Можна Вас на два слова?
№1 (49) січень 2014
виходить щомісяця
ціна договірна
тел.: (097) 20 999 85
Інтернет
«Фейсбук»: манія або служіння?
Я
вирішила видалити свій акаунт у «Фейсбуку». Манія стала занадто всепоглинаючою. «Фейсбук» висмоктав усе моє життя — це реально вбивця часу. Соціальна мережа була живильним середовищем для невдоволення і поверхневих стосунків. Я стомилася від «розшарування» своєї особистої інформації та від воєн, які вели мої друзі з різними політичними поглядами. Хотіла повернутися в спокійні дні читання книжок і прослуховування музики. Голос «Фейсбуку» повинен був замовкнути. Але перш ніж я натиснула кнопку «видалити» з мого життя соціальні медіа, Бог мені дещо нагадав. Він нагадав, що я повинна бути світлом у темряві. Нагадав мені про це через приватне повідомлення у «Фейсбуку».
Есперанто любові Л
юбов ховатися не вміє! Одного разу оселившись у серці, вона рветься назовні, бажаючи бути явною. Але, прагнучи висловити свою любов, часом ми не застраховані від елементарних помилок. Мовний бар’єр — реальна перешкода для тих, хто не дуже добре знає мову, якою говорить любов. Але це можна виправити, було би бажання вчитися. А якщо врахувати, що мова любові — універсальна, щось на кшталт есперанто, мабуть, варто спробувати опанувати її досконало. До того ж, окрім універсальності, ця мова має ще одну перевагу — на відміну від штучних, які придумала людина, ця мова природна. Її створив Бог для всього живого.
Продовження ст. 5
Прощений Богом і дружиною
Тест. Любить — не любить ?
Перевір себе
К
оли мені було близько 10 років, батьки подарували дитячу Біблію. Самі вони до церкви не ходили. Я ж любив читати й читав багато, в новій книжці мене особливо захопили історії Старого Заповіту: про Давида, Іова, історія створення. До того ж бабуся навчила мене молитви «Отче наш». Я почав молитися щодня, і навіть попросив тата й маму хрестити мене в православному храмі. Разом з бабусею ходив туди у свята й не тільки. У храмі смачно пахло свічками, на стінах усе було в позолоті, висіли ікони із зображенням Марії, якихось інших людей, визнаних святими. Але мені не дуже хотілося їм молитися, головним місцем для поклоніння я вважав хрест із зображеним на ньому розіп’ятим Ісусом, що стояв у глибині приміщення. Щоправда, перед хрестом я стримувався та боявся сказати зайве, сам Христос здавався суворим і вимогливим. Я знав, що грішу, і знав, що треба просити про милість. Просив за допомогою самостійно придуманого ритуалу: спочатку «Отче наш», потім «Спаси, збережи і помилуй мене грішного», потрійне хресне знамення і — на вулицю. Ставало легше, поки знову не скоював щось погане.
Продовження ст. 4
dvaslova.com Цікава історія
Справи сімейні
Продовження ст. 2 Свідчення
e-mail: dvaslova@ymail.com
Вправа із дзеркалом
Ф
ред був американець індіанського походження. Він був схожий на скульптуру, вирізану з твердого дерева: величезну, врівноважену, доладну. Коли Фредові було двадцять років, він потрапив в одну з країн, де Америка вела бойові дії, і багато чого надивився. Залишився живим, але для того, щоб хоч іноді засинати й відволіктися від усього, що війна накоїла з ним, і того, що заподіяв іншим, почав вживати наркотики і вливати в себе все більше алкоголю. Здавалося, на цьому можна протриматися, і Фред тримався. Місяць за місяцем і рік за роком. Коли страшні спогади надокучали йому, він удавався до випробуваних засобів, і на якийсь час біль і страх відступали, а назавтра все починалося спочатку. Але через деякий час до моральних страждань додалися муки від втомленої алкоголем психіки: випивка — погана протиотрута від проблем совісті. Справи погіршувалися, і Фред, величезна сильна людина, намагався триматися доти, доки одного дня зарядив гвинтівку, запхав ствол у рот і пальцем ноги натиснув на спусковий гачок. Зброя дала осічку. Вперше його безвідмовна гвинтівка не вистрілила. Фред сидів на стільці й повільно усвідомлював, що все ще живий і, здається, в його життя втрутився Бог.
Продовження ст. 3,6
Також у номері:
• ЛЮБОВ — це... (ст. 2-8) Любов мого тата (ст. 6) • Що робити християнам під час революції? (ст. 7) • На вашу думку: любов — це... (опитування ст.8) Золотий вірш
«Кожна маленька дівчинка мріє про велике кохання», — співає Наташа Корольова в одній зі своїх пісень. І це дійсно так. Ну яка дівчина із самого дитинства не мріє одного разу зустріти свого принца: красивого, сильного, веселого, доброго, ніжного й ласкавого ? Який усе життя кохатиме лише її, даруватиме квіти, подарунки, казатиме, що вона найкраща... З яким вони проживуть довго і щасливо та помруть в один день.
Продовження ст. 3
Наші партнери “Cихівська Церква Євангельських Християн Баптистів”
Прочитавши газету, подаруй її іншому
Церква “Преображення“
«Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового» Біблія, послання апостола Павла до Галатів 6 розділ 2 вірш.
2
dvaslova.com №1 (49) січень 2014
Інтернет
«Фейсбук» манія або служіння? Закінчення
К
омусь, кого я знала, було боляче. У цієї людини були серйозні питання про життя і віру. Ми обмінялися кількома повідомленнями, в яких я поділилася фундаментальними істинами Письма, даючи надію і зцілення надламаній душі мого друга. Через це листування Бог відкрив мені очі на те, як «Фейсбук» може бути служінням. Я можу бути світлом у темряві, ділитися Доброю Вістю онлайн. Того дня я молилася і просила Бога показати мені, як використовувати «Фейсбук» у донесенні Євангелія. Він став моїм полем служіння.
Кілька практичних порад щодо того, як зробити «Фейсбук» місцем служіння: — діліться в статусі тими віршами з Біблії, які ви читаєте в особистій кімнаті; — постіть посилання на події у вашій громаді, яка в рамках Великого Доручення; — діліться фотографіями про служіння вашої сім’ї; — започаткуйте групу для молитви онлайн, групу вивчення Писання або книжковий клуб у приватній групі «Фейсбуку»; — моліться за свого друга у «Фейсбуку» щодня і надсилайте йому надихаючі повідомлення, в яких висловлюйте підтримку; — підтримуйте тих з вашого кола друзів, хто потребує допомоги, всілякими засобами, які Господь зробив вам доступними. Цього року я у «Фейсбуку» відкрила групу онлайн вивчення Біблії. Багато жінок у цій групі незнайомі мені, але наші серця все більше зближуються, коли ми досліджуємо Слово Боже щодня. У мене з’явилася можливість ділитися своїм свідченням у групі та пояснювати, що Ієшуа кожному з нас пропонує порятунок. Я висловила пропозицію, щоб кожен, хто має запитання про віру в Месію, писав мені в особистому повідомленні. Одна з дівчат у цій групі надіслала мені приватне повідомлення, і в мене з’явилася змога донести їй Євангеліє. Тепер у мене є нова сестра в Господі! І знаєте, я така рада, що не видалила тоді свій акаунт.
ЛЮБОВ — це... «Одружися не з тим, з ким зможеш жити, а з тим, без кого не зможеш», — каже доктор Добсон. Я одружилася, коли мені тільки виповнилося 18 років, а моєму чоловікові було 21. Молоді, гарячі й недосвідчені, чи знали ми тоді, що таке любов? Почуття переповнювали нас, і ми не уявляли життя одне без одного. Будучи дуже молодими й незрілими, ми уклали шлюб, навіть не замислюючись про те, що нам належить пройти й пережити. На жаль, не було нікого поруч, хто міг би відкоригувати нашу поведінку у сфері сімейного життя. Ми любили Бога, й авторитетом для нас завжди було й залишається Його Cлово. Саме це й допомагало нам перемагати складні обставини, працювати над собою і змінювати свої характери. Відмовляючись здаватися, ми докладали зусилля, щоб досягти сімейного щастя. Денис і я завжди вірили, що християнські шлюби повинні й можуть бути міцними та сильними. І ми
Подумай
мали зразок такого шлюбу, в якому немає місця для особистих амбіцій і сварок, підозр і зрад.
