюється й удосконалюється технологія, відпрацьовується регламент виробничого процесу, і саме на цій стадії спостерігається висока собівартість продукції та не завантаженість потужностей. Друга стадія - стадія промислового освоєння виробництва - характеризується повільним і розтягнутим у часі нарощуванням випуску продукції. 164
Третя стадія - стадія підйому - відрізняється швидким нарощуванням виробництва, значним збільшенням завантаження виробничих потужностей, налагодженням технологічного процесу та організації виробництва. Четверта стадія - стадія зрілості та стабілізації - характеризується стійкими темпами найбільших обсягів випуску продукції і максимально можливої завантаженням виробничих потужностей. П'ята стадія - стадія в'янення або занепаду - пов'язана з падінням завантаження потужностей, згортанням виробництва даного товару і різким зменшенням товарних запасів аж до нуля. Склад і структура циклів життя нової техніки і технології тісно пов'язані з параметрами розвитку виробництва. Так, наприклад, на першій стадії життєвого циклу нової техніки і технології продуктивність праці низька, собівартість продукції знижується повільно, повільно зростає прибуток підприємства або економічний прибуток навіть негативна. В період швидкого зростання випуску продукції помітно знижується собівартість, окупаються початкові витрати. Часта зміна техніки і технології створює великі труднощі і нестабільність виробництва. У період переходу на нову техніку і освоєння нових технологічних процесів знижуються показники ефективності всіх підрозділів підприємства. 15. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА 15.1. Регіональна екологічна політика. Екологічна політика на регіональному рівні запроваджувалась шляхом підготовки розпоряджень голови облдержадміністрації, рішень обласної ради, розгляду питань екологічного спрямування на колегіях державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області тощо. З метою забезпечення екологічної безпеки та досягнення безпечних для людини стандартів навколишнього середовища на території Миколаївської області розроблено «Програму охорони довкілля та раціонального природокористування Миколаївської області на 2011-2015 роки» та «Програму розвитку екологічної мережі на 2011-2015 роки», які затверджена рішеннями обласної ради №з від 24.06.2011 та №4 від 24.06.2011 відповідно. Протягом 2011 року проведено 4 засідання колегії держуправління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області, на яких були розглянуті такі основні питання: 1. Дотримання природоохоронного законодавства ТОВ «МГЗ» при поводженні з червоним шламом 2. Про підсумки роботи Держуправління в 2010 році 3. Про підсумки перевірки з земельних питань контрольного управління Адміністрації Президента України 4. Про дотримання фінансової дисципліни 5. Про роботу із зверненнями громадян 6. Встановлення меж територій та обєктів природно-заповідного фонду і збереження степових екосистем Миколаївської області 7. Аналіз роботи держуправління за 9 місяців поточного року у сфері зв’язків з громадськістю та роботою зі ЗМІ 8. Про розгляд подання Прокуратури Миколаївської області щодо усунення 165
порушень вимог законодавства в галузі поводження з відходами. 9. Про роботу Держуправління по запобіганню корупційних діянь та робота із кадрами. 15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки. Удосконалення системи управління охороною довкілля та раціональним природокористуванням здійснювалось шляхом інституціональних, організаційних змін та впровадження відповідного законодавчого і нормативного забезпечення за трьома основними напрямами: посилення міжвідомчої координації в природоохоронній діяльності; розмежування повноважень на національному, регіональному та місцевому рівнях; структурні зміни в системі Мінприроди. До функцій регіонального рівня управління належить вирішення таких питань: регулювання використання природних ресурсів місцевого значення; визначення нормативів забруднення природного середовища; впровадження економічного механізму природокористування; проведення моніторингу та обліку об’єктів природокористування і забруднення довкілля; проведення державної екологічної експертизи; здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства; розроблення програм впровадження природоохоронних заходів, визначення та реалізація інвестиційної політики; інформування населення та зацікавлених підприємств, установ і організацій з екологічних питань. З метою удосконалення системи управління на нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки в Миколаївській області за участю державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області в 2011 році було підготовлено 3 розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації та 2 рішення Миколаївської обласної ради. 15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства. Протягом 2011 року інспекторськими підрозділами державної екологічної інспекції в Миколаївській області проведено 1748 перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства підприємствами, господарствами, установами різних форм власності. Під час проведення перевірок та інших природоохоронних заходів було виявлено 3143 правопорушень. До адміністративної відповідальності притягнуто 2575 посадових осіб та громадян. Сума накладених адміністративних стягнень складає 596,508 тис.грн., з них стягнуто 541,942 тис.грн. До органів попереднього слідства було передано 27 справ для притягнення порушників до кримінальної відповідальності. За нанесення шкоди природному середовищу пред’явлено позовів на суму 18421,373 тис.грн., з них стягнуто 6641,909 тис.грн. Всього 2011 року за різні протиправні дії та функціонування без необхідної дозвільної документації винесено 201 рішень про призупинення виробничої діяльністі (таблиця 15.3.1).
166
Таблиця 15.3.1. Державний природоохоронного законодавства № з/п 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.. 9.. 10. 11.
контроль
за
Назва заходу Проведено перевірок В т. ч. тих, що входять до Переліку еколого-небезпечних Кількість складених протоколів Притягнуто до адмінвідповідальності Накладено адміністративних стягнень, тис.грн. Стягнуто штрафів, тис.грн. Пред’явлено позовів, шт./грн. Стягнуто позовів шт./грн. Винесено рішень про призупинення виробничої діяльності Кількість матеріалів про порушення, що містили ознаки злочину, переданих на розгляд в органи прокуратури, з них: - порушено кримінальних справ відносно осіб, кількість
дотриманням
вимог
2011 рік 1748 11 3195 2575 596,508 541,942 172/18421,373 125/6641,909 201 27 27
15.4. Виконання державних цільових екологічних програм. 1. «Національна програма оздоровлення басейну р. Дніпро, поліпшення якості питної води». 2011 року в рамках виконання природоохоронних заходів, передбачених Національною програмою екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, у Миколаївській області виконувався захід «Будівництво господарсько-побутової каналізації (2 черга) м. Снігурівка», в т.ч. погашення кредиторської заборгованості на 01.01.11 в сумі 177,776 тис.грн. Загальна вартість робіт, відповідно до проектно-кошторисної документації по зазначеному об’єкту, становить 10162,550 тис.грн. Сума передбачених 2011 року асигнувань за рахунок коштів обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища становила 117,776 тис.грн. Протягом звітного року освоєно 117,776 тис.грн. та здійснено монтаж устаткування. Стан виконання реалізації заходу складає 99,9%.
167
Таблиця 15.4.1. Перелік заходів, які здійснено протягом 1997-2011 років на об’єктах, відповідно до завдань Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води
Найменування завдання
Завдання 1. Відродження та підтримання сприятливого гідрологічного стану річок та заходи щодо боротьби із шкідливою дією вод
Найменування заходу Захід 1. Запобігання шкідливої дії вод
Головний розпорядник бюджетних коштів Держводгосп України
Джерела фінансування Усього державний бюджет у тому числі: загальний фонд
Загальна кошторисна вартість об’єкту, тис.грн.
Проектна потужність об’єкту, введеного в експлуатацію
426,15
Розчистка русла р. Добра – 1,6 км в Березнегуватському районі Миколаївської області
426,15
Заплановано/Фактично профінансовано, тис.грн. заплановано: 324,0 фактично профінансовано: 324,0
Код та назва бюджетних програм, в рамках яких фактично здійснювалося фінансування 5001070 «Захист сільських населених пунктів і сільгоспугідь від шкідливої дії вод»
Отриманий екологоекономічний ефект від впровадження заходу Поліпшення загального екологічного стану водних об’єктів басейну нижнього Дніпра
Таблиця 15.4.2. Виконання (основних) завдань та заходів Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води протягом 1997-2011 років Найменування завдання Завдання 3. Відродження та підтримання сприятливого гідрологічного стану річок та заходи щодо боротьби із шкідливою дією вод
Найменування показників виконання завдання Захід 1. Створення та упорядкування водоохоронних зон і прибережних смуг Обсяги фінансування Площа ПЗС Кількість проектів
Разом за завданням 3
Площа ПЗС Кількість проектів …………………………………… Захід 4. Запобігання шкідливій дії вод (будівництво гідротехнічних споруд, захисних дамб тощо) Обсяг фінансування Кількість об’єктів Обсяг фінансування
Одиниця виміру
тис. гривень га одиниць га одиниць.
