2. 3.
Исторія Университета св. Владимира. Составитель Наталия Шульгина. – Санкт –Петербург, 1860. – С. 105. Біографическій словарь профессоровь и преподавателей императорского Университета Св. Владиміра (1834-1884). Составил орд. проф. В. С. Иконников. – К., 1884. – С. 712. 4. Державний архів міста Києва (ДАК). – Ф. 16. – Оп. 465. – Спр. 4757. – Арк. 81-85зв. 5. Polski slownik biograficzny. T.V. Zeszyt 3. – Krakow: Nakladem Polskiej Akademii umiejetnosci, 1939. – S. 277. 6. Зашкільняк Л. Історія Польщі: від найдавніших до наших днів / Л.Зашкільняк, М. Крикун. – Львів, 2002. – С. 333-334. 7. Tabis J. Polacy na uniwersytecie Kijowskim 1834-1863 / J.Tabis. – Krakow, Wydawnictwo litarackie, 1974 – S. 139. 8. ДАК. – Ф. 16. – Оп. 302. – Спр. 207. – Арк. 21-24, арк. 63, арк. 65, арк.70, арк. 73. 9. ДАК. – Ф. 16. – Оп. 302. – Спр.308. – Арк. 4-6, арк. 11-13 10. ДАК. – Ф. 16. – Оп. 465. – Спр. 4757. – Арк. 92зв.
© Оксана Мусиенко (Киев) НЕИЗВЕСТНЫЕ ДОКУМЕНТЫ О ЛИКВИДАЦИИ РИМСКО-КАТОЛИЧЕСКОГО КОСТЕЛА В ИМПЕРАТОРСКОМ УНИВЕРСИТЕТА СВ. ВЛАДИМИРА В 1863-1864 РР.
В статье проанализированы неизвестные документы о ликвидации римско-католического костела в Императорском университете св. Владимира в 1863-1864 гг. Освещаются предпосылки создания, функционирования и ликвидация римско-католического костела в Императорском университете св. Владимира. Ключевые слова: римско - католический костел, конфессия, настоятель, ректор, совет университета. © Oksana Musiyenko (Kiev) UNKNOWN DOCUMENTS ON THE LIQUIDATION OF THE ROMAN CATHOLIC CHURCH IN THE IMPERIAL UNIVERSITY OF ST. VLADIMIR IN THE 1863-1864
The article analyzes unknown documents on the Elimination of the Roman Catholic church in the Imperial University of St. Vladimir in the 1863-1864. Represents prerequisites for development, operation and liquidation of the Roman Catholic church in the Imperial University of St. Vladimir. Key words: Roman - Catholic church, confession, priest, rector, of the University Council. До редакції надійшла 4.04.2011. УДК 930 (477.52) „1905” © Дмитро Кудінов (Суми) СУМСЬКА СЕЛЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА У ВІТЧИЗЯНІЙ І ЗАРУБІЖНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
Стаття присвячена систематизації й аналізу поглядів дослідників на природу й характер об’єднання селян Сумського повіту під проводом місцевого комітету Всеросійського селянського союзу – „Сумську селянську республіку”. Ключові слова: історіографія, селянська республіка, Селянський союз, революція. Сільське населення, як активна соціальна група, взяло активну участь у революції 19051907 рр. Уперше опозиційні до влади сили заговорили про селянство не як про масу, що повинна слідувати за ними, а як про самостійний в цілому клас, що швидко політизувався і набирався політичного досвіду. Селянство уперше висунуло свою програму суспільних реформ і створило самостійну організацію, яка 82
×
не визнавала контролю жодного політичного інституту, – Всеросійський селянський союз (ВСС). У окремих регіонах Російської імперії вплив союзу був настільки значним, що контроль за певними територіями належав його місцевим комітетам. Восени 1905 р., коли революція досягла свого піку, утворилися так звані „селянські республіки” – неформальні адміністративно-територіальні об’єднання, які
перебирали на себе частину владних повноважень в місцевостях до меж волостей або повітів. Одна з таких „республік” утворилася в межах Сумського повіту. Політичний провід „республіки” відіграв помітну роль в політичних поліях загальноросійського масштабу. Це знайшло гідну оцінку в історіографії революції 1905-1907 рр. Висвітлення позицій дослідників революційного руху селянства щодо „Сумської селянської республіки” і складає мету даної статті. Організаційне об’єднання селян Сумського повіту, яке гучно заявило про себе на ІІ з’їзді ВСС у листопаді 1905 р., одразу привернуло увагу сучасників. В. Голубєв, один із співавторів „Аграрного руху в Росії” – першої масштабної праці, присвяченої селянському руху 19051907 рр. в імперії. На основі анкетних даних, присланих йому від кількох кореспондентів, констатував політичний характер селянського руху в повіті, показником якого була посилена агітація з боку земців і деяких місцевих селян. Іншою ознакою значної політизації сумських селян В. Голубєв назвав прийняття вироків з політичними вимогами на волосних сходах, а також заміна сільських посадовців [1, с. 302]. Вказуючи практично на те саме, В. Горн, П. Маслов, В. Меч і М. Череванін звернули увагу на відносно мирний характер селянського руху в повіті, завдяки високій організації і згуртованості відділень Селянського союзу. Головними методами боротьби, які обрали селяни під керівництвом Союзу, вони назвали страйк і бойкот влади [4, с. 77-78; 17, с. 247]. Перша узагальнююча праця з історії „Сумської селянської республіки” належить її колишньому лідеру А. Щербаку. Нажаль, збереглася лише її перша частина, де автор подав оцінку соціально-економічній ситуації в регіоні напередодні революції, вказав на малоземелля, соціальне безправ’я і неосвіченість селян. Останнє, на думку дослідника, впливало на загальну необізнаність селян, їхню політичну неграмотність, що проявлялося в наївному монархізмі. Тож завдання, яке на себе брали сумські революціонери, – просвіта народу. Запалення революційними ідеями селян було необхідним для того, щоб підірвати могутність російської монархії, об’єднати всі категорії трудящих мас для боротьби за соціальне і політичне звільнення [26; 27]. В історичній літературі 1920-х рр., присвяченій революції 1905-1907 рр., автори не вказували окремо на діяльність ВСС в Сумському повіті, але в мемуаристиці й
