НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ФОРМИ СТАЛЕВІ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ Методи випробувань на деформативність (ГОСТ 26438-85, MOD) ДСТУ Б В.2.8-37:2011 Видання офіційне Київ Мінрегіон України 2012 ПЕРЕДМОВА 1 РОЗРОБЛЕНО: TOB НТК "Будстандарт" РОЗРОБНИКИ: О. Бобунова; О. Бобунов; Г. Желудков (науковий керівник); В. Семенов 2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Мінрегіону України від 29.12.2011 р. № 404, чинний з 2012-12-01 3 Національний стандарт відповідає ГОСТ 26438-85 "Формы стальные для изготовления железобетонных изделий. Методы испытаний на деформативность" окрім нормативних посилань, наведених у додатку А Ступінь відповідності - одифікований (MOD) Переклад з російської (ru) 4 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ (зі скасуванням в Україні ГОСТ 26438-85) 5 Цей стандарт згідно з ДБН А.1.1-1:2009 "Система нормування та стандартизації у будівництві. Основні положення" відноситься до комплексу нормативних документів у галузі будівництва В.2.8 "Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент" Національний вступ Цей національний стандарт прийнятий згідно з вимогами ДСТУ 1.7-2001 "Правила і методи прийняття та застосування міжнародних і регіональних стандартів" методом передруку зі ступенем відповідності - модифікований до ГОСТ 26438-85 "Формы стальные для изготовления железобетонных изделий. Методы испытаний на деформативность". Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству. Цей стандарт розроблено відповідно до зазначеного міждержавного стандарту з технічними відхилами (посилання на національні нормативні документи України, що введені на заміну посилань на міждержавні нормативні документи). Положення цього стандарту доцільно використовувати тільки у законодавчо нерегульованій сфері (у разі відсутності аналогічних вимог у чинних національних нормативних документах та в робочих кресленнях на конкретний виріб). У додатку А до національного вступу наведено перелік міждержавних нормативних документів, прийнятих до 1992 року, на які є посилання у цьому стандарті, що замінені на національні нормативні документи України або на чинні станом на 01.01.2012 р. міждержавні стандарти.
Супровід цього стандарту здійснює ТК 309 "Будтехнології". ДОДАТОК А до національного вступу (довідковий) Перелік чинних або скасованих з заміною на національні нормативні документи України міждержавних нормативних документів, прийнятих до 1992 року, на які є посилання в ГОСТ 26438-85 "Форми сталеві для виготовлення залізобетонних виробів. Методи випробування на деформативність" Міждержавні НД, прийняті до 1992 Відповідні національні НД (станом на року 01.01.2012 р.) ГОСТ 166-80 Штангенциркули. Технические условия
ДСТУ ГОСТ 166:2009 (ИСО 3599-76) Штангенциркули. Технические условия (ГОСТ 166-89 (ИСО 3599-76), IDT)
ГОСТ 427-75 Линейки измерительные металлические. Технические условия
ДСТУ ГОСТ 427:2009 Линейки измерительные металлические. Технические условия (ГОСТ 427-75, IDT)
ГОСТ 577-68 Индикаторы часового ДСТУ ГОСТ 577:2009 Индикаторы типа с ценой деления 0,01 мм. часового типа з ценой деления 0,01 мм. Технические условия Технические условия (ГОСТ 577-82, IDT) ГОСТ 1491-80 Винты с цилиндрической головкой класса точности А и В. Конструкция и размеры
ДСТУ ГОСТ 1491:2008 Винты с цилиндрической головкой класса точности А и В. Конструкция и размеры (ГОСТ 1491-80, IDT)
ГОСТ 7502-80 Рулетки измерительные металлические. Технические условия
ДСТУ 4179-2003 Рулетки вимірювальні металеві. Технічні умови (ГОСТ 750298, MOD)
ГОСТ 10528-76 Нивелиры. Общие ГОСТ 10528-90 Нивелиры. Общие технические условия технические условия ГОСТ 11897-78 Штативы для геодезических приборов. Общие технические требования и методы испытаний
ГОСТ 11897-94 Штативы для геодезических приборов. Общие технические требования и методы испытаний
