Майдан: очима учасників: серія інтерв’ю/ Київ, 2015. - 60с.
Київ-2015
Упорядник: ОЛЕНА МИКИТЕНКО
Дизайн та в ерстка: ЛЄНА ШУЛІКА
Корект ори: АНАТОЛІЙ ТКАЧЕНКО ВІКТОРІЯ НАХАЙУК ОЛЬГА СИЧ
Фот о: ВІКТОРІЯ ПОЛІЩУК, ОЛЕНА МИКИТЕНКО, ЛЄНА ШУЛІКА, АНАСТАСІЯ ЯКУБЕНКО, АНАСТАСІЯ КУЛІШЕНКО
Журна лісти: ОЛЕНА МИКИТЕНКО, ОЛЬГА АР ТЕМЕНКО, МАРИНА СУПРУН, СВІТЛАНА ЛИТВИНЕНКО, ОЛЕСЯ САВЕНКО, АННА Б ОЄНКОВА, МИР О СЛАВА ЛЕВКУН, МАРИНА ЯРЕМЕНКО, МАРИНА ША ПКА, ЛІЛІЯ ПЕТРИНА, МАРІЯ ЮЗИЧ, АНАСТАСІЯ ЯКУБЕНКО, А ЛІНА МИХАЙЛИЧЕНКО, ОЛЕНА КА ПНІК, ЮЛІЯ КІНЗЕР СЬКА, ЯНА ЛЕПКА, ВІКТОРІЯ НАХАЙЧУК, АНАСТАСІЯ КУЛІШЕНКО, АНАСТАСІЯ ЩЕДРІНОВА, ІРИНА ПІКУТА
ЗМІСТ Без них нет нас......................................5
Революцію ро блять фанатики..................................................42
Спільна мета............................................8 М айдан - э т о не только сцена.............................................................11 Ми - непокырний народ................13 Пока крепко сидят деды.............15 Цена революции.................................17 Усе закінчиться війною...........21 М айданів ець Сергій Мошта лір: «Так, нам платять…».....................24 С оружием в одной руке............27 М айдан - світ фантастики, де в сі рівні..............................................................29 «Я не можу спокійно піти з М айдану, поки винні не будуть окарані»..........................31 Частина пазлу ....................................35 «Мы и с ами се бя бандеровцами считаем»...................................................40
Щаслива сім’я може бути лише у щасливій державі.........45 Революцію ро блять не чоловіки.............................................47 Анатолій Ханко: «Цей народ більше не дозволить с еб е кривдити».................................49 Я не можу стояти о сторонь!.................................................53 Із пра пором на рюк заку.............57 Масовий героїзм справді існує.........................................59
ПЕРЕДМОВА Ціна сво б оди Збірка «Майдан: очима учасників» містить серію інтерв’ю з героями Революції Гідно сті. Свого часу вони приїха ли з різних куточків нашої країни у Київ ― на Майдан. Серед них ― прив атні підприємці, менеджери, будів ельники, ст уденти. Декому не було ще й дв адцяти, іншим ― вже за сорок. Всіх їх, таких різних, о б’єднув а ла лю б ов до своєї країни та надиха ла віра у справ едливість. Герої цієї серії ― не з тих, чиї імена розтиражов ані ЗМК, вони ― пересічні мешканці Території Волі, що з кінця 2013 і майже до середини 2014 проіснув а ла в центрі столиці. Не в сі вони були готові назив ати свої
імена, лише один погодив ся на ф отознімок. Тоді, на початку б ерезня, в перемозі не було певно сті. Часто вони змушув а ли се б е говорить… про смерть близьких в б оях на Грушев ського. Але дуже хотіли поділитися своїми планами та сподів аннями. Згадув а ли і про позачергові виб ори Президента України ― як о статочну вимогу Майдану. Наскільки їхні надії справдились через рік, кожен ро бить свої висновки. Майданівці неоднораз ово наголошув а ли, що в сі перевтілення в країні маю ть ро битися тільки власними руками.
Олена Микитенко
Без них нет нас Елена МИКИТЕНКО 27 февра ля 2014 года. Украина. Киев. Майдан. Второй час дня. В донецкой па латке на раск ладушках и сбитых вручную деревянных кров атях спят активисты, ― многие только в ернулись с дежурств а. Внутри ― про сторно, как в однокомнатной кв артире, но в се в копоти. Очевидно, здесь много е дов ело сь пережить. При входе расставлены десятки банок с домашней консерв ацией, стоят коро бки с упаковками хле ба, прикорнул мешок с ка пустными кочанами. Киевляне прино сят сюда горячую еду. К ак раз пришла супружеская пара средних лет с б ольшим пакетом. Женщина внимательно вглядыв ается в лицо активиста, у которого огромная темно-синяя гематома под глаз ом. М Его з овут Стас, он сдержанно и тепло благодарит ее: А ― Спасиб о, нас б ез в ас не было бы. Й ― А б ез в ас ― нас, ― отв ечает она. Д А Н
Стасу 21 год, он приеха л из Мариуполя. - Я здесь с 3-го декабря. *** Когда увидел, как бью т ст уден5 тов, бро сил уче бу и сразу приеха л. Учился в Академии внутренних дел. Родители ― во енные. Но теперь у меня о сталась только бабушка. Мать майор - раб ота ла в Донецком УБ ОПе, у мерла девять месяцев назад от рака. Отец был в Афганистане, раб ота л в захв атгруппе, ушел из жизни в 1992-м году. Бабушке я сказа л, что еду на Майдан "погулять", и она меня легко отпустила. У меня есть брат ― ка питан донецкого «Беркута», который вчера был расф ормиров ан. Он был на Майдане во время «зачи-
сток». Говорил мне: «Те б е пов езло, что я убил девушку, а не те бя». В Мариинском парке оказа лись с ним по разные стороны баррикад. Тогда мы прикрыв а ли от них самоо б ороновцев, отст упая последними. Я принадлежу к «Кротам», донецкому ультрасу, а на Майдане где только не числю сь. К сотне «Медв едей»* был приписан, к С амоо б ороне, к «Правому Сектору». Но живу в се это время в донецкой па латке. Я приеха л в Киев одним из первых, когда из нашего региона были единицы. С нашей па латкой, которую несколько раз перено сили и меняли, была длинная история. Одну ►
М А Й Д А Н *** 6
М А Й Д А Н *** 7
разворов а ли «б еркутовцы», вытащив ценные в ещи и еду (не кормили их, нав ерно е). Другую во время по следнего наст упления сожгли вместе с в ещами и моим паспортом. Накануне я скупился в магазине на пять тысяч грив ен ― ничего не о стало сь. Сейчас мы жив ем в «трофейной» па латке – отбили у милиции. Я принима л участие во в сех б оях, в том числе на Грушевского и на Инстит утской. Был ранен, из ноги у меня вытащили 17 о сколков (это от гвоздей, которые б еркутовцы привинчив а ли к шу мовым гранатам). Вот глаз, видите, подбит. В одном из по следних б о ев с нами был один мой знакомый сотник Игорь, ему 62. Мы с ним б ок о б ок стояли. Я со щитом, а он в полной амуниции. Сов сем рядом, возле мо его уха про свистело ― пуля попа ла ему в шею. Челов ек, который прошел Афган, погиб в родной стране. В этих б оях учав ствов а ли парни, которым по 20, по 18 было… Когда в се закончится, в ернусь к уче б е, – мне еще год о ста лся. Хотя сейчас это представить сложно. Здесь я в стретил девушку, с которой мы были знакомы еще с Донецка. Она учится и жив ет в Одессе. Мы недавно официа льно оф ор-
мили отношения и у нее это отметили. На Майдане ― сухой закон. Пьяных в сегда выводили за территорию, не впуская о братно. Разреша ли а лкоголь только по сле б о ев – самую мало сть, что бы немного расслабится. Нас недавно наградили – за о б орону и мужество, прировняв к участникам б о евых действий. Я приеха л сюда, что бы отстоять Украину. И уеду только вместе со в семи. Майдан будет стоять до самого конца, пока 25 мая не перевыб ерут Президента. Хочу, что бы в нашей стране люди имели право выб ора, что бы полно стью сменилась власть и со стоялась лю страция. На этих президентских выб орах голо сов ание, ду маю, будет честным. Хочется гло ба льных изменений в стране. Верю, что через десять лет в Украине в се будет иначе. Это будет чистая, хорошая, прогрессивная страна. Но на Майдане о станется одна баррикада в память о тех, кто у мер здесь. И еще для того, что бы власть в сегда помнила: в случае чего, к ней опять придут люди. * Сотня «Медв едя», охраняя Дом профсоюз ов, понесла огромные потери 18 февра ля 2014 года. Подавляющее б ольшинство б ойцов погибло, о ставшиеся присо единились к другим сотням. ▄
Спільна мета Ольга АРТЕМЕНКО Козак Віта лій із Умані, представник четв ертої козацької сотні, в мирний час навчається на першому курсі тепло енергетичного факультет у КПІ. Його по братиму Давиду дв адцять три роки, він ― із Миколаєв а і на лежить до тієї ж сотні. Обидв а легко йдуть на контакт – розмірковую ть про майбутнє, охоче розповідаю ть про се б е та про події в Києві. Прийти і невимушено поговорити з тими, хто в букв а льному сенсі був на полі б ою, ― це перевірка на щирість.
- Віта лію, коли Ви приїха ли на М айдан?
11 грудня, коли був перший шт урм. Тоді ж провів першу ніч із козаками, а вже за місяць ск лав козацьку присягу. Часом відлучав ся звідси ― в стигав на пари бігати (сміється), а ле, якщо дав слово, маєш його тримати. До Нового року батьки не зна ли, де я. Зрозу міли тоді, коли вже приїхав додому: мій цивільний одяг був про сякнутий за пахом згарища. Св арили мене, батько допит ув ав ся: «То ти ще козаком не став?». А я щойно присягнув. Зараз він теж на Майдані ― планує
до козацтв а долучатися. - Де Ви були 18 - 20 лютого? 18 лю того я і дв а до бровольці, колишні спецпризначенці, були на Інстит утській. Ми стільки крові по бачили… Деякі наші сотники в лікарнях, один козак загинув, іншому ― відірв а ло дв а па льці, він у Чехії на лікув анні. Кошмари сняться. Хлопці можуть дов ести: вчора вночі за ножа ха пав ся. Травми у мене були, а ле стою ― значить до бре в се. Інша справ а з тим, що в голові лишається. ►
М А Й Д А Н *** 8
- Як довго плануєте лишатися на М айдані?
М А Й Д А Н *** 9
У нас спільна мета ― за Україну стояти. Підемо тоді, коли влада перейде до народу, і в становиться справжня демократія. Всі наші перевиб ори ― це у мовно сті: вибира ли з одних і тих самих. І в новий уряд в арто було брати людей з народу, а не з «Межигір’я». Адже в кожній сотні є до стойна людина. Країна потрохи змінюється, хоча є про блема ― це ро сійські війська. Однак ми в сі на поготові. Якщо буде тривога, виїздимо одразу на кордон. Тепер у нас фізичної підготовки набагато більше. І до свід є. - А Ви, Давиде, з якого часу на М айдані?