збірниках документів ця тема знайшла своє широке відображення. Вперше документи відносно Сумського комітету ВСС були обнародувані братами Мазуренками: телеграми й ділові листи, якими обмінювалися 1905-1906 рр. харківський губернатор, директор Департаменту поліції, чиновники Московської судової палати. Вони з’ясовують прізвища делегатів ІІ з’їзду ВСС в Петербурзі від Сумського повіту, слідства в справі керівника Сумського комітету Союзу Щербака, стенограми його промови під час з’їзду [16, с. 29-32]. Більш широко участь сумських делегатів у з’їді ВСС у серпні і листопаді 1905 р. представлена в збірнику документів селянського руху за редакцією М. Карпова [10, с. 56, 71-72, 77]. Нечисельні документи доповнювалися спогадами учасників революційного руху. Зокрема, колишній член Петербурзької ради робітничих депутатів В. Войтинський згадував про виступ Щербака 5 листопада 1905 р. на засіданні Ради: ватажок селян Сумського повіту розповів присутнім про успіхи діяльності повітового комітету ВСС в організації страйкового руху, про готовність селян примкнути до пролетаріату столиці, коли той підійметься на збройну боротьбу [2, с. 280]. Про „братання” з сумськими представниками ВСС 1905 р. писав і неформальний лідер Петербурзької ради в 1905 р. Л. Троцький [23]. Одним з найцінніших джерел з історії „Сумської селянської республіки” є видана до 25-річчя революції збірка статей і спогадів „Сумщина в 1905 році”. Її особливістю є те, що матеріали написані з різних ідеологічних засад, що робить видання в цілому плюралістичним. Наприклад, автори радянської доктрини історії революції 1905-1907 рр. заперечували революційність ВСС, докоряли його керівникам за відмову від збройної боротьби й союзу з робітництвом. Колишні діячі Союзу, навпаки, палко відстоювали демократизм і революційний характер організації. Серед них – Н. Онацький, який у своїй статті, на основі багатого фактичного матеріалу встановив причини селянського руху, класифікував і хронологічно систематизував виступи селян Лебединського, Сумського й Охтирського повітів. Особливу увагу автор приділив „Яструбенській республіці”, як складовій частині „Сумської селянської республіки”. Тут революційні заходи пішли далі рішень інших волосних комітетів Союзу в повіті. Зокрема, яструбенівці не тільки змінили 83
сільську владу й вигнали поліцію, але й створили власну міліцію та експропріювали капітал відділку банку в селі [19, с. 43]. Детально про „Яструбенську республіку” розповідав і колишній активіст ВСС І. Пороскун. З його мемуарів відтворюється картина діяльності революційної влади, що утворилася в Яструбеному, а також інших сусідніх селах – Хотіні, Морочі, Степному, Хуторі. Автор підкреслив значну роль голови Яструбенівського комітету Ю. Зленка, який був високоавторитетниим серед селян. Спогади І. Пороскуна – це також єдине джерело про акцію соціалізації селянами економій графині Строганової всередині грудня 1905 р. [20]. Але дії Селянського союзу не завжди схвалювалися самими селянами. Іноді спроби поширити діяльність Сумського комітету за межі повіту ставали драматичними. Так, А. Овчаренко, один із лідерів місцевого комітету ВСС, згадував про свій арешт селянами с. Краснопілля Охтирського повіту. Відрядження загону робітників із Сум на виручку делегата ВСС ледь не призвело до кривавої сутички місцевих селян із революціонерами. Останнім прийшлось роззброїтися і повернутися назад [18, с. 83]. Окремо слід виділити матеріали колишніх керівників Сумського комітету ВСС – М. Сердюка і А. Щербака. Крім власних спогадів ці автори використали документи поліції, жандармерії і суду, статті „Крестьянской газеты”, що видавалася повітовим комітетом ВСС, протоколи ІІ з’їзду Союзу та з’їздів селян у Сумах та інші джерела, що робить їхні нотатки близькими до наукових публікацій. Обидва автори підкреслювали унікальність ситуації, що склалась у Сумському повіті 1905 р., – темні селяни, що раніше сподівалися виключно на царську допомогу в своїх бідах, раптом перетворилися на добре згуртовану революційну силу, яка позбавила начальство влади над ними. Обидва писали про те, що ВСС своїми діями фактично перебрав на себе владу в повітовому центрі. За його ініціативи відбувались страйки, мітинги й демонстрації, мобілізувалися селяни, гімназисти й робітники для ведення пропагандистської роботи, було встановлено максимум цін на основні продукти, створені нові суди, призупинився призив до армії, обкладено контрибуцією поміщиків і т.д. Водночас комітет зупиняв порубки, погроми та інші насильницькі дії селян, спрямовуючи їх енергію в мирне річище [6; 22; 25].