ЛЮБОВ — ЦЕ ВІРНІСТЬ
Вірність — це дуже важлива риса характеру, без якої шлюб не зможе бути довгим, дружба міцною, а служіння Богу постійним. Вірна людина — та, якій можна довіряти, на яку можна покластися. Зрада в шлюбі губить життя обох і залишає відбиток на всіх членах родини. Чи можна ще до шлюбу з конкретною особою заздалегідь передбачити її здатність до зради? Думаю, так! І хоча ніхто з нас не планує зраджувати кохану людину, все ж імовірність зради можна передбачити. Варто уважно придивитися до претендента на звання майбутнього чоловіка або дружини.
Продовження ст.8
Новини У США пішла з молотка найдорожча Книга Псалмів у світі
Першу книжку, видану на території сучасних США, — Массачусетську Книгу Псалмів — продали на аукціоні Sotheby’s у Нью-Йорку, повідомляє служба ВВС. Американець Девід Рубенштейн запропонував за неї 12,5 млн. доларів. З урахуванням винагороди аукціонного дому книжка коштувала йому 14,2 млн. дол.
Отже, Массачусетська Книга Псалмів, яку видали пуритани 1640 року, стала найдорожчим друкованим виданням у світі.
Церква закликає до єдності
Члени Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, відмінні між собою за конфесійною, релігійною і навіть етнічною приналежністю, у зверненні з нагоди Дня Соборності України 22 січня закликали всіх віруючих громадян соборної Української Держави до молитви за єдність, порозуміння, мир та гідне майбутнє народу України. ВРЦіРО також задекларувала готовність сприяти початку конструктивного діалогу, закликала берегти територіальну цілісність України й відкинути будь-які ідеї сепаратизму чи розділення.
Кожен третій житель Землі — християнин
Кіськість християн зростає відповідно до збільшення кількості населення світу. Кожна третя людина на планеті є християнином. Майже 2,4 млрд. християн становлять близько 33% усього світового населення — 7,2 млрд. Такі дані станом на початок 2014 року опублікував Бостонський центр з вивчення світового християнства (Gordon — Conwell — Seminar), повідомляє «Греху.Нет» з посиланням на «Седмиця». Кількість християн торік збільшилася на 200 млн. осіб. Число парафіян, які регулярно відвідують Богослужіння в церкві, становить приблизно 310 млн. Католицька церква з її більш ніж 1,2 млрд. членів є найбільшою християнською деномінацією. Протестантів — 441 млн., православних — 280 млн., членів Англіканської церкви — 92 млн., інших християн — 110 млн. Більшість християн (563 млн.) живе в Латинській Америці. Далі йдуть: Європa (561 млн.), Африка (520 млн.), Азія (368 млн.), Північна Америка (229 млн.) й Океанія (25 млн.). У світі налічують 4,7 млн. християнських культових споруд. 12,5 млн. осіб є християнськими священиками. Іслам є другою після християнства найбільшою за чисельністю релігією (1,7 млрд.). Індуїстів налічують близько одного мільярда, буддистів — 514 млн. До іудейської релігії зараховують себе 14 млн.
3
Газета для твоєї душі №1 (49) січень 2014
Тест. Любить — не любить? Закінчення «Ну, таке буває тільки в казці», — думаємо ми, дорослішаючи, й розуміємо, що ідеальних людей не буває. Але тільки доти, доки одного разу зранку не прокидаємося з усмішкою на губах і з весною в серці. Доти, доки ми не закохуємося. Тоді все немов перевертається догори дриґом. Світ навколо стає прекрасним і дивовижним, птахи починають якось поособливому цвірінькати, а наш обранець все більше й більше стає схожий на того принца з дитячої казки. Далі все, як годиться: довгоочікувані побачення, ніжні обійми й божевільні освідчення в коханні, які за сприятливих обставин переходять у пропозицію руки й серця. І тут починається найцікавіше. Хтось виходить заміж, не замислюючись про те, що чекає попереду. Але для багатьох настає момент, коли потрібно вибирати, і від цього вибору залежить їхня доля. Тоді виникає питання: чи є ця людина моєю другою половиною, чи зможу я прожити з нею поруч усе життя? Дуже складно відразу знайти правильну відповідь, тим паче, коли ти по вуха закоханий і легко приймаєш бажане за дійсне. Тому, якщо ти потрапила в таку ситуацію, не поспішай з рішенням, а спершу спробуй відповісти на такі запитання.
Пристрасть дещо відрізняється від закоханості. Вона часто ховається під назвою «любов», але це зовсім різні речі. Пристрасть — це сильне прагнення задовольнити свої сексуальні бажання. Пристрасть егоїстична, вона заявляє: «Я хочу цього для свого задоволення, незалежно від наслідків і негайно!» Любов безкорислива, вона згодна чекати. Для коханого жертвуєш усім, прагнеш того, що краще для нього. Тобі приносить задоволення ділити його радощі й горе. Справжня любов змушує проявляти твої найкращі якості. Любов немислима без дружби. І, природно, вона включає в себе й закоханість, і пристрасть. Звідси витікає.
№1. Чи впевнена ти, що твоя любов справжня?
Дуже часто люди плутають любов із закоханістю чи пристрастю, а це зовсім не синоніми. У цих трьох понять є дещо спільне, але все ж вони відрізняються. Закоханість — це стан, коли ти повністю охоплена своїм почуттям, так би мовити «засліплена» любов’ю. У такому стані зазвичай думаєш лише про кохану людину. Однією з ознак закоханості є те, що ти прагнеш ідеалізувати свого обранця. Твої романтичні почуття беруть гору над розумом.
№2. Чи справді ти готова жертвувати багато чим заради коханого?
Адже це не так просто. Тобі доведеться часто йому поступатися, наприклад, замість улюбленого серіалу дивитися з ним футбол (або навпаки), а також не непритомніти, коли вкотре виявиш під ліжком його брудні шкарпетки або незакритий тюбик з пастою у ванній. А таке цілком може бути. Адже раніше ви жили окремо одне від одного, і те, що для тебе неприпустимо, для нього може бути нормальним. І на це потрібно зважати — якщо, звичайно, не хочеш провести роки свого сімейного життя під «музику» скандалів і сварок.
№3. Чи цікаво тобі з ним?
Так-так, саме «чи цікаво?» Якщо спочатку вам цілком достатньо пускати бісики очима й шепотіти на вушко теплі слова, то з часом цього виявиться замало для вашого спілкування, і тоді значну роль відіграватиме інтелектуальний рівень кожного з вас. І для того, щоб ваші стосунки не втратили новизни і свіжості, необхідно, щоб ви розуміли одне одного (краще — з півслова). Уяви тільки, яка в тебе буде реакція, коли почнеш йому розповідати про прекрасне, добре, вічне, а він тобі у відповідь — про те, як садити ріпку.
№4. Чи зможеш ти прийняти його звички?
Тільки не думай, що звички коханого не матимуть ніякого значення. Наприклад, ти лягаєш спати рано, а для нього «рано» — це 02.00, ти дотримуєшся дієти, а він вважає, що для нормальної роботи мозку абсолютно необхідний шоколадний торт. Він обожнює свого собаку, а ти впевнена, що від пса тільки купа шерсті на килимах. Те, що тебе трохи дратує нині, після весілля стане значно неприємнішим. Отож, якщо у твого обранця таких «подразників» дуже
багато, то, ймовірно, тобі є над чим замислитися. Але якщо власними звичками і зручностями можна пожертвувати, то наступного пункту це не стосується.
№5. Чи збігаються ваші пріоритетні погляди на життя?
Чого ви прагнете? Що для вас найважливіше? Навряд чи у вас складеться нормальне сімейне життя, якщо він мріє мати п’ятьох дітей, а ти хочеш робити кар’єру. Або ти регулярно відвідуєш церкву, а він воліє стрип-бар. Пам’ятаєш байку «Лебідь, рак і щука»? Починати спільний шлях варто, тільки якщо ви плануєте йти в один бік.
№6 (найважливіше). Чи любить він тебе?
