Можна Вас на два слова?
№1 (25) січень 2012
n виходить щомісяця
«Дякую» – звичайне та надзвичайне слово
стор. 2
n ціна договірна
n тел.: (097) 20 999 85
Коли життя стає кращим
стор. 4
Бракований шлюб
n e-mail: dvaslova@ymail.com
n dvaslova.com
Хлопець, якого хочеться провокувати
стор. 6
Шпаргалка для тата Сім’я
одному з дитячих садків проВ вели такий експеримент: психолог запропонував шестирічним
дітям пограти в «дочки-матері». Дівчата швидко розподілили між собою ролі мами, доньки і бабусі, однак ніхто з хлопчиків не погоджувався бути татом, в крайньому випадку - тільки синочком або собачкою. Після довгих умовлянь один хлопчик погодився-таки на роль батька. Він ліг на диван і сказав: «Дайте мені газету і включіть телевізор». Так він провів всю гру. На питання психолога, що роблять мами і бабусі, всі діти, включаючи хлопчиків, відповідали охоче і докладно. Про те, що роблять тати, розповіли небагато і в найзагальніших словах: «ходять на роботу», «заробляють гроші», «лають маму і мене», «карають».
стор. 3
Золотий вірш
В
иходячи заміж за Конрада Хілтона в 1950 р. Елізабет Тейлор міркувала: «Серце знає, коли ти зустрічаєш правильну людину. Він, без сумніву, той чоловік, з яким я хочу провести своє життя ». Виходячи заміж за Майкла Уілдінга в 1952, вона сказала: «Я просто хочу бути поряд з Майклом, бути його дружиною. Ось це по мені. Це початок мого щасливого кінця ». Виходячи заміж за Майка Тодда в 1957, Ліз пророкувала: «Я віддала йому свою вічну любов... Цей шлюб буде жити вічно ». Виходячи заміж за Едді Фішера в 1959, актриса ділилася: «Я ніколи не була щасливою у своєму житті більше, ніж зараз! Наш медовий місяць триватиме років 30-40 ». Виходячи заміж за Річарда Бартона в 1964, вона захоплювалася: «Я така щаслива, ви не повірите! ... Я люблю його настільки, що готова бути поряд з ним, що б він не робив ». Виходячи заміж за Річарда Бартона вдруге в 1975, вона заявила: «Більше не буде жодних весіль або розлучень. Ми приліпилися одне до одного як курчаче пір’ячко до смоли ... » Виходячи заміж за Джона Уорнера в 1976, зірка була відвертою: «Джон самий палкий коханий з тих, що я коли-небудь знала ... Я хочу провести залишок свого життя з ним і хочу бути стор. 5 похованою поруч з ним ».
«А ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться! » (Ісаї 40:31) Соціальна реклама
Бог і наука
Мавпи з вищою освітою
З незапам’ятних часів люди прекрасно знали, що між ними і тваринами - величезна різниця. І все ж... ...людська фантазія намагалася якось заповнити цей розрив - починаючи від казок про щук, ворон і ведмедів, які говорять «людським голосом», і закінчуючи сучасними чудесами анімації, що дозволяють нам милуватися на екранах розумними собаками, мишами і мавпами. Але все це, так би мовити, на дозвіллі, в порядку розваги. А ось з часів Дарвіна у бажаючих з’явилася можливість підійти до справи більш серйозно. Багато присвятили все життя тому, щоб довести, що відстань між людьми і тваринами не настільки вже й нездоланна. Особливо цікаві в цьому плані експерименти, в ході яких мавпам намагалися дати, так би мовити, «вищу освіта» і довести їх до рівня якщо не дорослої людини, то хоча б дитини.
стор. 7
Наша читацька аудиторія – понад 6000
Наші партнери “Cихівська Церква Євангельських Християн Баптистів”
2
№1 (25) січень 2011
Новини
Нік Вуджисік заручений
Населення України продовжує скорочуватися
У серпні чисельність населення України скоротилася на 0,004%, або на 2 тис. осіб порівняно з липнем і на 1 вересня 2011 року становила 45 668 тис. осіб. Чисельність міського населення на 1 вересня 2011 року складало 31 359,2 тис. людей, що на 0,01%, або на 3,2 тис. осіб менше в порівнянні з 1 серпня 2011 року, сільського - 14 308,8 тис. людей, що на 0,008%, або на 1,2 тис. осіб більше в порівнянні з попереднім місяцем, повідомляють “Коментарі”.
Перші плоди усиновлення гомосексуалами! У США 11-річний прийомний син лесбійської родини вирішив стати дівчинкою. Зараз його лікують препаратами, які блокують гормони, що затримують статевий розвиток. Лесбійська родина з Каліфорнії (США) стверджує, що їх прийомний 11-річний син хоче стати дівчинкою. Хлопчику дають препарати, які блокують гормони, що затримують статевий розвиток, щоб у нього був час точно визначитися, чи хоче він змінити стать, до 14-15 років. - повідомляє ТСН. Прихильники блокуючої терапії вважають, що її застосування в дитячому віці допоможе змінити ситуацію в середовищі транссексуальной молоді. Критики такого «виховання» дитини заявили, що «батьки» не повинні підштовхувати хлопчика до таких життєво важливих змін в такому юному віці, і, тим більше, проводити експеримент над його здоров’ям. Деякі психіатри наполягають, що перед тим, як змінювати хлопчику стать, всі члени цієї родини мають пройти перевірку психічного здоров’я.
