Творча спадщина В.О. Сухомлинського. Людина у цьому світі лише добро повинна творити.
Учитель початкових класів ДОШ № 112 Горбачова О.О.
З давніх часів існує такий вираз – «сіль землі». Їм називають тільки тих, хто став совістю нації, ким пишаються співвітчизники. «Сіллю землі» української можна назвати Василя Олександровича Сухомлинського. В.О. Сухомлинський – видатний педагог, автор 41 монографічних праць і брошур, понад 600 статей, близько 1200 художніх творів для дітей. Найважливіші праці В.О. Сухомлинського давно стали помічниками педагогів, вихователів у розв’язанні багатьох складних питань навчальновиховної роботи. Творча спадщина Сухомлинського збагатила науку новими ідеями, що можуть бути покладені в основу сучасної концепції особистісно орієнтованого навчання і виховання. Головною метою навчально-виховного процесу В.О. Сухомлинський вважав всебічний розвиток особистості. Найбільш повно і послідовно він розглянув процес становлення особистості дитини у книзі «Серце віддаю дітям». Педагог розумів, що крок за кроком треба вводити дитину у світ різноманітних людських стосунків, підтримуючи її розвиток. Найголовніше у вихованні педагог бачив у тому, щоб вчити дитину розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найбільша людська радість – жити для людей. «Людина народжується не для того, щоб зникнути невідомою порошинкою. Людина народжується для того, щоб лишити після себе слід – на землі, в думках, в серцях інших людей,» - писав педагог. (Т.З, с.10) В. Сухомлинський добре знав дитячу психологію, індивідуальні здібності, вікові особливості дітей. Педагог вважав важливим зберегти всі гарні людські якості, що були закладені в дитині від народження – доброту, людяність, невгамовність,
чуйність. Виховання в учнів бажання бути хорошими – головне завдання всього виховного процесу. Важливо для виховання дітей є літературна спадщина В. Сухомлинського. Художні твори виховують повагу до людей, почуття доброти, взаємоповаги. Вони спонукають розум і почуття дитини, пропонують замислитись над вчинками героїв, зробити висновки. Оповідання і казки В.О. Сухомлинського присвячені красі людських почуттів, формують глибину почуттів, навчають радіти, захоплюватись, співпереживати, породжують добро в дитячих душах. Для чого живе людина? Який же слід повинна залишити вона на Землі? Ці питання розкрив В. Сухомлинський у своїх оповіданнях «Який слід повинна залишити людина.», «Чиста криниця», «Звичайна людина». Діти замислюються над поняттям «сенс життя», «людська гідність» і розуміють, що людина повинна залишити після себе добрий слід на землі. Тоді про тебе пам’ятатимуть і згадуватимуть хорошими словам. Проблема людини й людяності хвилювала людство в усі часи. Бути людяним – це оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємної допомоги, радіти успіхам ближніх. Багато писав О.В. Сухомлинський про виховання людяності через творення добра людям. Він наголошував: «Виховання почуття людяності – одна з найважливіших умов формування особистої гідності, особистої честі. Основою гуманних, людяних вчинків є свідома праця на користь людей і насамперед для майбутнього». (т.1, с.219). Так його оповідання «Людина з кам’яним серцем», «Горбатенька дівчинка» навчають дітей співчувати ближньому, співпереживати. Педагог вчить нас ставитись до людей так, як би ми хотіли, щоб люди ставились до нас. В. Сухомлинський вважав, що добрі почуття виховуються з дитинства. Людяність, доброта, доброзичливість народжується в праці. Якщо дитина