Якщо ти в цьому сумніваєшся — відповідай йому «ні». Будь упевнена, про це не пошкодуєш. Отже, якщо хоч на одне запитання ти дала негативну відповідь, не варто поспішати з рішенням. Потрібно гарненько проаналізувати ситуацію і почекати ще трохи. Час усе розставить на свої місця. І незабаром твій принц з чарівної казки може виявитися простим смертним. Але якщо на всі шість запитань ти цілковито впевнено відповіла «так», тоді, перш ніж замовляти весільну сукню, зроби останній, але головний крок. Порадься з Богом. Попроси Його, щоб Він допоміг тобі прийняти правильне рішення і дав чітку впевненість, що твій обранець і є твоєю другою половиною. Адже тільки з Божої волі виникають щасливі й довговічні шлюби. А ти ж мрієш саме про такий? Довірся Йому.
«Бо тільки Я знаю наміри, які маю про вас, говорить Господь, наміри на користь, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію» (Єремія 29:11).
Вправа із дзеркалом Продовження
Ч
ерез кілька днів він зустрівся з людиною, історія якої була схожа на його власну, з однією тільки різницею: цей чоловік відшукав у собі сили жити далі, тому що знайшов ті джерела життя, які робили це можливим. І не в собі навіть, а в Того, Хто на один тільки раз вивів зброю Фреда з ладу. «Цей чоловік сказав мені, — розповідав Фред, — іти до себе додому, взяти дзеркало і щодня по десять хвилин вранці та ввечері говорити відображенню: «Я люблю тебе». Спочатку я подумав, що він жартує. Потім побачив, що говорить серйозно. Ця нісенітниця із дзеркалом мені сильно не сподобалася, і я хотів відмовитися, але все ж вирішив не гарячкувати. Прийшов до себе додому, подивився на дзеркало, але брати його в руки не поспішав. Мені здавалося безглуздям сидіти з ним у руках і розмовляти. Але тут я згадав, як розмовляв із гвинтівкою, і зрозумів, що краще вже зроблю так, як мені сказав мій товариш. Узяв дзеркало, побачив своє обличчя і почав говорити: «Я люблю тебе, Фреде». Це було повним ідіотизмом, але я робив так першого дня і другого, а третього взяв дзеркало, завчено виголосив свою чергову фразу — і раптом щось зі мною сталося незрозуміле. Що довше вдивлявся в дзеркало, то більше я усвідомлював, що ніколи не любив
того, хто дивився на мене з глибин скла. Зрозумів, що це знайоме обличчя завжди викликало в мене біль, неприязнь і ненависть. Раптом на якусь мить мені вдалося подивитися на нього з любов’ю, і я розридався. Я, дорослий чоловік, який пройшов пекло в його найгіршому вигляді, дивився у дзеркало і плакав, як хлопчисько. У ці хвилини багато чого збагнув. Зрозумів, що без любові до себе мені не вижити, життя і ненависть до себе несумісні». Відтоді почалося зцілення Фреда. Йому багато ще треба зрозуміти про себе, чимало досягти, але перший крок він уже зробив. Фред прийняв себе й постарався примиритися із собою таким, яким він є. Тепер чоловік уже багато років не п’є спиртного, не вживає наркотики, і його життя подобається йому. Він приїхав на півроку в Москву, живе в посольстві й радий, що може поділитися своїм досвідом з тими, хто цього потребує. Тепер я хочу сказати кілька слів про голографії. Знаєте принцип голографічного зображення? У кожному його фрагменті, в кожній частині картинки приховано все зображення. Психологи й фізики поступово відкривають, що весь Всесвіт улаштовано так само. Наприклад, за однією клітиною, в принципі, можна відновити весь організм. Так-от, Євангеліє влаштовано точно так само. У кожній його фразі є всі інші, тому що Євангеліє — це єдине висловлювання, єдиний контекст, єдине Слово, і зрозуміти істину, застосовуючи до неї вирвану з Євангелія окрему
Перевір себе
Цікава історія
цитату, не тільки неможливо, а й небезпечно з духовного погляду. Але тривалий час я так чинив. Добре чув слова «зненавидь себе», «відцурайся від себе» , «візьми свій хрест». Проте слова ці, відірвані від Єдності, народжували в моїй душі картину безрадісну і страхітливу, яка, треба сказати, часом мені навіть подобалася. Мені подобалося бути жорстоким стосовно себе, тому що я був жорстокий до навколишніх і навіть не помічав цього. Адже людина, яка не любить себе, не може принести у світ нічого, крім своєї нелюбові та внутрішнього напруження. Інші фрази Писання, такі як «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний», «Бог є любов», «Возлюби ближнього, як самого себе» або «Світ Мій даю вам... », я тоді виносив за дужки, вважав недоречними. Але річ у тім (тепер я це знаю), що доречною не може бути лише якась одна євангельська цитата, такими є всі фрази Євангелія одночасно, в яких присутній живий Бог. Не зважаючи на котрусь із них, я починаю зчитувати НЕ голос Євангелія, а свій власний. Словом, доречним є весь Христос, а не окремі Його висловлювання. Але тоді я не любив себе й людей, тому мені подобалося шукати і знаходити «об’єктивні підтвердження» своїм думкам.
Продовження ст.6
4
Можна вас на два слова? №1 (49) січень 2014
Прощений Богом і дружиною Закінчення
Б
ували й інші молитви: коли щось не ладилося в школі, хвилювався за батьків, чогось боявся. У такі моменти, стоячи на колінах, я просив у Бога допомоги, потім радів і дякував, коли все закінчувалося добре, і дуже сильно ображався, коли виходило по-іншому. Однак у старших класах, а потім в інституті я почав молитися рідше. У мене з’явилася нова релігія — модна клубна музика. Світ заблискав удавано яскравими барвами. Спочатку закурив, потім захопився алкоголем, чуттєвими задоволеннями. З’явилося багато нових друзів зі схожими захопленнями, старі теж підтягнулися «до рівня». Між розвагами я почерпнув з філософії, етики та естетики, які викладали в інституті, ідею про те, що Бога придумали неосвічені люди. Тоді ж улаштувався працювати на місцеве телебачення, у 20 років став телеведучим — гордість моя зростала, а моральна планка опускалася все нижче. У першому розділі Послання до римлян є дивовижні слова, які точно описують, що зі мною сталося: «Але як вони, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце, називаючи себе мудрими, збожеволіли... то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі свої тіла... А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум — щоб чинили непристойне» (Рим. 1:21-24, 28). Осквернення, непотребство, безумство й нечистота — краще й не опишеш те, чим я жив, що володіло мною, ховаючись за фасадом колись вихованого юнака. Та й фасад почав тріскатись. Я перетворився на завсідника нічних клубів, любителя пиятик і навіть хвалився своєю розпустою. Загалом став одним з тих, які «знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерті, а проте не тільки самі це чинять, але й схвалюють дії тих, хто таке робить» (Рим. 1:32). Цікаво, що нині на згадку все більше приходять якісь фрагменти, які часто називають ланками ланцюга. Того ланцюга, за який Господь Бог притягнув мене до Себе. Якось я сидів на лавці, курив і пив пиво, як раптом до мене підійшли хлопець з дівчиною і запитали, чи вірю я в Бога як в особистість. Я відповів, що вірю як у вищий розум. А хлопець запитав: «Якщо Ви усвідомлюєте себе особистістю, чому Ви думаєте, що Бог, Який вище за вас, — не особистість?» Вони залишили мене в роздумах, які через якийсь час привели до того, що я повернувся до молитов. Владну Божу руку бачу і в моєму переїзді до столиці. Хоча, на перший погляд, причиною тому був гріх. Моє розтління не могло не позначитися на всіх сферах життя, через гординю й хамство я не підкорився начальству й фактично втратив роботу. Потім навмання надіслав своє резюме в Мінськ, і несподівано мене запросили працювати на центральному телеканалі. З’явилася можливість почати спочатку. І начебто вдалося: познайомився з дівчиною, майбутньою дружиною, потім одружився. Кинув курити, почав обмежувати себе у вживанні алкоголю. Коротше кажучи, з усіх сил намагався створити образ респектабельного сімейного чоловіка, довести навколишнім, що я є таким.