тис. гривень одиниць тис. гривень
Очікувані результати Поліпшення загального екологічного стану водних об’єктів басейну нижнього Дніпра
За період 1997-2010 роки Фактичні результати Поліпшення загального екологічного стану водних об’єктів басейну нижнього Дніпра: 1. встановлено та винесено в натуру межі прибережних захисних смуг за кошти облводгоспу та підпорядкованих організації 39,21 696,74 7 2. встановлено та винесено в натуру межі прибережних захисних смуг за кошти орендарів ставків 305,27 36 ………………………………………. Комплекс протиповіневих споруд на р. Добра Березнегуватського району Миколаївської області за кошти з Держбюджету 324,0 1 363,21
168
2. «Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів». Одними із особливо небезпечних для екосистеми водних ресурсів є точкові джерела забруднення від підприємств комунально-побутового господарства, розташованих у прибережній смузі. Держуправлінням зареєстровано 43 водокористувача, які здійснюють скид зворотних вод у поверхневі водні об’єкти. У 2011 році загальний обсяг скиду зворотних вод становив – 77,28 млн.м3 ( у тому числі обсяг скиду у накопичувачі 3,27 млн.м3), що менше порівняно з 2010 роком на 14,46 млн.м3 (на 15,8%). Обсяг скиду забруднених зворотних вод (стічних) дорівнював 25,73 млн.м3. У зв’язку зі зменшенням обсягів водозабору для водопостачання населення та використанням вод для виробничих потреб, у 2011 році порівняно з попереднім роком відбулось зменшення обсягів скидів забруднених зворотних вод на 2,9 млн. м3 чи на 10,1 %. Всі забруднені стоки, що скидались до поверхневих водних об’єктів протягом звітного періоду класифікуються, як недостатньо очищені. Починаючи з 2010 року на території Миколаївської області припинено скид зворотних вод без очистки (аварійні скиди стоків). Суттєвим чинником погіршення стану водних об’єктів є також надходження забруднюючих речовин з дифузних джерел. Для створення сприятливого режиму водоймищ, попередження засмічення, вичерпання і знищення коловодних рослин та тварин у Миколаївській області з 2006 року по 2009 рік з обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища профінансовано 660,000 тис.грн. на виконання заходу з «Розробка проекту створення водоохоронних зон та прибережних смуг». Для створення захисних лісових насаджень на території області за рахунок субвенції обласного фонду охорони навколишнього природного середовища місцевим бюджетам області в 2011 році профінансовано 820,000 тис.грн. Основними підприємствами-забруднювачами атмосфери, які знаходяться у прибережній смузі Чорного моря, а саме портами, терміналами, суднобудівними та іншими підприємствами проведено та зареєстровано в держуправлінні інвентаризації стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря. Питання оцінки обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферу та забезпечення екологічного контролю за додержанням установлених нормативів забруднюючих речовин від пересувних джерел у прибережну смугу Азовського та Чорних морів належить до компетенції державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря. Пріоритетним напрямом в забезпеченні екологічно безпечного навколишнього природного середовища області, стійкого стану екосистеми є розвиток об’єктів природно-заповідного фонду та збереження наявного ландшафтного розмаїття області. На виконання Програми охорони довкілля та раціонального природокористування Миколаївської області на 2011-2015 роки з обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища по даному напряму в 2011 році профінансовано захід з утримання та матеріальнотехнічного забезпечення діяльності регіональних ландшафтних парків області («Гранітно-степове Побужжя», «Кінбурнська коса», «Тилігульський», «Приінгульський». Сума видатків склала 399,81477 тис.грн. 169
З метою забезпечення охорони та відтворення природних ресурсів прибережних екосистем здійснено роботи щодо збереження природних комплексів і об’єктів та проведено роботи щодо збереження місцезростань видів, занесених до Червоної книги України, проведено обліки орнітофауни. Для збереження місць зростання рідкісних та зникаючих видів рослин, спеціалістами державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області здійснюються обстеження територій під час розгляду матеріалів щодо відведення земельних ділянок під ведення господарської чи лісогосподарської діяльності. З метою збалансованого використання і відтворення морських біологічних ресурсів завершено роботи щодо заповідання частини акваторії Чорного моря та Ягорлицької затоки шляхом створення національного природного парку «Білобережжжя Святослава». З метою запобігання забрудненню водойм господарсько-побутовими стоками в області постійно виконувалась низка природоохоронних заходів, передбачених Програмою охорони довкілля та раціонального природокористування Миколаївської області на 2011-2015 роки. 15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища. В Миколаївській області моніторинг стану довкілля 2011 рокеу здійснювався відповідно до «Програми моніторингу довкілля Миколаївської області», затвердженої рішенням Миколаївської обласної ради від 23.12.99 №4. Координація діяльності суб’єктів системи моніторингу здійснюється міжвідомчою комісією з питань моніторингу довкілля, склад якої затверджено розпорядженням голови Миколаївської облдержадміністрації від 03.12.09 №447-р. До основних суб’єктів моніторингу довкілля в Миколаївській області 2011 року відносились: - Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області (Мінприроди) – здійснює координацію діяльності суб’єктів регіональної системи моніторингу довкілля; - Державна екологічна інспекція в Миколаївській області (Мінприроди) – здійснює моніторинг поверхневих вод; джерел скидів стічних вод; джерел промислових викидів в атмосферу (вміст забруднюючих речовин (ЗР); - Миколаївська гідрогеологічна партія (Мінприроди) – здійснює моніторинг підземних вод; геохімічного стану ландшафтів; - Миколаївській обласний центр з гідрометеорології (МНС) – здійснює моніторинг атмосферного повітря та опадів, лиманних та морських вод, стихійних та небезпечних природних явищ; - Миколаївське регіональне управління водних ресурсів (Держводагенство) – здійснює моніторинг річок, водосховищ, каналів, зрошувальних систем і водойм у межах водогосподарських систем комплексного призначення, систем водопостачання; водойм у зонах впливу АЕС; - Миколаївська обласна санітарно-епідеміологічна станція (МОЗ) – здійснює моніторинг (у місцях проживання і відпочинку населення) – атмосферного повітря; поверхневих вод суші і питної води; ґрунтів (вміст ЗР); - Миколаївський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції (Мінагрополітики) – здійснює 170
моніторинг ґрунтів сільськогосподарського використання; поверхневих та підземних вод сільськогосподарського призначення. Таблиця 15.5.1. Суб’єкти регіонального екологічного моніторингу за галузями, середовища та число точок спостережень, 2011 рік.
атмосферне повітря
стаціонарні джерела викидів в атмосферне повітря
поверхневі води
джерела скидів зворотних вод у поверхневі води
морські води
джерела скидів зворотних вод у морські води
підземні води
джерела скидів зворотних вод у глибокі підземні водоносні горизонти
грунти
Кількість точок спостережень, од.
1.
Мінприроди
-
140
27
5
21
10
29
-
-
2.
МНС, Держгідрометслужба
4
-
-
-
19
-
-
-
-
3.
МОЗ
75
-
11
-
5
-
-
-
-
4.
Мінагрополітики
-
-
15
-
-
-
18
-
33
5.