84
×
М. Сердюк визначав особисту роль А. Щербака в організації селян. „Перший виступ Щербака на мітингу відзначався тим, що досить було однієї фрази аби двинути різноманітну за складом юрбу, – згадував М. Сердюк про жовтневі „дні свобод” у Сумах” [6, арк. 4]. Виділяв свою постать у розгортанні революційного руху і сам А. Щербак. Дійсно, великий вплив на селян з боку лідера повітового комітету ВСС підтверджується звітами поліцейських чинів, але, на нашу думку, перебільшувати його значення не варто. Щербак відзначався певним артистизмом, харизмою, сміливістю, що робило його особу популярною в селянському середовищі. Цьому сприяв і той факт, що Щербак вів агітацію українською мовою. Але не можна затіняти роль інших революційних ватажків. Політичний успіх особисто Щербака багато в чому завдячує їхній широкій участі в проведенні агітації серед селян. Збір спогадів учасників революції 19051907 рр. на Сумщині відбувався й далі. Хоча чисельно їх набагато менше, ці матеріали значно доповнюють ресурс джерел з історії „Сумської селянської республіки”. Наприклад, спогади члена Ульянівського комітету ВСС (підписався літерами В.Л.) дозволяють відтворити картину подій осені-зими 1905 р. в тих населених пунктах, про які не зазначали інші діячі „республіки”. Так, у Стецьківці, не дивлячись на близькість до Сум, роль Союзу була мізерною: місцеві селяни перебували під впливом монархістів. В Ульянівці, навпаки, всі поголовно, як зазначав автор мемуарів, були прихильниками Селянського союзу. „Вся земля трудящим! Геть поміщиків і владу, яка їх підтримує!” – таким було гасло, яке одностайно підтримували всі, літні чоловіки і жінки включно”, – зазначав автор [5, арк. 19]. Також він підняв питання про причини поразки революційних змагань сумських селян. На його думку, вона зумовлювалася тими хибними міркуваннями, притаманними більшості селян, що влада впаде сама собою, коли усі твердо відмовляться від неї [5, арк. 20]. Подібне мав на увазі й М. Сердюк, який зазначав, що революція 1905 р. „не була революцією інтелекту”, а цей інтелект не міг з’явитися завдяки імпульсу „революції почуттів” одразу, зважаючи на темність, невігластво селянства, в яких його тримав століттями царський уряд [6, арк. 6]. Такі пояснення, звичайно, не можуть повністю прояснити сутність поразки селянства.
Колишні члени ВСС дипломатично обходять питання доцільності обраної Союзом на ІІ з’їзді тактики боротьби проти царського режиму: акції непокори, бойкот начальства, сплати податків, суду, віддачі новобранців, формування паралельних владних органів в регіонах при повній відмові від збройної боротьби. Дисципліновані Селянським союзом селяни слідували за його лідерами, які не продумували наперед варіанти можливої збройної боротьби проти царату. „Мирні” засоби тиску на уряд виявилися марними – селянська революція взимку 1905-1906 рр. скрізь зазнавала поразки. Всередині 1950-х рр., після тривалої перерви інтерес до революційних подій 1905 р. на Сумщині в історичній науці знов виникає, завдяки працям О. Кірюхіної. Важливість дослідження Селянського союзу авторка пояснила тим, що виникнення Союзу було одним з етапів боротьби пролетаріату з буржуазією за гегемонію над селянством у революції 1905-1907 рр. Діяльності ВСС у Сумському повіті О. Кірюхіна приділила багато уваги завдяки, передусім, публікаціям Щербака, а також неодноразовим згадуванням про Сумський комітет Союзу в матеріалах ІІ з’їзду ВСС. У публікаціях О. Кірюхіної історія повітового комітету Союзу в пік його активності у жовтні-грудні 1905 р. виділялася в окремий текстовий блок, що дозволило автору розгорнуто оцінити масштаби перетворень у регіоні під керівництвом ВСС, а також зробити важливі уточнення. Наприклад, всупереч заяві Щербака про заснування Сумської повітової організації Союзу навесні 1905 р. її появу вона віднесла до другої половини року, після Установчого з’їзду ВСС, чому сприяло обрання до складу Головного комітету делегата від Сумського повіту [11, с. 100, 113]. О. Кірюхіна вважає, що лідер сумських селян був лібералом, зважаючи на його наполягання добиватися скликання Установчих Зборів мирним шляхом [11, с. 132]. На нашу думку таке припущення є невірним. Гасло скликання Установчих Зборів узгоджувалося з програмами всіх лівих партій. Сам Щербак виступав за безоплатну соціалізацію землі, а також усуспільнення фабрик і заводів, що зовсім не можна назвати ліберальними намірами. Сучасник О. Кірюхіної харківський дослідник О. Живолуп, оцінюючи виступ Щербака в Петербурзькій раді про підтримку селянами дій столичних робітників, вказав, що він „виразив намагання основної маси селян до