ГОСТ 22362-77 Конструкции железобетонные. Методы измерения силы натяжения арматуры
ДСТУ Б В.2.6-124:2010 Конструкції залізобетонні. Методи вимірювання сили натягу арматури (ГОСТ 22362-77, MOD)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮЗУ РСР ФОРМИ СТАЛЕВІ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ Методи випробувань на деформативність ГОСТ 26438-85 Видання офіційне
ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМІТЕТ СРСР Москва 1 РОЗРОБЛЕНО: Науково-дослідний інститут бетону й залізобетону (НИИЖБ) Держбуду СРСР Всесоюзний Державний проектний інститут з будівельного машинобудування для збірного залізобетону "Гипростроммаш" Мінбудшляхмашу РОЗРОБНИКИ: Г. Митник, канд. техн. наук (науковий керівник); Ю. Златовєров; В. Рашап: О. Дубцов ВНЕСЕНО: Науково-дослідний інститут бетону й залізобетону (НИИЖБ) Держбуду СРСР Заст. директора Б. Крилов 2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: Постанова Державного комітету СРСР у справах будівництва від 23.01.1985 р. № 12 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮЗУ РСР ФОРМИ СТАЛЕВІ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ Методи випробувань на деформативність ГОСТ 26438-85 STEEL MOULDS FOR REINFORCED CONCRETE MEMBERS Methods of tests for deformability Чинний від 1986-01-01 Цей стандарт поширюється на сталеві форми з горизонтальним розташуванням формувального відсіку (далі - форми), призначені для виготовлення залізобетонних і бетонних виробів і конструкцій (далі - виробів), і встановлює методи визначення їх деформативності при експлуатаційних навантаженнях. 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1 Випробування форм на деформативність проводять для визначення: - прогину форми від вертикального навантаження; -деформацій форми від поздовжнього навантаження; - прогину вільного кута піддона при діагональному обпиранні; - прогину бортів. 1.2 Випробування форм проводять на складальній плиті або площадці, розміри якої повинні забезпечувати можливість вільного виконання всіх операцій, передбачених методикою випробування. 1.3 Опори, на які встановлюють форми для випробування, повинні бути стійкими та опиратися по всій площі основи. 2 ВИЗНАЧЕННЯ ПРОГИНУ ФОРМИ ВІД ВЕРТИКАЛЬНОГО НАВАНТАЖЕННЯ 2.1 Метод заснований на встановленні фактичної жорсткості форми на вигин, за якою підраховують прогин від вертикального навантаження. 2.2 Апаратура 2.2.1 Для проведення випробування застосовують: - нівелір згідно з ГОСТ 10528-76; - підставку для нівеліра згідно з ГОСТ 16740-79; - штатив для нівеліра згідно з ГОСТ 11897-78; - нівелірну рейку за рекомендованим додатком 1; - вимірювальну металеву рулетку згідно з ГОСТ 7502-80. 2.3 Підготовка й проведення випробування
2.3.1 Форму встановлюють на дві лінійні опори довжиною не менше ширини піддона, які розташовані на відстані 30 мм - 50 мм від торців. Опори встановлюють за нівеліром. Відхили від горизонтальної площини не повинні перевищувати 2 мм. 2.3.2 На робочій поверхні піддона форми відзначають шість точок згідно з рисунком 1 і з однієї станції нівелювання визначають початкові відмітки цих точок. Розташування точок нівелювання
Рисунок 1 Нівелювання проводять відповідно до рекомендованого додатка 1. 2.3.3 На піддон симетрично поздовжньої й поперечної осей укладають дві дерев'яні підкладки однакового поперечного перерізу й форму завантажують вантажем згідно з рисунком 2. Схема завантаження форми
1 - форма; 2 - опора; 3 - вантаж; 4 - підкладка Рисунок 2 2.3.4 Повторно визначають відмітки трьох точок по лінії I-I, найближчої до станції нівелювання № 1. Після перестановки нівеліра на станцію нівелювання № 2 визначають відмітки трьох точок по лінії II-II. 2.4 Обробка результатів 2.4.1 За відмітками точок до завантаження форми вантажем визначають перевищення h1 і h`1 у міліметрах за формулами:
де А1, В1 і С1 - відмітки точок по лінії I-I, мм; A`1, В`1 і С`1 - відмітки точок по лінії II-II, мм.
