odessa_2010 by Administrator Dovkillia

МІНІСТЕРСТВО ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Одеській області у 2010 році

Одеса-2011

ЗМІСТ ВСТУПНЕ СЛОВО............................................................................................................................................................................................ 5 1.ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ .............................................................................................................................................................................. 6 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості території Одеської області ............................................................................ 6 1.2. Соціальний та економічний розвиток країни, формування механізму збалансованого (сталого) розвитку Одеської області...... 8 2. СТАН АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ.......................................................................................................................................................... 9 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ......................................................................................................................... 9 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами ................................................................. 9 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Одеської області .......................... 9 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) .......................................................................................... 12 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря ............................................................................................................................. 13 2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах............................................................................................................................... 13 2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря ........................................................................................................................ 14 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля ........................................................................................................ 14 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття ............................................................................................ 15 2.7. Заходи, спрямовані на поліпшення якості атмосферного повітря ....................................................................................................... 15 3. ЗМІНА КЛІМАТУ ...................................................................................................................................................................................... 16 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів ........................................................................ 16 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів ...................................................................... 16 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату ........................................................................................................................................ 16 4. СТАН ВОДНИХ РЕСУРСІВ ..................................................................................................................................................................... 17 4.1. Водні ресурси та їх використання ........................................................................................................................................................... 17 4.1.1. Загальна характеристика………………………………………………………………………………………………………….. .17 4.1.2. Водозабезпеченість території Одеської області…………………………………………………………………………………...17 4.1.3. Водокористування та водовідведення ……………………………………………………………………………………………..19 4.2. Забруднення поверхневих вод ................................................................................................................................................................. 21 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод .................................................................................... 21 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) ................................................................................................... 21 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод ................................................................................................................................... 22 4.3. Якість поверхневих вод ............................................................................................................................................................................ 23 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками............................................................................................................................ 23 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів ............................................................................................................... 24 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію………………………………………………………….....30 4.3.4.Радіаційний стан поверхневих вод........................................................................................................................................................ 30 4.4. Якість питної води та її вплив на здоров,я населення ………………………………………………………………………………30 4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів ................................................................................................................................... 32 4.6. Заходи щодо поліпшення стану водних об’єктів................................................................................................................................... 33 5. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ, РОЗВИТОК ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ТА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ ........................................................................................... 35 5.1. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі .................................... 35 5.1.1 Загальна характеристика………………………………………………………………………………………………………….....35 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття ........ 36 5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття........................................................................................... 36 5.1.4. Формування національної екомережі……………………………………………………………………………………………....41 5.1.5. Біобезпека та поводження з генетично модифікованими організмами ........................................................................................... 45 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу.................................................................................................................... 46 5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу………………………………………………………………………………………..46 5.2.2. Лісові ресурси......................................................................................................................................................................................... 47 5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів ..................................................................................................... 50 5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України ............................................................................................................................................................................................ 51 5.2.5. Адвентивні види рослин........................................................................................................................................................................ 52 5.2.6. Стан зелених насаджень ........................................................................................................................................................................ 54 5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу………………………………………………………………………………………..56 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу .................................................................................................................... 57 5.3.1. Загальна характеристика тваринного світу………………………………………………………………………………………...57 5.3.2. Стан та ведення мисливського господарства ...................................................................................................................................... 58 5.3.3. Стан та ведення рибного господарства................................................................................................................................................ 60 5.3.4. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України ............................................................................................................................................................................................ 64 5.3.5 Інвазивні види тварин та їх вплив на аборигенне біорізноманіття………………………………………………………………..67 5.3.6. Заходи щодо збереження тваринного світу………………………………………………………………………………………..69 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні ........................................................................................................................ 69 5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду України ..................................................................................................................... 69 5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення………………………………………………………………………………….....73 5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон ...................................................................................................................... 74 5.6. Історико-культурна спадщина ................................................................................................................................................................. 78 5.7. Туризм як фактор впливу на довкілля .................................................................................................................................................... 80 6. СТАН ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ТА ГРУНТІВ....................................................................................................................................... 82 6.1. Структура та використання земельних ресурсів ................................................................................................................................... 82

6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду Одеської області .................................................................................................... 82 6.1.2. Господарська освоєність земельних угідь…………………………………………………………………………………………83 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси .......................................................................................................... 84 6.3. Стан та якість грунтів ............................................................................................................................................................................... 84 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення......................................................................................................................... 84 6.3.2. Забруднення ґрунтів .............................................................................................................................................................................. 85 6.3.3. Деградація земель .................................................................................................................................................................................. 85 6.4. Оптимізація виаористання та охорона земель ....................................................................................................................................... 85 7. НАДРА .......................................................................................................................................................................................................... 87 7.1. Мінерально-сировинна база..................................................................................................................................................................... 87 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази.......................................................................................................................... 89 7.2. Система моніторингу геологічного середовища ................................................................................................................................... 93 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість .................................................................................................................................... 93 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси ............................................................................................................................................................. 101 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр ............................................................................................................ 114 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр ................................................................................................................................ 116 8. ВІДХОДИ ................................................................................................................................................................................................... 117 8.1. Структура утворення та накопичення відходів ................................................................................................................................... 117 8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) ...................................................................................... 118 8.3. Використання відходів як вторинної сировини ................................................................................................................................... 121 8.4. Транскордонні перевезення відходів .................................................................................................................................................... 123 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами .................................................................................................................. 126 9.ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА .......................................................................................................................................................................... 128 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки ...................................................................................................................... 128 9.2. Об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку ................................................................................................................ 132 9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія...................................................................................................................................................... 132 9.3.1. Радіаційне забруднення територій ..................................................................................................................................................... 133 9.3.2. Радіоактивні відходи........................................................................................................................................................................... 134 10. ПРОМИСЛОВІСТЬ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ………………………………………………………………………………..135 10.1. Структура та обсяги промислового виробництва………………………………………………………………………………....135 10.2.Вплив на довкілля…………………………………………………………………………………………………………………...135 10.2.1. Гірничодобувна промисловість………………………………………………………………………………………………….135 10.2.2. Металургійна промисловість…………………………………………………………………………………………………….135 10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість………………………………………………………………………………………...135 10.2.4. Харчова промисловість…………………………………………………………………………………………………………..136 10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва………………………………………………………………………………...136 11.СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ................................................................................................. 138 11.1. Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві……………………………………………………………………...138 11.2. Вплив на довкілля ................................................................................................................................................................................. 138 11.2.1. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження ......................................... 138 11.2.2. Використання пестицидів ................................................................................................................................................................. 139 11.2.3. Екологічні аспекти зрошення та осушення земель……………………………………………………………………………...139 11.2.4. Тенденції в тваринництві…………………………………………………………………………………………………………139 11.3. Органічне сільське господарство…………………………………………………………………………………………………..140 12. ЕНЕРГЕТИКА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ .................................................................................................................................... 141 12.1. Структура виробництва та використання енергії .............................................................................................................................. 141 12.2. Ефективність енергоспоживання ........................................................................................................................................................ 141 12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля............................................................................................................................................... 143 12.4. Використання відновлених джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики .................................................................... 143 13. ТРАНСПОРТ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ .............................................................................................................................. 144 13.1. Транспортна мережа Одеської області ............................................................................................................................................... 144 13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень .............................................................................................................................. 144 13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів ........................................................................................................................ 145 13.2. Вплив транспорту на довкілля……………………………………………………………………………………………………..146 13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля ................................................................................................................ 146 14. ЗБАЛАНСОВАНЕ ВИРОБНИЦТВО ТА СПОЖИВАННЯ………………………………………………………………………..147 14.1. Структурна перебудова та екологізація економіки……………………………………………………………………………….147 14.2. Впровадження елементів "більш чистого виробництва" в Одеській області……………………………………………………150 14.3. Ефективність використання природних ресурсів…………………………………………………………………………………152 14.4. Тенденції та характеристика споживання…………………………………………………………………………………………154 15. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ............................ 156 15.1. Національна та регіональна екологічна політика Одеської області……………………………………………………………...156 15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки……………………………………………………………………………………………………………………………………157 15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства ........................................................................ 158 15.4. Виконання державних цільових екологічних програм…………………………………………………………………………...159 15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища .................................................................................................................... 167 15.6. Державна екологічна експертиза......................................................................................................................................................... 212 15.7. Економічні засади природокористування .......................................................................................................................................... 213 15.7.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності ................................................................................................................... 216 15.7.2. Стан фінансування природоохоронної галузі ................................................................................................................................. 216

15.8. Стандартизація, метрологія у сфері охорони довкілля і природокористування ............................................................................ 217 15.9. Дозвільна діяльність у сфері природокористування……………………………………………………………………………...218 15.10. Екологічний аудит та екологічне страхування ................................................................................................................................ 220 15.11.Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля ......................................................................................... 224 15.12. Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень ................................................................................... 225 15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій......................................................................................................................... 229 15.12.2. Діяльність громадських рад, об,єднань тематичних робочих груп і мереж .............................................................................. 232 15.13. Екологічна освіта та інформування………………………………………………………………………………………………236 15.14. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля............................................................................................................... 243 15.14.1. Співробітництво з Європейським Союзом ................................................................................................................................... 243 15.14.2. Залучення зовнішньої допомоги та координації діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги ........................ 244 15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво ........................................................................................................................ 245 ВИСНОВКИ ................................................................................................................................................................................................... 247 ДОДАТКИ ...................................................................................................................................................................................................... 249

ВСТУПНЕ СЛОВО Головною метою державної регіональної політики України є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку територій, усунення основних регіональних диспропорцій, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання. Досягнення поставлених цілей можливе за умови максимального використання потенціалу та переваг розвитку кожного окремого регіону, підвищення ролі регіональних органів влади у визначенні довгострокових перспектив розвитку та відповідальності за їх досягнення. Екологічна безпека регіону розглядається як сукупність процесів і заходів щодо створення достатніх умов для збереження, раціонального використання та відтворення природних ресурсів і природно-територіальних комплексів, як середовища для життєдіяльності населення, що є однією з найважливіших категорій сталого розвитку. Покращення умов життя та екологічного стану області залежить від своєчасного вирішення таких завдань, як: розвиток та розширення мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду; зменшення рівня забруднення водоймищ, модернізація систем водовідведення та проведення ліквідаційного тампонажу безгосподарних свердловин; забезпечення населення якісною питною водою; знешкодження непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин; розвиток та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь; підвищення стану техногенної безпеки та рівня захисту населення від наслідків природних і техногенних аварій та катастроф. Важливим питанням екологічної безпеки Одеської області та чорноморського басейну є проведення невідкладних природоохоронних заходів, спрямованих на поліпшення екологічного стану Чорного моря. Актуальною залишається проблема утилізації твердих побутових відходів. Вирішення невідкладних екологічних заходів загальнодержавного та регіонального значення здійснюється через удосконалення економічних механізмів охорони природи і природокористування з метою формування умов для концентрації фінансових ресурсів та їх цільового використання; через реалізацію екологічних та природоохоронних програм, спрямованих на поліпшення якості повітря, води, розвиток заповідної справи та створення цілісної екомережі, запровадження і додержання принципів екологічно збалансованого розвитку; реалізацію заходів щодо охорони земель, широкомасштабних водоохоронних заходів у басейнах усіх річок, поліпшення якості водних ресурсів і водозабезпеченості в усіх населених пунктах; будівництво та реконструкцію гідротехнічних споруд, розширення системи водопостачання, споруд каналізації, очистки стічних вод; створення системи моніторингу довкілля та удосконалення механізму управління і контролю з екологічної безпеки тощо.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості території Одеської області Одеська область утворена 27 лютого 1932 року. До її складу входять 26 районів, 7 міст обласного підпорядкування, 33 селища міського типу та 1127 сільських населених пунктів. Населення області становить 2389,8 тис. осіб Адміністративний центр регіону - Одеса - одне з найбільших міст України, важливий транспортний, індустріальний, науковий, культурний і курортний центр з населенням 1009,1 тис. чоловік (на 1 січня 2011 року). Одеська область займає територію Північно-західного Причорномор'я від гирла Дунаю до Тилігульського лиману (довжина морської берегової лінії в межах області перевищує 300 км) і тягнеться від моря на північ, в глиб суші на 200-250 км. На півночі Одеська область межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході - з Миколаївською областями, на заході - з Молдовою та Придністровською Молдавською Республікою, на південному заході частина державного кордону України з Румунією. Усього в межах області пролягають 1362 кілометри державного кордону. Площа Одеської області складає 5,5 % території України (33,3 тис. кв. км). Північна частина області розташована в лісостеповій, а південна - в степовій зоні. У ґрунтовому покрові переважають звичайні та південні чорноземи. Середньорічна температура коливається від +8,2 0С на півночі до +10,8 0С на півдні. Тривалість вегетаційного періоду від 180 до 210 діб. Середньорічна кількість опадів - від 340 мм на півдні області до 460 мм на півночі. Чорне море та лікувальні грязі Куяльницького лиману створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення. Природні умови сприятливі для вирощування озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, соняшнику. Головне природне багатство області - її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону. Довжина морських і лиманних узбереж від гирла річки Дунай до Тилігульського лиману сягає 300 км. На території області знаходяться прісноводні - Кагул, Ялпуг, Катлабух, солоні озера - Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас, а також Хаджибейський і Куяльницький лимани, відомі своїми лікувальними грязями. Водопостачання Одеської області здійснюється як з поверхневих джерел так і за рахунок підземних джерел. В області експлуатується близько 5400 артезіанських свердловин та 195 шахтних колодязів. Поверхневими джерелами госппитного водопостачання населення області є річки Дністер і Дунай, оз. Ялпуг, 2 канали Ізмаїльського управління водного господарства Дунай-Сасик та Латиш. 6

У межах області розташовані 1134 малих річок і струмків, 15 прісноводних та морських лиманів (найбільш великі Дністровський, Тилігульський, Хаджибейський, Алібей, Бургас, Будакський, Куяльницький, Кучурганський), 68 водосховищ, 45 озер, у тому числі 8 Придунайських озер: Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух, Китай, Сасик, Кагул, Картал, Саф’яни. В області понад 2,5 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн. га ріллі, більше 80 тис. га виноградників і садів. Область належить до лісодефіцитних територій, загальна лісистість становить 6 %, що в 1,5 рази нижче порівняно з оптимальною. Для створення оптимальної лісистості, яка становить 9 %, необхідно створити лісів на площі 104 тис. га. Тому першочерговим завданням лісової політики регіону є збільшення площі лісів, яке дозволить збільшити не тільки ресурси деревини, а і зробити вагомий внесок щодо відтворення та збереження біологічного та ландшафтного розмаїття в області, стабілізації екологічної рівноваги. На території Одеської області налічується 120 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, з яких 16 - загальнодержавного значення і 104 місцевого. Їх загальна площа становить 145 616,522 га або 4,41 % від площі області. Порівняно з минулим роком ми збільшили кількість об’єктів на 2 і завдяки цьому частка заповідного фонду області збільшилась майже на 1 %. В структуру промислового потенціалу області значний внесок у викиди від стаціонарних джерел вносять підприємства, які виробляють електроенергію, газ та воду, підприємства обробної промисловості, транспортні підприємства. Основними шкідливими речовинами, що надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення, є сірчистий ангідрид, оксид вуглецю, оксиди азоту, пил, викиди яких складають 65 % від усіх викидів по області. В значно менших кількостях в атмосферу викидаються специфічні речовини: бенз(а)пірен, формальдегід, фтористий водень і деякі інші. Одеська область є частиною морського фасаду України. Вона розташована на перетинанні найважливіших міжнародних водних шляхів: Дунайський водний шлях після завершення будівництва в 1992 році каналу Дунай-майн-Рейн є найкоротшим виходом із країн Європи в Чорної море, далі у Закавказзя, Середню Азію, на Близький Схід; ріка Дністер зв'язує регіон з Молдовою, а Дніпро - з Центральною Україною і Білорусією, а після завершення реконструкції Дніпровсько-Бузького і Дніпровсько-Неманського каналів - з Польщею і країнами Балтії. Волго- Донська система зв'язує АзовоЧорноморський басейн із Росією (аж до Санкт-Петербурга і Мурманська), Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном, забезпечуючи виходи до Каспійського, Балтійського і Білого морів. Геополітичне положення Одещини обумовлене як вигідним транспортногеографічним розміщенням, так і зростаючою активізацією її участі у великих європейських міжрегіональних організаціях - Асамблеї Європейських Регіонів і Робітничої Співдружності Придунайських Країн. Будучи частиною морського фасаду країни, Одеська область значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС).

1.2. Соціальний та економічний розвиток країни, формування механізму збалансованого (сталого) розвитку Одеської області Для досягнення освоєної мети розвитку регіону - подолання наслідків економічної кризи, відновлення економічного зростання з закладанням інвестиційного фундаменту під подальший стійкий розвиток, впродовж 2010 року дії обласної державної адміністрації були направлені на реалізацію основних пріоритетних напрямів розвитку області та вирішення проблемних питань регіону. Завдяки узгодженій діяльності із центральними органами виконавчої влади з питань розв'язання актуальних проблем галузевого та регіонального розвитку, співпраці з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування і роботодавцями досягнуто певних результатів щодо відновлення соціально-економічного зростання регіону. Виконано переважну більшість прогнозних показників соціально-економічного розвитку області та завдань основних пріоритетів розвитку області, які були визначено Програмою соціально-економічного та культурного розвитку Одеської області на 2010 рік. Приріст обсягів сільськогосподарського виробництва за 2010 рік склав 8,7 відсотка у порівнянні з 2009 роком, що є найкращим результатом серед регіонів України. Індекс промислового виробництва становить 102,8 %. У транспортній галузі забезпечено зростання обсягів вантажних перевезень на 14,5 %, збільшились обсяги переробки контейнерів у морських торговельних портах області на 26,3 %. Більш ніж на 8 % зросли обсяги обороту роздрібної торгівлі та роздрібного товарообороту підприємств. Підтверджують позитивні тенденції соціально-економічного розвитку області за 2010 рік також показники ринку праці та доходів населення. В усіх сферах економічної діяльності утворено 37,6 тисяч нових робочих місць. Середньомісячна номінальна заробітна плата за 2010 рік зросла на 19,1 %, реальна заробітна плата збільшилась майже на 8 %. У порівнянні з початком 2010 року вдалось зменшити загальну заборгованість із виплати заробітної плати на 38,4 %, в тому числі на економічно активних підприємствах більше ніж втричі. Одеська область одна із п ,яти регіонів, які забезпечили у 2010 році виконання розпорядження Кабінету Міністрів від 11 серпня 2010 року № 1609-р «Про затвердження плану невідкладних заходів щодо погашення заборгованості із заробітної плати». Значно підвищився рівень оплати населенням житлово-комунальних послуг 102 % за 2010 рік. Зменшився податковий борг за податковими зобов'язаннями платників по обов'язкових платежах до Зведеного бюджету України на 22,8 % у порівнянні з початком року. На 18,6 % знижено заборгованість економічно активних платників до Пенсійного фонду України.

2. СТАН АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. Одеська область – регіон, що виділяється у господарському комплексі України своїми транспортно-розподільчими функціями, розвиненою промисловістю, інтенсивним сільськогосподарським виробництвом. Загальна кількість підприємств, що у процесі діяльності впливають на стан атмосферного повітря складає понад 2672 суб’єктів господарювання, з них 575 підприємств, справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря. Протягом 2010 року у повітряний басейн області від стаціонарних джерел надійшло 29,165 тис. тонн шкідливих речовин, що на 3,3 тис. тонн (або на 12 %) більше, ніж у 2009 році. Таке збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за рахунок збільшення виробництва. 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. т. Таблиця 2.1.1.1. Роки

2006 2007 2008 2009 2010

Викиди в атмосферне повітря, тис.т. Всього у тому числі стаціонарними пересувними джерелами джерелами 140,1 41,9 98,17 189,3 35,8 34,4 192,2 34,4 157,8* 175,1 25,9 149,2* 181,171 29,165 152,006

Щільність викидів у розрахунку на 1 кв.км, кг

Обсяги викидів у розрахунку на 1 особу, кг

Обсяг викидів на одиницю ВРП

5840,0 5600,0 5800,0 5300,0 5400,0

80,2 79 80,3 73,2 75,7

* - збільшення викидів за рахунок введення нової методології обчислювання викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел

2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Одеської області Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення у регіоні по окремим населеним пунктам, тис.т Таблиця 2.1.2.1. Всього, Назва населених пунктів : м. Одеса м. Ізмаїл м. Іллічівськ м. Южне

2006 41,9

2007 35,8

2008 34,4

2009 25,9

2010 29,165

21,8 2,033 2,235 2,904

17,543 1,516 1,723 2,651

17,625 1,510 0,522 2,608

12,396 1,371 1,124 1,986

14,360 1,474 1,051 2,655

0,287 0,135 0,187 1,318 1,723 0,287 0,088 0,149 1,078 0,522 0,062 0,065 0,086 0,077 1,12 0,124 0,07 0,12 0,16 1,051 0.132 0,064 0,125

0,415 0,009 1,343 0,498 2,651 0,415 0,053 1,652 0,428 2,608 0,505 0,0048 1,128 0,410 1,98 0,449 0,005 0,02 0,25 2,655 0.441 0,004 1,480

0,140

0,063

1,981

1,335

0,685

0.716

14,36 5

1,72

1,29

4,843

3,081

1,557

2,633

29,165

4,25

3,16

2,17

2,69

25,9

6,651

4,374

1,901

3,88

34,4

7,89

4,42

1,57

3,67

35,8

8,14

3,85

1,92

3,67

41,9

оксид вуглецю

діоксид азоту

діоксид сірки

пил

разом

оксид вуглецю

діоксид азоту

діоксид сірки

пил

разом

оксид вуглецю

діоксид азоту

діоксид сірки

пил

разом

оксид вуглецю

діоксид азоту

діоксид сірки

пил

разом

оксид вуглецю

діоксид азоту

діоксид сірки

пил

разом

Населені пункти

2009 р. в т.ч.

0,088

0.278

1,475

0,16

0,05

0,9

0,757

12,39

2,345

1,266

0,624

1,6

17,62 5

2,379

1,105

0,239

1,684

17,54 3

2,302

1,176

0,437

1,683

21,8

Одеська область

2008 р. в т.ч.

0,33

0,303

1,37

0,2

0,047

0,098

0,304

1,510

0,195

0,066

0,103

0,364

1,516

0,214

0,058

0,227

0,363

2,033

Одеса

2007 р. в т.ч.

0,15

2,235

2,904

Ізмаїл

2006 р. в т.ч.

0,451

Іллічівськ

Южне

Динаміка викидів стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, в тому числі по найпоширеніших речовинах(пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю) в цілому по області та в розрізі населених пунктів, тис. т Таблиця 2.1.2.2. 2010 р. в т.ч.

Обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря по районам та містам області у 2010 р., т Таблиця 2.1.2.3. Обсяги викидів, тонн Одеська область м. Одеса м. БілгородДністровський м. Ізмаїл м. Іллічівськ м. Котовськ м. Теплодар м. Южне райони Ананьївський Арцизький Балтський Білгород-Дністровський Біляївський Березівський Болградський Великомихай-лівський Іванівський Ізмаїльський Кілійський Кодимський Комінтернівський Котовський Красноокнянський Любашівський Миколаївський Овідіопольський Роздільнянський Ренійський Савранський Саратський Тарутинський Татарбунарський Фрунзівський

29165,0 14360,7

25877,3 12396,4

Збільшення\зменшення викидів у 2010 р. проти 2009 р.,тонн +3287,7 +1964,3

453,1

495,3

-42,2

91,5

20,6

1474,7 1051,5 1105,1 77,7 2655,6

1371,7 1123,7 920,7 67,1 1986,6

+103,0 -72,2 +184,4 +10,6 +669,0

107,5 93,6 120,0 115,7 133,7

67,0 52,6 85,0 25,9 265,5

469,7 195,4 227,3 270,6 139,6 278,8 626,2 96,7 16,1 61,7 298,7 471,8 166,3 20,6 22,2 153,7 13,6 316,3 523,1 3137,5 10,0 87,9 329,3 12,1 14,9

413,0 171,1 238,2 389,4 79,5 359,1 440,0 927,0 22,6 42,9 283,7 462,5 177,0 18,1 23,0 148,3 14,8 240,9 618,6 1772,9 9,8 72,3 539,3 7,1 17,1

+56,7 +24,3 -10,9 -118,8 +60,1 -80,3 +186,2 -830,3 -6,5 +18,8 +15,0 +9,3 -10,7 +2,5 -0,8 +5,4 -1,2 +75,4 -95,5 +1364,6 +0,2 +15,6 -210,0 +5,0 -2,2

113,7 114,2 95,4 69,5 175,6 77,6 142,3 10,4 71,2 143,9 105,3 102,0 94,0 113,7 96,6 103,7 91,8 131,3 84,6 177,0 101,9 121,6 61,1 169,9 83,2

93,9 17,7 28,4 27,0 9,9 92,9 78,3 32,2 4,0 15,4 18,7 94,3 15,1 6,8 5,6 51,2 4,5 14,3 30,8 241,3 10,0 14,6 82,3 2,4 7,5

Ширяївський

26,8

100,0

13,4

у 2010 р.

у 2009 р.

Обсяги викидів у 2010 р. до 2009 р., % 112,7 115,8

Викинуто в середньому одним підприємством, тонн 73,3 94,5

2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) Основні забруднювачів атмосферного повітря Таблиця 2.1.3.1. № п/п 1. 2.

Підприємство забруднювач ВАТ «Одеський припортовий завод» Одеське Лінійновиробниче управління магістральних газопроводів філії УМГ Прикарпаттрансгаз ТОВ «Цемент»

Відомча приналежність Мінпромполітики Держнафтогаз

Валовий викид,т 2010 р. 2009 р. 1891,0 1448,0 4082,4

3468,0

Зменшення/збільшення/+ +443,0

Причина зменшення/ збільшення Збільшення виробництва

+614,4 Збільшення ремонтних робіт на технологіч-ному обладнанні

Укрцемент

415,0

430,0

-15,0

Зменьшення виробництва

ВАТ «Одесагаз»

Держнафтогаз

9056,0

7464,0

Збільшення ремонтних робіт на технологіч-ному обладнанні

+1592,0

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами економічної діяльності Таблиця 2.1.3.2. № з/п

Види економічної діяльності

Кількість підприємств, які мали викиди, одиниць 398

тис. т 29,165

у % до 2009 р. 112,7

Викинуто в середньому одним підприємством, т. 73,3

0,6687

121,5

14,2

167

19,8801

113,5

118,3

Переробна промисловість

148

6,4869

94,9

43,8

Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюну Хімічне виробництво

2,1366

94,5

31,9

1,917

148,9

273,9

Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води Будівництво

0,7396

77,1

37,0

13,3868

125,4

704,6

0,4881

128,2

10,8

Діяльність транспорту та зв»язку Діяльність наземного транпорту Інші види економічної діяльності

6,2815

99,8

108,3

4,263

107,1

284,2

1,8466

162,3

23,1

Усі види економічної діяльності у тому числі: Сільське господарство, мисливство, лісове господарство Промисловість

1.1.

1.2

1.3

1.4 1.5

1.6

Обсяги викидів по регіону

2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря 2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах Вміст основних забруднюючих речовин в атмосферному повітрі Таблиця 2.3.1. Речовина

Пил Оксид вуглецю

Клас небезпеки

Кількість міст, охопле-них спостереженнями

СередньоСередньорічний вміст, добові ГДК 3 мг/м

Максимальний вміст, мг/м3

Максимально разові ГДК

Частка міст (%), де Частка міст (%), де середньорічний максимальний разовий вміст перевищував: вміст перевищував: 1 ГДК

5 ГДК

10 ГДК

1 ГДК

5 ГДК

10 ГДК

0,15

0,6

0,8

2,8

0,6

Діоксид азоту

0,05

0,04

0,18

2,1

Сірководень

0,003

0,008

1,0

Фенол

0,004

0,003

0,01

1,0

Сажа

0,067

0,05

0,1

1,2

Фтористий водень

0,008

0,005

0,019

1,0

Формальдегі д

0,015

0,003

0,05

1,4

0,3

Найбільші середні і максимальні концентрації забруднюючих речовин (в кратності ГДК) в атмосферному повітрі міст Таблиця 2.3.2. Забруднююча речовина Пил Оксид вуглецю Діоксид азоту Сірководень Фенол Сажа Фтористий водень Формальдегід

Місто Одеса

Середньо річна концентрація 0,15 2,8 0,05 0,003 0,004 0,067 0,008 0,015

Максимально разова середньорічна концентрацій 0,16 3,1 0,06 0,003 0,005 0,07 0,008 0,016

Рівень забруднення атмосферного повітря за значенням ІЗА Таблиця 2.3.3. Міста, (значення ІЗА) Одеса

Григорівка

Забруднюючі речовини, які визначають високий рівень забруднення атмосферного повітря 8,10 формальдегід 1,41 фенол 1,84 фторид водню 1,34 діоксид азоту 1,28 пил ----------------13,97 0,8 пил 0,34 діоксид сірки 0,16 діоксид азоту 0,43 оксид вуглецю 0,77 аміак ----------------2,5

2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря Рівень радіаційного фону на протязі 2010 року відповідав природним фоновим значенням. 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 р. № 1406 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт, яких підлягає ліцензуванню та квот на 2010 році» Держуправлінням у 2010 році видано 233 листа–роз’яснення щодо відсутності озоноруйнівних речовин у продукції. Держуправлінням ведеться постійна робота з підприємствами щодо виконання вимог Монреальського протоколу по речовинам, що руйнують озоновий шар та «Програми припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин на 2004-2030», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 р. № 256. Держуправлінням були направлені підприємствам плани-графіки по переходу обладнання на озонобезпечні

замінники, згідно яких підприємства поступово переходять на використання озонобезпечних речовин. На виконання окремого доручення Мінприроди України від 20.07.2009 р. щодо виконання Програми припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин на 2004-2030 була підготовлена інформація про використання підприємствами за секторами озоонруйнівних речовин, що регулюються Монреальським протоколом по речовинам, що руйнують озоновий шар, та їх замінники. 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття В 2010 році держсанепідслужбою області проведено 1507 досліджень атмосферного повітря, перевищення ГДК встановлено в 162 проб (10,7 %) . В цілому по м. Одесі в 2010 році порівняно з 2009 роком загальний рівень забруднення незначно змінився: намітилася тенденція щодо зменшення забруднення повітря діоксидом азоту, оксидом азота, діоксидом сірки, сажі, пилом, фенолом, збільшення максимальних концентрацій оксиду вуглецю, солей важких металів. 2.7. Заходи, спрямовані на поліпшення якості атмосферного повітря У 2010 році обсяг витрат на здійснення повітряохоронних заходів підприємствами області склав 1 млн. 729 тис. грн, що сприяло зменшенню надходжень небезпечних речовин у повітряний басейн на 738,857 т/рік. Заходи щодо зменшення викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел підприємства області здійснювали за рахунок власних коштів. Будівництво і введення в дію нових газоочисних установок і споруд підвищення ефективності роботи існуючих очисних установок: - ПП Головатий С.Н. м. Татарбунари зменьшення на 0,103 т/рік на виконання заходу витрачено 20,0 тис. грн; - ТОВ «Лад» м. Кілія зменшення на 0,69 т/рік на виконання заходу витрачено 5,0 тис. грн ; - ВАТ «ОМЗ «Червона гвардія» м. Одеса зменшення на 1,52 т/рік на виконання заходу витрачено 360,0 тис. грн; - ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» м. БілгородДністровський зменьшення на 5,393 т/рік на виконання заходу витрачено 4,0 тис. грн; - ЗАТ «Іллічівський зерновий термінал» м. Іллічівськ зменьшення викидів на 1,2177 т/рік на виконання заходів витрачено 1 млн 340 тис. грн ; Ліквідація джерел забруднення на: - ВАТ «Лукойл – Одеський нафтопереробний завод» м. Одеса, ліквідована парокотельна установка, зменьшення викидів на 729,933 т/рік; Удосконалення технологічних процесів на: - ВАТ «Лукойл – Одеський нафтопереробний завод» м. Одеса, 16 насосів обладнані системами двійного торцевого ущільнення. 15

3. ЗМІНА КЛІМАТУ 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату Згідно регіонального плану заходів з пом’якшення наслідків зміни клімату в області виконані ряд заходів, а саме на: - ТОВ «Лукойл Енергія і Газ України» за рахунок власних коштів збудовано енергоблок з комбінованого виробництва теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного остатку висбрегингу (когенераційна установка), який введено в експлуатацію 01.07.2010 року. - ДП «Одеський морський торговельний порт» встановлено геліосистему для підігріву гарячої води на комбінаті харчування «Хвиля», автобазі порту та тепловий насос у готелі «Одеса». - Одеській залізниці за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів зекономлено 532 тонн дизельного пального, 5,9 млн. кВт год. електроенергії, 36 тис. м3 газу, 102 тонни вугілля на загальну суму 8,4 млн. грн., що становить 88 % від річного плану. За інформацією Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства лісогосподарськими підприємствами обсяг створення захисних лісових насаджень у 2010 році склав 3000 га.

4. СТАН ВОДНИХ РЕСУРСІВ 4.1. Водні ресурси та їх використання 4.1.1. Загальна характеристика Водні ресурси області складаються з запасів підземних та поверхневих вод. Запаси поверхневих вод на території області розподіляються нерівномірно. Північна та центральна частини території характеризуються обмеженими запасами, а далекий південний-захід, який тяжіє до річок Дністер та Дунай, має великий запас води. В області налічується близько 5,4 тис. артсвердловин, 195 шахтних колодязів. Однак, забезпеченість потреби підземними водами питної якості у цілому по області становить 28 %. Питне водопостачання області майже на 72 відсотки забезпечується за рахунок поверхневих джерел. Тому якість води у поверхневих водних об’єктах є вирішальним чинником санітарного та епідеміологічного благополуччя населення. Водопроводи, що одержують воду з поверхневих джерел це Одеський водопровід з ріки Дністер, Кілійський та Вилківський з ріки Дунай, Болградський з озера Ялпуг. Всі інші населені пункти користуються водою з підземних джерел. Ліміт забору та використання води із поверхневих та підземних джерел та на скид забруднюючих речовин в водойми встановлюється в дозволах на спецводокористування. У 2010 році було видано 356 дозволів на спецводокористування. На 01.01.2011 р. в Одеській області налічується 1971 водокористувачів, з яких 1162 мають дозволи на спецводокористування, у 809 термін дії закінчився. 4.1.2. Водозабезпеченість території Одеської області За умовами водозабезпеченості і водоспоживання область можна розподілити на три регіони – північний, центральний та південний. Північний регіон, до складу якого входять 14 районів є найбільш забезпечений розвіданими запасами питних підземних вод, які становлять від 70 до 320 відсотків від необхідних потреб у воді населених пунктів розміщених на півночі області. Вода з артсвердловин у більшості північних районів відповідає нормативним вимогам на питну воду. Центральний регіон, до складу якого входять міста обласного значення – Одеса, Іллічівськ, Теплодар, Южне та три райони області (Біляївський, Овідіопольський, Комінтернівський) одержують воду з Одеського водопроводу і частково – до 10 тис. куб. м на добу з підземних джерел. Південний регіон, до складу якого входять 9 районів у міжріччі Дністра та Дунаю, найменш забезпечений підземними водами пітної якості. Майже на всій цій території, крім міст Ізмаїл та Рені, підземні води не відповідають державному стандарту на питну воду через високий вміст розчинених солей та різних домішок. Крім того, більшість сіл Татарбунарського, Кілійського та Ізмаїльського районів Одеської області користуються привізною водою або 17

високомінералізованою артезіанською водою, яка не відповідає гігієнічним нормативам. На виконання Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 16.06.2009 р. № 415/А-2009 «Про покращення господарсько-питного водопостачання та забезпечення населення якісною питною водою в населених пунктах Одеської області» райдержадміністраціями в районах Одеської області було проведено інвентаризацію водозабірних свердловин джерел централізованого та децентралізованого водопостачання населених пунктів. За даними райдержадміністрацій та міськвиконкомів станом на 01.01.2011 р. тампонажу підлягають 819 артсвердловин. Найбільш критична ситуація щодо незадовільного технічного стану артсвердловин склалася у Арцизькому - 81, Березівському – 63, Любашівському – 102, Роздільнянському – 76, районах. Існування непрацюючих свердловин є загрозою для забруднення водоносних горизонтів та виникненню надзвичайних епідеміологічних ситуацій. Підземні родовища води, які відповідають вимогам до джерел питного водопостачання, розташовані на території області вкрай нерівномірно. Північний регіон, до складу якого відносяться 14 районів є найбільш забезпеченим, розвіданим запасами підземних вод, які на сьогодень складають 70 % від загальної забезпеченості області. Південний регіон, до складу якого входять 9 районів, найменш забезпечений запасами питних підземних вод. Крім того, вода з артсвердловин на півдні області умовно придатна для питних потреб тому, що має високу мінералізацію та надмірний вміст різних домішок. В області спостерігається порушення правового режиму І-ІІ-ІІІ поясів зон санітарної охорони, особливо у сільських місцевостях. Чинники, які привезли при експлуатації артсвердловин до такого стану слідуючи: - не виконання керівниками організацій, господарств, які мають на своєму балансі артсвердловини необхідних заходів щодо поліпшення санітарнотехнічного стану та подачі населенню доброякісної за бактеріологічними показникам води; - відсутність коштів у сільських рад та підприємств для проведення ліквідаційного тампонажу непридатних для експлуатації свердловин будь-якого призначення; - незабезпечення місцевими органами самоуправління передачі безгоспних свердловин на баланс сільських рад, міськвиконкомів, іншим власникам. У рамках об’єкта «Пошуки питних підземних вод та буріння розвідувально-експлуатаційних свердловин на воду в Одеській області» у 2010 році пробурено артсвердловини у: Роздільнянському районі № 173 (с. Нові Обручі) - 391,572 тис. грн. та № 176 (с. Надія) – 204,86 (в роботі); Б.Дністровському районі № 174 (с. Бритівка) – 301,76 тис. грн.; Біляївському районі № 175 (с. Кагарлик) – 314,37 тис. гривень. Науково-виробничою фірмою «Тиверія» на протязі 2010 року було відремонтовано 1 артсвердловину: 18

1. Лютий 2010 року –ремонт артсвердловини № 74/8272 глибиною 165,0 м, пробуреної на верхньосарматський водоносний горизонт, яка належить ГОГ «Скіф» б/в «Скіф». НВП «Авіа» у 2010 році проведено ремонт 3-х артсвердловин для Одеського філіалу ТОВ з іноземними інвестиціями «Дікергофф», Одеській обласній станції переливання крові, ТОВ «Поліметсервіс». ТОВ «Кінбурн-Аква» у 2010 році проведено ліквідаційний тампонад 2-х артсвердловин: № 9341 – с. Мале Роздільнянський район, № 7758 – с. Єгорівка, Роздільнянський район. Виробничо-сервісна фірма «Гідрогеосервіс» у 2010 році виконало ремонт 9–ти артсвердловин, а саме: № 3/11-Е – ЗАТ «Одеський завод дитячого харчування», м. Одеса, пров. Високий, 22; № 21-Е – ВАТ «Азбука жизни», Овідіопольський район, с. Роксолани; № 4905/159 – ЗАТ «Одеський завод шампанських вин», м. Одеса, Французький бульвар, 36; № 9341 - СТ «Схід», Роздільнянський р-н., с. Мале; б/н – ВАТ «Технології сучасного будівництва», Овідіопольський район, с. Грибівка. № 11 - ВАТ «Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн», м. Іллічівськ, с. Бурлача балка, вул. Чорноморська дорога, 5; ВАТ «Вин-Агро», Б.Дністровський р-н., с. Малога; № 84 - НВП «Нива», Овідіопольський район, с. ім. Таїрова, вул. 40-річчя Перемоги, 1; № 3/8225 – ДП «Одеський морський торговельний порт», м. Одеса. Для покращення водопостачання населених пунктів Кілійського, Татарбунарського районів згідно «Комплексної Програми першочергового забезпечення сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, централізованим водопостачанням у 2001-2005 роках і прогноз до 2010 року» продовжується будівництво Татарбунарського та Кілійського групових водопроводів у 2010 році за рахунок державного бюджету виконано роботи на суму 6,8 млн. грн., у т.ч. Кілійський водопровід – 2,1 млн. грн., Татарбунарський водопровід – 4,7 млн. гривень. 4.1.3. Водокористування та водовідведення У 2010 році забір води складає 2189,0 млн. м3, що на 55,0 млн. м3 більш ніж у 2009 році. На 55,0 млн. м3 збільшився обсяг забору води з поверхневих джерел, на 0,17 млн. м3 зменшився забір води із підземних джерел. Забір води з Чорного моря зменшився на 0,57 млн. м3. Збільшився обсягу забору прісних поверхневих вод у 2010 році обумовлено, в основному, збільшенням обсягу перерозподілу води при проведені водообміну на озері Сасик, Придунайських водосховищах, водоймах Татарбунарського тракту. У 2010 році в області використано 324,5 млн. м3 прісної води (табл. 4.1.3.1.), у тому числі із підземних джерел 33,6 млн. м3, за наступним 19

розподілом на: госппобутові потреби – 119,0 млн. м3; виробничі потреби – 69,90 млн. м3; сільськогосподарське водопостачання – 10,94 млн. м3; зрошення – 70,59 млн. м3; ставково-рибне господарство - 51,94 млн. м3; інші галузі – 2,103 млн. м3. Водопостачання розподіляється таким чином: госппобутові потреби – 36,7 %; виробничі потреби – 21,5 %; сільське господарство – 3,4 %; зрошення – 21,8 %; ставково-рибне господарство - 16,0 % інші галузі – 0,6 % (табл. 4.1.3.3.). У 2010 році збільшився обсяг використання води на: господарсько-питні потреби – 1,9 млн. м3; виробничі потреби – 8,78 млн. м3. Зменшився обсяг використання води на: зрошення – 0,7 млн. м3, сільськогосподарські потреби – 1,27 млн. м3. У 2010 році обсяг оборотної, повторної та послідовно використаної води складає – 162,8 млн. м3, що на – 10,4 млн. м3 менш ніж у 2009 році. Загальний обсяг скиду стічних вод у 2010 році складає 302,7 млн. м3, у тому числі у водні об’єкти 292,2 млн. м3 (таблиця 4.1.3.2.). У 2010 році на 1,4 млн. м3 зменшився скид зворотних вод. Це пов’язано зі зменшенням використання води на зрошення сільгоспкультур. Скид забруднених стічних вод у водні об’єкти складає 144,87 млн. м3, у тому числі недостатньо очищених – 88,41 млн. м3, без очищення – 56,46 млн. м3. (табл. 4.1.3.1.). У порівнянні з 2009 роком зменшився на 2,35 млн. м3 скид недостатньо очищених стічних вод та на 2,99 млн. м3 нормативно-очищених стічних вод. Це пов’язано з покращенням роботи каналізаційних очисних споруд. Основні показники використання і відведення води, млн. м3 Таблиця 4.1.3.1. Показники

1990

Забрано води з природних водних об'єктів - всього у тому числі для використання Спожито свіжої води (включаючи

побутово-питні потреби зрошення сільськогосподарські потреби ставково-рибне господарство Втрати води при транспортуванні Загальне водовідведення з нього у поверхневі водні об'єкти у тому числі забруднених зворотних вод з них без очищення нормативно очищених нормативно чистих без очистки Обсяг оборотної та послідовно використаної води Частка оборотної та послідовно використаної води, % Потужність очисних споруд

данні відсутні

морську) з неї на виробничі потреби

2000 2180

2006 2168

2007 2242

2008 2587

2009 2134

2010 2189,0

640

502

549

502

468,0

436,47

479,57

335,5

395,6

320,3

322,6

324,5

64,61 213,2 124,4 23,89 32,6 112,81

64,66 132,4 60,72 14,38 52,64 162,1

66,73 130,8 91,89 14,01 34,44 183,8

68,25 123,5 63,79 12,19 67,1 178,2

61,12 122,0 71,29 12,21 54,63 129,7

69,9 119,0 70,59 10,94 51,94 114,1

333

297,2

279,6

266,8

303,4

302,7

320

287,2

269,5

257

293,6

292,2

172,0 66,63 54,3 27,09 178,6 37,2

183,12 45,72 36,19 67,9 112,1 33,4

187,23 47,73 18,73 63,56 142 35,9

187,59 44,29 14,76 54,64 164,1 51,2

134,5 43,74 67,97 91,09 173,2 69,92

144,87 56,46 64,98 80,32 162,8 69,97

266,1

278,2

276,8

286,7

287,9

278,9

Забір, використання та відведення води, млн. м3 Таблиця 4.1.3.2. Назва водного об’єкту р. Дунай р. Дністер р. Кучурган р. Тилигул р. Когільник р. Кодима р. Південний Буг всього

Забрано води із природних водних об’єктів - всього 1532,0 202,1 2,632 3,431 2,244 1,268 1,756 1745,431

Використано води

123,2 153,1 2,615 3,420 1,909 1,218 1,016 286,478

Водовідведення у поверхневі водні об’єкти всього з них забруднених зворотних вод 83,8 39,94 36,86 17,47 0,53 0,061 0,358 0,358 0,386 0,276 0,001 0,001 121,936 57,882

Використання та відведення води підприємствами галузей економіки (без використання морської води), млн. м3 Таблиця 4.1.3.3. З неї на: Галузь економіки

Енергетика Вугільна промисловість Металургійна промисловість Хімічна та нафтохімічна промисловість Машинобудування Нафтогазова промисловість Житлово-комунальне господарство Сільське господарство Харчова промисловість Транспорт Промисловість будівельних матеріалів Інші галузі Всього

Використано води

Відведено зворотних вод у поверхневі водні об’єкти у тому числі з них без всього забруднени очищення х 6,041 0,274 -

побутово-питні потреби

виробничі потреби

4,214 -

0,206 -

4,008 -

2,068

0,575

1,493

2,125

0,694 -

0,379 -

0,316 -

0,475 -

0,01 -

0,044 -

127,5

107,7

17,50

156,4

88,09

15,05

156,6 7,452 3,023

3,006 0,576 1,462

25,20 3,164 1,545

110,5 0,518 10,12

0,015 -

41,20 0,001 -

0,308

0,083

0,225

9,241 311,1

5,013 119,0

3,129 56,58

6,021 292,2

0,021 88,41

0,165 56,46

4.2. Забруднення поверхневих вод 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод Станом на 01.01.2011 р. налічується 108 підприємств, які скидають стічні води в поверхневі водойми, у тому числі 19 господарств, які здійснюють скид в канали зрошувальних систем. Затверджені проекти норм ГДС забруднюючих речовин мають 67 підприємств, у 41 підприємства проект ГДС відсутній. Основними забруднювачами являються: ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал», КП “Б.Дністровськводоканал”, ПФ “Водоканал” м. Арциз, КВЕП “Котовськводоканал” та інші. 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) Основними забруднювачами поверхневих вод є підприємства житловокомунального господарства. Скид стічних вод від яких – 156,4 млн. м3 , що складає 53,5 % від загального обсягу скиду.

На території області налічується 140 комплексів каналізаційних очисних споруд проектною потужністю 822,5 тис. м3/добу, з них 46 розташовані на базах відпочинку, у санаторіях та пансіонатах у рекреаційній зоні БілгородДністровського, Овідіопольського районів. З загальною кількістю каналізаційних очисних споруд 45 % знаходиться у незадовільному санітарнотехнічному стані, а саме: каналізаційні очисні споруди Березівського, Ананьївського Красноокнянського районів. Потребують реконструкції каналізаційні очисні споруди Овідіопольського, Роздільнянського районів, Кілійського, Ренійського тощо. Централізовані системи каналізації з очищенням стічних вод на власних очисних спорудах є у містах Одеса, Б.Дністровський, Котовськ, Рені, Ананьїв, Арциз, Татарбунари, Роздільна, Березівка, Кілія, Теплодар та селищах міського типу Затока, Іванівка. Стічні води міст Ізмаїла, Іллічівська, Балти очищуються на відомчих каналізаційних очисних спорудах. Одними з головних причин такого становища є те, що очисні споруди та каналізаційні мережі були побудовані у 70-80 роках, сьогодні вони морально та фізично застарілі і не відповідають сучасним вимогам, передаються на баланс сільських рад, які не мають коштів на ремонт та належну експлуатацію споруд. Однак, очисні споруди, які знаходяться у задовільному стані при порушенні технології очистки стічних вод не досягають проектних показників. У останні роки існує тенденція збільшення концентрації забруднюючих речовин (особливо азотних груп, фосфатів, СПАР) на вході очисних споруд вище проектних показників, що призводить до перевищення концентрацій нормативних показників на виході з очисних споруд. Погіршилась ситуація з очисними спорудами в сільської місцевості. Діючи очисні споруди передаються на баланс сільських рад, які не мають достатньо коштів на належну експлуатацію споруд. В таких населених пунктах, як Саврань, Фрунзівка, Ширяєво, Великомихайлівка, Миколаївка очисні споруди відсутні. 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод За даними Державної екологічної інспекції з охорони довкілля ПівнічноЗахідного регіону Чорного моря протягом 2010 року траплялось дві надзвичайних ситуації на підконтрольних об’єктах. 1. В результаті аварії на глиноземному заводі в м. Айка (Угорщина) відділом здійснювався моніторинг (наказ № 352-од від 06.10.10 р.) екологічного стану р. Дунай (100 проб 398 визначень) по двом створам 89 км. (м. Ізмаїл) та 70 миля (м. Рені). Відбиралися проби один раз на добу з 08.10.10 р. по 14.03.11 р.. 2. Внаслідок затонулої баржі SG – 5 (прапор Молдова) з вантажем амофосу в райони 261,1 км. р. Дунай проводився моніторинг поверхневих води (66 проб 330 визначень) по двом створам 91 км та 69 миля. Проби води з 20.12.10 р. відбирали кожну годину, з 21.12.10 р. відбір проводився 3 рази на добу, а з 25.12.10 р. по 31.12.10 р. відбір проводився 1 раз на добу. 22

4.3. Якість поверхневих вод 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками В 2010 році під контролем санепідемслужби області знаходиться 37 комунальних водопроводів, 318 відомчих 586 сільських водопроводів, 2 міжрайонних. Проводиться постійний лабораторний контроль якості у місцях водозаборів госппитних водопроводів і питної води централізованих систем водопостачання на відповідність нормативним документам. За 2010 рік досліджено із централізованих водопроводів 7237 проб питної води на санітарно-хімічні показники, з них не відповідають вимогам держстандарту 15,6 % по сухому залишку, органолептиці та жаркості – природний склад води артсвердловини в південних маловодних районах. Морської води на санітарно-хімічні показники досліджено 968 проб, з них не відповідають нормативним вимогам – 30 досліджених проб (3,1 %). Географічне положення південно-західної частини Чорного моря характеризується обширною вразливою мілководною шельфовою зоною, яка відчуває на собі потужний вплив стоку рік Дніпра, Дунаю, Дністра і Південного Бугу. Значний водозабірний басейн та річковий стік цих основних європейських рік формує понад 80 % забруднення морського середовища. Річкові води привносять до морського середовища забруднюючі речовини, серед яких речовини природного та антропогенного походження (завислі речовини, біогенні речовини, органічні сполуки, нафтопродукти, промислові відходи, тощо). За останні роки спостережень по основним регіонам Чорного моря зберігається тенденція стабілізації вмісту нафтопродуктів у морській воді на задовільному рівні нижче граничнодопустимих концентрацій (ГДК для нафтопродуктів – 0,05 мг/дм3). Показники забруднення нафтопродуктами акваторій основних чорноморських портів знаходиться на рівні ГДК та нижче. Проведення портами постійного відомчого моніторингу стану якості морських вод в своїх акваторіях дозволяє водокористувачам управляти виробничою діяльністю порту для мінімізації негативного впливу на морське середовище. Згідно даних моніторингу за 2009 рік, вміст у воді основних біогенних речовин знаходиться на постійному рівні, який значно нижче ГДК для амонію сольового, нітратів, нітритів та фосфатів. Рівень біогенних речовин у морських водах має незначні сезонні коливання (для амонію сольового 0,01-0,20 мг/дм3, для нітратів 0,1-0,5 мг/дм3). Дещо підвищений рівень біогенів спостерігається в зонах впливу муніципальних очисних споруд, слід зазначити, що за останні роки дещо підвищився рівень фосфатів у морських водах Північно-Західного регіону Чорного моря, що пов’язано зі збільшенням рівня фосфатів, які поступають у морські води від очисних споруд та річковим стоком. Стійкий рівень вмісту біогенних речовин в прибережних водах на рівнях нижче ГДК сприятливо впливає на стан всієї екосистеми відкритих частин моря. Як позитивний фактор слід відмітити відсутність в останні роки явища глобального “цвітіння” морської води у відкритих частинах прибережних вод, 23

що спостерігається лише при значних концентраціях біогенних речовин. В поверхневих прошарках морських вод і акваторіях портів концентрації заліза у воді стабілізувались на рівні близькому ГДК. Концентрації фенолів в поверхневих водах Чорного моря знаходяться на рівні нижче ГДК. Аніонні поверхнево-активні речовини (АПАРи) як і раніше, відмічаються в концентраціях, не перевищуючих ГДК. На узмор’ї р. Дунай підвищений вміст нафтопродуктів (0,07–0,08 мг. л-1) був відмічений в поверхневому горизонті в місцях розвантаження річкових вод через Стамбульське та Старостамбульське гирла. В придонному горизонті максимальний вміст нафтопродуктів склав 0,09 мг. л-1 в районі розвантаження річкових вод через гирло Новостамбульське. Розподіл нафтопродуктів в придонному горизонті носив більш рівномірний характер, чим в поверхневих водах. В донних відкладах річок можна виділити область підвищеного накопичення нафтопродуктів (1,61–2,31 мг. г-1) в зоні змішування річкових та морських вод, витягнутих паралельно береговій лінії, в бік до моря від Новостамбульського, Східного та Стамбульського гирл. Можна уявити, що цей процес пов’язаний з сорбційною активністю завислої речовини, що відкладається за рахунок зменшення швидкості потоку в цьому районі. У 2009 році відмічалася загальна тенденція до зниження середнього вмісту міді в поверхневих водах порівняно з 2008 роком. При достатньо рівному характері розподілу Cu Ni и Cd в поверхневих водах, з деяким підвищенням їх вмісту в бік мористої зони змішування річкових та морських вод, звертає на себе увагу різке збільшення вмісту Zn в зоні розвантаження річкових вод через Стамбульське гирло. Вміст Zn в поверхневому горизонті також показує загальну тенденцію до зменшення порівняно з 2008 роком. Вміст Ni в поверхневому горизонті находилося практично на рівні минулого року. В цілому, вміст важких металів в поверхневих водах не викликав занепокоєння і знаходився в межах чи нижче ГДК. 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів З точки зору довгострокової гідрометеорологічної статистики 2010 рік не є рекордно екстремальним на тлі потепління, яке почалося з 70-х років м. в.. Наприклад, для Одеського регіону в 2002 році зафіксовано 11, в 2007 році – 12, а в 2010 році– лише 9 рекордів екстремально високої температури повітря. Можна відзначити, що як в липні 2009 року, що представляє «норму» останнього десятиліття, так і в липні 2010 року була зафіксована місячна позитивна аномалія Т повітря в 2,8 разів (мал. 1.). Проте, саме в 2010 році сталося не просто регіональне порушення закономірностей функціонування морських і прісноводих екосистем Одеської області, але і кризова ситуація. Масові замори риби і загибель гідробіонтів спостерігалися для більшості прісноводих водоймищ півдня України, лиманів північно-західного Причорномор'я і морських екосистем північно-західної частини Чорного моря.

400

350

3 250 2 200 1 150 авг.10

июл.10

июн.10

май.10

апр.10

мар.10

фев.10

янв.10

дек.09

ноя.09

окт.09

сен.09

-1

авг.09

Осадки, % от нормы

300

июл.09

Аномалии температуры

100

-2 -3

0 Температура

Осадки

Мал. 1. Місячні аномалії температури і опадів в 2009-2010 рр.

Поєднання аномалій температури і опадів, яке спостерігалось у 2010 році стало критичним для водних екосистем півдня України. Дві послідовні аномалії температури повітря (у липні (2,8 С°) і серпні (4,9 С°)) і 5-ть місячних аномалій опадів, які перевищують 200 % від норми (з грудня 2009 по липень 2010 рр.) (див. мал. 1), порушили регіональні закономірності автотрофного процесу і розбалансували інтенсивність трансформації речовини у водних екосистемах. Поєднання, послідовність і величини аномалій температури і опадів 2010-го р. викликали реакції водної рослинності, які проявились в аномаліях продукційного процесу і структурно-функціональній організації угруповань, які не спостерігалися в регіоні дослідженнями мінімум останні 30 років. У перших числах липня 2010 року у побережжі Одеси в невеликих кількостях були виявлені нитки гетероцистоутворуючої ціанобактерії Nodularia spumigena Mert. ex Born. et Flah, а 12 липня на водній поверхні відмічені плями сіро-жовтого кольору, протяжністю 2-3 милі. За період спостережень чисельність N. spumigena варіювала в межах від 6,2 тис. до 22,6 млн. ниток довжиною 100 мкм в літрі води. Масовий розвиток виду, який досягає сили «цвітіння», був відмічений з 7 по 12 липня при солоності води 12,9-14,5 ‰ і температурі 24,9-27,0 оС. У цей період на акваторії, розташованій між гирлом Григорівського лиману і Одеським портом, спостерігалася пляма «цвітіння» Nodularia завдовжки 24 км і шириною 4-5 км. Друга пляма, розміром близько 4 км., відмічена в прибережній зоні Одеської затоки між мисами Малий і Великий Фонтан в поверхневому шарі води. Максимальна чисельність N. spumigena в плямі «цвітіння» була відмічена 12 липня 2010 року і склала 585,6·106 ниток в літрі, а біомаса – 6,2 кг·м-3. Настільки високі концентрації мікроводоростей вперше відмічені у Чорному морі. «Цвітінням» N. spumigena різної сили була охоплена вся прибережна зона в межі одеських пляжів. Так, 12 липня на порядок менша чисельність 22,6·106 ниток·л-1 і біомаса 238,7 г·м-3 відмічена в районі мису Малий Фонтан. По мірі віддалення від плями скупчення N. spumigena інтенсивність її розвитку 25

поступово зменшувалася, складаючи в районі 16 станції Великого Фонтану 11,7·106 ниток·л-1, біомаса – 123,4 г·м-3. У окремі дні площа плям зменшувалася і «цвітіння» води не реєструвалося. Подальші спостереження показали, що у зв'язку із зміненими гідрологічними умовами, пляма «цвітіння» з прибережної зони перемістилася у відкриту частину моря, де чисельність N. spumigena склала 14,0·106 ниток в літрі. Просторові характеристики формування і поширення зони «цвітіння» води на північно-західному шельфі добре просліджуються по супутникових зйомках MODIS Aqua. Початкова фаза «цвітіння» була відмічена 2-4 липня і охоплювала прибережну частину Одеського регіону між Дніпровсько-Бузьким і Дністровським лиманами. До 12 липня «цвітіння» з характерними смугами різної інтенсивності відмічалось практично на всій акваторії північно-західного шельфу Чорного моря. Область «цвітіння» 14 липня розташовувалася на деякому віддаленні від західного узбережжя і охоплювала всю центральну частину північно-західного шельфу. В кінці липня почали виразно виявлятися ознаки відмирання, або «старіння» N. spumigena, коли на морській поверхні в масі зустрічалися крупні її скупчення збитих в сіро-білі грудки ниток. Аналіз проби фітопланктону, зібраного в гирлі Дністровського лиману показав, що виявлені скупчення складалися із скручених ниток N. spumigena, що знаходяться в стані лізису, кількісний облік яких виявився неможливим. Серед них зустрічалися як добре пігментовані, «живі» нитки, так і ті що відмирають, з багаточисельними повністю порожніми клітинами. Так, чисельність окремих вільноплаваючих ниток N. spumigena склала 6,5·106 в літрі. На частку «живих» ниток припадало всього 25,3 % від їх спільного числа. Велику частину популяції N. spumigena склали частково відмираючі (73,4 %) і порожні нитки (1,3 %). Температура морської води, при якій було зареєстровано інтенсивний розвиток N. spumigena, складала 19,9-30,2 0С, солоність – 8,98-13,19 ‰ (мал. 2).

Мал. 2. Гідрологічна характеристика поверхневого шару морської води Одеської затоки в липні-серпні 2010 р. (дані Морської геофізичної лабораторії Одеського державного екологічного університету). Періоди «цвітіння» N. spumigena позначені сірим кольором, пунктиром – середній рівень температури морської води і солоності в липні в Одеській затоці.

Поряд з інтенсивним цвітінням фітопланктону в 2010 році кардинальним чином змінився морфо-функціональний портрет фітобентосу (донна рослинність) на Одеському узбережжі. Екологічна активність масових видів фітообростання збільшилася на порядок (з 30 до 300 м2·кг-1). Домінування перейшло від зелених і червоних макрофітів до колоніальних синьо-зелених водоростей. Ситуація супроводилася втратою рекреаційних властивостей прибережної зони і періодичною масовою загибеллю гідробіонтів в результаті браку кисню в результаті окислення органічної речовини, виробництво якої зросло на 1-2 порядки. Особливо гостро дана ситуація проявилася на приморських водоймищах Одеської області. Навіть найбільш стійка серед лиманів північно-західного Причорномор'я екосистема Тилігульського лиману не витримала такого рівня інтенсифікації автотрофного процесу. У липні-серпні в лимані почалося масове цвітіння дінофітової водорості Propocentrum micans, біомаса якої збільшилася на 2 порядки (з менш ніж 1-го до 135 г·м-3). Концентрація хлорофілу «а» зросла більш ніж в 40 разів (з 10 до 453 мг·м -3). До середини вересня з періодичністю в декілька тижнів спостерігалися замори риби і гідробіонтів. Очевидно 2010 рік залишиться знаковим, або ж почне новий етап, протягом якого основні причини екологічних криз у водних екосистемах, зміщуватимуться від різних форм антропогенної дії до зміни регіонального клімату. 27

Аномальні кліматичні умови літа 2010 року в прибережній зоні моря, також зробили безпосередній вплив на життєдіяльність гідробіонтів, що мешкають тут. В першу чергу це відбилося на кількісних і масових характеристиках поселень мідій (Mytilus galloprovincialis) в антропогенно змінених мілководних басейнах міських пляжів у одеського узбережжя. Так, якщо в третій декаді червня (21.06.2010 р.) чисельність мідій тут складала 2,17±0,76 тис. екз·м-2, а їх біомаса – 3,71±1,41 кг·м-2, то вже до кінця серпня (30.08.2010 р.) спостерігалося десятиразове і більше зниження цих величин – до 0,23±0,14 тыс. экз·м-2 і 0,12±0,08 кг·м-2. Відповідно знизилася і доля мідій в загальній масі біообростання – з 77,9±1,8 до 11,5±5,6 %. На початок вересня 2010 року на досліджених траверсах залишалися лише мілкорозмірні екземпляри молюсків, середня маса особі не перевищувала 0,30±0,14 г (у червні – 1,78±0,18 г). Для порівняння, у вересні попереднього 2009 року чисельність мідій в цьому ж районі складала 5,66±0,84 тис. екз·м-2, біомаса 6,04±0,96 кг·м-2, її доля в біообростанні – 85,4±2,3 %, середня маса молюска – 1,12±0,16 р. Наочним підтвердженням масової загибелі мідій на гідротехнічних спорудах в досліджених акваторіях Одеської затоки може служити незвично велика кількість порожніх стулок молюсків, які залишилися на траверсах, будучи прикріпленими до їх поверхні бісусними нитками. Так, 30 серпня 2010 року на одному з траверсів у повністю відкритій акваторії з хорошим водообміном маса порожніх стулок загиблих тварин складала -2 0,491±0,180 кг·м , а маса живих мідій, на тих самих спорудах, не перевищувала 0,028±0,019 кг·м-2. Відомо, що зона термічної адаптації для M. galloprovincialis в північнозахідній частині Чорного моря не перевищує 25–280 С, вище за яку починаються необоротні деструктивні зміни в організмі тварини. При цьому у молюсків спостерігається спільне виснаження організму, що в першу чергу проявляється в підвищеній обводненості його тканин і органів, і їх часткової деградації. Відповідно, у таких тварин помітно знижується маса тіла в порівнянні з їх загальною масою в стулці. Як показав проведений аналіз, маса сухого залишку м'яких тканин у мідій, що вижили, в одній з досліджених акваторій (гавань), у вересні 2010 року складала 2,8±0,3 % від загальної біомаси молюска і це було майже в два рази нижче, ніж у мідій у вересні 2009 року, коли цей показник тут складав 4,5±0,2 %. Подібне зниження рівня «вгодованності» мідій свідчить про тривале голодування і, в результаті, про загальну дистрофію тих тварин, які змогли пережити несприятливий температурний режим другої половини літа 2010 року. В 2010 році дослідження доних поселень мідії північно-західної частини Чорного моря з метою встановлення сучасного стану популяції мідій як біологічного ресурсу, його середньої чисельності та біомаси, продукційних властивостей, рівня смертності та виживання молюска, його тривалості життя в даних екологічних умовах не виявили принципових відмінностей від попередніх років (табл. 4.3.2.1.).

Міжрічні зміни популяційних показників поселень мідії Одеського регіону Табліця 4.3.2.1.

2006

Частка trossulusподібних мідій, % 75

2007

736±1.7

2738±1.73

3.72

1496±1.7

0.55

57.7

2008

907±2.5

2221±1.90

2.45

1485±2.1

0.67

51.1

2009

1295±1.0

2969±1.10

2.29

1689±1.0

0.57

56.6

2010

464±1.3

1320.9±1.33

2.84

835±1.3

0.62

53.8

Рік

Середня чисельність, екз./м2

Середня біомаса, г/м2

Середня маса, г

Річна продукція, г·м-2·рік-1

Коефіцієнт смертності

Щорічна виживаєміс ть, %

482±2.0

1387.1±1.5

2.88

854±1.6

0.62

53.8

Значення середньої біомаси мідії обумовлені рівнем смертності молюсків. Середні значення коефіцієнтів смертності мідій з різних ділянок північно-західної частини Чорного морить істотно різняться. Тільки в Одеському регіоні на глибині 8–24 м-коди в 2010 році вони коливаються від 0.42 до 0.84, а щорічна виживаємість молюсків від 43 до 66 %. Однак міжрічні (2006–2010 рр.) зміни коефіцієнтів смертності молюсків не такі великі (від 0.55 до 0.67). Гетерогенність виживаємості та смертності мідій північно-західного шельфу Чорного моря, може пояснюватися не лише відмінностями чинників середовища, а й різною мірою пристосованості генетичних морф молюска до умов довкілля. Дослідження поселень молюсків свідчать, що чим більше частка trossulus-подібних мідій в їх поселеннях, тим нижчі темпи росту продукції та середньої біомаси чорноморської мідії. Найбільша частка (більш 90 % загальної чисельності) цих молюсків та дужі низькі значення їх біомаси та продукції є у дуже опріснених регіонах північно-західного шельфу, поблизу таких річок, як Дунай та Дністер. Проведений аналіз динаміки кількісних і масових характеристик мідійного обростання гідротехнічних споруд в досліджених пляжних акваторії м. Одеси показує, що екстремальні температурні умови у одеського узбережжя в липні-серпні 2010 року зумовили катастрофічне зниження основних біологічних показників цих молюсків в цьому районі. Наслідком таких негативних змін може стати значна деградація унікального мідійного біофільтра, що склався тут, екологічного стану морського середовища, яке позитивно впливає на формування, в басейнах міських пляжів, які випробовують на собі в літній період високі антропогенні навантаження. Протягом 2010 року уздовж прибережної смуги Одеської області було відмічене зменшення поширення супраліторальних угруповань (порівняно з попередніми роками), які складаються з видів чутливих до рекреації та механічного навантаження на пляжну зону (ракоподібні Talitridae і Tyloidea, кільчасті черв’яки Namanereis pontica та ін.). Такий процес відмічений для урбанізованих територій (міста Одеса Іллічівськ, Южний) та зон рекреації (пересипі Дністровського та Будакського лиманів), що віддзеркалює зріст антропогенного навантаження на берегову зону. 29

В зонах відкритого виходу дренажних вод в море протягом періоду аномальних умов літа 2010 року спостерігалося масове скупчення чутливих до підвищення температури та змін кисневого режиму видів: понто-каспійські амфіподи, ізоподи та молюски (Dickerogammarus, Echinogammarus, Jaera, Theodoxus), ізоподи північного походження (Idotea) та ін. Таким чином, розподілені уздовж берегової зони Одеси та прилеглих територій виходи прісних вод формують мережу температурних рефугіумів, яка знижує для ряду видів ризики, пов’язані з випадками екстремальних кліматичних умов. 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідеміологічну ситуацію В порядку санітарно-епідеміологічного нагляду санепідслужбою області у 2010 році на мікробіологічні показники досліджено 20261 проба води, з них 5,2 % не відповідають нормативним вимогам. У всіх випадках забруднення питної води приймались заходи по виявленню причин погіршення її якості, встановлювався посилений протиепідеміологічний режим з підвищенням дози залишкового хлору. На мікробіологічні показники досліджено 611 проб водоймищ І-ї категорії водокористування:, не відповідало нормативним вимогам – 258 проб, що становить 42,2 % і на 2,2 % вище порівняно з попереднім роком. Із кількості досліджених проб перевищення санітарних норм по вмісту ЛКП виявлено в 216 пробах (35,3 %) збудники інфекційних захворювань та НАГ – вібріони – не виявлені. 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод В 2010 році радіологічним відділенням централізованої лабораторії обласної санепідемстанції проведено 6досліджень поверхневих вод, у тому числі: річкової проби – 4 проби, морської води – 1 проба, озерної води – 1 проба. Вміст штучних та природних радіонуклідів складають: Cs – 137 – від 0,21 до 0,76 Бк/л, Sr – 90 – від 0,02 до 0,57 Бк/л, Ra – 226 – від 0,11 до 1,0 Бк/л, сумарна & - активність – від 0,02 до 0,04 Бк/л, сумарна β – активність – від 0,19 до 0,41 Бк/л, що не перевищує природний фон. 4.4. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення За результатами лабораторних досліджень санепідемслужбою області вода в свердловинах у більшості районів області не відповідає державним санітарним правилам і нормам “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання”. За 2010 рік досліджено із централізованих водопроводів 7237 проб питної води на санітарно-хімічні показники, з них не відповідають вимогам держстандарту 15,6 % по сухому залишку, органолептиці та жаркості – природний склад води артсвердловини в південних маловодних районах. На мікробіологічні показники досліджено 20261 проба води, з них 5,2 % не відповідають нормативним вимогам. У всіх випадках забруднення питної 30

води приймались заходи по виявленню причин погіршення її якості, встановлювався посилений протиепідеміологічний режим з підвищенням дози залишкового хлору. На території області знаходиться 7 водоймищ І-ї категорії водокористування: ріки Дністер, Дунай і Південний Буг, озера Ялпуг і Котлабух, два канали Придунайської зрошувальної системи та Дунай-Сасик. На 5-ти з них (окрім р. Південний Буг та оз. Котлабух) у 2010 році здійснювались водозабори для 10 водопроводів господарсько-питного водопостачання населення. З вищевказаних водоймищ 2010 року було досліджено на санітарнохімічні показники 1560 проб води, не відповідають нормативних вимогам – 184 проб, що становить 11,79 % і на 7,4 % нижче порівняно з 2009 роком. На мікробіологічні показники досліджено 611 проб, не відповідало нормативним вимогам – 258 проб, що становить 42,2 % і на 2,2 % вище порівняно з попереднім роком. Із кількості досліджених проб перевищення санітарних норм по вмісту ЛКП виявлено в 216 пробах (35,3 %) збудники інфекційних захворювань та НАГ – вібріони – не виявлені. З водоймищ 2-ї категорії, на яких здійснюється культурно-побутове та рекреаційне водокористування населення, на санітарно-хімічні показники у 2010 досліджено 459 проб води, не відповідало нормативним вимогам – 111 (24,18 %) проб, що на 5,6 % нижче порівняно з 2009 роком. Перевищення допустимих норм відмічено переважно по показникам санітарного стану (БСКповн., ХСК, розчинений кисень, окислюваність). На мікробіологічні показники досліджено 811 проб, не відповідали нормативним вимогам – 181 (22,3 %) що на 3,7 % нижче показника минулого року (26 %). Перевищення показника ЛКП виявлено в 18,8 % досліджених проб (у 2009 - 22,3 %), збудники інфекційних захворювань не виявлені. Враховуючи розташування в південно-західній частині Чорного моря, на території 5 адміністративних районів (Білгород-Дністровський, Комінетрнівський, Кілійський, Татарбунарський, Овідіопольський) та у м. Одесі знаходяться й функціонують зони рекреації сезонні заклади відпочинку населення та встановлені постійні створи спостереження за якістю морської води. У 2010 році в цих створах на санітарно-хімічні показники було досліджено 871 проба води, з них не відповідало саннармам 48 проб (5,5 %), що на 2,4 % вище порівняно з 2009 роком (3,1 %). На мікробіологічні показники досліджено 3018 проби, перевищення саннорм виявлено 169 пробах (5,59 %), що на 1,39 % вище ніж у 2009 року. В тому числі на вміст ЛКП перевищували – 4,8 % проб (у 2009 р. – 3,3 %), збудників інфекційних захворювань (холероподібні вібріони не І-ї групи та пара гемолітичні вібріони) - не виявлені, яйця гельмінтів – 0,06 %. Основними джерелами, які формують стабільно високі рівні забруднення водоймищ, особливо рік Дністер і Дунай, залишились організовані скиди стічних вод за межами Одеської області та дощові води. Внаслідок цього 31

перевищення нормативів відмічалось переважно по показникам БСКповн, ХСК, окислюваності, вмісту солей важких металів, індексам ЛКП та Е.coli. Випадків групових інфекційних захворювань населення, пов’язаних з водним фактором, не зареєстровано. 4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного моря Протягом останніх років при проведенні досліджень, які пов’язані з вивченням стану Чорного моря, виявлено, що на якість морського середовища в значній мірі впливають забруднення, які надходять до акваторії внутрішніх морських вод з об’єктів, розташованих в прибережній смузі. Таких джерел існує значна кількість, але найбільша частина від загального об’єму забруднення приходиться на долю виробничих підприємств водопровідно каналізаційного господарства, стічні води яких приносять великі обсяги забруднюючих речовин до внутрішніх морських вод України (далі - внутрішні морські води). Обсяг забруднення антропогенного походження, який вноситься в Чорне море з берегової зони, становить близько 10-15 відсотків від загального забруднення морського середовища. Воно формується внаслідок впливу на морські води стаціонарних та дифузних джерел забруднення, впливу скидів зворотних вод з промислових підприємств, стоку з сільськогосподарських угідь та іригаційних систем, скидів з муніципальних очисних споруд, господарської діяльності в портах та внаслідок забруднення прибережних зон в результаті судноплавства. Аварії на застарілих каналізаційних мережах та каналізаційних насосних станціях (КНС) створюють додаткові джерела забруднення; з метою запобігання підтоплення території здійснюються вимушені санкціоновані скиди неочищених стічних вод у поверхневі водні об’єкти у будь – який період року. Основним фактором формування антропогенного забруднення морського середовища є скид зворотних вод, тому Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (надалі Інспекція) являючись суб’єктом державного моніторингу стану морських вод, проводить постійний моніторинг об’ємів скиду, їх якості, а також обсягів забруднюючих речовин, що скидаються до поверхневих морських вод. Згідно даних моніторингу за 2010 рік, вміст у воді основних біогенних речовин знаходяться на постійному рівні, який значно нижче ГДК для амонію сольового, нітратів, нітритів та фосфатів. Інспекція проводить моніторинг хімічних показників забруднення морських вод в рекреаційній зоні на основних пляжах м. Одеса. Відбір проб морської води в період курортного сезону на пляжах щотижня. На протязі купального сезону 2010 року було відібрано 382 проби морської води на пляжах регіону, в яких у лабораторії відділу державного аналітичного контролю та моніторингу довкілля було виконано 4584 визначень забруднюючих речовин. Необхідно відзначити, що концентрації забруднюючих речовин у воді пляжних зон району Пересипу та Лузанівки (особливо мінеральні речовини 32

групи азоту та фосфору) перевищують фонові показники хімічного забруднення морських вод інших пляжів Одеси, в середньому не досягаючи при цьому ГДК. Це свідчить про значне антропогенне навантаження на прибережні води очищених стічних вод СБО «Северная», скид яких здійснюється в 250 метрах від урізу води в районі Пересипу. За період 2010 року Інспекція не спостерігала екстремального перевищення показників забруднення морських вод на пляжах регіону, за перевищення рівня хімічних показників у морській воді пляжі регіону у 2010 році не закривалися для водокористування. Дані моніторингу за 2010 рік свідчать проте, що екологічний стан води на пляжних зонах можна признати задовільним. За результатами статзвітності 2 ТП-Водгосп встановлено, що обсяги стічних вод, які було скинуто до Чорного моря в Одеському регіоні складають 80,91 млн. м3. Так, наприклад, станціями біологічної очистки «Південна» та «Північна» ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» за 2010 рік в акваторію Чорного моря було скинуто 53240,0 тис. м3 стічних вод. ДП «Іллічівський морський торговельний порт» за 2009 рік було скинуто в акваторію Чорного моря 4852,0 тис. м3 нормативно очищених вод з вмістом. ВАТ “Одеський припортовий завод” за 2009 рік було скинуто в акваторію Чорного моря 2125,0 тис. м3 нормативно очищених стічних вод. 4.6. Заходи щодо поліпшення стану водних об'єктів У 2010 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища (рішення обласної ради від 12.05.2010 р. № 1100-V зі змінами від 10.09.2010 р. № 1181-V та від 02.11.2010 р. № 1238-V) на розвиток водопровідно-каналізаційного господарства Одеської області спрямовано 3070,31 тис. гривень, а саме: - виготовлення ПКД по реконструкції очисних споруд "Південні" та напірного колектора у дві нитки від ГКНС до очисних споруд та експертиза у м. Котовськ – 244,42 тис. грн.; - реконструкція споруд очистки стічних вод військового містечка смт. Великодолинське (Овідіополь-2), вул. Паркова – 1714,26 тис. грн.; реконструкція напірних каналізаційних колекторів від смт Чорноморське до Одеського припортового заводу та реконструкція станції перекачування стічних вод смт Чорноморське – 1111,63 тис. гривень. Також, з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2011 році на будівництво та реконструкцію каналізаційних очисних споруд, КНС тощо передбачено профінансувати роботи на загальну суму 146660,6 тис. грн., у т.ч. 3769,7 тис. грн. (кредиторська заборгованість за 2010 рік), а саме: - виготовлення ПКД по реконструкції очисних споруд "Південні" та напірного колектора у дві нитки від ГКНС до очисних споруд та експертиза у м. Котовськ – 50,3 тис. грн. (кредиторська заборгованість); 33

- виготовлення ПКД «Очисні каналізаційні споруди повної біологічної очистки потужністю 200 м3/добу с. Надеждівка Арцизького району» 120 тис. грн. (кредиторська заборгованість); - будівництво каналізаційного напірного колектора в смт Хлібодарське Біляївського району – 1 000,0 тис. грн.; - реконструкція системи водовідведення та очистка господарськопобутових стоків в м. Біляївка Одеської області – 2 200,0 тис. грн.; - реконструкція КНС-1, КНС-2 та напірних колекторів в с. Бритівка Білгород-Дністровського району – 2 600,0 тис. грн.; - реконструкція станції біологічної та глибокої очистки стічних вод потужністю 400 м3/добу в м. Кодима – 1 020,0 тис. грн., у т.ч. 20 тис. грн. (кредиторська заборгваність); реконструкція напірних каналізаційних колекторів від смт Чорноморське до Одеського припортового заводу та реконструкція станції перекачування стічних вод смт Чорноморське – 4329,0 тис. грн., у т.ч. 2512,8 тис. грн. (кредиторська заборгованість); - розробка проектно-кошторисної документації будівництва очисних споруд потужністю 200 м3/добу в смт Красні Окни – 140,0 тис. грн; - будівництво самопливного та напірного колектора по вул. Арцизька в с. Мізікевича – 292,8 тис. грн. (кредиторська заборгованість); - реконструкція споруд очистки стічних вод військового містечка селища Великодолинське (Овідіополь-2) Одеської області – 2191,0 тис. грн., у т.ч. 181,3 тис. грн. (кредиторська заборгованість); - будівництво каналізації східної частини смт Тарутине Одеської області – 299,5 тис. грн. (кредиторська заборгованість); - капітальний ремонт КНС-1 і КНС-2 та напірних колекторів в м. Татарбунари Одеської області – 293,0 тис. грн. (кредиторська заборгованість); - виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва очисних споруд Фрунзівської центральної районної лікарні – 70,0 тис. грн.; - виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва очисних споруд Затишанського дитячого притулку – 55,0 тис. гривень.

5. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ, РОЗВИТОК ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ТА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ 5.1. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі 5.1.1. Загальна характеристика Особливості географічного розташування Одеської області наділили її унікальною та надзвичайно багатою різноманітністю природних комплексів і систем, від лісових, лісостепових і степових, до водно-болотних і приморських. Південна частина області – це гирлові ділянки найбільших рік України Дунаю і Дністра, та мережа причорноморських лиманів з їх водно-болотними угіддями. В області налічується 21 ділянка водно–болотних угідь, з яких 8 мають статус міжнародних (133,4 тис. га), 4 мають статус національних (48,6 тис. га) і 9 - регіональних (46 тис. га). Завдяки великій цінності природних комплексів водно-болотних угідь рік Дунай і Дністер, Тилігульського лиману, Тузловської групи лиманів (Шагани, Алібей, Бурнас), водосховища Сасик та придунайських озер Кугурлуй і Картал, у 1995 році їм було надано міжнародний статус та включено до списку водно-болотних угідь, що охороняються Рамсарською конвенцією. Найбільшими за площею є водно-болотні угіддя рік Дунай, де з 1998 року існує Дунайський біосферний заповідник та Дністер, де у 2008 році утворено Нижньодністровський національний природний парк на площі 21,3 тис. га. Решта водно-болотних угідь також частково охороняється у складі об’єктів природно-заповідного фонду (далі - ПЗФ). Це регіональний ландшафтний парк «Тилігульський», який включає водно-болотні угіддя верхів’я та пониззя Тилігульського лиману, заказник місцевого значення «Лунг» в Ізмаїльському районі, створений на водно-болотних угіддях озера Кугурлуй. Лише у дельті Дунаю гніздяться 42 види птахів, занесених до Червоної книги України та до Європейського Червоного списку. На території Дунайського біосферного заповідника під охороною знаходяться 63 % птахів, зареєстрованих на території України. Велику цінність зі своєрідним ландшафтом, рослинним і тваринним світом представляє унікальна острівна система дельти Дунаю, яка у Кілійському районі входить до складу Дунайського біосферного заповідника, а в Ізмаїльському районі представляє регіональний ландшафтний парк «Ізмаїльські острови» (острови Малий і Великий Далери, Татару). Особливу цінність також представляє специфічна рослинність піщаної коси Тузлівської групи причорноморських лиманів Бурнас-Алібей-Шагани, яка збереглась практично лише на цій косі, оскільки інші коси Будацького, Дофінівського, Тилігульського лиманів антропогенно змінені. Північна частина області розташована у лісостеповій зоні України. Тут зустрічаються лісові ландшафти. Найпоширенішими видами дерев є дуб, липа, клен, ясен, акація, вишня, черешня, верба, сосна та інші. Є лісова рослинність і на півдні, в плавнях дельти Дунаю, хоч і не займає там значних площ. В її 35

складі переважають різні види верб. Серед них найбільш поширені верба біла та верба ламка. Біологічне різноманіття області представлене більше, ніж 1940-а видами судинних рослин, з яких 194 види охороняються (10 %), у тому числі 74 види включені до Червоної книги України, 28 – до Європейського Червоного списку, 19 – до Світового Червоного списку, 94 охороняються на місцевому рівні. Флора багата на корисні види рослин, серед яких найбільш використовуються лікарські рослини і очерет. Фауна налічує 382 види, з яких 142 види занесені до Червоної книги України, у тому числі 46 видів, 10 – ссавців, 11 - земноводні, 5-рептилії. При цьому ПЗФ зберігає лише близько 60 % рідкісних і зникаючих видів, які зустрічаються на території області. Решта 40 % знаходиться поза його межами і не мають належної охорони. Станом на 01.01.2011 р. ПЗФ області налічує - 120 територій та об’єктів, з них 16 мають загальнодержавне значення і 104 місцеве. А завдяки спільній роботі Держуправління, Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації та громадськості вона постійно зростає. У 1993 року в Одеській області зарезервовано для заповідання близько 80,0 тис. га цінних природоохоронних територій, які слугують потужним потенціалом для розширення ПЗФ області та збільшення його частки до показників, запланованих Програмою формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005-2015 роки. 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття Серед видів антропогенної діяльності, що негативно впливають на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття найбільш поширеними в Одеській області є: - несанкціонована забудова узбереж моря, лиманів, озер і річок; - надмірна розораність території, яка поширюється і на схилові, грунто- й водозахисні землі; - нерегламентоване випасання худоби на пасовищах долинно-терасових комплексів, на схилових землях і в лісосмугах; - розробка будівельних матеріалів та інших видів корисних копалин; - прогресуюча деградація полезахисних лісосмуг, пов’язана з їх вирубанням і недостатнім поновленням; - надмірне рекреаційне навантаження приморського узбережжя та інших рекреаційних ділянок; - інтенсивне забруднення сільськогосподарських земель та інших угідь хімікаліями, промисловими та побутовими відходами. 5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Для підтримання загального екологічного балансу, збереження найбільш цінних природних комплексів, різноманітності ландшафтів і генофонду рослинного й тваринного світу Одеської області у 2010 році Держуправлінням 36

проводилась робота по створенню нових та розширення існуючих територій та об’єктів ПЗФ. Так, протягом року створено національний природний парк «Тузловські лимани» у Татарбунарському районі, 2-і ботанічні пам’ятки природи місцевого значення «Дуб Лемме» і «Липа Лемме» та розширено територію ландшафтного заказника місцевого значення «Березівський» і заповідного урочища «Чабанка» у Кодимському районі. З метою підвищення екологічної свідомості населення, популяризації об’єктів ПЗФ та дбайливого ставлення до них підготовлено ілюстроване видання «Природно-заповідна спадщина Одещини» (190 екз.), яке розповсюджено серед представників виконавчої влади й місцевого самоврядування, та інших спеціалістів державних управлінь, органів земельних ресурсів, лісового, водного господарства, наукових закладів і громадськості. Проведено конкурс «Національне дерево України». Для забезпечення висвітлення заходу та залучення до нього громадськості і місцевих органів влади розміщувались оголошення на сайтах Держуправління та облдержадміністрації, статті в обласних друкованих виданнях, направлені листи до райдержадміністрацій і міськвиконкомів. В порядку здійснення повноважень з комплексного управління та координації діяльності місцевих органів виконавчої влади у сфері збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Держуправлінням регулювались протипожежні заходи у пожежонебезпечний період, проаналізовано стан утримання зеленого господарства у населених пунктах області та за результатами направлені відповідні пропозиції до облдержадміністрації, у тому числі й щодо необхідності розробки регіональної програми зі збереження зелених насаджень населених пунктів. На виконання Указу Президента України від 04.11.2008 р. № 995/2008 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень» та наказу Мінприроди України від 27.02.2010 р. № 108 «Про деякі питання функціонування землекористування територій і об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших об’єктів, віднесених до екомережі» забезпечувалось обстеження в натурі земельних ділянок, що відводяться для заліснення та ведення лісового господарства, а також надавались вимоги щодо залучення фахівців зоологів та ботаніків для надання ними експертної оцінки наявності на ділянках степової рослинності, видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, та видів, які підлягають особливій охороні на території Одеської області з метою збереження природних степових екосистем. Також 17 квітня проведено акцію «День довкілля – 2010», забезпечено залучення та розподіл по місцям загального користування працівників структурних підрозділів облдержадміністрації та територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади для здійснення заходів з благоустрою. У акції взяли участь 136,2 тис. чоловік, зусиллями яких висаджено 153,6 тис. зелених насаджень, що на 12,2 тис. насаджень більше за результати Дня довкілля-2009. Засіяно 39,3 га нових газонів та квітників. Утворено 3 зелені зони на площі 1,55 га. Упорядковано території існуючих парків, скверів і алей на загальній площі 1003,3 га. Нові лісові насадження утворені на площі 37

806,2 га. Ліквідовано 1540 стихійних сміттєзвалищ і упорядковано 538 існуючих. Розчищено та упорядковано 686 водних джерел, розчищено 510,2 км берегів водних об’єктів. На проведення заходів спрямовано 750,9 тис. гривень. Держуправлінням спільно з районними державними адміністративними адміністраціями, установами ПЗФ, до складу яких входять водно-болотні угіддя міжнародного значення, відзначено Всесвітній День водно-болотних угідь, під час якого забезпечено проведення комплексу просвітницьких заходів із залученням громадських організацій, у т. ч.: освітньо-виховні години в навчальних закладах, екскурсії, висвітлення важливих проблем водно-болотних угідь в місцевих засобах масової інформації тощо. Держуправлінням анонсовано Всесвітній День водно-болотних угідь в обласних друкованих засобах масової інформації та на сайті. З метою збереження водно-болотних угідь міжнародного значення «Система озер Шагани-Алібей-Бурнас» у Татарбунарському районі Указом Президента України від 01.01.2010 р. № 1/2010 створено національний природний парк «Тузловські лимани». З метою формування та затвердження Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, наказом Держуправління від 01.03.2010 р. № 19 утворено робочу групу у складі провідних науковців області та проведено 3 її засідання протягом звітного періоду. За результатами проведеної роботи складено новий Перелік, Положення про нього, наукове обґрунтування та проект рішення, які направлено до обласної ради для внесення до порядку денного чергової сесії та затвердження. За інформацією Одеського обласного виробничого управління по водному господарству у 2010 році було проведено наступні заходи щодо екологічного оздоровлення природних територій та акваторій: - 22 березня в рамках Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про спільне використання та охорону прикордонних вод (1994 р.) на березі річки Дністер у районі 52 км автодороги Одеса-Паланка Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству спільно з представниками Республіки Молдова: басейнового водогосподарського управління Агентства «Апеле Молдовей», представниками технологічної станції Штефан Воде, екологічної інспекції та сільськогосподарського відділу районної ради Штефан Воде було проведено природоохоронну акцію «Збережемо Дністер». У прибережній захисній смузі р. Дністер було висаджено понад 200 дерев, коротко проаналізовано екологічний стан р. Дністер на території Молдови та Одещини та проведено презентацію відомчого автоматизованого водомірного поста на р. Дністер. - 22 березня Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству спільно з Одеською обласною радою проведено «круглий стіл» з громадськими організаціями з екологічних проблем водойм Одеської області. На засіданні якого були присутні 16 громадських організацій, які обговорювали актуальні питання відродження водних ресурсів та шляхи їх збереження, а 38

також необхідність здійснення водоохоронних заходів, залучаючи до їх проведення широкі верстви населення. - 27 березня Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству спільно з громадською організацією «Чорноморський жіночий клуб/Мама-86-Одеса», Великомихайлівською та Фрунзівською райдержадміністраціями, екологічною організацією «Екоспектр» (м. Бендери), органами місцевого самоврядування та шкільною молоддю вздовж річки Кучурган в населених пунктах: смт Велика Михайлівка, с. Полезне, смт Фрунзівка, с. Мар’янівка була проведена природоохоронна акція під гаслом «Посади дерево біля річки». Під час акції у водоохоронній зоні річки Кучурган було висаджено понад 800 дерев та кущів. В ході природоохоронної акції у кожному населеному пункті вздовж р. Кучурган (смт Велика Михайлівка, Фрунзівка, селах Полезне та Мар’янівка), були встановленні інформаційні знаки; а також були проведені екологічні ігри з метою підвищення знань школярів про шляхи збереження водних ресурсів. - 30 березня Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству спільно з ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова» в рамках Угоди про співпрацю між Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству та ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова» щодо розробки заходів по покращенню екологічного стану Куяльницького лиману на 2010 рік та департаментом рекреаційного комплексу і туризму Одеської міської ради проведено «круглий стіл» «Майбутнє Куяльницького лиману». На засіданні «круглого столу» були присутні представники виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, наукових установ та громадських організацій. Разом з цим заходи, присвячені Всесвітньому дню води, були проведені у багатьох районах Одещини. Структурними підрозділами Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству спільно з райдержадміністраціями було здійснено наступні заходи: проведено роботи по благоустрою водогосподарських об’єктів; упорядковано понад 10 км та 94,5 га прибережних захисних смуг р. Алкалія, р. Каплань та Дністровського лиману на території Білгород-Дністровського району, ставка «Молодіжний» на території Саратського району, водосховищ Ялпуг та Кагул на території Болградського району, р. Скуртянка на території Овідіопольського району, водосховища Катлабух на території Ізмаїльського району, р. Дністер на території Біляївського району, р. Фонтанка, р. Хаджидер, Кагачського, Козійського, Нерушайського, Дмитрівського та Сасикського водосховищ на території Татарбунарського району, р. Карасулак, водосховища Кагул на території Болградського району; висаджено понад 700 саджанців дерев та кущів у прибережних захисних смугах водосховищ Ялпуг та Кагул, р. Сарата, р. Каплань, р. Дністер. За даними Головного управління Держкомзему у Одеській області на території Одеської області у 2010 році встановлено межі прибережних захисних смуг Чорного моря площею 57,89 га на території Приморської сільської ради 39

Татарбунарського району та площею 128,138 га на території Лиманської сільської ради Татарбунарського району. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги та водоохоронної захисної смуги Чорного моря затвердженні розпорядженням Татарбунарської районної державної адміністрації від 29.10.2004 р. № 503/А-2004. Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації від 31.12.2010 р. № 3024/Н-2010 було затверджено проект землеустрою по встановленню прибережної захисної смуги та водоохоронної захисної смуги Чорного моря, Сичавської, Новодофінівської, Фонтанської, Крижанівської сільських рад та Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області. Прибережна захисна смуга уздовж Чорного моря на території Сичавської сільської ради (за межами населеного пункту) на земельних ділянках загальною площею 120,3552 га та на території Новодофінівської сільської ради (за межами населеного пункту) земельних ділянках загальною площею 11,38 га. На сьогоднішній день певна частина сільськогосподарських угідь знаходиться в державній та приватній власності. З керівниками сільськогосподарських підприємств проводиться роз’яснювальна робота щодо оптимізації площ сільськогосподарських угідь та зменшення ступеня їх розораності. Рішенням обласної ради від 03.12.2009 р. № 998-V внесено зміни до «Регіональної програми використання коштів на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь і охорони земель в Одеській області на 2007-2010 роки». Так, у 2010 році було заплановано фінансування з обласного бюджету роботи по розробці проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь 8 найбільших державних сільськогосподарських підприємств на території Ананьївського, Арцизького, Білгород-Дністровського, Болградського, Іванівського, Котовського, Тарутинського, Ширяївського районів загальною площею 36 тис. га. На теперішній час зазначені проекти розроблені, погодженні та затвердженні відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до статті 52 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, розробляються з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращання природних ландшафтів та інших обґрунтованих заходів, які передбачається здійснити протягом 4-10 і більше років. В договорах оренди землі повинно бути передбачено ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до розроблених та затверджених проектів землеустрою, що забезпечують екологоекономічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. У разі зміни 40

орендаря земельної ділянки, існуючий проект землеустрою не втрачає юридичної сили. Відповідно до розроблених проектів встановлено, що на території кожного району знаходяться особливо цінні агровиробничі групи ґрунтів. Для зменшення кількості деградованих и малопродуктивних земель у 2010 році відповідно до затвердженої схеми землеустрою і технікоекономічних обґрунтувань Тарутинського району було проведено заліснення деградованих і малопродуктивних земель на території Тарутинського району загальною площею 35 га. 5.1.4. Формування національної екомережі На виконання вимог законів України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» та «Про екологічну мережу України» у 2005 році рішенням Одеської обласної ради від 18.11.2005 р. № 705-IV було затверджено «Програму формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005-2015 роки» (далі-Програма). Національна екологічна мережа Одеської області включає частину земель, на яких збереглися майже незмінні чи частково змінені природні ландшафти. У 2010 році з питань формування регіональної екомережі відповідним розпорядженням облдержадміністрації внесено зміни до складу Координаційної ради, організовано та проведено її засідання, готувались зміни до Програми, підготовлений до затвердження Одеською обласною радою проект Схеми регіональної екомережі. Розроблений проект регіональної схеми включає структурні елементи екомережі у складі ключових, сполучних, буферних та відновлюваних територій з визначенням природних коридорів регіонального, національного та міжнародного значення. Ключові території забезпечують збереження найбільш цінних і типових для даного регіону компонентів ландшафтного та біорізноманіття (це об`єкти та території ПЗФ, території та землі які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної та Зеленої книги України, водно-болотні угіддя). Сполучні території (екокоридори) поєднують між собою ключові території, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного матеріалу (це землі водного, лісового фонду, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду). Буферні території забезпечують захист ключових та сполучних територій від зовнішніх впливів (це водно-болотні угіддя та землі оздоровчого і рекреаційного призначення, частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання - пасовища, луки, сіножаті тощо). Відновлювані території забезпечують формування просторової цілісності екомережі, для яких мають бути виконані першочергові заходи щодо відтворення первинного природного стану (це порушені, деградовані і малопродуктивні землі). 41

Включення територій та об'єктів до переліку територій та об'єктів регіональної екомережі не завдає шкоди правам тих, на чиїй території вони розташовані та не призводить до зміни форми власності і категорії земель на відповідні земельні ділянки та інші природні ресурси, їх власника чи користувача. Схема регіональної екомережі Одеської області включає елементи екологічних мереж різних рівнів – міжнародного (Всеєвропейська екомережа), загальнодержавного (Національна екомережа України), і регіонального та визначає основні напрями для подальшої деталізації на місцевих рівнях (райони, сільські ради). З елементів Всеєвропейської екологічної мережі по території області проходить Нижньо - Дунайський природний регіон та Азово-Чорноморський. З елементів загальнодержавної екомережі України в межах Одещини проходять такі природні коридори: Азово – Чорноморський, Прибережно Дністровський, Південно - Український, Галицько – Слобожанський, Прибережно – Бузький. Екологічними коридорами регіонального рівня визначено Кодимсько – Савранський, Кодимсько - Слобідсько – Байталівський, Слобідсько – Ягорлицький, Кучурганський, Велико - Куяльницький, Тилігульський, Нижньо – Дунайський, Ялпузький, Катлабузький, Киргиз – Китайський, Сасик – Когильницький, Хаджидерськи та Чорноморський прибережно - морський коридори. Регіональна схема в подальшому повинна стикуватись з аналогічними схемами суміжних областей та стати складовою частиною Національної екологічної мережі України, Національних мереж Молдови і Румунії, а також Всеєвропейської екологічної мережі. До проекту заходів Програми Одеським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, Головним управлінням Держкомзему у Одеській області, Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству, Головним управлінням агропромислового розвитку облдержадміністрації надані відповідні пропозиції та погодження. З метою створення регіональної бази даних екологічної мережі Одещини та внесення ключових і зарезервованих територій до електронної карти Одеської області отримані гео-бази даних територій та об`єктів природнозаповідного фонду від Одеського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою. Головам райдержадміністрацій і райрад надіслані листи з зобов`язанням розробити місцеві схеми та програми.

Складові структурних елементів екологічної мережі в розрізі одиниць адміністративно-територіального устрою регіону Таблиця 5.1.4.1.

1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26

2 Ананьївський Арцизcький Балтський Березівський Б.Дністровський Біляївський Болградський В-Михайлівський Іванівський Ізмаїльський Кілійський Кодимський Комінтернівський Котовський Красноокнянський Любашівський Миколаївський Овідіопольський Ренійський Роздільнянський Савранський Саратський Тарутинський Татарбунарський Фрунзівсьий Ширяївський

5 2,828 0,004 6,433 11,661 11,113 9,810 0,451 0,470 0,385 2,983 51,483 3,199 4,202 0,937 0,048 8,227 0,028 8,407 0,274 28,268 1,419 0,577

6 4,0 20,0 76,0 8,0 32,8 22,0 8,0 7,5 48,0 -

7 0,911 0,278 1,459 2,235 7,546 11,639 0,349 0,145 0,639 4,602 29,566 0,105 0,156 0,508 0,795 0,973 0,240 1,216 0,642 4,173 0,566 0,147 1,159 0,597 0,261 0,451

10 15,37 6,269 23,835 7,241 5,333 8,137 6,584 12,971 6,175 5,292 2,501 16,326 5,326 13,131 8,086 6,526 8,271 3,336 6,178 2,564 12,522 5,764 10,94 4,144 12,353 7,158

11 0,0 0,0 0,0 0,0 0,1 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

12 0,0 0,0 0,0 0,0 0,1 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,2 0,0 0,3 0,0 0,0 0,0 0,0 0,3 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,1 0,0 0,0

13 -

14 2,335 0,872 2,065 1,768 1,152 1,212 1,078 0,981 1,714 0,327 1,709 0,663 2,019 1,462 0,964 0,682 0,647 0,677 1,447 0,929 0,528 1,117 1,855 3,011 0,683 0,995

Радіоактивно Забруднені землі, що не Використовуються в Господарстві *

Пасовища, сіножаті

Відкриті землі без рослинного покрову або з незначним

Землі під консервацією

Рекреаційні території

9 15,7 1,015 -

Курортні та лікувальнооздоровчі території

8 -

Ліси та інші лісокриті площі

4 51,407 24,189 50,942 55,176 50,019 113,279 22,033 42,757 30,377 27,496 122,248 32,563 48,072 36,64 27,719 26,509 23,99 50,522 38,064 12,478 28,174 25,063 49,209 89,526 33,093 43,169

Прибережні-захисні Смуги *

3 104,977 137,921 131,731 163,687 184,891 149,2461 136,356 143,594 116,196 119,399 135,8695 81,844 148,868 102,615 101,287 110,03 109,2926 81,485 86,124 136,797 61,746 147,45 187,357 174,758 95,61 150,183

Складові елементи екомережі, тис. га

Водоохоронні Зони*

Загальна площа екомережі, тис. га

Відкриті заболочені землі

Загальна площа, тис. га

Водно-болотні Угіддя*

Одиниці адміністративно територіального устрою

Об’єкти ПЗФ

№ з/п

15 14,263 16,766 17,150 28,271 4,675 6,481 13,571 28,190 21,464 6,292 3,989 12,27 13,054 20,602 17,874 18,328 14,784 28,766 22,297 4,784 6,151 18,035 34,981 5,406 18,377 33,988

16 -

1 27 28 29 30 31 32 33

2 м. Одеса м. Б.Дністровський м. Ізмаїл м. Іллічівськ м. Котовськ м. Теплодар м. Южне Всього по області:

3 3,362 5,349 2,646 2,54 16,2 1,061 0,774 3331,295

4 1,4964 1,043 1,045 1,048 2,842 0,06 0,067 1161,225

5 0,2644 0,018 0,165 0,936 154,5

6 226,3

7 0,116 0,037 0,545 0,015 0,006 72,077

8 -

9 16,715

10 0,039 0,776 0,00 0,305 0,331 0,002 0,004 223,79

11 0,1 0,0 0,0 0,0 0,5 0,0 0,0 0,7

12 0,5 0,0 0,0 0,0 0,9 0,0 0,0 2,4

13 -

14 0,477 0,101 0,85 0,167 0,091 0,017 0,008 34,603

15 0,0 0,111 0,03 0,031 0,069 0,041 0,049 431,14

16 -

* дані не передбачені у земельному кадастрі (форма № 6-ЗЕМ)

5.1.5. Біобезпека та поводження з генетично модифікованими організмами Питання, пов’язані з біобезпекою генетично модифікованих організмів наскрізно знаходять своє відображення в шкільних курсах біології, екології та хімії, окрім цього, в навчальних закладах викладаються факультативи та спецкурси, на яких вчителі разом із учнями розширюють свій кругозір щодо екологічного стану навколишнього середовища, сучасного розвитку біотехнологій, зокрема питань біобезпеки та білетики генетично модифікованих організмів. Так, у Збірнику навчальних програм курсів за вибором та факультативів з біології для до профільної підготовки і профільного навчання, рекомендованого Міністерством освіти і науки України, запропонований курс за вибором для учнів 10-11 класів «Біотехнологія з основами генетичної інженерії», який впроваджувався у закладах освіти м. Одеси, Болградського, Арцизького районів. Факультатив «Екологія людини» викладається у школах Біляївського, Кілійського, Ізмаїльського та Ренійського районах. Саме у навчальних закладах цих районів області створюються екологічні стежини, працює екологічний Молодіжний Дунайський клуб, який є переможцем національного конкурсу серед 13 країн, що знаходяться на березі Дунаю (Відень, 2006). На базі Вилківського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - ліцей» Кілійського району з 2004 року впроваджено педагогічний експеримент, тема якого «Використання еколого-біологічних природоохоронних технологій в умовах профільного навчання та орієнтації учнів на вибір професії». Навчальними планами курсів підвищення кваліфікації для вчителів біології, екології у розділі актуальних питань теорії та методики викладання в межах науково-теоретичної підготовки передбачені лекції фахівців біологічного факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова з кафедр генетики та молекулярної біології, мікробіології, екології, у тому числі «Сучасний стан розвитку генної інженерії». Тема генно модифікованих організмів розглядається під різним кутом біологічних дисциплін, викладачі пропонують вчителям роздатковий матеріал, залучають їх до дискусій, співпраці з обміну досвідом на педагогічних практиках та конференціях. Еколого-натуралістичний підрозділ Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання приділяє увагу озвученню питань присвячених підвищенню рівня знань учнів позашкільних закладів освіти щодо біобезпеки в Україні, використання генетично модифікованих організмів у харчовій промисловості та для виготовлення ліків. Працівниками підрозділу використовувались матеріали міжнародної конференції «Генетично модифіковані організми: наукові та практичні аспекти, ризики та законодавче врегулювання» для проведення занять на обласних семінарах директорів станцій юних натуралістів та еколого-натуралістичних центрів. На базі Централізованої імуно-вірусологічної лабораторії створена лабораторія по проведенню досліджень на вміст генетично модифікованих організмів в харчових продуктах, яка атестована Центральною санепідстанцією 45

МОЗ України. В 2010 році досліджень харчових продуктів на вміст генетично модифікованих організмів не проводилось в зв’язку з обмеженим фінансуванням. У 2011 році вищезазначена лабораторія гтова до проведення досліджень з заплановано проведення 1200 досліджень. 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу 5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу Одеська область лежить у двох природних зонах: лісостепу і степу. Переважна більшість території області розташована у степовій зоні, лише на північному заході – у лісостеповій. Природна рослинність більшої частини області – степова. Північна частина області розташована у лісостеповій зоні України. Тут зустрічаються лісові ландшафти. Найпоширенішими видами дерев є дуб, липа, клен, ясен, акація, вишня, черешня, верба, сосна та інші. Є лісова рослинність і на півдні, в плавнях дельти Дунаю, хоч і не займає там значних площ. В її складі переважають різні види верб. Серед них найбільш поширені верба біла та верба ламка. З просуванням на південь з’являється більше степових видів, серед яких переважають трав’янисті види, що пристосовані до умов середнього зволоження та посухи. Спектр провідних родин складають айстрові, злакові, бобові, осокові, хрестоцвітні, лободові, гвоздичні, губоцвітні, гречкові, зонтичні, жовтецеві, шорстколисті тощо. В районі Причорноморської низовини характерна лучна рослинність, що займає рівнинні ділянки прируслових та заплавних гряд і представлена угрупуваннями болотистих, засолених, справжніх та остепнених лук, трав’яних боліт та болотистих лук. Болотна рослинність (очерет, рогіз) є характерним елементом плавнів Дунаю та приозерної рослинності. Солонцева та солончакова рослинність представлена досить незначними площами. Значне місце у флорі області належить водній рослинності. Вона представлена невкоріненими вільноплаваючими, вкоріненими зануреними, вкоріненими з плаваючими листками та повітряноводними формами. Зазвичай зустрічаються тостера (морська трава), рдест, філофора (червона водорість), харові та інші водорості. В товщі води також численні дуже дрібні одноклітинні водорості (фітопланктон). Особливо розвинені діатомові водорості та динофлагелянти. Чисельність і біомаса планктонних водоростей найбільш висока в поверхневому шарі води, досягає в літній період декількох десятків мільйонів клітин на літр води. Область має велику кількість рослин, в тому числі рідкісні, які занесені до Червоної книги України. Із «червонокнижних» видів тут охороняються, зокрема, сальвінія плаваюча, водяний горіх плаваючий, плавун щитолистий, меч-трава болотна, альдрованда пухирчаста, зозулинець болотний, коручка болотна і чемерицеподібна, білоцвіт літній, гвоздика бессарабська, ковила дніпровська, золотобородник цикадовий та ін.

5.2.2. Лісові ресурси Ліс, дика лісова природа є екологічною системою, яка сприяє збільшенню природно-ресурсного потенціалу біосфери та стабілізує її функціонування, і водночас, є важливим чинником, забезпечення життєдіяльності суспільства як об’єкт господарської діяльності суспільства. Ліси області виконують водоохоронні й ґрунтозахисні функції, мають санітарно-гігієнічне рекреаційне значення. Одеська область є мало лісистою та лісодефіцитною. На одного мешканця області припадає лише 0,1 га лісу. Загальна лісистість становить близько 6 %, а за площею суши 6,3 %, що в 1,5 рази нижче порівняно з оптимальною. Для створення оптимальної лісистості, яка становить 9 %, необхідно створити лісів на площі 104 тис. га. Тому першочерговим завданням лісової політики регіону є збільшення площі лісів, яке дозволить збільшити не тільки ресурси деревини, а і зробити вагомий внесок щодо відтворення та збереження біологічного та ландшафтного розмаїття в області, стабілізації екологічної рівноваги. Площа лісів області на кінець 2010 року становить 223,5 тис. га. Середній запас деревини на 1 га вкритих лісом земель на території державного лісового фонду до прийняття лісів колишніх сільгосппідприємств складав 84,5 м³/га. Середній річний приріст на 1 га вкритих лісом земель 2,7 м³. Хвойні насадження займають 9 % вкритої лісом площі державного лісового фонду, твердолистяні 84 %, м’яколистяні та інші – 7 %. В лісовому фонді області переважають середньовікові насадження, які становлять 46,9 % від вкритої лісовою рослинністю земель, питома вага молодняків 17,6 %; пристигаючи насадження 8,8 %; стиглі та перестійні насадження 27,0 %. Згідно статті 39 Лісового кодексу України є такі категорії лісів: - захисні ліси; - рекреаційно-оздоровчі ліси; - ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення; - експлуатаційні ліси. Перелік видів судинних рослин, водоростей, грибів та лишайників, яким загрожує небезпека наведений у таблиці 5.2.2.1. за інформацією Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова та на основі існуючих наукових досліджень. Перелік видів судинних рослин, водоростей, грибів та лишайників, яким загрожує небезпека Таблиця 5.2.2.1. Назва виду Судинні рослини Гриби Водорості Лишайники Разом:

Кількість видів 260 2 26 4 292

2000 130 2 2 3 137

Види, яким загрожує небезпека 2007 2008 2009 130 130 130 2 2 2 2 2 2 3 3 3 137 137 137

2010 260 2 26 4 292

Склад земель лісогосподарського призначення наведений у таблиці 5.2.2.2. за інформацією Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства. Землі лісогосподарського призначення Таблиця 5.2.2.2. № з/п 1 1. 1.1 1.2 1.3 2. 3.

2 Загальна площа земель лісогосподарського призначення у тому числі: площа земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств площа земель лісогосподарського призначення комунальних лісогосподарських підприємств площа земель лісогосподарського призначення, що не надана у користування Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю Лісистість (відношення покритої лісом площі до загальної площі регіону)

Примітка: господарства

Інформація

Одеського

обласного

Одиниця виміру 3 тис. га

Кількість

Примітка

4 223,5

5 -

тис. га

204,0

тис. га

га

тис. га

199,1

управління

лісового

та

мисливського

Всі ділянки, які за своїм санітарним станом потребують суцільних рубок і створення на них нових лісів, обов’язково заліснюються в поточному році, або на весні наступного року. Саме за допомогою таких заходів відтворюються ліси, які постраждали внаслідок стихійного лиха (льодоламу) 2000 року. З урахуванням того, що Одеська область є лісодефіцитною, одним з пріоритетних напрямків діяльності є створення нових лісових насаджень. Головною цю діяльність визначає Концепція реформування та розвитку лісового господарства України, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2006 року № 208-Р. Лісогосподарськими підприємствами за останні три роки обсяг створення захисних лісових насаджень значно збільшено. Протягом звітного періоду утворено 3424 га лісу. Проведено лісовідновлення усього на площі 214,0 га за рахунок посадки 172 га лісу та посіву 42 га. Лісорозведення проведено за загальній площі 3005 га за рахунок посадки 2729 га та посіву 276 га. Створено 2940 га захисних насаджень на землях, непридатних для сільського господарства. Природне поновлення лісу складає 205 га. Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень наведена в таблиці 5.2.2.3. Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень, га Таблиця 5.2.2.3. Лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду Створення захисних лісонасаджень на непридатних для с/г землях Створення полезахисних лісових смуг

2000 404 57 11

2007 2425 -

2008 667 2047 -

2009 922 2440 -

2010 419 3005 -

Примітка: Інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

Одеським обласним управління лісового та мисливського господарства разом з місцевими органами влади проводиться цілеспрямована робота по своєчасному гасінню лісових пожеж. За найбільш пожеженебезпечними ділянками хвойних насаджень закріплені пожежні наглядачі. Завдяки оперативному гасінню та профілактичній роботі вдається уникати випадків великих лісових пожеж. Загальна кількість пожеж за 2010 рік складає 3 випадки на площі 0,7 га. На території Одеського лісгоспу часто виникають пожежі з вини населення, ці лісові масиви найбільш використовуються жителями м. Одеси для відпочинку. Головною причиною виникнення та розповсюдження лісових пожеж є людська недбалість. Проведення сільськогосподарських палів, випалювання населенням сухої трави на узбіччях доріг, в низинах яруг, та балок для випасу худоби. Протягом 2010 року усього загибло 1738 га лісових насаджень, у т. ч. 1487 га від несприятливих погодних умов, 231 га від хвороб та шкідників лісу. Динаміка загибелі лісових насаджень від пожеж наведена у таблиці 5.2.2.4. Загибель лісових насаджень від пожеж Таблиця 5.2.2.4. Пройдено пожежами , га №

Район

1 1

2 Березівський

Великомихайлівський

Ізмаїльський

Роздільнянський

Савранський

Саратський

Ширяївський Всього

Кількість випадків

Лісові землі Нелісові в т.ч. землі всього верховими 4 5 6

Площа на 1 випадок, га

Завдані збитки, тис. грн.

Звітний рік, га

Попередній рік, га

всього

в т.ч. побічні **

8 0,3

0,07

0,5

0,57

0,7 0,85 1

0,1

1,4 0,6

0,6

0,3

1,4 0,3

0,7

0,2

0,96

Примітка: інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

Протягом 2010 року спеціального використання лісових ресурсів державного значення в Одеській області не відбувалось. Поступові рубки головного користування в державних підприємствах лісового господарства не проводились. Заготівля другорядних лісових матеріалів у 2010 році не проводилась. Динаміка спеціального використання лісових ресурсів державного значення у 2010 році наведена у таблиці 5.2.2.5.

Спеціальне використання лісових ресурсів державного значення у 2010 році Таблиця 5.2.2.5. Район

Одеська область

Затверд- Фактичн жена розра- о зрубано хункова разом, лісосіка, га/тис.м3 тис. м3

Зрубано по господарствах хвойні твердолистяні м’яколистяні розрахун- фактично розрахун- фактич розраху фактично кова зрубано, кова но нкова зрубано, лісосіка, га/тис. м3 лісосіка, зрубано, лісосіка, га/тис. м3 тис. м3 тис. м3 га/тис. тис. м3 3 м -

Примітка: Інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. Ліміти на використання природних рослинних ресурсів місцевого значення на 2010 рік затверджені в порядку, визначеному рішеннями Одеської обласної ради від 21.04.2000 р. № 180-ХХІІІ «Про заходи щодо забезпечення виконання Закону України «Про рослинний світ» та від 17.08.2007 р. № 311-У «Про затвердження Порядку встановлення лімітів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів у межах територій та об’єктів ПЗФ місцевого значення Одеської області і Порядку видачі тимчасових дозволів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів у межах територій та об’єктів ПЗФ місцевого значення Одеської області» Держуправлінням протягом 2010 року видано 12 дозволів на спеціальне використання природних не деревних рослинних ресурсів місцевого значення, а саме на заготівлю очерету. На використання природних рослинних ресурсів у межах територій та об’єктів загальнодержавного значення у 2010 році видано 18 дозволів, у тому числі: 7 – на заготівлю очерету, 8 – на екологічний туризм, 1 – на сінокосіння, 1 – на використання орних земель, 1 – збір пагонів рослин та їх гербаризацію. Питання впорядкування зазначеного виду природокористування потребує вдосконалення у зв’язку із внесенням змін у Закон України «Про природнозаповідний фонд України». Для організації належної роботи, насамперед, на державному рівні необхідне вдосконалення законодавчої та нормативної бази щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу, розробка і затвердження Правил збирання технічної, лікарської, харчової сировини дикорослих рослин та плати за спеціальне використання рослинних ресурсів. Обсяг заготівлі лікарської сировини залежить, в першу чергу, від попиту замовників на цей вид продукції. На території області, в т.ч. в державних підприємствах Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства відсутні промислові плантації для вирощування лікарських рослин, а лікарська сировина, яка зростає на територіях держлісгоспів, не відповідає умовам заготівельників.

Причиною відсутності заготівлі лікарської сировини в останні роки відсутність підприємств по переробці її в регіоні та нерентабельність її реалізації. Динаміка заготівлі лікарської сировини, т Таблиця 5.2.3.1. Рік 2000 2008 2009 2010

Вид рослин -

встановлені ліміти -

Обсяги заготівлі, т фактично заготовлено -

5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України У 2010 році Ботанічним садом Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова проводилась робота, у тому числі й з відтворення рідкісних видів флори. Провадилися традиційні для ботанічного саду наукові роботи у вигляді інтродукційних досліджень, спрямованих на збереження і поповнення колекційного фонду новими зразками, розробку рекомендацій щодо їх вирощування, розмноження і впровадження у виробництво і озеленення населених пунктів та можливого використання у лісовому господарстві у рамках теми: «Теоретичні основи розвитку і збереження біологічної різноманітності рослинних угруповань Південно-західної частини України з використанням колекційного фонду ботанічного саду». Узагальнено данні щодо переліку охороняємих видів ефемероїдних геофітів регіональної флори на території ботанічного саду ОНУ – 19 видів з 14 родів та 8 родин, з яких 15 видів занесені до Червоної книги України (2009). Проведено обробку зібраного насіннєвого матеріалу 2-х видів, що зростають в умовах ботанічного саду ОНУ (Galanthus elwesii Hook. Fil., Ornithogalum oreoides Zahar.). Завершено роботи, згідно технічного завдання на 2009 рік, з виконання фундаментальних досліджень науково-досліницької теми «Встановлення закономірностей, що забезпечують стабільність та адаптацію філофільних та каулофільних мікоценозів окремих видів судинних рослин в умовах антропогенного навантаження» з фінансуванням за рахунок коштів Державного бюджету. Номер державної реєстрації 0109U000924. Протягом 2010 року робочою групою з 33 вчених провідних наукових установ і організацій Одеської області, у тому числі з Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Одеського філіалу Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського, НДУ «Український науковий центр екології моря», ДП «Одеський центр Південного науково-дослідного Інституту морського рибного господарства та океанографії», Дунайського біосферного заповідника Національної академії наук, Нижньодністровського національного природного парку, Ботанічного саду Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», 51

Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства, Одеської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, складено Перелік видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього. У зазначений Перелік включено 292 види рослин, з яких 157 у Червоній книзі України. Охорона невиснажливого використання та відтворення дикорослих рослин Таблиця 5.2.4.1. Район

Одеська область

Усього видів рослин, занесених до Червоної книги України, екз. Вищі рослини – 124 Водорості – 26 Гриби – 2 Лишайники – 4

Усього рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, од. Немає інформації

Кількість видів рослин, занесених до Червоної книги України, відтворено на територіях та об’єктах ПЗФ, екз., назва -

Кількість популяцій видів рослин, занесених до Червоної книги України, які зникли , од., назва Немає інформації

Примітка: Інформація Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова

5.2.5. Адвентивні види рослин Для проведення комплексу заходів по ліквідації амброзії полинолистної та визначення основних напрямків щодо ліквідації карантинного бур’яну рішення сесії Одеської обласної ради від 22.08.2005 р. № 660-ІУ затверджено Регіональну програму «Про локалізацію та ліквідацію амброзії полинолистної на території Одеської області протягом 2005-2010 років». За інформацією Державної інспекції з карантину рослин по Одеській області стан виконання Програми органами місцевого самоврядування та виконавчої влади незадовільний, як і законів України «Про карантин рослин» і «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», а також наказу Мінагрополітики України від 16.11.2004 р. № 464 «Про схвалення проекту концепції по ліквідації амброзії полинолистої на території України протягом 2005-2010 років». Площа розповсюдження амброзії полинолистої складає 11009,37 га (площа збільшилась), сорго алепського – 865,4 га (площа збільшилась), повитиці польвої – 1556,5 га (площа зменьшилась), ценхруса якірцевого – 25,5 га (площа зменшилась), гірчака повзучого – 150,0 (площа збільшилась). У флорі Одеської області відмічено близько 200 видів адвентивних рослин, які є бур’янами. Вони розповсюджені у сільськогосподарських угіддях, лісосмугах, ростуть вздовж шляхів. Серед них рослини, які відносяться до 61 роду та 28 родин, мають високу інвазійну активність. Майже чверть складають одновидові роди, що входять до складу 10 родин. До них належать Cenchrus (ценхрус), Acroptilon (гірчак), Grindelia (грінделія), Conium (болиголів), Conyza (коніза) та інші бур’яни, які є карантинними або дуже розповсюдженими у регіоні. 52

Серед двовидових родів слід відмітити роди Saponaria (мильнянка), Cannabis (коноплі), Galinsoga (галінсога), Azolla (азола), що належать до 4 родин. Серед 3-5-видових родів відзначимо роди Bidens (череда), Anisantha (анізанта), Phalacroloma (фалакролома), Cardaria (кардарія) та інші. Кількість родин, у склад яких входять ці роди, становить шість. Роди, що включають 7-9 видів, належать до 4 родин. Серед них слід вказати такі як Helianthus (соняшник), Brassica (капуста), Hordeum (ячмінь), Setaria (мишій) та інші. Серед 10-15-видових родів, що належать до 7 родин, звертають на себе увагу роди Xanthium (нетреба), Atriplex (лутига), Cuscuta (повитиця) та інші. Два 17-видові роди, що належать до 2 родин, це Amaranthus (щириця) та Carduus (будяк). Найбільшою кількістю видів – 77 представлено рід Centaurea (волошка). Далі йдуть Chenopodium (лобода), Vicia (горошок), Artemisia (полин), Salix (верба), Senecio (жовтозілля) та Acer (клен). Кількість адвентивних видів кожного роду, що мешкає у регіоні, не корелює з загальним обсягом роду. Так, для зазначеного регіону найбільше адвентивних видів у родах Chenopodium (11), Amaranthus, Xanthium (по 7), Sisymbrium (сухоребрик), Vicia (по 6), Solanum (паслін), Atriplex, Brassica (по 5), Setaria, Papaver (мак), Malva (мальва) (по 4), Artemisia, Centaurea, Sonchus (жовтий осот), Lepedium (хрінниця), Elaeagnus (дика маслинка), Hordeum (по 3). Якщо розповсюдження видів родів Vicia, Papaver, Malva та деяких інших не спричиняє екологічної катастрофи, то поява представників родів Chenopodium, Amaranthus, Xanthium та деяких інших викликає серйозні наслідки для сільськогосподарського виробництва. Так, представники роду Chenopodium (Лутига) засмічують посіви майже всіх зернових, овочевих, технічних культур, які вирощуються в Одеській області; рослини з роду Amaranthus (Щириця) широко розповсюджені в посівах кукурудзи, ячменю, вівса, люцерни, еспарцету, сої, соняшника, овочевих та технічних культур, види з роду Xanthium (Нетреба) розповсюджені не тільки на полях але й на пасовищах вздовж доріг. За часом появи у регіоні адвентивні рослини були поділені на археофіти і кенофіти. Їх співвідношення для вказаних родів складає 1:2,1, як і для виділених для країни інвазійно небезпечних бур’янів. Флорогенетичний аналіз цієї групи рослин показав, що переважають види середземноморського походження. Далі йдуть американські, азіатські та європейські види. Найменшою кількістю представлені вихідці з Африки і Австралії (по 1), як і середземноморсько-азіатські, південно європейськоазіатські та середземноморсько -західноєвропейсько-західноазіатські види. До рослин невідомого походження належать 3 види. Слід відмітити, що у регіоні знайдено види, що потенційно небезпечні саме для цієї зони. Наприклад, це Xanthium spinosum L. – вид, який досить часто зустрічається у різних місцезростаннях, X. californicum Greene, X. pensylvanicum Wallr. Такі види як Ipomoea hederacea (L.) Jacq., Euphorbia dentatа Michx., Eragrostis cilianensis (All.) Vign.-Lut., Panicum dichotomiflorum Michx., що почуваються як колонофіти, але потенційно дуже небезпечні. 53

Серед археофітів високу інвазійну активність можна спостерігати у таких видів: Ballota nigra L. s.l., Lepidium ruderale L., Echinochloa crus-gali (L.) P. Beauv., Lycium barbatum L. Найбільш активно розповсюджуються і натуралізуються такі кенофіти: Amaranthus retroflexus L., Cardaria draba (L.) Desv., Centaurea diffusa Lam., Iva xanthifolia Nutt., Sisymbrium loeselii L., Xanthium albinum (Widd.) Holub. До особливо небезпечних інвазійноактивних видів слід віднести: Ambrosia artemisiifolia L., Cenchrus longispinus Benth., Cuscuta campestris Yunk., Sorghum halepense (L.) Pers. Карантинні бур’яни відмічені в усіх адміністративних районах області. Викликає занепокоєння розповсюдження Ambrosia artemisiifolia L не тільки на полях, узбіччях доріг, залізниці. Там чисельність популяцій цієї рослини контролюється, особини знищуються в кінці літа при обстеженнях Цей небезпечний вид останнім часом з’являється у місті Одесі біля нових забудов при озелененні прилеглої території. Рослини амброзії полинолистої виростають з насіння, яке було у ґрунті, привезеному з полів, заражених амброзією. Крім того, цей бур’ян розповсюджений на узбережжях лиманів, де відбувається випас худоби, і він входить у склад флорокомплексів трансформованих ділянок. Таким чином, найбільше адвентивних рослин, схильних до інвазії, потрапили до регіону у новітні часи завдяки посиленню торгівельних зв’язків з іноземними країнами. Види середземноморського походження за хронотипом відносяться до археофітів і займають чільне місце у регіональній флорі. Співвідношення географо-генетичних груп адвентивних видів флори наведено у таблиці 5.2.5.1. Співвідношення географо-генетичних груп адвентивних видів флори Таблиця 5.2.5.1. Географо-генетичні групи антропофітів Європейська Південноєвропейсько-азіатська Східноєвропейсько-азіатська Азіатська Американська Африканська Невизначеного походження

Число антропофітів 112 17 230 34 4 9

% від всіх антропофітів 27,6 8,4 56,6 8,3 1,0 2,2

Число кcенофітів 34 17 84 34 4 5

% від всіх кcенофітів 11,9 5,9 29,4 11,9 1,5 1,7

5.2.6. Стан зелених насаджень Проблема створення, відновлення, охорони зелених насаджень міст та інших населених пунктів з врахуванням природних умов та антропогенних впливів залишається актуальною. Належним доглядом охоплено малий відсоток зелених насаджень. Значна кількість насаджень знищується під час будівництва, розширення вулиць тощо, але протягом останніх років помітно збільшення обсягів створення нових зелених насаджень в ході проведення акцій, спрямованих на поліпшення стану довкілля та проведення озеленення за підтримкою міських органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій. 54

У зв’язку з дорученням Кабінету Міністрів України від 14.06.2010 р. № 34892/1/1-10 та з метою обґрунтованої підготовки пропозицій до проекту регіональної програми із збереження зелених насаджень населених пунктів до 2015 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області у ІІ півріччі 2010 року проведено аналіз стану утримання зеленого господарства у населених пунктах області. На сьогодні майже в усіх районах він не задовольняє вимоги чинного законодавства у цій галузі, а саме: Відсутні програми розвитку та збереження зелених зон у населених пунктах на перспективу, що не сприяє розвитку зеленого господарства у населених пунктах. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розділів 6 та 15 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Мінбудархітектури та ЖКГ України від 10.04.2006 р. № 105 (далі - Правила), їх розробка та виконання відноситься до повноважень місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних і міських рад. Відсутні правила і заходи благоустрою, що негативно відбивається на естетичному стані, екологічних і санітарних показниках мікроклімату області. Ст. ст. 9, 10, 15 і 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п. 44 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та розділом 6 Правил їх розробка та виконання покладені на місцеві державні адміністрації, сільські, селищні та міські ради. Органами місцевого самоврядування не виконуються ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п. 14.1.3. Правил - не ведеться облік зелених насаджень та об’єктів благоустрою зеленого господарства, що не дає змогу одержати достовірні дані щодо кількісних і якісних характеристик зелених насаджень для подальшої розробки органами місцевого самоврядування програм, заходів розвитку зелених зон населених пунктах. Відсутні компетентні виконавчі органи при місцевих радах, тому взаємодія у вирішенні екологічних питань ускладнена. У розділі 15 Правил зазначено, що місцеві органи влади повинні визначити уповноважені органи або відповідальних осіб, які б відповідали за розвиток і контроль у сфері зеленого господарства. Розгляд цього питання, відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відноситься до виключної компетенції місцевих рад. Відсутні спеціалізовані підприємства в галузі утримання зеленого господарства, внаслідок чого відсутній належний догляд за існуючими зеленими насадженнями. Розділом 5 Правил визначено, що догляд за зеленими насадженнями повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами. Відсутні комісії з обстеження зелених насаджень з метою їх подальшого видалення, що призводить до їх безконтрольного знищення. Створення таких 55

комісій та механізм їх роботи визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 р. № 1045 «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах». Не спрямовуються кошти на виконання зазначених заходів, як передбачено статтями 20 і 36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п. 7.5. Правил. Динаміка озеленення населених пунктів наведена у таблиці 5.2.6.1. Озеленення населених пунктів, га Таблиця 5.2.6.1. Заходи Створено нових зелених насаджень, га Проведено ландшафтну реконструкцію насаджень, га Проведено догляд за насадженнями, га

2000 2,400 2560,000

2007 926,607 114,915 3223,027

Рік 2008 751,664 12,370 4554,267

2009 2019,000 4067,700

2010 1613,100 -

Примітка: інформація надана Головним управлінням розвитку інфраструктури та енергозабезпечення облдержадміністрації

На виконання окремого доручення Мінприроди України від 02.03.2010 р. № 108-од «Про «День довкілля» та наказу Мінприроди України від 31.03.2010 р. № 147 «Щодо проведення «Дня довкілля» та всеукраїнської акції із благоустрою «За чисте довкілля» Держуправлінням організовано в області проведення 17 квітня "Дня довкілля – 2010". За інформацією райдержадміністрацій та міськвиконкомів міст обласного значення усього по області у Дні довкілля-2010 взяли участь 136,2 тис. чоловік, зусиллями яких висаджено 153,6 тис. зелених насаджень, що на 12,2 тис. насаджень більше за результати "Дня довкілля-2009". Засіяно 39,3 га нових газонів та квітників. Утворено 3 зелені зони на площі 1,55 га. Упорядковано території існуючих парків, скверів і алей на загальній площі 1003,3 га. Нові лісові насадження утворені на площі 806,2 га. Ліквідовано 1540 стихійних сміттєзвалищ і упорядковано 538 існуючих. Розчищено та упорядковано 686 водних джерел, розчищено 510,2 км берегів водних об’єктів. На проведення заходів спрямовано 750,9 тис. гривень. 5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу З метою охорони, збереження та відтворення видів рослин і тварин, які знаходяться під загрозою зникнення на території Одеської області протягом 2010 року працювала робоча група з провідних наукових установ області, установ природно-заповідного фонду, інших установ та організацій з 33 осіб для підготовки Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього. До Переліку включено 292 види рослин, які поділені на 5 категорій в залежності від стану та ступеня загрози для популяції за зразком Червоної книги України. Крім того, продовжувалась робота по заповіданню цінних ділянок, які є місцями зростання рідкісних видів рослин.

Не допускалось заліснення цінних степових земельних ділянок та велась робота по наданню таким заповідного статусу. Для збереження рослинного світу у пожежонебезпечний період направлені листи до райдержадміністрацій та міськвиконкомів міст обласного значення щодо вжиття заходів по недопущенню пожеж, настання відповідальності та сплату збитків у разі у разі їх виникнення. 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу 5.3.1. Загальна характеристика тваринного світу Фауна Одеської області різноманітна і представлена 1500 видами безхребетних та більше 400 видами хребетних тварин. Серед лісової фауни найчисельнішими є зайці-русаки, а степової – хом’як, ховрашок, тушканчик. Водяться також лосі, козулі, дикі кабани і кози, лисиці, борсуки, куниці, видри, єнотоподібні собаки та багато видів лісових птахів. На незамерзаючих ділянках Південного Бугу зимують лебеді, дикі гуси та качки, озерна крачка. Найчисельнішою та найважливішою як в природоохоронному, так і екологічному плані групою хребетних тварин області є птахи. Зареєстровано більше 320 видів птахів, серед них зустрічаються рідкісні види, як то: великий та малий баклан, ковпик (косарь), сіра, руда, мала та велика білі чаплі, квак, крячки річковий та рябодзьобий, пелікан рожевий та кучерявий, орланбілохвіст та інші. Серед земноводних найбільш чисельними є озерна та їстівна жаби, звичайна квакша та дунайський тритон, а серед плазунів – болотна черепаха, звичайний вуж, прудка ящірка. Із ссавців особливий інтерес викликає єдиний представник ластоногих Чорного моря – тюлень-монах, окремі особини якого траплялися в українській частині дельти Дунаю на території Дунайського біосферного заповідника. У Чорному морі розповсюджені популяції дельфінів (афаліна, білобочка, азовка). Із навколоводних звірів – мешканці прісних водойм: інтродуковані ондатра та єнотоподібний собака, а також рідкісні «червонокнижні» – горностай, річкова видра, європейська норка. В плавнях зрідка зустрічається кіт лісовий. Іхтіофауна річок різноманітна. В річках і озерах водяться лящ, судак, сом, щука, сазан, окунь та інші види риб. Розводять товстолобика, білого амура, сазана. В акваторії Дунаю зустрічаються види риб, занесені до Європейського Червоного списку: шип, атлантичний осетер, чорноморський та дунайський лосось, умбра, чоп великий та малий, стерлядь, вирезуб, пічкур дунайський довговусий, шемая дунайська, йорж смугастий, білуга (найбільша серед риб, що мешкають в прісних водах) і ін. З промислових видів найціннішими є осетрові та дунайський оселедець.

5.3.2. Стан та ведення мисливського господарства Одеська область відрізняється багатством видового розмаїття диких тварин, що обумовлюється різноманітністю кліматичних, геоморфологічних та екологічних умов. На території Одеської області нараховується 52 користувача мисливських угідь загальною площею 2501,2 тис. га. Веденням мисливського господарства в області займаються: - 9 державних підприємств лісового господарства Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства на площі 78,6 тис. га, що складає 6 % від загальної площі угідь області, - 22 районні організації Одеської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок на площі 1874,7 тис. га, що складає 78 % від загальної площі угідь області, - 4 користувача Громадської організації «Військово-мисливське товариство «Південь» на площі 64,2 тис. га, що складає 5 % від загальної площі угідь області, - інші користувачі мисливських угідь на площі 473,5 тис. га, що складає 11 % від загальної площі угідь області, - не закріплених угідь 300 га. Згідно проведеного аналізу добування основних видів мисливських тварин за 2010 рік користувачами мисливських угідь, яким був затверджений ліміт їх добування, ліміт виконано на 40 % по кабану, на 51 % по козулі та на 100 % по оленю. Так, із затвердженого обсягу добування кабана з 210 голів добуто 83, козулі з 81 добуто 41 голову та 8 з 8 голів оленя. Основними причинами невикористання лімітів у повному обсязі залишаються незадовільна організація полювання, великі затрати мисливців на полювання, незапитуваність частин ліцензій, міграція тварин. Аналіз чисельності основних видів мисливських тварин за останній п’ятирічний період показує, що їх загальна кількість по мисливським господарствам області збільшилась у цілому в порівнянні з результатами минулорічного обліку. Хоча при цьому загальна кількість голів кабана та козулі в деяких мисливських господарствах зменшилась, але у більшості господарств відмічено зростання. Зменшення чисельності поголів’я кабана та козулі в мисливських угіддях ДП «Великомихайлівське МГ», ТОВ «ПП «Рідний край», ТОВ «Дельта Дунаю», Кілійського РТМР, Ширяївської, Савранської, Овідіопольської райорганізацій Одеської обласної організації УТМР, викликане перш за все з міграцією тварин, яка пов’язана з незначними по площі та окремо розташованими ділянками мисливських угідь та фактором турбування від господарської діяльності, а також затопленням і недостатнім рівнем проведення біотехнічних заходів. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин відображена в таблиці 5.3.2.1.

Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (голів) Таблиця 5.3.2.1. Види мисливських тварин Копитні Хутрові Пернаті

2000 3463 102317

2007 3899 80837 302478

2008 4588 81031 297112

2009 4551 79851 280347

2010 5105 82138 320960

Примітка: Інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

Обсяги добування основних видів мисливських тварин відображено в таблиці 5.3.2.2. Добування основних видів мисливських тварин Таблиця 5.3.2.2. Рік

1 2000

Види мисливських тварин 2 Олень плямистий Козуля

Затверджений ліміт добування

Видано ліцензій

Добуто

3 4

4 4

5 -

Не використан о ліцензій 6 4

116

47 129 2500 2687 8

47 129 187 8

34 67 104 5

13 61 24 3

65 164 237 8

64 159 228 8

1 5 9 -

66 158 232 8

41 85 134 8

25 73 98 -

81 210 299

41 83 132

40 127 167

Кабан Разом по області 2007 Олень плямистий Козуля Кабан Ондатра Разом по області 2008 Олень плямистий Козуля Кабан Ондатра Разом по області 2009 Олень плямистий Козуля Кабан Ондатра Разом по області 2010 Олень плямистий Козуля Кабан Ондатра Разом по області

Примітка: господарства

Інформація

Одеського обласного управління

Причина невикористання 7 1. Частина ліцензій незатребувана 2. Незадовільна організація проведення полювання 3. Полювання на парнокопитних тварин пов’язано з великими витратами, що може дозволити собі не кожний мисливець. 4. Несприятливі кліматичні умови і міграція тварин в інші регіони України та Молдови.

лісового та мисливського

Поряд з охороною мисливських тварин важливе значення для збільшення їх чисельності має проведення біотехнічних заходів, що спрямовані на покращення стану середовища перебування тварин, їх штучне розведення у стані неволі з наступним випуском у природу, а також переселення у нові та малозаселені угіддя. Також в області спостерігається позитивна динаміка збільшення загальних витрат на ведення мисливського господарства, надходжень від його ведення та витрат на охорону та відтворення мисливської фауни. 59

На протязі 2010 року на відтворення диких тварин було витрачено коштів на загальну суму 5302,8 тис. грн., що на 1,449 тис. грн. більше порівняно з 2009 роком. За 2010 рік Держуправлінням було погоджено 4 проекти організації та розвитку мисливського господарства ДП «Аннаньївське лісове господарство», ДП «Балтське лісове господарство», ГО «Мисливців та рибалок «Придністровське», Татарбунарського районного товариства мисливців та рибалок. Весною 2010 року по всьому узбережжю Чорного моря на території Одеської області та в гирлах річок Дунай і Дністер працівниками Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства разом із спеціалістами Держптаховетцентру України та Головного управління ветеринарної медицини України проводився діагностичний відстріл птиці для ветеринарно-санітарної експертизи, фактів захворювання птахів на пташиний грип не виявлено. Охорона тваринного світу з боку громадських мисливських організацій велась не на належному рівні, що підтверджується динамікою виявлених порушень правил полювання. Внаслідок погіршення економічного стану користувачів мисливських угідь, незадовільного матеріально-технічного забезпечення природоохоронних органів області продовжує зростати незаконне добування диких тварин – браконьєрство. За сезон полювання 2010 року робітниками Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства було складено 240 протоколів на порушників правил полювання. Було накладено штрафів на загальну суму – 24268 грн., сума відшкодованих збитків користувачам мисливських угідь складає – 14500 гривень. До органів Міністерства внутрішніх справ України передано 3 протоколи для прийняття до кримінальної відповідальності по фактам браконьєрства. Штат районних мисливствознавців не укомплектований в повному обсязі. За 2010 рік було видано 1444 посвідчення мисливця на суму 72950 грн.. Видано щорічних карток 18416, з яких 223 пільгових на суму 182697 грн., ліцензій на суму 52100 гривень. Перераховано на рахунок Держкомлісгоспу України 317943 гривень. 5.3.3. Стан та ведення рибного господарства Одеський регіон має значний фонд природних водойм – лиманів, озер, загальна площа яких становить біля 200 тис. га., акваторій пониззя Дністра, Дунаю та північно-західної частини Чорного моря. На протязі десятиріч Одеська область займає друге місце в Україні за обсягами вилову риби та морепродуктів і є найперспективнішим та найважливішим рибогосподарським регіоном держави. За останні 40 років внаслідок великого антропогенного навантаження на водне середовище, активізації господарської діяльності у прибережних зонах північно-західної частини Чорного моря, лиманів та річок, нераціонального використання водних живих ресурсів зменшився якісний та 60

кількісний склад популяцій риби, безхребетних та водоростей. Повністю припинено добування червоної водорості – філофори, запаси якої у 70-80 роках минулого століття оцінювались близько 3 млн. тонн і видобуток якої склав біля 20 тис. т щорічно. За даними аналізу ОдЦ ПівденНІРО у 2010 році стан промислових об’єктів в водоймах Одеської області характеризувався так. Річка Дунай. Одним з основних промислових об'єктів р. Дунай є дунайський оселедець. Водність р. Дунай у весняний період 2010 року, також як і в попередньому 2009 році, була досить висока, що сприяло інтенсивному заходу оселедця. Масовий хід оселедця припав на квітень-травень; з початку червня інтенсивність ходу оселедця істотно знизилася. Загальний вилов дунайської оселедця на українській ділянці р. Дунай на 1 червня 2010 року склав 430,1 т, що на 60 т вище, ніж в цей період в попередньому році, і на 12 т вище, ніж в 2008 році, і є рекордним показником за останні два десятиліття. Скат молоді дунайської оселедця. Початок ската личинок дунайської оселедця в гирлі бистре в 2010 році припадає на першу декаду травня. Наприкінці квітня ската личинок оселедця зафіксовано не було. Максимальне значення ската було зафіксовано в другій декаді травня - 18 травня 8,45 екз./м3. Найбільш високі значення ската молоді оселедця реєструвалися до 20 травня, в подальшому чисельність личинок почала поступово знижуватися. Скат личинок оселедця в 2010 році featured рекордними значеннями за останні роки, що дозволяє прогнозувати високі улови оселедця в 2013-14 рр.. Максимальне значення чисельності личинок в 2010 році вище, ніж у всі інші роки досліджень. Частикові види риб. Після ряду середньоводних і багатоводних років з сприятливими умовами для нересту малоцінних видів риб почало спостерігатися збільшення запасу ряду промислових видів, таких, як сазан, сом, рибець та ін. У промислових і науково-дослідницьких ловах в гирлі Швидке найбільш різноманітних за видовим складом було сімейства коропових. Основу промислу становили такі види, як лящ, карась, сазан, товстолоби, у меншій мірі - жерех, рибець. В 2009-2010 рр.. відзначається деяке збільшення чисельності та уловів сазана. Крім зазначених видів, у науково-дослідницьких уловах зустрічалися плотва, білоочка, густера. Дрібний частик (червоноперка, плотва), а також молодь сазана ловилися тільки на ятера, поставлені в пригирловій зоні. У 2010 році в районі гирла Швидке помітно знизилися улови рибця. Вилов інших видів поки залишається на рівні торішнього. З осетрових у частікові мережі прилавливались такі види, як севрюга, стерлядь, осетер, білуга. Вони випускалися у живому вигляді. Проведені дослідження показали, що в даний час серед осетрових риб нижнього Дунаю відносно більш численними є стерлядь і білуга. Чисельність російського осетра, який заходить для нересту в р. Дунай, знаходяться на тривожно низькому рівні. У 2009 році в Червону книгу України разом з білугою і стерлядью були внесені також севрюга і російський осетер. Стенцівські-Жебриянівські плавні в останнє десятиліття в рибогосподарському використовувалися відносно слабо. У 2010 році 61

Стенцівських плавнях проводилися науково-дослідницькі лови для вивчення сучасного стану водойм та розробки рекомендацій щодо їх раціонального використання. Основні види, зареєстровані в уловах - сазан (короп), карась і краснопірка. Крім цих видів в уловах були відзначені білий товстолобик, білий амур і окунь. Чисельність товстолобику у водоймах Стенцівської частини плавень навесні 2010 року знаходилася на низькому рівні. Дністровський лиман і пониззя р. Дністер, Кучурганський лиман. У 2010 році в Дністрі рекомендовані обсяги екологічного попуски води в період нересту риби на нижній ділянці річки не були витримані за термінами. Іхтіофауна Дністровського лиману досить різноманітна, тут мешкають представники як морської фауни (у південній частині лиману), так і прісноводної. В 2009-2010 рр.. за даними молдавської сторони підйом оселедця на нерест був стабільним, в межах багаторічної чисельності. Одним з найбільш важливих факторів, що визначають чисельність нерестової стада оселедця, що заходить в ту або іншу річку, є чинник водності рік. Підвищення рівня і збільшення витрат води в період нерестової ходу оселедця, що збігається з весняним паводком, здатний стимулювати захід додаткового числа дорослих особин оселедця з резервної частини популяції. Іншими словами, висока вода при сприятливих вітрах і температурному режимі може викликати додатковий захід оселедця в річку. У поточному році весняний захід оселедця в Дністровський лиман і р. Дністер був слабшим, ніж у рекордному 2007 році Тим не менше, її вилов (34,1 т) перевищив середньорічні значення. Кучурганське водосховище є пойменою водоймою р. Дністер. В даний час воно має статус транскордонного водойми між Молдовою (Придністровська Молдавська республіка) та Україною, що обумовлює необхідність узгодження та уніфікації правил водокористування та експлуатації водних живих ресурсів. Рибопромислова статистика останніх років показує, що в 2000-2010 рр. структура уловів у водосховищі в значній мірі змінилася порівняно з 1990-ми рр. Якщо в 1990-х рр. виловлювались майже виключно товстолоби, то з 2000 року в уловах поступово починають з'являтися інші види риб. Підвищення видового різноманіття в уловах відбувалося на тлі зниження уловів товстолобика. Улови товстолобика у 2008-2010 рр. знизилися порівняно 2003-2007 рр. Основна маса товстолобиків в Кучурганському водосховищі була представлена великими особинами середньою довжиною 71 см і вагою 7,5 кг при віці 5+. Скорочення вилову пов'язано в основному зі зниженням запасів товстолобиків, викликане скороченням штучного зариблення. Вилов товстолобика може збільшитися в осінньо-зимовий період при зниженні температури води. Основу уловів 2010 року становили карась, окунь і густера. Стан проаналізованих особин ляща, карася і щуки свідчить про те, що ці види здатні успішно розмножуватися в даному водоймі й знаходити умови для літнього нагулу. Солоні і солоноватоводні лимани Північно-західного Причорномор'я. 62

Стан запасів промислових видів риб у Шаболатском, Тилігульському лиманах і улови в них в основному залежать від поповнення ВЖР з моря (чорноморські кефалі, піленгас, атеріна, хамса, тюлька, шпрот, креветки та ін.). Тому наявність зв'язку лиманів з морем визначає стан промислової іхтіофауни в перерахованих водоймах. Промисел у Тузловських лиманах в 2010 році не проводився. Шаболацький (Будацький) лиман. У 2010 році в Шаболацькому лимані було виловлено понад 4 т кефалі. Цей показник втричі перевищив вилов кефалі в 2008 році, проте був удвічі нижче, ніж в 2007 році. У уловах бичків Тилігульського лиману в 2010 року 82,5 % від загальної кількості склав зеленчак, що трохи нижче в порівнянні з його часток у уловах 2009 року (87,7 %), і кругляк, частка якого в уловах зросла до 17,5 % (12,3 % в 2009 р.). Якісні показники бичків порівняно з 2009 роком підвищилися: середня довжина зеленчака становила 17,1 див, маса - 70,4 г (15,9 см, 68,6 р 2009 р.), кругляка - 12,9 см при масі 57,2 г (12,6 см, 53,3 р 2009 р.). Не був відзначений у уловах 2010 року бичок-пісочник. В лимані сформована відносно невелика за чисельністю житлова популяція пеленгаса. Навесні 2010 року у уловах мереж піленгас характеризувався такими середніми параметрами: довжина - 33,5 див, маса - 450 г. Окремі особини досягали промислової довжини 40,5 см і мали гонади на III-IV стадії зрілості. Тим не менш, наявність сполучного каналу не виключає можливості здійснення пиленгасом різноспрямованих міграцій. У травні 2010 року в каналі були зафіксовані випадки заходу в лиман молоді, а в червні відзначався вихід статевозрілих особин пеленгаса в море. Малі водойми (озера, дрібні лимани та ін.), прилеглі до Чорного моря. У малих внутрішніх водоймах басейну північно-західного Причорномор'я, що мають періодичну зв'язок з морем, проводилися науководослідні роботи, спрямовані на вивчення запасів личинок хирономид. Значення біомаси личинок хірономід змінювалися в межах від 5 г/м2 до 650 г/м2. У процесі досліджень було відзначено нерівномірний розподіл чисельності і біомаси личинок хірономід по акваторії всіх досліджених водойм, внаслідок чого величина можливо допустимого вилову була визначена на рівні 10-12 % від загального запасу. Види морських риб (піленгас, кефаль, атерина, ін.), що заходять, рекомендується видобувати в рахунок загального ліміту по Чорному морю. Динаміка вилову риби Таблиця 5.3.3.1. Водний об’єкт Рік 1 2000

2 Чорне море із затоками р. Дунай Стенцівська заплава Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами Кучурганське водосховище Шаболатський лиман Григор’євський лиман Тилігульський лиман Тузловські лимани

Затверджений ліміт вилову, т/рік 3 87295,400 666,000 58,500 552,500 11,000 4,000 21,000 3,000 35,000

Фактичний вилов** т/рік 4 9612,300 164,000 9,900 355,680 5,300 0,100 0,300 0,000 0,100

2007

2008

2009

2010

2 Хаджибейський лиман Оз. Кагул Оз. Картал Оз. Ялпуг-Кугурлуй Разом по області Чорне море із затоками р. Дунай Стенцівська заплава Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами Кучурганське водосховище Шаболатський лиман Григор’євський лиман Тилігульський лиман Разом по області Чорне море із затоками р. Дунай Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами Кучурганське водосховище Шаболатський лиман Куяльницький лиман Тилігульський лиман Разом по області Чорне море із затоками

р. Дунай Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами Кучурганське водосховище Шаболатський лиман Куяльницький лиман Тилігульський лиман Разом по області Чорне море із затоками р. Дунай Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами Кучурганське водосховище Шаболатський лиман Куяльницький лиман Тилігульський лиман Разом по області

3 256,700 167,000 47,000 247,000 89364,100 41549,000 627,800 33,000 790,300 26,000 10,500 16,000 87,000 43139,600 51614,0+70730,0* 688,000 946,300 26,000 18,500 21,000 86,000 53399,800 В межах ліміту, затвердженого для українській ділянці Чорного моря 665,500 627,000 17,300 10,500* 60,200* 1380,500 648,0 780,3 24,5 24,0 10,5 72,0

4 277,000 99,400 21,900 247,000 10792,980 4307,700 384,100 1,400 537,800 13,100 0,900 7,800 23,700 5276,500 583,800 548,900 9,900 51,600 0,000 187,000 1381,100 4711,200

576,000 510,200 10,900 84,000 309,300 6201,600 3572,8 624,6 455,1 4,8 55,0 348,6

Примітки: Інформація Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Одеській області та ДП ОдЦ ПівденНІРО

5.3.4. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України З усіх видів риб, що занесені до Червоної книги України, в Одеській області здійснюється відтворення дунайських осетрових видів риб. Враховуючи важливість першочергового збільшення запасів осетрових риб в природних водоймах, яке пов’язане з міжнародними зобов’язаннями України, пріоритетним напрямом розвитку осетринництва є штучне відновлення природних популяцій цих риб. Згідно прийнятої «Загальнодержавної програми розвитку рибного господарства» завдання відновлення популяцій осетрових в Україні повинне вирощуватись шляхом створення сучасних риборозплідних підприємств. Програмою в 2007-2015 роках передбачалось будівництво нових державних осетрових заводів на Дунаї і Дністрі. Проте поки для цього нічого не зроблено. 64

