w w w. k a m e n y a r y. i n f o
! К С У П И В СПЕЦ
Суспільно-політичний тижневик
w w w. k a m e n y a r y. i n f o
ДРОГОБИЧ
z
БОРИСЛАВ
z
ТРУСКАВЕЦЬ
z
СТЕБНИК
z
СХІДНИЦЯ
Представляємо довірених осіб: ВАСИЛЬ БОЙЧУК, відомий учений-фізик. Доктор фізико-математичних наук, професор. Академік АН ВШ України з 2009 р., декан фізико-математичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Для мене Ігор Курус – уособлення молодої, перспективної людини, котра у своїй роботі застосовує наукові підходи. Це, зокрема, було видно під час підготовки Стратегії розвитку краю. Вважаю, що українській політиці бракує саме такого тверезого підходу до вирішення державних питань. Курус і до моделі розвитку Дрогобиччини підходить не відусоблено, а розглядає її в загальнодержавній системі координат. За такими політиками – майбутнє. Тому я й погодився стати його довіреною особою.
ІВАН АНДРУНЕВЧИН, голова Дрогобицької регіональної спілки Ветеранів Афганістану
ІГОР
КУРУС
СТВОРИМО МАЙБУТНЄ РАЗОМ!
Заможні люди, багаті міста і села, процвітаюча Галичина та Україна – ось за що я борюся! Мене поливають брудом, бо бояться! Ви мене оберете до парламенту я відстоюватиму інтереси краю і чинитиму спротив антиукраїнській політиці влади!
Я – незалежний кандидат, тому працюватиму не для партій, а для краю!
Фото Ігоря ФЕЦЯКА(2)
Сьогодні Україна перебуває в стані війни, хоча абсолютна більшість із нас про це навіть не здогадується. Я знаю про війну не з чуток, не з фільмів чи книжок. Доля послала мені випробування, коли кремль розпорядився ввести радянські війська в Афганістан. Мені довелося бачити, як страхітлива зброя стирала з лиця землі цілі поселення. Це страшно! Страшно було бачити, страшно згадувати тепер. Та не менше мене болить, коли дивлюся на нинішню Україну й Дрогобиччину, зокрема. Ніби й у мирний час живемо, та економіка наша знищена так, начебто проти нас застосували зброю масового знищення. Хто бачив війну – той знає ціну миру. Але тим, для кого війна є професією, важко займатися мирним творенням. І ось ми бачимо перед собою руїни промислових підприємств у Дрогобичі та Бориславі й не знаємо, що з ними робити. Ворогів не видно, лінія фронту умовна, та майже всі кандидати в народні депутати знову кличуть на війну. Хтось продовжує кликати на «фронт», хтось закликає «вдарити». Та кого і як? Привидів-олігархів, котрі викупили наші підприємства, знищили, а тепер заховалися на Кіпрі чи у Швейцарії? Чи, може, тих, що вчинили простіше: приватизувавши партії, заховалися за депутатськими мандатами? А частина із тих, котрі хочуть отримати від нас мандат довіри, ховається за бренди цих партій. В мене таке враження, що з ними ми «довоюємося» до того, що на Дрогобиччині не залишиться жодного підприємства, якщо врешті-решт не візьмемося за творення. Але ж програми творення ніхто не демонструє. Всі «воюють», і тільки Ігор Курус пропонує чітке бачення перспективи та методи, якими її можна досягти. Я добре знайомий з цією людиною, був у нього вдома і можу запевнити: з Ігорем пішов би в розвідку. Він не торгує принципами, не перескакує з партії в партію заради власних амбіцій, є справжнім патріотом України. Не тим «патентованим патріотом», про яких із сарказмом говорив Іван Франко, а тих, котрі засукавши рукави, в поті чола працюють заради покращення нашого життя. Та головне, що він діє не наосліп, а згідно з продуманим планом дій. Завдяки цьому він зробив для Дрогобиччини стільки, скільки інші не спромоглися за всі роки Незалежності. Вірю, що зробить значно більше, ставши депутатом Верховної Ради й реалізувавши Стратегію розвитку краю. Тому я і став його довіреною особою.