2.4.2 За відмітками точок після завантаження форми вантажем визначають перевищення h2 і h`2 у міліметрах за формулами:
де A2, B2 і С2 - відмітки точок по лінії I-I, мм; A`2, B`2 і С`2 - відмітки точок по лінії II-II, мм. 2.4.3 Середній прогин форми y у міліметрах визначають за формулою:
2.4.4 Жорсткість форми El у Н см2 визначають за формулою:
де Qв - вага вантажу, Н (кгс); І - відстань між опорами, см; у - середній прогин, см; s - коефіцієнт, прийнятий за таблицею залежно від відношення dll (див. рисунок 2). dll 0,1 s
0,2
0,3
0,4
0,5
0,0062 0,0118 0,0165 0,0197 0,0208
2.5 Допускається визначення жорсткості форми на вигин без завантаження за рекомендованим додатком 2. 2.6 Прогин форми від вертикального навантаження визначають за фактичною жорсткістю форми розрахунковим шляхом відповідно до нормативно-технічної документації з розрахунку й конструюванню сталевих форм. 3 ВИЗНАЧЕННЯ ДЕФОРМАЦІЇ ФОРМИ ВІД ПОЗДОВЖНЬОГО НАВАНТАЖЕННЯ 3.1 Метод заснований на нівелюванні точок робочої поверхні піддона до й після натягу арматури і дозволяє визначити прогин (вигин) форми й зближення упорів по осі напруженої арматури. 3.2 Апаратура 3.2.1 Для проведення випробування застосовують: - нівелір відповідно до ГОСТ 10528-76; - підставку для нівеліра згідно з ГОСТ 16740-79; - штатив для нівеліра відповідно до ГОСТ 11897-78; - нівелірну рейку за рекомендованим додатком 1; - вимірювальну металеву рулетку згідно з ГОСТ 7502-80; - засіб вимірювання для визначення зусиль натягу в арматурі. 3.3 Підготовка й проведення випробування 3.3.1 Форму встановлюють на складальну плиту або на дві лінійні опори, розташовані по краях або під пристроями для стропування. 3.3.2 Нівелюванням за рекомендованим додатком 1 визначають початкові відмітки шести точок, показаних на рисунку 1. 3.3.3 Роблять натяг арматури з розрахунковим зусиллям.
3.3.4 Для безпечного виконання вимірів на напружені стрижні слід укласти металеву сітку й прив'язати її дротовими скрутками. 3.3.5 Зусилля в натягнутих стрижнях визначають згідно з ГОСТ 22362-77. 3.3.6 Повторно визначають відмітки шести точок. 3.3.7 Якщо форма з натягнутою арматурою після завершення випробування не подається на пост формування, то арматуру слід видалити, попередньо знявши напругу в ній за допомогою домкрата або інших пристроїв. За неможливості виконання цієї операції напружену арматуру слід перерізати газовим різанням, попередньо нагрівши стрижні на ділянці довжиною не менше 200 мм. 3.4 Обробка результатів 3.4.1 За початковими відмітками точок визначають перевищення h1 і h`1, використовуючи формули (1) і (2). 3.4.2 За повторними відмітками точок, знятими після натягу стрижнів, визначають перевищення h2 і h`2, використовуючи формули (3) і (4). 3.4.3 Прогин (вигин) форми від сили натягу арматури в міліметрах визначають за формулою (5). 3.4.4 Зближення упорів по осі рівнодіючих зусиль у попередньо напруженій арматурі ∆l у сантиметрах визначають за формулою:
де уN - деформація форми, визначена при випробуванні, см; е - ексцентриситет прикладання сили N щодо центральної площини, см; N - фактична сила натягу арматури, визначена при випробуванні, Н (кгс); І - відстань між внутрішніми гранями упорів, см; Е - модуль пружності сталі, Н/см2(кгс/см2); F - площа поперечного перерізу піддона, см2. Примітка. Знак плюс перед першим додатком приймають, коли під впливом сили N форма прогинається униз, а мінус - при вигині форми уверх. 3.5 Допускається визначення деформативності форми від поздовжнього навантаження за допомогою індикаторів за рекомендованим додатком 3. 4 ВИЗНАЧЕННЯ ПРОГИНУ ВІЛЬНОГО КУТА ПІДДОНА ПРИ ДІАГОНАЛЬНОМУ ОБПИРАННІ 4.1 Метод визначення прогину вільного кута піддона симетричної або несиметричної форми при діагональному обпиранні (обпирання по двох точках, розташованих по кінцях діагоналі) заснований на вимірюванні за допомогою нівеліра вертикальних переміщень кута піддона, під яким при випробуванні встановлений домкрат. 4.2 Апаратура 4.2.1 Для проведення випробування застосовують: - нівелір згідно з ГОСТ 10528-76; - підставку для нівеліра відповідно до ГОСТ 16740-79; - штатив для нівеліра згідно з ГОСТ 11897-78; - нівелірну рейку за рекомендованим додатком 1; - гідравлічний або механічний домкрат, граничне зусилля якого не менше половини маси форми. 4.3 Підготовка й проведення випробування
4.3.1 Симетричну форму встановлюють на чотири опори висотою 300 мм - 500 мм, розташовані під пристроями для стропування або колесами (при випробуванні формивагонетки). Як одну опору використовують домкрат, а три нерухливі опори повинні забезпечувати точкове обпирання (рисунок 3). Схема розташування опор і послідовність переміщення домкрата
1 - нерухома опора; 2 - точка нівелювання; 3 - домкрат; 4 - нівелірна рейка; г. і. - горизонт інструмента (нівеліра) Рисунок 3 4.3.2 Несиметричну за масою форму встановлюють на чотири опори, з яких дві - домкрати. Два домкрати при випробуванні несиметричної форми слід розташовувати по кінцях однієї з діагоналей. Діагональ вибирають залежно від положення несиметричної маси: найближчою до більш важкої частини форми повинна бути одна з нерухливих опор. Допускається випробування несиметричної форми з одним домкратом, розташовуючи його при випробуванні послідовно у двох кутах (із заміною домкрата на нерухливу опору). 4.3.3Перед опусканням одного з кутів форми протилежний кут повинен бути попередньо завантажений, щоб компенсувати можливу різницю мас двох половин форми. Симетричну за масою форму завантажують вантажем масою 30 кг - 40 кг, а несиметричну форму допускається не завантажувати, якщо опускається більш легка половина форми. 4.3.4 Для приведення форми у вихідне положення, за якого визначають відмітку точки А (рисунок 3), домкрат висувають до відриву піддона від суміжної опори (перше переміщення).