Ці слова здавна стали нашими щоденними, чи навіть, буденними. Мало хто звертає увагу на слова подяки. Їх говорять і все. Автоматично, не задумуючись – «дякую вам», «спасибі», «щиро вдячні»… Учені-психологи з США встановили, що просте «дякую» чи «спасибі» мають позитивний і дуже благотворний вплив на людську психіку, причому не тільки на «адресата», але і на того, хто вимовляє слова подяки. Вираз вдячності одразу ж зміцнює відносини між двома людьми і їх взаємне почуття відповідальності одне за одного. Висловлена вголос подяка в кілька раз підсилює колективний потенціал при виконанні спільних завдань – стверджує автор дослідження Натаніель Ламберт з університету штату Флорида. Ламберт провів три різні експерименти для підтвердження своєї теорії. У першому досліді 137 студентів із різних курсів провели самоаналіз і записали результат: студенти фіксували, як часто і кому вони висловлювали подяку останнім часом. Потім вони визначали характер відносин з тією або іншою людиною, «адресатом» подяки. З’ясувалося, що з людьми, яким часто доводилося говорити «спасибі», стосунки були не тільки гарними, але їх можна було також охарактеризувати як надійні та дружні. В іншому експерименті 218 студентів шляхом по-
дібного аналізу визначили, що регулярний вираз подяки зміцнювало їх сприйняття відносин з «адресатами» як стійких і довгострокових. У третьому – 765 студентів були об’єднані у 4 групи. Експеримент тривав три тижні. Учасники першої групи регулярно сердечно дякували товаришам з будь-якого приводу. Члени другої групи обмежува-
№1 (25) січень 2011
Шпаргалка для тата Сім`я
Нік Вуджісік, християнин без рук і ніг, який став відомий своїм вражаючим свідченням, оголосив, що він заручений. Про це Нік написав у Facebook, коментуючи фотографію зі своєю обраницею: «Найбільше благословення, яке я коли-небудь отримував після життя, спасіння і відносин з Богом: Нік і Канае заручені! Дякуємо вам за вашу любов, підтримку і молитви». Ще не відомо, на яку дату призначено весілля. Нагадаємо, що Нік Вуджісік їздить по світу зі служінням «Життя без обмежень». Раніше Нік відвідав Україну, проповідуючи про віру і життя без нарікань.
Дякую - звичайне та надзвичайне слово
3
dvaslova.com
dvaslova.com
Цікаво знати
лися уявним висловленням подяки, а третій групі було сказано, спілкуючись з товаришами, думати лише про повсякденні справи, і намагатися не проговорювати, навіть подумки, слова подяки. Учасники ж четвертої групи періодично виконували завдання, які вимагали допомоги товаришів. Після закінчення експерименту з’ясувалося, що всі учасники першої групи найбільшою мірою відчували взаємозв’язок з партнером в порівнянні з іншими групами. «Висловлена подяка зміцнює відносини і пов’язує людей взаємними обов’язками», – вважає професор психології Роберт Еммонс, який рецензував наукову роботу Натаніеля Ламберта. Загалом, суть дослідження Ламберта можна звести до давно відомої нам приказки: «Ніщо не дається нам так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість та вдячність». Українські ж вчені стверджують, що слова подяки мають ще й магічний вплив на людину, головне, щоб вони йшли від чистого серця! І невипадково здавна в нашому народі існувало повір’я – не можна вимовляти слова подяки у стані невдоволення, роздратування чи люті. То ж не шкодуйте говорити «спасибі» та «дякую» за допомогу, підтримку, пораду, посмішку… Адже все добро від цих надзвичайних слів вертається до людини сторицею, особливо, якщо йде від душі.
Продовження
М
ожливо, цей приклад не відображає реальну ситуацію зі стовідсотковою точністю, однак, погодьтеся, експеримент вельми показовий. І справді, сучасний тато часто є для своєї дитини не другом або партнером, а якоюсь недоступною, незрозумілою, нерідко виключно караючою інстанцією. Цілий день він пропадає на роботі, а потім «з почуттям виконаного обов’язку» присвячує вечір особистим справам: телевізору, комп’ютеру, або, в кращому разі, якимось домашнім клопотам. Матерям нерідко доводиться спостерігати, як спрагла спілкування дитина «намотує круги» біля поглиненого своїм заняттям батька, але так і не наважується підійти. Сумне, треба сказати, видовище ... Таке відчуття, що між батьком і дитиною споруджений непроникний бар’єр з попереджувальним написом: «Обережно! Не до тебе!» І, схоже, таке «відсторонене батьківство» в нашому суспільстві нерідко сприймається як норма. Психологи опитували молодих татусів, скільки часу вони проводять зі своїми малюками, чи цікаво їм спілкуватися? Більшість чоловіків відповідали приблизно так: «Та що він розуміє! Ось підросте, тоді ... А поки нехай мама з бабусею няньчать». Що ж, начебто цілком зрозуміла позиція. Та тільки найчастіше роки минають, а обіцяне «тоді» все не настає. Адже така установка на відчуженість з часом стає джерелом нерозуміння, недовіри і конфліктів. Згаяне в ранньому дитинстві спілкування з малюком (спільні прогулянки, ігри, бесіди) згодом позначається на взаєморозумінні між двома рідними людьми, більше того, нерідко в дитини геть відсутня довіра і прихильність до батька. До речі, не зовсім зрозуміло, чому ігнорується загальновідомий факт, що для повноцінного і всебічного розвитку і хлопчикам, і дівчаткам необхідна участь обох батьків. Адже якщо мати асоціюється у дитини з ніжністю, ласкою і теплом, то батько - це своєрідний притулок, джерело сили, яке дає дітям відчуття власної невразливості. Наявність близьких відносин з батьком формує у малюків
