Рисунок. Живопис: навчальний посібник. Гілязова Н.М.

ПВНЗ Університет Короля Данила

Н.М. Гілязова

РИСУНОК. ЖИВОПИС Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Івано-Франківськ Симфонія форте 2020

УДК 741:75 (075.8) Г 47 Рекомендовано до друку вченою радою Університету Короля Данила (протокол № 5 від 26 грудня 2019 року) Рецензенти: Никорак О.І. професор, доктор мистектвознавства, провідний науковий співробітник Інституту народознавства НАН України Марищук Т.В. кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри дизайну і теорії мистецтвознавства Навчально-науковий Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника

Гілязова Н. М. Г 47 Рисунок. Живопис: навчальний посібник. Гілязова Н.М.

– Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2020. – 112 с. ІSBN 978-966-286-144-0 У навчальному посібнику застосувуються різні методи відтворення в рисунку і живописі, манери виконання різноманітних технік, які сприяють розвитку продуманого підходу до навчальних завдань, призводить до глибокого засвоєння знань та отримання професійних навичок у практичній роботі.

УДК 741:75 (075.8) © Гілязова Н.М., 2020 р.

ISBN 978-966-286-144-0

© В-во Симфонія форте, 2020 р.

ЗМІСТ Передмова ...................................................................... РИСУНОК ..................................................................... Загальні положення ..................................................... Матеріал, обладнання та техніки виконання ............... Лінійна побудова та перспектива .................................. Пропорційне співвідношення натури і зображення .... Світло і тінь як засіб виразності рисунку ..................... Практичний курс ......................................................... Рисунок геометричних фігур ..................................... Рисунок драперії ........................................................... Рисунок гіпсової розетки ............................................ Рисунок стільця з драперією ...................................... Рисунок вугіллям простого натюрморту ................... Рисунок фрагменту інтер’єру ..................................... Графічна робота тематичного натюрморту ............. Рисунок гіпсової моделі черепа .................................. Рисунок гіпсової моделі частини обличчя: ніс, око, вухо, губи ............................................................... Рисунок гіпсової моделі голови ................................. Рисунок портрету ......................................................... Рисунок оголеної натури у повний ріст ....................

5 6 6 6 9 11 12 14 14 24 27 32 34 38 42 46

ЖИВОПИС .................................................................... Загальні положення ........................................................ Матеріал, обладнання та техніки виконання ............... Виконання етюдів .......................................................... Практичний курс ......................................................... Кольорова розтяжка ....................................................

66 66 66 71 73 73

-3-

49 56 60 63

Живопис фруктів ......................................................... Живопис простого натюрморту ................................. Живопис драперії ......................................................... Живопис гіпсової розетки у техніці гризайль ......... Етюд квітів .................................................................... Натюрморт з гіпсовою деталлю ................................. Натюрморт в холодній або теплій гамі ..................... Декоративний живопис тематичного натюрморту .... Етюд натюрморту «Дари осені» ................................. Живопис портрету ........................................................ Список використаних джерел та рекомендованої літератури ......................................................................

-4-

75 78 81 84 87 90 95 98 101 106 108

ПЕРЕДМОВА У всіх ВНЗ з мистецькими спеціальностями, «Дизайн» зокрема, навчальним планом передбачено базові дисципліни ― «Рисунок» і «Живопис». Від якості оволодіння цими знаннями і навичками залежить засвоєння студентами змісту інших предметів: «Перспектива», «Дизайн-проектування», «Шрифти і типографіка», «Формоутворення» та ін. З цією метою студентам запропоновано навчальний посібник «Рисунок і живопис». Його структура визначає цілеспрямоване вивчення виконання малюнку і живопису на основі законів перспективи та колористики. Увагу приділено принципам побудови та сприйняття форми предметів, відтворенню з натури, а також технікам рисунку і живопису. Процес формування практичних навичок відбувається у тісному взаємозв’язку із засвоєнням теоретичних знань у сфері закономірності сприйняття натури та передачі на площині зображуваних предметів і природних явищ. Застосування різних методів відтворення у рисунку і живописі, манери виконання різноманітних технік, які сприяють розвитку продуманого підходу до навчальних завдань, зумовлюють поглиблене оволодіння знаннями та отримання професійного досвіду у практичній роботі. Процес рисунку і живопису безпосередньо допомагає творчому підйому студентів, викликає у них прагнення творити самостійно та відкривати індивідуальні творчі риси. Зокрема розвиває такі якості, як спостережливість, просторова уява, відчуття кольору, лінії та форми. Навчальний посібник стане у нагоді також студентам художніх училищ і дитячих художніх шкіл та тим, хто займається мистецтвом самостійно.

-5-

РИСУНОК

Рисунок – це основа реалістичного зображення натури. Під час рисування з натури художник чи дизайнер відкидає сліпе копіювання та змальовування, усвідомлює, що рисунок – це процес роботи думки, ока і руки. Рисуючи з натури, студент вивчає і запам’ятовує характерні особливості будови різноманітних об’єктів, знайомиться з принципом їхнього зображення. Загальні положення Матеріал, обладнання та техніки виконання Підготовка до роботи над рисунком зазвичай починається з вибору паперу. Папір слід обирати щільний, білого кольору та не гладкий, як правило, це стандартний ватман та напівватман формату А-2 або А-3. Залежно від поставленої задачі папір може бути тонований – сіруватого або жовтуватого відтінку. Неякісний папір не придатний для рисування, оскільки уточнення, виконані на ньому гумкою, зіпсують рисунок, він стане затертим та неестетичним до сприйняття. Аркуш паперу під час рисування обов’язково має бути прикріпленим до мольберту або планшету. Матеріали і техніки відіграють величезну роль як в творчості, так і в навчальному процесі дизайнера, збагачують творчу фантазію, сприяють оптимальному вирішенню поставлених задач. В академічному рисунку використовують графітні олівці різної м’якості та твердості. На всіх рисувальних олівцях літерою вказано його твердість чи м’якість, а цифрами ступінь його твердості чи м’якості: Н, 2Н, 3Н – твердий; В, 2В,...8В – м’який; середній – НВ.

-6-

Рисунок Графітні олівці дуже практичні та зручні в роботі, створений ними штрих має невелику інтенсивність та легкий блиск. Для тривалого рисунку найоптимальніше задіяти олівці середньої м’якості – НВ, В, 2В. Починати рисунок слід з НВ, оскільки тривалий рисунок вимагає багато уточнень. В окремих випадках для передачі глибини тіньової сторони можна використати м›які олівці 3В, 4В. Не потрібно міцно натискати на м’який олівець, а варто постійно тренувати руку, щоб вона була легка і рухалася вільно. Зрозуміло, що досягається це шляхом постійного рисування, шляхом спроб та експериментів. Варто ще раз нагадати, що графітний олівець є найбільш розповсюдженим графічним матеріалом у світі, ним користуються усі початківці та досвідчені майстри. Його сірий тон, а також сполучення різних за твердістю олівців, надають додаткових можливостей при виконанні академічного рисунка. Для короткого рисунку-начерку використовують м’який матеріал – сангіну, вугілля, графічні олівці 3В – 6В тощо. Сангіна (з лат. «криваво-червоний») – це м’який матеріал – олівці червонясто-коричневих відтінків, без будь-якої оправи, зазвичай у формі бруска. Для начерків сангіною можна застосовувати папір нижчого ґатунку, головне, щоб він був зернистим: картон, тоновані листи паперу сіруватих та жовтуватих відтінків тощо. Сангіна потребує фіксації, але варто ще раз зауважити, що рисунки темніють майже від усіх фіксажів, тому найкращим засобом зберегти рисунок сангіною – відразу оформляти їх під скло або перекладати тонким папером. Сангіну застосовували багато видатних художників, палітра використання її вельми широка – від чистої сангіни на різноманітних за фактурою та кольору паперах до сполучення з пастеллю, кольоровими та графітними олівцями, вугіллям тощо.

-7-

Рисунок Вугілля виготовляється з різноманітних деревних порід. Ступінь м’якості обумовлюється випаленням та породою дерева. Вугілля має великий тоновий діапазон, зручний в роботі, легко витирається, дуже потрібний при виконанні великих за розмірами рисунків, а також при роботі з ескізами, швидкими начерками. У процесі роботи цим матеріалом слід використовувати шорсткуватий та зернистий папір, а також креслярський ватман, картон, полотно тощо. Вугіллям можна працювати, як олівцем – рисуючи лінією та штрихом, однак йому більш притаманний тоновий рисунок, з великою кількістю градацій. Для розтушовки застосовують тампони, які виготовлені з м’якого паперу або шкіри. Застосування розтушовок надає рисунку певну легкість та прозорість тону, який згодом можна удосконалювати. Після завершення роботи вугіллям рисунок необхідно зафіксувати рисунок для довгого зберігання. Для передачі світлотіньового зображення потрібно обрати манеру виконання. Найоптимальнішою технікою для академічного рисунку є виконання графітним олівцем, тобто штрихування. Штрихування – це нанесення на площину штрихів різної товщини та сили натиску на певній відстані один від одного. Штрихи можуть бути прямими та вигнутими, лягати по діагоналі, короткими або довгими. Зазвичай штрихи накладаються одні на одних у декілька шарів. Таким чином утворюється сітка зі штрихів (Рис.). Доцільно зауважити, що така манера виконання виключає механічне, бездумне штрихування. Штрихи повинні лягати по формі предмета, передавати його фактуру та світлотіньове зображення. Особливої уваги заслуговує положення руки при рисуванні. Олівець потрібно тримати торкаючись до поверхні паперу тільки грифелем і злегка опиратися мізинцем, щоб не розтер-8-

Рисунок ти долонею рисунок. Рухи кисті руки при рисуванні повинні бути легкими та вільними. Довгі лінії проводять всією рукою, короткі – тільки кистю. Рисунок повинен освітлюватися так, щоб тінь від руки не падала на нього. Також в академічному рисунку можна використати техніку тушування – розтирання олівця по поверхні паперу різноманітними розтушовуваннями – тампоном з вати, паперу тощо. Лінійна побудова та перспектива Об’ємність предметів у рисунку передається за допомогою лінії, перспективи та світлотіні. Для студента важливим є освоєння законів перспективного скорочення та світлотіні. Лінія формує простір зображення, дозволяє моделювати форму предмета. Засобами лінії визначають пропорції предмета. Вона не тільки дозволяє будувати статичну форму, але й визначити її різноманітні ракурсні динамічні повороти. Коли форма предмета симетрична, тоді лінією означають її центральну вісь, а при ракурсній передачі форми лінією визначають не тільки ракурс, а й поворот предмета. Невидимі границі форми в рисунку «наскрізь» намічають допоміжною лінією, яка дає можливість побудувати форму найбільш достовірно. Основними лінійними елементами є вертикаль, горизонталь, похилі та вигнуті лінії, що відтворюють характер форм і відстаней між ними. Співставлення товстих і тонких ліній створює враження відстані та перспективи. Також має значення ще й характер ліній, які впливають естетично, безпосередньо, та шляхом зорового сприйняття. Так, наприклад, вертикальна побудова ліній викликає відчуття стійкості, діагональна – динаміки, горизонтальна – спокою, вигнуті лінії передають враження плинності. За допомогою однієї лінії можна зобразити предмет в про-9-