2
Більше новин на www. kamenyary.info
Наше місто
Каменярі СПЕЦВИПУСК
БАТЬКІВЩИНА ЗА ФАЛЬШИВІ ВИБОРИ? У Львівському окружному адміністративному суді 16 вересня завершилося судове засідання, на якому було розглянуто позов кандидата у народні депутати України Ігоря Куруса в одномандатному виборчому окрузі №121. Ігор Курус оскаржував постанови окружної виборчої комісії у цьому окрузі про створення тимчасових виборчих дільниць у санаторно-відпочинкових закладах смт. Східниця та с. Модричі. - Вважаю рішення ОВК незаконним,- заявив Ігор Куру напередодні судового засідання. – Згідно із Законом України «Про вибори народних депутатів» спецдільниці можуть створюватися у стаціонарних лікувальних закладах та місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування такими як СІЗО, тюрми, кораблі та полярні станції. А відповідно до «Загального положення про санаторно-курортний заклад», санаторії не відносяться до стаціонарних лікувальних закладів. Саме ці норми стали визначальними при прийнятті 11 вересня суддями Львівського окружного адміністративного суду рішення на користь виконкому Трускавецької міської ради. Партія регіонів у позові до трускавецької влади вимагала зобов’язати орган місцевого самоврядування ініціювати процес утворення 72 спеціальних виборчих дільниць у місті-курорті. Тобто йшлося про те, щоб створити додаткові дільниці у кожному санаторновідпочинковому закладі! Для по-
рівняння - сьогодні у Трускавці утворено вісім звичайних виборчих дільниць. - Не виникає с у мнівів, що спроби влади створити тимчасові спеціальні на Дрогобичині зумовлені єдиною метою – підготувати підгрунття для фальсифікацій результатів виборів», - наголосив Ігор Курус. Як пові домив юрис т Олександр Стефюк, котрий представляв інтереси Ігоря Куруса у суді, позов було задоволено частково: утворення шести спеццдільниць суд визнав незаконним через те, що площа приміщень не відпо-
ві дає нормам, пере дбаченим Законом «Про вибори народних депутатів». Одну дільницю таки буде у творено – в оздоровчому зак ладі «Зелений Бір» у Східниці. «Суддями була проголошена доленосна постанова», - комент ує рішенн я окру ж ного с уд у Олександр Стефюк, - тому що створено прецедент судового рішення. Тепер під час наступних виборів у кожному санаторно-ві дпочинковому зак ладі країни мож ливе створення спеціальної тимчасової дільниці за умови, якщо вона відповіда-
тиме стандартам створення таких дільниць. Постанова чітко проголосила, що санаторії не є стаціонарними ліку ва льними зак ла дами, а ле в них можу ть створюватися дільниці для зручності виборців, які обмежені в пересуванні». Окрім тієї, суд прийняв ще й окрему ухвалу, якою визнав неправомірними дії членів окружної комісії та голови ОВК Ірини Тутової-Марчук, яка є кандидату рою від ВО «Батьківщина». Ними були допущені грубі помилки при оформленні постанов про утворення тимчасових діль-
ниць. За цим фактом ЦВК буде проводити перевірку. - Ми отримали інформацію, що на постанову окружного адміністративного суду подано апеляційну скаргу. Її подала за довіреністю від голови ОВК Дрогобицького округу Ірини ТутовоїМарчук Ірина Виноградова. Як відомо, Ірина Тутова-Марчук є представницею ВО «Батьківщина». Складається враження, що «Батьківщина» ллє воду на млин партії Регіонів, - говорить Ігор Курус. Прес-служба Ігоря Куруса
Зустріч у Старому Кропивнику
Цієї неділі відбулася зустріч кандидата в народні депутати України Ігоря Куруса з мешканцями Старого Кропивника. Проблемою номер один цього села є погані дороги та мости. Ігор Курус не обіцяв, що до початку виборів вони побачать відре-