необхідне для їх нормального розвитку почуття захищеності від усього, що може таїти в собі загрозу: незрозумілого грому, злого собаки, бешкетного сусідського хлопчиська... Відсутність батьківської любові та підтримки (втім, як і материнської) незмінно призводить до розвитку комплексів та психологічної незадоволеності. Наведу уривок з однієї книги з психології: «Ті 5 наших пацієнтів, які росли без батька чи без старшого чоловіка, розповідають (різними словами і в різних виразах) про почуття, яке
одні називали заздрістю, інші - тугою, треті - знедоленістю, а хтось ніяк не називав, а розповідав приблизно так: - Коли Генка при зустрічі знову починав хвалитися: «А мені тато цукерок привіз і ще рушницю купить!» - Я або повертався і йшов, або ліз битися. Пам’ятаю, не любив бачити Генку поруч з його батьком. А пізніше не хотів заходити додому до тих, у кого є батько. А от був у нас пастух дід Андрій, жив один на краю села. До нього я ходив часто, але тільки один, без дітлахів... Багато дітей з тих, у кого не
було близького старшого - чоловіка, в підлітковий період обростали гострими шипами, перебільшеною схильністю до самозахисту без необхідності в ній. Виявлялася хвороблива значимість захисту у всіх, хто не отримав її належною мірою в ранньому віці. І підліткові батько теж потрібен як старший друг. Але вже не притулок, а швидше джерело самоповаги. До цих пір наші уявлення про функції старшого чоловіка в житті підлітка гнітюче невірні, примітивні, убогі: «острашка потрібна...». Дати б ременя,
та нікому... До цих пір ми підміняємо повагу страхом! Страх в якійсь мірі може - до пори до часу - стримувати деякі наміри. Але на страху нічого гарного не може вирости! Повага - ось єдиний благодатний грунт, необхідна умова позитивного впливу старшого на підлітка, провідник його сили. І цю повагу можна викликати, заслужити, але неможливо випросити, марно вимагати, ставити за обов’язок. Змусити поважати силою теж не можна. Насильством повага знищується. Адже ми
хочемо, щоб наші діти мали нормальне почуття людської гідності. Значить, чоловік своїм становищем старшого зобов’язаний частіше дивитися у психологічне і моральне дзеркало: чи зможуть діти поважати його? Що візьмуть від нього? Чи захоче його син бути схожим на нього?». Однією з прикмет нашого часу стало переважання жінок в усіх сферах діяльності, активно формуючих особистість. Що ж, часом жінка просто поставлена перед необхідністю обходитися без чоловіка, і, безумовно, здатна навчити дітей рішучості, шляхетності й мужності. Але бути чоловіком вона все-таки не може. Доведено, що навіть нетривала відсутність батька веде до того, що у дітей (особливо у хлопчиків) починають розвиватися боягузтво, замкнутість, відокремленість, упертість, агресивність. Якщо батьки не будуть заповнювати дефіцит свого впливу в сімейних відносинах, виховання дітей виявиться збитковим. До того ж, якою б гідною не була його мати, хлопчик може ідентифікувати себе тільки з чоловіком. Спостерігаючи за старшими хлопчиками та знайомими дорослими, він безпомилково вибирає жести, рухи й манери, властиві чоловікам. І в першу чергу копіює свого батька. Причому не тільки образ його життя, а й світогляд. Якщо батько уважний і ніжний зі своєю дружиною, то син, одружившись, вважає єдино можливим саме так ставитися і до своєї обраниці. Коли батько відсторонюється від домашньої роботи, син з великою часткою ймовірності переймає його звички. Силу, надійність, підприємливість і міцність духу хлопчики теж вельми успішно переймають від батьків. До речі, відомий дитячий психолог Бенджамін Спок вважає, що, якщо батько завжди нетерплячий і дратівливий по відношенню до дитини, син буде відчувати незручність не тільки в його присутності, а й серед інших чоловіків і хлопчиків. Така дитина швидше за все потягнеться до матері і сприйме її манери та інтереси. Хлопчикові необхідний контакт з чоловіком - причому постійно. І якщо батько хоче, щоб його син виріс справжнім чоловіком, він повинен із задоволенням проводити з ним час, даючи синові відчути, що він «свій хлопець», виявляти до нього розуміння, довіру і повагу; більше того, у батька з
сином повинні бути спільні заняття і свої маленькі секрети. Втім, дівчатка не в меншій мірі потребують батьківської турботи. На відміну від хлопчика, дочка зазвичай не наслідує батька, але його схвалення надає їй упевненість в собі. Батько може похвалити гарне плаття або зачіску дочки, показувати, що цінує її думку, цікавитися її справами, іноді навіть радитися з нею про свої. З кожним роком дізнаючись свого батька все більше і більше, дівчинка готується до відносин з іншими чоловіками. На думку психологів, юнаки, з якими вона дружитиме, чоловік, якого вона полюбить, і навіть її подружнє життя багато в чому визначаються тими відносинами, які склалися у неї з батьком. На жаль, сьогодні безліч чоловіків називають себе батьками, хоча в реальності ними ніколи не були. Адже справжнє батьківство - це набагато більше, ніж просто народження і матеріальне забезпечення дітей. Це - відповідальність і справедливість, любов до своїх дітей і присвячення своїй родині. До речі, згідно з Біблією, саме чоловік несе відповідальність перед Богом за все, що відбувається з його родиною.
Ось кілька ключових пунктів, на яких базується справжнє батьківство.