4.3.5Друге переміщення домкрата повинне забезпечити опускання піддона на суміжну опору. Момент зіткнення піддона з опорою визначають аркушем тонкого паперу, покладеним на опору, по зусиллю, що прикладається для його зсуву. 4.3.6Нівеліром за рекомендованим додатком 1 визначають відмітку Н1 точки А. Повторну відмітку Н2 тієї ж точки визначають після опускання домкрата до відриву від піддона (третє переміщення). 4.3.7 Випробування з визначенням оцінок Н1 і Н2 точки А повторюють три - чотири рази. 4.3.8 Випробування несиметричної форми виконують так само, як і симетричної, тільки описані в 4.3.4-4.3.6 операції повторюють спочатку з одним і потім із другим домкратом, визначаючи послідовно відмітки точок на протилежних кутах. 4.4 Обробка результатів 4.4.1 За відмітками, зафіксованими при переміщенні домкрата, визначають для даного випробування прогин вільного кута при діагональному обпиранні у` д у міліметрах за формулою:
де Н1 і Н2- відмітки точки, мм. 4.4.2 Прогин вільного кута при діагональному обпиранні симетричної форми уд у міліметрах визначають за формулою:
де у`д - прогин вільного кута, мм; n - число випробувань. 4.4.3 Середній прогин вільного кута при діагональному обпиранні несиметричної форми уд у міліметрах визначають за формулою:
де уд(1) і уд(2) - прогини вільних кутів, визначені за відмітками протилежних точок, використовуючи формули (8) і (9). 4.4.4 Прогин вільного кута при діагональному обпиранні від повного вертикального навантаження удпов у міліметрах визначають за формулою:
де уд - прогин вільного кута, мм, визначений за формулами (9) або (10); Qв - маса виробу, кг; Q - маса форми, кг. 4.4.5 Допускається визначення прогину вільного кута піддона при діагональному обпиранні вимірюванням вертикальних переміщень кута без нівеліра за рекомендованим додатком 4. 5 ВИЗНАЧЕННЯ ПРОГИНУ БОРТІВ 5.1 Метод визначення прогину бортів заснований на вимірюванні відстаней між їх зовнішніми гранями до заповнення форми бетонною сумішшю й після завершення процесу формування. 5.2 Апаратура 5.2.1 Для проведення випробування застосовують штангенінструмент за рекомендованим додатком 5. 5.3 Підготовка й проведення випробування
5.3.1 Форму, підготовлену до бетонування, установлюють на формувальний пост. 5.3.2 На бортах відзначають три перерізи, у яких планують проводити вимірювання: по поперечній осі й на відстані 30 мм - 50 мм від бортів протилежного напрямку. 5.3.3 Штангенінструментом вимірюють відстань між зовнішніми гранями бортів у трьох перерізах (рисунок 4). Вимірювання прогину бортів штангенінструментом
1 - піддон, 2 - борт; 3 - штангенінструмент Рисунок 4 5.3.4 Форму заповнюють бетонною сумішшю й проводять її ущільнення за допомогою механізму, установленого на посту формування. 5.3.5 Штангенінструментом повторно вимірюють у тих же перерізах відстань між зовнішніми гранями бортів. 5.4 Обробка результатів 5.4.1 Прогин борта δ у міліметрах визначають за формулою:
де δ2 - збільшення ширини (довжини) у середині прогону, мм; δ1 і δ3 - те саме, по краях прогону, мм. 5.4.2 Піддатливість замкових з'єднань визначають як: 5.5 Допускається визначення прогину борта з використанням вимірювальної бази за рекомендованим додатком 6. ДОДАТОК 1 (рекомендований) ПРОВЕДЕННЯ НІВЕЛЮВАННЯ ПРИ ВИПРОБУВАННІ ФОРМИ 1 При випробуванні форми слід застосовувати нівелір згідно з ГОСТ 10528-76 і підставку відповідно до ГОСТ 16740-79.
2 Нівелірна рейка повинна мати міліметрові поділки. Тип нівелірної рейки, що рекомендується, показаний на рисунку 1 цього додатка. Нівелірна рейка
1 - лінійка довжиною 250 мм - 500 мм; 2 - підставка за рисунком 2 Рисунок 1 Підставка під лінійку
1 - гвинт 2М4Х16.36 ГОСТ 1491-80 Рисунок 2 3 Ділянки робочої поверхні піддона, на яких відзначають точки для нівелювання, повинні бути попередньо очищені від бруду, іржі й залишків бетону (для форм, що перебувають в експлуатації). Установка нівелірної рейки на нерівні ділянки робочої поверхні піддона не допускається. 4 Для підвищення точності відліку нівелір установлюють якнайближче до точок нівелювання. Мінімальну відстань від найближчої точки визначають можливостями оптичної системи нівеліра. 5 При нівелюванні точок по всій площі піддона нівелір установлюють на продовженні поперечної осі форми. При випробуванні, коли визначають відмітку однієї кутової точки, нівелір установлюють поблизу від цього кута. 6 При нівелюванні відліки по лінійці слід знімати з похибкою: до 0,5 мм - при відстані до точки відліку більше 10 м; до 0,2 мм - при відстані 4 м - 10 м; до 0,1 мм - при відстані до 4 м. 7 При випробуванні форми відмітки всіх точок визначають два рази, щоб виключити помилку при вимірюваннях.