Держводагенство
-
-
14
-
1
-
-
-
-
№ з/п
Суб’єкти моніторингу довкілля
Протягом 2011 року, згідно із Регламентом підготовки та розміщення екологічної інформації на веб-порталі Мінприроди, затвердженого наказом Мінприроди від 26.04.07 №218, проводився щомісячний збір та обробка екологічної інформації від суб’єктів регіональної системи моніторингу довкілля. На виконання наказу Мінприроди від 14.05.05 №171 «Щодо забезпечення автоматизованого інформування громадськості з питань, що стосуються довкілля» отримана інформація про стан навколишнього природного середовища в Миколаївській області розміщувалась на веб-сайті держуправління. 15.6. Державна екологічна експертиза. Здійснення державної екологічної експертизи відбувається відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про екологічну експертизу» та Наказу Мінприроди України від 12.13.11р. №72 «Про Систему державної екологічної експертизи». На підставі ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу» об’єктами державної екологічної експертизи є: 1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства; 2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування; 3) документація по перепрофілюванню, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення; 171
4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів,що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища; 5) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу; 6) документація щодо генетично модифікованих організмів, що призначаються для використання у відкритій системі. Відповідно до ст.13 Закону України «Про екологічну експертизу» здійснення державної екологічної експертизи є обов’язковим для видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.95р. №554 із змінами. За 2011 рік було розглянуто та надано висновків державної екологічної експертизи по 123 проектам, що на 35,9% менше ніж за 2010 рік. З них було повернуто на доопрацювання матеріалів по 33 об’єктам, що складає 26,8% від загальної кількості розглянутих проектних матеріалів. Основними завданнями екологічної експертизи є визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності; організація комплексної, науково обгрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи; встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства; оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, і якість природних ресурсів; оцінка ефективності, повноти, обгрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; підготовка об'єктивних, всебічно обгрунтованих висновків екологічної експертизи. При розгляді проектної документації більш особлива увага приділяється дотриманню чинного законодавства, встановленим нормативам та стандартам з точки зору екологічної припустимості щодо запланованої діяльності. Особлива увага приділяється питанням відповідності проектної документації вимогам чинного природоохоронного законодавства, ст. 15 Закону України «Про екологічну експертизу» та ДБН А.2.2-1-2003 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС)…» із змінами. Перелік найзначніших об’єктів, які отримали позитивну оцінку: 1. Робочий проект «Технічне переоснащення НСВ-ІІ підйому очисних споруд водоканалу по вул. Янтарна, 324-е в м. Миколаєві» - висновок від 31.01.2011р. №14/24.01.11-120. Замовник: МКП «Миколаївводоканал»; Проектувальники: 1. ВАТ ПВІ «Миколаївагропроект»; 2. ПНВФ «Екологія. Наука. Техніка». 2. Робочий проект «Технічне переоснащення НСВ-«Корабельний» очисних споруд водоканалу по вул. Янтарна, 324-е в м. Миколаєві» - висновок від 31.01.2011р. №14/24.01.11-119. Замовник: МКП «Миколаївводоканал»; 172
Проектувальники: 1. ВАТ ПВІ «Миколаївагропроект»; 2. ПНВФ «Екологія. Наука. Техніка». 3. Робочий проект «Реконструкція системи водопостачання смт Єланець з установкою знезараження» - висновок від 24.02.11р. №14/28.01.11-315. Замовник: Єланецька райдержадміністрація; Проектувальник: ВАТ «Миколаївводпроект». 4. Робочий проект «Реконструкція каналізаційних очисних споруд м. Первомайська Миколаївської області (розташування – с. Грушівка)» - висновок від 24.02.11р. №14/22.02.11-319. Замовник: Управління ЖКГ Первомайської міської ради. Проектувальник: ТОВ «Інженерна компанія «Скандтехімпорт». 5. Робочий проект «Реконструкція самопливного колектору по вул. М.Морська в м.Миколаєві» - висновок від 16.03.11р. №14/17.02.11-328. Замовник: ДКВ «Миколаївводоканал». Проектувальник: 1. ВАТ ПВІ «Миколаївагропроект». 6. Робочий проект «Реконструкція глибоководного випуску скидного колектору від міських очисних споруд до урізу р. Південний Буг» - висновок від 08.12.11 р. №14/14.11.11-421 Замовник: Управління капітального будівництва міськвиконкому. Проектувальники: 1. ТОВ «Миколаївпроект»; 2. ТОВ «НТЦ проблем екології та природокористування». Перелік найзначніших об’єктів, які повернуто на доопрацювання та оцінено негативно: 1. Робочий проект «Полігон твердих побутових відходів (ТПВ) обсягом 400 тис. м3 в м. Первомайськ» - висновок від 16.03.11р. №14/17.02.11-329. Замовник: Управління ЖКГ Первомайської міської ради. Проектувальник: ВАТ ПВІ «УКДП ДП «Миколаївкомундорпроект». 2. Проект «Реконструкція з розширенням пивзаводу потужністю від 14 до 41,726 млн. дал на рік на Миколаївському відділенні ВАТ «САН ІнБев Україна», розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Янтарна, 320» - висновок від 14.11.11р. №14/14.09.11-415. Замовник: Миколаївське відділення ВАТ «САН ІнБев Україна». Проектувальник: ТОВ «Санта». 3. Проект «Лінії отримання біодизельної добавки та масла на території нафтобази по вул. Самойловича, 38 в м. Миколаєві» - висновок від 10.11.2011р. №14/12.10.11-413. Замовник: ПП ВТБ «ТАБ». Проектувальники: 1. ТОВ «Миколаївпроект» 2. ТОВ «НТЦ проблем екології та природокористування».
173
15.7. Економічні засади природокористування. 15.7.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності. Головною складовою економічного механізму природоохоронної діяльності є платність за спеціальне використання природних ресурсів та за шкідливий вплив на довкілля, яка стимулює природокористувачів до зменшення шкідливого впливу на довкілля, раціонального та ощадливого використання природних ресурсів та зменшення енерго- і ресурсомісткості одиниці продукції шляхом впровадження еколого-економічних інструментів. З метою розширення бази екологічного оподаткування та збільшення надходження коштів від екологічного податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища держуправлінням проводиться постійний обмін інформацією з обласною Державною податковою адміністрацією, щороку надається перелік підприємств, установ, організацій, громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів. За рахунок коштів екологічного податкум та збору за забруднення навколишнього природного середовища і грошових стягнень за збитки, завдані державі понаднормативними та аварійними забрудненнями довкілля формуються фонди охорони навколишнього природного середовища, які мають важливе значення в загальній структурі джерел фінансування загальнодержавних, регіональних і місцевих екологічних програм. 2011 року до фондів охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів від Миколаївської області надійшло 19460,7 тис грн. Порівнюючи із 2010 роком надходження збільшилися на 8% (2010 - 17954,55 тис.грн). 15.7.2. Стан фінансування природоохоронної галузі. Основними джерелами фінансування природоохоронних заходів є фонди охорони навколишнього природного середовища, наповнення яких відбувається за рахунок зборів за забруднення довкілля та власні кошти підприємств. Всього на природоохоронні заходи 2011 року освоєно 67243,714 тис. грн., у тому числі з державного фонду охорони навколишнього природного середовища – 15587,488 тис. грн., з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища – 11088,351 тис. грн., з Миколаївського міського фонду охорони навколишнього природного середовища – 3538,88 тис. грн., з місцевих бюджетів – 25654,951 тис. грн., власних коштів підприємств – 34464,59 тис. грн. Протягом 2011 року на виконання 16 заходів, спрямованих на зменшення скиду господарсько побутових, промислових стоків до поверхневих водойм, забруднення підземних вод, Чорного моря, запобігання деградації річкових екологічних систем та усунення шкідливої дії вод освоєно 13552,711 тис грн. . Виконувались такі заходи: 1. Будівництво каналізації Залізничного селища та Старого інвалідного хутора. 2. Захист від підтоплення с. Лепетиха та с. Веселе Березнегуватського району. 3. Реконструкція каналізаційної насосної станції і каналізаційних колекторів у селищі Луч Жовтневого району Миколаївської області. 174
4. Будівництво комплексу гідротехнічних споруд для захисту територій від ерозії, підтоплення, зсувів у м. Нова Одеса. 5. Реконструкція системи водоочищення каналізаційних стічних вод у м. Новий Буг Миколаївської області. 6. Реконструкція каналізаційних мереж у м. Нова Одеса (мікрорайон «Бузький», вул. Маслозаводська). 7. Захист від підтоплення присадибних ділянок по вул. Зарічна у с. Воронівка Вознесенського району – будівництво, у тому числі виготовлення проектно-кошторисної документації. 8. Будівництво каналізаційних міських очисних споруд, м. Вознесенськ. 9. Ремонт та заміна технологічного обладнання ТОВ «Біологічні очисні споруди». 10. Будівництво установки очищення стічних вод за технологією “BIOTAL” продуктивністю 2м3/добу з зовнішніми мережами каналізації для інфекційного відділення центральної районної лікарні по вул. Лермонтова, 1 в смт. Березнегувате Миколаївської області. 11. Реконструкція глибоководного випуску скидного колектора від Миколаївських міських очисних споруд каналізації до урізу р. Південний Буг (проектні роботи). 12. Проведення перерахунків кошторисів на будівництво берегоукріплення уздовж р. Пвденний Буг в районі старого кладовища в мкр. Севернійв м. Миколаєві та проведення експертизи проектно-кошторисної документації 13. Ліквідація підтоплення Широкої Балки м. Миколаєва (будівництво дренажного колектора) 14. Захист від підтоплення грунтовими водами вулиць М.Ульянової та Фонтанної в Корабельному районі м. Миколаєва. 15. Укріплення берегової частини Намиву шляхом будівництва набережної для запобігання розмиванню (розробка техніко-економічного обгрунтування будівництва берегоукриплювальних споруд в мкр. Намив І єтап) м. Миколаїв. 16. Проведення інвентаризації систем та споруд інженерного захисту територій, в т.ч. зливових колекторів , та рбліку дренажних стоків із створенням відповідної інформаційної бази (І єтап), м. Миколаїв. З метою запобігання деградації природних ландшафтів та збіднення біорізноманіття освоєно 1913,918 тис. грн., виконано заходи: 1. Утримання та матеріально-технічне забезпечення діяльності регіональних ландшафтних парків. 2. Винесення в натуру меж обєктів ПЗФ. 3. Створення об’єктів та територій ПЗФ. 4. Створення захисних лісових насаджень. 5. Оновлення зелених насаджень міських парків, скверів, збільшення площі зелених насаджень. 6. Проведення інвентаризації пврків і лісопвркових зон. Виконувалось 4 заходи, спрямовані на зменшення рівня забруднення промисловими, у тому числі токсичними та господарсько-побутовими відходами, запобігання забрудненню ґрунтів (освоєно 17194,556 тис. грн.), а саме: 175
1. Знешкодження (перезатарювання, транспортування до місця знешкодження, утилізація, переробка чи видалення) непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин, у тому числі пестицидів. 2. Будівництво полігонів твердих побутових відходів із розробкою проектно-кошторисної документації 3. Будівництво комплексу із сортування та повної переробки твердих побутових відходів з отриманням альтернативних видів палива у м. Вознесенськ. 4. Визначення потреб у вивезенні сміття по районах міста з урахуванням віддалених мікрорайонів. Миколаїв. За власні кошти підприємств (34464,59 тис. грн.) виконувались заходи, спрямовані на зменшення викидів в атмосферу від стаціонарних та пересувних джерел забруднення. На ПАТ «ЮГцемент» виконувався захід: Ремонт електрофільтра ЭГУ2-9323-10-SWS640-400-4 (джерело №34) На ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» виковались: 1. Розробка проекту реконструкції газоочисної установки Г-1 печі випалу вапняку №1. 2. Монтаж газоочисної установки Г-1 печі випалу вапняку №1. Випробовування та налагодження. 3. Розробка проекту з експлуатації шламосховища №2 (у тому числі заходів з пилопригнічення). 4. Реконструкція шламосховища №1 з можливістю технічної рекультивації карти «Б». 5. Створення лісозахисної смуги санітарно-захисної зони (шламосховище №2). На ТОВ СП «Нібулон» виконувались: 1. Модернізація пиловловлюючого устаткування (джерело №75, №76). 2. Модернізація пиловловлюючого устаткування (джерело №31,57,58,68,74,77,82.) На заходи, спрямовані на підвищення екологічної освіти населення освоєно 187,0 тис. грн. 15.8. Технічне регулювання у сфері охорони довкілля,, екологічної безпеки та раціонального прородокористування. В Миколаївській області територіальним органом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є Державне підприємство «Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації», діяльність якого спрямована на створення умов для забезпечення якості та безпеки вітчизняних товарів, робіт та послуг, захист прав споживачів, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому та світовому ринках, на підтвердження відповідності міжнародним і європейським стандартам. Останніми роками в Україні прийнято низку законів і постанов Кабінету Міністрів з питань метрології, стандартизації та сертифікації в галузі природокористування та охорони довкілля з метою наближення до світових норм.