1) Участь. Батько проводить час з дітьми, допомагає у вирішенні їхніх проблем, жертвує заради дітей своїми інтересами. 2) Сталість. Це емоційна витримка, виконання своїх обіцянок (батько повинен «тримати своє слово»), незмінність. 3) Обізнаність. Батько знає, що відбувається в житті його дітей, про що вони думають, що відчувають. 4) Турбота, що виражається через втіху, схвалення та підтримку. Якщо, переглянувши весь цей список, ви виявили прогалини у своїх відносинах з дітьми - що ж, ще не все втрачено. Кожному, хто прагне стати справжнім батьком, завжди готовий допомогти Той, «що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі» (Еф.3: 15). «Для тебя» Євгенія ЧЕРНОВА
4
№1 (25) січень 2011
Тет-а-тет
Коли життя стане кращим?
№1 (25) січень 2011
Бракований шлюб Продовження
Продовження
У
листопаді 1990 Елізабет Тейлор, нарешті, сказала: «Я не думаю, що знову коли-небудь вийду заміж». У жовтні 1991р., вона... знову вийшла заміж. На цей раз за Ларрі Фортенскі.
М
и переконуємо себе, що життя стане кращим, коли ми станемо старші, одружимося, народимо дитину, потім іще одну. Потім ми бачимо, що наші діти ще маленькі, і чекаємо, що все стане кращим, коли вони підростуть. Згодом ми переживаємо, що вони стали підлітками, і нам треба давати раду з усіма труднощами їх перехідного віку. Ми переконуємо себе, що, без сумніву, станемо щасливішими, коли вони виростуть зі своїх «надцяти» років. Ми кажемо собі, що наше життя стане кращим, коли наша друга «половинка» закінчить свої справи, коли в нас буде красива машина,
Щастя - це дорога, а не пункт призначення коли візьмемо відпустку, коли вийдемо на пенсію... Але істина в тому, що не буде кращого часу, аби бути щасливим, як зараз. Якщо не зараз, то коли? Твоє життя завжди буде сповнене подіями, справами, тривогами. Краще сприйняти все як є і вирішити бути щасливим, незважаючи ні на що. Дуже довгий час мені здавалося, що життя от-от розпочнеться. «Справжнє» життя! Але по дорозі завжди виникала якась перепона — випробування, яке потрібно пройти, робота, яку треба зробити, час, який треба комусь присвятити, рахунок, який треба сплатити. «От, зроблю це, переживу, а тоді і заживу». Врешті-решт, я зрозумів, що ці перепони і були життям. Це допомогло мені зрозуміти, що немає ніякої дороги до щастя. Щастя — це і є дорога. Тому насолоджуйся кожною миттю!
Глибоко в серці ми знаємо, що в житті є дещо важливіше ніж перемога для себе. Найважливіше - допомагати іншим перемагати. Навіть якщо це означає, що треба сповільнити власні перемоги Досить чекати закінчення школи, початку навчання у ВУЗі, чекати, коли втратиш 100 доларів, заробиш 100 доларів, коли буде робота, весілля, вечір п’ятниці, ранок неділі, нова машина, чекати зарплати, весни, літа, першого чи п’ятнадцятого числа, коли твою пісню прокрутять по радіо, чекати… коли помреш, перш, ніж вирішиш бути щасливим.
А тепер подумай і дай відповіді на ці запитання:
Немає іншого часу для того, щоб бути щасливим, окрім як зараз. Живи і насолоджуйся кожною миттю!
4. Назви п’ять останніх лауреатів кіно-премії «Оскар». Важкувато, чи не так? Аплодисменти стихають! Призи вкриваються пилом! Переможців забувають...
1. Назви п’ять найбагатших людей на планеті; 2. Назви п’ять останніх «міс Світу»; 3. Назви п’ять останніх лауреатів Нобелівської премії;
А тепер дай відповіді на ці запитання: 1. Назви трьох вчителів, які зробили внесок у твою освіту; 2. Назви трьох друзів, які допомогли тобі у важкі часи; 3. Згадай кількох людей, які викликали в тебе особливі почуття; 4. Назви п’ятьох людей, з якими тобі приємно проводити час. Значно простіше, чи не так?! Люди, які щось означають у твоєму житті, — не в рейтингу «кращих», вони не мають більше грошей, ніж інші, не виграли найпрестижніших призів. Це ті, хто піклуються про тебе, дорожать тобою, це ті, хто, незважаючи ні на що, завжди залишаються поруч. Задумайся про це на мить! Життя таке коротке. А ти? В якому ти списку?
5
dvaslova.com
dvaslova.com
Колись... ... на пара-олімпіаді в Сієтлі дев’ять атлетів стояли на старті 100-метрової бігової доріжки. У всіх були фізичні або розумові вади. Пролунав постріл, і розпочався забіг. Не всі могли бігти швидко, але всі хотіли взяти участь і перемогти. Вони пробігли третину дистанції, коли раптом один хлопчик спіткнувся, декілька разів перекрутився, впав і почав плакати. Інші учасники почули плач і стали бігти повільніше, а потім озирнулися, зупинилися і повернулися назад... Всі. Дівчинка з синдромом Дауна присіла біля нього, обняла і запитала: «Ну, як? Тобі вже краще?» Потім усі дев’ятеро пішли плече в плече до фінішної лінії. Всі глядачі повставали з місць і почали аплодувати. Оплески тривали дуже довго!.. Ті, хто це бачив, досі про це говорять. Чому? Тому що глибоко в душі ми всі знаємо, що в житті є дещо важливіше, ніж перемога для себе. Найважливіше — допомагати іншим перемагати. Навіть якщо це означає, що треба сповільнити або змінити власні перегони. Свічка нічого не втрачає, якщо від її полум’я запалити іншу свічку. jesuschrist.ru
подобається виходити заміж. Насправді я рідко буваю незаміжня, і якщо мене знову покличуть, зберуся за три хвилини». А от стратегія від Остапа Ступки, (який був одружений 5 разів): «Для мене шлюб асоціюється з армією (в якій він,
до речі, не був); два роки - і до побачення, два роки - і до побачення». Не відстав від нього і Андрон Кончаловський ... Ну чим не конвеєр?! І сімейне життя - зовсім як на конвеєрі: попереду - новенькі заготовки, позаду - купа бракованого шлюбу.