Рисунок сторі: об’єм, який знаходиться ближче, виділяється більш чіткішою та контрастною лінією; залежно від того, як об’єми віддаляються, лінії стають м’якішими та світлішими. Простір на площині передається за допомогою лінійної перспективи. Лінійна перспектива - зображення на площині картини в просторі такими, як ми їх бачимо. Форма предметів, за якими ми спостерігаємо, змінюється залежно від відстані і точки споглядання. Пояснимо це на добре відомих усім прикладах. Паралельні рейки залізничної колії, як і краї прямої дороги, спрямовані в глибину видимого нам простору, здаються такими, що сходяться в одній точці, так званій точці сходу, яка для горизонтальних прямих знаходиться на лінії горизонту. Коли у ряді телеграфних стовпів, які уявно з віддаленням поступово зменшуються, з’єднати допоміжною лінією верхи, а потім провести таку саму лінію через основи, то ці лінії перетнуться на горизонті, причому верхня здаватиметься низхідною, а нижча висхідною до точки сходу. Горизонтальні лінії, спрямовані до точки сходу, рисують скороченими. Горизонтальну лінію, що знаходиться на рівні ока спостерігача, можна так повернути і скоротити візуально що вона зійдеться в одній точці (це легко зробити, повертаючи перед оком олівець). Чим далі від точки сходу буде взято точку сходження паралельних ліній, тим меншими будуть перспективні скорочення на рисунку. Прямі лінії, розташовані в площині картини перпендикулярно до головного променя, у тому числі і паралельні лінії горизонту, рисують без перспективних скорочень, але так, що вони зменшуються з їх віддаленням. Вертикальні лінії, що знаходяться на різній відстані, зображають різними за розмірами. Це добре помітно, коли рисувати у перспективі телеграфні стовпи чи огорожі. Одинакові за розміром будівлі на близькій відстані ми - 10 -

Рисунок бачимо великими, а здалеку – маленькими; стіни будівель здаються не прямокутними, а у формі трапеції. Прямі кути – гострими або тупими, горизонтальні лінії – вертикальними, паралельні візуально сходяться в одній точці. Протягом століть вчені, архітектори, художники, серед яких – Леонардо да Вінчі, Н.Н. Ге, В.Д. Поленов, вели теоретичні дослідження щодо закономірностей лінійної перспективи. Квадрат у перспективному скороченні у деяких випадках має вигляд трапеції, коло – еліпсу. Лінія горизонту завжди знаходиться на лінії очей у рисувальника. Предмети, які знаходяться нижче лінії горизонту, ми бачимо зверху, а ті, які знаходять вище лінії горизонту, – знизу. Для передачі просторової глибини потрібно знати про явище під назвою повітряна перспектива. Коли зорово порівнювати предмети на близькій та далекій відстані можна помітити, що залежно від відстані контрастність темних і світлих тонів поступово пом’якшується, а ближче до горизонту взагалі набирає нечітких обрисів. Під час роботи над рисунком (картиною) треба мати на увазі різну віддаленість предметів від очей рисувальника, або по іншому – різні плани. В основному законами повітряної перспективи користуються архітектори, художники та дизайнери при роботі над пейзажами, архітектурними пейзажами. Рисуючи з натури, треба намітити на листі, де буде знаходитися лінія горизонту, яка допоможе визначити хід перспективи. Проте не слід зводити рисунок тільки до перспективної побудови, а варто звернути увагу на всі деталі, тональне співвідношення постановки, освітлення тощо. Пропорційне співвідношення натури і зображення Предмети характеризуються не тільки конструктивною будовою, але і своїми розмірами. Кожному предмету властиві свої співвідношення, як основних величин, так і окремих - 11 -

Рисунок частин до основних розмірів, тобто пропорції. При аналізі натурної постановки двох і більше предметів виникає питання про пропорційне відношення одного предмета до інших. Вивчення пропорцій натури – це тільки первинний етап, вміння ж вірно зобразити їх відносно натури на площині аркуша є основою реалістичного рисунка. Як правило, учбові завдання прийнято виконувати пропорційно меншими за натуру. У зв’язку з цим формуються два завдання. Перше – вибір єдиного масштабу зображення для всієї групи предметів, друге – встановити розміри окремих частин предметів по відношенню до загальної маси, але з урахуванням вже вибраного масштабу. Отже, витримати пропорції в рисунку – значить дотриматися співвідношення величини всіх частин до цілого в межах вибраного розміру аркуша. Світло і тінь, як засіб виразності рисунку Моделювання тоном здійснюється після ретельної лінійно-конструктивної побудови форми предмета. Слово «тон» у рисунку означає світлотіньове співвідношення. Тони також змінюються також залежно від того, на якій відстані від художника знаходиться зображуваний предмет. З віддаленням вони втрачають контрастність. Поняття «тон» передбачає передачу в рисунку не лише світлотіні, але й відмінностей у відтінках забарвлення предметів. Не можна в одноколірному рисунку показати кольорове багатство натури, однак треба послідовно витримувати тональну різницю світлих і темних барв. Світлотінь як засіб моделювання форми і простору найбільш наочно та реалістично передає в рисунку характеристику постановки. Виразність зображення основана на методах, які виявляють цілісність та матеріальність форми. Видима форма предмета обумовлюється освітленням, що є умовою для відтворення його у рисунку. Світло, поширюю- 12 -

Рисунок чись по формі, залежно від характеру її рельєфу має різноманітні відтінки, – від найсвітлішого до найтемнішого. Тому має велике значення відіграє вибір освітлення. Перші навчальні рисунки зазвичай виконуються при штучному освітленні, яке дає різку світлотінь. Освітлюючи натуру, необхідно уникнути впливу додаткових джерел світла, які можуть давати складні подвійні і потрійні тіні на одну поверхню. Світлотінь складається з декількох елементів, таких, як світло – це ті частини предмету, що повернуті до світла, півтіні – частина між світлом і тінню, тіні – частини поверхні предмету, на які освітлення не попадає, рефлексу – відбите на тіньовій частині світло яке темніше ніж півтінь і світліше, ніж тінь, падаючої тіні – тіні, яка відбивається на інші предмети та поверхню. На предметах зазвичай присутні світлові чіткі плями, які називаються відблисками (бліками). Тіні і півтони на предметах рисують не ізольовано, а у відношеннях одне до одного та до цілого. Яскраво освітлені темні предмети можуть бути зображені світлішими, ніж білі, розташовані в тіні.

- 13 -

Рисунок ПРАКТИЧНИЙ КУРС Рисунок геометричних фігур Рисунок циліндра Вимоги до завдання: на форматі паперу закомпонувати гіпсову модель циліндра, врахувати пропорції. За допомогою світлотіньової градації (світло, півтінь, тінь, рефлекс, блік, падаюча тінь) передати об’єм. Матеріал: олівець. Формат: А3. Робота над рисунком гіпсової моделі циліндра починається з розміщення на форматі основних пропорцій фігури з віссю, яка ділить по вертикалі циліндр на дві симетричні частини. В основі циліндра лежить коло. Залежно від розміщення до лінії горизонту коло циліндра перетворюється в еліпс (овал). На лінії очей коло має вигляд горизонтальної лінії, трохи нижче від лінії горизонту – вигляд вузького еліпса, на столі – зображується у вигляді повного еліпса. Краї овалу, вузького чи широкого, повинні бути заокругленими, плавними, а не гострими. Після побудови верхнього та нижнього еліпсів, з’єднуємо їх між собою по краю вертикальними лініями . Розподіл світлотіні на циліндрі складніший ніж на кубі. На заокруглених поверхнях видно поступовий перехід від світла до півтонів, потім до тіні і далі до рефлексів. Світлотінь наносять, починаючи з широкої прокладки основних тіньових поверхонь, не на повну силу тонів, повертаючись по кілька разів до кожної частини рисунка для її деталізації і підсилення. Штрихи звичайно кладуть у напрямі вигинів зображуваних поверхонь (рис.1). Послідовність зміни світлотіні на поверхні циліндра потрібно зобразити так, щоб циліндр не здавався деформованим.

- 14 -

Рисунок Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Вправи на лінію та штрих Вимоги до завдання: на форматі паперу виконати вправи на штрих та тонування (рис.1.1). Матеріал: олівець. Формат: А4. Завдання 2. Вправи на будову овалів Вимоги до завдання: на форматі побудувати овали різноманітних розмірів з урахуванням перспективного скорочення. Кількість зарисовок – 10.

1.1 Вправи на штрих

- 15 -

Рисунок

1. Рисунок циліндра. Прокопчук В.

- 16 -

Рисунок Рисунок куба Вимоги до завдання: розмістити у форматі паперу рисунок куба, дотриматися пропорцій. Простежити перспективне скорочення відносно лінії горизонту. Зобразити гіпсову модель куба лінійно. Матеріал: олівець. Формат: А3. Перед лінійно-конструктивною побудовою куба (будь-якого предмета взагалі) важливо визначити характер будови, поставити перед собі задачу змалювати не механічно, а свідомо вивчити натуру. Розмістити куб на столі так, щоб одне вертикальне ребро знаходилося ближче до нас, а заднє не співпадало з переднім. На аркуші паперу намітити основні пропорції фігури, тобто співвідношення ширини та висоти куба. Правильно визначити пропорції – це одна з найважливіших задач рисувальника. Перенести від вертикальних граней напрямок перспективного скорочення горизонтальних граней фігури. Віддаляючись у глибину простору, паралельні прямі лінії ніби зближуються, оскільки повинні зійтись в одну точку на лінії горизонту. При побудові куба видно тільки три площини та грані фігури, решту ребер ми не бачимо, але їх потрібно намітити легкими лініями . При тоновому моделюванні форми куба важливим є характер освітлення та лінійно-конструктивні особливості співвідношення площин фігури. Нанесення тону на площини фігури починається з тіньової грані. Легкими штрихами заповнити всю площину грані з врахуванням рефлексів, посилюючи тінь від освітлюваної площини, оскільки кожна грань освітлена не рівномірно: з одного краю сильніше, з другого – слабше. Наступним етапом є виявлення півтіні, з урахуванням границі освітлюваних і не освітлених граней куба. Вони повинні читатися чітко, особливо з тіньової сторони.

- 17 -

Рисунок Падаюча тінь від фігури будується від вертикальних ребер тіньової сторони і верхньої грані на предметній площині . В рисунку необхідно добитися такої сили тону, яка притаманна тільки такому матеріалу, як гіпс. Освітлена сторона також має легкий тон, оскільки гіпс не зовсім білий матеріал. Тіньову сторону не потрібно зображати на всю силу олівця, бо гіпс в тіні прозоріший, ніж наприклад, дерево, метал тощо(рис.1.3).

Рис.1.3 Рисунок куба. Фуштей В

- 18 -

Рисунок Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Зарисовки сірникової коробки в різних ракурсах Вимоги до завдання: здійснити лінійно-конструктивну побудову сірникової коробки в різних положеннях з дотриманням усіх пропорцій та перспективних скорочень. Кількість зарисовок – 10 (рис.1.4). Матеріал: олівець. Формат: А4.

Рис.1.4 Зарисовки сірникової коробки. Ільницька Х.