В даний час вирішення задачі відновлення популяцій дунайських осетрових здійснюється на базі приватного підприємства ТОВ «Одеський осетрівницький комплекс», розплідник якого в Дністровсько-Дунайському межиріччі на Карналієвському водосховищі зданий в експлуатацію у 2009 році Планована потужність підприємства – 1,5 млн. шт. підрощеної памолоді на рік. На базі цього господарства проводиться штучне розведення і вирощуванню памолоді осетрових для відновлення їх чисельності шляхом випуску в річки Дунай і Дністер. Заготівля плідників для цілей штучного відтворення здійснюється сумісно з ОдЦ ПівденНІРО під час проведення науково-дослідних ловів в районі м. Кілія. В цей час на дорощувані у виростних ставках осетривницького комплексу на о. Катєнька знаходиться 9 тис. екз. севрюги. Планується їх випуск в річку за умови надходження державного фінансування. Реалізації цього шляху відтворення запасів осетрових заважає недолік і несвоєчасне надходження бюджетних коштів за програмою «Відтворення водних живих ресурсів во внутрішніх водоймах і Азово-Чорноморському басейні». Крім того, суттєво постарілися і не відповідають фактичним витратам розцінки з штучного відтворення осетрових риб. Так, діючим прейскурантом вартість 1 екз. памолоді зарибляємих осетрових риб (білуга, севрюга, осетр) визначена в 1 грн., хоча реальна собівартість їх вирощування майже на порядок вище. На приклад, в Румунії держава сплачує рибоводному підприємству за випуск памолоді в р. Дунай: севрюга і стерлядь – 4 євро/екз., осетер – 8 євро/екз, білуга – 9 євро/екз.. В результаті проведених у 2010 році робіт було заготовлено для подальшого використання з метою відтворення 31 особина стерляді, з них 6 самиць (19,3 %), 11 самців (35,5 %), 14 особин старших вікових груп з невизначеною статю (45,2 %). Піймані риби були випущені в живому вигляді в осетровому модулі Одеського осертівницького комплексу та розташовані для подальшого обстеження. Ще 8 екз. стерляді молодших вікових груп масою від 0,09 кг до 0,37 кг та завдовжки від 25,0 см до 36,0 см випущені в живому вигляді в р. Дунай, як не придатні для використання з метою відтворення. В ході робіт спіймані та випущені у живому вигляді в р. Дунай 2 екз. севрюги (1 – 98,0 см, 1 – 32,0 см), один екз. білуги (1 – 34 см). Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області протягом 2010 року ДП «ОдЦ ПівденНІРО» видано погодження на отримання дозволу Мінприроди України на використання тварин, занесених до Червоної книги України (білуга, стерлядь), в р. Дунай у 2011 році. Протягом 2010 року робочою групою з 33 вчених провідних наукових установ і організацій Одеської області, у тому числі з Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Одеського філіалу Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського, НДУ «Український науковий центр екології моря», ДП «Одеський центр Південного науково-дослідного Інституту морського рибного господарства та океанографії», Дунайського біосферного заповідника Національної академії наук, Нижньодністровського національного 65

природного парку, Ботанічного саду Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства, Одеської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, складено Перелік видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього. У зазначений Перелік включено 341 вид тварин, з яких 244 у Червоній книзі України. Колекція Одеського зоологічного парку загальнодержавного значення налічує такі види тварин, внесених до Червоної книги України: 5 видів ссавців (зубр, кінь Пржевальського, бурий ведмідь, степових ховрах, одеський ховрак), 18 видів птахів (рожевий пелікан, чорний лелека, степовий орел, орлан білохвіст, сокіл сапсан і балабан, сірий і степовий журавлі, Філін та інш.), 2 види рептилій (полоз жовточеревий, чотириполосий). У 2010 році розмножувались 24 види тварин, серед яких рідкісні і зникаючі (Філін, індійський дикообраз, бурий ведмідь, лев, бурчеллова зебра, антилопа нільгау, європейський муфлон). У зоопарку продовжені науково-практичні роботи по програмам «Рідкісні та зникаючі хижі птахи України6 моніторинг-розведення реінтродукція». У відповідності з програмою заключний договір про науково-практичну співпрацю між Одеським зоопарком та Нижньодністровським національним природним парком. В рамках договору реалізований пілотний проект по випуску вирощеного в зоопарку 2 осіб молодняку філіна (Bubo bubo) на території парку. За результатами моніторингу зазначені птахе добра адаптувались в умовах плавневого лісу нижнього Дністра. Фінансування заходів по відтворенню видів тварин, занесених до Червоної книги України і тих, що підпадають під дію міжнародних угод України, провидились виключно за рахунок коштів бюджету м. Одеси та власних коштів зоопарку. Чисельні характеристики охорони та відтворення тваринного світу наведена у таблиці 5.3.4.1., кількість видів фауни, яким загрожує небезпека, наведена у таблиці 5.3.4.2. у відповідності до оновленого Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області. Охорона та відтворення тваринного світу Таблиця 5.3.4.1. Район

Одеська область

Усього видів тварин, занесених до Червоної книги України, екз. Ссавці – 23 Птахи – 56 Рептилії – 6 Комахи – 83 П’явки – 4 Багатоніжки – 1

Кількість видів тварин, занесених до Червоної книги України, відтворено на територіях та об’єктах ПЗФ, екз., назва 0 0 0 0 0 0

Кількість популяцій видів тварин, занесених до Червоної книги України, які зникли , од., назва 0 0 0 0 0 0

Примітка: Інформація Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова

Кількість видів фауни, яким загрожує небезпека Таблиця 5.3.4.2. Назва виду 1 Клас Ссавці Клас птахи Клас рептилії Клас Амфібії Комахи Клас П’явки Багатоніжки

Види, яким загрожує небезпека

Кількість видів 2 23 65 8 7 148 4 1

2007

2008

2009

2010

3 27 254 8 6 64 2 1

4 27 254 8 6 64 2 1

5 27 254 8 6 64 2 1

6 23 65 8 7 148 4 1

Примітка: Інформація Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова

5.3.5. Інвазивні види тварин та їх вплив на аборигенне біорізноманіття За даними Українського науково-дослідного протичумного інституту ім. І.І. Мечникова на протязі 2010 року лабораторією епізоотології ОНІ проводився постійний моніторинг чисельності, видового складу, розподілення епідеміологічно важливих видів птахів водно-болотного комплексу у місцях їх скупчення. Для цього були використані різні види візуального моніторингу. В результаті спостережень масової загибелі птахів виявлено не було. Також проводився регулярний відлов ектопаразитів, а саме: - іксодових кліщів та комарів, які є основними переносниками особливо небезпечних хвороб, з подальшим визначенням їх видової належності та генеративного стану. Лабораторні дослідження на наявність збудників різноманітних інфекцій продовжуються. Кліщі відловлювалися методом флажіння, збору з домашніх тварин та людини. Найбільш масовий вид кліщів – Іxodes ricinus у цьому році набув великої кількості, що пов’язано із збільшеною вологістю внаслідок великої кількості опадів навесні та на початку літа. Комари відловлювались за допомогою сачків та ексгаустерів як у самому місті, так і поза його межами по області, особливо на узбережжях лиманів та річок. Найбільш масовий вид комарів – Culex pipiens pipiens. Загострилась ситуація щодо потенційної можливості спалаху такого особливо небезпечного захворювання, як сказ, завдяки збільшенню чисельності хижих ссавців. За даними мисливців та місцевих мешканців в 2010 році доволі часто спостерігали та відстрілювали вовків в Березівському, Іванівському та Комінтернівському районах. Схожа інформація надходила і з інших районів Одеської області, де наявність вовків не характерна. Також зареєстрований значний підйом чисельності лисиці в Одеській області, що пов’язано із скороченням ефективних заходів з регулювання чисельності цих хижаків. В зв’язку із загостренням епізоотичної ситуації в Україні та у світі з різноманітних особливо небезпечних природно-осередкових інфекцій, Каліфорнійського грипу та грипу птахів, треба продовжувати постійний моніторинг потенційних носіїв та переносників збудників цих інфекцій більш доцільно вивчати чинники навколишнього середовища, що можуть шкідливо впливати на здоров’я населення. 67

Головним управлінням ветеринарної медицини в Одеській області з метою недопущення занесення та розповсюдження інфекційних та інвазійних захворювань в області впродовж 2010 року вживалась низка організаційних та практичних заходів. Постійно проводиться моніторинг епізоотичної ситуації та лабораторні дослідження крові та матеріалу від диких тварин та птиці на інфекційні та інвазійні захворювання. Так, у звітному році згідно Державного плану моніторингових досліджень серед тварин та птиці в Україні та Плану ветеринарнопрофілактичних та оздоровчих заходів проти основних заразних захворювань тварин та птиці по Одеській області на 2010 рік з метою проведення аналізу епізоотичної ситуації в Одеську обласну державну лабораторію ветеринарної медицини доставлено від тварин та птиці проб для досліджень проб: - на сказ – 443, - на лептоспіроз – 57, - на бруцельоз – 55, - на класичну чуму свиней – 52, - на трихінельоз – 63, - на грип птиці – 4857. По всіх проведених дослідженнях отримано негативні результати за виключенням 49 позитивних на сказ, в тому числі: лисиці – 40, куниці – 4, вовки – 2, тхорів, барсуків та єнотоподібних собак – по 1; 3 диких кабани позитивних на лептоспіроз. В Україні найбільша кількість інвазійних чужорідних видів фіксується на території Дунайського біосферного заповідника, де навіть планується створити Національний центр з цієї проблеми. Це пояснюється тим, що у заповіднику постійно працюють спеціалісти, які здійснюють відповідний моніторинг, а також і тим, що друга за розмірами ріка Європи Дунай є величущим міграційним шляхом для чужорідних видів, а багато чисельні судна завозять сюди разом з баластними водами велику кількість інвазійних видів. На території Дунайського біосферного заповідника значна частка флори та фауни є видами з інших регіонів світу, які різними шляхами потрапили в дельту Дунаю та увійшли до природних комплексів. Майже щороку спостерігається поява нових видів щодо біоти заповідника, регіону і навіть України. Тому найважливішим питанням є виявлення цих видів, дослідження їх впливу на природні екосистеми та попередження інвазії шкідливих видів. Більшість з інвазійних видів пов’язані з господарською діяльністю і тому потребують розроблення рекомендації щодо її впровадження задля раціонального використання природних ресурсів. Достатньо сказати, що за останні 20 років на території заповідника зафіксовано 34 нових для цієї території видів рослин і тварин. Наприклад, в останні роки швидко розповсюджується такий карантинний бур’ян, як волошка сонячна, яка тільки 5 років потому була зафіксована в порту міста Рені. Цікавим є і те, що все частіше рибалки виловлюють китайського мохнаторукого краба, з розмахом між клешнями 35 см, які не дивлячись на свої чудові гастрономічні якості може призводити до порушення дамб. Американська 68

норка, яка почала швидко розповсюджуватись, складає велику загрозу європейської норки – вида, який внесено до Червоної книги України, Європейський червоний список і є другим за рідкістю видом тварин у Європі. 5.3.6. Заходи щодо збереження тваринного світу З метою охорони, збереження та відтворення видів рослин і тварин, які знаходяться під загрозою зникнення на території Одеської області протягом 2010 року працювала робоча група з провідних наукових установ області, установ природно-заповідного фонду, інших установ та організацій з 33 осіб для підготовки Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього. До Переліку включено 341 вид тварин, які поділені на 5 категорій в залежності від стану та ступеня загрози для популяції за зразком Червоної книги України. Також продовжувалась робота по заповіданню цінних ділянок, які є місцями існування рідкісних видів тварин. Державне регулювання чисельності, використання і відтворення об’єктів тваринного світу забезпечується шляхом встановлення науково-обгрунтованих норм і лімітів їх використання, підвищення рибопродуктивності водойм шляхом, спрямованим на формування видового складу водних живих ресурсів. 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні 5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду Одеської області ПЗФ Одеської області станом на 01.01.2011 р. має в своєму складі 120 територій та об’єктів, загальна площа яких становить 154577,72 га. З урахуванням того, що 10 об’єктів загальною площею 8961,25 га знаходяться у складі природно-заповідних територій, фактично займана ПЗФ площа в області становить - 145616,522 га. Відношення площі ПЗФ до площі Одеської області становить 4,41 %. Структура природно-заповідного фонду області станом на 01.01.2011 р. Таблиця 5.4.1.1. № п\п

1 1. 2. 3. 4. 5.

Найменування об’єктів ПЗФ 2 Біосферні заповідники Національні природні парки Дендрологічні парки Регіональні ландшафтні парки Заказники – всього, в т.ч.: ландшафтні лісові ботанічні загальнозоологічні орнітологічні ентомологічні гідрологічні загальногеологічні Пам’ятки природи – всього, в

Загальнодержавного значення Кількість Площа 3 4 1 51547,9 2 49176,1 8 11913 1 8397 4 2550 2 572 1 394 2 10,17

Об’єкти природно-заповідного фонду Місцевого значення Кількість 5 2 28 20 1 4 1 2 47

Площа 6 15320 11041,92 7200,52 8,4 3403 390 40 11,215

Всього

Кількість 7 1 2 2 36 21 1 8 2 2 2 49

Площа 8 51547,9 49176,1 15320 22954,92 15597,52 8,4 5953 572 784 40 21,385

7. 8. 9. 10

2 т.ч.: комплексні ботанічні лісові гідрологічні зоологічні геологічні Ботанічні сади Парки-пам’ятки садовопаркового мистецтва Заповідні урочища Зоологічні парки РАЗОМ

1 1 1

5,5 4,67 16

38 6 1 -

10,283 0,63 0,3 -

39 6 2 1

16,145 0,63 4,97 16

1606,96

1655,97

1 16

6,5 112718,67

4 104

13879 41859,102

4 1 120

13828 6,5 154577,757

Протягом 2010 року площа ПЗФ збільшилась порівняно з 2009 роком на 27947,025 га. Збільшення відбулось за рахунок створення національного природного парку «Тузловські лимани» у Татарбунарському районі (Указ Президента України від 01.01.2010 р. № 1/2010), 2-х ботанічних пам’яток природи місцевого значення «Дуб Лемме» і «Липа Лемме» у м. Одеса (рішення Одеської обласної ради від 24.02.2010 р. № 1042-У ) та розширення територій ландшафтного заказника місцевого значення «Березівський» і заповідного урочища «Чабанка» у Кодимському районі (рішення Одеської обласної ради від 24.02.2010 р. № 1041-У). Структура та динаміка природоохоронних об’єктів за роками (загальнодержавного та місцевого значення) Таблиця 5.4.1.2 Категорія об'єкту ПЗФ Біосферні заповідники Природні заповідники Національні природні парки Регіональні ландшафтні парки Заказники Заповідні урочища Пам'ятки природи Ботанічні сади Дендропарки Паркипам'ятки садовопаркового мистецтва Зоологічні парки

Кількість 1990 2000 1 -

Площа, тис. га

Площа територій суворої заповідності

2010 1

01.01.2011 1

1990 -

2000 46402,9

2010 51547,9

01.01.2011 51547,9

1990 -

2000 14904,0

2010 19026,62

5722

49176,1

15320

01.01.2011 19026,62

22 4

29 4

36 4

18256,8 13828,0

20520,5 13828,0

22923,92 13828,0

22954,92 13879

13828,0

13879

18,585

22,965

21,745

21,385

1672,53

1655,97

6,5

Крім того, протягом 2010 року Держуправлінням проводилась робота по створенню національного природного парку «Куяльницький» на території Іванівського, Біляївського, Білгород-Дністровського районів і м. Одеси, регіонального ландшафтного парку «Тарутинський степ» у Тарутинському районі, ландшафтних заказників місцевого значення «Селіванівський» в Ананьївському районі та «Аліяга» у Кілійському районі. Створення зазначених об’єктів дозволить збільшити частку природно-заповідного фонду до 4,9 % та наблизить до середнього показника в Україні. Спільно з ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» орієнтовно визначені межі створюваного національного природного парку «Куяльницький» на площі 9788,30 га з урахуванням наявних користувачів земельних ділянок. Для опрацювання питання щодо створення цього об’єкту направлені звернення з картографічними матеріалами його попередніх меж до Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства, Одеської міської ради, Біляївської, Іванівської, Комінтернівської райдержадміністрацій та сільський рад навколо усього лиману. Отримано погодження Іванівської райдержадміністрації та Одеської міської ради з пропозицією включення до складу створюваного національного природного парку територію курорту «Куяльник» орієнтовною площею 85 га. Під час розробки проекту Регіональної програми «Про заходи щодо збереження та відновлення водних ресурсів Куяльницького лиману» надано пропозиції до Одеського обласного управління по водному господарству щодо підготовки проекту створення національного природного парку «Куяльницький». Створення регіонального ландшафтного парку «Тарутинський степ» загальною площею 5200 га у Тарутинському районі на території колишнього військового полігону, а нині землях Веселодолинської сільської ради погоджено Тарутинською районною державною адміністрацією, Веселодолинською сільською радою та Південною регіональною організацією Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України, як користувачем мисливських угідь. Однак, створення заповідного об’єкта не підтримується Тарутинською районною радою через необхідність проведення рекультивації земель колишніх військових полігонів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2009 р. № 131. За рекомендацією постійної комісії обласної ради з питань екології, природокористування, надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків Держуправлінням розроблено проект Положення створюваного регіонального ландшафтного парку «Тарутинський степ» та направлено до Тарутинської районної ради для опрацювання та прийняття відповідного рішення про створення заповідного об’єкта. Розпочато роботу по створенню на території Кілійського району у верхів’ї озера Китай ландшафтного заказника місцевого значення «Аліяга». Направлено звернення до Дунайського біосферного заповідника з проханням підготувати наукове обґрунтування. Відповідно до виділених у 2010 році коштів з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища розпочаті роботи по підготовці 71

проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Селіванівський» площею 80 га у Ананьївському районі на землях ДП «Ананьївське лісове господарство». Для цього Держуправлінням з науковцями Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» здійснено обстеження території, запропонованої до заповідання та отримано погодження від Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства і ДП «Ананьївське лісове господарство». На виконання пункту 5 Указу Президента України від 23.05.2005 р. № 838 «Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні», пункту 7 статті 2 Указу Президента України від 14.08.2009 р. № 611 «Про додаткові заходи щодо розвитку природно-заповідної справи в Україні» в області проводились роботи по встановленню у натурі (на місцевості) меж територій та об’єктів ПЗФ. Станом на 01.01.2011 р. виготовлено проекти землеустрою з організації та встановлення меж для 65 територій та об’єктів ПЗФ, із них 3 - загальнодержавного значення та 62 - місцевого. Залишається встановити межі для 13 об’єктів загальнодержавного значення та 42 місцевого. З метою координації заходів по встановленню меж об’єктів ПЗФ 12.03.2010 р. проведено засідання обласної робочої групи з питань забезпечення встановлення в натурі (на місцевості) меж територій та об’єктів ПЗФ, 26.10.2010 р. організовано спільну нараду представників зацікавлених організацій та державних органів виконавчої влади Одеської і Миколаївської областей для вирішення проблемних питань з організації та встановлення меж регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», підготовлено спеціальне доручення голови облдержадміністрації від 06.06.10 р. № Д/01-28, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 03.08.2010 р. № 605/А-2010 „Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району, направлені вимоги до керівних установ об’єктів ПЗФ щодо необхідності встановлення меж підпорядкованих об’єктів. У листопаді місяці 2010 року розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації від 25.11.2010 р. № 901 затверджено проект землеустрою з організації та встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Лунг» площею 1452,85 га. Наказом Мінприроди України від 04.10.2010 р. № 435 затверджено Проект організації території та охорони природних комплексів Дунайського біосферного заповідника з установленням його меж. Залишається проблемним питання встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, оскільки фінансування робіт, за вимогами фінуправління, не можливо здійснювати з обласного бюджету, а лише з державного. У зв’язку з цим, Держуправлінням направлено запит до Мінприроди України щодо фінансування робіт по 9-ти об’єктам ПЗФ загальнодержавного значення. 72

У 2011 році планується завершити роботи по виготовленню проектів землеустрою з організації та встановлення меж 3-х об’єктів ПЗФ місцевого значення, а саме: заповідного урочища «Дністровські плавні», лісового заказника «Сосновий ліс» та регіонального ландшафтного парку «Тилігульський». З зв’язку з внесенням змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Держуправлінням оновлено положення про ботанічні заказники загальнодержавного значення «Долинський», «Павлівський», «Дальницький», ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Савранський ліс» та листом від 20.10.2010 р. № 1185/08 направлені до Державної служби заповідної справи Мінприроди України до подальшого затвердження. Крім того, протягом року оновлено та затверджено Держуправлінням 4 положення про заказники місцевого значення. З метою підвищення екологічної свідомості населення, популяризації об’єктів ПЗФ та дбайливого ставлення до них підготовлено ілюстроване видання «Природно-заповідна спадщина Одещини» (190 екз.), яке розповсюджено серед представників виконавчої влади й місцевого самоврядування, та інших спеціалістів державних управлінь, органів земельних ресурсів, лісового, водного господарства, наукових закладів і громадськості. 5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення Серед 22 водно-болотних угідь України, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.1995 р. № 935 «Про заходи щодо охорони водноболотних угідь, які мають міжнародне значення», в Одеській області розташовані 8, а саме: «Озеро Кугурлуй» у Ренійському та Ізмаїльському районах на площі 6500 га; «Озеро Картал» у Ренійському районі на площі 500 га; «Кілiйське гирло» у Кілійському районі на площі 32800 га; «Озеро Сасик» у Кілійському і Татарбунарському районах на площі 21000 га; «Система озер Шагани-Алібей-Бурнас» у Татарбунарському районі на площі 19000 га, «Межиріччя Днiстра-Турунчука» у Біляївському та Білгород-Дністровському районах на площі 76000 га, «Північна частина Дністровського лиману» у Овідіопольському і Білгород-Дністровському районі на площі 20000 га, «Тилігульський лиман» загальною площею 26000 га, частина якого знаходиться у Комінтернівському і Березівському районах Одеської області, а інша у Березанському районі Миколаївської області. На всі зазначені ВБУ протягом 2008-2009 років розроблені та затверджені Держуправлінням паспорти. З метою охорони і збереження ВБУ Держуправлінням виконується робота щодо надання їх територіям статусу природно-заповідних територій та об’єктів. Так, на території ВБУ міжнародного значення «Тилігульський лиман» у 1997 році створено РЛП «Тилігульський». Території ВБУ «Кілійське гирло» та верхів’я ВБУ «Озеро Сасик» включені до Дунайського біосферного заповідника. Території ВБУ «Північна частина Дністровського лиману» і «Межиріччя Дністра-Турунчука» входять до складу створеного у 2008 році НПП «Нижньодністровський». Територія ВБУ «Система озер Шагани-Алібей73

Бурнас» увійшли до складу новоствореного національного природного парку «Тузловські лимани». Території ВБУ «Озеро Кугурлуй», «Озеро Картал» та «Система озер Шагани-Алібей-Бурнас» з 1993 року зарезервовані для наступного заповідання. 5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон Природні рекреаційні ресурси Одеської області характеризуються, перш за все, наявністю приморських лиманів уздовж чорноморського узбережжя та озер у придунайському регіоні. Ці 14 лиманів та 7 озер становлять велике природне багатство Одеської області, зокрема: Куяльницький, Хаджибейський, Тилігульський, Будацький і Тузловська група лиманів, становлять сховища цілющої грязі та рапи, яка має величезне бальнеологічне значення та унікальна по своєму фізико-хімічному складу. Слід відзначити, що внаслідок недбалого й нераціонального використання цих лиманів, останнім часом спостерігається погіршення стану, особливо Куяльницького лиману. Протягом 2010 року в області продовжувались роботи щодо створення сприятливих умов для провадження підприємствами туристично-рекреаційної та курортної сфери області діяльності з надання туристично-оздоровчих та санітарно-культурних послуг, вживались заходи із створення високоякісного та сучасного регіонального туристичного продукту, будівництва і реконструкції об’єктів туристичної інфраструктури та залучення інвестиційних коштів у розвиток матеріально-технічної бази туризму. Стан оздоровчих та рекреаційних територій в області має позитивну тенденцію до підвищення рівня їх благоустрою та епідемічного благополуччя. За інформацією Управління культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації станом на 01.01.2011 р. ДП “Одесастандартметрологія” сертифіковано 287 готельних, санаторно-курортних та оздоровчих закладів Одеської області, у тому числі: - 37 – готелів, - 24 - санаторіїв, профілакторіїв, - 134 - баз відпочинку, - 36 - дитячих оздоровчих закладів, - 15 - оздоровчих та спортивних комплексів, - 40 - пансіонатів, кемпінгів,будинків та центрів відпочинку, - 1- туристична база. Видано - 553 сертифікатів відповідності по показниках безпеки, із них: - 37 - на готельні послуги; - 250 - на послуги розміщення; - 2 - на туристично-екскурсійні послуги. У 2010 році послуги в туристично-рекреаційній та санаторно-курортній галузі області надавали 1021 об'єкти колективного розміщення, зокрема: 55 санаторно-курортних установ, 57 дитячих оздоровчих закладів, 651 будинків та баз відпочинку, 258 підприємств готельного комплексу, де одночасно можна розташувати понад 110 тисяч осіб.

У санаторно-курортних та оздоровчих закладах області упродовж минулого року перебувало 61,1 тис. іноземців. Влітку 2010 року у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку було оздоровлено 132,3 тис. дітей, у тому числі: - 114,0 тис. дітей – мешканців Одеської області; - 13,4 тис. дітей – з інших регіонів України; - 4,9 тис. дітей – з інших країн. На організацію оздоровлення та відпочинку дітей з бюджетів усіх рівнів залучено 32 241,8 тис. грн., у тому числі: - 8 704,7 тис. грн. – з обласного бюджету; - 12 032,5 тис. грн. - з місцевих бюджетів; - 4 932,0 тис.грн. - позабюджетні кошти; - 5 847,6 тис.грн. - виділено на компенсацію вартості путівок до дитячих оздоровчих закладів Одеським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. На зміцнення матеріальної бази, реконструкцію оздоровчих закладів та своєчасну підготовку до оздоровчого сезону з бюджетів районів та міст області використано 1002,3 тис. гривень. Протягом 2010 року в області діяло 331 туристичне підприємство (туроператори, турагенти). Загальна кількість обслугованих туристів і відпочиваючих усіма підприємствами туристично-рекреаційної сфери області у 2010 році склала 1038,0 тис. осіб, у тому числі оздоровлено та відпочило: У 2010 році туроператорами і турагентами області обслуговано 187 740 туристів і екскурсантів, у тому числі: - іноземних туристів- 34910 осіб; - туристів з інших регіонів України - 30988 осіб; - екскурсантів - 84214 осіб. Обсяг наданих туристичних послуг за 2010 рік склав 167 462,25 тис. грн. Туроператорами і турагентами області у 2010 році сплачено до бюджету 5870,92 тис. грн. Надходження валюти від надання туристичних послуг нерезидентам України з початку року склали 1488,79 тис. дол. США. Обсяг прямих іноземних інвестицій залучених в туристично-рекреаційну сферу області за 9 місяців 2010 року склав 37703,7 тис. дол. США. Обсяг інвестицій освоєних суб’єктами туристичної діяльності в основний капітал за 9 місяців 2010 року склав 106 834,0 тис. гривень. За 9 місяців 2010 року було введено в дію 12 закладів тимчасового розміщення (готель (1), бази відпочинку (8), пансіонати (2), туристичнооздоровчий комплекс (1)) загальна потужність яких складає 1132 місця. Вартість введених в дію основних фондів становить 367 783,0 тис. гривень. У 2010 році в Одеський порт здійснено 72 суднозаходи іноземних морських круїзних суден та 60 - річкових круїзних суден. Загальна кількість обслугованих круїзних туристів склала 115,6 тис. осіб. Суднами ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» у 2010 році перевезено і обслуговано 18159 осіб. В українську дельту Дунаю суднами ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" здійснено 78 суднозаходів, з них: 75

22 суднозаходи в м. Ізмаїл і 56 - в м. Вилкове та обслуговано 8463 круїзних туристів. В рамках реалізації міжнародного проекту «Зміцнення інтеграції прикордонних регіонів в сфері розвитку сільського зеленого туризму» проведено значну роботу з популяризації та розвитку сільського зеленого туризму в області. Так, в рамках проекту було видано 4,0 тисячі екземплярів путівників по Одеській області, проведено навчання 100 осіб з питань організації сільського туризму, видано методичні посібники з розвитку сільського туризму (7,0 тис. екз.), створено відео-фільм про туристичні можливості Одеської області в сфері сільського зеленого туризму, споруджено два туристичні візит-центри на території регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» та на території парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва «Дністер». У рамках зазначеного проекту розроблено також 17 нових туристичноекскурсійних маршрутів деякі з яких проходять через територію об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема Нижньодністровського національного природного парку (Білгород-Дністровський район), загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення «Петрівський», регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» (Комінтернівський район), Дунайського біосферного заповідника (Кілійський район), ботанічного заказника місцевого значення «Лісничівка» (Балтський район) та парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва «Дністер» (м. Біляївка). Проведені роботи з маркування новостворених туристично-екскурсійних маршрутів у відповідності з вимогами ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування». Вздовж автошляхів, якими пролягають туристичні маршрути, та біля населених пунктів встановлені наступні дорожні знаки щодо об'єктів туристичних відвідувань: «Туристичний інформаційний центр «Дністер» (4 шт.); «Туристичний інформаційний візитцентр Тилігульський» (1 шт.); «Калинівка». «Туристичний інформаційний візит-центр Тилігульський» (2 шт.); «Комплекс зеленого туризму «Фрумушика нова» (2 шт.), «Сільська садиба Бессарабський дім» (2 шт), «Сільська садиба «В Маланки» тощо. Презентацію регіонального туристичного продукту проведено в рамках VIII-ї Міжнародної асамблеї туристичного бізнесу, яка відбулася 8-10 квітня 2010 року у м. Одеса. У церемонії відкриття виставки взяли участь віцегубернатор м. Стамбул (Турецька Республіка), віце-маршалеки Лодзинського та Люблинського воєводств (Республіка Польща) тощо. В рамках асамблеї відбулися виставки «Турмаркет-2010», «Готель-2010», «БотЕкспо.Одеса», «ДайвингЕкспо.Одеса». У роботі виставок взяли участь понад 120 компаній з України, Росії, Туреччини, Чехії та інші. На асамблеї було презентовано «Путівник по об’єктам сільського зеленого туризму Одеської області» виданий в рамках проекту «Зміцнення інтеграції прикордонних регіонів у сфері розвитку сільського зеленого туризму». Туристичний потенціал області у сфері сільського зеленого туризму було представлено на виставці - фестивалі «Українське село запрошує - Еко 76

Відпочинок - Драйв – Відпочинок», яка відбулася 14-16 травня 2010 року на території Національного комплексу «Експоцентр України» (м. Київ). Також регіональний туристичний продукт було представлено на XVІ Міжнародній туристичній виставці UITT 2010 «Україна – Подорожі та Туризм» у м. Київ (24-26 березня 2010 року), IX Міжнародній виставці-ярмарку «Тур'євроцентр – Закарпаття - 2010» у м. Ужгород (23-25 вересня 2010 року) тощо. Пріоритетами розвитку сфери туризму і рекреації в області залишається створення конкурентноспроможного на вітчизняному і зарубіжному ринку регіонального туристичного продукту за рахунок ефективного використання наявного туристично-рекреаційного потенціалу області, розбудови туристичної інфраструктури і забезпечення на цій основі сталого розвитку курортнорекреаційних територій області. Розвиток індустрії відпочинку стримується невирішеністю питань забезпечення рекреаційних територій доброякісною питною водою в достатній кількості, відсутністю загальних інженерних мереж каналізації, теплопостачання, споруд по очистці стічних вод та централізованих систем саночистки, зокрема: - по м. Одеса потребує реконструкції існуюча система водовідведення південної прибережної зони із закінченням будівництва південного тунельного колектору, забезпечення знезараження стічних вод на станціях очистки «Північна» та «Південна», подовження довжини їх випусків за межі 2-х мильної зони водокористування; - по селу Приморське Кілійського району залишається дефіцит питної води та не вирішення питання будівництва каналізаційних очисних споруд; - по Татарбунарській рекреаційній зоні - повна відсутність доброякісних джерел питного водопостачання, як результат - функціонування баз відпочинку на привізній воді; - по Комінтернівському району - бази відпочинку не мають централізованого водопостачання, працюють на привізній воді. Тимчасові заклади - не відповідають сучасним вимогам по умовам проживання, харчування та оздоровлення; - по Овідіопольському району - не закінчене підключення частини оздоровчих закладів до самопливного каналізаційного колектору зі скидом на Іллічівські очисні споруди; - по Білгород-Дністровському району потребує врегулювання забудова території Сергіївської (Будакської) коси, що розміщена між морем та Будакським лиманом і має ряд планувальних обмежень. Затвердження найближчим часом відповідним рішенням Одеської обласної ради Схеми планування територій курортно-оздоровчого та рекреаційного призначення Одеської області дасть змогу вирішити низку перерахованих проблемних питань курортно-рекреаційної сфери області.

5.6. Історико-культурна спадщина Історико-культурна спадщина Одеської області є однією з самих значних в Україні. На території області розташовані видатні споруди, комплекси історичної забудови, археологічні об’єкти IV-V ст. до н.е., а також етнографічні і культурні об’єкти, що входять до національної скарбниці культурної спадщини. В Одеській області, одній з найбагатших областей України на об’єкти культурної спадщини, зосереджені усі види та категорії пам’яток. Територія Одеської області заселялася з давніх часів. Вона одна з областей України, де зосереджені пам’ятки епох палеоліту та неоліту, античної культури, культури скіфів та сарматів, інших древніх народів. У 7-5 століттях до нашої ери на Дунаї та Дністрі були закладені та відбудовувались античні древньогрецькі міста Лікостомон (у районі сучасного міста Кілії) та Тіра на території сучасного міста Білгород-Дністровського. Залишки Тіри сьогодні включені до видатних пам’яток археології України. За інформацією Управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації найбільш значними пам’ятками 15-18 ст. є саме фортифікаційні споруди, які будувалися на Дунаї, лиманах та березі Чорного моря. Найбільш видатними пам’ятками цього періоду є Білгород-Дністровська фортеця, окремі культові споруди у місті БілгородДністровський, Ізмаїльська та Кілійська фортеці, Миколаївська церква у місті Кілія, фортеця Качубей (Ені-Дунья) на території сучасного міста Одеса. Здобутки культурної спадщини у регіоні 19 століття, які зосереджені в містах Одеської області та м. Одесі є найбільш чисельними. Серед них планувальні системи міст Одеси, Болграду, Білгород-Дністровського, Ізмаїлу, визнані яскравими прикладами вітчизняної містобудівної культури, комплекси будівель і споруд центральної частини м. Одеси, які включені до пам'яток містобудування і архітектури національного значення. Крім таких відомих будівель, як Одеський оперний театр, Стара біржа, Міська дума, палаци Воронцова, Толстого, Гагаріні, Маразлі, ансамбль Приморського бульвару особливу цінність має сама історична забудова центральної частини м. Одеси з прибутковими будинками, готелями садами, портовими та інженерними спорудами. На території Одеської області (с. Стара Некрасівка, Ізмаїльський район) знаходиться обеліск, що засвідчує пам’ять про вагоме наукове дослідження в галузі геодезії і астрономії, що проводилося групою норвезьких і російських вчених під загальним керівництвом всесвітньовідомого вченого Струве. В результаті проведених вимірів науковцям вдалося точно визначити форму і габарити Землі. Дослідження російсько-норвезьких географів дали значно збагатили уявлення про людей про оточуючий світ і його природу. Обеліск – є одним з небагатьох об’єктів культурної спадщини України, що входять до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Слід відзначити, що як об'єкти культурної спадщини, які пов'язані з природнім ландшафтом, велику цінність мають система каналів м. Вилкове, парки м. Ананьїв, м. Одеса, Одеський ботанічний сад та інші. 78

Величезна кількість нерухомих пам’яток, які побудовані визначними вітчизняними архітекторами у м. Одесі, визначає особливу роль обласного центру в системі культурної спадщини регіону та України в цілому. На державному обліку і під охороною знаходиться 4480 об’єкта культурної спадщини, з них 1315 пам’ятка історії, 1654 – археології, 1404 – містобудування та архітектури, 102 – монументального мистецтва, 4 – науки і техніки та 1 – садово-паркового мистецтва. 12 населених міст області включені у список історичних населених місць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878. Основні засади державної політики в сфері охорони культурної спадщини, роль регіонів та місцевого самоврядування в здійсненні цієї політики визначає Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р. (зі змінами та доповненнями). Охорона культурної спадщини включає облік (виявлення, наукове вивчення, класифікацію, державну реєстрацію), захист, збереження, належне утримання, відповідне використання, консервацію, реставрацію та реабілітацію об’єктів культурної спадщини, а також захист традиційного характеру архітектурного середовища історичних міст. На цей час відповідно до діючого законодавства діє регіональний спеціально уповноважений державний орган охорони культурної спадщини – управління охорони нерухомих об’єктів культурної спадщини облдержадміністрації. Сфера культурної спадщини потребує значних капіталовкладень. Близько 80 % пам’яток містобудування та архітектури знаходяться в незадовільному технічному стані та потребують проведення ремонтно-реставраційних робіт. Найбільш складна ситуація виникає з найбільш цінними пам’ятками, які є державною власністю, або є об’єктами соціальної сфери комунальної та спільної власності. До таких об’єктів слід віднести Одеський оперний театр, де основним джерелом фінансування реставрації є державний бюджет, будівлі Одеської філармонії, Музею західного та східного мистецтва, Музею морського флоту, Археологічного музею, палаців Воронцова, Толстого в м. Одесі, Білгород-Дністровська фортеця, Ізмаїльська фортеця. Зазначені об’єкти – пам’ятки національного значення і входять до національної скарбниці об’єктів культурної спадщини. Згідно з основами законодавства України про охорону культурної спадщини, Управлінням охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації у 2010 році здійснювалася робота по формуванню Державного реєстру національного культурного надбання. При укладанні Державного реєстру докладно перевірялись, згідно даними новітніх досліджень, атрибуцію кожної пам’ятки, а також її місцезнаходження. Протягом 2010 року до Міністерства культури та туризму України направлено 21 комплект документації з пропозиціями щодо занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Діяльність Управління охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації у 2010 році була спрямована на виконання робіт з 79

визначення меж територій пам’яток культурної спадщини та зон їх охорони, розробки науково-проектної документації по пам’яткам та історичним ареалам населених місць, виготовлення облікової документації та охоронних дощок, а також з виявлення, дослідження, консервації, реставрації, музеєфікації, ремонту і пристосування об’єктів культурної спадщини та їх популяризацію. 5.7. Туризм як фактор впливу на довкілля ПЗФ включає в себе особливо цінні природні комплекси та об’єкти, які мають природоохоронну, наукову, екологічну, історичну, естетичну, рекреаційну цінності, що виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу. Природоохоронне законодавство передбачає обмежене використання територій та об’єктів ПЗФ у рекреаційних, просвітницьких, і культурних цілях. Рекреаційне використання природних ресурсів територій ПЗФ потребує певних регулятивних заходів. Регулювання рекреаційного навантаження це один з методів збереження, раціонального використання і відтворення природних комплексів, ландшафту, стану рослинного і тваринного світу, культурної і естетичної цінності об’єктів і територій ПЗФ. З одинадцяти, визначених законодавством, категорій територій та об’єктів ПЗФ для 6 категорій рекреаційна (а також освітня, виховна) функція є цільовою; здійснення рекреаційної діяльності є одним із завдань, що покладаються на заповідний об’єкт при його створенні (оголошенні). Це такі категорії природних територій та об’єктів як національний природний парк (НПП), регіональний ландшафтний парк (РЛП) та штучно створені об’єкти – ботанічний сад, парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва, зоологічний парк. Серед найбільш популярних об’єктів в області, де розвинений екологічний туризм, є Дунайський біосферний заповідник (далі - ДБЗ). Місцем планування, організації і проведення значної частини роботи ДБЗ став Інформаційно-туристичний центр (далі - ІТЦ) заповідника, або візитцентр. Планування роботи проводиться в кількох напрямках: оснащення інформаційно-туристичного центру; співпраця з засобами масової інформації; екологічна освіта і виховання школярів; співпраця з національними і міжнародними природоохоронними організаціями; робота з природокористувачами; науково-дослідна і методична робота; екскурсійна діяльність; співпраця з місцевими органами влади і т. д. Значної уваги і зусиль від співробітників заповідника потребує екскурсійна діяльність, оскільки постійно зростає кількість відвідувачів візитцентру заповідника. Держуправлінням щорічно ведеться робота по встановленню лімітів рекреаційного навантаження в межах природно-заповідного фонду області. Основою розрахунків лімітів рекреаційного використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів ПЗФ є показники максимального рекреаційного навантаження. 80

Протягом 2010 року Держуправлінням, в межах затверджених Міністерством охорони навколишнього природного середовища України лімітів, видано 6 дозволів на здійснення екологічного туризму в межах Дунайського біосферного заповідника. Відвідування території ДБЗ здійснювалось за такими маршрутами: «0 км» , «Лісове озеро», «Кордон Євросоюзу», «Шлях до птахів», «Острів Єрмаків». Службою державної охорони ДБЗ у 2010 році постійно здійснювався контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства при проведенні водних туристичних екскурсій по вказаним маршрутам. Серед перспективних для розвитку екологічного туризму об’єктів є Тилігульський лиман, на території якого знаходиться регіональний ландшафтний парк «Тилігульський». В рамках реалізації міжнародного проекту «Зміцнення інтеграції прикордонних регіонів в сфері розвитку сільського зеленого туризму» проекту розроблено 17 нових туристично-екскурсійних маршрутів деякі з яких проходять через територію об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема Нижньодністровського національного природного парку (БілгородДністровський район), загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення «Петрівський», регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» (Комінтернівський район), Дунайського біосферного заповідника (Кілійський район), ботанічного заказника місцевого значення «Лісничівка» (Балтський район) та парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва «Дністер» (м. Біляївка), споруджено два туристичні візит-центри на території регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» та на території парка-пам'ятки садовопаркового мистецтва «Дністер».

6. СТАН ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ТА ГРУНТІВ 6.1. Структура та використання земельних ресурсів 6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду Одеської області Земельні ресурси Одеської області (3331,3 тис. га) характеризуються надзвичайно високим рівнем освоєння. Найбільшою є питома вага земель сільськогосподарського призначення 2661,0 тис.га, з них рілля – 2071,9 тис. га. У структурі земель сільськогосподарські угіддя займають 79,9 відсотків, у тому числі рілля – 62,1 відсотків. Землі житлового та громадського призначення займають 52,8 тис. га. Станом на 1 січня 2011 року площа земель під об’єктами природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення становила 110,1 тис. га або 3,3 відсотка від території області. Площа земель оздоровчого призначення становила 1,7 тис. га, а площа рекреаційного – 4,1 тис. га. Землі лісогосподарського призначення та ліси на інших категоріях земель займають 223,9 тис. га або 6,7 відсотка території області. Це значно нижче розрахунковооптимального показника (21-22 відсотки), який забезпечує збалансованість між лісовими ресурсами, обсягами лісокористування та екологічними вимогами. Землі водного фонду займають 211,7 тис. га або 6,3 відсотків території області, в тому числі природні водотоки (річки та струмки) – 15,5 тис. га, озера та лимани – 168,1 тис. га, ставки – 12,1 тис. га, штучні водосховища – 7,7 тис. га, болота – 72,2 тис. га, штучні водостоки (канали, колектори, канави) – 8,3 тис. га. Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення займають 64,0 тис. га. У більшості галузей економіки через недосконалість нормативів та низький рівень проектно-технічних рішень землі використовуються не раціонально. На 1 січня поточного року 2,5 тис. га земель, віднесено до порушених (з них не використовуються у виробництві 1,6 тис. га). Область має розгалужену мережу автомобільних доріг та одну з найпотужніших в Україні залізничну мережу. Землі транспорту в цілому займають 32,6 тис. га. Площа земель під твердими побутовими відходами складає біля 0,4 тис. га, з яких більша частина не відповідає екологічним нормам. Крім того, багато лісів узбіч доріг, будівельних майданчиків перетворено на несанкціоновані сміттєзвалища. Динаміка структури земельного фонду області (за даними Головного управління Держкомзему у Одеській області) Таблиця 6.1.1.1. Основні види земель та угідь

1 Загальна територія, у тому числі: 1. Сільськогосподарські угіддя, з них:

2006 р. усього % до тис. га загальної площі території 2 3 3331,3 100

2594,0

77,9

2007 р. усьо-го % до тис. га загальної площі території 4 5 3331,3 100

2594,9

77,9

2008 р. усього % до тис. га загальної площі території 6 7 3331,3 100

2593,4

77,9

2009 р. % до загальної площі території 8 9 3331,3 100

2010 р. усього % до тис. га загальної площі території 10 11 3331,3 100

2593,6

2592,8

усього тис. га

77,9

77,8

1 рілля перелоги багаторічні насадження сіножаті і пасовища 2. Ліси і інші лісовкриті площі з них вкриті лісовою рослин-ністю 3.Забудовані землі 4.Відкриті заболочені землі 5.Відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі зайнятті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями) 6.Інші землі Усього земель (суша) Території, що покриті поверхне-вими водами

2 2067,4 30,2 90,8

3 62,1 0,9 2,7

4 2068,0 29,4 91,1

5 62,1 0,9 2,7

6 2067,6 29,4 91,4

7 62,1 0,9 2,7

8 2068,6 29,4 90,3

9 62,1 0,9 2,7

10 2071,9 27,7 89,4

11 62,2 0,8 2,7

405,6

12,2

405,6

12,2

405,0

12,2

405,3

12,2

403,8

12,1

223,4

6,7

223,9

6,7

223,9

6,7

223,9

6,7

223,9

6,7

199,1

6,0

199,4

6,0

199,2

6,0

199,6

6,0

199,4

6,0

127,5

3,8

127,9

3,8

128,2

3,8

128,5

3,8

129,1

3,9

72,6

2,2

72,2

2,2

72,2

2,2

72,1

2,2

72,2

2,2

34,0

1,0

33,6

1,0

33,6

1,0

33,2

1,0

33,3

1,0

68,1 3119,6

2,0 93,6

68,0 3119,5

2,0 93,6

68,2 3119,5

2,0 93,6

68,2 3119,5

2,0 93,6

68,3 3119,6

2,0 93,6

211,7

6,4

211,8

6,4

211,8

6,4

211,8

6,4

211,7

6,4

6.1.2. Господарська освоєність земельних угідь Станом на 01.07.2011 р. набули право на земельну частку (пай) 378761 громадян, із яких 372357 (98,3 %) отримали сертифікати на право на земельну частку (пай). 369237 громадянам оформлено державні акти на право власності на земельні ділянки, що становить 99,2 % від кількості громадян, які одержали сертифікати на право на земельну частку (пай). В Одеській області станом на 01.07.2011 р. уреформовано 599 агроформування, унаслідок чого створено: нових агроформувань – 2226; товариств з обмеженою відповідальністю – 407 (загальна площа 491,9 тис. га); приватно-орендних підприємств – 274 (площа 189,6 тис. га); акціонерних товариств – 44 (площа 83,3 тис. га); сільськогосподарських кооперативів – 159 (площа 235,3 тис. га); фермерських господарств – 1249 (площа 224,3 тис. га); інших суб’єктів господарювання – 93 (площа 39,7 тис. га). Власниками земельних часток (паїв) укладено у 2011 році 263,2 тис. договорів оренди, з них на: 1-3 роки 4-5 років 6-10 років 10 років і більше –

28,7 тис. договорів 123,6 тис. договорів 79,3 тис. договорів 31,6 тис. договорів

(11 %) (47 %) (30 %) (12 %)

Зареєстровано 241,7 тис. договорів оренди. Площа переданих в оренду земельних ділянок та земельних часток (паїв) становить 1174,1 тис. гектарів. 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси 03.12.2009 р. Одеською обласною радою було прийнято рішення «Про внесення змін та доповнень в додаток до рішення обласної ради від 22.12.2006 р. № 126-V «Про затвердження Регіональної програми використання коштів на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь і охорони земель в Одеській області на 2007-2010 роки», в якому одним із заходів є розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. В 2010 році були розроблені та затверджені відповідно до норм чинного законодавства проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь 8 найбільших державних сільськогосподарських підприємств на території Ананьївського, Арцизького, Білгород-Дністровського, Болградського, Іванівського, Котовського, Тарутинського, Ширяївського районів, загальною площею 36 тис. 786 га. Згідно статті 52 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, розробляються з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращання природних ландшафтів. 6.3. Стан і якість грунтів 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення Ґрунти області різноманітні. Розміщення їх має добре виражений зональний характер. У північно-західній частині області поширені опідзолені чорноземи, у степовій зоні – малогумусні чорноземи і темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти. Ґрунти області мають добру структурну будову і при застосуванні правильних агротехнічних методів обробітку та зрошення дають стійкі високі врожаї. Ґрунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а теплий клімат і приморське положення – перетворенню району на велику здравницю. Одним з головних факторів, що впливає на якість ґрунтів, є солонцюватість. Відомо, що слабкий ступінь солонцюватості знижує врожай сільськогосподарських культур на 5-10 %, середній – на 15-30 %, сильний – на 40-50 %. Зниження якості солонцюватих ґрунтів пов’язане, перш за все, із погіршенням агрофізичних властивостей – порушенням структури, кіркоутворенням, ущільненням ґрунтової маси, що веде до погіршення воднофізичних, поживних і повітряних властивостей ґрунтів. В області під впливом ґрунтотворних процесів відбувається трансформація площ солонцюватих ґрунтів. 84

6.3.2. Забруднення ґрунтів Одеським центром «Облдержродючість» у 2010 році було проведено агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення у п'яти районах Одеської області: Біляївському, Болградському, Ізмаїльському, Балтському та Комінтернівському. Результати обстеження Комінтернівського району на даний час ще знаходяться в обробітку. На території чотирьох районів не виявлено забруднення залишковими кількостями пестицидів. По всім обстеженим районам щільність забруднення цезієм – 137 не перевищує 0,5 Кі/км2. Вміст солей важких металів кадмію і ртуті не перевищує гранично допустимі концентрації. На трьох полях Усатівської сільської ради Біляївського району та Жовтневої сільської ради Болградського району виявлено забруднення ґрунтів свинцем. Як і раніше, в обстежених районах переважають несолонцюваті ґрунти – вони займають 67,8 % від обстежених земель, слабосолонцюваті ґрунти складають 30,6 %, середньосолонцюваті і сильносолонцюваті – 1,6 %, солонці – 0,04 %. 6.3.3. Деградація ґрунтів Станом на 01.01.2011 р. площа деградованих земель в Одеській області складає 43377,92 га, з них в приватній власності знаходяться 11229,21 га, в державній – 32148,71 га. У 2010 році на території Тарутинського району відповідно до затвердженої у 2008 році схеми землеустрою та технікоекономічного обґрунтування використання та охорони земель, було здійснено консервацію деградованих земель площею 35,0 га. 6.4. Оптимізація використання та хорона земель Протягом 2007-2009 рр.. на виконання Регіональної програми використання коштів на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь і охорони земель в Одеській області на 2007-2010 рр.. на території Одеської області проводились роботи по розробці схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель. Так, під керівництвом Головного управління Держкомзему Одеської області у 2009 році завершені роботи по складанню схем землеустрою по всій території області в розрізі сільських, селищних рад. Схеми землеустрою є основними планувальними і передпроектними документами, що регламентують головні питання використання та охорони земель на регіональному рівні. Вони не менш, ніж на 10-15 років визначають формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань; удосконалення співвідношення і розміщення категорій земель та угідь; систему заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, агроекосистем, територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та 85

інших видів деградації; по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ. На підставі закладених у схемах землеустрою планувальних і передпроектних рішень має розроблятися уся місцева планувальна документація, проекти та робочі проекти із землеустрою та охорони земель (в тому числі щодо зміни їх цільового призначення), лісовпорядкування, формування екологічної мережі, будівництва тощо. Для впровадження схем землеустрою в життя, а саме реалізації запланованих заходів схеми землеустрою Головним управлінням проводяться колегії та наради на яких розглядається зазначене питання. Так згідно рішення колегії від 11 березня 2010 року № 2/2 Головного управління та проведеної наради 3 червня 2010 року доручено начальникам відділів Держкомзему у районах разом з районними державними адміністраціями, сільськими, селищними, міськими та районними радами розробити та затвердити (у разі наявності - відкоригувати) відповідні місцеві програми розвитку земельних відносин, у яких передбачити практичну реалізацію кожного запланованого заходу схем землеустрою щодо використання та охорони земель з визначенням джерел фінансування та термінів реалізації. Відповідно до Регіональної програми використання коштів на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь і охорони земель в Одеській області на 2007-2010 роки у 2010 році виконані роботи по розробці проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь 8 найбільших державних сільськогосподарських підприємств цеЖеребківська дослідна станція Інституту зернового господарства на території Жеребківської сільської ради Ананьївського району (проведення наукових досліджень та пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства), дослідне господарство ім. Кутузова на території Прямобалківської сільської ради Арцизького району (ведення товарносільськогосподарського виробництва), дослідне господарство "Андріївське" на території Андріївської сільської ради Білгород-Дністровського району (ведення товарно-сільськогосподарського виробництва), дослідне господарство ім. Суворова на території Оксамитненської сільської ради Болградського району (ведення товарно-сільськогосподарського виробництва), дослідне підприємство "Богунівська еліта" на території Коноплянської сільської ради Іванівського району, дослідне господарство "Новоселівське" на території Новоселіської сільської ради Котовського району (виробництво сільськогосподарської товарної продукції та елітного насіння сільськогосподарських рослин), дослідне господарство "Комунар" на території Веселодолинівської сільської ради Тарутинського району (науково - дослідних цілей), ДСП "Установа по виконанню покарань №111 ГУМВС України в Одеській області" на території Орджонікідзівської сільської ради Ширяївського району загальною площею 36 тис.786 га.

7. НАДРА 7.1. Мінерально-сировинна база Одеська область характеризується невеликою різноманітністю корисних копалин. В основному це сировина для будівельно-конструкціонних матеріалів. Найбільше розповсюдження мають тверді нерудні корисні копалини місцевого значення - піски, суглинки, гравій, галька, граніти, які використовуються як будівельні матеріали або сировина для їх виробництва. Видобування зосереджено переважно в Біляївському, Роздільнянському, Комінтернівському, Б-Дністровському та Красноокнянському районах. Серед корисних копалин загальнодержавного значення видобуваються: цементна сировина, камінь пиляний, керамзитова сировина. З інших корисних копалин виявлені чи попередньо розвідані : нафта, природній газ, залізна руда, фосфорити, кольорові метали, золото, кам'яне та буре вугілля, лікувальні грязі та ін. Але на сьогодні вони не привабливі для промислової розробки (не велика кількість запасів, дорогі пошукові роботи). Видобування корисних копалин загальнодержавного значення, наприклад нафти та газу, знаходиться фактично на стадії дослідницько-промислових розробок. Нафта і газ. Потенційні перспективні ресурси пов’язані з Преддобрузьким прогином Причорноморсько-Кримського нафтогазоносного басейну. В рамках цієї структури на території Одеської області відкрито 2 нафтових родовища: Східно-Саратське та Жовтоярське із сумарними видобувними запасами промислової категорії С1 – 1,9 млн. т і перспективними запасами категорії С2 – 2,3 млн. т Нафта за своїми властивостями відноситься до категорії важковидобувної з причини високої в’язкості і за відсутності належних технологій на сьогодні не видобувається. Вірогідно, що після проведення додаткових геологічних досліджень, які відновились після 10-річної перерви, перспективи промислового видобутку збільшаться. Можливість початку промислової розробки нафтових родовищ, з огляду на сьогоднішній стан їх вивчення, відносяться на віддалену перспективу – не раніше 2015 року. Більш активно на предмет виявлення нафтогазоносних родовищ вивчається шельф Чорного моря, оскільки вартість пошукових робіт тут значно дешевша, ніж на суходолі. З 2000 року роботи виконуються підприємством „Причорномор ДРГП" з борту єдиного в Україні спеціалізованого науково-дослідного судна „Искатель" яке проводить сейсморозвідувальні дослідження. Основна ціль роботи – пошуки та підготовка для глибокого пошуково-розвідувального буріння перспективних на нафту та газ площ на акваторії Чорного моря. На протязі усього періоду (більше 45 років) нафтогазопошукових робіт на північно-західному шельфі дослідження концентрувались у східній частині, прилеглій до Криму, та були орієнтовані на вирішення енергетичних проблем півострова. 87

Глибоке нафтогазопошукове буріння на шельфі з 1971 року виконував трест «Кримнафтогазрозвідка», сьогодні - ДАТ „Чорноморнафтогаз" (м. Сімферополь). На північно-західному (приодеському) шельфі Чорного моря в 140 та 120 км від Одеси виявлені Одеське та Безіменне газові родовища. Крім того, на приодеському шельфі підготовлено до свердління 6 структур та виявлено 10 структур. Для нарощування запасів вуглеводневої сировини та розвитку промислової інфраструктури на суші Одеської області необхідні початкові капіталовкладення 28-35 млн. доларів США. Для того, щоб наростити розвідані запаси вуглеводневої сировини і створити початкову інфраструктуру на прилягаючому шельфі моря, необхідні для початку промислового освоєння вуглеводневої сировини, капіталовкладення повинні становити не менш, ніж 350-500 млн. доларів США. Ані держава, ані Одеський регіон в теперішній ситуації не в змозі вишукати необхідні суми асигнувань для розвитку геологорозвідувальних робіт. Єдиний реальний шлях – це залучення інвестицій та пільгових довгострокових кредитів. Буре вугілля. Відомі 3 родовища в Болградському районі. З причини малої потужності (не більше 1,5 м, переважно до 0,5 м) значної глибини залягання, високої зольності ці родовища визнані безперспективними, такими, що не мають практичного значення та зняті з державного обліку родовищ корисних копалин. Кам’яне вугілля. Виявлене в південно-західних районах області. При глибині залягання 1200-1800 м, максимальній потужності окремих пластів до 1,5 м, не витриманості потужності запаси кам’яного вугілля віднесені до запасів дуже віддаленої перспективи. Золото. Перспективи створення нової для області галузі – золотовидобувної промисловості – пов’язані з відкриттям Майського родовища золота в Савранському районі. Але на даний час, розробка родовища золота "Майське" не ведеться через відсутність фінансування. Родовище відноситься до категорії середніх за запасами, з середнім вмістом золота в руді. Також планується проведення пошуково-оцінювальних робіт пошуковозйомочною експедицією № 46 КП “Кіровгеологія” на ділянці золота “Квітка” (Саранський та Любашівський райони). Цільовим призначенням робіт являється оцінка золотоносності Східної рудної зони рудопрояву “Квітка” з визначенням перспективних ресурсів за категоріями Р1 і Р2 та супутнього платиноїдного зруденіння. Сіль кам'яна. Сировинною базою є Ізмаїльське родовище кам’яної солі з розвіданними запасами 3,45 млрд. т та прогнозними ресурсами 5,2 млрд. т. На його основі можливе будівництво солерудника потужністю 300 тис. т солі на рік. Видобування – підземним способом методом підземного вилуговування та виробництвом солі столової типу «Екстра». З причини насиченності ринку донецькою сіллю освоєння родовища найближчим часом не планується. Графіт. Відомі декілька ділянок Заваллівського родовища із загальними розвіданними запасами графітової руди 18-20 млн. т (1,1-1,3 млн. т графіту) 88

Ділянки знаходяться у резерві Заваллівського графітового комбінату (Кіровоградська область). У зв’язку з тим, що комбінат довгий час практично не працює, ділянки не розробляються і термін їх впровадження в експлуатацію не визначений. Мінеральні грязі. Значний резерв розвитку оздоровчо-рекреаційного комплексу на території області являють собою родовища мінеральних грязей, які незважаючи на достатній ступень їх вивченості, освоюються дуже в обмежених розмірах. На даний час по Одеській області геологічне вивчення з правом ДПР та видобування мулу мінерального на ділянці Куяльницького лиману здійснює лише ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова». На території Одеської області розвідано та перебувають на стадії вивчення понад 190 родовищ різних корисних копалин. Мінерально-сировинна база області майже на 80 % складається із сировини для виробництва будівельних матеріалів. Найбільш важливими видами є: цементна сировина, керамзитова сировина, камінь будівельний, вапняк для опіку, піски. За даними Причорноморського ДРГП на державному балансі числяться 143 родовища будівельної сировини, з яких експлуатуються згідно спеціальних дозволів - 30 родовищ. Окрім того, на території Одеської області налічується 2 потенційних техногенних родовища корисних копалин, запаси яких оцінені прогнозно. На даний час це місця крупних накопичень відходів техногенного походження, які можуть бути переведені в ранг техногенних родовищ за умов їх геологічного вивчення та оцінки запасів як промислові з затвердженням в ДКЗ України. Це залишки нафтопродуктів під територією ВАТ “ЛУКОЙЛ-Одеський НПЗ” та золошлаковідвали Молдавської ДРЕС, яке розташоване біля дамби між с. Градениці (Україна) і Незавертайлівка (республіка Молдова). Дане накопичення відходів техногенного походження може використовуватись як сировина для виробництва шлакобетонних виробів. 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази Територія Одеської області характеризується чохлом осадових порід, що визначають специфіку мінерально-сировинної бази регіону та її перспективності. В першу чергу, це родовища будівельних матеріалів, які використовуються для забезпечення будівельно-конструкціонними матеріалами підприємств будівельної індустрії. Найбільш важливими видами є: цементна сировина, керамзитова сировина, камінь будівельний, вапняк для опіку, піски.

Використання надр (за даними ДНВП «Геоінформ України») Таблиця 7.1.1.1. № з/п

10.

11.

12.

13.

14.

Загальна кількість кар`єрів, шахт, розрізів та розробок

1Єлізаветівське вапняк Роздільнянський р-н ТОВ «Цемент» 3Галоцьке вапняк Красноокнянськийр-н ТОВ «Шахта Горячівка» 6Довжанське вапняк Красноокнянський р-н ТОВ «Шахта Довжанка» 8Ковалівське вапняк Біляївський р-н ВАТ «Одеське шахтоуправління» 9Красноокнянське вапняк Красноокнянський р-н ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» 1 Орлівське 2 глина, суглинок Біляївський р-н ТОВ «Орловський завод» 1 Цибулівське 4 вапняк Красноокнянський р-н МПП «Гірник» 1 Грабівське-2 5 вапняк Кодимський р-н ТОВ «Гірняк» 1 Орлівське 6 вапняк Біляївський р-н ВАТ «Одеське шахтоуправління» 1 Олексіївське 7 вапняк Красноокнянський р-н МПП «Гірник» 1 Одеська Банка 9 пісок м. Одеса Чорноморсько-азовське ВЕУ морських шляхів 2 Біляївське 0 пісок Біляївський р-н ПМП «Русдол» Ділянка «Червона Гірка» вапняк Біляївський р-н ПП «Реал-Лідер» 2 Біляївське 3 пісок Біляївський р-н

Наявність документації

Загальна площа земельний спеціальні відвод дозволи порушених (станом на земель, га 07.02.11р.) +

–

гірничий відвод

Площа відпрацьованих земель, що підлягають рекультивації

Рекультивовано в 2010 р.

–

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

22.

23.

24.

25.

26.

27.

ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» 2 Біляївське 4 пісок, піщано-галечник Біляївський р-н ПМП «Алес» Майське золото Савранський р-н ВАТ«Укрзакордонгеологія» 2 Біляївське 6 пісок Біляївський р-н ТОВ «Провінція» Біляївське пісок Біляївський р-н ТОВ «Дружба народів» 2 Біляївське 7 пісок Біляївський р-н ТОВ «Дюна-Південь» 2 Білгород-Дністровське 9 пісок м. Білгород-Дністровський ВАТ «ЕЗЯБИИ» 3 Білгород-Дністровське 0 пісок м. Білгород-Дністровський ППФ «Рута» 3 Вільшанське 2 Мігматит, граніт Савранський р-н ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» 3 Приморське 4 пісок Кілійський р-н ВАТ «Агробуд» 3 Приморське 5 пісок Кілійський р-н ВАТ «ПМК №98» 3 Свердловське 6 пісок Комінтернівський р-н АТЗТ «Кар’єроуправління» 3 Вапнярське 7 глина керамзитова Комінтерновський р-н ВАТ «Одеський керамзитовий завод» 4 Олександрівське 2 пісок Кодимський р-н ТОВ «Рембудзв’язок»

28. Ділянка Баланинська вапняк Іванівський р-н Цапенко Н. П. 29. 4Пужайківське 3 суглинок Балтський р-н Кооператив «Мечта» 30. Раухівське 4 4 суглинок

–

31.

32.

33.

34.

35.

36.

37.

38.

39.

40.

41.

42.

Березівський р-н ЗАТ «Березівський Агробуд» 4«Куяльник» 7 води мінеральні м. Одеса ВАТ «Одеський завод мінеральної води «Куяльник» 4«Куяльницьке» 7 грязі мінеральні м. Одеса, ДП «Клінічний сан. ім. Пирогова» ЗАТЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» «Куяльницьке» води мінеральні м. Одеса, ДП «Клінічний сан. ім. Пирогова» ЗАТЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Куяльник» води мінеральні м. Одеса, ДП «Клінічний сан. ім. Пирогова» ЗАТЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Ділянка надр родовища мінеральних вод м. Одеса ТОВ «Лібра» 5 Ізмаїльське 0 води м. Одеса Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства 5 Деволанівське 3 води прісні м. Одеса ДП «Одеський морський торговельний порт» 5 Іверське 4 води мінеральні м. Одеса ТОВ «Іверське джерело» Ділянка водозабору води прісні Комінтернівський р-н СГП «Векка» ТОВ Ділянка водозабору № 2 ДП «Іллічівський морський торговельний порт» м. Одеса води прісні ДП «Іллічівський морський торговельний порт» Ділянка водозабору № 5 ДП «Іллічівський морський торговельний порт» води прісні Овідіопольський р-н ДП «Іллічівський морський торговельний порт» Ділянка водозабору № 4 ДП «Іллічівський морський торговельний порт» води прісні Овідіопольський р-н ДП «Іллічівський морський торговельний порт»

–

43. 5Водозабір – ВАТ «Гемопласт» 7 води прісні Б.-Дністровський р-н ВАТ по виробництву медичних виробів з полімерних металів «Гемопласт» 44. Блок-Білоліський 5 8 природний газ Б.-Дністровський р-н НВЦ «Укрнафтінвест» 45. Площа 5 Успенівська 9 нафта Б.-Дністровський р-н ТОВ «Білмар» 46. Площа 6 Алібейсько-Трапівська 2 природний газ Татарбунарський р-н НВЦ «Укрнафтінвест»

–

Видобуванням корисних копалин місцевого значення таких, як вапняк, пісок, глина займаються спеціалізовані організації: ВАТ «Одеський керамзитовий завод», ТОВ «Орловський завод», Одеський "Облавтодор", Одеське кар'єроуправління та багато інших приватних підприємств. Видобування корисних копалин ведеться як підземним (шахтним в Біляївському, Красноокнянському, Комінтернівському районах), так і відкритим (кар'єрним) методами. Крім того, практично усі сільськогосподарські підприємства області мають кар'єри по видобуванню корисних копалин місцевого значення для власних потреб, що працюють сезонно чи час від часу. 7.2. Система моніторингу геологічного середовища 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість Одеська область характеризується нерівномірною забезпеченістю підземними водними ресурсами, придатними для питного водопостачання. Для встановлення ступеня забезпеченості потреби у воді колишнім Міністерством геології УРСР у різні роки були проведені роботи з визначення потенційних експлуатаційних можливостей основних водоносних горизонтів і виконана регіональна оцінка прогнозних ресурсів підземних вод (Ковалевська В.М., Капінос К.В., Шараєвський М.Н., Семенов В.Г.). Остаточно прогнозні ресурси підземних вод області з мінералізацією до 3 г/дм3 прийняті на баланс у кількості 736,7 тис. м3/добу (протокол МГ УРСР № 4 від 31.03.1983 р.). В 1999 році Пичорномор ДРГП розвідані та затверджені ДКЗ України експлуатаційні запаси підземних вод в алювіальних відкладах р. Дністер (які не увійшли до регіональних оцінок ПРПВ) з мінералізацією до 1,0 г/дм3 у кількості 63,8 тис. м3/добу, що треба врахувати при виконанні робіт з переоцінки ПРПВ. В 2005-2008 рр.. при проведенні робіт з оцінки експлуатаційних запасів підземних вод Придунайського родовища (Ренійський район) методом математичного моделювання була виконана оцінка прогнозних ресурсів підземних вод в алювіальних пліоцен-неоплейстоценових відкладах долини р. Дунай. Отримана величина ПРПВ в кількості 2,39 млн. м3/добу, яка апробована в ДКЗ України. 93

Виходячи з регіональних оцінок, на одного мешканця області припадає 0,297 м3/добу прогнозних ресурсів підземних вод (по Україні – 1,1 м3/добу). Підземні води на території Одеської області використовуються повсюдно в сфері комунального обслуговування населення, сільськогосподарського і промислового виробництва, в індивідуальних господарствах та як джерело водопостачання займає основне місце у всіх адміністративних районах області. Експлуатуються підземні води як груповими водозаборами так і поодинокими свердловинами та шахтними колодязями. Станом на 01.01.2011 р. на обліку знаходяться 2833 водозабори, які належать 2008 водокористувачам. Загальна кількість водопунктів станом на 01.01.11 р. складає 5724 (5571-2007 р., 5612 у 2008 р., 5676 у 2009 р.), у тому числі артезіанських свердловин – 5521 (5368-2007 р., 5409 у 2008 р., 5473 у 2009 р.), шахтних колодязів – 197 (195-2006-2008 рр..), джерельних каптажів – 6 (8-2008 р.). За звітний період (2010 р.) на території Одеської області пробурені 48 артезіанських свердловин, взято на облік 47 водозаборів. Сумарний водовідбір з підземних джерел у межах області на 01.01.2011 р. за даними спецводокористування, звітів за формою 7-ГР та 2 ТП (Водгосп) склав 100,321 тис. м3/добу - 13,6 % від величини прогнозних ресурсів (2008 р.195,160 тис. м3/добу – 26,5 %; 2009 р. - 115,091 тис. м3/добу - 15,6 %).

Адміністративний район

Освоення, %

Кількість водозаборів

№ з/п

Водовідбір, тис.м3/добу

147

4 (2)

246

353

58,3

130

25,0

34 (2)

124

53,0

126

Кількість свердловин

% працюу т.ч. з Загаль- Працю- ючих Всього ПРПВ ЕЗПВ ЕЗПВ на ючих

Всього

у т.ч. ЕЗПВ

1 Ананьївський

26,20

10,30

1,172

4,47

0,00

199

31,2

2 Арцизький

27,00

20,00

2,992

0,7772

11,08

3,89

190

48,4

3 Балтський

24,20

5,60

2,790

1,5625

11,53 27,90

200

18,0

4 Березівський Білгород5 Дністровський 6 Біляївський

31,20

11,20

6,116

1,4604

19,60 13,04

329

193

58,7

54,00

35,00

16,800

9,3293

31,11 26,66

599

409

68,3

15,00

63,80

4,253

28,35

0,00

228

133

7 Болградський

56 4,85

234

Кількість шахтних колодязів (джерел)

Прогнозні ресурси, тис.м3/добу

Кількість водокористувачів

Прогнозні ресурси, експлуатаційні запаси підземних вод та стан їх освоєння (на 01.01.2011 р.) Таблиця 7.2.1.1.

6,00

0,00

1,252

20,86

8 Великомихайлівський 29,90

6,50

1,716

0,3153

5,74

9 Іванівський

14,90

13,33

2,325

0,2653

15,60

1,99

213

118

55,4

100

10 Ізмаїльський

123,80

90,20

11,228 10,2254

9,07

11,34

112

58,9

11 Кілійський

0,00

0,056

20,0

12 Кодимський

23,90

8,90

1,337

0,2693

5,59

3,03

175

55,4

13 Комінтернівський

15,00

0,00

7,071

47,14

256

177

69,1

121

14 Котовський

31,40

14,20

4,322

2,6728

13,77 18,82

229

37,6

115

15 Красноокнянський

21,80

5,00

1,317

0,7533

6,04

136

35,3

(2)

16 Любашівський

21,00

0,00

0,657

3,13

148

25,7

101

17 Миколаївський

27,20

0,00

1,600

5,88

175

48,6

18 Овідіопольський

10,00

0,28

4,974

0,0404

49,74 14,43

300

223

74,3

179

202

15,07

Всього

у т.ч. ЕЗПВ

Кількість водозаборів

Адміністративний район

Кількість водокористувачів

№ з/п

Кількість шахтних колодязів (джерел)

Прогнозні ресурси, тис.м3/добу

54,59

214

151

70,6

172

195

3,27

0,86

80,0

21,34

7,89

329

190

57,8

115

170

36,5

0,00

234

167

71,4

18,77

162

58,6

10,31

0,00

199

39,7

5,16

0,00

141

51,8

0,00 6,32

263

134

51,0

5521

2998

54,3

Водовідбір, тис.м3/добу

Освоення, %

Кількість свердловин

% працюу т.ч. з Загаль- Працю- ючих Всього ПРПВ ЕЗПВ ЕЗПВ на ючих

19 м.Одеса

0,00

1,70

3,962

0,928

20 Ренійський

87,60

149,00

2,867

1,2803

21 Роздільнянський

36,20

11,20

7,724

0,8841

22 Савранський

3,00

0,00

0,247

8,24

23 Саратський

15,00

7,00

5,083

33,89

24 Тарутинський

18,70

0,00

3,510

25 Татарбунарський

16,00

1,649

26 Фрунзовський

23,80

13,00

1,227

27 Ширяївський

33,90

4,50

2,075

УСЬОГО:

736,70

0 6,12 486,71 100,321 30,7636 13,62

125

197 (6) 2008 2833

Взагалі за період 2001-2010 р. в області спостерігається тенденція до зменшення водовідбору та збільшення загальної кількості свердловин. Зменшення водовідбору можна пояснити складними умовами, що склалися в промисловості та сільському господарстві. З загальної кількості водозаборів, які є на обліку, в 2010 році працювало 1823 (64 %). За даними районних адміністрацій багато сільськогосподарських підприємств збанкрутило, виробництво призупинено, частина свердловин передані у власність інших користувачів (у тому числі і сільських рад), більшість з яких документи на спеціальне водокористування не оформлювали, тому інформація про стан експлуатації водозаборів відсутня. Внаслідок розпаювання земель сільськогосподарського призначення відбувається перерозподіл існуючих артезіанських свердловин між водокористувачами, частина свердловин, що належали сільгосппідприємствам, передаються на баланс органів місцевого самоврядування, частина попросту покидаються. Наслідком цього процесу є такий негативний факт, що з загальної кількості існуючих свердловин в області експлуатуються 3109 (56,8 %). Особливо негативна тенденція спостерігається в Ананьївському, Балтському, Болгарадському, Кілійському, Котовському, Красноокнянському, Любашівському, Савранському, Татарбунарському районах, де з загальної кількості свердловин експлуатуються від 18,0 до 39,7 % свердловин (таблиця 7.2.1.1.). В частині районів відсоток працюючих свердловин становить 48,6-59,0, і тільки в п’яти районах (Білгород-Дністровський, Комінтернівський, Овідіопольський, Ренійський, Саратський) та в м. Одесі працюють 68,0-80,0 % свердловин. Значна частина з непрацюючих свердловин занедбані, покинуті. Така ситуація потребує прийняття невідкладних заходів з визначення санітарнотехнічного стану свердловин та в разі необхідності – їх ліквідаційного тампонажу. Особливо це стосується північних районів області, де розповсюджені області живлення водоносних горизонтів і до яких приурочені основні ресурси питних підземних вод, адже занедбані та покинуті свердловини 95

з часом стають джерелом надходження в водоносні горизонти забруднюючих речовин та погіршенню якості питних підземних вод. Використовуються підземні води для господарсько-питного, виробничотехнічного водопостачання, зрошення та розливу у пляшки Загальний водовідбір по області у кількості 100,321 тис. м3/добу по видах використання розподіляється таким чином:  на господарсько-питні цілі використовується 79,202 тис. м3/добу (78,9 % від загального водовідбору);  на виробничо-технічні цілі – 20,062 тис. м3/добу (20,0 % від загального водовідбору);  на зрошення – 0,673 тис. м3/добу (0,7 % від загального водовідбору);  на розлив – 0,159 тис. м3/добу (0,16 % від загального водовідбору); Без використання скидаються 0,225 тис. м3/добу (0,22 % від загального водовідбору). Це переважно втрати з водоводів під час подачі води від водозабору до споживача. З загальної кількості водозаборів, які працюють на нерозвіданих прогнозних ресурсах підземних вод, 5 видобувають підземні води в кількості більше 500 м3/добу, 18 водозаборів видобувають від 300 до 500 м3/добу, 133 водозабори працюють з продуктивністю 100-300 м3/добу, 200 водозаборів з продуктивністю 50-100 м3/добу, 761 водозабір працює з продуктивністю 10-50 м3/добу, на 633 водозаборах видобувається до 10 м3/добу, 1032 водозабори з різних причин не працюють. Більшість непрацюючих водозаборів розташовані в сільській місцевості. Такий стан експлуатації водозаборів в сільській місцевості можна пояснити тим, що артезіанські свердловини, які були пробурені на тваринницьких фермах, польових станах в більшості своїй на сьогодні є не задіяними. Через віддаленість від населених пунктів і брак коштів на спорудження водоводів вони не можуть бути використані для водопостачання населення. В Одеській області розвідані та затверджені ДКЗ і ТКЗ експлуатаційні запаси підземних вод (ЕЗПВ) по 25 родовищах (39 ділянок) в кількості 486,71 тис. м3/добу (66 % від величини ПРПВ), у тому числі підземних вод з мінералізацією до 1,5 г/дм3 – 435,71 тис. м3/добу (59 %). В трьох родовищах (Арцизьке, Саратське, Татарбунарське) підземні води не відповідають вимогам нормативних документів до питних вод по сухому залишку та підвищеному природному вмісту натрію. Основні водоносні горизонти, по яких виконана оцінка експлуатаційних запасів – в алювіальних плейстоцен-пліоценових відкладах рік Дунай та Дністер (родовища Ізмаїльське, Ренійське, Придунайське, Турунчук-Дністровське, ділянки Білгород-Дністровська 1, Сергіівська 1,) та в сарматських відкладах неогену. Відомості про кількість експлуатаційних запасів підземних вод по ділянках родовищ і по водоносних горизонтах наведені в таблиці . З 25 родовищ з затвердженими запасами частково або цілком освоєні тільки 17 родовищ (26 ділянок), у межах яких працює 34 групових та 26 поодиноких водозаборів з загальною кількістю працюючих свердловин – 204 (з 301). Станом на 01.01.11 р. по 7 родовищах (Ананьївське, Фрунзівське, 96

Затишанське, Ширяївське, Саратське, Татарбунарське, Турунчук-Дністровське, Придунайське), а також на 2 ділянках - Лівобережна Березівського родовища, Роздільнянська 2 - затверджені запаси в кількості 2099,6 тис. м3/добу з різних причин залишаються не освоєними. Водовідбір із затверджених експлуатаційних запасів підземних вод з мінералізацією до 3 г/дм3 на 01.01.2011 р. у межах області визначений у кількості 30,7636 тис. м3/добу що складає 6,3 % від затверджених ДКЗ, ТКЗ, ДКЗ України запасів (486,71 тис. м3/добу) та на 5,3 тис. м3/добу менше у порівнянні з минулорічним ( 36,0688 тис. м3/добу). За призначенням водовідбір із затверджених запасів розподіляється в такий спосіб: на господарсько-питні потреби – 27,9404 тис. м3/добу (90,8 %); на виробничо-технічні цілі – 2,5828 тис. м3/добу (8,4 %); розлив у пляшки 0,0429 тис. м3/добу (0,2 %). Скинуто без використання (втрати з водоводів) – 0,1975 тис. м3/добу (0,6 % від загального водовідбору). Родовища підземних вод Одеської області Таблиця 7.2.1.2 №п п

Родовище ПВ

ДРПВ

Місце розташування

Геол. індекс ВГ

ЕЗПВ, тис. м3/добу

Ананьївське

Ананьївська 1

м. Ананьїв

N1s2

10,3

Арцизьке

Арцизька 1

м. Арциз

N1s2

20,0

Балтське

Балтська 1

м. Балта

N1s2

3,56

Балтське 1

Балтська 2

м. Балта

N1s2

2,04

Б-Дністровська 1 Б-Дністровська 2 Б-Дністровська 3 Березівська 1 Березівська 2 Березівська 3

м. Білгород Дністровський

N2 N1s3 N1s2

м. Березівка

N1s2

смт Велика Михайлівка

N1s2

смт Великодолинське

N1s3

м. Одеса

N1s3

0,1 0,18 1,3 0,4

Затишанська 1

смт Затишшя

N1s2

8,7

Ізмаїльське

Ізмаїльська 1 Ізмаїльська 1 Ізмаїльська 1

с. Матроська м. Ізмаїл м. Ізмаїл

аРІ

54,3 18,8 17,1

Красноокнянське

Красноокнянська 1

смт Красні Окни

Кодимське

Кодимська 1

с. Серби

Котовське

с. Любомирка с. Гертопи с. Коси

N1s2

Роздільнянське

Залізнична Котовська 1 Котовська 2 Роздільнянська 1 Роздільнянська 2

с. Степанівка

N1s2

Ренійське

Ренійська 1

м. Рені

аN22аРІ

БілгородДністровське

Березівське

Великомихайлівське

Великодолинське

Деволанівське

Затишанське

Великомихайлівська 1 Грослібенталь Аккаржа Деволанівська 1 Деволанівська 2

7,5 3,4 8,0 0,7 6,5 4,0 6,5

5,0 N1s2 8,9 5,5 0,8 7,9 2,7 8,5 69,0

Інстанція, № протоколу, дата затв. УкрТКЗ № 3733 від 17.02.1976 р. УкрТКЗ № 3330 від 15.02.1972 р. ДКЗ СРСР № 6486 від 07.03.1972 р. ДКЗ України № 1059 від 27.12.2005 р., ДКЗ СРСР № 4552 від 02.03.1968 р. УкрТКЗ № 4152 від 22.12.1981 р. УкрТКЗ № 4182 від 25.05.1982 р. ДКЗ України № 800 від 23.12.2003 р. ДКЗ України № 994 від 10.08.2005 р. УкрТКЗ № 3596 від 12.07.1974 р. ДКЗ СРСР № 5838 від 11.12.1969 р. УкрТКЗ № 4055 від 20.11.1980 р. УкрТКЗ № 3626 від 29.10.1974 р. ДКЗ СРСР № 5837 від 11.12.1969 р. УкрТКЗ № 3660 від 21.01.1975 р. ДКЗ СРСР № 5676 від 28.04.1969 р.

