Звіт "Соціальне брокерство: теоретична концептуалізація та емпірична кейс-стаді розвідка"

ПРОБЛЕМНА РАМКА

В сучасних суспільствах посилюється смислова атомізація та поляризація соціального середовища, що проявляється у формуванні «закритих на себе» груп однодумців з солідарною світоглядною системою. На комунікаційному рівні динаміку такої поляризації пришвидшили соціальні медіа, та їхні алгоритми, які мають наслідком виникнення «social media bubbles» 1 , «filter bubbles» 2 та «echo chambers» 3 . З позиції соціальних медіа та цифрових комунікацій ці «бульбашки» є переважно номінальними соціальними групами. У цьому дослідженні ми розглядатимемо смислову поляризацію на рівні «соціальних бульбашок» як реальних соціальних суб’єктних груп: організацій, соціальних спільнот, неформальних об’єднань та активних мереж персональних зв’язків.

Ми припускаємо, що наявність соціальних бульбашок негативно позначається на динаміці соціального розвитку в певній сфері суспільства.

ВИЗНАЧЕННЯ БАЗОВИХ ПОНЯТЬ

Соціальні бульбашки – це реальні соціальні суб’єкти, які перебувають у смисловій поляризації, і не взаємодіють між собою.

1. https://en.wikipedia.org/wiki/Social_media_bubble

2. https://en.wikipedia.org/wiki/Filter_bubble

3. https://en.wikipedia.org/wiki/Echo_chamber_(media)

Основною ознакою бульбашок є їхня відмінність між собою на смисловому рівні (переконань, бачень), а відсутність зв’язків та взаємодій між ними є похідною ознакою. Групи, які мають спільні погляди, але з тих чи інших причин не перетинаються у соціальних взаємодіях, не є у нашому розумінні соціальними бульбашками, а просто ізольованими групами.

Соціальне брокерство – це ситуативна, тягла в певному соціально-часовому відрізку соціальна практика певного суб’єкта/-ів, яка цільово спрямована на соціальні бульбашки та сприяє їхній екстернальності та «смисловій проникності» між ними. ЇЇ результатом є налагодження діалогу/взаємодії між ними. Соціальне брокерство передбачає інтеграцію соціальних бульбашок довкола певного консолідуючого фактору (перетин цілей, бачень, інтересів, коли останні не є взаємовиключними, а спільна діяльність є більш ефективною; або довкола певної події, реалізації проєкту тощо). Раціоналізація практики соціального брокерства пов’язана з win-win взаємодією та ефектом синергії.

Соціальний брокер є проактивним суб’єктом, який ідентифікує соціальні бульбашки та намагається інтегрувати їхню діяльність довкола певного консолідуючого фактору, здійснюючи таким чином практики соціального брокерства. Соціальний брокер може бути як індивідуальним, так і інституційним суб’єктом. Здійсюючи функцію соціального брокерства, брокер зазвичай має свої раціоналізовані цілі. На індивідуальному рівні соціальне брокерство може також бути складовою стилю життя, поведінковою характеристикою самого брокера (можливо пов’язану з відчуттям місійності). В цьому випадку брокерство часто є латентним феноменом.

Соціальне брокерство відрізняється від практик фасилітації та модерації, тим що, брокер має свої власні цілі та завдання у її здійсненні, і практика брокерства є превентивною щодо протистоянь та конфліктів у контексті наявної смислової атомізації та поляризації.

Соціальне брокерство здійснюється брокером на основі його цілей та задач.

Роль соціального брокера передбачає, що суб’єкт на рівні своїх статусних характеристик допускається учасниками брокерських практик як «провідник» соціальних взаємодій між ними.

Брокерська функція полягає в налагодженні інтеграції між полярними за світоглядними параметрами суб’єктами у взаємовигідному для них контексті.

Універсальним прямим результатами (outputs) брокерства є певний рівень інтеграції бульбашок на комунікативно-дискурсивному рівні (що важливе? що робити?) та / або утилітарному рівні (як робити?) та рівень вирішеності конкретної проблеми довкола консолідуючого фактору. На рівні коротко /середньо термінової перспективи результатами (outcomes) є розбудова довіри між бульбашками, налагодження ресурсних обмінів між бульбашками тощо. На рівні довшої перспективи впливом (impact) практики соціального брокерства є ріст соціальної інтегрованості та консенсусних практик діючих суб’єктів у певній сфері соціального середовища та в суспільстві загалом.

Модель рамки практик соціального брокерства

Для успішної брокерської практики брокер має володіти соціальним капіталом (впізнаваність, репутація, довіра, мережа контакті тощо), бути інсайдером та мати досвід в сфері щодо якої буде стосуватись брокерська практика (розуміти як відбуваються процеси тощо).8

ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ

Це дослідження є пошуково-розвідувального типу. Рамкова ціль дослідження – здійснити перше наближення до концептуалізації та вивчення феномену соціального брокерства, як типу соціальних практик. На нашу думку, існує перспектива його подальшого структурованого опису як нового виду лідерської практики, соціальнотехнологічного процесу який використовується для супроводу соціальних змін.

