odessa_2011 by Administrator Dovkillia

МІНІСТЕРСТВО ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Одеській області у 2011 році

Одеса-2012

ЗМІСТ Вступне слово.................................................................................................................................................................................................... 5 1. Загальні відомості ........................................................................................................................................................................................ 6 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості території Одеської області ............................................................................ 6 1.2. Соціальний та економічний розвиток Одеської області 8 2. Атмосферне повітря .................................................................................................................................................................................. 11 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ....................................................................................................................... 11 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами ............................................................... 11 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Одеської області ........................ 11 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) .......................................................................................... 13 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря ............................................................................................................................. 14 2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах............................................................................................................................... 14 2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря ........................................................................................................................ 15 2.5. Використання озоноруйнівних речовин ................................................................................................................................................. 15 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття ............................................................................................ 15 2.7. Заходи, спрямовані на покращення стану атмосферного повітря ....................................................................................................... 16 3. Зміна клімату .............................................................................................................................................................................................. 17 3.1. Тенденції зміни клімату ........................................................................................................................................................................... 17 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів ....................................................................... 17 3.3. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів та адаптації до зміни клімат………………...19 4. Водні ресурси .............................................................................................................................................................................................. 21 4.1. Водні ресурси та їх використання ........................................................................................................................................................... 21 4.1.1. Загальна характеристика………………………………………………………………………………………………………….. ..21 4.1.2. Водозабезпеченість території Одеського регіону……………………………………………………………… ………………...21 4.1.3. Водокористування та водовідведення ……………………………………………………………………………………………..21 4.2. Забруднення поверхневих вод ................................................................................................................................................................. 26 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод .................................................................................... 26 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) ................................................................................................... 26 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод ................................................................................................................................... 27 4.3. Якість поверхневих вод ............................................................................................................................................................................ 28 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками............................................................................................................................ 28 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів ............................................................................................................... 33 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію………………………………………………………….....40 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод....................................................................................................................................................... 40 4.4. Якість питної води та її вплив на здоров,я населення ………………………………………………………………………………41 4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів ................................................................................................................................... 43 4.6. Заходи щодо покрашення стану водних об’єктів .................................................................................................................................. 44 5. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідного фонду та формування національної екологічної мережі ................................................................................................................................................................ 46 5.1. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі .................................... 46 5.1.1 Загальна характеристика………………………………………………………………………………………………………….....46 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття ........ 47 5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття........................................................................................... 48 5.1.4. Формування національної екомережі……………………………………………………………………………………………....50 5.1.5. Біобезпека та поводження з генетично модифікованими організмами ........................................................................................... 55 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу.................................................................................................................... 56 5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу………………………………………………………………………………………..56 5.2.2. Лісові ресурси......................................................................................................................................................................................... 57 5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів ..................................................................................................... 61 5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів ........................................................................................................................................................................................................... 62 5.2.5. Адвентивні види рослин........................................................................................................................................................................ 63 5.2.6. Стан зелених насаджень ........................................................................................................................................................................ 65 5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу………………………………………………………………………………………..67 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу .................................................................................................................... 68 5.3.1. Загальна характеристика тваринного світу………………………………………………………………………………………...68 5.3.2. Стан і ведення мисливського та рибного господарства..................................................................................................................... 69 5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів ........................................................................................................................................................................................................... 74 5.3.4 Інвазивні види тварин 77 5.3.5. Заходи щодо збереження тваринного світу………………………………………………………………………………………..78 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні ........................................................................................................................ 80 5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду .................................................................................................................................... 80 5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення………………………………………………………………………………….....85 5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон ...................................................................................................................... 86 5.6. Природно-культурна спадщина............................................................................................................................................................... 87 5.7. Туризм ........................................................................................................................................................................................................ 88 6. Земельні ресурси і грунти......................................................................................................................................................................... 91

6.1. Структура та використання земельних ресурсів ................................................................................................................................... 91 6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду .................................................................................................................................. 91 6.1.2. Господарська освоєність земельних угідь…………………………………………………………………………………………92 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси .......................................................................................................... 93 6.3. Стан та якість грунтів ............................................................................................................................................................................... 94 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення......................................................................................................................... 94 6.3.2. Забруднення ґрунтів .............................................................................................................................................................................. 94 6.3.3. Деградація земель .................................................................................................................................................................................. 94 6.4. Оптимізація використання та охорона земель ....................................................................................................................................... 95 7. Надра ............................................................................................................................................................................................................ 96 7.1. Мінерально-сировинна база..................................................................................................................................................................... 96 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази........................................................................................................................... 96 7.2. Система моніторингу геологічного середовища ................................................................................................................................. 101 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість .................................................................................................................................. 101 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси ............................................................................................................................................................. 109 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр ............................................................................................................ 118 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр ................................................................................................................................ 118 8. Відходи........................................................................................................................................................................................................ 120 8.1. Структура утворення та накопичення відходів ................................................................................................................................... 120 8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) ...................................................................................... 121 8.3. Використання відходів як вторинної сировини ................................................................................................................................... 124 8.4. Транскордонне перевезення небезпечних відходів ............................................................................................................................. 129 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами .................................................................................................................. 131 9. Екологічна безпека .................................................................................................................................................................................. 133 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки ....................................................................................................................... 133 9.2. Об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку ................................................................................................................. 133 9.3. Радіаційна безпека .................................................................................................................................................................................. 139 10. Промисловість та її вплив на довкілля…………………………………………………………………………………………...141 10.1. Структура та обсяги промислового виробництва………………………………………………………………………………....141 10.2. Вплив на довкілля………………………………………………………………………………………………………………......142 10.2.1. Гірничодобувна промисловість………………………………………………………………………………………………….142 10.2.2. Металургійна промисловість…………………………………………………………………………………………………….142 10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість………………………………………………………………………………………...142 10.2.4. Харчова промисловість…………………………………………………………………………………………………………..142 10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва………………………………………………………………………………...143 11. Сільське господарство та його вплив на довкілля ......................................................................................................................... 145 11.1. Тенденції розвитку сільського господарства ……………………………………………………………………...145 11.2. Вплив на довкілля ................................................................................................................................................................................. 146 11.2.1. Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі та під багаторічні насадження ......................................... 146 11.2.2. Використання пестицидів ................................................................................................................................................................. 148 11.2.3. Екологічні аспекти зрошення та осушення земель……………………………………………………………………………...148 11.2.4. Тенденції в тваринництві…………………………………………………………………………………………………………148 11.3. Органічне сільське господарство…………………………………………………………………………………………………..149 12. Енергетика та її вплив на довкілля ................................................................................................................................................... 150 12.1. Структура виробництва та використання енергії .............................................................................................................................. 150 12.2. Ефективність енергоспоживання та енергозбереження.................................................................................................................... 151 12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля............................................................................................................................................... 152 12.4. Використання відновлених джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики .................................................................... 153 13. Транспорт та його вплив на довкілля ............................................................................................................................................... 155 13.1. Транспортна мережа Одеської області ............................................................................................................................................... 155 13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень .............................................................................................................................. 155 13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів ........................................................................................................................ 156 13.2. Вплив транспорту на довкілля……………………………………………………………………………………………………..157 13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля ................................................................................................................ 158 14. Збалансоване виробництво та споживання......................………………………………………………………………………..159 14.1. Тенденції та характеристика споживання…………………………………………………………………………………………159 14.2. Структурна перебудова та екологізація економіки……………………………………………………………………………….162 14.3. Впровадження елементів "більш чистого виробництва" ................................ ……………………………………………………166 14.4. Ефективність використання природних ресурсів…………………………………………………………………………………170 14.5. Оцінка "життєвого циклу виробництво"……………………………………………………………………………… ............. …172 15. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища ................................................................... 174 15.1. Національна та регіональна екологічна політика Одеської області……………………………………………………………...174 15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки……………………………………………………………………………………………………………………………………176 15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства ........................................................................ 177 15.4. Виконання державних цільових екологічних програм…………………………………………………………………………...178 15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища...................................................................................................................... 182 15.6. Державна екологічна експертиза......................................................................................................................................................... 216 15.7. Економічні засади природокористування .......................................................................................................................................... 218

15.7.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності .................................................................................................................... 220 15.7.2. Стан фінансування природоохоронної галузі ................................................................................................................................. 220 15.8. Технічне регулювання у сфері охорони довкілля, екологічної безпеки та раціонального природокористування .................... 222 15.9. Дозвільна діяльність у сфері природокористування……………………………………………………………………………...223 15.10. Екологічний аудит .............................................................................................................................................................................. 225 15.11.Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля ......................................................................................... 226 15.12. Участь громадськості в процесі прийняття рішень з питаню, що стосуються довкілля............................................................. 228 15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій......................................................................................................................... 234 15.12.2. Діяльність громадських рад, об,єднань, тематичних робочих груп і мереж ............................................................................. 233 15.13. Екологічна освіта та інформування………………………………………………………………………………………………235 15.14. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля............................................................................................................... 240 15.14.1. Європейська та евроатлантична інтеграція ................................................................................................................................... 240 15.14.2. Залучення міжнародної технічної допомоги та координація діяльності програм/проектів зовнішньої допомоги ............... 241 15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво ........................................................................................................................ 242 Висновки........................................................................................................................................................................................................ 244 Додатки .......................................................................................................................................................................................................... 246

ВСТУПНЕ СЛОВО Головною метою державної регіональної політики України є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку територій, усунення основних регіональних диспропорцій, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання. Досягнення поставлених цілей можливе за умови максимального використання потенціалу та переваг розвитку кожного окремого регіону, підвищення ролі регіональних органів влади у визначенні довгострокових перспектив розвитку та відповідальності за їх досягнення. Екологічна безпека регіону розглядається як сукупність процесів і заходів щодо створення достатніх умов для збереження, раціонального використання та відтворення природних ресурсів і природно-територіальних комплексів, як середовища для життєдіяльності населення, що є однією з найважливіших категорій сталого розвитку. Покращення умов життя та екологічного стану області залежить від своєчасного вирішення таких завдань, як: розвиток та розширення мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду; зменшення рівня забруднення водоймищ, модернізація систем водовідведення та проведення ліквідаційного тампонажу безгосподарних свердловин; забезпечення населення якісною питною водою; знешкодження непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин; розвиток та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь; підвищення стану техногенної безпеки та рівня захисту населення від наслідків природних і техногенних аварій та катастроф. Важливим питанням екологічної безпеки Одеської області та чорноморського басейну є проведення невідкладних природоохоронних заходів, спрямованих на поліпшення екологічного стану Чорного моря. Актуальною залишається проблема утилізації твердих побутових відходів. Вирішення невідкладних екологічних заходів загальнодержавного та регіонального значення здійснюється через удосконалення економічних механізмів охорони природи і природокористування з метою формування умов для концентрації фінансових ресурсів та їх цільового використання; через реалізацію екологічних та природоохоронних програм, спрямованих на поліпшення якості повітря, води, розвиток заповідної справи та створення цілісної екомережі, запровадження і додержання принципів екологічно збалансованого розвитку; реалізацію заходів щодо охорони земель, широкомасштабних водоохоронних заходів у басейнах усіх річок, поліпшення якості водних ресурсів і водозабезпеченості в усіх населених пунктах; будівництво та реконструкцію гідротехнічних споруд, розширення системи водопостачання, споруд каналізації, очистки стічних вод; створення системи моніторингу довкілля та удосконалення механізму управління і контролю з екологічної безпеки тощо. 5

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості території Одеська область утворена 27 лютого 1932 року. До її складу входять 26 районів, 7 міст обласного підпорядкування, 33 селища міського типу та 1125 сільських населених пунктів. Населення області становить 2388,3 тис. осіб Адміністративний центр регіону - Одеса - одне з найбільших міст України, важливий транспортний, індустріальний, науковий, культурний і курортний центр з населенням 1008,2 тис. чоловік (на 01.01.2012 р.). Одеська область займає територію Північно-західного Причорномор'я від гирла Дунаю до Тилігульського лиману (довжина морської берегової лінії в межах області перевищує 300 км) і тягнеться від моря на північ, в глиб суші на 200-250 км. На півночі Одеська область межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході - з Миколаївською областями, на заході - з Молдовою та Придністровською Молдавською Республікою, на південному заході частина державного кордону України з Румунією. Усього в межах області пролягають 1362 кілометри державного кордону. Площа Одеської області складає 5,5 % території України (33,3 тис. км2). Північна частина області розташована в лісостеповій, а південна - в степовій зоні. У ґрунтовому покрові переважають звичайні та південні чорноземи. Клімат вологий, помірно континентальний. У цілому клімат поєднує риси континентального і морського. Зима м'яка, малосніжна і нестійка; середня температура січня від -2 0С на півдні до -5 0С на півночі. Для весни характерні похмура погода, тумани у зв'язку з охолоджуючим впливом моря. Літо переважно жарке, сухе; середня температура липня від 21 0С на північно-заході до 23 0С на півдні, максимальна до 36-39 0С (в останні роки і більше). Осінь тривала, тепліше весни, в основному хмарна. Середньорічна температура коливається від 8,2 0С на півночі до 10,8 0С на півдні області. Загальна сума опадів 340-470 мм на рік, головним чином випадають влітку (часто у вигляді злив). Число годин сонячного сяйва ок. 2200 в рік. Тривалість вегетаційного періоду 168-210 діб із загальною сумою температур від 28 до 34 0С. Чорне море та лікувальні грязі Куяльницького лиману створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення. Природні умови сприятливі для вирощування озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, соняшнику. Головне природне багатство області - її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону.

Довжина морських і лиманних узбереж від гирла річки Дунай до Тилігульського лиману сягає 300 км. На території області знаходяться прісноводні - Кагул, Ялпуг, Катлабух, солоні озера - Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас, а також Хаджибейський і Куяльницький лимани, відомі своїми лікувальними грязями. Водопостачання Одеської області здійснюється як з поверхневих джерел так і за рахунок підземних джерел. В області експлуатується близько 5388 артезіанських свердловин та 194 шахтних колодязі. Поверхневими джерелами госппитного водопостачання населення області є річки Дністер і Дунай, оз. Ялпуг, 2 канали Ізмаїльського управління водного господарства Дунай-Сасик та Латиш. У межах області розташовані 1134 малих річок і струмків, 15 прісноводних та морських лиманів (найбільш великі Дністровський, Тилігульський, Хаджибейський, Алібей, Бургас, Будакський, Куяльницький, Кучурганський), 68 водосховищ, 45 озер, у тому числі 8 Придунайських озер: Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух, Китай, Сасик, Кагул, Картал, Саф’яни. В області понад 2,5 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн. га ріллі, більше 80 тис. га виноградників і садів. Область належить до лісодефіцитних територій, загальна лісистість становить 6 %, що в 1,5 рази нижче порівняно з оптимальною. Для створення оптимальної лісистості, яка становить 9 %, необхідно створити лісів на площі 104 тис. га. Тому першочерговим завданням лісової політики регіону є збільшення площі лісів, яке дозволить збільшити не тільки ресурси деревини, а і зробити вагомий внесок щодо відтворення та збереження біологічного та ландшафтного розмаїття в області, стабілізації екологічної рівноваги. На території Одеської області налічується 120 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, з яких 16 - загальнодержавного значення і 104 місцевого, загальною площею 145 616,522 га. Склад природно-заповідного фонду області порівняно з минулим роком не змінився і його відсоток від загальної площі залишився на рівні 4,4 відсотка. В структуру промислового потенціалу області значний внесок у викиди від стаціонарних джерел вносять підприємства, які виробляють електроенергію, газ та воду, підприємства обробної промисловості, транспортні підприємства. Основними шкідливими речовинами, що надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення, є сірчистий ангідрид, оксид вуглецю, оксиди азоту, пил, викиди яких складають 41 % від усіх викидів по області. В значно менших кількостях в атмосферу викидаються специфічні речовини: бенз(а)пірен, формальдегід, фтористий водень і деякі інші. Одеська область є частиною морського фасаду України. Вона розташована на перетинанні найважливіших міжнародних водних шляхів: Дунайський водний шлях після завершення будівництва в 1992 році каналу Дунай-майн-Рейн є найкоротшим виходом із країн Європи в Чорної море, далі - у Закавказзя, Середню Азію, на Близький Схід; ріка Дністер зв'язує регіон з Молдовою, а Дніпро - з Центральною Україною і Білорусією, а після завершення реконструкції Дніпровсько-Бузького і Дніпровсько-Неманського каналів - з 7

Польщею і країнами Балтії. Волго- Донська система зв'язує АзовоЧорноморський басейн із Росією (аж до Санкт-Петербурга і Мурманська), Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном, забезпечуючи виходи до Каспійського, Балтійського і Білого морів. Геополітичне положення Одещини обумовлене як вигідним транспортногеографічним розміщенням, так і зростаючою активізацією її участі у великих європейських міжрегіональних організаціях - Асамблеї Європейських Регіонів і Робітничої Співдружності Придунайських Країн. Будучи частиною морського фасаду країни, Одеська область значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС). 1.2. Соціальний та економічний розвиток Спільні зусилля місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування протягом 2011 року сприяли вирішенню конкретних питань розвитку економіки регіону, збереженню рівня добробуту та соціального захисту мешканців області. Вжиття своєчасних заходів щодо стабілізації ситуації в економіці і соціальній сфері, узгоджена діяльність із центральними органами виконавчої влади стосовно вирішення проблемних питань регіонального розвитку дозволяють говорити про конкретні успіхи та забезпечення позитивної динаміки показників соціально-економічного розвитку протягом січня-листопада 2011 року. За січень-листопад 2011 року в порівнянні з відповідним періодом минулого року обсяги промислового виробництва області зменшились на 18,2 %. На показники промисловості у 2011 році визначальний вплив мало зупинення з кінця жовтня 2010 року ПАТ «Лукойл – Одеський нафтопереробний завод» (частка у загальному обсязі виробництва області близько 23-26 %). Стабільну позитивну динаміку промислового виробництва у січнілистопаді 2011 року забезпечували підприємства машинобудування (+25,7 %), з виробництва інших неметалевих виробів (+14,0 %), легкої промисловості (+26,8 %), хімічної та нафтохімічної промисловості (+0,1 %). За січень-листопад 2011 року темп росту валової продукції сільського господарства становив 107,7 %, в тому числі продукції рослинництва – 111,1 %, тваринництва – 98,7 %. За січень-листопад 2011 року підприємствами транспорту перевезено 36,0 млн. тонн вантажів, що на 10,7 % більше, ніж у відповідному періоді минулого року. Вантажообіг залізничного транспорту збільшився на 15,8 %, автомобільного – на 9,5 %, водного - зменшився на 13,1 %. За січень–вересень 2011 року підприємствами та організаціями за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 5116,6 млн. грн. капітальних інвестицій, з яких 86,0 % становили інвестиції в основний капітал – 4398,4 млн.гривень. У житловому будівництві було освоєно 790,1 млн. грн. капіталовкладень, що на 24,2 % менше, ніж у відповідному періоді минулого року.

На 1 жовтня 2011 року обсяг прямих іноземних інвестицій (акціонерний капітал) з країн світу до області, включаючи боргові інструменти (заборгованість за кредитами та позиками, зобов’язання за торговими кредитами та інші зобов’язання перед прямими інвесторами), становила 1446,5 млн. дол. США; з них: 1145,1 млн. дол. США – капітал нерезидентів, спрямований до статутних фондів підприємств області (обсяг якого збільшився на 5,0 % у порівнянні з даними на 1 жовтня 2010 року). У регіоні інвестовано 1171 підприємство, прямі іноземні інвестиції надійшли з 73 країн світу. Оборот роздрібної торгівлі у січні - листопаді 2011 року становив 36499,2 млн. грн., що на 14,3 % більше відповідного періоду 2010 року. Індекс споживчих цін за січень-листопад 2011 року по області становив 105,3 % (по Україні – 104,3 %), тоді як за аналогічний період минулого року – 109,6 % (по Україні – 108,2 %). Робота господарського комплексу області вплинула на виконання показників наповнення бюджетів усіх рівнів у 2011 році. За січень-листопад 2011 року до зведеного бюджету області (без власних надходжень бюджетних установ) надійшло 19,8 млрд. грн. в тому числі до державного бюджету - 16,2 млрд. грн., до місцевих бюджетів - 3,6 млрд. грн., що відповідно на 24,9 % та 11,4 % більше ніж в аналогічному періоді 2010 року. Протягом 2011 року в Одеській області зареєстровано 3,1 тис. суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних та 14 тис. фізичних осіб – підприємців. Всього на обліку в органах державної реєстрації області знаходилось 66,2 тис. суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб та 184,2 тис. суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб. Кількість малих підприємств становить 16,8 тис. одиниць. У розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення функціонує 69 малих підприємств (по Україні – 63). Станом на 1 жовтня 2011 року в області проживало 2386,9 тис. осіб. Упродовж 2011 року чисельність наявного населення області зменшилася на 1,7 тис. осіб, міграційний приріст становив 1,8 тис.осіб. Загальне скорочення населення відбулося виключно за рахунок природного скорочення – 3,6 тис. осіб, що склало 2,0 особи на 1000 населення. Середньомісячна заробітна плата штатного працівника у січні-листопаді 2011 року становила 2350,0 грн. і зросла проти 11 місяців 2010 року на 16,7 %. Очікується, що у 2011 році середньомісячна заробітна плата становитиме 2405,0 гривень. Рівень реальної заробітної плати за січень-листопад 2011 року у порівнянні з відповідним періодом 2010 року збільшився на 6,1 %. Для вирішення проблем малозабезпечених верств населення проводилась робота з надання адресної соціальної допомоги ветеранам війни та праці, інвалідам та сім'ям з дітьми, що опинилися в скрутному становищі. З метою збереження та зміцнення здоров’я населення, підвищення якості та ефективності медико-санітарної допомоги у 2011 році розпочато процес реформування системи охорони здоров’я з впровадженням на першому етапі організації оптимальної мережі закладів первинного та вторинного рівня медичної допомоги. Значна увага приділялася зміцненню матеріально-технічної 9

бази закладів охорони здоров’я, розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики сімейної медицини. На території Одеської області розташовано 57 вищих навчальних закладів І- ІV рівнів акредитації. Статус національного мають 9 ВНЗ. У 2011 році в області функціонувало 912 денних загальноосвітніх навчальних закладів та 43 інтернатних заклади різних типів, які забезпечують право на освіту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітейінвалідів, дітей з малозабезпечених та неблагополучних сімей, де утримується 7,1 тис. дітей. Протягом 2011 року продовжувалася реалізація заходів обласної програми підтримки молоді «Молодь Одещини» на 2008-2011 роки». В регіоні діють 75 центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та 93 філії районних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ). З початку 2011 року базову мережу закладів культури і мистецтва області складають 1721 заклад культури, з яких 22 – утримуються за рахунок обласного бюджету; 1699 – за рахунок міських, районних, сільських та селищних бюджетів (бібліотеки, клуби, музеї, школи естетичного виховання). Протягом 2011 року продовжувалась робота з виконання завдань державної та обласної програм розвитку фізичної культури і спорту на період до 2011 року та підготовка спортсменів – кандидатів на участь у ХХХ літніх Олімпійських і ХIV Параолімпійських іграх 2012 року. Охорона довкілля є одним з основних пріоритетів, що впливає на соціально-економічний розвиток регіону. Протягом 2011 року для здійснення природоохоронних заходів та поліпшення стану довкілля з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища профінансовано виконання природоохоронних заходів на загальну суму 8447,3 тис. гривень (будівництво та реконструкція каналізаційних очисних споруд, розчистка русел річок, захист від підтоплення, поводження з токсичними відходами; проведення заходів щодо збереження об’єктів природно-заповідного фонду).

2. АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. Одеська область – регіон, що виділяється у господарському комплексі України своїми транспортно-розподільчими функціями, розвиненою промисловістю, інтенсивним сільськогосподарським виробництвом. Загальна кількість підприємств, що у процесі діяльності впливають на стан атмосферного повітря складає понад 2784 суб’єктів господарювання, з них 615 підприємств, справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря. Протягом 2011 року у повітряний басейн області від стаціонарних джерел надійшло 30,494 тис.тонн шкідливих речовин, що на 1,3 тис.тонн (або на 4,6 %) більше, ніж у 2010 році. Таке збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за рахунок збільшення виробництва. 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. т. Таблиця 2.1.1.1. Роки

2007 2008 2009 2010 2011

Викиди в атмосферне повітря, тис.т. Всього у тому числі стаціонарними пересувними джерелами джерелами 189,3 35,8 34,4 192,2 34,4 157,8* 175,1 25,9 149,2* 181,171 29,165 152,006 173,804 30,494 143,310

Щільність викидів у розрахунку на 1 кв.км, кг

Обсяги викидів у розрахунку на 1 особу, кг

Обсяг викидів на одиницю ВРП

5600,0 5800,0 5300,0 5400,0 5215,0

79 80,3 73,2 75,7 85,4

* - збільшення викидів за рахунок введення нової методології обчислювання викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел

2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Одеської області Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення у регіоні по окремим населеним пунктам, тис .т Таблиця 2.1.2.1. Всього, Назва населених пунктів: м. Одеса м. Ізмаїл м. Іллічівськ м. Южне

2007 35,8

2008 34,4

2009 25,9

2010 29,165

30,494

2011

17,543 1,516 1,723 2,651

17,625 1,510 0,522 2,608

12,396 1,371 1,124 1,986

14,360 1,474 1,051 2,655

151,636 1,243 0,843 2,649

0,287 0,088 0,149 1,078 0,522 0,062 0,065 0,086 0,077 1,12 0,124 0,07 0,12 0,16 1,051 0.132 0,064 0,125 0,15 0,843 0,281 0,038 0,136

0,415 0,053 1,652 0,428 2,608 0,505 0,0048 1,128 0,410 1,98 0,449 0,005 0,02 0,25 2,655 0.441 0,004 1,480 0,451 2,649 0,426 0,0034 1,658

0,137

0,053

2,014

1,228

0,411

0,780

15,163

1,981

1,335

5,442

4,031

1,2

2,937

30,494

4,843

3,081

1,557

2,633

29,165

4,25

3,16

2,17

2,69

25,9

6,651

4,374

1,901

3,88

34,4

7,89

4,42

1,57

3,67

35,8

оксид вуглецю

діоксид азоту

діоксид сірки

пил

разом

оксид вуглецю

діоксид азоту

діоксид сірки

пил

разом

оксид вуглецю

діоксид азоту

діоксид сірки

пил

разом

оксид вуглецю

діоксид азоту

діоксид сірки

пил

разом

оксид вуглецю

діоксид азоту

діоксид сірки

пил

разом

Населені пункти

2010 р. в т.ч.

0,096

0,279

1,244

0,140

0,063

0,685

0.716

14,365

1,72

1,29

0,9

0,757

12,39

2,345

1,266

0,624

1,6

17,625

2,379

1,105

0,239

1,684

17,543

Одеська область

2009 р. в т.ч.

0,088

0.278

1,475

0,16

0,05

0,33

0,303

1,37

0,2

0,047

0,098

0,304

1,510

0,195

0,066

0,103

0,364

1,516

Одеса

2008 р. в т.ч.

0,124

1,723

2,651

Ізмаїл

2007 р. в т.ч.

0,392

Іллічівськ

Южне

Динаміка викидів стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, в тому числі по найпоширеніших речовинах (пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю) в цілому по області та в розрізі населених пунктів, тис. т Таблиця 2.1.2.2. 2011 р. в т.ч.

Обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря по районам та містам області у 2011 р., т Таблиця 2.1.2.3. Обсяги викидів, тонн

Обсяги викидів у 2011 р. до 2010 р., %

469,7 195,4 227,3 270,6 139,6 278,8 626,2

Збільшення\зменшення викидів у 2011 р. проти 2010 р.,тонн +1329,1 +802,9 +84,7 -231,0 -208,4 +388,6 +0,5 -6,1 Райони +306,6 +9,2 -22,0 -115,7 +14,5 +40,6 -4,3

159,8

96,7

15,9 51,7 273,7 414,1 274,7 18,3 5,5 185,9 8,3 244,1 839,0 2733,6 0,8 158,4 629,7 7,2 4,4 22,9

16,1 61,7 298,7 471,8 166,3 20,6 22,2 153,7 13,6 316,3 523,1 3137,5 10,0 87,9 329,3 12,1 14,9 26,8

у 2011 р.

у 2010 р.

Одеська область м. Одеса м. Б-Дністровський м. Ізмаїл м. Іллічівськ м. Котовськ м. Теплодар м. Южне

30494,1 15163,6 537,8 1243,7 843,1 1493,7 78,2 2649,5

29165,0 14360,7 453,1 1474,7 1051,5 1105,1 77,7 2655,6

Ананьївський Арцизький Балтський Б-Дністровський Біляївський Березівський Болградський Великомихайлівський Іванівський Ізмаїльський Кілійський Кодимський Комінтернівський Котовський Красноокнянський Любашівський Миколаївський Овідіопольський Роздільнянський Ренійський Савранський Саратський Тарутинський Татарбунарський Фрунзівський Ширяївський

776,3 204,6 205,3 154,9 154,1 319,4 621,9

104,6 105,6 118,7 84,3 80,2 135,2 100,6 99,8

Викинуто в середньому одним підприємством, тонн 82,4 110,6 25,611 62,185 42,153 124,477 26,057 294,391

165,3 104,7 90,4 57,2 110,4 114,6 99,3

155,262 20,431 29,335 15,486 11,855 106,484 69,096

+63,1

165,2

53,263

-0,2 -10,0 -25,0 -57,7 +108,4 -2,3 -16,7 +32,2 -5,3 -72,2 +315,9 -403,9 -9,2 +70,5 300,4 -4,9 -10,5 -3,9

98,4 83,8 91,6 87,8 165,2 88,9 24,8 121,0 61,0 77,2 160,4 87,1 7,5 180,2 191,3 60,1 29,4 85,6

3,965 12,923 18,245 82,813 24,973 6,092 2,759 61,979 2,764 11,624 55,933 227,797 0,755 26,394 157,429 1,449 4,39 11,475

2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) Основні забруднювачів атмосферного повітря Таблиця 2.1.3.1. № п/п 1.

Підприємство забруднювач ВАТ «Одеський припортовий завод» Одеське Лінійновиробниче управління магістральних газопроводів філії УМГ Прикарпаттрансгаз ТОВ «Цемент»

ВАТ «Одесагаз»

Відомча приналежність Мінпромполітики

Валовий викид,т 2011 р. 2010 р. 2092,4 1891,0

Держнафтогаз

3854,9

3807,1

Зменшення/збільшення/+ +201,4

Причина зменшення/ збільшення Збільшення виробництва

+47,8 Збільшення ремонтних робіт на технологіч-ному обладнанні

Укрцемент

587,0

415,0

+172,0

Збільшення виробництва

Держнафтогаз

10767,0

9056,0

+1711,0

Збільшення ремонтних робіт на технологіч-ному обладнанні

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами економічної діяльності Таблиця 2.1.3.2. № з/п 1

1.1.

1.2

1.3

1.4 1.5

1.6

Види економічної діяльності

Кількість підприємств, які мали викиди, одиниць 398

тис. т 30,494

у % до 2010 р. 104,6

Викинуто в середньому одним підприємством, т. 82,4

705,3

105,5

15,7

167

21605,0

108,7

140,3

Переробна промисловість

148

5879,2

90,6

43,0

Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюну Хімічне виробництво

2128,9

99,6

34,3

2111,8

110,2

352,0

Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води Будівництво

768,0

103,9

45,2

15719,5

117,4

827,3

250,5

51,3

6,1

Діяльність транспорту та зв»язку Діяльність наземного транпорту Інші види економічної діяльності

5837,2

92,9

102,4

4158,5

97,5

277,2

2095,9

113,5

28,7

Усі види економічної діяльності у тому числі: Сільське господарство, мисливство, лісове господарство Промисловість

Обсяги викидів по регіону

2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря 2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах Вміст основних забруднюючих речовин в атмосферному повітрі Таблиця 2.3.1. Клас небезп еки

Кількість міст, охоплених спостереженнями

Пил

0,15

0,6

Оксид вуглецю

2,9

Діоксид азоту

0,06

Сірководень

Фенол

Сажа

Речовина

СередньоСередньорічний 3 добові ГДК вміст, мг/м

Максимальний вміст, мг/м3

Максимально разові ГДК

Частка міст (%), де Частка міст (%), де середньорічний максимальний разовий вміст перевищував: вміст перевищував: 1 ГДК

5 ГДК

10 ГДК

1 ГДК

5 ГДК

10 ГДК

0,5

0,04

0,17

0,2

0,003

0,009

0,008

0,05

0,003

0,013

0,01

0,074

0,05

0,21

0,15

Фтористий водень

0,008

0,005

0,026

0,02

Формальдегід

0,015

0,003

0,063

0,035

0,3

Найбільші середні і максимальні концентрації забруднюючих речовин (в кратності ГДК) в атмосферному повітрі міст Таблиця 2.3.2. Забруднююча речовина

Місто

Пил Оксид вуглецю Діоксид азоту Сірководень Фенол Сажа Фтористий водень Формальдегід

Одеса

Середньо річна концентрація 1,1 1,0 1,6 1,7 1,7 2,0 7,4

Максимально разова середньорічна концентрацій 1,2 1,8 0,9 1,1 1,3 1,4 1,3 1,8

Рівень забруднення атмосферного повітря за значенням ІЗА Таблиця 2.3.3. Міста, (значення ІЗА) Одеса

Григорівка

Забруднюючі речовини, які визначають високий рівень забруднення атмосферного повітря 8,10 формальдегід 1,99 фенол 1,89 фторид водню 1,69 діоксид азоту 1,48 пил ----------------15,15 0,8 пил 0,30 діоксид сірки 0,16 діоксид азоту 0,44 оксид вуглецю 0,77 аміак ----------------2,47

2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря Рівень радіаційного фону на протязі 2011 року відповідав природним фоновим значенням. 2.5. Використання озоноруйнівних речовин Держуправлінням ведеться постійна робота з підприємствами щодо виконання вимог Монреальського протоколу по речовинам, що руйнують озоновий шар та «Програми припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин на 2004-2030 р.р.», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 р. № 256. Держуправлінням були направлені підприємствам плани-графіки по переходу обладнання на озонобезпечні замінники, згідно яких підприємства поступово переходять на використання озонобезпечних речовин. 2.6. Вплив біорізноманіття

забруднюючих

речовин

на

здоров’я

людини

та

За інформацією наданої Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області в 2011 році проведено 1347 досліджень атмосферного повітря, перевищенням ГДК встановлено в 182 пробах (10,7 %) та 252 дослідження атмосферного повітря виконано в зоні впливу автомагістралі 61 (24 %) з перевищенням ГДК. На автомагістралях з інтенсивним рухом транспорту (до 1000015000 од/год) максимально-разові приземні концентрації складають: оксиду азоту – 1,1 -1,2 ГДК, сірчистого ангідриду – 0,8-0,9 ГДК, окису вуглецю – 1,0-1,4 ГДК, формальдегіду - 1,2 ГДК, свинцю – 0,3 ГДК. В курортній зоні м. Одеса (В.Фонтан) поблизу автомагістралі максимальні приземні концентрації складають: двоокису азоту – 0,6 ГДК, сірчистого ангідриду – 0,2 ГДК, окису вуглецю – 0,8 ГДК, формальнегіду – 0,9 – 1,1 ГДК. За даними лабораторного контролю, проведеного Централізованою лабораторією обласної санепідстанції, на території санітарно-захисних зон промпідприємств м. Одеси з 172 досліджень перевищення ГДК встановлені в 7 (4 %). В цілому по м. Одесі в 2011 році порівняно з 2010 роком загальний рівень забруднення незначно змінився: намітилася тенденція щодо зменшення забруднення повітря діоксидом азоту, оксидом азоту, діоксиду сірки, сажі, пилом, фенолом, збільшення максимальних концентрацій оксиду вуглецю, солей важких металів.

2.7. Заходи, спрямовані на покращення стану атмосферного повітря У 2011 році було виконано заходів, на суму 468,2 тис. грн. за рахунок коштів підприємств, що призвело до зменшення викидів забруднюючих речовин на 39,3 т/рік. Оснащення джерел викидів ефективним пилогазоочисним устаткуванням на: - Локомотивне депо Рені Одеської залізниці м. Рені зменшення на 7,9 т/рік, на виконання заходу витрачено 14,7 тис. грн.; - КП «Іллічівськтеплоенерго» м. Іллічівськ зменшення на 10,0 т/рік на виконання заходу, витрачено 151,5 тис. грн.; - Котовське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 2 Одеської залізниці м. Котовськ зменшення на 21,1 т/рік, на виконання заходу витрачено 17,8 тис. гривень. Удосконалення технологічних процесів на: - ПАТ «Одеська ТЕЦ» м. Одеса зменшення на 0,3 т/, на виконання заходу витрачено 284,2 тис. гривень.

3. ЗМІНА КЛІМАТУ 3.1. Тенденції зміни клімату Достовірно встановлено, що середня температура повітря у поверхні Землі дійсно зростає в усіх регіонах світу. Внаслідок цього в атмосфері відбувається перебудова глобальних процесів перенесення тепла і вологи на всіх континентах, яка супроводжується різким почастішанням природних катаклізмів, - засух і повеней, тайфунів і смерчів, зсувів, обвалів та інш. Заклопотаність світової громадськості проблемою зміни клімату виразилася в ухваленні ряду міжнародних угод. У 1992 році 154 країни підписали рамкову Конвенція ООН про зміну клімату, а в 1997 році було прийнято Кіотський протокол. Обидва документи ратифіковано в багатьох країнах, включаючи Україну, і вступили в силу. Констатується, що глобальне зростання температури повітря та океану, зменшення площі морського льоду, підвищення рівня морить – очевидні. Найбільше підвищення температури спостерігається у високих північних широтах. 11 з 12 останніх років (включаючи 2006 р.) є найтеплішими за весь період інструментальних спостережень за глобальною температурою приземного повітря (з 1850 р.). Протягом сторіччя 1907-2006 рр. зміна середньої глобальної температури повітря склала 0,74 0С, причому лінійний тренд температури за останні 50 років (0,13 0С за десятиліття) майже вдвічі перевищував відповідне значення за сторіччя. В даний час в світі відбувається деяка адаптація до зміни клімату, що вже відбулася і до прогнозованої, але її масштаби вельми обмежені, хоча існує чималий набір адаптаційних заходів. Це чисто технологічні - заходи щодо захисту від підвищення рівня моря; поведінкові - зміни в харчуванні та відпочинку; управлінські - зміни в методах господарювання; політичні – ухвалення нормативних актів з планування розвитку економіки з урахуванням зміни клімату. Існуюча політика заходів щодо мінімізації негативного впливу зміни клімату призводить до деякого скорочення викидів парникових газів, проте поки воно не стало відчутним. Для істотного зменшення антропогенного впливу на кліматичну систему необхідні значні інвестиції в нові технології виробництва. 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів З метою спостереження, збирання, оброблення, передачі і збереження інформації необхідної для оцінки антропогенних викидів та поглинання парникових газів і прийняття відповідних управлінських рішень створюється Національна система оцінки антропогенних викидів та поглинання парникових 17

газів. Національна система охоплює суб'єктів господарювання діяльність яких призводить або може призвести до антропогенних викидів та поглинання парникових газів. Національна система оцінки антропогенних викидів та поглинання парникових газів передбачає: -оцінку даних про антропогенні викиди та поглинання парникових газів; -підготовку щорічного національного кадастру антропогенних викидів та поглинання парникових газів і національного повідомлення з питань зміни клімату, відповідно до вимог Кіотського протоколу; -планування та проведення суб'єктами господарювання щорічної інвентаризації антропогенних викидів та поглинання парникових газів; -складання щорічного національного кадастру антропогенних викидів та поглинання парникових газів і контроль за його якістю; -забезпечення архівного зберігання інформації щорічного національного кадастру антропогенних викидів та поглинання парникових газів і матеріалів до нього. Функціонування національної системи оцінки антропогенних викидів та поглинання парникових газів забезпечується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади з питань виконання вимог Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату та впровадження механізмів Кіотського протоколу, іншими уповноваженими державними органами, а також суб'єктами господарювання, які здійснюють викиди парникових газів та заходи, спрямовані на поглинання парникових газів. Суб'єкти господарювання, що мають джерела і поглиначі парникових газів, зобов'язані у встановленому порядку безоплатно надавати необхідну інформацію для проведення інвентаризації і складання щорічного національного кадастру антропогенних викидів та поглинання парникових газів до центрального органу виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади з питань виконання вимог Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату та впровадження механізмів Кіотського протоколу. Порядок функціонування національної системи оцінки антропогенних викидів та поглинання парникових газів визначається Кабінетом Міністрів України. Вуглекислий газ (CO2), метан (CH4), закис азоту (N2O) та озон (O3) є ПГ прямої дії, оскільки вони безпосередньо викликають парниковий ефект. Хоча ці гази постійно виробляються в атмосфері природним чином, збільшення їх концентрації останнім часом є значною мірою наслідком людської діяльності. Таке зростання концентрації ПГ вплинуло на атмосферний баланс Землі та в майбутньому може суттєво змінити клімат планети. З 1800 року концентрація вуглекислого газу в атмосфері збільшилась більш ніж на 25 %, концентрація метану більш ніж подвоїлась, концентрація закису азоту збільшилась на 8 %. 18

Більш того, в результаті антропогенної діяльності з'явились парникові гази прямої дії, які раніше в атмосфері не спостерігалися. До них відносяться хлорфторовуглеці (CFCs) – родина створених людиною сполук, їх замінники гідрофторвуглеці (HFCs) та інші сполуки, як наприклад, перфторвуглеці (PFCs). Використання хлорфторвуглеців як речовин, що порушують озоновий шар Землі, контролюються Монреальським протоколом (1987 р.). Крім того, існують інші гази, такі як моноксид вуглецю (CO), оксиди азоту (NOX) та леткі неметанові органічні сполуки (NMVOCs), які безпосередньо не є парниковими газами, але опосередковано впливають на парниковий ефект в результаті хімічних реакцій в атмосфері. Їх називають прекурсорами або парниковими газами непрямої дії. При розробці національного кадастру ПГ в Україні згідно за рекомендаціями МДЕЗК враховувались три ПГ прямої дії: вуглекислий газ (CO2), метан (CH4), закис азоту (N2O), та ПГ непрямої дії: моноксид вуглецю (CO), оксиди азоту (NOX) та леткі неметанові органічні сполуки (NMVOCs). В Україні в умовах нестабільної економіки та загостреної екологічної ситуації зміна клімату може мати серйозні наслідки. Зростання промислового виробництва відбувається переважно на старій технічній і технологічній базі внаслідок залучення у виробничий процес потужностей, що раніше простоювали (відновлювальне зростання). Скорочення і збільшення обсягів виробництва і надання послуг супроводжувалося значною мірою адекватною зміною обсягів споживання первинних енергоресурсів. Результати наукових досліджень, проведених в останні роки, свідчать про те, що зміна клімату в Україні помітно впливає на сільське та лісове господарство, водні та прибережні ресурси. Висока вірогідність суттєвої зміни врожайності сільськогосподарських культур. У процесі потепління клімату на території України, ймовірно, буде проходити трансформація типів лісу, його видового складу, продуктивності та стабільності. 3.3. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів та адаптації до зміни клімату З набранням чинності 16 лютого 2005 року Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, Украйна отримала статус, який відкриває широкі можливості участі у міжнародній системі торгівлі викидами парникових газів, в тому числі в механізмі реалізації проектів спільного впровадження. Згідно з цим механізмом українські підприємства мають можливість отримувати гроші від зовнішніх інвесторів в обмін на зменшення викидів парникових газів, яке буде досягнуто в результаті здійснення відповідних проектів. Розроблена в Україні процедура затвердження проектів спільного впровадження (СВ) являє собою двостадійний процес. Перший етап - підтримка проекту СВ (попередня кваліфікація проекту і оцінка можливості його реалізації та експлуатації власником проекту). На 19

сьогодні отримали підтримку -12 проектів СВ. Згідно проектів планове скорочення викидів парникових газів становитиме 18,356 млн. тонн в еквіваленті СО2. Другий етап - схвалення проекту в результаті всебічного аналізу повного проектного документа техніко-економических обгрунтування (ТЕО) проекту. На сьогодні отримали схвалення - 7 проектів. Згідно проектів планове скорочення становитиме 16,160 млн. тонн в еквіваленті СО2. Реально діючих проектів в Одеській області зараз - 6. Ці проекти реалізуються на підприємствах ТОВ «Інфокс» філії Інфоксводоканал», ПАТ «Одесагаз», ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго». За даними Державного агентства екологічних інвестицій Украйни Одеська область займає 5 місце серед 21 області України по спільному впровадженню проектів.

4. ВОДНІ РЕСУРСИ 4.1. Водні ресурси та їх використання 4.1.1. Загальна характеристика Водні ресурси області складаються з запасів підземних та поверхневих вод. Запаси поверхневих вод на території області розподіляються нерівномірно. Північна та центральна частини території характеризуються обмеженими запасами, а далекий південний-захід, який тяжіє до річок Дністер та Дунай, має великий запас води. На території Одеської області розташовано більше 5 тис. артезіанських свердловин та 194 шахтних колодязів. Однак, забезпеченість потреби підземними водами питної якості у цілому по області становить близько 30 відсотків. Питне водопостачання області майже на 80 % забезпечується за рахунок поверхневих джерел. Тому якість води у поверхневих водних об’єктах є вирішальним чинником санітарного та епідеміологічного благополуччя населення. Водопроводи, що одержують воду з поверхневих джерел це Одеський водопровід з ріки Дністер, Кілійський та Вилківський з ріки Дунай, Болградський з озера Ялпуг. Всі інші населені пункти користуються водою з підземних джерел. Ліміт забору та використання води із поверхневих та підземних джерел та на скид забруднюючих речовин в водойми встановлюється в дозволах на спецводокористування. У 2011 році було видано 489 дозволів на спецводокористування. Станом на 01.01.2012 р. в Одеській області налічується 2038 підприємствводокористувачів, з яких 1107 субєктів господарювання мають дозволи на спецводокористування, у 931 - термін дії закінчився. 4.1.2. Водозабезпеченість території Одеського регіону На території Одеського регіону за особливостями водокористування та умовами водозабезпеченості у межах існуючих річкових басейнів можна виділити п’ять водогосподарських районів, а саме: 1. Північний водогосподарський район, який охоплює територію Ананьївський, Балтський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Любашівський і Савранський адміністративних районів. На території зазначених районів налічується близько 1174 артсвердловин, які фрагментарно (частково) поширені у підземних відкладах, з них близько 765 (65,2 %) знаходяться у незадовільному технічному стані. Підземні джерела районів є основним джерелом водопостачання і оцінюються як придатні для питного водокористування, за даними статзвітності 2ТП-водгосп забір води у 2011 році склав 2,225 млн. м3, що складає 6,9 % від загального забору води. 21

2. Центральний водогосподарський район, який охоплює територію Березівський, Великомихайлівський, Фрунзівський та Ширяївський адміністративних районів. На території зазначених районів налічується близько 1142 артсвердловин, з них близько 765 (45,7 %) знаходяться у незадовільному технічному стані. Мінералізація підземних вод, головним чином, верхньосарматських (розвідані горизонти, на які бурять свердловини для споживання води на питні потреби) водоносних горизонтів артезіанського басейну підвищена, але вони являються єдиним джерелом водопостачання, за даними статзвітності 2ТП-водгосп забір води у 2011 році склав 3,707 млн. м3, що складає 11,6 % від загального забору води. 3. Приміський (Придністровський) водогосподарський район, який охоплює територію Б.Дністровського, Біляївського, Комінтернівського, Іванівського, Овідіопольського та Роздільнянського адміністративних районів. На території зазначених районів налічується близько 2176 артсвердловин, з них близько 745 (34,2 %) знаходяться у незадовільному технічному стані. За даними статзвітності 2ТП-водгосп забір води у 2011 році склав 9,3 млн. м3, що складає 29,1 % від загального забору. 4. Південно-західний водогосподарський район, який охоплює територію Арцизького, Саратського, Тарутинського і Татарбунарського адміністративних районів, який характеризується у цілому незадовільною водогосподарською ситуацією та відсутністю надійних джерел водопостачання – розвідані підземні води мають високу мінералізацію. На території зазначених районів налічується близько 795 артсвердловин, з них близько 368 (46,3 %) знаходяться у незадовільному технічному стані. За даними статзвітності 2ТП-водгосп забір води у 2011 році склав 4,08 млн. м3, що складає 12,8 % від загального забору. 5. Придунайський водогосподарський район, який охоплює територію Болградського, Ізмаїльського, Кілійського і Ренійського адміністративних районів. На території зазначених районів налічується близько 287 артсвердловин, з них близько 134 (46,7 %) знаходяться у незадовільному технічному стані. За даними статзвітності 2ТП-водгосп забір води у 2011 році склав 1,707 млн. м3, що складає 5,3 % від загального забору. На виконання п. 4 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан безпеки водних ресурсів держави та забезпечення населення якісною питною водою в населених пунктах України», уведеного Указом Президента України від 6 квітня 2009 року № 221 за ініціативою Держуправління облдержадміністрацією прийнято розпорядження від 16.06.2009 р. № 415/А-2009 «Про покращення господарсько-питного водопостачання та забезпечення населення якісною питною водою в населених пунктах Одеської області». На виконання зазначеного розпорядження у 25 районах області та 4-х містах обласного підпорядкування проведена інвентаризація водозабірних свердловин у населених пунктах. Згідно даних інвентаризації станом на 01.01.2012 р. тампонажу підлягають 819 артсвердловин. Найбільш критична ситуація щодо незадовільного технічного стану артсвердловин склалася у 22

Арцизькому - 81, Березівському – 63, Любашівському – 102, Роздільнянському – 76, районах. Причиною такого становища є те, що більша частина покинутих артсвердловин, які були пробурені для водопостачання сільськогосподарських підприємств (ферм, польових станів) розташована в сільських населених пунктах. Після ліквідації сільгосппідприємств частина свердловин була передана на баланс сільських рад, частина - новоствореним фермерським господарствам, а решта виявилися покинутими. Існування безгоспних та непрацюючих свердловин є загрозою для забруднення водоносних горизонтів та виникненню надзвичайних епідеміологічних ситуацій. Станом на 01.01.2011 р. у рамках об’єкта «Пошуки питних підземних вод та буріння розвідувально-експлуатаційних свердловин на воду в Одеській області» для поліпшення господарсько-питного водопостачання завершено буріння та дослідно-фільтраційні роботи на свердловині № 176 (с. Надія Роздільнянського району Одеської області), пробурені розвідувальноексплуатаційні свердловини №№ 177 (с. Болгарка Роздільнянського району), 178 (с. Кулєвча Саратського району), 179 (с. Сухомлинове Іванівського райну), 180 та 181 (с.с. Удобне та Салгани Білгород-Дністровського району), 182 в с. Вигода Біляївського району. Зазначні роботи виконані на суму 1658,6 тис. гривень. ПП «Укрнадра-Південь» на протязі 2011 року було пробурено 2 артсвердловини для ОК «Водолік» та СТ «Пресрбудівник» у Біляївському районі, відремонтовано 5 свердловин для ТОВ «Еліт-Одеса» м. Теплодар, ТОВ «Романов» с. Малодолинське Овідіопольсього району, ДП «Укрспецконверсія м. Одеса, ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» м. Одеса, проведено ліквідаційний тампонаж артсвердловини для ТОВ «Рубікон» с. Нерубайське Біляївського району. НВФ «Тиверія» на протязі 2011 року було проведено ліквідаційний тампонаж артсвердловини для ТОВ «сансо» с. Любопіль Комінтернівського району. НВП «Авіа» у 2011 році було проведено ліквідаційний тампонаж артсвердловини для ПАТ «Іллічівськзовніштранс» м. Іллічівськ. ВСФ «Гідрогеосервіс» у 2011 році було пробурено 4 артсверловини для ДП «Іллічівський МТП» м. Іллічівськ, ТОВ «Прайм Девелопмент» с. Ревове Ширяївського району, ФОП Федченко І.Л. с. Олександрівка м. Іллічівськ, ТОВ «Прайм Девелопмент» с. Холодна Балка Біляївського району, виконано ремонтні роботи 8 артсвердловин ТОВ «Бетта» с. Марянівска Овідіопольського району, ПСП «Дружба народів» с. Червонознамянка Іванівського району, ТОВ РСК «Капітан» с. Градениці Біляївського району, ПрАТ «Іллічівський паливний термінал» м. Іллічівськ, ДП «Одеська залізниця» м. Арциз, СТ «Супутник» Роздільнянського району, ЗАТ «Одеський завод шампанських вин» м. Одеса, проведено ліквідаційний тампонаж 3 свердловин для ДП «Одеська залізниця» м. Білгород-Дністровський, ТОВ «Завод ЗБВ-3» м. Одеса, ДП «Іллічівський морський торговельний порт». 23

Для покращення водопостачання населених пунктів Кілійського, Татарбунарського районів згідно «Комплексної Програми першочергового забезпечення сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, централізованим водопостачанням у 2001-2005 роках і прогноз до 2010 року» продовжується будівництво Татарбунарського та Кілійського групових водопроводів у 2010 році за рахунок державного бюджету виконано роботи на суму 6,8 млн. грн., у т.ч. Кілійський водопровід – 2,1 млн. грн., Татарбунарський водопровід – 4,7 млн. гривень. У 2011 році фінансування відсутнє. 4.1.3. Водокористування та водовідведення У 2011 році забір води складає 1699,0 млн. м3, що на 490,0 млн. м3 менш ніж у 2010 році. На 489,0 млн. м3 зменшився обсяг забору води з поверхневих джерел, на 1,66 млн. м3 зменшився забір води із підземних джерел. Забір води з Чорного моря збільшився на 0,82 млн. м3. Зменшення обсягу забору прісних поверхневих вод у 2011 році обумовлено, в основному, зменшенням обсягу перерозподілу води при проведені водообміну на озері Сасик, Придунайських водосховищах, водоймах Татарбунарського тракту. У 2010 році в області використано 324,0 млн. м3 прісної води (табл. 4.1.3.1.), у тому числі із підземних джерел 28,19 млн. м3, за наступним розподілом на: госппобутові потреби – 117,2 млн. м3; виробничі потреби – 67,6 млн. м3; сільськогосподарське водопостачання – 9,86 млн. м3; зрошення – 84,75 млн. м3; ставково-рибне господарство – 57,32 млн. м3; інші галузі – 1,419 млн. м3. Водопостачання від загального обсягу використаної прісної води розподіляється наступним чином: госппобутові потреби - 36,2 %; виробничі потреби – 16,5 %, сільське господарство - 3,0 %; зрошення – 26,2 %; ставковорибне господарство – 17,7 %, інші галузі – 0,4 %. У порівнянні з 2010 роком зменшився обсяг використання води на: господарсько-питні потреби - 1,8 млн. м3; виробничі потреби – 16,45 млн. м3, сільськогосподарські потреби – 1,08 млн. м3. Збільшився обсяг використання води на: зрошення – 14,16 млн. м3, ставково-рибне господарство – 5,38 млн. м3. У 2011 році обсяг оборотної, повторної та послідовно використаної води складає – 159,6 млн. м3, що на – 3,2 млн. м3 менш ніж у 2010 році. Загальний обсяг скиду стічних вод у 2011 році складає 291,5 млн. м3, у тому числі у водні об’єкти 282,4 млн. м3 (таблиця 4.1.3.2.). У 2011 році на 9,8 млн. м3 збільшився скид зворотних вод. Це пов’язано зі зменшенням використання води на госппобутові та виробничі потреби. Скид забруднених стічних вод у водні об’єкти складає 117,44 млн. м3, у тому числі недостатньо очищених – 60,23 млн. м3, без очищення – 57,21 млн. м3. (табл. 4.1.3.1.). У порівнянні з 2010 роком зменшився на 28,18 млн. м3 скид недостатньо очищених стічних вод та збільшився на 12,86 млн. м 3 нормативноочищених стічних вод. Це пов’язано з покращенням роботи каналізаційних 24

очисних споруд та збільшенням використання води на ставково-рибне господарство. Основні показники використання і відведення води, млн. м3 Таблиця 4.1.3.1. Показники Забрано води з природних водних об'єктів - всього у тому числі для використання Спожито свіжої води (включаючи морську) з неї на: виробничі потреби побутово-питні потреби зрошення сільськогосподарські потреби ставково-рибне господарство Втрати води при транспортуванні Загальне водовідведення з нього: у поверхневі водні об'єкти у тому числі забруднених зворотних вод з них без очищення нормативно очищених нормативно чистих без очистки Обсяг оборотної та послідовно використаної води Частка оборотної та послідовно використаної води, % Потужність очисних споруд

2000 2180 640 479,57 64,61 213,2 124,4 23,89 32,6 112,81 333 320

2007 2242 549 395,6 66,73 130,8 91,89 14,01 34,44 183,8 279,6 269,5

2008 2587 502 320,3 68,25 123,5 63,79 12,19 67,1 178,2 266,8 257

2009 2134 468,0 322,6 61,12 122,0 71,29 12,21 54,63 129,7 303,4 293,6

2010 2189,0 436,47 324,5 69,9 119,0 70,59 10,94 51,94 114,1 302,7 292,2

2011 1699,0 502,7 338,1 67,6 117,2 84,75 9,86 57,32 78,97 291,5 282,4

172,0 66,63 54,3 27,09 178,6 37,2 266,1

187,23 47,73 18,73 63,56 142 35,9 276,8

187,59 44,29 14,76 54,64 164,1 51,2 286,7

134,5 43,74 67,97 91,09 173,2 69,92 287,9

144,87 56,46 64,98 80,32 162,8 69,97 278,9

117,44 57,21 77,84 87,07 159,6 70,26 278,7

Забір, використання та відведення води, млн. Таблиця 4.1.3.2. Назва водного об’єкту р. Дунай р. Дністер р. Кучурган р. Тилигул р. Когільник р. Кодима р. Південний Буг всього

Забрано води із природних водних об’єктів - всього 818,0 214,9 2,558 3,659 2,177 1,017 1,491 1043,802

Використано води

Водовідведення у поверхневі водні об’єкти всього з них забруднених зворотних вод 73,79 39,25 43,51 19,37 0,567 0,567 0,303 0,303 0,373 0,279 0,001 0,001 118,545 59,769

109,9 157,8 2,52 3,623 1,918 0,995 1,408 278,164

Використання та відведення води підприємствами галузей економіки (без використання морської води), млн. м3 Таблиця 4.1.3.3. Відведено зворотних вод у поверхневі водні об’єкти

З неї на: Галузь економіки Енергетика Вугільна промисловість Металургійна промисловість Хімічна та нафтохімічна ромисловість Машинобудування Нафтогазова промисловість Житлово-комунальне господарство Сільське господарство Харчова промисловість Транспорт Промисловість будівельних матеріалів Інші галузі Всього

Використано води 3,495 1,644 0,627 124,1 174,1 7,129 2,617 0,312 9,976 324,0

побутовопитні потреби 0,168 0,53 0,386 106,4 2,006 0,443 1,458 0,061 5,748 117,2

виробничі потреби 3,326 1,113 0,241 16,13 25,86 2,785 1,156 0,251 2,588 53,45

у тому числі забруднених

з них без очищення

всього

4.2. Забруднення поверхневих вод 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод Станом на 01.01.2012 р. на території Одеської області налічується 107 підприємств, які скидають стічні води в поверхневі водойми, у тому числі 19 господарств, які здійснюють скид в канали зрошувальних систем. Затверджені проекти норм ГДС забруднюючих речовин мають 66 підприємств, у 41 підприємства проект ГДС відсутній. Основними забруднювачами являються: ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал», КП «Білгород-Дністровськводоканал», КП «Водоканал» м. Арциз, КВЕП «Котовськводоканал» та інші. 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) Основними забруднювачами поверхневих вод є підприємства житловокомунального господарства. Скид стічних вод від яких – 139,5 млн. м3, що складає 49,39 % від загального обсягу скиду. На території Одеської області налічується 193 комплекси каналізаційних очисних споруд загальною проектною потужністю 1548,95 тис. м3/добу, з них 69 – розташовані на базах відпочинку, в санаторіях та пансіонатах у рекреаційній зоні Білгород - Дністровського та Овідіопольського районів. Із загальної кількості очисних споруд близько 29,5 % знаходяться у незадовільному санітарно-технічному стані, а саме: каналізаційні очисні споруди Арцизького, Березівського, Саратського, Ананьївського, Красноокнянського, Татарбунарського районів. Потребують реконструкції каналізаційні очисні споруди Овідіопольського району, Котовського, Роздільнянського району тощо. Централізовані системи каналізації з очищенням стічних вод на власних очисних спорудах є у містах Одеса, Білгород-Дністровський, Кодима, Котовськ, Рені, Ананьїв, Арциз, Татарбунари, Роздільна, Березівка, Кілія, Теплодар та селищах міського типу Затока, Іванівка. Стічні води міст Ізмаїла, Іллічівська, Балти, Южне, смт Тарутине поступають для очищення на відомчі каналізаційні очисні споруди. В таких населених пунктах, як Саврань, Фрунзівка, Ширяєво, Великомихайлівка, Миколаївка, очисні споруди відсутні. Одними з головних причин такого становища є те, що очисні споруди та каналізаційні мережі були побудовані у 70-80 роках минулого століття, на сьогодень вони морально та фізично застарілі і не відповідають сучасним вимогам, аварійні ситуації на лініях каналізаційних мереж своєчасно не ліквідуються, не ведуться поточні та капітальні ремонти очисних споруд, відсутній постійний контроль за їх роботою, що призводить до забруднення земель і підземних водоносних горизонтів, передаються на баланс сільських рад, які не мають коштів на ремонт та належну їх експлуатацію. Однак, очисні споруди, які знаходяться у задовільному стані при порушенні технології очистки стічних вод не досягають проектних показників. 26

У останні роки існує тенденція збільшення концентрації забруднюючих речовин (особливо азотної групи, фосфатів, СПАР) на вході очисних споруд вище проектних показників, що призводить до перевищення концентрацій нормативних показників на виході з очисних споруд. 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - Інспекція) в зоні свого контролю за природоохоронною діяльністю проводить кризовий моніторинг стану морської води, у разі виникнення аварійних ситуацій у акваторіях. Прикладом цього є декілька аварійних подій, які сталися впродовж травня - червня 2011 року і були пов’язані із забрудненням нафтопродуктами морських вод в зоні контролю Інспекції: 1. скид нафтопродуктів з т/х «BALTIC CHIEF 1» в акваторію Одеської затоки; 2. викид на мілину т/х “KARDAK” в районі с. Курортне БілгородДністровського району Одеської області; 3. затоплення плав доку № 154 на ТОВ «Іллічівський Судноремонтний завод» м. Іллічівськ Одеської області; 4. зіткнення т/х «RHL FIDELITAS» та л/к «СКОРИЙ». У зв’язку з цими аварійними подіями в період травня – червня 2011 року при проведенні кризового моніторингу Інспекцією всього було відібрано та проаналізовано 408 проб морської води, в яких проведено визначення вмісту нафтопродуктів. За результатами лабораторних аналізів в усіх випадках аварійних подій у відібраних 408 пробах було визначено всього 62 проби морської води з перевищенням ГДК моря. Проведення кризового моніторингу стану морської води в акваторії виявило що найбільш значне та масштабне забруднення акваторії Одеської затоки відбулося в результаті скиду нафтопродуктів при бункеровці з т/х “Baltc Chief 1, яка сталася 26.05.2011 р. В результаті скиду нафтопродуктів при бункеровці судна було забруднено акваторію Одеської затоки. Під впливом вітру та течії, нафтопродукти винесло на берегову смугу від мису Великий Фонтан до смт Санжійка. Інспекцією негайно було відібрано проби води на пляжах (загалом 120), при цьому в 17 пробах концентрація нафтопродуктів значно перевищувала нормативи ГДК моря. Після проведеної очистки пляжної зони від нафтопродуктів, концентрація нафтопродуктів у воді відновилася до природного рівня – нижче ГДК моря. На протязі листопада-грудня 2011 року Яровською сільською радою було зафіксовано скид забруднюючих речовин у вигляді рідини молочно-білого кольору з різким адушливим запахом в р. Киргиж-Китай с. Малий Ярославець Тарутинського району з боку с. Твардиця Республіки Молдова. 10 листопада 2011 року в с. Малий Ярославець-1працювала комісія для виявлення масштабів забруднення р. Киргиж-Китай, фахівці Одеської 27

ГГМЕ здійснили відбір 2 проб води з р. Киргиж-Китай (1 проба на кордоні з Молдовою, 1 проба в с. Малий Ярославець). По результатам лабораторних вимірювань відмічено значне перевищення ГДК по показникам: БСК5, нафтопродукти, ХСК, загальне залізо, мінералізація, кольоровість, запах, наявність сульфідів. 4.3. Якість поверхневих вод 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками Придунайський регіон Дослідження гідрохімічного режиму узмор'я Дунаю літом 2011 року, коли витрати води в Дунаї були в 2,6 разу нижче, ніж в 2010 році, показали значне зниження рівня біогенних речовин. РОР 1,2

мгО∙дм

мгN∙дм

-3

5,5 5 4,5

0,8

4 3,5

2010

0,6

2011

3 2,5

0,4

2 1,5

0,2

1 0,5 0 2010

2011

годы

0 NМІН

NОРГ

мг∙дм-3 0,07 2,5

0,06

мг∙дм

-3

0,05 0,04

2010

1,5

2011

0,03

0,02

0,5

0,01 0 2010

0 РМ ІН

2011

годы

РОРГ

Мал. 1. Середній вміст розчиненої органічної речовини (РОР - розчинена органічна речовина), мінеральних і органічних з'єднань азоту і фосфору, кремнію на узмор'ї Дунаю влітку 2010 і 2011 років

Наприклад, в зоні трансформації дунайської води (зона з солоністю <10 ‰), зміст мінеральних з'єднань азоту знизився в 33, фосфору мінерального в 3, азоту органічного в 2, фосфору органічного в 5 і кремнію в 2 рази в порівнянні з літом 2010 року. У зоні з солоністю >12 ‰ зміст мінеральних і органічних з'єднань трохи відрізнявся від зони трансформації дунайського стоку і зміст мінеральних з'єднань азоту тут був в 17, органічного азоту в 3 рази нижче, ніж літом 2010 року, а зміст з'єднань фосфору і кремнію був на рівні літа 2010 року. Води Придунайського району характеризуються високим рівнем трофности, оскільки для них характерні високі концентрації органічних сполук азоту - основна форма азоту в екосистемі. Проте його середній рівень знизився в 2 рази, в порівнянні з 2010 роком, і майже в 5 разів, в порівнянні з 2007-2008 рр. Одеський регіон Кліматичні особливості 2011 року - зима з малою кількістю опадів і 28

затяжна весна, привели до послаблення вступу трансформованих водних мас з Дніпровсько-Бузької эстуарной області в Одеський район. Проте вміст біогенних речовин (з'єднання азоту, фосфору, кремнію) тут зменшився трохи і залишався на рівні 2010 року (мал. 2). РОР

2,5 мгО·дм

мгN·дм-3

-3

6 5

1,5 NМІН

NОРГ

3 2

0,5

0 2010

0,07

2011

2010

роки

2011

роки

мгР·дм-3 мг·дм

0,06

-3

2,5

0,05

0,04

РМІН РОРГ

1,5

0,03 1

0,02 0,5

0,01 роки

0 2010

2011

0 2010

2011

роки

Мал. 2. Мінливість розчинених органічних сполук (РОР), мінеральних і органічних з'єднань азоту і фосфору, кремнію в Одеському районі влітку 2010 і 2011 років.

Відмічено збільшення рівня розчинених фосфорорганічних з'єднань, що служить підтвердженням вступу з'єднань фосфору в район з антропогенними джерелами - промисловими і комунальними стоками міст, розташованих на берегах Північного Причорномор'я. Оскільки відомо, що з'єднання фосфору, що входять до складу фекалій, харчових покидьків, синтетичних миючих засобів, відходів харчової промисловості і ряду інших галузей, що використовують фосфати і фосфорну кислоту, погано віддаляються як при механічній, так і біологічному очищенню. Також як і на узмор'ї Дунаю, основна форма азоту в Одеському регіоні органічні сполуки, рівень яких тут дещо нижче, ніж на дунайському узмор'ї, але також є показником високої трофности вод району. Джерелом вступу біогенних речовин в Одеському районі служать також і донні відкладення шельфу, акумуляція аллахтонного і автохтонної органічної речовини, що накопили в результаті, значний запас з'єднань азоту, фосфору і кремнію. Дифузія в придонний шар моря з'єднань азоту і фосфору з донних відкладень Одеського району може стимулювати розвиток фотосинтетичних процесів навіть за відсутності вступу біогенних з'єднань в екосистему з інших природних і антропогенних джерел. Було встановлено, що концентрації з'єднань азоту, фосфору і кремнію в порових розчинах Одеського району близькі до значень в порових розчинах дунайського узмор'я. Моніторинг 2011 року показав, що зміст мінеральних з'єднань азоту і фосфору, кремнію в порових розчинах району не знизився 29

(мал. 3). Відмічено деяке зниження змісту в них розчинених органічних сполук продуктів деструкції лабільної органічної речовини. РОР

мгN∙дм-3

мгО∙дм-3

40 35

NМІН NОРГ

20 6

15 4

5 0

VII.2009

0,8

VI.2010

VII.2011

VII.2009

VI.2010

мгР∙дм-3

VII.2011

Si мг∙дм

0,7

-3

0,6 20

0,5 РМІН PОРГ

0,4

0,3

0,2

0,1 0 VII.2009

0 VII.2009

VI.2010

VII.2011

Мал. 3. Вміст розчиненої органічної речовини (РІВ або РОР по українські), мінеральних і органічних з'єднань азоту і фосфору, кремнію в порових розчинах донних відкладень Одеського регіону в літній період 2009-2011 рр.

За даними експедиційних спостережень у 2011 році була також виконана комплексна інтегральна оцінка якості морських вод Одеської області на підставі „Екологічних нормативів якості морського середовища”. Рівень якості вод визначено по комплексу гідрохімічних показників: O2, pH, PO4, Pзаг., NO2, NO3, NH4, Nзаг., і забруднюючих речовин: сума нафтових вуглеводнів, Ліндан (γ-ГХЦГ), альфа- і бета-ізомери гексахлорциклогексану, DDT (діхлордіфеніл трихлоретан), гептахлор, гексахлорбензол, AR-1254 (сума поліхлорірованих біфенілів), токсичні метали (Cd, Hg, Pb, Zn, Cu, As, Cr, Ni, Fe, Co), завислі речовини. Результати оцінок стану морських вод по районах Одеської області наведено на мал. 4.

Мал. 4 – Клас якості морських вод Одеської області за даними спостережень у 2011 році.

