Плачі
РОЗДІЛ1
1Яксамотньосидитьмісто,повненароду!яквона овдовіла!Вона,якабулавеликоюсереднародіві царівноюсередпровінцій,яквонасталаданиною!
2Вонаревноплачевночі,ісльозиїїнащокахїї,серед усіхїїкоханцівнеманікого,хтобїїпотішив,усіїї друзізрадилиїї,вонисталиїйворогами
3Юдапішовуневолючерезутискічерезвелику неволю,живеміжнародами,незнаходитьспочинку, наздогналийогоміжтіснамивсійогогонителі 4ШляхиСіонусумують,боніхтонеприходитьна свята:усібрамийогоспустошені,священикийого зітхають,дівчатайогостраждають,авінугіркоті 5Ворогийогоголовні,ворогийогоблагополучні;бо Господьупокоривїїзачисленніпровиниїї,дітиїї пішливполонпередворогом 6ІвідійшлавіддочкиСіонувсякрасаїї:князіїїстали, яколені,щонезнаходятьпасовища,ібезсилипішли передпереслідувачем
7Єрусалимпам’ятавуднісвогогорятасвоїх стражданьусісвоїприємності,якімавуднідавнини, колийогонародупавурукиворога,ініхтонедопоміг йому:ворогипобачилийоготазробилинасміхатисязїї субот
8Єрусалимтяжкозгрішив;томувонавідсторонена:усі, хтошанувавїї,зневажаютьїї,бобачилиїїнаготу,і воназітхаєтаповертаєтьсяназад
9Нечистотаїївподолахїї;вонанепам'ятаєсвого останньогокінця;томувоначудовозійшла:немала втішникаЗглянься,Господи,намоюбіду,боворог звеличився!
10Противникпростягсвоюрукунавсіїїприємності, бовонапобачила,щонародиввійшлидоїїсвятині, якимТинаказавїмневходитидоТвогозбору.
11Весьнародїїзітхає,шукаєхліба;вонивіддалисвої приємностізаїжу,щобполегшитидушубоястав мерзенним
12Хібавамнічого,усі,хтопроходитеповз? Подивітьсятаподивіться,чиєякасьскорбота,подібна домоєїскорботи,щосталасямені,щоГосподь упокоривменевденьпалкогогнівуСвого
13Вінпославогоньізгоривмоїкістки,івінперемігїх, розтягнувсіткудлянігмоїх,повернувмененазад, зробивменеспустошенимізнесиленимцілийдень
14Йогорукоюзв'язаноярмомоїхгріхів,вони зв'язалисьісталинашиюмою,Вінупавмоюсилу, Господьвіддавменевїхніруки,зякихянеможу встати
15Господьпотоптавсередменевсіхмоїхлицарів,Він скликавпротименезбори,щоброзбитимоїхюнаків, Господьпотоптавдіву,дочкуЮдину,якучавилі 16Черезцеяплачу;Окомоє,окомоєтечевода,бо далековідменеУтішитель,щозвільнитьдушумою, дітимоїспустошені,боперемігворог 17Сіонпростягаєрукисвої,інемакомупотішитийого: ГосподьнаказавпроЯкова,щобворогиЙогооточили його,Єрусалимякменструальнажінкасередних
шукалисобіїжі,щобполегшитисвоїдуші.
20Ось,Господи!боявутиску,серцемоєтривожиться; моєсерцеперевернулосявмені;боятяжко збунтувався:позамежамимечпогубить,авдомаяк смерть
21Почуливони,щоязітхаю,неманікого,хтобмене потішив,усіворогимоїпочулипробідумою;вони радіють,щоТицезробив:Типриведешдень,якийТи покликав,івонибудутьподібнідомене
22Нехайусеїхнєзлоприйдепередлицемтвоїм;і вчиниїм,якТименівчинивзавсіпровинимої,бомої зітханнячисленні,асерцемоєзнесилене
РОЗДІЛ2
1ЯкхмароювкривГосподьугнівіСвоїмдочкуСіону, іскинувізнебаназемлюкрасуІзраїля,інезгадав підніжканігСвоїхуденьгнівуСвого!