З початку грудня. Я завжди цікавив ся політикою, хоча і не знаю ся на ній до скона ло. Передусім тре ба зламати систему, викоренити ПР, б о вона не має прав а на існув ання.. Також ду маю, що нео бхідно підвищити зарплатню політикам, аби не бра ли ха-
барі, забрати їхнє майно і надати йому стат ус державного. Кв артири їм видав ати в хрущовках. Безу мовно, слід позбавити можновладців недоторканно сті, прив ести до влади молодь. І в жодному разі не пускати т уди ані спортсменів, ані спів аків. - Де Ви були 18 ― 20 лютого?
18-го числа нас відк лика ли до Хмельницького, о скільки надійшла інф ормація, що збираю ться озброїти працівників тамошньої СБУ, що б відправити на Майдан. Ми забарикадув а ли в сі виїзди тролейбусами, за лишивши вільним центра льний вихід, і за пропонув а ли їм виходити б ез зброї. Вони не погодилися, тоді ми підпа лили будівлю. Пов ернулися ми тільки 20 лю того, шкодую, що не був у цей час на Майдані. Всі мої травми ― о сколки в нозі, вибита колінна чашечка ― майже загоїлися. Мучить провина: на Майдані загинуло двоє моїх друзів. Одного з них я вмовив приїхати сюди.▄
Фо то: Вікторія ПОЛІЩУК
М А Й Д А Н *** 10
«Майдан» - это М арина СУПРУН Тридцатипятиле тний житель Донецка Игорь со стоит в первой киев ской сотне ОУН. Его ранили в левую ногу. Мы общаемся с ним в теплой па латке, пахнущей дымом печкибуржуйки. Причем, на русском языке, опровергая мифы о русоф обии.
М А Й Д А Н *** 11
― Что Вас прив ело на Майдан? ― Когда в Киев е произ ошел разгон ст удентов, я следил за со бытиями: смотрел телевиз ор тро е суток неотрывно. Ну, и решил для се бя, что должен быть здесь. ― Почему о стаетесь теперь, когда в се позади? ― Сотня о ста лась и я с ней. Сейчас мы еще не по б едили. В правительств е оказа лись
люди из оппозиции, которую в принципе «Майдан» не ув ажа л. Между ними и нами была пропасть. Сцена ― это проо браз «Майдана». Но «Майдан» ― это не сцена. Изнача льно эти люди взяли на се бя контроль сцены и денежных потоков, которые шли сюда, ну и, соотв етств енно, жили они немножко другой жизнью. Сейчас, в связи с со бытиями в Крыму,
не только сцена наши тре б ов ания к Верховной Раде изменились: мы хотим лега лизации, определения нашего стат уса. ― Разв е действующая в ласть не поддержив ает «Майдан»? ― Это вы у них спро сите. ― Вы желаете св ержения в сей политической в ерхушки и продвижения св оих кандидатов? ― Нет, аб солю тно нев ерно. Мы о стаемся для того, что бы проконтролиров ать тех, кто пришел к власти. И не допустить, что бы они занялись «дере баном» того, что еще не «раздере банили» при Януковиче. Мы сейчас со бираемся
заявить о наших тре б ов аниях, о братившись к Верховной Раде от в сех сотен. У нас есть Рада Майдана, в которой со бра лся координационный штаб. Он и будет так назыв аемым по средником. Передадим через депутатов, которые смогут это в се представить. ― Вы были здесь в о время штурма Верховной Рады? ― 18 числа я был в Мариинском парке, где меня ранило о сколочной гранатой в ногу, по сле чего я попа л в б ольницу. Мои друзья были и возле Верховной Рады, и на Майдане 18, 19 и 20 февра ля. Из них никто не по страда л. ▄
М А Й Д А Н *** 12
Ми - непокірний народ Світлана ЛИТВИНЕНКО 28 лю того 2014 року. Головна вулиця столиці по ст упово відновлює свою життєздатність, а ле Майдан стоїть: намети, як і раніше, охороняю ть бійці. З правого б оку від мону мент у Неза лежно сті ― п’ята сотня, що приїха ла зі Львов а, над нею розгорнуто синьо-жовтий пра пор. Охоронець проводить нас на територію, де нам вдається по спілкув атися з польовим командиром. М А Й Д А Н *** 13
Віталій, 25 років польовий командир Місто: Львів Освіта: вища, інженер-механік Місце роботи: персональний тренер із фітнесу та бодібілдингу, працює в Італії Сімейний стан: неодружений
- Віта лію, коли Ви приїха ли на М айдан? Я приїхав 13 грудня 2013-го. У нашої сотні було завдання ― тримати о б орону на барикаді і дав ати силову підтримку іншим сотням. Сьогодні дехто вв ажає, що Майдан вже переміг і потрібно їхати додому, а ле я ду маю, що не в арто роз слаблятися. Ми повинні пов ернутися до мирного часу, а ле тоді, коли зрозу міємо, що смерть «Не-
б есної сотні» не була марною. Маємо підтримати ідею, в яку вірили ці люди, а тому стоятимемо до кінця. Поки що нічого не змінило ся. Навпаки, після пов а лення режиму Януковича з’явило ся багато інших завдань, з окрема, повна лю страція парламент у.
- Те, що відбув ається сьогодні, не нагадує в ам події 2004 року? То був маскарад, а зараз ― революція, а ле вона була можлив а тільки тому, що був 2004-й рік.
- Що робила в аша сотня під час б ойових подій 19 січня та 18-20 лю того? Мабуть, ви бачили відео, зняте в січні на вул. Грушев ського, там ― групка людей із зеленими щитами і червоними хрестами вийшла вперед і поча ла кидати коктейлі. Це
були ми, славні бійці п’ятої сотні. 18-го лю того ми були у Маріїнському парку, можу засвідчити (знімає ша пку і показує забинтов ану голову). У той день я по був ав у полоні «тіт ушок». Із нашої сотні були поранені (одна людина з про стріленим таз ом), лише нещодавно пов ернулися з лікарні. На щастя, 19-го я пов ернув ся з полону, мені зашили рани на голові, і 20-го я був на Інстит утській в самому епіцентрі подій. Тоді ми в сі допомага ли виро бництвом коктейлів і стояли в о б ороні. Слав а Богу, в сі лишились живими (один із бійців показує за ліплені к лейкою стрічкою кулі, додає: «Я не про бачу, що за наші гроші в нас пуска ли кулі»).
- До Вас приєдную ться нові люди зараз? Звичайно. Часто телеф оную ть, питаю ть, чи є у нас місця. А ви гадаєте, що нам потрібно розійтися, аби потім знову збирати Майдан? Ні, ще маю ть пройти демократичні проз орі виб ори. І ми про слідкуємо, аби не було фа льсифікацій. Нам потріб ен президент, який стане о бличчям України, і парламент, де будуть працюв ати нові люди. Позачергові виб ори до ВР, на мій погляд, маю ть відбутися протягом 60 днів, до 25 травня. А поки ми спо стерігаємо, як наша нов а влада виконує свої о біцянки.
(Віта лій - по середині)
- Якою Ви хочете бачити Україну в майбутньому? М Україна має бути само стійною, не- А за лежною і, сподів аємо ся, євро- Й Д пейською країною, де буде набагато менше корупції. Не бу- А Н демо вірити в казки, в Європі її теж не подолано, а ле там вона не *** так яскраво виражена, як у нас. 14 Розвиток має бути не лише в Києві і в еликих містах, а в сюди, по в сій країні. Можливо, нам і не потрібно йти у Європу. У нас достатньо можливо стей, аби бути самодо статньою державою, як Шв ейцарія, на прик лад. Я вв ажаю, що дат у Дня Неза лежно сті потрібно змінити, нею має стати той день, коли в сі вимоги Майдану будуть виконані. Перед світом ми показа ли, хто такі українці. Віднині в сі знаю ть, що ми ― непокірний народ. І це ― історія. Усіх учасників української революції будуть пам’ятати. ▄
Пока крепко сидят деды Олеся САВЕНКО Николай родом с За падно-Сибирской равнины. Ему сорок пять лет, и б ольшую часть жизни он прожил в Киев е. По специа льно сти ― инженер-строитель, женат, имеет двоих детей. На Майдан пришел десятого декабря по одной причине: не хотел, что бы его дети жили в таких же невыно симых условиях. Занима лся о б еспечением охраны штаба. На родину в Ро ссию возвращаться не со бирается и очень хочет счастливого будущего для Украины. Он охотно говорит о «бандерах», сов етских стереотипах и прео браз ов аниях в стране… М А Й Д А Н
― Сложился стереотип у некоторых ро ссиян, что на Майдане собра лись иск лючит ельно «бандеровцы». Что скажете на э то?
*** 15 ― Я во спитыв а лся в Сов етском
Союзе, там получа л о браз ов ание и изуча л «правильную» историю. Сегодня мне очень интересно читать книги, по священные истории УПА. Пример сов етского мифа. ― Был у нас дядька Ковпак, который со своим отрядом помога л сов етской власти в ести б орьбу в оккупиров анных о бластях фашисткой Германии. Когда мы были ма ленькими, сов етские уче бники нам рассказыв а ли о том, как это было хорошо и правильно. Но мы повзро слели и нача ли читать другую литерат уру. Оказыв ается, что Ковпак со своим партизанским отрядом принима л участие в б орьб е с украинской пов станче-
ской армией на территории За падной Украины. Ничего не рассказыв а ли нам в детств е о том, как они выреза ли и уничтожа ли невинных людей. А это не про сто хорошо или плохо, это ― страшно. И сегодня нео бходимо полно е перео смысление некогда прио бретенных знаний. Что касается «бандеровщины», то это приду мано не нами, а ― ро ссийскими спецслужбами. Для того, что бы найти вирт уа льного врага и дать ему имя, а затем штампов ать его, как раньше книжки про Ленина (по миллиону эк земпляров в год). В Ро ссии никто ничего не знает о Бандере. Люди, к сожа лению, не изучаю т историю, не знакомы с первоисточниками и ма ло знаю т о самих се б е. А это позволяет СМИ манипулиров ать ими и исторической правдой. ― К аких прео браз ований в Украине ждет е?