монтовану дорогу з білою смугою по середині, проте пообіцяв посприяти в залученню інвестицій. На думку кандидата в депутати, ми повинні запозичити німецьку модель, коли в кущі сіл створюється підприємство, яке допомагає економічно підніматися всім. Це – можливість самим заробляти і на дороги, й на мости, й на вирішення інших про-
блем. Люди цікавилися, за яку політичну силу він порадив би голосувати. Ігор Курус згадав ситуацію, коли працював у Києві у виборчому штабі «Нашої України». Тоді виникла проблема з проходженням до парламенту ВО «Батьківщина» і штаб пішов на безпрецедентний крок – закликав людей голосувати за цю партію. Тепер Ігор Курус
закликає проголосувати за ВО «Свобода», оскільки ця партія балансує на межі й буде прикро, коли вона не пройде до парламенту. Участь у зустрічі взяв онук Великого Каменяра - Роланд Франко. Дмитро ФЕДАН Фото Ігоря ФЕЦЯКА
Роланд Франко: Ігор Курус – достойний, щоб бути у парламенті Якщо дивитися на сьогоднішню владу в Україні, на її вчинки, то не виникає жодних сумнівів у тому, що вона піде на все, щоби країна не рушилася кудись далеко від них. Але, на щастя, більшість людей уже розуміє, що такою держава бути не може. А має бути своя, національна, де ніхто не замахується на мову, а
такі велети духу як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко – це святиня. На моє переконання, Ігор Курус належить до таких людей, які здатні змінити ситуацію в країні на краще. Він має величезний досвід праці у державних структурах, був першим заступником голови Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. За час його пере-
бування на цій посаді Національна рада домоглася переведення усіх радіостанцій на мовлення українською, з ефіру були виключені російські телеканали РТР та ОРТ. Ігор Курус розробив стратегію впровадження цифрового телебачення, запровадив концепцію забезпечення малозахищених верств населення безкоштовними цифровими приставками для телевізорів. Очолюючи проект «Відкритий світ», який
покликаний підняти рівень освіти українських дітей до світових стандартів, домігся, щоб він пройшов міжнародну експертизу. У рамках цього проекту надав школам Дрогобицького регіону мультимедійні пристрої та проектори. Вже вдруге під його патронатом у Франковому краю проходить літературний конкурс для дітей «Стежками Каменяра». Ігор Курус – чесна, порядна, на-
ціонально-свідома людина, яка має бути у парламенті. Переконаний, що ні за яких обставин він не співпрацюватиме з провладною партією. Ігор Курус хоче створити у Верховній Раді позафракційне об’єднання депутатів демократичного спрямування «Галицьке парламентське коло», яке б лобіювало інтереси Галичини. У цьому я його також підтримую.
Більше новин на www. kamenyary.info
Каменярі СПЕЦВИПУСК
3
ІГОР КУРУС ЗАКЛИКАЄ ДО ЧЕСНОЇ БОРОТЬБИ! Кандидат у народні депутати Ігор Курус звернувся до опонентів із закликом до чесної боротьби. На його думку, передвиборний марафон підходить до «точки кипіння», коли можуть бути використані найбрудніші засоби. Про це він сказав на прес-конференції, яка відбулася 18 вересня у приміщенні тижневика «Каменярі». «Поки що ми перебуваємо у виборчому періоді з умовною назвою «брехня», де окремі кандидати тиражують неправду. - зазначив Ігор Курус. - Наступний етап -»розвінчування» і він може бути найбруднішим. Мені боятися нічого, але брехня, якою захопилися деякі штаби, може бути найнесподіванішою». Як приклад, кандидат у народні депутати Ігор Курус навів роботу так званих «шептунів», які ходять по людних місцях і поширюють неправдиву інформацію про нього. «Кажуть, що я регіонал, що я «тушка», що я жид, що я масон. Вже договорилися до того, що я гей. А скільки такої брутальної брехні намагатимуться вилити на мене!» наголосив він. Брех ливою Курус назвав і ситуацію з листівками, яка, на його думку, є звичайною