Як справлятися з труднощами та непорозуміннями у шлюбі? Що робити, якщо: вона хоче погуляти, він - побути вдома, вона схиблена на чистоті, він неохайний; вона тисне тюбик з середини, він з кінця. Він лисіє і хропе, вона набирає вагу і... теж хропе. І
один з одним воюють. На знищення. До повної перемоги. Сьогодні за приголомшливою статистикою з кожних двох нових пар одна розлучається. Скільки розбитих сердець, скільки життів порублено на дрібні шматочки, скільки дитячих душ спустошено цими боями!
Шлюб - це щира посвята любити недосконалу людину, таку ж недосконалу як ви самі. Мистецтво любити один одного без умов, як при першому «Так» біля вівтаря. І зберігати вірність один одному на все життя...
«Я розглядаю шлюби, як, свого роду, сценарії до фільмів. Ти погоджуєшся на нього, сподіваючись, що це буде хіт, але в результаті ти бачиш,що він виявиться провальним неприбутковим фільмом» Після весілля Елізабет Тейлор поділилася з журналістами: «Я розглядаю шлюби, як, свого роду, сценарії до фільмів. Ти погоджуєшся на нього, сподіваючись, що це буде хіт, але в результаті ти бачиш, що він виявився провальним неприбутковим фільмом ». Переглядаючи цей великий список можна посміхнутися. А можна і пожаліти цих нещасних... Весілля... Люди чекають цього моменту все життя, готуються, витрачають багато грошей... Один день свята і що після цього? Десятки років щасливого життя або..? Одна пара приготувала для зйомок свого одруження стільки обладнання! - Його вистачило б, щоб відзняти «Володаря кілець»! Але під час підготовки і репетиції урочистої церемонії вони довели один одного до такого божевілля, що після весілля не могли бачитись. І що далі? Велике весілля, порожній шлюб. Як люди ставляться до шлюбу? Приклад американської Клеопатри - наочний приклад ставлення до сімейних цінностей. Хтось скаже: «Це їх звичаї!» Ну що ж, а ось і наші звичаї. У актриси Оксани Сташенко було четверо чи п’ятеро чоловіків. Один зраджував, інший пив, третій бив, четвертий наркоман. В інтерв’ю телеканалу СТБ вона сказала: «Мені
Сім’я
Коли молоді клянуться бути разом: в радості і в горі, у багатстві і в бідності, в здоров`ї і в хворобі це означає саме так, а не інакше. Але чомусь їх щастя закінчується набагато раніше, ніж очікувалося. Чому так?
На війні за кожен збитий літак на винищувачах малювали зірочку. Що сьогодні повинні малювати на своїх «фюзеляжах» жінки за кожного «збитого» ними чоловіка? І, як цікаво, маркують сьогоднішні чоловіки кожну повалену ними жінку? Зараз дуже модно вінчатися, і наречені з різним ступенем віри повторюють: «Шлюби укладаються на небесах». Але проблема багатьох із них у тому, що молодята не мають реалістичного погляду на любов і шлюб. Так, Господь на небесах задумував любов і шлюб тільки для одного чоловіка і однієї жінки. Один раз і назавжди. І коли молоді клянуться бути разом: в радості і в горі, у багатстві і в бідності, в здоров’ї і в хворобі, - це означає саме так, а не інакше. Але, чомусь їх щастя закінчується набагато раніше, ніж очікувалося. Чому так? Шлюб - це щира посвята любити недосконалу людину, таку ж недосконалу як ви самі. Мистецтво любити один одного без умов, як при першому «Так» біля вівтаря. І зберігати вірність один одному на все життя ... Сергій Кавецький «Для тебя»
№1 (25) січень 2011
Наука і Бог
Михайло відповів: - Щоранку я прокидаюся і кажу собі: «У тебе є дві можливості. Ти можеш вибрати гарний настрій або ... ти можеш віддати перевагу бути в поганому настрої». Я вибираю гарний настрій. Всякий раз, коли трапляється щось погане, я можу вибрати - бути жертвою чи... я можу взяти певні уроки з цієї ситуації. Я вибираю вчитися. Кожен раз, коли хтось підходить до мене і починає скаржитися, я можу зробити вибір: прийняти їх скаргу чи вказати їм на позитивний бік життя. Я вибираю... - По-моєму, все не так вже просто, запротестував я.