Свідчення
І раптом прокинулася совість, яка дрімала багато років, прийшли безсонні ночі й безсилі благання в нікуди: «О, якби я не робив того чи цього!» Іще одна ланка ланцюга: я лежав у лікарні, куди служителі місії «Гедеон» принесли Євангелія. Так у мої руки потрапив Новий Заповіт. До цього, як і багато хто, цю книжку я «почитав, але не читав». Й ось через силу почав читати. І знову «невипадкова випадковість»: у новому кабінеті на роботі я опинився разом з християнином. Ми подружилися, він почав розповідати мені про свою віру, запропонував почитати християнську літературу. Так я дізнався, що сталося на Голгофі, що означає смерть і воскресіння Христа. Християнство відкрилося для нас із дружиною в іншому світлі, ми почали обговорювати прочитане, ділилися думками з друзями. Якось в інтернеті
разу, слухаючи в церкві проповідь на четверту главу Євангелія від Іоанна, я раптово чітко усвідомив, що Ісус — це Господь і Бог, Який помер замість мене й інших грішників, щоб викупити нас і зберегти для Царства Божого. І що я повинен сповідати цю віру й молити про прощення в цю секунду... А Юля, моя дружина, покаялася через два тижні після мене і вперше помолилася вголос перед церквою. Тиждень після молитви покаяння був дуже складним, сил вистачало тільки на те, щоб відбути час на роботі, прийти додому й заснути. У мене ніби відірвали частину серця, більшу частину життя. Я намагався визначити найбільш безболісні межі, читав «християнські» форуми в інтернеті, щоб дізнатися відповідь на чергове запитання: «А чи можна християнину...» Зручні відповіді знаходив легко, автори повідомлень
уже подарував нам перемогу Господом нашим Ісусом Христом. Виявилося, що Бог значно вимогливіший, аніж я колись думав, але водночас Він сповнений любові й прощення. Дякую Господові за те, що послав назустріч мудрих християн, привів до церкви, де найвище стоїть авторитет Божого Слова. Із найпершого дня мені хотілося всім на світі розповісти про прощення гріхів, яке дає Бог через Ісуса Христа. Ось тільки багато людей, яким це розповідав, звикли, що з таким же запалом я агітував кидати курити чи схуднути за допомогою нового методу. Хто ж тепер повірить такому свідку? Але ж Богу можливо все! Адже заради Своєї слави Він залучив мене до Себе, вклав у моє серце віру й дав покаяння. Якби мені розповіли, що так буде, — ніколи не повірив би.
натрапив на фразу Мартіна Лютера: «Поза християнською Церквою немає правди, немає Христа, немає порятунку». Я задумався над цим і запропонував дружині відвідати євангельську церкву. Ми саме переїхали в новий район, де було складно не помітити велику будівлю баптистської церкви «Віфлеєм». Пам’ятаю, домовлялися: «Підемо, але сильно в це не занурюватимемося, адже головне — це наша сім’я». Наш шлюб ми вважали зразковим, з дружиною були друзями. Так я думав доти, доки Господь через друга-християнина не звернув мою увагу на те, що між чоловіком і дружиною не може бути таємниць, особливо брудних. І якщо хтось шукає прощення в Бога, нічого не повинен залишати при собі. Моїй публічній молитві покаяння передувала розмова з дружиною з неприємними зізнаннями. Вона пробачила. Те, що потрібно покаятися перед Богом, ми знали, й обидва відкладали. Одного
переконували мене й одне одного, що справжня свобода віруючих допускає все в міру. Але це не приносило полегшення. В душі розумів, що хоча складно відмовитися, більше не можу робити те, що робив раніше. Допомогла порада пастора: поставити все на паузу. Книжки, фільми, друзів, звички... І через кілька тижнів прийшла рішучість позбутися багато чого: почистити жорсткий диск комп’ютера, викинути частину бібліотеки й фільмотеки, закинути подалі пульт від телевізора. Налиту за звичкою чарку коньяку раптово впевнено виплеснув у мийку, трубою сміттєпроводу загриміли пляшки з привезеним з-за кордону алкоголем. З цим, здавалося, не впораюся, але Бог дав силу — і вийшло найлегше. З іншими, менш помітними звичками, які вп’ялися в характер, боротьба ще триває. Яке легке є ярмо Христа, і все ж яким воно може бути незвичним для натертої гріхом шиї! Зате як відрадно знати, що Бог
Гірко, що багато людей, з якими, може, вже й не зустрінуся, запам’ятає мене самозакоханим дурнем, який потопав у розпусті та лихослів’ї. Сумно, що інші, які знали мене після звернення до Христа, можуть свідчити про мою гордість, запальність, відсутність любові. Жахливо, що й тепер навколо мене є люди, для яких моє повсякденне життя не є прикладом праведності, миру й радості у Святому Дусі. Сумно усвідомлювати, що насолода Богом усе ще не стала для мене щоденним рушійним чинником. Але як солодко знати, що Бог любить мене і простив. Адже я своїми гріхами й бунтом проти Нього заслужив тільки на короткий справедливий суд, а потім вічність у пеклі. Як дивно, що Він вирішив вразити за мої гріхи Свого Сина, щоб примирити мене із Собою. Як добре, що Христос воскрес, Він живий і переміг смерть, а отже, віра наша не марна, і ми житимемо разом у Христі! krinica.org
5
dvaslova.com №1 (49) січень 2014
Справи сімейні
Есперанто любові Закінчення
З
гадайте хоча б, як реагують на людей тварини. До одних відчувають недовіру і страх, а до інших самі підходять, навіть просять, щоб їх приголубили. А маленькі діти: в одних починають плакати, почуваються незатишно, а до інших самі просяться на руки. Ті, хто випромінює любов, притягують того, хто її потребує. І таємниця ще й у тому, що ці люди зазвичай чудово знають «любовне есперанто». Прояви їхньої любові легко зрозуміти і дитині, і дорослому. Спробуймо й ми опанувати це важливе мистецтво. Почнемо з азів. З «вимови», тобто зі способів, якими ми звикли висловлювати свої почуття до близьких людей — подружжю, дітям. Ви, напевно, помічали, що іноді наше добре ставлення сприймають чомусь негативно. «Я до нього з усією душею, а він!..» — образа й розчарування готові виплеснутися на того, хто не сприйняв належно ваш душевний порив. Але чи варто ображатися на когось, якщо ви самі не зуміли знайти спосіб вираження, зрозумілий коханому? Скажіть японцеві російською «яма» — і він буде впевнений, що йдеться про горе. Так і тут. Усі говорять про любов, але кожен розуміє її по-своєму, в кожного є своя рідна мова любові. І допомогти вам її впізнати може той, кого ви так любите. Тільки будьте уважні: згадайте, на що коханий найчастіше скаржиться, про що просить, чому радіє. Поспостерігайте, як він сам висловлює свою любов. Щира похвала людині, чий спосіб вираження любові — СЛОВА ЗАОХОЧЕННЯ — те саме, що дощ для весняного саду. Ось і хваліть! І не тільки наодинці. Кожному приємно буде почути комплімент у присутності друзів і рідних. Тільки знайте міру: не варто плекати марнославство. Якщо близька вам людина постійно скаржиться на брак уваги з вашого боку, можете бути впевнені, її розуміння любові — час, який ви їй приділяєте. Постарайтеся переглянути свій графік і доповнити його спільними прогулянками, подорожами, просто призначте побачення і проведіть вечір тільки вдвох. Іноді буває достатньо уважно вислухати, обговорити прожитий день, прочитану книжку.