контрагітацією. Курус показав відео, яке продемонструвало зірвані і розкидані прибічниками Ілика агітплакати: «1998 рік – столичні мужі сказали: Лавринович! Ми повірили! Він зрадив! 2012 рік – столичні мужі кажуть: Ілик! Повіримо???» На листівках вказані вихідні дані, а прес-центр регіонального виборчого штабу ВО «Батьківщина» у своїх заявах стверджував протилежне, називаючи їх «фальшивками». «Я не розумію, що так налякало Ілика у цих плакатах? Усі ЗМІ рясніли повідомленнями, що Ілик спіймав на «гарячому» волонтерів, які розклеювали листівки провокаційного змісту, спрямовані проти нього, - зазначив Ігор Курус. - То що, пане Ілику, ви побачили провокаційного? Те, що Лавриновича привели з Києва і він нас зрадив? Чи те, що вас ведуть люди з Києва? Чи, може, те, що я прошу виборців думати, перш ніж зробити свій вибір? Чому люди Ілика зри-
вають ці листівки? Чому брешуть? - риторично запитав кандидат у депутати. Також Ігор Курус продемонстрував оригінал заяви, яку у Дрогобицькому відділі міліції писав пан Пукало, довірена особа кандидата у депутати Ілика. Він звернув увагу на те, що Пукало заявляв, начебто Курус бив його по руках і порвав написану ним заяву. «Ось ця заява, яку я забрав зі столу, щоб Пукало не писав її вже після затримання студентів, бо тоді міліція могла б накласти адмінштраф на них,- сказав Ігор Курус.- А щодо побиття, то самі собі уявіть, як я у райвідділі міліції б’ю людину. Це абсурд. Але у страху очі великі. І знову розповсюджується брехня про побиття і нищення доказів,» - підсумував він. «Доходить до абсурду. Я подав позов до суду, оскаржуючи рішення ОВК про створення спеціальних дільниць у Східниці та Моршині. Але пан Ілик так старається бути
єдиним опозиційним кандидатом, що по усіх кутках кричить, що це він оскаржував рішення ОВК. Кандидат у депутати висловив припущення, що спеціальні тимчасові дільниці створювалися саме під Ілика, бо ініціативу проявив секретар Бориславської міської ради, який є членом партії «Фронт змін», а, отже, відповідно прихильником Ілика. А вже коли стало відомо, що рішення ОВК оскаржується , Ілик швидко приєднався до позову. Ігор Курус назвав такі дії Ілика нечесними і непрозорими. Виникає запитання: чому тоді регіональний штаб ВО «Батьківщина» не оскаржував створення дільниць у Стрийському окрузі? І програв справу про тимчасові виборчі дільниці у Шкло та Немирові, які будуть створені у цих населених пунктах на базі санаторно-відпочинкових закладів? - А вже ос таньою к рап лею стало повідомлення про те, що на постанову окружного адмі-
ТРЕБА РЯТУВАТИ ГАЛИЧИНУ
Такий шлях виходу із кризового стану, у якому опинилося українське суспільство, пропонує кандидат в народні депутати Ігор Курус. «Я переконаний, що громади повинні бути сильними,сказав під час зустрічі з колективом школи с. Меденичі Ігор Курус. – Наша сила має бути в об’єднанні, бо якщо сидітимемо, склавши руки, і чекатимемо, що впаде мана небесна – нічого у суспільстві не зміниться».
А допомагати громадам повинні депутати-галичани. Саме тому Ігор Курус виступив ініціатором створення у майбутньому парламенті позафракційного об’єднання депутатів демократичного спрямування «Галицьке парламентське коло». «Якщо не матимемо депутатів, які лобіюватимуть інтереси Галичини, так як Партія Регіонів лобіює Донбас – будемо жебраками», - переконаний Ігор Курус. - А сьогодні я намагаюся робити певні кроки, щоб не допустити фальсифікації результатів виборів». Так, минулого тижня на запрошення Ігоря Куруса - напрацювати спільний план дій щодо формування дільничих виборчих комісій - зголосилися такі претенденти на депутатський мандант у Дрогобицькому окрузі, як Тарас Курчик, Олесь Старовойт, Микола Одрехівський, Тарас Гентош та Микола Тустановський.