Фо то: Лєна Шуліка
― Во-первых, смены на логового законодательств а. Во-вторых, ― изменения условий в едения самого бизнеса. До по следнего времени существов а ла полная монополия власти на бизнес, суды и на до ст уп к самой власти. Практически в се было монополизиров ано. Но, если создать равные условия труда и в едения бизнеса, то каждый челов ек сможет ре ализ ов ать се бя. Я честно плачу на логи, а как ими распоряжается го сударство, ― его дело. Крайне в ажна ликвидация коррупции, но в силу того, что привычка дав ать взятки ф ормиров а лась десятилетиями, этого не до стичь сразу. Откажутся ли наши го сслужащие, милиция, прокурат ура, суды от теневых денег ― неизв естно. Ведь они удо бно сидят, выполняю т свои о бязанно сти и получаю т какуюто су мму каждый месяц. Трудно предположить, сколько людей захотят менять систему. И повыше-
ние зарплат не является гарантией того, что в се они откажутся от взяток. Это должна быть и о бщего сударств енная политика, и внутренний строй в нас самих, ― не решать «свой вопро с» с помощью конв ерта. Только от нас зависит, будут ли перемены. ― К ак долг о планируете о став аться на М айдане? ― Сложно сказать. Со бытия, связанные с вторжением Ро ссии, развив аю тся неясно. Когда в се определится, можно будет да льше ре а лиз овыв ать наши стремления. Махина системы по-прежнему раб отает очень сильно, по скольку она создав а лась даже не по следние дв адцать лет, а в се семьдесят лет сов етской власти. Деды сидят крепко. Никто не хочет ничего отдав ать, ― они привык ли хорошо жить. ▄
М А Й Д А Н *** 16
Цена революции Анна Б ОЕНКОВА У Михаила неоконченно е высшее о браз ов ание ― учился заочно на переводчика в НПУ им. Драгоманов а. Родом он из города Дмитриев а, что в Полтав ской о бласти, раб отает в Киев е. Ему дв адцать. Сегодня Миша со стоит в одной из сотен Майдана. Прийти т уда сподвигла однок лассница, которая сразу же по сле разгона ст удентов ста ла его активным учасником. Снача ла Михаил приходил в ечерами, по сле раб оты, но, когда со бытия ста ли «сгущаться», за писа лся в Самоо б орону. М А Й Д А Н *** 17
Фото: Лєна ШУЛІКА
― Почему Вы в се-таки решили присо единиться? ― Не знаю. Про сто охв атил гнев. Было отвращение ко в сему происходящему, о соб енно ― к наглой лжи о Майдане в СМИ. То, как сейчас Ро ссия очерняет Украину (сами ро ссийские политологи говорят, что «такой лжи не
было со времен СССР»), точно так же медиа искажа ли Майдан. Мне друзья звонили и спрашив а ли: «Ты был там? Да? Среди этих майдановцев?». Я их спрашив а л: «Вы понимаете, за что там люди стоят?». А они мне ― «Так им там платят по сто долларов». Все это по ка пле переполнило чашу терпения, и я не мог
о статься б езучастным. ― В какой Вы со стоите сотне? ― В 27-й Винницкой сотне. ― Чем занимается в аша сотня? ― Изнача льно в се сотни самоо б ороны создав а лись для охраны и силовой поддержки
Майдана, для того, что бы граждан не раздавили БТРами, не раз огна л «Беркут». А в последние дни ― с 17-го по 21-е ― в се были на баррикадах и в Мариинском парке. ― Расскажите о тех со бытиях. ― Нас по сла ли на зак лание, как ов ец. Я не знаю, как это М А Й Д А Н *** 18
можно еще назв ать, когда против 50 тысяч силовиков по сылаю т пять тысяч самоо б ороны. Точные числа до сих пор неизв естны, но милиционеров было около 20 тысяч. Что бы так столкнуть дв е силы, нужно быть или дураком, или циником. Полагаю, в се было хорошо про считано.
К ак и в се, я был в Мариинском парке, когда милиционеры пропустили нас и взяли в окружение. Там было очень много киевлян, пришедших на Майдан на акцию протеста. Они ста ли мясом... Об ороняться, «откидыв аться» коктейлями или стрелять было невозможно. У милиции была ►
М А Й Д А Н *** 19
одна цель ― мы. Никто не выяснял, где о бычные люди, где самоо б орона ―стреляли по в сем. В том числе из автоматов. Я служил в армии и хорошо знаю звук автоматической очереди. Потом было найдено много гильз, ― снайперы раб ота ли. Это очень страшно, когда ты стоишь с челов еком за деревом, прикрыв ая на парника щитом, вдруг ― «бах» ― на те бя брызгает его кровь. И он уже лежит мертвый. В о сновном наша сотня занима лась прикрытием гражданского населения. Но щиты не могли быть спасением от огнестрельного оружия. Когда люди о сновной сво ей массой отошли к баррикадам, мы поб ежа ли за ними. До этого стара лись держать о б орону. Не хочется опять возвращаться к промахам… Если бы мы взяли б ольше амуниции, спецсредств, коктейлей, на улице Инстит утской можно было окопаться, и был бы другой результат. Ду мать о б этом б есполезно. Туда про сто не нужно было идти. Но это был расчет. Нас посла ли на б ойню, целью которой было вызв ать цепную
ре акцию по в сей Украине, что мы увидели впо следствии. Произ ошло св ержение власти. Наш нынешний премьер и Тягниб ок громче в сех крича ли со сцены «идем в Мариинский парк! в сех т уда!». Меньше в сего я слыша л «Удар». Не ма лую роль сыгра л «Правый сектор». Зачем было жечь офис Партии Регионов, если можно было его ото брать другим путем? Первонача льно в Мариинском парке были незначительные провокации. Но именно по сле того, как сожгли офис ПР, ста ло возможным вв ести внутренние войска, а «Беркут» получил команду «фас». Тогда в се и нача ло сь. Именно под предлогом ликвидации самоо б ороны, так назыв аемых «террористов», и нача ло сь «мясо». Но само е ужасно е было, когда подогна ли БТР. И мы стояли за стеллой. Эти три дня и три ночи в нас летели коктейли, гранаты, и в се это ― под снайперским огнем. Был адрена лин, о сознание нео бходимо сти. Страшно ста ло потом, когда подсчита ли количество убитых и пропавших б ез в ести, когда подытожили ин-
ф ормацию. Только тогда я понял, что мог оказаться среди них. ― Каких изменений в политиче ской, экономической, социа льной жизни ждете по сле рев олюции? ― Я понимаю, что какой бы ни была власть, она в сегда будет красть, б олее или менее искусно. У нас же воров а ло сь настолько много, что народу не до став а лась даже крошка, нео бходимая для жизни. Хочется, что бы в се политические процессы ста ли б олее открытыми, что бы депутаты представляли интересы людей, что бы по следних не использ ов а ли как инстру мент о бретения власти и ре а лизации личных амбиций. ― Какие потери поне сла в аша со тня? ― На момент столкнов ения в Мариинском парке нас было около 80 челов ек. По сле того в б о еспо со бном со стоянии о ста ло сь 25 б ойцов. Они еще могли сражаться. К счастью, несмотря на ранения, переломы, сотрясения, в се о стались живы.
― К ак долго буде те стоять на Майдане? Вот сейчас стабилизируется сит уация с Ро ссией, начнутся решительные действия по контролю новой власти. Будет сложно, в едь мы не получим поддержку «Батьківщини», которая получила власть. Меньше будет «Своб оды», они тоже уже поделили между со б ой портфельчики. Тот же Парубий, который стоял у истоков организации самоо б ороны (функциона льные о бязанности за него исполняли другие люди, участия в столкнов ениях он не принима л), отда л приказ идти в Мариинский парк. И мы видим прекрасно, что из этого получило сь. Теперь он на по ст у главы РНБ О, четв ертый челов ек в стране, руководитель в сех силовиков. Цена этого по неофициа льным данным ―300-400 челов ек. А на самом деле потерь б ольше. Тактический ход ― это не ошибка дилетанта. Турчинов очень характерно заметил: «Ре бята, вы сво е дело сдела ли, можете быть сво б одны». Но мы еще долго будем стоять. ▄
М А Й Д А Н *** 20
Усе закінчиться війною… Миро слав а ЛЕВКУН Дев’ятнадцятирічний у манець Віта лій ― ст удент Київ ського Політехнічного Інстит ут у ― ніколи не був патріотом. Але відчув, що потріб ен на Майдані… ― Чому ти вирішив стати учасником протестного ру ху? М А Й Д А Н *** 21
― Я відчув, що потрібний т ут. У Києві я ще з 12 грудня, лише на кілька днів їздив додому ― батьки хвилюв а лися. Вони не зна ли, що я був на Грушев ського. ― І що ти там ро бив? ― 18 лю того очолюв ав наряд, а ле не довго, б о поранили двох моїх бійців, і я був змушений тягти їх на Інстит утську в наш шпита ль. Назад не пов ернув ся, б о не міг знайти свою сотню. ― Які в т еб е були поранення? ― Зага лом, нічого серйозного. 19 січня під час шт урму Верховної Ради на мене на па ли б еркутівці, били по в сьому, о со бливо по нирках. Але о бійшло сь б ез серйозних травм, б о нас прикрив ав наш снайпер. Він вистрілив одному в ногу, і ті швидко відст упили. На
Грушев ського мене не зачепило, роз стріляли в Маріїнці одну людину з моєї сотні. ― А скількох поранив ти? ― Не знаю. Не рахув ав. Бачив кров, мертвих хлопців зі своєї сотні, за лишки про стріленого «броніку» в людських кишках. Однак я знав, на що йду. ― Які «с анкції» ви засто совув а ли до так зв аних «тіт ушок», яких затримува ли під час заворушень? ― Нагайками били. Деякі навіть в штани нак лада ли від страху і б олю. От. Більше нічого не розкажу, б о й так вже багато розказав. ― Яких змін чекаєш від «М айдану» і кого бачиш главою нашої держави? ― Передусім ― влада має зміни-
Майданівець Сергій Мошталір:
«Так, нам платять…» М арина ЯРЕМЕНКО У Києві вогко й доволі холодно. Накра пає дощ і часом зрив ається вітер. На самому Майдані брудно. У виб оїнах, де колись була бруківка - о стрівки мазут у. Біля одного з наметів 3 сотні стоїть виснажений паруб ок. Говорить, що вже третю годину чекає, поки його хто сь змінить. Сергію Мошта ліру 33, він неодружений. Сам – киянин, а ле вдома був ає рідко. Охоче погоджується відповісти на кілька наших за питань, проте «висув ає у мову», - що б потім принесли йому чаю, б о страшенно змерз.
- Чому ви вийшли на Майдан? Я приєднав ся до Майдану три місяці тому, коли о сновне протистояння було вже не за Євроінтеграцію, а проти режиму Януковича. Пішов третій десяток неза лежно сті, а ми в бідності та голоді.
- А чого ви взага лі очікуєте від М айдану? Зокрема, Ваша сотня? Усі ми стоїмо за те, що б що сь змінило ся й потек ло в іншому руслі. Олігархи прекрасно се б е почув аю ть, а 90% людей – же браки. Я, на прик лад, не можу створити сім’ю, б о не маю змоги заб езпечити со бі житло, хоч і киянин.
- Майдан пок ладає надії на тих, хт о прийшов до влади, вірить їм?