ПОДАРУНКИ — ще один спосіб висловити своє ставлення до коханої людини. Навіть пара шкарпеток, яку ви подаруєте, зуміє багато розповісти про вашу любов. До того ж будь-який, навіть найскромніший ваш презент постійно нагадуватиме про вас. Повірте, ви будете найтурботливішими в очах коханої людини! Не всі подарунки повинні бути сюрпризом, іноді їх можна вибирати разом. Даруйте те, що пов’язане з хобі вашого чоловіка або дружини. Привозьте сувеніри з подорожей. Подарунком може стати спільне відвідання гарного ресторану. Квитки в театр чи на концерт — теж подарунок. Підійдіть до справи творчо. Але перш за все переконайтеся, що подарунок — це
ДОПОМОГА — ще один спосіб висловити любов. Нескладно дізнатися, чого хоче кохана людина: згадайте хоча б її прохання. І ніколи не розглядайте роботу як нудний обов’язок чи повинність, якщо ви робите це з любові. Було б помилкою пов’язувати «мову дотиків» тільки зі сексуальними стосунками. Секс — лише один з діалектів цієї мови. Іноді, щоб висловити щиру любов, достатньо зробити масаж, покласти руку на плече, просто обійняти. «Коли чоловік робить мені масаж, я відчуваю його любов. Наче його руки говорять: «Я люблю тебе». Він торкається, і я розумію: у мене немає ближчої людини», — ось реакція жінки, чий чоловік
рідна «мова кохання» вашої коханої людини. Інакше вас можуть зрозуміти неправильно. І путівка в санаторій зруйнує щасливе сімейне життя, якщо мова вашого чоловіка — час.
зумів «заговорити» зрозумілою для неї мовою. Звичайно, «мова дотиків» — це й поцілунки, й обійми, і секс. Людина, яка говорить «мовою дотиків», бачить у них
любов. Але запитайте себе: чи приємні вам дотики, які не ведуть до сексу? Якщо ні, отже, це не ваша мова кохання. Визначивши «мову» дружини, почніть говорити нею і побачите, що станеться. Якщо ви не помилилися, стосунки у вашій родині невдовзі зміняться на краще. Любов засяє з новою силою. Справжня любов, яка не може заподіяти болю і страждання, що ставить на перше місце інтереси іншої людини, її благополуччя і зростання. А хіба не про такий шлюб ми мріємо? Коли члени подружжя впевнені в любові одне одного, вони наповнять цією впевненістю і серця своїх дітей. І тоді ті виростуть упевненими в собі, відкритими й люблячими. А дар любові має кожна дитина. Вона отримує його при народженні, як благословення від Бога. Завдання батьків — не погубити цей дар, а допомогти йому розвинутися, зміцніти. Погляньте на дітей. Вони геніально прості! І не соромляться говорити з нами своєю рідною «мовою любові». Потрібно тільки зійти до них з висоти нашої дорослості, звернути увагу на те, чого найбільше потребує наша дитина: дотику, похвали. Спостерігайте, пробуйте, комбінуйте. А може, дитині не вистачає нашої уваги, часу? Не потрібні дорогі подарунки, щоб висловити свою безмежну любов. Іноді це може бути дрібничка або, навпаки, дуже потрібна, з погляду дитини, річ. Часом діти елементарно потребують допомоги батьків. Усі ми, великі й маленькі, потребуємо допомоги Того, хто досконало знає всі відомі нам «мови любові». Того, хто з любові торкався до прокажених. Хто не скупився на похвалу й віддавав увесь Свій час тим, кого любив усім серцем. Він відгукувався на заклик про допомогу й довів Свою любов усьому світу, подарувавши всім нам спасіння і вічне життя в Небесному царстві Свого Батька. Він був і є сама любов — Син Божий, Ісус Христос. Дізнайтеся про Нього більше. Спробуйте Його наслідувати. Полюбіть Його — і ви без проблем заговорите мовою Самого Бога — есперанто любові. За матеріалами книги Г. Чепмена і Р. Кемпбела «П’ять шляхів до серця дитини»
Партнери
Богослужіння християнських євангельських церков м. Львова
Церква “Преображення“ Богослужіння:
Щонеділі о 10:00 та18:00
“Cихівська Церква Євангельських Християн Баптистів”
Богослужіння: Щонеділі о10:00 та о18:00 Щочетверга о 19:00 просп. Червоної Калини, 38 (за ринком “Шувар“)
Дитяча недільна школа
Щонеділі об 11:00 (вул. Фабрична, 21, Дім Молитви)
Щопонеділка Клуб “МАЙБУТНЄ“
Богослужіння Щонеділі о 10:00
о 19:00 (вул. Фабрична, 21, Дім Молитви)
вул. Шухевича, 1 Міський палац культури ім. Гната Хоткевича тел.: (097) 947 65 06 www.hosanna.org.ua
Щочетверга о 18:00 (вул. Фабрична, 21)
Вечірнє Богослужіння
вул. Фабрична, 21
Богослужіння:
Щонеділі о10:00 та о 18:00 Щосереди о 18:00
Вивчення Біблії (домашні групи): Понеділок, 19:00 Вівторок, 19:00
Ранкова молитва братів: Вівторок, 7:00
вул. Зелена, 11-Б baptist.lviv.ua vk.com/baptist_lviv
6
Газета для твоєї душі №1 (49) січень 2014
Любов мого тата — У тебе є Дім? — Ну звичайно, так! А в тебе? — Так! — А в тебе є Дім?.. Я задумливо спостерігаю, як розважаються наші діти. Не знаю чому, але сьогодні вони вибрали для гри саме цю тему. Дуріючи й регочучи, вони обіймаються, стрибають одне на одного і в підсумку, задихаючись від лоскоту, дружно валяться на підлогу. — Ну-у!!! — Тамілка незадоволена раптовою паузою. — У тебе є будинок?!.. Наймолодша, Юлька, підбігає до сестри й торохтить їй просто в обличчя (я так розумію, щоб у тієї не залишилося жодних сумнівів): — ТАК-ТАК-ТАК-ТАК-ТАК-ТАК-ТАК!!! Я усміхаюся. Їхня по-дитячому беззавітна впевненість у нас, батьках, зворушує мене до сліз. Але найбільше тішить, що наша прийомна донька викрикує своє «ТАК!» мало не голосніше за всіх інших. На її обличчі немає ні тіні сумніву, коли вона вигукує, що в неї є будинок, а ще всього кілька місяців тому не було нікого й нічого, і вона чудово пам’ятає про це. Потім раптом з’явилися тато й мама, брат і сестри, родичі та друзі сім’ї... Я бачила, як невміло, насторожено, по шматочках вона намагається вмістити у своє маленьке серце ці тендітні, нові для неї поняття — особливо відчуття власної приналежності до великої дружної сім’ї. І тому її нинішня безтурботність робить мене щасливою. Отже, донька нарешті повірила, що так тепер буде завжди. Я знаю точно, що їй, як й іншим нашим дітям, ніколи не доведеться почути від мене слова відкидання. Просто не зможу їх вимовити. Напевно, тому що в дитинстві занадто часто чула їх на свою адресу. Дуже добре пам’ятаю, якою розгубленою і самотньою почувалася в той день, коли дізналася, що я — прийомна дитина. І потім іще багато років жорстокі фрази «Немає в тебе дому!», «Немає в тебе матері!» ляпасами хльостали моє серце. Та все минуло... Все дрібниці тепер, коли в мене є по-справжньому близькі люди. Але тоді, в тринадцять, дуже складно було змиритися з тим, що ти ні на що й ні на кого не маєш права. У
такому величезному світі — чужий... На щастя, зі мною сталося інакше. Мама, брат, батьківський дім — усе це так і залишилося незвіданим, просто чорно-білі слова, які незмінно заподіюють біль. Але була особа, яка не сказала мені жодного образливого слова, не зробила жодного образливого натяку. Навпаки, на мій превеликий подив, пообіцяла: хай що станеться, хоч ким я стану, ця людина завжди буде моїм батьком. І дивом йому вдалося замінити своєю любов’ю різноманіття всіх інших стосунків, яких я не мала. Чому, за що він так любив мене? Не знаю. Але завдяки йому повірила: і в мене в цьому житті є по-справжньому рідна людина. Я потрібна комусь, і це — найважливіше. Пам’ятаю, в дитинстві, захищаючись від зловтішного «Та хто ти така?!», я відчайдушно кричала у відповідь кривдникам: «У мене є тато!» І це було моїм єдиним вагомим аргументом, непробивним щитом, таким собі маленьким, але надійним чарівним будиночком, який не міг зруйнувати навіть найпотужніший буревій. Моїм правом на існування в цьому світі. «Хай що станеться, ти все одно залишишся моєю донькою», — казав мені батько. І я почувалася спокійною і сильною. «Тепер я завжди буду поруч з тобою», — своєю чергою повторюю я доньці. І з кожним днем бачу в її очах усе більше довіри й надії. Батька вже давно немає серед живих, але я дбайливо зберігаю у своєму серці любов, яку він подарував. Можливо, саме тому мені було нескладно повірити в любов Бога. Таку ж незмінну, безумовну, яка приймає мене з усіма помилками й недоліками. І, зрозуміло, значно досконалішу, ніж будь-яке людське почуття. Виявилося, Господь завжди дбав про мене, просто я цього не помічала. А ще не знала, що Він і є мій найперший і справжній Отець. А отже, я ніколи не буду самотня. «Любов’ю вічною Я полюбив тебе», — каже мені Він. І я знову не знаю, чому і за що мене люблять, але твердо вірю, що це так. Тому, коли складно або боляче, коли є сотня проблем і жодного рішення, коли розчарування і невдачі