Морські води Одеської області в цілому в липні 2011 року відповідали хорошому класу якості. Але за індивідуальними показниками, такими як вміст деяких забруднюючих речовин (гексахлорбензол, залізо, завислі речовини) на узмор’ї Дунаю і Дністровського лиману вони відповідали поганому класу 30

якості, а за вмістом нітратного азоту в Дунайському регіоні досягали критичного рівня. Слід визначити, що як за показником якості вод E-TRIX, так і за показниками „Екологічних нормативів якості морського середовища” ще зберігається досить високий рівень евтрофікації та хімічного забруднення морських вод. В цілому, відносно 2010 року, за визначеними інтегральними показниками визначалося поліпшення стану морських вод Одеській області. Для характеристики екологічних ризиків, ступеня вразливості ділянок узбережжя залежно від типу берегів, біологічних ресурсів узбережжя та прибережних акваторій і об’єктів господарської діяльності розташованих на узбережжі використовані карти екологічної чутливості берегової смуги до нафтового забруднення, які були побудовані в УкрНЦЕМ. Ступень чутливості берегової смуги до нафтового забруднення, за індексом ESI збільшується від 1 до 10. Кожному з типів берегів притаманна індивідуальна реакція на можливе нафтове забруднення. На узбережжі Одеської області виділяють береги наступних типів: - абразійно-зсувні в глинистих породах; - абразійно-обвалювальні в глинистих породах; - акумулятивні наростаючі; - акумулятивні розмивні; - акумулятивні динамічно-стабільні; - дельтові. Найбільш вразливими на узбережжі Одеської області є ділянки з плавневою рослинністю в районі Кілійської Дельти та на косах, що відокремлюють лимани від Чорного моря (індекс 10В). Висока чутливість до нафтового забруднення притаманна і ділянкам узбережжя з пляжами на яких присутні валуни в районах мису Великий Фонтан та мису Північний Одеський (індекс 6В). На більшій частині узбережжя розташовані береги з низькою чутливістю – це дрібно - та середньозернисті піщані пляжі (індекс 3) та абразійні береги (індекс 2). Крім того, Одеським обласним управлінням водних ресурсів у 2011 році виконувалася програма галузевого водогосподарського моніторингу згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. № 391 “Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля” та наказу Держводгоспу від 14.06.2010 р. № 111 «Про затвердження Програми проведення державного моніторингу поверхневих вод та надання інформаційних матеріалів про її виконання». До програми спостережень включено р. Дністер, р. Турунчук, Кучурганське водосховище, 16 малих і середніх річок, водосховище Сасик. Моніторинг у 2011 році здійснювався лабораторією моніторингу вод та ґрунтів Одеської гідро-геолого меліоративною експедицією. Лабораторією Одеської ГГМЕ за 2011 рік по державній програмі моніторингу поверхневих вод було відібрано та проаналізовано 124 проби води 31

(при плані – 114 проб води), а також відібрано та підготовлено 4 проби води р. Дністер для виконання радіологічного контролю. Лабораторією ОГГМЕ спільно з Молдавською стороною у 2011 році проводився додатковий контроль якості води по р. Дністер у нейтральній зоні (4 проби води) згідно Регламенту Українсько-Молдавської співпраці по водноекологічному моніторингу та контролю якості води. Стан р. Дністер по в/п Біляївка та в/п Маяки у порівнянні з 2010 роком залишався задовільним. ГДК перевищували тільки показники ХСК, БСК5. Стан річок Турунчук, Ягорлик, Окна, Бєлочі задовільний, спостерігалося перевищення ГДК по показникам ХСК та БСК5, а також по р. Кучурган відмічалося перевищення ГДК по мінералізації води. Стан Кучурганського водосховища задовільний, спостерігалося перевищення ГДК по показникам: ХСК, БСК5 та мінералізація води. Інші показники не перевищували ГДК. Стан річок басейну Причорномор’я у порівнянні з минулим роком залишався задовільним, відмічалось перевищення ГДК по показникам: ХСК, БСК5 , СПАР та мінералізація води. Стан водосховища Сасик задовільний, спостерігалося незначне збільшення мінералізації води у порівнянні з минулим роком та перевищення ГДК по показникам ХСК, БСК5 та мінералізація води. По р. Кодима у порівнянні з минулим роком спостерігалось зменшення мінералізації води. У 2011 році з р. Дунай, у чотирьох пунктах спостереження (м. Рені, м. Ізмаїл, м. Кілія та м. Вилкове) було відібрано 40 проб води; зафіксовано 63 випадки перевищення нормативів якості води (за СанПіН 4630-88) по показниках ХСК та БСК. У транскордонному пункті спостереження м. Рені (на кордоні з Румунією) протягом року спостерігалось 10 випадків перевищення допустимих величин по БСК та дев’ять по ХСК. Максимальна величина БСК20 була зафіксована 9 березня і становила 8,9 мг/дм3; максимальна величина ХСК – 34 мг/дм3 (22 листопада). В цілому, 85 % всіх проб, відібраних з р. Дунай у 2011 році, не відповідає гігієнічним вимогам СанПіН 4630-88 по БСК і 72 % проб  по ХСК (показники, що характеризують забруднення води органічними речовинами). З другого найбільшого водного об’єкта (в зоні діяльності управління), вода якого використовується для питного водопостачання,  з оз. Ялпуг в пункті спостереження Болградський питний в/з (с. Оксамитне) протягом року була відібрана 21 проба води. У всіх відібраних пробах вміст розчинених органічних сполук по показниках БСК та ХСК перевищує нормативи якості води за СанПіН 4630-88 (в середньому в три рази). Мінералізація води (по сухому залишку), в цілому, відповідала гігієнічним вимогам за СанПіН 4630-88, і тільки у двох пробах, відібраних 9 березня та 12 квітня, перевищувала 1000 мг/дм3 (до 1,2 раз). В пробі, відібраній 27 липня, концентрації марганцю та фенолу вдвічі перевищували ГДК за СанПіН 4630-88, величина рН становила 8,82 (що перевищує допустиму величину 8,5). 32

Загалом, у 2011 році було зафіксовано 44 випадки перевищення нормативів якості води по показниках: ХСК, БСК, мінералізація, рН, марганець та фенол. Величина КЗ для цього пункту спостереження склала 1,52. Рівень забрудненості води – «слабко забруднена». У пробі води, відібраній з річки 1 листопада 2011 року, зафіксовані перевищення нормативів якості води по ХСК у 46 раз, по БСК – у 100 раз. Під час відбору проби вода в річці була темно-сірого кольору, з неприємним різким запахом. Концентрації забруднюючих речовин: марганцю, азоту амонійного, заліза, нафтопродуктів, фенолів, фосфатів  значно перевищили гранично допустимі концентрації за СанПіН 4630-88. Так, концентрація марганцю в пробі становила 1,56 мг/дм3 (перевищення ГДК у 15,6 раз), фенолу – 0,025 мг/дм3 (перевищення ГДК у 25 раз), фосфатів – 5,9 мг/дм3 (перевищення в 1,7 раз). Мінералізація води в пробі  3373 мг/дм3. Вміст марганцю у всіх чотирьох пробах, відібраних з річки протягом року, перевищував ГДК, вміст нітратів  у пробах, відібраних 10 травня та 6 вересня. Кількість розчинених органічних речовин у всіх пробах значно перевищує допустимі величини. Розраховане значення КЗ для р. Киргиж-Китай у транскордонному пункті спостереження – 6,71. Це найгірше значення за останні п’ять років. У 2011 році лабораторія Дунайського БУВР відповідно до Програми державного моніторингу довкілля проводила спостереження за якістю вод 13 поверхневих водних об’єктів, у 18 контрольних створах. Було відібрано 123 проби води, виконано 4180 вимірювань показників складу та властивостей вод. 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів У 2011 році характеристики температурного і сольового режиму вод були близькими до середньо кліматичних значень. Відзначався знижений стік річок Дніпро і Дунай відносно багаторічної норми. Солоність в середньому за рік складала 14,3 ‰ і знаходилась близько до кліматичного рівня 14,5 ‰. Вміст розчиненого у воді кисню у середньому складав 6,4 - 10,4 мг/дм3 (74,9 – 111 %) насичення. У придонному шарі в жовтні на узмор’ї Дунаю і в районі СБО „Південна” вміст розчиненого кисню знижався до значень нижчих ГДК (4 мг/дм3 визначених для внутрішніх морських вод України). Максимальні концентрації органічної форми азоту у районі Одеської затоки у березні складали 4316 мкг/ дм3, що відповідає достатньо високому рівню евтрофікації морських вод. За показником індексу E-TRIX, який характеризує рівень евтрофованісті вод, у 2011 році води району Одеської затоки відповідали середньому рівню (мал. 5). Найбільш евтрофовані води Дунайського узмор’я, де індекс E–TRIX досягав рівня 7,1 що відповідає дуже високому рівню трофності і поганій якості вод. 33

Мал. 5 – Багаторічна динаміка якості прибережних вод району Одеської затоки за показником E-TRIX (червоним кольором визначено лінійний тренд).

Морські гриби У 2011 р. в районі авандельти Дунаю було ідентифіковано 31 вид мікроміцетов (теригенні види) з 9 родів (Acremonium Link, Alternaria Nees, Aspergillus P. Micheli ex Link, Cladosporium Link, Chrysosporium Corda, Nattrassia B. Sutton & Dyko, Penicillium Link, Pseudallescheria Negr. & I. Fisch., Stachybotrys Corda, Trichocladium Harz) 7 сімейств (Botryosphaeriaceae, Davidiellaceae, Herpotrichiellaceae, Incertae sedis, Mycosphaerellaceae, Pleosporaceae, Trichocomaceae), 7 порядків (Botryosphaeriales, Capnodiales, Chaetothyriales, Eurotiales, Hypocreales, Pleosporales, Saccharomycetales) 4 класів (Dothideomycetes, Eurotiomycetes, Saccharomycetes, Sordariomycetes) відділу Ascomycota (анаморфні роду). Найбільше число видів в усіх зонах трансформації відмічене в липні 2011 року (24 види). Впродовж досліджуваного періоду переважали представники широко поширених родів Alternaria, Aspergillus, Cladosporium, Penicillium (як і в 2010 р.), проте їх середня щільність, в порівнянні з минулим роком, збільшилася в 3 рази (з 1194,28 ± 152,1 КОЕ дм-3 до 3596 ± 394,31 КОЕ дм-3). Можна відмітити загальну тенденцію зниження кількості видів і щільності пропагул з віддаленням від дельти річки. Так, середнє число видів зменшувалося від 20 до 8, а щільність пропагул - від 3596 ± 394,31 КОЕ дм-3 до 871 ± 123,8 КОЕ дм-3. Максимальна та, що зустрічається, як і в 2010 році, відмічена для виду Aspergillus fumigatus Fresen. (15,6 %) і Alternaria alternata (Fr.) Keissl. (12,3 %). Частота тієї, що зустрічається і щільність пропагул опортуністичних грибів в районі була вища, ніж сапротрофних, особливо на станціях, розташованих ближче до берега. Угрупування фітопланктону Одеській регіон Порівняльний аналіз розвитку фітопланктону в морській прибережній зоні Одеського узбережжя за вегетаційний період 2009 – 2011 рр. показав 34

максимально високі значення її в 2009 (10,8 г·м-3) і 2010 рр.. (12,0 г·м-3), біомаса в 2011 році була на порядок нижче і становила в середньому 2,1 г·м-3. Вклад синьозелених в загальну біомасу був максимальним в 2010 році (60,2 %), в 2009 і 2011 рр. синьозелені становили лише 5,5 і 10,1 % від біомаси всього фітопланктону, відповідно (мал. 6). Фитопланктон

Cyanopyta

14000

Биомасса, мг/м

12000 10000 8000 6000 4000 2000 0 2009

2010

2011

Мал. 6. Загальна біомаса фітопланктону і біомаса синьозелених в прибережній зоні Одеської затоки в літньо-осінній період (травень-вересень) 2009-2011 рр.

Розвиток синьозелених водоростей у 2011 році спостерігали протягом усього періоду досліджень, однак інтенсивність їх розвитку була вдвічі нижче, ніж в 2009 році і значно нижче, ніж у 2010 році, так біомаса коливалася від 7,3 (серпень) до 633, 1 (липень), складаючи в середньому 214,2 мг·м-3. Основний внесок в біомасу вносили S. laxissima, O. kisselevii, Aphanizomenon flos-aquae і Anabaena flos-aquae, часто, але в невеликих кількостях зустрічалися нитки Nodularia. В кінці липня в прибережній зоні Одеської затоки при температурі морської води 25,0 оС, різкому зниженні солоності від 15,6 до 12,8 ‰ і південно-східному напрямку вітру сталася раптова зміна фітопланктонного комплексу видів, представленого морськими діатомовими і дінофітовими, на солоноватоводні і прісноводно-солоноватоводні синьозелені. «Цвітіння» води було викликане масовим розвитком S. laxissima (3,1·106 кл.∙л-1) і O. kisselevii (0,7·106 нитей∙л-1). Поява в масі синьозелених водоростей мало алохтонне походження і було пов'язане з надходженням в акваторію затоки трансформованих річкових вод з Дніпровсько-Бузького лиману. Григорівській лиман У 2011 році у складі фітопланктону лиману було знайдено 52 види водоростей з шести відділів. За кількістю знайдених видів домінували дінофітові (28) і діатомові (15). Далі за рівнем зменшення числа видів слідували синьозелені (4), зелені (3), евгленові (1) і кокколітофоріди (1). У число масових постійно зустрічалися видів входили діатомові Cerataulina pelagica, Nitzschia closterium, Pseudonitzschia delicatissima, дінофітові Heterocapsa triquetra, Prorocentrum cordatum, Oblea rotunda, Akashiwo sunguinea, зелена Monoraphidium arcuatum. В лимані спостерігалося «цвітіння» води, сформований спалахами діатомових (Cerataulina pelagica) і дінофітових (Oblea rotunda, Prorocentrum cordatum, Heterocapsa triquetra) і синьозелених Anabaena

spiroides. Біомаса фітопланктону центральній частині лиману, коливавашаяся в межах від 1,2 г м3 до 5,8 г м3, в середньому становила 3,4 г м3. У прибережній зоні моря видове різноманіття фітопланктону зростала від травня до липня і різко скорочувалася в вересні. За кількістю знайдених видів домінували діатомові, у складі яких часто зустрічалися представники мікрофітобентосу і обростань, і дінофітових. Біомаса фітопланктону (1,4 г .м 3), максимальна в травні, послідовно зменшувалася до вересня. У вересні її величина (0,05 г. м3) була мінімальною за весь період досліджень фітопланктону, що проводяться в лимані з 1992 року. Середня біомаса фітопланктону прибережної зони лиману в 2011 році склала 0,7 г. м3. У її створенні, домінували діатомові водорості (43,1 %) і дінофітові (42,1 %) і в порівнянні з центральною частина лиману зростав внесок синьозелених (13,1 %). Порівняння отриманих даних з даними, отриманими в ті ж місяці 2010 року показало, що в розвитку фітопланктону відбулися зміни. Середня біомаса фітопланктону в 2011 році центральній частині лиману зменьшилась в 1,7. Змінився також внесок провідних відділів фітопланктону в її утворення. Якщо в 2010 році по біомасі домінували діатомові водорості, на частку яких припадало 71,6 % від її середньої величини, при меншій ролі дінофітових (19,3 %), то в 2011 році їх внесок був приблизно рівний і становив 46,4 % і 50,3 %, відповідно. Середня біомаса фітопланктону прибережної зони Григорівського лиману в 2011 році в порівнянні з 2010 роком зменьшілась в 5,1 рази. У 2010 році по біомасі домінували дінофітові (71,0 %), вклад діатомових були менше (21,9 %), а на долю синьозелених доводилося 6,1 % загальної біомаси. У 2011 році, навпаки, в утворенні біомаси домінували діатомові водорості (43,1 %) і дінофітові (42,1 %) і зріс внесок синьозелених (13,1 %). Угрупування зоопланктону Придунайській та Одеській регіони Однією із загальних особливостей розвитку зоопланктону на обох дослідних ділянках влітку 2011 року є те, що він вписується в рамки літніх показників в попередні роки (мал. 7, 8), для яких, в порівнянні з 80–90-ми роками, характерна тенденція зниження. Розвиток зоопланктону в Одеському регіоні та в Придунайському районі влітку 2011 року (384 та 376 мг/м3) був дуже подібним до такого, що відмічався для північно-західної частини Чорного моря в 60-і та на початку 70-х років, тобто до початку евтрофування.

Мал. 7. Співвідношення загального, кормового і некормового зоопланктону (А – чисельність, В – біомаса) Одеського регіону в літній період 2006 –2011 рр.

Мал. 8. Співвідношення загального, кормового і некормового зоопланктону (А – чисельність, В – біомаса) Придунайського району в літній період 2007 –2011 р.

Слід також відмітити, що влітку 2011 року в структурі угруповання на обох дослідних ділянках були відсутніми такі літні форми гіллястовусих як Evadne nordmanni і Penilia avirostris, які літом 2010 року, що характеризувалось аномально високими температурами, в Придунайському районі мали відносно значний розвиток (E. nordmanni – 568 екз/м3 і 28,40 мг/м3; P. avirostris– 3800 екз/м3 і 133,00 мг/м3). Відмічена тенденція зниження розвитку зоопланктону в останні роки є показником деефтрофікації північно-західної частини Чорного моря. Угрупування макрофитів У 2011 році в прибережній зоні Одеського регіону спостерігалися не типово масштабні викиди макрофитів. На різних ділянках 40 км берегової лінії Одеського регіону концентрація відірваних таломов макрофитів в прибережній зоні на глибині 0,5-1,0 м в середньому склала 17,5 кг∙м-3 при максимумі 92,55 кг∙м-3 (табл. 4.3.2.1.). Характеристика щільності викидів макрофитів у береговій зоні Одеського регіону в третій декаді липня 2011 року Таблиця 4.3.2.1. Відрізок берега (назва пляжу) 10-16 ст. Великого Фонтану Отрада-Ланжерон Лузановка Морський пересип Дофиновского лиману

Біомаса викидів макрофитів, кг∙м-3 максимальна середня 35,04 12,69 24,32 10,03 92,55 65,34 47,91 25,70

Вочевидь, що різке падіння в 2011 році первинно продукційного процесу в порівнянні з 2010 року викликало хвилеву протифазу в активної частини автотрофної ланки, представленої макрофитами. Особливістю абіотичних умов екосистеми ПЗЧМ району Одеського регіону в 2011 році було: - нижча, в порівнянні з попереднім роком, температура води в поверхневому і придонному шарі; - вища солоність придонного шару моря; - високий вміст біогенних речовин в донних відкладеннях, як наслідок масового цвітіння синьозелених водоростей фітопланктону в 2010 році; - підвищена прозорість води ізза низької щільності розвитку фітопланктону в 2011 році. Умови, що склалися в 2011 році, вочевидь, стали «пусковим механізмом» реалізації переважаючої частини продукційного процесу через більше пасивних представників автотрофної ланки екосистеми - макрофитів, а не через активний фітопланктон, як це спостерігалося в 2010 році. Угрупування зообентосу Одеський регіон Результати моніторингу макрозообентосу Одеського регіону в липні 2011 роуц були близькими до даних, отриманих в попередні зйомки . Зареєстровані 55 таксонів донної макрофауни; середня чисельність макрозообентосу склала 5497 екз.∙м-2, біомаса – 558,0 г∙м-2. Порівняно з попередньою зйомкою (червень 2010 р.), середня чисельність бентосу збільшилась в 2,1 раза (з 2580 до 5497 екз.∙м-2). Відбулось це, головним чином, за рахунок зростання середньої чисельності 4-х видів, а саме: Mytilaster lineatus (з 37 до 2200 екз.∙м-2), Mytilus galloprovincialis (з 296 до 942 екз.∙м-2), Chamelea gallina (з 17 до 560 екз.∙м-2) та Melinna palmata (з 291 до 728 екз.∙м-2). Відповідно до характеру донних відкладень та інших чинників, кількісні показники макрозообентосу на станціях були розподілені нерівномірно і варіювали в значних межах. У складі біомаси (81,1 %) переважала мідія (в 2010 р. – 73,9 %). Серед основних таксономічних груп по чисельності (72,5 %) та біомасі (94,6 %) переважали молюски; серед трофічних груп – сестонофаги (72,6 % чисельності та 96,0 % біомаси). Індекс одноманіття харчової структури склав 0,90. По кількості таксонів домінували вагільні представники інфауни, по чисельності та по біомасі – вагільні безхребетні епіфауни. Середня біомаса кормового (для риб) бентосу була 102,1 г∙м-2 або 18,3 % від загальної. Основу біомаси кормового компоненту (76,2 %) формували молюски (в 2010 р. – 77,9 %). Загальні запаси макрозообентосу регіону оцінені в 334800 т, в тому числі кормового компоненту – 61980 тонн. Сумарна частка 4 екзотичних видів (Polydora limicola, Anadara inaequivalvis, Mya arenaria, Balanus improvisus) у складі макрофауни була незначною – 2,6 % чисельності та 5,0 % біомаси. Виділені 5 типів донних біоценозів. Як і в попередні зйомки, значні площі уздовж берегів на глибині 6,0 – 17,0 м займав біоценоз мідії (Mytilus galloprovincialis). Він відзначався біорізноманіттям донної макрофауни (43 таксони з 55 знайдених) та високими показниками чисельності (11119 екз.∙м-2) і біомаси (1469,9 г∙м-2), які фактично визначали склад та 38

кількісні характеристики макрозообентосу всього регіону. Продовжується відновлення автохтонного біоценозу поліхети Melinna palmata та формування нового для регіону біоценозу молюска Chamelea gallina. Григорївський лиман В 2011 році склад та кількісні показники донної макрофауни прибережної та глибоководної зон лиману були близькими до їх значень у попередні роки. Всього в 2011 році в лимані зареєстровані представники 45 таксонів донної макрофауни (червів – 16, молюсків – 12, ракоподібних – 14, інших груп – 3). Середні показники чисельності та біомаси макрозообентосу в прибережній зоні були на порядок вищі, ніж в глибоководній зоні. Серед основних таксономічних груп в обох зонах по чисельності та біомасі домінували молюски. Серед трофічних груп по чисельності та біомасі в прибережній зоні переважали детритофаги; в глибоководній зоні по чисельності домінували детритофаги, а біомаса детритофагів та сестонофагів була практично однаковою. Індекс одноманіття харчової структури склав 0,39 в прибережній зоні та 0,26 – в глибоководній. Значна частина біомаси бентосу (97,6 % в прибережній зоні та 93,4 % – в глибоководній) належить до кормового (для риб) компоненту. Запаси бентосу прибережної зони склали 328,4 т, у тому числі кормового компоненту 320,5 т; глибоководної – відповідно 124,5 т та 116,3 тонн. Всього зареєстровані 3 екзотичних види (Polydora cornuta, Mya arenaria, Rhithropanopeus harrisi tridentata), в тому числі 3 – в прибережній зоні та 2 – глибоководній. Їх сумарна частка у складі бентосу глибоководної зони (чисельність 8,6 %, біомаса 33,9 %) була значно вищою, ніж в прибережній (відповідно 3,3 % та 2,7 %). Прямого впливу експлуатації причалів Одеського припортового заводу та вугільного причалу на стан макрозообентосу прилеглої глибоководної частини лиману не виявлено. Поселення двостулкових молюсків Придунайський та Одеський регіони Для визначення фільтраційного потенціалу поселень двостулкових молюсків як на природних, так і на штучних субстратах у прибережній зоні моря у 2011 році проведені моніторингові спостереження за формуванням чисельності та розмірно-масових характеристик поселень Mytilaster lineatus та Mytilus galloprovincialis на берегозахісних гідротехнічних спорудах Одеської затоки. Встановлено, що протягом 2011 року мідійні поселення на бетонових траверсах Одеської затоки у районі м. Лонжерон, не відновили своїх показників по чисельності особин, по їх розмірному складу в обростанні субстрату, по загальній біомасі молюсків до рівня першої половини 2010 року, до масової загибелі тварин у липні-серпні внаслідок довготривалої термохалинної аномалії біля одеського узбережжя. Наслідком спровокованої аномальними гідрологічними умовами 2010 року значної деградації періфітонних мідійних поселень у даному районі одеського узбережжя стало зменшення їх фільтраційного потенціалу на порядок – с 2,6 м3·год-1у 2009 році до 0,31 м3·год1 у 2011 році. Виявлена локальна заміна мідієвих біоценозів біоценозом 39

мітилястерів при дослідженні обростань траверсів Одеської затоки в 2011 році, ймовірно як наслідок кліматичних порушень літа 2010 року. 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідеміологічну ситуацію Мікробіологічні дослідження включали визначення чисельності сапрофітних і кишкових бактерій, як індикаторів органічного і бактеріального забруднення, у водній товщі і донних відкладеннях придунайського району ПЗЧМ та Одеському регіоні ПЗЧМ у 2011 році. Згідно еколого-санитарної класифікації поверхневих вод, до класу чистих відносяться води, в яких чисельність гетеротрофних бактерій в 1 мл коливається в діапазоні 0,1-1,0 тис. клітин. Збільшення цього показника до 1,1-5,0 тис. характерні для водоймища задовільної чистоти. Діапазон значень від 5,1 до 10,0 тис. клітин і вище відповідає рівню забруднених і брудних вод, що свідчить про високі концентрації органічних сполук, що швидко мінералізуються. Чисельність сапрофітних бактерій більше 10 тис. КУО/мл характеризує воду як дуже забруднену або евтрофну. Згідно еколого-санітарної класифікації поверхневих вод акваторію придунайського району ПЗЧМ в липні 2011 року можна оцінити як задовільно чисту (13,6 %), забруднену (13,6 %) та дуже забруднену (72,7 % досліджених станцій), а в жовтні 2011 року – як задовільно чисту (22,72 %), забруднену (27,27 %) та дуже забруднену (50,0 % досліджених станцій). До дуже забруднених можна віднести поверхневі води станцій – ст. 6, 7-2, 8, 8-2, 14,16 та станцій в районі дампінгу – ст. 10, 10-1, 10-2, 10-3, 10-4. Згідно еколого-санітарної класифікації поверхневих вод акваторію Одеського регіону ПЗЧМ у липні 2011 року можна оцінити як чисту (15,8 %), задовільно забруднену (31,6 %), забруднену (26,3 %) та дуже забруднену (26,3 % досліджених станцій). І в придунайському районі і в Одеському регіоні ПЗЧМ спостерігається тенденція до зменшення чисельності БГКП від поверхневого до придонного шару води аж до їх відсутності. В Одеському регіоні бактеріальне забруднення в донних відкладеннях відсутнє на 65 % досліджених станцій, а в придунайському районі – лише на 32 % станцій. 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод В 2011 році Державною санітарно-епідеміологічною службою Одеської області проведено дослідження на радіоактивні речовини 59 проб питної водиз централізованих джерел питного водопостачання та 12 проб – децентралізованих джерел. Середнє значення питомої активнеості цезію-137 в питній воді становило 0,62 Бк/л, а стронцію 90-0,07 Бк/л, що нижче середніх показників по Україні.

Вміст радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90 у досліджених пробох питної води не перевищував вимог ГН 6.6.1.1-130-2006 «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Сs і 90Sr у продуктах харчування та пиній воді». Рівень забруднення прибережних вод Одеської затоки в 2011 році на реперних станціях спостережень був незначним. Сума нафтових вуглеводнів протягом усього періоду спостережень була нижче ПДК (0,05 мг/дм3) і складала в середньому 0,04 мг/дм3. Концентрації органічного вуглецю у порівнянні з 2010 роком зменшилися в 2 рази. Концентрації хлорорганічних пестицидів (ХОП) в прибережних водах були виявлені в незначних концентраціях. Концентрації індивідуальних ПХБ коливалися від аналітичного нуля до максимального значення 13,3 нг/дм3 (для ПХБ-101). Концентрації кадмію, миш’яку, нікелю, ртуті, свинцю і хрому були близькі до аналітичного нуля. Цинк в концентраціях від 1,3 до 6,8 мкг/дм 3, (ГДК=50 мкг/дм3) був виявлений у всіх досліджуваних пробах. Перевищення норм ГДК серед токсичних металів спостерігалося тільки для заліза і міді. За результатами дослідження лабораторії Басейнового управління водних ресурсів р. Південний Буг вміст радіонукліда Cs-137 в воді р. Дністер у 2011 році не перевищував допустимих рівнів для Cs-137- 54 пКі-дм3. 4.4. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення В 2011 році під контролем Державної санітарно епідеміологічної служби Одеської області знаходилось 37 комунальних водопроводів, 353 відомчих та 587 сільських водопроводів, 2 міжрайонних. Централізованим водопостачанням охоплено 85 % населених пунктів, в т.ч. 46 міст і селищ міського типу, 616 сіл, 119 населених пунктів частково або повністю користуються привізною водою. Крім того, сільське населення користується водою з 2393 колодязів громадського водокористування. Держсанепідслужбою області здійснюється нагляд за ходом виконання Загальнодержавної програми розвитку водного господарства та Закону України «Про загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2000 -2020 роки» від 03.03.2005 р. № 2455-ІV, Регіональної комплексної програми «Першочергове забезпечення сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, централізованим водопостачанням у 2007 – 2010 р.р. та прогноз до 2015 року». З метою забезпечення населення Одеської області якісною питною водою рішенням Одеської обласної ради від 10 вересня 2010 року № 1170-V було затверджено регіональну програму «Питна вода Одеської області на 2010 – 2013 роки і період до 2020 року». Зазначена Програма передбачає спрямувати на модернізацію та розвиток водопровідно – каналізаційного господарства області до 2020 року більш ніж 300 млн. гривень. На теперішній час в області для обслуговування водопроводів у сільській місцевості створено 238 підприємств різних форм власності. Зазначені підприємства одержали ліцензії на здійснення господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення. 41

В місті Одеса експлуатується 15 артезіанських бюветних комплексів, з безкоштовним відпуском води населенню та біля 100 установок по доочистці водопровідної води. Забезпечується відомчий лабораторний контроль за їх роботою та поточний держсанепіднагляд. Санепідслужбою рекомендується впровадження будівництва бюветних комплексів в населених пунктах області, селищах та окремих об’єктах, де існують проблеми забезпечення доброякісною питною водою. Так, в 2011 році в 4 районах області було введено в експлуатацію 8 бюветних комплексів. Держсанепідслужбою області здійснюється постійний нагляд за забезпеченням населення питною водою на відповідність вимогам держстандарту. В весняно-літній та осінній періоди проведені промивка і дезінфекція водопровідних споруд і мереж, водопроводи забезпечуються необхідною кількістю дезінфекційних засобів. Спільно з представниками виконкомів міських рад, райдержадміністрацій, сільвиконкомів, організацій та господарств проведені рейдові перевірки санітарно-технічного стану госппитних водопроводів, пред'явлені вимоги по усуненню виявлених недоліків. Матеріали заслухані на засіданнях виконкомів та райдержадміністрацій з прийняттям відповідних рішень. За вимогами держсанепідслужби з 2338 колодязів громадського водокористування відремонтовано 1095 колодязя, продезінфіковані усі колодязі. Держсанепідслужбою у поточному році проведено 2029 обстежень водопровідних споруд, порушення санітарного законодавства виявлені на 13 % обстежених об’єктів. За виявлені порушення накладено 246 штрафа на суму 31172 грн., тимчасово призупинялась експлуатація 127 об`єктів водопостачання. Проводиться постійний лабораторний контроль якості води у місцях водозаборів госппитних водопроводів і питної води централізованих систем водопостачання на відповідність нормативним документам. У поточному році досліджено за показниками епідемічної безпеки 20 334 проби питної води, з них 4,4 % не відповідає вимогам державного стандарту (на 0,61 % нижче порівняно з 2010 роком). В області функціонують 9 виробничих лабораторій на 6 комунальних водопроводах і Кілійському та Татарбунарському групових водопроводах, які проводять санітарно-хімічні дослідження води, у т.ч. 2 лабораторії ТОВ “Інфокс” філія “Інфоксводоканал”, які акредитовані для проведення мікробіологічних досліджень. На решті водопроводів проведення відомчих лабораторних досліджень забезпечено по договорам з територіальними райсанепідстанціями. На водозабірних спорудах з відкритих водоймищ забезпечується дотримання затверджених технологічних регламентів очищення і знезараження питної води, створені необхідні запаси реагентів.

4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів Морські води Одеської області знаходяться під впливом значної кількості джерел антропогенного забруднення, до яких відносяться: стік річок (загальний об’єм стоку складає 260 км3/рік), каналізаційні, господарськопобутові і промислові скиди, зливові і дренажні стоки, змив добрив і пестицидів з полів, атмосферні опадли, судноплавство, діяльність портів, гідротехнічне будівництво, днопоглиблення і демпінг грунтів, абразійне руйнування берегів, а також вторинне забруднення – надходження забруднюючих речовин з донних відкладів. Найбільш потужним джерелом антропогенного забруднення є річковий стік та берегові точкові джерела, до яких у першу чергу відносяться випуски стічних вод різних суб’єктів господарювання, що розташовані у береговій зоні. Саме ці чинники в сукупності призводять до найбільш глибоких і масштабних змін у екологічному плані в морській екосистемі. Основні екологічні проблеми чорноморських вод, у тому числі Одеської області, пов’язані з їх евтрофуванням внаслідок «біогенного забруднення» та забрудненням токсичними речовинами, у першу чергу за рахунок аварійних ситуацій та розливів нафти при бункеровці. Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - Інспекція) в зоні свого контролю за природоохоронною діяльністю проводить постійний моніторинг якості морських вод по затвердженим 31 створам, які враховують вплив на Чорне море основних джерел забруднення. При цьому аналізується стан забруднення морської води основними хімічними компонентами, такими як: рН, солоність, завислі речовини, азот амонійний, нітрати, нітрити, фосфати, залізо загальне, феноли, детергенти, нафтопродукти, рівень розчиненого у воді кисню, БСК5, тощо. За 2011 рік відділом державного аналітичного контролю та моніторингу довкілля Інспекції було відібрано всього 5840 проб поверхневих та зворотних вод, в яких було виконано 35453 визначень забруднюючих речовин. Крім того, Інспекція проводить постійний моніторинг хімічних показників забруднення морських вод в рекреаційній зоні на основних пляжах м. Одеса. За 2011 рік було відібрано 325 проб морської води на пляжах регіону, в яких у лабораторії відділу державного аналітичного контролю та моніторингу довкілля було виконано 3900 визначень забруднюючих речовин. В літній період з квітня по вересень відбір проб здійснювали кожної неділі, в другий період відбір проб відбувається 1 раз у місяць. Всього 16 точок відбору – це пляжі смт Затока, Грибівка, м. Іллічівськ, Совіньон, Чорноморка, 16 станція Великого Фонтану, 10 станція Великого Фонтану, Аркадія, Дельфін, Отрада, Ланжерон, місце скиду СБО «Північна», Лузанівка, Нова Дофинівка, м. Южний. За зазначений період Інспекція не спостерігала екстремально високих показників забруднення морських вод на пляжах регіону. Дані моніторингу за 43

період з січня по кінець червня 2011 року свідчать про те, що екологічний стан морської води в пляжних зонах можна признати задовільним. Морська вода по хімічним показникам відповідала нормативам якості морських вод, вміст в ній забруднюючих речовин не перевищував ГДК моря. Основні екологічні проблеми чорноморських вод, у тому числі Одеської області, пов’язані з їх евтрофуванням внаслідок «біогенного забруднення» та забрудненням токсичними речовинами, у першу чергу за рахунок аварійних ситуацій та розливів нафти при бункеровці. Основними джерелом цього явища є річковий стік та берегові точкові джерела, до яких в першу чергу відносяться випуски суб’єктів господарювання, розташовані у береговій зоні. З евтрофікацією пов’язані процеси „цвітіння води”, зменшення її прозорості, формування у теплий період року у придонному шарі зон гіпоксії і аноксії вод, що призводить до гибелі придонного та донного біоценозу. 4.6. Заходи щодо покращення стану водних об'єктів Для зменшення обсягів забруднення водойм області станом на 01.01.2012 р. з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділено кошти на будівництво та реконструкцію каналізаційних очисних споруд – 15092,2 тис. грн., у т.ч. повернута кредиторська заборгованість – 3769,7 тис. грн. на:  будівництво господарчо-побутової каналізації в селищі Олександрівка м. Іллічівська. Монтаж технологічного обладнання каналізаційної станції № 1 – 299,9 тис. грн.;  будівництво господарчо-побутової каналізації в селищі олександрівка міста Іллічівська. Улаштування скидного колодязя з обладнанням по вул. Радянській – 300,0 тис. грн.;  виготовлення проектно-кошторисної документації по реконструкції очисних споруд «Південні» та напірного колектора у дві нитки від ГКНС до очисних споруд та експертиза у м. Котовськ – 50,3 тис. грн.;  виготовлення ПКД «Очисні каналізаційні споруди повної біологічної очистки потужністю 200 м3/добу с. Надеждівка Арцизького району» 120 тис. грн. (кредиторська заборгованість);  прокладання каналізаційного напірного колектора в смт Хлібодарське Біляївського – 259,9 тис. грн.;  реконструкція системи водовідведення та очистка господарськопобутових стоків в м. Біляївка – 4920,0 тис. грн.;  реконструкцію КНС-1, КНС-2 та напірних колекторів в с. Бритівка Білгород-Дністровського району – 232,6 тис. грн.;  реконструкція КНС у с. Шабо Б-Дністровського району – коригування ПКД – 150,0 тис. грн.;

 реконструкцію станції біологічної та глибокої очистки стічних вод потужністю 400 м3/добу в м. Кодима – 1020,0 тис. грн., у т.ч. 20 тис. грн. (кредиторська заборгованість);  реконструкцію напірних каналізаційних колекторів від смт Чорноморське до Одеського припортового заводу та реконструкція станції перекачування стічних вод смт Чорноморське – 3953,6, у т.ч. 2512,8 тис. грн. (кредиторська заборгованість);  розробку проектно-кошторисної документації будівництва очисних споруд потужністю 200 м3/добу в смт. Красні Окни – 140,0 тис. грн.;  зовнішнє електропостачання каналізаційної насосної станції № 1 за адресою: Одеська область, смт. Любашівка, вул. Леніна – 238,7 тис. грн.;  зовнішнє електропостачання каналізаційної насосної станції № 2 за адресою: Одеська область, смт Любашівка, вул. Степова – 254,8 тис. грн.;  будівництво самопливного та напірного колектора колектору по вул. Арцизька в с. Мізікевича – 292,8 тис. грн. (кредиторська заборгованість);  реконструкцію очисних споруд стічних вод військового місечка смт Великодолинське (Овідіополь-2) вул. Паркова – 2145,6 тис. грн., у т.ч. 181,3 тис. грн. (кредиторська заборгованість);  будівництво каналізації східної частини смт. Тарутине Одеської області – 299,5 тис. грн. (кредиторська заборгованість);  капітальний ремонт КНС-1 і КНС-2 та напірних колекторів в м. Татарбунари Одеської області – 293,0 тис. грн. (кредиторська заборгованість);  виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва очисних споруд Фрунзівської центральної районної лікарні – 67,3 тис. грн.;  виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва очисних споруд Затишанського дитячого притулку – 54,2 тис. гривень.

5. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ, РОЗВИТОК ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ТА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ 5.1. Збереження біологічного та ландшафтного формування національної екологічної мережі 5.1.1. Загальна характеристика

різноманіття,

Особливості географічного розташування Одеської області наділили її унікальною та надзвичайно багатою різноманітністю природних комплексів і систем, від лісових, лісостепових і степових, до водно-болотних і приморських. Область лежить у двох природних зонах: лісостепу і степу. Переважна більшість території області розташована у степовій зоні, лише на північному заході – у лісостеповій. Природна рослинність більшої частини області – степова. Північна частина області розташована у лісостеповій зоні України. Тут зустрічаються лісові ландшафти. Під лісом зайнято не більше як 1,5 – 2,5 % території. Найпоширенішими видами дерев є дуб, липа, клен, ясен, акація, вишня, черешня, верба, сосна та інші. З просуванням на південь з’являється більше степових видів рослин, серед яких переважають трав’янисті види (більше 90 %), що пристосовані до умов середнього зволоження та посухи. Спектр провідних родин складають айстрові, злакові, бобові, осокові, хрестоцвітні, лободові, гвоздичні, губоцвітні, гречкові, зонтичні, жовтецеві, шорстколисті тощо. Південна частина області – це гирлові ділянки найбільших рік України Дунаю і Дністра, та мережа причорноморських лиманів з їх водно-болотними угіддями. Біологічне різноманіття області представлене більше, ніж 1940-а видами судинних рослин, з яких 194 види охороняються (10 %), у тому числі 74 види включені до Червоної книги України, 28 – до Європейського Червоного списку, 19 – до Світового Червоного списку, 94 охороняються на місцевому рівні. Флора багата на корисні види рослин, серед яких найбільш використовуються лікарські рослини і очерет. Фауна налічує 382 види, з яких 142 види занесені до Червоної книги України, у тому числі 46 видів, 10 – ссавців, 11 - земноводні, 5 - рептилії. За рівнем біорізноманіття, на першому місті в Одеському регіоні знаходяться водно-болотні угіддя, які територіально тяжіють до великих річок – Дуная та Дністра. В області налічується 21 ділянка водно–болотних угідь, з яких 8 мають статус міжнародних (133,4 тис. га), 4 мають статус національних (48,6 тис. га) і 9 - регіональних (46 тис. га). Завдяки великій цінності природних комплексів водно-болотних угідь рік Дунай і Дністер, Тилігульського лиману, Тузловської групи лиманів (Шагани, Алібей, Бурнас), водосховища Сасик та придунайських озер Кугурлуй і Картал, у 1995 році їм було надано міжнародний статус та включено до списку водно-болотних угідь, що охороняються Рамсарською конвенцією. 46

Найбільшими за площею є водно-болотні угіддя рік Дунай, де з 1998 року існує Дунайський біосферний заповідник та Дністер, де у 2008 році утворено Нижньодністровський національний природний парк на площі 21,3 тис. га. На водно-болотних угіддях «Система озер Шагани-Алібей-Бурнас» у 2010 році утворено національний природний парк «Тузловські лимани». Території водноболотних угідь «Озеро Кугурлуй» та «Озеро Картал» з 1993 року зарезервовані для наступного заповідання. Решта водно-болотних угідь також частково охороняється у складі об’єктів природно-заповідного фонду (далі - ПЗФ). Це регіональний ландшафтний парк «Тилігульський», який включає водно-болотні угіддя верхів’я та пониззя Тилігульського лиману, заказник місцевого значення «Лунг» в Ізмаїльському районі, створений на водно-болотних угіддях озера Кугурлуй. Велику цінність зі своєрідним ландшафтом, рослинним і тваринним світом представляє унікальна острівна система дельти Дунаю, яка в Ізмаїльському районі представляє регіональний ландшафтний парк «Ізмаїльські острови» (острови Малий і Великий Далери, Татару). Особливу цінність також представляє специфічна рослинність піщаної коси Тузлівської групи причорноморських лиманів Бурнас-Алібей-Шагани, яка збереглась практично лише на цій косі, оскільки інші коси Будацького, Дофінівського, Тилігульського лиманів антропогенно змінені. ПЗФ області налічує - 120 територій та об’єктів, з них 16 мають загальнодержавне значення і 104 місцеве. А завдяки спільній роботі Держуправління, Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації та громадськості вона постійно зростає. Головним резервом для розширення природно-заповідного фонду на сьогодні залишається Перелік природоохоронних територій, що були зарезервовані рішенням обласної ради від 01.10.1993 р. № 496-ХХІ та Указом Президента України від 10.03.1994 р. № 79/94. 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття Серед видів антропогенної діяльності, що негативно впливають на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття найбільш поширеними в Одеській області є: - несанкціонована забудова узбереж моря, лиманів, озер і річок; - надмірна розораність території, яка поширюється і на схилові, грунто- й водозахисні землі; - нерегламентоване випасання худоби на пасовищах долинно-терасових комплексів, на схилових землях і в лісосмугах; - розробка будівельних матеріалів та інших видів корисних копалин; - прогресуюча деградація полезахисних лісосмуг, пов’язана з їх вирубанням і недостатнім поновленням; 47

- надмірне рекреаційне навантаження приморського узбережжя та інших рекреаційних ділянок; - інтенсивне забруднення сільськогосподарських земель та інших угідь хімікаліями, промисловими та побутовими відходами. 5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття З метою охорони і збереження біологічного різноманіття області за поданням Держуправління прийнято рішення Одеської обласної ради від 18.02.2011 р. № 90-VI «Про затвердження Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього». З нагоди Всесвітнього дня водно-болотних угідь 2 лютого 2011 року Держуправлінням організовано і проведено «круглий стіл» у приміщенні «Медіа-Холдінг «100 %». Для забезпечення підготовки додатків до паспортів водно-болотних угідь міжнародного значення направлені запити до установ природно-заповідного фонду, у межах яких вони перебувають. Так, за поданням Дунайського біосферного заповідника, Держуправління розглянуто і 20 жовтня затверджено Додаток до Паспорту водно-болотного угіддя міжнародного значення «Кілійське гирло». Також 1-2 грудня 2011 року прийнято участь в науково-практичній конференції «Менеджмент і моніторинг Рамсарських водно-болотних угідь Азово-Чорноморського узбережжя України» у м. Херсон, під час якого обговорювались проблемні питання збереження водно-болотних угідь міжнародного значення, обговорювалась резолюція. В рамках реалізації на території області проекту Європейського союзу «Посилені економічні і правові інструменти для збереження степового біорізноманіття, адаптації до зміни клімату та її пом’якшення» надано пропозиції щодо виявлення природних територій, перспективних до заповідання і здійснення цільових заходів щодо збереження степових екосистем. Для підтримання загального екологічного балансу, збереження найбільш цінних природних комплексів, різноманітності ландшафтів і генофонду рослинного й тваринного світу Одеської області протягом року проводились роботи по створенню нових територій та об’єктів ПЗФ, а саме національного природного парку «Куяльницький», заказників місцевого значення «Тарутинський степ», «Новопавлівський» та «Селіванівський». У зв’язку з незадовільним екологічним станом водних ресурсів басейну річки Великий Куяльник та Куяльницького лиману та на виконання рішень Одеської обласної ради від 12.05.2011 р. № 1104-V «Про заходи щодо збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману» і від 19.10.2011 р. № 24/3 «Про хід виконання заходів щодо збереження Куяльницького лиману», протоколу координаційної наради щодо створення 48

Басейнової Ради річки Великий Куяльник та Куяльницького лиману від 30.09.2010 р. Одеським обласним управлінням водних ресурсів спільно з Одеським державним екологічним університетом та Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області розроблено проект регіональної програми «Збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману на 2012-2016 роки». Зазначена Програма затверджена рішенням Одеської обласної ради від 28.10.2011 р. № 270-VI. Для забезпечення ведення державного кадастру територій та об’єктів ПЗФ направлено вимоги до підприємствам, установам і організації, у віданні яких знаходяться території та об’єкти природно-заповідного фонду, оформлення первинних облікових документів. З метою відновлення популяції червонокнижних видів риб – осетрових, надано погодження на отримання дозволу Мінприроди України на їх вилов з р. Дунай для отримання плідників та їх вирощування у осетровому модулі з подальшим випуском. Організовано проведення Дня довкілля-2011, під час якого виконано комплекс робіт з озеленення і благоустрою населених пунктів, упорядкування і розчищення джерел, прибирання сміття, та узбіччя доріг тощо. До участі в акції залучені широкі верстви населення, серед яких обласна державна адміністрація, органи місцевого самоврядування, виконавчої влади, учнівська молодь, населення, установи природно-заповідного фонду, громадськість тощо. В обласних та районних газетах опубліковано 60 статей екологічного спрямування. У місті Одесі проведені урочисті заходи на території парків і скверів. За інформацією райдержадміністрацій та міськвиконкомів міст обласного значення усього по області у Дні довкілля-2011 взяли участь 172,3 тис. чоловік, зусиллями яких висаджено 108,9 тис. зелених насаджень, у тому числі: 78,2 тис. дерев та 30,7 тис. кущів. Засіяно 36 га нових газонів та квітників. Утворено 12 зелених зон на площі 7,1 га. Упорядковано території існуючих парків, скверів і алей на загальній площі 1104,6 га. Нові лісові насадження утворені на площі 155,68 га. Ліквідовано 1797 стихійних сміттєзвалищ і упорядковано 461 існуючих. Розчищено та упорядковано 295 водних джерел, розчищено 286 км берегів водних об’єктів. На проведення заходів спрямовано 843,7 тис. гривень. За інформацією Одеського обласного управління водних ресурсів у 2011 році (лист від 27.02.2012 р. № 325/21/12) було проведено наступні заходи щодо екологічного оздоровлення природних територій та акваторій: - 22 березня в рамках Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про спільне використання та охорону прикордонних вод (1994 р.) на березі річки Дністер у районі 52 км автодороги Одеса-Паланка Одеським обласним управлінням водних ресурсів спільно з представниками БілгородДністровського управління водного господарства, Дністровського міжрайонного управління водного господарства, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області та представниками Республіки Молдова: басейнового водогосподарського управління Агентства «Апеле Молдовей, представниками технологічної станції 49

Штефан Воде, екологічної інспекції та сільськогосподарського відділу районної ради Штефан Воде було проведено круглий стіл, присвячений Всесвідньому дню води, під час якого проаналізовано екологічний стан р. Дністр на території Молдови та Одещини. Також у прибережній захисній смузі р. Дністр висаджено біля 100 дерев; - проведено роботи по благоустрою водогосподарських об’єктів; - упорядковано понад 30 га прибережних захисних смуг р. Алкалія, р. Дністр та Дністровського лиману на території Білгород-Дністровського району, р. Курудера на території Саратського району, водосховищ Ялпуг та Кагул на території Болградського району, р. Скуртянка на території Овідіопольського району, р. Фонтанка, р. Хаджидер, Кагачського, Козійського, Нерушайського, Дмитрівського та Сасикського водосховищ на території Татарбунарського району; висаджено понад 900 саджинців дерев та кущів у прибережних захисних смугах річок та водосховищ області. 5.1.4. Формування національної екомережі На виконання вимог законів України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» і «Про екологічну мережу України», Програми формування екологічної мережі в Одеській області на 2005-2015 роки, затвердженої рішенням Одеської обласної ради від 18.11.2005 р. № 705-IV, за поданням Держуправління рішенням Одеської обласної ради від 20.05.2011 р. № 136-ІV затверджено Регіональну схему формування екологічної мережі Одеської області. Цей документ визначає пріоритети і концептуальні основи формування, збереження та невиснажливого використання екомережі області, розвитку системи територій та об'єктів ПЗФ, формування структурних елементів екомережі на місцевих рівнях. Регіональну екологічну мережу Одеської області, виконано відповідно до науково-дослідної роботи «Розробка регіональної схеми формування екологічної мережі» Південним науковим центром НАН України та МОН України. Картосхема екомережі розроблена на основі топографічної карти Одеської області в масштабі 1:200 000 з указанням усіх складових екомережі, зокрема її ядер, природних регіонів, природних коридорів регіонального, національного та міжнародного рівня, сполучних територій, буферних захисних зон. Картографування складових елементів екомережі має точність ± 20-50 м, що цілком достатньо для ескізної карти-схеми. З міжнародних елементів екомережі на території Одеської області проходять 2 коридори - Нижньо-Дунайський природний регіон (М1) та АзовоЧорноморський (М2). З елементів національної екомережі України V природних коридорів: Азово - Чорноморський (I), Прибрежно – Дністровський (II), Південно - Український (III), Галицько - Слобожанський (IV) та Прибережно - Бузький (V). З елементів регіонального рівня 50

запропоновано виділити 14 коридорів: Кодимсько - Савранський (1), Кодимсько - Слобідсько - Байтальський (2), Слобідсько - Ягорлицький (3), Кучурганський (4), Велико-Куяльницький (5), Тилігульський (6), НижньоДунайський (8), Ялпузький (9), Катлабузький (10), Киргиж - Китайський (11), Сасик - Когильницький (12), Хаджидерський (13) та Чорноморський прибережно - морський (14). Стосовно земель, що входять до складу екомережі, то згідно із законодавством в регіональну екомережу включено в першу чергу землі ПЗФ це власне природні ядра екомережі, а також землі лісового і водного фонду, землі оздоровчого, рекреаційного призначення, території та землі, які є місцями мешкання і зростання об'єктів тваринного і рослинного світу, занесених в червону і Зелену книги України, водно-болотні угіддя, малопродуктивні і деградовані сільськогосподарські землі - все це сполучні, буферні і відновлювальні елементи екомережі. Сюди ж входять яри та балки, пасовища і сіножаті. Проблемою в побудові екомережі Одеської області є надзвичайно висока ступінь господарської освоєності території. Наявний земельний фонд максимально поділений і розпайований за різними землекористувачами, що значно буде ускладнювати розробку екомережі на місцях на районних рівнях. За основними категоріями землекористувачів до складу екомережі включено землі: ПЗФ, держлісфонду, водного фонду, деградовані сільськогосподарські землі в розрізі адміністративних районів. Отримана в ході розробки Схеми площа екомережі Одеської області становить близько 18235,82 км2, що дорівнює близько 55 % від загальної площі області. Формування екологічної мережі більшою мірою планується за рахунок деградованих земель, частка яких в землях екомережі становить 37,6 % (12422,6 км2). Частка земель держлісфонду та водного фонду приблизно однакова - 6,7 % та 6,9 %, земель природно-заповідного фонду – 5 %. Для забезпечення науково обґрунтованого формування, збереження та використання екомережі за рахунок обласного фонду охорони навколишнього природного середовища розпочато деталізацію регіональної схеми формування екомережі з нанесенням її на землевпорядну документацію районів. Проведено деталізацію 1 з 14 регіональних природних коридорів –Тилігульський, який включає 6 адміністративних районів області.

Складові структурних елементів екологічної мережі в розрізі одиниць адміністративно-територіального устрою регіону Таблиця 5.1.4.1.

6 4,0 20,0 76,0 8,0 32,8 22,0 8,0 7,5 48,0 -

7 0,915 0,278 1,459 2,235 7,545 11,639 0,349 0,145 0,639 4,602 29,923 0,105 0,156 0,507 0,794 0,973 0,240 1,224 4,173 0,642 0,566 0,147 1,159 0,597 0,260 0,451 0,545

10 15,345 6,269 23,835 7,241 5,333 8,137 6,584 12,971 6,175 5,292 2,501 16,338 5,220 13,131 8,086 6,525 8,270 3,336 2,563 6,178 12,522 5,764 11,207 4,144 12,352 7,158 0,305

12 0,0 0,0 0,0 0,0 0,1 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,2 0,0 0,3 0,0 0,0 0,0 0,0 0,3 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,1 0,0 0,0 0,5

13 -

14 2,334 0,866 2,064 1,768 1,152 1,184 1,078 0,981 1,713 0,326 1,528 0,662 1,961 1,462 0,963 0,681 0,646 0,704 0,860 1,447 0,528 1,117 1,855 2,998 0,683 0,995 0,167

Радіоактивно Забруднені землі, що не Використовуються в Господарстві *

11 0,0 0,0 0,0 0,0 0,1 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,1

Пасовища, сіножаті

9 -

Відкриті землі без рослинного покрову або з незначним

8 -

Землі під консервацією

5 2,828 0,004 6,433 11,661 11,113 9,810 0,451 0,470 0,385 2,983 51,483 3,199 4,202 0,937 0,048 8,227 0,028 8,407 0,274 28,268 1,419 0,577 0,2644

Ліси та інші лісокриті площі

4 35,685 24,183 50,941 55,115 50,018 113,25 21,966 41,734 30,376 27,489 122,424 32,574 47,175 36,64 27,717 26,484 23,99 24,606 19,876 30,592 28,174 25,063 49,214 89,513 33,09 43,168 1,912

Рекреаційні території

2 Ананьївський Арцизcький Балтський Березівський Б.Дністровський Біляївський Болградський В-Михайлівський Іванівський Ізмаїльський Кілійський Кодимський Комінтернівський Котовський Красноокнянський Любашівський Миколаївський Овідіопольський Ренійський Роздільнянський Савранський Саратський Тарутинський Татарбунарський Фрунзівсьий Ширяївський м. Одеса

Курортні та лікувальнооздоровчі території

1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

Прибережні-захисні Смуги *

3 104,977 137,921 131,731 163,687 184,891 149,2461 136,356 143,594 116,196 119,399 135,8695 81,844 148,868 102,615 101,287 110,03 109,2926 81,485 86,124 136,797 61,746 147,45 187,357 174,758 95,61 150,183 3,362

Складові елементи екомережі, тис. га

Водоохоронні Зони*

Загальна площа екомережі, тис. га

Відкриті заболочені землі

Загальна площа, тис. га

Водно-болотні Угіддя*

Одиниці адміністративно територіального устрою

Об’єкти ПЗФ

№ з/п

15 14,263 16,766 17,150 28,210 4,675 6,480 13,504 27,167 21,464 6,286 3,989 12,270 13,336 20,602 17,874 18,305 14,784 2,815 4,780 22,297 6,151 18,035 34,719 5,406 18,376 33,987 0,031

16 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0

1 28 29 30 31 32 33

2 м. Б.Дністровський м. Ізмаїл м. Іллічівськ м. Котовськ м. Теплодар м. Южне Всього по області:

3 5,349 2,646 2,54 16,2 1,061 0,774 3331,295

4 0,64 1,19 0,108 2,836 0,062 0,103 1117,908

5 0,018 0,165 0,936 154,5

6 226,3

7 0,116 0,037 0,0 0,015 0,002 0,042 72,453

8 -

9 -

10 0,039 0,776 0,0 0,331 0,002 0,004 223,950

11 0,0 0,0 0,0 0,5 0,0 0,0 0,7

12 0,0 0,0 0,0 0,9 0,0 0,0 2,4

13 -

14 0,467 0,101 0,077 0,085 0,017 0,008 33,492

15 0,0 0,111 0,031 0,069 0,041 0,049 403,952

16 0 0 0 0 0 0 0

* дані надані Головним управлінням Держкомзему у Одеській області згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель станом на 01.01.2012 р.; ** дані не передбачені у земельному кадастрі (форма № 6-ЗЕМ)

5.1.5. Біобезпека та поводження з генетично організмами

модифікованими

Питання, пов’язані з біобезпекою генетично модифікованих організмів наскрізно знаходять своє відображення в шкільних курсах біології, екології та хімії, окрім цього, в навчальних закладах викладаються факультативи та спецкурси, на яких вчителі разом із учнями розширюють свій кругозір щодо екологічного стану навколишнього середовища, сучасного розвитку біотехнологій, зокрема питань біобезпеки та білетики генетично модифікованих організмів. Так, у Збірнику навчальних програм курсів за вибором та факультативів з біології для до профільної підготовки і профільного навчання, рекомендованого Міністерством освіти і науки України, запропонований курс за вибором для учнів 10-11 класів «Біотехнологія з основами генетичної інженерії», який впроваджувався у закладах освіти м. Одеси, Болградського, Арцизького районів. Факультатив «Екологія людини» викладається у школах Біляївського, Кілійського, Ізмаїльського та Ренійського районах. Саме у навчальних закладах цих районів області створюються екологічні стежини, працює екологічний Молодіжний Дунайський клуб, На базі Вилківського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - ліцей» Кілійського району з 2004 року впроваджено педагогічний експеримент, тема якого «Використання еколого-біологічних природоохоронних технологій в умовах профільного навчання та орієнтації учнів на вибір професії». Навчальними планами курсів підвищення кваліфікації для вчителів біології, екології у розділі актуальних питань теорії та методики викладання в межах науково-теоретичної підготовки передбачені лекції фахівців біологічного факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова з кафедр генетики та молекулярної біології, мікробіології, екології, у тому числі «Сучасний стан розвитку генної інженерії». Тема генно модифікованих організмів розглядається під різним кутом біологічних дисциплін, викладачі пропонують вчителям роздатковий матеріал, залучають їх до дискусій, співпраці з обміну досвідом на педагогічних практиках та конференціях. Еколого-натуралістичний підрозділ Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання приділяє увагу озвученню питань присвячених підвищенню рівня знань учнів позашкільних закладів освіти щодо біобезпеки в Україні, використання генетично модифікованих організмів у харчовій промисловості та для виготовлення ліків. Працівниками підрозділу використовувались матеріали міжнародної конференції «Генетично модифіковані організми: наукові та практичні аспекти, ризики та законодавче врегулювання» для проведення занять на обласних семінарах директорів станцій юних натуралістів та еколого-натуралістичних центрів. На базі Централізованої імуно-вірусологічної лабораторії створена лабораторія по проведенню досліджень на вміст генетично модифікованих організмів в харчових продуктах, яка атестована Центральною санепідстанцією МОЗ України. На кінець року лабораторією проведено майже 200 досліджень 55

харчових продуктів та сировини на вміст генетично-модифікованих організмам. Усі дослідження проби за вмістом ГМО відповідають нормативним вимогам. 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу 5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу Одеська область лежить у двох природних зонах: лісостепу і степу. Переважна більшість території області розташована у степовій зоні, лише на північному заході – у лісостеповій. Природна рослинність більшої частини області – степова. Північна частина області розташована у лісостеповій зоні України. Тут зустрічаються лісові ландшафти. Найпоширенішими видами дерев є дуб, липа, клен, ясен, акація, вишня, черешня, верба, сосна та інші. Є лісова рослинність і на півдні, в плавнях дельти Дунаю, хоч і не займає там значних площ. В її складі переважають різні види верб. Серед них найбільш поширені верба біла та верба ламка. З просуванням на південь з’являється більше степових видів, серед яких переважають трав’янисті види, що пристосовані до умов середнього зволоження та посухи. Спектр провідних родин складають айстрові, злакові, бобові, осокові, хрестоцвітні, лободові, гвоздичні, губоцвітні, гречкові, зонтичні, жовтецеві, шорстколисті тощо. В районі Причорноморської низовини характерна лучна рослинність, що займає рівнинні ділянки прируслових та заплавних гряд і представлена угрупуваннями болотистих, засолених, справжніх та остепнених лук, трав’яних боліт та болотистих лук. Болотна рослинність (очерет, рогіз) є характерним елементом плавнів Дунаю та приозерної рослинності. Солонцева та солончакова рослинність представлена досить незначними площами. Значне місце у флорі області належить водній рослинності. Вона представлена невкоріненими вільноплаваючими, вкоріненими зануреними, вкоріненими з плаваючими листками та повітряноводними формами. Зазвичай зустрічаються тостера (морська трава), рдест, філофора (червона водорість), харові та інші водорості. В товщі води також численні дуже дрібні одноклітинні водорості (фітопланктон). Особливо розвинені діатомові водорості та динофлагелянти. Чисельність і біомаса планктонних водоростей найбільш висока в поверхневому шарі води, досягає в літній період декількох десятків мільйонів клітин на літр води. Область має велику кількість рослин, в тому числі рідкісні, які занесені до Червоної книги України. Із «червонокнижних» видів тут охороняються, зокрема, сальвінія плаваюча, водяний горіх плаваючий, плавун щитолистий, меч-трава болотна, альдрованда пухирчаста, зозулинець болотний, коручка болотна і чемерицеподібна, білоцвіт літній, гвоздика бессарабська, ковила дніпровська, золотобородник цикадовий та ін.

5.2.2. Лісові ресурси Ліс, дика лісова природа є екологічною системою, яка сприяє збільшенню природно-ресурсного потенціалу біосфери та стабілізує її функціонування, і водночас, є важливим чинником, забезпечення життєдіяльності суспільства як об’єкт господарської діяльності суспільства. Ліси області виконують водоохоронні й ґрунтозахисні функції, мають санітарно-гігієнічне рекреаційне значення. Практично всі лісові насадження Одеської області штучні та потребують постійного догляду. Для цього державними лісогосподарськими підприємствами області проводяться рубки догляду за лісом та інші види рубок формування та оздоровлення лісів, пов’язані з веденням лісового господарства. На підприємствах Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства рубки проводяться відповідно до матеріалів лісовпорядкування. Санітарно-оздоровчі заходи плануються в необхідних обсягах та в терміни відповідно до санітарного та лісопатологічного стану насаджень і виконуються згідно з вимогами Санітарних правил в лісах України та нормативних документів. Одеське обласне управління лісового та мисливського господарства сприяє забезпеченню формування і реалізації державної політики в сфері лісових відносин та ведення лісового і мисливського господарства та полювання на території області. До складу обласного управління входить 11 лісогосподарських підприємств, яким підпорядковано 46 лісництв. Для області характерна специфічність природних умов – територія розмежована на три зони: Центрального Лісостепу (Кодимський, Балтський, Савранський, Котовський (Котовське лісництво) держлісгоспи); Північного Степу (Котовський (Кр. Окнянське лісництво), Ананьївський, Ширяївський, Березівський, В. Михайлівський держлісгоспи); Південного Степу (Саратський, Одеський та Ізмаїльський держлісгоспи). Тому в північних держлісгоспах, наприклад, дуб звичайний значно краще приживається та росте, ніж в південних. В центральній частині області сприятливі умови для росту сосни кримської та акації білої, для півдня – акація біла, гледичія, тополя, маслинка. В лісовому фонді області переважають середньовікові насадження, які становлять 46,9 % від вкритої лісовою рослинністю земель, питома вага молодняків 17,6 %; пристигаючи насадження 8,8 %; стиглі та перестійні насадження 27,0 %. Згідно статті 39 Лісового кодексу України є такі категорії лісів: - захисні ліси; - рекреаційно-оздоровчі ліси; - ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення; - експлуатаційні ліси. Основним напрямком робіт лісогосподарських підприємств області є збільшення лісистості території області. Не випадково, обсяг створення лісових насаджень щорічно збільшується. 57

Одеська область - малолісна, лісодефіцитна, тому створення лісових насаджень є основною задачею державних лісогосподарських підприємств. Для доведення лісистості Одеської області до оптимальної науковообґрунтованої – 9 %, при якій ліси найефективніше впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси та протидіють ерозійним процесам, необхідно створити 100 тис. га нових лісових насаджень. Необхідно відмітити, що збільшення лісистості області від 6 % до 9 % планується здійснювати за рахунок еродованих земель та схилів. Основна мета заліснення - припинення інтенсивних процесів вітрової та водної ерозії. Критерієм відведення ділянок під заліснення є еродованість цих земель, підданість їх ерозійним процесам. На одного мешканця області припадає лише 0,1 га лісу. Загальна лісистість становить близько 6 %, а за площею суши 6,3 %, що в 1,5 рази нижче порівняно з оптимальною. Для створення оптимальної лісистості, яка становить 9 %, необхідно створити лісів на площі 104 тис. га. Тому першочерговим завданням лісової політики регіону є збільшення площі лісів, яке дозволить збільшити не тільки ресурси деревини, а і зробити вагомий внесок щодо відтворення та збереження біологічного та ландшафтного розмаїття в області, стабілізації екологічної рівноваги. Площа лісів області на кінець 2011 року становить 223,5 тис. га. Хвойні насадження займають 9 % вкритої лісом площі державного лісового фонду, твердолистяні 84 %, м’яколистяні та інші – 7 %. Перелік видів судинних рослин, водоростей, грибів та лишайників, яким загрожує небезпека, наведений у таблиці за інформацією Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова та на основі існуючих наукових досліджень. Перелік видів судинних рослин, водоростей, грибів та лишайників, яким загрожує небезпека Таблиця 5.2.2.1. Назва виду Судинні рослини Гриби Водорості Лишайники Разом:

Кількість видів 260 2 26 4 292

2000 130 2 2 3 137

Види, яким загрожує небезпека 2008 2008 2010 130 130 130 2 2 2 2 2 2 3 3 3 137 137 137

2011 260 2 26 4 292

Склад земель лісогосподарського призначення наведений у таблиці 5.2.2.2. за інформацією Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства. Землі лісогосподарського призначення Таблиця 5.2.2.2. № з/п 1 1. 1.1 1.2

2 Загальна площа земель лісогосподарського призначення у тому числі: площа земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств площа земель лісогосподарського призначення

Одиниця виміру 3 тис. га

Кількість

Примітка

4 223,5

5 -

тис. га

204,1

тис. га

1.3 2. 3.

комунальних лісогосподарських підприємств площа земель лісогосподарського призначення, що не надана у користування Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю Лісистість (відношення покритої лісом площі до загальної площі регіону)

га

тис. га

199,1

Примітка: Інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

Всі ділянки, які за своїм санітарним станом потребують суцільних рубок і створення на них нових лісів, обов’язково заліснюються в поточному році, або на весні наступного року. З урахуванням того, що Одеська область є лісодефіцитною, одним з пріоритетних напрямків діяльності є створення нових лісових насаджень. Головною цю діяльність визначає Концепція реформування та розвитку лісового господарства України, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.04.2006 р. № 208-Р. Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень наведена в таблиці 5.2.2.3. Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень, га Таблиця 5.2.2.3. Лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду Створення захисних лісонасаджень на непридатних для с/г землях Створення полезахисних лісових смуг

2000 404 57 11

2008 667 2047 -

2009 922 2440 -

2010 419 3005 -

2011 440 2003 -

Примітка: Інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

Навесні 2011 року Одеським обласним управлінням лісового та мисливського господарства створено 2042 га лісових культур, в т. ч. 1860 га нових лісів. Технічною прийомкою лісових культур прийнято: - з оцінкою «дуже добре» - 25 га; - з оцінкою «добре» – 1259 га; - з оцінкою «задовільно» – 759 га. За породним складом: - на землях меліоративного фонду : дуб звичайний – 6 %, дуб червоний – 1 %, акація біла – 71 %, гледичія – 11 %, горіхи – 3 %, сосна кримська – 7 %; - на зрубах: дуб звичайний – 86 %, сосна кримська – 2 %, акація біла – 9 %. За способами створення: - посадка – 1948 га/95 %, - посів – 56 га/3 %, - комбінований – 38 га/2 %. Посіяно розсадників – всього 52,3 га, в т.ч.: - восени 2010 року – 31,8 га, - весною 2011 року – 20,5 га. Посаджено шкілок декоративних порід – 12,3 га. Закладено плантацій новорічних сосен – 30,6 га. 59

Зачеренковано живців в теплицях – 0,29 га. Створено маточних плантацій – 2 га. Одеським обласним управління лісового та мисливського господарства разом з місцевими органами влади проводиться цілеспрямована робота по своєчасному гасінню лісових пожеж. За найбільш пожеженебезпечними ділянками хвойних насаджень закріплені пожежні наглядачі. Завдяки оперативному гасінню та профілактичній роботі вдається уникати випадків великих лісових пожеж. Головною причиною виникнення та розповсюдження лісових пожеж є людська недбалість. Проведення сільськогосподарських палів, випалювання населенням сухої трави на узбіччях доріг, в низинах яруг, та балок для випасу худоби. Динаміка загибелі лісових насаджень від пожеж наведена у таблиці 5.2.2.4. Загибель лісових насаджень від пожеж Таблиця 5.2.2.4. Пройдено пожежами , га Площа на 1 випадок, га №

Район

Кількість випадків

Лісові землі Нелісові в т.ч. землі всього верховими 4 5 6 -

Завдані збитки, тис. грн.

Звітний рік, га

Попередній рік, га

всього

в т.ч. побічні **

7 -

8 0,3

9 -

10 -

1 1

2 Березівський

3 -

Великомихайлівський

0,6

0,57

Ізмаїльський

5,22

0,6

0,9

Роздільнянський

3,3

0,6

0,1

0,6

Савранський

3,1

1,5

0,52

Саратський

14,5

1,8

0,3

1,45

Всього

25,72

1,02

0,2

4,0

Примітка: інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

У весняно-літній період 2011 року влаштовано 611 км протипожежних мінералізованих смуг, проведено догляд за 2636 км мінералізованих смуг, перекрито 147 позапланові дороги, проведено 284 лекції та бесіди з місцевим населенням та школярами, виставлено 352 одиниці наглядної агітації, надруковано 77 статті на тему належного забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового законодавства. Протягом 2011 року спеціального використання лісових ресурсів державного значення в Одеській області не відбувалось. Поступові рубки головного користування в державних підприємствах лісового господарства не проводились. Заготівля другорядних лісових матеріалів у 2011 році не проводилась. Динаміка спеціального використання лісових ресурсів державного значення у 2011 році наведена у таблиці 5.2.2.5.

Спеціальне використання лісових ресурсів державного значення у 2011 році Таблиця 5.2.2.5. Район

Одеська область

Затверд- Фактичн жена розра- о зрубано хункова разом, лісосіка, га/тис.м3 тис. м3

Зрубано по господарствах хвойні твердолистяні м’яколистяні розрахун- фактично розрахун- фактич розраху фактично кова зрубано, кова но нкова зрубано, лісосіка, га/тис. м3 лісосіка, зрубано, лісосіка, га/тис. м3 тис. м3 тис. м3 га/тис. тис. м3 3 м -

Примітка: Інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. Ліміти на використання природних рослинних ресурсів місцевого значення на 2011 рік не затверджувались, оскільки Мінприроди України другий рік поспіль не затверджені нормативи спеціального використання природних рослинних ресурсів місцевого значення. На використання природних рослинних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення у 2011 році видано 18 дозволів, у тому числі: 13 – на заготівлю очерету на площі 4483,62 га в обсязі 22759,5 т; 2 – на сінокосіння на площі 42,16 га; 2 – на використання орних земель на площі 90,2 га; 1 – збір пагонів рослин та їх гербаризацію у кількості 240 екземплярів. Питання впорядкування зазначеного виду природокористування потребує вдосконалення у зв’язку із внесенням змін у Закон України «Про природнозаповідний фонд України». Для організації належної роботи, насамперед, на державному рівні необхідне вдосконалення законодавчої та нормативної бази щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу, розробка і затвердження Правил збирання технічної, лікарської, харчової сировини дикорослих рослин та плати за спеціальне використання рослинних ресурсів. Обсяг заготівлі лікарської сировини залежить, в першу чергу, від попиту замовників на цей вид продукції. На території області, в т.ч. в державних підприємствах Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства відсутні промислові плантації для вирощування лікарських рослин, а лікарська сировина, яка зростає на територіях держлісгоспів, не відповідає умовам заготівельників. Причиною відсутності заготівлі лікарської сировини в останні роки відсутність підприємств по переробці її в регіоні та нерентабельність її реалізації.