Якщо результати відрізняються більше ніж на 0,5 мм, 0,2 мм або 0,1 мм (залежно від відстані до точки відліку від нівеліра, див. п. 6), то знімають третій відлік і відкидають помилковий. 8 Послідовність нівелювання точок приймають залежно від виду випробування таку, щоб забезпечити мінімум перефокусування зорової труби при обході точок. ДОДАТОК 2 (рекомендований) ВИЗНАЧЕННЯ ЖОРСТКОСТІ ФОРМИ НА ВИГИН БЕЗ ЗАВАНТАЖЕННЯ 1 Жорсткість форми без завантаження (під впливом власної маси) визначають шляхом вимірювання відміток точок робочої поверхні піддона при двох схемах обпирання. 2 Форму встановлюють на чотири точкові опори по краях і на робочій поверхні піддона відзначають крапки для нівелювання (рисунок 1 цього додатка). Розташування точок нівелювання
Рисунок 1 3 Нівелювання точок робочої поверхні піддона проводять при розташуванні опор по краях (рисунок 2а цього додатка). 4 Перевищення h1 у міліметрах при першій схемі розташування опор (рисунок 2а) визначають за формулою:
де В1 - середня арифметична оцінка трьох центральних точок, мм; А1 і С1 - те саме, крайніх точок, мм. 5 Перестановку двох опор до середини рекомендується проводити без підйому форми краном. Для цього як одну з опор застосовують домкрат. Завантажують нерухливі опори, щоб компенсувати можливі коливання мас двох половин форми. Домкрат піднімають до відриву від суміжної опори й цю опору зміщають до середини. На поперечній осі ставлять другу опору, після чого домкрат опускають. 6 Перевищення h2 у міліметрах при другій схемі розташування опор (рисунок 2б) визначають за формулою:
де В2 - середня арифметична відмітка трьох центральних точок, мм; А2 і С2 - те саме, крайніх точок, мм. Схеми розташування опор
Рисунок 2 7 За перевищеннями h1 і h2 визначають жорсткість ЕІ у Н см2 за формулою:
де Q - вага форми, Н (кгс); І - відстань між опорами при їх розташуванні по краях, см; h1 і h2 - перевищення, мм, за формулами (1) і (2) цього додатка. 8 При випробуванні несиметричної форми, у якої різниця мас двох половин піддона може бути компенсована відповідним завантаженням двох нерухливих опор, застосовують методику, описану в п. 1-7 цього додатка, однак випробування проводять у два етапи з послідовним зсувом до середини однієї й другої пари крайніх опор. При випробуванні несиметричної форми у формулу (3) уводять середню різницю переміщень h1-h2, визначену за результатами підрахунку h1 і h2 на двох етапах випробувань. ДОДАТОК 3 (рекомендований) ВИЗНАЧЕННЯ ДЕФОРМАТИВНОСТІ ФОРМИ ВІД ПОЗДОВЖНЬОГО НАВАНТАЖЕННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНДИКАТОРІВ 1 Для проведення випробування застосовують індикатори згідно з ГОСТ 577-68. 2 Форму для випробування встановлюють на складальну плиту або підлогу цеху. 3 Місця установки індикаторів залежать від характеру деформації при прикладанні поздовжнього навантаження. Якщо під дією моменту, створюваного силою натягу арматури, піднімаються торці форми, то на відстані 30 мм - 50 мм від країв (рисунок 1 цього додатка) установлюють чотири індикатори, а якщо під дією моменту піднімається середина форми, то по поперечній осі (рисунок 2 цього додатка) установлюють два індикатори. 4 При установці штоки індикаторів, закріплених у стояках, повинні упиратися в нижні полиці поздовжніх швелерів або виступні назовні деталі форми, а стояки - закріплюватися на плиті або до підлоги так, щоб повністю виключити переміщення приладу в процесі випробування. 5 Після зняття початкових відліків по індикаторах натягають арматуру і визначають зусилля в ній (3.3.3 і 3.3.5 цього стандарту). 6 Визначають деформацію форми від сили натягу арматури уN у міліметрах за формулою:
де hi - збільшення показників і-го індикатора; n - число індикаторів. 7 Зближення упорів по осі рівнодіючих зусиль у попередньо напруженій арматурі визначають за формулою (7) цього стандарту. Схема розташування індикаторів при прогині форми
Ui - номер індикатора Рисунок 1 Схема розташування індикаторів при вигині форми
Uі - номер індикатора Рисунок 2 ДОДАТОК 4 (рекомендований) ВИМІРЮВАННЯ ВЕРТИКАЛЬНИХ ПЕРЕМІЩЕНЬ КУТА ФОРМИ БЕЗ НІВЕЛІРА 1 При випробуванні застосовують штангенциркуль згідно з ГОСТ 166-80, вимірюючи з його допомогою відстань від точки піддона А до вимірювальної бази.