М А Й Д А Н
Ніхто зараз не підтримує *** політичні сили. Навіть свої, бан24 дерівці, коли Тягниб ок виходив на сцену, крича ли йому «зрадник!». Так само ніхто не визнає Яценюка. І Кличка. Ув есь Майдан проти них. Осо бливо Яцик, який кричав «куля в ло б». Де вона? Нехай мені покаже! Я бачив кулі трохи в інших людей, з відірв аними руками по саму кисть, плече, я сам ніс на ношах людину в Профспілки, і поки присів на 10 хвилин перепочити – принесли ще три тіла. А де ж куля Яцика?! Де він був? З’явив ся на сценів бронежилеті, коли в се заспокоїло ся… Майдан зараз розізлений. Ми►
свого часу були м’ясом, нео бхідним у якийсь момент.
- Як ви ду маєте, коли М айдану можна буде розходитися? Коли Путін визначиться. Зараз є три в ектори про блем, які ми повинні вирішити: військовий (Путін), внутрішній (влада) і Євроінтеграція. А тоді вже можна додому в села. І, можливо, дехто, хто прийшов сюди ні з чим – поїде додому на «Мерсі». М А Й Д А Н *** 25
- То бто? На жа ль, і у нас т ут є люди, які крадуть… Осо бливо, у Межигір’ї це процвітає. Я о со бисто бачив.Не хочу про це говорити: у кожного своя честь і совість.Ви лише погляньте: т ут люди різні... Хто з правдою, а хто з лайном у кишені. Івід цього нікуди не подінешся. (Закурює).
- Ви бачили о со бисто розстріли на М айдані 20-21 лю т ого? Я був 17-го біля Будинку Профспілок, коли дв аБТР-и намага лися прорв ати ф ормацію на розі біля будівлі. Якби їм це вдало ся – пішли б війська, тож ми вишикув а лися і не пустили. Спалили БТР-и, на падники злякалися.Там, до речі, з’явилися й
перші поранені. Від самих роз стрілів мене відв ело, о скільки у той день чомусь вирішив піти на Грушев ського. Взага лі мені не зрозу міло, хто віддав наказ брати Інстит утську. Я бачив у відео на Ют убі, що ніхто звідти не шт урмув ав, не було явної загрози Майдану. Людейі снайперів виставили на прикриття, що б «ВВ-шники», «б еркутня» та інші змогли піти – їх авто бусами вивозили. То бто людські смерті, які врешті маємо – марні.Хоча будь-якій революції потрібні жертви, принаймні, що б підіймати народ - це о снов а.
- Але, зв ажаючи на в сі нюанси, виговорите, що г отові стояти до кінця? А як інакше? Хто сь же повинен продовжув ати! У мене знайома була на Антимайдані і розповіла, що їм платили 650 грн. за до бу, тож вона в мене пита ла, чи заро бив я вже со бі на кв артиру. А я відповів: «Так, нам платять, кожному своїм, кому грипом, кому іншими вірусними захворюв аннями». (Дістає з кишені пігулки). Це єдине, що ми т ут заро били і, очевидно, да лі будемо заро бляти. ▄
С оружием в одной руке М арина ША ПКА
М А Й Д А Н *** 27
Алексею 47 лет. Он родился и жив ет вместе с женой и детьми в Первомайском районе Луганской о бласти.У се бя на родине он раб отает в шахте, несмотря на высшее о браз ов ание Но сейчас он стоит возле о бугленного Дома профсоюз ов в самом центре Киев а. У него во спа ленные от дыма и б ессонницы глаза. На Майдане закончились б о евые действия, и воцарило сь затишье, но он продолжает в ести войну, ― на сей раз с коммуна льщиками, которые отказыв аю тся увозить мешки с мусором. ― Это не наш груз! ― орут они. ― Хлопцы, это ― мусор, и вы его ув езете, ― настаив ает он. Люди в оранжевых жилетах сдаю тся. А в это время к Алексею прибив ается какой-то уличный тип: жмет уцелевшую руку, благодарит за по б еду над «Бандюковичем», навязыв ает долгую политическую б еседу. Его приходится аккуратно, но тв ердо отстранить, что бы Алексей смог рассказать нам о се б е. ― Я приеха л на следующий день по сле того, как раз огна ли ст удентов. Сегодня у мо ей сотни тре б ов ания такие же, как у в сего Майдана, ― политики о бязаны исполнять волю народа. И если они не будут этого делать, мы сменим их точно так же, как сменили нашего бывшего Президента. Отныне правление будет за нами, а не за ними. Еще есть желание: притащить за шиворот Януковича и Путина на Майдан, ко в сем людям. И за-
ставить их попро сить прощения. Я буду стоять здесь до полной по б еды людей над системой. Мы имеем на это право. Мо билизируемся потому, что не дов еряем нынешней власти точно так же, как и прежней. Со мной теперь не о бщается моя мать, которая жив ет в Тюменской о бласти. Она считает меня «бандеровцем», но я горжусь этим, потому что защища л свою страну. И руку я здесь потерял не зря ―отда л ее Святой
Сотне. Мне не хочется войны, но если вдруг ро ссийские войска пойдут да льше в Украину, я готов взять оружие в свои руки… руку и идти на защит у сво б оды, со б орно сти и само стоятельно сти Украины. Их Черноморский флот
не должен находиться на нашей территории, пускай убираю тся! Еще неизв естно, какие да льше предстоят испытания, и сколько еще должно погибнуть людей, что бы они ушли. В лю б ом случае ― воля или смерть! Третьего не дано. ▄
Майдан - світ фантастики, де всі рівні Лілія ПЕТРИНА Зараз на Майдані люди неохочі до розмов – б ояться провокацій, вилаз ок СБУшників – в ажкі часи, не знаєш кому вірити, хто свій. Але в се ж, можна знайти тих, хто розповість про свою долю на Майдані.
М А Й Д А Н *** 29
Непода лік від консерв аторії, біля намет у з на писом «Одеська о бласть», наче в артовий, стоїть чоловік. Невисокий на зріст, у чорній куртці, з розкішною сивою б ородою та густими чорними бров ами. Ми підійшли до нього і за пита ли, чи може він з нами поспілкув атися. Чоловік подивив ся на нас із-під ло ба (погляд у нього виявив ся по-справжньому рентгенів ським), а ле згодив ся.Сергій на Майдані відсамого початку, ще з 1-го грудня – приїхав з Одеси.Його сотню було роз ф ормов ано, і тепер він – десятник.
унів ерситет у імені Тараса Шевченка, член спілки письменників. – Про що Ви пишет е, у якому жанрі? – «Усі старі чоловіки одночасно пішли з міста довгою прямою дорогою. Вони пішли від спільного саду, відпам’яті, ринків, билин, радіоприймачів, від репортерів, знайомих котів, від війни і миру. Їхні лисі, високі, смагляві голови скида лись на в еликодні крашанки: лихо било – не розбило, радість била – не розбила, а час біг, біг… » Оце я.
– Розкажіть, будь ласка, про Вашу освіт у, професію, де працюєт е?
– Коли Ви зможете піти з М айдану? Яка Ваша кінцева ме та?
– Я журна ліст із в еликим до свідом – 9 років на програмі «Богема».Було шість газет – тільки своїх, які я видав ав сам. Навчав ся на факультеті журна лістики Київ ського Націона льного
– У мене є мрія, є мета – що б усе було норма льно, і я намагаю сь так чи інакше її до сягти. У мене немає передбачень, здогадок – нічого. Знаєте, якби я ду мав, що нічого не вийде –
мене б т ут не було. Я взага лі міг сюди не приїжджати – у мене в се є, діти старші за кордоном, другій дружині – 30 років, вона працює к лоунесою у Жорика Делієв а в «Маски шоу», а мені, до речі, 60. (Сергій витягнув з кишені кілька ф отокарток). Ось бачите, це мій син. Його зв ати Георгій – це син, а не онук. А це моя мама, вона померла дв а дні тому. А я т ут, на Майдані (витягнув цигарку і повільно її за па лив). – Розкажіть, будь ласка,про події на Грушев ського, де Ви тоді були? – Я був на Грушев ського на передовій, а ле бачте, поки живий. Вижив, б о є до свід. Взага лі в ажко про це говорити. Донамет у підійшов хлопець років дв адцяти: – ДядьСерёж, хв атит к девушкам пристав ать, лучше слей воду на руки. – О,а це Віта лік – сказав Сергій, –він чемпіон України з б оксу у супертяжкій в азі. Такий худий – а в ажков аговик, лупив цих козлів па лицями тільки так. Він говорить зі мною на «ти» – б о ми т ут усі однакові. Доки ми живі – маємо право бути рівними. Коли поруч у мираю ть і ка лічаться люди – т ут уже не до у мовностей. – Які ж кроки потрібно зробити,
щоб відбудув ати країну? – Я ду маю, що тре ба вміти тримати удар. Я член партії «Удар»,та й сам б оксув ав у да лекому минулому. Хочу, що би президентом став Кличко. Він не іде а л, а ле він людина справи,а я за щирих, справжніх людей, які б могли керув ати країною. Ми зараз такі – справжні, відв ерті, як на долоні . – Як, на Вашу ду мку, розгортатимуться події на Майдані? – Знаєте, я згадую історію. Зараз відбулася лю тнев а революція, а «жовтнев а» ще попереду.Вона справжнісінька – з жертв ами, з усякою поганню навколо, з кров'ю. Мижив емо в дуже цікавий час. Зро били крок – і з однієї епохи перейшли в іншу. Майдан, ці намети, розмови, люди, які під кулями ходили – це світ фантастики. (Сергій допа люв ав уже третю цигарку, його пок лика ли до намет у у справ ах). – Дякуємо Вам, Сергію. – За що ж? За розмову? За те, що винесли що сь корисне? – Ні, про сто за те, що ви є. ▄
М А Й Д А Н *** 30
«Я не можу спокійно піти з Майдану, поки винні не будуть покарані» М арія ЮЗИЧ
М А Й Д А Н *** 31
Для більшо сті українців Революція Гідно сті розпоча лася з по биття ст удентів у центрі столиці в ніч з 30 листопада на 1 грудня 2013 року. Серед збурених цим в анда лізмом– і 45-річний Ігор. У мирний час козак із 38-ої сотні ім. Устима Голоднюка, працює у рідному місті Збаражі на Львівщині, де раз ом із дружиною маю ть магазин. – Як давно Ви на Майдані? – Приїхав я сюди 1-го грудня. Коли зранку по бачив у новинах, як по били ст удентів… І дружина як по бачила – мовчки зібраламої речі, і я поїхав. А 7-го лю того відсвяткув ав на Майдані 45-річний ювілей. Знайомий зі Стрия приніс мені флягу, і я дуже втішив ся. Не так флязі, як ув азі (по сміхається). – Додому часто їздите? – За три місяці, що я т ут,
тільки одного разу додому приїздив, на батькові сороковини. – А чому ж не роз’їжджаєтесь тепер? Для того, що б розійтись, нам потрібно бачити ре а льні зміни. Ми розу міємо, що зараз, через ск ладну сит уацію в Криму, цьому не приділяю ть багато часу та ув аги. Але ми хочемо, що би принаймні та людська кров була недаремно пролита. Бо кого
заарешт ув а ли? Нікого. Вони «б еркутівців» т ут розпустили, а тепер у Криму зібра ли... Я не можу спокійно піти з Майдану, поки винних не покараю ть. – А як ставитеся до тих змін, що вже відбув аю ться? – Усі ж розу мію ть, що уряд – технічний, що б вирішув ати нага льні питання, так би мовити, «на в ерхах». Тому багато від нього не чекаю ть. Осо бисто моя ду мка була така, що уряд має якнайшвидше за працюв ати. Ми бачимо, що Майдан на призначення нового К абміну сильно не відре агув ав. Адже розуміємо, що коли пов ертаю те, що було, воно норма льне, а Ви замінили на канцелярський штамп,нага льно нічого не ро битимуть, то буде геть біда. На вулицях – мародерство… Тре ба що сь ро бити. Це ж час революції. Крім того, країні не вистачає лідера. – А хто може ним стати? – Важко сказати. Коли були події на Грушев ського, то в сі чітко зна ли, що потріб ен лідер.►
М А Й Д А Н *** 32
А наші «лідери» - «триголовий змій», як ми їх назив а ли, сказа ли, що народ – і є лідер. Ми зібра лися й пішли. А вони потім від нас відхрестилися. Ніхто не хотів брати на се б е відповіда льно сті. А інколи здав а ло ся, що вони прийшли для того, аби со бі на виб ори до бративідсотки і в се. – Чи були Ви на Майдані 1820-го лю того, коли відбув аМ лися найжорсткіші А протистояння з «Беркутом»? Й Д А Н
– Був 18-го лю того, коли «Беркут» почав розгін на Інстит утській, на перехресті з *** Шовковичною. Вони стріляли 33 про сто в людейб ойовими наб оями зі снайперських гвинтівок та автоматів К а лашников а. Я тоді був на во сьмій барикаді. – Що Ви ро били в той момент? – Коли людей на Інстит утській практично роз стрілюв а ли, ми з хлопцями хотіли о ббігти Жовтневий па лац і заскочити їх зненацька. Але
не вда ло ся, б о коли ми підніма лися сходами, по стійно пада ли люди. Доводило ся їх відтягув ати аб о нести до медиків. І так ми потихеньку руха лися догори. Та на во сьмій барикаді зрозу міли, що територія про стрілюється. Зв ерху стояла машина з РПК (автомат К а лашников а – авт.). Виродки стріляли. Ми вирішили по ставити щити на барикаді. Алеяк по бачили, що в людей моз ок вилітає наперед, то зрозу міли, що б’ю ть ззаду і зб оку. Я сф отографув ав людей, які померли на цій барикаді. Першого впізна ли. Він з Волині. Його сестра має днями приїхати. – А друг ого? Поки не знайшли: на ф ото о бличчя не видно. Там ще був журна ліст. Але він помер, коли ми вже коктейлі Молотов а кида ли, аби зро бити димову завісу. Ми йому каза ли, що б він не йшов, б о там дуже інтенсивний про стріл, що т уди навіть підійти страшно. А він в се одно пішов.