На запитання вчителів меденицької школи, чому він вирішив спробувати свої сили у боротьбі за депутатський мандант, Ігор Федорович сказав, що йому набридло спостерігати, як політична кон'юнктура зводить нанівець хороші напрацювання у тій чи іншій сфері. Так, наприклад, коли у 2005 році Ігор Федорович був призначений у Національну раду з питань телебачення та радіомовлення, то за пів року Нацраді вдалося домогтися того, щоб усі радіостанції в Україні перейшли на ведення мовлення українською мовою. А коли він разом з головою Віталієм Шевченком подали у відставку – усе повернулося на круги своя. Такою ж була ситуація із проектом «Відкритий світ». На Дрогобиччині він починався саме з меденицької школи. «Відкритий світ» допоміг би вчителям значно ефективніше працювати, - зазначив Ігор Курус, - одна із причин , чому я пішов у цей проект: в Україні досі не розроблені мультимедійні уроки українською мовою». На жаль, проект так і не вдалося запустити, хоча було кілька інвесторів, готових його профінансувати, уряд не відкрив кредитні лінії. «Ситуація доходила до абсурду, - розповів Ігор Курус, - коли нам треба було провести показовий урок на міжнародній конференції, ми ледь не контрабандою перевозили з Китаю мультимедійні пристрої, бо митний збір «зашкалював». І жодних пільг з боку держави. Таку маємо країну: щоб забезпечити
поступ в освіті – мусимо діяти контрабандно». Яскравим прикладом ставлення держави до освітянської галізі є будівництво у с. Летня нової школи, яке триває уже ... 20 років. «Серце болить за нашу школу, - сказала директор Надія Козар під час зустрічі педколективу із Ігорем Курусом. Старе приміщення було зведене ще у 1936 році, сьогодні учні та вчителі тісняться у трьох будівлях, ремонти робляться за батьківські кошти, власними силами відновили фасад, але відкритим є питання про обладнання внутрішнього туалету. Як з’ясувалося, освіта у районі сьогодні недофінансована на 1,5 млн. грн., гостро стоїть проблема початку опалювального сезону. А школі потрібні нові меблі, швидкісний інтернет, мультимедійне устаткування. «Провести сучасний урок ми не можемо», - підсумували вчителі летнянської школи. Складається враження, що Дрогобиччину зумисне знищують. «Факти є просто кричущими, - розповів Ігор Курус.- 25 тис. га землі у регіоні не обробляється, поголів’я великої рогатої худоби минулого року збільшилося на 8 одиниць, і про це з гордістю звітував голова райдержадміністрації, підприємства у Дрогобичі та Бориславі приватизовані і знищені, люди змушені шукати роботу за кордоном». Так, скажімо у Бориславі було унікальне підприємство – завод штучних алмазів. Що сталося? Купили росіяни – продали технологію китайцям. Але у влас-
ника його варто забрати, те, що він зробив – величезний злочин. Треба вивчати договори купівліпродажу по кожному окремому підприємству, дивитися, чи виконані новими власниками задекларовані у них вимоги щодо об’єкту, якщо – ні, розривати їх і повертати підприємства у державну власність. Ігор Курус переконаний, що потребує реформування і нинішня система самоврядування. Але реформи повинні відбуватися обдумано, а не так, щоб зруйнувати одне і не збудувати інше. «Маємо хороший приклад поляків, - поділився думками Ігор Курус, - так звані гміни або округи. Поляки це запозичили у німців, нам би також добре було це впровпадити. Це виглядає як фермерський рух: є село, котре має певнеі виробничі потужності, і довколо нього об’єднуються інші села, які забезпечують його продукцією. Надзвичайно ефективна схема, побудована не на політичний, а на економічній доцільності». «Коли ми проводили анкетування, розробляючи програму «Стратегія розвитку краю», то намагалися максимально з’ясувати ті проблеми, які мають міста і села регіону, і запас міцності для того, щоб розвиватися, - зазначив Ігор Курус. – Я впевнений, Дрогобиччина має великий потенціал. Потрібні люди, які не б були байдужими до долі рідного краю», - підсумував Ігор Курус. Ольга ДЕРКАЧ