Динаміка заготівлі лікарської сировини, т Таблиця 5.2.3.1. Рік 2000 2009 2010 2011

Вид рослин -

встановлені ліміти -

Обсяги заготівлі, т фактично заготовлено -

5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів У 2011 році Ботанічним садом Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова проводилась робота, у тому числі й з відтворення рідкісних видів флори. На сьогодні на різних колекційних, експозиційних, учбових ділянках ботанічного саду культивується 123 види вищих рослин різних категорій рідкісності, занесені до регіональних, українських та світових охоронних списків. Серед цих дерев та кущів 40 видів на ділянці квіткових рослин, культивується 40 видів регіональної флори, на ділянці лікарських рослин – 16 видів, в експозиції декоративних трав’янистих багаторічників – 9 видів, в колекції тропічних та субтропічних рослин – 7 видів, 11 видів зустрічається на куртинах дендрарію. Особлива увага при цьому, згідно з конвенцією 1992 року «Про збереження біорізноманіття», приділяється рідкісним та зникаючим рослинам регіональної флори, у цьому році вивчали їх екологічні особливості, можливості їх розмноження в природних умовах та при культивуванні, проводився пошук дієвих заходів по їх збереженню. Такі рідкісні і ендемічні види, як підсніжник Ельвеза, голонасінниця одеська, тюльпан Шренка, півонія вузьколиста та інші, вивчаються в першу чергу з огляду на можливість їх збереження в природних ареалах. З метою охорони, збереження та відтворення видів тварин і рослин, які знаходяться під загрозою зникнення на території Одеської області, 18 лютого 2011 року за поданням Держуправління Одеською обласною радою прийнято рішення № 90-VІ «Про затвердження Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього». Перелік підготовлено робочою групою з вчених провідних наукових установ і організацій Одеської області, у тому числі з Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Одеського філіалу Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського, НДУ «Український науковий центр екології моря», ДП «Одеський центр Південного науково-дослідного Інституту морського рибного господарства та океанографії», Дунайського біосферного заповідника Національної академії наук, Нижньодністровського національного природного парку. У зазначений Перелік включено 292 види рослин, з яких 157 у Червоній книзі України. 62

Перелік розміщений на офіційному сайті Держуправління. З метою збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Одеської області, підвищення її природно-ресурсного потенціалу рішенням обласної ради від 20.05.2011 р. № 136-VІ затверджена Схема регіональної екологічної мережі Одеської області. Для забезпечення збереження існуючих територій та об’єктів природнозаповідного фонду, які входять у склад мисливських угідь Одеської області, користувачам мисливських угідь під час розгляду Проектів організації і розвитку мисливського господарства віднести їх відтворювальних ділянок. Для збереження генофонду тваринного і рослинного світу велась робота зі створення 5-ти заповідних об’єктів: національного природного парку «Куяльницький» на території Біляївського, Іванівського, Комінтернівського районів та міста Одеса, ландшафтних заказників місцевого значення «Тарутинський степ» у Тарутинському районі, «Селіванівський» у Ананьївському районі, «Аліяга» у Кілійському районі та ботанічного заказника місцевого значення «Новопавліський» у Ширяївському районі. Крім того, з метою недопущення знищення та подальшого заповідання цінних степових екосистем приймалась участь у розгляді проектів землеустрою з відведення земельних ділянок під заліснення на наявність таких степових земельних ділянок з цінними природними комплексами. Охорона невиснажливого використання та відтворення дикорослих рослин Таблиця 5.2.4.1. Район

Одеська область

Усього видів рослин, занесених до Червоної книги України, екз. Вищі рослини – 124 Водорості – 26 Гриби – 2 Лишайники – 4

Усього рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, од. Немає інформації

Кількість видів рослин, занесених до Червоної книги України, відтворено на територіях та об’єктах ПЗФ, екз., назва -

Кількість популяцій видів рослин, занесених до Червоної книги України, які зникли , од., назва Немає інформації

Примітка: Інформація Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова

5.2.5. Адвентивні види рослин Площа розповсюдження амброзії полинолистої складає 11009,37 га (площа збільшилась), сорго алепського – 865,4 га (площа збільшилась), повитиці польвої – 1556,5 га (площа зменьшилась), ценхруса якірцевого – 25,5 га (площа зменшилась) , гірчака повзучого – 150,0 (площа збільшилась). У флорі Одеської області відмічено близько 200 видів адвентивних рослин, які є бур’янами. Вони розповсюджені у сільськогосподарських угіддях, лісосмугах, ростуть вздовж шляхів. Серед них рослини, які відносяться до 61 роду та 28 родин, мають високу інвазійну активність. Майже чверть складають одновидові роди, що входять до складу 10 родин. До них належать Cenchrus (ценхрус), Acroptilon (гірчак), Grindelia (грінделія), Conium 63

(болиголів), Conyza (коніза) та інші бур’яни, які є карантинними або дуже розповсюдженими у регіоні. Серед двовидових родів слід відмітити роди Saponaria (мильнянка), Cannabis (коноплі), Galinsoga (галінсога), Azolla (азола), що належать до 4 родин. Серед 3-5-видових родів відзначимо роди Bidens (череда), Anisantha (анізанта), Phalacroloma (фалакролома), Cardaria (кардарія) та інші. Кількість родин, у склад яких входять ці роди, становить шість. Роди, що включають 7-9 видів, належать до 4 родин. Серед них слід вказати такі як Helianthus (соняшник), Brassica (капуста), Hordeum (ячмінь), Setaria (мишій) та інші. Серед 10-15-видових родів, що належать до 7 родин, звертають на себе увагу роди Xanthium (нетреба), Atriplex (лутига), Cuscuta (повитиця) та інші. Два 17-видові роди, що належать до 2 родин, це Amaranthus (щириця) та Carduus (будяк). Найбільшою кількістю видів – 77 представлено рід Centaurea (волошка). Далі йдуть Chenopodium (лобода), Vicia (горошок), Artemisia (полин), Salix (верба), Senecio (жовтозілля) та Acer (клен). Кількість адвентивних видів кожного роду, що мешкає у регіоні, не корелює з загальним обсягом роду. Так, для зазначеного регіону найбільше адвентивних видів у родах Chenopodium (11), Amaranthus, Xanthium (по 7), Sisymbrium (сухоребрик), Vicia (по 6), Solanum (паслін), Atriplex, Brassica (по 5), Setaria, Papaver (мак), Malva (мальва) (по 4), Artemisia, Centaurea, Sonchus (жовтий осот), Lepedium (хрінниця), Elaeagnus (дика маслинка), Hordeum (по 3). Якщо розповсюдження видів родів Vicia, Papaver, Malva та деяких інших не спричиняє екологічної катастрофи, то поява представників родів Chenopodium, Amaranthus, Xanthium та деяких інших викликає серйозні наслідки для сільськогосподарського виробництва. Так, представники роду Chenopodium (Лутига) засмічують посіви майже всіх зернових, овочевих, технічних культур, які вирощуються в Одеській області; рослини з роду Amaranthus (Щириця) широко розповсюджені в посівах кукурудзи, ячменю, вівса, люцерни, еспарцету, сої, соняшника, овочевих та технічних культур, види з роду Xanthium (Нетреба) розповсюджені не тільки на полях але й на пасовищах вздовж доріг За часом появи у регіоні адвентивні рослини були поділені на археофіти і кенофіти. Їх співвідношення для вказаних родів складає 1:2,1, як і для виділених для країни інвазійно небезпечних бур’янів. Флорогенетичний аналіз цієї групи рослин показав, що переважають види середземноморського походження. Далі йдуть американські, азіатські та європейські види. Найменшою кількістю представлені вихідці з Африки і Австралії (по 1), як і середземноморсько-азіатські, південно європейськоазіатські та середземноморсько -західноєвропейсько-західноазіатські види. До рослин невідомого походження належать 3 види. Слід відмітити, що у регіоні знайдено види, що потенційно небезпечні саме для цієї зони. Наприклад, це Xanthium spinosum L. – вид, який досить часто зустрічається у різних місцезростаннях, X. californicum Greene, X. pensylvanicum Wallr. Такі види як Ipomoea hederacea (L.) Jacq., Euphorbia dentatа Michx., 64

Eragrostis cilianensis (All.) Vign.-Lut., Panicum dichotomiflorum Michx., що почуваються як колонофіти, але потенційно дуже небезпечні. Серед археофітів високу інвазійну активність можна спостерігати у таких видів: Ballota nigra L. s.l., Lepidium ruderale L., Echinochloa crus-gali (L.) P. Beauv., Lycium barbatum L. Найбільш активно розповсюджуються і натуралізуються такі кенофіти: Amaranthus retroflexus L., Cardaria draba (L.) Desv., Centaurea diffusa Lam., Iva xanthifolia Nutt., Sisymbrium loeselii L., Xanthium albinum (Widd.) Holub. До особливо небезпечних інвазійноактивних видів слід віднести: Ambrosia artemisiifolia L., Cenchrus longispinus Benth., Cuscuta campestris Yunk., Sorghum halepense (L.) Pers. Карантинні бур’яни відмічені в усіх адміністративних районах області. Викликає занепокоєння розповсюдження Ambrosia artemisiifolia L не тільки на полях, узбіччях доріг, залізниці. Там чисельність популяцій цієї рослини контролюється, особини знищуються в кінці літа при обстеженнях Цей небезпечний вид останнім часом з’являється у місті Одесі біля нових забудов при озелененні прилеглої території. Рослини амброзії полинолистої виростають з насіння, яке було у ґрунті, привезеному з полів, заражених амброзією. Крім того, цей бур’ян розповсюджений на узбережжях лиманів, де відбувається випас худоби, і він входить у склад флорокомплексів трансформованих ділянок. Таким чином, найбільше адвентивних рослин, схильних до інвазії, потрапили до регіону у новітні часи завдяки посиленню торгівельних зв’язків з іноземними країнами. Види середземноморського походження за хронотипом відносяться до археофітів і займають чільне місце у регіональній флорі. Співвідношення географо-генетичних груп адвентивних видів флори наведено у таблиці 5.2.5.1. Співвідношення географо-генетичних груп адвентивних видів флори Таблиця 5.2.5.1. Географо-генетичні групи антропофітів Європейська Південноєвропейсько-азіатська Східноєвропейсько-азіатська Азіатська Американська Африканська Невизначеного походження

Число антропофітів 112 17 230 34 4 9

% від всіх антропофітів 27,6 8,4 56,6 8,3 1,0 2,2

Число кcенофітів 34 17 84 34 4 5

% від всіх кcенофітів 11,9 5,9 29,4 11,9 1,5 1,7

5.2.6. Стан зелених насаджень Проблема створення, відновлення, охорони зелених насаджень міст та інших населених пунктів з врахуванням природних умов та антропогенних впливів залишається актуальною. Належним доглядом охоплено малий відсоток зелених насаджень. Значна кількість насаджень знищується під час будівництва, розширення вулиць тощо, але протягом останніх років помітно збільшення обсягів створення нових зелених насаджень в ході проведення акцій, спрямованих на 65

поліпшення стану довкілля та проведення озеленення за підтримкою міських органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій. На сьогодні стан утримання зеленого господарства у населених пунктах області майже в усіх районах не задовольняє вимоги чинного законодавства у цій галузі, а саме: - відсутні програми розвитку та збереження зелених зон у населених пунктах на перспективу, що не сприяє розвитку зеленого господарства у населених пунктах; - органами місцевого самоврядування не ведеться облік зелених насаджень, що не дає змогу одержати достовірні дані щодо кількісних і якісних характеристик зелених насаджень для подальшої розробки органами місцевого самоврядування програм, заходів розвитку зелених зон населених пунктах; - відсутні компетентні виконавчі органи при місцевих радах, тому взаємодія у вирішенні екологічних питань ускладнена; - відсутні спеціалізовані підприємства в галузі утримання зеленого господарства, внаслідок чого відсутній належний догляд за існуючими зеленими насадженнями; - відсутні комісії з обстеження зелених насаджень з метою їх подальшого видалення, що призводить до їх безконтрольного знищення; - не спрямовуються кошти на виконання зазначених заходів. Райдержадміністраціями та виконкомами міст обласного значення затверджено місцеві заходи щодо підвищення рівня благоустрою населених пунктів. На виконання Плану організації підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації Закону України «Про мораторій на видалення зелених насаджень на окремих об’єктах благоустрою зеленого господарства м. Києва» проводиться інвентаризація природоохоронних об’єктів у містах та інших населених пунктах, у тому числі зелених, рекреаційних зонах, парках та лісопарках. За інформацією Головного управління розвитку інфраструктури та енергозабезпечення облдержадміністрації на початок 2012 року всього в області знаходиться 1128 об’єктів благоустрою зеленого господарства у містах та інших населених пунктах, у тому числі зелених, рекреаційних зонах, парках та лісопарках, з них проінвентаризовано 214 об’єктів. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.11.2009 р. № 1320-р «Про затвердження Національного плану дій щодо підвищення рівня благоустрою населених пунктів та прилеглих до них територій на 2010 – 2015 роки» районними державними адміністраціями та виконавчими комітетами міст обласного значення Одеської області проводиться інвентаризація та паспортизація об’єктів благоустрою. Інвентаризація і паспортизація об’єктів благоустрою населених пунктів області триває. Динаміка озеленення населених пунктів наведена у таблиці 5.2.6.1. 66

Озеленення населених пунктів, га Таблиця 5.2.6.1. Заходи Створено нових зелених насаджень, га Проведено ландшафтну реконструкцію насаджень, га Проведено догляд за насадженнями, га

2000 2,400 2560,000

2008 751,664 12,370 4554,267

Рік 2009 2019,000 4067,700

2010 1613,100 171,200

2011* 4760,600 -

Примітка: інформація надана Головним управлінням розвитку інфраструктури та енергозабезпечення облдержадміністрації

Спільно з органами влади, громадськими організаціями, учнівською молоддю, населенням і засобами масової інформації забезпечено проведення акції «День довкілля - 2011», одним із заходів якої є озеленення, створення нових зелених зон, парків, скверів у кожному населеному пункті. За інформацією райдержадміністрацій та міськвиконкомів міст обласного значення усього по області у Дні довкілля-2011 взяли участь 172,3 тис. чол. зусиллями яких висаджено 108,9 тис. зелених насаджень, у тому числі: 78,2 тис. дерев та 30,7 тис. кущів. Засіяно 36 га нових газонів та квітників. Утворено 12 зелених зон на площі 7,1 га. Упорядковано території існуючих парків, скверів і алей на загальній площі 1104,6 га. Нові лісові насадження утворені на площі 155,68 га. Ліквідовано 1797 стихійних сміттєзвалищ і упорядковано 461 існуючих. Розчищено та упорядковано 295 водних джерел, розчищено 286 км берегів водних об’єктів. На проведення заходів спрямовано 843,7 тис. гривень. 5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу З метою охорони, збереження та відтворення видів тварин і рослин, які знаходяться під загрозою зникнення на території Одеської області, 18 лютого 2011 року за поданням Держуправління Одеською обласною радою прийнято рішення № 90-VІ «Про затвердження Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього». Перелік розміщений на офіційному сайті Держуправління. До Переліку включено 292 види рослин, які поділені на 5 категорій в залежності від стану та ступеня загрози для популяції за зразком Червоної книги України. Крім того, продовжувалась робота по заповіданню цінних ділянок, які є місцями зростання рідкісних видів рослин. Не допускалось заліснення цінних степових земельних ділянок та велась робота по наданню таким заповідного статусу. Для збереження рослинного світу у пожежонебезпечний період направлені листи до райдержадміністрацій та міськвиконкомів міст обласного значення, установи природно-заповідного фонду щодо вжиття заходів по недопущенню пожеж, настання відповідальності та сплату збитків у разі у разі їх виникнення. Для забезпечення спецтехнікою та обладнанням для своєчасного реагування на спалах лісової рослинності підготовлено матеріали щодо 67

фінансування з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища. В рамках проведення операції «Новорічна ялинка 2011» проводились перевірки місць реалізації новорічних дерев в м. Одеса. Притягнуто до адмінвідповідальності 5 громадян за ст. 88-1 КУпАП. Виявлено 1 факт реалізації ялинок по супровідним документам з недійсною печаткою ДП «Великомихайлівське лісове господарство». По даному факту здійснювалось вилучення рослинних ресурсів сосна кримська в кількості 75 штук. Також виявлено факт самовільної рубки в смузі відводу автомобільних доріг біля с. Росіянівка Фрунзівського району. Жителя с. Росіянівка притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 65-1 КУпАП на суму 170 грн., пред’явлено претензію за пошкодження об’єктів рослинного світу на суму 1 тис. 495 гривень. 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу 5.3.1. Загальна характеристика тваринного світу Фауна Одеської області різноманітна і представлена 1500 видами безхребетних та більше 400 видами хребетних тварин. Серед лісової фауни найчисельнішими є зайці-русаки, а степової – хом’як, ховрашок, тушканчик. Водяться також лосі, козулі, дикі кабани і кози, лисиці, борсуки, куниці, видри, єнотоподібні собаки та багато видів лісових птахів. На незамерзаючих ділянках Південного Бугу зимують лебеді, дикі гуси та качки, озерна крачка. Найчисельнішою та найважливішою як в природоохоронному, так і екологічному плані групою хребетних тварин області є птахи. Зареєстровано більше 320 видів птахів, серед них зустрічаються рідкісні види, як то: великий та малий баклан, ковпик (косарь), сіра, руда, мала та велика білі чаплі, квак, крячки річковий та рябодзьобий, пелікан рожевий та кучерявий, орланбілохвіст та інші. Серед земноводних найбільш чисельними є озерна та їстівна жаби, звичайна квакша та дунайський тритон, а серед плазунів – болотна черепаха, звичайний вуж, прудка ящірка. Із ссавців особливий інтерес викликає єдиний представник ластоногих Чорного моря – тюлень-монах, окремі особини якого траплялися в українській частині дельти Дунаю на території Дунайського біосферного заповідника. У Чорному морі розповсюджені популяції дельфінів (афаліна, білобочка, азовка). Із навколоводних звірів – мешканці прісних водойм: інтродуковані ондатра та єнотоподібний собака, а також рідкісні «червонокнижні» – горностай, річкова видра, європейська норка. В плавнях зрідка зустрічається кіт лісовий. Іхтіофауна річок різноманітна. В річках і озерах водяться лящ, судак, сом, щука, сазан, окунь та інші види риб. Розводять товстолобика, білого амура, сазана. В акваторії Дунаю зустрічаються види риб, занесені до Європейського Червоного списку: шип, атлантичний осетер, чорноморський та дунайський 68

лосось, умбра, чоп великий та малий, стерлядь, вирезуб, пічкур дунайський довговусий, шемая дунайська, йорж смугастий, білуга (найбільша серед риб, що мешкають в прісних водах) і ін. З промислових видів найціннішими є осетрові та дунайський оселедець. 5.3.2. Стан і ведення мисливського та рибного господарства Одеська область відрізняється багатством видового розмаїття диких тварин, що обумовлюється різноманітністю кліматичних, геоморфологічних та екологічних умов. На території Одеської області нараховується 52 користувача мисливських угідь загальною площею 2501,2 тис. га. Веденням мисливського господарства в області займаються: - 9 державних підприємств лісового господарства Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства на площі 78,6 тис. га, що складає 6 % від загальної площі угідь області, - 22 районні організації Одеської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок на площі 1874,7 тис. га, що складає 78 % від загальної площі угідь області, - 4 користувача Громадської організації «Військово-мисливське товариство «Південь» на площі 64,2 тис. га, що складає 5 % від загальної площі угідь області, - інші користувачі мисливських угідь на площі 473,5 тис. га, що складає 11 % від загальної площі угідь області, - не закріплених угідь 300 га. Станом на кінець 2011 року Проекти організації та розвитку мисливського господарства наявні у 18 користувачів мисливських угідь, з них у 2 користувачів розглянуто та погоджено Держуправлінням у 2011 році. У 8 користувачів заключені договори на розробку таких проектів. Згідно проведеного аналізу добування основних видів мисливських тварин у сезон полювання 2010-2011 років користувачами мисливських угідь, яким був затверджений ліміт їх добування, ліміт виконано на 40 % по кабану, на 51 % по козулі та на 100 % по оленю. Так, із затвердженого обсягу добування кабана з 210 голів добуто 83, козулі з 81 добуто 41 голову та 8 з 8 голів оленя. Основними причинами невикористання лімітів у повному обсязі залишаються незадовільна організація полювання, великі затрати мисливців на полювання, незапитуваність частин ліцензій, міграція тварин. Аналіз чисельності основних видів мисливських тварин за останній п’ятирічний період показує, що їх загальна кількість по мисливським господарствам області збільшилась у цілому в порівнянні з результатами минулорічного обліку. Хоча при цьому загальна кількість голів кабана та козулі в деяких мисливських господарствах зменшилась, але у більшості господарств відмічено зростання. Зменшення чисельності поголів’я кабана та козулі в мисливських угіддях ДП «Великомихайлівське МГ», ТОВ «ПП «Рідний край», ТОВ «Дельта Дунаю», Кілійського РТМР, Ширяївської, Савранської, 69

Овідіопольської райорганізацій Одеської обласної організації УТМР, викликане перш за все з міграцією тварин, яка пов’язана з незначними по площі та окремо розташованими ділянками мисливських угідь та фактором турбування від господарської діяльності, а також затопленням і недостатнім рівнем проведення біотехнічних заходів. На сезон полювання 2011-2012 років ліміт на добування основних видів мисливських тварин затверджено 40 користувачам мисливських угідь у загальній кількості 202 кабана, 125 козуль, 15 оленів плямистих та на розселення 272 ондатр. У 43 користувачів наявні Порядки видачі відстрільних карток і обліку відстріляної дичини, у 44 - накази про строки та порядок проведення полювання у сезон 2011-2012 років, у 40 – пропускна спроможність мисливських угідь на пернату дичину та хутрового звіра у 2011-2012 роках. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин відображена в таблиці 5.3.2.1. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (голів) Таблиця 5.3.2.1. Види мисливських тварин Копитні Хутрові Пернаті

2000 3463 102317

2008 4588 81031 297112

2009 4551 79851 280347

2010 5105 82138 320960

2011 5004 84606 317433

Примітка: Інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

Обсяги добування основних видів мисливських тварин відображено в таблиці 5.3.2.2. Добування основних видів мисливських тварин Таблиця 5.3.2.2. Рік

1 2000

Види мисливських тварин 2 Олень плямистий Козуля Кабан

Разом по області 2008 Олень плямистий Козуля Кабан Ондатра Разом по області 2009 Олень плямистий Козуля Кабан Ондатра Разом по області 2010 Олень плямистий Козуля Кабан Ондатра Разом по області

Затверджений ліміт добування

Видано ліцензій

Добуто

3 4

4 4

5 -

Не використан о ліцензій 6 4

116

65 164 237 8

64 159 228 8

1 5 9 -

66 158 232 8

41 85 134 8

25 73 98 -

81 210 299

41 83 132

40 127 167

Причина невикористання 7 1. Частина ліцензій незатребувана 2. Незадовільна організація проведення полювання 3. Полювання на парнокопитних тварин пов’язано з великими витратами, що може дозволити собі не кожний мисливець. 4. Несприятливі кліматичні умови і міграція тварин в інші регіони України та Молдови.

1 2011

2 Олень плямистий Козуля Кабан Ондатра Разом по області

3 15

4 15

5 14

6 1

116 189 330

95 189 299

56 77 147

39 112 152

Примітка: Інформація Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

Охорона тваринного світу з боку громадських мисливських організацій велась не на належному рівні, що підтверджується динамікою виявлених порушень правил полювання. Внаслідок погіршення економічного стану користувачів мисливських угідь, незадовільного матеріально-технічного забезпечення природоохоронних органів області продовжує зростати незаконне добування диких тварин – браконьєрство. Так, за 2011 рік виявлено 216 фактів браконьєрства в мисливських угіддях Одеської області. Одеський регіон має значний фонд природних водойм – лиманів, озер, загальна площа яких становить біля 200 тис. га., акваторій пониззя Дністра, Дунаю та північно-західної частини Чорного моря. На протязі десятиріч Одеська область займає друге місце в Україні за обсягами вилову риби та морепродуктів і є найперспективнішим та найважливішим рибогосподарським регіоном держави. За останні 40 років внаслідок великого антропогенного навантаження на водне середовище, активізації господарської діяльності у прибережних зонах північно-західної частини Чорного моря, лиманів та річок, нераціонального використання водних живих ресурсів зменшився якісний та кількісний склад популяцій риби, безхребетних та водоростей. Рибодобувними підприємствами області здійснюється промисловий вилов риби та інших водних живих ресурсів по встановленим лімітам та виділеним квотам у Чорному морі та внутрішніх водних об’єктах, загальною площею 80,8 тис. га. Крім того, що на 8 водоймах площею 74,9 тис. га функціонують спеціальні товарні рибні господарства. На малих річках місцевого та загальнодержавного значення створено 1014 ставки та малі водосховища площею 14,3 тис. га, за яких 322 водних об’єкта площею 7,2 тис. га місцевими органами влади надані в оренду, переважно для рибогосподарських потреб. Вкрай неефективно використовуються водні об’єкти, надані в оренду для риборозведення. Зариблення водойм здійснюється періодично, в невеликих обсягах або повністю не проводиться. Переважна більшість виловленої риби не оприбутковується та не проходить через державні органи статистики. Орендарі здійснюють свою рибогосподарську діяльність без передбачених чинним законодавством, документів дозвільного характеру. Риборозведення на ставках та малих водосховищах ведеться без наукового супроводження та державного контролю внаслідок чого область щорічно не отримує 2-3 тис. тонн рибної продукції.

Управлінням «Західно-Чорноморська держрибоохорона» на протязі останніх 3-х років проводиться цілеспрямована робота по легалізації рибогосподарської діяльності користувачами орендованих водойм, але без підтримки місцевих органів влади, вирішити зазначене питання вкрай складно. В цілому, значні роботи по зарибленню водойм, які здійснюються переважно за рахунок користувачів призвели до суттєвого збільшення запасів риб, особливо в водоймах, на яких створені СТРГ. Щорічно в водойми області вселяється 15-20 млн. шт. молоді цінних видів риб. В тому числі ТОВ «Одеський осетриницький комплекс» за бюджетні кошти випустив у р. Дунай 10122 екз. молоді стерляді,яка занесена до Червоної книги України, середньою вагою 3,2 грама. Протягом 2011 року при здійсненні рибоохоронних заходів інспекторами управління "Західно-Чорноморська рибоохорона" було виявлено 4 порушення чинного законодавства, пов'язані з виловом видів риб, занесених до Червоної книги України (один випадок по Чорному морю і три - по р. Дунай). При цьому у порушників вилучено 83,35 кг водних живих ресурсів цих видів (стерлядь (молодь) – 58 шт., осетер російський – 2 шт., севрюга – 26 шт.). Загальна сума збитків, завданих рибному господарству за викладеними фактами порушень (з урахуванням вилову інших цінних видів риб) склала 88552,4 гривень. Два матеріали за фактами порушень направлені органами рибоохорони до судів та два слідчих органів для вирішення питання про притягнення порушників до відповідальності. На даний час за вказаними фактами порушень по двом матеріалам порушено кримінальні справи, за якими проводиться досудове слідство, ще по двом матеріалам, які були розглянуті районними судами на порушників накладено штрафів на загальну суму 690 грн. та конфісковано незаконно добуті водні біоресурси і знаряддя їх добування. На результати роботи рибогосподарському комплексу області негативно впливають ряд факторів які потребують вирішення, а саме:  цілеспрямоване направлення коштів на відтворення рибних запасів які щорічно направляються до місцевих бюджетів за шкоду нанесену рибним ресурсам від проведення на водоймах різноманітних робіт (обсяг 2-3 млн. грн.). Зазначені кошти в першу чергу слід направити на будівництво стаціонарних каналів, що з’єднують лимани північно-західного причорномор’я з Чорним морем. Їх відсутність на Тилігульському, Шаболатському, Тузловській групі лиманів призводить до погіршення екологічного стану водойм, не забезпечує захід достатньої кількості молоді, переважно кефалевих видів, на нагул з моря, внаслідок чого потенційні можливості зазначених водойм використовуються лише на 20-30 %.  на стан запасів Дністровського лиману вкрай негативно впливають днопоглиблювальні роботи які здійснюються на Цареградському гирлі. Внаслідок чого солоність води в нижній та середній частині лиману по декілька 72

раз на рік коливається від 0 до 14 0/00, що періодично призводить до загибелі кормових організмів прісноводних та морських видів, для яких критичними є солоність 5-7 0/00 Необхідно передбачити будівництво водо регулюючого пристрою на мосту, побудованому в пониззі Дністровського лиману. Встановлені Режими попусків з Дністровського водосховища, щорічно не дотримуються, що також негативно впливає на умови відтворення цінних видів риб в озерно-плавневій системі міжріччя Дністра-Турунчука.  відсутність рибоутримуючих пристроїв на гідроспорудах, що забезпечують водообмін Придунайських озер з Дунаєм, призводить до виходу великої кількості риб з озер в річку, та впливає на ефективність робіт з відтворення які проводяться користувачами спеціальних товарних рибних господарств. Правила експлуатації Придунайських водосховищ які б врахували інтереси всіх водокористувачів, до теперішнього часу не розроблені та не погоджені з органами рибоохорони та природоохоронними органами.  в умовах неврегульованості законодавчих актів, в області відсутній порядок надання в оренду водних об’єктів загальнодержавного значення який би передбачав попереднє узгодження з органами рибоохорони, при обов’язковому створені на них спеціальних товарних рибних господарств,  фінансової підтримки з обласного бюджету та екологічного фонду рибо відтворюючих комплексів з метою зниження вартості зарибку, та збільшення обсягів зариблення водних об’єктів області. Вирішення зазначених питань слід визначити в Регіональній програмі перспективного розвитку рибогосподарського комплексу на 2012-2015 роки, розробку якої, за дорученням Державного агентства рибного господарства, повинна взяти на себе облдержадміністрація. Динаміка вилову риби Таблиця 5.3.2.3. Рік 1 2000

Водний об’єкт

2 Чорне море із затоками р. Дунай Стенцівська заплава Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами Кучурганське водосховище Шаболатський лиман Григор’євський лиман Тилігульський лиман Тузловські лимани Хаджибейський лиман oз. Кагул oз. Картал oз. Ялпуг-Кугурлуй Разом по області 2008 Чорне море із затоками р. Дунай Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами Кучурганське водосховище Шаболатський лиман Куяльницький лиман

Затверджений ліміт вилову, т/рік 3 87295,400 666,000 58,500 552,500 11,000 4,000 21,000 3,000 35,000 256,700 167,000 47,000 247,000 89364,100 51614,0+70730,0* 688,000 946,300 26,000 18,500 21,000

Фактичний вилов** т/рік 4 9612,300 164,000 9,900 355,680 5,300 0,100 0,300 0,000 0,100 277,000 99,400 21,900 247,000 10792,980 583,800 548,900 9,900 51,600 0,000

Тилігульський лиман Разом по області 2009 Чорне море із затоками

р. Дунай Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами Кучурганське водосховище Шаболатський лиман Куяльницький лиман Тилігульський лиман Разом по області 2010 Чорне море із затоками р. Дунай Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами Кучурганське водосховище Шаболатський лиман Куяльницький лиман Тилігульський лиман 2011 Чорне море із затоками (у зоні відповідальності «Захчордержрибоохорони») р. Дунай оз. Кагул-Картал оз. Ялпуг-Кугурлуй Стенцівська заплава оз. Катлабух оз. Китай оз. Сасик Дністровський лиман і пониззя р.Дністер з озерами Кучурганське водосховище Хаджибейський лиман Тузловська група лиманів Шаболатський лиман Григор’євський лиман Куяльницький лиман Дофіновський лиман Тилігульський лиман Разом по області

3 86,000 53399,800 В межах ліміту, затвердженого для українській ділянці Чорного моря 665,500 627,000 17,300 10,500* 60,200* 1380,500 648,0 780,3 24,5 24,0 10,5 72,0 70571,0 713,0 1,5 745,0 23,0 26,5 21,0 10,5 61,0 72172,5

4 187,000 1381,100 4711,200

576,000 510,200 10,900 84,000 309,300 6201,600 3572,8 624,6 455,1 4,8 55,0 348,6 4315,5 552,4 261,1 435,8 2,2 345,6 207,0 1024,2 448,9 5,2 711,2 10,6 79,4 12,9 449,1 8861,4

Примітки: Інформація Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Одеській області Фактичний вилов по Тилігульському лиману наведений по Одеській і Миколаївській областях. По Одеській області він складає 415,4 тонни.

5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів З усіх видів риб, що занесені до Червоної книги України, в Одеській області здійснюється відтворення дунайських осетрових видів риб. Враховуючи важливість першочергового збільшення запасів осетрових риб в природних водоймах, яке пов’язане з міжнародними зобов’язаннями України, пріоритетним напрямом розвитку осетринництва є штучне відновлення природних популяцій цих риб. Згідно прийнятої «Загальнодержавної програми розвитку рибного господарства» завдання відновлення популяцій осетрових в Україні повинне вирощуватись шляхом створення сучасних риборозплідних підприємств. Програмою в 2007-2015 роках передбачалось будівництво нових державних осетрових заводів на Дунаї і Дністрі. Проте поки для цього нічого не зроблено. 74

В даний час вирішення задачі відновлення популяцій дунайських осетрових здійснюється на базі приватного підприємства ТОВ «Одеський осетрівницький комплекс», розплідник якого в Дністровсько-Дунайському межиріччі на Карналієвському водосховищі зданий в експлуатацію у 2009 році. Планована потужність підприємства – 1,5 млн. шт. підрощеної памолоді на рік. На базі цього господарства проводиться штучне розведення і вирощуванню памолоді осетрових для відновлення їх чисельності шляхом випуску в річки Дунай і Дністер. Заготівля плідників для цілей штучного відтворення здійснюється сумісно з ОдЦ ПівденНІРО під час проведення науково-дослідних ловів в районі м. Кілія. У липні 2011 року товариством було проведено зариблення р. Дунай стерляддю у кількості 10 тис. штук. Реалізації цього шляху відтворення запасів осетрових заважає недолік і несвоєчасне надходження бюджетних коштів за програмою «Відтворення водних живих ресурсів у внутрішніх водоймах і Азово-Чорноморському басейні». Крім того, суттєво постарілися і не відповідають фактичним витратам розцінки з штучного відтворення осетрових риб. Так, діючим прейскурантом вартість 1 екз. памолоді зарибляємих осетрових риб (білуга, севрюга, осетр) визначена в 1 грн., хоча реальна собівартість їх вирощування майже на порядок вище. На приклад, в Румунії держава сплачує рибоводному підприємству за випуск памолоді в р. Дунай: севрюга і стерлядь – 4 євро/екз., осетер – 8 євро/екз, білуга – 9 євро/екз.. Держуправлінням розроблено та 01.04.2011 р. затверджено План заходів, спрямованих на збереження та відновлення видів рукокрилих та їх середовища існування в Одеській області на 2011 рік. Зазначеним Планом передбачено проведення інформаційних заходів та опрацювання питання заповідання місцезнаходжень рідкісних рукокрилих. З цього питання підготовлена стаття «Наші сусіди - кажани» та розміщено в обласних і районних друкованих засобах масової інформації. Для забезпечення охорони та збереження місць існування рідкісних рукокрилих України Держуправління співпрацює з Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України для підготовки відповідного обґрунтування з планово-картографічними матеріалами з метою включення місць мешкання кажанів до природно-заповідного фонду. Для відзначення 14-15 травня Міжнародного дня мігруючих птахів підготовлено оголошення на офіційному сайті Держуправління та статтю до обласного друкованого видання «Чорноморські новини» від 14.05.2011 р. № 39-40 (21209-21210). З метою збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Одеської області, підвищення її природно-ресурсного потенціалу рішенням обласної ради від 20.05.2011 р. № 136-VІ затверджена Схема регіональної екологічної мережі Одеської області. Для забезпечення збереження існуючих територій та об’єктів природнозаповідного фонду, які входять у склад мисливських угідь Одеської області, 75

користувачам мисливських угідь під час розгляду Проектів організації і розвитку мисливського господарства віднести їх відтворювальних ділянок. Для збереження генофонду тваринного і рослинного світу велась робота зі створення 5-ти заповідних об’єктів: національного природного парку «Куяльницький» на території Біляївського, Іванівського, Комінтернівського районів та міста Одеса, ландшафтних заказників місцевого значення «Тарутинський степ» у Тарутинському районі, «Селіванівський» у Ананьївському районі, «Аліяга» у Кілійському районі та ботанічного заказника місцевого значення «Новопавліський» у Ширяївському районі. З метою охорони, збереження та відтворення видів тварин і рослин, які знаходяться під загрозою зникнення на території Одеської області, 18 лютого 2011 року за поданням Держуправління Одеською обласною радою прийнято рішення № 90-VІ «Про затвердження Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього». Перелік підготовлений робочою групою з вчених провідних наукових установ і організацій Одеської області, у тому числі з Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Одеського філіалу Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського, НДУ «Український науковий центр екології моря», ДП «Одеський центр Південного науково-дослідного Інституту морського рибного господарства та океанографії», Дунайського біосферного заповідника Національної академії наук, Нижньодністровського національного природного парку. У зазначений Перелік включено 341 вид тварин, з яких 244 у Червоній книзі України. Перелік розміщений на офіційному сайті Держуправління. На даний час в Одеському зоопарку утримується 22 види тварин, занесених до Червоної книги України, 45 видів, занесених до Європейського червоного списку, 33 види, занесених до Червоної книги МСОП. Колекція Одеського зоологічного парку загальнодержавного значення налічує такі види тварин, внесених до Червоної книги України: 5 видів ссавців (зубр, кінь Пржевальського, бурий ведмідь, степових ховрах, одеський ховрак), 18 видів птахів (рожевий пелікан, чорний лелека, степовий орел, орлан білохвіст, сокіл сапсан і балабан, сірий і степовий журавлі, філін та інш.), 2 види рептилій (полоз жовточеревий, чотириполосий). У 2011 році розмножувались 24 види тварин, серед яких рідкісні і зникаючі (філін, індійський дикообраз, бурий ведмідь, лев, бурчеллова зебра, антилопа нільгау, європейський муфлон). У зоопарку продовжені науково-практичні роботи по програмам «Рідкісні та зникаючі хижі птахи України: моніторинг, розведення, реінтродукція». У відповідності з програмою заключений договір про науково-практичну співпрацю між Одеським зоопарком та Нижньодністровським національним природним парком. В рамках договору реалізований пілотний проект по випуску вирощеного в зоопарку 2 осіб молодняку філіна (Bubo bubo) на території парку. За результатами моніторингу зазначені птахи добре адаптувались в умовах плавневого лісу нижнього Дністра. 76

Фінансування заходів по відтворенню видів тварин, занесених до Червоної книги України і тих, що підпадають під дію міжнародних угод України, проводились виключно за рахунок коштів бюджету м. Одеси та власних коштів зоопарку. Чисельні характеристики охорони та відтворення тваринного світу наведена у таблиці, кількість видів фауни, яким загрожує небезпека, наведена у таблиці у відповідності до оновленого Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області. Охорона та відтворення тваринного світу Таблиця 5.3.3.1. Район

Одеська область

Усього видів тварин, занесених до Червоної книги України, екз.

Кількість видів тварин, занесених до Червоної книги України, відтворено на територіях та об’єктах ПЗФ, екз., назва

Ссавці – 23 Птахи – 56 Рептилії – 6 Комахи – 83 П’явки – 4 Багатоніжки – 1

0 0 0 0 0 0

Кількість популяцій видів тварин, занесених до Червоної книги України, які зникли , од., назва 0 0 0 0 0 0

Примітка: Інформація Одеського національного університету ім. І.І . Мечнікова

Кількість видів фауни, яким загрожує небезпека Таблиця 5.3.3.2. Назва виду

Кількість видів

2 23 65 8 7 148 4 1

Клас Ссавці Клас птахи Клас рептилії Клас Амфібії Комахи Клас П’явки Багатоніжки

Види, яким загрожує небезпека 2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

3 27 254 8 6 64 2 1

4 27 254 8 6 64 2 1

5 27 254 8 6 64 2 1

6 23 65 8 7 148 4 1

Примітка: Інформація Одеського національного університету ім. І.І . Мечникова

5.3.4. Інвазивні види тварин За даними Українського науково-дослідного протичумного інституту ім. І.І. Мечникова на протязі 2011 року лабораторією епізоотології ОНІ проводився постійний моніторинг чисельності, видового складу, розподілення епідемічно важливих видів птахів водно-болотного комплексу у місцях їх скупчення (дельти лиманів, узбережжя Одеської та Миколаївської областей). Для цього були використані різні види візуального моніторингу (спостереження на моніторингових точках, маршрутний облік, облік птахів на зимовках). В результаті спостережень масової загибелі птахів виявлено не було. Також проводився регулярний відлов ектопаразитів, а саме - іксодових кліщів та комарів, які є основними переносниками особливо небезпечних 77

хвороб, з подальшим визначенням їх видової належності та генеративного стану. Лабораторні дослідження на наявність збудників різноманітних інфекцій продовжуються. Кліщі відловлювалися методом флажіння, збору з домашніх тварин та людини. Найбільш масовий вид кліщів - Ixodes ricinus . Комари відловлювались за допомогою сачків та ексгаустерів як у самому місті так і поза містом, особливо на узбережжях лиманів та річок. Найбільш масовий вид комарів – Culex pipiens pipiens. Загострилась ситуація щодо потенційної можливості спалаху такого особливо небезпечного захворювання, як сказ, завдяки збільшенню чисельності хижих ссавців. За даними мисливців та місцевих мешканців в 2011 році доволі часто спостерігали та відстрілювали вовків в Березівському, Іванівському та Комінтернівському районах. Схожа інформація надходила і з інших районів Одеської області, де наявність вовків не характерна. Також зареєстрований значний підйом чисельності лисиці в Одеській області, що, на нашу думку, пов’язано із скороченням ефективних заходів з регулювання чисельності цих хижаків. Головним управлінням ветеринарної медицини в Одеській області з метою недопущення занесення та розповсюдження інфекційних та інвазійних захворювань в області впродовж 2011 року вживалась низка організаційних та практичних заходів. Постійно проводиться моніторинг епізоотичної ситуації та лабораторні дослідження крові та матеріалу від диких тварин та птиці на інфекційні та інвазійні захворювання. Для контролю над ситуацією серед диких тварин у поточному році відібрано 23 проби сироваток крові від диких кабанів для моніторингових досліджень на африканську та класичну чуму свиней. З них досліджено 16 проб – антитіл до збудника африканської чуми свиней не виявлено. 7 проб зберігаються у Одеській обласній державній лабораторії ветеринарної медицини. Згідно Плану ветеринарно-профілактичних та оздоровчих заходів проти основних заразних захворювань тварин та птиці по Одеській області на 2011 рік, з метою проведення аналізу епізоотичної ситуації, в Одеську обласну державну лабораторію ветеринарної медицини доставлено від тварин дикої фауни для досліджень (проб): - на сказ – 160, - на лептоспіроз – 18, - на бруцельоз – 18, - на хворобу Ауєскі – 21, - на трихінельоз – 21. По всіх проведених дослідженнях отримано негативні результати за виключенням 5 позитивних на сказ лисиць. 5.3.5. Заходи щодо збереження тваринного світу З метою охорони, збереження та відтворення видів тварин і рослин, які знаходяться під загрозою зникнення на території Одеської області, 18.02.2011 р. 78

у за поданням Держуправління Одеською обласною радою прийнято рішення № 90-VІ «Про затвердження Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього». До Переліку включено 341 вид тварин, які поділені на 5 категорій в залежності від стану та ступеня загрози для популяції за зразком Червоної книги України. Також продовжувалась робота по заповіданню цінних ділянок, які є місцями існування рідкісних видів тварин. Державне регулювання чисельності, використання і відтворення об’єктів тваринного світу забезпечувалось шляхом встановлення науковообгрунтованих норм і лімітів їх використання, підвищення рибопродуктивності водойм шляхом, спрямованим на формування видового складу водних живих ресурсів. За звітний період Державною екологічною інспекцією в Одеській області проведено 28 перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства під час полювання спільно з громадськими інспекторами та єгерями УТМР. За результатами перевірок 31 особу притягнуто до адмінвідповідальності у вигляді штрафу на загальну суму 8 тис. 755 грн., стягнуто 8 тис. 160 грн., тобто 93 %. Проведена перевірка діяльності громадської організації «Мисливців та рибалок «Придністровське» щодо виконання заходів по збільшенню чисельності окремих видів мисливських тварин в межах Нижньодністровського національного природного парку. Також були здійснені перевірки УТМР: Комінтернівської, Біляївської, Овідіопольської, Роздільнянської районних організації, за результатами яких складено акти перевірки. Проведено 20 рейдових перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства під час рибальства на озерах, річках та лиманах Одеській області. За результатами перевірок складено 3 акти вилучення та виявлення безхазяйного майна, а також складено 19 протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 85 ч. 3. До адміністративної відповідальності притягнуто 17 осіб на загальну суму 2 тис. 125 грн., з яких сплачено 1 тис. 547 грн., тобто 73 відсотка. Для посилення державного контролю за станом охорони риби та інших водних живих ресурсів у весняно-літній нерестовий період 2011 року проведено 3 планові перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства з метою попередження фактів порушень чинного законодавства та браконьєрства з невідворотністю притягнення винних осіб до відповідальності встановленої законодавством на території Біляївського, Білгород-Дністровського, Овідіопольського, Ізмаїльського, Ренійського, Болградського, Кілійського, Татарбунарського районів Одеської області. За результатами перевірок складено 5 протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 85 ч. 3 КУпАП та винесено 5 постанов про накладення адміністративного стягнення на загальну суму 510 грн. Вилучено 22 знаряддя 79

незаконного вилову риби. Складено 2 акти виявлення та вилучення безхазяйного майна. Під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства інспекторами Державної екологічної інспекції в Одеській області були виявлені адміністративні правопорушення, передбачені частиною 5 ст. 85 КУпАП. На підставі ст. 255 КУпАП складені 2 протоколи про адміністративне правопорушення за частиною 5 ст. 85 КУпАП, в яких зафіксовано, що 2 громадянами допущені грубі порушення правил рибальства, а саме здійснення вилову водних живих ресурсів забороненими знаряддями лову (сітки ставні, мононіть, розмір вічка - 30 мм) з човна «Прогрес-2» на озері Кугурлуй, що є порушенням п. 12 Режиму рибогосподарської експлуатації спеціального товарного рибного господарства озер Ялпуг-Кугурлуй. Керуючись ст. ст. 221, 257, 276 КУпАП ці протоколи надіслані на адресу Ренійського районного суду для розгляду справи та прийняття рішення щодо конфіскації або повернення знарядь незаконного вилову риби, притягнення осіб до адміністративної відповідальності та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконного вилову риби. За результатами планової перевірки РАМК «Ново-Некрасівський», яке спеціалізується на відтворенні водних живих ресурсів та спеціальному використанні риба та інших водних живих ресурсів, складено акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення за ст. 78 КупАП, протокол за ст. 188-5 КУпАП, 3 протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 82-4 КупАП. До адмінвідповідальності притягнуто посадових осіб на загальну суму 901 гривня. Проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ЗАТ «Аква», за результатами якої складено акт перевірки; 6 протоколів, 6 постанов на загальну суму 2856 грн. (за ст. 82 КУпАП 1700 грн.; 3 протоколи за ст. 82-1 -85 грн.; 1 протокол за ст. 78 КУпАП 136 гривень). 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні 5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду Особливості географічного розташування Одеської області наділили її унікальною та надзвичайно багатою різноманітністю природних комплексів і систем, від лісових, лісостепових і степових, до водно – болотних і приморських, які й представлені у системі ПЗФ. Тут охороняються більше 194 видів представників рослинного і 382 види тваринного світів, які є рідкісними та знаходяться під загрозою зникнення. ПЗФ Одеської області станом на 01.01.2012 р. має в своєму складі 120 територій та об’єктів, загальна площа яких становить 154577,772 га. З урахуванням того, що 12 об’єктів загальною площею 9133,25 га знаходяться у складі природно-заповідних територій, фактично займана ПЗФ площа в області 80

становить – 145444,522 га. Відношення площі ПЗФ до площі Одеської області становить 4,4 %. Структура ПЗФ представлена у таблиці 5.4.1.1. Структура природно-заповідного фонду області станом на 01.01.2012 р. Таблиця 5.4.1.1. № п\п

1 1. 2. 3. 4. 5.

7. 8. 9. 10

Найменування об’єктів ПЗФ 2 Біосферні заповідники Національні природні парки Дендрологічні парки Регіональні ландшафтні парки Заказники – всього, в т.ч.: ландшафтні лісові ботанічні загальнозоологічні орнітологічні ентомологічні гідрологічні загальногеологічні Пам’ятки природи–всього, в т.ч.: комплексні ботанічні лісові гідрологічні зоологічні геологічні Ботанічні сади Парки-пам’ятки садовопаркового мистецтва Заповідні урочища Зоологічні парки РАЗОМ

Загальнодержавного значення Кількість Площа 3 4 1 51547,9 2 49176,1 8 11913 1 8397 4 2550 2 572 1 394 2 10,17 1 5,5 1 4,67 1 16

Об’єкти природно-заповідного фонду Місцевого значення

Всього

Кількість 5 2 28 20 1 4 1 2 47 38 6 1 -

Площа 6 15320 11041,92 7200,52 8,4 3403 390 40 11,215 10,283 0,63 0,3 -

Кількість 7 1 2 2 36 21 1 8 2 2 2 49 39 6 2 1

Площа 8 51547,9 49176,1 15320 22954,92 15597,52 8,4 5953 572 784 40 21,385 16,145 0,63 4,97 16

1606,96

1655,97

1 16

6,5 112718,67

4 104

13879 41859,102

4 1 120

13828 6,5 154577,757

Свій відлік ПЗФ Одеської області веде з 1960 року, коли Постановою Ради Міністрів РСР до ПЗФ державного значення віднесено урочище на території Великомихайлівського лісового господарства, а у 1963 році надано статус геологічної пам’ятки природи ділянці Одеських катакомб, де знайдені залишки викопної фауни у стародавніх карстових печерах. Більшість природно-заповідних об’єктів отримало такий статус протягом 70-х – 90-х років. І саме завдяки цьому вони збереглись до теперішнього часу. Розміщення природно-заповідних територій в області нерівномірне. Наприклад, у Любашівському, Красноокнянському, Ренійському і Саратському районах вони взагалі відсутні, а в інших районах їх кількість становить від 1-го до 8-ми. Найбільша кількість територій та об’єктів ПЗФ знаходиться у м. Одесі – (47 об’єкта). Найбільша площа заповідання - у Кілійському районі за рахунок Дунайського біосферного заповідника (51547,9 га). Значною мірою невеликий відсоток заповідності зумовлений наявністю високого ступеня антропогенної трансформації ландшафтів, тобто зміною природних ландшафтів людською діяльністю для господарських потреб, перш за все інтенсивного землеробства, спрямлення русел річок, будівництва дамб, каналів, доріг без урахування природних умов, а також відсутністю мотивації 81

на рівні місцевого самоврядування та місцевих адміністрацій щодо збереження у природному стані ландшафтів.

35,34

Відсоток заповідності від площі району,%

18,14

20 13,6

15 9,91 7,11

10 4,88

2,69 0,29

4,85 3,63

2,4 0,33 0,32 0,33

3,91 1,92 0,97 0,044

0,02

0,146

1,48 0,38

1,5

Ан ан ьї вс ьк и Ар ци й зь Ба кий лт сь Бе ки ре Бзів й Дн сь іс к и тр ов й сь Бі ки ля й ї Бо всь к лг ра ий ВМ дс их ьк ай ий лі вс ь ки Ів ан й ів с Із ма ьки й їл ьс ьк ий Кі лі йс ьк К ий Ко оди мс мі нт ьк ер ий ні вс Ко ьки й то М вс ик ьк ол ий О аї ві вс ді ьк оп ол ий Ро ьс зд ьк іл и ьн ян й сь Са к и вр ан й Та сь ки ру й Та ти нс та рб ьк и ун ар й сь Ф ру ки нз й ів сь Ш ки ир й яї вс ьк ий м. О де са

Рис. .1. Частка ПЗФ загальнодержавного та місцевого значення у розрізі адміністративно-територіальних одиниць Одеської області

У північних районах заповідні території представляють переважно дубовоясеневі і соснові ділянки лісу, паркові насадження колишніх панських маєтків, де збереглись історико-культурні об’єкти (парк «Гетьманівський», парк «Кардамичівський»). У центральній, східній і західній частинах області окрім лісових насаджень у ПЗФ зберігаються ділянки типчаково-ковиловорізнотравного степу, притаманного місцевості минулому. На півдні – це ділянки найбільших рік України Дунаю і Дністра з їх своєрідним ландшафтом і унікальною острівною системою та причорноморських лиманів (Тилігульський лиман, Тузловська група лиманів (Шагани-Алібей-Бурнас), водосховище Сасик, Придунайські озера Кугурлуй і Картал). Ці території включені до світової мережі водно-болотних угідь значення, первісні природні комплекси яких зберігаються в Дунайському біосферному заповіднику, Нижньодністровському національному природному парку, національному природному парку «Тузловські лимани», регіональних ландшафтних парках «Ізмаїльські острови» і «Тілігульський», заказнику місцевого значення «Лунг». На заповідних територіях дельти Дунаю зустрічаються 63 % птахів, зареєстрованих на території України та 42 види птахів, занесених до Червоної книги України і Європейського Червоного списку. На Тузловських лиманах на великій відстані поки що збереглась не перетвореною унікальна піщана коса зі специфічною біотою, яка з’єднує лимани з Чорним морем. Склад ПЗФ області протягом 2011 року не змінився і його відсоток від загальної площі області залишився на рівні 4,4 %.

Динаміка структури природно-заповідного фонду Одеської області Таблиця 4.5.1.2. Категорії територій та об’єктів ПЗФ 1 Природні заповідники Біосферні заповідники Національні природні парки Регіональні ландшафтні парки Заказники загальнодержавного значення Заказники місцевого значення Пам’ятки природи загальнодержавного значення Пам’ятки природи місцевого значення Заповідні урочища Ботанічні сади загальнодержавного значення Ботанічні сади місцевого значення Дендрологічні парки загальнодержавного значення Дендрологічні парки місцевого значення Зоологічні парки загальнодержавного значення Зоологічні парки місцевого значення Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення РАЗОМ Фактична площа ПЗФ * % фактичної площі ПЗФ від площі АТО

На 01.01.2008 року кількість од. площа, га 1 2 1 51547,9 2 15320 8 11913

На 01.01.2009 року кількість од. площа, га 3 4 1 51547,9 1 21311,1 2 15320 8 11913

На 01.01.2010 року кількість од. площа, га 5 6 1 51547,9 2 49176,1 2 15320 8 11913

На 01.01.2011 року кількість од. площа, га 7 8 1 51547,9 2 49176,1 2 15320 8 11913

На 01.01.2012 року кількість од. площа, га 9 10 1 51547,9 2 49176,1 2 15320 8 11913

27 2

10741,06 10,17

27 2

10847,918 10,17

28 2

11010,92 10,17

28 2

11041,92 10,17

28 2

11041,92 10,17

49 4 1

22,555 13828 16

49 4 1

22,555 13828 16

45 4 1

11,575 13828 16

47 4 1

11,215 13879 16

47 4 1

11,215 13879 16

6,5

1624,73

1635,6545

1606,96

1606,967

117

103783,915 102442,295

119

126507,797 117546,547

118

154496,125 145534,875

120

154577,775 145444,522

120

154577,775 145444,522

3,076

3,528

4,38

4,4

Примітка: * - сумарна площа територій та об’єктів ПЗФ без урахування площі тих об’єктів ПЗФ, що входять до складу територій інших об’єктів ПЗФ.

З метою визначення меж об’єктів ПЗФ у 2011 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділено 93,8 тис. грн. на виготовлення проектів землеустрою з організації та встановлення меж 3-х об’єктів у районах області – заповідного урочища «Дністровські плавні», регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», лісового заказника місцевого значення «Сосновий ліс». Також проводились роботи по встановленню меж 3-х об’єктів у м. Одеса – парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк ім. Т.Г. Шевченко», «Парк ім. Котовського», «Парк ім. Ленінського комсомолу». Протягом року Держуправлінням розглянуто та погоджено 2 проекта землеустрою з організації та встановлення меж для парку-пам’ятки садовопаркового мистецтва місцевого значення «Парк ім. Т.Г. Шевченко» у місті Одеса та лісового заказника місцевого значення «Сосновий ліс» у Савранському районі, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель водного фонду загальною площею 1200 га в постійне користування Нижньодністровському національному природному парку для збереження, відтворення та раціонального використання типових та унікальних природних комплексів пониззя річки Дністра на території Удобненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту). Для встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення Держуправління листом від 21.11.2011 р. № 1246/05 направлено до Мінприроди України запит на 2012 рік щодо виділення коштів з державного фонду охорони навколишнього природного середовища на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж 9 об’єктів. Відповідно до виділених коштів з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об’єднанням ВО «Укрдержліспроект» (м. Ірпінь) проводились роботи по розробці проекту організації території регіонального ландшафтного парку «Тилігульський». З метою розширення природно-заповідного фонду області Держуправлінням продовжувались роботи по створенню 4-х заповідних об’єктів: національного природного парку «Куяльницький», ландшафтних заказників місцевого значення «Тарутинський степ» і «Селіванівський» та ботанічного заказника місцевого значення «Новопавліський». Щодо національного природного парку «Куяльницький», то протягом року Держуправлінням направлено 2 звернення до Комінтернівської, Біляївської райдержадміністрацій, 17 звернень до 6-ти сільських рад навколо лиману про надання погодження на створення парку. Взято участь у 2-х громадських слуханнях і 3-х сесіях сільських рад із залученням науковців, громадських екологічних організацій та експертів Проекту ЄС «Посилені економічні й правові інструменти для збереження степового різноманіття, адаптації до зміни клімату та її пом’якшення (Степове біорізноманіття)». 84

Рішеннями Одеської обласної ради від 12.05.2010 р. № 1104-ІV «Про заходи щодо збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману» та від 28.10.2011 р. № 270-VІ «Про затвердження регіональної програми збереження та відтворення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману на 2012-2016 роки» підтримано наміри щодо створення національного природного парку «Куяльницький». Клопотання щодо створення національного природного парку погоджено Мінприроди України листом від 20.05.2011 р. № 9375/27/10-11. Для прийняття відповідного рішення до обласної ради направлено проекти створення 2-х заказників місцевого значення «Новопавлівський» у Ширяївському районі та «Тарутинський степ» у Тарутинському районі. Відповідно до виділених коштів з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища готується проект створення ландшафтного заказника місцевого значення «Селіванівський» площею 80 га в Ананьївському районі. 5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення Серед 22 водно-болотних угідь України, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.1995 р. № 935 «Про заходи щодо охорони водноболотних угідь, які мають міжнародне значення», в Одеській області розташовані 8, а саме: «Озеро Кугурлуй» у Ренійському та Ізмаїльському районах на площі 6500 га; «Озеро Картал» у Ренійському районі на площі 500 га; «Кілiйське гирло» у Кілійському районі на площі 32800 га; «Озеро Сасик» у Кілійському і Татарбунарському районах на площі 21000 га; «Система озер Шагани-Алібей-Бурнас» у Татарбунарському районі на площі 19000 га, «Межиріччя Днiстра-Турунчука» у Біляївському та Білгород-Дністровському районах на площі 7600 га, «Північна частина Дністровського лиману» у Овідіопольському і Білгород-Дністровському районі на площі 20000 га, «Тилігульський лиман» загальною площею 26000 га, частина якого знаходиться у Комінтернівському і Березівському районах Одеської області, а інша у Березанському районі Миколаївської області. На території ВБУ міжнародного значення «Тилігульський лиман» у 1997 році створено РЛП «Тилігульський». Території ВБУ «Кілійське гирло» та верхів’я ВБУ «Озеро Сасик» включені до Дунайського біосферного заповідника. Території ВБУ «Північна частина Дністровського лиману» і «Межиріччя Дністра-Турунчука» входять до складу створеного у 2008 році НПП «Нижньодністровський». На ВБУ «Система озер Шагани-Алібей-Бурнас» у 2010 році утворено національний природний парк «Тузловські лимани». Території ВБУ «Озеро Кугурлуй» та «Озеро Картал» з 1993 року зарезервовані для наступного заповідання. На всі водно-болотні угіддя області розроблені та затверджені паспорти. Протягом 2011 року організовувалось розроблення додатків до паспортів. Так, 20 жовтня 2011 року Держуправлінням затверджено додаток до паспорту 85

водно-болотного угіддя міжнародного значення «Кілійське гирло», розробленого Дунайським біосферним заповідником. Протягом 2011 року Держуправлінням спільно з установами природнозаповідного фонду, до складу яких входять ВБУ міжнародного значення, забезпечено проведення Всесвітнього дня водно-болотних угідь, круглого столу до нього, а також розробку додатків до паспортів. 1 грудня 2011 року взято участь в науково-практичній конференції «Менеджмент і моніторинг Рамсарських водно-болотних угідь АзовоЧорноморського узбережжя України» у м. Херсон, організованої Проектом ЄС «Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадженням Дунайської та Рамсарської Конвенцій» на базі Херсонської академії неперервної освіти. Під час конференції вирішувались питання збереження та невиснажливого використання природно-ресурсного потенціалу угідь. 5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон Природні рекреаційні ресурси Одеської області характеризуються, перш за все, наявністю приморських лиманів уздовж чорноморського узбережжя та озер у придунайському регіоні. Ці 14 лиманів та 7 озер становлять велике природне багатство Одеської області, зокрема: Куяльницький, Хаджибейський, Тилігульський, Будацький і Тузловська група лиманів, становлять сховища цілющої грязі та рапи, яка має величезне бальнеологічне значення та унікальна по своєму фізико-хімічному складу. Слід відзначити, що внаслідок недбалого й нераціонального використання цих лиманів, останнім часом спостерігається погіршення стану, особливо Куяльницького лиману. За інформацією Управління культури та туризму Одеської обласної державної адміністрації у 2011 році туристична інфраструктура області нараховувала 1021 заклад туристично-рекреаційного та оздоровчого призначення, зокрема: 55 санаторно-курортних установ, 57 дитячих оздоровчих закладів, 651 будинків та баз відпочинку, 258 підприємств готельного комплексу, де одночасно можна розташувати понад 110 тисяч осіб. Протягом 2011 року в області діяло понад 300 туроператорів, турагентів та фахівців туристичного супроводу. За станом на 01.01.2012 р. ДП “Одесастандартметрологія” сертифіковано 269 готельних, санаторно-курортних та оздоровчих закладів Одеської області, у тому числі: - 37 - готелів, - 26 - санаторіїв, профілакторіїв, - 117 - баз відпочинку, - 24 - дитячих оздоровчих закладів, - 4 - оздоровчих та спортивних комплексів, - 61 - пансіонатів, кемпінгів,будинків та центрів відпочинку. Видано - 585 сертифікатів відповідності по показниках безпеки, із них: - 42 - на готельні послуги; 86

- 244 - на послуги розміщення; - 2 - на туристично-екскурсійні послуги. За звітній період у санаторно-курортних і оздоровчих закладах було оздоровлено понад 273,7 тис. осіб, що на 7 % (2,63 тис.) більше у порівнянні з 2010 роком, у тому числі: Із загальної кількості оздоровлених упродовж тривалого часу найбільше оздоровлено у санаторно-курортних і оздоровчих закладах, розташованих на території Білгород-Дністровської міської ради (32,5 %), м. Одеса (25,9 %) та Кілійського району (9,6 %). Згідно статистичної звітності за формою 1-Тур за 2011 рік послугами туроператорів і турагентів області скористалось 199,57 тис. туристів і екскурсантів, що на 6,3 % більше у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року, у тому числі: - іноземних туристів – 29 399 осіб; - туристів, які виїжджали за кордон – 30 783 осіб; - охоплених внутрішнім туризмом – 26 376 осіб; - екскурсантів – 113 014 осіб. Загальне зростання кількості туристів відбулося за рахунок суттєвого збільшення кількості обслугованих екскурсантів – на 34,2 %. У санаторно-курортних та оздоровчих закладах області упродовж минулого року перебувало 52,5 тис. іноземців. У середньому одним іноземцем на відпочинку фактично проведено 9,9 ліжко-днів. Усіма оздоровленими у 2011 році фактично проведено 3 215 016 ліжко-днів (людино-днів) у санаторно-курортних і оздоровчих закладах області. Влітку 2011 року у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку перебувало 136,6 тис. дітей, у тому числі: - 122,8 тис. дітей – мешканців Одеської області; - 11,6 тис. дітей – з інших регіонів України; - 2,2 тис. дітей – з інших країн. Загальна вартість перебування всіх оздоровлених у госпрозрахункових санаторно-курортних і оздоровчих закладах упродовж 12 місяців становила 288 952,7 тис. грн., що на 20,2 % (48 610,5 тис.) більше ніж за 2010 рік. У 2011 році було введено в експлуатацію 20 закладів тимчасового розміщення - 4 готелі, 13 баз відпочинку та 3 пансіонати, загальна потужність яких складає 2 588 місць. 5.6. Природно-культурна спадщина На території області станом на 01.01.2012 р. знаходиться 23 паркапам’ятки садово-паркового мистецтва, з них 1 парк має загальнодержавне значення («Кардамичівський»), а 22 – місцевого значення. На території м. Одеси знаходяться 12 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення, з яких шість є відомчими: «Юннацький», «Парк санаторію ім. Чкалова», «Парк Аркадія», «Студентський», «Парк санаторію Горького», «Парк ім. В.П. Філатова»; а шість – знаходиться у віданні Одеського 87

міськвиконкому: «Дендропарк «Перемоги», «Міський сад», «Парк ім. Т.Г. Шевченко, «Дюківський сад»,»Парк ім. Ленінського комсомолу», «Парк Котовського». Рішенням Болградської міської ради від 07.10.2011 р. № 348-VІ затверджено проект утримання та реконструкції парку-пам’ятки садовопаркового мистецтва місцевого значення «Парк ім. О.С. Пушкіна» у м. Болград. 5.7. Туризм За інформацією Управління культури та туризму Одеської обласної державної адміністрації у 2011 році тривала робота щодо створення сприятливих умов провадження підприємствами сфери туризму діяльності з надання туристичних послуг, вживалися заходи зі створення високоякісного та сучасного регіонального туристичного продукту, будівництва і реконструкції об’єктів туристичної інфраструктури, залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у розвиток матеріально-технічної бази туризму тощо. З метою підвищення якості екскурсійного обслуговування, за сприяння управління культури і туризму облдержадміністрації, при факультеті підвищення кваліфікації Одеського державного економічного університету у 2011 році організовано функціонування курсів з підвищення кваліфікації екскурсоводів та гідів-перекладачів. Впродовж року, за результатами курсової підготовки фахівців туристичного супроводу, обласною акредитаційною комісією з видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу видано 50 дозволів на право здійснення туристичного супроводу, з них: 34 дозволи екскурсоводам і 16 дозволів – гідам-перекладачам. Для вирішення проблемних питань та визначення пріоритетів подальшого розвитку туристичної сфери області у минулому році було розроблено та затверджено рішенням сесії обласної ради від 26.08.2011 р. № 204-VI Програму розвитку туристично-рекреаційної галузі Одеської області на 2011-2015 роки. Концептуально Програма спрямована на: створення сприятливого інвестиційного клімату і розвиток інфраструктурних об'єктів за рахунок залучених коштів; підтримку і розвиток діючих об'єктів туристичної інфраструктури з метою подальшої розробки на їх базі нових туристичноекскурсійних маршрутів; рекламно-інформаційну підтримку регіонального туристичного продукту та формування позитивного туристичного іміджу Одеської області на внутрішньому і міжнародному ринку туристичних послуг. Напрями та заходи Програми, а також обсяги їх фінансування формувались на підставі пропозицій місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Для комплексного підходу до розвитку туризму в районах українського Придунав'я у 2011 році створено туристичний кластер "Буджак", до складу якого увійшли представники п'яти громадських організацій: "Придунайського центру суспільних ініціатив", "Ізмаїльської федерації молодіжних організацій", "Одеського обласного відділення "Союзу сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні", Агентства стабільного розвитку і європейської 88

інтеграції "Єврорегіон "Нижній Дунай" і громадської організації "Європейська Бессарабія". У вересні 2011 року, спільно з членами Комітету "По етнографії, духовності і розвитку сільського зеленого і арт-туризму" Громадської ради при обласній державній адміністрації, у с. Грибівка Овідіопольського району проведено семінар з питань розвитку сільського зеленого туризму у контексті реалізації на території області міжнародного проекту "Арт-туризм". В роботі семінару взяли участь представники місцевих органів виконавчої влади, громадські організації туристичної спрямованості, керівники туристичних підприємств та власники сільських садиб, які надають послуги у сфері сільського зеленого туризму. В ході семінару обговорювались стан та перспективи розвитку сільського і екологічного туризму та значення проекту "Арт-туризм" для популяризації цих видів туризму і привертанні до нашого регіону нових туристичних потоків. За організаційної підтримки управління культури і туризму облдержадміністрації, у травні 2011 року проведено IX Міжнародну Асамблею туристичного бізнесу (м. Одеса). Провідним заходом Асамблеї став І-й Одеський туристичний фестиваль, який проходив на центральній вулиці м. Одеси – Дерібасівській. В 2011 році Одещина успішно презентувала свій потенціал на провідних міжнародних туристичних виставках: "ITB Berlin – 2011" (Берлін, 09-13.03.2011), "Salon des Vacances" (Брюссель (Бельгія), 03-07.02.2011), "Cruise Shipping Miami" (Майами (США), 14-17.03.2011) та ін. З метою залучення додаткових туристичних потоків та популяризації культурного і туристичного потенціалу регіону було створено та розміщено на туристичному web-сайті Одеської області (www.touregion.od.ua) календарний план проведення основних культурно-мистецьких та туристичних подій області на 2011 рік. Дану інформацію було використано у рекламно-інформаційних цілях і розповсюджено на різноманітних туристично-виставкових заходах, а також запропоновано туроператорам і турагентам області для включення до програм туристично-екскурсійного обслуговування. Відповідно до чинного законодавства у 2011 році органами місцевого самоврядування 72-х населених пунктів області було встановлено туристичний збір, у тому числі в усіх населених пунктах (22), віднесених згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1996 р. № 1576 «Про перелік населених пунктів, віднесених до курортних» до курортних. У більшості населених пунктів розмір ставки туристичного збору становив 1,0 відсотка. Надходження туристичного збору за 2011 рік становили 2,6 млн. грн., з яких по фізичних особах – 0,8 млн. грн. (30,9 %). Бюджетні призначення, затверджені органами місцевого самоврядування на 2011 рік виконані на 111,7 %. У 2011 році Одеську затоку відвідало 73 океанських круїзних лайнера під іноземним прапором та здійснено 122 заходи суден типу "ріка-море". Сумарна кількість пасажирів на круїзних суднах склала 122,6 тис. осіб, що на 6,0 тис. більше, ніж в навігацію 2010 року. 89

Суднами приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" за 2011 рік перевезено і обслуговано 20,67 тис. туристів і відпочиваючих. При цьому в українську дельту Дуная здійснено 62 суднозаходи та обслуговано 11,78 тис. осіб. Стримуючими факторами розвитку курортно-рекреаційної сфери області насамперед є: відсутність або застарілість містобудівної документації (генеральних планів населених пунктів, схем планування територій районів) більшості туристично-рекреаційних територій, як наслідок - стихійність в забудові, нераціональне та нецільове їх використання; відсутність на території окремих курортних населених пунктів в достатній кількості доброякісної питної води, загальних інженерних мереж каналізації, теплопостачання, споруд по очистці стічних вод та централізованих систем саночистки; не достатній рівень благоустрою оздоровчих закладів (із загальної кількості закладів різного профілю, розташованих на території області працюють на привозній воді – 13,8 %; каналізовані на вигріб – 70 %; мають не нормативні житлові номери – 36 %); незадовільний стан автомобільних доріг, включаючи автодороги місцевого значення, під'їзні та внутрішні автошляхи курортно-рекреаційних територій. Одним з дієвих шляхів вирішення порушених проблемних питань є прискорення виконання робіт з розробки та затвердження містобудівної документації на новій топографо-геодезичній основі, на підставі якої здійснюється виділення земельних ділянок для містобудівних цілей, що сприятиме формуванню перспективних планів (програм) розвитку територій, обгрунтуванню розміщення різноманітних об'єктів туристичної інфраструктури, залученню інвестицій, вирішенню питань централізованого водопостачання, водовідведення, очистки стічних вод, знешкодження твердих побутових відходів тощо.

6. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ ТА ГРУНТИ 6.1. Структура та використання земельних ресурсів 6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду Земельні ресурси Одеської області (3331,3 тис. га) характеризуються надзвичайно високим рівнем освоєння. Найбільшою є питома вага земель сільськогосподарського призначення 2660,3 тис.га, з них рілля – 2072,5 тис. га. У структурі земель сільськогосподарські угіддя займають 79,86 %, у тому числі рілля – 62,21 відсотків. Землі житлового та громадського призначення займають 62,10 тис. га. Станом на 1 січня 2012 року площа земель під об’єктами природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення становила 110,1 тис. га або 3,3 % від території області. Площа земель оздоровчого призначення становила 1,7 тис. га, а площа рекреаційного – 4,3 тис. га. Землі лісогосподарського призначення та ліси на інших категоріях земель займають 224,0 тис. га або 6,7 % території області. Це значно нижче розрахунково-оптимального показника (21-22 %), який забезпечує збалансованість між лісовими ресурсами, обсягами лісокористування та екологічними вимогами. Землі водного фонду займають 211,3 тис. га або 6,3 % території області, в тому числі природні водотоки (річки та струмки) – 15,5 тис. га, озера та лимани – 167,6 тис. га, ставки – 12,3 тис. га, штучні водосховища – 7,6 тис. га, болота – 72,6 тис. га, штучні водостоки (канали, колектори, канави) – 8,3 тис. га. Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення займають 50,2 тис. га. У більшості галузей економіки через недосконалість нормативів та низький рівень проектно-технічних рішень землі використовуються не раціонально. На 1 січня поточного року 2,5 тис. га земель, віднесено до порушених (з них не використовуються у виробництві 1,6 тис. га). Область має розгалужену мережу автомобільних доріг та одну з найпотужніших в Україні залізничну мережу. Землі транспорту в цілому займають 24,80 тис. га. Площа земель під твердими побутовими відходами складає біля 0,5 тис. га, з яких більша частина не відповідає екологічним нормам. Крім того, багато лісів узбіч доріг, будівельних майданчиків перетворено на несанкціоновані сміттєзвалища. Динаміка структури земельного фонду області (за даними Головного управління Держкомзему у Одеській області) Таблиця 6.1.1.1. Основні види земель та угідь

1 Загальна територія,

2007 р. усього % до тис. га загальної площі території 2 3 3331,3

2008 р. усьо-го % до тис. га загальної площі території 4 5 3331,3

2009 р. усього % до тис. га загальної площі території 6 7 3331,3

2010 р. усього % до тис. га загальної площі території 8 9 3331,3

2011 р. усього % до тис. га загальної площі території 10 11 3331,3

92 1 у тому числі: 1. Сільськогосподарські угіддя, з них: рілля перелоги багаторічні насадження сіножаті і пасовища 2. Ліси і інші лісовкриті площі з них вкриті лісовою рослин-ністю 3.Забудовані землі 4.Відкриті заболочені землі 5.Відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі зайнятті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями) 6.Інші землі Усього земель (суша) Території, що покриті поверхне-вими водами

2594,0

77,9

2593,9

77,9

2593,4

77,8

2593,6

77,9

2592,8

77,8

2067,4 30,2 90,8

62,1 0,9 2,7

2068,0 29,4 91,1

62,1 0,9 2,7

2067,6 29,4 91,4

62,1 0,9 2,7

2068,6 29,4 90,3

62,1 0,9 2,7

2071,9 27,7 89,4

62,2 0,8 2,7

405,6

12,2

405,4

12,2

405,0

12,2

405,3

12,2

403,8

12,1

223,4

6,7

223,9

6,7

223,9

6,7

223,9

6,7

223,9

6,7

199,1

6,0

199,4

6,0

199,2

6,0

199,6

6,0

199,4

6,0

127,5

3,8

127,9

3,8

128,2

3,8

128,5

3,8

129,1

3,9

72,6

2,2

72,2

2,2

72,2

2,2

72,1

2,2

72,2

2,2

34,0

1,0

33,6

1,0

33,6

1,0

33,2

1,0

33,3

1,0

279,8 3119,6

8,4 93,6

279,8 3119,5

8,4 93,6

280,0 3119,5

8,4 93,6

280,0 3119,5

8,4 93,6

280,0 3119,6

8,4 93,6

211,7

6,4

211,8

6,4

211,8

6,4

211,8

6,4

211,7

6,4

6.1.2. Господарська освоєність земельних угідь Станом на 01.01.2012 р. набули право на земельну частку (пай) 378922 громадян, із яких 372550 (98,3 %) отримали сертифікати на право на земельну частку (пай). 369619 громадянам оформлено державні акти на право власності на земельні ділянки, що становить 99,2 % від кількості громадян, які одержали сертифікати на право на земельну частку (пай). В Одеській області станом на 01.01.2012 р. реформовано 600 агроформування, унаслідок чого створено: нових агроформувань – 2222; товариств з обмеженою відповідальністю – 404 (загальна площа 474,8 тис. га); приватно-орендних підприємств – 288 (площа 197,1 тис. га); акціонерних товариств – 46 (площа 78,9 тис. га); сільськогосподарських кооперативів – 153 (площа 219,3 тис. га); фермерських господарств – 1243 (площа 210,0 тис. га); інших суб’єктів господарювання – 88 (площа 40,9 тис. га). 92

Власниками земельних часток (паїв) укладено у 2011 році 264,7 тис. договорів оренди, з них на: Таблиця 6.1.2.1. 1-3 роки 4-5 років 6-10 років 10 років і більше –

23,8 тис. договорів 121,6 тис. договорів 86,4 тис. договорів 32,8 тис. договорів

(9,0 %) (45,9 %) (32,7 %) (12,4 %)

Зареєстровано 241,5 тис. договорів оренди. Площа переданих в оренду земельних ділянок та земельних часток (паїв) становить 1171,7 тис. гектарів. 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси Одеською обласною радою 03.12.2009 р. було прийнято рішення «Про внесення змін та доповнень в додаток до рішення обласної ради від 22.12.2006 р. № 126-V «Про затвердження Регіональної програми використання коштів на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь і охорони земель в Одеській області на 2007-2010 роки», в якому одним із заходів є розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. В 2010 році були розроблені та затверджені відповідно до норм чинного законодавства проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь 8 найбільших державних сільськогосподарських підприємств на території Ананьївського, Арцизького, БілгородДністровського, Болградського, Іванівського, Котовського, Тарутинського, Ширяївського районів, загальною площею 36 тис. 786 га. Згідно ст. 52 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою, що забезпечують екологоекономічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, розробляються з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращання природних ландшафтів. На сьогоднішній день з боку головного управління Держкомзему в Одеській області та його територіальних підрозділів ведеться активна роз'яснювальна робота серед сільськогосподарських товаровиробників стосовно необхідності розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Як результат проведеної роботи, 16,6 % сільськогосподарських підприємств, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва понад 100 га, вже виявили бажання замовити вищезазначені проекти землеустрою протягом поточного року.