№п п

Родовище ПВ

ДРПВ

Місце розташування

Геол. індекс ВГ аN22аРІ

ЕЗПВ, тис. м3/добу

Придунайське

Придунайська 1

м. Рені

Саратське

Саратська 1

смт Сарата

N1s2

7,0

Сергіївська 1

с. Софіївка

N22

10,8

Сергіївська 2

смт Сергіївка

N1s3

3,3

Сергіївське

80,0

Староказацьке

Старокозацька

с. Староказаче

N1s2

2,0

Татарбунарське

Татрбунарська 1

с. Плоцк

N1s2

16,0

ТурунчукДністровське

Турунчук-Дністровська

Біляївський р-н

аРІІІ

63,8

Фрунзівське

Фрунзівська 1

смт Фрунзівка

N1s2

4,3

Червонознам’янськ е

Червонознам’янська Сухомлинівська

с. Червонознам’янка с. Сухомлинове

N1s2 N1s2

12,73 0,6

Ширяївське

Ширяївська 1

смт Ширяєве

N1s2

4,5

РАЗОМ:

Інстанція, № протоколу, дата затв. ДКЗ України № 1426 від 26.12.2008 р. УкрТКЗ № 3730 від 15.02.1972 р. УкрТКЗ № 3780 від 23.12.1976 р. МолдТКЗ № 29 від 31.05.1969 р. УкрТКЗ № 3329 від 15.12.1972 р. УкрТКЗ №3730 від 15.02.1972р. ДКЗ СРСР № 515 від 24.06.1969 р. УкрТКЗ № 4110 від 23.06.1981 р. УкрТКЗ № 2246 від 28.03.1964 р. УкрТКЗ № 4226 від 26.10.1982 р.

486,71

На Софіївському водозаборі (ділянка родовища Сергіївська 1) на фоні зменшення водовідбору відбувається погіршення якості підземних вод (збільшення мінералізації з 0,8-1,4 до 1,4-1,5 г/дм3 без суттєвих змін гідрохімічного складу). Для визначення причин погіршення якості підземних вод на водозаборі необхідно встановити технічний стан експлуатаційних свердловин, режим їх експлуатації, а також виконати додаткові гідрохімічні опробування. На водозаборі ДП "Одеський морський торговельний порт" (ділянка Деволанівська 1) на фоні збільшення водовідбору спостерігається погіршення якості підземних вод (підвищення сухого залишку, вмісту іонів кальцію та магнію). В цілому по Одеській області освоєння розвіданих експлуатаційних запасів становить 6,3 %. Більш ніж наполовину освоюються запаси Деволанівського родовища (54,6 %) та ділянки 2 Білгород-Дністровського родовища (53,1 %), на третину – ділянка 1 Білгород-Дністровського (27,4 %) та Балтського 1 (27,9 %) РПВ. На решті родовищ експлуатаційні запаси підземних вод використовуються на 2-15 %. Зокрема, Котовське родовище підземних вод, розвідане для водопостачання населення м.Котовськ: запаси розвідані на трьох ділянках, з них на даний час ділянка Котовська 1 (с. Гертопи, 0,8 тис. м3/добу) виведена з експлуатації, свердловини затампоновані; ділянка Залізнична (с. Любомирка, 5,5 тис. м3/добу) – використовується на 15 %; ділянка Котовська 2 (с. Коси, 7,9 тис. м3/добу) – 23,4 %. Така ж ситуація спостерігається і на Кодимському родовищі (ділянка Кодимська 1 – 6,74 тис. м3/добу – не освоєна, ділянка Залізнична – 2,16 тис. м3/добу – використовується 12,5 % запасів). Основна причина - віддаленість водозаборів від водокористувача, незадовільний стан водогінної мережі і відсутність коштів для її реконструкції та на ремонт експлуатаційних свердловин. При цьому населення міста забезпечується питною водою за рахунок з свердловин, розташованих на території міста. Наслідком незадовільного технічного стану експлуатаційних свердловин на водозаборі Котовськводоканалу стало забруднення підземних вод нітратами, яке в даний час носить локальний характер, але не вжиття необхідних невідкладних заходів з ремонту або ліквідації дефектних свердловини може привести до подальшого поширення забруднення. Аналогічна ситуація склалася і на Ренійському РПВ, де видобувається 1,2803 тис. м3/добу (1,9 % ЕЗПВ), але ж через незадовільний стан водопровідної мережі 15 % видобутої води втрачається, і в той же час населення окремих районів міста Рені не отримує воду у необхідній кількості. Низький відсоток освоєння запасів на Великомихайлівському (4,8 %), Червонознам’янському (2,0 %) родовищах. Потребують переоцінки запаси Білгород-Дністровського родовища (водоносні горизонти у відкладах верхнього та середнього сармату) у зв'язку з закінченням терміну експлуатації та зміною схеми водовідбору, а також Березівського родовища (ділянка 1) оскільки за період 1983-2010 рр.. водовідбір майже в 1,5-2 рази перевищував величину затверджених запасів підземних вод. 99

На підставі приведених даних про прогнозні ресурси, експлуатаційні запаси підземних вод та їх використання в межах Одеської області на 01.01.2011 р. можна зробити такі висновки: - недостатньо (менше 10 %) освоєні ПРПВ в Ананьївському (4,5 %), Великомихайлівському (5,7 %), Ренійському (3,3 %), Фрунзівському (5,2 %), Ширяївському (6,1 %), Миколаївському (5,9 %), Кодимському (5,6 %), Любашівському (3,1 %), Красноокнянському (6,0 %), районах. В 9 районах відсоток освоєння ПРПВ не перевищує 25 (11-21 %), в трьох освоєння складає 31,1-47,1 % і тільки в Овідіопольському районі (+ м.Одеса) використання ПРПВ становить 89,4 %. - у північних, найбільш водозабезпечених районах, відсоток освоєння ПРПВ складає 3-19 %. У центральних районах прогнозні ресурсів підземних вод використовуються на 21-47 %, а в Овідіопольському районі видобуток наближається до величини ПРПВ (89,4 %). - в південних та південно-західних районах області, де розповсюджені слабоводозбагачені водоносні горизонти, які містять воду з підвищеною мінералізацією, водовідбір становить 10-33 % ПРПВ. - значні ресурси підземних вод крайнього південного заходу (Ренійський, Ізмаїльський район) використовуються тільки на 3-9 %. - в цілому по області прогнозні ресурси освоєні на 13,6 % (що на 2 % менше показника минулого року). Потреба у питній воді забезпечується за рахунок використання підземних, ґрунтових та поверхневих вод. - До вирішення питання забезпечення питною водою окремих населених пунктів, де ПРПВ питної якості відсутні, можлива організація локального водопостачання за рахунок спорудження поодиноких водозабірних споруд з подальшим доведенням якості підземних вод до нормативів (бюветне водопостачання). - Оцінка експлуатаційних запасів по групових водозаборах, що експлуатують незатверджені запаси та використовуються для централізованого водопостачання населення дасть можливість визначити сучасний стан підземних вод та рекомендувати найбільш раціональні схеми та оптимальні режими експлуатації водозаборів. - Поліпшення водопостачання населення південно-західного регіону області, де ресурси підземних вод питної якості або ж незначні, або ж зовсім відсутні, може бути досягнуто тільки за рахунок використання значних ресурсів питних підземних вод водоносного горизонту в алювіальних відкладах р. Дунай, а саме введення в експлуатацію розвіданого Придунайського родовища. Освоєння запасів потребує значних капітальних вкладень, отже вирішення цього питання можливе тільки на державному рівні. Експлуатаційні запаси мінеральних вод та їх використання Крім питних прісних підземних вод на території Одеської області розвідані та затверджені експлуатаційні запаси по 15 родовищах (22 ділянки)

100

мінеральних вод у кількості 7,192 тис. м3/добу, у тому числі за категоріями: А –3,628 тис. м3/добу, В – 2,581 тис. м3/добу, С1 – 0,983 тис. м3/добу. За 2010 рік по формі 7-ГР відзвітували 3 водокористувача: ТОВ “Іверське джерело”, Санаторій “Куяльник” та ВАТ Завод мінеральної води “Куяльник”. Сумарний водовідбір з затверджених експлуатаційних запасів мінеральних підземних вод у межах області на 01.01.2011 р. за даними звітів за формою 7-ГР склав 80,356 м3/добу (1,1 %). 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси Основними природними чинниками, що викликають розвиток зсувів на території області, є: геологічна будова, гідрогеологічні умови, рельєф місцевості, клімат, інтенсивність і контрастність неотектонічних рухів. В той же час такі процеси, як ерозія та абразія, порушують рівновагу схилу і виступають також одним з основних чинників зсувних процесів. Природні умови Одеської області визначили широкий розвиток та різноманітність екзогенних геологічних процесів (ЕГП). Насамперед, це зсуви, ерозія, абразія та підтоплення Узагальнені дані щодо їх розвитку наведені нижче в таблицях. Поширення екзогенних геологічних процесів (ЕГП) Таблиця 7.2.2.1 № з/п 1 2 3

Вид (ЕГП)

Площа поширення, км2 20575

Підтоплення територій міст та селищ області: Зсуви ґрунтів Абразія (розмив) морського узбере

66,3 Абразійний – 2814,0 м2 Абразійнозсувний – 30883,0 м2 12800,0

узбережжя

4 5 6

Ерозія Просідання лесових ґрунтів Підземні пустоти (карст, гірничі виробки)

Кількість проявів, шт. -

% ураженості регіону 62

58635 -

0,210 0,04

Немає відомостей Немає відомостей

38,4

Стан та прояви ЕГП Таблиця 7.2.2.2 Зсуви Площа, тис.км2

Площа розповсюдження, км2

Уражен ість територ ії обл.,%

33,3 Усього

66,30 66,30

0,210 0,210

Підтоплення Кількість зсувів

усьог о

у т.ч. активни х

5835 5835

487 487

на забудованих територіях 156 156

Ерозія

Площі розповсюдження, км2

Ураженіс ть території, %

Площі розповсюдження, км2

Ураженіс ть території, %

20575 20575

62 62

12800 12800

38,4 38,4

101

території Одеської, Миколаївської та Херсонської областей з метою геологічного забезпечення УІАС НС та протизсувних заходів» (на період 2006 – 2011 рр..). В зв’язку з обмеженим фінансуванням були перервані роботи з моніторингу поширення зсувних процесів на лиманах та ерозійних долинах, що не дало можливості у повному обсязі сформувати часові ряди активності процесів ЕГП. Основні результати моніторингу ЕГП Абразійно-зсувні процеси Зсувні процеси ерозійних долин вивчалися на окремих ділянках ІІ категорії: Більшість зсувів ерозійних долин сформувалася під впливом природних факторів. Спостереження за поширенням процесу активізації зсувів у 2010 році на території Одеської області проводились на ерозійно-зсувних ділянках 2 категорії, на які в значній мірі впливає кількості атмосферних опадів: - Ерозійна долина р. Кодима, ділянка № II, (інженерно-геологічний район Б-І-5-9). Всього на ділянці № ІІ у 2010 році зафіксовано-114 зсувів (100 %), з яких 2 зсуву нові, перебувало у стадії активізації 1 зсув , таким чином активних 3 зсуви (2,6 %)) , (у 2009 році - 112 зсувів, перебувало у стадії активізації 9 зсувів (8,0 %). Абсолютна більшість зсувів утворилася та перебуває у теперішній час у стадії тимчасової стабілізації в природному стані. Середня багаторічна активність на ділянці складала 11 % (11 зсувів). Ерозійна долина р. Кучурган, ділянка № VI С, (інженерно-геологічний район Б-І-5-9). Всього на ділянці № VI С у 2010 році зафіксовано 44 зсувів,(останнє обстеження ділянки у 1995 році), з яких 2 зсуви нові, перебувало у стадії активізації 2 зсуви, зі збільшенням площі зсуву, таким чином активних 4 зсуви (9,0 %). Абсолютна більшість зсувів утворилася та перебуває у природному стані, основний динамічний фактор активізації зсувів – зміна фізико механічних властивостей основного горизонту, що деформується (ОДГ) під впливом підняття рівня ґрунтових вод (РГВ), що обумовлюється в першу чергу інфільтрацією достатньої кількості атмосферних опадів. Отже у 2010 році спостерігається слабка активізація зсувних деформацій на фоні різкого зростання середньорічної кількості атмосферних опадів у 2010 році по усієї спостережної мережі метеорологічних пунктів Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, та враховуючи інерційність процесу формування зсувних деформацій, яка дорівнює 1-2 рокам, зріст активності зсувів в північному районі Б-І-5-9, повинен відбутися в 2011-2012 роках, за умови збереження тренда зростання середньорічної кількості опадів по метеостанціям регіону в найближчі роки. Таким чином маршрутне візуальне обстеження зсувних ділянок схилив ерозійних долин у межах одному інженерно-геологічному районі, з найбільшою кількістю зсувів Одеської області у 2010 році визначило слабку активність зсувів в межах 3-9 % (у 2009 році на цих ділянках активність також в межах 102

3-8 %). Отже у 2010 році спостерігається слабка активізація зсувних деформацій на фоні різкого зростання середньорічної кількості атмосферних опадів у 2010 році по усієї спостережної мережі метеорологічних пунктів Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, що в найближчі роки може привести до значного зростання зсувної активності. Абразійно-зсувні процеси на узбережжі Чорного моря у межах Одеської області На ділянці абразійно-зсувного берега загальної довжиною 33,2 пог. км було зосереджено 74 зсуви. В даний час 54 зсуви (70 %) в різному ступені сплановано і закріплено, (у 2009 р.- 47 – 64 %). У природному стані залишилося 22 зсува (30 %), (у 2009 році-27 зсуви -36 %). У 2010 році активізація в різному ступені виявлялася на 37 зсувах (50 %) (у 2009 р.-47 зсувах – 62 %, у-2008 р. на 39 зсувах) зсувах, з них 16 зсувів (43 %)у природному стані. З усіх 37 активних зсувів 2010 року - 6 зсувів дуже активні на них припадає 87 % (27094 м2) загальних площ плато, що відокремилась від прибровочної частини абразійнозсувного берега, на 21 активному зсуву (57 %), у 2010 році проводилися планувальні роботи. За площами відчуження від плато ділянки морського узбережжя у 2010 році розподілилися таким чином: o Біля 69 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато області, знаходиться на ділянці морського узбережжя «2» від Дністровського до Сухого лиману. Питома ураженість ділянки «2» складає К – 2,14, площа відчуження від плато-21405,5 м2 (у 2009 році найбільша абразійно-зсувна активність на ділянці № 6- від Великого Аджалицького лиману до Малого Аджалицького лиману 52 % площі відчуження узбережжя області, К – 0,83). У 2009 році ділянка «2» мала питому ураженість К – 0,06, площа відчуження від плато складала 5,5 % від загальної площі відчуження морського узбережжя в області, хоча слабка активність спостерегалася на 69 % зсувів ділянки; o Біля 12,5 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя між Великим Аджалицьким та Малим Аджалицьким лиманами. Питома ураженість ділянки «6» складає К – 0,57, площа відчуження від плато-3865,0 м2; o 11 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя між Малим Аджалицьким та Тилігульським лиманами. Слабка активізація зсувних деформацій спостерігалась другий рік на усіх зсувах ділянки (100 %). Питома ураженість ділянки «7» складає К – 0,46, площа відчуження від плато - 3423,0 м2 (у 2009 р. ділянка «7» була на другий позиції з питомою ураженістю К – 0,38, площа відчуження від плато 2825,0 м2; o 3,8 %% площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя «4» від Люстдорфської балки до с. Крижанівка. Питома ураженість ділянки «4» складає К – 0,059, площа відчуження від плато-1200,0 м2; o 3,3 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя «5» від с. Крижанівка до 103

Вел. Аджалицького лиману. Продовжує спостерігається зменшення кількості зсувної активності в наслідок завершення будівництва протизсувного комплексу, на більшій частині ділянки Питома ураженість ділянки «5» складає К – 0,17, площа відчуження від плато-1012,0 м2 (у 2009 році питома ураженість ділянки 5 складає К – 0,3). Таким чином загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини абразійно-зсувного берега, на узбережжі моря у межах Одеської області, довжиною 33,2 пог. км у 2010 році склала 30993,0 м2 (у 2009 р. склала 14906,0 м2). У той же час на абразійній ділянці морського узбережжя від оз. Бурнас до Будакського лиману загальною довжиною 18,2 пог. км, загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини зменшилася, склала у 2010 році 2814,0 м2 (у 2009 р. 7600 м2). Ділянка морського узбережжя о. Зміїний (станом на 01.10.10 р.) В зв’язку з обмеженим фінансуванням моніторинг процесу абразійного розмиву на о. Зміїному проводився в 2010 році в дуже стислих обсягах, шляхом порівняльного аналізу матеріалів наявної в Причорномор ДРГП цифрової фотозйомки 2008 р., 2009 років із цифровими знімками аналогічних об'єктів спостережень виконаними в 2010 році та люб’язно наданими співробітниками Одеського Національного університету ім. І.І. Мечникова. Аналіз динаміки змін брівки берегового обриву в 2010 році показав подальший розвиток абразії берегової смуги, особливо значний в північносхідній частині острова (зона розлому шириною до 50,0 м, яка відокремлює північно-східну, понижену частину острова від основної, підвищеної і представлена ослабленими та перевідкладеними породами, які в цій частині острова мають підвищену схильність до розмивання), а також прояви ерозійнозсувної активізації. Найбільш небезпечними ділянками максимального розмиву у 2010 році є ділянка полігону 2, праворуч від причалу, та ділянка підґрунтя пірсу, спорудження якого велося на північно-західному краю острова . Також зафіксовано посилення проявів ерозійно-зсувної активності в східній частині острова, де підрізування полиці у верхній частині берегового уступу привело до активізації ерозійно - зсувних процесів, тому що схил у цьому місці складений слабими перевідкладеними породами делювію. В цілому встановлено, що величина щорічного розмиву не перевищує декількох десятків сантиметрів на рік. Порівняльний аналіз матеріалів цифрової фотозйомки, яка була виконана при проведенні робіт у 2008 році (Причорномор ДРГП) с аналогічними об'єктами зйомок 2010 року показав: - при проведенні будівельних робіт у північно-західній частині острова за останні 2 роки відзначене істотне збільшення активності ерозійних процесів на штучній полиці полотна автодороги та брівці берегового укосу, яке привело до утворення на полотні автодороги глибоких вимоїн. Активності ерозії сприяють негативні зміни умов поверхневого стоку; 104

- продовжується інтенсивний абразійний розмив підґрунтя пірсу, спорудження якого ведеться на північно-західному краю острова; - в південній бухті о. Зміїний суттєві зміни у розмиванні цієї частини острова відсутні; - в північній бухті о. Зміїний суттєві зміни у розмиванні берегу не спостерігається. Висновки: 1. Порівняльний аналіз динаміки змін абразійного розмиву о. Зміїний по ділянках, розташованих у південній та південно-західній частинах острова, які складені незцементованими передислокованими та перевідкладеними породами, показав, що в 2010 році спостерігається подальший розвиток абразії берегової смуги, який не перевищує декількох десятків сантиметрів на рік, а також посилення ерозійної активності в північно - західній бухті. 2. Найбільш небезпечним процесом є розмивання підґрунтя пірсу в північно – західній частині острову, яке може привести до часткового його руйнування та відділення від материкової частини острову 3. Слід підтвердити позитивний характер проведених в 2008 році інженерних заходів щодо захисту острова від абразії. Також необхідно продовжити будівництво закритої бухти в східній частині острова, що сприятиме його захисту від розмиву. Ділянки лиманів: Ділянка абразійного схилу Хаджибейського лиману Спостереження за швидкістю абразії на правому схилі Хаджибейського лиману проводились на активній абразійній ділянці правого берегового схилу в середній частині долини схилу на північ від кафе «Чайка» на протязі 1,50 км, де у 2006 році встановлено 19 реперів для спостереженням за швидкістю абразії. Спостереженнями 2010 року встановлена швидкість абразії, яка складає 0,18 м/рік (у 2009-0,33 м/рік). Порівняння швидкості абразії за попередні три роки показало тенденцію до зниження в 1,1-1,7 разів швидкості абразійного розмиву (в 2007 р.-0,63 м/рік; 2008 р.-0,57 м/рік; 2009 р.-0,33 м/рік). Таким чином у 2010 році на цій ділянці Хаджибейського лиману було знищено 265,0 м2 (у 2009 р.-485,0 м2 плато), а за весь період спостережень з 2007 року ця велична склала -2248 м2. Питома ураженість ділянки 9 у 2010 році складає К – 0,18 (у 2009 р.-К-0,38). Ділянка абразійно- зсувного схилу правого борту Тилігульського лиману має протяжність 74,0 пог. км. від с. Донська Балка на півночі, до с. Кошари на півдні. На цій ділянці розташовано 63 зсуви. Зсуви структурні, пластичні та структурно -пластичні. Зсувна активність різного ступеню у 2010 році була визначена на 47 % зсувів – 30 зсувів (у 2009 р. на 31 зсуві), тобто на 50 % від загальної кількості. Активні зсуви можливо згрупувати у дві групи. В першу групу входять активні зсуви на високих в гіпсометричному відношенні схилах східної експозиції, активізація яких пов`язана зі збитковим зволоженням 105

ґрунтів зсувних тіл, в другу групу можливо віднести активні зсуви на низьких схилах північної та північно- східної експозиції, активні деформації яких, викликані абразійною діяльністю. В результаті активізації від плато у 2010 році відокремились ділянки площею 287,0 м2. Швидкість відступання бровки берегового схилу вивчалося на абразійнозсувних ділянках, обладнаною спостережною мережею, довжиною: 2,0 км (в урочищі «Грушка»), швидкість абразії-0,04 м/рік (у 2009 р.-0,58 м/рік); на ділянці довжиною 0,4 км (с. Пшоняне), швидкість абразії-0,09 м/рік, (у 2009 р.-0,12 м/рік); на ділянці довжиною 3,0 км (Мар’янівська зсувна ділянка), швидкість абразії-0,28 м/рік,(у 2009 р.-0,12 м/рік). Абразійно-зсувні процеси на берегових схилах промислово-міської агломерації м. Одеси Огляд абразійно-зсувних процесів на берегових схилах промисловоміської агломерації м. Одеси показав що: 1. Активізація старого зсувного схилу в районі сан. Куяльник викликана природно - техногенними чинниками: інтенсивна інфільтрація поверхневих вод в результаті танення рясного сніжного покриву і затяжних дощів, перезволоження ґрунтів, що складають схил, і скидання господарських вод з плато в районі с. Котовка. 2. Оскільки зберігається загроза руйнування житлових будинків (корпус 3,4) в сан. Куяльник, необхідне проведення протизсувних заходів на даній території: згладжування схилу, регулювання поверхневого і підземного стоку. 3. Зберігається загроза руйнування обвалами вапняку каналізаційного відстійника і нової споруди ультрафіолетового і біологічного очищення господарчо-фекальних вод в районі Обласної інфекційної лікарні. 4. У аварійному стані знаходяться основи опір «Тещиного мосту». 5. На території яхт-клубу «Посейдон» продовжуються повільні пластичні зсуви порід, що приводять до деформацій будинків і інших інженерних споруд. 6. В результаті сильної абразії моря, утворилась загроза руйнування 7 будинків бази відпочинку ОВМУ в районі «Дачі Ковалевського». 7. Причинами катастрофічних зсувних деформацій 14 травня 2010 р. в районі с. Чорноморка є: активна абразія моря, аномальна кількість опадів у весняно - зимовий період; посилення водогосподарської діяльності місцевих жителів; перерозподіл ґрунтових мас в прибровочній частині плато (привантажена насипними ґрунтами). 8. У цьому районі можна виділити ще 3 активних зсувних ділянки: а) Над причалом № 130, площею активізації 1200,0 м2; б) На північ від спуску з пер. Червоній Гвардії, площею 6000,0 м2; в) територія причалу № 129, площею більш ніж 2000,0 м2. В результаті зсувних процесів на цих ділянках під загрозою руйнування знаходяться дачні будови СТ «Шляховік», житлові споруди причалів №№ 129, 130. 106

Підтоплення Процес підтоплення на території області одержав досить широке поширення. Станом на 01.01.2010 р. площа території з глибиною залягання рівня ґрунтових вод від 0 до 4 м оцінювалася у 20575 км2, або приблизно 2/3 території області. Причому площа території з глибиною залягання вод від 0 до 2 м становить 13098 км2. Якщо враховувати, що в 1981 році площа підтоплених територій становила 8409 км2, то за ці роки площа підтоплених земель зросла в 2,5 рази. В зв'язку з регіональним різким збільшенням середньорічній суми опадів по усім МГС Одеській області - одного з основних факторів формування підтоплення в природних умовах, в цілому по динаміці процесу поширення площ підтоплення, в 2010 році в Одеській області спостерігається: на ділянках з природним режимом формування підтоплення коливання РГР значне. Рівень ґрунтових вод (РГВ) в переважній більшості спостережних пунктів, особливо на вододілі та схилах, значно підвищився (на 0,7-0,80 м), що пов'язано з різкім зростанням середньорічної кількості атмосферних опадів в останньому році. В цілому по динаміці процесу поширення площ підтоплення у 2010 році в Одеській області спостерігається підняття РГВ в спостережних свердловинах, з загальною тенденцією до значного зростання РГВ у порівнянні з попереднім роком на ділянках з природним режимом формування підтоплення. Таким чином з певної долею вірогідності можливо прогнозувати збільшення площ підтоплення по відношенню до площ 2009 року. На ділянках з техногенним режимом формування підтоплення в останні роки спостерігається тенденція до незначного підвищився РГВ, що, можливо, пов’язано зі зменшенням водоподачі на масиви зрошення, або зростаючою культурою землеробства. Якщо тенденція зниження РГВ збережеться, то можливе очікувати збільшення площ підтоплення. Так, на усіх метеостанціях регіону в 2010 році було зафіксовано значне збільшення середньорічної кількості опадів, в багатьох випадках максимальне. В зв'язку з регіональним значним різкім підйомом середньорічній суми опадів від, 180 до 300 мм/рік, по усім МГС Одеській області - одного з основних факторів формування підтоплення в природних умовах, в цілому за 2010 рік в Одеській області спостерігається підйом рівнів в спостережних свердловинах, з загальною тенденцією до значного підняття РГВ на ділянках з природним режимом формування підтоплення. Таким чином з більшою долею вірогідності можливо прогнозувати збільшення площ підтоплення по відношенню до площ 2009 року. На ділянках з техногенним режимом формування підтоплення в останні роки спостерігалася тенденція до стабілізації, або незначного зниження РГВ, що, можливо, пов’язано зі зменшенням водоподачі на масиви зрошення. Але на фоні значного зростання середньорічної кількості опадів у 2010 році незначного підвищення рівнів на ділянках спостережень, яке відмічено на протязі 2010 року можливо очікувати в подальшому значне збільшення площ підтоплення. 107

Загроза можливого виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з розвитком ЕГП Оцінка характеру активізації ЕГП, впливу на господарські об’єкти та населені пункти на ділянках з можливою загрозою виникнення надзвичайних ситуацій проводилась шляхом інспекційних виїздів. Більша частина інспекційних виїздів була виконана на узбережжі Чорного моря (від с. Лебедівка до м. Очаків); Дніпровсько-Бузького лиману; Решта інспекцій приходиться на північну і південно-західну частини Одеської області і окремі ділянки біля лиманів (Сухого, Хаджибейського). Вплив ЕГП на господарські об’єкти та населені пункти Визначення можливого розвитку надзвичайних ситуацій від ЕГП на об'єктах господарчої інфраструктури проводилося шляхом інспекційних виїздів. Обстежено 135 небезпечних ділянок з загрозою 243 об’єктам господарювання від ЕГП, серед яких 5 об'єктів державного рівня (аміакопровід, газопровід та нафтопровід високого тиску, які розташовані в Одеській області) та більшість об'єктів регіонального рівня, розташованих в основному на техногенне навантажених ділянках узбережжя Чорного моря (бази відпочинку, санаторії). На виконання розпорядження Державної геологічної служби про посилення робіт з моніторингу небезпечних процесів, польові роботи були розпочаті наприкінці лютого 2010 року і полягали в обстеженні ділянок розвитку небезпечних ЕГП з загрозою об'єктам господарчої інфраструктури у межах м. Одеса та прилеглих районах, в основному на господарчих об’єктах державного рівня значимості. Польові роботи з моніторингу поширення та розвитку небезпечних інженерно-геологічних процесів та явищ (ЕГП) були розпочаті 22.02.2010 р. з термінового обстеження зсуву - опливини, що утворився 19.02.2010 р. на правому борті давнього зсувного терасованого схилу, в усті Куяльницького лиману в Одеській області. За свідченням очевидців, сповзання відбулося у два етапи - в 4 і 5 годин ранку 19.02.2010 р. Нижня частина зсуву уперлася в кутову південно-західну частину двоповерхової житлової кам'яної будови XIX століття, розташованої за адресою вул. сан. Куяльник, № 18, корпус № 3. Параметри зсуву - опливини: тіло крутизною 50-700; довжина опливини-14,0 м, ширина-6,0 м, площа-85,0-90,0 м2, потужність зсувних відкладів - 1, 5-2,0 м. У результаті насування масив перезволоженого зсувного ґрунту (перевідкладені делювіальні суглинки) заповнив простір між підпірною стінкою висотою 4 м і південно-західною стіною корпусу № 3 та частково привалив господарчу будівлю. Розвантаження поверхневих і ґрунтових вод відбувається в будівлі корпусів № 3 і № 4, в результаті чого в стінах двох поверхів утворилися додаткові наскрізні тріщини. Підтоплений і сусідній корпус № 5, розташований нижче по схилу. Підпірна стінка, що проходить у напрямку південь-північ та обгороджує із заходу блок корпусів (№ 3 и № 4), закинута убік схилу, зі зменшенням крутизни укосу до 60о. 108

В 80,0 м на південь від корпусів № 3 і № 5 у 2010 році сформувалися ще дві ділянки активних зсувних деформацій на давньозсувному схилі, площиною 1000,0 та 4000,0 м2. Тіло зсуву-опливини сильно перезволожене, нижня, язикова частина опливини упирається в госпбудівлі колишнього санаторію ім. М.І. Пірогова. Подальша активізація зсувного тіла може викликати бокове з`єднання зі зсувом, розташованим в 20,0 м на південь і руйнування госпбудівель. Фазова активізація давньозсувного схилу викликана природнотехногенними факторами, головним з яких є інтенсивна інфільтрація поверхневих вод у результаті танення рясного сніжного покриву й затяжних опадів. До техногенних факторів відноситься перезволоження ґрунтів, що складають схил, скиданням господарських вод із плато території с. Котовка. Концентрація вологи викликана також несанкціонованим складуванням господарського й побутового сміття на брівці плато та верхній частині схилу, що створює утруднення поверхневого стоку і збільшує інфільтрацію поверхневих вод. Природні дренажі (яри і промоїни) у верхів'ях закидаються сміттям, що ускладнює поверхневий стік. У той же час активізація на давньозсувному схилі відбулася в районах проходження ґрунтових доріг, які були врізані в тіло укосу схилу у вигляді щаблів або полиць та є зонами акумуляції і утрудненого транзиту поверхневих вод. Подальше перезволоження ґрунтів буде сприяти виробленню нового профілю рівноваги і просуванню тіла зсуву вниз по схилу, на територію церковного подвір'я. Така ситуація здатна викликати деформації та руйнування житлово-господарських будівель. В 45,0 м -50,0 м на південь від зсуву на давньозсувному схилі слабо просліджується ще одна пластична циркоподібна, перезволожена ділянка, потенційно небезпечна можливим розвитком зсувних деформацій. На грудень 2010 року активізація давньозсувного схилу тимчасово призупинилася. У березні 2010 року при обстеженні узбережжя Чорного моря в Одеській області (Комінтернівський район, с. Крижанівка-1) зафіксована активізація ЕГП з загрозою небезпечного впливу на господарські об'єкти:  5-ти поверховий готельний комплекс біля причалу, збудований у 2009 році у пляжний зон без комплексу протиабразійних споруд: в результаті абразійного розмиву пляжу одноповерхова кам’яна прибудова відділилася від основної споруди з нахилом убік пляжної зони;  правий схил балки: від плато відділився глетчероподібний зсув – опливина, площею 200,0 м2; головна частина зсуву розташована на відстані 3,0 м від теплиці.  вул. Приморська № 3-№ 45: утворився циркоподібний зсув площею 7000,0 м2, в 1,0м від асфальтованого автошляху, та в 7,0 м від житлових забудов (Приморська-№ 39);  с Крижанівка-2, вул. Отаманюка: обвалення зволоженого ґрунту зі схилу, зволожує фундаменти 3-х будинків в ніжній частині схилу;

109

 с. Фонтанка: уздовж приморського схилу продовжуються планувальні роботи. На протязі 2009 року на прибережному схилі, в його нижній, середній і верхній частинах проводилися інтенсивні інженерні роботи по згладжуванню схилу, без захоплення стінки зриву та бровки плато, що приводить до критичного перерозподілу навантажень на схилі та значного зменшення його профілю рівновагі. При тому, у пляжній зоні спостерігається інтенсивний абразійний розмив незахищених від розмиву ґрунтів. На тілі зсуву спостерігається активний ерозійний розмив порід поверхневими та підземними водами, які інтенсивно дренуються зі схилу. Усі ці фактори обумовили подальше продовження зсувних деформацій на схилі, з відокремленням блоків від плато та руйнуванням господарчої інфраструктури. В теперішній час зберігається загроза захвату ділянок плато з погрозою руйнування більш ніж 30 будинків та 26 присадибних ділянок;  с. Вапнярка, б/в «Одеса», середня частина схилу: в результаті зволоження природного вапняку відбувається його руйнування, що створює загрозу руйнування підпірної бетонної стінки, яка на нього опирається. м. Одеса, приморські схили:  В районі балки Ковалевського, на СБО «Південна» в верхній частині схилу тривають зсувні деформації у вигляді тріщини розтягнення, завширшки до 70,0 м та спостерігається сильне зволоження ґрунтів зсувного схилу;  У районі селища Чорноморка (пров. Свободи) утворився зсув опливина на схилі крутістю до 600; ширина активної ділянки до 50,0 м, нижня частина зсуву уперлася в причал № 129, верхня, головна, розміщена на дорозі, в 3,0 м від кам`яної будівлі;  У районі селища Чорноморка, причал № 130, спостерігається активізація зсувних деформацій на давньому зсувному схилі на ділянці площею до 2600,0 м2;  У районі селища Чорноморка, кооп. «Шляховик», відмічена активізація давньої зсувної ділянки в результаті активної абразії; ширина активної зони до 130,0 м;  У районі с. Чорноморка, вул. Приморська (між вул. Польова та Дубиніна) в результаті привантаження бровки плато активізувалася стара зсувна опливина завширшки-70,0 м, довжиною до 6,0 м, опущена на 5,0 м, з захватом полотна автошляху, а з лівої частині зсуву – будівлі;  У районі с. Чорноморка, на схід від причалу № 133, нижче військової частини в верхньо - середній частині схилу, спостерігається активізація деформацій на ділянці довжиною до 50,0 м, завширшки до 25,0 м, з захватом будівель легкого типу та розвантаженням ґрунтових вод на ділянці кооперативу; У квітні 2010 року при обстеженні узбережжя Чорного моря спостерігалася активізація ЕГП:

110

Комінтернівський район смт Чорноморське-1:  західна частина: продовження активних зсувних деформацій плато на ділянці гаражного кооперативу з порушенням гаражів; за рік від плато відділилася ділянка довжиною 1,5 м;  західна частина: у прибровочній частині плато відмічена активна зсувна деформація у вигляді зсувної ділянки шириною 20,0 м, довжиною 7,0 м з загрозою одноповерховому будинку; смт Чорноморське-2:  західна частина, ділянка навчально – тренувальної бази № 9 УФ МО України: відмічені активні зсувні деформації у прибровочній частині схилу, які створюють загрозу території табору;  ділянка котеджного селища: активні зсувні деформації у прибровочній частині схилу;  Чабанська балка, територія «Чабанського будинку рибалки»: активні зсувні деформації у прибровочній частині схилу з захопленням ділянки плато шириною-70,0 м, довжиною 3,0 м, у вигляді опущеного на 3,0 м блоку, порушена огорожа та залізні сходи з плато на пляжну зону.  Чабанська балка, ліворуч та праворуч від устя балки: активні зсувні деформації у прибровочній частині схилу з відділенням від плато ділянок плато шириною-100,0 м, довжиною 10,0 м, які опущені на 2,0 м-2,5 м. м. Іллічівськ: у прибровочній частині плато в районі вулиць Ст. Бугове № 62, Морська № 1, 4-9; Приморська № 75-77 відмічена активна зсувна деформація у вигляді зсувної ділянки шириною 320,0 м, довжиною 7,0 м, з захватом 7,0 м плато, з захопленням в зсувний процес садиб, заборів, асфальтових доріг та ін.; відстань від житлових будівель15-20,0 м ; Овідіопольській район:  в 4,0 км на південний - захід від м Іллічівськ активізувався зсув (неактивній у 2009 році),з відділенням від плато ділянки завширшки близько 300,0 м, довжиною 27-30,0 м (площа блоку, засіяного сільгоспкультурами, що відокремився від плато, складає 8500,0 м2) .  в 0,5 км на південь від с. Санжійка, територія Санжійського маяка: в результаті активної абразії вертикального берегового уступу висотою до 20,0 м відстань від будівлі маяка за рік (з 2009 р.) зменшилася на 4,2 м (з 18,6 м до 14,4 м);  в 0,5 км на південь від с. Санжійка, гирлова частина Санжійської балки: в результаті перекриття гирлової частини балки будівельними спорудами, які утрудняють дренаж поверхневих та підземних вод, та активним будівництвом на лівому борті балки, після вертикальної підрізки підошви балки на тілі бетонного автошляху та кам’яних заборах присадибних ділянок на протязі 40,0 м уздовж борта балки відмічаються деформації у вигляді тріщин розтягнення:

111

м. Одеса  Київський район: між балками «Ковалевського» та «Безіменної» на береговому уступі на протязі 200,0 м відмічається активна абразія, існує загроза руйнування шести легких будівель б/в Одеського морського університету.  Київський район: на південний схід від устя балки «Безіменної», в районі виходу штольні дренажної галереї № 11 спостерігається сильний абразійний розмив з утворенням на береговому уступі тріщин заколу завширшки 35,0 м, довжиною 3,0 м. Відстань від виходу штольні-10,0-20,0 м.  У районі с. Чорноморка, у північно-західній частині устя Люстдорфської балки, на ділянці протяжністю 160 м внаслідок сильної абразії тривають подальші руйнування берегового уступу, фундаментів кафе, ресторану «Гапон», бетонної набережної перед рестораном «Палуба».  У районі с. Чорноморка, на схід від ресторану «Палуба» до причалу 12 на ділянці протяжністю 260,0 м внаслідок абразії зменшилася площа пляжу майже в 2 рази, у тильній частині пляжу зруйнована бетонна доріжка, на ділянці берегового уступу протяжністю 50,0 м відмічаються активні тріщинами розтягання.  На захід від мису Великий Фонтан і Свято Успенського монастиря у верхній частині схилу після спорудження дренажної завіси, на відстані 5-10 м вище дренажної галереї утворилася активна тріщина, довжиною 80,0 м, головна її частина розташована на брівці плато. На плато в 16-20 м від бровки розташовані 2- поверховий будинок пансіонату.  12 ст. Великого Фонтану: в середній частині схилу ідуть планувальнобудівельні роботи з підрізуванням схилу на протязі-80,0 м, висотою уступу 8,0 м з виїмкою ґрунту на глибину 3-4 м. Над штольнею № 7 (на південь Середньофонтанської балки) відбулося обвалення частини крила будівельної бетонно- металевої конструкції з брівки плато на уступ крутістю 60,00 ширина осипи 30,0 м  Приморський район 8 ст. В. Фонтана, в середньої частини схилу активізувалася розтягання довжиною 40,0 м, (яка виникла у 2006 році). Можлива загроза (яка виникла в 2006 році) руйнівних деформацій 19 котеджних будинків яхт клубу «Посейдон» У травні 2010 року за результатами обстеження ерозійних долин рік Малий та Великий Куяльник (Іванівський район) встановлено:  в 0,5 км на південь від с. Червонознам`янка, правий схил долини р. Малий Куяльник: на активному ерозійно-зсувному схилі споруджені три магістральних газопроводи діаметром труб 0,7-0,8 м. На період обстеження деформаційних змін в охоронній зоні газопроводів не відмічено, за виключанням незначного поверхневого розмиву жорстви вапняку та суглинку делювію на незахищеному рослинністю схилі;  в 0,5 км на схід від с. Малинівка, зсувна ділянка в верхів’ях балки на правому береговому схилі р. Малий Куяльник, яка примикає до огорожі ділянки радіо-телеретранслятора висотою до 100,0 м. На брівці плато та стінці зриву зсуву, яка розташована в 9,0 м від огорожі та в 20,0 м від анкерної опори, 112

що утримує вишку ретранслятора у вертикальному стані, на час обстеження спостерігалася тріщина розтягання довжиною 20,0 м; тіло зсуву зволожене і знаходиться в стані тимчасової стабілізації;  в 2,0 км на південь від смт Іванівка, верхня частина правого берегового зсувного схилу р. Великий Куяльник. В нижній частині зсуву, який знаходиться в стані тимчасової стабілізації, розташовані дві опори ЛЕМ (110 КВТ Роздільна - Чапаївська, №№ 230/76; 231/76). Опори нахилені убік долини ріки на 5-70 та розбиті низкою волосяних тріщин;  в 2,0 км на південь від с. Адамівка, в середній частині правого берегового ерозійно-зсувного схилу р. Великий Куяльник, прорізаного будівельною полицею, розташований неглибокий яр, який перетинає магістральний нафтопровід Снігурівка-Одеса діаметром 0,7-0,8 м. Правий борт яру біля нафтопроводу ускладнений малим зсувом-опливиною та привантажений відвалами з кар'єру. При обстеженні ділянки нафтопроводу активізації ерозійно-зсувних деформацій в охоронній зоні нафтопроводу не відмічається. м. Одеса у районі с. Чорноморка:  (пров. Свободи): утворився зсув - опливина на схилі крутістю до 600; ширина активної ділянки до 50,0 м, нижня частина зсуву уперлася в причал № 129, верхня, головна, розміщена на дорозі, в 3,0 м від кам`яної будівлі;  причал № 130: спостерігається активізація зсувних деформацій на давньому зсувному схилі, на ділянці площею до 2600,0 м2;  кооператив «Шляховик»: відмічена активізація давньої зсувної ділянки в результаті активної абразії; ширина активної зони до130,0 м;  вул. Приморська (між вул. Польова та Дубініна): в результаті привантаження бровки плато активізувалася стара зсувна опливина завширшки 70,0 м, довжиною до 6,0 м, опущена на 5,0 м, з захватом полотна автошляху, а з лівої частини зсуву – будівлі;  на схід від причалу № 133: нижче військової частини в верхній і середній частині схилу спостерігається активізація деформацій на ділянці довжиною до 50,0 м, завширшки до 25,0 м, з захватом будівель легкого типу та розвантаженням ґрунтових вод на ділянці кооперативу;  у північно-західній частині устя Люстдорфської балки, на ділянці протяжністю 160 м внаслідок сильної абразії тривають подальші руйнування берегового уступу, фундаментів кафе, ресторану «Гапон», бетонної набережної перед рестораном «Палуба»;  на схід від ресторану «Палуба» до причалу № 12 на ділянці протяжністю 260,0 м внаслідок абразії зменшилася площа пляжу майже в 2 рази, у тильній частині пляжу зруйнована бетонна доріжка, у береговому уступі активні тріщини розтягання протягом 50,0 м. Основними чинниками активізації зсувних деформацій на ділянках є як природні фактори - крутий схил (до 600), сильна абразія у пляжній зоні, так і техногенні чинники – привантаження брівки плато житловими та господарчими будівлями та перезволоження порід верхньої частині схилу поверхневими 113

Кількість перевірених підприємств Кількість виявлених порушень і недоліків/

перевірених спеціальних дозволів та випадків розробки без ліцензій На На На експлу На геол. На вид На геол. На вид експлу експлу атацію виввивчення діяль- атацію діяльатацію чення ності ності без видобу вання

видано приписів На експлу атацію

На геол.

На вид

вив-

діяль-

чення

ності

На експлу атацію без видобува ння

101/60

Державною екологічною інспекцією в Одеській області протягом 2010 року здійснено 3 позапланові перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства по корисним копалина на території Роздільнянського району. 114

За результатами перевірок були виявлені такі об'єкти, які здійснюють діяльність без спеціальних дозволів на користування надрами: -ПП Хілковський В.С. В ході перевірки було виявлено відбір каміння черепашника без наявності ліцензії на користування надрами, а також допустив користування земельними ділянками площею 14176,9 м2 без наявності правовстановлюючих документів, що привело до захоплення земельної ділянки, самовільної зміни цільового призначення та порушення прав державної власності на надра. Складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, а також протокол про адміністративне правопорушення за ст. 53-1, 53-3 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на суму 1700,0 гривень. А також пред'явлено 3 претензії: за самовільне зняття ґрунтового покриву (родючого шару) на суму 57932,4 грн.; за використання земельної ділянки за не цільовим призначенням на суму 25644,74 грн., за самовільне зайняття земельної ділянки на суму 3302,65 грн. Всі матеріали були передані до Прокуратури Одеської області. -ПП Гінькіньов В.В. В ході перевірки було виявлено відбір каміння черепашника без наявності ліцензії на користування надрами, а також допустив користування земельними ділянками площею 25075,2 м2 без наявності правовстановлюючих документів, що привело до захоплення земельної ділянки, самовільної зміни цільового призначення. Складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, а також протокол про адміністративне правопорушення за ст. 53-1, 53-3 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на суму 1700,0 гривень. А також пред'явлено 3 претензії: за самовільне зняття ґрунтового покриву (родючого шару) на суму 102467,3 грн., за використання земельної ділянки за не цільовим призначенням на суму 45358,81 грн., за самовільне зайняття земельної ділянки на суму 5841,52 грн. Всі матеріали були передані до Прокуратури Одеської області. -ПП Куріпка М.М. В ході перевірки було виявлено відбір каміння черепашника без наявності ліцензії на користування надрами, а також допустив користування земельними ділянками площею 14176,9 м2 без наявності правоустановних документів, що привело до захоплення земельної ділянки, самовільної зміни цільового призначення. Складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, а також протокол про адміністративне правопорушення за ст. 53-1, 53-3 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на суму 1700,0 гривень. А також пред'явлено 3 претензії: за самовільне зняття ґрунтового покриву (родючого шару) на суму 44056,8 грн., за використання земельної ділянки за не цільовим призначенням на суму 23572,45 грн., за самовільне зайняття земельної ділянки на суму 27955,56 грн. Всі матеріали були передані до Прокуратури Одеської області. 115

7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр Згідно діючого законодавства: Кодексу України "Про Надра" та “Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” передбачено отримання спеціальних дозволів на будь-який вид користування надрами, в тому числі розробку корисних копалин, геологічне вивчення чи досліднопромислову розробку. Матеріали для отримання спеціальних дозволів погоджуються з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. У 2010 році Держуправлінням розглянуто 21 пакет документів щодо надання погодження на користування надрами, з яких погоджено – 17, 4 пакети документів відмовлено або відправлено на доопрацювання. У тому числі надано 13 – погоджень (екологічних карток) на геологічне вивчення надр, 4 – погоджень (екологічних карток) на експлуатацію родовищ корисних копалин. Всі надані екологічні картки відповідають вимогам Кодексу України “Про надра”, Постанови Кабінету Міністрів України від 23.06.2010 р. № 596 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами", пункту 9 Інструкції щодо порядку погодження матеріалів з Мінприроди України та його органами на місцях для отримання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженої Наказом Мінекобезпеки України від 30.09.1996 р. № 119. В області станом на 07.02.2011 р. налічується 46 спеціальних дозволи на користування надрами, видані підприємствам, які ведуть розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Із загальної кількості діючих спеціальних дозволів – 11 надано для геологічного вивчення надр, 35 – на експлуатацію родовищ корисних копалин.

116

8. ВІДХОДИ 8.1. Структура утворення та накопичення відходів Протягом 2010 року на підприємствах області утворилось 7,5 тис. т відходів І – ІІІ класів небезпеки. Дані по утворенню, використанню (утилізації) та видаленню відходів за класами небезпеки наведені у табл. 8.1.1. Завдяки проведеній інвентаризації відходів поліпшився їх облік, підхід при врахуванні кількісного та якісного складу відходів став більш диференційованим. Відсутність роздільного збирання відходів робить у багатьох випадках тверді побутові відходи рівнозначними з промисловими за характером та наслідками впливу на довкілля та здоров’я населення. Морфологічний склад побутових відходів з кожним роком ускладнюється, включаючи в себе все більшу кількість екологічно небезпечних компонентів та речовин. Проблема екологічної небезпеки твердих побутових відходів торкається всіх стадій поводження з ними, починаючи зі збирання і транспортування та закінчуючи підготовкою до використання утильних компонентів, знищенням або похованням фракцій, які не використовуються. Серед небезпечних відходів, що утворилися протягом року, значна кількість відходів свинцю, міді, нафтопродуктів та нафтошламів, відпрацьованих формувальних сумішей, осадків з відстійників після реагентного або коагуляційного очищення, важких металів, відпрацьованих каталізаторів тощо. Накопичення відходів (станом на початок року) Таблиця 8.1.1. № з/п Показник 1 Суб’єкти підприємницької діяльності, виробнича діяльність яких пов’язана з утворенням небезпечних відходів 2 Накопичено небезпечних відходів, усього 3 відходи 1 класу небезпеки 4 відходи 2 класу небезпеки 5 відходи 3 класу небезпеки 6 Відходи 4 класу небезпеки

Одиниця виміру од. т

Кількість 749

Примітка

906995,8 130,8 119,9 740,3 906004,9

т т т

Показники утворення відходів у динаміці за 2008 -2010 роки Таблиця 8.1.2. № з/п 1 1

Показник 2 Обсяги утворення відходів: Промислові (у т.ч. гірничопромислові) відходи, т Небезпечні (токсичні) відходи (за формою звітності № 1- відходи), т Відходи 4 класу небезпеки (за формою звітності № 1- відходи), т Загальна кількість відходів, т Інтенсивність утворення відходів: Загальна кількість відходів на одиницю ВРП, кг/1 млн. грн Утворення небезпечних (токсичних) відходів І-ІІІ класів небезпеки на одиницю ВРП, кг/1 млн. грн Утворення твердих побутових відходів на особу, м3 /1 чол.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

3 1933 7984

4 1369 5876

847215

951661

5 3003 7529 506446 513976

18028,1 169,9

23303,3 143,9

10565 154,8

0,96

0,99

117

8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) До категорії надзвичайно небезпечних належать ртуть та ртутьвміщуючі відходи. На регіональному досвіді простежується можливість успішного вирішення проблеми ртутьвміщуючих відходів, у першу чергу, люмінесцентних ламп. Так, для впорядкування поводження з відпрацьованими люмінесцентними лампами, що є відходами 1 класу небезпеки з-за вмісту ртуті, на базі двох підприємств ТОВ “Викинг”, ТОВ „Діола” створена система централізованого збирання, зберігання і вивезення на переробку цього виду токсичних відходів. Однак, питання про централізоване вивезення ртутьвміщуючих відходів, яке вирішене у м. Одесі, частково у містах обласного значення, вирішено в районах частково. Загроза вторинного забруднення водойм - мулові майданчики станцій біологічного очищення. Проблема детоксикації та утилізації мулових осадів стічних вод каналізаційних очисних споруд не знаходить свого ефективного вирішення в регіоні через високий вміст органічних речовин, токсичних солей важких металів, нафтопродуктів, хлорованих та поліциклічних вуглеводнів. Щорічно на кожного мешканця міст області налічується 25-30 кг осаду у перерахунку на суху речовину. Тільки на очисних спорудах СБО “Північна” та “Південна” м. Одеси кожного року утворюється більше 350 тис. т осаду. Обсяг утворення побутових відходів по області сягає до 5 млн. куб. м на рік. Більша частина звалищ полігонів ТПВ вичерпала свій потенціал. З метою вирішення проблем в цьому напрямку в області затверджено «Програму поводження з твердими побутовими відходами в Одеській області до 2011 року». Але, її виконання стримується тим, що джерелами фінансування більшості її практичних заходів є місцевий бюджет, кошти підприємств і інвестиційні кошти. Внаслідок світової економічної кризи протягом 2010 року на ці заходи кошти фактично не виділялись. Тобто, райдержадміністраціями, міськими радами, управліннями житлово-комунального господарства традиційно не проводиться системна і цілеспрямована політика і робота щодо ліквідації стихійних звалищ, розробки проектів та будівництва об’єктів видалення, перевантаження, сортування, переробки ТПВ, рекультивації відпрацьованих полігонів (зокрема полігону ТПВ-2 у колишніх кар’єрах цементного заводу), придбання сучасної спеціальної сміттеприбиральної техніки для міст та селищ області. Відходи м.Одеси вивозились на 1 місцевий полігон - звалище: на полігон звалище твердих побутових відходів ТПВ-1 у Дальницьких кар’єрах (загальною площею 96,2 га). Рішенням Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області від 30 грудня 2004 року № 59 експлуатація полігону ТПВ-2 біля цементного заводу м. Одеси тимчасово заборонена. У зв’язку з чим проблема звалищ м. Одеси ускладнюється навантаженням на полігон ТПВ-1, на який з території м. Одеси та прилеглих населених пунктів вивозяться тверді побутові та промислові відходи 3-го та 4-го класу небезпеки. 118

Пріоритетним напрямком у сфері поводження з побутовими відходами є співпраця з європейськими організаціями, якими запропоновано перелік спеціалізованих послуг, які є актуальними для міста Одеси та області. На державному рівні не розроблено типового проекту полігону твердих побутових відходів для невеликого населеного пункту. А саме в цих містечках, великих селищах несанкціоновані звалища набувають не тільки досить великих розмірів, а й накопичують небезпечні речовини і матеріали. Однією з побічних, але дуже актуальних проблем полігонів побутових відходів є попадання і накопичення токсичних відходів за рахунок порушення підприємствами правил поводження з ними. Більш як на 1700 підприємствах області проведена інвентаризація та розробка технічних паспортів відходів зі складанням реєстрових карток. Кожним підприємством передбачено заходи щодо попередження та мінімізації утворення відходів. Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області ведеться реєстр місць видалення відходів, всього до реєстру внесено 431 паспортів місць видалення відходів. Згідно з Порядком ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 р. № 1360, ведеться реєстр об’єктів оброблення та утилізації відходів, до якого включені 11 підприємств області. Реєстр об’єктів утворення відходів формується відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України і налічує 119 об’єктів. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1218 у 2010 році з 21848 підприємств області розроблено, затверджено та переглянуто лімітів - 1671. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.95 р. № 440 «Про затвердження порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, використання, транспортування, захоронення, знищення та утилізацію небезпечних речовин, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів» розглянуто 16 пакетів документів, з яких погоджено та надано 5 відповідних дозволів. Розглянуто та видано погодження 6 суб’єктам господарської діяльності на право отримання ліцензій на поводження з небезпечними відходами. Розглянуто та видано погодження 6 суб’єктам господарської діяльності на право отримання ліцензій на торгівлю пестицидами та отрутохімікатами. Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки, тис. т Таблиця 8.2.1. № з/п 1 2 3 4 5 6 7 8

Показники Утворилося Одержано від інших підприємств у тому числі з інших країн Використано Знешкоджено (знищено) у тому числі спалено Направлено в сховища організованого складування (поховання) Передано іншим підприємствам

2000 рік

2008 рік 7,98 0,39 0,1 0,93 0,36 0,3 0,015 7,3

2009 рік 5,8 1,0 0,1 0,7 0,1 0,1 0,01 5,9

2010 рік 7,5 0,8 0,1 0,33 0,52 0,1 0,19 7,7

119

9 10 11 12

у тому числі іншим країнам Направлено в місця неорганізованого складування за межі підприємств Втрати відходів внаслідок витікання, випаровування, пожеж, крадіжок Наявність на кінець року у сховищах організованого складування та на території підприємств

0,21 0,001 1,18

0,1 0,001 1,2

0,02 0,001 1,0

Інформація про кількість сміттєзвалищ (полігонів) станом на 01.01.2011 р. Таблиця 8.2.2. № з/п 1

Назва одиниці адміністративнотериторіального устрою регіону 2 Сміттєзвалища (полігони) Ананьївський район Арцизький район Балтський район Білгород – Дністровський район Біляївський район Березівський район Болградський район Великомихайлівський район Іванівський район Ізмаїльський район Кілійський район Кодимський район Комінтернівський район Котовський район Красноокнянський район Любашівський район Миколаївський район Овідіопольський район Ренійський район Роздільнянський район Саратський район Савранський район Тарутинський район Татарбунарський район Ширяївський район Фрунзівський район м.Южне

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26

Кількість 3

Площі під твердими Зміни площі (+/-) у побутовими відношенні до відходами, га попереднього року 4

16 27 40 37 16 41 19 22 17 23 18 26 20 33 18 14 33 14 7 24 28 11 32 19 45 17 1 617 Заводи по переробці твердих побутових відходів -

Всього Усього

10,59 37,72 7,75 61,93 3,20 30,16 64,95 37,78 42,80 36,30 31,85 21,46 49,98 40,60 14,80 2,25 37,9 113,16 11,56 47,67 58,80 24,80 57,12 59,00 37,26 5,0

+5,09

952.39

4131,05

+1,45 +4,59 -0,75 +6,65 +5,30 -0,21 -8,79 -2,5 +0,5 +0,5

+0,01

+1,33 -4,5

Поводження з непридатними пестицидами Таблиця 8.2.3. № з/п

1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Район

2 Ананьївський Арцизький Балтський Березівський Білгород-Дністровський Біляївський Болградський Великомихайлівський Іванівський Ізмаїльський Кілійський Кодимський

Перезатарено впродовж року

3 -

Знешкоджено впродовж року

4 -

Утворено (виявлено) впродовж року, т 5 -

Кількість на кінець року

6 10,7 47,2 4,2 2,2 66,2 937,1 0 26,0 4,7 238,0 36,2 60,4

120

1 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26

2 Комінтернівський Котовський Красноокнянський Любашівський Миколаївський Овідіопольський Ренійський Роздільнянський Савранський Саратський Тарутинський Татарбунарський Фрунзівський Ширяївський Всього

3 -

4 -

5 -

6 0 23,4 8,1 12,9 5,2 34,4 0 0 47,9 + 4580л 100,6 11,5 0 0 223,2 1900,1+ 4580л

8.3. Використання відходів як вторинної сировини Що стосується збору вторинної сировини (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 82 „Про затвердження переліку окремих видів відходів як вторинної сировини”), до вторсировини (відходів, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо - технологічні і економічні передумови) відносяться: макулатура, склобій, відходи полімерні, відходи гумові, у тому числі зношені шини, матеріали текстильні вторинні, відпрацьовані люмінесцентні лампи та інші відходи, що містять ртуть, відпрацьовані нафтопродукти. Даним видом діяльності в області займаються більш 40 організацій та підприємств, що отримали ліцензії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Динаміка використання відходів Таблиця 8.3.1. № з/п 1 2 3

Показник Обсяги утворення відходів, т Обсяги використання відходів, т Рівень використання, %

2000 р. 241996 60499 25,0

2007 р. 980452 409829 41,8

2008 р. 839231 334014 39,8

2009 р. 945785 226980 24

2010 р. 506446 376430 74

Суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини Таблиця 8.3.2. № з/п 1 1

Назва

Місце знаходження юридичної особи

2 АТЗТ „Гольфстрім – Агро”

3 м. Одеса, вул. Генуєзька, 24 м. Одеса, вул. Ізвесткова, 93

КТ „Бегляков і Ко ”Одесавторма” Підприємство „Південь” Всеукраїнської громадської організації „Союз організації інвалідів України”

КП „Ізмаїлвторресурси”

м. Ізмаїл, вул. Радянська, 93

НВФ „Вторкомпозит”

м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 4

Міжгалузева фірма „Берег”

м. Одеса, вул. Карантинна, 14

Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Погранична, 3

Вид господарської діяльності 4 Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини

Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів,

121

ТОВ ВКФ „Фінсервіс”

м. Одеса, вул. 7-а Пересипська, 19

ТОВ „Поліпласт”

м. Одеса, вул. Ленінградське шосе, 4

ПП „Діва”

м. Одеса, вул. Кінна, 8/10, к.3

ТОВ „Вікторія ПАК”

м. Одеса, пр. М. Жукова, 14, к.213

ТОВ „РАФ – ПЛЮС”

м. Одеса, вул. Ковалевського, 30а

ТОВ „Корпорація „Юкас”

м. Одеса, вул. Хімічна, 1

ПП „Сфера – К”

м. Одеса, вул. Сєрова, 33

ТОВ „Укрпласмед”

м. Одеса, Миколаївська дор., 124

ТОВ „Грін – Порт”

м. Одеса, пр. Шевченка, 6/10, кв. 30

ТОВ „Вторма – Одеса”

м. Одеса, пр. Жукова, 22, к.32

ТОВ „СІ – СПЕРО”

м. Іллічівськ, пл.Праці, 4б, оф. 21

ТОВ «ЛАСЛА»

м. Одеса, вул. Сегедська, 12, вк. 47

ТОВ «ВКФ «АСКОН»

м. Одеса, вул. Ген. Гудовича, 14

ПП «АЛАГРО»

м. Одеса, вул. Єврейська, 42, кв. 39

21 22

КП «Білгород – Дністровськвторресурси» ТОВ «ОРІОН – ОЙЛ»

ТОВ «Екологія – Групп»

24 25

Коопзаготпромторг Кодимського району ПП «ЕКОМАРІН»

м. Б. – Дністровський, вул. Комсомольська, 27 Біляївський район, с. Усатове, вул. Московська дорога, 25 м. Одеса, пров. Світлий, 14, кв. 28 м. Кодима, вул. 80-ї Гвардейської стрілкової дивізії, 8 м. Одеса, вул. Варненська, 5, кв. 9

ФОП Гуцул С.В.

ТОВ «Вторма-Юг»

Одеська область, м. Балта, вул. Зої Космоденьянської, 4-А м. Одеса, пров.Світлий, 14

ТОВ «ПРАЙДСТІЛ»

м. Одеса, вул. Велика Аргаутська, 71

ПП «СВІГ»

ТОВ «ГАМА»

Одеська область, м. Котовськ, вул. Перемоги, 2 д м. Одеса, вул. Володимира, 10

ТОВ «С-ТРАНС»

ТОВ «АНТОС-ПЕТРОЛЬ»

ПП «ЛЮКС-Л»

Регіональний центр поводження з небезпечними відходами ПП Арцизький «ВТОРМСЕРВІС»

Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Хантадзе, 9-А м. Одеса, вул. Краснова, 3 м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 47, к. 1, кв. 55 м. Одеса, вул. Піроговська, 13/3

4 як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини Поводження з окремими видами відходів, як вторинної сировини

Одеська область, м. Арциз, вул. 40-річчя Поводження з окремими видами відходів, Жовтня, 14 як вторинної сировини

ЗАТ «ПІК»

ТОВ «К.А.Я.»

Одеська область, Комінтернівський район, с. Нові Біляри, ОдеськеМиколаївське шосе, 34 м. Одеса, вул. Базарна, 63

ТОВ «МП ЕФЕС»

м. Одеса, вул. Богдана

122

ТОВ «ВКФ «АСКОН»

3 Хмельницького,37, кв. 54 м. Одеса, вул. Генерала Гудовича, 14

ПП «КОЛЕСО+»

м. Одеса, вул. Космонавтів, 32

ПП «МАЛІС»

м.Одеса. вул. Ак. Вільямса, 59-К, кв. 133

8.4. Транскордонні перевезення відходів За даними Державної екологічної інспекції в Одеській області і Державної екологічної інспекції з охорони довкілля північно-західного регіону Чорного моря у 2010 році через Державний кордон України були перевезені 37 видів відходів, основні з яких такі: металургійні шлаки, металобрухт чорних і кольорових металів металів, відходи пластмас; зношений одяг та зношені текстильні вироби (гуманітарна допомога, секонд-хенд); відходи і макулатура паперова та картонна; відходи бавовни; відходи пневматичних шин. Інформацію про транскордонне перевезення відходів, а саме – кількість вивезених і ввезених відходів, з зазначенням даних по окремим видам відходів надається в таблиці 8.4.1. Таблиця 8.4.1. Найменування вантажу, код УКТ ЗЕД 1

Кількість ввезених відходів, т

Технічний вуглець, 2803 Поліетілентерефталат, 3907 Шлаки гранульовані, що утворюються у процесі виробництва заліза та сталі, 2618 Шлак окалини та інших виробів чорних металів, 2619 Інші шлаки та золи, 2621 Брухт чорних металів, 7204 Макулатура, 4707 Дегра (зажирений перліт), 1522 Брухт алюмінію, 7602 Ганчир’я, 6310 Анодний шлам (шлами отримані в процесі електролізного рафінування), 262030 Лом магнію, 8104 Одяг, вироби, взуття б/в, 6309 Волокно, 5505 Відходи бавовни, 5202 Висівки, 2302 Шихтовий брухт, лом чорних металів,

Кількість вивезених відходів, т

Виявлені порушення

Вжиті заходи

3 Сухопутні пости екологічного контролю 2534,4

1279

192481

7290

597

91535

4152,56 212

100 39,6 Пост екологічного контролю «Одеський морський торговельний порт» 46,4 -

43,7 1505,1

459 481,9

3245,8 2971,6

123

відходи чавуну, 7204 Пухо-пірьєва суміш, 0505 Відходи рибацьких сітей, 3915 Субстракт кокосовий, 5305 Відходи відпрацьованих діафрагм, 404 Кістки сушені, 0506 Шкарлупа какаобобів, 1802 Вироби з пробки, 4501 Пластівці чорного перця, 2306 Харчові добавки, 2106 Технічний вуглець, 2803 Жом цукрового буряку, 2303 Скрап поліст., 391590 Картон регенерований, 4810

83,2

18,1

801,5

328,9 265,1

41,1

49,5

20,6

3000

204,5

14,7 -

Відсутність дозволу Оформлено затримку згідно ПКМУ № 1120 вантажу Пост екологічного контролю «Морський торговельний порт»Южний» Шрот соняшниковий, 57612,22 230630 Жом соняшниковий, 2892,26 230630 Жом цукрового 5355 буряку, 23032018 Пост екологічного контролю «Іллічівський морський торговельний порт» Відходи пластмаси, 9,36 563,447 3915 Брухт алюмінію, 7602 1325 Лом магнію, 8104 147, 676 Відрізні відходи 165,633 паперу, 470790 Соєва клітчатка, 2304 25,5 Волокно, 5505 2801,972 Лузга, 2302 147,569 2540,462 Тютюнові відходи, 5617,444 88214,1 тютюновий пил, 2401 Висівки, 2302 9742,155 Шрот, 2306 5779,61 207934,996 Брухт, 7204 3900 Одяг б/в, 6309 190,5 Пухо-пірьєва суміш, 159,785 0505 Жом цукрового 292,82 буряку, 2303 Пост екологічного контролю «Паромна переправа «Іллічівськ-Варна» Одяг б/в, 6309 58 Коркові відходи 277 ферросілікомарганцю, 2619 Шини б/в, 4012 124 Пост екологічного контролю «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» Шрот, 2306 2270 Жом цукрового 5000 буряку, 2303 Пост екологічного контролю «Ізмаїльський морський торговельний порт» Брухт чорних металів, 2200 72044999

124

Технічний вуглець, 2803 Поліетілентерефталат, 3907 Шлаки гранульовані, що утворюються у процесі виробництва заліза та сталі, 2618 Шлак окалини та інших виробів чорних металів, 2619 Інші шлаки та золи, 2621 Шихтовий брухт, лом чорних металів, відходи чавуну, 7204 Макулатура, 4707 Відрізні відходи паперу, 470790 Дегра (зажирений перліт), 1522 Брухт алюмінію, 7602 Ганчир’я, 6310 Анодний шлам (шлами отримані в процесі електролізного рафінування), 262030 Лом магнію, 8104 Одяг, вироби, взуття б/в, 6309 Волокно, 5505 Відходи бавовни, 5202 Висівки, 2302 Пухо-пірьєва суміш, 0505 Відходи рибацьких сітей, 3915 Субстракт кокосовий, 5305 Відходи відпрацьованих діафрагм, 404 Кістки сушені, 0506 Шкарлупа какаобобів, 1802 Вироби з пробки, 4501 Пластівці чорного перця, 2306 Харчові добавки, 2106 Жом цукрового буряку, 2303, 23032018 Відходи пластмаси, 3915 Скрап поліст., 391590 Картон регенерований, 4810 Шрот соняшниковий, 230630

20,6

Всього по Одеській області 2534,4

1279

192481

7290

597

100606,6

4152,56 -

165,633

212

100 -

1325 39,6 46,4

191,376 1753,6

3260,972 481,9

13475,855 242,985

18,1

801,5

328,9 265,1

41,1

49,5

13647,82

9,36

563,447

204,5

14,7 -

8049,61

265547,216

Відсутність дозволу згідно ПКМУ № 1120 -

Оформлено затримку вантажу -

125

Жом соняшниковий, 230630 Соєва клітчатка, 2304 Лузга, 2302 Тютюнові відходи, тютюновий пил, 2401 Коркові відходи ферросілікомарганцю, 2619 Шини б/в, 4012 Всього по области:

2892,26

25,5 147,569 5617,444

2540,462 88214,1

277

124

26025,891

693076,478

8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами Крім промислових відходів, що утворюються на підприємствах, на території Одеської області нараховується 119 складів, на яких зберігається біля 1900 т непридатних, або заборонених для подальшого використання хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР), які накопичувались на території області з часів Радянського Союзу та з часом прийшли у непридатний стан. З них 7 складів знаходиться у доброму стані, 47 складів знаходяться у задовільному стані та 65 - у незадовільному. З 26 районів Одеської області у 6 районах непридатні ХЗЗР відсутні: у Болградському (повністю зачищено у 2007 р.), Комінтернівському, Ренійському (повністю зачищено у 2007 р.), Роздільнянському, Татарбунарському, Фрунзівському районах. Основні накопичення зосереджені: в отрутомогильнику Одеського морського торговельного порту біля с.Алтестове Біляївського району, що у 2-х км від Хаджибейського лиману - 922 тонни ДДТ (48,5 % від загальної кількості), на складі у с. Саф"яни Ізмаїльського району - 200 тонн отрутохімікатів (10,5 % від загальної кількості), на складі біля с. Затишшя Ширяївського району - 215 тонн (11,3 % від загальної кількості). На території отрутомогильника біля с.Алтестове проводяться моніторингові дослідження Українським науково - дослідним проектно конструкторським інститутом морського флоту України (УкрНПМФ) згідно договору з Одеським морським торговельним портом. Згідно дослідженням, на сьогоднішній день впливу на навколишнє природне середовище немає. Умови зберігання непридатних або заборонених для подальшого використання хімічних засобів захисту рослин в багатьох районах області не відповідають діючим санітарним та екологічним нормам, заборонені для подальшого використання пестициди потребують перезатарення для подальшого вивезення та знешкодження. Питання знешкодження заборонених, або непридатних для подальшого використання хімічних засобів захисту рослин повинно вирішуватись як на місцевому, так і на державному рівні, оскільки воно потребує значних фінансових витрат. Для цього за 2010 рік в області проведена наступна робота. У 2009 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на ліквідацію складу хімічних відходів у Ширяївському районі виділено 213,131 тис. гривень. У 2010 році з обласного фонду охорони 126

навколишнього природного середовища на ліквідацію складу хімічних відходів біля смт Затишшя у Ширяївському районі виділено 516, 869 тис. грн., а на виготовлення нових контейнерів і перезатарування непридатних ХЗЗР з аварійних контейнерів нового складу виділено 25 тис. гривень. Заступником Одеської облдержадміністрації в вересні 2010 року надана вказівка райдержадміністраціям Одеської області про уточнення даних інвентаризації непридатних ХЗЗР. За ініціативою Держуправління Мінприроди України направлено запит (лист від 13.04.2010 р. № 127/01-05) та обгрунтовуючу документацію на фінансування заходів щодо знищення накопичених на території Одеської області непридатних ХЗЗР у кількості 1900 тонн за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища за бюджетною програмою 2401250" Поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами" на суму 37310,5 тис. гривень. Подібний запит в 2009 році не задоволено.