Медсестра запитала, чиє у мене алергія? «Так!» - відповів я. «На гравітацію!!!» Я відмовився на них дивитися, але запитав його, про що він думав під час падіння. - Найперше, що промайнуло в моїй голові - що буде з моєю донькою, яка скоро повинна була з’явитися на світ? - Відповів Мишко. - Потім, коли я ле-
Біблія про життя:
«Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу.» 1Петра 3:10
Е
Продовження
нтузіасти працювали, не шкодуючи сил. Вони поводилися зі своїми підопічними, як з власними дітьми, вчили користуватися посудом, малювати і звичайно, говорити. Що стосується рухових навичок, то з цим проблем не було. А от мова ... Дуже швидко з’ясувалося, що через анатомічні особливості говорити, як люди, мавпи не зможуть ніколи. Після багаторічних тренувань найобдарованіші з них могли вимовити не більше чотирьох простих слів, і то невиразно. Хоча це і більше, ніж відомий герой Найка Борзова, але набагато менше, ніж більш-менш здатний папуга. Тоді у вчених з’явилася ідея вчити мавп розмовляти за допомогою спрощеної мови жестів для глухонімих або спеціальної клавіатури на комп’ютері. Тут успіхи виявилися більш вагомими: шимпанзе зуміли вивчити більше 100 слів, а одна особливо здатна самка горила - цілих 600! Це вже можна порівняти з успіхами 2-3-річної дитини, чи не так? Як виявилося, нічого подібного. Роки праці та чудеса дресирування підтвердили тільки одне: людину і тварину розділяє прірва. Так, мавпи прекрасно піддаються навчанню. Так, вони здатні запам’ятати сотні ситуацій, в яких потрібно показати експериментатору той чи інший знак (слово). Але все це для них - не більше ніж гра зі складними правилами. Вони й не думають користуватися словами так, як люди. Абстрактне мислення у мавп повністю відсутнє. Вони не можуть відокремити певне слово або сполучення слів від ситуації, в якій його вивчили. Власне кажучи, самі по собі слова їх взагалі не цікавлять. Вони можуть з інтересом досліджувати який-небудь предмет, але ніколи не запитають, як він називається (втім, питань вони взагалі не задають). Для дітей же, навіть найменших, слово має самостійну цінність. Воно настільки ж реальне, як і предмети, які ними називаються. Більше того - дітям навіть зовсім не обов’язково, щоб слово означало реальну річ. Вони легко можуть уявити собі те, чого взагалі не буває (буку яку-небудь), була б назва! Дітей зазвичай і не потрібно спеціально вчити розмовляти - вони якось самі розуміють, як поєднувати слова в речення, на льоту схоплюють часом непрості правила рідної мови ... А найрозумніша мавпа ніколи не зможе навіть відрізнити іменник від дієслова. Вона, правда, може повторити завчену послідовність слів - але це ж не означає, що вона склала речення! Про математику і говорити не варто - мавпи не можуть засвоїти
за тваринами ніколи не спостерігалося. Але при всьому цьому вони ж вимерли! Тобто абстрактне мислення - не дуже-то велика перева-
Мавпам піднятися на цю висоту так і не вдалося, а розмови про «проміжну ланку» поки так і залишаються лише розмовами. Хоча в
...Дуже швидко з’ясувалося, що через анатомічні особливості говорити, як люди, мавпи не зможуть ніколи. ношення до норми - зрештою, якщо прив’язати дитину до ліжка, то ходити вона теж не навчиться. До речі, зараз вважають, що не існує окремих здібностей до читання, математики і т. д., а є просто загальна здатність оперувати символами. У одних дітей вона виражена сильніше, в інших слабше, але є вона у всіх, навіть у розумово відсталих (ну, звичайно, не останньою мірою). Вчені не втрачають надії дізнатися, які саме гени визначають ці специфічні особливості людського мозку. Можна припустити, що в найближчому майбутньому це їм вдасться. Але, відповівши на запитання «що» і «як», доведеться відповідати і на питання «чому» і «навіщо». Адже, з точки зору теорії еволюції, незрозуміло, навіщо ми стали розумними. Дикунам, що живуть близько Амазонки майже в первісних умовах, допомагає виживати не стільки розум, скільки треноване тіло й потужна імунна система. А для виготовлення знарядь праці, подачі сигналів у разі небезпеки або під час полювання не потрібні такі великі мізки, якими ми раптом чомусь обзавелися. Тварини роблять приблизно те ж саме (в тому числі користуються знаряддями праці і навіть, як недавно було доведено, здатні їх виготовляти!), хоча мозок їх набагато менший. Або взяти неандертальців, які довгий час носили горде звання «посередників». Зараз думка про них змінилася: одні вчені вважають їх тупіковою гілкою еволюції, інші просто популяцією Homo Sapiens, яка деградувала через хвороби і брак харчування в льодовиковий період. Відомо, що обсяг черепа був у них цілком людським, і здатність до абстрактного мислення вони вже мали - адже, за даними археології, у них була релігія і моральність. Вони ховали мертвих з певними ритуалами і доглядали за хворими, чого
Набагато логічніше виглядає біблійне пояснення, згідно з яким ми були спочатку задумані і створені владиками Землі, носіями Божого образу і подоби, здатними з ним спілкуватися (правда, потім гріхопадіння все це зіпсувало). Для цього і потрібні були і розум і дар мови. га з точки зору природного відбору. І кроманьйонцям пощастило більше не тому, що вони були розумніші, а тому, що ловили рибу і з неї отримували вітамін D, у той час як бідолахи-неандертальці харчувалися все більше мамонтами (в сенсі, м’ясом) і страждали від рахіту. Так кому ж вона була потрібна, ця наша розумність? Чому ми раптом почали розмовляти і думати, якщо це не приносило особливої користі? Може бути, еволюція якимось чином знала, що через багато тисяч років примати порозумнішають і, завдяки досягненням у техніці та медицині, стануть господарями планети? Загалом, дивно все це. Набагато логічніше виглядає біблійне пояснення, згідно з яким ми були спочатку задумані і створені владиками Землі, носіями Божого образу і подоби, здатними з Ним спілкуватися (правда, потім гріхопадіння все це зіпсувало). Для цього і потрібні були і розум, і дар мови. До речі, якщо говорити про самого Бога, то мимоволі згадуються таємничі слова з четвертого Євангелія про те, що Слово невіддільне від Божественної природи. Якщо Батько - вища Реальність, то Син, Слово - вираз, образ цієї Реальності... Та вже, навряд чи євангелист Іван знав про висновки сучасних учених про те, що саме володіння словом - те, що піднімає людину над тваринним світом.
