odessa_2009 by Administrator Dovkillia

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ НАВКОЛИЩНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНИ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Одеській області у 2009 році

Одеса-2010

ЗМІСТ ВСТУПНЕ СЛОВО ............................................................................................................................. 5 1.ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ................................................................................................................ 6 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Одеської області .............................. 6 1.2. Соціальний та економічний розвиток Одеської області .......................................................... 8 2. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ТА РУЙНУВАННЯ ОЗОНОВОГО ШАРУ10 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ........................................................ 10 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами . 10 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Одеської області .................................................................................................................... 10 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) ............................ 12 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря............................................................... 13 2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах .......................................... 13 2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря ...................................................................... 14 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля .......................................... 14 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття .............................. 15 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря ........................................ 15 3. ЗМІНА КЛІМАТУ ........................................................................................................................ 17 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів ......... 17 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів ........ 17 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату .......................................................................... 17 4. СТАН ВОДНИХ РЕСУРСІВ ....................................................................................................... 18 4.1. Водні ресурси та їх використання ............................................................................................ 18 4.2. Забруднення поверхневих вод .................................................................................................. 21 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод ...................... 21 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) ........................................ 22 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод..................................................................... 23 4.3. Якість поверхневих вод ............................................................................................................. 24 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками .............................................................. 24 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів ................................................. 25 4.3.4.Радіаційний стан поверхневих вод ......................................................................................... 29 4.4. Екологічний стан Чорного моря ................................................................................................ 29 4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення............................................................... 30 4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів ...................................................................... 31 5. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІО- ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ, ФОРМУВАННЯ ЕКОМЕРЕЖІ ТА РОЗВИТОК ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ .................................... 34 5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття та формування екомережі ........................ 34 5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових . 34 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення ................................................... 38 5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів ................................................................ 39 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу ..................................................... 39 5.2.1. Лісові ресурси .......................................................................................................................... 39 5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів ............................ 44 5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України .................................................................... 45 5.2.4. Адвентивні види рослин ......................................................................................................... 48 5.2.5. Стан зелених насаджень України .......................................................................................... 51 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу ..................................................... 53 5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в державі ...................................................... 53 2

5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Україні ................................................................ 56 5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України .................................................................... 60 5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними ................... 62 5.3.5. Стан та динаміка інвазивних видів тварин, а також їх вплив на аборигенне біорізноманіття .................................................................................................................................. 62 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні ......................................................... 64 5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду України.................................................................. 64 5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон ..................................................... 69 5.4.3. Історико-культурна спадщина ............................................................................................... 70 5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля................................................................................... 73 6. СТАН ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ТА ГРУНТІВ ......................................................................... 76 6.1. Структура та стан земельних ресурсів ..................................................................................... 76 6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь .................................................... 76 6.1.2. Деградація земель.................................................................................................................... 77 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси ............................................ 78 6.3. Якість грунтів ............................................................................................................................. 79 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення .......................................................... 79 6.3.2. Забруднення ґрунтів ................................................................................................................ 79 6.4. Охорона земель........................................................................................................................... 80 6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво ............ 81 7. НАДРА ........................................................................................................................................... 83 7.1. Мінерально-сировинна база ...................................................................................................... 83 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази ........................................................... 85 7.2. Система моніторингу геологічного середовища ..................................................................... 89 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість ..................................................................... 89 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси ................................................................................................. 98 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр .............................................. 106 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр .................................................................. 109 8. ВІДХОДИ ..................................................................................................................................... 111 8.1. Структура утворення та накопичення відходів ..................................................................... 111 8.2.Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) ........................ 112 8.3. Використання відходів як вторинної сировини .................................................................... 115 8.4. Транскордонні перевезення відходів ..................................................................................... 115 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами .................................................... 116 9.ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ............................................................................................................ 118 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки ....................................................... 118 9.2. Об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку .................................................. 121 9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія ....................................................................................... 122 9.3.1. Радіаційне забруднення територій....................................................................................... 123 9.3.2. Радіоактивні відходи ............................................................................................................ 124 10.СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ ................................... 125 10.1. Ведення сільського господарства в Одеській області ........................................................ 125 Посівна площа сільськогосподарських культур під урожай 2009р. в усіх категоріях господарств склала 1257,1 тис. га, що на 54,2 тис. га менше (на 4,2%), ніж у 2008 році.125 10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження ....................................................................................................................................... 126 10.3 Використання пестицидів у сільському господарстві ......................................................... 126 11. ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИКИ НА ДОВКІЛЛЯ ................................................................................ 127 11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави ........................................... 127 11.2. Ефективність енергоспоживання .......................................................................................... 128 11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі ..................................................... 129 3

11.4. Використання альтернативних джерел енергії.................................................................... 129 12. ВПЛИВ ТРАНСПОРТУ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ .................... 131 12.1. Транспортна система Одеської області ................................................................................ 131 12.1.1. Обсяги транспортних перевезень ...................................................................................... 132 12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів .......................................................... 133 12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля .................................................. 135 12.3. Використання альтернативних видів палива ....................................................................... 135 13. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ............................................................................................................................... 136 13.1. Екологічна політика регіону ................................................................................................ 136 13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства .......... 136 13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища ..................................................... 138 13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації ................................................. 165 13.5. Економічні засади природокористування ............................................................................ 167 13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності..................................................... 170 13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі ............................................................................. 170 13.6. Удосконалення системи управління та нормативно –правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки .................................................................................... 172 13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування ........................... 172 13.8. Екологічний аудит .................................................................................................................. 173 13.9. Екологічне страхування ......................................................................................................... 174 13.10.Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля ........................... 180 13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень .......................................................... 184 13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій .......................................................... 192 13.11.2. Громадські рухи ................................................................................................................ 202 13.12. Виконання державних екологічних програм ................................................................. 206 13.13. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля ............................................. 214 13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом ..................................................................... 215 13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координації діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги...................................................................................................................... 215 13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво ......................................................... 216 ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ ......................................................................................................... 219 ДОДАТКИ ........................................................................................................................................ 221

ВСТУПНЕ СЛОВО Загострення проблем безпеки навколишнього середовища і населення стало визначальною рисою сучасності. Обсяг антропогенного впливу на природне середовище. урбанізація територій, зростання обсягів штучних елементів середовища ( техносфери) – усі ці фактори справляють потужній, переважно негативний зворотній вплив на населення. Екологічна безпека регіону розглядається як сукупність процесів і заходів щодо створення достатніх умов для збереження, раціонального використання та відтворення природних ресурсів і природно-територіальних комплексів, як середовища для життєдіяльності населення, що є однією з найважливіших категорій сталого розвитку. Покращення умов життя та екологічного стану області залежить від своєчасного вирішення таких завдань, як: розвиток та розширення мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду; зменшення рівня забруднення водоймищ, модернізація систем водовідведення та проведення ліквідаційного тампонажу безгосподарних свердловин; забезпечення населення якісною питною водою; знешкодження непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин; розвиток та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь; підвищення стану техногенної безпеки та рівня захисту населення від наслідків природних і техногенних аварій та катастроф. Важливим питанням екологічної безпеки Одеської області та чорноморського басейну є проведення невідкладних природоохоронних заходів, спрямованих на поліпшення екологічного стану Чорного моря. Актуальною залишається проблема утилізації твердих побутових відходів. Вирішення невідкладних екологічних заходів загальнодержавного та регіонального значення здійснюється через удосконалення економічних механізмів охорони природи і природокористування з метою формування умов для концентрації фінансових ресурсів та їх цільового використання; через реалізацію екологічних та природоохоронних програм, спрямованих на поліпшення якості повітря, води, розвиток заповідної справи та створення цілісної екомережі, запровадження і додержання принципів екологічно збалансованого розвитку; реалізацію заходів щодо охорони земель, широкомасштабних водоохоронних заходів у басейнах усіх річок, поліпшення якості водних ресурсів і водозабезпеченості в усіх населених пунктах; будівництво та реконструкцію гідротехнічних споруд, розширення системи водопостачання, споруд каналізації, очистки стічних вод; створення системи моніторингу довкілля та удосконалення механізму управління і контролю з екологічної безпеки тощо. Робота у напрямку екологічного оздоровлення навколишнього середовища, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру створюватиме сприятливі умови для відтворення природних ресурсів, життя та здоров"я людей, дозволить поліпшити демографічну ситуацію та зберегти історико-культурний потенціал та традиції регіону. 5

1.ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Одеської області Одеська область утворена 27 лютого 1932 року. До її складу входять 26 районів, 7 міст обласного підпорядкування, 33 селища міського типу та 1127 сільських населених пунктів. Населення області становить 2391,0 тис. осіб Адміністративний центр регіону - Одеса - одне з найбільших міст України, важливий транспортний, індустріальний, науковий, культурний і курортний центр з населенням 1010,3 тис. чоловік (на 1 січня 2010 року). Одеська область займає територію Північно-західного Причорномор'я від гирла Дунаю до Тилігульського лиману (довжина морської берегової лінії в межах області перевищує 300 км) і тягнеться від моря на північ, в глиб суші на 200-250 км. На півночі Одеська область межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході - з Миколаївською областями, на заході - з Молдовою та Придністровською Молдавською Республікою, на південному заході - частина державного кордону України з Румунією. Усього в межах області пролягають 1362 кілометри державного кордону. Площа Одеської області складає 5,5 % території України (33,3 тис.кв.км). Північна частина області розташована в лісостеповій, а південна - в степовій зоні. У ґрунтовому покрові переважають звичайні та південні чорноземи. Середньорічна температура коливається від +8,2 0С на півночі до +10,8 0С на півдні. Тривалість вегетаційного періоду від 180 до 210 діб. Середньорічна кількість опадів - від 340 мм на півдні області до 460 мм на півночі. Чорне море та лікувальні грязі Куяльницького лиману створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення. Природні умови сприятливі для вирощування озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, соняшнику. Головне природне багатство області - її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону. Довжина морських і лиманних узбереж від гирла річки Дунай до Тилігульського лиману сягає 300 км. На території області знаходяться прісноводні - Кагул, Ялпуг, Катлабух, солоні озера - Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас, а також Хаджибейський і Куяльницький лимани, відомі своїми лікувальними грязями. Водопостачання Одеської області здійснюється як з поверхневих джерел так і за рахунок підземних джерел. В області експлуатується близько 5400 артезіанських свердловин та 212 шахтних колодязів. Поверхневими джерелами госппитного водопостачання населення області є річки Дністер і Дунай, оз. Ялпуг, 2 канали Ізмаїльського управління водного господарства Дунай-Сасик та Латиш. 6

У межах області розташовані 1134 малих річок і струмків, 15 прісноводних та морських лиманів (найбільш великі Дністровський, Тилігульський, Хаджибейський, Алібей, Бургас, Будакський, Куяльницький, Кучурганський), 68 водосховищ, 45 озер, у тому числі 8 Придунайських озер: Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух, Китай, Сасик, Кагул, Картал, Саф’яни. В області понад 2,5 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн. га ріллі, більше 80 тис. га виноградників і садів. Область належить до лісодефіцитних територій, загальна лісистість становить 6%, що в 1,5 рази нижче порівняно з оптимальною. Для створення оптимальної лісистості, яка становить 9%, необхідно створити лісів на площі 104 тис. га. Тому першочерговим завданням лісової політики регіону є збільшення площі лісів, яке дозволить збільшити не тільки ресурси деревини, а і зробити вагомий внесок щодо відтворення та збереження біологічного та ландшафтного розмаїття в області, стабілізації екологічної рівноваги. На території Одеської області налічується 120 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, з яких 16 - загальнодержавного значення і 104 місцевого. Їх загальна площа становить 145 616,522 га або 4,41 % від площі області. Порівняно з минулим роком ми збільшили кількість об’єктів на 2 і завдяки цьому частка заповідного фонду області збільшилась майже на 1%. В структуру промислового потенціалу області значний внесок у викиди від стаціонарних джерел вносять підприємства, які виробляють електроенергію, газ та воду, підприємства обробної промисловості, транспортні підприємства. Основними шкідливими речовинами, що надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення, є сірчистий ангідрид, оксид вуглецю, оксиди азоту, пил, викиди яких складають 65 % від усіх викидів по області. В значно менших кількостях в атмосферу викидаються специфічні речовини: бенз(а)пірен, формальдегід, фтористий водень і деякі інші. Одеська область є частиною морського фасаду України. Вона розташована на перетинанні найважливіших міжнародних водних шляхів: Дунайський водний шлях після завершення будівництва в 1992 році каналу Дунай-майн-Рейн є найкоротшим виходом із країн Європи в Чорної море, далі у Закавказзя, Середню Азію, на Близький Схід; ріка Дністер зв'язує регіон з Молдовою, а Дніпро - з Центральною Україною і Білорусією, а після завершення реконструкції Дніпровсько-Бузького і Дніпровсько-Неманського каналів - з Польщею і країнами Балтії. Волго- Донська система зв'язує АзовоЧорноморський басейн із Росією (аж до Санкт-Петербурга і Мурманська), Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном, забезпечуючи виходи до Каспійського, Балтійського і Білого морів. Геополітичне положення Одещини обумовлене як вигідним транспортногеографічним розміщенням, так і зростаючою активізацією її участі у великих європейських міжрегіональних організаціях - Асамблеї Європейських Регіонів і Робітничої Співдружності Придунайських Країн. Будучи частиною морського фасаду країни, Одеська область значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС). 7

1.2. Соціальний та економічний розвиток Одеської області 2009 рік став для економіки регіону одним із найскладніших за останні роки. Проте, незважаючи на труднощі, економіка та соціальна сфера регіону витримала виклики та випробування. Спільні зусилля місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування протягом 2009 року сприяли вирішенню конкретних питань розвитку економіки регіону, збереженню рівня добробуту та соціального захисту мешканців області. Вжиття своєчасних заходів дозволило максимально пом’якшити негативний соціальний ефект наслідків кризи, запобігти некерованому спаду виробництва у ключових галузях. У 2009 році аграріями області у намолочено зернових та зернобобових (без пізніх культур) 2, 84 млн. тонн, середня урожайність склала 24,0 ц/га, область посіла четверте місце серед регіонів України. У будівельній галузі за 2009 рік введено в експлуатацію 537,2 тис.м2 загальної площі житла – третій результат після м. Київ та Київської області. Середньомісячна номінальна заробітна плата за 2009 рік зросла на 9,4% (по Україні – на 5,5%). Зафіксовано зниження рівня зареєстрованого безробіття до рівня 1,2%, що в півтора рази нижче від загальнодержавного показника. Тривав процес створення нових робочих місць. В умовах спаду виробництва та скорочення чисельності працівників підприємств в усіх сферах економічної діяльності створено 31,3 тис. нових робочих місць. У порівнянні з початком року вдалось зменшити загальну заборгованість із виплати заробітної плати на 4,1% - за цим показником область посіла місце серед регіонів України. Зменшився податковий борг за податковим зобов’язаннями платників по обов’язковим платежам до Зведеного бюджету України на 16,5 %. Покращується демографічна ситуація. Протягом останніх років в області спостерігається уповільнення природного скорочення населення з – 6,7 до – 2,9 осіб на 1000 населення, а в деяких районах та в містах вперше за останнє десятиріччя відмічено приріст. Утворено 27 прийомних сімей, в які влаштовані 38 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлено 318 дітей, встановлено опіку та піклування над 846 дітьми. З вересня 2009 року розпочались заняття у нових приміщеннях 5 загальноосвітніх шкіл та 1 навчально-виховного комплексу. За результатами комплексної оцінки соціально-економічного розвитку України за 2009 рік Одеська область посіла загальне 8 місце, водночас, незважаючи на позитивні зрушення другого півріччя 2009 року, за підсумками знизились обсяги промислового та сільськогосподарського виробництва, будівельних робіт, транспортних перевезень. Залишається складною ситуація у сільському господарстві, особливо у галузі тваринництва. Продовжує скорочуватися виробництво м’яса та молока в усіх категоріях господарств області, хоча поголів’я всіх видів худоби та птиці збільшується. Зросла заборгованість економічно активних платників зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. 8

Неоднозначна ситуація у зовнішньоекономічній сфері – експорт товарів та послуг зменшився на 30,8%. Водночас суттєво скоротилося від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу. Протягом року продовжувалась реалізація низки антикризових заходів, розроблених обласною державною адміністрацією з метою мінімізації впливу наслідків світової фінансової кризи на соціально-економічні процеси в області,досягнення економічної стабілізації; створення умов для відновлення економічного зростання; забезпечення дотримання державної дисципліни цін, законодавства про працю. Зайнятість та соціальний захист населення.

2. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ТА РУЙНУВАННЯ ОЗОНОВОГО ШАРУ 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. Одеська область – регіон, що виділяється у господарському комплексі України своїми транспортно-розподільчими функціями, розвиненою промисловістю, інтенсивним сільськогосподарським виробництвом. Загальна кількість підприємств, що у процесі діяльності впливають на стан атмосферного повітря складає понад 2533 суб’єктів господарювання, з них 555 підприємств, справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря. Протягом 2009 року у повітряний басейн області від стаціонарних джерел надійшло 25,9 тис.тонн шкідливих речовин, що на 8,5 тис.тонн (або на 33%) менш, ніж у 2008 році, та на 9,9 тис. тонн (або на 38%) менш ніж у 2007р. Таке суттєве зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за рахунок зменшення виробництва, а також виконанням підприємствами заходів щодо зменшення викидів забруднюючих речовин. 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. т. Таблиця 2.1.1.1 Роки

2005 2006 2007 2008 2009

Викиди в атмосферне повітря, тис.т. Всього у тому числі стаціонарними пересувними джерелами джерелами 141,08 40,455 100,633 140,1 41,9 98,17 189,3 35,8 34,4 192,2 34,4 157,8 175,1 25,9 149,2

Щільність викидів у розрахунку на 1 кв.км, кг

Обсяги викидів у розрахунку на 1 особу, кг

Обсяг викидів на одиницю ВРП

5850,0 5840,0 5600,0 5800,0 5300,0

83,2 80,2 79 80,3 73,2

2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Одеської області Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення у регіоні по окремим населеним пунктам, Таблиця 2.1.2.1. Всього, Назва населених пунктів : м. Одеса м. Ізмаїл м. Іллічівськ м. Южне

2005 40,455

2006 41,9

2007 35,8

21,129 2,103 1,437 2,794

21,8 2,033 2,235 2,904

17,543 1,516 1,723 2,651

тис.т 2008 34,4 17,625 1,510 0,522 2,608

2009 25,9 12,396 1,371 1,124 1,986

Динаміка викидів стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, в тому числі по найпоширеніших речовинах(пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю) в цілому по області та в розрізі населених пунктів, тис. тонн Таблиця 2.1.2.2.

діоксид азоту

оксид вуглецю

пил

діоксид сірки

діоксид азоту

оксид вуглецю

діоксид сірки

діоксид азоту

оксид вуглецю

3,67

1,92

3,85

8,14

35,8

3,67

1,57

4,42

7,89

34,4

3,88

1,901

4,37 4

6,65 1

25,9

2,69

2,17

3,16

4,25

21, 129

2,04

1,034

1,184

2,15 5

21,8

1,68 3

0,43 7

1,17 6

2,30 2

17,54 3

1,68 4

0,23 9

1,10 5

2,37 9

17,62 5

1,6

0,624

1,26 6

2,34 5

12,3 9

0,757

0,9

1,29

1,72

2,1 03

0,32 7

0,226

0,074

0,20 6

2,03 3

0,36 3

0,22 7

0,05 8

0,21 4

1,516

0,36 4

0,10 3

0,06 6

0,19 5

1,510

0,30 4

0,098

0,04 7

0,2

1,37

0,303

0,33

0,05

0,16

1,4 37

0,2

0,107

0,142

0,77 9

2,23 5

0,28 7

0,13 5

0,18 7

1,31 8

1,723

0,28 7

0,08 8

0,14 9

1,07 8

0,522

0,06 2

0,065

0,08 6

0,07 7

1,12

0,124

0,07

0,12

0,16

2,7 94

0,38 2

0,014 0

1,286

0,48 58

2,90 4

0,41 5

0,00 9

1,34 3

0,49 8

2,651

0,41 5

0,05 3

1,65 2

0,42 8

2,608

0,50 5

0,004 8

1,12 8

0,41 0

1,98

0,449

0,00 5

0,02

0,25

пил

діоксид сірки

41,9

разом

пил

8,59

разом

оксид вуглецю

3,89

разом

діоксид азоту

2,57

діоксид сірки

4,29

пил

40, 5

разом

діоксид сірки

2009 р. в т.ч.

пил

2008 р. в т.ч.

разом

2007 р. в т.ч.

оксид вуглецю

2006 р. в т.ч.

діоксид азоту

Южне

Іллічівс ьк

Ізмаїл

Одеса

Одеська область

Населені пункти

2005 р. в т.ч.

Обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами атмосферне повітря по районам та містам області у 2009 р. (тонн) Таблиця 2.1.2.3. Обсяги викидів, тонн

Одеська область м. Одеса м. БілгородДністровський м. Ізмаїл м. Іллічівськ м. Котовськ м. Теплодар м. Южне райони Ананьївський Арцизький Балтський Білгород-Дністровський Біляївський Березівський Болградський Великомихайлівський Іванівський Ізмаїльський Кілійський Кодимський Комінтернівський Котовський Красноокнянський Любашівський Миколаївський Овідіопольський Роздільнянський Ренійський Савранський Саратський Тарутинський Татарбунарський Фрунзівський Ширяївський

Збільшення \ зменшення викидів у 2009 р. проти 2008 р.,тонн

Обсяги викидів у 2009 р. до 2008 р., %

у 2009 р.

у 2008 р.

25877,3 12396,4

34435,0 17625,2

-8557,7 -5228,8

75,1 70,3

Викинуто в середньому одним підприємством, тонн 62,1 77,965

495,3

431,2

+64,1

114,9

24,767

1371,7 1123,7 920,7 67,1 1986,6

1510,2 522,8 694,5 67,4 2608,1

-138,5 +600,9 226,2 -0,3 -621,5

90,8 214,9 132,6 99,6 76,2

54,87 62,426 70,820 33,559 180,559

413,0 171,1 238,2 389,4 79,5 359,1 440,0 927,0 22,6 42,9 283,7 462,5 177,0 18,1 23,0 148,3 14,8 240,9 618,6 1772,9 9,8 72,3 539,3 7,1 17,1 26,8

1496,9 262,8 289,3 667,5 89,6 1334,1 18,9 8,8 28,3 62,1 307,7 490,6 173,4 17,8 23,0 223,7 21,5 330,6 1205,8 2677,9 4,5 72,2 1101,5 22,1 5,9 39,1

-1083,9 -91,7 -51,1 -278,1 -10,1 -975,0 +421,1 +918,2 -5,7 -19,2 -24,0 -28,1 +3,6 +0,3 0 -75,4 -6,7 -89,7 -587,2 -905,0 +5,3 +0,1 -562,2 -15,1 +11,2 -12,3

27,6 65,1 82,3 58,3 88,8 26,9 2324,3 10533,9 79,9 69,1 92,2 94,3 102,1 101,4 100,0 66,3 68,7 72,9 51,3 66,2 221,3 100,1 49,0 32,1 302,8 68,6

68,829 15,554 19,849 38,939 6,115 89,785 73,331 308,995 5,659 5,360 16,688 92,498 17,697 6,029 5,751 18,532 4,932 10,950 38,665 126,634 4,924 14,455 107,856 1,419 8,979 13,395

2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) Основні забруднювачів атмосферного повітря Таблиця 2.1.3.1. № п/п

Підприємство забруднювач

1 2 1. ВАТ «Одеський припортовий завод» 2. Одеське Лінійновиробниче управління магістральних газопроводів філії УМГ Прикарпаттрансгаз

Відомча приналежність 3 Мінпромполітики Держнафтогаз

Валовий викид,т 2009 р. 2008 р. 4 5 1289,3 2096,1 2948,8

5181,9

Зменшення/збільшення/+

Причина зменшення/ збільшення

6 -806,8

7 Зменшення виробництва

-2233,1

Зменшення виробництва

1 2 3. ТОВ «Цемент»

4. ВАТ «Одесагаз»

3 Укрцемент

4 1116,0

5 1521,3

6 -405,3

Держнафтогаз

7463,9

10213,8

-2749,9

7 Зменшення виробництва, виконання заходу щодо зменшення викидів забруднюючих речовин Зменшення виробництва

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами економічної діяльності Таблиця 2.1.3.2.. № з/п

Види економічної діяльності

Усі види економічної діяльності у тому числі: Сільське господарство, мисливство, лісове господарство Промисловість Переробна промисловість Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюну Хімічне виробництво Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води Будівництво Діяльність транспорту та зв"язку Діяльність наземного транспорту Інші види економічної діяльності

1.1.

1.3

1.4

1.5 1.6

1.7

Кількість підприємств, які мали викиди, одиниць 417

Обсяги викидів по регіону тис. т 25,877

у % до 2008 р. 75,1

Викинуто в середньому одним підприємством, т. 62,1

0,550

86,3

11,7

180 157 70

17.515 6,835 2,261

73,3 74,4 95,0

97,3 43,3 32,3

7 21

1,287 0,959

60,6 35,7

183,9 45,7

10,672

72,5

508,2

47 63

0,380 6,292

62,3 78,2

8,1 99,9

3,979

69,9

234,1

1,138

92,2

14,2

2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря 2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах Вміст основних забруднюючих речовин в атмосферному повітрі Таблиця 2.3.1.

Пил

Кількість міст, охоплюних спостер е3 женням и9

Оксид вуглецю

Діоксид азоту

0,05

Сірководе нь

0,003

Речовина

Клас небезпеки

Середньорічний вміст, мг/м3

Середньод обові ГДК

Максимальний вміст, мг/м3

Максимально разові ГДК

Частка міст (%), де середньорічний вміст перевищував:

Частка міст (%), де максимальний разовий вміст перевищував:

1 ГДК

5 ГДК

10 ГДК

1 ГДК

5 ГДК

10 ГДК

0,18

0,15

0,5

1,0

1,6

0,26

3,1

100

0,007

0,9

3 0,04 -

0,013

1,3

0,1

0,16

1,1

0,03

0,014

0,7

0,039

1,1

0,2

Фенол

0,004

0,003

Сажа

0,059

0,05

Фтористи й водень

0,008

Формальд егід

0,015

0,0 05 0,0 03

Найбільші середні і максимальні концентрації забруднюючих речовин (в кратності ГДК) в атмосферному повітрі міст Таблиця 2.3.2. Забруднююча речовина Пил Оксид вуглецю Діоксид азоту Сірководень Фенол Сажа Фтористий водень Формальдегід

Місто Одеса

Середньо річна концентрація 1,5 1,1 1,5 1,6 1,3 1,8 6,0

Максимально разова середньорічна концентрацій 1,0 1,6 3,1 0,9 1,3 1,1 0,7 1,1

Рівень забруднення атмосферного повітря за значенням ІЗА Таблиця 2.3.3. Міста, (значення ІЗА)

Забруднюючі речовини, які визначають високий рівень забруднення атмосферного повітря

Одеса

8,10 формальдегід 1,41 фенол 1,84 фторид водню 1,34 діоксид азоту 1,20 пил ----------------13,89 0,8 пил 0,38 діоксид сірки 0,30 діоксид азоту 0,47 оксид вуглецю 0,54 аміак ----------------2,49

Григорівка

2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря Рівень радіаційного фону на протязі 2009 року відповідав природним фоновим значенням. 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2008р. №1123 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт, яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2009 році» Держуправлінням у 2009 році видано 233 листа - роз’яснення щодо відсутності озоноруйнівних речовин у продукції.

Держуправлінням ведеться постійна робота з підприємствами щодо виконання вимог Монреальського протоколу по речовинам, що руйнують озоновий шар та «Програми припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин на 2004-2030», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004р. №256. Держуправлінням були направлені підприємствам плани-графіки по переходу обладнання на озонобезпечні замінники. На виконання окремого доручення Мінприроди України від 20.07.2009р. щодо виконання Програми припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин на 2004-2030 була підготовлена інформація про використання підприємствами за секторами озоонруйнівних речовин, що регулюються Монреальським протоколом по речовинам, що руйнують озоновий шар, та їх замінники. 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття За даними лабораторного контролю, проведеного Централізованою лабораторією обласної санепідстанції, на території санітарно-захисних зон промпідприємств м. Одеси з 177 досліджень перевищення ГДК встановлені в 4 (2,26%). В цілому по м. Одесі в 2009р. порівняно з 2008р. загальний рівень забруднення незначно змінився: намітилася тенденція щодо зменшення забруднення повітря діоксидом азоту, діоксидом сірки, сажі, пилом, фенолом. 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря У 2009р. обсяг витрат на здійснення повітряохоронних заходів підприємствами області склав 90724,8 тис.грн, що сприяло зменшенню надходжень небезпечних речовин у повітряний басейн на 127,3 т/рік. Заходи щодо зменшення викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел підприємства області здійснювали за рахунок власних коштів. Будівництво і введення в дію нових газоочисних установок і споруд підвищення ефективності роботи існуючих очисних установок: -ЗАТ «Укрелеваторпром» м. Одеса зменшення на 3,94 т/рік на виконання заходу витрачено 24,0 тис. грн; -ВАТ ОМЗ «Червона гвардія» м. Одеса зменшення викидів на 1,19 т/рік на виконання заходу витрачено 120,0 тис.грн; -ВАТ«Одеський кабельний завод» м. Одеса зменшення викидів на 2,85 т/рік на виконання заходу витрачено 8,0 тис.грн; -ТОВ «Гамма» м. Одеса зменшення викидів на 6,239 т/рік на виконання заходу витрачено 7,4 тис.грн; -ВАТ«Лукойл – Одеський нафтопереробний завод» зменшення викидів на 19,153 т/рік на виконання заходу витрачено 1750,0 тис.грн

-ТОВ «Кодимський елеватор» м. Кодима зменшення викидів на 0,31 т/рік на виконання заходу витрачено 13,0 тис.грн; -ТОВ з ІІ «Транінвестсервіс» Комінтернівський р-н зменшення на 0,974 т/рік на виконання заходу витрачено 2,0 тис. грн; -ВАТ «ЄЗЯБИ» м. Білгород-Дністровський зменшення на 26,1 т/рік на виконання заходу витрачено 80,0 тис. грн; -СП ТОВ «Трансбалктермінал» м. Іллічівськ зменшення викидів на 2,558 т/рік на виконання заходу витрачено 24,0 тис.грн; -ТОВ «Цемент» м. Одеса зменшення викидів на 25,8 т/рік на виконання заходу витрачено 86000,0 тис. грн. Ліквідація джерел забруднення на: -ТОВ «Іллічівський судоремонтний завод» м. Іллічівськ, с. Малодолинське були ліквідовані Лісопильні відділення. Удосконалення технологічних процесів на: -ВАТ «Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство «Інтерхім» м. Одеса зменшення викидів на 1,814 т/рік; ВАТ «Одеська ТЕЦ» м. Одеса зменшення викидів на 8,0 т/рік, на виконання заходу витрачено 2696,4 тис.грн.

3. ЗМІНА КЛІМАТУ 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату За інформацією Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства лісогосподарськими підприємствами за останні два роки обсяг створення захисних лісових насаджень збільшено в 3 рази, та складає 2121 га. Підвищена ефективність енергоустановок на 25 підприємствах області, а саме проведена еколого-теплотехнічна наладка на паливовикористовуючому обладнанні. Обласною державною адміністрацією було затверджено регіональний план заходів з пом’якшення наслідків зміни клімату, в якому визначені заходи, які необхідно впровадити в енергетичному секторі, в лісовому господарстві, в нафтопереробної галузі, у сфері поводження з відходами.

4. СТАН ВОДНИХ РЕСУРСІВ 4.1. Водні ресурси та їх використання Водні ресурси області складаються з запасів підземних та поверхневих вод. Запаси поверхневих вод на території області розподіляються нерівномірно. Північна та центральна частини території характеризуються обмеженими запасами, а далекий південний-захід, який тяжіє до річок Дністер та Дунай, має великий запас води. У 2009 році забір води складає 2134,0 млн. м3, що на 453,0 млн.м3 менше ніж у 2008 році. На 454,0 млн.м3 зменшився обсяг забору води з поверхневих джерел, на 0,35 млн.м3 зменшився забір води із підземних джерел. Забір води з Чорного моря збільшився на 0,75 млн.м3. Зменшення обсягу забору прісних поверхневих вод у 2009 році обумовлено, в основному, зменшенням обсягу перерозподілу води при проведені водообміну на озері Сасик, Придунайських водосховищах, водоймах Татарбунарського тракту. У 2009 році в області використано 322,6 млн. м3 прісної води (табл. 4.1.1.), у тому числі із підземних джерел 33,77 млн. м3, за наступним розподілом на: госппобутові потреби – 122,0 млн. м3; виробничі потреби – 61,12 млн. м3; сільськогосподарське водопостачання – 12,21 млн. м3; зрошення – 71,29 млн. м3; ставково-рибне господарство - 54,63 млн. м3; інші галузі – 1,35 млн. м3. Водопостачання розподіляється таким чином: госппобутові потреби – 37,8%; виробничі потреби – 18,9%; сільське господарство – 3,8%; зрошення – 22,1%; ставково-рибне господарство - 16,9% інші галузі – 0,5%. У 2009 році зменшився обсяг використання води на: господарсько-питні потреби – 1,5 млн.м3. Збільшився обсяг використання води на: виробничі потреби – 6,2 млн.м3, зрошення – 7,5 млн.м3, сільськогосподарські потреби – 0,02 млн. м3 У 2009 році обсяг оборотної, повторної та послідовно використаної води складає – 173,2 млн. м3, що на – 9,1 млн.м3 більш ніж у 2008 році. Ліміт забору води із поверхневих та підземних джерел та на скид забруднюючих речовин в водойми встановлюється в дозволах на спецводокористування. У 2009 році було видано 528 дозволів на спецводокористування. На 01.01.2010 рік в Одеській області налічується 1919 водокористувачів, з яких 1278 мають дозволи на спецводокористування, у 641 термін дії закінчився. На обліку в Держуправлінні станом на 01.01.2010 рік налічується близько 3778 артезіанських свердловин, 195 шахтних колодязів. Однак, забезпеченість потреби підземними водами питної якості у цілому по області становить 28%. З загальної кількості артсвердловин біля 20 % потребують ремонту або тампонажу. Існування безгоспних свердловин є загрозою для забруднення водоносних горизонтів та виникненню надзвичайних епідеміологічних ситуацій.

Підземні родовища води, які відповідають вимогам до джерел питного водопостачання, розташовані на території області вкрай нерівномірно. Північний регіон, до складу якого відносяться 14 районів є найбільш забезпеченим, розвіданим запасами підземних вод, які на сьогодень складають 70% від загальної забезпеченості області. Південний регіон, до складу якого входять 9 районів, найменш забезпечений запасами питних підземних вод. Крім того, вода з артсвердловин на півдні області умовно придатна для питних потреб тому, що має високу мінералізацію та надмірний вміст різних домішок. За результатами лабораторних досліджень вода в свердловинах у більшості районів області не відповідає державним санітарним правилам і нормам “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання”. За 2009 рік в Одеській області з водопровідних мереж на санітарно-хімічні показники досліджено 6733 проби питної води, з них не відповідають нормативним вимогам – 1048 (15,6%), на мікробіологічні показники досліджено – 19524 проби питної води, з них не відповідають нормативним вимогам – 746 (3,8%). Морської води на санітарно-хімічні показники досліджено 968 проб, з них не відповідають нормативним вимогам – 30 досліджених проб (3,1%), на мікробіологічні показники досліджено – 3143 проби морської води, з них не відповідають вимогам – 133 (4,2%). Випадків групових інфекційних захворювань населення, пов’язаних з водним фактором, не зареєстровано. В області спостерігається порушення правового режиму І-ІІ-ІІІ поясів зон санітарної охорони, особливо у сільських місцевостях. Чинники, які привезли при експлуатації артсвердловин до такого стану слідуючи: - не виконання керівниками організацій, господарств, які мають на своєму балансі артсвердловини необхідних заходів щодо поліпшення санітарнотехнічного стану та подачі населенню доброякісної за бактеріологічними показникам води; - відсутність коштів у сільських рад та підприємств для проведення ліквідаційного тампонажу непридатних для експлуатації свердловин будь-якого призначення; - незабезпечення місцевими органами самоуправління передачі безгоспних свердловин на баланс сільських рад, міськвиконкомів, іншим власникам. Згідно інформації райдержадміністрацій в районах Одеської області на сьогодень ремонту або тампонажу потребує 755 артсвердловин або 20 % від загальної кількості. Найбільш критична ситуація склалася у Ананьївському - 78, Балтському – 106, Березівському – 70, Великомихайлівському – 63, Ширяєвському - 48 районах. Для поліпшення водопостачання населення в області в межах об’єкту «Пошуки питних підземних вод та буріння розвідувально – експлуатаційних свердловин на воду в Одеській області…». У 2009 році, згідно з програмою у 5 населених пунктах пробурено 5 артезіанських свердловин, на загальну суму 631 тис. грн., у тому числі у: Іванівському районі: 19

- село Слободка – 1 артсвердловина (68,4 тис. грн.); Біляївському районі: - село Петровське – 1 артсвердловина (132,4 тис. грн.); - село Дослідне – 1 артсвердловина (166,2 тис. грн.); - село Палієво – 1 артсвердловина (180,9 тис. грн.); м. Роздільна – 1 артсвердловина (83,1 тис. грн.). Науково-виробничою фірмою «Тиверія» на протязі 2009 року було відремонтовано 2 артсвердловини: 1. Червень 2009 р. – поточний ремонт артсвердловини № 68 глибиною 138,0 м, пробуреної на верхньосарматський водоносний горизонт, яка належить садовому товариству «Відпочинок» і розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Дачне. 2. Липень-серпень 2009 р. – капітальний ремонт та реконструкція артсвердловини № 1 глибиною 131,5 м, пробуреної на верхньосарматський водоносний горизонт, яка належить садовому товариству «Дельфін» і розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Алтестове. Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство виконало ліквідаційний тампонаж артсвердловини ЗАТ «Одеська цукрова компанія» у м. Одеса та ремонт артсвердловини Радісненської селищної ради у селищі Радісне Іванівського р-ну Одеської обл. Виробничо-сервісна фірма «Гідрогеосервіс» виконало: 1. Ліквідаційний тампонаж свердловин: - артсвердловина № 3737/12 на території Іллічівського МТП у лютому місяці 2009 року; - артсвердловина № 7645/9368 на території СТ «Масив Об’єднаний», яка розташована за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Мале, у травні місяці 2009 року. 2. Капітальний ремонт наступних артсвердловин: - № 1156 на території СК «Червона Нива» Калинівської сільської ради Комінтернівського р-ну у лютому місяці 2009 року; - № 57 на території м. Теплодар у серпні місяці 2009 року; - № 21-Є на території м. Теплодар у серпні місяці 2009 року; - № 103-я на 23 км дороги Одеса-Київ (Роздільнянський р-н) у липні 2009 року. Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут «Укрпівдендіпроводгосп» розробив документацію по ремонту артсвердловини в складі робочого проекту «Капітальний ремонт існуючих споруд на майданчику насосної станції над артсвердловиною в смт Фрунзівка Одеської області». Для покращення водопостачання населених пунктів Кілійського, Татарбунарського районів згідно Комплексної Програми першочергового забезпечення сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, централізованим водопостачанням у 2001-2005 роках і прогноз до 2010 року продовжується будівництво Татарбунарського та Кілійського групових водопроводів. У 2008 році виконано робіт по Татарбунарському груповому 20

водопроводу – 10,5 млн. грн., Кілійському груповому водопроводу - 8,5 млн. грн. Це дало змогу забезпечити водою села Струмок, Спаське Татарбунарського району та села Марбія, Трудове Кілійського району. У 2009 році роботи не виконувалися через відсутності фінансування. Основні показники використання і відведення води Таблиця 4.1.1. млн. м3

Показники

1990

Забрано води з природних водних об'єктів - всього

побутово-питні потреби зрошення сільськогосподарські потреби ставково-рибне господарство Втрати води при транспортуванні Загальне водовідведення з нього у поверхневі водні об'єкти у тому числі забруднених зворотних вод з них без очищення нормативно очищених нормативно чистих без очистки Обсяг оборотної та послідовно використаної води Частка оборотної та послідовно використаної води, % Потужність очисних споруд

данні відсутні

у тому числі для використання Спожито свіжої води ( включаючи морську ) з неї на виробничі потреби

2000 2180

2006 2168

2007 2242

2008 2587

2009 2134

640 479,57 64,61 213,2 124,4 23,89 32,6 112,81

502 335,5 64,66 132,4 60,72 14,38 52,64 162,1

549 395,6 66,73 130,8 91,89 14,01 34,44 183,8

502 320,3 68,25 123,5 63,79 12,19 67,1 178,2

468,0 322,6 61,12 122,0 71,29 12,21 54,63 129,7

333

297,2

279,6

266,8

303,4

320

287,2

269,5

257

293,6

172,0 66,63 54,3 27,09 178,6 37,2

183,12 45,72 36,19 67,9 112,1 33,4

187,23 47,73 18,73 63,56 142 35,9

187,59 44,29 14,76 54,64 164,1 51,2

134,5 43,74 67,97 91,09 173,2 69,92

266,1

278,2

276,8

286,7

287,9

4.2. Забруднення поверхневих вод 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод Загальний обсяг скиду стічних вод у 2009 році складає 303,4 млн.м 3, у тому числі у водні об’єкти 293,6 млн.м3. (таблиця 4.2.1) У 2009 році на 36,6 млн. м3 збільшився скид зворотних вод. Це пов’язано з неекономним використанням води. Скид забруднених стічних вод у водні об’єкти складає 134,5 млн. м3, у тому числі недостатньо очищених – 90,76 млн. м3, без очищення – 43,74 млн. м3. (табл. 4.2.2.1). У порівнянні з 2008 роком на 52,54 млн.м3 зменшився скид недостатньо очищених стічних вод, на 53,21 млн. м3 збільшився обсяг нормативно-очищених стічних вод. Це пов’язано з покращенням роботи каналізаційних очисних споруд. У 2009 році налічується 111 підприємств, які скидають стічні води в поверхневі водойми, у тому числі 17 господарств, які здійснюють скид в канали зрошувальних систем. Затверджені проекти норм ГДС забруднюючих речовин мають 62 підприємств, у 49 підприємств проект ГДС відсутній. Основними забруднювачами являються: ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал», КП “Б.Дністровськводоканал”, ПФ “Водоканал” м. Арциз, КВЕП “Котовськводоканал” та ін..

Забір, використання та відведення води Таблиця 4.2.1. млн. м3 Назва водного об’єкту р. Дунай р. Дністер р. Кучурган р. Тилігул р. Когильник р. Кодима р. Південний Буг Всього

Забрано води із природних водних об’єктів - всього 1360,0 218,6 2,563 3,173 2,236 1,250 2,021 1589,843

Використано води

123,4 162,5 2,555 3,134 1,944 1,224 1,942 296,699

Водовідведення у поверхневі водні об’єкти всього з них забруднених зворотних вод 76,46 28,58 37,79 16,28 0,439 0,056 0,368 0,368 0,408 0,209 0,001 0,001 115,467 45,493

4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) Основними забруднювачами поверхневих вод є підприємства житловокомунального господарства. Скид стічних вод від яких – 161,5 млн. м3 , що складає 53,2 % від загального обсягу скиду. (таблиця 4.2.2). На території області налічується 140 комплексів каналізаційних очисних споруд проектною потужністю 822,5 тис.м3/добу, з них 46 розташовані на базах відпочинку, у санаторіях та пансіонатах у рекреаційній зоні БілгородДністровського, Овідіопольського районів. З загальною кількістю каналізаційних очисних споруд 45% знаходиться у незадовільному санітарнотехнічному стані, а саме: каналізаційні очисні споруди Березівського, Ананьївського ВУЖКГ, ДКП “Красноокнянський водоканал”. Потребують реконструкції каналізаційні очисні споруди ПП фірми “Орлан” та ЖКП “Таїрове” Овідіопольського району, КП “Лиманське” Роздільнянського району. Централізовані системи каналізації з очищенням стічних вод на власних очисних спорудах є у містах Одеса, Б.Дністровський, Котовськ, Рені, Ананьїв, Арциз, Татарбунари, Роздільна, Березівка, Кілія, Теплодар та селищах міського типу Затока, Іванівка. Стічні води міст Ізмаїла, Іллічівська, Балти очищуються на відомчих каналізаційних очисних спорудах. Одними з головних причин такого становища є те, що очисні споруди та каналізаційні мережі були побудовані у 70-80 роках, сьогодні вони морально та фізично застарілі і не відповідають сучасним вимогам, передаються на баланс сільських рад, які не мають коштів на ремонт та належну експлуатацію споруд. Однак, очисні споруди, які знаходяться у задовільному стані при порушенні технології очистки стічних вод не досягають проектних показників. У останні роки існує тенденція збільшення концентрації забруднюючих речовин (особливо азотних груп, фосфатів, СПАР) на вході очисних споруд вище проектних показників, що призводить до перевищення концентрацій нормативних показників на виході з очисних споруд. Погіршилась ситуація з очисними спорудами в сільській місцевості. Діючи очисні споруди передаються на баланс сільських рад, які не мають достатньо коштів на належну експлуатацію споруд. В таких населених пунктах, як Саврань, Фрунзівка, Ширяєво, Великомихайлівка, Миколаївка очисні споруди відсутні. 22

Використання та відведення води підприємствами галузей економіки Таблиця 4.2.2.1 З неї на: Галузь економіки

Енергетика Вугільна промисловість Металургійна промисловість Хімічна та нафтохімічна промисловість Машинобудування Нафтогазова промисловість Житлово-комунальне господарство Сільське господарство Харчова промисловість Транспорт Промисловість будівельних матеріалів Інші галузі Всього

Використано води

9,34

побутово-питні потреби 0,194

виробничі потреби 9,15 Данні відсутні

млн. м3 Відведено зворотних вод у поверхневі водні об’єкти у тому числі з них без всього забруднени очищення х 5,075 0,238 -

Данні відсутні 2,259

0,602

1,657

2,657

2,080

0,438

1,642

1,357

0,094

0,087

Данні відсутні 128,8

109,4

17,82

161,5

105,7

15,22

172,5 3,821 8,331

6,043 0,612 1,667

29,42 3,048 6,651

106,2 0,429 10,14

28,18 0,013 -

28,18 0,002 -

0,343

0,088

0,255

8,426 335,9

2,956 122,0

4,807 74,45

6,26 293,6

0,275 134,5

0,251 43,74

4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод У 2009 році відбулося забруднення річки Киргиж-Китай з боку Республіки Молдова. У травні-червні і жовтні-листопаді 2009 року з боку с. Твардица Республіки Молдова відбулося скидання забруднюючих речовин в р. Киргиж-Китай (басейн р. Дунай) у вигляді рідини молочно-білого кольору з різким задушливим запахом. Для визначення ступеня забруднення річки Одеською гідрогеологомеліоративної експедицією (ГГМЕ) були відібрані додаткові проби води з річки. У 2009 році з р. Киргиж-Китай був здійснений відбір і гідрохіманаліз 11 проб води: з яких, 7 додаткових у зв'язку із забрудненням річки. Окрім цього, 14 травня 2009 року в селі Малоярославець-1 Тарутинського району було організовано проведення сумісного з представниками Сторони Молдови обстеження і відбору проб води з річки Киргиж-Китай. Аналіз результатів лабораторних вимірювань проб води р. Киргиж-Китай показав значне перевищення гранично допустимих концентрацій по багатьом показникам. Необхідно відзначити, що в 2009 році стан річки значно погіршав навіть в порівнянні з 2008 роком, коли також з боку Молдови періодично скидалися стічні води в річку Киргиж-Китай. У 2009 році зафіксована тенденція збільшення концентрації нафтопродуктів від 0,038 мг/дм3 до 4,59 мг/дм3 (ГДК 0,3 мг/дм3), тобто перевищення в 15 разів, і показника ХПК від 91,3 мг/дм3 до 355,2 мг/дм3 (ГДК 30 мг/дм3), тобто перевищення в 12 разів. У пробах води виявлені сульфіди і алюміній, концентрації яких раніше дорівнювали нулю.

Концентрація фосфатів у природних водах складає сотні або тисячні долі міліграм на дециметр кубічний, а в забруднених водах до декількох міліграм. З початку 2009 року концентрація фосфатів складала більше 1,0 мг/дм3. Показник розчиненого кисню протягом 2009 року складав 0-5 мг/дм3. Згідно СанПіН 4630-88 концентрація розчиненого кисню не має бути менше 4 мг/дм3. В період скидання забруднюючих речовин в річку, концентрація розчиненого кисню була мінімальна в порівнянні з іншими аналізами протягом року. Слід відмітити, що в пробах, які були відібрані 6 і 14 травня, 18 червня 2009 року, було виявлено незначну кількість алюмінію, який також свідчить про забруднення річки в цей період. 4.3. Якість поверхневих вод 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками В порядку санітарно-епідеміологічного нагляду санепідслужбою області з водоймищ госппитного водопостачання населення протягом 2009 року було досліджено на санітарно-хімічні показники 670 проб води, з яких не відповідали нормативним вимогам 129 проб, що становить 19,25% і на 3,3% нижче порівняно з 2008 роком. Морської води на санітарно-хімічні показники досліджено 968 проб, з них не відповідають нормативним вимогам – 30 досліджених проб (3,1%). Географічне положення південно-західної частини Чорного моря характеризується обширною вразливою мілководною шельфовою зоною, яка відчуває на собі потужний вплив стоку рік Дніпра, Дунаю, Дністра і Південного Бугу. Значний водозабірний басейн та річковий стік цих основних європейських рік формує понад 80% забруднення морського середовища. Річкові води привносять до морського середовища забруднюючі речовини, серед яких речовини природного та антропогенного походження (завислі речовини, біогенні речовини, органічні сполуки, нафтопродукти, промислові відходи, тощо). За останні роки спостережень по основним регіонам Чорного моря зберігається тенденція стабілізації вмісту нафтопродуктів у морській воді на задовільному рівні нижче граничнодопустимих концентрацій (ГДК для нафтопродуктів – 0,05 мг/дм3). Показники забруднення нафтопродуктами акваторій основних чорноморських портів знаходиться на рівні ГДК та нижче. Проведення портами постійного відомчого моніторингу стану якості морських вод в своїх акваторіях дозволяє водокористувачам управляти виробничою діяльністю порту для мінімізації негативного впливу на морське середовище. Згідно даних моніторингу за 2009 рік, вміст у воді основних біогенних речовин знаходиться на постійному рівні, який значно нижче ГДК для амонію сольового, нітратів, нітритів та фосфатів. Рівень біогенних речовин у морських водах має незначні сезонні коливання (для амонію сольового 0,01-0,20 мг/дм3, для нітратів 0,1-0,5 мг/дм3). Дещо підвищений рівень біогенів спостерігається в зонах впливу муніципальних очисних споруд, слід зазначити, що за останні роки дещо 24

підвищився рівень фосфатів у морських водах Північно-Західного регіону Чорного моря, що пов’язано зі збільшенням рівня фосфатів, які поступають у морські води від очисних споруд та річковим стоком. Стійкий рівень вмісту біогенних речовин в прибережних водах на рівнях нижче ГДК сприятливо впливає на стан всієї екосистеми відкритих частин моря. Як позитивний фактор слід відмітити відсутність в останні роки явища глобального “цвітіння ” морської води у відкритих частинах прибережних вод, що спостерігається лише при значних концентраціях біогенних речовин. В поверхневих прошарках морських вод і акваторіях портів концентрації заліза у воді стабілізувались на рівні близькому ГДК. Концентрації фенолів в поверхневих водах Чорного моря знаходяться на рівні нижче ГДК. Аніонні поверхнево-активні речовини (АПАРи) як і раніше, відмічаються в концентраціях, не перевищуючих ГДК. На узмор’ї р. Дунай підвищений вміст нафтопродуктів (0,07–0,08 мг.л-1) був відмічений в поверхневому горизонті в місцях розвантаження річкових вод через Стамбульське та Старостамбульське гирла. В придонному горизонті максимальний вміст нафтопродуктів склав 0,09 мг.л-1 в районі розвантаження річкових вод через гирло Новостамбульське. Розподіл нафтопродуктів в придонному горизонті носив більш рівномірний характер, чим в поверхневих водах. В донних відкладах річок можна виділити область підвищеного накопичення нафтопродуктів (1,61–2,31 мг.г-1) в зоні змішування річкових та морських вод, витягнутих паралельно береговій лінії, в бік до моря від Новостамбульського, Східного та Стамбульського гирл. Можна уявити, що цей процес пов’язаний з сорбційною активністю завислої речовини, що відкладається за рахунок зменшення швидкості потоку в цьому районі. У 2009 р. відмічалася загальна тенденція до зниження середнього вмісту міді в поверхневих водах порівняно з 2008 р. При достатньо рівному характері розподілу Cu Ni и Cd в поверхневих водах, з деяким підвищенням їх вмісту в бік мористої зони змішування річкових та морських вод, звертає на себе увагу різке збільшення вмісту Zn в зоні розвантаження річкових вод через Стамбульське гирло. Вміст Zn в поверхневому горизонті також показує загальну тенденцію до зменшення порівняно з 2008 р. Вміст Ni в поверхневому горизонті находилося практично на рівні минулого року В цілому, вміст важких металів в поверхневих водах не викликав занепокоєння і знаходився в межах чи нижче ГДК. 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів Фітопланктон У 2009 р. в складі фітопланктону Каркинітського затоки було знайдено 79 видів і різновидів мікроводоростей, що відносяться до 7 систематичних відділів, а саме: Bacillariophyta, Dinophyta, Chrysophyta, Chlorophyta, Cryptophyta, Cyanophyta і Euglenophyta. Середня чисельність фітопланктону в Каркинітськом затоці склала 161,6х106 кл/м-3, біомаса – 769,5 мг/м-3. 25

Дослідження проведені у Каркинітській затоці показали, що середня чисельність та біомаса фітопланктону у вересні 2009 р. були декілька вище за показники його розвитку в колишні роки. У 2009 р. у складі фітопланктону гирлової області Дунаю знайдено 138 видів і різновидів мікро водоростей. Середня чисельність фітопланктону гирлової області Дунаю в 2009 р. склала 2169,4х106 кл/м-3, біомаса – 7196,2 мг/м-3. У гирловій області Дунаю практично постійно спостерігалося «цвітіння» води, яке викликане спалахами розвитку морських і прісноводних видів діатомових, евгленових і синьо-зелених водоростей. Абсолютні величини чисельності багатьох видів-збудників «цвітіння» води не перевищували їх значень відмічених в 2005-2007 рр. Серед видів-збудників «цвітіння» води слід зазначити спалахи розвитку евгленової водорості Eutreptia lanovii і діатомової водорості Cerataulina pelagica. Спалахи розвитку цих видів в 2005-2007 рр. не спостерігалось. Від 2005 р. до 2009 р. в гирловій області Дунаю спостерігається посилення розвитку фітопланктону, що може бути наслідком постійних «цвітінь» води. Так, середня чисельність фітопланктону в 2009 р. в порівнянні з даними отриманими в 2005 р. збільшилася в 1,8 разів, біомаса в 3,1 разів. Зоопланктон Аналіз стану розвитку зоопланктону в 2009 році на різних ділянках північно-західної частини Чорного моря свідчить, що в порівнянні з кінцем 70х та 80-ми роками зберігається відмічена на протязі першої половини 2000-х років тенденція значного зниження чисельності та біомаси ночесвітки, але її вклад в загальну чисельність і біомасу угрупування та в створені не кормової компоненти ще досить значний, а в окремі літні місяці її розвиток може досягати рівня 70-х та 80-х років . При порівнянні різних регіонів північно-західної частини Чорного моря спостерігаються наступні закономірності розвитку зоопланктону. Найбільші значення середньої чисельності та біомаси зоопланктону у 2009 році спостерігалися в Придунайському регіоні Чорного моря (табл.4.3.2.). Це можна пояснити сприятливими умовами середовища, що утворюються в контактній зоні «річка-море». Зоопланктон Одеського регіону шельфу характеризувався дещо меншими значеннями кількісних показників. Можливо, це обумовлено гіршими (в порівнянні з дельтою Дунаю) трофічними умовами, а також впливом забруднюючих речовин, які потрапляють із стічними водами населених пунктів Одеської агломерації. Найменші значення кількісних показників зоопланктону зареєстровані в Каркінітській затоці. Це пов’язано із особливостями гідродінамічних умов напівзакритої акваторії затоки, а також із впливом хижих форм макрозоопланктону, в першу чергу M. leidyi, який на час відбору проб у затоці набув значного розвитку.

Характеристика угрупувань зоопланктону у різних регіонах північно-західного шельфу Чорного моря у 2009 році Таблиця4.3.2. Показники Середня чисельність, екз.м-3 Середня біомаса, мг.м-3 Кількість видів

Дельта Дунаю 10699,30 496,00 24

Одеський регіон 7870,43 380,74 24

Каркінітська затока 2134,44 39,79 19

Різні ділянки шельфових вод північно-західної частини Чорного моря майже не відрізнялись за кількістю таксонів зоопланктону, хоча його таксономічний склад в різних районах і не був повністю тотожним. Так, в Придунайському регіоні відмічені організми прісноводного зоопланктону, які потрапляють у море із річковим стоком. Саме тут набували найбільшого різноманіття представники класу Rotatoria – 4 таксони, лише один з яких є широко розповсюдженим у прибережній зоні моря, інші є мешканцями лиманів та дельт річок. В цілому, стан зоопланктону досліджуваних акваторій в 2008 році незначно відрізнявся від найближчих попередніх років. Помітна тенденція до поліпшення стану екосистеми Чорного моря, що на прикладі зоопланктону проявляється в збільшенні чисельності деяких представників, які були рідкісними в період інтенсивної антропогенної евтрофікації 70-ті роки минулого століття. Це личинки крабів, в тому числі занесеного до Червоної Книги Pilumnus hirtellus та циклопи з роду Oithona. Макрофіти У північно-західній частині чорноморського шельфу виділяють прибережні угруповання водоростей макрофітів, які розповсюджуються до глибин 10 метрів, і шельфові - глибоководні угруповання, які розташовані на глибині 25-50 м. Прибережні макрофіти, чутливо реагують на локальні антропогенні дії і кліматичні особливості року. Угрупування глибоководних макрофітів відображають довготривалу динаміку регіональних процесів, і можуть бути індикаторами глобальних кліматичних змін і загальної екологічної ситуації в шельфовій зоні. Спостерігається задовільний стан таломів популяцій трьох видів червоних водоростей з роду Phyllophora: Ph. truncata (Pall.) Zinova; Ph. crispa (Huds.) P.S.Dixon; Ph. pseudoceranoides (S.G.Gmel.) Newr., Tayl. Інтенсивний розвиток на ВФП в масовій кількості дрібних нитчастих водоростей сприяє витяганню біогенних речовин, що накопичилися в донних осіданнях за роки евтрофікації. Включення сполук азоту і фосфору в продукційний процес екологічно активних нитчастих макрофітів, сприяє якнайшвидшому очищенню екосистеми шельфу від негативних наслідків інтенсивної евтрофікації попереднього періоду. Зниження показників розвитку нитчастих водоростей і філофори на ВФП у 2009 році в порівнянні з літнім періодом 2006 року, є проявом закономірностей сезонних флуктуацій і не пов'язано з погіршенням умов розвитку донної рослинності на шельфі.