ністративного суду подано апеляційну скаргу від голови ОВК Дрогобицького окру г у Ірини Тутової-Марчук, яка є представницею ВО «Батьківщина». Можна припустити, що узгоджений кандидат від Об’єднаної опозиції сповідує подвійні стандарти, - говорить Ігор Курус. «Я втомився від брехні, яку тихо через «шептунів» поширює штаб Ілика. Прошу його припинити цю брудну технологію. Пропоную повернутися до дискусії про майбутнє Галичини й України. Закликаю до проведення відкритих дебатів зі мною Ілика і Янковського, щоб виборці голосували головою, а не емоціями. Шановні пане Ілику і пане Янковський, призначте час і місце таких дебатів» - звернувся до опонентів кандидат у народні депутати Ігор Курус. Прес-служба Ігоря Куруса Фото Ігоря ФЕЦЯКА
Структура, яку очолює Ілик, працює на провладну партію? Про це заявив кандидат в народні депутати у Дрогобицькому виборчому окрузі, самовисуванець Михайло Задорожний, даючи інтерв’ю у Прес-клубі. Він звинуватив заступника голови Львівського обласного виборчого штабу Об'єднаної опозиції «Батьківщина» Романа Ілика у тому, що той сповідує подвійні стандарти і веде нечесну політичну боротьбу, поширюючи про нього неправдиву інформацію. «Мені зареєстрували «клона» Івана Задорожного, розповсюджували листівки, щоб я зняв свою кандидатуру на користь «Батьківщини», - сказав самовисуванець. А минулого тижня Роман Ілик звернувся до лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока з вимогою виключии Михайла Задорожного з фракції ВО «Свобода» у Львівській облраді через те, що той висунув свою кандидатуру у Дрогобицькому окрузі, де від Об'єднаної опозиції кандидатом є саме Ілик. «Якщо політичні осередки, приналежні до структури, яку очолює Ілик, працюють сьогодні на кандидатів не від опозиції, то напрошується висновок – Ілик, який декларує себе як обличчя єдиної опозиційної сили, насправді працює на владу, - наголосив Михайло Задорожний. Він розповів, як голосують депутати від «Батьківщини» у міських та районних радах Дрогобиччини. За його словами, у районній раді усі депутати фракції «Батьківщини» співпрацюють з партією влади, вони увійщли у більшість, яку організував голова райдержадміністрації Михайло Сендак. «Якщо взяти Дрогобич, то з чотирьох народних обранців, троє працюють з владою, - зазначив Задорожний. - Чи не зі згоди Ілика усе це робиться, бо він, як керівник обласної організації, мав би виключити своїх підлеглих з партії за такі дії, - переконаний Задорожний. «Минуле Ілика – чорна пляма, - заінтригував журналістів Прес-клубу обласний депутат. – Дрогобиччина знає про цю людину усе, про його справи у 90-х роках». Якщо Ілик не погодиться взяти участь у дебатах з ним, то, пообіцяв Михайло Задорожний, він змушений буде оприлюднити усю правду про минуле свого опонента. Ольга ДЕРКАЧ
Більше новин на www. kamenyary.info
Про київський період життя Ігоря Куруса розповсюджують різні чутки. Щоб розвіяти їх пропонуємо Вашій увазі витяги з книги Віталія Шевченка.
ГЕНЕРАТОР ІДЕЙ Ігор завжди відрізнявся оригінальністю і активністю. «Беру на себе!» з його вуст — гарантія майбутнього успіху. Ось показовий приклад. 1999 року Курус з моїм сином Андрієм Шевченком придумали для Росії «подарунок на день народження» —до Дня її незалежності (12 червня), запровадженого ще 94-го року Єль-циним. Згодом це свято перейменували, назвавши просто «Днем Росії»,бо попередня назва сприймалася глупо (від кого в принципі можуть бути залежною держава росіян, крім власного глузду та власних імперських амбіцій?). Але якщо нашим сусідам хотілося незалежності, то як обійтися без її ознак? На той час на кордоні наших незалежних країн не було навіть жодного прикордонного стовпа! Ігор і Андрій запропонували такий стовп у подарунок до «іменин». ПРП і УНП підтримали цю ідею, і справжнього прикордонного стовпа, виготовленого за всіма правилами, з державними гербами, було доставленонами в Сеньківку, де перетинаються кордони України, Росії та Білорусі. Міліції та спецслужбовців там було, мабуть, більше ніж жителів села, але перечити нам вони не ризикнули. Стовп урочисто встановили. Після цього Ігор ще ходив потойбіч кордону в село Нові Юрковичі, щоб розповісти російським селянам про незалежність України. А сама акція мала великий резонанс у пресі й загострила увагу керівників двох країн до проблем облаштування кордонів. Потім були роки протистояння між тодішнім Президентом України Л.