176
Одним із інструментів державного регулювання відносин у сфері охорони навколишнього середовища є стандартизація та нормування. Система екологічних стандартів – найважливіша складова частина природоохоронного законодавства. Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони довкілля від забруднення, шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів та забезпечення екологічної безпеки. До найважливіших нормативів якості довкілля належать гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у природних середовищах. На підставі ГДК розробляються нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) і скидів (ГДС) шкідливих речовин у повітря та воду. Через зміни загального екологічного стану довкілля ГДК, ГДВ і ГДС найбільш небезпечних і поширених забруднювачів уточнюються кожні 3-5 років з урахуванням посилення негативного ефекту від їхньої спільної дії. 15.9. Дозвільна діяльність у сфері природокористування. Охорона водних ресурсів В галузі охорони водних ресурсів на Держуправління покладено впровадження регуляторної політики щодо використання вод та нормування обсягів надходження забруднюючих речовин до водних об’єктів. Станом на 01.01.2012 Держуправлінням зареєстровано 1211 водокористувачів, з яких вторинні складають – 392 водокористувача. У порівнянні з відповідним періодом минулого року кількість водокористувачів, які мають діючі дозволи на спеціальне водокористування, збільшилася на 125 користувачів. За звітний період Держуправлінням видано 305 дозволів на спецводокористування, що на 33 % більше ніж у 2010 році. Для запобігання забруднення поверхневих вод Держуправлінням за звітний період затверджено 10 проектів нормативів гранично допустимого скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами до поверхневих водойм. Охорона атмосферного повітря Діяльність в галузі охорони атмосферного повітря забезпечується шляхом надання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з встановленням нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин з стаціонарних джерел. З початку введення в Україні в дію нового механізму регулювання викидів в забруднюючих речовин в атмосферне повітря Держуправлінням видано 1592 дозволи на викиди забруднюючих речовин 873 суб’єктами господарювання. Протягом 2011 року Держуправлінням у сфері регуляторної діяльності з охорони атмосферного повітря видано 350 дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферу на підставі розроблених та наданих до Держуправління обгрунтовуючих документів, що на 9,4 % більше ніж у 2010 році. Поводження з відходами В галузі поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами на Держуправління покладено впровадження регуляторної політики щодо нормування обсягів утворення та розміщення відходів.
177
Протягом 2011 року прийнято до розгляду 1501 заявку та пакет документів на одержання лімітів та видано 1133 дозволів на розміщення відходів та погоджено 1133 ліміти на утворення та розміщення відходів. Затверджені паспорти місць видалення відходів (МВВ) для двох підприємств: 2 паспорти МКП «Миколаївводоканал» та 1 паспорт ТОВ «Юкрейнан Шугар компані» Розглянуто 26 заявок та пакетів документів підприємств на зберігання, транспортування, використання отруйних речовин, видано 26 дозволів. 15.10. Екологічний аудит та екологічне страхування. Екологічний аудит - це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про екологічний аудит» екологічний аудит проводиться в процесі приватизації об'єктів державної власності, іншої зміни форми власності, зміни конкретних власників об'єктів, а також для потреб екологічного страхування, в разі передачі об'єктів державної та комунальної власності в довгострокову оренду, в концесію, створення на основі таких об'єктів спільних підприємств, створення, функціонування і сертифікації систем екологічного управління, а також здійснення господарської та іншої діяльності. Згідно вимог ст. 12 вищезазначеного Закону екологічний аудит в Україні може бути добровільним чи обов'язковим. Добровільний екологічний аудит здійснюється стосовно будь-яких об'єктів екологічного аудиту на замовлення заінтересованого суб'єкта за згодою керівника чи власника об'єкта екологічного аудиту. Обов'язковий екологічний аудит здійснюється на замовлення заінтересованих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо об'єктів або видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку, відповідно до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України, у таких випадках: - банкрутство; - приватизація, передача в концесію об'єктів державної та комунальної власності, крім визначених законом випадків; - передача або придбання в державну чи комунальну власність; - передача у довгострокову оренду об'єктів державної або комунальної власності; - створення на основі об'єктів державної та комунальної власності спільних підприємств; - екологічне страхування об'єктів; - завершення дії угоди про розподіл продукції відповідно до закону; - в інших випадках, передбачених законом. Основними завданнями екологічного аудиту є: збір достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності об'єкта екологічного аудиту та формування на її основі висновку екологічного аудиту; 178
встановлення відповідності об'єктів екологічного аудиту вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту; оцінка впливу діяльності об'єкта екологічного аудиту на стан навколишнього природного середовища; оцінка ефективності, повноти і обґрунтованості заходів, що вживаються для охорони навколишнього природного середовища на об'єкті екологічного аудиту. Реєстр екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту знаходиться на Веб-сайті Мінприроди України – www.menr.gov.ua. 15.11. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля. Чорноморським державним університетом ім. Петра могили виконуються такі науково-дослідні роботи в галузі охорони навколишнього середовища: 1. Підвищення рівня екологічної безпеки систем теплохолодозабезпечення (керівник – Клименко Л. П., д.т.н., професор; Воскобойнікова Н. О., ст. викладач). Вперше запропонований і обґрунтований критерій оцінки екологічної безпеки, що базується на принципі розрахунку обсягів зменшення викидів в навколишнє середовище при впроваджені альтернативних систем енергопостачання, залежно від здійснюваного ними ресурсозберігаючого ефекту. Розвинено методологічні та методичні підходи до оцінки екологічної безпеки регіону. Запропоновано енергоефективну систему теплохолодопостачання, особливістю якої є комбінування вітрової та сонячної енергії, котрі вдало взаємозамінюють та взаємодоповнюють одна одну, компенсування нестачі за рахунок традиційних енергоджерел та особливості перерозподілу енергії в системі, що дозволяє підвищити її ефективність. Доповнено та вдосконалено математичну модель енергоефективної системи теплохладопостачання будівлі за рахунок комбінування альтернативних джерел (а саме, сонячної та вітрової енергії) з компенсацією енергодефіциту з традиційних джерел. Доповнено та вдосконалено методику розрахунку ресурсозберігаючого ефекту, при комбінованому використанні вітрогеліоустановок та традиційних компенсаційних джерел енергії. Дістали подальшого розвитку концептуальні засади оцінки ресурсозберігаючого ефекту від впровадження альтернативних джерел енергії. 2. Підвищення рівня екологічної безпеки системи водопостачання Півдня України (Північного Причорномор’я) (Керівник – Клименко Л. П., д.т.н., професор; Крисінська Д. О., аспірант). Вперше буде обґрунтовано необхідність зміни вітчизняної структури водоспоживання з урахуванням рівня екологічної безпеки питного водопостачання та визначенням індексу екологічного ризику для різних компонентів екосистем. Опрацювання основних елементів альтернативного (екологічно безпечного) та енергозаощаджуючого землеробства для фермерських господарств різної спеціалізації (проф. Грабак Н. Х.). Для конкретних умов Степу України опрацьовуються технології вирощування рослин на еродованих землях, які забезпечують надійний захист ґрунту від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації. Дістало подальшого 179