Зообентос В цілому за показниками біологічного різноманіття макрозообентос Одеського регіону характеризувався стабільністю якісного складу. Коефіцієнт спільності таксонів (по Жаккару – Альохіну) між зйомками в 2009 р. складав 71,1 %. Середня чисельність бентосу в липні 2009 р. була 1824 екз·м-2, біомаса – 568,7 г∙м-2, в жовтні – відповідно 1793 екз·м-2 та 348,3 г∙м-2. Кількісний розвиток донних безхребетних восени 2009 р. був трохи нижчим, ніж в зйомки 2005-2008 рр. Аналіз просторового розподілу гідрохімічних показників та макрозообентосу дає підставу вважати, що в кінці літа – на початку осені 2009 р. відбувався замор донної фауни. У складі біомаси макрозообентосу, як і в попередні роки, переважала мідія; в липні 2009 р. її частка становила 92,9 %, в жовтні 2009 р. – 59,1 % (в окремі зйомки 2005 – 2008 рр. мідія формувала 59,5-91,4 % біомаси всієї макрофауни регіону). В липні 2009 р. середня біомаса кормового для риб компоненту бентосу становила 77,1 г∙м-2 (13,6 % біомаси всього бентосу), в жовтні – 57,8 г∙м-2 (16,6 %). Для порівняння: в зйомки 2005-2008 рр. середня біомаса кормового бентосу була 90,2-140,9 г∙м-2 (відповідно 12,8-37,7 %). Основу біомаси кормового компоненту (84,2 % в 2009 р., 78,4 % в 2005-2009 рр.) формували двостулкові молюски, насамперед Mytilus galloprovincialis, Mytilaster lineatus, Anadara inaequivalvis, Mya arenaria, Cerastoderma glaucum та Chamelia gallina. Серед червів найбільш вагомий вклад у біомасу був у Neantes succinea та Melinna palmata. Тобто ті ж види, які у попередньому році були домінуючими і формували однойменні біоценози у Дунайському та Одеському регіоні. Особливу увагу останнє десятиріччя приділяють проблемі біологічного забруднення, тобто вселенню у Чорне море чужорідних організмів, які після натуралізації починають витісняти аборигенні види. Частина видів, у перше зареєстрованих у Чорному морі у 60-80-х роках минулого віку тепер домінують і формують однойменні біоценози у південно-західної частині Чорного моря. Це поліхета Polydora limicola та двостулкові молюски Mya arenaria та Anadara inaequivalvis. У 2009 р. зареєстровано 5 видів – акклиматизантів (вселенців), які відіграють сьогодні значну роль в існуванні угруповань донних організмів: поліхета Polydora limicola, молюски Rapana venosa, Anadara inaequivalvis, Mya arenaria, вусоногий рак Balanus improvisus. Середня чисельність вселенців в липні склала 58 екз·м-2, біомаса – 11,9 г∙м-2, в жовтні – відповідно 191 екз.∙м-2 та 41,0 г∙м-2. Сумарна частка вселенців у складі макрозообентосу регіону в 2009 р. була 7,1 % чисельності та 5,8 % біомаси. Для порівняння: у 2005-2008 рр. вселенці складали 7,2 % чисельності та 3,7 % біомаси. В Одеському морському регіоні відбувається відновлення біоценозу поліхети Melinna palmata та формування нового для району дослідження біоценозу двостулкового молюска Chamelea gallina. Двостулкові молюски є важливим елементом макрозообентосу. У багатьох районах вони створюють обширні поселення високої щільності на 28

різних донних субстратах. Як активні фільтратори, вони очищають воду від органічного забруднення і зважених неорганічних часток. 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію В порядку санітарно-епідеміологічного нагляду санепідслужбою області у 2009 році досліджено на санітарно-хімічні показники 6733 проб питної води та 19524 проби на мікробіологічні показники. Не відповідали вимогам держстандарту 1048 (15,5 %) проб по показникам хімічного складу і 746 (3,8 %) проб по мікробіологічним показникам. З водоймищ госппитного водопостачання населення протягом 2009 року було досліджено на санітарно-хімічні показники 670 проб води, не відповідало нормативним вимогам – 129 проб, що становить 19,25%, і на 3,3 % нижче порівняно з 2008 роком. На мікробіологічні показники досліджено 537 проб, не відповідало нормативним вимогам – 216 проб, що становить 40,2% і на 8,1% нижче порівняно з попереднім роком. Із загальної кількості досліджених проб перевищення санітарних норм по вмісту ЛКП виявлено в 179 пробах (33,3%), збудники інфекційних захворювань та НАГ- вібріони – не виявлені. Морської води на мікробіологічні показники досліджено – 3143 проби морської води, з них не відповідають вимогам – 133 (4,2%). 4.3.4.Радіаційний стан поверхневих вод У 2009 році санепідемслужба області провела дослідження з 3 створів спостереження водойм першої категорії, 6 створів – другої категорії та з 3 створів – морів. Перевищення фонових значень радіонуклідного вмісту цезію (137) та стронцію (90) не виявлено. 4.4. Екологічний стан Чорного моря Протягом останніх років при проведенні досліджень, які пов’язані з вивченням стану Чорного моря, виявлено, що на якість морського середовища в значній мірі впливають забруднення, які надходять до акваторії внутрішніх морських вод з об’єктів, розташованих в прибережній смузі. Таких джерел існує значна кількість, але найбільша частина від загального об’єму забруднення приходиться на долю виробничих підприємств водопровідно каналізаційного господарства, стічні води яких приносять великі обсяги забруднюючих речовин до внутрішніх морських вод України (далі - внутрішні морські води). Обсяг забруднення антропогенного походження, який вноситься в Чорне море з берегової зони, становить близько 10-15 відсотків від загального забруднення морського середовища. Воно формується внаслідок впливу на морські води стаціонарних та дифузних джерел забруднення, впливу скидів зворотних вод з промислових підприємств, стоку з сільськогосподарських угідь та іригаційних систем, скидів з муніципальних очисних споруд, господарської діяльності в портах та внаслідок забруднення прибережних зон в результаті судноплавства. 29

Аварії на застарілих каналізаційних мережах та каналізаційних насосних станціях (КНС) створюють додаткові джерела забруднення; з метою запобігання підтоплення території здійснюються вимушені санкціоновані скиди неочищених стічних вод у поверхневі водні об’єкти у будь – який період року. Основним фактором формування антропогенного забруднення морського середовища є скид зворотних вод, тому Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (надалі Інспекція) являючись суб’єктом державного моніторингу стану морських вод, проводить постійний моніторинг об’ємів скиду, їх якості, а також обсягів забруднюючих речовин, що скидаються до поверхневих морських вод. За результатами статистичної звітності 2 ТП-Водгосп встановлено, що обсяги стічних вод, які було скинуто до Чорного моря в Одеському регіоні складають 82,663 млн.м3. Так, наприклад, станцією біологічної очистки “Південна” ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» за 2009 рік в акваторію Чорного моря було скинуто 47504,45 тис.м3 стічних вод, з яких 35361,87 тис.м3 недостатньо очищених, з вмістом в них 603,09 тони завислих речовин та 570,05 тони БПКповн. Станцією біологічної очистки “Північна” було скинуто за 2009 рік в акваторію Чорного моря 26602,8 тис.м3 недостатньо очищених стічних вод, які вміщували 369,36 тон БПКпов. та 293,27 тон завислих речовин. ДП «Іллічівський морський торговельний порт» за 2009 рік було скинуто в акваторію Чорного моря 4647,143 тис.м3 нормативно очищених вод з вмістом 35,3 тон БПКпов. та 43,22 тон завислих речовин.. ВАТ “Одеський припортовий завод” за 2009 рік було скинуто в акваторію Чорного моря 2657,1 тис.м3 нормативно очищених стічних вод та 11,2 тон БПКпов. та 12,9 тон завислих речовин. Впродовж 2009 року Інспекція постійно проводила перевірку природоохоронної діяльності об'єктів, які здійснюють скиди до Чорного моря. При цьому ретельно перевірявся стан очисних споруд, рівень відомчого лабораторного контролю на цих об'єктах. 4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення За результатами лабораторних досліджень санепідемслужбою області вода в свердловинах у більшості районів області не відповідає державним санітарним правилам і нормам “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання”. За 2009 рік в Одеській області з водопровідних мереж на санітарно-хімічні показники досліджено 6733 проби питної води, з них не відповідають нормативним вимогам – 1048 (15,6%), на мікробіологічні показники досліджено – 19524 проби питної води, з них не відповідають нормативним вимогам – 746 (3,8%). З водоймищ госппитного водопостачання населення протягом 2009 року було досліджено: - на санітарно-хімічні показники 670 проб води, з яких не відповідали нормативним вимогам 129 проб, що становить 19,25% і на 3,3% нижче порівняно з 2008 роком; 30

- на мікробіологічні показники 537 проб води, з яких не відповідали нормативним вимогам 216 проб, що становить 40,2 % і на 8,1% нижче порівняно з 2008 роком. Із загальної кількості досліджених проб перевищення санітарних норм по вмісту ЛКП виявлено в 179 пробах (33,3%), збудники інфекційних захворювань та НАГ-вібріони не виявлені. Основними джерелами, які формують стабільно високі рівні забруднення водоймищ, особливо рік Дністер і Дунай, залишились організовані скиди стічних вод за межами Одеської області та дощові води. Внаслідок цього перевищення нормативів відмічалось переважно по показникам БСКповн, ХСК, окислюваності, вмісту солей важких металів, індексам ЛКП та Е.coli. Випадків групових інфекційних захворювань населення, пов’язаних з водним фактором, не зареєстровано. 4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів У 2009 році за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на реконструкцію, будівництво, розробку проектнокошторисної документації каналізаційних очисних споруд профінансовано виконання заходів на суму – 4198,2 тис. грн., у т. ч на: - будівництво каналізаційних очисних споруд повної біологічної очистки потужністю 500 м3/добу і мереж каналізації в смт Любашівка – 400,0 тис. грн.; - проектування будівництва каналізаційних очисних споруд в смт Сарата (напірний каналізаційний колектор каналізаційна насосна станція) – 151,0 тис. грн.; - будівництво самопливного та напірного колекторів по вул. Арцизька в с. Мізікевича Овідіопольського району – 279,2 тис. грн..; - будівництво каналізаційного напірного колектору в смт Хлібодарське Біляївського району – 300,0 тис. грн.; - проектування етапу, виду проектно-вишукувальних робіт «Очисні каналізаційні споруди повної біологічної очистки на аеротенках» потужністю 2000 м3/добу в м. Балта – 96,6 тис. грн.; - капітальний ремонт каналізаційного колектору по вул. Комарова в с. Молодіжне Овідіопольського району – 295,0 тис грн.; - капітальний ремонт КНС-2 і мережі каналізації в м. Вилкове Кілійського району – 291,5 тис. грн.; - корегування проектно-кошторисної документації на реконструкцію КНС-1, КНС та напірних колекторів в с. Бритівка Б.Дністровського району – 50,0 тис. грн.; - реконструкцію КНС-1, КНС-2 та напірних колекторів в с. Бритівка Б.Дністровського району – 50,0 тис. грн.; - виготовлення проектно-кошторисної документації на реконструкцію очисних споруд в м. Теплодар розташованих в с. Надлиманське Овідіопольського району – 119,1 тис. грн.;

- виготовлення проектно-кошторисної документації по реконструкції очисних споруд «Південні» та напірного колектора у дві нитки від ГКНС до очисних споруд та експертиза у м. Котовськ – 294,8 тис. грн.; - реконструкцію очисних споруд стічних вод військового містечка смт Великодолинське (Овідіополь-2) по вул. Парковій – 119,7 тис. грн.; - капітальний ремонт ливневої каналізації по вул. Фучика у м. Ізмаїл – 294,9 тис. грн.; - будівництво каналізації східної частини смт. Тарутине – 299,1 тис. грн..; - реконструкцію очисних споруд смт. Петрівка Іванівського району – 291,8 тис. грн.; - реконструкція каналізаційних очисних споруд м. Ананьїв (коригування проекту) – 52,0 тис. грн.; - реконструкцію каналізаційних очисних споруд м. Ананьїв – 214,1 тис. грн.; - розробку техніко-економічного обґрунтування проекту «Реконструкція системи водовідведення та очистки господарсько-побутових стоків м. Біляївка Одеської області» – 98,4 тис. грн.; - капітальний ремонт мереж електропостачання каналізаційно-очисних споруд с. Олексіївка Б.Дністровського району – 299,5 тис. грн.; - виготовлення проектно-кошторисної документації «Реконструкція системи водовідведення та очистки господарсько-побутових стоків м. Біляївка Одеської області» – 201,5 тис. грн. ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал», КП «Б.Дністровськводоканал», ВАТ «Одеський припортовий завод» розроблений План виконання невідкладних заходів по доведенню якості очистки стічних вод на каналізаційних очисних спорудах міст Одеса, Б.Дністровський, Южне до нормативу гранично допустимих скидів ГДС. Крім того, для покращення санітарного стану річок у 2009 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища профінансовано виконання заходів на суму 2761,9 тис. грн., у тому числі на: - розчистку русла р. Кодима та захист від затоплення та підтоплення сіл Ясенове, Гвоздавка та Бобрик Любашівського району – 549,3 тис. грн.; - захист від підтоплення с. Мирне Біляївського району – 295,0 тис. грн..; - захід від підтоплення с. Чубівка Котовського району – 299,0 тис. грн.; - розчистку русла р. Барабой в с. Дальник, Овідіопольского району – 289,9 тис. грн..; - проведення державної комплексної експертизи робочого проекту на берегоукріплювальні роботи в с. Шабо Б.Дністровського району – 53,6 тис. грн.; - проведення робіт по запобіганню підтоплення прилеглої території населеного пункту с. Трудове на території населеного пункту Трудівської сільської ради – 99,5 тис. грн.; - проведення робіт по запобіганню підтоплення прилеглої території населеного пункту с. Дмитрівка на території населеного пункту Дмитрівської сільської ради – 197,3 тис. грн.; 32

- виготовлення проектно-кошторисної документації розчистки русла р. Алаклія біля сіл Монаші, Олексіївка, Маразліївка Б.Дністровського району – 200,0 тис. грн.; - захист від підтоплення частини території с. Кучурган та смт. Лиманське Роздільнянського району – 778,3 тис. грн. Згідно «Плану реконструкції та розвитку водоспоживання та водовідведення м. Одеси на 2006-2020р.р.» (план інвестиції) у 2009 році виконано робіт на суму 66,33 млн. грн., у тому числі: - реконструкція та модернізація насосних станцій – 1,717 млн. грн.; - перекладення існуючих водопровідних магістральних та вуличних мереж – 37,63 млн. грн.; - перекладка і санація каналізаційних мереж самопливних колекторів – 7,69 млн. грн., тощо. У 2009 році за рахунок власних коштів ВАТ «Одеський припортовий завод» проведено реконструкцію цеху водообробки з заміною мереж та обладнання на суму – 1287,76 тис. грн.

5. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІО- ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ, ФОРМУВАННЯ ЕКОМЕРЕЖІ ТА РОЗВИТОК ПРИРОДНОЗАПОВІДНОГО ФОНДУ 5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття та формування екомережі 5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових Відповідно Регіональної програми формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005-2015 роки, затвердженої рішенням Одеської обласної ради від 18.11.05р. № 705-ІУ, діяльність Держуправління у 2009 році була спрямована на здійснення заходів по таким напрямкам, як встановлення меж та розвиток територій і об’єктів природно-заповідного фонду, лісовідновні заходи та заліснення територій, регулювання використання об’єктів рослинного і тваринного світу з метою їх невиснажливого використання та відтворення тощо. З метою упорядкування та розширення природно-заповідного фонду області протягом року створено 2 об’єкти природно-заповідного фонду, у тому числі ландшафтний заказник місцевого значення «Баранівський ліс» у м. Ізмаїл площею 163 га і парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва «Парк санаторію ім. Горького» у м. Одесі площею 8,28 га. Проводилась робота з органами місцевої виконавчої влади, місцевого самоврядування, землевласниками та користувачами природних ресурсів щодо створення 5-ти нових об’єктів загальнодержавного і місцевого значення: національних природних парків «Тузловські лимани» у Татарбунарському районі та «Куяльницький» на території Іванівського, Біляївського і БілгородДністровського районів, регіонального ландшафтного парку «Тарутинський степ» у Тарутинському районі, двох ботанічних пам’яток природи місцевого значення у м. Одесі. Протягом 2009 року були встановлені межі для 19 об’єктів природнозаповідного фонду місцевого значення на площі 1741,2982 га. Враховуючи, що до структурних елементів екомережі входять водні об’єкти та їх прибережні захисні смуги, у 2009 році в області продовжувалась робота з розроблення технічної документації щодо визначення водоохоронної зони та прибережної захисної смуги Чорного моря. Розроблено проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги вздовж р. Дунай в межах міста Ізмаїл загальною площею 271,976 га. У вересні 2009 року Держуправління розглянуло проект землеустрою щодо коригування прибережної захисної смуги на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району (за межами населених пунктів). Проектом землеустрою передбачено коригування прибережної захисної смуги з урахуванням фактичного урізу води Аджаликського лиману та Чорного моря, цільового призначення земель, існуючих землевласників та землекористувачів, 34

існуючих контурів угідь, забудови, проектних рішень та інших конкретних умов, загальною площею 75,8290 га. Згідно з проектом землеустрою по встановленню прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Чорного моря м. Южне довжина запроектованої межі прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Чорного моря складає 1806,86 м/п, периметр ділянки 4478,15 м, площа 230940,38 м2. За загальними характеристиками область в цілому характеризується надзвичайно високою сільськогосподарською освоєністю, зокрема розораністю. Показники площ земельних угідь - складових національної екомережі за наявними даними відображено в таблицях 5.1.1.1 та 5.1.1.2. Площі земельних угідь – складових національної екомережі за роками, тис. га Таблиця 5.1.1.1 Категорії землекористування Землі природоохоронного призначення (за рішеннями по створенню об’єктів) Сіножаті та пасовища Землі водного господарства Землі водного фонду: у т.ч. площа рибних ставків Землі оздоровчого призначення Землі рекреаційного призначення Землі історико-культурного призначення Ліси

1980

1990

2000

2005

2006

2007

2008

2009

12,139

41,189

96,760

110,10

349,2 211,1 -

379,7 212,6 -

407,9 212,5 0,7

405,6 211,6 11,3 1,6

405,6 221,7 12,2 1,2

405,4 221,8 12,2 1,2

405,00 211,8 12,3 1,2

405,3 211,8 12,3 1,2

2,2

3,1

2,8

2,7

2,9

3,2

0,00

154,7

164,8

147,3

223,30

223,4

223,9

Складові структурних елементів екологічної мережі в розрізі одиниць адміністративно-територіального устрою області Таблиця5.1.1.2.

5 2,828 0,004 6,433 11,661 11,113 9,810 0,451 0,470 0,385 2,819 51,483 3,199 4,202 0,937 0,048 8,227 0,028 8,407 -

6 4,0 20,0 76,0 8,0 32,8 22,0 8,0 7,5 -

7 0,911 0,278 1,459 2,235 7,546 11,639 0,349 0,145 0,639 4,602 29,566 0,105 0,156 0,508 0,795 0,973 0,24 1,216 0,642 4,173 0,566 0,147

9 15,7 1,015 -

10 14,658 6,269 23,835 7,241 5,333 8,137 6,584 12,971 6,175 5,292 2,501 16,326 5,326 13,131 8,086 6,526 8,271 3,336 6,178 2,564 12,522 5,764

11 0,0 0,0 0,0 0,0 0,1 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

12 0,0 0,0 0,0 0,0 0,1 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,2 0,0 0,3 0,0 0,0 0,0 0,0 0,3 0,0 0,0 0,0 0,0

13 -

14 2,335 0,872 2,065 1,738 1,152 1,222 1,078 0,981 1,714 0,327 1,709 0,663 2,019 1,462 0,964 0,682 0,647 0,677 1,447 0,929 0,0 1,117

Радіоактивно Забруднені землі, що не Використовуються в Господарстві *

Пасовища, сіножаті

Відкриті землі без Рослинного покрову або з незначним

Землі під консервацією

Рекреаційні території

4 50,695 24,186 47,942 55,146 50,019 113,319 22,033 45,64 30,377 27,333 121,348 32,563 48,072 36,638 27,719 26,509 23,99 22,632 38,064 12,479 27,646 23,75

Курортні та лікувальнооздоровчі території

3 104,977 137,921 131,731 163,687 184,891 149,2461 136,356 143,594 116,196 119,399 135,8695 81,844 148,868 102,615 101,287 110,03 109,2926 81,485 86,124 136,797 61,746 147,45

Ліси та інші лісо вкриті площі

2 Ананьївський Арцизький Балтський Березівський Б.Дністровський Біляївський Болградський Великомихайлівський Іванівський Ізмаїльський Кілійський Кодимський Комінтернівський Котовський Красноокнянський Любашівський Миколаївський Овідіопольський Ренійський Роздільнянський Савранський Саратський

Прибережні-захисні Смуги *

1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Складові елементи екомережі, тис. га

Водоохоронні Зони*

Загальна площа екомережі, тис. га

Відкриті заболочені землі

Загальна площа, тис. га

Водно-болотні Угіддя*

Одиниці адміністративно територіального устрою

Об’єкти ПЗФ

№ з/п

15 14,263 16,766 14,150 28,271 4,675 6,511 13,571 31,073 21,464 6,293 3,089 12,27 13,054 20,602 17,874 18,328 14,784 0,876 22,297 4,785 6,151 16,722

16 -

1 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33

2 Тарутинський Татарбунарський Фрунзівсьий Ширяївський м. Одеса м. Б.Дністровський м. Ізмаїл м. Іллічівськ м. Котовськ м. Теплодар м. Южне Всього по області:

3 187,357 174,758 95,61 150,183 3,362 5,349 2,646 2,54 16,2 1,061 0,774 3331,295

4 49,209 89,526 33,093 43,169 0,849 0,018 0,34 0 3,236 0 0,067 1127,697

5 0,274 28,268 1,419 0,577 0,249 0,018 0,165 0,936 154,496

6 48,0 226,3

7 1,159 0,597 0,261 0,451 0,0 0,0 0,037 0,0 0,6 0,0 0,006 72,001

9 16,715

10 10,78 4,144 12,353 7,158 0,0 0,0 0,037 0,0 0,3 0,0 0,004 221,802

11 0,0 0,0 0,0 0,0 0,1 0,0 0,0 0,0 0,5 0,0 0,0 0,7

12 0,0 0,1 0,0 0,0 0,5 0,0 0,0 0,0 0,9 0,0 0,0 2,4

13 -

14 1,855 3,011 0,683 0,995 0,0 0,0 0,101 0,0 0,0 0,0 0,008 32,453

15 35,141 5,406 18,377 33,988 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,049 400,83

16 -

* дані не передбачені у земельному кадастрі (форма № 6-ЗЕМ)

5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення З метою недопущення знищення унікальних степових природних комплексів при виконанні Указу Президента України від 04.11.2008 р. № 995/2008 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень» направлено листи до голів райдержадміністрацій та інших зацікавлених держорганів з проханням при визначенні ділянок під заліснення на місцях розглядати, у першу чергу, деградовані та техногенно-забруднені землі, а також землі після рекультивації відпрацьованих кар’єрів, і не заліснювати землі, які є перспективними для оголошення їх територіями та об’єктами природно-заповідного фонду та зарезервовані для наступного заповідання. При проведенні державної екологічної експертизи проектів відведення та вибору місця розташування для розміщення об’єктів звертається увага на наявність водно-болотних угідь міжнародного значення, а також надається ряд умов, які необхідно дотримуватись при веденні певної діяльності на їх території. У зв’язку зі зверненням Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена Національної Академії Наук щодо вжиття заходів з охорони рідкісних видів рукокрилих України, занесених до Червоної книги України та міжнародних конвенцій і угод, ратифікованих Україною (копії додаються), які виявлені у відпрацьованих Іллінських та Ковальській каменоломнях (поблизу с. Іллінка та с. Ковалівка Біляївського району) з видобутку пиляного вапняку, Горячівських шахтах та відпрацьованих частинах шахт в видобутку пиляного вапняку (на території та в найближчих околицях с. Горячівка Красноокнянського району), недіючої Загнітківської шахти з видобутку пиляного вапняку (на західній околиці с. Загнітків Кодимського району), включених у список найважливіших місцезнаходжень рукокрилих України, Держуправління звернулось до голів Біляївської, Красноокнянської та Кодимської районних державних адміністрацій, Іллінської, Загнітківської та Цеханівської сільських рад з проханням не допустити погіршання середи існування вказаних тварин при плануванні розвитку сіл, здійсненні господарських та інших робіт на території сільських рад, відведенні земельних ділянок, а також при розробленні та погодженні проектної та проектно-планувальної документації. Організовані і проведені ряд еколого-просвітницьких акцій та заходів: «Операція Первоцвіт», «День водно-болотних угідь», «День довкілля-2009», Всесвітній день мігруючих птахів, Міжнародний день біорізноманіття. Розміщено 8 статей у друкованих обласних та районних засобах масової інформації. Взято участь та проведено 31 захід масового характеру (наради, конференції, виїзди, перевірки) з питань природно-заповідного фонду. З метою звернення уваги на визначну роль водно-болотних угідь у підтриманні екологічного балансу території, наданні належної уваги 38

збереженню цінних водно-болотних природних комплексів та залучення громадськості Держуправлінням організовано проведення 2-го лютого 2009 року Всесвітнього дня водно-болотних угідь. В рамках його відзначення Держуправлінням, органами виконавчої влади, міськвиконкомами, адміністраціями установ природно-заповідного фонду, у межах яких знаходяться водно-болотні угіддя міжнародного значення, проведено ряд еколого-просвітницьких заходів, у тому числі: підготовлені статті у друковані засоби масової інформації, проведені екскурсії, тематичні уроки у закладах освіти, конкурси малюнків тощо. Держуправлінням розроблено та затверджено паспорти на 4 водноболотні угіддя міжнародного значення, а саме: «Міжріччя Дністра-Турунчука», «Озеро Кугурлуй», «Озеро Сасик» і «Озеро Картал». 5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів В останні роки в світі мають місце розповсюдження генетично модифіковані організми. Ряд країн світу, в тому числі і Україна, офіційно проти розповсюдження генетично модифікованих рослин. В найбільш економічно розвиненій країні світу США широко вирощують генно-модифіковану сою, кукурудзу, бавовник та ріпак. Що стосується Одеської області то даних по розповсюдженню генетично модифікованих рослин не встановлено. Еколого-натуралістичний підрозділ Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання приділяє увагу озвученню питань присвячених підвищенню рівня знань учнів позашкільних закладів освіти щодо біобезпеки в Україні, використання генетично модифікованих організмів у харчовій промисловості та для виготовлення ліків. Працівниками підрозділу використовувались матеріали міжнародної конференції „Генетично модифіковані організми: наукові та практичні аспекти, ризики та законодавче врегулювання” для проведення занять на обласних семінарах директорів станцій юних натуралістів та еколого-натуралістичних центрів. 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу 5.2.1. Лісові ресурси Ліс, дика лісова природа є екологічною системою, яка сприяє збільшенню природно-ресурсного потенціалу біосфери та стабілізує її функціонування, і водночас, є важливим чинником, забезпечення життєдіяльності суспільства як об’єкт господарської діяльності суспільства. Ліси області виконують водоохоронні й ґрунтозахисні функції, мають санітарно-гігієнічне рекреаційне значення. Одеська область є мало лісистою та лісодефіцитною. На одного мешканця області припадає лише 0,1 га лісу. Загальна лісистість становить близько 6 %, а за площею суши 6,3 %, що в 1,5 рази нижче порівняно з оптимальною. Для створення оптимальної лісистості, яка становить 9 %, необхідно створити лісів на площі 104 тис. га. Тому першочерговим завданням лісової політики регіону 39

є збільшення площі лісів, яке дозволить збільшити не тільки ресурси деревини, а і зробити вагомий внесок щодо відтворення та збереження біологічного та ландшафтного розмаїття в області, стабілізації екологічної рівноваги. Площа лісів області на кінець 2009 року становить 224,2!!! тис. га. Середній запас деревини на 1 га вкритих лісом земель на території державного лісового фонду до прийняття лісів колишніх сільгосппідприємств складав 84,5 м³/га. Середній річний приріст на 1 га вкритих лісом земель 2,7 м³. Хвойні насадження займають 9 % вкритої лісом площі державного лісового фонду, твердолистяні 84 %, м’яколистяні та інші – 7 %. В лісовому фонді області переважають середньовікові насадження, які становлять 46,9 % від вкритої лісовою рослинністю земель, питома вага молодняків 17,6 %; пристигаючи насадження 8,8 %; стиглі та перестійні насадження 27,0 %. Згідно статті 39 Лісового кодексу України є такі категорії лісів: - захисні ліси; - рекреаційно-оздоровчі ліси; - ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення; - експлуатаційні ліси. На виконання вимог Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 року № 733, на підставі клопотань Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства і Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об’єднання, погоджених з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, Одеською обласною державною адміністрацією та Одеською обласною радою, 137284 га лісів державного лісового фонду віднесені до категорій: - 42847,1 га ліси природоохоронного, наукового, історико - культурного призначення; - 20441,3 га рекреаційно-оздоровчі ліси; - 73995,6 га захисні ліси Перелік видів судинних рослин, водоростей, грибів та лишайників, яким загрожує небезпека наведений у таблиці 5.2.1. за інформацією Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова та на основі існуючих наукових досліджень. Перелік видів судинних рослин, водоростей, грибів та лишайників, яким загрожує небезпека Таблиця 5.2.1. Назва виду Судинні рослини Гриби Водорості Лишайники Разом:

Кількість видів 130 2 2 3 137

2000 130 2 2 3 137

Види, яким загрожує небезпека 2006 2007 2008 130 130 130 2 2 2 2 2 2 3 3 3 137 137 137

2009 130 2 2 3 137

Склад земель лісогосподарського призначення наведений у таблиці 5.2.1.1. за інформацією Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства. Землі лісогосподарського призначення Таблиця 5.2.1.1. № з/п 1 1. 1.1 1.2 1.3 2. 3.

2 Загальна площа земель лісогосподарського призначення у тому числі: площа земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств площа земель лісогосподарського призначення комунальних лісогосподарських підприємств площа земель лісогосподарського призначення, що не надана у користування Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю Лісистість (відношення покритої лісом площі до загальної площі регіону)

Одиниця виміру 3 тис. га

Кількість

Примітка

4 223,8097

5 -

тис. га

204,0

тис. га

га

тис. га

199,1

Примітка: Інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

Всі ділянки, які за своїм санітарним станом потребують суцільних рубок і створення на них нових лісів, обов’язково заліснюються в поточному році, або на весні наступного року. Саме за допомогою таких заходів відтворюються ліси, які постраждали внаслідок стихійного лиха (льодоламу) 2000 року. З урахуванням того, що Одеська область є лісодефіцитною, одним з пріоритетних напрямків діяльності є створення нових лісових насаджень. Головною цю діяльність визначає Концепція реформування та розвитку лісового господарства України, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2006 року № 208-Р. Лісогосподарськими підприємствами за останні три роки обсяг створення захисних лісових насаджень значно збільшено. Протягом звітного періоду проведено лісовідновлення усього на площі 462,0 га, що на 85 га більше результатів минулого року, за рахунок посадки 324,0 га лісу та посіву 138,0 га лісу. Протягом 2009року на території області створено 2900 га нових лісів. Створення захисних насаджень на землях, не придатних для сільського господарства, проведено у 2009 році на площі 2440 га. Створення полезахисних лісових смуг у 2009 році не відбувалось. Природне поновлення лісу за 2009 рік склало 138,0 га. Протягом 2009 року усього загинуло 266 га лісових культур, насаджень та незімкнутих лісових культур, у тому числі: від пожеж – 11 га, несприятливих погодних умов – 180,0 га, а також від хвороб та шкідників лісу – 75,0 га. Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень наведена в таблиці 5.2.1.2.

Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень, га 41

Таблиця 5.2.1.2. Лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду Створення захисних лісонасаджень на непридатних для с/г землях Створення полезахисних лісових смуг

2000 404 57 11

2006 1610 -

2007 2425 -

2008 667 2047 -

2009 922 2440 -

Примітка: Інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

Одеським обласним управління лісового та мисливського господарства разом з місцевими органами влади проводиться цілеспрямована робота по своєчасному гасінню лісових пожеж. За минулий рік лісогосподарськими підприємствами проведено догляд за 2116 км мінералізованих смуг. Перекрито 67 позапланових доріг. За 2009 рік проведено 213 лекцій та бесід з населенням та школярами; 101 виступ у засобах масової інформації, з них 9 по радіо та телебаченню, де висвітлювалась тема попередження лісових пожеж. За найбільш пожеженебезпечними ділянками хвойних насаджень закріплені пожежні наглядачі. Завдяки оперативному гасінню та профілактичній роботі вдається уникати випадків великих лісових пожеж. Загальна кількість пожеж за 2009 рік складає 53 випадки на площі 52,7 га. На території Одеського лісгоспу часто виникають пожежі з вини населення, ці лісові масиви найбільш використовуються жителями м. Одеси для відпочинку. Головною причиною виникнення та розповсюдження лісових пожеж є людська недбалість. Проведення сільськогосподарських палів, випалювання населенням сухої трави на узбіччях доріг, в низинах яруг, та балок для випасу худоби. Динаміка загибелі лісових насаджень від пожеж наведена у таблиці 5.2.1.3. Загальна площа осередків шкідників і хвороб лісу на початок 2009 року становила 4132 га. Протягом року виникло осередків на площі 3056 га. В результаті проведення заходів боротьби зі шкідниками лісу площа осередків на кінець року становить 4858 га. Проведено лісопатологічні обстеження на площі 34709 га. Основні хвороби деревної рослинності на території області: борошниста роса дуба (грибкове захворювання). Найбільше вона небезпечна для сіянців і молодих культур, а дорослим насадженням наносить помітну шкоду тільки при зараженні відрослих після об’їдання листогризучими шкідниками листів. У цьому випадку при значному поширенні борошнистої роси в кроні дерева сповільнюється процес підготовки втеч до зими, знижується приріст і відбувається виснаження запасів живильних речовин у дереві. Борошниста роса більш інтенсивно вражає дерева, що ростуть на відритих місцях і вирубках. Відзначено, що більш інтенсивний розвиток борошнистої роси протікає в нижній частині крони середньовічних стиглих дерев, більш інтенсивно уражається листя на вторинних приростах дуба. 42

Але враховуючи те що, значного негативного впливу на стан насаджень вона немає, боротьбу з цією хворобою проводити недоцільно, оскільки наявність її природною до регіону. До основних також відносяться зелена дубова листовійка, судинний мікоз, коренева губка сосни звичайної. Інвазії шкідників звичайно продовжуються в одному місці 3-5 років, після чого вони звичайно гинуть від паразитів і грибкових захворювань. У першу чергу вогнища шкідників виникають у проріджених дубово-листяних дерево станах без підліска, де вони мають оптимальні умови для свого розвитку. Об’їданні листя знижують річні прирости, а повторні об’їдання приводять до сильного ослаблення дерев і можуть сприяти їхньому усиханню. В пошкоджених стихійним лихом насадженнях спостерігається заселеність вторинними стовбуровими шкідниками. Засобів хімічної боротьбі проти них не існує, тому боротьба здійснюється шляхом проведення санітарно-оздоровчих заходів (суцільні санітарні рубки, вибіркові санітарні рубки, очищення від захаращеності). Стан насаджень області в основному задовільний. Загибель лісових насаджень від пожеж Таблиця 5.2.1.3. Площа на 1 випадок, га

Завдані збитки, тис. грн.

Звітний рік, га

Попередній рік, га

всього

в т.ч. побічні **

7 0,3

8 0,6

9 0,4

10 0,4

0,7

1,1

1,8

1,8 0,97

Пройдено пожежами , га №

Район

Кількість випадків

Лісові землі Нелісові в т.ч. землі всього верховими 4 5 6 2,36 -

1 1

2 Березівський

3 7

Великомихайлівський

Ізмаїльський

6,85

0,85

0,53

0,97

Роздільнянський

15,65

10,8

1,8

1,4

1,2

2,5

Савранський

2,86

0,6

0,7

0,31

Саратський

16,88

1,4

1,1

2,07

Ширяївський

0,3

Всього

50,9

10,8

1,8

0,96

8,1

6,9

Примітка: інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

Заготівля деревини під час рубок головного користування протягом 2002-2008 років проводилась лише на підприємствах Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства. Рубки проводяться суцільним способом. Протягом 2009 року проведено таких рубок на площі 15 га, фактично зрубано 3,7 тис. м³ деревини твердолистяних порід. Поступові рубки головного користування в державних підприємствах лісового господарства не проводились. Заготівля другорядних лісових матеріалів у 2009 році не проводилась. Динаміка спеціального використання лісових ресурсів державного значення у 2009 році наведена у таблиці 5.2.1.4.

Спеціальне використання лісових ресурсів державного значення у 2009 році Таблиця 5.2.1.4. Район

Кодимський

Затверд- Фактичн жена розра- о зрубано хункова разом, лісосіка, га/тис.м3 тис. м3

7,5

15/3,5

Зрубано по господарствах хвойні твердолистяні м’яколистяні розрахун- фактично розрахун- фактич розраху фактично кова зрубано, кова но нкова зрубано, лісосіка, га/тис. м3 лісосіка, зрубано, лісосіка, га/тис. м3 тис. м3 тис. м3 га/тис. тис. м3 3 м 7,5 15/3,5 -

Примітка: Інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. Ліміти на використання природних рослинних ресурсів місцевого значення затверджені в порядку, визначеному рішеннями Одеської обласної ради від 21.04.2000 р. № 180-ХХІІІ «Про заходи щодо забезпечення виконання Закону України «Про рослинний світ» та від 17.08.2007 р. № 311-У «Про затвердження Порядку встановлення лімітів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів у межах територій та об’єктів ПЗФ місцевого значення Одеської області і Порядку видачі тимчасових дозволів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів у межах територій та об’єктів ПЗФ місцевого значення Одеської області» Держуправлінням протягом 2009 року видано 12 дозволів на спеціальне використання природних не деревних рослинних ресурсів місцевого значення, в тому числі: 10 дозволів на заготівлю очерету місцевого значення, 1- на випас худоби, 1 – на сінокосіння. На використання природних рослинних ресурсів у межах територій та об’єктів загальнодержавного значення у 2009 році видано 16 дозволів, у тому числі: 6 – на заготівлю очерету, 3 – на сінокосіння, 4 – на використання орних земель, 1 – збір пагонів рослин та їх гербаризацію, 2 – на випас худоби. Питання впорядкування зазначеного виду природокористування потребує вдосконалення. Для організації належної роботи, насамперед, на державному рівні необхідне вдосконалення законодавчої та нормативної бази щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу, розробка і затвердження Правил збирання технічної, лікарської, харчової сировини дикорослих рослин та плати за спеціальне використання рослинних ресурсів. Обсяг заготівлі лікарської сировини залежить, в першу чергу, від попиту замовників на цей вид продукції. На території області, в т.ч. в державних підприємствах Одеського обласного управління лісового господарства відсутні промислові плантації для вирощування лікарських рослин, а лікарська сировина, яка зростає на територіях держлісгоспів, не відповідає умовам заготівельників. 44

Причиною відсутності заготівлі лікарської сировини у 2003-2009 рр. відсутність підприємств по переробці її в регіоні та нерентабельність її реалізації. Динаміка заготівлі лікарської сировини наведена у таблиці 5.2.2.1. Динаміка заготівлі лікарської сировини, т Таблиця 5.2.2.1. Рік 2000 2006 2007 2008 2009

Вид рослин -

встановлені ліміти -

Обсяги заготівлі, т фактично заготовлено -

5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України У 2009 році Ботанічним садом Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова проводилась робота, у тому числі й з відтворення рідкісних видів флори. Провадилися традиційні для ботанічного саду наукові роботи у вигляді інтродукційних досліджень, спрямованих на збереження і поповнення колекційного фонду новими зразками, розробку рекомендацій щодо їх вирощування, розмноження і впровадження у виробництво і озеленення населених пунктів та можливого використання у лісовому господарстві у рамках теми: «Теоретичні основи розвитку і збереження біологічної різноманітності рослинних угруповань Південно-західної частини України з використанням колекційного фонду ботанічного саду». Узагальнено данні щодо перелік охороняємих видів ефемероїдних геофітів регіональної флори на території ботанічного саду ОНУ – 19 видів з 14 родів та 8 родин, з яких 13 видів занесені до Червоної книги України (1996), інші – у переліку видів, що потребують додаткової охорони (рішення Одеської обласної Ради від 21.04.2000 р.). Проведено обробку зібраного насіннєвого матеріалу 2-х видів, що зростають в умовах ботанічного саду ОНУ (Galanthus elwesii Hook. Fil., Ornithogalum oreoides Zahar.). Завершено роботи, згідно технічного завдання на 2009 рік, з виконання фундаментальних досліджень науково-досліницької теми «Встановлення закономірностей, що забезпечують стабільність та адаптацію філофільних та каулофільних мікоценозів окремих видів судинних рослин в умовах антропогенного навантаження» з фінансуванням за рахунок коштів Державного бюджету. Номер державної реєстрації 0109U000924. За звітний період вивчено вплив кремнієвмісного мінералу та різних сполук лігніну (модифікованих кремнієм) на склад мікрообіоти хризантем при внесенні зазначених компонентів під рослини. Встановлено, що зміни мікробіоти на листах хризантем залежить від вносимої сполуки. Показано, що при внесенні LSA-Si(4%)-Fe(4%) чисельність мікроміцетів майже не змінюється, в той час як чисельність бактерій значно збільшується. Найменші 45

зміни у складі мікробного ценозу спостерігалися при внесенні LSA-Si(4%). Внесення LSA-Si(8%) викликає збільшення кількості оліготрофних організмів на листі хризантем на фоні зменшення кількості мікроміцетів, які використовують мінеральні речовини. Каулофільна мікобіота хризантем представлена 28 видами, які належать до 18 родів. Найбільша кількість видів належала до родів: Penicillium, Cladosporium, Aspergillus, Alternaria. При вивченні таксономічного складу встановлено, що найбільша кількість фітопатогенних видів спостерігалася при внесенні лігомодифікатів LSA-Si(8%) – 9 видів; LSA-Na – 8 видів (при 5 видах у контрольному варіанті). У звітному періоді вивчали фунгіцидну дію культурального екстракту гриба Penicillium roseo-purpureum по відношенню до фітопатогенів на хризантемах, барбарисі та бузку. Обприскування хворих рослин екстрактом P. roseo-purpureum у розведеннях 1/10; 1/20 та 1/4 обмежує подальше розповсюдження хвороби, при використанні культурального екстракту у розведенні 1/4 викликає побуріння міцелію збудника. Проводиться вивчення культурально-морфологічні особливості Penicillium roseo-purpureum. Зібрані у 2008 році в умовах ex situ насіння парнолистника звичайного, кринітарії волохатій і шабриці рівнинній в квітні 2009 року були використані для подальших досліджень. Визначена лабораторна та польова схожість насіння. Встановлено, що для парнолистника звичайного лабораторна схожість склала 67,8 %, а польова 51,2 %; для кринітарії волохатій 75 % і 67,4% відповідно, і для шабриці рівнинній 89,6 % і 52,2 %. Відзначено, що в умовах ex situ (рекреаційна зона приморських схилів мису Малий Фонтан) всі перераховані види мають повночленну вікову структуру з переважанням генеративних особин. Вегетаційний період починається у різних видів з початку березня до середини квітня і закінчується наприкінці листопаду - І декади грудня. Цвітіння спостерігається протягом 3 місяців. Види тривалий час зберігають декоративність. Попередні результати показали перспективність культивування та практичного використання даних видів в умовах узбережжя м. Одеси. Уточнена таксономічна належність 183 найменувань, а саме 154 видів, 24 форм, 5 сортів, що належать до 53 родів 8 родин покритонасінних деревночагарникових рослин, інтродукованих у ботанічному саду ОНУ. Оновлені дані про надходження вихідного матеріалу. Підрахована кількість зразків і екземплярів кожного таксона та їх місце розташування в дендрарії і приведені біометричні показники. Описаний характер цвітіння і плодоношення таксонів, вивчена репродуктивна здатність, і виявлені найбільш оптимальні способи їх розмноження. Так визначено, що для 105 таксонов єдиним способом розмноження є насіннєвий, для 34 - вегетативний, а для 43 - можливий як насіннєвий, так і вегетативний способи розмноження. Для Koelreuteria bippinata потрібні додаткові дослідження для визначенням способів розмноження. Встановлена наявність самосіву 61 виду. Виявлений ступінь стійкості до лімітуючих чинників навколишнього середовища: зимостійкі - 171 таксон, 46

відносно зимостійкі - 12, посухостійкі - 164, щодо посухостійких - 19 з них можуть бути рекомендовані для використання в озелененні населених пунктів Одеської області. Вивчено генеративну фазу розвитку та опрацьована технологія посіву і вигонки сіянців на модельних видах (Mammillaria ruestii Quehl., Ferocactus glaucescens (DC.) Br.et R., Astrophytum ornatum (DC.) Web). Встановлено, що для одержання плодів у F. glaucescens f. ornatum необхідне штучне запилення. Підрахована насіннєва продуктивність модельних рослин. У зібраного насіння кактусів було вивчено морфологічні особливості, визначена маса 1000 насінин, схожість та енергія проростання, що дозволило запропонувати методику визначення якості насіння безпосередньо для рослин родини Cactaceae. На модельних рослинах Litops helmutii L.Bol. та L. marmorata ( N.E.Br.) N.B.Br.) вивчено особливості розвитку та розмноження представників родини Litops. Шляхом перехресного запилення отримано необхідну кількість плодів та насіння для визначення їх якісних характеристик. Встановлено, що маса 1000 насінин у L. helmutii L. Bol. мала 0,19 г, у L. marmorata (N.E.Br.) N.E.Br.) - 0,21 г; схожість складала 70% та 85% відповідно. Встановлено найкращі терміни посіву (лютий-березень) та умови їх пророщування: субстрат із стерильної землесуміші (дернова земля, листяна земля, пісок, цегляна крихта) у співвідношенні 2:1:1:1 відповідно, та використання додаткового освітлення. На прикладі Murraja exotica L, Pilocarpus pennatifolium Lem., Erythrochiton brasiliensis Nees et Mavt. вивчено біологічні особливості та удосконалено способи насіннєвого розмноження рослин родини Rutaceae. Встановлено, що для для отримання насіння лише Pilocarpus pennatifolium Lem. потребується штучне запилення. Erythrochiton brasiliensis Nees et Mavt. У Erythrochiton brasiliensis Nees et Mavt квітування і плодоношення спостерігається щорічно, період спокою з січня по лютий; період бутонізації з кінця лютого, масове цвітіння-березень. Квітка обпадає через 8-10 днів. Тривалість дозрівання плодів 45-60 днів. Насіння схоже. Для даного виду характерний ендогенний тип спокою, фізіологічний механізм гальмування сильний. Для прискорення проростання рекомендовано стратифікація насіння (холодом) на протязі 14 діб або посів свіжозібраним насінням, що прискорило появу сходів. Сходи не дружні, схожість 85-100 %. Murraja exotica L. в генеративну фазу вступає на другий рік культивування, період спокою з кінця грудня по кінець січня, період вегетації з початку лютого по квітень (40-50 днів), цвітіння - 20-25 днів (вересень, жовтень). Плоди дозрівають 35-40 днів . Насіння сходить протягом 20-30 днів, схожість до 85 %. У Pilocarpus pennatifolium Lem. насіння було отримане шляхом штучного запилення. Свіжозібране насіння сходило протягом 45-55 днів. Схожість до 95 %. Продовжено вивчення представників родини Orchidaceae: залучено для закладки дослідів модельні зразки Phalaenopsis Bl. (3 сорти), Calanthe R. Br. (1 сорт), Cymbidium hybridum Hort. (2 сорти). Розпочато первинне випробування отриманих з ЦБС НАНУ (м. Київ) зразків з 5 родів та видів; а саме: Vanda tricolor Ldl., Coelogyne cristata Ldl., Dendrobium moschatum, Cattleya bowringiana (O`Brien.), Angraecum sesquipedale; 47

з приватних колекцій - екземпляр Vuylstekeara (Вуілстекеара Камбрія (гібрид одонтоглоссума х кохліода х мільтонія), для яких сплановані експерименти з використанням землесумішів: торф, сфагновий мох, кора cосни, листова земля, пісок, активоване вугілля. У квітуючих клонів проаналізовано особливості генеративної фази розвитку, у інших, на підставі фенологічних спостережень морфо-біологічні особливості. Встановлено, що недотримання необхідних факторів не живої природи (світло і, особливо, температурний режим) сприяло пожовтінню і опаданню бутонів, скороченню тривалості цвітіння і появі шкідників. Обмінний фонд насіннєвої лабораторії ботанічного саду представлений 432 зразками насіння з колекційних фондів. Обмін делектусами проведено з 246 ботанічними установами 43 країн світу, у т. ч. з 48 ботанічними садами та дендраріями України, відправлено 32 зразки насіння. Для науково-дослідної роботи з інтродукції та поповнення колекційних фондів ботанічного саду отримано 86 зразків насіння. Підготовлена монографія з інтродукції хвойних в ботанічному саду за останні 50 років. Охорона невиснажливого використання та відтворення дикорослих рослин Таблиця 5.2.3.1. Район

Одеська область

Усього видів рослин, занесених до Червоної книги України, екз. Вищі рослини - 72 Водорості – 2 Гриби – 2 Лишайники – 3

Усього рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, од. Немає інформації

Кількість видів рослин, занесених до Червоної книги України, відтворено на територіях та об’єктах ПЗФ, екз., назва -

Кількість популяцій видів рослин, занесених до Червоної книги України, які зникли , од., назва Немає інформації

Примітка: Інформація Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова

5.2.4. Адвентивні види рослин Для проведення комплексу заходів по ліквідації амброзії полинолистної та визначення основних напрямків щодо ліквідації карантинного бур’яну рішення сесії Одеської обласної ради від 22.08.2005 р. № 660-ІУ затверджено Регіональну програму «Про локалізацію та ліквідацію амброзії полинолистної на території Одеської області протягом 2005-2010 років». За інформацією Державної інспекції з карантину рослин по Одеській області стан виконання Програми органами місцевого самоврядування та виконавчої влади незадовільний, як і законів України «Про карантин рослин» і «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», а також наказу Мінагрополітики України від 16.11.2004 р. № 464 «Про схвалення проекту концепції по ліквідації амброзії полинолистої на території України протягом 2005-2010 років». З метою комплексного підходу до запобігання розповсюдженню амброзії полинолистої та інших карантинних організмів і шкідників на території 48

Одеської області, враховуючи висновки та рекомендації розширеного засідання постійної комісії обласної ради з питань аграрної політики з обговорення питання «Загальні проблеми поширення та організація боротьби з карантинним організмом – амброзією полинолистою на території Одеської області» проведені наступні заходи: моніторинг території районів на підтвердження та виявлення нових вогнищ карантинного бур’яну на площі 10991,05 га, обстеження посівів кукурудзи та соняшнику для узгоджених дій по ліквідації на площі 17050 га, запроваджені фітосанітарні заходи, проведені суботники з ліквідації карантинних рослин, висвітлення проблеми у засобах масової інформації, надані рекомендації органам місцевого самоврядування та виконавчої влади. У флорі Одеської області відмічено близько 200 видів адвентивних рослин, які є бур’янами. Вони розповсюджені у сільськогосподарських угіддях, лісосмугах, ростуть вздовж шляхів. Серед них рослини, які відносяться до 61 роду та 28 родин, мають високу інвазійну активність. Майже чверть складають одновидові роди, що входять до складу 10 родин. До них належать Cenchrus (ценхрус), Acroptilon (гірчак), Grindelia (грінделія), Conium (болиголів), Conyza (коніза) та інші бур’яни, які є карантинними або дуже розповсюдженими у регіоні. Серед двовидових родів слід відмітити роди Saponaria (мильнянка), Cannabis (коноплі), Galinsoga (галінсога), Azolla (азола), що належать до 4 родин. Серед 3-5-видових родів відзначимо роди Bidens (череда), Anisantha (анізанта), Phalacroloma (фалакролома), Cardaria (кардарія) та інші. Кількість родин, у склад яких входять ці роди, становить шість. Роди, що включають 7-9 видів, належать до 4 родин. Серед них слід вказати такі як Helianthus (соняшник), Brassica (капуста), Hordeum (ячмінь), Setaria (мишій) та інші. Серед 10-15-видових родів, що належать до 7 родин, звертають на себе увагу роди Xanthium (нетреба), Atriplex (лутига), Cuscuta (повитиця) та інші. Два 17-видові роди, що належать до 2 родин, це Amaranthus (щириця) та Carduus (будяк). Найбільшою кількістю видів – 77 представлено рід Centaurea (волошка). Далі йдуть Chenopodium (лобода), Vicia (горошок), Artemisia (полин), Salix (верба), Senecio (жовтозілля) та Acer (клен). Кількість адвентивних видів кожного роду, що мешкає у регіоні, не корелює з загальним обсягом роду. Так, для зазначеного регіону найбільше адвентивних видів у родах Chenopodium (11), Amaranthus, Xanthium (по 7), Sisymbrium (сухоребрик), Vicia (по 6), Solanum (паслін), Atriplex, Brassica (по 5), Setaria, Papaver (мак), Malva (мальва) (по 4), Artemisia, Centaurea, Sonchus (жовтий осот), Lepedium (хрінниця), Elaeagnus (дика маслинка), Hordeum (по 3). Якщо розповсюдження видів родів Vicia, Papaver, Malva та деяких інших не спричиняє екологічної катастрофи, то поява представників родів Chenopodium, Amaranthus, Xanthium та деяких інших викликає серйозні наслідки для сільськогосподарського виробництва. Так, представники роду Chenopodium (Лутига) засмічують посіви майже всіх зернових, овочевих, технічних культур, які вирощуються в Одеській області; рослини з роду Amaranthus (Щириця) широко розповсюджені в посівах кукурудзи, ячменю, вівса, люцерни, 49

еспарцету, сої, соняшника, овочевих та технічних культур, види з роду Xanthium (Нетреба) розповсюджені не тільки на полях але й на пасовищах вздовж доріг За часом появи у регіоні адвентивні рослини були поділені на археофіти і кенофіти. Їх співвідношення для вказаних родів складає 1 : 2,1, як і для виділених для країни інвазійно небезпечних бур’янів. Флорогенетичний аналіз цієї групи рослин показав, що переважають види середземноморського походження. Далі йдуть американські, азіатські та європейські види. Найменшою кількістю представлені вихідці з Африки і Австралії (по 1), як і середземноморсько-азіатські, південно європейськоазіатські та середземноморсько -західноєвропейсько-західноазіатські види. До рослин невідомого походження належать 3 види. Слід відмітити, що у регіоні знайдено види, що потенційно небезпечні саме для цієї зони. Наприклад, це Xanthium spinosum L. – вид, який досить часто зустрічається у різних місцезростаннях, X. californicum Greene, X. pensylvanicum Wallr. Такі види як Ipomoea hederacea (L.) Jacq., Euphorbia dentatа Michx., Eragrostis cilianensis (All.) Vign.-Lut., Panicum dichotomiflorum Michx., що почуваються як колонофіти, але потенційно дуже небезпечні. Серед археофітів високу інвазійну активність можна спостерігати у таких видів: Ballota nigra L. s.l., Lepidium ruderale L., Echinochloa crus-gali (L.) P. Beauv., Lycium barbatum L. Найбільш активно розповсюджуються і натуралізуються такі кенофіти: Amaranthus retroflexus L., Cardaria draba (L.) Desv., Centaurea diffusa Lam., Iva xanthifolia Nutt., Sisymbrium loeselii L., Xanthium albinum (Widd.) Holub. До особливо небезпечних інвазійноактивних видів слід віднести: Ambrosia artemisiifolia L., Cenchrus longispinus Benth., Cuscuta campestris Yunk., Sorghum halepense (L.) Pers. Карантинні бур’яни відмічені в усіх адміністративних районах області. Викликає занепокоєння розповсюдження Ambrosia artemisiifolia L не тільки на полях, узбіччях доріг, залізниці. Там чисельність популяцій цієї рослини контролюється, особини знищуються в кінці літа при обстеженнях Цей небезпечний вид останнім часом з’являється у місті Одесі біля нових забудов при озелененні прилеглої території. Рослини амброзії полинолистої виростають з насіння, яке було у ґрунті, привезеному з полів, заражених амброзією. Крім того, цей бур’ян розповсюджений на узбережжях лиманів, де відбувається випас худоби, і він входить у склад флорокомплексів трансформованих ділянок. Таким чином, найбільше адвентивних рослин, схильних до інвазії, потрапили до регіону у новітні часи завдяки посиленню торгівельних зв’язків з іноземними країнами. Види середземноморського походження за хронотипом відносяться до археофітів і займають чільне місце у регіональній флорі. Співвідношення географо-генетичних груп адвентивних видів флори наведено у таблиці 5.2.4.1.

Співвідношення географо-генетичних груп адвентивних видів флори Таблиця 5.2.4.1. Географо-генетичні групи антропофітів Європейська Південноєвропейсько-азіатська Східноєвропейсько-азіатська Азіатська Американська Африканська Невизначеного походження

Число антропофітів

% від всіх антропофітів

Число кcенофітів

% від всіх кcенофітів

112 17 230 34 4 9

27,6 8,4 56,6 8,3 1,0 2,2

34 17 84 34 4 5

11,9 5,9 29,4 11,9 1,5 1,7

5.2.5. Стан зелених насаджень України Проблема створення, відновлення, охорони зелених насаджень міст та інших населених пунктів з врахуванням природних умов та антропогенних впливів залишається актуальною. Належним доглядом охоплено малий відсоток зелених насаджень. Значна кількість насаджень знищується під час будівництва, розширення вулиць тощо, але протягом останніх років помітно збільшення обсягів створення нових зелених насаджень в ході проведення акцій, спрямованих на поліпшення стану довкілля та проведення озеленення за підтримкою міських органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій. На сьогодні майже в усіх районах області стан утримання зеленого господарства у населених пунктах не задовольняє вимоги чинного законодавства у цій галузі, а саме: Відсутні програми розвитку та збереження зелених зон у населених пунктах на перспективу, що не сприяє розвитку зеленого господарства у населених пунктах. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розділів 6 та 15 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Мінбудархітектури та ЖКГ України від 10.04.2006 р. № 105 (далі - Правила), їх розробка та виконання відноситься до повноважень місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних і міських рад. Відсутні правила і заходи благоустрою, що негативно відбивається на естетичному стані, екологічних і санітарних показниках мікроклімату області. Ст. ст. 9, 10, 15 і 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п. 44 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та розділом 6 Правил їх розробка та виконання покладені на місцеві державні адміністрації, сільські, селищні та міські ради. Органами місцевого самоврядування не виконуються ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п. 14.1.3. Правил - не ведеться облік зелених насаджень та об’єктів благоустрою зеленого господарства, що не дає змогу одержати достовірні дані щодо кількісних і якісних характеристик 51

зелених насаджень для подальшої розробки органами місцевого самоврядування програм, заходів розвитку зелених зон населених пунктах. Відсутні компетентні виконавчі органи при місцевих радах, тому взаємодія у вирішенні екологічних питань ускладнена. У розділі 15 Правил зазначено, що місцеві органи влади повинні визначити уповноважені органи або відповідальних осіб, які б відповідали за розвиток і контроль у сфері зеленого господарства. Розгляд цього питання, відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відноситься до виключної компетенції місцевих рад. Відсутні спеціалізовані підприємства в галузі утримання зеленого господарства, внаслідок чого відсутній належний догляд за існуючими зеленими насадженнями. Розділом 5 Правил визначено, що догляд за зеленими насадженнями повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами. Відсутні комісії з обстеження зелених насаджень з метою їх подальшого видалення, що призводить до їх безконтрольного знищення. Створення таких комісій та механізм їх роботи визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 р. № 1045 «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах». Не спрямовуються кошти на виконання зазначених заходів, як передбачено статтями 20 і 36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п. 7.5. Правил. Динаміка озеленення населених пунктів наведена у таблиці 5.2.5.1. Озеленення населених пунктів, га Таблиця 5.2.5.1. Заходи Створено нових зелених насаджень, га Проведено ландшафтну реконструкцію насаджень, га Проведено догляд за насадженнями, га

2000 2,400 2560,000

2006 19,400 1175,630

Рік 2007 926,607 114,915 3223,027

2008 751,664 12,370 4554,267

2009 2019,000 4067,700

Примітка: інформація надана райдержадміністраціями та міськвиконкомами міст обласного значення, Головним управлінням розвитку інфраструктури та енергозабезпечення облдержадміністрації

На виконання окремого доручення Мінприроди України від 13.03.2009 р. № 77-од «Про «День довкілля» та листа від 31.03.2009 р. № 4144/21/10-09 щодо проведення Дня довкілля Держуправлінням організовано в області проведення 11 квітня Дня довкілля – 2009. З метою забезпечення організованого проведення Дня довкілля-2009 видано доручення голови обласної державної адміністрації від 24.03.2009 р. № Д/01-12. Для належної координації заходів з підготовки та проведення в області Дня довкілля, Держуправлінням наказом від 31.03.2009 р. № 19 «Про День довкілля-2009» затверджено відповідний організаційний комітет та план заходів. 52

В обласних та районних газетах протягом тижня опубліковано 14 статей екологічного спрямування, райдержадміністраціями та міськвиконкомами у свої місцевих засобах масової інформації розміщено 23 статті, здійснено 11 виступів по телебаченню та 3 по радіо. За інформацією райдержадміністрацій та міськвиконкомів міст обласного значення усього по області у Дні довкілля-2009 взяли участь 121,8 тис. чоловік, зусиллями яких висаджено 141,4 тис. зелених насаджень, у тому числі: 102,2 тис. дерев та 39,2 тис. кущів, що на 7,9 тис. насаджень більше запланованих обсягів, та на 30 тис. більше за результати Дня довкілля-2008. Засіяно 32,9 га нових газонів та квітників. Утворено 25 парків, скверів та зелених зон на площі 8,6 га. Упорядковано території існуючих парків, скверів і алей на загальній площі 721,5 га. Нові лісові насадження утворені на площі 207,6 га. Ліквідовано 1482 стихійних сміттєзвалищ і упорядковано 529 існуючих. Розчищено та упорядковано 475 водних джерел. На проведення заходів спрямовано 858,2 тис. грн.. У проведенні свята активну участь взяли громадські організації, серед яких Чорноморське гайдамацьке з’єднання українського козацтва, Екологічний центр сталого розвитку України, Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання, Чорноморське козацтво, «Благодійність і захист природного середовища Одещини», Одеський обласний благодійний фонд «Честь і милосердя», Українська орнітологічна спілка з вивчення птахів, Фонд «Природна спадщина», «Мама–86-Одеса», Молодіжний екологічний центр ім. В.І. Вернадського, Літературне товариство «Світ Паустовського» та інші. Крім того, до участі у святі залучені районні та місцеві відділи освіти та культури. За результатами проведення заходів Держуправлінням нагороджено почесними грамотами 6 представників Держуправління, установ та організацій, почесною грамотою Мінприроди України нагороджено заступника начальника Держуправління, а подякою – начальника відділу економіки природокористування, координації екологічних програм Держуправління. 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу 5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в державі Одеська область відрізняється багатством видового розмаїття диких тварин, що обумовлюється різноманітністю кліматичних, геоморфологічних та екологічних умов. Протягом 2009 року в області проводилась робота по закріпленню мисливських угідь. Рішеннями Одеської обласної ради від 20.03.2009 р. № 801-У «Про надання мисливських угідь користувачам на території Одеської області» та від 03.12.2009 р. № 996-У «Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 20 березня 2009 року № 801-У «Про надання мисливських угідь користувачам на території Одеської області» перезакріплено та надано у користування 2491,9 тис. га мисливських угідь 37 користувачам, а саме: 53

- 7 державним підприємствам лісового господарства, ТОВ «Мисливець – 2006», Мисливському господарству Одеського обласного козацького товариства Південного оперативного козацького округу «Ананьївський козацький степ», громадській організації «Товариство мисливців та рибалок ХХІ століття» на 30 років, - на 3 роки продовжений термін користування 22 районним організаціям Одеської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, Раді Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України, Татарбунарській районній раді мисливців та рибалок, Природоохоронному сервісно-господарському підприємству «Рідна природа», Кілійській районні ради мисливців та рибалок. Зазначеними користувачами укладені відповідні договори про умови ведення мисливського господарства з Одеським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Веденням мисливського господарства в області займаються: - 9 державних підприємств лісового господарства Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства на площі 78,6 тис. га, що складає 6 % від загальної площі угідь області, - 22 районні організації Одеської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок на площі 1874,7 тис. га, що складає 78 % від загальної площі угідь області, - 4 користувача Ради Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України на площі 64,2 тис. га, що складає 5 % від загальної площі угідь області, - інші користувачі мисливських угідь на площі 473,5 тис. га, що складає 11 % від загальної площі угідь області, - незакріплених угідь 300 га. За 2009 рік кількість державних підприємств лісового господарства, за якими закріплені мисливські угіддя, збільшилась з 3 до 9, а площа їхніх угідь збільшилась з 22 до 78,6 тис. га, що в 3,5 рази більше. Згідно проведеного аналізу добування основних видів мисливських тварин за 2009 рік користувачами мисливських угідь, яким був затверджений ліміт їх добування, ліміт виконано на 54 % по кабану, на 62 % по козулі та на 100 % по оленю. Так, із затвердженого обсягу добування кабана зі 158 голів добуто 85, козулі з 66 добуто 41 голову та 8 з 8 голів оленя. Основними причинами невикористання лімітів у повному обсязі залишаються незадовільна організація полювання, великі затрати мисливців на полювання, незапитуваність частин ліцензій. Аналіз чисельності основних видів мисливських тварин за останній п’ятирічний період показує, що їх загальна кількість по мисливським господарствам області залишається приблизно на одному рівні за рахунок зменшення одних та збільшення інших мисливських тварин по тим чи іншим мисливським господарствам. Зменшення чисельності поголів’я кабана в мисливських угіддях Ізмаїльського РТМР, поголів’я козулі та кабана в ТОВ «Дельта Дунаю» і Кілійському РТМР пов’язано з повінню ріки Дунай. 54

Зменшення чисельності кабана в угіддях Придністровського ТВМР ЗС України також пов’язано з повінню на річки Дністер. У зв’язку зі складними погодними умовами зимового періоду 2009-2010 років у ДП «Балтське ЛГ» зменшилась чисельність кабана і козулі у зв’язку з їх міграцією. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин відображена в таблиці 5.3.1.1. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (голів) Таблиця 5.3.1.1. Види мисливських тварин 2000 2006 2007 2008 2009 Копитні 3463 3990 3899 4588 4551 Хутрові 102317 83388 80837 81031 79851 Пернаті 283561 302478 297112 280347 Примітка: Інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

Обсяги добування основних видів мисливських тварин відображено в таблиці 5.3.1.2. Добування основних видів мисливських тварин Таблиця 5.3.1.2. Рік

1 2000

Види мисливських тварин 2 Олень плямистий Козуля Кабан

Разом по області 2006 Олень плямистий Козуля Кабан Ондатра Разом по області 2007 Олень плямистий Козуля Кабан Ондатра Разом по області 2008 Олень плямистий Козуля Кабан Ондатра Разом по області 2009 Олень плямистий Козуля Кабан Ондатра Разом по області

Затверджений ліміт добування

Видано ліцензій

Добуто

3 4

4 4

5 -

Не використано ліцензій 6 4

116

54 116 2500 2698 11

54 116 0 198 11

27 59 0 93 3

27 57 0 105 8

47 129 2500 2687 8

47 129 187 8

34 67 104 5

13 61 24 3

65 164 237 8

64 159 228 8

1 5 9 -

66 158 232

41 85 134

25 73 98

Причина невикористання 7 1. Частина ліцензій незатребувана 2. Незадовільна організація проведення полювання 3. Полювання на парнокопитних тварин пов’язано з великими витратами, що може дозволити собі не кожний мисливець. 4. Несприятливі кліматичні умови і міграція тварин в інші регіони України та Молдови.

Примітка: Інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

Поряд з охороною мисливських тварин важливе значення для збільшення їх чисельності має проведення біотехнічних заходів, що спрямовані на покращення стану середовища перебування тварин, їх штучне розведення у стані неволі з наступним випуском у природу, а також переселення у нові та малозаселені угіддя. Також спостерігається позитивна динаміка збільшення загальних витрат на ведення мисливського господарства, надходжень від його ведення та витрат на охорону та відтворення мисливської фауни. В області працюють розплідники по розведенню диких тварин, а саме: ланів – 1 од., кабанів – 2 од., фазанів – 3 од., качок – 1 од. Протягом 2009 року на відтворення диких тварин користувачами мисливських угідь витрачено 3854,091 тис. грн., що на 800,849 тис. грн. у порівняння з 2008 роком. Внаслідок погіршення економічного стану користувачів мисливських угідь, незадовільного матеріально-технічного забезпечення природоохоронних органів області продовжує зростати незаконне добування диких тварин – браконьєрство. За сезон полювання 2009 року робітниками Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства було складено 483 протоколи на порушників правил полювання, що складає 124 % проти 2008 року. З них 374 протоколи складено районними мисливствознавцями, 79 – працівниками мисливського відділу та 40 – працівниками державних підприємств лісового господарства. Загальна сума штрафів складає 19,032 тис. грн., сума пред’явлених збитків – 11,35 тис. грн.. До органів МВС України передано 3 протоколи для відкриття кримінальних справ по факту браконьєрства. 5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Україні Одеський регіон має значний фонд природних водойм – лиманів, озер, загальна площа яких становить біля 200 тис. га., акваторій пониззя Дністра, Дунаю та північно-західної частини Чорного моря. За даними аналізу ОдЦ ПівденНІРО у 2009 р. стан промислових об’єктів в водоймах Одеської області характеризувався так. Водність р. Дунай в весняний період 2009 р., також як і у попередньому 2008 році, була досить високою, що сприяло інтенсивному заходу оселедця. Масовий хід оселедця прийшовся на квітень-травень; з початку червня інтенсивність ходу оселедця суттєво знизилась. Вилов оселедця у 2009 р. знизився у порівнянні з 2008 р. з 417,9 до 369,3 т. В 2009 р. вперше була введена десятиденна заборона на лов оселедця, тобто на п’ять днів менше здійснювався лов оселедця в самий пік його ходу. Крім того, у третій декаді червня у зв'язку з масовим скатом памолоді осетрових був зупинений лов оселедця. Так що теоретично можна припустити, що вилов оселедця 2009 року відповідав би вилову в 2008 році. В промислових уловах частикових риб найбільш різноманітною по видовому складу була родина коропових. Основу промислу складали такі види, 56

як лящ, карась, сазан, товстолобики, в меншому ступені - жерех, рибець. Крім вказаних видів, білоглазка, плоскирка. Стенцовські заплави в останнє десятиріччя в рибогосподарському відношенні використовується слабо. У 2007 р. у зв'язку з кризисною екологічною ситуацією (висихання і загнивання заплав) у даній водоймі був введений мораторій на лов. На 2009 р. ліміти вилучення ВЖР в Стенцовських заплавах не встановлювались. В Одеській області були створені вісім спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ): на придунайських озерах Кагул-Картал, Китай, Катлабух, Ялпуг-Кугурлуй, водосховище Сасик, Хаджибейському, Дофіновському і Тузловських лиманах. В озерах Кагул-Картал промисел базувався на видах, що вселяються (товстолобики, білий амур, короп), карасі й частково на таких аборигенних видах як лящ, білизна, плоскирка, судак. Вступ у 2009 р. у промисел урожайних поколінь 2005-2006 рр. обумовило збільшення вилову карася до 36,4 т. Це найвищий показник за останні чотири роки. На фоні 2008 року в уловах значно знизилась зустрічаємість старших вікових груп товстолобиків і коропа. Це призвело до падіння вилову зарибляємих видів до 365,6 т по товстолобику і до 2,7 т по коропу. Річний вилов в 2009 р. впав на 220 т. В озерах Ялпуг-Кугурлуй основу промислу 2009 р., як і в попередні роки, складали карась, рослиноїдні, лящ. Аналіз статистичних даних щодо вилову водних живих ресурсів в 2009 р. вказує на збереження тенденції збільшення уловів товстолобиків і їх гібридних форм, ляща и карася. Річний вилов у 2009 г. збільшився на 280 т. Основу промислу в оз. Катлабуг складали зарибляємі види: товстолобик, і короп, а також карась. Улови вселяємих видів (рослиноїдних і коропа) на водоймі зберігали тенденцію збільшення, вступ в промисел урожайних поколінь, а також реальні обсяги зариблення сприяли збільшенню уловів і карася у 2009 р. Улов у 2009 р. знизився у порівнянні з 2008 р. на 50 т. У 2009 р. основу промислу в оз. Китай складали карась, короп, рослиноїдні, у меншому ступені судак та інші. В цілому річний улов у 2009 р. знизився з 157 до 144 т. Основу вилову у водосховищі Сасик склали карась і товстолобик. Серед інших масових промислових видів були лящ, судак, короп, плотва, бички. Загальної проблемою придунайських СТРГ є проблема збуту продукції рослиноїдних риб – основи промислу на цих водоймах. На Дністровському лимані промислом в 2009 р. було охоплено 18 видів риб. Основу уловів складали лящ, карась, рослиноїдні (товстолобики), оселедець, судак. В значної кількості ловилися також тарань, судак, плоскирка, окунь, бички. Доля у добичі інших видів риб і раків була невелика. В цілому, улови у 2009 р. знаходилися на рівні 2008 р. Ні за одним видом не спостерігалося помітного зниження або росту запасів. У 2009 році весняний захід оселедця в Дністровський лиман і р. Дністер був помітно слабше, ніж у рекордному 2007 р.. Між тим, його вилов (30,3 т) перевищив середньорічні показники. 57

Основу уловів у Кучурганському водосховищі у 2009 р. складали карась і плоскирка. Обсяги річного улову у 2009 р. збереглися на рівні 2008 р. Промисел у Тузловській групі лиманів у 2009 р. до жовтня не проводився. У жовтні-листопаді промисловий лов здійснювався тільки в одному обловнозапускному каналі 3-й км. Основу уловів в Тузловській групі лиманів склали кефалі. Річний улов у 2009 р. зменшився у порівнянні з 2008 р. у три рази (з 24 до 7 т). У 2009 р. основу промислу у Шаболатському лимані склала атерина (73 т), бички (5,7 т) і кефаль. Кефалі було виловлено 3,3 т, що перевищило вилов кефалей у 2008 р. Улов у 2009 р. збільшився на 30 т. Основним промисловим видом у Хаджибейському лимані у статистиці уловів 2009 р. був піленгас (475 т); другим по значущості об’єктом добичі були товстолобики (140,7 т). Вилов судака і карася у 2009 році вище, ніж у 2008 р. Окунь грав меншу роль у промислі, ніж у попередні 2 роки. Вилов коропа і бичків знаходився на рівні середньобагаторічних. У 2009 улов збільшився майже удвічі. Куяльницький лиман відноситься до гіпергалінних водойм. Важливим промисловим об'єктом у Куяльницькому лимані є личинки хірономід. Офіціальний промисловий лов (добича дорослих особин артемії, її цист і личинок хірономід) у Куяльницькому лимані ніколи не здійснювався, тому дані про динаміку вилову відсутні. Літо 2009 р. було значно більш жарким і засушливим, ніж у попередні два роки. У солоних причорноморських лиманах, зокрема у Куяльницькому, спостерігалося істотне зниження рівня і підвищення солоності води. На Дофіновському лимані в наслідок задухових явищ 2008-2009 рр. склалася критична ситуація зі станом водних живих ресурсів. Значне зменшення площі поверхні лиману, високі температури повітря і супутнє підвищення солоності (вище 40‰) сприяли пригніченню не тільки рибних ресурсів, але і усієї екосистеми лиману. Тому лов ВЖР у 2009 р. не здійснювався. У 2009 р. як і у останні кілька років, основу уловів у Тилігульському лимані складали атерина і бички; у менших обсягах виловлювалися піленгас і глоса. Останні два роки чорноморські кефалі у Тилігульському лимані в уловах попадались одинично і у промисловій статистиці не відображені. Річний вилов у 2009 р. по акваторії Одеської області збільшився у порівнянні з 2008 р. з 184 до 309 т. За матеріалами робіт, що проводилися на шельфі північно-західної частини Чорного моря встановлено, що у 2009 році зберігалась тенденція покращення стану популяції чорноморського шпроту. Річний улов у ПЗЧМ у зоні відповідальності «Захчордержрибоохорони» у 2009 р. збільшився і досяг 4711 т.