127

9.ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки Загальний стан екологічної безпеки в області продовжує залишатись складним і здебільшого зумовлений надмірним техногенним навантаженням на природне середовище, нерівномірною територіальною концентрацією виробництва, його високою енергомісткістю. Серед головних чинників нафтохімічного забруднення довкілля, що мають як постійний, так і аварійний характер, надзвичайно розвинута мережа транзитних нафтопродуктопроводів, а також численні місця складування та перекачування нафти та нафтопродуктів. Порти: в області функціонує 7 морських портів: Одеський морський торговельний порт; Ізмаїльський морський торговельний порт; Ренійський морський порт; Білгород-Дністровський морський торговельний порт; ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ; морський торговельний порт Южний; Іллічівський морський торговельний порт. Нафто-, газо- та аміакопроводи: - нафтопровод: нафтопровід Одеса-Броди: діаметром 1020 мм, протяжність по області – 274, 7 км; Одеській нафтопровід: діаметром 720-1020 мм, протяжність – 120 км. - газопроводи: газопровід Кременчук-Ананьїв-Рибниця з розгортанням Ананьїв-Тираспіль-Ізмаїл: діаметром 1420 мм, протяжність 835 км. аміакопроводи: аміакопровід „Тольяті-Одеса” (Березівський, Комінтернівський райони, 85 км). Магістральний аміакопровод ТольятіГорлівка-Одеса призначений для транспортування рідкого аміаку із Тольятінського заводу та Горлівського ВО „Стірол” на Одеський припортовий завод. Рік введення в експлуатацію – 1979 р., протяжність – 2417 км; по території області – 85 км; у т.ч. по Березівському району – 32 км; по Комінтернівському району – 53 км. Характеристика аміакопроводу: діаметр – 355,6 мм; глибина закладання – 1,5-1,8 м; тиск в трубопроводі – до 83 атм.; вага аміаку в 1 км трубопроводу – 57 т. Нагляд за газо-, нафто- та аміакопроводами здійснюється територіальним управлінням Держпромгірнагляду, підпорядкованим Міністерству надзвичайних ситуацій України. Кількість складів Міноборони України, на яких зберігаються непридатні до використані боєприпаси (у тому числі протипіхотні міни) та розміри територій, що вини займають. За даними Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення ввід наслідків Чорнобильської катастрофи на території Одеської області розташовані два склади озброєння на яких зберігаються непридатні до використання боєприпаси. Це 1513 окремий склад артилерійських боєприпасів ЗС України (в/ч А-1319 с. Біленьке Білгород-Дністровського району Одеської області) та 2222 об’єднаний склад озброєння та майна Західної військовоморської бази МВС України (в/ч А-2214, м. Одеси). 128

Особливо викликає занепокоєння стан справ на 1513 окремому складі артилерійських боєприпасів де зберігаються велика кількість ракет до ПЗРК і ПАРК та боєприпасів різного типу. Внаслідок відсутності відповідного фінансування, не проводяться заплановані заходи по утилізації військових засобів ураження, які зберігаються на 2222 об’єднаному складі озброєння та майна ЗВМБ ВМС ЗС України. Військова частина А2214 Західної Військово-Морської бази ВМС України (с. Котовка Біляївського району). Призначення для забезпечення кораблів і частин ВМС боєприпасами, озброєнням та майном, зберігання та охорони артилерійського, мінного, протичовнового озброєння і боєприпасів, стрілецької зброї та іншого військово-технічного майна і військової техніки. Склади боєприпасів та вибухонебезпечних предметів військової частини А2214 (об’єкт “Куяльник”) розташовані на березі Куяльницького лиману на відстані 4км від с. Котовка Біляївського району. Територія частини займає площу 64 га. Охоронний периметр 4,2 км, охороняється 6 постами варти ВОХР. На технічній території військової частини розміщено 29 місць зберігання, з них: сховищ-18, навісів-3, майданчиків для відкритого зберігання-8. Штатна ємність зберігання – 418 умовних вагонів, фактична завантаженість-399 вагонів (95 %). У сховищах розміщено 245 вагонів боєприпасів та 9 вагонів стрілецької зброї, на майданчиків відкритого зберігання – 145 вагонів протичовнових та протимінних боєприпасів . У 10-ти кілометрову зону входять 2 населених пункти, у тому числі селища Котовка (4 км) та Августова (9 км). Територія складів розташована поблизу зсувонебезпечної ділянки узбережжя Куяльницького лиману. У травні 2004 року на узбережжі лиману відбувся черговий цикл зсувних процесів – сталися зсуви значних розмірів. Довжина зсуву склала біля 100 метрів, ширина вздовж схилу лиману-1350 метрів, загальна площа приблизно 100000 м2. На теперішній час відстань від бровки зсуву до території складу складає біля 10 метрів. Військова частина А 1319 (с. Біленьке, Білгород-Дністровського району). Підпорядкована управлінню логістики Сухопутних військ ЗС України та призначена для забезпечення частин Міністерства оборони реактивними, зенітно-ракетними, зенітно-артилерійськими, артилерійськими, стрілецькими боєприпасами, мінами до мінометів та гранатами. Склади боєприпасів військової частини А1319 розташовані на березі Будакського лиману на відстані на схід від с. Біленьке – 5 км, від м. БілгородДністровський – 27 км. У 10-ти кілометрову небезпечну зону входять 3 селища міського типу – Шабо (7 км), Сергіївка (10 км ), Затока (10 км). Штатна ємність зберігання – 1357 умовних вагонів. У 24 сховищах розміщено боєприпасів 1495 умовних вагонів, у тому числі до реактивних систем залпового вогню – 350 умовних вагонів. На відкритих майданчиках 129

боєприпаси не зберігаються. На територію військової частини продовжують поступати боєприпаси з частин, які розформовуються. Обласна державна адміністрація неодноразово зверталась до Міністерства оборони України, але через недостатнє фінансування питання залишаються невирішеними. З метою посилення роботи щодо усунення виявлених недоліків, вжиття невідкладних заходів щодо поліпшення умов зберігання озброєння та майна, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій Південному оперативному командуванню та Західній військово – морській базі ВМС України необхідно: - вжити заходів по обладнанню складів технічними засобами охорони та пожежною сигналізацією, організувати роботу по ремонту сховищ, їх обвалуванню та приведенню у належний стан технічної території складів; - звернутись до Міністерства оборони України та відповідно до командування ВМС України з клопотанням щодо поліпшення фінансування складів зберігання боєприпасів та вибухових речовин. Виконання Програми реабілітації територій, забруднених унаслідок військової діяльності, на 2002 - 2015 роки, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 916. В рамках Програми реабілітації територій, забруднених унаслідок військової діяльності, на 2002 - 2015 роки, в Одеській області здійснювались відповідні реабілітаційні заходи на територіях військових частин Південного оперативного командування - А1779 (склад радіаційного, хімічного, біологічного захисту м. Кодима) в 2003 р., та А3468 (склад ПММ ст. Кантемір Білгород-Дністровський район) в 2005 р. Проведені екологічні обстеження (у т.ч. дозиметричний та радіометричний контроль), у т.ч. відбір проб поверхневих та підземних вод, повітря та ґрунту. На основі виконаних робіт надана оцінка екологічного стану об’єкту до передачі органам місцевого самоврядування, проведено рекогносцирування і надані рекомендації з рекультивації. Здійснені відповідні заходи. Акти екологічного стану технічних території після проведення рекультивації погоджені Головним державним інспектором України з охорони навколишнього природного середовища. В/ч А2238 Західної Військово-Морської бази ВМС Міноборони України на 2011 рік заплановано обстеження військових містечок колишньої в/ч А2214 за адресами: м. Одеса, вул. Промислова, 36 (площа 79 га), Біляївський район с. Котовка об’єкт Куяльник (площа 72 га). Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру За ймовірними ризиками в області можуть виникнути майже всі існуючі надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, за виключенням цунамі та виверженням вулканів. Зсуви. Згідно з державним кадастром на території області зареєстровано близько 5 тис. зсувів, причому найбільша їх кількість (2858) сформувалась у північній частині області (Ананьївський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський та інші райони). Особливе місце в розвитку зсувів займає морське узбережжя та схили лиманів. Так, на узбережжі моря від Сухого до Тилігульського лиманів зафіксовано 65 активних зсувів, на схилах лиманів – 130

більш як 300 зсувів. Площа зсувних ділянок становить 70,88 кв. км, зсувонебезпечних – 6027 кв. км (18 % площі території області). Карстові процеси. В області площа найбільш ймовірних розвиток карстових процесів в ерозійних врізах, становить майже 3,5 тис. кв. км. Карстові порожнини представлені тріщинами, печерами, суфозійними воронками. Абразії зазнає берегова смуга довжиною 450 км. У межах від Сасикського до Дніпровського лиманів розмив кліфа відбувається зі швидкістю у середньому 2-4 м/рік, а на ділянці узбережжя від Дністровського до Тилігульського лиманів абразія, що супроводжується великими обвалами, має середню швидкість 0,2-2 м/рік. Максимальна величина абразії зареєстрована у районі від м. Бурнас до Будакського лиману і становить у середньому 3,2 м/рік. Лесові породи, розповсюджені в області на загальній площі 21,3 тис. кв. км. Характеризуються посадочними властивостями, які визначаються їх природним станом – низькою щільністю, полегшеним станом та високою чутливістю до зволоження. Мають місце, в основному, на півдні та південному сході території області, особливо у придунайській та приморській її частинах. Підтоплення. Підтоплення територій ґрунтовими водами слід віднести до найактуальніших проблем області. Загальна площа можливого підтоплення території області може досягати 10 тис. кв. км, що складає 30 % усієї території. Найбільшу загрозу для населення має можливе руйнування дамб на річці Дунай і Хаджибейського лиману. Проблема укріплення дамб на Дунаї є одною із найважливіших, тому що існуючі дамби практично вичерпали свій ресурс міцності, вони не здатні стримати велику воду протягом тривалого часу без проведення додаткових берегоукріплювальних робіт з великими фінансовими затратами. Контроль за дамбами здійснюється Одеським обласним управлінням по водному господарству. Держуправлінням щороку передбачаються заходи по попередженню виникнення підтоплення на території області. Так, у 2005 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на проведення робіт по захисту від підтоплення було виділено 520 тис. грн., у 2006 році на захист населених пунктів від підтоплення було виділено 1150 тис. грн., на будівництво протизсувних та протиобвальних споруд із системами водовідведення у с. Нові Каплани та с. Главани Арцизького району – 266,6 тис. гривень. З обласного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2007 році на проведення робіт по захисту від підтоплення виділено 6780 тис. гривень. У 2008 році на розчистку русел річок, захист від підтоплення з обласного природоохоронного фонду спрямовано 2100,3 тис. гривень. Землетруси. На території області можливі землетруси інтенсивністю VI-IX балів (за шкалою MSK-64). Із аналізу землетрусів 1977, 1986 та 1990 р.р. найсильніші поштовхи зареєстровані в південно-західних районах області, в 131

результаті яких мали місце часткові руйнування старих приміщень та господарських будівель. Шквали. На території області протягом року майже постійно виникають шквальні вітри та смерчі, у ряді випадків сила вітру сягає 120 км/год. Взимку це підсилюється значними ожеледями та налипанням мокрого снігу, що приводить до руйнувань систем енергопостачання, як це мало місце взимку 2000 року. У 2010 рік екологічних аварійних ситуацій не зареєстровано. 9.2. Об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку За інформацією Територіального управління Держпромгірнагляду по Одеській області на 01.01.2011 р. в області налічується 406 об’єкта підвищеної небезпеки. Плани ліквідації та локалізації аварійних ситуацій та аварій розроблені та погоджені з відповідними органами на всіх об’єктах підвищеної небезпеки. Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 1778 організовано проведення страхування цивільної відповідальності на усіх (100 %) об’єктах підвищеної небезпеки. Небезпечні об’єкти (території), становище на яких потребує вирішення екологічних проблем, пов`язаних з небезпекою для населення Таблиця 9.2.1. Назва об`єкта (території)

Місце розташування

Перелік екологічних проблем на об`єкті (території)

Дата виникненн я

ВАТ “Одеський припортовий завод”

м. Южне

Екологічна небезпека під час виробництва та перевантаження аміаку та карбаміду

З початку експлуата ції

ВАТ “ЛукойлОНПЗ”

м. Одеса

З початку експлуата ції

ТОВ”Інфокс” Філія “Інфоксводоканал “

м. Одеса

Екологічна небезпека під час виробництва та зберігання нафтопродуктів Негативний вплив на довкілля внаслідок перевищення забруднюваних речовин

Необхідні заходи

Джерела фінансування

Удосконалення власних каналізаційних споруд (установка блоку денітрифікації) та систем контролю Технічне переобладнання та модернізація

Бюджет підприємства

Реконструкція водопровідних, каналізаційних мереж, центральної ХБ лабораторії

Бюджет підприємства

Бюджет підприємства.

Всього об’єктів І ступеню – 3, ІI ступеню – 2, ІІІ ступеню – 1

9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія В Одеській області відсутні об'єкти атомної енергетики, підприємства по видобуванню та переробці уранової руди. За даними Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації Одеська область разом з іншими п’ятьма областями України відноситься до найбільш техногенне напружених регіонів щодо кількості підприємств, які використовують джерела іонізуючого випромінювання (далі – ДІВ) у промисловості. медицині, науково-дослідній 132

роботі, навчанні та інших галузях. Наприклад, усі нафтопроводи контролюються на якість зварних з’єднань за допомогою таких джерел, 100 % медичного разового обладнання стерилізується на гамма-установках, джерела використовуються в технологічних процесах на цукрозаводах, тютюнових фабриках, заводах безалкогольних напоїв, дуже ефективним є їх застосування для діагностики та лікування онкологічних захворювань тощо. У всіх радіоактивних джерелах сконцентрована значна радіоактивність, тому вони становлять велику небезпеку для людини у разі контакту з джерелом, що може призвести до тяжких наслідків (радіаційні опіки, тяжкі хвороби, ампутації кінцівок та навіть смерть людини). Одним із чинників небезпеки, яка існує на цей час, є наявність на підприємствах значної кількості відпрацьованих високоактивних ДІВ, які за різних обставин не були передані на збереження на спеціалізовані підприємства. Термін “високоактивні” означає, що вказані джерела без відповідних захисних заходів є смертельно небезпечними. З метою забезпечення безпеки поводження з високоактивними ДІВ, термін зберігання яких закінчився, розроблена та затверджена програма забезпечення безпечного зберігання відпрацьованих високоактивних ДІВ. Строк виконання програми – 2007-2009 роки. Програмою передбачається складення реєстру відпрацьованих високоактивних ДІВ, розроблення технології їх вилучення, створення інфраструктури для поводження з ВВ ДІВ, вилучення та тимчасове зберігання їх у збудованому спеціалізованому сховищі. Збирання, транспортування та зберігання радіоактивних відходів (далі – РАВ), які утворюються при використанні ДІВ в народному господарстві, виконує Українське державне об’єднання “Радон”, яке має у своєму складі 6 державних міжобласних спеціалізованих комбінатів, серед яких Одеський ДМСК. За кожним ДМСК закріплена зона обслуговування декількох областей України. До спец комбінатів передаються тверді РАВ (далі – ТРВ), забруднені радіоактивними речовинами, біологічні відходи, а також відпрацьовані ДІВ, які збираються і зберігаються протягом визначеного чинним законодавством терміну в місцях утворення до передачі на ДМСК. Біологічні РАВ зберігаються окремо від ТРВ у спеціально призначених сховищах із застосуванням технології пошарового цементування. ДІВ зберігаються у біологічному захисті в сховищах для ТРВ, як звичайні РАВ, або в спеціально призначеному для ДІВ сховищі колодязного типу. На цей час спец комбінати не приймають рідкі РАВ (далі – РРВ). Вони надходять лише в затверділому вигляді і зберігаються як ТРВ. Власні РРВ зберігаються у спеціально призначених сховищах. 9.3.1. Радіаційне забруднення територій Рівні радіонуклідного забруднення навколишнього середовища. За останні декілька років радіаційна обстановка на території області залишається стабільною. 133

Контроль гамма-фону, проводиться щоденно в робочі дні в контрольних точках міста та згідно заяв від населення, підприємств, закладів та організацій. Перевищень від фонових значень за 2010 рік не виявлено. За минулий рік проведено 2724 виміри гамма-фону. Для визначення потужності поглиненої дози гамма-випромінювання проведено 11801 досліджень на 1134 об’єктах. В контрольних точках міста Одеси радіаційний фон на місцевості за останні 5 років не перевищував природний і становив 12-15 мкР/год. При цьому нормативний показник по Україні становить 30 мкР/год. Сумарна бета-актівність приземного шару атмосфери в середньому за сезонами року складає 4,2*10-15 Кі/м3, це нижче середнього значення за останні 10 років. Середні значення сумарної бета-активності атмосферних випадань у пунктах спостережень коливались в межах 0,01-0,04 мКі/м3 за добу, що відповідає фоновим величинам. Розподіл за сезонами року щільності випадань по області – в межах багаторічних спостережень. 9.3.2. Радіоактивні відходи Всього в Одеській області знаходиться понад 130 об’єктів де проводиться діяльність щодо поводження з ДІВ, переважна кількість з яких це медичні установи де експлуатуються медичні діагностичні апарати. Серед суб’єктів Одеській області, які здійснюють діяльність щодо поводження з ДІВ налічується 107 ліцензіатів. На території Одеської області розташовано 39 об’єктів, що є виробниками або є потенційними виробниками радіоактивних відходів (РАВ). Підприємства, що здійснюють захоронення радіоактивних відходів (РАВ) Таблиця 9.3.2.1. № з/п

1 1

Назва одиниці адміністративнотериторіального устрою регіону, назва АЕС та підприємства 2 -

Кількість ядерних та радіаційнонебезпечних об’єктів (усього), од. 3 -

АЕС кількість реакторів, од.

радіаційний фон в 30-ти км зоні АЕС, мк Зв/год

4 -

5 -

Підприємства, що здійснюють захоронення радіоактивних відходів (РАВ) кількість кількість радіаційний ПЗРВ, од. РАВ,м3 фон на __________ території загальна ПЗРВ, активність, Бк мк Зв/год 6 7 8 1- ОДМСК 500 м3 твердих на більшості УкрДО РАВ та 137 м3 території по за "Радон" рідких РАВ межами зберігання РАВ радіаційний фон не перевищує природній 0.140.20 мк Зв/год

134

10. ПРОМИСЛОВІСТЬ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 10.1. Структура та обсяги промислового виробництва Підсумки розвитку промисловості області по більшості галузей у 2010 році перевищили очікувані темпи, приріст обсягів промислового виробництва в порівнянні з минулим роком становив 2,8 %. Значно вищу позитивну динаміку нарощування обсягів виробництва, ніж по Україні, забезпечено на підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості приріст на 31,7 % (по Україні - 21,5 %), з виробництва харчових продуктів та напоїв на 14,7 % (по Україні - 2,9 %), легкої промисловості - на 9,6 % (по Україні - 7,8 %), будівельної промисловості - на 4,3 %. За 2010 рік промисловими підприємствами реалізовано продукції на суму 28437,9 млн. грн., з них 84,8 % (24104,7 млн. грн.) - підприємствами переробної промисловості. Найбільше реалізовано продукції підприємствами з виробництва харчових продуктів напоїв та тютюнових виробів (26,3 %), продуктів нафтоперероблення (24,0 %), хімічної та нафтохімічної промисловості (14,6 %), машинобудування (9,1 %), металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (7,3 % ). Поряд з цим, на показники промислового виробництва значний вплив мало зупинення виробничої діяльності на капітальний ремонт наприкінці 2010 року ПАТ "Лукойл - Одеський нафтопереробний завод" (частка підприємства у загальному обсязі промислового виробництва області становить 24 %), через що програмні показники в цілому недовиконані на 32,7 відсоткових пункти. Перевищено програмні показники у хімічній та нафтохімічній промисловості (на 25,7 відсоткових пункти), виробництві харчових продуктів та напоїв (на 9,7 відсоткових пункти), легкій промисловості (на 6,6 відсоткових пункти), виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції (на 0,3 відсоткових пункти). 10.2. Вплив на довкілля 10.2.1. Гірничодобувна промисловість 10.2.2. Металургійна промисловість 10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість Значно вищі минулого року темпи приросту відновила хімічна та нафтохімічна промисловість (за 2010 рік на 31,7 %, за програмою на 25,7 в. п.). Стимулюючий вплив мала сприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура наприкінці року та стабільна робота базових підприємств: ВАТ „Одеський припортовий завод" (збільшився випуск синтетичного аміаку у 2 рази, азотних мінеральних добрив ті 9,7 %), ВАТ „Інтерхім" з виробництва фармацевтичних препаратів, ВАТ "Елакс" З виробництва лакофарбових матеріалів, ТОВ „Сан-Клін ІНТ", ЗАТ "АВС Кемікал Індастрі" з виробництва миючих засобів, ТОВ "Консенсус" з виробництва пластмасових виробів. 135

До 20 кращих вітчизняних фармвиробників - лідерів ринку входить ВАТ „Інтерхім" з виготовлення сучасних фармацевтичних препаратів. В перспективі введення в дію нових виробничих дільниць з випуску субстанцій та готових лікарських засобів. У 2010 році ЗАТ "АВС Кемікал Індастрі" запровадило випуск двох нових видів продукції - порошків для професійного прання. "Неlреr Рrоfеssіоnаl. Серед напрямків розвитку легкої промисловості - розширення асортименту та освоєння нових видів товарів швейно-трикотажної промисловості із застосуванням новітніх технологій, виробництво спеціального робочого одягу та взуття з підвищенням конкурентоспроможності та якості продукції вітчизняних виробників. Приріст обсягів у 2010 році становить 9,6 %, з програмою - 6,6 в. п. Збільшилось виробництво брюк та бриджів жіночих у 2,3 рази, постільної білизни на 23,6 %. 10.2.4. Харчова промисловість Збільшився випуск нерафінованої соняшникової олії (на 15,8 %), фруктових та овочевих соків (на 6,0 %), жирних сирів (на 26,5 %), макаронних виробів (на 27,5 %), мінеральних негазованих вод (в 1,9 раза), виноградного вина (в 1,7 раза), коньяку (на 38,9 %), солоних оселедців (на 2,2 %). В олійножировій галузі динамічний розвиток забезпечують ТОВ „Українська Чорноморська індустрія" з переробки олійних культур; ЗАТ „Іллічівський маслоекстракційний завод"; ВАТ "Іллічівський олійножировий комбінат"; Роздільнянське ТОВ "Біойл Універсал Україна". У виноробній промисловості збільшили виробництво виноградного вина ПрАТ "Одеський завод шампанських вин", ЗАТ "Одесавинпром", ТОВ "Котовський винзавод", ТОВ "Промислово-торгівельна компанія "Шабо", ТОВ НВП "Нива". Зросло виробництво соленої та копченої риби, пресерв з риби на Іллічівському ТОВ "Аквафрост", Теплодарському ТОВ "Еліт - Одеса". Збільшило випуск фруктових та овочевих соків ТОВ "Вітмарк Україна". 10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва Виробництво, особливо промислове, — головний чинник забруднення біосфери, екологічних проблем сучасності загалом. Сама сутність виробництва передбачає вилучення з довкілля одних речовин і створення натомість інших, з обов'язковими (в абсолютній більшості випадків) побічними продуктами (відходами, рештками, покидьками, сміттям, шумом, випромінюванням та ін.). Як вилучення певних речовин, так і привнесення в біосферу інших, змінюють структуру екосистем, впливають на хід їх розвитку та еволюції, привносять у довкілля такі об'єкти та параметри, до яких людина у своїй еволюційній історії не могла, та й не мала потреби пристосуватися біологічно. Доводиться компенсувати всі ці негаразди за рахунок соціальних, культурних чинників регулювання відносин з довкіллям. Нині в суспільстві утверджується думка про екологізацію виробництва не лише як про необхідний, а й єдино можливий шлях подальшого розвитку 136

людської цивілізації, оскільки альтернативи йому немає (Д. Белл, Дж. Гелбрейт та ін.). Прикладом екологізації промислового виробництва в Одеському регіоні може служити проведення робіт из зменшення викидів в атмосферне повітря та у водні об,єкти. Так основними забруднювачами довкілля протягом 2010 року виконано відповідні заходи на суму 1млн.729 тис.гривень.

137

11. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 11.1. Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві За темпами зростання валової продукції сільського господарства за 2010 рік Одеська область займає 1 місце серед регіонів України. Обсяги виробництва продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств збільшилися на 8,7 % (по Україні - зниження на 1 %), у тому числі продукції рослинництва - на 11 % (по Україні - зниження на 4,6 %), продукції тваринництва - на 3,1 %. Валовий збір зернових культур по Одеській області склав 2,9 млн. тонн (на 3,1 % більше) - ІІ місце серед регіонів України. Під урожай 2011 року в усіх категоріях господарств посіяно на площі 934,3 тис. га або 106,5 % до прогнозу. 30 грудня 2010 на сесії Одеської обласної ради затверджено Регіональну програму "Тваринництво Одещини 2011-2015". 11.2. Вплив на довкілля 11.2.1. Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі та під багаторічні насадження Внесення мінеральних та органічних добрив у грунт сільськогосподарськими підприємствами Таблиця 11.2.1.1. 2000 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

1438,0

1290,7

1311,3

1257,1

1233,3

Усього внесено у поживних речовинах, тис.ц азотних фосфорних калійних Удобрена площа під урожай, тис.га Частка удобреної площі, відсотків Внесено у поживних речовинах на 1 га посівної площі, кг азотних фосфорних калійних Органічні добрива Усього внесено, тис. т

121,5 110,9 9,0 1,7 237,9 16,5

473,5 360,9 65,7 46,9 748,8 58,0

474,2 366,1 65,8 42,4 768,7 58,6

444,4 349,9 57,0 37,5 696,6 55,4

525,2 416,2 65,9 43,1 748,2 60,7

8 7 – 1

37 28 4 5

36 28 3 5

35 28 3 4

43 34 4 5

487,0

210,4

124,4

104,9

82,9

Удобрена площа, тис. га Частка удобреної площі, відсотків Внесено на 1 га посівної площі, т Засоби захисту рослин Площа, на якій застосовувались захисту рослин, тис. га у тому числі пестициди

15,2 1,1 0,3

10,9 0,8 0,2

14,2 1,1 0,1

9,9 0,8 0,1

7,2 0,6 0,1

… …

632,1 511,2

722,3 557,7

815,5 671,0

Загальна посівна площа, тис. га Мінеральні добрива

засоби

138

11.2.2. Використання пестицидів Застосування засобів захисту рослин Таблиця 11.2.2.1. Витрати засобів захисту рослин, тис. т Площа, на якій застосовувалися засоби захисту рослин, тис. га Кількість внесених пестицидів на 1 га, кг

2000 р. -

2007 р. -

2008 р. -

2009 р. -

2010 р. -

11.2.3. Екологічні аспекти зрошення та осушення земель 11.2.4. Тенденції в тваринництві Обсяг виробництва продукції тваринництва збільшився на 3,1 %, у тому числі в господарствах населення – на 5,0 %, в сільськогосподарських підприємствах зменшився – на 4,1 %.

За 2010 рік в усіх категоріях господарств вироблено м’яса 68,6 тис. тонн молока – 403,6 тис. тонн, яєць – 582,8 млн. штук, вовни - 1456 тонн. Чисельність поголів’я худоби та птиці: В усіх категоріях господарств Великої рогатої худоби (тис. голів) у тому числі: корів свиней (тис. голів) овець та кіз(тис. голів) птиці (млн. гол) У сільськогосподарських підприємствах Великої рогатої худоби (тис. голів) у тому числі корів (тис. голів) свиней (тис. голів) овець та кіз(тис. голів) птиці (млн. гол.)

На 1 січня 2010 року

На 1 січня 2011 року

Відхилення , %

187,8 105,4 359,1 415,6 5433,6

182,7 103,5 377,4 405,7 5530,2

-2,7 -1,8 +5,1 -2,4 +1,8

44,1 17,8 123,6 79,3 1076,1

39,7 16,5 124,7 73,1 1178,1

-10,0 -7,5 +0,8 -7,7 +9,5

Станом на 1 січня 2011 року чисельність поголів’я ВРХ в усіх категоріях господарств склала 182,7 тис. голів. Для підвищення ефективності та покращення фінансово-економічного стану підприємствам АПК з обласного бюджету виділено 44,7 млн. грн., в тому 139

числі на програму „Зерно Одещини 2005-2010” – 39,9 млн. грн., на програму стабілізації і розвитку тваринництва Одещини 2005-2010 – 2,0 млн. гривень. У 2010 році за рахунок коштів державного бюджету, через механізм реалізації цільових програм підприємствам АПК з початку року надана фінансова підтримка в сумі 103,6 млн. гривень. У 2010 році в області продовжено реалізацію інвестиційних проектів: - створення свинокомплексу на 18,4 тис. голів в Арцизькому районі (вартість проекту 12,4 млн. грн.); - реконструкція молочного комплексу з установкою доїльного залу на 528 голів корів в агрофірмі “Петродолинська” Овідіопольського району (12 млн. грн.); - будівництво свинокомплексу на 24 тис. голів в Болградському районі (140,1 млн. грн.); - реконструкція СТОВ „Комінтернівська птахофабрика” Комінтернівського району на 1800 тис. голів птиці (359 млн. грн.); - будівництво свинокомплексу на 27 тис. голів в Тарутинському районі (47 млн. грн.). 11.3. Органічне сільське господарство У погоні за продуктивністю на зміну натуральним прийомам господарювання прийшли промислові, які, маючи на меты нарощування врожайності культур, передбачають обов’язковою умовою використання на значних сільскогосподарських площах синтетичних хімічних речовин у кількостях, які перевищують ємність сільськогосподарського середовища. Такий метод господарювання, відомий як екстенсивне землеробство, широко застосовувався в другій половині 20-го століття і продовжує застосовуватись сьогодні, заподіючи значної шкоди довкіллю та призводить до зниження якості сільськогосподарської продукції. Саме внаслідок розвитку інтенсивного землеробства людство було змушене шукати та переходити на альтернативні моделі ведення господарювання. Саме такою формою є екологічне, або органічне землеробство. До альтернативних методів ведення сільського господарства можна віднести: – біоінтенсивне міні-землеробство (Biointensive Mini-Farming), біодинамічне землеробство (Biodynamic Agriculture), – ЕМ-технології (Effective Microorganism Technologies), – маловитратне стале землеробство (LISA - Low Input Sustainable Agriculture) та інші. Ці моделі ґрунтуються на глибокому розумінні процесів, що відбуваються в природі, спрямовані на поліпшення структури ґрунтів, відтворення їх природної родючості та сприяють утворенню екологічно стійких агроландшафтів. Саме до таких систем агровиробництваналежить й органічне (екологічне) землеробство (Organic Farming). 140

12. ЕНЕРГЕТИКА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 12.1. Структура виробництва та використання енергії Динаміка використання паливно-енергетичних ресурсів Таблиця 12.1.1. Споживання паливно-енергетичних ресурсів на енергетичні цілі, тис. т у. п. Темп зміни, % до обсягу 2000 р. Споживання електроенергії млн. кВт. г Темп зміни, % до обсягу 2000 р. Споживання палива, тис. т у. п. Темп зміни, % до обсягу 2000 р.

2000 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

3780

4032

3928

3993

3046,6

3786,7

2295 2582 -

106 2647 115 2603 101

104 2745 119 2745 106

105 2796 121 2562 99

81 2531,3 110 1758,2 68

100,2 2614,0 114 2454,7 95

Викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами паливно-енергетичного комплексу у 2010 роц Таблиця 12.1.2. Кількість підприємств

Усього стаціонарними джерелами -в тому числі за видами діяльності: промисловість

Обсяги Обсяг викидів на Темп зміни, % порівняно з 2009 викидів, тис. одиницю роком т реалізованої продукції, кг/грн обсягів викидів викиди на одиницю продукції,

398

29,165

+12

180

19,880

0,0007

+12

100

Динаміка споживання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти Таблиця 12.1.3. Всього по Україні млн. т умовного палива/область, у %

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

207700000

210700000

165000000

140820539

150032875

0,04 1,2 0,04 0,2 0,04

0,03 1,2 0,05 0,2 0,02

0,04 1,5 0,05 0,2 0,04

0,05 0,97 0,03 0,15 0,04

0,06 1,3 0,03 0,15 0,02

Вугілля кам’яне/область, у % Газ природний, млрд. м³/область, у % Бензин моторний/область, у % Газойлі (паливо дизельне)/область,у% Мазути топкові важкі/область, у %

12.2. Ефективність енергоспоживання Динаміка використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти Таблиця 12.2.1. Всього, т умовного палива Первинні види палива Вугілля кам’яне Газ природний, тис. м³ Дрова для опалення, м³ щільних Інші види первинного палива, т умовного палива Продукти переробки палива Кокс та напівкокс з вугілля кам’яного,

2006 р. 3299300 97774,2 2234770 11012,6 17653,2

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

3214806

6079821

5180946,1

5032246,9

85108,5 2156819,7 13630,8 22054

81587,3 2096102,5 9057,8 15508,4

71282,9 1372615,1 9131,8 22106,0

90315,6 2007228,1 9439,1 20182,3

523,9

141

вугілля бурого та торфу Бензин авіаційний Бензин моторний Фракції легкі інші Паливо реактивне типу гас Гас для технічних цілей Гас освітлювальний Газойлі (дизельне паливо) Мазути топкові важкі Масла мастильні для процесів очищення Масла мастильні Пропан і бутан скраплені Вазелін нафтовий, парафін, озокерит, інші мінеральні воски Бітум нафтовий і сланцевий Мастила відпрацьовані Присадки до мастил та палива Інші види нафтопродуктів, тон умовного палива Кам’яновугільний газ, одержаний шляхом перегонки в коксових печах тис. м³ Інші продукти переробки палива, тон умовного палива

346,3 2,1 66459,2 4,9 4043,5 105 1,5 294775,5 37201,6 81,5

118,3 94,6 60166,5 6,9 2100,8 71,3 1 274724,7 45353,8 71,6

25,7 64,6 48882,6 6,4 768,0 61,7 1,2 214802,5 60546,2 32,2

31,5 59,9 47899,4 127,7 944,9 28,6 0,6 231638,1 41305,8 23,3

8255,8 2257,5 0,6

6758,5 2041,5 0,1

5291,6 6165,07 0,5

5433,5 1390,0 *

22007,8 78,1 1,8 0,2

9694,7 62,9 0,4 0,2

11703,9 57,4 3,3 1,3

9026,5 36,9 0,1 0,1

202

250,9

1,3

147

71,2

3 60870,5 10,7 1693,8 94,6 15,7 279954 626551 69,6 8596,4 2421 23331,6 35,1 23 -

* - починаючи з 2010 р. вид палива відсутній у намінклатурі.

Використання основних видів енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти за видами економічної діяльності у 2010 році Таблиця 12.2.2.

Всього Сільське господарство, мисливство та лісове господарство Промисловість Добувна Переробна У тому числі металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення та ядерних матеріалів Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води Будівництво Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку Діяльність транспорту та зв’язку Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям Державне управління Освіта Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги Інші види діяльності

Витрати палива в натуральному вимірі газ бензин газойлі (паливо природний моторний дизельне)

Витрачено т умовного палива

вугілля кам’яне

5032246,9

90315,6

2007228,1

47899,4

231638,1

119336,7

579,8

28,0

11025,6

65521,8

4431708,7 3995,2 3819593,1

19796,1 391,0 17172,5

1448376,8 1117,3 1384493,9

10439,2 70,2 6522,4

15515,0 248,0 13045,5

4845,6

30,0

2922,6

298,1

212,2

2153683,4

144,3

54,2

4,1

103228,4

1732,5

54455,8

3994,0

5613,6

608120,5

2232,6

510646,7

3846,6

2221,5

43380,2

448,0

4933,2

2972,9

14105,1

21445,9

454,5

27,3

4226,4

7082,0

278189,5

7738,0

54990,4

8791,0

115951,9

30340,4

280,7

9540,2

2606,9

9776,0

61402,4 10581,0

45139,2 3938,0

18205,3 5546,0

2582,8 5991,7

811,7 0,6

24861,3

11631,9

7745,7

2283,9

630,0

9934,2

33,7

3,5

195,1

1065,6

142

12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля В структуру промислового потенціалу області значний внесок у викиди від стаціонарних джерел вносять підприємства, які виробляють електроенергію, так за данними Головного управління статистики в Одеській області в середньому одним підприємством, яке виробляє електроенергію викинуто забруднюючих речовин в атмосферне повітря 202,2 т в рік. Загальний обсяг викидів по регіону склав 606,5 т, що на 19 % більше ніж у 2009 році. Основні шкідливи речовини, що надходять в атмосферне повітря діоксид азоту, оксид вуглецю та сірки діоксид та твердих речовин. 12.4. Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики На підприємствах ДП «Одеський морський торговельний порт», ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та на Одеській залізниці впроваджено сонячні колектори для гарячого водопостачання.

143

13. ТРАНСПОРТ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 13.1. Транспортна мережа Одеської області 13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень Таблиця 13.1.1.1. Вид транспорту Залізничний

Рік

2006

Перевезено вантажів млн. т % 25,1 45

Вантажооборот млн. т км. 53500

% 85

Перевезено пасажирів млн. % 17,9 5

Пасажирооборот млн. пас. км. 8000

% 64

2007 2008 2009 2010 2006 2007 2008 2009 2010 2006 2007 2008 2009 2010 2006 2007 2008 2009 2010 2006

29,3 34,1 22,8 27,5 24,7 25,6 30,5 26,6 26,3 6,5 6,0 4,5 2,8 3,8 0 0 0 -

48 49 44 48 43 42 44 51 46 12 10 7 5 6 0 0 0 -

58500 60700 51300 54100 1500 1600 2600 2600 2500 8300 7000 5300 2800 3900 0 0 0 -

87 88 90 89 2 2 4 5 4 13 11 8 5 6 0 0 0 -

17,9 18,8 17,5 18,8 199,2 213,1 224,7 214,8 194,1 0,1 0,1 0,1 0,02 0,0 0,1 0,1 0,1 0,02 -

5 5 5 6 57 61 63 64 65 0,03 0,03 0,03 0,01 0,0 0,03 0,03 0,03 0,006 -

8000 7900 7200 7600 3400 3500 3500 3700 3300 0 0 0 300 0,0 100 100 100 20 -

64 63 60 66 27 28 28 31 28 0 0 0 3 0,0 0,8 0,8 0,8 0,2 -

2007 2008 2009 2010

Міський електротранспорт

2006

129

1000

Всього

2007 2008 2009 2010 2006 2007 2008 2009 2010

56,3 60,9 69,1 52,2 57,6

63300 67100 68600 56700 60500

119 113 103 87 346,0 350,8 357,1 335,3 299,9

34 34 31 29 -

1000 900 700 700 12500 12600 12300 11900 11600

8 7 5,8 6 -

Автомобільний

Водний

Авіаційний

Трубопровідний

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від окремих видів автотранспорту підприємств області, тис. т. Таблиця 13.1.1.2. Роки

Вантажні автомобілі

Пасажирські автобуси

Пасажирські легкові автомобілі

Спеціальні легкові автомобілі

2006 2007 2008 2009 2010

15,705 13,473 13,434 11,283 10,603

7,894 6,191 5,414 4,325 4,162

6,290 6,364 6,460 5,793 5,571

1,435 1,164 1,331 1,334 1,309

Спеціальні нелегкові автомобілі 4,227 3,520 3,598 2,834 2,804

144

13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів Групування автомобілів за конструкцією, яка дозволяє використовувати паливо (незалежно від фактичного використання палива) Таблиця 13.1.2.1. Тип автомобіля (одиниць)

Всього

Автомобілів всього Легкові автомобілі Вантажні бортові Самоскиди Сідлові тягачі Пасажирські автобуси Спеціальні автомобілі Інші автомобілі

За видами палива зріджений стиснений стиснений нафтовий газ природний газ газ і бензин

бензин

дизпаливо

дизпаливо та стиснений природний газ

423287

361916

56623

4732

367518

339958

24931

2627

23766 7078

10370 3555

12099 3309

4 1

1293 213

7528

292

7208

8903

2204

6365

333

6984 1510

4434 1103

2309 402

5 0

236 5

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення від використання окремих видів палива Таблиця 13.1.2.2. Роки

Обсяги викидів, тис. т

бензину

98,172 153,527 157,818 149,251 152,006

69,246 109,024 115,091 113,673 113,235

2006 2007 2008 2009 2010

У тому числі від використання газойлів (дизельного зрідженого та палива) стисненого газу 23,433 41,442 40,121 33,279 35,112

Частка викидів забруднюючих речовин від використання бензину у загальних обсягів викидів, % 70 71 73 70 74

1,252 1,720 1,873 1,751 2,809

Середній вік парку дорожніх механічних транспортних засобів Таблиця 13.1.2.3. 2010 212008 13667

247103

2009 199884 165486 27766

2008 161920 12785

197862

2007 137504 10384

170075

2006 170075 137504 26704

2010 52840 41893 5210

2009

2008

50700 51054 40070 35659 5384 11466

2007 77960 64873 2952

2006 77960 648873 9258

2010 48653 42007 3274

2009 28098 22249 4163

2008 28748 24848 2015

2007 40043 33921 1495

2006 40043 33921 3839

2010 74691 71610 1615

2009 62628 57602 3411

2008 55825 49431 3031

2007 29971 26355 735

2006 26355 2392

29971

2010 367518 23766

423287

2009 280996 46807

3180

276269

341664

2008

Більше 10 років

23215

333135

2007 318049

Від 5,1 до 10 років

262653

2006

Від 3,1 до 5 років

15566

Легк ові авто мобі лі Вант ажні борт ові

Від 2 до 3 років

262653

Авто мобі лі всьо го

Всього

41993

Тип авто мобі ля

145

6457 5283 4576 551

4561

1927 4704 2269

7718 3723 4214 2269

5233

6915 2971 3536 2331

6434

3536 -

2331

178 1684 1869 442

1564

180 2011 1553 2746 1066 1066

436 1183

1872 1693 2477 1352

2741

291

370

2477 -

1352

1775 240

696

1221 555

465

685 555

555

431 1852

1852

152 191 683 277

163

1290 1290

325

363 454 218 1875

453

331 442 222 1202

684

1202

7078 7528 8903 1510

6984

9961 4238

3900

8349 6459 8197 4238

6408

9814 5909 9067

10704

4336

Інші тран спор тні засо би

4336

Спец іальн і авто мобі лі Паса жирс ькі авто буси

9067

Сідл ові тягач і

Само скид и

13.2 Вплив транспорту на довкілля На стан атмосферного повітря населених міст області значною мірою впливають викиди пересувних джерел, і особливо, автомобільного транспорту. Надходження шкідливих речовин від автотранспорту домінують над викидами від стаціонарних джерел, майже в усіх районах та містах області і складають 85 відсоток від загальної кількості забруднюючих речовин, що надходять в атмосферне повітря. Кліматичні особливості Одеського регіону, несприятлива територіальнопланувальна структура міста Одеси, значне збільшення автомобільного парку, незадовільний технічний стан автотранспорту через його значний вік, низька якість палива, відсутній дійовий контроль за якістю пального стали причиною збільшення рівня забруднення атмосферного повітря викидами автотранспорту. 13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля Найбільше навантаження від пересувних джерел припадає на атмосферне повітря м. Одеси. З метою покращення стану атмосферного повітря у місті Одеса здійснюються слідуючи заходи: - ограничено вїзд вантажного автотранспорту в центральну частину міста та встановлені відповідни дорожні знаки, які забороняють рух вантажного автотранспорту; - здійснено ремонт дорожного покриття вулиц міста; - на автотранспортних підприємствах впроваджуються стандарти «Евро2», Евро-3».

146

14. ЗБАЛАНСОВАНЕ ВИРОБНИЦТВО ТА СПОЖИВАННЯ 14.1. Структурна перебудова та екологізація економіки За роки незалежності в Україні було загалом сформовано засади державної екологічної політики, визначено довгострокову стратегію розв'язання екологічних проблем. Між тим вирішення проблем у сфері охорони довкілля має стати пріоритетним напрямом і невідмінною складовою державної політики у здійсненні соціально-економічних реформ, формуванні умов сталого розвитку країни. Першопричинами екологічних проблем України є: - успадкована структура економіки з переважаючою часткою ресурсо- та енергоємних галузей, негативний вплив якої був посилений переходом до ринкових умов; - зношеність основних фондів промислової і транспортної інфраструктури; - існуюча система державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, регулювання використання природних ресурсів, відсутність чіткого розмежування природоохоронних та господарських функцій; - недостатня сформованість інститутів громадянського суспільства; - недостатнє розуміння в суспільстві пріоритетів збереження навколишнього природного середовища та переваг сталого розвитку; - недотримання природоохоронного законодавства. Зміни та агаліз цих причин сприятимуть розвитку технологій, пожвавленню наукових розробок та залученню інвестицій, що за умов виваженої державної політики може стати поштовхом для активізації процесів екологізації економіки. Тільки інвестиційні проекти спільного впровадження забезпечують скорочення споживання природного газу на 1218 млн. куб. м на рік. Ефективність змін у системі забезпечення екологічної безпеки потребує систематичності, послідовності та поєднання з розвитком інших складників національної безпеки. В умовах обмежених державних фінансових ресурсів важливого значення набуває, поряд з традиційними формами залучення іноземних інвестицій, використання ринкових механізмів за Кіотським протоколом. Це виконання проектів спільного впровадження та торгівля квотами парникових газів. Вони мають стати додатковим джерелом фінансування, завдяки чому можливе не тільки скорочення викидів парникових газів, а й підвищення ефективності використання енергії внаслідок модернізації виробництва та зменшення обсягів імпорту енергоносіїв. З метою нарощення потенціалу для виконання зобов'язань за РКЗК ООН і Кіотським протоколом нині розгорнута активна співпраця України з Європейською комісією, Європейським банком реконструкції і розвитку, Світовим банком, ООН. Серед країн, що найбільш зацікавлені в співробітництві з Україною, стали США, Канада, Данія і Нідерланди. 147

За період, який минув з 1998 року, у світі відбулися значні події міжнародного рівня, що визначили подальший розвиток екологічних стратегій. В Україні спостерігалися суттєві зрушення в напрямі посилення економічної діяльності. Тому виникла необхідність розроблення нового стратегічного документа на довгострокову. Згідно зі Стратегією соціально-економічного розвитку до 2020 року основною метою на сучасному етапі розвитку є створення умов, що дадуть змогу регіонам повністю реалізувати наявний потенціал, зробити максимальний внесок у національну економіку, здобути конкурентні переваги на зовнішньому ринку. Забезпечити виконання цих завдань може лише виважена політика держави та її регіонів в контексті формування сучасної моделі природоресурсного менеджменту. На жаль, можна констатувати, що ресурсна домінанта в контексті регіонального розвитку через призму першочергових державних задач поки що відсутня. Ці прогалини присущі і Цілям розвитку тисячоліття, особливо українській версії. Можна констатувати, що в контексті формування Національного Плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки природоресурсний менеджмент як стратегічний вектор та складова сучасного екологічного управління залишився без будь яких сутнісних наповнень. Так, зовсім не приділено уваги таким чинникам, як: - інституційні механізми забезпечення збалансованого використання природних ресурсів; - посилення важелів відповідальності за їх нераціональне використання та відображення їх в законах прямої дії; - розробка організаційно-економічних заходів щодо стимулювання процесу ресурсозбереження на різних ієрархічних рівнях (до речі, ідеологія ресурсозбереження в новоявленому Плані дій з охорони навколишнього природного середовища України на період 2011-2015 рр. навіть не згадується); - розмежування функцій по регулювання процесу ефективного використання природних ресурсів з відповідним фінансовим наповнення бюджетів всіх рівнів; - законодавчо-нормативна основа формування та стягування природоресурсної ренти та її розподілу між різними гілками влади. Таким чином, можна відмітити, що поки що аспекти природо- ресурсного менеджменту залишаються розпливчастими та розпорошеними по різним сегментам екологічного управління, тоді як є вже нагальна необхідність виокремити ці питання в самостійний формат. Разом з тим, констатуючи вищезазначене, можна стверджувати, що основними віхами розвитку «зеленої» економіки в Україні є: - Міжнародні декларації ЮНЕП та ООН; - Створення Національної комісії сталого розвитку України; - Розробка Цілей розвитку тисячоліття в Україні; - Затвердження Концепції національної екологічної політики на період до 2020 року; 148

- Прийняття Стратегії національної екологічної політики на період до 2020 року; - Розробка Проекту Національного Плану дій з охорони навколишнього природного середовища. Крім того в подальшому передбачається удосконалення екологічного законодавства в частині застосування Стратегічної екологічної оцінки (СЕО) як обов'язкового інструменту стратегічного планування розвитку соціальноекономічної політики на національному, регіональному та місцевому рівнях. Посилення соціально-економічного розвитку Центральноєвропейського та Східноєвропейського регіонів робить СЕО важливим інструментом оцінки впливу на навколишнє природне середовище, зокрема у транскордонному контексті. Між тим прискорений вихід з еколого-економічної кризи і подальше економічне зростання можливі лише при виконанні ряду вихідних умов. Насамперед, це підвищення інвестиційної активності в напрямку здійснення екологічної політики. Для забезпечення конкурентоспроможності української економіки, насамперед, необхідно активізувати інноваційну діяльність, і в першу чергу, у сфері ресурсозберігаючих технологій. Це зажадає погоджених заходів для створенню сприятливих макроекономічних умов і формуванню каналів грошових пропозицій для здійснення екологічних інвестицій. На сьогодні приблизно із усіх можливих у ринковій економіці внутрішніх каналів припливу виробничих інвестицій, як правило, діє лише один – власні кошти підприємств, на долю яких приходиться більш половини усіх вкладень у виробництво. Необхідний приплив інвестицій у розвиток виробництва і відновлення екологічної цілісності економічної системи при доповненні ефективними механізмами грошових надходжень могла б забезпечити й існуюча банківська система. Найважливіша задача екологобезпечної системи регулювання економіки – швидке нарощування економічної активності до рівня, що відповідає наявному виробничому потенціалу, раціональним залученням значних резервів, у тому числі незадіяних природних ресурсів, з мінімальним ступенем ризику. Однак для цього повинні бути вирішені наступні взаємозалежні задачі: створені адекватні макроекономічні умови, ініційовані механізми стимулювання залучення екоінвестицій, забезпечена ефективна робота механізмів ринкової конкуренції, усунуті причини ескалації взаємних неплатежів підприємств, налагоджена ринкова інфраструктура, підвищена дієвість судової системи дозволу господарських суперечок у природно-ресурсному контексті, проведене реструктурування промисловості на базі обліку екологічного фактора. Створення сприятливих макроекономічних умов. В даний час у вітчизняних товаровиробників відсутній стимул інвестувати засобу в підвищення ефективності і якості екологічної безпеки (у тому числі відповідно до вимог міжнародних стандартів ІSO-9000, ІSO-14000). Тому необхідно перейти до стимулюючого екологізацію податковий системі, насамперед законодавчо установивши граничний рівень стимулюючих пільг, а також створити повноцінний і діючий інститут екологічних податків. Разом з тим ослабленню 149

податкового пресингу ресурсовиробник може сприяти нарощування дохідної бази бюджету по лінії залучення альтернативних, у тому числі неподаткових, джерел надходження, а також трансформація механізму ціноутворення в ресурсній сфері. У нинішній ситуації необхідно підсилити роль міжнародного і внутрішнього екокредитування. При розгляді питання Реструктурування промисловості з урахуванням екологічного фактора, мова йде про удосконалювання її організаційної структури, що забезпечує зниження трансакціонних і адміністративноуправлінських витрат, економію оборотного капіталу, інтеграцію науки і виробництва, налагодження системи ефективного екологічного менеджменту; створення еколого-конкурентоспроможних на світовому ринку вітчизняних виробництв. Тільки в такий спосіб Україна зможе на гідних початках інтегруватися у світове економічне суспільство, забезпечити необхідний рівень економічної й екологічної безпеки і добробуту населення. З метою активізації інноваційного процесу в екологічній сфері необхідно ввести в практику міри законодавчого й організаційно-економічного характеру. Так, доцільно розробити норми, які б установлювали: - порядок оподатковування, відповідно до якого розмір бази оподаткування прибутку підприємств і організацій повинний зменшуватися на суму коштів, що була спрямована ними безпосередньо на реалізацію екологобезпечних інноваційних технологій і заходів; - механізм забезпечення «податкових канікул» для учасників реалізації інноваційних екологічних проектів; - державне страхування ризиків від інноваційної діяльності, у тому числі в природоохоронній сфері, з наступним відшкодуванням інвесторам визначеної частки можливих фінансових утрат, викликаних неспроможністю інноваційних проектів при їх венчурному фінансуванні; - розвиток інноваційної екоінфраструктури, пристосованої до ринкових умов. 14.2. Впровадження елементів "більш чистого виробництва" в Одеській області Одним із підходів, який довів свою ефективність у багатьох країнах є впровадження підходу або концепції екологічно чистого виробництва в промисловому та аграрному секторах економіки, а також у сфері надання послуг. З цією метою в багатьох країнах реалізуються відповідні цільові еколого-економічні програми. У контексті цих програм виділяють дві взаємодоповнюючі превентивні промислові стратегії: Чистішого виробництва (Cleaner production) і стратегія екоефективності (Eco-efficiency Strategy). Реалізація цих стратегій передбачає наявність аналітичних систем збору та опрацювання інформації про стан довкілля, створення механізму врахування екологічних чинників у процесі економічного розвитку. 150

Стратегія екологічно чистого виробництва (ЕЧВ) є однією з найоптимальніших як в умовах ринкової економіки, так і на перехідному періоді до неї, оскільки забезпечує подвійний виграш: з одного боку, відбувається покращення стану довкілля шляхом удосконалення технологій, підвищення якості продукції, з іншого – забезпечується економічна вигода через ресурсну оптимізацію виробництва. У вітчизняній практиці реалізації пілотних проектів по впровадженню ЕЧВ переважно використовуються наступні визначеня «Екологічно чистого виробництва»:  таке, що передбачає постійне використання інтегрованої, профілактичної, екологічної стратегії до процесів і товарів з метою зниження ризику для людини і навколишнього середовища. Для виробничих процесів, ЕЧВ включає збереження енергії, ресурсів і сировини, виключення токсичної сировини і зниження об'єму і токсичності всіх викидів і відходів виробництва до того, як вони покинуть його. Для товарів, стратегія ЕЧВ концентрується на зниженні негативних наслідків впливу товару впродовж всього циклу, від здобичі сировини до кінцевої утилізації товару.  техногенно створене локальне довкілля, де на основі розімкненого балансу речовин навколишнє середовище відповідає екологічним вимогам та нормативам, прийнятим в даній країні. Всі шкідливі відходи з такої території видаляються, що природно викликає погіршення навколишнього середовища в інших районах. Такі ЕЧВ прагнуть створити на багатьох локальних ділянках своїх територій розвинені країни. Признання важливості профілактичних стратегій на глобальному рівні виділяє ЕЧВ як рентабельний і взаємовигідний підхід до сталого розвитку. Питання впровадження та механізми реалізації ЕЧВ в Україні є мало дослідженими, та недостатньо висвітленими у вітчизняній науковій літературі, хоча практичний інтерес до її впровадження періодично висвітлюється у періодичних виданнях. Під егідою Національної академії наук України провідними фахівцями Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень під керівництвом академіка НАН України Б.В Буркинського спільно зі спеціалістами інших академічних інститутів розроблено „Національну концепцію впровадження та реалізації екологічно чистого виробництва в Україні” яка узагальнює принципові методологічні положення впровадження ЕЧВ в Україні. Необхідність розвитку, удосконалення і поширення застосування стратегії ЕЧВ в Україні обумовлено пріоритетами визначеними у міжнародних документах таких як: Конвенція ООН з навколишнього середовища та розвитку (1992), «Декларації тисячоліття» ООН (2000) документами Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі (2002), діючими Законами України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» та «Про пріоритетні напрями розвитку інноваційної діяльності в Україні», рекомендаціями Постанови Верховної ради України «Про рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в Україні» (2003), та зобов’язаннями України щодо виконання 151

вимог Міжнародної Декларації більш чистого виробництва, а також «Національною концепцією впровадження та розвитку екологічно чистого виробництва в Україні» яку представлено у виді законопроекту до Кабінету Міністрів України (2005). На основі цієї Концепції за дорученням КМ України від 12.11.2009 р. № 63761/1/1-09 рішення Комітету ВР України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 04.11.2009 р. № 58/4 «Про основні засади більш чистих виробництв та екологічно чистої продукції» під егідою Міністерства ОНПС розроблено проект розпорядження КМ України «Про схвалення Національної Концепції впровадження та розвитку більш чистих виробництв і екологічних технологій на період до 2020 року та заходів щодо підписання Міжнародної декларації більш чистого виробництва ЮНЕП», який очікує схвалення. Таким тривалим та складним є шлях до розробки, необхідної для нашої економіки, національної програми екологічно чистого виробництва в Україні. Таким чином, можна констатувати, що Україні вкрай необхідна власна Національна Концепція впровадження та розвитку більш чистих виробництв і екологічних технологій, що має визначати шляхи комплексного вирішення екологічних та економічних проблем, забезпечити передумови створення дієвої системи сприяння впровадженню суб'єктами господарювання стратегії та методів таких виробництв і технологій. Шляхами реалізації національних пріоритетів розвитку більш чистих виробництв і екологічних технологій в Україні є:  створення системи збалансованого управління розвитком виробництва, що стимулює охорону довкілля та забезпечує бережливе використання природних ресурсів.  удосконалення механізму інтеграції екологічних чинників у стратегію економічного розвитку господарської діяльності, переходу до інтегрованого екологічного управління виробництвом;  поширення інформації про принципи (засади) більш чистих виробництв і екологічних технологій;  розробка та моніторинг економічних та екологічних показників розвитку виробництва;  розробка та наближення екологічних нормативів забруднення довкілля та спеціального використання природних ресурсів до стандартів ЄС. 14.3. Ефективність викоритсання природних ресурсів Слід зазначити, що на думку фахівців нераціональні підходи до організації процесу природокористування в Україні протягом XX століття призвели до того, що на рубежі другого і третього тисячоліть економіка країни мала одні з найнижчих у світі показників екологічної ефективності, тобто була однією з найбільш природоємних. Енергоємність національного ВВП перевищувала середньосвітове значення у 14,31 рази; електроенергоємність — у 8,8 рази, водоємність - у 2,83 рази. До речі, це найбільш високі показники серед країн світу. Отримання одиниці ВВП в 152

Україні супроводжувалось викидами такої кількості СО2, яка перевищувала аналогічний середньосвітовий показник у 15,25 рази. Загальний індекс природоємності ВВП (розрахований як середнє арифметичне значення чотирьох перерахованих індексів) більше, ніж у 10 разів перевищував середньосвітовий. В Україні в кінці 90-х років XX століття споживалось близько 18,6 % місцевих водних ресурсів її території, при середньосвітовому значенні – 8 %. Індекс споживання місцевих водних ресурсів становить, таким чином, 2,66. Якщо взяти до уваги і цей показник, то загальний індекс природоємності економіки України, розрахований як середньоарифметичне значення п'яти індексів, буде дорівнювати 8,7 середньосвітового за даними джерел. Окрім загального високого рівня природоємності виробництва України, значною проблемою для країни, з точки зору забезпечення переходу до сталого розвитку, є великі територіальні відмінності індексів природоємності регіонів в країні. Найбільший індекс природоємності мають Донецька, Дніпропетровська, Луганська та Херсонська області, найменший – Закарпатська, Тернопільська та Чернівецька області. Екстенсивний характер економіки України негативно впливає на показники її природоємності, в тому числі енергоємності, електроенергоємності та водоємності, насамперед, у регіонах, де досягнуто найбільш масштабного розвитку і концентрації промислового виробництва. Якщо на макрорівні показник природоємності відображає макроекономічні показники: витрати природних ресурсів на одиницю валового внутрішнього продукту, національного доходу – то показник природоємності на мікроекономічному рівні визначається витратами природного ресурсу в розрахунку на одиницю отриманої продукції, яка вироблена на основі даного природного ресурсу. Чим менший показник природоємності, тим більш ефективно використовується природний ресурс, тим менша кількість відходів і забруднень залишаються після завершення виробничого процесу. Необхідно констатувати, що Україна відноситься до країн з найвищим рівнем показника природоємності. Він складає 8,7, у той час як показники цього індексу в Польщі складають 1,82, Білорусі – 1,72, а Франції – 0,93. Для Південного регіону України залишається характерним і в теперішній час екстенсивний тип розвитку економіки, якому притаманні:  висока природоємність виробничих технологій всіх галузей економіки;  низький коефіцієнт ресурсовіддачі;  застосування в економіку галузі все більшої кількості природних ресурсів, що призводить до дефіциту природних ресурсів;  виснаження природно-ресурсного потенціалу;  загострення еколого-економічних та соціально-економічних проблем регіону. Характерними рисами протилежного інтенсивного типу розвитку економіки є: 153

 зниження показників природоємності виробничих технологій;  високий коефіцієнт ресурсовіддачі виробничих технологій;  оптимальні (науково-обґрунтовані) обсяги використання природноресурсного потенціалу за допомогою структурної перебудови економіки, інвестиційної політики, науково-технічного прогресу та мінімізації природоємності виробничих технологій. Мінімізація показника природоємності базується на можливостях зменшення обсягів природних ресурсів через удосконалення технологій, запровадження маловідходних і ресурсозберігаючих технологій і виробництв, використання вторинних ресурсів. Забезпечити цей процес можливо лише за умови сталого розвитку як необхідної передумови трансформаційних зрушень в Україні. 14.4. Тенденції та характеристика споживання Паралельні інтереси виробників і споживачів залишаються важливою рисою захисту прав споживачів у сьогоднішній Європі. При цьому комплексний захист прав споживачів, у тому вигляді, у якому він обговорюється та втілюється сьогодні, почав розвиватися лише наприкінці 19-го сторіччя у США та у Європі. Це стало результатом промислової революції. Спочатку захист прав споживачів на розглядався як окреме питання у ЄС. Переваги для споживачів повинні були забезпечуватися ефективною роботою ринку, і споживчі питання розглядалися у зв'язку з розвитком єдиного ринку. Таким чином, споживчі питання розглядалися як частина змін у контрактному законодавстві, транспортній політиці, конкуренції, стандартів і безпеки харчової продукції, тощо. Жорсткий контроль за імпортованими харчовими продуктами на законодавчому рівні встановлений у США. Канада, Австралія та Японія мають подібні системи контролю за імпортованою продукцією. Постачати харчові продукти на їх ринки без ретельного контролю з боку уповноважених державою органів неможливо. Наразі є спроби відмінити сертифікацію харчових продуктів, чим фактично нівелюються міждержавні Угоди з країнами СНД. Спрощується в односторонньому порядку доступ в Україну продукції цих країн, чим ставиться у нерівні умови вітчизняний товаровиробник. Тобто, Україна свідомо встановлює для вітчизняних товаровиробників більш жорсткі умови, що не дозволяє собі жодна країна світу. Щодо продовольчої сировини, продуктів харчування, а також матеріалів, устаткування і виробів, використовуваних при їхньому виготовленні, збереженні, транспортуванні і реалізації, вимога про обов'язкову сертифікацію прямо передбачено статтею 17 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" . Наразі наказом Держстандарту України "Про введення обов'язкової сертифікації продукції в Україні" був затверджений Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Номенклатура затвердженого Переліку державної системи обов'язкової сертифікації, має тенденцію до 154

збільшення. Тим часом, законодавство, що діє в економічно розвитих країнах, передбачає обов'язкову на державному рівні сертифікацію лише окремих видів продукції, таких як продукти харчування, медикаменти, медичне устаткування, деякі предмети побутової хімії й електротовари. Відзначимо, що сертифікати, видавані на продукцію відповідно до законодавства України, у переважній більшості закордонних країн не визнаються. Без знака GS ("Перевірено на безпеку") практично неможливо реалізувати на Заході технологічне устаткування, механічні й електричні машини, у тому числі навіть дитячі іграшки. Сертифікат ISO 14000 підтверджує дотримання міжнародних норм в області охорони навколишнього середовища, ISO 9000 – якості продукції і т.д. Політика України у сфері сталого споживання та виробництва має бути орієнтована на забезпечення економічного зростання і створення конкурентоспроможної ринкової економіки, поліпшення структури національної економіки на основі інноваційної моделі розвитку, істотне зниження енергоємності валового внутрішнього продукту. Загальновизнаний факт — Україна займає перше місце в Європі за рівнем смертності та останнє за рівнем тривалості життя. Щорічно в Україні вмирають десятки тисяч людей від споживання неякісних харчових продуктів. Тому Держспоживстандарт як центральний орган виконавчої влади самостійно не може зняти з себе повноваження щодо здійснення тестування та сертифікації імпортних харчових продуктів, як це зазначено у статті 313 Звіту Робочої групи з питань вступу України до СОТ, затвердженого Законом України “Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі”, оскільки ці повноваження надані Держспоживстандарту вищенаведеними законами України. Сертифікація харчової продукції відповідає Угоді про технічні бар’єри в торгівлі (ТБТ). Угодою визнається, що жодній країні не повинно бути заборонено вжиття заходів, необхідних для захисту її важливих інтересів безпечності. Відповідно до вимог Угоди про застосування санітарних і фітосанітарних заходів цієї організації (SРS) сертифікація віднесена до санітарних і фітосанітарних заходів, які кожна держава – член СОТ має право застосовувати для забезпечення безпеки та життя і здоров’я громадян. При цьому необхідно дотримуватись вимог міжнародних стандартів, настанов і рекомендацій.

155

15. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

ОХОРОНИ

15.1. Національна та регіональна екологічна політика Одеської області Згідно зі Стратегією національної екологічної політики України на період до 2020 року метою національної екологічної політики є стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища України шляхом інтеграції екологічної політики до соціально-економічного розвитку України для гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я населення, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем. Основними цілями національної екологічної політики є:  досягнення безпечного для здоров'я людини стану навколишнього природного середовища;  підвищення рівня громадської свідомості з питань охорони навколишнього природного середовища;  поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки;  удосконалення системи інтегрованого екологічного управління шляхом включення екологічної складової до програм розвитку секторів економіки;  удосконалення регіональної екологічної політики, зменшення негативного впливу процесів урбанізації на навколишнє природне середовище;  припинення втрат біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі, розвиток заповідної справи;  забезпечення екологічно збалансованого використання природних ресурсів. Основними завданнями національної екологічної політики є такі: 1) досягнення безпечного для здоров'я людини стану навколишнього середовища; 2) підвищення громадської свідомості з питань охорони навколишнього природного середовища; 3) підвищення якості повітря та запобігання змінам клімату; 4) підвищення якості поверхневих і підземних вод; 5) забезпечення екологічної безпеки, усунення збільшення навантаження на навколишнє природне середовище, зумовленого економічним зростанням. В нашому розумінні екологічна політика – це цілеспрямована діяльність органів державної влади й управління, яка направлена на впровадження заходів щодо забезпечення якості навколишнього середовища, відтворення природних ресурсів, екологічної безпеки регіонів і держави в цілому. Особливістю екологічної політики є використання найбільш ефективних методів реалізації практичних заходів в різних сферах діяльності для досягнення цілей, що визначені в міжнародних стандартах якості довкілля. 156

Однак сьогодні впровадження нових ефективних підходів у реалізації місцевої і регіональної природоохоронної політики просувається як в СНД, так і в Україні повільними темпами. При цьому врахування майбутнього впливу на довкілля на етапі планування політик, планів і програм розвитку не є законодавчо обов'язковим в Україні на відміну від законодавства ЄС. Природоохоронні аспекти не набули широкого відображення в галузевих економічних політиках. Запровадження новітніх екологічно чистих технологій та поширення найкращого досвіду є дуже повільними. Низькі ціни на енергоресурси, що втримуються протягом тривалого часу, а також високий рівень зношеності обладнання призвели до того, що Україна посідає шосте місце у світі за обсягом споживання газу, перевищуючи в 3 - 4 рази показники країн Європи. Лише протягом останніх трьох років в умовах підвищення ціни на газ вживаються заходи, спрямовані на розвиток джерел відновлюваної та альтернативної енергетики. Інтеграція екологічної політики до галузевих політик, обов'язкове врахування екологічної складової при складанні стратегій, планів і програм розвитку України, впровадження екологічного управління на підприємствах, екологізація господарської діяльності є шляхом до сучасної секторальної екологічної політики, що реалізується у країнах Західної та Центральної Європи. Разом з тим, успішне впровадження національної екологічної політики в Україні залежить від її здійснення на регіональному (місцевому) рівні. У результаті виконання місцевих планів дій передбачається посилити роль органів місцевого самоврядування в процесі реалізації державної екологічної політики, визначити напрями її вдосконалення з урахуванням регіональної специфіки та Керівних принципів сталого просторового розвитку Європейського континенту (Ганновер, 2000 рік). Регіональна (місцева) екологічна політика повинна підтримуватися на національному рівні через зміцнення та вдосконалення законодавчої й нормативної бази екологічного менеджменту, розробку національних стратегій, програм і планів, інтеграцію природоохоронних вимог у напрямі розвитку секторів економіки і соціальної сфери, розширення двосторонньої і міжнародної співпраці, залучення технічної допомоги та інвестицій. Особливо актуальні ці проблеми для транскордонних регіонів України; враховуючи їх туристсько-рекреаційний статус і можливості для індустріального розвитку і формування зон екологічного підприємництва. 15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки Пропозиції Мінприроди про внесення змін до нормативно-правових актів у галузі охорони навколишнього природного середовища надаються щорічно Держуправлінням при підготовці планів з виконання покладених на Мінприроди завдань, звітів про роботу до засідання колегій Мінприроди України, при виконанні поточних завдань. 157

15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства Згідно наказів Мінприроди України від 12.12.2006 р. № 540 “Про реорганізацію територіальних органів Мінприроди“ та від 19.02.2007 р. № 55 “Про затвердження Положень про Державні управління охорони навколишнього природного середовища в областях та Положень про Державні екологічні інспекції в областях“ питання здійснення державного контролю, проведення перевірок за додержанням вимог природоохоронного законодавства належить до компетенції Державної екологічної інспекції в Одеській області. Наказом Мінприроди України від 15 березня 2007 року № 101 затверджено Порядок взаємодії державних екологічних інспекцій з державними управліннями охорони навколишнього природного середовища в областях. Державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства (за даними Державної екологічної інспекції в Одеській області) Таблиця 13.3.1. № з\п

Назва заходу

1 2 3

Кількість перевірених об’єктів Складено актів перевірок Кількість складених протоколів про адміністративне правопорушення Притягнуто до адміністративної відповідальності Стягнуто адміністративних штрафів Пред’явлено претензійно-позовних матеріалів Стягнуто претензійно-позовних матеріалів Прийнято рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) господарсбкої діяльності Прийнято рішень про призупинення фінансування будівницва (реконструкції) об’єктів Кількість дозволів виданих на відновлення господарської діяльності та фінансування Кількість об’єктів, на яких виявлено перевищення встановлених екологічних нормативів, дозволів або лімітів на спеціальне водокористування у тому числі на скиди у водні об’єкти на викиди в атмосферне повітря на утворення та розміщення відходів Внесено подань про припинення дії виданих дозволів Кількість матеріалів про порушення, що містили ознаки злочину, переданих на розгляд в правоохоронні органи (прокуратури, внутрішніх справ, СБУ)

4 5 6 7 8

11.1 11.2 11.3 11.4 12 13

Одиниця виміру од. од.

2008 рік

2009 рік

2010 рік

129335* 7055

69747* 1366

64547* 701

од.

3637

2733

2387

чол/грн

3654/525296

2643/417946

2378/618460

чол/грн

2777/400392

1560/248217

1270/330412

од./грн

209/2381885

95/22773437

81/4985838

од./грн

72/1007634

32/147584

43/212739

од.

130

од

од.

од

678

298

од. од од. од

283 125 627 1251

130 392 372 1183

176 78 307 1029

од.

од

* - зазначена кількість включає до свого складу перевірки пересувних транспортних засобів: 2008 рік – 129335 2009 рік – 69747 2010 рік – 64547

158

Протягом 2010 року інспекторським складом Держекоінспекції було перевірено 47 об’єктів. Усього здійснено 64547 ресурсних перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства. За результатами перевірок: - складено 2387 протоколів про адміністративні правопорушення; - до адміністративної відповідальності у вигляді штрафів притягнуто 2378 відповідальних осіб на загальну суму 618,460 тис. грн., - сплачено 330,412 тис. грн., решта направлена до державних виконавчих служб управлінь юстиції для примусового стягнення. 15.4. Виконання державних цільових екологічних программ Питання фінансування найбільш важливих природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів вирішується через їх включення до відповідних державних і місцевих природоохоронних програм. На виконання відповідних доручень, наказів Мінприроди України, розпоряджень облдержадміністрації Держуправлінням здійснюється моніторинг виконання заходів Загальнодержавних та регіональних програм.  Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, затверджена Законом України від 21.09.2000 р. № 1989-ІІІ. За вимогами Загальнодержавної програми та в контексті рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995 р.), формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи в області розроблена “Програма формування національної екологічної мережі Одеської області на 2005-2015 роки“ рішення обласної ради від 18.11.2005 р. № 705-ІV. На виконання заходів Програми з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища (далі – ОФОНПС), рішенням сесії обласної ради від 12.05.2010 р. № 1100-V (зі змінами від 10.09.2010 р. № 1181-V та від 02.11.2010 р. № 1238-V) спрямовано - 322,9 тис. грн., а саме: - розробка проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території БілгородДністровського району – 50,0 тис. грн.; - розробка проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Біляївського району – 50,1 тис. грн.; - розробка проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території ландшафтного заказника місцевого значення "Лунг" – 98,0 тис. грн.; - завершення робіт з організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів та об’єктів регіонального ландшафтного парку (РЛП) «Тилігульський» – 81,0 тис. грн.; - завершення робіт з виготовлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж регіонального ландшафтного парку (РЛП) «Тилгульський» 19,0 тис. грн.; 159

- розробка проекту землеустрою з організації та встановлення меж заказника місцевого значення «Сосновий ліс» на території Вільшанської сільської ради Савранського району Одеської області та винос їх в натуру – 24,8 тис. гривень. Для здійснення фінансування з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2010 році Держуправління листом від 25.05.2010 р. № 608/0508 направило до Мінприроди України запит та обґрунтовуючу документацію на фінансування за бюджетною програмою 2401260 "Формування національної екологічної мережі" природоохоронного проекту розробка проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення в Одеській області – на загальну суму 564,65 тис. гривень. З Державного фонду охорони навколишнього природного середовища (далі - ДФОНПС) фінансування заходів не здійснювалось. Діяльність виконавців Програми формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005-2015 роки у 2010 році була спрямована на здійснення заходів по таким напрямкам, як встановлення меж та розвиток територій і об’єктів природно-заповідного фонду, лісовідновні заходи та заліснення територій, охорона та збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, популяризація цільових настанов створення національної та регіональної екомережі через засоби масової інформації. З метою встановлення меж та згідно з рішенням Одеської обласної ради від 10.09.2010 р. № 1181-V «Про внесення змін і доповнень до рішення обласної ради від 12 травня 2010 року № 1100-V «Про обласний бюджет Одеської області на 2010 рік» з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділено кошти для 4-х об’єктів природно-заповідного фонду - заповідного урочища «Дністровські плавні» у Білгород Дністровському і Біляївському районах, ландшафтного заказника місцевого значення «Лунг» у Ізмаїльському районі, лісового заказника місцевого значення «Сосновий ліс» у Савранському районі та регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у Комінтернівському районі. На даний час виготовлено проекти землеустрою з організації та встановлення меж для 65 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, із них 3 - загальнодержавного значення та 62 - місцевого. Залишається встановити межі для 13 об’єктів загальнодержавного значення та 42 місцевого. З метою розвитку територій та об’єктів природно-заповідного фонду їх площу збільшено порівняно з 2009 роком на 27947,025 га і складає 145616,522 га або 4,41 % від загальної площі області. Збільшення відбулось за рахунок створення національного природного парку «Тузловські лимани» у Татарбунарському районі, 2-х ботанічних пам’яток природи місцевого значення «Дуб Лемме» і «Липа Лемме» у м. Одеса та розширення територій ландшафтного заказника місцевого значення «Березівський» і заповідного урочища «Чабанка» у Кодимському районі. Також, проводились роботи по створенню національного природного парку «Куяльницький» на території Біляївського, Комінтернівського, 160

Іванівського районів та міста Одеса орієнтовно на площі 9873,30 га, регіонального ландшафтного парку «Тарутинській степ» у Тарутинському районі на площі 5200 га, ландшафтного заказника місцевого значення «Аліяга» у Кілійському районі на площі 800 га, ландшафтного заказника місцевого значення «Селіванівський» у Ананьївському районі на площі 80 га. Стосовно лісовідновних заходів та заліснення територій за інформацією Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства площа створення лісових культур на 2010 рік становить 3424 га, з них лісовідновлення (разом з природним поновленням) 419 га, лісорозведення (створення нових лісів) – 3005 га, що на 105 га більше, ніж у 2009 році.  Програма Комплексного розвитку Українського Придунав’я на 2004-2011 роки, затверджена постановою КМУ від 31.03.2004 р. № 428. У 2010 році загальна сума фінансування заходів Програми за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища склала 698,1 тис. гривень Відповідно до інвентаризації джерел локального та дифузного забруднення території Ренійського, Ізмаїльського, Болградського, Татарбунарського, Кілійського районів, насамперед муніципальних звалищ та скотомогильників, повідомляємо наступне: Татарбунарський район У районі функціонує 19 муніципальних сміттєзвалищ – всі паспортизовані. Болградський район На території району розташовано 18 звалищ, – всі паспортизовані. Ренійський район Проведена інвентаризація джерел локального та дифузного забруднення території. З 8 існуючих сміттєзвалищ паспортизовано – 7. Кілійський район Із 18 сміттєзвалищ паспортизовано – 5. Ізмаїльський район З існуючих 19 сміттєзвалищ паспортизовано – 18. Згідно проведеної інвентаризації у Придунайському регіоні налічується 9 складів з непридатними до використання хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР): - у Ізмаїльському районі – 4 склади (ХЗЗР – 238 т); - у Кілійському районі – 5 складів (ХЗЗР – 36,2 т). Щорічно Держуправління подає до Мінприроди України запит на фінансування «Проведення заходів щодо знищення накопичених на території Одеської області непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин». Протягом 2007-2008 років з території Болградського, Ренійського та Ізмаїльського районів за рахунок коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища вивезено на знешкодження 283 тонни непридатних до використання ХЗЗР, з них Кенійський (19 тонн) та Болградський (46 тонн) повністю зачищено від пестицидів, а зі складу Біля села Саф’яни Ізмаїльського району вивезено – 218 тонн.