Сім`я і я
затьмарюють і без того нелегке життя, я повторюю собі популярну серед християн фразу: «Усміхнись, Ісус тебе любить!» Й усвідомлення Батьківської турботи незмінно зігріває і втішає мою душу. Тому що для мене це не просто слова. Для Тебя
Вправа із дзеркалом Закінчення
І
, як Фредові, мені довелося шукати шлях примирення із самим собою, перш ніж почав вчитися примирятися з навколишніми. Те, що здавалося мені християнською аскезою, насправді було свавіллям. Господь говорив мені: «Я тебе люблю» (ті ж слова, які Фред казав дзеркалу), а я відповідав: «А я себе не люблю, Господи!» Він лив на мене потоки любові та примирення, а я відмовлявся їх прийняти і приєднатися до Божої любові, до Його люблячої волі. «Ти мене любиш, Господи, а я себе - ні», — знову і знову відповідав я Йому, демонструючи антиєвангельский дух завзяття та свавілля замість того, щоб сказати: «Твоя воля — моя, і я теж люблю себе, як Твоє творіння». Це непросто — прийняти себе, пробачити й полюбити. Але людина, яка не зробила цього, неповноцінна. Вона — протиставлення цілого, цілісності, пронизаної Божою любов’ю, а отже, протистоїть зціленню від частковості, від гріха. Адже гріх — це і є повстання, зокрема проти цілого. Так, на поверхневому рівні світу ми бачимо картину боротьби угруповань, особистостей, країн... Але це на поверхні. А ми покликані жити в реальності — на глибині свого духу, в тій сфері буття, де всі ми — одне, де ми єдині. Христос покликав нас до цього в останню Свою ніч на землі, коли в молитві до Отця Він вимовив: «Щоб усі були одно, як Ти Отче в Мені і Я в Тобі...» І якщо я вважаю, що недостойний своєї ж любові й ближній її не вартує теж, то не приймаю ні себе, ні ближнього, ні Бога.
Тому що всіх нас роблю відокремленими один від одного відсутністю любові. Неприйняття себе — це й неприйняття Бога, відокремленість від Нього, подальше дроблення Божественної Єдності. Мені здається, я знаю, чому Фред заплакав. Російський філософ Микола Бердяєв, який нічого не знав ні про Фреда, ні про вправи із дзеркалом (думаю, що й Фред навряд чи колись прагнув роздобути книжки Бердяєва), одного разу сказав приблизно таке: «Очі людини — це вікна, через які на нас дивиться інший світ». І якщо просто дивитися в очі іншої людини або у свої власні в
дзеркалі, то починаєш розуміти те, що потім читаєш у двох головних заповідях, але розуміти це спочатку без слів, глибиною свого серця. Тому що, коли так дивишся, то не можеш не полюбити Того, Хто звідти дивиться на тебе, не можеш не полюбити Христа, навіть якщо не знаєш Його. Ось чому ми так часто відводимо очі. Ми боїмося полюбити. Себе самих, інших, Початок початку в собі та в інших. Й от, відвівши очі втретє, Фред зрозумів, Хто на нього дивиться, яку любов до нього звернено. Хто він такий насправді, цей Фред, якого варто тільки ненавидіти і труїти алкоголем.
Цікава історія
Ось що йому звідти відкрилося. Дзеркало — це подібність. І коли Христос говорить про дві найважливіші заповіді, називає першою з них безумовну любов до Бога й додає: друга подібна до неї — возлюби ближнього, як самого себе. І відбувається таке: в другій фразі віддзеркалюється подоба першої, в любові до самого себе, як у дзеркалі, відбивається любов до Бога, як і в любові до ближнього. Ось, виявляється, з яким дзеркалом мав справу Фред, от які вправи він проробляв спочатку з гвинтівкою, а потім із самим собою і Богом. І ставлення до себе може або стати гвинтівкою і вистрілити в тебе, зачепивши людей, які тебе люблять, або перетворитися на дзеркало й пропустити любов Бога. Ось що тут залучено, в цій любові або нелюбові до себе, — або життя, або смерть. І якщо я скерую ненависть до себе самого у своє дзеркало, то вона обов’язково відіб’ється і в Богові, і в людях. І я тільки казатиму, що люблю їх, бо зобов’язаний це відчувати як християнин, але насправді цього не відчуватиму. Але якщо я скерую любов до себе, то і люди, і Бог відіб’ють цю мою любов і підхоплять її. Тому варто засвоїти урок, до якого покликав нас Бог. Він нас прийняв, простив і полюбив. Тому є сенс піти за Ним услід, приєднатися до Його волі — сказати собі «так», прийняти себе з усіма недоліками й почати їх позбуватися. І розділити любов Божу до свого творіння, до себе самого — образом Його й подобою. Тільки тоді моя любов почне освітлювати весь світ.
Можна вас на два слова? №1 (49) січень 2014
У
Що робити християнам під час революції?
зв’язку з подіями, що розвиваються останнім часом в Україні, я та інші пастирі церкви часто стикаємося з питанням: як християнам поводитися в таких обставинах? Це нелегке питання. Насамперед складно давати поради й рекомендації, не переживаючи ці обставини особисто, не будучи присутнім там безпосередньо, а отже, не цілком їх розуміючи. Тому, говорячи на цю тему, я хочу бути максимально обережним. Водночас ми знаємо, що Писання не залишає віруючих людей блукати в пітьмі, хоч в які обставини вони потрапили. Висвітлюючи всі необхідні сфери життя, Біблія доволі багато говорить і про це складне питання. Втім варто обмовитися, що настільки делікатна тема вимагає від кожного з нас смиренного підходу з визнанням власних обмежень. Ми не повинні брати на себе право засуджувати когось, але дозволити Слову пролити світло, освітивши й цю сферу життя ураженого гріхом світу. Саме цим бажанням керується моє серце, коли я пишу ці рядки. Досліджуючи Святе Письмо, ми знаходимо кілька принципових граней відповідальності християн перед суспільством. Ця відповідальність лежить на нас не тільки в дні суспільно-політичних криз, але в такий час її розуміння особливо важливе. Отже, що робити християнам під час революції?
1. Молитися
Насамперед християнам потрібно молитися. У цьому наше основне покликання. Молитва — основне знаряддя віруючих людей, що змінює світ. Незважаючи на те, що багато сучасних християн ставляться до молитви зі зневагою, молитва — це найбільше, що можемо зробити. Як віруючі люди ми знаємо Бога. Через Ісуса Христа дійсно маємо доступ до Нього, до Його престолу благодаті (Євр. 4:15-16). Писання говорить, що Бог — реальний Владика Всесвіту. Він взмозі керувати імперіями (Іс. 45:1-5), смиряти царів (Дан. 4 гл.) і скеровувати серця правителів за Своєю волею (Пр. 21:1). Віруючі люди — це ті, хто вірить, що Бог живий, Він близько, може втручатися в перебіг історії. Ось чому Писання велить молитися за країну та її правителів (1 Тим. 2:1-2). Біблія каже: «Багато може посилена молитва праведного» (Як. 5:16). Отже, молитва праведників, віруючих, урятованих людей — найбільше, чого потребує нинішній неспокійний світ. Варто визнати, що більшість віруючих людей найчастіше мало вирізняється старанністю в цьому служінні. Іноді, здійснюючи «показові» молитви, які рекламують у всьому світі, християни погано знають про молитву в «таємній кімнаті», молитву боротьби, молитву вболівання за народ. Але ж саме такої молитви потребує суспільство в неспокійні часи!