Динаміка вилову риби Таблиця 5.3.2.1. Водний об’єкт Рік 1 2000

2 Чорне море із затоками р. Дунай Стенцівська заплава Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами Кучурганське водосховище Шаболатський лиман Григор’євський лиман Тилігульський лиман Тузловські лимани Хаджибейський лиман Оз. Кагул Оз. Картал Оз. Ялпуг-Кугурлуй Разом по області 2006 Чорне море із затоками р. Дунай Стенцівська заплава Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами Кучурганське водосховище Шаболатський лиман Григор’євський лиман Куяльницький лиман Тилігульський лиман Разом по області 2007 Чорне море із затоками р. Дунай Стенцівська заплава Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами Кучурганське водосховище Шаболатський лиман Григор’євський лиман Тилігульський лиман Разом по області 2008 Чорне море із затоками р. Дунай Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами Кучурганське водосховище Шаболатський лиман Куяльницький лиман Тилігульський лиман Разом по області 2009 Чорне море із затоками

р. Дунай Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами Кучурганське водосховище Шаболатський лиман Куяльницький лиман Тилігульський лиман Разом по області

Затверджений ліміт вилову, т/рік 3 87295,400 666,000 58,500 552,500 11,000 4,000 21,000 3,000 35,000 256,700 167,000 47,000 247,000 89364,100 74112+73680* 680,000 33,000 789,000 22,000 11,000 59,000 21,000 96,000 75823,000 41549,000 627,800 33,000 790,300 26,000 10,500 16,000 87,000 43139,600 51614,0+70730,0* 688,000 946,300 26,000 18,500 21,000 86,000 53399,800 В межах ліміту, затвердженого для українській ділянці Чорного моря 665,500 627,000 17,300 10,500* 60,200* 1380,500

Фактичний вилов** т/рік 4 9612,300 164,000 9,900 355,680 5,300 0,100 0,300 0,000 0,100 277,000 99,400 21,900 247,000 10792,980 28775,826 357,984 3,421 544,400 17,500 35,882 10,050 0,000 339,710 30084,773 4307,700 384,100 1,400 537,800 13,100 0,900 7,800 23,700 5276,500 583,800 548,900 9,900 51,600 0,000 187,000 1381,100 4711,200

576,000 510,200 10,900 84,000 309,300 6201,600

Примітки: Інформація Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Одеській області та ДП ОдЦ ПівденНІРО * - загальний ліміт мігруючих видів риб по Чорному та Азовському морях

5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України З усіх видів риб, що занесені до Червоної книги України, в Одеській області здійснюється відтворення дунайських осетрових видів риб. В даний час вирішення задачі відновлення популяцій дунайських осетрових здійснюється на базі приватного підприємства ТОВ «Одеський осетрівницький комплекс», розплідник якого в Дністровсько-Дунайському межиріччі на Карналієвському водосховищі зданий в експлуатацію у 2009 р. Планована потужність підприємства – 1,5 млн. шт. підрощеної памолоді на рік. На базі цього господарства проводиться штучне розведення і вирощуванню памолоді осетрових для відновлення їх чисельності шляхом випуску в річки Дунай і Дністер. Заготівля плідників для цілей штучного відтворення здійснюється сумісно з ОдЦ ПівденНІРО під час проведення науково-дослідних ловів в районі м. Кілія. Загальний вилов склав: севрюга – 13 екз., 69 кг; осетер – 2 екз., 41 кг; стерлядь – 2 екз., 3 кг. З них для цілей штучного відтворення відібрані 11 екз. севрюги і 2 екз. руського осетра. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області протягом 2009 року ДП «ОдЦ ПівденНІРО» видано 2 погодження на отримання дозволу Мінприроди України на використання тварин, занесених до Червоної книги України (білуга, стерлядь, севрюга, російський осетер), в р. Дунай у 2009-2010 роках. У 2009 році в риборозпліднику одержана перша партія російського осетра (50 тис. шт.), яка була випущена в р. Дунай біля м. Кілія. Випуск був здійснений в листопаді на 43-му кілометрі ріки (о. Катєнька). Продовжувалась співпраця з Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова з вирішення питання щодо оновлення Переліку рідкісних і тих, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин Одеської області. Для створення відповідної робочої групи складений перелік з 33 вчених та працівників з 11 організацій та установ, у тому числі з Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Одеського філіалу Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського, НДУ «Український науковий центр екології моря», ДП «Одеський центр Південного науково-дослідного Інституту морського рибного господарства та океанографії», Дунайського біосферного заповідника Національної академії наук, Нижньодністровського національного природного парку, Ботанічного саду Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства, Одеської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. Крім того, Одеським зоологічним парком загальнодержавного значення у 2009 році проводилась комплектація тварин, в результаті чого видове різноманіття поповнилось 10 видами та на кінець року складає 164 види. З видів, що поступили до зоопарку, 4 занесені до Червоної книги України – огарь, 60

кавказький сапсан, змієїд, лісовий кіт. Розмножувалось 30 видів диких тварин, у тому числі й рідкісні та зникаючі: сокіл балабан, філін, совка сплюшка, патагонська мара, лев. У зоопарку продовжені науково-практичні роботи по програмам «Рідкісні та зникаючі хижі птахи України6 моніторинг-розведення реінтродукція», «Розведення рідкісних видів птахів (журавель красавка, курячий гусь та ін.)», «Методи адаптації тропічних морських та безхребетних тварин», «Збагачення середи існування птахів і хижих ссавців». Наукова група поновила виконання програми моніторингу чисельності рідкісних хижих і ін. птахів в Одеській області. При цьому, фінансування заходів з відтворення видів тварин, включених до Червоної книги України та тих, що підпадають під дію міжнародних конвенцій і договорів, ратифікованих Україною, проводилось виключно за рахунок виділення коштів з бюджету м. Одеси та власних коштів зоопарку. Чисельні характеристики охорони та відтворення тваринного світу наведена у таблиці 5.3.3.1., кількість видів фауни, яким загрожує небезпека, наведена у таблиці 5.3.3.2. Охорона та відтворення тваринного світу Таблиця 5.3.3.1. Район

Усього видів тварин, занесених до Червоної книги України, екз.

Кількість видів тварин, занесених до Червоної книги України, відтворено на територіях та об’єктах ПЗФ, екз., назва

Одеська область

Ссавці – 12 0 Птахи – 42 0 Рептилії – 4 0 Комахи – 64 0 П’явки – 2 0 Багатоніжки – 1 0 Примітка: Інформація Одеського національного університету ім. І.І . Мечнікова

Кількість популяцій видів тварин, занесених до Червоної книги України, які зникли , од., назва 0 0 0 0 0 0

Кількість видів фауни, яким загрожує небезпека Таблиця 5.3.3.2. Назва виду

Види, яким загрожує небезпека

Кількість видів 2006

2007

2008

2009

1 2 3 4 Клас Ссавці 27 27 27 Клас птахи 254 254 254 Клас рептилії 8 8 8 Клас Амфібії 6 6 6 Комахи 64 64 64 Клас П’явки 2 2 2 Багатоніжки 1 1 1 Примітка: Інформація Одеського національного університету ім. І.І . Мечникова

5 27 254 8 6 64 2 1

6 27 254 8 6 64 2 1

5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними Головним управлінням ветеринарної медицини в Одеській області з метою недопущення занесення та розповсюдження інфекційних та інвазійних захворювань в області впродовж 2009 року вживалась низка організаційних та практичних заходів. Постійно проводиться моніторинг епізоотичної ситуації та лабораторні дослідження крові та матеріалу від диких тварин та птиці на інфекційні та інвазійні захворювання. Так, у звітному році згідно Державного плану моніторингових досліджень серед тварин та птиці в Україні та Плану ветеринарнопрофілактичних та оздоровчих заходів проти основних заразних захворювань тварин та птиці по Одеській області на 2009 рік з метою проведення аналізу епізоотичної ситуації в Одеську обласну державну лабораторію ветеринарної медицини доставлено від тварин та птиці проб для досліджень: - на сказ – 176, - на лептоспіроз – 49, - на бруцельоз – 48, - на класичну чуму свиней – 43, - на трихінельоз – 44, - на грип птиці (дика фауна) – 4727. По всіх проведених дослідженнях отримано негативні результати за виключенням 26 позитивних на сказ, в тому числі: лисиці – 22, барсуків – 2, тхір та куниця – по 1; 5 позитивних на лептоспіроз (дикий кабан), 2 позитивних на бруцельоз (дикий кабан). 5.3.5. Стан та динаміка інвазивних видів тварин, а також їх вплив на аборигенне біорізноманіття В усіх природно-кліматичних зонах України зі своєрідними типами ландшафтів та їх азональними компонентами дикі птахи та дрібні ссавці (гризуни, комахоїдні, зайцеподібні) займають перше місце у циркуляції збудників багатьох зооантропонозів. Важливу роль в існуванні природних вогнищ таких захворювань грають, як правило, фонові види, які з найбільшою постійністю приймають участь у розвитку епізоотій та підтримуванні природних вогнищ. Гризуни є головними носіями збудників особливо небезпечних інфекцій та годувальниками різноманітних кровосисних членистоногих. У вогнищах туляремії, згідно з їх ландшафтними типами, найбільше значення мають водяна та інші види польовок, лісова миша, домова миша, хом’яки, зайцеподібні. Тому при проведенні епізоотологічного моніторингу на протязі 2009 року ДУ Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І.І. Мечникова основна увага приділялась мишоподібним гризунам та була виявлена досить висока їх чисельність (близько 40 особин на 100 давилок Геро). Аналогічна картина спостерігалась відносно диких хижих птахів (канюк звичайний, зимня, лунь польовий, лунь очеретяний, яструб малий, боривітер звичайний та інші), 62

що обумовлено достатньою кормовою базою – високою чисельністю гризунів та підтверджує дані моніторингу інституту. Завдяки тому, що взимку цього року випала велика кількість опадів у вигляді снігу за короткий проміжок часу, це призвело до того, що значна частина видів птахів залишилась майже без їжі. Цей факт зумовив скупчення птахів у містах та селищах (грак, шпак, горобець хатній, ворона сіра), що сприяє більш тісному контакту між птахами та людиною. Грак і ворона сіра є головними переносниками гарячки Західного Нілу, тому цей факт має велике епідемічне значення. Тому, у зв’язку із значним шаром снігового покриву, зменшилась роль миловидних гризунів, як об’єкту харчування зимуючих та кочових хижих птахів, які, в свою чергу, були вимушені перейти на живлення дрібними птахами. Для здобуття інформації стосовно стану популяцій мишоподібних гризунів необхідно проводити додаткові дослідження та облік їх чисельності, видового та генеративного стану на протязі всього року, особливо в літньо - осінній та зимово-весняний періоди. Загострилась ситуація щодо потенційної можливості спалаху такого особливо небезпечного захворювання як сказ завдяки збільшення чисельності хижих ссавців. За даними мисливців та місцевих жителів у 2009 році такими залишаються вовків та лисиць, навіть у тих районах, де його наявність не характерна. У зв’язку із загостренням епізоотичної ситуації в Україні та у світі з різноманітних особливо небезпечних природно-осередкових інфекцій, Каліфорнійському грипу та грипу птахів, треба продовжувати постійний моніторинг потенційних носіїв і переносників збудників цих інфекцій та більш доцільно вивчати чинники навколишнього природного середовища, що можуть шкідливо впливати на здоров’я населення. Управлінням ветеринарної медицини в Одеській області, як зазначено вище у п. 5.3.4., постійно проводиться моніторинг епізоотичної ситуації та лабораторні дослідження крові та матеріалу від диких тварин та птиці на інфекційні та інвазійні захворювання. В Україні найбільша кількість інвазійних чужорідних видів фіксується на території Дунайського біосферного заповідника, де навіть планується створити Національний центр з цієї проблеми. Це пояснюється тим, що у заповіднику постійно працюють спеціалісти, які здійснюють відповідний моніторинг, а також і тим, що друга за розмірами ріка Європи Дунай є величущим міграційним шляхом для чужорідних видів, а багато чисельні судна завозять сюди разом з баластними водами велику кількість інвазійних видів. На території Дунайського біосферного заповідника значна частка флори та фауни є видами з інших регіонів світу, які різними шляхами потрапили в дельту Дунаю та увійшли до природних комплексів. Майже щороку спостерігається поява нових видів щодо біоти заповідника, регіону і навіть України. Тому найважливішим питанням є виявлення цих видів, дослідження їх впливу на природні екосистеми та попередження інвазії шкідливих видів. Більшість з інвазійних видів пов’язані з господарською діяльністю і тому потребують 63

розроблення рекомендації щодо її впровадження задля раціонального використання природних ресурсів. Достатньо сказати, що за останні 20 років на території заповідника зафіксовано 34 нових для цієї території видів рослин і тварин. Наприклад, в останні роки швидко розповсюджується такий карантинний бур’ян, як волошка сонячна, яка тільки 5 років потому була зафіксована в порту міста Рені. Цікавим є і те, що все частіше рибалки виловлюють китайського мохнаторукого краба, з розмахом між клешнями 35 см, які не дивлячись на свої чудові гастрономічні якості може призводити до порушення дамб. Американська норка, яка почала швидко розповсюджуватись, складає велику загрозу європейської норки – вида, який внесено до Червоної книги України, Європейський червоний список і є другим за рідкістю видом тварин у Європі. 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні 5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду України Природно-заповідний фонд (далі – ПЗФ) області станом на 01.01.2010 р. склав 118 територій та об’єктів загальною площею 154496,125 га, з них 16 загальнодержавного значення та 102 місцевого. З урахуванням того, що 10 об’єктів загальною площею 8961,25 га знаходяться у складі інших природно-заповідних територій, фактично займана площа ПЗФ в області становить – 145534,875 га. Відношення площі ПЗФ до площі Одеської області становить 4,38 %. Протягом 2009 року площа ПЗФ області збільшилась порівняно з 2008 роком на 130 га за рахунок створення 2-х об’єктів місцевого значення, а саме: ландшафтного заказника «Барановський ліс» (рішення Одеської обласної ради від 20.03.2009 р. № 779-У) у м. Ізмаїл і парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Парк санаторію ім. Горького» у м. Одесі (рішення Одеської обласної ради від 20.03.2009 р. № 798-У). Крім того, протягом 2009 проводилась робота по підготовці проекту створення національного природного парку «Тузловські лимани». Південним науковим центром Національної академії наук України підготовлено наукове обґрунтування. ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено схему меж. Проведено погодження матеріалів створення державними органами виконавчої влади. Проект створення національного природного парку «Тузловські лимани» у Татарбунарському районі на площі 27865 га направлено до Державної служби заповідної справи Мінприроди України та 1 січня 2010 року Президентом України підписано Указ «Про створення національного природного парку «Тузловські лимани».

Структура та динаміка природоохоронних об’єктів за роками (загальнодержавного та місцевого значення) наведена у таблиці 5.4.1. Таблиця 5.4.1. Категорія об'єкту ПЗФ Біосферні заповідники Природні заповідники Національні природні парки Заказники Заповідні урочища Пам'ятки природи Ботанічні сади Дендропарки Паркипам'ятки садовопаркового мистецтва

Кількість

Площа, тис. га

Площа територій суворої заповідності

1990 -

1995 -

2000 1

01.01.2010 1

1990 -

1995 -

2000 46402,9

01.01.2010 51547,9

1990 -

1995 -

2000 14904,0

01.01.2010 19026,62

49176,1

5722

22 4

26 4

29 4

36 4

18256,8 13828,0

19070,5 13828,0

20520,5 13828,0

22923,92 13828,0

13828,0

18,585

22,965

21,745

1654,53

1672,53

1655,97

В області спеціальні дирекції мають п’ять об’єктів ПЗФ, а саме: Нижньодністровський національний природний парк, Дунайський біосферний заповідник, регіональний ландшафтний парк „Тилігульський”, Ботанічний сад Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, та Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення, діяльність яких у 2009 році була спрямована на охорону і збереження біологічного, ландшафтного різноманіття заповідних територій, профілактику правопорушень, моніторингу природних комплексів, проведення наукових досліджень та здійснення екологопросвітницьких заходів. Так, дирекцією Нижньодністровського національного природного парку здійснювались заходи по забезпеченню функціонування природоохоронних науково-дослідних відділень на території парку. Забезпечено виконання основних завдань служби державної охорони Нижньодністровського національного природного парку щодо режиму охорони і збереження природних комплексів нижнього Дністра, відпрацьовані заходи щодо попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства на території парку. Здійснювались підготовчі роботи по облаштуванню екологічних стежок, екскурсійних і туристичних маршрутів для розвитку екологічного туризму та спортивного рибальства в межах парку. Напрацьовувались матеріали для першого Літопису Природи Нижньодністровського національного природного парку. Також у повному обсязі працював еколого-освітненський напрямок. Проведено заходи публічного характеру з місцевими мешканцями з метою 65

роз’яснення цілей та задач заповідного об’єкту. Організовано та проведено святкування Всесвітнього Дня охорони водно-болотних угідь, «Дня довкілля». Дунайським біосферним заповідником проводились роботи з двох п'ятирічних фундаментальних тем „Комплексний моніторинг дельтових екосистем в умовах регульованого використання, відновлюваних природних ресурсів” (Літопис природи), а також “Природні комплекси Дунайського біосферного заповідника як біомаркери збереження та відтворення біорізноманіття в регіоні”. Завершені роботи з підготовки Проекту організації території та охорони природних комплексів Дунайського біосферного заповідника. Службою державної охорони території Дунайського біосферного заповідника в рамках наданих законодавством повноважень здійснювався контроль за дотриманням природоохоронного законодавства на території заповідника. В Стенцівсько-Жебриянівських плавнях згідно Меморандуму взаєморозуміння спільно з ТОВ «Екофортпост» проведено розчистку 3 км русла гирла Мурза та проведено моніторинг за цим процесом. Дунайським біосферним заповідником проводилась еколого-освітня і виховна робота. Інформаційно-туристичний центр ДБЗ у 2009 року відвідало більш 5 тис. осіб. Ботанічним садом Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова проводилась робота з виконання науково-дослідницької теми “Встановлення закономірностей, що забезпечують стабільність та адаптацію філофільних та каулофільних мікоценозів окремих видів судинних рослин в умовах антропогенного навантаження ” з фінансуванням за рахунок коштів Державного бюджету. Розпочато вивчення видового складу мікроскопічних грибів з класів Dothideomycetes (Ascomycota) та Coelomycetes (Anamorphic fungi), асоційованих з деревними рослинами-інтродуцентами родини Rosaceae; Вивчено їх таксономічні і еколого-біологічні особливості. Провадились традиційні для ботанічного саду наукові роботи у вигляді інтродукційних досліджень, спрямованих на збереження і поповнення колекційного фонду новими зразками, розробку рекомендацій щодо їх вирощування, розмноження і впровадження у виробництво і озеленення населених пунктів та можливого використання у лісовому господарстві у рамках теми: “Теоретичні основи розвитку і збереження біологічної різноманітності рослинних угруповань Південно-західної частини України з використанням колекційного фонду ботанічного саду”. Одеським зоологічним парком відповідно до плану еколого-освітньої роботи проведено 14 екологічних свята, 152 екскурсії на природоохоронну тематику. Протягом 2009 року отримано приплід від 29 видів тварин, а саме: копитних тварин - 11 видів, хижих – 5 видів, птахів - 12 видів та 1 вид гризунів. На території регіонального ландшафтного парку „Тилігульський” проведено ряд науково-дослідницьких заходів. Вивчалась екологія птахів водно-болотного комплексу. Проведено середньо зимовий міжнародний облік зимуючих птахів. Проводилась інвентаризація рослинного та тваринного світу 66

парку. Здійснювався контроль по зимівлі риби на лимані. Виконано роботу по відкриттю і розчищенню каналу: „Тилігульський лиман-Чорне море”. За час роботи каналу з моря в лиман зайшла молодь чорноморської кефалі, атерина, піленгас та інші види морських риб. Проводилась просвітницька робота серед місцевого населення з метою роз’яснення цілей та задач регіонального ландшафтного парку, а також про значення водно-болотних угідь міжнародного значення. Структура природно-заповідного фонду області станом на 01.01.2010 року Таблиця 5.4.1.1. № п\п

1 1. 2. 3. 4. 5.

7. 8. 9. 10

Найменування об’єктів ПЗФ 2 Біосферні заповідники Національні природні парки Дендрологічні парки Регіональні ландшафтні парки Заказники – всього, в т.ч.: ландшафтні лісові ботанічні загальнозоологічні орнітологічні ентомологічні гідрологічні загальногеологічні Пам’ятки природи – всього, в т.ч.: комплексні ботанічні лісові гідрологічні зоологічні геологічні Ботанічні сади Парки-пам”ятки садовопаркового мистецтва Заповідні урочища Зоологічні парки РАЗОМ

Загальнодержавного значення Кількість Площа 3 4 1 51547,9 2 49176,1 8 11913 1 8397 4 2550 2 572 1 394 -

Об’єкти природно-заповідного фонду Місцевого значення

Всього

Кількість 5 2 28 20 1 4 1 2 -

Площа 6 15320 11010,92 7169,518 8,4 3403 390 40 -

Кількість 7 1 2 2 36 21 1 8 2 2 2 -

Площа 8 51547 49176,1 15320 22923,92 15566,52 8,4 5953 572 784 40 -

10,17

11,575

21,745

1 1 1

5,5 4,67 16

38 6 1 -

10,645 0,63 0,3 -

39 6 2 1

16,145 0,63 4,97 16

1606,96

1655,97

1 16

6,5 112718,67

4 102

13828 41777,45

4 1 118

13828 6,5 154496,125

Продовжувались роботи по встановленню меж територій та об’єктів ПЗФ. Протягом 2009 року встановлені межі для 19 об’єктів ПЗФ місцевого значення на площі 1741,2982 га. Без відповідної документації залишаються: з об’єктів місцевого значення - ландшафтний заказник «Лунг», лісовий заказник «Сосновий ліс», регіональний ландшафтний парк «Тилігульський», заповідне урочище «Дністровські плавні» та більшість об’єктів у місті Одеса, з загальнодержавного значення - 12 об’єктів. Держуправлінням до постійної комісії обласної ради з питань екології, природокористування, надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків направлено пропозиції щодо виділення коштів у 2009 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища для розробки проектів 67

землеустрою з організації та встановлення меж 4-х об’єктів ПЗФ місцевого значення. Пропозиції не підтримано. З метою встановлення меж територій та об’єктів ПЗФ загальнодержавного значення Держуправлінням було направлено запит до Мінприроди України щодо виділення коштів (4,2 млн. грн.) з державного фонду охорони навколишнього природного середовища. Однак, враховуючи обмежене наповнення державного фонду зазначені заходи не фінансувались. Крім того, Держуправлінням велась робота по пошуку додаткових джерел фінансування робіт по встановленню меж. Направлено листи до Державного комітету лісового господарства України, Міністерства охорони здоров’я України, у віданні яких знаходяться території та об’єкти ПЗФ з не встановленими межами, щодо забезпечення виготовлення необхідної землевпорядної документації. Для впорядкування правоустановчої документації на території та об’єкти ПЗФ переоформлено охоронні зобов’язання на 10 територій та об’єктів та положення про 11 територій та об’єктів місцевого та загальнодержавного значення. Для збільшення частки ПЗФ області проводилась робота по створенню нових об’єктів, у тому числі: національного природного парку, «Куяльницький», регіонального ландшафтного парку «Тарутинський степ» та 2-х ботанічних пам’яток природи місцевого значення «Дуб Лемме» і «Липа Лемме» у м. Одеса, а також визначення цінних земель, які можуть бути включені до ПЗФ області. Так, Держуправлінням проводилась робота з органами місцевої виконавчої влади, місцевого самоврядування, землевласниками та користувачами природних ресурсів щодо створення національного природного парку «Куяльницький» на території Іванівського, Біляївського, БілгородДністровського районів і м. Одеси. Спільно з ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» орієнтовно визначені межі створюваного національного природного парку «Куяльницький» на площі 9788,30 га з урахуванням наявних користувачів земельних ділянок. Для опрацювання питання щодо створення цього об’єкту направлені звернення з картографічними матеріалами його попередніх меж до Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства, Одеської міської ради, Біляївської, Іванівської, Комінтернівської райдержадміністрацій та сільський рад навколо усього лиману. Отримано погодження Іванівської райдержадміністрації та Одеської міської ради з пропозицією включення до складу створюваного національного природного парку територію курорту «Куяльник» орієнтовною площею 85 га. Щодо створення регіонального ландшафтного парку «Тарутинський степ» загальною площею 5200 га у Тарутинському районі на території колишнього військового полігону, а нині землях Веселодолинської сільської ради Держуправлінням підготовлено проект створення регіонального ландшафтного парку, погоджений Веселодолинською сільською радою, Тарутинською районною державною адміністрацією та Південною регіональною організацією 68

Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України, як користувачами мисливських угідь, який був направлений до Одеської обласної ради для прийняття відповідного рішення чергової сесії облради. Проект повернуто на доопрацювання з пропозицією отримання погодження сесії Тарутинської районної ради. Районною радою не підтримується створення заповідного об’єкту через необхідність проведення рекультивації земель колишніх військових полігонів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2009 р. № 131. З метою збереження вікових дерев та відповідно до клопотання громадської організації Товариство «Світ Паустовського» щодо заповідання 2-х вікових дерев – дуб та липа у м. Одеса по вул. Чорноморська, навпроти будинків №№ 4, 6, та надання їм статусу ботанічних пам’яток природи місцевого значення, експертних висновків Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова та рішення Одеської міської ради Держуправлінням підготовлено проект створення 2-х ботанічних пам’яток природи місцевого значення «Дуб Лемме» на площі 0,011 га та «Липа Лемме» на площі 0,014 га. 5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон Протягом 2009 року в області продовжувались роботи щодо створення сприятливих умов для провадження підприємствами туристично-рекреаційної та курортної сфери області діяльності з надання туристично-оздоровчих та санітарно-культурних послуг, вживались заходи із створення високоякісного та сучасного регіонального туристичного продукту, будівництва і реконструкції об’єктів туристичної інфраструктури та залучення інвестиційних коштів у розвиток матеріально-технічної бази туризму. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1996 р. № 1576 до переліку населених пунктів, віднесених до курортних належать: місто Одеса, селища Затока і Сергіївка, село Косівка, Курортне, Миколаївка, Попаздра і Приморське Білгород-Дністровського району, селища Гвардійське і Ліски, села Вапнярка, Крижанівка, Нова Дофінівка і Сичавка Комінтернівського району, села Грибівка, Дальник, Караліно-Бугаз, Санжійка, Іллічівка Овідіопольського району, села Лебедівка, Приморське і Тузли Татарбунарського району. Природні рекреаційні ресурси Одеської області характеризуються, перш за все, наявністю приморських лиманів уздовж чорноморського узбережжя та озер у придунайському регіоні. Ці 14 лиманів та 7 озер становлять велике природне багатство Одеської області, зокрема: Куяльницький, Хаджибейський, Тилігульський, Будацький і Тузловська група лиманів, становлять сховища цілющої грязі та рапи, яка має величезне бальнеологічне значення та унікальна по своєму фізико-хімічному складу. Слід відзначити, що внаслідок недбалого й нераціонального використання цих лиманів, останнім часом спостерігається погіршення стану, особливо Куяльницького лиману. Стан оздоровчих та рекреаційних територій в області має позитивну тенденцію до підвищення рівня їх благоустрою та епідемічного благополуччя. 69

Позитивним є факт розробки та узгодження генеральних планів забудови для рекреаційних зон Овідіопольського, Кілійського районів та смт Затока м. Білгород-Дністровського, що покращить загальний стан використання цих територій для відпочинку, особливо, дітей. За останні роки приведено у відповідність до нормативних вимог 25 % баз відпочинку, побудовано локальні очисні споруди повної біологічної очистки на 36 базах відпочинку, на 25 % баз розробляється проектна документація щодо будівництва каналізаційних очисних споруд. Побудований водогін до с. Приморське Кілійського району і практично всі оздоровчі заклади підключились до централізованої каналізації на 7 пляжах м. Одеса. Найбільша кількість об’єктів відпочинку розміщено в м. Одесі, де забезпечується достатнє водопостачання, належний благоустрій, санітарна очистка як об’єктів так і території. На рекреаційних територіях м. Білгород-Дністровського (Центральному, Сонячному та Лиманському) продовжується розширення мережі локальних очисних споруд. Найгірше становище зберігається в рекреаційних зонах Татарбунарського, Комінтернівського та Білгород-Дністровського районів, де відсутні природні джерела доброякісної питної води, і сезонні заклади відпочинку, за незначним винятком, постачаються привізною питною водою, каналізовані на вигрібні водонепроникні ємності. Вивіз стічних вод транспортом баз відпочинку на місцях контролюється незадовільно, поля асенізації відсутні, скид здійснюється на звалища, в кращому випадку, або в лісопосадки, що призводить до забруднення довкілля. 5.4.3. Історико-культурна спадщина Історико-культурна спадщина Одеської області є однією з самих значних в Україні. На території області розташовані видатні споруди, комплекси історичної забудови, археологічні об’єкти IV-V ст. до н.е., а також етнографічні і культурні об’єкти, що входять до національної скарбниці культурної спадщини. В Одеській області, одній з найбагатших областей України на об’єкти культурної спадщини, зосереджені усі види та категорії пам’яток. Територія Одеської області заселялася з давніх часів. Вона одна з областей України, де зосереджені пам’ятки епох палеоліту та неоліту, античної культури, культури скіфів та сарматів, інших древніх народів. У 7-5 століттях до нашої ери на Дунаї та Дністрі були закладені та відбудовувались античні древньогрецькі міста Лікостомон (у районі сучасного міста Кілії) та Тіра на території сучасного міста Білгород-Дністровського. Залишки Тіри сьогодні включені до видатних пам’яток археології України. Найбільш значними пам’ятками 15-18 ст. є саме фортифікаційні споруди, які будувалися на Дунаї, лиманах та березі Чорного моря. Найбільш видатними пам’ятками цього періоду є Білгород-Дністровська фортеця, окремі культові споруди у місті Білгород-Дністровський, Ізмаїльска та Кілійська 70

фортеці, Миколаївська церква у місті Кілія, фортеця Качубей (Ені-Дунья) на території сучасного міста Одеса. Здобутки культурної спадщини у регіоні 19 століття, які зосереджені в містах Одеської області та м. Одесі є найбільш чисельними. Серед них планувальні системи міст Одеси, Болграду, Білгород-Дністровського, Ізмаїлу, визнані яскравими прикладами вітчизняної містобудівної культури, комплекси будівель і споруд центральної частини м. Одеси, які включені до пам'яток містобудування і архітектури національного значення. Крім таких відомих будівель, як Одеський оперний театр, Стара біржа, Міська дума, палаци Воронцова, Толстого, Гагаріні, Маразлі, ансамбль Приморського бульвару особливу цінність має сама історична забудова центральної частини м. Одеси з прибутковими будинками, готелями садами, портовими та інженерними спорудами. На території Одеської області (с. Стара Некрасівка, Ізмаїльський р-н) знаходиться обеліск, що засвідчує пам’ять про вагоме наукове дослідження в галузі геодезії і астрономії, що проводилося групою норвезьких і російських вчених під загальним керівництвом всесвітньовідомого вченого Струве. В результаті проведених вимірів науковцям вдалося точно визначити форму і габарити Землі. Дослідження російсько-норвезьких географів дали значно збагатили уявлення про людей про оточуючий світ і його природу. Обеліск – є одним з небагатьох об’єктів культурної спадщини України, що входять до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Слід відзначити, що як об'єкти культурної спадщини, які пов'язані з природнім ландшафтом, велику цінність мають система каналів м. Вилкове, парки м. Ананьїв, м. Одеса, Одеський ботанічний сад та інші. Величезна кількість нерухомих пам’яток, які побудовані визначними вітчизняними архітекторами у м. Одесі, визначає особливу роль обласного центру в системі культурної спадщини регіону та України в цілому. На державному обліку і під охороною знаходиться 4502 об’єкта культурної спадщини, з них 1355 пам’ятка історії, 1682 – археології, 1306 – містобудування та архітектури, 155 – монументального мистецтва, з – науки і техніки та 1 – садово-паркового мистецтва. 12 населених міст області включені у список історичних населених місць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878. Основні засади державної політики в сфері охорони культурної спадщини, роль регіонів та місцевого самоврядування в здійсненні цієї політики визначає Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р. (зі змінами та доповненнями). Охорона культурної спадщини включає облік (виявлення, наукове вивчення, класифікацію, державну реєстрацію), захист, збереження, належне утримання, відповідне використання, консервацію, реставрацію та реабілітацію об’єктів культурної спадщини, а також захист традиційного характеру архітектурного середовища історичних міст. На цей час відповідно до діючого законодавства діє регіональний спеціально уповноважений державний орган охорони культурної спадщини – 71

управління охорони нерухомих об’єктів культурної спадщини облдержадміністрації. Сфера культурної спадщини потребує значних капіталовкладень. Близько 80 % пам’яток містобудування та архітектури знаходяться в незадовільному технічному стані та потребують проведення ремонтно-реставраційних робіт. Найбільш складна ситуація виникає з найбільш цінними пам’ятками, які є державною власністю, або є об’єктами соціальної сфери комунальної та спільної власності. До таких об’єктів слід віднести Одеський оперний театр, де основним джерелом фінансування реставрації є державний бюджет, будівлі Одеської філармонії, Музею західного та східного мистецтва, Музею морського флоту, Археологічного музею, палаців Воронцова, Толстого в м. Одесі, Білгород-Дністровська фортеця, Ізмаїльська фортеця. Зазначені об’єкти – пам’ятки національного значення і входять до національної скарбниці об’єктів культурної спадщини. Управлінням охорони об’єктів культурної спадщини облдержадміністрації була розроблена «Регіональна програма розбудови сфери охорони культурної спадщини Одеської області на 2003-2010 роки», яка затверджена рішенням обласної ради від 01.11.2003 р. № 248-ХХІУ. Зазначена програма спрямована на забезпечення сприятливих умов щодо реалізації нормативно-правових актів України в галузі охорони культурної спадщини з урахуванням регіональних особливостей, збільшення та ефективного залучення в сферу охорони культурної спадщини ресурсного інтелектуального та економічного потенціалу регіону в цілому та окремих історичних населених місць. Головною метою регіональної програми розбудови сфери охорони культурної спадщини є створення умов для організаційно-правового, фінансово-економічного та науково-виробничого забезпечення охорони культурної спадщини в інтересах динамічного соціально-економічного, культурного та духовного розвитку регіону. Також управлінням охорони об’єктів культурної спадщини розроблено «Комплексну програму реставрації та використання Акерманської фортеці у місті Білгород-Дністровський» яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 р. № 57. Метою комплексної програми є забезпечення збереження, популяризація унікального історико - архітектурного середовища комплексу пам'яток фортеці, його регенерація, реабілітація та створення умов для раціонального та ефективного використання фортеці і прилеглої до неї території як сучасного культурно-туристичного центру. Реалізація заходів Програми здійснюватиметься у два етапи - з 2004 до 2007 року та з 2008 до 2011 року. Комплекс пам’яток Акерманської фортеці у місті Білгород-Дністровський Одеської області, що займає площу майже 20 га, є унікальним об’єктом національного культурного надбання, однією з найбільших архітектурноархеологічних пам'яток на території держави та єдиним зразком середньовічної фортифікаційної архітектури, який зберігся в південно-західній Україні. 72

Враховуючи виключне історико-культурне і наукове значення комплексу пам’яток Акерманської фортеці та незадовільний стан їх збереження, за поданням облдержадміністрації, у 2003 році Всесвітнім фондом пам'яток його було включено до списку 100 світових пам'яток, які перебувають у загрозливому стані. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2002 р. № 1130 «Про затвердження комплексної програми паспортизації об’єктів культурної спадщини на 2003-2010 роки» управлінням підготовлено проект «Регіональної програми паспортизації об’єктів культурної спадщини Одеської області на 2004-2010 роки», яка затверджена рішенням Одеської обласної ради від 04.06.2004 р. № 457-ХХІУ. Рішенням Одеської обласної ради від 28.01.2009 р. № 742-У «Про обласний бюджет Одеської області на 2009 рік» з подальшими змінами та доповненнями управління охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації визначено головним розпорядником коштів на 3-х об’єктах культурної спадщини на загальну суму 2942,2 тис. грн. У 2009 році здійснено фінансування робіт на наступних об’єктах культурної спадщини: - будівля Одеського музею Західного та Східного мистецтва по вул. Пушкінській, 9 в м. Одеса на загальну суму 2800 тис. грн.; - будівля по вул. Канатній, 23 в м. Одеса на загальну суму 110 тис. грн.; - церква у с. Дмитрівка Кілійського району на суму 32,2 тис. грн. У 2009 році Управлінням охорони об’єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації проводився детальний облік, інвентаризація і дослідження культурної спадщини міста Одеси. Інвентаризація здійснювалась по наступним напрямкам: - уточнення іконографічних даних; - опис архітектурних, об’ємно-планувальних та технічних параметрів; - інформація щодо сучасного використання об’єктів. 5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля Станом на 01.01.2010 року туристична інфраструктура області налічує 940 об’єктів туристично-рекреаційного призначення, з них 197 підприємств готельного комплексу. Туроператорську та турагентську діяльність, на підставі відповідних ліцензій, здійснювало 300 суб’єктів господарювання. Послугами туроператорів і турагентів області у 2009 році скористалось 143,72 тис. осіб, а послугами санітарно-курортних та інших оздоровчих закладів області – 272,5 тис. осіб. За даними Головного управління статистики в Одеській області загальний обсяг прямих іноземних інвестицій залучених у 2009 році в сферу туризму і рекреації склав 38797,4 тис. дол. США, що в порівняні з 2008 роком менше на 0,25 %. На виконання статті 2 Указу Президента України від 14.08.2009 р. № 611/2009 „Про додаткові заходи щодо розвитку природно-заповідної справи в Україні ” суб’єктами туристичної діяльності, спільно з адміністраціями 73

установ ПЗФ області, у 2009 році запроваджено екологічні маршрути „Подорож до Королеви рік”, „Пташине царство”, „Дністровська Амазонія”, „Секрет очерету”. Розробка туристично-екскурсійних маршрутів на території об’єктів ПЗФ здійснювалось з дотриманням допустимих навантажень визначених адміністраціями установ ПЗФ для кожного об’єкта у відповідності з його природними і історико-культурними особливостями. Серед найбільш популярних об’єктів, де розвинений екологічний туризм, є Дунайський біосферний заповідник (далі - ДБЗ). У 2009 році відвідування території ДБЗ здійснювалось за трьома маршрутами: «0 км», «Лісове озеро» та «Кордон Євросоюзу». В межах ліміту протягом 2009 року ДБЗ відвідали понад 23 тис. осіб. Враховуючи стрімкий ріст екологічного туризму в Дельті Дунаю і об’єктивну потребу в нових маршрутах, адміністрація ДБЗ, підтримуючи ініціативу туристичних фірм, запропонувала два нових маршрути: «Шлях до птахів» та «Острів Єрмаків». Рекреаційна діяльність на територіях ДБЗ законодавчо оформлена і здійснювалась лише на основі наукового обґрунтування, оскільки запроваджувалась на різних ділянках. У деяких відпочинок людей суворо обмежений, як, наприклад, на кінцевій точці «0 км» на заповідній території заповідника. З відвідуючими ДБЗ, природокористувачами та школярами в Інформаційно-туристичному центрі працювали наукові співробітники заповідника. Всім туристичним фірмам пропонувалось ознайомити туристів з краєм. У інформаційно-туристичному центрі туристи отримували необхідну інформацію щодо цінності і вразливості обраних для відвідування куточків заповідника. Значні напрацювання у сфері сільського зеленого туризму та екологічного туризму мають такі туристичні підприємства області, як: ТПП «Вилково-Тур», ТОВ «Вилково-Пелікан-Тур», ТОВ «Салікс», «Тукало Н.В.», ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» тощо. Серед перспективних для розвитку екологічного туризму об’єктів є регіональний ландшафтний парк «Тилігульський» та новостворений Нижньодністровський національний природний парк. У 2010 році на території Нижньодністровського національного природного парку планується ввести шість екологічних маршрута: „Старий Турунчук”, „Дністровська Амазонія”, „Царство птахів”, „Блискучий ібіс”, „Стежкою Євсея”, „Тудорово”. Адміністрація Нижньодністровського національного природного парку зможе забезпечити прийом значної кількості осіб на зазначених екологічних маршрутах на протязі року без збитків природним комплексам Дністра. В рамках проекту ЄС „Зміцнення інтеграції прикордонних регіонів у сфері розвитку сільського зеленого туризму ” у поточному році відбувся семінар «Формування мережі сільського зеленого туризму в Одеській області». В роботі семінару взяли участь керівники туристичних підприємств області, власники приватних агросадиб, представники місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. 74

В рамках проекту «Зміцнення інтеграції прикордонних регіонів в сфері розвитку сільського туризму» розроблено та запроваджено триденний етноекологічний маршрут Кодимщиною з проживанням на базі приватної садиби у с. Шершенці Кодимського району та видано картосхему «Бессарабія» з нанесенням створених учасниками проекту туристичних маршрутів, садиб зеленого туризму та основних об’єктів туристичного показу.

6. СТАН ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ТА ГРУНТІВ 6.1. Структура та стан земельних ресурсів 6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь Земельні ресурси Одеської області (3331,3 тис. гектарів) характеризуються надзвичайно високим рівнем освоєння. Найбільшою є питома вага земель сільськогосподарського призначення – 2661,8 тис. гектарів (79,9 відсотка), з них рілля – 2068,6 тис. гектарів. У структурі земель сільськогосподарські угіддя займають 77,9 відсотків, у тому числі рілля – 62,1 відсотків. Землі житлової та громадської забудови займають 64,7 тис. гектарів. Станом на 1 січня 2010 року площа земель під об’єктами природнозаповідного та іншого природоохоронного призначення становила 110,1 тис. гектарів або 3,3 відсотка від території області. Площа земель оздоровчого призначення становила 1,2 тис. гектарів, а площа рекреаційного – 3,2 тис. гектарів. Землі лісогосподарського призначення та ліси на інших категоріях земель займають 223,9 тис. гектарів або 6,7 відсотка території області. Це значно нижче розрахунково-оптимального показника (21-22 відсотки), який забезпечує збалансованість між лісовими ресурсами, обсягами лісокористування та екологічними вимогами. Землі водного фонду займають 211,8 тис. гектарів або 6,3 відсотків території області, в тому числі природні водотоки (річки та струмки) – 15,4 тис. гектарів, озера та лимани – 168,1 тис. гектарів, ставки – 12,3 тис. гектарів, штучні водосховища – 7,7 тис. гектарів, болота – 72,1 тис. гектарів, штучні водостоки (канали, колектори, канави) – 8,3 тис. гектарів. Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення займають 63,8 тис. гектарів. У більшості галузей економіки через недосконалість нормативів та низький рівень проектно-технічних рішень землі використовуються не раціонально. На 1 січня поточного року 2,5 тис. гектарів земель віднесено до порушених (з них не використовуються у виробництві 1,6 тис. гектарів ). Область має розгалужену мережу автомобільних доріг та одну з найпотужніших в Україні залізничну мережу. Землі транспорту в цілому займають 21,9 тис. гектарів. Площа земель під твердими побутовими відходами складає біля 0,4 тис. гектарів, з яких більша частина не відповідають екологічним нормам. Крім того, багато лісів узбіч доріг, будівельних майданчиків перетворено на несанкціоновані сміттєзвалища.

Динаміка структури земельного фонду області (за даними Головного управління Держкомзему у Одеській області) Таблиця 6.1.1.1.

Основні види земель та угідь

1 Загальна територія, у тому числі: 1. Сільськогосподарські угіддя, з них: рілля перелоги багаторічні насадження сіножаті і пасовища 2. Ліси і інші лісовкриті площі з них вкриті лісовою рослин-ністю 3.Забудовані землі 4.Відкриті заболочені землі 5.Відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі зайнятті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями) 6.Інші землі Усього земель (суша) Території, що покриті поверхне-вими водами

2005р. усього % до тис. га загальної площі території 2 3 3331,3 100

2006р. усьо-го % до тис. га загальної площі території 4 5 3331,3 100

2007р. % до загальної площі території 6 7 3331,3 100

усього тис. га

2008р. % до загальної площі території 8 9 3331,3 100

усього тис. га

2009р. % до загальної площі території 10 11 3331,3 100

усього тис. га

2594,2

77,9

2594,0

77,9

2593,9

77,9

2593,4

77,8

2593,6

77,9

2068,3 30,0 90,3

62,1 0,9 2,7

2067,4 30,2 90,8

62,1 0,9 2,7

2068 29,4 91,1

62,1 0,9 2,7

2067,6 29,4 91,4

62,1 0,9 2,7

2068,6 29,4 90,3

62,1 0,9 2,7

405,6

12,2

405,6

12,2

405,4

12,2

405,0

12,2

405,3

12,2

223,3

6,7

223,4

6,7

223,9

6,7

223,9

6,7

223,9

6,7

199,0

6,0

199,1

6,0

199,4

6,0

199,2

6,0

199,6

6,0

127,2

3,8

127,5

3,8

127,9

3,8

128,2

3,8

128,5

3,9

72,5

2,2

72,6

2,2

72,2

2,2

72,2

2,2

72,1

2,2

34,3

1,0

34,0

1,0

33,6

1,0

33,6

1,0

33,2

1,0

68,2 3119,7

2,0 93,6

68,1 3119,6

2,0 93,6

68,0 3119,5

2,0 93,6

68,2 3119,5

2,0 93,6

68,2 3119,5

2,0 93,6

211,6

6,4

211,7

6,4

211,8

6,4

211,8

6,4

211,8

6,4

6.1.2. Деградація земель Проведення вишукувальних робіт, розроблення проектної документації на землях державної власності та здійснення консервації деградованих малопродуктивних земель (територія Любашівського району).

Згідно із договором №1885 від 25.05.2009 р. укладеним між Новоселівською сільською радою та ДП “Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, розроблена проектна документація на землі державної власності з консервації деградованих малопродуктивних земель на території Новоселівської сільської ради Любашівського району (198,2 га). Роботи знаходяться на завершальному етапі – проведення узгоджень. Райони, які зазнають ерозії ґрунтів (за даними Головного управління Держкомзему у Одеській області) Таблиця 6.1.2.1. Площа земель, які піддаються деградації, тис. га % до загальної площі території Деградація земель, у тому числі: вітрова ерозія, тис. га водна ерозія, тис. га сукупна ерозія, тис. га підкислення грунтів, тис. га засолення грунтів, тис. га Залуження грунтів, тис. га Зсуви землі, тис. га

2005 -

2006 -

2007 -

2008 -

2009 -

0,3400 -

6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси В Одеській області, як і в Україні в цілому, склалась критична ситуація з охороною земель. Прогресує деградація ґрунтів, їх ерозія та техногенне забруднення. Водній та вітровій ерозії піддається третина загальної площі сільськогосподарських угідь. Майже припинено роботи з охорони ґрунтів. Продовжується тенденція зниження в ґрунті гумусу через зменшення внесення органічних і мінеральних добрив, суттєве скорочення площі зернобобових та багаторічних бобових трав тощо. Особливо прикрим є те, що сьогодні так господарюють не лише приватні орендарі на приватних землях, але й державні та комунальні підприємства і установи на землях державної власності. Останнім часом стало типовим явище нехтування сівозмінами і вирощування сільгоспкультур з грубим порушенням науково-обґрунтованих норм їхнього чергування або навіть беззмінних посівів. Високий рівень розораності угідь, а також розширення посівів енергонасичених культур (соняшник, ріпак тощо), незадовільний стан лісозахисних смуг призвели до стрімкого розвитку ерозійних процесів. За статистикою, переважна більшість земельних ділянок використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва приватними орендарями на умовах оренди та взагалі без будь-якої науково-обґрунтованої ротації сівозміни.

Порушення та рекультивація земель Таблиця 6.2.1. Землі Порушені, тис. га % до загальної площі території Відпрацьовані, тис. га % до загальної площі території Рекультивовані, тис. га % до загальної площі території

2005 2,437 0,07 1,493 0,05 0,01 0,0003

2006 2,429 0,07 1,388 0,05 0,007 0,0002

2007 2,417 0,07 1,381 0,05 0,026 0,0007

2008 2,432 0,07 1,381 0,05 0,066

2009 2,43 0,07 1,646 0,05 -

0,0001

6.3. Якість грунтів 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення Ґрунти області різноманітні. Розміщення їх має добре виражений зональний характер. У північно-західній частині області поширені опідзолені чорноземи, у степовій зоні – малогумусні чорноземи і темнокаштанові слабосолонцюваті ґрунти. Ґрунти області мають добру структурну будову і при застосуванні правильних агротехнічних методів обробітку та зрошення дають стійкі високі врожаї. Ґрунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а теплий клімат і приморське положення – перетворенню району на велику здравницю. Одним з головних факторів, що впливає на якість ґрунтів, є солонцюватість. Відомо, що слабкий ступінь солонцюватості знижує врожай сільськогосподарських культур на 5 – 10%, середній – на 15 – 30%, сильний - на 40 – 50%. Зниження якості солонцюватих ґрунтів пов’язане, перш за все, із погіршенням агрофізичних властивостей – порушенням структури, кіркоутворенням, ущільненням ґрунтової маси, що веде до погіршення воднофізичних, поживних і повітряних властивостей ґрунтів. В області під впливом ґрунтотворних процесів відбувається трансформація площ солонцюватих ґрунтів. В досліджуваних районах площа солонцюватих ґрунтів зменшилась на 16,4%. Як і раніше, в обстежених районах переважають несолонцюваті ґрунти вони займають 85,4% від обстежених земель, слабосолонцюваті ґрунти складають 14,3%, середньо- і сильносолонцюваті – 0,3%, солонців не виявлено. Така трансформація солонцюватості у ґрунтах Одещини відбувається за рахунок зміни відносного вмісту вбирного натрію у ємності катіонного обміну. 6.3.2. Забруднення ґрунтів Одеським центром «Облдержродючість» у 2009 році було проведене агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення у семи районах Одеської області: Ананьївському, Березівському, Біляївському, Іванівському, Котовському, Фрунзівському та Ширяївському. На території цих районів не виявлено забруднення залишковими кількостями пестицидів. По всім обстеженим районам щільність забруднення цезієм-137 не перевищує 0,5 Кі/км2, стронцієм-90 – 0,15 Кі/км2. Вміст солей важких металів кадмію, свинцю і ртуті не перевищує гранично допустимі концентрації (ГДК). Лише на деяких полях у селах Качурівка, Новоселівка, Борщі, Петрівка і Чапаєвка у Котовському районі та селах Жовтень і Бранкованове у Ширяївському районі виявлено забруднення свинцем. 79

6.4. Охорона земель З метою недопущення шкоди земельним ресурсам і забезпечення їх охорони, чинне законодавство, базуючись на конституційних положеннях, передбачає комплекс вимог та обмежень, дотримання яких є обов’язковим для всіх суб’єктів земельних відносин під час здійснення ними господарської діяльності. Так, 4 червня 2009 року прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів”. Згідно Закону України внесено доповнення до статті 22 Земельного кодексу України щодо можливості використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва виключно відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. За використання сільськогосподарських земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без таких проектів, або з самовільним відхиленням від них встановлена адміністративна відповідальність ст. 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначенні вимоги поширюються на період до 1 січня 2015 року на тих власників та користувачів, які використовують вищевказані землі площею понад 100 га. Одним із вагомих внесків для виконання вищезазначеного закону на території області є те, що у минулому році завершена робота зі складання схем землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць області. Тобто основа для розробки зазначених проектів є. Згідно статей 25, 52 Закону України “Про землеустрій ” проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, розробляються з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів. Проект землеустрою передбачає впровадження науково-обґрунтованої та ринково-орієнтованої системи сівозміни з гнучким чергуванням сільськогосподарських культур, як однієї з найважливіших складових формування сталого сільськогосподарського землекористування (тобто землекористування, при якому швидкість природно-антропогенних процесів ґрунтовідтворення, накопичення у ґрунті поживних речовин, покращення структури ґрунтів та екологічної якості агроландшафтів не поступається швидкості ерозійних та інших деградаційних процесів, руйнуюча дія яких 80

нівелюється за допомогою реалізації передбаченого проектом комплексу природоохоронних та ґрунтозахисних заходів); впорядкування угідь, в тому числі розміщення виробничих будівель і споруд, формування інженерної та соціальної інфраструктури тощо (наприклад, трансформація зруйнованих господарських дворів у сільськогосподарські угіддя, залуження або заліснення розораних ділянок у прибережних захисних смугах водних об’єктів); комплекс заходів з охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів (основу яких становлять сільськогосподарські угіддя та лісові насадження (зокрема лісосмуги та інші захисні насадження). Обласною радою 03.12.2009 року було прийняте рішення “Про внесення змін та доповнень в додаток до рішення обласної ради від 22 грудня 2006 р. № 126-V “Про затвердження Регіональної програми використання коштів на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь і охорони земель і Одеській області на 2007-2010 роки”, в якому одним із заходів є розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. На теперішній час головне управління спільно з ДП “Одеський науководослідний та проектний інститут землеустрою” приймає активну участь в розробці Еталону проекту землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, опрацьовуються зразки креслень та змістовної частини проекту. 6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво Роботи з охорони земель виконуються відповідно до Земельного кодексу України, Законів України “Про землеустрій”, “Про охорону земель”, на виконання Указів Президента та інших нормативно-правових документів. Головним управлінням земельних ресурсів у Одеській області на виконання протокольного доручення 5 сесії Одеської обласної ради V скликання від 10 листопада 2006 року розроблена “Регіональна програма використання коштів на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь і охорони земель в Одеській області на 2007-2010 роки”. Одним із основних заходів, передбачених Регіональною програмою, є складання “Схем землеустрою району і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель”. Так, під керівництвом головного управління у 2009 році завершені роботи по складанню схем землеустрою по всій території області в розрізі сільських, селищних рад. Схеми землеустрою погоджені та затвердженні відповідно до вимог чинного законодавства. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень розроблені з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки 81

обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення (стаття 45 Закону України “Про землеустрій”).

7. НАДРА 7.1. Мінерально-сировинна база Одеська область характеризується невеликою різноманітністю корисних копалин. В основному це сировина для будівельно-конструкціонних матеріалів. Найбільше розповсюдження мають тверді нерудні корисні копалини місцевого значення - піски, суглинки, гравій, галька, граніти, які використовуються як будівельні матеріали або сировина для їх виробництва. Видобування зосереджено переважно в Біляївському, Роздільнянському, Комінтернівському, Б-Дністровському та Красноокнянському районах. Серед корисних копалин загальнодержавного значення видобуваються: цементна сировина, камінь пиляний, керамзитова сировина. З інших корисних копалин виявлені чи попередньо розвідані : нафта, природній газ, залізна руда, фосфорити, кольорові метали, золото, кам'яне та буре вугілля, лікувальні грязі та ін. Але на сьогодні вони не привабливі для промислової розробки (невелика кількість запасів, дорогі пошукові роботи). Видобування корисних копалин загальнодержавного значення, наприклад нафти та газу, знаходиться фактично на стадії дослідницько-промислових розробок. Нафта і газ. Потенційні перспективні ресурси пов’язані з Преддобрузьким прогином Причорноморсько-Кримського нафтогазоносного басейну. В рамках цієї структури на території Одеської області відкрито 2 нафтових родовища: Східно-Саратське та Жовтоярське із сумарними видобувними запасами промислової категорії С1 – 1,9 млн.т і перспективними запасами категорії С2 – 2,3 млн.т. Нафта за своїми властивостями відноситься до категорії важковидобувної з причини високої в’язкості і за відсутності належних технологій на сьогодні не видобувається. Вірогідно, що після проведення додаткових геологічних досліджень, які відновились після 10-річної перерви, перспективи промислового видобутку збільшаться. Можливість початку промислової розробки нафтових родовищ, з огляду на сьогоднішній стан їх вивчення, відносяться на віддалену перспективу – не раніше 2015 року. Більш активно на предмет виявлення нафтогазоносних родовищ вивчається шельф Чорного моря, оскільки вартість пошукових робіт тут значно дешевша, ніж на суходолі. З 2000 року роботи виконуються підприємством „ПричорноморДРГП" з борту єдиного в Україні спеціалізованого науково-дослідного судна „Искатель" яке проводить сейсморозвідувальні дослідження. Основна ціль роботи – пошуки та підготовка для глибокого пошуково-розвідувального буріння перспективних на нафту та газ площ на акваторії Чорного моря. Протягом періоду (більше 45 років) нафтогазопошукових робіт на північно-західному шельфі дослідження концентрувались у східній частині, прилеглій до Криму, та були орієнтовані на вирішення енергетичних проблем півострова. 83

Глибоке нафтогазопошукове буріння на шельфі з 1971 року виконував трест «Кримнафтогазрозвідка», сьогодні ДАТ „Чорноморнафтогаз" (м. Сімферополь). На північно-західному (приодеському) шельфі Чорного моря в 140 та 120 км від Одеси виявлені Одеське та Безіменне газові родовища. Крім того, на приодеському шельфі підготовлено до свердління 6 структур та виявлено 10 структур. Для нарощування запасів вуглеводневої сировини та розвитку промислової інфраструктури на суші Одеської області необхідні початкові капіталовкладення 28-35 млн. доларів США. Для того, щоб наростити розвідані запаси вуглеводневої сировини і створити початкову інфраструктуру на прилягаючому шельфі моря, необхідні для початку промислового освоєння вуглеводневої сировини, капіталовкладення повинні становити не менш, ніж 350-500 млн. доларів США. Ані держава, ані Одеський регіон в теперішній ситуації не в змозі вишукати необхідні суми асигнувань для розвитку геологорозвідувальних робіт. Єдиний реальний шлях – це залучення інвестицій та пільгових довгострокових кредитів. Буре вугілля. Відомі 3 родовища в Болградському районі. З причини малої потужності (не більше 1,5 м, переважно до 0,5 м) значної глибини залягання, високої зольності ці родовища визнані безперспективними, такими, що не мають практичного значення та зняті з державного обліку родовищ корисних копалин. Кам’яне вугілля. Виявлене в південно-західних районах області. При глибині залягання 1200-1800 м, максимальній потужності окремих пластів до 1,5 м, не витриманості потужності запаси кам’яного вугілля віднесені до запасів дуже віддаленої перспективи. Золото. Перспективи створення нової для області галузі – золотовидобувної промисловості – пов’язані з відкриттям Майського родовища золота в Савранському районі. Але на даний час, розробка родовища золота "Майське" не ведеться через відсутність фінансування. Родовище відноситься до категорії середніх за запасами, з середнім вмістом золота в руді. Також планується проведення пошуково-оцінювальних робіт пошуковозйомочною експедицією № 46 КП “Кіровгеологія” на ділянці золота “Квітка” (Саранський та Любашівський райони). Цільовим призначенням робіт являється оцінка золотоносності Східної рудної зони рудопрояву “Квітка” з визначенням перспективних ресурсів за категоріями Р1 і Р2 та супутнього платиноїдного зруденіння. Сіль кам'яна. Сировинною базою є Ізмаїльське родовище кам’яної солі з розвіданними запасами 3,45 млрд.т та прогнозними ресурсами 5,2 млрд.т. На його основі можливе будівництво солерудника потужністю 300 тис.т солі на рік. Видобування – підземним способом методом підземного вилуговування та виробництвом солі столової типу «Екстра». З причини насиченості ринку донецькою сіллю освоєння родовища найближчим часом не планується. Графіт. Відомі декілька ділянок Заваллівського родовища із загальними розвіданими запасами графітової руди 18-20 млн.т. (1,1-1,3 млн.т графіту) 84

Ділянки знаходяться у резерві Заваллівського графітового комбінату (Кіровоградська область). У зв’язку з тим, що комбінат довгий час практично не працює, ділянки не розробляються і термін їх впровадження в експлуатацію не визначений. Мінеральні грязі. Значний резерв розвитку оздоровчо-рекреаційного комплексу на території області являють собою родовища мінеральних грязей, які незважаючи на достатній ступень їх вивченості, освоюються дуже в обмежених розмірах. На даний час по Одеській області геологічне вивчення з правом ДПР та видобування мулу мінерального на ділянках Куяльницького лиману здійснюють ТОВ «Немо» та ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова». На території Одеської області розвідано та перебувають на стадії вивчення понад 190 родовищ різних корисних копалин. Мінерально-сировинна база області майже на 80 % складається із сировини для виробництва будівельних матеріалів. Найбільш важливими видами є: цементна сировина, керамзитова сировина, камінь будівельний, вапняк для опіку, піски. За даними Причорноморського ДРГП на державному балансі числяться 145 родовищ будівельної сировини, з яких експлуатуються лише 44 родовища. Окрім того, на території Одеської області налічується 2 потенційних техногенних родовища корисних копалин, запаси яких оцінені прогнозно. На даний час це місця крупних накопичень відходів техногенного походження, які можуть бути переведені в ранг техногенних родовищ за умов їх геологічного вивчення та оцінки запасів як промислові з затвердженням в ДКЗ України. Це залишки нафтопродуктів під територією ВАТ “ЛУКОЙЛ-Одеський НПЗ” та золошлаковідвали Молдавської ДРЕС, яке розташоване біля дамби між с. Градениці (Україна) і Незавертайлівка (республіка Молдова). Дане накопичення відходів техногенного походження може використовуватись як сировина для виробництва шлакобетонних виробів. 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази Територія Одеської області характеризується чохлом осадових порід, що визначають специфіку мінерально-сировинної бази регіону та її перспективності. В першу чергу, це родовища будівельних матеріалів, які використовуються для забезпечення будівельно-конструкціонними матеріалами підприємств будівельної індустрії. Найбільш важливими видами є: цементна сировина, керамзитова сировина, камінь будівельний, вапняк для опіку, піски. ДНВП «Геоінформ України» на даний час не закінчено узагальнення робіт щодо складання балансових запасів корисних копалин станом на 01.01.10 року (за даними ДРГП “Причорноморське”).

Мінерально-сировинна база Таблиця 7.1.1.1 № з/п

Види корисних копалин

Загальна кількість родовищ 2008 р.

2009 р.

2008 р.

2009 р.

немає відомостей немає відомостей немає відомостей немає відомостей немає відомостей немає відомостей немає відомостей немає відомостей немає відомостей

Цементна сировина

Сировина для будівельної кераміки (цегельно-черепична сировина) Камінь будівельний

Керамзитова сировина

Стінові матеріали з природного каменю

Декоративно-облицювальні матеріали

Вапняки для випалу на вапно

Піски

Гравійно-пісчані суміши

Всього:

Родовища, що розробляються

144

10 5 3 13 2 10 1

Одиниця виміру

Видобуток сировини в 2009 р.

тис.т

тис. куб. м тис. куб. м -,,-,,-,,тис.т тис. куб. м тис. куб. м

Видобуванням корисних копалин місцевого значення таких, як вапняк, пісок, глина займаються спеціалізовані організації: ВАТ "Одесабудматеріали", ВАТ "Одеське шахтоуправління", Одеський "Облавтодор", Одеське кар'єроуправління та багато інших приватних підприємств. Видобування корисних копалин ведеться як підземним (шахтним в Біляївському, Красноокнянському, Комінтернівському районах), так і відкритим (кар'єрним) методами. Крім того, практично усі сільськогосподарські підприємства області мають кар'єри по видобуванню корисних копалин місцевого значення для власних потреб, що працюють сезонно чи час від часу.