6.3. Стан і якість грунтів 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення Номенклатура і географія ґрунтів на території області визначені сформованою ландшафтно-географічною ситуацією та місцевими фаціальнокліматичними відмінами. У ґрунтовому покриві домінують чорноземи – на їх долю припадає більше 90 % площі області. Сформувались вони під степовою рослинністю на добре дренованих вододілах і схилах, надзаплавних терасах річок, складених звичайно лесовими породами. У степовій зоні з півночі на південь закономірно змінюються підтипи чорноземів типових , звичайних і південних, що сформувались відповідно у підзонах північного, центрального і південного степу. Серед інших ґрунтів на території області незначну площу займають лучно-чорноземні, лучні (алювіально-лучні), лучно-болотні, болотні, засолені (включаючи солонці), мочаристі, дернові піщані і глинисто-піщані ґрунти. В районах не виявлено перевищення природного забруднення радіонуклідом цезієм – 137. Вміст ДДТ та інших високотоксичних пестицидів (ГХЦГ, гептахлор) не перевищує гранично допустимих рівнів. Забруднення території сільськогосподарських угідь районів і моніторингових ділянок в межах районів важкими металами свинцем та ртуттю знаходиться на рівні допустимого, а за вмістом кадмію виявлена одна ділянка у Роздільнянському районі з перевищенням ГДК. 6.3.2. Забруднення ґрунтів Державною установою Одеським обласним державним проектнотехнологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції у 2011 році було виявлене забруднення кадмієм вище ГДК у с. Єгорівка Роздільнянського району Одеської області у 1 зразку з 790 проаналізованих. Забруднення сільськогосподарських угідь свинцем та ртуттю не виявлено. Забруднення сільськогосподарських угідь залишковими кількостями пестицидів і радіонуклідами у 2011 році не виявлено. 6.3.3. Деградація земель Станом на 01.01.2012 р. площа деградованих земель в Одеській області складає 42840,02 га, з них в приватній власності знаходяться 11229,21 га, в державній – 31610,81 га. У 2011 році проведено консервацію малопродуктивних земель на території Тарутинської селищної ради Тарутинського району на площі 24,0 га, відповідно до проекту землеустрою щодо консервації малопродуктивних земель запасу, шляхом заліснення. Також, протягом 2011 року на території Кодимського району було проведено консервацію малопродуктивних та деградованих земель шляхом заліснення на площі 48,80 га відповідно до робочого проекту землеустрою щодо консервації малопродуктивних та деградованих земель шляхом 94

заліснення та їх посадки на території Будеївської сільської ради Кодимського району та на площі 430,1 га згідно із розробленими ДП «Кодимське лісове господарство» проектів лісових культур на території Баштанківської, Івашківської, Лабушівської, Малослобідської, Петрівської, Писарівської, Сербівської, Смолянської, Тимківської сільських рад Кодимського району Одеської області. 6.4. Оптимізація використання та хорона земель Протягом 2007-2009 рр.. на виконання Регіональної програми використання коштів на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь і охорони земель в Одеській області на 2007-2010 рр.. на території Одеської області проводились роботи по розробці схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель. Так, під керівництвом Головного управління Держкомзему Одеської області у 2009 році завершені роботи по складанню схем землеустрою по всій території області в розрізі сільських, селищних рад. Схеми землеустрою є основними планувальними і передпроектними документами, що регламентують головні питання використання та охорони земель на регіональному рівні. Вони не менш, ніж на 10-15 років визначають формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань; удосконалення співвідношення і розміщення категорій земель та угідь; систему заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, агроекосистем, територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації; по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ. На підставі закладених у схемах землеустрою планувальних і передпроектних рішень має розроблятися уся місцева планувальна документація, проекти та робочі проекти із землеустрою та охорони земель (в тому числі щодо зміни їх цільового призначення), лісовпорядкування, формування екологічної мережі, будівництва тощо. Це дасть можливість нарешті подолати безсистемність та неефективність у підходах до охорони земель, зміни їх цільового призначення і забудови та консолідувати відповідні зусилля органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, органів земельних ресурсів, екології, сільського, лісового, водного господарства, інспектуючих і контролюючих органів та інших зацікавлених сторін.

7. НАДРА 7.1. Мінерально-сировинна база 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази Одеська область характеризується невеликою різноманітністю корисних копалин. В основному це сировина для будівельно-конструкціонних матеріалів. Найбільше розповсюдження мають тверді нерудні корисні копалини піски, суглинки, гравій, галька, граніти, які використовуються як будівельні матеріали або сировина для їх виробництва. Видобування зосереджено переважно в Біляївському, Роздільнянському, Комінтернівському, Б-Дністровському та Красноокнянському районах. Серед корисних копалин загальнодержавного значення видобуваються: цементна сировина, камінь пиляний, керамзитова сировина. З інших корисних копалин виявлені чи попередньо розвідані: нафта, природній газ, залізна руда, фосфорити, кольорові метали, золото, кам'яне та буре вугілля, лікувальні грязі та ін. Але на сьогодні вони не привабливі для промислової розробки (невелика кількість запасів, дорогі пошукові роботи). Видобування корисних копалин загальнодержавного значення, наприклад нафти та газу, знаходиться фактично на стадії дослідницько-промислових розробок. Нафта і газ. Потенційні перспективні ресурси пов’язані з Преддобрузьким прогином Причорноморсько-Кримського нафтогазоносного басейну. В рамках цієї структури на території Одеської області відкрито 2 нафтових родовища: Східно-Саратське та Жовтоярське із сумарними видобувними запасами промислової категорії С1 – 1,9 млн. т і перспективними запасами категорії С2 – 2,3 млн. т. Нафта за своїми властивостями відноситься до категорії важковидобувної з причини високої в’язкості і за відсутності належних технологій на сьогодні не видобувається. Можливість початку промислової розробки нафтових родовищ, з огляду на сьогоднішній стан їх вивчення, відносяться на віддалену перспективу – не раніше 2015 року. Більш активно на предмет виявлення нафтогазоносних родовищ вивчається шельф Чорного моря, оскільки вартість пошукових робіт тут значно дешевша, ніж на суходолі. З 2000 року роботи виконуються підприємством „Причорномор ДРГП" з борту єдиного в Україні спеціалізованого науково-дослідного судна „Искатель" яке проводить сейсморозвідувальні дослідження. Основна ціль роботи – пошуки та підготовка для глибокого пошуково-розвідувального буріння перспективних на нафту та газ площ на акваторії Чорного моря. На протязі усього періоду (більше 45 років) нафтогазопошукових робіт на північно-західному шельфі дослідження концентрувались у східній частині, прилеглій до Криму, та були орієнтовані на вирішення енергетичних проблем півострова. 96

Глибоке нафтогазопошукове буріння на шельфі з 1971 року виконував трест «Кримнафтогазрозвідка», сьогодні - ДАТ „Чорноморнафтогаз" (м. Сімферополь). На північно-західному (приодеському) шельфі Чорного моря в 140 та 120 км від Одеси виявлені Одеське та Безіменне газові родовища. Крім того, на приодеському шельфі підготовлено до свердління 6 структур та виявлено 10 структур. Для нарощування запасів вуглеводневої сировини та розвитку промислової інфраструктури на суші Одеської області необхідні початкові капіталовкладення 28-35 млн. доларів США. Для того, щоб наростити розвідані запаси вуглеводневої сировини і створити початкову інфраструктуру на прилягаючому шельфі моря, необхідні для початку промислового освоєння вуглеводневої сировини, капіталовкладення повинні становити не менш, ніж 350-500 млн. доларів США. Ані держава, ані Одеський регіон в теперішній ситуації не в змозі вишукати необхідні суми асигнувань для розвитку геологорозвідувальних робіт. Єдиний реальний шлях – це залучення інвестицій та пільгових довгострокових кредитів. Буре вугілля. Відомі 3 родовища в Болградському районі. З причини малої потужності (не більше 1,5 м, переважно до 0,5 м) значної глибини залягання, високої зольності ці родовища визнані безперспективними, такими, що не мають практичного значення та зняті з державного обліку родовищ корисних копалин. Кам’яне вугілля. Виявлене в південно-західних районах області. При глибині залягання 1200-1800 м, максимальній потужності окремих пластів до 1,5 м, не витриманості потужності запаси кам’яного вугілля віднесені до запасів дуже віддаленої перспективи. Золото. Перспективи створення нової для області галузі – золотовидобувної промисловості – пов’язані з відкриттям Майського родовища золота в Савранському районі. Але на даний час, розробка родовища золота "Майське" не ведеться через відсутність фінансування. Родовище відноситься до категорії середніх за запасами, з середнім вмістом золота в руді. Також планується проведення пошуково-оцінювальних робіт пошуковозйомочною експедицією № 46 КП “Кіровгеологія” на ділянці золота “Квітка” (Саранський та Любашівський райони). Цільовим призначенням робіт являється оцінка золотоносності Східної рудної зони рудопрояву “Квітка” з визначенням перспективних ресурсів за категоріями Р1 і Р2 та супутнього платиноїдного зруденіння. Сіль кам'яна. Сировинною базою є Ізмаїльське родовище кам’яної солі з розвіданними запасами 3,45 млрд. т та прогнозними ресурсами 5,2 млрд. тонн. На його основі можливе будівництво солерудника потужністю 300 тис. т солі на рік. Видобування – підземним способом методом підземного вилуговування та виробництвом солі столової типу «Екстра». З причини насиченності ринку донецькою сіллю освоєння родовища найближчим часом не планується. 97

Мінеральні грязі. Значний резерв розвитку оздоровчо-рекреаційного комплексу на території області являють собою родовища мінеральних грязей, які незважаючи на достатній ступень їх вивченості, освоюються дуже в обмежених розмірах. На даний час по Одеській області геологічне вивчення з правом ДПР та видобування мулу мінерального на ділянці Куяльницького лиману здійснює лише ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова». На території Одеської області розвідано та перебувають на стадії вивчення понад 190 родовищ різних корисних копалин. Мінеральносировинна база області майже на 80 % складається із сировини для виробництва будівельних матеріалів. Найбільш важливими видами є: цементна сировина, керамзитова сировина, камінь будівельний, вапняк для опіку, піски. За даними Причорноморського ДРГП на державному балансі числяться 151 родовище будівельної сировини, з яких експлуатуються згідно спеціальних дозволів - 25 родовищ. Окрім того, на території Одеської області налічується 2 потенційних техногенних родовища корисних копалин, запаси яких оцінені прогнозно. На даний час це місця крупних накопичень відходів техногенного походження, які можуть бути переведені в ранг техногенних родовищ за умов їх геологічного вивчення та оцінки запасів як промислові з затвердженням в ДКЗ України. Це залишки нафтопродуктів під територією ВАТ “ЛУКОЙЛ-Одеський НПЗ” та золошлаковідвали Молдавської ДРЕС, яке розташоване біля дамби між с. Градениці (Україна) і Незавертайлівка (республіка Молдова). Дане накопичення відходів техногенного походження може використовуватись як сировина для виробництва шлакобетонних виробів. Використання надр (за даними ДНВП «Геоінформ України») Таблиця 7.1.1.1. Загальна кількість кар`єрів, шахт, розрізів та розробок

Єлізаветівське вапняк Роздільнянський р-н ТОВ «Цемент» Галоцьке вапняк Красноокнянськийр-н ТОВ «Шахта Горячівка» Довжанське вапняк Красноокнянський р-н ТОВ «Шахта Довжанка» Ковалівське вапняк Біляївський р-н ВАТ «Одеське шахтоуправління»

Наявність документації гірничий відвод

земельний відвод

спеціальні дозволи (станом на 13.06.12 р.) +

Загальна площа порушених земель, га

Площа відпрацьованих земель, що підлягають рекультивації

Рекульти вовано в 2011 р.

99 Цибулівське вапняк Красноокнянський р-н МПП «Гірник» Грабівське-2 вапняк Кодимський р-н ТОВ «Гірняк» Орлівське вапняк Біляївський р-н ВАТ «Одеське шахтоуправління» Олексіївське вапняк Красноокнянський р-н МПП «Гірник» Одеська Банка пісок м. Одеса ТОВ «Спецводобуд» Ділянка «Червона Гірка» вапняк Біляївський р-н ПП «Реал-Лідер» Біляївське пісок Біляївський р-н ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Біляївське пісок, піщано-галечник Біляївський р-н ПМП «Алес» Біляївське пісок Біляївський р-н ТОВ «Провінція» Біляївське пісок Біляївський р-н ТОВ «Дюна-Південь» Білгород-Дністровське пісок м. Білгород-Дністровський ВАТ «ЕЗЯБИИ» Білгород-Дністровське пісок м. Білгород-Дністровський ППФ «Рута» Вільшанське Мігматит, граніт Савранський р-н ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Приморське пісок Кілійський р-н ВАТ «ПМК №98» Свердловське пісок Комінтернівський р-н АТЗТ «Кар’єроуправління» Олександрівське пісок Кодимський р-н ТОВ «Рембудзв’язок» Ділянка Баланинська вапняк Іванівський р-н

–

100 Цапенко Н. П. Пужайківське суглинок Балтський р-н Кооператив «Мечта» Ділянка «Руська СлободкаПівденна» Вапняк ПрАТ «Екопромсервіс 2007» Лучинське Пісок Роздільнянський р-н Козлов О. М. Федосіївське Суглинок,глина, вапняк Красноокнянський р-н ПП «Кратос» «Куяльник» води мінеральні м. Одеса ВАТ «Одеський завод мінеральної води «Куяльник» «Куяльник» води мінеральні м. Одеса ДП «Клінічний сан. ім.. Горького» ЗАТЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» «Куяльницьке» грязі мінеральні м. Одеса, ДП «Клінічний сан. ім. Пирогова» ЗАТЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» «Куяльницьке» води мінеральні м. Одеса, ДП «Клінічний сан. ім. Пирогова» ЗАТЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Куяльник» води мінеральні м. Одеса, ДП «Клінічний сан. ім. Пирогова» ЗАЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Ділянка надр родовища мінеральних вод м. Одеса ТОВ «Лібра» Ізмаїльське води м. Одеса Виробниче управління водопровідноканалізаційного господарства Ділянка рудопроявів Середнього Побужжя Руди заліза ПДРГП «Північ геологія» Пошукова площа Води прісні ДРГП «Причорноморське» Деволанівське води прісні м. Одеса ДП «Одеський морський торговельний порт» Іверське води мінеральні

–

+ –

–

100

101 м. Одеса ТОВ «Іверське джерело» Білгород-Дністровське Води прісні Білгород-Дністровський р-н ДП «Одеська залізниця» Арцизьке Води прісні Арцизький р-н ДП «Одеська залізниця» Ділянка водозабору № 2 ДП «Іллічівський морський торговельний порт» м. Одеса води прісні ДП «Іллічівський морський торговельний порт» Ділянка водозабору № 3 ДП «Іллічівський морський торговельний порт» м. Одеса води прісні ДП «Іллічівський морський торговельний порт» Ділянка водозабору № 1 ДП «Іллічівський морський торговельний порт» м. Одеса води прісні ДП «Іллічівський морський торговельний порт» Ділянка водозабору № 5 ДП «Іллічівський морський торговельний порт» води прісні Овідіопольський р-н ДП «Іллічівський морський торговельний порт» Ділянка водозабору № 4 ДП «Іллічівський морський торговельний порт» води прісні Овідіопольський р-н ДП «Іллічівський морський торговельний порт» Блок-Білоліський газ природний Б.-Дністровський р-н НВЦ «Укрнафтінвест» Площа Успенівська нафта Б.-Дністровський р-н ТОВ «Білмар» Площа Алібейсько-Трапівська газ природний Татарбунарський р-н НВЦ «Укрнафтінвест»

–

7.2. Система моніторингу геологічного середовища 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість Одеська область характеризується нерівномірною забезпеченістю підземними водними ресурсами, придатними для питного водопостачання. Для встановлення ступеня забезпеченості потреби у воді колишнім Міністерством геології УРСР у різні роки були проведені роботи з 101

102

визначення потенційних експлуатаційних можливостей основних водоносних горизонтів і виконана регіональна оцінка прогнозних ресурсів підземних вод (Ковалевська В.М., Капінос К.В., Шараєвський М.Н., Семенов В.Г.). Остаточно прогнозні ресурси підземних вод області з мінералізацією до 3 г/дм3 прийняті на баланс у кількості 736,7 тис. м3/добу (протокол МГ УРСР № 4 від 31.03.1983 р.). В 1999 році Пичорномор ДРГП розвідані та затверджені ДКЗ України експлуатаційні запаси підземних вод в алювіальних відкладах р. Дністер (які не увійшли до регіональних оцінок ПРПВ) з мінералізацією до 1,0 г/дм3 у кількості 63,8 тис. м3/добу, що треба врахувати при виконанні робіт з переоцінки ПРПВ. В 2005-2008 роках при проведенні робіт з оцінки експлуатаційних запасів підземних вод Придунайського родовища (Ренійський район) методом математичного моделювання була виконана оцінка прогнозних ресурсів підземних вод в алювіальних пліоцен-неоплейстоценових відкладах долини р. Дунай. Отримана величина ПРПВ в кількості 2,39 млн. м3/добу, яка апробована в ДКЗ України. Виходячи з регіональних оцінок, на одного мешканця області припадає 0,297 м3/добу прогнозних ресурсів підземних вод (по Україні – 1,1 м3/добу). Підземні води на території Одеської області використовуються повсюдно в сфері комунального обслуговування населення, сільськогосподарського і промислового виробництва, в індивідуальних господарствах та як джерело водопостачання займає основне місце у всіх адміністративних районах області. Експлуатуються підземні води як груповими водозаборами так і поодинокими свердловинами та шахтними колодязями. Станом на 01.01.2012 р. на обліку знаходяться 2798 водозаборів, які належать 2034 водокористувачам. Загальна кількість водопунктів станом на 01.01.2012 р. складає 5776 (5571-2007 р., 5612 у 2008 р., 5676 у 2009 р., 5724 у 2010 р.), у тому числі артезіанських свердловин –5576 (5368-2007 р., 5409 у 2008 р., 5473 у 2009 р., 5521 у 2010 р.), шахтних колодязів – 197 (195-2006-2008 рр.), джерельних каптажів – 6 (8-2008 р.). За звітний період (2011 р.) на території Одеської області взято на облік 70 водозаборів., переважна кількість з яких виділилась з існуючих господарств. Сумарний водовідбір з підземних джерел у межах області на 01.01.2012 р. за даними узгодження умов спецводокористування, звітів за формою 7-ГР та 2 ТП (Водгосп) склав 100,237 тис. м3/добу - 13,6 % від величини прогнозних ресурсів (2008 р.- 195,160 тис.м3/добу – 26,5 %; 2009 р.115,091 тис. м3/добу - 15,6 %, 2010 р. -100,321 - 13,6 %) (табл. 7.2.1.1.).

102

103

Адміністративний район

Освоення, %

Кількість свердловин

% працюу т.ч. з Загаль- Працю- ючих Всього ПРПВ ЕЗПВ ЕЗПВ на ючих

Всього

у т.ч. ЕЗПВ

1 Ананьївський

26,20

10,30

0,942

2 Арцизький

27,00

20,00

3,928

3 Балтський

24,20

5,60

1,432

4 Березівський

31,20

11,20

5 Б.-Дністровський

54,00

35,00

6 Біляївський

15,00

63,80

3,117

7 Болградський

Кількість водозаборів

№ з/п

Водовідбір, тис.м3/добу

141

268

342

Кількість шахтних колодязів (джерел)

Прогнозні ресурси, тис.м3/добу

Кількість водокористувачів

Прогнозні ресурси, експлуатаційні запаси підземних вод та стан їх освоєння (на 01.01.2012 р.) Таблиця 7.2.1.1.

3,59

0,00

198

30,8

1,332

14,55

6,66

190

45,8

0,460

5,92

8,21

200

18,0

6,557

1,541

21,02 13,76

321

189

58,9

16,439

9,230

30,44 26,37

611

427

69,9

4 (2)

20,78

0,00

234

135

57,7

124

6,00

0,00

1,119

18,65

26,8

34 (2)

8 Великомихайлівський 29,90

6,50

1,544

0,346

5,16

5,32

236

127

53,8

131

9 Іванівський

14,90

13,33

1,605

0,092

10,77

0,69

215

112

52,1

10 Ізмаїльський

123,80

90,20

15,534

14,161

12,55 15,70

116

62,1

11 Кілійський

0,00

0,050

16,0

12 Кодимський

23,90

8,90

1,909

7,99

175

56,0

13 Комінтернівський

15,00

0,00

6,692

44,61

261

156

59,8

120

14 Котовський

31,40

14,20

4,080

2,635

12,99 18,55

233

38,6

115

15 Красноокнянський

21,80

5,00

1,233

0,753

5,66

136

34,6

(2)

16 Любашівський

21,00

0,00

0,854

4,06

148

23,0

102

17 Миколаївський

27,20

0,00

1,766

6,49

175

44,6

18 Овідіопольський

10,00

0,28

5,115

0,049

51,15

305

228

74,8

19 м.Одеса

0,00

1,70

2,702

0,754

213

121

56,8

20 Ренійський

87,60

149,00

2,858

1,280

21 Роздільнянський

36,20

11,20

7,653

0,705

22 Савранський

3,00

0,00

0,238

23 Саратський

15,00

7,00

5,076

24 Тарутинський

18,70

0,00

2,964

15,85

25 Татарбунарський

16,00

1,754

10,96

26 Фрунзовський

23,80

13,00

1,080

27 Ширяївський

33,90

4,50

1,997

УСЬОГО:

736,70

0,190

0,000

486,71 100,237 33,529

3,26

2,14

15,07

0,86

76,9

195

57,9

179

199

172

198

109

164

6,29

337

7,94

29,8

33,84

0,00

240

151

62,9

164

48,8

0,00

201

32,8

4,54

0,00

144

50,7

5,89 13,61

0,00 6,89

267

149

55,8

124

5576

2926

52,5

21,14

197 (6) 2034 2798

З загальної кількості водозаборів, які є на обліку, в 2011 році працювало 1790 (64 %). Внаслідок розпаювання земель сільськогосподарського призначення відбувається перерозподіл існуючих артезіанських свердловин між водокористувачами, частина свердловин, що належали сільгосппідприємствам, передаються на баланс органів місцевого самоврядування, частина попросту покидаються. За даними, отриманим від районних державних адміністрацій, багато сільгосппідприємств, на балансі яких значилися свердловини, не працюють, ліквідовані або ж оголосили про банкрутство. Наслідком цього процесу є такий негативний факт, що з 103

104

загальної кількості існуючих свердловин в області експлуатуються 2926 (52,5 %). За даними державного обліку використання підземних вод 546 водокористувачів не погоджують умови спецводокористування і не надають звітну інформацію по свердловинах, що їм належать. Більша частина непрацюючих свердловин розташована в сільських населених пунктах. Вони були пробурені для водопостачання сільськогосподарських підприємств (ферм, польових станів). Після ліквідації сільгосппідприємств частина свердловин була передана на баланс сільських рад, частина - знову створеним фермерським господарствам, а інші виявилися покинутими. Кількість водокористувачів, водозаборів, потенційно покинутих свердловин по адміністративних районах Одеської області (станом на 01.01.2012 р.) Таблиця 7.2.1.2 Адміністративний район Ананьївський Арцизький Балтський Березівський Білгород-Дністровський Біляївський Болградський Великомихайлівський Іванівський Ізмаїльський Кілійський Кодимський Комінтернівський Котовський Красноокнянський Любашівський Миколаївський Овідіопольський м. Одеса Ренійський Роздільнянський Савранський Саратський Тарутинський Татарбунарський Фрунзовський Ширяївський УСЬОГО:

Кількість водокористувачів

Кількість водозаборів

Кількість водокористувачів по яких відсутня інформація >5 років

67 57 62 77 268 98 32 74 62 42 15 48 93 79 50 65 40 179 172 35 109 33 61 50 56 42 68 2034

85 68 88 141 342 124 39 131 93 42 13 59 120 115 70 102 78 199 198 35 164 46 86 63 93 80 124 2798

29 18 35 19 28 16 9 22 19 7 5 13 26 30 17 31 16 19 55 5 27 13 17 16 22 17 15 546

Кількість потенційно покинутих свердловин 105 51 150 90 64 46 34 93 50 21 19 56 66 92 63 98 66 32 15 8 83 36 53 46 105 49 44 1635

Із загальної кількості непрацюючих свердловин (2926) порядку 1635 свердловин (56 %) є потенційно покинутими, можливо підлягаючими ліквідаційному тампонажу. Більша кількість недіючих свердловин розташовані в північних районах Одеської області (Котовський, Балтський, Любашівський, Ананьївський, Великомихайлівський, Роздільнянський райони) - в області живлення основних водоносних горизонтів, підземні води яких 104

105

використовуються для водопостачання населення, у тому числі й централізованого. Не краще ситуація і у деяких південно-західних районах області - Татарбунарський, Болградський райони. Крім того, є ряд свердловин, переданих на баланс сільських рад або сільських комунальних підприємств, по яких документи на спецводокористування не оформлялися і які з різних причин не працюють - часто через відсутність коштів у місцевих бюджетах на утримання свердловин у робочому стані. Деякі з цих свердловин потребують ремонту, а інші - ліквідаційного тампонажу. Свердловини, які тривалий час не працюють, або ж є покинутими, згодом стають джерелом забруднення підземних вод. Поки що забруднення підземних вод носить локальний характер, але неприйняття найближчим часом заходів з вирішенням питання про ліквідацію покинутих свердловин, або передачі їх новим водокористувачам, у першу чергу сільським Радам для питного водопостачання населення, приведе до забруднення основних водоносних горизонтів і скороченню й без того обмежених ресурсів підземних вод. Необхідно відзначити, що питання про тампонаж кожної конкретної свердловини має вирішуватися тільки після визначення її санітарнотехнічного стану й остаточного висновку про неможливість її подальшої експлуатації. Щодо першочерговості проведення таких робіт підкреслюємо, що в першу чергу підлягають тампонажу свердловини, які обладнані на основні водоносні горизонти з підземними водами питної якості, які розташовані в області живлення водоносних горизонтів і на родовищах питних підземних вод для централізованого водопостачання. Вирішення питань про ліквідацію покинутих свердловин можливе тільки з залученням коштів державного бюджету. Використовуються підземні води для господарсько-питного, виробничо-технічного водопостачання, зрошення та розливу у пляшки Загальний водовідбір по області у кількості 100,237 тис. м3/добу по видах використання розподіляється таким чином:  на господарсько-питні цілі використовується 74,344 тис. м3/добу (74,1 % від загального водовідбору);  на виробничо-технічні цілі – 17,367 тис. м3/добу (17,3 % від загального водовідбору);  на зрошення – 0,697 тис. м3/добу (0,7 % від загального водовідбору);  на розлив – 0,048 тис. м3/добу (0,048 % від загального водовідбору); Без використання скидаються 7,871 тис. м3/добу (7,8 % від загального водовідбору). Це переважно втрати з водоводів під час подачі води від водозабору до споживача. В Одеській області розвідані та затверджені ДКЗ і ТКЗ експлуатаційні запаси підземних вод (ЕЗПВ) по 25 родовищах (39 ділянок) в кількості 486,71 тис. м3/добу (66 % від величини ПРПВ), у тому числі підземних вод з мінералізацією до 1,5 г/дм3 – 435,71 тис. м3/добу (59 %). В трьох родовищах (Арцизьке, Саратське, Татарбунарське) підземні води не відповідають 105

106

вимогам нормативних документів до питних вод по сухому залишку та підвищеному природному вмісту натрію. Основні водоносні горизонти, по яких виконана оцінка експлуатаційних запасів – в алювіальних плейстоцен-пліоценових відкладах рік Дунай та Дністер (родовища Ізмаїльське, Ренійське, Придунайське, ТурунчукДністровське, ділянки Білгород-Дністровська 1, Сергіівська 1,) та в сарматських відкладах неогену. Відомості про кількість експлуатаційних запасів підземних вод по ділянках родовищ і по водоносних горизонтах наведені в таблиці. З 25 родовищ з затвердженими запасами частково або цілком освоєні тільки 17 родовищ (26 ділянок), у межах яких працює 34 групових та 27 поодиноких водозаборів з загальною кількістю працюючих свердловин – 208 (з 304). Станом на 01.01.2012 р. по 7 родовищах (Ананьївське, Фрунзівське, Затишанське, Ширяївське, Саратське, Татарбунарське, Турунчук-Дністровське, Придунайське), а також на 4 ділянках - Лівобережна Березівського родовища, Сухомлинівська, Кодимська 1, Котовська 1, Роздільнянська 2 - затверджені запаси в кількості 217,74 тис. м3/добу з різних причин залишаються не освоєними. Водовідбір із затверджених експлуатаційних запасів підземних вод з мінералізацією до 3 г/дм3 на 01.01.2012 р. у межах області визначений у кількості 33,529 тис. м3/добу що складає 6,9 % від затверджених ДКЗ, ТКЗ, ДКЗ України запасів (486,71 тис. м3/добу) та на 2,54 тис. м3/добу менше у порівнянні з минулорічним (36,0688 тис. м3/добу). Відомості про освоєння затверджених експлуатаційних запасів підземних вод з мінералізацією до 3 г/дм3 по розвіданих родовищах представлені в таблиці 7.2.1.3. За призначенням водовідбір із затверджених запасів розподіляється в такий спосіб: на господарсько-питні потреби – 25,61 тис. м3/добу (76,4 %); на виробничо-технічні цілі – 1,19 тис. м3/добу (3,5 %); розлив у пляшки 0,041 тис. м3/добу (0,12 %). Скинуто без використання (втрати з водоводів) – 6,69 тис. м3/добу (19,98 % від загального водовідбору). Родовища підземних вод Одеської області Таблиця 7.2.1.3. № п/ п

Родовище ПВ

ДРПВ

Місце розташування

Геол. індекс ВГ

ЕЗПВ, тис. м3/добу

Ананьївське

Ананьївська 1

м. Ананьїв

N1s2

10,3

Арцизьке

Арцизька 1

м. Арциз

N1s2

20,0

Балтське

Балтська 1

м. Балта

N1s2

3,56

Балтське 1

Балтська 2

м. Балта

N1s2

2,04

БілгородДністровське

Березівське

Б-Дністровська 1 Б-Дністровська 2 Б-Дністровська 3 Березівська 1 Березівська 2

м. Білгород Дністровський

N2 N1s3 N1s2

м. Березівка

N1s2

7,5 3,4 8,0 0,7 6,5

Інстанція, № протоколу, дата затв. УкрТКЗ № 3733 від 17.02.1976 р. УкрТКЗ № 3330 від 15.02.1972 р. ДКЗ СРСР № 6486 від 07.03.1972 р. ДКЗ України № 1059 від 27.12.2005 р., ДКЗ СРСР № 4552 від 02.03.1968 р. УкрТКЗ № 4152 від 22.12.1981 р.

106

107 № п/ п

Родовище ПВ

ДРПВ

Геол. індекс ВГ

ЕЗПВ, тис. м3/добу 4,0

смт Велика Михайлівка

N1s2

6,5

смт Великодолинське

N1s3

м. Одеса

N1s3

0,1 0,18 1,3 0,4

Місце розташування

Березівська 3 7

Великомихайлівське

Великодолинське

Деволанівське

Затишанське

Затишанська 1

смт Затишшя

N1s2

8,7

Ізмаїльське

Ізмаїльська 1 Ізмаїльська 1 Ізмаїльська 1

с. Матроська м. Ізмаїл м. Ізмаїл

аРІ

54,3 18,8 17,1

Красноокнянське

Красноокнянська 1

смт Красні Окни

Кодимське

Кодимська 1

с. Серби

Котовське

с. Любомирка с. Гертопи с. Коси

N1s2

Роздільнянське

Залізнична Котовська 1 Котовська 2 Роздільнянська 1 Роздільнянська 2

с. Степанівка

N1s2

Ренійське

Ренійська 1

м. Рені

Придунайське

Придунайська 1

м. Рені

Саратське

Саратська 1

смт Сарата

N1s2

7,0

Сергіївська 1

с. Софіївка

10,8

Сергіївське

N22

Сергіївська 2

смт Сергіївка

N1s3

3,3

Великомихайлівська 1 Грослібенталь Аккаржа Деволанівська 1 Деволанівська 2

5,0 N1s2 8,9

аN22аРІ аN22аРІ

5,5 0,8 7,9 2,7 8,5 69,0 80,0

Староказацьке

Старокозацька

с. Староказаче

N1s2

2,0

Татарбунарське

Татрбунарська 1

с. Плоцк

N1s2

16,0

ТурунчукДністровське

Турунчук-Дністровська

Біляївський р-н

аРІІІ

63,8

Фрунзівське

Фрунзівська 1

смт Фрунзівка

N1s2

4,3

Червонознам’янське

Червонознам’янська Сухомлинівська

с. Червонознам’янка с. Сухомлинове

N1s2 N1s2

12,73 0,6

Ширяївське

Ширяївська 1

смт Ширяєве

N1s2

4,5

РАЗОМ:

Інстанція, № протоколу, дата затв. УкрТКЗ № 4182 від 25.05.1982 р. ДКЗ України № 800 від 23.12.2003 р. ДКЗ України № 994 від 10.08.2005 р. УкрТКЗ № 3596 від 12.07.1974 р. ДКЗ СРСР № 5838 від 11.12.1969 р. УкрТКЗ № 4055 від 20.11.1980 р. УкрТКЗ № 3626 від 29.10.1974 р. ДКЗ СРСР № 5837 від 11.12.1969 р. УкрТКЗ № 3660 від 21.01.1975 р. ДКЗ СРСР № 5676 від 28.04.1969 р. ДКЗ України № 1426 від 26.12.2008 р. УкрТКЗ № 3730 від 15.02.1972 р. УкрТКЗ № 3780 від 23.12.1976 р. МолдТКЗ № 29 від 31.05.1969 р. УкрТКЗ № 3329 від 15.12.1972 р. УкрТКЗ №3730 від 15.02.1972р. ДКЗ СРСР № 515 від 24.06.1969 р. УкрТКЗ № 4110 від 23.06.1981 р. УкрТКЗ № 2246 від 28.03.1964 р. УкрТКЗ № 4226 від 26.10.1982 р.

486,71

На базі експлуатаційних запасів підземних вод працює 78 водозаборів, які належать 62 водокористувачам. З загальної кількості водозаборів, які працюють на розвіданих запасах, 18 експлуатуються з продуктивністю більше 300 м3/добу, продуктивність 4 водозаборів становить 135-190 м3/добу. більшість видобувають підземні води в кількості менше 100 м3/добу. Більшість крупних водозаборів належать комунальним водопостачальним підприємствам, які забезпечують населення питною водою. На всіх цих водозаборах існують спостережні свердловини і проводяться спостереження за рівнем та якістю підземних вод. За результатами спостережень за період експлуатації зниження рівнів не досягло максимального допустимого значення. Гідрохімічний склад підземних вод на більшості водозаборів у порівнянні з часом розвідування 107

108

практично не змінився. Винятком є водозабори КВЕП "Котовськводоканал" (ділянка Котовська 2), КП "УКГ смт Сергіївка" (ділянка родовища Сергіївська 1), ДП "Одеський морський торговельний порт" (ділянка Деволанівська 1), де за даними попередніх років спостерігалися випадки забруднення підземних вод (Котовське родовище) та погіршення якості підземних вод. В цілому по Одеській області освоєння розвіданих експлуатаційних запасів становить 6,9 %. Більш ніж наполовину освоюються запаси Деволанівського родовища (44 %) та ділянки 1,2 Білгород-Дністровського родовища (50,0 та 56,6 %), на чверть 40 % – ділянка 3 БілгородДністровського РПВ. Суттєво зменшився водовідбір на ділянці 1 Балтського родовища (з 27,9 до 6,6 %). На решті родовищ експлуатаційні запаси підземних вод використовуються на 2-18 %. Основна причина - віддаленість водозаборів від водокористувача, незадовільний стан водогінної мережі і відсутність коштів для її реконструкції та на ремонт експлуатаційних свердловин. Через незадовільний стан водопровідної мережі майже 20 % видобутої води втрачається. На підставі приведених даних про прогнозні ресурси, експлуатаційні запаси підземних вод та їх використання в межах Одеської області на 01.01.2012 р. можна зробити такі висновки: - недостатньо (менше 10 %) освоєні ПРПВ в Ананьївському (3,6 %), Балтському (5,9 %), Великомихайлівському (5,2 %), Ренійському (3,3 %), Фрунзівському (4,5 %), Ширяївському (5,9 %), Миколаївському (6,5 %), Кодимському (8,0 %), Любашівському (4,1 %), Красноокнянському (5,6 %), районах. В 10 районах відсоток освоєння ПРПВ не перевищує 25 (11-21 %), в трьох районах освоєння ПРПВ складає 30,2-44,6 % і тільки в Овідіопольському районі (м. Одеса) використання ПРПВ становить 78 %. - у північних, найбільш водозабезпечених районах, відсоток освоєння ПРПВ складає 3-19 %. У центральних районах прогнозні ресурсів підземних вод використовуються на 21-47 %, а в Овідіопольському районі видобуток наближається до величини ПРПВ (78,0 %). - в південних та південно-західних районах області, де розповсюджені слабоводозбагачені водоносні горизонти, які містять воду з підвищеною мінералізацією, водовідбір становить 10-33 % ПРПВ. - значні ресурси підземних вод крайнього південного заходу (Ренійський, Ізмаїльський район) використовуються тільки на 3-12,5 %. - в цілому по області прогнозні ресурси освоєні на 13,5 % (практично на рівні показника минулого року). Потреба у питній воді забезпечується за рахунок використання підземних, ґрунтових та поверхневих вод. - До вирішення питання забезпечення питною водою окремих населених пунктів, де ПРПВ питної якості відсутні, можлива організація локального водопостачання за рахунок спорудження поодиноких водозабірних споруд з подальшим доведенням якості підземних вод до нормативів (бюветне водопостачання). 108

109

- Оцінка експлуатаційних запасів по групових водозаборах, що експлуатують незатверджені запаси та використовуються для централізованого водопостачання населення дасть можливість визначити сучасний стан підземних вод та рекомендувати найбільш раціональні схеми та оптимальні режими експлуатації водозаборів. - Поліпшення водопостачання населення південно-західного регіону області, де ресурси підземних вод питної якості або ж незначні, або ж зовсім відсутні, може бути досягнуто тільки за рахунок використання значних ресурсів питних підземних вод водоносного горизонту в алювіальних відкладах р. Дунай, а саме введення в експлуатацію розвіданого Придунайського родовища. Освоєння запасів потребує значних капітальних вкладень, отже вирішення цього питання можливе тільки на державному рівні. - Як і в минулі роки гостро стоїть питання надання водокористувачами звітів за формою 7-гр «Підземні води». Звіти своєчасно подає лише 23-30 % водокористувачів. Водокористувачі при цьому посилаються на Наказ Державного Комітету Статистики № 2 від 02.01.2008 р. про скасування такої форми звітності. Експлуатаційні запаси мінеральних вод та їх використання Крім питних прісних підземних вод на території Одеської області розвідані та затверджені експлуатаційні запаси по 15 родовищах (22 ділянка) мінеральних вод у кількості 7,192 тис. м3/добу, у тому числі за категоріями: А –3,628 тис. м3/добу, В – 2,581 тис. м3/добу, С1 – 0,983 тис. м3/добу. За 2010 рік по формі 7-ГР відзвітували тільки 1 водокористувач: ВАТ Завод мінеральної води “Куяльник”. Достовірна інформація про сумарний водовідбір з затверджених експлуатаційних запасів мінеральних підземних вод у межах області на 01.01.2012 р. в Причорномор ДРГП відсутня. 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси Природні умови Одеської області визначили широкий розвиток та різноманітність екзогенних геологічних процесів (ЕГП). Насамперед, це зсуви, ерозія, абразія та підтоплення Узагальнені дані щодо їх розвитку наведені в таблиці 7.2.2.1. Стан та прояви ЕГП Таблиця 7.2.2.1. Зсуви Площа, тис. км2

Площа розповсюдження, км2

Ураже ність терито рії обл.,%

33,3 Усього

66,30 66,30

0,210 0,210

Підтоплення Кількість зсувів

усього

у т.ч. активн их

5835 5835

487 487

на забудованих територіях 156 156

Ерозія

Площі розповсюдження, км2

Ураженіс ть територі ї, %

Площі розповсюдження, км2

Ураженіс ть територі ї, %

20575 20575

62 62

12800 12800

38,4 38,4

109

110

Моніторинг екзогенних геологічних процесів упродовж 2011 року в межах території Одеської області виконувався в рамках проекту «Моніторинг поширення та розвитку інженерно-геологічних процесів та явищ (ЕГП) в межах території Одеської, Миколаївської та Херсонської областей з метою геологічного забезпечення УІАС НС та протизсувних заходів» (на період 2006 – 2011 р.). Основні результати моніторингу ЕГП Абразійно-зсувні процеси Абразійно-зсувні процеси на узбережжі Чорного моря: На ділянці абразійно-зсувного берега загальною довжиною 33,2 пог. км було зосереджено 74 зсуви. У 2011 році 52 зсуви (70 %) в різному ступені сплановано і закріплено, (у 2009 р.-47 (64 %). У природному стані залишилося 22 зсуви (30 %), (у 2009 р. - 27 зсувів (36 %)). У 2011році активізація в різному ступені виявлялася на 34 зсувах (46 %) (у 2010 р.-37 зсувах – 50 %, у 2009 р.- 47 зсувах- 62 %, у-2008 р. на 39 зсувах 53 %) зсувах, з них 16 зсувів (43 %) у природному стані. За площами відчуження від плато ділянки морського узбережжя у 2011 році розподілилися таким чином: Біля 55 % (54,5 %) площі, що відокремилась від прибровочної частини плато області, знаходиться на ділянці морського узбережжя «2» від Дністровського до Сухого лиману Питома ураженість ділянки «2» складає К – 0,79 площа; відчуження від плато-7962 м2 (у 2009 р. найбільша абразійнозсувна активність на ділянці № 6 - від Великого Аджалицького лиману до Малого Аджалицького лиману - 52 % площі відчуження узбережжя області, К – 0,83). У 2010 році ділянка «2» мала питому ураженість К – 2,14, площа відчуження від плато складала 69 % від загальної площі відчуження морського узбережжя в області, у 2009 році ділянка «2» мала питому ураженість К – 0,06, площа відчуження від плато складала 5,5 % від загальної площі відчуження морського узбережжя в області, хоча слабка активність спостерігалася на 69 % зсувів ділянки; 20,7 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя «5» від с. Крижанівка до Вел. Аджалицького лиману. Продовжує спостерігається зменшення кількості зсувної активності в наслідок завершення будівництва протизсувного комплексу на більшій частині ділянки Питома ураженість ділянки «5» складає К – 0,50, площа відчуження від плато-3026,7 м2. (у 2009 р. питома ураженість ділянки 5 складає К – 0,3) (у 2010 р.-1012,0 м2 (3,3 %) - К – 0,17). 13,9 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя «4» від Люстдорфської балки до с. Крижанівка. Питома ураженість ділянки «4» складає К – 0,10, площа відчуження від плато-2040,0 м2 (у 2010 р.-1200,0 м2 - К – 0,059). Біля 6,5 % площі, (у 2010 р. -12,5 %) що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя між Великим Аджалицьким та Малим Аджалицьким лиманами. Питома 110

111

ураженість ділянки «6» складає К – 0,14, площа відчуження від плато-948,7 м2 (у 2010 р.-3865,0 м2 - К – 0,57). 4,4 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя між Малим Аджалицьким та Тилігулським лиманами. Слабка активізація зсувних деформацій спостерігалась другий рік на усіх зсувах ділянки (100 %). Питома ураженість ділянки «7» складає К – 0,09, площа відчуження від плато - 643,0 м2 (у 2009 р. ділянка «7» була на другий позиції з питомою ураженістю К – 0,38, площа відчуження від плато 2825,0 м2; (у 2010 р.-3423,0 м2 - К –0,46). Таким чином загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини абразійно-зсувного берега, на узбережжі моря у межах Одеської області, довжиною 33,2 пог. км у 2011 році склала 14619,9 м2 (у 2009 р. склала 14906,0 м2, у 2010 р. склала 30993,0 м2). У той же час на абразійній ділянці морського узбережжя від оз. Бурнас до Будацького лиману загальною довжиною 18,2 пог. км, загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини плато, зменшилася і склала у 2011 році - 2526,0 м2 (у 2009 р. 7600,0 м2, 2010 р. 2814,0 м2). Ділянки лиманів: Ділянка абразійно - зсувного схилу правого борту Хаджибейського лиману. має протяжність 44,0 пог. км. від с. Щорсове на півночі, до с. Усатове на півдні. На цій ділянці розташовано 45 зсуви. Зсуви структурні, пластичні та структурно -пластичні. Зсувна активність різного ступеню у 2011 році була визначена на 21 зсуві (47 %). Спостереження за швидкістю абразії на правому схилі Хаджибейського лиману проводились на активній абразійній ділянці правого берегового схилу в середній частині долини схилу, на північ від кафе «Чайка», на протязі 1,50 км, де у 2006 році встановлено19 реперів для спостереженням за швидкістю абразії. Спостереженнями 2011 року встановлена швидкість абразії, яка складає 0,12 м/рік (у 2010 р.-0,18 м/рік,у 2009 р.-0,33 м/рік). Порівняння швидкості абразії за попередні три роки показало тенденцію до зниження в 1,1-1,5 разів швидкості абразійного розмиву (в 2007 р.-0,63 м/рік; 2008 р.-0,57 м/рік; 2009 р.-0,33 м/рік). Таким чином у 2011 році на цій ділянці Хаджибейського лиману було знищено 176,4 м2 плато (у 2011 р.-265,0 м2 ,у 2009 р.-485,0 м2 плато), а за весь період спостережень з 2007 року ця велична склала - 2424,0 м2. Питома ураженість ділянки 8 у 2011 році складає К – 0,12 (у 2010 р.-К-0,18, у 2009 р.- К-0,38). Ділянка абразійно- зсувного схилу правого борту Куялницького лиману має протяжність 24,0 пог. км від с. Северинівка на півночі, до м. Одеса на півдні. На цій ділянці розташовано 33 зсуви. Зсуви структурні, пластичні та структурно-пластичні. Зсувна активність різного ступеню у 2011 році була визначена на 9 зсувах (27 %). Ділянка абразійно- зсувного схилу правого борту Тилігулського лиману має протяжність 78,0 пог. км від с. Донська Балка на півночі, до с. Кошари на півдні. На цій ділянці розташовано 73 зсуви. Зсуви структурні, пластичні та 111

112

структурно-пластичні. Зсувна активність різного ступеню у 2011 році була визначена на 59 % зсувів – 43 шт. (у 2010 р. на 30 зсувах, 2009 р. на 31 зсуві), тобто на 41 та 42 % від загальної кількості. Активні зсуви можливо згрупувати у дві групи. В першу групу входять активні зсуви на високих в гіпсометричному відношенні схилах східної експозиції, активізація яких пов`язана зі збитковим зволоженням ґрунтів зсувних тіл, в другу групу можливо віднести активні зсуви на низьких схилах північної та північно східної експозиції, активні деформації яких, викликані абразійною діяльністю. Ділянка абразійно-зсувного схилу оз. Ялпуг має протяжність 86,0 пог. км. Попереднє обстеження проводилося у 1978 році. На той час на схилах озера було розташовано 24 зсуви. Обстеження 2009 року: загальна кількість зсувів - 26, з яких 2 зсуви нових та 2 зсуви з активними зсувними деформаціями. Інші -22 зсуви знаходяться у режимі тимчасової стабілізації. Зсувна активність різного ступеню у 2011 році була визначена на 5 зсувах (19 %). Стан техногенного навантаження на абразійно – зсувний та абразійнообвальний схили узбережжя Чорного моря в межах Одеської області у 2011 р. Таблиця 7.2.2.2. Береговий схил

Абразійно-зсувний та абразійнообвальний схил в пог. км

Повністю сплановано

пог.км

Зсуви

У природному стані

пог.км

Кількість зсувів

Частково та повністю сплановано

Шт

У природном у стані

Шт

Активність

Шт

Частково та повністю спланован о Шт * %

Шт

** %

У природному стані

Всього: Одеська та Миколаївська області

103, 8

72,86

70,2

30,94

62,5

37,5

46,8

57,7

35,8

Одеська область

30,0

45,9

52,9

78,7

* % від кількості активних зсувів; ** % від кількості спланованих зсувів

112

113

Стан зсувної активності на абразійно – зсувних та абразійнообвальних схилах морського узбережжя Чорного моря в межах Одеської області за 2003-2011 роки Таблиця 7.2.2.3. Роки Первинна кількість зсувів

2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

74 74 74 74 74 74 74 74 74

Кількість зсувів, які залишились у природному стані 56 56 56 53 36 28 27 22 22

Кількість активних зсувів у природному стані

Кількість активних зсувів, у природном у стані %

Довжина схилу у природному стані, пог.км

Довжина схилу, у природному стані, %

Довжина закріпленого (ПЗЗ) схилу, пог.км

Довжина закріпленого (ПЗЗ) схилу, %

Активний схил у природному стані, пог.км

Активний схил у природному стані, %

20 26 31 29 10 20 21 16 16

36 46 55 55 31 71 78 43 73

69,3 69,3 69,3 67,3 59,9 51,5 41,8 41,8 19

80,6 80,6 80,6 78,2 69,6 59,9 53,6 48,6 22

16,7 16,7 16,7 18,7 26,1 34,5 44,2 44,2 67

19,4 19,4 19,4 21,8 30,4 40,1 46,4 51,4 78

16,8 26,8 18,6 25,0 9,0 16,8 14,8 13,2 10,7

12,7 13,4 12,1 6,5 5,1 6,0 23,2 31,5 56,3

Зсувні процеси ерозійних долин вивчалися на окремих ділянках ІІ категорії: Більшість зсувів ерозійних долин сформувалася під впливом природних факторів. Спостереження за поширенням процесу активізації зсувів у 2011 році на території Одеської області проводились на ерозійнозсувних ділянках 2 категорії, на які в значній мірі впливає кількості атмосферних опадів : Ерозійна долина р. Кодима, ділянка № II, (інженерно-геологічний район Б-І-5-9). Всього на ділянці № ІІ у 2011 році зафіксовано-114 зсувів (100 %), перебувало у стадії активізації 4 зсува, (3,5 %), з сумарним збільшенням площ зсувів на 656,0 м2, (у 2010 р. перебувало у стадії активізації 3 зсува (2,6 %) ,у 2009 р., перебувало у стадії активізації 9 зсувів (8,0 %). Абсолютна більшість зсувів утворилася та перебуває у теперішній час у стадії тимчасової стабілізації в природному стані. Середня багаторічна активність на ділянці складала 11 % (11 зсувів). Ерозійна долина р. Сака, ділянка № ХV (інженерно-геологічний район Б-ІІІ-6-32). Всього на ділянці 111 зсувів, з яких 4 зсуви (4 %) були в 2011 році були активними. Середня багаторічна активізація складала 3 % (4 зсуви). Абсолютна більшість зсувів перебуває у природному стані, основний фактор активізації зсувів – зміна фізико – механічних властивостей ОДГ під впливом інфільтрації атмосферних опадів. Таким чином, маршрутне візуальне обстеження зсувних ділянок схилив ерозійних долин у межах одного інженерно-геологічного району з найбільшою кількістю зсувів Одеської області у 2011 році визначило слабку активність зсувів в межах 3-4 % (у 2009 р. на ціх ділянках активність також в межах 3-8 %). Отже у 2011 році спостерігається тенденція до зменшення активізації зсувних деформацій на фоні різкого зростання середньорічної 113

114

кількості атмосферних опадів у 2010 році, а у 2011 році - значного зменшення кількості атмосферних опадів по всій спостережній мережі метеорологічних пунктів Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Тобто, в найближчі роки значного зростання зсувної активності не прогнозується. Абразійно-зсувні процеси на берегових схилах промислово-міської агломерації м. Одеси Огляд абразійно-зсувних процесів на берегових схилах промисловоміської агломерації м. Одеси показав що: 1. У районі Обласної інфекційної лікарні зберігається загроза обвалення вапняку з можливим знищенням очисних споруд лікарні та АЗС. 2. В результаті обвалення вапняків на ділянці побережжя від Великофонтанської балки до мису Великий Фонтан може бути зруйноване кафе «Брізмарін» і автодорога. 3. Зберігається загроза руйнування житлових будинків, садиб, будов, автодоріг по вул. Приморська, Польова, Садова, Прикордонників, Берегова, Ткачова, СТ «Шляховик», причалів № 129, 130 (сел. Чорноморка). 4. За звітний період відмічається тенденція до відновлення ширини пляжів природним чином. Підтоплення Процес підтоплення на території області має досить широке поширення. Станом на 01.01.2012 р. площа території з глибиною залягання рівня ґрунтових вод від 0 до 4 м оцінювалася у 20575 км2, або приблизно 2/3 території області. Причому площа території з глибиною залягання вод від 0 до 2 м становить 13098 км2. Якщо враховувати, що в 1981 році площа підтоплених територій становила 8409 км2, то за ці роки площа підтоплених земель зросла в 2,5 рази. В зв'язку з регіональним значним різкім підйомом середньорічній суми опадів від, у 2010 році по усім МГС Одеській області - одного з основних факторів формування підтоплення в природних умовах, в цілому за 2010 рік в Одеській області спостерігався підйом рівнів в спостережних свердловинах, з загальною тенденцією до значного підняття РГВ. Таким чином зі значною долею вірогідності можливо було прогнозувати збільшення площ підтоплення по відношенню до площ 2009 року, але в зв'язку зі значним різким зниженням середньорічної суми опадів від 100 до 300 мм/рік у 2011 році по усім МГС Одеської області можна прогнозувати що площі підтоплення на ділянках з природним режимом формування підтоплення залишаться на рівні 2010 року. На ділянках з техногенним режимом формування підтоплення в останні роки спостерігалася тенденція до стабілізації, або незначного зниження РГВ, що, можливо, пов’язано зі зменшенням водоподачі на масиви зрошення. Але на фоні значного зростання середньорічної кількості опадів у 2010 році та незначного підйому рівнів ґрунтових вод, що спостерігався на протязі 2010 року на ділянках спостережень можливо очікувати збільшення площ підтоплення. Таким чином збільшення площ підтоплення в подальшому на деяких ділянках з техногенним режимом формування можливе. 114

115

Загроза можливого виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з розвитком ЕГП Оцінка характеру активізації ЕГП, впливу на господарські об’єкти та населені пункти на ділянках з можливою загрозою виникнення надзвичайних ситуацій проводилась шляхом інспекційних виїздів. Більша частина інспекційних виїздів була виконана на узбережжі Чорного моря (від с. Лебедівка до Тилігулського лиману. Решта інспекцій приходиться на північну і південно-західну частини Одеської області і окремі ділянки поблизу лиманів (Сухого, Хаджибейського,). Вплив ЕГП на господарські об’єкти та населені пункти. Визначення можливого розвитку надзвичайних ситуацій від ЕГП на об'єктах господарчої інфраструктури у 2011 році проводилося шляхом інспекційних виїздів. При обстеженні узбережжя Чорного моря в Одеській області зафіксована стадійна активізація ЕГП з загрозою небезпечного впливу на господарські об'єкти: - Комінтернівський район; - смт Крижанівка, 5-ти поверховий готельний комплекс біля причалу, збудований у 2009 році у пляжний зон без комплексу протиабразійних споруд: в результаті абразійного розмиву пляжу одноповерхова кам’яна прибудова відділилася від основної споруди з нахилом убік пляжної зони, а також в середній частині схилу зафіксована фазова активізація у вигляді просадочних тріщин на стінах готельного комплексу, автополотні та цегляному заборі; вул. Приморська № 3-№ 5: зафіксована фазова активізація зсувних деформацій, в 2,0 м від асфальтованого автошляху, та в 7,0 м від житлових забудов; с Крижанівка-2, вул. Отаманюка: проводиться будівництво готелю в нижній частині схилу та планувальні роботи; - смт Фонтанка: уздовж приморського схилу не продовжуються планувальні роботи. На протязі 2011 року на прибережному схилі, в його нижній, середній і верхній частинах призупинені інженерні роботи по згладжуванню схилу. При тому, у пляжній зоні спостерігається інтенсивний абразійний розмив незахищених від розмиву ґрунтів. На тілі зсуву спостерігається активний ерозійний розмив порід поверхневими та підземними водами, які інтенсивно дренуються зі схилу. Усі ці фактори обумовили подальше продовження зсувних деформацій на схилі, з відокремленням блоків від плато та руйнуванням господарчої інфраструктури. В теперішній час зберігається загроза захвату ділянок плато з погрозою руйнування більш ніж 30 будинків та 26 присадибних ділянок; - смт Вапнярка, б/в «Одеса», середня частина схилу: в результаті зволоження природного вапняку відбувається його руйнування, що створює загрозу руйнування підпірної бетонної стінки, яка на нього опирається; - смт Сичавка, ділянка біля Сичавського прикордонного загону: зафіксована активізація у вигляді порушення бетонної площадки з відокремленням блока шириною 25 м, довжиною 4,5 м; 115

116

- смт Чорноморське-1, західна частина: продовження активних зсувних деформацій плато на ділянці гаражного кооперативу з порушенням гаражів; за рік від плато відділилася ділянка довжиною 0,4 м; західна частина: у прибровочній частині плато відмічена активна зсувна деформація у вигляді відокремлення блока шириною 15 м, довжиною 7,1 м з загрозою одноповерховому будинку; - смт Чорноморське-2, західна частина, ділянка навчально – тренувальної бази № 9 УФ МО України: відмічені активні зсувні деформації у прибровочній частині схилу, які створюють загрозу території табору; ділянка котеджного селища: активні зсувні деформації у прибровочній частині схилу; Чабанська балка, територія «Чабанського будинку рибалки»: активні зсувні деформації у прибровочній частині схилу з захопленням ділянки плато шириною-70,0 м, довжиною 3,0 м, у вигляді опущеного на 3,0 м блоку, порушена огорожа; Чабанська балка, ліворуч та праворуч від устя балки: активні зсувні деформації у прибровочній частині схилу з відділенням від плато ділянок плато шириною-100,0м, довжиною 10,0м, які опущені на 3,5 м. - Овідіопольській район: м. Іллічівськ: у прибровочній частині плато в районі вулиць Ст. Бугове № 62, Морська № 1, 4-9; Приморська № 75-77 відмічена активна зсувна деформація у вигляді зсувної ділянки шириною 320,0 м, довжиною 7,0 м, з захватом 7,0 м плато, з захопленням в зсувний процес садиб, заборів, асфальтових доріг та ін.; відстань від житлових будівель15-20,0 м; в 0,5 км на південь від с. Санжійка, гирлова частина Санжійської балки: в результаті перекриття гирлової частини балки будівельними спорудами, які утрудняють дренаж поверхневих та підземних вод, та активним будівництвом на лівому борті балки, після вертикальної підрізки підошви балки на тілі бетонного автошляху та кам’яних заборах присадибних ділянок на протязі 40,0 м уздовж борта балки відмічаються деформації у вигляді тріщин розтягнення: - м. Одеса: Київський район: між балками «Ковалевського» та «Безіменної» на береговому уступі на протязі 200,0 м відмічається активна абразія, існує загроза руйнування шести легких будівель б/в Одеського морського університету. Київський район: на південний схід від устя балки «Безіменної», в районі виходу штольні дренажної галереї № 11 спостерігається сильний абразійний розмив з утворенням на береговому уступі тріщин заколу завширшки 35,0 м, довжиною 3,0 м. Відстань від виходу штольні-10,0-20 м. У районі с. Чорноморка, у північно-західній частині устя Люстдорфської балки, на ділянці протяжністю 160 м внаслідок сильної абразії тривають подальші руйнування берегового уступу, фундаментів кафе, ресторану «Гапон», бетонної набережної перед рестораном «Палуба». У районі с. Чорноморка, на схід від ресторану «Палуба» до причалу 12 на ділянці протяжністю 260,0 м внаслідок абразії зменшилася площа 116

117

пляжу майже в 2 рази, у тильній частині пляжу зруйнована бетонна доріжка, на ділянці берегового уступу протяжністю 50,0 м відмічаються активні тріщинами розтягання. Приморський район 8 ст. В. Фонтана, в середньої частини схилу активізувалася тріщина розтягання довжиною 40,0 м, (яка виникла у 2006 р.). Можлива загроза (яка виникла в 2006 р.) руйнівних деформацій 19 котеджних будинків яхт клубу «Посейдон». За результатами обстеження ерозійних долин рік Малий та Великий Куяльник (Іванівський район) встановлено: в 0,5 км на південь від с. Червонознам`янка, правий схил долини р. Малий Куяльник: на активному ерозійно-зсувному схилі споруджені три магістральних газопроводи діаметром труб 0,7-0,8 м. На період обстеження деформаційних змін в охоронній зоні газопроводів не відмічено, за виключанням незначного поверхневого розмиву жорстви вапняку та суглинку делювію на незахищеному рослинністю схилі; в 0,5 км на схід від с. Малинівка, зсувна ділянка в верхів’ях балки на правому береговому схилі р. Малий Куяльник, яка примикає до огорожі ділянки радіо-телеретранслятора висотою до 100,0 м. На брівці плато та стінці зриву зсуву, яка розташована в 7,5 м від огорожі та в 18,5 м від анкерної опори, що утримує вишку ретранслятора у вертикальному стані, на час обстеження спостерігалася тріщина розтягання довжиною 20,0 м; тіло зсуву зволожене і знаходиться в стані тимчасової стабілізації. м. Одеса у районі с. Чорноморка: (пров. Свободи): фазова активізація зсувних деформацій на схилі крутістю до 600; ширина активної ділянки до 50,0 м, нижня частина зсуву уперлася в причал № 129, верхня, головна, розміщена на дорозі, в 3,0 м від кам`яної будівлі; причал № 130: спостерігається активізація зсувних деформацій на давньому зсувному схилі, на ділянці площею до 2600,0 м2; кооператив «Шляховик»: відмічена активізація давньої зсувної ділянки в результаті активної абразії; ширина активної зони до 130,0 м; вул. Приморська (між вул. Польова та Дубініна): в результаті привантаження бровки плато активізувалася стара зсувна опливина завширшки 70,0 м, довжиною до 6,0 м, опущена на 5,0 м, з захватом полотна автошляху на схід від причалу № 133: нижче військової частини в верхній і середній частині схилу спостерігається активізація деформацій на ділянці довжиною до 50,0 м, завширшки до 25,0 м, з захватом будівель легкого типу та розвантаженням ґрунтових вод на ділянці кооперативу; у північно-західній частині устя Люстдорфської балки, на ділянці протяжністю 160 м внаслідок сильної абразії тривають подальші руйнування берегового уступу, фундаментів кафе, ресторану «Гапон», бетонної набережної перед рестораном «Палуба»;

117

118

 на схід від ресторану «Палуба» до причалу № 12 на ділянці протяжністю 260,0 м внаслідок абразії зменшилася площа пляжу майже в 2 рази, у тильній частині пляжу зруйнована бетонна доріжка У другій половині 2011 року (осіннєзимовий період активізації ЕГП) ділянки можливого прояву небезпечних ЕГП, особливо з об’єктами державного рівня значимості були обстежені повторно. У 2011 році катастрофічних випадків виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з ЕГП на території Одеської, Миколаївської та Херсонської областей не встановлено. 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр Державний контроль за дотриманням умов дозволів на користування надрами здійснюється Державним комітетом України по геології і використанню надр та його органами на місцях. В Одеській області контроль здійснюється ДО "Чорноморська ТІ ДГК", Державною екологічною інспекцією в Одеській області та іншими правоохоронними органами в межах своєї компетенції. Перевірками встановлено, що цілий ряд підприємств області в порушення вимог Кодексу України "Про надра" та "Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" здійснюють свою діяльність без спеціальних дозволів та з порушеннями вимог щодо користування та охорони надр. ДО "Чорноморська ТІ ДГК" (Одеський відділ) протягом 2011 року відповідно до плану робіт проведено перевірки за напрямками:  перевірки виконання підприємствами і організаціями умов спеціальних дозволів на користування ділянками надр (Одеська область);  користування надрами без спеціальних дозволів. Всього за планом перевірено - 40 спеціальних дозволів. 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр Згідно діючого законодавства: Кодексу України "Про Надра" та “Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” передбачено отримання спеціальних дозволів на будь-який вид користування надрами, в тому числі розробку корисних копалин, геологічне вивчення чи дослідно-промислову розробку. Матеріали для отримання спеціальних дозволів погоджуються з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. У 2011 році Держуправлінням розглянуто 17 пакетів документів щодо надання погодження на користування надрами, з яких погоджено – 15, 4 пакети документів відправлено на доопрацювання. У тому числі надано 10 – погоджень (екологічних карток) на геологічне вивчення надр, 5 – погоджень (екологічних карток) на експлуатацію родовищ корисних копалин. 118

119

Всі надані екологічні картки відповідають вимогам Кодексу України “Про надра”, Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.11 р. № 615 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" та Регламенту погодження надання надр у користування, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.07.2011 р. № 262. В області станом на 13.06.2012 р. налічується 47 спеціальних дозволи на користування надрами, видані підприємствам, які ведуть розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Із загальної кількості діючих спеціальних дозволів – 14 надано для геологічного вивчення надр, 33 – на експлуатацію родовищ корисних копалин.

119

120

8. ВІДХОДИ 8.1. Структура утворення та накопичення відходів Протягом 2011 року на підприємствах області утворилось 12,3 тис. т відходів І – ІІІ класів небезпеки. Дані по утворенню, використанню (утилізації) та видаленню відходів за класами небезпеки наведені у табл. 8.1.1. Завдяки інвентаризації відходів, що здійснюють суб’єкти господарювання, поліпшився їх облік, підхід при врахуванні кількісного та якісного складу відходів став більш диференційованим. Відсутність роздільного збирання відходів робить у багатьох випадках тверді побутові відходи рівнозначними з промисловими за характером та наслідками впливу на довкілля та здоров’я населення. Морфологічний склад побутових відходів з кожним роком ускладнюється, включаючи в себе все більшу кількість екологічно небезпечних компонентів та речовин. Проблема екологічної небезпеки твердих побутових відходів торкається всіх стадій поводження з ними, починаючи зі збирання і транспортування та закінчуючи підготовкою до використання утильних компонентів, знищенням або похованням фракцій, які не використовуються. Серед небезпечних відходів, що утворилися протягом року, значна кількість відходів свинцю, міді, нафтопродуктів та нафтошламів, відпрацьованих формувальних сумішей, осадків з відстійників після реагентного або коагуляційного очищення, важких металів, відпрацьованих каталізаторів тощо. Накопичення відходів (станом на початок року) Таблиця 8.1.1. № з/п 1 2 3 4 5 6

Показник Суб’єкти підприємницької діяльності, виробнича діяльність яких пов’язана з утворенням небезпечних відходів Накопичено небезпечних відходів, усього відходи I класу небезпеки відходи II класу небезпеки відходи III класу небезпеки Відходи IV класу небезпеки

Одиниця виміру од.

Кількість

499783642,0 95563,0 113294,0 35632515,0 463942270,0

Примітка

712

т т т

Показники утворення відходів у динаміці за 2009 -2011 роки Таблиця 8.1.2. № з/п 1 1

Показник 2 Обсяги утворення відходів: Промислові (у т.ч. гірничопромислові) відходи, т Небезпечні (токсичні) відходи (за формою звітності № 1- відходи), т Відходи IV класу небезпеки (за формою звітності № 1- відходи), т Загальна кількість відходів, т Інтенсивність утворення відходів: Загальна кількість відходів на одиницю ВРП, кг/1 млн. грн Утворення небезпечних (токсичних) відходів І-ІІІ класів небезпеки на одиницю ВРП, кг/1 млн. грн. Утворення твердих побутових відходів на особу, м3 /1 чол.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

3 1369 5876 951661

4 3003 7529 506446 513976

5 36,8 12830 673602,4 686469,2

23303,3 143,9

10565 154,8

* *

0,99

0,58

* - індекс ВРП буде визначений Державною службою статистики України у серпні 2012 року

120

121

8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) До категорії надзвичайно небезпечних належать ртуть та ртутьвміщуючі відходи. На регіональному досвіді простежується можливість успішного вирішення проблеми ртутьвміщуючих відходів, у першу чергу, люмінесцентних ламп. Так, для впорядкування поводження з відпрацьованими люмінесцентними лампами, що є відходами I класу небезпеки з-за вмісту ртуті, на базі двох підприємств ПП “Центр екологічної безпеки” та ПП „Екомарін” створена система централізованого збирання, зберігання і вивезення на переробку цього виду токсичних відходів. Однак, питання про централізоване вивезення ртутьвміщуючих відходів, яке вирішене у м. Одесі, частково у містах обласного значення, вирішено в районах частково. В цілому в Одеській області створені потужності з переробки, оброблення і утилізації небезпечних відходів. Всього в області експлуатуються: - 7 комплексів по термічному знешкодженню відходів, у т.ч. 6 інсинераторів і печей (ТОВ «Грін-Порт», КП «Міжнародний аеропорт Одеса», ДП «МТП «Южний», ДП «Білгород-Дністровський МТП», ДП «Ізмаїльський МТП») і 1 піролизна установка (ТОВ «РАФ-ПЛЮС»); - 2 установки по регенерації відпрацьованих масел (ТОВ «Каміла»); - 3 установки по переробці нафтопродуктів з виробництвом пічного палива (ТОВ «Еко-Сервіс»). Але, існуючих потужностей недостатньо. Система збору небезпечних відходів не розвинута в сільській місцевості. Загроза вторинного забруднення водойм - мулові майданчики станцій біологічного очищення. Проблема детоксикації та утилізації мулових осадів стічних вод каналізаційних очисних споруд не знаходить свого ефективного вирішення в регіоні через високий вміст органічних речовин, токсичних солей важких металів, нафтопродуктів, хлорованих та поліциклічних вуглеводнів. Щорічно на кожного мешканця міст області налічується 25-30 кг осаду у перерахунку на суху речовину. Тільки на очисних спорудах СБО “Північна” та “Південна” м. Одеси кожного року утворюється більше 350 тис. т осаду. Обсяг утворення побутових відходів по області сягає до 5 млн. м3 на рік. Більша частина звалищ полігонів ТПВ вичерпала свій потенціал. З метою вирішення проблем в цьому напрямку в області затверджено «Програму поводження з твердими побутовими відходами в Одеській області до 2011 року». Але, її виконання стримується тим, що джерелами фінансування більшості її практичних заходів є місцевий бюджет, кошти підприємств і інвестиційні кошти. Внаслідок світової економічної кризи на ці заходи кошти фактично не виділяються. Тобто, райдержадміністраціями, міськими радами, управліннями житлово-комунального господарства традиційно не проводиться системна і цілеспрямована політика і робота щодо ліквідації 121

122

стихійних звалищ, розробки проектів та будівництва об’єктів видалення, перевантаження, сортування, переробки ТПВ, рекультивації відпрацьованих полігонів (зокрема полігону ТПВ-2 у колишніх кар’єрах цементного заводу), придбання сучасної спеціальної сміттеприбиральної техніки для міст та селищ області. Відходи м.Одеси вивозились на 1 місцевий полігон - звалище: на полігон - звалище твердих побутових відходів ТПВ-1 у Дальницьких кар’єрах (загальною площею 96,2 га). Рішенням Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області від 30.12.2004 р. № 59 експлуатація полігону ТПВ-2 біля цементного заводу м. Одеси тимчасово заборонена. У зв’язку з чим проблема звалищ м. Одеси ускладнюється навантаженням на полігон ТПВ-1, на який з території м. Одеси та прилеглих населених пунктів вивозяться тверді побутові та промислові відходи III та IV класу небезпеки. Пріоритетним напрямком у сфері поводження з побутовими відходами є співпраця з європейськими організаціями, якими запропоновано перелік спеціалізованих послуг, які є актуальними для міста Одеси та області. На державному рівні не розроблено типового проекту полігону твердих побутових відходів для невеликого населеного пункту. А саме в цих містечках, великих селищах несанкціоновані звалища набувають не тільки досить великих розмірів, а й накопичують небезпечні речовини і матеріали. Однією з побічних, але дуже актуальних проблем полігонів побутових відходів є попадання і накопичення токсичних відходів за рахунок порушення підприємствами правил поводження з ними. Більш як на 1800 підприємствах області проведена інвентаризація та розробка технічних паспортів відходів зі складанням реєстрових карток. Кожним підприємством передбачено заходи щодо попередження та мінімізації утворення відходів. Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області ведеться реєстр місць видалення відходів, всього до реєстру внесено 441 паспортів місць видалення відходів. Згідно з Порядком ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 р. № 1360, ведеться реєстр об’єктів оброблення та утилізації відходів, до якого включені 11 підприємств області. Реєстр об’єктів утворення відходів формується відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України і налічує 120 об’єктів. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1218 у 2011 році з 21865 підприємств області розроблено, затверджено та переглянуто лімітів - 1531. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.95 р. № 440 «Про затвердження порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, використання, транспортування, захоронення, знищення та утилізацію небезпечних речовин, продуктів біотехнології та інших 122

123

біологічних агентів» розглянуто 24 пакетів документів, з яких погоджено та надано 24 відповідних дозволів. Розглянуто та видано погодження 4 суб’єктам господарської діяльності на право отримання ліцензій на поводження з небезпечними відходами. Розглянуто та видано погодження 6 суб’єктам господарської діяльності на право отримання ліцензій на поводження з прекурсорами. Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки, тис. т Таблиця 8.2.1. № з/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Показники

2000 рік

Утворилося Одержано від інших підприємств у тому числі з інших країн Використано Знешкоджено (знищено) у тому числі спалено Направлено в сховища організованого складування (поховання) Передано іншим підприємствам у тому числі іншим країнам Направлено в місця неорганізованого складування за межі підприємств Втрати відходів внаслідок витікання, випаровування, пожеж, крадіжок Наявність на кінець року у сховищах організованого складування та на території підприємств

2009 рік

2010 рік

2011 рік

5,8 1,0 0,1 0,7 0,1 0,1 0,01 5,9 0,1 0,001 1,2

7,5 0,8 0,1 0,33 0,52 0,1 0,19 7,7 0,02 0,001 1,0

12,83 0,99 0,009 0,94 0,38 0,4 0,29 11,92 0,01 0,02 35,84

Інформація про кількість сміттєзвалищ (полігонів) станом на 01.01.2012 р. Таблиця 8.2.2. № з/п 1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26

Назва одиниці адміністративнотериторіального устрою регіону 2 Сміттєзвалища (полігони) Ананьївський район Арцизький район Балтський район Білгород – Дністровський район Біляївський район Березівський район Болградський район Великомихайлівський район Іванівський район Ізмаїльський район Кілійський район Кодимський район Комінтернівський район Котовський район Красноокнянський район Любашівський район Миколаївський район Овідіопольський район Ренійський район Роздільнянський район Саратський район Савранський район Тарутинський район Татарбунарський район Ширяївський район Фрунзівський район м. Южне

Кількість 3 16 27 40 37 16 41 19 22 17 23 18 26 20 33 18 14 33 14 7 24 28 11 32 19 45 17 1

Площі під твердими Зміни площі (+/-) у побутовими відношенні до відходами, га попереднього року 4 10,59 37,72 7,75 61,93 3,20 30,16 64,95 37,78 42,80 36,30 31,85 21,46 49,98 40,60 14,80 2,25 37,9 113,16 11,56 47,67 58,80 24,80 57,12 59,00 37,26 5,0 6.0

123

124 № з/п

Площі під твердими Зміни площі (+/-) у побутовими відношенні до відходами, га попереднього року 2 3 4 617 952.39 Заводи по переробці твердих побутових відходів -

Назва одиниці адміністративнотериторіального устрою регіону

1 Всього Усього

Кількість

Поводження з непридатними пестицидами Таблиця 8.2.3. № з/п

1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 Всього

Район

2 Ананьївський Арцизький Балтський Березівський Білгород-Дністровський Біляївський Болградський Великомихайлівський Іванівський Ізмаїльський Кілійський Кодимський Комінтернівський Котовський Красноокнянський Любашівський Миколаївський Овідіопольський Ренійський Роздільнянський Савранський Саратський Тарутинський Татарбунарський Фрунзівський Ширяївський

Перезатарено впродовж року

Знешкоджено впродовж року

Утворено (виявлено) впродовж року, т 5

439,544

+394,844 -1,4 +4

229,854

+169,46 +40,237

211,07 120,652

-0,3 -19,93 +130,452 +1,38

97,15

+20,19 -0,73 +77,81

516,857 19,771

+7,22 +433,557 +15,271

223,513 1858,411

+8,513 1276,574

Кількість на кінець року

6 10,7 2,5 2,8 4 2,22 5,806 977,377 26 4,4 7 46 24,78 8,093 60,4 33,09 4,47 15,06 59,7 17,3 7 8,2 1326,853

8.3. Використання відходів як вторинної сировини Що стосується збору вторинної сировини (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. № 82 „Про затвердження переліку окремих видів відходів як вторинної сировини”), до вторсировини (відходів, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо - технологічні і економічні передумови) відносяться: макулатура, склобій, відходи полімерні, відходи гумові, у тому числі зношені шини, матеріали текстильні вторинні, відпрацьовані люмінесцентні лампи та інші відходи, що містять ртуть, відпрацьовані нафтопродукти. Даним видом діяльності в області займаються більш 70 організацій та підприємств, що отримали ліцензії Міністерства екології та природних ресурсів України. В області існують потужності переробки макулатури, відходів пластмас, склобою, зношених шин, відходів текстилю. 124

125

Динаміка використання відходів Таблиця 8.3.1. № з/п 1 2 3

Показник Обсяги утворення відходів, т Обсяги використання відходів, т Рівень використання, %

2000 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

241996 60499 25,0

839231 334014 39,8

945785 226980 24

506446 376430 74

686469,2 121617 17,7

Суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини Таблиця 8.3.2. № з/п 1 1.