здатними протистояти неправді. У цьому була сила Ісуса Христа. Він робив те, що правильно. Він не ставив перед собою мету повалити один уряд і створити інший, але водночас не боявся говорити про проблеми тих, хто перебував тоді при владі (Мт. 23). Істина, яку спонукає щира любов до людей, була для Нього важливішою від усього. Він називав зло — злом і добро — добром, бо зважав на волю Отця більше, ніж на тиск якоїсь політичної сили, що діяла в суспільстві. Це й давало Йому силу абсолютно вільно говорити з Пілатом, коли дивувалися, чому цей Обвинувачений не тремтить перед ним (Ін. 19:10-1). Цим вирізнявся й Іоанн Хреститель. Він прийшов не для того, щоб воювати з Іродом, а проповідував покаяння, готуючи шлях для Месії. Але, коли стикнувся з гріхом царя, безбоязно назвав порок своїм ім’ям (Мт. 14:3). Цим вирізнялися й апостоли. Будучи законослухняними громадянами й зіштовхуючись із ситуаціями, в яких вимоги влади суперечили ясним велінням Бога, апостоли безстрашно вибирали послух істині (Дії 5:29).
3. Творити добро
Незважаючи на те, що віруючі перебувають у бурхливому океані зла, вони мають творити добро скрізь і завжди (Мт. 5:43-47). Це ще одна відмінність істинних християн. Пізнаючи свого небесного Отця, вони все більше просочуються Його Духом, тому щиро бажають добра всім людям. Тільки справжнє добро достатньо сильне, щоб перемогти зло. Добро, що виходить із серця, яке підкорив Бог. Апостол Павло говорить про це доволі прямо: «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром» (Рим. 12:21).
Стикаючись із несправедливістю, злом, нахабством і неприхованим обманом, складно й надалі робити добро. Це, дійсно, можливо тільки для тих, хто знає Бога та перебуває в Ньому, наповнюється Його почуттями. У цьому і є наша здатність бути світлом для навколишнього світу (Мт. 5:13-16). Християнам потрібно зберігати у своєму серці добро стосовно всіх: до тих, хто, на їхній погляд, справедливіший, і до тих, хто перебуває з іншого боку барикад. До страждаючих і до гонителів. Маємо шкодувати навіть тих, хто робить нам відверте зло. Адже всі вони — люди, що несуть у собі образ Божий, мають безсмертну душу, часто ошукані дияволом, який зробив їх в якомусь сенсі своїм знаряддям.
4. Шукати мир
Особисте знання Христа й життя в Ньому, яке поглиблюється, дозволяють віруючим людям прагнути до миру в усіх обставинах (1 Кор. 7:15). Людство деструктивне під час війни. Люди, які керуються своїми інтересами, почуттями і пристрастями, легко наповнюються непримиренною ворожнечею. Завдання віруючих — принести в атмосферу антагонізму здатність шукати мир і передавати його іншим. Сам Ісус говорив про це: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт. 5:9). Писання не гарантує того, що завжди досягатимемо миру, але вимагає, щоб ми завжди прагнули миру й шукали його (1 Пет. 3:11). Вірність істині без щирого бажання добра й миру робить християн подібними до фарисеїв. Істина в цьому випадку перетворюється на інструмент руйнування, а не творення, самоствердження, а не служіння ближнім.
7 Актуально
5. Проповідувати Євангеліє
І, мабуть, головне, що християни повинні робити під час революцій та інших політичних криз, — проповідувати Євангеліє. Для цього є кілька причин. Насамперед, навіть якщо в якійсь країні внаслідок революції і вдалося б встановити ідеальний політичний лад (якого на землі не існує) з бездоганним порядком у суспільстві (що в принципі неможливо у світі гріха), не знаючи Христа, піддані цієї держави після смерті успадковували б вічну загибель. Ось чому Ісус Христос не сфокусував Свої зусилля на зміні політичної ситуації. З цього приводу Він говорив: «Яка користь людині, що здобуде весь світ, а душу свою занапастить» (Мт. 16:26). Розуміння цінності людської душі й реальності вічності обов’язково змінює пріоритети відроджених людей. Порятунок стає важливішим за нову владу й проповідь — важливішою за політичну діяльність. Окрім того, час суспільних потрясінь дає відмінну нагоду для проповідування Євангелія. Коли звичний перебіг життя раптово зупиняється, коли земля втікає з-під ніг, на якій раніше впевнено стояли, люди стають відкритішими для того, щоб думати про вічність, про цінності, якими вони живуть, роздумувати про Бога й потребу в Спасителі. Моя молитва за всіх дітей Божих, які живуть там, де нині неспокійно. Нехай Господь буде вашим керівником, нехай Він наповнить Собою ваші серця, принісши в них мир, надію та впевненість у Богові. Олексій КОЛОМІЙЦЕВ
2. Діяти за істиною
Окрім того, віряни в будь-яких обставинах повинні чинити справедливо. Незалежно від того, що відбувається навколо. Прихильність істині — один із чинників, що роблять віруючих людей сильними,
Новини У Франції пройшли акції протесту проти одностатевих «шлюбів» Тисячі французів узяли участь у демонстрації проти легалізації стосунків гомосексуальних пар, яка відбулася в Парижі — інформує газета «Фігаро». За даними організаторів акції, на ній зібралися
500 тис. осіб, тоді як поліцейські повідомили лише про 80 тис., — пише «Седмиця». Аналогічний захід відбувся і в місті Ліоні, де висловити протест вийшли від 20 до 40 тис. осіб. У квітні минулого року Франція стала 14-ю країною у світі, яка узаконила одностатеві «шлюби». Нагадуємо, Біблія засуджує гомосексуалізм у будьякому його прояві.
8
dvaslova.com №1 (49) січень 2014
ЛЮБОВ — це... ЛЮБОВ — ЦЕ ВІРНІСТЬ
Закінчення
К
оли ми любимо, нам здається, що й нас люблять так само сильно. Таке ставлення розслабляє нас, і ризикуємо не помітити, що партнер відверто фліртує, кокетує з протилежною статтю, приділяє їй надмірну увагу, багато спілкується. Побоювання, підозри й напоумлення друзів не сприймаємо всерйоз. Можемо говорити: «Це від заздрості» або «Напевно, їм це тільки здається». Намагаючись переконати самих себе і всіх навколо, ми пояснюємо вільну поведінку партнера товариськістю, а флірт — душевною близькістю. Будьте мудрими! Пам’ятайте, що, дивитися в обидві вам потрібно до шлюбу, щоб потім не шкодувати про зроблений вибір.
Ми разом у радості та горі, у хворобі й здоров’ї, в бідності та достатку, в колі друзів і на самоті. Вірність — це ваш вибір і ваше рішення. Рішення любити тільки одну людину й говорити все життя тільки їй: «Я тебе люблю».
ЛЮБОВ — ЦЕ ДОВІРА
«Ти куди зібрався так рано?» — докірливо звучить запитання на адресу чоловіка. Або ж: «З ким ти вчора був і що ви там святкували?». Всякі безпідставні підозри або засудження руйнують теплі й довірливі стосунки в сім’ях. «Я впевнений у своїй дружині, як у собі», — сказав один чоловік. Бути впевненим у дружині — це означає вміти довіряти у всіх сферах сімейного життя. «Впевнене в ній серце її чоловіка», — написано в Біблії (Пр. 31:11). Довіра — це міцна основа для тривалих стосунків. Саме довіра коханої людини робить вас вимогливішими до себе. Довірливе ставлення накладає на нас велику відповідальність. Не чекайте докорів збоку, а самі судіть себе, спостерігаючи за своїми думками та вчинками. Звичайно ж, у шлюбі подружжю важливо мати прозорі стосунки. Що більше відкритості у відносинах між ними, то більше довіри. Будь-яка сторона має повне право поставити запитання на будьяку тему. Але ваші запитання не повинні набувати форми допиту: «Де?», «Коли?», «Навіщо», «Чому?». Зайвий контроль з вашого боку свідчить, що ви негативно налаштовані, це можуть розцінювати як недовіру чи прискіпливе ставлення, а в деяких випадках сприйняти як образу. Недовіра, руйнуючи добрі стосунки, приносить збентеження і невпевненість
Опитування
На вашу думку, любов це?..