2ГосподьпоглинувусіоселіЯкова,інезмилувався,у гнівіСвоїмповаливтвердиніЮдиноїдочкиВін скинувїхназемлю,збезчестивцарствотакнязівйого
3ВінулютомугнівіСвоїмзнищивувесьрігІзраїля, відступивправицюСвоювідворога,іпалаввінна Якова,немовогоньполум’яний,щопожираєнавколо 4ВіннатягнувлукаСвого,якворог,ставправицею Своєю,яксупротивник,іповбивавусе,щоприємне оку,ускиніїдочкиСіону,виливСвоюлють,яквогонь. 5Господьбув,якворог:ВінпоглинувІзраїль,Він поглинувусіпалатийого,Вінзруйнувавтвердинійого, іпомноживудочціЮдиноїжалобутаголосіння.
6ІВіннасильнознищивЙогоскинію,начесад,Він знищивмісцяЙогозборівГосподьзробив,щоббули забутісвятатасуботивСіоні,ізневаживугнівіСвоїм розгніватицаряісвященика
7ГосподьвідкинувСвогожертівника,зненавидів святинюСвою,віддавурукуворогамурипалатйого; шумлятьвонивГосподньомудомі,якуденьсвята 8ГосподьзадумавзнищитимурдочкиСіону, простягнувшнур,невідступиврукиСвої,щобне знищити,томувчиниввалімурплачем;вониразом томилися
9Воротаїївтопленівземлю;Вінзнищивізламав засувиїї:царїїтакнязіїїміжпоганами,законувже немає;іпророкиїїнезнаходятьвидіннявідГоспода 10СтарійшинидочкиСіонусидятьназемліймовчать, посипаютьпорохомсвоїголови;вониоперезалися
11Очімоїтьмяніютьслізьми,нутромоєстривожиться,
12Воникажутьсвоїмматерям:Дезернотавино?коли
13Щоявізьмузасвідченнятобі?щотобіприрівняти,
потішититебе,діво,дочкоСіону?борозломтвій великий,якморе,хтотебевилікує?
14Пророкитвоїбачилитобімарнетадурне,іне відкрилипровинитвоєї,щобвідвернутиневолютвою; алебачивдлятебефальшивітягарітапричини вигнання
15Усі,хтопроходить,плескаютьтобівдолоні;вони шиплятьіхитаютьголовоюпротидонькиЄрусалиму, кажучи:Чицетемісто,щолюдиназиваютьйого досконалістюкраси,радістювсієїземлі?
16Усіворогитвоїрозкрилинатебесвоїуста,шиплять таскрегочутьзубами,кажуть:Мипроковтнулиїї! Справді,цетойдень,якогомичекали!мизнайшли,ми цебачили
17Господьвиконавте,щозадумав;Вінвиконавслово Своє,щонаказавбувзаднівдавніх,Вінповаливіне змилосердився,іпотішивтобоюворогатвого,поставив рогиворогамтвоїм
18ЇхнєсерцекликалодоГоспода,остінодочкиСіону, нехайсльозитечуть,якріка,деньініч:недайсобі спокою;нехайнезгаснезіницяокатвого
19Устань,кличуночі:напочаткувартивилийсвоє серце,немовводу,передлицемГосподнім,підійми своїрукидоНьогозажиттядітейтвоїх,щознемагають відголодунавершиніземлі.кожнавулиця.
20Подивись,Господи,іпоглянь,комуТицезробив Чибудутьжінкиїстиїхнійплід,ап’яднідіти?
СвященикіпророкбудутьубитівсвятиніГосподній?
21Молодітастарілежатьназемлінавулицях,мої дівчататамоїюнакиполягливідмеча;Тивбивїху деньгнівуСвого;Тивбивінепожалів.
22Типокликавнавкругимоїжахи,якусвято,такщов деньгнівуГосподньогоніхтоневрятувавсяйне залишився,тих,щоясповивавівиховував,мійворог понищив
РОЗДІЛ3
1Ятойчоловік,щобачивстражданнявіджезлаЙого гніву.
2Вінповівмене,іпривівдотемряви,аленедосвітла
3Справді,вінобернувсяпротимене;цілийденьвін обертаєсвоюрукупротимене.
4Вінпостарівтіломоєташкірумою;вінзламавмої кості
5Вінзбудувавпротимене,оточивменежовчюта муками
6Вінпоставивменевтемнихмісцях,яктих,хтопомер віддавнини
7Вінобгородивмене,щоянеможувийти,Він обтяживмоїланцюги
8Іколияплачутакричу,Вінзакриваємоюмолитву.
9Вінобгородивмоїдорогитесанимкамінням,Він зробивмоїстежкикривими
10Вінбувдлямене,якведмідь,щопідстерігає,іяклев утаємницях
11Вінзбочивмоїдороги,розірвавмене,зробивмене спустошеним
12ВіннапнувлукаСвого,іпоставивменеякзнакдля стріли.