– Чи загинув тоді х то сь із Ваших друзів чи знайомих? Так. Мій друг. Ми з одного районного центру. Я з ним три місяці на Майдані пробув. І мені дуже б оляче. Він був б езпартійний! А його похов а ли під політичними прапорами «Сво б оди»… Знаєте, якби у нас була зброя, то не було б стільки жертв з нашого б оку. Якийсь
«б еркутів ець» казав, що вони ще такого не бачили: що б по людях стріляли, а вони йшли і йшли. Та найголовніше – не бути байдужими один до одного. А то на Майдан усі з’їжджаю ться, коли нас намагаю ться бити. А якбизавжди людей було багато, то, може, і біди менше бзазна ли. ▄
Частина пазлу Анастасія ЯКУБЕНКО Андрій Ярославович закінчив історичний факультет ЛНУ ім. Франка, приїхав із Миколаївського району Львівської області; там залишились дружина, двоє дітей та робота – Андрій Ярославович приватний підприємець,зараз йому сорок сім. Що таке війна – знає з власного досвіду, воював у Афганістані. Після ночі 30-го листопада зрозумів, що додому повернеться не скоро. М А Й Д А Н
- Коли Ви приїха ли на М айдан?
- Я приїхавще на Євромайдан, 24-го листопада. Ходив сюди на 2-3 години, не більше. І вза*** га лі яспочаткуприїхавдогля35 дати друга, який пов'язаний із депутатською діяльністю – у нього стріляли. - Чомувиприїха ли на Євромайдан? - Мета могоприїзду, мабуть, Євро союз. Я не в еликиййогоприхильник, а ле і не противник. Уся суть у тому, що з нами пов елисянекрасиво. Спочатку ми ма лив ст упати до Євросоюзу, а потім Янукович поставив нас перед протилежним
фактом. - Коли випоча личастішевідвідув ати М айдан? - Після того, як 30-го по били дітей. Я тодіночув ав у друга в лікарні. В о бідприїхаву центр. Людей майже не було – лишеміліція. Того ж дня я зустрів ся з друзями і сказав їм: «Якщо зараз Київ не в стане – япов ернуся додому, продам кв артиру, поїду в Польщ у, куплю намет і скажу, що я‒ не українець». Вжевв ечерізібра ло сябагато людей, почав ф ормув атисяавтомайдан. Наст упного дня я вист упив на віче з прозицієюусімафганцям о б’єдатися, що б ми могли що сь підказати людям. Адже ми знаємо, що таке б ойові дії,
Фо то: Лєна ШУЛІКА
знаємо, як воюв ати. - Яка Ваша позиціящодов лади? - Ценісенітницяякась. Миїздили уМежигір’я, б о тамначебули прояви мародерств а. Миподивилисяна те в се і я зрозу мів,що то є хворі люди. Подивітьсяхоча б на маєтокКлюєв а…Невжелюдинамає дв а роти і двізадниці,що б так багатоїсти і...?А щодотеперішньоївлади – то їхніхто не вихв а ляє, а ле вони попро сили кредит довіри у народу. Побачимо. Є деякіпідозрищодо певнихо сіб. Нехай попрацюю ть 2-3 місяці, а там подивимо ся.
- Зякої Ви сотні і якаїїпозиція? - Зво сьмої. Позиціямоєїсотніна99.9%збігається з моєю. - Чог овичекаєтевід М айдану? - Ми йшлисюди, у першу чергу, що бпокаративинних– тих самих Захарченків і Клюєвих, хотілизмінити уряд. А зв алили хряка (Януковича)! Ми цього не очікув а ли. - Чизадоволені Ви тимизмінами, що ми маємо сьогодні? - Уцілому‒ норма льно. Вони не такікардина льні, як хотіло ся б, а ле вони відбулися.►
М А Й Д А Н *** 36
Що ббуло кардина льнопотрібно булозро бити, як у Грузії: усіхрозігнати “від і до” і по-новому в се зро бити. Якщоподивитися, яка уГрузіїбулакорупція і як вони зараз до бре живуть… Українатрохибільша за Грузію. Покищо не потрібноро битирізкихрухів.Якщо нов а влада нам не підійде, то зброя не схов ана, а тількизмазана і стоїть, як тре ба. - У якихмісцяхвибули за цей час? Щодов одило сябачити? М А Й Д А Н
- Я був з хлопцямибіляАдміністрації Президента. Там булибраткиКручинського‒не адекв атні люди. Ми ста ли кордоном міжміліціонерами і людьми, що б не допуститипровокацій. *** Ботоді Янукович хотів, що бпролилася 37 кров. Вінхотів вв ести над звичайний стан і в се пішло б кот у підхвіст. А 18-го ми були у Маріїнці, коли пішовОМОН, а потім ОПЛОТ. Ми їх погна ли. Жилін дра пав, як заєць. К ажуть, що він хоро брий і сильний, а ле то з ов сім не так. У той день ми знайшли машини,де лежа ли коро бки з-під травматичних пістолетів. Знайшли й символіку харків ського ОПЛОТу. - Чи в ся в аша со тня вціліла? - Мій друг Андрій поліг т ут. У той момент я відлучив ся і в сі ду ма ли, що то я загинув. Вінзавждибувіз нами.▄
А Й Д А Н *** 39
Фото: Лєна ШУЛІКА
«Мы и сами себя бандеровцами считаем» Алина МИХАЙЛИЧЕНКО Александру 37 лет. Он родился в Донецке и прожил там в сю жизнь. Жив ет в гражданском браке, детей нет. Приеха л в Киев третьего янв аря, что бы про сто по смотреть на Майдан и на то, что т ут твориться. До этих проишествий был да лек от политики, можно сказать, был сов ершенно а политичным. Для него в се решило избиение ст удентов, целью ста ло отомстить нашей «до блесной милициии», в едь еще одна пара рук в этом деле не будет лишней. А тепер б ез Майдана уже жить не может и не представляет, что делать да льше. - К ак долго еще со бираетесь т ут о став аться? - Ду маю, что о станусь точно до выб оров. У меня жена тоже здесь, почти с самого нача ла со мной. А ее брат сейчас охраняет наш нав ес. Можна сказать, что мы т ут в сей семьей. Вчера вот теща приезжа ла, плака ла, даже проща лась. Боится, что может нас уже не увидеть. Вдруг война будет. - К ак Вы ду мае те, буде т в ойна?
- Однозначно сказать не могу. Если будет, то на войну пойду, как же по-другому. Я лю блю свою страну. Кому, как не нам, ее защищать. Люди на Майдане уже рвутся ехать в Крым. Ждут ново стей отт уда, что решит Путин с его войсками. Сегодняшний день (3 марта – авт.) решающий для нашей страны, только по сле четырех часов будет хоть что то ясно. Но мы Крым про сто так не отдадим, в се майдановцы уже не отст упятся и будут стоят до по следнего.►
М А Й Д А Н *** 40
- Быт ует стерео типно е мнение о том, что жители в о стока Украины недолю блив аю т жителей запада. А как к ним отно ситесь Вы? - Очень хорошо отношусь, с ув ажением. К нам один раз подьеха л груз овик откуда-то из Закарпатья и выгрузил целую кучу продуктов, разМ ных в ещей. Нас даже не спроА сили, надо они нам или нет. Й
Про сто так прив езли. Очень благодарны мы киевлянам. Некоторые из них предо ставляю т нам сво е жилье для ночлега, предлагаю т в анну, по стирать в ещи, про сто отдохнут или выспаться. Среди них много хороших и до брых людей. А бандеровцев мы лю бим. Да мы и сами се бя бандеровцами считаем (смеется). ▄
Д А Н *** 41
Фото: Анастасія КУЛІШЕНКО
Революцію роблять фанатики Олена КА ПНІК Едуардові 45 років, в се своє життя чоловік прожив у Закарпатській о бласті. Зі ст удентських літ почав займатися громадською діяльністю, а сьогодні очолює Ужгородську о бласну організацію УНА-УНСО. У 91-му брав участь у ст удентському голодув анні, у 2004-му стояв на Майдані під помаранчевими пра порами, а у грудні минулого року після по биття ст удентів знову приїхав до столиці. —Пане Едуарде, як Ви по трапили на М айдан? Я завжди ставив ся до революцій позитивно, адже вони – шлях до змін. Зі ст удентських літ маю активну громадянську позицію, тому і цей народний спротив не міг пройти повз мене. По биття ст удентів – найбільша помилка Януковича, в ершина звірств а його режиму, яка й да ла поштовх до продовження революції. Сьогоднішнього Майдану ніхто не збирав, люди прийшли після крив авої ночі, що б дов ести: нас не можна за лякати, зламати і розігнати, мов щ урів.