Використання надр (за даними ДНВП «Геоінформ України») Таблиця 7.1.1.2 № з/п

Загальна кількість кар`єрів, шахт, розрізів та розробок

2 Єлізаветівське вапняк Роздільнянський р-н ТОВ «Цемент» Булдинське вапняк Комінтернівський р-н ЗАТ «ПІК» Галоцьке вапняк Красноокнянськийр-н ТОВ «Шахта Горячівка» Довжанське вапняк Красноокнянський р-н ТОВ «Шахта Довжанка» Ільїнське вапняк Біляївський р-н МП «Рубін» Ковалівське вапняк Біляївський р-н ВАТ «Одеське шахтоуправління» Красноокнянське вапняк Красноокнянський р-н ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Новодмитрівське вапняк Роздільнянський р-н Жосан Ф.І. Орлівське глина, суглинок Біляївський р-н ТОВ «Орловський завод» Фонтанське вапняк Комінтернівський р-н ВАТ «Куліндорівський завод ЗБК» Цибулівське вапняк Красноокнянський р-н МПП «Гірник» Грабівське-2 вапняк Кодимський р-н ТОВ «Гірняк» Орлівське вапняк Біляївський р-н ВАТ «Одеське шахтоуправління» Олексіївське вапняк Красноокнянський р-н МПП «Гірник» Одеська Банка пісок м. Одеса Чорноморсько-азовське ВЕУ морських шляхів Біляївське пісок Біляївський р-н ПМП «Русдол» Біляївське пісок Біляївський р-н ТОВ «Дружба народів» Біляївське пісок Біляївський р-н ПМП «Сіріус» Біляївське пісок Біляївський р-н ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Біляївське пісок, піщано-галечник Біляївський р-н ПМП «Алес» Біляївське пісок, піщано-галечник Біляївський р-н ПП «Експромт» Біляївське пісок Біляївський р-н ТОВ «Провінція» Біляївське пісок Біляївський р-н ТОВ «Дюна-Південь» Білгород-Дністровське пісок м. Білгород-Дністровський ВАТ «ЕЗЯБИИ» Білгород-Дністровське пісок м. Білгород-Дністровський ППФ «Рута» Вільшанське Мігматит, граніт Савранський р-н ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Кучурганське пісок Роздільнянський р-н АТ «Сілікат» Приморське пісок Кілійський р-н ВАТ «Агробуд» Приморське пісок Кілійський р-н ВАТ «ПМК №98»

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23. 24. 25. 26. 27. 28. 29.

Наявність документації гірничий відвод

земельний відвод

3 + + + + + + +

4 -

спеціальні дозволи (станом на 13.05.10 р.) 5 + + + + + + +

– + – + – + + – + + + –

+ + + + + + + – + –

Загальна площа Площа порушених відпрацьованих земель, га земель, що підлягають рекультивації

Рекультивовано в 2009р.

6 -

7 -

8 -

+ + + + + + + + + + + +

+ + + + + + +

+ + +

1 30. 31. 32. 33. 34. 35. 36. 37. 38. 39. 40. 41. 42. 43. 44. 45. 46. 47. 48. 49. 50. 51. 52. 53.

2 Свердловське пісок Комінтернівський р-н АТЗТ «Кар’єроуправління» Вапнярське глина керамзитова Комінтерновський р-н ВАТ «Одеський керамзитовий завод» Овідіопільське суглинок Овідіопільський р-н ТОВ «Стройкераміка» Жевахова гора суглинок, глини Біляївський р-н ЗАТ «Промінь» Кучурганське – 2 (Бесарабське) суглинок Роздільнянський р-н ТОВ «Цегельний завод «Кучургани» Олександрівське пісок Кодимський р-н ТОВ «Рембудзв’язок» Пужайківське суглинок Балтський р-н Кооператив «Мечта» Раухівське суглинок Березівський р-н ЗАТ «Березівський Агробуд» Степанівське пісок Роздільнянський р-н ПП «Авто-Профі» Шкодовогірське суглинок Біляївський р-н ТОВ «Буддеталь» «Куяльник» води мінеральні м. Одеса ВАТ «Одеський завод мінеральної води «Куяльник» «Куяльницьке» грязі мінеральні м. Одеса, ДП «Клінічний сан. ім. Пирогова» ЗАТЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» «Куяльницьке» води мінеральні м. Одеса, ДП «Клінічний сан. ім. Пирогова» ЗАТЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Куяльник» води мінеральні м. Одеса, ДП «Клінічний сан. ім. Пирогова» ЗАТЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Ділянка надр родовища мінеральних вод м. Одеса ТОВ «Лібра» Одеське води мінеральні м. Одеса ЗАТЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Ізмаїльське води м. Одеса Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Деволанівське води прісні м. Одеса ДП «Одеський морський торговельний порт» Іверське води мінеральні м. Одеса ТОВ «Іверське джерело» Ділянка Куяльницького Родовища мул мінеральний Комінтернівський р-н ТОВ «НЕМО» Водозабір – ВАТ «Гемопласт» води прісні Б.-Дністровський р-н ВАТ по виробництву медичних виробів з полімерних металів «Гемопласт» Блок-Білоліський газ природний Б.-Дністровський р-н НВЦ «Укрнафтінвест» Площа Успенівська нафта Б.-Дністровський р-н ТОВ «Білмар» Площа Алібейсько-Трапівська газ природний Татарбунарський р-н НВЦ «Укрнафтінвест»

3 + +

4 -

5 + +

6 -

7 -

8 -

+ – –

+ + +

+ – – – – +

+ + + + + +

–

+ +

–

– – –

+ + +

7.2. Система моніторингу геологічного середовища 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість Одеська область характеризується нерівномірною забезпеченістю підземними водними ресурсами, придатними для питного водопостачання. Для встановлення ступеня забезпеченості потреби у воді колишнім Міністерством геології УРСР у різні роки були проведені роботи з визначення потенційних експлуатаційних можливостей основних водоносних горизонтів і виконана регіональна оцінка прогнозних ресурсів підземних вод (Ковалевська В.М., Капінос К.В., Шараєвський М.Н., Семенов В.Г.). Остаточно прогнозні ресурси підземних вод області з мінералізацією до 3 г/дм3 прийняті на баланс у кількості 736,7 тис. м3/добу (протокол МГ УРСР № 4 від 31.03.1983р.). В 1999р. Причорномор ДРГП розвідані та затверджені ДКЗ України експлуатаційні запаси підземних вод в алювіальних відкладах р. Дністер (які не увійшли до регіональних оцінок ПРПВ) з мінералізацією до 1,0 г/дм3 у кількості 63,8 тис.м3/добу, що треба врахувати при виконанні робіт з переоцінки ПРПВ. В 2005-2008р. при проведенні робіт з оцінки експлуатаційних запасів підземних вод Придунайського родовища (Ренійський район) методом математичного моделювання була виконана оцінка прогнозних ресурсів підземних вод в алювіальних пліоцен-неоплейстоценових відкладах долини р. Дунай. Отримана величина ПРПВ в кількості 2,39 млн.м3/добу, яка апробована в ДКЗ України. Виходячи з регіональних оцінок, на одного мешканця області припадає 0,297 м3/добу прогнозних ресурсів підземних вод (по Україні – 1,1 м3/добу). Відомості про прогнозні ресурси (за даними регіональних оцінок) та експлуатаційні запаси (згідно протоколів ДКЗ, ТКЗ) підземних вод в межах адміністративних районів області наведені в таблиці 7.2.1.1 Прогнозні ресурси та експлуатаційні запаси підземних вод Одеської області (за даними Причорномор ДРГП) Таблиця 7.2.1.1. Потреба у пітній воді, тис. м3/добу

Площа, тис.км2

Прогнозні ресурси підземних вод, тис.м3/добу У тому числі Усього ЕЗПВ Мінералізація, г/дм3 до 1,5

Ананьївський

3,96

1,1

26,18

0,020

10,30

Арцизький

6,93

1,4

Балтський

7,65

1,3

24,20

Березівський

4,17

1,6

31,15

Білгород-Дністровський

21,13

2,0

54,00

27,00

Біляївський

17,35

1,5

15,00

63,80

Болградський

12,63

1,4

1,40

1,00

4,29

Великомихайлівський

3,46

1,4

29,90

6,50

21,36

4,64

№ з/п

Назва адміністративного району

1 2

Іванівський

3,07

1,2

13,80

Ізмаїльський

32,16

1,2

123,80

Кілійський

11,60

1,4

ПРПВ

ЕЗПВ

Мінералізація, г/дм3

1,5-3,0

до 1,5

1,5-3,0

до 1,5

до 3,0

23,80

23,82

9,36

27,00

Модуль, м3/добу/км2

0,05

20,00

19,29

5,60

18,62

4,31

19,47

19,50

7,00

27,00

13,50

10,00

42,53

8,00

12 14,29

11,20

4,60 1,10

до 1,5 1,5-3,0

13,33

11,50

12,42

11,11

90,20

103,17

75,17

4,00

29,88

11,13

5,33

10,00

Кодимський

4,48

0,8

23,90

Комінтернівський

14,59

1,5

7,99

Котовський

13,42

1,0

31,40

14,20

31,40

14,20

Красноокнянський

2,01

1,0

21,80

5,00

21,80

5,00

Любашівський

3,38

1,1

21,00

19,09

Миколаївський

1,6

1,1

27,04

24,58

24,73

Овідіопольський

318,11

0,96

10,00

1,98

10,42

2,06

Ренійський

8,86

0,9

87,60

149,00

97,33

165,56

Роздільнянський

8,17

1,4

36,20

11,20

25,86

8,00

Савранський

2,44

0,6

3,00

5,00

Саратський

5,03

1,4

5,00

10,00

3,57

10,71

Тарутинський

3,91

2,0

12,00

6,70

6,00

9,35

Татарбунарський

5,22

1,7

Фрунзовський

2,18

1,0

23,76

23,80

Ширяївський

22,52

22,60

3,00

19,94

22,12

10,68

Всього:

8,90 7,01

0,16

7,00

16,00 23,76

0,04

16,00 13,00

2,62

1,5

33,78

0,12

4,50

520,13

33,3

663,90

72,80

435,71

51,00

5,00

9,41

9,41 13,00 1,53

Виходячи з розрахункової потреби у питній воді (520,13 тис.м3/добу) Одеська область цілком забезпечена ПРПВ. Основна частина прогнозних ресурсів підземних вод (384,7 тис.м3/добу) зосереджена в північній частині області (Ананьївський, Балтський, Березівський, Великомихайлівський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Любашівський, Миколаївський, Фрунзовський, Ширяївський, Роздільнянський райони) та на її крайньому південному заході (211,4 тис.м3/добу - Придунайський регіон Ізмаїльського та Ренійського районів), які виходячи з розрахункової потреби у пітній воді, є цілком забезпеченими ПРПВ з мінералізацією до 1,5 г/дм3. В Придунайському регіоні використовуються тільки 3,2-4,2 % ПРПВ, в той же час в цих районах окремі сільські населені пункти північної частини Ізмаїльського району забезпечуються привізною водою. Менш забезпечені ПРПВ східні та центральні райони Одещини (Біляївський, Овідіопольський, Комінтернівський, Іванівський райони). Прогнозні ресурси тут складають 54,9 тис.м3/добу, з них вод з мінералізацією до 1,5 г/дм3 – 46,79 тис.м3/добу В критичному стані знаходяться південно-західні райони області (Татарбунарський, Арцизький, Саратський, Болградський, Кілійський райони), де підземні води питної якості практично відсутні, а використовуються води з мінералізацією більше 1,5 г/дм3, прогнозні ресурси яких складають 64,3 тис.м3/добу. Те ж стосується і Тарутинського району, який за величиною ПРПВ можна вважати забезпеченим (88,5%), але ж на території району розповсюджені підземні води з підвищеним (більше ГДК) природним вмістом натрію. Значення модуля ПРПВ з мінералізацією до 1,5 г/дм3 в північних районах області становлять 18,6-25,9 тис.м3/добу/км2, в Придунав’ї він складає 97,3-103,2 тис.м3/добу/км2, в центральних районах області – 5,3-10,4 тис.м3/добу/км2, а в окремих районах південно-західної частини області 90

(Болградський, Саратський, Тарутинський райони) він становить лише 1-6 тис.м3/добу/км2. В Арцизькому і Татарбунарському районах ПРПВ з мінералізацією до 1,5 г/дм3 відсутні, а величина модуля ПРПВ з мінералізацією від 1,5 до 3,0 г/дм3 становить 9,4-19,3 тис.м3/добу/км2. Як уже відмічалося вище, прогнозні ресурси розподілені в межах області вкрай нерівномірно. Використання підземних вод в Одеській області також відзначається значною нерівномірністю в різних її районах. Труднощі в забезпеченні потреб часто викликані невідповідністю місць зосередження ПРПВ і розміщенням водоспоживачів. Якщо ресурси підземних вод зменшуються з півночі на південь, то існуючий водовідбір у цьому ж напрямку збільшується, що не відповідає оптимальній можливості використання ресурсів на конкретній території. Підземні води на території Одеської області використовуються повсюдно в сфері комунального обслуговування населення, сільськогосподарського і промислового виробництва, в індивідуальних господарствах та як джерело водопостачання займає основне місце у всіх адміністративних районах області. Експлуатуються підземні води як груповими водозаборами так і поодинокими свердловинами та шахтними колодязями. Станом на 01.01.2010р. на обліку знаходяться 5444 водозаборів, які належать 1987 водокористувачам. Загальна кількість водопунктів станом на 01.01.10р. складає 5676 (5571-2007р., 5612 у 2008р.), у тому числі артезіанських свердловин –5473 (5368-2007р, 5409 у 2008р.), шахтних колодязів – 197 (195-2006-2008рр.), джерельних каптажів – 6 (8-2008р.). За звітний період (2009р.) на території Одеської області пробурені 64 артезіанські свердловини, взято на облік 141 водозабір. Сумарний водовідбір з підземних джерел у межах області на 01.01.2010р. за даними спецводокористування, звітів за формою 7-ГР та 2 ТП (Водгосп) склав 115,091 тис.м3/добу - 15,6 % від величини прогнозних ресурсів (2008р.- 195,160 тис.м3/добу – 26,5 %) (табл. 7.2.1.2).

Освоєння, %

Кількість водозаборів

Водовідбір, тис.м3/добу

150

4 (2)

231

341

67,6

126

26,8

34 (2)

59,9

132

Кількість свердловин

% працюу т.ч. з Загаль- Працю- ючих Всього ПРПВ ЕЗПВ ЕЗПВ на ючих

Всього

у т.ч. ЕЗПВ

1 Ананьївський

26,20

10,30

1,454

0,000

5,6

2 Арцизький

27,00

20,00

3,757

0,778

3 Балтський

24,20

5,60

3,363

2,102

4 Березівський Білгород5 Дністровський 6 Біляївський

31,20

11,20

6,981

54,00

35,00

15,00

7 Болградський

6,00

8 Великомихайлівський 29,90

0,0

198

35,4

13,9

3,9

190

100

52,6

13,9

37,5

196

15,8

1,841

22,4

16,4

331

199

60,1

18,125

9,658

33,6

27,6

579

415

71,7

63,80

4,228

0,000

28,2

0,0

219

148

0,00

1,210

0,000

20,2

6,50

2,319

0,297

7,8

237

142

4,6

Кількість шахтних колодязів (джерел)

№ Адміністративний з/п район

Прогнозні ресурси, тис.м3/добу

Кількість водокористувачів

Освоєння ПРПВ та ЕЗПВ Одеської області станом на 01.01.2010р. Таблиця 7.2.1.2..

Всього

у т.ч. ЕЗПВ

Кількість шахтних колодязів (джерел)

Кількість водокористувачів

Кількість водозаборів

9 Іванівський

14,90

13,33

2,793

0,759

18,7

5,7

212

111

52,4

10 Ізмаїльський

10,3

12,8

112

61,6

20,0

178

105

59,0

253

161

63,6

121

116

№ Адміністративний з/п район

Прогнозні ресурси, тис.м3/добу

Водовідбір, тис.м3/добу

Освоєння, %

Кількість свердловин

% працюу т.ч. з Загаль- Працю- ючих Всього ПРПВ ЕЗПВ ЕЗПВ на ючих

123,80

90,20

12,811 11,517

11 Кілійський

0,00

0,057

0,000

12 Кодимський

23,90

8,90

1,758

0,301

7,4

13 Комінтернівський

15,00

0,00

7,596

0,000

50,6

14 Котовський

31,40

14,20

4,023

2,448

12,8

17,2

230

38,7

15 Красноокнянський

21,80

5,00

1,323

0,753

6,1

15,1

134

34,3

(2)

16 Любашівський

21,00

0,00

0,874

0,000

4,2

151

35,1

103

17 Миколаївський

27,20

0,00

2,115

0,000

7,8

175

106

60,6

18 Овідіопольський

10,00

0,28

5,994

0,040

59,9

14,4

292

228

78,1

175

198

19 м.Одеса

0,00

1,70

4,067

0,721

42,4

212

150

70,8

172

196

20 Ренійський

87,60

149,00

4,488

2,349

5,1

1,6

81,3

21 Роздільнянський

36,20

11,20

9,475

2,503

26,2

22,4

322

201

62,4

22 Савранський

3,00

0,00

0,305

0,000

10,2

43,5

23 Саратський

15,00

7,00

6,260

0,000

41,7

0,0

236

164

69,5

24 Тарутинський

18,70

0,00

4,041

0,000

21,6

163

58,3

25 Татарбунарський

16,00

1,870

0,000

11,7

0,0

200

39,5

26 Фрунзовський

23,80

13,00

1,319

0,000

5,5

0,0

140

57,1

4,50

2,489

0,000

7,3

0,0

256

136

53,1

124

486,71 115,091 36,069

15,6

7,4

5473

3109

56,8

197 (6)

1987

2820

27 Ширяївський Усього:

33,90 736,70

3,4

111

166

Зменшення водовідбору можна пояснити складними умовами, що склалися в промисловості та сільському господарстві внаслідок світової фінансової кризи. За даними районних адміністрацій багато сільськогосподарських підприємств збанкрутіли, виробництво призупинено, частина свердловин передані у власність інших користувачів (у тому числі і сільських рад), більшість з яких документи на спеціальне водокористування не оформлювали, тому інформація про стан експлуатації водозаборів відсутня. Взагалі за період 2001-2009р. в області спостерігається тенденція до зменшення водовідбору та збільшення загальної кількості свердловин. Внаслідок розпаювання земель сільськогосподарського призначення відбувається перерозподіл існуючих артезіанських свердловин між водокористувачами, частина свердловин, що належали сільгосппідприємствам, передаються на баланс органів місцевого самоврядування, частина попросту покидаються. Наслідком цього процесу є такий негативний факт, що з загальної кількості існуючих свердловин в області експлуатуються 3109 (56,8 %). Особливо негативна тенденція спостерігається в Ананьївському, Балтському, Болградському, Кілійському, Котовському, Красноокнянському, Любашівському, Саранському, Татарбунарському районах, де з загальної кількості свердловин експлуатуються від 15,8 до 43,5 % свердловин (таблиця 2.3). В частині районів відсоток працюючих свердловин становить 52,6-69,5, і тільки в трьох районах (Білгород-Дністровський, Овідіопольський, Ренійський) 92

та в м. Одесі працюють 70,8-83,1 % свердловин. Значна частина з непрацюючих свердловин занедбані, покинуті. Така негативна ситуація потребує прийняття невідкладних заходів з визначення санітарно-технічного стану свердловин та в разі необхідності – їх ліквідаційного тампонажу. Особливо це стосується північних районів області, де розповсюджені області живлення водоносних горизонтів і до яких приурочені основні ресурси питних підземних вод, адже занедбані та покинуті свердловини з часом стають джерелом надходження в водоносні горизонти забруднюючих речовин та погіршенню якості питних підземних вод. Прогнозні ресурси підземних вод експлуатуються як груповими водозаборами так і одиночними свердловинами, що належать різним господарствам області. Загальна кількість водопунктів, з яких видобуваються підземні води, складає 5676, у тому числі артезіанських свердловин – 5473 (діючих свердловин – 3109), шахтних колодязів - 193, джерельних каптажів – 6. Використовуються підземні води для господарсько-питного, виробничотехнічного водопостачання, зрошення та розливу у пляшки Загальний водовідбір по області у кількості 115,0912 тис. м3/добу по видах використання розподіляється таким чином:  на господарсько-питні цілі використовується 88,4273 тис. м3/добу (72,5 % від загального водовідбору);  на виробничо-технічні цілі (у тому числі сільськогосподарське водопостачання) – 24,51 тис. м3/добу (26,4 % від загального водовідбору);  на зрошення – 1,1469 тис. м3/добу (0,9 % від загального водовідбору);  на розлив – 0,0753 тис. м3/добу (0,18 % від загального водовідбору). Без використання скидаються 0,9317 тис. м3/добу (0,008 % від загального водовідбору). Це переважно втрати з водоводів під час подачі води від водозабору до споживача. З загальної кількості водозаборів, які працюють на нерозвіданих прогнозних ресурсах підземних вод, 8 видобувають підземні води в кількості більше 500 м3/добу, 182 водозабори видобувають від 100 до 500 м3/добу, 231 водозабір працює з продуктивністю 50-100 м3/добу, 798 водозаборів працюють з продуктивністю 10- 50 м3/добу, на 610 водозаборах видобувається до 10 м3/добу, 912 водозаборів з різних причин не працюють. Більшість непрацюючих водозаборів розташовані в сільській місцевості. Такий стан експлуатації водозаборів в сільській місцевості можна пояснити тим, що артезіанські свердловини, які були пробурені на тваринницьких фермах, польових станах в більшості своїй на сьогодні є не задіяними. Через віддаленість від населених пунктів і брак коштів на спорудження водоводів вони не можуть бути використані для водопостачання населення В Одеській області розвідані та затверджені ДКЗ і ТКЗ експлуатаційні запаси підземних вод (ЕЗПВ) по 25 родовищах (39 ділянок) в кількості 486,71 тис.м3/добу (66 % від величини ПРПВ), у тому числі підземних вод з мінералізацією до 1,5 г/дм3 – 435,71 тис.м3/добу (59 %). В трьох родовищах (Арцизьке, Саратське, Татарбунарське) підземні води не відповідають вимогам 93

нормативних документів до питних вод по сухому залишку та підвищеному природному вмісту натрію. Основні водоносні горизонти, по яких виконана оцінка експлуатаційних запасів – в алювіальних плейстоцен-пліоценових відкладах рік Дунай та Дністер (родовища Ізмаїльське, Ренійське, Придунайське, Турунчук-Дністровське, ділянки Білгород-Дністровська 1, Сергіівська 1,) та в сарматських відкладах неогену. Відомості про кількість експлуатаційних запасів підземних вод по ділянках родовищ і по водоносних горизонтах наведені в таблиці 7.2.1.3. Родовища підземних вод Одеської області Таблиця 7.2.1.3. №п п

Родовище ПВ

ДРПВ

Місце розташування

Геол. індекс ВГ

ЕЗПВ, тис. м3/добу

Ананьївське

Ананьївська 1

м.Ананьїв

N1s2

10,3

Арцизьке

Арцизька 1

м.Арциз

N1s2

20,0

Балтське

Балтська 1

м.Балта

N1s2

3,56

Балтське 1

Балтська 2

м.Балта

N1s2

2,04

Б-Дністровська 1 Б-Дністровська 2 Б-Дністровська 3 Березівська 1 Березівська 2 Березівська 3

м.Білгород -Дністровський

N2 N1s3 N1s2

м.Березівка

N1s2

смт.Велика Михайлівка

N1s2

смт.Великодолинське

N1s3

м.Одеса

N1s3

Затишанська 1

смт.Затишшя

N1s2

8,7

Ізмаїльське

Ізмаїльська 1 Ізмаїльська 1 Ізмаїльська 1

с.Матроська м.Ізмаїл м.Ізмаїл

аРІ

54,3 18,8 17,1

Красноокнянське

Красноокнянська 1

смт.Красні Окни

Кодимське

Кодимська 1

с.Серби

Котовське

сЛюбомирка с.Гертопи с.Коси

N1s2

Роздільнянське

Залізнична Котовська 1 Котовська 2 Роздільнянська 1 Роздільнянська 2

с.Степанівка

N1s2

Ренійське

Ренійська 1

м.Рені

Придунайське

Придунайська 1

м.Рені

Саратське

Саратська 1

смт.Сарата

N1s2

7,0

Сергіївська 1

с.Софіївка

N22

10,8

Сергіївська 2

смт.Сергіївка

N1s3

3,3

БілгородДністровське

Березівське

Великомихайлівське

Великодолинське

Деволанівське

Затишанське

Великомихайлівська 1 Грослібенталь Аккаржа Деволанівська 1 Деволанівська 2

Сергіївське

7,5 3,4 8,0 0,7 6,5 4,0 6,5 0,1 0,18 1,3 0,4

5,0 N1s2 8,9

аN22аРІ аN22аРІ

5,5 0,8 7,9 2,7 8,5 69,0 80,0

Староказацьке

Старокозацька

с.Староказаче

N1s2

2,0

Татарбунарське

Татрбунарська 1

с.Плоцк

N1s2

16,0

Інстанція, № протоколу, дата затв. УкрТКЗ №3733 від 17.02.1976р. УкрТКЗ №3330 від 15.02.1972р. ДКЗ СРСР №6486 від 07.03.1972р. ДКЗ України № 1059 від 27.12.2005р., ДКЗ СРСР №4552 від 02.03.1968р. УкрТКЗ №4152 від 22.12.1981р. УкрТКЗ №4182 від 25.05.1982р. ДКЗ України № 800 від 23.12.2003р. ДКЗ України № 994 від 10.08.2005р. УкрТКЗ №3596 від 12.07.1974р. ДКЗ СРСР №5838 від 11.12.1969р. УкрТКЗ №4055 від 20.11.1980р. УкрТКЗ №3626 від 29.10.1974р. ДКЗ СРСР №5837 від 11.12.1969р. УкрТКЗ №3660 від 21.01.1975р. ДКЗ СРСР №5676 від 28.04.1969р. ДКЗ України №1426 від 26.12.2008р. УкрТКЗ №3730 від 15.02.1972р. УкрТКЗ №3780 від 23.12.1976р. МолдТКЗ №29 від 31.05.1969р. УкрТКЗ №3329 від 15.12.1972р. УкрТКЗ №3730 від 15.02.1972р.

№п п

Родовище ПВ

ДРПВ

Місце розташування

Геол. індекс ВГ

ЕЗПВ, тис. м3/добу

ТурунчукДністровське

Турунчук-Дністровська

Біляївський р-н

аРІІІ

63,8

Фрунзівське

Фрунзівська 1

смт.Фрунзівка

N1s2

4,3

Червонознам’янськ е

Червонознам’янська Сухомлинівська

с.Червонознам’янка с.Сухомлинове

N1s2 N1s2

12,73 0,6

Ширяївське

Ширяївська 1

смт.Ширяєве

N1s2

4,5

РАЗОМ:

Інстанція, № протоколу, дата затв. ДКЗ СРСР № 515 від 24.06.1969р. УкрТКЗ №4110 від 23.06.1981р. УкрТКЗ №2246 від 28.03.1964р. УкрТКЗ №4226 від 26.10.1982р.

486,71

З 25 родовищ з затвердженими запасами частково або цілком освоєні тільки 17 родовищ (26 ділянок), у межах яких працює 47 групових та 37 поодиноких водозаборів з загальною кількістю водопунктів – 303. Станом на 01.01.10р. по 7 родовищах (Ананьївське, Фрунзівське, Затишанське, Ширяївське, Саратське, Татарбунарське, Турунчук-Дністровське), а також на 2 ділянках - Лівобережна Березівського родовища, Роздільнянська 2 - затверджені запаси в кількості 129,6 тис.м3/добу з різних причин залишаються не освоєними. На виконання Указу Президента України № 173/2008 від 27.02.08р. та рішення робочої наради Держгеолслужби (Протокол № 3 від 31.03.08р.) в 2008 році проведені роботи з оцінки стану родовищ підземних вод, що не використовуються на території Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Аналіз всієї наявної фактографічної та картографічної інформації дозволив виконати типізацію родовищ, що не експлуатуються, з розподілом їх на групи: група родовищ, віднесених до резервного фонду України; група родовищ, запаси яких слід пропонувати до списання. До резервного фонду запропоновано віднести експлуатаційні запаси по Затишанському, ТурунчукДністровському, Фрунзівському, Ширяєвському родовищах підземних вод. По Ананьївському родовищу та ділянках родовищ Березівська 2 (Лівобережна) та Роздільнянська 2 пропонується провести роботи з переоцінки та перерозподілу запасів у зв’язку зі зміною потреби та схеми водовідбору. Запаси підземних вод по родовищах Саратське і Татарбунарське (південь області) через природну невідповідність якості підземних вод вимогам нормативних документів щодо питних вод (підвищену мінералізацію, високий природний вміст натрію і сірководню) пропонуються до виключення з балансу питних вод (списання). Водовідбір із затверджених експлуатаційних запасів підземних вод з мінералізацією до 3 г/дм3 на 01.01.2009р. у межах області визначений у кількості 36,0688 тис.м3/добу, що складає 7,4 % від затверджених ДКЗ, ТКЗ, ДКЗ України запасів (486,71 тис. м3/добу). За призначенням водовідбір із затверджених запасів розподіляється в такий спосіб:  на господарсько-питні потреби – 29,659 тис.м3/добу (82,2 % від загального водовідбору);  на виробничо-технічні цілі – 5,4494 тис.м3/добу (15,1 % від загального водовідбору); 95

Скинуто без використання (втрати з водоводів) – 0,9181 тис.м3/добу (2,5 % від загального водовідбору). На базі експлуатаційних запасів підземних вод працює 74 водозабори, які належать 61 водокористувачеві. З загальної кількості водозаборів, які працюють на розвіданих запасах, більшість видобувають підземні води в кількості від 0,8 до 81,4 м3/добу, продуктивність 12 водозаборів становить 124-937 м3/добу. Більшість крупних водозаборів належать комунальним водопостачальним підприємствам, які забезпечують населення питною водою. На всіх цих водозаборах існують спостережні свердловини і проводяться спостереження за рівнем та якістю підземних вод. За результатами спостережень за період експлуатації зниження рівнів не досягло максимального допустимого значення. Гідрохімічний склад підземних вод на водозаборах у порівнянні з часом розвідування практично не змінився, за винятком водозабору ВЕП "Котовськводоканал" (ділянка Котовська 2), де протягом останніх років відмічається стабільно підвищений вміст нітратів. Надходження забруднення можливо з позатрубного простору дефектних свердловин. При виконанні робіт з моніторингу запасів підземних вод, узгодженні умов спецводокористування керівництву підприємства неодноразово наголошувалось на необхідність вжиття заходів з ремонту або ліквідації свердловин, в яких виявлений підвищений вміст нітратів. Інформація також доведена до Управління охорони навколишнього природного середовища Одеської області. Незважаючи на неодноразові попередження необхідні заходи не вживаються – водокористувач посилається на брак коштів, які необхідні для проведення санації свердловин. Також слід відзначити, що на Софіївському водозаборі (ділянка родовища Сергіївська 1) на фоні зменшення водовідбору відбувається погіршення якості підземних вод (збільшення мінералізації з 0,8-1,4 до 1,4-1,5 г/дм3 без суттєвих змін гідрохімічного складу). Для визначення причин погіршення якості підземних вод на водозаборі необхідно встановити технічний стан експлуатаційних свердловин, режим їх експлуатації, а також виконати додаткові гідрохімічні опробування. В цілому по Одеській області освоєння розвіданих експлуатаційних запасів становить 7,4%. Майже наполовину (42,4 %)освоюються запаси Деволанівського родовища, на третину –Білгород-Дністровського (27,6 %) та Балтського 1 (37,5 %) РПВ, майже на чверть (22,4%) освоєні запаси на Роздільнянському РПВ. На деяких родовищах експлуатаційні запаси підземних вод використовуються на 3-19 %. Зокрема, Котовське родовище підземних вод, розвідане для водопостачання населення м.Котовськ: запаси розвідані на трьох ділянках, з них на даний час ділянка Котовська 1 (с.Гертопи, 0,8 тис.м 3/добу) виведена з експлуатації, свердловини затампоновані; ділянка Залізнична (с.Любомирка, 5,5 тис.м3/добу) – використовується на 17 %; ділянка Котовська 2 (с.Коси, 7,9 тис.м3/добу) – 19 %. Така ж ситуація спостерігається і на Кодимському родовищі (ділянка Кодимська 1 – 6,74 тис.м3/добу – не освоєна, ділянка Залізнична – 2,16 тис.м3/добу – використовується 13,9% запасів). Основна причина - віддаленість водозабору від водокористувача, незадовільний 96

стан водогінної мережі і відсутність коштів для її реконструкції та на ремонт експлуатаційних свердловин. При цьому населення міста забезпечується питною водою за рахунок з свердловин, розташованих на території міста. Наслідком незадовільного технічного стану експлуатаційних свердловин на водозаборі Котовсьводоканалу стало забруднення підземних вод нітратами, яке в даний час носить локальний характер, але не вжиття необхідних невідкладних заходів з ремонту або ліквідації дефектних свердловини може привести до подальшого поширення забруднення. Аналогічна ситуація склалася і на Ренійському РПВ, де видобувається 2,3485 тис. м3/добу (3,7 % ЕЗПВ), але ж через незадовільний стан водопровідної мережі використовується тільки 60,6% видобутої води, а 918 м3/добу (39%) втрачається, і в той же час населення окремих районів міста Рені не отримує воду у необхідній кількості. Низький відсоток освоєння запасів на Великомихайлівському (4,5%), Червонознам’янському (5,7%) родовищах. Потребують переоцінки запаси Білгород-Дністровського родовища (водоносні горизонти у відкладах верхнього та середнього сармату) у зв'язку з закінченням терміну експлуатації та зміною схеми водовідбору, а також Березівського родовища (ділянка 1) оскільки за період 1983-2009рр. водовідбір майже в 1,5-2 рази перевищував величину затверджених запасів підземних вод. На підставі приведених даних про прогнозні ресурси, експлуатаційні запаси підземних вод та їх використання в межах Одеської області на 01.01.2010р. можна зробити такі висновки: - прогнозні ресурси підземних вод в Овідіопольському (в т.ч. м.Одеса) на 100,6 %, що можна пояснити невідповідністю величини оцінених ПРПВ потенційним можливостям водоносного горизонту. - недостатньо (менше 10%) освоєні ПРПВ в Ананьївському (5,6%), Великомихайлівському (7,8%), Ренійському (5,1 %), Фрунзівському (5,5 %), Ширяївському (7,3 %), Миколаївському (7,8 %), Кодимському (7,4 %), Любашівському (4,2 %), Красноокнянському (6,1 %), районах. В ряді районів відсоток освоєння ПРПВ не перевищує 25, в трьох освоєння складає 33,6-50,6% і тільки в Овідіопольському районі (+ м.Одеса) використання ПРПВ становить 100,6%. - у північних, найбільш водозабезпечених районах, відсоток освоєння ПРПВ складає 20-35 %. У центральних і південних районах області, де розповсюджені слабоводозбагачені водоносні горизонти, які (особливо в південно-західних районах) містять воду з підвищеною мінералізацією, водовідбір наближається до величини прогнозних ресурсів, або перевищує її (Овідіопольський, Саратський р-ни). - в цілому по області прогнозні ресурси освоєні на 15,6 %. Потреба у питній воді забезпечується за рахунок використання підземних, ґрунтових та поверхневих вод. - до вирішення питання забезпечення питною водою окремих населених пунктів, де ПРПВ питної якості відсутні, можлива організація локального водопостачання за рахунок спорудження поодиноких водозабірних споруд з 97

подальшим доведенням якості підземних вод до нормативів (бюветне водопостачання). - оцінка експлуатаційних запасів по групових водозаборах, що експлуатують незатверджені запаси та використовуються для централізованого водопостачання населення дасть можливість визначити сучасний стан підземних вод та рекомендувати найбільш раціональні схеми та оптимальні режими експлуатації водозаборів. - поліпшення водопостачання населення південно-західного регіону області, де ресурси підземних вод питної якості або ж незначні, або ж зовсім відсутні, може бути досягнуто тільки за рахунок використання значних ресурсів питних підземних вод водоносного горизонту в алювіальних відкладах р.Дунай, а саме введення в експлуатацію розвіданого Придунайського родовища. Освоєння запасів потребує значних капітальних вкладень для спорудження і облаштування водозабору та мережі водопостачання, отже вирішення цього питання можливе тільки на державному рівні. 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси Природні умови Одеської області визначили широкий розвиток та різноманітність екзогенних геологічних процесів (ЕГП). Насамперед, це зсуви, ерозія, абразія та підтоплення. Узагальнені дані щодо їх розвитку наведені в таблиці 7.2.2.1 (згідно інформації Головного управління розвитку інфраструктури та енергозабезпечення). Поширення екзогенних геологічних процесів (ЕГП) Таблиця 7.2.2.1. № з/п 1

2 3 узбережжя 4 5 6

Вид (ЕГП)

Підтоплення територій міст та селищ області: Зсуви ґрунтів Абразія (розмив) морського узбережжя Ерозія Просідання лесових ґрунтів Підземні пустоти (карст, гірничі виробки)

Площа поширення, км2 20575

70 0,015 12800

Кількість проявів, шт. -

% ураженості регіону 62

5868 -

0,21 0,04

Немає відомостей

38,4

Немає відомостей

Основними природними чинниками, що викликають розвиток зсувів на території області, є: геологічна будова, гідрогеологічні умови, рельєф місцевості, клімат, інтенсивність і контрастність неотектонічних рухів. В той же час такі процеси, як ерозія та абразія, порушують рівновагу схилу і виступають також одним з основних чинників зсувних процесів. Моніторинг екзогенних геологічних процесів упродовж 2009 року в межах території Одеської області виконувався в рамках проекту «Моніторинг поширення та розвитку інженерно-геологічних процесів та явищ (ЕГП) в межах території Одеської, Миколаївської та Херсонської областей з метою

геологічного забезпечення УІАС НС та протизсувних заходів» (на період 2006 2011р.). В зв’язку з обмеженим фінансуванням були перервані роботи з моніторингу поширення зсувних процесів на лиманах та ерозійних долинах, що не дало можливості у повному обсязі сформувати часові ряди активності процесів ЕГП Основні результати моніторингу ЕГП Абразійно-зсувні процеси Зсувні процеси ерозійних долин вивчалися на окремих ділянках ІІ категорії: Більшість зсувів ерозійних долин сформувалася під впливом природних факторів. Спостереження за поширенням процесу активізації зсувів у 2009 р. на території Одеської області проводились на ерозійно-зсувних ділянках 2 категорії, на які в значній мірі впливає кількості атмосферних опадів : - на правому схилі р. Сака (ділянка II категорії № XV, інженерногеологічний район Б-ІІІ-6-32) - з обстежених 111 зсувів активні зсувні деформації спостерігалися на 3 зсувах (2%). З огляду на той факт, що у 2009 р. активні зсувні деформації спостерігалися на 3х зсувах (2% від загальної їх кількості) та враховуючи інерційність процесу формування зсувних деформацій, яка дорівнює 1-2 рокам, зріст активності зсувів в південнозахідному районі не слід очікувати у найближчих роках. - на правому схилі р.Кодима (ділянка II категорії № ІІ, інженерногеологічний район II - Б-І-5-9) – з обстежених 112 зсувів активні зсувні деформації спостерігалися на 9 зсувах (8,0 %). Абсолютна більшість зсувів утворилася та перебуває у природному стані, основний динамічний фактор активізації зсувів – зміна фізико - механічних властивостей основного горизонту, що деформується (ОДГ) під впливом підняття рівня ґрунтових вод (РГВ), що обумовлюється в першу чергу інфільтрацією достатньої кількості атмосферних опадів. Середня кількість атмосферних опадів за три роки (2005-2007 рр.) зменшилася на 9 % у порівнянні з 1986 по 1995 рр. (період спостережень за активізацією) з 488 мм до 445 мм. Середня багаторічна активність на ділянці складала 11% (11 зсувів). З огляду на той факт, що у 2009р. з обстежених 112 зсувів активні зсувні деформації спостерігалися на 9 зсувах (8,0% від загальної їх у кількості) та враховуючи інерційність процесу формування зсувних деформацій, яка дорівнює 1-2 рокам, деякий незначний зріст активності зсувів в північному районі Б-І-5-9 таки, відбувся як і попереджали (за 2008 рік) 2009-2010 роках. Таким чином, на ділянках схилів ерозійних долин зсувна активність слабка на рівні попередніх років, що свідчить про продовження періоду тимчасової зсувної стабілізації, але з огляду на різке зростання кількості опадів у 2008 році, особливо в районі формування найбільшої кількості зсувів, у 2009 році спостерігається зростання зсувної активності, у північно-західному та південних районах Одеської області, але з огляду на різке падіння середньорічної кількості опадів у 2009 році зростання зсувної активності є тимчасовим. 99

Абразійно-зсувні процеси на узбережжі Чорного моря в межах Одеської області: На ділянці абразійно-зсувного берега загальної довжиною 33,2 пог. км було зосереджено 74 зсуви. В даний час 47 (64%) зсувів в різному ступені сплановано і закріплено. У природному стані залишилося 27 зсувів(36%). У 2009р. активізація в різному ступені виявлялася на 46 (62%) (у-2008 на 39 зсувах) зсувах, з них 25 зсувів зі спланованою поверхнею. Біля 52 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато області, знаходиться на ділянці морського узбережжя від Великого Аджалицького лиману до Малого Аджалицького лиману. Активізація зсувних деформацій спостерігалося на 83 % їх загальної кількості. Питома ураженість ділянки 6 складає К – 0,83. Біля 26 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя між Малим Аджалицьким та Тилігульським лиманами. Слабка активізація зсувних деформацій спостерігалась на усіх зсувах ділянки (100%). Питома ураженість ділянки 7 складає К – 0,38. На ділянці морського узбережжя від с. Крижанівка до Вел. Аджалицького лиману, в наслідок завершення будівництва протизсувного комплексу, на більшій частині ділянки спостерігається зменшення кількості зсувної активності до 46%. Площа, що відокремилась від прибровочної частини плато, складає 17% від всієї площі відокремлення від прибровочної частини плато у 2009 році по області. Питома ураженість ділянки 5 складає К – 0,31. На ділянці морського узбережжя від Дністровського до Сухого лиману слабка активізація зсувних деформацій спостерігалася на 69% зсувів; площа, що відокремилась від прибровочної частини плато, складає 5,5% від площі відокремлення ділянок плато в області. Питома ураженість ділянки 2 складає К – 0,06. Таким чином загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини абразійно-зсувного берега, на узбережжі моря у межах Одеської області, довжиною 33,2 пог. км у 2009 році склала 14906,0 м2 У той же час на абразійній ділянці морського узбережжя від оз. Бурнас до Будакського лиману загальною довжиною 18,2 пог. км, загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини, склала у 2009 році 7600 м2 Ділянки лиманів Ділянка абразійного схилу Хаджибейського лиману. Спостереження за швидкістю абразії на правому схилі Хаджибейського лиману проводились на активній абразійній ділянці правого берегового схилу в середній частині долини схилу на північ від кафе «Чайка» на протязі 1,50 км, де у 2006 році встановлено19 реперів для спостереженням за швидкістю абразії. Спостереженнями 2009 року встановлена швидкість абразії, яка складає 0,33 м/рік. Порівняння швидкості абразії за попередні три роки показало тенденцію до зниження в 1,1-1,7 разів швидкості абразійного розмиву (в 2007 році-0,63 м/рік; 2008-0,57 м/рік; 2009-0,33 м/рік). 100

Таким чином у 2009 році на цій ділянці Хаджибейського лиману було знищено 485,0 м2 плато, а за весь період спостережень з 2007 року ця велична склала -2248 м2. Питома ураженість ділянки складає К – 0,38. Ділянка абразійного схилу правого борту Тилігульського лиману має протяжність 74,0 пог. км. від с. Донська Балка на півночі, до с. Кошари на півдні . На цій ділянці розташовано 62 зсуви. Спостереження проводяться з метою визначення ступеню активності абразійно-зсувної діяльності, визначення часових рядів зсувної активності, та швидкості відступання бровки берегового схилу . Зсуви структурні, пластичні та структурно-пластичні. Зсувна активність різного ступеню у 2009 році була визначена на 31 зсуві, тобто на 50% від загальної кількості. Активні зсуви можливо згрупувати у дві групи. В першу групу входять активні зсуви на високих в гіпсометричному відношенні схилах східної експозиції, активізація яких пов`язана зі збитковим зволоженням ґрунтів зсувних тіл, в другу групу можливо віднести активні зсуви на низьких схилах північної та північно-східної експозиції, активні деформації яких, викликані абразійною діяльністю. Швидкість відступання бровки берегового схилу вивчалося на абразійнозсувних ділянках, обладнаною спостережною мережею, довжиною: 2,0 км (в урочищі «Грушка»), швидкість абразії-0,58 м/рік; на ділянці довжиною 0,4 км (с. Пшоняне), швидкість абразії-0,12 м/рік; на ділянці довжиною 3,0 км (Мар’янівська зсувна ділянка), швидкість абразії-0,12 м/рік. Таким чином встановлено, що на правому схили Тилігульського лиману швидкість абразії у 2009 році на ділянках орієнтованих субперпендикулярно напрямку основної течії розмиву, більш ніж в чотири рази перевищує швидкість абразії, на ділянках зі схилами східної експозиції, розташованих по дотичній до напрямку течії основного розмиву. Ділянка абразійно-зсувного схилу оз. Ялпуг має протяжність 86,0 пог. км. Попереднє обстеження проводилося у 1978 році. На той час на схилах озера було розташовано 24 зсуви. Обстеження 2009 року; загальна кількість зсувів - 26, з яких 2 зсуви нових , та 2 зсуви з активними зсувними деформаціями. Інші -22 зсуви знаходяться у режимі тимчасової стабілізації. Ділянка морського узбережжя о. Зміїний Моніторинг процесу абразійного розмиву на о. Зміїному проводився в 2009р. в камеральних умовах шляхом: - порівняльного аналізу динаміки змін брівки берегового обриву космознімка острова Зміїний 1991 року, що є в наявності в Причорномор ДРГП та топографічного плану 2001-2002 року острова масштабу 1:500; - порівняльного аналізу матеріалів наявної в ПричорноморДРГП цифрової фотозйомки 2008р. із цифровими знімками 2009 р. аналогічних об'єктів спостережень (люб’язно наданими співробітниками Одеського Національного університету ім. І.І. Мечнікова). Аналіз динаміки змін брівки берегового обриву за 10 років виконувався шляхом накладення наявного чорно-білого космознімка, вирівнювання його в площині, орієнтуванні його по сторонах світу та прокреслення на ньому брівки 101

берегового уступу, що чітко виділяється на знімку, та окремих, чітко виражених фрагментів урізу моря. Схема топоплану масштабу 1:500, на якій була відкреслена лінія брівки берегового обриву, у цифровому виді була зменшена до розмірів А-3 і накладена на космознімок. Потім була проведена корекція та сполучення фрагментів топоплану і космознімка по 17-20 найближчих точках (кутам будинків, споруджень, базовим точкам полігонометрії, GPS точкам). У результаті аналізу, особливо ретельному в районі абразійних полігонів 1, 2, складених незцементованими перевідкладеними передислокованими породами, було встановлено, що суттєвих змін у конфігурації брівки берегового уступу за останні 10 років не відзначено. Таким чином спостереження за динамікою абразійного розмиву на о. Зміїному у 2009р. визначило: 1. Порівняльний аналіз динаміки змін брівки берегової смуги о. Зміїний космознімка з топопланом показав, що суттєвих змін у конфігурації брівки берегового уступу за 10 років не відзначено. 2. Порівняльний аналіз динаміки змін абразійного розмиву про Зміїний по окремим ділянкам, складеними незцементованими передислокованими та перевідкладеними породами (полігон1), розташованим у південній та південнозахідній частині острова, показав, що у 2009 році спостерігається незначний подальший розвиток абразії берегової смуги, а також посилення ерозійної активізації в північно - західній бухті. 3. Найбільш небезпечним процесом є розмивання підґрунтя пірсу в північно – західній частині острову, що може привести до часткового його руйнування. 4. Слід підтвердити позитивний характер проведених в 2008 р інженерних заходів щодо захисту острова від абразії і побажати продовження будівництва закритої бухти в східній частині острова, а також будівництво закритої бухти в південній частині острова, що зніме питання постійного транспортного сполучення з о. Зміїний та сприятиме його захисту від розмиву. Абразійно-зсувні процеси на берегових схилах промислово-міської агломерації м. Одеси Огляд абразійно-зсувних процесів на берегових схилах промислово-міської агломерації м. Одеси показав що: - по спуску Марінеску в результаті просадок в стінах будівель №№ 3, 6, 8 та 10 утворились тріщини від волосяних до 2 см завширшки - в районі бульвару Жванецького продовжуються зсувні зрушення біля «Тещіного» мосту. За 2009 р відбулось розширення раніше зафіксованих тріщин в нижній підпірній стінці на 2,5-5 см. - в районі Лермонтовського провулку, на ділянці узбережжя між провулками Дунєва та Артилерійським, а також в районі ДСК «Будівельник» зафіксовано зволоження верхньої частини схилу виходами ґрунтових вод, що призвело до утворення мочажин та заболочування схилу. Виходи ґрунтових вод скоріш за все пов’язані з аварійним станом дренажних свердловин, які входять до комплексу протизсувних споруд. 102

- в травні 2009 р зафіксовано підтоплення будівель госпчастини, лабораторії, теплопункту та ЦТП на території інституту ім. Філатова. Причина підтоплення, можливо, також пов’язана з роботою дренажних свердловин. - на південь від Аркадійської балки в результаті абразії моря руйнується рисберма, хвильовідбійна стінка та асфальтна дорога. Ці об’єкти знаходяться аварійному стані. - продовжуються зсувні деформації на території яхт-клубу «Посейдон» (8 ст. В. Фонтану). - на ділянці узбережжя від Великофонтанської балки до м. В. Фонтан, в районі Рульового провулку, ґрунтова дорога, яка проходить по середній частині схилу, на протязі 40 м перекрита обвалами вапняку, який пройшов навесні 2008 р. Зберігається загроза продовження обвалу. - в 60 м на північ від цієї ділянки по крівлі вапняку проходить активна тріщина розтягнення довжиною 35 м. Тут з’явилась можливість обвалу вапняку на ґрунтову дорогу та кафе. - гирлова частина Люстдорофської балки з боку сел. Чорноморка активно розмивається морем. - утворився береговий уступ, руйнується фундамент кафе та підпірна стінка. Ширина пляжу не більше 5 м. Підтоплення Процес підтоплення на території області одержав досить широке поширення. Станом на 01.01.2009 р. площа території з глибиною залягання рівня ґрунтових вод від 0 до 4 м оцінювалася у 20575 км2, або приблизно 2/3 території області. Причому площа території з глибиною залягання вод від 0 до 2 м становить 13098 км2. Якщо враховувати, що в 1981 р. площа підтоплених територій становила 8409 км2, то за ці роки площа підтоплених земель зросла в 2,5 рази (табл. ). В зв'язку з регіональним зниженням середньорічній суми опадів по усім МГС Одеській області - одного з основних факторів формування підтоплення в природних умовах, в цілому по динаміці процесу поширення площ підтоплення у 2009 р в Одеській області спостерігається незначне коливання РГВ в спостережних свердловинах, з загальною тенденцією до незначного зниження РГВ на ділянках з природним режимом формування підтоплення. Таким чином зі слабою долею вірогідності можливо прогнозувати незначне зменшення площ підтоплення по відношенню до площ 2008 року. На ділянках з техногенним режимом формування підтоплення в останні роки спостерігається тенденція до стабілізації, або незначного зниження РГВ, що, можливо, пов’язано зі зменшенням водоподачі на масиви зрошення. Якщо тенденція зниження РГВ збережеться, то можливо очікувати зменшення площ підтоплення. Так, на більшості метеостанцій регіону в 2009 році було зафіксовано зниження середньорічної кількості опадів, в багатьох випадках значне. Таким чином зменшення площ підтоплення в подальшому можливо. Процес підтоплення на території області одержав досить широке поширення. Станом на 01.01.2009 р. площа території з глибиною залягання 103

рівня ґрунтових вод від 0 до 4 м оцінювалася у 20575 км 2, або приблизно 2/3 території області. Причому площа території з глибиною залягання вод від 0 до 2 м становить 13098 км2. Якщо враховувати, що в 1981 р. площа підтоплених територій становила 8409 км2, то за ці роки площа підтоплених земель зросла в 2,5 рази. В зв'язку з регіональним зниженням середньорічній суми опадів по усім МГС Одеській області - одного з основних факторів формування підтоплення в природних умовах, в цілому по динаміці процесу поширення площ підтоплення у 2009 р в Одеській області спостерігається незначне коливання РГВ в спостережних свердловинах, з загальною тенденцією до незначного зниження РГВ на ділянках з природним режимом формування підтоплення. Таким чином зі слабою долею вірогідності можливо прогнозувати незначне зменшення площ підтоплення по відношенню до площ 2008 року. На ділянках з техногенним режимом формування підтоплення в останні роки спостерігається тенденція до стабілізації, або незначного зниження РГВ, що, можливо, пов’язано зі зменшенням водоподачі на масиви зрошення. Якщо тенденція зниження РГВ збережеться, то можливо очікувати зменшення площ підтоплення. Так, на більшості метеостанцій регіону в 2009 році було зафіксовано зниження середньорічної кількості опадів, в багатьох випадках значне. Таким чином зменшення площ підтоплення в подальшому можливо. Загроза можливого виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з розвитком ЕГП Оцінка характеру активізації ЕГП, впливу на господарські об’єкти та населені пункти на ділянках з можливою загрозою виникнення надзвичайних ситуацій проводилась шляхом інспекційних виїздів. Більша частина інспекційних виїздів була виконана на узбережжі Чорного моря (від с. Лебедівка до м. Очаків,); Дніпровсько-Бузького лиману. Решта інспекцій приходиться на північну і південно-західну частини Одеської області і окремі ділянки біля лиманів (Сухого, Хаджибейського лиманів). Вплив ЕГП на господарські об’єкти та населені пункти. Визначення можливого розвитку надзвичайних ситуацій від ЕГП на об'єктах господарчої інфраструктури проводилося шляхом інспекційних виїздів. Обстежено 143 небезпечних ділянок з загрозою 230 об’єктам господарювання від ЕГП, серед них 2 об'єкта державного рівня (газопровід та нафтопровід високого тиску, які розташовані в Одеській області) та більшість об'єктів регіонального рівня, розташованих в основному на техногено навантажених ділянках узбережжя Чорного моря (бази відпочинку, санаторії). У 2009 року катастрофічних випадків виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з ЕГП на території Одеської області не встановлено. Вплив техногенних чинників на розвиток та активізацію ЕГП Таблиця 7.2.2.2.

104

Амін. район

Індекс інженерногеологічного району

Адмін. область

№з /п

Адміністративна адреса

Тип об’єкта

Чинники активізації зсувних деформацій

с. Крижанівка-1 вул. Приморська №№ 35-39а с. Крижанівка-2 ПнС околиця

житлові будинки

Привантаження схилу техногрунтами призвело до зсуву (активізація зсуву)

житлові будівлі

Підрізка схилу утворення зсуву. Активізація зсувних деформацій

с. Чорноморське-1

Гаражі та житлові будівлі

с. Нова Дофінівка

Цвинтар, житлові будівлі

с. Нова Ольшанка

Автотраса ОдесаМиколаїв

с. Фонтанка вул. Миру

житлові будинки

7 8

с. Ільїчівка м. Ільїчівськ

б/в Авіаремонтник вул. Морська №№ 4-11

Незавершене перепланування зсувного схилу активізувало зсувні деформації Привантаження схилу техно ґрунтами призвело до активізації зсувних деформацій. Нерегульований скид зливових вод на схил призвів до активізації ерозійних та зсувних деформацій (інсп. 51) Привантаження техногрунтами зсувного схилу, активізація зсувних деформацій. Підрізка схилу, активізація абразії Підрізка та привантаження зсувного схилу активізує зсувні деформації.

с. Санжейка

Житлові будівлі

с. Настасівка

Автодорога від київської траси до с. Настасівка Автотраса ОдесаКиїв

Комінтернівський

Одеська

Любашівськ ий

Одеська

Овідіопольський

с. Троіцьке

Привантаження прибровочної частини плато активізує абразію Зрізка частини схилу, ерозія автодороги інсп. 186 Підрізка уположення схилу. Активізація зсуву.

Перелік об’єктів відповідного рівня значимості, на яких спостерігається розвиток НЕГП з можливою загрозою виникнення надзвичайних ситуацій, наведений нижче в таблицях. Перелік об’єктів державного рівня, розташованих поблизу ділянок розвитку НЕГП (з можливою загрозою об’єкту) Таблиця 7.2..2.3. № з.п

Об’єкт

Ділянка газопроводу, Іванівський район

Ділянка нафтопроводу. Іванівський район

Місто знаходження (геоморфологічне) Схили, тераси, р.В.Куяльник Схил р.В.Куяльник

Вид ЕГП та основні чинники активізації Ерозія Зсувні деформації та ерозія

Перелік об’єктів регіонального рівня, яким загрожує розвиток ЕГП Таблиця 7.2.2.4 № з.п 1

Об’єкт 2

Місто знаходження (геоморфологічне) 3

Вид ЕГП та основні чинники активізації 4

Ділянка б/в ОПЗ, Комінтернівський район

Схил морського узбережжя

Абразія та зсувні деформації

Ділянка б/в Черкащанка, Комінтернівський район Ділянка б/в Літораль, Комінтернівський район

Схил морського узбережжя

Абразія та зсувні деформації

Схил морського узбережжя

Абразія

Ділянка Санжійский маяк, Овідіопольський район Ділянка автотраси Одеса-Міколаїв,

Схил морського узбережжя

Абразія

Ерозійний схил

Ерозія укосу автотраси

3 4 5

105

Комінтернівський район, с. Світле 6 7 8

Ділянка с. Шабо, Білгород-Дністровський район Ділянка цвинтаря с.Глибоке, Татарбунарський район Ділянка б/в «Волна» Білгород-Дністровський район

Схил лиману

Абразія

Схил лиману

Абразія

Схил морського узбережжя

Абразія та зсувні деформації

Деформації земної поверхні обумовлені широким спектром причин, серед яких підробленість територій підземними виробками та їх руйнування, інтенсивна експлуатація сарматського водоносного горизонту, активізація карстових процесів, проявлення сучасної тектоніки та інше. Підземні катакомби м. Одеса, які сформувалися внаслідок видобування вапняків, одні з найбільших у світі. В останні десятиріччя спостерігається погіршення їх гірничо-технічного стану у зв’язку зі старим віком каменярень та зростаючим техногенним впливом на геологічне середовище території міста. Деградують цінні в лікувальному відношенні причорноморські лимани: Куяльницький, Хаджибейський, Будакський. Особливу тривогу викликає Куяльницький лиман, в якому лікувальні грязі визнані еталонними за їх лікувальними властивостями, а на березі лиману розташований курортний комплекс міжнародного значення. Тилігульський лиман теж потребує покращання екологічного стану. 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр Державний контроль за вивченням та використанням надр здійснюється Державним комітетом України по геології і використанню надр та його органами на місцях. В Одеській області контроль здійснюється Чорноморською територіальною інспекцією ДО «Інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використання надр» (далі Інспекцією геологічного контролю), Державною екологічною інспекцією в Одеській області та ін. органами. Перевірками встановлено, що цілий ряд підприємств області в порушення вимог Кодексу України "Про Надра" та “Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” здійснюють свою діяльність без спеціальних дозволів та з порушеннями вимог щодо користування та охорони надр. Протягом 2009 року ДО «Чорноморська ТІ ДГК» по Одеській області проведено 47 перевірок за напрямками: -перевірка ефективності і якості геологорозвідувальних робіт - 2 спільні перевірки (4 титули) Причорномор ДРГП; -перевірка виконання підприємствами і організаціями умов спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянками надр з експлуатації надр - 34 спецдозволів (28 підприємств); -перевірка виконання підприємствами і організаціями умов спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянками надр з геологічного вивчення - 2 спецдозволи (2 підприємства); 106

-перевірка дотримання «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з пошуку (розвідки) корисних копалин» - 2 ліцензії (2 підприємства); -перевірки за листами та зверненнями (за згодою Міністерства), в тому числі користування надрами без спеціального дозволу - 7 підприємств. За результатами перевірок: Інспекція пропонувала подати на анулювання - 16 спецдозволів, анульовано - 8; Інспекція пропонувала подати на зупинення - 11 спецдозволів, зупинено 8. Державною екологічною інспекцією в Одеській області протягом 2009 року проведено 37 перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства при видобуванні корисних копалин на території області. Основні правопорушення, які є характерними при видобуванні корисних копалин, це: 1) зняття родючого шару ґрунту без відповідного погодження з органами що здійснюють контроль в галузі охорони та використання земель; 2)користування корисними копалинами без спеціальних дозволів; 3) відсутність відведення земельних ділянок, в установленому законом порядку, для розробки кар'єрів; 4) відсутність погоджених та затверджених гірничих відводів; 5) нецільове використання земельних ділянок; 6) порушення правил утримання артезіанських свердловин, значна кількість яких тривалий час не експлуатується, внаслідок чого відбувається їх пошкодження; 7) відсутність документації дозвільного характеру (на розміщення відходів та на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря); 8) відсутність проектів розробки кар'єрів, а при їх наявності відсутність погодження в установленому законом порядку; 9) невиконання умов спеціальних дозволів на користування надрами та невиконання умов екологічних карток. Іванівський район  11 кар’єрів по розробці піску (на території Більчанської сільради, ПП промгеф, СПД Нужненко В. О., Северинівської сільради);  12 кар'єрів пиляного вапняку (на території Коноплянської сільської ради, СПД Таранов М.В., СПД Соловей М.В.,СПД Івано В.М., ТОВ "Гренада", ТОВ "Континент");  1 кар'єр по відбору глини (на території Баранівської сільської ради);  1 кар'єр по відбору жорстви (на території Більчанської сільської ради). Загальна площа порушених земель, що сталося при видобуванні корисних копалин, по Іванівському району складає близько 120 га. Всі кар'єри по Іванівському району потребують рекультивації. При проведенні перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства було перевірено діяльність 9 підприємств, які добувають корисні копалини. За результатом проведеної роботи було складено дев'ять матеріалів перевірок, проведено розрахунків за: 107

самовільне зняття родючого шару ґрунту, самовільне зайняття земельної ділянки, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням на загальну суму 2583440,6 грн. Вісім матеріалів перевірок передано до правоохоронних органів для встановлення осіб винних у правопорушенні та одну справу, щодо розробки кар'єру на території Севернівської сільської ради, було передано до прокуратури Одеської області. Роздільнянський район За результатами перевірки Кіровської сільської ради складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства. Складено 1 протокол. Керівник філії ДЕД "Одеський облавтодор" притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 47,53-1,53-3 КУ про АП (відсутність дозволу на користування надрами, самовільний захват земельної ділянки та зняття родючого шару ґрунту) на суму 1700,0 грн. За самовільний захват земельної ділянки площею 0,86784 га сума нарахованих збитків складає 728 грн. 82 коп. Внаслідок використання земельної ділянки за не цільовим призначенням заподіяно збитків на суму 16 954 грн. 33 коп. За зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) сума збитків склала 12 766 грн. 82 коп. За результатами перевірки Новоукраїнської сільської ради складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства. За виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства керівник ДП "Одеське лісове господарство" притягнутий до адмінвідповідальності за ст. 53-3 КУпАП (зняття родючого шару ґрунту) на суму 850,0 грн . Внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) на земельній ділянці площею 0,09818 га заподіяно збитків на суму 1444 грн. 33 коп. При перевірці Єгорівської сільської ради було зафіксовано самовільне користування надрами, що в деяких випадках супроводжувалось зняттям родючого шару ґрунту та нецільовим використанням земельних ділянок. Таким чином, до адмін. відповідальності був притягнутий ПП "Сидорук С.А." за ст. 53-1 КУпАП на суму 1700,0 грн. Внаслідок використання земельної ділянки площею 0,2854 га за не цільовим призначенням нараховані збитки складають 5 575 грн. 64 коп. За зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) нараховані збитки у сумі 4 198 грн. 53 коп. ПП "Гінькіньов В.В." притягнутий до адмінвідповідальності за ст. 53-1 КУпАП ( самовільний захват земельної ділянки) на суму 1700,0 грн. За самовільне зайняття земельної ділянки площею 2,505 га нараховані збитки складають 2 100 грн. 83 коп. Внаслідок використання земельної ділянки за не цільовим призначенням сума збитків складає 48 938 грн. 28 коп. За зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) площею 0,238745 га сума збитків 3 512 грн. 19 коп. Внаслідок засмічення земельної ділянки площею 0,08126 га нараховані збитки на суму 56 грн. 43 коп. За невиконання рішення про тимчасову призупинку ПП «Кісельов» притягнутий до адмін. відповідальності за ст. 188-5 КУпАП , розмір штрафу склав 510,0 грн. За результатами перевірки Лиманської сільської ради складено 2 акти дотримання вимог природоохоронного законодавства. В актах зафіксовано факти порушення вимог природоохоронного законодавства, на підставі даних 108

здійснено розрахунки з битків заподіяних навколишньому природному середовищу, справи передані до правоохоронних органів для встановлення винних осіб. При перевірці Щербанської сільської ради за відсутність дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів голова Щербанської сільської ради притягнутий до адмінвідповідальності за ст. 82 КУпАП. Сума накладеного штрафу складає 136,0 грн. При перевірці Кучурганської сільської ради за зняття родючого шару ґрунту виконавчий директор ДП «Кучурганське» притягнутий до адмінвідповідальності за ст. 53-3 КУпАП, сума штрафу 850,0 грн. Загалом за результатами проведеної роботи в Роздільнянському районі Одеської області було напрацьовано та передано до правоохоронних органів вісім матеріалів перевірок. Біляївський район Протягом поточного року було перевірено два підприємства надрокористувача, а саме: ТОВ Агрофірма "Дружба народів" та ПМП «Алес», в ході перевірки було встановлено відсутність дозволу на утворення та розміщення відходів, які утворюються при експлуатації кар'єру. За результатами перевірки складено три протоколи про адміністративне правопорушення за ст.ст. 82, 821, 824 КУпАП. 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр Згідно діючого законодавства: Кодексу України "Про Надра" та “Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” передбачено отримання спеціальних дозволів на будь-який вид користування надрами, в тому числі розробку корисних копалин, геологічне вивчення чи досліднопромислову розробку. Матеріали для отримання спеціальних дозволів погоджуються з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. У 2009 році Держуправлінням розглянуто 52 пакети документів щодо надання погодження на користування надрами, з яких погоджено – 36, 16 пакетів документів відмовлено або відправлено на доопрацювання. У тому числі надано 29 – погоджень (екологічних карток) на геологічне вивчення надр, 7 – погоджень (екологічних карток) на експлуатацію родовищ корисних копалин. Всі надані екологічні картки відповідають вимогам Кодексу України “Про надра”, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 р. № 608 "Про затвердження Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами", пункту 9 Інструкції щодо порядку погодження матеріалів з Мінприроди України та його органами на місцях для отримання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженої Наказом Мінекобезпеки України від 30.09.1996 №119. В області станом на 13.05.2010р. налічується 53 спеціальні дозволи на користування надрами, видані підприємствам, які ведуть розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Із загальної 109

кількості діючих спеціальних дозволів – 5 надано для геологічного вивчення надр, 48 – на експлуатацію родовищ корисних копалин.