союзу з робітниками”, що відповідало дійсним прагненням лідера сумських селян [7, с. 96]. Також слід спростувати переконання О. Кірюхіної в тому, що політична активність селянства йшла врозріз з керівництвом Союзу в повіті, яке дотримувалося мирних методів боротьби. Підготовка збройного повстання у грудні 1905 р. почалася як раз за участі лідерів Союзу, які запобігли арешту, про що маємо свідчення М. Сердюка [22, с. 66]. О. Кірюхіна здійснила критичний огляд резолюцій трьох з’їздів ВСС в Сумах, на яких крім селян Сумського повіту були присутні делегати від сусідніх повітів Харківської та Курської губерній. Авторка відзначила, що економічна резолюція першого з’їзду, який відбувся 29 жовтня 1905 р., була витримана в есерівському дусі, оскільки передбачала зрівняльне землекористування й усуспільнення виробництва в умовах капіталізму. Водночас більш радикальною на відміну від програми есерів була пропозиція націоналізації землі без викупу [11, с. 131; 12, с. 122]. Характеризуючи діяльність повітового комітету, дослідниця вважала його органом влади. Наприклад, третій з’їзд 18 грудня 1905 р. розглядав питання про створення нового земства, заміну поліції селянською міліцією, визнання лісу громадською власністю і т.п. Варто додати, що ще 20 листопада на другому з’їзді у Сумах, делегати ВСС у відповідь на арешти членів Головного комітету організації відповіли проголошенням російського уряду поза законом, що давало місцевим комітетам ніби легітимні права здійснювати владний контроль над територією, де був сильним вплив Союзу [22, с. 58]. В цілому О. Кірюхіна охарактеризувала діяльність ВСС в Сумському повіті, як передову серед інших місцевих відділів Союзу [12, с. 122]. Тематика діяльності Селянського союзу знайшла відгук у роботі харківського дослідника селянського руху на Слобожанщині О. Живолупа. Він відзначив, що сумські селяни активно проводили в життя рішення ІІ з’їзду Союзу про переобрання сільської влади і навів кілька прикладів. Водночас автор діяльність Сумського комітету ніби розчиняв в загальній характеристиці ВСС. Недооціненою дослідником, на нашу думку, залишилася також політична самостійність селянства – автор не аналізував політичні акції повітового комітету [7, с. 96-103]. ¥ рунтовна наукова праця, присвячена окремо діяльності Селянської спілки на 85
Сумщині, належить П. Замковому. Уперше він ужив термін „селянська республіка” по відношенню до організації селян Сумського повіту, що було об´рунтоване автором фактами реального управління життям повіту Сумського комітету ВСС. Початок „республіки”, вказував П. Замковий, поклав з’їзд селян Сумського повіту 29 жовтня 1905 р., який обрав повітовий комітет організації [8, с. 89]. Місцева організація ВСС мала чітку соціалістичну спрямованість, на що вказує зміст вимог її керівників, а також вироків, які ухвалювали загітовані Союзом сільські громади [8, с. 9091]. Діяльність ВСС, за П. Замковим, появлялась у кількох формах боротьби: 1) проведення масових заходів з метою мобілізації та агітації мас; 2) заміна старої сільської влади новою, революційною; 3) розширення мережі Союзу за рахунок вступу в організацію цілих общин, які складали відповідні вироки; 4) налагодження видавничої діяльності; 5) влаштування страйків сільськогосподарських робітників; 6) встановлення обмежень для господарювання поміщиків з метою їхнього виживання з землі; 7) формування дружин для підтримку порядку в повіті; 8) запобігання насиллю і погромам в повіті; 9) упередження діяльності чорносотенців в повіті [8, с. 90-91]. Хоча свої рішення комітет на місцях проводив без використання сили, він, підкреслював П. Замковий, був готовий дати відсіч військовому втручанню, про що свідчить агітація солдатів сумського гарнізону, збір зброї і формування бойових дружин. Але, арешти керівників „республіки” обезголовили революційні сили в повіті та полегшили розправу над рештою учасників революційного руху. Розгром „республіки”, на переконання П. Замкового, є свідченням того, що визвольний рух селянських мас міг бути успішним лише за умови піднесення революційної боротьби робітничого класу. Програш самого пролетаріату неодмінно вів за цією логікою до припинення селянських визвольних змагань. З іншого боку, вказував П. Замковий, керівництво ВСС відводило селянство від збройної боротьби з урядом, прищепляло їм „хибний погляд” на сподівання щодо Установчих зборів, які, мовляв, здатні задовольнити вимоги селян. Такий висновок є доволі суперечливим, якщо врахувати неготовність і небажання селянства у своїй більшості стати до збройної боротьби із урядом, панування цезаристських почуттів в селянському середовищі. Викликає заперечення і негативна оцінка автором факту 86
×