Саша Цвєтков Особисто для мене, любити когось – це переживати за людину, як за себе, і більше ніж за себе, це коли готовий пожертвувати своїм комфортом для комфорту іншої людини, це коли довіряєш, підтримуєш, приносиш людині щастя. Любити – це також і відповідати за неї врешті-решт. Любити потрібно не лише тоді, коли у стосунках все сонячно, тепло та панує гарна атмосфера, любити потрібно тоді, коли навколо холод, голод і мізерна зарплата, ось у чому полягає справжня любов. Ілона Яблонська Любов – це взаєморозуміння, вірність, повага, розуміння того, що ти без цієї людини не можеш жити.
Паша Токарчук Любов – це те, що приходить з часом.
Над випуском працювали: головний редактор: КАРЧА Давид Літературний редактор: ШУПАРСЬКА Юлія Дизайн / верстка: ТАРАПАНОВА Ірина
усім членам родини. Не бійтеся довіряти одне одному! Дехто думає, що довіра в шлюбі може бути підбурюванням до зради. Але довіра не зруйнує, а радше проявить те, що ретельно й глибоко заховано всередині. Саме довіра робить подружжя відповідальнішими, зібранішими й уважнішими до своїх дій, думок і вчинків. Учіться довіряти одне одному!
ЛЮБОВ — ЦЕ ПРОЩЕННЯ
Для мене любити — означає пробачити, прийняти й далі любити. «Неможливо пробачити все!» — скажете ви. Але неможливе стає можливим з Богом. Любов Христа сильна в нас: «...Вона все покриває, усьому вірить, усе переносить і ніколи не перестає» (1 Кор. 13). Є тільки один шлях до свободи від образ, гіркоти й душевного болю — це прощення. Підставою для прощення не можуть бути наші почуття або емоції. Прощення є нашим рішенням. «Гнів людський не чинить» (Як.1:20). Ми повинні не реагувати, а діяти. «Гніваючись, не грішіть, розмишляйте у ваших серцях на ложах ваших і втішитеся» (Пс. 4:5). Якщо ми відмовляємося пробачити, наші серця озлоблюються, і любов замінює ненависть. «Не давайте місце дияволові», — каже апостол Павло у своєму посланні (Еф. 4:27). Прощення допомагає нам звільнитися від почуття провини. Воно піднімає нас над обставинами і душевним болем. Тільки сильні можуть прощати. «Гріхів та несправедливостей їхніх Я більше не згадаю», — говорить Господь (Евр. 10:17). Його прощення є показником Божої любові до нас. Пробачити — означає забути, не згадувати й не нагадувати про минулі промахи, гріхи або невдачі.
Мар`яна Матіїшин На мою думку, любов – це те, чого ми не можемо побачити і описати, але обов`язково відчуваємо серцем. Це чудові, неочікувані емоції, які переповнюють тебе зі середини. Любов робить з людиною неймовірні речі, від яких ми інколи самі в шоці. Любов – це щастя. Оля Сорокопуд Любов – це не кохання, це лише її передумова. Любов – це теплі почуття, які відчуваєш тоді, коли хтось тобі подобається. І якщо цього «подобаєшся» багато, то виникає любов. Любов – це хімічні реакції в мозку, що наповнюють його ендорфінами (гормонами щастя). Денис Рижук Любов – це не почуття, від яких паморочиться в голові, і не емоції, що розривають на частинки наше серце. Любов не залежить від погоди, настрою чи певних подій. Любов ніколи не стомлюється і не проходить. Вона не дивиться на «наліво» і не порівнює. Любов – це зрозуміле, зважене, обдумане рішення, яке дане людині від Бога любити когось, що супроводжується почуттями та емоціями в процесі пізнання об’єкта любові. Я впевнений, що не побувавши на Голгофі, людина не може зрозуміти всієї сутності справжньої любові!
Видавець: Релігійна громада ЦЄХБ. Свідоцтво про державну реєстрацію Серія КВ №17434-6184Р від 21.01.2011 Віддруковано: ПП Купровський В.М., м. Нововолинськ, вул. Грушевського, 19, тел.: (03344) 2-46-58. Друк офсетний, 2 друковані аркуші. Читацька аудиторія: 6 000. Газета виходить з 5 жовтня 2008 року.
Подумай
Образи породжують негативну думку про тих, кого ми любимо. Негативна думка народжує помилкові переконання: «Ти завжди був такий!» або «Ти ніколи не змінишся!» Не прощаючи, ми заплутуємося в докорах, здогадах і помилкових підозрах. Заплутуючись самі, заплутуємо й інших. Не завжди те, що абсолютно проти вас, зроблено навмисно. Пам’ятайте, що тільки справжня любов звільняє! «Не судіть і не будете судимі... прощайте, то простять і вам» (Лук. 6:37). Бажання пробачити допомагає нам бути на позиції захисника, а не в ролі судді. Божа милість і благодать діє для тих, хто готовий змінюватися сам і може, незважаючи ні на що, співчувати іншим. Хтось із великих сказав: «Справжня любов — це коли ваше співчуття вище від вашого страждання». Молитва за недругів, кривдників і ворогів є жертвою, угодною для Бога. У цій молитві Господь не тільки чує нас, Він торкається наших сердець, дозволяючи їм зростати в Його любові. Єдиний шлях показати світу Христа — це відобразити Його любов. Милосердя підноситься над судом, а покарання приходить туди, де немає правдивого покаяння і жалю про скоєне. Страждаючи несправедливо, нам важливо навчитися все передавати в руки справедливого Божого суду. Дозвольте Господу змінити вашого чоловіка через вашу любов до нього, яка все прощає. Якщо щось приховане раніше проявилося у ваших стосунках, моліться і довірте це Богові. Господь Ісус Христос у вашому шлюбі! Він — жива Особистість, Він допоможе вам очистити серця і створити сильні, міцні та здорові стосунки.
Марфа Шайдрова Любов – це коли дивишся на людину і розумієш те, наскільки вона тобі дорога. Будь-який її недолік чи вада не має жодного значення, тому що любиш ні за що. Коли перебуваєш поряд з коханою людиною, то відчуваєш мир і спокій, коли серце переповнюється найніжнішими почуттями, ти просто розумієш, що справжня любов ніколи не проходить, а з Божою допомогою росте і стає все більшою. Діана Сухонос Любов – це здатність чимось жертвувати заради людини, яку любиш. Це почуття, яке допомагає жити, це сенс існування, це повна віддача комусь, довіра, підтримка, піклування, щастя. Любов – це те, що наповнює людину, відрізняє її від інших істот, істина нашого існування. Іра Бондарець На мою думку, любов – це жертовність, поступання своїми принципами і забаганками на користь коханої тобі людини, розуміння одне одного навіть на межі погляду, це довготерпіння, це милосердя, це подароване нам Богом почуття, яке дарує в наші серця лише Господь – небесне почуття! Опитування підготувала Марта ВИСОЦЬКА
Реквізити для благодійних внесків: (обов’язкова примітка «пожертва для газети Два Слова») п/р 2600800013220 ПАТ УСБ м.Львів МФО 325019 ЗКПО 20817163 РГ Церква ЄХБ м.Львів
Адреса редакції: 79005, м. Львів, вул. Зелена 11-Б; тел.: (032) 276-34-25; моб.: (097) 20-999-85, gazeta@dvaslova.com, www.dvaslova.com
«Два Слова» – українська християнська газета. Виходить українською мовою щомісяця та розповсюджується через передплату та вроздріб. Матеріали, які публікуються в газеті без посилання, є власністю видавця. Передрук будь-яких текстових чи візуальних матеріалів, надрукованих у газеті, можливий лише з дозволу редакції. При цитуванні посилання на газету «Два Слова» обов’язкове. Редакція веде листування лише на сторінках газети. Отримані рукописи не рецензуються і не повертаються. У разі публікації редакція залишає за собою право редагувати і скорочувати надіслані матеріали, а також право друкувати матеріали в дискусійному порядку. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та іншої інформації несуть автори публікацій. Редакція не завжди поділяє погляди авторів.