110

8. ВІДХОДИ 8.1. Структура утворення та накопичення відходів Протягом 2009р. на підприємствах області утворилось 7,9 тис. т відходів І – ІІІ класів небезпеки. Дані по утворенню, використанню (утилізації) та видаленню відходів за класами небезпеки наведені у табл. 8.2.1. Завдяки проведеній інвентаризації відходів поліпшився їх облік, підхід при врахуванні кількісного та якісного складу відходів став більш диференційованим. Відсутність роздільного збирання відходів робить у багатьох випадках тверді побутові відходи рівнозначними з промисловими за характером та наслідками впливу на довкілля та здоров’я населення. Морфологічний склад побутових відходів з кожним роком ускладнюється, включаючи в себе все більшу кількість екологічно небезпечних компонентів та речовин. Проблема екологічної небезпеки твердих побутових відходів торкається всіх стадій поводження з ними, починаючи зі збирання і транспортування та закінчуючи підготовкою до використання утильних компонентів, знищенням або похованням фракцій, які не використовуються. Серед небезпечних відходів, що утворилися протягом року, значна кількість відходів свинцю, міді, нафтопродуктів та нафтошламів, відпрацьованих формувальних сумішей, осадків з відстійників після реагентного або коагуляційного очищення, важких металів, відпрацьованих каталізаторів тощо. Накопичення відходів (станом на початок року) Таблиця 8.1.1. № з/п Показник 1 Суб’єкти підприємницької діяльності, виробнича діяльність яких пов’язана з утворенням небезпечних відходів 2 Накопичено небезпечних відходів, усього у тому числі: 3 відходи 1 класу небезпеки 4 відходи 2 класу небезпеки 5 відходи 3 класу небезпеки

Одиниця виміру од.

Кількість 458

1204,6

т т т

356,6 94,3 753,7

Примітка

Показники утворення відходів у динаміці за 2006 -2009 роки Таблиця 8.1.2. № з/п 1 1

Показник 2 Обсяги утворення відходів: Промислові (у т.ч. гірничопромислові) відходи, т Відходи за формою 14-МТП (номенклатура з 57 видів), т Небезпечні (токсичні) відходи (за формою звітності № 1- небезпечні відходи), т Відходи житлово-комунального господарства, тис.м3 Загальна кількість відходів, т Інтенсивність утворення відходів: Загальна кількість відходів на одиницю ВРП, кг/1 млн.грн Утворення небезпечних (токсичних) відходів І-ІІІ класів небезпеки на одиницю ВРП, кг/1 млн.грн Утворення твердих побутових відходів на особу, м3 /1чол.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

3 1747 481850 7230

4 1933 257896 7984

5 1369 314959 5876

1987,4 987682

2317,6 847215

2517,8 951661

29824,9

18028,1

23303,3

218,3

169,9

143,9

0,82

0,96

111

8.2.Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) До категорії надзвичайно небезпечних належать ртуть та ртутьвміщуючі відходи. На регіональному досвіді простежується можливість успішного вирішення проблеми ртутьвміщуючих відходів, у першу чергу, люмінесцентних ламп. Так, для впорядкування поводження з відпрацьованими люмінесцентними лампами, що є відходами 1 класу небезпеки з-за вмісту ртуті, на базі двох підприємств ТОВ “Новий світ”, ТОВ „Грін-порт” створена система централізованого збирання, зберігання і вивезення на переробку цього виду токсичних відходів. Однак, питання про централізоване вивезення ртутьвміщуючих відходів, яке вирішене у м. Одесі, частково у містах обласного значення, вирішено в районах частково. Загроза вторинного забруднення водойм - мулові майданчики станцій біологічного очищення. Проблема детоксикації та утилізації мулових осадів стічних вод каналізаційних очисних споруд не знаходить свого ефективного вирішення в регіоні через високий вміст органічних речовин, токсичних солей важких металів, нафтопродуктів, хлорованих та поліциклічних вуглеводнів. Щорічно на кожного мешканця міст області налічується 25-30 кг осаду у перерахунку на суху речовину. Тільки на очисних спорудах СБО “Північна” та “Південна” м. Одеси кожного року утворюється більше 350 тис. тонн осаду. Обсяг утворення побутових відходів по області сягає до 5 млн. куб. м на рік. Більша частина звалищ полігонів ТПВ вичерпала свій потенціал. З метою вирішення проблем в цьому напрямку в області затверджено «Програму поводження з твердими побутовими відходами в Одеській області до 2011 року». Але, її виконання стримується тим, що джерелами фінансування більшості її практичних заходів є місцевий бюджет, кошти підприємств і інвестиційні кошти. Внаслідок світової економічної кризи протягом 2009 року на ці заходи кошти фактично не виділялись. Тобто, райдержадміністраціями, міськими радами, управліннями житлово-комунального господарства традиційно не проводиться системна і цілеспрямована політика і робота щодо ліквідації стихійних звалищ, розробки проектів та будівництва об’єктів видалення, перевантаження, сортування, переробки ТПВ, рекультивації відпрацьованих полігонів (зокрема полігону ТПВ-2 у колишніх кар’єрах цементного заводу), придбання сучасної спеціальної сміттеприбиральної техніки для міст та селищ області. Відходи м.Одеса вивозились на 1 місцевий полігон - звалище: на полігон звалище твердих побутових відходів ТПВ-1 у Дальницьких кар’єрах (загальною площею 96,2 га ). Рішенням Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області від 30 грудня 2004 р. № 59 експлуатація полігону ТПВ-2 біля цементного заводу м. Одеси тимчасово заборонена. У зв’язку з чим проблема звалищ м. Одеси ускладнюється навантаженням на полігон ТПВ-1, на який з території м. Одеси та прилеглих 112

населених пунктів вивозяться тверді побутові та промислові відходи 3-го та 4-го класу небезпеки. Пріоритетним напрямком у сфері поводження з побутовими відходами є співпраця з європейськими організаціями, якими запропоновано перелік спеціалізованих послуг, які є актуальними для міста Одеси та області. На державному рівні не розроблено типового проекту полігону твердих побутових відходів для невеликого населеного пункту. А саме в цих містечках, великих селищах несанкціоновані звалища набувають не тільки досить великих розмірів, а й накопичують небезпечні речовини і матеріали. Однією з побічних, але дуже актуальних проблем полігонів побутових відходів є попадання і накопичення токсичних відходів за рахунок порушення підприємствами правил поводження з ними. Більш як на 1700 підприємствах області проведена інвентаризація та розробка технічних паспортів відходів зі складанням реєстрових карток. Кожним підприємством передбачено заходи щодо попередження та мінімізації утворення відходів. Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області ведеться реєстр місць видалення відходів, всього до реєстру внесено 397 паспортів місць видалення відходів. Згідно з Порядком ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 р. № 1360, ведеться реєстр об’єктів оброблення та утилізації відходів, до якого включені 19 підприємств області. Реєстр об’єктів утворення відходів формується відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України і налічує 117 об’єктів. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1218 у 2009 році з 3694 підприємств області розроблено, затверджено та переглянуто лімітів - 1723. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.95 р. № 440 «Про затвердження порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, використання, транспортування, захоронення, знищення та утилізацію небезпечних речовин, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів» було надано 16 дозволів. Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки (тис. т) Таблиця 8.2.1. № з/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Показники Утворилося Одержано від інших підприємств у тому числі з інших країн Використано Знешкоджено (знищено) у тому числі спалено Направлено в сховища організованого складування (поховання) Передано іншим підприємствам у тому числі іншим країнам Направлено в місця неорганізованого складування за межі підприємств Втрати відходів внаслідок витікання, випаровування, пожеж, крадіжок Наявність на кінець року у сховищах організованого складування та на території підприємств

2007 рік

2008 рік

2009 рік

7,2 0,91 0,2 0,99 0,1 0,1 0,025 7,9 0,25 0,008 1,52

7,98 0,39 0,1 0,93 0,36 0,3 0,015 7,3 0,21 0,001 1,18

5,8 1,0 0,1 0,7 0,1 0,1 0,01 5,9 0,1 0,001 1,2

113

Інформація про кількість сміттєзвалищ (полігонів) станом на 01.01. 2009 року Таблиця 8.2.2. № з/п 1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 Всього 1

Назва одиниці адміністративнотериторіального устрою регіону 2 Сміттєзвалища Ананьївський район Арцизький район Балтський район Білгород – Дністровський район Біляївський район Березівський район Болградський район Великомихайлівський район Іванівський район Ізмаїльський район Кілійський район Кодимський район Комінтернівський район Котовський район Красноокнянський район Любашівський район Миколаївський район Овідіопольський район Ренійський район Роздільнянський район Саратський район Савранський район Тарутинський район Татарбунарський район Ширяївський район Фрунзівський район

Кількість) 3

Площі під твердими побутовими відходами, га 4

16 5,50 27 2632,75 40 6,3 37 27,34 16 3,950 41 23,51 19 5,30 22 37,99 17 16,0 23 110,4 18 40,64 26 7,44 20 52,48 33 21,7 18 14,30 14 1,75 33 37,9 14 16,86 7 11,55 24 9,50 28 852,8 11 23,53 32 33,90 19 63,5 45 74,06 17 617 4131,05 Полігони ТОВ „Одескомунтранс” 1 96,2 Заводи по переробці твердих побутових відходів Усього -

Зміни площі (+/-) у відношенні до попереднього року

+ 0,25

+ 5,1

+ 2,2

7,55

Поводження з непридатними пестицидами Таблиця 8.2.3. № з/п

1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Район

2 Ананьївський Арцизький Балтський Березівський Білгород-Дністровський Біляївський Болградський Великомихайлівський Іванівський Ізмаїльський Кілійський Кодимський Комінтернівський Котовський Красноокнянський

Перезатарено впродовж року

3 -

Знешкоджено впродовж року

4 -

Утворено (виявлено) впродовж року, т 5 -

Кількість на кінець року

6 10,7 47,2 4,2 2,2 66,2 937,1 0 26,0 4,7 238,0 36,2 60,4 0 23,4 8,1

114

1 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26

2 Любашівський Миколаївський Овідіопольський Ренійський Роздільнянський Савранський Саратський Тарутинський Татарбунарський Фрунзівський Ширяївський Всього

3 -

4 -

5 -

6 12,9 5,2 34,4 0 0 47,9 + 4580л 100,6 11,5 0 0 223,2 1900,1+ 4580л

8.3. Використання відходів як вторинної сировини Що стосується збору вторинної сировини (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 82 „Про затвердження переліку окремих видів відходів як вторинної сировини ”), до вторсировини (відходів, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо - технологічні і економічні передумови) відносяться: макулатура, склобій, відходи полімерні, відходи гумові, у тому числі зношені шини, матеріали текстильні вторинні, відпрацьовані люмінесцентні лампи та інші відходи, що містять ртуть, відпрацьовані нафтопродукти. Даним видом діяльності в області займаються біля 80 організацій та підприємств, що отримали ліцензії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Динаміка використання відходів Таблиця 8.3.1. № з/п 1 2 3

Показник

2000 р.

Обсяги утворення відходів, т Обсяги використання відходів, т Рівень використання,%

2007р.

241996 60499 25,0

980452 409829 41,8

2008 р. 839231 334014 39,8

2009 р. 945785 226980 24

8.4. Транскордонні перевезення відходів За даними Державної екологічної інспекції в Одеській області у 2009 році через Державний кордон були перевезені таки види відходів: відходи поліетилену; зношений одяг та інші зношені текстильні вироби (гуманітарна допомога, секонд-хенд); відходи і макулатура паперова та картонна; відходи бавовни; відходи пневматичних шин. Інформацію про транскордонне перевезення відходів, а саме – кількість вивезених і ввезених відходів, з зазначенням даних по окремим видам відходів надається в таблиці 8.4.1. Таблиця 8.4.1. Найменування вантажу, код УКТ ЗЕД 1 Макулатура, 4707 Брухт чорних металів, 7204 Шлак, що

Кількість ввезених відходів, т

Кількість вивезених відходів, т

Виявлені порушення

Вжиті заходи

2 5189,162 783,741

3 314491

4 -

5 -

52676

115

утворюється у процесі виробництва заліза і сталі, 2619 Уламки пластмас, 3915 Шлаки гранульовані, 2618 Відходи та уламки деревини, 4401 Зношений одяг,6309 Відходи алюмінію, 7602 Відходи бавовни, 5202 Дегра, 1522 Всього:

23.3

1620

15 81

290,5 6410,403

368831,3

8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами Крім промислових відходів, що утворюються на підприємствах, на території Одеської області нараховується 119 складів, на яких зберігається біля 1900 т непридатних, або заборонених для подальшого використання хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР), які накопичувались на території області з часів Радянського Союзу та з часом прийшли у непридатний стан. З них 7 складів знаходиться у доброму стані, 47 складів знаходяться у задовільному стані та 65 - у незадовільному. З 26 районів Одеської області у 6 районах непридатні ХЗЗР відсутні: у Болградському (повністю зачищено у 2007 році), Комінтернівському, Ренійському (повністю зачищено у 2007р.), Роздільнянському, Татарбунарському, Фрунзівському районах. Основні накопичення зосереджені: в отрутомогильнику Одеського морського торговельного порту біля с.Алтестове Біляївського району, що у 2-х км від Хаджибейського лиману - 922 тонни ДДТ, на складі у с. Саф"яни Ізмаїльського району - 200 тонн отрутохімікатів, на складі біля с. Затишшя Ширяївського району - 215 тонн. На території отрутомогильника біля с.Алтестове проводяться моніторингові дослідження Українським науково - дослідним проектно конструкторським інститутом морського флоту України (УкрНПМФ) згідно договору з Одеським морським торговельним портом. Згідно дослідженням, на сьогоднішній день впливу на навколишнє природне середовище немає. Умови зберігання непридатних або заборонених для подальшого використання хімічних засобів захисту рослин в багатьох районах області не відповідають діючим санітарним та екологічним нормам, заборонені для подальшого використання пестициди потребують перезатарення для подальшого вивезення та знешкодження. Питання знешкодження заборонених, або непридатних для подальшого використання хімічних засобів захисту рослин повинно вирішуватись як на місцевому, так і на державному рівні, оскільки воно потребує значних фінансових витрат. Для цього за 2009 рік в області проводилась наступна робота.

116

У 2009 році на перезатарювання непридатних ХЗЗР складу хімічних відходів біля смт Затишшя у Ширяївському районі рішенням сесії облради від 11.09.2009р. № 919-V виділено 730 тис.грн. Станом на червень 2010р. роботу не закінчено. За ініціативою Держуправління Мінприроди України направлено запит та обгрунтовуючу документацію на фінансування заходів щодо знищення накопичених на території Одеської області непридатних ХЗЗР у кількості 1900 тон за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища за бюджетною програмою 2401250 " Поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами" на суму майже 38000,0 тис. грн. Подібний запит в 2008 році на суму 16000 тис. грн.. не задоволено. Крім того, в 2009 р. на замовлення управління екологічної безпеки Одеської міськради виконано проект ліквідації буферного ставка колишньої промиво- пропарювальної станції „Одеса-Сортувальна” Одеської залізниці. Фінансування в сумі 650 тис.грн здійснювалось за рахунок коштів фонду охорони навколишнього природного середовища Одеської міськради.

117

9.ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки Загальний стан екологічної безпеки в області продовжує залишатись складним і здебільшого зумовлений надмірним техногенним навантаженням на природне середовище, нерівномірною територіальною концентрацією виробництва, його високою енергомісткістю. Серед головних чинників нафтохімічного забруднення довкілля, що мають як постійний, так і аварійний характер, надзвичайно розвинута мережа транзитних нафтопродуктопроводів, а також численні місця складування та перекачування нафти та нафтопродуктів. Порти: в області функціонує 7 морських портів: Одеський морський торговельний порт; Ізмаїльський морський торговельний порт; Ренійський морський порт; Білгород-Дністровський морський торговельний порт; ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ; ДП морський торговельний порт Южний; Іллічівський морський торговельний порт. Нафто-, газо- та аміакопроводи: - нафтопровод: нафтопровід Одеса-Броди: діаметром 1020 мм, протяжність по області – 274, 7 км; Одеській нафтопровід: діаметром 720-1020 мм, протяжність – 120 км. - газопроводи: газопровід Кременчук-Ананьїв-Рибниця з розгортанням Ананьїв-Тираспіль-Ізмаїл: діаметром 1420 мм, протяжність 835 км. аміакопроводи: аміакопровід „Тольяті-Одеса” (Березівський, Комінтернівський райони, 85 км). Магістральний аміакопровод ТольятіГорлівка-Одеса призначений для транспортування рідкого аміаку із Тольятінського заводу та Горлівського ВО „Стірол” на Одеський припортовий завод. Рік введення в експлуатацію – 1979 р., протяжність – 2417 км; по території області – 85 км; у т.ч. по Березівському району – 32 км; по Комінтернівському району – 53 км. Характеристика аміакопроводу: діаметр – 355,6 мм; глибина закладання – 1,5-1,8 м; тиск в трубопроводі – до 83 атм.; вага аміаку в 1 км трубопроводу – 57 т. Нагляд за газо-, нафто- та аміакопроводами здійснюється територіальним управлінням Держпромгірнагляду, підпорядкованим Міністерству надзвичайних ситуацій України. Кількість складів Міноборони України, на яких зберігаються непридатні до використані боєприпаси ( у тому числі протипіхотні міни) та розміри територій, що вини займають. За даними Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення ввід наслідків Чорнобильської катастрофи на території Одеської області розташовані два склади озброєння на яких зберігаються непридатні до використання боєприпаси. Це 1513 окремий склад артилерійських боєприпасів ЗС України (в/ч А-1319 с. Біленьке БілгородДністровського району Одеської області ) та 2222 об’єднаний склад озброєння та майна Західної військово-морської бази МВС України (в/ч А-2214, м. Одеси). 118

Особливо викликає занепокоєння стан справ на 1513 окремому складі артилерійських боєприпасів де зберігаються велика кількість ракет до ПЗРК і ПАРК та боєприпасів різного типу. Внаслідок відсутності відповідного фінансування, не проводяться заплановані заходи по утилізації військових засобів ураження, які зберігаються на 2222 об’єднаному складі озброєння та майна ЗВМБ ВМС ЗС України. Військова частина А2214 Західної Військово-Морської бази ВМС України (с. Котовка Біляївського району). Призначення для забезпечення кораблів і частин ВМС боєприпасами, озброєнням та майном, зберігання та охорони артилерійського, мінного, протичовнового озброєння і боєприпасів, стрілецької зброї та іншого військово-технічного майна і військової техніки. Склади боєприпасів та вибухонебезпечних предметів військової частини А2214 (об’єкт “Куяльник”) розташовані на березі Куяльницького лиману на відстані 4км від с. Котовка Біляївського району. Територія частини займає площу 64га. Охоронний периметр 4,2 км, охороняється 6 постами варти ВОХР. На технічній території військової частини розміщено 29 місць зберігання, з них: сховищ-18, навісів-3, майданчиків для відкритого зберігання-8. Штатна ємність зберігання – 418 умовних вагонів, фактична завантаженість-399 вагонів (95%). У сховищах розміщено 245 вагонів боєприпасів та 9 вагонів стрілецької зброї, на майданчиків відкритого зберігання – 145 вагонів протичовнових та протимінних боєприпасів . У 10-ти кілометрову зону входять 2 населених пункти, у тому числі селища Котовка (4км) та Августова (9км). Територія складів розташована поблизу зсувонебезпечної ділянки узбережжя Куяльницького лиману. У травні 2004 року на узбережжі лиману відбувся черговий цикл зсувних процесів – сталися зсуви значних розмірів. Довжина зсуву склала біля 100 метрів, ширина вздовж схилу лиману-1350метрів, загальна площа приблизно 100000 м2. На теперішній час відстань від бровки зсуву до території складу складає біля 10 метрів. Військова частина А 1319 ( с. Біленьке,Білгород-Дністровського району). Підпорядкована управлінню логістики Сухопутних військ ЗС України та призначена для забезпечення частин Міністерства оборони реактивними, зенітно-ракетними, зенітно-артилерійськими, артилерійськими, стрілецькими боєприпасами, мінами до мінометів та гранатами. Склади боєприпасів військової частини А1319 розташовані на березі Будакського лиману на відстані на схід від с. Біленьке – 5км, від м. БілгородДністровський – 27км. У 10-ти кілометрову небезпечну зону входять 3 селища міського типу – Шабо (7км ), Сергіївка (10км ), Затока (10км). Штатна ємність зберігання – 1357 умовних вагонів. У 24 сховищах розміщено боєприпасів 1495 умовних вагонів, у тому числі до реактивних систем залпового вогню – 350 умовних вагонів. На відкритих майданчиках 119

боєприпаси не зберігаються. На територію військової частини продовжують поступати боєприпаси з частин, які розформовуються. Обласна державна адміністрація неодноразово зверталась до Міністерства оборони України, але через недостатнє фінансування питання залишаються невирішеними. З метою посилення роботи щодо усунення виявлених недоліків, вжиття невідкладних заходів щодо поліпшення умов зберігання озброєння та майна, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій Південному оперативному командуванню та Західній військово – морській базі ВМС України необхідно: - вжити заходів по обладнанню складів технічними засобами охорони та пожежною сигналізацією, організувати роботу по ремонту сховищ, їх обвалуванню та приведенню у належний стан технічної території складів; - звернутись до Міністерства оборони України та відповідно до командування ВМС України з клопотанням щодо поліпшення фінансування складів зберігання боєприпасів та вибухових речовин. Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру За ймовірними ризиками в області можуть виникнути майже всі існуючі надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, за виключенням цунамі та виверженням вулканів. Зсуви. Згідно з державним кадастром на території області зареєстровано близько 5 тис. зсувів, причому найбільша їх кількість (2858) сформувалась у північній частині області (Ананьївський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський та інші райони). Особливе місце в розвитку зсувів займає морське узбережжя та схили лиманів. Так, на узбережжі моря від Сухого до Тилігульського лиманів зафіксовано 65 активних зсувів, на схилах лиманів – більш як 300 зсувів. Площа зсувних ділянок становить 70,88 кв. км, зсувонебезпечних – 6027 кв. км (18 % площі території області). Карстові процеси. В області площа найбільш ймовірних розвиток карстових процесів в ерозійних врізах, становить майже 3,5 тис. кв. км. Карстові порожнини представлені тріщинами, печерами, суфозійними воронками. Абразії зазнає берегова смуга довжиною 450 км. У межах від Сасикського до Дніпровського лиманів розмив кліфа відбувається зі швидкістю у середньому 2-4 м/рік, а на ділянці узбережжя від Дністровського до Тилігульського лиманів абразія, що супроводжується великими обвалами, має середню швидкість 0,2-2 м/рік. Максимальна величина абразії зареєстрована у районі від м. Бурнас до Будакського лиману і становить у середньому 3,2 м/рік. Лесові породи, розповсюджені в області на загальній площі 21,3 тис. кв. км. Характеризуються посадочними властивостями, які визначаються їх природним станом – низькою щільністю, полегшеним станом та високою чутливістю до зволоження. Мають місце, в основному, на півдні та південному сході території області, особливо у придунайській та приморській її частинах. Підтоплення. Підтоплення територій ґрунтовими водами слід віднести до найактуальніших проблем області. Загальна площа можливого підтоплення території області може досягати 10 тис. кв. км, що складає 30 % усієї території. 120

Найбільшу загрозу для населення має можливе руйнування дамб на річці Дунай і Хаджибейського лиману. Проблема укріплення дамб на Дунаї є одною із найважливіших, тому що існуючі дамби практично вичерпали свій ресурс міцності, вони не здатні стримати велику воду протягом тривалого часу без проведення додаткових берегоукріплювальних робіт з великими фінансовими затратами. Контроль за дамбами здійснюється Одеським обласним управлінням по водному господарству. Держуправлінням щороку передбачаються заходи по попередженню виникнення підтоплення на території області. Так, у 2005 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на проведення робіт по захисту від підтоплення було виділено 520 тис. грн., у 2006 році на захист населених пунктів від підтоплення було виділено 1150 тис. грн., на будівництво протизсувних та протиобвальних споруд із системами водовідведення у с. Нові Каплани та с. Главани Арцизького району – 266,6 тис. грн. З обласного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2007 році на проведення робіт по захисту від підтоплення виділено 6780 тис. грн. У 2008 році на розчистку русел річок, захист від підтоплення з обласного природоохоронного фонду спрямовано 2100,3 тис. грн. у 2009 році – 2761,9 тис. грн Землетруси. На території області можливі землетруси інтенсивністю VI-IX балів (за шкалою MSK-64). Із аналізу землетрусів 1977, 1986 та 1990 р.р. найсильніші поштовхи зареєстровані в південно-західних районах області, в результаті яких мали місце часткові руйнування старих приміщень та господарських будівель. Шквали. На території області протягом року майже постійно виникають шквальні вітри та смерчі, у ряді випадків сила вітру сягає 120 км/год. Взимку це підсилюється значними ожеледицями та налипанням мокрого снігу, що приводить до руйнувань систем енергопостачання, як це мало місце взимку 2000 р. У 2009 рік екологічних аварійних ситуацій не зареєстровано. 9.2. Об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку За інформацією Територіального управління Держпромгірнагляду по Одеській області на 01.01.2009р. в області налічується 401 об’єкта підвищеної небезпеки. Плани ліквідації та локалізації аварійних ситуацій та аварій розроблені та погоджені з відповідними органами на всіх об’єктах підвищеної небезпеки. Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. №1778 організовано проведення страхування цивільної відповідальності на усіх (100%) об’єктах підвищеної небезпеки.

121

Небезпечні об’єкти (території), становище на яких потребує вирішення екологічних проблем, пов`язаних з небезпекою для населення Таблиця 9.2.1. Назва об`єкта (території)

Місце розташування

Перелік екологічних проблем на об`єкті (території)

Дата виникненн я

ВАТ “Одеський припортовий завод”

м. Южне

Екологічна небезпека під час виробництва та перевантаження аміаку та карбаміду

З початку експлуата ції

ВАТ “ЛукойлОНПЗ”

м. Одеса

З початку експлуата ції

ТОВ”Інфокс” Філія “Інфоксводоканал “

м. Одеса

Екологічна небезпека під час виробництва та зберігання нафтопродуктів Негативний вплив на довкілля внаслідок перевищення забруднюваних речовин

Необхідні заходи

Джерела фінансування

Удосконалення власних каналізаційних споруд (установка блоку денітрифікації) та систем контролю Технічне переобладнання та модернізація

Бюджет підприємства

Реконструкція водопровідних, каналізаційних мереж, центральної ХБ лабораторії

Бюджет підприємства

Бюджет підприємства.

Всього об’єктів І ступеню – 3, ІI ступеню – 2, ІІІ ступеню – 1

9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія В Одеській області відсутні об'єкти атомної енергетики, підприємства по видобуванню та переробці уранової руди. За даними Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації Одеська область разом з іншими п’ятьма областями України відноситься до найбільш техногенне напружених регіонів щодо кількості підприємств, які використовують джерела іонізуючого випромінювання ( далі – ДІВ ) у промисловості. медицині, науково-дослідній роботі, навчанні та інших галузях. Наприклад, усі нафтопроводи контролюються на якість зварних з’єднань за допомогою таких джерел, 100% медичного разового обладнання стерилізується на гамма-установках, джерела використовуються в технологічних процесах на цукрозаводах, тютюнових фабриках, заводах безалкогольних напоїв, дуже ефективним є їх застосування для діагностики та лікування онкологічних захворювань тощо. У всіх радіоактивних джерелах сконцентрована значна радіоактивність, тому вони становлять велику небезпеку для людини у разі контакту з джерелом, що може призвести до тяжких наслідків (радіаційні опіки, тяжкі хвороби, ампутації кінцівок та навіть смерть людини ). Одним із чинників небезпеки, яка існує на цей час, є наявність на підприємствах значної кількості відпрацьованих високоактивних ДІВ, які за різних обставин не були передані на збереження на спеціалізовані підприємства. Термін “високоактивні” означає, що вказані джерела без відповідних захисних заходів є смертельно небезпечними. З метою забезпечення безпеки поводження з високоактивними ДІВ, термін зберігання яких закінчився, розроблена та затверджена програма забезпечення безпечного зберігання відпрацьованих високоактивних ДІВ. Строк виконання програми – 122

2007-2009 роки. Програмою передбачається складення реєстру відпрацьованих високоактивних ДІВ, розроблення технології їх вилучення, створення інфраструктури для поводження з ВВ ДІВ, вилучення та тимчасове зберігання їх у збудованому спеціалізованому сховищі. Збирання, транспортування та зберігання радіоактивних відходів ( далі – РАВ ), які утворюються при використанні ДІВ в народному господарстві, виконує Українське державне об’єднання “Радон”, яке має у своєму складі 6 державних міжобласних спеціалізованих комбінатів, серед яких Одеський ДМСК. За кожним ДМСК закріплена зона обслуговування декількох областей України. До спец комбінатів передаються тверді РАВ (далі – ТРВ ), забруднені радіоактивними речовинами, біологічні відходи, а також відпрацьовані ДІВ, які збираються і зберігаються протягом визначеного чинним законодавством терміну в місцях утворення до передачі на ДМСК. Біологічні РАВ зберігаються окремо від ТРВ у спеціально призначених сховищах із застосуванням технології пошарового цементування. ДІВ зберігаються у біологічному захисті в сховищах для ТРВ, як звичайні РАВ, або в спеціально призначеному для ДІВ сховищі колодязного типу. На цей час спец комбінати не приймають рідкі РАВ ( далі – РРВ ). Вони надходять лише в затверділому вигляді і зберігаються як ТРВ. Власні РРВ зберігаються у спеціально призначених сховищах. 9.3.1. Радіаційне забруднення територій Рівні радіонуклідного забруднення навколишнього середовища. За останні декілька років радіаційна обстановка на території області залишається стабільною. Контроль гамма-фону, проводиться щоденно в робочі дні в контрольних точках міста та згідно заяв від населення, підприємств, закладів та організацій. Перевищень від фонових значень за 2009 рік не виявлено. За минулий рік проведено 2724 виміри гамма-фону. Для визначення потужності поглиненої дози гамма-випромінювання проведено 11801 досліджень на 1134 об’єктах. В контрольних точках міста Одеси радіаційний фон на місцевості за останні 5 років не перевищував природний і становив 12-15 мкР/год. При цьому нормативний показник по Україні становить 30 мкР/год. Сумарна бета-актівність приземного шару атмосфери в середньому за сезонами року складає 4,2*10-15 Кі/м3, це нижче середнього значення за останні 10 років. Середні значення сумарної бета-активності атмосферних випадань у пунктах спостережень коливались в межах 0,01-0,04 мКі/м3 за добу, що відповідає фоновим величинам. Розподіл за сезонами року щільності випадань по області – в межах багаторічних спостережень.

123

9.3.2. Радіоактивні відходи Підприємства, що здійснюють захоронення радіоактивних відходів (РАВ) Таблиця 9.3.2. № з/п

1 1

Назва одиниці адміністративнотериторіального устрою регіону, назва АЕС та підприємства 2 -

Кількість ядерних та радіаційнонебезпечних об’єктів (усього), од. 3 -

АЕС кількість реакторів, од.

радіаційний фон в 30-ти км зоні АЕС, мкЗв/год

4 -

5 -

Підприємства, що здійснюють захоронення радіоактивних відходів (РАВ) кількість кількість РАВ, радіаційний ПЗРВ, од. м3 фон на __________ території загальна ПЗРВ, активність, Бк мкЗв/год 6 7 8 1- ОДМСК 500 м3 твердих на більшості УкрДО РАВ та 137 м3 території по за "Радон" рідких РАВ межами зберігання РАВ радіаційний фон не перевищує природній 0.140.20 мкЗв/год

124

10.СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 10.1. Ведення сільського господарства в Одеській області Агропромисловий комплекс є винятково важливою ланкою економіки Одеської області. Головне природне багатство Одеської області - її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону. В області понад 2,5 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн. га ріллі, більше 80 тис. га виноградників і садів. Клімат краю, особливо в південній частині області, посушливий. Тому тут майже 10% оброблюваних земель зрошуються. Посівна площа сільськогосподарських культур під урожай 2009р. в усіх категоріях господарств склала 1257,1 тис. га, що на 54,2 тис. га менше (на 4,2%), ніж у 2008 році. У сільському господарстві області зайнято 35% населення, зосереджено більше половини виробничих фондів. Природні умови сприятливі для вирощування озимих зернових, кукурудзи, ячменю, соняшника, винограду і впливають на регіональну спеціалізацію і організацію сільськогосподарського виробництва. Питома вага області в загальному обсязі виробництва валової продукції по Україні перевищує 4,5%, зерна – майже 8%, соняшнику – 11%, винограду 36%, м'яса – 5%, молока – 4%, яєць – 8%. Сьогодні в області функціонують 934 сільгосппідприємства, більше 7 тисяч фермерських господарств. Область має широко розгалужену мережу елеваторів, як сухопутних так і морських. 28 хлібоприймальних підприємств можуть зберігати понад 2000 тис .тонн зерна. Шість морських торгових портів (Б-Дністровський, Ізмаїльський, Іллічівський, Одеський, Південний, Ренійський) мають можливість приймати, зберігати та перевантажувати зерно на морські судна загальним обсягом 2316 тис. тонн на місяць. Значного розвитку здобули зернопереробна, плодоовочева, виноробна, молочна і м’ясопереробна галузі. Серед стабільно працюючих підприємств можна виділити ВАТ «Одеський олієжировий комбінат», ВАТ «Одеський коровай», Спільне підприємство «Одеські дріжджі», ВАТ «Балтський молочно-консервний комбінат», ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування», Куліндорівский КХП, Широко відомі такі торгові марки як «Шустов» Одеського коньячного заводу, «Мягков» першого лікерогорілчаного заводу, «Французький бульвар» ЗАТ «Одесавинпром», «Одеський степ» НПО «Нива» і торгові марки «Одеса» Одеського заводу шампанських вин і кондитерської фабрики ЗАТ «Одеса».

125

10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження Внесення мінеральних та органічних добрив у грунт сільськогосподарськими підприємствами Таблиця 10.2.1. Загальна посівна площа, тис. га Мінеральні добрива: Всього внесено в поживних речовинах, тис. ц У тому числі: азотних, тис. ц фосфорних, тис. ц калійних, тис. ц азотно-фосфорно-калійних, тис. ц Удобрена площа під урожай, тис. га % удобреної площі Внесено на 1 га, кг У тому числі: азотних, кг фосфорних, кг калійних, кг азотно-фосфорно-калійних, кг Органічні добрива: Всього внесено в поживних речовинах, тис. т Удобрена площа, тис. га % удобреної площі Внесено на 1 га, т

2000 1438,0

2006 1279,7

2007 1290,7

2008 1311,3

2009 1257,1

121,5 61,4 38,4 21,7 237,9 16 8 7 1 -

285,4 185,5 65,6 34,3 593,1 46,4 27 21 4 2 -

473,5 361,3 65,7 46,5 748,8 58,0 37 28 4 5 -

474,2 366,1 65,7 42,4 768,7 62,0 36 28 3 5 -

444,4 349,9 57,0 37,5 696,6 64,0 35 28 3 4 -

487,0 15,2 1,1 0,3

251,0 13,0 1 0,2

210,4 10,9 0,8 0,2

124,4 14,2 1,1 0,2

104,9 9,9 1,1 0,1

10.3 Використання пестицидів у сільському господарстві Застосування засобів захисту рослин Таблиця 10.3.1. Витрати засобів захисту рослин, тис. т Площа, на якій застосовувалися засоби захисту рослин, тис. га Кількість внесених пестицидів на 1 га, кг

2000 -

2006 -

2007 -

2008 -

2009 -

126

11. ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИКИ НА ДОВКІЛЛЯ Одеська область відноситься до енергозалежних та енергодефіцитних регіонів через відсутність власних енергогенеруючих потужностей. Паливноенергетичний комплекс області характеризується в цілому проблемним станом і представлений лише окремими компонентами єдиного енерговиробничого циклу. У зв'язку з тим, що основні обсяги енергоносіїв та електроенергії область отримує із зовнішніх джерел ( Миколаївська, Вінницька, Дніпропетровська області та Республіка Молдова), ї їх споживання значно перевищує власне виробництво, паливно-енергетичний баланс області є від'ємним. За рахунок власних джерел область забезпечує себе електроенергією на 60%. 11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави Динаміка використання паливно-енергетичних ресурсів Таблиця 11.1.1. 2005 4081

2006 4032

2007 3928

2008 3993

2009 3046,6

Темп зміни, % до обсягу 2000 р. Споживання електроенергії млн. кВт.г

108 2607

106 2647

104 2745

105 2796

81 2531,3

Темп зміни, % до обсягу 2000 р. Споживання палива, тис.т у.п. Темп зміни, % до обсягу 2000 р.

113 2685 104

115 2603 101

119 2745 106

121 2562 99

110 1758,2 68

Споживання паливно-енергетичних ресурсів на енергетичні цілі, тис. т у.п.

Викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами паливно-енергетичного комплексу у 2009 році Таблиця 11.1.2. Кількість підприємств

Усього стаціонарними джерелами -в тому числі за видами діяльності: промисловість

Обсяги Обсяг викидів на Темп зміни, % порівняно з 2008 викидів, тис. одиницю роком т реалізованої продукції, кг/грн обсягів викидів викиди на одиницю продукції,

455

25,877

72,0

180

17,515

23823,5

80,4

Динаміка споживання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти Таблиця 11.1.3. Всього по Україні млн. т умовного палива /область, у % Вугілля кам’яне/ область, у % Газ природний, млрд. м³ / область, у % Бензин моторний / область, у % Газойлі (паливо дизельне) / область, у % Мазути топкові важкі / область, у %

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.*

205,6 0,04 1,3 0,05 0,2

207,7 0,04 1,2 0,04 0,2

210,7 0,03 1,2 0,05 0,2

165,0 0,04 1,5 0,05 0,2

127

11.2. Ефективність енергоспоживання Динаміка використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти Таблиця 11.2.1. 1 Всього, т умовного палива Первинні види палива Вугілля кам’яне Газ природний, тис. м³ Дрова для опалення, м³ щільних Інші види первинного палива, т умовного палива Продукти переробки палива Кокс та напівкокс з вугілля кам’яного, вугілля бурого та торфу Бензин авіаційний Бензин моторний Фракції легкі інші Паливо реактивне типу гас Гас для технічних цілей Гас освітлювальний Газойлі (дизельне паливо) Мазути топкові важкі Масла мастильні для процесів очищення Масла мастильні Пропан і бутан скраплені Вазелін нафтовий, парафін, озокерит, інші мінеральні воски Бітум нафтовий і сланцевий Мастила відпрацьовані Присадки до мастил та палива Інші види нафтопродуктів, тон умовного палива Кам’яновугільний газ, одержаний шляхом перегонки в коксових печах тис.м³ Інші продукти переробки палива, тон умовного палива

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2 5332022

3 3299300

4 3214806

5 6079821

6 5180946,1

89750 660083 6765

97774,2 2234770 11012,6

16243

17653,2

85108,5 2156819,7 13630,8 22054

81587,3 2096102,5 9057,8 15508,4

71282,9 1372615,1 9131,8 22106,0

358

523,9

180,4 63529,3 13,4 1181,6 96,2 15,6 272897,1 63313,7 171,4 8846,2 3298,0

3 60870,5 10,7 1693,8 94,6 15,7 279954 626551 69,6 8596,4 2421

346,3 2,1 66459,2 4,9 4043,5 105 1,5 294775,5 37201,6 81,5 8255,8 2257,5 0,6

118,3 94,6 60166,5 6,9 2100,8 71,3 1 274724,7 45353,8 71,6 6758,5 2041,5 0,1

25,7 64,6 48882,6 6,4 768,0 61,7 1,2 214802,5 60546,2 32,2 5291,6 6165,07 0,5

14130 391 -

23331,6 35,1 23

22007,8 78,1 1,8 0,2

9694,7 62,9 0,4 0,2

11703,9 57,4 3,3 1,3

202

250,9

1,3

191

147

71,2

Використання основних видів енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти за видами економічної діяльності у 2009 році Таблиця 11.2.2.

1 Всього Сільське господарство, мисливство та лісове господарство Промисловість Добувна Переробна У тому числі металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів Виробництво коксу, продуктів нафто перероблення та ядерних матеріалів Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

Витрати палива в натуральному вимірі

Витрачено т умовного палива

вугілля кам’яне

газ природний

бензин моторний

2 5186017,4

3 70998,5

4 1375501,8

5 46517,7

газойлі (паливо дизельне) 6 213124,6

113631,0

920,6

3761,1

11514,1

61193,4

4624889,1 302,7 4063648,6

7559,8 4945,3

1283521,2 9,9 807093,6

10861,8 33,9 6963,5

15382,5 162,4 13125,0

3671,3

71,8

2021,9

290,5

242,8

3055965,6

1160,5

61,7

6,1

100419,1

1567,7

46870,1

4441,1

5568,5

128

1 Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води Будівництво Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку Діяльність транспорту та зв’язку Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям Державне управління Освіта Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги Інші види діяльності

560937,9

2614,5

476417,7

3864,4

2095,1

56242,0

313,9

4730,2

2871,5

19297,6

23702,4

549,4

3144,8

4620,2

7706,0

252302,7

7192,9

43529,8

9657,8

103560,9

16114,0

306,6

5043,4

2460,3

3424,2

53095,1 8547,3

38513,9 3602,4

16136,2 4010,4

2439,6 625,2

776,4 188,6

20417,2

12018,7

5766,1

1307,1

618,1

8529,3

20,3

5858,6

160,1

976,9

11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі В структуру промислового потенціалу області значний внесок у викиди від стаціонарних джерел вносять підприємства, які виробляють електроенергію, так за даними Головного управління статистики в Одеській області в середньому одним підприємством викинуто забруднюючих речовин в атмосферне повітря 62,1т в рік. Загальний обсяг викидів по регіону склав 10,672 тис. т., що на 72,5% менше ніж у 2008 році. Основні шкідливі речовини, що надходять в атмосферне повітря діоксид азоту, оксид вуглецю та сірки діоксид та твердих речовин. 11.4. Використання альтернативних джерел енергії Важливим фактором у комплексі заходів з енергозбереження має бути широкомасштабне залучення до використання у паливно-енергетичному комплексі поновлювальних, а також нетрадиційних для сучасної енергетики джерел енергії. У місті Одесі впроваджено три пілотні проекти по переведенню об’єктів соціальної сфери та житлово-комунального господарства на електричне опалення та гаряче водопостачання. Також плануються до переведення на електричне опалення загальноосвітні школи у селі Антонюки Миколаївського району, у селі Фурманівка Кілійського району, у с. Вільшанка Савранського району, Одеську загальноосвітню санаторну школу-інтернат № 3 для дітей із захворюванням серцево-судинної системи. З метою використання тепла побутових стоків в місті Одеса розроблена теплоутилізаційна теплонасосна система гарячого водопостачання з використанням тепла стічних вод для п’ятиповерхового житлового будинку по вул. Генерала Петрова, 76. Прийнята в експлуатацію і теплонасосна система гарячого водопостачання з використанням тепла зовнішнього повітря у смт Лиманське Роздільнянського району. На території Одеського припортового заводу змонтовано шість вітроустановок, потужність кожної складає 107 кВт. Впровадження вітроустановок дозволить замістити приблизно 70 % споживання електроенергії якою забезпечується завод та інші споживачі, які живляться від заводу. 129

Потенціал сонячної енергії на території Одещині є достатньо великим для широкого впровадження як геліо- так і фотоенергетичного обладнання, яке може використовуватись з квітня по жовтень, так розроблена та впроваджена у дитячому дошкільному закладі № 275 по вул. Королева, 108 сонячна система гарячого водопостачання потужністю 1 куб. Метр гарячої води на добу. В Усть-Дунайському морському торгівельному порту експлуатуються сонячні фотоелектричні панелі виробництва німецької фірми "Siemens", які забезпечують електроенергією об`єкти порту, що не мають централізованого електропостачання. Успішно функціонують фотовольтажні системи в інформаційно-аналітичному центрі обласної державної адміністрації в м. Одесі. Один з пріоритетів державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища є використання альтернативних джерел моторного палива, одним з яких є біопаливо. У смт Сарата Саратського району введено в експлуатацію завод по виробництву дизельного біопалива ТОВ „Біодизель Бессарабії”, потужність – 7 тисяч тонн на рік, в якості сировини використовуються маслянисті культури. Ведеться будівництво комплексу по виробництву біоетанолу в Котовського району, с. Борщі. Проведена реконструкція електропостачання підприємства ПАТ «Лукойл Одеський нафтопереробний завод». Будівництво власного енерго джерела – енергоблоку (когенераційна установка з комбінованого виробництва теплової і електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу). У якості основного палива використовується залишок процесу вісбрекінгу. Розглядається питання щодо розвитку альтернативного джерела енергії – енергії повітря, а саме будівництво установок з використанням енергії повітря в Татарбунарському, Овідіопольському, Арцизькому та Болградському районах.

130

12. ВПЛИВ ТРАНСПОРТУ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ 12.1. Транспортна система Одеської області Одеська область - приморський прикордонний район, розташований на південному заході України. У стратегічному плані територія області розташована дуже вигідно - на перетинанні найважливіших міжнародних водяних шляхів: дунайського, дністровського, дніпровського. Загальна довжина залізничної мережі області майже 1,100 км, її обслуговує 100 залізничних станцій. Одещину перетинає також 7 автомагістралей. Усе це в сполученні з приморським розташуванням області, її транспортно-географічною своєрідністю робить Одещину могутнім експортно-імпортним потенціалом, що не може не враховуватися в проектах створення міжнародних транспортних коридорів Європейської комунікаційної інфраструктури єдиної транспортної системи країн-членів Чорноморського економічного співробітництва. Одеська область виділяється серед інших областей ведучим міжгалузевим морегосподарським комплексом, ступінь розвитку якого відображає рівень соціально-економічного розвитку регіону. Морегосподарський комплекс області включає в себе 7 морських портів, 5 судноремонтних заводів (64,8 %), найкрупніші державні судноплавні компанії (ДСК “ЧМП”, ВАТ “Українське Дунайське пароплавство”, СК “Укрферрі”, ДСК «Укртанкер», ДСК «Укрріфер», ДСК «УМП») та багато приватних судноплавних компаній, приватних крюїнгових та експедиторських і агентських компаній. Систему морських торговельних портів утворюють 7 виробничих одиниць розташованих по всьому морському узбережжю області, і у гирлі ріки Дунай. За географічним розміщенням і роллю в транспортному обслуговуванні економіки регіону і її зовнішньоекономічних зв'язків, а також за місцем розташування портів у системі міжнародних транспортних шляхів морські порти області можна розділити на дві основні групи. Дунайські порти: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ; регіон Чорного моря: Білгород-Дністровський, Іллічівськ, Одеса, Южний. Одеська область розташована на перетинанні найважливіших міжнародних водних шляхів: Дунайський водний шлях після завершення будівництва каналу Дунай-Майн-Рейн є найкоротшим виходом із країн Європи в Чорне море, далі - у Закавказзя, Середню Азію, на Близький Схід; ріка Дністер зв'язує регіон з Молдовою, а Дніпро - з Центральною Україною і Білоруссю, а після завершення реконструкції Дніпровсько-Бузького і Дніровско-Неманського каналів - з Польщею і країнами Балтії. Волго-Донська система зв'язує Азово-Чорноморський басейн із Росією (аж до Санкт-Петербурга і Мурманська), Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном, забезпечуючи виходи до Каспійського, Балтійського і Білого морів.

131

12.1.1. Обсяги транспортних перевезень Протягом 2009 року тривала робота із забезпечення реалізації державної та регіональної транспортної політики в умовах економічної кризи в Україні. За 2009 рік підприємствами транспортного комплексу області перевезено 52,2 млн. тонн вантажів, що на 24,5 % менш, ніж і відповідному періоді минулого року. зменшення відбулося за рахунок зменшення перевезень вантажів залізницею на 5% та водним транспортом на 2 %. Водночас перевезення автомобільним транспортом збільшилось на 7 %. Вантажообіг транспорту зменшився на 11,9 % і склав 56,7 млрд. т. км. За звітний період вантажооборот торговельними та рибним портами, а також причальними комплексами області становив 2,8 млн. тонн км (95 % до показника 2008 року). Обсяги пасажирських перевезень у 2009 році у порівнянні з 2008 роком автомобільним транспортом збільшилося на 1% в той же час залізничним транспортом зменшився на 1,3 % відповідно. Обсяги транспортних перевезень Таблиця 12.1.1.1. Вид транспорту

Рік

1 Залізничний

2 2005 2006 2007 2008 2009 2005 2006 2007 2008 2009 2005 2006 2007 2008 2009 2005 2006 2007 2008 2009 2005 2006 2007 2008 2009 2005

Автомобільний

Водний

Авіаційний

Трубопровідний

Міський електротранспорт

Всього

2006 2007 2008 2009 2005 2006

Перевезено вантажів млн. т % 3 4 24,7 45 25,1 45 29,3 48 34,1 49 22,8 44 23 42 24,7 43 25,6 42 30,5 44 26,6 51 7,3 13 6,5 12 6,0 10 4,5 7 2,8 5 0 0 0 0 0 0 0 0 55,0 56,3

Вантажооборот млн.т.км. 5 51,5 53,5 58,5 60,7 51,3 1,3 1,5 1,6 2,6 2,6 8,7 8,3 7,0 5,3 2,8 0 0 0 0 61,5 63,3

% 6 84 85 87 88 90 2 2 2 4 5 14 13 11 8 5 0 0 0 0 -

Перевезено пасажирів млн. % 7 8 17,5 5 17,9 5 17,9 5 18,8 5 17,5 5 208,5 60 199,2 57 213,1 61 224,7 63 214,8 64 0,1 0,03 0,1 0,03 0,1 0,03 0,1 0,03 0,02 0,01 0,1 0,03 0,1 0,03 0,1 0,03 0,1 0,03 0,02 0,006 136 37 129 119 113 103 362,6 346,0

37 34 34 31

Пасажирооборот млн.пас.км. 9 7,9 8 8 7,9 7,2 3,4 3,4 3,5 3,5 3,7 0 0 0 0 0,3 0,1 0,1 0,1 0,1 0,02 2,8 1 1 0,9 0,7 12,6 12,5

% 10 63 64 64 63 60 27 27 28 28 31 0 0 0 0 3 0,8 0,8 0,8 0,8 0,2 2,2 8 8 7 5,8

132

2 2007 2008 2009

3 60,9 69,1 52,2

5 67,1 68,6 56,7

7 350,8 357,1 335,3

9 12,6 12,3 11,9

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від окремих видів автотранспорту підприємств області Таблиця 12.1.1.2. Роки

Вантажні автомобілі

Пасажирські автобуси

Пасажирські легкові автомобілі

Спеціальні легкові автомобілі

2005 2006 2007 2008 2009

15,773 15,705 13,473 13,434 11,283

9,197 7,894 6,191 5,414 4,325

6,084 6,290 6,364 6,460 5,793

1,722 1,435 1,164 1,331 1,334

тис.т. Спеціальні нелегкові автомобілі 4,313 4,227 3,520 3,598 2,834

12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів Групування автомобілів за конструкцією, яка дозволяє використовувати паливо (незалежно від фактичного використання палива) Таблиця 12.1.2.1. Тип автомобіля (одиниць)

Всього

Автомобілів всього Легкові автомобілі Вантажні бортові Самоскиди Силові тягачі Пасажирські автобуси Спеціальні автомобілі Інші автомобілі

За видами палива зріджений стиснений нафтовий газ газ

бензин

дизпаливо

стиснений природний газ і бензин

дизпаливо та стиснений природний газ

341664 280996

289084 263001

50618 17137

58 -

95 12

1806 846

3 -

46841 -

19982 -

6047 -

11 -

756 -

9961

2885

6806

148

3900 4238

3216 3715

628 515

56 1

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення від використання окремих видів палива Таблиця 12.1.2.2. Роки

2005 2006 2007 2008 2009

Обсяги викидів, тис.т.

бензину

100,634 98,172 153,527 157,818 149,251

72,947 69,246 109,024 115,091 113,673

У тому числі від використання газойлів (дизельного зрідженого та палива) стисненого газу 22,904 23,433 41,442 40,121 33,279

1,455 1,252 1,720 1,873 1,751

Частка викидів забруднюючих речовин від використання бензину у загальних обсягів викидів, % 72 70 71 73 70

133

222 218 1290 431 685 1221 2477

2477

1553

2746 -

3536

4214

1202 1202 1875 1290 1852 1852 555 555 -

1352

1066

1066 -

2331

2269

1927

5233

3723

2971

2011

7718

6915

180

1872

27766

12785

10384

26704

11466

5384

2952

9258

4163

2015

1495

165486

161920

137504

35659

40070

64873

648873

22249

24848

33921

3839

57602

49431

26355

280996

276269

3411

3031

735

2392

46807

23215

262653

199884

197862

170075

51054

50700

77960

28098

28748

40043

62628

55825

29971

341664

333135

318049

3180

2009

2008

2007

2006

2005

2009

2008

2007

2006

2005

2009

2008

2007

2006

2005

2009

2008

2007

2006

2005

2009

2008

2007

2006

2005

Від 5,1 до 10 років

6434

2331

1183

436

1693

363

331

454

442

8349

15566

41993

Від 3,1 до 5 років

2741

1352

465

555

1852

325

453

684

3900

6459

9814

Від 2 до 3 років

4704

9961

4238

6408

5909

Самоскиди

10704

4336

Всього

2269

8197

4238

Інші транспортн і засоби 9067

Пасажирсь кі автобуси

4336

Спеціальні автомобілі

9067

Сідлові тягачі

Вантажні бортові

Легкові автомобілі

Автомобілі - всього

Тип автомобіля

Середній вік парку дорожніх механічних транспортних засобів Таблиця 12.1.2.3. Більше 10 років

134

12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля На стан атмосферного повітря населених міст області значною мірою впливають викиди пересувних джерел, і особливо, автомобільного транспорту. Надходження шкідливих речовин від автотранспорту домінують над викидами від стаціонарних джерел, майже в усіх районах та містах області і складають 85 відсоток від загальної кількості забруднюючих речовин, що надходять в атмосферне повітря. Кліматичні особливості Одеського регіону, несприятлива територіальнопланувальна структура міста Одеси, значне збільшення автомобільного парку, незадовільний технічний стан автотранспорту через його значний вік, низька якість палива, відсутній дійовий контроль за якістю пального стали причиною збільшення рівня забруднення атмосферного повітря викидами автотранспорту. Найбільше навантаження від пересувних джерел припадає на атмосферне повітря м. Одеси. З метою покращення стану атмосферного повітря у міст Одеса здійснюються слідуючи заходи: - розглядається питання щодо впровадження паливного катализатора «Тонус» і фільтра –катализатора КТ-4Б (д) на автобусах, які працюють на міських маршрутах; - ограничено в»їзд вантажного автотранспорту в центральну частину міста та встановлені відповідни дорожні знаки, які забороняють рух вантажного автотранспорту; - здійснено ремонт дорожного покриття вулиц міста; - збільшена частка електротранспорту в загальному обсязі міських пасажирських перевезень, введено в експлуатацію 16 тролейбусів; - на автотранспортних підприємствах впроваджуються стандарти «Евро2», Евро-3». 12.3. Використання альтернативних видів палива Альтернативні види палива не використовувались.

135

13. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

ОХОРОНИ

13.1. Екологічна політика регіону Охорона довкілля є одним з основних пріоритетів, що впливає на соціально-економічний розвиток регіону. Для стабілізації екологічної ситуації протягом року 2009 року в регіоні здійснювалася реалізація практичних природоохоронних дій, на які були спрямовані фінансові ресурси державного та місцевих бюджетів, а також залучені інвестиції. На здійснення природоохоронних заходів і поліпшення стану довкілля регіону з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2009 році профінансовано 8130,5 тис.гривень. ( будівництво та реконструкція каналізаційних очисних споруд, КНС, розчистка русел річок, захист від підтоплення, поводження з токсичними відходами, проведення заходів щодо збереження об'єктів природно-заповідного фонду, виконання науководослідних, проектних робіт, тощо). Згідно з Комплексною програмою захисту від шкідливої вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь України у 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року за рахунок коштів держбюджету в сумі 5013, 6 тис. грн. виконано роботи – регулювання русел річок, капітальний ремонт мереж водовідведення, підпірних та регулюючих споруд, створення системи попередження шкідливої дії вод. Для поліпшення водопостачання населення в області реалізується Державна програма пошуку питних підземних вод та буріння розвідувальноексплуатаційних свердловин на воду, згідно з якою у 2009 році пробурено 5 артсвердловин. У рамках вирішення проблеми поводження з твердими побутовими відходами продовжується формування реєстрів об"єктів утворення, обробки та утилізації відходів, паспортизації місць видалення відходів. Протягом звітного періоду здійснювалась робота з регулювання використання біоресурсів, формування екомережі. З метою упорядкування та розширення природно-заповідного фонду області протягом року створено 2 об"єкти природно-заповідного фонду. Це дало змогу збільшити частку природно - заповідного фонду на 171, 28 га або з 3,5 % до 3,8 %. 13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства Згідно наказів Мінприроди України від 12.12.2006 року №540 “Про реорганізацію територіальних органів Мінприроди“ та від 19.02.2007 року №55 “Про затвердження Положень про Державні управління охорони навколишнього природного середовища в областях та Положень про Державні екологічні інспекції в областях“ питання здійснення державного контролю,

136

проведення перевірок за додержанням вимог природоохоронного законодавства належить до компетенції Державної екологічної інспекції в Одеській області. Наказом Мінприроди України від 15 березня 2007 року № 101 затверджено Порядок взаємодії державних екологічних інспекцій з державними управліннями охорони навколишнього природного середовища в областях. Державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства ( за даними Державної екологічної інспекції в Одеській області) Таблиця 13.2.1. № з/п 1 1 2 3 4 5 6 7 8

11.1 11.2 11.3 12 13

Назва заходу 2 Кількість перевірених об’єктів Складено актів перевірок Кількість складених протоколів про адміністративне правопорушення Притягнуто до адміністративної відповідальності Стягнуто адміністративних штрафів Пред’явлено претензійно-позовних матеріалів Стягнуто претензійно-позовних матеріалів Прийнято рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності Прийнято рішень про призупинення фінансування будівництва (реконструкції) об'єктів Кількість дозволів виданих на відновлення господарської діяльності та фінансування Кількість об’єктів, на яких виявлено перевищення встановлених екологічних нормативів, дозволів або лімітів на спеціальне водокористування у тому числі на скиди у водні об’єкти на викиди в атмосферне повітря на утворення та розміщення відходів Внесено подань про припинення дії виданих дозволів Кількість матеріалів про порушення, що містили ознаки злочину, переданих на розгляд в правоохоронні органи (прокуратури, внутрішніх справ, СБУ)

Одиниця виміру

2007

Роки 2008

2009

3 од. од. од.

4 228805* 7055 3962

5 129335* 3437 3637

6 69747* 1366 2733

чол/грн

3996/438185

3654/525296

2643/417946

чол/грн од./грн.

2718/342792 214/3906385

2777/400392 209/2381885

1560/248217 95/22773437

од./грн.

126/585963

72/1007634

32/147584

од.

130

од.

2790

678

298

од. од од. од. од.

458 170 1471 861 -

283 125 627 1251 -

130 392 372 1183 -

од.