—Які почуття переповнюв а ли під час крив авих подій у лютому? Згадув ати ті дні дуже в ажко… Емоції вже вирув а ли через край, а ле ні люди, ні депутати, ні б еркутівці не могли уявити такого розвитку подій. 18 числа настав пік Майдану, горіли шини, стояв страшний дим, час від часу вибуха ли гранати й було дуже в ажко дихати. А потім на Майдані з’явилися заслані снайпери. Вони засіда ли в сюди: в будьякій точці майдану те б е могли вбити. Найспокійніше місце було за «йолкою» та під стелою за «Гло бусом».►
М А Й Д А Н *** 42
Майже по в сьому майдані лежа ли вбиті… Спочатку було дуже страшно, а ле по ст упово емоції бра ли гору і страх зникав. —Як довго може стояти М айдан? Майдан точно стоятиме до президентських виб орів, допоки ми не очистимо країну від депутатів, яким до неї байдуже. Перш за в се Майдан повинен стати координуючим фактором для політиків, що б ті знову не зро били неправильних дій. Революцію ро блять фанатики, а корист ую ться шахраї. Тре ба так до бре М зро бити нашу революцію, що б знищити усіх А лиходіїв. Й Д А —Як змінилися українці після рев олюційних Н подій?
*** У 91-му році нам неза лежність подарув а ли, а 43
якщо сво б оду не завойов ано кров’ю, її не б ережуть і не ціную ть. Сьогодні на Майдані ми виб орюємо свою неза лежність по-справжньому. Коли пролилася кров невинних – у свідомо сті українців що сь перев ернуло сь, адже через Майдан пройшли мільйони людей. С аме тому ро б ота, яка поча лася ще у 90-му році, не минула дарма. Сьогодні Україна заявила про се б е в сьому світ у, показа ла, що її так про сто не зламати, не знищити! Українці, як виявило ся, чудові люди, створили три див а: перше – вигна ли диктатора (чого ніхто не очікув ав); друге – ста ли ката лізатором перетворень не лише у власній країні (підв ели світ до Третьої світової); і третє – показа ли, хто є хто у нашому суспільстві.▄
М А Й Д А Н *** 44
Щаслива сім’я може бути лише у щасливій державі «Атмосфера відчаю, втоми, а втім і надії». Юлія КІНЗЕР СЬКА М А Й Д А Н *** 45
Саме так сотник Володимир описує Майдан у центрі столиці 25 лю того 2015 року. Кремезний чоловік сидів біля пошарпаного намет у, курив, певно, уже не першу цигарку, і тере бив у руці якесь фото. Дивлячись на таких людей, розу мієш, що лише вони, сторожі радика льних подій, зможуть чесно передати відчуття, факти та ре а льні картини історії України тієї зими.
Довідка: Сотник Володимир Вік – 24 роки Місце народження – Луцьк Освіта – Націона льний педагогічний унів ерситет імен М.П.Драгоманов а Працює – Гімназія №4 м. Луцьк Сімейний стан – неодружений Майдан – це за пах диму і сво б оди. Тільки т ут я почув аю сь б езпечно, т ут я потріб ен своїй країні. Приїхав сюди 1 грудня, коли по бачив у
новинах сюжет про по биття ст удентів. Як влада дозволила побиття дітей?! С ам я з Луцька, де зараз і працюю. Але навчав ся у Києві, тому про блем з житлом не було – вирішив зупинитися у друзів. Їдучи, я був впевнений, що кілька днів мітингу, активність людей – і ми до б’ємо ся свого, а я пов ернуся додому. Та не так ста ло ся. Атмо сфера нагніта лась, і про файні часи можна було забути. Після 4-х днів пере був ання в Києві, нічлігом для мене став Майдан. За Євроінтеграцію я не хотів їхати, б оров ся за сво б оду, прав а і зміну влади.
Як тільки поча ли ф ормув атися сотні – одразу за писав ся. Все було дуже згрупов ано й організ ов ано. Кожному знаходили ро б от у. Події розгорта лись, а я допомагав то на кухні, то розлив ав коктейлі Молотов а. Перед від’їздом я зро бив пропозицію своїй дівчині. Вона о біцяла дати відповідь, коли пов ернуся. Результат у я ще не почув, а ле дуже чекаю. Щаслив а сім’я може бути лише у щасливій державі. Поча ли з держави. Дівчина і мої рідні, звісно, хвилюю ться за мене. Але я сказав, що зак ладу камінчик вільній Україні і пов ернусь.
Адже якщо офіційно Україна ста ла неза лежною у 91-му році, то фактично неза лежність ми здо був аємо лише зараз. І нема ло життів за це відда ли… Це уже сьогодні т ут спокійно, ходять т уристи, ф отографую ться. А ще 2 тижні тому на цій землі вмира ли люди. До нас у намет прино сили поранених із неглиб окими ранами, смертей я не бачив на власні очі, лише час від часу до нас доно сило за пах, доти мені невідомий. Говорили, що це за пах смерті. Я ще т ут, б о не хочу, що б таке повторило ся зі мною чи з моїми дітьми. ▄
М А Й Д А Н *** 46
Фото: Анастасія ЯКУБЕНКО
Революцію роблять не чоловіки Яна ЛЕПКА Таня во станнє но сила підб ори понад три місяці тому. Манікюр зіпсув а ла бруківка на Грушев ського. Улю блений одяг – чорна в еличезна куртка й татові джинси. А на День Народження колежанки з академії подарув а ли їй не стильний ка пелюшок, а ба лак лаву.
М А Й Д А Н *** 47
Чому я т ут? Мене не було на Майдані вже кілька днів. Батьки додому забра ли, б о температ ура була під 40. Ще до сі видужую. А зараз от приїха ла, дізна лася, що вист упатиме С аакашвілі. Він уже проходив цю історію з Ро сією, його слов а підтримки в арто зараз почути. Я т ут тому, що хочу зустрітися з іншими дівчатами. Я прив езла їм одяг, б о багато з них приїха ли з інших міст і навіть не маю ть у що переодягнутись. Хоч я і місцев а, а ле спа ла покотом раз ом з ними т ут, на Майдані. Додому пов ерталась рідко. Ми т ут вже сім'я. Ніколи не ду ма ла, що найщиріших друзів я знайду за таких страшних о б ставин. Сьогодні я прийшла сама. Принесла одяг та свіжі квіти.
Я зна ла тих хлопців, що зараз дивляться з не ба. Багатьох зна ла. Одному навіть дістав а ла з руки о сколки від світлошу мової гранати. Але то було ще біля “Динамо”. Але та граната – не по стріл снайпера. Від по стрілу я його не врят ув а ла. А ще, пам'ятаю, свідомість втратила також на Грушев сього, б о біля мене “Терен” розірв ав ся. Якийсь хлопець мене на руках доніс аж до Профспілок. Більше я його не бачила. Сподів аю ся, з ним усе гаразд. Скільки часу я т ут? Та вже і не згадаю, коли о станній раз була на заняттях. Все почало ся на Майдані. Була однією з тих, що непогано отрима ли від міліції під час першого розгону. Після тієї ночі піти з Майдану було неможливо. Я дуже лю блю свою країну,
лю блю тих людей, які т ут стоять зі мною поруч. Це – сильні почуття. Але ненависть до тих, хто заб ороняє мені в се це лю бити, – сильніша. Тому я була і буду т ут. Ще довго. До самого кінця, а він не скоро. Від чого за лежить, чим в се закінчиться і коли? Від Путіна. Від його зажерливості та ст упеня не адекв атно сті. Від нового уряду. Від нас із в ами. Від кожного. Навіть від нашого екс-президента. К ажуть, що екс-президентів немає. Не можна говорити екс-президент. Може бути екс-б ойфренд, екс-б естфренд, а от президент не може. Хоча Янукович таки ЕКС. На в сі 100. Його я можу так назв ати. Захочу, навіть гам***ом назив атиму! На що я сподів аю сь? Сподів аю сь, не по ст упимо сь і не віддамо Крим. Це зараз в ажливо. Я, до речі, готов а їхати і т уди. В мене друзі в Сев асто-
полі говорять, що в них там паніка, люди розгублені, вулицями БТР-и їздять... Надію сь, новий уряд не за продасть. Чекаю, що моя Могилянка триматиметься раз ом зі мною. Чекаю, що ми переможемо. Чи потріб ен Майдану лідер? Та в нас уже є ціла сотня лідерів – хлопців, які загинули. Вони дивляться на нас із не ба і ми не можемо їх зрадити. Тетяна ввічливо прощається. Я розу мію, що часу в неї ма ло, а справ багато. Видно, що вона ще не видужа ла: кашель, голо с хрипить, очі блищать. Очі блищать? А може, то не від високої температ ури? Може, вона нарешті пов ернулася в те місце, до тих людей, які ро блять її щасливою, потрібною? А може, слово Революція – не даремно жіночого роду? ▄
М А Й Д А Н *** 48
Анатолій Ханко:
«Цей народ більше не дозволить себе кривдити» Вікторія НАХАЙЧУК Полтав ський сотник жив на Майдані з кінця листопада по кінець лю того. За цей час був свідком та б езпо середнім учасником трагічних подій у самому серці української столиці. М А Й Д А Н
– Анатолію, до якої с отні ви на лежали?
– Це була Полтав ська сотня, ми з тов аришем Колею Біляєвим її очолюв а ли. Обидв а *** «сво б одівці», часто спілкув а49 лись на зб орах, зустріча лись на акціях, громадських заходах, а сотня була сф ормов ана ще у кінці листопада, коли ми вперше приїха ли в Київ. – А чому ви приїхали?