відсутності погромів поміщиків в повіті. Зауважимо, що відсутність погромів була характерною для тих районів, де сильними були позиції Союзу в регіоні, який запобігав безглуздій розправі над поміщиками з боку селян, а спрямовував їхню активність в організоване річище. Звичайно, що висновки, зроблені автором статті, не були позбавлені ідеологічних догм, обов’язкових для істориків радянського періоду. Тим не менш, беззаперечною є заключна думка П. Замкового про те, що „сам факт існування „республіки” … засвідчив початок революційної творчості широких селянських мас” [8, с. 94]. В сучасній історіографії селянського руху тематика Селянського союзу та організованих ним „республік” знаходить своє оновлення, а збільшення джерельної бази дозволяє розкрити нові грані селянської революції 1905-1907 рр. Саме такий термін – „селянська революція” – по відношенню до аграрного руху в Російській імперії на початку минулого століття використовує англійський дослідник Т. Шанін. „Селянські республіки” ставали альтернативою царському уряду на місцях, в них втілювалась вікова мрія селянства про „землю і волю”. За класифікацією Т. Шаніна „республіка” в сільській місцевості з’являлася, передусім там, де існували традиції опору владі, де малоземелля й аграрне перенаселення мало максимальне вираження. Сумський повіт цілком відповідав таким базовим вимогам створення органів селянського самоврядування: нестача землі тут відчувалась найгостріше серед інших регіонів Харківської губернії, темпи зростання промисловості, яка відтягувала б на себе частину робочих рук, низькими, а стихійні виступи селян спалахували час від часу, починаючи від 1861 р. Відсутність погромів та інших насильств для Т. Шаніна не є показником низької класової свідомості. Навпаки, досвід класової боротьби підказував селянам, що бунт призведе до негайної карної експедиції. Прикріплені до своєї землі і сімей, селяни у випадку невдачі не могли втекти або сховатися за кордон, тому для свідомих селян насилля не було варіантом. Альтернативою бунту ставало ненасильницьке зміцнення політичної організованості, вершиною якої ставали „республіки” [24, с. 170-176]. Широко описуючі зміни, які відбувалися протягом жовтня-грудня 1905 р. в повіті під керуванням Селянського союзу, Т. Шанін приходить до висновку, що повітовий комітет ВСС являв собою єдину реальну владу [24, с. 188-190].
Повіт тимчасово перетворився на „острів бунтівного управління на основі загальної згоди населення, який відзначався безпорадністю або відстороненням за допомогою бойкоту „законної” влади, а також альтернативним місцевим керівництвом, що черпав свою силу в селянській підтримці” [24, с. 191]. Більш стримано про „Сумську селянську республіку” відзивається російський дослідник Селянського союзу А. Курьонишев. Останній неодмінно ототожнює діяльність Сумської організації ВСС з А. Щербаком. Відповідно сильні і слабкі сторони А. Щербака прямо відбивалися на роботі комітету в повіті. „Яскраві особистості, подібні Щербаку … захоплювали своїм ентузіазмом селянство, але той самий ентузіазм підміняв собою правильну організацію. Яскраві особистості могли вплинути і на селян, утримавши їх від погромних дій і на владу, попередив каральні акції. Все це було, проте, окремими, одиничними випадками. Справжня організація могла триматися тільки на середніх за своїми параметрами робітниках, яких не було в достатній кількості” [13, с. 161]. Вочевидь висновки вченого зумовлені характером джерел, на які він спирався відносно діяльності Сумської організації Союзу: спогади Щербака, статті Кірюхіної і протоколи ІІ з’їзду ВСС, в яких дійсно мало згадується про когось іншого в Сумському повіті крім Щербака. Сам Антон Петрович в своєму нарисі „1905 рік у Сумському повіті” практично не вказував про соратників. З його слів виходить, що фактично весь характер революції в повіті був справою його інтелекту й енергії. На таке явне перебільшення ролі Щербака звертали увагу ще деякі автори кількох статей збірника „1905 рік на Сумщині”. Те, що арештом ватажка селян розгром ВСС в повіті не був завершений, підтверджують і документи поліції, в яких поряд із Щербаком називаються прізвища інших впливових діячів Союзу. Крім того, попри всю свою заповзятість, Щербак реально не міг охопити весь фронт роботи в повіті, селянське населення якого становило понад 200 тис. осіб. Суперечливим, на нашу думку, є також висновок автора про переважно стихійний характер селянського руху в повіті, який спрямовувався Щербаком, а після його арешту втратив орієнтири. Тому, підсумовує А. Курьонишев, вплив ВСС на селянство не був всезагальним: селянський рух почався без впливу Селянського союзу і продовжився після