161

На даний час, згідно проведеної інвентаризації, у Придунайському регіоні налічується 9 складів з непридатними до використання хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР), а саме у Ізмаїльському р-ні - 4 склади (ХЗЗР- 238 т); Кілійському районі – 5 складів (ХЗЗР- 36,2 т). Комплексна програма подальшого розвитку інфраструктури та впровадження господарської діяльності на о. Зміїний і континентальному шельфі“, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2002 р. № 713, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1807 “Про продовження строку виконання Комплексної програми подальшого розвитку інфраструктури та провадження господарської діяльності на о. Зміїний і континентальному шельфі". З метою формування видатків Державного фонду охорони навколишнього природного середовища на 2010 рік за бюджетною програмою КПКВК 2401230 “Очистка стічних вод“ на фінансування природоохоронного заходу “Капітальне будівництво господарсько-побутової каналізації та біологічних очисних споруд на о. Зміїний“ Держуправління листом від 26.03.2010 р. № 127/01-05 направило до Мінприроди України пропозиції, а також нормативну документацію. У 2010 році фінансування з ДФОНПС не здійснювалось.  Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів, затверджена Законом України від 22.03.2001 р. № 2333-ІІІ. Всього на фінансування заходів Програми у 2010 році спрямовано – 3450,98 тис. гривень: - капіталомісткі заходи – 2885,88 тис. гривень (кошти обласного та місцевих фондів ОНПС); - заходи з берегоукріплення – 128,4 тис. гривень (за рахунок коштів місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища м. Іллічівськ); - некапіталомісткі заходи – 436,7 тис. гривень (за рахунок коштів місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища м. Іллічівськ). На території Одеської області налічується 11 підприємств, які безпосередньо здійснюють скид стічних вод в Чорне море. З них 10 підприємств мають затвердженні проекти норм ГДС забруднюючих речовин. Одним з основних забруднювачів Чорного моря є ТОВ «Інфокс» філія “Інфоксводоканал”, яке щорічно здійснює скид недостатньо-очищених стічних вод в обсязі близько 65 млн. м3. Продовжується будівництво південного каналізаційного колектору, який дозволить суттєво покращити стан водовідведення в південній частині міста Одеса. Згідно «Плану реконструкції та розвитку водоспоживання та водовідведення м. Одеси на 2006-2020 р.р.» (план інвестиції) протягом 2010 року виконано робіт на суму 6997,17 тис. грн., у тому числі: - реконструкція мереж водоспоживання – 2564,81 тис. грн.; 162

- реконструкція мереж водовідведення – 478,38 тис. грн.; - реконструкція хімбаклабораторії на СБО «Північна» - 6,6 тис. грн. тощо. У 2010 році за рахунок власних коштів ВАТ «Одеський припортовий завод» проведено капітальний ремонт систем водовідведення на суму – 779027,49 гривень. Для зменшення обсягів забруднення водойм області станом на 28.12.2010 р. з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділено кошти на будівництво та реконструкцію каналізаційних очисних споруд – 2825,88 тис. грн., у тому числі на: - реконструкцію напірних каналізаційних колекторів від смт Чорноморське до Одеського припортового заводу та реконструкція станції перекачування стічних вод смт Чорноморське – 1111,63 тис. грн.; - реконструкція очисних споруд стічних вод військового містечка смт. Великодолинське (Овідіополь-2), вул. Паркова – 1714, 25 тис. гривень. Протягом останніх років при проведенні досліджень, які пов’язані з вивченням стану Чорного моря, виявлено, що на якість морського середовища в значній мірі впливають забруднення, які надходять до акваторії внутрішніх морських вод з об’єктів, розташованих в прибережній смузі. Таких джерел існує значна кількість, але найбільша частина від загального об’єму забруднення приходиться на долю виробничих підприємств водопровідно каналізаційного господарства, стічні води яких приносять великі обсяги забруднюючих речовин до внутрішніх морських вод України. Зворотні води з промислових, сільськогосподарських та інших підприємств додають до загального забруднення також значний процент. Інспекцією з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря у зоні контролю здійснено базову інвентаризацію основних точкових джерел забруднення - скидів стічних вод у межах прибережної смуги моря та лиманів, які мають зв’язок з морем. Інспекція має перелік об’єктів, які здійснюють скид господарсько-побутових стічних вод у прибережні води Чорного моря. За порушення умов спец водокористування, а саме умов дозволеного скиду зворотних вод, фізичні та юридичні особи винуватці порушень були притягнути до адміністративної відповідальності.  Загальнодержавна програма розвитку малих міст, затверджена Законом України від 4 березня 2004 року № 1580-IV. При взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування Держуправління здійснює контроль за виконанням в області заходів щодо зменшення рівня забруднення атмосферного повітря, розв’язанням проблем поводження з відходами, насамперед з непридатними до використання хімічними засобами захисту рослин, збереженням біологічного та ландшафтного різноманіття, розвитком природно-заповідної справи, формуванням національної екологічної мережі, вдосконаленням державної системи екологічного моніторингу та раціональним використанням природних ресурсів. З метою надання державної підтримки малим містам рішенням сесії обласної ради від 12.05.2010 р. № 1100-V (з змінами від 10.09.2010 р. 163

№ 1181-V) у 2010 році передбачалось часткове фінансування з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства на суму 3565,0 тис. гривень. Комплексна програма захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні у 2001-2005 роках та з прогнозом до 2010 року (постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.2000 р. № 1173).  Комплексна програма ліквідації наслідків підтоплення територій і містах і селищах України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. № 160, Державна програма запобігання і боротьби з підтопленням земель, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 р. № 545. Відповідно до цих програм в області розроблено: - “Регіональну комплексну програму захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Одеській області у 2001-2005 роках і прогноз до 2010 року”, затверджену рішенням обласної ради від 7 серпня 2001 року № 338-XXIII. Програмою передбачено виконання робіт по ліквідації наслідків підтоплення, заходів на річках, упорядкування систем водовідведення, будівництво систем інженерного захисту за рахунок Державного, місцевого та інших джерел фінансування в обсязі 2279,9 млн. гривень. - “Регіональну комплексну програму розвитку меліорації земель та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь Одеської області у 2001-2005 роках і прогноз до 2010 року“, затверджену рішенням обласної ради від 7.08.2001 р. № 339 – ХХІІІ. За рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на розчистку русел річок, захист від підтоплення спрямовано 899,6 тис. грн., а саме: - захист від підтоплення с.Мирне Біляївського району – 500,0 тис.грн; - захід від підтоплення с. Чубівка, Котовського району -299,6 тис. грн.; - розробка ПКД на захист від підтоплення с. Дачне – 100,0 тис.гривень.  Регіональна програма поводження з токсичними відходами в Одеській області на 2008 – 2015 роки, затверджена рішенням обласної ради від 14.11.2008 р. № 606-V. Координація за ходом виконання Програми покладається на управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації. Контроль за виконанням Програми здійснює Одеська обласна рада, в особі постійної комісії з питань екології, природокористування, надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків. Згідно запитів Держуправління до Мінприроди (направлені запити до Мінприроди України) протягом 2007-2008 років з території Одеської області вивезено на знешкодження за межи України 283 т непридатних хімічних засобів захисту рослин (у 2007 р. – 202 т, у 2008 р. – 81 т з Ізмаїльського району). Повністю зачищено Болградський та Ренійський райони. 164

У 2010 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на ліквідацію складу хімічних відходів біля смт Затишшя у Ширяївському районі (рішення сесії обласної ради від 12.05.2010 р. № 1100-V (зі змінами від 10.09.2010 р. № 1181-V та від 02.11.2010 р. № 1238-V) спрямовано 453,36 тис. гривень. Держуправління направило до Мінприроди України запити на фінансування у 2010 році з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища проведення заходів щодо знищення накопичених на території Одеської області непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин на суму 37310,5 тис. грн. Протягом року фінансування не здійснювалось. Роботи по вивезенню на знешкодження непридатних ХЗЗР з території Одеської області не здійснювались.  Регіональна програми моніторингу довкілля Одеської області на 2006-2010 роки, затверджена рішенням обласної ради 31 березня 2006 року № 782-ІV. Згідно цієї програми передбачається розроблення та впровадження заходів, спрямованих на удосконалення регіональної системи моніторингу довкілля, підвищення рівня виконання її основних функцій, що спрямовані на забезпечення потреб органів державного управління, місцевого самоврядування та громадськості в оперативній і достовірній інформації про стан навколишнього природного середовища регіону. Виконано частину заходів Регіональної програми, а саме: 1. Створено регіональний Центр моніторингу довкілля на базі сектору моніторингу, інформації та по зв’язках з громадськістю Держуправління; 2. Сектор моніторингу, інформації та по зв’язках з громадськістю Держуправління, на який покладено виконання функцій Центру, оснащено відповідним обладнанням (комп’ютерами, Інтернет-зв’язком, телефоном/факсом); 3. Держуправлінням проводиться робота щодо систематизації інформаційної взаємодії між усіма суб’єктами регіональної системи моніторингу довкілля області; 4. Узгоджено документи для підписання Угод про взаємодію з питань функціонування регіональної системи моніторингу зі всіма суб’єктами системи; 5. Оновлено перелік посадових осіб, які відповідні за ведення моніторингу та оперативний обмін інформацією між суб’єктами системи моніторингу в усіх територіальних органах суб’єктів моніторингу довкілля; 6. Визначено обов’язки та повноваження посадових осіб, відповідальних за ведення моніторингу, розроблено Положення про взаємообмін інформацією; 7. Інформаційні бази даних центру моніторингу ведуться у вигляді робочих таблиць Excel, готуються щомісячні, щоквартальні та щорічні звіти для розміщення на веб-порталі Мінприроди України для більш широкого оприлюднення екологічного стану довкілля регіону;

165

8. Проводиться дослідницька експлуатація програмного продукту, розробленого Українським науковим центром екології моря на базі системи ГІС. У 2010 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища профінансовані наступні заходи на загальну суму 225 тис.грн.: 1. Створення та удосконалення електронних картографічних матеріалів та програмних засобів їх реалізації в геоінформаційних системах моніторингу довкілля на суму 50 тис. грн.; 2. Внесення ключових та зарезервованих територій до регіональної схеми формування екологічної мережі в ГІС-форматі, створення гео-бази даних – 30 тис. грн.; 3. Розробка регіональної програми моніторингу довкілля Одеської області на 2011-2017 р.р. – 95 тис. грн.; 4. Підготовка та видання науково-дослідної роботи – інформаційних бюлетенів «Стан навколишнього природного середовища в Одеській області 60 тис. грн. 5. Розробка проекту використання непрямого моніторингу (математичне моделювання) забруднення атмосферного повітря як інструменту екологічної політики охорони атмосферного повітря у м. Одесі та області – 50 тис. гривень. Держуправлінням проводиться робота щодо налагодження інформаційної взаємодії між усіма суб’єктами регіональної системи моніторингу довкілля області. Узгоджено відповідні документи для підписання Угоди про взаємодію з питань функціонування регіональної системи моніторингу зі всіма суб’єктами системи. Також оновлено перелік посадових осіб, які відповідні за ведення моніторингу та оперативний обмін інформацією між суб’єктами системи моніторингу в усіх територіальних органах суб’єктів моніторингу довкілля. Обмін інформацією здійснюється згідно Регламенту розміщення інформації на веб-порталі Мінприроди України згідно наказу Мінприроди від 26.04.2007 р. № 218. Проводиться робота щодо систематизації інформаційної взаємодії між усіма суб’єктами регіональної системи моніторингу довкілля області. Готуються щомісячні, щоквартальні та щорічні звіти для розміщення на веб-порталі Мінприроди України для більш широкого оприлюднення екологічного стану довкілля регіону та розміщуються на веб-сторінці Держуправління у розділі “Моніторинг довкілля”. "Регіональна програма охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в Одеській області на 2009 - 2013 роки". Мета програми полягає в досягненні ресурсно-екологічної безпеки та раціоналізації природокористування, охорони та поліпшення стану довкілля а регіоні, забезпеченні конституційних прав громадян на сприятливе навколишнє середовища, створення передумов переходу до сталого розвитку регіону. Напрями виконання Програми визначені за наступними розділами: - охорона атмосферного повітря і проблеми зміни клімату; 166

- охорона і використання водних ресурсів; - охорона і раціональне використання земельних ресурсів, захист і реабілітація грунтів, підземних і поверхневих вод; - виконання науково-дослідних, проектних робіт, пропаганда екологічних знань, видання поліграфічної продукції з екологічної тематики. Рішенням сесії обласної ради від 12.05.2010 р. № 1100-V (зі змінами від 10.09.2010 р. № 1181-V та від 02.11.2010 р. № 1238-V) на виконання 32 заходів програми у 2010 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділено 14792,2 тис. грн., фактично профінансовано 8519,6 тис. гривень. 15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища З ініціативи Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Одеській області розпорядженням голови Одеської облдержадміністрації від 31 березня 2006 року № 782-ІУ розпочато організацію системи моніторингу довкілля, затверджено Програму на 2006-2010 роки, створено Міжвідомчу комісію з питань моніторингу довкілля в Одеській області та затверджено її склад. Згідно з Програмою система моніторингу довкілля Одеської області передбачається як інтегрована інформаційна система, що здійснює збирання, оброблення та збереження екологічної інформації для відомчої та комплексної оцінки стану природних середовищ, умов життєдіяльності, виконання зобов’язань України з міжнародних природоохоронних угод. Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Згідно наказу Мінприроди № 253 від 28 травня 2009 року «Про внесення змін до наказів» лабораторний комплекс Придунайського сектору моніторингу та оповіщення Держуправління передано на баланс Держекоінспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря. Держекоінспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря здійснювався забір проб по басейну р. Дунай у наступних створах: м. Ізмаїл 89 км; 69 миля (м. Рені); 70 миля (м. Рені); 45 км (м. Вилкове);19 км (м. Кілія). За даними Державної екологічної інспекція з охорони довкілля ПівнічноЗахідного регіону Чорного моря, екологічна ситуація на українській частині річки Дунай екологічно стабільна, погіршень не виявлено. Державна екологічна інспекція в Одеській області. У 2010 році інструментально-лабораторний контроль якості поверхневих вод суші та якості зворотних вод у відділі інструментально-лабораторного контролю здійснювали два спеціаліста. За звітний період контролювались 3 водних об’єкта що відносяться до категорії рибогосподарських водоймищ: річка Дністер, Кучурганське водосховище та Хаджибейський лиман, а також 26 підприємств Одеської області, що скидають зворотні води в природні водоймища. 167

Відбір проб поверхневих вод р. Дністер здійснювався 10 разів по 4 затвердженим створам: кордон України та Республіки Молдова (Осетровий завод), с. Маяки, с. Біляївка (Одеський водозабір) та с. Троїцьке. Усі відібрані проби аналізувались по 15 показникам. У порівнянні з 2009 року якість води р. Дністер не зазнала значних змін та у цілому відповідає вимогам ГДК для водоймищ рибогосподарського призначення. Відбір проб поверхневих вод Кучурганского водосховища здійснювався 10 разів по 3 затвердженим створам: с. Кучургани, с. Лиманське та с. Граданиці. Усі відібрані проби аналізувались по 15 показникам. У порівнянні з 2009 року якість води водосховища практично не змінилася. Як і в попередні роки спостерігалися незначні перевищення нормативів ГДК для водоймищ рибогосподарського призначення по хлоридам, сульфатам, сухому залишку магнію, БСК5, та залізу загальному. Концентрації цих показників відповідають природному фону даного водоймища. В цілому сольовий склад водосховища стабільний, кисневий режим задовільний. Відбір проб поверхневих вод Хаджибейського лиману здійснювався 1 раз по 5 затвердженим створам: СБО “Північна”, НАТІ – Гідропорт, с. Холодна Балка – с. Черевичне, с. Алтестово – с. Морозівка, с. Маринівка – с. Коса. Усі відібрані проби аналізувались по 13 показникам. Якість води лиману за більшістю показників незначне коливається на протязі багатьох років спостережень і є стабільною. Близьке розташування лиману біля Чорного моря значно впливає на постійний (на протязі усіх років досліджень) підвищений вміст хлоридів, магнію, сульфатів та заліза загального. Концентрації решти гідрохімічних показників у межах норми. Всього за 2010 рік відібрано 213 проб вод, у т.ч. 114 проби поверхневих вод, 38 проб зворотних вод при здійсненні державного контролю та 91 проба зворотних вод у межах надання платних1810 визначення зворотних вод при здійсненні державного контролю та 2720 визначення зворотних вод у межах надання платних послуг. Перевищення встановлених нормативів ГДС, у т.ч. скиди забруднюючих речовин без встановлених нормативів, виявлені на 23 підприємствах по наступним речовинам: завислим речовинам, БСК5, ортофосфатам, амонійіонам, нітратам, нітритам, хлоридам, сульфатам, сухому залишку, залізу загальному, АПАР, нафтопродукти, ХСК. Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Відповідно до „Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря” (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 282 від 27.08.04 р.) Інспекцією проводиться державний контроль за дотриманням природоохоронної діяльності об’єктів, розташованих у прибережній частині (порти, суднобудівні, судноремонтні заводи, тощо) та судноплавства, які мають значний вплив на екологічний стан Чорного моря. Одним з основних завдань Інспекції, як суб’єкту проведення державного моніторингу внутрішніх морських вод та територіального моря України, є паспортизація та 168

інвентаризація джерел забруднення морського довкілля та моніторинг впливу їх діяльності на екологічний стан морського середовища. Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря проводить постійний моніторинг в підконтрольній зоні:  якості зворотних вод, що відводяться до Чорного моря;  впливу скидів зворотних вод на морське середовище;  стану забруднення морського середовища;  кризовий моніторинг стану морських вод при аварійних ситуаціях. Відбір проб води для здійснення постійного моніторингу проводиться по 29 створним точкам, які узгоджені Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та входять до „Регіональної програми моніторингу довкілля Одеської області”. Хімічні аналізи морських та зворотних вод проводяться в лабораторіях відділу державного аналітичного контролю та моніторингу довкілля Інспекції. Відділ атестований на право проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду Мінприроди та Держстандартом України у відповідності з діючим законодавством України. Для виконання аналізів у лабораторіях використовується атестоване сучасне аналітичне обладнання, у відділі працюють висококваліфіковані фахівці. Відділом аналітичного контролю Інспекції проводився постійний моніторинг якості морських вод по затвердженим 29 створам, які враховують вплив на Чорне море основних джерел забруднення. При цьому аналізувався стан забруднення морської води основними хімічними компонентами, такими як: рН, солоність, завислі речовини, азот амонійний, нітрати, нітрити, фосфати, залізо загальне, феноли, детергенти, нафтопродукти, рівень розчиненого у воді кисню, БСК5, тощо. За 2010 рік відділом державного аналітичного контролю та моніторингу довкілля було відібрано 3533 проби поверхневих та 2527 зворотних вод, в яких було виконано 41156 визначень показників забруднюючих речовин. Аварійні забруднення об’єктів навколишнього природного середовища Впродовж звітного періоду відбулось 28 випадків аварійного забруднення морського середовища та 1 випадок забруднення атмосферного повітря. Серед яких: -18 випадків аварійного забруднення морського середовища з суден на суму 612 тисяч 765 доларів 81 цент США (сплачено 578 тисячі 834 долари 07 центів США); -1 випадок забруднення морського середовища на суму 7436,83 грн. з берегового об’єкту, який сплачено у повному обсязі; -1 випадок забруднення морського середовища аглорудою в результаті перевертання барж П-3027 та П-3038, які належать АСК “Укррічфлот” – збитки склали 297 096 грн.; -8 випадків розрахунок не проводився у зв’язку з тим, що джерело забруднення не було встановлено.

169

-28.01.2010 р. – забруднення олієпродуктами акваторії Сухого лиману ДП “Іллічівський МТП” в районі причалу 15 з т/х “KEFRE”, прапор ISTANBUL, судновласник YAPI KREDI FINANSAL KIRALANA A.O. TURKISH. Капітана вищевказаного судна притягнуто до адмінвідповідальності на суму 1190 грн., судновласнику пред’явлено претензії на суми 60 386,04 доларів США та 202 230 доларів США. Штраф та претензії сплачено у повному обсязі. -31.01.2010 р. – забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “МТП Южний” в районі причалу 16 з т/х “BELLATRIX”, прапор Камбоджа, судновласник BELLATRIX SHIPPING LIMITED. Капітана вищевказаного судна притягнуто до адмінвідповідальності на суму 1190 грн., судновласнику пред’явлено претензію на суму 22000,23 доларів США. Штраф та претензію сплачено у повному обсязі. -06.02.2010 р. – забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “МТП Южний” в районі причалу ГОІН УкрНЦЕМ з водолазного бота “ЮГ”, прапор Україна, п/п Южний, ГОІН УкрНЦЕМ. Відповідальну особу (заступника директора ДУ “УкрНЦЕМ” по флоту) притягнуто до адмінвідповідальності на суму 595 грн., судновласнику ДУ “УкрНЦЕМ” пред’явлено претензію на суму 28,95 доларів США. Штраф та претензію сплачено у повному обсязі. -27.02.2010 р. - забруднення нафтопродуктами 87 км. р. Дунай в районі ДП “Ізмаїльський МТП” з т/х “М.Андрєєв”, прапор Росія, судновласник JRC Donrechflot. Капітана судна притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 59-1 ч.1 КУпАП на суму 1190 грн. Судновласнику пред’явлено претензію на суму 396,12 доларів США. Штраф та претензію сплачено у повному обсязі. -02.03.2010 р. - забруднення нафтопродуктами 77 км. р. Дунай в районі ДП “Ізмаїльський МТП” з т/х “Запорожьє”, прапор Україна, судновласник ВАТ “Українське морське пароплавство”. Кількість скинутого нафтопродукту складає 4,7806 кг. Капітана судна притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 59-1 ч.1 КУпАП на суму 1190 грн. Судновласнику пред’явлено претензію на суму 1572,82 доларів США. Штраф та претензію сплачено у повному обсязі. -05.03.2010 р. - забруднення нафтопродуктами акваторія Малого Аджаликського лиману ДП “МТП Южний” в районі причалу № 17 з т/х “Енергія” прапор Україна, судновласник DATA SHIPPING LTD. Кількість скинутого нафтопродукту складає 301,877 кг. Відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності на суму 1190 грн. Судновласнику пред’явлено претензію на суму 99317,53 доларів США. Штраф та претензію сплачено у повному обсязі. -08.03.2010 р. - забруднення нафтопродуктами 96 км. р. Дунай в районі ДП “Ізмаїльський МТП” з аварійної баржі “Т-229”. Забруднення сталося в зв’язку з недостатнім контролем при проведенні на баржі робіт збоку ВАТ “Дунайсудноремонт”. Відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності згідно ст. 59-1 ч. 1 КУпАП, ВАТ “Дунайсудноремонт” пред’явлено претензію на суму 402,69 доларів США. Штраф та претензію сплачено у повному обсязі. 170

-22.03.2010 р. - забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “ОМТП” з т/x “MARINER” прапор Мальта, судновласник Rapid Ocean Co. Ltd., п/п VALLETTA. Кількість скинутих нафтопродуктів складає 5 кг. Відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності на суму 1190 грн., судновласнику пред’явлено претензію на суму 1645 доларів США. Штраф та претензія сплачені у повному обсязі. -31.03.2010 р. - забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “ОМТП” в районі причалу № 1 з т/x “Скорий” прапор Україна судновласник ДП “Дельта Лоцман”. Кількість скинутих нафтопродуктів складає 1,6 кг. Відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності на суму 1190 грн., судновласнику пред’явлено претензію на суму 526,40 доларів США. Штраф та претензія сплачені у повному обсязі. -20.04.2010 р. - забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “Іллічівський МТП” з т/x “Maersk Antwerp” прапор Hong Kong, судновласник Maersk Shipping Hong Kong Ltd. Кількість скинутих нафтопродуктів складає 0,9048 кг. Відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності на суму 1190 грн., судновласнику пред’явлено претензію на суму 297,68 доларів США. Штраф та претензія сплачені у повному обсязі. -07.05.2010 р. – забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “Миколаївський МТП” з буксира-штовхача “Бугський” прапор Україна, судновласник ДП “Миколаївський МТП”. Кількість скинутих нафтопродуктів складає 2 кг. Відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності на суму 1190 грн., судновласнику пред’явлено претензію на суму 658 доларів США. Штраф та претензія сплачені у повному обсязі. -15.05.2010 р. - забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “Одеський МТП” з т/х “TJORE ELIEZER” (прапор MARSHALL ISLAND, порт приписки MAJURO, судновласник JMU TANKER I AS, ІМО 9417476). Кількість скинутих нафтопродуктів складає 27,325 кг. Відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності на суму 1190 грн., судновласнику пред’явлено претензію на суму 8 989,92 доларів США. Штраф та претензію сплачено у повному обсязі. -27.05.2010 р. встановлено скид нафтопродукту в районі причалу № 5Б ДП “МТП Южний” з т/х “Азовське море” (прапор Україна, порт приписки Одеса, судновласник ДП “Чоразморшлях”) в результаті прориву прокладки холодильної установки рулевого механізму. Відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності на суму 1190 грн., судновласнику пред’явлено претензію на суму 33931,74 доларів США. Справа знаходиться у Господарському суді Одеської області. -31.05.2010 р. встановлено скид нафтопродукту в районі причалу № 7 ТОВ “Іллічівський МРП” з т/х “MESSENGER K” (прапор St. Vincent and the Grenadines, порт приписки Kingstown) в результаті пошкодження гідравлічної системи. Кількість скинутого нафтопродукту складає 2 кг. Відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності на суму 1190 грн., судновласнику пред’явлено претензію на суму 658 доларів США. Штраф та претензію сплачено у повному обсязі. 171

-01.06.2010 р. при проведенні гідротехнічних робіт ТОВ “ГТ ПроектУкраїна” по проекту “Реконструкція причалу № 16 ДП “ОМТП”, при установці ґрунтових анкерів, відбулось перевертання гусеничного крану РДК-500 (рег. № 12509) та затоплення бурового устаткування, в результаті чого до акваторії ДП “ОМТП” потрапило 27,3 кг. нафтопродукту чим здійснено забруднення внутрішніх морських вод. Відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності відповідно до ст. 59 ч. 1 КУпАП на суму 136 грн., ТОВ “ГТ Проект-Україна” пред’явлено претензію на суму 7436,83 грн. Штраф та претензію сплачено у повному обсязі. -05.06.2010 р. встановлено забруднення акваторії ДП “Іллічівський МТП” олієпродуктами в районі причалу № 11 з т/х “Wisdom” прапор Liberia, порт приписки Manrovia, судновласник Walton Maritime (Liberia) S.A. Кількість скинутих олієпродуктів складає 3167 кг. Відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності на суму 1190 грн., судновласнику пред’явлено претензію на суму 171018 доларів США. Штраф та претензію сплачено у повному обсязі. -16.06.2010 року встановлено забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “Одеський МТП” в районі причалу № 21 з т/х “GREEN ATLANTIC” прапор Домінікана, судновласник ADARE CORPORATION. Відповідальну особу притягнуто до адміністративної відповідальності на суму 1190 грн., судновласнику пред’явлено претензію про відшкодування заподіяних Державі збитків у розмірі 2955,7 доларів США. Штраф та претензію сплачено у повному обсязі. -01.07.2010 р. - встановлено скид олієпродукту в районі причалу № 4 ДП “МТП Южний” з т/х “Theresa Bitung” (прапор Tuvalu, порт приписки Funafuti, судновласник “Eugena Shipping Co, PTE LTD”) у наслідок витікання олієпродукту на головну палубу з танку № 4 судна з подальшим потраплянням за борт у акваторію Малого Аджаликського лиману (ДП “МТП Южний”). Відповідальну особу притягнуто до адміністративної відповідальності на суму 1190 грн., судновласнику пред’явлено претензію про відшкодування заподіяних Державі збитків у розмірі 5474,63 доларів США. Штраф та претензію сплачено у повному обсязі. -14.07.2010 р. о 14 год. 30 хв. виявлено забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “МТП Южний” між плавмайстернею ПСМ-665 та причалом № 5Б (північна сторона ТОВ “Трансбункер-Южний”). Під час обстеження встановлено, що у районі тилу причалу № 5Б у місці знаходження ПСМ-665 між причальною стороною тилу № 5 та лівим бортом ПСМ-665 нижче рівня урізу води відбувся скид вод. В районі підводного скиду вод виявлено неперіодичне надходження нафтопродуктів до акваторії ДП “МТП Южний” у вигляді плям нафтопродуктів. За фактом порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища України відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності на суму 136 грн. Штраф сплачено у повному обсязі. Проводиться розрахунок збитків заподіяних навколишньому природному середовищу України. -19.07.2010 р. - встановленому факту забруднення водного середовища аглорудою в результаті перевертання барж П-3027 та П-3038, які належать АСК 172

“Укррічфлот” – збитки склали 297 096 грн. Листом Інспекції від 04.08.2010 р. № 8000/10 до Дунайської транспортної прокуратури передано матеріали для прийняття рішення у порядку ст. 97 КПК України. Листом Дунайської транспортної прокуратури від 19.08.2010 р. № 16/2537вих-10 Інспекцію проінформовано про порушення кримінальної справи № 122201000023 за ч.2 ст. 367 КК України. -04.08.2010 р. виявлено забруднення нафтопродуктами акваторії ДП “ОМТП” в районі причалу 15-з в результаті аварії плавучого доку № 4 Судноверфі ДП “ОМТП”. Для ліквідації забруднення адміністрацією порту задіяні бонові загорожі, нафтосміттєзбиральники та буксири. Відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності відповідно ст. 59-1 ч. 1 КУпАП на суму 595 грн. Розрахунок збитків заподіяних навколишньому природному середовищу України буде здійснено після ліквідації аварійної ситуації. -17.08.2010 р. - виявлено забруднення нафтопродуктами 90 км. р. Дунай в результаті проведення ремонтних робіт ТОВ “Дунайсудносервіс” на т/х “Венатор”. Відповідальну особу притягнуто до адмінвідповідальності на суму 1190 грн., ТОВ “Дунайсудносервіс” пред’явлено претензію на суму 276,36 доларів США. Штраф та претензію сплачено у повному обсязі. -18.08.2010 р. – встановлено забруднення атмосферного повітря в наслідок витоку аміаку з портового холодильника ВАТ “Одеський портовий холодильник” – збитки склали 1813 грн. Штраф та претензію сплачено у повному обсязі.

Крім цього впродовж звітного періоду Миколаївською міжрайонною природоохоронною прокуратурою порушено дві кримінальні справи за фактом забруднення моря: -12.02.2010 року порушено кримінальну справу № 10920003 стосовно капітана т/х “Макіївка” ТОВ “Торговий флот Донбасу” за ч. 2 ст.243 та ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України; -24.02.2010 року порушено кримінальну справу № 10920004 за фактом скоєння службовими особами т/х “Іван Пилипенко” ДАСК “Укррічфлот” злочинів, передбачених ч. 1 ст. 243 та ч. 1 ст. 365 Кримінального кодексу України. Також листами Інспекції: -від 29.03.2010 р. № 947/01 до Прокуратури Одеської області передано матеріали щодо прийняття рішення згідно ст. 249 Кримінального кодексу України по встановленому факту порушення судном “Severodvinskiy” природоохоронного законодавства у частині скиду неочищених господарськофекальних стічних вод у водне середовище під час робіт на ГСХ “Дунай-Чорне море” – збитки скали 20 160 доларів США; -від 29.03.2010 р. № 946/01 до Миколаївської міжрайонної природоохоронної прокуратури передано матеріали щодо прийняття рішення згідно ст. 249 Кримінального кодексу України по встановленому факту порушення судном “Віктор Лєкарєв” вимог природоохоронного законодавства у водне середовище – збитки склали 230 881 доларів США та скиду господарсько173

фекальних стічних вод у внутрішні морські води України з/с “Арбатський” – збитки склали 11 900 доларів США; -від 04.08.2010 р. № 8217/01 до Дунайської транспортної прокуратури передано матеріали щодо прийняття рішення відповідно до ст. 97 КПК України по встановленому факту забруднення водного середовища аглорудою в результаті перевертання барж П-3027 та П-3038, які належать АСК “Укррічфлот” – збитки склали 297 096 грн. Листом Дунайської транспортної прокуратури від 19.08.2010 р. № 16/2537вих-10 Інспекцію проінформовано про порушення кримінальної справи № 122201000023 за ч. 2 ст. 367 КК України. Триває досудове слідство. -від 19.10.2010 р. № 9097/10 до прокуратури Одеської області передано матеріали відносно факту забруднення внаслідок скиду баластних вод з т/х “Аліна” – збитки склали 3595,54 доларів США. 22.10.2010 р. № 08/1-7541-10 матеріали передані до Чорноморської транспортної прокуратури для проведення перевірки за ознаками злочину, передбаченого ст. 243 КК України, порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 243 КК України за № 44201000107. Гідрометцентр Чорного та Азовського морі в Гідрометцентр Чорного та Азовського морів надають дані спостережень по 9 ПОСТам у м. Одесі, з них біля 40020 визначень концентрацій домішок виконано ЛСЗА ГМЦ ЧАМ. При хімічному аналізі вмісту речовин використані методики “Руководства по контролю загрязнения атмосферы”, РД 52.04-186-89, Ленинград, Гидрометиздат, 1991 г. Визначення оксиду вуглецю проводилось на газоаналізаторі “Паладій-3”, визначення бенз/а/пирену і важких металів виконувалися в ЛКЗА Донецька і Києва. Місця розташування постів: - ПСЗ № 10 (вул. Чорноморського козацтва, 175); - ПСЗ № 15 (Херсонський сквер); - ПСЗ № 16 (Олександрівський проспект, 32); - ПСЗ № 17 (Автовокзал); - ПСЗ № 18 (Балківська дорога, 199); - ПСЗ № 19 (1 ст. Люсторфської дороги, 36); - ПСЗ № 20 (вул. Канатна, 81); - ПСЗ № 7 (с. Григорь´ївка). У м. Одесі розташовано майже 159 найбільш потужних підприємств. Викиди шкідливих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел – 12,396 тис. т/р та від усіх видів транспорту (крім діоксиду вуглецю) – 61,827 тис. т/р. склали 74,223 тис. т/р., в тому числі тверді – 1,585 тис. т/р., діоксид сірки – 1,595 тис. т/р., оксид вуглецю – 47,060 тис. т/р., діоксид азоту – 8,785 тис. т/р., оксид азоту – 0,83 тис. т/р., сірководні – 0,012 тис. т/р., метан (вуглеводні) – 6,553 тис. т/р. та неметанові летючі органічні сполуки (НМЛОС) – 8,469 тис. т/р., інші – 1,193 тис. т/р. Крім того викиди діоксиду вуглецю склали 1935 тис. т; у тому числі стаціонарними джерелами 1137,3 тис. т, пересувними джерелами 797,7 тис. т. 174

Хімічний склад викидів шкідливих речовин від стаціонарних та пересувних джерел у 2009 р.: оксид вуглецю – 63,4 %; сполуки азоту – 11,8 %; вуглеводні – 8,83 %; НМЛОС – 11,4 %; сполуки сірки – 2,1 %; тверді частинки – 2,14 %; інші – 0,4 %; Основна частина шкідливих речовин, викинутих у повітряний басейн протягом 2009 р., потрапила від усіх видів транспорту – 61,827 тис. т, у тому числі від автотранспорту – 56,921 тис. т, авіаційного, залізничного та морського – 4,906 тис. т. Основними токсичними інгредієнтами, якими забруднювалось повітря під час експлуатації рухомих транспортних засобів, були оксид вуглецю – 72,8 %, оксид азоту – 12,6 %, НМЛОС – 11,6 %, сажа – 1,4 %, діоксид сірки – 1,2 %, вуглеводні – 0,3 %. 92 % сумарних обсягів забруднювальних речовин надійшла у повітря від автомобілів, що перебували у приватній власності населення; в порівнянні з 2009 р. ці викиди збільшились з-за зростання кількості приватного автотранспорту. Основним видом палива, яке використовується на автотранспорті, є бензин. Від його споживання в атмосферу протягом 2009 р. потрапило 47,198 тис. т (76 %) шкідливих речовин. Від двигунів, які працювали на дизельному топливі , в повітря надійшло 13,3 тис. т (21,5 %) шкідливих речовин, та стисненому і зрідженому газах 0,861 тис. т (1,4 %). Інтенсивність забруднення атмосфери автомобільним транспортом безперервно збільшується із-за зростання кількості приватного автотранспорту. Основні причини цього є в тому, що викиди від усіх видів транспорту у 5 разів більше, ніж від промислових підприємств і складають 83 % від сумарної кількості викидів. Український науковий центр екології моря Український науковий центр екології моря (УкрНЦЕМ) - правонаступник Одеського відділу Державного океанографічного інституту (ОдВ ДОІН), заснованого в 1970 році. УкрНЦЕМ – єдиний із суб’єктів державної системи екологічного моніторингу Чорного і Азовського морів, який забезпечує виконання всього комплексу завдань екологічного моніторингу, які складають його зміст за визначенням, а саме: - проведення спостережень за станом компонентів морської екосистеми (вода, донні відклади та біота) і за основними природними і антропогенними факторами впливу; - створення та ведення баз даних екологічної інформації і банку даних; - науковий аналіз даних з метою оцінки, діагнозу і прогнозу стану морських екосистем та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень; - створення та ведення інтерактивних картографічних систем з використанням сучасних геоінформаційних технологій; - дослідження особливостей розвитку біоценозів в зв’язку зі змінами середовища під впливом антропогенного тиску. 175

Біологічні дослідження з оцінки екологічного стану морського середовища після відбору проб води та гідробіонтів проводяться в умовах спеціалізованих стаціонарних лабораторій з використанням сучасного лабораторного обладнання: 1. Газовий хроматограф-мас-спектрометр (GC/MSD) фірми Agilent (Великобританія) з блоком хімічної іонізації для моніторингу пріоритетних і пошуку невідомих органічних забруднювачів з бібліотекою спектрів, що нараховує 120 тис. речовин. 2. Хромато-мас-спектрометр (GC/MS MD-800) із хроматографом GC-8060, з капілярною колонкою і бібліотекою спектрів, що нараховує 60 тис. речовин, фірма “Fisons Instruments” (Франція). 3. Система для вимірювання профілів електропровідності, температури, розчиненого кисню, рН, мутності, яка включає систему батометрів для відбору проб води для аналізу біогенних елементів, органіки і металів (система Idromar IM71, Італія). 4. Газовий хроматограф MEGA2 8560 з капілярною колонкою і детектором електронного захоплення, фірма “Fisons Instruments” (Франція). 5. Атомно-абсорбційний спектрофотометр АА-800 (фірма “Varian”, США) із приставкою VGA-77 для визначення ртуті методом холодної пари. 6. UV-Vis Спектрофотометр “Varian” (США). 7. Інфрачервоні спектрофотометри UR-20, SPEKORD M80 (ГДР). 8. Спектрофлуориметр корегованих спектрів “SPF-500” фірми Aminco (США). 9. Хроматографи „Цвет-500”, „Цвет-3006” (Росія). 10. Фотоелектроколориметри, КФК-2, КФК-3 (Росія). 11. рН-метри, рН-340, іономер-І-130. 12. Автономна система твердо-фазової екстракції. 13. Ультрафільтраційна установка з ядерними фільтрами 0,45 мкм. У 2008 році УкрНЦЕМ було представлено відеопрезентацію заходів по удосконаленню роботи Регіонального Центру моніторингу довкілля Одеської області. У 2009 році УкрНЦЕМ була здійснена робота за Договором «Створення та удосконалення електронних картографічних матеріалів та програмних засобів їх реалізації в геоінформаційних системах моніторингу довкілля» між УкрНЦЕМ і Управлінням освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації (2009 р.). Актуальність роботи полягає у необхідності створення єдиного інформаційного простору для всіх суб’єктів моніторингу довкілля для ведення баз даних і можливості на сучасному рівні здійснювати занесення, обмін та аналіз інформації. Результатом заходу стало Інформаційна інтерактивна система «Одеська область» яка розміщена на сервері УкрНЦЕМ за адресою: http://ims2.sea.gov.ua/website/odesa/viewer.htm Схема 1. Інтерактивна картографічна система «Одеська область» виглядає наступним чином: 176

Праворуч у вікні розташована панель каталогу шарів, що вміщує дві тематичні групи, одну підгрупу та вільні шари, які входять до інтерактивного сервісу (табл.15.5.1.). Перелік груп та підгруп шарів «Одеської області» ШАРИ Таблиця 15.5.1. Об`єкти природоохоронного фонду Джерела забруднення Залізниці

Кожна група та підгрупа містить у собі набір тематичних шарів (Табл. 15.5.2.). Перелік тематичних шарів «Одеської області» Таблиця 15.5.2. Об`єкти природоохоронного фонду Об`єкти природоохоронного фонду Території природоохоронного фонду Джерела забруднення Екологічно-небезпечні об`єкти Викиди в атмосферне повітря Скиди в водні об`єкти Склади хімічних засобів захисту рослин

177

Залізниці Станції всіх класів, Пости Залізниці ширококолійні Станції всіх класів, Пости, Вокзали, Станції колійні Одеська область Пункти моніторингу поверхневих вод екоінспекції Пункти моніторингу поверхневих вод Гідромету Промислові і соціальні об`єкти Інженерні споруди Об`єкти гідротехнічні, водного транспорту Об`єкти гідрографічної мережі Промислові та соціальні об`єкти Дорожна мережа Сільські, селищні ради Мости Рельєф Вузькі смуги лісу Райони Пристані з обладнаними причалами Об`єкти гідрографічної мережі Промислові та соціальні об’єкти Острови Квартальна забудова Рослинність Населені пункти

Інтерактивна система була розроблена співробітниками УкрНЦЕМ. Інтерактивна система є першим етапом подальшої побудови удосконаленого інтерактивного сервісу для всіх суб’єктів моніторингу довкілля Одеської області, який мусить стати основою для розвитку та втілення на практиці сучасних методів і форм управління в галузі природоохоронної діяльності. Регулярні гідрохімічні спостереження на протязі 2010 року проводилися на двох берегових станціях розташованих біля мису Малий Фонтан і в районі пляжу „Аркадія”. Відбір проб морської води проводився щотижнево. Спостереження за рівнем забруднення морських вод виконувалися на протязі всього року один раз в квартал. Дослідження радіоактивного забруднення прибережних вод проводилося 4 раз на рік. Проби морської води великого об’єму відбирали з глибоководного водозабору санаторія ім. Чкалова і визначали вміст техногенного радіонукліду цезію-137. Оцінка якості морського середовища прибережних та відкритих акваторій північно-західної частини Чорного моря (ПЗЧМ) виконувалась на базі використання сучасних інтегральних та економічно ефективних методів біотестування та біоіндикації якості морського довкілля з використанням показників стану бентосних організмів (водоростей-мікрофітів та чорноморських мідій). Біоіндикація і біотестування якості прибережних вод за показниками розвитку мікрофітобентосу була виконана на акваторіях всього Одеського 178

узбережжя (в Одеському порту, у районах Нафтогавані, пляжу „Лузанівка, санаторію ім. Чкалова, м. Малий Фонтан, пляжів «Дельфін» та «Аркадія», м. Великий Фонтан та Дачі Ковалевського), а також Григоріївського лиману. Біологічні дослідження проводилися на протязі весняно-літнього та літньоосіннього періодів року. Схема станцій екологічного моніторингу Одеської затоки наведена на схемі 2.

Карта побудована на основі електронної морської навігаційної карти «Підходи до портів Іллічівськ, Одеса, Южний» Держморкартографії, М 1:50 000. Охоплює морську акваторію від Одеської затоки до Одеської банки (захід - схід) та від Малого Аджалицького лиману до мису Великий Фонтан (північ південь). На карті відображені наступні тематичні шари: «Станції екологічного моніторингу» - станції, на яких проводились дослідження з біоіндикації та біотестування якості прибережних вод за показниками розвитку мікрофітобентосу. !0 станцій прибережних та 2 станції морські за даними моніторингу що виконувався в 31 рейсі НДС «В. Паршин». 179

«Джерела забруднення» - на карті вказано місцезнаходження та вид потенційних джерел забруднення морської води (промислові та комунальні). Дані про якірні стоянки, рекомендовані судноплавні шляхи, місця підводних звалищ ґрунту, днопоглиблень наведені з навігаційної карти «Підходи до портів Іллічівськ, Одеса, Южний». Дані про танкерні перевезення, розташування портів, викиди стічних вод, пляжі тощо - з «Атласу природно-ресурсного потенціалу берегової смуги морів України». http://sea.gov.ua «Глибини, м» - дані про батиметрію отримані з навігаційної карти «Підходи до портів Іллічівськ, Одеса, Южний». Дунайське басейнове управління водних ресурсів. Дунайське басейнове управління водних ресурсів (ДБУВР) як самостійний суб’єкт регіональної системи моніторингу довкілля в Одеській області діє з 1 квітня 2008 року. До цього часу Придунайське управління каналів, захисних споруд та водоймищ (правонаступником якого є ДБУВР) підпорядковувалося Одеському обласному виробничому управлінню по водному господарству. Протягом 2010 року рівень води р. Дунай спостерігався з початку року значно високим. За цей період зафіксовано новий найвищий рівень води р. Дунай – 5,70 м БС. У зв’язку з цим, зусилля Дунайського БУВР протягом 7 місяців 2010 року Були направлені на безаварійний пропуск паводку та повені на р. Дунай. У період повені виконувались роботи на найбільш небезпечних ділянках захисних дамб вздовж р. Дунай. Роботи виконувались на наступних ділянках ГТС захисного фронту вздовж р. Дунай: 1. Укріплення дамб на 0-6 км, 46 км, 97 км р. Дунай, 46, 53, 54, 57 милі р. Дунай, дамби о. Степовий, о. Кислиць кий, укріплення дамби МатроскаЛаржанка, укріплення дамби водосховища Кугурлуй. 2. Укріплення шлюзів-регуляторів: шлюз Орловський, шлюз Лузарса, шлюз Репіда, шлюз 105 км, шлюз Громадський, шлюз Желявський. Одеське обласне виробниче управління по водному господарству Головною задачею Одеської ГГМЕ є виконання галузевого водогосподарського моніторингу, який складається з моніторингу поверхневих вод та моніторингу меліорованих і прилеглих до них земель. Програма моніторингу поверхневих вод затверджена “Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.93 р. № 785 “Про затвердження Положення про державний моніторинг довкілля”, та наказом Держводгоспу України № 125 від 14.06.2006 р. “Про виконання Програми державного моніторингу довкілля в частині здійснення Держводгоспом України контролю якості поверхневих вод". У 2010 році Програма моніторингу поверхневих вод проводилась відповідно до наказів Держводгоспу від 03 лютого 2009 року № 14 та від 14 червня 2010 року № 111. Виконання робіт за цією Програмою передбачає гідрохімічний та радіологічний контроль водних об'єктів, включаючи прикордонні згідно із встановленою періодичністю. Також можливі додаткові відбори проб при виникненні забруднення поверхневих вод. 180

Мережа моніторингу поверхневих вод охоплює всі категорії водних об’єктів, які формують різноманітність ситуації, та дозволяє робити висновки про якість вод на території Одеської області по 4 басейнам: - річок Причорномор'я; - річки Дністер; - річки Дунай; - річки Південний Буг. Вимірювання показників якості води у 2010 році здійснювала лабораторія моніторингу вод та ґрунтів Одеської ГГМЕ (атестована 28 листопада 2006 року терміном до листопада 2010 року та 30 листопада 2010 року до 30 листопада 2014 року). Крім виконання Програми поверхневих вод, Одеська ГГМЕ в 2010 році здійснювала моніторинг зрошуваних та осушуваних і прилеглих до них земель за гідрогеологічними, гідрохімічними показниками, показниками хімічного складу ґрунтів, підтопленням сільських населених пунктів у межах зони дії меліоративних систем згідно з вимогами ВНД 33-5,5-15-2004 "Інструкція з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель". Матеріали польових, лабораторних і камеральних досліджень, які проводилися Одеською ГГМЕ в 2010 році, оформлялися у вигляді остаточної документації, що характеризувала гідрогеолого-меліоративні умови зрошуваних масивів та стан водних об’єктів. Перелік інформацій та звітів, які у 2010 році Одеською ГГМЕ були підготовлені, оформлені і відправлені органам місцевого самоврядування, природоохоронним відомствам тощо наведений нижче. Кількість відібраних проб води та ґрунтів Всього по Одеській ГГМЕ За програмою Державного моніторингу довкілля Одеською ГГМЕ всього в 2010 році відібрано 407 проб води, виконані лабораторні вимірювання показників якості в цих пробах. Контроль якості води за програмою моніторингу довкілля включав вимірювання показників якості води в малих річках та інших водоймах за Програмою моніторингу поверхневих вод (121 проб), з інших водних об'єктів (45 проб), ґрунтових (105 проб), зрошувальних (84 проби) та дренажних (48 проб) вод. Також проведений радіологічний контроль на річці – Дністер (1 пункт), 4 проби води. На виконання наказу Держводгоспу України № 16 від 22.02.1999 р. радіологічні дослідження підготовлених проб поверхневих вод Одеської області здійснює лабораторія Південно-Бугського БУВР, м. Вінниця. Поза програмою моніторингу відбиралися проби води з криниць в населених пунктах та із інших об'єктів (46 проб). Також лабораторією виконувалися вимірювання показників якості води на договірній основі на замовлення юридичних та фізичних осіб (216 проб). Таким чином, всього експедицією було відібрано 453 проб води, лабораторією виконано вимірювання показників якості в 669 пробах води. На основі одержаних даних було зроблено висновки про придатність води 181

для господарчо-питних потреб, сільгоспводопостачання та зрошення, були прийняті заходи по зниженню мінералізації шляхом проведення водообміну. Також в 2010 році підрозділами Одеської ГГМЕ було відібрано під час проведення сольової зйомки, спостережень на стаціонарних площадках 5444 проб ґрунту на аналіз водної витяжки, визначення гумусу, поглинутих основ, вологості ґрунту та інших показників. На території басейну річок Причорномор'я За програмою Державного моніторингу довкілля Одеською ГГМЕ в басейні річок Причорномор'я всього в 2010 році відібрано 98 проб води, виконані лабораторні вимірювання показників якості в цих пробах. Контроль якості води за програмою моніторингу включав вимірювання показників якості води в малих річках та інших водоймах за програмою моніторингу поверхневих вод (53 проб), з інших водних об'єктів (15 проб), ґрунтових (28 проб) та дренажних (2 проби) вод. Поза програмою моніторингу відбиралися проби води з криниць в населених пунктах та із інших об'єктів (16 проб). Таким чином, всього експедицією в басейні річок Причорномор'я було відібрано 114 проб води, лабораторією виконано вимірювання показників якості в 114 пробах води. На основі одержаних даних було зроблено висновки про придатність води для господарчо-питних потреб, сільгоспводопостачання та зрошення, були прийняті заходи по зниженню мінералізації шляхом проведення водообміну. Також в 2010 році підрозділами Одеської ГГМЕ було відібрано під час спостережень на стаціонарних площадках 177 проб ґрунту на визначення вологості ґрунту. На території басейну Дунаю За програмою Державного моніторингу довкілля Одеською ГГМЕ в басейні Дунаю всього в 2010 році відібрано 178 проб води, виконані лабораторні вимірювання показників якості в цих пробах. Контроль якості води за програмою моніторингу включав вимірювання показників якості води в малих річках та інших водоймах за програмою моніторингу поверхневих вод (8 проб), з інших водних об'єктів (20 проб), ґрунтових (52 проби), зрошувальних (70 проб) та дренажних (28 проб) вод. Поза програмою моніторингу відбиралися проби води з криниць в населених пунктах та із інших об'єктів (25 проб). Також лабораторією виконувалися вимірювання показників якості води на договірній основі на замовлення юридичних та фізичних осіб (16 проб). Таким чином, всього експедицією було відібрано 203 проб води, лабораторією виконано вимірювання показників якості в 219 пробах води. На основі одержаних даних було зроблено висновки про придатність води для господарчо-питних потреб, сільгоспводопостачання та зрошення, були прийняті заходи по зниженню мінералізації шляхом проведення водообміну. Також в 2010 році підрозділами Одеської ГГМЕ було відібрано під час проведення сольової зйомки, спостережень на стаціонарних площадках 4526 проб ґрунту на аналіз водної витяжки, визначення гумусу, поглинутих основ, вологості ґрунту та інших показників. 182

На території басейну Дністра За програмою Державного моніторингу довкілля Одеською ГГМЕ всього в 2010 році відібрано 127 проб води, виконані лабораторні вимірювання показників якості в цих пробах. Контроль якості води за програмою моніторингу включав вимірювання показників якості води в малих річках та інших водоймах за програмою моніторингу поверхневих вод (56 проб), з інших водних об'єктів (10 проб), ґрунтових (25 проб), зрошувальних (14 проб) та дренажних (18 проб) вод. Також проведений радіологічний контроль на річці – Дністер (1 пункт), 4 проби води. На виконання наказу Держводгоспу України № 16 від 22.02.1999 р. радіологічні дослідження підготовлених проб поверхневих вод Одеської області здійснює лабораторія Південно-Бугського БУВР, м. Вінниця. Поза програмою моніторингу відбиралися проби води з криниць в населених пунктах та із інших об'єктів (5 проб). Також лабораторією виконувалися вимірювання показників якості води на договірній основі на замовлення юридичних та фізичних осіб (200 проб). Таким чином, всього експедицією було відібрано 132 проб води, лабораторією виконано вимірювання показників якості в 332 пробах води. На основі одержаних даних було зроблено висновки про придатність води для господарчо-питних потреб, сільгоспводопостачання та зрошення, були прийняті заходи по зниженню мінералізації шляхом проведення водообміну. Також в 2010 році підрозділами Одеської ГГМЕ було відібрано під час проведення спостережень на стаціонарних площадках 741 пробу ґрунту на визначення вологості ґрунту та інших показників. На території басейну Південного Бугу За програмою Державного моніторингу (моніторингу поверхневих вод) Одеською ГГМЕ всього в 2010 році в басейні Південного Бугу відібрано 4 проби води (р. Кодима), виконані лабораторні вимірювання показників якості в цих пробах. Кількість вимірювань показників якості води, складу та властивостей ґрунтів, виконаних лабораторією Всього по Одеській ГГМЕ Лабораторія Одеської ГГМЕ проводила лабораторні вимірювання показників якості поверхневих вод, ґрунтових вод, колекторно-дренажних і стічних вод, води для зрошення (за програмами моніторингу поверхневих вод і моніторингу меліорованих земель та на договірній основі). На радіологічний контроль було відібрано 4 проб в р. Дністер. В лабораторії Одеської ГГМЕ проводилася тільки підготовки проб на радіологічний контроль. Визначення радіонуклідів в підготовлених пробах здійснювала лабораторія ПівденноБугського БУВР, м. Вінниця. Всього було виконано за 2010 рік 14111 вимірювань різних показників якості води, що склало 18309 умовних аналізів. Крім того, експедиція проводила роботи із контролю за станом ґрунтів на зрошуваних землях. Була проведена ґрунтово-сольова зйомка на зрошуваних землях Кілійського та Ізмаїльського районів (в тому числі на рисових системах) 183

на площі 32342 га та дослідження на балансовій станції і стаціонарних ділянках для визначення вологості ґрунту. Всього за 2010 рік лабораторія Одеської ГГМЕ виконала вимірювання показників водної витяжки ґрунту у 938 зразках (9380 показників, 3191 умовних аналізів), а також лабораторні вимірювання фізико-хімічних та фізико-механічних властивостей ґрунту у 776 зразках (1572 показників, 2679 умовних аналізів). Також проводився контроль вологості ґрунту. Було відібрано 2302 проби (829 умовних аналізів). Таким чином за 2010 рік Одеська ГГМЕ (лабораторія моніторингу вод та ґрунтів) виконала визначення 27365 показників, з них якості води - 14111 та властивостей ґрунту - 13254 що склало 25008 умовних аналізів. В тому числі за програмою державного моніторингу поверхневих вод – 125 проб, 3524 показників, 3629 умовних аналізів; на договірній основі – 216 проб, 5781 показників, 9006 умовних аналізів. На території басейну річок Причорномор'я Лабораторія Одеської ГГМЕ проводила лабораторні вимірювання показників якості поверхневих вод, ґрунтових вод, колекторно-дренажних і стічних вод, води для зрошення (за програмами моніторингу поверхневих вод і моніторингу меліорованих земель) відібраних в басейні річок Причорномор'я. Всього було виконано за 2010 рік 2519 вимірювань різних показників якості води, що склало 2774 умовних аналізів. Крім того, експедиція проводила роботи із контролю за станом ґрунтів на зрошуваних землях. Була проведені дослідження стаціонарних ділянках для визначення вологості ґрунту та інших показників. Всього за 2010 рік було виконано вимірювання показників вологості ґрунту в 177 пробах (177 показників, 64 умовних аналізів). Таким чином за 2010 рік Одеська ГГМЕ (лабораторія моніторингу вод та ґрунтів) на території басейну річок Причорномор'я виконала визначення 2696 показників, з них якості води - 2519 та властивостей ґрунту -177, що склало 2838 умовних аналізів. В тому числі за програмою державного моніторингу поверхневих вод – 53 проби, 1523 показників, 1610 умовних аналізів. На території басейну Дунаю Лабораторія Одеської ГГМЕ проводила лабораторні вимірювання показників якості поверхневих вод, ґрунтових вод, колекторно-дренажних і стічних вод, води для зрошення (за програмами моніторингу поверхневих вод і моніторингу меліорованих земель та на договірній основі), які були відібрані в басейні Дунаю. Всього було виконано за 2010 рік 3609 вимірювань різних показників якості води, що склало 3982 умовних аналізів. Крім того, експедиція проводила роботи із контролю за станом ґрунтів на зрошуваних землях. Була проведена ґрунтово-сольова зйомка на зрошуваних землях Кілійського та Ізмаїльського районів (в тому числі на рисових системах) на площі 32342 га та дослідження на балансовій станції і стаціонарних ділянках для визначення вологості ґрунту. Всього за 2010 рік лабораторія Одеської ГГМЕ виконала вимірювання показників водної витяжки ґрунту у 938 зразках 184

(9380 показників, 3191 умовних аналізів), а також лабораторні вимірювання фізико-хімічних та фізико-механічних властивостей ґрунту у 776 зразках (1572 показників, 2679 умовних аналізів). Також проводився контроль вологості ґрунту. Було відібрано 1384 проби (498 умовних аналізів). Таким чином за 2010 рік Одеська ГГМЕ (лабораторія моніторингу вод та ґрунтів) в басейні Дунаю виконала визначення 15945 показників, з них якості води - 3609 та властивостей ґрунту - 12336, що склало 10350 умовних аналізів. В тому числі за програмою державного моніторингу поверхневих вод – 8 проб, 248 показників, 357 умовних аналізів; на договірній основі – 16 проб, 416 показників, 674 умовних аналізів. На території басейну Дністра Лабораторія Одеської ГГМЕ проводила лабораторні вимірювання показників якості поверхневих вод, ґрунтових вод, колекторно-дренажних і стічних вод, води для зрошення (за програмами моніторингу поверхневих вод і моніторингу меліорованих земель та на договірній основі), які були відібрані в басейні Дністра. На радіологічний контроль було відібрано 4 проб в р. Дністер. В лабораторії Одеської ГГМЕ проводилася тільки підготовки проб на радіологічний контроль. Визначення радіонуклідів в підготовлених пробах здійснювала лабораторія Південно-Бугського БУВР, м. Вінниця. Всього було виконано за 2010 рік 7859 вимірювань різних показників якості води, що склало 11425умовних аналізів. Крім того, експедиція проводила роботи із контролю за вологістю ґрунтів на зрошуваних землях. Всього за 2010 рік було виконано вимірювання вологості ґрунту в 741 пробах (741 показників, 267 умовних аналізів). Таким чином за 2010 рік Одеська ГГМЕ (лабораторія моніторингу вод та ґрунтів) в басейні Дністра виконала визначення 8600 показників, з них якості води - 7859 та властивостей ґрунту - 741, що склало 11692 умовних аналізів. В тому числі за програмою державного моніторингу поверхневих вод – 60 проб, 1461 показник, 1217 умовних аналізів; на договірній основі – 200 проб, 5365 показників, 8332 умовних аналізів. На території басейну Південного Бугу Лабораторія моніторингу вод та ґрунтів Одеської ГГМЕ (в басейні Південного Бугу) за програмою державного моніторингу поверхневих вод виконала визначення 124 показників якості води, що склало 128 умовних аналізів. Аналіз здійснення моніторингу поверхневих вод Басейн річок Причорномор'я Об’єкти та пункти спостережень, на яких здійснювався моніторинг В 2010 році моніторинг поверхневих вод в басейні річок Причорномор'я в І півріччі здійснювала згідно з наказом Держводгоспу від 03 лютого 2009 року № 14 " Про тимчасові показники Програми моніторингу поверхневих вод". У ІІ півріччі згідно з наказом Держводгоспу України від 14.06.2010 р. № 111 “Про виконання Програми державного моніторингу довкілля в частині здійснення Держводгоспом України контролю якості поверхневих вод". 185

Таким чином, в 2010 році Одеська ГГМЕ на території Причорномор'я проводила державний моніторинг поверхневих вод в наступних пунктах: Сасикське водосховище – ГНС-2. Річки Хаджидер, Когильник,Сарата – по 2 створи. Річки Малий Куяльник, Великий Куяльник, Барабой, Тілігул, Каплань, Чага, Алкалія – по 1 створу. Перелік поверхневих вод наведений у табл. 15.5.3. Програмою моніторингу передбачено проведення щоквартальних відборів проб води на гирлових і прикордонних ділянках та виконання гідрохімічних аналізів по відібраних пробах. Перелік поверхневих вод Причорномор'я, де здійснювався моніторинг в 2010 році Таблиця 15.5.3. № п/п Об`єкт

Кількість відібраних проб, шт.

Місце відбору

Сасикське водосховище

р. Сарата

94 км, с. Міняйлівка, кордон з Молдовою

р. Сарата

С. Білолісся

12 км, с. Новоолексіївка

4 5

р. Когильник

Дунай-Дністровська ЗС, ГНС-2

131 км, с. Серпневе, кордон з Молдовою 4

р. Чага

66 км, с. Петрівка, кордон з Молдовою

р. Каплань

19 км, с. Крутоярівка, кордон з Молдовою

10.1 км, с. Сергіївка

68 км, с. Чистоводне, кордон з Молдовою

8 9

р. Хаджидер

Терміни відбору

р. Барабой

17 км. с. Барабой

р. Алкалія

7 км, с. Широке

р. Великий Куяльник

8,2 с. Руська Слобідка

р. Малий Куяльник

8,1 с. Бараново

р. Тілігул

17,5 смт Березівка

ВСЬОГО

Щоквартально

Басейн річки Дністер Об’єкти та пункти спостережень, на яких здійснювався моніторинг Одеська ГГМЕ відповідно до програми моніторингу поверхневих вод (наказ Держводгоспу України від 14.06.2010 р. № 111) зобов'язана здійснювати спостереження в басейні річки Дністер на 4 малих річках, Кучурганському водосховищі, в річках Дністер та Турунчук (рукав Дністра). Програмою передбачено проведення таких спостережень: - по малих річках - щоквартальні відбори проб води, виконання гідрохімічних аналізів по відібраних пробах; 186

- по річці Турунчук та Кучурганському водосховищі - щоквартальні відбори проб води, виконання гідрохімічних аналізів по відібраних пробах; - по річці Дністер – щомісячні відбори проб, проведення гідрохіманалізів відібраних проб, радіологічний контроль у встановленому створі (м. Біляївка). Згідно з тимчасовими показниками програми (наказ Держводгоспу України від 03 лютого 2009 року № 14) на території басейну Дністра у першому півріччі 2010 року моніторинг повинен проводитися лише в пункті р. Дністер м. Біляївка – питний водозабір. Крім того, за кошти спеціального рахунку Одеською ГГМЕ в першому півріччі були проведені відбори проб води з річок Дністер (с. Маяки), Турунчук та Ягорлик. Дані про пункти спостереження за водними об’єктами та про кількість відібраних проб в басейні Дністра наведені у табл. 15.5.4. Перелік поверхневих вод басейну Дністра, де здійснювався моніторинг у 2010 році Таблиця 15.5.4. № п/п

Об`єкт

р. Дністер

Гідро-хім. Радіо-лог. конт-роль, конт-роль, шт. шт. 19

Місце відбору м. Біляївка, питний в/з м. Одеса

с. Маяки, ГНС Нижньо-Дністр. ЗС

р. Турунчук

с. Троїцьке

р. Ягорлик

с. Артирівка, кордон з Молдовою

р. Окна

28 км, с. Лабушне

р. Білочі

15 км, с. Шершенці

р. Кучурган

6 км, с. Степанівка

с. Кучургани

с. Граданиці

7 8

Кучурганське водосховище Кучурганське водосховище ВСЬОГО

Терміни відбору

Щомісячно

Щоквартально перша декада другого місяця

Басейн річки Дунай Об’єкти та пункти спостережень, на яких здійснювався моніторинг До програми спостережень Одеської ГГМЕ в басейні Дунаю створи спостережень не включені, але по малим річкам басейну Дунаю Одеська ГГМЕ працює в рамках Регламенту Україно-Молдавської співпраці по водноекологічному моніторингу. Регламентом передбачено проведення таких спостережень: - по малих річках - щоквартальні відбори проб води на гирлових і прикордонних ділянках, виконання гідрохімічних аналізів по відібраних пробах; Одеська ГГМЕ в басейні Дунаю проводила моніторинг поверхневих вод в наступних пунктах: 187

Річка Киргиж-Китай – 1 створ. Річка Великий Ялпуг – 1 створ. Дані про розташування пунктів спостережень за водними об’єктами наведені у табл.15.5.5. Перелік поверхневих вод басейну Дунаю, де здійснювався моніторинг у 2010 році Таблиця 15.5.5. № п/п

Об`єкт

Гідро-хім. конт-роль, шт.

1 2

р. Кіргиж-Китай р. В. Ялпуг ВСЬОГО

4 4 8

Місце відбору

Терміни відбору

с. М. Ярославець, кордон з Молдовою с. Табаки, кордон з Молдовою

Щокварта-льно

Басейн річки Південний Буг До програми спостережень Одеської ГГМЕ на території басейну річки Південний Буг включено річку Кодима. Програмою по річці Кодимі передбачено проведення щоквартальні відбори проб води, виконання гідрохімічних аналізів по відібраних пробах. Державний моніторинг на річці Кодима в першому півріччі проводився за кошти спец. рахунку в створі, який розташований в м. Балта. Державна санітарно-епідеміологічна служба Одеської області Держсанепідслужбою області спостереження за станом атмосферного повітря на території населених пунктів проводяться по 22 забруднювачам (17 точок спостереження). На оснащенні Централізованої лабораторії обласної санепідстанції для проведення лабораторного контролю за станом атмосферного повітря знаходяться атомно-абсорбційний спектрофотометр, СП - фотометри. В 2010 році держсанепідслужбою області проведено 1507 досліджень атмосферного повітря, перевищенням ГДК встановлено в 162 проб (0,7 %). За результатами лабораторного контролю в 2010 році встановлено, що основна частина шкідливих речовин потрапило в атмосферу від викидів автотранспорту – 61,827 тис. т\р., сумарні викиди складають 83 % від загальних обсягів в атмосферне повітря. В 2010 році з 252 досліджень атмосферного повітря виконаних в зоні впливу автомагістралів 61 (24 %) з перевищенням ГДК. На автомагістралях з інтенсивним рухом транспорту (до 10000-15000 од/год) максимально-разові приземні концентрації складають: оксиду азоту – 1,1 -1,2 ГДК, сірчистого ангідриду – 0,8-0,9 ГДК, окису вуглецю – 1,0-1,4 ГДК, формальдегіду - 1,2 ГДК, свинцю – 0,3 ГДК. В курортній зоні м. Одеса (В. Фонтан) поблизу автомагістралів максимальні приземні концентрації складають: двоокису азоту –0,6 ГДК, сірчистого ангідриду – 0,2 ГДК, окису вуглецю – 0,8 ГДК, формальдегіду – 0,9 – 1,1 ГДК. 188

За даними лабораторного контролю, проведеного Централізованою лабораторією обласної санепідстанції, на території санітарно-захисних зон промпідприємств м. Одеси з 172 досліджень перевищення ГДК встановлені в 7 (4 %). В цілому по м. Одесі в 2010 році порівняно з 2009 році загальний рівень забруднення незначно змінився: намітилася тенденція щодо зменшення забруднення повітря діоксидом азоту, оксидом азоту, діоксиду сірки, сажі, пилом, фенолом, збільшення максимальних концентрацій оксиду вуглецю, солей важких металів.. У 2010 році держсанепідслужбою області розглянуто 168 звітів промпідприємств, закладів та організацій щодо інвентаризації джерел викидів в атмосферу для отримання дозволів на обсяги викидів в атмосферу. По виявленим порушенням санохорони атмосферного повітря в 2010 році держсанепідслужбою області приймалися штрафні санкції, направлено 78 санітарних приписів керівникам підприємств. Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство Одеська область характеризується нерівномірною забезпеченістю підземними водними ресурсами, придатними для питного водопостачання. Для встановлення ступеня забезпеченості потреби у воді колишнім Міністерством геології УРСР у різні роки були проведені роботи з визначення потенційних експлуатаційних можливостей основних водоносних горизонтів і виконана регіональна оцінка прогнозних ресурсів підземних вод (Ковалевська В.М., Капінос К.В., Шараєвський М.Н., Семенов В.Г.). Остаточно прогнозні ресурси підземних вод області з мінералізацією до 3 г/дм3 прийняті на баланс у кількості 736,7 тис. м3/добу (протокол МГ УРСР № 4 від 31.03.1983 р.). В 1999 році Пичорномор ДРГП розвідані та затверджені ДКЗ України експлуатаційні запаси підземних вод в алювіальних відкладах р. Дністер (які не увійшли до регіональних оцінок ПРПВ) з мінералізацією до 1,0 г/дм3 у кількості 63,8 тис. м3/добу, що треба врахувати при виконанні робіт з переоцінки ПРПВ. В 2005-2008 рр. при проведенні робіт з оцінки експлуатаційних запасів підземних вод Придунайського родовища (Ренійський район) методом математичного моделювання була виконана оцінка прогнозних ресурсів підземних вод в алювіальних пліоцен-неоплейстоценових відкладах долини р. Дунай. Отримана величина ПРПВ в кількості 2,39 млн. м3/добу, яка апробована в ДКЗ України. Виходячи з регіональних оцінок, на одного мешканця області припадає 0,297 м3/добу прогнозних ресурсів підземних вод (по Україні – 1,1 м3/добу). Підземні води на території Одеської області використовуються повсюдно в сфері комунального обслуговування населення, сільськогосподарського і промислового виробництва, в індивідуальних господарствах та як джерело водопостачання займає основне місце у всіх адміністративних районах області. Експлуатуються підземні води як груповими водозаборами так і поодинокими свердловинами та шахтними колодязями. Станом на 01.01.2011 р. на обліку знаходяться 2833 водозабори, які належать 2008 водокористувачам. Загальна кількість водопунктів станом на 01.01.2011 р. складає 5724 (5571-2007р., 5612 у 189

2008 р, 5676 у 2009 р.), у тому числі артезіанських свердловин –5521 (5368- 2007 р, 5409 у 2008 р, 5473 у 2009 р.), шахтних колодязів – 197 (195-2006-2008 рр.), джерельних каптажів – 6 (8-2008 р.). За звітний період (2010 р.) на території Одеської області пробурені 48 артезіанських свердловин, взято на облік 47 водозаборів. Сумарний водовідбір з підземних джерел у межах області на 01.01.2011 р. за даними спецводокористування, звітів за формою 7-ГР та 2 ТП (Водгосп) склав 100,321 тис. м3/добу - 13,6 % від величини прогнозних ресурсів (2008 р.195,160 тис. м3/добу – 26,5 %; 2009- 115,091 тис. м3/добу - 15,6 %).

Адміністративний район

Кількість водозаборів

№ з/п

147

4 (2)

246

353

58,3

130

25,0

34 (2)

124

53,0

126

118

55,4

100

58,9

20,0

175

55,4

256

177

69,1

121

229

37,6

115

136

35,3

(2)

148

25,7

101

5,88

175

48,6

49,74 14,43

300

223

74,3

179

202

54,59

214

151

70,6

172

195

Водовідбір, тис. Освоення, % м3/добу

Кількість свердловин

% працюу т.ч. з Загаль- Працю- ючих Всього ПРПВ ЕЗПВ ЕЗПВ на ючих

Всього

у т.ч. ЕЗПВ

1 Ананьївський

26,20

10,30

1,172

4,47

0,00

199

31,2

2 Арцизький

27,00

20,00

2,992

0,7772

11,08

3,89

190

48,4

3 Балтський

24,20

5,60

2,790

1,5625

11,53 27,90

200

18,0

4 Березівський Білгород5 Дністровський 6 Біляївський

31,20

11,20

6,116

1,4604

19,60 13,04

329

193

58,7

54,00

35,00

16,800

9,3293

31,11 26,66

599

409

68,3

15,00

63,80

4,253

28,35

228

133

7 Болградський

6,00

0,00

1,252

20,86

8 Великомихайлівський 29,90

6,50

1,716

0,3153

5,74

4,85

234

9 Іванівський

14,90

13,33

2,325

0,2653

15,60

1,99

213

10 Ізмаїльський

123,80

90,20

11,228 10,2254

9,07

11,34

112

11 Кілійський

0,00

0,056

12 Кодимський

23,90

8,90

1,337

0,2693

5,59

3,03

13 Комінтернівський

15,00

0,00

7,071

47,14

14 Котовський

31,40

14,20

4,322

2,6728

13,77 18,82

15 Красноокнянський

21,80

5,00

1,317

0,7533

6,04

16 Любашівський

21,00

0,00

0,657

3,13

17 Миколаївський

27,20

0,00

1,600

18 Овідіопольський

10,00

0,28

4,974

0,0404

19 м.Одеса

0,00

1,70

3,962

0,928

20 Ренійський

87,60

149,00

2,867

1,2803

21 Роздільнянський

36,20

11,20

7,724

0,8841

21,34

22 Савранський

3,00

0,00

0,247

8,24

23 Саратський

15,00

7,00

5,083

33,89

24 Тарутинський

18,70

0,00

3,510

18,77

25 Татарбунарський

16,00

1,649

10,31

26 Фрунзовський

23,80

13,00

1,227

27 Ширяївський

33,90

УСЬОГО:

736,70

0,00

15,07

Кількість шахтних колодязів (джерел)

Прогнозні ресурси, тис. м3/добу

Кількість водокористувачів

Прогнозні ресурси, експлуатаційні запаси підземних вод та стан їх освоєння (на 01.01.2011 р.) Таблиця 15.5.6.