відчуває, що своїми вчинками дарує радість близьким людям, вона навчає співвідносини свої бажання з інтересами інших. А це дуже важливо для виховання доброти і людяності. Навчити відчувати – важливе завдання вихователя. Дитина повинна серцем відчувати, що навколо неї є люди, які потребують допомоги, співчуття. Головне, не залишатися байдужими. «Я всегда учил своих воспитанников сопереживать чувства других людей, стремился к тому, чтобы ребенок ставил себя на место того, кто нуждается в участии, помощи и сердечной заботе, пережил его чувства», писав В. Сухомлинський в роботі «Серце віддаю дітям» (с.220) Ці ідеї педагога можна прослідкувати в його творах для дітей «Найважливіше – примусити себе відчувати», «Глуха дівчинка», «Чому купався інвалід». Дитинство починається з теплих материнських рук, рідної домівки. Сім’я для дитини – не тільки перше гніздо, а й школа життя. Все, до чого торкнулося серце в дитинстві залишається з людиною назавжди. У дитинстві формується людське коріння. В своїй роботі «Як виховати справжню людину» В.Сухомлинський пояснює: «Жити для людей – це значить, насамперед, бути справжнім сином свого батька, справжньою дочкою. Умій жити для людей» (с.61). повага і любов до батьків, турбота про їх здоров’я, щастя, спокій – це прояви добра, людяності,милосердя. В дитинстві з малих років повинна жити тривога за батьків, бабусю й дідуся. Не треба оберігати її від хвилювань, болі за близьких, щоб не стало серце кам’яним. В. Сухомлинський вважав, що навчившись любити, оберігати батьків, дитина навчиться любити свій народ, свою Батьківщину. Якщо дитина шанує своїх близьких, то буде творити добро і для інших людей. Оповідання «Людина з кам’яним серцем»,»Візьми ще одну квітку, Тіна», «Дві матері», «Образливе слово», навчають дитину цінувати життя,
бути чуйними. Діти розуміють, якими дорогими для них стають батьки в складну хвилину, вчаться правильно діяти, оцінювати вчинки. В. Сухомлинський стверджував, що треба навчити дитину дарувати радість батькам через труд. Так зароджується вірність, міцнішає борг перед матір’ю, батьком. Вихователь повинен розвинути почуття любові в дитячому серці, щоб дитина бажала гарно вчитися, щоб не хвилювати близьких, тому, що їх любить. Оповідання про родину, сімейні традиції сповнені любов’ю до матері, повагою до батька, турботою про них. Вони вчать наших дітей бути щирими, відвертими, замислюватися над своїми почуттями, діями. «Татко повернувся», «Хто кого веде додому», «Добре слово» та багато інших творів пробуджують в учнях справжню любов. Отже,найголовніше у вихованні педагог бачив у тому, щоб вчити дитину розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найбільша людська радість – жити для людей. Творча спадщина Василя Олександровича Сухомлинського велика і багата. Уся діяльність великого педагога була спрямована на виховання справжньої людини. Сухомлинський навчає педагогів, вихователів, батьків так виховувати дітей, щоб вони дивилися на світ добрими очима, вміли берегти життя. Тільки тоді вони, змужніючи та прозріючи розумом і серцем, стануть справжніми людьми. В.О. Сухомлинський належав до сіячів. І сіяв він не вітер – сіяв багатий щедрий хліб на нашій українській землі. Людина починається з добра, а справжня людина – це людина добра і мудра, щира і сердечна, щедра і світла, яка вміє любити і співчувати, поважати і захистити, це людина з добрим серцем і світлою душею.
Література 1.
Сухомлинський В.О.. Вибрані твори. В 5-ти т.- К., Рад.школа, 1976.
2.
Сухомлинский В.А.. Как воспитать настоящего человека. – К., Рад.школа, 1975.-235с.
3.
Сухомлинский В.А.. Книга о совести. Часть 3: Путешествие к стокам мысли. Человек оставляет себя в человеке. – Симферополь: Издатель А.П. Выродов, 2003 – 93с.
4.
Сухомлинский В.А. Книга о совести. Часть 4: Гармония труда, счастья и долга. Развивать в себе чуткость. – Симферополь: Издатель А.П. Выродов, 2003.- 92 с.
5.
Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. – К.: Рад.школа., 1988.- 272с.
6.
Сухомлинский В.А. Сто советов учителю. – К.: Рад.школа,1984. – 254с.
7.
До 85- річчя В.Сухомлинського.//Початкова школа, 2003, № 9. – с.2-21
8.
Людина починається з добра. //Початкова освіта, 2004, №34.
9.
Третьяк О. Співдружність сердець.// Початкова освіта, 2006, № 35. – С.2-6.
10.
Юніцька Н. Учитель краси і добра. // Диво слово, 2003, № 9. С. 25
11.
Уроки етики в 1-4 класах / Упоряд. О.О. Кулик, Г.М. Фінько, Г.І. Кенц. – Х.: Вид.група «Основа»,2007. – 336 с.