13Вінввівстрілисвогосагайдакавмоїнирки
14Ябувпосміховиськомдлявсьогонародусвого;і їхняпісняцілийдень.
15Віннаситивменегіркотою,напоївменеполином 16Ізубимоїгравіємполамав,попеломпосипавмене. 17Тивіддаливдушумоювідспокою,язабувдобробут. 18Ісказавя:ЗгинуламоясилаймоянадіявідГоспода! 19Пам'ятайпромоюбідутамоюбіду,полиніжовч 20Моядушавсещепам’ятаєїх,івпокорюєтьсявмені. 21Цеяпам’ятаю,томумаюнадію
22МилосердямГосподаминебулизнищені,боЙого милосердянезакінчилося
23Щоранкувонинові:великаТвоявірність
24Господьмоячастка,говоритьдушамоя;Томуя будунадіятисянанього
25ДобрийГосподьдотих,хтонаНьогочекає,додуші, щоЙогошукає.
26Добре,щоблюдинаісподівалася,імовчкичекала спасіннявідГоспода
27Добрелюдиніноситиярмовмолодостісвоїй.
28Вінсидитьнасамотіймовчить,боВінценасобі взяв
29Своїуставінупорохкладе;якщотак,томожебути надія
30Підставляєщокусвоютому,хтоб'єйого,сповнений ганьби.
31БоневідкинеГосподьнавіки:
32АлехочВінізасмучує,алезмилосерджуєтьсяза великоюмилістюСвоєю.
33БоВіннекривдитьдобровільноінезасмучуєдітей людських
34Щоброзчавитипідсвоїминогамивсіхв'язнівземлі,
35Щобвідвернутиправолюдинипередлицем Всевишнього,
36Господьнесхвалюєлюдинувїїсправі.
37Хтотакий,щокаже,істанеться,колиГосподьцього ненаказує?
38ХібазустВсевишньогоневиходитьзлойдобро?
39Чогонарікаєживалюдина,людинанапокаранняза своїгріхи?
40Досліджуймойвипробуймосвоїдороги,івернемося доГоспода
41ЗдіймімосерцезрукамидоБогананебесах
42Мизгрішилийзбунтувалися,аТинепробачив.
43Тигнівомнакривавігнавнас,убивав,немилував
44Тихмароюзакрився,щобмолитванашанепройшла
45Тивчинивнаснегідникомісміттямсередлюдей.
46Усінашіворогивідкрилисвоїпащіпротинас
47Страхіпасткаприйшлинанас,спустошеннята загибель
48Окомоєтечепотокамиводиназнищеннядочки народумого
49Моєокостікаєвнизінеприпиняєтьсябезперерви, 50АжпокиГосподьнепоглянейнепобачитьізнеба 51Моєоковражаємоєсерцечерезусіхдочокмого міста
52Моїворогигналисязамною,якзаптахом,без причини.
53Утемниціжиттямоєвідрізали,кинулинамене камінь
54Водатекланадголовоюмоєю;тодіясказав,я відрізаний
55Язакликавім'яТвоє,Господи,зтемниціглибокої
56Типочувмійголос,незакривайвухаСвоговід диханнямого,відкрикумого.
57Тинаблизивсявдень,колиЯзакликавтебе,ти сказав:Небійся!
58ОГосподи,Тизаступивсязасправимоєїдуші;ти викупивмоєжиття
59Господи,Типобачивмоюпровину,Тирозсудимою справу.
60Тибачивусюїхнюпомстутавсіїхнізадумипроти мене
61Типочувїхнюганьбу,Господи,івсіїхнідумки протимене;
62Устатих,щоповсталинамене,іїхнійзадумпроти менецілийдень
63Осьвонисидятьівстають;Яїхніймузикант
64Відплатиїм,Господи,заділамиїхніхрук.
65Дайїмсмутоксерця,Твоєпрокляттяїм
66Переслідуйтетавинищуйтеїхугнівіз-піднебес Господніх.
РОЗДІЛ4
1Якпотьмянілозолото!якзмінюєтьсянайчистіше золото!каміннясвятинівисипанонавершинікожної вулиці.
2ДорогоціннісиниСіону,порівнянізчистимзолотом, яквонишануються,якглиняніглеки,витвіррук гончаря!