- 19 -

Рисунок Постановка з геометричних фігур Вимоги до завдання: створити лінійно-конструктивну побудову фігур з дотриманням усіх пропорцій та перспективних скорочень. Передати об’єм за допомогою штриха (світло, півтінь, тінь, рефлекс, блік, падаюча тінь). Матеріал: олівець. Формат: А3. Малювати з натури – це означає розуміти і знати будову об’ємної форми і вміти зображати конструктивну суть об’ємно-просторових предметів на площині аркуша. Рисунок зовнішнього контуру є площинним прийомом малювання, ізолювання об’єму від простору. Рисування по контуру при зображенні натурної постановки, що складається з двох і більше предметів, може спричинити те, що на малюнку один предмет виявиться немовби втиснутий в іншій. Щоб уникнути подібного поверхневого малювання, студент від початку має керуватися конструкцією предмета. Під конструкцією предмета тут розуміємо взаємне розташування його елементів і частин і зв’язок їх між собою в єдиній, об›ємній формі. Поетапність конструктивної побудови постановки відбувається за вже відомою схемою: намітити на листі А3 загальні розміри постановки з урахуванням всіх пропорційних співвідношень. Тобто визначити, яка висота і ширина цілої групи предметів, а точніше, яке відношення висоти до ширини, або навпаки. Кожна фігура будується окремо, але їх необхідно порівнювати їх з цілою постановкою. Зображуючи світлотінь, враховують глибину простору – світло, півтінь, тінь, рефлекси та падаючі тіні від предметів. Частини, що знаходяться ближче до нас, виділяються більш сильнішими штрихами (рис.1.5). Заключним етапом роботи над рисунком є деталізація. Необхідно звернути увагу на цілісність рисунку, тобто знову по- 20 -

Рисунок глянути на натуру і порівняти з нею свій рисунок, перевірити співвідношення частин постановки одне до одного, визначити, чи світлотіньове зображення відповідає натурі.

Рисунок постановки з геометричних фігур. Малофій Ю.

- 21 -

Рисунок Завдання для самостійної роботи Завдання 2. Зарисовки предметів вжитку (склянка, чашка тощо) Вимоги до завдання: створити лінійно-конструктивну побудову фігури з дотриманням усіх пропорцій та перспективних скорочень. Кількість зарисовок – 3 (рис.1.6). Матеріал: олівець. Формат: А4.

Рис.1.5 Рисунок постановки з геометричних фігур. Кухар Р.

- 22 -

Рисунок

Рис. 1.6 Зарисовки предметів вжитку. Фуштей В.

- 23 -

Рисунок Рисунок драперії Вимоги до завдання: зобразити однотонну драперію, передаючи пластичність та об’єм матеріалу. Матеріал: олівець. Формат: А3. Основна задача рисунку драперії є передача об’єму, пластики та фактури матеріалу. Як і в попередніх завданнях, рисунок драперії починається з розміщення на форматі композиції зображення. Спочатку важливо визначити основні пропорції – висоту або довжину однієї зі складок. За допомогою основної пропорції знаходимо пропорції кожної складки. На цьому етапі роботи потрібно створити загальні обриси рисунку, які визначать місце, рух та розподіл великих мас зображення. Лінійно зображуємо контур і рух кожної складки, слідкуємо за всіма вигинами форми драперії. Далі передаємо об’єм за допомогою світлотіні. Границі світла, тіні, бліків на поверхні складок розміщуються на горизонтальних та вертикальних площинах. Моделювання форми тканини починається з найтемніших місць, далі проробляються тоном усі плани драперії. Округлі поверхні складок моделюють штрихами по формі, плавно послаблюючи штрих у ділянці світла. Завершальний процес рисунку драперії – порівняння натури постановки і зображення для того, щоб зрозуміти чи всі частини рисунку об’єднані між собою і підпорядковані цілому. Це потрібно також для того, щоб пом’якшити або підсилити тон якоїсь з частин рисунку, узагальнити детально пропрацьовану форму зображення (рис.2). Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Зарисовки драперій різної фактури та тону Вимоги до завдання: зобразити драперії різної фактури та кольору передаючи пластику та об’єм матеріалу методом тонування. Кількість зарисовок – 3 (рис.2.1).

- 24 -

Рисунок Матеріал: олівець. Формат: А4. Завдання 2. Зарисовки предметів вжитку на тлі драперії Вимоги до завдання: створити лінійно-конструктивну побудову фігури з дотриманням усіх пропорцій та перспективних скорочень на фоні драперії. Передати об’єм за допомогою штриха (світло, півтінь, тінь, рефлекс, блік, падаюча тінь). Кількість зарисовок – 3 (рис.2.2). Матеріал: олівець. Формат: А4.

Рис.2. Рисунок драперії. Теник Г.

- 25 -

Рисунок

Рис. 2.1 Зарисовки драперій різної фактури та тону. Фуштей В.

Рис. 2.2 Зарисовки предметів вжитку на тлі драперії. Горбатюк М.

- 26 -

Рисунок Рисунок гіпсової розетки Вимоги до завдання: закомпонувати у форматі паперу гіпсову модель розетки. Витримати пропорції. Передати світлотінь методом тонування. Матеріал: олівець. Формат: А2. Дизайнеру необхідно навчитися розрізняти, порівнювати, вміти бачити деталі в навколишньому середовищі. Для розвитку цих якостей надзвичайно корисним є рисунок гіпсових орнаментів. Нерухомість моделей полегшує перевірку пропорційності всіх деталей, розвиває увагу до точності зображення та порівняння. Рисування моделей з гіпсового зліпку відрізняється від рисунку з живої натури, де рисувальник повинен відбирати з великої кількості деталей основне, натомість у гіпсових формах такий відбір зробив скульптор. Орнамент – це система з окремих елементів, зв’язаних між собою у визначеному порядку. Ці елементи можуть бути лінійними, плоскими і об’ємними, а за сюжетом мають геометричний, зображувально-предметний або рослинний мотиви. Робота над рисунком гіпсового орнаменту, пласта, розетки дає рисувальнику унікальну можливість навчитися правильно передавати пластичність гіпсової форми, конструктивно будувати елементи враховуючи перспективу. Початок роботи над рисунком починається з композиційного розміщення зображення на листі паперу. Попередньо рисувальник повинен проаналізувати гіпсову форму зі всіх сторін і визначити, з якої точки споглядання більш ефективніше розмістити зображення на площині. Побудова рисунку ведеться від загального до часткового, від великих мас до дрібних деталей. Проводячи допоміжні вісі, насамперед потрібно намітити перспективні скорочення поверхонь гіпсового пласту, на якому буде зображено орнамент.

- 27 -

Рисунок Наступним етапом рисування є нанесення основних пропорцій і намітка загального вигляду зображення. Визначаючи всі пропорції орнаменту, весь час необхідно порівнювати частини одна з одною та з натурою, шукати правильні співвідношення розмірів. Але слід пам’ятати, що рисують не окремі частини орнаменту пласту, а гіпсову модель в цілому. На даному етапі роботи зобразити детальну характеристику гіпсової форми: виявити фактуру моделі, передати матеріальність предмету. Тонально рисунок моделюється штрихами, підпорядковуючи світло і тіні, рефлекси і півтони до загального тону (рис.3). Спочатку визначаються тональні відношення великих форм, а потім розробляються дрібні деталі. Наприкінці роботи знову потрібно переглянути всі співвідношення та узагальнити рисунок. Для досконалого володіння матеріалом необхідно виконати рисунки нескладних гіпсових орнаментів, як рослинних так і геометричних. Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Зарисовки овочів і фруктів Вимоги до завдання: зобразити овочі та фрукти передаючи об’єм методом штрихування. Кількість зарисовок – 2-3 (рис.3.1). Матеріал: олівець. Формат: А4. Завдання 2. Рисунок простого натюрморту Вимоги до завдання: зобразити натюрморт з декількох предметів передаючи пропорції, об’єм та тональне співвідношення. Кількість – 2 (рис.3.2). Матеріал: олівець. Формат: А4.

- 28 -

Рисунок

Рис. 3. Рисунок гіпсової розетки. Малофій Ю.

- 29 -

Рисунок

Рис. 3.1 Зарисовки овочів і фруктів. Шумей В.

Рис. 3.2 Рисунок простого натюрморту. Кайдаш Ю.

- 30 -

Рисунок

Рисунок простого натюрморту. Михайловська М.

- 31 -

Рисунок Рисунок стільця з драперією Вимоги до завдання: зобразити стілець лінійно-конструктивною побудовою з врахуванням перспективного скорочення. Світлотіньовий рисунок. Матеріал: олівець. Формат: А2. Рисунок стільця зі спинкою є практичною вправою для того, щоб око рисувальника навчилося сприймати велику форму, розміщену в просторі. Щоб передати стілець на форматі паперу, потрібно узагальнити та спростити форму. Таким чином нижня частина стільця буде нагадувати призму. Потім на листі паперу намітити основні пропорції фігури, визначити розміщення ніжок, сидіння та спинки. Успіх подальшої роботи залежить від того, наскільки точно вдасться визначити співвідношення пропорцій окремих частин стільця. Для цього потрібно постійно виміряти на око відношення ширини до висоти стільця, довжину ніжок, висоту спинки до загальної висоти фігури тощо. Наступним етапом є лінійно-конструктивна побудова перспективного скорочення. Оскільки стілець в основі нагадує призму,будувати його потрібно за принципом побудови призми, куба тощо. Тобто грані стільця доводимо до точок сходу на уявній лінії горизонту, яка знаходиться на лінії очей рисувальника. Таким самим методом будувати спинку і сидіння. Рисунок драперії довершує композицію постановки (рис.4). Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Зарисовки предметів (стілець, табуретка, диван тощо) Вимоги до завдання: здійснити лінійно-конструктивну побудову предметів в різних положеннях з дотриманням усіх пропорцій та перспективних скорочень. Кількість зарисовок – 4-5 (рис.4.1) - 32 -

Рисунок Матеріал: олівець. Формат: А4.

Рис.4. Рисунок стільця з драперією. Сівакова А.

Рис. 4.1 Зарисовки предметів. Семенюк В.

- 33 -

Рисунок Рисунок вугіллям простого натюрморту Вимоги до завдання: закомпонувати у форматі паперу простий натюрморт. Витримати пропорції. Передати світлотінь. Матеріал: вугілля. Формат: А2. Натюрморт (фр. Nature morte — дослівно — мертва природа) зображає застиглі, нерухомі предмети. Будь-який натюрморт не просто набір конкретних предметів. Предмети для постановок завжди підбираються тематично: не можна механічно та бездумно формувати натюрморти, наприклад, безглуздо поряд поставити скрипку і сокиру і т. д. Для прикладу розглянемо постановку з декількох предметів. Доцільно взяти один предмет більший за інші. У нашому випадку – це глечик з сухими квітами. Навколо буде легко розмістити решту предметів: склянка та фрукти. Доповнює натюрморт драперія Основні вимоги до рисунку натюрморту – витримати пропорційне співвідношення предметів та досягти передачі тональної цілісності постановки. На листі паперу намітити основні пропорції постановки. Витримати пропорції в рисунку – значить додержати співвідношення величини всіх частин до цілого в межах вибраного розміру аркуша і єдиного масштабу зображення. Необхідно весь час порівнювати форми натюрморту між собою. Наступний крок – визначити перспективне скорочення основних форм постановки до листа паперу та створити лінійно-конструктивну побудову. Після детального уточнення перспективних скорочень та пропорційних співвідношень, можна перейти до тонального моделювання вугіллям. Проаналізуємо світлотіньове співвідношення предметів, тобто яка форма є найсвітлішою, а яка найтемнішою по відношенню до постановки. Доречно рисувальнику звернути увагу на фактуру, забарвлення та структуру предметів. Глечик з квітами зі скла – прозорі, відтак на них велика кількість бліків. На фруктах також - 34 -

Рисунок є відблиски світла. При тональному вирішенні потрібно визначити, чи бліки є найсвітлішими плямами рисунку натюрморту. Зазвичай так і є, що відблиски – це найсвітліше місце в натюрморті, оскільки у них найбільше відображається джерело світла. Бувають предмети матові, напівматові, зі слабким блиском, зі сильним блиском. Тому потрібно завжди порівнювати світло відблиску з світлом інших найсвітліших місць постановки. Моделювання вугіллям відбувається поетапно та швидко – від легких прокладок світлої частини до тональної глибини у тіньових частинах предметів. Потрібно добитися цільності світлотіньових градацій, уникаючи зайвої чорноти рисунку, як і непотрібного висвітлення рефлексів, зіставляючи окремі частини постановки між собою, підпорядковуючи тональне вираження форми штрихом. Драперія та фон є доповнюючими деталлями, за допомогою яких можна виділити особливості предметів композиції натюрморту (рис.5). На завершальній стадії необхідно відійти від мольберту на крок назад (таку процедуру періодично бажано виконувати протягом усього часу роботи над рисунком) і перевірити правильність конструктивних особливостей предметів, їх пропорційного співвідношення та світлотіньовий характер моделювання вугіллям. Рисувальник обов’язково має звернути увагу на те, щоб натюрморт дивився однією, цільною композицією. Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Зарисовки вугіллям Вимоги до завдання: створити лінійно-конструктивну побудову фігур з дотриманням усіх пропорцій та перспективних скорочень. Передати об’єм за допомогою тону. Кількість зарисовок – 3 (рис.5.1). Матеріал: олівець. Формат: А3.

