Часовоярська загальноосвітня школа I-III ступенів №15 Артемівської міської ради Донецької області
Учитель початкових класів Якименко Світлана Володимирівна
2013 рік
Мета. Удосконалювати знання учнів про ввічливість, розвивати вміння користуватись ввічливими мовними формами; розвивати чуйність, турботливість, взаємоповагу; формувати комунікативну,соціальну, самоосвітню компетентність; сприяти формуванню культурно-розвиненої особистості. Обладнання. Портрет В.О. Сухомлинського, збірки творів В.О.Сухомлинського, картки-зірки Хід спілкування 1.Учень Я не знаю,чому,так приваблює небо! Зачаровують погляд яскраві зірки. Подивитись на них-величезна потреба! Про оту височінь-мої щирі думки! 2.Вправа «Я думаю, що…» Учні висловлюють думки з приводу теми спілкування. 3. Сторінка «Загадкова» (На картках-зірках записані загадки. Вони закривають назву теми ) «Зірка-1» В небі камінці блищать. Їх не 7 , не 100, не 5. А як падають униз – Бажання загадуй, не барись! «Зірка-2» Нічне небо прикрашають, мерехтять вони, палають. Безліч складено казок про красунь нічних - ...! «Зірка-3» Звідкіля у нас на небі Риби, близнюки, ведмеді? Лебідь розправляє пір’я. Це все зоряне …. сузір'я 4. Всі разом читають тему спілкування 5.Учитель
«Сузір’я ввічливих слів»
Сьогодні ми спробуємо відкрити нові зірки, які будуть дарувати людям усмішки, добро, людяність, радість. І допоможуть нам в цьому оповідання В.О.Сухомлинського. * «Довідкове бюро» Учень 1 Василь Олександрович Сухомлинський - видатний український педагог, письменник і публіцист. Народився 28 вересня 1918 р. в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області у незаможній селянській родині. Учень 2 Батько його, Олександр Омелянович, працював по найму як тесляр і столяр. Пізніше був активістом колгоспного життя у селі, керував трудовим навчанням учнів (з деревообробної справи) у семирічній школі. Учень 3 Мати – Оксана Юдівна – вела домашнє господарство, ткала полотно, фарбувала його і шила одяг не лише для своєї сім'ї, а й односельцям. Гарно вишивала. Багато уваги приділяла вихованню дітей. Вчила добру, чесності, людяності. Довгими зимовими вечорами за прядивом чи шитвом розповідала дітям казки, цікаві історії, читала книжки. Учень 4 Брат Василя Олександровича Сергій згадує: „Батько і мати наші були від природи народними педагогами... В сім'ї завжди було взаємне довір'я, повага до старших, праця... Я ніколи не бачив, щоб батьки марнували час, пам'ятаю їх завжди в роботі”. І дітей вони залучали до праці, навчали старанності та сумлінності. Учень 5 Сухомлинський вчився добре, старанно, любив читати, гарно малював. Щоб зібрати гроші на книги, фарби, зошити, разом з однолітками та братами ходили на Новий рік посівати та щедрувати, а літом працював у колгоспі. У дитячому садку, який діяв в колгоспі на період літніх канікул йому доручали бути помічником вихователя. Він доглядав малюків, розповідав їм казки, читав книжки, проводив веселі ігри. Тому і вибір професії був не випадковий. 6. Читання з обговоренням оповідання В.О.Сухомлинського ЗДРАСТУЙТЕ Лісовою стежкою йдуть батько і маленький син. Тиша. Сонце світить. Стукає дятел. Дзюрчить струмок в лісовій глушині, Раптом син побачив: назустріч їм іде бабуся з паличкою. — Тату, куди йде бабуся? — запитав син. — Побачити, зустріти чи провести,— відповів батько. — Коли зустрінемося з нею, ми скажемо їй здрастуйте,— сказав батько. — Навіщо їй казати це слово? — здивувався син.—Ми ж зовсім незнайомі. — А ось зустрінемося, скажем їй здрастуйте, тоді побачиш, для чого.