ЗМІ час від часу з’являються повідомлення типу: «Знайдений древній предок людини!». Насправді це лише означає, що знайшли чергову мавпу, чиї кістки трохи схожі на людські. Але ми-то вже зрозуміли, що справа не в кістках або кількості вовни, а в розумових здібностях! А спробуй визнач їх по уламку кістки! Так що зараз, як і в давнину, прірва між тваринами і людьми може заповнити тільки людська фантазія.
Не знаєш як зробити перший крок?
www.dvaslova.com
«У тебе є дві можливості. Ти можеш вибрати гарний настрій або ... ти можеш віддати перевагу бути в поганому настрої»
жав на землі, я подумав, що в мене є дві можливості: я можу вибрати життя, або віддати перевагу смерті. Я вирішив жити. - Невже тобі не було страшно? Міша вів далі: - Лікарі швидкої допомоги були чудові хлопці. Вони весь час мене запевняли, що зі мною буде все в порядку. Але коли вони везли мене в лікарню і я побачив вираз їхніх облич - то не на жарт злякався. В їхніх очах я читав: «Він - покійник». Я зрозумів, що настав час діяти. - І що ти зробив? - Запитав я. - Ну, там була така огрядна медсестра, яка викрикувала мені різні питання, - сказав Мишко. - Вона запитала, чи є у мене алергія на що-небудь. «Так», відповів я. Лікарі і сестри припинили роботу в очікуванні моєї відповіді. Я набрав побільше повітря в легені і закричав: «На гравітацію!!!». Крізь їх сміх я сказав їм: «Я вибираю життя. Оперуйте мене не як кандидата в небіжчики, а так, як буду жити». Міша вижив. А я в той день дізнався, що у нас є вибір жити повноцінно. Наше ставлення, врешті-решт, вирішує
навіть початкових понять на зразок «більше» і «менше». Так що, якщо навіть поведінка однорічної дитини і нагадує поведінку мавпи, відстань між ними набагато більша, ніж, скажімо, між тою же дитиною і професором університету. Дитина може розвиватися в певному напрямку, мавпа - ні. І залежить це не від навчання, а від певних характеристик мозку, заданих нашими генами. Зрозуміло, оточення і умови теж грають свою роль: якщо не вчити дитину говорити, як у випадку різноманітних «мауглі», ні мова, ні абстрактне мислення не розвинуться. Але ж це не має ніякого від-
Хочеш розповідати про Христа?
або на сайті
М
- Ні, це просто, - сказав Мишко. - Усе життя складається з вибору. Будь-яка ситуація має вибір. Ти можеш вибрати, як реагувати у цій ситуації. Ти вибираєш те, як люди впливають на твій настрій. Ти вибираєш - бути в хорошому настрої чи в поганому. Головне в тому, що ти сам вибираєш, як ти проживеш своє життя. Я розмірковував над тим, що сказав Михайло. Незабаром після цього я пішов з тієї роботи і почав свою власну справу. Ми не бачились, але я часто думав про нього, коли, замість того, щоб пасивно реагувати на ситуацію, я робив вибір. Через кілька років я почув, що з Михайлом трапилося нещастя - працюючи на вежі, він упав майже c двадцятиметрової висоти. Він переніс 18-годинну операцію і довгі тижні інтенсивної терапії. Його виписали з лікарні з залізними штифтами в хребті. Я побачив Михайла приблизно через півроку після травми. Коли я запитав його, як у нього справи, він відповів: - Краще всіх! Хочеш поглянути на мої шрами?
Мавпи з вищою освітою
89677
Хлопець, якого хочеться провокувати
У НАЙБЛИЖЧОМУ ВІДДІЛЕННІ УКРПОШТИ
Цікава історія
ихайло - один з тих, кого хочеться провокувати. Він завжди в гарному настрої і у нього завжди знайдеться сказати щось хороше. Коли хто-небудь запитує його, як він поживає, він відповідає: «Краще за всіх!» Він – вроджений оптиміст. Якщо у його боса неприємності, Михайло тут як тут, розповідає йому, як побачити позитивний бік ситуації. Я спостерігав за його стилем життя і мені стало цікаво. Одного разу я підійшов до Михайла і запитав: «Не збагну. Ну не можна ж бути завжди позитивним! Як тобі це вдається?»
7
№1 (25) січень 2011
ПЕРЕДПЛАТА НА ГАЗЕТУ ДВА СЛОВА на 2012 рік
6
dvaslova.com
dvaslova.com
Газета
«Два Слова»
«Для тебя» Олена Тарасенко
твій помічник у поширенні Божого Слова
8
dvaslova.com №1 (25) січень 2011
Разом 83 роки!
Опитування
«Що на твою думку люди придумали даремно… Чому?» Андрій Мицода
1. релігію - вона дуже сильно відволікає від справжньої істини; 2. щоразу нові стереотипи - заважають жити.
Макс Перепелиця
Дуже розкривати тему не буду, але мені здається, що найдаремніші відкриття це: тютюн, алкоголь, наркотики. Тому, що через них гине багато людей фізично, а духовно ще більше... цілі покоління, нації.