- 35 -

Рисунок

Рис.5. Рисунок вугіллям простого натюрморту

- 36 -

Рисунок

Рис.5.1. Зарисовки вугіллям. Гаргат Т., Лозко Л.

- 37 -

Рисунок Рисунок фрагменту інтер’єру Вимоги до завдання: у форматі паперу закомпонувати фрагмент інтер’єру. Лінійне зображення з урахуванням перспективного скорочення. Матеріал: олівець. Формат: А2. На відміну від креслярських робіт, зображення рисунку інтер’єру виконується від руки, але згідно з принципом побудови схематичних креслень. На рисунку зображено перспективну побудову інтер’єру, де дальня стінка знаходиться у фронтальному положенні. Всі лінії підлоги, вікон та стелі, які віддаляються у глибину, повинні сходитися в точці Р, яка лежить на лінії горизонту. Для зображення перспективного скорочення квадратів паркету за межами умовної картини береться точка віддалення ( D² ). При пересіченні проведеної з цієї точки допоміжної лінії з направленими в глибину границями паркету взято ряд горизонтальних прямих. Перспективна побудова інтер’єру під випадковим кутом до форматної площини має лінії підлоги, вікон та стелі, які віддаляються у глибину зображення. Лінії направлені в дві точки сходу на лінії горизонту (рис.6). У відтворенні фрагменту інтер’єру важливу роль відіграє уміння рисувальника передати пропорції та конструкцію, враховуючи перспективу та не спотворивши зображення. Також важливим у роботі над даним завданням є відтворення об’єму засобами світлотіньового вирішення, використовуючи тональний штрих та штрих по формі (рис.6.1). Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Зарисовки інтер’єру індивідуального житла. Вимоги до завдання: у форматі паперу закомпонувати фрагмент інтер’єру. Лінійне зображення з врахуванням пер- 38 -

Рисунок спективного скорочення. Кількість зарисовок – 4 (рис.6.2).

Рис. 6. Побудова інтер’єру

Рис. 6.1 Рисунок фрагменту інтер’єру. Косович Н.

- 39 -

Рисунок

Рис. 6.2 Зарисовки інтер’єру індивідуального житла

Завдання 2. Зарисовки вигляду з вікна Вимоги до завдання: у форматі паперу відтворити з натури вигляд з вікна. Врахувати пропорції та перспективні скорочення. Передати світлотінь методом тонування. Кількість зарисовок – 3 (рис.6.3). Матеріал: олівець, вугіль. Формат: А4.

- 40 -

Рисунок

Рис. 6.3 Зарисовки вигляду з вікна

- 41 -

Рисунок Графічна робота тематичного натюрморту Вимоги до завдання: створити графічну роботу натюрморту. Стилізувати та узагальнити композицію. Матеріал: туш, перо. Формат: А3. Графіка – це різновид мистецтва (від грецького слова, що в перекладі означає «пишу, дряпаю, малюю»). Для графіки характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного та менше, ніж у живописі, використання кольору. Процес виконання графічної роботи натюрморту має декілька основних етапів. Завдання передбачає творчу інтерпретацію – індивідуальне бачення зображення. Тому першим етапом роботи є створення ескізу натюрморту (глечик з квітами, яблуко і драперія) із застосуванням стилізації, спрощення, узагальнення. Наступний етапо є розміщення композиції натюрморту на форматі паперу за ескізом, визначення конфігурації загального зображення. Потім необхідно нанести пером і тушшю контурний рисунок твору. Далі заповнити контурні елементи лініями і плямами (рис.7). Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Вправи на графіку (лінія, пляма) Вимоги до завдання: виконати вправи на лінію та пляму за допомогою лінера та туші. Кількість – 5 (рис.7.1). Матеріал: туш, рапідограф, перо, пензель. Формат: А4.

- 42 -

Рисунок

Рис. 7. Графічна робота тематичного натюрморту. Горбатюк М.

- 43 -

Рисунок

Графічна робота тематичного натюрморту. Солтис Ю.

- 44 -

Рисунок

Рис. 7.1 Вправи на графіку (лінія, пляма). Баб’юк В., Солтис Ю.

- 45 -

Рисунок Рисунок гіпсової моделі черепа Вимоги до завдання: передати лінійно-конструктивну побудову черепа з дотриманням усіх пропорцій. Передати об’єм за допомогою штриха. Матеріал: олівець. Формат: А3. Рисунок гіпсового черепа є первинним етапом і важливим кроком у подальшій побудові голови. Робота над рисунком черепа є вагомим кроком. Будова черепа є складним об’єктом для вивчення. Тому рисувальник повинен добре вивчити та проаналізувати анатомічну будову черепа. У роботі над рисунком потрібно дотримуватися чіткої послідовності виконання. Перший етап – пошук композиційного рішення розміщення черепа у форматі паперу: фронтального, в профіль, в повороті. Потім приступають до нарису форми черепа без уточнення деталей. Рисункова побудова симетричної форми черепа здійснюється на основі умовної осьової лінії, яка починається під потилицею і проходить по середині верхньої частини черепа. Осьова лінія опускається по лобній кістці, переніссі, носовим кісткам, по середині верхньої та нижньої щелепах і доходить до центру підборіддя. Шов, що з’єднує носові частини з лобною частиною черепа, ділить його на дві частини: мозкову (верхню), напрямок якої – від перенісся до верхньої частини черепа і лицьову, що йде від перенісся до підборіддя. Перехрестя середньої лінії і горизонтальної складає хрестовину черепа і дозволяє намітити просторове положення усього об’єму голови. Членування черепа на площини і рівнодольові частини дозволяють уточнити і його пропорції. Нижня третина черепа відмічається лінією, яка розділяє верхню і нижню щелепи, середня третина підкреслена лінією нижнього краю очних впадин, на верхній третині черепа намічається лінія лобних горбів, яка означає границю повороту черепа з передньої на верхню поверхню. Після визначення пропорцій по вертикалі - 46 -

Рисунок займаються членуванням по горизонталі: в нижній третині (ширина верхньої та нижньої щелеп), в середній третині (ширина вилиць і виличних дуг, ширина носових кісток і очних впадин), у верхній третині (ширина лобної кістки і мозкової частини). Наступний етап – визначення місць більш дрібних деталей: надбрівних дуг, скроневих ліній, очних впадин, носових кісток, лінії границі зубів тощо. Подальша конкретизація конструктивних особливостей дозволить доопрацювати нахил і загальне співвідношення пропорцій черепа, вигин середньої і поперечної ліній, відношення деталей до основного об’єму. При детальному опрацюванні об’єму черепа необхідно приділяти увагу всій формі в цілому та її дрібним частинам. Завершенням роботи над черепом є узагальнення форми штрихом і тоном (рис.8). Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Зарисовки черепа в різних положеннях Вимоги до завдання: виконати зарисовки гіпсової моделі черепа в різних положеннях. Передати лінійно-конструктивну побудову черепа з дотриманням усіх пропорцій. Кількість зарисовок – 3 (рис.8.1). Матеріал: олівець. Формат: А3.

- 47 -

Рисунок

Рис.8. Рисунок черепа - 48 -

Рисунок Рисунок гіпсової моделі частини обличчя: ніс око, вухо, губи Вимоги до завдання: лінійно-конструктивний рисунок частини обличчя. Передати пропорції та об’єм. Матеріал: олівець. Формат: А3. Рисунок форм частин обличчя з класичного гіпсового зліпку являється підготовкою до формування обличчя у побудові голови. Основні вимоги до рисунку над частинами обличчя з гіпсового зліпку – кожну частину обличчя побудувати на окремих аркушах паперу формату. Продемонструвати вміння конструктивної побудови деталей обличчя, зосередити увагу на пластичних характеристиках і тональному моделюванні. Деталі голови зображуються лінійно – конструктивним рисунком, лише злегка намітити світлотінь. Вивчення форми носа, його основних кісток і хрящів має для рисувальника велике значення. Форма носа в основі нагадує призму. Верхня кісткова частина носа має більш чіткішу, «твердішу» форму і трактується рисувальником чіткіше. Опускаючись вниз і вперед там, де ніс має в своїй основі хрящі, він набуває більш м’якші обриси. Крила носа часто відстають одне від одного і формують впадину, яка ділить кінчик носа на дві половини. Для моделювання носа форму треба рисувати штриховкою як призму. Водночас рисувальник передає об’єм, тобто відділяє передню, бічну і нижню частини одну від одної – світлом, напівтінню і тінню (рис.9). Для роботи над рисунком гіпсового зліпка вуха рисувальник повинен знати будову вушної раковини, а також проаналізувати та запам’ятати її. Вухо складається з п’яти частин: завиток, проти завиток, козелок , проти козелок та мочка. Основою для правильного і точного відтворення є пропорційне співвідношення. Після того, як форма побудована - 49 -

Рисунок конструктивно на форматі паперу, приступимо до моделювання гіпсового вуха тоном. Вухо рекомендовано вивчати в декількох ракурсах, щоб простежити перспективне скорочення його складних форм (рис.9.1). Для того, щоб нарисувати всю нижню частину лиця, показати губи так, щоб під ними «відчувалися зуби», необхідно мати уяву про побудову верхньої і нижньої щелеп. Обидві вони є основою для розташування на них кругового м’яза рота, який створює губи. Тому виконувати рисунок губ потрібно не на площині, а з урахуванням вигнутого овалу обох щелеп. Губи (складені з половинок) своєю серединою лежать на допоміжній лінії, яку потрібно закомпонувати на аркуші паперу. Якщо гіпсовий зліпок до рисувальника знаходиться в три чвертному повороті, то частина губ на скорочувальній стороні зменшиться, отримуючи за рахунок цього більш енергійний контур, що заокруглюється (рис.9.2). Позначивши характерні риси нижньої третини лиця, рисувальник повинен звертати увагу на взаємне співвідношення розмірів верхньої і нижньої щелеп. Губи, як і очі, є найбільш найвиразнішою частиною обличчя. Знання побудови ока, а особливо його форми, дає можливість зображати його в різних поворотах і при різному освітленні, допомагає закономірному розподілі світлотіні, півтонів та рефлексів. Починати побудову слід з аналізу форми зліпку – це паралелепіпед. Намітимо лініями основні пропорції паралелепіпеду, де визначимо місце розташування ока. Форма очного яблука – кулеподібна і посаджена в очницю – сприймається, як півкуля, що добре помітно при закритих і напівзакритих очах. Рисуючи очі, слід пам’ятати, що верхні та нижні повіки - 50 -

Рисунок створюють більш заокруглені кутики біля носа, більш гострі – зовнішні. Повіки мають певну товщину. При звичайному освітленні нижня виглядає, як світла смужка; верхня разом з падаючою від неї тінню здається темною і більш широкою. Верхня повіка біля зовнішніх кутиків трохи довша від нижньої; вони видаються вперед, що особливо видно при профільному положенні ока. Очна щілина при відкритому оці в площинному сприйнятті нагадує розтягнений по горизонталі чотирьохкутник. Залежно від повороту ока відношення сторін чотирикутника міняється, у профільному положенні око в схемі нагадує трикутник. Якщо спостерігати відкрите око спереду, тоді можна відмітити, що висока частина верхньої повіки і незначна частина нижньої повіки по вертикалі не співпадають, оскільки вони розташовані навскіс один до одного. Завершальним етапом є штрихування (рис.9.3). Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Зарисовки частини обличчя людини – ніс, вухо, око, губи Вимоги до завдання: виконати зарисовки носа, вуха, ока, губ з натури. Передати характерну схожість з дотриманням пропорційних співвідношень. Кількість зарисовок – 5-10 (рис.9.4). Матеріал: олівець. Формат: А4.