Кучмою і парламентом. У ці роки Ігор Курус фактично став моїм радником. А парламентський Комітет з питань свободи слова та інформації був,напевне, найефективнішим за всі роки. Вдалося прийняти низку важливих законів. Однак початок нового століття мені запам’ятався ще й конфліктом у Національній раді, у якому були задіяні тодішній голова цього органу, представник Президента Л. Кучми Борис Холод і працівник аппарату Національної ради Ігор Курус. Ігор виступив проти спроб Національної ради задавити незалежні від влади ЗМІ. Зокрема, він виступив проти припинення мовлення тодішнього опозиційного радіо «Континент». І ми його підтримали. Тоді на захист Куруса у боротьбі з Кучмою стали п’ять парламентських фракцій — ПРП, УНП, НРУ, соціалісти і навіть комуністи. А потім «Континент» підтримала Рада Європи, структури Євросоюзу, весь демократичний світ. Українське слово «темники» як підлий різновид цензури ЗМІ без перекладу почав вживатися у різних мовах, коли мова заходила про нашу країну. У 2002 році Україна чекала змін, що пов’язувалися з парламентськими виборами. Ігоря важко було знайти. Він зранку до ночі працював у штабі Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», а я займався виборами на Київщині та Чернігівщині. І лише на великих мітингах чи важливих акціях ми могли побачитися й переговорити. Тоді йому прийшла ідея ввести до складу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення жінок. До цього не було призначено жодної. Тому після перемоги «Нашої України» на виборах до Верховної Ради ми пішли до тодішнього Голови парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Миколи Томенка та й кажемо: «Миколо, ти ввійдеш в історію українського телебачення, якщо вперше проведеш до Національної ради жінку». Томенко до нас прислухався і до Національної ради парламентом було обрано представника громадської організації НАМ Тетяну Лєбєдєву. Тепер з легкої руки Куруса у складі Національ-
Каменярі СПЕЦВИПУСК
ВІН МОЖЕ! Ігор Курус: штрихи до портрета»
Фото Ігоря ФЕЦЯКА
4
ноїради більшість — жінки. Але чітка і принципова позиція з будь-яких питань не завжди приносила йому успіх. 2002 року парламент не прийняв рішення про обрання Ігоря Куруса членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Не проголосували комуністи і тодішні прибічники Кучми—Медведчука. А вже наступного року парламент нагородив Куруса за здобутки під час роботи в апараті Національної ради Почесною грамотою Верховної Ради України. Це було логічно і вмотивовано, бо Ігор брав активну участь у законотворенні. А в деяких законах України досі містяться норми, автором яких є Ігор Курус. Одначе тодішній керівник установи не забув конфлікту з Курусом і все зробив, щоб Ігор не отримав високої відзнаки. Під час церемонії нагородження спікер парламенту не запросив Куруса для отримання Почесної грамоти. Разом з тодішнім першим заступником голови Національної ради Віктором Понеділком ми зупинили заступника голови Верховної Ради Олександра Зінченка і запитали, чому не вручено нагороду Курусу, якого було запрошено в залу для нагородження. Зінченко з’ясував, що перед початком нагородження «хтось» викреслив прізвище Куруса зі списку нагороджених. «Помилку» відразу виправили, і Курус отримав заслужену нагороду. Потім були вибори Президента України. Ігор — у виборчому штабі Віктора Ющенка. А далі — Майдан…
НАЦІОНАЛЬНА РАДА Після вступу на посаду Президента України Віктор Ющенко призначив Ігоря Куруса членом Національної ради. Невдовзі мене обрали Головою Національної ради, а Ігор став моїм заступником. Ми дістали нагоду реалізувати свої плани щодо українізації ефіру практично. Літо та осінь 2005-го запам’яталося протистоянням з центральними телерадіокомпаніями, які мали стабільні заробітки і нічого не хотіли змінювати. Перехід на українську мову програм і передач не входив у їхні бізнесові плани. Ігор не був би сам собою, якби і в цій ситуації не знайшов підходи до розв’язання проблеми. Він придумав так звані реперні точки українізації. Протягом шести місяців компанії мали поступово, але всі разом перейти на 75-відсотковий показник української мови в