0,86

80,0

7,89

329

190

57,8

36,5

234

167

71,4

162

58,6

0,00

199

39,7

5,16

0,00

141

51,8

4,50 2,075 0 6,12 486,71 100,321 30,7636 13,62

0,00 6,32

263

134

51,0

5521

2998

54,3

3,27

0,00

115

170

125

197 (6) 2008 2833

190

Взагалі за період 2001-2010 рр.. в області спостерігається тенденція до зменшення водовідбору та збільшення загальної кількості свердловин. Зменшення водовідбору можна пояснити складними умовами, що склалися в промисловості та сільському господарстві. З загальної кількості водозаборів, які є на обліку, в 2010 році працювало 1823 (64 %). За даними районних адміністрацій багато сільськогосподарських підприємств збанкрутило, виробництво призупинено, частина свердловин передані у власність інших користувачів (у тому числі і сільських рад), більшість з яких документи на спеціальне водокористування не оформлювали, тому інформація про стан експлуатації водозаборів відсутня. Внаслідок розпаювання земель сільськогосподарського призначення відбувається перерозподіл існуючих артезіанських свердловин між водокористувачами, частина свердловин, що належали сільгосппідприємствам, передаються на баланс органів місцевого самоврядування, частина попросту покидаються. Наслідком цього процесу є такий негативний факт, що з загальної кількості існуючих свердловин в області експлуатуються 3109 (56,8 %). Особливо негативна тенденція спостерігається в Ананьївському, Балтському, Болгарадському, Кілійському, Котовському, Красноокнянському, Любашівському, Савранському, Татарбунарському районах, де з загальної кількості свердловин експлуатуються від 18,0 до 39,7 % свердловин. В частині районів відсоток працюючих свердловин становить 48,6-59,0, і тільки в п’яти районах (Білгород-Дністровський, Комінтернівський, Овідіопольський, Ренійський, Саратський) та в м. Одесі працюють 68,0-80,0 % свердловин. Значна частина з непрацюючих свердловин занедбані, покинуті. Така ситуація потребує прийняття невідкладних заходів з визначення санітарно-технічного стану свердловин та в разі необхідності – їх ліквідаційного тампонажу. Особливо це стосується північних районів області, де розповсюджені області живлення водоносних горизонтів і до яких приурочені основні ресурси питних підземних вод, адже занедбані та покинуті свердловини з часом стають джерелом надходження в водоносні горизонти забруднюючих речовин та погіршенню якості питних підземних вод. Використовуються підземні води для господарсько-питного, виробничотехнічного водопостачання, зрошення та розливу у пляшки Загальний водовідбір по області у кількості 100,321 тис. м3/добу по видах використання розподіляється таким чином: -на господарсько-питні цілі використовується 79,202 тис. м3/добу (78,9 % від загального водовідбору); -на виробничо-технічні цілі – 20,062 тис. м3/добу (20,0 % від загального водовідбору); -на зрошення – 0,673 тис. м3/добу (0,7 % від загального водовідбору); -на розлив – 0,159 тис. м3/добу (0,16 % від загального водовідбору); Без використання скидаються 0,225 тис. м3/добу (0,22 % від загального водовідбору). Це переважно втрати з водоводів під час подачі води від водозабору до споживача. 191

З загальної кількості водозаборів, які працюють на нерозвіданих прогнозних ресурсах підземних вод, 5 видобувають підземні води в кількості більше 500 м3/добу, 18 водозаборів видобувають від 300 до 500 м3/добу, 133 водозабори працюють з продуктивністю 100-300 м3/добу, 200 водозаборів з продуктивністю 50-100 м3/добу, 761 водозабір працює з продуктивністю 10-50 м3/добу, на 633 водозаборах видобувається до 10 м3/добу, 1032 водозабори з різних причин не працюють. Більшість непрацюючих водозаборів розташовані в сільській місцевості. Такий стан експлуатації водозаборів в сільській місцевості можна пояснити тим, що артезіанські свердловини, які були пробурені на тваринницьких фермах, польових станах в більшості своїй на сьогодні є не задіяними. Через віддаленість від населених пунктів і брак коштів на спорудження водоводів вони не можуть бути використані для водопостачання населення В Одеській області розвідані та затверджені ДКЗ і ТКЗ експлуатаційні запаси підземних вод (ЕЗПВ) по 25 родовищах (39 ділянок) в кількості 486,71 тис. м3/добу (66 % від величини ПРПВ), у тому числі підземних вод з мінералізацією до 1,5 г/дм3 – 435,71 тис. м3/добу (59 %). В трьох родовищах (Арцизьке, Саратське, Татарбунарське) підземні води не відповідають вимогам нормативних документів до питних вод по сухому залишку та підвищеному природному вмісту натрію. Основні водоносні горизонти, по яких виконана оцінка експлуатаційних запасів – в алювіальних плейстоцен-пліоценових відкладах рік Дунай та Дністер (родовища Ізмаїльське, Ренійське, Придунайське, Турунчук-Дністровське, ділянки Білгород-Дністровська 1, Сергіівська 1,) та в сарматських відкладах неогену. Відомості про кількість експлуатаційних запасів підземних вод по ділянках родовищ і по водоносних горизонтах наведені в таблиці . З 25 родовищ з затвердженими запасами частково або цілком освоєні тільки 17 родовищ (26 ділянок), у межах яких працює 34 групових та 26 поодиноких водозаборів з загальною кількістю працюючих свердловин – 204 (з 301). Станом на 01.01.11 р. по 7 родовищах (Ананьївське, Фрунзівське, Затишанське, Ширяївське, Саратське, Татарбунарське, Турунчук-Дністровське, Придунайське), а також на 2 ділянках - Лівобережна Березівського родовища, Роздільнянська 2 - затверджені запаси в кількості 2099,6 тис. м3/добу з різних причин залишаються не освоєними. Водовідбір із затверджених експлуатаційних запасів підземних вод з мінералізацією до 3 г/дм3 на 01.01.2011 р. у межах області визначений у кількості 30,7636 тис. м3/добу що складає 6,3 % від затверджених ДКЗ, ТКЗ, ДКЗ України запасів (486,71 тис. м3/добу) та на 5,3 тис. м3/добу менше у порівнянні з минулорічним (36,0688 тис. м3/добу). Відомості про освоєння затверджених експлуатаційних запасів підземних вод з мінералізацією до 3 г/дм3 по розвіданих родовищах. За призначенням водовідбір із затверджених запасів розподіляється в такий спосіб: на господарсько-питні потреби – 27,9404 тис. м3/добу (90,8 %); на виробничо-технічні цілі – 2,5828 тис. м3/добу (8,4 %); розлив у пляшки 0,0429 тис. м3/добу (0,2%). 192

Скинуто без використання (втрати з водоводів) – 0,1975 тис. м3/добу (0,6 % від загального водовідбору). Родовища підземних вод Одеської області Таблиця 15.5.7. №п п

Родовище ПВ

ДРПВ

Місце розташування

Геол. індекс ВГ

ЕЗПВ, тис. м3/добу

Ананьївське

Ананьївська 1

м. Ананьїв

N1s2

10,3

Арцизьке

Арцизька 1

м. Арциз

N1s2

20,0

Балтське

Балтська 1

м. Балта

N1s2

3,56

Балтське 1

Балтська 2

м. Балта

N1s2

2,04

Б-Дністровська 1 Б-Дністровська 2 Б-Дністровська 3 Березівська 1 Березівська 2 Березівська 3

м. Білгород Дністровський

N2 N1s3 N1s2

м. Березівка

N1s2

смт Велика Михайлівка

N1s2

смт Великодолинське

N1s3

м. Одеса

N1s3

0,1 0,18 1,3 0,4

Затишанська 1

смт Затишшя

N1s2

8,7

Ізмаїльське

Ізмаїльська 1 Ізмаїльська 1 Ізмаїльська 1

с. Матроська м. Ізмаїл м. Ізмаїл

аРІ

54,3 18,8 17,1

Красноокнянське

Красноокнянська 1

смт Красні Окни

Кодимське

Кодимська 1

с. Серби

Котовське

с. Любомирка с. Гертопи с. Коси

N1s2

Роздільнянське

Залізнична Котовська 1 Котовська 2 Роздільнянська 1 Роздільнянська 2

с. Степанівка

N1s2

Ренійське

Ренійська 1

м. Рені

Придунайське

Придунайська 1

м. Рені

Саратське

Саратська 1

смт Сарата

N1s2

7,0

Сергіївська 1

с. Софіївка

10,8

Сергіївське

N22

Сергіївська 2

смт Сергіївка

N1s3

3,3

БілгородДністровське

Березівське

Великомихайлівське

Великодолинське

Деволанівське

Затишанське

Великомихайлівська 1 Грослібенталь Аккаржа Деволанівська 1 Деволанівська 2

7,5 3,4 8,0 0,7 6,5 4,0 6,5

5,0 N1s2 8,9

аN22аРІ аN22аРІ

5,5 0,8 7,9 2,7 8,5 69,0 80,0

Староказацьке

Старокозацька

с. Староказаче

N1s2

2,0

Татарбунарське

Татрбунарська 1

с. Плоцк

N1s2

16,0

ТурунчукДністровське

Турунчук-Дністровська

Біляївський р-н

аРІІІ

63,8

Фрунзівське

Фрунзівська 1

смт Фрунзівка

N1s2

4,3

Червонознам’янськ е

Червонознам’янська Сухомлинівська

с. Червонознам’янка с. Сухомлинове

N1s2 N1s2

12,73 0,6

Ширяївське

Ширяївська 1

смт Ширяєве

N1s2

4,5

Інстанція, № протоколу, дата затв. УкрТКЗ № 3733 від 17.02.1976 р. УкрТКЗ № 3330 від 15.02.1972 р. ДКЗ СРСР № 6486 від 07.03.1972 р. ДКЗ України № 1059 від 27.12.2005 р. ДКЗ СРСР № 4552 від 02.03.1968 р. УкрТКЗ № 4152 від 22.12.1981 р. УкрТКЗ №4182 від 25.05.1982р. ДКЗ України № 800 від 23.12.2003 р. ДКЗ України № 994 від 10.08.2005 р. УкрТКЗ № 3596 від 12.07.1974 р. ДКЗ СРСР № 5838 від 11.12.1969 р. УкрТКЗ №4055 від 20.11.1980р. УкрТКЗ № 3626 від 29.10.1974 р. ДКЗ СРСР № 5837 від 11.12.1969 р. УкрТКЗ № 3660 від 21.01.1975 р. ДКЗ СРСР № 5676 від 28.04.1969 р. ДКЗ України № 1426 від 26.12.2008 р. УкрТКЗ № 3730 від 15.02.1972 р. УкрТКЗ № 3780 від 23.12.1976 р. МолдТКЗ № 29 від 31.05.1969 р. УкрТКЗ № 3329 від 15.12.1972 р. УкрТКЗ № 3730 від 15.02.1972 р. ДКЗ СРСР № 515 від 24.06.1969 р. УкрТКЗ № 4110 від 23.06.1981 р. УкрТКЗ № 2246 від 28.03.1964 р. УкрТКЗ № 4226 від 26.10.1982 р.

193

№п п

Родовище ПВ РАЗОМ:

ДРПВ

Місце розташування

Геол. індекс ВГ

ЕЗПВ, тис. м3/добу 486,71

Інстанція, № протоколу, дата затв.

На базі експлуатаційних запасів підземних вод працює 72 водозабори, які належать 61 водокористувачеві. З загальної кількості водозаборів, які працюють на розвіданих запасах, 19 експлуатуються з продуктивністю більше 300 м3/добу, більшість видобувають підземні води в кількості від 0,8 до 81,4 м3/добу, продуктивність 12 водозаборів становить 124-937 м3/добу. Більшість крупних водозаборів належать комунальним водопостачальним підприємствам, які забезпечують населення питною водою. На всіх цих водозаборах існують спостережні свердловини і проводяться спостереження за рівнем та якістю підземних вод. За результатами спостережень за період експлуатації зниження рівнів не досягло максимального допустимого значення. Гідрохімічний склад підземних вод на більшості водозаборів у порівнянні з часом розвідування практично не змінився. Винятком є водозабори КВЕП "Котовськводоканал" (ділянка Котовська 2), КП "УКГ смт Сергіївка" (ділянка родовища Сергіївська 1), ДП "Одеський морський торговельний порт" (ділянка Деволанівська 1). На водозаборі "Котовськводоканал" (ділянка Котовська 2, с. Коси) протягом останніх років відмічається стабільно підвищений вміст нітратів. Надходження забруднення можливо з позатрубного простору дефектних свердловин. При виконанні робіт з моніторингу запасів підземних вод, узгодженні умов спецводокористування керівництву підприємства неодноразово наголошувалось на необхідність вжиття заходів з ремонту або ліквідації свердловин, в яких виявлений підвищений вміст нітратів. Інформація також доведена до Управління охорони навколишнього природного середовища Одеської області. Незважаючи на неодноразові попередження необхідні заходи не вживаються – водокористувач посилається на брак коштів, які необхідні для проведення санації свердловин. На Софіївському водозаборі (ділянка родовища Сергіївська 1) на фоні зменшення водовідбору відбувається погіршення якості підземних вод (збільшення мінералізації з 0,8-1,4 до 1,4-1,5 г/дм3 без суттєвих змін гідрохімічного складу). Для визначення причин погіршення якості підземних вод на водозаборі необхідно встановити технічний стан експлуатаційних свердловин, режим їх експлуатації, а також виконати додаткові гідрохімічні опробування. На водозаборі ДП "Одеський морський торговельний порт" (ділянка Деволанівська 1) на фоні збільшення водовідбору спостерігається погіршення якості підземних вод (підвищення сухого залишку, вмісту іонів кальцію та магнію). В цілому по Одеській області освоєння розвіданих експлуатаційних запасів становить 6,3 %. Більш ніж наполовину освоюються запаси Деволанівського родовища (54,6 %) та ділянки 2 Білгород-Дністровського родовища (53,1 %), на третину – ділянка 1 Білгород-Дністровського (27,4 %) та 194

Балтського 1 (27,9 %) РПВ. На решті родовищ експлуатаційні запаси підземних вод використовуються на 2-15 %. Зокрема, Котовське родовище підземних вод, розвідане для водопостачання населення м.Котовськ: запаси розвідані на трьох ділянках, з них на даний час ділянка Котовська 1 (с. Гертопи, 0,8 тис. м3/добу) виведена з експлуатації, свердловини затампоновані; ділянка Залізнична (с. Любомирка, 5,5 тис. м3/добу) – використовується на 15 %; ділянка Котовська 2 (с. Коси, 7,9 тис. м3/добу) – 23,4 %. Така ж ситуація спостерігається і на Кодимському родовищі (ділянка Кодимська 1 – 6,74 тис. м3/добу – не освоєна, ділянка Залізнична – 2,16 тис. м3/добу – використовується 12,5 % запасів). Основна причина - віддаленість водозаборів від водокористувача, незадовільний стан водогінної мережі і відсутність коштів для її реконструкції та на ремонт експлуатаційних свердловин. При цьому населення міста забезпечується питною водою за рахунок з свердловин, розташованих на території міста. Наслідком незадовільного технічного стану експлуатаційних свердловин на водозаборі Котовськводоканалу стало забруднення підземних вод нітратами, яке в даний час носить локальний характер, але не вжиття необхідних невідкладних заходів з ремонту або ліквідації дефектних свердловини може привести до подальшого поширення забруднення. Аналогічна ситуація склалася і на Ренійському РПВ, де видобувається 1,2803 тис. м3/добу (1,9 % ЕЗПВ), але ж через незадовільний стан водопровідної мережі 15% видобутої води втрачається, і в той же час населення окремих районів міста Рені не отримує воду у необхідній кількості. Низький відсоток освоєння запасів на Великомихайлівському (4,8 %), Червонознам’янському (2,0 %) родовищах. Потребують переоцінки запаси Білгород-Дністровського родовища (водоносні горизонти у відкладах верхнього та середнього сармату) у зв'язку з закінченням терміну експлуатації та зміною схеми водовідбору, а також Березівського родовища (ділянка 1) оскільки за період 1983-2010 рр. водовідбір майже в 1,5-2 рази перевищував величину затверджених запасів підземних вод. На підставі приведених даних про прогнозні ресурси, експлуатаційні запаси підземних вод та їх використання в межах Одеської області на 01.01.2011 р. можна зробити такі висновки: -недостатньо (менше 10 %) освоєні ПРПВ в Ананьївському (4,5%), Великомихайлівському (5,7 %), Ренійському (3,3 %), Фрунзівському (5,2 %), Ширяївському (6,1 %), Миколаївському (5,9 %), Кодимському (5,6 %), Любашівському (3,1 %), Красноокнянському (6,0 %), районах. В 9 районах відсоток освоєння ПРПВ не перевищує 25 (11-21 %), в трьох освоєння складає 31,1-47,1 % і тільки в Овідіопольському районі (+ м. Одеса) використання ПРПВ становить 89,4 %. -у північних, найбільш водозабезпечених районах, відсоток освоєння ПРПВ складає 3-19 %. У центральних районах прогнозні ресурсів підземних вод використовуються на 21-47 %, а в Овідіопольському районі видобуток наближається до величини ПРПВ (89,4 %).

195

-в південних та південно-західних районах області, де розповсюджені слабоводозбагачені водоносні горизонти, які містять воду з підвищеною мінералізацією, водовідбір становить 10-33 % ПРПВ. -значні ресурси підземних вод крайнього південного заходу (Ренійський, Ізмаїльський район) використовуються тільки на 3-9 %. -в цілому по області прогнозні ресурси освоєні на 13,6 % (що на 2 % менше показника минулого року). Потреба у питній воді забезпечується за рахунок використання підземних, ґрунтових та поверхневих вод. До вирішення питання забезпечення питною водою окремих населених пунктів, де ПРПВ питної якості відсутні, можлива організація локального водопостачання за рахунок спорудження поодиноких водозабірних споруд з подальшим доведенням якості підземних вод до нормативів (бюветне водопостачання). Оцінка експлуатаційних запасів по групових водозаборах, що експлуатують незатверджені запаси та використовуються для централізованого водопостачання населення дасть можливість визначити сучасний стан підземних вод та рекомендувати найбільш раціональні схеми та оптимальні режими експлуатації водозаборів. Поліпшення водопостачання населення південно-західного регіону області, де ресурси підземних вод питної якості або ж незначні, або ж зовсім відсутні, може бути досягнуто тільки за рахунок використання значних ресурсів питних підземних вод водоносного горизонту в алювіальних відкладах р.Дунай, а саме введення в експлуатацію розвіданого Придунайського родовища. Освоєння запасів потребує значних капітальних вкладень, отже вирішення цього питання можливе тільки на державному рівні. Експлуатаційні запаси мінеральних вод та їх використання Крім питних прісних підземних вод на території Одеської області розвідані та затверджені експлуатаційні запаси по 15 родовищах (22 ділянка) мінеральних вод у кількості 7,192 тис. м3/добу, у тому числі за категоріями: А – 3,628 тис. м3/добу, В – 2,581 тис. м3/добу, С1 – 0,983 тис. м3/добу. За 2010 рік по формі 7-ГР відзвітували 3 водокористувача: ТОВ “Іверьке джерело”, Санаторій “Куяльник” та ВАТ Завод мінеральної води “Куяльник”. Сумарний водовідбір з затверджених експлуатаційних запасів мінеральних підземних вод у межах області на 01.01.2011 р. за даними звітів за формою 7-ГР склав 80,356 м3/добу (1,1 %). Природні умови Одеської області визначили широкий розвиток та різноманітність екзогенних геологічних процесів (ЕГП). Насамперед, це зсуви, ерозія, абразія та підтоплення Узагальнені дані щодо їх розвитку наведені нижче в таблиці

196

Стан та прояви ЕГЕ Таблиця 15.5.8 Зсуви Площа, тис. км2

Площа розповсюдження, км2

Уражен ість територ ії обл.,%

33,3 Усього

66,30 66,30

0,210 0,210

Підтоплення Кількість зсувів

усьог о

у т.ч. активни х

5835 5835

487 487

на забудованих територіях 156 156

Ерозія

Площі розповсюдження, км2

Ураженіс ть території, %

Площі розповсюдження, км2

Ураженіс ть території, %

20575 20575

62 62

12800 12800

38,4 38,4

Моніторинг екзогенних геологічних процесів упродовж 2010 року в межах території Одеської області виконувався в рамках проекту «Моніторинг поширення та розвитку інженерно-геологічних процесів та явищ (ЕГП) в межах території Одеської, Миколаївської та Херсонської областей з метою геологічного забезпечення УІАС НС та протизсувних заходів» (на період 2006 – 2011 рр.). В зв’язку з обмеженим фінансуванням були перервані роботи з моніторингу поширення зсувних процесів на лиманах та ерозійних долинах, що не дало можливості у повному обсязі сформувати часові ряди активності процесів ЕГП Основні результати моніторингу ЕГП Абразійно-зсувні процеси Зсувні процеси ерозійних долин вивчалися на окремих ділянках ІІ категорії: Більшість зсувів ерозійних долин сформувалася під впливом природних факторів. Спостереження за поширенням процесу активізації зсувів у 2010 році на території Одеської області проводились на ерозійно-зсувних ділянках 2 категорії, на які в значній мірі впливає кількості атмосферних опадів: Ерозійна долина р. Кодима, ділянка № II, (інженерно-геологічний район Б-І-5-9). Всього на ділянці № ІІ у 2010 році зафіксовано-114 зсувів (100 %), з яких 2 зсуву нові, перебувало у стадії активізації 1 зсув , таким чином активних 3 зсуви (2,6 %) , (у 2009 році -112 зсувів, перебувало у стадії активізації 9 зсувів (8,0 %). Абсолютна більшість зсувів утворилася та перебуває у теперішній час у стадії тимчасової стабілізації в природному стані. Середня багаторічна активність на ділянці складала 11 % (11 зсувів). Ерозійна долина р. Кучурган, ділянка № VI С, (інженерно-геологічний район Б-І-5-9). Всього на ділянці № VI С у 2010 році зафіксовано 44 зсувів, (останнє обстеження ділянки у 1995 р.), з яких 2 зсуви нові, перебувало у стадії активізації 2 зсуви, зі збільшенням площі зсуву, таким чином активних 4 зсуви (9,0 %). Абсолютна більшість зсувів утворилася та перебуває у природному стані, основний динамічний фактор активізації зсувів – зміна фізико механічних властивостей основного горизонту, що деформується (ОДГ) під впливом підняття рівня ґрунтових вод (РГВ), що обумовлюється в першу чергу інфільтрацією достатньої кількості атмосферних опадів. Отже у 2010 році 197

спостерігається слабка активізація зсувних деформацій на фоні різкого зростання середньорічної кількості атмосферних опадів у 2010 році по усієї спостережної мережі метеорологічних пунктів Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, та враховуючи інерційність процесу формування зсувних деформацій, яка дорівнює 1-2 рокам, зріст активності зсувів в північному районі Б-І-5-9, повинен відбутися в 2011-2012 роках, за умови збереження тренда зростання середньорічної кількості опадів по метеостанціям регіону в найближчі роки. Таким чином маршрутне візуальне обстеження зсувних ділянок схилив ерозійних долин у межах одному інженерно-геологічному районі, з найбільшою кількістю зсувів Одеської області у 2010 році визначило слабку активність зсувів в межах 3-9 % ( у 2009 році на цих ділянках активність також в межах 3-8 %). Отже у 2010 році спостерігається слабка активізація зсувних деформацій на фоні різкого зростання середньорічної кількості атмосферних опадів у 2010 році по усієї спостережної мережі метеорологічних пунктів Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, що в найближчі роки може привести до значного зростання зсувної активності. Абразійно-зсувні процеси на узбережжі Чорного моря у межах Одеської області: На ділянці абразійно-зсувного берега загальної довжиною 33,2 пог. км було зосереджено 74 зсуви. В даний час 54 зсуви (70 %) в різному ступені сплановано і закріплено, (у 2009 р.- 47 – 64 %). У природному стані залишилося 22 зсува (30 %), (у 2009 році-27 зсуви -36 %). У 2010 році активізація в різному ступені виявлялася на 37 зсувах (50 %) (у 2009 р.-47 зсувах – 62 %, у 2008 р. на 39 зсувах) зсувах, з них 16 зсувів (43 %)у природному стані. З усіх 37 активних зсувів 2010 року - 6 зсувів дуже активні на них припадає 87 % (27094 м2) загальних площ плато, що відокремилась від прибровочної частини абразійно-зсувного берега, на 21 активному зсуву (57 %), у 2010 році проводилися планувальні роботи. За площами відчуження від плато ділянки морського узбережжя у 2010 році розподілилися таким чином: -Біля 69 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато області, знаходиться на ділянці морського узбережжя «2» від Дністровського до Сухого лиману. Питома ураженість ділянки «2» складає К – 2, 14, площа відчуження від плато-21405,5 м2 (у 2009 році найбільша абразійно-зсувна активність на ділянці № 6 від Великого Аджалицького лиману до Малого Аджалицького лиману 52 % площі відчуження узбережжя області, К – 0,83). У 2009 році ділянка «2» мала питому ураженість К – 0,06, площа відчуження від плато складала 5,5 % від загальної площі відчуження морського узбережжя в області, хоча слабка активність спостерегалася на 69 % зсувів ділянки; -Біля 12,5 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя між Великим Аджалицьким та Малим Аджалицьким лиманами . Питома ураженість ділянки «6» складає К – 0,57, площа відчуження від плато-3865,0 м2; 198

-11 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя між Малим Аджалицьким та Тилігульським лиманами. Слабка активізація зсувних деформацій спостерігалась другий рік на усіх зсувах ділянки (100 %). Питома ураженість ділянки «7» складає К – 0,46, площа відчуження від плато - 3423,0 м2 (у 2009 р. ділянка «7» була на другий позиції з питомою ураженістю К – 0,38, площа відчуження від плато 2825,0 м2; -3,8 %% площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя «4» від Люстдорфської балки до с. Крижанівка. Питома ураженість ділянки «4» складає К – 0,059, площа відчуження від плато-1200,0 м2 -3,3 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя «5» від с. Крижанівка до Вел. Аджалицького лиману. Продовжує спостерігається зменшення кількості зсувної активності в наслідок завершення будівництва протизсувного комплексу, на більшій частині ділянки Питома ураженість ділянки «5» складає К – 0,17, площа відчуження від плато-1012,0 м2. (у 2009 році питома ураженість ділянки 5 складає К – 0,3). Таким чином загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини абразійно-зсувного берега, на узбережжі моря у межах Одеської області, довжиною 33,2 пог. км у 2010 році склала 30993,0 м2 (у 2009 році склала 14906,0 м2). У той же час на абразійній ділянці морського узбережжя від оз. Бурнас до Будакського лиману загальною довжиною 18,2 пог. км, загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини зменшилася, склала у 2010 році 2814,0 м2 (у 2009 році 7600 м2). Ділянка морського узбережжя о. Зміїний (станом на 01.10.2010 р.) В зв’язку з обмеженим фінансуванням моніторинг процесу абразійного розмиву на о. Зміїному проводився в 2010 році в дуже стислих обсягах, шляхом порівняльного аналізу матеріалів наявної в Причорномор ДРГП цифрової фотозйомки 2008 р., 2009 років із цифровими знімками аналогічних об'єктів спостережень виконаними в 2010 році та люб’язно наданими співробітниками Одеського Національного університету ім. І.І. Мечникова. Аналіз динаміки змін брівки берегового обриву в 2010 році показав подальший розвиток абразії берегової смуги, особливо значний в північносхідній частині острова (зона розлому шириною до 50,0 м, яка відокремлює північно-східну, понижену частину острова від основної, підвищеної і представлена ослабленими та перевідкладеними породами, які в цій частині острова мають підвищену схильність до розмивання.), а також прояви ерозійнозсувної активізації. Найбільш небезпечними ділянками максимального розмиву у 2010 році є ділянка полігону 2, праворуч від причалу, та ділянка підґрунтя пірсу, спорудження якого велося на північно-західному краю острова. Також зафіксовано посилення проявів ерозійно-зсувної активності в східній частині острова, де підрізування полиці у верхній частині берегового уступу привело до активізації ерозійно - зсувних процесів, тому що схил у цьому місці складений 199

слабими перевідкладеними породами делювію. В цілому встановлено, що величина щорічного розмиву не перевищує декількох десятків сантиметрів на рік. Порівняльний аналіз матеріалів цифрової фотозйомки, яка була виконана при проведенні робіт у 2008 році (Причорномор ДРГП) с аналогічними об'єктами зйомок 2010 року показав: - при проведенні будівельних робіт у північно-західній частині острова за останні 2 роки відзначене істотне збільшення активності ерозійних процесів на штучній полиці полотна автодороги та брівці берегового укосу, яке привело до утворення на полотні автодороги глибоких вимоїн. Активності ерозії сприяють негативні зміни умов поверхневого стоку; -продовжується інтенсивний абразійний розмив підґрунтя пірсу, спорудження якого ведеться на північно-західному краю острова; -в південній бухті о. Зміїний суттєві зміни у розмиванні цієї частини острова відсутні; -в північній бухті о. Зміїний суттєві зміни у розмиванні берегу не спостерігається. Висновки: 1. Порівняльний аналіз динаміки змін абразійного розмиву о. Зміїний по ділянках, розташованих у південній та південно-західній частинах острова, які складені незцементованими передислокованими та перевідкладеними породами, показав, що в 2010 році спостерігається подальший розвиток абразії берегової смуги, який не перевищує декількох десятків сантиметрів на рік, а також посилення ерозійної активності в північно - західній бухті. 2. Найбільш небезпечним процесом є розмивання підґрунтя пірсу в північно – західній частині острову, яке може привести до часткового його руйнування та відділення від материкової частини острову 3.Слід підтвердити позитивний характер проведених в 2008 році інженерних заходів щодо захисту острова від абразії. Також необхідно продовжити будівництво закритої бухти в східній частині острова, що сприятиме його захисту від розмиву. Ділянки лиманів: Ділянка абразійного схилу Хаджибейського лиману. Спостереження за швидкістю абразії на правому схилі Хаджибейського лиману проводились на активній абразійній ділянці правого берегового схилу в середній частині долини схилу на північ від кафе «Чайка» на протязі 1,50 км, де у 2006 році встановлено19 реперів для спостереженням за швидкістю абразії. Спостереженнями 2010 року встановлена швидкість абразії, яка складає 0,18 м/рік (у 2009 р.-0,33 м/рік). Порівняння швидкості абразії за попередні три роки показало тенденцію до зниження в 1,1-1,7 разів швидкості абразійного розмиву (в 2007 р.-0,63 м/рік; 2008-0,57 м/рік; 2009-0,33 м/рік). Таким чином у 2010 році на цій ділянці Хаджибейського лиману було знищено 265,0 м2 (у 2009 р.-485,0 м2 плато), а за весь період спостережень з 200

2007 року ця велична склала -2248 м2. Питома ураженість ділянки 9 у 2010 році складає К – 0,18 (у 2009 р.-К-0,38) Ділянка абразійно- зсувного схилу правого борту Тилігульського лиману має протяжність 74,0 пог. км. від с. Донська Балка на півночі, до с. Кошари на півдні. На цій ділянці розташовано 63 зсуви. Зсуви структурні, пластичні та структурно -пластичні. Зсувна активність різного ступеню у 2010 році була визначена на 47 % зсувів – 30 зсувів (у 2009 р. на 31 зсуві), тобто на 50 % від загальної кількості. Активні зсуви можливо згрупувати у дві групи. В першу групу входять активні зсуви на високих в гіпсометричному відношенні схилах східної експозиції, активізація яких пов`язана зі збитковим зволоженням ґрунтів зсувних тіл, в другу групу можливо віднести активні зсуви на низьких схилах північної та північно- східної експозиції, активні деформації яких, викликані абразійною діяльністю. В результаті активізації від плато у 2010 році відокремились ділянки площею 287,0 м2. Швидкість відступання бровки берегового схилу вивчалося на абразійнозсувних ділянках, обладнаною спостережною мережею, довжиною: 2,0 км (в урочищі «Грушка»), швидкість абразії-0,04 м/рік (у 2009 р.-0,58м/рік); на ділянці довжиною 0,4 км (с. Пшоняне), швидкість абразії-0,09 м/рік, (у 2009 р.0,12 м/рік); на ділянці довжиною 3,0 км (Мар’янівська зсувна ділянка), швидкість абразії-0,28 м/рік,(у 2009 р.-0,12 м/рік.) Абразійно-зсувні агломерації м. Одеси

процеси

на

берегових

схилах

промислово-міської

Огляд абразійно-зсувних процесів на берегових схилах промисловоміської агломерації м. Одеси показав що: 1. Активізація старого зсувного схилу в районі сан. Куяльник викликана природно - техногенними чинниками: інтенсивна інфільтрація поверхневих вод в результаті танення рясного сніжного покриву і затяжних дощів, перезволоження ґрунтів, що складають схил, і скидання господарських вод з плато в районі с. Котовка. 2. Оскільки зберігається загроза руйнування житлових будинків (корпус 3,4) в сан. Куяльник, необхідне проведення протизсувних заходів на даній території: згладжування схилу, регулювання поверхневого і підземного стоку. 3. Зберігається загроза руйнування обвалами вапняку каналізаційного відстійника і нової споруди ультрафіолетового і біологічного очищення господарчо-фекальних вод в районі Обласної інфекційної лікарні. 4. У аварійному стані знаходяться основи опір «Тещиного мосту». 5. На території яхт-клубу «Посейдон» продовжуються повільні пластичні зсуви порід, що приводять до деформацій будинків і інших інженерних споруд. 6. В результаті сильної абразії моря, утворилась загроза руйнування 7 будинків бази відпочинку ОВМУ в районі «Дачі Ковалевського». 7. Причинами катастрофічних зсувних деформацій 14 травня 2010 року в районі с. Чорноморка є: активна абразія моря, аномальна кількість опадів у весняно - зимовий період; посилення водогосподарської діяльності місцевих 201

жителів; перерозподіл ґрунтових мас в прибровочній частині плато (привантажена насипними ґрунтами);. 8. У цьому районі можна виділити ще 3 активних зсувних ділянки: а) Над причалом № 130, площею активізації 1200,0 м2; б) На північ від спуску з пер. Червоній Гвардії, площею 6000,0 м2; в) територія причалу № 129, площею більш ніж 2000,0 м2. В результаті зсувних процесів на цих ділянках під загрозою руйнування знаходяться дачні будови СТ «Шляховік», житлові споруди причалів №№ 129, 130. Підтоплення Процес підтоплення на території області одержав досить широке поширення. Станом на 01.01.2010 р. площа території з глибиною залягання рівня ґрунтових вод від 0 до 4 м оцінювалася у 20575 км2, або приблизно 2/3 території області. Причому площа території з глибиною залягання вод від 0 до 2 м становить 13098 км2. Якщо враховувати, що в 1981 р. площа підтоплених територій становила 8409 км2, то за ці роки площа підтоплених земель зросла в 2,5 рази. В зв'язку з регіональним різким збільшенням середньорічній суми опадів по усім МГС Одеській області - одного з основних факторів формування підтоплення в природних умовах, в цілому по динаміці процесу поширення площ підтоплення, в 2010 році в Одеській області спостерігається: на ділянках з природним режимом формування підтоплення коливання РГР значне. Рівень ґрунтових вод (РГВ) в переважній більшості спостережних пунктів, особливо на вододілі та схилах, значно підвищився (на 0,7-0,80 м), що пов'язано з різкім зростанням середньорічної кількості атмосферних опадів в останньому році. В цілому по динаміці процесу поширення площ підтоплення у 2010 році в Одеській області спостерігається підняття РГВ в спостережних свердловинах, з загальною тенденцією до значного зростання РГВ у порівнянні з попереднім роком на ділянках з природним режимом формування підтоплення. Таким чином з певної долею вірогідності можливо прогнозувати збільшення площ підтоплення по відношенню до площ 2009 року. На ділянках з техногенним режимом формування підтоплення в останні роки спостерігається тенденція до незначного підвищився РГВ, що, можливо, пов’язано зі зменшенням водоподачі на масиви зрошення, або зростаючою культурою землеробства. Якщо тенденція зниження РГВ збережеться, то можливе очікувати збільшення площ підтоплення. Так, на усіх метеостанціях регіону в 2010 році було зафіксовано значне збільшення середньорічної кількості опадів, в багатьох випадках максимальне. В зв'язку з регіональним значним різкім підйомом середньорічній суми опадів від, 180 до 300 мм/рік, по усім МГС Одеській області - одного з основних факторів формування підтоплення в природних умовах, в цілому за 2010 рік в Одеській області спостерігається підйом рівнів в спостережних свердловинах, з загальною тенденцією до значного підняття РГВ на ділянках з природним режимом формування підтоплення. Таким чином з більшою долею вірогідності 202

можливо прогнозувати збільшення площ підтоплення по відношенню до площ 2009 року. На ділянках з техногенним режимом формування підтоплення в останні роки спостерігалася тенденція до стабілізації, або незначного зниження РГВ, що, можливо, пов’язано зі зменшенням водоподачі на масиви зрошення. Але на фоні значного зростання середньорічної кількості опадів у 2010 році незначного підвищення рівнів на ділянках спостережень, яке відмічено на протязі 2010 року можливо очікувати в подальшому значне збільшення площ підтоплення. Загроза можливого виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з розвитком ЕГП Оцінка характеру активізації ЕГП, впливу на господарські об’єкти та населені пункти на ділянках з можливою загрозою виникнення надзвичайних ситуацій проводилась шляхом інспекційних виїздів. Більша частина інспекційних виїздів була виконана на узбережжі Чорного моря (від с. Лебедівка до м. Очаків,); Дніпровсько-Бузького лиману; Решта інспекцій приходиться на північну і південно-західну частини Одеської області і окремі ділянки біля лиманів (Сухого, Хаджибейського,). Вплив ЕГП на господарські об’єкти та населені пункти. Визначення можливого розвитку надзвичайних ситуацій від ЕГП на об'єктах господарчої інфраструктури проводилося шляхом інспекційних виїздів. Обстежено 135 небезпечних ділянок з загрозою 243 об’єктам господарювання від ЕГП, серед яких 5 об'єктів державного рівня (аміакопровід, газопровід та нафтопровід високого тиску, які розташовані в Одеській області) та більшість об'єктів регіонального рівня, розташованих в основному на техногенне навантажених ділянках узбережжя Чорного моря (бази відпочинку, санаторії). На виконання розпорядження Державної геологічної служби про посилення робіт з моніторингу небезпечних процесів, польові роботи були розпочаті наприкінці лютого 2010 року і полягали в обстеженні ділянок розвитку небезпечних ЕГП з загрозою об'єктам господарчої інфраструктури у межах м. Одеса та прилеглих районах, в основному на господарчих об’єктах державного рівня значимості. Польові роботи з моніторингу поширення та розвитку небезпечних інженерно-геологічних процесів та явищ (ЕГП) були розпочаті 22.02.2010 р. з термінового обстеження зсуву - опливини, що утворився 19.02.2010 р. на правому борті давнього зсувного терасованого схилу, в усті Куяльницького лиману в Одеській області. За свідченням очевидців, сповзання відбулося у два етапи - в 4 і 5 годин ранку 19.02.2010 р. Нижня частина зсуву уперлася в кутову південно-західну частину двоповерхової житлової кам'яної будови XIX століття, розташованої за адресою вул. сан. Куяльник, № 18, корпус № 3. Параметри зсуву - опливини: тіло крутизною 50-700; довжина опливини-14,0 м, ширина-6,0 м, площа-85,0—90,0 м2, потужність зсувних відкладів - 1, 5-2,0 м. 203

У результаті насування масив перезволоженого зсувного ґрунту (перевідкладені делювіальні суглинки) заповнив простір між підпірною стінкою висотою 4 м і південно-західною стіною корпусу № 3 та частково привалив господарчу будівлю. Розвантаження поверхневих і ґрунтових вод відбувається в будівлі корпусів № 3 і № 4, в результаті чого в стінах двох поверхів утворилися додаткові наскрізні тріщини. Підтоплений і сусідній корпус № 5, розташований нижче по схилу. Підпірна стінка, що проходить у напрямку південь-північ та обгороджує із заходу блок корпусів (№ 3 и № 4), закинута убік схилу, зі зменшенням крутизни укосу до 60о. В 80,0 м на південь від корпусів № 3 і № 5 у 2010 році сформувалися ще дві ділянки активних зсувних деформацій на давньозсувному схилі, площиною 1000,0 та 4000,0 м2. Тіло зсуву-опливини сильно перезволожене, нижня, язикова частина опливини упирається в госпбудівлі колишнього санаторію ім. М.І. Пірогова. Подальша активізація зсувного тіла може викликати бокове з`єднання зі зсувом, розташованим в 20,0 м на південь і руйнування госпбудівель. Фазова активізація давньозсувного схилу викликана природнотехногенними факторами, головним з яких є інтенсивна інфільтрація поверхневих вод у результаті танення рясного сніжного покриву й затяжних опадів. До техногенних факторів відноситься перезволоження ґрунтів, що складають схил, скиданням господарських вод із плато території с. Котовка. Концентрація вологи викликана також несанкціонованим складуванням господарського й побутового сміття на брівці плато та верхній частині схилу, що створює утруднення поверхневого стоку і збільшує інфільтрацію поверхневих вод. Природні дренажі (яри і промоїни) у верхів'ях закидаються сміттям, що ускладнює поверхневий стік. У той же час активізація на давньозсувному схилі відбулася в районах проходження ґрунтових доріг, які були врізані в тіло укосу схилу у вигляді щаблів або полиць та є зонами акумуляції і утрудненого транзиту поверхневих вод. Подальше перезволоження ґрунтів буде сприяти виробленню нового профілю рівноваги і просуванню тіла зсуву вниз по схилу, на територію церковного подвір'я. Така ситуація здатна викликати деформації та руйнування житлово-господарських будівель. В 45,0 м -50,0 м на південь від зсуву на давньозсувному схилі слабо просліджується ще одна пластична циркоподібна, перезволожена ділянка, потенційно небезпечна можливим розвитком зсувних деформацій. На грудень2010 року активізація давньозсувного схилу тимчасово призупинилася. У березні 2010 року при обстеженні узбережжя Чорного моря в Одеській області (Комінтернівський район, с.Крижанівка-1) зафіксована активізація ЕГП з загрозою небезпечного впливу на господарські об'єкти: -5-ти поверховий готельний комплекс біля причалу, збудований у 2009 році у пляжний зон без комплексу протиабразійних споруд: в результаті абразійного розмиву пляжу одноповерхова кам’яна прибудова відділилася від основної споруди з нахилом убік пляжної зони; 204

-правий схил балки: від плато відділився глетчероподібний зсув – опливина, площею 200,0 м2; головна частина зсуву розташована на відстані 3,0 м від теплиці. -вул. Приморська № 3-№ 45: утворився циркоподібний зсув площею 7000,0 м2, в 1,0м від асфальтованого автошляху, та в 7,0 м від житлових забудов (Приморська-№ 39); -с. Крижанівка-2, вул. Отаманюка: обвалення зволоженого ґрунту зі схилу, зволожує фундаменти 3 х будинків в ніжній частині схилу; -с. Фонтанка: уздовж приморського схилу продовжуються планувальні роботи. На протязі 2009 року на прибережному схилі, в його нижній, середній і верхній частинах проводилися інтенсивні інженерні роботи по згладжуванню схилу, без захоплення стінки зриву та бровки плато, що приводить до критичного перерозподілу навантажень на схилі та значного зменшення його профілю рівновагі. При тому, у пляжній зоні спостерігається інтенсивний абразійний розмив незахищених від розмиву ґрунтів. На тілі зсуву спостерігається активний ерозійний розмив порід поверхневими та підземними водами, які інтенсивно дренуються зі схилу. Усі ці фактори обумовили подальше продовження зсувних деформацій на схилі, з відокремленням блоків від плато та руйнуванням господарчої інфраструктури. В теперішній час зберігається загроза захвату ділянок плато з погрозою руйнування більш ніж 30 будинків та 26 присадибних ділянок; -с. Вапнярка, б/в «Одеса», середня частина схилу: в результаті зволоження природного вапняку відбувається його руйнування, що створює загрозу руйнування підпірної бетонної стінки, яка на нього опирається. м. Одеса , приморські схили: В районі балки Ковалевського, на СБО «Південна» в верхній частині схилу тривають зсувні деформації у вигляді тріщини розтягнення, завширшки до 70,0м та спостерігається сильне зволоження ґрунтів зсувного схилу ; У районі селища Чорноморка (пров. Свободи) утворився зсув опливина на схилі крутістю до 600; ширина активної ділянки до 50,0 м, нижня частина зсуву уперлася в причал № 129, верхня, головна, розміщена на дорозі, в 3,0 м від кам`яної будівлі; У районі селища Чорноморка, причал № 130, спостерігається активізація зсувних деформацій на давньому зсувному схилі на ділянці площею до 2600,0 м2; У районі селища Чорноморка, кооп. «Шляховик», відмічена активізація давньої зсувної ділянки в результаті активної абразії; ширина активної зони до130,0 м; У районі с. Чорноморка, вул. Приморська (між вул. Польова та Дубиніна) в результаті привантаження бровки плато активізувалася стара зсувна опливина завширшки-70,0 м, довжиною до 6,0 м, опущена на 5,0 м, з захватом полотна автошляху, а з лівої частині зсуву – будівлі; У районі с. Чорноморка, на схід від причалу № 133, нижче військової частини в верхньо - середній частині схилу, спостерігається активізація деформацій на ділянці довжиною до 50,0 м, завширшки до 25,0 м, з захватом 205

будівель легкого типу та розвантаженням ґрунтових вод на ділянці кооперативу; У квітні 2010 року при обстеженні узбережжя Чорного моря спостерігалася активізація ЕГП: Комінтернівський район смт Чорноморське-1: -західна частина: продовження активних зсувних деформацій плато на ділянці гаражного кооперативу з порушенням гаражів; за рік від плато відділилася ділянка довжиною 1,5 м; -західна частина: у прибровочній частині плато відмічена активна зсувна деформація у вигляді зсувної ділянки шириною 20,0 м, довжиною 7,0 м з загрозою одноповерховому будинку; смт Чорноморське-2: -західна частина, ділянка навчально – тренувальної бази № 9 УФ МО України: відмічені активні зсувні деформації у прибровочній частині схилу, які створюють загрозу території табору; -ділянка котеджного селища: активні зсувні деформації у прибровочній частині схилу; -Чабанська балка, територія «Чабанського будинку рибалки»: активні зсувні деформації у прибровочній частині схилу з захопленням ділянки плато шириною-70,0 м, довжиною 3,0 м, у вигляді опущеного на 3,0 м блоку, порушена огорожа та залізні сходи з плато на пляжну зону. -Чабанська балка, ліворуч та праворуч від устя балки: активні зсувні деформації у прибровочній частині схилу з відділенням від плато ділянок плато шириною-100,0 м, довжиною 10,0 м, які опущені на 2,0 м-2,5 м. м.Іллічівськ: у прибровочній частині плато в районі вулиць ст. Бугове № 62, Морська № 1, 4-9; Приморська № 75-77 відмічена активна зсувна деформація у вигляді зсувної ділянки шириною 320,0 м, довжиною 7,0 м, з захватом 7,0 м плато, з захопленням в зсувний процес садиб, заборів, асфальтових доріг та ін.; відстань від житлових будівель15-20,0 м; Овідіопольській район: -в 4,0 км на південний - захід від м. Іллічівськ активізувався зсув (неактивній у 2009 р.),з відділенням від плато ділянки завширшки близько 300,0 м, довжиною 27-30,0 м (площа блоку, засіяного сільгоспкультурами, що відокремився від плато, складає 8500,0 м2) . -в 0,5 км на південь від с. Санжійка, територія Санжійського маяка: в результаті активної абразії вертикального берегового уступу висотою до 20,0 м відстань від будівлі маяка за рік ( з 2009 р.) зменшилася на 4,2м (з 18,6 м до 14,4 м); -в 0,5 км на південь від с. Санжійка, гирлова частина Санжійської балки: в результаті перекриття гирлової частини балки будівельними спорудами, які утрудняють дренаж поверхневих та підземних вод, та активним будівництвом на лівому борті балки, після вертикальної підрізки підошви балки на тілі бетонного автошляху та кам’яних заборах присадибних ділянок на 206

протязі 40,0 м уздовж борта балки відмічаються деформації у вигляді тріщин розтягнення: м. Одеса -Київський район: між балками «Ковалевського» та «Безіменної» на береговому уступі на протязі 200,0 м відмічається активна абразія, існує загроза руйнування шести легких будівель б/в Одеського морського університету. -Київський район: на південний схід від устя балки «Безіменної», в районі виходу штольні дренажної галереї № 11 спостерігається сильний абразійний розмив з утворенням на береговому уступі тріщин заколу завширшки 35,0 м, довжиною 3,0 м. Відстань від виходу штольні-10,0-20,0 м. -У районі с.Чорноморка, у північно-західній частині устя Люстдорфської балки, на ділянці протяжністю 160 м внаслідок сильної абразії тривають подальші руйнування берегового уступу, фундаментів кафе, ресторану «Гапон», бетонної набережної перед рестораном «Палуба». -У районі с. Чорноморка, на схід від ресторану «Палуба» до причалу 12 на ділянці протяжністю 260,0 м внаслідок абразії зменшилася площа пляжу майже в 2 рази, у тильній частині пляжу зруйнована бетонна доріжка, на ділянці берегового уступу протяжністю 50,0 м відмічаються активні тріщинами розтягання. -На захід від мису Великий Фонтан і Свято Успенського монастиря у верхній частині схилу після спорудження дренажної завіси, на відстані 5-10 м вище дренажної галереї утворилася активна тріщина, довжиною 80,0 м, головна її частина розташована на брівці плато. На плато в 16-20 м від бровки розташовані 2- поверховий будинок пансіонату. -12 ст. Великого Фонтану: в середній частині схилу ідуть планувальнобудівельні роботи з підрізуванням схилу на протязі-80,0 м, висотою уступу 8,0 м з виїмкою ґрунту на глибину 3-4 м. Над штольнею № 7 (на південь Середньофонтанської балки) відбулося обвалення частини крила будівельної бетонно- металевої конструкції з брівки плато на уступ крутістю 60,00 ширина осипи 30,0 м. -Приморський район 8 ст. В. Фонтана, в середньої частини схилу активізувалася розтягання довжиною 40,0 м, (яка виникла у 2006 р.). Можлива загроза (яка виникла в 2006 р.) руйнівних деформацій 19 котеджних будинків яхт клубу «Посейдон». -У травні 2010 року за результатами обстеження ерозійних долин рік Малий та Великий Куяльник (Іванівський район) встановлено: -в 0,5 км на південь від с. Червонознам`янка, правий схил долини р.Малий Куяльник: на активному ерозійно-зсувному схилі споруджені три магістральних газопроводи діаметром труб 0,7-0,8 м. На період обстеження деформаційних змін в охоронній зоні газопроводів не відмічено, за виключанням незначного поверхневого розмиву жорстви вапняку та суглинку делювію на незахищеному рослинністю схилі. -в 0,5 км на схід від с. Малинівка, зсувна ділянка в верхів’ях балки на правому береговому схилі р. Малий Куяльник, яка примикає до огорожі ділянки радіо-телеретранслятора висотою до 100,0 м. На брівці плато та стінці 207

зриву зсуву, яка розташована в 9,0 м від огорожі та в 20,0 м від анкерної опори, що утримує вишку ретранслятора у вертикальному стані, на час обстеження спостерігалася тріщина розтягання довжиною 20,0 м; тіло зсуву зволожене і знаходиться в стані тимчасової стабілізації; -в 2,0 км на південь від смт. Іванівка, верхня частина правого берегового зсувного схилу р. Великий Куяльник. В нижній частині зсуву, який знаходиться в стані тимчасової стабілізації, розташовані дві опори ЛЕМ (110 КВТ Роздільна - Чапаївська, №№ 230/76; 231/76). Опори нахилені убік долини ріки на 5-70 та розбиті низкою волосяних тріщин . -в 2,0 км на південь від с. Адамівка, в середній частині правого берегового ерозійно-зсувного схилу р. Великий Куяльник, прорізаного будівельною полицею, розташований неглибокий яр, який перетинає магістральний нафтопровід Снігурівка- Одеса діаметром 0,7-0,8 м. Правий борт яру біля нафтопроводу ускладнений малим зсувом-опливиною та привантажений відвалами з кар'єру. При обстеженні ділянки нафтопроводу активізації ерозійно-зсувних деформацій в охоронній зоні нафтопроводу не відмічається м. Одеса у районі с. Чорноморка: -(пров. Свободи): утворився зсув - опливина на схилі крутістю до 600; ширина активної ділянки до 50,0 м, нижня частина зсуву уперлася в причал № 129, верхня, головна, розміщена на дорозі, в 3,0 м від кам`яної будівлі; -причал № 130: спостерігається активізація зсувних деформацій на давньому зсувному схилі, на ділянці площею до 2600,0 м2; -кооператив «Шляховик»: відмічена активізація давньої зсувної ділянки в результаті активної абразії; ширина активної зони до130,0 м; -вул. Приморська (між вул. Польова та Дубініна): в результаті привантаження бровки плато активізувалася стара зсувна опливина завширшки 70,0 м, довжиною до 6,0 м, опущена на 5,0 м, з захватом полотна автошляху, а з лівої частини зсуву – будівлі; -на схід від причалу № 133: нижче військової частини в верхній і середній частині схилу спостерігається активізація деформацій на ділянці довжиною до 50,0 м, завширшки до 25,0 м, з захватом будівель легкого типу та розвантаженням ґрунтових вод на ділянці кооперативу; -у північно-західній частині устя Люстдорфської балки, на ділянці протяжністю 160 м внаслідок сильної абразії тривають подальші руйнування берегового уступу, фундаментів кафе, ресторану «Гапон», бетонної набережної перед рестораном «Палуба»; -на схід від ресторану «Палуба» до причалу № 12 на ділянці протяжністю 260,0 м внаслідок абразії зменшилася площа пляжу майже в 2 рази, у тильній частині пляжу зруйнована бетонна доріжка, у береговому уступі активні тріщини розтягання протягом 50,0 м. Основними чинниками активізації зсувних деформацій на ділянках є як природні фактори - крутий схил (до 600), сильна абразія у пляжній зоні, так і техногенні чинники – привантаження брівки плато житловими та господарчими будівлями та перезволоження порід верхньої частині схилу поверхневими 208

водами та господарчими стоками. Поширення зафіксованих у березні зсувних деформацій в даний час відмічається в прибровочній частині плато в районі провулка Свободи за адресою – провулок Приморський №№ 1-5. Раніше зафіксований зсув - опливина поширився з 50,0 до 150,0 м в головній частині, від плато відокремилася ділянка довжиною 4-6,0 м, завширшки до 150,0 м. В зсувний процес захоплені огорожі та господарські будівлі місцевих мешканців, в ніжній частині зсуву простежується вал видавлювання. В нижній частині схилу споруджені причали, майже 30 з яких деформовані. Одеський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції Здійснювався моніторинг вмісту забруднюючих речовин у поверхневих водах сільськогосподарського призначення, щільності забруднення радіонуклідами земель сільськогосподарського призначення у наступних пунктах де розташовано контрольний майданчик: Фрунзівський, Котовський, Ширяївський, Березівський, Іванівський, райони та в Біляївському районі ще триває. Управління з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації Моніторинг здійснюється спільно з представниками відповідних територіальних органів Державної санітарно-епідеомілогічної служби та Мінекоресурсів, обласного виробничого управління по водному господарству, на які покладено виконання основних функцій контролю які мають відповідні підрозділи та сучасне лабораторне обладнання. Відповідно до Класифікатора надзвичайних ситуацій у 2010 році зареєстровані наступні випадки забруднення довкілля: 19.07.2010 р., 04.55 в акваторії Ізмаїльського морського торговельному порту (район 85,6 км р. Дунай), сталося перекидання двох несамохідних баржплощадок відкритого типу П-3024 та П-3038, які перебували на рейді на якорі, після їх завантаження. Перекидання барж сталося внаслідок потрапляння забортної води через пробоїну в одній з барж. Внаслідок перекидання барж у воду потрапило понад 4,0 тис. т агломерированої руди. Загиблих та постраждалих немає. На місці події екологічною службою відібрано проби води та відправлено в лабораторію. 18.09.2010 р. 13.34 Саратський район с. Новоселівка, 157-й км Одеської залізниці, пікет 1: під час руху товарного поїзду за маршрутом Б-Дністровський - Ізмаїл, на перегоні Сарата –Арциз сталося роз’єднання составу поїзду. Від’єдналися та зійшли з рейок 21 вагон (із 43 - х): 8 з вугіллям, 1 з металом, 12 з марганцевою рудою. В результаті події загиблих та постраждалих немає. Зруйновано і пошкоджено 2 опори електромережі, стався обрив лінії на 200 метрах, пошкоджено 400 метрів залізничної колії. На 21 годину було перервано залізничне сполучення між м. Одеса та м. Ізмаїл. На засіданнях обласної комісії ТЕБ та НС у 2010 році були розглянуті наступні питання про стан навколишнього природного середовища в Одеській області.

209

04.03.2010 р. „Про заходи щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, повязаної із зсувом грунту на території ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова”; 25.05.2010 р. „Про заходи щодо ліквідації загрози руйнування захисних споруд вздовж р. Дунай”; 17.06.2010 р. „Про стан водопостачання та очистки господарсько побутових стоків у населених пунтах Одеської області”; 26.06.2010 р. „Про заходи з мінімізації наслідків пропуску повені у басейні р. Дунай”. Основними завданнями управління з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у 2010 році були: -утилізація непридатних до застосування та заборонених для використання хімічних засобів захисту рослин; - вирішення питання інженерного захисту територій і населених пунктів від шкідливої дії вод та протипаводковий захист; -здійснення комплексу заходів щодо берегоукріплення Азовського та Чорного морів; -реабілітація територій, забруднених внаслідок військової діяльності . Моніторинг довкілля Згідно Положення про Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, до наших обов’язків входить забезпечення функціонування регіональної системи моніторингу довкілля. На території області реалізується “Регіональна програма моніторингу довкілля Одеської області на 2006-2010 роки”, затверджена Одеською обласною радою у 2006 році. Згідно цієї програми передбачається розроблення та впровадження заходів, спрямованих на удосконалення регіональної системи моніторингу довкілля, підвищення рівня володіння достовірною інформацією про стан навколишнього природного середовища регіону інформацією як державних установ, так й громадськості. Координуючу функцію у системі моніторингу в регіоні покладено на Держуправління, а до основних суб’єктів відносяться: Гідрометцентр Чорного та Азовського морів, Український науковий центр екології моря, Обласне виробниче управління по водному господарству, Держекоінспекція, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство, Державна санітарно-епідеміологічна служба, Обласний державний проектнотехнологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції, Управління з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації. Затверджено Програму роботи регіональної системи моніторингу на 2010 рік. Проводиться робота щодо систематизації інформаційної взаємодії між усіма суб’єктами регіональної системи моніторингу довкілля області. Готуються щомісячні, щоквартальні та щорічні звіти для розміщення на 210

веб-порталі Мінприроди для більш широкого оприлюднення екологічного стану довкілля регіону та розміщуються на веб-сторінці Держуправління у розділі “Моніторинг довкілля”. Держуправлінням підписано угоду про співробітництво з УкрНЦЕМ щодо організації та розробці програмних засобів автоматизації формування інформаційних потоків та створення баз даних показників стану довкілля, створення електронних картографічних матеріалів на основі ГІС технологій, оброблення уніфікованих регламентів обробки інформації та створення інтерактивного сервісу. Розроблено карти (1:200 000) «Викиди в атмосферне повітря», «Скиди у водні об’єкти», «Розміщення складів ХЗЗР», «Поводження з відходами», «Природно-заповідний фонд області», «Еколого-небезпечні об’єкти». Загалом по Одеській області у системі регіонального природного моніторингу кількість затверджених точок спостережень розподіляється наступним чином: пости за станом атмосферного повітря –9 точок, за станом поверхневих вод – 112, за станом морських вод – 99, підземних –1904, ґрунтів –75. Таблиця 15.5.9. № з/п

Суб’єкти моніторингу довкілля стаціонарні атмос- джерела ферне викидів в повітря атмосферне повітря

3. 4.

7. 8.

9. 10.

Одеський обласний державний проектнотехнологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції Державна санітарноепідеміологічна служба Одеської області Гідрометцентр Чорного та Азовського морів Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області та Одеське обласне виробниче управління по водному господарству "Облводгосп" Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство Український науковий центр екології моря Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північнозахідного регіону Чорного моря Держекоінспекція в Одеській області Управління з питань надзвичайних ситуацій

Кількість точок спостережень, од. джерела джерела джерела скидів скидів скидів зворотзворотзворотни поверх них вод у морські них вод підземні х вод у -неві поверводи у води глибокі води хневі води морські підземні води водоносні горизонти -

ґрунти

1557

290

223 пости радіаційного та хімічного спостереження

211

облдержадміністрації Загалом по області

112

1904

15.6. Державна екологічна експертиза Еколого-експертна та погоджувальна діяльність у 2010 році Таблиця 15.6.1. Виконання робіт 1 Проведено експертиз передпроектної документації (ТЕО, ТЕР, ТЕД), проектної (проект, робочий проект) документації Проведено експертиз із залученням наукових установ та спеціалізованих організацій У рамках комплексної державної експертизи У відокремленому порядку (самостійно)

Повернуто на доопрацювання та оцінено негативно (шт.) 4

Повернуто на доопрацювання та оцінено негативно (% від загальної кількості) 5

108

48,15

47,78

Загальна Кількість

Позитивно оцінено (шт.)

Міжрайонним відділом екології, державної екологічної експертизи та земельних ресурсів протягом 2010 року відпрацьовано 5049 комплектів проектної документації і матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок. Загалом відділом проведено 108 експертиз, за результатами яких кількість позитивних складає 56 одиниць, 52 – повернуто на доопрацювання. У рамках комплексної експертизи опрацьовано 90 комплектів проектної документації: позитивно оцінено 47 од., відправлено на доопрацювання – 43 одиниці проектної документації. У відокремленому (самостійному) порядку відділом проведено 18 експертиз, з яких позитивну оцінку отримали – 9 об’єктів, відправлено на доопрацювання – 9. Основні причини негативної оцінки проектної документації:  представлені на розгляд проектні матеріалі надані в неповному обсязі, що є порушенням ДБН А.2.2-3-2004 “Склад, порядок розробки, погодження і затвердження проектної документації для будівництва”;  представлений розділ ОВНС розроблений в порушення вимог ДБН А.2.2-1-2003 “Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд”;  реалізація проектних рішень щодо будівництва об’єкту експертизи спричинить знесення значної кількості зелених насаджень, що є порушенням ст. 27 Закону України “Про рослинний світ”. По 13-ти об’єктах державна екологічна експертиза проводилась відповідно до вимог пункту 4 статті 37 Закону України “Про екологічну експертизу” шляхом залучення наукових установ до попереднього експертного розгляду проектних матеріалів. До розгляду проектної документації залучались: 212

НДУ «Український науковий центр екології моря» Міністерства охорони навколишнього природного середовища України; філія «Центр екологоекспертних досліджень» Державного закладу «Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління» Мінприроди України; ДП «Науководослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України». Протягом року відділом розглянуто 4941 комплектів матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, у тому числі: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок – 4674 (загальною площею 24068,35194 га), вибору місця розташування земельних ділянок – 267 (загальною площею – 1033,30519 га). Щодо земель сільськогосподарського призначення надано 1471 висновок, лісогосподарського призначення – 0, земель водного фонду – 31, земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення – 2, земель оздоровчого призначення – 0, земель історико-культурного призначення – 3, земель рекреаційного призначення – 81, земель житлової та громадської забудови - 3208, земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення - 145. Негативно оцінені матеріали: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок – 2227 (загальною площею 18442,668057 га), вибору місця розташування земельних ділянок – 179 (загальною площею 736,73129 га). Основні причини негативної оцінки матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок:  склад представлених матеріалів не відповідає додатку 1 пункту 3 “Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок”, затвердженого наказом Мінприроди України від 05.11.2004 р. № 434, зареєстровано в Мінюсті України від 22.11.2004 р. № 1470/10069;  порушення вимог статей 5, 17, 21 Закону України “Про основи містобудування”, ст. 48 Закон України “Про охорону земель” (відсутність даних щодо відповідності запроектованого об’єкту діючий містобудівній документації);  реалізація запланованої діяльності призведе по порушення режиму використання прибережних захисних смуг та водоохоронних зон водних об’єктів, об’єктів природно-заповідного фонду, територій зарезервованих до заповідання (Закон України «Про природно-заповідний фонд України», Земельний кодекс України, Водний кодекс України). 15.7. Економічні засади природокористування Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і погосподарськи слід ставитися до їх експлуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані енергетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіданих копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів. 213

В зв'язку з цим раціональне використання і відтворення природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково - технічного прогресу. Така постановка проблем вимагає поліпшення розробки питань управління, пов'язаних насамперед з діалектикою взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Стосовно природокористування це означає послідовний розвиток наукових засад охорони навколишнього середовища ї раціонального використання його ресурсів на основі таких принципів, як планомірність, пропорційність, оптимальність. Планомірність стосовно використання природних ресурсів — економічна функція держави по управлінню і регулюванню екологічних та економічних відносин і пропорцій. Така функція передбачає як розробку і виконання планової системи взаємопов'язаних показників, так і дійовий контроль за їх реалізацією. Перспективне і поточне планування раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища в кінцевому підсумку виходить з накреслених темпів зростання сукупного суспільного продукту, національного доходу і підйому життєвого рівня трудящих. Пропорційність означає погодженість у використанні природних ресурсів як за територією, так і за галузями народного господарства, виключення порушень природних взаємозв'язків у навколишньому природному середовищі. Оптимальність у використанні природних ресурсів — це досягнення найкращого варіанта взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем. Управління охороною навколишнього природного середовища, як говориться в "Законі про охорону навколишнього середовища", полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо - розпорядчої діяльності. Метою управління в галузі раціонального природокористування є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення погодженості дій державних і громадських органів у галузі навколишнього природного середовища. Одне з центральних місць у регулюванні відносин з приводу охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів відводиться науково обґрунтованому поєднанню територіального і галузевого управління природоохоронною роботою. Підприємства, що залучають у господарський оборот природні ресурси, належать, з одного боку, до тієї чи іншої галузі народного господарства, а з другого - є ланками територіально виробничих комплексів. Тому виникає необхідність правильного поєднання інтересів багатьох міністерств, відомств і місцевих територіальних органів, які повинні доповнювати одне одного, утворюючи єдину систему управління. 214

Наприклад, при відведенні земель під промислове, транспортне чи житлове будівництво слід виходити не лише з локальних інтересів відомчого характеру, а й враховувати, що відчуження земель, особливо орних, призводить до скорочення площі сільськогосподарських угідь, знижує родючість грунту, зменшує валову продукцію сільського господарства та інше. У системі управління природоохоронною діяльністю підприємства можна виділити планування, експлуатацію очисних споруд (включаючи технологічний процес) і контроль за викидами в навколишнє середовище. Проектування і планування дають змогу розробити комплекс необхідних заходів по охороні навколишнього середовища, їх виконання, серед яких нові удосконалені технологічні процеси, роботи, очисні споруди, що знижують або виключають шкідливий вплив на навколишнє середовище. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» спрямована на реалізацію важливого природоохоронного принципу “забруднювач платить”, тобто забруднювач має відшкодовувати витрати, пов’язані з попередженням забрудненням навколишнього природного середовища і проведенням заходів боротьби з ним. Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі – збір) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Збір є одним з найбільш важливих еколого-економічних інструментів природоохоронної діяльності і справляється за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти та за розміщення відходів. Величина збору залежить від кількості, виду забруднюючої речовини, що надходить у навколишнє природне середовище, її шкідливості, класу небезпеки відходів та їх кількості, а також окремих коригувальних коефіцієнтів в залежності від чисельності жителів населеного пункту та його народногосподарського значення, басейнів рік, у які скидаються забруднюючі речовини, місця (зони) розміщення відходів. Розширено перелік платників збору за викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (морський, річковий, залізничний), шляхом диференціації нормативів збору та введення нових нормативів збору. З метою спрощення і зменшення адміністративних витрат було визначено перелік основних забруднюючих речовин, за викиди та скиди яких обов`язково справляється збір. Водночас було визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради, за поданням органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища, можуть збільшувати перелік забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди та скиди. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 № 303 “Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” 215

(з відповідними змінами) встановлена відповідальність забруднювачів – платників за правильність обчислення та своєчасну сплату збору. 15.7.1. Економічні механізми придоохоронної діяльності Одним з найбільших важливих джерел фінансування природоохоронної діяльності справедливо вважаються бюджетні екологічні фонди. Саме завдяки існуванню таких екофондів як на загальнодержавному, так і регіональному й місцевих рівнях є реальна можливість нагромаджувати відповідні кошти на реалізацію природоохоронних програм і проектів. Формування цих фондів відбувається переважно за рахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища суб’єктами господарської діяльності, з частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності згідно з чинним законодавством, цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян. 15.7.2. Стан фінансування природоохоронної галузі Кошти фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів (Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 47). Пунктами 48, 49 статті 6 та 7 статті 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" у поточному році встановлено наступний розподіл надходжень коштів від збору за забруднення навколишнього природного середовища: - 30 % - до Державного бюджету; - 20 % - до місцевих (міських, сільських, селищних) бюджетів; - 50 % - до обласних бюджетів. Питання фінансування найбільш важливих природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів вирішується через їх включення до відповідних державних і місцевих природоохоронних програм, які повинні мати чіткі механізми та джерела як бюджетного, так і позабюджетного фінансування їх реалізації, в тому числі за рахунок коштів фондів охорони навколишнього природного середовища, як Державного так і місцевих. Підставою для виконання природоохоронних заходів на регіональному рівні є наступні регіональні програми: 1. Регіональна програма поводження з токсичними відходами в Одеській області на 2008-2015 роки, затверджена рішенням обласної ради від 14.11.2008 р. № 606-V; 2. Програма формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005-2015 роки, затверджена рішенням обласної ради від 18.11.2005 р. № 705-IV; 3. Регіональна програма моніторингу довкілля Одеської області на 2006-2010 роки, затверджена рішенням обласної ради від 31.03.2006 р. № 782-IV. 216

4. Регіональна програма охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в Одеській області на 2009-2013 роки, затверджена рішенням обласної ради від 11.09.2009 р. Фінансування вищезазначених програм відбувається більшою мірою з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища. Питання будівництва природоохоронних об'єктів та реалізація заходів, спрямованих на зниження рівня забруднення довкілля, залишаються для Держуправління пріоритетними та актуальними. Вагомим джерелом фінансування цих заходів є Державний та обласний фонди охорони навколишнього природного середовища. На вирішення екологічних проблем області рішенням сесії обласної ради від 12.05.2010 р. № 1100-V (зі змінами від 10.09.2010 р. № 1181-V та від 02.11.2010 р. № 1238-V) у 2010 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділено 16120,2 тис. гривень. Фактично профінансовано 9727,2 тис. гривень. Протягом 2010 року фінансування природоохоронних заходів на території Одеської області за рахунок коштів з Державного фонду ОНПС не здійснювалось. 15.8. Стандартизація, метрологія у сфері охорони довкілля і природокористування В Україні розроблено близько 400 нормативних документів, щодо охорони довкілля (якість води, якість ґрунтів, захист атмосфери від шкідливих викидів та ін.). За період 2008 – 2010 р.р. введено в дію 131 нормативних документів. ДП “Одесастандартметрологія” у фонді нормативних документів має усі видання за даною тематикою. Підприємства області отримують щотижня інформацію щодо надходження НД та замовляють копії зазначених нормативних документів. Центр обслуговує, згідно договорів на протязі поточного року НВТ “Екологія” у формі ТОВ, УкрНДІ медичної реабілітації та курортології, ДНУ “Український науковий центр екології моря”, ТОВ “Інфокс” тощо. При реєстрації технічних умов підприємств контролюється наявність у розділі “Вимоги безпеки, охорони довкілля, утилізація” вимог до екологічного стану води, ґрунту, охорони атмосфери, утилізації відходів. За 2010 рік зареєстровано з цими вимогами 73 технічних умов на продукцію. Консультативно-методичний центр при ДП «Одесастандартметрологія» постійно проводить семінари та консультації, для підприємств та організацій області, стосовно розробки та впровадження систем екологічного менеджменту. Завдяки чому 10 підприємств впровадили систему управління навколишнім середовищем відповідно до вимог ISO 14001. Це такі підприємства як ВАТ «Лукойл-ОНПЗ», ВАТ «Одескабель», ЗАТ «Пласке», морський торговельний порт «Южний», ВАТ «Черномортехфлот», СП «Black Sea Shipping service LTD». Одеський морський торгівельний порт, ЗАТ «Одеський коньячний завод», ТОВ «Трансілет», ТОВ «Чорноморенергоспецмонтаж». 217

ДП «Одесастандартметрологія» атестовано 37 лабораторій та прийнято участь в атестації 15 лабораторій, що проводять моніторинг та контроль стану навколишнього середовища, охорони довкілля та природокористування в області. Повірено 6137 засобів вимірювальної техніки, що використовуються у цих лабораторіях. 15.9. Дозвільна діяльність у сфері природокористування Згідно Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 р. № 526 «Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» всі документи дозвільного характеру видаються виключно через довільні центри при місцевих органах виконавчої влади, а саме – міських рад та райдержадміністрацій. З питань поводження з відходами Держуправлінням розглядаються матеріали стосовно підготовки і погодження дозволів на розміщення відходів і лімітів на утворення та розміщення відходів. Під час розгляду документів Держуправління керується вимогами Закону України «Про відходи» та Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1218. Протягом 2010 року прийнято і розглянуто 3628 пакетів документів з проектами лімітів на утворення та розміщення відходів, підготовлено і видано 1671 дозволів та лімітів на утворення та розміщення відходів на 2010-2011 роки. З питань поводження з небезпечними речовинами Держуправлінням розглядаються матеріали стосовно підготовки і надання дозволів на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин у тому числі токсичних відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів. Під час розгляду документів Держуправління керується вимогами Закону України «Про відходи», Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.1995 р. № 440, Інструкції про розгляд заявок та надання дозволів на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, яка затверджена наказом Мінекоресурсів України від 30.07.2002 р. № 294 і зареєстрована Мінюстом Украії 25.09.2002 р. за № 781/7069. Протягом 2010 року прийнято і розглянуто 18 пакетів документів з питань одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин у тому числі токсичних відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, по яких надано 5 відповідних дозволів. 218

З дозвільними центрами постійно здійснюється листування з питань вдосконалення механізмів розгляду та видачі документів довільного характеру, вносяться коригування в підготовку документів дозвільного характеру. Представник Держуправління здійснює прийом документів у суб’єктів господарювання в Дозвільному центрі Одеської міської ради Оперативно і об’єктивно розглянути всі скарги та пропозиції суб’єктів господарювання. Представникам підприємств роз’ясненні вимоги Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1218 для отримання дозволів/лімітів на утворення та розміщення відходів та Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.1995 р. № 440. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 321 "Про затвердження Порядку видачі дозволів на спецводокористування та внесених змін до Постанови КМУ від 10 серпня 1992 року № 459" надаються дозволи на спеціальне водокористування, в яких встановлено ліміти забору, використання води та обсяги скидів стічних вод та забруднюючих речовин у поверхневі водні об,єкти. Відповідно ст. 106 Водного Кодексу України розглянуто матеріали та надаються дозволи на буріння артсвердловин на воду. Протягом 2010 року Держуправлінням було видано: - дозволи на спеціальне водокористування – 356; - дозволи на проведення спеціальних робіт по спорудженню експлуатаційних свердловин - 37. У сфері використання біоресурсів протягом 2010 року Держуправлінням видано: 7 дозволів на науково-дослідний лов водних живих ресурсів у межах природно-заповідного фонду; 18 дозволів на спеціальне використання природних ресурсів в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; 12 дозволів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення; надано 1 погодження на отримання дозволу Мінприроди України на відлов тварин у наукових цілях. Відповідно до «Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян – підприємців, які отримали такі дозволи» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002 р. Держуправлінням у 2010 році видано 279 дозволів на викиди.