розвитку питання про енергозаощадження шляхом вдосконалення агротехніки вирощування рослин, в першу чергу мінімізації обробітку грунту. Розвинуто методичні підходи щодо енергетичної оцінки різних заходів, в тому числі й енергоємності грунту під впливом різних технологічних рішень при виробництві рослинницької продукції в сівозмінах на різних елементах рельєфу. 3. Аналіз взаємовідносин об’єктів ПЗФ з місцевими мешканцями (Патрушева Л. І., к.географ.н., ст. викладач). Уперше проведено аналіз ландшафтних комплексів існуючих та перспективних об’єктів ПЗФ Миколаївської області; визначено ландшафтну репрезентативність заповідних територій та ділянок перспективних для заповідання в Миколаївській області; адаптовано методику оцінювання ландшафтного різноманіття, з метою його збереження в межах об’єктів ПЗФ; розроблено механізм застосування ландшафтно-екологічного підходу для проведення функціонального зонування об’єктів ПЗФ; вперше розроблено та запропоновано схему реорганізації об’єктів ПЗФ на національному, регіональному та місцевому рівнях. Матеріали дослідження можуть бути застосовані при наступному опрацюванні теоретичних, методологічних та методичних засад заповідної справи, шляхом удосконалення, деталізації, виправлення наведених положень особливо в методиці організації об’єктів ПЗФ. Результати роботи окреслюють необхідність і перспективи застосування ландшафтного підходу до створення оптимальної мережі об’єктів ПЗФ та ландшафтно-екологічного підходу до їх функціонального зонування. Запропонована схема регіональної мережі об’єктів ПЗФ зробить більш ефективним управління, функціонування та моніторинг її елементів. Вона буде сприяти виконанню головного завдання заповідних об’єктів – збереження та відновлення біологічного і ландшафтного різноманіття. 4. Острівні вітроенергетичні комплекси для екологічно ефективного життєзабезпечення (Андрєєв В. І., к.т.н., ст. викладач; Андрєєва Н. Ю., аспірант). Обґрунтувуються параметри вітроенергетичної та опріснювальної установок для екологічно ефективного життєзабезпечення за умов острівної території, здійснюється теоретична оцінка шляхів акумулювання «надлишкової» енергії вітру в зимовий період, розробка функціональної схеми збереження опрісненої води та підтримки її якості, ведеться емпіричний розрахунок системи зберігання опрісненої води. 5. Удосконалення енергозабезпечення закладів освіти півдня України для зменшення техногенного впливу (Керівник – Андрєєв В. І., к.т.н., ст. викладач, Чухлєбов О. В., аспірант). Обґрунтувується метод компенсування традиційних джерел енергії на підставі принципу використання гарячої води, отриманої за рахунок відновлювальних джерел (енергія сонця) енергії у різні пори року та протягом доби для раціонального розподілу ефективної експлуатації установок; розробляється теплообмінник-фільтр для раціональнішого використання теплової енергії. 6. Формування поля забруднення донних відкладів Бузького лиману важкими металами (Смирнов В. М., к.геолог.н., ст. викладач). Уперше проведено комплексне еколого-геохімічне опробування екосистеми Бузького лиману, вивчено просторовий розподіл важких металів у біотичних та абіотичних компонентах, побудовано карти забруднення з використанням ГІС180
технологій. Уперше визначено форми знаходження важких металів у донних відкладах і придонній воді Бузького лиману. Уперше оцінено міграційну здатність важких металів в стистемі «вода-донні відклади-гідробіонти». Уперше проведено комплексну оцінку водойми за еколого-геохімічними та санітарно-гігієнічними критеріями. 15.12. Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень. 15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій. В 2011 році за ініціативи постійної комісії Миколаївської міської ради з питань екологічної політики, охорони навколишнього середовища та ресурсозбереження і управління з охорони навколишнього природного середовища та благоустрою департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради створено робочу групу для вивчення питання внесення змін та доповнень до Концепції екологічного розвитку м.Миколаєва в ХХІ столітті. До складу даної робочої групи увійшли депутати Миколаївської міської ради, заступники міського голови, радник міського голови з питань екології, начальники управлінь і відділів виконавчого комітету Миколаївської міської ради та значна кількість представників громадських організацій міста, а саме: Миколаївський клуб сприяння сталому розвитку та побудові громадянського суспільства «Спільні дії», Миколаївська обласна молодіжна громадська організація «Екологічний правовий захист», Миколаївська міська дитяча громадська організація «Скаути Миколаєва», Миколаївський обласний осередок Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національна організація скаутів України», Миколаївська міська молодіжна громадська організація «Волонтери», Миколаївська обласна молодіжна екологічна організація «МАМА-86», Миколаївська обласна дитяча громадська організація «Миколаївська спілка скаутів», Миколаївська обласна філія ЕкологоАудиторської Палати України. Основними напрямками організації співпраці держуправління з громадськими організаціями та громадськістю Миколаївської області є забезпечення: - дієвої взаємодії держуправління та Громадської ради при держуправлінні, до якої входять представники більшості громадських екологічних організацій області; - доступу громадськості до інформації про стан довкілля; - можливості громадянам брати участь у реалізації екологічної політики області.
181
Таблиця 15.12.1.1. Перелік громадських організацій Миколаївщини природоохоронного спрямування, співпрацюють з державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області № з/п 1.
Назва організації
Представник
Контактна адреса
Регіональна Чорноморська мережа громадських організацій
Деркач Олег Михайлович
Миколаївський клуб сприяння сталому розвитку та побудові громадянського суспільства МК «Спільні дії» Миколаївська обласна організація Спілки дизайнерів України, секція «екодизайн» Миколаївська обласна молодіжна екологічна організація «Мама-86» Екологічна студентська асоціація Миколаївської області (ЕСАМО) Миколаївська міська молодіжна громадська організація «Волонтери» Миколаївська міська дитяча громадська організація «Скаути Миколаєва» Миколаївська обласна дитяча громадська організація «Миколаївська спілка скаутів»
Галкіна Антоніна Олексіївна
9.
Молодіжна громадська організація «Зелений Рух»
Малицький Олександр Георгійович
т.(0512)35-80-37, 41-53-06, (097)3404700 e-mail: nr@bseanetwork.mk.ua т.(0512)46-60-51, пр. Леніна 139, кв.40 e-mail: agal@mksat.net т.(0512)46-00-42, 41-34-36 e-mail: danlogo@mksat.net т.(050)4977089 e-mail: berest@mksat.net т.(0512)39-73-99 54025 м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду,9 т.(0512)21-34-36, (050)3945905 e-mail: serna@mksat.net т.(0512)36-80-32, (050)4931408 e-mail: felixovna@mksat.net т.(0512)44-35-90, (050)3940989 54018 м. Миколаїв, пров. Південний,30 e-mail: geckon@mksat.net т.(0512)44-66-37, (093)5549446
10.
Миколаївське обласне товариство «Знання»
Добровольський Валерій Володимирович
т.(0512)46-40-14, 50-86-12
11.
Миколаївська обласна організація Українського товариства охорони природи Миколаївська обласна організація Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні Миколаївська філія Національного екологічного центру України Миколаївський міський фонд ЛАСКА «Сприяння Економічним і Соціальним Реформам» Миколаївський міський благодійний фонд МЕТА «Від колективного бачення - до колективних дій» Миколаївський обласний фонд «Індиго»
Любарцев Сергій Васильович
т.(0512)36-01-08 м. Миколаїв, вул. В.Морська,15/2 т.(0512)46-02-41 e-mail: pamani@list.ru т.(0512)42-57-97
Миколаївська міська молодіжна громадська організація «Молода гвардія»
Бондаренко Євгенія Сергіївна
2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.
12. 13. 14. 15. 16. 17.