2. 3. 4.

Назва 2 ТОВ «ГАМА» 13877414 ТОВ «С-ТРАНС» 31364122 ТОВ «Каскад-КДН-40» 32839604 ФОП Чепельчук В.Г.

ПФ «Южновація» 19040309

ТОВ «Компак-Он» 34381732 ТОВ «Вторсировина» 32272071

9. 10.

11.

12.

13.

Місце знаходження юридичної особи 3 65031, м. Одеса, вул. Володимира, 10

Вид господарської діяльності 4 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 2.Склобій 37.02

Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Хантадзе, 9-А 67820, Одеська область, Овідіопольський 3.Відходи полімерні 37.03 район, с. Прилиманське, вул.Жовтнева, 15 65117, м.Одеса, вул.Ак. Заболотного, 2, 1.Макулатура 37.01 кв. 170 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 65014, м. Одеса, вул. Пушкінська, 31, кв. 3 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 65005, м.Одеса, вул.Дальницька, 23 кв.170 1.Макулатура 37.01

68640, Одеська область, Комінтернівський 1.Макулатура 37.01 район, смт Комінтернівське 2.Склобій 37.02 вул. Першотравнева, 56, кв. 7 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 КП «Білгород – 67770, Одеська область, м. Білгород – 1.Макулатура 37.01 Дністровськвторресурси» Дністровський, 2.Склобій 37.02 13921523 вул. Комсомольська, 27 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 ТОВ «Пластік Пооль Україна» 65104, м. Одеса, пр. Ак. Глушка, 27 3.Відходи полімерні 37.03 33720477 КП „Ізмаїлвторресурси” 68600, м. Ізмаїл, вул. Радянська, 93 1.Макулатура 37.01 13920305 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4. Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5. Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 ТОВ «К.А.Я.» 65045, м. Одеса, вул. Базарна, 63, офіс 820 4. Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 35302363 2008 ТОВ «Еколгічне підприємство 65009, м. Одеса, пров. Світлий, 14 1.Макулатура 37.01 «Вторма-Юг» 2.Склобій 37.02 35359383 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 ЗАТ «ПІК» 67550, Одеська область, Комінтернівський 4. Відходи гумовв, у т.ч. зношені шини 05467033 район, с. Нові Біляри, Одеське37.04 Миколаївське шосе, 34

125

126 1 14.

2 ПП «СВІГ» 34898076

3 66300, Одеська область, м. Котовськ, вул. Перемоги, 2д

15.

Дочірне підприємство «Заготзбутбаза Ізмаїльської райспоживспілки» 32653667

68640, Одеська область, Ізмаїльський район, смт Суворове вул. Чкалова, 38

16.

ПП «Домніон-Юг» 35404844

65020, Одеська область, м. Одеса, вул. Тираспольська, 26

17.

ВКПП «Нованімпекс» 13919555

65044, Одеська область, м. Одеса, Французький бульвар, 27

18.

ПП «ЛЮКС-Л» 33218165 ППФ «ЮНІКОРН» 25024071

65074, м. Одеса, вул. Акад. Філатова, 47, к. 1, кв. 55 65026, м. Одеса, вул. Приморська, 27, кв. 44-а

19.

20.

ТОВ „Корпорація „Юкас” 30739045

21.

ПП «Фрегат» 13900337 ПП «Рейсмет-Юг»

22.

23. 24.

ПП «АДМІРАЛ-Х» 35403807 ТОВ «Грін-Фібра» 34320219

25.

ПП «Вторма-Сервіс» 34130396

26.

ТОВ «ВКФ «АСКОН» 31768794

27.

ПП «АЛАГРО» 35048753

4 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04

1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 65042, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 45-а 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 67844, Одеська область, Овідіопольський 3.Відходи полімерні 37.03 район, с. Молодіжне, вул. Ленана, 17 67400, Одеська область, Роздільнянський 1.Макулатура 37.01 район, м. Роздільна, вул. Тираспольська, 2.Склобій 37.02 35-а 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 2009 65063, м. Одеса, 2-й Артилерійський 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 пров, 6, кв. 40 68640, Одеська область, Комінтернівський 1.Макулатура 37.01 район, с.Крижанівка, Миколаївська дор.,2 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 68400, Одеська область, м. Арциз, 1.Макулатура 37.01 вул.40-річчя Жовтня, 14 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 65055, м. Одеса, вул. Генерала 1.Макулатура 37.01 Гудовича, 14 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 65045, м. Одеса, вул. Єврейська, 42, кв. 39 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06

126

127 1 28.

2 ТОВ «Асгард-Техно» 36611751 ТОВ «Екологія-Груп» 35819329

3 65091, м. Одеса, вул. Скісна, 90, кв.5

30.

ТОВ «ЛАСЛА» 34736912

65063, м. Одеса, вул. Сегедська, 12, вк. 47

31.

ТОВ «МП ЕФЕС» 13906950

65028, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 37, кв. 54

32.

ТОВ «Одеський тарний завод» 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, 36233474 вул. Кутузова, 97

33.

ТОВ «ПРАЙДСТІЛ» 34873411

34.

ПП «Комплекс Вторсировини» 65023, м. Одеса, вул. Преображенська, 21 36849176

35.

ТОВ „Поліпласт” 31137582

36.

ПП «Дім послуг Центуріон» 36501825

37.

ТОВ «Таврія» 21020455

68800, Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. 28 Червня, 279

38.

ФОП Блудов Д.В.

65117, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 38, кв. 45

39.

ТОВ „РАФ – ПЛЮС” 31185987

40.

ТОВ «Екологічно-промислове 68001, Одеська область, м. Іллічівськ, підприємство «Екопром» вул. Праці, 16 32146378

41.

ТОВ «Ворлд Оушен Скай» 35749566

29.

65009, м. Одеса, пров. Світлий, 14, кв. 28

65007, м. Одеса, вул. Велика Аргаутська, 71

65112, Одеська область, Овідіопольський район, с/ р Таїровська, вул. Ак. Вільямса, 93/1 65023, м. Одеса, Соборна площа, 2

2010 65029, м. Одеса, вул. Ковалевського, 30а

68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Хантадзе, офіс 2/65 Н

4 1.Макулатура 37.01 3.Відходи полімерні 37.03 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04

127

128 1

42.

Повне товариство «Іллічвськпродресурси» 21022431

68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. 1 травня, 3

43.

ТОВ «АНТОС-ПЕТРОЛЬ» 30800549

65059, м. Одеса, вул. Краснова, 3 (район іподрому)

44.

ПП «ЕКОМАРІН» 36502420

65080, м. Одеса, вул. Варненська, 5, кв. 9

45.

ФОП Баюш О.В.

65005, м. Одеса, Інтернаціональний провулок, 9 кв. 3

46.

ТОВ «Екосвітресурс» 36970372

68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Кутузова, 97

47.

ПП «КОЛЕСО+» 37060589

48.

МПП «Екос» 30030364

49.

ТОВ „Грін – Порт” 30747669

50.

Приватне ВКП «ОРІОН – ОЙЛ» 30390209

51.

ТОВ „СІ – СПЕРО” 31786578

52.

ФОП Гуцул С.В.

53.

Підприємство споживчої кооперації Арцизької райспоживспілки райкоопзаготпрому 01785084 ТОВ «Ековектор Плюс» 37350450

54.

4 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 1.Макулатура 37.01 3.Відходи полімерні 37.03

1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні код 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні код 37.05 6.Використана металева тара 37.06 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 32 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 65005, м. Одеса, м. Ізмаїл, вул. Степова, 1.Макулатура 37.01 36, кв. 1 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 65058, м. Одеса, пр. Шевченка,6/10, кв. 30 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4. Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5. Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 67663, Одеська область, Біляївський 1.Макулатура код 37.01 район, с. Усатове, вул. Московська 2.Склобій 37.02 дорога, 25 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 68001, Одеська область, м. Іллічівськ, 1.Макулатура 37.01 пл.Праці, 4б, оф.21 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 66100, Одеська область, м. Балта, вул. Зої 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 Космоденьянської, 4-А 68001, Одеська область, м. Арциз, 1.Макулатура 37.01 вул. Бондарева, 31, корп. А 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 65080, м. Одеса, пр. Шевченка, 4-д, оф. 63 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04

128

129 1

55.

ТОВ «Еко Про» 37350450

56.

ФОП Торопов Д.О.

57.

ПП «МАЛІС» 37420784 ФОП Зінченко В.О.

58. 59. 60.

61. 62.

63.

64. 65. 66. 67.

68.

69. 70. 71. 72. 73.

ТОВ «Автопричіп» 32178834 ТОВ «Бруекс» 37548513 ТОВ «Бумекс» 32146362 ТОВ «Одеський завод мінеральної води «Куяльник» 00375326 Виробничо-комерційна приватна фірма «УДАЧА і Ко» 22487238 ТОВ «АНАХТ» 37811722 ТОВ «ЕКОРЕГІОН 77» 37760450 ТОВ «ЕКО-ВТОРМА» 35882261 Дочірне підприємство «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» 32012483 Комунальне підприємство «Житлово-комунальне господарство смт.Сергіївка» 37645598 ТОВ «ВИН АГРО» 34253750 ТОВ «ЕКОСЛУЖБА» 37680721 ФОП Мельник О.О. ТОВ «ГАРАНТ-С» 32806689 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВТОРМА-ЮГ» 37759885

2011 65098, м. Одеса, пров. Дорбуду, 3, кв. 42

65078, м. Одеса, вул. Гайдару, корп. А, кв. 87 65015, м. Одеса. вул. Ак. Вільямса. 59-К, кв. 133 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 423, кв. 12 65005, м. Одеса. вул. Бугаївська. 54/1 68702, Одеська область, Болградський район, м. Болград, вул. Георгія Трайкова, 34 68600, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Середня, 41 65013, м. Одеса. вул. Лиманна, 166

4 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 6.Використана металева тара 37.06 1.Макулатура 37.01 2.Склобій 37.02 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 5.Матеріали текстильні вторинні 37.05 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 3.Відходи полімерні 37.03

67700, Одеська область, м. БілгородДністровський, вул. Мяковського, 55

3.Відходи полімерні 37.03

65069, м. Одеса. вул. Марсельська, 10, кв. 12 65023, м. Одеса. вул. Семінарська, 26/28, кв. 35 65009, м. Одеса. вул. С.Варламова, 5, корп. Г кв. 2 65012, м. Одеса. вул. Велика Арнаутська, 53

3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04

67700, Одеська область, м.Білгород3.Відходи полімерні 37.03 Дністровський, смт.Сергіівка, вул.Лісна, 2 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 65010, м. Одеса, Проспект Адміральський, 38, каб. 28 65009, м. Одеса. Люстдорфська дорога, 92/94, каб. 601 65000, м. Одеса, вул. Канатна, 50, кв. 21

3.Відходи полімерні 37.03 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04

67442, Одеська область, Роздільнянський 3.Відходи полімерні 37.03 район, с. Єреміївка, вул. Миру, 9 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04 65062, м. Одеса, вул. Посмітного, 19, кв.19 3.Відходи полімерні 37.03 4.Відходи гумові, у т.ч. зношені шини 37.04

8.4. Транскордонне перевезення небезпечних відходів За даними Державної екологічної інспекції в Одеській області і Державної екологічної інспекції північно-західного регіону Чорного моря у 2011 році через Державний кордон України були перевезені 48 видів відходів, основні з яких такі: металургійні шлаки, металобрухт чорних і кольорових металів металів, відходи пластмас; зношений одяг та зношені текстильні вироби (гуманітарна допомога, секонд-хенд); відходи і макулатура паперова та картонна; відходи бавовни; відходи пневматичних шин. Інформацію про транскордонне перевезення відходів, а саме – кількість 129

130

вивезених і ввезених відходів, з зазначенням даних по окремим видам відходів надається в таблиці 8.4.1. Таблиця 8.4.1. Найменування вантажу, код УКТЗЕД Шрот соняшника 2306 Шрот соєвий 2304 Одяг, взуття б/у 6309 Лушпиння соняшника гранульоване, 2306 Відходи текстильного виробництва 6310 Блоки торфяні 2703 Жом буряковий 2303 Лушпиння какао 1802 Пластівці чорного перцю 2306 Лушпиння гречки 2302 Коркові відходи феросілікомарганцю 2619 Висівки пшеничні 2302 Шрот ріпаку 2306 Лушпиння бобів 1802 Абрикосовий конц.зіпсований 2007 Макулатура, 4703 Макуха з насіння льону, 2306 Гранула паливна з дерева, 2306 Відходи тютюну 2401 Відходи волокна 5505 Відходи бавовни 5202 Відходи діафрагм 4004 Кокосове волокно5305 Соєве волокно 2304 Лом нержавійки 720421

Кількість ввезених відходів, т 16087,85 562,3 45,4 24транзит 43,249 60,2 112,9 164,689 80,6 2565 3846,6892 1521,209 859,2 921,1 172,2 -

Кількість вивезених відходів, т 420008,05 75159,3 22990,15 944,742 7071,794 3021,0 539,409 113,05 485,746 46 125 транзит 97085,05 25транзит 2500 458,827

Виявлення порушення

Вжиті заходи і штрафні санкції

Лом і відходи сталі 7204 Лом свинцю 8548 Лом 7202 Металобрухт 7602

1113,4 52,3 44,2 -

Титановий брухт 8108 Відходи пластику 3915

0,759 -

Гарт цинку 2620 Відходу картону 4707 Дегра (зажирений перліт), 1522 Технічний вуглець2803 Шини 4012 Суміш пухо – пір’єва 0505 Рибна мука 2301 Кістки мелені 0506 Шлак лупа какао бобів 1802 Шлам анодний 2620 Сировина, шлак 2619 Шлак гранульований, що утворюється у процесі виробництва заліза і сталі, 2618 Кек глиноземістий, 2621 Відпрацьовані акумуляторні батареї 8548 Відходи поліетилентерефталату у вигляді ПЕТ – пляшки, які були використані, 3915 90 90 00 Лом алюмінію 7602

19,2 172 13,5 65,537 95 111,9 -

21 211,852 65 17,6 437,98 75 8541 98273

56,865 17,1

16430 206

1250 450,0 (транзит) 44 (транзит)

Транзит відходів через територію України здійснювався без відповідного супроводжувального документу щодо

Подальший рух вантажу було припинено до надання повного пакету документів, передано

Відходи та брухт алюмінію 7602 00 19 00

130

131 відсутності у зазначених відходах небезпечних складників або попередньої письмової згоди Мінекоресурсів, що є порушенням порядку перевезення небезпечних відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року за № 1120 «Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням»

телефонограма у митну службу, повідомлено керівництво Державної екологічної інспекції Північно – Західного регіону Чорного моря.

8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами Крім промислових відходів, що утворюються на підприємствах, на території Одеської області нараховується 91 складів, на яких зберігається біля 1327 тонн непридатних, або заборонених для подальшого використання хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР), які накопичувались на території області з часів Радянського Союзу та з часом прийшли у непридатний стан. З них 7 складів знаходиться у доброму стані, 29 складів знаходяться у задовільному стані та 62 - у незадовільному. З 26 районів Одеської області у 5 районах непридатні ХЗЗР відсутні: Комінтернівському, Ренійському (повністю зачищено у 2007 р.), Роздільнянському, Татарбунарському, Фрунзівському районах. Основні накопичення зосереджені: в отрутомогильнику Одеського морського торговельного порту біля с. Алтестове Біляївського району, що у 2-х км від Хаджибейського лиману - 922 тонни ДДТ (48,5 % від загальної кількості), на складі с. Лабушна Кодимського району - 33 тонн отрутохімікатів (2,5 % від загальної кількості), на складі Склад с. Новоборисівка Великомихайлівського району ТОВ «Великомихайлівська сільгоспхімія» - 24 тонн (1,8 % від загальної кількості). На території отрутомогильника біля с. Алтестове проводяться моніторингові дослідження Українським науково - дослідним проектно конструкторським інститутом морського флоту України (УкрНПМФ) згідно договору з Одеським морським торговельним портом. Згідно дослідженням, на сьогоднішній день впливу на навколишнє природне середовище немає. Умови зберігання непридатних або заборонених для подальшого використання хімічних засобів захисту рослин в багатьох районах області не відповідають діючим санітарним та екологічним нормам, заборонені для подальшого використання пестициди потребують перезатарення для подальшого вивезення та знешкодження. Питання знешкодження заборонених, або непридатних для подальшого використання хімічних засобів захисту рослин повинно вирішуватись як на місцевому, так і на державному рівні, оскільки воно потребує значних фінансових витрат. Для цього за 2011 рік в області проведена наступна робота. 131

132

Відповідно до листів Мінприроди України та з метою формування Державного бюджету України на 2011 рік у частині видатків Державного фонду охорони навколишнього природного середовища Держуправління надало пропозиції щодо фінансування природоохоронних заходів у рамках бюджетних програм відповідно до Порядку планування та фінансування природоохоронних заходів, затвердженого наказом Мінприроди України від 21.05.2002 р. № 189, на загальну суму 215277,933 тис. гривень. Переможцем відкритих торгів, предметом закупівлі яких було надання послуг з видалення твердих відходів (Проведення робіт із забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення та знешкодження непридатних до використання пестицидів і тари від них), які проводили Мінприроди України і управління з питань надзвичайних ситуацій Одеської облдержадміністрації, визначена Їзраїльська фірма «S.I. Group Consort Ltd». Крім коштів з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища рішенням обласної ради від 18.02.2011 р. № 87-VІ затверджено фінансування зазначених заходів з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища у сумі 4 млн. гривень. У 2011 році за даними Державної екологічної інспекції в Одеській області і Управління з питань надзвичайних ситуацій Одеської облдержадміністрації перезатарено і вивезено з області на знешкодження 1858,411 тонн непридатних пестицидів і тари з-під них з 47 місць зберігання в 8 районах області, в т.ч. Арцизького, Білгород-Дністровського, Ізмаїльського, Кілійського, Овідіопольського, Саратського, Тарутинського і Ширяївського. Для завершення робіт по вивозу непридатних ХЗЗР (без урахування тари, забруднених конструкцій та забрудненого ґрунту) у 2012 році необхідно вивезти на знищення 1327 тонн хімічних відходів на спеціалізовані підприємства за межами України.

132

133

9. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки Головною метою функціонування системи екологічної безпеки України має бути вироблення концептуальних засад загальної стратегії у сфері раціонального природокористування та захисту навколишнього середовища, а також втілення їх у практику з метою сталого економічного та соціального розвитку держави. При цьому передбачається формування нових типів технологічних процесів, соціальної організації та управління, здатності розв'язувати екологічні проблеми та зменшувати будь-які екологічні небезпеки, що становлять значну загрозу національній безпеці України. Створення системи екобезпеки разом із вдосконаленням соціальноекономічної системи безпеки є новим елементом національної безпеки. Підґрунтям цієї системи мас стати адекватний організаційно-правовий, соціально-політичний, господарський механізм управління природокористуванням, що базується на кількісних даних, результатах математичного моделювання та прогнозування, сучасних інформаційних технологіях, можливості протидії антропогенній і природній деструкції біосфери. Екологічно безпека виступає як заперечення екологічної за грози, що виявляється у локальних, регіональних і глобальних масштабах як екологічні стихії, соціальні кризи та техногенні катастрофи. Забезпечення екологічної безпеки це основний спосіб розв'язання екологічних проблем, що гарантує громадянам Україні розвиток і проживання в біосферосумісній формі. Створення системи екологічної безпеки означає задоволення екологічних вимог суб'єктів екосистеми, яка повинна мати пріоритет серед інших аспектів традиційної національної безпеки. Для того, щоб фактичний екоцид в Україні, що мас не тільки екологічні, а й економічні та політичні корені (у минулому), не призвів до значних соціальних конфліктів, стратегічною метою держави має бути ліквідація значного відставання від розвинених держав у результатах діяльності, спрямованої на охорону навколишнього середовища та забезпечення високої якості життя населені їм. Слід визнати, що в сучасних умовах самостійне досягнення такої мети уявляється малореальним. Необхідна допомога розпингних держав, тісне співробітництво та кооперація з усіма державами світу. Зрештою, політика екологічної безпеки України мас інтегруватися в систему колективної екологічної безпеки. 9.2. Об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку За інформацією Територіального управління Держпромгірнагляду по Одеській області на 01.01.2012 р. в області налічується 692 об’єкти підвищеної небезпеки. 133

134

Плани ліквідації та локалізації аварійних ситуацій та аварій розроблені та погоджені з відповідними органами на всіх об’єктах підвищеної небезпеки. Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 1778 організовано проведення страхування цивільної відповідальності на усіх (100 %) об’єктах підвищеної небезпеки. Небезпечні об’єкти (території), становище на яких потребує вирішення екологічних проблем, пов`язаних з небезпекою для населення Таблиця 9.2.1. Назва об`єкта (території) 1 ВАТ “Одеський припортовий завод”

Місце розташування 2 м. Южне

Перелік екологічних проблем на об`єкті (території)

Дата виникненн я

3 Екологічна небезпека під час виробництва та перевантаження аміаку та карбаміду

4 З початку експлуата ції

Негативний вплив на довкілля внаслідок перевищення забруднюваних речовин

З початку експлуата ції

Необхідні заходи

Джерела фінансування

5 Удосконалення власних каналізаційних споруд та систем контролю Реконструкція водопровідних, каналізаційних мереж, центральної ХБ лабораторії

6 Бюджет підприємства

Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети

З СРСР

Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети

З СРСР

Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети

Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети

Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети

Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети

ТОВ”Інфокс” Філія “Інфоксводоканал “

м. Одеса

Склад (місце) зберігання непридатних пестицидів (НП)

Колишній СВК «Україна» 1 км. від с. Коханівка

Склад (місце) зберігання (НП)

ГПОХ ім, Кутузова, 0,5 км від с. Прямобалка

Неналежне зберігання 2,5 тонн НП

Склад (місце) зберігання (НП)

ТОВ „Українська агрохімічна компанія”, 1 км від с. Білине

Неналежне зберігання 2,8 тонн НП

Склад (місце) зберігання (НП)

ТОВ „АФ Шабо”, 3 км від с. Шабо

Неналежне зберігання 3,5 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

Неналежне зберігання 0,806 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

СВК „Чорноморський”, 2,5 км від с. Приморське СК „Долинів-ське”, 2 км від с. Долинівка

Неналежне зберігання 1 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

ТОВ Софієенталь”, 1 км від с. Софіівка

Неналежне зберігання 2,8 тонн НП

З СРСР

Поле

с. Майори

Неналежне зберігання 20,24 тонн НП

З СРСР

Поле

с. Секретарівка

Неналежне зберігання 20 тонн НП

З СРСР

Ананьївський район Неналежне зберігання З СРСР 10,7 тонн НП

Бюджет підприємства

Арцизький район

Балтський район

Білгород – Дністровський район

Біляївський район

134

135 Колишній склад

с. Вигода ТОВ «Плодовий»

Неналежне зберігання 3,72 тонн НП

З СРСР

Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети

Склад

с. Вигода ПСГП «Дріада»

Неналежне зберігання 1,757 тонн НП

З СРСР

Колишній склад

с. Вигода

Неналежне зберігання 0,5 тонн НП

З СРСР

Колишній склад

с. Вигода

Неналежне зберігання 1 тонн НП

З СРСР

Склад

м. Біляївка ПП А/ф «Промінь»

Неналежне зберігання 4,4 тонн НП

З СРСР

Склад

с. Нерубайське ПП «Агрологістіка»

Неналежне зберігання 1,82 тонн НП

З СРСР

Склад

с. Мирне ТОВ «Воля»

Неналежне зберігання 2 тонн НП

З СРСР

Отрутомогильник ДП «Одеський МТП»

с. Алтестове

Неналежне зберігання 921,9 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

с. Розквіт ПП АФ «Посмітного»

Неналежне зберігання 2,22 тонн НП

З СРСР

Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети

Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети

Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети

З СРСР

Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети

Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети

Березівський район

Болградский район Хімсклад

с. Кальчева ТОВ «Балкан Плюс

Неналежне зберігання 1 тонн НП

З СРСР

Хімсклад

с.Кальчева ТОВ «Балкан Плюс

Неналежне зберігання 3 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

Сільгоспхімія, 3 км від с. Н.Борисівка ТОВ „Нива”, 2 км від с. Першотравневе

Неналежне зберігання 24 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 2 тонн НП

З СРСР

СК „Дружба”, 0,5 к м від с. Каланчак

Неналежне зберігання 7 тонн НП

Великомихайлівський район

Склад (місце) зберігання (НП)

Ізмаїльський район Склад (місце) зберігання (НП)

Кілійський район Склад (місце) зберігання (НП)

СВК „Нива”, 1 км від с. Старі Трояни

Неналежне зберігання 6 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

Десантненська с/р, 0,5 км від с. Десантне Шевченківська с/р, 2 км від с. Шевченкове с. Помазани

Неналежне зберігання 20 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 5 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 7 тонн НП

З СРСР

Василівська сільрада с. Василівка на відстані 5 км СВК „Єнікіой”, 0,2 км від с. Новоселівка

Неналежне зберігання 1 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 7 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП)

135

136 Кодимський район Склад (місце) зберігання (НП)

Крутянська с/р с. Круті

Неналежне зберігання 1 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

Олексіївська с/р с. Олексіївка

Неналежне зберігання 2,8 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

Лабушнянська с/р, с. Лабушна

Неналежне зберігання 33 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

Неналежне зберігання 8,5 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

Петровська сільрада , с. Петрівка Грабівська с/р, с. Грабово

Неналежне зберігання 15,1 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

ТОВ „Косівське”, за межами с. Коси

Неналежне зберігання 0,912 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

ТОВ „Світоч”, с. Олексіївка

Неналежне зберігання 1,9 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

ТОВ „Нива”, с. Липецьке

Неналежне зберігання 3,8 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

ВАТ “Красноокнянська сільгоспхімія”, 1,5 км від с. Чубівка

Неналежне зберігання 18,168 тонн НП

З СРСР

Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети

Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети

Котовський район

Красноокнянський район Склад (місце) зберігання (НП)

с. Малаївці

Неналежне зберігання 1,56 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

с. Довженка

Неналежне зберігання 2,873 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

с. Римарівка

Неналежне зберігання 0,6 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

с. Маяки

Неналежне зберігання 1 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

с. Флора

Неналежне зберігання 1,26 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

с. Топали

Неналежне зберігання 0,8 тонн НП

З СРСР

Любашівський район Склад (місце) зберігання (НП)

смт Любашівка вул. Завокзальна, 5а

Неналежне зберігання 9,59 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

смт Любашівка 500 м біля зернотоку ТОВ «Агро Ритм» с. Покровка

Неналежне зберігання 3,9 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 3,3 тонн НП

З СРСР

с. Троїцьке, територія старого аеродрому с. Сергіївка, смт Любашівка, 500 м від села біля току

Неналежне зберігання 3,8 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 12,5 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП)

136

137 Миколаївський район Склад (місце) зберігання (НП)

Неналежне зберігання 0,45 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 0,32 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 0,2 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 0,3 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

СТОВ „Надія України”, 0,6 км від с. Новопетрівка СТОВ „Олексіївське”, 3 км від с. Олексіївна Шабельницька с/р, 0,6 км від с. Шабельники ТОВ ім. Мічуріна, 0,6 км на захід від с. Скосарівка ПП „Земля”, 0,8 км від с. А.-Іванівка

Неналежне зберігання 1,3 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

ФГ „Експрес”, 0,5 км с. Амбарово

Неналежне зберігання 1,2 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

ВАТ „Маяк”, 1,2 км від с. Настасіївка

Неналежне зберігання 0,7 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

СК Новодолинський”, 3 км від с. Нова Долина ЗАТ “Україна”, 1 км від смт Овідіополь

Неналежне зберігання 1.3 тонн НП

КСП “Доброолександрівське”, 700 м від села Доброолександрівка ВАТ “Чорноморець”, 0,8 км від с. Мар”янівка КСП “Йосиповський”, 1,2 км від с. Йосипівка ВАТ “Днестровський”, 500 м від с. Новоградівка

Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП)

З СРСР

Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети

Неналежне зберігання 7,26 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 1 тонн НП

З СРСР

Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети

Неналежне зберігання 0,4 тонн НП

З СРСР

Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети

Неналежне зберігання 1,5 тонн НП

З СРСР

Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети

Неналежне зберігання 3,6 тонн НП

З СРСР

Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети

Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети

Овідіопольський р-н

Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП)

Савранський район Склад (місце) зберігання (НП)

с. Бакша ЗАТ АПК «Саврань»

Неналежне зберігання 4,2 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

Неналежне зберігання 8,5 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

с. Білоусівка Капустянська с/р ПСП ім. Котовського с.Вільшанка СВК «Прибужець»

Неналежне зберігання 8,1 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

с. Дубинове ПСП «Буревісник»

Неналежне зберігання 13,2 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

с. Концеба СВК «Лан»

Неналежне зберігання 1,5 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

смт Саврань ФГ «Саврань Агротехсервіс»

Неналежне зберігання 1,5 тонн НП

З СРСР

137

138 Склад (місце) зберігання (НП)

смт Саврань СТОВ «Дружба»

Неналежне зберігання 3,5 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

с. Байбузівка ТОВ ім. Шевченка

Неналежне зберігання 1,4 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП)

с. Глибочок СВК «Глибочанське» с. Кам’яне ТОВ ім. Кірова

Неналежне зберігання 1,8 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 9 тонн НП

З СРСР

с. Неділкове

Неналежне зберігання 7 тонн НП

З СРСР

Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП)

З СРСР

Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети

Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети

Саратський район Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП)

СВК “Південний”, 600 м від с. Введенка СВК “Рассвет”, 600 м від с. Михайлівна

Неналежне зберігання 0,3 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 1 тонн НП

З СРСР

СВК „ім. Кірова”, 600 м від с. Крива Балка с. Зоря ТОВ «Агрон»

Неналежне зберігання 1 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 15 тонн НП

З СРСР

Тарутинський район Склад (місце) зберігання (НП)

ЗАТ „Родіна” 200 м від с. Євгенівка

Неналежне зберігання 15 тонн НП

Склад (місце) зберігання (НП)

Новоєлізаветівська с/р, 5 км від с. Новоєлізаветівка СКВ “Злагода”, Катерино Платонівська с/р, 1 км від с. Макевичено КатериноПлатонівська с/р, СВК „Весняне” с. Катерино – Платонівка Миколаївська с/р Колколгосп „Прогрес” Ширяївська с/р

Неналежне зберігання 3 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 1,5 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 1,2 тонн НП

З СРСР

Перезатарення і вивезення на знешкодження

Державний і місцеві бюджети

Неналежне зберігання 1,5 тонн НП

З СРСР

Неналежне зберігання 1 тонн НП

З СРСР

47 складів в Арцизькому (11), БілгородДністровському (13), Ізмаїльському (3), Овідіопольському (4), Саратському (13), Тарутинському (2), Ширяївському (1) районах

Наявність забруднених територій, будівельних елементів

З СРСР

Перезатарення і вивезення на знешкодження Перезатарення і вивезення на знешкодження Санація і рекультивація забруднених елементів будівель, забрудненого ґрунту

Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети Державний і місцеві бюджети

Ширяївський район

Склад (місце) зберігання (НП)

Склад (місце) зберігання (НП) Склад (місце) зберігання (НП) Склади (місця) зберігання, з яких НП перезатарені і вивезені в 2011 році

138

139 Сміттєзвалища міст та сіл

Порядку 600 в 26 районах Одеській області

Порушення правил експлуатації

В/ч А 3516

Любашівський район

Потенційна небезпека при зберіганні компонентів реактивного палива

З СРСР

З 90-х років

Будівництво регіональних сміттєсортувальних комплексів, захоронення сортованого залишку ТПВ, значне скорочення кількості МВВ, оснащення залишених МВВ згідно з СНіП і вимог екологічної безпеки, прийняття їх в експлуатацію Перезатарення і вивіз на знешкодження

Державний і місцеві бюджети

Державний бюджет

9.3. Радіаційна безпека В 2011 році проведено дослідження на радіоактивні речовини 59 проб питної води з центральних джерел питного водопостачання та 12 проб – децентралізованих джерел (артсвердловин і колодязів). Середнє значення питомої активності цезію – 137 в питній воді становило 0,62 Бк/л, а стронцію - 90-0,07 Бк/л, що нижче середніх показників по Україні. Вміст радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90 у досліджених продуктах харчування (613 проб) і питній воді (71 проба) не перевищували вимог ГН 6.6.1.1-130-2006 "Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs i 90Sr у продуктах харчування та питній воді". Виміри гамма-фонду проводяться в м. Одеса, на підведеному кордонім. Болград, півночі області-Миколаївський район, в центральній частині області-Іванівський і Фрунзівський райони. В робочі дні проводиться моніторинг-щоденне вимірювання природного радіаційного фону в контрольних точках на території вказаних населених пунктів. Середні показники становлять – 12-14 мкР/год (за норми до 25 мкР/год), відповідають величині природного радіаційного фону для конкретної місцевості. В 2011 році досліджено 18 проб грунтів на вміст природних і штучних радіонуклідів. Перевищень допустимих рівнів забруднення згідно вимог НРБУ-97 не зареєстровано. Протягом звітного року були досліджені 37 проб будівельних матеріалів. Уся досліджена будівельна сировина і будівельні матеріали були відведені до 1-го класу. За 2011 рік було проведено 8428 вимірів потужності гамма-випромінювань на об’єктах. Перевищень нормативних вимог рівня гамма-випромінювання в приміщеннях та випадкових джерел іонізуючого випромінювання на обстежених об’єктах громадського призначення не виявлено. Потужність поглиненої дози гамма-випромінювання становила в середньому 0,13 мкГр/годину, при рівні дій 0,26 мкГр/годину. З обстежених об’єктів (504 виміри ЕРОА радону-222) перевищення по радону-222 виявлялись в 11 випадках-направлені приписи щодо проведення протирадонових заходів. 139

140

Підприємства, що здійснюють захоронення радіоактивних відходів (РАВ) Таблиця 9.3.1. № Назва одиниці з/п адміністративнотериторіального устрою регіону, назва АЕС та підприємства 1 2 1 Одеський державний міжобласний спецкомбінат (ОДМСК)

Кількість ядерних та радіацій-нонебез-печних об’єктів (усього), од.

АЕС

Підприємства, що здійснюють захоронення радіоактивних відходів (РАВ) кількість радіаційний кількість кількість РАВ, м радіаційний реакторфон в 30-ти ПЗРВ од. загальна фон на рів, од. км зоні АЕС, активність, території мкЗв/год Бк ПЗРВ, мкЗв/год 3 4 5 6 7 8 1 1 РРВ (рідкі Умовно (ПЗРВ) радіоактивні "чиста" зона: відходи) 1350 вимірів 183 куб. м Min-0,08 1,1Е+11 Max-0,65 ДІВ (джерела іонізуючого Умовно випромінювання "брудна" зона: без біозахисту) 2250 вимірів 10916 од. Min-0,10 1,7Е+13 Мax-5,0 ТРВ (тверді радіоативні відходи) у тому числі ДІВ у біозахисті 331,28 т 32626 од. 2,76Е+16 Примітка: інформація надана за даними Одеського державного міжобласного спецкомбінату

140

141

10. ПРОМИСЛОВІСТЬ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 10.1. Структура та обсяги промислового виробництва Промисловість Одеської області відіграє значну роль у структурі народногосподарського комплексу України та південного економічного району. На території області розташовані підприємства з виробництва продуктів нафтоперероблення, машинобудування, ремонту та монтажу машин, металургії та оброблення металу, хімічної і нафтохiмічної, харчової, легкої промисловості та інших галузей. Конкретна робота з реструктуризації виробництва, спеціальні регіональні програми дозволили освоїти нові види продукції і збільшити обсяги виробництва. За січень-листопад 2011 року в порівнянні з відповідним періодом минулого року обсяги промислового виробництва області зменшились на 18,2 %. На показники промисловості у 2011 році визначальний вплив мало зупинення з кінця жовтня 2010 року ПАТ «Лукойл – Одеський нафтопереробний завод» (частка у загальному обсязі виробництва області близько 23-26 %). Стабільну позитивну динаміку промислового виробництва у січнілистопаді 2011 року забезпечували підприємства машинобудування (+25,4 %), з виробництва інших неметалевих виробів (+14,0 %), легкої промисловості (+26,8 %), хімічної та нафтохімічної промисловості (+0,1 %). У машинобудуванні зростання забезпечено у виробництві машин та устаткування (ТОВ ХК «Мікрон, ТОВ «Кісеньмаш, ТОВ «Айсберг», ЛТД ТОВ «Укратлантік») у виробництві електричного, електронного та оптичного устаткування (ПАТ “Одескабель”, ТОВ «Телекомунікаційні технології»), у виробництві транспортних засобів та устаткування (ДП ОАРП «Одесавіаремсервіс», ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод» ГВСП «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод»). Структура обсягу реалізованої продукції (робіт,послуг) за видами промислової діяльності (без ПДВ та акцизу) Січень-жовтень 2011 року Хімічна та нафтохімічна промисловість 25,4%

Виробництво будівельних матеріалів 2,4%

Січень-жовтень 2010 року

Виробництво готових металевих виробів 7,0%

13,9 1,4% 28,4%

Машинобудування 12,3%

7,2%

Виробництво продуктів нафтоперероблення 0,0%

Харчова промисловість 29,7%

8,4%

Інші галузі 3,0%

Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 20,2%

24,8%

14,2% 1,7%

141

142

У промисловому комплексі області протягом 9 місяців 2011 року створено 1206 нових робочих місць, з них - у харчовій промисловості – 408, у виробництві транспортних засобів та устаткування – 327, у виробництві машин та устаткування – 108, в металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів – 82, у будівельній промисловості – 31. 10.2. Вплив на довкілля 10.2.1. Гірничодобувна промисловість 10.2.2. Металургійна промисловість 10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині (ропі, солях озер і лиманів), частково використовує привізну. Найбільші підприємства – Одеський суперфосфатний, Одеський хіміко-фармацевтичний та фарбовий заводи. Підприємствами хімічної та нафтохімічної промисловості виробляються мінеральні добрива (м. Южне), лакофарбові вироби (м. Одеса), продукція побутової хімії та пластмасових виробів (м. Одеса), гумо-технічні вироби (м. Одеса), виробництво фармацевтичних виробів і препаратів (м. Одеса). Одним з найбільших хімічних підприємств регіону є Одеський припортовий завод, що приймає, виробляє та зберігає аміак та карбамід. Підприємство є другим виробником аміаку в Україні. 50 % експорту вітчизняного аміаку й 20 % карбаміду припадає на виробництво заводу. Завод є також лідером з виробництва азотних добрив. У хімічній та нафтохімічній промисловості зросли обсяги виробництва на підрпиємствах ВАТ «Одеський припортовий завод», ТДВ «Інтерхім», ТОВ «Укргазифікація-Південь». 10.2.4. Харчова промисловість Провідне місце в структурі товарної продукції займає харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів, що ґрунтується на місцевій сировині. У складі галузі переважають виробництво жирів, цукру, хлібобулочних виробів, круп та борошна, какао, шоколаду, шоколадних та цукристих кондвиробів, риби, промислова переробка овочів та фруктів, м’ясна та молочна промисловість, виробництво алкогольних напоїв, вин, пива, мінеральних вод та прохолодних напоїв. Широко розвинуті консервна, молочна, ефіроолійна, рибна, тютюнова галузі. У 2011 р. обсяг виробництва харчових продуктів зменшився на 22,1%. Зниження показників роботи харчової галузі зумовлено скороченням обсягів виробництва молока та молочної продукції; вина виноградного, шампанських вин та нерафінованої олії. Водночас на підприємствах харчової промисловості здійснюється оптимізація технологічних процесів, вводяться в дію нові виробництва, впроваджуються нові види продукції та розширюється її асортимент: введено 142

143

в експлуатацію завод з виробництва сублімованої кави Іллічівське ТОВ «Укркава» (створено 143 нових робочих місця); ТОВ «Дельта Вілмар СНД» завершується ІІ черга комплексу перевантаження та переробки тропічних олій зі створенням 50 нових робочих місць; відновлено виробництво сирів та молочної продукції ЗАТ «Троїцький молзавод»; впроваджено нові види вин: вермути, ігристі вина ТОВ «ПТК «Шабо»; проведено модернізацію лінії з виробництва вин та коньяку на Саратському ВАТ «Южний». 10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва Виробництво, особливо промислове, — головний чинник забруднення біосфери, екологічних проблем сучасності загалом. Сама сутність виробництва передбачає вилучення з довкілля одних речовин і створення натомість інших, з обов'язковими (в абсолютній більшості випадків) побічними продуктами (відходами, рештками, покидьками, сміттям, шумом, випромінюванням та ін.). Як вилучення певних речовин, так і привнесення в біосферу інших, змінюють структуру екосистем, впливають на хід їх розвитку та еволюції, привносять у довкілля такі об'єкти та параметри, до яких людина у своїй еволюційній історії не могла, та й не мала потреби пристосуватися біологічно. Доводиться компенсувати всі ці негаразди за рахунок соціальних, культурних чинників регулювання відносин з довкіллям. Нині в суспільстві утверджується думка про екологізацію виробництва не лише як про необхідний, а й єдино можливий шлях подальшого розвитку людської цивілізації, оскільки альтернативи йому немає (Д. Белл, Дж. Гелбрейт та ін.). Причинами надмірних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря є: робота підприємств в умовах зношеності основних фондів, не доскональності технологічних процесів базових галузей промисловості, недостатньою забезпеченістю останніх очисними спорудами, для уловлення та утилізації забруднюючих речовин, введенням у дію нових підприємств. Також проведенням технологічного обслуговування газового обладнання та газопроводів на підприємствах ВАТ «Одесагаз», Одеського лінійновиробничого управління магістрального газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» та ЗАТ «Газтранзит». У 2011 році було проведено наступні природоохоронні заходи щодо охорони атмосферного повітря за рахунок коштів підприємства, а саме: ВАТ «Ексімнафтопродукт» - встановлена автоматизована система управління технологічним процесом котельних, що дало зменшення викидів забруднюючих речовин на 98 т/рік; ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» - переведенно дві котельні на інший вид палива (природний газ). Встановлено золоуловлювач ЗУ-1 з димососом Д-3,5 на вугільній котельній; ЗАТ «Одесакондитер» - виконано: монтаж і введення в експлуатацію системи автоматизованого контролю викидів в атмосферне повітря, заміна 143

144

аміачної холодильно-компресорної установки на фреонову, герметизація обладнання на лініях подачі і переробки сипучих матеріалів; У Любашівському р-ні с. Солтанівка на ВАТ «Заплазськом ХПП проведена, заміна сепаратора А1-БЦС-100 на сепаратор А1-БСХ-100, демонтаж теребилок МКПУ, капітальний ремонт зерносушилки ДСП-32 ОТ та ліквідація складу ПММ, що дало зменшення викидів забруднюючих речовин на 1,041 т/рік; У м. Роздільна на ПрАТ «Роздільнянський елеватор» виконано заміну циклонів ЦОЛ-12 та ЦОЛ-6 на циклони 4БЦШ-500 з ефективністю очищення 95 %, що дало зменшення викидів на 0,255 т/рік; У смт Любашівка на ВАТ «Любашівський елеватор» виконано заміну циклонів ЦОЛ-9 на циклони 4БЦШ-550, що дало зменшення викидів на 14,88 т/рік. Оснащення джерел викидів ефективним пилогазоочисним устаткуванням: ПАТ «Завод Чорноморполіграфметал» м. Одеса зменшення на 0,984 т/рік; ВАТ «ОМЗ «Червона гвардія» м. Одеса зменшення на 19,8 т/рік. Ліквідація джерел забруднення на: МПП «АГРЕК» м. Одеса, ліквідована котельня. Удосконалення технологічних процесів на: ТОВ «Дунайзерноекспорт» м. Одеса, ремонт аспіраційних систем; ВАТ «Заплазське ХПП» - зменшення викидів на 0,104 т/рік; ПрАТ «Роздільнянський елеватор» - зменшення викидів на 0,255 т/рік; ВАТ «Любашівський елеватор» - зменшення викидів на 14,88 т/рік; ПАТ «Завод Чорноморполіграфметал» - зменшення викидів на 0,984 т/рік; ВАТ «Ексімнафтопродукт» - зменшення викидів на 98 т/рік; ПАТ «Одеська ТЕЦ» м. Одеса зменшення викидів на 0,3 т/рік. Переведення котельних з рідкого та твердого видів палива на газоподібне. ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» - зменшення викидів забруднюючих речовин на 115 т/рік.

144

145

11. СІЛЬСЬКЕ ДОВКІЛЛЯ

ГОСПОДАРСТВО

ТА

ЙОГО

ВПЛИВ

НА

11.1. Тенденції розвитку сільського господарства Сільське господарство – одна з основних за обсягом виробництва й зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва. У ній зайнято 35 % населення, зосереджено понад половини виробничих фондів, виробляється 42 % валового суспільного продукту, 80 % товарів народного споживання. Питома вага області в загальному обсязі виробництва валової сільськогосподарської продукції по Україні перевищує 5,3 %, зерна – 7,5 %, соняшнику – 8,1 %, винограду – 45,5 %, м’яса – 4,5 %, молока – 4,8 %, яєць – 6,3 відсотка. Частина рослинної продукції в загальному виробництві валової сільськогосподарської продукції області становить 62 %, тваринництва – 38 %. За січень-листопад 2011 року темп росту валової продукції сільського господарства становив 107,7 %, в тому числі продукції рослинництва – 111,1 %, тваринництва – 98,7 %. Питома вага регіону в загальному обсязі валової продукції сільського господарства становить 4,3 відсотка. Валовий збір зерна становить 3,3 млн. тонн (включаючи кукурудзу), що на 8,2 % більше відповідного періоду минулого року, урожайність – 30,1 ц/га (на 3,6 ц більше). Валовий збір основної продовольчої культури – озимої пшениці становить 1516,7 тис. тонн (на 10,9 % більше), урожайність 33 ц/га (на 3,6 ц/га більше). Основні показники галузі тваринництва в усіх категоріях господарств за січень-листопад 2010-2011 років Таблиця 11.1.1. Показник М`ясо худоби та птиці (тис. тонн) Молоко (тис. тонн) Яєць (млн. шт.) Великої рогатої худоби (тис. голів) у тому числі: корів свиней овець та кіз птиці (тис. гол)

2011 рік

2010 рік

Відхилення,%

58,4 373,4 380,7 Чисельність худоби та птиці: 190,5 102,5 391,6 400,9 4920,0

55,8 382,7 548,6

+4,6 -2,4 -30,6

201,6 104,2 399,9 424,7 6399,6

-5,5 -1,6 -2,1 -5,6 -23,1

Протягом 2011 року для підтримки галузі сільського господарства забезпечувалась необхідна державна підтримка сільгоспвиробників. З початку року за рахунок коштів державного бюджету, через механізм реалізації цільових програм для підвищення ефективності та покращення фінансово-економічного стану підприємствам агропромислового комплексу 145

146

була надана фінансова підтримка в сумі 63,8 млн. гривень. Загальна сума коштів, отриманих з обласного бюджету сільськогосподарськими товаровиробниками області, становила 28,6 млн. грн. 235 підприємств агропромислового комплексу отримали близько 630,0 млн. грн. кредитів, що в 2,3 раза більше відповідного періоду минулого року. 11.2. Вплив на довкілля 11.2.1. Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі та під багаторічні насадження Внесення мінеральних добрив сільськогосподарськими підприємствами1 Таблиця 11.2.1.1. Внесено

Під посіви сільськогоспо-дарських культур − усього у тому числі під зернові та зернобобові культури (без кукурудзи) з них під пшеницю кукурудзу на зерно технічні культури з них під цукрові буряки (фабричні) соняшник ріпак сою картоплю овочі 1

На 1 га посівної площі збільшення, кг зменшення () до 2010 р.

тис. ц

у % до 2010 р.

649,9

123,7

410,0 239,4 29,2 200,5

115,9 119,3 199,5 136,4

0,1 68,0 128,2 2,2 1,0 6,3

44,8 173,9 120,6 286,8 146,0 102,9

Частка удобреної площі,% 2011 р.

2010 р.

68,5

60,7

57 66 45 51

12 11 7 9

75,1 82,9 58,3 66,2

66,1 75,4 45,7 58,1

60 30 85 35 262 121

30 7 21 19 30 -9

59,8 54,7 84,7 58,0 81,6 74,5

56,4 42,7 75,5 41,7 83,7 73,3

Крім малих підприємств.

Внесення органічних добрив сільськогосподарськими підприємствами1 Таблиця 11.2.1.2. Внесено

На 1 га посівної площі

Частка удобреної площі, %

тис. т

у % до 2010 р.

збільшення, зменшення () до 2010 р.

2011 р.

2010 р.

57,3

69,1

0,0

-0,1

0,2

0,6

31,5 13,0 8,8 5,6

58,4 35,5 155,9 110,8

0,0 0,0 0,1 0,0

-0,1 -0,1 0 0

0,3 0,3 0,3 0,1

0,8 0,7 0,3 0,2

– 4,5 1,1 – – 0,1

– 94,2 415,0 – – –

– 0,0 0,0 – – 0,0

– 0 0 – – 0,1

– 0,2 – – – 0,2

– 0,3 0,0 – – –

Крім малих підприємств.

146

147

Інформація щодо обсягів унесення сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) мінеральних та органічних добрив під урожай сільськогосподарських культур 2011 року за районами наведено у таблицях. Таблиця 11.2.1.3.

усього, ц

Одеська область у розрізі районів Ананьївський Арцизький Балтський Білгород-Дністровський Біляївський Березівський Болградський Великомихайлівський Іванівський Ізмаїльський Кілійський Кодимський Комінтернівський Котовський Красноокнянський Любашівський Миколаївський Овідіопольський Роздільнянський Ренійський Саранський Саратський Тарутинський Татарбунарський Фрунзівський Ширяївський

649925 27178 48547 21520 39617 24500 36052 22588 31924 22647 21207 15072 16656 24653 28517 21718 24052 12951 14252 12575 1251 16506 48304 53927 28335 8055 27321

Внесено мінеральних добрив (у перерахунку на 100 % поживних речовин) у тому числі фосфорних (включаючи азотних калійних фосфоритне борошно) 510996 81078 57851 19587 41689 18311 34772 18942 26136 18505 23390 19554 18027 12462 12139 18068 21594 18289 19395 10213 11057 10235 894 10632 42971 40188 23244 7690 13012

4401 3400 1872 2799 2497 6584 2140 4451 2616 2002 1358 2497 4486 3716 2406 2476 1751 1573 1189 176 3704 2976 8836 3005 207 7960

3190 3458 1337 2046 3061 3332 1943 4083 477 1178 1252 2020 2099 3207 1023 2181 987 1622 1151 181 2170 2357 4903 2086 158 6349

на 1 га посівної площі, кг 53 73 80 48 51 50 54 38 62 49 37 39 60 43 73 50 59 39 49 29 6 76 56 74 56 33 47

Таблиця 11.2.1.4. Внесено органічних добрив, т

Удобрена площа мінеральними добривами

усього

на 1 га посівної площі

усього, га

57303

0,0

847888,52

частка удобреної площі, % 68,5

300 8104 800 6408 1435 10000 – – 200 1 –

0,0 0,1 0,0 0,1 0,0 0,1 – – 0,0 0,0 –

32830,73 49700,08 37423,85 49860,42 35407,90 49740,03 38219,42 38735,85 28591,07 29893,17 21481,88

88,3 81,5 83,5 64,5 71,7 74,1 64,6 74,7 61,4 52,6 56,2

органічними добривами

2764,52

частка удобреної площі, % 0,2

21,50 570,00 20,00 155,02 227,00 140,00 – – 20,00 50,00 –

0,1 0,9 0,0 0,2 0,5 0,2 – – 0,0 0,1 –

усього, га

147

148 Кодимський Комінтернівський Котовський Красноокнянський Любашівський Миколаївський Овідіопольський Роздільнянський Ренійський Саранський Саратський Тарутинський Татарбунарський Фрунзівський Ширяївський

– 2950 1079 5708 5050 3 670 1210 – – 13385 – – – –

– 0,1 0,0 0,1 0,1 0,0 0,0 0,0 – – 0,2 – – – –

22570,00 34654,24 25223,76 31271,68 29609,42 24240,41 17411,27 24571,01 5860,00 16787,47 61888,99 54388,49 37652,82 12442,00 37432,56

81,6 60,0 64,9 71,6 72,0 72,8 59,6 57,3 29,8 77,4 71,9 74,2 74,0 51,7 64,9

– 202,00 30,00 120,00 65,00 470,00 40,00 82,00 – – 552,00 – – – –

– 0,3 0,1 0,3 0,2 1,4 0,1 0,2 – – 0,6 – – – –

11.2.2. Використання пестицидів Застосування засобів захисту рослин Таблиця 11.2.2.1. Витрати засобів захисту рослин, тис. т Площа, на якій застосовувалися засоби захисту рослин, тис. га Кількість внесених пестицидів на 1 га, кг

2007 р. -

2008 р. -

2009 р. -

2010 р. -

2011 р. -

11.2.3. Екологічні аспекти зрошення та осушення земель 11.2.4. Тенденції в тваринництві Порівняно з 2010 роком загальні обсяги виробництва м’яса (реалізації худоби та птиці на забій у живій вазі) збільшились на 4,9 %, зменшилось виробництво молока на 3,0 %, виробництво яєць на 17,6 відсотка. У сільськогосподарських підприємствах обсяги реалізації худоби та птиці збільшились на 16,8 %, зменшилось виробництво молока на 13,0 %, виробництво яєць – на 33,1 відсотка. Господарства населення у 2011 році порівняно з 2010 роком збільшили виробництво м’яса на 2,4 %, зменшили виробництво молока на 1,4 %, виробництво яєць на 1,5 відсотка. У структурі загальних обсягів реалізації худоби та птиці на забій сільськогосподарськими підприємствами більше половини складав обсяг реалізованих на забій свиней – 68,5 % (торік 60,5 %), великої рогатої худоби – 24,7 % (29,0 %), овець та кіз – 4,2 % (5,4 %), птиці всіх видів – 2,2 % (5,1 %). У 2011 році у сільськогосподарських підприємствах обсяг вирощування худоби та птиці збільшився на 13,5 % (на 474 т), у т.ч. свиней – на 15,4 %, птиці – у 2,2 раза, а вирощування великої рогатої худоби зменшилося на 6,2 відсотка. Середньодобові прирости великої рогатої худоби на вирощуванні, відгодівлі та нагулі за січень–березень 2011 року становили 379 г, свиней – 274 г (254 г).

148

149

Відношення загального обсягу вирощування худоби та птиці до реалізації тварин на забій у сільськогосподарських підприємствах становило 118,5 відсотка. На 1 квітня 2011 року порівняно з 1 квітня 2010 року в усіх категоріях господарств чисельність поголів’я великої рогатої худоби зменшилась на 3,0 %, у т.ч. корів – на 1,9 %, овець та кіз – на 4,8 %, птиці – на 4,5 %, поголів’я свиней збільшилось на 6,2 відсотка. Сільськогосподарськими підприємствами у січні–березні 2011 року отримано дотацій для підтримки тваринництва за рахунок коштів податку на додану вартість на суму 677,5 тис. гривень. 11.3. Органічне сільське господарство У погоні за продуктивністю на зміну натуральним прийомам господарювання прийшли промислові, які, маючи на меты нарощування врожайності культур, передбачають обов’язковою умовою використання на значних сільскогосподарських площах синтетичних хімічних речовин у кількостях, які перевищують ємність сільськогосподарського середовища. Такий метод господарювання, відомий як екстенсивне землеробство, широко застосовувався в другій половині 20-го століття і продовжує застосовуватись сьогодні, заподіючи значної шкоди довкіллю та призводить до зниження якості сільськогосподарської продукції. Саме внаслідок розвитку інтенсивного землеробства людство було змушене шукати та переходити на альтернативні моделі ведення господарювання. Саме такою формою є екологічне, або органічне землеробство. До альтернативних методів ведення сільського господарства можна віднести: – біоінтенсивне міні-землеробство (Biointensive Mini-Farming), біодинамічне землеробство (Biodynamic Agriculture), – ЕМ-технології (Effective Microorganism Technologies), – маловитратне стале землеробство (LISA - Low Input Sustainable Agriculture) та інші. Ці моделі ґрунтуються на глибокому розумінні процесів, що відбуваються в природі, спрямовані на поліпшення структури ґрунтів, відтворення їх природної родючості та сприяють утворенню екологічно стійких агроландшафтів. Саме до таких систем агровиробництваналежить й органічне (екологічне) землеробство (Organic Farming).

149

150

12. ЕНЕРГЕТИКА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 12.1. Структура виробництва та використання енергії Динаміка використання паливно-енергетичних ресурсів Таблиця 12.1.1. Споживання паливно-енергетичних ресурсів на енергетичні цілі, тис. т у. п. Темп зміни, % до обсягу 2000 р. Споживання електроенергії млн. кВт. г Темп зміни, % до обсягу 2000 р. Споживання палива, тис. т у. п. Темп зміни, % до обсягу 2000 р.

2000 р. 3780

2007 р. 3928

2008 р. 3993

2009 р. 3046,6

2010 р. 3786,7

2011 р. 3818,8

2295 2582 -

104 2745 119 2745 106

105 2796 121 2562 99

81 2531,3 110 1758,2 68

100,2 2614,0 114 2454,7 95

101 2826,4 123,2 2427,9 94

Викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами паливно-енергетичного комплексу у 2011 році Таблиця 12.1.2. Кількість підприємств

Обсяги викидів,т

370 44 1 2 1 1 134

30494,1 696,0 9,5 1,4 6,3 6,3 5879,2

Темп зміни, % порівняно з 2010 роком 104,6 105,6 100 99,4 98,4 98,4 90,6

62 1 6 17

2128,9 41,9 2111,8 768,0

99,6 4,5 110,2 103,9

5 7 19 41 57 15 71

92,5 144,3 15719,5 250,5 5837,2 4158,5 2095,9

94,0 85,9 117,4 51,3 92,9 97,5 113,6

Усього Сільське господарство, мисливство та пов’язанні з ним послуги Лісове господарство та пов’язанні з ним послуги Рибальство, рибництво Добувна промисловість добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних Переробна промисловість у тому числі виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення хімічне виробництво виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів виробництво транспортних засобів та устаткування Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води Будівництво Діяльність транспорту та зв’язку у тому числі діяльність наземного транспорту Інші види економічної діяльності

Динаміка споживання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти Таблиця 12.1.3. Всього по Україні млн. т умовного палива/область, у % Вугілля кам’яне/область, у % Газ природний, млрд. м³/область, у % Бензин моторний/область, у % Газойлі (паливо дизельне)/область,у% Мазути топкові важкі/область, у %

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

210700000 0,03 1,2 0,05 0,2 0,02

165000000 0,04 1,5 0,05 0,2 0,04

140820539 0,05 0,97 0,03 0,15 0,04

150032875 0,06 1,3 0,03 0,15 0,02

2941,1 (100%) 2,1 74,2 9,5 10,8 2,1

150

151

12.2. Ефективність енергоспоживання та енергозбереження Динаміка використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти Таблиця 12.2.1. 2007 р. Всього, т умовного палива

3214806 Первинні види палива Вугілля кам’яне 85108,5 Газ природний, тис. м³ 2156819,7 Дрова для опалення, м³ щільних 13630,8 Інші види первинного палива, т умовного палива 22054 Продукти переробки палива Кокс та напівкокс з вугілля кам’яного, вугілля бурого та торфу 346,3 Бензин авіаційний 2,1 Бензин моторний 66459,2 Фракції легкі інші 4,9 Паливо реактивне типу гас 4043,5 Гас для технічних цілей 105 Гас освітлювальний 1,5 Газойлі (дизельне паливо) 294775,5 Мазути топкові важкі 37201,6 Масла мастильні для процесів очищення 81,5 Масла мастильні 8255,8 Пропан і бутан скраплені 2257,5 Вазелін нафтовий, парафін, озокерит, інші мінеральні воски 0,6 Бітум нафтовий і сланцевий 22007,8 Мастила відпрацьовані 78,1 Присадки до мастил та палива 1,8 Інші види нафтопродуктів, тон умовного палива 0,2 Кам’яновугільний газ, одержаний шляхом перегонки в коксових печах 250,9 тис. м³ Інші продукти переробки палива, тон 71,2 умовного палива

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

6079821

5180946,1

5032246,9

2941079,6

81587,3 2096102,5 9057,8

71282,9 1372615,1 9131,8

90315,6 2007228,1 9439,1

107169,8 2053668,3 11288,4

15508,4

22106,0

20182,3

19668,3

118,3 94,6 60166,5 6,9 2100,8 71,3 1 274724,7 45353,8

25,7 64,6 48882,6 6,4 768,0 61,7 1,2 214802,5 60546,2

31,5 59,9 47899,4 127,7 944,9 28,6 0,6 231638,1 41305,8

* 90,0 43903,7 130,9 632,0 19,1 1,2 210574,6 47891,0

71,6 6758,5 2041,5

32,2 5291,6 6165,07

23,3 5433,5 1390,0

22,4 15715,8 1353,9

0,1 9694,7 62,9 0,4

0,5 11703,9 57,4 3,3

* 9026,5 36,9 0,1

– 9107,4 42,8 0,2

0,2

1,3

0,1

–

1,3

–

* - вид палива відсутній у намінклатурі

Використання основних видів енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти за видами економічної діяльності у 2011 році Таблиця 12.2.2. Всього Сільське господарство, мисливство та лісове господарство Промисловість Добувна Переробна У тому числі металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення та ядерних матеріалів Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

Витрати палива в натуральному вимірі газ бензин газойлі (паливо природний моторний дизельне) 2053668,3 43903,7 210574,6

Витрачено т умовного палива 2941079,6

вугілля кам’яне 107169,8

127273,9 2360962,5 2850,9 1725507,9

1346,2 44930,8 92,6 42906,2

2817,4 1942195,5 456,7 1422144,8

10533,6 9804,3 25,0 6124,7

72240,2 15909,8 235,8 13411,7

8366,4

29,0

4467,4

296,6

1349,4

…

91504,0

1984,9

45004,9

3869,6

5203,5

151

152 Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води Будівництво Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку Діяльність транспорту та зв’язку Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям Державне управління Освіта Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги Інші види діяльності

632603,6 38323,6

1932,0 369,9

519594,0 2809,3

3654,6 2635,3

2262,3 11772,4

22219,0 259988,7

308,2 6138,5

3953,0 53732,7

3586,9 7901,1

7590,0 91028,4

33245,7 52177,5 10971,2

540,6 36267,5 5425,7

13961,0 16664,1 4862,1

2597,9 2064,3 594,7

8402,8 532,9 254,2

24733,5 11184,0

11495,8 346,6

9191,1 3482,1

2271,5 1914,1

471,1 2372,8

12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля Виробництво електроенергії на ТЕС супроводжується виділенням великої кількості теплоти, тому такі станції, як правило, будуються поблизу міст і промислових центрів для використання (утилізації) цієї теплоти. Зважаючи на обмеженість світових запасів мінерального палива, вчені й технологи продовжують працювати над поліпшенням параметрів енергоблоків, підвищенням їхніх коефіцієнтів корисної дії (ККД), що забезпечує ощадливіше витрачання палива. Так, істотну економію палива дає збільшення одиничної потужності енергоблоків. Сьогодні на ТЕС установлюються енергоблоки потужністю 1000-1200 МВт. Сучасна технологія дає змогу підвищити цю потужність до 3000 МВт, що заощадить кілька процентів палива. Подальше зростання потужності блоків (до 5000 МВт) можливе в разі запровадження так званих кріогенних генераторів, які охолоджуються зрідженим гелієм. Радіоактивне забруднення. У викопному вугіллі й пустих породах містяться домішки природних радіоактивних елементів (урану, торію та ін.). Після спалювання вугілля ці елементи концентруються в частинках золи, яка виявляється більш радіоактивною, ніж вихідне вугілля й пусті породи (сланці тощо). Таким чином відбувається радіоактивне забруднення атмосфери й земної поверхні. Щоправда, воно не настільки небезпечне, як радіоактивне забруднення від АЕС (див. нижче), оскільки у вугіллі й вугільних породах містяться радіоактивні ізотопи, що існують у біосфері впродовж мільярдів років, і до них живий світ пристосувався. Більшість рослин і тварин не нагромаджують ці ізотопи у своєму організмі, на відміну від штучних радіонуклідів, які викидаються АЕС. Розроблені методи очищення відхідних газів ТЕС від частинок золи дають змогу зменшити це забруднення в 100-200 разів і звести його в такий спосіб майже до фонового рівня. Атомна енергетика настільки згубно впливає на біосферу, а потенційна небезпека аварії на АЕС така велика (адже це - техніка, й не можна дати стопроцентної гарантії її безвідмовності), що обстоювати цей спосіб добування енергії недопустимо й аморально. Сьогодні на всіх АЕС України нагромаджено до 70 тис. м3 радіоактивних відходів, 65,5 млн. т - у видобувній та переробній урановій 152

153

промисловості, 5 тис. м3 - в Українському державному об'єднанні «Радон» та 1,1 млрд. м3 відходів міститься в зоні відчуження ЧАЕС. Близько 85-90 % радіоактивних відходів належать до категорії низько- та середньоактивних. В Україні за роки незалежності не вдалося створити замкненого циклу виробництва палива для АЕС і поховання ядерних відходів. АЕС виробляють сотні видів радіоактивних речовин, яких раніше не було в біосфері, й до яких живі істоти не пристосовані. Так, після аварії на Чорнобильській АЕС в атмосферу було викинуто близько 450 видів радіонуклідів. Серед них багато довгоіснуючих, таких як цезій-137 (період напіврозпаду 80 тис. років) і стронцій-90 (період напіврозпаду 20 тис. років). Вони за своїми хімічними властивостями подібні до калію й кальцію, які відіграють велику роль у біохімічних процесах. Живі організми не можуть відрізнити ці ізотопи від калію та кальцію й нагромаджують їх, що є причиною найнебезпечнішого внутрішнього опромінення, яке викликає тяжкі захворювання й шкідливі мутації. До сказаного слід додати, що АЕС спричинюють також велике теплове забруднення, особливо гідросфери. Лише мала частина теплоти, що виділяється під час роботи реакторів, може бути утилізована й перетворена на електроенергію. Левова ж її пайка у вигляді гарячої (45 °С) води й пари викидається у водойми та в повітря. 12.4. Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики Майже всі джерела енергії так або інакше використовують енергію Сонця: вугілля, нафта, природний газ суть не що інше, як "законсервована” сонячна енергія. Вона поміщена в цьому паливі з незапам'ятних часів; під дією сонячного тепла і світла на Землі росли рослини, накопичували в собі енергію, а потім в результаті тривалих процесів перетворилися на паливо, що вживалося сьогодні. Сонце щороку дасть людству мільярди тонн зерна і деревини. Енергія річок і гірських водопадів також походить від Сонця, яке підтримує кругообіг води на Землі. Ми живемо на дні повітряного океану, в світі вітрів. Люди давно це зрозуміли, вони постійно відчували на собі дію вітру, хоча довгий час не могли пояснити багато явищ. Величезна енергія рухомих повітряних мас. Запаси енергії вітру більш ніж в сто разів перевищують запаси гідроенергії всіх річок планети. Постійно і всюди на землі дмуть вітри - від легкого вітерцю, що несе бажану прохолоду в літню спеку, до могутніх ураганів, що приносять незліченну утрату і руйнування. Завжди неспокійний повітряний океан, на дні якого ми живемо. Вітри, що дмуть на просторах наший країни, могли б легко задовольнити всі її потреби в електроенергії! Чому ж такий рясний, доступний та і екологічно чисте джерело енергії так слабо використовується? В наші дні двигуни, що використовують вітер, покривають всього одну тисячну світових потреб в енергії. 153

154

Багато тисячоліть вірно служить людині енергія води. Запаси її на Землі колосальні. Недаремно деякі учені вважають, що нашу планету правильніше було б називати не Земля, а Вода - адже близько трьох чвертей поверхні планети покрито водою. Величезним акумулятором енергії служить Світовий океан, що поглинає велику її частину, що поступає від Сонця. Тут відбуваються приливи і відливи, виникають могутні океанські течії. Народжуються могутні річки, що несуть величезні маси води в моря і океани. Зрозуміло, що людство у пошуках енергії не могло пройти мимо таких гігантських її запасів. Раніше всього люди навчилися використовувати енергію річок. Вода була першим джерелом енергії, і, ймовірно, першою машиною, в якій людина використовувала енергію води, була примітивна водяна турбіна. Понад 2000 років тому горці на Ближньому Сході вже користувалися водяним колесом у вигляді валу з лопатками. Суть пристрою зводилася до наступного. Потік води, відведений із струмка або річки, тисне на лопатки, передаючи їм свою кінетичну енергію. Лопатки приходять в рух, а оскільки вони жорстко скріпляють з валом, вал обертається. З ним у свою чергу скріпляє млинове жорно, яке разом з валом обертається по відношенню до нерухомого нижнього жорна. Саме так працювали перші "механізовані” млини для зерна. Але їх споруджували тільки в гірських районах, де є річки і струмки з великим перепадом і сильним натиском. На поволі поточних потоках водяні колеса з горизонтально розміщеними лопатками малоефективні. Поряд з використанням енергії сонця і вітру все більшого поширення набуває біонафта, різні тверді органічні матеріали та біогаз, які є продукцією сільськогосподарського виробництва. Аграрне виробництво із споживача традиційних видів енергії перетворюється у виробника їх зі значним потенціалом у майбутньому. У розвитку біоенергетики сільської місцевості у світі можна виділити три основні тенденції: - скорочення загальних витрат енергії; - збільшення використання відновлюваних джерел енергії; - переважного застосування твердих видів біопалива.