ефірі. Завдяки послідовності та наполегливості, ба навіть винахідливості Ігоря, цей проект вдався і в телевізійному світі, і проміж «радійників», де мовна ситуація до цього була гнітючою. Основною вимогою до радіостанцій був синхронний перехід усіх загальнонаціональних компаній на українську мову. Але дві компанії вперто не хотіли давати гарантій щодо цього. Це були «Мелодія» і «Русскоє радіо». Керівники інших компаній прикривалися цією обставиною і вимагали від нас забезпечити одночас ний перехід як неодмінну умову програмних змін у діяльності кожного окремого мовника. Нам здавалося, що цей переговорний процес буде
безкінечним. Одні кивали на інших, а змін в ефірі не відбувалося. І ось одного липневого дня для всіх нас стало великою несподіванкою, коли на нараді-переговорах з цього приводу піднявся директор «Русского радіо» Ігор Чернишов і заявив про готовність радіокомпанії до 1 вересня 2005 року перейти на стовідсоткове ведення програм українською мовою. У керівників деяких радіокомпаній був шок. Після завершення наради на моє запитання, як це могло статися, Ігор стомлено відповів, що для цього треба було не поспати попередню ніч і переконати власника цієї компанії у безперспективності стримування процесу українізації телерадіоефіру та виокремлення себе з середовища мовників. Залишалося радіо «Мелодія», керівник якого посилався на відсутність учителів-мовників для ведучих, оскільки надворі було літо. І тут Курус відреагував на такий аргумент швидко й рішуче. Він пообіцяв знайти для радіостанції найкращих вчителів української мови. І знайшов - двох професорів Київського університету. Обоє перервали свої відпустки і повернулися до Києва вчити ведучих радіо «Мелодія». Щоправда, потім керівник «Мелодії» Станіслав Карпій журився, що це навчання обійшлося для ТРК дуже дорого, бо довелося оплатити послуги дуже дорогих учителів та ще й компенсувати їм втрачену відпустку. Але рішення було знайдено. І з 1 вересня 2005 року всі радіостанції розпочали мовлення українською мовою. А Ігор у розмові з С. Карпієм підкреслював, що великі затрати радіостанції на вчителів - це наука для тих, хто не хоче виконувати закон, а лише шукає можливість виправдати своє неробство. Я думаю, що Курус спеціально знайшов високопрофесійних і дорогих вчителів, щоб продемонструвати, що наші плани серйозні, а дії послідовні. Щоб цей процес ішов інтенсивніше, Ігор (він контролював у Національній раді дотримання програмних концепцій мовників) запропонував своєрідне змагання між радіокомпаніями. А базувалося воно на простих і логічних правилах. Дві радіокомпанії, які мають найменші показники державної мови в ефірі, потрапляють під перевірку. Керівники телерадіокомпаній дуже боялися перевірок, оскільки виявлені порушення могли бути приводом спершу для застосування дисциплінарних санкцій, а згодом і для звернення до суду щодо анулювання ліцензії на мовлення. За такі принципові рішення і небажання йти на компроміс у речах, які шкодять країні, ми з Ігорем як головні рушії процесу українізації телерадіоефіру, піддавалися масованому тиску з боку проросійських сил та керівників і власників телерадіокомпаній. Чого тільки не писали в пресі та Інтернеті про нас! Важче було з українською піснею і мовою придбаного за кордом телепродукту. Але й у цьому Національна рада досягла певного успіху. Хочу нагадати, що саме завдяки нашим зусиллям у кінці 2005 року найбільш русифікована на той час телекомпанія «Україна» перейшла на україномовне ведення програм. Пересічний телеглядач не знає, що в часи Л. Кучми «Україна» була єдинию з понад десяти загальнодержавних телекомпаній, що базувалася поза Києвом - у Донбасі. І Курус з готовністю поїхав у Донецьк, де переконував керівників понад ста місцевих ТРК у необхідності розбудови україномовного ефіру. А з цієї важливої нагоди ми йшли на прямий ефір ТРК «Україна», перед початком якого ведуча зізналася, що вперше в житті поведе передачу українською мовою. Нині, як відомо, телекомпанія «Україна» мовить на територію всієї країни і стала одним з найпопулярніших мовників - певна річ, і завдяки тому, що змінила своє ставлення до державної мови в ефірі.
Далі буде.