Старощук Борис Олексійович Берест Катерина Василівна Рижков Сергій Сергійович Дубина Марина Олександрівна Чистякова Тетяна Феліксівна Семенков Анатолій Володимирович
Парафіло Марина Миколаївна Патрушева Лариса Іванівна Руденко – Кардаш Людмила Чернова Ірина Борисівна Криницька Ольга Олександрівна
що
т.(0512)40-12-31, 55-03-60, (093)1045374 e-mail: lucy@laska.mk.ua т.(0512)34-60-44 e-mail: bf2@mksat.net т.(0512)35-27-71, (093)90554545 т.(068)1157828 54055 м. Миколаїв, вул. Садова,16, кв.27 e-mail: younguard@front.ru
182
При державному управлінні охорони навколишнього природного середовища діє Громадська Рада, до складу якої входять представники 10 громадських екологічних організацій області. Протягом 2011 року, проведено 12 засідань Громадської Ради, на яких розглянуті питання щодо стану поводження з небезпечними відходами на території Миколаївської області, розвитку природно-заповідної справи, стану виконання екологічних природоохоронних програм, стану водних ресурсів та інші питання екологічного спрямування. Також, членами Громадської Ради вирішувався ряд екологічних питань. В березні здійснено виїзне засідання на територію державного підприємства «Миколаївський регіональний центр поводження з небезпечними відходами». Приводом для зібрання позачергового засідання послужив сигнал про неналежне зберігання небезпечних відходів на сховищах за адресою пгт. Ольшанське вул..Промислова, 4. Завдяки запитам до СЕС та СБУ ситуацію вдалося виправити. Члени Громадської Ради посприяли схваленню Програми охорони довкілля та раціонального природокористування в Миколаївській області на 2011-2015 роки та обласної Цільової програми розвитку екологічної на період до 2015 року. З метою сприяння реалізації жителями м. Миколаєва права на доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля, для забезпечення врахування громадської думки при розгляді питань щодо охорони навколишнього природного середовища та благоустрою м. Миколаєва відповідно до розпорядження міського голови створено та затверджено склад Громадської ради з екологічної безпеки та благоустрою при міському голові. На установчих зборах розглянуто і затверджено Положення про Громадську раду з екологічної безпеки та благоустрою при міському голові та її регламент. Головою Громадської ради обрано Людмилу Руденко-Кардаш - виконавчого директора Миколаївського міського фонду ЛАСКА «Сприяння економічним і соціальним реформам». Протягом 2011 року щомісяця проводились засідання Громадської ради з екологічної безпеки та благоустрою при міському голові, на яких обговорювались різноманітні питання у галузі охорони навколишнього середовища, надавались рекомендації та пропозиції щодо їх вирішення. Участь у засіданнях Громадської ради приймали керівники управлінь і відділів департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, комунальних підприємств Миколаївської міської ради, депутати Миколаївської міської ради, представники громадських організацій міста. 15.12.2. Діяльність громадських рад, об’єднань, тематичних робочих груп і мереж. При державному управлінні охорони навколишнього природного середовища діє Громадська Рада, до складу якої входять представники 10 громадських екологічних організацій області. Протягом 2011 року, проведено 12 засідань Громадської Ради, на яких розглянуті питання щодо стану поводження з небезпечними відходами на території Миколаївської області, розвитку природно-заповідної справи, стану виконання екологічних природоохоронних програм, стану водних ресурсів та інші питання екологічного спрямування. 183
Також, членами Громадської Ради вирішувався ряд екологічних питань. В березні здійснено виїзне засідання на територію державного підприємства «Миколаївський регіональний центр поводження з небезпечними відходами». Приводом для зібрання позачергового засідання послужив сигнал про неналежне зберігання небезпечних відходів на сховищах за адресою пгт. Ольшанське вул..Промислова, 4. Завдяки запитам до СЕС та СБУ ситуацію вдалося виправити. Члени Громадської Ради посприяли схваленню Програми охорони довкілля та раціонального природокористування в Миколаївській області на 2011-2015 роки та обласної Цільової програми розвитку екологічної на період до 2015 року. З метою сприяння реалізації жителями м. Миколаєва права на доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля, для забезпечення врахування громадської думки при розгляді питань щодо охорони навколишнього природного середовища та благоустрою м. Миколаєва відповідно до розпорядження міського голови створено та затверджено склад Громадської ради з екологічної безпеки та благоустрою при міському голові. На установчих зборах розглянуто і затверджено Положення про Громадську раду з екологічної безпеки та благоустрою при міському голові та її регламент. Головою Громадської ради обрано Людмилу Руденко-Кардаш - виконавчого директора Миколаївського міського фонду ЛАСКА «Сприяння економічним і соціальним реформам». Протягом 2011 року щомісяця проводились засідання Громадської ради з екологічної безпеки та благоустрою при міському голові, на яких обговорювались різноманітні питання у галузі охорони навколишнього середовища, надавались рекомендації та пропозиції щодо їх вирішення. Участь у засіданнях Громадської ради приймали керівники управлінь і відділів департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, комунальних підприємств Миколаївської міської ради, депутати Миколаївської міської ради, представники громадських організацій міста. 15.13. Екологічна освіта та інформування. На сьогоднішній день екологічне інформування, екологічна просвіта, екологічне виховання населення, популяризація природоохоронних знань, активна співпраця з громадськістю є пріоритетними напрямками діяльності державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області. Так, протягом 2011 року інформування населення здійснювалось через електронні та друковані місцеві і загальнонаціональні засоби масової інформації. З метою забезпечення інформування та освіти громадян з питань взаємовпливів суспільства і довкілля, утвердження принципів сталого розвитку в суспільній свідомості протягом 2011 року керівництвом та фахівцями держуправління здійснено 6 виступів на регіональному телебаченні та 4 виступи на обласному радіо, підготовлено та надруковано 10 статей в пресі, показники приблизно залишаються на рівні 2010 року. З метою інформування населення про важливі події і заходи, що відбуваються у сфері охорони довкілля та висвітлення роботи держуправління у засобах масової інформації, фахівцями держуправлінням здійснюється постійне інформування громадськості безпосередньо через веб-сайт держуправління www.duecomk.gov.ua. Так, протягом 2011 року опубліковано 45 інформаційних 184
повідомлень про роботу держуправління. Постійно здійснюється інформування про стан навколишнього середовища в розділі «Стан довкілля». Протягом року керівництвом та фахівцями держуправління прийнято участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Екологія міст та рекреаційних зон» в м. Одеса, виставці-презентації проекту «Будівництво першої черги Очаківської ВЕС», Міжнародному екологічному форумі «Довкілля 2011», здійснено 4 виступи на обласному радіо, взято участь у 25 нарадах (з них 12 робочих), 57 засіданнях та 4 круглих столах. З метою активізації природоохоронної роботи, виховання дбайливого ставлення до навколишнього середовища в області до Всеукраїнського дня Довкілля проведено низку еколого-просвітницьких заходів. Зокрема, у навчальних закладах районів та міст області проведено тиждень екологічної освіти, в рамках якого пройшли заходи, спрямовані на збереження та охорону довкілля. З метою проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи серед учнів проведено виховні та класні години. Учні Березанського району брали активну участь у Всеукраїнській акції «Юнатівський Зеленбуд» за розділами «Зелене коло рідного краю», «Містам і селам зелені стежки». В період проходження акцій висаджували квіти, дерева, кущі. Березанським відділом освіти створено посібник «Екологічне виховання. Поняття стійкого розвитку». Влітку 2011 року за рахунок коштів міського цільового фонду охорони навколишнього природного середовища проведено молодіжну екологічну експедицію «Інгул-2011». Мета заходу - привернути увагу молоді до проблем збереження річок Миколаївщини, сприяти розвитку регіонального ландшафтного парку "Приінгульський". В даній експедиції взяли участь учні міста Миколаєва (переможці олімпіад та конкурсів МАН з біології, члени гуртків міської станції юних натуралістів), студенти ЧДУ імені Петра Могили, досвідчені викладачі та екологи). Вся експедиція була насичена краєзнавчими, історичними моментами. Учасники вивчали походження окремих назв, ознайомились з легендами, милувались краєвидами: мальовничим притоками Стовпова, Березівка, які впадають в річку Інгул, мають типовий вигляд незайманої природи, зберігаючи сотні рідкісних рослин.. Одна з найцікавіших знахідок – зіновать гранітна (вид, який занесено до світового Червоного списку). Також знайдено місця зростання червонокнижних видів – астрагалу одеського, залізниці гібридної. Учасниками експедиції зібрано матеріал про рідкісних видів комах, які зустрічаються на території регіонального ландшафтного парку «Приінгульський», зокрема, про красуню-діву – червонокнижний вид. Під час експедиції цікаво пройшли теоретичні заняття, екологічні вікторини, турніри, як у місцевій школі, так і на базі Чорноморського державного університету ім. Петра Могили. В 2011 році з метою формування екологічного світогляду молоді проведено виставку голубів, випуски голубів під час загальноміських святкових заходів. Вже традиційними стали в Миколаєві міські екологічні читання. Так, 28 29 жовтня 2011 року в Центральній бібліотеці імені М.Л.Кропивницького відбулися IV Миколаївські міські екологічні читання «Збережемо для нащадків». Тема читань: «Екологічний компонент сталого розвитку Миколаєва та інших міст України». В роботі Читань взяли участь заступник міського голови - директор департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради В.В.Гайдаржи, депутати 185