219

15.10. Екологічний аудит та екологічне страхування За оцінками фахівців, основним об'єктом екологічного аудиту є корпоративне підприємство, система його екоменеджменту, територія, на якій воно розташоване (проммайданчик і зона прилеглої місцевості - 5 км за периметром), його виробнича й технологічні системи, постачальники, природоохоронні споруди, відходи тощо. Отже, предметом аудиту в межах підприємства стають усі системи забезпечення його життєдіяльності, тому правильніше розглядати підприємство як еколого-економічну систему з відповідною еколого-економічною безпекою діяльності. Екологічний аудит здебільшого забезпечує підприємству не тільки екологічну, а й економічну безпеку. Систематичне проведення екоаудиту може запобігти банкрутству підприємства, зменшити витрати на ліквідацію непередбачуваних наслідків екологічної політики. Системи екоменеджменту підприємства повинні функціо-нувати таким чином, щоб показники екологічності постійно підтримувалися на рівні нормативних екологічних вимог, з тим щоб забезпечувати своєчасну некапіталоємну модернізацію виробництва. Такі показники еколого-економічної безпеки мають велике значення як для стану екологічної безпеки, так і для економічного функціонування підприємства в цілому. Екоаудит здійснюється на основі звернення замовника (товаровиробника) до аудиторської фірми для надання кваліфікованої спеціалізованої (правової, екологічної, технологічної, маркетингової, інжинірингової) допомоги у вирішенні інвестиційних, ринкових та природоохоронних проблем. У договорі (контракті) обов’язково визначаються цілі екоаудиту. Вони можуть бути різними залежно від того, які проблеми виникли в замовника з постачальниками, з державними інспекційними органами, з інвесторами, суміжниками й у цілому з розвитком підприємства і конкурентоспроможністю його продукції. Екоаудит також може проводитись як у складі комплексу заходів щодо фінансового оздоров-лення підприємства, так і самостійно. У будь-якому випадку його висновки й рекомендації мають конфіденційний характер, що свідчить про захист інтересів товаровиробника. В Україні робота по формуванню правової і нормативної бази в цій сфері тільки починається. За час незалежності законодавча і виконавча влада зробила досить значні кроки в розвитку законодавчо-нормативних засад запровадження екологічного аудиту. Екоаудит визнано в Україні одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони навколишнього природного середо-вища, використання ресурсів та забезпеченні екологічної безпеки. Впровадження екологічного аудиту віднесено до національного рівня управління, включено до переліку пріоритетних заходів Концепції сталого розвитку України, Націо-нальної програми екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро. Прийнятий у 2004 році Закон України “Про екологічний аудит” визначає основні правові і організаційні принципи здійснення екологічного 220

аудиту і спрямований на підвищення екологічної обґрунтованості та ефективності діяльності суб’єктів господарювання. Для ефективного впровадження положень цього Закону необхідно оперативно і якісно розробити підзаконні акти, які стосуються питань навчання і акредитації екоаудиторів, а також сформувати нормативно-методичну базу, яка стосується власне процедур екологічного аудиту. В цілому система екоаудиту в Україні розвивається за наступними напрямами: 1) як один з видів діяльності на ринку робіт та послуг природоохоронного призначення, що підлягає ліцензуванню; 2) як аудит природокористування, який активно розвивається поки що лише в сфері надрокористування. Очевидно, що в перспективі система екоаудиту охопить і інші сфери природокористування; 3) екологічний аудит території (міста, району), який поширений ще в меншій мірі, хоча до цього є безумовні передумови. Прийняття в Україні Закону „Про екологічний аудит” є дуже важливим і довгоочікуваним кроком на шляху України до Євросоюзу. Крім того, Закон є дуже своєчасним у зв’язку з внутрішніми потребами України в удосконаленні екологічного управління. Цей Закон надає можливість підприємствам, вдаючись до послуг екоаудиторських фірм, організовувати добровільні перевірки, але не в каральних цілях, а з метою проведення дій по виправленню всіх невідповідностей, що, безумовно, призведе до економії екологічних витрат. Необхідно констатувати, що для ефективного впровадження положень Закону України „Про екологічний аудит” необхідно опе-ративно і якісно розробити під-законні акти, які стосуються питань навчання і акредитації екоаудиторів, а також удосконалити нормативно-методичну базу, яка стосується власне процедур екологічного аудиту. Дещо в цьому напрямі вже зроблено. Так, Наказами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12 січня 2005 року № 7 і № 8 затверджено Положення про ведення реєстру екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту та Положення про сертифікацію екологічних аудиторів. Завдання інтеграції України у світову економіку і систему міжна-родної екологічної безпеки зобов’язує розробити відповідну нормативну базу екологічного аудиту на основі діючих міжнародних стандартів і нормативів, у складі яких існує чотири основні моделі міжнародних стандартів у сфері екологічного менеджменту і аудиту: - модель Великобританського інституту стандартів BS 7750; - система екологічного менеджменту і екологічного аудиту EMAS, прийнята в Європейському Союзі; - модель екоаудиту канадської організації стандартів CSAZ 750-94; - міжнародні стандарти ISO 14000, прийняті міжнародною організацією стандартизації. 221

Сертифікацію з питань екологічного аудиту здійснює спеціально уповноважений центра-льний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища – Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Успішна реалізація екологіч-ного аудиту в Україні багато в чому буде залежати від процедурних питань здійснення еколого-аудиторської діяльності, адже екологічний аудит посідає самостійне місце серед функцій екологічного управління в якості форми незалежної перевірки та захисту інтересів суб'єктів господарювання. Впровадження системи екоаудиту в Україні це лише один зріз тих еколого-економічних зрушень, що необхідно здійснити на шляху до всебічного розвитку та процвітання нашої держави. Проте загальний виграш залежить від розумного та виваженого підходу до кожної складової успіху. Тому правові і нормативні акти, що приймаються сьогодні у сфері природокористування, зокрема щодо поширення процедур екологічного аудиту, разом з їх провадженням у повсякденну практику господарювання повинні стати запорукою виходу країни з еколого-економічної кризи. Ефективним засобом вирішення проблем, пов'язаних з аварійними ситуаціями є екологічне страхування на які, за оцінками економістів, припадає біля 20-30 % шкоди, нанесеної довкіллю. Масштаби і тривалість наслідків аварій здебільшого переважають фінансові і матеріальні можливості винуватців. Акумульовані страховими фондами кошти дозволяють ліквідувати наслідки аварійних ситуацій і згладити фінансові витрати забруднювача. Страхові фонди створюються у зв'язку з окремими великими (наприклад, при прокладанні нафтопроводів в США) або багатоцільовими (як Нідерландський фонд екологічного страхування, що охоплює біля 10 тис. видів ризику) проектами. Вартість страхового сертифікату визначається регулюючим органом і визначає той рівень знань і ступінь невизначеності, які існували на момент випуску чи переоцінки сертифікату. Така система страхування дозволяє виробити сильні економічні стимули, які спонукають компанії досліджувати екологічні витрати своєї діяльності й удосконалювати природоохоронну політику. Введення в дію екологічного страхування в Україні є особливо актуальним у зв'язку з високим ступенем ймовірності аварійного забруднення довкілля, низьким рівнем капіталовкладень у природоохоронні заходи і витрат на попередження та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій. За оцінками експертів введення екологічного страхування дозволяє відшкодовувати до 40 % збитків, заподіяних третім особам екологічними аваріями через залучення фінансових засобів страхових компаній, та значно знизити навантаження на державний бюджет. Страхування відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища найбільш ефективно захищає інтереси підприємств по отриманню прибутків, суспільства по захисту здоров'я людей та держави через створення сприятливого інвестиційного клімату, гарантій податкових надходжень та соціальну стабільність. 222

Проте страхування екологічних ризиків в Україні не набуло поширення, перш за все з причин недостатнього рівня нормативно-правового забезпечення. Не забезпечені повністю юридичні гарантії відшкодування збитків, завданих забрудненням довкілля та зниженням якості природних ресурсів. Окрім правових, розвиток ринку екологічного страхування гальмується також слабкими стимулами добровільного страхування; відсутністю надійних та загальноприйнятих методик оцінки ризику та розрахунку ймовірної шкоди; низькою потужністю самого ринку, що позбавляє можливості здійснювати страхування небезпечних та великих за величиною екологічних ризиків. На сьогоднішній день в Україні приділяється значна увага проблемам фінансового забезпечення екологічної політики. Відповідальність за забруднення довкілля встановлена багатьма чинними законодавчими актами, якими закладено основи обов'язкового страхування (наприклад, при експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки). Проте, обов'язкове страхування дає найбільший результат тоді, коли воно ґрунтується на узагальненні та аналізі практики добровільного. За умов відсутності в Україні потужного ринку добровільного страхування встановлення обов'язкової форми може не дати очікуваного ефекту, що свідчить про необхідність формування стимулів фінансового забезпечення зобов'язань по компенсаціям збитків від аварій та надзвичайних ситуацій. Таким чином, за умов сучасної фінансово-економічної ситуації в країні розвиток страхування відповідальності за шкоду довкіллю може стати реальним механізмом забезпечення екологічної безпеки, ринковим важелем впливу на підприємства з метою контролю за масштабами промислового забруднення й зниження його рівня, подолання наслідків надзвичайних ситуацій та стимулом зростання національної економіки. За останні роки спостерігається підйом екологічного аудитування, що дозволяє виробникам оцінити можливі економічні наслідки від забруднення навколишнього середовища, виявити потенційні екологічні проблеми і намітити шляхи їх вирішення. Екологічне страхування і аудитування дозволяє передбачати економічні наслідки і самостійно планувати політику екологічної безпеки. Останнім часом система екологічного регулювання, основана на адміністративно-законодавчих засобах часто піддається критиці, особливо з боку економістів. Викликає нарікання принцип "однаковості вимоги", передбачений державними стандартами якості середовища, який не враховує різницю у витратах при боротьбі з однотипними забрудненнями на великих і малих підприємствах одного профілю або на різних технологічних процесах. При такому підході економії ресурсів природоохоронного призначення можливі варіанти, коли підприємства з високими природоохоронними витратами надають перевагу платити податки, а підприємства з низькими максимально знижувати рівень забруднення, щоб їх не платити. У балансі можна досягти бажаної якості навколишнього середовища при зниженні загальних витрат.

223

15.11. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля Протягом 2010 року Інститутом проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (далі-Інститут) виконувались роботи по завданням Кабінету Міністрів України, Комітетів Верховної Ради, РНБО України, ряду міністерств та регіональних органів управління. Згідно Розпорядження Президії НАН України № 446 від 26.07.2010 р. Інститут приймав участь у Державній програмі економічного і соціального розвитку України на 2010 рік по виконанню завдання «Розробка Національної Концепції впровадження та розвитку більш чистих виробництв і екологічних технологій на період до 2020 року». Згідно з тематичним планом НДР Інституту в 2010 році проводились дослідження із дев’яти комплексних тем, у тому числі чотирьох відомчих тем, однієї прикладної теми, однієї теми за цільовою комплексною програмою наукових досліджень НАН України та трьох тем у рамках цільових комплексних програм прикладних досліджень, а також п’яти госпрозрахункових робіт. Інститут виконував проекти цільових комплексних програм наукових досліджень НАН України: «Модернізація адміністративно-територіального устрою на рівні макрорегіону (на прикладі Миколаївської, Одеської, Херсонської областей)» в рамках цільової комплексної програми наукових досліджень НАН України «Проблеми і перспективи соціально-економічного та політико-правового розвитку України» (відповідно до розпорядження Президії НАН України № 327 від 04.06.2010 р.); «Інтелектуальна автоматизована інформаційно-аналітична система супроводження бюджетного процесу на базі вітчизняної суперЕОМ» де виконує завдання «Інформаційно-аналітична система супроводження бюджетного процесу на регіональному рівні (Одеська область)» (відповідно до Розпорядження Президії НАН України № 445 від 26.07.2010 р.); «Наукові основи розробки проекту Національної стратегії сталого розвитку України» в рамках наукового проекту «Наукові основи розробки проекту Національної стратегії сталого розвитку України» цільової комплексної міждисциплінарної програми наукових досліджень НАН України з проблем сталого розвитку, раціонального природокористування та збереження навколишнього середовища (згідно розпоряджень Президії НАН України № 436 від 16.07.10 р. та № 463 від 28.07.10 р.). Фундаментальні дослідження та прикладні розробки Інституту у 2010 році були спрямовані на розвиток і поглиблення теоретичних основ, формування науково-прикладного фундаменту стратегії і тактики сталого соціально-економічного розвитку України, нових системних рішень тактичного та програмного характеру щодо посилення конкурентоспроможності економіки України, в значній мірі вони відпрацьовувались на матеріалах Українського Причорномор’я та Українського Придунав’я. Головними напрямами діяльності Інституту за Постановою Загальних зборів Відділення економіки НАН України від 04.05.2006 р. та Статутом є: 224

• теорія та методологія реструктуризації господарчих комплексів, формування механізмів інституційних перетворень в економіці; • економічна політика та механізми забезпечення сталого розвитку і конкурентоспроможності морегосподарського комплексу, туристичної та рекреаційної сфери; • політика інституційно-організаційних перетворень та формування економічних відносин у сфері природокористування та забезпечення екологічної безпеки; • стратегія і механізми зміцнення потенціалу Українського Причорномор’я та подолання соціально-економічних диспропорцій його розвитку. 15.12. Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень Участь громадськості у прийняті екологічно важливих рішень, що стосується охорони та раціонального використання навколишнього природного середовища, має не абияке значення на сьогодні. У наші дні громадськість повинна не тільки брати участь у конкретних акціях з охорони довкілля, що вона робила до цього часу, а й повинна мати можливість здійснювати громадський контроль за рішеннями влади щодо її діяльності та бути причетною до державних справ з охорони і покращення навколишнього природного середовища. Наше національне законодавство, особливо екологічне законодавство, передбачало участь громадськості в прийнятті рішень, однак тільки з підписання Орхуської конвенції, та після її ратифікації Парламентом, з’явилась реальна можливість зрушити право громадян на участь у прийнятті рішень з питань охорони навколишнього природного середовища. Світовий досвіт свідчить, що лише об’єднання зусиль державних, муніципальних органів і громадськості дозволяє вирішувати локальні й регіональні екологічні завдання ефективно та в найкоротший термін. Доступ до екологічної інформації, згідно з Орхуською конвенцією, забезпечує розуміння суспільством, громадськістю того, що відбувається з довкіллям, і дає можливість свідомо брати участь у процесі прийняття екологічних рішень. Екологічна інформація містить не тільки відомості про стан навколишнього середовища і його елементів, але і про стан безпеки людей, угоди у сфері довкілля, інформацію про політику, законодавство, плани, програми, дані економічного аналізу тощо. Природоохоронні органи Одеського регіону тісно співпрацюють з громадськими організаціями області та міста з метою реалізації екологічної політики регіону, рішення екологічних проблем регіону. В Одеській області діє понад 128 громадських екологічних організацій міста та області, які зареєстровані органами юстиції, 33 представників цих організацій делеговано до роботи у складі Громадської ради при Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. 225

Основними напрямами роботи Громадської ради – консультативнодорадчого органу Держуправління є: координація дій громадських об’єднань, вирішення проблемних екологічних питань, щодо стану довкілля, Чорного моря, проведення громадських експертиз, взаємодія із Орхуським центром та ЗМІ, робота у напрямку екологічної освіти та виховання. Основними завданнями Громадської ради є організація та проведення активної роботи громадських об’єднань, залучення молоді та нових районних громадських об’єднань, широке інформування населення, щодо питань пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища на території Одеської області. Основними вагомими питаннями, якими займалась Громадська рада протягом останніх років роботи були наступні проблеми: несанкціонована забудівля прибережної смуги р. Дністер, будівництво нафтотерміналу у с. Джурджулешть (Молдова), екологічний аудит Одеського припортового заводу, технічна експлуатація каналів та проходів судоходного ходу «ДунайЧорне море», несанкціонована забудова прибережної смуги Чорного моря, сміттєзвалищ в області та інші. Протягом року проведено 9 засідань Громадської ради при Держуправлінні з вирішення проблемних екологічних питань за участю представників ЗМІ. Так, на обговорення виносилися питання щодо результатів перевірки роботи міського сміттєзвалища Управлінням екологічної безпеки Одеської міської ради та обговорення питань відносно вивозу та утилізації сміття у місті Одесі. Екскурсія по території Южненського морського торгового порту та обговорення результатів екскурсії по території морського торгового порту. Про участь ГР у Державних регіональних програмах, зокрема у Регіональній комплексній програмі захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на 2011-2015 роки та період до 2010 року. Про взаємодію ГР з Державною екологічною інспекцією в Одеській області. Про стан атмосферного повітря у місті Одеса. Про Стан водних ресурсів в Одеській області. Про Можливі екологічні збитки, які можуть бути заподіяні Україні та р. Дунай внаслідок катастрофи в Угорщині. Про Міжнародну співпраця у Дунайському регіоні. Про інвентаризація водойм та річок на Одещині. Про еко-туризм на Одещині. Про роботу обласної депутатської екологічної комісії щодо стану шлаковідвалів з Дністровської ДРЕС на території Одеської області. Правовий механізм доступу громадян до інформації про стан навколишнього природного середовища України регулюється Конституцією України (1991), Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991, ст. 50), Законами України «Про інформацію» (2011), «Про екологічну експертизу» (1995), «Про звернення громадян» (1996), Орхуською конвенцією «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища» (1998), Загальнодержавною програмою охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів, затвердженою Законом України (2001), Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості діяльності органів державної влади» (2002). 226

З метою доведення до відома громадськості напрямів екологічної політики та її реалізації, а також інформування про основні напрями діяльності природоохоронних органів, на веб-сайті Держуправління запроваджено розділи «Орхуський центр», «Громадська рада», «Преса», «Охорона навколишнього природного середовища в Одеській області». Поточна інформація постійно оновлюється. На базі інноваційно-інформаційного центру «ІНВАЦ» Держуправлінням ОНПС в Одеській області, за підтримки Одеської обласної ради народних депутатів, друкується «Причорноморський екологічний бюлетень», в редакційну колегію якого входить керівництво природоохоронних служб області. «Причорноморський екологічний бюлетень» містить такі розділи: «Екологічна політика», «Стан та проблеми довкілля», «Екологія міста», «Колонка інспектора», «Екологічний калейдоскоп», «Екологічна громада», тощо. На сторінках бюлетеня опубліковані такі матеріали, як: Звіти про стан навколишнього природного середовища в Одеській області за 2010 рік, Паспорти Одеської області за 2009 рік; Регіональна програма охорони та поводження з токсичними відходами в Одеській області до 2008-2015 роки; Обласна програма «Здоров’я на 2002-2011 рр.»; Закон України « Про внесення змін до Закону України про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення»; Регіональна комплексна програма захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь Одеської області у 2001-2005 роках, прогноз до 2010 року; Програма формування національної екологічної мережі Одеської області на 2005-2015 рр., Огляд законодавства України з питань регулювання водних ресурсів; Освітлено проблеми раціонального використання ресурсів природних систем гирлової частини Дунаю та острова Зміїний; Проблеми Придунайського регіонального міжріччя та інші. На сторінках Причорноморського бюлетеня публікуються статті спеціалістів природоохоронних служб. Щорічно на його сторінках публікується національна доповідь природоохоронних служб, у тому числі про стан Чорного моря. 25 жовтня 2010 року у рамках Міжнародного екологічного форуму «ДОВКІЛЛЯ 2010» Держуправління приймало участь у VI-ій Всеукраїнській конференції екологічної громадськості «Участь громадськості у формуванні та реалізації Стратегії національної екологічної політики та Національного плану дій з охорони довкілля». Головною метою проведення Міжнародного екологічного форуму «ДОВКІЛЛЯ 2010» є покращення стану навколишнього середовища, створення еколого-економічних умов для збалансованого (сталого) розвитку держави, збереження довкілля, забезпечення екологічної безпеки. Програма Форуму передбачає проведення Всеукраїнської екологічної конференції «Збалансований (сталий) розвиток України – пріоритет державної політики», Міжнародної науково-практичної конференції «Національні екологічні політики в контексті екологічної політики ЄС», VІ Всеукраїнської 227

конференції екологічної громадськості та VI Бізнес-форуму. Однією з важливих складових Форуму є III Міжнародна виставка «Довкілля 2010». Держуправлінням проведено організаційну роботу щодо представлення виставкових експонатів для презентації Одеської області у складі загальної експозиції Мінприроди. А саме, презентовано: представницький стенд Одеського регіону; відеофільми Одеського регіону (відеоролики «Одеський регіон. Соціально-економічні досягнення», «Екологічні проблеми Одещини», «Трансграничне дослідження басейну р.Дністер. Вирішення проблем», «Багатства регіонального ландшафтного парку Тилігульський»); буклети про основні складові Одеського ресурсного потенціалу; друковане видання про результати роботи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області у 2004-2010 роках (примірники книги «Причорноморський бюлетень»). Держуправлінням проведено роботу щодо залучення підприємств, що характеризуються раціональним використанням природних ресурсів в області, за результатами чого у Міжнародному екологічному форумі «Довкілля для України - 2010» експозицію Одеської області презентував ВАТ «Одеський припортовий завод». За участь у форумі Держуправління нагороджено сертифікатом «Довкілля - 2010». Протягом звітного періоду проведено 4 прес-конференції за участю начальника, першого заступника та заступника начальника Держуправління. Держуправління тісно співпрацювало із засобами масової інформації, про що свідчать кількісні характеристики: опубліковано 90 статей у газетних виданнях та журналах, прийнято участь у 87 заходах, що транслювалися по регіональному телебаченню, 116 повідомлень у мережі Інтернет, на веб-сайтах Держуправління, Мінприроди України та ОДА. Держуправлінням проведено 40 зустрічей з громадськістю під час проведення конференцій, семінарів, круглих столів, брифінгів, нарад, наукових секцій, природоохоронних свят, серед яких: День водно-болотних угідь, Першоцвіт, День довкілля, Посади своє дерево, Майбутнє лісу у твоїх руках, Всесвітній День навколишнього середовища, День Дунаю, День Дністра, День водних ресурсів, День біорізноманіття, День Чорного моря, а також у Всеукраїнській щорічній акції До чистих джерел. У вирішенні екологічних проблем пріоритет надається екологічній освіті, як найбільш широкій і всеохоплюючій ланці суспільства. Екологічна освіта сприяє формуванню екологічної свідомості та екологічної культури, особливо підростаючого покоління. Освіта в цілому як частина державної політики визнана одним з найважливіших стратегічних напрямів переходу суспільства до сталого розвитку. На території Одеси працює педагогічний колектив екологонатуралістичного підрозділу Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання плідно співпрацює у напряму проведення масових заходів природоохоронного спрямування. Школярі області представляють результати участі у екологічних експедиціях та навчально-польовій практиці, підсумки роботи у творчих об’єднаннях та гуртках еколого-натуралістичного спрямування вищого рівня на 228

районних та обласних науково-практичних конференціях на обласних конференціях, виставках, фестивалі та конкурсах, які проводить підрозділ, «Юні друзі природи», «Молодь досліджує світ» та інші. Працівники управління беруть активну участь в роботі журі науково-практичних конференцій та масових заходах (фестиваль екологічних агітбригад, екологічний брей-рінг, тощо), за результатами чого Держуправління нагороджує переможців конференцій та природоохоронних заходів грамотами та природоохоронними матеріалами. Еколого-натуралістичний підрозділ Одеського обласного гуманітарного центру співпрацює з Громадською Радою при Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. 15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій З урахуванням досвіду роботи Держуправління, що тісно співпрацює з громадськими організаціями області з метою реалізації екологічної політики регіону, сумісно з громадськістю відбувається вирішення екологічних проблем регіону. Понад 33 громадських організацій екологічної спрямованості входять до складу Громадської Ради при Держуправлінні. Для кожного з них властиві активність, громадськість і принциповість. Робочий рік громадськості розпочався обговоренням різних екологічно важливих питань. Основні напрямки діяльності Екологічного центру сталого розвитку України: об'єднання зусиль членів організації, спрямованих на захист прав людини, захист природних ресурсів і оздоровлення навколишнього природного середовища, підтримка громадських ініціатив, раціональне природокористування та рекреаційна діяльність, розвиток культури, спорту, захист історичних пам'яток, сприяння розвитку підприємництва, фінансова підтримка наукових досліджень та впровадження нових ресурсозберігаючих і енергозберігаючих екологічних технологій. Центром щорічно проводилася активна робота по захисту лиманів (відновлення екосистеми Великого Аджалицького лиману), малих річок, озер і водоймищ. За сприянням Екологічного центру сталого розвитку України проведена розчистка водойомів. Сьогодні існує рибопродуктивність і рекреаційно-привабливий каскад озер за течією річки Дальник, в районі села Нова Долина, традиційно надається сприяння щодо організації розчищення річки Аккаржанка в СМТ Великодолинське і річки Барабой. Треба зазначити, що проведення цих робіт із захисту лиманів, малих річок, озер і водойм для нашого центру стали вже регулярними, щорічними заходами, які не тільки дозволили повернути до життя ряд водойм, а й регулярно підтримувати їх в екологічно чистому стані. Центр регулярно приймає участь у пропаганді здорового способу життя, любові до природи і заощадження всього живого. На водоймах проводяться виїзні пленери художників, літні дитячі табори з проведенням екологічних семінарів та екскурсій у заказник державного значення - Дальницький ліс. Навчання верховій їзді і вивчення культурної спадщини - козацького способу життя і любові до рідного краю. Проведено заходи присвячені - «Дню Довкілля». Екологічним центром сталого розвитку України в рамках щорічного проведення робіт із захисту лиманів, малих річок, 229

озер і водоймищ, проведена розчистка, санітарне прибирання та озеленення берегів вздовж каскаду озер за течією річки Дальник в районі села Нова долина. З цією метою спільно з міжнародною спілкою аристократів були організовані міні - змагання зі спортивної риболовлі з наступним поверненням у водойму спійманої риби, не завдаючи шкоди природі. Приймається регулярна і активна спільна участь у проведенні екологічних семінарів в Одеському Будинку Вчених, керівник семінару - Крісілов Анатолій Данилович. Так само приймалося активну участь в роботі Одеської секції урбоекології, керівник - Шукліна-Матюшкіна Олена Анатоліївна. Також проводиться регулярне взаємодія з Держінспекцією - охорони Чорного моря з Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. Приймається участь у роботі депутатської комісії Одеської Обласної ради, з питань екології природокористування, надзвичайних ситуацій і ліквідацій їх наслідків. Приймається активна участь Екологічного центру в роботі Українського козацтва, на базі центру організовано та працює козацький екологічний полк. Стало вже традицією робота центру у реалізації проекту з Арт-туризму спільно з Одеським Союзом мариніст, яка є колективним членом Екологічного центру сталого розвитку України. Автор проекту "Арт-туризм" - Лекарева - Нікітіна Галина Вікторівна член Національної Спілки Художників України, член Спілки мариністів міста Одеси. Екологічний центр сталого розвитку України є партнером у підготовці та проведення авторських телевізійних програм Одеського телебачення, таких як «Про рибаків і рибу», на 31-му каналі «Репортер» і «Моя Одеса» - «Екологія з Юрієм Геращенко "- автор і ведучий Юрій Євгенович Геращенко. У рамках телепередачі «Екологія з Юрієм Геращенко» проведено ряд круглих столів і бесід із запрошенням до розмови депутатів усіх рівнів, відповідальних чиновників і керівників громадських організацій, наукових і культурних діячів. У рамках передачі висвітлювалася робота Громадської ради при Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області та його членів. Головою Громадської ради при Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області також є Президент Екологічного центру Ю.Є. Геращенко. Ряд передач було присвячено проведеним рейдам з охорони навколишнього природного середовища та дотримання природоохоронного законодавства. Екологічним центром проводилися круглі столи за участю фахівців, вчених екологів. У складі громадських інспекторів: Геращенко Юрія Євгеновича, Веселовського Леоніда Михайловича, Удуда Віктора Миколайовича, спільно з представниками уповноважених державних органів та органів місцевого самоврядування, представниками ЗМІ та представниками різних партій, проводилися рейди, присвячені питанням дотримання екологічного законодавства та контролю за виконанням норм по охороні навколишнього природного середовища в місті Одесі та Одеській області. 230

Були відвідані: село Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, в межах міста Одеси - Лузанівський парк і парк ім. Т.Г. Шевченка, Іванівський і Комінтернівський райони Одеської області вздовж річки Великий Куяльник і Куяльницького лиману, Караліно-Бугаз в Овідіопольському районі Одеської області. У с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області було звернуто увагу голови сільської ради та місцевих депутатів на неприпустимі проблеми з засмічення території та нераціональним підходом щодо використання прибережної зони та питань берегозахисту. Було прийнято участь у проведенні форуму, присвяченого питанням охорони навколишнього природного середовища села Фонтанка. За результатами рейду присвяченого питанням дотримання екологічного законодавства та контролю за виконанням норм з охорони навколишнього природного середовища була підготовлена телепередача і показана по Одеському телебаченню. При проведенні рейду на території міста Одеса, по Лузанівському парку і парку ім. Т.Г. Шевченка були проведені бесіди з відпочиваючими з питань дотримання екологічного законодавства, що не допускає забруднення території та потребує збереження зелених насаджень. Були залучені школярі та студенти для проведення суботника по прибиранню території, а також у суботнику взяли участь активісти екологічного центру сталого розвитку України та представники інших природоохоронних громадських екологічних організацій. Телерепортажі про ці заходи так само були показані на каналах Одеського телебачення. Рейд по Іванівському і Комінтернівському районах Одеської області вздовж річки Великий Куяльник і вздовж Куяльницького лиману дозволили провести перевірку і виявити ряд незаконно працюючих кар'єрів по браконьєрському розкраданню піску. Виявлено ряд незаконних перекриттів русла річки Великий Куяльник. У селі Караліно-Бугаз в Овідіопольському районі Одеської області була перевірена каналізаційна насосна станція, яка качає неочищені каналізаційні стоки від ближніх п'ятиповерхівок прямо до поля. Також були проведені спільні перевірки з представниками Державної екологічної інспекції в Одеській області: -Одеського міського звалища «Дальницькі кар'єри»; Іванівського та Комінтернівського районів Одеської області вздовж річки Великий Куяльник і вздовж Куяльницького лиману, в ході якому виявлено ряд незаконно працюючих піщаних кар'єрів. Виявлено незаконний знос зеленних насаджень при реконструкції автостоянки за адресою місто Одеса, вул. Фонтанська дорога, будинок 49/1; У всіх випадках складалися відповідні акти, протоколи про накладення штрафів на винних. Університетом екологічних знань організовані та проведені заходи: У березні проведено засідання на тему: «Території Чорного моря в межах України, що зберігаються: проблеми та перспективи збереження біологічного різноманіття". До засідання підготовлено тематичну виставку "Проблеми і перспективи охорони біологічного різноманіття Чорного моря". 231

У листопаді організований «круглий стіл» на тему: «Куяльницький лиман: сучасний стан і перспективи розвитку унікального курорту України». До засідання підготовлено тематичну виставку «Сучасний стан Куяльника». За підсумками засідань Університету опубліковані статті: 1. Розвивається екологічний туризм. Одеські Вісті.- 2010 18 березня - С.2. 2. Лошкарева Н. «Про бідного Куяльнику замовили слово...» Моряк Укр. 2010 - 1 грудня. - С.5-6, № 48 (670). 3. Антипова Л. «Ще раз про Куяльник» Одеські Вісті. - 2010 30 листопада. 4. Антипова Л. «Куяльник - наша біль» Одеські Вісті. - 2010 25 листопада.- С. 7. 5. Лізан І. «Куяльник не може чекати» Моряк Укр. - 2010 20 листопада.- С.4. 6. «Боротьба за Куяльник» Чорноморські новини - 2010 - 25 листопада. 7. «Куяльник: довгий шлях до національного парку» Вечірня Одеса 2010 - 20 листопада. - С.4. 8. Лошкарева Н. «Зберегти біорізноманіття та ландшафтів-проблема планітарного масштабу" Екол. бюл. Причорномор'я. - 2010 - № 2 (36) червень - С. 15.12.2. Діяльність громадських рад, об.єднань, тематичних робочих груп і мереж Великим кроком при взаємодії з громадськими екологічними організаціями стало створення «Орхуського інформаційного центру» на базі сектору моніторингу, інформації та по зв’язках з громадськістю Держуправління згідно наказу начальника Держуправління від 06.04.2007 р. №33 «Щодо роботи Орхуського центру». Згідно основних засад Положення, до функцій Центру відноситься: додержання діючого законодавства України; збір і формування інформаційнодовідкової бази (бібліо-,аудіо-,відеотеки); налагодження механізмів отримання екологічної інформації; підготовка інформаційних довідок на запити відвідувачів; інформування населення та громадськості з питань охорони стану навколишнього природного середовища на території Одеської області, оформлення інформаційних оголошень; організація плідної взаємодії з Громадською радою при Держуправлінні; надання консультацій громадським екологічним об’єднанням, консультації за “гарячим телефоном” та надання інформації факсом, електронною поштою; систематичне оновлення інформації на веб-сайті Держуправління; підготовку відповідей на звернення громадян за електронною поштою; збір нових методичних матеріалів, навчальних посібників тощо забезпечення високого рівня виконання всіх видів робіт Центру. На засіданні Громадської ради при Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області розглянули найважливіше питання для Одеського регіону: «Проблеми Куяльницького лиману». 232

У ході засідання голова Громадської ради доповів про факт незаконного видобування піску поблизу с. Северинівна, Іванівського району, у водоохоронній зоні річки Великий Куяльник, на ділянці площею близько 1,5 га приватними підприємцями, які самовільно побудували через русло річки дамбу для зручності вивезення піску. За даними Держекоінспекції в Одеській області дамбу було зруйновано, русло річки відновлено, а незаконна діяльність підприємців з видобування піску припинена. З метою збереження біологічного різноманіття та природних ландшафтних комплексів прибережні території Куяльницького лиману рішенням обласної ради від 01.10.1993 р. № 496-ХХІ «Про заходи по збереженню і розвитку природно- заповідного фонду області» та Програмою формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005-2015 роки, затвердженою рішенням обласної ради від 18.11.2005 р. № 705-ІУ, були зарезервовані для подальшого заповідання. Орхуський інформаційний центр при Держуправлінні діє у відповідності до положень Орхуської конвенції: інформує населення та громадськість з питань охорони стану навколишнього природного середовища на території Одеської області, надає консультації громадським екологічним об’єднанням, проводить прес-конференції, семінари, прямі телефонні лінії, круглих столів, відповідно до затвердженого Орієнтовного плану консультацій з громадськістю та за запитами громадських організацій, забезпечує систематичне надання матеріалів до друкованих видань. Перелік громадських організацій природоохоронного характеру, які входять до складу Громадської ради при Держуправлінні Таблиця 15.12.2.1. № п/п 1. 2. 3. 4.

5. 6. 7. 8. 9. 10. 11.

12.

Громадська організація Екологічний центр сталого розвитку Чорноморське гайдамацьке з’єднання українського козацтва Міжобласна громадська організація «Чорноморське козацтво» Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Всеукраїнська Екологічна Ліга «Мама – 86 – Одеса» «Жінки за довкілля» «Одеське регіональне відділення асоціації міст України та громад» Одеське міське товариство охорони та захисту тварин Фонд соціального захисту громадян Громадська організація «Благодійність та захист природного середовища Одещини» Громадська екологічна організація «Дельта»

Прізвище, ім’я по батькові Геращенко Юрій Євгенійович (голова ГР) Гуцалюк Сергій Борисович (заступник голови) Гайду Василь Дмитрович (заступник голови) Яцков Анатолій Володимирович

Авксентьєва Ольга Миколаївна Слесарьонок Світлана Федорівна Галушкіна Тетяна Павлівна Шукліна -Матюшкіна Олена Анатоліївна Волошина Тетяна Андріївна Гурьєва Олімпіада Віталіївна Марканов Микола Михайлович Жуков Анатолій Петрович

233

13.

14. 15. 16. 17.

16. 19.

20.

21. 22. 23. 24.

25. 26. 27. 28. 29. 30. 31. 32. 33.

Одеська обласна організація Українського товариства охорони природи Одеський обласний благодійний фонд «Честь і милосердя» Одеський екологічний семінар «Будинок вчених» БПФ «Рутенії Одеса» Державна Інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Державна екологічна інспекція в Одеській області Голова постійної комісії з питань екології, природокористування, надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання Управління екологічної безпеки Одеської міської ради «Літературне товариство» «Світ Паустовського» Союз мариністів м. Одеса «Одеська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок» «Еко-порт» Центр екологічної просвіти та виховання м. Одеса «Екологія і суспільство» Одеська національна бібліотека ім. М. Горького «Благовіст» «Енергозбереження і екологія» Чорноморське козацьке військо «Зелена мрія» «Одеські вісті»

Долинський Слава Кирилович Гордіян Валерій Олександрович Крісілов Анатолій Данилович Булат Тамара Петрівна Лихачев Сергій Анатолійович (Кривошеєва О.Н.) Вахрушев Олег Олександрович Демент Юрій Дмитрович Галюткіна Валентина Василівна Дербоглав Ігор Альбінович Глушаков Віктор Іванович Лекарева-Нікітіна Галина Вікторівна Янушевський Віктор Іванович Перфильев Сергій Сергійович Гіндіна Ірина Василівна Любарський Ігор Євгенович Лощкарьова Ніна Петрівна Логінова Віолета Іванівна Головський Сергій Євгенович Петько Анатолій Іванович Шпак Сергій Світлана Комісаренко

З метою поглиблення заходів взаємодії органів влади з неурядовими організаціями Держуправлінням взяло участь у розроблені Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадського суспільства в Одеській області (Розпорядження ОДА від 22.04.2009 року №240/А-2009), згідно якої заплановано проведення сумісних природоохоронних акцій та «гарячих» телефонних ліній з природоохоронних питань протягом поточного року. За участю природоохоронних органів - проведено ряд заходів до Всеукраїнських та регіональних акцій: «День довкілля-2010», «Дня водноболотних угідь», «Дня захисту Чорного моря», «Всесвітній День охорони навколишнього природного середовища». З метою забезпечення суттєвого поліпшення стану довкілля, поєднання зусиль державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських 234

організацій, підприємств, установ, широких верств населення у вирішенні екологічних завдань та на виконання указів Президента України від 06.08.1998 р. № 855 та від 01.04.2005 р. №571 в області проведено День довкілля. Для анонсування Всеукраїнського свята «День довкілля – 2010» та залучення до нього широких верств населення Одеської області було розміщено 6 оголошень на веб-сайті Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області та 3 фото-матеріали, (http://ecology.odessa.gov.ua), на сайті Одеської обласної державної адміністрації розміщено 2 інформації (http://odessa.gov.ua), а також 3 на сайті Мінприроди України (http://www.menr.gov.ua).Протягом святкового тижня громадськостю та представникам державних установ Держуправлінням направлено вітальні листівки з нагоди Дня довкілля – 2010. 17 квітня 2010 року проведено акцію «День довкілля – 2010», забезпечено залучення та розподіл по місцям загального користування працівників структурних підрозділів облдержадміністрації та територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади для здійснення заходів з благоустрою. Метою акції є озеленення населених пунктів, створення парків, газонів, квітників, очищення від сміття берегів річок, озер, ставків, розчищення та благоустрій джерел, проведення інформаційно-просвітницьких заходів щодо поширення екологічних знань серед населення, об'єднання зусиль державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, організацій, широких верств населення у вирішенні екологічних завдань. Держуправлінням спільно з Управлінням екологічної безпеки Одеської міської ради, КП «Міськзелентрест» і організаційним відділом апарату облдержадміністрації суботники проведені на території парків Перемоги, ім. Ленінського комсомолу, Лузановка, Преображенський, Куликовому полі, сквері кінотеатру «Зоряний», навколо будівлі облдержадміністрації, Ботанічному саду, меморіалі 411 батареї, дитячому оздоровчому центрі «Молода Гвардія», прибережних схилах Чорного моря, а також в інших зелених зонах загального користування. У акції взяли участь 136,2 тис. чоловік, зусиллями яких висаджено 153,6 тис. зелених насаджень, що на 12,2 тис. насаджень більше за результати Дня довкілля-2009. Засіяно 39,3 га нових газонів та квітників. Утворено 3 зелені зони на площі 1,55 га. Упорядковано території існуючих парків, скверів і алей на загальній площі 1003,3 га. Нові лісові насадження утворені на площі 806,2 га. Ліквідовано 1540 стихійних сміттєзвалищ і упорядковано 538 існуючих. Розчищено та упорядковано 686 водних джерел, розчищено 510,2 км берегів водних об’єктів. На проведення заходів спрямовано 750,9 тис. гривень. Необхідно зазначити, що День довкілля має на меті не тільки упорядкування територій та висадження зелених насаджень для поліпшення стану довкілля, а й пропаганду дбайливого ставлення до живої природи взагалі, її збереження і охорону як середовища нашого існування, та є складовою частиною екологічного виховання. 235

Завдяки широкій підтримці органів влади, екологічної громадськості і просто небайдужих громадян День довкілля став днем активних практичних дій. 15.13. Екологічна освіта та інформування Екологічна освіта у вищій школі Провідне місце в екологічній освіті належить Одеському екологічному університету, який є базовим вищим навчальним закладом з підготовки та підвищення кваліфікації кадрів Мінекоресурсів України. Підготовка спеціалістів ведеться за спеціальностями: «Організація природоохоронної діяльності», «Радіоекологія», «Прикордонний екологічний контроль», «Правові аспекти природоохоронної діяльності», «Менеджмент природоохоронної діяльності». На базі університету щорічно проводяться заключні етапи Всеукраїнської студентської екологічної олімпіади, Всеукраїнська науково студентська конференція «Екологічні проблеми регіонів України». При Одеському екологічному університеті та інституті підвищення кваліфікації морського транспорту функціонують курси підвищення кваліфікації спеціалістів у галузях охорони довкілля на промислових та сільськогосподарських підприємствах. Одеський національний політехнічний університет веде підготовку спеціалісті за спеціальностями «Радіоекологія» та «Прикладна екологія». У державній академії будівництва та архітектури функціонує програма безперервної екологічної підготовки студентів з курсу «Теплогазопостачання, вентиляція та охорона повітряного басейну». Південноукраїнським державним педагогічним університетом ім. К.Д. Ушинського на спеціальності «Фізика» ведеться підготовка студентів зі спеціалізації «Основи екології», Одеським національним університетом ім. І.І. Мечнікова на спеціальності «Біологія» викладається спеціалізація «Гідробіологія та загальна екологія». У вищих навчальних закладах області до змісту курсів «Основи екології», «Безпека життєдіяльності», «Валеологія» введена тематика, пов’язана з проблемами охорони довкілля та впливу екологічних факторів на здоров’я людини. Для всіх категорій педагогічних працівників, які проходять курси підвищення кваліфікації при Одеському інституті удосконалення вчителів, викладаються лекції (4 години) на екологічну тематику. Одеський обласний інститут удосконалення вчителів та обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання спільно з Координатором проектів ОБСЄ в Україні ознайомили педагогів області з новим унікальним мультимедійним навчально-методичним комплексом «Зелений пакет» та протягом року надавали методичну допомогу освітянам, щодо використання його в навчально-виховній роботі. Екологічна освіта у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється на основі між предметних зв’язків. відомості з питань довкілля представлено у змісті окремих навчальних предметів. На уроках біології, хімії, зоології, природознавства, валеології, географії, охорони безпеки життєдіяльності 236

систематично ведеться роз’яснювальна робота з питань охорони довкілля. Учні залучаються до позаурочної та додаткової освіти, написання рефератів, доповідей з питань збереження навколишнього середовища, до дослідницької роботи. У загальноосвітніх навчальних закладах міста Ізмаїл, Біляївського, Болградського, Котовського, Овідіопольського, Савранського районів впроваджується факультативний профіль екологічного навчання, яким охоплено 611 учнів 7-11 класів. Найбільш популярні факультативи: 6-8 класи «Основи екології», «Охорона природи», «Екологія», «Екологічне краєзнавство»; 9 клас - «Екологія людини та валеологія», «Основи геоекології», «Довкілля та здоров’я людини»; 10 клас - «Основи хімічної екології», «Загальна екологія»; 11 клас – «Екологічний менеджмент», «Екологічні проблеми міста». У загальноосвітніх закладах області працювали 87 шкільних гуртків еколого-натуралістичного напряму, у яких навчались 1219 учнів та організована робота 48 шкільних екологічних клубів (1966 школярів). У Вилковському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ліцей» Кілійського району проводиться педагогічний експеримент «Використання еколого-біологічних і природоохоронних технологій у проваджені профільного навчання та організації учнів на вибір подальшого навчання». На базі НВК працює профільний екологічний загін, учні якого беруть участь у природоохоронних акціях та рейдах. Відповідно до програм навчання та виховання дітей дошкільного віку, базового компоненту дошкільної освіти в дошкільних установах області проводиться постійно робота з екологічного виховання. Активізовані такі форми навчальної діяльності дітей як екскурсії, прогулянки, робота в куточках живої природи та на земельних ділянках. Здобуті дітьми знання узагальнюються на заняттях під час бесід, обговорюють художніх творів, дидактичних ігор. Позашкільна еколого-натуралістична освіта та позаурочна виховна робота закладів освіти області орієнтована на виконання Законів «Про освіту», «Про позашкільну освіту»; розвитку пріоритетних еколого-натуралістичних напрямів позашкільної роботи. Щорічно наказом обласного управління освіти та науки Одеської облдержадміністрації затверджується календарний план проведення обласних етапів Всеукраїнських та обласних заходів, природоохоронних акцій, конкурсів, проектів. Протягом року заклади освіти області беруть участь у районних та обласних етапах Всеукраїнських і регіональних очно-заочних конкурсів, акцій. Організовує та проводить заходи еколого-біологічного спрямування серед закладів освіти області педагогічний колектив еколого-натуралістичного підрозділу Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання. У 2010 році у 18 Всеукраїнських та міжнародних очних заходах взяли участь 98 школярів області (з них – 71 стали призерами); у 21 очному обласному масовому заході – 5607 учнів (408 призерів); у 45 обласних етапах Всеукраїнських щорічних очно-заочних масових заходах – 156956 учнів, з них 1193 призери. Кращі роботи 572 учнів взяли участь у Всеукраїнських 237

очнозаочних масових заходах, з них 56 стали призерами та нагороджені грамотами Національного еколого-натуралістичного центру за перемогу, а 21 учень нагороджено путівками до Всеукраїнського профільного табору «Юннат». Позашкільна та позаурочна навчально-виховна робота екологонатуралістичного спрямування проводиться як у традиційній формі (гуртки, загони, факультативи, екологічні експедиції, навчально-польові практики, літні табори, наукові товариства учнів та інші) так і з використанням нетрадиційних та інноваційних форм (екологічні клуби, екологічні агітбригади, екологічні шоу, екологічний театр та екологічний ляльковий театр, екологічні стежки, лекторії та відеотеки, клуби інтелектуальних ігор та інші). Кількісна характеристика творчих учнівських об’єднань еколого-біологічного спрямування подана в таблиці 15.13.1. Таблиця 15.13.1. № 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12.

Назва творчих учнівських об’єднань Гуртки природоохоронного напряму: Загони зелених патрулів Екологічний театр Екологічний ляльковий театр Екоклуби Обласні екологічні експедиції Екологічні експедиційні загони Навчально-польова практика (весняна, літня, осіння) для учнів молодшого віку. Агітбригади Екостежки Факультативи екологічного напряму (учні 7-11 класів). Лекторіїв – 11 у позашкільних закладах освіти (з демонстрацією відеофільмів)

Кількість 203 3 1 3 49 3 12 загонів 3

Охоплено школярів 2838 59 15 45 1986 79 390 53

408 43 26 197 лекції

3325 925 611 3277

Сьогодні на Одещині працює 8 позашкільних профільних екологонатуралістичних закладів, у 7 комплексних позашкільних закладах освіти працюють натуралістичні відділи. Позашкільна еколого-натуралістична робота проводиться і у комплексних позашкільних закладах, загальноосвітніх школах, ліцеях тощо. Протягом 2010 року в області працювало 665 гуртків екологонатуралістичного напряму роботи, у яких навчались 9267 школярів, з них: 241 гурток у спеціалізованих позашкільних закладах освіти (3268 учнів), 220 гуртків у 7 комплексних позашкільних закладах, що мають відділи (3039 учнів), 117 гуртків у 20 комплексних позашкільних закладах, де не має відділів (1741 учень); у загальноосвітніх закладах області працювали 87 шкільних гуртків (1219 учнів). Організовували роботу з учнівською молоддю 150 педагогів позашкільних закладів області та 132 педагога вищих та загальноосвітніх навчальних закладів. Робота на природоохоронних територіях Еколого-натуралістичний підрозділ Одеського обласного гуманітарного Центру позашкільної освіти та виховання розташований на природоохоронній території - парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва „Юннатський” (обласного значення) тому всі учні працюють на заповідній території. Для організації навчально-виховної та дослідницької роботи учнів у весняно-осінній період використовуються навчально-дослідні ділянки з первоцвітами, 238

лікарськими рослинами, що занесені до Червоної книги країни. Вихованці гуртків основного та вищого рівня плідно займаються дослідною роботою, яку представляють на обласних науково-практичних конференціях та конкурсах. В Ізмаїльському районі на базі Суворовської ЗОШ І-ІІІ ст. працюють гуртки «Юні екологи» та еколого-краєзнавчий клуб «Істрос». Юні екологи знайомляться з роботою науковців Дунайського біосферного заповідника, під їх керівництвом проводять дослідницьку роботу на заповідній території, займаються моніторинговими дослідженнями флори та фауни регіонального ландшафтного парку «Ізмаїльські острови». Влітку відновив роботу наметовий екотабір «Ізмаїльські острови». Члени екоклубу «Батьківщина» Біляївського району активно займаються природоохоронною роботою. Вони розчищають єрики, оновлюють буйки заповідної частини озера Біле, оновлюють аншлаги урочища «Дністровські заплави», активно займаються пропагандистською роботою. Громадська екологічна дитяча організація «Чайка» (смт Сергіївка Б-Дністровського району) постійно підтримує зв’язок з природним заказником «Прилиманський», проводить, під керівництвом лісника, екскурсії у природу з молодшими школярами. Юннати Ізмаїльської міської СЮН продовжують моніторинг на природоохоронних територіях озер Леб’яже, Картал та Ялпуг. Юні екологи, що навчаються у «Школі молодого еколога» Ізмаїльської міської СЮН поглиблюють знання в галузі біології, географії та екології, природоохоронного законодавства та, за завданнями вчених, проводять науково-дослідницьку роботу під час навчально-польової практики, в екологічних експедиціях на заповідних територіях. Виїзні форми навчання У 2010 році організовано та проведено одну обласну комплексну екологокраєзнавчу молодіжну експедицію «Куяльницько-Тилігульське міжріччя 2010» за участю районів області та м. Одеса (18 учасників). Учні, учасники експедиції, працювали за декількома напрямками наукових досліджень під супроводом керівників групи, координаторів. Традиційно в області спеціалізовані позашкільні заклади освіти, відділи комплексних позашкільних закладів, а також гуртки еколого-біологічного напрямку, що працюють на базі комплексних позашкільних закладів, продовжують практику проведення навчально-польових практик, екологічних експедицій, тренінгів, екскурсій та походів з метою вивчення флори та фауни рідного краю, організації науково-дослідної роботи, тощо. Всього міські та районі позашкільні заклади провели 12 екологічних експедицій, у яких взяли участь 372 учнів області (м. Ізмаїл, Ізмаїльський, Березівський, Болградський, Красноокнянський, Овідіопольський, Татарбунарський райони, ЕНЦ Суворовського району м. Одеса). У 2010 році проведено 3 еколого-біологічні навчально-польові практики зі школярами початкової школи (3-4 класи, гурток «Юні друзі природи» обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання). Така форма роботи традиційно проводилась з учнями 7-10 класів. Учні молодших класів 239

протягом двох років навчання опановували програми гуртків «Основи екології» та «Юні друзі природи» (молодшого віку), були активними слухачами суботнього екологічного всеобучу «Світ навколо нас». Для практик розроблена інтегрована програма, яка крім еколого-біологічного аспекту, була насичена краєзнавчим навчанням. Таке поєднання навчального процесу протягом року з організацією та участю учнів у навчальних практиках та проведені занять безпосередньо у природному середовищі дає можливість учням гуртків отримати більш ґрунтовні знання, що підкріплюються опануваннями методик вивчення природних об’єктів та моніторингу їх екологічного стану, починаючи з учнів початкової школи. Робота на екологічних стежках В області організована робота на 43 екологічних стежках, у якій задіяні 925 учнів області. Педагоги використовують їх для організації моніторингових досліджень, організації науково-дослідницької роботи учнів, проведення природоохоронної роботи. Найкращий досвід роботи з питань організації різноманітних форм екологічної освіти в природі на навчально-виховній екологічній стежці у 2010 році представили Малиновський район м. Одеса; м. Ізмаїл; Б-Дністровський район області. Всього у обласному етапі конкурсу «Заповідними стежками рідного краю» взяло участь 171 учень з 8 районів області. Екологічна просвіта. Робота екологічних агітбригад, екотеатрів, екологічних кіно- та відео лекторіїв Екологічну профільну освіту в області надають «Школа молодого еколога» (Ізмаїльської міської СЮН) та школа «Магістр» (ЕНЦ Суворовського району м. Одеси). У школах створено умови для всебічного інтелектуального і духовного розвитку обдарованих учнів, формування в учнівської молоді наукового світогляду, організації науково-дослідної роботи школярів. Робота агітбригади – одна з найактивніших форм роботи з екологічної просвіти. Залучення учнівської молоді до роботи у екологічній агітбригаді дає змогу педагогу не тільки проводити екологічну освіту та виховання за допомогою активних форм, а й виховувати активну громадянську позицію та відповідальність щодо стану екологічної ситуації у державі. Педагогикерівники та учні вибирають різні тематики щодо виступів перед учнями шкіл та населенням районів та міст області. 19-20 листопада 2010 року відбувся 18 обласний фестиваль природоохоронної пропаганди (екологічних агітбригад), у якому взяли участь 22 творчих колективи (185 школярів) та команди підтримки з районів області. Наряду з виступами агітбригад пройшли виступи екологічних театрів, шоу та казок. Кращим творчим колективом у номінації «краща екологічна агітбригада» став колектив «Нова хвиля» Надеждівської ЗОШ І-ІІІ ступеню Арцизького району. У рамках фестивалю проходили конкурси екологічного плакату та малюнку «Мій улюблений заповідний куточок», «Зміни клімату: наші дії, спрямовані на зменшення негативних впливів» та «Екоторбу у кожну родину» на які представлено 146 робіт. Фестиваль продемонстрував кращий досвід учнівської молоді в галузі 240

практичної природоохоронної роботи та передовий досвід педагогів у організації роботи творчих колективів природоохоронної пропаганди та просвіти. Протягом 2010 року в області проводили виступи 408 агітбригад, у роботі яких брали участь 3325 школярів. Гуртки «Екологічний ляльковий театр» працювали протягом року у Березівському районному центрі дитячої та юнацької творчості, у екологонатуралістичному підрозділі Одеського обласного гуманітарного центру, у Красноокнянському районному Будиноку дитячої та юнацької творчості. Учні разом з керівниками гуртків складають сценарії виступів, працюють над спектаклями та виступають з оригінальними спектаклями перед дошкільнятами у дитячих садочках, перед учнями початкової школи та перед вихованцями Центру. У області працює «Екологічний театр» (ЕНЦ дітей та юнацтва м. Іллічівська), який об’єднує учнів 5-6 та 8-10 класів. Театр бере участь у підготовці та проведені міських свят та фестивалів, виступає перед учнями молодших класів та для дітей пільгової категорії. Основною метою творчого колективу є виховання у дітей екологічної культури, любові до природи і дбайливого ставлення до неї, пропаганда екологічних знань серед учнів з допомогою засобів мистецтва. В області працює 11 екологічних лекторіїв які протягом року провели 197 лекції з демонстрацією відеофільмів (для 3277 учнів). Обласна відеотека поповнилась 5 новими відеофільмами на DVD. На засіданнях екологічних лекторіїв школярі знайомляться з різноманіттям екологічних систем світу, з питаннями охорони природи та раціонального використання природних ресурсів в Україні. На засідання кінолекторіїв запрошуються працівники інспекції екологічного контролю, товариства риболовів та мисливців, лісництв. Співпраця з державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, товариством охорони природи Педагогічний колектив еколого-натуралістичного підрозділу Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання плідно співпрацює з державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, товариством охорони природи у напряму проведення масових заходів природоохоронного спрямування. Одеська обласна Рада Українського товариства охорони природи нагороджує переможців обласних природоохоронних заходів. Члени товариства беруть активну участь в роботі журі науково-практичних конференцій «Молодь досліджує світ», «Юний дослідник», на конкурсі екологічного проектування та винахідництва, масових заходах (фестиваль екологічних агітбригад, брейн-ринг, «Ялинка», тощо). Робота дитячих громадських екологічних об’єднань, екологічних клубів, як форма екологічної освіт та пропаганди. Участь у роботі обласного Дитячого Екологічного Парламенту В області працює з 2000 року Одеська обласна організація Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта», яка налічує 14 селищних, районних та міських осередків, що об’єднують біля 650 учнів. Вартівці організовують та проводять заходи, що пропонує Всеукраїнська дитяча спілка, беруть активну 241

участь у обласних природоохоронних та масових заходах. Найбільший осередок працює у Суворовському районі м. Одеса (налічує 230 школярів). В області активно продовжують працювати громадські екологічні об’єднання «Чайка» (смт Сергіївка Білгород-Дністровського району з 1998 року на базі ЗОШ І-ІІ-ІІІ ст. № 8), екологічні клуби Болградського району області (13 клубів, 761 учень: «Смарагд» смт Болград, Болградська гімназія, «Природа та ми» Болградської ЗОШ № 3, «ЗІЛП» Новотроянівського НВК та «Екос» Червоноармійського НВК Болградського району тощо), «Батьківщина» Біляївського району та інші. Члени екологічних клубів Овідіопольського району ЗОШ І-ІІІ ст. селища Калаглія створили екологічну стежину «Узбережжя Дністровського лиману села Калаглія». Члени клубу «Любителі природи» Йосипівська ЗОШ проводять роботу по створенню екологічної стежки «Кринички мого дитинства». У закладах освіти БілгородДністровського району працюють 16 екологічних клубів (160 школярів). Всього в області працює 49 екологічних клуба (1986 школярів). Практична природоохоронна робота до Дня Землі. Місячники та тижні екологічної пропаганди З метою покращення екологічної ситуації в регіоні, збільшення площ зелених насаджень, упорядкування територій закладів освіти, парків, скверів, виховання у дітей та учнівської молоді дбайливого ставлення до довкілля та залучення до поліпшення стану довкілля, активізації участі молоді у Всеукраїнських масових заходах «До чистих джерел», «Ріки мого дитинства», «День водно-болотних угідь», «День Землі», «День Довкілля», «Чиста планета», «Прибережні смуги», «Мережа малих річок України», тощо на Одещині протягом багатьох років проводяться весняний та осінній тижні «Екологічної пропаганди». Навесні (17-24 квітня), школярі області брали участь у тижні «За чисте довкілля» по озелененню та благоустрою територій закладів освіти області та населених пунктах. У рамках тижня проведено: висадка зелених насаджень на територіях закладів освіти, парків і скверів населених пунктів спільно з батьківською громадськістю; упорядкування території навчальних закладів та закріплених за ними територій, парків, скверів, пам'ятників, меморіалів; тематичні виховні заходи природоохоронного та екологічного спрямування (лекції, диспути, семінари, тощо), свята, природоохоронні акції: «День Землі», «Дерево життя», «День Довкілля», «Чиста планета», «До чистих джерел», «Ріки мого дитинства», «Прибережні смуги», «Мережа малих річок України», «Майбутнє лісу у твоїх руках». У березні-квітні пройшла обласна трудова акція «65 дерев на честь Великої Перемоги», у якій взяли участь 993 школяра області. Під час акції висаджені дерева, озеленені та упорядковані меморіальні комплекси. Надана шефська допомога ветеранам Великої вітчизняної війни. В осені заклади освіти провели традиційний тиждень «Екологічної пропаганди», провели підсумки роботи за рік, оформили конкурсні роботи по участі у природоохоронних акціях. Кращі учнівські та колективні конкурсні 242

роботи представлялись на щорічній обласній виставці «Щедрість рідної землі». Разом протягом весняного та осіннього тижнів проведена така робота: Таблиця 15.13.2. № 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12.

Назва заходів Кількість навчальних закладів освіти Площа упорядкованих територій, парків, скверів, алей Кількість посаджених дерев Кількість посаджених кущів Посаджено нових парків, скверів Площа нових газонів, квітників Кількість побілених, упорядкованих дерев Площа благоустрою лісових насаджень (ліси, смуги, водоохоронні зони) Протяжність очищених від сміття берегів річок Площа благоустрою прибережних смуг лиманів та Чорного моря Кількість розчищених та упорядкованих джерел Кількість лекцій, виховних та інформаційно-просвітницьких годин/ учнів

13.

Кількість конференцій / учнів

14. 15. 16. 17.

Площа територій очищених від сміття, у тому числі спортивні майданчики Статті у місцевих газетах Теле- та радіопередачі Кількість проведених масових заходів (турнір, свято, конкурс, тощо)/- учнів

18. 19.

Кількість учасників заходів Витрачено коштів на благоустрій: бюджетних

Одиниця виміру Кількість штук 735 га 1643 штук 499541 штук 11420 штук 42 га 4131 штук 57320 га 278,04 км 87,61 км 47,9 штук 187 штук 2442 учнів 59345 штук 218 учнів 3207 га 1247,047 штук 65 штук 15 штук 981 учнів 28743 учнів 103108 тис.грн. 3,14

Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля 15.14.1. Співробітництво з Європейським Союзом На сьогодні Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, як аплікант разом з партнерами розробляє проект «Інвентаризація, оцінка та зменшення впливу антропогенних джерел забруднення в Нижньодунайському регіоні України, Румунії і Республіки Молдова» у рамках фінансуємої Євросоюзом програми «Румунія – Україна – Республіка Молдова 2007-2013». Метою роботи є запобігання накопиченню токсичних відходів та зменшення впливу біогенного забруднення регіону Нижнього Дунаю. В межах території Одеської області для досягнення мети планується вирішити наступні задачі: - оцінку забруднення водних об’єктів Нижнього Дунаю та інвентаризацію точкових та дифузійних джерел забруднення; - побудову очисних споруд в м. Вилково; - реалізацію предпроектних досліджень по створенню очисних споруд м. Рені, м. Ізмаїл, м. Кілія; - екологічний аудит територій розташування звалищ та складів непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин; - створення Регіонального Центру Екологічних Досліджень Нижнього Дунаю; - розробку системи менеджменту по знешкодженню небезпечних речовин; - створення інформаційного забезпечення природоохоронних заходів в регіоні Нижнього Дунаю. 243

18 листопада 2010 року в м. Одеса в рамках 5 засідання Спільного моніторингового комітету програми прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства «Україна – Румунія – Республіка Молдова» вищезазначений проект було відібрано для подальшого його розгляду Євро Комісії. На прикінці грудня минулого року Євро Комісія погодила проект для подальшої його розробки. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 р. № 1088 затверджена Державна програма розвитку транскордонного співробітництва на 2011-2015 роки. Вищевказаний проект включено до Переліку великомасштабних інфраструктурних проектів транскордонного співробітництва України, яким може бути надана державна фінансова підтримка та надаватиметься підтримка Європейського Союзу в рамках виконання програм співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства на 2007-2013 роки. 15.14.2. Залучення зовнішньої допомоги та координації діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги Основними напрямами зовнішньоекономічної діяльності є розвиток співробітництва з сусідніми державами, збагачення змісту підписання міжрегіональних угод, реалізація спільних міжнародних проектів та програм, створення максимально сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі для залучення інвестицій та реалізації інвестиційних проектів, зокрема, на основі механізмів міжнародного співробітництва за проектами зі скорочення викидів парникових газів в атмосферне повітря від промислових підприємств, об"єктів поводження з відходами тощо. Особлива увага приділяється диверсифікація зовнішньоекономічної діяльності, зростанню ефективності використання експортного потенціалу регіону, підвищення його інвестиційної привабливості та міжрегіональному транскордонному співробітництву. На сучасному етапі в умовах повноправного членства України в СОТ необхідно приділити якомога більше уваги цим питанням. З метою створення цілісної ефективної системи співробітництва з державами та регіонами світу, міжнародними структурами, а також формування позитивного міжнародного іміджу розроблено Програму євроінтеграції, міжрегіональних зв’язків та формування іміджу Одеської області на 2010-2011 роки (далі-Програма). Головною метою реалізації Програми є розвиток взаємовигідних економічних, політичних та культурних зв"язків та формування позитивного іміджу Одеської області через активізацію транскордонного та міжрегіонального співробітництва, залучення коштів Європейського співробітництва у рамках програм сусідства Європейського Союзу, пожвавлення дво- та багатосторонніх відносин, а також підтримку відносин добросусідства з регіонами країн світу завдяки реалізації низки заходів:

244

- проведення міжнародних науково-практичних конференцій, семінарів, "круглих столів" з метою активізації зовнішньоекономічних та зовнішньополітичних процесів; - участь у підготовці спільних проектів міжнародної допомоги з метою залучення в економіку області коштів фондів Європейського Союзу у рамках програм сусідства "Румунія – Україна – Республіка Молдова", "Чорне море, Південно-східна Європа" та надання співфінансування проектам, які було підтримано ЄК; - укладання угод про співробітництво з регіонами країн світу з метою поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків, обміну інформацією, розширення культурних відносин; - забезпечення участі Одеської області у діяльності європейських регіональних структур та єврорегіонів, в т.ч. проведення на території області міжнародних заходів євроінтеграційної направленості; - постійне поширення інформації, а також представлення економічного, інвестиційного, туристичного, культурного потенціалу Одеської області під час міжнародних заходів, в тому числі проведення днів Одеського регіону у країнах світу. 15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво Одеська області приймає участь у Програмі транскордонного співробітництва «Румунія – Україна – Республіка Молдова 2007-2013 рр..". Бюджет Програми складає 126 718 000 євро. Прийнятні території включають: -Повіти Ботошань, Сучава, Яси, Васлуй, Ґалац і Тульча в Румунії -Чернівецька та Одеська області в Україні -Вся територія Республіки Молдова Додатково запроваджено нове поняття «сусідніх регіонів». Ці регіони матимуть доступ до всіх пріоритетів Програми але на їхній території можна буде здійснювати лише «м’які» проекти. Такі сусідні регіони можуть брати участь у Програмі: -Повіт Браїла в Румунії; -Івано-Франківська, Вінницька, Тернопільська (Тернопільський, Бережанський, Підгаєцький, Теребовлянський, Монастирський, Гусятинський, Чортківський, Борщівський, Заліщицький і Бучацький райони) і Хмельницька (Віньковецький, Чемеровецький, Хмельницький, Кам’янець-Подільський, Летичівський, Дунаєвецький, Деражнянський, Новоушицький, Ярмолинецький і Городецький райони) області в Україні. Пріоритети та заходи Програми: Пріоритет 1. Створення більш конкурентоспроможної прикордонної економіки Захід 1.1 Покращення продуктивності і конкурентоспроможності міських та сільських територій регіону за допомогою транскордонної співпраці. Захід 1.2 Транскордонні ініціативи у транспортних та енергетичних проектах і мережах. 245

Пріоритет 2. Виклики навколишнього середовища і готовність до надзвичайних ситуацій. Захід 2.1 Відповідь стратегічним транскордонним екологічним викликам, включаючи готовність до надзвичайних ситуацій. Захід 2.2 Водопостачання та переробка відходів Пріоритет 3. Співробітництво у форматі «Міжлюдські контакти». Захід 3.1 Місцеве та регіональне управління: підтримка громадянського суспільства та місцевих громад. Захід 3.2 Освітні, соціальні та культурні обміни . Також Одеська область бере участь у Програмі «Чорне море 2007-2013 рр.". Бюджет програми на період 2007-2013 роки складає 17 млн. євро. Прийнятні території включають регіони наступних країн: Вірменія, Азербайджан, Болгарія, Грузія, Греція, Молдова, Румунія, Російська Федерація, Туреччина, Україна. Пріоритети та заходи Програми: Пріоритет 1. Сприяння соціально-економічному розвитку в прикордонних регіонах Захід 1.1: Спільна діяльність спрямована на розвиток сільської місцевості моря на міжнародні ринки. Захід 1.2: Створення туристичних мереж для інтеграції і просування ініціатив розвитку туризму. Захід 1.3: Розвиток торгівлі та ділових відносин з метою підтримки середнього та малого підприємництва Захід 1.4. Підвищення адміністративної спроможності для місцевого розвитку. Пріоритет 2. Вирішення спільних проблемних питань Захід 2.1. Вирішення спільних проблем захисту навколишнього середовища, а саме морських систем. Захід 2.2. Сприяння дослідженням та впровадженню інновацій у сфері ревальвації та захисту навколишнього середовища в природних заповідниках. Захід 2.3. Сприяння впровадженню інновацій в сфері технології та управління відходопереробними системами. Пріоритет 3. Співробітництво у форматі «Міжлюдські контакти» Захід 3.1. Заохочення культурної єдності та обміну між громадами басейну Чорного моря Захід 3.2. Сприяння співпраці та розвитку учбових закладів.

246

ВИСНОВКИ Основні чинники та критерії для визначення найважливіших екологічних проблем, у тому числі, що пов’язані із: низькою забезпеченістю населення сільських районів якісною питною водою, незадовільний екологічний стан басейнів річок Дністер і Дунай, які є основними джерелами водопостачання регіону, будівництвом нафтоналивного терміналу біля населеного пункту Джурджулешти (Республіка Молдова), скидами забруднюючих речовин у транскордонні водотоки з території Республіки Молдова, Румунії, незадовільним станом каналізаційних очисних споруд, проблемою утворення, зберігання, утилізації та знешкодження токсичних (небезпечних) відходів, незадовільною санітарно-екологічною ситуацією озера Сасик та прилеглих територій, Придунайських озер, екологічною проблемою, пов’язаною з експлуатацією ЗАТ Молдавська ДРЕС, деградацією приморських рекреаційних зон, прогресуючим підтопленням територій, розповсюдженням зсувних процесів, високим рівнем забруднення атмосферного повітря викидами від автомобільного транспорту. Визначення найважливіших екологічних проблем: - забруднення атмосфери викидами забруднюючих речовин від промислових підприємств та автотранспорту; - забруднення водних об'єктів скидами забруднюючих речовин із зворотними водами промислових підприємств, підприємств житловокомунального господарства; - забруднення підземних водоносних горизонтів; - порушення гідрологічного та гідрохімічного режиму малих річок області; - підтоплення земель та населених пунктів регіону; - проблеми щодо поводження з відходами I-III класів небезпеки; - поширення екзогенних геологічних процесів. Аналіз найважливіших екологічних проблем а) проблеми, що вимагають рішення на міжнародному рівні; 1. Будівництво нафтотерміналу біля населеного пункту Джурджулешти на території Республіки Молдова 2. Скид забруднюючих речовин з території Республіки Молдова у транскордонні водостоки (річки В.Ялпуг, Киргиж-Китай) 3. Вирішення проблеми, які пов’язані з експлуатацією Молдавської ДРЕС. б) проблеми загальнодержавного значення - вирішення соціально-екологічних проблем населених пунктів, розташованих навколо оз. Сасик та Придунайських озер; - розв'язання проблем поводження із забороненими до використання хімічними засобами захисту рослин; - вирішення проблеми деградації цінних в лікувальному відношенні Куяльницького, Хаджибейського, Будакського та Тузловських лиманів. в) проблеми місцевого значення. 247

- будівництво господарсько-побутової каналізації Південного району м. Одеси; - будівництво системи водовідведення стічних вод від СБО "Північна" з глибоководним випуском м. Одеса; - ліквідаційний тампонаж не придатних до експлуатації та безгоспних артсвердловин; - розв'язання проблем поводження із забороненими до використання хімічними засобами захисту рослин; - рекультивація земель, порушених внаслідок ведення гірничовидобувних робіт; - вирішення проблеми забруднення підземного середовища та ґрунтів залишками нафтопродуктів під територією Одеського нафтопереробного заводу, яке по попереднім підрахункам складає по обсягу ґрунтів до 600 тис м 3, по рідким нафтопродуктам до 13 тис. т.

248

ДОДАТКИ № з/п 1

Назва розділу 2 Вступне слово

Загальні відомості

Стан атмосферного повітря

Зміст розділу

Відповідальні за розділи

4 Карпенко О.О. - начальник відділу економіки природокористування, інформації, моніторингу та по зв,язкам з громадськістю. Орхуський центр тел. 728-33-82 Карпенко О.О. - начальник відділу економіки природокористування, інформації, моніторингу та по зв,язкам з громадськістю. Орхуський центр тел. 728-33-82 Мальцев О.А. – начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльності тел. 728-34-47, 728-33-59

1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості території Одеської області 1.2. Соціальний та економічний розвиток країни, формування механізму збалансованого (сталого) розвитку Одеської області

2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Одеської області 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря 2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах 2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття 2.7. Заходи, спрямовані на поліпшення якості атмосферного повітря Зміна клімату 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату Стан водних ресурсів 4.1. Водні ресурси та їх використання 4.1.1. Загальна характеристика 4.1.2. Водозабезпечення території Одеської області 4.1.3. Водокористування та водовідведення 4.2. Забруднення поверхневих вод 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод 4.3. Якість поверхневих вод 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод 4.4. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення 4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів 4.6. Заходи щодо поліпшення стану водних об’єктів Збереження біологічного та 5.1. Збереження біологічного та ландшафтного ландшафтного різноманіття, різноманіття, формування національної екологічної розвиток природно- мережі

Мальцев О.А. – начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльності тел. 728-34-47, 728-33-59 Мальцев О.А. – начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльності тел. 728-34-47, 728-33-59

Харіна Л.О. – завідуюча сектором заповідної справи біоресурсів, та формування

249

2 заповідного фонду та формування національної екологічної мережі

Стан земельних ресурсів та ґрунтів

Надра

Відходи

3 5.1.1. Загальна характеристика 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття 5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття 5.1.4. Формування національної екомережі 5.1.5. Біобезпека та поводження генетично модифікованими організми 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу 5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу 5.2.2. Лісові ресурси 5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів 5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 5.2.5. Адвентивні види рослин 5.2.6. Стан зелених насаджень 5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу 5.3.1. Загальна характеристика тваринного світу 5.3.2. Стан та ведення мисливського господарства 5.3.3. Стан та ведення рибного господарства 5.3.4. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 5.3.5. Інвазивні види тварин та їх вплив на аборигене біорізноманіття 5.3.6. Заходи щодо збереження тваринного світу 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні 5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду Одеської області 5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення 5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон 5.6. Історико-культурна спадщина 5.7. Туризм як фактор впливу на довкілля 6.1. Структура та використання земельних ресурсів 6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду Одеської області 6.1.2. Господарська осваєність земельних угідь 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси 6.3 Стан та якість ґрунтів 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення 6.3.2. Забруднення ґрунтів 6.3.3. Деградація ґрунтів 6.4. Оптимізація використання та охорона земель 7.1. Мінерально-сировинна база 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази 7.2. Система моніторингу геологічного середовища 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр 8.1. Структура утворення та накопичення відходів 8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)

4 екомережі тел. 728-36-24

Шатохіна І.В.– начальник міжрайонного відділу екології, державної екологічної експертизи та земельних ресурсів тел. 728-38-08

Мальцев О.А. – начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльності тел. 728-34-47

Мальцев О.А. – начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльності

250

Екологічна безпека

10.

Промисловість, та її вплив на довкілля

11.

Сільське господарство його вплив на довкілля

12.

Енергетика та її вплив на довкілля

13.

Транспорт та його вплив на довкілля

14.

Збалансоване виробництво споживання

15.

та

Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища

3 8.3. Використання відходів як вторинної сировини 8.4. Транскордонні перевезення відходів 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки 9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку 9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія 9.3.1. Радіаційне забруднення територій 9.3.2. Радіоактивні відходи 10.1. Структура та обсяги промислового виробництва 10.2. Вплив на довкілля 10.2.1. Гірничодобувна промисловість 10.2.2. Металургійна промисловість 10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість 10.2.4. Харчова промисловість 10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві Вплив на довкілля Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі та під багаторічні насадження Використання пестицидів Екологічні аспекти зрошення та осушення земель Тенденції в тваринництві 11.3. Органічне сільське господарство 12.1. Структура виробництва та використання енергії 12.2. Ефективність енергоспоживання 12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля 12.4. Використання альтернативних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики 13.1. Транспортна мережа Одеської області 13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень 13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів 13.2. Вплив транспорту на довкілля 13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля 14.1. Структурна перебудова та екологізація економіки 14.2. Впровадження елементів "більш чистого виробництва" в Одеської області 14.3. Ефективність використання природних ресурсів 14.4. Тенденції та характеристика споживання 15.1. Національна та регіональна екологічна політика Одеської області 15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки 15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства 15.4. Виконання державних цільових екологічних програм 15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища 15.6. Державна екологічна експертиза 15.7. Економічні засади природокористування 15.7.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності 15.7.2. Стан фінансування екологічної галузі 15.8. Стандартизація, метрологія у сфері охорони довкілля і природокористування

4 тел. 728-34-47

Мальцев О.А. – начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльності тел. 728-34-47, 728-33-59

Харіна Л.О. – завідуюча сектором заповідної справи біоресурсів, та формування екомережі тел. 728-36-24

Консультант - Галушкіна Т.П. – доктор економічних наук, професор

Шатохіна І.В.– начальник міжрайонного відділу екології, державної екологічної експертизи та земельних ресурсів тел. 728-38-08; Куриленко А.В. – головний спеціаліст - юрисконсульт тел. 728-38-72; Карпенко О.О. - начальник відділу економіки природокористування, інформації, моніторингу та по зв,язкам з громадськістю. Орхуський центр тел. 728-33-82; Мальцев О.А. – начальник відділу погоджень у сфері

251

16.

Висновки Додатки

3 15.9. Дозвільна діяльність у сфері природокористування 15.10. Екологічний аудит та екологічне страхування 15.11. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля 15.12. Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень 15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій 15.12.2. Діяльність громадських рад, об,єднань, тематичних робочих груп і мереж 15.13. Екологічна освіта та інформування 15.14. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля 15.14.1. Співробітництво з Європейським Союзом 15.14.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги 15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво

4 господарської діяльності тел. 728-34-47, 728-33-59; Консультант - Галушкіна Т.П. – доктор економічних наук, професор

Підрозділи Держуправління

252