Анкетні дані: Дата народження: 21 січня 1982 року. Місце прожив ання: с. Жовтнев е Решетилів ського району Полтав ської о бласті. Освіта: ПНПУ ім. В. Г. Короленка, історичний факультет, кафедра географії і краєзнавств а
– Тому що я патріот. Дв адцяДіяльність: прив атний підприєтого чи дв адцять першого лимець, член ВО «Сво б ода». стопада дізнав ся про за планов аний протест, а дв ад- правилами і не збирається брати до ув аги інтереси процять четв ертого вже поїхав з Полтави. То був момент, шанс… стих людей. Для них не існує ніякої України, вони не відповіНарод ніби трохи отямив ся, даю ть за свої слов а та вчинки. струсонув ся і зрозу мів, що Таке нахаб ство і т упість заслувлада грає за своїми брудними
говую ть на народну відсіч. – Наскільки я розу мію, «кістяк» с отні – члени «Св об оди». Втім, с еред с отників були і прихильники інших політичних сил. Яка мета, які позиції о б’єднув а ли в ас? – У нас було приблизно відсотків шістдесят «сво б одівців», інші – поза партійні. Тут головний критерій – наскільки збігається націона льний світогляд. Словом, ми усі хотіли відставки Януковича, уряду, хотіли нову Україну. Хотіли що сь ро бити для цього. Мета була – з організув атись і б оротись проти св авілля президента та його поплічників. – Ви допуска ли тоді, що мирними протестами це не закінчиться? – Після того, як 30 листопада вночі "Беркут" силою розганяв Майдан, я вже не збирав ся звідти йти, б о то було б не почоловічому… не по-громадянськи. Тоді я зрозу мів, що до бром ця історія не скінчиться, б о з одного б оку були ми, на яких т упо «спустили со бак», а з другого – банда, замасков ана загонами спецпідрозділів. Ре акція, зрозу міло,
не змусила чекати: першого грудня зайняли частину будівлі КМДА та Будинок Профспілок, потім, ув ечері - мирне захоплення Жовтневого… — То бто, ці події стали рушійною точкою того на пруження, яке виник ло згодом… – Я ду маю, то був певний поворотний момент. – Ви були на Майдані під час нічного штурму 11 грудня?
М А Й Д А Н
– Так, наші хлопці трима ли барикади на Інстит утській. Але тоді ми фізично не могли чинити спротив – там у ходу *** були і гу мові па лиці, і гранати. 50 Я тоді ду мав, як би в стояти на ногах, б о тих, що пада ли, били дуже жорстоко, відтягув а ли в сторону і били ще сильніше. Та що й казати, силовиків було десь півтисячі, а нас на барикаді – 300. В цей час із Майдану намага лися виводити жінок, но сили поранених… Хто під руку міліції попав ся – в автозак і в невідомому на прямку. Там була така крив ав а бійня!.. Ми молилися, продовжув а ли скандув ати «Беркут геть!», доро слі мужики крича ли від б олю…►
– «Правий Сектор» був тоді з в ами на полі б ою? Яку тактику спротиву ма ли вони?
М А Й Д А Н *** 51
– «Правий сектор» (зітхає)… Що т ут про них говорити, «герої» славнозвісні… Вони ма ли команду тікати і виконув а ли її. До того ж дуже організ ов ано. Вони про сто кида ли щити і, можна сказати, бігли. Хов а лися. Як і деякі представники самоо б орони. І так було не лише тоді. Вісімнадцятого лю того – те саме: наші сотники з ними не співпрацюв а ли, навпаки, силою забира ли щити, що б хоча б захищатися норма льно. – Як розг орта лися події у «крив авий вівторок»? – Я внутрішньо був готовий до в сього, коли мирний протест у Маріїнському поча ли розганяти. Паніка поча лася, коли дізнав ся, що першу людину вбили. Ми о бд звонюв а ли усіх, кого могли, що б рят ув а ли жінок і дітей. Люди бігли, їм у спини летіло каміння…Стріляли травматами в спину. До бре, що ми були більш-менш організ ов ані, зна ли де свої, відст упа ли б ез страху. Здав ало ся, що відкрив ається вже не
друге, а соте дихання… Гнітило відчуття поразки: ми розу міли, що зараз «тіт ушня» і «б еркутня» піде в наст уп на б еззахисний Майдан. Ми ледв е в стигли т уди, першу годину відбив а ли атаку, а ле потім біля «Гло бусу» нас закида ли гранатами і стріляли букв а льно вприт ул. Плю с пот ужна атака з б оку Жовтневого… Наш сотник кинув ся в бій, його «за лама ли» одразу, відлупцюв а ли, а потім в автозаку з’ясув а ло ся, що один з правоохоронців – його односельчанин. Земляк… Відпустив. Коротше, після відст упу нам по ставили ультимат у м, хотіли, що б ми зда лися до 18:00. Ми не зда лися: от тоді, вже вв ечері, я почав втрачати лік жертв і від того т у манило ся відчуття ре а льно сті. Там ми були на війні, це був справжній жорстокий бій… Нас, полтав ських, за лишило ся чоловік з о дв адцять зі ста інших пов езли в лікарню чи арешт ув а ли. За «кордон» виходили окремими групами: чоловіки прикрив а ли жінок і супроводжув а ли до Михайлів ського та Софіїв ського соб орів. Безпо середньо там, в епіцентрі, в се було дуже га-
ряче: хто міг – гот ув ав коктейлі Молотов а, хто сь передав ав каміння; ми стояли під щитами, б о вже не було з чого ро бити барикади. Жив а блокада. У наш бік летіли шу мові гранати. Щити між со б ою не сполучалися, тож коли між ними з’являлась щілина і т уди потра пляла граната – в се розліта ло ся вгору та в різні сторони метрів на 10, а хлопців, що пере був а ли в з оні ураження, – відкида ло силою вибуху, і вони, о бпа лені, чорні, втрача ли свідомість чи не могли рухатись через поранення. Нам допомагав тил, – у тилу па лили в се, що можна було спа лити, б о шин на той момент уже не було. Ми відстрілюв а лися трішечки - феєрв ерками та «фаєрами». – У в ас, напевно, за лишились травми… – Ти знаєш, на диво, фізичних травм о со бливих не було. Мене на передодні якась бабуська перехрестила, благо словила, – може, завдяки їй і за лишив ся живий. Дай їй, Боже, здоров’я. Шкода, що в сіх о со бисто не перехрестила… – Багато хто після тих подій за-
лишив М айдан з різних причин. До якого часу там за лишались ви? – Я поїхав після того, як за працюв а ла Верховна Рада. Мені здається, в се, що було і трив ає там да лі, – це б езглуздя. Не з ов сім розу мію, чому там зараз ще за лишаю ться люди… Тре ба було ще в кінці лю того роз’їжджатися – наводити порядок на місцях, пов ертатися до ро б оти, ре а льно своїми діями виводити країну з такого стану. Так чи інакше – я був на Майдані, коли вв ажав це нео бхідним.
М А Й Д А Н
– Чого навчив людей Майдан? – Людина з Майдану пам’ятатиме про це в се життя. У неї відповіда льність перед іншими людьми завжди пере б орюв атиме політичні амбіції. Ми в сі були по братимами, ми підтримув а ли і навіть рят ув а ли одне одного. Цей народ більше не дозволить се б е кривдити – принаймні, б езкарно. Він підтримув атиме лю страцію на в сіх рівнях, першочергово – на внутрішньому рівні. Майдан – це Дамок лів меч для української влади і для кожного з нас.▄
*** 52
Я не можу стояти осторонь! Анастасія КУЛІШЕНКО
М А Й Д А Н *** 53
Усипаний квітами по ст вірменина, якому першому судило ся віддати життя за нову Україну, одразу впадає в очі. На в ахті сотні Дніпропетров ська в оточенні лампадок стоїть світлина Сергія Нігояна. Праворуч від неї ніби стежить за порядком зі свого портрета Ко бзар. Над сотнею вітер переплітає дв а пра пори — український і ро сійський. Із-за шиферної огорожі з’являється Ігор – 42-річний чоловік, низького зро ст у, з одягнений у чорну, бачену майже в сіма/ледь не в сіма передовими Майдану куртку. У старшого загону 3-ої сотні помітно стомлені і водночас неймовірно відчайдушні очі. Колишній ка пітан міліції з Дніпропетров ська вже три місяці о б ороняє 33-й блокпо ст на Майдані, і ще жодного разу не пожа лкув ав, що змінив погони МВС на барикади Революції гідно сті.
Після армії я заочно закінчив Харків ський фінансово-економічний інстит ут. Потім працюв ав вісім років помічником дільничного інспектора та став оперуповнов аженим криміна льного розшуку. До 1 грудня був нача льником відділу б оротьби з незаконним наркоо бігом у зв анні ка пітана міліції. Я покинув свої о б ов`язки, адже мені було тяжко дивитися на по битих 30 листопада дітей. А ще був додатковий привід:
наше керівництво погрузло у корупції. Коли я по бачив замнача льника райвідділу зі стаканом макової соломки, мені за пропонув а ли: аб о ви вдаєте, що нічого не було, отримуєте зв ання майора, да лі очолюєте відділ, аб о, якщо не згодні, пишіть ра порт на звільнення. Я о брав друге. Чому? Я поясню. Я вже не мав сили дивитися в очі матерів, батьків, чиї діти займа лися наркоманією і втягув а ли в ці тенета неповноліт-
ніх. Отака передісторія. Однак уже цілих три місяці наша Дніпропетров ська самоо б орона – одна з найкращих сотень, де панує дисципліна, пов ага до людей і ненависть до к лану Януковича і його компанії. Зараз здійснило ся те, про що ми мріяли, а ле це ще не кінець. Ми стоятимемо т ут до президентських виб орів. Відбудуться президентські виб ори. Потім, так само – у Верховну Раду, місцеві ради (виб ори міського, сільського голови і т.д.). Тільки потім, якщо ми будемо задоволені результатами і по бачимо, що виб ори проз орі й демократичні, тільки в тому випадку вв ажатимемо, що до сягнули мети. Так, ми намагаємо ся йти в Європу. Але тре ба розу міти, що там за красиві очі ніхто нічого не дасть. Ми самі со бі повинні створюв ати ті ж європейські цінно сті, спо сіб життя. Що я під цим розу мію? Пенсії, заробітна платня європейського рівня. Сюди ж: конкурентоздатні у мови навчання (що взага лі мається на ув азі??), до ст упна медицина. Ре а льні ціни не тільки для міліонерів, а і для бідного к ласу, ро бітників,
селян. Ще одне – процвітання середнього к ласу. Чим сильніший середній к лас, середній бізнес, тим сильніша держав а. Дуже багато розмов навколо того, що керівництво країни не змінило ся. Ні, змінило ся! Я бачу це сам як активіст Майдану. Але чого це кошт ув а ло. Ніколи не забуду як в Маріїнському парку тіт ушки знуща лися з наших полонених, як поводилися з пораненими — картина не для людей із слабкими нерв ами. Я бачив своїми очима відірв ану гранатою руку. Кисть лежить о сторонь, людина втрачає свідомість, ми вино симо тіло, швидка від’їжджає – в се як стрімке марево. 18 лю того в Маріїнському парку ми стояли вприт ул до 18–20-річних дітей, яких ставили перед со б ою живим щитом б еркутівці. Я за питав одного із сержантів: «Чого ти т ут стоїш?». Я, на прик лад, кажу, можу о бґрунт ув ати, за що стою. Він мені: «Скажіть, будь ласка». Я, кажу, т ут за тих б езвинних дітей, чия кров пролилася, за тих матерів, чиї сльози пролилися, за сестер їхніх. Так от, я стою за те, що б не лилися сльози материнські, батьків ські, скупі чоловічі сльози, що б не лилася ►
М А Й Д А Н *** 54
М А Й Д А Н *** 55
річкою кров людська. Мене часто питаю ть, чому я, ще й з Дніпропетров ська, т ут? Як норма льна людина я не можу стояти о сторонь. Не можу, тому що в мене двоє дітей – синові 20 і доньці 22 роки. Як норма льний батько я став на захист українських дітей, для мене чужих не був ає. Всі діти однієї Батьківщини — України. І яка б не була націона льність: ро сіянин, білорус, українець, молдав анин, поляк – головне бути людиною. Завжди тримаю в голові слов а Миколи Остров ського: «Жизнь надо прожить так, что бы не было мучительно б ольно за б есцельно прожитые годы».