Миколаївської міської ради, представники державних, природоохоронних організацій, науковці, викладачі миколаївських вищих навчальних закладів та загальноосвітніх шкіл, студенти, учні, представники екологічни х громадських організацій, краєзнавці, бібліотекарі та всі зацікавлені проблемами охорони та відновлення навколишнього природного середовища міста Миколаєва, екологічної освіти і виховання екологічної культури. В ході читань обговорено такі теми: екологічний менеджмент міста; участь мешканців у прийнятті екологічно важливих рішень; екологічна просвіта та виховання мешканців; комплексний благоустрій міських територій, зелені насадження міста та ін. В рамках даного заходу проведено фотовиставку «Не будь байдужим до рідного міста», виставку екологічних плакатів «Екологія природи – екологія душі», експрес-конкурс фото колажів «Я хочу зробити життя кращим». За результатами екологічних читань видано збірник доповідей. Одним із стратегічних напрямків розвитку сучасної системи освіти у нашій країні є формування екологічної культури особистості, виховання у кожного школяра позитивного ставлення до навколишнього світу. Тому починаючи з 2002 року, згідно з Екологічною політикою м. Миколєва, з метою поглиблення екологічної освіти і виховання дітей в навчальних закладах міста щороку міським управлінням освіти спільно з управлінням охорони навколишнього природного середовища департаменту ЖКГ проводиться міський конкурс зі збирання макулатури серед навчальних закладів міста. За підсумками проведеної роботи в 2010-2011 навчальному році навчальними закладами міста зібрано і здано 25337 кг макулатури. Кращими визнано школи: №№ 52, 36, гімназія № 3 та Миколаївський муніципальний колегіум. Міською станцією юних натуралістів ведеться систематична робота з екологічної освіти школярів. Однією з цікавих форм роботи є екологічна стежка. Екологічна стежка міськСЮН прокладена через територію дендропарку «Дружба» членами «зелених патрулів» міської станції юних натуралістів, ведеться регулярна робота по очищенню території парку від сміття, обрізці та догляду за деревами і кущами. Екологічна освіта на станції здійснюється через роботу лекторію «Природа і людина». Вихованці гуртків - старшокласники демонструють слайди, читають лекції екологічного спрямування для молодших школярів. На міськСЮН проводиться дослідницька робота з екології за завданням наукових установ. Екологічне навчання на міськСЮН проходить через участь вихованців гуртків у міських та обласних екологічних конкурсах. Кожного року юннати виборюють призові місця у міських, обласних та Всеукраїнських екологонатуралістичних конкурсах. З метою покращення рівня еколого-натуралістичної освіти та виховання використовуються інноваційні методи, зокрема, метод проектів. Юннати складають і втілюють у життя навчальні, екологічні та соціальні проекти. В 2011 році виконано екологічний проект «Сім’я і екологія», в рамках якого проведено фотоконкурс «Дотик природи», акція «Посади дерево, створи квітник», майстер-клас з фітодизайну та аранжування, лекторій «Людина і природа», екологічні читання «Сім’я і екологія». З метою проведення просвітницької роботи серед населення міста Миколаєва в 2011 році надруковано та розміщено 10 постерів на білборди щодо проведення акцій з благоустрою та санітарного очищення парків, скверів, зелених зон міста та встановлені 4 інформаційні щити на об’єктах ПЗФ. 186
Інформація про стан довкілля міста Миколаєва, екологічні події, міську екологічну політику та ін. постійно оновлюється та доступна на офіційному сайті Миколаївської міської ради в розділі «Охорона навколишнього середовища». 15.14. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля. 15.14.1. Співробітництво з Європейським Союзом. З 1997 року триває співробітництво м.Миколаєва в мережі ICLEI міжнародна асоціація місцевих органів влади, що забезпечує сталий розвиток. Повноправними членами Ради є більше 400 міст та асоціацій зі всього світу, а також сотні органів місцевого самоврядування, які беруть участь у спеціальних кампаніях та проектах ICLEI. Метою ICLEI є створення та сприяння всесвітньому руху органів місцевого самоврядування за для досягнення реальних поліпшень умов загального сталого розвитку навколишнього середовища шляхом спільних дій на місцевому рівні. ICLEI працює як демократична міжнародна асоціація органів місцевого самоврядування та міжнародне агентство з охорони навколишнього середовища. 15.14.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм / проектів зовнішньої допомоги. У міжнародному співробітництві з охорони навколишнього середовища наша держава посідає одне з вагомих місць. Будучи членом ООН, Україна є суверенною стороною 18 міжнародних угод з питань екології, бере участь у 20 міжнародних конвенціях, а також понад 10 двосторонніх угодах, виконує міжнародні зобов’язання з охорони навколишнього середовища. Протягом останніх років значно зросла зацікавленість українських та зарубіжних компаній на території Миколаївської області. Так, голова облдержадміністрації Микола Круглов зустрівся з віцепрезидентом Mentor Group Holdings (Румунія) Станіславом Гроапе, який запропонував інвестиційний проект фінансування та будівництва «під ключ» 6 заводів для сортування та термічної переробки твердих побутових відходів на території Миколаївської області (у містах Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ та Южноукраїнськ). При кожному заводі передбачається створення департаменту із збирання та транспортування таких відходів. Проектні обсяги переробки – 200 т на день, кожен завод може обслуговувати не менш 50 тисяч населення. Проект є частиною екологічної програми ECOVERDE, яка передбачає 100% фінансування приватних компаній-резидентів області без гарантій органів місцевої влади, але з наданням цим компаніям права концесії земельної ділянки. 15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво. З метою удосконалення управління навколишнім середовищем на підставі системного підходу за ДСТУ ISO 14001-97 органами виконавчої влади Києва, Донецька, Харкова Маріуполя і Миколаєва за підтримки Британської Ради в Україні створена і працює з 2002 року Мережа екологічно стійких міст України. Мережа здійснює міжнародну взаємодію з Всесвітньою радою місцевих екологічних ініціатив (ICLEI), британською компанією Global to Local Ltd, Департаментом природокористування і охорони навколишнього середовища Уряду м.Москви і Міжнародною Асамблеєю столиць і великих міст країн СНД (МАМ). 187
В 2011 році управлінням з охорони навколишнього природного середовища та благоустрою департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради спільно з координатором Мережі, радником міського голови з питань екології Кербуновим Ю.В. проведено перереєстрація учасників Мережі екологічно стійких міст України. До складу зазначеної Мережі увійшло 27 міст України. Наступним кроком стало налагодження зв’язку та розробка основних напрямків роботи даної Мережі. Загальна інформація про Мережу екологічно стійких міст України розміщена на сайті Миколаївської міської ради www.gorsovet.mk.ua (розділ «Охорона навколишнього середовища» - Міська екологічна політика - Мережа). ВИСНОВКИ Актуальними екологічними проблемами Миколаївської області залишаються: 1. Незадовільний технічний стан каналізаційних очисних споруд. Однією із головних причин такого становища є те , що очисні споруди та каналізаційні мережі, які у більшості побудовані 30-40 років тому, є морально та фізично застарілими, частина з них знаходиться в аварійному стані. Так, через не ефективну очистку каналізаційних стоків м. Миколаєва, протягом останніх років МКП «Миколаївводоканал» є головним забруднювачем водних ресурсів області, обсяг скиду забруднених стічних вод якого складає більше 90 % від загальної кількості скинутих забруднених стоків по області. Орієнтовний обсяг необхідних фінансових вкладень складає приблизно 100 млн. грн. 2. Забруднення вод малих річок області На території Миколаївської області налічується 112 малих річок, стан яких, під дією господарської діяльності, характеризується як нестабільний. Більшість малих річок в області, у зв’язку з тим, що замулені та заболочені, потребують проведення робіт з розчистки русел. Особливо це стосується водних об’єктів таких, як р. Кодима, р.Синюха та р. Вісунь, що використовуються для питних та господарсько-побутових потреб населення. Додатково проблему забруднення малих річок ускладнює проведення розпаювання земель до урізу води та їх сільськогосподарського використання без урахування обмежень діяльності на території водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об’єктів. Все перелічене у комплексі негативно впливає на екологічний стан водних ресурсів Миколаївської області. На регіональному рівні, в межах «Комплексної програми захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні на 2006-2010 роки, 2011-2015 та прогноз до 2020 року по Миколаївській області» передбачено проведення робіт з розчистки русел річок Мертвовод, Сухий Єланець, Гнилий Єланець, Кодима, Громоклея, Чичиклея, та Вісунь. Але, у зв’язку з відсутністю фінансування зазначеної Програми, заходи з розчистки русел малих річок та захисту сільського населення від підтоплення не реалізуються. 3. Забруднення вод р. Інгулець високомінералізованими шахтними водами Кривбасу. 188