- 51 -

Рисунок

Рис.9 Рисунок гіпсової моделі носа. Гаргат Т.

Рис.9.1 Рисунок гіпсової моделі вуха. Гаргат Т.

- 52 -

Рисунок

Рис.9.2 Рисунок гіпсової моделі губ. Теник Г.

Рис.9.3 Рисунок гіпсової моделі ока. Теник Г.

- 53 -

Рисунок

- 54 -

Рисунок

Рис. 9.4 Зарисовки частини обличчя людини – ніс, вухо, око, губи. Кутрик Н., Ільницька Х., Кайдаш О.

- 55 -

Рисунок Рисунок гіпсової моделі голови Вимоги до завдання: передати лінійно-конструктивну будову гіпсової голови з дотриманням усіх порційних співвідношень. Передати об’єм світлотінню. Матеріал: олівець. Формат: А2. Робота над рисунком гіпсової моделі голови античного, класичного зліпку необхідна для рисувальника тому, що служить доброю підготовкою для рисування живої натури. У творах великих майстрів вже відібрані й узагальнені, взяті з дійсності форми, тому студент має перед собою готову характеристику натури. Також непорушність моделі та чітковиражена світлотінь полегшує вирішення задач, поставлених перед студентом. Для рисунку голови важливе чітке дотримування послідовності. Перед початком роботи необхідно уважно роздивитися гіпсову голову, виділити характерні ознаки. Також важливо звернути увагу на побудову голови, тобто на поєднання і характер поверхонь, які творять об’єм. Розпочавши роботу над рисунком потрібно пам’ятати, що голова зображується умовно без торсу, вона немає тих зовнішніх точок опори, за допомогою яких зазвичай будуються предмети, безпосередньо розташовані на площині ( наприклад, на столі, підставці, землі ). Голова, яка зображується в просторі і не торкається жодної поверхні, потребує особливого прийому побудови – з використанням власних внутрішніх точок опори. Ці опорні точки дають можливість будувати голову в будь – якому положенні, повороті та нахилі. Спочатку положення голови і шиї у фас при відсутності зовнішніх опорних точок визначається за допомогою вертикалі та горизонталі: намітити лінію від середини чола до середини підборіддя, провести також паралельні лінії – лінії розміщення надбрівних дуг, очей, носа, рота та підборіддя.

- 56 -

Рисунок Визначивши співвідношення висоти і ширини моделі, слід зазначити її загальний овал і положення шиї, далі намітити основний об’єм голови, зокрема відокремивши також лицеву поверхню голови. На цьому загальному об’ємі голови більш точніше визначається положення і пропорції окремих частин Перенісся, розташоване по центрі всіх форм, є найбільш стійкою точкою, по відношенню до якої визначають місця для очних впадин, передніх і бічних поверхонь носа, надбрівних дуг. Намітивши основні частини лиця – розташування очей, носа, рота, підборіддя, потрібно порівняти їхні розміри по відношенню не тільки один до одного, а й до всієї форми голови. Неточності в основних пропорціях потягнуть за собою нескінченну кількість помилок. Форма голови обмежується прямими та кривими поверхнями, які перспективно скорочуються і цим творять об’ємну основу рисунку. Задача рисувальника полягає у віднайдені цих поверхонь, кожна з яких займає своє місце. Визначення їх в натурі і наступне відтворення на папері – це і є побудова об’єму на площині листа. Наступна стадія рисунку голови є моделювання штрихом її пластичної форми. Світлотіньове зображення передається штрихом по формі з плавним переходом від світла до тіні. Насамперед необхідно найти оптимальну силу тіньової частини на гіпсі, відносно якої витримується загальний тон рисунку. Світлові місця залишаються не штрихованими, що надасть рисунку об’ємного зображення (рис.10). Завершальним етапом є прорисовка деталей. Уміння порівнювати зображення з натурою, знаходити і виправляти помилки є необхідною умовою для успішного виконання рисунку. Продуманий, правильно побудований і тонально витриманий рисунок добре передає форму, освітлення, матеріал і навколишнє середовище.

- 57 -

Рисунок Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Зарисовки гіпсової моделі голови людини Вимоги до завдання: передати побудову з дотриманням усіх порційних співвідношень. Кількість зарисовок – 2-3 (рис.10.1). Матеріал: олівець, вугіль. Формат: А3.

Рис. 10. Рисунок голови людини. Сенів Я. (копія. Інтернет-ресурс. Вільний доступ) - 58 -

Рисунок

Рис. 10.1 Зарисовки гіпсової моделі голови людини. Сівакова А, Боднар І.

- 59 -

Рисунок Рисунок Рисунок портрету Вимоги до завдання: передати лінійно-конструктивну будову голови людини з дотриманням усіх порційних співвідношень. Максимально наблизитись до зображувальної натури. Передати об’єм за допомогою штриха. Матеріал: олівець. Формат: А2. Основними задачами при рисунку з натури голови людини є виявлення характеру натури, передачі її в конкретних умовах постановки і освітлення. Особливу увагу потрібно приділити напряму вісі симетрії, положенню натури по відношенню до лінії горизонту, перспективним скороченням поверхонь, які віддаляються, і моделюванню об’єму за допомогою світлотіні з дотриманням різниці півтонів і сили тіней. Для навчальних цілей голову слід рисувати трохи меншою від натурального розміру. Щоб з’ясувати характеристику форм, корисно оглянути натуру з різних боків. Розпочавши роботу над рисунком, насамперед необхідно намітити узагальнену форму, намагаючись визначити її пропорції. Треба провести допоміжні лінії, які взаємно перетинаються, і визначають побудову лицьової частини. Одна з ліній проходить через перенісся, основу носа, середину розрізу рота і підборіддя. При рисуванні у фас лінія здається прямою, але при інших поворотах дещо вигинається відповідно до овальної форми голови. При побудові голови рисувальнику слід намітити зазначені допоміжні лінії. Профільна лінія показує, в якому повороті зображується голова, а лінія, проведена через верхні краї очних впадин, визначає нахил голови і її положення по відношенню до лінії горизонту. Допоміжні лінії , що проходять на рівні очей, основи носа і розрізу рота, паралельні між собою, а їх напрям на рисунку визначається нахилом лінії, проведеної через верхні краї впадин.

- 60 -

Рисунок Далі проробляються деталі обличчя, і важливо не тільки прорисувати анатомічні форми, але й показати , що вони будуються на поверхні єдиної форми усієї голови. Прорисовуючи деталі, не варто закінчувати їх окремо, тобто не можна на рисунку мати і завершені і тільки намічені частини. Форма чола, його висота та ширина мають велике значення при передачі характеру лиця, що зображується. Чоло зазвичай найбільш освітлене місце на обличчі. Очі разом з бровами надають обличчю різноманітних виразів. При побудові очей слід звернути увагу на форму та характерні деталі натури. Вії, зіниці, повіки прорисовуються на завершальному етапі роботи над рисунком. Залежно від положення світла поверхні носа різні по тону. Правильна розмітка виличної кістки та нижньої щелепи дає можливість означити характер будови голови. Губи лежать на допоміжній лінії, яку намічено на початку роботи над рисунком. Губи, як і очі, є найбільш виразнішими частинами лиця. Характер лінії та виразність кутиків рота необхідно промалювати малопомітними, але точними штрихами. Якщо на початку роботи основна увага приділяється побудові голови, то на завершальному етапі важливо перевірити її тональне рішення. Рисуючи голову, частини, що повернуті до світла, залишають повністю освітленими, поступово підсилюючи тон від легких напівтіней до більш глибоких тіней. Враховують також наявність світлових рефлексів (рис.11). На завершальному етапі рисунку потрібно підкреслити її основний характер шляхом поєднання основних та другорядних деталей.

- 61 -

Рисунок

Рис.11. Рисунок портрету. Зазуляк Ж., Кухар Р.

- 62 -

Рисунок Рисунок оголеної натури у повний ріст Вимоги до завдання: шляхом лінійно-конструктивного рисунка відтворити оголену натуру з дотриманням пропорцій. Об’єм передати за допомогою штриха. Матеріал: олівець. Формат: А2. Відтворення оголеної натури людини з натури є важливим етапом у вивченні предмету «Рисунок». Передусім потрібно намітити верхню і нижню межі майбутнього зображення, а також визначити пропорційність голови разом з торсом по відношенню до ніг. Голова є масштабною одиницею при вимірах, які дають можливість встановити , скільки разів її висота «вкладається» у довжину фігури та у ширині плечового пояса. Вся фігура ділиться на 8 частин, кожна з яких приблизно дорівнює величині голови: 1 – голова, 2 – від підборіддя до ліній сосків, 3 – від сосків до пупка, 4 – від пупка до лобного горбка, 5 – від рівня лобного горбка до середини стегна, 6 – від середини стегна до нижньої частини коліна, 7 – від нижньої частини коліна до нижньої частини литки, 8 – від нижньої частини литки до підошви. На першій стадії рисування фігури намітити нахил торса і положення ніг, звіряючи по вертикалі постановку ступні, на яку опирається натурщик, і так званої яремної впадини, яка знаходиться між ключицями. Важливо показати, який вигин має серединна лінія (осьова), що проходить від яремної впадини по грудній кістці до пупка, лобкового зчленування і далі по внутрішньому краю ноги, на яку опирається натура більше. Побудова фігури визначається також положенням плечового пояса по відношенню до пояса нижніх кінцівок (таза). Від яремної ямки провести вертикаль на площині, на якій знаходиться фігура. У такий спосіб визначити центр ваги моделі, тобто знайти лінію центра ваги. Ця лінія проходить від яремної ямки (вигляд спереду) або сьомого шийного хребця (вигляд ззаду) через центр ваги і торкається стопи опорної ноги (якщо - 63 -