154

155

13. ТРАНСПОРТ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 13.1. Транспортна мережа Одеської області 13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень Таблиця 13.1.1.1. Вид транспорту

Рік

Залізничний

2007 2008 2009 2010 2011 2007 2008 2009 2010 2011 2007 2008 2009 2010 2011 2007 2008 2009 2010 2011 2007 2008 2009 2010 2011 2007 2008 2009 2010 2011 2007 2008 2009 2010 2011

Автомобільний

Водний

Авіаційний

Трубопровідний

Міський електротранспорт

Всього

Перевезено вантажів млн. т % 29,3 48 34,1 49 22,8 44 27,5 48 31,1 52 25,6 42 30,5 44 26,6 51 26,3 46 26,0 43 6,0 10 4,5 7 2,8 5 3,8 6 3,1 5 0 0 0 0 60,9 69,1 52,2 57,6 60,2 100

Вантажооборот млн. т км. 58500 60700 51300 54100 63257,2 1600 2600 2600 2500 2509,0 7000 5300 2800 3900 3338,2 0 0 67100 68600 56700 60500 69104,4

% 87 88 90 89 91 2 4 5 4 4 11 8 5 6 5 0 0 100

Перевезено пасажирів млн. % 17,9 5 18,8 5 17,5 5 18,8 6 19,1 6 213,1 61 224,7 63 214,8 64 194,1 65 199,0 59 0,1 0,03 0,1 0,03 0,02 0,01 0,0 0,0 0,1 0 0,1 0,03 0,1 0,03 0,02 0,006 0,0 0 119 34 113 34 103 31 87 29 119,5 35 350,8 357,1 335,3 299,9 337,7 100

Пасажирооборот млн. пас. км. 8000 7900 7200 7600 7814,3 3500 3500 3700 3300 3793,2 0 0 300 0,0 36,5 100 100 20 8,1 1000 900 700 700 901,7 12600 12300 11900 11600 12553,8

% 64 63 60 66 62 28 28 31 28 30 0 0 3 0,0 1 0,8 0,8 0,2 0 8 7 5,8 6 7 100

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від окремих видів автотранспорту підприємств області, тис. т. Таблиця 13.1.1.2. Роки

Вантажні автомобілі

Пасажирські автобуси

Пасажирські легкові автомобілі

Спеціальні легкові автомобілі

2007 2008 2009 2010 2011

13,473 13,434 11,283 10,603 11,1

6,191 5,414 4,325 4,162 4,3

6,364 6,460 5,793 5,571 5,4

1,164 1,331 1,334 1,309 1,3

Спеціальні нелегкові автомобілі 3,520 3,598 2,834 2,804 2,7

155

156

13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів Групування автомобілів за конструкцією, яка дозволяє використовувати паливо (незалежно від фактичного використання палива) станом на 16 грудня 2010р. 1 Таблиця 13.1.2.1. Тип автомобіля (одиниць)

Всього

Автомобілів всього1 Легкові автомобілі Вантажні автомобілі (бортові, самоскиди, сідлові тягачі, спеціальні вантажні автомобілі) Пасажирські автобуси Інші автомобілі 1

За видами палива зріджений стиснений нафтовий газ газ

стиснений природний газ і бензин

дизпаливо та стиснений природний газ

16 5

4732 2624

– –

–

1770

–

– –

1 –

333 5

– –

бензин

дизпаливо

423287 367518

361916 339958

56623 24931

– –

45356

18651

24925

8903 1510

2204 1103

6365 402

За 2011 рік дані про кількість автомобілів за конструкцією, яка дозволяє використовувати паливо, відсутні

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення від використання окремих видів палива Таблиця 13.1.2.2. Роки

Обсяги викидів, тис. т

бензину

153,527 157,818 149,251 152,006 143,3

109,024 115,091 113,673 113,235 105,0

2007 2008 2009 2010 2011

У тому числі від використання газойлів (дизельного зрідженого та палива) стисненого газу 41,442 40,121 33,279 35,112 32,9

Частка викидів забруднюючих речовин від використання бензину у загальних обсягів викидів, % 71 73 70 74 73,3

1,720 1,873 1,751 2,809 4,5

Середній вік парку дорожніх механічних транспортних засобів станом на 16 грудня 2010 року 1 Таблиця 13.1.2.3.

3536

4214

2331

2269

2010 2011 247103 247103 212008 212008 13667 29968

2009 199884 165486 27766

4576 4576

1869 442

551 551

1869 442

4704

2746 1066

2269

2008 197862 161920

1553 1066

12785

2007 170075 137504

2477 1352

10384

2011 52840 41893

1775 240

8636

2010 52840 41893

1775 240

5210

2009 51054 35659

1221 555

11466

2008 50700 40070

685 555

5384

2007 77960 64873

431 1852

2952

2011 48653 42007

683 277

4631

2010 48653 42007

683 277

3274

2009 28098 22249

1290 1290

4163

2008

218 1875

28748 24848 2015

2007 40043 33921 1495

2011 74691 71610

222 1202

2121

2010 74691 71610

8903 1510

1615

2009 62628 57602

8903

Інші транспортні засоби

1510

3411

2008 55825 49431

9961

3031

2007 29971 26355

Пасажирські автобуси

4238

735

2011 423287 367518

Більше 10 років

8197

45356

2010 423287 367518

Від 5,1 до 10 років

4238

23766

2009 341664 280996

Від 3,1 до 5 років

9067

46807

2008 333135 276269

2007 318049

Від 2 до 3 років

4336

Вантажні бортові

23215

Легкові автомобілі

262653

Автомобілі всього

Всього

15566

Тип автомобіля

За 2011 рік дані про кількість автомобілів залежно від часу перебування в експлуатації відсутні

156

157

13.2 Вплив транспорту на довкілля Транспорт як галузь народного господарства – один із наймогутніших чинників антропогенного впливу на довкілля. Деякі види цього впливу, насамперед забруднення повітря і підвищення рівня шуму, належать до найсерйозніших техногенних навантажень на компоненти довкілля окремих регіонів, особливо великих міст. Екологічні проблеми, що виникли у зв’язку з функціонуванням транспортної системи в Україні, є наслідком діяльності не лише окремих видів транспорту, а й інших галузей народного господарства. Це, передусім, структура та існуючі конструкції транспортних засобів, покриття і якість експлуатації шляхів тощо. Транспорт зумовлює ряд проблем, що їх умовно можна об’єднати в кілька груп (за основними напрямами взаємодії з довкіллям): великий споживач палива; джерело забруднення довкілля; одне із джерел шуму; вилучає сільськогосподарські угіддя під шляхи і стаціонарні споруди; є причиною травмованості та смерті людей і тварин. Транспорт в Україні є одним з основних споживачів палива. За енергоємністю окремі види палива неоднакові. В окремих містах питома вага автомобільного транспорту у загальному забрудненні перевищує 50 відсотків. Сучасний автомобіль викидає понад 200 токсичних речовин. Серед них оксиди карбону, сульфуру, нітрогену, сполуки плюмбуму, бензопірен. Концентрація токсичних речовин значною мірою залежить від технічного стану автомобіля, швидкості його руху, строку експлуатації. Дослідження показують, що найменше оксидів карбону викидається за швидкості руху 60 км/год. Зі зменшенням чи збільшенням швидкості руху кількість шкідливих речовин підвищується у 2-4 рази. Найбільша кількість токсичних речовин виділяється за перемінних режимів роботи двигуна, зокрема, під час пуску і зупинки, і під час роботи в холостому режимі. Концентрація токсичних речовин у відпрацьованих газах автомобіля зростає із збільшенням строку його експлуатації. В Україні майже чверть вантажного автопарку перебуває в експлуатації понад 10 років. Постійне збільшення інтенсивності руху автотранспорту призводить до прогресуючого зростання забруднення довкілля уздовж магістралей. Близько 20 % викидів автотранспорту осідає поблизу автошляхів. Тривале випасання худоби вздовж шляхів може призвести до накопичення сполук плюмбуму у тканинах тварин, а згодом – через трофічні ланцюги – і в тканинах людини. Значними забрудниками довкілля є також повітряний, залізничний, водний транспорт. Шум від транспортних засобів є серйозною проблемою у великих містах багатьох регіонів. Шум на 30 % знижує продуктивність фізичної та на 60 % – розумової праці. До 80 % усіх виробничих шумів створює автомобільний 157

158

транспорт. Поблизу автомагістралей шум досягає 70-75, а біля аеропортів може перевищувати 120 децибелів. За унікальності ґрунтів в Україні особливої гостроти набирає проблема вилучення земель під транспортні споруди. В Україні під транспортними спорудами загального користування – близько 600 тис. га. Крім того, під шляхами відомчого транспорту – понад 600 тис. га земель. Більш як 60 % земельних угідь під транспортними спорудами належать залізницям. Нині у плануванні та будівництві автошляхів, залізниць і стаціонарних транспортних споруд приділяється недостатньо уваги раціональному використанню земельних ресурсів. Поширена практика будівництва одноповерхових гаражів і стоянок. Під автотранспортні споруди, крім автошляхів, із сільськогосподарського обігу вилучено понад 80 тис. га. З метою зниження затрат на будівництво шляхи прокладаються найзручнішими ділянками, а під такі часто потрапляють сільськогосподарські угіддя. Проектувальники транспортних споруд не беруть до уваги економічні збитки від вилучення цих ділянок і недобору врожаю на них, хоча раціональне землекористування передбачає порівняльний аналіз продуктивності й вартості земельних ділянок і відведення під шляхове будівництво менш продуктивних у сільськогосподарському відношенні ділянок. При цьому важливо враховувати, що затрати на будівництво шляхів є разовими, тоді як прибутки від використання земель у сільськогосподарському виробництві надходять упродовж багатьох років. 13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля Головні шляхи зменшення негативного впливу транспорту на довкілля: - встановлення в містах швидкості автомобільного транспорту 60 км/год, за якої кількість вихлопних газів найменша; - проектування об’їзних шляхів для транзитного транспорту; - створення дорожніх розв’язок на двох чи трьох рівнях з метою зменшення кількості зупинок перед світлофорами, коли різко зростає викид газів; - розширення мереж електротранспорту й метрополітену; - переведення автотранспорту на екологічно чистіше пальне чи природний газ; - створення економічних двигунів (двигуни вітчизняних автомобілів на 1 км пройденої відстані викидають у 3-5 разів більше шкідливих речовин, ніж закордонні аналоги); заміна антидетонаційної домішки до бензину – тетраетилплюмбуму – екологічно безпечними, зокрема, етиловим спиртом; - зниження витрат палива (фірма „Аудіо” створила модель з турбодизельним двигуном і прямим впорскуванням палива, який на 100 км пробігу витрачає всього 3 л палива); - створення автомобілів, у яких джерелом енергії будуть водень та електроенергія. 158

159

14. ЗБАЛАНСОВАНЕ ВИРОБНИЦТВО ТА СПОЖИВАННЯ 14.1. Тенденції та характеристика споживання Стале споживання та виробництво (ССВ) - наскрізна тема ідеології сталого розвитку, якій наступними роками буде приділятися все більше уваги міжнародною спільнотою. В Україні ж, яка й досі не може підготувати належним чином та ухвалити стратегію сталого розвитку, дебати щодо ССВ навіть не починалися. Хоча вже не тільки міжнародні зобов'язання, а саме життя у вигляді економічної кризи вимагає кардинальних змін у ставленні до споживання ресурсів для різних потреб людини. Адже саме надмірне споживання стало однією з основних причин глобальної кризи. Що таке «стале» споживання?- «Таке використання товарів та послуг, яке відповідає базовим потребам та забезпечує кращу якість життя одночасно з мінімізацією використання природних ресурсів, токсичних матеріалів та продукування відходів і забруднення в життєвому циклі, щоб не піддавати загрозі потреби майбутніх поколінь» (Ofstad S.1, 1994). «Спеціальний фокус сталого споживання - економічна діяльність щодо вибору, використання та видалення товарів і послуг та щодо того, як вона може бути змінена таким чином, щоб включити соціальні та економічні вигоди» (1IED2, 1998). «Стале споживання - це парасольковий термін, який об'єднує низку ключових питань, таких як задоволення потреб, покращення якості життя, вдосконалення ефективності, мінімізація відходів, впровадження підходів життєвого циклу та врахування чинника рівності; інтегрування цих складових частин в центральному питанні, як забезпечити такі самі або кращі послуги, щоб задовольнити базові життєві потреби та прагнення до покращення як для нинішніх, так і для прийдешніх поколінь, водночас постійно зменшуючи шкоду, що завдається довкіллю, та ризики для здоров'я людини» (UNEP3 2001). Тобто, щоб досягнути сталого споживання і виробництва, ми повинні створити систему, яка буде забезпечувати людські потреби та якість життя для всіх людей, включаючи майбутні покоління, в межах несучої спроможності планети Земля. У міжнародній політиці стале споживання як тема вперше прозвучало на Стокгольмській конференції ООН з оточуючого людину середовища в 1972 році. Того ж року Римський клуб видав свій трактат «Межі зростання». І хоча деякі найгірші прогнози щодо обмеженості природних ресурсів пізніше були переглянуті, висновок про небезпечний тиск способу споживання на довкілля був абсолютно вірним, і наприкінці 1980-х споживання стало життєво важливим аспектом дебатів щодо сталого розвитку (Всесвітня конференція з довкілля та розвитку, 1987 р.). Конференція ООН з довкілля та розвитку дала довгостроковий мандат для випробування, експериментування та ревізії способу споживання і внаслідок цього - поведінки споживачів, цінностей, очікувань та способу життя. Термін «стале споживання» як такий більш-менш точно може бути датований Порядком денним на XXI сторіччя - головним політичним 159

160

документом, що був прийнятий на Саміті Землі в Ріо в 1992 році. Четвертий розділ ПД-21 був названий «Зміна способу споживання». В розділі стверджувалося, що «основною причиною деградації глобального довкілля, що постійно продовжується, є несталий спосіб споживання та виробництва, зокрема в індустріалізованих країнах». ПД-21 закликав до дій, а саме (пункти 4.3- 4.13): а) сприяти такому способу споживання та виробництва, який зменшить екологічний стрес і задовольнить основні потреби людства; б) розвинути краще розуміння ролі споживання і того, як впроваджувати більш сталі моделі споживання. Таким чином, Конференція ООН з довкілля та розвитку дала довгостроковий мандат на випробування, експериментування та ревізії способу споживання і внаслідок цього - поведінки споживачів, цінностей, очікувань та способу життя. Комісія зі сталого розвитку ООН у 1995 році розпочала міжнародну програму діяльності зі зміни способу виробництва та споживання. На Конференції «Ріо плюс 5» в 1997 році уряди країн світу визначили стале споживання як наскрізну тему дебатів зі сталого розвитку. Мережа сталого споживання UNEP була створена в 1998 році, a UNEP разом з UNDESA4 стали провідними міжнародними агенціями з питань ССВ. До Всесвітнього Саміту зі сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002 р.) «зміна способу споживання та виробництва» була визначена як одна з трьох наскрізних цілей для сталого розвитку. Розділ 3 Йоганнесбурзького плану впровадження зобов'язує країни розробити 10-річні рамкові документи для підтримки регіональних та національних ініціатив задля пришвидшення переходу до сталого способу споживання та виробництва. Марракешський процес, який координують UNEP разом з UNDESA, було створено спеціально, щоб допомогти країнам у підготовці 10-річних рамкових документів з ССВ за підтримки міжнародних експертів, спеціальних робочих груп (СРГ) та зустрічей в різних форматах. До 2012 року всі країни світу, згідно із зобов'язаннями за ПД-21 та Йоганнесбурзьким планом впровадження, повинні розробити 10-річні рамкові документи для «зменшення та ліквідації несталих способів виробництва і споживання...». Уже існує напрацьований найпрогресивнішими країнами досвід створення та впровадження політики для сталого споживання й виробництва. Разом з тим, відсутність виваженої політики сталого споживання та виробництва може призвести до:  створення сприятливих умов для ввезення в Україну небезпечної, фальсифікованої, недоброякісної продукції невідомого походження за демпінговими цінами, що негативно вплине на економіку вітчизняних підприємств, які виробляють аналогічну продукцію, та призведе до скорочення робочих місць завдяки створенню умов недобросовісної конкуренції;  відкриття Україною свого ринку в односторонньому порядку, а для експорту власної продукції вітчизняний товаровиробник змушений буде сертифікувати свою продукцію окремо в кожній країні СНД, наприклад в 160

161

Росії, Білорусії, Киргизії та інших, залишаючи там свої кошти та сприяючи створенню за кордоном додаткових робочих місць;  нівелювання досягнутих Україною міжурядових домовленостей щодо взаємного визнання робіт з сертифікації. Буде порушена система укладених Україною міждержавних угод з країнами СНД з цього питання, а країни – не члени СНД, з якими відсутні такі угоди, не будуть прагнути до їх укладання. Доречно буде, користуючись світовим досвідом, реформуючи законодавчо-адміністративну систему України стосовно якості та безпеки виробів продовольчої галузі та сировинної бази цієї галузі відокремити регулювання цих показників від технічного регулювання. Необхідно створити систему державного регулювання безпечності та якості харчових продуктів. Вона має передбачати створення законодавчої, нормативної бази та потужної інфраструктури. На сьогодні ж численні скарги споживачів, а також результати проведених територіальними органами Держспоживстандарту України перевірок якості та безпеки товарів, свідчать про низьку якість товарів, що реалізуються на споживчому ринку. В зв’язку з вищезазначеним в Україні існують ще певні перешкоди розвитку політики сталого споживання та виробництва:  неефективна ресурсна політика та поглиблююча деградація природних ресурсів;  недієвість судової системи стосовно захисту прав споживачів;  недостатня розвиненість законодавчо-нормативного базису щодо регламентації сталого споживання та виробництва  відсутність відповідних державних інституцій, які забезпечуютьрозвиток інновацій та трансфер екологобезпечних технологій;  лобі міжнародних та національних товаровиробниківмонополістів;  недостатня роль суспільних інститутів та екологічної освіти. Можна стверджувати, що концептуальними принципами політики сталого споживання та виробництва можна вважати:  принцип еколого-економічної єдності інтересів щодо формування політики сталого споживання та виробництва;  принцип пріоритетності природоохоронних витрат в загальній системі бюджетних витрат;  принцип концентрації державних фінансових ресурсів на природоохоронні та превентивні заходи відповідно до сформульованих цілей, та вимог щодо забезпечення економічної ефективності їх використання;  принцип синхронізації дій ("синергії"), що проявляється в синхронному проведенні певних еколого-економічних реформ, що впливають на соціально-економічний розвиток країни, узгодження пріоритетів та дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо регіонального та місцевого розвитку в еколого-збалансованому контексті; 161

162

 принцип субсидарності та збалансованого розвитку, що зумовлює диференційованість надання державної підтримки в напрямі забезпечення розвитку політики сталого споживання та виробництва;  принцип партнерства, яке передбачає співпрацю між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, суб'єктами господарювання в процесі реалізації стратегічних екологічних завдань, проведення екологічного моніторингу та оцінки можливих негативних наслідків. 14.2. Структурна перебудова та екологізація економіки Одеська область – високорозвинений індустріальний регіон, промисловість якого відіграє важливу роль в структурі економіки держави. Основними сферами, які формують структуру промислового виробництва області, є: виробництво продуктів нафтопереробки - 28,9 % від загального обсягу реалізованої продукції області, харчова промисловість 26,3 %, хімічна і нафтохімічна промисловість - 11 %, машинобудування9,4 %. Функціонує розвинена харчова промисловість. Базові виробництва зосереджені в масложировій, м’ясо-молочній, консервній та виноробній промисловості. Особливе місце належить машинобудівному комплексу, у складі якого налічується більше 80 підприємств. Легка промисловість представлена 20 підприємствами. Пріоритетним напрямком діяльності підприємств легкої промисловості є задоволення потреб внутрішнього ринку з виробництва готового одягу, трикотажних виробів, хутра, взуття, виконання замовлень з давальницької сировини. «Зелена» модернізація промисловості передбачає прийняття зобов'язань щодо скорочення впливу виробничих процесів та продукції на навколишнє середовище шляхом постійного підвищення ефективності ресурсоспоживання. Дана стратегія концентрується на трьох головних напрямках. По-перше, це ресурсоефективність та впровадження більш чистих виробництв. По-друге, запобігання тотальному забрудненню біосфери невідомими їй раніше новими хімічними сполуками, стимулювання інвестицій в екологічно чисті технології. По-третє, залучення до роботи з міжнародних і національних проектів висококваліфікованих експертів, подальший розвиток екологічної освіти та виховання молоді. «Зелений» туризм. Наявність рекреаційних ресурсів - морський клімат, піщані береги, цілющі грязі та джерела мінеральних вод - дозволяють Одеській області входити до трійки лідерів (поряд з містом Київ і Автономною Республікою Крим) з розвитку оздоровчо-рекреаційного комплексу. 162

163

В даний час Одеська область пропонує 970 різноманітних об'єктів прийому та розміщення туристів і відпочиваючих. В регіоні працюють 227 готелів, найбільш відомі серед них: "Отрада", "Одеса", "Лондон", "Моцарт", "Лондонська", "Континенталь", "Морський". В області діють понад 300 туроператорів. У 2011 році Одеську область відвідали більше мільйона туристів, з яких близько 500 тис. - іноземних. На сьогоднішній день, Одеський регіон є одним з найбільш привабливих для розвитку «зеленого» туризму. Тут найбільша кількість природних плавнів - це справжній рай для любителів посидіти з вудкою. Одеський край славиться своєю багатонаціональною культурою, вишуканою кухнею і особливою гостинністю. Серед найбільш популярних об'єктів, де розвинуто екологічний туризм - Дунайський біосферний заповідник, на території якого ведеться екскурсійна діяльність, еколого-освітній туризм, зокрема сільський зелений, по 5 маршрутах, і діє Інформаційно-туристичний центр, де туристи отримують необхідну попередню інформацію щодо цінності та вразливості обраних для відвідування куточків заповідника. За роки існування Інформаційнотуристичного центру заповідник відвідали представники 47 країн світу. Останні кілька років Інформаційно-туристичний центр заповідника кожен сезон відвідує понад 5 тис. екскурсантів. Серед перспективних для розвитку екологічного туризму є регіональний ландшафтний парк «Тилігульський», Нижньодністровський національний природний парк і новостворений національний природний парк «Тузловські лимани». «Зелений» туризм в Одеській області буде розвиватися не тільки за рахунок власних інвестицій, але і за рахунок грошей Євросоюзу, який для цих цілей виділив близько 800 тисяч євро. В рамках програми розвитку «зеленого» туризму в Одеській області розроблено 16 маршрутів. Сьогодні вже випущено путівник по області для бажаючих займатися «зеленим» туризмом, і знятий презентаційний фільм про регіон. «Зелена» енергетика. Зараз на 1 долар ВВП Україна витрачає в 5-6 разів більше енергоресурсів, ніж країни Центральної та Східної Європи, в 12 разів більше, порівняно з країнами Організації економічного співробітництва та розвитку. Зношеність основних фондів наближається до 50-60 % (а на окремих підприємствах перевищує 90 %), тобто до рівня, за яким цей процес стає незворотнім. Тим часом в регіоні існують значні резерви енерго заміщення в напрямку розвитку зеленої енергетики - невичерпної енергія сонця, вітру, рослин та тепла землі. Тому «зелену» енергетику необхідно розглядати як енергонезалежність регіонів Україні в цілому; тобто дешева, безпечна та екологічно чиста енергія; розвиток високих технологій, інвестиції в економіку; відродження вітчизняної фундаментальної науки. 163

164

Для регіону «зелена» енергетика - це екологічно чистий транспорт; освітлення вулиць та обігрів будинків; оновлення промисловості, розвиток машинобудування та нові робочі місця для людей, зайнятих на виробництві вітроагрегатів, сонячних енергосистем та міні - електростанцій, що працюють на відходах лісового та сільського господарств; незалежність від імпортного палива, здешевлення комунальних послуг, зниження викидів CO2. Прискорення переходу до «зеленої» енергетики вимагає узгодженості широкого кола стратегій, здійснюваних на національному рівні. Розробка Концепції «зеленої» енергетики передбачає створення мережі інноваційних енергоджерел, що балансують генерацію та споживання електричної та теплової енергії. В Одеській області практично відсутні генеруючи потужності, здатні задовольнити потребу регіону в електроенергії, а великі районні центри в теплі. Потреба регіону в електроенергії становить 1050 МВт. Між тим Одеською областю вже зроблені перші кроки на шляху до «зеленої» енергетики, а саме - проект установки теплового насоса і сонячних колекторів від ДП "Одеський морський торговельний порт" визнано найбільш прогресивною інновацією в Україні. Цей винахід відзначили спеціальним дипломом у номінації "Краще впровадження енергоефективних технологій". Автоматизований теплопункт із впровадженими в систему теплонасосами відомої фірми WIESSMANN і геліоколекторамі, змонтованими в адміністративній будівлі на 28-му причалі, введено в експлуатацію наприкінці минулого року. У його оснащення порт інвестував 1,2 млн. гривень. Згідно з розрахунками ці кошти окупляться через 8 років. На програму по збільшенню енергоефективності в регіоні планується витратити 500 млн. гривень. Виконання даної програми допоможе заощадити витрати на газифікацію та електропостачання регіону. «Зелений» Агробізнес. Сільське господарство - один з найважливіших секторів економіки регіону. Залежно від природно-кліматичних умов в області склалися форми господарювання відповідно до зон виробничої спеціалізації сільського господарства: • зерно-скотарська зона (Ананьївський, Балтський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Любашівський і Савранський райони); • зерно-скотарська зона з розвинутим виробництвом соняшника (Березовський, Великомихайлівський, Іванівський, Миколаївський, Роздільнянський, Фрунзівський і Ширяївський райони); • зерно-овочомолоко-птахівницька зона (Біляївський, Овідіопольський, Комінтернівський райони); • зерно-скотарська зона з розвинутим виноградарством (Арцизький, Білгород-Дністровський, Болградський, Ізмаїльський, Кілійський, Ренійський, Саратський, Тарутинський, Татарбунарський райони). Стратегічним напрямом розвитку тваринництва в області визначено виробництво основних видів тваринницької продукції на високотехнологічних, високоінтенсивних тваринницьких комплексах, з високопродуктивним стадом тварин і кормовою базою. 164

165

В області реалізуються інвестиційні проекти з будівництва тваринницьких комплексів: • племрепродуктор на 200 голів свиноматок у ТОВ «Агро-Прайм» Болградського району (вартість проекту 2,425 млн. дол США) та з виробництва свинини на 24 тис. голів (вартість проекту близько 1 7,5 млн. дол. США); • з виробництва продукції вівчарства на 4,8 тис. голів вівцематок у ТОВ ВКФ «Бородіно-А» Тарутинського району (вартість проекту 1,87 млн. дол. США); • з виробництва свинини на 24,0 тис. голів свиней в ТОВ «Арцизька м'ясна компанія» Арцизького району (вартість проекту 2,85 млн. дол. США); • проводиться реконструкція молочного комплексу в агрофірмі «Петродолинське» Овідіопольського району (вартість проекту 1,87 млн. дол. США); • залучені інвестори і вирішуються організаційні питання з будівництва комплексу з виробництва свинини на 25 тис. голів у Кілійському районі (вартість проекту 12,5 млн. дол. США). Початком радикальних перетворень для досягнення екологічної продовольчої безпеки регіону може послужити великий набір вже наявних «зелених» технологій і практичних методів ведення сільського господарства, які були успішно апробовані в країнах, що розвиваються і дозволили досягти значного підвищення врожайності, включаючи дрібну оранку, сівозміну й ущільнений посів, збір і рециклювання води, вирощування посухостійких культур, агролесоводство і комплексну боротьбу з сільськогосподарськими шкідниками. Однією з головних цілей продовольчої безпеки є зниження рівня використання хімікатів (добрив і пестицидів), що істотно підвищить якість зберігання та збуту продукції, а з використанням «зелених» технологій можна добитися значно більш ефективного споживання енергії, води та природних ресурсів. На сьогоднішній день, сільське господарство є безумовним пріоритетом розвитку Одеської області. За підсумками першого півріччя 2011 року показники розвитку агропромислового комплексу області демонструють тенденцію зростання обсягу виробництва продукції сільського господарства в усіх її категоріях. До сільського господарства області залучено 493,7 млн. грн. кредитних ресурсів, що в 3,2 рази більше ніж у 2010 році. Розвиток «зеленого» сільського господарства в Одеській області передбачає свободу доступу до інформації та технологій шляхом належного стимулювання приватного та некомерційного секторів до участі у виробництві суспільних благ, а також активізації та сприяння переорієнтації роботи в рамках системи інновацій та міжнародного співробітництва. «Зелений» транспорт. Транспорт грає провідну роль в економіці Одеської області. Галузь забезпечує більше 15 % робочих місць. За рік 165

166

транспортні компанії здійснили перевезення в розмірі близько 50,0 млн. тонн. Враховуючи те, що екологічні та соціальні витрати транспорту (забруднення повітря, дорожньо-транспортні пригоди та пробки) за оцінками ЮНЕП становлять сьогодні в деяких країнах або регіонах близько 10 % їх ВВП, транспортна політика ЄС постійно модернізується і націлена на забезпечення екологічно чистого, безпечного та ефективного пасажирського і вантажного сполучення в Європі. Вона сприяє функціонуванню внутрішнього ринку ЄС та забезпечення права громадян на вільне пересування. У 2010 році Єврокомісія представила Білу книгу з конкретними пропозиціями щодо подальшого розвитку цієї галузі господарства. Сьогодні особливу увагу Євросоюз приділяє екологічному аспекту транспортних перевезень - зменшення викидів парникових газів. У той же час в центрі уваги знаходяться, наприклад, впровадження «розумних» електронних систем обліку руху автотранспорту. Тому необхідно екологізувати транспортну інфраструктуру в Одеському регіоні відповідно до принципів Євросоюзу, що передбачає розробку Програми «Екологічно чистий транспорт». 14.3. Впровадження елементів "більш чистого виробництва" Україна може бути красномовною ілюстрацією взаємозв'язку економіки і екології. Тут впроваджено практично весь арсенал методів економічного механізму природокористування і охорони навколишнього середовища. Але, враховуючи кризові явища в економіці в цілому, розвиток науково-технічного прогресу певним чином гальмується, тому збереження такого балансу є дуже актуальним. В зв’язку з вищезазначеним, можна констатувати, що сьогодні занадто повільно іде переорієнтація виробничого потенціалу на новітні технології, нові природозахисні методи управління виробництвом. Одним із підходів, який довів свою ефективність у багатьох країнах (як у розвинутих, так і тих, що розвиваються) є впровадження підходу або концепції екологічно чистого виробництва в промисловому та аграрному секторах економіки, а також у сфері надання послуг. З цією метою в багатьох країнах реалізуються відповідні цільові еколого-економічні програми. Розробці превентивних стратегій розв'язання екологічних проблем сьогодні приділяється значна увага в усьому світі. У контексті цього виділяють дві взаємодоповнюючі превентивні промислові стратегії: Чистішого виробництва (Cleaner production) і стратегія екоефективності (Eco-efficiency Strategy). Стратегія екологічно чистого виробництва (ЕЧВ) є однією з найоптимальніших як в умовах ринкової економіки, так і на перехідному періоді до неї, оскільки забезпечує подвійний виграш: з одного боку, відбувається покращення стану довкілля шляхом удосконалення технологій, 166

167

підвищення якості продукції, з іншого – забезпечується економічна вигода через ресурсну оптимізацію виробництва. Необхідність розвитку, удосконалення і поширення застосування стратегії ЕЧВ в Україні обумовлено пріоритетами визначеними у міжнародних документах таких як: Конвенція ООН з навколишнього середовища та розвитку (1992 р.), «Декларації тисячоліття» ООН (2000 р.) документами Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі (2002 р.), діючими Законами України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» та «Про пріоритетні напрями розвитку інноваційної діяльності в Україні», рекомендаціями Постанови Верховної ради України «Про рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в Україні» (2003 р.), та зобов’язаннями України щодо виконання вимог Міжнародної Декларації більш чистого виробництва, а також «Національною концепцією впровадження та розвитку екологічно чистого виробництва в Україні» яку представлено у виді законопроекту до Кабінету Міністрів України (2005 р.). На основі цієї Концепції за дорученням КМ України від 12.11.2009 р. № 63761/1/1-09 рішення Комітету ВР України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 04.11.2009 р. № 58/4 «Про основні засади більш чистих виробництв та екологічно чистої продукції» під егідою Міністерства ОНПС розроблено проект розпорядження КМ України «Про схвалення Національної Концепції впровадження та розвитку більш чистих виробництв і екологічних технологій на період до 2020 року та заходів щодо підписання Міжнародної декларації більш чистого виробництва ЮНЕП», який очікує схвалення. Таким тривалим та складним є шлях до розробки, необхідної для нашої економіки, національної програми екологічно чистого виробництва в Україні. Таким чином, можна констатувати, що Україні вкрай необхідна власна Національна Концепція впровадження та розвитку більш чистих виробництв і екологічних технологій, що має визначати шляхи комплексного вирішення екологічних та економічних проблем, забезпечити передумови створення дієвої системи сприяння впровадженню суб'єктами господарювання стратегії та методів таких виробництв і технологій. Впровадження Концепції є реальним втіленням державою своїх конституційних зобов'язань перед громадянами, а саме статті 16 Конституції України: "Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язками держави". Національними пріоритетами України щодо впровадження та розвитку принципів більш чистих виробництв і екологічних технологій мають стати:  досягнення такого рівня показників ресурсом та енергоємності, що забезпечили б необхідний та достатній рівень національної безпеки і незалежності держави;  перехід на екологічно безпечні замінники традиційної сировини 167

168

для промисловості;  більш широке впровадження відновлювальних джерел енергії;  забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку на основі раціонального використання, охорони та відновлення природно-ресурсного потенціалу;  розвиток органічного землеробства;  удосконалення структури промислового виробництва, перебудова та поступове згортання екологічно шкідливих виробництв;  екологічне управління, екологічна сертифікація та стандартизація якості продукції;  стимулювання впровадження більш чистих екологічних технологій і систем виробництва, ресурсом та енергозберігаючих технологій, у тому числі – шляхом надання фінансової допомоги господарюючим суб'єктам для їх впровадження.  фундаментальні та прикладні дослідження, науково-технологічні розробки та інноваційне виробництво. Впровадження та розвиток більш чистих виробництв і екологічних технологій може бути здійснено за різними сценаріями, які відрізняються один від одного, головним чином, глибиною відповідних змін в законодавчонормативній базі, науково-технологічному розвитку, спектром засобів економічного стимулювання та рівнем інституційної підтримки. Шляхами реалізації національних пріоритетів розвитку більш чистих виробництв і екологічних технологій в Україні є:  створення системи збалансованого управління розвитком виробництва, що стимулює охорону довкілля та забезпечує бережливе використання природних ресурсів.  удосконалення механізму інтеграції екологічних чинників у стратегію економічного розвитку господарської діяльності, переходу до інтегрованого екологічного управління виробництвом;  поширення інформації про принципи (засади) більш чистих виробництв і екологічних технологій;  розробка та моніторинг економічних та екологічних показників розвитку виробництва;  розробка та наближення екологічних нормативів забруднення довкілля та спеціального використання природних ресурсів до стандартів ЄС. В зв’язку з вищезазначеним, визначено пріоритетні заходи реалізації національних пріоритетів розвитку більш чистих виробництв і екологічних технологій:  зменшення негативного впливу продукції на умови життєдіяльності людини, а також на довкілля впродовж усього її життєвого циклу (від проектування устаткування та обладнання до використання та утилізації, перероблення, знешкодження або захоронення її відходів) шляхом змін самої продукції та поводження з нею задля зменшення кількості відходів, що утворюються в результаті її продукування, використання та утилізації; 168

169

 оптимізація виробництва з метою зменшення обсягів споживання сировини, матеріалів та енергоносіїв, рециклінгу та повнішого використання матеріалів і сировини;  невикористання або мінімізація використання або вилучення токсичних матеріалів, речовин і зменшення обсягів усіх видів викидів і скидів та утворення відходів на рівні джерела їх виникнення шляхом зміни сировини й технологій;  розв'язання екологічних проблем з урахуванням життєвого циклу продукції;  врахування екологічних показників і нормативів у технічних регламентах і стандартах;  запровадження екологічної сертифікації виробництв, екологічний стандартів якості та екологічного маркування продукції;  впровадження системи менеджменту щодо якості та охорони навколишнього природного середовища;  впровадження системного підходу щодо вдосконалення технологічної та екологічної складової діяльності для зменшення обсягів утворення відходів;  опанування методологією реалізації проектів впровадження та розвитку більш чистих виробництв і екологічних технологій, у тому числі планування та впровадження необхідних організаційних заходів, створення системи екологічного менеджменту в підрозділах (цехах, виробничих ділянках), де впроваджуються екологічно чисті технології і виробничі процеси. Формування і реалізація дієвої та ефективної політики впровадження й розвитку більш чистих виробництв і екологічних технологій повинні ґрунтуватися на підготовці кадрів з високим рівнем екологічної свідомості та культури на основі нових критеріїв оцінки взаємовідносин між суспільством і природою, процесів його життєдіяльності та стану довкілля. Екологічна та еколого-економічна освіта повинна спрямовуватися на формування екологічної культури громадян, екологізацію навчальних дисциплін і програм підготовки фахівців, а також на професійну екологічну підготовку та перепідготовку кадрів, які мають бути залучені до вирішення стратегічних та поточних завдань впровадження та розвитку більш чистих виробництв і екологічних технологій. Головним завданням освітнього забезпечення переходу щодо більш чистих виробництв і екологічних технологій має бути - вдосконалення державних стандартів професійної екологічної та економічної освіти з урахуванням вимог щодо формування екологічної культури та екологічно чистих виробництв. Розвиток більш чистих виробництв і екологічних технологій в Україні може бути успішним тільки за умови налагодження широкого міжнародного співробітництва у цій сфері, що передбачає:  доступ до міжнародного досвіду впровадження чистих виробництв і екологічних технологій; 169

170

 належне співробітництво з національними та міжнародними центрами та інституціями у сфері поширення засад чистого виробництва і екологічних технологій;  приєднання України до Міжнародної мережі національних центрів більш чистого виробництва ЮНІДО/ЮНЕП;  участь у міжнародних програмах і проектах з більш чистих виробництв і екологічних технологій;  поступове наближення до міжнародних стандартів і стандартів, норм і вимог держав-членів ЄС, що регламентують використання природних ресурсів та техногенний вплив на навколишнє середовище;  залучення в Україну інвестицій для розв'язання екологоекономічних проблем, зокрема проблем чистого виробництва і екологічних технологій;  здійснення пілотних та демонстраційних проектів з метою демонстрації реальної економічної та екологічної ефективності впровадження більш чистих виробництв і екологічних технологій;  отримання українськими спеціалістами досвіду щодо впровадження чистих виробництв і екологічних технологій шляхом участі у відповідних міжнародних програмах;  укладання двосторонніх угод і договорів щодо впровадження та розвитку в Україні більш чистих виробництв і екологічних технологій та трансферу технологій у природоохоронній сфері. Досвід свідчить, що впровадження програм ЕЧВ відіграє позитивну роль у формуванні на підприємствах небайдужої, а саме активної екологічної політики. Це означає поряд з обов’язковим виконанням екологічних законів, дотриманням стандартів та нормативів формувати своєю діяльність, стосовно довкілля, на пріоритетах ініціативного висунення природоохоронних імперативів, підвищення взаємозв’язків між економічною складовою та охороною навколишнього середовища. Програми ЕЧВ сприяють формуванню процесу управління підприємством із урахуванням соціальних екологічних та природоохоронних завдань. 14.4. Ефективність викоритсання природних ресурсів Слід зазначити, що на думку фахівців нераціональні підходи до організації процесу природокористування в Україні протягом XX століття призвели до того, що на рубежі другого і третього тисячоліть економіка країни мала одні з найнижчих у світі показників екологічної ефективності, тобто була однією з найбільш природоємних. Енергоємність національного ВВП перевищувала середньосвітове значення у 14,31 рази; електроенергоємність — у 8,8 рази, водоємність - у 2,83 рази. До речі, це найбільш високі показники серед країн світу. Отримання одиниці ВВП в Україні супроводжувалось викидами такої кількості СО2, яка перевищувала аналогічний середньосвітовий показник у 15,25 рази. 170

171

Загальний індекс природоємності ВВП (розрахований як середнє арифметичне значення чотирьох перерахованих індексів) більше, ніж у 10 разів перевищував середньосвітовий. В Україні в кінці 90-х років XX століття споживалось близько 18,6 % місцевих водних ресурсів її території, при середньосвітовому значенні – 8 %. Індекс споживання місцевих водних ресурсів становить, таким чином, 2,66. Якщо взяти до уваги і цей показник, то загальний індекс природоємності економіки України, розрахований як середньоарифметичне значення п'яти індексів, буде дорівнювати 8,7 середньосвітового за даними джерел. Окрім загального високого рівня природоємності виробництва України, значною проблемою для країни, з точки зору забезпечення переходу до сталого розвитку, є великі територіальні відмінності індексів природоємності регіонів в країні. Найбільший індекс природоємності мають Донецька, Дніпропетровська, Луганська та Херсонська області, найменший – Закарпатська, Тернопільська та Чернівецька області. Екстенсивний характер економіки України негативно впливає на показники її природоємності, в тому числі енергоємності, електроенергоємності та водоємності, насамперед, у регіонах, де досягнуто найбільш масштабного розвитку і концентрації промислового виробництва. Якщо на макрорівні показник природоємності відображає макроекономічні показники: витрати природних ресурсів на одиницю валового внутрішнього продукту, національного доходу – то показник природоємності на мікроекономічному рівні визначається витратами природного ресурсу в розрахунку на одиницю отриманої продукції, яка вироблена на основі даного природного ресурсу. Чим менший показник природоємності, тим більш ефективно використовується природний ресурс, тим менша кількість відходів і забруднень залишаються після завершення виробничого процесу. Необхідно констатувати, що Україна відноситься до країн з найвищим рівнем показника природоємності. Він складає 8,7, у той час як показники цього індексу в Польщі складають 1,82, Білорусі – 1,72, а Франції – 0,93. Для Південного регіону України залишається характерним і в теперішній час екстенсивний тип розвитку економіки, якому притаманні:  висока природоємність виробничих технологій всіх галузей економіки;  низький коефіцієнт ресурсовіддачі;  застосування в економіку галузі все більшої кількості природних ресурсів, що призводить до дефіциту природних ресурсів;  виснаження природно-ресурсного потенціалу;  загострення еколого-економічних та соціально-економічних проблем регіону. Характерними рисами протилежного інтенсивного типу розвитку економіки є:  зниження показників природоємності виробничих технологій; 171

172

 високий коефіцієнт ресурсовіддачі виробничих технологій;  оптимальні (науково-обґрунтовані) обсяги використання природно-ресурсного потенціалу за допомогою структурної перебудови економіки, інвестиційної політики, науково-технічного прогресу та мінімізації природоємності виробничих технологій. Мінімізація показника природоємності базується на можливостях зменшення обсягів природних ресурсів через удосконалення технологій, запровадження маловідходних і ресурсозберігаючих технологій і виробництв, використання вторинних ресурсів. Забезпечити цей процес можливо лише за умови сталого розвитку як необхідної передумови трансформаційних зрушень в Україні. 14.5. Оцінка "життєвого циклу виробництва" Більш чисте виробництво (БЧВ) – це постійне використання інтегральної превентивної стратегії збереження природних ресурсів у процесах, продукції та послугах з метою підвищення їх ефективності та зменшення ступеню ризику не тільки по відношенню до людини, а й по відношенню до довкілля. У виробничих процесах стратегія БЧВ спрямована на більш ефективне використання сировини і енергії, на виключення токсичних та шкідливих матеріалів, профілактику виникнення відходів та забруднень в їх джерелі. У продуктах та послугах стратегія БЧВ спрямована на зменшення їх впливу на довкілля в рамках всього життєвого циклу – від розробки до використання. БЧВ ґрунтується на систематичній оцінці виробничих процесів та ідентифікації причин неефективного використання ресурсів і включає: – аналіз життєвого циклу продукції, що випускається підприємством, від її створення до завершення терміну служби (див. рис.1); – виявлення причин неефективного використання ресурсів шляхом розроблення детальних матеріальних та енергетичних балансів, які забезпечують кількісне співставлення здійснених витрат, отриманих вихідних результатів (продукції) та викидів, відходів і втрат тепла, тощо; – надання рекомендацій з покращання виробничих процесів та управління матеріальними ресурсами, модифікації параметрів операційної діяльності, заміни застарілих технологій на більш енерго- та екоефективні, редизайну продукції з метою зменшення негативного впливу на довкілля.

172

межуточные родукты

Oтходы до ереработки

173 монтаж Koнечный продукт

производство

Продукт как отход демонта ж

монтаж Koнечный продукт

Сырье

распределение добыча

Использование и уход

Промежуточные продукты

Земля

cбор сжигание ии складирование складирование

распределение

Использование и уход

Продукт как отход

Koнечные отходы

обработка отходов

Oтходы до переработки

cбор и складирование

демонтаж демонта

Мал. 1. Оцінка життєвого циклу продукції

Згадані інструменти відносяться до більш дешевих та ефективних, що швидко окупають здійснені фінансові витрати, але їх систематичне використання вимагає дотримання виробничої дисципліни, зміни стереотипів, звичних підходів та свідомості працівників.

173

174

15. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

ОХОРОНИ

15.1. Національна та регіональна екологічна політика До початку 2011 року функції стратегічного документа з питань екологічної політики виконували «Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» (затверджені Постановою Верховної Ради України від 05.03.1998 р. № 188/98-ВР). Поруч з очевидними перевагами щодо визначення пріоритетів розвитку державної політики України цей документ був розкритикований експертами ЄЕК ООН та ЄС за його декларативність, неконкретність, відсутність термінів реалізації, відповідальних виконавців та фінансування. Нова державна екологічна політика України як частина реформ, що впроваджуються в процесі асоціації з Європейським Союзом, визначається Законом Україні «Про основні засади (Стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року» (ухвалено 21.12.2010 р.) та Національним планом дій з охорони навколишнього природного середовища (НПД) на 2011-2015 роки (затверджено Розпорядженням КМУ 25.05.2011 р.). Суть цієї реформи полягає в інтеграції екологічної політики до політик соціально-економічного розвитку національного, регіонального, обласного та місцевого рівня, а також до політик розвитку секторів економіки, з метою більш ефективного захисту навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів України згідно міжнародних стандартів. Згідно Стратегії, метою національної екологічної політики є стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища України шляхом інтеграції екологічної політики до соціально-економічного розвитку України для гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров’я населення, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем. Інтеграція екологічної політики та вдосконалення системи інтегрованого екологічного управління Стратегії та НПД передбачає виконання наступних завдань:  розроблення та впровадження нормативно-правового забезпечення обов’язковості інтеграції екологічної політики до інших документів, що містять політичні та/або програмні засади державного, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку до 2012 року;  інституційна розбудова і посилення ефективності державного управління в природоохоронній галузі;  впровадження систем екологічного управління та підготовка державних цільових програм з екологізації окремих галузей національної 174

175

економіки, що передбачають технічне переоснащення, запровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів. Базова методологія розроблення і реалізації національної екологічної політики ґрунтується на таких підходах:  екосистемний (біотичний) підхід, який гарантує збереження і відтворення навколишнього природного середовища та його екосистем;  інтеграційний підхід, що має забезпечити процес інтеграції екологічних вимог (аспектів) в усі сфери життєдіяльності та в секторальну політику;  системна цілісність і взаємозв’язок розробки й реалізації екологічної політики;  комплексний підхід, що дає можливість запобігти конфліктам інтересів під час підготовки й реалізації рішень, полегшити процеси їхнього погодження. Однак на сьогодні вже зроблено перші кроки щодо досягнення вимог міжнародних документів в галузі охорони навколишнього природного середовища, а саме затверджено Концепція та Стратегія національної екологічної політики. Почав реалізуватися Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на період 2011-2015 роки, як на національному так і на регіональному рівнях. В Україні ще не сформувалася національна система екологічного управління в її європейській системній цілісності державного, громадського і корпоративного (бізнесового) екологічного управління. Нині домінує державна система управління у галузі охорони навколишнього природного середовища, повноваження і функції якої визначені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». Держава фактично «монополізувала» екологічну відповідальність, що призвело до послаблення відповідальності природокористувачів - суб’єктів господарювання і власників землі, основних фондів. Є певні суперечності між масштабами зміни власності (приватизації) і збереженням, домінуванням адміністративної відповідальності за екологічну шкоду. Цей визначальний чинник стримує процес формування національної системи екологічного управління на європейських засадах. Комплексна оцінка ідентичності національної системи екологічного управління полягає в оцінці її складових: державної, громадської та бізнесової (корпоративної) систем екологічного управління, їх цільової і функціональної збалансованості, а також басейнового управління. Оскільки нині національна система екологічного управління законодавчо не визначена, то комплексна оцінка може бути фрагментарною.

175

176

15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки Враховуючи те, що екологічні проблеми не мають кордонів, важливе значення має транскордонне співробітництво адміністративнотериторіальних одиниць сусідніх держав. Однією з форм такого співробітництва є створення євро-та еко-регіонів відповідно до багатосторонніх (або двосторонніх) угод для розв’язання спільних соціальноекономічних та екологічних проблем з використанням узгоджених механізмів. З метою створення належних умов для активізації участі регіонів України в транскордонному співробітництві та розвитку єврорегіонів на території України прийнято Закон України «Про транскордонне співробітництво» (від 24.06.2004 р.) та затверджено Державну програму розвитку транскордонного співробітництва на 2011-2015 роки (Постанова КМУ № 1088 від 01.12.2010 р.). Одним з основних завдань цієї програми є охорона навколишнього природного середовища. Ефективне впровадження державної екологічної політики на регіональному та місцевому рівнях зумовлюється тим, що більшість проблемних питань пов’язаних з довкіллям вирішуються місцевими радами. Крім того вони більше можуть врахувати екологічні інтереси населення відповідної території. Через систему місцевих рад здійснюється політика охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, підтримки екологічного балансу. На місцевому рівні найповніше поєднуються духовні й екологічні інтереси населення, культурні й екологічні традиції. Одним з ефективних способів реалізації державної екологічної політики є місцеве природоохоронне планування. Важлива роль при цьому повинна приділятися місцевим планам дій з охорони навколишнього природного середовища. В 2012 році Мінприроди проведе громадське обговорення та затвердить наказом «Посібник щодо підготовки, погодження та затвердження Місцевих планів дій з охорони навколишнього природного середовища (МПДОНПС)». Вказаний посібник стане головною методичною основою для розробки місцевими громадами та затвердження МПДОНПС. Місцеві плани є ефективним способом екологічного управління та прийняття рішень, який орієнтований на покращення місцевих соціальних та екологічних умов. При розробці планів представники органів місцевої влади, бізнесу, науки та громадськості працюють спільно над визначенням пріоритетів подальшого розвитку населеного пункту. Результати цього процесу набувають форми Плану дій, який стає своєрідним путівником з вирішення соціально-екологічних проблем даної місцевості. Крім того, місцеві органи влади повинні проводити ефективну політику просторового планування, яка б включала стратегічну екологічну оцінку всіх планів. Саме на рівні територіального планування повинні враховуватися екологічні чинники. Природоохоронні заходи, відповідно до вимог 176

177

Ольборзької хартії, також обов’язково повинні бути включені до генеральних планів розвитку міст. 15.3. Державний контроль природоохоронного законодавства

за

додержанням

вимог

Згідно наказів Мінприроди України від 12.12.2006 р. № 540 “Про реорганізацію територіальних органів Мінприроди“ та від 19.02.2007 р. № 55 “Про затвердження Положень про Державні управління охорони навколишнього природного середовища в областях та Положень про Державні екологічні інспекції в областях“ питання здійснення державного контролю, проведення перевірок за додержанням вимог природоохоронного законодавства належить до компетенції Державної екологічної інспекції в Одеській області. Наказом Мінприроди України від 15 березня 2007 року № 101 затверджено Порядок взаємодії державних екологічних інспекцій з державними управліннями охорони навколишнього природного середовища в областях. Державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства (за даними Державної екологічної інспекції в Одеській області) Таблиця 15.3.1. № з\п 1 2 3 4 5 6 7 8

11.1 11.2 11.3 11.4 12 13

Назва заходу Кількість перевірених об’єктів Складено актів перевірок Кількість складених протоколів про адміністративне правопорушення Притягнуто до адміністративної відповідальності Стягнуто адміністративних штрафів Пред’явлено претензійно-позовних матеріалів Стягнуто претензійно-позовних матеріалів Прийнято рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) господарсбкої діяльності Прийнято рішень про призупинення фінансування будівницва (реконструкції) об’єктів Кількість дозволів виданих на відновлення господарської діяльності та фінансування Кількість об’єктів, на яких виявлено перевищення встановлених екологічних нормативів, дозволів або лімітів на спеціальне водокористування у тому числі на скиди у водні об’єкти на викиди в атмосферне повітря на утворення та розміщення відходів Внесено подань про припинення дії виданих дозволів Кількість матеріалів про порушення,

Одиниця виміру од. од.

69747* 1366

64547* 701

80731 865

од.

2733

2387

2558

чол./грн.

2643/417946

2378/618460

2582/797166

чол./грн.

1560/248217

1270/330412

од./грн.

95/22773437

81/4985838

2221/685827 110/11103279 3

од./грн.

32/147584

43/212739

55/662632

од.

298

од. од. од. од.

130 392 372 1183

176 78 307 1029

133

од.

2009 рік

2010 рік

2011 рік

352 1366

177

178 що містили ознаки злочину, переданих на розгляд в правоохоронні органи (прокуратури, внутрішніх справ, СБУ) * - зазначена кількість включає до свого складу перевірки пересувних транспортних засобів: 2009 рік – 69747 2010 рік – 64547 2011 рік – 79428

Протягом 2011 року інспекторським складом Держекоінспекції в Одеській області було перевірено 33 об’єкти, на яких виявлено перевищення встановлених екологічних нормативів, дозволів або лімітів. Усього здійснено 80731 ресурсну перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства. За результатами перевірок: - складено 2558 протоколів про адміністративне правопорушення; - до адміністративної відповідальності, у вигляді штрафів, притягнуто 2582 відповідальні осіби на загальну суму 797,166 тис. грн., - сплачено 685,827 тис. грн., решта направлена до державних виконавчих служб управлінь юстиції для примусового стягнення. 15.4. Виконання державних цільових екологічних програм Питання фінансування найбільш важливих природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів вирішується через їх включення до відповідних державних і місцевих природоохоронних програм. На виконання відповідних доручень, наказів Мінприроди України, розпоряджень облдержадміністрації Держуправлінням здійснюється моніторинг виконання заходів Загальнодержавних та регіональних програм.  Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, затверджена Законом України від 21.09.2000 р. № 1989-ІІІ. За вимогами Загальнодержавної програми та в контексті рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995 р.), формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи в області розроблена “Програма формування національної екологічної мережі Одеської області на 2005-2015 роки“ рішення обласної ради від 18.11.2005 р. № 705-ІV. На виконання заходів Програми з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища (далі – ОФОНПС), рішенням сесії обласної ради від 30.12.2010 р. № 53-VІ (зі змінами від 18.02.2011 р. № 87-VI, від 20.05.2011 р. № 146-VІ, від 26.08.2011 р. № 211-VI, 28.10.2011 р. № 271VI та від 09.12.2011 р. № 302-VI) спрямовано - 432,9 тис. грн., а саме: - деталізація регіональної схеми формування екологічної мережі Одеської області – 98,8 тис. грн.; - обгрунтування еколого-економічної моделі санації та відродження курортно-рекреаційної зони Куяльник – 99,8 тис. грн.; 178

179

- розробка проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення "Селіванівський" на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району -58,9 тис. грн.; - завершення робіт з організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів та обєктів регіонального ландшафтного парку (РЛП) "Тилігульський" - 81,0 тис. грн.; - Завершення робіт з виготовлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж регіонального ландшафтного парку (РЛП) "Тилігульський" – 19,0 тис. грн.; - розробка проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища "Дністровські плавні" на території БілгородДністровського району – 50,0 тис. грн.; - розробка проекту землеустрою з організації та встановлення меж заказника місцевого значення "Сосновий ліс" на території Вільшанської сільської ради Савранського району Одеської області та винос їх в натуру – 24,8 тис. гривень. Для здійснення фінансування з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2011 році Держуправління листом від 12.08.2010 р. № 960/05 направило до Мінприроди України запит та обґрунтовуючу документацію на фінансування за бюджетною програмою 2401260 "Формування національної екологічної мережі" природоохоронного проекту - розробка проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення в Одеській області – на загальну суму 582.52 тис. гривень. З Державного фонду охорони навколишнього природного середовища (далі - ДФОНПС) фінансування заходів не здійснювалось. Діяльність виконавців Програми формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005-2015 роки у 2010 році була спрямована на здійснення заходів по таким напрямкам, як встановлення меж та розвиток територій і об’єктів природно-заповідного фонду, лісовідновні заходи та заліснення територій, охорона та збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, популяризація цільових настанов створення національної та регіональної екомережі через засоби масової інформації. З метою охорони і збереження біологічного різноманіття рішенням сесії Одеської обласної ради від 18.02.2011 р. № 90-VI затверджено Перелік видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього. Рішенням Одеської обласної ради від 20.05.2011 р. № 136-ІV затверджено Регіональну схему формування екологічної мережі Одеської області. 30 червня 2011 року організована та проведена прес-конференція по презентації самої схеми, її пріоритетів і концептуальних основ формування, збереження та невиснажливого використання, розвитку системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду, формування структурних елементів на місцевих рівнях. 179

180

З метою визначення меж ключових територій екомережі – об’єктів природно-заповідного фонду з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділено 93,8 тис. грн. на виготовлення проектів землеустрою з організації та встановлення меж 3-х об’єктів у районах області – заповідного урочища «Дністровські плавні», регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», лісового заказника місцевого значення «Сосновий ліс». Також проводились роботи по встановленню меж 3-х об’єктів у м. Одеса – парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк ім. Т.Г. Шевченко», «Парк ім. Котовського», «Парк ім. Ленінського комсомолу». Протягом 2011 року Держуправлінням розглянуто та погоджено 2 проекта землеустрою з організації та встановлення меж для парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк ім. Т.Г. Шевченко» у місті Одеса та лісового заказника місцевого значення «Сосновий ліс» у Савранському районі, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель водного фонду загальною площею 1200 га в постійне користування Нижньодністровському національному природному парку для збереження, відтворення та раціонального використання типових та унікальних природних комплексів пониззя річки Дністра на території Удобненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту). Для встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення Держуправління листом від 21.11.2011 р. № 1246/05 направлено до Мінприроди України запит на 2012 рік щодо виділення коштів з державного фонду охорони навколишнього природного середовища на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж 9 об’єктів. На виконання пункту 9 другого етапу Програми відповідно до виділених коштів з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об’єднанням ВО «Укрдержліспроект» (м. Ірпінь) проводились роботи по розробці проекту організації території регіонального ландшафтного парку «Тилігульський». З метою розширення природно-заповідного фонду області відповідно до п. 12 другого етапу Програми Держуправлінням продовжувались роботи по створенню 4-х заповідних об’єктів: національного природного парку «Куяльницький», ландшафтних заказників місцевого значення «Тарутинський степ» і «Селіванівський» та ботанічного заказника місцевого значення «Новопавліський». Щодо національного природного парку «Куяльницький», то протягом року Держуправлінням направлено 2 звернення до Комінтернівської, Біляївської райдержадміністрацій, 17 звернень до 6-ти сільських рад навколо лиману про надання погодження на створення парку. Взято участь у 2-х громадських слуханнях і 3-х сесіях сільських рад із залученням науковців, 180

181

громадських екологічних організацій та експертів Проекту ЄС «Посилені економічні й правові інструменти для збереження степового різноманіття, адаптації до зміни клімату та її пом’якшення (Степове біорізноманіття)». Рішеннями Одеської обласної ради від 12.05.2010 р. № 1104-ІV «Про заходи щодо збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману» та від 28.10.2011 р. № 270-VІ «Про затвердження регіональної програми збереження та відтворення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману на 2012-2016 роки» підтримано наміри щодо створення національного природного парку «Куяльницький». Також, листом від 21.11.2011 р. № 1233/08 Держуправління звернулось до Одеської обласної ради з пропозицією щодо прийняття рішення про резервування цінної природної території для його створення. Постійною комісією обласної ради з питань екології, природокористування, запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків цю пропозицію підтримано. Для прийняття відповідного рішення до обласної ради направлено проект створення ботанічного заказника місцевого значення «Новопавлівський» у Ширяївському районі площею 200 га . З метою збереження степового масиву на території колишнього військового полігону у Тарутинському районі Держуправлінням проводились погодження створення ландшафтного заказника місцевого значення «Тарутинський степ» з Веселодолинською сільською радою, якою надано погодження рішенням від 04.11.2011 р. № 68-11/VІ, та Тарутинською райдержадміністрацією, відповідь від якої очікується. Відповідно до виділених коштів з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища готується проект створення ландшафтного заказника місцевого значення «Селіванівський» площею 80 га в Ананьївському районі.  Регіональна програма поводження з токсичними відходами в Одеській області на 2008 – 2015 роки, затверджена рішенням обласної ради від 14.11.2008 р. № 606-V. Координація за ходом виконання Програми покладається на управління з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації. Контроль за виконанням Програми здійснює Одеська обласна рада, в особі постійної комісії з питань екології, природокористування, запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків. Гострою екологічною проблемою області є значний обсяг накопичених за попередні десятиліття заборонених або непридатних для подальшого використання хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР), яких на території області налічується близько 1900 тонн. За поданим Держуправлінням запитом на Мінприроди України щодо вивезення на знищення непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин з території Одеської області, цього року з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища на виконання зазначених заходів виділено коштів у сумі 38 400 тис. гривень. Протягом 2011 року за 181

182

рахунок коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища за межи України вивезено на знешкодження 1711,111 тонн ХЗЗР. Також рішенням обласної ради від 18.02.2011 р. № 87-VI затверджено фінансування зазначених заходів з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища в сумі 4 млн. гривень. В даний час Ізраїльської фірмою «SI Group Consort Ltd», яка стала переможцем тендерних процедур, на території області проводяться роботи по перезатарювання та вивезення на знешкодження непридатних до використання пестицидів. Роботи по вивозу виконані у повному обсязі (вивезено на знешкодження 170 тонн). Для завершення робіт по вивозу непридатних ХЗЗР (без урахування тари, забруднених конструкцій та забрудненого ґрунту) у 2012 році необхідно знищити 1327 тонн хімічних відходів на спеціалізованих підприємствах за межами України. Листом від 19.03.2012 р. № 5450/07/10-12 Мінприроди України повідомило, що у 2012 році з території Одеської області заплановано вивезти на знешкодження 939,2 тонн ХЗЗР. Також, відповідно до рішення обласної ради від 03.02.2012 р. № 399-VI у 2012 році з обласного фонду ОНПС передбачено виділено коштів у сумі 3000,0 тис. гривень. Головний розпорядник коштів – управління з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації. "Регіональна програма охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в Одеській області на 2009 - 2013 роки". Мета програми полягає в досягненні ресурсно-екологічної безпеки та раціоналізації природокористування, охорони та поліпшення стану довкілля а регіоні, забезпеченні конституційних прав громадян на сприятливе навколишнє середовища, створення передумов переходу до сталого розвитку регіону. Напрями виконання Програми визначені за наступними розділами: - охорона атмосферного повітря і проблеми зміни клімату; - охорона і використання водних ресурсів; - охорона і раціональне використання земельних ресурсів, захист і реабілітація грунтів, підземних і поверхневих вод; - виконання науково-дослідних, проектних робіт, пропаганда екологічних знань, видання поліграфічної продукції з екологічної тематики. Рішенням сесії обласної ради від 30.12.2010 р. № 53-VІ (зі змінами від 18.02.2011 р. № 87-VI та від 20.05.2011 р. № 146-VІ) на виконання 38 заходів програми у 2011 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища передбачено виділити 21795,4 тис. грн., фактично профінансовано 17865,23 тис. гривень. 15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища З ініціативи Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Одеській області розпорядженням голови Одеської 182

183

облдержадміністрації від 31 березня 2006 року № 782-ІV розпочато організацію системи моніторингу довкілля, затверджено Програму на 2006-2010 роки, створено Міжвідомчу комісію з питань моніторингу довкілля в Одеській області та затверджено її склад. Згідно з Програмою система моніторингу довкілля Одеської області передбачається як інтегрована інформаційна система, що здійснює збирання, оброблення та збереження екологічної інформації для відомчої та комплексної оцінки стану природних середовищ, умов життєдіяльності, виконання зобов’язань України з міжнародних природоохоронних угод. Обласний моніторинг довкілля згідно Положення про державну систему моніторингу довкілля в межах своїх повноважень здійснюють наступні організації. Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Згідно наказу Мінприроди № 253 від 28 травня 2009 року «Про внесення змін до наказів» лабораторний комплекс Придунайського сектору моніторингу та оповіщення Держуправління передано на баланс Держекоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря. Держекоінспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря здійснювався забір проб по басейну р. Дунай у наступних створах: м. Ізмаїл 89 км; 70 миля (м. Рені); 45 км (м. Вилкове); 19 км (м. Кілія). За даними Державної екологічної інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, екологічна ситуація на українській частині річки Дунай екологічно стабільна, погіршень не виявлено. Державна екологічна інспекція в Одеській області. У 2011 році інструментально-лабораторний контроль стану поверхневих вод суші та зворотних вод у відділі інструментально-лабораторного контролю здійснював один спеціаліст. За звітний період контролювались 13 водних об’єктів, що відносяться до категорії рибогосподарських водоймищ: річка Дністер, Кучурганське водосховище, Хаджибейський лиман, р. Сарата, р. Киргиш-Китай, р. Бахмутка, р. Алкалія, р.Тілігул, р. Дальник, р. Кодима, р. Барабой, р. Хаджидер, р. Аккаржанка, а також 25 підприємств Одеської області, що скидають зворотні води в природні водоймища. Відбір проб поверхневих вод р. Дністер здійснювався по 4 затвердженим створам: кордон України та Республіки Молдова (Осетровий завод), с. Біляївка (Одеський водозабір), с. Троїцьке та с. Маяки 11 разів. Усі відібрані проби аналізувались по 15 показникам. У порівнянні з 2010 роком якість води р. Дністер не зазнала значних змін та у цілому відповідає вимогам ГДК для водоймищ рибогосподарського призначення. Відбір проб поверхневих вод Кучурганского водосховища здійснювався 11 разів по 3 затвердженим створам: с. Кучургани, с. Лиманське та с. Граданиці. Усі відібрані проби аналізувались по 15 показникам. У порівнянні 183

184

з 2010 року якість води водосховища практично не змінилася. Як і в попередні роки спостерігалися незначні перевищення нормативів ГДК для водоймищ рибогосподарського призначення по хлоридам - 1,3 ГДК, сульфатам – 7,0 ГДК, сухому залишку – 2,2 ГДК, магнію – 3,2 ГДК, БСК5 1,1 ГДК та залізу загальному – 1,3 ГДК. Концентрації цих показників відповідають природному фону даного водоймища. В цілому сольовий склад водосховища стабільний, кисневий режим задовільний. Відбір проб поверхневих вод Хаджибейського лиману здійснювався 1 раз по 5 затвердженим створам: СБО “Північна”, НАТІ – Гідропорт, с. Холодна Балка – с. Черевичне, с. Алтестово – с. Морозівка, с. Маринівка – с. Коса. Усі відібрані проби аналізувались по 13 показникам. Якість води лиману за більшістю показників незначне коливається на протязі багатьох років спостережень і є стабільною. Близьке розташування лиману біля Чорного моря значно впливає на постійний (на протязі усіх років досліджень) підвищений вміст хлоридів (7,6 ГДК), магнію (5,2 ГДК), сульфатів (8,4 ГДК) та заліза загального (2,4 ГДК). Концентрації решти гідрохімічних показників у межах норми. Всього за 2011 рік відібрано 272 проби вод, у т.ч. 145 проб поверхневих вод (з них 15 проб у межах надання платних послуг), 71 проба зворотних вод при здійсненні державного контролю та 56 проб зворотних вод у межах надання платних послуг; виконано 3315 визначень, у т.ч. 1780 визначень поверхневих вод (з них у межах надання платних послуг 208 визначень), 917 визначень зворотних вод при здійсненні державного контролю та 618 визначень зворотних вод у межах надання платних послуг. У порівнянні з 2010 роком кількість проб збільшилась на 12 % та кількість визначень збільшилась на 4 %. Перевищення встановлених нормативів ГДС, у т.ч. скиди забруднюючих речовин без встановлених нормативів, виявлені на 23 підприємствах по наступним речовинам: завислим речовинам, БСК 5, ортофосфатам, амоній-іонам, нітратам, нітритам, хлоридам, сульфатам, сухому залишку, залізу загальному, АПАР, нафтопродуктам та ХСК. На підставі протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод по фактах перевищень встановлених нормативів ГДС відділом екологічного контролю за використанням природних ресурсів Держекоінспекції в Одеській області підготовлено 15 претензійно-позивних матеріали щодо порушників природоохоронного законодавства на загальну суму 8 млн. 283 тис. 342 грн. 05 копійок. Крім цього, на виконання наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.01.2002 р. № 46 "Про затвердження Порядку надання платних послуг екологічного характеру територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів України" спеціалістами відділу виконано 49 робіт на скидах 15 підприємств на загальну суму 31710 гривень. У 2011 році інструментально-лабораторний контроль за стаціонарними джерелами забруднення атмосферного повітря у відділі здійснювали чотири спеціаліста. 184

185

За звітний період при здійсненні державного контролю перевірено 36 підприємств м. Одеси та Одеської області. На цих підприємствах обстежено 86 стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин та 13 джерел утворення забруднюючих речовин, відібрано 354 об’єднаних проби та виконано 3078 визначень. На 8 підприємствах виявлено 15 неврахованих джерел викидів забруднюючих речовин та 4 неврахованих джерела утворення забруднюючих речовин. Перевищення нормативів ГДВ виявлені на 1 джерелі викиду Одеського заводу ЗБК Одеської залізниці та на 1 джерелі утворення Одеського припортового заводу. На підставі протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб викидів по фактах перевищень встановлених нормативів ГДВ відділом екологічного контролю за використанням природних ресурсів Держекоінспекції в Одеській області підготовлено 4 претензійно-позивних матеріали щодо порушників природоохоронного законодавства на загальну суму 56 тис. 039 грн. 14 копійок. Крім цього, на виконання наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.01.2002 р. № 46 "Про затвердження Порядку надання платних послуг екологічного характеру територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів України" спеціалістами відділу виконано 25 робіт на стаціонарних джерелах викидів 18 підприємств (33 джерела викидів, 755 проб, 3780 визначень) на загальну суму 93648 гривень. У порівнянні з 2010 роком загальна кількість проб (у т.ч. при здійсненні державного контролю та у межах надання платних послуг) збільшилась на 15 % та кількість визначень забруднюючих речовин збільшилась на 51 %. У 2011 році інструментально-лабораторний контроль за станом грунтів у відділі інструментально-лабораторного контролю здійснювало два спеціаліста. З метою контролю якості ґрунтів відібрано 70 проб на 25 об’єктах, виконано 414 визначень. На всіх об’єктах (крім територій станції «ОдесаСортувальна» та станції біологічної очистки «Південна») виявлені перевищення ГДК та у порівнянні з фоном по хлоридам, сульфатам, бікарбонатам, нітратам, нафтопродуктам, амонію та щільному залишку. За програмою регіонального моніторингу відібрано 33 проби на 11 об’єктах ПЗФ, виконано 198 визначень. Перевищень встановлених нормативів ГДК не виявлено. У порівнянні з 2010 роком загальна кількість проаналізованих проб грунтів збільшилась в 1,9 рази та визначень в 2,7 рази. Визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів внаслідок порушення природоохоронного законодавства у відділі не проводились. На підставі протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб грунтів по фактах перевищень встановлених нормативів ГДК та фону 185

186

відділом екологічного контролю за використанням природних ресурсів Держекоінспекції в Одеській області підготовлено 4 претензійно-позивних матеріали щодо порушників природоохоронного законодавства на загальну суму 161 тис. 264 грн. 73 копійок. Крім цього, на виконання наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.01.2002 р. № 46 "Про затвердження Порядку надання платних послуг екологічного характеру територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів України" спеціалістами відділу виконано 1 робота по контролю за станом грунтів на 1 об’єкті (5 проб, 35 визначень) на загальну суму 1890 гривень. Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря Відповідно до „Положення про Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря” (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.08.2004 р. № 282) Інспекцією проводиться державний контроль за дотриманням природоохоронної діяльності об’єктів, розташованих у прибережній частині (порти, суднобудівні, судноремонтні заводи, тощо) та судноплавства, які мають значний вплив на екологічний стан Чорного моря. Одним з основних завдань Інспекції, як суб’єкту проведення державного моніторингу внутрішніх морських вод та територіального моря України, є паспортизація та інвентаризація джерел забруднення морського довкілля та моніторинг впливу їх діяльності на екологічний стан морського середовища. Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря проводить постійний моніторинг в підконтрольній зоні:  якості зворотних вод, що відводяться до Чорного моря;  впливу скидів зворотних вод на морське середовище;  стану забруднення морського середовища;  кризовий моніторинг стану морських вод при аварійних ситуаціях. Відбір проб води для здійснення постійного моніторингу проводиться по 31 створним точкам, які узгоджені Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та входять до „Регіональної програми моніторингу довкілля Одеської області”. Хімічні аналізи морських та зворотних вод проводяться в лабораторіях відділу державного аналітичного контролю та моніторингу довкілля Інспекції. Відділ атестований на право проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду Мінприроди та Держстандартом України у відповідності з діючим законодавством України. Для виконання аналізів у лабораторіях використовується атестоване сучасне аналітичне обладнання, у відділі працюють висококваліфіковані фахівці. Відділом аналітичного контролю Інспекції проводився постійний моніторинг якості морських вод по затвердженим 31 створам, які враховують вплив на Чорне море основних джерел забруднення. При цьому аналізувався стан забруднення морської води основними хімічними компонентами, 186

187

такими як: рН, солоність, завислі речовини, азот амонійний, нітрати, нітрити, фосфати, залізо загальне, феноли, детергенти, нафтопродукти, рівень розчиненого у воді кисню, БСК5, тощо. За 2011 рік відділом державного аналітичного контролю та моніторингу довкілля було відібрано 2941 проби поверхневих та 613 зворотних вод, в яких було виконано 35453 визначень показників забруднюючих речовин. Гідрометцентр Чорного та Азовського морів Гідрометцентр Чорного та Азовського морів надають дані спостережень по 9 ПОСТам у м. Одесі, з них біля 43,5 тис. спостережень за концентраціями шкідливих речовин ЛСЗА ГМЦ ЧАМ було проведено у 2010 році. При хімічному аналізі вмісту речовин використані методики “Руководства по контролю загрязнения атмосферы”, РД 52.04-186-89, Ленинград, Гидрометиздат, 1991 год. Визначення оксиду вуглецю проводилось на газоаналізаторі “Паладій3”, визначення бенз/а/пирену і важких металів виконувалися в ЛКЗА Донецька і Києва. Місця розташування постів: - ПСЗ № 10 (вул. Чорноморського козацтва, 175); - ПСЗ № 15 (Херсонський сквер); - ПСЗ № 16 (Олександрівський проспект, 32); - ПСЗ № 17 (Автовокзал); - ПСЗ № 18 (Балківська дорога, 199); - ПСЗ № 19 (1 ст. Люсторфської дороги, 36); - ПСЗ № 20 (вул. Канатна, 81); - ПСЗ № 7 (с. Григор´ївка). За даними 2010 року: У місті Одесі розташовано майже 152 найбільш потужних підприємств. Викиди шкідливих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел 14,361 тис. т/р, від усіх видів транспорту (крім діоксиду вуглецю) 62,467 тис. т/р склали 76,828 тис. т/р, в тому числі тверді – 1,568 тис. т/р, діоксид сірки – 1,395 тис. т/р, оксид вуглецю – 47,623 тис. т/р, сполуки азоту – 9,074 тис. т/р, метан (вуглеводні) – 8,162 тис. т/р. та неметанові летючі органічні сполуки (НМЛОС) – 8,834 тис. т/р, інші – 0,172 тис. т/р. Крім того викиди діоксиду вуглецю склали 1936 тис. т; у тому числі стаціонарними джерелами 1138,7 тис. т, пересувними джерелами 797,1 тис. т. Хімічний склад викидів шкідливих речовин від стаціонарних та пересувних джерел у 2010 р.: оксид вуглецю – 62,0 %; сполуки азоту – 11,8 %; НЛОС – 11,5 %; вуглеводні – 10,6 %; сполуки сірки – 1,8 %; тверді частинки – 2,04 %; інші – 0,2 %. Основна частина шкідливих речовин, викинутих у повітряний басейн протягом 2010 року, потрапила від усіх видів транспорту – 62,467 тис. т, у тому числі від автотранспорту – 57,333 тис. т, авіаційного, залізничного та морського транспорту – 5,134 тис. т. 187

188

Основними токсичними інгредієнтами, якими забруднювалось повітря під час експлуатації рухомих транспортних засобів, були: оксид вуглецю – 73 %, оксид азоту – 0,1 %, діоксин азоту – 12,4 %, НМЛОС – 11,5 %, сажа – 1,4 %, діоксид сірки – 1,1 %, вуглеводні – 0,3 %. 72 % сумарних обсягів забруднювальних речовин надійшла у повітря від автомобілів, що перебували у приватній власності населення в порівнянні з 2003 роком ці викиди збільшились із-за зростання кількості приватного автотранспорту. Основним видом палива, яке використовується на автотранспорті, є бензин. Від його споживання в атмосферу протягом 2010 року потрапило 111,275 тис. т (83 %) шкідливих речовин. Від двигунів, які працювали на дизельному паливі, в повітря надійшло 19,958 тис. т (14,9 %) шкідливих речовин, та стисненому 0,633 тис. т (0,5 %) і зрідженому газах – 2,177 тис. т (1,6 %). Інтенсивність забруднення атмосфери автомобільним транспортом безперервно збільшується із-за зростання кількості приватного автотранспорту. Основні причини цього є в тому, що викиди від усіх видів транспорту у 4 разів більше, ніж від промислових підприємств і складають 83,9 % від сумарної кількості викидів. Український науковий центр екології моря Сучасне лабораторне обладнання УкрНЦЕМ Центр має атестований аналітичний відділ (атестат акредитації за № РО-723/2011 від 30.12.2011 р.), до складу якого входять хімічні лабораторії з сучасним обладнанням, яке дозволяє на високому рівні точності визначати вміст забруднюючих речовин в об’єктах навколишнього природного середовища. Хімічна лабораторія УкрНЦЕМ входять до міжнародного переліку лабораторій, які приймають участь в інтеркалібрації на постійній основі (МАГАТЕ, Монако і центральний офіс МАГАТЕ у Відні та Європейський центр з інтеркалібрації Квазімеме, Нідерланди). Лабораторії УкрНЦЕМ оснащені сучасними хіміко-аналітичними та радіометричними приладами й устаткуванням, що відповідають міжнародним вимогам до аналізу хімічних речовин у різних об'єктах природного середовища і дозволяють виконувати аналітичні визначення широкого спектру забруднюючих речовин, а саме: - спектрофотометр SPEKORD M80 (визначення нафтових вуглеводнів (сума) методом інфрачервоної спектроскопії з межею виявлення 20 мкг/л); - спектрофлуориметри “Turner-430”, “SPF-500” (США) (визначення нафтових вуглеводнів (сума) методом спектрофлуориметрії з межею виявлення 0.1 мкг/л.). - хромато-мас-спектрометр ХGC/MS MD-800 із хроматографом GC-8060, з капілярною колонкою і бібліотекою спектрів, що нараховує більш 60 тис. речовин (фірма “Fisons Instruments”, Франція) (визначення індивідуальних вуглеводнів нафтового походження (аліфатичні, ароматичні і 188

189

поліциклічні) методом хромато-мас-спектрометрії з межею виявлення індивідуальних вуглеводнів - 0.1 нг/л); - газовий хроматограф MEGA2 8560 з капілярною колонкою і детектором електронного захоплення (фірма “Fisons Instruments”, Франція) (визначення хлорорганічних пестицидів (ХОП (ДДТ, ДДД, ДДЕ, ізомери ГХЦГ, альдрин, діельдрин, кельтан, ендрин, гексахлорбензол і ін.) і поліхлорованих біфенілів – ПХБ (Ar-1254 і Ar-1260) методом газової хроматографії з межею виявлення ХОП і ПХБ - 0.01 нг/л); - атомно-абсорбційні спектрофотометри АА-220 і АА-800 із приставкою VGA-77 для визначення ртуті методом холодної пари (фірма “Varian”, США) (визначення токсичних металів (Cd, Pb, Zn, Cu, Ni, Cr, Fe, Al, Hg, As, V, Mn, Mo, і ін.) методом полум'яної чи неполум'яної атомноабсорбційної спектрофотометрії з межею виявлення металів у воді від 0.02 мкг/л (Hg) до 0.5 мкг/л (As); визначення синтетичних поверхневоактивних речовин, СПАР (детергенти) з межею виявлення СПАР - 20 мкг/л; визначення фенолів (сума одноатомних фенолів) з межею виявлення 1.6 мкг/л); - хромато-мас-спектрометри: GC/MS MD-800 та Agilent 7890/5975-C (США); - спектрометр енергії гамма-випромінювання (сцинтіляційний) “Compugamma - 1282” (Фінляндія) (контроль гамма-випромінювання); - спектрометр енергії гамма-випромінювання (напівпровідниковий) у складі: детектор CANBERRA GCW 2022 (США), підсилювачі БУИ-3К і АЦП-8К-2вх (Росія), програмне забезпечення LSRM – W, ver.2.50 (Росія) ((контроль гамма-випромінювання); - установка з малим фоном для вимірювання сумарної бета-активності УМФ-1500 (Росія) і ПСО2-4еМ (Росія) (контроль бета-випромінювання); - рідинний сцинтиляційний бета-спектрометр RackBeta-1219 (Фінляндія) (контроль бета-випромінювання). Моніторингові спостереження УкрНЦЕМ Регулярні екологічні спостереження на протязі всього року проводилися на 10 берегових станціях за «Програмою екологічних спостережень на берегових реперних станціях Одеського узбережжя», що не потребували транспортного забезпечення. За кошти господарсько-договірної теми від 23.05.2011 р. № 30/11 „Екологічний моніторинг впливу на довкілля відновлення та експлуатації суднового ходу Дунай-Чорне море: морська частина (2011 р.)” було також виконано дві експедиції з проведенням екологічних досліджень у прибережній зоні гирла «Бистрий» на 43 станціях. Всі дослідження були комплексні і охоплювали спостереження гідрофізичного, гідрохімічного і біологічного стану вод, а також забруднення морського середовища токсичними речовинами.