Аварійний скид високомінералізованих шахтних вод гірничорудних підприємств Кривбасу за 20 років втілився у планове забруднення вод р. Інгулець, екологічний стан якої, створює загрозу не тільки зрошувальним угіддям, але і значно погіршує якість питної води в регіоні (особливо це стосується Снігуівського району де мешкає 53 тис. населення). Щорічний скид високомінералізованих надлишкових шахтних вод суттєво не змінюється і залишається на рівні більше ніж 11 млн. м3 З метою покращення ситуації, що склалася, спільним наказом Мінпромполітики, Мінекоресурсів та Держагенства водних ресурсів від 09.08.2011 №232/279/133 затверджено «План заходів щодо поетапного зменшення обсягу скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець та поліпшення якості води у зазначеній річці, Карачунівському водосховищі і на водозаборі Інгулецької зрошувальної системи» (далі - План). Враховуючи, що згаданим Планом передбачено проведення регулярної промивки дніпровською водою русла р. Інгулець, слід очікувати у майбутньому поступового покращення якості природного фону водного об’єкту в цілому. У 2011 році, з метою оздоровлення екосистеми р. Інгулець, за кошти гірничорудних підприємств Кривбасу, з каналу Дніпро-Інгулець подано 100 3 млн. м прісної води. 4. Залишок на території області непридатних до використання та заборонених до застосування пестицидів та агрохімікатів. Питання необхідності знешкодження (утилізації) непридатних до використання та забороненими до застосування хімічних засобів захисту рослин (далі – непридатних ХЗЗР) було однією з найгостріших екологічних проблем Миколаївської області. У минулому році вжито комплекс заходів щодо вирішення зазначеної проблеми. За підсумками проведеної роботи 2011 року за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища профінансовано виконання робіт із забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення та знешкодження непридатних ХЗЗР і тари від них у Миколаївській області. За станом на 31.12.2011 в рамках виконання заходів зі знешкодження непридатних пестицидів на території Казанківського, Березанського, Миколаївського, Новоодеського, Вознесенського, Арбузинського, Кривоозерського, Доманівського, Первомайського, Єланецького, Веселинівського та Врадіївського районів області зібрано, перезатарено і вивезено на знешкодження за межі України 694,475 т отрутохімікатів. Виділені бюджетні кошти освоєно в повному обсязі. На цей час на території області залишилися непридатні пестициди у кількості 183,53 т. 5. Забруднення ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» пилом червоного шламу довкілля. Внаслідок несприятливих метеорологічних умов в лютому-березні 2011 року відбулося забруднення атмосферного повітря пилом червоного шламу від шламосховищ ТОВ «Миколаївський глиноземний завод». З метою ліквідації та недопущення в подальшому ситуації забруднення атмосферного повітря ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» розроблено 189
«Програму комплексних заходів щодо пилепригнічення при експлуатації шламосховищ №1 та № 2 ТОВ «МГЗ». Для запобігання негативного впливу події, що виникла на території шламонакопичувачів, передбачено 25 природоохоронних заходів на загальну суму 32,519 млн. грн. Протягом 2011 року виконано 20 заходів на загальну суму 28,7 млн. грн. П’ять заходів Програми знаходяться на стадії реалізації: чотири з терміном реалізації у 2012 році та один - у 2014 році. Згідно з п. 6 зазначеної Програми та вимог дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємством проводиться моніторинг атмосферного повітря на межі санітарнозахисної зони шламосховищ ТОВ «Миколаївський глиноземний завод». Відповідно до звітів з моніторингу навколишнього природного середовища протягом квітня-грудня 2011 року та січня-травня 2012 року на межі санітарнозахисної зони шламосховища № 2 перевищень граничнодопустимих викидів не зафіксовано. 6. Екологічні наслідки незаконного демонтажу колишніх шахтнопускових ракетних установок. Однією з гострих екологічних проблем на території Миколаївської області є ситуація, що склалася навколо колишніх шахтно-пускових установок в Первомайському та Кривоозерському районі, які залишилися після розпаду СРСР. Незаконний демонтаж ракетних шахт загрожує отруєнню людей і зараженню довкілля компонентами токсичного ракетного пального. Вказані об´єкти належали Міністерству оборони України (далі – Міноборони). Відповідно до розпорядження Кривоозерської РДА від 19.07.2006 року № 450-р, земельні ділянки військової частини № 33883 Міноборони пройшли рекультивацію та у 2006 були передані до складу земель запасу на території Кривоозерського району. На сьогодні на території Первомайського району розташовано 11 колишніх шахтно- пускових установок балістичних ракет, які знаходяться у зруйнованому стані та передані у землі запасу Первомайського району без рекультивації. Використання їх у господарських цілях неможливе. Для виправлення становища постановою КМУ від 26.07.2001 року № 916 затверджено Програму реабілітації територій, забруднених у наслідок військової діяльності на 2002-2015 роки. Координацію всього комплексу робіт за Програмою покладено на Міноборони. Облдержадміністрація протягом останніх років неодноразово зверталась до Кабміну, Міноборони, ініціювала питання на засіданнях Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій щодо необхідності завершення рекультивації та документальної передачі земель у користування місцевим органам влади. У 2007 році питання рекультивації зазначених об’єктів у межах Програми реабілітації територій, забруднених у наслідок військової діяльності на 2002-2015 роки, було розглянуто на засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Рішенням Комісії Мінобороні та Мінфіну доручено опрацювати це питання у розрізі першочергового спрямування коштів на рекультивацію земель, які були задіяні для розміщення шахтно-пускових установок саме на території Миколаївської області. За станом на 01.06.2012 проблема залишається не вирішеною та актуальною для Миколаївської області 190
7. Низький відсоток заповідності області Однією з проблем області є низький відсоток заповідності її території. За станом на сьогодні відсоток заповідності області становить 3%, тоді як середньоукраїнський показник – 5,4%. Однак, низький відсоток заповідності області викликаний об’єктивними причинами. Миколаївська область являє собою потужний агропромисловий регіон країни, з досить високим ступенем освоєння територій та надзвичайно високим антропогенним навантаженням на природні екосистеми. Площа сільськогосподарських угідь області перевершує 2 млн. га, з яких в окремих районах області рілля становить 85%. Зазначені умови зумовили достатньо обмежений ресурс для розвитку природно-заповідного фонду. Обласною Цільовою програмою розвитку екологічної мережі на період до 2015 року передбачено створення 52 об’єктів природно-заповідного фонду на загальній площі 9720,46 га. Виконання завдання Програми дасть змогу збільшити заповідність Миколаївської області до науково обґрунтованих 3,31%. 8. Інтенсивний розвиток екзогенних процесів на території області. Зсуви. На території Миколаївської області зосереджено 1149 зсувів. Площа поширення зсувів становить 8,96 км2. З 19 районів зсуви поширені у 16 районах. В усіх районах області, де знаходяться зсуви, площа їх не перевищує 1,0 км 2 на район. Виключення становить Очаківський район. Тут на морському узбережжі і схилі Дніпровського лиману розташовані крупні фронтальні зсуви загальною площею від 1,1 до 5,0 км2. Основними природними чинниками, що викликають розвиток зсувів на території області, є: геологічна будова, гідрогеологічні умови, рельєф місцевості, клімат, інтенсивність і контрастність неотектонічних рухів. Інтенсивний розвиток господарської діяльності без урахування природоохоронних дій негативно впливає на навколишнє середовище і сприяє появі нового, антропогенного, фактору утворення і розвитку зсувів. За ступенем впливу на розвиток зсувів цей фактор останнім часом став таким, що може бути порівнянний із природними факторами, а на окремих територіях став домінуючим. Абразія. На узбережжі Чорного моря в межах Миколаївської області інтенсивно розвиваються абразійні процеси, які порушують рівновагу схилу і виступають також одним з основних чинників зсувних процесів. Вони розвиваються на абразійно-зсувній ділянці узбережжя протяжністю біля 16,75 км, від пересипу Тилігульського до Березанського лиману. Середня швидкість абразії 0,3 м/рік. До абразійного типу відноситься ділянка узбережжя від тилової частини Лагерної коси до західної околиці м. Очаків, загальною довжиною 3,5 км, середня швидкість абразії тут 0,3 м/рік. Підтоплення. На території області інтенсивно розвивається процес підтоплення. Це пов'язано з наявністю великих плоских безстічних вододільних просторів, які характеризуються дуже низькою природною дренованістю, ускладнені численними балками і ярами, а в південно-східній і південній частинах - подами і западинами. Причому, більшість зрошувальних систем розташована саме на цих вододільних рівнинах. Площа розвитку підтоплення на території області складає 17033 км2 (69 % до площі області). В усіх адміністративних районах Миколаївської області відзначено зростання площ підтоплення.
191