Деяким бійцям самоо б орони доля відв ела з ов сім не багато. Нашому Сергію Нігояну було в сього 20 років! Але він прожив життя так, як декому не вдасться і за сто років. Ось його блокпо ст. Раніше т ут була вишка, де він стояв. Вірменин за націона льністю, а ле як читав вірші Шевченка! Я не впевнений, що українці можуть читати із такою інтонацією, почуттям, ніби віддаючи частину душі! Сергій наче пережив ав усе, що було у віршах. Він пропускав через своє серце імпульс по езії і передав ав його людям. Слухаючи його, українці плака ли. Ніколи не забуду, коли Сергій читав на пам`ять «Сон» Шевченка —
Фото: Лєна ШУЛІКА
то було що сь неймовірне! Лю тневі події навіки за лишаться з нами. Але уявіть, що насправді планув а ло ся! Уявіть, якби 22 тисячі силовиків пішли на ліквідацію Майдану це був би спочатку наст уп з Інстит уської (планув а ло ся, що ми в сі т уди збіжимо ся), а вони тоді ра птом завда ли б одночасних ударів з Грушев ського і з на прямку Бессараб ської площі. Вимикаючи при цьому електро енергію, газ, світло, телекомунікації, телеф онну мережу, а отже за лишаючи людей самотніми в інф ормаційному про сторі. Біля заводу «Арсена л» ро било ся б що сь на кшта лт концентраційного таб ору для майбутніх по-
лонених і поранених. Захопивши Будинок профспілок, вони б отрима ли доку ментацію з іменами учасників Майдану. Лишити сво б оди щонайменше 3 тисячі активістів, у крові потопити Майдан – о сь чого домага лася влада Януковича. Останній від Ро сії взяв мільярди, а як віддав ати? Йолкою? Так йолки ж немає! «Гаспідар» віддасть? Так він утік! Клюєв? А проти нього в Ав стрії відкрили криміна льне пров адження! Скрізь одна невдача, а т ут ще й Юлія Володимирівна вийшла! Так от ут Янукович і замислив ся, що краще: яйцем в ло ба отримув ати чи став ати перед Гаазьким трибуна лом?▄
М А Й Д А Н *** 56
Фото: Лєна ШУЛІКА
Із прапором на рюкзаку Анастасія ЩЕДРІНОВА Михайло зі Львов а, б оєць 3-ї сотні. На Майдані з 24 листопада 2013 року. Розлучений, має двох синів. Освіта – середня спеціа льна, механізатор.
М А Й Д А Н *** 57
Я приїхав підтримув ати Революцію, справ едливість, а не для того, що б, як т ут говорять, грошей під заро бити. Тут ніхто копійки не дав ав, а якби і дав а ли, то як се б е потім пов ажати?! Не за перечув атиму: годую ть т ут у їда льні, і помитися-поголитися у мови є. Знаєте, як говорили у Януковича, що сюди приїха ли тільки за паденці, аби захопити владу. А це ж не так. Стоятимемо до кінця, навіть до виб орів. Нову владу вже нібито о бра ли, а ле нас вона не дуже цікавить, б о водить навколо па льця. Однак ми такого тепер більше не допустимо. Народ контролюв атиме сит уацію повністю, кожен їхній крок. —Що ви чекаєте від М айдану? Коли Майдан зможе розійтися? Це відбудеться тоді, коли ми о б еремо норма льного прези-
дента і змінимо владні структ ури. Коли в се стане стабільним – от тоді зможемо розійтися. Але в се одно: навіть коли розійдемо ся, якщо нов а влада почне що сь «хімічити» – знову буде Майдан! Народ контролюв атиме сит уацію, даю в ам гарантію. —Яку позицію висловлює в аша с отня? Ми в сі стоїмо т ут за одну ідею – за справ едливість, за процвітання. В цілому – за Україну. Тепер народ мусить перевіряти кожну політичну силу. Будь це Яценюк, Кличко чи Тягниб ок, аб о ж Міністр о б орони, чи внутрішніх справ – усі вони повинні звіт ув атися: що зро били і як, чого до сягли. Крім того, країні потрібні справ едливі суди, що б «Беркут» був покараний, як нам о біцяли. То бто що б Майдан був органом контролю влади над
владою. —Чи задоволені ви нині тим, чог о домігся Майдан? Я задоволений тим, що в нас уже є перемога, в елика перемога. Не тільки наша (майданівців), а й усіх, хто нас підтримув ав. Хто матеріа льно, хто фізично, а хто про сто вивішуючи український пра пор на рюк заку. Домоглися відсторонення Захарченка, Пшонки, виб ороли визволення з тюрем близько ста наших людей. —Наскільки далеко ви були від по стрілів? Чи доводило ся бачити смерті? —Був близько. Допомагав на
барикадах. Там були снайпери. Але я не бачив їх – неможливо з даху бачити вночі б ез біноклів, чи через Інтернет – чи як ще, я не дуже в тому розбираю ся. Але вони там були й стріляли. На жа ль доводило ся бачити смерті. Було страшно. Пам’ятаю, що сильно тремтіли руки. Але доводило сь пере б орюв ати се б е. Інколи виходило, а інколи ду мав, що свідомість втрачу. —Ви го тові знову піти на барикади, на передову, якщо буде потреба?) А куди дів атися?! Не підемо, а по біжимо. А якщо потрібно буде, то й поповземо. Це ж за своє – за Батьківщину.▄
М А Й Д А Н *** 58
Фото: Лєна ШУЛІКА
Масовий героїзм справді існує Ірина ПІКУТА 38-річний ВолодимирПаст ушокродом з міста Березне, що на Рівненщині. Працюв ав оператором газ ових котлів, а ле, у зв’язку з подіями у Києві, звільнив ся і поїхав на Майдан. Був у найгарячіших точках тамошніх б ойових дій. Одружений, має доньку.
М А Й Д А Н *** 59
―Володимире, з якої Ви сотні? ―Я - сотник «Волинської Січі». Вона о б’єднує Рівненську та Волинську о бласті.«Січ»підпорядковується лега льній самоо б ороні Парубія. «Україна понад усе», ніякого партійного фанатизму. Початковою нашою метою було повне пов а лення бандитського режиму.А сьогоднішня мета -не дав ати спуску нинішній владі, контролюв ати, підказув ати. ―Коли Ви вперше приїхали на Майдан? ―2 грудня. Коли після 30 листопада тра пилися су мнозвісні події, у мене в се «зашка лило». ―Ви бра ли участь у протистоянні 11 грудня, коли була перша спро ба ліквідув ати Євромайдан? ―Так. Якщо чесно, то роздав ання газет, танці –не моє. Навіть якою сь мірою радів цьому недолугому шт урму. Але порів-
няно з тим, що ста ло ся да лі, це був дитячий садок. ―Що для Вас було найстрашнішим під час подій на Грушев ського? ―Потра пити в полон, коли нас поча ли виловлюв ати після Грушев ського. Підле брання в заручники – це навіть не по бандитських«понятіях». Знущання, мордув ання, роздягання людей. Ми до бре зна ли, що краще вмерти, ніж у полон потра пити. ―Як розгор талися події після «мирного наступу»? ―Поча лися вуличні б ої. «Беркут» тримав нас на такій відстані, що з 10 каменюк хоч би одна долетіла. Був щільний вогонь із помпових рушниць. Гранати – це найгірше. Якщо така під ноги падає, то звук набагато пот ужніший, о сколки розлітаю ться, людину охоплює вогнем на пов ензріст.
― Перев ага «Беркуту» була очевидною. Як в ам вда ло ся вистояти і не опустити рук? ― Коли ми йшли на Майдан сил з ов сім не було, а емоції переповнюв а ли. Вистояли, б о це був масовий героїзм. Тоді я переконав ся, що він справді існує. ― Але ж на цьому ваші протистояння з «Беркутом» не закінчились – що було далі? ― Коли почав ся наст уп на Український дім, з нього ми змогли вирив атись на Майдан. Утіка ли, б о ні сил, ні ресурсів не було. А Майдан – це ф ортеця. Біля будинку Профспілок ми в оточення потра пили.Ніколи не забуду, як із Профспілок вино силипоранених, в одного – рука розірв ана, в другого – граната між ногами розірв а лась, ко сті зз овні видно. ― Була ще одна спроба зачистити М айдан, десь о 12 ночі. Як це відбува ло ся? ― На за лит у водою дорогу запустили бульдозера. Ми його підпа лили, а ле була прочищена «дірка»з б оку пам’ятника засновникам Києв а. «Беркут» кинуввогняну гранат у, людей поо бпа люв а ло, вони поча литікати.В цей момент«б еркути» врив аю ться на Майдан, зага-
няю ть людей кийками, майже доходять до сцени.Турчинов почав кричати, що б відст упа ли щитами вперед. Це допомогло. А коли ми опинилися перед сценою, йтивже нема куди було, тільки вперед. І хвиля бійціводночасно зірв а лась і кинулась в контратаку. ― Як Ви вв ажаєте, яким був план знищення М айдану? ― Я ду маю, що технологи були не наші, а ро сійські. На певно, заду мка була така: виманити людей, спровокув ати їх на атаку, а потім стріляти б ойовими. І тодіспрацює психологія натовпу,почнуть втікати і «Беркут»знесе Майдан. Але прорахув а лися, б о спрацюв а ла психологія воїна. ― Володимире, з «Волинської Січі» багато хлопців загинуло? Розкажіть про них. ― Хра паченкоС ашко, Мойсей Василь, Гриневич Едік… Усі вони були мені по братимами, одноду мцями, героями.Я вдячний, що доля зв ела мене з такими людьми, які знаю ть про звитягу, героїзм, жертовність заради України. Прикро, що куля вибира ла найкращих. І дуже хочеться, що б жертви не були марними.▄
М А Й Д А Н *** 60