* - зазначена кількість включає до свого складу перевірки пересувних транспортних засобів: 2007 рік – 228805 2008 рік - 129335 2009 рік - 69747

Протягом 2009 року інспекторським складом Держекоінспекції було перевірено 298 об’єктів, з яких комплексно – 233 об’єкта. Усього здійснено 69747 ресурсних перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства, у тому числі перевірено – 68381 пересувних транспортних засобів. За результатами перевірок: - складено 2733 протоколів про адміністративні правопорушення; 137

- до адміністративної відповідальності у вигляді штрафів притягнуто 2643 відповідальні особи на загальну суму 417,946 тис. грн., - сплачено 248,217 тис. грн., решта направлена до державних виконавчих служб управлінь юстиції для примусового стягнення. 13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища З ініціативи Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Одеській області розпорядженням голови Одеської облдержадміністрації від 31 березня 2006 року №782-ІУ розпочато організацію системи моніторингу довкілля, затверджено Програму на 2006-2010 роки, створено Міжвідомчу комісію з питань моніторингу довкілля в Одеській області та затверджено її склад. Згідно з Програмою система моніторингу довкілля Одеської області передбачається як інтегрована інформаційна система, що здійснює збирання, оброблення та збереження екологічної інформації для відомчої та комплексної оцінки стану природних середовищ, умов життєдіяльності, виконання зобов’язань України з міжнародних природоохоронних угод. Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Згідно наказу Мінприроди №253 від 28 травня 2009 року «Про внесення змін до наказів» лабораторний комплекс Придунайського сектору моніторингу та оповіщення Держуправління передано на баланс Держекоінспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря. Держекоінспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря здійснювався забір проб по басейну р. Дунай у наступних створах: м. Ізмаїл 89 км; 69 миля (м. Рені); 70 миля (м. Рені); 45 км (м. Вилкове);19 км (м. Кілія). За даними Державної екологічної інспекція з охорони довкілля ПівнічноЗахідного регіону Чорного моря, екологічна ситуація на українській частині річки Дунай екологічно стабільна, погіршень не виявлено. Державна екологічна інспекція в Одеській області. У 2009 році інструментально-лабораторний контроль якості поверхневих вод суші та якості зворотних вод у відділі інструментально-лабораторного контролю здійснювали два спеціаліста. За звітний період контролювались 3 водних об’єкта що відносяться до категорії рибогосподарських водоймищ: річка Дністер, Кучурганське водосховище та Хаджибейський лиман, а також 25 підприємств Одеської області, що скидають зворотні води в природні водоймища. Відбір проб поверхневих вод р. Дністер здійснювався 9 разів по 4 затвердженим створам: кордон України та Республіки Молдова (Осетровий завод), с. Маяки, с. Біляївка (Одеський водозабір) та с. Троїцьке. Усі відібрані проби аналізувались по 15 показникам. У порівнянні з 2008 р. якість води р. Дністер не зазнала значних змін та у цілому відповідає вимогам ГДК для водоймищ рибогосподарського призначення, але (як завжди) спостерігалося незначне перевищення вмісту заліза загального (1,4 ГДК). 138

Відбір проб поверхневих вод Кучурганского водосховища здійснювався 9 разів по 3 затвердженим створам: с. Кучургани, с. Лиманське та с. Граданиці. Усі відібрані проби аналізувались по 15 показникам. У порівнянні з 2008 р. якість води водосховища практично не змінилася. Як і в попередні роки спостерігалися незначні перевищення нормативів ГДК для водоймищ рибогосподарського призначення по хлоридам - 1,4 ГДК, сульфатам - 7 ГДК, сухому залишку - 2 ГДК, магнію – 3 ГДК, БСК5 - 1,2 ГДК та залізу загальному – 1,7 ГДК. Концентрації цих показників відповідають природному фону даного водоймища. В цілому сольовий склад водосховища стабільний, кисневий режим задовільний. Відбір проб поверхневих вод Хаджибейського лиману здійснювався 1 раз по 5 затвердженим створам: СБО “Північна”, НАТІ – Гідропорт, с. Холодна Балка – с. Черевичне, с. Алтестово – с. Морозівка, с. Маринівка – с. Коса. Усі відібрані проби аналізувались по 13 показникам. Якість води лиману за більшістю показників незначне коливається на протязі багатьох років спостережень і є стабільною. Близьке розташування лиману біля Чорного моря значно впливає на постійний (на протязі усіх років досліджень) підвищений вміст хлоридів (7,6 ГДК), магнію (5,3 ГДК), сульфатів (8,5 ГДК) та заліза загального (2,5 ГДК). Концентрації решти гідрохімічних показників у межах норми. Також, у зв’язку з аварійною ситуацією, відібрані проби поверхневих вод р. Киргиж-Китай. За результатами вимірювань показників складу та властивостей проб води р. Киргиж-Китай спостерігалися перевищення встановлених нормативів ГДК для рибогосподарських водоймищ по БСК5 (238 ГДК), сульфатам (8,2 ГДК), сухому залишку (3,4 ГДК), залізу загальному (2,4 ГДК), ортофосфатам (28 ГДК) та амоній-іонам (81 ГДК). Дані результати підтверджують факт нанесення екологічної шкоди Одеському регіону скидами неочищених стоків у річку Киргиж-Китай підприємством, розташованим на території села Твардиця (Республіка Молдова). З метою вжиття заходів по припиненню скидів стічних вод в р. Киргиж-Китай, виявленню порушників та отримання інформації про об’єми стічних вод, які потрапили в ріку, Держекоінспекцією в Одеській області направлено листи до Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 13.05.09р. № 973/08 та начальнику Держекоінспекції Кострову М.М. від 01.06.09 р. № 1098/08 з проханням сприяти вирішенню цього питання на міждержавному рівні. Всього за 2009 р. відібрано 213 проб вод, у т.ч. 84 проби поверхневих вод, 58 проб зворотних вод при здійсненні державного контролю та 71 проба зворотних вод у межах надання платних послуг; виконано 6408 визначень, у т.ч. 2783 визначення поверхневих вод, 1602 визначення зворотних вод при здійсненні державного контролю та 2023 визначення зворотних вод у межах надання платних послуг. У порівнянні з 2008 роком кількість проб зменшилась на 17 % та кількість визначень зменшилась на 12 % за рахунок зменшення кількості працюючих підприємств. 139

Перевищення встановлених нормативів ГДС, у т.ч. скиди забруднюючих речовин без встановлених нормативів, виявлені на 20 підприємствах по наступним речовинам: завислим речовинам, БСК5, ортофосфатам, амонійіонам, нітратам, нітритам, хлоридам, сульфатам, сухому залишку, залізу загальному, АПАР, фенолам. На підставі протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод по фактах перевищень встановлених нормативів ГДС в 2009 році інспекційними відділами Держекоінспекції в Одеській області виставлено 7 позовів на загальну суму 1 тис. 550 грн. На протязі року, крім планових робіт, спеціалісти відділу виконали 49 робот в межах надання платних послуг на загальну суму 28 тис. 170 грн. Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Відповідно до „Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря” (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №282 від 27.08.04) Інспекцією проводиться державний контроль за дотриманням природоохоронної діяльності об’єктів, розташованих у прибережній частині (порти, суднобудівні, судноремонтні заводи, тощо) та судноплавства, які мають значний вплив на екологічний стан Чорного моря. Одним з основних завдань Інспекції, як суб’єкту проведення державного моніторингу внутрішніх морських вод та територіального моря України, є паспортизація та інвентаризація джерел забруднення морського довкілля та моніторинг впливу їх діяльності на екологічний стан морського середовища. Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря проводить постійний моніторинг в підконтрольній зоні:  якості зворотних вод, що відводяться до Чорного моря;  впливу скидів зворотних вод на морське середовище;  стану забруднення морського середовища;  кризовий моніторинг стану морських вод при аварійних ситуаціях. Відбір проб води для здійснення постійного моніторингу проводиться по 29 створним точкам, які узгоджені Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та входять до „Регіональної програми моніторингу довкілля Одеської області”. Хімічні аналізи морських та зворотних вод проводяться в лабораторіях відділу державного аналітичного контролю та моніторингу довкілля Інспекції. Відділ атестований на право проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду Мінприроди та Держстандартом України у відповідності з діючим законодавством України. Для виконання аналізів у лабораторіях використовується атестоване сучасне аналітичне обладнання, у відділі працюють висококваліфіковані фахівці. Відділом аналітичного контролю Інспекції проводився постійний моніторинг якості морських вод по затвердженим 29 створам, які враховують вплив на Чорне море основних джерел забруднення. При цьому аналізувався 140

стан забруднення морської води основними хімічними компонентами, такими як: рН, солоність, завислі речовини, азот амонійний, нітрати, нітрити, фосфати, залізо загальне, феноли, детергенти, нафтопродукти, рівень розчиненого у воді кисню, БСК5, тощо. За 2009 рік відділом державного аналітичного контролю та моніторингу довкілля було відібрано 4903 проби поверхневих та зворотних вод, в яких було виконано 35893 визначень показників забруднюючих речовин. Аварійні забруднення об’єктів навколишнього природного середовища Впродовж 2009р. відбулось 24 випадки аварійного забруднення морського середовища (з них у 5 випадках розрахунок не проводився у зв’язку з тим, що джерело забруднення не було встановлено) та 1 випадок аварійного забруднення атмосферного повітря в результаті викиду аміаку, яке відбулося на території ТОВ “Іллічівський МРП”. 13.01.2009 р. - забруднення внутрішніх морських вод України в акваторії ОМТП з т/х “ICE BASE” (прапор Кіпр). Кількість скинутих нафтопродуктів – 0,81 кг. 13.02.2009 р. - забруднення акваторії Сухого лиману (ДП “Іллічівський морський торговельний порт”) нафтопродуктами з т/х “YONG AN 3” (прапор Панама) та т/х “IRMAG” (прапор Панама) в результаті розриву гідравлічного обладнання. Кількість скинутого нафтопродукту – 0,2 кг та 0,32 кг. 08.03.2009 р. - забруднення 32,5 – 31 км р. Дунай з т/х “Дмитрий Кантемир” (прапор України) нафтопродуктами. Кількість скинутого нафтопродукту – 81,5 кг, сума збитків склала – 26813,5 доларів США. Всі матеріали листом Інспекції від 17.03.09 р. № 901/01 передано до Дунайської транспортної прокуратури. Господарським судом Дніпропетровської області позов Інспекції задоволено у повному обсязі. 10.11.2009 р до Інспекції надійшов наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2009 р. по справі № 35/223-09 про примусове виконання рішення суду Дніпропетровської області від 30.07.2009 р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 р., які набрали законної сили 20.10.2009 р. Інспекцією 11.11.02009 р. подано заяву за вих. № 4159/10 про примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2009 р. по справі № 35/223-09 до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області. На теперішній час наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2009 р. по справі № 35/223-09 про примусове виконання рішення суду Дніпропетровської області від 30.07.2009 р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 р., які набрали законної сили 20.10.2009 р. знаходиться на виконанні у Жовтневому ВДВС ДМУЮ. 19.03.2009 р. – забруднення нафтопродуктами зовнішнього рейду ДП “МТП Южний” з т/х “MONERON” прапор Україна, порт приписки Одеса, судновласник GOOD TIMING MANAGEMENT LIMITED. Кількість скинутого нафтопродукту – 63,370 кг, сума збитків складає – 20848,73 долари США. Інспекцією подано позовну заяву про стягнення збитків до Господарського суду Одеської області. 141

31.03.2009 р. - забруднення нафтопродуктами акваторії Сухого лиману в районі причалу № 19 ДП “Іллічівський МТП” з т/х “M. FARUK” прапор Туреччина, судновласник: DENAK SHIPPING CO.LTD. Кількість скинутого нафтопродукту – 0,896 кг. 29.04.2009 р. - забруднення соняшниковою олією акваторії ДП “Іллічівський МТП” в районі причалу № 10 з т/х “ALIZE” прапор Мальта, Валлета, судновласник: GEMDEN CHEMICAL SHIPPING. Судновласнику пред’явлено претензію на суму 482755,46 доларів США, яку сплачено у повному обсязі. 15.05.2009 р. - забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “МТП Южний” в районі причалу № 3 з т/х “HAVKONG” прапор Норвегія, судновласник: PARTREDERIET HEKABE DA. OSLO NORWAY. Кількість скинутого нафтопродукту – 0,47 кг. 28.05.2009 р. - забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “МТП Южний” в районі причалу № 1 з т/х “HAY” прапор Туреччина судновласник: “HAY DENIZCILIK TICARET A.S.”. Кількість скинутого нафтопродукту – 8 кг. 18.06.2009 р. – відбулося забруднення атмосферного повітря в наслідок потрапляння у забірний колектор ракушок та морських водоростей стався зрив тиску подачі води на охолодження конденсаторів, підвищення тиску аміаку у системі до 18 кг/см., внаслідок чого спрацював аварійний захист та запобіжний клапан на конденсаторі. Відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності на суму 136 грн., ТОВ “Іллічівський МРП” пред’явлено претензію на суму 6,68 грн. 24.06.2009 р. - забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “Ренійський МТП” в районі причалу №2 з несамохідного танкера ЮРБ-81520, судновласник: “Югославське річне пароплавство”. Кількість скинутого нафтопродукту – 0,16 кг. 02.08.2009 р. - забруднення нафтопродуктами 87,6-88 км. р. Дунай з несамохідного танкера Т-229, судновласник на підставі Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 27.02.08р. є гр. Стоянов Ф.І., який проживає в с. Холмське, Арцизського району, Одеської області. Кількість скинутого нафтопродукту – 31 кг, сума збитків складає 10199 долари США. Всі матеріали листом Інспекції передано до Дунайської транспортної прокуратури. 10.09.2009 р. - забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “Іллічівський МТП” в районі причалу № 28 з т/х “Суворово” прапор Камбоджі. Кількість скинутого нафтопродукту – 1,0048 кг. 07.10.09 р – забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “МТП Южний” в районі причалу № 17 з т/х “PIONEER EPOS” прапор Китай, судновласник PIONEER EPOS ІNС. Кількість скинутого нафтопродукту – 0,08 кг. 14.10.09 р. – забруднення нафтопродуктами акваторії Сухого лиману в районі Іллічівського судноремонтного заводу з т/х “ОРТІМА” прапор MALTA, порт приписки VALLETTA. Кількість скинутого нафтопродукту – 12 кг, сума збитків складає 3948 доларів США. Штраф та претензія сплачені у повному обсязі. 142

14.10.09 р. – забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “Іллічівський МТП” в районі причалу 22 з т/х “ANGELA” прапор ANTIGUA & BARBUDA, судновласник ARGO TRANSPORT INC. Кількість скинутого нафтопродукту – 0,245 кг. Гідрометцентр Чорного та Азовського морів Гідрометцентр Чорного та Азовського морів надають дані спостережень по 9 ПОСТам у м. Одесі, з них біля 47 тис. визначень концентрацій домішок виконано ЛСЗА ГМЦ ЧАМ. Замірялись концентрації 14 шкідливих домішок. При хімічному аналізі вмісту речовин використані методики “Руководства по контролю загрязнения атмосферы”, РД 52.04-186-89, Ленинград, Гидрометиздат, 1991 г. Визначення оксиду вуглецю проводилось на газоаналізаторі “Паладій-3”, визначення бенз/а/пирену і важких металів виконувалися в ЛКЗА Донецька і Києва. Місця розташування постів: - ПСЗ № 10 (вул. Чорноморського козацтва, 175); - ПСЗ № 15 (Херсонський сквер); - ПСЗ № 16 (Олександрівський проспект, 32); - ПСЗ № 17 (Автовокзал); - ПСЗ № 18 (Балківська дорога, 199); - ПСЗ № 19 (1 ст. Люсторфської дороги, 36); - ПСЗ № 20 (вул. Канатна, 81); - ПСЗ № 7 (с. Григорь´ївка). У м. Одесі розташовано майже 187 найбільш потужних підприємств. Викиди шкідливих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел -17,625 тис. т/р, від усіх видів транспорту (крім діоксиду вуглецю) 66,173 тис. т/р склали 83,798 тис. т/р, в тому числі тверді – 1,622 тис. т/р, діоксид сірки – 1,432 тис. т/р, оксид вуглецю – 50,052 тис. т/р, діоксид азоту – 10,173 тис. т/р, оксид азоту – 0,99 тис. т/р, сірководні – 0,013 тис. т/р, метан (вуглеводні) – 9,928 тис. т/р. та неметанові летючі органічні сполуки (НМЛОС) – 9,385 тис. т/р, інші – 1,193 тис. т/р. Крім того викиди діоксиду вуглецю склали 1926,4 тис. т; у тому числі стаціонарними джерелами 1025,5 тис.т, пересувними джерелами 900,9 тис. т. Хімічний склад викидів шкідливих речовин від стаціонарних та пересувних джерел у 2008 р.: оксид вуглецю – 59,7 %; сполуки азоту – 12,1 %; вуглеводні – 11,85 %, НЛОС – 11,2 %; сполуки сірки – 1,7 %; інші – 1,4 %. Основна частина шкідливих речовин, викинутих у повітряний басейн протягом 2008 р., потрапила від усіх видів транспорту – 66,173 тис. т, у тому числі від автотранспорту – 59,172 тис. т, авіаційного, залізничного та морського транспорту – 7,001 тис. т. Основними токсичними інгредієнтами, якими забруднювалось повітря під час експлуатації рухомих транспортних засобів,були: оксид вуглецю – 72,0 %, оксид азоту – 13,5 %, сажа – 1,2 %, діоксид сірки – 1,2 %, вуглеводні – 0,3 %. 89 % сумарних обсягів забруднювальних речовин надійшла у повітря від автомобілів, що перебували у приватній власності населення; в порівнянні з 143

2008 роком ці викиди збільшились з-за зростання кількості приватного автотранспорту. Основним видом палива, яке використовується на автотранспорті, є бензин. Від його споживання в атмосферу протягом 2008 р. потрапило 48,225 тис. т (72,9 %) шкідливих речовин. Від двигунів, які працювали на дизельному паливі, в повітря надійшло 16,4 тис. т (24,8 %) шкідливих речовин, та стисненому і зрідженому газах – 0,892 тис. т (1,3 %). Інтенсивність забруднення атмосфери автомобільним транспортом безперервно збільшується через зростання кількості приватного автотранспорту. Основні причини цього є в тому, що викиди від усіх видів транспорту у 3,8 рази більше, ніж від промислових підприємств і складають 79 % від сумарної кількості викидів. Український науковий центр екології моря Український науковий центр екології моря (УкрНЦЕМ) - правонаступник Одеського відділу Державного океанографічного інституту (ОдВ ДОІН), заснованого в 1970 році. Він є головною організацією Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в галузі морських екологічних досліджень. УкрНЦЕМ – єдиний із суб’єктів державної системи екологічного моніторингу Чорного і Азовського морів, який забезпечує виконання всього комплексу завдань екологічного моніторингу, які складають його зміст за визначенням, а саме: - проведення спостережень за станом компонентів морської екосистеми (вода, донні відклади та біота) і за основними природними і антропогенними факторами впливу; - створення та ведення баз даних екологічної інформації і банку даних; - науковий аналіз даних з метою оцінки, діагнозу і прогнозу стану морських екосистем та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень; - створення та ведення інтерактивних картографічних систем з використанням сучасних геоінформаційних технологій; - дослідження особливостей розвитку біоценозів в зв’язку зі змінами середовища під впливом антропогенного тиску. Біологічні дослідження з оцінки екологічного стану морського середовища після відбору проб води та гідробіонтів проводяться в умовах спеціалізованих стаціонарних лабораторій з використанням сучасного лабораторного обладнання: 1. Газовий хроматограф-мас-спектрометр (GC/MSD) фірми Agilent (Великобританія) з блоком хімічної іонізації для моніторингу пріоритетних і пошуку невідомих органічних забруднювачів з бібліотекою спектрів, що нараховує 120 тис. речовин. 2. Хромато-мас-спектрометр (GC/MS MD-800) із хроматографом GC-8060, з капілярною колонкою і бібліотекою спектрів, що нараховує 60 тис. речовин, фірма “Fisons Instruments” (Франція). 3. Система для вимірювання профілів електропровідності, температури, 144

розчиненого кисню, рН, мутності, яка включає систему батометрів для відбору проб води для аналізу біогенних елементів, органіки і металів (система Idromar IM71, Італія). 4. Газовий хроматограф MEGA2 8560 з капілярною колонкою і детектором електронного захоплення, фірма “Fisons Instruments” (Франція). 5. Атомно-абсорбційний спектрофотометр АА-800 (фірма “Varian”, США) із приставкою VGA-77 для визначення ртуті методом холодної пари. 6. UV-Vis Спектрофотометр “Varian” (США). 7. Інфрачервоні спектрофотометри UR-20, SPEKORD M80 (ГДР). 8. Спектрофлуориметр корегованих спектрів “SPF-500” фірми Aminco (США). 9. Хроматографи „Цвет-500”, „Цвет-3006” (Росія). 10. Фотоелектроколориметри, КФК-2, КФК-3 (Росія). 11. рН-метри, рН-340, іономер-І-130. 12. Автономна система твердо-фазової екстракції. 13. Ультрафільтраційна установка з ядерними фільтрами 0,45 мкм. У 2008 році УкрНЦЕМ було представлено відеопрезентацію заходів по удосконаленню роботи Регіонального Центру моніторингу довкілля Одеської області. У 2009 році УкрНЦЕМ була здійснена робота за Договором «Створення та удосконалення електронних картографічних матеріалів та програмних засобів їх реалізації в геоінформаційних системах моніторингу довкілля» між УкрНЦЕМ і Управлінням освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації (2009 р.). Актуальність роботи полягає у необхідності створення єдиного інформаційного простору для всіх суб’єктів моніторингу довкілля для ведення баз даних і можливості на сучасному рівні здійснювати занесення, обмін та аналіз інформації. Результатом заходу стало Інформаційна інтерактивна система «Одеська область» яка розміщена на сервері УкрНЦЕМ за адресою: http://ims2.sea.gov.ua/website/odesa/viewer.htm

145

Інтерактивна наступним чином:

картографічна

система

«Одеська

область»

виглядає

Праворуч у вікні розташована панель каталогу шарів, що вміщує дві тематичні групи, одну підгрупу та вільні шари, які входять до інтерактивного сервісу (табл.13.3.1.). Перелік груп та підгруп шарів «Одеської області» ШАРИ Таблиця13.3.1. Об`єкти природоохоронного фонду Джерела забруднення Залізниці

Кожна група та підгрупа містить у собі набір тематичних шарів (Табл. 13.3.2..). Перелік тематичних шарів «Одеської області» Таблиця 13.3.2. Об`єкти природоохоронного фонду Об`єкти природоохоронного фонду Території природоохоронного фонду Джерела забруднення Екологічно-небезпечні об`єкти

146

Викиди в атмосферне повітря Скиди в водні об`єкти Склади хімічних засобів захисту рослин Залізниці Станції всіх класів, Пости Залізниці ширококолійні Станції всіх класів, Пости, Вокзали, Станції колійні Одеська область Пункти моніторингу поверхневих вод екоінспекції Пункти моніторингу поверхневих вод Гідромету Промислові і соціальні об`єкти Інженерні споруди Об`єкти гідротехнічні, водного транспорту Об`єкти гідрографічної мережі Промислові та соціальні об`єкти Дорожна мережа Сільські, селищні ради Мости Рельєф Вузькі смуги лісу Райони Пристані з обладнаними причалами Об`єкти гідрографічної мережі Промислові та соціальні об’єкти Острови Квартальна забудова Рослинність Населені пункти

Інтерактивна система була розроблена співробітниками УкрНЦЕМ та впроваджена в Секторі моніторингу, інформації та зв’язків з громадськістю Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. Інтерактивна система є першим етапом подальшої побудови удосконаленого інтерактивного сервісу для всіх суб’єктів моніторингу довкілля Одеської області, який мусить стати основою для розвитку та втілення на практиці сучасних методів і форм управління в галузі природоохоронної діяльності. Регулярні гідрохімічні спостереження на протязі 2009 року проводилися на двох берегових станціях розташованих біля мису Малий Фонтан і в районі пляжу „Аркадія”. Відбір проб морської води проводився щотижнево. Спостереження за рівнем забруднення морських вод виконувалися на протязі всього року один раз в квартал. Дослідження радіоактивного забруднення прибережних вод проводилося 4 раз на рік. Проби морської води великого об’єму (приблизно 1000 л) відбирали з глибоководного водозабору санаторія ім. Чкалова і визначали вміст техногенного радіонукліду цезію-137. Оцінка якості морського середовища прибережних та відкритих акваторій північно-західної частини Чорного моря (ПЗЧМ) виконувалась на базі 147

використання сучасних інтегральних та економічно ефективних методів біотестування та біоіндикації якості морського довкілля з використанням показників стану бентосних організмів (водоростей-мікрофітів та чорноморських мідій). Біоіндикація і біотестування якості прибережних вод за показниками розвитку мікрофітобентосу була виконана на акваторіях всього Одеського узбережжя (в Одеському порту, у районах Нафтогавані, пляжу „Лузанівка, санаторію ім. Чкалова, м. Малий Фонтан, пляжів «Дельфін» та «Аркадія», м. Великий Фонтан та Дачі Ковалевського), а також Григоріївського лиману. Біологічні дослідження проводилися на протязі весняно-літнього та літньоосіннього періодів року. Схема станцій екологічного моніторингу Одеської затоки наведена на схемі 1.

Схема1. Схема станцій екологічного моніторингу Одеської затоки Карта побудована на основі електронної морської навігаційної карти «Підходи до портів Іллічівськ, Одеса, Южний» Держморкартографії, М 1:50 000.

148

Охоплює морську акваторію від Одеської затоки до Одеської банки (захід - схід) та від Малого Аджалицького лиману до мису Великий Фонтан (північ південь). На карті відображені наступні тематичні шари: «Станції екологічного моніторингу» - станції, на яких проводились дослідження з біоіндикації та біотестування якості прибережних вод за показниками розвитку мікрофітобентосу. !0 станцій прибережних та 2 станції морські за даними моніторингу що виконувався в 31 рейсі НДС «В. Паршин» в 2009 році. «Джерела забруднення» - на карті вказано місцезнаходження та вид потенційних джерел забруднення морської води (промислові та комунальні). Дані про якірні стоянки, рекомендовані судноплавні шляхи, місця підводних звалищ ґрунту, днопоглиблень наведені з навігаційної карти «Підходи до портів Іллічівськ, Одеса, Южний». Дані про танкерні перевезення, розташування портів, викиди стічних вод, пляжі тощо - з «Атласу природноресурсного потенціалу берегової смуги морів України». http://sea.gov.ua «Глибини, м» - дані про батиметрію отримані з навігаційної карти «Підходи до портів Іллічівськ, Одеса, Южний». Гідрохімічний моніторинг Перелік показників екологічного моніторингу на прибережних станціях наведено в таблиці 13.3.3. Кількість гідрохімічних спостережень у 2009 р. Таблиця 13.3.3. Показник Розчинений кисень (О2) рН Біохімічне споживання кисню (БСК5)5 Фосфати (РО4 Фосфор загальний (Рзаг.) Азот амонійний (NH4) Нітрити (NO2) Нітрати (NO3) Азот загальний (Nзаг.) Кремній (Si) Хлорорганічні пестициди і поліхлоровані біфеніли (ХОП і ПХБ) Нафтопродукти Вуглець органічний (Сорг.) Токсичні метали (Fe, Cu, Cd, As, Ni, Hg, Pb, Zn, Cr)

Мис Малий Фонтан 47 47 47 47 47 47 47 47 47 47

Пляж „Аркадія” 47 47 47 47 47 47 47 47 47 47

4 4

За результатами морських екологічних досліджень якість прибережних вод Чорного моря в межах Одеської області за гідрохімічними показниками в 2009 році слід визнати задовільною. У цілому гідрохімічний режим формувався під впливом сезонних факторів, що визначають закономірності внутрішньорічної мінливості. Істотний вплив на мінливість концентрацій гідрохімічних параметрів робив прісноводний річковий стік у період весняних паводків, а також вітровий режим, формуючий згінно-нагінні явища. 149

Рівень забруднення прибережних вод Одеської затоки у 2009 році., як і у 2008 був незначним. Забруднення морських вод нафтовими вуглеводнями і металами залишилося на мінімальному рівні. Концентрації ліндану і його ізомерів, ДДТ і його метаболітів, а також поліхлорованих біфенілів і органічного вуглецю ненабагато зменшилися. Радіологічний моніторинг Результати радіологічних спостережень представлені в таблиці 13.3.4. Вміст 137Cs у морській воді у 2009 році (глибоководний водозабір сан. ім. Чкалова) Таблиця 13.3.4. Дата 26.03. 24.05. 14.07. 16.10.

Об'єм проби, дм3 890 1000 967 900

Питома активність, 137Cs, Бк/м3 ≤ 7,4 12,4±1,6 13,8±1,5 11,2±0,8

Отримані результати знаходяться на рівні спостережень останніх п'яти років без суттєвих змін концентрацій досліджуваних радіонуклідів. Спостерігається тенденція залежності величини концентрації цезію-137 від сезону року. Як правило, відзначається зменшення концентрацій у весняний період, що, зв’язано із значним розбавленням поверхневих вод цього району річковим стоком, у період весняної повені. Гідробіологічний моніторинг Оцінка якості морського середовища за біологічними методами на клітинному та організмовому рівнях з використанням фізіолого-морфологічних показників дорослих мідій і їх личинок та систематичних, кількісних і морфологічних характеристик розвитку бентосних мікро водоростей показала, що в районах Одеського порту та Григоріївського лиману інтенсивно розвивалися діатомові водорості, серед яких було багато сапробіонтних видів, зокрема (-мезосапробів (види роду Melosira, Tryblionella apiculata, Tabularia fasciculata), що є притаманним для евтрофікованих районів. Це вказує на те, що дані райони зазнають значного органічного забруднення. На решті прибережних акваторій чисельність та біомасу мікрофітобентосу формували в основному синьо-зелені водорості. Серед діатомових водоростей тут у значній кількості розвивалися мезогалобні види, зокрема представники родів Navicula та Nitzschia. Серед них було багато дрібноклітинних (Cylindrotheca closterium, Navicula ramosissima). Значну кількість тут також становили сапробіонтні види, головним чином (-мезосапроби (види родів Achnanthes, Cocconeis, Diatoma, Nitzschia). Менше було (-мезосапробних видів. Це представники родів Melosira, Navicula cryptocephala, Tabularia fasciculata. Що свідчить про те, що дані райони також є досить евтрофікованими. Біоіндикацію якості морського середовища у прибережних районах м. Малий Фонтан, Одеського порту, Григоріївського лиману проводили і за показниками стабільності лізосомальних мембран клітин гемолімфи чорноморських мідій, інтенсивності дихання та фільтрації цих молюсків. 150

За дослідженими морфологічними характеристиками клітин гемолімфи дорослих чорноморських мідій та основними фізіологічними показниками процесів обміну цих гідробіонтів встановлено, що найбільш сприятливими для їхнього мешкання були умови у прибережній смузі моря у районі м. Малий Фонтан. У Григоріївському лимані та в Одеському порту екологічні умови середовища для цих молюсків були дещо гіршими. Слід відзначити, що улітку у прибережжі склалася особлива екологічна ситуація, що характеризувалася високими температурними показниками водного середовища (26-27°С) та достатньо низькими значеннями солоності (10,51 - 12,42‰). Показники стабільності лізосомальних мембран клітин гемолімфи мідій під час цього знизилися у 1,3-1,5 рази, споживання кисню під час дихання молюсків – у 1,8-2,4 рази, інтенсивності фільтрації води – до 5 разів (порівняно з 2008 роком). Тобто особлива гідрологічна ситуація позначилася на фізіолого-морфологічних показниках мідій, що виразилося у додатковому пригнічуючому впливові на обмінні процеси цих молюсків всіх досліджуваних прибережних районів на фоні вже існуючого антропогенного пресу. Біотестування якості вод прибережжя Одеської затоки з використанням личинок чорноморських мідій, як дуже чутливих до змін якості морського середовища тест-об’єктів, показало, що екологічні характеристики умов для їхнього розвитку погіршуються в ряду: м. Малий Фонтан > Григоріївський лиман > Одеський порт, пляж «Аркадія», район санаторію ім. Чкалова > пляж «Дельфін». У водному середовищі району м. Малий Фонтан сумарна кількість аномально розвинутих та мертвих личинок мідій збільшилась (порівняно з попередніми роками) більш ніж на 10,0 %, що віддзеркалює погіршення екологічних умов внаслідок збільшення антропогенного навантаження на морське середовище цієї частини Одеської затоки. З метою порівняння екологічного стану середовища ПЗЧМ з іншими прибережними та відкритими морськими акваторіями було проведено біотестування та біоіндикацію якості довкілля Азовського моря та Керченської протоки. Результати проведених наукових досліджень показали, що екологічні умови для розвитку мікрофітобентосу та чорноморських мідій різних стадій розвитку були найгіршими у Азовському морі (найбільш евтрофікованій з досліджених акваторій), дещо ліпшими - у Керченській протоці, найсприятливішими – у морських екосистемах ПЗЧМ (навіть з урахуванням збільшення негативного навантаження на них у 2009 році). Крім того, проведена оцінка якості морського середовища акваторій з різним антропогенним навантаженням методами біотестування та біоіндикації за показниками систематичних, кількісних та фізіолого-морфологічних характеристик розвитку морських гідробіонтів різних систематичних рівнів показала, що екологічний стан у досліджуваних відкритих районах ПЗЧМ (зокрема у районі розташування ботанічного заказника загальнодержавного значення «Філофорне поле Зернова») значно кращий, ніж у прибережних. 151

Екологічний моніторинг Дунайського узмор’я В рамках господарчого договору з „Дельта-Лоцман” Мінтрансу України були проведені роботи за темою „Комплексний екологічний моніторинг довкілля при відновленні та експлуатації глибоководного суднового ходу (ГСХ) р. Дунай-Чорне море у 2009 році”. Виконано три експедиції і проведені екологічні дослідження на станціях моніторингу у березні, липні та листопаді 2009 року. Всього у 2009 році в районі ГСХ виконано 46 станцій моніторингу на яких проведено комплекс гідрофізичних, гідрохімічних і гідробіологічних досліджень, а також визначення рівня забруднення донних відкладень узмор’я Дунаю та району дампінгу ґрунтів днопоглиблення пріоритетними забруднюючими речовинами. Схема станцій екологічного моніторингу ГСХ Дунай – Чорне море наведена у схема 2.

Схема 2. Схема станцій екологічного моніторингу Дунайського узмор’я. За результатами виконаних в цьому районі досліджень встановлено: В районі днопоглиблення на МПК не зафіксовано збільшення вмісту завислих речовин у водній товщі узмор'я, тому що антропогенний вплив нівелювався твердим стоком Дунаю. Днопоглиблювальні роботи не позначились на кисневому режимі прилеглої акваторії. Надходження мінеральних і органічних речовин з розроблюваного ґрунту призвело до незначного збільшення концентрацій сполук азоту, фосфору, кремнію, 152

органічного вуглецю в поверхневому горизонті району робіт, в порівнянні з гирлом рукава Бистрий. 1. Вміст забруднюючих речовин у розроблюваних на МПК ґрунтах відповідав А-II класу якості (природно-чистий ґрунт – помірно-забруднений і забруднений ґрунт). 2. На трасі МПК розвиток фіто - і зоопланктону під час проведення днопоглиблення не мав значних відмінностей від такого ж на інших ділянках узмор'я рукава Бистрий, а макрозообентос, як і в попередні дослідження, характеризувався збідненим видовим складом, невисокими середніми кількісними показниками (у районі робіт організми макрозоо- і мейобентосу не виявлені). Восени спостерігалося збільшення біорізноманіття донних організмів на МПК, що, ймовірно, пов'язано із завершенням будівництва дамби, яка захищає район каналу від хвильового впливу. 3. Негативний вплив від днопоглиблювальних робіт на МПК має локальний, а не транскордонний характер. 4. Постійний відвал ґрунту на морський підводний відвал не позначився на прозорості морської води. У поверхневому та придонному горизонтах району скидання ґрунту було зафіксовано збільшення концентрацій мінеральних сполук азоту, фосфору, органічного вуглецю. Літом, у придонному шарі район дампінгу, як у придонному шарі узмор’я з глибиною 20 м відзначали гіпоксію та загибель донних організмів. 5. Вміст забруднюючих речовин у ґрунті району морського підводного відвалу по інтегральному показнику відповідав I класу якості. 6. Літом, під час скидання пульпи, чисельність фітопланктону відповідала значенням на фонових станціях, а якісні і кількісні показники зоопланктону і макрозообентосу були мінімальними для району. Однак, виявлення в районі скидання ґрунту мейобентосу з високими показниками щільності поселення і біомаси свідчило про високу швидкість заселення цими організмами ґрунтів, що скидаються, навіть в умовах придонної гіпоксії. 7. Восени вертикальна конвекція призвела до поліпшення кисневого режиму у водній товщі узмор'я, де літом була зафіксована придонна гіпоксія та загибель донних організмів. Зафіксовано відновлення донного біоценозу після літньої придонної гіпоксії і необоротних змін у структурі донних біоценозів не відбулося. 8. Мулисті ґрунти станцій, розташованих на 20м ізобаті на траверсі гирл Східний і Старостамбульський забруднені нафтопродуктами - III клас (сильно забруднений ґрунт). Крім нафтопродуктів, тут відзначали максимальні для узмор'я концентрації ртуті, свинцю, міді, цинку, миш'яку, фенолу. Стабільно високі концентрації, як у літній, так і в осінньо-зимовий період 2009 р., свідчать про хронічне забруднення. Це є фактом прямого транскордонного впливу на українську акваторію з боку рейду румунського суднового ходу Суліна. 9. Трансграничного впливу днопоглиблювальних робіт та скидання ґрунту на морський підводний відвал на гідролого-гідрохімічний режим узмор’я не виявлено. Поглиблення дна проходило в безпосередній близькості від гирла рукава Бистрий, і його вплив нівелювалося твердим стоком Дунаю, а в районі 153

дампінгу, через обводнення ґрунту, що скидається, і гідродинамічної активності вод району, дифузія "хмари каламутності" відбувалася досить швидко. Антропогенне навантаження на біотичну компоненту екосистеми – фіто - и зоопланктон, макро - і мейобентос також не має трансграничного впливу, а носить локальний і тимчасовий характер. Дунайське басейнове управління водних ресурсів. Дунайське басейнове управління водних ресурсів (ДБУВР) як самостійний суб’єкт регіональної системи моніторингу довкілля в Одеській області діє з 1 квітня 2008 року. До цього часу Придунайське управління каналів, захисних споруд та водоймищ (правонаступником якого є ДБУВР) підпорядковувалося Одеському обласному виробничому управлінню по водному господарству. На цей час лабораторія управління обладнана фотоелектроколориметрами КФК-3 та КФК-3-01, аналізатором рідини «Флюорат», іономерами ЭВ-74 та И-135, аналітичними вагами 2-го класу ВЛР200 та АN-200, допоміжним лабораторним обладнанням. Проте лабораторія не забезпечена сучасними високоточними приладами для визначення важких металів та пестицидів – атомно-абсорбційним спектрофотометром та газовим хроматографом. Для оцінки стану поверхневих вод за даними спостережень та оцінки рівня перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) за СанПіН 463088 (для об’єктів господарсько-побутового водокористування) розраховували значення коефіцієнта забрудненості (КЗ) для кожного водного об’єкта. В таблиці 13.3.5. наведені розраховані значення КЗ та рівень забрудненості поверхневих вод. Таблиця 13.3.5. Водний об’єкт р. Дунай оз. Ялпуг-Кугурлуй оз. Кагул оз. Катлабух р. Ялпуг оз. Китай р. Єніка р. Ташбунар р. Карасулак р. Киргиж-Китай (кордон з Молдовою)

2007 рік 1,105 1,54 2,34 3,07 2,63 3,53 3,9 2,62 3,56 -

Значення КЗ 2008 рік 1,095 1,52 2,08 2,53 3,0 3,71 3,03 2,85 2,58 3,79

Рівень забрудненості 2009 рік 1,080 1,4 2,04 2,57 2,80 3,43 3,33 3,44 4,37 5,69

Слабко забруднені Слабко забруднені Слабко забруднені Помірно забруднені Помірно забруднені Помірно забруднені Помірно забруднені Помірно забруднені Помірно забруднені Брудні

За рівнем забрудненості три найбільших водних об’єкта: р. Дунай, озера Ялпуг-Кугурлуй та Кагул  «слабко забруднені»; за критерієм мінералізації вони належать до класу «прісних» вод. За останні три роки якість води цих водних об’єктів дещо покращала. Аналіз стану нижнього Дунаю у порівнянні з минулим та попередніми роками показує, що якість води покращала по таких показниках: хімічне споживання кисню (ХСК), біохімічне споживання кисню за 20 діб (БСК20), окислюваність перманганатна (ОП). Починаючи з 2004 року, зберігається тенденція зменшення загального вмісту розчинених органічних речовин (ХСК) у воді досліджуваної ділянки р. 154

Дунай. Так, середня величина ХСК на українській частині Дунаю у 2009 році становила 14,9 мг/дм3, що на 13 % менше, ніж у минулому році. Проте загальна кількість випадків перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) за СанПіН 4630-88 по показниках ХСК та БСК залишається високою. У 2009 році у відібраних пробах води було зафіксовано 44 випадки перевищення допустимих нормативів для БСК повного та ХСК. Активність радіонуклідів цезію-137 у воді нижнього Дунаю значно нижче допустимих рівнів (за інформацією басейнової лабораторії БУВР р. Південний Буг). Середньорічна величина мінералізації води в озері Ялпуг у 2009 році склала 1039 мг/ дм3. У 2009 році якість води в озері покращала по більшості показників. Проте у звітному періоді у пункті спостережень с. Оксамитне (питний водозабір м. Болград) спостерігалось 12 випадків перевищення ГДК по БСК20 від 1,4 до 3,5 раз та 9 випадків перевищення допустимого нормативу (СанПіН 4630-88) по ХСК від 2,2 до 3,8 раз. За рівнем забрудненості шість водних об’єктів: озера Катлабух та Китай, малі річки Ялпуг, Єніка, Ташбунар, Карасулак  «помірно забруднені». Головною проблемою всіх водних об’ єктів в зоні діяльності ДБУВР є надмірне забруднення органічними речовинами (перевищення ГДК від 2 до 8 раз), а для озер Китай, Катлабух та всіх малих річок – ще й високий рівень мінералізації води (перевищення ГДК від 2 до 6 раз). Найбільш забруднений водний об’єкт в зоні діяльності управління – це річка Киргиж-Китай, на кордоні з Молдовою . За рівнем забрудненості вода в річці належить до «брудних». Майже у всіх пробах води, відібраних у цьому пункті спостереження, зафіксовані концентрації забруднюючих речовин, що значно перевищують ГДК ( від 2 до 60 раз). Забруднення поверхневих вод є наслідком, як природних так і антропогенних чинників. У звітному році пересихали такі малі річки: Назва малої річки р. Малий Катлабух р. Аліяга р. Киргиж-Китай, 4,2 км від гирла р. Великий Катлабух р. Карасулак р. Ташбунар

Період року I ÷ IV квартали I ÷ IV квартали I ÷ IV квартали III ÷ IV квартали III ÷ IV квартали III квартал

У 2009 році лабораторія здійснювала спостереження за якістю вод на 13 водних об’єктах, розташованих в зоні діяльності ДБУВР. Це р. Дунай, придунайські озера Кагул, Ялпуг-Кугурлуй, Китай, Катлабух та 8 малих річок. Було відібрано та проаналізовано 109 проб поверхневих вод, виконано 3415 вимірювань. Також було відібрано та підготовлено до радіологічного аналізу 9 проб води з р. Дунай. Одеське обласне виробниче управління по водному господарству Одеський облводгосп виконує програму галузевого водогосподарського моніторингу згідно з вимогами Постанови Кабінет Міністрів України від 155

30.03.1998р. за № 391 “Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля”, наказів Держводгоспу від 14.06.2006 року за №125 “Щодо затвердження Програми проведення державного моніторингу поверхневих вод” та від 03.02.2009р. № 14 “Щодо внесення змін до Програми проведення державного моніторингу якості поверхневих вод в системі Держводгоспу. Моніторинг у 2009 році здійснювався лабораторією моніторингу вод та ґрунтів Одеської ГГМЕ (акредитована 28.11.2006р. строком до 2010 року) по двох основних блоках: - блок поверхневих вод; - гідрогеолого-меліоративний блок. Роботи у 2009 році проводились за затвердженою програмою та календарним графіком виконання робіт по організації та веденню моніторингу. Програма робіт включає організацію стаціонарних спостережень за водним режимом та якістю вод річок, водосховищ, включаючи прикордонні. Крім цього виконуються одноразові відбори проб при виникненні загрози забруднення поверхневих вод. Мережа моніторингу охоплює всі категорії водних об’єктів, які формують різноманітність ситуації, та дозволяє робити висновки про якість вод на території Одеської області по 4 басейнам: - річок Причорномор'я; - р.Дністер; - р.Дунай; - р.Південний Буг. Крім цього, Одеська ГГМЕ в 2009 році проводила спостереження за станом зрошуваних та осушуваних і прилеглих до них земель за гідрогеологічними, гідрохімічними показниками, показниками хімічного складу ґрунтів, підтопленням сільських населених пунктів у межах зони дії меліоративних систем згідно з вимогами ВНД 33-5,5-15-2004 "Інструкція з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель". Матеріали польових, лабораторних і камеральних досліджень, які проводила Одеська ГГМЕ у 2009 році, оформлялися у вигляді остаточної документації, що характеризувала гідрогеолого-меліоративні умови зрошуваних масивів та стан водних об’єктів. До програми спостережень включено 17 малих і середніх річок, водосховище Сасик, Кучурганське водосховище та 13 водосховищ - джерел зрошення, 37 випусків колекторно-дренажних вод у вісьмох управліннях водного господарства, річка Дністер. Програмою передбачено проведення таких спостережень: - по малих річках - щоквартальні відбори проб води на гирлових ділянках, впровадження гідрохімічних аналізів по відібраних пробах; - по водосховищах - щоденні вимірювання рівнів води, щоквартальні та додаткові відбори проб води та проведення гідрохімічних аналізів води;

156

- по випусках колекторно-дренажних вод - щоквартальні відбори проб води з одночасним вимірюванням витрат води, гідрохімічні аналізи по відібраних пробах; - по водосховищу Сасик - щоквартальні відбори проб води в неполивний та щомісячні – в поливний період, виконання гідрохімічних аналізів по відібраних пробах; - по р.Дністер - щоденні вимірювання рівнів води у встановлених створах, щоквартальні відбори проб води та проведення гідрохіманалізів відібраних проб; - по р.Дністер та р.Дунай – щоквартальний відбір проб води на радіологічний контроль у встановлених створах. Створи спостереження де здійснювався забор проб: 1) басейн р.Дністер: Ріка Дністер – 2 створи: смт. Біляївка, питний водозабір м. Одеси та с.Маяки, ГНС Нижньо - Дністровської ЗС. Малі ріки: Білочі, Окна, Кучурган, Ягорлик, Турунчук - по 1 створу, Кучурганське водосховище - 2 створи (с.Граданиці і с.Кучурган). 2) басейн р.Дунай: Мала річка: Кіргіж-Китай – 2 створи. Водосховище Сасик – 3 створи: канал Дунай-Сасик, ГНС-2, ГНС-4. 3) басейн р.Південний Буг: Мала річка: Кодима - 1 створ. 4) басейн річок Причорномор’я: Малі та середні річки: Барабой, В.Куяльник, М.Куяльник, Тілігул – по 1 створу; Алкалія, Когільник, Сарата, Хаджидер – по 2 створи; 13 водосховищ-джерел зрошення – по 1 створу. По програмі Державного моніторингу Одеською ГГМЕ всього у 2009 році відібрано 341 пробу води та виконані лабораторні вимірювання показників якості в цих пробах. Також проведений радіологічний контроль на річці – Дністер (смт Біляївка) – 4 проби води. На виконання наказу Держводгоспу України №16 від 22.02.1999 р. радіологічні дослідження підготовлених проб поверхневих вод Одеської області здійснює Миколаївське УКВВР (у 2009 році тимчасово радіологічні дослідження проводила лабораторія ПівденноБугського БУВР, м.Вінниця). Контроль якості води за програмою моніторингу включав вимірювання показників якості води в малих річках та інших водоймах за програмою моніторингу поверхневих вод (96 проб), з інших водних об'єктів (88 проб), ґрунтових (128 проб) та дренажних (29 проб) вод. Поза програмою моніторингу відбиралися проби води з криниць в населених пунктах та із інших об'єктів (100 проб). Також лабораторією виконувалися вимірювання показників якості води на договірній основі на замовлення юридичних та фізичних осіб (205 проб). Таким чином, всього експедицією було відібрано 441 пробу води, лабораторією виконано вимірювання показників якості в 646 пробах води. На основі одержаних даних було зроблено висновки про придатність води для господарчо-питних потреб, сільгоспводопостачання та зрошення, були 157

прийняті заходи по зниженню мінералізації шляхом проведення водообміну. Також в 2009 році підрозділами Одеської ГГМЕ було відібрано під час проведення сольової зйомки, спостережень на стаціонарних площадках 4077 проб ґрунту на аналіз водної витяжки, визначення гумусу, поглинутих основ, вологості ґрунту та інших показників. Басейн річок Причорномор'я За програмою Державного моніторингу Одеською ГГМЕ в басейні річок Причорномор'я всього в 2009 році відібрано 96 проб води та виконані лабораторні вимірювання показників якості в цих пробах. Контроль якості води за програмою моніторингу включав вимірювання показників якості води в малих річках та інших водоймах за програмою моніторингу поверхневих вод (36 проб), з інших водних об'єктів (30 проб), ґрунтових (28 проб) та дренажних вод (2 проби). Поза програмою моніторингу відбиралися проби води з криниць в населених пунктах та із інших об'єктів (30 проб). Таким чином, всього по басейну річок Причорномор'я було відібрано 126 проб води та виконано вимірювання показників якості води. На основі одержаних даних було зроблено висновки про придатність води для господарчо-питних потреб, сільгоспводопостачання та зрошення, були прийняті заходи по зниженню мінералізації шляхом проведення водообміну. Також в 2009 році підрозділами Одеської ГГМЕ було відібрано під час спостережень на стаціонарних площадках 177 проб ґрунту на визначення вологості ґрунту. Басейн р.Дунай За програмою Державного моніторингу Одеською ГГМЕ в басейні Дунаю всього в 2009 році відібрано 139 проб води, виконані лабораторні вимірювання показників якості в цих пробах. Контроль якості води за програмою моніторингу включав вимірювання показників якості води в малих річках та інших водоймах за програмою моніторингу поверхневих вод (16 проб), з інших водних об'єктів (40 проб), ґрунтових (70 проб) та дренажних (13 проб) вод. Поза програмою моніторингу відбиралися проби води з криниць в населених пунктах та із інших об'єктів (40 проб). Також лабораторією виконувалися вимірювання показників якості води на договірній основі на замовлення юридичних та фізичних осіб (16 проб). Таким чином, всього експедицією було відібрано 179 проб води, лабораторією виконано вимірювання показників якості в 195 пробах води. На основі одержаних даних було зроблено висновки про придатність води для господарчо-питних потреб, сільгоспводопостачання та зрошення, були прийняті заходи по зниженню мінералізації шляхом проведення водообміну. Також в 2009 році підрозділами Одеської ГГМЕ було відібрано під час проведення сольової зйомки, спостережень на стаціонарних площадках 3312 проб ґрунту на аналіз водної витяжки, визначення гумусу, поглинутих основ, вологості ґрунту та інших показників. Басейн р. Дністер За програмою державного моніторингу Одеською ГГМЕ всього у 2009 158

році відібрано 103 проб води, виконані лабораторні вимірювання показників якості в цих пробах. Також проведений радіологічний контроль на річці – Дністер (1 пункт), 4 проб води. На виконання наказу Держводгоспу України № 16 від 22.02.1999 р. радіологічні дослідження підготовлених проб поверхневих вод Одеської області здійснює Миколаївське УКВВР (в 2009 році тимчасово радіологічні дослідження проводила лабораторія ПівденноБугського БУВР, м.Вінниця). Контроль якості води за програмою моніторингу включав вимірювання показників якості води в малих річках та інших водоймах за програмою моніторингу поверхневих вод (41 проба), з інших водних об'єктів (18 проб), ґрунтових (30 проб) та дренажних (14 проб) вод. Поза програмою моніторингу відбиралися проби води з криниць в населених пунктах та із інших об'єктів (30 проб). Також лабораторією виконувалися вимірювання показників якості води на договірній основі на замовлення юридичних та фізичних осіб (189 проб). Таким чином, всього експедицією було відібрано 133 проб води, лабораторією виконано вимірювання показників якості в 322 пробах води. На основі одержаних даних було зроблено висновки про придатність води для господарчо-питних потреб, сільгоспводопостачання та зрошення, були прийняті заходи по зниженню мінералізації шляхом проведення водообміну. Також у 2009 році підрозділами Одеської ГГМЕ було відібрано під час проведення спостережень на стаціонарних площадках 588 проб ґрунту на визначення вологості ґрунту та інших показників. Басейн р.Південний Буг За програмою Державного моніторингу (моніторингу поверхневих вод) Одеською ГГМЕ всього у 2009 році в басейні Південного Бугу відібрано 4 проби води, виконані лабораторні вимірювання показників якості в цих пробах. Державна санітарно-епідеміологічна служба Одеської області Держслужбою області спостереження за станом атмосферного повітря на території населених пунктів проводяться по 22 забруднювачам (17 точок спостереження). На оснащенні Централізованої лабораторії обласної санепідстанції для проведення лабораторного контролю за станом атмосферного повітря знаходяться атомно-абсорбційний спектрофотометр, СП-фотометри. В 2009р. держсанепідслужбою області проведено 1365 досліджень атмосферного повітря, перевищенням ГДК встановлено в 195 про (14,29%). За результатами лабораторного контролю у 2009 р. встановлено, що основна частина шкідливих речовин потрапило в атмосферу від викидів автотранспорту-66,173 т/р., сумарні викиди складають 89% від загальних обсягів в атмосферне повітря. У 2009році з 230 досліджень атмосферного повітря виконаних в зоні впливу автомагістралі 47 (20,4%) - з перевищенням ГДК. На автомагістралях з інтенсивним рухом транспорту (до 10000-15000 од/год) максимально-разові приземні концентрації складають:оксиду азоту-1,11,2 ГДК, сірчаного ангідриду-0,8-1,2 ГДК, окису вуглецю-1,0-1,4 ГДК, формальдегіду-1,2 ГДК, свинцю-0,3ГДК. 159

В курортній зоні м.Одеса (В.Фонтан) поблизу автомагістралі максимальні приземні концентрації складають: двоокису азоту -0,8 ГДК, сірчистого ангідриду – 0,2 ГДК, окису вуглецю – 0,8 ГДК, формальдегіду – 0,9 ГДК. У 2009році держсанепідслужбою області розглянуто 128 звітів підприємств, закладів та організацій щодо інвентаризації джерел викидів в атмосферу для отримання дозволів на обсяги викидів в атмосферу. По виявленим порушенням санохорони атмосферного повітря у 2009р. держсанепідслужбою області накладено 25 штрафів, винесено 3 постанови про припинення експлуатації об’єктів, направлено 68 снітарних приписів керівникам підприємств. На Одещині держсанепідслужби області знаходяться 8 приладів по вимірюванню електромагнітного випромінювання, в т.ч. 5 в обласної санепідстанції та 26 приладів по вимірюванню рівнів шуму та вібрації. На обліку держсанепідслужби області знаходяться 1591 передавальний радіотехнічний об’єкт, у т.ч. 1566 радіолокаційних та базових станцій мобільного зв’язку, 19 телерадіотрансляторів, 6 ліній електропередач 750кВ тощо. У 2009 році в ході держсанепіднагляду на території житлової забудови проведено 1488 вимірювань рівнів електромагнітного випромінювання, перевищення ГДР не встановлено. При здійсненні держсанепіднагляду за самовільне будівництво антенних споруд та простроченими термінами дії санітарних паспортів радіотехнічних об’єктів винесено 15 постанов про припинення функціонування об’єктів, накладено 12 штрафних санкцій, передана 1 справа до прокуратури, демонтовано обладнання відомчої станції зв’язку ВАТ «Одесатранс». В ході проведення акустичного моніторингу пов’язаних з розглядом 107 скарг населення на роботу кондиціонерів, ліфтів, музичної апаратури та інших джерел. При здійсненні держсаннагляду за акустичним забрудненням винесено 10 постанов про накладання штрафів, тимчасово припинялась експлуатація 6 об’єктів, направлено 44 приписів керівникам закладів та організацій. Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство Роботи з моніторингу підземних вод в Одеській області проводяться у відповідності до проектів (період 2006-2011 рр.), затверджених Держгеолслужбою України. Спостережна мережа включає до себе 58 спостережних пунктів (переважно свердловини та декілька колодязів) державного рівня, 17 спостережних пунктів регіонального рівня та пункти об’єктового рівня (підприємства). Контрольовані показники - гідрохімічні: головні іони, залізо, марганець, фтор, сполуки азоту, розчинені органічні речовини, важкі метали, пестициди. Моніторинг підземних вод в Одеській області у природних та слабо порушених умовах у 2009 р. здійснювався по усіх гідрогеологічних районах (Придністровському, Бузько-Куяльницькому, Татарбунарському та Придунайському) у 26-ті спостережних пунктах (20 свердловин та 6 колодязів) на ґрунтові води. 160

Якісний склад підземних вод визначався по 16 макрокомпонентам: рН, жорсткість загальна, сухий залишок, загальна мінералізація, Cl-, SO42-, CO32-, HCO3-, NO3-, Na+, K+, Ca2+, Mg2+, NH4+, Fe загальне, NO2. Метеорологічні умови є одним з основних факторів, що впливають на формування режиму підземних вод і стан їх ресурсів. За даними Держкомгідромету України у 2009 році по Одеській області випало 374-432 мм опадів (у відсотках до норми 77,84%-102,64%), що загалом нижче, ніж у 2008 році та середньо багаторічних значень за період спостережень. Найбільше річних опадів 432-429 мм (102,64% - 92,85%до норми) випало в північній та центральній частини області, менш за все 374 мм у західній частині (Комінтернівський район). Середнє значення річної суми опадів 2009 року нижче від середнього значення норми по області на 66 мм., а також менше ніж у 2008 році на 68 мм. За даними ГМС Любашівка (північ Одеської області), у цьому районі випало річних опадів помітно нижче за норму (-109 мм/рік), а минулого року вище за норму (+93 мм/рік). Така ж ситуація відмічається у Болградському та Ізмаїльському районах (південь Одеської області), де випало річних опадів на 69÷92 мм нижче за норму (81,53÷84,56% від норми). У центральній частині області (ГМС Одеса, Роздільна, Сербка) середньоінтегральне значення сум атмосферних опадів по трьох ГМС (∑2009410 мм) близьке до минулорічного (∑2008453 мм). Середньорічна температура повітря 2009 року по області за даними 8 метеостанцій склала +10,0 ÷ +12,3˚С (1,8 ÷ 0,4˚С вище за норму), та була декілька вище від середньорічної температури минулого року на 0,1˚С. Найбільший вплив на формування сезонної кривої коливань рівня ґрунтових вод надають атмосферні опади, що випали у холодний період року (ефективні атмосферні опади). Для Одеської області - це період січень-березень та листопад-грудень. В холодний період 2009 року в Одеської області випало опадів 156 ÷ 246 мм/сезон, що значно більше ніж за той же період попереднього року (84 ÷ 167 мм/сезон) та становить 95,3-155,9% в відсотках до норми ефективних опадів. Таким чином видно, що 2009 рік був, більш сприятливий для інфільтраційного живлення ґрунтових вод на всій території області у зрівнянні з 2008 роком: суми ефективних опадів, які зафіксовані усіма метеостанціями Одеської області, значно вище ніж у минулому році. Але потрібно більше всього опадів випало у грудні 2009 року. Тому заздалегідь можна казати, що відчутна різниця опадів холодного періоду яка зафіксована метеостанціями на території області у 2009 р. (майже повсюдно вище за норму) у зрівнянні з тім же періодом 2008 р. (майже повсюдно нижче за норму), не значно відобразилось на стані рівня ґрунтових вод. Середньомісячна температура повітря холодного періоду на всій території області була позитивна (від +0,7˚С до +3,4˚С), вище норми на 0,3– 2,0 ˚С. Отже, метеорологічні умови 2009 року були не дуже сприятливими для поповнення ґрунтових вод. Нестача опадів холодного періоду року (за 161

винятком грудня 2009 року) відобразилася на стані ґрунтових вод: положення середньорічного рівня переважно зафіксоване на відмітках нижче за норму. Атмосферні опади теплого періоду року менш ефективні з точки зору живлення ґрунтових вод, що пояснюється зливовим характером дощів (підвищеними витратами на поверхневий стік) і значними витратами на випаровування. Одеський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції Здійснювався моніторинг вмісту забруднюючих речовин у поверхневих водах сільськогосподарського призначення, щільності забруднення радіонуклідами земель сільськогосподарського призначення у наступних пунктах де розташовано контрольний майданчик: Фрунзівський, Котовський, Ширяївський, Березівський, Іванівський, райони та в Біляївському районі ще триває. Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації Протягом 2009 року управлінням проводилась подальша робота щодо паспортизації та уточнення переліку потенційно-небезпечних об’єктів Одеської області. За результатами моніторингу потенційно-небезпечних об’єктів визначено і підготовлено до розгляду та затвердження обласною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі ТЕБ та НС) Перелік потенційно-небезпечних об’єктів Одеської області. Станом на 01.01.2010 року кількість їх складає 727 об’єктів; - здійснювався контроль за ходом ідентифікації та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 956 від 11.07.2002 р.; - проведена інвентаризація наявності та технічного стану гідроспоруд на водних об’єктах (річках, водосховищах, ставках) області; - тривало виконання "Регіональної програми поводження з токсичними відходами в Одеській області на 2008-2015 роки", затвердженої рішенням обласної ради від 14.11.2008 р. № 660-V. У 4 кварталі поточного року проведено тендер на виконання заходів щодо зберігання, утилізації та знешкодження токсичних відходів; укладено угоду на виконання цих заходів з ПП «Стройнорма Плюс». Частково проведено розбирання залишків складу отрутохімікатів та зрізання та складування ґрунту з прилеглої до складу території в Малигонівській с/р Ширяївського р-ну. На рішення цих задач було заплановано виділення 730,0 тис. грн. З обласного бюджету виділено 213,1 тис. грн.; - на виконання комплексу організаційних, інженерно-технічних та профілактичних робіт, передбачених цільовими державними, регіональними та місцевими програмами, щодо запобігання та зменшення негативного впливу надзвичайних ситуацій, на відновлення роботи гідрологічних пунктів спостережень на р. Дунай та двох гідрометеорологічних станцій у 2009 році фактично профінансовано із державного бюджету 248,37 тис. грн. та 50,0 тис. грн. із місцевого бюджету. Крім цього на захист від підтоплення 162

населених пунктів Одеської області із обласного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2009 році виділено 1142,0 тис. грн.; - триває робота щодо створення локальних систем виявлення зараження небезпечними хімічними речовинами (далі НХР) та оповіщення населення, яке проживає у зонах можливого зараження при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах; - скориговані сумісні плани дій та порядку взаємодії при виникненні надзвичайних ситуацій. Відповідно до Класифікатора надзвичайних ситуацій у 2009 році зареєстровані наступні випадки забруднення довкілля: 08.03.2009р. 07.00.31-33 км р. Дунай (Кілійський район): вздовж берега виявлена пляма нафтопродуктів довжиною 1,5 км шириною 30 см. До цього до 06.30 на рейді знаходилось судно «Дмитрик Кантемир», яке направлялось в м. Рені. Після прибуття судна до місця призначення екологічною службою було здійснено його перевірку з метою встановлення причетності та причини розливу нафтопродуктів; Тарутинський район, Ярівська сільська рада, с.Малоярославець-1: 7, 9 та 10 травня 2009 року мешканцями села було помічено забруднення в р. Киргиж-Китай у вигляді рідини білого кольору з різким запахом. Комісією Ярівської с/р та представників Облводгоспу 8 травня 2009 року проведено обстеження екологічного забруднення річки Киргиж-Китай. Було встановлено, що забруднення води йде з боку села Твардица республіки Молдова. Взято проби води в 3-х точках на хімічний аналіз. Складено акт роботи комісії обстеження русла річки та зроблено фотознімки. Міжвідомча комісія Протягом 2009р. проведено 6 засідань міжвідомчої комісії з розгляду питання щодо стану атмосферного повітря та виявлення неприємного запаху у місті. Ряд перевірок та лабораторних спостережень відповідними установами визначень перевищень ПДК у викидах забруднюючих речовин конкретного підприємства у зазначену районі не дав. Була розроблено схему взаємодії суб’єктів моніторингу у межах повноважень кожної організації з метою виявлення невстановленого джерела та шляхи притягнення підприємствапорушника до відповідальності. Науковій установі – фізико-хімічному інституту ім.О.Богатського було доручено провести наукову роботу із встановлення джерела запаху, але за відсутністю фінансування роботи так і не були здійснені. Моніторинг довкілля Згідно Положення про Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, до наших обов’язків входить забезпечення функціонування регіональної системи моніторингу довкілля. На території області реалізується “Регіональна програма моніторингу довкілля Одеської області на 2006-2010 роки”, затверджена Одеською обласною радою у 2006 році. Згідно цієї програми передбачається розроблення та впровадження заходів, спрямованих на удосконалення регіональної системи моніторингу довкілля, підвищення рівня володіння достовірною інформацією 163

про стан навколишнього природного середовища регіону інформацією як державних установ, так й громадськості. Фінансування здійснюється з обласного фонду у рамках регіональної програми на загальну суму 99 тис.грн.: створення та удосконалення електронних картографічних матеріалів та програмних засобів їх реалізації в геоінформаційних системах моніторингу довкілля та видання інформаційних бюлетенів ”Стан навколишнього природного середовища в Одеській області”. Координуючу функцію у системі моніторингу в регіоні покладено на Держуправління, а до основних суб’єктів відносяться: Гідрометцентр Чорного та Азовського морів, Український науковий центр екології моря, Обласне виробниче управління по водному господарству, Держекоінспекція, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство, Державна санітарно-епідеміологічна служба, Обласний державний проектнотехнологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції, Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації. Затверджено Програму роботи регіональної системи моніторингу на 2009 рік. Проводиться робота щодо систематизації інформаційної взаємодії між усіма суб’єктами регіональної системи моніторингу довкілля області. Готуються щомісячні, щоквартальні та щорічні звіти для розміщення на веб-порталі Мінприроди для більш широкого оприлюднення екологічного стану довкілля регіону та розміщуються на веб-сторінці Держуправління у розділі “Моніторинг довкілля”. Держуправлінням підписано угоду про співробітництво з УкрНЦЕМ щодо організації та розробці програмних засобів автоматизації формування інформаційних потоків та створення баз даних показників стану довкілля, створення електронних картографічних матеріалів на основі ГІС технологій, оброблення уніфікованих регламентів обробки інформації та створення інтерактивного сервісу. Розроблено карти (1:200 000) «Викиди в атмосферне повітря», «Скиди у водні об’єкти», «Розміщення складів ХЗЗР», «Поводження з відходами», «Природно-заповідний фонд області», «Еколого-небезпечні об’єкти». Загалом по Одеській області у системі регіонального природного моніторингу кількість затверджених точок спостережень розподіляється наступним чином: пости за станом атмосферного повітря –9 точок, за станом поверхневих вод – 112, за станом морських вод – 99, підземних –1904, ґрунтів –75. Таблиця 13.3.6 №

Суб’єкти моніторингу

Кількість точок спостережень, од.

164

з/п

довкілля стаціонарні атмос- джерела ферне викидів в повітря атмосферне повітря

3. 4.

7. 8.

9. 10.

Одеський обласний державний проектнотехнологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції Державна санітарноепідеміологічна служба Одеської області Гідрометцентр Чорного та Азовського морів Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області та Одеське обласне виробниче управління по водному господарству "Облводгосп" Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство Український науковий центр екології моря Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північнозахідного регіону Чорного моря Держекоінспекція в Одеській області Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Загалом по області

поверх -неві води

джерела скидів зворотних вод у поверхневі води

морські води

джерела джерела скидів скидів зворотзворотни них вод підземні х вод у у води глибокі морські підземні води водоносні горизонти -

ґрунти

1557

290

223 пости радіаційного та хімічного спостереження

112

1904

13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації Еколого-експертна та погоджувальна діяльність у 2009 р. Таблиця 13.4.1. Виконання робіт 1 Проведено експертиз передпроектної документації (ТЕО, ТЕР, ТЕД), проектної (проект, робочий проект) документації Проведено експертиз із залученням наукових установ та спеціалізованих організацій У рамках комплексної державної

Повернуто на доопрацювання та оцінено негативно (шт.) 4

Повернуто на доопрацювання та оцінено негативно (% від загальної кількості) 5

153

60,1

124

58,9

Загальна Кількість

Позитивно оцінено (шт.)