189

190

Екологічний стан морського середовища Чорного моря в межах Одеської області у 2011 році Морські води Одеської області знаходяться під впливом значної кількості джерел антропогенного забруднення, до яких відносяться: стік річок (загальним об’ємом стоку 260 км3/рік), каналізаційні, господарськопобутові і промислові скиди, зливові і дренажні стоки, змив добрив і пестицидів з полів, атмосферні опади, судноплавство, діяльність портів, гідротехнічне будівництво, днопоглиблення і дампінг ґрунтів, абразійне руйнування берегів, а також вторинне забруднення – надходження забруднюючих речовин (ЗР) з донних відкладів. Найбільш потужним джерелом антропогенного забруднення є річковий стік та берегові точкові джерела, до яких у першу чергу відносяться випуски стічних вод різних суб’єктів господарювання, що розташовані у береговій зоні. Саме ці чинники в сукупності призводять до найбільш глибоких і крупномасштабних змін у екологічному плані в морській екосистемі. Основні екологічні проблеми чорноморських вод, у тому числі Одеської області, пов’язані з їх евтрофуванням внаслідок «біогенного забруднення» та забрудненням токсичними речовинами, у першу чергу за рахунок аварійних ситуацій та розливів нафти при бункеровці. Наприклад, розлив нафтопродуктів з судна «Оріон А» (РФ) при бункеровці на судно «Балтик Чиф» 27.05.2011 р. призвів до забруднення прибережної смуги від Іллічівська до Чорноморки. Евтрофікація морських вод та її наслідки. Основними джерелом цього явища є річковий стік та берегові точкові джерела, до яких в першу чергу відносяться випуски суб’єктів господарювання, розташовані у береговій зоні. Нажаль впливати на стан забруднення найбільших чорноморських річок (Дунаю, Дніпра, Дністра басейни яких охоплюють території 18 країн) досить важко. Раціональним шляхом вирішення цих питань є співпраця з іншими країнами в межах міжрегіональної взаємодії з питань до зниження біогенного навантаження і в першу чергу помірного використання азотних добрив у сільському господарстві. Що стосується точкових берегових джерел забруднення (на їх долю у Одеському регіоні припадає до 30 % від річкового стоку), то в цьому напрямку потрібно підвищення контролю до відповідності нормативам ГДК скидів від промислових і господарчих підприємств. Наприклад, для каналізаційних стоків (загальна проектна потужність 822,5 тис. м3/добу), необхідна їх першочергова реконструкція та модернізація, оскільки біля 45 % споруд знаходяться в незадовільному санітарно-технічному стані. Більшість скидів дренажних вод, з великим вмістом нітратного азоту, здійснюються безпосередньо в зони пляжів і потребують відводу їх на глибину за хвилеломи. 190

191

З евтрофікацією пов’язані процеси „цвітіння води”, зменшення її прозорості, формування у теплий період року у придонному шарі зон гіпоксії і аноксії вод, що призводить до гибелі придонного та донного біоценозу. У 2011 році характеристики температурного і сольового режиму вод були близькими до середньо кліматичних значень. Відзначався знижений стік річок Дніпро і Дунай відносно багаторічної норми. Солоність в середньому за рік складала 14,3 ‰ і знаходилась близько до кліматичного рівня 14,5 ‰. Вміст розчиненого у воді кисню у середньому складав 6,4 10,4 мг/дм3 (74,9 – 111 %) насичення. У придонному шарі в жовтні на узмор’ї Дунаю і в районі СБО „Південна” вміст розчиненого кисню знижався до значень нижчих ГДК (4 мг/дм3 визначених для внутрішніх морських вод України). Максимальні концентрації органічної форми азоту у районі Одеської затоки у березні складали 4316 мкг/дм3, що відповідає достатньо високому рівню евтрофікації морських вод. За показником індексу E-TRIX, який характеризує рівень евтрофованісті вод, у 2011 році води району Одеської затоки відповідали середньому рівню. Найбільш евтрофовані води Дунайського узмор’я, де індекс E–TRIX досягав рівня 7,1 що відповідає дуже високому рівню трофності і поганій якості вод. Стан морських біоценозів. За кількісними та якісними показниками розвитку фіто і зоопланктону району Одеської затоки оцінка екологічного стану акваторії оцінюється як мезотрофна. У 2011 році відносно 2010 року за коефіцієнтом відношення загальної чисельності до загальної біомаси визначається дещо покращення ситуації у бенталі прибережних вод Одеського регіону. В цілому, відмічена тенденція до стабілізації стану бентосного угрупування, збільшення видового багатства та різноманіття. У прибережних водах Одеського регіону в складі макрозообентосу зареєстровано більш ніж 50 видів. Найбільш вагому роль у формуванні якісного складу макрозообентосу, як і в минулі роки, відіграють молюски, ракоподібні та хробаки. Найбільш привабливим видом макрозообентосу в прибережних водах Одеського регіону є мідії, які є природними біофільтраторами морської води, кормовим об'єктом для риб та популярним об'єктом добичі населення. Негативний вплив на донні біоценози здійснює шкідливий вселенець рапана, яка знищує двостулкових молюсків. Максимальна чисельність рапани зосереджена на глибинах 9 - 15 м на черепашковому або кам'янистому субстраті, але в останні роки вона нерідко зустрічається і на піщаному ґрунті. Розселення рапани приводить до того, що в 2011 році вона була зареєстрована в акваторіях майже всіх пляжів Одеської затоки. Максимальна чисельність цього виду сягала 10-16 екз/м2. 191

192

В останні роки відзначена стійка тенденція до збільшення чисельності видів, які знаходяться під охороною - крабів Pilumnus hirtellus, Carcinus aestuarii, Xantho poressa та раків-кротів Upogebia і Calianassa. Найбільшу чисельність та різноманіття представників макрозообентосу виявлено за межами берегозахисних споруд (хвилеломів) на глибинах 8 - 12 м, де значно зменшується негативне антропогенне навантаження. В цілому, відмічена тенденція до стабілізації стану бентосного угруповання, збільшення видового багатства та різноманіття. Фітопланктонне і зоопланктонне угрупування узмор’я Дунаю характеризується високим видовим різноманіттям з комплексом видів прісноводного, солонуватоводного і морського генезису, а також високими кількісними показниками фітопланктону, що досягають величин «цвітіння» води і характеризують даний район моря як високо евтрофний. Забруднення морського середовища токсичними речовинами. Рівень забруднення прибережних вод Одеської затоки в 2011 році на реперних станціях спостережень був незначним. Сума нафтових вуглеводнів протягом усього періоду спостережень була нижче ПДК (0,05 мг/дм3) і складала в середньому 0,04 мг/дм3. Концентрації органічного вуглецю у порівнянні з 2010 роком зменшилися в 2 рази. Концентрації хлорорганічних пестицидів (ХОП) в прибережних водах були виявлені в незначних концентраціях. Концентрації індивідуальних ПХБ коливалися від аналітичного нуля до максимального значення 13,3 нг/дм3 (для ПХБ-101). Концентрації кадмію, миш’яку, нікелю, ртуті, свинцю і хрому були близькі до аналітичного нуля. Цинк в концентраціях від 1,3 до 6,8 мкг/дм 3, (ГДК=50 мкг/дм3) був виявлений у всіх досліджуваних пробах. Перевищення норм ГДК серед токсичних металів спостерігалося тільки для заліза і міді. Стан якості морських вод за інтегральним показником. За даними експедиційних спостережень у 2011 році була також виконана комплексна інтегральна оцінка якості морських вод Одеської області на підставі „Екологічних нормативів якості морського середовища” (розроблених в УкрНЦЕМ і наданих Мінприроди України у 2008 р.). Рівень якості вод визначено по комплексу гідрохімічних показників: O2, pH, PO4, Pзаг., NO2, NO3, NH4, Nзаг., і забруднюючих речовин: сума нафтових вуглеводнів, Ліндан (γ-ГХЦГ), альфа- і бета-ізомери гексахлорциклогексану, DDT (діхлордіфеніл трихлоретан), гептахлор, гексахлорбензол, AR-1254 (сума поліхлорірованих біфенілів), токсичні метали (Cd, Hg, Pb, Zn, Cu, As, Cr, Ni, Fe, Co), завислі речовини. Морські води Одеської області в цілому в липні 2011 року відповідали хорошому класу якості. Але за індивідуальними показниками, такими як вміст деяких забруднюючих речовин (гексахлорбензол, залізо, завислі речовини) на узмор’ї Дунаю і Дністровського лиману вони відповідали

192

193

поганому класу якості, а за вмістом нітратного азоту в Дунайському регіоні досягали критичного рівня. Слід визначити, що як за показником якості вод E-TRIX, так і за показниками „Екологічних нормативів якості морського середовища” ще зберігається досить високий рівень евтрофікації та хімічного забруднення морських вод. В цілому, відносно 2010 року, за визначеними інтегральними показниками визначалося поліпшення стану морських вод Одеській області. Для характеристики екологічних ризиків, ступеня вразливості ділянок узбережжя залежно від типу берегів, біологічних ресурсів узбережжя та прибережних акваторій і об’єктів господарської діяльності розташованих на узбережжі використовані карти екологічної чутливості берегової смуги до нафтового забруднення, які були побудовані в УкрНЦЕМ (http://plancoast.sea.gov.ua/files/ESI.pdf). Ступень чутливості берегової смуги до нафтового забруднення, за індексом ESI збільшується від 1 до 10. Кожному з типів берегів притаманна індивідуальна реакція на можливе нафтове забруднення. На узбережжі Одеської області виділяють береги наступних типів: - абразійно-зсувні в глинистих породах; - абразійно-обвалювальні в глинистих породах; - акумулятивні наростаючі; - акумулятивні розмивні; - акумулятивні динамічно-стабільні; - дельтові. Найбільш вразливими на узбережжі Одеської області є ділянки з плавневою рослинністю в районі Кілійської Дельти та на косах, що відокремлюють лимани від Чорного моря (індекс 10В). Висока чутливість до нафтового забруднення притаманна і ділянкам узбережжя з пляжами на яких присутні валуни в районах мису Великий Фонтан та мису Північний Одеський (індекс 6В). На більшій частині узбережжя розташовані береги з низькою чутливістю – це дрібно - та середньозернисті піщані пляжі (індекс 3) та абразійні береги (індекс 2). Дунайське басейнове управління водних ресурсів На цей час лабораторія моніторингу вод Дунайського БУВР обладнана фотоелектроколориметрами КФК-3 та КФК-3 – 01, аналізатором рідини «Флюорат 02 - 3М», іономерами ЭВ-74 та И-135, аналітичними вагами 2-го класу ВЛР-200 та АN-200, допоміжним лабораторним обладнанням. Проте лабораторія не забезпечена сучасними високоточними приладами для визначення важких металів та пестицидів – атомноабсорбційним спектрофотометром та газовим хроматографом. У 2011 році з р. Дунай, у чотирьох пунктах спостереження (м. Рені, м.Ізмаїл, м. Кілія та м. Вилкове) було відібрано 40 проб води; зафіксовано

193

194

63 випадки перевищення нормативів якості води (за СанПіН 4630-88) по показниках ХСК та БСК. У транскордонному пункті спостереження м. Рені (на кордоні з Румунією) протягом року спостерігалось 10 випадків перевищення допустимих величин по БСК та дев’ять по ХСК. Максимальна величина БСК20 була зафіксована 9 березня і становила 8,9 мг/дм3; максимальна величина ХСК – 34 мг/дм3 (22 листопада). В цілому, 85 % всіх проб, відібраних з р. Дунай у 2011 році, не відповідає гігієнічним вимогам СанПіН 4630-88 по БСК і 72 % проб  по ХСК (показники, що характеризують забруднення води органічними речовинами). З другого найбільшого водного об’єкта (в зоні діяльності управління), вода якого використовується для питного водопостачання,  з оз. Ялпуг в пункті спостереження Болградський питний в/з (с. Оксамитне) протягом року була відібрана 21 проба води. У всіх відібраних пробах вміст розчинених органічних сполук по показниках БСК та ХСК перевищує нормативи якості води за СанПіН 4630-88 (в середньому в три рази). Мінералізація води (по сухому залишку), в цілому, відповідала гігієнічним вимогам за СанПіН 4630-88, і тільки у двох пробах, відібраних 9 березня та 12 квітня, перевищувала 1000 мг/дм3 (до 1,2 раз). В пробі, відібраній 27 липня, концентрації марганцю та фенолу вдвічі перевищували ГДК за СанПіН 4630-88, величина рН становила 8,82 (що перевищує допустиму величину 8,5). Загалом, у 2011 році було зафіксовано 44 випадки перевищення нормативів якості води по показниках: ХСК, БСК, мінералізація, рН, марганець та фенол. Величина КЗ для цього пункту спостереження склала 1,52. Рівень забрудненості води – «слабко забруднена». Найбільш забрудненим водним об’єктом в зоні діяльності нашого управління у 2011 році була річка Киргиж-Китай. У звітному періоді з річки, на кордоні з Молдовою, було відібрано чотири проби води. У пробі води, відібраній з річки 1 листопада 2011 року, зафіксовані перевищення нормативів якості води по ХСК у 46 раз, по БСК – у 100 раз. Під час відбору проби вода в річці була темно-сірого кольору, з неприємним різким запахом. Концентрації забруднюючих речовин: марганцю, азоту амонійного, заліза, нафтопродуктів, фенолів, фосфатів  значно перевищили гранично допустимі концентрації за СанПіН 4630-88. Так, концентрація марганцю в пробі становила 1,56 мг/дм3 (перевищення ГДК у 15,6 раз), фенолу – 0,025 мг/дм3 (перевищення ГДК у 25 раз), фосфатів – 5,9 мг/дм3 (перевищення в 1,7 раз). Мінералізація води в пробі  3373 мг/дм3. Вміст марганцю у всіх чотирьох пробах, відібраних з річки протягом року, перевищував ГДК, вміст нітратів  у пробах, відібраних 10 травня та

194

195

6 вересня. Кількість розчинених органічних речовин у всіх пробах значно перевищує допустимі величини. Розраховане значення КЗ для р. Киргиж-Китай у транскордонному пункті спостереження – 6,71. Це найгірше значення за останні п’ять років. У 2011 році лабораторія Дунайського БУВР відповідно до Програми державного моніторингу довкілля проводила спостереження за якістю вод 13 поверхневих водних об’єктів, у 18 контрольних створах. Було відібрано 123 проби води, виконано 4180 вимірювань показників складу та властивостей вод. Одеське обласне виробниче управління по водному господарству Виконання програми державного моніторингу поверхневих вод Одеським облводресурсів за 2011 рік Одеський облводресурсів у 2011 році виконував програму галузевого водогосподарського моніторингу згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. за № 391 “Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля” та наказу Держводгоспу від 14.06.2010 р. № 111 «Про затвердження Програми проведення державного моніторингу поверхневих вод та надання інформаційних матеріалів про її виконання». До програми спостережень включено р. Дністер, р. Турунчук, Кучурганське водосховище, 16 малих і середніх річок, водосховище Сасик. Моніторинг у 2011 році здійснювався лабораторією моніторингу вод та ґрунтів Одеської ГГМЕ. Лабораторією Одеської ГГМЕ за 2011 рік по державній програмі моніторингу поверхневих вод було відібрано та проаналізовано 124 проби води (при плані – 114 проб води), а також відібрано та підготовлено 4 проби води р. Дністер для виконання радіологічного контролю. Лабораторією ОГГМЕ спільно з Молдавською стороною у 2011 році проводився додатковий контроль якості води по р. Дністер у нейтральній зоні (4 проби води) згідно Регламенту Українсько-Молдавської співпраці по водно-екологічному моніторингу та контролю якості води. Порівняльний аналіз якості води поверхневих вод Басейн р. Дністер Стан р. Дністер по в/п Біляївка та в/п Маяки у порівнянні з 2010 роком залишався задовільним. ГДК перевищували тільки показники ХСК, БСК5. За результатами дослідження лабораторії БУВР р. Південний Буг вміст радіонукліда Cs-137 в воді р. Дністер у 2011 році не перевищував допустимих рівнів для Cs-137- 54 пКі-дм3. Стан річок Турунчук, Ягорлик, Окна, Бєлочі задовільний, спостерігалося перевищення ГДК по показникам ХСК та БСК5, а також по р. Кучурган відмічалося перевищення ГДК по мінералізації води.

195

196

Стан Кучурганського водосховища задовільний, спостерігалося перевищення ГДК по показникам: ХСК, БСК5 та мінералізація води. Інші показники не перевищували ГДК. Басейн річок Причорномор’я Стан річок басейну Причорномор’я у порівнянні з минулим роком залишався задовільним, відмічалось перевищення ГДК по показникам: ХСК, БСК5 , СПАР та мінералізація води. Стан водосховища Сасик задовільний, спостерігалося незначне збільшення мінералізації води у порівнянні з минулим роком та перевищення ГДК по показникам ХСК, БСК5 та мінералізація води. Басейн р. Дунай Стан річок Кіргіж-Китай та В.Ялпуг у порівнянні з 2010 роком задовільний, відмічалося перевищення ГДК по показникам: ХСК, БСК5 та мінералізація води. Басейн р. Південний Буг По р. Кодима у порівнянні з минулим роком спостерігалось зменшення мінералізації води. Проведення додаткового обстеження р. Киргиж-Китай На протязі листопада – грудня 2011 року Яровською сільською радою було зафіксовано скид забруднюючих речовин у вигляді рідини молочнобілого кольору з різким задушливим запахом в річку Киргиж-Китай с. Малий Ярославець-1 Тарутинського району з боку с. Твардиця Республіки Молдова. 10 листопада 2011 року в с. Малий Ярославець-1 Тарутинського району працювала комісія для виявлення масштабів забруднення річки КиргижКитай, фахівці Одеської ГГМЕ здійснили відбір 2 проб води з р. КиргижКитай (1 проба – на кордоні з Молдовою, 1 проба – в с. Малий Ярославець-1). В результаті обстеження виявлено: від кордону з республікою Молдова до північної окраїни села М. Ярославець-1 спостерігалось видиме забруднення води, яке проявляється в неприродному біло-молочному, місцями темно-сірому кольору води в річці зі специфічним запахом сірки і каналізаційних стоків, який поступово зменшується вниз за течією. По результатам лабораторних вимірювань відмічено значне перевищення ГДК по показникам: БСК5, нафтопродукти, ХСК, загальне залізо, мінералізація, кольоровість, запах, наявність сульфідів. Облводресурсів листами від 14.11.2011 р. № 2307/23/13 та від 07.12.2011 р. № 2520/23/13 звертався до Уповноваженого Уряду Республіки Молдова М.С.Пенкова щодо припинення скиду в р. Киргиж-Китай та інформування облводгоспу про прийняті заходи. В листі від 29.12.2011 р. № 03/07-04/673 Уповноваженим Уряду Республіки Молдова Пенковим М.С. повідомлено, що при обстеженні р. Киргиж-Китай було виявлено 5 несанкціонованих сміттєзвалищ в водоохоронній зоні річки, примару 196

197

с. Твардиця доручено у двомісячний термін ліквідувати несанкціоновані сміттєзвалища у водоохоронній зоні р. Киргиж-Китай. Про забруднення р. Киргиж-Китай з наданням висновку про результати лабораторних вимірювань показників якості води річки Киргиж-Китай, проведених лабораторією Одеської ГГМЕ було проінформовано Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, державну екологічну інспекцію в Одеській області, комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій облдержадміністрації і Дунайський БУВР. Державна санітарно-епідеміологічна служба Одеської області Держсанепідслужбою області спостереження за станом атмосферного повітря на території населених пунктів проводяться по 22 забруднювачам (17 точок спостереження). На оснащенні Централізованої лабораторії обласної санепідстанції для проведення лабораторного контролю за станом атмосферного повітря знаходяться атомно-абсорбційний спектрофотометр, СП - фотометри. В 2011 році держсанепідслужбою області проведено 1347 досліджень атмосферного повітря, перевищенням ГДК встановлено в 182 пробах (10,7 %). За результатами лабораторного контролю в 2011 році встановлено, що основна частина шкідливих речовин потрапило в атмосферу від викидів автотранспорту – 61,827 тис. т\р., сумарні викиди складають 83 % від загальних обсягів в атмосферне повітря. В 2011 році з 252 досліджень атмосферного повітря виконаних в зоні впливу автомагістралів 61 (24 %) з перевищенням ГДК. На автомагістралях з інтенсивним рухом транспорту (до 10000-15000 од/год) максимально-разові приземні концентрації складають: оксиду азоту – 1,1-1,2 ГДК, сірчистого ангідриду – 0,8-0,9 ГДК, окису вуглецю – 1,0-1,4 ГДК, формальдегіду - 1,2 ГДК, свинцю – 0,3 ГДК. В курортній зоні м. Одеса (В. Фонтан) поблизу автомагістралів максимальні приземні концентрації складають: двоокису азоту –0,6 ГДК, сірчистого ангідриду – 0,2 ГДК, окису вуглецю – 0,8 ГДК, формальдегіду – 0,9 – 1,1 ГДК. За даними лабораторного контролю, проведеного Централізованою лабораторією обласної санепідстанції, на території санітарно-захисних зон промпідприємств м. Одеси з 172 досліджень перевищення ГДК встановлені в 7 (4 %). В цілому по м. Одесі в 2011 році порівняно з 2010 роком загальний рівень забруднення незначно змінився: намітилася тенденція щодо зменшення забруднення повітря діоксидом азоту, оксидом азоту, діоксиду сірки, сажі, пилом, фенолом, збільшення максимальних концентрацій оксиду вуглецю, солей важких металів.

197

198

В 2011 році держсанепідслужбою області розглянуто 168 звітів промпідприємств закладів та організацій щодо інвентаризації джерел викидів в атмосферу для отримання дозволів на обсяги викидів в атмосферу. По виявленим порушенням санохорони атмосферного повітря в 2011 році держсанепідслужбою області приймалися штрафні санкції, направлено 28 пропозицій керівникам підприємств. Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство СТАН підземних вод Одеської області (за результатами робіт у 2011 р.) Протягом 2011 року продовжувались роботи з моніторингу підземних вод з використанням режимної мережі різних рівнів узагальнення, а також роботи з ведення державного обліку використання підземних вод та державного водного кадастру. Спостережна мережа включає до себе 57 спостережних пунктів (переважно свердловини та декілька колодязів) державного рівня, 17 спостережних пунктів регіонального рівня та пункти об’єктового рівня (підприємства). Контрольовані показники - гідрохімічні: головні іони, залізо, марганець, фтор, сполуки азоту, розчинені органічні речовини, важки метали, пестициди. Моніторинг у природних та слабо порушених умовах Моніторинг підземних вод в Одеській області у природних та слабо порушених умовах у 2011 році здійснювався по усіх гідрогеологічних районах (Придністровському, Бузько-Куяльницькому, Татарбунарському та Придунайському) по 25 спостережних пунктах (19 свердловин та 6 колодязів) на ґрунтові води. Якісний склад підземних вод визначався по 16 макрокомпонентам: рН, жорсткість загальна, сухий залишок, загальна мінералізація, Cl-, SO42-, CO32-, HCO3-, NO3-, Na+, K+, Ca2+, Mg2+, NH4+, Fe загальне, NO2. Метеорологічні умови є одним з основних факторів, що впливають на формування режиму підземних вод і стан їх ресурсів. За даними Держкомгідромету України у 2011 році по Одеській області випало 293-514 мм 569-722 мм опадів (в відсотках до норми 65,5 %-110,3 %), що загалом нижче, ніж у 2010 році та середньобагаторічного значення. Найбільше річних опадів 499-514 мм (103 %-110 %до норми) випало у центральній частини області, менш за все 293-315 мм на південному заході області. Середньорічна температура повітря 2011 року по області за даними 8 метеостанцій склала +9,4÷+11,0 ˚С (-0,1÷+0,7 ˚С вище за норму), та була дещо вище від середньорічної температури минулого року на 0,1 ˚С. Найбільший вплив на формування сезонної кривої коливань рівня ґрунтових вод надають атмосферні опади, що випали у холодний період року (ефективні атмосферні опади). Для Одеської області - це період січеньберезень та листопад-грудень. В холодний період 2010 року в Одеської області випало опадів 94÷136 мм/сезон, що набагато менше ніж за той же період попереднього року 198

199

(193÷295 мм/сезон) та становить 54,3-85,5 % від норми ефективних опадів. Отже 2011 рік був менш сприятливий для інфільтраційного живлення ґрунтових вод на всій території області у порівнянні з 2010 роком: суми ефективних опадів, які зафіксовані усіма метеостанціями Одеської області, нижчі ніж у минулому році. Середньомісячна температура повітря холодного періоду на всій території області була (від-0,2 ˚С до +3,0 ˚С), це від норми на -0,7– +1,9 ˚С. Отже, метеорологічні умови 2011 року були менш сприятливими для поповнення ґрунтових вод ніж у 2010 році. Атмосферні опади теплого періоду року менш ефективні з точки зору живлення ґрунтових вод, що пояснюється зливовим характером дощів (підвищеними витратами на поверхневий стік) і значними витратами на випаровування. На 01.01.12 р. спостережна мережа державного рівня узагальнення складається із 16 спостережних пунктів (СП), стаціонарні спостереження у 2011 році проводились по 15 СП (свердловина № 378 – забита). В Одеській області режим ґрунтових вод четвертинних еоловоделювіальних суглинків та алювіально-делювіальних пісків в природних умовах майже не зберігся. Формування режиму рівнів ґрунтових вод відбувається в умовах слабопорушеного або порушеного сталого режиму. Тобто сформувалися умови, коли сезонна мінливість рівнів ґрунтових вод визначається природними факторами, хоча самі рівні майже повсюдно підвищені відносно їх природних значень (штучне підтоплення, зарегулювання поверхневих водоймищ), або локально знижені (штучний багаторічний дренаж). На основі відмінності граничних умов водоносних горизонтів і залежно від форм рельєфу виділяються відповідні види режиму ґрунтових вод: надрічковий (прирічковий); терасовий; схиловий; межирічковий (вододільний). Надрічковий (прирічковий) вид режиму ґрунтових вод майже повністю залежить від коливання рівня води у річці. Розмах сезонних коливань у більшої ступені залежить від величини поверхневого водостоку і характеру його режиму. Цей тип режиму спостерігався у Придністровському та БузькоКуяльницькому гідрогеологічних районах. У Придністровському гідрогеологічному районі за даними спостережень у свердловині № 310 (м. Біляївка) 0,00 0,50

1 2 3 4 0,39 0,41 0,53 0,63

0,82 0,89 0,88

1,05 1,12 0,97

11 0,83

12 0,64

Р% Нсер. 04 9

1,00 50

1,50

2217 2630 35 39 43 57 61

Рис. 1 - Графік сезонних змін рівня ґрунтових вод в св. № 310 (м. Біляївка)

100 1980

52 65 70 76

74 879183

2,00 2010 рік номограмма 1979-1966, 2006-2010 2011 рік

1985

1990

1995

96 2000

2005

2010

Рис. 2 - Багаторічний хід мінливості рівня ґрунтових вод в св. № 310 (середньорічні рівні у % відносного положення рівні)

199

200

У 2010 році спостерігалось значне підвищення рівня, за рахунок дуже сприятливих для поповнення ґрунтових вод метеорологічним умовам. Та в цьому році, метеорологічні умови менш сприятливі, тому спостерігається зниження рівня ґрунтових вод, як в порівнянні з минулим роком, так і в багаторічному розрізі ходу мінливості. Опробування на скорочений хімічний аналіз проводилось у св. № 310 двічі на рік: 27.05.2011 р.

M 3.0

SO 4 60Cl 27 HCO313 Na 48Mg34Ca18

; 19.11.2011 р.

M 2.7

SO4 57Cl 30 HCO313 Mg48 Na 38Ca14

У Бузько-Куяльницькому гідрогеологічному районі прирічковий режим ґрунтових вод вивчався у свердловинах № 329 (м. Ананьїв), № 370 (м. Березівка) у басейні р. Тилігул, № 134 (с. Олександрівка, схил В. Аджаликського лиману), колодязі № 397 (смт Ширяєве, р. В.Куяльник).У цих спостережних пунктах в 2011 році рівні ґрунтових вод близькі до минулорічних з невеликою амплітудою зниження, або підвищення. I 1,00

III

VII

VIII

XII

1,92 1,85 1,84 1,89 1,86 1,83 1,88 2,03 1,95 1,90 1,88 1,82

2,00

44 59 74 78 89 85 81

37 33

3,00

100

Номограма (1980-1999; 2006-2009 р р) 2010 рік 2011 рік

4,00

1980

Рис. 3. - Графік сезонних змін рівня ґрунтових вод в св. № 329 (м. Ананьїв)

1985

26 41

15 30

56 96

1990

11 15 16

1995

93 2000

2005

2010

Рис.4 - Багаторічний хід мінливості рівня ґрунтових вод в св. № 329 (середньорічні рівні у % відносного положення рівня)

За даними спостережень рівнів ґрунтових воду свердловині № 329 м. Ананьїв рівні ґрунтових вод незначно вище за минулорічні, та у багаторічному розрізі ходу мінливості досягнули багаторічного максимуму. I

III

VII

VIII

XII370

0,00 0,50 1,00

0 1,03

1,03

1,06

1,09

1,00

1,02

1,17

1,30

1,29

1,50

1,28

423846 54

1,21

2,50 3,00 Номограма (1982-1999; 2006-2010) 2010 рік 2011 рік

Рис. 5 - Графік сезонних змін рівня ґрунтових вод в св. №370 (м. Березівка)

17 25 17

8 13

6358 71 75

67 79 83 88 9692

2,00

3329 50

100 1980

1985

1990

1995

2000

2005

2010

Рис. 6 - Багаторічний хід мінливості рівня ґрунтових вод в св. № 370 (середньорічні рівні у % відносного положення рівня)

200

201

Та за даними спостережень у свердловині № 370 в м. Березівка, рівні ґрунтових вод незначно нижче за минулорічні, та в багаторічному розрізі спостерігається незначне зниження рівня, але все рівно знаходяться на досі високих відмітках. Таким чином, за даними спостережень рівнів ґрунтових вод, які розташовані у заплаві р. Тилігул, середньорічні рівні ґрунтових вод на півночі (№ 329 м. Ананьїв), (№ 370, м. Березівка) за два роки досягнули багаторічного максимуму. Опробування на скорочений хімічний аналіз проводилось у св. № 370 двічі на рік: 11.06.2010 р. M 3.3

SO 4 59Cl 34HCO37 Mg 49 Na 48Ca 3

;

12.11.2011 р. M 4.0

SO4 65Cl 31HCO3 3CO 31 Na65 Mg 34Ca1

Терасовий вид режиму властивий ґрунтовим водам високих терас. Прибуткова частина балансу ґрунтових вод терас складається не тільки з інфільтраційних атмосферних опадів, але і за рахунок припливу води зі схилів і розвантаження напірних вод. У 2011 році терасовий вид режиму вивчався у всіх гідрогеологічних районах території Одеської області. У Придністровському гідрогеологічному районі за даними спостережень у свердловині № 334 (м. Арциз) впродовж останніх років (після ремонту свердловини та відновлення спостережень у 2005 р.) рівень ґрунтових вод тримався на високих відмітках. Тому враховуючи те що 2010 рік був дуже сприятливим для поповнення рівнів ґрунтових вод, а 2011 рік менш сприятливий спостерігається картина значного зниження рівнів, як в порівнянні з минулим роком, так і в багаторічному розрізі відбувається хвильоподібне зниження рівня. I

III

0,36

0,39

0,41

0,43

VII

VIII

XII

0,0

58 71 92

Рис. 7 - Графік сезонних змін рівняґрунтових вод в св. № 334

100

1980

Номограма (періоду 1981-1996; 2005-2010 рр.) 2010 рік 2011 рік

25 43

63 83 96

2005

1,05

1990

1,15

80 1,5

0,95 1,0

21 33

2000

0,80

1995

0,63

2010

0,49

0,58

1985

0,5

Рис. 8 - Багаторічний хід мінливості рівня ґрунтових вод в св. № 334

Опробування на скорочений хімічний аналіз проводилось у св. № 334 двічі на рік: 27.05.2011 р. M 3,4

НCO 3 68SO 414Cl 13CO 3 5 Na 91Mg8Ca1

HCO3 73SO413Cl14

; 19.11.2011 р. M 2.5 Na77Mg 20NH 4 2Ca1

У Придунайському та Бузько-Куяльницькому гідрогеологічних районах у свердловинах, у яких вивчались ґрунтові води у терасовому виді режиму спостерігається зниження рівнів в порівнянні з минулим роком, та поступове зниження рівнів у багаторіччі. А в Татарбунарському гідрогеологічному районі спостерігається незначне підвищення рівня в 201

202

першому півріччі в порівнянні з минулим роком, що обумовило картину незначного підвищення рівнів в багаторічному розрізі. Нижче наводяться графіки змін рівнів ґрунтових вод у Придунайському, Бузько-Куяльницькому та Татарбунарському та гідрогеологічних районах.

0,0

0,56

0,66

0,5

III

VII

VIII

XII

1,22

1,0

1,44

45 79 84 90 85

2,5 2010 рік

35 55

Номограма (1980-1994 ; 2007-2010)

25 50

2,0

1,46 1,73

1,86

1,5

3,0

15 32

2011 рік

100 1980

Рис. 9 - Графік сезонних змін рівня ґрунтових вод в св. № 341 (м. Кілія), регіональний рівень узагальнення

1985

1990

1995

2000

2005

2010

Рис. 10 - Багаторічний хід мінливості рівня ґрунтових вод в св. № 341 (середньорічні рівні у % відносного положення рівня)

Бузько-Куяльницький гідрогеологічний район 373

III

VII

VIII

XII

1,50 1,70 1,90 2,10 2,30 2,50 2,70 2,90 3,10 3,30 3,50

2,57

2,48 2,43

6 12 29

2,30 2,48

2,61 2,56 2,87

3,00 2,99 2,94

2,83

18 24 35

41 47 53

63 71 82 88 94

76 100 1981

Номограма (1983-1988; 1993-1996; 2006-2010) 2010 рік 2011 рік

1986

1991

1996

2001

2006

2011

Рис. 12 - Багаторічний хід мінливості рівня ґрунтових вод в св. № 373 (середньорічні рівні у % відносного положення рівня)

Рис. 11 - Графік сезонних змін рівня ґрунтових вод в св. №373 (смт. Миколаївка)

Опробування на скорочений хімічний аналіз проводилось у св. № 373 двічі на рік: 20.05.2011 р.

M1.5

HCO387 SO4 9Cl 3 Na37 Mg37Ca 26

12.11.2011 р.

;

M1.0

HCO3 68CO 3 17Cl8SO4 7 Mg50 Na 45Ca 5

Татарбунарський гідрогеологічний район I 2,50

III

VII

VIII

XII

5 7

1991-2004 рр. - перерв а в спостереженнях

9 16 30

3,00

19 33 44

3,50 4,00 4,50

4,33 4,38 4,35 4,33 4,33 4,38 4,45 4,54 4,60 4,67 4,71 4,70

37 51 63

5,00

56 6770 77

5,50 6,00

93 9188 98

Рис. 13 - Графік сезонних змін рівня ґрунтових вод в св. № 151 (с. Острівне Арцизького району)

2005

2000

1995

1990

1985

1980

1975

1970

1965

1960

1955

За багат орічними даними (періоду 1953-1990; 2005-2010 рр.) 2010 рік 2011 рік

1950

100 2010

2,00

Рис. 14 - Багаторічний хід мінливості рівня ґрунтових вод в св. № 151 (середньорічні рівні у % відносного положення рівня)

202

203

Опробування на скорочений хімічний аналіз проводилось у св. № 151 двічі на рік: 27.05.2011 р. M 2.7

SO 4 36Cl 25НCO 20СО 319 Na 92Mg7 NH 41

; 19.11.2011 р. M 2.6

HCO3 62SO4 33Cl 27CO 318 Na84 Mg16

Схиловий вид режиму ґрунтових вод спостерігався у Придністровському №№ 208, 362) та Бузько-Куяльницькому (№№ 301, 453) гідрогеологічних районах. Умови формування режиму підземних вод на територіях з інтенсивно порушеним режимом Найбільш суттєвим із штучно створених режимоутворювальних факторів, які зменшують запаси води в Одеській області є водовідбір для питного споживання та господарського використання. В системі моніторингу підземних вод території України державного рівня виділені пункти опорних полігонів з вивчення умов формування експлуатаційних запасів. На території Одеської області у 2010 році на 8 опорних полігонах зміни рівня підземних вод контролюються 17 спостережними свердловинами. Підземні води алювіальних відкладів р. Дунай верхнього пліоцену і неоплейстоцену експлуатуються Ренійським та Ізмаїльським родовищами питних підземних вод, де запаси значною мірою формуються за рахунок інфільтрації поверхневих вод. В результаті водовідбору та тісного зв’язку з гідрометеорологічним режимом утворюється циклічно-стаціонарний режим, тобто мінливість рівня визначається переважно природними факторами, хоча самі рівні знижені відносно їх природних значень. Відсутність режимних даних рівнів підземних вод до початку експлуатації водозабору не дає можливості виявити складову впливу водовідбору, що суттєво ускладнює інтерпретацію даних спостережень. 1,00

Водовідбір, тис. м 3/добу

2,00 5

3,00 4,00

Водов ідбір

2011

2010

2009

2008

2007

2006

2005

2004

2003

2002

2001

2000

5,00

1999

Глибина залягання рівня підземних вод, м

514

Рис. 15 - Багаторічний хід мінливості рівня підземних вод та водовідбору на Ренійському родовищі

На Ренійському родовищі з 2004 року відновлені спостереження по СП 32, 514, в яких відмічаються високі рівні підземних вод в зрівнянні з їх положенням в 1981-1986 р. (дані спостережень 1987-2003 р. відсутні), що знаходяться в прямий залежності від рівня води в р. Дунай. З 2008 року середньорічні рівні підвищуються, незважаючи на збільшення водовідбору, на 0,24-0,31 м (у 2008 р.) та на 0,43-0,58 м.(у 2009 р.) у -2011 році рівень 203

204

Водов ідбір

св . 515

св . 516

Глибина залягання рівня підземних вод, м

2010

2008

2006

2004

2002

2000

1998

1996

1994

1992

1990

1988

1986

1984

1982

1980

Водовідбір, тис. м 3/добу

ПВ знизився на 1,4-1,7 м., в порівнянні з минулим роком, та і в багаторічному розрізі рівні знаходяться в межах середньо багаторічних. На Ізмаїльському родовищі (водозабір Фортеця) водоносний горизонт в алювіальних відкладах верхнього пліоцену-неоплейстоцену в спостережних свердловинах (СП 515, 516, 517) рівні підземних вод декілька нижче за минулорічні, з характерним розподілом коливань у річному розрізі, що пов’язане з коливанням поверхневих вод р. Дунай. За сезонною направленістю передбачається підняття рівня.

св . 517

Рис. 16 - Багаторічний хід мінливості рівня підземних вод та водовідбору на ділянці родовища Ізмаїльська 2

Водов ідбір

св . 27

св . 60

Глибина залягання рівня підземних вод, м

2010

2008

2006

2004

2002

2000

1998

1996

1994

1992

1990

1988

1986

1984

1982

1980

Водовідбір, тис. м 3/добу

У районі с. Софіївка Білгород-Дністровського району підземні води в алювіальних відкладах верхньопліоценового віку у долини р. Дністер експлуатуються лінійним водозабором (ділянка Сергіївска -1 Сергієвського родовища). Рівні підземних вод контролюються спостережними свердловинами (№№ 27, 60, 61). після зменшення водовідбору удвічі у 2004 році відмічається тенденція до підвищення та стабілізації рівня підземних вод, що свідчить про достатнє поповнення (живлення) водоносного горизонту у звітний період.

св . 61

Рис. 17 - Багаторічний хід мінливості рівня верхньопліоценових підземних вод та водовідбір на ділянці родовища Сергіївська 1

Опорним полігоном з вивчення умов формування експлуатаційних запасів підземних вод у верхньосарматських відкладах в Одеській області є ділянці Білгород-Дністровська-2 з контрольною свердловиною № 446 (виміри рівня в свердловині № 69-Я припинились водокористувачем з травня 2007 року у зв’язку з перекриттям доступу до свердловини). Графік зміни рівнів підземних вод по спостережній свердловині № 446 в умовах водовідбору

204

205

Водов ідбір загалом по місту

в одов ідбір ВУЖ КГ

св . 446

Глибина залягання рівня підземних вод, м

2010

2008

2006

2004

2002

2000

1998

1996

1994

1992

1990

1988

1986

1984

1982

1980

1978

1976

1974

1972

1970

Водовідбір, тис. м 3/добу

відображає чітку його стабілізацію з 2000 року. З невеликою амплітудою підвищення, або зниження рівнів ПВ.

св . 69Я

Рис. 18 - Багаторічний хід мінливості водовідбору та рівня підземних вод верхнього сармату у м. Б-Дністровський

10 20 30 40 50

Глибина залягання рівня підземних вод, м

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 0

2010

2008

2006

2004

2002

2000

1998

1996

1994

1992

1990

1988

1986

1984

1982

1980

1978

1976

1974

1972

1970

1968

Водовідбір, тис. м 3/добу

Підземні води у середньосаматських відкладах мають високі експлуатаційні характеристики на значній території області. На Балтському родовищі спостереження проводились на ділянці МКП Водоканал (свердловина № 613) та БМКК (свердловина № 1-Н). Підвищення рівня підземних вод в зрівнянні з минулорічним зафіксоване на обох ділянках як в порівнянні з минулим роком, так і в багаторічному розрізі. Відображається чітка тенденція впливу зниження водовідбору. Особливо це стосується водозабору Балтського молочно-консервного комбінату, водовідбір по якому у порівнянні з 2010 р.зменшився майже удвічі.

Водов ідбір загалом по міст у, у т .ч. з зат в ерджених запасів : Ділянка Балт ська-2 (БМКК) Ділянка Балт ська-1 (Водоканал) св . 1Н (БМКК) св . 421 (Меблев ий комбінат ) св . 615 (Водоканал)

Рис. 19 - Багаторічний хід мінливості водовідбору та рівня підземних вод середнього сармату у м. Балта

5,00

10 10,00 8 6

15,00

20,00 2

Водов ідбір

св . 19

св . 31

2011

2009

2007

2005

2003

2001

1999

1997

1995

1993

1991

1989

1987

1985

1983

1981

25,00

1979

1977

Водовідбір, тис. м 3/добу

Глибина залягання рівня підземних вод, м

св . 32

Рис. 20 - Багаторічний хід мінливості рівня середньосарматських підземних вод та водовідбору на ділянці родовища Котовська 2

205

206

60 1977 1978 1979 1980 1981 1982 1983 1984 1985 1986 1987 1988 1989 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Водовідбір, тис. м 3/добу

Глибина залягання рівня підземних вод, м

Результати режимних спостережень показують, що експлуатація Котовського родовища (ділянка Котовська – 2) проводиться при стабільному рівневому режимі. На Березівському родовищі на ділянці «Березівська-3» за даними положення рівня підземних вод по спостережній свердловині № 4 у минулому році зафіксоване підвищення рівня до 25,2 – 27,7 м (2005-2007 рр., при водовідборі на ділянці родовища 0,475 тис. м3/добу) проти 36,6 – 38,3 м (1977 – 1984 рр., при водовідборі 4,0 – 4,2 тис. м3/добу). У 2009 році водовідбір зменшився до 0,006 тис. м3/добу, в порівнянні з 2008 роком (0,296 тис. м3/добу). Що відобразилось на рівні ПВ. Швидкість реагування рівня підземних вод при східчастій мінливості водовідбору нажаль не зафіксована за умов відсутності спостережень періоду 1984-2005 років. На жаль у 2011 році спостереження припинилися у зв’язку із виходом із ладу спостережних свердловин.

Водовідбір

св. 1

св. 4

Рис. 21 Багаторічний хід мінливості водовідбору та рівня підземних вод середнього сармату на ділянці родовища «Березівська-3»

Глибина залягання рівня підземних вод, м

1969 1970 1971 1972 1973 1974 1975 1976 1977 1978 1979 1980 1981 1982 1983 1984 1985 1986 1987 1988 1989 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Водовідбір, тис. м 3/добу

На Арцизькому родовищі спостереження за рівнем підземних вод проводились на ділянках водозаборів МП «Джерело» (св. 3) і залізничної станції Арциз (св. 298/б/н).

Сумарний водовідбір

св. 298/б/н (Ж Д)

св. 3 (Джерело)

Рис. 22 Багаторічний хід мінливості водовідбору та рівня підземних вод середнього сармату на Арцизькому родовищі

Систематичні режимні спостереження на водозаборі проводились до 1990 року За результатами спостережень з 1969 по 1981 рік рівень підземних вод в спостережній свердловині № 298 знизився на 32,5 м., що пов’язане з інтенсивним техногенним навантаженням на водоносний горизонт. З 1982 по 1990 рік зниження рівня продовжується, але вже менш інтенсивно (з середньою 206

207

швидкістю 0,5 – 1,0 м/рік). У зв’язку з виходом з ладу свердловини № 298 (затампонована водокористувачем), спостереження проводяться у св. № 3 (7464), п’єзометричний рівень води у якій на 2011 рік фіксується на глибіні 37,9 м, що у порівнянні з періодом початку експлуатації за паспортними даними (1974 р.) на 9,9 м нижче, причому картина мінливості рівня за період існування свердловини відсутня. Порівняння величин зниження рівня в обох свердловинах, що знаходяться у зоні впливу водозаборів на різних точках п’єзометричних воронок і не мають набору значень рівня, які пересікаються у часі, не може бути зіставленими у повній мірі, але свідчать про те, що зниження рівня майже припинилося. Таким чином моніторинг підземних вод в 2011 році полягав в проведенні режимних спостережень за рівнем підземних вод по 57 існуючим пунктам спостережень територіального рівня (у тому числі 43 пункти державного рівня узагальнення) та оцінки їх стану на основі аналізу та узагальнення матеріалів узгоджень спецводокористування, відомостей, отриманих при виконанні гідрогеологічних робіт Причорномор ДРГП іншими підрозділами (гідрогеологічне довивчення території, пошукові та розвідувальні роботи), а також матеріалів сторонніх організацій. Метеорологічні умови, що склалися у 2011 році були менш сприятливими для поповнення запасів ґрунтових вод на відміну від 2010 року. В цілому 2011 рік був низької водності для Одеської області. За графіками багаторічного ходу мінливості положень рівня та за графіками сезонних змін рівня ґрунтових вод в залежності від внутришньорічної направленості (тенденції) у коливаннях, 2011 рік в Одеській області кваліфікується як рік низької водності, зі загальною тенденцією до зниження рівня ґрунтових вод в багаторічному розрізі. Незначне підвищення п’єзометричних рівнів основних водоносних горизонтів свідчить про те, що тут майже зовсім не проявляються дії кліматичних факторів і процесів, які значною мірою формують режим перших від поверхні водоносних горизонтів. Оскільки область живлення міжпластових підземних вод знаходиться далеко від областей напору, їх природний режим , на відміну від ґрунтових вод, є більш стабільним. Спостереження за підземними водами основних водоносних горизонтів в умовах, порушених експлуатацією (полігони), показують що суттєвих змін в їх рівнях та якості в 2011 році не відмічено. Низький процент освоєння родовищ ускладнює отримання репрезентативних даних стосовно джерел формування експлуатаційних запасів підземних вод. Забруднення підземних вод основних водоносних горизонтів носить локальний (точковий) характер і може пояснюватися надходженням забруднення через дефектні свердловини, а також порушенням санітарних умов при експлуатації свердловин, тощо. З раніше виявлених ділянок забруднення, стабільно підвищений вміст сполук азоту спостерігається в окремих водозаборах Арцизького та Тарутинського районів, розташованих уздовж р. Когильник, а також в окремих свердловинах водозабору Котовського ВУВКГ, розташованих в с. Коси, 207

208

Котовського району. Поява у підземних водах забруднюючих речовин вимагає проведення посиленого моніторингу якості при експлуатації водозаборів, а також забезпечення відповідної водопідготовки перед подачею води до споживачів. ЕКЗОГЕННІ ГЕОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ Природні умови Одеської області визначили широкий розвиток та різноманітність екзогенних геологічних процесів (ЕГП). Насамперед, це зсуви, ерозія, абразія та підтоплення. Стан та прояви ЕГЕ Таблиця 15.5.1. Зсуви Площа, тис.км2

Площа розповсюдження км2

Ураже ність терито рії обл.,%

33,3

66,30

Усього

66,30

Підтоплення Кількість зсувів

усного

у т.ч. активн их

0,210

5836

478

на забудован их терторіях 156

0,210

5835

487

156

Ерозія

Площі розповсюдження, км2

Ураженість терторії, %

Площі розповсюдження, км2

Ураженість терторії, %

20575

12800

38,4

20575

12800

38,4

209

К – 0,06, площа відчуження від плато складала 5,5 % від загальної площі відчуження морського узбережжя в області, хоча слабка активність спостерігалася на 69 % зсувів ділянки. 20,7 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя «5» від с. Крижанівка до Вел. Аджалицького лиману. Продовжує спостерігається зменшення кількості зсувної активності в наслідок завершення будівництва протизсувного комплексу на більшій частині ділянки Питома ураженість ділянки «5» складає К – 0,50, площа відчуження від плато-3026,7 м2. (у 2009 р. питома ураженість ділянки 5 складає К – 0,3) (у 2010 р.- 1012,0 м2 (3,3%) - К – 0,17). 13,9 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя «4» від Люстдорфської балки до с. Крижанівка. Питома ураженість ділянки «4» складає К–0,10, площа відчуження від плато-2040,0 м2 (у 2010 р.- 1200,0 м2 - К–0,059). Біля 6,5 % площі,(у 2010 р.-12,5 %) що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя між Великим Аджалицьким та Малим Аджалицьким лиманами. Питома ураженість ділянки «6» складає К – 0,14, площа відчуження від плато-948,7 м2 (у 2010 р.- 3865,0 м2 К – 0,57). 4,4 % площі, що відокремилась від прибровочної частини плато, знаходиться на ділянці морського узбережжя між Малим Аджалицьким та Тилігулським лиманами. Слабка активізація зсувних деформацій спостерігалась другий рік на усіх зсувах ділянки (100 %). Питома ураженість ділянки «7» складає К – 0,09, площа відчуження від плато - 643,0 м2 (у 2009 р. ділянка «7» була на другий позиції з питомою ураженістю К – 0,38, площа відчуження від плато 2825,0 м2; (у2010 р.- 3423,0 м2 - К –0,46). Таким чином загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини абразійно-зсувного берега, на узбережжі моря у межах Одеської області, довжиною 33,2 пог. км у 2011 році склала 14619,9 м2 (у 2009 р. склала 14906,0 м2, у 2010 р. склала 30993,0 м2). У той же час на абразійній ділянці морського узбережжя від оз. Бурнас до Будацького лиману загальною довжиною 18,2 пог. км, загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини плато, зменшилася і склала у 2011 році -2526,0м2 (у 2009 р. 7600,0 м2, 2010 р. 2814,0 м2). Ділянки лиманів Ділянка абразійно-зсувного схилу правого борту Хаджибейського лиману. має протяжність 44,0 пог. км. від с. Щорсове на півночі, до с. Усатове на півдні. На цій ділянці розташовано 45 зсуви. Зсуви структурні, пластичні та структурно -пластичні. Зсувна активність різного ступеню у 2011 році була визначена на 21 зсуві (47%). Спостереження за швидкістю абразії на правому схилі Хаджибейського лиману проводились на активній абразійній ділянці правого берегового схилу в середній частині долини схилу, на північ від кафе «Чайка», на протязі 1,50 км, де у 2006 році встановлено19 реперів для спостереженням за швидкістю абразії. 209

210

Спостереженнями 2011 року встановлена швидкість абразії, яка складає 0,12 м/рік (у 2010 р.-0,18 м/рік,у 2009 р.-0,33 м/рік). Порівняння швидкості абразії за попередні три роки показало тенденцію до зниження в 1,1-1,5 разів швидкості абразійного розмиву (в 2007 р.-0,63 м/рік; 2008 р.-0,57 м/рік; 2009 р.-0,33 м/рік). Таким чином у 2011 році на цій ділянці Хаджибейського лиману було знищено 176,4 м2 плато (у 2010 р.-265,0 м2 ,у 2009 р.-485,0 м2 плато), а за весь період спостережень з 2007 року ця велична склала - 2424,0 м2. Питома ураженість ділянки 8 у 2011 році складає К – 0,12 (у 2010 р.-К-0,18, у 2009 р.-К-0,38). Ділянка абразійно- зсувного схилу правого борту Куялницького лиману має протяжність 24,0 пог. км. від с. Северинівка на півночі, до м. Одеса на півдні. На цій ділянці розташовано 33 зсуви. Зсуви структурні, пластичні та структурно -пластичні. Зсувна активність різного ступеню у 2011 році була визначена на 9 зсувах (27 %). Ділянка абразійно- зсувного схилу правого борту Тилігулського лиману має протяжність 78,0 пог. км. від с. Донська Балка на півночі, до с. Кошари на півдні. На цій ділянці розташовано 73 зсуви. Зсуви структурні, пластичні та структурно -пластичні. Зсувна активність різного ступеню у 2011 році була визначена на 59 % зсувів – 43 шт. (у 2010 р. на 30 зсувах, 2009 р. на 31 зсуві), тобто на 41та 42 % від загальної кількості. Активні зсуви можливо згрупувати у дві групи. В першу групу входять активні зсуви на високих в гіпсометричному відношенні схилах східної експозиції, активізація яких пов`язана зі збитковим зволоженням ґрунтів зсувних тіл, в другу групу можливо віднести активні зсуви на низьких схилах північної та північно - східної експозиції, активні деформації яких, викликані абразійною діяльністю. Ділянка абразійно-зсувного схилу оз. Ялпуг має протяжність 86,0 пог. км. Попереднє обстеження проводилося у 1978 році. На той час на схилах озера було розташовано 24 зсуви. Обстеження 2009 року: загальна кількість зсувів 26, з яких 2 зсуви нових та 2 зсуви з активними зсувними деформаціями. Інші 22 зсуви знаходяться у режимі тимчасової стабілізації. Зсувна активність різного ступеню у 2011 році була визначена на 5 зсувах (19 %). Зсувні процеси ерозійних долин Більшість зсувів ерозійних долин сформувалася під впливом природних факторів. Спостереження за поширенням процесу активізації зсувів у 2011 році на території Одеської області проводились на ерозійно-зсувних ділянках 2 категорії, на які в значній мірі впливає кількості атмосферних опадів: Ерозійна долина р. Кодима, ділянка № II, (інженерно-геологічний район Б-І-5-9). Всього на ділянці № ІІ у 2011 році зафіксовано-114 зсувів (100 %), перебувало у стадії активізації 4 зсува, (3,5 %), з сумарним збільшенням площ зсувів на 656,0 м2, (у 2010 р. перебувало у стадії активізації 3 зсува (2,6 %) у 2009 році, перебувало у стадії активізації 9 зсувів (8,0 %). Абсолютна більшість зсувів утворилася та перебуває у теперішній час у стадії тимчасової стабілізації 210

211

в природному стані. Середня багаторічна активність на ділянці складала 11 % (11 зсувів). Ерозійна долина р. Сака, ділянка № ХV (інженерно-геологічний район Б-ІІІ-6-32). Всього на ділянці 111 зсувів, з яких 4 зсуви (4 %) були в 2011 році були активними. Середня багаторічна активізація складала 3 % (4 зсуви). Абсолютна більшість зсувів перебуває у природному стані, основний фактор активізації зсувів – зміна фізико – механічних властивостей ОДГ під впливом інфільтрації атмосферних опадів. Таким чином, маршрутне візуальне обстеження зсувних ділянок схилив ерозійних долин у межах одного інженерно-геологічного району з найбільшою кількістю зсувів Одеської області у 2011 році визначило слабку активність зсувів в межах 3-4 % (у 2009 р. на ціх ділянках активність також в межах 3-8 %). Отже у 2011 році спостерігається тенденція до зменшення активізації зсувних деформацій на фоні різкого зростання середньорічної кількості атмосферних опадів у 2010 році, а у 2011 році - значного зменшення кількості атмосферних опадів по всій спостережній мережі метеорологічних пунктів Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Тобто, в найближчі роки значного зростання зсувної активності не прогнозується. Абразійно-зсувні процеси на берегових схилах промислово-міської агломерації м. Одеси Огляд абразійно-зсувних процесів на берегових схилах промисловоміської агломерації м. Одеси показав що: 1. У районі Обласної інфекційної лікарні зберігається загроза обвалення вапняку з можливим знищенням очисних споруд лікарні та АЗС. 2. В результаті обвалення вапняків на ділянці побережжя від Великофонтанської балки до мису Великий Фонтан може бути зруйноване кафе «Брізмарін» і автодорога. 3. Зберігається загроза руйнування житлових будинків, садиб, будов, автодоріг по вул. Приморська, Польова, Садова, Прикордонників, Берегова, Ткачова, СТ «Шляховик», причалів № 129, 130 (сел. Чорноморка). 4. За звітний період відмічається тенденція до відновлення ширини пляжів природним чином. Підтоплення Процес підтоплення на території області має досить широке поширення. Станом на 01.01.2012 р. площа території з глибиною залягання рівня ґрунтових вод від 0 до 4 м оцінювалася у 20575 км2, або приблизно 2/3 території області. Причому площа території з глибиною залягання вод від 0 до 2 м становить 13098 км2. Якщо враховувати, що в 1981 році площа підтоплених територій становила 8409 км2, то за ці роки площа підтоплених земель зросла в 2,5 рази. В зв'язку з регіональним значним різкім підйомом середньорічній суми опадів від, у 2010 році по усім МГС Одеській області - одного з основних факторів формування підтоплення в природних умовах, в цілому за 2010 рік в 211

212

Одеській області спостерігався підйом рівнів в спостережних свердловинах, з загальною тенденцією до значного підняття РГВ. Таким чином зі значною долею вірогідності можливо було прогнозувати збільшення площ підтоплення по відношенню до площ 2009 року, але в зв'язку зі значним різким зниженням середньорічної суми опадів від 100 до 300 мм/рік у 2011 році по усім МГС Одеської області можна прогнозувати що площі підтоплення на ділянках з природним режимом формування підтоплення залишаться на рівні 2010 року. На ділянках з техногенним режимом формування підтоплення в останні роки спостерігалася тенденція до стабілізації, або незначного зниження РГВ, що, можливо, пов’язано зі зменшенням водоподачі на масиви зрошення. Але на фоні значного зростання середньорічної кількості опадів у 2010 році та незначного підйому рівнів ґрунтових вод, що спостерігався на протязі 2010 року на ділянках спостережень можливо очікувати збільшення площ підтоплення. Таким чином збільшення площ підтоплення в подальшому на деяких ділянках з техногенним режимом формування можливе. Рівень лабораторного обладнання Лабораторія Причорномор ДРГП атестована (атестат акредитації № 059/2010) для виконання аналізів питних, поверхневих і морських вод, глинистої сировини, пісків і гірських порід. Лабораторією проводяться наступні хімічні аналізи: визначення сольового складу вод, пестицидів, нафтопродуктів, поліфосфатів,фтор, СПАР; вміст важких металів в воді та грунтах, загальна карбонатність, повний хімічний аналіз гірських порід. Також визначаються фізико-механічні властивості пісків, глинистої сировини, нших гірських порід та їх мінералогічний склад. Лабораторія оснащена устаткуванням, яке відповідає вимогам нормативних документів: аналітичні та технічні ваги, полум'яний аналізатор рідини ПАЖ-2, Іономір ЭВ-74 з набором електродів, спектрофотометр СФ-46, хроматограф «Цвет», аналізатор нафтопродуктів «Микран», атомноабсорбційні спектрофотометри (полум'яний ААS 3 і електротермічний атомізатор С-115 М1), кальциметр, мікроскоп «КRUSS» Крім вимірювального, лабораторія оснащена іспитовим і допоміжним устаткуванням: сушильні шафи та муфельні печі фірми «СНОЛ», комплект лабораторних сит, щекова дробарка, стирач ИВ-2, дистилятор, бідистилятор та ін. Відповідно до вимог Держстандарту, дані прилади регулярно проходять держперевірку та мають відповідні атестати i свідоцтва. Одеський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції Здійснювався моніторинг вмісту забруднюючих речовин у поверхневих водах сільськогосподарського призначення, щільності забруднення радіонуклідами земель сільськогосподарського призначення у наступних пунктах де розташовано контрольний майданчик: Фрунзівський, Котовський, Ширяївський, Березівський, Біляївський Іванівський, Роздільнянський райони. 212

213

У 2011 році забруднення кадмієм вище ГДК виявлено у с. Єгорівка Розділнянського району у 1 зразку з 790 проаналізованих. Забруднення сільськогосподарських угідь свинцем та ртуттю не виявлено. Забруднення сільськогосподарських угідь залишковими кількостями пестицидів і радіонуклідами у 2011 році не виявлено. Управління з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації Моніторинг здійснюється спільно з представниками відповідних територіальних органів Державної санітарно-епідеомілогічної служби та Мінекоресурсів, обласного виробничого управління по водному господарству, на які покладено виконання основних функцій контролю які мають відповідні підрозділи та сучасне лабораторне обладнання. Відповідно до Класифікатора надзвичайних ситуацій у 2011 році зареєстровані наступні випадки забруднення довкілля: - з 30.12.2010 р. по 08.01.2011 р. у водогінну мережу смт Сарата потрапили забруднюючі речовини. За попередніми даними районної СРС вміст шкідливих забруднюючих речовин у питній воді перевищував гранично допустиму концентрацію майже у 340 разів. Подачу води по водогінній мережі населенню у кількості 2000 осіб було припинено. Проведено засідання комісії техногенної економічної безпеки та надзвичайних ситуацій Одеської облдержадміністрації. Організовано підвіз води населенню. Проведено знезараження системи подачі, питної води. Проведено інформування населення про стан з водопостачанням; - 27.03.2011 р. у м. Одесі на залізничній станції Одеса-Сортувальна стався схід вагону, який пошкодив залізничну цистерну з мазутом, що стояла на сусідній колії. Внаслідок пошкодження цистерни стався виток до ЗО т мазуту. Загиблих та постраждалих не було. Мазут зібрано аварійною службою станції для подальшої утилізації; - 14.03.2011 р. у м. Білгород-Дністровському талими водами зруйновано трубопровід самопливного каналізаційного колектора по вул. Кишинівській, внаслідок чого стався викид неочищених стоків на території міста та у Дністровський лиман у кількості близько 600 м3. Зруйновано напірний колектор по вул. Ушакова та асфальтобетонне покриття автодороги, уламки трубопроводу пошкодили обладнання каналізаційно-насосної станції № 2 на вул. Кишинівській; - 23.05.2011 р. поблизу с. Малої Долини в акваторії Іллічівського судноремонтного заводу сталося затоплення ремонтного доку «ПД-154» разом з російським танкером «Волгонефть» 263», який знаходився на ремонті. Унаслідок цього сталося витікання 8 тис. літрів дизельного пального та 1,25 тис. літрів мастила. На засіданнях обласної комісії ТЕБ та НС у 2011 році були розглянуті наступні питання про стан навколишнього природного середовища в Одеській області. - 25.02.2011 р. про стан проведення аварійно-відновшовальних робіт на водогінній мережі у смт Сарата та здійснення розрахунків за надані послуги з перевезення питної води; 213

214

- 14.04.2011 р. про заходи щодо попередження надзвичайних ситуацій, зумовлених порушеннями санітарних норм при поводжені з пестицидами і агрохімікатами; - 27.04.2011 р. про заходи щодо проведення попідкладених робіт з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки «Північна» у м. Одеса на об'єкті «глибоководний випуск» для запобігання виникнення НС техногенного характеру; - 30.06.2011 р. про стан водопостачання та очистки господарськопобутових стоків у населених пунктах Одеської області; - 15.08.2011 р. про проведення перевірок магістральних газопроводів; - 17.08.2011 р. про заходи щодо покращення стану санітарної очистки та утилізації твердих побутових відходів у населених пунктах області; - 17.08.2011 р. про стан поводження з радіоактивними відходами; - 29.08.2011 р. про заходи щодо знешкодження невідомої речовини виявленої у м. Одеса; - 27.10.2011 р. про недопущення виникнення ІІС на об'єктах газотранспортної системи області. Відповідно до плану взаємодії з Міністерством екології та природних ресурсів України управлінням з питань надзвичайних ситуацій сумісно з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області у 2011 році було відпрацьовано матеріали щодо виділення коштів з державного бюджету на вивезення 1711 гони непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин на суму 38,4 млн., гривень. Крім того, за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища Управлінням проведені конкурсні торги з падання послуг з видалення твердих відходів та здійснені заходи щодо вивезення накопичених непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин розташованих на території складу у с. Саф'яни Ізмаїльського району Одеської області у кількості 162,999 тонн. Моніторинг довкілля Згідно Положення про Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, до наших обов’язків входить забезпечення функціонування регіональної системи моніторингу довкілля. На території області реалізується “Регіональна програма моніторингу довкілля Одеської області на 2006-2010 роки”, затверджена Одеською обласною радою у 2006 році. Згідно цієї програми передбачається розроблення та впровадження заходів, спрямованих на удосконалення регіональної системи моніторингу довкілля, підвищення рівня володіння достовірною інформацією про стан навколишнього природного середовища регіону інформацією як державних установ, так й громадськості. Координуючу функцію у системі моніторингу в регіоні покладено на Держуправління, а до основних суб’єктів відносяться: Гідрометцентр Чорного та Азовського морів, Український науковий центр екології моря, Обласне виробниче управління по водному господарству, Держекоінспекція, Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, 214

215

Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство, Державна санітарно-епідеміологічна служба, Обласний державний проектнотехнологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції, Управління з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації. Проводиться робота щодо систематизації інформаційної взаємодії між усіма суб’єктами регіональної системи моніторингу довкілля області. Готуються щомісячні, щоквартальні та щорічні звіти для розміщення на вебпорталі Мінприроди для більш широкого оприлюднення екологічного стану довкілля регіону та розміщуються на веб-сторінці Держуправління у розділі “Моніторинг довкілля”. Держуправлінням підписано угоду про співробітництво з УкрНЦЕМ щодо організації та розробці програмних засобів автоматизації формування інформаційних потоків та створення баз даних показників стану довкілля, створення електронних картографічних матеріалів на основі ГІС технологій, оброблення уніфікованих регламентів обробки інформації та створення інтерактивного сервісу. Розроблено карти (1:200 000) «Викиди в атмосферне повітря», «Скиди у водні об’єкти», «Розміщення складів ХЗЗР», «Поводження з відходами», «Природно-заповідний фонд області», «Екологонебезпечні об’єкти». Загалом по Одеській області у системі регіонального природного моніторингу кількість затверджених точок спостережень розподіляється наступним чином: пости за станом атмосферного повітря –59 точок, за станом поверхневих вод – 191, за станом морських вод – 174, підземних – 122, ґрунтів – 63. Таблиця 15.5.9. № з/п

Суб’єкти моніторингу довкілля стаціона -рні атмосджерела ферне викидів в повітр атмося ферне повітря

3. 4.