2 Відстань від точки А до вимірювальної бази вимірюють двічі при тих же положеннях форми, як і при нівелюванні (4.3.2-4.3.4 цього стандарту). 3 Обробку результатів вимірів проводять так само, як при нівелюванні, тільки у формулу (8) цього стандарту замість відміток Н1 і Н2 уводять відстані до вимірювальної бази b1 і b2.
1 - стояк; 2 - кутик (вимірювальна база); 3 - штангенциркуль; 4 - форма; 5 - домкрат ДОДАТОК 5 (рекомендований) ШТАНГЕНІНСТРУМЕНТ Штангенінструмент для вимірювання відстані між зовнішніми гранями бортів виконують у вигляді балки (дерев'яний брус, сталева труба, косинець із алюмінієвого сплаву тощо) і двох упорів - нерухливого й рухливого. Рухливий упор повинен переміщатися в межах ділянки, на якому прикріплена лінійка з міліметровими поділками.
1 - нерухомий упор; 2 - балка (брус, труба); 3 - лінійка з міліметровими поділками; 4 - рухомий упор ДОДАТОК 6 (рекомендований) ВИЗНАЧЕННЯ ПРОГИНУ БОРТА З ВИКОРИСТАННЯМ ВИМІРЮВАЛЬНОЇ БАЗИ 1 Для виявлення прогину борта підраховують відстані від нього до вимірювальної бази. Як таку використовують дерев'яну рейку таврового перерізу, збиту з дощок, або будь-який прокатний профіль (бажано з легкого сплаву). Довжина рейки повинна перевищувати довжину вимірюваного борта, як мінімум, на ширину двох бортів протилежного напрямку. 2 Відстань від внутрішньої грані борта до рейки вимірюють у тих же перерізах, що й при роботі зі штангенінструментом (5.3.1 цього стандарту), до заповнення форми бетонною сумішшю й після завершення процесу формування (рисунок цього додатка).
3 Рейку встановлюють на борти протилежного напрямку на відстані 100 мм - 200 мм від вимірюваного борта, при цьому щодо нього рейка займає випадкове положення. За допомогою вимірювальної лінійки згідно з ГОСТ 427-75 або штангенциркуля згідно з ГОСТ 166-80 вимірюють відстань до борта в трьох перерізах. 4 Повторні вимірювання в тих же перерізах роблять після завершення процесу формування при новому також випадковому щодо борта положенні рейки. Щоб на точність вимірювань не впливала кривизна самої рейки, необхідно виключити її зсув уздовж вимірюваного борта (при повторній установці), для чого при першій установці рейки треба рисками відзначити місця її обпирання на борти протилежного напрямку. Вимірювання прогину борта за допомогою рейки
1 - піддон; 2 - борт; 3 - лінійка; 4 - рейка 5 За результатами вимірювання відстаней деформацію борта δ у міліметрах визначають за формулою:
де δ2 - різниця відстаней від рейки до борта при першому й другому вимірюваннях у середині прогону, мм; δ1 і δ3 - те саме, по краях прогону, мм. Код УКНД: 91.190 Ключові слова: методи випробування на деформативність форм для виготовлення залізобетонних виробів, визначення прогинів, визначення деформацій від повздовжніх навантажень.