165

1 експертизи У відокремленому порядку (самостійно)

66,6

Відділом державної екологічної експертизи протягом 2009 року відпрацьовано 7433 комплекти проектної документації і матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок. Загалом відділом проведено 153 експертизи, за результатами яких: кількість позитивних складає 61 одиницю, 92 – повернуто на доопрацювання. У рамках комплексної експертизи опрацьовано 124 комплектів проектної документації: кількість позитивно оцінених складає 51, відправлено на доопрацювання – 73 одиниці проектної документації. У відокремленому (самостійному) порядку відділом проведено 24 експертизи, з яких позитивну оцінку набули – 8 об’єктів, відправлено на доопрацювання – 16. Основні причини негативної оцінки проектної документації:  представлені на розгляд проектні матеріалі надані в неповному обсязі, що є порушенням ДБН А.2.2-3-2004 “Склад, порядок розробки, погодження і затвердження проектної документації для будівництва”;  представлений розділ ОВНС розроблений в порушення вимог ДБН А.2.21-2003 “Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд”;  реалізація проектних рішень щодо будівництва об’єкту експертизи спричинить знесення значної кількості зелених насаджень, що є порушенням ст. 27 Закону України “Про рослинний світ”. По 5-ти об’єктах державна екологічна експертиза проводилась відповідно до вимог пункту 4 статті 37 Закону України “Про екологічну експертизу” шляхом залучення наукових установ до попереднього експертного розгляду проектних матеріалів, а саме: до розгляду проекту розширення виробництва тропічної олії за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Індустріальна, 6 (ТОВ “Дельта-Вільмар СНД”) був залучений Український науковий центр екології моря “УкрНЦЕМ”, до розгляду робочого проекту будівництва пошукової свердловини №2 на Зарічнянській площі Татарбунарського району (ЗАТ НВК “Укрнафтінвест”) – Український державний геологорозвідувальний інститут Мінприроди України, до розгляду проекту “Генеральний план с. Курортне (з розвитком оздоровчо-рекреаційної зони) Білгород-Дністровського району Одеської області”, робочого проекту дороблення східної частини шахтного поля шахти “Фоміна-5” Орловського родовища пильних вапняків у Біляївському районі Одеської області (ВАТ “Одеське шахтоуправління”), проекту розроблення підземним засобом піденно-східної частини Ковалівського родовища пильних вапняків шахтою №7/2 “Ковалівка” у Біляївському районі Одеської області (ВАТ “Одеське шахтоуправління”) – Українську наукову установу “Український науковий центр екології моря”. Протягом року відділом розглянуто 7280 комплектів матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, у тому числі матеріалів: місць 166

розташування об’єктів – 2 одиниці (загальною площею 0,695 га), вибору земельних ділянок – 78 (загальною площею 278,0182 га), проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок – 4734 (загальною площею 12858,802898 га), вибору місця розташування земельних ділянок – 2466 (загальною площею – 7653,351136). Щодо земель сільськогосподарського призначення надано 2896 висновки, лісогосподарського призначення – 8, земель водного фонду – 65, земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення – 0, земель оздоровчого призначення – 1, земель історико-культурного призначення – 2, земель рекреаційного призначення – 271, земель житлової та громадської забудови - 3866, земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення - 171. Негативно оцінені матеріали: місць розташування об’єктів - 1 (загальною площею 0,35 га), щодо вибору земельних ділянок – 55 (загальною площею 215,2134 га), проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок – 3158 (загальною площею 8329,678169 га), вибору місця розташування земельних ділянок – 1497 (загальною площею 6011,352936 га). Основні причини негативної оцінки матеріалів щодо вилучення (викупу, надання земельних ділянок:  склад представлених матеріалів не відповідає додатку 1 пункту 3 “Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок”, затвердженого наказом Мінприроди України від 05.11.2004 р. №434;  порушення статей 5,17 Закону України “Про основи містобудування”, статті 48 Закон України “Про охорону земель” (відсутність даних щодо відповідності запроектованого об’єкту діючий містобудівній документації);  реалізація запланованої діяльності призведе по порушення режиму використання прибережних захисних смуг та водоохоронних зон водних об’єктів, об’єктів природно-заповідного фонду, територій зарезервованих до заповідання. 13.5. Економічні засади природокористування Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і по-господарськи слід ставитися до їх експлуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані енергетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіданих копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів. В зв'язку з цим раціональне використання і відтворення природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний 167

характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково - технічного прогресу. Така постановка проблем вимагає поліпшення розробки питань управління, пов'язаних насамперед з діалектикою взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Стосовно природокористування це означає послідовний розвиток наукових засад охорони навколишнього середовища ї раціонального використання його ресурсів на основі таких принципів, як планомірність, пропорційність, оптимальність. Планомірність стосовно використання природних ресурсів — економічна функція держави по управлінню і регулюванню екологічних та економічних відносин і пропорцій. Така функція передбачає як розробку і виконання планової системи взаємопов'язаних показників, так і дійовий контроль за їх реалізацією. Перспективне і поточне планування раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища в кінцевому підсумку виходить з накреслених темпів зростання сукупного суспільного продукту, національного доходу і підйому життєвого рівня трудящих. Пропорційність означає погодженість у використанні природних ресурсів як за територією, так і за галузями народного господарства, виключення порушень природних взаємозв'язків у навколишньому природному середовищі. Оптимальність у використанні природних ресурсів — це досягнення найкращого варіанта взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем. Управління охороною навколишнього природного середовища, як говориться в "Законі про охорону навколишнього середовища", полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо - розпорядчої діяльності. Метою управління в галузі раціонального природокористування є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення погодженості дій державних і громадських органів у галузі навколишнього природного середовища. Одне з центральних місць у регулюванні відносин з приводу охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів відводиться науково обґрунтованому поєднанню територіального і галузевого управління природоохоронною роботою. Підприємства, що залучають у господарський оборот природні ресурси, належать, з одного боку, до тієї чи іншої галузі народного господарства, а з другого - є ланками територіально - виробничих комплексів. Тому виникає необхідність правильного поєднання інтересів багатьох міністерств, відомств і місцевих територіальних органів, які повинні доповнювати одне одного, утворюючи єдину систему управління. Наприклад, при відведенні земель під промислове, транспортне чи житлове будівництво слід виходити не лише з локальних інтересів 168

відомчого характеру, а й враховувати, що відчуження земель, особливо орних, призводить до скорочення площі сільськогосподарських угідь, знижує родючість грунту, зменшує валову продукцію сільського господарства та інше. У системі управління природоохоронною діяльністю підприємства можна виділити планування, експлуатацію очисних споруд (включаючи технологічний процес) і контроль за викидами в навколишнє середовище. Проектування і планування дають змогу розробити комплекс необхідних заходів по охороні навколишнього середовища, їх виконання, серед яких нові удосконалені технологічні процеси, роботи, очисні споруди, що знижують або виключають шкідливий вплив на навколишнє середовище. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.99р. №303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» спрямована на реалізацію важливого природоохоронного принципу “забруднювач платить”, тобто забруднювач має відшкодовувати витрати, пов’язані з попередженням забрудненням навколишнього природного середовища і проведенням заходів боротьби з ним. Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі – збір) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Збір є одним з найбільш важливих еколого-економічних інструментів природоохоронної діяльності і справляється за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти та за розміщення відходів. Величина збору залежить від кількості, виду забруднюючої речовини, що надходить у навколишнє природне середовище, її шкідливості, класу небезпеки відходів та їх кількості, а також окремих коригувальних коефіцієнтів в залежності від чисельності жителів населеного пункту та його народногосподарського значення, басейнів рік, у які скидаються забруднюючі речовини, місця (зони) розміщення відходів. Розширено перелік платників збору за викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (морський, річковий, залізничний), шляхом диференціації нормативів збору та введення нових нормативів збору. З метою спрощення і зменшення адміністративних витрат було визначено перелік основних забруднюючих речовин, за викиди та скиди яких обов`язково справляється збір. Водночас було визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради, за поданням органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища, можуть збільшувати перелік забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди та скиди. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 № 303 “Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” 169

( з відповідними змінами) встановлена відповідальність забруднювачів – платників за правильність обчислення та своєчасну сплату збору. 13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності Питання фінансування найбільш важливих природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів вирішується через їх включення до відповідних державних і місцевих природоохоронних програм, які повинні мати чіткі механізми та джерела як бюджетного, так і позабюджетного фінансування їх реалізації, в тому числі за рахунок коштів фондів охорони навколишнього природного середовища, як Державного так і місцевих. У 2009 році встановлено порядок розподілу сум збору за забруднення навколишнього природного середовища між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами. До джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині доходів (п. 20 статті 6 та п.5 статті 48 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік") віднесено 30 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища та грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, до місцевих - 70 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища та грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до місцевих (сільських, селищних, міських) – 20 відсотків, обласних - 50 відсотків. Слід зазначити, що у 2009 році надходження до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища скоротилися більш ніж у двічі, а видатки Мінприроди за бюджетними програмами Державного фонду скорочено на 69% у порівняні з 2008 роком. За даними ДПА в Одеській області станом на 01.01.2010 року в Одеській області налічується: - 10152 юридичних та 12805 фізичних осіб зареєстрованих як платники збору за забруднення навколишнього природного середовища. За даними ДПА в Одеській області загальна сплачена сума збору за забруднення навколишнього природного середовища у 2009 році складає 17,828 млн. грн. 13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі Питання будівництва природоохоронних об'єктів та реалізація заходів, спрямованих на зниження рівня забруднення довкілля, залишаються для Держуправління пріоритетними та актуальними. Вагомим джерелом фінансування цих заходів є Державний та обласний фонди охорони навколишнього природного середовища. Рішенням сесії Одеської обласної ради від 20 березня 2009року № 795-V ( зі змінами внесеними рішенням обласної від 29 травня 2009 року № 855-V, 11 вересня 2009 року № 919 – V, 30 жовтня 2009 року № 954- V та №958- V, 3 грудня 2009 року №993- V) затверджено “Перелік об'єктів, видатки на які у 170

2009 році здійснюються за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища“. Загальна сума видатків з обласного фонду склала 8130,53 тис. грн. що у порівнянні з 2008 роком (8356,55 тис. грн) зменшилась на 226 тис. грн, або на 2,7%. Залишились не використаними 3265,27 тис. грн, які було повернуто до обласного бюджету з причини закінчення бюджетного року. Динаміку надходження та використання коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища за останні три роки наведено в табл.13.5.2.1. Надходження та використання навколишнього природного середовища

коштів обласного фонду охорони Таблиця 13.5.2.1.

Обіг коштів 1. 2. 3. 4. 5.

Залишок коштів на початок звітного періоду Надійшло коштів у звітному періоді – всього Використано коштів – всього Залишок коштів на кінець звітного періоду % використання коштів (дані пункту 3 поділити на {(дані п.1 + дані п.2) х 100})

Рік 2007 1420,29 26300,5 23776,42 2524,08 85,77

2008 2524,08 10166,9 8356,55 1810,35 82,19

2009 1810,35 11395,80 8130,53 5075,62 61,56

Кошти обласного фонду у сумі 8130,53 тис грн. були спрямовані на такі напрями природоохоронної діяльності: - будівництво та реконструкція каналізаційних очисних споруд, КНС тощо – 4198,20 тис. грн. ( 51,64 %); - розчистка русел річок, захист від підтоплення – 2761,9 тис. грн. ( 33,97 %); - поводження з токсичними відходами – 213,13 тис. грн. ( 2,62 %); - проведення заходів щодо збереження об'єктів природно-заповідного фонду, озеленення – 249,8 тис. грн. (3,07%); - виконання науково-дослідних, проектних робіт, проведення моніторингу -398,9 тис. грн. (4,9 %); - пропаганда екологічних знань, видання поліграфічної продукції з екологічної тематики – 308,6 тис. грн. (3,8%). За даними Головного управління статистики в Одеській області за 2009 р. підприємствами та організаціями за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 53215,6 тис.грн інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень). Обсяги інвестицій порівняно з відповідним періодом попереднього року зменшились на 42,5 %. Основним джерелом капітальних інвестицій, як і інвестицій в основний капітал, стали власні кошти підприємств та організацій. З метою формування видатків Державного фонду у 2009 році Держуправління направило запити та нормативну документацію до Мінприроди про виділення у 2009 році коштів по наступним природоохоронним проектам:

171

- проведення заходів по запобіганню забруднення підземних вод та ґрунтів на території Одеської області – 7804,27 тис. грн (бюджетна програма - 2401230 "Очистка стічних вод"); - капітальне будівництво господарсько-побутової каналізації та біологічних очисних споруд на о. Зміїний – 1500,00 тис. грн. (бюджетна програма - 2401230 "Очистка стічних вод"); - розробка проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій об"єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення в Одеській області – 4200 тис.грн.(бюджетна програма -2401260 "Формування національної екологічної мережі"; - проведення заходів щодо знищення накопичених на території Одеської області непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин – 30353,2 тис. грн. (за бюджетною програмою 2401250 "Поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами" ). Загальна запитувана сума з Державного фонду у 2009 році склала 43857,47 тис. грн. У 2009 році фінансування з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, на жаль, не здійснювалось. 13.6. Удосконалення системи управління та нормативно –правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки Наказом Мінприроди України від 25 вересня 2008 року № 485 визначено пріоритети діяльності Мінприроди у 2009 році: - динамічне формування екологічної мережі; - унеможливлення протизаконних дій у процесі розпорядження землею сільськогосподарського та несільсьгосподарського призначення, лісовими і водними ресурсами; - проведення організаційно-правових заходів щодо державного регулювання земельних відносин та землекористування; - контроль за додержанням вимог екологічної безпеки. 13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування В Україні розроблено близько 400 нормативних документів, щодо охорони довкілля (якість води, якість грунтів, захист атмосфери від шкідливих викидів та ін.). У 2009 р. введено в дію вперше 50 нормативних документів. ДП “Одесастандартметрологія” у фонді нормативних документів має усі видання за даною тематикою. Підприємства області отримують щотижня інформацію щодо надходження НД та замовляють копії зазначених нормативних документів. Центр обслуговує , згідно договорів на протязі поточного року НВТ “Екологія” у формі ТОВ, УкрНДІ медичної реабілітації та курортології, ДНУ “Український науковий центр екології моря”, ТОВ “Інфокс” тощо. При реєстрації технічних умов підприємств контролюється наявність у розділі “ Вимоги безпеки, охорони довкілля, утилізація ” вимог до екологічного 172

стану води, грунту, охорони атмосфери, утилізації відходів. За 2009 р. зареєстровано з цими вимогами 128 технічних умов на продукцію. Консультативно-методичний центр при ДП «Одесастандартметрологія» постійно проводить семінари та консультації, для підприємств та організацій області, стосовно розробки та впровадження систем екологічного менеджменту. Завдяки чому 6 підприємств впровадили систему управління навколишнім середовищем відповідно до вимог ISO 14001. Це такі підприємства як ВАТ «Лукойл-ОНПЗ», ВАТ «Одескабель», ЗАТ «Пласке», морський торговельний порт «Южний», ВАТ «Черномортехфлот», СП «Black Sea Shipping service LTD». ДП «Одесастандартметрологія» атестовано 15 лабораторій та прийнято участь в атестації 6 лабораторій, що проводять моніторинг та контроль стану навколишнього середовища, охорони довкілля та природокористування в області. 13.8. Екологічний аудит Екологічний аудит – це відносно новий ринковий механізм природокористування. В Україні основні правові та організаційні засади здійснення екологічного аудиту і підвищення екологічної обґрунтованості та ефективності діяльності суб'єктів господарювання визначає Закон "Про екологічний аудит" від 24 червня 2004 року № 1862-IV. Положення цього Закону поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності. Відносини у сфері екологічного аудиту в Україні регулюються Законом „Про екологічний аудит” Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" , іншими актами законодавства України, державними стандартами України. У 2009 році Держуправлінням спільно з Комінтернівською райдержадміністрацією з залученням фахівців Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, УкрНЦЕМу проводився експеримент, якій є дійовим інструментом для досягнення поліпшення якості навколишнього середовища причорноморських регіонів в коротко - та середньостроковій перспективі без виділення додаткових бюджетних фінансувань. Розпорядженням Комінтернівської РДА від 11.06.2009 № 724/А2009 створено координаційну групу з питань розробки заходів щодо екологічної санації території району, впровадження екологічного аудиту та страхування потенційно небезпечних об’єктів. В еколого-економічному експерименті з метою покращення екологічної ситуації району взяли участь 64 підприємства, що становлять підвищену екологічну небезпеку на території Комінтернівського району. Метою запропонованого механізму є забезпечення в подальшому соціально-економічних та екологічних інтересів громади шляхом реалізації процедур екологічної паспортизації, аудиту та страхування потенційно небезпечних об’єктів. Результатом роботи стануть пропозиції для органів влади 173

відносно плану дій з екологічної санації територій та зменшення техногенного впливу на довкілля. 13.9. Екологічне страхування Екологічне страхування (ЕС) - це страхування цивільної відповідальності підприємств, установ і організацій (страхувальників) за шкоду, завдану інтересам третіх осіб внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища діяльністю, що створює підвищену екологічну небезпеку. Метою екологічного страхування є забезпечення страхового захисту матеріальних інтересів фізичних та юридичних осіб у вигляді повної або часткової компенсації збитків, заподіяних аварійним забрудненням навколишнього природного середовища. Екологічне страхування покриває ризик аварійного забруднення навколишнього природного середовища, обумовлений як діяльністю підприємства, установи, організації - джерела підвищеної небезпеки для навколишнього природного середовища, так і незалежними від нього причинами, а також створює умови та забезпечує економічне стимулювання попередження аварійного забруднення навколишнього середовища. Законодавство у сфері екологічного страхування базується на положеннях Конституції України щодо права громадян України на безпечне для життя і здоров'я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, Законах України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про страхування», інших актах законодавства з питань природокористування, на нормативно-правових актах Кабінету Міністрів України з питань екологічного страхування, а також актах органів виконавчої влади, до компетенції яких належать питання регулювання діяльності у сферах охорони навколишнього природного середовища та страхування. Закон «Про екологічне страхування», який би встановлював єдині умови та порядок проведення екологічного страхування в Україні в обов'язковій формі та регулював би відносини у сфері екологічного страхування і був спрямований на відшкодування шкоди, заподіяної майновим інтересам юридичних та фізичних осіб внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища, на сьогодні відсутній. Є лише його проекти. На сучасному етапі відповідний інститут розвивається надто повільно, незважаючи па наявність прямих посилань про необхідність його запровадження в актах екологічного законодавства. Це значною мірою зумовлене відсутністю достатнього досвіду проведення такого виду страхування як у нашій державі, так і за кордоном. Проте, оскільки на рівні окремих державно-правових систем інститут екологічного страхування все-таки набув певного розвитку, врахування відповідного досвіду буде корисним у процесі запровадження такого ж інституту в Україні. Екологічне страхування здійснюється в обов'язковій та добровільній формах. Обов'язковому екологічному страхуванню підлягає діяльність підприємств, установ та організацій, що є джерелом підвищеної небезпеки для навколишнього природного середовища. Переліки видів діяльності, а також 174

конкретних підприємств, установ та організацій - джерел підвищеної небезпеки для навколишнього природного середовища, що підлягають обов'язковому екологічному страхуванню, повинні затверджуватися ( згідно з Проектом Закону «Про екологічне страхування») Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Добровільне екологічне страхування здійснюється відповідно до законодавства України. Перелік видів діяльності, що підлягають добровільному екологічному страхуванню, визначається договором екологічного страхування. Світовий досвід екологічного страхування Існує вже достатньо широкий досвід екологічного страхування в світі. У зарубіжних країнах екологічне страхування, яке здійснюється в рамках страхування відповідальності за шкоду від забруднення навколишнього середовища (Environmental Impairment Liability), виникло па початку 60-х років XX ст. У США до 1966 р. страхування екологічних ризиків включалось до полісів загальної відповідальності (CGL). Проте непередбачувані наслідки страхових випадків, розміри страхових виплат за згаданим видом страхування, а також прийняття Федерального закону про всебічну відповідальність за відновлення і збереження навколишнього природного середовища, відомого під назвою «Суперфонд», який передбачав поширення меж відповідальності за забруднення довкілля, призвели до того, що на початку 80-х років ризики поступового забруднення навколишнього середовища (Gradual) були виключені з переліку страхових ризиків полісів загальної відповідальності. У 1980 р. Конгрес США прийняв закон, що регулює питання відповідальності і виплати компенсацій за забруднення навколишнього середовища, відповідно до якого був затверджений спеціальний фонд. Цей закон покладає безумовну відповідальність за скидання небезпечних речовин у навколишнє середовище на усіх власників і операторів місць збереження забруднюючих речовин, на підприємства, у процесі виробництва яких утворюються небезпечні і шкідливі відходи, на підприємства, що перевозять такі відходи, і надає «повноваження Агентству по охороні навколишнього середовища» пред'являти їм позови. Страхування екологічних ризиків у країнах Європи розвивалося за дещо іншою схемою. Спочатку поліси загальної цивільної відповідальності не містили розмежування між раптовим і випадковим або поступовим забрудненням. На початку 90-х років посилення вимог законодавства щодо екологічної відповідальності підприємств промисловості призвели до зростання попиту на такий вид послуг, як страхування екологічних ризиків. На страховому ринку європейських країн з'явилися поліси страхування від забруднення, які передбачали страхування окремих екологічних ризиків, у тому числі ризиків поступового забруднення. Умови таких полісів передбачали індивідуальні особливості галузей страхувальників і коригувались відповідно до потенційних екологічних проблем із урахуванням необхідності ретельної оцінки страхового (екологічного) ризику. Максимальна сума страхового відшкодування зі страхування відповідальності у випадку ненавмисного 175

забруднення, прийнята на Лондонському страховому ринку, складає від 85 до 170 млн. дол., а максимальний обсяг страхової відповідальності в Європі, включаючи страхування відповідальності у випадку поступового забруднення не більш як 20 млн. дол. Такі суми, як показує практика, явно недостатні. Наприклад, треба було більш ніж 300 млн. дол. для відшкодування збитку, заподіяного забрудненням навколишнього середовища в результаті експлуатації Бхопальського заводу в Індії. У свою чергу, ці суми будуть замалими в порівнянні з позовом у 3 млн. дол., який пред'явила влада штату Мадхія Прадеш у зв'язку з численними людськими жертвами. Необхідно враховувати, що ризики забруднення істотно відрізняються від інших страхових подій, у результаті яких може бути завданий збиток. Можливості проведення екологічного страхування в Україні На сьогодні законодавство України про екологічне страхування перебуває в стадії формування і складається, по-перше, з норм екологічного законодавства, які визначають цей вид страхування як елемент економіко-правового механізму природокористування і охорони довкілля, та, по-друге, з норм страхового законодавства, що застосовуються до страхування екологічних ризиків як до одного з напрямів підприємницької діяльності. Врахування в процесі запровадження екологічного страхування в нашій державі зарубіжного досвіду дасть змогу уникнути багатьох помилок. Однак поряд із цим необхідно насамперед врахувати особливості вітчизняної системи права та законодавства. Основу для регулювання відповідних відносин становлять конституційні норми, що встановлюють право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Перший блок законодавства про екологічне страхування складається зі ст. 49 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також норм про необхідність здійснення екологічного страхування, які передбачені Законами України «Про природно-заповідний фонд України» від 15.05.92 р., «Про пестициди та агрохімікати» від 02.03.95 р., «Про відходи» від 05.03.98 р., «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 р., «Про угоди про розподіл продукції» ВІД 14.09.99 р. та ін. Наприклад, відповідно до ст. 50 Закону України «Про природнозаповідний фонд» для компенсації шкоди, завданої на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду внаслідок стихійних природних явищ чи промислових аварій і катастроф, проводять обов'язкове державне чи комерційне екологічне страхування заінтересованих підприємств, установ та організацій, а також інші види страхування природно-заповідного фонду в порядку, що визначається законодавством України. Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону України «Про пестициди та агрохімікати» екологічний ризик діяльності, пов'язаної із ввезенням на територію України пестицидів і агрохімікатів, їх транспортуванням та використанням, підлягає обов'язковому страхуванню в порядку, визначеному актами законодавства України. 176

Закон України «Про відходи» (ст. 14) до прав суб'єктів у сфері поводження з відходами поряд із правом на безпечні для їх життя та здоров'я умови при здійсненні операцій щодо поводження з відходами, правом 11, одержання в установленому порядку повної та достовірної інформації про безпеку об'єктів поводження з відходами, правом на відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок порушення законодавства про відходи відносить і право на екологічне страхування у порядку, що визначається законодавством України. До другого блоку законодавства, що може слугувати базою для подальшого розвитку інституту екологічного страхування, насамперед належать спеціальний Закон України «Про страхування» від 07.03.96 р., присвячений виключно регулюванню страхової діяльності, а також інші норми, передбачені цивільним та страховим законодавством України. Незважаючи на значну, на перший погляд, кількість законодавчих актів, які мали б створювати передумови для становлення екологічного страхування, цей інститут в Україні розвивається надто повільно. Однією з основних причин такого становища є те, що норми цивільного та страхового законодавства повною мірою не відображають специфіку відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища та соціальну спрямованість екологічного страхування, яке не може зводитись лише до окремого виду підприємницької діяльності. Отже, екологічне страхування не може здійснюватись у рамках існуючого страхового законодавства навіть за умови внесення змін до ст. 5 Закону «Про страхування» - обов'язкові види страхування та врегулювання, на рівні постанов Кабінету Міністрів України порядків проведення окремих видів обов'язкового екологічного страхування. Враховуючи наведене вище, а також те, що відповідно до ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, засади використання природних ресурсів, основи соціального захисту екологічної безпеки, засади створення і функціонування фінансового ринку визначаються виключно законами України, необхідним на сьогодні є прийняття спеціального закону «Про екологічне страхування», який би передбачав організаційно-правові, економічні та соціальні засади здійснення такого страхування в нашій державі. Завданням цього Закону має стати створення системи страхового захисту майнових інтересів громадян, підприємств, установ та організацій на випадок природничого та/або техногенного забруднення навколишнього природного середовища, погіршення якості природних ресурсів і регулювання суспільних відносин у сфері екологічного страхування. Як вважають фахівці, в Законі доцільно передбачити такі положення: - визначення термінів, що застосовуються в Законі. Бажано навести поняття «екологічне страхування», «екологічна шкода», «екологічно небезпечна діяльність», «аварійне забруднення навколишнього природного середовища» та інші із урахуванням того, що з прийняттям Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 р. законодавче визначення мають такі поняття, як «об'єкт підвищеної небезпеки», «аварія на об'єкті підвищеної 177

небезпеки», «ризик», «потенційно небезпечний об'єкт», «ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки» тощо; - зміст екологічного страхування, мету та сферу його запровадження, а також об'єкти страхового захисту; форми екологічного страхування (добровільна та обов'язкова, залежно від ступеня екологічного ризику або виду застрахованої діяльності); - права та обов'язки суб'єктів екологічного страхування. Слід передбачити узагальнені ознаки таких суб'єктів, критерії класифікації страхувальників за ступенем екологічного ризику, а також пільги для страховиків при інвестуванні ними коштів у будівництво очисних споруд страхувальників з метою зменшення страхового ризику та пільги для страхувальників, наприклад, у зв'язку із проведенням превентивних заходів; - державне регулювання екологічного страхування, враховуючи те, що конституційним обов'язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України; - зв'язок екологічного страхування з іншими елементами економічного механізму охорони навколишнього природного середовища, зокрема із системою екологічних фондів; - організаційні засади здійснення екологічного страхування (особливості розрахунку страхових тарифів, встановлення граничних страхових сум тощо); - особливості проведення екологічного страхування окремих об'єкті в тощо. Закон «Про екологічне страхування» повинен органічно вписуватися в існуючу систему екологічного законодавства. До цього слід додати, що розвиток екологічного страхування є неможливим без удосконалення правового регулювання екологічного аудиту, екологічного прогнозування, інформаційного екологічного забезпечення, екологічного контролю тощо. В той самий час наявність полісу екологічного страхування о гарантією платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності на випадок заподіяння ним шкоди навколишньому середовищу, що робить можливим використання такого виду страхування, наприклад, як обов'язкової умови для отримання дозволу па здійснення екологічно небезпечних видів діяльності. Зокрема, такий порядок передбачений ст. 13 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», яка встановлює., що до заяви на отримання дозволу на експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки до інших документів додається договір обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна аварією па такому об'єкті. Процес страхування сам по собі винагороджує тих, хто мінімізує майбутні ризики і витрати суспільства. Особлива роль у взаєминах між страхувальником і страховиком відводиться питанням страхових платежів. При розрахунках тарифів необхідно враховувати той низький рівень технології виробництва, що застосовується в Україні порівняно зі світовими аналогами, відсутність у необхідній кількості і належній якості контрольно-вимірювальних приладів, що дозволять з високою ймовірністю визначити рівень забруднення; низький технічний рівень і аварійний стан багатьох очисних споруд. 178

У міжнародній практиці страховий ризик визначається як явище, здатне спричинити певні втрати, яких можна уникнути за рахунок купівлі страхового полісу. До сфери екологічного страхування належить страхування ризику понаднормативних викидів і скидів шкідливих речовин, екологічних збитків унаслідок екологічних катастроф, екологічне страхування нових технологій тощо. В обов'язковому й добровільному страхуванні екологічних ризиків використовують кілька видів страхових договорів та полісів. У разі страхування відповідальності за фізичні й майнові шкоди третій особі, як цього вимагає законодавство у сфері поводження з твердими відходами, застосовують два основні поліси: - поліс страхування всебічної генеральної відповідальності за шкоду навколишньому середовищу; - поліс страхування відповідальності за шкоду навколишньому середовищу. З погляду страхового покриття є дві форми полісів: - на основі претензій; - на основі екологічних ситуацій, що склалися. Екологічне страхування створює взаємну економічну зацікавленість страхувальників і страхових організацій у зниженні ризику забруднення навколишнього природного середовища. Страхувальник зацікавлений у підвищенні своєї екологічної безпеки й тому, що з підвищенням імовірності аварій зростають ставки страхових внесків. Крім того, у вигляді заохочення безаварійності страхувальник одержує низку економічних пільг - пільгові умови подовження страхового договору, залучення додаткових ресурсів із фонду превентивних заходів страхувальника на проведення природоохоронних чи запобіжних заходів. Тим більше зацікавлена в зниженні екологічного ризику страхова організація, яка з цього приводу здійснює низку попереджувальних заходів, організовує проведення екологічного аудиту стану страхувальника. Одна з функцій екологічного страхування полягає в ефективному вкладанні приватного капіталу. Екологічне страхування надає значний вибір методів екологічного стимулювання вкладання капіталу, причому у виробництво природоохоронного обладнання й проведення природоохоронних робіт, що в інвесторів вважається невигідним сектором інвестування. Це досягається ринковими важелями: прибуток від екологічного страхування безпосередньо залежить від стану навколишнього природного середовища, а стан середовища від системи превентивних природоохоронних заходів. Джерелом коштів тут є резерв превентивних природоохоронних внесків, що утворюється в страховій організації. Тобто корпоративна система екологічного управління приймає на себе (разом із страхувальником) частину страхового ризику. У цьому випадку підсилюється ефективність екологічного страхування в напрямку екологічної модернізації виробництва із залученням трьох джерел: страхових платежів (премій), які включаються до собівартості продукції або входять у рахунок екологічних платежів за забруднення; власного капіталу; мотивації захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб (примусовий економіко-правовий механізм відповідальності). 179

13.10.Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля Науково-технічний прогрес за своїм визначенням — це розширення можливостей більш ощадливого використання природно-ресурсного потенціалу і його відтворення, екологізації суспільного виробництва та всієї людської життєдіяльності за умови впровадження технологічних та ресурсозберігаючих інновацій. У змісті цього явища за його проявами має розрізнятися два головних аспекти — економічний і власне техніко-технологічний. У першому розумінні — економічному, науково-технічний прогрес, сприяючи зростанню суспільного благополуччя, значно розширює економіко-фінансові можливості держави для здійснення еколого - орієнтованих зрушень як у структурі національного господарства, так і у техніко-технологічній базі суспільного виробництва. Таким чином, в економічному аспекті науково-технічний прогрес забезпечує позитивні зміни у співвідношенні економічних і екологічних інтересів як щодо окремих суб'єктів суспільного виробництва (підприємств), так і щодо народного господарства в цілому. Відсутність чи уповільнення прогресу гальмує такі зміни. Україна може бути красномовною ілюстрацією взаємозв'язку економіки і екології. Тут упроваджено практично весь арсенал методів економічного механізму природокористування і охорони навколишнього середовища. Але, враховуючи кризові явища в економіці в цілому, розвиток науково-технічного прогресу певним чином гальмується, тому збереження такого балансу є дуже актуальним. У другому, більш звичному розумінні, науково-технічний прогрес означає розвиток і розширення технічних засобів і технологічних можливостей у всіх сферах людської діяльності. Щодо природних ресурсів, які використовуються в процесі людської життєдіяльності, він має надзвичайно багатоаспектний прояв. Головними складовими його впливу є такі: - повніше використання наявних джерел природних ресурсів і скорочення втрат при їх первинному вилученні (з надр тощо). Це стримує освоєння нових об'єктів (родовищ корисних копалин, лісових площ тощо) і зменшує таким чином техногенний тиск на навколишнє природне середовище; - економніше та ощадливіше використання видобутих природних ресурсів мінеральної сировини і палива, деревини, води тощо. Це, по суті, процес інтенсифікації, оскільки дозволяє отримувати більше продукції та енергії з одиниці задіяних природних ресурсів; - розширення можливостей зменшення негативного техногенного впливу на природні ресурси (забруднення ґрунтів, води і повітря), що дозволяє відвертати погіршення їх якості. Це забезпечується як упровадженням досконаліших технологій, так і локалізації забруднень; - розширення використання відходів виробництва та споживання як сировинних та енергетичних джерел. Це збільшує відповідні резерви, стримує освоєння нових джерел тощо; - все активніший перехід на вторинне 180

ресурсовикористання, рециклінг матеріалів, їх рекуперацію (відновлення властивостей) тощо. Реально зазначені складові впливу науково-технічного прогресу найчастіше перехрещуються, взаємодоповнюють одна одну. Але в практичному сенсі виокремлення деяких із зазначених проблем сприяє застосуванню програмно-цільових методологій і прискоренню їх вирішення. Ці аспекти мають для України надзвичайну важливість, враховуючи як кризовий стан довкілля, так і надзвичайно масштабне нагромадження відходів на її території, багато з яких є, як з'ясовано, цінною сировиною. Так само доцільним є виокремлення проблем повнішого вилучення і використання природних ресурсів, таких як корисні копалини, деревина тощо. В Україні, за офіційними даними, використання недосконалої технології видобування та переробки мінеральної сировини призводить до того, що у надрах залишається чимала частина розвіданих запасів. Щодо нафти - це до 65 %, вугілля -до 23 %, залізних руд - до 25 % при підземному видобуванні та -10 % при відкритому кар'єрному способі. У зв'язку з цим доцільно розробити програму технічного переоснащення підприємств гірничо-видобувної галузі з метою вдосконалення технологій видобутку, повнішої та комплекснішої розробки родовищ та переробки корисних копалин, мінімізації обсягів відходів з максимальним їх використанням у виробництві. При більш узагальненому розгляді науково-технічного прогресу як важеля екологізації і раціонального (економного) використання природних ресурсів доцільно акцентувати увагу на таких напрямах: - Розвиток екологічно чистого виробництва. - Упровадження безвідходних технологій, що означає (і має своїм наслідком): комплексне використання сировини і енергоносіїв, створення замкнених газо- і водооборотних систем, застосування принципово нових підходів до вилучення, збагачення, перероблення сировини і матеріалів біотехнологій, геотехнологій тощо. - Реалізація засад ресурсозбереження в усьому ланцюзі суспільного виробництва на шляху його інтенсифікації і зниження ресурсоємності (водо-, земле-, метало-, енерго- тощо). У рамках другого напряму заслуговує на окремий розгляд проблема відходів і питання вторинного ресурсокористування в цілому. Цей аспект у науковотехнологічному і соціально-економічному плані набуває певної всеосяжності і в цілому претендує на статус відповідної ідеології та загальнолюдської стратегії ресурсокористування. Стимулювання еколопзації НТП у природокористуванні Доводиться констатувати, що сьогодні Україна має незадовільний стан довкілля та ресурсомістку економіку, яка базується в основному на виробництві сировинних продуктів. Продовжується практика прийняття неефективних технологічних рішень без необхідного ув'язання їх з прогресом в області НТП в єдиній збалансованій стратегії розвитку України. 181

Разом із тим, як свідчать звітні дані Міністерства освіти і науки України, для міжнародного та внутрішнього трансферу технологій можуть бути використані 25-35% розробок, що спрямовані на охорону навколишнього середовища, у тому числі на нейтралізацію промислових викидів, безпеку об'єктів атомної енергетики, очищення природних і стічних вод та близько 20% розробок – за пріоритетним напрямком «Нові речовини і матеріали», у тому числі технологій одержання принципово нового класу полімерних виробів, придатних для використання майже у всіх галузях народного господарства країни. Незважаючи на це, доводиться констатувати, що для розвитку внутрішнього трансферу технологій, на даль, ще не створено відповідних організаційноекономічних умов, таких, як: - раціональна система фінансування виробничих об'єктів; - дієва система їх оподаткування, стимулювання і продажу «ноу-хау» через аукціони; ефективна ринкова інфраструктура для продажу науково-технічної продукції. Крім того, існує певна законодавча ніша щодо стимулювання науковотехнічного прогресу через розвиток інноваційних заходів зі збереження довкілля. В основному, в обмеженому вигляді існують низки пільг щодо впровадження ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій (Закони «Про відходи», «Про охорону навколишнього природного середовища» тощо) У зв'язку з цим, як вважають спеціалісти, доцільним є пільгове оподаткування тих виробничих об'єктів, що підвищують темпи впровадження досягнень науки і техніки, особливо пріоритетного значення. Зокрема, пропонується звільнення від податку на 5 років прибуток і валютну виручку, одержані підприємством від продажу прав на об'єкти промислової власності, а також за рахунок придбання прав на використання ліцензій у межах дії ліцензійної угоди, також одержаний підприємством прибуток від виробництва нових видів матеріалів і речовин із використанням запатентованого в Україні винаходу. До речі, різні податкові заходи для стимулювання наукових досліджень і будівництва нових екологобезпечних підприємств здійснюються урядами ряду штатів США. Передбачається звільнення компаній від податку на власність протягом визначеного терміну, пільги при утриманні податків з продажу, і так далі. Як правило, чим менш розвинутий в економічному плані штат, тим більше податкових пільг у ньому надається для розвитку нового бізнесу, у тому числі екологічного. Така ж тенденція прослідковується у Китаї, де, юридична особа, що протягом 5 чи більш років реінвестувала капітал величиною більше 5 млн. доларів, чи запропонувала передову технологію на підприємстві з повільним обертанням капіталу, може звернутися з проханням про часткове чи абсолютне звільнення від податку на реінвестовані суми. Однак більше всього науково-технічний прогрес, у тому числі і природоохоронній області, стимулює податкова знижка на інвестиції. У 182

Нідерландах за рахунок державного фінансування проводять ефективні заходи щодо зниження забруднення і розробки чистих технологій. Додаткова знижка на 10-15 % у порівнянні зі звичайною податковою знижкою на інвестиційні витрати застосовується для конкретних інвестицій зі зниження забруднення навколишнього середовища. В Японії за рахунок цього в структурі інвестицій висока питома вага капіталовкладень в екологічні об'єкти. У результаті Японія відносно менше коштів витрачає на потреби ресурсних галузей, імпортуючи основну частину сировини і палива через кордон. Реалізація ресурсозберігаючої моделі забезпечує загальне зниження матеріалоємності суспільного виробництва у цілому на 22%, у тому числі за сировиною - на 34 %. Мета такого підходу полягає в заохоченні модернізації і розширенні виробничих потужностей, за допомогою чого можна поліпшити економічний потенціал країни. Податкова знижка на інвестиції має перевагу перед іншими методами податкових пільг. Доцільно, таку дану практику перекласти на політику екоінвестицій. Для України це тим більше вчасно з огляду нате, що державні централізовані капітальні вкладення постійно скорочуються. Ця ж тенденція залишається домінуючою й на подальші роки. Слід зазначити, що трансфер наукових результатів багатьох досліджень у США здійснюють регіональні центри з промислового застосування технологій. Згідно з комплексним законом про торгівлю і конкурентоспроможність тут створено мережу регіональних центрів просування технологічних нововведень, у тому числі у малий і середній бізнес. Тому необхідним є також створення відповідних організаційних форм передачі нових технологій виробництву та використання у зв'язку з цим досвіду промислово розвинених країн світу. У світі визнаними щодо трансферу технологій є також такі ефективні форми науково-виробничих об'єднань, як технопарки і технополіси. З аналізу участі науково-дослідних організацій України в реалізації пріоритетних напрямків НТР, як доречно вважають компетентні вчені, випливають можливості розширення масштабів використання таких форм на базі наукових організацій Національної академії наук та багатьох галузевих науково-дослідних організацій країни. З огляду на вищезазначене, доцільна розробка спеціальних програм та законодавчого поля щодо активізації внутрішнього та зовнішнього трансферу інновацій. Доцільність їх створення з орієнтацією на ресурсозбереження та біотехнології не викликає сумніву. Пріоритетні напрямки впровадження НТП з метою забезпечення сталого розвитку Напрями впровадження Водозбереження

Енергозбереження

Сутність науково-технічних рішень Застосування водозберігаючих технологій, розробка та впровадження інноваційних приладів та обладнання Упровадження поновлювальних джерел енергії (вітрової, сонячної, енергії хвиль)

Закони,які потребують відповідних доповнень Закон «Про питну воду та питне водопостачання», Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» Закон про «Енергозбереження»

183

Ресурсозаміщення

Заміна нових видів ресурсів нетрадиційни- Закон «Про охорону навколишнього сереми (опріснення і т.п.) довища»

Сільськогосподарське виробництво

Застосування нових екологічних заходів впровадження ефективних біотехнологій

Закон «Про біотехно-логії» Закон «Плата про землю»

Вторинне використання відходів

Упровадження ефективних технологій по переробці відходів

Закон «Про відходи»

Таким чином, резюмуючи вищезазначене, можна стверджувати, що першочерговими задачами щодо розвитку науково-технічного прогресу в галузі довкілля є: - опрацювання загальної стратегії розвитку НТП стосовно природокористування та раціонального використання природо-ресурсного потенціалу, включаючи збереження компонентів біорізноманіття; - розробка необхідної законодавчої бази щодо розвитку науковотехнічного прогресу в окремих галузях природокористування; - налагодження дієвого законодавчо-нормативного поля, направленого на стимулювання науково-технічного прогресу в області довкілля; - запровадження загальновідомих екологічних процедур, що широко використовуються на Заході (екологічний аудит, стратегічна оцінка, оцінка впливу на навколишнє середовище) як умови досягнення ефективних технічних рішень щодо сталого використання природно-ресурсного потенціалу та збереження біорізноманіття. Щодо останнього пункту, то вже зараз виникає доцільність створення організаційних структур, в тому числі у вигляді консультативних центрів, що будуть націлені на активізацію розвитку науково-технічного прогресу. 13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень Участь громадськості у прийняті екологічно важливих рішень, що стосується охорони та раціонального використання навколишнього природного середовища, має не абияке значення на сьогодні. У наші дні громадськість повинна не тільки брати участь у конкретних акціях з охорони довкілля, що вона робила до цього часу, а й повинна мати можливість здійснювати громадський контроль за рішеннями влади щодо ії діяльності та бути причетною до державних справ з охорони і покращення навколишнього природного середовища. Наше національне законодавство, особливо екологічно законодавство, передбачало участь громадськості в прийнятті рішень, однак тільки з підписання Орхуської конвенції, та після її ратифікації Парламентом, з’явилась реальна можливість зрушити право громадян на участь у прийнятті рішень з питань охорони навколишнього середовища. Світовий досвіт свідчить, що лише об’єднання зусиль державних, муніципальних органів і громадськості дозволяє вирішувати локальні й регіональні екологічні завдання ефективно та у короткий термін. Природоохоронні органи Одеського регіону тісно співпрацюють з громадськими організаціями області та міста з метою реалізації екологічної політики регіону, рішення екологічних проблем регіону. В Одеській області діє 184

понад 120 громадських екологічних організацій міста та області, зареєстрованих органами юстиції. 25 з цих представників делеговано до роботи у складі Громадської ради при Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. Основними напрямами роботи Громадської ради – консультативнодорадчого органу Держуправління є: координація дій громадських об’єднань, вирішення проблемних екологічних питань щодо стану довкілля, Чорного моря, проведення громадських експертиз, взаємодія із Орхуським центром та ЗМІ, робота у напрямку екологічної освіти та виховання. Основними завданнями Громадської ради є організація та проведення активної роботи громадських об’єднань, залучення молоді та нових районних громадських об’єднань, широке інформування населення щодо питань, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища на території Одеської області. Основними вагомими питаннями, якими займалась Громадська рада протягом 10 років роботи були наступні проблеми: несанкціонована забудівля прибережної смуги р. Дністер, будівництво нафтотерміналу у с.Джурджулешть (Молдова), екологічний аудит Одеського припортового заводу, технічна експлуатація каналів та проходів судоходного ходу “Дунай-Чорне море”, несанкціонована забудова прибережної смуги Чорного моря, сміттєзвалища в області та інші. Протягом року проведено 9 засідань Громадської ради при Держуправлінні з вирішення проблемних екологічних питань за участю представників ЗМІ. Так, на обговорення виносилися питання: утилізації, переробки та зберігання відходів, радіоактивних у тому числі, обговорення роботи Держуправління зі встановлення меж Національної екомережі Одеської області, екологічні проблеми при експлуатації Молдавської ДРЕС, про роботу громадських інспекторів в області, зокрема виявлення несанкціонованого видобування корисних копалин у верхів’ї Куяльницького лиману, ініціювання збереження парку на Приморських схилах від мису Ланжерон до мису Аркадія, а також про збереження вікових дерев тощо. 25 лютого поточного року на Одещині відбулося чергове засідання Громадської ради при Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, в якому прийняло участь 20 громадських організацій, представники СОН «Лузанівський» та СОН «Жеваховський», Управління екологічної безпеки Одеської міської ради та Одеської Державної бібліотеки ім.М.Горького, ЗМІ. В ході засідання представник Держуправління ознайомив громадськість зі станом природно-заповідного фонду на території Одеської області та про перелік території, які потребують особистої уваги для заповідання. Начальником Держуправління було урочисто вручено почесні грамоти представникам громадських організацій, які стояли у джерел створення Національного Природного Парку «Нижньодністровський». Представник громадської організації «Чорноморське гайдамацьке з’єднання» доповів про проблему Куяльницького лиману пов’язану з правопорушеннями природоохоронного законодавства, підсумки проведеного рейду по виявленню порушників природоохоронного законодавства. 185

Також, на засіданні було презентовано збірник робіт з питань територіального освоєння, реабілітації та подальшого соціального розвитку таких важливих для міста територій, як «Поля фільтрації» (поля зрошення), «Жевахова гора», «Куяльницький» і «Хаджибейський» лимани. Змістом збірки є ряд проектів перспективного освоєння території: формування ландшафтного парку, створення культурних історико - етнографічних центрів, заповідної зони. 29 жовтня поточного року в м. Одеса в музеї ім. В. Паустовського відбулося чергове засідання Громадської ради при Держуправлінні. У засіданні прийняли участь представники громадських організацій міста та області, Держуправління, Державної екологічної інспекції, а також представники обласної ради та депутати міської ради. Держуправлінням на виконання наказу Мінприроди України від 05.10.2009 р. № 522 «Про збереження вікових дерев» було включено до порядку денного питання виявлення нових вікових дерев, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську і істотко-культурну цінність для подальшого їх заповідання у 2010 році у співпраці з органами місцевого самоврядування та науковими установами. з метою активізації роботи по забезпеченню збереження вікових дерев в області, пропаганді їх екологічної, наукової, естетичної, господарської та історико-культурної цінності серед населення. Також на засіданні було презентовано проект що здійснюються членами Громадської Ради, «Створення скверу Паустовського», ініціювання збереження парку на Приморських схилах від мису Ланжерон до мису Аркадія та про стан роботи обласного штабу громадських інспекторів – «Про проблеми щодо порушення природоохоронного законодавства на території Маякської сільради Біляївського району». Доступ до екологічної інформації, згідно з Орхуською конвенцією, забезпечує розуміння суспільством, громадськістю того, що відбувається з довкіллям, і дає можливість свідомо брати участь у процесі прийняття екологічних рішень. Екологічна інформація містить не тільки відомості про стан навколишнього середовища і його елементів, але і про стан безпеки людей, угоди у сфері довкілля, про політику, законодавство, плани, програми, дані економічного аналізу тощо. Правовий механізм доступу громадян до інформації про стан навколишнього природного середовища України регулюється Конституцією України (1991), Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” (1991, ст. 50), Законами України “Про інформацію” (1992), “Про екологічну експертизу” (1995), “Про звернення громадян” (1996), Орхуською конвенцією “Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища” (1998), Загальнодержавною програмою охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів, затвердженою Законом України (2001), Указом Президента України “Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості діяльності органів державної влади” (2002). 186

З метою доведення до відома громадськості напрямів екологічної політики та її реалізації, а також інформування про основні напрями діяльності природоохоронних органів, на веб-сайті Держуправління запроваджено розділи “Орхуський центр”, “Громадська рада”, “Преса”, “Охорона навколишнього природного середовища в Одеській області”. Поточна інформація постійно оновлюється. На базі інноваційно-інформаційного центру “ІНВАЦ” Держуправлінням ОНПС в Одеській області, за підтримки Одеської обласної Ради народних депутатів, друкується “Причорноморський екологічний бюлетень ”, в редакційну колегію якого входить керівництво природоохоронних служб області. ”Причорноморський екологічний бюлетень ” містить такі розділи: “Екологічна політика”, “Стан та проблеми довкілля”, “Екологія міста”, “Колонка інспектора”, “Екологічний калейдоскоп”, “Екологічна громада”, тощо. На сторінках бюлетеня опубліковані такі матеріали, як: Звіти про стан навколишнього природного середовища в Одеській області за 2003-2008 роки, Паспорти Одеської області за 2005-2008 роки; Регіональна програма охорони та поводження з токсичними відходами в Одеській області до 2008-2015 роки”; Обласна програма “Здоров’я на 2002-2011 рр.”; Закон України “ Про внесення змін до Закону України про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення ”; Регіональна комплексна програма захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь Одеської області у 2001-2005 роках, прогноз до 2010 року; Програма формування національної екологічної мережі Одеської області на 2005-2015 рр., Огляд законодавства України з питань регулювання водних ресурсів; Освітлено проблеми раціонального використання ресурсів природних систем гирлової частини Дунаю та острова Зміїний та ряд інших; Проблеми Придунайського регіонального міжріччя та інші. На сторінках Причорноморського бюлетеня публікуються статті спеціалістів природоохоронних служб. Щорічно на його сторінках публікується національна доповідь природоохоронних служб, у тому числі про стан Чорного моря. Держуправління співпрацювало з видавництвом “Новий світ” (м.Київ), ТОВ «Видавництво «Престиж Медіа Інформ» (м.Київ) та “Наш вибір” (м.Донецьк), для чого було направлено інформацію про поточну роботу Держуправління у сфері охорони навколишнього природного середовища, аналітичний огляд екологічного стану регіону та природно-заповідний фонд області. Держуправління взято участь у ХІІ Міжнародній виставці – ярмарку «Екологія-2009». Держуправлінням проведено організаційну роботу щодо представлення виставкових експонатів для презентації Одеської області у складі загальної експозиції Мінприроди. А саме, за період з 8 по 11 квітня презентовано: представницький стенд Одеського регіону (туризм, рекреація, діючі підприємства); відеофільми Одеського регіону (відеоролики «Одеський регіон. Соціально-економічні досягнення», «Екологічні проблеми Одещини», 187

«Трансграничне дослідження басейну р.Дністер. Вирішення проблем», «Багатства регіонального ландшафтного парку Тилігульський»); буклети про основні складові Одеського ресурсного потенціалу; друковане видання про результати роботи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області у 2004-2007 роках (примірники книги “Причорноморський бюлетень ”). На виконання п.3 Окремого доручення Держуправлінням проведено роботу щодо залучення підприємств, що характеризуються раціональним використанням природних ресурсів в області, за результатами чого у ХІІ Міжнародній виставці - ярмарку «Екологія-2009» експозицію Одеської області презентували: ДП «Морський порт Южний», ДП «Іллічівський морський торгівельний порт». За результатами проведеної роботи Держуправління нагороджено Дипломом за активну участь у проведенні екологічних проектів Експоцентру України. Організовано 15 інтерв’ю керівництва Держуправління на міських телеканалах, таких як: ТК “НТН”, “Град”, “Глас”, “ОДТРК”. для передачі “Екологія з Юрієм Геращенко” на тему: “Екологічні проблеми області та основні досягнення Держуправління”, “Проблеми створення РЛП “Тузловські лимани”, “Екологічна ситуація в смт Затишшя”. Проведено 5 прес-конференцій за участю начальника та заступника начальника Держуправління. Протягом 2009 року Держуправління тісно співпрацювало із засобами масової інформації, про що свідчать кількісні характеристики: опубліковано 135 статей у газетних виданнях та журналах, прийнято участь у 88 заходах, що транслювалися по регіональному телебаченню, 18 інформації анонсовано на радіо, 180 повідомлень у мережі Інтернет, на веб-сайтах Держуправління, Мінприроди України та ОДА. Держуправлінням проведено 55 зустрічей з громадськістю під час проведення конференцій, семінарів, круглих столів, брифінгів, нарад, наукових секцій, природоохоронних свят, серед яких: День водно-болотних угідь, Першоцвіт, День довкілля, Посади своє дерево, Майбутнє лісу у твоїх руках, Всесвітній День навколишнього середовища, День Дунаю, День Дністра, День водних ресурсів, День біорізноманіття, «День Чорного моря», а також у Всеукраїнській щорічній акції «До чистих джерел». У вирішенні екологічних проблем пріоритет надається екологічній освіті, як найбільш широкій і всеохоплюючій ланці суспільства. Екологічна освіта сприяє формуванню екологічної свідомості та екологічної культури, особливо підростаючого покоління. Освіта в цілому як частина державної політики визнана одним з найважливіших стратегічних напрямів переходу суспільства до сталого розвитку. На території Одеси працює педагогічний колектив екологонатуралістичного підрозділу Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання плідно співпрацює у напряму проведення масових заходів природоохоронного спрямування. Школярі області представляють результати участі у екологічних експедиціях та навчально-польовій практиці, підсумки роботи у творчих об’єднаннях та гуртках еколого-натуралістичного спрямування вищого рівня на 188

районних та обласних науково-практичних конференціях на обласних конференціях, виставках, фестивалі та конкурсах, які проводить підрозділ, „Юні друзі природи”, „Молодь досліджує світ” та інші. Працівники управління беруть активну участь в роботі журі науково-практичних конференцій та масових заходах (фестиваль екологічних агітбригад, екологічний брей- рінг, тощо), за результатами чого Держуправління нагороджує переможців конференцій та природоохоронних заходів грамотами та природоохоронними матеріалами. Співпраця еколого-натуралістичного підрозділу Одеського обласного гуманітарного центру з Громадською Радою при Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. Екологонатуралістичний підрозділ до участі у своїх заходах запрошував представників громадських організацій (представників Громадської Ради). До участі у обласному семінарі «Організаційно-педагогічні умови роботи з цілеспрямованими учнями ПНЗ» (для керівників гуртків екологонатуралістичного спрямування) 19 березня 2009 року з доповіддю «Сучасні проблеми енергетики та енергозбереження» виступав Гордіян Валерій Олександрович, представник Одеського обласного благодійного фонду «Честь і милосердя». У роботі журі обласного фестивалю природоохоронної пропаганди «Екологічний ярмарок – 2009» приймав участь представник громадської організації «Екологічний центр сталого розвитку» Олійник Сергій Євгенович. Нагородження переможців фестивалю відбулося завдяки голові Громадської Ради при Держуправлінні Геращенко Юрію Євгеновичу, який залучив до формування призового фонду громадські організації. Під час підготовки до ІІІ Всеукраїнського збору учасників екологічних експедицій, походів, польових практик, який відбувся 26-29 червня 2009 року в Кілійському районі Одеської області, працівники підрозділу співпрацювали з секретарем комісії по екології Одеської обласної Ради Хоменко Миколаєм Йосиповичем при вирішенні питань, пов’язаних з матеріальним забезпеченням проведення збору. Юннати Одещини традиційно звітуються по результатам проведення Дня довкілля, Дня ВБУ, акції «До чистих джерел» - кращі роботи юннатів відправлені до Мінприроди України. Крім того, роботу з охорони довкілля Одещини проводить підрозділ Одеського державного екологічного університету. Загально університетські заходи: - олімпіада з екології та охорони довкілля серед учнів випускних класів загальноосвітньої школи. Проведена в березні 2009 року. Прийняло участь близько 250 осіб. - Всеукраїнська студентська наукова конференція «Екологічна безпека» та ІІ етап Всеукраїнської студентської екологічної олімпіади. Загальна кількість учасників близько 200 осіб. - проведення актуальних для Одеського регіону наукових розробок:  «Наукове обґрунтування системи інтегрованого управління природокористування в морський прибережній смузі Одеської області» 189

 «Розробка регіональної програми охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки»  «Оцінка багаторічних змін складових водного балансу Куяльницького лиману для розробки рекомендацій по збереженню його природних ресурсів»  «Оцінка наповнення Хаджибейського лиману поверхневими водами та довгострокове прогнозування його стану у весняний період року». Регіональний центр розповсюдження екологічних знань ОДЕКУ. Окремий структурний підрозділ університету, до основних завдань статутної діяльності якого відноситься просвітницька діяльність в навчальних закладах, громадських організаціях тощо Півдня України. У поточному році були проведені регіональні наукові семінари-тренінги, а саме: - «Дунайський біосферний заповідник: минуле, сучасне, майбутнє»; - «Національні природні парки Північно-західного Причорномор’я безцінні скарби України»; - Розбудова екологічної мережі Національних природних парків: «Білобережжя Святослава» та «Бузький гард» - «Про механізми і умови збереження біорізноманіття у Національному природному парку «Нижньодністровський»; - «125-річчю І. І. Пузанова присвячується». Участь в регіональних семінарах-тренінгах прийняли представники громадських організацій, навчальних та наукових закладів м. Одеси та всіх районів Одеської області. Загальна кількість учасників зазначених заходів склала близько 700 осіб. Просвітницька діяльність в засобах масової інформації: - у рубриці «Якість життя» Одеської державної ТРК щомісячно виходять телепрограми за темою «Екологічно безпечне довкілля». За оцінкою фахівців аудиторія глядачів складає близько 1 млн. осіб. - на телеканалах «Здоров’я», «Глас», «Страна Советов» продемонстровано цикл з 10 телепрограм «Екологічна енциклопедія» - за минулий рік представники університету (ректор, проректори з навчальної та наукової роботи, декани факультетів, завідувачі кафедр екологічного спрямування) прийняли участь майже в 20-ти телепрограмах на різних каналах Одеського телебачення, присвячених екологічним проблемам Одеської області, Північно-Західної частини Чорного моря, Дунаю, Дністра, Південного Бугу, малих річок Одеської області. - провідні науковці та викладачі університету щомісячно публікують різноманітні матеріали екологічного спрямування в Одеських газетах. Наприклад, в 2009 році зазначені публікації видавались в газетах «Вечірня Одеса», «Одесские известия», «Одеські вісті», «Аргументи та факти», «Комсомольська правда». Видавницька діяльність направлена на різні верстви населення Одещини, зокрема на навчальні заклади системи середньої загальноосвітньої школи, громадські екологічні організації та об’єднання. 190

Вся поліграфічна продукція Одеського державного екологічного університету розповсюджується безкоштовно. В поточному навчальному році видано: - в серії «Лимани Північно-Західного Причорномор’я – важливі складові Національної екологічної мережі» науково-популярні брошури: «Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас» «Дністровський, Будакський лимани» «Куяльницький, Хаджибейський лимани» «125-річчя І.І. Пузанова присвячується» Загальний тираж зазначених науково-популярних брошур – близько 1000 примірників. - в серії «Лимани Північно-Західного Причорномор’я – важливі складові Національної екологічної мережі» кольорові інформаційні плакати: «Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас» «Дністровський, Будакський лимани» «Нижньодністровський національний природний парк» «Куяльницький, Хаджибейський лимани» «Міжнародний день Чорного моря» Загальний тираж зазначених кольорових інформаційних плакатів становить близько 2000 примірників. - Щоквартально видається бюлетень «Екологічна скринька» накладом 3000 примірників. Методична діяльність розробляються та видаються з урахуванням проведення різних регіональних заходів (конференції, семінари, тренінги тощо), вони без коштовно поширюються серед учасників зазначених заходів. За поточний період видано: - «Вступ до викладання принципів сталого розвитку у середній школі» - «Викладання засад сталого розвитку у середній школі» - «Задунайська січ» (робочий зошит для досліджень навколишнього середовища у регіоні нижнього Дунаю) - «Методичні матеріали щодо гідроекологічних досліджень»; - «Нижньодністровський парк очима молодих», вип.1 (ділова гра щодо розвитку туристичної діяльності у дельті Дністра) - «Нижньодністровський парк очима молодих», вип.. 2 (ділова гра щодо збереження та відновлення біотичного та ландшафтного різноманіття); Загальний тираж зазначених методичних розробок – близько 2500 примірників. Гідроекологічна річкова науково-навчальна лабораторія. Зазначений структурний підрозділ університету розташований в с. Маяки Біляївського району Одеської області. В структурі науково-навчальної лабораторії працює окремий підрозділ, який займається просвітницькою діяльністю серед школярів Біляївського, Овідіопільського, Білгород-Дністровського районів Одеської області та м. Одеси. 191

На базі лабораторії працюють наукові гуртки молоді, які в першу чергу займаються вивченням екологічного стану водних об’єктів басейна Дністра, оцінкою біологічного різноманіття Нижнього Дністра, Дністровського лиману, поймених озер. Наукові гуртки лабораторії щорічно на постійній основі відвідують 70-90 школярів. Загальна кількість учнів середніх шкіл, які приймають участь в заходах екологічного спрямування складає 200-250 осіб. Геофізична морська науково-навчальна лабораторія Зазначений структурний підрозділ розташований в м. Одеса в Отраді в районі Яхтклубу. Просвітницька діяльність співробітників геофізичної морської науковонавчальної лабораторії аналогічна діяльності гідроекологічної річкової лабораторії, з урахуванням того, що основним напрямом діяльності зазначеного підрозділу – вивчення екологічного стану морського середовища, в першу чергу, Північно-Західної частини Чорного моря. 13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій З урахуванням досвіду роботи Держуправління, що тісно співпрацює з громадськими організаціями області з метою реалізації екологічної політики регіону, сумісно з громадськістю відбувається вирішення екологічних проблем регіону. Понад 25 громадських організацій екологічної спрямованості входять до складу Громадської Ради при Держуправлінні. Для кожного з них властиві активність, громадянськість і принциповість. Робочий рік громадськості розпочався обговоренням різних екологічно важливих питань, а саме: На початку 2009 року, у ході рейду, громадською організацією Чорноморське гайдамацьке з’єднання українського козацтва встановлено, що екосистеми лиману погрожують незворотні зміни. Схили в районі села Северинівка порушені незаконними піщаними кар'єрами, що знаходяться прямо на схилах, у водоохоронній зоні. Мала річка, що впадає в лиман, перекрита насипом, по якій їздять вантажівки. Кількома кілометрами вище села Адамовка , прямо в руслі річки, що впадають у Куяльницький лиман, вириті величезні котловани, це техногенне втручання негативно впливає на екосистему лиману. В результаті чого за ініціативою Держуправління вирішено створити оперативну робочу групу з метою затримання незаконних правопорушників до складу якої увійдуть: Держуправління, Державна екологічна інспекція в Одеській області, органи МВС України в Одеській області, а також громадська організація «Чорноморське гайдамацьке з’єднання». 15 січня відбулась робоча зустріч груп по гармонізації український и румунської систем гідрометеорологічного моніторингу в рамках проекту "Розвиток трансграничного співробітництва в сфері інтегрованого управління водними ресурсами в Єврорегіоні "Нижній Дунай". В рамках зустрічі обговорені питання щодо транскордонного співробітництва у сфері екологічного моніторингу, створення загальної бази даних, а також обміну 192

режиму інформації між організаціями, залучених до моніторингу водних ресурсів в Єврорегіоні "Нижній Дунай". У січні відбулась робоча нарада з питань щодо результатів виконаної науково-дослідницької роботи на тему: «Поліпшення екологічного стану озера Сасик». В рамках зустрічі обговорені питання щодо можливих варіантів подальшого використання гідротехнічних споруд, які розташовані на водосховищі Сасик та функціонують як єдиний цілісний водогосподарський комплекс. А також про визначення необхідності подальшого існування робочої групи, створеної на виконання доручення облдержадміністрації. 19 січня організовано зустріч з громадськістю на березі міського пляжу Ланжерон, щоб відсвяткувати Водохреща традиційним купанням у зимовій воді. Захід організовано за ініціативою громадської екологічної організації Чорноморського Гайдамацького З’єднання та Українською Народною партією. Подивитися на християнський ритуал водосвячення, якій проводив святий отець разом зі школярами, які оживили захід чудовим співом різдвяних колядок. У лютому Держуправління разом з громадськістю обговорювала створення ботанічного заказника загальнодержавного значення «Філофорне поле зернове» Створення в Південно-західному регіоні Чорного моря ботанічного заказника загальнодержавного значення обумовлено нагальною потребою збереження та відтворення унікального природного комплексу,одним із компонентів якого є скупчення водорості Філофора псевдорогата (Phyllophora pseudoceranoides) та Сфацелярія наскельна (Sphacelaria saxatilis), які занесені до Червоної книги України та які поширюються лише в цій частині Чорного моря. Оголошення частини акваторії Чорного моря природоохоронною територією сприятиме не лише поліпшенню якості морського середовища, припиненню деградаційних процесів та збереження зазначеної морської акваторії як цілісної морської екосистеми, що в свою чергу сприятиме покращенню стану довкілля Чорного моря та відтворенню морських природних ресурсів, а й забезпечить виконання міжнародних зобов’язань України в рамках Конвенції про захист Чорного моря від забруднення. Крім цього, вжиття заходів із збереження водорості Філофора псевдорогата відповідає вимогам Протоколу про збереження біорізноманіття та ландшафтів Чорного моря до Конвенції про захист Чорного моря від забруднення, який ратифіковано Законом України від 22.02.2007 № 685-V. Таким чином, оголошення ботанічного заказника загальнодержавного значення «Філофорне поле зернове» є логічним і послідовним кроком, спрямованим на збереження для майбутніх поколінь унікального морського природного комплексу, який має науково-практичне, культурне, природоохоронне значення, а також є складовою процесу формування національної екомережі. 2 лютого 2009 року на Одещині в м. Татарбунари відбулись Громадські слухання по результатам проведених досліджень по Сасику у 2008 році. 193

Ініціаторами проведення слухань стала громадська екологічна організація «Відродження», яка входить до складу Громадської ради при Держуправлінні. В рамках обговорення громадськість була ознайомлена з науковими дослідженнями з вивчення проблем Сасика у 2008 році, про затрачені кошти з державного бюджету на утримання непрацюючої Дунай-Дністровської зрошувальної системи що нанесла непоправних збитків народному господарству і має негативні еколого-соціальні наслідки. А також про виділення коштів на поліпшення екологічного стану, переважно з фонду охорони навколишнього середовища, які насправді витрачаються на боротьбу з наслідками віддамбування лиману Сасик замість того, щоб вирішити одноразово проблему і тим самим реально поліпшити ситуацію в регіоні. В Одеському “Будинку вчених ” у березні відбулася чергова зустріч громадськості під головуванням міської екологічної організації «Таубмановске читання» спільно з секцією урбоекології “Будинку вчених ”. Громадськість обговорювала питання щодо пошуку нових територій в межах міста , які придатні для створення нових природоохоронних парків. Проект було представлено громадською організацією « Одеське регіональне відділення Асоціації міст України та громад», нею запропоновано територію району Жевахової гори, створення інформаційної бази по збору та попередньому розгляду наукової інформації про стан цієї території, а також розглянути різні запропоновані варіанти громадськістю. Держуправління у березні прийняло участь у огляді реалізації проекту відновлення ГСХ Дунай-Чорне море. Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області є організацією - співвиконавцем робіт по проведенню комплексного моніторингу ГСХ Дунай – Чорне море, до обов’язків якого відносяться контрольні виміри якості води при проведенні днопоглиблювальних робіт, а також збір та узагальнення відомчих даних про якість води р. Дунай в районі траси ГСХ. Територіально Програма охоплює всю українську ділянку дельти Дунаю та українську частину придунайського узмор’я. Вона складається з двох великих блоків: Екологічного (Генеральний підрядник – УкрНДІЕП) та Інженерного (Генеральний підрядник – ін-т “Річтранспроект”). Екологічний блок програми включає в себе:  регулярні гідрологічні і гідрохімічні спостереження на мережі стаціонарних пунктів. Комплексні сезонні обстеження. Спеціальні дослідження за різними напрямками: - іхтіологічний моніторинг; - дослідження наземних екосистем на території Дунайського біосферного заповідника; - дослідження якості води і ґрунтів безпосередньо при проведенні днопоглиблення; - дослідження впливу берегових відвалів ґрунту; - спеціальні дослідження щодо адаптації методів дистанційного моніторингу екологічного стану району дослідження. 194