Рисунок модель спирається на ногу) чи припадає на центр між стопами (якщо фігура спирається на обидві ноги). Тепер, коли знайдено пропорції фігури, намічено головну лінію побудови, загальний вигляд натури, переходимо до наступного етапу. Орієнтуючись на лінію центру ваги, намітити за допомогою основних точок положення плечового і тазового поясів, пропорції тазу та гомілок, позначити великі вертела стегнових кісток, надколінні чашки, внутрішню і зовнішню кісточки (виступи), п’яткову кістку, кінці пальців. Пропорції рук встановлюються відміткою голівки плечових кісток, ліктя, нижніх голівок променевої і ліктьової кісток. Опорні точки в кисті руки – кісточки суглобів та кінчики пальців, що виступають. Треба працювати над рисунками обох рук одночасно, з’ясовуючи співвідношення їх загальних пропорцій і напрям руху кожної руки. Основні напрями плеча, передпліччя і кисті руки з фалангами утворюють кути навіть тоді, коли рука витягнута. Промальовуючи м’язи, необхідно звертати увагу на пропорційність і зв›язок окремих частин, а не на дрібні деталі. Зовнішні форми людського тіла завжди зумовлені структурою кісток та м’язів. При пошуку схеми побудови фігури необхідно взяти за основу найбільш характерні підвищення та заглиблення на людському тілі. Головне на цьому етапі – виявлення «великих форм», тобто головного, а не другорядного. Жива форма людського тіла підпорядковується тим самим законам перспективи, що й прості геометричні фігури. Завершальним етапом рисунку оголеної натури є тональна прорисовка штрихом. Напрям і характер штриха здійснюється по формі. Закінчуючи рисунок, необхідно подивитись на нього в цілому. Треба перевірити силу рефлексів, чи не надто вони яскраві і пригасити при необхідності. Після цього перейти до перевірки перспективи як самої фігури, так і її оточення. Потім перейти до тонального уточнення. У глядача повинно скластись враження, - 64 -

Рисунок ніби світло на фігурі поступово згасає. Для цього необхідно надати найбільший контраст світла та тіні в освітленому місці, тобто найближчому до джерела світла, а в інших – менший контраст. Важливою є передача цільності фігури та підпорядкування усіх деталей фігури основному рухові (рис.12). Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Зарисовки оголеної натури у повний зріст Вимоги до завдання: передати побудову оголеної натури людини з дотриманням усіх порційних співвідношень. Кількість зарисовок – 2-3.

Рис.12. Рисунок оголеної натури у повний ріст. Гілязова Н.М.М. (копія. Інтернет-ресурс. Вільний доступ) - 65 -

ЖИВОПИС Живопис, малярство – вид пластичного мистецтва, створення зорових образів за допомогою фарб, нанесених на будьяку поверхню (натягнуте на раму полотно, папір, поверхню стін, посуд тощо). Загальні положення Матеріал, обладнання та техніки виконання Підготовка до роботи над живописом зазвичай починається з вибору паперу. Папір слід обирати щільний, білого кольору та не гладкий, як правило, це так званий акварельний папір формату А2 або А3. Акварельний папір має просочення, що знижує всотування фарби у папір, тому кольори фарб залишаються яскравими. Особливість такого паперу – це його текстура – зерниста поверхня. При малюванні на ньому кольорова поверхня стає прозорою з переливами. Для роботи з аквареллю не можна використовувати глянцевий папір тому, що фарби спливають наче по склу та не покривають поверхню. Аркуш паперу під час живопису обов’язково має бути прикріпленим до мольберту або планшету. Матеріали відіграють величезну роль і в творчості, і в навчальному процесі, сприяють оптимальному вирішенню поставлених завдань. Одним з основних матеріалів в академічному живописі є акварельні фарби. Характерна властивість акварельних фарб – надзвичайно тонке розтирання пігменту і великий відсоток клейких речовин (рослинний клей із домішками меду, цукру, гліцерину). Акварельні фарби бувають декількох видів: • тверді – в плитках, що важко розмиваються водою; • м’які – в пластмасових ванночках, вони напівсухі і легко беруться на пензель та добре розводяться водою; • рідкі – в баночках або тюбиках.

- 66 -

Живопис Найзручнішими для використання є напівсухі фарби. Набір фарб повинен мати такі кольори: • сині: ультрамарин, кобальт, блакить; • жовті: вохра, кадмій лимонний, кадмій жовтий, світлий та темний; • червоні: червона, кадмій червоний, краплак, англійська червона; • зелені: трав’яна, кобальт зелений; • коричневі: сієна, умбра, сепія; • чорний. Пензлі для акварелі мають бути м’якими з гострим кінчиком, круглі, можуть бути також і плоскі. Найкращі пензлі різних розмірів з шерсті білки. Наступним матеріалом для виконання завдань є гуаш. Гуаш – це різновид водорозчинних фарб. На відміну від акварелі – непрозорі через домішки крейди, свинцевих білил чи каоліну. Це досить щільні, але недостатньо міцні фарби, і при нанесенні товстим шаром осипаються, не мають блиску. Консистенція гуаші нагадує густу сметану. Густота фарби має велике значення: надто рідка погано набирається на пензель, а при висиханні крізь неї просвічується папір. Надто густа при висиханні осипається. Отже, фарба має бути середньої густини. Гуаш зберігається в скляних або пластмасових баночках, але з часом вона висихає і її треба змочувати водою. Для гуаші найкраще підходять колонкові пензлі, але можна використовувати пензлі з шерсті поні, а також і синтетичні різних розмірів. Ще один матеріал є олійні фарби. Для виконання олійного живопису необхідно ґрунтоване полотно, натягнуте на підрамник, або ґрунтована фанера, олійні фарби, пензлі та розчинник (оліфа натуральна, олія лляна). Особливості олійного живопису визначаються специфі- 67 -

Живопис кою самого матеріалу. Художні олійні фарби виготовляють з пігментів, які стерті на лляній або горіховій олії. Від олії, яка знаходиться у фарбах, поверхня отримує блиск. Від неї також залежить прозорість фарб та витривалість до впливу навколишнього середовища. Олійні фарби по-різному прозорі. До фарб для лісирування відносяться ті через які видно попередній шар, основа. Є фарби, які перекривають так, що основа не просвічується. Для виконання академічних завдань велика кількість відтінків фарб тільки ускладнить задачу. Студент може обмежитися наступними: • кадмій жовтий (світлий, темний); • вохра; • кадмій червоний (світлий, темний); • кобальт синій; • ультрамарин; • кобальт зелений; • умбра (натуральна); • сажа; • білило титанове або цинкове. Пензлі можуть бути як натуральні (колонок та з шерсті коня), так і синтетичні. Найпоширенішою у навчальному процесі підготовки художника, дизайнера є техніка акварелі. Вже в самій назві акварелі (від лат. aqua – вода), яку можна перекласти як «водяні фарби», зазначена основна особливість цієї техніки живопису: в роботі акварельні фарби розводяться водою. Прийоми роботи з аквареллю дуже різноманітні. Розглянемо декілька з них: 1. Лісирування – накладання одного шару кольору на інший. Цей спосіб є найбільш оптимальним для навчального процесу вивчення академічного живопису.

- 68 -

Живопис Лісирування основане на прозорості акварельних фарб, яка дозволяє змінювати колір при нанесенні одного шару фарби на інший. Перед цим перший шар фарби має добре висохнути. Лісирування може використовуватися для різних цілей: можна залити всю площину в межах контуру рисунку потрібної насиченості, можна повторити заливку не по всій площині, а тільки в тих місцях де потрібно отримати необхідні кольорові тони. Щоб уникнути помутніння кольору, не варто накладати один колір на інший більше трьох разів і брати надто насичений розчин фарби.

2. Специфікою тільки акварельного живопису є техніка «по мокрому». Цей прийом полягає в тому, що перед нанесенням кольору папір змочують водою і дають їй увібратися. Але папір не повинен зовсім висохти. Протягом роботи потрібно слідкувати, щоб папір був вологим. Для цього його потрібно змочувати з іншого боку, або підстелити мокру ганчірку. Несподівані кольорові ефекти в техніці «по мокрому» можна отримати вливаючи один колір в інший. Розтікаючись, фарба дає необхідні рішення фактури поверхні предмету: ворсистість, пухнастість, узор на тканині тощо.

3. В акварельному живописі для отримання свіжості кольору використовують прийом «alla prima». Колір, який отримано на палітрі, повинен відповідати кольору натури. Характерною особливістю такого прийому роботи є тонове і кольорове рішення визначається зразу, а не поступово. Ця техніка потребує дуже великої уваги і практичних навичок в живописі. Мазки можуть мати різне накладання: відповідати формі предмету, перетинатися один з одним, представляти собою окремі невеликі смуги з чітко визначеними кольоровими тонами. На невеликій відстані окремі мазки різних фарб утворюють один складний колір. Для досягнення виразності всі прийоми техніки акварель- 69 -

Живопис ного живопису можуть поєднуватися в одній роботі. Гуаш. Живопис гуашшю виконується з додаванням білила. Характерною особливістю є те, що фарба після висихання висвітлюється. Гуаш добре і рівномірним густим шаром лягає на картон, папір, полотно. Гуашшю можна виконувати роботи світлим кольором на темному фоні, і навпаки. Пастозне письмо в живописі гуашшю не застосовується тому, що фарби розтріскуються. Фарбу потрібно замішувати до однорідної маси без грудочок. Після висихання фарба не повинна маститися та осипатися. При додаванні великої кількості води до фарби змінюється склад в’язучих речовин. Це ще більше висвітлює фарбу та розпушує її. Олійна. Олійний живопис можна виконувати декількома способів: 1. Лісирування складається з нанесених прозорих тонких шарів фарби на попередні шари, що висохли. Лісирування використовують у тих випадках коли потрібно або підвищити кольорове звучання якоїсь частини. Або приглушити і узагальнити кольорові плями. Колір нижнього шару оптично змішується з кольорами нанесеного зверху прозорого кольорового шару фарби, створюючи потрібний тон. Олійні фарби, добре лягають щільними і тонкими шарами на полотно, повільно висихають і зберігають потрібний тон, дають художнику більше можливостей.

2. Живопис по сирому – це робота в один або два прийоми, яка не допускає висихання фарби, а мазки, нанесені одні на одних, утворюють єдиний кольоровий шар. Потрібно ліпити форму пензлем, одразу добиватися м’якості або контрастності в градації сусідніх тонів. Такий спосіб характерний для роботи над етюдом.

3. Багатошарова прописка олійними фарбами – це робота у декілька прийомів з підмальовком. Підмальовок виконують тонким шаром рідкої фарби розведеної розчинником або оліфою.