Одеський обласний державний проектнотехнологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції Державна санітарноепідеміологічна служба Одеської області Гідрометцентр Чорного та Азовського морів Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Одеське обласне виробниче управління по водному господарству "Облводгосп" Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство

Кількість точок спостережень, од. джерела джерела джерела скидів скидів скидів зворотзворотзворотни поверх- них вод у морські них вод підземні х вод у неві поверводи у води глибокі води хневі води морські підземні води водоносні горизонти -

ґрунти

62*

74**

215

216 (Причорномор ДРГП) 7. 8.

10.

Український науковий 43 центр екології моря Державна екологічна 8 3 71 18 інспекція з охорони довкілля Північнозахідного регіону Чорного моря Державна екологічна 86 25 31 33 інспекція в Одеській області Управління з питань 145 постів радіаційного та хімічного спостереження, надзвичайних ситуацій 191 диспетчерський пост постійного радіаційного та хімічного спостереження, які Одеської обласної затверджені решенням обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та державної адміністрації надзвичайних ситуацій від 14.02.2012 р. протокол № 13 Загалом по області 59 86 191 74 174 26 122 63 * - поверхневі води по програмі державного моніторингу - 25 од., поливні води - 37 одиниць. ** - грунтові води на зрошуваних землях - 50 од., дренажні води на зрошуваних землях - 24 одиниці.

15.6. Державна екологічна експертиза Еколого-експертна та погоджувальна діяльність у 2011 році Таблиця 15.6.1. Виконання робіт 1 Проведено експертиз передпроектної документації (ТЕО, ТЕР, ТЕД), проектної (проект, робочий проект) документації Проведено експертиз із залученням наукових установ та спеціалізованих організацій У рамках комплексної державної експертизи У відокремленому порядку (самостійно)

Повернуто на доопрацювання та оцінено негативно (шт.) 4

Повернуто на доопрацювання та оцінено негативно (% від загальної кількості) 5

51,06

47,22

63,63

Загальна кількість

Позитивно оцінено (шт.)

Протягом 2011 року Держуправлінням відпрацьовано 4900 комплектів проектної документації і матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок. Загалом проведено 47 експертиз, за результатами яких кількість позитивних складає 23 одиниць, 24 – повернуто на доопрацювання. У рамках комплексної експертизи опрацьовано 36 комплектів проектної документації: позитивно оцінено 19 од., відправлено на доопрацювання – 17 одиниці проектної документації. У відокремленому (самостійному) порядку проведено 11 експертиз, з яких позитивну оцінку отримали – 4 об’єктів, відправлено на доопрацювання – 7. Основні причини негативної оцінки проектної документації:  представлені на розгляд проектні матеріалі надані в неповному обсязі, що є порушенням ДБН А.2.2-3-2004 “Склад, порядок розробки, погодження і затвердження проектної документації для будівництва”;

216

217

 представлений розділ ОВНС розроблений в порушення вимог ДБН А.2.2-1-2003 “Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд”;  реалізація проектних рішень щодо будівництва об’єкту експертизи спричинить знесення значної кількості зелених насаджень, що є порушенням ст. 27 Закону України “Про рослинний світ”. По 2-м об’єктам державна екологічна експертиза проводилась відповідно до вимог пункту 4 статті 37 Закону України “Про екологічну експертизу” шляхом залучення наукових установ до попереднього експертного розгляду проектних матеріалів. До розгляду проектної документації залучалось ТОВ «Агентство сертифікації, екологічної експертизи та нотифікації». Протягом року відділом розглянуто 4838 комплектів матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, у тому числі: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок – 4776 (загальною площею 28795,993847 га), вибору місця розташування земельних ділянок – 15 (загальною площею – 70,6831 га). Щодо земель сільськогосподарського призначення надано 2357 висновок, лісогосподарського призначення – 4, земель водного фонду – 22, земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення – 1, земель оздоровчого призначення - 1, земель історико-культурного призначення – 2, земель рекреаційного призначення – 56, земель житлової та громадської забудови - 2237, земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення - 96. Негативно оцінені матеріали: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок – 2602 (загальною площею 15386,399307 га), вибору місця розташування земельних ділянок – 12 (загальною площею 67,8628 га). Основні причини негативної оцінки матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок:  склад представлених матеріалів не відповідає додатку 1 пункту 3 “Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок”, затвердженого наказом Мінприроди України від 05.11.2004 р. № 434, зареєстровано в Мінюсті України від 22.11.2004 р. № 1470/10069;  порушення вимог статей 5, 17, 21 Закону України “Про основи містобудування”, ст. 48 Закон України “Про охорону земель” (відсутність даних щодо відповідності запроектованого об’єкту діючий містобудівній документації);  реалізація запланованої діяльності призведе до порушення режиму використання прибережних захисних смуг та водоохоронних зон водних об’єктів, об’єктів природно-заповідного фонду, територій зарезервованих до заповідання (Закон України «Про природно-заповідний фонд України», Земельний кодекс України, Водний кодекс України).

217

218

У 2011 році розглянуто 62 комплекти містобудівної документації, із них: 30 комплектів оцінені позитивно, а 32 комплекти направлені на доопрацювання. Основні причини негативної оцінки містобудівної документації:  склад представленої документації не відповідає вимогам Настанови щодо складу, змісту, порядку розроблення, погодження та затвердження ДПТ ДСТУ-Н Б Б.1.1-8:2009;  не відповідність представленої документації вимогам Законів України «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про рослинний світ». 15.7. Економічні засади природокористування Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і погосподарськи слід ставитися до їх експлуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані енергетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіданих копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів. В зв'язку з цим раціональне використання і відтворення природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково - технічного прогресу. Така постановка проблем вимагає поліпшення розробки питань управління, пов'язаних насамперед з діалектикою взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Стосовно природокористування це означає послідовний розвиток наукових засад охорони навколишнього середовища ї раціонального використання його ресурсів на основі таких принципів, як планомірність, пропорційність, оптимальність. Планомірність стосовно використання природних ресурсів — економічна функція держави по управлінню і регулюванню екологічних та економічних відносин і пропорцій. Така функція передбачає як розробку і виконання планової системи взаємопов'язаних показників, так і дійовий контроль за їх реалізацією. Перспективне і поточне планування раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища в кінцевому підсумку виходить з накреслених темпів зростання сукупного суспільного продукту, національного доходу і підйому життєвого рівня трудящих. Пропорційність означає погодженість у використанні природних ресурсів як за територією, так і за галузями народного господарства, виключення порушень природних взаємозв'язків у навколишньому природному середовищі. 218

219

Оптимальність у використанні природних ресурсів — це досягнення найкращого варіанта взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем. Управління охороною навколишнього природного середовища, як говориться в "Законі про охорону навколишнього середовища", полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо - розпорядчої діяльності. Метою управління в галузі раціонального природокористування є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення погодженості дій державних і громадських органів у галузі навколишнього природного середовища. Одне з центральних місць у регулюванні відносин з приводу охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів відводиться науково обґрунтованому поєднанню територіального і галузевого управління природоохоронною роботою. Підприємства, що залучають у господарський оборот природні ресурси, належать, з одного боку, до тієї чи іншої галузі народного господарства, а з другого - є ланками територіально виробничих комплексів. Тому виникає необхідність правильного поєднання інтересів багатьох міністерств, відомств і місцевих територіальних органів, які повинні доповнювати одне одного, утворюючи єдину систему управління. Наприклад, при відведенні земель під промислове, транспортне чи житлове будівництво слід виходити не лише з локальних інтересів відомчого характеру, а й враховувати, що відчуження земель, особливо орних, призводить до скорочення площі сільськогосподарських угідь, знижує родючість грунту, зменшує валову продукцію сільського господарства та інше. У системі управління природоохоронною діяльністю підприємства можна виділити планування, експлуатацію очисних споруд (включаючи технологічний процес) і контроль за викидами в навколишнє середовище. Проектування і планування дають змогу розробити комплекс необхідних заходів по охороні навколишнього середовища, їх виконання, серед яких нові удосконалені технологічні процеси, роботи, очисні споруди, що знижують або виключають шкідливий вплив на навколишнє середовище. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» спрямована на реалізацію важливого природоохоронного принципу “забруднювач платить”, тобто забруднювач має відшкодовувати витрати, пов’язані з попередженням забрудненням навколишнього природного середовища і проведенням заходів боротьби з ним. Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі – збір) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). 219

220

Збір є одним з найбільш важливих еколого-економічних інструментів природоохоронної діяльності і справляється за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти та за розміщення відходів. Величина збору залежить від кількості, виду забруднюючої речовини, що надходить у навколишнє природне середовище, її шкідливості, класу небезпеки відходів та їх кількості, а також окремих коригувальних коефіцієнтів в залежності від чисельності жителів населеного пункту та його народногосподарського значення, басейнів рік, у які скидаються забруднюючі речовини, місця (зони) розміщення відходів. Розширено перелік платників збору за викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (морський, річковий, залізничний), шляхом диференціації нормативів збору та введення нових нормативів збору. З метою спрощення і зменшення адміністративних витрат було визначено перелік основних забруднюючих речовин, за викиди та скиди яких обов`язково справляється збір. Водночас було визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради, за поданням органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища, можуть збільшувати перелік забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди та скиди. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303 “Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” (з відповідними змінами) встановлена відповідальність забруднювачів – платників за правильність обчислення та своєчасну сплату збору. 15.7.1. Економічні механізми придоохоронної діяльності Одним з найбільших важливих джерел фінансування природоохоронної діяльності справедливо вважаються бюджетні екологічні фонди. Саме завдяки існуванню таких екофондів як на загальнодержавному, так і регіональному й місцевих рівнях є реальна можливість нагромаджувати відповідні кошти на реалізацію природоохоронних програм і проектів. Формування цих фондів відбувається переважно за рахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища суб’єктами господарської діяльності, з частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності згідно з чинним законодавством, цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян. 15.7.2. Стан фінансування природоохоронної галузі Кошти фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та 220

221

ресурсозберігаючих заходів (Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 47). Пунктами 35 статті 4 та п.1 статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" у 2011 році встановлено наступний розподіл надходжень коштів від збору за забруднення навколишнього природного середовища: - 30 % - до Державного бюджету; - 50 % - до місцевих (міських, сільських, селищних) бюджетів; - 20 % - до обласних бюджетів. Питання фінансування найбільш важливих природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів вирішується через їх включення до відповідних державних і місцевих природоохоронних програм, які повинні мати чіткі механізми та джерела як бюджетного, так і позабюджетного фінансування їх реалізації, в тому числі за рахунок коштів фондів охорони навколишнього природного середовища, як Державного так і місцевих. Підставою для виконання природоохоронних заходів на регіональному рівні є наступні регіональні програми: 1. Регіональна програма поводження з токсичними відходами в Одеській області на 2008-2015 роки, затверджена рішенням обласної ради від 14.11.2008 р. № 606-V; 2. Програма формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005-2015 роки, затверджена рішенням обласної ради від 18.11.2005 р. № 705-IV; 3. Регіональна програма охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в Одеській області на 2009-2013 роки, затверджена рішенням обласної ради від 11.09.2009 року. Фінансування вищезазначених програм відбувається більшою мірою з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища. Питання будівництва природоохоронних об'єктів та реалізація заходів, спрямованих на зниження рівня забруднення довкілля, залишаються для Держуправління пріоритетними та актуальними. Вагомим джерелом фінансування цих заходів є Державний та обласний фонди охорони навколишнього природного середовища. На вирішення екологічних проблем області рішенням сесії обласної ради від 30.12.2010 р. № 53-VІ (зі змінами від 18.02.2011 р. № 87-VI, від 20.05.2011 р. № 146-VІ та від 26.08.2011 р. № 211-VІ ) у 2011 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища передбачено виділення 26659,6 тис. гривень. Фактично профінансовано 22258,5 тис. гривень. З метою формування державного бюджету України на 2011 рік в частині видатків Державного фонду охорони навколишнього природного середовища Держуправління надало пропозиції щодо фінансування природоохоронних заходів в рамках бюджетних програм відповідно до Порядку планування та фінансування природоохоронних заходів, затвердженого наказом Мінприроди України від 21.05.2002 р. № 189 на загальну суму 215277,933 тис. гривень. 221

222

Протягом 2011 року за рахунок коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища виконано роботи по вивозу на знешкодження непридатних до використання хімічних засобів заходу рослин (ХЗЗР) на загальну суму 38,4 млн. гривень (вивезено 1711,111 т ХЗЗР). 15.8. Технічне регулювання у сфері охорони довкілля, екологічної безпеки та раціонального природокористування Економічний механізм раціонального природокористування в спрощеному вигляді є системою заходів, направлених на більш ефективне використання природних ресурсів з урахуванням постійного вдосконалення і їх управління, ціноутворення, оподаткування, відтворювання і охорони. Найважливішими функціональними елементами державної системи управління природоохоронною діяльністю є наступні складові економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності, а саме:  механізми зборів за забруднення навколишнього природного середовища та за спеціальне використання природних ресурсів;  механізм відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля;  система державного бюджетного фінансування природоохоронних заходів через головний розділ у складі відповідних бюджетів «Охорона навколишнього природного середовища» (державний, республіканський АР Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища). Головною метою економічних механізмів природокористування та природоохоронної діяльності є:  стимулювання природокористувачів до зменшення шкідливого впливу на довкілля, раціонального та ощадливого використання природних ресурсів та зменшення енерго-і ресурсомісткості одиниці продукції;  створення за рахунок коштів, отриманих від екологічних зборів та платежів, незалежного від державного та місцевих бюджетів джерела фінансування природоохоронних заходів та робіт. Важливим елементом економічного механізму природокористування є введення плати за забруднення навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, а також створення спеціальних фондів для формування та використання коштів від ресурсних платежів. Основним діючим економічним регулятором є плата за викиди і скиди забруднюючих речовин в навколишнє середовище, розміщення відходів тощо. Друга складова платності природокористування - плата за природні ресурси, що створює можливість ставити питання не тільки про оплату послуг, пов’язаних з експлуатацією, розвідкою природних ресурсів, а й компенсації у вигляді платні за право користування природним ресурсом при вилученні (використанні) останнього, а також створенні спеціальних фінансових коштів, які забезпечують заходи по охороні та відтворенню природних ресурсів.

222

223

15.9. Дозвільна діяльність у сфері природокористування Згідно Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 р. № 526 «Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» всі документи дозвільного характеру видаються виключно через довільні центри при місцевих органах виконавчої влади, а саме – міських рад та райдержадміністрацій. З питань поводження з відходами Держуправлінням розглядаються матеріали стосовно підготовки і погодження дозволів на розміщення відходів і лімітів на утворення та розміщення відходів. Під час розгляду документів Держуправління керується вимогами Закону України «Про відходи» та Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1218. Протягом 2010 року розглянуто 2753 пакети документів з проектами лімітів на утворення та розміщення відходів, підготовлено і видано 1709 дозволів та лімітів на утворення та розміщення відходів на 2011-2012 роки. З питань поводження з небезпечними речовинами Держуправлінням розглядаються матеріали стосовно підготовки і надання дозволів на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин у тому числі токсичних відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів. Під час розгляду документів Держуправління керується вимогами Закону України «Про відходи», Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.1995 р. № 440, Інструкції про розгляд заявок та надання дозволів на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, яка затверджена наказом Мінекоресурсів України від 30.07.2002 р. № 294 і зареєстрована Мінюстом Украії 25.09.2002 р. за № 781/7069. Протягом 2011 року було видано 24 дозволи на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин у тому числі токсичних відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів. З дозвільними центрами постійно здійснюється листування з питань вдосконалення механізмів розгляду та видачі документів довільного характеру, вносяться коригування в підготовку документів дозвільного характеру. Представник Держуправління здійснює прийом документів у суб’єктів господарювання в Дозвільному центрі Одеської міської ради 223

224

Оперативно і об’єктивно розглянути всі скарги та пропозиції суб’єктів господарювання. Представникам підприємств роз’ясненні вимоги Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1218 для отримання дозволів/лімітів на утворення та розміщення відходів та Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.1995 р. № 440. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 321 "Про затвердження Порядку видачі дозволів на спецводокористування та внесених змін до Постанови КМУ від 10.08.1992 р. № 459" надаються дозволи на спеціальне водокористування, в яких встановлено ліміти забору, використання води та обсяги скидів стічних вод та забруднюючих речовин у поверхневі водні об,єкти. Відповідно ст. 106 Водного Кодексу України розглянуто матеріали та надаються дозволи на буріння артсвердловин на воду. Протягом 2011 року Держуправлінням було видано: - дозволи на спеціальне водокористування – 489; - дозволи на проведення спеціальних робіт по спорудженню експлуатаційних свердловин - 30. У сфері використання біоресурсів протягом 2011 року Держуправлінням видано: 53 дозволи на спеціальне використання природних ресурсів в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; надано 1 погодження на отримання дозволу Мінприроди України на добування осетрових видів риб для цілей штучного відтворення з подальшим випуском плідників і отриманої помолоді в р. Дунай. Відповідно до «Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян – підприємців, які отримали такі дозволи» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002 р. Держуправлінням у 2011 році видано 348 дозволів на викиди. На виконання наказу Мінприроди України від 05.11.2004 р. № 434 “Про затвердження Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок” протягом 2011 року розглянуто 4838 комплектів матеріалів, у тому числі: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок – 4776, вибору місця розташування земельних ділянок – 15.

224

225

15.10. Екологічний аудит Екологічний аудит може вплинути на формування і розвиток ринку різноманітних екологічних послуг в Україні, включаючи послуги у сфері екологічного менеджменту, екологічної сертифікації і страхування, освіти тощо. Методи і засоби, що використовуються в практиці екоаудиту, повинні постійно розвиватися та удосконалюватися, що вимагає проведення відповідних науково-методичних і науково-дослідних робіт. Нині Україна переживає нову фазу розвитку екоаудиту. Вітчизняні підприємства, які мають вихід на міжнародні ринки, змушені впроваджувати міжнародновизнані процедури екологічного аудиту і отримувати відповідний сертифікат з екологічної безпеки виробництва і продукції. Тобто, якщо підприємство відповідає вимогам EMAS і міжнародним стандартам ISO -14000, то його продукція є конкурентоздатною на світовому ринку. Інтеграція екологічного аудиту з іншими видами аудиту, очевидно, буде популярною в найближчі роки. Керуючись принципом «вартість-ефективність», суб’єкти підприємницької діяльності будуть намагатися об’єднати безпеку, якість і фінансовий аудит з екологічним аудитом. Немає сумніву, що для мінімізації вартості проведення аудитів та для більш ефективного функціонування підприємства будуть впроваджувати крім системи екологічного менеджменту систему менеджменту якості та систему менеджменту безпеки та охорони праці, тобто створювати інтегровану систему менеджменту. Під інтегрованою системою менеджменту розуміють частину системи загального менеджменту підприємства, яка відповідає вимогам двох чи більше міжнародних стандартів, і яка функціонує як єдине ціле. Впровадження системи екоаудиту в Україні це лише один із тих екологоекономічних зрушень, що необхідно здійснити на шляху до всебічного розвитку та процвітання нашої держави. Проте загальний виграш залежить від розумного та виваженого підходу до кожної складової успіху. Тому правові і нормативні акти, що приймаються сьогодні у сфері природокористування, зокрема щодо поширення процедур екологічного аудиту, разом з їх провадженням у повсякденну практику господарювання повинні стати запорукою виходу країни з еколого-економічної кризи. Щодо розвитку національної системи екоаудиту, то необхідно:  забезпечити механізм державної підтримки та стимулювання процедур екоаудиту на різних рівнях: локальному, регіональному, національному;  чітко визначити учасників процесу реалізації соціальних замовлень в сфері екологічного аудиту (Фонд держмайна, Державний комітет України з питань регуляторної політики тощо);  організація тендерів щодо проведення екологічного аудиту повинна проводитися перш за все за умови кваліфікаційної спроможності та набутого досвіду виконавців. Необхідно надавати перевагу тим структурам, які вже мають досвід на ринку екологічних та консалтингових послуг, а також мають листи-рекомендації; 225

226



посилити механізм контролю та відповідальності виконавців за якість результатів екологічного аудиту, особливо це стосується процедур обов’язкового екоаудиту;  створити національну асоціацію екологічних аудиторів з метою поширення та обміну передового досвіду, інформаційної та консалтингової підтримки;  вести перелік потенційних об’єктів екоаудиту (найбільш екологонебезпечних на національному рівні); а також запровадити реєстр виконаних робіт в цьому напрямку. 15.11. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля З метою наукового забезпечення виконання Закону України «Про охорону навколишнього середовища» в 2011 році продовжувалась розробка наукових основ охорони навколишнього природного середовища та екологічно обгрунтованого сталого соціально-економічного розвитку. У наукових дослідженнях особлива увага приділялася вирішенню регіональних екологічних проблем. З цією метою 6-7 жовтня 2011 року у м. Одеса відбувся екологічний форум «Зелена економіка. Зелені технології. Зелені інвестиції.», організований під егідою Програми Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища та патронатом Одеської державної адміністрації, обласної ради. Науково-методичне забезпечення екологічного Форуму здійснювали Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України і Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. В межах Форуму була проведена науково-практична. На конференції розглянуті питання:  «Зелена» економіка як сучасна парадигма економічного зростання;  Ідеологічний базис та інституційні чинники розвитку «зеленої» економіки;  Ресурсна ефективність та еколого-економічні реформи в сучасних умовах трансформаційних зрушень;  Напрями розвитку «зеленої» економіки в Україні;  «Зелені» інвестиції та «зелене» оподаткування як складові «зеленої» економіки;  Розвиток «зелених» технологій: стан проблеми та перспективи;  Еколого-економічні важелі активізації розвитку «зеленої» економіки в Україні;  «Зелена» стратегія розвитку приморських регіонів;  Міжнародні аспекти розвитку «зеленої» економіки;  «Зелений» курс ЮНЕП в Україні.

226

227

В ході форуму була проведена виставка «Одеська область Екологія-2011», метою якої була демонстрація найкращого досвіду вирішення екологічних проблем регіону. Учасники форуму дійшли висновку, що на сьогодні існує загальна спрямованість державної стратегії переходу на засади сталого розвитку, яка набуває особливої актуальності щодо управління охороною довкілля, раціональним використанням природних ресурсів та безпекою життєдіяльності людини, також зростає значущість в умовах децентралізації управління та підвищення ролі соціально-економічного розвитку регіонів. Але в останні роки погіршення стану навколишнього природного середовища стало реально впливати на якість життя населення, лімітувати можливості соціального й економічного розвитку великих промислових регіонів і міст. Антропогенне та техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу та продовжує зростати. Близько 15 відсотків території України з населенням понад 10 млн. перебуває у критичному екологічному стані. Зазначене вимагає переорієнтації існуючих економіко-екологічних та соціально-політичних регламентів нашої країни на визнані світовою спільнотою постулати «зеленої» економіки. Учасники міжнародного екологічного форуму в сфері екологізації наукових досліджень пропонують звернути увагу владних структур на удосконалення стратегічних векторів забезпечення «зеленого» зростання: 1. Забезпечити формування теорії трансформаційних зрушень національного господарства через призму «зеленої» (екологоорієнтованої) економіки та системи уявлень, які об’єктивно відображають тенденції та результати трансформацій, що відбуваються. 2. Визначити пріоритетні напрямки фундаментальних наукових досліджень в сфері « зеленої» економіки; 3. Забезпечити впровадження досягнень науково-технічного прогресу, екологічно безпечних, маловідходних і безвідходних технологій і виробництв, використання вторинних ресурсів. 4. Сформувати високоекологічну культуру населення на основі комплексної і безперервної системи екологічної освіти, виховання і освіти. 5. Сприяти створенню міжгалузевих творчих колективів для розробки та видання науково-методичних посібників, збірників навчальних програм для багаторівневої системи навчальних закладів, передбачити фінансування їх діяльності. Наразі актуальним питанням, що потребує термінового вирішення є розроблення та затвердження на державному рівні доктрини «зеленої» економіки з визначенням пріоритетів, завдань та цільових орієнтирів її розвитку. Враховуючи вищезазначене, ІПРЕЕД НАН України ініціює розробку цієї доктрини як програмного документу та готовий забезпечити процес науковометодичного її супроводження. 227

228

В результаті проведення Міжнародного екологічного форуму ІПРЕЕД НАН України заключив договір з ЮНЕП та в межах Проекту «Допомога у формуванні національного бачення України в рамках підготовки до Конференції із сталого розвитку в Ріо-де-Жанейро у 2012 р.» було підготовлено наукову доповідь «Запровадження принципів «Глобального зеленого курсу» у модель економічного розвитку України». Заслухавши та обговоривши наукову доповідь Президія Національної академії наук України постановила (постанова № 114 від 30.05.2012 р.) до 1 вересня 2012 року підготувати та подати до Президії НАН України узгоджені з ЮНЕП пропозиції щодо створення при Президії НАН України «Центру ЮНЕП в Україні з підтримки наукових досліджень з чистих технологій та «зеленої» економіки». 15.12. Участь громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля Участь громадськості у прийняті екологічно важливих рішень, що стосується охорони та раціонального використання навколишнього природного середовища, має не абияке значення на сьогодні. У наші дні громадськість повинна не тільки брати участь у конкретних акціях з охорони довкілля, що вона робила до цього часу, а й повинна мати можливість здійснювати громадський контроль за рішеннями влади щодо її діяльності та бути причетною до державних справ з охорони і покращення навколишнього природного середовища. Наше національне законодавство, особливо екологічне законодавство, передбачало участь громадськості в прийнятті рішень, однак тільки з підписання Орхуської конвенції, та після її ратифікації Парламентом, з’явилась реальна можливість зрушити право громадян на участь у прийнятті рішень з питань охорони навколишнього природного середовища. Світовий досвіт свідчить, що лише об’єднання зусиль державних, муніципальних органів і громадськості дозволяє вирішувати локальні й регіональні екологічні завдання ефективно та в найкоротший термін. Доступ до екологічної інформації, згідно з Орхуською конвенцією, забезпечує розуміння суспільством, громадськістю того, що відбувається з довкіллям, і дає можливість свідомо брати участь у процесі прийняття екологічних рішень. Екологічна інформація містить не тільки відомості про стан навколишнього середовища і його елементів, але і про стан безпеки людей, угоди у сфері довкілля, інформацію про політику, законодавство, плани, програми, дані економічного аналізу тощо. Природоохоронні органи Одеського регіону тісно співпрацюють з громадськими організаціями області та міста з метою реалізації екологічної політики регіону, рішення екологічних проблем регіону. В Одеській області діє понад 128 громадських екологічних організацій міста та області, які зареєстровані органами юстиції, 33 представників цих організацій делеговано 228

229

до роботи у складі Громадської ради при Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. Основними напрямами роботи Громадської ради – консультативнодорадчого органу Держуправління є: координація дій громадських об’єднань, вирішення проблемних екологічних питань, щодо стану довкілля в Одеському регіоні, проведення громадських експертиз, взаємодія із Орхуським центром та ЗМІ, робота у напрямку екологічної освіти та виховання. Основними завданнями Громадської ради є організація та проведення активної роботи громадських об’єднань, залучення молоді та нових районних громадських об’єднань, широке інформування населення, щодо питань пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища на території Одеської області. Основними вагомими питаннями, якими займалась Громадська рада протягом останніх років роботи були наступні проблеми: несанкціонована забудівля прибережної смуги р. Дністер, будівництво нафтотерміналу у с. Джурджулешта (Молдова), екологічний аудит Одеського припортового заводу, технічна експлуатація каналів та проходів судоходного ходу «ДунайЧорне море», несанкціонована забудова прибережної смуги Чорного моря, сміттєзвалищ в області, екологічні наслідки будування глибоководного колектору від СБО «Північне», неприємні запахи у м. Одеса та інші. Протягом року проведено 7 засідань Громадської ради при Держуправлінні з вирішення проблемних екологічних питань за участю представників ЗМІ. Так, на обговорення виносилися питання: щодо реалізації проекту будівництва глибоководного випуску стічних та каналізаційних вод СБО «Північна», з нагоди відзначення Всесвітнього дня водно болотних угідь, щодо впровадження переходу до прогресивного методу зневаження стоків при водовідведенні у м. Одесі, щодо консультації з питань організації роботи Орхуського центру, щодо збереження зелених насаджень та території парку “Перемоги”, щодо виконання операції з ліквідації непридатних до використанню ядохімікатів Одеської області, щодо проблеми неприємних запахів м. Одеси та їх вплив на здоров’я населення, щодо судової справи стосовно козацького дуба «Чорна ніч». Правовий механізм доступу громадян до інформації про стан навколишнього природного середовища України регулюється Конституцією України (1991 р.), Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р., ст. 50), Законами України «Про інформацію» (2011 р.), «Про екологічну експертизу» (1995 р.), «Про звернення громадян» (1996 р.), Орхуською конвенцією «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища» (1998 р.), Загальнодержавною програмою охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів, затвердженою Законом України (2001 р.), Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості діяльності органів державної влади» (2002 р.). З метою доведення до відома громадськості напрямів екологічної політики та її реалізації, а також інформування про основні напрями діяльності природоохоронних органів, на веб-сайті Держуправління запроваджено розділи 229

230

«Орхуський центр», «Громадська рада», «Преса», «Охорона навколишнього природного середовища в Одеській області». Поточна інформація постійно оновлюється. На базі інноваційно-інформаційного центру «ІНВАЦ» Держуправлінням ОНПС в Одеській області, за підтримки Одеської обласної ради народних депутатів, друкується «Причорноморський екологічний бюлетень», в редакційну колегію якого входить керівництво природоохоронних служб області. «Причорноморський екологічний бюлетень» містить такі розділи: «Екологічна політика», «Стан та проблеми довкілля», «Екологія міста», «Колонка інспектора», «Екологічний калейдоскоп», «Екологічна громада», тощо. 19-21 квітня 2011 року у рамках Міжнародного екологічного форуму «ДОВКІЛЛЯ 2011» Держуправління приймало участь у VIІ-ій Всеукраїнській конференції екологічної громадськості «Участь громадськості у формуванні та реалізації Стратегії національної екологічної політики та Національного плану дій з охорони довкілля». Головною метою проведення Міжнародного екологічного форуму «ДОВКІЛЛЯ 2011» є покращення стану навколишнього середовища, створення еколого-економічних умов для збалансованого (сталого) розвитку держави, збереження довкілля, забезпечення екологічної безпеки. Програма Форуму передбачає проведення Всеукраїнської екологічної конференції «Збалансований (сталий) розвиток України – пріоритет державної політики», Міжнародної науково-практичної конференції «Національні екологічні політики в контексті екологічної політики ЄС», «Всеукраїнські конференції екологічної громадськості» та «Бізнес-форум». Однією з важливих складових Форуму є IV Міжнародна виставка «Довкілля 2011». Держуправлінням проведено організаційну роботу щодо представлення виставкових експонатів для презентації Одеської області у складі загальної експозиції Мінприроди. А саме, презентовано: представницький стенд Одеського регіону; відеофільми Одеського регіону (відеоролики «Одеський регіон. Соціально-економічні досягнення», «Екологічні проблеми Одещини», «Трансграничне дослідження басейну р. Дністер. Вирішення проблем», «Багатства регіонального ландшафтного парку Тилігульський»); буклети про основні складові Одеського ресурсного потенціалу; друковане видання про результати роботи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області у 2004-2011 роках (примірники книги «Причорноморський бюлетень»). Держуправлінням проведено роботу щодо залучення підприємств, що характеризуються раціональним використанням природних ресурсів в області, за результатами чого у Міжнародному екологічному форумі «Довкілля для України - 2011» експозицію Одеської області презентував: Іллічівський морський торговельний порт; ПАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод»; НПП «Еконад»; ПАТ «Одеський припортовий завод»; Торговельний морський порт «Южний»; ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картоний комбінат». 230

231

За участь у форумі Держуправління нагороджено сертифікатом «Довкілля - 2011». Протягом звітного періоду проведено 4 прес-конференції за участю начальника, першого заступника та заступника начальника Держуправління на теми: «Поводження з відходами на території Одеської області», “Проблемні питання стану водних ресурсів в Одеській області та шляхи їх виріщення”, “Схема регіональної екологічної мережі Одеської області “Основні досягнення роботи Держуправління у 2010 році”. Держуправління тісно співпрацювало із засобами масової інформації, про що свідчать кількісні характеристики: опубліковано 59 статей у газетних виданнях та журналах, прийнято участь у 103 заходах, що транслювалися по регіональному телебаченню, 52 повідомлень у мережі Інтернет, на веб-сайтах Держуправління, Мінприроди України та ОДА. Держуправлінням проведено 40 зустрічей з громадськістю під час проведення конференцій, семінарів, круглих столів, брифінгів, нарад, наукових секцій, природоохоронних свят, серед яких: День водно-болотних угідь, День довкілля, Всесвітній День навколишнього середовища, День Дунаю, День Дністра, День водних ресурсів, День біорізноманіття, День Чорного моря, День екологічної освіти, Всесвітній день мігруючих птахів, День працівників лісу, Всесвітній день захисту тварин, а також у Всеукраїнській щорічній акції "До чистих джерел". 15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій З урахуванням досвіду роботи Держуправління, що тісно співпрацює з громадськими організаціями області з метою реалізації екологічної політики регіону, сумісно з громадськістю відбувається вирішення екологічних проблем регіону. Понад 33 громадських організацій екологічної спрямованості входять до складу Громадської Ради при Держуправлінні. Для кожного з них властиві активність, громадськість і принциповість. Робочий рік громадськості розпочався обговоренням різних екологічно важливих питань. Основні напрямки діяльності Екологічного центру сталого розвитку України: об'єднання зусиль членів організації, спрямованих на захист прав людини, захист природних ресурсів і оздоровлення навколишнього природного середовища, підтримка громадських ініціатив, раціональне природокористування та рекреаційна діяльність, розвиток культури, спорту, захист історичних пам'яток, сприяння розвитку підприємництва, фінансова підтримка наукових досліджень та впровадження нових ресурсозберігаючих і енергозберігаючих екологічних технологій. Центром щорічно проводилася активна робота по захисту лиманів (відновлення екосистеми Великого Аджалицького лиману), малих річок, озер і водоймищ. За сприянням Екологічного центру сталого розвитку України проведена розчистка водойомів. Центр регулярно приймає участь у пропаганді здорового способу життя, любові до природи і заощадження всього живого. На водоймах проводяться виїзні пленери художників, літні дитячі табори з проведенням екологічних 231

232

семінарів та екскурсій у заказник державного значення - Дальницький ліс. Навчання верховій їзді і вивчення культурної спадщини - козацького способу життя і любові до рідного краю. Проведено заходи присвячені - «Дню Довкілля». Екологічним центром сталого розвитку України в рамках щорічного проведення робіт із захисту лиманів, малих річок, озер і водоймищ, проведена розчистка, санітарне прибирання та озеленення берегів вздовж каскаду озер за течією річки Дальник в районі села Нова долина. Приймається регулярна і активна спільна участь у проведенні екологічних семінарів в Одеському Будинку Вчених. Також проводиться регулярне взаємодія з Держінспекцією - охорони Чорного моря з Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. Приймається участь у роботі депутатської комісії Одеської Обласної ради, з питань екології природокористування, надзвичайних ситуацій і ліквідацій їх наслідків. Приймається активна участь Екологічного центру в роботі Українського козацтва, на базі центру організовано та працює козацький екологічний полк. Стало вже традицією робота центру у реалізації проекту з Арт-туризму спільно з Одеським Союзом мариніст, яка є колективним членом Екологічного центру сталого розвитку України. Екологічний центр сталого розвитку України є партнером у підготовці та проведення авторських телевізійних програм Одеського телебачення, таких як «Про рибаків і рибу», на 31-му каналі «Репортер» і «Моя Одеса» - «Екологія з Юрієм Геращенко "- автор і ведучий Юрій Євгенович Геращенко. У рамках телепередачі «Екологія з Юрієм Геращенко» проведено ряд круглих столів і бесід із запрошенням до розмови депутатів усіх рівнів, відповідальних чиновників і керівників громадських організацій, наукових і культурних діячів. У рамках передачі висвітлювалася робота Громадської ради при Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області та його членів. Головою Громадської ради при Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області також є Президент Екологічного центру Ю.Є. Геращенко. Ряд передач було присвячено проведеним рейдам з охорони навколишнього природного середовища та дотримання природоохоронного законодавства. Екологічним центром проводилися круглі столи за участю фахівців, вчених - екологів. Університетом екологічних знань організовані та проведені заходи: У червні проведена лекція на тему: "Проблеми навколишнього природного середовища та шляхи їх подалання". У грудні проведена наукова конференція «Екологічна освіта та виховання як складові формування громадського суспільства», присвячена 10-річчю заснування Університету екологічних знань.

232

233

15.12.2. Діяльність громадських рад, об.єднань, тематичних робочих груп і мереж Великим кроком при взаємодії з громадськими екологічними організаціями стало створення «Орхуського інформаційного центру» на базі сектору моніторингу, інформації та по зв’язках з громадськістю Держуправління згідно наказу начальника Держуправління від 06.04.2007 р. № 33 «Щодо роботи Орхуського центру». Згідно основних засад Положення, до функцій Центру відноситься: додержання діючого законодавства України; збір і формування інформаційнодовідкової бази (бібліо-,аудіо-,відеотеки); налагодження механізмів отримання екологічної інформації; підготовка інформаційних довідок на запити відвідувачів; інформування населення та громадськості з питань охорони стану навколишнього природного середовища на території Одеської області, оформлення інформаційних оголошень; організація плідної взаємодії з Громадською радою при Держуправлінні; надання консультацій громадським екологічним об’єднанням, консультації за “гарячим телефоном” та надання інформації факсом, електронною поштою; систематичне оновлення інформації на веб-сайті Держуправління; підготовку відповідей на звернення громадян за електронною поштою; збір нових методичних матеріалів, навчальних посібників тощо забезпечення високого рівня виконання всіх видів робіт Центру. Орхуський інформаційний центр при Держуправлінні діє у відповідності до положень Орхуської конвенції: інформує населення та громадськість з питань охорони стану навколишнього природного середовища на території Одеської області, надає консультації громадським екологічним об’єднанням, проводить прес-конференції, семінари, прямі телефонні лінії, круглих столів, відповідно до затвердженого Орієнтовного плану консультацій з громадськістю та за запитами громадських організацій, забезпечує систематичне надання матеріалів до друкованих видань. Перелік громадських організацій природоохоронного характеру, які входять до складу Громадської ради при Держуправлінні Таблиця 15.12.2.1. № п/п 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

Громадська організація Екологічний центр сталого розвитку Чорноморське гайдамацьке з’єднання українського козацтва Міжобласна громадська організація «Чорноморське козацтво» Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Всеукраїнська Екологічна Ліга «Мама – 86 – Одеса» «Жінки за довкілля» «Одеське регіональне відділення асоціації міст України та громад» Одеське міське товариство охорони та захисту тварин Фонд соціального захисту громадян

Прізвище, ім’я по батькові Геращенко Юрій Євгенійович (голова ГР) Гуцалюк Сергій Борисович (заступник голови) Гайду Василь Дмитрович (заступник голови) Яцков Анатолій Володимирович Авксентьєва Ольга Миколаївна Слесарьонок Світлана Федорівна Галушкіна Тетяна Павлівна Шукліна -Матюшкіна Олена Анатоліївна Волошина Тетяна Андріївна Гурьєва Олімпіада Віталіївна

233

234 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 16. 19.

20. 21. 22. 23. 24. 25. 26. 27. 28. 29. 30. 31. 32. 33.

Громадська організація «Благодійність та захист природного середовища Одещини» Громадська екологічна організація «Дельта» Одеська обласна організація Українського товариства охорони природи Одеський обласний благодійний фонд «Честь і милосердя» Одеський екологічний семінар «Будинок вчених» БПФ «Рутенії Одеса» Державна Інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Державна екологічна інспекція в Одеській області Голова постійної комісії з питань екології, природокористування, надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання Управління екологічної безпеки Одеської міської ради «Літературне товариство» «Світ Паустовського» Союз мариністів м. Одеса «Одеська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок» «Еко-порт» Центр екологічної просвіти та виховання м. Одеса «Екологія і суспільство» Одеська національна бібліотека ім. М. Горького «Благовіст» «Енергозбереження і екологія» Чорноморське козацьке військо «Зелена мрія» «Одеські вісті»

Марканов Микола Михайлович Жуков Анатолій Петрович Долинський Слава Кирилович Гордіян Валерій Олександрович Крісілов Анатолій Данилович Булат Тамара Петрівна Лихачев Сергій Анатолійович (Кривошеєва О.Н.) Вахрушев Олег Олександрович Демент Юрій Дмитрович Галюткіна Валентина Василівна Дербоглав Ігор Альбінович Глушаков Віктор Іванович Лекарева-Нікітіна Галина Вікторівна Янушевський Віктор Іванович Перфильев Сергій Сергійович Гіндіна Ірина Василівна Любарський Ігор Євгенович Лощкарьова Ніна Петрівна Логінова Віолета Іванівна Головський Сергій Євгенович Петько Анатолій Іванович Шпак Сергій Світлана Комісаренко

З метою поглиблення заходів взаємодії органів влади з неурядовими організаціями Держуправлінням взяло участь у розроблені Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадського суспільства в Одеській області (Розпорядження ОДА від 22.04.2009 р. № 240/А-2009), згідно якої заплановано проведення сумісних природоохоронних акцій та «гарячих» телефонних ліній з природоохоронних питань протягом поточного року. За участю природоохоронних органів - проведено ряд заходів до Всеукраїнських та регіональних акцій: «День довкілля-2011», «Дня водноболотних угідь», «Дня захисту Чорного моря», «Всесвітній День охорони навколишнього природного середовища». З метою забезпечення суттєвого поліпшення стану довкілля, поєднання зусиль державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, установ, широких верств населення у вирішенні екологічних завдань та на виконання указів Президента України від 06.08.1998 р. № 855 та від 01.04.2005 р. № 571 в області проведено "День довкілля". Для анонсування Всеукраїнського свята «День довкілля – 2011» та залучення до нього широких верств населення Одеської області було розміщено оголошення на веб-сайті Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, на сайті Мінприроди України 234

235

(http://www.menr.gov.ua) та на сайті Одеської обласної державної адміністрації (http://odessa.gov.ua). Протягом святкового тижня громадськостю та представникам державних установ Держуправлінням направлено вітальні листівки з нагоди Дня довкілля – 2011. 16 квітня 2011 року проведено акцію «День довкілля–2011», забезпечено залучення та розподіл по місцям загального користування працівників структурних підрозділів облдержадміністрації та територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади для здійснення заходів з благоустрою. Метою акції є озеленення населених пунктів, створення парків, газонів, квітників, очищення від сміття берегів річок, озер, ставків, розчищення та благоустрій джерел, проведення інформаційно-просвітницьких заходів щодо поширення екологічних знань серед населення, об'єднання зусиль державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, організацій, широких верств населення у вирішенні екологічних завдань. Держуправлінням спільно з Управлінням екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, КП «Міськзелентрест» і організаційним відділом апарату облдержадміністрації суботники проведені на території парків Перемоги, ім. Ленінського комсомолу, Лузановка, Преображенський, Куликовому полі, сквері кінотеатру «Зоряний», навколо будівлі облдержадміністрації, Ботанічному саду, меморіалі 411 батареї, дитячому оздоровчому центрі «Молода Гвардія», прибережних схилах Чорного моря, а також в інших зелених зонах загального користування. У акції взяли участь 172,3 тис. чоловік, зусиллями яких висаджено 108,9 тис. зелених насаджень, у т. ч.: 78,2 тис. дерев та 30,7 тис. кущів. Засіяно 36 га нових газонів та квітників. Утворено 12 зелених зон на площі 7,1 га. Упорядковано територій існуючих парків, скверів і алей на загальній площі 1104,6 га. Нові лісові насадження утворені на площі 155,68 га. Ліквідовано 1797 стихійних сміттєзвалищ і упорядковано 461 існуюче. Розчищено та упорядковано 295 водних джерел, розчищено 286 км берегів водних об’єктів. На проведення заходів спрямовано 843,7 тис. гривень. Необхідно зазначити, що День довкілля має на меті не тільки упорядкування територій та висадження зелених насаджень для поліпшення стану довкілля, а й пропаганду дбайливого ставлення до живої природи взагалі, її збереження і охорону як середовища нашого існування, та є складовою частиною екологічного виховання. Завдяки широкій підтримці органів влади, екологічної громадськості і просто небайдужих громадян День довкілля став днем активних практичних дій. 15.13. Екологічна освіта та інформування Впровадження екології у навчально-виховний процес останніми роками знаходить своє відображення в навчальних планах КПК вчителів природознавства, фізики, хімії, біології, географії та економіки. Для забезпечення наступності екологічні аспекти природничої освіти 235

236

висвітлюються для вихователів дошкільних установ, вчителів початкових класів та на пропедевтичному етапі для вчителів природознавства через вивчення відповідної змістової лінії державного стандарту. У розділі соціальногуманітарної підготовки для всіх категорій вчителів виділені години екологічного спрямування: «Формування екологічної культури учасників навчально-виховного процесу у світі Концепції сталого розвитку світу», «Екологія - наука та світобачення», «Екологічна освіта в контексті забезпечення вимог державного стандарту освітньої галузі “Природознавство” щодо формування базових компетентностей всіх учасників навчально-виховного процесу», «Екологічні аспекти природничої складової компетентнісно спрямованої освіти». Протягом останніх років було проведено 7 семінарів, спрямованих на поглиблення екологічної обізнаності: «Інноваційні форми організації виховання екологічного мислення самосвідомості молоді. (Global)»; «Озернись в турботі за здоров’я дітей. Методична майстерність педагогічного колективу школи в роботі щодо виховання та формування здорового способу життя учнів»; «Методичні аспекти реалізації краєзнавчого принципу навчання географії» на базі Болградського РМК; «Змістовий та методичний аспекти підготовки та проведення олімпіади з екології”, ОНУ; «Проектно-модульне структурування науково-методичного супроводу викладання географії в умовах краєзнавчого ціле покладання» на базі Балтського РМК; «Реалізація системного підходу щодо забезпечення якості природничої освіти"; «Методичний супровід вчителів, які працюють з обдарованими учнями з метою підготовки до олімпіади з екології». Активізувалася робота з обдарованою молоддю що стосується екологічної освіти: - Учні області приймають участь у Всеукраїнському конкурсі “Новітній інтелект України”. - Учні області приймають участь у Всеукраїнському конкурсі для школярів «Зелене споживання» у рамках І, ІІ та ІІІ Всеукраїнського конкурсу «Молодь тестує якість» і є постійними фіналістами. - Окрема увага екологічним питанням приділяється при складені завдань з географії для Всеукраїнської інтернет-олімпіади та інтелектуальних змагань серед учнів сільських шкіл. В кожному турі є по три питання екологічного змісту. У рамках цих змагань учні стають призерами 3 етапу. - З 2010/2011 навчального року Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України започатковано Всеукраїнську учнівську олімпіаду з екології, де наші учні посідають призові місця. У навчальних закладах Біляївського, Овідіопольського, Татарбунарського та інших районів області існує досвід створення екологічних стежин, 236

237

організовується робота екологічних агітбригад. Школярі та вчителі навчальних закладів Кілійського, Ізмаїльського, Ренійського районів та м. Ізмаїла об’єднані в екологічний Молодіжний Дунайський клуб, який є переможцем національного конкурсу серед 13 країн, через територію яких протікає Дунай (Відень, 2006, 2009 р.р.). На базі Вилківського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів ліцей» Кілійського району з 2008 року впроваджувався Всеукраїнський педагогічний експеримент на тему «Використання еколого-біологічних природоохоронних технологій в умовах профільного навчання та орієнтації учнів на вибір професії». Екологічний клуб Балтського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 - колегіум» Балтського району у 2010 році одержав перемогу та визнання серед клубів екологічного спрямування на міжнародному рівні (Відень, 2010 р.). Екологічна освіта також здійснюється через роботу гуртків екологічного та біологічного напрямків. Учні, які відвідують дані гуртки, стають членами Малої Академії наук, учасниками предметних олімпіад. Тема охорони навколишнього середовища та гуманного відношення до тварин і рослин на сьогодні актуальна, дискусійна, тому вчителі та учні обирають її для захисту творчих робіт, екологічних проектів. Так, в Овідіопольському районі заклади освіти тісно співпрацюють з ДП «Одеське лісове господарство», результатом чого є спільні дослідницькі роботи на базі Дальницького заказника щодо вирощування хвойних рослин нетрадиційними методами. В бібліотеках шкіл постійно діють виставки літератури та фотовиставки екологічного спрямування. Вчителі - природничники сумісно із бібліотекарями проводять тематичні тижні, на яких учні мають можливість ознайомитись з природою рідного краю, окреслити екологічні проблеми та знаходити спільні шляхи їх вирішення, проявляти свої творчі здібності. Вчителі біології та географії шкіл м. Южного створили методичний посібник «Проведення тижнів природничих дисциплін в навчальних закладах», в якому запропонували цікаві заходи з методичними рекомендаціями щодо їх реалізації. На базі Маріїнської гімназії, Одеської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 121 постійно працюють екологічні клуби, учасники яких співпрацюють з вищими навчальними закладами України, Росії та Польщі. Традиційно в області організовується позаурочна та позашкільна екологічна освіта. Протягом 2011 року у закладах освіти Одеської області працювали 172 профільних творчих об’єднань екологічного напрямку, які охопили позашкільною екологічною освітою 2528 учнів. Творчі учнівські об’єднання екологічного спрямування Таблиця 15.13.1. № 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Назва творчих учнівських об’єднань Гуртки природоохоронного напряму: «Юні екологи», «ЮДП», «Основи екології», «Охорони природи», тощо Екологічний ляльковий театр Екологічний театр (1 група) Екоклуби Обласні екологічні експедиції Екологічні експедиційні загони Літня навчально-польова практика (для вихованців

Кількість 172

Охоплено школярів 2528

3 1 53 2 11 загонів 1

45 15 1986 80 352 21

237

238 8. 9. 10. 11.

підрозділу, молодша група Агітбригади Екостежки Факультативи екологічного напряму (учні 7-11 класів) Лекторіїв – 11 у позашкільних закладах освіти

408 43 26 208 лекції з демонстрацією відеофільмів

4180 921 611 4057

У 2011 році пройшов перший етап Всеукраїнської експедиції учнівської та студентської молоді «Моя батьківщина – Україна». На обласний етап напрямку «Живи земле» - водні ресурси представлено 20 конкурсних робіт від 127 учнів, переможців першого етапу. По напряму «Заповідними стежками рідного краю» працювали позашкільні та загальноосвітні заклади з 8 районів та міст області (156 учнів). В області організована робота на 43 екологічних стежках, в цій роботі задіяні 921 учнів області. Педагоги використовують їх для організації моніторингових досліджень, науково-дослідницької роботи учнів, проведення пропагандистської природоохоронної роботи. На екологічних стежках учні проводять біологічні та географічні дослідження. Так, наприклад школярами Березівського району проводиться робота на 4 екологічних стежках, на яких школярі вивчають видовий склад рослин і тварин нашої місцевості, знайомляться з різноманітністю ранньоквітучих рослин та необхідністю їх охорони, формами рельєфу, наслідками впливу людини на біосферу, визначають екологічний стан природних об’єктів. 11-12 листопада відбувся обласний 19 фестиваль природоохоронної пропаганди, в якому взяли участь 26 творчих колективів та команди підтримки з районів області (347 учнів). На другий день фестивалю (під час підведення підсумків) відбувся концерт та екологічна дискотека, яку організували педагоги та вихованці Центру позашкільної роботи «Зоресвіт» Суворовського району м. Одеси. В рамках фестивалю пройшов обласний конкурс малюнків «Зміни клімату: наші дії, спрямовані на зменшення негативних впливів». На конкурс було представлено 116 робіт з 16 районів та міст області. Малюнки юних художників різнились творчою індивідуальністю, різноманітною технікою та майстерністю виконання, закликали до збереження ландшафтного різноманіття рідного краю і раціонального використання природних ресурсів. З метою популяризації передового досвіду екологічного виховання кращі агітбригади м. Одеси та області 8 грудня виступили на розширеному засіданні громадської ради при обласному державному управлінню охорони навколишнього середовища. Всі учасники були нагороджені грамотами та цінними подарунками. Протягом 2011 року в області проводили виступи 408 агітбригад, у роботі яких брали участь 4180 школярів. В області працює 11 екологічних лекторіїв які протягом року провели 197 лекції з демонстрацією відеофільмів (для 3277 учнів). Обласна відеотека поповнилась 24 новими відеофільмами на DVD. Відповідно до звітів з районів у загальноосвітніх закладах області працюють 26 факультативів екологічного напряму (611 учнів 7-11 класів). 238

239

Найбільш популярні факультативи «Основи хімічної екології», «Екологія людини та валеологія», «Основи екології», «Екологія», «Екологічне краєзнавство», «Загальна екологія» тощо. З метою покращення екологічної ситуації в регіоні, збільшення площ зелених насаджень, упорядкування територій закладів освіти, парків, скверів, виховання у дітей та учнівської молоді дбайливого ставлення до довкілля та залучення до поліпшення стану довкілля, активізації участі молоді у Всеукраїнських масових заходах на Одещині протягом багатьох років проводяться весняний та осінній тижні «Екологічної пропаганди». Старшокласники і педагогічні працівники навчальних закладів проводили упорядкування зелених насаджень минулих років, упорядкували пам’ятки природи та історичні місця, могили воїнів-визволителів, спортивні і дитячі майданчики. Учні надали шефську допомогу літнім людям, ветеранам Великої Вітчизняної війни та праці щодо упорядкування садиб. З метою виховання у школярів екологічної культури та формування в них навичок дотримання чистоти й порядку в усіх навчальних закладах області проведена широка просвітницька робота з питань охорони довкілля: організовано виступи екологічних, проведено тематичні брейн-ринги, конференції, інформаційно-просвітницькі виховні години екологічного спрямування; засідання «круглих столів», тощо. У бібліотеках навчальних закладів організовано змінні виставки навчально-популярної літератури. Практична природоохоронна робота Таблиця 15.13.2. №

Назва заходів

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11.

Кількість навчальних закладів освіти Площа упорядкованих територій, парків, скверів, алей Кількість посаджених дерев Кількість посаджених кущів Площа нових газонів, квітників Кількість побілених, упорядкованих дерев Площа благоустрою лісових насаджень (ліси, смуги, водоохоронні зони) Протяжність очищених від сміття берегів річок Площа благоустрою прибережних смуг лиманів та Чорного моря Кількість розчищених та упорядкованих джерел Кількість лекцій, виховних та інформаційно-просвітницьких годин/ учнів

12.

Кількість конференцій/учнів

13. 14. 15. 16.

Площа територій очищених від сміття, у тому числі спортивні майданчики Статті у місцевих газетах Теле- та радіопередачі Кількість проведених масових заходів (турнір, свято, конкурс, тощо)/- учнів

17. 18.

Кількість учасників заходів Витрачено коштів на благоустрій: бюджетних, позабюджетних

Одиниця виміру штук га штук штук га штук га км км штук штук учнів штук учнів га штук штук штук

Кількість

учнів

26091

учнів грн.

112477 134706,23

1021 975,136 35397 16764 141,477 56982 263,04 130,065 132 325 2322 41584 197 2919 1147,28 47 15 884

239

240

15.14 Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля 15.14.1. Європейська та євроатлантична інтеграція Охорона довкiлля є визнаним прiоритетом державної полiтики i предметом пiдвищеної уваги громадськостi в європейських державах, одним з головних напрямкiв дiяльностi ЄС i актуальною проблемою для України, зумовленою не лише наслiдками аварiї на ЧАЕС, але й загальним станом довкiлля в Українi. Правовою основою спiвробiтництва у галузi охорони довкiлля є УПС, мiжнароднi договори та угоди щодо безпеки навколишнього природного середовища, сторонами яких є Україна та ЄС. В результатi спiвробiтництво в галузi охорони довкiлля має привести до створення безпечного i сприятливого для людини загальноєвропейського екологiчного простору. На сьогодні Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, як аплікант разом з партнерами розробляє проект «Інвентаризація, оцінка та зменшення впливу антропогенних джерел забруднення в Нижньодунайському регіоні України, Румунії і Республіки Молдова» у рамках фінансуємої Євросоюзом програми «Румунія – Україна – Республіка Молдова 2007-2013». Метою роботи є запобігання накопиченню токсичних відходів та зменшення впливу біогенного забруднення регіону Нижнього Дунаю. В межах території Одеської області для досягнення мети планується вирішити наступні задачі: - оцінку забруднення водних об’єктів Нижнього Дунаю та інвентаризацію точкових та дифузійних джерел забруднення; - побудову очисних споруд в м. Вилково; - реалізацію предпроектних досліджень по створенню очисних споруд м. Рені, м. Ізмаїл, м. Кілія; - екологічний аудит територій розташування звалищ та складів непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин; - створення Регіонального Центру Екологічних Досліджень Нижнього Дунаю; - розробку системи менеджменту по знешкодженню небезпечних речовин; - створення інформаційного забезпечення природоохоронних заходів в регіоні Нижнього Дунаю. 18 листопада 2010 року в м. Одеса в рамках 5 засідання Спільного моніторингового комітету програми прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства «Україна – Румунія – Республіка Молдова» вищезазначений проект було відібрано для подальшого його розгляду Євро Комісії. На прикінці грудня минулого року Євро Комісія погодила проект для подальшої його розробки. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 р. № 1088 затверджена Державна програма розвитку транскордонного співробітництва на 2011-2015 роки. Вищевказаний проект включено до Переліку великомасштабних інфраструктурних проектів транскордонного 240

241

співробітництва України, яким може бути надана державна фінансова підтримка та надаватиметься підтримка Європейського Союзу в рамках виконання програм співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства на 2007-2013 роки. Протягом 2011 року продовжувались роботи по розробці проекту, на даний час завершується робота з підписання контракту щодо схваленого Єврокомісією відповідного великомасштабного проекту. 15.14.2. Залучення міжнародної технічної допомоги та координація діяльності програм/проектів зовнішньої допомоги Основними напрямами зовнішньоекономічної діяльності є розвиток співробітництва з сусідніми державами, збагачення змісту підписання міжрегіональних угод, реалізація спільних міжнародних проектів та програм, створення максимально сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі для залучення інвестицій та реалізації інвестиційних проектів, зокрема, на основі механізмів міжнародного співробітництва за проектами зі скорочення викидів парникових газів в атмосферне повітря від промислових підприємств, об"єктів поводження з відходами тощо. Особлива увага приділяється диверсифікація зовнішньоекономічної діяльності, зростанню ефективності використання експортного потенціалу регіону, підвищення його інвестиційної привабливості та міжрегіональному транскордонному співробітництву. На сучасному етапі в умовах повноправного членства України в СОТ необхідно приділити якомога більше уваги цим питанням. З метою створення цілісної ефективної системи співробітництва з державами та регіонами світу, міжнародними структурами, а також формування позитивного міжнародного іміджу розроблено Програму євроінтеграції, міжрегіональних зв’язків та формування іміджу Одеської області на 2010-2011 роки (далі-Програма). Головною метою реалізації Програми є розвиток взаємовигідних економічних, політичних та культурних зв"язків та формування позитивного іміджу Одеської області через активізацію транскордонного та міжрегіонального співробітництва, залучення коштів Європейського співробітництва у рамках програм сусідства Європейського Союзу, пожвавлення дво- та багатосторонніх відносин, а також підтримку відносин добросусідства з регіонами країн світу завдяки реалізації низки заходів: - проведення міжнародних науково-практичних конференцій, семінарів, "круглих столів" з метою активізації зовнішньоекономічних та зовнішньополітичних процесів; - участь у підготовці спільних проектів міжнародної допомоги з метою залучення в економіку області коштів фондів Європейського Союзу у рамках програм сусідства "Румунія – Україна – Республіка Молдова", "Чорне море, Південно-східна Європа" та надання співфінансування проектам, які було підтримано ЄК; 241

242

- укладання угод про співробітництво з регіонами країн світу з метою поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків, обміну інформацією, розширення культурних відносин; - забезпечення участі Одеської області у діяльності європейських регіональних структур та єврорегіонів, в т.ч. проведення на території області міжнародних заходів євроінтеграційної направленості; - постійне поширення інформації, а також представлення економічного, інвестиційного, туристичного, культурного потенціалу Одеської області під час міжнародних заходів, в тому числі проведення днів Одеського регіону у країнах світу. 15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво Одеська області приймає участь у Програмі транскордонного співробітництва «Румунія – Україна – Республіка Молдова 2007-2013 рр..". Бюджет Програми складає 126 718 000 євро. Прийнятні території включають: -Повіти Ботошань, Сучава, Яси, Васлуй, Ґалац і Тульча в Румунії -Чернівецька та Одеська області в Україні -Вся територія Республіки Молдова Додатково запроваджено нове поняття «сусідніх регіонів». Ці регіони матимуть доступ до всіх пріоритетів Програми але на їхній території можна буде здійснювати лише «м’які» проекти. Такі сусідні регіони можуть брати участь у Програмі: -Повіт Браїла в Румунії; -Івано-Франківська, Вінницька, Тернопільська (Тернопільський, Бережанський, Підгаєцький, Теребовлянський, Монастирський, Гусятинський, Чортківський, Борщівський, Заліщицький і Бучацький райони) і Хмельницька (Віньковецький, Чемеровецький, Хмельницький, Кам’янець-Подільський, Летичівський, Дунаєвецький, Деражнянський, Новоушицький, Ярмолинецький і Городецький райони) області в Україні. Пріоритети та заходи Програми: Пріоритет 1. Створення більш конкурентоспроможної прикордонної економіки. Захід 1.1 Покращення продуктивності і конкурентоспроможності міських та сільських територій регіону за допомогою транскордонної співпраці. Захід 1.2 Транскордонні ініціативи у транспортних та енергетичних проектах і мережах. Пріоритет 2. Виклики навколишнього середовища і готовність до надзвичайних ситуацій. Захід 2.1 Відповідь стратегічним транскордонним екологічним викликам, включаючи готовність до надзвичайних ситуацій. Захід 2.2 Водопостачання та переробка відходів Пріоритет 3. Співробітництво у форматі «Міжлюдські контакти». 242

243

Захід 3.1 Місцеве та регіональне управління: підтримка громадянського суспільства та місцевих громад. Захід 3.2 Освітні, соціальні та культурні обміни. Також Одеська область бере участь у Програмі «Чорне море 2007-2013 рр.". Бюджет програми на період 2007-2013 роки складає 17 млн. євро. Прийнятні території включають регіони наступних країн: Вірменія, Азербайджан, Болгарія, Грузія, Греція, Молдова, Румунія, Російська Федерація, Туреччина, Україна. Пріоритети та заходи Програми: Пріоритет 1. Сприяння соціально-економічному розвитку в прикордонних регіонах Захід 1.1: Спільна діяльність спрямована на розвиток сільської місцевості моря на міжнародні ринки. Захід 1.2: Створення туристичних мереж для інтеграції і просування ініціатив розвитку туризму. Захід 1.3: Розвиток торгівлі та ділових відносин з метою підтримки середнього та малого підприємництва Захід 1.4. Підвищення адміністративної спроможності для місцевого розвитку. Пріоритет 2. Вирішення спільних проблемних питань Захід 2.1. Вирішення спільних проблем захисту навколишнього середовища, а саме морських систем. Захід 2.2. Сприяння дослідженням та впровадженню інновацій у сфері ревальвації та захисту навколишнього середовища в природних заповідниках. Захід 2.3. Сприяння впровадженню інновацій в сфері технології та управління відходопереробними системами. Пріоритет 3. Співробітництво у форматі «Міжлюдські контакти» Захід 3.1. Заохочення культурної єдності та обміну між громадами басейну Чорного моря Захід 3.2. Сприяння співпраці та розвитку учбових закладів.

243

244

ВИСНОВКИ Основні чинники та критерії для визначення найважливіших екологічних проблем, у тому числі, що пов’язані із: низькою забезпеченістю населення сільських районів якісною питною водою, незадовільний екологічний стан басейнів річок Дністер і Дунай, які є основними джерелами водопостачання регіону, будівництвом нафтоналивного терміналу біля населеного пункту Джурджулешти (Республіка Молдова), скидами забруднюючих речовин у транскордонні водотоки з території Республіки Молдова, Румунії, незадовільним станом каналізаційних очисних споруд, проблемою утворення, зберігання, утилізації та знешкодження токсичних (небезпечних) відходів, незадовільною санітарно-екологічною ситуацією озера Сасик та прилеглих територій, Придунайських озер, екологічною проблемою, пов’язаною з експлуатацією ЗАТ Молдавська ДРЕС, деградацією приморських рекреаційних зон, прогресуючим підтопленням територій, розповсюдженням зсувних процесів, високим рівнем забруднення атмосферного повітря викидами від автомобільного транспорту. Визначення найважливіших екологічних проблем: - забруднення атмосфери викидами забруднюючих речовин від промислових підприємств та автотранспорту; - забруднення водних об'єктів скидами забруднюючих речовин із зворотними водами промислових підприємств, підприємств житловокомунального господарства; - забруднення підземних водоносних горизонтів; - порушення гідрологічного та гідрохімічного режиму малих річок області; - підтоплення земель та населених пунктів регіону; - проблеми щодо поводження з відходами I-III класів небезпеки; - поширення екзогенних геологічних процесів. Аналіз найважливіших екологічних проблем: а) проблеми, що вимагають рішення на міжнародному рівні; 1. Будівництво нафтотерміналу біля населеного пункту Джурджулешти на території Республіки Молдова 2. Скид забруднюючих речовин з території Республіки Молдова у транскордонні водостоки (річки В. Ялпуг, Киргиж-Китай) 3. Вирішення проблеми, які пов’язані з експлуатацією Молдавської ДРЕС. б) проблеми загальнодержавного значення - вирішення соціально-екологічних проблем населених пунктів, розташованих навколо оз. Сасик та Придунайських озер; - розв'язання проблем поводження із забороненими до використання хімічними засобами захисту рослин; - вирішення проблеми деградації цінних в лікувальному відношенні Куяльницького, Хаджибейського, Будакського та Тузловських лиманів. в) проблеми місцевого значення. - будівництво господарсько-побутової каналізації Південного району м. Одеси; 244

245

- будівництво системи водовідведення стічних вод від СБО "Північна" з глибоководним випуском м. Одеса; - ліквідаційний тампонаж не придатних до експлуатації та безгоспних артсвердловин; - розв'язання проблем поводження із забороненими до використання хімічними засобами захисту рослин; - рекультивація земель, порушених внаслідок ведення гірничовидобувних робіт; - вирішення проблеми забруднення підземного середовища та ґрунтів залишками нафтопродуктів під територією Одеського нафтопереробного заводу, яке по попереднім підрахункам складає по обсягу ґрунтів до 600 тис м3, по рідким нафтопродуктам до 13 тис. т.

245

246

ДОДАТКИ № з/п 1

Назва розділу 2 Вступне слово

Загальні відомості

Атмосферне повітря

Зміст розділу

Відповідальні за розділи

4 Карпенко О.О. - начальник відділу економіки природокористування, інформації, моніторингу та по зв,язкам з громадськістю. Орхуський центр тел. 728-33-82 Карпенко О.О. - начальник відділу економіки природокористування, інформації, моніторингу та по зв,язкам з громадськістю. Орхуський центр тел. 728-33-82 Мальцев О.А. – начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльності тел. 728-34-47, 728-33-59

1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості території Одеської області 1.2. Соціальний та економічний розвиток країни

2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Одеської області 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря 2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах 2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття 2.7. Заходи, спрямовані на поліпшення якості атмосферного повітря Зміна клімату 3.1. Тенденції зміни клімату 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів 3.3. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів та адаптації до зміни клімату Водні ресурси 4.1. Водні ресурси та їх використання 4.1.1. Загальна характеристика 4.1.2. Водозабезпечення території Одеської області 4.1.3. Водокористування та водовідведення 4.2. Забруднення поверхневих вод 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод 4.3. Якість поверхневих вод 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод 4.4. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення 4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів 4.6. Заходи щодо поліпшення стану водних об’єктів Збереження біологічного та 5.1. Збереження біологічного та ландшафтного ландшафтного різноманіття, різноманіття, формування національної екологічної

Мальцев О.А. – начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльності тел. 728-34-47, 728-33-59 Мальцев О.А. – начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльності тел. 728-34-47, 728-33-59

Харіна Л.О. – завідуюча сектором заповідної справи

246

247 1

2 розвиток природнозаповідного фонду та формування національної екологічної мережі

Земельні ресурси та ґрунти

Надра

Відходи

3 мережі 5.1.1. Загальна характеристика 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття 5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття 5.1.4. Формування національної екомережі 5.1.5. Біобезпека та поводження генетично модифікованими організми 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу 5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу 5.2.2. Лісові ресурси 5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів 5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів 5.2.5. Адвентивні види рослин 5.2.6. Стан зелених насаджень 5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу 5.3.1. Загальна характеристика тваринного світу 5.3.2. Стан та ведення мисливського господарства 5.3.3. Стан та ведення рибного господарства 5.3.4. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів 5.3.5. Інвазивні види тварин 5.3.6. Заходи щодо збереження тваринного світу 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні 5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду 5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення 5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон 5.6. Історико-культурна спадщина 5.7. Туризм 6.1. Структура та використання земельних ресурсів 6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду 6.1.2. Господарська осваєність земельних угідь 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси 6.3 Стан та якість ґрунтів 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення 6.3.2. Забруднення ґрунтів 6.3.3. Деградація ґрунтів 6.4. Оптимізація використання та охорона земель 7.1. Мінерально-сировинна база 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази 7.2. Система моніторингу геологічного середовища 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр 8.1. Структура утворення та накопичення відходів 8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) 8.3. Використання відходів як вторинної сировини 8.4. Транскордонні перевезення відходів 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з

4 біоресурсів, та формування екомережі тел. 728-36-24

Шатохіна І.В.– начальник міжрайонного відділу екології, державної екологічної експертизи та земельних ресурсів тел. 728-38-08

Мальцев О.А. – начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльності тел. 728-34-47

247

248 1

Екологічна безпека

10.

Промисловість та її вплив на довкілля

11.

Сільське господарство його вплив на довкілля

12.

Енергетика та її вплив на довкілля

13.

Транспорт та його вплив на довкілля

14.

Збалансоване виробництво споживання

15.

та

Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища

3 відходами 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки 9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку 9.3. Радіаційна безпека 10.1. Структура та обсяги промислового виробництва 10.2. Вплив на довкілля 10.2.1. Гірничодобувна промисловість 10.2.2. Металургійна промисловість 10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість 10.2.4. Харчова промисловість 10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва 11.1. Тенденції розвитку сільського господарства 11.2. Вплив на довкілля 11.2.1. Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі та під багаторічні насадження 11.2.2. Використання пестицидів 11.2.3. Екологічні аспекти зрошення та осушення земель 11.2.4 Тенденції в тваринництві 11.3. Органічне сільське господарство 12.1. Структура виробництва та використання енергії 12.2. Ефективність енергоспоживання та енергозбереження 12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля 12.4. Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики 13.1. Транспортна мережа Одеської області 13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень 13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів 13.2. Вплив транспорту на довкілля 13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля 14.1. Тенденції та характеристика споживання 14.2. Структурна перебудова та екологізація економіки 14.3. Впровадження елементів "більш чистого виробництва" в Одеської області 14.4. Ефективність використання природних ресурсів 14.4. Оцінка "життєвого циклу виробництва" 15.1. Національна та регіональна екологічна політика 15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки 15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства 15.4. Виконання державних цільових екологічних програм 15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища 15.6. Державна екологічна експертиза 15.7. Економічні засади природокористування 15.7.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності 15.7.2. Стан фінансування екологічної галузі 15.8. Технічне регулювання у сфері охорони довкілля, екологічної безпеки та раціонального природокористування 15.9. Дозвільна діяльність у сфері

4 Мальцев О.А. – начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльності тел. 728-34-47, 728-33-59 Харіна Л.О. – завідуюча сектором заповідної справи біоресурсів, та формування екомережі тел. 728-36-24

Харіна Л.О. – завідуюча сектором заповідної справи біоресурсів, та формування екомережі тел. 728-36-24

Мальцев О.А. – начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльності тел. 728-34-47, 728-33-59

Консультант - Галушкіна Т.П. – доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України

Шатохіна І.В.– начальник міжрайонного відділу екології, державної екологічної експертизи та земельних ресурсів тел. 728-38-08; Куриленко А.В. – головний спеціаліст - юрисконсульт тел. 728-38-72; Карпенко О.О. - начальник відділу економіки природокористування, інформації, моніторингу та по зв,язкам з громадськістю. Орхуський центр тел. 728-33-82; Мальцев О.А. – начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльності тел. 728-34-47, 728-33-59;

248

249 1

Висновки

3 природокористування 15.10. Екологічний аудит 15.11. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля 15.12. Участь громадськості у процесі прийняття рішень, що стосуються довкілля 15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій 15.12.2. Діяльність громадських рад, об,єднань, тематичних робочих груп і мереж 15.13. Екологічна освіта та інформування 15.14. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля 15.14.1. Європейська та Євроатлантична інтеграція 15.14.2. Залучення міжнародної технічної допомоги та координація діяльності програм/проектів зовнішньої допомоги 15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво

4 Консультант - Галушкіна Т.П. – доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України

Підрозділи Держуправління

249