Результати моніторингу постійно обговорювались на робочих нарадах суб'єктів моніторингу за участю представників громадських організацій. У березні 2009 року в рамках проекту ЄС «Співпраця щодо довкілля Чорного моря» відбувся міжнародний семінар неурядових організацій (НУО) Чорноморського регіону «Формування громадської платформи щодо Конвенції про захист Чорного моря від забруднення з огляду на регіональну зустріч Сторін". Зустріч відбуватиметься протягом двох днів у приміщенні готелю «Пуща Озерна», в Києві. Метою зустрічі стало формування громадської платформи стосовно Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (Бухарестська Конвенція). На зустріч запрошено понад 50 учасників з більш ніж 40 організацій Болгарії, Грузії, Молдови, Росії, Румунії, Туреччини, України. Представники Делегації Європейської комісії в Україні, а також Постійного секретаріату Чорноморської комісії в Стамбулі братимуть участь в цьому важливому заході. Учасники були зосередженні на обговоренні та перегляді положень Бухарестської Конвенції, інших ключових документів та їх впровадженні, зокрема що стосується доступу до інформації, участі громадськості, механізмів погодження і вимог до звітності. Підготовку до семінару координує організація «Чорноморське відділення Української екологічної академії наук», яка є членом Чорноморської мережі НУО. 12 березня 2009 року в м. Ізмаїл відбулося засідання Міжвідомчої наради з питань «Забезпечення стабільної екологічної ситуації безперебійного водопостачання населення і галузей народного господарства, збереження водних ресурсів в басейні Придунайських водосховищ та установлення відповідних режимів на водосховищах в весняно-літній період 2009р. ». Нарада проведена з ініціативи Дунайського басейнового управління водних ресурсів. У ході засідання обговорено установлення водогосподарських режимів робот Придунайських водосховищ та управлення водними ресурсами басейну р. Дунай в межах Одеської обл. у осінньо-зимовий період 2008-2009 р. На Одещині в м. Ізмаїл з 18 по 20 березня поточного року центром регіональних досліджень було представлено новий проект «Покращення можливостей для ефективного управління ризиками паводків в українській частині дельти Дунаю ». Метою цього проекту стало сприяння у поліпшенні можливостей для управління ризиками паводків, мінімізації їх наслідків для населення і економіки, а також з урахуванням необхідності створення системи управління навколишнім середовищем в українській частині дельти Дунаю для досягнення сталого розвитку території. Проект здійснюється в партнерстві з компанією Soresma NV (Бельгія) і Дунайським басейнового управління водних ресурсів, фінансова підтримка уряду Фландрії (Бельгія). Тривалість проекту 24 місяці. На Одещині на базі ДП «Савранське лісове господарство» проведено виробничу нараду «Лісове господарство Одещини: проблеми та перспективи розвитку», за участю керівництва області, районів, територіальних підрозділів виконавчої влади та державної лісової охорони. 195

Після наради керівництво мало можливість відвідати заповідний об’єкт «Слюсарівський віковий дуб». А також за участю шкільної молоді та керівництва було висаджено дерева породи береза у дендропарку лісгоспу у рамках Всеукраїнської акції «Майбутнє лісу в твоїх руках». 23 квітня 2009 року в Одесі на засіданні Університету екологічних знань Одеської державної бібліотеки ім. М. Горького відбулася презентація збірки наукової праці Університету «Екологія і суспільство», до якої увійшли статті 50 авторів. В статтях багато приділено уваги з питань зміни клімату, екологічної безпеки, функціонування паливно-енергетичного комплексу в прибережній зоні Придунав’я, також висвітленні екологічні проблеми Одеської області, міста, Чорного моря та надана інформація по прийняттю відповідних рішень природоохоронними органами. Дане порівняння оцінки сучасної української і світової практики берегоукріплення в рекреаційній зоні міста, а також представлена інформація щодо туристичної діяльності в Україні, Одеському регіоні та місті Одеса. Опублікована стаття на тему: «Реалізація Орхуської конвенції в Одеському регіоні – участь громадськості у прийнятті рішень, що стосуються навколишнього природного середовища», автор якої, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. Громадськість у березні проведено засідання круглого столу на тему: «Правовий режим використання морської економічної зони і континентального шельфу України прилеглої до острова Зміїний» у Одеській державній науковій бібліотеці ім. М.Горького. Для студентів, громадськості було продемонстровано відеофільм про острів Зміїний «На краю світу», а також виступив доктор біологічних наук, академік НАН України, з інформацією про експедиційні наукові дослідження з вивчення екосистеми острова Зміїного та Чорного моря А також у головному залі бібліотеки було представлено екологічний вернісаж творів благоустрою острова Зміїний (фото, живопис, графіка) громадської організації «Арт-туризм», яка входить до складу Громадської ради при Держуправлінні. В травні пройшли громадські слухання, щодо будівництва високовольтної лінії електропередачі 330 кВ між підстанціями, розташованими біля м. Арциз та с. Мирне (Лінія Новоодеська-Арциз) з підтримки міжнародних фінансових організацій, (Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго»). Проект спрямований на попереднє встановлення мети оцінки та презентацію Плану залучення зацікавлених сторін, а також на покращення надійності та якості енергозабезпечення в південно-західному регіоні Одеської області. Зустрічі з більш детальною інформацією будуть, після оприлюднення результатів проекту «Оцінка соціального і екологічного впливу». А також відбулось громадське обговорення щодо містобудівного обґрунтування розміщення торгівельного комплексу будівельних матеріалів зі 196

складом торгівельних матеріалів на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Розроблене ТОВ «Консалтингова компанія ЮгСтар». В Одеському “Будинку вчених ”, у травні під головуванням міської екологічної організації «Таубмановске читання» спільно з секцією урбоекологія “Будинку вчених”. відбулася зустріч громадськості та доцентів вузів різних кафедр: - Одеська Державна академія холоду; - Одеський Національний університет ім.. І.І. Мечникова; - Одеський Державний екологічний університет. Викладачі представили своїх студентів що в майбутньому отримають вищу екологічну світу. Студенти показали свої знання в напрямку розв’язання найбільш актуальних екологічних проблем таких як: забруднення атмосфери автомобільним транспортом проблеми Хаджибейського лиману, проблеми озеленення міста Одеса, та запропонували розглядати як єдину комплексну задачу . У травні в м. Саврань відбувся семінар на тему: «Проблеми інтегрованого управління в басейні річки Південний Буг на Одещині», в якому прийняли участь представники органів місцевих адміністрацій та рад, Державного управління водними ресурсами, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області та громадських організацій. Під час семінару було розглянуто наступні теми: - Стратегічний план дій для басейну р. Південний Буг; - Підготовка пропозицій щодо вирішення екологічних проблем та інтеграції питань збереження біорізноманіття у водне господарство, використовуючи екологічну мережу, залучення громадського суспільства та збалансоване ведення сільського господарства; - Проблеми управління водними ресурсами в басейні р. Південний Буг в межах області; - Обласна схема екологічної мережі; - Проблеми збалансованого ведення сільського господарства. У липні відбулася робоча нарада під головуванням Держуправління та Українського наукового центру екології моря з метою вирішення проблемних питань щодо екологічного стану Тилігульського лиману та експлуатації з’єднувального каналу «лиман – море», у зв’язку з поступовим підвищенням солоності води у лимані, яка викликала негативні зміни видового складу рибного господарства лиману. Під час наради було розглянуто дану проблему та вирішено розробити програму по покращенню екологічного стану «Тилігульського лиману». У липні відбувся інформаційний семінар у рамках Програми прикордонного співробітництва «Румунія-Україна-Республіка Молдова». Організатори якого – Спільний технічний секретаріат Програми прикордонного співробітництва «Румунія-Україна-Республіка Молдова» та за 197

підтримки головного управління зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції облдержадміністрації. Метою цього семінару стало поширення інформації серед потенційних заявників, щодо пріоритетів програми, критеріїв подання та фінансування заявок. Семінар обумовив початок конкурсного відбору проектів у рамках програми. А також семінарі з питань проекту укріплення інтеграції прикордонних регіонів у сфері розвитку сільського та зеленого туризму. У семінарі прийняли участь суб’єкти туристичного бізнесу, представники органів виконавчої влади Одеської області і районів та власники сільських садиб. Проект представлено за фінансової підтримки Європейського союзу, метою семінару стало поширення інформації серед потенційних заявників, щодо пріоритетів програми, критеріїв подання та фінансування заявок. Семінар обумовив початок конкурсного відбору проектів у рамках програми. Під час семінару вирішено створити сайт де буде представлено інформацію для 26 районів області, створення інформаційно-просвітницьких центрів в РЛП «Тилігульський». У липні відбулося чергове засідання обласної робочої групи з питань забезпечення встановлення меж в натурі меж територій та об’єктів природо заповідного-заповідного фонду. Начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, доповів про стан виготовлення і затвердження проектної документації по встановленню в натуру меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду, яка виконується за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, виділених протягом 2005 -2008 років, а також внесення земель до земельного кадастру. На засіданні визначились з першочерговими заходами, які необхідно прийняти, для активізації робіт з виготовлення необхідної проектної документації та використання виділених коштів. У серпні відбулось засідання "круглого столу" на тему: «Діалог УкраїнаНАТО. Досвід співпраці громадських організацій та державних установ країн НАТО з охорони навколишнього середовища». Розглянули питання такі як: 1. Досвід країн НАТО у вирішенні екологічних проблем; 2. Європейська практика подолання наслідків екологічних проблем. Проблема утилізації відходів шкідливих виробництв; 3. Практичний досвід співпраці громадських організацій та державних установ України з охорони довкілля; 4. Досвід вирішення екологічних та прикордонних конфліктів в Європі. Метою засідання стало об’єднання потенціалу, зусиллями фахівців Одещини та досвід ЄС і НАТО в вирішенні відповідних актуальних проблем, що пов’язанні з негативним впливом небезпечних речовин на навколишнє середовище. 198

У серпні 15-ть молодіжних і громадських організацій провели пресконференцію і підписали Меморандум, метою якого стало – спасіння Куяльницького лиману. Одеська молодь звернулася до Президента України, Уряду України та Генеральної Прокуратури, з вимогою врятувати Куяльницький лиман і покарати місцеву владу. Під час прес-конференції отаман Чорноморського Гайдамацького з’єднання, зазначив, що це об`єднання – лише перший крок до вирішення соціально важливих проблем, зроблений Одеською молоддю за особистою ініціативою. У підписанні Меморандуму взяли участь наступні організації: ГО "Тельміра", "Сам себе ART", "Молода Просвіта", "Молодий Рух", Молодіжна організація УНП, " Мама-86", Молодіжна організація "Юність", Молодіжна організація Всеукраїнської партії народної довіри, Одеське обласне відділення Національної спілки письменників України, Одеська обласна організація Національної спілки художників України, Чорноморське Гайдамацьке З'єднання, Молодіжна організація "Колокол", молодіжний мер Одеси В. Друмов, Благодійний фонд "Співвітчизник", Благодійний фонд А. Азарова, Благодійний фонд Місцевої ініціативи. 14 серпня поточного року відбувся регіональний навчальний семінар з відстоювання екологічний прав громадськості щодо стану водних ресурсів. У засіданні семінару прийняли участь представники Держуправління, а також представники Громадської ради при Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. Під час семінару було розглянуто наступні питання: - Екологічний стан відкритих водойм України; - Проблеми забрудненості і водних екосистем як результат господарювання; - Шляхи вирішення проблем, пов’язаних із забрудненням місцевих водойм у сільській місцевості; - Шляхи подолання інертності громадського руху у вирішенні екологічних проблем на селі; - Відновлення місцевого ставка у с. Тростянець Великомихайлівського району Одеської області як приклад успішної співпраці місцевих органів влади та громади. Метою семінару стало об’єднання потенціалу у вирішенні відповідних актуальних проблем пов’язаних із забруднення навколишнього середовища. На Одещині 22 серпня на березі річки Великий Куяльник відбудеться перший молодіжний екологічний фестиваль «Сіль Землі». Організаторами цього не політичного проекту стали молодіжні громадські організації, а також організації які входить до складу громадської ради при Держуправлінні по захисту та збереженню Куяльницького лиману. Цей фестиваль створений з метою привернення уваги широких верств громадськості до вирішення питання заборони незаконного видобутку піску кар’єрним шляхом, роботи міцного земснаряду, що порушило екологію лиману 199

та призвело до зникнення питної води, а також вирішення питання щодо створення ландшафтного парку «Куяльницький» в Одеській області. 16-18 вересня поточного року в Одесі на території Одеської державної академії холоду відбудеться ХІІІ науково-методична конференція «Людина та навколишнє середовище – проблеми безперервної екологічної освіти в вузах», організаторами якої стали: - Міністерство освіти і науки України; - Інститут інноваційних технологій та змісту освіти; - Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації; - Одеська державна академія холоду Українське відділення Міжнародної академії холоду; - Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. Тематичним напрямком конференції стануть концептуальні, наукові та методичні засади безперервної екологічної освіти в напрямах реалізації положень Рішення колегії Міністерства освіти і науки України «Про концепцію екологічної освіти в Україні», поглиблення знань шляхом висвітлення екологічних проблем у навчальних дисциплінах. За участю громадськості Держуправлінням проведено щорічну Всеукраїнську науково-практичну конференцію “Екологія міст та рекреаційних зон”. У вересні поточного року на Одещині підвели підсумки VІ обласного екологічного конкурсу “Збережемо Україну – козацьку державу”, який тривав протягом року, а започаткований він ще з 2003 року. За активну участь грамотами Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області нагородили учасників VІ обласного екологічного конкурсу “Збережемо Україну-Козацьку державу” з різних районів області таких як: Татарбунарський, Біляївський, Арцизький, Ізмаїльський, Болградський, Ананьївський та м. Одеса. 29-30 жовтня проведена Міжнародна науково-практична конференція «Екологічні проблеми Чорного моря», організаторами якої стали: Мінприроди України, Держуправління, Одеська обласна рада, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Управління екологічної безпеки Одеської міської ради, Південний науковий центр НАН і МОН України, Одеський державний екологічний університет та Одеський інноваційно - інформаційний центр «ІНВАЦ». Ціллю конференції стало, визначення сучасного стану і екологічних проблем Чорного моря, розібратись з основними причинами виникненнях в ньому негативних змін, а також знайти шляхи вирішення та покращення екологічного стану У грудні проведено засідання Ради Єврорегіону «Нижній Дунай» та Генеральної Асамблеї Асоціації транскордонного співробітництва «Єврорегіон Нижній Дунай».

200

Ціллю засідання стало затвердження плану дій комісії зі сфер діяльності Єврорегіону на 2010 рік, а також внесення змін до поіменного складу Комісії зі сфер діяльності та змін Координаційного центру Єврорегіону. Держуправлінням було запропоновано включити до плану роботи на 2010 рік наступні питання: 1. Обмін досвідом у сфері збереження та відтворення біологічного різноманіття територій, нормування та регулювання використання природних ресурсів, управління природоохоронними територіями. 2. Затвердження на міжпородному рівні переліків видів діяльності, які відносяться до еколого -небезпечних. 3. Підготовка до плану спільних заходів щодо зниження ризику для життя і екосистем, у тому числі водно-болотних угідь міжнародного значення , при катастрофічних випадках. 4. Обмін досвідом та спільне впровадження міжнародних стандартів щодо систем управління навколишнім середовищем. Громадськість приймала активну участь у проведенні напору проти райрад у вирішенні питання створення НПП “Тузловські лимани”. Створення заповідного парку й досі затягується і пов’язано це, перед усім, із створенням до цієї проблеми Татарбунарських райради та райдержадміністрації. Разом із тим, за останній рік на території Тузловської групи лиманів посилилася господарська діяльність, через яку руйнується Приморська коса, що, на думку науковців, громадськості та екологів є найціннішим природним утворенням даного регіону. Найбільш ціною ділянкою Тузловських лиманів - є Приморська коса, від села Приморське до курорту Лебедівка, оскільки там спостерігаються найбільш численні скупчення птахів в період зимівлі міграції та гніздування. На даній території регулярно перебуває велика кількість качок, гусей, куликів та іншої птиці, які є індикаторами екологічного стану угіддя. Саме на цих лиманах більшу частину свого життя проводять ряд видів птахів, які перебувають під охороною не лише Червоної книги України, але й Європейського Червоного списку, саме всі ці види рятуються завдяки Тузловським лиманам. Результати нарад за участю співробітників Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області в районній раді разом з райдержадміністрацією в м. Татарбунари та участь у сесіях сільських рад показали, що в районі окремі представники органів місцевого самоврядування та депутатського корпусу негативно та упереджено ставляться до створення ландшафтного парку “Тузловські лимани”. На початку 2010 року Президентом України підписано Указ «Про створення Національного природного парку “Тузловські лимани” на території Татарбунарського району Одеської області, в якій погоджено у встановленому порядку включення у територію парку “Тузловські лімани” 27865 га земель державної власності. Документ було опубліковано на офіційному сайті голови держави.

201

13.11.2. Громадські рухи Великим кроком при взаємодії з громадськими екологічними організаціями, громадськістю стало створення Орхуського інформаційного центру” на базі сектору моніторингу, інформації та по зв’язках з громадськістю Держуправління згідно наказу начальника Держуправління від 06.04.2007р. №33 «Щодо роботи Орхуського центру». Координатором центру призначено заступника начальника Держуправління заступником координатору – завсектором моніторингу, інформації та по зв’язках з громадськістю, а контактною особою – спеціаліста по зв’язках з громадськістю Наказом начальника Держуправління від 06.04.2007 р. №30 затверджено Положення про Орхуський інформаційний центр, оприлюднено на веб-сторінці Держуправління: www.ecology.odessa.gov.ua. Орхуський інформаційний центр при Держуправлінні діє у відповідності до положень Орхуської конвенції від 25.06.1998р. Згідно основних засад Положення, до функцій Центру відноситься: додержання діючого законодавства України; збір і формування інформаційнодовідкової бази (бібліо-,аудіо-,відеотеки); налагодження механізмів отримання екологічної інформації; підготовка інформаційних довідок на запити відвідувачів; інформування населення та громадськості з питань охорони стану навколишнього природного середовища на території Одеської області, оформлення інформаційних оголошень; організація плідної взаємодії з Громадською радою при Держуправлінні; надання консультацій громадським екологічним об’єднанням, консультації за “гарячим телефоном” та надання інформації факсом, електронною поштою; систематичне оновлення інформації на веб-сайті Держуправління; підготовку відповідей на звернення громадян за електронною поштою; збір нових методичних матеріалів, навчальних посібників тощо забезпечення високого рівня виконання всіх видів робіт Центру. Орхуський інформаційний центр при Держуправлінні діє у відповідності до положень Орхуської конвенції: інформує населення та громадськість з питань охорони стану навколишнього природного середовища на території Одеської області, надає консультації громадським екологічним об’єднанням, проводить прес-конференції, семінари, прямі телефонні лінії, круглих столів, відповідно до затвердженого Орієнтовного плану консультацій з громадськістю та за запитами громадських організацій, забезпечує систематичне надання матеріалів до друкованих видань. Перелік громадських організацій природоохоронного характеру, які входять до складу Громадської ради при Держуправлінні № п/п 1 1. 2. 3.

Громадська організація

Прізвище, ім’я та по батькові

2 Екологічний центр сталого розвитку

3 Геращенко Юрій Євгенійович (голова ГР)

Чорноморське гайдамацьке з’єднання українського козацтва Міжобласна громадська організація “Чорноморське козацтво”

Гуцалюк Сергій Борисович (заступник голови) Гайду Василь Дмитрович (заступник голови)

202

1 4.

2 Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області

5. 6. 7.

Всеукраїнська Екологічна Ліга «Мама – 86 – Одеса» “Жінки за довкілля”

“Одеське регіональне відділення асоціації міст України та громад” Фонд соціального захисту громадян

Шукліна -Матюшкіна Олена Анатоліївна

Громадська організація “Благодійність та захист природного середовища Одещини” Громадська екологічна організація “Дельта” Одеська обласна організація Українського товариства охорони природи Одеський обласний благодійний фонд “Честь і милосердя” Одеський екологічний семінар “Будинок вчених” БПФ “Рутенії Одеса” Державна Інспекція з охорони довкілля ПівнічноЗахідного регіону Чорного моря Державна екологічна інспекція в Одеській області Голова постійної комісії з питань екології, природокористування, надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання Управління екологічної безпеки Одеської міської ради «Літературне товариство» Світ Паустовського» Союз мариністів м. Одеса «Одеська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок» Громадська організація «Еко-порт»

Марканов Микола Михайлович

9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18.

19. 20. 21. 22. 23. 24.

3 Яцков Анатолій Володимирович (Долгова Юлія Анатоліївна куратор громадської ради при Держу правлінні) Авксентьєва Ольга Миколаївна Слесарьонок Світлана Федорівна Галушкіна Тетяна Павлівна

Гурьєва Олімпіада Віталіївна

Жуков Анатолій Петрович Долинський Слава Кирилович Гордіян Валерій Олександрович Крісілов Анатолій Данилович Булат Тамара Петрівна Лихачев Сергій Анатолійович Лісовський Олег Вікторович Степаненко Сергей Галюткіна Валентина Василівна Дербоглав Ігор Альбінович Глушаков Віктор Іванович Лекарева-Нікітіна Галина Вікторівна Янушевський Віктор Іванович Перфльев Сергій Сергійович

З метою поглиблення заходів взаємодії органів влади з неурядовими організаціями Держуправлінням взято участь у розроблені Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадського суспільства в Одеській області (Розпорядження ОДА від 22.04.2009 року №240/А-2009), згідно якої заплановано проведення сумісних природоохоронних акцій та «гарячих» телефонних ліній з природоохоронних питань протягом поточного року. За участю природоохоронних органів - проведено ряд заходів до Всеукраїнських та регіональних акцій: “День довкілля-2009“, “Дня водноболотних угідь“, “Дня захисту Чорного моря“, «Всесвітній День охорони навколишнього природного середовища». Екологічним центром сталого розвитку щоквартально на каналі НТН анонсується передача “Екологія з Юрієм Геращенком”. В рамках телепередачі “Екологія з Юрієм Геращенко“ проводилося ряд круглих столів і бесід із запрошенням до розмови депутатів всіх рівнів, відповідальних чиновників і керівників громадських організацій, наукових і культурних діячів. В рамках передачі освітлювала робота суспільної ради при Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області і його членів. Ряд передач були присвячені рейдам, що проводилися, по охороні навколишнього природного середовища і дотриманню природоохоронного законодавства “Чорноморським гайдамацьким з'єднанням українського козацтва “, отаман Гуцулюк Сергій Борисович. Керівник громадської організації “Мама – 86“ Слесарьонок Світлана Федорівна розповіла 203

про їх організацією експериментальній програмі, що проводилася, в багатоповерховому будинку на вулиці Балківській міста Одеси, по енергозбереженню і роздільному збору сміття з подальшою його утилізацією і поверненню виручених засобів. Ця програма як економить засоби жителів будинку, так і сприяє поліпшенню екологічної обстановки, про що було детально розказано в передачі. З метою забезпечення суттєвого поліпшення стану довкілля, поєднання зусиль державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, установ, широких верств населення у вирішенні екологічних завдань та на виконання указів Президента України від 06.08.1998 р. № 855 та від 01.04.2005 р. №571 в області проведено День довкілля. Для анонсування Всеукраїнського свята «День довкілля – 2009» та залучення до нього широких верств населення Одеської області було розміщено 6 оголошень на веб-сайті Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області та 3 фото-матеріали, (http://ecology.odessa.gov.ua), на сайті Одеської обласної державної адміністрації розміщено 2 інформації (http://odessa.gov.ua), а також 3 на сайті Мінприроди України (http://www.menr.gov.ua).Протягом святкового тижня громадськості та представникам державних установ Держуправлінням направлено вітальні листівки з нагоди Дня довкілля – 2009. Першим заступникам начальника Держуправління 03.04.2009р. надано інтерв’ю для ТК «Медіа інформ» з нагоди Дня Довкілля, а також стану вирішення основних екологічних проблем області. Завідуючою сектором моніторингу, інформації та по зв’язках з громадськістю 02.04.2009р. надано інтерв’ю для ТК «ГЛАС», «Град» та «Медіа інформ» під час відкриття виставки ландшафтного дизайну «Садиба-2009» щодо проведення природоохоронних акцій. 21.05.2009р. проведено прес-конференцію за участю начальника Держуправління на тему: «Благоустрій Одещини». Проведення Дня довкілля трансльовано на таких теле- та радіоканалах, серед яких: «Град», «ГЛАС», «Одеса плюс», «Медіа інформ», «31 канал», «РИАК-ТВ», «НТН», «Нова Одеса» та «Армянське радіо», «Одеса інформ». У місцевих та районних ЗМІ протягом тижня опубліковано 14 статей. До порядку денного засідання Громадської ради при Держуправлінні, яке відбулось 25.03.2009р., внесено питання «Щодо підготовки до Дня довкілля – 2009». Громадськість сумісно з Держуправлінням обговорили заходи, які мають бути проведені під час святкових днів. 29.04.2009р. на засіданні Громадської ради було оголошено підсумковий звіт щодо роботи громадськості до Дня довкілля-2009, а також заохочено грамотами та подяками активних представників громадського руху. Так, представниками ГО «Екологічний центр сталого розвитку України», президентом якої є голова Громадської ради, в рамках Дня довкілля - 2009 проведено роботу по розчищенню лиманів, малих річок, озер і водойм, а також організовано санітарне прибирання та озеленення берегів вздовж каскаду озер за течією річки Дальник в районі села Нова Долина. Центром проведено 204

пропаганда щодо здорового способу життя, любові до природи та збереженню живих ресурсів. За даними Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання під час Дня довкілля на території області проведено наступну роботу: - висадку зелених насаджень та територіях закладів освіти, парків і скверів населених пунктів (дерев – 56652 шт., кущів – 19274 шт.) спільно з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями; - проведено упорядкування 1258,447га території навчальних закладів та закріплених за ними територій, парків, скверів, пам'ятників, меморіалів; - 3467 тематичних виховних заходів природоохоронного та екологічного спрямування (лекції, диспути, семінари, тощо – прийняли участь 80,345 тисяч учнів області); - 1537 масових заходів (свята, конкурс, турніри та природоохоронні акції – прийняли участь 62,027 тисяч учнів); - 379 науково-практичних конференцій, у яких взяли участь 28,182 тисяч учнів 4-11 класів („Юні дослідники”, „Юні друзі природи”, „Юні екологи”, тощо); - з метою вшанування пам'яті жертв голодомору та політичних репресій висаджено 88 «Калинових Гаїв» пам'яті на 12,3 га спільно з громадськими організаціями. Міжобласною громадською організацією “Чорноморське козацтво” та Одеським обласним благодійним фондом “Честь і милосердя ” сумісно проведено ряд екологічних заходів, в тому числі прибирання сміття на схилах біля парку ім.Т.Г. Шевченка в м. Одеса, а також висадку нових фруктових дерев у с. Вільне Б.-Дністровського району та с.Бурдовка Роздільнянського району. Громадською організацією «Чорноморське гайдамацьке з’єднання» 4, 11 і 16 квітня в селі Мар’янівка Овідіопольського району Одеської області проведено заходи з благоустрою села і впорядкування сільського кладовища, було розповсюджено звернення до жителів села приєднатися до збору безхазяйних відходів. В місцях несанкціонованих сміттєзвалищ в селі встановлені попереджувальні знаки. Козаки організували транспорт для вивозу зібраного сміття на сміттєзвалище, а також ремонт огорожі сільського кладовища. В смт. Овідіополь прибрали пляжну зону Дністровського лиману. Також прийняли участь у впорядкуванні та благоустрою вул. Центральної с.Олександрівка Комінтернівського району. Громадською організацією «Благодійність і захист природного середовища Одещини» підготовлено і реалізовано проект на тему: «Культурнопросвітницька діяльність серед населення Одеської області». Для школярів навчальних закладів області в дельфінарії проводяться заняття з екологічних питань, перед кожним поданням морських ссавців глядачам висвітлюється екологічна інформація.

205

Громадською організацією «Українська орнітологічна спілка з вивчення птахів» сумісно із студентами проведено моніторинг місць зупинки мігруючих птахів у Придунайському регіоні. Представниками організацій Фонд “Природна спадщина ”, “Мама – 86Одеса”, Молодіжний екологічний центр ім. В.І. Вернадського в рамках Міжнародної акції «Дня водних ресурсів» та з нагоди Дня довкілля - 2009 у Біляївському районі біля с. Паланка (Молдова) висаджено близько сотні дерев породи тополь, верба. Літературним товариством «Світ Паустовського» разом зі студентами Національного університету ім. Мечникова прибрано від побутового сміття схили пляжу Ланжерон по вул. Чорноморська м.Одеса. Університетом екологічних знань при Одеській державній наукової бібліотеці ім.М.Горького за участю студентів Одеського Національного політехнічного університету проведено соціологічне опитування населення з різних природоохоронних питань, за результатами чого проведено брифінг основних екологічних проблем. 23.04.2009р. проведено презентацію екологічного вернісажу творів благоустрою острова Зміїний (фото, живопис, графіка) громадської організації «Арт-туризм», а також 3-го збірника наукових праць Університету екознань. 23 квітня 2009 року проведено «круглий стіл» «Правовий режим використання морської економічної зони і континентального шельфу України прилеглої до острова Зміїний» у Одеській державній науковій бібліотеці ім.М.Горького. До Дня довкілля в рамках роботи міського екологічного семінару в Одеському будинку вчених проведено «круглий стіл» на тему «Теорія гіпервипадкових явищ як інструмент пізнання природи». 13.12. Виконання державних екологічних програм Питання фінансування найбільш важливих природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів вирішується через їх включення до відповідних державних і місцевих природоохоронних програм. На виконання відповідних доручень, наказів Мінприроди України, розпоряджень облдержадміністрації Держуправлінням здійснюється моніторинг виконання заходів Загальнодержавних та регіональних програм.  Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, затверджена Законом України від 21.09.2000 р. № 1989-ІІІ. За вимогами Загальнодержавної програми та в контексті рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995 р.), формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи в області розроблена “Програма формування національної екологічної мережі Одеської області на 2005-2015 роки“ рішення обласної ради від 18.11.05р. № 705-ІУ. На виконання заходів Програми з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища ( далі - ОФОНПС, рішення сесії 206

обласної ради від 20 березня 2009 року № 795-V зі змінами внесеними рішенням сесії обласної ради від 29.05.2009 р. № 855-V, від 11.09.2009 р. № 919- V, від 30.10. 2009 р.№ 954 -V та № 958-V, 3.12.2009р. №993-V ) спрямовано - 149,9 тис. грн., а саме: - витрати на придбання спеціального обладнання транспортних засобів для проведення природоохоронних заходів ( Національний природний парк „Нижньодністровський”) – 99,9 тис. грн.; - науково-інформаційне видання "Природно-заповідна спадщина Одеської області" – 50,0 тис. грн. Для здійснення фінансування з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2009 році Держуправління листом від 18.06 2008 року № 774/05 направило до Мінприроди України запит та обгрунтовуючу документацію на фінансування за бюджетною програмою 2401260 "Формування національної екологічної мережі" природоохоронного проекту розробка проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення в Одеській області на загальну суму 4200 тис. гривень. З Державного фонду охорони навколишнього природного середовища (далі - ДФОНПС) фінансування заходів не здійснювалось. Діяльність виконавців Програми формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005-2015 роки у 2009 році була спрямована на здійснення заходів по таким напрямкам, як встановлення меж та розвиток територій і об’єктів природно-заповідного фонду, лісовідновні заходи та заліснення територій, регулювання використання об’єктів рослинного і тваринного світу з метою їх невиснажливого використання та відтворення тощо. З метою упорядкування та розширення природно-заповідного фонду області протягом року створено 2 об’єкти природно-заповідного фонду, у тому числі ландшафтний заказник місцевого значення «Баранівський ліс» у м. Ізмаїл площею 163 га і парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва «Парк санаторію ім. Горького» у м. Одесі площею 8,28 га. Проводилась робота з органами місцевої виконавчої влади, місцевого самоврядування, землевласниками та користувачами природних ресурсів щодо створення 5-ти нових об’єктів загальнодержавного і місцевого значення: національних природних парків «Тузловські лимани» у Татарбунарському районі та «Куяльницький» на території Іванівського, Біляївського і БілгородДністровського районів, регіонального ландшафтного парку «Тарутинський степ» у Тарутинському районі, двох ботанічних пам’яток природи місцевого значення у м. Одесі. Продовжувалась робота по підготовці проекту створення національного природного парку «Тузловські лимани». Південним науковим центром Національної академії наук України підготовлено наукове обґрунтування. ДП «Одеський інститут землеустрою» виготовлено схему меж створюваного національного природного парку на площі 27865 га, у тому числі 2022 га з наданням у постійне користування парку. Проведено погодження матеріалів 207

створення державними органами виконавчої влади. Проект створення національного природного парку «Тузловські лимани» у Татарбунарському районі на площі 27865 га направлено до Державної служби заповідної справи Мінприроди України. Спільно з ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» орієнтовно визначені межі створюваного національного природного парку «Куяльницький» на площі 9500 га з урахуванням наявних користувачів земельних ділянок. Для опрацювання питання щодо створення національного природного парку «Куяльницький» направлені звернення з картографічними матеріалами його попередніх меж до Біляївської, Іванівської, Комінтернівської райдержадміністрацій та Одеської міської ради. Отримано погодження Іванівської райдержадміністрації та листи Біляївської та Комінтернівської райдержадміністрацій щодо необхідності детального уточнення його меж. Створення регіонального ландшафтного парку «Тарутинський степ» не підтримується Тарутинською райрадою через невирішеність питання між райдержадміністрацією та Міноборони України щодо передачі земель, а також необхідність проведення рекультивації земель колишніх військових полігонів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2009 р. № 131. Протягом 2009 року були встановлені межі ще для 19 об’єктів природнозаповідного фонду місцевого значення на площі 1741,2982 га  Програма Комплексного розвитку Українського Придунав“я на 2004-2011 роки, затверджена постановою КМУ від 31.03.2004 р. № 428 У 2009 році загальна сума фінансування заходів Програми склала 1178,58 тис.гривень., у тому числі : - державний бюджет – 242,17 тис.гривень; - місцевий бюджет – 931.41 тис.гривень; - інші джерела - 5,0 тис.гривень. Протягом звітного періоду за даними Татарбунарської райдержадміністрацій за рахунок державного бюджету проведено розчистку прорви озеро Сасик-Чорне море ( 30,0 тис. грн). За рахунок місцевого бюджету (м. Кілія) виготовлена проектнокошторисна документація на реконструкцію каналізаційної насосної станції на селищі ПМК-16 (100,0 тис. грн.). У 2009 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища (рішення сесії обласної ради від 20.03.2009 року №795-V зі змінами та доповненнями) виділено – 883,2 тис. гривень, а саме: - капітальний ремонт КНС № 2 і мережі каналізації житлоселища в м. Вилкове, Кілійського району виділено - 291,5 тис. грн.; - капітальний ремонт ливневої каналізації по вул. Фучика у м. Ізмаїл 294,9 тис. грн.; - проведення робіт по запобіганню підтоплення прилеглої території населеного пункту с. Трудове на території Трудівської сільської ради Кілійського району – 99,5 тис.грн.; 208

- проведення робіт по запобіганню підтоплення прилеглої території населеного пункту с. Дмитрівка на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району – 197,3 тис. грн. За рахунок місцевого бюджету у Болградському районі здійснено коригування робочих проектів зі створення прибережних захисних смуг уздовж річок Ялпуг і Карасулак, а також озера Ялпуг (10,0 тис.грн). За даними Одеського обласного виробничого управління по водному господарству станом на 01.01.2010 року на територіях Кілійського і Татарбунарського районів виконано 80 % запланованих робіт із захисту від підтоплення (212,67 тис. гривень). У м. Рені за рахунок коштів міського бюджету (175,0 тис. грн. ) виконано розчищення з поглибленням частини балки "Баланешти". Проведена інвентаризація наявності та технічного стану гідроспоруд на водних об"єктах Болградського району. На 20 водоймах району гідроспоруди знаходяться у задовільному стані, що складає 91 % від загальної кількості штучно створених водойм. Гідроспоруди вищевказаних водойм знаходяться на балансі сільських рад. На 2 водоймах гідроспоруди знаходяться у незадовільному стані (Олександрівське водосховище, Василівський ставок), що складає 9 % від загальної кількості штучно створених водойм. Стан гідротехнічних споруд Дандорівського водосховища, яке знаходиться на балансі Болградського МУВГ – задовільний. У Ренійському районі проведена інвентаризація джерел локального та дифузного забруднення території. Держуправлінням ведеться робота зі складання реєстру місць видалення відходів (МВВ). Всього по Придунайському регіону налічується 79 МВВ, з них паспортизовано -77. Згідно проведеної інвентаризації у Придунайському регіоні налічується 9 складів з непридатними до використання хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР), а саме у Ізмаїльському р-ні - 4 склади (ХЗЗР- 238 т); Кілійському районі – 5 складів (ХЗЗР- 36,2 т). Комплексна програма подальшого розвитку інфраструктури та впровадження господарської діяльності на о. Зміїний і континентальному шельфі“, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2002р. № 713, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1807 “Про продовження строку виконання Комплексної програми подальшого розвитку інфраструктури та провадження господарської діяльності на о. Зміїний і континентальному шельфі" З метою формування видатків Державного фонду охорони навколишнього природного середовища на 2009 рік за бюджетною програмою КПКВК 2401230 “Очистка стічних вод“ на фінансування природоохоронного заходу “Капітальне будівництво господарсько-побутової каналізації та біологічних очисних споруд на о. Зміїний“ Держуправління листом від 13.03.2009р. № 74/01-05 направило до Мінприроди України пропозиції, а також нормативну документацію. У 2009 році фінансування з ДФОНПС не здійснювалось. 209

 Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів, затверджена Законом України від 22.03.2001 р. №2333-ІІІ. Всього на фінансування заходів Програми у 2009 році спрямовано – 9318,3 тис. гривень: - капіталомісткі заходи – 1723,0 тис. гривень ( власні кошти ТОВ "Інфокс" філія "Інфоксводоканал); - заходи з берегоукріплення – 6745,8 тис. гривень (за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища профінансовано – 58,0 тис. гривень, за рахунок місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища – 1124,4 тис. гривень, кошти інвесторів – 5567,8 тис. гривень); - некапіталомісткі заходи – 849,5 тис. гривень ( за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища). Для розв'язання проблем з охорони та відтворення довкілля Чорного моря з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища профінансовано капітальний ремонт КНС № 2 і мережі каналізації житлоселища в м. Вилкове, Кілійського району – 291,5 тис. грн. За даними Управління екологічної безпеки Одеської міської ради за рахунок місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища профінансовано: - реконструкція системи водовідведення зливових та стічних вод на території Суворівського району м.Одеси – 1050,0 тис. грн.; розробка проекту та реконструкція зливного колектору Середньофонтанської балки м.Одеса – 1000,0 тис. грн.. Крім того, за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища ( рішення обласної ради від 20 березня 2009року № 795-V зі змінами внесеними рішенням обласної ради від 29 травня 2009 року № 855-V, 11 вересня 2009 року № 919 – V, 30 жовтня 2009 року № 954- V та №958- V, 3 грудня 2009 року №993- V) профінансовано: - придбання спеціального обладнання, транспортних засобів для проведення природоохоронних заходів у Нижньодністровському національному парку – 99,9 тис. грн. - капітальний ремонт КНС №2 і мережі каналізації житло селища в м. Вилкове Кілійського району - 291,5 тис.грн.  Загальнодержавна програма розвитку малих міст, затверджена Законом України від 4 березня 2004 р. № 1580-IV. З метою надання державної підтримки малим містам рішенням сесії обласної ради від 20.03.2009 року № 795-V (зі змінами внесеними рішенням сесії обласної ради від 29 травня 2009 року № 855-V, від 11.09.2009 р. № 919-V, від 30.10.2009 р. № 954 –V та № 958-V) у 2009 році передбачено часткове фінансування з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства на суму 1184,7 тис. грн. 210

Станом на 01.10.2009 р. обсяг фінансування програми з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2009 році складає 867,66 тис. грн.  Комплексна програма захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні у 2001-2005 роках та з прогнозом до 2010 року (постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.2000 р. №1173);  Комплексна програма ліквідації наслідків підтоплення територій і містах і селищах України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. № 160, Державна програма запобігання і боротьби з підтопленням земель, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 р. № 545. Відповідно до цих програм в області розроблено: - “Регіональну комплексну програму захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Одеській області у 2001-2005 роках і прогноз до 2010 року”, затверджену рішенням обласної ради від 7 серпня 2001 № 338-XXIII. Програмою передбачено виконання робіт по ліквідації наслідків підтоплення, заходів на річках, упорядкування систем водовідведення, будівництво систем інженерного захисту за рахунок Державного, місцевого та інших джерел фінансування в обсязі 2279,9 млн. грн. - “Регіональну комплексну програму розвитку меліорації земель та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь Одеської області у 2001-2005 роках і прогноз до 2010 року“, затверджену рішенням обласної ради від 7.08.2001р. №339 – ХХІІІ. За рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на розчистку русел річок, захист від підтоплення спрямовано 2761,9 тис. грн., а саме: - розчистка русла р.Кодима та захист від затоплення та підтоплення сіл Ясенове, Гвоздавка та Бобрик Любашівського району- 549,3 тис.грн; - захист від підтоплення с.Мирне Біляївського району – 295,0 тис.грн; - захід від підтоплення с. Чубівка, Котовського району -299,0 тис. грн.; - розчистка русла р.Барабой в с.Дальник, Овідіопольського району 289,9 тис.грн; - проведення державної комплексної експертизи робочого проекту на берегоукріплювальні роботи в с. Шабо Білгород-Дністровського району 53,6 тис.грн; - проведення робіт по запобіганню підтоплення прилеглої території населеного пункту с. Трудове на території Трудівської сільської ради 99,5 тис.грн; - проведення робіт по запобіганню підтоплення прилеглої території населеного пункту с. Дмитрівка на території Дмитрівської сільської ради – 197,3 тис.грн; - виготовлення проектно-кошторисної документації розчитски русла р.Алаклія біля сіл Монаші, Олексіївка, Маразліївка Білгород-Дністровського району – 200,0 тис.грн; 211

- захист від підтоплення частитни території с.Кучурган та смт Лиманське Роздільнянського району – 778,3 тис.грн.  Регіональна програма поводження з токсичними відходами в Одеській області на 2008 – 2015 роки, затверджена рішенням обласної ради від 14.11.2008р. № 606-V. Координація за ходом виконання Програми покладається на управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації. Контроль за виконанням Програми здійснює Одеська обласна рада, в особі постійної комісії з питань екології, природокористування, надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків. Згідно запитів Держуправління до Мінприроди (направлені запити до Мінприроди України) протягом 2007-2008 років з території Одеської області вивезено на знешкодження за межи України 283 т непридатних хімічних засобів захисту рослин (у 2007р. – 202 т, у 2008 році – 81 т з Ізмаїльського району). Повністю зачищено Болградський та Ренійський райони. У 2009 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на ліквідацію складу хімічних відходів біля смт Затишшя у Ширяївському районі (рішення сесії облради від 11.09.2009р. № 919-V) спрямовано 213,13 тис. грн. Держуправління направило до Мінприроди України запити на фінансування у 2009 році з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища проведення заходів щодо знищення накопичених на території Одеської області непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин на суму 30353,2 тис. грн. Протягом року фінансування не здійснювалось. Роботи по вивезенню на знешкодження непридатних ХЗЗР з території Одеської області не здійснювались. Регіональна програми моніторингу довкілля Одеської області на 2006-2010 роки, затверджена рішенням обласної ради 31 березня 2006 року №782-ІV. Згідно цієї програми передбачається розроблення та впровадження заходів, спрямованих на удосконалення регіональної системи моніторингу довкілля, підвищення рівня виконання її основних функцій, що спрямовані на забезпечення потреб органів державного управління, місцевого самоврядування та громадськості в оперативній і достовірній інформації про стан навколишнього природного середовища регіону. Виконано частину заходів Регіональної програми, а саме: 1. Створено регіональний Центр моніторингу довкілля на базі сектору моніторингу, інформації та по зв’язках з громадськістю Держуправління; 2. Сектор моніторингу, інформації та по зв’язках з громадськістю Держуправління, на який покладено виконання функцій Центру, оснащено відповідним обладнанням (комп’ютерами, Інтернет-зв’язком, телефоном/факсом); 

212

3. Держуправлінням проводиться робота щодо систематизації інформаційної взаємодії між усіма суб’єктами регіональної системи моніторингу довкілля області; 4. Узгоджено документи для підписання Угод про взаємодію з питань функціонування регіональної системи моніторингу зі всіма суб’єктами системи; 5. Оновлено перелік посадових осіб, які відповідні за ведення моніторингу та оперативний обмін інформацією між суб’єктами системи моніторингу в усіх територіальних органах суб’єктів моніторингу довкілля; 6. Визначено обов’язки та повноваження посадових осіб, відповідальних за ведення моніторингу, розроблено Положення про взаємообмін інформацією; 7. Інформаційні бази даних центру моніторингу ведуться у вигляді робочих таблиць Excel, готуються щомісячні, щоквартальні та щорічні звіти для розміщення на веб-порталі Мінприроди України для більш широкого оприлюднення екологічного стану довкілля регіону; 8. Проводиться дослідницька експлуатація програмного продукту, розробленого Українським науковим центром екології моря на базі системи ГІС. У 2009 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища профінансовано виконання наступних заходів: - створення та удосконалення електронних картографічних матеріалів та програмних засобів їх реалізації в геоінформаційних системах моніторингу довкілля з обласного природоохоронного фонду профінансовано - 50,0 тис. грн; - видання інформаційних бюлетенів ”Стан навколишнього природного середовища в Одеській області” - 49,0 тис. грн. Держуправлінням проводиться робота щодо налагодження інформаційної взаємодії між усіма суб’єктами регіональної системи моніторингу довкілля області. Узгоджено відповідні документи для підписання Угоди про взаємодію з питань функціонування регіональної системи моніторингу зі всіма суб’єктами системи. Також оновлено перелік посадових осіб, які відповідні за ведення моніторингу та оперативний обмін інформацією між суб’єктами системи моніторингу в усіх територіальних органах суб’єктів моніторингу довкілля. Обмін інформацією здійснюється згідно Регламенту розміщення інформації на веб-порталі Мінприроди України згідно наказу Мінприроди від 26.04.2007р. №218. Проводиться робота щодо систематизації інформаційної взаємодії між усіма суб’єктами регіональної системи моніторингу довкілля області. Готуються щомісячні, щоквартальні та щорічні звіти для розміщення на веб-порталі Мінприроди України для більш широкого оприлюднення екологічного стану довкілля регіону та розміщуються на веб-сторінці Держуправління у розділі “Моніторинг довкілля”. У 2009 році Держуправлінням підписано угоду про співробітництво з УкрНЦЕМ щодо організації та розробці програмних засобів автоматизації формування інформаційних потоків та створення баз даних показників стану довкілля, створення електронних картографічних матеріалів на основі ГІС технологій, оброблення уніфікованих регламентів обробки інформації та 213

створення інтерактивного сервісу. Запитів на фінансування заходів з питань моніторингу довкілля оформлено більше, однак у зв’язку зі світовою кризою фінансування узгоджено тільки по двом з них. Розроблено карти (1:200 000) «Викиди в атмосферне повітря», «Скиди у водні об’єкти», «Розміщення складів ХЗЗР», «Поводження з відходами», «Природно-заповідний фонд області». А також ведуться роботи з НДІ геодезії і картографії Мінприроди України у рамках Державної цільової програми моніторингу довкілля розроблено «Актуалізовану базу цифрових картографічних даних масштабу 1:100000 для Одеської області та 1:10000 для обласного центру». Проведено 6 засідань міжвідомчої комісії з розгляду питання щодо стану атмосферного повітря та виявлення неприємного запаху у місті. Ряд перевірок та лабораторних спостережень відповідними установами протягом декількох наступних тижнів чітких визначень перевищень ПДК у викидах забруднюючих речовин конкретного підприємства у зазначену районі не дав. Розроблено схему взаємодії суб’єктів моніторингу у межах повноважень кожної організації з метою виявлення невстановленого джерела та шляхи притягнення підприємства-порушника до відповідальності. Науковій установі – фізикохімічному інституту ім.О.Богатського доручено провести наукову роботу із встановлення джерела запаху. 13.13. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля 15-16 січня 2009 року у м. Ізмаїл в Дунайському басейновому управлінні водних ресурсів відбулася зустріч робочої групи з гармонізації української та румунської систем гідрометеорологічного моніторингу в рамках проекту «Розвиток трансграничного співробітництва у сфері інтегрованого управління водними ресурсами в Єврорегіоні «Нижній Дунай». В рамках робочої зустрічі обговорювалися питання щодо створення спільної бази даних та режиму обміну інформацією між організаціями, які включені до проведення моніторингу водних ресурсів в Єврорегіоні «Ніжній Дунай». 19-20 березня поточного року у м. Ізмаїл у рамках проекту «Оцінка наявної інформації в сфері управління водними ресурсами в регіоні дельти Дунаю» відбувся міжнародний семінар за участю представників Мінприроди України, Держкомітету України по водному господарству тощо. Метою семінару було обговорення робочої версії звіту з оцінки наявної інформації в сфері управління водними ресурсами в регіоні дельти Дунаю, а також посилення співробітництва між Україною, Румунією та Молдовою. Семінар розглядається як платформа для майбутньої розробки Плану управління річковим басейном для регіону дельти Дунаю. 17 квітня 2009 р. у м. Ізмаїл відбулась робоча зустріч «Покращення співробітництва та взаємодії при надзвичайних ситуаціях та екстремальних явищах в Єврорегіоні «Нижній Дунай», яка відбулась в рамках проекту «Покращення транскордонного співробітництва в сфері інтегрованого управління водними ресурсами». 214

29 вересня 2009 року Держуправління прийняло участь у другому засіданні Комітету з питань захисту довкілля та сталого розвитку Українсько-Румунської Спільної Президентської Комісії та надало свої пропозиції про необхідність в створенні трьохсторонньої Комісії в рамках Українсько-РумунськоМолдавської Угоди про співробітництво в зоні природоохоронних територій дельти Дунаю та Нижнього Пруту. У м. Одеса 9-11 грудня 2009 року Держуправління прийняло участь у черговому засіданні Ради Єврорегіону «Нижній Дунай» та Генеральної Асамблеї Асоціації транскордонного співробітництва Єврорегіон «Нижній Дунай». До порядку денного засідання Ради Єврорегіону «Нижній Дунай» були включенні наступні питання: 1. Підведення підсумків роботи комісії зі сфер діяльності Єврорегіону «Нижній Дунай» за 2009 рік; 2. Затвердження планів дій відповідних комісій на 2010 рік; 3. Внесення змін до поіменного складу Координаційного центру Єврорегіону «Нижній Дунай»; 4. Внесення змін до поіменного складу комісій зі сфер діяльності Єврорегіону «Нижній Дунай»; 5. Обрання Голови та Віце-голів Ради Єврорегіону та затвердження поіменного складу Ради Єврорегіону «Нижній Дунай». 16.12.2009 року Держуправління прийняло участь у зустрічі з місією експертів представниками Міжнародного бюро водних ресурсів (Франція) пан Паул Хайнер, Словацького гідрометеорологічного інституту пан Боріс Мінарік та експерт Французького фонду управління водними ресурсами пан Френк Санфіліндо. Метою зустрічі було обговорення питання щодо започаткування та подальшого впровадження проекту «Удосконалення адміністрування баз даних та обмін щодо моніторингу, оцінки транскордонних ресурсів у країнах Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії». 13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом 13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координації діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги Основними напрямами зовнішньоекономічної діяльності є розвиток співробітництва з сусідніми державами, збагачення змісту підписання міжрегіональних угод, реалізація спільних міжнародних проектів та програм, створення максимально сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі для залучення інвестицій та реалізації інвестиційних проектів, зокрема, на основі механізмів міжнародного співробітництва за проектами зі скорочення викидів парникових газів в атмосферне повітря від промислових підприємств, об"єктів поводження з відходами тощо. Особлива увага приділяється диверсифікація зовнішньоекономічної діяльності, зростанню ефективності використання експортного потенціалу регіону, підвищення його інвестиційної привабливості та міжрегіональному транскордонному співробітництву. На сучасному етапі в умовах 215

повноправного членства України в СОТ необхідно приділити якомога більше уваги цим питанням. З метою створення цілісної ефективної системи співробітництва з державами та регіонами світу, міжнародними структурами, а також формування позитивного міжнародного іміджу розроблено проект Програми міжнародного співробітництва та формування позитивного інвестиційного іміджу Одеської області на 2010 рік. Головною метою реалізації Програми є розвиток взаємовигідних економічних, політичних та культурних зв"язків та формування позитивного іміджу Одеської області через активізацію транскордонного та міжрегіонального співробітництва, залучення коштів Європейського співробітництва у рамках програм сусідства Європейського Союзу, пожвавлення дво- та багатосторонніх відносин, а також підтримку відносин добросусідства з регіонами країн світу завдяки реалізації низки заходів: - проведення міжнародних науково-практичних конференцій, семінарів, "круглих столів" з метою активізації зовнішньоекономічних та зовнішньополітичних процесів; - участь у підготовці спільних проектів міжнародної допомоги з метою залучення в економіку області коштів фондів Європейського Союзу у рамках програм сусідства "Румунія – Україна –Республіка Молдова", "Чорне море, Південно-східна Європа" та надання співфінансування проектам, які було підтримано ЄК; - укладання угод про співробітництво з регіонами країн світу з метою поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків, обміну інформацією, розширення культурних відносин; - забезпечення участі Одеської області у діяльності європейських регіональних структур та єврорегіонів, в т.ч. проведення на території області міжнародних заходів євроінтеграційної направленості; - постійне поширення інформації, а також представлення економічного, інвестиційного, туристичного, культурного потенціалу Одеської області під час міжнародних заходів, в тому числі проведення днів Одеського регіону у країнах світу. 13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво На виконання Указу Президента України від 19 грудня 2007 року № 1236 "Про заходи щодо активізації євроінтеграційного прикордонного співробітництва" в області вживаються заходи щодо активізації діяльності з підготовки проектів та виконання програм прикордонного співробітництва. Найбільш перспективними для розвитку транскордонного співробітництва та включення у Всеєвропейську екологічну мережу є природоохоронні території Одеської області на прикордонних ділянках: з Румунією – українська частина дельти р.Дунай (Дунайський біосферний заповідник), з Молдовою – українська частина дельти р.Дністер (водно-болотні угіддя міжнародного значення „Межиріччя Дністра-Турунчука”, Нижньодністровський національний природний парк) і українська частина Європейсько-азійської геоботанічної 216

степової області (створюваний регіональний ландшафтний парк „Тарутинський степ”). Дунайський біосферний заповідник постійно співпрацює з румунським біосферним резерватом „Дельта Дунаю”, бере участь у спільних семінарах та наукових дослідженнях. 10 квітня 2009 року співробітниками заповідника взято участь у нараді «Охорона навколишнього середовища на Чорному морі, включаючи дельту Дунаю. Спільна робота дунайських суміжних держав», що проводилась у м. Одеса. В період з 21 по 23 травня 2009 року (м. Тульча, Румунія) проведено заключний семінар з реалізації спільного румунсько– українського проекту «Транскордонне співробітництво, що демонструє різноманітність використання та вигоди відновлення водно-болотних угідь (в польдерах Заген і Стенцівсько-Жебриянівських плавнях»). Держуправлінням в рамках міжнародного співробітництва у сфері збереження біологічного і ландшафтного різноманіття взято участь у впровадженні в області проекту Європейського Союзу „Комплексне використання земель євразійських степів”, який надав підтримку у проведенні інвентаризації природних комплексів на території створюваного регіонального ландшафтного парку “Тарутинський степ” та підготовці менеджмент плану території. В рамках проекту взято участь у робочих нарадах і навчальних семінарах з обміну досвідом у сфері раціонального використання степових екосистем у сільському господарстві та у сфері розвитку сільського і зеленого туризму» (15 липня 2009 року), у семінарі з питань управління пасовищами на прикладі Тарутинського військового полігону (24 вересня 2009 року). В рамках Програми сусідства „Румунія-Україна” в області реалізовано проект „Укріплення інтеграції прикордонних регіонів у сфері розвитку сільського зеленного туризму”.

217

Регіональне (місцеве) двостороннє прикордонне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища Таблиця 13.13.3.1. Країна-партнер, орган місцевого самоврядування, що відповідає за співробітництво 1 Республіка Молдова, Одеський облводгосп

Республіка Молдова, Одеський облводгосп

Назва документа у відповідності з яким здійснюється співробітництво

Термін дії документа (угоди)

Основні елементи співробітництва

Стан виконання на поточний момент

Зобов’язання Української сторони

2 Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про спільне використання та охорону прикордонних вод

3 На кожні наступні п’ятирічні періоди, якщо кожна із договірних сторін не заявить у письмовій стороні про свій намір розірвати цю Угоду

5 Систематично проводяться наради Уповноважених робочих груп, створених у межах Угоди

6 Не допускати таких дій, які можуть привести до порушення узгоджених режимів використання прикордонних водних об’єктів

Угода між Урядом України та Урядом Румунії про співробітництво в галузі водного господарства на прикордонних водах

Термін дії угоди – 10 років

4 Зберігання та поліпшення екологічного і санітарного стану водних об’єктів та водогосподарських систем; визначення принципів використання спільних прикордонних водних об’єктів України та Республіки Молдови, встановлення користування ними Зберігання та поліпшення екологічного і санітарного стану водних об’єктів та водогосподарських систем; визначення принципів використання спільних прикордонних водних об’єктів

-"-

Обсяг фінансового забезпечення співробітниц тва 7 -

План подальшого співробітництва

Реалізація спільних проектів(назва, завдання, стан виконання) 9 Розроблено правила експлуатації Кучурганського водосховища Встановлено режим екологічного попуску з Дністровського водосховища, а також режим водообміну Придунайських водосховищ. Протягом 2009 року відбулось 3 засідання

218

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ Основні чинники та критерії для визначення найважливіших екологічних проблем, у тому числі, що пов’язані із: низькою забезпеченістю населення сільських районів якісною питною водою, незадовільний екологічний стан басейнів річок Дністер і Дунай, які є основними джерелами водопостачання регіону, будівництвом нафтоналивного терміналу біля населеного пункту Джурджулешти (Республіка Молдова), скидами забруднюючих речовин у транскордонні водотоки з території Республіки Молдова, Румунії, незадовільним станом каналізаційних очисних споруд, проблемою утворення, зберігання, утилізації та знешкодження токсичних (небезпечних) відходів, незадовільною санітарно-екологічною ситуацією озера Сасик та прилеглих територій, Придунайських озер, екологічною проблемою, пов’язаною з експлуатацією ЗАТ Молдавська ДРЕС, деградацією приморських рекреаційних зон, прогресуючим підтопленням територій, розповсюдженням зсувних процесів, високим рівнем забруднення атмосферного повітря викидами від автомобільного транспорту. Визначення найважливіших екологічних проблем: - забруднення атмосфери викидами забруднюючих речовин від промислових підприємств та автотранспорту; - забруднення водних об'єктів скидами забруднюючих речовин із зворотними водами промислових підприємств, підприємств житловокомунального господарства; - забруднення підземних водоносних горизонтів; - порушення гідрологічного та гідрохімічного режиму малих річок області; - підтоплення земель та населених пунктів регіону; - проблеми щодо поводження з відходами I-III класів небезпеки; - поширення екзогенних геологічних процесів. Аналіз найважливіших екологічних проблем а) проблеми, що вимагають рішення на міжнародному рівні; 1. Будівництво нафтотерміналу біля населеного пункту Джурджулешти на території Республіки Молдова 2. Скид забруднюючих речовин з території Республіки Молдова у транскордонні водостоки (річки В.Ялпуг, Киргиж-Китай) 3. Вирішення проблеми, які пов’язані з експлуатацією Молдавської ДРЕС. б) проблеми загальнодержавного значення - вирішення соціально-екологічних проблем населених пунктів, розташованих навколо оз. Сасик та Придунайських озер; - розв'язання проблем поводження із забороненими до використання хімічними засобами захисту рослин; 219

- вирішення проблеми деградації цінних в лікувальному відношенні Куяльницького, Хаджибейського, Будакського та Тузловських лиманів. в) проблеми місцевого значення. - будівництво господарсько-побутової каналізації Південного району м. Одеси; - будівництво системи водовідведення стічних вод від СБО "Північна" з глибоководним випуском м. Одеса; - ліквідаційний тампонаж не придатних до експлуатації та безгоспних артсвердловин; - розв'язання проблем поводження із забороненими до використання хімічними засобами захисту рослин; - рекультивація земель, порушених внаслідок ведення гірничовидобувних робіт; - вирішення проблеми забруднення підземного середовища та ґрунтів залишками нафтопродуктів під територією Одеського нафтопереробного заводу, яке по попереднім підрахункам складає по обсягу ґрунтів до 600 тис м 3, по рідким нафтопродуктам до 13 тис. т.

220

ДОДАТКИ № з/п 1

Назва розділу 2 Вступне слово

Зміст розділу

Відповідальні за розділи

4 Карпенко О.О. - начальник відділу економіки природокористування, координації екологічних програм тел.7283-382 Долгова Ю.А. - зав. сектором моніторингу, інформації та по зв'язках з громадськістю тел.7283-872

Загальні відомості

1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості України 1.2. Соціальний та економічний розвиток України

Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару

Зміна клімату

2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах України 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря 2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах 2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів та збільшення їх поглинання 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату

Стан водних ресурсів

Збереження біорізноманіття,

4.1. Водні ресурси та їх використання 4.2. Забруднення поверхневих вод 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод 4.3. Якість поверхневих вод 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод 4.4. Екологічний стан Азовського та Чорного морів 4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення 4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів 5.1. Збереження біота ландшафтного

Нігальчук Т.В. - начальник відділу нормування водних ресурсів та атмосферного повітря тел. 7283-359

Нігальчук Т.В. - начальник відділу нормування водних ресурсів та атмосферного повітря тел. 7283-359 Нігальчук Т.В. - начальник відділу нормування водних ресурсів та атмосферного повітря тел. 7283-359

Харіна Л.О. – начальник

221

2 3 формування екомережі та різноманіття, формування екомережі розвиток природно- 5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та заповідного фонду ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біота ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біота ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення 5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу 5.2.1. Лісові ресурси 5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів 5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 5.2.4. Адвентивні види рослин 5.2.5. Стан зелених насаджень України 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу 5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в державі 5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Україні 5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними 5.3.5. Стан та динаміка інвазивних видів тварин, а також їх вплив на аборигенне біорізноманіття 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні 5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду України 5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон 5.4.3. Історико-культурна спадщина 5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля Стан земельних ресурсів та 6.1. Структура та стан земельних ресурсів ґрунтів 6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь 6.1.2. Деградація земель 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси 6.3 Якість ґрунтів 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення 6.3.2. Забруднення ґрунтів 6.4. Охорона земель 6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво Надра 7.1. Мінерально-сировинна база 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази 7.2. Система моніторингу геологічного середовища 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр Відходи 8.1. Структура утворення та накопичення відходів

4 відділу регулювання використання біоресурсів, заповідної справи та формування екомережі тел.7283-624

Шатохіна І.В.– начальник відділу державної екологічної експертизи тел. 7283-808

Мальцев О.А. – начальник відділу екологічної безпеки, поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами та надрокористування тел.7283-447

Мальцев О.А. – начальник

222

3 8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) 8.3. Використання відходів як вторинної сировини 8.4. Транскордонні перевезення відходів 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки 9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку 9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія 9.3.1. Радіаційне забруднення територій 9.3.2. Радіоактивні відходи

Екологічна безпека

10.

Сільське господарство його вплив на довкілля

11.

Вплив енергетики на довкілля

12.

Вплив транспорту на навколишнє природне середовище

13.

Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища

та

10.1. Ведення сільського господарства в Україні 10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження 10.3.Використання пестицидів у сільському господарстві 11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави 11.2. Ефективність енергоспоживання 11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі 11.4. Використання альтернативних джерел енергії 12.1. Транспортна система України 12.1.1. Обсяги транспортних перевезень 12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів 12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля 12.3.Використання альтернативних видів палива 13.1. Екологічна політика регіону 13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства 13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища 13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації 13.5. Економічні засади природокористування 13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності 13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі 13.6. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки 13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування 13.8. Екологічний аудит 13.9. Екологічне страхування 13.10. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля 13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень 13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій 13.11.2. Громадські рухи 13.12. Виконання державних екологічних програм 13.13. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля 13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом 13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм/проектів

4 відділу екологічної безпеки, поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами та надрокористування тел.7283-447 Мальцев О.А. – начальник відділу екологічної безпеки, поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами та надрокористування тел.7283-447 Нігальчук Т.В. - начальник відділу нормування водних ресурсів та атмосферного повітря тел. 7283-359 Харіна Л.О.- начальник відділу регулювання використання біоресурсів, заповідної справи та формування екомережі, тел.7283-624 Нігальчук Т.В. - начальник відділу нормування водних ресурсів та атмосферного повітря. тел. 7283-359 Нігальчук Т.В. - начальник відділу нормування водних ресурсів та атмосферного повітря. тел. 7283-359 Табаченко О.Б. - начальник відділу кадрового, документального забезпечення та контролю виконання тел.7283-627 Шатохіна І.В.– начальник відділу державної екологічної експертизи тел. 7283-808 Куріленко А.В. – в.о. зав. сектором правового забезпечення тел.. 7283-631; Карпенко О.О.- начальник відділу економіки природокористування, координації екологічних програм, тел.7283-382; Нігальчук Т.В. - начальник відділу нормування водних ресурсів та атмосферного повітря. тел. 7283-359; Долгова Ю.А. - зав. сектором моніторингу, інформації та по зв'язках з громадськістю, тел.7283-872; Консультант - Галушкіна Т.П. – доктор економічних наук, професор

223

14.

Висновки і пропозиції

3 зовнішньої допомоги 13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво

Підрозділи Держуправління

Додатки

224