- 70 -

Живопис Далі робота проводиться після повного висихання підмальовка. Кожний новий шар прописки прокладається після висихання попереднього. Особливістю цього способу є те, що процес передачі тонового і кольорового співвідношення оснований на застосуванні щільних і насичених кольорових сумішей. Виконання етюдів Етюд – твір образотворчого мистецтва допоміжного характеру, виконаний з натури з метою її вивчення. Етюд пишеться безпосередньо з натури. Характерною його особливістю є правдивість передачі стану натури на цей момент, емоційне сприйняття, технічні прийоми живопису. Живописний настрій етюду потрібно продумати від початку роботи, визначити основні кольорові співвідношення. Залежно від техніки виконання етюд можна довго та ретельно опрацьовувати, «ліпити» форму кольором, а можна більш узагальнено зображати натуру, зберігаючи свіжість кольору. Для створення етюду в техніці лісирування спочатку треба зробити широкі прокладки великих поверхонь, але не на повну силу кольору, а як попередню підготовку для подальших накладок. Узагальнене перекриття великих поверхонь здійснюється шляхом співставлення кольорів у натурі з кольорами на етюді. Зазвичай для виконання першого шару фарба розводиться водою до слабкого розчину, відповідно до сили тонів найсвітліших місць предметів, що зображуються. При повторному перекритті потрібно враховувати кольорову характеристику нижніх шарів. Мета наступних накладок кольору – ліплення форми, визначення півтонів, рефлексів та найбільш густих тіней. Викликати в акварельному живописі звучання кольору значно важче, ніж погасити його. Як вже говорилося вище, якщо перекривати одне місце більше трьох разів, появиться бруд, втратиться свіжість. У роботі над етю- 71 -

Живопис дом шляхом лісирування переробити закінчені місця неможливо, а тому писання етюду потребує постійного контролю. Великі можливості для створення етюду надає техніка «по мокрому». На фарбу, що не висохла, кладуть більш темні мазки з розрахунком на те, що вони будуть злегка розтікатися. Так можна вдало передати воду, квіти, небо з хмарами тощо. Та такий прийом можна використати не всюди – чіткі форми предметів варто писати по висохлому папері. Покриття акварельного етюду чистою водою виконується з ціллю об’єднання деталей і пом’якшення границь зображення. Пензель має бути вологим настільки, щоб можна було покласти соковитий мазок. Якщо мазок правильно визначає форму і покладений на місце, він є хорошим засобом передачі натури. Занадто водяниста акварель часто виходить блідою та невиразною. Найвиразнішою технікою у написанні етюдів аквареллю є «alla prima» – в один шар і одразу на всю силу кольору. Загалом в роботі над етюдом, не залежно від техніки виконання, окремі частини білого листа можна залишити незайманими. Вони будуть найсвітлішими місцями етюду. Посилити виявлення форми можна лінією, яка робиться «сухим» пензлем по вологому або підсохлому кольоровому шарі. Простір можна зобразити шляхом вливання одного кольору в фарбу іншого, коли м’яке зливання кольорів створить плавні, безперервні переходи від одного кольору до іншого. Для виявлення емоційного образу, для передачі настрою роботу можна виконати контрастніше або м’якше, тепліше чи холодніше, світліше чи темніше тощо.

- 72 -

Живопис

ПРАКТИЧНИЙ КУРС

Кольорова розтяжка Вимоги до завдання: на форматі паперу розмістити три смуги і відтворити світлотіньову розтяжку трьох видів – чорно-біла, холодна гама, тепла гама. Матеріал: акварель. Формат: А3. Перед роботою з аквареллю варто добре змочити папір. Після того, як папір висохне нанести фарбу. Акварель має бути не густа, а трохи розведена водою. Наносити фарбу потрібно зверху вниз так, щоб кольорові тони рівномірно з’єдналися між собою. Тобто пензель завжди має бути наповнений фарбою, що утворився «підтік», який вільно з’єднається з новим шаром фарби і рівномірно перекриє площину. Оскільки завдання полягає у створенні кольорової розтяжки трьох видів, слід розділити папір на три смуги. В одній виконати ахроматичну (чорно-білу)– від світлого до темного. В наступній – холодні кольори (синій, зелений, фіолетовий) і в останні – теплі кольори (жовтий, оранжевий, червоний) (рис.1). Специфіка завдання полягає у тому, що його потрібно виконувати швидко і не давати фарбі висохнути. Важливо також добитися рівномірного переходу від одного кольору до іншого. Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Тональна розтяжка Вимоги до завдання: виконати вправи для засвоєння технік акварельного живопису – тональні розтяжки холодної і теплої гами. Кількість виконаних завдань – 3-5 (рис.). Матеріал: акварельні фарби. Формат: А4.

- 73 -

Живопис

Рис.1. Кольорова розтяжка. Оленяк Х.

- 74 -

Живопис Живопис фруктів Вимоги до завдання: закомпонувати на папері фрукти. Передати об’єм кольором. Зобразити фрукти максимально наближено до натури. Матеріал: акварель. Формат: А3. Живопис окремих предметів (фруктів) на білому фоні надає можливість навчитися зображати об’ємні форми аквареллю. Фарба на предмети наноситься по формі. Для початку завдання потрібно з’ясувати особливості форми яблука (апельсина, груші тощо), освітлення, а також розміщення його на аркуші паперу. Виконати малюнок олівцем з визначеними місцями бліку, світла, тіні, рефлексу тощо. Проаналізувавши натуру, стає зрозуміло, що освітлена частина є теплою та яскравішою, тобто з додаванням жовтого (оранжевого) кольору, а тіньова – холодною, темнішою з додаванням синього (фіолетового). Далі потрібно перекрити потрібним кольором освітлену частину, залишивши місця відблиску білими. Колір для затіненої частини швидко наносять «по мокрому», щоб утворився плавний перехід від світла до тіні. Після того як висохне перший шар, підсилюється колір тіньової частини. Як вже говорилося вище, не потрібно зловживати перекриттям попереднього шару фарби, – не більше трьох разів, щоб не утворився брудний тон. Завершальним етапом завдання є нанесення чітких характерних рис предмета, найтемніших місць та падаючої тіні (рис.2).

- 75 -

Живопис Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Етюди фруктів Вимоги до завдання: виконати етюди різноманітних фруктів та овочів. Передати об’єм кольором у техніці акварелі. Зобразити фрукти максимально наближено до натури. Кількість виконаних завдань – 5 (рис.2.1). Матеріал: акварельні фарби. Формат: А4.

Рис.2. Живопис фруктів. Сівакова А.

- 76 -

Живопис

Рис. 2.1 Етюди фруктів. Кухар Р., Савка Л.

- 77 -

Живопис Живопис простого натюрморту Вимоги до завдання: закомпонувати у форматі паперу глечик і яблуко. Витримати пропорції. Передати об’єм за допомогою кольору. Матеріал: акварель. Формат: А3. Важливим завданням у малюванні аквареллю є зображення групи предметів – натюрморту. Якщо в зображені натюрморту олівцем основною метою було тонове вирішення, то в живописі – складне кольорове: передати тонове і кольорове відношення елементів натюрморту, виявити форму об’ємних предметів кольором, враховуючи вплив сусідніх кольорів та їх просторове розміщення. Для створення простого натюрморту потрібно взяти дватри предмети на нейтральному фоні. У нашому випадку це – нескладний глечик та яблуко. Уточнивши загальні пропорції, намітити місце натюрморту на форматі, потім – місце кожного предмета. Перед тим, як починати малювати фарбами, потрібно з’ясувати, яке місце в натюрморті найтемніше, яке – найсвітліше, визначити, які кольори застосувати у живописі світлих та темних плям. Спочатку кольором покривають освітлену частину у всіх предметів, залишивши місця полиску, далі затінені місця плавно з’єднуючи зі світлом. Зазвичай перший шар виконують кольором не на повну силу, щоб легше було вносити поправки. Завершальним етапом є промальовка деталей – останні мазки повинні бути прозорими і яскравими (рис.3). Важливим у малюванні аквареллю є чистота тону, тобто змішувати потрібно 2-3 кольори, щоб уникнути бруду. Наносити фарбу можна «по мокрому» або «по сухому». Якщо потрібно виконати чіткі деталі, малюють «по сухому». Для того, щоб досягти м’якості контурів, кольорових переходів, малюють «по мокрому».

- 78 -

Живопис Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Етюд простого натюрморту з двох предметів (чашка і яблуко) Вимоги до завдання: виконати декілька етюдів чашки з яблуком. Витримати пропорції. Передати об’єм за допомогою кольору (рис.3.1). Матеріал: акварель. Формат: А4.

Рис. 3. Живопис простого натюрморту. Витвицька А.

- 79 -

Живопис

Рис. 3.1 Етюд простого натюрморту з двох предметів (чашка і яблуко). Витвицька А., Максимів Я.

- 80 -

Живопис Живопис драперії Вимоги до завдання: зобразити однотонну драперію, передаючи пластику та об’єм матеріалу. Матеріал: акварель. Формат: А3. Живопис драперії є важливим елементом у навчанні роботи з акварельними фарбами. Мета – навчитися передавати кольором фактуру, м’якість, блиск, матовість тощо матеріалу. Для виконання завдання потрібно взяти шматок тканин і розвісити так, щоб утворилися складки. Спочатку визначити основні пропорції тканини. На цьому етапі роботи потрібно створити загальні обриси рисунку, які визначать місце, рух та розміщення великих мас зображення. Далі лінійно зображуємо контур і рух кожної складки, слідкуємо за всіма вигинами форми драперії. Наступний етап – передача об’єму кольором. Перекрити найсвітліші місця, далі півтіні і наприкінці – тіні. Округлі поверхні складок моделюють мазками по формі, плавно переходячи від світла до тіні. Завершальний процес живопису драперії – порівняння натури постановки і зображення для того, що зрозуміти чи всі частини об’єднані між собою і підпорядковуються цілому. Це потрібно також для того, щоб підсилити тон якоїсь із частин живопису та детально пропрацювати форму зображення (рис.4). Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Етюд драперії Вимоги до завдання: виконати етюди драперій різного кольору. Передати пластику та об’єм матеріалу (рис.4.1). Матеріал: акварель. Формат: А3.

- 81 -

Живопис

Рис.4. Живопис драперії.

- 82 -

Живопис

Рис. 4.1 Етюд драперії. Золотарчук Н.І.

- 83 -

Живопис Живопис гіпсової розетки у техніці гризайль Вимоги до завдання: закомпонувати у форматі паперу гіпсову модель розетки. Передати об’єм. Матеріал: акварель. Формат: А2. Гризайль – одноколірний живопис. У навчальному процесі заняття гризайлью виконують кілька завдань. Перше – ліплення форми плямою, коли не використовуються лінії, як в техніці рисунка олівцем. До завдань гризайлі входить і зв›язок тону з конструкцією форми. Для ліплення форми плямою треба вже в достатній мірі розуміти, як будується конструкція предмета, щоб покласти мазок на правильне місце. У техніці гризайлі зручно розбирати форму на фронтальні, бічні, верхні і підрізання поверхні. Інше завдання, яке ми ставимо в роботі гризайлью – тон. Гризайль дає можливість створити фіксовану тональну шкалу, використовуючи для цього заготовлені відтінки. Створити тональну шкалу з 5-7-9 тонів. І в кілька етапів розібрати, яким чином будується тональне зображення. Для роботи потрібно розвести у посудині (склянка, банка тощо) світлий тон одного кольору (чорний, коричневий). Розетка з геометричним орнаментом найкраще підходить для виконання у техніці гризайль. Розмістити рисунок розетки на форматі. На першому етапі даним тоном перекривається повністю предмет, окрім полисків. Далі в декілька етапів перекриваються світло, а потім тінь (рис.5). Специфікою цієї техніки є те, що потрібно багато часу на виконання завдання, оскільки для перекривання шарів фарбою потрібно дати добре висохнути попередньому. Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Вправи у техніці гризайль Вимоги до завдання: виконати різноманітні завдання у техніці гризайль (чашка, фрукти, овочі) (рис.5.1). Матеріал: акварель. Формат: А3.

- 84 -

Живопис

Рис.5. Живопис гіпсової розетки у техніці гризайль. Малофій Ю.

- 85 -

Живопис

Рис. 5.1 Вправи у техніці гризайль. Ковбас Л., Анищук В.

- 86 -

Живопис Етюд квітів Вимоги до завдання: розмістити зображення на папері. Передати об’єм кольором та характерні риси. Матеріал: акварель. Формат: А3. Малювання аквареллю квітів розкриває естетичне сприйняття форм і багатство кольору рослинного світу, удосконалює техніку акварельного живопису. Перед малюванням слід уважно придивитися до натури, вивчити її форму, пропорції, колір. Спочатку потрібно визначити місце малюнка на форматі, намітити загальну форму квітів пелюсток, листя зелені. Виконавши лінійний рисунок, перейти до передачі кольором натури. Квіти, як і попередні предмети, малюють від світлого до темного. Спочатку перекрити світлі частини, далі – темні. Але слід зазначити, що якщо яблуко – це цільна форма з загальною площиною, то квітка має багато пелюсток, відповідно кожна пелюстка має світло, тінь, рефлекс тощо. Важливо не «загубитися» у цих формах – передати світлотінь кожної пелюстки і загальну світлотінь квітки водночас. Завершальним етапом є промальовка кінчиком пензля деталей малюнка (рис.6). Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Етюд квітів Вимоги до завдання: виконати етюди квітів з натури. Передати характерну схожість зображення (рис.6.1). Матеріал: акварель. Формат: А4.