арешту його лідерів [13, с. 163]. Проти цього зауваження маємо факти організованої діяльності волосних і повітового комітетів Союзу у другій половині грудня 1905 р., які наводяться колишніми діячами ВСС в повіті [5; 6; 20; 22]. При недоліку інформації відносно діяльності ВСС у Сумському повіті, А. Курьонишев розкриває грані історії „Сумської республіки” з боку ІІ з’їзду ВСС, який відбувся у листопаді 1905 р. в Москві. Він часто наводить цитати Щербака, який був одним із головних трибунів з’їзду, для означення питань, над якими працювали делегати. Позиція особисто Щербака й інших 6 членів сумської делегації цікава з точки зору оцінки уявлень проводу Сумського комітету про розвиток революції, її завдання і результати, а також ширше розкриває тактику комітету на місці. З промов сумчан виходило: 1) насиллям руйнувати владу не слід, оскільки революційний табір настільки міцний, що може подолати уряд мирним шляхом; 2) селянам потрібно приєднатися до загального страйку, що змусить уряд задовольнити всі народні вимоги; 3) потрібно боротися за обрання Установчих зборів на чотирьохчленній основі; 4) до вирішення земельного питання потрібно оголосити повний економічний бойкот поміщиків; 5) розпустити постійну армію і т. ін. [13, с. 83-146]. Прикметне, що керівники ВСС пропонували делегатам орієнтуватися в роботі на місцях на організації Дону і Сумського повіту [13, с. 124]. Серед сучасних російських істориків тематикою „Сумської селянської республіки” цікавиться також курська дослідниця Г. Салтик. Вона звернула увагу на зв’язки між організаціями Союзу в Харківській і Курській губерніях. Дослідниця встановила, що активну участь у грудневому з’їзді ВСС у Сумах в 1905 р. взяли делегати с. Кобилки Рильського повіту. 24 грудня 1905 р. до Кобилок прибула делегація сумських есерів. Вони познайомили місцевих селян із програмою ПСР і запропонували їм приєднатися як до Сумської організації партії, так і до ВСС, про що був складений на волосному сході відповідний вирок [21, с. 87]. Проте, не з’ясованим на сьогодні залишається питання про зв’язки Сумського комітету ВСС та селянства Льговського і Суджанського повітів. „Сумська селянська республіка” є також об’єктом досліджень сучасних українських істориків. Сумський дослідник Г. Іванущенко, 87
зокрема, написав статтю, присвячену „Яструбенській республіці”. Автор уточнив перебіг страйку, організований яструбенівцями у жовтні 1905 р. в економії графині Строганової, подробиці військової сутички яструбенівців із карателями під час придушення „республіки”, встановив імена і деякі подробиці життя керівників селянства Яструбенівської волості. Г. Іванущенко звернув також увагу на підняття селянами чи не єдиними в повіті національного питання – вони вимагали створення в кожному селі української школи, а в Сумах – української гімназії [9]. Інший сумський дослідник М. Яременко події 1905 р. на території Сумського повіту розглядав в контексті історії революційних змагань на Сумщині. Велику роль окрім ВСС в розбудові „республіки” відігравали соціалістичні партії та організації робітників і службовців. Дослідник переконаний, що 10 днів у грудні 1905 р. Суми знаходилося саме в руках об’єднаного комітету революційних організацій міста, а не повітового комітету ВСС окремо [28, с. 266], що вносить дискусійне питання про межі реального впливу ВСС: „Сумська селянська республіка” обмежувалася сільською місцевістю повіту, а місто знаходилося під контролем соціалістів і робітників-страйкарів або все ж таки Селянський союз був домінуючою організацією, що підминав під себе решту революційний організацій. М. Яременко фактично не виділяє Щербака в якості революційного лідера. Навпаки, автор монографії широко наводить імена інших активних діячів ВСС, оперує фактами їхньої участі в організації страйків, агітацій, перевиборів сільської влади і т.д. [28, с. 284-287]. Тема „Сумської селянської республіки” займає чільне місце в дисертаційному дослідженні житомирського історика В. Магася, присвяченому діяльності Всеросійського селянського союзу в роки Першої російської революції, а також в окремій його публікації з історії „республіки”. Вслід за П. Замковим він також вживає поняття „селянська республіка”, яку поєднує із Сумською повітовою організацією ВСС, „оскільки в період найбільшого піднесення революції 1905–1907 рр. керівництво майже всім повітом здійснював Селянський союз” [15, с. 45]. Прототипом відділу ВСС в повіті В. Магась називає Сумське сільськогосподарське товариство, на засіданнях якого навесні 1905 р. обговорювалися питання майбутньої аграрної реформи. Порівнюючи резолюції засідань товариства і 88
×