Настя Саннікова
На мою думку люди придумали даремно: нецензурні слова, алкоголь, сигарети та інші такі речі! Тим самим вони знищують себе, марно витрачають свій час…
Аня Лупій
Телевізор, бо він краде наш час …
У
Китаї сімейна пара, схоже, може встановити світовий рекорд по спільному проживанні у шлюбі. Про це пише китайське видання Сhina Daily. 101-річний Чжен Кьючу і його дружина, 102-річна Чжан Ягін з Тайчжоу, провінції Чжецзян представили свої посвідчення особи. Чжен і Чжан, які одружилися у 1928 році, почуваються добре, при цьому піклуються один про одного. За їхніми словами, щоденні прогулянки та вирощування овочів, допомагають підтримувати здоров’я. Чжен любить читати газети, і кожен день він ділиться новинами з дружиною. Щоб допомогти з кровообігом, їм роблять щоденний масаж. Вони пишаються своїм 83-річним шлюбом. «Я читав в газеті, що найдовший шлюб у 80 років був зафіксований у Книзі рекордів Гіннеса. А ми живемо вже разом 83 роки», - Сказав Чжен.
Володимир Гайдай
Напевне таку річ, яка пізніше стане для цієї людини ідолом…Ну, наприклад комп’ютерні ігри, інтернет, це все поглинає людину повністю і вона йому більше уваги приділяє ніж Богу, а Господь хоче щоб Він був центром нашого життя, а не Його творіння. Як на мене, даремне клонування, бо те що створив Бог, воно унікальне і копіюванню не підлягає!
Павло Гладун
Зброю. Більше того її не тільки придумали, а й постійно стараються вдосконалювати…Хоча права вбивати один одного людям ніхто не давав, право дати і забрати життя має тільки Бог….
Клавдія Харчук
Мобільні телефони…вони забирають багато часу, нервів, завдають багато стресу і шкідливі для здоров’я…
А що ж далі?
М
олодий юнак прийшов до батька і каже: - Тату, можеш мною пишатись, я поступив в університет і стану юристом! Нарешті я знайшов своє щастя! - Дуже добре, сину мій, - відповів батько, - значить, ти хочеш тепер старанно вчитися. Ну а що потім? - Через чотири роки я захищу на відмінно диплом і покину університет. - І що ж далі? - не відступав батько. - Потім я буду щосили працювати, щоб якомога швидше стати самостійним адвокатом. - А далі? - А потім я одружуся, створю сім’ю, буду ростити і виховувати дітей, допоможу їм вивчитися і отримати хорошу професію. - А далі? - А потім я піду на заслужений відпочинок - буду радіти щастям своїх дітей і насолоджуватися доброю старістю. - Що ж буде потім?
Над випуском працювали: головний редактор: КАРЧА Давид редактор / журналіст: МУЛЯК Сусанна Дизайн-верстка: ТАРАПАНОВА Ірина
- Потім? - Юнак на хвилину задумався. - Так, вічно ніхто на цій землі не живе. Потім мені потрібно буде, напевно, як і всім людям, померти. - А що потім? - Запитав старий батько. - Дорогий сину, що ж буде потім? - Тремтячим голосом промовив батько. Син ще більше задумався і сказав невпевнено: - Дякую тобі, тату. Я зрозумів. Я забув головне ...
Видавець: Релігійна громада ЦЄХБ. Свідоцтво про державну реєстрацію Серія КВ №17434-6184Р від 21.01.2011 Віддруковано: ПП Купровський В.М., м. Нововолинськ, вул. Грушевського, 19, тел.: (03344) 2-46-58. Друк офсетний, 2 друковані аркуші. Читацька аудиторія: 6 000. Газета виходить з 5 жовтня 2008 року.
Вадим Калькулон
Думаю що нема такого. Все було потрібно в певному періоді розвитку і в певних обставинах. Головне як цим користуватись. Оскільки будь-що можна використати по-різному.
Марія Ткач
Перше, що прийшло в голову - інтернет. Здається - це добре, багато інформації і можливостей, але більше є негативного, забирає багато вільного часу, можливості поспілкуватися віч-на-віч з друзями, родичами, та й у подружжя між собою, тому що треба глянути щось в інтернеті»:-))))Ну і також, діти «сидять» в інтернеті, а тут вже нема слів... В наш час все що придумують люди не приносить користі,.. все дарма. Краще люди звернулися б до Бога і не руйнували те, що Він створив.
ЗАПРОШУЄМО
Реквізити для благодійних внесків: (обов’язкова примітка «пожертва для газети Два Слова») п/р 2600800013220 ПАТ УСБ м.Львів МФО 325019 ЗКПО 20817163 РГ Церква ЄХБ м.Львів Передплатний індекс: 89677
Адреса редакції: 79053, м. Львів, а/с 407 тел.: (032) 276-34-25; моб.: (097) 20-999-85, gazeta@dvaslova.com, www.dvaslova.com
«Два Слова» – українська християнська газета. Виходить українською мовою щомісяця та розповсюджується через передплату та вроздріб. Матеріали, які публікуються в газеті без посилання, є власністю видавця. Передрук будь-яких текстових чи візуальних матеріалів, надрукованих у газеті, можливий лише з дозволу редакції. При цитуванні посилання на газету «Два Слова» обов’язкове. Редакція веде листування лише на сторінках газети. Отримані рукописи не рецензуються і не повертаються. У разі публікації редакція залишає за собою право редагувати і скорочувати надіслані матеріали, а також право друкувати матеріали в дискусійному порядку. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та іншої інформації несуть автори публікацій. Редакція не завжди поділяє погляди авторів.