3Навітьчудовиськаморськівитягуютьгруди,годують своїхпташенят,дочкамогонародусталажорстокою, якстраусивпустині.
4Язикнемовлятивідспрагиприлипаєдорота,діти просятьхліба,ініхтоїмнеламає
5Ті,щоласогодували,пустінавулицях,ті,що виросливбагряниці,обіймаютьгній 6Бокаразабеззаконнядочкимогонародубільшаза карузагріхСодома,якийбувзнищений,якмиттєво,і ніхтоневтримавсянаньому
7Їїназоріїбуличистішівідснігу,вонибулибілішівід молока,вонибулитіломрум'янішівідрубінів,їхнє поліруваннябулосапфірове
8Лицеїхнєчорнішевідвугілля;їхнезнаютьна вулицях,їхняшкірапристаладоїхніхкісток;висохла, стала,якпалиця
9Убитімечемкращівідтих,щовбитіголодом,бо вонизникають,побитічерезбракплодівполя.
10Рукижалюгіднихжінокрозмочилисвоїхдітей,вони булидлянихпоживоюпідчасзнищеннядочкимого народу
11ГосподьдовершивлютістьСвою;Вінвиливсвій лютийгнів,ізапаливогоньнаСіоні,івінпожерйого основи.
12Царіземнітавсімешканцісвітунеповірилиб,що супротивниківорогувійшовдоворітЄрусалиму
13Загріхийогопророківізабеззаконняйого священиків,щопролиликровправеднихсереднього, 14Вониблукали,яксліпі,повулицях,забруднилися кров'ю,щоблюдинемоглидоторкнутисядоїхньої одежі
15Воникричалидоних:Ідіть!ценечисто;відступайте, відходьте,неторкайтеся:коливонивтікалитаблукали,
16ГнівГосподнійрозділивїх;вінбільшенебуде
17Щождонас,нашіочіщеневтомилисявіднашої марноїдопомоги:унашійчеканнімичекалинароду, якийнемігспастинас.
18Вониполюютьзанашимикроками,іминеможемо ходитивулицяминашими:нашкінецьблизький,наші днівиповнилися;боприйшовнашкінець
19Переслідувачінашіпрудкішівідорлівнебесних:на горахгналисязанами,упустинічатувалинанас.
20Подихнашихніздрів,помазаникГосподній,був узятийусвоїями,проякогомисказали:Підтінню йогомибудеможитиміжнародами.
21Радуйсятавеселися,одочкоЕдома,щомешкаєв земліУц!ічашаперейдедотебе:тибудешп'янийі розголишся.
22Сповниласькаратвогобеззаконня,одочкоСіону; Вінуженезаберетебевневолю,Вінпокараєпровину твою,одочкоЕдома!вінвідкриєтвоїгріхи.
РОЗДІЛ5
1Згадай,Господи,щоспіткалонас,погляньіподивися нанашуганьбу!
2Спадокнашповернувсядочужинців,нашідоми дочужинців
3Мисиротитасироти,нашіматеріяквдови
4Мипиливодузагроші;нашадеревинанам продається
5Нашішиїпереслідуються,мипрацюємойнемаємо відпочинку.
6Миподаєморукуєгиптянаміасирійцям,щобвони наситилисяхлібом
7Нашібатькизгрішили,іїхнемає;імипонеслиїхні провини
8Слугипанувалинаднами,неманікого,хтоб визволивнасізїхньоїруки.
9Мидобувалисвійхлібнанебезпекусвогожиття черезмечпустелі
10Нашашкірабулачорна,якпіч,відстрашного голоду
11ВонигвалтувалижінокуСіонітаслужницьумістах Юди.
12Князівішаютьсясвоєюрукою,обличчястаршихне шануються.
13Бралипарубківмолоти,адітипадалипіддрова
14Старійшинипересталивідворіт,юнакивідсвоїх музик
15Радістьсерцянашогозникла;наштанець перетворюєтьсянатраур
16Спалакороназнашоїголови:горенам,щоми згрішили!
17Відцьогознемагаєнашесерце;дляцихречейнаші очітьмяні.
18ЧерезспустошенугоруСіонлисиціходятьпоній 19Ти,Господи,перебуваєшнавіки;Твійпрестоліз родуврід.
20Чомутизабуваєшнасназавжди,іпокидаєшнастак довго?
21НавернинасдоСебе,Господи,іминавернемося; відновинашідні,яквіддавнини.
22Алетинасзовсімвідкинув;Тидужерозгнівавсяна