програмних положень Селянського союзу, В. Магась відмітив тотожність в заявлених цілях організацій, що може свідчити про ранній час появи організації Союзу в повіті. Отже, місцевий комітет ВСС з’явився фактично на кілька місяців раніше часу проведення Установчого з’їзду організації. Вже як готова організаційна структура він кооптувався до її складу, стверджує дослідник [14, с. 77, 113]. В. Магась, спираючись на повідомлення поліції і спогади самого голови повітового комітету ВСС, підкреслив провідну роль Щербака в подіях 1905 р. в повіті: він брав активну участь в пропаганді ідей Союзу, завдяки чому схилив на його бік значну частину селянства, був його представником як в передачі уряду петиції, так і на чолі делегації від повіту на Делегатському з’їзді ВСС у листопаді 1905 р., вірно висловлював побажання самого селянства, добився зростання його політичної свідомості, ідеї скликання Установчих зборів, а також підтримки боротьби міського пролетаріату [14, с. 112-116]. Результатом продуманої пропаганди Щербака та його однодумців стало фактичне приєднання всього Сумського повіту з понад двохсоттисячним населення до Селянського союзу [14, с. 95]. Це зауваження, на нашу думку, дещо перебільшене, зважаючи на численні лояльні до уряду общини в повіті. В. Магась також детально розібрав обставини участі сумчан в Установчому з’їзді ВСС [14, с. 114], зміст прийнятих резолюцій трьох повітових з’їздів [14, с. 126; 15, с. 50], уточнив кількість волосних комітетів ВСС в повіті [15, с. 47-48]. Проаналізовані В. Магасем масштаби змін, здійснених Союзом в повіті за двомісячний термін, дозволили йому зробити висновок про передовий характер Сумської повітової організації ВСС в Україні, вплив якої виходив далеко за межі повіту [15, с. 51]. Здійснений огляд історіографії „Сумської селянської республіки” вказує про певну феноменальність революційного утворення сумських селян, що підкреслюють фактично всі дослідники. Ця унікальність полягає, поперше, в тому, що місцевій демократичній опозиції вдалося розбудити консервативну масу селянства і здійснити, передусім, „революцію в розумі” землеробів, прищепити їм ідеї соціальної справедливості та демократичні цінності. По-друге, повалення легальної влади в повіті за умов розгортання громадянського розбрату відбулося безкровно. Потретє, селянство продемонструвало здатність
швидко вчитися політичному досвіду, переобирати на себе владні повноваження й ефективно управляти, що було неочікуваним як для революційного, так і для консервативного табору. Водночас, не дивлячись на досить широке відображення в історіографії різних аспектів історії „Сумської селянської республіки”, оновлення погляду на минуле революційних змагань під час Першої російської революції на Сумщині в сучасній історичній літературі, можемо констатувати, що ряд питань цієї тематики чекають на подальший дослід-
1.
2. 3.
4. 5.
6.
7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15.
16. 17. 18. 19. 20.
ницький пошук: зв’язок повітової організації ВСС із іншими революційними організаціями регіону і характер цих взаємовідносин; участь комітету в організації страйків робітників і учнів в Сумах; відносини повітового комітету із організаціями ВСС в інших повітах; висвітлення діяльності ВСС в окремих волостях Сумського повіту; репресії проти учасників революційного руху в повіті. Розв’язання цих питань буде здійснене завдяки поєднанню різних джерел, розширенню бібліографічної бази, а також виявленням нових джерел.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА Аграрное движение в России в 1905-1906 гг.: Обзоры по районам: Б. Б. Веселовского, В. С. Голубева, В. Г. Громана [и др.] / 3 Отделение Императорского Вольного экономического общества. – СПб.: Изд. Общества „Общественная польза”, 1908. – Ч. 1. – 468 с. Войтинский В. Годы побед и поражений / В. Л. Войтинский. – Берлин: Изд-во Г. И. Гржебин, 1923. – 384 с. Герасименко О. В. Селянський рух на Лівобережній Україні (1900 – лютий 1917 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Олена Володимирівна Герасименко. – Чернігів: Чернігівський державний інститут економіки і управління, 2007. – 285 с. Горн В. Борьба общественных сил в русской революции. Вып. ІІІ: Крестьянство и революция. / Владимир Горн, Владимир Меч, Николай Череванин. – СПб.: Изд. Общества „Общественная польза”, 1907. – 168 с. Державний архів Сумської області (далі – ДАСО). – Ф. Р-2362: Колекція окремих документів дореволюційного періоду і періоду Жовтневої революції. – Оп. 1. – Спр. 15: Копії матеріалів колишньої Московської судової палати про Селянський союз. – 21 арк. ДАСО. – Ф. Р-2362: Колекція окремих документів дореволюційного періоду і періоду Жовтневої революції. – Оп. 1. – Спр. 59: Копії спогадів учасників подій революційного руху в 1905-1907 рр. на Сумщині, 1930. – 17 арк. Живолуп Е. Крестьянское движение в Харьковской губернии в 1905- 1907 гг. / Емельян Корнеевич Живолуп. – Х.: Изд-во Харьков. ун-та, 1956. – 136 с. Замковий П. З історії „селянської республіки” на Сумщині / П. В. Замковий // Укр. іст. журн. – 1985. – № 12. – С. 87-94. Іванущенко Г. Яструбинська республіка: погляд через століття / Г. М. Іванущенко // Визвольний шлях. – 2006. Травень. – С. 116-119. Карпов Н. Крестьянское движение в революции 1905 года в документах / Н. Карпов. – Л.: Государственное изд-во, 