Ось і бабуся. — Здрастуйте,— сказав син. — Здрастуйте,— сказав тато. — Здрастуйте,— сказала бабуся і усміхнулася. І син із здивуванням побачив: все кругом змінилось. Сонце засвітило яскравіше. По верхів'ях дерев пробіг легенький вітерець, листочки заграли, затремтіли. В кущах заспівали пташки — до цього їх не було чути. На душі у хлопчика стало радісно. — Чому це так? — запитав син. — Тому, що ми сказали людині здрастуй, і вона усміхнулася. Питання для обговорення: — Яке слово сказали батько і син бабусі? — Чому в хлопчика стало радісно на душі? * Учитель —Так яку ж назву буде мати перша зірка? — ЗДРАСТУЙТЕ (На дошці відкривається перша зірка) 7. «Поетична сторінка»
Сонячні слова
Вийшло сонечко на ґанок, привіталось: «Добрий ранок!» Дуже прошу вас, малята, прокидайтесь, час вставати. І, будь ласка, по порядку всі шикуйтесь на зарядку. — Здрастуй, сонечко ласкаве, розкажи, як в тебе справи. Розумієм, поспішаєш, бо роботи вдосталь маєш. То ж, бувай, до завтра, друже! Ми чекатимемо дуже. * Учитель —Яку назву будуть мати наступні зірки? —«ДОБРИЙ РАНОК!» —«ПРОШУ ВАС!»
Леся Вознюк
—«БУДЬ ЛАСКА!» (На дошці відкриваються зірки)
8. Читання з обговоренням оповідання В.О.Сухомлинського ДЯКУЮ Дрімучим лісом йшли два подорожні — дід і онук. Була велика спека, подорожнім хотілося пити. Нарешті, вони підійшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Подорожні нахилилися, напилися. Дідусь сказав: — Дякую тобі, струмочку,—сказав це дідусь, дістав із сумки ложку і викинув із струмочка кілька жмень мулу. Онук посміхнувся і спитав: —Навіщо ви, дідусю, сказали струмку дякую? Він же мертва істота, не ночує ваших слів, не відчує вашої подяки. —Це так. Струмок нічого не почує. Коли б води напився вовк, він міг би і не подякувати. Ми ж не вовки, а люди. Людина говорить дякую, щоб не стати вовком. Питання для обговорення: —Що сказав дідусь струмочкові? —Як назвав струмок онук? —Як дідусь пояснив онукові, що людина повинна бути вдячною? *Учитель —Так яку ж назву буде мати зірка? — ДЯКУЮ (На дошці відкривається зірка)
9.Робота у парі. Гра «Переплутанка» (Учні, працюючи у парах, складають приказки ) * Від язик слів відсохне не красних •Від красних слів язик не відсохне. •Від теплого слова і лід розмерзається. •Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи. •Гостре словечко коле сердечко. •Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш. •Від теплого слова і лід розмерзається. •Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
10. Читання з обговоренням оповідання В.О.Сухомлинського ОБРАЗЛИВЕ СЛОВО Одного разу Син розсердився і згарячу сказав Матері образливе, грубе слово. Заплакала мати. Схаменувся Син, жаль стало йому Матері. Ночей не спить — мучить його совість: адже він образив Матір. Йшли роки. Син-школяр став дорослою людиною. Настав час їхати йому в далекий край. Поклонився Син Матері низько до землі й говорить: — Простіть мені, Мамо, за образливе слово. — Прощаю, — сказала Мати й зітхнула. — Забудьте, Мамо, що я сказав вам образливе слово. Задумалась Мати, геть посмутніла. На її очах з'явились сльози. Каже вона синові: — Хочу забути, Сину, а не можу. Рана від колючки загоїться й сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід глибокий зостається. Питання для обговорення: —Чому заплакала мати? —Що сказав матері син, коли став дорослим? —Що йому відповіла мати? *Учитель —Яка зірка буде наступною? — ПРОСТІТЬ (На дошці відкривається зірка)
11. «Поетична сторінка»
Абетка ввічливості
До смаку усім сніданок з привітанням «Добрий ранок!» Щиро скажеш ти «Привіт!» — усміхнеться цілий світ. Слово «дякую», мій друже, свідчить, що ти ґречний дуже. «Вибачте» — магічне слово, — скрасить ввічливу розмову. Якщо дружиш ти з «будь ласка», то життя неначе казка. Щоб призначити побачення,
кажемо друзям: «До побачення!» Ну а щоб зустрітись завтра, ми прощаємось: «До завтра!» «На добраніч!» у розмові сни дарує кольорові. Всім за ці слова сердечні будуть люди щиро вдячні. * Учитель —Які ще відкриємо зірки? —«ПРИВІТ!» —«ВИБАЧТЕ!» —«ДО ПОБАЧЕННЯ!» —«ДОБРАНІЧ!»
12. Підсумок (На дошці - сузір’я зірок. Учні повторюють ввічливі слова) Сію дитині в серденько ласку. Сійся-родися, ніжне «Будь ласка» Вдячне «Спасибі», «Вибач» тремтливе, Слово у серці, як зернятко в ниві. «Доброго ранку!», «Світлої днини!», Щедро даруй людям, дитино.