Результати цього пошукового дослідження є попередніми теоретичними припущеннями та гіпотезами, які потребують подальшого дослідження та верифікації.

Пошукова схема дослідження базується на попередньому теоретичному описі феномену соціального брокерства, що був сформований за результатами роботи експертних груп (включали представників академічно-наукових кіл та практиків, що працюють в різних сферах впровадження соціальних змін). Соціальне брокерство було визначене як посередницька практика стосовно світоглядно відмінних соціальних суб’єктів (соціальних бульбашок), спрямована на розвиток їхньої взаємодії та консолідованого досягнення своїх цілей.

На основі опрацьованої методологічної схеми було ідентифіковано, відібрано та досліджено методом поглиблених інтерв’ю 5 кейсів 7 практик соціального брокерства. Загалом було проведено 23 поглиблених інтерв’ю.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Основне дослідницьке завдання дослідження – більш деталізована концептуалізація структури брокерської практики.

Загалом, на основі аналізу досліджених кейсів було виявлено, що брокерська практика є тривалим у часі процесом і частіше представлена множиною взаємодоповнюючих функціональних брокерських практик (зокрема, її можуть виконувати декілька суб’єктів на різних етапах). В найзагальнішому вигляді брокерська практика може бути описана як механізм, що складається з послідовності соціальних взаємодій:

В досліджених кейсах початок взаємодії між соціальними бульбашками був переважно ускладнений двома факторами:

• Неготовністю представників бульбашок розпочати конструктивний діалог (навіть якщо діалог і розпочинався, то через світоглядні відмінності соціальних бульбашок завершувався безрезультатно);

• Повною відсутністю комунікації між бульбашками.

Цю взаємодію переважно запускали через залучення нейтральних щодо самих соціальних бульбашок та ситуації, довкола якої виникала взаємодія, суб’єктів. Це, фактично, легітимізований обома сторонами модератор. Саме сприйняття його нейтральності обома сторонами є основою його легітимності для них та довіри до нього.

Оскільки результатом соціального брокерства є спільне досягнення власних цілей світоглядно-відмінними соціальними бульбашками, потрібно підтримувати тривалий постійний діалог між ними, щоб відбулась трансформація їхнього взаємосприйняття та були сформульовані спільні позиції.

У досліджених кейсах в якості інструментів тривалої підтримки взаємодій соціальних бульбашок використовувалися різні формати формально погоджених спільних заходів: круглі столи, стратегічні сесії, конкурси, збори тощо. Важливо, що ці заходи з метою забезпечення їхньої неперервності мають адмініструватись (зокрема, стороною, що здійснює брокерську практику).

У досліджених кейсах брокерських практик були виявлені такі її інструменти: фасилітація, просвітництво, навчання, коучинг, залучення тощо.

У випадку брокерської практики, яка фокусувалася на налагоджені комунікації між соціальними бульбашками, для соціального брокера були важливими такі атрибути:

• Статусно-структурна нейтральність відносно соціальних бульбашок та ситуації їх взаємодії (відсутність прямого інтересу чи вигоди);

• Глибоке розуміння контексту ситуації взаємодії, інсайдерська компетентність щодо сфери з якою пов’язана взаємодія (розуміння процесів, факторів впливу, розподілів влади, інтересів інших бенефіціарів та стейкхолдерів тощо);

• Наявність відповідної комбінацїі статусного, репутаційного, мережевого, культурного капіталів, які «легітимізують» його роль комунікатора-фасилітатора для соціальних бульбашок;

• Соціально-психологічні риси, які формують образ соціально-виваженої, спокійної, раціональної людини (доброзичливість, вміння вислухати, вміння вести спокійний діалог, неконфліктність, чесність, відкритість, стриманість, ввічливість, позитивна емоційна налаштованість тощо).

Важливим елементом брокерських практик з позиції динаміки взаємодії бульбашок були навчальні та просвітницькі інструменти та інші практики, які стимулювали рефлексію в представників бульбашок. У результаті застосування цих інструментів у представників соціальних бульбашок змінювались їхні початкові світоглядні позиції та переконання, вони отримували нову інформацію та знання, які розширювали як розуміння ситуації в цілому, так і ситуацію взаємодії з представниками іншої бульбашки.

У досліджених кейсах, окрім брокерських практик, які проявляються як прямий поведінковий вплив брокерів на соціальні бульбашки, були також виявлені типи опосередкованого брокерства, коли:

• Демократичний лідер, який своїми діями постійно демонструє поступове досягнення запланованих змін, такою поведінкою стимулює включення у взаємодію все більшої чисельності учасників (залежно від позиції лідера, це можуть бути представники як однієї, так і декількох бульбашок);

• Перші представники соціальних бульбашок змінюють свою поведінку та переконання (відповідно до рамок консолідованого досягнення цілей чи впровадження змін) і демонструють досягнення певного успіху (наприклад, підвищення статусу, отримання винагород, ріст репутації тощо), вони стають референтною групою для решти. Це стимулює інших учасників переймати нову світоглядну позицію, зокрема, в прямій комунікації з її ранніми послідовниками.