1926. – 276 с. Кирюхина Е. Всероссийский крестьянский союз в 1905 г. / Е. И. Кирюхина // Исторические записки. – 1955. – № 50. – С. 95-141. Кирюхина Е. Местные организации Всероссийского крестьянского союза в 1905 году / Е. И. Кирюхина // Ученые записки Кировского государственного педагогическсого института. – 1956. – Вып. 10. – С. 83-157. Куренышев А. Всероссийский крестьянский союз. 1905-1930 гг. Мифы и реальность / Андрей Александрович Куренышев. – М.: АИРО-ХХ; СПб.: Дмитрий Буланин, 2004. – 336 с. Магась В. О. Всеросійський селянський союз в Україні у 1905 – 1907 рр.: дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / В’ячеслав Олегович Магась. – Кам“янець-Подільський: КПНУ ім. І. Огієнка, 2009. – 297 с. Магась В. „Селянська республіка” на Сумщині в роки Першої російської революції / В. О. Магась // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. – Одеса, 2008. – Вип. 11. Серія: історія. – С. 44-53. Мазуренко В. П. Всероссийский крестьянский союз перед судом истории / В. П. Мазуренко, С. П. Мазуренко. – Полтава: Полиграфтрест, 1923. – 36 с. Маслов П. Крестьянское движение 1905-1907 гг. / Петр Маслов // Общественное движение в России в начале ХХ в. – СПб.: Изд. Общества „Общественная польза”, 1910. – Т. 2. – Ч. 2. – 203-282 с. Овчаренко А. Спогади про революцію на Сумщині / А. Овчаренко // 1905 рік на Сумщині: Збірник наукових статей – Суми: Плуг і молот, 1930. – С. 81-83. Онацький Н. Селянський революційний рух на Сумщині 1905 року / Н. Х. Онацкий // 1905 рік на Сумщині: Збірник наукових статей. – Суми: Плуг і молот, 1930. – С. 37-45. Пороскун І. Спогади про 1905 рік / І. Пороскун // 1905 рік на Сумщині: Збірник наукових статей. – Суми: Плуг і молот, 1930. – С. 96-99. 89
21. Салтык Г. Сумщина и Курский край: из опыта политического сотрудничества в начале ХХ века / Г. А. Салтык // Матеріали восьмої Сумської наукової історико-краєзнавчої конференції (29-30 жовтня 2009 р.). – Суми: Вид-во СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2009. – С. 86-92. 22. Сердюк М. До 25-річчя 1905-го року / Микола Сердюк // 1905 рік на Сумщині: Збірник наукових статей. – Суми: Плуг і молот, 1930. – С. 53-69. 23. Троцкий Л. Д. Через двадцать лет, [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://magister.msk.ru/library/ trotsky/trotl220.htm – Заголовок з екрану. 24. Шанин Т. Революция как момент истины. Россия 1905-1907>1917-1922 гг. / Теодор Шанин; [пер. с англ. Е.М. Ковалев]. – М.: Весь мир, 1997. – 560 с. 25. Щербак А. 1905 год в Сумском уезде / А. П. Щербак // 1905 рік на Сумщині: Збірник наукових статей. – Суми: Плуг і молот, 1930. – С. 129-143. 26. Щербак А. Участие крестьян в революции 1905 года. Сумское движение / Антон Щербак // Великий океан. – 1912. – № 108. – С. 2. 27. Щербак А. Участие крестьян в революции 1905 года. Сумское движение / Антон Щербак // Великий океан. – 1912. – № 112. – С. 2-3. 28. Яременко М. Ф. Пореформений розвиток Сумщини (1861-1916) / Микола Федорович Яременко. – Суми: Університетська книга, 2002. – 366 с.
© Дмитрий Кудинов (Сумы) СУМСКАЯ КРЕСТЬЯНСКАЯ РЕСПУБЛИКА В ОТЕЧЕСТВЕННОЙ И ЗАРУБЕЖНОЙ ИСТОРИОГРАФИИ
Статья посвящена систематизации и анализу взглядов исследователей на природу и характер объединения крестьян Сумского уезда, руководимого местным комитетом Всероссийского крестьянского союза, – „Сумскую крестьянскую республику”. Ключевые слова: историография, крестьянская республика, Крестьянский союз, революция. © Dmytro Kudinov (Sumy) SUMY PEASANTS REPUBLIC AS DEPICTED IN NATIVE AND FOREIGN HISTORIOGRAPHY
The article is devoted to systematization and analysis of researcher’s opinions on the character and nature of unity of peasants of Sumy district („povit”) under the direction of local committee of the All-Russian peasants union – „Sumy Peasants Republic”. Key words: historiography, peasants republic, peasants union, revolution. До редакції надійшла 11.05.2011. УДК 930(477)„2000/2011”:364.054 © Віта Коцур (Київ) ВІДОБРАЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЮ ІСТОРІОГРАФІЄЮ 2000-Х РР. ПИТАННЯ БЛАГОДІЙНИЦТВА ГЕТЬМАНА І. МАЗЕПИ
З’ясовується відображення українською історіографією 2000-х рр. благодійництва гетьмана Івана Мазепи. Ключові слова: Іван Мазепа, Київ, благодійність, українська історіографія. Cучасні вітчизняні дослідники серед базових цінностей української культури відзначають благодійність, доброчинність, доброзичення. Вчені-історики сходяться до думки, що благодійна діяльність українських гетьманів, козацької старшини та рядових козаків – не 90
×
просто окремі вчинки відомих особистостей чи груп приватних осіб, а вияв суспільних відносин конкретного історичного періоду, соціокультурний феномен свого часу. Науковці серед цілої плеяди благодійників козацької доби виділяють гетьмана І. Мазепу.