- 87 -

Живопис

Рис. 6. Етюд квітів. Гілязова Н.М.

- 88 -

Живопис

Етюд квітів. Кухар Г.М.

Рис. 6.1 Етюд квітів. Баб’юк В.

- 89 -

Живопис Натюрморт з гіпсовою деталлю Вимоги до завдання: розмістити зображення натюрморту з гіпсовою деталлю на папері. Передати об’єм та характерну схожість предметів. Матеріал: акварель. Формат: А2. Розмістивши рисунок натюрморту на форматі, виявити загальну форму та пропорції предметів, намітити основні границі світла і тіні, а також полисків. Далі слід визначити, які предмети утворять передній план, які відходять у глибину, який предмет є найтемнішим, який найсвітлішим. Живопис гіпсових деталей – це складне завдання, оскільки гіпс білого кольору. Починати роботу потрібно з загальної передачі об’єму предметів. Спочатку перекрити великими плямами світло, а потім тіньові місця у всіх складових натюрморту. Там, де потрібно колір, посилюють повторним накладанням. При накладанні тіні, виділяють колір рефлексу, а на світлі – полиску. Визначивши основні кольорові співвідношення переходять до детальної промальовки постановки. Виділяючи плани натюрморту, потрібно весь час порівнювати між собою кольори предметів. Предмети на передньому плані виконані чітко та в яскравих кольорах, а на задньому плані контури м’які і колір слабший (рис.7). Через детальну передачу кольорових та тонових відношень натури у такий спосіб досягають передачі матеріалу. Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Етюд складного натюрморту Вимоги до завдання: виконати деталізований етюд натюрморту. Передати об’єм та плановість (рис.7.1). Матеріал: акварель. Формат: А3.

- 90 -

Живопис

Рис.7. Натюрморт з гіпсовою деталлю. Провальна Н.

- 91 -

Живопис

Рис. 7.1 Етюд складного натюрморту. Громосяк У.

- 92 -

Живопис

Етюд складного натюрморту. Кузь Н.

- 93 -

Живопис Завдання 1. Етюд вигляду з вікна, пейзаж Вимоги до завдання: виконати декілька етюдів пейзажу. Передати повітряну перспективу (Рис.). Матеріал: акварель, гуаш. Формат: А4.

Рис.6.2 Етюд вигляду з вікна, пейзаж. Шургот А., Габ’як Л.

- 94 -

Живопис Натюрморт в холодній або теплій гамі Вимоги до завдання: розмістити зображення натюрморту на папері. Передати об’єм та характерні риси теплими або холодними тонами. Матеріал: гуаш, акрил. Формат: А2. Робота над натюрмортом в теплій або холодній гамі – це складне завдання, яке має на меті удосконалити бачення кольорових співвідношень, вироблення вміння відрізняти кольори на предметах різної форми й фактури поєднаних єдиною кольоровою гамою. До постановки входять предмети в холодні гамі – зеленого, синього, фіолетового кольорів, а до теплої – вохристого, жовтого, оранжевого, червоного кольорів. Живопис натюрморту створюється за принципом попередніх завдань: спочатку перекрити світлі місця, далі півтінь і тінь. Прописати передній план та деталі (рис.8). Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Етюд склянних предметів Вимоги до завдання: виконати етюди скляних предметів в різних кольорових гамах. Витримати колористику постановки. Передати об’єм (рис.8.1). Матеріал: акварель, гуаш. Формат: А4.

- 95 -

Живопис

Рис. 8. Натюрморт в холодній гамі. Фуштей В.

- 96 -

Живопис

Рис. 8.1 Етюд скляних предметів. Кайдаш О., Ільницька Х.

- 97 -

Живопис Декоративний живопис тематичного натюрморту Вимоги до завдання: засобами стилізації та узагальнення зобразити на форматі тематичний натюрморт. Матеріал: акварель, гуаш. Формат: А2 Мета декоративного натюрморту – навчитися стилізувати та узагальнювати об’ємні форми. Стилізація – це один із прийомів візуальної організації образного вираження, при якому виявляються найбільш характерні риси предмета і відкидаються непотрібні деталі. На практиці стилізація декоративне узагальнення зображуваних об’єктів (фігур, предметів) за допомогою низки умовних прийомів зміни форми, об›ємних і колірних співвідношень. Робота над декоративним натюрмортом поділяється на декілька етапів. Спочатку потрібно створити декілька варіантів (ескізів) стилізації та в кольорі майбутнього твору. Обравши кінцевий варіант перенести на формат паперу. Далі перекрити основні плями. Потім за допомогою лінії завершити завдання (рис.9). Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Декоративний живопис пейзажу Вимоги до завдання: зобразити пейзаж у кольорі методом стилізації (рис.9.1). Матеріал: акварель, гуаш. Формат: А4.

- 98 -

Живопис

Рис. 9. Декоративний живопис тематичного натюрморту. Гаргат Т.

- 99 -

Живопис

Декоративний живопис тематичного натюрморту. Кухар Р.

Рис. 9.1 Декоративний живопис пейзажу.

- 100 -

Живопис Етюд натюрморту «Дари осені» Вимоги до завдання: зображення квітів, фруктів, овочів в одній композиції. Довільна форма. Матеріал: олійні фарби, акрил. Формат: А2. Основною частиною завдання є матеріал – олійні фарби. Специфіка роботи з олійними фарбами передбачає вибір техніки. Оскільки це етюд, то найкраще підходить по сирому, але можна застосувати і багатошарову прописку. Розпочинати роботу варто з підмальовка, тобто прокласти рідким тонким шаром поверхню полотна потрібним тоном: спочатку найбільш активні кольорові плями, далі напівтони і рефлекси. Далі прописувати форму корпусними кольоровими мазками, водночас слідкуючи за співвідношенням світлових частин з напівтонами, тінями і рефлексами. Важливу роль відіграє напрямок і величина мазка, який кладеться по формі і виявляє контраст у формі, деталі, підкреслює границі падаючих тіней, складки драперій тощо. На завершальному етапі, тобто при узагальнені, потрібно систематизувати всі частини зображення, щоб досягнути цілісності колориту. Доведеться або приглушити надмірно контрастні місця етюду, або підсилити кольорове звучання надто блідих плям. Необхідно пам’ятати, що не варто накладати багато шарів один на інший тому, що фарба втрачає блиск і покривається мутними плямами. У процесі роботи повторні шари слід накладати тільки по зовсім сухому або мокрому шарі (рис.10) Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Етюд натюрморту Вимоги до завдання: виконати декілька етюдів з фруктами, овочами та квітами (рис.10.1). Матеріал: олійні фарби. Формат: А4.

- 101 -

Живопис

Рис. 10. Етюд натюрморту «Дари осені»

- 102 -

Живопис

Етюд натюрморту «Дари осені». Гілязова Н.М.

- 103 -

Живопис

Рис. 10.1 Етюд натюрморту. Семенюк В.

- 104 -

Живопис

Етюд натюрморту. Ільницька Х.

- 105 -

Живопис Живопис голови людини Вимоги до завдання: розмістити зображення голови людини на папері. Передати об’єм та характерні особливості натури кольором. Матеріал: акварель. Формат: А2. У завданні малювання голови людини підбирають натуру виразної форми та кольору. Портрет є найскладнішим об’єктом для відтворення, тому мають вирішитися наступні завдання: передача тонких кольорових і тональних співвідношень людського тіла та характерних рис обличчя. Спочатку прокласти легким кольором освітлених і тіньових частин натури та фону. Далі приступити до детального виявлення форми підсиленням кольору на світлотіньовому малюнку. Під час зображення будь-якої частини слід весь час порівнювати її з сусідніми місцями. Щоб зобразити натуру у просторі, потрібно узгоджувати об’ємну форму голови з фоном. Виявляючи форму натури і добиваючись насиченості кольору, не забувати і про загальну тональність, цілісність та симетричність голови. Завершують роботу узагальненням та цілісністю сприйняття натури (рис.11). Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Етюд портрету Вимоги до завдання: виконати етюди портрету з натури. Передати об’єм та характерні особливості (рис.11) Матеріал: акварель. Формат А3.

- 106 -

Живопис

Рис. 11. Живопис голови людини.

- 107 -

Живопис

Рис. 11.1 Етюд портрету. Сівакова А.

- 108 -

Живопис

Етюд портрету. Теник Г.

- 109 -

Список використаних джерел 1. Аккізов К. Вчимося малювати. Харків, 2010. 126 с.

2. Барчаи Е. Анатомия для художников. М: Эксмо, 2000.

255 с.

3. Барщ Л. Наброски и зарисовки. Москва, 1999. 156 с.

4. Беда Г. Основы изобразительной грамоты: Рисунок, 5. живописи, композиция. Москва, 1981. 250 с.

6. Дудиева Н. Анатомия для художников. Москва, 2016.

160 с.

7. Зайцев А. Наука о цвете и живопись. Москва, 1986.

158.:ил.

8. Кенинг П. Графический рисунок для профессиональных дизайнеров. Москва, 2014. 189 с.

9. Кириченко М.А., Кириченко М.А. Основи образотворчої грамоти. Київ, 2002. 188 с.

10. Кузин В. Наброски и зарисовки. Москва, 1982. 82 с.

11. Лаптев А. Рисунок пером. Моссква, 1962. 69 с.

12. Ли Н. Основы учебного академического рисунка. Москва, 2005. 144 с.

13. Лукань В. Малюнок: Збірник програм з дисципліни образотворчого циклу. Київ, 1992. 42 с.

14. Пенова В. Рисуем карандашом. Белгород, 2008.

110 с.:ил.

15. Ростовцев Н. Академический рисунок. Москва, 1984.

204 с.

16. Секачева А.В. Чуйкина А.М., Пименова Л.Г. Рисунок и живопись. Москва, 1983. 216 с.:ил.

17. Сенин В., Коваль О. Школа рисунка карандашом. Белгород, 2008. 110 с.

18. Серов А.М. Рисунок. Моссква, 1975. 267 с.

19. Соловьева Б. Искусство рисунка. Ленинград, 1989.

282 с.

- 110 -

20. Таранов П., Иванов П. Основы учебною рисунка и производственной графики. Львов, 1992. 84 с.

21. Тихонов С. Рисунок. Москва, 1995. 149 с.

22. Унковский А.А. Вопросы колорита. Москва, 1980.

128 с:ил.

23. Шембель Л. Основы рисунка. Москва, 1994. 228 с.

- 111 -

Навчальне видання

Н.М. Гілязова

РИСУНОК. ЖИВОПИС Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Літературний редактор: Козакевич О.Р. Дизайн та верстка: Гребенюк І.В.

Підп. до друку 26.12.2019. Формат 60х84/16. Папір офс. Друк цифровий. Гарн. Times New Roman. Умовн. др. арк. 6,53. Наклад 300. Видавець – «Симфонія форте» 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, 2 тел. (0342) 77-98-92 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців та виготівників видавничої продукції: серія ДК № 3312 від 12.11.2008 р.