Зазначимо, що, гіпотетично, ці типи опосередкованого брокерства будуть притаманні радше в тій ситуації, коли лідер та соціальні бульбашки перебувають в постійній прямій взаємодії (наприклад, керівник та різні групи в межах однієї організації).

У процесі генерації представниками бульбашок спільного рішення, погодження спільних позицій своєї діяльності важливу роль відігравало брокерство, базоване на експертизі та фаховій репутації. Воно відбувалось, переважно, у форматі залучення зовнішніх незалежних фахівців-експертів (з релевантним досвідом та експертизою), які брали участь у формуванні бульбашками спільного рішення. Репутаційний капітал залучених експертів легітимізували прийняте рішення (підсилювали довіру до прийнятого рішення, впевненість в його правильності). Їхня роль також важлива з огляду контролю того, чи рішення буде в рамках синергії та отримання прийнятних результатів залученими у взаємодію бульбашок.

На основі брокерських практик, виявлених в досліджених кейсах можна припустити, що відповідно до моделі характеру лідерства, суб’єкту брокерської практики важливо володіти такими чеснотами:

12

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

За результатами пошукового дослідження можна зробити висновок, що кейси соціального брокерства краще вивчати в режимі реального часу, тобто в момент, коли ця практика відбувається. У нашому дослідженні суттєвим обмеженням була часова віддаленість подій, і розповідачам було важко пригадувати всі деталі з минулого.

Загалом, дослідження ширшого спектру кейсів (з різних сфер, в різних структурних та соціокультурних контекстах тощо) дозволить краще обґрунтувати структурні компоненти соціального брокерства, фактори, які його супроводжують та типові моделі.

Рекомендованим є лонгітюдне дослідження кейсів соціального брокерства (протягом всього часу, коли відбувається брокерська практика). Можна використати такі дві дослідницькі стратегії:

• Етнографічне дослідження – коли дослідник вивчає ідентифіковані кейси використовуючи методи включеного спостереження та поглиблених інтерв’ю (збір рефлексій учасників брокерської практики). Дослідник залишається нейтральним щодо самої практики соціального брокерства та вивчає її «природній» перебіг.

• Action research,– передбачає співпрацю дослідника з групою брокерів та їхню цілеспрямовану інтервенцію в обрану ситуацію потенційної брокерської практики. За такої стратегії дослідник ідентифікує потенційну ситуацію взаємодії соціальних бульбашок, підбирає групу брокерів (на основі попередньо сформульованої теорії, зокрема, щодо їхніх індивідуальних та соціальних характеристик) та цілеспрямовано залучає їх до здійснення брокерських практик. Дослідження реалізується в співпраці з групою соціальних брокерів. Для збору соціологічної інформації також використовуються методи включеного спостереження та поглиблених інтерв’ю з представниками соціальних бульбашок.

У межах двох пропонованих стратегій дослідження арсенал якісних методів можна доповнити кількісною діагностикою та моніторингом досліджуваних кейсів (кількісне опитування всіх залучених учасників із соціальних бульбашок): сприйняття соціальних брокерів, зміни диспозицій в середовищах соціальних бульбашок, оцінка інструментів брокерських практик, параметрів інтеграції та солідаризації соціальних бульбашок тощо.

У досліджених кейсах контекст брокерської практики був пов’язаний, переважно, із ситуаціями, коли дії однієї з бульбашок були світоглядно неприйнятні для іншої, і тому фасилітативний фокус щодо оптимального [компромісного] рішення був домінуючим для брокерської практики. У наступних дослідженнях важливим є ідентифікувати та дослідити кейси брокерських практик в ситуації, коли обидві бульбашки мають спільні інтереси, але їхні дії не перетинаються, а також, коли основним фокусом брокерської практики стає мережеве посередництво з метою синергії зусиль та капіталів обох бульбашок. Гіпотетично, такий кейс може бути цілеспрямовано створений, коли для попередньо ідентифікованих бульбашок мережеве брокерське посередництво буде активізоване в межах самого дослідження.

15

Слід також зазначити, що подальші дослідження соціального брокерства можуть бути продовжені і як фундаментальне наукове дослідження (в такому випадку соціальне брокерство буде досліджуватись як гіпотетичний соціальний феномен, який потрібно науково обґрунтувати, емпірично підтвердити та дослідити), і як дослідження прикладного спрямування (соціальне брокерство буде розглядатись як новий вид практики в контексті сприяння соціальним змінам, тож потрібно буде дослідити більшу кількість кейсів із різних сфер, щоб описати більш ефективні моделі, які далі можна застосовувати в практиці управління змінами).

16